Основи здоров'я 9 клас Поліщук 2022 by sloven

Наталія Поліщук

ОСНОВИ ЗДОРОВ’Я

Наталія Поліщук

2022

ОСНОВИ ЗДОРОВ’Я

Наталія Поліщук

ОСНОВИ ЗДОРОВ’Я Підручник для 9 класу закладів загальної середньої освіти Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ «Грамота» 2022

Дорогі дев’ятикласники та дев’ятикласниці! Ви вже переконалися, що людина — творець свого здоров’я. Вивчаючи курс «Основи здоров’я» в 9 класі, ви знайдете відповіді на багато запитань, усвідомите, чому так важливо з юнацького віку вести здоровий спосіб жит тя, займатися фізичною культурою, дотримуватися правил особистої гігієни, правильно поводитись у різних ситуаціях, позитивно спілкуватися, уникати стресів. Юнаки й дівчата, які входять у суспільне життя своєї країни, повинні керуватися принципами моральності, розумними шляхами досягати справж ньої гармонії здоров’я, займати активну громадянську позицію, розвивати екологічно доцільне мислення та поведінку. Сподіваємося, що цей підручник допоможе вам отримати нову інформа цію, удосконалити життєві навички, переконатися в цінності здоров’я та не повторності життя. Ви дізнаєтеся про феноменальність життя та сучасне уяв лення про здоров’я, про складові самореалізації, самопізнання, формування особистості, характеру, самооцінки, а також поповните свої знання про пси хологічні та моральні якості людини. Багато хто з вас уже замислюється про життєве самовизначення та май бутню сім’ю, тому вам стане в пригоді інформація про стосунки з дорослими й однолітками, цінність родини, готовність до сімейного життя, стан репро дуктивного здоров’я молоді. У підручнику запропоновано не тільки цікаву інформацію, а й багато практичних завдань, життєвих ситуацій, рольових ігор для розвитку важли вих для вас умінь і навичок. Краще засвоїти й закріпити вивчений матеріал вам допоможуть подані рубрики.

Запам’ятайте!

— містить визначення або матеріал, який потріб

но запам’ятати.

Пригадайте! — допоможе пригадати вивчений раніше матері ал, щоб краще засвоїти новий.

Я вважаю так. А ти?

— робота в парі з однокласником (одноклас ницею). Аналізуючи ситуацію або малюнок, намагайтеся прислухатися одне до одного.

— колективна робота в групі. Завдяки такому Працюємо разом виду роботи ви зможете працювати в команді. Це буде безцінний дос від для майбутнього дорослого життя.

Поміркуйте

— індивідуальне завдання, що мобілізує пам’ять, розвиває логіку й уміння висловлювати власну думку.

Пізнаємо себе

Випробовуємо себе; Моделюємо ситуацію; Удосконалюємо себе — ці рубрики відображають вид вашої практич ної діяльності або самостійної, групової чи спільної роботи з дорослими (учителем/учителькою, лікарем/лікаркою, рідними й близькими). Ви оцінюватимете своє здоров’я, моделюватимете життєві ситуації, відпра цьовуватимете алгоритми дій, поведінки в певних ситуаціях, прий матимете зважені рішення, братимете участь у рольових іграх.

Висловлюємо свою думку — завдання, призначені для обговорення в класі, коли ви зможете висловити власні ідеї під час дебатів, «мозко вого штурму» тощо.

Кроки до успіху

— стисла інформація з корисними порадами наприкінці кожного параграфа. Після завершення курсу «Основи здо ров’я» у 9 класі, підсумувавши ці маленькі кроки, ви переконаєтеся, що зробили ще один великий крок до справжнього успіху у своєму житті.

Доведіть, що ви знаєте — підсумкові запитання до кожного параграфа. Домашнє завдання — пропонуємо виконати самостійно, разом із батьками або з близькими людьми. Шукаємо інформацію до наступного уроку —

завершальна й дуже важлива рубрика в параграфі. Виконавши завдання, уміщені в ній, ви зможете проконтролювати здобуті знання, відпрацювати важливі навич ки здорового способу життя в колі сім’ї та здійснити творчу пошукову діяльність, результатом якої стане ефективне сприйняття нового мате ріалу. Не нехтуйте порадами батьків і близьких людей. Їхній життєвий досвід безцінний! Успіхів вам!

розділ 1

здоров’я людини

здоровий спосіб життя кожного — запорука здоров’я нації § 1. Життя як феномен. Здоров’я як атрибут людського життя. Рівні здоров’я. Дотримання здорового способу життя На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • основні ознаки феноменальності життя та здоров’я; • вияви феномену здоров’я людини; • ознаки здоров’я, хвороби та проміжних станів; • чинники підтримання мотивації до здорового способу життя.

Пригадайте! За якими ознаками живі організми відрізняються від об’єктів неживої природи?

У чому полягає феномен життя. Феномен — незвичайне явище, рідкіс ний факт, який важко збагнути. Уявімо чорний безмежний космос — холодний вакуум, насичений жорст ким космічним випромінюванням. У ньому на величезній швидкості мчить своєю орбітою відносно невелике небесне тіло — планета Земля. Її огортає тон кий шар, у якому сконцентроване життя. Найближчі планетні системи, подібні до земної, розташовані від нашої планети на відстані кількох тисяч світлових років. Важко таке уявити? Проте це так. Земля — маленька порошинка порів няно з безмежним Усесвітом. І те, що на ній вирує життя, — це справжнє диво.

Поміркуйте Що таке життя?

Пригадаймо основні ознаки живого організму: • здатність до розмноження, росту, розвитку, різних форм руху; • активна регуляція свого складу та функцій; • пристосованість до умов навколишнього середовища; • наявність обміну речовин; • здатність реагувати на подразнення.

Розділ

Вияви феномена людини. Людина як природна істота — теж живий ор ганізм, який здійснює обмін речовин із навколишнім середовищем. Вона є одним із численних біологічних видів, що мешкають на Землі. Еволюція лю дини нерозривно пов’язана з еволюцією всього органічного світу. За своєю будовою та фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу. Однак вона має загальні, властиві тільки їй, особливості: • прямоходіння; руки, пристосовані до праці; • високорозвинений мозок, здатний відображати світ у поняттях і пере творювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів; • свідомість як здатність до пізнання сутності навколишнього світу та своєї особистої природи; • мислення й мову, що виникли внаслідок трудової суспільної діяльності. Людина не може існувати окремо від природи. Своєю появою вона зміни ла ситуацію на Землі, бо не тільки адаптувалася до навколишнього середови ща, а й пристосувала його до себе.

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте такі слова: «Людина є найрозумнішою істотою на Землі, тож вона має бути відповідальною за свої вчинки й дії»?

Працюємо разом Розгляньте малюнок 1 і змоделюйте спосіб життя людини кам’яного віку, три пільської культури, княжої доби, позаминулого століття. Як змінився ритм жит тя людини? Що в цьому корисного? А що втратила людина, «відійшовши від природи»?

Мал. 1. Еволюція людини

Що таке здоров’я. Здоров’я — це найцінніший скарб, основа всього життя. Настрій, працездатність, прагнення до творчості залежать від стану здоров’я. Адже це саме той потенціал, який забезпечує людині можливість пристосува тися до змін довкілля, здолати хворобу, віддалити старіння. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), «здо ров’я — це стан повного фізичного, душевного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад». Стан здоров’я формується внаслідок взаємодії зовнішніх (природних, соціальних) і внутрішніх (спадко вість, вік, стать) чинників.

ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

Я вважаю так. А ти? • Обговоріть у парах подану інформацію. На Параолімпійських іграх у м. Токіо 2020 р. укра їнські спортсмени здобули 98 медалей: 24 золо тих, 47 срібних і 27 бронзових. Найтитулованішим спортсменом Параолімпіади-2020 став україн ський плавець Максим Крипак (мал. 2). Він здобув сім медалей, зокрема п’ять золотих. У визначенні поняття «здоров’я», яке наведене в статуті ВООЗ, не враховано людей з уродженими або набутими порушеннями стану здоров’я. • Підготуйте інформацію про українських спортс менів і спортсменок, які брали участь у Параолім пійських іграх у м. Токіо (2020) та отримали медалі. Розкажіть у класі про феноменальність резервних можливостей організму людини, незважаючи на певні порушення стану здоров’я.

Мал. 2. Плавець Максим Крипак

Здоров’я, хвороба та проміжні стани. Не потребує доказу твердження, що бути здоровим краще, ніж бути хворим. На думку вчених, хвороба — стан здоров’я, коли резерви його знижені або в ньому є порушення. Виникнення хвороби в людини — наслідок впливу на організм шкідливих природних і со ціальних чинників, основними серед яких є: недостатня пристосованість ор ганізму людини до умов життя, фізіологічні особливості організму людини, спадковість, кліматичні чинники та соціальне середовище. Будь-яка хворо ба — це порушення нормальної життєдіяльності організму під впливом зов нішніх або внутрішніх факторів, унаслідок чого знижуються його пристосу вальні можливості. Український учений В. Підвисоцький вважав, що не існує абсолютного здоров’я та абсолютної патології, бо між ними є безліч зв’язків. Здоров’я і хвороба — два протилежні стани організму людини. Однак іс нує ще й проміжний стан — передхвороба, або третій стан. Нині в цьому стані перебуває більшість населення планети. Ознаками проміжного стану є неприємні суб’єктивні відчуття: роз дратування, головний біль, слабкість, потемніння в очах при різких змінах по ложення тулуба, утрата апетиту, низька працездатність, задишка при помірному фізичному навантаженні, неприємні від чуття в ділянці серця тощо. Такий стан характерний для тих, хто веде малорух ливий спосіб життя, неправильно харчу ється, має шкідливі звички тощо. Якщо Мал. 3. Самовдосконалення організм подолає третій стан, то здоров’я людей поновиться.

Розділ

Висловлюємо свою думку У Стародавній Індії вважали, що «бути здоровою людиною — це мистецтво, якому людина присвячує все своє життя» (мал. 3). Як ви розумієте цей вислів?

Кроки до успіху Народна мудрість стверджує: «Життя — це, мабуть, єдина цінність людини, яку неможливо замовити або купити й за неправильного ставлення до нього можна лег ко втратити». Щоб чогось досягти в житті, здійснити свої бажання, відчувати себе щасливим, потрібно мати міцне здоров’я. Здоров’я — найцінніше, що є в людини, бо тільки здорова, усебічно розвинена людина здатна бути справжнім творцем власної долі. Кожний із вас буде спроможним створити резерви здоров’я та зберегти його надовго, якщо обере раз і назавжди здоровий спосіб життя. Оттавська хартія сприяння здоров’ю (1986) визначила вісім чинників, які да ють можливість кожній людині реалізувати свій потенціал здоров’я. Це — мир, дах над головою, справедливість і рівність, освіта, повноцінне харчування, достаток, стабільна екосистема, сталі ресурси. (Ознайомтеся з ними докладніше в додатку 1, с. 183–184).

Доведіть, що ви знаєте 1. У чому полягає феноменальність життя та здоров’я людини? 2. Напишіть власне визначення терміна «здоров’я». 3. Яке місце займає здоров’я у вашому житті?

Домашнє завдання 1. Визначте свою масу тіла, зріст, об’єм грудної клітки, скориставшись допомо гою батьків чи близьких людей. Підрахуйте частоту серцевих скорочень (пульс) після ранкового пробудження, лежачи в ліжку, умивання, прибирання в кімнаті. 2. Перевірте здатність свого організму боротися з гіпоксією (нестачею кис ню). Для цього після глибокого вдиху затримайте дихання. Скільки секунд ви витримали? Затримайте дихання після видиху. На скільки секунд ви змогли його затримати? Запишіть ці дані в зошит.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Знайдіть висловлювання видатних людей про здоров’я, використовуючи літе ратурні джерела.

§ 2. Сучасне уявлення про здоров’я. Взаємозв’язок фізичної, психічної, соціальної та духовної складових здоров’я. Чинники, що впливають на показники здоров’я населення На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • основні ознаки й складові здоров’я людини та чинники впливу на нього; • вплив способу життя на здоров’я;

ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

• взаємозв’язок окремих складових здоров’я; • вміння оцінювати рівень свого здоров’я.

Пригадайте! Які складові здоров’я людини вам відомі?

Здоров’я — найбільша цінність, подарована людині природою. Упродовж багатовікової історії людства на різних етапах розвитку суспільства вивченню проблем здоров’я завжди приділяли велику увагу. Представники різних наук і фахівці у сфері охорони здоров’я робили спроби проникнути в таємниці фено мену здоров’я, визначити його сутність для того, щоб навчитися вміло керувати здоров’ям протягом усього життя, знаходити засоби для його збереження. Сучасна наука передбачає цілісний, або холістичний (з грецьк. цілісність), погляд на здоров’я як феномен. Здоров’я розуміють як цілісність, якої набу ває індивід у процесі свого становлення, що об’єднує принаймні чотири його сфери, або складові: фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Ці складові є невід’ємними одна від одної, перебувають у тісному взаємозв’язку й у сукупності визначають стан здоров’я людини (мал. 4).

Мал. 4. Основні складові здоров’я: а) фізична; б) соціальна; в) духовна; г) психічна

Я вважаю так. А ти? Обговоріть у парах ознаки здоров’я. Визначте їх у порядку значущості. Ознаки здоров’я: • нормальне функціонування організму в цілому; • здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності й суспільно корисній праці; • динамічна рівновага організму та його функцій і чинників навколишнього се редовища; • здатність організму пристосовуватися до змін довкілля; • відсутність хвороби, хворобливого стану або хворобливих змін, тобто оптималь не функціонування організму за відсутності ознак будь-якого порушення;

Розділ

• повне фізичне, духовне, розумове та соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму, принцип його єдності й саморе гулювання.

Основні складові здоров’я. Фізичну складову здоров’я організму лю дини визначають ознаки її фізичного стану та розвитку. Якщо людина фі зично міцна, рідко хворіє, має високу працездатність, то говорять, що вона має добрий фізичний стан. У її організмі злагоджено діють усі органи. Це можна визначити, наприклад, за температурою тіла, частотою дихання й станом пульсу. У такої людини зазвичай нічого не болить, вона має добрий апетит і міцний сон, її маса відповідає зросту й віку, у неї не погіршується самопочуття під час коливань температури, атмосферного тиску, вологості повітря. Психічна складова здоров’я включає розуміння людиною своїх почуттів і культуру їхнього виявлення, визначає розвиток людини як особистості, забезпечує її душевне благополуччя, здоров’я, дає змогу людині нормаль но розвиватися, творчо сприймати довкілля. Соціальна складова здоров’я передбачає діяльне ставлення до світу, тобто активну життєву позицію, адже те, що людина отримала від природи, вона може реалізувати тільки в суспільстві. Духовна складова здоров’я — це система цінностей і мотивів поведінки людини та її зв’язок із навколишнім світом. Духовно багата людина бачить красу природи, людей і витвір їхнього мистецтва. Вона визнає загальнолюд ські й національні цінності, норми спілкування та стосунки з оточенням, ставиться з повагою до поглядів інших людей і результатів чужої праці.

Запам’ятайте! Духовно здорова людина — життєрадісна, оптимістична, легко долає життєві труднощі.

Поміркуйте Проаналізуйте кожну складову здоров’я стосовно себе.

Здоровий спосіб життя. Формуванню, збереженню та зміцненню здоров’я, інтелектуальному й духовному розвитку особистості, успішному на вчанню сприяє дотримання здорового способу життя.

Пригадайте! Здоровий спосіб життя — це діяльність, спрямована на формування, збере ження та зміцнення здоров’я людей як необхідної умови для прогресивного розвитку суспільства в усіх напрямах.

Висловлюємо свою думку Здоровий спосіб життя ґрунтується на біологічних і соціальних принципах (схема 1). Як ви їх розумієте?

ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

Схема 1 Здоровий спосіб життя Біологічні принципи

Соціальні принципи

Енергетична забезпеченість життя

Естетичність життя

Сприяння зміцненню організму

Моральність способу життя

Відповідність природним добовим ритмам людини

Формування вольових якостей

Аскетичність (дотримання стриманості в усьому)

Помірність у всьому

Складові здорового способу життя. На життєздатність організму люди ни впливає кілька чинників. Рівень і якість життя людини. Вони залежать від географічних і кліма тичних умов, але найбільше — від економічного рівня розвитку суспільства, у якому живе людина. Це й забезпечення житлом, і можливість здобути осві ту, умови для праці та відпочинку, а також задоволення потреби в якісному харчуванні, одязі, певних особистих речах. Рівень культури людини. Досягнення в галузі медицини, інформаційних технологій дають змогу використовувати набуті знання з користю для люди ни. Культура здоров’я — це уважне й відповідальне ставлення людини до себе, прагнення до самопізнання, самовдосконалення особистості. Водночас це частина загальної культури людини, призначення якої — сприяти гармо нійному розвитку духовних, психічних і фізичних сил, формуванню високого рівня працездатності й тривалого, здорового та щасливого життя. Місце здоров’я в житті людини, навчання здоров’я. Здоров’я потрібне лю дині не тільки для життя, а й для самореалізації. Здоров’я та тривале діяльне життя — одна з необхідних умов буття гармонійної осо бистості. Надійний спосіб бути здоровим — уміти фор мувати, зберігати й зміцнювати власне здоров’я. Відсутність шкідливих звичок. Такі хвороби, як алкого лізм, токсикоманія, наркоманія, що руйнують особистість людини, є наслідком шкідливих звичок. Тож краще їх не набувати, ніж потім, у дорослому житті, з величез ними труднощами позбавлятися, відновлюючи втрачене здоров’я. Чинники, що впливають на показники здоров’я населення. Здоров’я населення залежить від соціальноМал. 5. Спробуємо історичного розвитку суспільства й життєздатності лю відмовитися? дей, які проживають на певній території впродовж ба

Розділ

гатьох поколінь. Темпи глобальних змін у сучасному світі настільки стрімкі й багатовекторні, що деякі люди з великим напруженням пристосовуються до умов жит тя, які постійно змінюються. Як наслідок, змінюються поширеність, характер і вік захворювань сучасної людини. Шкідливі звички, незбалансоване харчування (мал. 5), несприятливі умови праці, моральне й психіч не навантаження, малорухливий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода в сім’ї (мал. 6), самотність, низький освітній і культурний рівні — це чинники, що впливають на здоров’я. Негативно позначається на формуванні здоров’я Мал. 6. Сварки в сім’ї пригнічують людини й несприятливий екологічний стан навколиш нього середовища, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також склад ні природно-кліматичні умови. Якщо в минулому людство страждало від інфекційних хвороб, то нині на були характеру епідемій хронічні неінфекційні захворювання, з’явилися нові інфекційні хвороби (ВІЛ-інфекція, СНІД, лихоманка Ебола, туберкульоз із множинною та широкою стійкістю до ліків, атипова пневмонія, свинячий грип, короновірусна хвороба (COVID-19) тощо), проти деяких із них навіть не розроблено методик адекватного лікування. У системі цінностей, важливих для людини, особливе місце належить здоров’ю. Захворівши, ви шукаєте й найчастіше знаходите причини, які ви кликали хворобу. Серед них можуть бути різні бактеріальні та вірусні інфек ції, неправильне харчування, травми, порушення обміну речовин тощо. Часто можна чути твердження, що хвороба виникла на «нервовому ґрунті». Дійсно, психосоматичні, тобто органічні, захворювання серед інших хвороб становлять 60–70 % і виникають унаслідок психоемоційного перенапруження. Однак коли на проблему подивитися глибше, то виявиться, що на виникнення будь-якого захворювання впливають різні фактори, які й визначають, урешті-решт, жит тєстійкість організму.

Запам’ятайте! Якщо захисні й пристосувальні сили організму людини перенапружені або різ ко ослаблені, то шкідливі фактори, які зазвичай не викликають захворювання, можуть його спровокувати.

Пізнаємо себе Самооцінка рівня здоров’я Об’єднайтесь у групи й обговоріть результати домашнього завдання § 1, яке ви виконували разом із батьками або близькими людьми. 1. Порівняйте свої дані частоти серцевих скорочень після пробудження та вмивання, прибирання в кімнаті тощо. Якщо різниця між отриманими результатами становить 6–8 за 1 хв, це свідчить про хороший фізичний стан, а 10–14 — про поганий.

ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

2. Перевірте здатність організму боротися з гіпоксією. Оцініть функціо нальний стан дихальної системи, використавши дані проб Штанге й Генчі. Проба Штанге. Якщо після глибокого вдиху ви затримали дихання на 60 с, це свідчить про хороший рівень здоров’я, а якщо витримали менше ніж 25 с, треба поліпшувати рівень фізичного здоров’я. Проба Генчі. Якщо після видиху ви затримали дихання на 40 с, це вказує на хороший рівень фізичного здоров’я, якщо ж витримали менше 15 с, потрібно приділити здоров’ю особливу увагу. 3. Обговоріть план дій щодо поліпшення власного здоров’я.

Кроки до успіху Ми говорили про здоров’я фізичне, соціальне, психічне та духовне. Який між ними зв’язок? У реальному житті всі чотири складові здоров’я — фізична, психічна, духовна й соціальна — взаємопов’язані. Водночас кожна з них є багатогранною та неповторною. Тільки в їхньому поєднанні формується й розвивається здоров’я лю дини. Здоровий спосіб життя спрямовує діяльність людини на формування, збе реження та зміцнення свого здоров’я. Він передбачає не тільки знання основних чинників впливу на здоров’я, а й дотримання режиму навчання та відпочинку, пра вил харчування й особистої гігієни, визначення та обов’язкове виконання фізич них вправ, які забезпечують оптимальний руховий режим, а також усвідомлення шкідливості вживання наркотиків та алкоголю, тютюнокуріння. При цьому велике значення для зміцнення здоров’я має правильний вибір індивідуальних оздоров чих систем або їхнє поєднання та практичне використання. Єдиної формули для лікування всіх хвороб немає. Однак наскільки розумніше було б дбати про збере ження свого здоров’я до того, як воно погіршиться, щоб якнайдовше жити актив но та щасливо. Адже можливості людини величезні, резерви необмежені. Просто потрібно задуматися про це до того, як ці можливості будуть утрачені, а резерви вичерпані. Латинське прислів’я стверджує: «У здоровому тілі — здоровий дух». Так стисло тисячоліття тому народ поєднав усі складові здоров’я.

Доведіть, що ви знаєте 1. Охарактеризуйте складові здоров’я людини. 2. Що таке здоровий спосіб життя? Які його складові? 3. Які ви знаєте принципи здорового способу життя?

Домашнє завдання Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, хто з ваших рідних мав міцне здоров’я й прожив довге та щасливе життя.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Знайдіть інформацію про відомих людей, їхній життєвий шлях, який привів їх до успіху. Розпитайте в близьких вам людей про їхнє життєве кредо.

Розділ

§ 3. Сфери життя людини. Планування життя. Життєве кредо На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • необхідність планувати життя; • вміння аналізувати свій спосіб життя, особисті цілі; • вміння розробляти довгострокові плани, ураховуючи важливі сфери життя.

Пригадайте! Хто є людина? У чому полягає її сутність?

Сфери життя людини. Ви вже знаєте, що людина — невід’ємна частина природи. Її поява — наслідок загального світового процесу, результатом якого є життя в різних його формах, а людина, у свою чергу, є формою цього жит тя — так само, як тваринний і рослинний світ. Людина може й повинна жити в гармонії з природою, іти з нею пліч-о-пліч. Нині ми далеко відійшли від тва ринного світу, тому нам важко уявити людину поза суспільством. Людина — іс тота соціальна, і роль соціального середовища людини має надзвичайно велику силу. Саме суспільство (організована сукупність людей, об’єднаних характер ними для них відносинами) є носієм людських цінностей, переконань і люд ських стосунків. Стосунки між людьми в межах суспільства називають соціаль ними. Які ж є сфери життя людини? Соціальна сфера — одна з найважливіших сфер життя суспільства, у якій реалізуються соціальні інтереси всіх верств населення, відносини суспільства й особи, умови праці й побуту, здоров’я (мал. 7) відпочинку.

Мал. 7. Піклуватися про здоров’я — важливо

Мал. 8. Розвинене виробництво — запорука добробуту

Мал. 9. Освіта, наука, мистецтво — складники культури суспільства

ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

Економічна сфера — цілісна підсистема суспільства, що забезпечує ви робництво (мал. 8), розподіл, обмін і споживання товарів і послуг. Політична сфера — це стосунки між людьми, пов’язані насамперед із владою, які гарантують спільну безпеку. Духовна сфера — система взаємин між людьми, яка відображає моральне життя суспільства (мал. 9).

Висловлюємо свою думку Духовна сфера представлена такими багатогранними підсистемами, як релі гія, наука, культура, освіта, мистецтво й ідеологія. Як ви вважаєте, чому духов на сфера має таке велике значення для будь-якого розвиненого суспільства?

Необхідність планувати життя. Що таке планування життя? Чи плануєте ви своє життя? Чи складаєте ввечері план наступного дня, ставите собі зав дання й потім цей план реалізуєте? А може, щось заважає вам це робити? На жаль, більшість людей живе, не ставлячи перед собою жодних завдань: їх ціл ком замінюють сподівання, мрії, фантазії, невпевненість у завтрашньому дні. Планування життя — це побудова конкретного плану свого життя на день, місяць, рік тощо. Воно важливе для тих людей, хто відповідально ста виться до свого життя, хто хоче багато зробити й досягти мети. План вашого дня — це ваше майбутнє сьогодні. План на місяць і квартал — запорука ефективної праці. Ваш план на рік і на життя — це ваше майбутнє.

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи з умовними назвами: «Розплановане життя нудне», «План обмежує розвиток», «План не надихає на творчість». Обговоріть твердження, що відповідають назвам груп про планування життя. Чи згодні ви з ними? Яке ваше бачення планування життя?

Про особисті цілі та довгострокові плани. Планування життя можна по рівняти з багатоповерховим будинком, фундаментом якого є ваші життєві цінності. З них і треба починати планування. Визначивши цінності, сформу люйте особисті життєві цілі. Що яскравіше й конкретніше ви зможете поба чити бажаний результат, то краще. Щоб ефективніше рухатися по життю в обраному напрямі, зверніть увагу на людей, які вас оточують щодня: одно класників, друзів, родичів. Можливо, треба переосмислити стосунки із цими людьми й ці нові погляди врахувати у вашому життєвому плануванні. Важливий момент у плануванні власного життя — план особистого роз витку. Як ви хочете розвиватись уже сьогодні, на найближчому тижні, у най ближчий місяць чи рік? Навіть якщо з оточенням, цінностями й цілями у вас усе добре, то для повноцінного планування життя вам може не вистачити еле ментарних життєвих навичок і корисних звичок. (Пригадайте вивчене рані ше.) Наприклад, звичку відкладати все на останній день доведеться замінити на звичку робити все вчасно. Якщо ви налагодили своє життя та відчуваєте, що вам під силу великі справи й досягнення, задумайтеся про свою найголов нішу ціль, якої ви прагнете досягти.

Розділ

Життєве кредо. Для того щоб зважитися змінити своє життя й почати діяти, іноді людині потрібно небагато — усього лише мотивація або життєве кредо. Кредо (від латин. credo — вірю) — символ віри, світогляду, переконань. Ви, мабуть, чули про творче кредо, життєве кредо, яке властиве кожній людині: письменнику й учителю, підприємцю та лікарю. Тільки людина є господарем свого життя, лише вона може вирішувати, що і як їй робити. Бажаємо, щоб ваш життєвий шлях був успішним, але це залежить від ваших поглядів на життя та цілеспрямованості.

Пізнаємо себе Формулювання життєвого кредо 1. Об’єднайтесь у групи й обговоріть висловлення видатних людей. Як ви розумієте їх? Які з висловлень можуть стати для вас життєвим кредо та стимулом до великих змін? Сформулюйте свою думку стосовно власного життєвого кредо. Що вам ще потрібно зробити, аби успіх і позитивні емоції були у вашому повсякденному житті? «Наш великий недолік у тому, що ми занадто швидко опускаємо руки. Найправильніший шлях до успіху — увесь час пробувати ще один раз» (Т. Едісон). «Особисто я люблю полуницю з вершками, але риба чомусь надає перевагу черв’якам. Ось чому, коли я йду на риболовлю, я думаю не про те, що я люблю, а про те, що любить риба» (Д. Карнегі). «Прокидаючись уранці, запитай себе: “Що я повинен зробити?” Увечері, перш ніж заснути: “Що я зробив?”» (Піфагор). «Як добре, що не потрібно чекати ні хвилини, щоб почати робити світ кращим» (А. Франк). «Важка праця — це скупчення легких справ, які ви не зробили, коли повинні були зробити» (Дж. Максвелл). «Раніше я казав: “Я сподіваюся, що все зміниться”. Потім я зрозумів, що існує єдиний спосіб, щоб усе змінилося, — змінитися мені самому» (Дж. Рон). «Найскладніше — розпочати діяти, усе інше залежить тільки від напо легливості» (А. Ергард). 2. Проаналізуйте, що допомагає, а що перешкоджає вам прямувати до омріяної мети.

Кроки до успіху Кожний та кожна із вас у своєму житті робить вибір щодо подальших життєвих перспектив. Проте іноді складається так, що доводиться робити те, що вам не до вподоби. Та нічого не вдієш, є таке слово — «потрібно». Щоб досягти успіху в житті, насамперед треба грамотно його спланувати — продумати оптимальний перелік справ і загальний напрям життя, що відповідає вашим життєвим цінностям. Грамот не планування життя допомагає самоконтролю, розвиває самоповагу, наповнює оптимізмом, додає зібраності й енергії. Розпочніть планувати життя з найпрості шого — складіть список справ і занять на кожний день. І зробіть це вже сьогодні. Не треба шукати відмовки. «Я не можу», «Мої обставини цього не дозволяють», «У мене

ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

такий характер», «Я живу в таких умовах...» — усе це абсолютна правда й водночас чудові відмовки, щоб відкласти на потім. Найважливішою передумовою високої праце здатності, міцного здоров’я та доброго самопочут тя, які так необхідні в здійсненні ваших планів і споді вань, будуть суворий режим і чіткий розпорядок дня: • життя без шкідливих звичок, відмова від «руй нівників» здоров’я — тютюнових виробів, нар котиків, алкоголю, а також від зловживання Мал. 10. Скажіть «так» телевізором і комп’ютером; позитивним емоціям! • оптимальний руховий режим, активність, спорт; • розумне чергування роботи й відпочинку, правильний розпорядок дня (вчас но лягати спати й прокидатися вранці); • здорове харчування, загартовування, особиста гігієна, позитивні емоції (мал. 10) тощо. Пам’ятайте, що тільки ви можете приймати рішення, від яких залежить ваше подальше життя.

Доведіть, що ви знаєте 1. Які є сфери життя людини? Яка з них, на вашу думку, найважливіша? 2. Як ви розумієте поняття «життєве кредо»? 3. Яке значення має здоровий спосіб життя в реалізації довгострокових пла нів людини?

Домашнє завдання Виконайте завдання з рубрики «Удосконалюємо себе».

Удосконалюєм о себе Визначення цілей і розроблення планів у різних сферах життя Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, інформацію, умі щену в додатку 2, с. 184. Поміркуйте, чи прагнете ви моральної досконалості; які чесноти з пере лічених властиві вам і розвинені краще, а які потрібно формувати. Визначте цілі та розробіть план, виконання якого допоможе вам бути успішним (успішною) у різних сферах життя.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Підготуйте повідомлення про значення здорового способу життя для людини, використавши засоби масової інформації та інтернет.

розділ 2

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА здоров’я

збереження та зміцнення фізичної складової здоров’я

§ 4. Взаємозв’язок принципів особистої гігієни, адекватного харчування, рухової активності, повноцінного відпочинку. Види рухової активності. Вплив рухової активності на фізичне, психологічне й соціальне благополуччя людини На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • переваги здорового способу життя; • вплив рухової активності на здоров’я; • взаємозв’язок чинників здорового способу життя.

Пригадайте! Що таке здоровий спосіб життя? Які його чинники?

Взаємозв’язок чинників здорового способу життя. Здоров’я — найважли віша потреба людини, яка визначає її здатність до праці та забезпечує гармоній ний розвиток особистості. Здоровий спосіб життя — це спосіб життя окремої людини, спрямований на профілактику хвороб і зміцнення здоров’я. Наукові дані свідчать про те, що більшість людей, за умови дотримання ними всіх чин ників здорового способу життя, мають можливість жити довго та щасливо. На жаль, чимало людей не дотримується найпростішого, обґрунтованого наукою здорового способу життя. Одні стають жертвами недостатньої рухової активності, що спричиняє передчасне старіння; другі, переїдаючи, сприяють неминучому в таких випадках розвитку ожиріння, склерозу судин, цукрово го діабету; треті не вміють відпочивати, страждають від безсоння, унаслідок чого виникають численні захворювання нервової системи (ослаблення ор ганізму, підвищена збудливість, швидка виснаженість основних нервових процесів, порушення стану ендокринної системи тощо). Деякі люди, піддав шись шкідливій звичці до куріння, наркотиків чи алкоголю, свідомо вкоро чують своє життя.

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи й обговоріть чинники здорового способу життя (див. схему 2). Як вони взаємопов’язані між собою? Визначте чинники в порядку зна чущості. Обґрунтуйте відповідь. Змоделюйте на життєвих прикладах причини, які можуть перешкоджати їхньому дотриманню, і шляхи усунення цих причин. Схема 2 Раціональне харчування та підтримання маси тіла на нормальному рівні Оптимальний руховий режим Загартовування

Особиста гігієна

Чинники здорового способу життя

Усвідомлення цінності здоров’я Дотримання режиму дня

Відмова від шкідли вих звичок Позитивні емоції

Активний відпочинок

Здоровий нічний сон

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте поняття «фізичний розвиток», «рухові якості», «фізичні можли вості», «фізична підготовленість», «хороша фізична форма»?

Про вплив рухової активності на здоров’я. Останні 100 років у всіх роз винених країнах, незважаючи на значні досягнення медицини, кількість хво рих на хронічні хвороби зростає. Сучасна людина звільнена від важкої фі зичної праці завдяки механізації та автоматизації виробництва й розвитку транспорту. Ми охоче користуємося ліфтами, міським транспортом, забули про активний відпочинок. Учені дослідили, що найчастіше хворіють ті люди, які мало рухаються. Пригадаймо, що таке гіподинамія. Гіподинамія (з грецьк. знижена рухли вість) — це обмеження рухової активності, зумовлене способом життя. Нині це один із найшкідливіших чинників, який негативно впливає на процеси росту й розвитку людини, спричиняє різні хронічні хвороби. Наслідками гіподинамії є дистрофія скелетних м’язів; послаблення сили скорочень серця й тонусу судин; зниження інтенсивності обміну речовин та енергії; порушення кровообігу, розвиток атеросклерозу; погіршення пере травлення й засвоєння їжі; послаблення імунітету; емоційна нестійкість. Тому гіподинамію ще називають хворобою цивілізації. (Пригадайте вив чене раніше.) Особливо небезпечна вона в підлітковому та юнацькому віці, коли рухова та фізична активність є винятково важливим, фундаментальним чинником формування, збереження, зміцнення здоров’я та розвитку. Завдя

Розділ

ки здатності організму до саморегуляції відбувається його адаптація до змін навколишнього середовища, організм стає стійкішим і життєздатнішим. Під час руху в організмі людини спрацьовують певні механізми, унаслідок дії яких посилюються функції не тільки м’язів, а й дихальної, серцево-судинної, нервової, травної систем тощо.

Гордість України Олександр Богомолець (1881–1946) — видатний укра їнський учений-патофізіолог, народився в Києві. Закінчив Одеський університет (1906), працював у Києві (1931– 1946), академік кількох академій. Організатор і директор Інституту експериментальної патології та Інституту клініч ної фізіології (на базі яких 1953 р. створено Інститут фізіо логії ім. О. О. Богомольця). Вивчав проблеми патологічної фізіології, ендокринології, реактивності організму. До слідження з геронтології та рекомендації щодо боротьби з передчасним ста рінням виклав у праці «Продовження життя» (1940), яку перевидавали кілька разів. Перекладено різними мовами.

Поміркуйте Як ви розумієте поняття «фізичні якості», «фізична активність», «рухова актив ність», «хороша фізична форма»?

Пригадайте! Фізичний розвиток — це динамічні зміни в організмі людини, зумовлені спад ковими чинниками й певними умовами навколишнього середовища. Фізичні якості — це сукупність властивостей організму людини, що забезпе чують можливість здійснювати активну рухову діяльність. Якщо ці можливості розвивати, то вони покращуються. Розвиток фізичних якостей — це процес цілеспрямованого впливу фізич ними вправами на комплекс природних властивостей організму, що забез печують активну рухову діяльність. До основних фізичних якостей людини на лежать: сила, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість.

Висловлюємо свою думку Які фізичні якості розвинені у вас найкраще? Як часто ви робите ранкову за рядку? Яким видом спорту займаєтеся? Чи подобаються вам уроки фізичної культури? У які спортивні ігри ви граєте на уроках фізичної культури?

Фізична та рухова активність. Ви часто чуєте такі поняття, як «фізична активність», «рухова активність». Чи є між ними відмінність? Чи тотожні вони? Фізична активність — складова здорового способу життя. Це діяльність людини, спрямована на досягнення фізичної досконалості, що характеризу ється конкретними якісними й кількісними показниками (мал. 11). Фізична активність визначається як будь-який рух тіла, що роблять скелетні м’язи, уна

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

слідок якого відбувається достовірне збіль шення енергетичних витрат, вище від рівня основного обміну речовин. (Пригадайте ви вчене з курсу біології.) Руховою активністю називають суму ру хів, які виконує людина в процесі життєдіяль ності. Рухову активність дітей і підлітків умов но поділяють на такі види: • активність у процесі фізичного вихован ня (уроки фізичної культури, заняття в спор Мал. 11. Фізична активність тивних секціях); • активність у процесі навчання, суспільно корисної та трудової діяльності; • фізична активність у вільний час. Ви вже знаєте, що рухова активність і здоров’я взаємопов’язані. Провід ний чинник у формуванні здоров’я людини — звична для неї добова рухова активність, яка є важливим компонентом способу життя й поведінки людини.

Я вважаю так. А ти? Згідно з даними ВООЗ, рухова активність підлітків становить: заняття в шко лі — 4–6 год, легка активність — 4–7 год, помірна — 2,5–6,5 год, висока — 0,5 год. А яка вона у вас? У найближчого вашого оточення? (Більше про різні види фізичної активності ви дізнаєтеся з додатка 3, с. 185).

Що таке вправи циклічного й ациклічного характеру. За ступенем впли ву на організм усі види фізичної активності (залежно від структури рухів) поділяють на дві великі групи: вправи циклічного й ациклічного характеру (мал. 12). Циклічні вправи — це такі рухові акти, у яких тривалий час постійно повто рюється той самий закінчений руховий цикл. До них належать ходьба, біг, ходьба на лижах, їзда на велосипеді, плавання, веслування. В ациклічних вправах струк тура рухів не має стереотипного циклу та змінюється під час їх нього виконання. Це гімнастичні й силові вправи, стрибки, мета ння, спортивні ігри, єдиноборства. Ациклічні вправи впливають на функції опорно-рухового апарату, унаслідок чого збільшується сила м’язів, швидкість реакції, гнучкість і рухливість у суглобах, лабільність нервово-м’язового апарату тощо. Видами фізичної активності з пе а б реважним використанням аци клічних вправ є гігієнічна гімнас Мал. 12. Циклічні (а) й ациклічні (б) вправи

Розділ

тика, заняття в групах здоров’я та загальної фізичної підготовки, ритмічна й атлетична гімнастика. Що таке аеробна й анаеробна активність. Ваші однолітки, які займаються спортом, знають, що види навантажень на організм людини поділяють на аеробні й анаеробні. Аеробна активність — це навантаження, за яких пульс становить 140–160 ударів за хвилину. (Пригадайте вивчене раніше.) Під час виконання таких вправ організм забезпечується киснем у належній кількості. Аеробні тренуван ня підтримують у тонусі серцево-судинну систему, допомагають спалити зайві калорії, а також підготовити м’язи до більш складних навантажень. До них на лежать біг, плавання, аеробіка, їзда на велосипеді, ходьба на лижах. Анаеробна активність — це інтенсивні нетривалі вправи, під час яких організм людини відчуває брак кисню. Виконують такі вправи за рахунок енергії, яка була відкладена в запас у м’язах. Анаеробні тренування — це швидкий спринт, важка атлетика, вправи через скакалку, заняття на силових тренажерах, подолання крутого підйому тощо. Аеробні тренування від анаеробних можна відрізнити ще й за їхньою ін тенсивністю. Якщо тренування триває 15–20 хв із середньою інтенсивністю, то це — аеробне тренування. Якщо інтенсивність є високою та спортсмен/спортс менка не може витримати темп більш як 2 хв, то навантаження — анаеробні.

Я вважаю так. А ти? На вашу думку, для кого корисні анаеробні, а для кого — аеробні тренування? Чи всім підходять анаеробні навантаження? Чи можна практикувати анаеробні вправи спортсменам/спортсменкам-початківцям?

Працюємо разом Обговоріть у групах рекомендації щодо аеробних та анаеробних тренувань. Змоделюйте ситуації за умов їхнього недотримання. До яких наслідків це може призвести? Рекомендації щодо аеробних та анаеробних тренувань Новачкам треба почати з аеробних тренувань. Протягом перших кількох тижнів відбувається звикання до спортивних навантажень, нарощування їхньої інтен сивності. Усе це готує організм до більших навантажень. Якщо ви вже набули достатнього спортивного досвіду, то перед початком тре нувань потрібно розім’ятися, розігрітися, зробити аеробну розминку серед ньої інтенсивності. Таку саму розминку треба буде зробити й після анаеробної вправи. Анаеробне тренування має продовжуватися не більше ніж 60 с і послідовно чер гуватися з довготривалим (утричі довшим за анаеробну вправу) періодом від новлення. В анаеробних заняттях дуже важливі регулярність і правильна періодичність. Такі тренування за умови правильного виконання — найкращий спосіб накача ти м’язи, а також уникнути викривлення постави, проблем із суглобами. Помірні анаеробні навантаження роблять тіло людини атлетично струнким, сильним і красивим.

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Поміркуйте Як ви розумієте слова американського лікаря-практика К. Купера, який розро бив численні тести для оцінювання фізичного стану організму: «Наш організм створений на 120 років життя. Якщо ми живемо менше, то причиною є не недо ліки організму, а те, як ми з ним поводимося»?

Кроки до успіху Учений-фізіолог, лауреат Нобелівської премії в галузі медицини та фізіології І. Павлов прожив довге життя — 86 років, залишаючись бадьорим, фізично міцним і працездатним до глибокої старості. Він писав: «Усе своє життя я любив і люблю розу мову працю й фізичну, але, мабуть, усе-таки другу — більше». Фізична праця, фізичні вправи дуже впливають на фізичний, розумовий і психіч ний розвиток людини, особливо в підлітковому віці. Вони стимулюють ріст і розвиток усіх органів і систем організму. Систематичні заняття фізичними вправами підвищу ють працездатність серцевого м’яза. Треноване серце в стані спокою скорочується повільніше, що дає йому змогу краще відпочивати, економніше працювати, збіль шувати хвилинний об’єм крові під час роботи й надходження кисню та поживних ре човин. Фізичні вправи сприяють кращому розвитку системи дихання. Під впливом фізичної роботи підвищується інтенсивність обміну речовин у всіх органах і систе мах організму. Крім того, що фізичні вправи розвивають і вдосконалюють усі функції організму, вони ще й підвищують його стійкість до впливу чинників навколишнього середовища. А що робити, якщо дефіцит рухів усе-таки є? Ось кілька конкретних ре комендацій: • робіть ранкову гігієнічну гімнастику; • запишіться в спортивну секцію або туристичний клуб; • проводьте фізкультхвилинки під час виконання домашніх завдань; • займайтеся ходьбою, бігом, рухливими іграми, катайтеся на лижах і ковзанах; • у вихідні дні вирушайте із сім’єю в похід, на лижну прогулянку. Важко переоцінити значення рухів у житті людини. Ще давні греки стверджува ли: «Хочеш бути здоровим — бігай, хочеш бути сильним — бігай, хочеш бути краси вим — бігай, хочеш бути розумним — бігай». Струнка постава, гармонійно розвинене тіло завжди привертали до себе увагу. Вони оспівані поетами, відображені в численних творах художників і скульпторів. У поєднанні з духовністю, розумом і здоров’ям гармонія тіла становить найбільший скарб, яким може володіти людина.

Доведіть, що ви знаєте 1. Як взаємопов’язані чинники здорового способу життя? 2. Як впливає рухова активність на організм підлітка? 3. Що таке аеробна й анаеробна активність?

Домашнє завдання Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, вивчене на уроці. Розпи тайте про їхнє ставлення до занять як анаеробними, так і аеробними вправами.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Підготуйте повідомлення про складові особистої гігієни, використавши засоби масової інформації та інтернет.

Розділ

§ 5. Складові особистої гігієни. Гігієнічні процедури На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • основні складові особистої гігієни; • правила особистої гігієни; • гігієнічні процедури.

Пригадайте! Як взаємопов’язані чинники здорового способу життя?

Що таке гігієна й особиста гігієна. Гігієна — це наукова дисципліна та практична галузь медичної науки, яка досліджує закономірності впливу нав колишнього середовища на організм людини й громадське здоров’я з метою обґрунтування гігієнічних нормативів, санітарних норм і правил, а також профі лактичних заходів. Вона забезпечує опти мальні умови для життєдіяльності людини, збереження й зміцнення її здоров’я та запо бігання виникненню різних захворювань. Згідно з міфологією стародавнього сві ту, Асклепій (Ескулап) (мал. 13), давньо грецький бог лікування, син Аполлона, мав двох дочок — Панакею та Гігією. Першу вва жали покровителькою лікувальної меди цини, другу — покровителькою медицини профілактичної. Саме від її імені утворене слово гігієна (з грецьк. той, хто приносить Мал. 13. Асклепій і Гігієя здоров’я) (мал. 13). Особиста гігієна — це основа здорового способу життя, умова ефективної профілактики різних захворювань. Особиста гігієна ґрунтується на принци пах збереження та зміцнення здоров’я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному особистому житті й діяльності людини. Вона спрямована на профілактику хвороб, створення сприятливих умов для життя та хорошого самопочуття. До сфери особистої гігієни належать гігієна тіла й порожнини рота, фі зична культура, загартовування, запобігання шкідливим звичкам, гігієна одягу та взуття, гігієна відпочинку й сну тощо.

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Гігієна ставить перед собою велику й благородну мету — зробити розвиток людини найдосконалішим, життя — енергійнішим, ста ріння — менш швидким, а смерть — найбільш віддаленою»? (Е. А. Парке, англійський учений).

Про значення догляду за тілом. Забезпечення чистоти тіла, догляд за шкірою та волоссям — основні правила особистої гігієни й норма життя

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

кожної людини. Якщо людина стежить за своїм тілом, це покращує її здоров’я та робить привабливою для інших лю дей. На організм людини впливає багато чинників — як зовнішні (температура довкілля, електричні й магнітні поля, ультрафіолетове випромінювання, хіміч ні речовини, мікроорганізми тощо), так і внутрішні (погане харчування, недо статня кількість вітамінів, низька рухова активність, шкідливі звички, недотри мання режиму праці та відпочинку). Від Мал. 14. Чинники, що впливають того, як людина дбає про свій організм, на організм людини як доглядає за своїм тілом, залежить її здоров’я. Тому особиста гігієна відіграє важливу роль у підлітковому та юнацькому віці. Предмети особистої гігієни мають бути індивідуальними, а засоби особистої гігієни треба добирати від повідно до віку й особливостей організму.

Висловлюємо свою думку Розгляньте малюнок 14 та обговоріть, як зображені чинники впливають на ор ганізм людини. Які ще чинники впливу на здоров’я людини вам відомі? Назвіть їх.

Як доглядати за шкірою. Пригадаймо, яку роль відіграє шкіра у форму ванні здоров’я людини. Шкіра вкриває все наше тіло та є бар’єром між довкіллям і внутрішніми системами організму. На шкірі міститься кілька мільйонів терморецепторів, потових і жирових залоз. Вона бере безпосередню участь у процесах теплой газообміну. (Пригадайте вивчене з курсу біології.) Забруднена шкіра швидко втрачає еластичність, стає джерелом неприємних за пахів. Разом із тим шкіра, особливо чиста, має бакте рицидні властивості, захищає організм від впливу не сприятливих метеорологічних, механічних і хімічних чинників навколишнього середовища. Догляд за шкірою — необхідна умова для збере ження її чистоти й нормального функціонування. Залежно від типу шкіри (пригадайте вивчене рані ше), для її миття треба використовувати гарячу й хо лодну воду. Жирну шкіру потрібно частіше мити га рячою та теплою водою, а суху — теплою та холодною. Приймати душ треба щодня (мал. 15). Важливим за собом для підтримання чистоти тіла є мило, яке має Мал. 15. Обов’язкова бути якісним, жирним, з приємним запахом, давати щоденна процедура багато піни. Якщо шкіра ніжна, краще користуватися

Розділ

милом рідко, а якщо жирна — навпаки. Для шкіри обличчя найсприятливі шою є м’яка вода кімнатної температури. Обличчя обов’язково треба мити перед сном із метою очищення вивідних отворів шкірних залоз від різнома нітних забруднень. (Пригадайте вивчене раніше.)

Поміркуйте Обговоріть подану інформацію. Через шкіру за годину виділяється 10–20 мл поту. Під час важкої роботи або перегрівання ця кількість може зростати до 300–500 мл і більше. Щодоби шкіра дорослої людини виділяє 15–40 г шкірного жиру, до складу якого входять різні жирні кислоти, білки й інші речовини, відбувається злущення до 15 г лусочок ороговілого епідермісу. (Пригадайте вивчене раніше.) Сукупність цих та інших речовин сприяє розмноженню на шкірі бактерій і грибків. • Поясніть, що відбуватиметься з організмом людини, яка нехтує привилами особистої гігієни.

Про родимки на шкірі. Дуже часто саме ро димки є першопричиною появи в людини такого небезпечного для життя захворювання, як мела нома, або рак шкіри. Родимка — це доброякісне новоутворення на тілі, що складається з незрі лих або змінених клітин епідермісу (мал. 16). Мал. 16. У разі зміни родимки Родимки не загрожують життю та здоров’ю лю дини, іноді це тільки косметичний дефект. Од зверніться до лікаря! нак за певних обставин родимки раптом почина ють рости, проникаючи в глиб шкірного покриву й утворюючи метастази. На місці родимок формуються злоякісні клітини, які внаслідок більш інтенсив ного обміну речовин дуже швидко діляться й ростуть, породжуючи ракову пухлину. Родимки виникають як на обличчі, так і на закритих ділянках тіла, у пахових складках, на кінцівках тощо.

Запам’ятайте! Родимки не можна в жодному разі видаляти домашніми засобами, перев’я зувати або зрізати. Якщо у вас є родимки, треба бути обережними, щоб вони не зачіплювалися одягом, бретельками, ременем, сумочкою чи зазнавали постійного подразнення.

Лікарі розробили спеціальний тест для родимок, що дістав назву ABCD, який допомагає оцінити, коли родимки на тілі людини стають небезпечними, і виявити патологічно змінену родимку. (Детальніше про це ви дізнаєтеся з додатка 4, с. 186). Якою має бути гігієна рук і ніг. Окремої уваги заслуговує гігієна рук і ніг (мал. 17). Руки треба мити з милом кілька разів на день. Кожна людина повин на мати власний рушник (окремий для рук та окремий для ніг) або рушники одноразового користування. Особливо ретельно треба мити між пальцями, куди можуть проникнути різноманітні хвороботворні грибки. Оскільки нігті

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

є місцем накопичення мікроорганізмів, які поширюються на інші частини тіла, їх по трібно щоденно добре мити з милом, вико ристовуючи щітку, частіше зрізати вільний край. Нігтям треба надавати овальної фор ми, а шкіру навколо нігтя зрізувати мані кюрними ножицями, уникаючи порізів. Щоб тримати ноги в чистоті, їх необхід но щоденно мити теплою водою з милом і а добре витирати між пальцями. Суху шкіру ніг треба змащувати кремом. У разі інтен сивного потовиділення ноги потрібно про тирати ліками, які висушують шкіру (за ре комендацією лікаря). Якщо потовиділення незначне, шкіру ніг можна протирати спир том або одеколоном і посипати присипкою. Місця з грубою шкірою потрібно протирати пемзою. Нігті на ногах треба часто зрізува б ти по прямій лінії так, щоб лише вільний Мал. 17. Дбайте про чистоту край був дещо заокруглений і м’які частини рук (а) і ніг (б) пальця не наростали на ніготь. Гігієна волосся. Здорове волосся прикрашає людину, а головне — захищає голову від шкідливого впливу навколишнього середовища. Стан волосся тіс но пов’язаний із загальним самопочуттям людини. Шкіра волосяної частини голови має багато потових і сальних залоз, тому волосся треба мити в міру за бруднення. Для цього необхідно використовувати теплу воду й мийні засоби. Вода для миття голови має бути м’якою. Сушити волосся потрібно обережно, витираючи м’яким рушником, а потім досушувати за кімнатної температури. Не рекомендується сушити волосся на сонці, біля електричної або газової пли ти, користуватися феном. Це пересушує волосся, воно втрачає блиск, еластич ність, стає ламким. Важливо правильно розчісувати волосся: ко ротке — від коренів, а довге — від кінців, поступово переміщуючи гребінець угору (мал. 18). Гребінці та щітки мають бути індивідуальними, їх необхідно тримати в чистоті, ретельно мити й просушувати. Якщо після розчісування на гребінці кожного разу залишається кілька волосин, це нормальне явище, адже волосся постійно поновлюється. Людина що денно може втрачати до 100 волосин, які заміню ються новими. Правильний догляд за волоссям допомагає запо бігти не тільки його випаданню, а й різноманітним Мал. 18. Розчісуйте захворюванням. волосся правильно

Розділ

Гігієна одягу та взуття. Одяг і взуття захи щають людину від несприятливих метеороло гічних чинників (холоду, спеки) і різних меха нічних ушкоджень. Одяг має бути легким, вільним і м’яким, не подразнювати шкіру, адже це впливає на її кровообіг. Вибираючи одяг, треба враховувати кліматичні особливості місцевості, пору року, традиції та професію людини. Одяг не має Мал. 19. Незручне взуття — шкодити нормальним функціям організму, він шкідливе для здоров’я має бути гарним і гігієнічним, адже від нього залежить зовнішній вигляд людини. Призначення взуття — захищати ноги від несприятливих умов довкілля, тобто від охолодження, механічних ушкоджень, забруднень. Ось чому воно має відповідати всім анатомо-фізіологічним особливостям будови стопи, її формі, розміру, підтримувати амортизаційну й ресорну функції стопи, бути зручним, легким, повітропроникним і водостійким, а також відповідати умовам праці, побуту та клімату. Незручне взуття, стискаючи стопу, може порушувати нормальний кровой лімфообіг, а також нормальну діяльність опорно-рухового апарату (мал. 19). Тож ніщо так не шкодить ногам, як неправильно підібране взуття. Воно є та кож причиною утворення мозолів, потіння ніг, викривлення пальців, виник нення запальних процесів і плоскостопості. У вузькому й тісному взутті ноги швидше охолоджуються, що може призвести до загальної застуди. Підбори не повинні бути вищими за 2–3 см — це забезпечує оптимальну рівновагу між м’язами — згиначами й розгиначами стопи. В іншому випадку нога набуває нестійкого положення, центр маси тіла переміщується вперед, зміщуються внутрішні органи, унаслідок чого розвиваються різноманітні захворювання. Взуття на високих підборах неприпустиме для дітей і підлітків, оскільки це може спричинити викривлення хребта, зміну нормальної форми таза. Взуття потрібно просушувати й змащувати, збе рігати чистим, у сухому приміщенні, яке добре про вітрюється. Гігієна порожнини рота. Значення гарної усмішки та зубів, що є окрасою людини, важко переоцінити. Здорові зуби мають велике оздоровче значення для організму. Незадовільний стан ротової порожнини сприяє проникненню інфекцій в організм. Найпоши ренішим захворюванням зубів є карієс. (Пригадайте вивчене раніше.) Часто на зубах утворюються камені. Хвороби зубів можуть бути причиною інших захво рювань, зокрема крові, серця, легенів, нирок. Запобігти захворюванням зубів можна, якщо вжи Мал. 20. Догляд вати відповідні гігієнічні заходи. Це насамперед ра за ротовою порожниною

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

ціональний режим праці та відпочинку, збалансоване харчування, відповід ний догляд за ротовою порожниною (мал. 20). Після кожного приймання їжі потрібно полоскати рот водою кімнатної температури, видаляти залишки їжі спеціальними індивідуальними зубочистками. Для механічного очищення зу бів від м’яких часток їжі та нейтралізації кислот, що утворюються в ротовій порожнині, застосовують порошки й пасти. Чистити зуби краще порошком з очищеної крейди з додаванням ароматичних речовин. Зубна паста затримуєть ся між зубами та є місцем накопичення мікроорганізмів і залишків їжі. Щодня треба робити масаж ясен протягом 3—5 хв.

Запам’ятайте! Не можна затискати в зубах металеві предмети, розколювати горіхову шкара лупу, гризти шматочки цукру, насіння тощо.

