Основи правознавства 9 клас Святокум 2022 поглиблене by sloven

Основи правознавства

Оксана Святокум

Основи правознавства

З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ОСНОВ ПРАВОЗНАВСТВА

Підручник відрізняє наявність таких матеріалів:

• • •

завдання на актуалізацію знань до кожного параграфа

•

покрокові алгоритми виконання практичних робіт

приклади практичного застосування набутих знань

здійснити онлайн-тестування за кожним розділом ознайомитися з додатковими матеріалами до уроків

Інтернетпідтримка за QR-кодом або посиланням rnk.com.ua/101295

Оксана Святокум

Основи правознавства

Інтернет-підтримка дозволить:

• •

З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ОСНОВ ПРАВОЗНАВСТВА

система вправ для закріплення практичних навичок роботи з нормативно-правовими актами

Святокум О. Є.

Основи правознавства

«Основи правознавства» підручник для 9 класу з поглибленим вивченням основ правознавства закладів загальної середньої освіти

ТОВ Видавництво «Ранок»

Оксана Святокум

Основи правознавства Підручник для 9 класу з поглибленим вивченням основ правознавства закладів загальної середньої освіти

Харків Видавництво «Ранок» 2021

Шановні дев’ятикласники та дев’ятикласниці! Із кожним роком ви стаєте дорослішими, а це означає, що збільшу ється кількість запитань, над якими ви замислюєтесь і які ставите до навколишнього світу, збільшується й кількість викликів із боку вашо го оточення. Навіть невеликий життєвий досвід, напевно, дозволив вам переконатися, що цивілізована людина у відносинах із суспільством керується нормами права. Цього року ви починаєте вивчати новий предмет — «Основи право знавства». Наука права — непроста, проте надзвичайно цікава і, голо вне, дуже потрібна кожній людині, відколи вона поставила за мету впорядкувати свої відносини з іншими представниками людської спіль ноти. Отже, можна тільки вітати ваше прагнення поглибленого вивчен ня основних положень теорії держави і права, а також окремих галузей права України, які є найбільш важливими для вас, юних громадян і громадянок України. Не менш важливим є розвиток ваших умінь застосовувати набуті знання на практиці. Саме з такою метою створювався цей підручник. Хочеться вірити, що він допоможе вам не тільки на уроках правознав ства та під час виконання домашніх завдань, але й при вирішенні численних життєвих ситуацій, адже право — це дуже важливий регу лятор суспільних відносин. Його дієвість значною мірою залежить від того, наскільки цей інструмент забезпечення суспільного спокою по важають і вміють застосовувати громадяни та громадянки. Успіхів вам, друзі!

Мета закону — не нищення, не обмеження свободи, а її збереження і розширення. Бо там, де законів немає, немає й свободи. Джон Локк

ВСТУП Право і закони в житті людини й суспільства ПРИГАДАЙТЕ!

1. Де виникли перші в історії людства держави? 2. Які правові пам’ятки є найдавнішими?

1. Як і чому в людському суспільстві з’явилися право і закони Розвиток людського суспільства нерозривно пов’язаний зі становленням правових норм. З ускладненням відносин між людьми виника ла потреба й у більш складних та детальних законах, які б регулювали людську поведінку. Однією з найдавніших збірок законів, що збереглися до нашого часу, стали закони Хаммурапі, створені у Вавилоні у XVIII ст. до н. е. Цей документ містив норми як кримінального права (тобто встановлював покарання за зло чини), так і цивільного права, регулюючи майнові відносини жителів Вавилону. У II ст. до н. е. — II ст. н. е. в Індії були створені закони Ману. Поряд із суто релігій ними нормами індуїзму цей документ містив правила здійснення правосуддя, набуття влас ності, поради щодо управління державою. Закони Давньої Греції не збереглися до на шого часу, і ми їх знаємо лише із праць антич них істориків та філософів. Так, в Афінах першими відомими законами стали закони Драконта (VII ст. до н. е.), що відрізнялися надзвичайною суворістю: навіть за незначні злочини встановлювалася смертна кара. Звід си й походить вираз «драконівські закони». Пізніше, наприкінці VII — на початку VI ст. до н. е. їх змінили закони Солона. Вони впо рядкували державний устрій Афін, ставши основою для подальшого формування демо кратичного устрою. У Спарті діяли закони Лікурга (VIII ст. до н. е.), у яких знайшли відображення мілітаристичний устрій та над звичайно високий рівень втручання держави в повсякденне життя громадян. У Давньому Римі були укладені Закони 12 таблиць. На жаль, ці закони не збереглися до наших днів, але ми можемо частково від творити їх текст за цитатами римських юрис тів. Зокрема, вони містили норми сімейного,

кримінального, спадкового права тощо. Закони 12 таблиць стали основою для формування римського права, яке прямо чи опосередкова но й досі має величезний вплив практично на всі сучасні правові системи. Римляни вважали створену ними правову систему одним зі своїх найбільших досягнень. За часів пізньої імперії, у 529 р., комісія на чолі з юристом Требоніаном уклала за наказом імператора Юстиніана Звід цивільного права, який об’єднав та впорядкував напрацювання римських юристів у всіх сферах права (приватне, публічне), пра вові акти імператорів, у тому числі акти само го Юстиніана (частина Зводу відома як Кодекс Юстиніана). Саме із цим документом був пов’я заний початок поширення римського права в Західній Європі. Із падінням Західної Римської імперії та утворенням нових держав германських племен у Європі почали з’являтися «варварські правди». Найвідомішою є Салічна правда, яка діяла в Королівстві франків. Джерелами правд варварських племен було звичаєве право гер манців. Вони регулювали передусім судове вирішення спорів, як майнових, так і з при воду скоєних злочинів (наприклад завдання тілесних ушкоджень, убивства). Схожою за змістом на «варварські правди» є й перша важлива пам’ятка права на українських зем лях Руська правда, укладена за часів прав ління Ярослава Мудрого (1016—1054) та до повнена за його синів. Вона містила норми кримінального, спадкового, торговельного та процесуального права і мала значний вплив на розвиток права на українських землях. ПРИГАДАЙТЕ! Як саме вплинув перший звід законів на суспільно-політичний розвиток Русі-України? У яких ще державах судочинство здійснювалося з використанням норм Руської правди?

Вступ

Пам’ятник Ярославу Мудрому в Києві. За князювання Ярослава Мудрого було укладено перший в історії нашої держави звід законів

2. Які правові знання і навички мають отримати сучасні українські дев’ятикласники і дев’ятикласниці ЗАВДАННЯ. Ознайомтеся з наведеними нижче висловлюваннями. Як ви розумієте їх зміст? Як вони пов’язані між собою та з метою предмета «Основи правознавства», який ви вивчатимете в 9 класі? Як би ви визначили мету навчального курсу, спираючись на наведені висловлювання? Те, чого сьогодні навчається в класі одне покоління, стане нормою життя наступного. (А. Лінкольн) Право не повинне так регулювати життя, щоб людина втратила свободу дій. Право за своєю суттю має давати орієнтири, але напрямок людина обирає сама. А далі діє принцип: дозволено все, що не заборонено. У нас є суд, свобода сторін, які можуть домовитися тим або іншим чином. Неможливо (та й не потрібно) закріплювати в законі всі можливі варіанти поведінки людини. (А. Сулейманова)

Успішність людини в сучасному світі знач ною мірою визначається тим, як побудовані її відносини з найближчим оточенням, гро мадою, державою. На уроках правознавства в 9 класі ви маєте з’ясувати, яку важливу роль у впорядкуванні суспільних відносин ві діграє право. Отже, головною метою вивчення цього курсу можна визначити підготовку до активного життя у правовій державі, де зна ння своїх прав, уміння їх реалізувати та за хистити, виконання своїх обов’язків є нормою для кожного громадянина та громадянки. Ви матимете нагоду отримати більш системні уявлення про державу та право, а також уміння

використовувати їх у практичному житті. На вас чекає знайомство з положеннями теорії держави та права, на основі яких ви зможете зрозуміти державно-правові реалії України. Курс також покликаний підвищити ваш рівень обізнаності з таких питань: соціальні норми взагалі й правові зокрема; сутність і структура системи права, галузі права, пра вовідносини, правопорядок, правопорушення та юридична відповідальність. Відомо, що існують різні причини дотриман ня людиною правових норм: хтось робить це з остраху перед покаранням, інші — свідомо, розуміючи соціальну цінність права, необхід ність дотримуватися положень права з метою забезпечення загального суспільного порядку. Зрозуміло, що в демократичній державі має бути якомога більше людей, які поважають право і свідомо дотримуються його норм. Громадяни та громадянки демократичної дер жави не тільки мають право вибору, але й не суть великий тягар відповідальності за свій вибір — навчального закладу, місця роботи, супутника чи супутниці життя, представників органів державної влади та місцевого само врядування тощо. Як не помилитися у виборі? Крім знання й розуміння правових норм і прин ципів їх реалізації, у пригоді, звичайно, стануть

Право і закони в житті людини й суспільства

уміння аналізувати суспільно-політичні події, користуватися правовими актами, юридичною літературою. Не будуть зайвими навички діяти згідно з нормами права в конкретних життєвих ситуаціях, сформовані під час вивчення курсу. Цей підручник укладено на основі Навчальної програми з основ правознавства для 9 класу за гальноосвітніх навчальних закладів (для класів із поглибленим вивченням предмета). Відповідно до неї, з урахуванням окресленої мети та завдань курсу підручник містить вступ та вісім розділів: Основи теорії держави. Основи теорії права. Правовідносини. Правопорушення. Юридич на відповідальність.

Основи конституційного права України. Основи цивільного права України. Основи сімейного і трудового права України Основи адміністративного і кримінального права України. Якщо право — це професія. При цьому перші три розділи розкривають загальнотеоретичні положення, що характери зують державу і право як соціальні явища. Наступні чотири — присвячені характеристи ці держави Україна та її правової системи, правовідносинам, учасниками яких є неповно літні особи. Останній розділ відкриє для вас світ юридичних професій.