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи з умовними назвами «Лікар-педіатр», «Лікар-дермато лог», «Лікар-ортопед», «Лікар-стоматолог», «Лікар-онкодерматолог» і роз гляньте запропоновані ситуації. Змоделюйте розвиток певної ситуації з позиції лікаря відповідного фаху та шляхи усунення її негативних наслідків. Ситуація 1. Дівчина прочитала в книжці рецептів народної медицини, як позбу тися родимки, та вирішила діяти, до того ж останнім часом родимка, яка так докучала їй, змінила колір і стала збільшуватися за розміром. Ситуація 2. Чотирнадцятирічна дівчина невисокого зросту носить взуття на ви соких (до 12 см) підборах. Ситуація 3. Хлопець після інтенсивних тренувань нехтує водними процедура ми, а витирає тіло рушником і користується дезодорантом. Ситуація 4. Хлопці побилися об заклад, хто з них більше розкусить горіхів. Ситуація 5. Дівчина з великим (на її думку) розміром ноги носить взуття, на розмір менше. Ситуація 6. Дівчина, побоюючись відвідування стоматолога, не розповідає батькам, що вона має проблеми із зубами. Ситуація 7. Дівчина мріяла про гарне волосся, тож скористалася порадою ре клами й почала використовувати новий шампунь. Ситуація 8. Хлопець не дотримувався правил особистої гігієни й носив одні й ті самі шкарпетки протягом тижня.

Кроки до успіху Німецький учений Г. К. Ліхтенберг писав: «Наші хвороби нам не шкодять, коли ми про них уже знаємо». Загальний стан вашого організму, здоров’я та тривалість життя залежать від того, як ви дотримуєтесь основних правил особистої гігієни. Вони досить прості й відомі вам. 1. Щодня, двічі на день, приймайте душ або ванну та міняйте нижню білизну. 2. Мийте руки перед їжею, після кожного відвідування туалету, контакту з тва ринами, а також поїздки в громадському транспорті. 3. Користуйтеся особистими предметами (засобами для гоління, зубною щіт кою, рушником, мочалкою) і, звичайно ж, нижньою білизною (трусами, шкарпетками тощо). 4. Слідкуйте за чистотою свого одягу, взуття.

Розділ

5. Не користуйтеся чужим одягом і взуттям. У громадських душових, на пляжі — носіть власні гумові капці. До сфери гігієни належить гігієна розумової діяльності, відпочинку, сну (про це йтиметься в наступних параграфах), а також режим дня, який визначає й регла ментує всі складники життя людини. Саме тому режим дня треба організовувати так, щоб створювати хороші умови для оптимальної працездатності й підвищення опір ності організму.

Доведіть, що ви знаєте 1. Яке значення має гігієна для життя та здоров’я людини? 2. У чому полягає гігієна рук і ніг? 3. Як потрібно доглядати за ротовою порожниною?

Домашнє завдання Обговоріть разом із дорослими, думка яких для вас важлива, вивчене на уроці. Підготуйте для молодших школярів коротку лекцію на тему «Особиста гігієна школяра».

Шукаємо інформацію до наступного уроку Підготуйте повідомлення про біологічні ритми людини, використавши засоби масової інформації та Інтернет.

§ 6. Біологічні ритми та здоров’я. Значення сну в юнацькому віці На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • біологічні ритми та здоров’я; • значення сну в юнацькому віці.

Пригадайте! Як взаємопов’язані особиста гігієна та здоровий спосіб життя?

Мал. 21. Вплив біоритмів на людський організм

Що таке біологічні ритми. Біологічні ритми, або біоритми, — це регулярні кількісні та якісні зміни життєвих проце сів, що відбуваються на всіх рівнях життя: молекулярному, клітинному, органо-тка нинному, організмовому, популяційно-ви довому й біосферному. Початком вивчення біоритмів вважа ють 1729 р., коли французький астроном Ж.-Ж. де Меран виявив, що листки рос лин здійснюють періодичні рухи протягом доби. Пізніше були встановлені та визна чені біологічні ритми, властиві практично

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

всім живим організмам. Вивчення біоритмічних процесів сприяло створен ню нової наукової дисципліни — хронобіології (з грецьк. час), яка досліджує вплив на процеси життєдіяльності й поведінку організмів ритмів зовнішньо го середовища та біосфери. Розрізняють зовнішні й внутрішні біоритми. До внутрішніх біоритмів нале жать, наприклад, ритм дихання, серцебиття, травлення, виділення. Зовнішні біо ритми пов’язані з розташуванням Землі в космічному просторі, її обертанням навколо своєї осі та навколо Сонця. Біоритми мають різну періодичність: від частки секунди до певної кіль кості років. Біологічні ритми та їхній вплив на організм людини (мал. 21). Біологіч ний ритм — це один із механізмів, що дає змогу організмові пристосуватися до умов життя, які постійно змінюються. Ця адаптація відбувається протягом усього життя, бо зовнішнє середовище постійно трансформується. У людей виявлено понад 300 процесів, які перебігають у добовому біо ритмі й становлять фізіологічну основу для раціональної організації режи му праці та відпочинку. В організмі людини відбуваються періодичні зміни ритму роботи всіх систем та органів: після 12-ї год проходить перший пері од денної активності, після 14-ї год самопочуття знову поліпшується. Після 18-ї год ми стаємо роздратованими, а о 20-й год наш психічний стан знову нормалізується. Упродовж доби змінюється також ефективність розумової праці. Так, найбільша точність у вирішенні логічних завдань спостерігається в ранкові години. Швидкість відповідей (їхня кількість за одиницю часу) до сягає максимуму з 11-ї до 13-ї год. Тоді ж найкращою є зорова пам’ять. Тому уроки математики, хімії та фізики стоять у шкільному розкладі занять пер шими й другими, а, наприклад, уроки іноземної мови — третіми й четвертими. Продуктивність розумової праці з 14-ї до 16-ї год дещо знижується, що пояс нюється режимом харчування. У передвечірні години спостерігається друге підвищення працездатності, але для тих видів діяльності, які не потребують тривалого сильного напруження, пов’язаного з логічним мисленням.

Поміркуйте Як ви розумієте вираз давніх римлян, які вважали Мінерву богинею мудрості: «Сови Мінерви вилітають уночі»?

Я вважаю так. А ти? Обговоріть подану інформацію. Порівняйте її з вашим біологічним годинником. Складіть для себе карту біоритмів і спрогнозуйте власний стан здоров’я, дина міку працездатності й умови, що допоможуть запобігти захворюванням. Добові біоритми контролює «біологічний годинник» — пристосувальний меха нізм, що забезпечує здатність живих організмів орієнтуватися в часі. Його дія ґрунтується на строго періодичних фізико-хімічних процесах, які відбувають ся в організмі. Кожна людина з дня народження живе за власним «біологічним годинником», який впливає на фізичний стан, прояв інтелектуальних здібнос тей, емоційність. Учені виокремлюють біоритми, які тривають 23 дні (фізичний

Розділ

цикл), 28 днів (емоційний цикл) і 33 дні (інтелектуальний цикл) і дають мож ливість більш-менш точно прогнозувати стан здоров’я та динаміку праце здатності людини. Перша половина кожного з трьох біоритмів характеризу ється зростанням, а друга — зниженням активності. Дні переходу позитивної фази в негативну називають критичними, і якщо вони збігаються відразу в усіх трьох ритмах, то можуть виникати хвороби.

Біологічні ритми та здоров’я. Упродовж сотень мільйонів років еволюції тривав процес пристосування організмів до змін довкілля, вироблялися рит мічні процеси життєдіяльності. Стан організму людини залежить від її внутрішнього біоритму. Протягом доби більшість фізіологічних процесів періодично коливається. Різні функції організму мають неоднаковий ритм інтенсивності. Установлено, що ритмічно змінюється температура тіла людини. Удень вона підвищена, її максимальне значення припадає на 18-ту год. Уночі температура тіла знижується, її міні мальне значення фіксується в часовому проміжку між 1-ю год ночі й 5-ю год ранку. Це пов’язано з тим, що вдень обмін речовин більш інтенсивний, уна слідок чого активність організму підвищується. Ритмічні добові коливання ха рактерні також для артеріального тиску: удень він підвищується, уночі — зни жується. При патологічних станах організму багато його ритмів порушується. На приклад, у хворих на гіпертонічну хворобу вночі артеріальний тиск не зни жується, а, навпаки, підвищується, що призводить до погіршення їхнього са мопочуття. Велике значення для здоров’я людини мають сезонні біоритми. Вони визначають залежність захворюваності від пори року. Ви, напевно, по мічали, що восени й особливо навесні частішими стають загострення хвороб дихальних шляхів, алергії, ревматизму тощо. Інтенсивність більшості фізіологічних процесів підвищується вранці й знижується вночі. Ці дані потрібно враховувати, плануючи режим дня. Ви вчення біологічних ритмів дає змогу людині виробити найсприятливіший режим праці й відпочинку. Сон, біоритми та здоров’я людини. Стан здоров’я та працездатність лю дини багато в чому залежать від того, наскільки режим праці та відпочинку відповідає її індивідуальним біоритмам. Тому, на думку вчених, найважли віший добовий ритм людини — це чергування сну й неспання. Середня три валість сну має становити не менше 8 год. Утім, співвідношення сну й неспання дуже індивідуальне. Залежно від характеру біоритмів, людей можна розділити на біоритмічні типи, або хронотипи. Це «сови», які пізно лягають спати й прокидаються пізніше (мал. 22). Найбільш активні вони в другій половині дня або ввечері й уночі. «Жайво Мал. 22. «Сова» на першому уроці ронки» рано встають, бадьорі, життєрадісні,

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

енергійні в першій половині дня. Людей, активність яких не має чітко ви раженої підпорядкованості періоду доби, іноді називають «голубами». Біоритми й нормальна взаємодія систем організму взаємопов’язані. Тому за біоритмами можна зробити висновок про загальний стан організму. Якщо біоритм людини порушується, то є ймовірність захворіти, тому режим праці та відпочинку мають відповідати хронотипу. Збій біоритмів може відбутися й тоді, коли людина різко змінює режим праці та відпочинку. Тоді різко по гіршується самопочуття, знижується імунітет. Дуже часто в людей, які нале жать до ранкових хронотипів, але працюють уночі, порушується діяльність серцево-судинної системи, терморегуляція тощо, розвивається хронічна вто ма. (Пригадайте вивчене раніше.) Людина постійно почувається втомленою, її організм не відновлюється під час відпочинку, тому такі люди частіше, ніж інші, страждають від хронічних хвороб і застудних захворювань.

Поміркуйте Як ви розумієте прислів’я: «Ранній сон миліший за все», «Добрим людям гарно спиться, добрим людям гарне сниться»?

Про значення сну в юнацькому віці. Приблизно третину життя ми про водимо вві сні. Сон є невід’ємною частиною нормального добового ритму й зазвичай триває цілу ніч. Сон — це функціональний стан організму, під час якого гальмується ді яльність кори головного мозку. (Пригадайте вивчене на уроках біології.) Тривалість сну змінюється протягом життя й відрізняється в дітей і до рослих. У юнацькому віці для хорошого міцного сну необхідно від 8 до 10 год. Чому саме в підлітковому та юнацькому віці серед інших чинників здорового способу життя основну роль відведено сну? Варто зменшити нормальну тривалість сну на 1,5 год — і рівень уважності людини знизиться приблизно на третину. Хронічна сонливість значно погіршує пам’ять, здатність думати та приймати рішення, збільшує ймовірність отри мання травм. Під час сну відбуваються зміни всіх процесів життєдіяльності організму, зменшуються витрати енергії, відновлюються та починають функ ціонувати системи, які зазнали перенапруження (перевтома або хворобливі зміни), активно синтезуються гормони. (Пригадайте їхню роль.) Сон усуває втому й попереджає виснаження нервових клітин. Відбувається накопичення багатих енергією сполук, при цьому підвищуються захисні сили організму. За відсутності повноцінного сну непомітно, але досить швидко створюються умо ви для розвитку патологічних змін у роботі органів і систем організму.

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи з умовними назвами «Повноцінний сон», «Недостатній сон», «Неспання». Прочитайте гігієнічні вимоги до здорового сну, змоделюйте ситуації (відповідно до назви групи) і назвіть чинники, що сприяють або пере шкоджають повноцінному сну.

Розділ

Гігієнічні вимоги до здорового сну • Щоб створити умови для нормального, міцного й спокійного сну, необхідно за 1–1,5 год до сну припинити напружену розумову роботу. • Вечеряти треба не пізніше ніж за 2–2,5 год до сну. Це важливо для повно цінного перетравлення їжі. • Перед сном потрібно гуляти на свіжому повітрі протягом 20–30 хв. • Спати треба в добре провітреному приміщенні, бажано привчити себе спа ти при відкритій кватирці. • У приміщенні потрібно вимкнути світло й забезпечити тишу. • Ліжко має бути зручним. • Подушка має бути невисокою, класти на неї потрібно лише голову, підтри муючи в такий спосіб шию й розвантажуючи хребет. • Нічна білизна має бути вільною, щоб не затрудняти кровообіг при контакті з тілом людини. • Постіль має бути з натуральних тканин, що добре забезпечують теплообмін. • Не можна спати у верхньому одязі. • Не рекомендується накриватися ковдрою з головою, спати вниз головою: це перешкоджає нормальному диханню. • Бажано лягати спати в один і той самий час доби. • Після важких фізичних навантажень потрібно збільшувати тривалість сну на 1–2 год. • Не треба спати понад міру, тому що це шкідливо.

Кроки до успіху Усі процеси в організмі відбуваються в чіткій послідовності. Це має надзви чайно велике значення для його нормальної життєдіяльності. Тривале порушення біологічних ритмів організму призводить до розвитку хронічних хвороб. Найпоши ренішим є порушення ритму «сон — бадьорість». У порушеннях сну важливу роль відіграють емоційно-мотиваційні розлади, насамперед стресові ситуації. (Пригадайте, як цьому запобігти.) Учені вважають, що «сон — це свого роду гальмування, яке захищає нервову систему від надмірного напруження та утоми». Сон має бути досить тривалим і глибоким. На жаль, деякі люди розглядають сон як резерв, з якого можна запозичити час для виконання тих або інших справ. Систе матичне недосипання спричиняє порушення нервової діяльності, зниження праце здатності, підвищену втомлюваність, дратівливість. Дотримання режиму дня значно впливає на характер добових коливань біоритмів. У разі постійного щоденного ритму чергування роботи й відпочинку спостерігається чітка синхронність зміни показників працездатності. Згубно діє на біоритми алкоголь. Учені встановили, що після однора зового вживання алкоголю тільки на третю добу відновлюються нормальні добові біо ритми швидкості реакції, фізична працездатність. Біоритми реалізовуються в тісному взаємозв’язку з навколишнім середовищем і відображають особливості пристосуван ня організму до чинників довкілля, що також характеризуються певною циклічністю. Отже, біологічні ритми є основою раціонального розпорядку життя людини, оскіль ки висока працездатність і добре самопочуття можуть бути досягнуті лише тоді, коли ритм життя відповідає властивому організмові ритму фізіологічних функцій.

Доведіть, що ви знаєте 1. Що таке біологічні ритми? 2. Як взаємопов’язані біологічні ритми та здоров’я людини? 3. Яке значення має сон в юнацькому віці?

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Домашнє завдання Виконайте тест із рубрики «Пізнаємо себе», заповніть таблицю в зошиті. Об говоріть результати з батьками та близькими людьми.

Пізнаємо себе Тест на життєві біоритми: оцінка результатів 1. Якби ви мали вибір, то лягали б спати А до 22-ї год вечора Б після 1-ї год ночі В близько півночі 2. Найкращим для вас буде на сніданок А щось калорійне та якомога більше продуктів Б нічого, крім кави, чаю або склянки соку В бутерброд або варене яйце 3. Суперечки, з’ясування стосунків, конфлікти із сім’єю або друзями найчастіше відбуваються А уранці ще до… (розмірковуєте, чого від вас хочуть) Б ближче до вечора В не можу пригадати точно 4. Відмовитися без особливих проблем, не відчуваючи при цьому дискомфорту, ви б змогли А від вечірнього чаювання Б від ранкової кави або чаю В немає значення, коли пити чай 5. Визначте, чи постараєтеся ви заснути раніше, ніж завжди, якщо обов’язково потрібно наступного дня прокинутися на світанку А ляжете на 1,5–2 год раніше Б це зовсім не обов’язково В немає сенсу 6. У момент, коли дзвонить будильник, ви відчуваєте А бажання його розбити, але поки що ви просто переводите будильник на 5–10 хв пізніше Б якщо потрібно — устаю В роздратування або спокій — залежно від того, о котрій годині напередодні пощастило заснути 7. Визначте, чи змінюється тривалість вашого сну під час відпустки (канікул), о котрій годині ви встаєте А спите, скільки хочете Б устаєте так само рано, як і завжди, за звичкою В важко сказати

Розділ

8. Визначте без годинника проміжок часу 1 хв (засічіть час і відверніться), скільки вийшло А більше хвилини Б менше хвилини В майже правильно

Запитання

Відповіді А

Порівняйте свої відповіді. Підрахуйте бали, що відповідають вашим варіантам відповідей, і дізнайтеся, до якого біоритмічного типу ви належите. 0–18 балів. Ви — яскраво виражений «жайворонок»! Вітаємо вас, адже таких людей насправді не так багато. Їх, як не дивно, супроводжує в житті успіх, везіння. Імовірно, приказка «Хто рано встає, тому Бог дає» має підґрунтя. Поки інші сплять або потягуються в ліжку, ви встигаєте зробити безліч справ! «Жайворонок» зазви чай більш зібраний, тому багато що він робить без великих зусиль, на відміну від інших «птахів». 19–33 бали. Напевно, ви й без тесту відчуваєте, що ви — найтиповіша «сова»... Ураховуючи необхідність ранкових підйомів, вам можна тільки поспівчувати. Вам дуже важко рано вставати та ще й випромінювати життєлюбство. Однак і в такому стані є свій плюс: люди вашого типу в критичних ситуаціях значно менше, ніж інші, схильні до паніки, краще орієнтуються на місцевості, у незнайомих обставинах тощо. Тому в майбутньому вони стають хорошими керівниками, льотчиками або й космо навтами... 34–48 балів. Сміливо говоримо, ви — щасливчик, бо належите до такої рідкісної категорії людей, як «аритміки». Не лякайтеся незрозумілого слова, такий тип ще ла гідно називають «голуби». Чітких установок уставати рано чи, навпаки, прокидатися завжди ближче до обіду у вас немає. Ви легко можете пристосовуватися до обста вин, не страждаючи від цього й не ризикуючи отримати нервовий зрив. Це величез ний плюс! Ви не залежите від примх природи й самостійно встановлюєте зручний вам біоритм!

Шукаємо інформацію до наступного уроку Підготуйте повідомлення про особливості харчування народів світу, вико риставши засоби масової інформації та інтернет.

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

§ 7. Харчування для здоров’я. Характеристика поживних речовин. Харчування при різному фізичному навантаженні. Контроль за масою тіла На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • збалансоване харчування; • харчування при різному фізичному навантаженні; • визначати індекс маси тіла; • контролювати масу свого тіла.

Пригадайте! Як взаємопов’язані раціональне харчування та здоровий спосіб життя?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити»? (Сократ, давньогрецький філософ).

Про важливість харчування для здоров’я. Харчування є основною біологічною потребою, тому що за допомогою їжі реалізується постійний взаємозв’язок людини з навколишнім середовищем. Правильне харчуван ня — основа здоров’я людини. Саме їжа, яку ми вживаємо, забезпечує роз виток і постійне оновлення клітин і тканин організму, є джерелом енергії, яку витрачає людський організм. Продукти харчування — джерела речовин, з яких синтезуються ферменти, гормони й інші регулятори обмінних про цесів в організмі. Обмін речовин, що є основою життєдіяльності людського організму, залежить від того, як харчується людина. Отже, харчування безпосередньо забезпечує всі життєво важливі функції організму. Склад їжі, її властивості й кількість визначають ріст і фізичний роз виток, працездатність, захворюваність, нервово-психічний стан, тривалість життя. Нормальна, повноцінна діяльність лю дини, її ріст і розвиток залежать від харчуван ня й можливі лише за умови постійного над ходження в організм у необхідній кількості поживних органічних і неорганічних речовин. Харчування має бути збалансованим і раціо нальним. (Пригадайте вивчене раніше.) Наука про раціональне харчування, основні правила дотримання режиму та раціону харчування, зберігання продуктів, приготування їжі, до Мал. 23. Не вживайте їжу перед телевізором тримання правил особистої гігієни, збереження здоров’я вивчає гігієна харчування. Про раціональне та збалансоване харчування. Раціональне харчування (від латин. ratio — розумний) — це збалансоване харчування за умови опти мального режиму приймання їжi. Збалансоване харчування — це повноцiнне

Розділ

харчування, що характеризується оптимальною якiстю їжі й оптимальним, тоб то таким, що відповідає фiзiологiчним потребам органiзму, спiввiдношенням між окремими компонентами їжi.

Висловлюємо свою думку Спростуйте або доведіть правильність думки про те, що через постійне вжи вання їжі перед телевізором зростає ризик виникнення проблем із зайвою ва гою (мал. 23, с. 37).

Ви вже знаєте, що харчуватися потрібно регулярно, збалансовано, доцільно й раціонально.

Я вважаю так. А ти? Обговоріть у парах принципи раціонального харчування. Як ви їх розумієте? Чи завжди дотримуєтеся? Змоделюйте ситуацію та її наслідки за умов недо тримання поданих принципів. Принципи раціонального харчування: • забезпечення рівноваги між енергією, що надходить з їжею, й енергією, яку ви трачає людина в процесі життєдіяльності; • задоволення потреби організму в певній кількості, якісному складі та співвід ношенні поживних речовин; • дотримання режиму харчування.

З їжею в організм людини має надходити достатня кількість необхідних речовин: білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мікроелементів, мінеральних ре човин тощо.

Поміркуйте Розгляньте схему 3. Пригадайте вивчене на уроках біології та обґрун туйте значення поживних речовин для організму людини, дослідіть їхній взаємозв’язок. Схема 3 Жири Білки

Вуглеводи Органічні речовини біологічна система + організм людини Неорганічні речовини

Вода

Вітаміни Мінеральні речовини

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

60 % Характеристика поживних речовин. Усі продукти харчування поділяють на дві великі групи: продукти тваринного та рос линного походження. У раціоні людини ма сові частки харчових продуктів тваринного та рослинного походження мають становити приблизно 40 і 60 % (мал. 24). (Пригадайте вивчене.) Тільки в цьому випадку харчуван ня буде повноцінним і збалансованим. Нормальна життєдіяльність організму можлива за умови надходження достатньої кількості білків, жирів, вуглеводів, мінераль них речовин, вітамінів, води (пригадайте 40 % вимоги до питного режиму) у правильному Мал. 24. Рекомендоване співвідношенні. співвідношення продуктів Ви вже знаєте, що білок у раціоні підлітків тваринного та рослинного походження має забезпечувати 15 % від загальної калорій ності раціону. Його достатньо в сирі, м’ясі, яйцях і молоці. Оптимальне співвідношення між білками та жирами — 1:1. Не менше ніж 10–15 % від загальної кількості жирів має становити олія. Вуглево ди в організмі використовуються переважно як джерело енергії. Потребу в них задовольняють овочі й фрукти, які також містять клітковину, мінеральні ре човини та вітаміни. Співвідношення між білками, жирами та вуглеводами має становити 1:1:4. Важливу роль у харчуванні відіграють вітаміни, що містяться в м’ясі, яйцях, молоці, дріжджах, овочах, фруктах, крупах, а також мінеральні речовини (калій, натрій, магній, кальцій, фосфор, цинк, мідь, йод тощо). Харчування та енерговитрати організму. Життєдіяльність організму буде нормальною тільки тоді, коли він отримує ззовні достатню кількість енергії. Тому першою вимогою до раціонального харчування є відновлення енерговитрат організму, які вимірюють у кілокалоріях (ккал) або, за міжна родною системою, у кілоджоулях (кДж): 1 ккал = 4,184 кДж. Енерговитрати людини можуть бути регульовані й нерегульовані. Регульовані енерговитрати — це витрати енергії під час різних видів діяльності людини. Найбільші енерговитрати — під час фізичної роботи, що пов’язано зі значним посиленням окислювальних процесів у працюючих м’язах. (Пригадайте вивчене з курсу біології.) Нерегульовані енерговитрати — це витрати енергії на основний обмін і специфічну дію їжі.

Запам’ятайте! Основний обмін — це енерговитрати організму в умовах фізіологічного спо кою. Загальний обмін — це рівень енерговитрат організму в умовах фізіоло гічної активності. Так, у дітей основний обмін на 10–15 % вищий, ніж у дорослих. З віком основний обмін знижується на 10–15 %. Існують спеціальні таблиці, за якими можна визначити енергію основного обміну для кожної людини.

Розділ

Я вважаю так. А ти? Обговоріть у парах добову потребу в енергії, білках, жирах і вуглеводах для ва шого віку (табл. 1). Як ви забезпечуєте цю потребу?

Таблиця 1 Добова потреба в енергії, білках, жирах і вуглеводах для підлітків 14–17 років

Білки, г

Жири, г

Стать

Енергія, ккал

усього

Хлопці

2900

100

400

Дівчата

2600

360

з них — тваринні

усього

з них — тваринні

Вуглеводи, г

Харчування при різному фізичному навантаженні. Ви вже знаєте, якою має бути добова потреба в енергії, білках, жирах і вуглеводах для вашого віку за умов навчання в школі. Учені ж розрізняють чотири категорії енергови трат (залежно від трудових процесів): легка праця — 2200–3300 ккал/добу, середня праця — 2350–3500, важка праця — 2500–3700, дуже важка праця — 2900–4200 ккал/добу.

Висловлюємо свою думку Як ви вважаєте, до якої категорії енерговитрат можна зарахувати енерговитра ти підлітків?

Під час фізичних навантажень (наприклад, занять спортом) в організмі відбуваються певні процеси, які потребують додаткових ресурсів. Їжа для під літків-спортсменів має бути з підвищеною кількістю вуглеводів, які необхідні організму для отримання енергії. Також у їжі має бути багато білка: це потрібно для росту м’язів, а також для прискорення обміну речовин, синтезу необхідних гормонів і ферментів, виробництва клітин, забезпечення харчування організму киснем і корисними речовинами та багатьох інших функцій. А от кількість жи рів у харчовому раціоні підлітків-спортсменів збільшувати не потрібно.

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи та розрахуйте основний обмін (ОО) за формулою основ ного обміну Маффіна–Джеора, тобто скільки калорій витрачає організм здо рової дорослої людини (ваших близьких, друзів, знайомих, а можливо, і ваш організм у недалекому майбутньому) у стані спокою. Для жінок: ОО = 9,99 · маса тіла (кг) + 6,25 · зріст (см) – 4,92 · вік – 161. Для чоловіків: ОО = 9,99 · маса тіла (кг) + 6,25 · зріст (см) – 4,92 · вік + 5. Розрахувавши за формулою Маффіна–Джеора числове значення основного обміну речовин, можна обчислити й приблизну кількість калорій, необхідних на добу для підтримання маси тіла з урахуванням рівня фізичного навантаження. Для цього помножте отримане числове значення на коефіцієнт фізичної актив ності:

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Фізичне навантаження

Добова ви трата енергії

Мінімальне навантаження (робота сидячи)

ОО · 1,2

Незначна денна активність і легкі вправи 1–3 рази на тиждень

ОО · 1,375

Тренування 4–5 разів на тиждень (або праця середньої тяжкості)

ОО · 1,4625

Інтенсивні тренування 4–5 разів на тиждень

ОО · 1,550

Щоденні тренування

ОО · 1,6375

Щоденні інтенсивні тренування або тренування двічі на день

ОО · 1,725

Важка фізична праця або інтенсивні тренування двічі на день

ОО · 1,9

Отримане число — це та кількість калорій, яку можна вживати за день, щоб не набирати вагу.

Контроль за масою тіла. Організм людини витрачає протягом доби дуже багато енергії. Наприклад, у юнацькому віці це понад 2700 ккал, тому кож ний/кожна повинен/повинна споживати стільки калорій, скільки їх витра чає. І тоді маса тіла не змінюватиметься протягом багатьох років. Така ста більність — показник доброго здоров’я. А що таке індекс маси тіла та як його визначати? Індекс маси тіла (ІМТ) — це формула, за допомогою якої фахівці в усьо му світі оцінюють відношення маси тіла дорослої людини до її зросту. ІМТ — інформативний і доступний спосіб визначення ідеальної маси. Од нак метод не можна використовувати для розрахунку маси тіла важкоатлетів і деяких інших спортсменів, вагітних жінок і жінок, які годують грудьми, а також дітей, підлітків і худих літніх людей. Індекс маси тіла дорівнює масі тіла (кг), поділеній на квадрат зросту (м2): ІМТ = маса (кг) . зріст (м2) Індекс маси тіла менший за 18,5 означає, що маса тіла є недостатньою; від 18,5 до 25 — нормальною. Якщо ІМТ близький до верхньої межі (25), варто контролювати обхват талії; від 25 до 30 — надмірна маса; від 30 до 35 — ожи ріння I ступеня; від 35 до 40 — ожиріння II ступеня, понад 40 — ожиріння III сту пеня.

Пізнаємо себе Розрахунок калорійності харчового раціону відповідно до енергозатрат організму Складіть свій добовий харчовий раціон, використовуючи дані додатка 5, с. 187–188 і таблиці 1, с. 40. Вихідні дані: маса тіла учня, необхідна добова кількість білків, жирів, вуглеводів на 1 кг маси тіла. Калорійність за інтенсивного навантаження — 3300 ккал. Калорійність, не пов’язана з фізичним навантаженням: дівчата — 2600 ккал, хлопці — 2900 ккал.

Розділ

Кроки до успіху Харчування — один із факторів навколишнього середовища, який впливає на здоров’я, працездатність і тривалість життя людини. Раціональним харчування вважають таким, коли їжа повною мірою відповідає потребам організму, забезпечує сталість маси тіла та сприяє нормальній роботі всіх органів і систем організму. Неправильно організоване харчування викликає серйоз ні порушення здоров’я людини. Основні правила харчування • Дотримання правильного режиму харчування. • Оптимальним вважають чотириразовий прийом їжі з інтервалами 4–5 год в один і той самий час. Сніданок має становити 25 % добового раціону, обід — 35, полуденок — 15 і вечеря — 25 %. Вечеряти рекомендують не пізніше ніж за 2 год до сну. • Достатня, але не надмірна калорійність раціону. Кількість споживаних калорій має забезпечити енерговитрати людини (які за лежать від статі, віку та способу життя, від характеру праці). • Правильне співвідношення основних компонентів харчування (білків, жирів, вуглеводів). У середньому співвідношення кількості вживаних білків, жирів і вуглеводів має бути 1:1:4, при великих фізичних навантаженнях — 1:1:6. • Харчування має забезпечувати (без надлишку) потреби організму в основ них поживних речовинах. Пам’ятайте! Головний негативний чинник, що сприяє збільшенню маси тіла в підлітковому віці, — це відсутність фізичного навантаження в поєднанні з переїдан ням. Нагадаємо, що швидкорозчинні каші, макарони, солодкі газовані напої, напів фабрикати, продукти фритюрного способу приготування містять значну кількість вуглеводів, жирів і дуже мало вітамінів, мінеральних та інших поживних речовин. До того ж вони містять багато калорій. Фактор харчування є одним із найважливіших у профілактиці захворювань, збереження здоров’я та підвищення працездатності.

Доведіть, що ви знаєте 1. Що таке збалансоване харчування? 2. Як можна визначити індекс маси тіла? 3. Як контролювати масу свого тіла?

Домашнє завдання Підготуйтеся до самостійної роботи. Попросіть батьків або близьких вам лю дей допомогти виміряти антропометричні показники вашого тіла. 1. Вимірювати мускулатуру радимо не частіше одного разу на місяць. Корис туйтеся для цього сантиметровою стрічкою. Кладучи на руку чи ногу, не натя гуйте її туго, але стежте, щоб вона щільно прилягала до шкіри. 2. Обхват передпліччя вимірюйте при напружених м’язах і в положенні, коли пальці стиснуті в кулак, а рука випростана в ліктьовому й променезап’ястковому суглобах. Стрічку кладіть на найширше місце, нижче від ліктя. 3. Обхват грудної клітки фіксуйте в трьох фазах: у стані спокою, при повному вдихові й при повному видихові. Різницю між вдихом і видихом, виражена в сантиметрах, називають екскурсією грудної клітки. Стрічку під час вимірюван ня кладіть на рівні кутів лопаток.

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

4. Обхват шиї визначайте в найтоншому місці. (Ці й усі наступні вимірювання здійснюйте при розслаблених м’язах.) 5. Обхват талії також фіксуйте в найтоншому місці, причому живіт має бути в природному положенні, тобто не можна втягувати його передню стінку або на пружувати черевний прес. 6. Обхват таза визначайте на рівні куприка, у положенні стоячи, поставивши ступні разом. 7. Обхват стегна вимірюйте в положенні, коли ноги на ширині плеч, маса тіла рівномірно розподілена на обидві ноги. Стрічку кладіть на найширше місце. 8. У такому самому положенні визначайте обхват литки, також у найширшому місці. 9. Обхват зап’ястка й щиколотки вимірюйте в найтонших місцях.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Знайдіть інформацію та підготуйте повідомлення про людей, які заради досяг нення життєвої мети завдяки високим вольовим якостям, заняттям спортом перемогли недуги та досягли успіхів у житті.

моніторинг здоров’я § 8. Види моніторингу фізичної складової здоров’я. Показники фізичного здоров’я На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • чинники розвитку фізичного здоров’я; • показники фізичного здоров’я; • методи моніторингу й експрес-оцінку здоров’я.

Пригадайте! Яке значення має фізична складова здоров’я?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте думку Фалеса Мілетського, давньогрецького мислителя, який вважав: «Щасливий той, хто здоровий тілом, обдарований спокоєм духу й розвиває свої дарування»?

Про чинники розвитку фізичного здоров’я. Фізичне здоров’я — основна умова духовного й морального здоров’я людини. Воно визначається комплек сом взаємопов’язаних чинників, що характеризують фізичний стан організму: функціональним станом органів і систем, рівнем фізичного розвитку, ступе нем розвитку фізичних якостей. (Про це йтиметься далі.) Людський організм складається з різних систем, які працюють злагоджено, бо вони є компонента ми одного цілого. Процеси росту й розвитку тривають протягом усього життя людини. Вони взаємозалежні та взаємозумовлені, однак їхня інтенсивність на різних вікових етапах може бути різною: один може випереджати інший.

Розділ

Ви вже знаєте, що людський організм є цілісною біосоціальною системою, яка існує в єдності з навколишнім середовищем і регулюється центральною нервовою системою.

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи з умовними назвами «Спадковість», «Рухова активність», «Раціональне харчування», «Хвороби», «Режим дня» тощо. Змоделюйте ситуа ції (відповідно до назви групи) і назвіть чинники, що впливають на розвиток фізичного здоров’я. Доповніть їх.

Запам’ятайте! Моніторинг — безперервне спостереження за яким-небудь процесом для ви явлення його відповідності бажаному результату або тенденцій розвитку. Моніторинг фізичних складових здоров’я — це система або комплекс діа гностичних досліджень, які виконують упродовж відповідного часу, що дають сумарний показник «кількості» та «якості» здоров’я окремої людини або групи людей (класу, школи, міста).

Методи моніторингу фізичної складової здоров’я. Аби навчитися визна чати рівень фізичного здоров’я, важливо вміти правильно оцінювати свій фі зичний розвиток. Для оцінювання фізичного розвитку людини використовують: антропомет ричні показники (зріст, маса тіла, обхват грудної клітки та ін.), функціональні показники (сила м’язів, артеріальний кров’яний тиск, життєва ємність ле генів), а також зовнішні ознаки (форма хребта, постава, статеве дозрівання тощо). За цими показниками оцінюють загальний стан здоров’я людини. Антропометричні показники фізичного розвитку. Зріст — важливий по казник фізичного розвитку. Проте його варто розглядати лише в поєднанні з іншими характеристиками фізичного стану людини — масою тіла й обхватом грудної клітки. Чоловіки ростуть до 25 років, жінки — до 21–22 років. Добре розвинена грудна клітка — показник хорошого фізичного розвит ку, що є гарантією міцного здоров’я. Обхват грудної клітки досліджують у стані спокою під час вдиху й видиху. Різниця між цими показниками зале жить від розвитку дихальних м’язів і типу дихання. Важливою характеристикою функціонування ди хальної системи є життєва ємність легенів. Це най більша кількість повітря, яку людина може видихнути після глибокого вдиху. Життєва ємність легенів змі нюється з віком, залежить від зросту, ступеня розви тку грудної клітки й дихальних м’язів, статі. Зазвичай у чоловіків вона є більшою, ніж у жінок. Вимірюють цей показник спеціальним приладом — спірометром (мал. 25). Середнє значення життєвої ємності легенів у хлопців 14–15 років становить 2000–2600 мл, у дів чат — 1975–2530 мл. Мал. 25. Спірометр

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Середній ступінь фізичного розвитку спостерігається, якщо відхилення від значень, отриманих за формулами маси, зросту й обхвату грудної клітки, ста новлять +10 %, тобто ці параметри відповідають віку. Ступінь фізичного роз витку нижчий від середнього — показники знижені порівняно з нормою більше ніж на 10 %, вищий за середній — показники збільшені більше ніж на 10 %. У гармонійно розвиненої особистості всі три показники (маса, зріст, об хват грудної клітки) відповідають віку (табл. 2) або вони всі однаково під вищені чи знижені не більше ніж на 10 %. У разі порушення гармонійності розвитку їхня невідповідність один одному є досить помітною. Таблиця 2 Стандарти фізичного розвитку підлітків 14–17 років

Вік

Хлопці зріст, см

маса тіла, кг

158,4

48,9

Дівчата обхват груд ної клітки, см 77,8

зріст, см

маса тіла, кг

157,4

49,2

обхват груд ної клітки, см 76,7

164,3

53,5

81,9

159,6

53,1

79,3

168,8

59,4

85,5

161,1

55,6

80,5

171,9

63,2

87,9

163

58,1

82,1

Поміркуйте Як ви розумієте вислів: «Хто міцний тілом, може терпіти й спеку, і холод. Так і той, хто здоровий духом, зможе перенести й горе, і радість, й інші почуття»? (Епіктет, давньогрецький філософ.)

Функціональні показники фізичного розвитку. Кожній людині властива своя частота пульсу. Вона залежить від віку, положення тіла, рівня фізичних навантажень. Найповільніший пульс — у положенні лежачи, уночі. Після фі зичних навантажень пульс підвищується. (Пригадайте вивчене раніше.) Потовиділення під час незначної м’язової роботи сприяє встановленню кислотно-лужного балансу, регулює температуру тіла та є основним показ ником нормального водно-сольового обміну. У стані спокою за 1 год з по верхні шкіри виділяється 36–60 г води, а за добу — 900 г. Помірне наванта ження зумовлює добову втрату води до 2 л, а під час фізичного напруження або спеки — до 5 л. Потовиділення залежить не тільки від навантаження та температури повітря, а й від стану здоров’я людини.

б Мал. 26. У вас закладено гармонію фізичного розвитку, але реалізувати її можете лише ви

Розділ

Про кількість виділеного поту свідчить втрата маси тіла. Так, за одне тре нування новачок може втратити 700–1000 г маси тіла, а тренована людина — 300–500 г. За правильних методики та режиму тренування потовиділення в людини зменшується й маса тіла майже не змінюється (мал. 26). Суб’єктивні показники фізичного здоров’я. До суб’єктивних показників стану здоров’я належать показники самопочуття, працездатності, сну, апетиту тощо. Самопочуття — це своєрідний барометр впливу різних природних чин ників на організм людини. Надмірне навантаження супроводжується пога ним самопочуттям. Якщо воно зберігається тривалий час, потрібно зменшити навантаження й негайно звернутися до лікаря. Утома, зниження працездатності безпосередньо пов’язані зі станом нерво вої системи людини. Водночас помірна втома посилює можливості організму й забезпечує зростання тренованості. Нічний сон неможливо нічим замінити. Сон у юнацькому віці має трива ти 8,5 год. Перед сном корисно прогулятися з батьками на свіжому повітрі (крім міцного сну, це ще допоможе вашому зближенню). Вечеряти треба не пізніше ніж за 2 год до сну, не можна вживати на ніч міцний чай, каву, шоко лад. Систематичне недосипання та безсоння можуть спричинити зниження працездатності, перевтому й низку захворювань. Загальновідомо, що в разі помірних фізичних навантажень обмін речовин перебігає активніше, що сприяє посиленню апетиту. Однак він легко пору шується за поганого самопочуття або хвороби. Часто втрата апетиту зумов люється недотриманням режиму дня, надмірним фізичним навантаженням. (У щоденнику самоконтролю апетит позначайте як добрий, задовільний, по ганий.) Серцебиття — це відчуття частих і сильних ударів серця, пов’язане з пога ним самопочуттям. При цьому пульс прискорюється або вповільнюється, тоб то буває неритмічним. Серцебиття є зазвичай ознакою підвищеного збудження нервового апарату серця, що спричиняють переживання, неприємності тощо. Ступінь прискорення пульсу після фізичних вправ залежить від фізичного навантаження та психічного напруження, темпу та тривалості занять спортом. У цьому разі потрібно припинити фізичні навантаження й звернутися до лі каря. (Час виникнення прискореного серцебиття, його характер, тривалість, ступінь зв’язку з фізичним навантаженням потрібно позначати в щоденнику самоконтролю.) Головний біль найчастіше виникає внаслідок різних захворювань. Крім того, головний біль і запаморочення можуть бути спричинені втомою, над мірним фізичним навантаженням, голодом, підвищеною концентрацією вуг лекислого газу в приміщенні тощо. Тривалий головний біль — ознака серйоз ної хвороби (недокрів’я, серцево-судинних, шлунково-кишкових, ниркових, нервових та інших захворювань). Іноді головний біль і запаморочення з’являються під час виконання фізичних вправ. У такому разі потрібний самоконтроль, який допоможе

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

з’ясувати, після яких саме вправ і коли виникає біль, і підкоригувати трива лість вправ. Задишка, тобто утруднене дихання або біль під час дихання, здебільшого виникає при фізичному навантаженні. Робота серця тісно пов’язана з діяль ністю легенів. Тому послаблення серцевого м’яза супроводжується пору шенням кровообігу в легенях, знижує їхню вентиляцію — обмін між легене вим і зовнішнім повітрям. Унаслідок цього в крові утворюється надлишок вуглекислого газу, що подразнює дихальний центр, спричиняючи задишку. Задишка супроводжується відчуттям стиснення в грудях, утрудненням вди ху. Будь-яка енергійна робота, заняття фізичними вправами спричиняють прискорене дихання. Це нормальне явище. У міру зростання тренованості організму задишка зникає й дихання нормалізується. Біль у м’язах часто виникає в людей, які щойно розпочали заняття фі зичними вправами. Зазвичай він триває протягом двох-трьох тижнів і є свідченням активної перебудови організму. У тих, хто займається фізкуль турою регулярно, такого болю немає, після навантажень їхні м’язи швидко відновлюють свою працездатність. Позбутися болю в м’язах допомагає лег кий масаж. Біль у боку відчувається здебільшого після фізичних напружень. Поява тупого болю в лівому підребер’ї спричинена переповненням кров’ю селезін ки, а в правому — печінки. Цей біль зумовлений різними причинами: над мірним перенапруженням, неправильним диханням, заняттями спортом без посередньо після вживання їжі. Іноді він пов’язаний із порушеннями роботи серця. Позбутися неприємних відчуттів можна за допомогою раціонального тренування та правильного дихання.

Я вважаю так. А ти? Об’єднайтесь у пари й обговоріть суб’єктивні показники фізичного здоров’я. Що потрібно зробити, аби добре самопочуття зберігалося тривалий час?

Запам’ятайте! Тільки злагоджена робота всіх складових здоров’я забезпечить гармоній ний розвиток особистості. Тому потрібно дбайливо ставитися до власного здоров’я, оскільки воно — необхідна умова не тільки повноцінного життя, а й реалізації творчих здібностей людини.

Гордість України Катерина Амосова (нар. 1856) — науковиця в галузі кардіо логії, докторка медичних наук, професорка, лауреатка Дер жавної премії України в галузі науки і техніки (2000). Уперше в Україні визначила роль ентеровірус-індукованих змін жирнокислотного спектру клітинних мембран у патогенезі нестабіль ної стенокардії.

Розділ

Кроки до успіху Неоціненне значення в житті людини має здоров’я. Його збереження залежить від того, як ми до нього ставимося. Жодна людина не хоче втратити здоров’я, тому що це перешкоджає втіленню омріяних планів, закриває дорогу до здійснення бага тьох чудових задумів і звершень. Протягом життя на організм людини впливає безліч несприятливих чинників, серед яких — стреси, порушення режиму харчування, алкоголь, нікотин, забруднене довкілля тощо. І тільки хороший розвиток забезпечить міцність м’язів, надійність серцево-судинної системи, дихального апарату. А щоб цього досягти, потрібно добре знати свій організм, прислухатися до роботи його органів і систем, знати по казники фізичного розвитку, удосконалювати своє тіло, займатися фізичною підго товкою, яка дасть вам можливість досягти успіху в різних сферах життя.

Доведіть, що ви знаєте 1. Що таке моніторинг фізичної складової здоров’я? 2. Як суб’єктивні показники фізичного здоров’я допоможуть вам правильно розподілити (дозувати) фізичне навантаження на організм? 3. Що мав на увазі А. Шопенгауер, коли сказав, що «дев’ять десятих щастя за лежать від здоров’я»?

Домашнє завдання Виконайте завдання з рубрики «Пізнаємо себе».

Пізнаємо себе Експрес-оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я Оцініть разом із батьками та близькими людьми індивідуальний рівень фізичного здоров’я. Для цього вам знадобиться: сантиметрова стрічка, ваги для вимірювання маси тіла, динамометр, годинник із секундною стрілкою. Під час виконання домашнього завдання після першого уроку ви визна чили масу свого тіла, зріст, обхват грудної клітки. Звірте виміряні вами показники з розрахованими за поданими параметрами. Індекс Ерісмана — від показника обхвату грудної клітки відняти число, що відповідає половині зросту. Характеризує розвиток грудної клітки та її відповідність зросту, а також частково вгодованість. У підлітків обхват груд ної клітки на кілька сантиметрів менший за половину зросту, а після завер шення статевого дозрівання — навпаки. Визначення співвідношення зросту сидячи та стоячи — зріст сидячи (см) помножити на 100 % і поділити на зріст стоячи (см). Норма в дівчат 14–15 років і в хлопців 14–16 років становить 52 %. Індекс Вервека — зріст (см) поділити на масу тіла (кг), помножену на 2, плюс обхват грудної клітки (см), розділити на 100. Норма 0,85–1,25 харак теризує гармонійний розвиток дитини та з віком не змінюється. Значення індексу понад 1,35 свідчить про високий зріст, а значення 0,75–0,85 — про відставання в зрості. Розрахунок приблизного зросту з урахуванням зросту батьків — зріст батька плюс зріст матері й поділити на 2. Для хлопців — додати 5 см, для дівчат — відняти 5 см.

ФІЗИЧНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Масо-зростовий показник установлює, яка кількість маси припадає на 1 см зросту. Його формула: масу (г) поділити на зріст (см). У середньому він становить від 350 до 450. Значення, що перевищує 550, свідчить про над мірну масу тіла (ожиріння), менше 300 — про схуднення. М’язову силу рук вимірюють динамометром. Вона залежить від зросту, маси тіла, обхвату грудної клітки й інших показників. У середньому відносна сила рук для чоловіків становить 60–70 % маси тіла, для жінок — 45–50 %. Рівень функціональних і рухових можливостей оцінюють за п’ятибальною системою. Виставляється загальна оцінка вашого організму за кожну вправу окремо, що стане доброю підказкою для корекції (підвищення) результату. Тест 1. Швидкісна координація (кидати м’яч об стіну з відстані 1,5 м протягом 30 с). Менше 20 разів — оцінка 1; 35 разів і більше — оцінка 5. Тест 2. Сила м’язів рук (згинати й розгинати руки в упорі лежачи). Хлопці: менше 15 разів — оцінка 1; 40 — оцінка 5. Дівчата: менше 2 разів — оцінка 1; 10 — оцінка 5. Тест 3. Рівень розвитку швидкісно-силових можливостей ніг (стрибки з місця в довжину). Хлопці: менше ніж на 180 см — оцінка 1; на 230 см — оцінка 5. Дівчата: менше ніж на 140 см — оцінка 1; на 165 см — оцінка 5. Тест 4. Сила м’язів тулуба (піднімання тулуба з положення лежачи). Хлопці: менше 25 разів — оцінка 1; 110 разів — оцінка 5. Дівчата: менше 15 разів — оцінка 1; 100 разів — оцінка 5. Тест 5. Оцінювання гнучкості (сидячи з випрямленими в колінах ногами, простягнути руки якнайдалі вперед). Перш ніж розпочати тест на гнучкість, виконайте кілька вправ на роз тягування для розминки, наприклад кілька нахилів у різні боки, уперед і назад та обертання тулуба. 1. Покладіть на підлогу до стіни яку-небудь коробку. 2. На коробку покладіть вимірювальну лінійку так, щоб з її ближнім краєм збігалася позначка 10 см, а з дальнім краєм, притуленим до стіни, — позначка 30 см. 3. Сядьте на підлогу, випрямте ноги й розведіть їх так, щоб відстань між п’ятками становила 12–13 см, а стопи повністю прилягали до поверхні коробки. 4. Повільно простягайте обидві руки вперед, намагаючись дотягтися ними якомога далі. Кінчиками пальців доторкніться до відповідної позначки на лінійці й затримайтеся в такому положенні приблизно на 3 с. Запам’ятайте відстань, на яку ви змогли витягнути руки. Повторіть цю процедуру тричі (не намагайтеся збільшити відстань ривками вперед). Показник вашої гнучкості — кращий результат із трьох спроб. Оцінювання показників гнучкості тіла — відстань (см), на яку вам удало ся витягнути руки. Дівчата: понад 28 — дуже високий; 25–28 — високий; 15–24 — середній; 5–12 — низький; менше 5 — дуже низький. Хлопці: понад 25 — дуже високий; 19–24 — високий; 8–18 — середній; 3–7 — низький; менше 3 — дуже низький.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Знайдіть інформацію й напишіть реферат про самореалізацію в підлітковому та юнацькому віці.

розділ 3

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ здоров’я

самореалізація особистості § 9. Самореалізація в підлітковому та юнацькому віці На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • ознаки готовності до дорослого життя; • основні життєві навички, що сприяють самореалізації.

Пригадайте! Що таке особистість?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Життєвий шлях людини означає безперервне подо лання не лише зовнішніх перешкод, а й старіючих форм своєї свідомості... Це шлях людини до зрілості»? (Р. Ролан, французький письменник).

На межі між дитинством і юністю. Основна особливість підліткового віку — усвідомлення власної індивідуальності, неповторності й неподібності до інших. Найважливіше його надбання — відкриття свого внутрішнього сві ту, яке поєднує як радість самопізнання, так і тривогу, часто невпевненість у своїх діях, глибинні переживання, постійний пошук відповідей на запитання: «Хто я?», «Що для мене є головним у житті?», «Що я вмію, можу й чого мені потрібно навчитися?», «Що я хочу від себе, близьких людей, від усього сві ту?» У житті кожної людини настає момент, коли вона змушена ставити собі ці запитання. Проте, на жаль, буває й так, що людина починає замислюватися над ними надто пізно, коли її життя наближається до певного фіналу й щось змінити в ньому вже неможливо.

Запам’ятайте! Підлітковий вік — період значних фізіологічних, психологічних і соціальних змін у житті дітей.

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Юнацький вік — етап формування самосвідомості й власного світогляду, при йняття відповідальних рішень і завершальний етап формування особистості.

Я вважаю так. А ти? Обговоріть особливості розвитку підлітка, подані на схемі 4. Як вони вплива ють на формування особистості підлітка? Схема 4 Особливості розвитку підлітка Фізіологічні Зміни соціоло гічних даних

Соціальні

Зміни у функціо нуванні систем організму

Розвиток «я-концепції»

Можливі функціональні порушення в організмі

Зміни в ендокрин ній і статевій системах

Розвиток і взаємодія ендокринної та нервової систем

головний біль запаморочення утома підвищений тиск пришвидшене серцебиття

Зацікавле ність про тилежною статтю

загальна неврівноваженість роздратованість запальність збудженість в’ялість

Формування почуття дорослості, переоціню вання цінностей, зростан ня самоусвідомлення Спроба будувати по-новому стосунки з навколишнім світом

з дорослими батьками учителями іншими людьми

можуть бути непорозуміння

з ровесниками

можливі проблеми

Самореалізація в підлітковому та юнацькому віці та її умови. Кожна лю дина самореалізується, тобто розвиває свої задатки та здібності й утілює їх у певні досягнення, здійснює свої життєві плани та мрії, різними шляхами та різною мірою. Це залежить від багатьох причин. Однією з найважливіших причин є розуміння людиною самої себе, своєї належності до якоїсь людської спільноти, свого місця в суспільстві та свого призначення.

Висловлюємо свою думку Обговоріть умови, які потрібні для самореалізації людини. Визначте їх у поряд ку значущості. Які з них, на вашу думку, є основними?

Розділ

Умови самореалізації • Можливість легко задовольняти свої потреби, необхідні для підтримання фі зичного існування. (Пригадайте потреби людини.) • Наявність вільного часу. • Визнання за кожною людиною певних прав і свобод та їхнє забезпечення. • Адекватна оцінка людиною своїх здібностей і того, як вона може або повинна розвиватися та їх реалізовувати.

Запам’ятайте! Самореалізація — прагнення людини до якомога повнішого виявлення й роз витку своїх особистісних можливостей.

Про важливість самореалізації. Кожна людина ставить собі запитання (які особливо актуальні в юнацькому віці): «Що я можу й повинен (повин на) зробити, щоб виправдати своє існування й щоб моє життя не пройшло даремно?» Тільки самовизначившись, зайнявши певну позицію, людина зможе реалізуватися. Ви вже знаєте, що кожна людина — це особистість, яка має свідомість, здатна до пізнання, до управління своєю поведінкою, діяльністю та психічним розвитком. І щоб якомога повніше осягнути саму себе, вона повинна усвідомлювати й свої індивідуальні, неповторні риси та якості, свої особливості як представника певної групи, свою належність до родини, соціальної групи, суспільства, людства в цілому. І що повніше та багатогранніше людина буде усвідомлювати себе, то більше різноманітних інтересів сприйматимуться нею як власні, ширший простір відкривати меться перед нею для прояву її задатків і вмінь, тож вона зможе макси мально реалізувати свої таланти та здібності. Адже самореалізація — це реалізація існуючого потенціалу, знань, умінь, здібностей, здійснення ба жань тощо. Про основні життєві навички, що сприяють самореалізації. Саме зараз формується ваша особистість. Це означає перехід від залежного стану дити ни до самостійності, від підлеглого стану в сім’ї до рівності, від безпечності до розуміння відповідальності, від обмеженої поведінки до різнопланової, від простих інтересів — до складних. Ви вже знаєте, що психологічно зрілою можна вважати людину, яка вміє відмовлятися від негайного здійснення сво їх бажань заради досягнення мети в майбутньому, яка розуміє, що тільки від неї залежить усе, чого вона прагне в житті.

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи та проаналізуйте подані нижче навички, що допомо жуть вам підготуватися до дорослого життя й самореалізуватися. Змоделюй те ситуації, коли відсутність цих життєвих навичок стає перешкодою для са мореалізації людини. Життєві навички сприяють формуванню гармонійно розвиненої особистості, її соціальній адаптації, інтелектуальному й емоційному благополуччю, позитив ній та здоровій поведінці.

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Навички: ефективного спілкування: уміти слухати співрозмовника; чітко висловлювати свої думки; відкрито висловлювати свої почуття, без тривоги та звинувачень; співпереживання: уміння розуміти почуття, потреби та проблеми інших людей; зважати на почуття інших людей; надавати допомогу й підтримку; розв’язування конфліктів: уміння розв’язувати конфлікти поглядів на основі то лерантності, а конфлікти інтересів — за допомогою конструктивних переговорів; упевненої поведінки в умовах тиску, погроз і дискримінації: уміння відстоюва ти свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, уникати небезпеч них ситуацій і діяти в разі загрози насилля; спільної діяльності й співробітництва: уміння бути «членом команди», реально оцінювати свої здібності та свій внесок у спільну діяльність; визначення життєвих цілей і програм: уміння визначати життєві цілі з ураху ванням своїх потреб, схильностей, здібностей; планувати власну діяльність, аналізуючи можливості й обставини; визначати пріоритети та раціонально ви користовувати час; самоконтролю: уміння правильно виражати свої почуття; контролювати про яви гніву; переживати невдачі; раціонально планувати свій час; мотивації успіху та тренування волі: віра в те, що ви будуєте своє життя; уста новка на успіх; уміння концентруватися й досягати мети; розвиток наполегли вості й працьовитості.

Поміркуйте Грецький філософ Ксенократ писав: «Народитися мало — потрібно ще реалі зуватися». Як ви розумієте ці слова? (Скористайтесь інформацією, поданою до малюнка 27, с. 54).