3. Як працювати за підручником Отже, підручник включає вісім розділів, кожен із яких, у свою чергу, містить певну кількість тем, що розкривають його зміст. Кожна тема ви світлюється в межах одного параграфа. На початку розділу розміщено очікувані результати, яких ви маєте досягти після його опанування. Запитання і завдання рубрики «Пригадай те!» спонукатимуть вас повторити матеріал, розглянутий на уроках історії чи попередніх уроках правознавства, що допоможе краще засвоїти нову тему. Рубрика «Поміркуйте!» дасть вам змогу дещо під іншим кутом роз глянути відомі речі: порівняти, зробити ви сновки, висловити своє бачення розв’язання тієї чи іншої проблеми. Перед текстом параграфа вміщено основні поняття, передбачені програмою курсу. Їх тлу мачення в тексті теми виділені кольором. Зверніть увагу, що кожен параграф, крім основного тексту, містить завдання, мета яких — допомогти вам пов’язати теоретичні положення та життєві реалії, зрозуміти, де і коли вам знадобляться знання права. Ви конуючи завдання, ви зможете застосувати щойно здобуті знання. Окремі параграфи містять додаткову інфор мацію, яка доповнює основний текст або ілю струє прикладами. Вона подана під рубрикою «Для допитливих». Після тексту параграфа наводяться виснов ки — стислий виклад ключових положень теми. Вивчення кожного параграфа завершується низкою запитань і завдань. Пам’ятайте, що їх

виконання є неодмінною складовою успішної роботи над темою. Завдання різні за складністю та формою. Вони покликані акцентувати вашу увагу на найважливіших питаннях теми, закрі пити здобуті знання, допомогти узагальнити ви вчене. Водночас запропоновані завдання спря мовані на те, щоб пов’язати ці знання з вашим життєвим досвідом. Вони також дадуть вам мож ливість проявити свої дослідницькі здібності. У підручнику ви зустрінете такі типи за вдань. Дайте визначення понять. Право, як і кожна наука, базується на системі понять. Щоб ро зуміти мову права, треба розуміти зміст по нять, які ця наука використовує. Ці понят тя будуть зустрічатися вам у нормативних актах, пресі, документах, які ви згодом укла датимете. Отже, варто їх розуміти. Виберіть правильний варіант відповіді. За вдання, які передбачають вибір правильного варіанта з кількох запропонованих, є надзви чайно поширеними в усіх шкільних предметах. Виконання таких завдань під час вивчення правознавства урізноманітнить вашу роботу. Доповніть схему. Більшість правових понять і явищ являють собою систему, зрозуміти яку буде значно простіше, подавши її у вигляді схеми. Схеми часто зустрічатимуться вам без посередньо в темах — вони ілюструватимуть текст. У завданні вам необхідно буде доповни ти її елементом, якого не вистачає. Для цього краще перенести схему в зошит, у разі потре би звернутися ще раз до тексту підручника. У результаті виконання завдання ви матимете

Вступ

не тільки більш міцні знання, а й викладення частини теми в зошиті (конспект). Подайте у вигляді схеми. Цей тип завдань складніший, ніж попередній, але й більш цікавий. Схему ви будете складати самостій но, самостійно виокремлювати її елементи й встановлювати між ними зв’язки. Як зра зок можна використовувати схеми, вміщені на сторінках підручника. Порівняйте поняття. Для того щоб порівняти поняття, необхідно знайти в них спільне та відмінне. Виконання завдань такого типу пе редбачає глибоке розуміння сутності понять, яке досягається через аналіз їх змісту. Попрацюйте із джерелом права. Завдання під такою рубрикою передбачають роботу з уривками з нормативно-правових доку ментів. До текстів будуть запропоновані різні питання, які слід опрацювати само стійно, у парах або групах. Мета таких вправ — допомогти вам навчитися розумі ти специфіку мови нормативно-правових актів, використовувати правові норми для вирішення життєвих ситуацій. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору. До цього типу віднесено завдання, які характерні для правознавства і надають вам можливість виступити в ролі адвокатів, тобто надати кваліфіковану консультацію, спираючись на положення закону. Заповніть таблицю. Цей тип завдань допо може систематизувати здобуті знання. Таб лиця, виконана в зошиті, буде ще однією складовою вашого конспекту теми. Цікава ваша думка! Рівень правової культу ри людини визначається не тільки рівнем правових знань, сформованістю вмінь реалі

зовувати ці знання, а й рівнем сформованос ті ціннісних установок — ставлення до права. Ми живемо в складному й суперечливому світі. Як він буде розвиватися далі, значною мірою залежить від утвердження принципів справедливості й законності, що, у свою чер гу, залежить від поваги до цих принципів із боку кожної людини. Отже, багато залежить саме від вас, а тому цікава ваша думка з при воду важливих питань, що стосуються право вого регулювання суспільних відносин, про які повідомляють ЗМІ, щодо яких дискутують науковці, які обговорюють ваші знайомі. Щоб ваша думка була зрозумілою, почу тою, намагайтеся дотримуватися алгоритму її викладення. Сформулюйте тезу, наведіть кілька переконливих аргументів, проілю струйте їх прикладами, зробіть висновок. Проведіть мінідослідження. Ці завдання є різновидом проєктної діяльності. Працю вати над темою дослідження (проєктом) ви можете самостійно або об’єднатися в групу з однокласниками. Наприкінці підручника розміщено додатки, де подано рекомендації щодо організації різних форм роботи — у парах, групах, над проєктом, а також алгоритм аналізу ситуації з правової точки зору. Крім цього, вони містять терміно логічний словник, список рекомендованої літе ратури та корисні посилання на інтерет-ресурси. Проте не завжди інформації, наведеної в під ручнику, достатньо для того, щоб задовольни ти інтерес допитливих учнів. Із цією метою створено електронний освітній ресурс, де роз міщено додаткову інформацію, витяги з нор мативних документів і завдання для контролю та систематизації знань.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. 2. 3. 4. 5.

Перегляньте назви тем у змісті підручника. Які з них вам уже знайомі? Назвіть теми, які викликали у вас найбільшу зацікавленість. Пригадайте, які причини виникнення держави і права ви розглядали на уроках історії. Назвіть найдавніші правові пам’ятки в історії людства. Цікава ваша думка! Напишіть твір-роздум за темою «Застосування правових знань: мій власний досвід». У своїй роботі опишіть випадки, коли вам або вашим знайомим допомогли (або могли б допомогти) правові знання, а також викладіть своє ставлення до необхідності орієнтуватися в галузі права. 6. Використавши підручники з історії та інтернет-ресурси, підготуйте невелике повідомлення про одну із правових пам’яток, згаданих у першому пункті параграфа. Спробуйте висвітлити такі питання: 1) У якій державі виникла пам’ятка? 2) Коли та за яких історичних обставин вона була створена? 3) Які вона мала особливості? 4) У чому полягало її історичне значення?

РОЗДІЛ 1 ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ Опрацювання матеріалу розділу дозволить:

пояснювати та застосовувати поняття: держава, форма держави, державний лад, механізм держави, громадянське суспільство

називати ознаки державної влади

характеризувати причини та закономірності виникнення держави, функції держави, державний лад, правову державу

наводити приклади держав за їх формою, види державних органів

описувати елементи державного ладу, ознаки правової держави

висловлювати судження щодо ролі держави в житті людини та суспільства

оцінювати перспективи й значення побудови в Україні правової держави

Розділ 1. Основи теорії держави

§ 1. Причини виникнення держави ПРИГАДАЙТЕ!

Що сприяло виникненню перших держав?

1. Які причини сприяли виникненню держави З уроків історії ви знаєте, що людство у своєму розвитку пройшло ряд етапів, кожний із яких відрізнявся певним рівнем і характе ром суспільних відносин. Найбільш тривалим етапом у житті людського суспільства були часи, коли не існувало держави та права в су часному розумінні. Цей період отримав назву первісного суспільства. Додержавний період розвитку суспільства відзначався примітивністю знарядь і низькою продуктивністю праці, повною залежністю лю дей від сил природи. Основу суспільства скла дав рід (родова община). Характерними рисами роду були єдність, співробітництво й взаємо допомога, рівний розподіл власності. Основ ними заняттями людей у первісному суспіль стві були збиральництво та мисливство, які є характерними для привласнювального типу господарства. Влада не відокремлювалась від населення, ґрунтувалася на суспільному само врядуванні, спиралася на авторитет, традиції та повагу. Перехід від привласнювальної економіки до відтворювальної, збільшення кількості на селення, майнове розшарування, поділ сус пільства на соціальні групи привели до ускладнення суспільних відносин і необхід ності вдосконалення управління суспільством. Ці чинники і вплинули на появу державноправової організації суспільства. Для кожного народу виникнення власної держави і права є свідченням переходу від пер вісного ладу до більш високого ступеня сус пільного розвитку. Цінність держави і права

як соціального блага проявляється у здатності організовувати та впорядковувати малі й вели кі людські колективи, суспільство в цілому. ЗАВДАННЯ 1. Розгляньте схему і дайте відповідь на запитання: чому виникла необхідність у формуванні спеціальних організацій, призначених для управління людьми.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ Три великі поділи праці

Відокремлення землеробства від скотарства Відокремлення ремесла від землеробства Виділення торгівлі Поява надлишкового продукту

Формування приватної власності Майнове розшарування суспільства Виникнення великих груп людей із протилежними інтересами Виникнення конфліктів інтересів між різними прошарками суспільства Неспроможність суспільних установ первісного суспільства врегулювати ці конфлікти Виникнення спеціальних організацій, призначених для здійснення соціального управління Наділення управлінських організацій правом застосування примусу Поява нового типу соціальних норм, забезпечених державним примусом, — правових норм

2. Що таке влада та які її види існують ЗАВДАННЯ 2. Український філософ В. Кремінь зазначав: «Історія свідчить: кожний, хто рвався до трону, шукав свого: один — багатства, інший — почестей, третій — права вершити долю людей, четвертий — прагнув змінити світ… І майже всі вели боротьбу за владу… Влада є одним із фундаментальних початків людського су спільства». Як учений характеризує поняття «влада»? Який зміст у це поняття вкладаєте ви?

Слово «влада» означає право та можливість розпоряджатися, керувати ким-небудь або чим-небудь. У широкому значенні це поняття вживають, аналізуючи не тільки стосунки між людьми, але й взаємодію людини з навколиш нім світом (наприклад влада людини над при родою). Однак перш за все влада розглядаєть ся як характеристика стосунків між людьми.

§ 1. Причини виникнення держави

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Причини появи держави були окреслені в різних теоріях її походження. Теологічна теорія (Аврелій Августин, Тома Аквінський) виходить із того, що держава є породженням Бога, що вона виникає і розвивається з волі Бога, тому кожна людина повинна змиритися з Божою волею й підкоритися державі. Патріархальна теорія (Аристотель) стверджує, що держава виникла із сім’ї внаслідок її розростання. Державна влада, за цією теорією, є продовженням батьківської влади, що спочатку панувала лише в сім’ї, а потім поширилась на все населення. Договірна теорія (Г. Гроцій, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локк) побудована на ідеї виникнення держави в результаті договору про те, що одні будуть управляти, а інші — виконувати їх управлінські рішення. Теорія насильства (Є. Дюринг, К. Каутський) пояснює виникнення держави внаслідок війн, насильницького підкорення одних людей іншими і зміцнення влади переможців. Психологічна теорія (Л. Петражицький, Г. Тард) пояснює виникнення держави особливими властивостями психіки людей: одних — здійснювати керівництво, а інших — підкорятися.

У повсякденному житті ми стикаємось із різ ними видами влади: батьків над дітьми; ліде рів над групою чи партією; адміністрації над робітником; особи, що має релігійний сан, над вірянами тощо. Одним із найважливіших проявів влади є політична влада, що характеризується ре альною здатністю певної соціальної спільноти або індивідів, які відображають їх інтереси, реалізовувати свою волю за допомогою полі тики й правових норм. ЗАВДАННЯ 3. Давньогрецький філософ Платон стверджував: «Суспільство, якщо бажають, щоб воно було найкращим, повинно управлятися такими мужами, яких визнано гідними загальним судом людей розумних. А тому нехай на чолі суспільства стоять такі люди, які і в ранньому віці виявили відмінні здібності душі і, досягнувши віку зрілості, значно перевершили інших своїми чеснотами». Які вимоги до людей, наділених владою, висував філософ? Чи змінилися ці вимоги в сучасному світі? Як ви вважаєте, із чим це пов’язано?

Одним із різновидів політичної влади є дер жавна влада, яка характеризується можливістю

Демографічна теорія (Е. Босеруп), в основу якої покладено біологічну теорію Т. Мальтуса, основною причиною виникнення держави визначає зростання кількості населення, яке проживає на певній території, та необхідність управління ним. Органічна теорія (Г. Спенсер) проводить аналогію між державою і біологічним організмом: держава, подібно до біологічного організму, народжується, росте, мужніє, старіє й вмирає. Як і біологічний організм, держава має політичне тіло: руки, ноги, голову, органи, що виконують відповідні функції. Прихильники космічної теорії стверджують, що держава й право є результатом дії інших цивілізацій. Згідно з технократичною теорією, держава й право виникають як результат розвитку науки. Існують й інші теорії походження держави. Слід зазначити, що в останні роки поширюється думка, згідно з якою жодна з теорій, навіть найавторитетніша, не в змозі охопити й розкрити сутність держави й передумови її походження. Кожна з уже існуючих теорій та з тих, які ще можуть з’явитися, висвітлює тільки певну групу причин виникнення держави. Тому лише в сукупності вони відтворюють більш-менш повну картину передумов і процесів походження держави.

надавати своїм рішенням загальнообов’язкового характеру й забезпечувати їх виконання силою примусу. Ознаками державної влади вважають: легітимність (засновується на положеннях права і закону); верховенство (посідає найвище місце у влад ній ієрархії певного суспільства); суверенність (незалежність від будь-якої влади всередині країни та поза її межами); публічність (здійснюється офіційно, за допо могою спеціально створених органів і уста нов); політичність (застосовується шляхом во льового впливу на суспільство). За умов існування демократії державна влада походить від народу, здійснюється від імені народу та для народу, тобто кожен гро мадянин та громадянка має право на участь в управлінні державними справами. Грома дяни та громадянки можуть реалізовувати це право за допомогою інститутів безпосередньої та представницької демократії.

Розділ 1. Основи теорії держави

До інститутів безпосередньої демократії належать, зокрема, прийняття рішень на ре ферендумі, вибори представників до органів державної влади й місцевого самоврядуван ня. Представницька демократія передбачає пе редачу народом владних повноважень обраним ним представникам. За умов демократії суспільні й державні інтереси визначаються волею більшості. При цьому завданням держави є забезпечення ін

тересів меншості. У демократичному суспіль стві влада має особливе призначення: утвер дження авторитету права, захист прав і свобод людини, дія на користь усього суспільства, утвердження гуманістичних цінностей на всіх рівнях суспільних відносин, сприяння вста новленню режиму законності. Упродовж свого існування держава й сус пільство взаємодіють, впливаючи одне на од ного. Механізм цієї взаємодії визначає полі тична система суспільства.

3. Що являє собою політична система суспільства Політичну систему суспільства можна уяви ти як поєднання та взаємодію державних, громадських організацій, трудових колективів та інших політичних інститутів, що беруть участь у здійсненні політичної влади. Держава та її організації становлять ядро політичної системи. Цей структурний еле мент системи забезпечує можливість само стійно, без втручання будь-якої іншої дер жави, розв’я зу в ати внутрішні й зовнішні питання. Усі елементи політичної системи суспіль ства є взаємопов’язаними. Так, об’єднання громадян і трудові колективи впливають на державні органи: у процесі формування де путатського корпусу; під час виконання з державою деяких функцій (наприклад, під час правоохоронної діяльності — адвокату ра) тощо. Вплив органів держави на об’єднання гро мадян відбувається через створення державою та її органами сприятливих умов юридичного, матеріального й організаційного характеру для заснування й діяльності об’єднань грома дян і трудових колективів. У разі порушення об’єднаннями громадян вимог чинного законо давства держава застосовує до них засоби пра вового впливу.

ЗАВДАННЯ 4. Попрацюйте в групах. Проаналізуйте схему та доведіть, що держава є центральним елементом політичної системи суспільства. Під час підготовки відповіді зверніть увагу на такі питання: 1) Що таке політика? 2) Які елементи включає політична система? 3) Чому держава і право є найефективнішими засобами впливу на суспільні відносини?

СТРУКТУРА ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

Політичні інститути

Політичні відносини

Політичні норми

Політична система суспільства

Політична свідомість

Політична культура

ВИСНОВКИ

Держава як спосіб організації публічної влади, що покликаний керувати суспільними процесами, виділилася на певному історичному етапі із суспільства. У демократичному суспільстві державна влада здійснюється в інтересах більшості населення засобами, що забезпечують дотримання громадянських і політичних прав людини.

Політична система суспільства — це сукупність державних і недержавних соціальних інститутів, які здійснюють владу, управління суспільством, регулюють взаємовідносини між громадянами, соціальними та етнічними групами, забезпечують стабільність суспільства, відповідний порядок у ньому.

§ 2. Ознаки держави ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Назвіть ознаки державної влади. 2. Заповніть таблицю «Зміни в організації влади з появою держави». Порівняйте державну організацію влади та організацію влади в первісному суспільстві за поданими критеріями. Критерії для порівняння

Первісне суспільство

Державно-правовий етап розвитку суспільства

Принцип об’єднання населення Характер влади Організуючі засади суспільства Наявність органів управління 3. Визначте, які види влади мають прояв у наведених ситуаціях. 1) Верховна Рада України прийняла закон «Про освіту». 2) Директор заводу підписав наказ про зарахування на роботу молодого фахівця. 3) Священник організував мирну ходу вірян. 4) Батьки не дозволяють синові проводити багато часу біля комп’ютера. 5) Міністр підписав наказ про будівництво нового промислового об’єкта. 6) Суд виніс вирок у справі про самовільне захоплення земельної ділянки. 4. Проведіть мінідослідження за темою «Народження держави: стародавня історія й новітні часи» (з’ясуйте та назвіть основні причини виникнення держави як соціального явища та порівняйте їх із причинами виникнення нових держав у сучасному світі). 5. Цікава ваша думка! Держава — це складне специфічне соціальне явище, тому в різні часи виникло досить багато теорій, кожна з яких по-своєму намагалася пояснити причини походження держави. Яка з названих теорій найбільше відповідає вашим уявленням про державу? Чому?

§ 2. Ознаки держави ПРИГАДАЙТЕ!

Які суттєві риси держави як соціального утворення ви можете назвати, спираючись на знання, набуті під час уроків історії?

ПОМІРКУЙТЕ!

Що мають спільного й чим відрізняються поняття «країна», «суспільство», «держава»?

ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ:

держава.

1. Що таке держава Досить часто, вживаючи поняття «держава», говорять про політико-географічне утворення, тобто ототожнюють його з поняттям «країна». Наприклад, Україна — держава, що займає певну частину суходолу. Юридична наука розглядає державу перш за все як організацію політичної влади, що існує в певній країні. Іноді ми використовуємо поняття «держа ва», маючи на увазі суспільство, наприклад, Сполучені Штати Америки — промислово роз винена держава, а країни Тропічної Африки — економічно відсталі держави.

Слід зауважити, що юридична наука роз різняє поняття «держава» і «суспільство» й жодним чином не ототожнює їх. Держава виділилася із суспільства на певному етапі його розвитку. Образно кажучи, суспільство — це «мати» держави, а держава — «дитя» су спільства, продукт суспільного розвитку. Дати визначення держави, яке б відобра жало всі сторони цього складного суспільного явища, намагалися багато видатних філософів, політиків, юристів. Так, давньогрецький філо соф-мислитель Аристотель вважав, що дер жава є втіленням мудрості, справедливості,

Розділ 1. Основи теорії держави

краси та загального блага. Римський філософ Цицерон розглядав державу як союз людей, об’єднаних загальною користю і справедливіс тю. Англійський філософ Т. Гоббс порівнював державу з потворою. Представники класової теорії стверджували, що держава — це дикта тура панівного класу. Що ж таке держава?

Держава — особлива форма організації суспільства, яка передбачає створення спеціального апарату управління, покликаного керувати суспільними процесами на певній території шляхом надання своїм вимогам загальнообов’язкового характеру.

2. Які ознаки держави Державі властиві певні ознаки, до яких належать: публічний характер влади, що втілюється в державно-правових інститутах, відокрем лених від населення, які мають повнова ження здійснювати політичну владу та ре гулювати суспільні відносини; територія — відокремлена кордонами час тина земної кулі, на яку поширюється су веренітет держави і в межах якої населення має статус громадян цієї держави; суверенітет — політико-правова властивість державної влади, що проявляється в її вер ховенстві, незалежності, єдності; правові норми — загальнообов’язкові пра вила поведінки, які розробляє, приймає

та охороняє держава. Ці норми визначають сферу відносин, що охороняються держа вою, роб лять державні рішення обов’яз ковими на рівні суспільства і визначають можливе покарання за порушення вста новлених правил; механізм держави, тобто система органів та організацій, що створюються державою для реалізації її функцій і завдань; система податків — платежів обов’яз ко вого характеру загальнодержавного чи міс цевого значення, що встановлюються для утримання державного апарату, а також ви конання загальносоціальних функцій держа ви у сфері освіти, охорони здоров’я, соці ального забезпечення тощо.

3. Які функції виконує держава ЗАВДАННЯ. Попрацюйте в парах. Прочитайте текст та дайте відповіді на запитання. Консультант із права й управління М. Лопатка так висловив своє розуміння держави як соціального утворення: «Якщо хребет є тим, на чому тримаються, до чого кріпляться всі інші частини тіла, то в суспільстві таким “хребтом”, основою всього та найміцнішою його частиною саме й повинна бути Держава. Від державного підходу до того, що складає життя суспільства, і залежить добробут його населення. А що таке держава й чому необхідно говорити про зміцнення її ролі в суспільстві? Держава — це, у першу чергу, турбота про громадян, що її населяють, створення працездатному населенню умов, за яких воно буде працювати як на благо себе, так і на благо держави, що підтримує непрацездатне населення. Це — виявлення й захист від зовнішніх і внутрішніх ворогів цього самого населення, це — державний, а не особистісний підхід до всього, що визначає основи розвитку суспільства. А держава визначає основи розвитку цього суспільства і підтримує їхнє виконання наявними в його розпорядженні засобами. І цей процес впливу — взаємний». 1) У чому вбачає призначення держави автор наведеного уривка? 2) Які напрямки діяльності він для неї визначає?