Про готовність до самореалізації. Крім розвинених життєвих навичок, готовність до самореалізації визначають ще й такі чинники: ставлення люди ни до природи, її захоплення та особисті інтереси, налаштування на майбут ню професію, розуміння важливості життя для інших людей. Ставлення до природи. Людство — це лише частинка природи та космосу, закони й сили яких воно мусить ураховувати. Тож потрібно не «владарюва ти» над природою, а «співпрацювати» з нею, бути не «царем природи», а її необхідним елементом, здатним узгоджено функціонувати в складній, нала годженій протягом тисячоліть комплексній системі. Захоплення та особисті інтереси. Різноманітні захоплення, зокрема чи тання книжок, музика, спорт, шахи, комп’ютерні програми, колекціонування марок, монет, моделювання, малювання, пошиття одягу чи плетіння тощо, урізноманітнюють ваше життя, сприяють спілкуванню за інтересами, допо магають визначитися з майбутньою професією. Значення майбутньої професії. Зацікавленість майбутньою професією має надзвичайне значення, адже в дорослому житті доведеться щонайменше третину свого часу присвятити роботі. Задоволення від роботи зумовлене багатьма чин никами: це й можливість підвищення життєвого рівня, і визнання результатів своєї праці, її наслідки, почуття обов’язку, ініціатива, співвідношення інтересу до праці з іншими інтересами тощо.

Розділ

Мал. 27. І. Сікорський (а), Б. Патон (б) та І. Шмальгаузен (в) не відразу стали успішними. Колись вони так само, як і ви, сумнівалися у своїх можливостях.

Життя для інших. Самотня людина не може бути щасливою. Набагато більше задоволення людина отримує від життя, сповненого турботи про рід них, близьких і навіть чужих людей. Це означає гармонійне поєднання особис тих інтересів з інтересами інших людей. Саме та кими є волонтери — люди, які присвячують свій вільний час безкорисливій допомозі тим, хто її потребує (мал. 28). Наполегливість і сила волі. Здійснення життє вих планів вимагає наполегливості й сили волі. Ви вже знаєте, що здібності людини можуть роз а винутися лише за умов наполегливої праці. Роль культури та мистецтва. Цікавитися мистецтвом і культурою — означає збагачу вати своє життя духовно й емоційно. Музика, образотворче мистецтво, література, театр та інші види мистецтва дарують людині багато радості, роблять її життя багатшим на пози тивні емоції. Важливість навчання. Навчання — це не тільки шкільні уроки та, можливо, продовження б освіти у вишах. Успіхів у житті досягає лише та Мал. 28. Волонтери людина, яка виробила навички вчитися й корис допомагають нужденним у лікарнях (а) і госписах (б) тується ними впродовж усього життя.

Кроки до успіху На порозі ранньої юності людина живе майбутнім, для неї теперішнє — тіль ки підготовка до іншого, справді дорослого життя. До закінчення загальноосвіт нього закладу залишилося не так багато часу, тому вже зараз потрібно прийняти рішення про подальше визначення в житті. Дуже важливим є ваше самовизна чення. Мабуть, ви часто запитуєте: «Ким бути?», «Яку професію обрати?», «Яким бути?» Такі запитання ставить перед собою кожна людина, яка прагне не змарну вати життя.

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Ви також часто замислюєтеся над сенсом життя, у вас складаються власні по гляди на життя. Помічаєте, що у вас підвищується самоповага, розвивається само свідомість. Це пов’язано з почуттям власної повноцінності, вірою у свої сили, більшою самостійністю. Вам уже властива висока стійка самооцінка. Ви, як і всі ваші ровесни ки, прагнете довести собі й іншим, що здатні до самостійних рішень і дорослого життя. Мабуть, ви вже зрозуміли, що в дорослому житті потрібно не тільки визначи тися й опанувати професію, реалізуватися в певній діяльності, а й не менш важливо знайти себе як особистість.

Доведіть, що ви знаєте 1. Яка основна особливість підліткового віку? 2. Що таке самореалізація? 3. Які життєві навички сприяють самореалізації?

Домашнє завдання Обговоріть разом із дорослими, думка яких для вас важлива, умови, які сприя ли або перешкоджали їхній самореалізації.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Знайдіть інформацію та підготуйте повідомлення про людей, які заради до сягнення життєвої мети — завдяки високим вольовим якостям і заняттям спортом — перемогли недуги та досягли успіхів у житті.

§ 10. Складові самореалізації. Самопізнання та формування особистості. Формування самооцінки На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • складові самореалізації; • самопізнання та формування особистості; • чинники впливу на самооцінку людини.

Пригадайте! Які умови визначають формування особистості?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Найбільша й найважливіша частина виховання кожно го — це те, що ми даємо собі самі»? (Е. Гіббон, англійський історик.)

Cкладові самореалізації. На попередньому уроці ми говорили про те, що самореалізація залежить не тільки від людини, а й від умов, у яких вона живе, від певних обставин, що складаються в її житті. Які ж складові най необхідніші для самореалізації людини та що потрібно враховувати? Перед усім треба визначитися зі шляхами особистісного розвитку та самовдоско налення. Ви вже знаєте, що такі складові, як самопізнання й самооцінка, є першоосновами формування цілісної, самодостатньої, зрілої особистості.

Розділ

Важливе місце займає така складова, як самовизначення, вона пов’язана з життєвими планами молодої людини, її майбутніми намірами. До складових самореалізації належать також саморегуляція, самоосвіта, самовиховання. (Про них ви дізнаєтеся в наступному параграфі.) Як створюється образ власного «я». Кожна людина має три образи свого «я». Перший створюється внаслідок зауважень і реакції людей, які її оточу ють, другий — на підставі того, якою вони її бачать, і, нарешті, третій — ідеаль ний: якою людина хотіла б себе бачити, хотіла б стати. Часто кожний/кожна з вас обирає собі кумира, якого б хотілося насліду вати. Для багатьох — це батьки, родичі, учителі, актори, співаки та ін. Якщо створений образ не відповідає ідеалові, то це або спонукає мобілізувати всі сили для досягнення свого ідеалу, або ж призведе до внутрішнього незадово лення чи пасивності. Оскільки дитина тривалий час перебуває в сім’ї, то створений нею образ власного «я» значною мірою залежить від того, як до неї ставляться бать ки, близькі люди, брати, сестри, родичі. Кожна людина в різні періоди свого життя, особливо в час змужніння, зі зміною середовища, професії, а також за інших обставин, переглядає та по-новому оцінює свою поведінку й вчинки, тобто власне «я». Чи можна змінити думку щодо себе?

Висловлюємо свою думку Обговоріть ситуацію. Хлопець почувався дуже невпевнено через малий зріст, не встигав у навчанні. Однокласники його не помічали. Зневірившись у своїх можливостях, він по чав прогулювати школу. У цей складний для нього час з’явилися нові сусіди, їхній син, одноліток хлопця, запропонував товаришувати й разом відвідувати спортивну секцію. Усе змінилося. Спортивні вправи посприяли розвиткові фігури — наросли м’язи. Непомітний хлопець став гарним юнаком. Реакція оточення, особливо дівчат, змінила його думку про себе. У нього підвищилася впевненість у собі. Згодом хлопець підтягнувся й у навчанні. • Пригадайте приклади з літератури й історії, коли люди змінювали думку щодо себе та досягали знач них успіхів у житті.

Як людина пізнає себе. Знати себе, свої здібності, можливості, знання й прогалини в них, усі свої пози тивні та негативні риси характеру дуже важливо. Це потрібно для того, щоб краще осмислити завдання, які ви ставите перед собою, плани, які ви розробляєте, умови, у яких будете їх здійснювати. Як можна отри мати уявлення про самого себе? Пізнати себе вам допоможе словесний зворотний зв’язок. Він зазвичай виявляється в ставленні дорос лих до дітей. Як часто після виконаної роботи (приби рання у квартирі, виконання домашнього завдання)

Мал. 29. Ліза Ястремська, володарка титулу «Міс Україна Всесвіт» 2020 року

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

чи після якоїсь події батьки або вчителі зауважують вам, що зроблено правильно, а що ні? Так ви дізна єтеся про свої позитивні й негативні риси. Що дорослішою стає людина, то менше інфор мації про себе вона отримує із цього джерела. Тому дуже важливо прислухатися до порад батьків і близьких людей щодо своїх вчинків, поведінки, рис характеру. Можна домовитися з друзями про те, щоб відверто та щиро говорити одне одному як про добре, так і про погане, легко сприймати критику та не ображатися. Тоді справжні дружні стосунки між вами сприятимуть формуванню уявлення про образ свого «я». Мал. 30. Дарина Друге джерело інформації про образ свого Білодід, бронзова при зерка Олімпіади «я» — порівняння себе з братами, сестрами, друзя в Токіо ми, однокласниками й однокласницями та іншими людьми. Щоправда, до самооцінки за допомогою такого порівняння треба підходити зважено, оскільки вона залежить від багатьох обставин. Якщо, наприклад, хлопець має брата, який краще за нього навчається в школі, він може засумніватися у своїх здібностях. Зате в спортивній секції тренер вважає його перспективним, тож думка про себе змінюється. Кожна людина, починаючи з дитинства, є сином чи донькою, учнем чи ученицею в школі, членом спортивної команди, студентом чи студенткою, а згодом стане чоловіком, батьком, матір’ю, службовцем, робітником та уче ним. На певному життєвому етапі її оцінюватимуть по-різному. Від ваших успіхів у навчанні та здобутих знань залежатиме ставлення оточення і подальший життєвий шлях. Можливі негативні емоції, які є в житті кожної людини, відчуття неповно цінності можна компенсувати завдяки досягненню успіхів у якомусь іншому напрямку.

Запам’ятайте! Не можна зосереджуватися на негативних емоціях і від того почуватися не щасним.

Ще один спосіб самоспостереження — оцінка самого себе, самоаналіз, са мопізнання. Спостерігаючи за своїми однолітками, ви помічаєте, що дехто себе переоцінює, інші мають звичку недооцінювати, а деякі не бачать своїх ні позитивних, ні негативних рис характеру. Тому зрозуміло, що «я» для себе непрозоре або що пізнання самого себе є опосередкованим, непрямим. Чи часто ви замислювалися про прожитий день і визначали, що зробили доброго, а що — поганого? Чи намагаєтесь об’єктивно оцінити свої вчинки, свою працю за день і зробити висновки? Використовуйте цей метод, і він себе виправдає. Результати роздумів варто перевірити, наприклад, порадившись зі

Розділ

своїми близькими, обізнаними у ваших справах. А ще краще занотовувати свої відчуття та думки в щоденнику. Перечитуючи його через тиждень або місяць, ви матимете можливість контролювати свій розвиток, своє зростан ня, виконання чи невиконання окремих завдань, критично переглянути свої колишні уявлення та оцінки, глибше усвідомити набутий досвід.

Запам’ятайте! Словесний зворотний зв’язок інформує людину про те, що вона робить добре, а що — погано. Інформацію про себе людина отримує також, порівнюючи себе з іншими.

Поміркуйте Висловте свою думку щодо таких запитань: «Чим відрізняється ставлення лю дей до мене від їхнього ставлення до інших?», «Чи прислухаються до мене в школі, у колі знайомих і друзів?», «Чи дружньо звертаються до мене?», «Як, коли й чому допомагають мені та радять?», «Як відгукуються на мої прохання?», «Як оцінюють мене рідні, учителі, друзі, знайомі?», «Що хорошого вони в мені бачать?», «Із чим до мене звертаються?»

Працюємо разом Об’єднайтеся (за власним бажанням) у групи. Рольова гра. Зверніться до своєї групи із запитаннями: «Що мені варто по ліпшити?», «Що я роблю не так?», «На що мені треба звернути увагу?» Поміняй теся ролями з усіма учасниками групи. Основна умова при застосуванні цього методу — не піддаватися звичайній людській слабкості, коли хочеться чути про себе тільки приємне, не прислухатися до критики. Пам’ятайте: удосконалювати себе можна тільки тоді, коли ви знаєте, що саме вам треба поліпшити.

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте давньокитайську мудрість: «Ти можеш стати мудрішим за до помогою трьох шляхів: досвід — це найгіркіший шлях, копіювання — це найлег ший шлях, розмірковування — це найблагородніший шлях»?

Як залежить поведінка людини від характеру самооцінки. Ви вже зна єте, що самооцінка особистості — це оцінка людиною своїх якостей, себе, рівня успішності власної діяльності, а також того, як оцінюють її інші люди, з урахуванням системи життєвих цінностей людини. Самооцінка пов’язана з однією з основних потреб людини — потребою в самоствердженні, з прагнен ням людини знайти своє місце в житті, у суспільстві. Якості, які ми приписуємо собі, не завжди є об’єктивними, тож із ними, імовірно, не завжди готові погодитися інші люди. Людина із самооцінкою, що відповідає дійсності, реально оцінює себе, ба чить свої як позитивні, так і негативні якості, здатна пристосовуватися до умов, що змінюються.

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Людина із завищеною самооцінкою почуває себе впевнено, проте в спілку ванні з іншими людьми виникають труднощі. Якщо ж людина відчуває великий розрив між своїм реальним «я» та ідеа льним образом «я», її самооцінка, цілком імовірно, буде низькою. У житті вона часто почуватиметься невпевнено, підпадатиме під вплив інших. (Дізнайтеся про свій рівень самооцінки за допомогою тесту рубрики «Удосконалюємо себе».)

Удосконалюємо себе Визначення рівня самооцінки (за методикою С. Ковальова) Виконайте тест «Визначення рівня самооцінки» і заповніть таблицю в зошиті. Інструкція. З’ясувати, як впливає на формування характеру рівень вашої самооцінки, можна за допомогою нескладного тесту-опитування. Він містить 32 судження, щодо яких можливі п’ять варіантів відповідей. Кожна відповідь кодується балами за схемою: дуже часто — 4 бали, часто — 3 бали, іноді — 2 бали, рідко — 1 бал, ніколи — 0 балів. Судження

Мені хочеться, щоб мої друзі підбадьорювали мене.

Постійно відчуваю відповідаль ність за виконання роботи.

Я турбуюся про своє майбутнє.

Багато хто мене ненавидить.

Я менш ініціативний (ініціативна), ніж інші.

Я турбуюся про свій психологіч ний стан.

Я боюся видаватися нерозум ним (нерозумною).

Зовнішній вигляд інших набага то кращий, ніж мій.

Я боюся виголошувати промову перед незнайомими людьми.

Я часто роблю помилки.

Шкода, що я не вмію говорити з людьми так, як треба.

Мені не вистачає впевненості.

Мені б хотілося, щоб мої дії схвалювали інші.

Я занадто скромний (скромна).

Моє життя марне.

Дуже часто

Часто

Іноді

Рідко

Ніколи

Розділ

Є багато неправильних думок щодо мене.

Мені немає з ким поділитися своїми думками.

Люди чекають від мене надто багато.

Люди не дуже цікавляться моїми досягненнями.

Я трохи бентежуся.

Я відчуваю, що більшість людей не розуміє мене.

Я не почуваюся в безпеці.

Я часто хвилююся й майже завжди даремно.

Я почуваюся ніяково, коли входжу в кімнату, де вже си дять люди.

Я почуваюся скутим (скутою).

Я відчуваю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

Я впевнений (упевнена), що май же всі люди сприймають навко лишнє життя простіше, ніж я.

Мені здається, що зі мною має трапитись яка-небудь неприєм ність.

Мене хвилює думка про те, як люди ставляться до мене.

Шкода, що я не товариський (товариська).

У суперечках я висловлююся тільки тоді, коли впевнений (упевнена) у своїй правоті.

Я думаю про те, чого чекають від мене товариші.

Оцінювання результатів. Щоб визначити рівень самооцінки, потрібно підсу мувати бали всіх 32 суджень. Сума балів: від 0 до 43 — високий рівень само оцінки, коли людина здебільшого не відчуває своєї неповноцінності, правильно реагує на зауваження інших і рідко сумнівається в правильності своїх дій; від 43 до 86 — середній рівень самооцінки, за якого людина рідко відчуває свою неповноцінність і тільки час від часу намагається підлаштуватися під думку інших;

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

від 86 до 128 — низький рівень самооцінки, за якого людина болісно сприй має критичні зауваження стосовно себе, намагається завжди зважати на думку інших і часто відчуває свою неповноцінність. • Обговоріть отримані результати з батьками та близькими людьми.

Я вважаю так. А ти? Об’єднайтесь у пари й обговоріть, яке уявлення ви мали про себе із зауважень і реакції свого оточення, будучи дитиною, коли прийшли до школи. Як створе ний вами образ вашого «я» поступово змінювався відповідно до того, що ви чули про себе від батьків, близьких людей, учителів, однокласників, однолітків?

Кроки до успіху Проаналізувавши окремі етапи свого життя від дитинства й дотепер під кутом зору «образ мого я», ви, напевно, усвідомили, яку важливу роль він відіграє у вашому житті. Як багато залежить від батьків і близьких вам людей, які своїми зауваженнями й порадами сприяли формуванню вашого «я», який далекосяжний вплив на зміни вашого бачення себе здійснило безпосереднє оточення, нове середовище, до якого ви потрапили! Разом із тим і ви самі, самовдосконалюючись, можете досить ефек тивно вплинути на формування образу власного «я». Своєю поведінкою щодо інших ви маєте можливість поліпшити й самих себе. (Скористайтесь інформацією, уміщеною в додатку 6, с. 189). Самопізнання та самооцінка для кожної людини мають велике значення. Ви користайте всі наявні можливості для пізнання себе, це стане передумовою вашо го подальшого самовдосконалення. Отримуйте інформацію про себе з розмов і реакцій людей, які вас оточують. Порівнюйте себе (якомога об’єктивніше) з інши ми. Пізнавайте власне «я», аналізуючи себе, свої можливості, помилки та недоліки. У розмовах намагайтеся виявити погляди інших на вашу працю, поведінку, вчинки. Звикайте регулярно аналізувати свої вчинки й поведінку. А ще запам’ятайте слова англійського філософа Ф. Бекона: «Немає більшого облесника, ніж людина сама для себе, і немає кращих ліків від цих лестощів, як щирість друга».

Доведіть, що ви знаєте 1. Чи залежить поведінка людини від характеру самооцінки? 2. Яке значення має самопізнання для кожної людини? 3. Чому так говорять: змініть свої думки — і ви зміните свою долю?

Домашнє завдання На аркуші паперу у ліву колонку напишіть свої позитивні якості, а в праву — не гативні. Покажіть цей список своїм рідним і друзям. Можливо, після його об говорення права колонка значно зменшиться.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Підготуйте повідомлення, у яких літературних творах, кіно- й телевізійних філь мах показано героїв, які завдяки своєму характеру та самовихованню подола ли складні життєві труднощі.

Розділ

§ 11. Поняття життєвого самовизначення. Складові життєвого самовизначення На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • життєве самовизначення особистості; • складові життєвого самовизначення.

Пригадайте! Які складові визначають самореалізацію особистості?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Як можна пізнати себе? Тільки в дії, але ніяк не в спо гляданні. Намагайся виконувати свій обов’язок — і ти відразу дізнаєшся, що в тебе за душею»? (Й. В. ґете, німецький письменник).

Самовизначення та його складові. Важливою складовою самореалізації молодої людини, яка пов’язана з її життєвими планами й майбутніми наміра ми, є самовизначення. У процесі самовизначення людина усвідомлює не тіль ки те, чого вона хоче досягти в майбутньому, а й те, які кроки треба зробити на цьому шляху. Отже, це не лише мрії про майбутнє, а і формування стійких прагнень і щоденні зусилля для їхньої реалізації. Тому поняття «самовизна чення особистості» має різний зміст. Виокремлюють такі складові самовиз начення: життєве, особистісне, соціальне, професійне.

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи з умовними назвами «Життєве самовизначення», «Осо бистісне самовизначення», «Соціальне самовизначення» і «Професійне само визначення». Розгляньте схему 5 і проаналізуйте, як кожна із складових само визначення впливає на самореалізацію особистості та її життєвий шлях. Схема 5 Життєве самовизначення — ви значення загальнолюдських крите ріїв сенсу життя й самореалізація на основі цього самовизначення.

Особистісне самовизначення — спрямованість на майбутнє, яка стає основ ним виміром і важливим етапом на шляху морального самовизначення.

самовизначення

Соціальне самовизначення — ви значення вироблених у сус пільстві (і прийнятих окремою людиною) критеріїв належності до певного со ціального кола.

Професійне самовизначення — на лежність до професії або здобуття фа хової освіти, відповідно й оцінювання себе із цих позицій.

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Якщо ви вирішили краще пізнати себе, то перед вами, безсумнівно, поста не низка запитань щодо вашого теперішнього й майбутнього: «Що ж далі?» Той, хто визначив для себе, що він хоче зробити в житті, чого досягти, має більше шансів на успіх, ніж той, хто пливе за течією життя й не намагається спрямувати свої сили до певної мети. Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, що можете змінити своє жит тя, наполегливо та систематично працюючи над собою, зробити його змістов ним і потрібним? Як треба працювати над собою? Із чого розпочинати? Насамперед ви повинні визначити для себе основні життєві цілі, а ра зом із ними — цілі менш масштабні, підпорядковані основним. Їх необхідно добре усвідомити, проаналізувати власні можливості й умови для їхнього здійснення. Самовиховання. Ви вже знаєте, що людина може змінювати свій харак тер, систематично й послідовно працюючи над удосконаленням своїх пози тивних та усуненням негативних якостей. Тільки чітко визначивши свої сильні й слабкі риси, людина зможе розви ватися, збагатити творчий потенціал — здібності, потреби, смаки, інтереси, цінні риси характеру, волю, духовний світ, моральні якості, одночасно усува ючи властиві їй недоліки, працювати над формуванням позитивних якостей і викорінюванням негативних, що заважають у житті.

Запам’ятайте! Самовизначення — це відкриття себе, виявлення передусім своїх позитивних якостей і можливостей, а також тих задатків, які потім шляхом самовиховання лю дина зможе перетворити на здібності, а талант — на стійку рису характеру. Самовиховання — це свідома систематична робота особистості над собою з метою усунення тих чи інших недоліків і формування позитивних якостей, що відповідають вимогам суспільства й особистого плану розвитку. Підвищує ефективність процесу самовиховання ідеал, до якого прагне людина. До само виховання байдужі переважно ті, хто не має життєвої мети й ідеалу.

Аналіз свого «я». Перш ніж поставити перед собою життєву мету, ви повинні проаналізувати, які позитивні якості допоможуть вам здійснити пла ни й бажання, а негативні якості можуть стати на заваді цьому. Потім варто розробити план досягнення мети. Визначивши життєві цілі, їх необхідно порівняти з вашими реальними можливостями. Для цього спочатку треба в письмовій формі сформулюва ти можливості свого «я». Тому подумайте, які властивості, навички й уміння вам варто виробити в собі, а яких, навпаки, поступово позбутися. Потім, ураховуючи ці оцінки та цілі, добре обміркуйте, як саме вам хотіло ся б проявити себе в житті: чим захоплюватися, чого ви прагнете досягти в навчанні, у стосунках з людьми, як зберегти або поліпшити здоров’я, фізичний розвиток тощо. Значення мети, цілей і планів у житті людини. Перш ніж узятися за реа лізацію поставленої мети, обміркуйте, як ви збираєтеся її досягти. І тільки

Розділ

після цього беріться до справи. Рішуче відхиліть будь-які сумніви та ваган ня щодо того, правильно чи неправильно складений ваш план; ви зобов’язані його неухильно виконувати. Переглянути план можна лише в тому разі, якщо виникнуть непередбачені обставини. Дбайте про те, щоб поставлені цілі відповідали вашим здібностям і мож ливостям. Не варто себе переоцінювати, але так само не варто й недооцінюва ти. Починайте з легких завдань і поступово підвищуйте вимоги до себе. Щоранку на хвилину зосередьтесь і подумайте, що вам сьогодні треба зро бити. При цьому пригадайте, чому вам необхідно виконати саме це завдання, і налаштуйте себе на відповідний лад.

Я вважаю так. А ти? Об’єднайтесь у пари та спростуйте або доведіть правильність тверджень. • Досягає успіху та людина, яка вже має певний успіх. • Потрібно вчитися більше на своїх успіхах, ніж на невдачах. • Треба любити те, що робиш, й іти вперед крок за кроком. • Добре тим, хто вдвох. • Хто обрав собі цілі, що враховують громадські інтереси, завжди матиме більше задоволення, ніж якби він дбав тільки про власний добробут.

Життєві навички, мотивація успіху. Пригадайте життєві навички, що сприяють фізичному, психічному та духовному здоров’ю. Вони мають стати невід’ємною частиною вашої щоденної програми. Формуйте в себе навички мотивації успіху й тренування волі, зокрема: • віру в те, що ви будуєте своє життя; • установку на успіх; • уміння концентруватися на досягненні мети; • наполегливість і працьовитість (мал. 31). Які властивості потрібно розвивати за допомогою самовиховання. Що ж таке воля? Передусім властивість людини робити свідомі дії, які потребують переборювання зовнішніх або внутрішніх ускладнень. Рішучі вольові люди приймають рішення швидко, без додаткових роздумів. Воля виявляється й у вмінні стримувати себе, гальмувати небажані дії.

Мал. 31. Правильна мотивація сприяла успіхові таких відомих людей, як О. Скрипка (а), Т. Кароль (б), О. Усик (в)

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Володіння вольовими якостями або їх удосконалення в кожної людини формуються за допомогою систематичних тренувань. Самовиховання волі — це важкий, але доступний кожній людині процес. Завдяки волі ви зможете бути здоровими, фізично розвиненими та тренованими, спроможними пере борювати біль, страх і відчай, залишатися зібраними й витривалими в будьякій ситуації. (Дізнайтеся про прийоми формування волі з додатка 7, с. 189). Мабуть, ви вже склали список позитивних і негативних рис свого характе ру. Що робити далі? Для прикладу розглянемо рису характеру, яку, можливо, близькі рекомендують вам виховати в собі й опанування якої забирає немало часу, — наполегливість. Насамперед проаналізуйте, у чому суть цієї риси характеру та які причини вашої недостатньої наполегливості. Не шукайте обставин для свого виправ дання (що вас раз у раз відволікають від навчання домашні справи, що немає належних умов для занять спортом тощо). Тут ви повинні або ліквідувати всі перешкоди, або ж не зважати на них. Прийнявши рішення змінити чи опанувати певні риси характеру, не зупи няйтеся тільки на намірах: «Із завтрашнього дня буду наполегливим (наполегли вою)!» Запланувавши щось, необхідно точно визначити, як ви будете досягати мети. Для більшості запланованих заходів, які потребують тривалих зусиль, не досить лише визначити остаточний термін виконання, їх треба розподілити на кілька етапів і поступово виконувати. Можна занотовувати до щоденника здоров’я завдання, зокрема трену вання наполегливості, а потім перевіряти й відмічати, що виконано. Можна обрати собі як завдання, скажімо, поліпшення фізичних якостей, вивчення іноземних мов тощо.

Поміркуйте 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.

Ознайомтеся з порадами психолога Ф. Зімбардо та проаналізуйте їх, викорис товуючи власний досвід. Визначте, що є основним для вас. Проаналізуйте своє минуле та з’ясуйте, які особисті зв’язки й рішення змусили вас жити саме так, як ви живете. З’ясуйте, що для вас є важливим, у що ви вірите. Урахуйте свої можливості й визначте, яким би (якою б) вам хотілося себе бачити. Намагайтеся зрозуміти та пробачити тих, хто вас скривдив і не допоміг, коли ви цього потребували, пробачте собі свої помилки, невдачі й вагання. З негативних спогадів візьміть усе корисне для себе. Пам’ятайте: поки у вас є погані спогади, вони володіють вами. Згадуйте про минулі успіхи, навіть якщо їх мало. Провина й сором формують вашу поведінку, відводячи вас від позитивних ці лей, обмежують можливість творчості. Довіра до себе обов’язкова! Ніколи не говоріть про себе погано, особливо остерігайтеся таких категорич них оцінок, як «невдаха», «невиправна людина». Не дозволяйте іншим критикувати ваші особистісні якості. Предметом обгово рення можуть стати тільки ваші дії. Не бійтеся зворотного зв’язку — він може бути корисним.

Розділ

9. Уникайте ситуацій, у яких ви відчуваєте дискомфорт, і людей, з якими вам не хочеться спілкуватися. Якщо ви не можете змінити ситуацію або скоригувати власну реакцію, уникайте її. 10. Дайте собі час, щоб розслабитися, відпочити, прислухатися до себе, отримати задоволення від хобі та справ, якими ви можете зайнятися. 11. Розвивайте навички спілкування, зацікавтесь якоюсь темою й станьте автори тетом у галузі, яка може бути підґрунтям для встановлення контактів з іншими людьми. Майте принаймні одну якість, що радує інших, є корисною для них.

Кроки до успіху Отже, cамовизначення пов’язане з пошуком морального ідеалу, визначенням для себе соціальних цінностей, життєвого покликання, вибором професії, нарешті, створенням сім’ї. Що краще людина пізнає себе, то об’єктивніше оцінить свої якості, а значить, то ефективнішим стане процес самовиховання. Для цього ви можете ви користати такі практичні прийоми самовиховання: • крок уперед — щоденне планування діяльності на наступний день; • оцінювання прожитого дня — аналіз своїх дій, вчинків і недоліків; • правила поведінки — дотримання правил поведінки, які кожна людина складає для себе; це привчає до виконання своїх обов’язків; • самозобов’язання передбачає планування вами роботи над собою на місяць, семестр або рік, залежно від того, які риси характеру ви прагнете сформувати чи подолати та за який термін. Складіть список власних негативних якостей, яких ви хотіли б позбутися, і по зитивних, які бажали б набути або розвинути. Продумайте та включіть до плану кож ного дня вправи, які б допомагали вам у цьому, контролюйте їхнє виконання. Ви являйте такі позитивні емоції, як любов, радість, веселість, співчуття, натхнення, і стримуйте появу таких негативних емоцій, як заздрість, мстивість, злість. Коли ви чимось розгнівані, намагайтеся стримуватися. Досягнення такого стану має стати вашою метою. Думайте про себе тільки хороше, ставте перед собою значні цілі, для досяг нення яких необхідні честолюбство, працьовитість і наполегливість. Потім навчитеся оцінювати свої досягнення чесно й реально.

Доведіть, що ви знаєте 1. Яку роль у житті людини відіграє самовиховання? 2. Чи можна самовихованням домогтися помітного вдосконалення багатьох рис характеру? 3. Що таке самовизначення?

Домашнє завдання Обговоріть із батьками, близькими людьми та друзями риси характеру, які є визначальними для вас. Так ви дізнаєтеся про себе набагато більше, ніж зна єте тепер. Перед вами перелік людських якостей — позитивних і негативних. Отож довідайтеся, яку думку про вас мають інші люди. Любить товариство, легко знайомиться з іншими людьми, цікавиться людьми, мовчазний (мовчазна), добре тримається в товаристві, дотепний (дотепна), поважає людей старшого віку, легковажить думкою інших людей, ставиться з підозрою до друзів, людина без претензій, однозначно висловлює свою думку,

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

має почуття гумору, не любить суперечок, відверта людина, легко адаптується, спокійно реагує на критику, гарно вдягається, дбає про свою зовнішність, зав жди об’єктивно оцінює ситуацію, довіряє навіть незнайомим людям, широка натура, альтруїст, оптиміст, недооцінює себе, ніколи не хвалиться, вірить у свої сили, упевнено тримається в групі однолітків, сильна індивідуальність, урівно важений (урівноважена), може не погоджуватися через принцип, цілеспрямо ваний (цілеспрямована), не має комплексів, не любить людей, бракує почуття колективізму, важко знайомиться, мало цікавиться людьми, не вистачає почуття гумору, має схильність до суперечок, шукає компроміси, бракує чуйності, лег ко ображається, важко адаптується, не любить критики, бракує добросердості, часто необ’єктивно ставиться до інших, любить керувати, переоцінює себе, часто хвалиться, занадто самовпевнена людина, має нахил до марнославства, слабка індивідуальність, не має мети, страждає від комплексів, не має гордості, виявляє неповагу до старших.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Знайдіть цікаву інформацію про видатних людей різних професій. Поцікав теся, які саме здібності допомогли їм досягти успіху в житті. Розробіть мініпроєкт на тему «Дослідження ринку праці за матеріалами засобів масової інформації».

§ 12. Критерії та мотиви для вибору професії. Профорієнтація На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • критерії професійного самовизначення; • необхідність вибору професії згідно з власними бажаннями, здібностями й перспективами на ринку праці.

Пригадайте! Що таке самовизначення?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Жити — значить працювати. Робота — це життя люди ни»? (Вольтер, французький філософ).

Важливість вибору професії. Кожний/кожна з нас у житті робить вибір, обирає школу, спортивну секцію, друзів. І в кожного в основі вибору — свої критерії та уявлення про життєві цінності. Кожна людина має свободу ви бору. Вибір існує щоденно, щохвилини. Різний — не складний, а іноді дуже складний, особливо у вашому віці, коли відбувається становлення особис тості. Прагнення «знайти себе», стати собою, індивідуальністю — неодмінна ознака юності. Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Адже це не тільки вдале чи невдале рішення юності, а й подальша доля людини — ак тивне, творче, радісне життя або ж пасивне, збайдужіле існування; насам

Розділ

кінець, вдалий вибір професії — одна з основних складових та умов людсько го щастя, й усвідомлення своєї потрібності в соціумі. Адже всім хочеться не тільки заробляти гроші, а й реалізувати свій потенціал та отримувати справж нє задоволення від діяльності. Вибір професії та життєві цінності. Обираючи професію, ви намагаєте ся зважити всі «за» і «проти» щодо того чи іншого заняття, яке вас цікавить. А чи замислювалися ви над тим, що є найважливішим для вас у майбутній професії? Заради чого ви будете здійснювати свою роботу? Може, визна чальними є життєві цінності й переконання? (Пригадайте вивчене раніше.) Цінності — це те, що важливо для вас, на що ви орієнтуєтеся, коли приймаєте певні рішення, заради чого ви дієте, витрачаєте свої сили, заради чого живете.

Я вважаю так. А ти? Розгляньте схему 6 і створіть свій ціннісно-орієнтаційний портрет, обравши цінності, які, на ваш погляд, є важливими для вас.

Критерії та мотиви для вибору професії. На вибір професії молодою лю диною впливає багато чинників. Про позицію батьків, старших членів сім’ї. Дуже часто батьки надають дитині повну свободу вибору, вимагаючи від неї самостійності, відповідаль ності, ініціативи. Трапляється, що батьки не згодні з вибором дитини й про понують переглянути свої плани та зробити інший вибір. Поради батьків щодо вибору професії та навчального закладу мають важливе значення. Потрібно знайти правильний вихід із ситуації, що склалася, щоб урахувати ініціативу дитини й активну участь батьків. Діти погоджуються з думкою батьків. Про роль друзів. Дружні стосунки старшокласників досить міцні, тож і їх ній вплив на вибір професії цілком можливий. Інколи порада друга може на віть стати вирішальною в професійному самовизначенні. Особливо це актуа льно для людей зі стандартизованим мисленням, схильних до наслідування й стереотипів, не спроможних чітко сформулювати власну життєву позицію. Хоча прислухатися до інших усе ж потрібно, щоб побачити спільне та відмін не, дізнатися більше про свої індивідуальні особливості. Про роль педагогів. Кожний учитель, спостерігаючи за учнями під час на вчального процесу, аналізує їхні інтереси, здібності, напрямки мислення й, звісно, може дати дуже цінну пораду. До того ж досвідчений педагог здат ний запобігти такій поширеній помилці при виборі професії, як ототожнення шкільного предмета та певної, спорідненої з ним професії. Він допоможе чіт ко розрізняти ці поняття. Особисті професійні плани. Це уявлення про етапи освоєння професії та потрібні для цього засоби. Плани формуються залежно від складу розуму й характеру людини. Якщо виникають труднощі, необхідно звернутися до спе ціаліста, котрий допоможе побудувати професійний план.

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Схема 6 Цінності

Свобода, відкритість і демократія в суспільстві — ставлення до духовного стану суспільства, потреба в соціальній справедливості, вимоги до влади всіх рівнів. Безпека й захищеність — стурбованість непередбачуваними подіями в суспіль стві, страх за своє життя й життя близьких людей. Служіння людям — стосується таких життєвих і професійних цілей, як допомога людям, ні від кого нічого не чекати натомість. Влада та вплив — прагнення виявляти владу над іншими, впливати на них. Популярність — прагнення привертати до себе увагу, бути відомим (відомою) багатьом людям. Автономність, незалежність — потреба робити те, що сама людина вважає важ ливим, не залежати від думки оточення, самому (самій) визначати своє життя. Матеріальний успіх — прагнення до матеріального благополуччя: мати гаранто ваний заробіток, хороші умови для проживання. Особистісне зростання — стосується вимог до себе, прагнення розвиватися як особистість і професіонал. Здоров’я — прагнення мати добре здоров’я, якомога менше хворіти, вести здо ровий спосіб життя, займатися спортом. Любов — потреба мати близьких людей, виявляти стурбованість про них. Привабливість — прагнення мати привабливу зовнішність, ураховувати тенден ції моди, бути задоволеним (задоволеною) своїм зовнішнім виглядом. Міжособистісні контакти й спілкування — потреба відчувати себе частиною будьякої групи, мати своє коло спілкування, позбавитися страхів, пов’язаних із самот ністю й нерозумінням близьких людей. Багате духовно-релігійне життя — стосується віри в Бога, прагнення жити відпо відно до релігійних переконань.

Здібності — це індивідуальні психологічні особливості людини, що про являються в трудовій або іншій сфері діяльності та є умовою успішності її здійснення. Від здібностей залежить швидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, набуття умінь і навичок. Однак здібності — це не лише набуті в навчальному закладі знання та уміння. Розвиток здібностей

Розділ

має відбуватися протягом усього життя. Своєрідність своїх здібностей мож на оцінити не тільки за успіхами в навчанні, а й за досягненнями в найрізно манітніших видах діяльності. Рівень домагань суспільного визнання. Плануючи власний трудовий шлях, дуже важливо подбати про реалістичність своїх домагань. Невідповідність внутрішніх образів людини життєвим реаліям неминуче породить зневіру. Інформованість про професії. Важливо подбати про те, щоб відомості, котрі людина здобуває про ту або іншу професію, не виявилися неповними, однобічними. Захоплення тільки якою-небудь однією перевагою професії може стати причиною серйозних помилок і розчарувань. Надати допомогу молодій людині в отриманні достовірної інформації мають батьки, педагоги, а найбільше — психологи-консультанти. Вони вжи вають певні діагностичні заходи щодо вивчення особистості людини, яка обирає професію, а також можуть детально розповісти про вимоги до про фесії, що вас цікавить. Уподобання. Вони проявляються в улюблених заняттях та інтересах, на які витрачається більша частина вільного часу. Значну роль у виборі професії відіграє темперамент. Від нього залежить вплив на діяльність різних психічних станів, зумовлених неприємною обста новкою та емоційними факторами. Також важливу роль у професійному са мовизначенні відіграють характер і самооцінка особистості.

Поміркуйте Як ви розумієте вислів: «Робота — це моя життєва функція. Коли я не працюю, то не живу»? (Ж. Верн, французький письменник).

Алгоритм вибору професії. Потрібно розрізняти близькі за значенням і вживанням слова професія і спеціальність. Професія — рід занять, означена форма трудової діяльності. Спеціальність — окрема галузь науки, техніки, виробництва, у якій людина працює. Люди однієї професії можуть мати різні спеціальності. Наприклад, лікар/лікарка — за професією, ортопед — за спеціа льністю; за професією — будівельник, а за спеціальністю може бути столяром, арматурником, зварником, електриком тощо. Як не помилитись у виборі свого шляху, щоб бути успішним? Давайте ви значимо алгоритм вибору професії. Щоб прийняти правильне рішення при виборі професії, вам необхідно враховувати чимало факторів — власні побажання, психологічні особливості та можливості. (Не забувайте також про потреби ринку праці.) Для цього існує так звана формула вибору професії, яка в загальному вигляді показує первинний алгоритм прийняття оптимального рішення в поєднанні трьох компонентів: хочу — можу — треба (мал. 32). Хочу. Намагання особистості, тобто інтереси, нахили, мотиви, плани, професійні наміри. Це те, що ви робите з інтересом, бажанням, за власною ініціативою (як у школі, так і в позаурочний час). Якщо вибрана справа подо

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

бається, то ви охоче будете працювати, підвищувати свою кваліфікацію, ко ристуватиметеся авторитетом — і, як наслідок, більше зароблятимете. Можу. Можливості особистості, тобто стан здоров’я, наявний досвід (знання, уміння, навички), психофізіологічні якості, здібності до різних ви дів діяльності. Наприклад, в одних справах ви більш успішні, довго можете займатися ними, не втомлюючись, а в інших, навпаки, швидко починаєте нервувати, сердитися, у вас нічого не виходить. Треба. Потреби суспільства, тобто уявлення про обов’язок, моральні уста новки, ціннісні орієнтації, знання світу професій і тих перспективних спеціаль ностей, які користуються попитом на ринку праці, вірогідність працевлашту вання за обраною професією. Тому, вибираючи професію, потрібно узгодити свій вибір із потребами суспільства в кадрах, кон’юнктурою ринку праці.

Висловлюємо свою думку Розгляньте малюнок 32 й обговоріть його. Поясніть, як ви його розумієте.

Проте остаточний вибір своєї професії можна зробити тільки тоді, коли ви, проаналізувавши всі компоненти формули вибору професії та зіставивши їх між собою та з вимогами професії до людини, отримаєте хоча б частковий збіг ком понентів. Можу Зона оптимального вибору Хочу

Треба

Мал. 32. Оптимальний вибір професії

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи за найбільш значущими для кожного з вас мотивами ви бору професії. Назвіть професії, які, на вашу думку, відповідають цим мотивам, й алгоритм, за яким ви їх обиратимете (див. попередній матеріал). 1. Можливість здобути популярність, славу. 2. Можливість продовжувати сі мейні традиції. 3. Можливість продовжувати навчання зі своїми товаришами. 4. Можливість служити людям. 5. Заробіток. 6. Суспільне та державне значення професії. 7. Відсутність проблем під час вступу до навчального закладу. 8. Пер спективність працевлаштування. 9. Професія дає змогу виявити свої здібності. 10. Спілкування з людьми. 11. Збагачення знань. 12. Різна за змістом робота. 13. Романтичність, благородство професії. 14. Творчий характер праці, можли вість робити відкриття. 15. Важка, складна робота. 16. Чиста, спокійна робота.

Кроки до успіху Учитися розуміти себе потрібно постійно — ще до того, коли настає час здій снювати професійний вибір. Це основа самовиховання. Але якщо вибір професії

Розділ

необхідно робити вже зараз, то, щоб розібратися в собі, ви можете звернутися до професійного консультанта, батьків, близьких вам людей, учителів. Аби перекона тися, чи правильно ви обрали професійний напрям і чи відповідають ваші особис тісні якості вимогам до професії, пройдіть психологічні тести в професійного пси холога. Важливу роль у виборі професії відіграє власна самооцінка. (Пригадайте тест із § 10.), Якщо ж самооцінка занижена або завищена, що робити в такому випад ку? Усе одно спробуйте, відкиньте сумніви, знайдіть групу підтримки — і реалізуйте свою мрію. А ще ознайомтеся з формулою вибору професії (рубрика «Удосконалюємо себе»), яка, можливо, допоможе вам у здійсненні ваших сподівань.

Удосконалюємо себе Визначитися щодо вибору професії вам допоможе формула, запропонована М. Бендюковим та І. Соломіним. Вона складається із семи послідовних кро ків, які необхідно зробити для того, щоб прийняти певне рішення щодо вибору професії. Крок 1. Скласти список професій, що вам подобаються й цікаві для вас, які вам підходять. Крок 2. Скласти перелік вимог до обраної професії в такому порядку: • обрана професія та майбутній рід занять; • обрана професія та життєві цінності; • обрана професія та життєві цілі; • обрана професія та ваші сьогоднішні «гарячі» проблеми; • обрана професія та реальне працевлаштування за фахом; • бажаний рівень професійної підготовки; • обрана професія та ваші схильності й здібності; • бажані умови роботи, зміст і характер праці. Крок 3. Визначити значущість кожної з перерахованих вимог. Можливо, є менш важливі вимоги, які можна й не враховувати. Крок 4. Оцінити свою відповідність вимогам вибраної професії. Крім вимог, які є у вас до професії, існують і вимоги самої професії. Проаналізуй те, чи розвинені у вас важливі для професії якості, чи відповідають ваші інтелек туальні здібності, психологічні особливості та стан здоров’я вимогам професії, яку ви вибрали. Крок 5. Підрахувати та проаналізувати результати вибору професії з усього списку, що найбільше вам підходить за всіма пунктами. Крок 6. Перевірити результати. Щоб переконатися в правильності своїх роздумів, обговоріть своє рішення з батьками, близькими людьми, друзями, учителями, психологом, соціальним педагогом навчального закладу. Крок 7. Визначити основні практичні кроки до успіху. Отже, ви прийняли рішення, тепер важливо визначити: • у якому навчальному закладі ви зможете отримати професійну освіту; • як далі розвивати в собі професійно важливі якості; • як можна отримати практичний досвід роботи із цієї спеціальності; • як підвищити свою конкурентоспроможність на ринку праці. Успіхів вам!

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Доведіть, що ви знаєте 1. Які критерії та мотиви впливають на вибір професії? 2. Що вам відомо про алгоритм вибору професії? 3. Чому важливо вибрати професію, яка вам подобається?

Домашнє завдання Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, матеріал уроку й ре зультати тесту «Виявлення професійних схильностей» з рубрики «Пізнаємо себе» (завдання виконуйте на аркуші паперу або в зошиті).

Пізнаємо себе Виявлення професійних схильностей (за класифікацією Дж. Голланда) Люди давно виявили, що професія впливає на людину. Але правильне й інше спостереження: не тільки професійна діяльність формує особистісні особливості, а й кожна людина за своїми особистісними якостями нале жить до певного типу професій. Модифікація тесту Дж. Голланда, яка заснована на співвідношенні типу професій до індивідуальних особливостей людини, допомагає вибрати професію з урахуванням насамперед особистісних особливостей. І етап Вам необхідно начебто «припасувати» до себе шість тверджень, які сто суються різних типів професій, знайти їхнє місце в таблиці та позначити. Твердження

Абсолютно правильно

Більш імовірно

Неправильно

Не знаю

1 2 3 4 5 6 Твердження 1. Ви — практик, схильний виконувати конкретні справи. Надаєте перевагу роботі, яка приносить конкретні, вагомі результати не тільки для вас, а й для інших. Вас не лякає фізична праця. Вас цікавить робо та з технікою, яка вимагає практичної спрямованості розуму, добре розвине них рухових навичок. Твердження 2. Ви — більше теоретик, ніж практик. Вам подобається вивчати проблеми, отримувати нові знання. Ви надаєте перевагу роботі, яка приносить радість пізнання, а інколи й радість відкриття, роботу, яка вимагає абстрактної спрямованості розуму, здібностей до аналізу та систе матизації інформації, широкого світогляду.

Розділ

Твердження 3. Ви — «комунікатор», якому подобається працювати з людьми й для людей, тому вас, вірогідно, зацікавить робота, пов’язана з навчанням, вихованням, обслуговуванням клієнтів, наданням допомоги тим, хто її потребує. Вам цікава емоційно насичена робота, інтенсивна взаємодія з людьми й активне спілкування. Твердження 4. Вам подобається працювати з документами, цифрами, зокрема з використанням комп’ютерних засобів. Робота спокійна, без особливого ризику, із чіткими обов’язками. Вона може бути пов’язана з опрацюванням інформації, з розрахунками, обчисленнями, які вимагають точності, акуратності, ретельності. Вам хотілося б уникнути частого спілку вання, необхідності керувати іншими людьми та відповідати за їхні дії. Твердження 5. Ви — організатор, зорієнтований на активну творчу діяльність. Ви надаєте перевагу роботі, яка забезпечує вам певну свобо ду, самостійність і водночас — статус у суспільстві, перевагу над іншими, матеріальний добробут; роботу запальну й ризикову, яка вимагає ініціа тивності, діловитості, волі, уміння брати відповідальність на себе. Твердження 6. Ви, імовірно, «вільний художник». Вам подобаються види діяльності, котрі дають можливість творчого самовираження, де немає жорсткого режиму, формальності; робота, яка дає простір фантазії, уяві, що потребує наявності естетичного смаку, спеціальних здібностей (худож ніх, літературних, музичних). ІІ етап Припустимо, що після навчання ви зможете виконувати будь-яку робо ту, з кожної пари професій потрібно вибрати одну, яка вас задовольняє найбільше (ураховуючи ваші здібності). Поряд із назвою професії в дужках зазначено код. У бланку відповідей навпроти коду вибраної професії потрібно поставити знак плюс. Підрахуйте кількість таких знаків у кожному рядку. Наприклад, із пари «інженер — соціолог» вас цікавить професія соціолога. Код цієї професії — 2. Значить, у бланку відповідей треба в графі «Вибір» поставити знак плюс навпроти цифри 2. Якщо назва професії не зовсім зрозуміла, скористайтеся словни ком професій. Код професії

Вибір (фіксувати знаком плюс)

1 2 3 4 5 6 інженер (1) — соціолог (2) механік (1) — дизайнер (6) філософ (2) — лікар (3) еколог (2) — бухгалтер (4) програміст (2) — адвокат (5)

Сума знаків плюс

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

кінолог (2) — літературний перекладач (6) фармацевт (2) — юрисконсульт (3) генетик (2) — архітектор (6) продавець (3) — оператор поштового зв’язку (4) соціальний працівник (3) — підприємець (5) викладач вишу (3) — музикант-виконавець (6) економіст (4) — менеджер (5) коректор (4) — диригент (6) інспектор митниці (5) — художник-модельєр (6) телефоніст (1) — орнітолог (2) агроном (1) — топограф (4) лісничий (1) — директор (5) майстер із пошиття одягу (1) — хореограф (6) історик (2) — інспектор дорожнього руху (4) антрополог (2) — екскурсовод (3) вірусолог (2) — актор (6) офіціант (3) — товарознавець (5) кондитер (1) — священнослужитель (3) повар (1) — статистик (4) фотограф (1) — адміністратор торговельної зали (5) страховий агент (3) — архіваріус (4) тренер (3) — телерепортер (5) слідчий (3) — мистецтвознавець (6) нотаріус (4) — брокер (5) оператор ЕОМ (4) — манекенниця (6) фотокореспондент (5) — реставратор (6) бортпровідник (3) — водій (1) біолог-дослідник (2) — озеленювач (1) метролог (1) — картограф (4) радіомонтажник (1) — художник по дереву (6) геолог (2) — перекладач-гід (3) журналіст (5) — режисер (6) бібліограф (2) — аудитор (4) головний бухгалтер (4) — інспектор карного розшуку (5) перукар-модельєр (6) — психолог (3) бджоляр (1) — комерсант (5) суддя (3) — стенографіст (4) Підрахуйте кількість знаків плюс. Максимальна кількість цих знаків ука зує на відповідність одному із шести професійних типів. Реалістичний тип. Така людина може виконувати конкретні справи, займатися конкретними речами та їхнім використанням, надає перевагу заняттям, які вимагають застосування фізичної сили, спритності. Зорієнтована в основному на практичну працю, швидкий результат діяль ності. Схильності до спілкування з людьми, формулювання та викладення думок розвинені менше. Найчастіше вибирає професії механіка, електри ка, інженера, агронома, садівника, кондитера, повара й інші професії, які передбачають вирішення конкретних завдань, наявність рухливості, напо легливості, зв’язку з технікою. Спілкування не є провідним у структурі діяльності.

Розділ

Інтелектуальний тип. Така людина відрізняється аналітичністю, раціо налізмом, незалежністю, оригінальністю, не схильна орієнтуватися на со ціальні норми. Володіє достатньо розвиненими математичними здібностя ми, умінням доступно формулювати та викладати думки, схильністю до роз в’язування логічних, абстрактних задач. Надає перевагу професії науководослідницького напряму: ботанік, фізик, філософ, програміст та ін., у діяль ності яких потрібні творчі здібності й нестандартне мислення. Спілкування не є провідним у структурі діяльності. Соціальний тип. Така людина гуманна, активна, чутлива, зорієнтована на соціальні норми, здатна до співчуття, уміє зрозуміти емоційний стан іншої людини. Має хороші вербальні здібності, із задоволенням спілкується з людьми. Математичні здібності розвинені слабо. Люди цього типу зорієн товані на працю, головним змістом якої є взаємодія з іншими людьми, мож ливість вирішувати проблеми, які передбачають аналіз поведінки та навчан ня людей. Можливі сфери діяльності: навчання, лікування, обслуговування тощо, які вимагають постійного контакту та спілкування з людьми, здібнос тей переконувати. Артистичний тип. Такі люди оригінальні, незалежні в прийнятті рішень, зрідка орієнтуються на соціальні норми та схвалення, мають незвичайний погляд на життя, володіють гнучкістю та швидкістю мислення, високою емоційною вразливістю. Стосунки з людьми будують, використовуючи свої емоції, відчуття, інтуїцію, уяву. Їм притаманна хороша реакція та загострене сприйняття. Люблять і вміють спілкуватися. Професійна схильність най більшою мірою пов’язана з акторсько-сценічною, музичною, образотвор чою діяльністю. Підприємницький тип. Такі люди винахідливі, практичні, швидко орі єнтуються в складній ситуації, схильні до самостійного прийняття рішень, соціальної активності, лідерства; тяжіють до пригод (можливо, авантюр них). Володіють достатньо розвиненими комунікативними здібностями. Не мають схильностей до занять, що вимагають посидючості, довготривалої концентрації уваги. Надають перевагу діяльності, яка потребує енергії, орга нізаторських здібностей. Професії: підприємець, менеджер, продюсер та ін., які пов’язані з керівництвом, управлінням і впливом на інших людей в різних ситуаціях. Конвенціональний тип. Такі люди практичні, не відходять від задума ного, енергійні, тяжіють до конкретики, зорієнтовані на соціальні норми. Надають перевагу чітко визначеній діяльності, вибирають цілі й завдання, які поставлені перед ними. Зазвичай вибирають професії, пов’язані з кан целярськими й розрахунковими роботами, створенням та оформленням документів, установленням кількісних співвідношень між числами, систе мами умовних знаків, такі як бухгалтер, нотаріус, топограф та інші, тобто такі професії, які передбачають оброблення інформації, наданої у вигляді умовних знаків, цифр, формул, текстів. Сфера діяльності в таких видах діяльності обмежена, не є провідною, що цілком влаштовує цей тип осо бистості. Хоча комунікативні й організаторські здібності розвинені слабо, але в таких людей дуже добре розвинені виконавські якості. • Зробіть висновок про свої професійні переваги.

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Шукаємо інформацію до наступного уроку Протягом навчального тижня з’ясуйте, які емоції переважають у вашому житті. Підготуйте повідомлення про емоції.

емоційне благополуччя § 13. Природа та види емоцій. Поняття емоційної зрілості. Саморегуляція. Методи самоконтролю На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • роль емоцій у житті людини; • значення емоційного благополуччя для здоров’я та професійного успіху; • саморегуляцію та самоконтроль.

Пригадайте! Яке значення мають емоції та почуття в житті людини?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте народну мудрість: «Хто встає з гнівом, той сідає зі шко дою»?

Що таке почуття та емоції. Уже змалечку дитина вчиться спілкуватися. Так, навіть малюк, побачивши, що йому всміхаються, усміхнеться у відповідь. Саме в спілкуванні формується майбутня особистість. Спілкування — це об мін думками, почуттями, переживаннями з іншими людьми. Воно є життєвою потребою людини будь-якого віку. У спілкуванні людей дуже важливу роль відіграють почуття та емоції. Кожному/кожній із вас знайоме почуття любові до близьких людей, природи, тварин (мал. 33). На жаль, людині та кож притаманні почуття ненависті, гніву, заздро щів. Отже, почуття — це сильні й тривалі емо ційні стани, які відображають ставлення людини до конкретної події чи особи. Зміну настрою, почуттів та психічного ста ну людини зумовлюють емоції — реакція лю дини на її ставлення до навколишнього світу. Зовнішнім проявом емоцій є поведінка, вираз обличчя, або міміка, слова, жести, вигуки. Під впливом емоцій у людини змінюється погляд, Мал. 33. Домашній голос тощо. улюбленець

Розділ

Пригадайте свій стан, коли вам повідоми ли радісну звістку або коли батьки подарували омріяну річ. Від радості ви, можливо, підстри бували, плескали в долоні, вигукували слова: «Як чудово!», «Дякую!» та ін. Такі емоції на зивають позитивними. Вони поліпшують не тільки настрій, а навіть і фізичний стан люди ни (мал. 34). Людина постійно відчуває зміни свого емо ційного стану. Протягом дня позитивні емоції можуть змінюватися негативними. Напри клад, ви невдало виконали контрольну роботу, посварилися з друзями, захворіла близька лю Мал. 34. Позитивні дина. Негативні емоції пригнічують людину, емоції погіршують її фізичний стан (мал. 35). Роль емоцій у житті людини. Спілкуючись із друзями, близькими або навіть незнайомими людьми, ви мимоволі впливаєте на їхній емо ційний стан, а отже, і на здоров’я. Наприклад, відомо, що добре слово лікує, підбадьорює, на дає співрозмовнику впевненості у своїх силах. І навпаки, злі слова можуть глибоко вразити людину, змусити її страждати. Емоції дуже впливають на психічну діяльність людини та на ті фізіологічні процеси, що відбуваються в її організмі. Коли людина перебуває в ста ні гніву чи страху, її організм певною мірою реагує змінами в нервовій, серцево-судинній, Мал. 35. Негативні емоції дихальній та опорно-руховій системах. Нега тивні емоції та стресові ситуації часто порушують психічну діяльність люди ни, зумовлюють появу низки гострих захворювань. Унаслідок руйнування захисних механізмів (пригадайте, що таке імунітет) виникають хронічні хвороби. Іноді людина, перебуваючи в стані емоційного збудження або гніву, може вдатися до дій і вчинків, не властивих їй (пізніше шкодуючи про вчине не). Тому контролювання емоцій — уміння володіти й керувати ними — дасть вам змогу зберегти здоров’я та запобігти багатьом хворобам. Люди, у яких переважають позитивні емоції, є привабливими для оточення. Вони вміють керувати своїми почуттями, емоціями, настроєм. Потрібно оптимістично сприймати світ, мати почуття гумору, отримувати задоволення від праці, ра діти своїм успіхам та успіхам інших людей.

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте народну мудрість: «Мовчанка гнів гасить», «Хочеш у сварці гору взяти — скажи, що винен», «Один не схоче — двоє не поб’ються»?

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Вираження емоцій і почуттів. Кожній людині доводиться хоча б раз у житті червоніти — ніяковіючи або від сорому. У людини, яка гнівається, та кож можна спостерігати почервоніння шкіри обличчя та шиї або її збліднен ня. Те саме відбувається, коли людина відчуває страх або під час раптового нервового потрясіння. Почуття проявляються в міміці й у виразних рухах усього тіла. Залежно від того, що відчуває людина, у неї змінюється мова, ін тонація, тембр голосу, прискорюється серцебиття та дихання.

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи. Рольова гра. Змоделюйте ситуацію, яка спричинила б прояву сильного емоційного збудження: а) страху, б) гніву, в) радості: • за умови, коли людина не вміє контролювати свої почуття; • коли людина вміє це робити. • Обговоріть, що ви відчували, коли зображали певні ситуації.

Значення почуттів, емоцій у житті та діяльності людини надзвичайно ве лике. Під час рольової гри ви вкотре переконалися, що одні почуття були вам приємні, інші — навпаки. Інакше кажучи, ставлення людини до дійсності може проявлятися в позитивних почуттях — задоволенні, радості, щасті, веселощах, любові. Негативне ставлення виражається в почуттях невдоволення, страж дання, горя, печалі, суму, відчаю тощо. Мабуть, ви також зрозуміли, що емоції та почуття можуть бути виражені по-різному: інтенсивність вираження емо цій значною мірою залежить від самої людини — її вихованості, рівня куль тури особистості, традицій і звичаїв. Ви також здогадалися, що ваше здоров’я залежить і від того, які почуття та емоції переважають у вашому житті.

Я вважаю так. А ти? Дослідіть, чи розумієте ви мову міміки. Перед вами дев’ять виразів облич, у яких передано різні емоційні стани людини (мал. 36, c. 80). Визначте їх, скористав шись запропонованими формулюваннями: незадоволення, сором’язливість, відсутність емоцій, презирство, щастя, нудьга, гнів, смуток, підступність. По рівняйте свою відповідь із наведеною в додатку 8 (с. 190). Якщо ви зуміли від гадати більшість емоційних станів, це означає, що ви вмієте «читати по облич чях», вам легко зрозуміти людину, з якою ви спілкуєтеся. Коли ж ваш результат невтішний — вам треба бути більш спостережливими.

Що таке емоційна зрілість. Емоційна зрілість — важлива характерис тика, від якої залежить успішність людини в усіх сферах життя. Якщо лю дина неспроможна контролювати свій емоційний стан, вона не усвідомлює можливостей та обмежень своєї особистості. Тому, хто не може контролю вати свої емоції, складно розуміти емоції інших людей. Ознаками емоційної зрілості є здатність: • правильно розуміти власні емоції, а також емоції інших людей; • використовувати свої емоції для мислення та вирішення проблем; • контролювати свої емоції та впливати на емоції інших людей.

Розділ

Мал. 36. Різні емоційні стани людини

Поміркуйте Як ви розумієте вислів: «Підраховуйте радощі, які дарує вам життя, а не свої смутки»? (Д. Карнегі, американський письменник).

Саморегуляція та самоконтроль. Щоб зберегти власне здоров’я та здо ров’я людей, з якими ви спілкуєтеся, учіться стримувати негативні емоції, не дозволяйте негативним почуттям заволодіти вами. Пам’ятайте, що здоров’я також погіршують почуття провини, розчарування, невпевненості в собі, над мірна вразливість. Якщо ви виявили в себе схильність до таких почуттів, по чинайте діяти.

Запам’ятайте! Саморегуляція — це вміння особистості керувати станом свого здоров’я, емоціями, почуттями, психічним станом, діями, вчинками, поведінкою. Самоконтроль — це сукупність властивостей саморегуляції.

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Рушійною силою саморегуляції є воля, що пов’язана з увагою, мисленням, пам’яттю, уявою, почуттями людини, звичками. Сильна воля — це не тільки вміння чогось забажати й добитися, а й уміння змусити себе відмовитися від чо гось, коли це потрібно.

Вам уже відомо про те, як шкідливо впливають на здоров’я людини такі не гативні почуття, як заздрість, мстивість, ненависть. Адже вони вражають на самперед нас самих. Наприклад, заздрість не сприяє спокою та не допомагає наблизитися до того, чому заздриш. Саморегуляція має бути не зовнішньою, а внутрішньою. Варто засвоїти принцип «не хвилюватися через те, чого змінити не можеш». У неприємній ситуації найдоцільніше свою схвильованість обернути на ентузіазм і з ним узятися подолати перешкоди. Коли гамується внутрішнє збудження, зникає потреба в зовнішній само регуляції. Як же цього навчитися? Способи саморегуляції. Уявіть, що хтось із вашого оточення образив вас. Зрозуміло, це на вас діє негативно не тільки морально — на ваш настрій, а й фізично — на ваше здоров’я. Як ви відреагуєте на образу? Дехто з вас може вдатися до фізичної сили, інші використають фізичну діяльність, яка послаблює внутрішнє напруження (біг, енергійна ходьба, бокс тощо). Але є спосіб, навчитися якого найважче, — не злитися. Як цього досягти? У момент спалаху негативної емоції зумійте переконати себе, що причина, яка її породжує, абсолютно не варта того, щоб через неї хвилюватися. Адже мине день чи тиждень — і ви взагалі про неї забудете. Так навіщо ж нервувати? Подумайте про те, що хвилювання — загроза вашому здоров’ю. Збагніть, що роздратування, злість і крик — не найкращі порадники в будь-якій си туації. Зберігаючи спокій, швидше можна вирішити будь-яку проблему, ніж давати волю своїй люті. Зважте й на те, що кожній людині властиво помилятися. Може, ваш опо нент сьогодні помилився й завтра шкодуватиме, що так учинив? Ви також часом помиляєтеся. Чому ж вас так дратують помилки інших? Керувати своїми почуттями й психічними станами можна, використовую чи такі способи: переключення уваги, самопідбадьорювання, самопереконан ня, самонавіювання та ін. Переключення уваги полягає в тому, що ви самостійно можете раптово спря мувати свою увагу з об’єкта думки, який вас хвилює, на інші об’єкти, яких у цій ситуації навіть немає, але вони можуть викликати позитивні переживання. Самопідбадьорювання — це звернення до себе, аби зміцнити віру в себе, умовити не хвилюватися, повірити в успіх («Я все зможу, я всього доб’юся» тощо). Можна себе картати («Що, став (стала) розмазнею?»; «Чого розкис (розкисла)?») або вдатися до самокритики в присутності інших, що набагато ефективніше. Самопереконання — це вміння переконати себе в здатності регулювати свої настрої, почуття, вчинки. Самонавіювання побудоване на тих самих механізмах, що й самопідбадьо рювання. Власне, слово як подразник спрямоване на психіку.

Розділ

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи й обговоріть способи саморегуляції. Рольова гра. Змо делюйте ситуацію, у якій той чи інший прийом допоможе вам володіти собою. Самопереконання. Пригадайте життєву ситуацію, що трапилася з кимось із вас, і знайдіть аргументи, за допомогою яких спробуйте переконати себе в тому, правильно чи неправильно ви вчинили. Змоделюйте конфліктну ситуацію та спробуйте переключити думки на інші теми й справи, які б відвернули вас від конфлікту, заспокоїли. Самонавіювання. Змоделюйте ситуацію, коли необхідно подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. Подумки або вголос повторюйте певні судження. Наприклад, щоб подолати нерішучість, можна запропонувати таке судження: «Ненавиджу в собі нерішучість. Я пови нен (повинна) і можу її позбутися». Самопідбадьорювання. Пригадайте складну ситуацію з вашого життя, коли ви розгубилися, зневірилися у власних силах і можливостях. Знайдіть аргументи та судження, які допоможуть повернути впевненість у собі (наприклад: «Я змо жу це зробити, для мене не повинно бути перешкод, я маю сили та можливості, щоб гідно вийти із цієї ситуації»).

Кроки до успіху Життя має приносити радість, тобто його найпозитивніші емоції, яких нам так не вистачає в повсякденні. Емоції та почуття здійснюють сигнальну й регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, учинків або стримують її. Людські емоції та почуття найяскравіше виражають духовні запити та прагнен ня людини, її ставлення до дійсності. Сильні негативні емоції можуть спричинити тривалий стрес. Загалом стрес — це реакція організму в несподіваній і напруженій ситуації. (Пригадайте вивчене раніше.) Тривалі стреси виснажують організм, знижують його захисні сили, що може призвести до хвороб, безсоння, головного болю, розладів у роботі серця та шлун ка. Невід’ємною умовою збереження здоров’я є вміння володіти емоціями, зокре ма приборкувати негативні, правильно організовувати свій режим дня й активно відпочивати. Загартовування організму, активний відпочинок, прогулянки з друзя ми, заняття улюбленою справою значно поліпшують емоційний стан людини. Ви датний педагог К. Ушинський писав: «Ні слова, ні думки, навіть вчинки наші не ви ражають так ясно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почування».

Доведіть, що ви знаєте 1. Що таке емоції? Яка їхня роль у житті людини? 2. Які ознаки емоційно зрілої людини? 3. Які вам відомі способи саморегуляції?

Домашнє завдання Разом із дорослими, думка яких для вас важлива, виконайте запропоновані релаксаційні вправи. Обговоріть, як вони можуть допомогти вам зняти емоційне напруження. Вправа 1. У вільні хвилини опановуйте послідовне розслаблення різних груп м’язів, дотримуючись таких правил:

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

• кожна вправа складається з трьох фаз: напружити — відчути — розслабити; • напруженню відповідає вдих, розслабленню — видих. Можна працювати з такими групами м’язів: обличчя (лоб, очі, губи, зуби); потилиці; грудної кліт ки; стегон і живота. Вправа 2. Уявіть, що перед вами на відстані 10–15 см висить пушинка. Дихайте тільки носом і так повільно, щоб вона не коливалася. Вправа 3. Оскільки в ситуації роздратування, гніву ми забуваємо робити нор мальний видих, — глибоко видихніть; затримайте дихання так довго, як зможе те; зробіть кілька глибоких вдихів; знову затримайте дихання. Вправа 4. Способи, пов’язані з використанням образів. На центральну нервову систему впливають почуття та уявлення. Із цим пов’я зане використання образів. Щоб використати о�брази для саморегуляції, спе ціально запам’ятовуйте ситуації, події, у яких ви відчували себе комфортно й розслаблено, спокійно, — це ваші ресурсні ситуації. Для цього запам’ятовуйте: • зорові о�брази події (що ви бачите: хмари, квіти, ліс); • слухові о�брази (які звуки ви чуєте: спів птахів, дзюрчання струмка, шум дощу, му зику); • відчуття в тілі (що ви відчуваєте: тепло сонячних променів на своєму облич чі, бризки води, запах квітучих яблунь, смак полуниці). Якщо ви відчуваєте напруженість або втому: • сядьте зручно, закрийте очі; • дихайте повільно й глибоко; • згадайте одну з ваших ресурсних ситуацій; • проживіть ситуацію заново, згадуючи все, що її супроводжувало: зорові, слухові й тілесні відчуття; • побудьте всередині цієї ситуації кілька хвилин; • відкрийте очі й поверніться до роботи.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Знайдіть інформацію та підготуйте повідомлення про умови ефективного на вчання.

уміння навчатися § 14. Умови ефективного навчання. Індивідуальні особливості сприйняття та навчання На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • умови ефективного навчання; • процес сприйняття та засвоєння інформації.

Пригадайте! Які умови допомагають вам досягти успіхів у навчанні, спорті й інших видах ва шої діяльності?

Розділ

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте народну мудрість: «Корінь навчання гіркий, а плід його солодкий»?

Про значення навчання. Кожна людина навчається протягом усього життя. Знання відкривають людині вікно у світ, дають мож ливість займатися улюбленою справою, до помагають досягти бажаного (мал. 37). Останніми роками швидкими темпами розвиваються природничі науки, які мають практичне значення для життя людини, — географія, хімія, фізика, біологія. Крім того, Мал. 37. Прагнення до знань — людина живе в суспільстві й підкоряється одна з основних рис людини його законам. Закони взаємин між людьми описують гуманітарні науки: література, суспільствознавство, правознавство, історія тощо. Ці знання часто бувають дуже корисними, вони допомагають людині в житті. У школі ви опановуєте основи всіх наук. Напевно, немає учнів, які за час свого перебування в школі не запитували б себе: «Навіщо потрібно вчитися?» І відповідь на це запитання залежала від настрою, невдач або перемог (наприклад, на олімпіадах). Упродовж життя перед людиною постає безліч завдань. Вирішуючи їх так чи інакше, вона на магається здійснити мрію: навчитися керувати своїм життям. У наш час для цього треба опанувати систему найсучасніших знань у сферах фізичного й інтелектуального розвитку. Й основу цього розвитку людини закладено саме в школі. Адже щоденне навчання в школі, крім засвоєння знань із навчаль них предметів, привчає до старанності, працьовитості, терпіння. А вчитися без праці й терпіння неможливо, це знає кожний.

Поміркуйте Як ви розумієте вислів: «Освіченими можна вважати лише тих, кого навчили, як учитись і змінюватися»? (К. Роджерс, американський психолог).

Умови, що сприяють ефективному навчанню. Які умови ефективного нав чання? Навчання — це важка праця, тому не секрет, що більше встигає й краще виконує завдання той, хто більше працює. Зазвичай учні, які добре навчаються в школі, мають багато інтересів (наприклад, займаються танцями, спортом, від відують різні гуртки). Працелюбність — одна з основних умов будь-якої діяльності, як і будьякого успіху. Наступний крок — це мотивація. Мотивація змушує людину діяти. Як це стосується ефективного навчання? Для цього потрібно визначи ти мету, якої ви прагнете досягти, і шляхи її реалізації. Це особисте рішення, що потрібно прийняти. Мотивація — це ті чинники, які спонукають людину до діяльності. Джерелом мотивації є певна потреба щось мати, чимось ово лодіти, чогось досягти. Від мотивації учня залежить глибина й міцність здо

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

бутих знань, бажання та здатність навчатися протягом усього життя, а отже, успішність людини в майбутньому. Однією з найважливіших якостей, що дають змогу добитися успіху в навчанні, є самодисципліна. Самодисципліна — це вироблена звичка тримати під контролем усі свої дії, дотримуватися встановлених правил. Ця звичка допомагає людині зосередитися на конкрет ній меті, усвідомити шляхи її досягнення. Крім того, самодисципліна робить ваше життя більш раціональним. Мабуть, кожний/кожна з вас мріє мати хорошу професію, стати успіш ним/успішною, досягти чогось у житті. А для цього треба докласти неаби яких зусиль. Для вас найголовніше завдання зараз — учитися. Вам потрібні міцні знання, щоб потім завдяки їм отримувати як моральне, так і матеріаль не задоволення від життя. Адже освіта — це фундамент вашого майбутнього.

Я вважаю так. А ти? Обговоріть у парах чинники, що впливають на мотивацію до навчання, і мате ріал схеми 7. Визначте ті з них, які, на вашу думку, є важливими для вас, і ті, які вам потрібно розвивати. Чинники, що впливають на мотивацію до навчання: • інтерес до предмета; • усвідомлення його корисності в майбутньому житті; • прагнення до успіху; • активна життєва позиція, позитивний настрій; • наполегливість і терпіння. Схема 7 Позитивна Відповідальність; потреба самовираження; бажання зміцнити свою репутацію хорошого учня.

Негативна Навчання лише для того, щоб уникну ти покарання вчителем або батьками.

Мотивація Зовнішня («я повинен», «я повинна») Почуття обов’язку перед суспільством, родиною; почуття громадянської відповідальності.

Внутрішня («мені хочеться») Особисті інтереси, переконання; певні особисті мрії, ідеали; радість пізнан ня, задоволення.

Пригадайте! Якості людини — це ті її властивості, які виявляються по-різному, залежно від умов, ситуацій.

Які властивості та якості людини сприяють ефективному навчанню. Розглянемо основні властивості людини, які значною мірою впливають на її життєдіяльність і сприяють ефективному навчанню. Здібності — це сукупність індивідуальних властивостей кожної людини, які необхідні для успішного виконання певних видів діяльності. Здібності до

Розділ

навчання потребують розвитку, вони виявляються тільки за умови прояву наполегливості й інтересу до справи, якою людина займається. Здібності реа лізують функції відображення світу та регуляції поведінки: відчуття, сприй няття, пам’ять, увагу, мислення тощо.

Висловлюємо свою думку Обговоріть схему 8 і висловте судження щодо того, які умови потрібні вам для реалізації окремих здібностей. Які перешкоди можливі на шляху їхнього розвитку? Схема 8 Види здібностей

спортивні

художні

наукові

музичні

Розрізняють загальні та спеціальні здібності: загальні — притаманні бага тьом людям, спеціальні — це такі властивості, які дають змогу досягти висо ких результатів у якійсь діяльності. (Пригадайте вивчене раніше.) Природні можливості розвитку здібностей кожної людини називають задатками. Індивідуальна своєрідність задатків людини характеризує її здат ність до розвитку певних здібностей. Задатки розвиваються в процесі вихо вання, навчання та практичної діяльності. Вродженою може бути схильність до успішного освоєння певної люд ської діяльності, тобто хороші задатки людини. Проте мати задатки — це не означає бути здатним до виконання певної діяльності. Це лише означає, що людина легко може освоїти певний вид діяльності й домогтися в ній знач них успіхів.

Запам’ятайте! Здібності (фізичні, розумові) — специфічні психофізичні властивості люди ни, що необхідні для успішного виконання одного або кількох видів діяльності та які визначають успіхи людини в цій діяльності.

Важливим фактором розвитку здібностей є інтерес людини до вивчення певної галузі. На прояв і розвиток здібностей впливають: • любов до справи, пристрасна захопленість; • позитивне ставлення до обраної діяльності; • працьовитість, воля, рішучість, цілеспрямованість, висока праце здатність. На розвиток здібностей також впливають умови життя й діяльності лю дини, її психічні особливості.

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Мал. 38. Розумове перевантаження погіршує сприйняття інформації

Мал. 39. Здібності до малювання — свідчення обдарованої особистості

Несприятливо впливає на розвиток здібностей надмірне розумове або фі зичне перевантаження, що призводить до перевтоми, зниження рівня праце здатності (мал. 38). Обдарованість — високий рівень задатків людини, вияв природних мож ливостей і здібностей, що значно перевищують середній рівень. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку, поєднанням уроджених і набутих якостей людини. Розрізняють обдарованість музичну, поетичну, художню, артистичну, тех нічну, наукову (зокрема, математичну) тощо (мал. 39). Особливі здібності, що виявляються у творчому розв’язанні завдань, на зивають талантом, а людей, яким вони притаманні, — талановитими. Най вищий ступінь у розвитку здібностей — геніальність. Схема 9 Ступені розвитку індивідуальних можливостей людини Задатки — особливість кори головного мозку. Здібності — хороші результати певних дій. Обдарованість — найкращі результати певних дій. Талант — особливі досягнення. Геніальність — надзвичайні досягнення, визнані сучасниками або нащадками.

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Крапля камінь точить не силою, а частим падінням, так людина стає вченою не силою, а частим читанням»? (Овідій, давньоримський поет.)

Розділ

Як вольові якості людини сприяють ефективному навчанню. До вольо вих якостей людини, що сприяють ефективному навчанню, належать воля, дисциплінованість, самовладання, рішучість, наполегливість тощо. Воля — це здатність людини керувати своїми діями та вчинками. Вона ви являється в умінні подолати перешкоди, які виникли на шляху до досягнення мети, здатності підкоряти свої бажання вимогам обов’язку, умінні долати по чуття невпевненості, сумнівів і страху. Волю можна розвивати й виховувати. Щоб виховати волю, потрібно завжди виконувати прийняте рішення навіть у дрібницях, вимогливо стави тися до себе, критично оцінювати свої дії та вчинки, не чинити імпульсивних дій, переборювати такі недоліки, як невпевненість, запальність, недисциплі нованість, нерішучість, легковажність, недбалість, боягузтво. Дисциплінованість — це якість, яка забезпечує моральну спрямованість поведінки, що виявляється в здатності виконувати всі вимоги моралі й за гальнолюдських правил, це готовність докласти всіх зусиль та енергії для своєчасного, точного, бездоганного виконання поставленого завдання. Самовладання — уміння за будь-яких умов керувати своєю розумовою діяльністю, почуттями та вчинками. Це основа сміливості, подолання страху в критичній ситуації. Рішучість — це здатність швидко оцінювати ситуацію, приймати рішення й без вагань виконувати їх. Наполегливість — здатність довго та цілеспрямовано втілювати в життя прийняте рішення. Наполеглива особистість правильно оцінює обставини, виокремлює в них те, що допомагає досягненню мети. Наполегливість лю дини варто відрізняти від такої її риси, як упертість. Упертість — негативна людська риса, і треба вживати заходи для її усунення. Терпіння — активне й цілеспрямоване подолання труднощів, уміння підтри мувати шляхом допоміжного вольового зусилля інтенсивність роботи на зада ному рівні за умов виникнення внутрішніх перешкод (наприклад, при втомі).

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи з умовними назвами «Воля», «Дисциплінованість», «Са мовладання», «Рішучість», «Терпіння» та обговоріть, які вольові якості людини (подані вище) ви вважаєте найголовнішими для досягнення успіхів у навчан ні. Рольова гра. Змоделюйте ситуацію, коли такі вольові якості не розвинені: а) у школяра, б) у студента.

Особливості сприйняття й навчання. Однією з особливостей психологіч ного процесу є відчуття. (Пригадайте вивчене раніше.) Відчуття — це основа знань людини про навколишній світ. Це відображення властивостей предметів, що виникають у людини при безпосередній їхній дії на органи чуття людини. Відчуття має рефлекторний характер, фізіологічною осно вою якого є нервовий процес, що стимулюється дією того чи іншого подразника на адекватний аналізатор. Відображення дійсності розуміють як сприйняття. Сприйняття — це відображення у свідомості людини предметів як ці лісних образів при їхній безпосередній дії на органи чуття. Сприйняття зале

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

жить не тільки від інформації органів чуття, а й від настрою, очікувань, життє вого досвіду людини. Це активний процес, у якому задіяний минулий досвід, очікування, застереження, значущість для людини того, що вона сприймає. Інформація, яку сприймає людина, накладається на вже наявну в неї. Сприйняття поділяють на види за кількома ознаками, а саме: • за провідним аналізатором (зорове, слухове, дотикове тощо); • за формою існування матерії (простір, час, рух); • за активністю (мимовільне й навмисне). Фізіологічною основою сприйняття є складна аналітико-синтетична ді яльність усієї кори головного мозку. За допомогою сприйняття людина спроможна своєчасно виявити небез печну ситуацію та адекватно відреагувати на неї. Важливе значення мають такі особливості сприйняття, як пороги зору та слуху, швидкість реагуван ня на небезпеки, надійність сприйняття в умовах дефіциту часу, сприйняття простору тощо. Сприйняття взагалі та здібності щодо сприйняття інформації мають сут тєве значення для реалізації інших психічних процесів, особливо пам’яті. Пам’ять — одна з найважливіших функцій людського мозку. Якщо сприйняття — це початковий етап пізнавального процесу, відображення об’єктивної реальності, що діє на органи чуття в певний час, то пам’ять — це відображення реальності, що діяла в минулому. Пам’ять — це здатність людини фіксувати, зберігати та відтворювати інформацію, досвід (знання, навички, уміння, звички). Про індивідуальні особливості сприйняття й навчання ви дізнаєтесь у наступному параграфі.

Кроки до успіху У підлітковому та юнацькому віці людина відкриває себе, реалізує реальні, ще не виявлені можливості. Ви вже знаєте, що в кожного з вас є свої індивідуальні та психологічні особливості — здібності, які відрізняють вас одне від одного. Здібності — це особливості людини, що є необхідною умовою для її успіху. Кожна людина має здібності до певного виду діяльності. Провідну роль у розвитку здібностей відіграють умови життя, прагнення до навчання, освіта та виховання. Здіб ності формуються й розвиваються в тій діяльності, у якій люди можуть їх застосувати. Людина, байдужа до будь-якої праці, бездіяльна, найчастіше не вияв ляє здібностей. Одних тільки здібностей недостатньо, щоб до сягти успіху. Потрібна щоденна наполеглива праця, рішучість, ініціативність, напруження сил. Багато хто вважає, що успішним людям усе дається легко й просто, без особливих зусиль. Однак це не так. Для досягнення своєї мети потрібні тривале, наполегли ве навчання й велика копітка праця. Зазвичай запо рукою успіху є віра у свої можливості, бажання пе ремагати в усіх справах, виняткова працездатність і Мал. 40. Марко Топчій — працьовитість (мал. 40). український гітарист-віртуоз

Розділ

Доведіть, що ви знаєте 1. Яке значення в житті людини має навчання? 2. Назвіть умови, що сприяють ефективному навчанню. 3. Що таке задатки та здібності?

Домашнє завдання Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, вивчене на уроці. Поцікав тесь у них, які вольові якості вам потрібно розвивати, щоб бути успішними в житті.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Підготуйте повідомлення про умови ефективного навчання. Для цього скорис тайтеся порадами лікарів, психологів, науковою літературою.

§ 15. Індивідуальні особливості сприйняття та навчання. Активне й пасивне навчання. Способи ефективного навчання й підготовки до Державної підсумкової атестації, планування часу На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • умови ефективного навчання; • процес сприйняття й засвоєння інформації; • особливості активного стилю навчання; • визначення свого стилю навчання.

Пригадайте! Які умови ефективного навчання?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Я знаю, що нічого не знаю»? (Сократ, давньогрецький філософ.)

Значення мислення та уяви. На основі відчуття і сприймання людина отримує інформацію про зовнішні властивості й ознаки предметів, яка фік сується в її свідомості як звукові, просторові, часові, смакові й інші прояви. Проте тільки цієї інформації для пізнання недостатньо. Знання про внут рішні, невідчутні властивості й ознаки предметів дійсності, безпосередньо не відображеної у відчуттях і сприйманні сутності, людина отримує за допомо гою мислення (мал. 41). Мислення — це найвища форма відображення реальності та свідомої діяльності людини, що спрямована на опосередкування, абстрактне уза гальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв’язків між ними. Найважливіше значення в процесі мислення мають слова, мова, ана

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

лізатори. Мислення спрямовується на вирішення певних завдань — від найпростіших, елементарних до складних, що їх ставить саме життя. Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передба чення й прогнозування розвитку подій, практичного опанування закономірностей дійсності, підпорядку вання їх своїм потребам та інтересам. А що таке уява? Усяка творча діяльність забез печується уявою, яка є самостійною системою ство рення нових образів. У процесі пізнання людина не тільки сприймає те, що на неї впливає певної миті, а й уявляє те, що на неї не впливало раніше. Мал. 41. О. Роден. Мислитель Уява — це здатність до створення нових образів, це вміння помічати властивості предметів і перено сити їх з одного предмета на інший, по-новому комбінуючи. Життя вимагає від людини створення образів і таких предметів, яких вона ще не сприймала, уявлення подій, свідком яких вона ще не була, передбачення наслідків своїх дій і вчинків, програмування наслідків власної діяльності тощо. Уява тісно пов’язана з мисленням, вона притаманна кожній людині. Тому наше завдання — навчитися правильно мислити. Індивідуальні особливості сприйняття та навчання. У повсякденній діяльності людині треба неодмінно зважати на індивідуальні особливості сприймання інформації. У навчальній діяльності це дасть змогу сформувати й удосконалити власні особливості сприймання, розвинути спостережли вість, а також сформувати вміння якомога об’єктивніше відображати навко лишній світ. Основні типи сприймання інформації: • аналітичний — намагання людини вирізняти й аналізувати насамперед деталі, подробиці; • синтетичний — схильність до узагальненого відображення явищ і ви значення суті того, що відбувається; • аналітико-синтетичний — намагання зрозуміти основну сутність яви ща та фактичне її підтвердження; • емоційний — схильність людини швидше до висловлювання свого став лення, власних переживань, спричинених певними явищами, ніж до визна чення їхньої сутності або властивостей.

Я вважаю так. А ти? Об’єднайтесь у пари й обговоріть основні типи сприймання інформації, про аналізуйте їх. Розрізняють три рівні засвоєння інформації: перший — запам’ятовування та подальше відтворення матеріалу (цей рівень сприяє накопиченню знань, фактів, наукової інформації);

Розділ

другий — застосування інформації, знань на практиці, уміння використовувати знання в подібній ситуації, за шаблоном; третій — застосування знань у нестандартній, оригінальній ситуації, творчий підхід до розв’язання задач, трансформація та комбінація знань, самостійне оцінювання явищ.

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи й обговоріть рівні засвоєння інформації. Прочитайте текст параграфа підручника з будь-якого предмета й проаналізуйте його з по зиції рівнів засвоєння інформації.

Активне й пасивне навчання. Загалом навчання може бути активним і пасивним (мал. 42). Особливістю активної форми навчання є те, що під час такого навчання ви можете помилитись і помітити цю помилку. При пасивному навчанні ви або не можете помилитися, або не можете поміти ти й виправити помилку. До пасивних форм навчання належать читання, прослуховування розповіді вчителя, перегляд відеоуроків, прослуховуван ня теле- й радіопередач, бездумне конспектування, бездумне зазубрювання. До активних форм — розв’язування ситуативних задач і вправ, удумливе конспектування, пояснення матеріалу товаришам, удумливе заучування, активність на уроках. Активна форма ефективніша за пасивну, тому що інформація запам’я товується надійніше, якщо з нею здійснюють якісь дії (переказують, викону ють тести, вправи тощо), ніж коли її просто прослуховують або прочитують. Активне навчання дає змогу різко покращити процес засвоєння матеріалу, оскільки впливає не тільки на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику).

Мал. 42. Активне (а) і пасивне (б) навчання

Висловлюємо свою думку Результати активного навчання (за дослідженнями науковців) можна відобра зити в схемі 10, що отримала назву «Піраміда навчання». (У дужках зазначено відсоток засвоєння інформації.) Як ви її розумієте?

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Схема 10 Піраміда навчання

Лекція (5 %) Читання (10 %) Відео- й аудіоматеріали (20 %) Демонстрація (30 %) Дискусійні групи (50 %) Практика через дію (75 %) Навчання інших, застосування отриманих знань (90 %)

Поміркуйте Як ви розумієте вислів: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію»? (Конфуцій, давньокитайський філософ.)

Планування часу та підготовка до Державної підсумкової атестації (ДПА). Щоб правильно розподілити свій час, потрібно зрозуміти, де саме ви його втрачаєте. Для цього в спеціальний зошит записуйте свій план (щоден ний, тижневий, на місяць, рік). Що потрібно врахувати? У переліку видів діяльності не повинно бути місця нездійсненним спра вам. Чітко визначайте пріоритети як один із вирішальних чинників раціо нального використання часу. Ураховуйте складність кожного конкретного завдання, тимчасові й інші труднощі його виконання, чітко передбачайте три валість виконання того або іншого завдання. Під час ДПА спостерігається активізація всіх життєвих функцій організ му. Ви знаєте, що всі складові здоров’я людини взаємопов’язані. Тому потрібно пам’ятати, що на тлі психічного перевантаження виникають фізичні розлади, підвищується тривожність, з’являється перевтома. Що ж потрібно робити, щоб уникнути всіх зазначених проявів? Для цього необхідно навчатися володіти собою в критичних ситуаціях, розуміти та вміти коригувати свій емоційний стан, який впливає на самопо чуття та поведінку, уміти звільнятися від негативних емоцій. (Пригадайте методи запобігання стресу.) Під час підготовки до контрольних робіт і ДПА не забувайте про раціо нальне харчування. Робіть фізичні вправи, займайтеся іншими видами діяль ності — це допоможе вам швидше відновити сили для навчання. Нічний сон повинен бути повноцінним, а ранкова зарядка допоможе зняти напруження, сприятиме хорошому настрою. За допомогою способів саморегуляції (пригадайте вивчене раніше) мобі лізуйте відчуття внутрішньої впевненості у власних силах і знаннях.

Розділ

Удосконалюєм о себе Відпрацювання навичок раціонального планування часу й підготовки до ДПА 1. Об’єднайтесь у пари й обговоріть, чи правильно ви плануєте час. Для цього проведіть рольову гру «Інтерв’ю». Один учасник виконує роль журна ліста, інший — учня. Поміняйтеся ролями. Запитання для гри 1. Чи визначаєте ви довгострокові цілі й розробляєте план їхньої реалі зації? 2. Чи маєте ви систематичний огляд планів і завдань, які виникають у сфері вашої діяльності? 3. Чи знаєте ви, скільки часу потрібно для виконання запланованих справ? 4. Чи маєте ви чіткий розклад роботи на поточний день? 5. Чи плануєте ви резервний час для непередбачених випадків, криз і перешкод? 6. Чи виконуєте ви домашні завдання після 21-ї год? 7. Чи буває у вас відчуття, що ви займаєтеся дрібними питаннями? 8. Чи часто ви поспішаєте? Якщо на більшість із запропонованих запитань ви відповіли ствердно, швидше за все, у вас є проблеми з плануванням часу. Визначте шляхи їхнього подолання. 2. Об’єднайтесь у пари, обговоріть подані нижче поради. Чи згодні ви з ними? Відповідь аргументуйте. Як підготуватися до навчальних випробувань 1. Складайте план відповіді (на кожне запитання — на окремому арку ші), а потім перевірте себе за підручником. 2. Постарайтеся переказати відповіді на запитання близьким людям. 3. Пишіть шпаргалки. 4. Поділіть усі запитання в списку на три групи: «можу відповісти без під готовки», «щось знаю», «не знаю». 5. Не потрібно тренуватися на минулорічних тестах, бо їх у цьому році не буде. 6. Цей предмет не важкий, тому на підготовку до нього вистачить кілька днів.

Кроки до успіху Для того щоб навчання було ефективним та успішним, потрібно пам’ятати, що здоров’я й гігієна розумової діяльності мають бути на першому місці у вашому житті. Ви пам’ятаєте, що до гігієни розумової праці належать: • створення комфортних умов роботи; • розподіл часу; • графік продуктивності праці; • правильний розпорядок дня; • активний відпочинок, уникнення перевтоми. У вашому житті має бути все чітко розплановано: тривалість занять у школі й удома, прогулянки, регулярне харчування, сон, чергування праці та відпочинку. Коли людина дотримується правильного ритму життя, у неї виробляються певні звички

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

й кожна попередня діяльність стає «сигналом» для подальшої. Це допомагає орга нізму легко й швидко переключатися з одного виду діяльності на інший. Така власти вість організму стане суттєвою запорукою вашої успішності. «Утримаєш у руках сьо годнішній день — менше будеш залежати від завтрашнього... Усе в нас чуже, один лише час наш!» — писав давньоримський філософ Сенека.

Доведіть, що ви знаєте 1. Яке значення мислення й уяви в навчанні? 2. Що таке активне й пасивне навчання? 3. Як правильно розподілити свій час?

Домашнє завдання Виконайте тест із рубрики «Удосконалюємо себе» і проаналізуйте його резуль тати. Обговоріть і визначте з дорослими, думка яких для вас важлива, індиві дуальний стиль навчання, шляхи його розвитку.

Удосконалюємо себе Визначення індивідуального стилю навчання (модифікація опитувальника А. Реана) Інструкція. Прочитайте наведені твердження та визначте, які з них сто суються вас. Якщо ви з ними згодні, то на аркуші паперу (або в зошиті з друкованою основою) напишіть «так». Якщо ж думка вас не цікавить, то напишіть поряд «ні». 1. Починаючи роботу на уроці, я сподіваюся на успіх. 2. Звичайно на уроках я активно працюю, часто піднімаю руку, коли потріб но відповісти на запитання. 3. У мене поки що немає планів на майбутнє. 4. Якщо навчальний матеріал мені незрозумілий, я прагну в ньому обов’яз ково розібратися або самостійно, або з допомогою вчителя та одноклас ників. 5. Я обов’язково хочу досягти успіху в навчанні. 6. Навіть якщо мені не подобається предмет, я все одно прагну отримати хороші оцінки. 7. Якщо задача дуже складна й незрозуміла для мене, я відмовляюся її розв’язувати. 8. Коли мені хочуть дати яке-небудь доручення, я намагаюся знайти поважну причину й відмовитися від його виконання. 9. Якщо виникають труднощі, я шукаю способи їхнього подолання. 10. Я — настирлива людина. 11. Отримавши оцінку початкового рівня з навчального предмета, я обов’яз ково намагаюся її виправити. 12. У мене вже є плани на майбутнє. 13. Мої близькі вважають мене ледачим (ледачою). 14. Для мене дуже важливо робити свою справу якомога краще, навіть якщо через це в мене виникають непорозуміння з друзями. 15. Мої батьки дуже суворо мене контролюють. 16. Я часто сумніваюся в успіху, виконуючи яку-небудь справу.

Розділ

17. У разі невдачі я відмовляюся від поставленої цілі. 18. Успіх у моєму навчанні залежить від моєї цілеспрямованості й наполег ливості, а не від контролю батьків. 19. Якщо в мене виникає яке-небудь бажання, я обов’язково прагну його здійснити. 20. Якщо мені не вдалося виконати якесь завдання, я не переживаю через те, що мене сваритимуть. Ключі відповідей Відповідь «так» — питання 1, 2, 4, 5, 6, 9,10, 11, 12, 14, 18,19. Відповідь «ні» — питання 3, 7, 8, 13, 15, 16, 17, 20. Критерії оцінки результатів опитування такі: від 0 до 13 балів — виражена мотивація на невдачу, учень вважає для себе більш важливим уникнути якої-небудь неприємності, помилки, неуспі ху, ніж спробувати досягти певного результату в діяльності; від 14 до 17 балів — мотиваційний полюс яскраво не виражений, проте той, хто набрав 14 балів, може вважатися таким, що має тенденцію до уникнення невдачі, а 17 балів — схильний до вияву тенденції до досяг нень; від 18 до 20 балів — яскраво виражена мотивація на успіх, прагнення досягнути успіху в діяльності й у спілкуванні, цілеспрямованість.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Пригадайте, яких ви знаєте відомих людей, які, завдяки своєму характеру й силі волі, досягли певної мети.

самовиховання характеру § 16. Чинники, від яких залежить характер людини На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • залежність формування характеру від різних чинників; • життєві навички, необхідні для вдосконалення характеру.

Пригадайте! Які зміни у своєму характері та поведінці ви помічаєте останнім часом?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «У кожної людини три характери: той, який їй припи сують; той, який вона сама собі приписує; і, нарешті, той, який є насправді»? (В. Гюго, французький письменник.)

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Характер людини. Люди по-різному ставляться до навколишнього світу — до інших людей, колективу, праці, до самих себе — і цим відрізня ються одне від одного. Різне ставлення виражається в поведінці, у вчинках людини. Якщо певне ставлення до дійсності й відповідні йому форми пове дінки невипадкові для окремої людини, а більш чи менш стійкі або постійні, то це означає, що вони стали властивостями її особистості. Властивості особистості, що виражають ставлення людини до дійсності, завжди утворюють деяке своєрідне поєднання, що становить не окремі особ ливості людини, а одне ціле, яке називають характером.

Запам’ятайте! Характер (з грецьк. риса, прикмета, ознака, особливість) — це індивідуальне поєднання суттєвих властивостей особистості, що виражають ставлення лю дини до дійсності й проявляються в її поведінці та вчинках.

Характер — це ставлення, що проявляється в за кріплених, звичних формах поведінки. Відзначаючи, що в людини такий характер, ми розкриваємо систе му її ставлень до дійсності й одночасно закріплений, звичний спосіб її поведінки в певній ситуації як прояв цих ставлень (мал. 43). Наприклад, якщо ми відзначаємо, що скромність — особливість характе ру певної людини, то вказуємо, яке її ставлення до самої себе й одночасно якою буде її поведінка в пев ній ситуації та яких учинків можна сподіватися від неї у відповідних умовах. Характер пов’язаний з ін шими властивостями особистості, зокрема із здіб ностями (пригадайте матеріал попередніх уроків) і темпераментом. Темперамент людини. Спостерігаючи за пове дінкою дітей та дорослих, за тим, як вони працюють, навчаються, як реагують на зовнішні впливи, як переживають радощі й прикрощі, ми, безсумнівно, звертаємо увагу на індивідуальні відмінності людей. Одні жваві, схильні до бурхливих емоційних реак цій; у праці, навчанні нетерплячі, пристрасні. Інші, навпаки, спокійні, малорухливі; почуття їхні слабкі й зовні непомітні. Зазначимо, що ці відмінності сто суються не змісту особистості, а її деяких зовніш ніх проявів. Наприклад, якщо ви поспостерігаєте за учнями й ученицями вашого класу під час уроку, то побачите, що всі вони дуже різні щодо рухливості, емоційності, збудливості. Саме це й характеризує поняття «темперамент».

б Мал. 43. Оптимістичне (а) і збайдужіле (б) ставлення до життя

Розділ

Запам’ятайте! Темперамент — це індивідуальні особливості людини, що визначають динамі ку перебігу її психічних процесів і поведінки.

Під динамікою розуміють темп, ритм, тривалість, інтенсивність психічних процесів, зокрема емоційних, а також деякі зовнішні особливості поведінки людини — активність, швидкість або сповільненість реакцій. Темперамент характеризує динамічність особистості, але не конкретизує її переконань, ін тересів. Давньогрецький лікар Гіппократ описав чотири темпераменти й назвав їх сангвінічним, флегматичним, холеричним і меланхолійним темпераментами. Через нестачу необхідних знань не можна було в той час дати справді наукову основу вченню про темперамент, і тільки завдяки дослідженням вищої нерво вої діяльності тварин і людини було встановлено, що фізіологічною основою темпераменту є поєднання основних властивостей нервових процесів. (При гадайте вивчене з курсу біології.)

Поміркуйте Як ви розумієте вислів: «Темперамент — це те, що потрібно іноді подолати й завжди використовувати, бо кожному дано щось таке, про що тільки мріють інші»? (Л. Гуревич, учений-психолог).

Основні ознаки темпераментів людини. Кожному темпераменту властиві певні ознаки. Сангвінік — життєрадісний, активний, емоційно врівноважений, кмітли вий, допитливий, комунікабельний. У людей сангвінічного темпераменту по чуття звичайно яскраво виражені зовнішньо: жвава міміка, різка жестикуля ція, швидкі рухи, мова, непосидючість, жвавість. Видатними представниками цього типу людського темпераменту були С. Людкевич (мал. 44, а), Наполеон Бонапарт і В. А. Моцарт. Холерик — життєрадісний, надзвичайно рухливий, активний, допитли вий, непосидючий, імпульсивний, бурхливо реагує на зауваження, емоційно нестабільний, прагне постійно змінювати вид діяльності (не може довго ви конувати одноманітні завдання, йому швидко набридають ігри), прагне до спілкування. Міміка дуже виразна, мова кваплива. Йому притаманні різні жести, нестримані рухи. Почуття дуже сильні, яскраво проявляються, на стрій різко змінюється. У процесі роботи швидко виснажується, і тоді настає різкий спад діяльності. Холериками були, наприклад, В. Стус (мал. 44, б) і М. Робесп’єр. Флегматик — спокійний, емоційно врівноважений, працьовитий, мов чазний, довго засвоює щось нове, але й довго утримує це в пам’яті, неактив ний, усе прагне осмислити, а лише потім діяти. Почуття флегматика зовні виражаються слабо. Відомим ученим, який мав цей тип темпераменту, був І. Ньютон.

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Мал. 44. Видатні представники різних типів людського темпераменту: С. Людкевич, М. Тетчер, Т. Шевченко

Меланхолік — надзвичайно емоційний, чутливий, швидко втомлюєть ся, тонко реагує на зауваження, любить бути наодинці із собою. Мелан холіки легко вразливі, тяжко переносять образи, прикрощі, хоча зовні всі ці переживання виражаються слабо. Люди меланхолійного темпераменту схильні до замкнутості й самотності, уникають спілкування з малознайо мими людьми, часто ніяковіють у незнайомій обстановці. Проте у звично му та спокійному середовищі люди з таким темпераментом почуваються спокійно й працюють дуже продуктивно. Такий темперамент мав, напри клад, Т. Шевченко (мал. 44, в).

Працюємо разом Рольова гра. Об’єднайтесь у групи з умовними назвами «Сангвінік», «Холе рик», «Флегматик», «Меланхолік». Покажіть за допомогою міміки й пантомі ми, як людина кожного типу темпераменту: а) нюхає квітку, б) грає з м’ячем, в) піднімає руку на уроці для виступу тощо. Наведіть приклади відомих вам людей (з літературних джерел, кіно- й телегероїв), які мають такі типи тем пераменту.

Пізнаємо себе Дискусія. Спростуйте або доведіть правильність думки про те, що характер людини взаємопов’язаний з її темпераментом. • Чи є «хороші» і «погані» типи темпераментів? • Чи можуть проявлятися позитивні якості особистості за наявності будь-якого темпераменту, чи матимуть ці риси певну своєрідність?

Життєві навички, необхідні для вдосконалення характеру. Прояв тих чи інших рис характеру залежить насамперед від здоров’я людини. Заняття фі зичною культурою, спортом, загартовування організму сприяють розвиткові вольових якостей і позитивних рис характеру, які дають змогу людям краще пристосовуватися до соціальних умов, переборювати різні життєві труднощі,

Розділ

жити повноцінним життям. Необхідною умовою також є розвиток життєвих навичок, що сприяють духовному та психічному здоров’ю (мал. 45). (Прига дайте вивчене раніше.)

Я вважаю так. А ти? Обговоріть у парах життєві навички, визначаючи їх як п’ять сходинок (пріори тетні — другорядні), у варіантах: а) властиві тільки вам особисто, б) властиві людині, яка, на ваш погляд, є ідеалом. Поясніть ваш вибір.

Мал. 45. Які життєві навички потрібно розвивати?

Життєві навички 1. Самоусвідомлення та самооцінка — позитивне ставлення до себе й ін ших людей, до життєвих перспектив; уміння реально оцінювати свої здіб ності та можливості; адекватна самооцінка; уміння адекватно сприймати оцінки інших людей. 2. Навички самоконтролю — уміння правильно висловлювати свої почут тя; уміння контролювати прояви гніву; уміння долати тривогу; уміння пере живати невдачі. 3. Мотивація успіху та тренування волі — уміння зосереджуватися на до сягненні мети; розвиток наполегливості та працьовитості; установка на успіх і віра в себе. 4. Аналіз проблем і прийняття рішень — уміння визначати суть проблеми та причини її виникнення; здатність сформулювати кілька варіантів вирішен ня проблеми; уміння передбачити наслідки кожного з варіантів для себе й інших людей. 5. Визначення життєвих цілей і програм — уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами, нахилами, здібностями; уміння визнача ти пріоритети й раціонально використовувати час; уміння планувати свою діяльність.

Кроки до успіху Кожна особистість — це індивід з його неповторним поєднанням загаль нолюдського, суспільно значущого й індивідуального. Внутрішній світ особис тості формується лише в процесі спілкування з іншими людьми. Біологічною основою психофізіологічної індивідуальності людини є типи нервових процесів,

100

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

типи темпераменту й переважання однієї з півкуль головного мозку. (Пригадайте вивчене з курсу біології.) Усі ці характеристики людини є успадкованими. Під впливом зовнішніх умов, виховання та навчання, на базі успадкованих особли востей формується характер людини. На форму його прояву впливає темпера мент людини. Так, настійливість у холерика виражається в бурхливій діяльності, у флегматика — у зосередженому обдумуванні.

Доведіть, що ви знаєте 1. Що таке характер людини? 2. Як темперамент людини пов’язаний з її характером? 3. Які життєві навички необхідні людині для вдосконалення характеру?

Домашнє завдання Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, основні риси темпера ментів людини, які ви вивчали на уроці. Визначте, над якими життєвими навич ками вам необхідно працювати для вдосконалення характеру.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Використайте інформаційні джерела та знайдіть інформацію про життєвий шлях видатних людей та їхні риси характеру за категоріями ставлення до себе, інших людей, речей, праці. Проаналізуйте її.

§ 17. Риси характеру На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • риси характеру за категоріями ставлення до себе, інших людей, речей, праці; • значення вольових рис характеру.

Пригадайте! Від яких чинників залежить формування характеру?

Що таке риси характеру. «Скільки людей — стільки й характерів», — час то повторюємо ми. І це дійсно так, двох однакових людей немає. Люди мають різні системи цінностей, захоплення, принципи та світогляд, по-різному реа гують на зовнішні подразники. Характер людини зумовлює її вчинки, з яких і складається життя. Ми постійно чуємо, що одні люди працьовиті, дисциплі новані, наполегливі, скромні, чесні, сміливі, рішучі, а інші — ліниві, неаку ратні, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи тощо. Проте не можна зрозуміти характер, не визначивши в ньому типових проявів (рис характеру). Риси характеру — це індивідуальні звичні форми поведінки люди ни (у відповідних ситуаціях, у яких реалізується її ставлення до дійсності). Кожна риса характеру набуває свого значення, залежно від її співвідношення

101

Розділ

з іншими рисами. Наприклад, сміливість як риса характеру набуває якісно різних значень залежно від того, із чим вона поєднується — з обережністю чи з імпульсивністю, з високими моральними почуттями чи почуттям дрібного марнославства. Наполегливість має позитивне значення тільки в поєднанні з високою критичністю, інакше вона може перетворитися на впертість.

Запам’ятайте! Риса характеру — це звична, стійка, повторювана форма реагування, пове дінки чи ставлення до дійсності.

Характер людини виявляється в її суспільній діяльності, суспільних від носинах. Тому знати характер особистості дуже важливо. Це дає змогу перед бачати, як вона поводитиметься за певних умов, чого від неї можна чекати, як вона виконуватиме обов’язки тощо. Які є риси характеру. Окремі риси характеру поділяють на дві основні групи. Першу групу становлять ті риси характеру, у яких виражена спря мованість особистості, тобто система ставлень до дійсності (ставлення до інших людей; ставлення до праці та її результатів; ставлення до себе). Спря мованість визначає цілі та прагнення людини. Дуже важливо й те, чи здійс нюються в житті цілі та прагнення людини, чи вміє вона долати перешкоди на шляху до поставленої мети. Відповідно до цього виокремлюють другу групу рис характеру — вольові риси. Залежно від розвитку в людини вольо вих рис характеру говорять про сильний або слабкий характер. Слабовілля — негативна якість навіть в особистості з позитивною спря мованістю. Не має сенсу ставити перед собою високі, благородні цілі, якщо вони не реалізуються в житті. Водночас і сильний характер у разі непра вильного спрямування не є важливою якістю особистості.

Поміркуйте Як ви розумієте народну мудрість: «Хто сумління не має, той правди не знає»?

Ставлення до праці. Працьовитістю називають ту рису характеру, що виражає бажання працювати. Працьовитість завжди пов’язана з почуттям за доволення, радості від процесу праці та її результатів. Не раз відчувши задо волення від праці, діставши заслужену оцінку своєї діяльності, людина почи нає прагнути до праці, у неї виникає потреба працювати. Любов до праці пов’язана із сумлінністю та акуратністю, з потребою не просто виконувати роботу, а виконувати її завжди якнайкраще (див. схе му 11). На противагу сумлінності й акуратності лінощі, недбальство — риси характеру, що виражаються в негативному або байдужому ставленні до пра ці, у формальному виконанні завдань.

102

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Схема 11 риси характеру Акуратність — це риса особистості, яка передбачає не тільки любов до порядку, а й ретельність, точність у справах, зовнішню охайність, старанність та організова ність. Акуратність тісно пов’язана з дисциплінованістю та культурою праці. Дисциплінованість — підкорення своїх дій вимогам суспільного обов’язку, сум лінне виконання своїх обов’язків. Це якість, що забезпечує моральну спрямова ність поведінки, яка виявляється в здатності виконувати всі вимоги моралі та пра вил співжиття, це готовність докласти всіх зусиль для своєчасного, точного, без доганного виконання поставленого завдання; це завершення розпочатих справ, виховання навичок належної поведінки; уміння спланувати свої дії, організовано діяти за прийнятим планом. Організованість — якість особистості, що характеризує здатність розумно пла нувати й упорядковувати свою діяльність. Для її формування потрібно: дотримува тися певного порядку, що сприяє успіху діяльності; планувати свої дії та розумно їх чергувати; раціонально розподіляти час; навчитися вносити у свою діяльність пев ну організованість при зміні обставин; не братися за кілька справ одразу; завжди виконувати свої обіцянки; чітко дотримуватися режиму дня.

Сумлінність — усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою пове дінку, свої вчинки перед собою, іншими людьми, суспільством; моральні принци пи, погляди, переконання; совість.

Працюємо разом Рольова гра. Об’єднайтесь у групи з умовними назвами «Акуратність», «Дис циплінованість», «Організованість», «Сумлінність». Обговоріть інформацію, по дану в схемі 11. Змоделюйте життєві ситуації за умови, коли в людини розви нені ці риси характеру, і ситуацію, коли їх потрібно розвивати.

Ставлення до інших людей. Народна муд рість говорить: «Стався до інших так, як ти хо тів би (хотіла б), щоб ставилися до тебе, спри ймай людину такою, якою вона є». Чи можуть люди бути однаковими? Чи заважають ставленню до інших відмінності в зовнішності, у рисах характеру? Іноді став лення до людей виражається в різному змісті рис характеру та різній формі їхнього прояву. Схвалення та осуд, підтримку й заперечен ня можна висловити в увічливій, тактовній,

Мал. 46. Запальність шкодить спілкуванню

103

Розділ

доброзичливій формі або ж формально, улесливо, а то й брутально, грубо, іронічно, саркастично, образливо. Серед позитивних рис характеру, прита манних культурній людині, — справедливість, дотримання слова, щедрість, доброзичливість, чесність, принциповість. До негативних рис належать від чуженість, замкнутість, заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, схильність до безпідставного кепкування та глузування, прискіпливість, за перечення істини. Негативні риси характеру дуже шкодять позитивному спілкуванню людей (мал. 46, с. 103), їхньому прагненню до спільної боротьби з несправедливістю, спілкуванню в шкільному житті. Люди, які вас оточують, — різні. Проте вони заслуговують на вашу повагу. Ви маєте доброзичливо спілкуватися з людьми, розуміти їх, з повагою стави тися до їхніх почуттів, переконань, поглядів, навіть якщо вони не збігаються з вашими. Треба вчитися бути терпимими та толерантними. Ставлячись певним чином до поведінки інших, людина формує власні риси характеру за аналогією або протиставленням.

Висловлюємо свою думку Спростуйте або доведіть правильність твердження: «Хто має слабкий харак тер, той не людина, а річ» (Н. де Шамфор, французький письменник).

Ставлення до себе. Англійський письменник О. Вайльд писав: «Ніхто не може судити про інших, поки не навчиться судити себе». Ставлення до себе залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оці нювати себе. Такі риси характеру, як скромність, почуття власної гідності, ви могливість до себе, відповідальність за справу, схильність віддавати всі свої сили колективу, державі, свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості осо бистості. Водночас деяким людям у ставленні до себе притаманні негативні риси: нескромність, хвалькуватість, кар’єризм, пихатість, самовпевненість, без принципна покора, безпідставна зневага чи занижена самооцінка. Серед рис характеру особливо помітні ті, які визначають ставлення людей до речей та природи. Ощадливість, акуратність, бережливість, дбайливе став лення до природи формують особистість.

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Акуратність — це ввічливість стосовно себе»? (П. Буаст, французький поет.)

Значення вольових рис характеру. Вольові риси характеру виражаються в умінні та звичці свідомо регулювати свою поведінку та діяльність відповід но до певних принципів, долати перешкоди на шляху до поставлених цілей. Вольові риси характеру не можна оцінювати й виховувати, не враховуючи спрямування особистості. Цілеспрямованість і наполегливість злодія, сміли вість хулігана не є позитивними рисами. Вольові риси характеру цінні лише за умови морально вихованої волі, спрямованої на досягнення суспільно зна

104

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

чущих цілей. Вольові риси, що поєднуються з такими якостями, як егоїзм, себелюбство, завжди дістають негативну громадську оцінку. До вольових рис характеру належать цілеспрямованість, самостійність, рішучість, наполегли вість, витримка й самовладання, дисциплінованість, мужність і сміливість.

Пізнаємо себе Пропонуємо вам тест на встановлення рівня вияву таких рис особис тості, як самовпевненість — критичність, рішучість — невпевненість, его центризм, прагнення звернути на себе увагу людей, які вас оточують. Перед вами бланки з трьома оцінними шкалами (А, Б, В). Уважно про читайте судження, подані до кожної. Своє ставлення до судження вислов те в одному з варіантів відповідей: ніколи — 0 балів, іноді — 1 бал, часто — 2 бали. Виконайте тест на аркуші паперу або в зошиті. Самооцінка характеру методом оцінних шкал Шкала А Судження

Хочу бути схожим на когось.

Почуваюся впевнено.

Усвідомлюю свої помилки.

Люблю давати поради.

Прислухаюся до порад.

Визнаю авторитети.

Подумки ставлю себе на місце іншого.

Усвідомлюю свої негативні якості.