Основні напрямки діяльності держави, зумовлені її сутністю, — це функції держави. Термін «функція» в перекладі з латинської мови означає «здійснити», «виконати». Роз глянувши функції держави, ми зможемо від повісти на питання: що і як має робити дер жава на певному етапі свого розвитку; на чому мають бути зосереджені зусилля її органів і відомств. За соціальним значенням державної діяль ності розрізняють: основні функції — найбільш загальні, най важливіші напрямки діяльності держави. До них можна віднести оборону країни, за хист правопорядку і законності, охорону прав і свобод громадян; додаткові функції, які є складовими елемен тами основних функцій, але сутність держа ви не розкривають. Наприклад, у складі такої основної функції, як оборона країни, можна виділити низку допоміжних: зміц нення збройних сил, розвиток науково-тех

§ 2. Ознаки держави

нічного прогресу для забезпечення їх най новішим озброєнням тощо. За сферами впливу і здійснення функції поділяють: на внутрішні функції, що здійснюються в межах цієї держави та виражаються в її внутрішній політиці. Наприклад, це регу лювання економічних відносин, організація суспільної праці, охорона правопорядку, законності, прав і свобод громадян, соці альний захист населення, охорона та раціо нальне використання природних ресурсів; зовнішні функції, що забезпечують здійснен ня зовнішньої політики держави. До них належать оборона країни, економічне спів робітництво, боротьба з міжнародним теро ризмом тощо. З огляду на тривалість здійснення в часі державні функції поділяються: на постійні функції, що здійснюються про тягом усього часу існування держави;

тимчасові функції, що здійснюються про тягом певного періоду існування держави. Залежно від сфери суспільного життя, що регулює держава, можна визначити такі функ ції держави: економічну — забезпечення стабільного роз витку економіки; політичну — організація суспільних від носин, демократизація суспільства, забез печення суверенітету держави на міжна родній арені; ідеологічну — формування індивідуальної та суспільної свідомості; гуманітарну — сприяння життєдіяльності як суспільства в цілому, так і кожної особи, зокрема шляхом забезпечення основних прав і свобод людини, її соціальної захищеності тощо; екологічну — охорона довкілля, організація раціонального використання природних ре сурсів.

ВИСНОВКИ

Держава та право як соціальні явища виникли в результаті закономірного розвитку суспільства як знаряддя впорядкування суспільних відносин. Сучасні держави найрозвиненіших суспільств забезпечують задоволення загальнолюдських потреб, здій-

снення та захист основних прав людини. Їх економічною основою є наявність серед населення значної кількості власників засобів і результатів виробничої діяльності та рівноправність різних форм власності: приватної, комунальної та державної.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «держава». 2. Доповніть схему. Ознаки держави

Публічний характер влади

Система податків

3. Подайте у вигляді схеми функції держави. 4. Проведіть мінідослідження. Знайдіть у наукових виданнях, розміщених у мережі інтернет, три-чотири визначення поняття «держава» та запишіть їх у зошит. Виділіть у кожному з них ознаки держави. Яке із цих визначень, на вашу думку, найкраще розкриває сутність поняття? Чому?

Розділ 1. Основи теорії держави

§ 3. Механізм держави ПРИГАДАЙТЕ!

1. Що таке держава? 2. Які історичні чинники обумовили появу держави?

ПОМІРКУЙТЕ!

Як саме держава виконує завдання, що перед нею стоять?

ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ:

механізм держави.

1. Що являє собою механізм держави Виконання завдань і функцій держави за безпечує апарат держави — юридично оформ лена система всіх державних органів, що безпосередньо здійснюють практичну роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій держави. Апарат держави є части ною механізму держави. Механізм держави — цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а також установ, підприємств, за допомогою яких виконуються завдання й функції держави.

Цілісність системи передбачає її єдність за рахунок певних внутрішніх зв’язків та взаємовпливів, а ієрархічність вказує на те, що в ній наявний поділ на вищі та нижчі органи. Як і будь-який механізм, наприклад добре відомий годинник, що складається з різних елементів, механізм держави, щоб працювати злагоджено, будучи єдиним, містить органи, блоки, підсистеми і навіть самостійні гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову. ПРИГАДАЙТЕ! Яку організацію державної влади передбачали «Пакти і Конституції» Пилипа Орлика?

Законодавча влада — делегована народом своїм представникам у парламенті державна влада, що має виключне право приймати закони.

Проте назва гілки влади «законодавча» жод ним чином не виключає здійснення нею, крім основної законодавчої, інших видів діяльності. До функцій парламенту належать також: представницька — парламент можна на звати владою прямого загальнонародного представництва; фінансова — реалізується в праві щорічно затверджувати бюджет держави;

засновницька — участь парламенту у форму ванні вищих виконавчих і судових органів; контрольна — право здійснювати контроль за роботою уряду та інших посадових осіб виконавчої влади. Виконавча влада — влада, на яку покладена організація виконання законів та інших нормативноправових актів.

Носієм цієї влади в масштабах усієї держа ви є уряд. Назва уряду встановлюється Кон ституцією і законодавством. Очолює уряд його глава. Разом із главою уряду до його складу входять заступники глави, а також міністри, які очолюють окремі міністерства. Виконуючи покладені на них обов’язки й ре алізуючи свої повноваження, органи виконав чої влади здійснюють: виконавчу діяльність — реалізацію рішень, прийнятих органами законодавчої влади; розпорядчу діяльність — здійснення управ ління шляхом видання нормативно-правових актів (укази, розпорядження тощо) і вико нання організаційних дій. Виконавча влада діє постійно і на всій те риторії держави (на відміну від законодавчої й судової), спирається на людські, матеріальні та інші ресурси, здійснюється чиновниками, армією, адміністрацією тощо. Це створює основу для можливого захоплення всієї повно ти державної влади виконавчими органами. Саме тут важливою є дія механізмів «стриму вань і противаг» як із боку законодавчої (че рез розвинене законодавство та контроль), так і з боку судової влади (через судовий контр оль і конституційний нагляд). Судова влада — незалежна влада, що охороняє право, виступає арбітром у спорі про право, здійснює правосуддя.

§ 3. Механізм держави

Свої функції судова влада покликана здій снювати, керуючись лише законом, правом. Вона не повинна залежати від суб’єктивного впливу законодавчої або виконавчої влади. Роль судової влади полягає у стримуванні двох інших гілок влади в межах права і кон ституційної законності шляхом здійснення конституційного нагляду й судового контролю за ними. Юрисдикція судової влади поширюється на всі правові відносини, що виникають у державі.

Таким чином, основні функції судової влади: охоронна (охорона прав); функція правосуддя (захист, відновлення прав); контрольно-наглядова (за іншими гілками влади). Розмежування законодавчої, виконавчої і су дової влади є поділом державної влади по го ризонталі. По вертикалі влада розподіляється між усіма органами та посадовими особами, що належать до тієї чи іншої гілки влади.

2. Що називають державним органом Із метою реалізації державою її функцій створюються відповідні органи, наділені влад ними повноваженнями. Це означає, що орган держави має встановлювати формально обо в’язкові приписи, тобто норми права або ін дивідуальні приписи, і домагатися їх реалі зації. Від кожного державного органу залежить ефективність діяльності державного апарату в цілому. Тому одним із головних завдань держави є правильне, чітке й повне законо

давче визначення повноважень та місця того чи іншого органу в апараті держави. Державний орган — створений державою або безпосередньо народом колектив уповноважених осіб (або одна особа, наприклад, Президент України), який має визначену структуру та наділений владними повноваженням для здійснення певних державних завдань і функцій.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ З ім’ям французького вченого Ш.-Л. Монтеск’є (1689—1755) пов’язують принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу й судову. У своїй праці «Про дух законів» він розвинув і надав завершеної форми теорії поділу влади. Особливість його поглядів на «три влади» полягає в тому, що кожна з них оголошувалася самостійною і незалежною, що виключало захоплення влади будь-якою особою або окремим органом держави. Такий підхід до організації державної влади вперше був запроваджений Конституцією 1787 р. в США. У вітчизняній історії ще задовго до Ш.-Л. Монтеск’є мали місце спроби створити конституційний проєкт незалежної України з урахуванням принципу поділу влади («Пакти і Конституції» Пилипа Орлика, 1710 p.). Слід зауважити, що принцип поділу влади не є абсолютним. З одного боку, існує потреба в узгодженні й взаємному правовому контролі діяльності різних гілок влади. З іншого боку, здійснення судового контролю за законністю діяльності управлінського апарату означає порушення принципу поділу влади, тому що в такий спосіб судова влада втручається у виконавчу. Отже, принцип поділу влади не можна реалізувати повною мірою. Форми й ступінь здійснення принципу поділу влади залежать від національних традицій, конкретної соціально-економічної та політичної ситуації тощо.

Ш.-Л. Монтеск’є

П. Орлик

Влада в демократичній державі у вигляді її трьох гілок (законодавчої, виконавчої, судової) є політичною формою вираження влади народу. Хоча й «поділена», влада в державі має залишатися цілісною, єдиною, тому що йдеться не про поділ влади, а про поділ функцій здійснення цієї влади, а також взаємодію цих функцій. Це знаходить свій прояв у тому, що органи державної влади в сукупності мають компетенцію, необхідну для здійснення функцій і виконання завдань держави в цілому; різні органи держави не можуть приписувати тим самим суб’єктам (громадянам, підприємствам, установам) за тих самих обставин взаємовиключні правила поведінки.

Розділ 1. Основи теорії держави

Ознаки державного органу: формується державою або безпосередньо народом (наприклад парламент) відповідно до закону та функціонує на його основі; має передбачені конституцією або іншими законами спеціальні функції, які здійснює від імені держави; має державно-владні повноваження: видає нормативні та індивідуальні акти; здійснює контроль за точним і неухильним виконан ням вимог, передбачених цими актами; за безпечує і захищає ці вимоги від порушень шляхом застосування заходів виховання, переконання, стимулювання, у разі потре би — державного примусу; взаємодіє з іншими органами в процесі ре алізації своїх повноважень, керуючись прин ципом «дозволено лише те, що прямо перед

бачено законом». У той самий час громадяни та юридичні особи у своїх відносинах із державними органами керуються принципом «дозволено все, що не заборонено законом»; складається зі службовців; обсяг, порядок використання ними владних повноважень встановлюються законом; має необхідну матеріальну базу — майно, що перебуває в його оперативному управ лінні; свій рахунок у банку; фінансується з державного бюджету; має законодавчо закріплену організаційну структуру, територіальні межі діяльності, а також порядок взаємовідносин з іншими державними органами й організаціями. Хоча державні органи є складовими части нами одного державного апарату, вони від різняються одне від одного низкою критеріїв.

3. Які види державних органів виокремлюють ЗАВДАННЯ. Розгляньте наведену схему. Назвіть критерії, за якими розрізняють державні органи, а також види

державних органів, що виокремлюються залежно від визначених критеріїв.

КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ За часом функціонування

Тимчасові Постійні

За складом

Одноособові Колегіальні

За місцем у системі державного апарату

Первинні Вторинні

За територією поширення За характером і змістом діяльності За способом утворення

Загальні (центральні) Місцеві Законодавчі Виконавчі Судові Виборні Призначувані Ті, що успадковуються

ВИСНОВКИ

Механізм держави — це система державних органів, державних підприємств, установ, організацій, що здійснюють завдання й функції держави.