Усвідомлюю свої позитивні якості.

Ніколи

Іноді

Часто

Хочу стати кращим. Усього балів: Шкала Б Судження

Приймаю рішення з великими зусиллями.

Переключення уваги з однієї справи на іншу пов’язане із сильним нервовим напружен ням.

Майбутнє здається невизначеним, і це не покоїть.

Ніколи

Іноді

Часто

105

Розділ

Якщо мені роблять зауваження, то відчуваю несправедливість щодо себе.

Мені треба докладно пояснювати суть будьякої справи.

Я люблю ясні, чіткі, конкретні доручення.

Мені важко виявляти особисту ініціативу. Усього балів: Шкала В Судження

Якщо мене хвалять, я не приховую, що від чуваю задоволення.

Я люблю бути в центрі уваги.

Коли мене сварять, це викликає різкий про тест.

Я злюся на людей, які роблять мені заува ження.

Виникає бажання виділитися.

Коли хвалять, хочеться зробити все ще краще.

Ніколи

Іноді

Часто

Усього балів: Підрахуйте суму набраних балів. Шкала А. Сума 20 балів означає, що ви оцінюєте себе досить об’єктивно, хоча певною мірою вам притаманна самовпевненість. Якщо на половину запитань ви відповіли «іноді», а на решту «часто», ви набрали 15 балів. Звідси можна дійти висновку, що висока самооцінка оптимально поєднується з критичним ставленням до себе. Якщо перева жають відповіді «іноді» і ви набрали 10 балів, це свідчить про занадто кри тичне ставлення до себе. Якщо ж ви набрали менше 10 балів, а з них по 2 бали отримали за 3, 4, 8 запитання, а за решту — 0 балів, це означає, що ви — самовпевнена люди на й не хочете працювати над собою. Шкала Б. Сума 7–9 балів означає, що така риса, як рішучість, притаман на вам достатньою мірою. Якщо ж ви набрали 10–15 балів, то ви дещо невпевнені в собі й непокоїтеся щодо цього. Сума понад 15 балів свідчить про притаманні надмірну вам нерішучість і невпевненість. Шкала В. Якщо ви набрали 10–12 балів, у вас помітно виявляється егоцентризм, прагнення звернути на себе увагу людей, які вас оточують. Сума 13 балів або й більше вказує, що ці якості виражені у вас значною мірою, тож треба спробувати їх позбутися.

106

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Кроки до успіху У підлітковому віці важливу роль у формуванні характеру відіграє самовихо вання. Кожний із вас може свідомо, цілеспрямовано вдосконалювати характер шля хом зміни поведінки, спільної діяльності, спілкування з іншими людьми тощо. Структура рис характеру виявляється в тому, як людина ставиться: • до інших людей, демонструючи увагу, принциповість, прихильність, комуні кабельність, миролюбність, лагідність, альтруїзм, дбайливість, тактовність, корект ність або протилежні риси; • до справ, виявляючи сумлінність, допитливість, ініціативність, рішучість, ре тельність, точність, серйозність, ентузіазм, зацікавленість або протилежні риси; • до речей, демонструючи при цьому бережливість, економність, акуратність, почуття смаку або протилежні риси; • до себе, виявляючи розумний егоїзм, упевненість у собі, нормальне само любство, почуття власної гідності чи протилежні риси. Людський характер формується з перших днів життя людини до останніх. У пер ші роки життя провідним чинником розвитку характеру стають дорослі. У молодшому віці разом із наслідуванням — виховання. Починаючи з підліткового віку, важливу роль у формуванні характеру відіграє самовиховання.

Доведіть, що ви знаєте 1. Які є риси характеру? 2. Яке значення мають вольові риси характеру? 3. Які риси характеру потрібно розвивати, щоб бути успішним (успішною) у житті?

Домашнє завдання Виконайте завдання з рубрики «Удосконалюємо себе».

Удосконалюєм о себе Проєкт самовиховання Обговоріть із батьками та близькими людьми результати тесту, який ви виконували на уроці, і складіть з їхньою допомогою проєкт самовиховання. Для цього скористайтеся поданою інформацією. Щоб робота над собою була успішною, потрібно пізнати себе: визна чити власні поривання, страхи та приховані мотиви. Лише після цього можна зрозуміти, чого ви дійсно прагнете. Запитайте себе, чого хочете, що вам подобається, що ви цінуєте найбільше та чого боїтеся. Без мети самовиховання буде неефективним. Приборкати свої примхи, позбутися шкідливих звичок, навчитися стримуватися в конфліктних ситуа ціях — ось приклади цілей, за які варто боротися. Для того щоб самостійно себе виховувати, треба діяти крок за кроком. Крок 1 — прийняття рішення. Потрібно кристалізувати свій ідеал для наслідування. Це може бути реальна особа (батько чи мати, товариш, викладач, тренер) або уявлення про себе в майбутньому — з тими чи інши ми рисами характеру та навичками. Отже, ця особистість — приклад для наслідування.

107

Розділ

Крок 2 — самопізнання. Чимало позитивних рис, до яких людина праг не, уже закладені в ній. Треба лише з’ясувати, як вони проявляються та що їх блокує. Той, хто зможе визнати й прийняти свої недоліки, пройде цей етап успішно. Крок 3 — складання плану. Необхідно визначити перспективи власного розвитку та методи, які допоможуть досягти мети. Аби мета не здавалася недосяжною, краще розділити її на кілька частин (етапів, кроків). Важливо також одразу визначити час, за який треба отримати результат. Крок 4 — реалізація. Діяти без зволікань. Почати активну роботу над собою та дотримуватися плану. Потрібно пам’ятати, що ми самостійно створюємо себе, свій ідеал і своє життя.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Підготуйте повідомлення про значення життєвих цінностей у формуванні ха рактеру людини.

§ 18. Роль життєвих цінностей у формуванні характеру. Цінності та якість життя. Моральний розвиток особистості. Самовиховання характеру На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • роль життєвих цінностей у формуванні характеру; • моральний розвиток особистості; • самовиховання характеру.

Пригадайте! Що таке життєві цінності?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте народну мудрість: «Посієш учинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю»?

Роль життєвих цінностей у житті людини. Цінності кожної людини — це цілий світ: складний, динамічний, суперечливий. Кожна людина щодня вирі шує якісь проблеми. Щодня ми потрапляємо в обставини, які випробовують наше терпіння й характер. Тому величезного значення набувають наші життєві цінності, які дають змогу переконатися, що ми йдемо в правильному напрямку. Що таке цінність? Цінністю називається те, що здатне задовольняти людські потреби. (Пригадайте вивчене раніше.)

Запам’ятайте! Життєві цінності — це ідеї, ідеали, цілі, до яких прагнуть людина й суспільство. Ціннісні орієнтації — це ті стани, явища та процеси в навколишньому житті, які стають орієнтиром для людини, спрямовують формування її цілей, а також способи їхнього досягнення.

108

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Мал. 47. Матеріальні (а) і духовні (б) цінності

Ви вже знаєте, що цінності поділяють на матеріальні й духовні (мал. 47). Здоров’я, цікава робота, цінності розвитку, пізнання, творчості, любові — це лише невеликий перелік життєвих цінностей для кожної людини. Обираючи ту чи іншу цінність, людина формує план своєї поведінки й діяльності, визна чає життєву перспективу, дає відповідь на запитання, для чого вона діє пев ним чином, заради чого присвячує свою діяльність певному напрямку. Спря мованість особистості на ті чи інші цінності становить її ціннісні орієнтації.

Я вважаю так. А ти? Об’єднайтесь у групи та визначте в порядку значущості життєві цінності: мате ріальне благополуччя, щасливе сімейне життя, здоров’я, розуміння, творчість, вірні друзі, повага до людей, свобода та незалежність у діях, любов, упевне ність у собі, цікава робота, дисциплінованість, віра в інших, толерантність, кра са природи та мистецтва, пізнання нового, активне життя.

Значення життєвих цінностей у формуванні характеру. На попередніх уроках ви дізналися, що важливу роль у формуванні характеру відіграє ак тивна діяльність особистості, передусім праця як середовище її суспільного буття, спілкування як необхідна умова самопізнання та самореалізації. Серед чинників, які мають для людини життєве значення та впливають на формування її характеру, особлива роль належить вихованню. Сформовані в процесі виховання потреби, ідеали, установки особистості стають підґрунтям її вимог як до зовнішніх умов життя, так і до себе. Людина сама починає організо вувати своє життя та виховувати себе, керуючись при цьому як власними, так і суспільними ціннісними орієнтирами. Повною мірою здатність до самовихо вання характеру виявляється тоді, коли особистість набуває життєвого досві ду, оволодіває засадами психологічної культури, коли в неї формується світо гляд та остаточно складаються ідеали й життєві цінності, відповідно до яких вона починає свідомо планувати своє життя та визначати в ньому своє місце. Які життєві цінності мають першочергове значення в житті людини й особливе значення для формування її характеру?

Висловлюємо свою думку Прочитайте висловлення, у яких ідеться про життєві загальнолюдські цінності. Як ви їх розумієте? • При сонечку тепло, при матері добро.

109

Розділ

• Там, де дружать, живуть — не тужать. • Дружба — це золота нитка, що зв’язує всіх людей. • Любов — це єдина сила, здатна перетворити будь-якого ворога на друга. • Справжня щедрість — робити що-небудь хороше тому, хто ніколи про це не дізнається.

Цінності та якість життя. Дуже важливо визначитися з тим, що є най головнішим для вас, адже життєві цінності допомагають формувати харак тер і контролювати вчинки, бажання й рішення. Одні цінності для людини мають більше значення, інші — менше. Так утворюється ієрархія цінностей. Чи існують вічні цінності? Деякі святині супроводжують історію людського роду від самих джерел. Без них людство не було б тим, чим воно є. Ці цінності зберігають статус загальнолюдських. Святість життя, достоїнство волі, велич любові, немеркнуче світло краси, невичерпне джерело добра... Однак є вічні цінності, які наукова думка людства виокремлювала за всіх часів своєї історії, і найвища серед них — життя та здоров’я людини. Тому для вас важливо ви значити найвищу мету свого життя — так, щоб вона відповідала й суспільним потребам, і власним духовним нахилам і прагненням. Потрібно йти до цієї мети неухильно, не зупинятися на чомусь одному, мати широке коло інтере сів — пізнавальних, естетичних та ін.

Працюємо разом Об’єднайтесь у дві групи з умовними назвами «Негативні риси характеру» і «Позитивні риси характеру». Скористайтеся додатком 9 (с. 190) і складіть роз повіді на теми «Життєвий шлях і життєві цінності людини, яка має негативні риси характеру» і «Життєві цінності людини, яка має позитивні риси характе ру». Презентуйте їх та обговоріть.

Моральний розвиток особистості. Совість, чесність, доброта... Поняття, які завжди були важливими для людини, без яких немислиме уявлення про моральні й етичні засади людини. Кожне суспільство має певну систему моральних цінностей — принципів, норм і правил поведінки, дотримання яких необхідне для його існування та функціонування. Мораль — це сукупність ідеалів, принципів, норм, які регу люють і спрямовують соціально значущу поведінку людини, тобто поведінку її щодо інших людей, соціальних груп, народу, людства в цілому. Моральність — це ще й усвідомлення, прийняття принципів і норм людьми, дотри мання їх у вчинках і поведінці. Це також і ті стосунки між людьми, які форму ються на ґрунті моральних ідей і норм. Моральні (етичні) норми й цінності регулюють поведінку людини в усіх сферах життя, вони поширюються на всіх людей і ґрунтуються на самосві домості людини. Вираженням моральної свідомості є совість. Якщо людина визнає безперечні цінності людства, уміє ототожнити іншу людину із собою, то її можна вважати морально зрілою особистістю. Специфічними для морального розвитку особистості є такі оцінні катего рії, як добро і зло, моральний обов’язок, совість, честь, моральна гідність, а також щастя й сенс життя, бо й вони мають свої моральні аспекти. Як же співвідносяться між собою дві одвічні протилежності — добро і зло?

110

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

Добро виявляється в конкретних діях, у відповідальності людини за здійснене, визнанні нею своїх помилок, своєї провини, готовності та вмінні брати на себе відповідальність, відповідати за наслідки здійсненого. Моральне зло — це все те, що перешкоджає єднанню людей, гармонізації суспільних відносин. Це насильство й злочинність, скупість і грубість, егоїзм, агресивність, злість. Зло є одним з основних понять моральної свідомості й категорією етики, у якій відтворюються негативні сенси, явища суспільного та морального життя людей і стосунків між ними. Добро органічно пов’язане з любов’ю до людини. Любов — це одна з форм подолання відчуженості між людьми, це вершина гуманного ставлення до людини. Кохати й бути коханим (коханою) — фунда ментальні потреби людини. Інтереси, потреби й почуття кожного, реалізовуючись у вчинках, іноді не збігаються з інтересами, потребами інших людей, навіть суспільства, ство рюючи небезпеку виникнення конфліктів. Чому одну поведінку суспіль ство схвалює, а іншу засуджує? Чому поганий вчинок завдає страждань і не гативно впливає на здоров’я, а добрий радує, додає життєвих сил та енергії?

Поміркуйте Обговоріть список моральних якостей і визначте, які з них ви схвалюєте, а які — засуджуєте. Проаналізуйте їх стосовно себе. Активність, життєва позиція, кар’єризм, свідомість, упевненість, честолюб ство, правдивість, фарисейство, чесність, взаємодопомога, зарозумілість, гордовитість, заздрісність, самолюбство, терплячість, вимогливість, повага, цинізм, егоїзм, користолюбство, працелюбство, лінощі, вірність, відвертість, лицемірство, благородство, увічливість, злісність, скромність, боягузтво, зрадливість, скупість, марнославство, бережливість, сміливість, малодуш ність, щиросердність, відповідальність, ідейність, принциповість, грубість.

Самовиховання характеру. Самовиховання — свідома діяльність люди ни, спрямована на вироблення позитивних рис і подолання негативних. Це процес, у якому взаємозв’язано проявляється весь духовний світ людини. Це вольове зусилля, яке регулює весь спосіб життя. Самовиховання містить кілька складових. Самопізнання — процес відкриття себе, пізнання свого внутрішнього світу, сильних і слабких проявів своєї особистості. Самоставлення — ставлення людини до себе, яке виражається в самоповазі. Самопова га — це особисте оцінне судження, виражене в позитивному ставленні до себе (мал. 48). Са моповага формується на основі усвідомлення особистістю своїх чеснот, результатів діяль ності, ставлення оточення та виявляється в самооцінці. Від самооцінки залежать взаємини людини з оточенням, її самокритичність, само Мал. 48. У мене все добре!

111

Розділ

вимогливість, ставлення до своїх успіхів і невдач. Вона впливає на ефектив ність діяльності людини й подальший розвиток її особистості. Саморегуляція — здатність людини керувати собою на основі сприймання та усвідомлення своєї поведінки й психічних процесів. (Пригадайте вивчене раніше.)

Поміркуйте Як ви розумієте вислів: «Як можна пізнати себе? Не шляхом споглядання, а лише шляхом діяльності. Спробуй виконати свій обов’язок — і ти пізнаєш, що в тобі є»? (Й. В. ґете). У чому простежується взаємозв’язок слів поета з темою нашого уроку?

Кроки до успіху На формування життєвих цінностей і рис характеру впливають усі події, що ста лися у вашому житті, а також ваші батьки, близькі люди, сім’я, ставлення до релігії, освіта, художні вподобання, коло вашого спілкування та безліч інших чинників, від яких залежать життєвий досвід і формування світогляду кожної людини. Людина за вжди може змінити негативні риси характеру на позитивні, але її бажання змінитися має бути внутрішнім та усвідомленим. Хорошим помічником у формуванні позитивних рис характеру стане проєкт самовиховання. І дуже скоро те, що вам не подобалося у вашому характері, уже не буде ускладнювати вам життя й спілкування з близькими.

Доведіть, що ви знаєте 1. Яку роль відіграють життєві цінності в житті людини? 2. Яке значення мають життєві цінності у формуванні характеру? 3. Що регулюють моральні норми й цінності?

Домашнє завдання 1. Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, проєкт самовихо вання з рубрики «Удосконалюємо себе» і проаналізуйте його. Підготуйте міні проєкт «Дослідження ринку праці за матеріалами засобів масової інформації». 2. Виконайте тест для дослідження самооцінки з рубрики «Пізнаємо себе» та обговоріть його результати.

Удосконалюємо себе Проєкт самовиховання (за матеріалами А. Кочетова) Етап 1. Визначте суспільну мету й значення свого життя. «Мій етичний ідеал». 1. Девіз життя. 2. Кінцева мета моїх прагнень і діяльності. 3. Що люблю в людях і що ненавиджу. 4. Духовні цінності людини. Етап 2. Пізнайте самі себе. «Який (яка) я є». 1. Мої чесноти. 2. Мої недоліки. 3. Мої інтереси й захоплення. 4. Мета мого життя. 5. Ставлення до навчання. 6. Ставлення до праці. 7. Ставлення до людей. 8. Об’єктивна самооцінка. Етап 3. Визначте програму самовиховання. «Якою людиною я маю стати».

112

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

1. Вимога до мене батьків і вчителів. 2. Вимоги до мене товаришів, колективу. 3. Вимоги до себе з позиції ідеалу й об’єктивної самооцінки. 4. Програма самовиховання. Етап 4. Змініть свій спосіб життя. «Режим дня». 1. Розпорядок дня. 2. Дбайливе ставлення до часу. 3. Гігієна праці й від починку. 4. Правила життя. Етап 5. Тренуйте себе, виробляйте необхідні якості, знання, уміння й навички. «Тренування, вправи». 1. Самозобов’язання. 2. Завдання собі на день, тиждень, місяць. 3. Самопереконання. 4. Самопримус. 5. Самовладання. 6. Самонаказ. Етап 6. Оцініть результати роботи над собою, поставте нові завдання самовиховання. «Самоконтроль». 1. Самоаналіз і самооцінка роботи над собою. 2. Самозаохочення або самопокарання. 3. Удосконалення програми самовиховання.

Пізнаємо себе Тест для дослідження самооцінки (модифікація Л. Пономаренко,1999) Інструкція. У таблиці наведено 15 властивостей характеру, що мають два по лярних полюси. Визначте послідовно в кожній парі, як ця властивість у вас виявля ється. Посередині бланка є стовпчики, що мають номери від 1 до 7. (За відсутності бланків можна працювати на аркушах паперу, попередньо розкресливши їх подібно до таблиці, наведеної нижче, або в зошиті.) 1

Добрий (добра)

Злий (зла)

Товариський (товариська)

Замкнутий (замкнута)

Упевнений (упевнена) у собі

Невпевнений (невпевнена) у собі

Спокійний (спокійна)

Дратівливий (дратівлива)

Відвертий (відверта)

Нещирий (нещира)

Рішучий (рішуча)

Нерішучий (нерішуча)

Розуміє інших

Не розуміє інших

Сміливий (смілива)

Боязкий (боязка)

Симпатичний тична)

Несимпатичний (несимпатична)

(симпа

113

Розділ

Продовження табл. 10

Не потребує підтримки інших

Імпульсивний (імпульсивна)

Самодостатній (самодостатня)

Неврівноважений (неврівноважена)

Покірливий (покірлива)

Потребує підтримки інших

Розумний (розумна)

Нерозумний (нерозумна)

Активний (активна)

Пасивний (пасивна)

Цілеспрямований (цілеспрямована)

Безладний (безладна)

На прикладі першої пари розберемо, як працювати з методикою. Якщо ви ви бираєте стовпчик 1, це означає, що ви на 100 % добра людина (у вас немає навіть 1 % злості). Якщо ви вважаєте себе на 100 % злою людиною, то повинні вибрати стовпчик 7. Стовпчик 4 означає середню позицію (тобто у вас 50 % «доброти» і 50 % «злості»). Стовпчик 3 — ви, напевно, добра людина, ніж зла (приблизно 65 % «до броти» і 35 % «злості»). Стовпчик 2 — приблизно на 80 % вам властива характерис тика, зазначена ліворуч, і на 20 % — та, що праворуч. Вибір стовпчика 5, відповідно, означає, що у вас трохи більше виражена якість, представлена праворуч (у цьому разі — приблизно 65 % «злості» і 35 % «доброти»). Стовпчик 6 — приблизно на 80 % вам властива характеристика, зазначена праворуч, і на 20 % — та, що ліворуч. Отже, ви вже здогадалися: що ближче розташований стовпчик до правої або лівої колонки властивостей, то більше виражений цей полюс і, відповідно, менше — другий. На першому етапі роботи з кожної пари ви вибираєте номер стовпчика, що відповідає тому, як кожна з властивостей проявляється у вас насправді («реальне я»). Вибір по значте хрестиком («х») у відповідній клітинці. Після того як ви виконали це завдання, можна розпочати другий етап робо ти. Тепер потрібно знову повернутися до першої пари полярних характеристик та оцінити, як би ви хотіли, щоб ця риса була розвинена у вас, тобто яким би (якою б) ви хотіли бути. Наприклад, ви оцінили себе як людину, добру на 100 % (хрестик під стовпчиком 1), але в житті це часто заважає, і ви хотіли б, щоб у вас порівно були представлені «злість» і «доброта». У такому разі ви на другому етапі вибира єте позицію стовпчика 4 й позначаєте свій вибір кружечком. Якщо ви задоволені тим станом, що є, тоді поставлений на першому етапі хрестик просто обведіть кру жечком. Після того як ви ще раз переглянули всі 15 пар і в кожній із них зазначили кружечком позицію, що відповідає вашому «ідеальному я», приступаємо до третьо го етапу роботи. Опрацювання результатів. У кожній парі полярних властивостей порахуйте різницю позицій «реального я» та «ідеального я». Для цього вираховують абсолютну різницю (без обліку знака) між номером стовпчика, де стоїть хрестик, і номером, де

114

ПСИХІЧНА Й ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я

ви поставили кружечок. Наприклад, у першій парі ви оцінили себе як людину, добру на 80 % (хрестик у стовпчику 2), а хотіли б, щоб «доброти» і «злості» було 50 на 50 % (кружечок у стовпчику 4). У цьому разі різниця становитиме 4 – 2 = 2. Це число запи шіть поруч із першою парою. Якщо хрестик — у стовпчику 7, а кружечок — 6, різниця буде 7 – 6 = 1. Якщо позиція хрестика й кружечка збігається, різниця буде 0. Це число також запишіть поруч із відповідною парою. Заключний етап роботи полягає в підсумовуванні всіх 15 чисел, що становлять різницю позицій «реального я» та «ідеального я». Отримана сума порівнюється із ключем. Інтерпретація результатів. Сума балів понад 25 свідчить про занижену са мооцінку її власника. Низька самооцінка властива людям, схильним сумніватися в собі, вони вважають, що всі зауваження та невдоволення інших людей стосуються їх, переживають і тривожаться через дрібниці, причому переживання бувають гли бокі й тривалі. Такі люди часто невпевнені в собі, їм важко дається прийняття рішень, необхідність наполягти на своєму. Порівнюючи себе з іншими, вони роблять невтішні висновки, не люблять отримувати компліменти, бачать у собі більше недоліків, ніж чеснот. Треба сказати, що з такими людьми іншим добре, однак самі вони часто страж дають. У деяких випадках занижена самооцінка породжує прагнення самостверди тися за рахунок інших, хворобливу схильність бачити за вчинками інших людей ба жання вразити або скривдити. Іноді можуть виявлятися невмотивована агресивність і вибухи гніву. Якщо ви набрали менше 25 балів, вам належить переглянути своє ставлення до себе. «Полюбіть себе!» — ось головне завдання для вас. Позбувайтеся негатив них думок, частіше хваліть себе, знаходьте користь навіть у невдачах. Кількість балів від 10 до 25 свідчить про адекватну самооцінку. Такі люди тве резо оцінюють себе, бачать у собі як чесноти, так і недоліки, здатні реагувати на об ставини. Беручи до уваги сигнали ззовні, вони можуть змінюватися. Як невдачі, так і перемоги сприймають адекватно, роблять висновки, учаться на помилках і готові сприймати нове. Результат менше 10 балів можна інтерпретувати по-різному. Іноді це свідчить про приховане небажання брати участь у тестуванні, формальне виконання за вдання. Низький бал може означати захисну реакцію, а також демонстрацію висо кої самооцінки («У мене все добре, відчепіться») або свідчити про негативне став лення до тестування, небажання бути відвертим. Такий бал набирають також люди, не схильні до самоаналізу та рефлексії, які не люблять зазирати всередину себе. Якщо людина відповідала щиро й дійсно вважає, що її «реальне я» майже не відрізняється від «ідеального я», можна говорити про завищену самооцінку, тобто такі люди впевнені у власній непогрішності. Тоді з ними досить складно взаємодіяти, тому що вони не готові «чути» інших, сприймати сигнали ззовні, які вимагають яки хось змін у їхній поведінці.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Напишіть короткий твір-роздум на тему «Я вважаю, що дружба — це...».

115

розділ 4

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА здоров’я

Тема 1. соціальне благополуччя

соціальна компетентність § 19. Стосунки й рівні спілкування. Навички ефективного спілкування На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • важливість спілкування; • рівні спілкування; • навички ефективного спілкування.

Пригадайте! Чи може людина повноцінно жити без спілкування з іншими людьми?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте народну мудрість: «Умій вчасно сказати й вчасно замовкнути»?

Важливість спілкування. Спілкування відіграє величезну роль у житті суспільства. Без нього неможливі процеси виховання, формування та роз витку особистості, міжособистісні контакти й навіть управління, обслугову вання, наукова й інші види діяльності в усіх галузях, де необхідні передавання, засвоєння інформації та обмін нею. А життя людини в сучасному суспільстві немислиме без щоденних контактів з іншими людьми. Від того, як здійсню ються ці контакти, як поводяться в стосунках люди, залежить дуже багато. Адже майже третина життя кожного індивіда проходить у спілкуванні, а від спілкування залежить його психічне здоров’я. Повноцінне спілкування між людьми створює стан душевного підйому. При цьому дуже важливо розуміти один одного. Чи звертали ви увагу на те, що є люди, спілкуючись з якими, ви легко вирішуєте складні проблеми, у вас поліпшується настрій. Ці люди

116

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

завжди готові допомогти. Такий стиль спіл кування називають позитивним (мал. 49, а). Позитивне спілкування — джерело душев ної та психологічної задоволеності, станів радості й щастя, радість дружнього, творчого спілкування, радість спілкування з приро дою та мистецтвом. На жаль, можна навести також багато прикладів негативного спілкування (мал. 49, б), коли людина створює навколо себе умови для непорозуміння, сва рок, пліток, неповаги. Таке спілкування — джерело негативних емоцій, що руйнівно діють на загальний психічний стан людини. Спілкування формує міжособистісні та ді лові стосунки, є своєрідним ланцюжком між індивідами, між групами людей, між країна ми. Спілкування — життєва потреба людини будь-якого віку.

б Мал. 49. Позитивне (а) і негативне (б) спілкування

Запам’ятайте! Спілкування — складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті й розумінні партнерами одне одного.

Які бувають типи та види спілкування. Спілкування характерне для будь-яких живих істот, але тільки між людьми процес спілкування стає усві домленим, зв’язаним вербальним і невербальним актами. Розрізняють два види спілкування — вербальне (мовленнєве) і невербаль не. Важко уявити вчителя, який проводить урок, стоячи на одному місці, не рухаючись і говорячи монотонним голосом. Ви вже зрозуміли, що йдеться про вербальне спілкування, або спілкування за допомогою мовлення. Зде більшого вчитель під час уроку спілкується з учнями класу як вербально, так і невербально, тобто емоційно, за допомогою жестів, міміки, рухів тіла. Слова при цьому передають інформацію, а жести — різне ставлення до неї (мал. 50, а). Невербальне спілкування дає змогу виразити емоції та бажання за допомо гою різних форм поведінки, загальноприйнятих серед людей (мал. 50, б).

Мал. 50. Приклади вербального (а) і невербального (б) спілкування

117

Розділ

Загальноприйнятими жестами люди виражають свої емоції, перевагу над співбесідниками або покору, упевненість у собі. Розмовляючи, людина може кивати головою на знак згоди; стискати кулаки, гніваючись; ніяково рухати ногою; спантеличено чухати потилицю. Жести додають значущості словам.

Запам’ятайте! Людина, що передає інформацію, називається комунікатором, а та, що от римує її, — реципієнтом.

Спілкування — це процес установлення й розвитку контактів між людь ми, що виникає як потреба в спільній діяльності. Виокремлюють кілька типів спілкування: • за характером зв’язку: безпосереднє (контакт один на один); опосе редковане (телефонна розмова, лист, передавання інформації через радіо, телебачення, книжки); • за формою існування мови: усне, письмове; • за кількістю учасників: міжособистісне (особисте), масове; • з погляду ситуації спілкування та стосунків тих, хто спілкується: приватне, офіційне. Здатність до спілкування завжди була однією з найважливіших людських якостей. До людей, які легко вступають у контакт і вміють привернути увагу до себе, ставляться із симпатією. Із замкнутими людьми намагаються обме жити контакти або взагалі уникати їх.

Поміркуйте Поясніть, як ви розумієте вислів: «Заговори, щоб я тебе побачив» (Сократ).

Рівні спілкування. Спілкування нагадує своєрідну піраміду, яка склада ється із чотирьох граней. Під час спілкування можна пізнати інших людей, обмінятися з ними інформацією, співпрацювати з ними та водночас пережи ти емоційний стан, що виникає внаслідок цього. Залежно від того, як і між ким відбувається спілкування, розрізняють такі рівні спілкування: • примітивний — коли партнера розглядають як перешкоду, що потребує усунення (один — постійний комунікатор, а інший — постійний реципієнт). Співбесідник налагоджує контакт, не особливо турбуючись, наскільки адек ватно й правильно ви його сприймете. Він вважає за краще більше говорити, ніж слухати; • маніпулятивний — коли партнера сприймають як засіб для досягнення певної мети. Один із співрозмовників через визначену соціальну роль нама гається викликати співчуття, жалість партнера, нав’язати власну думку тощо. Часто маніпуляція характеризується імітацією — зацікавленості, чемності. • стандартизований — справжнє ставлення ховається за «масками», які демонструють партнеру певні стандартні норми поведінки. Напри клад, партнер мимоволі вдягає маску привітності, серйозності, увічливос

118

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

ті через те, що іноді психологічно не може вкладати в спілкування всі свої розумові ресурси, чарівливість. Або коли говорить не зовсім щирий комп лімент, він одягає маску, щоб приховати нещирість. У деяких ситуаціях настрій не варто показувати, оскільки будь-який відступ від норми може бути неправильно сприйнятий; • конвенційний — нормальна партнерська взаємодія випадкових (чужих) людей, коли враховуються потреби, інтереси, цінності обох сторін; • діловий — партнерська взаємодія, що не виходить за межі ділових сто сунків, спрямована на взаємодопомогу, взаєморозуміння. Партнер уважний до ваших особистих поглядів, смаків, він звертає увагу на ваш характер, вік. У вас є спільна мета, що вас об’єднує; • ігровий — взаємодія між досить близько знайомими людьми, які чуйно й щиро намагаються «грати партнера», створювати оптимальну атмосферу спілкування. Цей рівень спілкування безпосередньо пов’язаний із почуттям гумору, він дуже важливий для будь-яких неформальних стосунків; • духовний — обмін духовними цінностями, доступ до найпотаємніших переживань, мрій, «розкриття» душі перед партнером. Це вищий рівень люд ського спілкування. При такому спілкуванні партнера сприймають як носія духовного начала, й усвідомлення цього пробуджує в співрозмовника почут тя особливої поваги та шанобливості. У реальній взаємодії партнери переходять з рівня на рівень. Важливо, щоб вони не опускалися нижче конвенційного рівня.

Працюємо разом Рольова гра. Об’єднайтесь у групи з умовними назвами за рівнями спілкуван ня: «Маніпулятивний», «Примітивний», «Стандартизований», «Конвенційний», «Діловий», «Ігровий» і «Духовний». Обговоріть інформацію, подану вище, і змо делюйте життєві ситуації за умов, коли людина застосовує ці рівні. Проаналі зуйте їх.

Ефективне спілкування. У процесі спілкування відбувається взаємодія людини з іншими людьми, здійснюється обмін уявленнями, ідеями, інтереса ми, настроями. А чи можна зробити спілкування кращим? Так, і в цьому вам допоможе ефективне спілкування — елементарні правила поведінки люди ни під час спілкування, які сприятимуть порозумінню, спрямовуватимуть потік інформації в потрібному напрямку, допомагатимуть співрозмовникам подолати бар’єри спілкування й залучатимуть до відкритої дискусії; стиму люватимуть їх діяти задля досягнення поставленої мети; передаватимуть ін формацію, заохочуючи людину думати по-новому. Основні правила ефективного спілкування: • концентруйте увагу на людині, яка говорить; • уточнюйте, чи правильно ви зрозуміли загальний зміст інформації та її деталі, для цього перекажіть співрозмовнику цю інформацію;

119

Розділ

• вислухайте уважно співрозмовника — не перебивайте, не давайте по ради, не критикуйте, не робіть висновків, не переключайтеся на іншу тему; • намагайтеся, щоб вас почули й зрозуміли; • дотримуйтеся послідовності у викладі інформації; • не переходьте до нових повідомлень, коли не впевнені, що партнер зрозумів вас; • спілкуйтеся в атмосфері довіри, взаємної поваги, виявляйте емпатію (співпереживання) до співрозмовника; • застосовуйте невербальні засоби комунікації: намагайтеся дивитися під час розмови у вічі співрозмовнику та приділяти увагу лише йому.

Пізнаємо себе Відпрацювання прийомів ефективного спілкування з дорослими й однолітками 1. Об’єднайтесь у дві групи з умовними назвами «Дорослі» і «Однолітки». Обговоріть, як ви розумієте правила ефективного спілкування. 2. Змоделюйте ситуації, у яких групи «Дорослі» і «Однолітки» спілкують ся, застосовуючи прийоми ефективного спілкування, і ситуації, коли ці при йоми не застосовують. Зробіть висновки.

Життєві навички, необхідні для ефективного спілкування. Спілкування важливе для кожного. Через невміння спілкуватися під час розмови ми втра чаємо дуже багато інформації. Часто замість того, щоб уважно слухати спів розмовника, ми вже наперед обдумуємо фразу, яку хочемо сказати, або лише вдаємо, що уважно слухаємо. Цим ми, по-перше, ображаємо того, хто говорить, а по-друге, утрачаємо можливість набути знань і життєвого досвіду інших.

Запам’ятайте! Необхідна умова ефективного спілкування — розвиток життєвих навичок, які сприяють соціальному здоров’ю.

Я вважаю так. А ти? Обговоріть у парах подані нижче життєві навички. Як вони допомагають людині бути успішною в спілку ванні? Проаналізуйте їх. Навички ефективного спілкування — уміння слухати; уміння чітко висловлювати свої думки; уміння вислов лювати свої почуття; уміння просити про послугу або допомогу; володіння невербальною мовою (жести, міміка, інтонація тощо); адекватна реакція на критику. Навички співчуття — уміння розуміти почуття, потре би та проблеми інших людей; уміння висловити це розуміння; уміння зважати на почуття інших людей; уміння допомагати та підтримувати (мал. 51).

120

Мал. 51. Уміння підтримувати — важлива життєва навичка

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Навички розв’язання конфліктів — уміння розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів; уміння вирішувати конфлікти поглядів на основі толе рантності; уміння вийти з конфлікту інтересів за допомогою конструктивних переговорів. Навички спільної діяльності та співробітництва — уміння працювати в «коман ді»; уміння адекватно оцінювати свої здібності, свій внесок у спільну діяль ність; уміння визнавати внесок інших у спільну роботу.

Я вважаю так. А ти? Спілкування — це ланцюжок відповідей на запитання: «Хто говорить?», «Що повідомляє?», «Кому?», «У якій ситуації?», «По якому каналу?», «З якою ме тою?», «З яким ефектом?» Об’єднайтесь у пари й обговоріть процес спілкування та його основні характе ристики. Рольова гра. Підготуйте цікаве повідомлення та визначте, як зрозу міли вас однокласники. Поміняйтеся ролями. Урахуйте параметри спілкування (див. додаток 10, с. 191).

Кроки до успіху «Коли ти хочеш показати своєму співрозмовникові якусь істину, то найголовні ше при цьому — не дратуватися й не сказати жодного недоброго чи образливого слова», — вважав давньогрецький філософ Епіктет. Уміння спілкуватися — це мистецтво, якого можна навчитися. Під час розмо ви потрібно завжди пам’ятати про культуру спілкування, адже це невід’ємна складова духовності людини. Уміння володіти всіма типами спілкування важливе для людини в її житті. П’ять основних принципів спілкування з людьми (за Д. Карнегі) 1. Замість того щоб звинувачувати, спробуйте зрозуміти людину. Це набагато корисніше, бо виховує здатність ставитись одне до одного терпимо, із співчуттям і добротою. 2. Передусім важливо зацікавити людину, щоб змусити її саму захотіти зробити що-небудь. 3. Вирішуючи свої проблеми, ми витрачаємо 95 % часу на думки про себе. Це неправильно. Припиніть думати про власні бажання й чесноти, спробуйте пізнати позитивні якості інших людей та відверто й щиро висловте їм схвалення, удячність, будьте щедрими на похвалу. 4. Кращий спосіб впливати на людину — говорити з нею про те, що вона хоче, і намагатися допомогти їй досягти бажаного. 5. Потрібно завжди враховувати думку інших людей, їхні сумніви та плани. Шість способів сподобатися людям: • виявляйте до людей щирий інтерес; • частіше всміхайтеся; • пам’ятайте, що ім’я людини для неї є найкращим словом, тож не забувайте його повторювати; • учіться уважно слухати й заохочувати співбесідника до розмови; • говоріть про те, що більше цікавить вашого співбесідника, ніж вас; • намагайтеся дати людині відчути її перевагу над вами, робіть це щиро й природно.

121

Розділ

Доведіть, що ви знаєте 1. Яку роль у житті людини відіграє спілкування? 2. Які є рівні спілкування? 3. Які життєві навички необхідні для ефективного спілкування?

Домашнє завдання Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, вивчене на уроці. Про аналізуйте, які рівні спілкування вам властиві. Які життєві навички спілкування потрібно вам розвивати, щоб бути успішною людиною в усіх сферах життя?

Шукаємо інформацію до наступного уроку Проаналізуйте протягом тижня типи стосунків у вашому оточенні. Знайдіть ін формацію та підготуйте повідомлення про людей різних професій і стосунки в їхньому професійному середовищі.

§ 20. Принципи формування міжособистісних стосунків. Стосунки з дорослими й однолітками На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • важливість розбудови міжособистісних стосунків; • стосунки з дорослими й однолітками.

Пригадайте! Як потрібно будувати стосунки з людьми, які вас оточують, аби вони добре до вас ставилися?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Сумніваюся, чи можна бути дійсно правдивим і щирим наодинці із собою. Адже правда, як і час, народжується із взаємин між людьми й залежить від них»? (К. Бліксен, данська письменниця).

Міжособистісні стосунки. Міжособистісні стосунки — це сукупність зв’язків, створених людьми; почуття, судження та звернення одне до одного; стосунки з близькими людьми: стосунки між дітьми, між чоловіком і дружи ною, братом і сестрою. Звісно, міжособистісні стосунки не обмежуються ко лом сім’ї, між людьми, які нас оточують, теж існують взаємини. Міжособистісні стосунки зароджуються й розвиваються в суспільних від носинах. Це й обмін інформацією, сприймання та розуміння людини люди ною, вироблення спільної стратегії взаємодії. Які ж бувають міжособистісні стосунки? Вони можуть бути офіційні й неофіційні, стосунки керівництва та підлеглих, ділові й особисті, раціональні й емоційні. Офіційними називають стосунки, які виникають між людьми на посадовій основі. Вони фіксуються законом, регулюються положеннями, що затверджені офіційно, відповідними

122

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

правилами та нормами. На відміну від них, неофіційні стосунки формуються на основі особистих, або приватних, стосунків між людьми. Ділові стосун ки виникають унаслідок спільної праці людей, а особисті складаються між людьми незалежно від спільної праці. У раціональних міжособистісних стосунках головне — знання людей одне про одного й об’єктивні оцінки, які їм дає оточення. Емоційні взаємини — це, навпаки, оцінки суб’єктивні, що ґрунтуються на особистому, індивідуальному сприйнятті одне одного. Такі стосунки обов’язково супроводжуються позитивними або негативни ми емоціями; вони не завжди будуються на дійсній, об’єктивній інформації про людину.

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте народну мудрість: «Добре ставлення не купиш ні за які гроші, тому дорожи кожним його проявом до тебе»?

Принципи формування міжособистісних стосунків. Усі ми живемо в людському середовищі, тому постійно спілкуємося з великою кількістю лю дей, установлюючи з ними певні стосунки. Найбільше людина спілкується із членами своєї родини. Отже, стосунки в сім’ї для неї найважливіші. Сім’ю можна порівняти з мініатюрною державою, бо вона вирішує подібні питання: фінансові, житлові, «внутрішніх» і «зовнішніх» взаємин. Спілкуючись, люди утворюють різні групи. Група — це спільнота людей, які об’єдналися для спільної роботи або спілкування. Кожний член групи має свій статус. Статус — це закріплені за людиною права й обов’язки, які ви значають її місце в групі. Усе ваше життя проходить у групах. Спочатку це сім’я, клас, гуртки за інтересами, спорт. У кожній групі ви маєте свій статус, займаєте в ній своє місце й обов’язково враховуєте інтереси інших її членів і загальні інтереси групи. У формуванні людських стосунків важливе значення мають сприйняття, оцінка й розуміння людьми одне одного. Розвиток міжособистісних стосун ків у групі проходить кілька етапів. Перший етап — етап знайомства: виникнення взаємного контакту, вза ємного сприйняття й оцінки людьми одне одного, що зазвичай впливає на характер взаємин між ними. Другий етап — етап дружніх стосунків: виникнення міжособистісних стосунків, формування внутрішнього ставлення людей одне до одного, поява неформального активу, тобто членів групи, що мають авторитет у багатьох членів колективу. Цей етап характеризується створенням системи міжосо бистісних і ділових стосунків між членами колективу, появою лідера групи, де всі учасники визнають його керівництво, покладаються на нього в прий нятті серйозних рішень і вирішенні важливих проблем. Третій етап — етап товариських стосунків: зближення поглядів, підтрим ка одне одного, довіра. Цей етап розвитку стосунків характеризується висо ким рівнем згуртованості, єдності, близькості поглядів, оцінок і позицій.

123

Розділ

Поміркуйте Як ви розумієте українську народну мудрість? • Приятелів тьма, а вірного друга нема. • Були б пиріжки, будуть і дружки. • У лиху годину пізнаємо вірну людину. • Скарб — не друг, а друг — скарб. • Друг-боягуз гірший за лютого ворога.

Які чинники впливають на міжособистісні стосунки. Пригадайте, що осо бистість — це активний діяч суспільного розвитку. Вона є продуктом сто сунків людей. Особистість не може жити за межами суспільства, колекти ву, групи, вона в них стверджується, реалізується. Міжособистісні стосунки багато в чому залежать від того, як люди сприймають одне одного. Почуття, інтереси, увага — саме ці психічні прояви характеризують ставлення до особистості та її позицію. Міжособистісні стосунки реалізуються в групах, колективах, у процесі спілкування й можуть бути позитивними і негативни ми, формальними і неформальними тощо.

Я вважаю так. А ти? Об’єднайтесь у пари й обговоріть подані нижче якості особистості, які харак теризують її поведінку в міжособистісних стосунках. Домінантність — характеризує схильність до лідерства, домінування; упевненість у собі — незалежність, непохитність; вимогливість — прямолінійність, наполегливість, конфліктність; скептицизм — недовірливість, підозрілість, образливість, упертість, негати візм; поступливість — сором’язливість, скромність, критичне ставлення до себе; довірливість — залежність, слухняність, удячність, інертність; добросердечність — здатність до взаємодопомоги, товариськість, доброзич ливість, несамостійність; чуйність — делікатність, ніжність, терпимість до недоліків, альтруїзм, бажання допомагати іншим. • Як ці якості особистості можуть вплинути на позитивні та негативні між особистісні стосунки? Проаналізуйте їх. Змоделюйте ситуації та проведіть рольову гру.

Стосунки з однолітками. У вашому житті важливу роль відіграють пра вильно побудовані стосунки з ровесниками. Останнім часом ви помічаєте, що сфера ваших стосунків значно розширюється. Ви більше часу витрачаєте на спілкування, збільшується ваш соціальний простір (серед найближчих дру зів-старшокласників — учні інших шкіл, коледжів, студенти вишів). Ваше спілкування стає вибірковим у дружбі, підвищується й рівень вимог до спіл кування. У розширенні сфери стосунків реалізується потреба переживати нові враження, набувати нового досвіду, відчувати себе в новій ролі, а також потреба в самовиявленні та розумінні іншими людьми. Так, ви шукаєте лю

124

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

дину, яка розумітиме вас, співчуватиме й співпереживатиме, буде щирою з вами й матиме єдині з вами погляди. Емоційна прив’язаність у міжосо бистісних стосунках на етапі юнацького віку реалізується в дружбі (мал. 52), яка є школою саморозкриття особистості, розуміння іншої людини. Її критеріями багато хто з вас вважає взаєморозумін ня, взаємодопомогу, вірність і психоло Мал. 52. Пошук друзів — гічну близькість. важлива моральна проблема Дружба — це взаємини між людьми, юнацького віку що ґрунтуються на єдності поглядів, інтересів і життєвих цілей. Вона виявляється не тільки в спільній діяльнос ті та спілкуванні, яке здебільшого зумовлюється зовнішніми обставинами, а й у духовному спілкуванні, взаємній особистій зацікавленості. Почат ковою формою дружби може бути товаришування, збагачене особистою приязню. Дружба — це глибока й стійка особиста прихильність, яка витримала пе ревірку часом і загартована в труднощах, це союз людей, спілкування між якими стає їхньою моральною потребою. Велике значення в дружбі мають індивідуальні моральні якості — відвертість, чесність, щирість, відданість, довіра, вірність, безкорисливість, взаємна вимогливість. Адже у відвертому, щирому обміні думками, в обговоренні життєвих цілей і планів часто форму ються переконання, відбувається самопізнання, самовизначення особистості, конкретизуються завдання самовиховання.

Запам’ятайте! У дружбі ви випробовуєте себе, пізнаєте внутрішній світ — свій та інших. Для вас на сучасному етапі важливо, щоб інші сприймали вас такими, якими ви є.

Стосунки з дорослими. Особистісний розвиток у ранній юності особли во залежить від взаємин із дорослими. Такі стосунки іноді є суперечливими. З одного боку, ви прагнете самостійності, а з іншого — відчуваєте страх і три вогу, долаючи проблеми, потребуєте підтримки. У стосунках із дорослими ви також прагнете автономії та самостійності, обмежуєте права дорослих і розширюєте свої. Однак потрібно пам’ятати, що у світ дорослих ви входи те через наслідування їхніх зовнішніх форм поведінки. Основним змістом спілкування з дорослими стають питання соціальних проблем, взаємин між людьми. Це й навчання, і вибір майбутньої професії, міжособистісні стосунки, захоплення, норми моралі, ваше минуле, теперішнє та майбутнє, атмосфера в родині тощо. Більшість із вас вважає, що проблеми життєвого самовизна чення неможливо розв’язати в спілкуванні з ровесниками, оскільки їхній со ціальний досвід ще не достатній для цього.

125

Розділ

Добре, коли в стосунках із близькими людьми переважає довірливий тип взаємин (мал. 53). Це створює сприятливі умови для вирішення характерної для цього періоду проблеми пізнання себе, своїх можливос тей і свого місця в житті. Щасливими є сто сунки, коли батьки та близькі люди стають вам друзями. З ними легко проводити час, Мал. 53. Довіра — основа знаходити теми для розмов, а також займа спілкування з дорослими тися спільною діяльністю. Коли стосунки будуються на недовірі, нерозумінні, взаємних звинува ченнях — це перешкоджає розвитку потреби в спілкуванні з дорослими й спонукає підлітків до пошуку відповідей на запитання, що постають перед ними, у колі однолітків. Останні, не володіючи достатнім соціальним досві дом і необхідними знаннями, дають суперечливу або неадекватну інформа цію й на свій розсуд інтерпретують будь-які факти.

Працюємо разом Рольова гра. Об’єднайтесь у групи та змоделюйте ситуацію, у якій стосунки з батьками та близькими людьми мають певні особливості. Ситуація 1. Батьки та близькі люди постійно вказують вам, що робити, а ви не маєте права висловити власну позицію й не можете бути учасником рішень, які вас стосуються. Ситуація 2. Ви можете бути учасником обговорення проблем, але батьки та близькі люди залишають право останнього рішення за собою без урахування вашої позиції. Ситуація 3. Ви вільно висловлюєте свою думку щодо питань, які стосуються вас, і навіть можете приймати рішення, але повинні повідомити про це батьків, від яких залежить остаточне рішення. Ситуація 4. Батьки чи близькі люди та ви маєте майже однакові права в прий нятті рішень. Ситуація 5. Ви займаєте більш активну та впливову позицію у формуванні й прийнятті рішень. Ситуація 6. Ви маєте вибір: інформувати батьків і близьких людей про свої рі шення чи ні. Ситуація 7. Батьки та близькі люди не знають про ваше рішення, тому що ви не вважаєте за необхідне їх інформувати. • Які наслідки таких стосунків? Які з них, на вашу думку, є позитивними, а які — негативними? Обговоріть, що ви відчували, коли моделювали ситуації.

Кроки до успіху Отже, міжособистісні стосунки на етапі ранньої юності є важливим чинником розвитку особистості. Спілкування з ровесниками характеризується розширенням сфери спілкування підлітка. Емоційна прив’язаність у міжособистісних стосунках реалізується в юнацькій дружбі. У стосунках із дорослими підлітки прагнуть звільни тися від контролю та опіки батьків і вчителів, а також від установлених ними норм і порядків. Однак потрібно пам’ятати, що в спілкуванні з дорослими підліток засвоює

126

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

суспільно значущі критерії оцінок, цілі та мотиви поведінки, способи аналізу навко лишньої дійсності й способи дій, що є дуже важливим чинником у подальшому житті кожної людини. Трапляється, що на ґрунті непорозуміння виникають певні проблеми, су перечки, а іноді й конфліктні ситуації. Що ж тоді робити? Потрібно послуговува тися словами Д. Карнегі: «Єдиний спосіб перемогти в суперечці — це уникнути її... Ставтеся з розумінням до думок і бажань інших». Завжди пам’ятайте, що в конфліктах не буває переможців і переможених. Якщо конфлікт уже розпочався, то для того, щоб його залагодити або спрямувати в конструктивне русло, по трібно дотримуватися певних правил: • вирішувати проблему шляхом переговорів, а не образ; • обговорити умови проведення переговорів і поведінки під час них; • намагатися вирішити проблему конструктивно; • знайти рішення, яке влаштує обох, і домовитися його виконувати. Людина живе в суспільстві. Вона постійно вибудовує свої стосунки з іншими людьми — і це дуже важливо для вирішення будь-яких проблем. Проте успіх і по зитив будь-яких стосунків визначається насамперед взаєморозумінням. Так, багато суперечок, сварок виникає внаслідок недостатнього взаєморозуміння, нездатності почути одне одного, відчути розумом і серцем.

Доведіть, що ви знаєте 1. Що таке міжособистісні стосунки? 2. Як формуються міжособистісні стосунки? 3. Які особливості стосунків із дорослими й однолітками?

Домашнє завдання Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, поради, які допоможуть установити контакт із людьми. Поцікавтеся, чи можна їх використати за умови, що ви встановлюєте контакт із незнайомою людиною, яка набагато старша за вас. Поради щодо встановлення контакту з іншими людьми: • якомога швидше знайти спільні інтереси; • по-дружньому ставитися до співрозмовника (усміхатися, уважно слухати); • не виявляти до співрозмовника зверхності; • щиро цікавитися співрозмовником і тим, про що він говорить; • намагатися діяти незалежно від свого настрою.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Напишіть твір-роздум на тему «Готовність до сімейного життя — це …».

§ 21. Цінність родини. Чинники міцної родини. Готовність до сімейного життя На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • ознаки міцної родини; • роль родини в задоволенні потреб людини; • готовність до сімейного життя.

127

Розділ

Пригадайте! Що таке життєві цінності?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Пізнай свій край… себе, свій рід, свій народ, свою зем лю — і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, з тієї стежини вже рушили в життя твої нащадки. І також будеш ти»? (Г. Сковорода, український філософ).

Життєві цінності. Батьки, родина, діти; друзі, стабільність, кар’єра; від чуття себе потрібним (потрібною), свобода. Такі слова ми часто чуємо, коли йдеться про життєві цінності. Пригадаймо, що цінністю називають те, що здатне задовольняти людські потреби. Цінності поділяють на матеріальні й духовні. Здоров’я, цінності пізнання, творчості, любові, добра — це важливі життєві цінності для кожної людини. А що таке родинні цінності? Насампе ред це те, що важливо для родини, що об’єднує її. Є сім’ї, де пріоритети мають тільки матеріальні блага (розвиток біз несу, гроші, дорогі автомобілі тощо). У родинах, де переважають духовні цінності, основними пріоритетами є любов, довіра, взаєморозуміння тощо. Для багатьох сімей найважливіше — наявність свободи, особистого про стору, порядку, чесності в стосунках, щедрості. Обираючи ту чи іншу цін ність, людина формує план своєї поведінки й діяльності, визначає життєву перспективу, дає відповідь на запитання, для чого вона діє певним чином, заради чого, чому присвячує свою діяльність.

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте народну мудрість? • З родини йде життя людини. • Без сім’ї нема щастя на землі. • Де в сім’ї лад, там без вад. • Забудеш свій рід — усохне твій корінь. • Сім’я — не церква, а люди — не ангели, усяке буває.

Цінність родини. Родина — це головна цінність у нашому житті, неви черпне джерело наснаги, любові та батьківських обов’язків. Значення її не оціненне. Ми сприймаємо родину, де завжди можна знайти любов, розуміння й підтримку. Без близьких життя людини неможливе. Саме родина завжди допоможе та підтримає у важкі хвилини нашого життя; це осередок, де можна відпочити, набратися сил, щоб вирішувати проблеми, які виникають. У щасливій родині людські почуття — найбільша цінність. Тут вільно обговорюють усі події, незалежно від того, болісні вони чи радісні. Родина функціонує за визначеними правилами, і її члени поводяться відповідно до моделі певної поведінки. У кожній родині її члени пов’язані між собою, пев ною мірою впливають одне на одного.

128

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Поміркуйте Які правила поведінки в родині ви знаєте? Які з них вам подобаються, які диву ють, з якими ви не згодні?

Чинники міцної родини. Якими є характе ристики (чинники) міцної та успішної роди ни? Насамперед — це спілкування. Члени сім’ї часто спілкуються одне з одним, вони завжди мають бути чесні й відкриті. Підтримка та за охочення членів родини виявляється в ряді елементів, таких як визнання та повага. Міцні сім’ї культивують почуття належності до ро дини, але водночас підтримують індивідуаль ність, наявність власних інтересів. Члени ро Мал. 54. Міцна родина — це підтримка й теплота дини насолоджуються родинною атмосферою, стосунків але не обмежуються нею. У міцній родині ціну ють кожного члена сім’ї, кожного підтримують і кожний сам надає підтримку іншим (мал. 54). При цьому родина почуває себе єдиним цілим, є відчуття команди, сімейної ідентичності й міцності зв’язків. Коли зовнішній тиск (ро бота, навчання, неприємні події) загрожує добробуту родини, у міцних сім’ях члени родини йдуть на компроміси та жертви, щоб зберегти сімейний зати шок і цілісність родини. У міцних родинах панує радість, симпатія, тепло та й гумор, якими члени сім’ї діляться між собою. Це важливі аспекти, що характеризують такі сім’ї. Здатність сім’ї адаптуватися до стресових і потенційно небезпечних подій, а також до передбачуваних змін життєвого циклу є важливим чинником міцної сім’ї. Такі сім’ї не є ізольованими, вони пов’язані широким колом зв’язків із суспільством, у якому живуть. Спілкування з друзями, родичами, сусідами — невід’ємний елемент успішної родини. У таких родинах чітко розподілені ролі й обов’язки. Члени сім’ї із задоволенням проводять разом тривалий час. Це також важ ливий індикатор міцної родини.

Я вважаю так. А ти? Ознайомтеся з поданою інформацією та обговоріть у парах, як ви уявляєте по дії, що відбувалися в такій родині протягом дня, тижня, у вихідні дні. Проаналі зуйте ці показники. Ознаки міцної родини: • спілкування; • підтримка та заохочення членів родини; • висловлення вдячності; • відданість родині (виконання зобов’язань); • соціальна єдність; • здатність до адаптації; • чіткий розподіл ролей; • проведення часу разом.

129

Розділ

Роль родини в задоволенні потреб людини. Родина — це група людей, у якій оптимально задовольняються потреби людини в самозбереженні та самоствердженні. Пригадаймо, що потреби людей різноманітні: природ ні — їжа, одяг, житло; духовні — для формування й розвитку людини як істоти розумної; емоційно-почуттєві — пізнання, моральні, естетичні тощо; соціаль ні — у спілкуванні з іншими людьми. До потреб вищого порядку належить, наприклад, потреба в самоствердженні. Особливу роль у житті людини, її захисті, формуванні та задоволенні духовних потреб відіграє родина. Кожна родина неповторна. Особистість лю дини формується під впливом усіх суспільних відносин, у яких проходить її життя та діяльність. В одних родинах панує доброзичлива атмосфера, що сприяє врівноваженим стосункам між дітьми, батьками, дідусями, бабусями, братами й сестрами. Трапляються родини з підвищеною емоційністю або, на впаки, холодно-стримані. Легко жити в дружній, згуртованій родині, у якій усі розуміють одне одного, прагнуть допомогти, з радістю сприймають успі хи, підставляють плече в біді. Складно жити в недружній родині. Однак за допомогою доброзичливості, взаємних поступок можна подолати будь-які родинні суперечки. У родині людина набуває переконань, суспільно схвале них форм поведінки, необхідних для нормального життя в суспільстві.

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи та спрогнозуйте, як розвиватимуться стосунки між чле нами родини за певних умов. Ситуація 1. Рішення в родині приймають спільно, вони мають компромісний характер. Ситуація 2. Головну роль у родині відіграє чоловік. Роль жінки виявляється менш важливою, її участь окреслена колом «жіночих» обов’язків. Ситуація 3. Вирішальну роль у родині відіграє дружина. Роль чоловіка виявля ється менш важливою, його участь окреслена колом і «чоловічих», і «жіночих» обов’язків. Ситуація 4. Ролі між членами родини поділені рівномірно. Єдність сім’ї забез печується наявністю взаємної любові, моральної, економічної, правової та ін ших видів взаємної відповідальності всіх членів сім’ї, взаєморозумінням і емо ційною сумісністю. • Змоделюйте ситуації та організуйте рольову гру. Проаналізуйте ці ситуації стосовно вашої майбутньої сім’ї.

Висловлюємо свою думку Спростуйте або доведіть правильність думки: «У сучасному суспільстві прийнято вважати, що із закінченням фізичного розвитку людини в неї настає вік для шлюбних стосунків».

Готовність до сімейного життя. Коли виникає сім’я? Що таке шлюб? Багатьох із вас ці запитання вже починають цікавити. Родина виникає на основі союзу (шлюбу) двох рівноправних особис тостей, у якому найважливіше значення мають міжособистісні стосунки.

130

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Тому беззастережною моральною цінністю та метою родинних стосунків у більшості країн є наявність емоційно-духовної близькості (любові), психоло гічної солідарності між подружжям, батьками й дітьми. Шлюб — це форма іс нування родини, традиційний спосіб державного (церковного) контролю над стосунками між партнерами, який установлює їхні взаємні права й обов’язки. А що таке готовність до сімейного життя? Перш ніж відповісти на це запи тання, пригадайте, що в юнацькому віці закінчується важливий і відповідаль ний у житті людини пубертатний період. Завершується фізичний розвиток, настає статева зрілість, що означає здатність молодих людей до народження здорової дитини без шкоди для здоров’я матері. Важливою в готовності до сімейного життя є соціальна зрілість. Але ви вже знаєте, що час між фізіоло гічною та соціальною зрілістю становить 6 років, а в деяких випадках — 10. Соціально зрілими юнак і дівчина стають тоді, коли готові як морально, так і матеріально до створення повноцінної родини, здобуття професії тощо. Соціальною зрілістю можна вважати тільки той вік, коли завершується формування особистості й настає духовна та громадянська зрілість. Не менш важливими є етична й економічна готовність до шлюбу та сімейного життя. Тому часто складно визначити, у якому віці молода людина соціально й мо рально готова до створення родини. На стосунки партнерів, на сімейне жит тя впливають і мотиви взяти шлюб. Усвідомлення цих мотивів — важливий компонент етико-психологічної готовності до сімейного життя. Ще один ва гомий компонент — психологічна зрілість, тобто досягнення високого рівня розвитку біологічних, фізіологічних, інтелектуальних, вольових, емоційних і моральних параметрів людини.

Я вважаю так. А ти? Об’єднайтесь у пари й обговоріть комплекс вимог, обов’язків і соціальних стан дартів поведінки, які регулюють сімейне життя. Проаналізуйте їх. 1. Готовність узяти на себе нову систему обов’язків стосовно свого шлюбного партнера, майбутніх дітей і відповідальність за їхню поведінку. 2. Розуміння прав і чеснот інших членів сімейного союзу, визнання принципів рівності в людських взаєминах. 3. Прагнення до повсякденного спілкування та співробітництва, узгодження взаємодії з представником протилежної статі, що, у свою чергу, припускає ви соку моральну культуру. 4. Уміння пристосуватися до звичок і рис характеру іншої людини, розуміння її психічних станів.

Кроки до успіху Родина дає змогу кожному відчути свою унікальність, неповторність і потріб ність. У кожного з вас свій склад родини (мал. 55, 132). Дехто з вас живе з одним із батьків або під опікою близьких людей. Є також великі сім’ї, де разом проживають три покоління — дідусь, бабуся, тато, мама та їхні діти. Стосунки між членами ро дини також бувають різними. Здебільшого в сім’ї шанують старше покоління, діти поважають батьків, а батьки — дітей. У кожного в родині є свої обов’язки, які вико

131

Розділ

Мал. 55. Фото різних родин

нують без нагадування та із задоволенням. Чле ни такої родини веселі, дружні, чуйні. І, звичайно ж, стосунки в ній сприяють збереженню здоров’я кожного її члена. У таких родинах, коли дітей виховує лише хтось один із батьків — мати чи батько, — на кож ного члена сім’ї припадає більше обов’язків і біль ше відповідальності. Незалежно від того, яка у вас родина — велика чи мала, ви не повинні обмежу вати спілкування. Найкраще зближують членів ро дини спільні вечері за одним столом, коли кожний ділиться своїми враженнями за день, усі разом обговорюють проблеми, що виникають, шукають шляхи їхнього вирішення. У недалекому майбутньому ви вийдете заміж або одружитеся, створите власну родину, матиме те дітей. І ваша родина обов’язково буде щасли вою та міцною. Щоб бути щасливою в сімейному житті, люди на повинна мати такі якості: • здатність піклуватися про інших, активно роби ти добро; • здатність співчувати, співпереживати, тобто «входити» в емоційний світ партнера, розуміти його радощі й прикрощі, переживання та не вдачі, поразки й перемоги, знаходити духовну єдність з іншою людиною; • здатність до кооперації, співробітництва, між особистісного спілкування, наявність навичок і вмінь у здійсненні багатьох видів праці, органі зації домашнього споживання та розподілу; • висока етична й психологічна культура, тобто вміння бути терпимою й поблажливою, вели кодушною та доброю, приймати іншу людину з усіма її недоліками.

Доведіть, що ви знаєте 1. Що таке цінність родини? 2. Яку роль відіграє родина в задоволенні потреб людини? 3. Що таке готовність до сімейного життя?

Домашнє завдання Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, таку проблему: «Чи можна уникнути помилок у сімейному житті?»

Шукаємо інформацію до наступного уроку Напишіть короткий твір-роздум на тему «Я вважаю, що любов — це…».

132

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

репродуктивне здоров’я молоді § 22. Стан репродуктивного здоров’я молоді в Україні. Негативні наслідки ранніх статевих стосунків На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • чинники ризику для репродуктивного здоров’я молоді; • негативні наслідки ранніх статевих стосунків.

Пригадайте! У чому полягає шкідливість раннього статевого життя?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Перша сходинка до щастя — здоров’я»? (Сократ).

Що таке репродуктивне здоров’я. Репродуктивне здоров’я — це можли вість зачати, виносити й народити здорову дитину. Його збереження — зав дання й жінки, і чоловіка. Кожна вагітність має бути бажаною, а батьки май бутньої дитини — здоровими. Основи репродуктивного здоров’я жінки закладаються ще в ранньому віці. Воно залежить від генетичних особливостей, наявності патології різних органів і систем організму, дії факторів навколишнього середовища тощо. Ранній початок статевого життя, захворювання, які передаються статевим шляхом, зокрема ВІЛ/СНІД, незапланована вагітність, аборти — основні проблеми репродуктивної сфери. Стан репродуктивного здоров’я передусім визначається способом життя людини, відповідальним ставленням до влас ного здоров’я, а також рівнем її інформованості з питань репродуктивного здоров’я, можливостей його збереження та реалізації репродуктивних прав.

Запам’ятайте! За визначенням ВООЗ, репродуктивне здоров’я — це найважливіша скла дова загального здоров’я людини, стан повного фізичного, розумового та со ціального благополуччя, що характеризує здатність людей зачати й народити дітей, можливість сексуальних стосунків без загрози захворювань, що пере даються статевим шляхом, гарантія безпеки вагітності, пологів, виживання та здоров’я дитини, благополуччя матері, можливість планування наступних ва гітностей, попередження небажаної вагітності. Турбота про збереження репродуктивного здоров’я — це також і сексуальне здоров’я, метою якого є поліпшення життя й міжособистісних стосунків, а не тільки консультації та лікування, пов’язані з репродукцією та інфекціями, що передаються статевим шляхом.

Що таке репродуктивні права? Поняття «репродуктивне здоров’я» і «ре продуктивні права» нерозривно пов’язані, оскільки право на репродуктивний вибір — це визнання права людини приймати вільні й самостійні рішення

133

Розділ

про своє репродуктивне здоров’я, зокрема народження дітей, проміжки часу між їхнім народженням, у тому числі право приймати рішення щодо дітона родження без дискримінації, погроз і насильства, а також визнання права на отримання відповідної інформації. Право на репродуктивний вибір, плану вання сім’ї, охорона репродуктивного й сексуального здоров’я належить до основних прав людини. Репродуктивні права — це невід’ємні права та свободи людини, які вже визнані в національних законодавствах, у міжнародних документах із прав людини й інших загальноприйнятих документах. Стан репродуктивного здоров’я молоді в Україні. Дослідження, прове дене вітчизняними вченими впродовж останніх років, за підтримки представ ництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, мають такі результати (опитували тільки учнів 8–11 класів і студентів ПТНЗ і вишів І–ІІ рівнів акредитації): • 24,3 % опитаних повідомили про досвід сексуальних стосунків; • кожний другий хлопець (54,9 %) і кожна третя дівчина (33,9 %) визнали надбання практичного досвіду статевого життя до досягнення 17-річного віку; • майже дві третини тих, хто мав досвід статевих стосунків, розповіли, що їхній сексуальний дебют відбувся в 15 або 16 років і в старшому віці; • 73,1 % опитаних повідомили про використання презерватива під час останнього статевого акту; • 17,1 % опитаних практикують переривання статевого акту як засіб контрацепції. Як свідчать результати європейського опитування учнів щодо вживання алкоголю та наркотичних речовин, в Україні 83,4 % підлітків мають досвід уживання алкогольних напоїв, 52,3 % — досвід куріння, 11,3 % — уживання не законних наркотичних речовин. Кількість абортів за останні роки не знизила ся, причому контингент дівчат, які бажають пройти цю процедуру, коливається від 15 до 19 років.

Висловлюємо свою думку Обговоріть інформацію, з якою ви ознайомилися. Які причини, на ваш погляд, призвели до такого стану репродуктивного здоров’я молоді? Як можна покра щити цю ситуацію?

Сьогодні — молодь, а завтра — батьки. Здоров’я майбутньої мами знач ною мірою визначається умовами її розвитку в утробі матері, у дитинстві та в підлітковому віці. За статистичними даними, тільки 6 % дітей народжуються практично здоровими. Тому ще до того часу, коли дівчинка вступає в репро дуктивний період, вона вже має низку захворювань. Одним із негативних по казників репродуктивного здоров’я є недоношування вагітності, смертність новонароджених, народження малюків із вродженими порушеннями. Зде більшого це результат абортів, захворювань, що передаються статевим шля хом, шкідливих звичок тощо.

134

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Нині існує багато факторів, які впливають на репродуктивне здоров’я чоловіків: спадковість, лікарські препарати, шкідливі звички, захворювання внутрішніх органів, стільниковий зв’язок, слабоалкогольні напої, які вжи вають у підлітковому віці, а також інфекції, що передаються статевим шля хом (ІПСШ). Тому, згідно з даними ВООЗ, чоловіче безпліддя становить 40 %, жіноче — 40 %, змішане безпліддя — 20 %. Безплідним шлюб вважають тоді, коли жінка не вагітніє протягом року за регулярного статевого життя без використання запобіжних засобів.

Поміркуйте Спростуйте або доведіть правильність поданої інформації. Найчастіше підлітки зважуються на сексуальну близькість, коли мають по требу в близькому спілкуванні й емоційному теплі, прагнуть любові й ува ги, почувають невпевненість у своїй привабливості та сексуальних можли востях, а також мають бажання самоствердитися, здаватися дорослішими, відстояти своє право розпоряджатися власним тілом, бути схожим на своїх «досвідчених» друзів-однолітків.

Причини, що призводять до ранніх статевих стосунків. Багато молодих людей відкладають початок статевих стосунків до досягнення повної психо логічної та соціальної зрілості або вступу до шлюбу. На жаль, дехто з підлітків отримує перший сексуальний досвід у стані сп’яніння, а це означає, що вони могли не повністю розуміти, що відбуваєть ся, тобто це може свідчити про приховане або явне насильство. Крім того, мотиви й очікування від першого статевого контакту в ді вчат і юнаків різні. Дівчата, починаючи статеве життя в ранньому віці через кохання, часто думають про тривалі стосунки, заміжжя, а іноді й про дітей. Юнаки ж здебільшого прагнуть самоствердитися, стати дорослими, незалеж ними й самостійними, справити враження на друзів, експериментувати, задо вольнити свої фізіологічні потреби. Знаючи про це ще до перших сексуаль них контактів, підлітки зможуть більш усвідомлено поставитися до наслідків такого кроку. Адже без взаємної закоханості й ніжності, розуміння та спільності по глядів статеві стосунки зазвичай не приносять емоційного задоволення й щастя. Поспішний, у невідповідному місці, у стані сп’яніння, усупереч ба жанню або під тиском партнера сексуальний контакт замість задоволення та захоплення тільки завдасть розчарування й спричинить виникнення не впевненості в собі. Негативні наслідки ранніх статевих стосунків. Пригадайте, що зріла осо бистість спроможна на виважені дії, усвідомлює наслідки власних дій, бере на себе відповідальність. Спроможність і бажання активного статевого життя в підлітків з’являється раніше, ніж можливість зрілої реалізації таких стосун ків. Підлітки повною мірою не усвідомлюють наслідків статевих стосунків, а спроможність бути відповідальними в них ще дуже обмежена (див. схему 12, с. 136).

135

Розділ

Схема 12 НЕБЕЗПЕЧНІ НАСЛІДКИ РАННІХ СТАТЕВИХ СТОСУНКІВ

Підліткова вагітність

Психічні травми

ІПСШ

Безпліддя

Підліткова вагітність. Вагітність у ранньому віці може загрожувати здоров’ю, а іноді — життю (мал. 56). За даними ВООЗ, вагітність, її перери вання й пологи в підлітковому віці є основними причинами материнської та дитячої смертності у світі. Імовірність мертвонародження та смертності но вонароджених у матерів підліткового віку в 1,5 раза вища, ніж у жінок 20–29 років. Неможливість завершити навчання в школі, здобути освіту й професію обмежує можливості для отримання добре оплачуваної роботи, призводить до низького рівня доходу й бідності. Необхідність утримувати дитину ста вить молоду маму, яка не працює, у довготривалу фінансову залежність від свої рідних. У процесі виховання дитини має брати участь по можливості й батько. Психічні травми. Рання вагітність — це сильний стрес, який у подальшо му позначиться й на психологічному стані, і на сексуальних стосунках. Це й страх перед батьками, і страх залишитися одній, і нерозділене кохання, якщо хлопець залишається осторонь від її проблем, і невизначеність перед майбутнім (мал. 57). Аборт — це складні психологічні та медичні проблеми. (Пригадайте вивчене раніше.) Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Ранній початок сексуального життя, часта зміна партнерів, нерегулярне використан ня презерватива під час сексуальних контактів, сексуальні стосунки під впливом психоактив Мал. 56. Вагітність і пологи них речовин є причинами найпоширенішого ри в дівчини-підлітка зику — зараження інфекціями, що передаються вкрай небажані статевим шляхом. Ви вже знаєте, що нині встановлено понад 30 видів таких інфекцій, кожна з яких має свої особливості прояву, перебігу та лікування. Най небезпечнішими не тільки для репродуктивної системи, а і для всього організму й навіть жит тя є гепатит С і ВІЛ. (Про них ітиметься далі.) Дівчата більше, ніж юнаки, схильні до зараження. Доведено, що окремі типи вірусу папіломи люди ни (ВПЛ) згодом можуть спричинити рак шийки Мал. 57. Усвідомлення матки — ця інфекція передається не тільки під наслідків прийшо запізно

136

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

час статевого акту, а й при контакті «шкіра до шкіри» — тому презерватив не гарантує повного захисту. Інфікування багатьма ІПСШ має невиражені симптоми, що посилює небезпеку переходу в хронічні форми. У разі ж само лікування можливі суттєві ускладнення. Якщо виникла підозра щодо зара ження ІПСШ, потрібно терміново звернутися до кваліфікованого медичного фахівця та пройти обстеження. Безпліддя. Раннє статеве життя, ІПСШ і, як наслідок, хронічні хвороби статевої системи негативно позначаються на здатності до зачаття та дітона родження. Крім того, захоплення кавою, цигарками та алкоголем також не сприяють швидкому настанню материнства.

Я вважаю так. А ти? Трапляються випадки, коли вагітність настає в підлітковому віці. Змоделюйте, як зміняться стосунки в дівчинки-підлітка з друзями, у сім’ї; як будуть виріше ні питання зі школою та подальшим навчанням; як розподіляться обов’язки по догляду за дитиною. Обговоріть, якою має бути роль батька у вихованні дитини, як він піклуватиметься про сім’ю.

Кроки до успіху Раннє статеве життя спричиняє багато проблем, пов’язаних із психологіч ною, фізіологічною, моральною неготовністю дівчини та юнака до статевого життя. Емоційні (психологічні) наслідки ранніх статевих стосунків впливають на розвиток самої людини та її особистості. У житті постійно доводиться робити вибір. Часто слово «ні» може відіграти важливу роль, адже єдиний спосіб не завагітніти й не за разитися ІПСШ і ВІЛ — утриматися від статевих стосунків. Відмовитися рішуче та без агресивності допоможе асертивна поведінка, в основі якої — повага до себе та до іншої людини. Щоб відмова була переконливою, потрібно: • говорити ввічливо, але зрозуміло та виразно; • не виправдовуватися; • не давати підстав сумніватися у твердості свого рішення; • пам’ятати, що відхиля єш пропозицію; • усвідомлювати, що маєш право сказати «ні».

Доведіть, що ви знаєте 1. Що таке репродуктивне здоров’я? 2. Які наслідки ранніх статевих стосунків? 3. Яка профілактика ІПСШ?

Домашнє завдання Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, інформацію, подану в параграфі.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Підготуйте повідомлення про вплив психоактивних речовин на здоров’я людини.

137

Розділ

§ 23. Вплив психоактивних речовин на репродуктивне здоров’я. Профілактика вроджених порушень стану здоров’я На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • вплив психоактивних речовин на репродуктивне здоров’я; • профілактику вроджених вад.

Пригадайте! Як «працює» наркотик в організмі людини?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Я ціную здоров’я як зусилля волі, а не як спадок або дар»? (Е. М. Чоран, французький мислитель.)

Що таке психоактивні речовини. Психоактивною (наркотичною) речовиною вважається будь-яка хімічна речовина, здатна при одноразовому застосуванні змінювати настрій, фізичний стан, самопочуття, а при система тичному прийомі — викликати залежність. Учені розрізняють три категорії цих речовин: • речовини, які здійснюють седативну (заспокійливу) дію на активність центральної нервової системи — алкоголь, опіати й седативні засоби; • наркотики, які стимулюють активність центральної нервової системи — кофеїн, кокаїн, амфетамін, нікотин; • галюциногени, тобто препарати, що змінюють свідомість, — ЛСД, РСР (читається «пі-сі-пі») тощо. Пригадайте деякі з них, які людина вживає в повсякденному житті. Це насамперед кофеїн, який міститься в каві, чаї та тонізуючих напоях (напри клад, у кока-колі) і є м’яким стимулюючим засобом (мал. 58). Незважаючи на це, до нього легко звикнути. Нікотин — ще один засіб, який стимулює активність центральної нерво вої системи. Для багатьох, на їхню думку, він допомагає подолати стрес, роз слабитися. Дійсно, посилюючи секрецію деяких хімічних речовин, нікотин

Мал. 58. Уживання цих напоїв — кави (а), чаю (б), кока-коли (в) — теж викликає залежність

138

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

послаблює активність мозкових клітин, що викликає почуття умиротворен ня. На жаль, ця дія триває всього лише кілька хвилин, після чого курцеві хо четься все почати спочатку. Амфетаміни є синтезовані — це хімічні речовини, які мають стимулюю чий вплив на нервову систему. Їм властиві серйозні побічні ефекти, зокрема психологічне звикання та неспокійна поведінка. Стимулятори випускають легально, але часто їх поширюють нелегально. Доступність амфетамінів — причина високого рівня зловживання ними. Алкоголь належить до легальних наркотиків, тобто його вживання та ку півля не заборонені законом. Він викликає зміну психічного стану людини — навколишній світ сприймається спотворено та неадекватно. За постійного вживання алкоголь руйнує особистість, викликає психічну й фізичну залеж ність. Небезпека психоактивних речовин для здоров’я людини. Пригадайте, що психоактивні речовини мають наркотичну й токсичну дії. Наркотична дія виявляється в тому, що вони роблять людину психічно, а потім ще й фізично залежною. Токсична дія зумовлена отруйними властивостями речовин, що входять до складу наркотиків. Наркоманія — важка хвороба психіки й усього організму, яка без лікуван ня призводить до деградації особистості, інвалідизації та передчасної смерті в молодому віці. Однак це захворювання, на відміну від багатьох інших, лю дина провокує сама, стаючи заручником власної слабкості й необережності. У попередніх класах ви вивчали, що навіть одноразове застосування якої-не будь речовини з наркотичною дією небезпечне для здоров’я. Ви вже знаєте, що наркотик впливає на обмінні процеси організму. Не має жодного органа, жодної системи органів, жодної сфери біологічної та соціальної життєдіяльності людини, які не зазнавали б його згубної дії, не страждали б від нього, руйнуючись певною мірою. Унаслідок дії наркотичних отрут гинуть мільярди клітин, порушується взаємодія всіх систем організму. Якщо наркотичне отруєння починається з юності, то патологічні процеси, що відбуваються в організмі, стають не зворотними. Це пояснюється інтенсивнішим обміном речовин у молодо му організмі, прискореним кровообігом, високою проникненістю тканин та іншими властивостями, що полегшують наркотичним речовинам шлях до клітин, призводять до розладу здоров’я, до раннього й важкого перебігу ускладнень. Кожна токсична речовина вибірково діє на той чи інший орган, має різну міру вираженості руйнівного впливу на весь організм. Але серед наркотиків немає жодного нешкідливого — вони всі отруйні.

Поміркуйте Як ви розумієте народну мудрість: «Хто друг поганим звичкам, той — ворог собі»?

139

Розділ

Негативний вплив психоактивних речовин на репродуктивне здоров’я. Уживання психоактивних речовин особливо небезпечне в підлітковому та юнацькому віці (період росту й формування організму). Якщо людина засто совує наркотики ще з юності, то вони впливають на її природну здатність бути чоловіком і батьком, дружиною і матір’ю. Потрапляючи з кров’ю до статевих залоз, наркотики й токсичні речовини порушують їхню функцію. Деякі силь нодіючі наркотики впливають на внутрішньоклітинні структури, що відпові дають в організмі за спадковість. Так, у чоловіків розвивається статеве без силля, у жінок — розлади менструального циклу, викидні, передчасні пологи. У дитини, народженої від матері, яка вживає психоактивні речовини, з пер ших годин життя виявляють ознаки наркоманії. Її організм потребує тих нар котиків, які вона отримувала з кров’ю від матері. Позбавляючись наркотику після народження, дитина відчуває неймовірні страждання, бо перебуває в стані абстиненції, або «ломки». (Пригадайте вивчене раніше.) Навіть нетри вале застосування наркотичних засобів обома батьками або одним із них позначиться на здоров’ї їхніх майбутніх дітей. Часто ці діти народжуються з фізичними вадами або психічними відхиленнями, у них спостерігають за тримку психічного розвитку, аж до вираженого недоумства. Наркоманія й токсикоманія — дуже важкі захворювання, які руйнують увесь організм і призводять до різкого скорочення тривалості життя. За даними ВООЗ, наркотичні засоби вийшли на перше місце у світі серед винуватців передчасної смерті людей, випередивши захворювання серцевосудинної системи й злоякісні пухлини. Профілактика вроджених вад. Важкохвора дитина в сім’ї — велика від повідальність і значні проблеми як для батьків, так і для самої дитини та суспільства. Деякі вроджені вади взагалі не сумісні з життям, багато з них спричиняють повну інвалідизацію дитини.

Запам’ятайте! Уроджені порушення — результат порушення внутрішньоутробного розвитку плода.

Ризик виникнення деяких вад можна знизити. Для цього потрібно знати причини, що призводять до них. А от генетична аномалія (пригадайте вивче не в курсі біології) успадковується дитиною від батьків. Уроджені вади формуються в разі порушення нормального онтогене зу (пригадайте курс біології) під впливом шкідливих чинників. Це може стосуватися одного органа, цілої системи або всього організму. Для фор мування аномалії має значення не тільки сам чинник, а й тривалість та інтенсивність його впливу. До найважливіших вад розвитку належать уроджені вади серця, цент ральної нервової системи, органів травлення, вади розвитку нирок, уроджені вади обличчя тощо. Частота вроджених вад розвитку серед новонароджених становить 0,6–2,9 %. Основними причинами, що призводять до них, є такі: • нестача кисню; • вірусна інфекція в матері (кір, краснуха, вітряна віспа або токсоплаз моз) у перші 2–3 місяці вагітності;

140

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

• психотропні речовини; • неповноцінне або недостатнє харчування матері, дефіцит вітамінів і мі кроелементів; • лікарські препарати.

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи з умовними назвами «Лікарі», «Правоохоронці», «Зако нодавці», «Учителі», «Батьки», «Мас-медіа» та ознайомтеся з поданою інфор мацією. У разі вживання жінкою наркотичних препаратів в організмі плода через зни ження активності ферментів уповільнюється знешкодження токсичних ре човин. Це спричиняє дефекти формування та функціонального дозрівання структур головного мозку, як наслідок, затримку психофізичного розвитку в перші роки життя дитини. Українські спеціалісти, які спостерігали за 36 дітьми віком від 2 місяців до 4 років, народженими в сім’ях, де один чи обидва батьки страждали на наркоманію, ви явили таке. При народженні в 31 (86,1 %) дитини відмічено малу масу тіла та зріст, у 23 (63,8 %) — невротичні розлади у вигляді нервового тику, енурезу, затрим ка мовного розвитку в 4 (12,9 %) — епілептиформний синдром на фоні гідро цефалії (водянка головного мозку). У 2 (5,6 %) хлопчиків діагностовано пахову грижу, у 6 (16,7 %) — уроджені порушення серця, а також одне захворювання нирок. Розумова відсталість мала різні прояви й за частотою відхилень займала третє місце (приблизно у 2/3 пацієнтів). Неонатальний наркотичний абстинент ний синдром (пригадайте вивчене раніше) зареєстровано у 29 (80,6 %) дітей цієї групи. • Обговоріть ці факти й простежте взаємозв’язок між уживанням психоак тивних речовин вагітною жінкою та порушеннями розвитку народженої дити ни. Розробіть проєкт «Ні — наркотикам!», у якому запропонуйте шляхи покра щення ситуації щодо репродуктивного здоров’я молоді в країні.

Кроки до успіху Уживання психоактивних речовин молоддю та вагітними жінками — одна з актуальних і драматичних проблем сучасного суспільства. Швидке зростання час тоти цієї патології ставить під загрозу фізичний і соціальний добробут майбутніх по колінь. Зростає кількість дітей, народжених від матерів, хворих на наркоманію. Нар котики, як і деякі інші лікарські препарати, викликають біохімічні, імунологічні й ен докринні порушення, що призводять до певних аномалій розвитку, різноманітних уроджених порушень, захворювань, зниження пристосувальних реакцій. Новоутво рений організм проходить складний розвиток в організмі матері — від стадії клітин до високоорганізованого організму. На кожному етапі йому потрібні особливі умови існування. Якщо дитина отримує від мами нікотин, алкоголь та інші психоактивні ре човини замість вітамінів і поживних речовин, у неї порушується формування органів, виникають патології, що спричиняють хвороби в дитинстві й проблеми із здоров’ям у дорослому житті. Тому майбутні батьки повинні думати не тільки про своє здоров’я, а й про здоров’я свого малюка.

141

Розділ

Доведіть, що ви знаєте 1. Що таке психоактивні речовини? 2. Як психоактивні речовини впливають на репродуктивне здоров’я? 3. Які причини та профілактика вроджених порушень?

Домашнє завдання Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, подану інформацію та дізнайтеся про їхнє ставлення до цих медичних закладів. Мережа «Клініки, дружні до молоді» — це державні медичні заклади, створені спеціально для підлітків і молоді, у яких надають медико-соціальну та пси хологічну допомогу на основі дружнього підходу, на принципах доступності, добровільності, доброзичливості, конфіденційності й неосудливого ставлен ня. Підлітки можуть звертатися до клініки самостійно й безкоштовно. Прийом ведуть підлітковий терапевт, акушер-гінеколог, дерматовенеролог, уролог, психолог та інші фахівці. Мережа «Клініки, дружні до молоді» постійно розши рюється й налічує майже 150 закладів, що розташовані в обласних центрах і великих містах України. Дізнатися більше про роботу та послуги мережі «Клініки, дружні до молоді» можна на сайті www.kdm-ldd.org.ua.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Підготуйте повідомлення про епідемію ВІЛ/СНІДу у світі.

віл/снід: проблема людини та проблема людства

§ 24. Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу: загроза людині. Умови та шляхи інфікування ВІЛ. Формула індивідуального захисту На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • шляхи інфікування ВІЛ; • три стадії перебігу ВІЛ-інфекції; • формулу індивідуального захисту.

Пригадайте! У чому полягає небезпека ВІЛ-інфікування? Чи всі люди однаково ризикують захворіти на ВІЛ/СНІД?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Людина повинна знати, як допомогти собі під час хво роби, пам’ятаючи, що здоров’я є її найбільшим багатством»? (Гіппократ, давньогрецький лікар.)

142

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу: загроза людині. Ще в середині XX ст. ні хто б навіть не подумав, що колись з’явиться хвороба, здатна знищити імунітет людини. У 1981 р. у США були зареєстровані перші прояви таємничої хворо би, унаслідок якої вражався імунітет людини, тож вона ставала беззахисною перед будь-якою, навіть «безневинною» інфекцією. Ця хвороба дістала назву «синдром набутого імунодефіциту», скорочено — СНІД. У 1983 р. вчені від крили її збудника — вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Пригадайте, що таке вірус. Це особлива форма життя, якій для життєдіяльності необхідно проникнути в живу клітину. Отже, ВІЛ — це вірус, який розвивається та розмножується в організмі людини й призводить до по вної втрати його захисних механізмів і розвитку СНІДу (мал. 59). В організмі людини ВІЛ проникає в специфічні імунні клітини, які містяться в крові (Т4-лімфоцити — тип Мал. 59. Вірус білих кров’яних тіл, які «вмикають» імунну систему для імунодефіциту боротьби із захворюваннями). СНІД — це глибоке уражен людини ня імунної системи та її недостатність, спричинена ВІЛ. Останнім часом учені відкрили й інші чинники, що пригнічують імунітет людини. Це, наприклад, вірус герпесу та радіоактивні речовини. Тому стан лю дини, хворої на СНІД, який спричинив ВІЛ, називатимемо ВІЛ/СНІД. Після того як учені відкрили ВІЛ, вони почали шукати засоби боротьби з ним. Як ви значають, заражена людина ВІЛ чи ні? Для цього досліджують кров людини. Адже саме в крові утворюються антитіла, які прагнуть подолати «чужинця». Наявність антитіл до ВІЛ у крові людини свідчить про те, що в її організм по трапила інфекція. (Про тестування на ВІЛ-інфекцію йтиметься далі.) Три стадії перебігу ВІЛ-інфекції. Перша стадія починається з потрап ляння ВІЛ в організм людини. За 1–2 доби в організмі інфікованої люди ни утворюється до 1 млрд вірусних частинок. Після інкубаційного періоду (пригадайте вивчене з курсу біології), який при ВІЛ-інфекції становить 2–6 тижнів, у більшості ВІЛ-інфікованих упродовж багатьох років (від 5 до 10, а іноді до 20 років) не виявляється жодних симптомів захворювання. У деяких ВІЛ-інфікованих розвиваються клінічні симптоми гострої вірусної інфекції: висока температура, біль у горлі, слабкість, висипання, збільшення завуш них, шийних, підключичних, підпахових лімфатичних вузлів та інші симп томи. Поступово всі симптоми згасають, і ВІЛ-інфекція набуває безсимп томного перебігу. У цей період ВІЛ-інфіковані почуваються добре, ведуть звичайний спосіб життя, проте впродовж усього часу безсимптомного пере бігу вірус розмножується в організмі людини. Збільшення лімфовузлів іноді виявляють випадково при медичному огля ді. Здебільшого вони не турбують ВІЛ-інфіковану людину. Лімфовузли не бо лючі, м’які, не пов’язані з навколишньою клітковиною, колір шкіри над ними незмінний. У подальшому вони можуть зменшуватися за розміром і ставати щільнішими (твердими), проте не болять. У деяких ВІЛ-інфікованих збіль шення лімфатичних вузлів супроводжується високою температурою (39 °С і вище), ознобом, посиленим потовиділенням.

143

Розділ

Запам’ятайте! Період від моменту зараження ВІЛ до виявлення в крові антитіл до нього нази вають періодом «вікна», тобто в цей період вірус у крові не виявляється, але людина вже може інфікувати інших.

На другій стадії захворювання прогресує, ВІЛ-інфікований може швид ко втрачати масу тіла. Рівновага між імунною відповіддю організму й дією вірусу порушена, кількість клітин-захисників (Т4-клітин) зменшується. Спо стерігається ураження слизових оболонок і шкіри бактеріями, герпес-вірусами, грибками: людина хворіє на бактеріальні інфекції верхніх дихальних шляхів, захворювання шкіри, стоматити, грибкові ураження нігтів. Тривалість процесу руйнування імунної системи залежить від багатьох чинників. Зокрема, в ослаб леному організмі, у якому вже є інша інфекція, наприклад туберкульоз, ВІЛ прогресує набагато швидше. На активізацію ВІЛ-інфекції впливають також спосіб і рівень життя, повноцінність харчування людини. Варто пам’ятати про те, що головним чинником пригнічення імунітету людини є стрес. Саме тому для ВІЛ-позитивної людини дуже важливо відчувати любов і турботу близько го оточення й підтримку суспільства. Третя стадія характеризується поступовим зменшенням кількості Т4лімфоцитів, що призводить до розвитку бактеріальних, вірусних, грибкових уражень, значної втрати маси тіла, лихоманки. Проміжок часу між інфікуван ням і захворюванням у кожної людини різний (у середньому — 3–7 років). Що відбувається далі? Організм людини втрачає здатність боротися з різними інфекціями. Унаслідок цього людина помирає не від СНІДу, а від тих інфек цій, яким не може протистояти.

Запам’ятайте! ВІЛ — вірус імунодефіциту людини. ВІЛ-інфекція — це довготривале інфекційне захворювання, яке розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини й характеризується про гресуючим ураженням імунної системи людини, зокрема вторинними інфекці ями, пухлинами й іншими патологічними проявами. СНІД — синдром набутого імунного дефіциту. Це остання стадія ВІЛ-інфекції, яка проявляється різними важкими захворюваннями, опортуністичними інфек ціями, пухлинами, що розвиваються на тлі порушень імунної системи.

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Неправильна поведінка людей є частою причиною їх ніх захворювань, аніж зовнішні дії чи слабкість природи людини»? (М. Амосов, український хірург-кардіолог).

Як можна інфікуватися ВІЛ. Учені встановили три основних шляхи, якими вірус може потрапити в організм здорової людини (мал. 60): • через кров — ідеться про використання нестерильних інструментів і матеріалів під час медичних маніпуляцій (наприклад, спільне використання шприців, голок та інших інструментів для ін’єкцій; переливання неперевіре

144

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Мал. 60. Шляхи інфікування ВІЛ: а — через кров; б — під час статевого акту; в — від інфікованої матері до дитини

ної крові, пересадка донорських органів від ВІЛ-інфікованої людини, вико ристання нестерильних інструментів для татуювання та пірсингу; уживання чужого приладдя для гоління, манікюрних ножиць, зубних щіток із залишка ми свіжої крові); • під час статевого контакту — без використання якісного презерватива; • від інфікованої матері до дитини — внутрішньоутробно через плаценту від ВІЛ-інфікованої матері, під час пологів — при контакті плода з інфікова ною кров’ю матері або при заковтуванні плодом материнської крові чи інших рідин, інфікування дитини під час вигодовування грудьми або грудним моло ком ВІЛ-інфікованої матері. ВІЛ проникає в організм здорової людини тільки з біологічними рідина ми інфікованої людини. До біологічних рідин, які можуть містити достатню для інфікування концентрацію ВІЛ, належать сперма, кров, виділення з піхви чи менструальна кров, грудне молоко. Натомість у такі біологічні рідини, як сли на, піт, сльози, сеча, а також фекалії, вірус може потрапити лише в незначній кількості, не достатній для інфікування. Щоб спричинити зараження, біологіч ні речовини інфікованої людини мають потрапити в кров здорової людини або на травмовану слизову оболонку. ВІЛ не проникає через неушкоджену шкіру та здорові слизові оболонки людини. Як не можна інфікуватися ВІЛ. Не передається ВІЛ через побутові кон такти: • у разі перебування в одному приміщенні; • під час поїздки в громад ському транспорті; • від рукостискання та обіймів; • через піт або сльози; • від чхання та кашлю; • у разі використання спільного посуду чи білизни для спання; • спільної ванни й унітазу; • під час спільних занять спортом; • під час поцілунку через слину. ВІЛ також не передається через контакти з тваринами й укуси комах.

Я вважаю так. А ти? Обговоріть у парах подані твердження. Проведіть гру «правильно–неправильно». • Шкіра — нездоланний бар’єр для ВІЛ. • Такі комахи, як комарі, не переносять ВІЛ. • Можна обійматися, цілуватися з ВІЛ-позитивною людиною. • Можна носити одяг ВІЛ-позитивної людини. • Можна користуватися одним туалетом і душем із ВІЛ-позитивною людиною. • ВІЛ відсутній у крові людини.

145

Розділ

• Можна користуватися зубною щіткою та гребінцем, якими користувалася ВІЛ-позитивна людина. • ВІЛ не можна вдихнути. • ВІЛ відсутній у сльозах, поті, слині. • Можна користуватися білизною ВІЛ-позитивної людини. • Неможливо інфікуватися, доторкнувшись до ВІЛ-позитивної людини.

Уникнути інфікування допоможуть такі методи захисту від ВІЛ: • використовувати латексні рукавички за будь-якого контакту з кров’ю; • утримуватися від сексуальних контактів до шлюбу; • відмовитися від уживання наркотиків; • здійснювати будь-які медичні маніпуляції одноразовими інстру ментами; • будь-які статеві контакти мають бути захищеними; • користуватися індивідуальним приладдям для манікюру та гоління; • здійснювати будь-які маніпуляції, що порушують цілісність слизової оболонки, тільки за допомогою разових або стерильних інструментів; • правильно використовувати під час статевого контакту якісний пре зерватив. Однак презерватив не захищає на 100 %. Подумайте, чи варто ри зикувати!

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи відповідно до ризиків інфікування ВІЛ з умовними назва ми «Високий», «Низький», «Ризик відсутній». Розгляньте подані ситуації та об ґрунтуйте, чому саме ця ситуація становить (або не становить) певний ризик. Обідати в одній їдальні; користуватися душовою кабінкою, ванною; лікувати зуби в стоматолога; користуватися спільними лезами для гоління; вступати в захищені (з презервативом) статеві стосунки; обійматися, цілуватися, відвіду вати лазню; користуватися туалетом; перев’язувати рану без латексних рука вичок; читати один підручник; користуватися спільними голками для ін’єкцій; користуватися спільними інструментами для татуювання та пірсингу; уступа ти в незахищені статеві стосунки; зупиняти кровотечу в латексних рукавичках; проколювати вуха стерильними (не спільними) голками, нестерильними голками.

Гордість України Ілля Мечников (1845–1916) — народився на Харків щині, навчався в Харкові в гімназії та університеті. У 25 років став професором зоології та порівняльної анатомії Одеського університету. У 1887 р. переїхав на запрошення Л. Пастера до Парижа, став керівником лабораторії та заступником директора Інституту Пас тера (1905–1916). Відкрив явище фагоцитозу (1882), розробив фагоцитарну теорію імунітету (1883) і заклав основи імунології. Удостоєний Нобелівської премії ра зом з П. Ерліхом (1908) за працю «Імунітет при зараз них хворобах».

146

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Кроки до успіху Треба пам’ятати, що нині проблема запобігання поширенню ВІЛ-інфекції за лежить від кожного/кожної з нас. «Треба бути достойним себе» — стверджує східна мудрість. Здоровий спосіб життя, критичне ставлення до себе й оточення, утриман ня від сексу до шлюбу, добросовісне виконання своїх обов’язків тими, чия трудова діяльність пов’язана з ризиком передавання інфекції (медики, перукарі й інші), до поможуть створити надійний захист від хвороби. А в поведінці людини мають пере важати здоровий глузд і сумління. Зважаючи на те, що шляхи інфікування ВІЛ є обмеженими, профілактика ВІЛ дуже проста й доступна кожній людині. Передусім це: • безпечний секс — ідеться про такі статеві стосунки, під час яких в організм не може потрапити чужа біологічна рідина (кров, сперма, вагінальні виді лення); • стерильні медичні інструменти — якщо ви потрапили в медичну установу чи косметичний салон, насамперед розпитайте, які процедури вам при значать. Ви маєте право вимагати дотримання правил гігієни, зокрема ви користання разових чи стерильних інструментів. Так само варто поводити ся в манікюрних і педикюрних кабінетах, салонах із пірсингу й нанесення татуювань.

Доведіть, що ви знаєте 1. Як убезпечити себе від ВІЛ-інфікування? 2. Які три стадії перебігу ВІЛ-інфекції вам відомі? 3. Назвіть методи захисту від ВІЛ.

Домашнє завдання Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, матеріали рубрики «Працюємо разом». Поцікавтеся, як би вони виконали це завдання.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Знайдіть в інформаційних джерелах повідомлення про людей, які живуть із ВІЛ, і випадки порушення їхніх загальних прав і свобод.

§ 25. Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу: загроза людству. Законодавство України у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу На цьому уроці ви дізнаєтеся про: • шляхи інфікування ВІЛ, гепатитами В і С; • основні положення законодавства України у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу; • принципи тестування на ВІЛ-інфекцію, гепатити В і С.

147

Розділ

Пригадайте! Чи потрібна людині, яка живе з ВІЛ, підтримка держави?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте народну мудрість: «Той здоров’я не цінує, хто хворим не був»?

Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу: загроза людству. Уперше Всесвітній день боротьби зі СНІДом було відзначено в 1988 р. за ініціативи Всесвітньої орга нізації охорони здоров’я. За цей час поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу набуло характеру пандемії, що охопила населення практично всіх країн і, за визна ченням Генеральної Асамблеї ООН, стала глобальною кризою людства. Нині ВІЛ/СНІД є новою формою надзвичайної ситуації в планетарному масштабі, безпрецедентною загрозою людському розвитку. Епідемія ВІЛ-інфекції — унікальне в історії людства явище за швидкістю поширення, масштабами та глибиною наслідків. За даними ВООЗ, від СНІДу у світі померло понад 20 млн людей, а з ВІЛ живе майже 40 млн осіб. Хвороба прогресує, руйнуючи життя людей, завдаючи шкоди суспільству. Відповідно до останніх оцінок Об’єднаної програми ООН із ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС), показник поширеності ВІЛ значно коливається в різних кра їнах. Кожного дня у світі інфікується 15–16 тис. осіб, переважно молодого віку. У глобальному масштабі ВІЛ/СНІД займає четверте місце серед при чин смертності, насамперед молоді. Зусилля вчених спрямовані на винайдення ефективних методів подолан ня ВІЛ/СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ передчасно. Основні положення законодавства України щодо ВІЛ/СНІДу. Консти туція України визнає життя та здоров’я людини найвищими соціальними цінностями. Відповідно до Основного Закону, кожна людина має невід’ємне право на життя, кожний має право захищати своє життя та здоров’я, життя та здоров’я інших людей від протиправних посягань. Крім статей Конституції України, у яких прописана відповідальність держави перед людиною, діє За кон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», який ви значає порядок правового регулювання питань, пов’язаних із поширенням цього захворювання, відповідно до норм міжнародного права й рекомендацій ВООЗ.

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи та розгляньте ситуації, у яких люди не дотримуються ви конання статей Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення». Змоделюйте наслідки, які можуть спричинити порушення кожної із цих статей Закону, і дай те відповідь на запитання: «Яку відповідальність можуть понести порушники цього Закону?» (Ознайомтеся зі статтями Закону в додатку 11, с. 191–192).

148

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Ситуація 1. Мешканці будинку дізналися від працівника медичного закладу про те, що їхній сусід ВІЛ-позитивний. Ситуація 2. ВІЛ-позитивна жінка, яка знала про свій статус, не повідомила про це малознайомому чоловікові, а вступила з ним у незахищені статеві стосунки. Ситуація 3. У дружини ВІЛ-позитивного чоловіка почалися перейми, а акушер ка медамбулаторії відмовилася приймати пологи. Ситуація 4. Батьки дізналися від учителів школи, що в їхньому класі навчаєть ся ВІЛ-позитивна дитина. Ситуація 5. ВІЛ-позитивний хлопець, дізнавшись про свій статус, почав вступа ти в незахищені статеві стосунки з багатьма дівчатами, щоб свідомо інфікувати їх ВІЛ.

Що таке вірусні гепатити В і С. Вірусний гепатит В — інфекційна хворо ба, яку спричиняє вірус гепатиту В. Хвороба проявляється як гостра або хро нічна інфекція. Хронічна форма інфекції — найпоширеніший варіант перебігу гепатиту В. Гострий гепатит В часто — у 85–90 % випадків — завершується ви дужанням. У 10 % людей, що хворіють на гострий гепатит, інфекція набуває хронічного характеру. Як можна заразитися гепатитом В? Інфікування може відбутися через кров, навіть через надзвичайно малу дозу, а також статевим шляхом, при ін’єкціях нестерильними шприцами споживачів ін’єкційних наркотиків, від матері — плоду. Вірус поширюється двома шляхами: природним і штучним. До штучного належить парентеральне зараження під час медичних маніпуляцій. Особливо небезпечним є переливання крові та її препаратів. До природного поширення інфекції належать статевий шлях (80 %), інфікування та зараження дітей під час пологів. Вакцинація вірусного гепатиту В уведена в календар щеплень ді тей (грудного віку) у більшості країн світу, зокрема в Україні, яку проводять у пологових будинках. Вірусний гепатит С — інфекційне захворювання, що не має специфічних симптомів. Його називають «ласкавим убивцею», бо він довго не проявляєть ся взагалі або маскується під інші захворювання. Кількість інфікованих вірусом, за оцінками ВООЗ, становить майже 3 % населення земної кулі. Більшість із них є прихованими носіями. Основний шлях інфікування — парентеральний, тобто переважно через кров. Хоча можливе зараження й через інші біологічні рідини — сперму, вагі нальний секрет, слину, сечу (в останніх двох випадках — дуже рідко). У 85 % хворих на гострий гепатит С розвивається хронічна інфекція, за якої вірус розмножується в організмі протягом десятків років. Вакцини про ти гепатиту С не існує. Для гепатиту С характерні: • порушення нормальної діяльності шлунка; • жовтяниця (буває не в усіх випадках); • помірне збільшення й ущільнення печінки та селезінки; • порушення функцій печінки, що визначаються лабораторними мето дами.

149

Розділ

Як «працює» вірус гепатиту С в організмі людини? Проникаючи в печін ку, вірус потрапляє в її клітини й починає розмножуватися. Унаслідок цього дедалі більша кількість клітин заміщується фіброзною тканиною. Симптоми захворювання не проявляються доти, поки не настане таке ушкодження пе чінки, при якому порушуються її функції. Цей період може тривати від 10 до 30 років залежно від швидкості прогресування хвороби. Точно передбачити швидкість розвитку захворювання в конкретної людини неможливо.

Висловлюємо свою думку Спростуйте або доведіть правильність думки про те (на основі щойно вивченої інформації), що методи захисту від вірусних гепатитів В і С мають бути такими, як і від ВІЛ-інфекції (див. § 24).

Мал. 61. У таких закладах можна пройти анонімне тестування на ВІЛ-інфекцію/ СНІД

Тестування на ВІЛ-інфекцію, гепатити В і С. Пройти тест на ВІЛ-інфекцію, гепатити В і С нескладно. Здати кров можна в багатьох лі кувальних установах. Насамперед необхідно звернутися до сімейного лікаря або лікаря-ін фекціоніста, який обов’язково проведе з вами дотестову консультацію: визначиться зі ступе нем ризику зараження інфекціями, розповість про шляхи передання та профілактику ВІЛінфекції, гепатитів В і С. Здавати кров можна анонімно, повідомивши тільки дату народжен ня. Перед тим як здавати кров, необхідно під писати «Інформовану згоду на проходження тесту на ВІЛ-інфекцію або гепатити В і С». Аналіз на ВІЛ або гепатити В і С можна зроби ти за допомогою експрес-тестів (кров із пальця, результат через 15 хв) або здати кров із вени (результат через 2–4 дні). Після проходження тесту потрібно обов’язково забрати результати й пройти післятестове консультування в ліка ря в призначений час. Звернутися за тестуванням на ВІЛ-інфекцію можна й до кабінетів довіри (мал. 61).

Запам’ятайте! Громадяни України, іноземці й особи без громадянства, які постійно прожи вають або на законних підставах тимчасово перебувають на території України, мають право на медичний огляд із метою виявлення зараження ВІЛ-інфекцією. Такий медичний огляд проводиться добровільно. Добровільне тестування, згідно із Законом України «Про запобігання захво рюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) і соціальний захист насе лення», є безкоштовним, конфіденційним, а за бажанням особи — анонімним.

150

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Відомості про результати тестування, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції, гепатитів В і С в особи, яка пройшла медичний огляд, є конфіденційними й становлять лікарську таємницю. Передавати таку інформацію дозволено тіль ки особі, якої вона стосується, а у випадках, передбачених законами України, також законним представникам цієї особи, закладам охорони здоров’я, органам прокуратури, слідства, дізнання та суду. Тестування без згоди пацієнта, тобто втручання в організм людини без її згоди, заборонено законом.

Кроки до успіху Чи перекреслює діагноз ВІЛ-інфікування життя людини? На щастя, ні. Уче ні розробили ліки, які дають можливість звести концентрацію вірусу імунодефіци ту в організмі людини до безпечних показників. Завдяки цим лікам людина може прожити повноцінне довге життя, народити та виховати здорових дітей. Так, ВІЛінфікована мати може народити здорову дитину у 85 % випадків. Сучасна медицина здатна запобігти зараженню плода. Для цього, наприклад, інфікованій матері під час вагітності призначають спеціальні антиретровірусні ліки, а під час пологів роблять «сухий» кесарів розтин. Новонароджену дитину вигодовують штучними молочними сумішами. Гепатит С може призвести до розвитку хронічного гепатиту, що завершується цирозом печінки. (Пригадайте вивчене з курсу біології.) Лікування гепатиту С є од нією з найскладніших проблем сучасної медицини й, крім того, стосується важливих соціальних аспектів, оскільки воно тривале та дороге. Вас, мабуть, вразили дані про тенденції розвитку інфікування ВІЛ і гепати том С у світі. І дуже добре, коли ви весь час пам’ятатимете, що захистити себе від цих інфекцій нескладно, якщо дотримуватися таких правил: • уникати контакту з кров’ю людей без латексних рукавичок; • користуватися стерильними (індивідуальними) інструментами для медич них і косметичних маніпуляцій; • не брати до рук знайдені предмети, якими можна вколотися або порізатися; • відмовитися від статевого життя до шлюбу та зберігати взаємну вірність.

Доведіть, що ви знаєте 1. Як у нашій державі захищають права ВІЛ-інфікованих людей? 2. Яких правил потрібно дотримуватися, щоб запобігти інфікуванню гепати тами В і С? 3. Які умови проходження тесту на ВІЛ і гепатити В і С?

Домашнє завдання Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, як потрібно ставитися до ВІЛ-позитивних людей.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Підготуйте повідомлення про Послів доброї волі з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу ООН в Україні та їхній внесок у боротьбу із цією недугою.

151

Розділ

§ 26. Значення моральних цінностей для профілактики ВІЛ-інфікування та протидії дискримінації ВІЛ-позитивних людей На цьому уроці ви дізнаєтеся: • про значення моральних цінностей у протидії епідемії ВІЛ-інфекції/ СНІДу; • як надавати достовірну інформацію з проблеми ВІЛ-інфекції/СНІДу; • як протидіяти стигмі та дискримінації.

Пригадайте! Що таке моральні цінності?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Тисячі речей необхідні здоровому, і тільки одна хворо му —здоров’я»? (І. Вільде, українська письменниця).

Що таке стигма. Стигма (з грецьк. ярлик, тавро) — надзвичайно сильний соціальний ярлик, що змінює ставлення до інших людей і до себе, примушу ючи сприймати людину лише як носія певної якості. Дуже часто наявність стигми в суспільстві призводить до дискримінації.

Запам’ятайте! Дискримінація — це обмеження чи позбавлення людини прав через її націо нальність, колір шкіри, стать, релігійні переконання або стан здоров’я.

Життя з ВІЛ (за умови регулярного вживання спеціальних препаратів) практично нічим не відрізняється від життя без нього. Люди продовжують на вчатися, спілкуватися, працювати, робити звичні справи. Але часто ми дізна ємося про дискримінацію ВІЛ-позитивних людей. Чому так відбувається? Людині, яка хворіє на респіраторні інфекційні захворювання, кір, гепа тит А, ніхто не дорікає за це, на відміну від людей із ВІЛ-інфекцією. У будьякому суспільстві до людей, які чимось відрізняються від загалу, ставлення неодно значне. Більшість громадян стає на захист людей з особливими потребами, але є і такі, які вороже ставляться до них, аж до явно ви раженої агресії. Як протидіяти стигмі й дискримінації ВІЛ-позитивних людей. Що саме спри чиняє стигматизацію людей, які живуть із ВІЛ? Для формування стигми необхідне Мал. 62. Родина Ісаєвих підґрунтя, яким є некомпетентність і страх. із Маріуполя виховує 7 прийом Іноді людям бракує інформації, вони вда них ВІЛ-позитивних дітей ються до узагальнень і винаходять хибні

152

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

стереотипи. Якщо ці стереотипи пов’язані з якимось явищем, що викликає страх, то людям, які певним чином причетні до явища, приписують негативні риси, що підтримують існуючі страхи. Такі люди, мабуть, не замислюються над запитанням: «Що відчуває людина, у якої виявили ВІЛ-інфекцію?» Це нелегке запитання постає нині перед сотнями й сотнями тисяч людей, поро джуючи багато трагедій у людських долях. ВІЛ-позитивна людина розуміє, що вона може інфікувати рідних, друзів, знайомих. Але ВІЛ-позитивний чи хворий на СНІД — це насамперед людина, наділена такими самими почуття ми, бажаннями, надіями, як і здорова людина. Тому основна допомога поля гає в наданні їй психологічної підтримки (мал. 62). Зазвичай люди, дізнавшись, що вони ВІЛ-інфіковані, відчувають потребу поділитися з кимось своїми переживаннями, знайти розуміння та співчуття, не почуватися самотніми в боротьбі з хворобою.

Запам’ятайте! Будь-яка людина має ризик інфікуватися вірусом імунодефіциту. Адже ВІЛ/ СНІД не зважає на статеву належність, сексуальні вподобання, спосіб жит тя, соціальний статус чи расу. Усі рівні перед ризиком бути зараженими ВІЛінфекцією, і тільки від нас самих, від розуміння ризику, від нашої поведінки за лежить наше здоров’я.

Висловлюємо свою думку Уявіть, що ви стали свідком того, як принижують людину, що живе з ВІЛ. За хистіть її. Для цього пропонуємо ознаки, за якими найчастіше стигматизують. • Різницю між людьми вважають важливою. Ми всі різні, але ми не вважає мо значущими відмінності за кольором очей або кольором волосся. Однак коли йдеться про ВІЛ, то відмінності стають важливими: людей ділять на ВІЛ-позитивних і ВІЛ-негативних, і ця відмінність одразу привертає увагу. Хіба він може навчатись у нашому класі, адже він ВІЛ-інфікований?! • Людям, що відрізняються від інших, приписують негативні якості. Ми мо жемо ставитися до людей стереотипно й при цьому позитивно, наприклад, вважати, що жінки більш добрі та дбайливі, ніж чоловіки. Якщо ж ідеться про стигму, то ставлення змінюється на негативне. (Наприклад, люди з ВІЛ хочуть заразити інших; ВІЛ-позитивні винні в передаванні вірусу; я не хочу спілкуватися із сусідськими дітьми, бо в них батько ВІЛ-інфікований, а ВІЛінфіковані всі озлоблені й хочуть заразити інших.) • Люди діляться на нас і них. Коли ми когось стигматизуємо, то мислимо категоріями «ми» та «вони». Це дає змогу людям немовби «усуватися» від тих, у кого є небажана якість (вони самі винні в тому, що інфікувалися ВІЛ!).