Наявність владного характеру є найважливішою ознакою державного органу, яка дає можливість достатньо чітко відокремити державні органи від державних організацій та установ і недержавних утворень.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «механізм держави». 2. Заповніть таблицю, указавши основні функції та характерні риси органів державної влади. Органи державної влади Законодавча влада Виконавча влада Судова влада

Основні функції

Характерні риси

§ 4. Державний лад 3. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Апарат держави Механізм держави 4. Проведіть мінідослідження. З’ясуйте, як називаються органи законодавчої влади та уряд у різних країнах світу. У довідниках, ЗМІ, мережі інтернет знайдіть назви органів державної влади п’яти-шести країн (за вибором).

§ 4. Державний лад ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

1. Що називають монархією? 2. Які з розглянутих вами на уроках історії держав відносять до імперій? державний лад, форма держави.

1. Що таке державний лад Кожна держава світу має свої особливості: по-різному організовані відносини між цен тром і регіонами, по-різному формуються ор гани державної влади. Ці відмінності обумов люються історією держави, її населенням, розміром, розташуванням, економічним роз витком тощо. Для характеристики найбільш ключових особливостей організації держави використовується поняття державного ладу. ЗАВДАННЯ 1. Ознайомтеся з наведеними уривками. Який зміст вкладають автори в поняття «державний лад»? Які складові цього поняття ви можете виділити? Період ранньофеодальної монархії — це час становлення феодального ладу. Загальною закономірністю було виникнення в більшості країн Європи монархічної форми правління — феодальних королівств. Так, досить чітко можна простежити процес утворення феодальної державності на прикладі Франкського королівства. Падіння Риму і завоювання Галлії північногерманськими племенами дали могутній імпульс утворенню нового державного механізму, необхідного для організації управління завойованою територією та її захисту. (М. Страхов. Історія держави і права зарубіжних країн) Особливістю державного ладу Галицько-Волинської держави було те, що тривалий час вона не поділялася на уділи. Після смерті короля Данила держава розпалася на Галицьку і Волинську землі, а відтак кожна з цих земель почала, у свою чергу, подрібнюватися. Особливістю було і те, що влада, по суті, перебувала в руках великого боярства. (В. Кульчицький, М. Настюк, Б. Тищик. Історія держави і права України)

Державний лад — система основних політикоправових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими нормами і визначають особливості організації держави.

До основ державного ладу юридична наука відносить основні принципи організації і ді яльності держави. Ідеться насамперед про повноваження глави держави, органів зако нодавчої, виконавчої та судової влади, право охоронних та інших передбачених Основним Законом органів, які здійснюють головні функ ції держави. Значною мірою державний лад залежить від форми державного правління і політич ного режиму. Вони безпосередньо впливають на рівень демократичності суспільного життя і правової системи, повноту законодавчого закріплення прав і свобод людини й грома дянина(-ки), ефективність механізму їх за безпечення й захисту. Отже, характеризуючи державний лад, до цільно виділити три елементи: державне правління; державний устрій; політичний режим. У такому контексті державний лад часто визначають як форму держави.

Розділ 1. Основи теорії держави

2. Як визначають форму держави

Форма держави — порядок організації і функціонування державної влади в країні, який визначається формою правління, територіального устрою та політичного режиму.

Форма правління — це організація верховної державної влади, яка передбачає порядок її утворення та діяльності, а також взаємозв’язок із населенням країни. За формою правління держави поділяють на монархії та республіки. Різноманіття форм правління представлене у схемі.

ВИДИ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВИ Форма правління

Республіка

Монархія

Абсолютна

Обмежена

Парламентська

Президентська

Змішана

Дуалістична

ЗАВДАННЯ 2. Розгляньте схему «Види форми правління держави» і дайте відповіді на запитання. 1) На які дві основні групи поділяються держави за формою правління? 2) Які держави, розглянуті вами під час уроків історії, мали форми правління, зазначені у схемі?

Монархія — це форма правління, що пе редбачає здійснення верховної влади в кра їні повністю або частково однією особою, яка належить до правлячої династії (фараон, цар, король, імператор тощо). Монархії по діляються на дві групи: абсолютні та об межені. Абсолютна монархія — це історичний тип монархії, за якої влада монарха ніким і нічим не обмежена. Вона характеризуєть ся відсутністю представницьких органів, правом монарха видавати закони та при значати чиновників (класичними приклада ми таких держав є Російська імперія за часів Петра I або Французька монархія за часів Луї XІV). Обмежена монархія — різновид форми прав ління, за якої влада монарха обмежується ком петенцією інших державних органів. Серед обмежених монархій розрізняють парламент ську та дуалістичну.

Парламентська

Парламентська монархія передбачає пев ний розподіл повноважень між монархом та парламентом (Велика Британія, Данія, Шве ція, Японія). Дуалістична монархія характеризується особливим процесом призначення та контро лювання уряду. Вона передбачає двопалатний парламент, нижня палата якого обирається населенням, а верхня — призначається мо нархом; уряд призначається ним самостій но або через прем’єр-міністра. Прем’єр-мі ністра, у свою чергу, призначає монарх; глава держави має право вето* щодо актів парламенту (країни Африки та Близького Сходу). Республіка — це форма правління, яка передбачає здійснення верховної влади в дер жаві колегіальним виборним органом. Істо рично виокремлюють аристократичну респуб * Вето (від латин. — забороняю) — право глави держави (монарха або президента республіки) відмовити в затвердженні ухваленого парла ментом законопроєкту; проте у випадку, якщо парламент ухвалить його вдруге, цей законо проєкт стає законом, незважаючи на незгоду глави держави.

§ 4. Державний лад

ліку, де право брати участь у виборах мають лише вищі верстви населення, і демократич ну республіку, у якій право обирати вищі органи влади належить усьому населенню країни, що досягло певного віку і не обмеже не законом чи судом у можливості реалізу вати виборче право. У сучасному світі розрізняють три типи рес публік. 1) Президентська республіка — президент обирається всенародно або за особливою процедурою; президент є главою уряду і здійснює виконавчу владу; законодавча влада належить представницькому орга ну — парламенту. Президент призначає уряд, що несе перед ним політичну від повідальність; він може застосовувати право вето щодо актів парламенту; за певних обставин може розпустити пар ламент. Парламент наділений правом іні ціювати процес усунення президента від влади в разі порушення ним конституції або вчинення злочину (США, Аргентина, Мексика). 2) Парламентська республіка — характери зується верховенством влади парламенту; підзвітністю йому уряду; наявністю посади прем’єр-міністра, якого призначає парла мент; обов’язком президента діяти лише за згодою уряду. Президент обирається парламентом; уряд формується з пред ставників партій, що здобули більшість у парламенті; уряд підзвітний парламен

ту; парламент може висловити уряду не довіру, що тягне за собою його відставку (Фінляндія, Індія, Туреччина, Італія, Ав стрія). 3) Змішана республіка (президентсько-пар ламентська або парламентсько-президент ська) — різновид форми правління, у якій поєднуються ознаки парламентської та пре зидентської республік. Уряд затверджуєть ся парламентом за пропозицією президента; він підзвітний президенту та підконтрольний парламенту; президент підписує та оприлюд нює закони, що приймаються парламентом (Україна, Франція). Другою важливою характеристикою держа ви є форма політичного режиму, тобто сукуп ність засобів, прийомів і способів реалізації державної влади, форма взаємодії державновладних структур та населення. Політичний режим у державі визначається тим, наскільки до формування влади долуча ється народ, як ураховується суспільна думка під час прийняття владних рішень, яку роль відіграє ідеологія в житті суспільства. Полі тичний режим є показовим і з огляду на обсяг прав та свобод громадян, становище засобів масової інформації, роль політичних партій тощо. З урахуванням наведених характеристик розрізняють демократичний та недемократичний режими. Недемократичний режим поділяється на тоталітарний та авторитарний.

ФОРМИ ПОЛІТИЧНОГО РЕЖИМУ Демократичні

наявність гарантій прав і свобод людини наявність свобод в економічній сфері плюралізм у політичній, ідеологічній, духовній сферах правовий характер діяльності державного апарату

Недемократичні Авторитарні

концентрація державної влади в ру-

ках правлячої верхівки можливість незначного розмежування в політичній та ідеологічній сферах відсутність гарантій прав і свобод людини

ЗАВДАННЯ 3. Цікава ваша думка! Поясніть, як ви

розумієте зміст висловлювання Ф. Рузвельта: «Демократія не може досягти успіху, якщо ті, хто обирає, не готові обирати мудро. Тому справжньою гарантією

Тоталітарні

зосередження державної влади в руках правлячої верхівки

наявність тотального контролю

за суспільним та особистим життям відсутність можливості висловлення та реалізації населенням своїх інтересів

демократії є освіта». Чи погоджуєтесь ви із цією думкою?

Третьою важливою характеристикою держа ви є форма територіального устрою.

Розділ 1. Основи теорії держави

За формою територіального устрою держави поділяють на прості й складні. Вибір конкрет ної форми територіального устрою залежить від багатьох чинників: соціально-економічних, географічних, історичних, національних, площі території тощо. Територіальний устрій — спосіб поділу держави на певні складові частини з метою найкращого управління суспільством. Терито ріальний устрій визначає правове становище складових частин держави (республік, штатів, провінцій, земель, кантонів тощо) і порядок

взаємовідносин між центральними та місце вими органами влади. Простою, або унітарною (від латин. — єд ність) є держава, що характеризується цілко витою політичною єдністю. Більшість держав у сучасному світі — і одно національних, і багатонаціональних, як республік, так і монархій, — є унітарними. Наприклад, уні тарними державами є республіки Україна, Фран ція, Єгипет; монархії Данія, Марокко, Японія. До складних держав належать федерація, конфедерація, імперія.

ФОРМИ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ ДЕРЖАВИ Прості Унітарний

єдина структура державно-

го апарату адміністративні одиниці не мають ознак суверенітету єдині громадянство, система права, судова та грошова система

Складні Федеративний

наявність дворівневого (феде-

рального та місцевого) державного апарату обмежений суверенітет адміністративних одиниць єдині громадянство та грошова система, дворівневе законодавство та судова система

Конфедеративний

створення державами-членами

спільних органів для вирішення спільних справ збереження державами — членами конфедерації свого суверенітету відсутність єдиного громадянства, законодавчої та судової системи

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Федеративна форма територіального устрою є менш поширеною порівняно з унітарною. Сьогодні у світі існують такі федеративні держави, як США, Канада, Австралія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Аргентина, Бразилія, Мексика, Індія тощо. Вони розташовані на різних континентах, відрізняються площами своїх територій (від Австралії, яка займає весь континент, до невеликих Австрії та Бельгії) та є різними за ступенем свого політичного й куль-

турного розвитку, а також національним складом населення. Територіальний устрій країн із часом може змінюватися. Так, протягом ХХ ст. Чехословаччина була то унітарною, то федеративною державою, а із січня 1993 р. взагалі припинила своє існування. На її території утворилися дві унітарні держави — Чеська Республіка (Чехія) і Словацька Республіка (Словаччина).