Значення моральних цінностей для профілактики ВІЛ-інфікування. Пригадаймо з курсу 8 класу про взаємозалежність моральних засад і здоров’я. У повсякденному житті духовно розвинену людину називають культурною, високоморальною. Що ж таке моральність?

153

Розділ

Моральність — це одна з форм суспільної свідомості, що відображає ці лісну систему поглядів на сутність людини й усього суспільства. Кожне суспільство має певну систему моральних цінностей — принципів, норм і правил поведінки, дотримання яких необхідне для його існування та функціонування. Моральна свідомість виробила й спеціальні поняття, за до помогою яких виправдовують або засуджують вчинки, поведінку людини: добро та зло, справедливість і несправедливість, честь і гідність тощо.

Поміркуйте Висловте судження. • Чому одну поведінку суспільство схвалює, а іншу засуджує? • Чому поганий вчинок завдає страждань і негативно впливає на здоров’я, а добрий радує, додає життєвих сил та енергії?

Ви вже знаєте, що, на відміну від інших захворювань, ІПСШ і ВІЛ-інфекція здебільшого пов’язані з небезпечною поведінкою. Легковажність, нестриманість, безвідповідальність, небажання чи нездатність передбачити й урахувати на слідки своєї поведінки часто призводять до захворювання на ІПСШ та до ВІЛінфікування. За яких причин молоді люди починають статеві стосунки до шлюбу. Роз глянемо аргументи «за»: 1. Цікавість. Дуже часто молоді люди кажуть: «Це ж цікаво! У житті все треба спробувати!» 2. Аби бути як усі, бо це модно. 3. Щоб краще пізнати одне одного або відчути дорослість. 4. Фізіологічна потреба. Розглянемо аргументи «проти»: 1. ВІЛ/СНІД. 2. Гепатити В і С. 3. ІПСШ. 4. Незапланована вагітність. 5. Сексуальне використання. 6. Приниження.

Я вважаю так. А ти? Об’єднайтесь у пари та дайте відповіді на запитання. • Чи варто починати статеве життя із цікавості, щоб отримати ВІЛ/СНІД або гепатити В і С? • Чи варто робити це «як усі», боятися мати власну думку й заразитися ІПСШ? • Чи варто поспішати відчути себе дорослими, а потім вирішувати дійсно до рослі проблеми? • Чи варто дозволяти, щоб вас використовували для своїх потреб?

Пізнаємо себе Відпрацювання навичок поширення достовірної інформації про ВІЛ-інфекцію/СНІД у своєму середовищі Про ВІЛ люди зазвичай мало знають, тому дуже бояться цього захворю вання. ВІЛ став одним із найбільш стигматизованих захворювань за всю історію людства. Це призвело до виникнення різних міфів, які побутують у суспільстві та впливають на ставлення до людей з ВІЛ. Об’єднайтесь у групи з умовними назвами «Лікарі», «Учителі», «Батьки», «Масмедіа», «Учні» і дослідіть достовірність інформації про ВІЛ-інфекцію/ СНІД. Аргументовано спростуйте недостовірну інформацію та поширте її у своєму оточенні, провівши рольову гру. • А ви чули про ВІЛ? Яка це страшна хвороба!

154

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

• А ви чули про СНІД? Це ж «чума XXI століття»! • Хіба ви не знаєте, що люди з ВІЛ приречені? • Вони однозначно — усі жертви СНІДу. • Оці всі самі винні. • ВІЛ буває тільки в групі ризику.

Кроки до успіху Ми часто дивимося на людей крізь призму стереотипів. Людям, яких об’єднує тільки одне — наявність вірусу в крові — приписують негативні риси, переносячи ці якості з окремих представників спільноти на всіх її членів. Для розвитку стигми необ хідне підґрунття: незнання та страх. Ми повинні пам’ятати про те, що серед нас жи вуть ВІЛ-позитивні люди. Є поміж них і діти (ви вже знаєте, що вони мають такі самі права, як і ви). Їм ніхто не має права дорікати, що вони ВІЛ-позитивні. Навпаки, ви повинні допомогти їм, виявивши розуміння та співчуття. Кожний із нас хоча б раз у житті потрапляв у важкі ситуації або мав проблеми, які було важко вирішити. Поради друзів, підтримка завжди допомагають знайти вихід, повірити у власні сили й мож ливість змінити ситуацію. «Я знаю напевно тільки одне: якби люди сильніше любили одне одного, наше життя стало б значно кращим», — так говорила мати Тереза. При слухайтеся до її слів.

Доведіть, що ви знаєте 1. Як протидіяти стигмі й дискримінації ВІЛ-позитивних людей? 2. Як пов’язані порушення моральних засад поведінки людини з поширенням ВІЛ/СНІДу в Україні? ‘ 3. Яке значення мають моральні цінності для профілактики ВІЛ-інфікування?

Домашнє завдання Виконайте тест із рубрики «Удосконалюємо себе» та обговоріть його результа ти з батьками й близькими людьми.

Удосконалюємо себе Запропоновану методику використовують для дослідження співпереживання, тобто вміння поставити себе на місце іншої людини, і здатності до емоційної чуйнос ті щодо переживань інших людей. Співпереживання сприяє збалансованості між особистісних стосунків. Воно робить поведінку людини соціально зумовленою. Виявлення схильності до емпатії (за методикою І. Юсупова) Інструкція. Для встановлення рівня співчуття необхідно відповісти на кожне з 36-ти тверджень (на бланку відповіді або в зошиті), щодо яких можливі п’ять варіантів відповідей. Кожна відповідь кодується балами: «не знаю» — 0; «ні, ніколи» — 1; «іно ді» — 2; «часто» — 3; «майже завжди» — 4; «так, завжди» — 5. 1. Мені більше подобаються книжки про подорожі, ніж із серії «Життя знамени тих людей». 2. Підлітків дратує надмірна турбота батьків. 3. Мені подобається міркувати про причини успіхів і невдач інших людей. 4. Серед усіх музичних передач надаю перевагу передачам про сучасну музику.

155

Розділ

5. Надмірну дратівливість і несправедливі докори хворого треба терпіти, навіть якщо вони тривають роками. 6. Хворій людині можна допомогти навіть словом. 7. Стороннім людям не треба втручатися в конфлікт між двома особами. 8. Люди похилого віку дуже вразливі без причин. 9. Коли в дитинстві слухав (слухала) сумну історію, на мої очі наверталися сльози. 10. Роздратованість моїх батьків впливає на мій настрій. 11. Я не звертаю уваги на критику щодо мене. 12. Мені більше подобається розглядати портрети, ніж картини з пейзажами. 13. Я завжди прощаю все батькам, навіть якщо вони, на мою думку, були не праві. 14. Якщо кінь погано тягне, його потрібно шмагати батогом. 15. Коли я читаю про драматичні події в житті людей, то відчуваю, немов це від бувається зі мною. 16. Батьки до своїх дітей справедливі. 17. Я завжди втручаюся у сварку підлітків і дорослих. 18. Я не звертаю уваги на поганий настрій моїх батьків. 19. Я довго спостерігаю за поведінкою тварин, відкладаючи інші справи. 20. Фільми й книжки можуть викликати сльози тільки в несерйозних людей. 21. Мені подобається спостерігати за виразом облич і поведінкою незнайомих людей. 22. У дитинстві я приводив (приводила) додому кішок і собак. 23. Усі люди необґрунтовано озлоблені. 24. Дивлячись на сторонню людину, мені хочеться вгадати, як складеться її життя. 25. У дитинстві молодші за віком ходили за мною по п’ятах. 26. Побачивши покалічену тварину, я намагаюся їй чимось допомогти. 27. Людині стане легше, якщо уважно вислухати її скарги. 28. Побачивши вуличну подію, я намагаюся не ставати свідком. 29. Молодшим подобається, коли я пропоную їм свою ідею, справу або розвагу. 30. Люди перебільшують здатність тварин відчувати настрій своїх хазяїв. 31. Зі скрутної конфліктної ситуації людина має знайти вихід самостійно. 32. Якщо дитина плаче, на те є причини. 33. Молодь повинна задовольняти будь-які прохання та дивацтва старших за віком. 34. Мені хотілося б розібратися, чому деякі мої однокласники іноді бувають за мислені. 35. Безпритульних тварин треба ловити та знищувати. 36. Якщо мої друзі починають обговорювати зі мною свої особисті проблеми, я намагаюся змінити тему розмови. Опрацювання даних. Перш ніж підрахувати отримані результати, перевірте ступінь вашої відвертості. Чи не відповіли ви «не знаю» на деякі з тверджень під номе рами 3, 9, 11, 13, 28, 36, а також чи не позначили пункти 11, 13, 15, 27 відповідями «так, завжди»? Якщо це так, то ви не побажали бути відвертими перед собою, а в деяких ви падках прагнули здаватися кращими, ніж є. Результатам тестування можна довіряти, якщо на всі перелічені твердження ви дали не більше трьох нещирих відповідей, якщо чотири — варто сумніватися в їхній вірогідності, а якщо п’ять — можете вважати, що роботу виконали дарма. Тепер підсумуйте всі бали, отримані за пункти 2, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 19, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 29 і 32. Порівняйте результат зі шкалою розвиненості співчут ливості. Якщо ви набрали від 82 до 90 балів, у вас болісно розвинене співпереживан ня. У спілкуванні, як барометр, тонко реагуєте на настрій співрозмовника, який ще

156

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

не встиг сказати ані слова. Вам важко від того, що інші використовують вас як гро мовідвід, звалюють на вас свій емоційний стан. Погано почуваєтеся в присутності «важких» людей. Дорослі й діти охоче довіряють вам свої таємниці та звертаються за порадою. Нерідко відчуваєте провину, побоюючись завдати людям клопоту; не тільки словом, а й навіть поглядом боїтеся їх зачепити. Водночас самі дуже враз ливі. Можете страждати, побачивши скалічену тварину. Ви потребуєте емоційної підтримки людей. Від 63 до 81 бала — ви чутливі до потреб і проблем інших людей, велико душні, схильні багато що їм прощати. Зі справжнім інтересом ставитеся до лю дей. Ви емоційно чуйні, товариські, швидко встановлюєте контакти з оточенням і знаходите спільну мову. Люди цінують вашу щиросердність. Ви намагаєтеся не допускати конфліктів і знаходити компромісні рішення. Добре переносите кри тику щодо себе. В оцінці подій більше довіряєте своїм почуттям. Волієте працю вати з людьми, ніж самостійно. Від 37 до 62 балів — оточення не може назвати вас «товстошкірим» («товстош кірою»), але водночас ви не належите до особливо чутливих осіб. У міжособистісних стосунках судити про інших більше схильні за їхніми вчинками, ніж довіряти своїм особистим враженням. У спілкуванні уважні, намагаєтеся зрозуміти більше, ніж сказано словами, але при зайвому виявленні почуттів співрозмовника втрачаєте терпіння. Волієте делікатно не висловлювати свою точку зору, не будучи впевненим (упевненою), що її сприймуть. Читаючи художні твори й переглядаючи фільми, частіше стежите за дією, ніж за переживаннями героїв. У вас немає розкутості почуттів, і це заважає вашому повноцінному сприйняттю людей. Від 12 до 36 балів — вам важко встановлювати контакти з людьми, незатишно почуваєтеся у великій компанії. Емоційні прояви у вчинках людей, які вас оточують, ча сом здаються вам незрозумілими й позбавленими змісту. Надаєте перевагу заняттям конкретною справою, а не роботі з людьми. Імовірно, у вас мало друзів, а тих, хто є, цінуєте більше за ділові якості та ясний розум, ніж за чуйність. Люди платять вам тим самим.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Знайдіть цікаву інформацію та підготуйте повідомлення на тему «Безпека як потреба людини».

Тема 2. Сучасний комплекс проблем безпеки § 27. Безпека як потреба людини. Види та рівні загроз. Стратегія національної безпеки України. Сфери національної безпеки На цьому уроці ви дізнаєтеся: • про рівні та види загроз і заходи безпеки на індивідуальному, національ ному й глобальному рівнях; • про основні пріоритети та сфери національної безпеки України; • про роль безпеки в ієрархії потреб.

157

Розділ

Пригадайте! Які бувають потреби людини?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Небезпеці краще йти назустріч, ніж очікувати її на міс ці»? (Сократ, давньогрецький філософ.)

Безпека як потреба людини. Пригадайте, що найвищою потребою люди ни є духовний розвиток, який спонукає її дбати не тільки про безпеку свою та близьких, а й про безпеку наступних поколінь і всього живого на Зем лі. Потреба в безпеці належить до базових, першочергових потреб людини, коли існуванню суспільства, життю людини, її власності й благополуччю не загрожують ніякі деструктивні чинники. Потреба в безпеці має об’єктивний характер і реалізується як на індивідуальному, так і на колективному (групо вому) рівнях. Зазначимо, що, на відміну від багатьох інших потреб, потребу в безпеці неможливо повністю задовольнити, адже загрози безпеці існують постійно. Гарантування безпеки для будь-якого суспільства є життєво важливим інтересом. Задоволення таких інтересів здійснюють спеціалізовані органи та сили, що мають відповідні функції та засоби. Людина та її безпека. Найбільша цінність суспільства — людина, її життя та здоров’я. Проте з кожним роком кількість чинників, що негативно вплива ють на них, збільшується. Найчастіше їх породжує сама людина: її діяльність, небезпечна поведінка, науково-технічний прогрес. Як складова частина біо сфери, людина постійно взаємодіє з довкіллям, змінює його, пристосовуючи до власних потреб, і водночас безпосередньо залежить від нього. Кожий із нас для забезпечення життєдіяльності повинен дихати чистим повітрям, харчу ватися нешкідливими продуктами, жити в безпечних умовах. Що таке небез пека та безпека?

Запам’ятайте! Небезпека — це будь-яке явище, здатне заподіяти шкоду життєво важливим інтересам людини. Безпека — це стан певних умов життєдіяльності людини, за яких у її оточенні відсутні (або зведені до мінімуму) зовнішні чинники, що загрожують її життю та здоров’ю.

Чи можлива абсолютна безпека? Ні, будь-яка діяльність є потенційно не безпечною. Тому важливо вміти запобігати ризикам, які можуть призвести до того чи іншого виду небезпеки. Розрізняють поняття «національна безпека» і «громадська безпека». Так, у Законі України «Про основи національної безпеки України» національну безпеку визначено як захищеність життєво важливих інтересів людини й громадянина, суспільства й держави та забезпечення сталого розвитку

158

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

суспільства, своєчасного виявлення та нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам. Стратегія національної безпеки України. Сфери національної безпеки. Стратегія національної безпеки України — це система офіційно прийнятих сучасних поглядів держави на потреби, цінності, інтереси особи, суспільства й держави, загрози й небезпеки, а також напрями, засоби та способи їхнього забезпечення в умовах дії реальних чи потенційних загроз. Правову основу у сфері національної безпеки України становлять Консти туція та інші закони України, міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України, а також видані для виконання законів інші нормативно-правові акти. Об’єктами національної безпеки є: • людина й громадянин — їхні конституційні права та свободи; • суспільство — його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне й навколишнє при родне середовище та природні ресурси; • держава — її конституційний лад, суверенітет, територіальна ціліс ність і недоторканність. Види та рівні загроз. Залежно від конкретних потреб існують різні систе ми класифікації видів і рівнів загроз — за джерелом походження, локалізаці єю, наслідками, збитками, сферою прояву, структурою, характером впливу на людину тощо. За джерелом походження розрізняють загрози: природні, техногенні, ан тропогенні, екологічні, соціальні, біологічні. За характером дії на людину загрози поділяють на групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні. За локалізацією загрози бувають: пов’язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом. (Пригадайте вивчене з курсу географії.) За наслідками, що спричинили загрозу здоров’ю: утома, захворювання, травми, аварії, пожежі, летальні наслідки тощо. За нанесеними збитками: соціальні, технічні, екологічні, економічні. Сфери прояву загроз: побутова, спортивна, дорожньо-транспортна, ви робнича, військова тощо. Що таке громадська безпека. Громадська безпека — це стан захищенос ті суспільства, таких його цінностей, як життя та здоров’я людей, власності, довкілля, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій, від не безпечних посягань. Хто повинен гарантувати стан громадської безпеки? До кого людина може звернутися в разі потреби її забезпечення? Це органи державної влади (держа ва), органи місцевого самоврядування, недержавні об’єднання та формування тощо. Це також органи виконавчої влади, які здійснюють функції забезпечення громадської безпеки: прокуратура, Національна поліція України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, Служба безпеки України, Міністерство охорони здоров’я України (мал. 63, с. 160) тощо.

159

Розділ

Особиста безпека людини та право. Кон ституція України та національне законодав ство гарантують багато прав і свобод. Як за значено в Конституції України, ніхто не може бути обмежений у своїх правах на підставі раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного й соціа льного походження, майнового стану та за ін шими ознаками. Особиста безпека людини — це стан а захищеності її життєдіяльності від безпосе редніх загроз її життю, здоров’ю, тілесній не ушкодженості, а також особистій свободі. Фізичні й особистісні права, які необхідні для фізичного існування, розвитку та безпе ки людини, — це передусім невід’ємне право на життя (ст. 27 Конституції України). Так, в Україні скасовано смертну кару як міру по б карання навіть за найтяжчі злочини. Державна миролюбна політика, яка уне можливлює війни та конфлікти, ефективна боротьба зі злочинністю, відповідний рівень системи охорони здоров’я (запобігання дитя чій смертності, боротьба з онкозахворюван нями тощо) є гарантією особистісної безпеки людини. Конституція України (ст. 28) (мал. 64) закріплює право кожного на повагу до його в гідності та встановлює норму, за якою кату Мал. 63. Завдання національної вання та інші жорстокі, нелюдські або такі, поліції (а), військових (б), що принижують гідність, види поводження лікарів (в) — гарантувати і покарання є грубим порушенням прав лю громадську безпеку дини. Статтею 29 Конституції України передбачено право кожної людини на свободу й особисту недоторканність. Це право як одне з найважливіших прав людини передбачає презумпцію невинуватості, процесуальні права людини під час попереднього слідства, судочинства, у разі позбавлення волі; право на компенсацію, якщо людина стала жертвою незаконного затриман ня або арешту, а також на охорону здоров’я, медичну допомогу (ст. 49). Конституція України гарантує кожному недоторканність житла, таєм ницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 30). Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя (ст. 32). До права на особисту безпеку, крім традиційного складника — безпеки фізичної, також належить і право на психологічну безпеку. Конституція Укра

160

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

їни гарантує кожному право на свободу світогляду та віросповідання (ст. 35). Разом із тим в Україні заборо нено створення та діяльність тоталітарних релігійних організацій (пригадаймо: тоталітарна релігійна орга нізація — організація, діяльність якої спрямована на порушення прав і свобод громадян через використан ня заходів небезпечного психологічного впливу). Екологічна безпека людини. Екологічна безпека — це компонент національної безпеки, який забезпечує захищеність життєво важливих інтересів людини, су спільства, довкілля та держави від реальних або потен ційних загроз, що створюють антропогенні або природ Мал. 64. Конституція ні чинники стосовно навколишнього середовища. України забезпечує Об’єктами екологічної безпеки є природні ресурси права громадян та довкілля як матеріальна основа державного й су спільного розвитку. Нині через неухильне насичення природного середовища технікою лю дина дедалі більше прагне спілкуватися з природою — джерелом віднов лення її фізичних і духовних сил. Для відпочинку багато людей виїжджає з міст на природу — у ліси, на береги річок та озер. Чому ж деякі люди похижацькому ставляться до природи, руйнують її? Це відбувається тому, що таку моральну норму, як любов до природи, дехто розуміє як споживацьку. Моральна норма — бережливе ставлення до природи — повинна змінити тра диційне ставлення до неї як до невичерпного джерела ресурсів, які можна витрачати, не дбаючи про збереження. Важливо, щоб людина не ставила осо бисті інтереси над інтересами суспільства. Відповідно до статті 16 Конституції України, гарантування екологічної без пеки й підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження гено фонду українського народу є обов’язком держави. Тож першочерговими проблема ми екологічної безпеки є збереження гено фонду людства, виживання, забезпечення права на життя та сприятливе природне Мал. 65. Збережемо природу! середовище (мал. 65).

Я вважаю так. А ти? Об’єднайтесь у пари та дайте оцінку з погляду моралі таким думкам про розв’язання суперечностей між науково-технічним прогресом і завданням збереження природи. • Людина, якщо хоче зберегти природу, має хоча б зменшити свій вплив на неї.

161

Розділ

• Треба раціоналізувати природокористування — розробити замкнуті вироб ничі процеси, щоб відходи виробництва були використані повторно. • Людина повинна прагнути виправити те, що зруйнувала в природі, очисти ти те, що забруднила, і цього буде досить. • Проблема буде вирішена сама. Адже змінюється не тільки природа, а й людина. Вона пристосується до радіації, навчиться дихати забрудненим повітрям. • Якщо буде погана екологія на Землі, людина почне освоювати космічний простір та інші планети. • Технічно розвинене суспільство мимоволі згубно впливає на природу. Ушкоджена природа — плата за комфорт і технічний прогрес. У цьому ро зумінні діяльність людини ворожа природі.

Економічна та продовольча безпека людини. Економічна безпека люди ни передбачає гарантування доходів людини, достатніх для задоволення на явних потреб. Згідно з Конституцією України, до соціальних прав, від яких залежить економічна безпека людини, належать права на працю (ст. 43), со ціальний захист (ст. 46), житло (ст. 47), достатній життєвий рівень (ст. 48), а також на медичне страхування (ст. 49). Продовольча безпека — це такий рівень продовольчого забезпечення на селення, який гарантує соціально-політичну стабільність у суспільстві, ви живання та розвиток нації, особи, сім’ї, стійкий економічний розвиток. Продукти харчування відіграють важливу роль у життєдіяльності люди ни. Тому розвиток харчової промисловості та сільськогосподарська продук ція, що є основою харчування, набувають значення демографічного чинни ка, що є основним у забезпеченні природних потреб людини. Тож вивчення проблем продовольчої безпеки має значну актуальність. Нині у високорозвинених країнах населення надає перевагу екологічно чистим продуктам харчування. Однак для отримання високих урожаїв вироб ники застосовують засоби хімічного захисту сільськогосподарських рослин, мінеральні й органічні добрива, що за певних умов негативно позначається на якості продуктів харчування. З 28-ми пестицидів, які найчастіше використо вують, щонайменше 23 є канцерогенами, 30 % усіх інсектицидів також є кан церогенами. Щоб отримати високі прибутки, підприємці намагаються надати своїй продукції привабливого вигляду, своєрідного смаку тощо. Для цього зазвичай використовують небезпечні для людини синтетичні барвники, на повнювачі, харчові добавки, генетично модифіковані організми. Військова безпека. Військова безпека — це стан захищеності прав і сво бод громадян, базових інтересів і цінностей суспільства та суверенної держа ви від можливих зазіхань із застосуванням військової сили. Основною метою гарантування воєнної безпеки є усунення зовнішніх і внутрішніх загроз на ціональній безпеці держави у воєнній сфері та створення сприятливих умов для гарантованого захисту її національних інтересів. Особливість військової безпеки полягає в тому, що вона є частиною державної і водночас функціонує як самостійне явище. Військові аспекти мають усі інші види безпеки — соціа льна, економічна, екологічна, інформаційна тощо.

162

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Інформаційна безпека. Інформаційна безпека держави характеризу ється ступенем захищеності, отже, стійкістю основних сфер життєдіяльності (економіки, науки, техносфери, сфери управління, військової справи, сус пільної свідомості тощо) до небезпечних (дестабілізуючих, деструктивних, таких, які суперечать інтересам країни, тощо) інформаційних впливів, при чому як до впровадження, так і до вилучення інформації. Поняття «інфор маційна безпека» не обмежується безпекою технічних інформаційних систем чи безпекою інформації в цифровому або електронному вигляді, а стосується всіх аспектів захисту інформації незалежно від форми, у якій вона перебуває.

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи, обговоріть подані ситуації. Визначте, який вид безпеки людини було порушено в кожній із них. Змоделюйте її наслідки й алгоритм дій, який допоможе вам вирішити ситуацію. Ситуація 1. Компанію друзів під час прогулянки на вулиці затримали співробіт ники національної поліції. Не пояснивши підстав затримання, вони здійсню вали в невстановленій формі певні дослідчі дії (особистий огляд, упізнання тощо). Ситуація 2. Під час катання на каруселях дівчина отримала травму ноги вна слідок несправності замка на паску безпеки. Ситуація 3. Під час спорудження будинку був зруйнований каналізаційний ко лектор, унаслідок цього викиди потрапили в море. Ситуація 4. Родина вклала кошти в будівництво нового житла, проте внаслідок фінансової кризи в країні гроші знецінилися, а будівельна компанія збанкру тіла. Ситуація 5. Підприємство випускає кондитерські вироби, у складі яких міс тяться барвники, заборонені через небезпеку для здоров’я. На упакуванні їх не зазначено. Ситуація 6. Під час чергових виборів депутатів у місцеву раду керівник однієї з комерційних структур примушував своїх підлеглих віддати голос за конкрет ного кандидата в депутати, який був його родичем, погрожуючи звільненням.

Кроки до успіху Національна безпека — це стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства й держави. Пріоритетними національними інтересами України є створення громадянського суспільства, забезпечення прав і свобод лю дини, досягнення національної злагоди й стабільності, забезпечення державного суверенітету, налагодження відносин з усіма державами, інтегрування в європей ську та світову спільноту тощо. Індивідуальна безпека людини залежить від стану довкілля, її поведінки, рівня компетентності й особистих якостей. Про це також ітиметься в наступних параграфах.

Доведіть, що ви знаєте 1. Що таке громадська безпека? 2. Що таке особиста безпека? 3. Які існують види та рівні загроз?

163

Розділ

Домашнє завдання Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, вивчене на уроці. По радьтеся, як можна звести до мінімуму ті чинники, які можуть зашкодити осо бистій безпеці людини.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Знайдіть цікаву інформацію та підготуйте повідомлення на тему «Що таке гло бальні небезпеки?».

§ 28. Глобальні загрози, породжені діяльністю людини На цьому уроці ви дізнаєтеся: • про глобальні загрози, породжені діяльністю людини; • про необхідність контролювати розвиток людства.

Пригадайте! Що таке навколишнє середовище? Як людина може змінювати природу?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Природа — це вічне життя, становлення та рух. Приро да не визнає жартів, вона завжди правдива, завжди серйозна, завжди сувора; вона завжди права; помилки ж ідуть від людей. Природа — творець усіх твор ців»? (Й. В. ґете, німецький письменник.)

Про біосферу та ноосферу. Середовище існування живих організмів на Землі називають біосферою (сферою життя). Учені по-різному трактують це поняття, залежно від того, на що спрямований акцент під час дослідження еко логічних проблем. Однак основним, мабуть, є вчення про розуміння сутності навколишнього середовища, яке було сформульовано в праці В. Вернадсько го «Біосфера», опублікованій на початку ХХ ст. Учений сприймав Землю як єдиний живий організм, у якому зовсім різні, на перший погляд, процеси в трьох зовнішніх сферах Землі — літосфері, гідросфері й атмосфері (пригадайте курс географії) — тісно пов’язані між собою. Він одним із перших усвідомив величезний пе ретворювальний вплив живих організмів на всі три зовнішні оболонки Землі в планетар ному масштабі, тісну взаємодію та взаємо залежність усіх форм життя. Хоча термін «ноосфера» (з грецьк. сфера розуму) запро вадив французький філософ і природозна вець П. Теяр де Шарден, але розвинув його Мал. 66. Життя на Землі — В. Вернадський. Зміст його концепції та у руках людини

164

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

кий: впливати на природу, змінювати біосферу треба особливо раціонально, не жити сьогоднішнім днем, а думати про майбутні наслідки. Обов’язковою умовою діяльності людини, за В. Вернадським, як і раніше, має залишатися сприятливий стан біосфери, адже людина, як і інші живі істоти Землі, присто сована лише до тих природних умов, у яких вона народилась і живе. В іншому середовищі, якісно відмінному від цього, люди жити не можуть. Біосфера, що сформувалася еволюційно як складова частина космічної організації матерії та з якою нерозривно пов’язана людина, має бути збережена на благо людей. Саме в цьому полягає сенс ноосфери — не стихійне руйнівне втручання в природу, а науково обґрунтоване збереження на Землі умов для життя та щастя людей.

Гордість України Володимир Вернадський (1863–1945) — видатний укра їнський учений, народився в Петербурзі в сім’ї українського економіста, професора І. Вернадського. Він багато зробив для відродження України, її культури й на уки. Зокрема, був організатором і першим президентом Усе української академії наук, Національної книгозбірні України, Комісії з вивчення продуктивних сил України тощо. Усесвітню славу В. Вернадському принесли створені ним учення про біосферу та ноосферу.

Я вважаю так. А ти? Об’єднайтесь у пари та висловте судження щодо виконання поданих умов, необхідних для створення ноосфери, і чинників, які перешкоджають їхній реа лізації. В. Вернадський вважав, що ноосфера — це такий стан біосфери, у якому ма ють виявитися розум і спрямована ним праця людини як нова геологічна сила. Він визначив кілька загальних умов, які необхідні для створення ноосфери: • людство повинне об’єднатися в економічному й інформаційному просторі; • ноосфера — явище всепланетне, тому людство має прийти до цілковитої рівності рас, народів, незалежно від кольору шкіри й інших відмінностей; • ноосфера не може бути створена до припинення війн між народами. Очевидно, що ноосфера в просторі значною мірою перекривається біосферою, але не тотожна їй. Темпи розвитку ноосфери незрівнянно вищі від темпів змін біосфери.

Глобальні загрози зміни клімату. Проблема зміни клімату нині надзви чайно актуальна. Її наслідки проявляються вже тепер, а в майбутньому, якщо не вжити попереджувальних заходів, вони можуть загрожувати стабільному існуванню екосистем, здоров’ю та життю людей. Парниковий ефект. Однією з найважливіших характеристик клімату є температура, від якої залежить існування життя на нашій планеті. На Землі підтримання певної температури атмосфери забезпечують випромінювання Сонця та парниковий ефект (мал. 67, с. 166). Парниковий ефект існує на на

165

Розділ

Відбивання від хмар і пилу

Промислова діяльність Вирубування лісів і лісові пожежі Автомобілі

парникові гази

Випромінювання Сонця (видимий спектр)

Тепло, затримане пар никовими газами

CO2 та метан від спалювання сміття Водяна пара

Поглинання поверхнею Землі

Випромінювання Землі (інфрачервоний спектр) Мал. 67. Причини утворення парникового ефекту

шій планеті сотні мільйонів років із моменту появи атмосфери, підтримуючи на Землі температуру, придатну для існування життя. Енергія Сонця досягає Землі й обігріває її. Земля частково відбиває цю енергію, а частково перетво рює її на інфрачервону — тепло. Саме через парникові гази в атмосфері, що огортають нашу планету, наче ковдра, частина відбитої енергії залишається на Землі. Тому Земля набагато тепліша, ніж планети, на яких немає атмосфери. Однак потрібно розрізняти природний парниковий ефект і парниковий ефект, що виник унаслідок діяльності людини, так званий антропогенний парниковий ефект. Розвиток науково-технічного прогресу (пригадайте з курсу історії, коли відбувся період індустріальної революції) призвів до за бруднення довкілля та викидів в атмосферу значної кількості парникових га зів (пригадайте курс хімії), які вловлюють сонячну енергію і в такий спосіб призводять до підвищення температури атмосфери Землі.

Висловлюємо свою думку Які є способи зниження загрози глобального потепління та зміни клімату?

Вплив на стан здоров’я. Підвищення температури може негативно впли вати на здоров’я людей. (Пригадайте вивчене раніше.) Збільшиться частота небезпечних метеорологічних явищ, наприклад повеней, засух, лісових по жеж, тропічних циклонів. Як наслідок, можуть виникнути масові евакуації та міграції сотень тисяч людей через загрозу голоду та знищення звичної інфра структури забезпечення життєдіяльності.

166

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Екологічний вплив. Існування різних екосистем визначає насамперед клі мат. Живі організми пристосовуються до життя в певних природних, у тому числі й кліматичних, умовах більш-менш широкого діапазону. Якщо клімат зазнає істотної трансформації або його зміни відбуватимуться дуже швидко, то частина видів буде змушена переміститися в інші райони, пристосуватися до нових умов або загинути. Зміни температури та кількості опадів, найімовір ніше, загрожуватимуть зникненням або повним вимиранням великої кількос ті видів рослин і тварин, які не зможуть швидко пристосуватися до мінливих умов. Підвищення температури спричинятиме танення льодовиків і морсько го льоду, а також розширення океанів, унаслідок цього підніматиметься рівень моря, що загрожуватиме зникненням заболочених територій. Озоновий шар. Найважливішим складником атмосфери є шар атмо сферного озону над пограничним шаром планети (стратосфери), у межах якого концентрація молекул озону в середньому в 10 разів вища, ніж біля поверхні Землі. Він захищає живі організми Землі від шкідливого впливу короткохвильової ультрафіолетової радіації Сонця. Зменшення цього шару може призвести до серйозних наслідків для людства. Адже саме він повністю поглинає ультрафіолетове випромінювання Сонця в тій спектральній ділян ці, що є найбільш руйнівною для біологічних систем.

Я вважаю так. А ти? Обговоріть у парах подану інформацію. Зменшення озонового шару спричиняють озоноруйнуючі речовини (ОРР), що вивільняються в атмосферу в результаті людської діяльності. І хоча руйнація озону відбувається під впливом різних речовин, найнебезпечнішими є фтор хлор- і фторбромфреони, які в процесі розпаду в стратосфері виділяють атоми Cl і Br. Ці речовини вже понад 70 років використовують як холодоагенти в хо лодильниках і кондиціонерах, як розріджені під тиском гази для аерозольних сумішей, очищувачі для електронних приладів, для хімічного чищення одягу, у виробництві пінопластиків. Крім холодоагентів, «ворогами» атмосфери є ме тилбромід, значну кількість якого використовують у сільському господарстві для збереження зерна; галони — пінотвірні агенти у вогнегасниках. Остан ні дуже подібні до фреонів, але в 10 разів небезпечніші для озонового шару. При вивільненні в атмосферу ОРР повільно піднімаються в стратосферу, де під дією ультрафіолетового випромінювання викликають розкладання озону, спричиняючи руйнування озонового шару. Одна молекула ОРР руйнує тисячі молекул озону. Цей процес повільний і займає багато часу, але тривалість життя ОРР в атмосфері може сягати десятків років. • Розробіть план заходів щодо зменшення викидів ОРР, який містив би і ваш особистий внесок.

Ультрафіолетове випромінювання. Надмірне опромінення ультрафіолетом може призвести до розвитку гострих і хронічних уражень шкіри, очей, імун ної системи. Найпростіший і загальновідомий приклад негативного впливу УФ-випромінювання на людину — сонячний опік. До інших гострих уражень належать фотокератит і фотокон’юнктивіт. За постійної дії надмірної кількості

167

Розділ

УФ-променів у людини можуть виникнути різні види раку шкіри й катаракта. Проте УФ-випромінювання може бути й корисним: стимулює вироблення вітаміну D у шкірі, ним знезаражують воду та вбивають хвороботворні мікро би, використовують для лікування захворювань шкіри, рахіту, жовтяниці. Для попередження негативного впливу УФ-випромінювання на людину ВООЗ разом із Всесвітньою метеорологічною організацією (ВМО) та інши ми організаціями розробили Глобальний сонячний ультрафіолетовий індекс. Він є доступним і зрозумілим засобом попередження людей про небезпеку перебування на відкритому сонці та необхідність не допускати ураження ор ганізму УФ-випромінюванням. Підкислення. Хімічне забруднення атмосферного повітря, спричинене людською діяльністю, — це наявність речовин хімічного походження в атмо сферному повітрі в кількостях і протягом часу, що можуть прямо або опо середковано негативно впливати на здоров’я людини та стан довкілля. У по вітря постійно надходять різноманітні гази, дрібні часточки й рідкі речовини природного та штучного походження. Природні забруднювачі атмосферного повітря утворюються внаслідок вулканічної діяльності, лісових і степових пожеж, вивітрювання, пилових бур і розкладання живих організмів. Природ ні забруднювачі здебільшого не завдають великої шкоди людині та довкіллю, бо регулюються природним кругообігом речовин. Найнебезпечнішим є хімічне забруднення повітря, спричинене людською діяльністю (автомобілі, промислове виробництво, вироблення електроенергії та тепла тощо). Основні хімічні забруднювачі атмосферного повітря, потрап ляючи безпосередньо в атмосферу, швидко змішуються з повітрям нижніх шарів атмосфери (тропосфери). За певних умов деякі з них вступають у хі мічні реакції з іншими забруднювачами або з основними компонентами по вітря (Оксигеном, Нітрогеном, водяною парою), утворюючи нові, так звані вторинні, забруднювачі. Один із найтиповіших прикладів — кислотні опади. Які наслідки кислотних опадів? Це негативний вплив на здоров’я людей і тва рин, пам’яток культури, будівель, металевих конструкцій, зараження води в прісноводних водоймах тощо.

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи з умовними назвами «Державні чиновники», «Учителі», «Природозахисники», «Масмедіа», «Учні», «Законодавці» і вирішіть проблему «Що перешкоджає нашому суспільству активно боротися з кислотними опа дами?» Для запобігання негативним впливам кислотних опадів потрібно врахувати такі чинники: • раціональне використання аміачних добрив і їхнє неналежне зберігання; • просування та розроблення електричних і гібридних транспортних засобів для зменшення викидів; • використання альтернативних джерел енергії замість твердого палива; • посилення теплоізоляції будинків та обладнання;

168

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

• більш широке використання відновлювальних джерел енергії — сонця, вітру, води, біомаси, геотермальних джерел енергії, припливів тощо; • облаштування автодвигунів каталітичними перетворювачами, запрова дження на підприємствах і теплоелектростанціях систем очищення повітря; • очищення палива від сірки перед використанням; • сприяння запровадженню енергоефективних технологій, користування громадським транспортом; • ухвалення суворих нормативно-законодавчих актів щодо транспортних засобів; • демонстрація переваг залізниці та водного транспорту перед автотран спортом; • заохочення використання велосипедів для пересування на невеликі та середні відстані в містах; • обмеження на викиди повітряного транспорту на міжнародному рівні.

Демографічна проблема людства. Демографічна проблема полягає в стрімкому зростанні кількості населення в країнах, що розвиваються, і в за грозі депопуляції, тобто перевищенні кількості померлих над кількістю наро джених в економічно розвинених країнах. Обидва процеси є негативними для людства. Крім того, одним із чинників демографічної проблеми є швидкі тем пи розростання міст і міських агломерацій. Збільшується також неконтро льована міграція. Нині найгостріша демографічна ситуація склалася в країнах, що розвива ються. У більшості країн Азії, Африки, Південної та Центральної Америки на селення подвоюється за кожні 20–30 років. Це переважно економічно слабо розвинені, бідні країни. Стрімке зростання їхнього населення — одна з причин існування великої армії безробітних і бездомних. Понад 1 млрд людей у світі постійно недоїдають. Вирішення цієї глобальної проблеми залежить від розв’язання складного комплексу соціально-економічних завдань сучасності (регулювання стрім кого зростання кількості населення, подолання розриву в розвитку між ба гатими й бідними країнами, усунення голоду й неграмотності; радикальне продовження життя людей; проблема онкологічних, серцево-судинних за хворювань тощо).

Кроки до успіху Навколишнє середовище — це необхідний для існування людства простір, що зазнає впливу суспільства, яке в ньому живе. Його (середовище) частково дає природа й частково створює сама людина. Кожний/кожна з вас може зробити свій внесок, наприклад, у зниження за грози глобального потепління та зміни клімату. Це й відновлення лісів, що спо живають надлишковий вуглекислий газ, перетворення органічних відходів на компост замість спалювання, раціональне використання автомобілів і надання переваги велосипедам і громадському транспорту, ефективне споживання елек троенергії вдома завдяки використанню предметів, що не ставлять під загрозу озоновий шар Землі. Світова громадськість ужила заходів для відновлення озонового шару. Учені, бізнесмени, політики, представники громадських організацій і засобів масової

169

Розділ

інформації сіли за стіл переговорів. Було прийнято важливі документи, зокрема Віденську конвенцію про охорону озонового шару планети (1985) і Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, з метою регулювання, посту пового зниження та остаточної відмови від використання озоноруйнівних речовин. Понад 160 країн уже підписали ці документи та заснували міжнародний фонд під назвою Глобальний екологічний фонд (ГЕФ) для спрямування зусиль на допомогу країнам, що розвиваються. Діяльність ГЕФ уключає класифікацію товарів за рівнем вмісту озоноруйнівних речовин. Багато країн уже реалізували Національну програ му обмеження використання таких речовин.

Доведіть, що ви знаєте 1. Що таке ноосфера? 2. Яку загрозу становить парниковий ефект? 3. Чим загрожує людству демографічна проблема?

Домашнє завдання Проведіть дослідження у своєму місті або селищі, його околицях, залучивши однодумців, і знайдіть докази шкоди, завданої підкисленням (пошкоджені де рева, будівлі, пам’ятки культури, металеві конструкції тощо). Зробіть припу щення про те, викиди яких підприємств у вашій місцевості можуть спричинити утворення кислотних дощів.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Підготуйте повідомлення про можливі способи підвищення енергоефектив ності вдома, раціонального споживання різних товарів, користування тран спортними засобами тощо. Знайдіть старі фотографії вашого населеного пункту й принесіть їх до класу.

§ 29. Розвиток екологічно доцільного мислення та поведінки На цьому уроці ви дізнаєтеся: • про необхідність контролювати розвиток людства; • про позитивні й негативні наслідки технічного прогресу; • про відповідальне ставлення до екологічних проблем своєї місцевості.

Пригадайте! Які вам відомі позитивні й негативні наслідки технічного прогресу?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «...Ми всі несемося вдалину на одній і тій самій планеті — ми екіпаж одного корабля»? (А. де Сент-Екзюпері, французький письменник.)

Процеси урбанізації та їхні наслідки. Урбанізація (від латин. urbanos — міський) — процес розростання міст і збільшення кількості міського насе лення, підвищення ролі міст у соціально-економічному й культурному житті

170

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

суспільства. Сучасний побут людини, її житло насичені різноманітними дже релами небезпеки, що характерні й для виробничого середовища. Найінтен сивніше вони проявляються на урбанізованих територіях — у містах і сели щах. Місто нагадує екосистему з власною інфраструктурою, динамікою та метаболізмом. Подібно до того, як повітря та ґрунт у лісі формуються під впливом рослин і тварин, зміни в міському середовищі є основою законів діяльності в містах. Скупчення людей і зосередження промисловості в обме женому просторі впливають на місцеві види рослин і тварин. Немає жодно го міста, що могло б існувати тільки у своїх офіційних межах. Енергія, вода, повітря та інші ресурси, які використовують для побуту мешканців і для промислового виробництва, надходять у населені пункти ззовні, а побутові й промислові відходи вивозять за їхні межі. Урбанізацію можна вважати од ним з основних джерел екологічних проблем у планетарному масштабі. Урбанізація в Україні. До 1918 р. наша країна була аграрною, у містах проживало 18 % населення. Наприкінці ХХ ст. вже майже 70 % загаль ної чисельності населення проживало в містах. За кількістю великих міст (з населенням понад 100 тис. осіб) наша держава тепер посідає одне з про відних місць серед країн світу. Таких міст нині 61. В Україні є міста з насе ленням, яке перевищило 1 млн осіб: Київ (мал. 68), Дніпро, Одеса, Харків, Запоріжжя та Кривий Ріг.

Висловлюємо свою думку Роздивіться й обговоріть старі фотографії вашого населеного пункту (що ви принесли на урок). Чи помітили ви зміни у вашій місцевості — нові будівлі, реконструкцію старих будівель або зміни в зелених насадженнях? Що зображено на старих фотогра фіях? Прокоментуйте зміни, які ви помітили. Чи подобаються вони вам? Які зі змін сприяють, а які заважають відпочинку й іграм? Чи викликають у вас будьякі зміни неприємні враження? Чому? Що можна зробити, щоб запобігти по милкам у майбутньому? Як ми можемо зберегти красу нашої місцевості?

Мал. 68. Краєвид лівого берега Дніпра в XIX (а) і XXI ст. (б). м. Київ

Шум і його негативний вплив на здоров’я. Звук завжди був супутником людини. Людина насолоджується шелестом листя, дзюрчання струмка напов нює душу спокоєм, під шум дощу вона засинає. Однак не всі звуки є бажа ними. Небажані звуки, щодо яких використовують термін «шум», виникають унаслідок людської діяльності (наприклад, рух транспорту, промисловість,

171

Розділ

побут). Найпоширенішим наслідком шуму є роздратованість. Це відчуття з’являється не тільки через перешкоджання спілкуванню та сну, а й унаслідок зовнішнього впливу під час різних видів діяльності. Шум негативно впливає на здоров’я, спричиняє порушення сну, позначається на його тривалості та якості. Найпоширеніший вплив шуму на людину проявляється у фізіо Мал. 69. Слухання музики логічному стресі (мал. 69), а при підвищеному в навушниках — постійний його рівні можуть розвиватися серцево-су стрес для організму динні захворювання. Також спостерігається негативний вплив шуму на розумові здібності, ефективність і продуктив ність праці. Шум здебільшого недооцінюють як екологічну проблему. Одна з причин полягає в тому, що людське вухо може пристосовуватися до різних рівнів шуму. Проте цей стан поступово призводить до глухоти та низької чутливості до широкого спектра звуків. Можна зробити висновок, що шум діє як стресовий чинник на здоров’я людини, оскільки спричиняє підви щення кров’яного тиску та часте серцебиття.

Я вважаю так. А ти? Обговоріть у парах, які основні джерела шуму в місцевості, де ви проживаєте. Де розташовані місця з найвищим рівнем шуму у вашому місті (селищі) і чому вони є шумними? Чи є в місцях із найвищим рівнем шуму акустично непрозорі екрани (стіни або будівлі-екрани), спеціальні шумозахисні смуги озеленення? Запропонуйте заходи зниження шумового забруднення довкілля.

Відходи. Унаслідок споживання людьми величезної кількості енергії та ресурсів утворюється настільки багато відходів, що забруднення води, по вітря, кислотні опади й інші негативні явища стали серйозними загрозами для довкілля всієї планети. Людство накопичило таку кількість відходів, контролювати яку стає дедалі складніше. І якщо ситуація не зміниться, люди можуть незабаром потонути у відходах! У сучасному суспільстві 80 % усіх від ходів утворюються внаслідок сільськогос подарської, промислової або видобувної діяльності. Інші 20 % дає домашнє госпо дарство. Значну частину відходів, що ми викидаємо (пластикові, металеві, паперо ві, скляні й органічні матеріали), можна переробити. Серед глобальних екологіч них проблем сучасності проблема твердих побутових відходів вирізняється тим, що кожний із нас щодня та щохвилини при Мал. 70. Сміттєві полігони четний до неї. займають 7 % земель України

172

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Поміркуйте Існує кілька способів використання та перероблення відходів. Які з них, на вашу думку, є доцільними з позиції природоохоронної діяльності? Чому? •

• •

•

Обмеження щодо споживання електроенергії та матеріалів — зменшується кількість відходів, як наслідок — зменшуються кількість засобів і зусилля, необхідні для їхнього перероблення; вторинне використання — економить гроші, крім усіх інших переваг; роздільний збір відходів — багато видів цінної сировини можна використа ти повторно, для роботи з матеріалами вторинного перероблення потрібно менше енергетичних затрат, ніж із природною сировиною; компостування — цінні органічні матеріали повертаються до природного циклу; спалювання відходів — використання відходів як палива та їхнє зменшення (спалювання в сміттєспалювальних печах); метод, що широко використо вують у розвинених країнах; утилізація відходів на полігонах — відходи скидають у відкриті ями, часто в кар’єри (мал. 70).

Працюємо разом Об’єднайтесь у групи та побудуйте ланцюжок утворення відходів. Складіть перелік будь-яких побутових товарів, уключаючи страви (наприклад, борщ, компот, салат), одяг, взуття, меблі, побутову техніку. Опишіть ланцюжки виробництва й утворення відходів на кожній ланці. Спрогнозуйте життєвий цикл побутових речей. Порахуйте, скільки поліетиленових пакетів ви використовуєте протягом дня, тижня, місяця. Поміркуйте, що можна зробити, щоб зменшити цю кількість.

Хімікати. Учені виявили понад 10 млн хімічних сполук (природних або створе них людиною). Кожного року на ринок надходять 200–300 нових хімічних речо вин. Поширення хімічних сполук викли кає велике занепокоєння. Значна їхня кількість потрапляє в споживчі й інші продукти, звідти — у довкілля. Токсичні продукти можна виявити в повітрі, воді, землі, біосфері та харчах. Ліки, космети ка, товари з пластику, мило, мийні засо би, синтетичні добрива та сільськогос подарські хімікати, синтетичні волокна, синтетична гума, фарби — це лише неве ликий перелік видів хімічних речовин, що найчастіше використовують у про мислових виробах. Одна використана «пальчикова» ба тарейка, потрапляючи до загальних від

Мал. 71. Використані батарейки необхідно утилізувати

Мал. 72. Контейнери для відходів: пластик (а), скло (б), метал (в), папір (г)

173

Розділ

ходів, забруднює 400 л води або 20 кв. м ґрунту (мал. 71, с. 173; додатки 12, 13, с. 193–194). У лісовій зоні це територія, на якій ростуть три дерева, десятки рослин, живуть два кроти, один їжак, кілька тисяч дощових черв’яків. Одна енергозберігаюча лампа містить від 3 до 5 мг ртуті. Якщо при пошкодженні лампи в повітря потрапить лише 1 мг ртуті, її концентрація становитиме 0,02 м3 повітря, що більш ніж у 60 разів перевищує гранично допустиму кон центрацію. За підрахунками екологів, щорічно в Україні на полігони твер дих побутових відходів потрапляють майже 500 кг ртуті, 160 кг кадмію, 260 т марганцевих сполук, 250 т натрієвих хлоридів.

Поміркуйте Чи володієте ви поданою інформацією? Небезпечні побутові відходи збирають окремо від інших видів побутових від ходів (мал. 72, с. 173), а також їх потрібно відокремлювати на етапі збирання чи сортування та передавати спеціалізованим підприємствам, які отримали ліцензії на здійснення утилізації небезпечних відходів. Крім того, передбачено установлення контейнерних майданчиків для збору різних компонентів твердих побутових відходів, зокрема контейнерів для батарейок, ртутних ламп та інших небезпечних відходів, або спеціальних пунктів прийому. (Інформацію про їхнє розташування ви можете отримати в місцевих органах самоврядування або в інтернеті.)

Біологічне різноманіття. Один із найважливіших і найцінніших ресурсів на Землі — різноманіття біологічних видів, відомих як біорізноманіття. Цей ресурс містить три компоненти: • генетичне різноманіття, тобто змінюваність особин у межах одного й того самого виду; • різноманіття видів — на думку біологів, нині на Землі існує 15–40 млн видів (хоча науковці класифікували тільки 1,75 млн); • різноманіття екосистем — безмежна кількість лісів, пустель, полів, рі чок, морів, океанів та інших біологічних угруповань, що перебувають у по стійній взаємодії одне з одним і з неживою природою. Кожний живий організм містить генетичну інформацію, завдяки чому він адаптується до змін у навколишньому природному середовищі. Упро довж мільйонів років виникали нові види, а ті, що не змогли пристосува тися, зникали. Вимирання видів є природним процесом. Однак швидкість цього процесу значно прискорюється з розростанням міст і розширенням сфер людської діяльності.

Висловлюємо свою думку Що особисто ви можете зробити, аби звести нанівець загрози зникнення біо логічних видів?

Розвиток екологічно доцільного мислення та поведінки. Пригадаймо, що духовно багатою людиною вважають таку, котра багато знає і ще більше розуміє, у своїй діяльності зважає на почуття та поняття істини, добра й краси. Це осо

174

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

бистість, у якої переважають духовні потреби, якій притаманні безкорисливі почуття любові та милосердя, здатність усвідомлювати себе частиною людства. Визнання людини відповідальною за природу означає, що існує дещо важливі ше, ніж сама цивілізація, а економіку, політику й соціальне життя підпорядко вано моральній оцінці, яка полягає в духовності людини. Нині стає очевидним, що екологічна криза підсилюється кризою виховання людини. Тому саме від духовних якостей сучасної людини залежить доля суспільства й цивілізації.

Запам’ятайте! Екологічна свідомість — це глибоке розуміння нерозривного зв’язку людини з природою. Це найвищий рівень усвідомлення людиною свого місця та значення в еволюції біосфери у зв’язку з бурхливим розвитком науки й технологій.

Екологічно свідома людина дотримується правил раціонального природо користування, піклується про поліпшення стану довкілля, бореться проти його забруднення та руйнування. Екологічна поведінка складається з окремих вчинків (сукупність відносин, конкретних дій, умінь і навичок) і ставлень людини до них. На формування ставлення впливають цілі й мотиви особистості, а формуються вони з роками.

Я вважаю так. А ти? Обговоріть у парах моральні якості, що властиві людям, які мають екологічне мислення, а також поведінку та якості людей, які мають екологічно руйнівну поведінку. Складіть портрет таких людей. Для цього скористайтеся поданою інформацією. • Турбота про навколишнє середовище стала звичкою. • Емоційні реакції щодо природи неадекватні: виявляються в грубості, жор стокості, байдужості. • Відсутнє бажання милуватися природою, цікавість до неї. • Щоденно здійснюють «екологічні дії» (годування птахів, безпритульних тва рин), оскільки тісний зв’язок між людиною та природою для них очевидний. • Здійснюючи дії, що загрожують довкіллю, байдуже ставляться до аналогіч ної поведінки інших. • Дотримуються розумного та виваженого споживання природних ресурсів. • Не вміють зменшувати власний вплив на довкілля на побутовому рівні, не переймаються питаннями раціонального ресурсоспоживання, тому що не усвідомлюють процес використання ресурсів як вплив на природу. • Екологічні цінності належать до топцінностей, вони визнають самоцінність природних об’єктів і вважають себе відповідальними за стан довкілля. • Не вміють критично оцінювати факти, не розуміють взаємозалежності при роди та людини, природи та суспільства. • Правил поведінки дотримуються ситуативно. • Вважають, що через вдосконалення окремої особистості можна змінити світ на краще. • Уміють приймати рішення, безпечні для природи. • У своїй поведінці керуються принципом «узяти від природи все». • Часто відчувають потребу в спілкуванні з природою.

175

Розділ

Кроки до успіху «Ми отримали в спадок невимовно прекрасний і різноманітний сад. Але біда наша в тому, що ми погані садівники, які не засвоїли найпростіших правил садівни цтва. Недбайливо ставлячись до цього саду, ми робимо це з безтурботним самовдо воленням неповнолітнього дурня, котрий шматує ножицями картину Рембрандта» — ці слова Дж. Дарелла, британського вченого-зоолога, повинен пам’ятати кожний житель планети Земля. Чи будемо ми берегти тварин і рослин, що оточують нас; чи зможемо боротися із шумом; чи будемо сортувати сміття; чи позбавимося еколо гічно руйнівної поведінки, залежить тільки від нас, від нашого екологічно свідомого мислення.

Доведіть, що ви знаєте 1. Які наслідки урбанізації? 2. Як впливає шум на здоров’я людини? 3. Що таке екологічна поведінка?

Домашнє завдання Обговоріть із дорослими, думка яких для вас важлива, вивчене на уроці. З’ясуйте термін придатності різних матеріалів: виробів із паперу, скла, орга нічних продуктів, металів і пластику.

Шукаємо інформацію до наступного уроку Підготуйте повідомлення про «сталий розвиток» людства та про міжнародне екологічне право.

§ 30. Міжнародне екологічне право. Екологічне законодавство України. Поняття інформаційного суспільства та сталого розвитку На цьому уроці ви дізнаєтеся: • про зміст поняття «сталий розвиток» людства; • про міжнародне екологічне право й екологічне законодавство України; • про інформаційне суспільство.

Пригадайте! Яку людину вважають екологічно свідомою?

Висловлюємо свою думку Як ви розумієте вислів: «Довгий шлях життя на Землі — це урок для всіх. І вже коли людина вважає себе улюбленим дитям природи, вона повинна знати цей урок і пам’ятати, що давні істоти, які не змогли пристосуватися та не відповіда ли мінливим факторам довкілля, заповнюють нині своїми скелетами палеон тологічні музеї»? (Т. Ніколов, болгарський палеонтолог, еколог.)

176

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Міжнародне екологічне право. Ідея про необхідність міжнародного спів робітництва у сфері охорони навколишнього середовища вперше публічно прозвучала в 1913 р. на Першій природоохоронній міжнародній конференції (м. Берн), однак реальне втілення в життя розпочалося тільки в другій поло вині ХХ ст. Міжнародні відносини щодо охорони навколишнього середовища є пред метом міжнародного екологічного права.

Запам’ятайте! Міжнародне екологічне право — це сукупність принципів і норм міжнародно го публічного права, що регулюють відносини у сфері охорони навколишнього середовища та раціонального використання його ресурсів.