ВИСНОВКИ

Держави неоднакові за внутрішньою будовою, зокрема, вони різняться між собою порядком організації та взаємодії вищих органів державної влади, тобто за формою державного правління. Існують дві основні форми державного правління — монархія і республіка. Політичний режим, тобто порядок здійснення державної влади певними засобами та методами,

поділяється на демократичний та антидемократичний. Територіальний устрій — це порядок територіального поділу держави, взаємовідносин її складників між собою й державою в цілому та відповідної організації державних органів. Сучасні держави за територіальним устроєм поділяються на унітарні та федеративні.

§ 5. Правова держава і громадянське суспільство ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «форма держави», «державний лад». 2. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Президентська республіка Парламентська республіка 3. Цікава ваша думка! Поняття «демократія» має багато визначень. Так, президент США А. Лінкольн зазначав, що демократія — це «правління народу, обране народом і для народу». Прем’єр-міністр Англії В. Черчілль якось сказав, що «демократія — найгірша форма правління, якщо не брати до уваги всі інші». Думка якого з видатних політиків видається вам більш слушною? Чому? Можливо, ви зустрічали та можете навести інше визначення демократії?

§ 5. Правова держава і громадянське суспільство ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ:

Які функції є основними в сучасних демократичних державах? громадянське суспільство.

1. Яку державу називають правовою Згідно з Конституцією, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, право ва держава. Правовою визнається держава, у якій на основі чинного права реально забезпечується здійснення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина(-ки), окремих груп лю дей і громадянського суспільства в цілому, де держава і людина несуть взаємну відповідаль ність згідно із чинним правовим законом. Основні ознаки правової держави: верховенство права в усіх сферах суспіль ного життя; поділ державної влади на законодавчу, ви конавчу, судову; високий рівень забезпеченості прав і свобод людини; взаємна відповідальність держави та особи, підконтрольність держави суспільству; рівність держави та людини перед законом; висока правова культура суспільства та особи. Соціальна держава — це сучасний тип дер жави, де слово «соціальна» несе велике зміс тове навантаження: воно підкреслює, що дер

жава бере на себе турботу про матеріальний добробут громадян, здійснює регулювання економіки з обов’язковим урахуванням еколо гічних вимог, забезпечує захист економічних і соціальних прав людини. На перший погляд, поняття «правова дер жава» і «соціальна держава» є несумісними. Перше передбачає певну свободу особи від держави, від її опіки. Друге, навпаки, спи рається на активність держави в соціальному захисті особи, особливо соціально вразливої (пенсіонер, людина з особливими потребами, той, хто втратив роботу). Проте реальне жит тя, а саме історія розвитку держав у другій половині XX — на початку XXI ст., поєдна ло ці поняття, збагативши кожне з них. Коли говорять про побудову соціальної правової держави, мають на увазі насамперед втілен ня в ній: принципу верховенства права (панування правового закону) як головного в правовій державі; принципу соціальної справедливості (за безпечення державою соціальної безпеки особи) як головного в соціальній державі.

Розділ 1. Основи теорії держави

Держава стає органом подолання соціальних суперечностей, урахування і координації інтер есів різних груп населення, проведення до життя таких рішень, які б позитивно сприй малися різними верствами суспільства. Соціальна держава сприяє формуванню се реднього класу. Так називають частину сус пільства, що забезпечена тією мірою, що не відчуває потреби в необхідному, але й не ба гата настільки, що це викликає в малозабез

печених верств населення намір розподілити їхню власність. Таким чином, соціально правова держава, обмежена правом, проявляє активність у ре гулюванні соціально-економічних процесів, соціального аспекту основних прав громадян, їх соціальної захищеності відповідно до за кону. Правова держава передбачає сформованість громадянського суспільства.

2. Що таке громадянське суспільство Держава й право породжуються суспіль ством, відтворюють його рівень розвитку та відносини, що в ньому склалися. Для кожно го народу поява власної держави і свого пра ва є свідченням переходу до вищого ступеня суспільного розвитку. Процес еволюції держа ви пов’язаний із розвитком громадянського суспільства. Громадянське суспільство — сукупність соціальних відносин та інститутів, що розвиваються в демократичному суспільстві незалежно від держави, здатні впливати на неї і забезпечують умови для самореалізації особистості.

Структури громадянського суспільства охоп люють соціальні суб’єкти, соціальні інститу ції (політичні партії, громадські організації тощо), відносини між ними, які не підлягають державній регламентації, але обмежені дією принципу «дозволено все, що не заборонено законом». Основою громадянського суспіль ства є окремі індивіди, наділені високим рів нем правосвідомості та правової культури. Тому одним із пріоритетних завдань щодо формування громадянського су спільства є підвищення рівня правової культури на селення.

ЗАВДАННЯ. Цікава ваша думка! Попрацюйте в групах. Як ви розумієте зміст вислову: «Громадянське суспільство і правова держава можуть співвідноситись як необхідні одна одній та взаємодоповнюючі системи»? Обґрунтовуючи свою відповідь, спирайтеся на відомі вам поняття: «політична система суспільства», «правова держава», «демократичний політичний режим».

Громадянському суспільству властиві такі риси: визнання людини, її життя та здоров’я, прав і свобод найвищою цінністю суспіль ства; пріоритет суспільства над державою, вза ємна відповідальність суспільства перед державою і держави перед суспільством; ліквідація відчуження особи від засобів ви робництва, знарядь та результатів праці; забезпечення реальної економічної свободи і самостійності громадян та їх об’єднань; забезпечення плюралізму (багатоманітності) в усіх сферах матеріального й духовного життя; ефективна система соціального захисту особи; ідеологічна та політична свобода особистос ті, урахування та забезпечення реалізації різноманітних інтересів індивідів і соціаль них груп.

ВИСНОВКИ

Правова держава — це держава, у якій функціонує механізм взаємної відповідальності держави і грома дянина(-ки). Громадяни мають високу правову культуру та формують державну владу, що є демократично організованим і залежним від суспільства апаратом управління, який за допомогою ефективних законів забезпечує реалізацію прав і свобод громадян.

Громадянське суспільство — це спільноти вільних, незалежних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися надійним соціальним захистом та іншими правами й свободами, брати активну участь у політичному житті та інших сферах життєдіяльності людини й громадянина(-ки).

§ 6. Практичне заняття. Характеристика державного ладу ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «громадянське суспільство». 2. Виберіть із запропонованого переліку принципи, які характеризують правову державу. 1) Моє право розмахувати руками закінчується там, де починається ніс ближнього мого. 2) Дозволено все, що не заборонено законом. 3) Правий той, у кого більше прав. 4) Дозволено тільки те, що прямо визначено законом. 5) Закон — як дишло, куди повернув, туди і вийшло. 3. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Соціальна держава Правова держава 4. Проведіть мінідослідження. Використовуючи свої знання зі всесвітньої історії та додаткову літературу, прослідкуйте, як змінювалася концепція правової держави. 5. Проведіть мінідослідження. Знайдіть у наукових виданнях, розміщених у мережі інтернет, 2—3 визначення поняття «громадянське суспільство» та запишіть їх у зошит. Виділіть у кожному з них ознаки громадянського суспільства. Яке з виписаних визначень, на вашу думку, найкраще розкриває сутність поняття? Чому?

§ 6. Практичне заняття. Характеристика державного ладу ПРИГАДАЙТЕ!

Які елементи виділяють для характеристики державного ладу?

1. Які бувають форми правління ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте із джерелом права. Користуючись інформацією, поданою у § 4, визначте тип

республіки за наведеними уривком конституції держави.

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ (ОСНОВНОГО ЗАКОНУ) УГОРЩИНИ Угорщина є республікою… Парламент є вищим органом народного представництва в Угорщині. Парламент: приймає Конституцію Угорщини; приймає інші закони; затверджує державний бюджет та контролює його виконання… обирає Президента республіки, членів Конституційного суду, Президента Курії*, Головного Прокурора, Парламентського спеціального уповноваженого з основних прав та його заступників і Президента державного ревізійного управління; обирає Прем’єр-міністра та вирішує питання довіри уряду… *

Курія — історична угорська назва Верховного суду.

Головою держави є Президент Республіки, який уособлює національну єдність і гарантує демократичне функціонування держави. Президент Республіки є Верховним Головнокомандувачем Сил оборони Угорщини. Президент Республіки: представляє Угорщину; бере участь у сесіях Парламенту та виступає на них; пропонує законопроєкти; ініціює національний референдум… призначає дати проведення парламентських виборів… скликає першу сесію новообраного Парламенту; розпускає Парламент… Парламент обирає Президента Республіки строком на п’ять років.

Розділ 1. Основи теорії держави

2. Які існують види політичного режиму ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Визначте характер політичного режиму за наведеним уривком.

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ (ОСНОВНОГО ЗАКОНУ) УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ Прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев’ятого скликання 20 квітня 1978 року. Стаття 6. Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій є Комуністична партія Радянського Союзу. КПРС існує для народу і служить народові.

Озброєна марксистсько-ленінським ученням, Комуністична партія визначає генеральну перспективу розвитку суспільства, лінію внутрішньої і зовнішньої політики СРСР, керує великою творчою діяльністю радянського народу, надає планомірного, науково обґрунтованого характеру його боротьбі за перемогу комунізму. Усі партійні організації діють у рамках Конституції СРСР.

3. Як визначається форма територіального устрою держави ЗАВДАННЯ 3. Попрацюйте із джерелом права. Визначте форму територіального устрою за наведеним уривком.

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ ІСПАНІЇ Територіальний устрій Держави включає муніципії, провінції та створювані автономні Співтовариства. Усі ці утворення користуються автономією при веденні своїх справ. Держава гарантує ефективне здійснення принципу солідарності… виявляючи турботу про встановлення справедливої й адекватної економічної

рівноваги між різними частинами іспанської території… Розбіжності в Статутах різних автономних Співтовариств у жодному разі не мають надавати їм економічних або соціальних переваг. Усі іспанці мають однакові права та обов’язки на всій території Іспанії.

ВИСНОВКИ

У ході розвитку суспільства змінюється й держава. Виявлення закономірностей відносин суспільства і держави дозволяє зрозуміти сучасні проблеми державності, побачити перспективи політичних і державних форм, у яких розвиваються суспільства.

Сучасний тип держави характеризується соціальною спрямованістю, демократичним режимом утворення державних органів і здійснення державної влади, правовою формою та характером державної діяльності.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Виберіть правильний варіант відповіді. Визначте, яке з наведених понять характеризує форму територіального устрою. А республіка Б конфедерація В монархія Г демократія 2. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне й відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Тоталітарний політичний режим Авторитарний політичний режим 3. Подайте у вигляді схеми типи республік у сучасному світі. 4. Цікава ваша думка! Стаття 1 Конституції нашої держави проголошує: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Який елемент державного ладу України визначає це положення Основного Закону? Які зобов’язання покладаються на державу, що проголошує себе соціальною і правовою?

Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу

І варіант Початковий рівень 1. Визначте, яке з наведених понять характе ризує форму державного правління. А імперія Б федерація В республіка Г демократія 2. Укажіть, ознакою якого політичного режи му є концентрація влади в руках одного або кількох державних органів. А тоталітарного Б авторитарного В демократичного Г консервативного 3. Укажіть, яка теорія пояснює появу держави як результат розвитку шлюбно-сімейних від носин та їх поширення на все суспільство. А договірна Б патріархальна В психологічна Г демографічна 4. Визначте вид республіки, в якій президент обирається всенародно, уряд очолює прем’єрміністр та є відповідальним перед прези дентом, підзвітним та підконтрольним пар ламенту. А президентська Б аристократична В парламентська Г змішана 5. Укажіть, який вид державних органів ви окремлюють залежно від характеру та зміс ту діяльності. А постійні Б виконавчі В місцеві Г призначувані 6. Однією з ознак правової держави є А відчуження особи від засобів виробництва та результатів праці Б висока правова культура кожної особи та суспільства загалом В пріоритет загальнодержавних інтересів над особистими Г відсутність можливості висловлення та реалізації населенням своїх інтересів

Середній рівень 7. Продовжте перелік. До функцій парламенту відносять: законо давчу, представницьку, … Достатній рівень 8. Попрацюйте із джерелом права. Прочитайте уривок із джерела та виконайте завдання. ІЗ КОНСТИТУЦІЇ БРАЗИЛІЇ

Стаття 25 Штати організовуються та управляються відповідно до своїх Конституцій і законів, які вони приймають із дотриманням принципів цієї Конституції. Будь-яка компетенція, здійснення якої штатам не заборонене цією Конституцією, залишається за штатами…

1) Визначте за наведеним фрагментом, до якої форми державного устрою можна віднести Бразилію. Чому? 2) Які інші форми державного устрою ви знаєте? Чим вони відрізняються від на веденого? Високий рівень 9. Підготуйте текст доповіді на турнірі юних правознавців за темою «Громадянське сус пільство в Україні: реалії чи перспектива?». Згідно із правилами турніру доповідь триває до 7 хвилин. Щоб вона була цікавою та пере конливою, спробуйте дотримуватися такого алгоритму: 1) чітко висловіть власну позицію з цього питання; 2) наведіть 2—3 перекон ливих аргументи на підтвердження своєї дум ки; 3) підкріпіть аргументи прикладами зі всесвітньої історії та історії України; власно го досвіду; 4) зробіть висновок.

Розділ 1. Основи теорії держави

ІІ варіант Початковий рівень 1. Визначте, яке з наведених понять характе ризує форму політичного режиму. А монархія Б федерація В республіка Г демократія 2. Яким поняттям описуються правове стано вище складових частин держави і порядок взаємовідносин між центральними та міс цевими органами влади? А форма правління Б форма державного устрою В форма держави Г форма політичного режиму 3. Установіть тип республіки за характеристи кою: «Главою держави є президент, який обирається здебільшого парламентом. Пар ламент домінує в системі органів державної влади. Він формує уряд, який несе відпо відальність лише перед парламентом». А президентська Б змішана В дуалістична Г парламентська 4. Визначте, до ознак якого виду політично го (державного) режиму належать всебіч ний і всеохоплюючий контроль держави над суспільством, підкорення і поглинен ня його державою; існування загально державної ідеології. А демократичного Б авторитарного В ліберального Г тоталітарного 5. Укажіть, яка теорія основною причиною ви никнення держави визначає зростання кіль кості населення, яке проживає на певній території, та необхідність управління ним. А психологічна Б демографічна В договірна Г патріархальна 6. Укажіть, яку функцію держави визначають залежно від сфери суспільного життя, що нею регулюються. А зовнішню Б ідеологічну В тимчасову Г внутрішню

Тестові завдання онлайн rnk.com.ua/100855

Середній рівень 7. Продовжте перелік. До ознак держави відносять: публічний ха рактер влади, територію, … Достатній рівень 8. Попрацюйте із джерелом права. Прочитайте уривок із джерела та виконайте завдання. ІЗ КОНСТИТУЦІЇ ІТАЛІЇ

Стаття 83 Президент Республіки обирається Парламентом на спільному засіданні його членів…

Стаття 87 Президент Республіки є Головою держави і представляє національну єдність…

Стаття 92 Уряд Республіки складається з Голови Ради і з міністрів, які разом утворюють Раду міністрів. Президент Республіки призначає Голову Ради міністрів і, за його пропозицією, міністрів.

Стаття 94 Уряд має отримати довіру обох Палат. Кожна Палата висловлює довіру або відмовляє у ній шляхом мотивованої резолюції, що приймається поіменним голосуванням…

1) Визначте за наведеним фрагментом, до якого типу республік можна віднести Іта лію. Чому? 2) Які інші типи республік ви знаєте? Чим вони відрізняються від наведеного? Високий рівень 9. Підготуйте текст доповіді на турнірі юних правознавців за темою «Україна — правова держава: декларація чи дійсність?», ско риставшись алгоритмом, запропонованим у завданні 9 варіанта І.

РОЗДІЛ 2 ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА Опрацювання матеріалу розділу дозволить:

пояснювати та застосовувати поняття: право, джерела права, система права, галузь права, норма права, правотворчість, законодавство

називати умови виникнення права, ознаки соціальних норм і права, принципи права, елементи системи права й системи законодавства

характеризувати джерела права, функції права, елементи системи права

наводити приклади соціальних норм, джерел права, нормативно-правових актів

описувати елементи системи права, елементи структури правової норми, етапи законодавчого процесу, способи систематизації правових актів

висловлювати судження щодо ролі соціальних норм, права в житті людини та суспільства, співвідношення моралі й права

Розділ 2. Основи теорії права

§ 7. Соціальні норми. Право ПРИГАДАЙТЕ!

Що таке мораль?

ПОМІРКУЙТЕ!

Із якою метою встановлюються правила поведінки в суспільстві?

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

право, джерела права.

1. Що називають соціальними нормами ЗАВДАННЯ 1. Цікава ваша думка! Як ви розумієте значення вислову Арістотеля: «Людина за своєю природою — істота суспільна»?

Уміння домовлятися, йти на поступки, до тримуватися правил — це ті якості, які забез печують безконфліктний розвиток окремих колективів людей (груп, верств населення), а також усього суспільства. Для організації власного життя людство встановило певні нор ми, які дають змогу оцінювати свої та чужі вчинки, регулювати поведінку, налагоджувати спілкування та спільну діяльність. Соціальні норми — це правила поведінки, що регулюють відносини між людьми і спря мовують їх діяльність у спільних інтересах. До системи соціальних норм належать норми права, мораль, звичаї, традиції, норми громад

ських організацій, релігійні норми. Найбільш важливими серед них є норми права та моралі. Норми моралі формуються у свідомості лю дей поступово і лише після визнання їх біль шістю набувають обов’язкового характеру. Мораль — це правила поведінки людей, які уособлюють усталені уявлення про справедли вість, честь, добро, що склалися в суспільстві. Норми моралі полегшують сприймання людиною правових норм, які, у свою чергу, сприяють більш глибокому усвідомленню мо ральних істин. Моральна свідомість дозволяє людині побачити й осягнути ту межу пове дінки, за якою починаються аморальні та протиправні вчинки. Високоморальна свідо мість стимулює соціально ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень.

2. Чим вирізняється право з-поміж інших соціальних норм Право виникло разом із державою. При чини його появи були тими самими, що й дер жави: організація влади, яка спроможна вста новлювати юридичні норми й забезпечувати втілення їх у життя. Походження права по в’язане також з ускладненням виробництва, політичного та духовного життя суспільства, із виділенням особи як самостійного учасника суспільних відносин та формуванням держави, здатної забезпечити функціонування суспіль

ства на стадії, вищій за первісне суспільство, а також закріпити й забезпечити індивідуаль ну свободу особи. Право — система загальнообов’язкових норм (правил поведінки), які виражають загальні та індивідуальні інтереси (волю) населення країни, регулюють суспільні відносини, визнаються та охороняються державою і забезпечуються всіма заходами державного впливу.

ОЗНАКИ ПРАВА Ознака Системність Нормативність Загальнообов’язковість Формальна визначеність права Державна забезпеченість

Характеристика Право є сукупністю взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів: галузей, інститутів та норм права Право складається з норм, загальних правил поведінки, які поширюються на всі врегульовані випадки й у всіх таких випадках діють однаково Норми права є обов’язковими для виконання всіма особами, що охоплені ними Правові норми закріплюються у правових документах, що мають встановлені форму та зміст Виконання норм права забезпечується спеціальною системою державних органів, у тому числі із застосуванням примусу

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте в парах. Розгляньте таблицю «Ознаки права». Укажіть, чим норми права відрізняються від норм моралі.

§ 7. Соціальні норми. Право

3. Якими є принципи і функції права Під принципами права розуміють його основ ні, найбільш загальні, вихідні положення, які визначають зміст і спрямованість право вого регулювання суспільних відносин. Принципи права мають безпосередній вплив на функціонування правової системи. Саме вони визначають зміст нормативноправових актів, процес їх створення та реалі зації. Незважаючи на те що принципи права від різняються високою стабільністю, вони не є незмінними. Принципи права прямо за лежать від соціально-економічного розвитку суспільства, політичного ладу та конкретних історичних умов. Так, принципи права, що мали місце в рабовласницьких державах, не можуть застосовуватися в сучасних державах.

Так само суттєво відрізняються принципи пра ва в тоталітарних та демократичних державах. Це пов’язано з тим, що принципи права відо бражають систему цінностей суспільства, у якому вони існують. До основних принципів права в Україні можна віднести: верховенство права; законність; рівність усіх перед законом; взаємну відповідальність особи й держави; відповідальність за наявності вини. ЗАВДАННЯ 3. Попрацюйте із джерелом права. Проаналізуйте наведені нижче фрагменти Конституції України. Як ви вважаєте, які з визначених принципів вони закріплюють?

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Юристи поділяють принципи права за сфе рою їх дії на загальноправові, міжгалузеві та галузеві. Загальноправові принципи права діють для всієї правової системи. Саме до них належать наведені вище принципи. Міжгалузеві принципи права діють лише в кількох суміжних галузях права (що таке галузь права, ми розглянемо в наступній темі).

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками… Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Наприклад, принцип здійснення правосуддя тільки судом характерний для всіх процесу альних галузей права (кримінального проце суального, цивільного процесуального, госпо дарського процесуального). Галузеві принципи права діють лише в ме жах однієї галузі права. Наприклад, принцип свободи найманої праці — це принцип тру дового права.