Міжнародне екологічне право — одна з наймолодших галузей міжнарод ного публічного права. Датою його зародження можна вважати проведення в 1972 р. Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища. За результатами конференції було прийнято два основоположні документи — Стокгольмську декларацію, яка визначила 26 принципів екологічно корект ної поведінки держав, і Програму дій, на основі якої було розроблено Програ му ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Значною подією в процесі становлення міжнародного екологічного права стало проведення під егідою ЮНЕП Наради урядових експертів (Монтеві део, 1981 р.), на якій обговорювали питання боротьби з транскордонними за брудненнями, компенсації екологічної шкоди тощо. У 1992 р. в Ріо-де-Жанейро було проведено Конференцію ООН з навко лишнього середовища та розвитку (мал. 73), участь у якій узяли представни ки 179 держав. У ході цієї конференції було прийнято документи, найважли вішими серед яких є: • Декларація Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища та розвит ку (часто її називають «Декларацією Ріо» і «Зеленим кодексом поведінки дер жав»). Ця Декларація — логічне продовження Стокгольмської декларації 1972 р., закріплює нові принципи співробітництва держав у сфері охорони навколишнього середовища; • Порядок денний на ХХІ ст.; • Конвенція про біологічне різноманіття.

Мал. 73. Конференція ООН у Ріо-де-Жанейро. 1992 р.

177

Розділ

У Європі інтенсивне співробітництво розпочалося в 1993 р., після Євро пейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища (м. Лю церн, Швейцарія), на якій було прийнято Програму дій з охорони навколиш нього середовища для Центральної та Східної Європи. Конференція аналогічного рівня відбулася в Софії в 1995 р., на ній було схвалено Керівні принципи доступу до екологічної інформації та участі гро мадськості в прийнятті рішень у сфері навколишнього середовища. На основі цього документа в 1998 р. було прийнято однойменну Конвенцію, учасника ми якої є 35 держав, зокрема й Україна. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середови ща здійснюється на глобальному (усесвітньому), регіональному (наприклад, європейському, панамериканському, тихоокеанському) і локальному (напри клад, придунайському, карпатському, азово-чорноморському) рівнях. Зміст міжнародно-правової охорони навколишнього середовища станов лять такі основні напрями діяльності: • обмеження шкідливих впливів на навколишнє середовище; • установлення раціонального й екологічно доцільного режиму викорис тання природних ресурсів; • міжнародна охорона природних пам’яток і резервацій; • регулювання науково-технічного співробітництва держав у сфері охоро ни навколишнього середовища. Екологічне законодавство України. Серед різноманітних форм ви раження еколого-правових норм (законів, кодексів, декретів, указів, по станов, розпоряджень, положень, інструкцій, методик, правил тощо) найважливішими є законодавчі акти. Сукупність усіх законодавчих еко лого-правових актів, які регулюють, установлюють або визначають еко логічні правовідносини, називають екологічним законодавством. Це за гальні, специфічні та міжгалузеві законодавчі акти.

Висловлюємо свою думку Ознайомтесь із структурою екологічного законодавства України (схема 13). Поясніть, як взаємопов’язані екологічне законодавство України та міжнарод не екологічне право.

Поняття інформаційного суспільства. У сучасному світі знання та ін формація породжують нові знання, обсяг і вплив яких на продуктивний розвиток суспільства постійно зростають. Це потребує від людства нових способів і засобів поширення та використання глобальних знань із метою подальшого прогресу, що і є основною властивістю інформаційного сус пільства. Становлення та розвиток такого суспільства — характерна ознака XXI ст. Саме в інформаційному суспільстві активно розвиваються інфор маційні й комунікаційні технології, створюють умови для ефективного ви користання знань із метою вирішення найважливіших завдань управління суспільством і демократизації суспільного життя.

178

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

Схема 13 закони україни Специфічні Про охорону атмосферного повітря Про відходи Про природно-за повідний фонд Про тваринний світ Про рослинний світ Про пестициди й агрохімікати

Загальні

Міжгалузеві Про власність

Про місцеве самоврядування в Україні Про охорону навколишнього природного середовища Основи законодавства України про охорону здоров’я Про екологічну експертизу

Про поводження з радіоактивними відходами

Про підприємства в Україні Про підприємницво Про транспорт Про дорожній рух Земельний кодекс України Водний кодекс України Лісовий кодекс України Кодекс України про надра

Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи

Про забезпечення санітар ного й епідеміологічного благополуччя населення

Характерними ознаками інформаційного суспільства вважають: • формування єдиного інформаційно-комунікаційного простору країни як частини світового інформаційного простору, повноправна участь України в процесах інформаційної та економічної інтеграції регіонів, країн і народів; • упровадження та в подальшому домінування в різних сферах пер спективних інформаційних технологій, засобів обчислювальної техніки й телекомунікацій; • створення та розвиток ринку інформації і знань як факторів виробництва як додаток до ринків природних ресурсів, праці та капіталу, перетворення ін формаційних ресурсів суспільства на реальні ресурси соціально-економічного

179

Розділ

розвитку, фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продук тах і послугах; • зростання ролі інформаційно-комунікаційної інфраструктури в системі суспільного виробництва; • підвищення рівня освіти, науково-технічного й культурного розвитку шляхом розширення можливостей систем інформаційного обміну на між народному, національному й регіональному рівнях і, відповідно, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму та здібностей до творчості як найважливі ших характеристик послуг праці; • створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне отримання, поширення та використання інформації як найважливішої умови демократичного розвитку.

Запам’ятайте! Інформаційне суспільство — це суспільство, у якому виробництво та спожи вання інформації є найважливішим видом діяльності, а інформацію визнають найзначнішим ресурсом.

Пізнаємо себе Відпрацювання навичок оцінювання ризику на особистому рівні Об’єднайтесь у групи й обговоріть подану інформацію. Інформатизація суспільства спричиняє і негативні явища: • утручання в приватне життя — несанкціонована електронна пошта, реклама, віруси; • інформаційну кризу — другий приклад негативного явища, пов’язаного з інформатизацією суспільства; • відірваність від реального життя тих, хто занадто захоплюється інформаційними технологіями, — третє явище, що супроводжує розбудову інформаційного суспільства. • Установіть ризики, що можуть загрожувати вам в інформаційному суспільстві, й обговоріть шляхи їхнього усунення.

Що таке сталий розвиток. Усесвітній саміт ООН, скликаний у Ріо-де-Жа нейро в 1992 р. з метою розв’язання економічних, соціальних та екологічних про блем, окреслив концепцію сталого розвитку — новітню ідеологію суспільно-гос подарської динаміки, вироблену 179-ма країнами світу, зокрема й Україною. За рішенням Ради ЮНЕСКО з 1 січня 2005 р. оголошено Десятиріччя освіти для сталого розвитку (2005–2014). У березні 2005 р. Україна стала однією з 55-ти країн, які підписали документ «Стратегія освіти для сталого розвитку». Сталий розвиток — загальна концепція стосовно необхідності встанов лення балансу між задоволенням сучасних потреб і захистом інтересів май бутніх поколінь, зокрема й потреби в безпечному та здоровому довкіллі. Термін «сталий розвиток» є офіційним українським відповідником англійського терміна «sustainable development», дослівний переклад якого

180

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я

з урахуванням контексту — «життєздатний розвиток», а розширене його тлумачення — «усебічно збалансований розвиток». За визначенням Комі сії ООН зі сталого розвитку, його мета — задовольняти потреби сучасного суспільства, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задо вольняти свої потреби.

Запам’ятайте! Сталий розвиток — це гармонійний, збалансований, безконфліктний про грес усієї земної цивілізації, який дає змогу одночасно позитивно вирішу вати комплекс проблем щодо збереження довкілля, ліквідації експлуатації, бідності та дискримінації як кожної людини, так і цілих народів або груп на селення, зокрема за етнічними, расовими чи статевими ознаками.

Сталий розвиток — це керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід і сучасні інформаційні технології, які дають можливість дуже швидко моделювати різні варіанти напрямів розвитку, з високою точ ністю прогнозувати їхні результати та вибрати найоптимальніший. (Більше інформації ви отримаєте з додатка 14, с. 195.)

Поміркуйте Як ви розумієте значення принципу «Мислити глобально, діяти локально»?

Концепція сталого розвитку людства. Концепція сталого розвитку ґрун тується на п’ятьох основних принципах. 1. Людство дійсно може надати розвитку сталого й довготривалого харак теру, для того щоб він відповідав потребам людей, які живуть тепер, і не по збавляв майбутні покоління можливості задовольняти свої потреби. 2. Обмеження, які існують щодо екс плуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов’язані із сучасним рівнем техніки та соціальної організації, а також із здат ністю біосфери до самовідновлення. 3. Необхідно задовольнити елемен тарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої мрії на більш благополучне життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможли вий. Одна з основних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем. 4. Необхідно узгодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими й матеріальними), з еколо Мал. 74. Gemasdar Power Plant гічними можливостями планети, зокрема (Іспанія) — перша сонячна станція щодо використання енергії (мал. 74).

181

Розділ

5. Розміри й темпи збільшення кількості населення мають бути пого джені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що зміню ється.

Кроки до успіху У Конституції України стверджується, що «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю». Поняття «безпека» (ст. 3 Конституції) набуло нового значення та посіло одне з най пріоритетніших місць у переліку загальнолюдських цінностей. Унаслідок цього формуються духовний потенціал суспільства сталого розвитку, культура безпеки та реалізуються потреби самозбереження людського роду. «Людина постійно намагалася осягнути світ, у якому живе. Нині вчені прагнуть зазирнути в глибини космосу та проникнути в мікросвіт. Однак пізнання навколиш нього середовища дедалі більше випереджає процес самовдосконалення людини. За останні 5–7 тис. років людство значно вдосконалилося в технологічній сфері, але мало змінилося морально. Саме тому, рухаючись шляхом революційного наукового прогресу, воно може збитися на манівці, якщо не усвідомить відповідальності за свої вчинки, якщо цивілізація не перетвориться із суто технократичної на гуманіс тичну. Розвиток новітніх біотехнологій має спрямовуватися на дійсно виважені по треби людства, а не підпорядковуватися сьогочасним економічним або політичним інтересам. Мають бути вироблені юридичні й моральні правила, які б спрямовували цей розвиток». Ці слова Т. Тимочко, голови Всеукраїнської екологічної ліги, змушу ють замислитися та пригадати загальні екологічні закони, узагальнені американ ським екологом Б. Коммонером у 1974 р.: «Усе пов’язане з усім. Усе повинно ку дись подітися. Природа знає краще. Ніщо не дається задарма».

Доведіть, що ви знаєте 1. Які основні положення міжнародного та національного законодавства щодо безпеки й здоров’я людини? 2. Як впливають психіка, мораль, духовність на формування безпечної поведін ки людини? 3. Що таке сталий розвиток? На яких основних принципах ґрунтується концеп ція сталого розвитку?

182

Додатки РОЗДІЛ 1. Здоров’я людини Додаток 1

Оттавська хартія сприяння здоров’ю (1986) (Витяг) Наявність миру. Це не тільки відсутність війни з іншою державою або групою дер жав, а й відсутність негативних стосунків у сім’ї, конфліктів із найближчим оточен ням, на роботі, де працює людина, конфліктів у спільноті або між спільнотами, які теж не сприяють здоров’ю. Наявність даху над головою. Таке визначення не звужується до поняття «домівка», оскільки це й певний рівень побутового комфорту, і майнові правові відносини, й інші науково-технічні й соціальні чинники, що створюють відчуття впевненості в майбутньо му щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспіль ного походження. Сюди належить і рівень розвитку тих соціальних інституцій, дії яких забезпечують людині відчуття захищеності особистості та її майна, — інституцій пра вопорядку, охорони здоров’я, запобігання аваріям і надзвичайним ситуаціям тощо. Прояв соціальної справедливості, рівності, неупередженості. Наявність цих перед умов здоров’я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг соціаль них інституцій, рівні громадянські, майнові й соціальні права, унеможливлює обмеження законних прав та інтересів людини будь-якими силовими або владними структурами. Наявність цих передумов, як і попередня група чинників, дає людині відчуття за хищеності й упевненості в майбутньому, а також надає рівні (у межах законодавства) потенційні можливості щодо реалізації потреб і здібностей людини, набуття гідно го соціального статусу незалежно від расових, національних, релігійних, майнових, статевих або вікових ознак. Освіта. Дослідним шляхом установлено, що в розвиненому суспільстві рівень здоров’я значною мірою пов’язаний із рівнем освіти. Що вищий рівень визначе ного соціального середовища, то кращі зазвичай у ньому узагальнені показники здоров’я. Доцільно розуміти освіту не тільки як валеологічну підготовку, а і як за гальну освіту особистості. Що ширше знання основних природничих, філософ ських і гуманітарних положень, то більше можливостей для створення в суспільстві систематичних уявлень про здоров’я в цілому. Крім того, поняття «освіта» необ хідно трактувати комплексно: і як передавання інформації, і як навчання методів, прийомів і навичок здорового способу життя, і як виховання почуття безумовного пріоритету цінностей індивідуального й громадського здоров’я в усіх його проявах, сферах, на всіх рівнях. Харчування. Це поняття розглядають не тільки утилітарно, тобто як спосіб лік відації почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності організму. Воно передбачає забезпечення людини якісною питною водою, необхідною кількістю ві тамінів, мікроелементів, білків, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових добавок і т. ін., що мають сприяти поліпшенню стану здоров’я та протистояти природному процесу старіння.

Додатки Достаток. Припускають наявність фінансових можливостей не тільки для за доволення мінімальних потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення можливості ними користуватися. Стабільна екосистема. Ідеться не лише про стабілізацію нормальних екологіч них умов там, де вони не зазнали ушкоджень від виробничої діяльності, а й про від новлення ушкоджених екологічних утворень із метою попередження подальшого порушення екологічного балансу планети. Тільки здорова діяльність забезпечить досягнення в майбутньому стабільності планетарної екосистеми з оптимальними фізико-хімічними параметрами для існування людства. Достатність ресурсів. Поняття включає як попередження вичерпності ресур сів корисних копалин виробничої сировини, так і зважене ведення господарства з урахуванням фінансових і матеріальних ресурсів країни, суспільства, окремих лю дей, незадіяних ресурсів виробництва, матеріалів та інструментів, інтелектуальних ресурсів. Вихідна теза така: що більше яких-небудь ресурсів в активі конкретно го структурного утворення (людини, суспільства, організації, регіону), то більше потенційних можливостей спрямування цих ресурсів на здоров’я. Нерозривний зв’язок здоров’я та екології зумовлений впливом на здоров’я людини природного й соціального оточення, у якому вона існує. Додаток 2

Бенджамін Франклін та його система самовдосконалення Бенджамін Франклін (1706–1790) — видатний американський мислитель, просвітитель, учений і суспільний діяч. У пору свого духовного самовизначен ня він вирішив досягти моральної досконалості. Із цією метою юнак визначив 13 обов’язкових чеснот, до оволодіння якими йому потрібно прагнути: стриманість, мовчазність, дотримання порядку в речах і заняттях, рішучість, ощадливість, працьовитість, щирість, справедливість, помірність, охайність, спокій, цнотливість, скромність. Б. Франклін не сподівався відразу опанувати всі чесноти, тож тренував їх по черзі. Він склав табличку, у якій кожного дня відзначав свої досягнення та прома хи на шляху морального вдосконалення. Учений розробив систему, за допомогою якої намагався впровадити ці чесноти у своє повсякденне життя, за систему він узяв 13-тижневий план, який допомагав йому залишатися зосередженим на тому, що важливо. Щоб постійно залишатися зосередженим, Б. Франклін завів записник із 13-ти сторінок — по одній на кожну чесноту. Кожну сторінку він розлініяв так, що ви йшло 7 стовпчиків (7 днів тижня). Потім провів 13 горизонтальних ліній (13 чеснот). Б. Франклін вирішив присвячувати кожній по одному тижню. Він вважав, що коли буде фокусуватися на одній чесноті, то вона швидко стане звичкою. Після цього він планував переходити до іншої чесноти, наступного тижня — до наступної, і так доти, поки не оволодіє всіма. У перший тиждень увага Б. Франкліна була зо середжена на одній чесноті. Він тільки позначав кожний вечір чорним кружечком порушення, зроблені протягом дня. Поступово кількість порушень скорочувалася, а особиста ефективність росла. Отже, працюючи над собою, Б. Франклін само вдосконалювався.

184

Додатки

РОЗДІЛ 2. Фізична складова здоров’я Додаток 3

Види фізичної активності для підліткового та юнацького віку Інтенсивність і спрямованість

Види рухової активності

Помірна

Ходьба зі швидкістю 4–6,5 км/год (ходьба в класі, школі, ходьба в магазин, вигулювання собаки, ходьба в школу та зі школи тощо); їзда на велосипеді зі швидкістю 9–16 км/год; плавання зі швид кістю 15–20 м/хв, веслування зі швидкістю 55–70 м/хв; робота на велотренажері з потужністю 0,9–1,5 Вт/кг; катання на ковзанах чи роликах зі швидкістю 8–10 км/год або 25–30 м/хв; ходьба на ли жах зі швидкістю 6–6,5 км/год; гра у волейбол (без елементів зма гання); гра в бадмінтон (парна гра); баскетбол (кидання м’яча в корзину); гімнастичні вправи; настільний теніс, теніс (парна гра); танці; гімнастичні вправи у швидкому темпі та з навантаженням; танцювальна аеробіка; аквааеробіка (стрейтчинг у воді); йога; бокс (тренування біля боксерської груші); бальні танці; різновиди народних танців; сучасні танці (дискотека) та інші види рухової ак тивності помірної інтенсивності.

Висока

Біг зі швидкістю 6,5–10 км/год і більше; їзда на велосипеді зі швидкістю 16,5–21 км/год і більше; ходьба на лижах зі швидкіс тю 6–9 км/год і більше; катання на водних лижах, веслування зі швидкістю 80–95 м/хв і більше; робота на велотренажері з потуж ністю 1,6–2,3 Вт/кг; плавання зі швидкістю 30–50 м/хв; катання на ковзанах чи роликах зі швидкістю 15–16 км/год; теніс (одиноч ний); танці; гімнастичні вправи; гребля на байдарці; гірськолиж ний спорт; баскетбол (з елементами змагань); футбол; хокей (з елементами змагань); гірський і водний туризм; гандбол (ко мандна гра); танцювальна аеробіка; степ-аеробіка; аквааеробіка; карате, дзюдо, джіу-джітсу; бокс (спаринг); боротьба (поєдинки); американський футбол; регбі; хокей на роликах, на траві; водне поло; водний баскетбол та інші види високої рухової активності.

Для зміцнення Ранкова зарядка; вправи з власною вагою та опором свого тіла; м’язової сис присідання; рухова активність на ігровому майданчику; йога; гім теми настика; стрибки на батуті; оздоровче плавання; елементи гір ського туризму; атлетична гімнастика й інша рухова активність для зміцнення м’язової системи. Для зміцнення Оздоровчий біг; різні варіанти стрибків (через скакалку); види кісткової сис спорту, такі як гімнастика, баскетбол, волейбол, теніс, бадмінтон теми тощо; силове тренування з легким навантаженням і використан ням ваги власного тіла; загальнорозвивальні вправи (віджимання від підлоги, присідання) та інша рухова активність для зміцнення кісткової системи.

185

Додатки Додаток 4

Тест на патологію родимок ABCD А — асиметрія. Родимки завжди круглі, якщо ж якась із них змінила форму й ста ла асиметричною — це серйозний привід звернутися до лікаря. В — border, тобто край родимки. Краї нормальної, непатологічної родимки чіткі, обмежують її по колу. У разі переродження родимки краї втрачають чітку форму, зли ваються зі шкірою або набувають вигляду щербин і наростів, з почервонінням шкіри навколо та лущенням, свербінням. За появи нечітких меж потрібно негайно звернути ся до лікаря. С — colour, тобто колір родимки. Нормальна родимка має однорідний коричне вий або світло-бронзовий колір. У разі патології родимка набуває чорного, фіолето вого, червоного, білого кольору або ж має кілька забарвлень. Це також один із фак торів, який має насторожити. D — діаметр родимки. Нормальна родимка є невеликою в діаметрі й не має влас тивості збільшуватися. Унаслідок патологічних процесів вона розростається в діаметрі. Тому якщо діаметр родимки понад 6 мм, потрібно обов’язково звернутися до лікаря.

Фактори патології родимок Генетичний фактор. Ризик захворіти на меланому в найближ чих родичів хворого із цим захворюванням зростає в 15 разів. Такі люди повинні ретельно оглядати родимки та звертатися до ліка ря-онкодерматолога в разі появи на шкірі найменших змін, не че каючи, коли родимка на тілі стане небезпечною. Ультрафіолетове випромінювання. Сонячні промені провоку ють утворення в родимках злоякісних клітин, що призводить до меланоми. Не можна надмірно захоплюватися засмагою, особ ливо з 10.00 до 16.00. Працюючи на городі або перебуваючи на сонці під час прогулянки, потрібно захищати тіло від прямих со нячних променів вільним одягом з довгими рукавами з натураль них тканин, одягати головний убір.

Мал. 75. Ви гляд патоло гічно змінених родимок

Механічний фактор. Якщо родимка зазнає постійного меха нічного впливу й тертя одягом, бретелями, резинкою, то є велика ймовірність того, що вона може переродитися на злоякісну. Родим ки на небезпечних місцях потрібно видаляти в онкодерматолога. Хімічний фактор. Постійна взаємодія родимки з хімічними ре човинами — наприклад під час роботи з мийними засобами або хімічними реагентами — також спричиняє постійне подразнення родимки та, як наслідок, може спровокувати меланому.

Як уберегти себе від розвитку раку шкіри. Є кілька правил, виконуючи які, можна убезпечити себе від розвитку меланоми. 1. Постійно оглядайте родимки, звертаючи увагу на колір і форму. За будь-яких деформацій чи зміни кольору терміново звертайтеся до лікаря. 2. Захищайте своє тіло від потрапляння на нього прямих сонячних променів. За смагати найкраще в ранкові й вечірні години, коли промені сонця ковзають і сонце не таке агресивне. Темний колір родимки притягує промені, які активно провокують переродження родимки в злоякісну. 3. Для видалення родимки звертайтеся тільки до лікаря.

186

Додатки Додаток 5

Хімічний склад та енергетична цінність основних харчових продуктів (у перерахуванні на 100 г їстівної частини продуктів)

Хімічний склад (г) Продукти вода

білки

жири

вуглеводи

Енергетична цінність, ккал

Пшениця

320

Жито

1,6

320

Хліб житній

6,5

190

Хліб пшеничний

1,2

220

Здоба

7,6

290

Cyxapi вершкові

400

Тістечка та торти

424

Крупа кукурудзяна

1,2

325

Крупа гречана

2,6

329

Крупа манна

0,7

326

Крупа вівсяна

345

Крупа перлова

9,3

324

Крупа пшоняна

334

Крупа рисова

0,6

323

Крупа ячна

1,3

322

Макаронні вироби

322

Цукор

–

100

375

Масло вершкове

0,6

0,9

748

Олія соняшникова

0,1

–

100

–

899

Молоко коров’яче

2,8

3,2

4,7

Кефір жирний

2,8

3,2

4,1

Сир твердий

–

400

187

Додатки Продовження табл. Сир м’який

1,5

Сметана й вершки

2,6

2,8

293

Морозиво

3,2

226

Яйце куряче

0,7

Яловичина

–

187

Курятина

0,7

241

Свинина

–

333

Риба

1,2

–

115

Капуста

1,8

–

5,4

Картопля

0,1

19,7

Морква

1,3

од

Горошок зелений

0,2

Огірки

0,8

–

Буряк

1,7

–

Яблука

0,4

–

Груші

0,4

–

Сливи

0,8

–

Апельсини

0,9

–

8,4

Полуниці

1,8

–

8,1

Виноград

0,4

–

Гриби

3,2

0,7

1,6

Горіхи

4,8

704

188

Додатки

РОЗДІЛ 3. Психічна й духовна складові здоров’я Додаток 6

Поради, які допоможуть підвищити самооцінку 1. Змініть своє життя на краще. Навчіться поважати й любити себе, тоді життя й стосунки з людьми стануть більш гармонійними й щасливими. 2. Відкрийте себе для себе. Для цього складіть список своїх чеснот (можете звернутися за допомогою до рідних чи близьких, друзів). Уважно його про читайте. І зрозумієте, що ви саме така людина, як там написано! 3. Навчіться себе любити. Відверто дайте собі відповідь, чи подобаєтеся ви собі. Погляньте на себе в дзеркало й усміхніться, зробіть собі комплімент із списку своїх чеснот. Сприймайте себе такими, якими ви є! 4. Будьте впевненими у своїх діях. Ця впевненість принесе вам успіх і визнан ня оточення. 5. Чітко сформулюйте свою мету, мрію та пріоритети (наприклад: «Хочу ста ти сміливим (сміливою)», «Хочу започаткувати свій бізнес», «Хочу придбати квартиру» тощо). 6. Згадайте про свою нереалізовану мрію. А тепер подумайте про шляхи її втілення та дійте впевнено й цілеспрямовано! 7. Простежте, як ви звертаєтеся до себе: «Це моя вина», «Я мушу все зро бити». Замініть такі фрази іншими: «Я не в змозі переробити всіх справ», «Мені потрібний час і на себе», «У когось свої погляди, я їх поважаю, але я маю іншу думку». 8. На всі життєві проблеми реагуйте не тільки розумно, а й стримано. 9. Не ставте перед собою завдань, які ви не зможете виконати. 10. Беріть лише на себе відповідальність за свої дії.

Додаток 7

Основні прийоми й умови формування волі 1. Самоаналіз своїх дій, вчинків, почуттів і помилок, для того щоб вони не по вторювалися. 2. Суворий самоконтроль і самовимогливість до виконання запланованих завдань, програм, дотримання слова, обіцянок. 3. Цілеспрямовані вправи для тренування вольових якостей (предметом вольового завдання може бути самоорганізація на виконання навчаль них завдань, досягнення спортивних результатів, вправи із саморегуля ції, які ще більше примножують вольові якості). 4. Цілеспрямованість, самонавіювання в стані пасивного й активного життя.

189

Додатки Додаток 8

Відповідь на тест «Емоційні стани людини» 1 — відсутність емоцій; 2 — щастя; 3 — сором’язливість; 4 — презирство; 5 — смуток; 6 — нудьга; 7 — незадоволення; 8 — гнів; 9 — підступність. Додаток 9

Загальні властивості характеру До загальних властивостей характеру належать: сила характеру — людина з таким характером уміє домагатися поставлених ці лей, переборювати труднощі, відстоювати свої переконання, розвивати бурхливу діяльність, виявляти мужність; слабкість характеру — виявляється в малодушності, нерішучості, нестійкості по глядів, поступливості, боягузтві; оригінальність характеру — індивідуальна своєрідність людини, що різко виріз няє її з-поміж інших, наприклад підвищена чутливість, зайва замкнутість тощо; цілісність характеру — це погодженість ставлення людини до різних явищ життя, єдність слова й дії; твердість характеру означає послідовність, завзятість у досягненні мети, відсто юванні поглядів тощо. Більшість рис характеру можна об’єднати в такі групи: емоційні (запальність, пристрасність, ніжність, пригніченість, оптимізм); моральні (чесність, колективізм, усвідомлення громадського обов’язку, відпові дальність, чуйність, уважність); вольові (рішучість, наполегливість, мужність, самовладання, витримка, ціле спрямованість, активність, сміливість, ініціативність, упевненість, терплячість). Вирішальне значення в характері людини мають морально-вольові власти вості, що, як і більшість інших, формуються поступово в процесі пізнання та прак тичної діяльності. Існує безліч інших рис характеру, які можуть належати як до негативних (зліс ність, гордовитість, егоїзм, ревнощі, жадібність, заздрість, жорстокість), так і до позитивних (доброта, лагідність, альтруїзм, довірливість, щедрість, доброзичли вість, милосердя, порядність, оптимізм).

190

Додатки

РОЗДІЛ 4. Соціальна складова здоров’я Додаток 10

Параметри, які потрібно враховувати під час спілкування 1. Сприймання людини людиною. Перше враження на нас здійснює зовніш ність людини, з якою ми спілкуємося. Сприймання зовнішності відбуваєть ся в такому порядку: волосся; взуття; обличчя: очі, брови, губи, вуха, ніс, чоло; руки; одяг. 2. Обмін інформацією. Тут суттєвими є такі проблеми: •

•

Скільки інформації варто давати співбесідникові? Краще давати інформа цію меншими порціями й спостерігати за реакцією партнера. Тоді легше встановити міру необхідної інформації. У якій формі подавати інформацію? Інформація може бути передана за до помогою слів, інтонації, міміки, пантоміміки, сигналів, символів; форма пе редавання інформації ще залежить від типу спілкування. Важливою є також проблема вибору часу, місця, умов, обставин, у яких від бувається спілкування.

3. Обмін впливами, діями, спільна діяльність партнерів. Ефективне спілкуван ня потребує взаєморозуміння в партнерській взаємодії. Партнери надиха ють одне одного, створюють хороший настрій, емоції тощо. Вони здатні також викликати інтерес, захопленість або ж, навпаки, відразу до певних ідей, речей, дій, явищ тощо.

Додаток 11

Витяг із Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» Стаття 9 Відомості про зараження тієї чи іншої особи вірусом імунодефіциту людини або захворювання на СНІД становлять службову таємницю, що охороняється законом. Передання таких відомостей дозволено тільки законним представникам особи, медичним закладам, орга нам прокуратури, слідства, дізнання, суду й іншим органам і особам, передбаченим законодавством. Стаття 16 • •

Інфіковані вірусом імунодефіциту люди та хворі на СНІД зобов’язані: уживати заходів щодо запобігання поширенню інфекції, передбаче них інструкцією та запропонованих лікарем; повідомити осіб, які були з ними в статевих контактах до реєстрації факту інфікованості, про можливість їхнього зараження.

191

Додатки Стаття 18 Не допускається відмова в прийнятті до лікувальних закладів, у наданні невідкладної медичної допомоги, ущемлення інших прав осіб на підставі тільки того, що вони є вірусоносіями або хворими на СНІД, так само як ущемлення прав рідних і близьких інфікова ного. Окрім загальних прав і свобод, ВІЛ-позитивні діти мають також право на: •

відшкодування збитку, пов’язаного з обмеженням їхніх прав, що мало місце внаслідок поширення інформації про факт зараження цих осіб вірусом імунодефіциту людини;

•

безкоштовне забезпечення ліками, необхідними для лікування будь-якого наявного в них захворювання, засобами особистої про філактики й на психологічно-соціальну підтримку;

•

безоплатний проїзд до місця лікування та у зворотному напрямку за рахунок лікувальної установи, яка видала направлення на лікування;

•

користування ізольованою житловою кімнатою.

Додаткові права, передбачені для батьків ВІЛ-позитивних дітей або для осіб, що їх замінюють:

192

•

спільне перебування в стаціонарах із дітьми віком до 14-ти років зі звільненням від роботи й оплатою допомоги з тимчасової непра цездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною;

•

збереження за одним із батьків, у випадку його звільнення з роботи у зв’язку з доглядом за хворою дитиною віком до 16-ти років, без перервного виробничого стажу, за умови повернення на роботу по досягненні дитиною 16-річного віку;

•

матері, що мають ВІЛ-позитивних дітей у віці до 16-ти років чи хво рих на СНІД, мають право на одержання щорічної відпустки в літній або інший зручний час. У випадку відсутності матері й виховання такої дитини батьком або іншою особою це право надається зазна ченим особам.

Додатки Додаток 12

Про заходи, що проводить Усеукраїнська екологічна ліга Усеукраїнська екологічна ліга, Національний молодіжний центр «Екологічні ініціативи» і Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта» проводять всеукра їнську громадську природоохоронну кампанію «Батарейкам — утилізація!». Основним завданням кампанії є інформування населення про необхідність правильного поводження з використаними хімічними джерелами струму, зокрема батарейками, і залучення небайдужих громадян до збирання таких відходів для по дальшої їхньої утилізації. Оскільки жодний український завод не має ліцензії на утилізацію використа них джерел струму, компанія «Сігмас Еколоджі» транспортує зібрані батарейки у Францію на завод компанії «Tredi SA», яка спеціалізується на утилізації небезпеч них хімічних відходів і є однією з провідних у Європі, має всю необхідну для цього документацію та значний досвід роботи. Кампанію «Батарейкам — утилізація!» проводять із 2012 р., і за цей час було встановлено 518 контейнерів у всіх регіонах України та зібрано понад 14 т вико ристаних батарейок. Для того щоб дізнатися, чи є поблизу місця вашого проживання пункт збирання використаних батарейок, зверніться до інтернету та знайдіть карту вашого міста з позначеними місцями розміщення контейнерів. Щоб самостійно розпочати збирання використаних батарейок, вам необхідно заповнити відповідну заявку та надіслати скан-копію (з підписом керівника та пе чаткою організації) на електронну адресу: vel@ecoleague.net.

193

Додатки Додаток 13

Екологічні проблеми людства Сьогодні, як ніколи раніше, природні екосистеми та біологічне різноманіття опинилися під серйозною загрозою. Про це свідчать, зокрема, такі дані. •

Майже 50 тис. біологічних видів вимирають щороку. Уперше в історії на шої планети один окремий вид — людина — став могутнім чинником руй нування та знищення екосистем.

•

Ліси (передусім тропічні), а також інші природні екосистеми знищують або пошкоджують через сільськогосподарську діяльність, розвиток тран спорту, розростання міст, відведення стоку річок для зрошення полів та інші види забруднення повітря, ґрунтів і води.

•

Кількість видів птахів у всьому світі зменшується, а чверть усіх ссавців — під загрозою вимирання. Упродовж еволюції рослинні та тваринні види виникали й зникали. Деякі залишилися відносно незмінними, інші зміню валися, утворюючи нові види, або розділилися на підвиди. Кліматичні змі ни, зокрема льодовиковий період, імовірно, спричинили появу та розпо всюдження підвидів, які поширені в європейському регіоні. За винятком основних геологічних або космічних подій (на зразок виверження вулканів чи падіння метеоритів), зникнення та поява нових видів зазвичай відбува ються поступово та протягом тривалого часу.

Упродовж останніх 10 тис. років відбулися значні зміни в довкіллі, спричинені людською діяльністю. Можна стверджувати, що нині немає такого місця в Європі, яке б розташовувалося нижче 2 000 м над рівнем моря та не було змінене люди ною в той чи інший спосіб. Вплив людської діяльності викликає радикальні зміни в навколишньому середовищі. Багато із цих змін відбуваються занадто швидко, щоб види могли пристосуватися до них. І саме це призводить до зменшення кіль кості видів рослин і тварин, що прогресує. Можна стверджувати, що нині саме в Європі зникло набагато більше видів, ніж в інших частинах світу. Наприклад, 80–90 % загальної площі Європи колись було вкрито лісами. Нині вони займають лише 30 % площі, до того ж це переважно штучні лісосмуги. Річки також зазнають значного антропогенного впливу. Регулювання стоку рі чок, зміна русел, меліоративні роботи в заплавах та осушення боліт створюють загрозу їхньому існуванню. Велика кількість болотистих місцевостей і торф’яних боліт поступово зникає. Піренейський півострів, наприклад, втратив майже 60 % своїх заболочених територій. Майже 6 % площі Європейського континенту охоро няють, але вжиті заходи не всюди є ефективними. На сьогодні перебувають або знаходяться під загрозою вимирання: майже 53 % видів риб, 45 % рептилій, 40 % птахів, 40 % ссавців і 21 % (від 12,5 тис. ви дів) вищих рослин. Знищення природного середовища існування, забруднення та виснаження ґрунтів, надлишкове споживання природних ресурсів, проникнен ня екзотичних видів вважають основними загрозами біологічному різноманіттю.

194

Додатки Додаток 14

Цілі сталого розвитку У вересні 2015 р. 193 держави – члени ООН на саміті зі сталого розвитку в НьюЙорку одностайно ухвалили нову глобальну програму сталого розвитку, що містить 17 цілей, яких світ має досягнути до 2030 р. 1. Подолати бідність у всьому світі та в усіх її проявах. 2. Подолати голод, досягти продовольчої безпеки й поліпшити харчування та сприяти збалансованому розвитку сільського господарства. 3. Забезпечити здоровий спосіб життя та сприяти добробуту всіх людей, не залежно від віку. 4. Забезпечити для всіх інклюзивну освіту, рівноправний доступ до якісної освіти та сприяти можливості навчатися протягом усього життя. 5. Досягти гендерної рівності шляхом розширення прав і можливостей усіх жінок і дівчат. 6. Забезпечити доступність і збалансоване використання водних ресурсів і послуги у сфері санітарії. 7. Забезпечити для всіх мешканців планети можливість використання недо рогих, надійних, збалансованих і сучасних джерел енергії. 8. Стимулювати стале, інклюзивне й збалансоване економічне зростання, по вну та продуктивну зайнятість і гідні умови праці для всіх людей. 9. Створити життєстійку інфраструктуру, поширювати інклюзивну й збалан совану індустріалізацію та заохочувати інновації. 10. Зменшити нерівність у країнах і між ними. 11. Зробити міста й інші населені пункти інклюзивними, безпечними, життє стійкими та збалансованими. 12. Забезпечити впровадження моделей збалансованого споживання та ви робництва. 13. Ужити термінових заходів для боротьби зі зміною клімату та її наслідками. 14. Забезпечити збереження та збалансоване використання ресурсів океанів, морів і морських екосистем для їхнього збалансованого розвитку. 15. Забезпечити захист і відновлення наземних екосистем і сприяти їхньому збалансованому використанню, здійснювати збалансоване управління лі сами, боротися з опустелюванням, зупинити процес деградації земель і за безпечити їхнє відновлення, а також зупинити втрату біорізноманіття. 16. Сприяти формуванню мирних і недискримінаційних спільнот для збалансо ваного розвитку, забезпечити всім людям доступ до правосуддя та створи ти ефективні, підзвітні й інклюзивні органи влади на всіх рівнях. 17. Зміцнити засоби впровадження та активізувати глобальне партнерство для реалізації цілей збалансованого розвитку.

195

Словник

СЛовник ТЕРМІНІВ Аеробна активність — такі навантаження, за яких пульс становить 140– 160 ударів за хвилину. Акуратність — риса особистості, яка передбачає не тільки любов до порядку, а й ретельність, точність у справах, зовнішню охайність, старан ність та організованість. Акуратність тісно пов’язана з дисциплінованістю та культурою праці. Анаеробна активність — інтенсивні нетривалі вправи, під час яких орга нізм людини відчуває нестачу кисню. Ациклічна вправа — структура рухів, що не має стереотипного циклу та змінюється під час її виконання. Безпека — стан певних умов життєдіяльності людини, за яких у її ото ченні відсутні (або зведені до мінімуму) зовнішні чинники, що загрожують її життю та здоров’ю. Біологічні ритми, або біоритми, — регулярні кількісні та якісні зміни життєвих процесів, що відбуваються на всіх рівнях життя: молекулярному, клітинному, органотканинному, організмовому, популяційно-видовому й біосферному. Біосфера — середовище існування живих організмів на Землі. Вербальне спілкування — спілкування за допомогою мовлення. Відчуття — це відображення властивостей предметів, що виникають у людини при їхній безпосередній дії на органи чуття людини. ВІЛ — вірус імунодефіциту людини. Вірусний гепатит С — інфекційне захворювання, що не має специфіч них симптомів. Воля — здатність людини керувати своїми діями та вчинками. Гепатит В — інфекційна хвороба, яку спричиняє вірус гепатиту В. Гігієна — наукова дисципліна та практична галузь медичної науки, яка досліджує закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини й громадське здоров’я з метою обґрунтування гігієнічних нормати вів, санітарних норм і правил, а також профілактичних заходів.

196

Словник

Гігієна харчування — наука про раціональне харчування, основні прави ла дотримання режиму та раціону харчування, зберігання продуктів, приго тування їжі, дотримання правил особистої гігієни, збереження здоров’я. Гіподинамія — обмеження рухової активності, зумовлене способом жит тя. Громадська безпека — стан захищеності суспільства, таких його ціннос тей, як життя та здоров’я людей, власності, довкілля, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій від небезпечних посягань. Дискримінація — обмеження чи позбавлення людини прав через її націо нальність, колір шкіри, стать, релігійні переконання або стан здоров’я. Дисциплінованість — якість, яка забезпечує моральну спрямованість по ведінки, що виявляється в здатності виконувати всі вимоги моралі й загаль нолюдських правил, готовність докласти всіх зусиль для своєчасного, точно го, бездоганного виконання поставленого завдання. Дружба — взаємини між людьми, що ґрунтуються на єдності поглядів, інтересів і життєвих цілей. Духовна сфера — система взаємин між людьми, яка відображає моральне життя суспільства. Екологічна безпека — компонент національної безпеки, який забезпечує захищеність життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз, які створюють антропогенні чи природні чинники стосовно навколишнього середовища. Екологічна свідомість — глибоке розуміння нерозривного зв’язку лю дини з природою. Це найвищий рівень усвідомлення людиною свого місця та значення в еволюції біосфери у зв’язку з бурхливим розвитком науки й технологій. Економічна безпека (людини) — забезпечення доходів людини, достат ніх для задоволення наявних потреб. Економічна сфера — цілісна підсистема суспільства, що забезпечує ви робництво, розподіл, обмін і споживання товарів і послуг. Емоція — реакція людини на навколишній світ. Зовнішнім проявом емо ції є поведінка, вираз обличчя, або міміка, слова, жести, вигуки. Емоційна зрілість — важлива характеристика, від якої залежить успіш ність людини в усіх сферах життя. Ефективне спілкування — елементарні правила поведінки людини під час спілкування, які сприятимуть порозумінню, спрямовуватимуть потік ін

197

Словник

формації в потрібному напрямку, допомагатимуть співрозмовникам подола ти бар’єри спілкування та залучатимуть до відкритої дискусії; стимулювати муть їх діяти задля досягнення поставленої мети; передаватимуть інформа цію, заохочуючи людину думати по-новому. Життєві цінності — ідеї, ідеали, цілі, до яких прагнуть людина й сус пільство. Загальний обмін — рівень енерговитрат організму в умовах фізіологічної активності. Задатки — природні можливості розвитку здібностей кожної людини. Збалансоване харчування — повноцiнне харчування, що характеризу ється оптимальною якiстю їжі й оптимальним, тобто таким, що відповідає фiзiологiчним потребам органiзму, спiввiдношенням між окремими компо нентами їжi. Здібності — індивідуальні психологічні особливості людини, що прояв ляються в трудовій або іншій сфері діяльності та є умовою успішності її здій снення. Здібності фізичні, розумові — специфічні психофізичні властивості лю дини, що необхідні для успішного виконання одного або кількох видів діяль ності та які визначають успіхи людини в цій діяльності. Здоров’я — процес збереження та розвитку біологічних, фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності за максимальної тривалості життя. Здоровий спосіб життя — діяльність, спрямована на формування, збере ження та зміцнення здоров’я людей як необхідної умови для прогресивного розвитку суспільства в усіх напрямах. Індекс маси тіла (ІМТ) — формула, за допомогою якої фахівці в усьому світі оцінюють відношення маси тіла дорослої людини до її зросту. Інклюзія — процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі, на самперед тих, що мають труднощі у фізичному або розумовому розвитку. Інформаційна безпека (держави) — ступінь захищеності, стійкість основних сфер життєдіяльності (економіки, науки, техносфери, сфери управління, військової справи, суспільної свідомості тощо) до небезпечних (дестабілізуючих, деструктивних, таких, що суперечать інтересам країни, тощо) інформаційних впливів, причому як до впровадження, так і до ви лучення інформації.

198

Словник

Комунікатор — людина, що передає інформацію. Кредо — символ віри, світогляду, переконань. Культура здоров’я — уважне й відповідальне ставлення людини до себе, прагнення до самопізнання, самовдосконалення особистості. Меланхо�лік — тип темпераменту, що характеризує надзвичайно емоційну, чутливу особистість, яка тонко реагує на зауваження, любить бути наодинці із собою. Мислення — найвища форма відображення реальності та свідомої ціле спрямованої діяльності людини, що направлена на опосередкування, абстракт не узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв’язків між ними. Міжособистісні стосунки — зв’язки між людьми, які проявляються за допомогою почуттів і суджень (стосунки між дітьми, між чоловіком і дружи ною, братом і сестрою). Моніторинг — безперервне спостереження за яким-небудь процесом для виявлення його відповідності бажаному результату або тенденцій розвитку. Моніторинг фізичних складових здоров’я — система або комплекс діа гностичних досліджень, що їх виконують упродовж відповідного часу, які да ють сумарний показник «кількості» та «якості» здоров’я окремої людини або групи людей (класу, школи, міста). Мораль — сукупність ідеалів, принципів, норм, які регулюють і спрямо вують соціально значущу поведінку людини, тобто поведінку її щодо інших людей, соціальних груп, народу, людства в цілому. Моральність — одна з форм суспільної свідомості, що відображає цілісну систему поглядів на сутність людини й усього суспільства, а також усвідом лення, прийняття принципів і норм людьми, дотримання їх у вчинках і по ведінці. Мотивація — ті чинники, які спонукають людину до діяльності. Навко�лишнє середовище — необхідний для існування людства простір, що зазнає впливу суспільства, яке в ньому живе. Його (середовище) частково дає природа й частково створює сама людина. Наполе�гливість — здатність довго й цілеспрямовано втілювати в життя прийняте рішення. Наркоманія — важка хвороба психіки й усього організму, яка без лікуван ня призводить до деградації особистості, інвалідизації та передчасної смерті в молодому віці.

199

Словник

Національна безпека — стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства й держави. Небезпека — будь-яке явище, здатне заподіяти шкоду життєво важливим інтересам людини. Невербальне спілкування — спілкування за допомогою жестів, міміки, рухів тіла, коли слова передають інформацію, а жести — різне ставлення до неї. Негативне спілкування — спілкування, коли людина створює навколо себе умови непорозуміння, сварок, пліток, неповаги. Обдарованість — високий рівень задатків людини, вияв природних мож ливостей і здібностей, що значно перевищують середній рівень. Організованість — якість особистості, що характеризує здатність розум но планувати й упорядковувати свою діяльність. Основний обмін — енерговитрати організму в умовах фізіологічного спо кою. Особиста безпека — стан захищеності життєдіяльності людини від без посередніх загроз її життю, здоров’ю, тілесній неушкодженості, а також осо бистій свободі. Особиста гігієна — основа здорового способу життя, умова ефективної профілактики різних захворювань. Пам’ять — здатність людини фіксувати, зберігати й відтворювати інфор мацію, досвід (знання, навички, уміння, звички). Підлітковий вік — період, коли людина може й повинна пройти шлях від непослідовного у вчинках підлітка до впевненої в собі людини, готової до дорослого життя. Планування життя — побудова конкретного плану свого життя на день, місяць, рік тощо. Позитивне спілкування — джерело душевної та психологічної задоволе ності, станів радощів і щастя, радість дружнього, творчого спілкування, ра дість спілкування з природою та мистецтвом. Політична сфера — стосунки між людьми, пов’язані насамперед із вла дою, які гарантують спільну безпеку. Працелюбність — одна з основних умов будь-якої діяльності, як і будьякого успіху. Працьовитість — риса характеру, що виражає бажання працювати.

200

Словник

Продовольча безпека — рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-політичну стабільність у суспільстві, виживання та розвиток нації, особи, сім’ї, стійкий економічний розвиток. Професія — рід занять, означена форма трудової діяльності. Раціональне харчування — збалансоване харчування за умови оптималь ного режиму приймання їжi. Репродуктивне здоров’я — можливість зачати, виносити й народити здо рову дитину. Реципієнт — людина, що отримує інформацію. Риса характеру — звична, стійка, повторювана форма реагування, пове дінки чи ставлення до дійсності. Рішучість — здатність швидко оцінювати ситуацію, приймати рішення й без вагань виконувати їх. Родимка — доброякісне новоутворення на тілі, що складається з незрілих або змінених клітин епідермісу. Рухова активність — рухи, які виконує людина в процесі життєдіяльності. Самовизначення — відкриття себе, виявлення передусім своїх позитив них якостей і можливостей, а також тих задатків, які потім шляхом самови ховання людина зможе перетворити на здібності, а талант — на стійку рису характеру. Самовиховання — свідома систематична робота особистості над собою з метою усунення тих чи інших недоліків і формування позитивних якостей, що відповідають вимогам суспільства й особистого плану розвитку. Самовладання — уміння за будь-яких умов керувати своєю розумовою діяльністю, почуттями та вчинками. Самодисципліна — вироблена звичка тримати під контролем усі свої дії, дотримуватися встановлених правил. Самоконтроль — сукупність властивостей саморегуляції. Самооцінка особистості — оцінка людиною своїх якостей, себе, рівня успішності власної діяльності, а також того, як оцінюють її інші люди, з ура хуванням системи життєвих цінностей. Самореалізація — прагнення людини до якомога повнішого виявлення та розвитку своїх особистісних можливостей.

201

Словник

Саморегуляція — уміння особистості керувати станом свого здоров’я, емоціями, почуттями, психічним станом, діями, вчинками, поведінкою. Сангвінік — тип темпераменту, що характеризує життєрадісну, актив ну, емоційно врівноважену, кмітливу, допитливу й комунікабельну осо бистість. Сильна воля — не тільки вміння чогось забажати й добитися, а й уміння змусити себе відмовитися від чогось, коли це потрібно. СНІД — синдром набутого імунного дефіциту, остання стадія ВІЛінфекції, яка проявляється різними важкими захворюваннями, опортуніс тичними інфекціями, пухлинами, що розвиваються на тлі порушень імунної системи. Сон — функціональний стан організму, під час якого гальмується діяль ність кори великого мозку. Соціальна сфера — одна з найважливіших сфер життя суспільства, у якій реалізуються соціальні інтереси всіх верств населення, відносини суспільства й особи, умови праці й побуту, здоров’я, відпочинку. Спеціальність — окрема галузь науки, техніки, виробництва, у якій лю дина працює. Спілкування — складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті й розумінні партнерами одне од ного. Сприйняття — відображення у свідомості людини предметів як цілісних образів під час їхнього безпосереднього впливу на органи чуття. Сталий розвиток — гармонійний, збалансований, безконфліктний про грес усієї земної цивілізації, який дає змогу одночасно позитивно вирішу вати комплекс питань щодо збереження довкілля, ліквідації експлуатації, бідності та дискримінації як кожної людини, так і цілих народів або груп населення, зокрема за етнічними, расовими чи статевими ознаками. Статус — закріплені за людиною права й обов’язки, які визначають її місце в групі. Стигма — надзвичайно сильний соціальний ярлик, що змінює ставлен ня до інших людей і до себе, примушуючи сприймати людину лише як носія певної якості. Стрес — реакція організму в несподіваній та напруженій ситуації. Сумлінність — усвідомлення та почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед собою, іншими людьми, суспільством; мо ральні принципи, погляди, переконання; совість.

202

Словник

Талант — особливі здібності, що виявляються у творчому розв’язанні завдань. Темперамент — індивідуальні особливості людини, що визначають дина міку перебігу її психічних процесів і поведінки. Терпіння — активне й цілеспрямоване подолання труднощів, уміння під тримувати шляхом допоміжного вольового зусилля інтенсивність роботи на заданому рівні за умов виникнення внутрішніх перешкод (наприклад, при втомі). Урбанізація — процес розростання міст і збільшення кількості міського населення, підвищення ролі міст у соціально-економічному й культурному житті суспільства. Уроджені порушення — результат порушення внутрішньоутробного роз витку плода. Уява — здатність до створення нових образів, уміння помічати властивос ті предметів і переносити їх з одного предмета на інший, по-новому комбіну ючи. Феномен — незвичайне явище, рідкісний факт, який важко збагнути. Фізична активність — діяльність людини, спрямована на досягнення фізичної досконалості, що характеризується конкретними якісними й кіль кісними показниками; складова здорового способу життя. Фізичний розвиток — динамічні зміни в організмі людини, зумовлені спадковими чинниками й певними умовами навколишнього середовища. Фізичні якості — сукупність властивостей організму людини, що забез печують можливість здійснювати активну рухову діяльність. Флегматик — тип темпераменту, що характеризує спокійну, емоційно врівноважену, працьовиту, мовчазну, неактивну особистість, яка довго засво ює щось нове, але й довго утримує це в пам’яті, усе прагне осмислити, а лише потім діяти. Характер — індивідуальне поєднання суттєвих властивостей особистос ті, що виражають ставлення людини до дійсності й проявляються в її поведін ці та вчинках. Хімічне забруднення атмосферного повітря, спричинене людською дія льністю, — наявність речовин хімічного походження в атмосферному пові

203

Словник

трі в кількостях і протягом часу, що можуть прямо або опосередковано нега тивно впливати на здоров’я людини та стан довкілля. Холерик — тип темпераменту, що характеризує життєрадісну, надзви чайно рухливу, активну, допитливу, імпульсивну, емоційно нестабільну особистість, яка прагне постійно змінювати вид діяльності, прагне до спіл кування. Хронобіологія — наукова дисципліна, що вивчає біоритмічні процеси. Циклічна вправа — такі рухові акти, у яких тривалий час постійно повто рюється той самий закінчений руховий цикл. Ціннісні орієнтації — стани, явища та процеси в навколишньому житті, які стають орієнтиром для людини, спрямовують формування її цілей, а та кож способи їхнього досягнення. Шлюб — форма існування родини, традиційний спосіб державного (церков ного) контролю над стосунками між партнерами, який установлює їхні взаємні права й обов’язки. Юнацький вік — етап формування самосвідомості й власного світогляду, прийняття відповідальних рішень і завершальний етап формування особис тості.

204

Зміст Передмова..........................................................................................................................

Розділ 1. Здоров’я людини Здоровий спосіб життя кожного — запорука здоров’я нації § 1. Життя як феномен. Здоров’я як атрибут людського життя. Рівні здоров’я. Дотримання здорового способу життя . ..........................

§ 2. Сучасне уявлення про здоров’я. Взаємозв’язок фізичної, психічної, соціальної та духовної складових здоров’я. Чинники, що впливають на показники здоров’я населення ................................................................... 8 § 3. Сфери життя людини. Планування життя. Життєве кредо .................. 14

Розділ 2. Фізична складова здоров’я Збереження та зміцнення фізичної складової здоров’я § 4. Взаємозв’язок принципів особистої гігієни, адекватного харчування, рухової активності, повноцінного відпочинку. Види рухової активності. Вплив рухової активності на фізичне, психологічне й соціальне благополуччя людини ..................................... 18 § 5. Складові особистої гігієни. Гігієнічні процедури . ................................... 24 § 6. Біологічні ритми та здоров’я. Значення сну в юнацькому віці ........... 30 § 7. Харчування для здоров’я. Характеристика поживних речовин. Харчування при різному фізичному навантаженні. Контроль за масою тіла ..................................................................................... 37 Моніторинг здоров’я § 8. Види моніторингу фізичної складової здоров’я. Показники фізичного здоров’я........................................................................ 43

Розділ 3. Психічна й духовна складові здоров’я Самореалізація особистості § 9. Самореалізація в підлітковому та юнацькому віці................................... 50

Зміст

§ 10. Складові самореалізації. Самопізнання та формування особистості. Формування самооцінки . ................................................................................. 55 § 11. Поняття життєвого самовизначення. Складові життєвого самовизначення ............................................................ 62 § 12. Критерії та мотиви для вибору професії. Профорієнтація .................... 67 Емоційне благополуччя § 13. Природа та види емоцій. Поняття емоційної зрілості. Саморегуляція. Методи самоконтролю ........................................................ 77 Уміння навчатися § 14. Умови ефективного навчання. Індивідуальні особливості сприйняття та навчання ..................................................................................... 83 § 15. Індивідуальні особливості сприйняття та навчання. Активне й пасивне навчання. Способи ефективного навчання й підготовки до Державної підсумкової атестації, планування часу ........................................................................................................................... 90 Самовиховання характеру § 16. Чинники, від яких залежить характер людини ......................................... 96 § 17. Риси характеру .................................................................................................. 101 § 18. Роль життєвих цінностей у формуванні характеру. Цінності та якість життя. Моральний розвиток особистості. Самовиховання характеру.............................................................................. 108

Розділ 4. Соціальна складова здоров’я Тема 1. Соціальне благополуччя Соціальна компетентність § 19. Стосунки й рівні спілкування. Навички ефективного спілкування . ............................................................ 116 § 20. Принципи формування міжособистісних стосунків. Стосунки з дорослими й однолітками . ....................................................... 122 § 21. Цінність родини. Чинники міцної родини. Готовність до сімейного життя ...................................................................... 127

206

Зміст

Репродуктивне здоров’я молоді § 22. Стан репродуктивного здоров’я молоді в Україні. Негативні наслідки ранніх статевих стосунків ........................................ 133 § 23. Вплив психоактивних речовин на репродуктивне здоров’я. Профілактика вроджених порушень стану здоров’я . ............................ 138 Віл/снід: проблема людини та проблема людства § 24. Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу: загроза людині. Умови та шляхи інфікування ВІЛ. Формула індивідуального захисту..................................................................................................................... 142 § 25. Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу: загроза людству. Законодавство України у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу......................................................................... 147 § 26. Значення моральних цінностей для профілактики ВІЛ-інфікування та протидії дискримінації ВІЛ-позитивних людей . ..................................................................................................................... 152 Тема 2. Сучасний комплекс проблем безпеки § 27. Безпека як потреба людини. Види та рівні загроз. Стратегія національної безпеки України. Сфери національної безпеки .......................................................................... 157 § 28. Глобальні загрози, породжені діяльністю людини ................................. 164 § 29. Розвиток екологічно доцільного мислення та поведінки . ................... 170 § 30. Міжнародне екологічне право. Екологічне законодавство України. Поняття інформаційного суспільства та сталого розвитку................... 176 Додатки............................................................................................................................. 183 Словник термінів ................................................................................................... 196

207