ФУНКЦІЇ ПРАВА За сферою правового впливу

Економічна Політична Ідеологічна Екологічна Культурно-виховна

За характером впливу на свідомість і поведінку суб’єктів суспільних відносин

Нормативно-регулююча Інформаційна Комунікативна Орієнтаційна Виховна Захисна

За характером регулювання суспільних відносин

Статична Динамічна Установча Інтегративна Охоронна Запобіжна

Розділ 2. Основи теорії права

Функції права являють собою основні на прямки впливу права на свідомість і поведінку учасників суспільних відносин із метою роз в’язання конкретних завдань, що стоять перед правом. Саме у функціях права проявляються його сутність та соціальне призначення. Основною функцією права є нормативнорегулююча. Вона полягає в тому, що право є нормативним і загальнообов’язковим засобом урегулювання суспільних відносин. Разом із цим, це не єдина функція пра ва. Із метою розуміння сутності права його

функції класифікують за різними ознака ми. Найбільш поширені з них наведено у таблиці (с. 29). ЗАВДАННЯ 4. Попрацюйте в групах. Спробуйте визначити, на реалізацію яких функцій права спрямовані наведені нижче правові норми за кожним із розглянутих вами критеріїв (за сферою правового впливу; за характером впливу на свідомість і поведінку суб’єктів суспільних відносин; за характером регулювання суспільних відносин; за сферою, на яку поширюються функції права). Свою відповідь обґрунтуйте.

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійнотехнічної, вищої освіти в державних і комунальних

навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам…

ІЗ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Стаття 655. Договір купівлі-продажу 1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати май-

но (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

ІЗ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Стаття 185. Крадіжка 1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) — карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або

Слід мати на увазі, що, як і принципи пра ва, функції права залежать від рівня соціальноекономічного розвитку суспільства, політичної структури держави та конкретних історичних умов. Наприклад, екологічна функція права, що полягає в регулюванні відносин природо користування, виникла порівняно недавно, із формуванням у суспільства розуміння необхід ності охорони довкілля.

громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

Принципи та функції права багато в чому виступають основою функціонування правової системи. Вони відображають ідеальні уявлен ня про право, що випливають із системи цін ностей суспільства, у якому воно функціонує. Відмінність їх полягає в тому, що принципи права відповідають на питання, яким повин но бути право, а функції — для чого воно існує.

4. Що вважають джерелами права Своє зовнішнє виявлення норми права зна ходять у джерелах (формах) права. Джерела права — встановлені державою або визнані нею офіційнодокументальні форми вираження та закріплення норм права.

Існують чотири основні види джерел права: правовий звичай, правовий преце дент, нормативно-правовий договір, нор мативно-правовий акт. Правовий звичай — це правила поведінки, які узвичаїлися через багаторазове застосу вання протягом тривалого часу існування сус

§ 7. Соціальні норми. Право

пільства і які визнані й забезпечені державою. Історично правовий звичай був першим дже релом права, який регулював відносини, як правило, у період становлення держави. ПРИГАДАЙТЕ! Коли і де на українських землях (крім уже зазначеного вище періоду) діяло звичаєве право?

Правовий прецедент — це судове або ад міністративне рішення з конкретної юридичної справи, яке стає загальнообов’язковим під час розгляду аналогічних справ у майбутньому. У країнах, що належать до англосаксонської правової сім’ї (Велика Британія, США), право вий прецедент є основним джерелом права. Нормативно-правовий договір — двосторон ня або багатостороння угода з урегулювання тієї або іншої життєвої ситуації, результатом якої є нова норма права (міжнародно-правові угоди, колективний договір тощо). Вони можуть мати міжнародний і національний характер. Нормативно-правовий акт — офіційний пись мовий документ компетентних (уповноважених) органів держави, який містить правові норми і має загальнообов’язковий характер. Норматив но-правовий акт є основним джерелом (формою) права в романо-германській правовій сім’ї, до якої належить і правова система України. Основними ознаками нормативно-правового акта є те, що він: видається уповноваженими органами дер жави або приймається народом шляхом референдуму і має владний характер; містить нові правові норми або скасовує чи змінює чинні; має форму письмового документа і певні реквізити: вид документа, назву органу, що його видав, заголовок, дату ухвалення, но мер документа, відомості про посадову осо бу, що його підписала; публікується в офіційних джерелах. Усі нормативно-правові акти за юридичною силою поділяються на закони та підзаконні акти. Закони — це прийняті у визначеному кон ституцією порядку нормативні акти органу законодавчої влади або всього народу, які вре гульовують найважливіші суспільні відносини та мають вищу юридичну силу щодо інших правових актів. Залежно від юридичної сили, тобто від зна чущості регульованих суспільних відносин та місця у системі законодавства, серед законів виокремлюють такі види:

Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) — міжнародно-правовий договір, ратифікований Україною

1. Конституція — основний закон держави, який має найвищу юридичну силу, визначає основи держаного устрою, економічного жит тя суспільства, права і свободи громадян, ви ступає правовою базою для всіх національних норм права. Форма конституції у різних дер жав не однакова. Так, Болгарія, Іспанія, Укра їна та інші країни мають конституцію у ви гляді єдиного документа. В Австрії, Великій Британії, Нідерландах та інших країнах — це кілька документів. 2. Конституційні закони — нормативно-право ві акти, які виходять із конституції, конкре тизують її основні положення або вносять до неї зміни. Стосовно інших (крім конституції) законів вони мають вищу юридичну силу. 3. Звичайні (ординарні) закони — акти поточ ного законодавства, які регулюють інші важ ливі суспільні відносини і наділені вищою юридичною силою щодо підзаконних актів. Підзаконні акти — це нормативні акти, видані на основі законів і спрямовані на їх виконання шляхом конкретизації положень законів. Підзаконні акти не можуть суперечити законам.

Серед підзаконних актів, які приймаються в Україні, можна виокремити три групи: 1) Загальні — поширюються на всіх осіб у меж ах держави (Постанови Верховної ради Укра їни, укази і розпорядження Президента Укра

Розділ 2. Основи теорії права

їни, постанови Кабінету Міністрів України), накази, розпорядження, рішення центральних органів виконавчої влади тощо). 2) Місцеві — діють на обмеженій території (акти, прийняті територіальними громадами, акти органів місцевого самоврядування, акти органів місцевої виконавчої влади тощо). 3) Локальні — діють у межах підприємств, уста нов, організацій, у яких вони видані (накази, інструкції, статути, правила, положення тощо).

Кількість підзаконних нормативних актів значно більше порівняно із законами. Підза конний нормативно-правовий акт має відпо відати не тільки закону, але іншим актам, що мають більшу юридичну силу. Так, наказ Мі ністерства освіти і науки України має відпо відати не тільки Закону України «Про освіту», але й нормативним документам Президента України, постановам Кабінету Міністрів Укра їни, Міністерства фінансів України.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Незважаючи на те що в Україні нормативно-правовий акт є основним джерелом права, в окремих випадках можуть використовуватися й інші джерела права. Так, відповідно до статті 7 Цивільного кодексу України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Достатньо поширеним є й використання нормативно-правових договорів. Наприклад, відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. У трудовому праві широко застосовуються колективні договори та колективні угоди, в адміністративному набувають поширення

адміністративні договори. Протягом певного часу, із 8 червня 1995 р. до прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України, Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України регулював порядок здійснення державної влади в Україні. Незважаючи на те що правовий прецедент тривалий час не визнавався в Україні джерелом права, зараз спостерігається зміна ставлення до нього. Зокрема, стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що судова практика Європейського суду з прав людини має застосовуватися українськими судами як джерело права.

ВИСНОВКИ

Специфіка і роль права, правових норм у житті суспільства та його суб’єктів обумовлені тісним зв’язком із державою. Саме в цьому полягає відмінність права від інших нормативних систем, що регулюють суспільне життя: норм моралі, релігії, традиційних форм поведінки тощо. Сутність та призначення права проявляється в його принципах та функціях. Принципи права — це основ ні, найбільш загальні, вихідні положення, які визначають зміст і спрямованість правового регулювання суспільних відносин. Функції права — це основні на-

прямки впливу права на свідомість і поведінку учасників суспільних відносин із метою розв’язання конкретних завдань, що стоять перед правом. Форми виявлення і закріплення правових норм називають джерелами права. Розрізняють чотири основні форми права: правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договір та нормативно-правовий акт. В Україні мають юридичну силу такі джерела права, як міжнародно-правовий акт, нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «право», «джерела права». 2. Наведіть приклади джерел права. 3. Заповніть таблицю «Порівняльна характеристика права й моралі». Критерії для порівняння

Право

Мораль

Коло охоплення суспільних відносин Форма вираження Спосіб забезпечення 4. Цікава ваша думка! Напишіть твір-роздум за темою «Що таке право і навіщо воно потрібне в суспільстві». У своїй роботі спробуйте висвітлити такі питання: 1) Яке місце належить праву в системі соціальних норм? 2) Чи існує різниця між законами природи та законами людей? 3) Які правові пам’ятки вам відомі? 4) Як пов’язані між собою держава й право? 5) Чи можна уявити сучасне суспільство без права?

§ 8. Система права і система законодавства

§ 8. Система права і система законодавства ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

Що таке право? «система права», «галузь права», «норма права», «законодавство».

1. Що являє собою система права Однією зі специфічних ознак права є його системність, тобто впорядкованість усіх норм права в межах чіткої системи. Відповідно, структура права називається системою права. Система права — єдність усіх чинних юридичних норм певної держави, що характеризується розподілом за галузями та інститутами права. ЗАВДАННЯ 1. Розгляньте схему. Як ви розумієте її назву? Чому ми називаємо право системою? Які елементи входять до цієї системи? Чим, на вашу думку, викликана необхідність існування саме такої системи права?

СИСТЕМА ПРАВА Право Галузі права Інститути права Норми права

Найбільшим структурним елементом систе ми права є галузь права. Підставою для по ділу норм права на галузі є предмет і метод правового регулювання. Предмет правового регулювання — сус пільні відносини, що впорядковуються за до помогою права, тобто він визначає, що саме врегульовують норми тієї або іншої галузі. Метод правового регулювання являє собою спосіб впливу права на певну сферу суспільних відносин, тобто показує, як саме відбувається правове регулювання. Існує багато методів правового регулювання, але основними з них є імперативний та дис позитивний. Імперативний метод правового регулю вання заснований на відносинах субординації (підпорядкування) одних суб’єктів іншим. Цей метод характерний для таких галузей права, як кримінальне чи адміністративне право. У правових відносинах, що регулюються за

допомогою такого методу, учасники не є рів ноправними, один із них наділений владними повноваженнями, а другий посідає підпоряд коване становище. Диспозитивний метод побудований на рів ності сторін і дає можливість вибору альтер нативних варіантів поведінки. Цей метод характерний для таких галузей права, як цивільне або сімейне. У правових відносинах, що регулюються за допомогою цього методу, учасники є рівноправними і можуть самостій но обирати варіанти своєї поведінки. Галузь права — сукупність правових норм, що складають самостійну частину системи права та своїм особливим методом регулюють сферу суспільних відносин.

Галузі права, у свою чергу, поділяються на інститути права, що об’єднують споріднені правові норми в межах однієї або кількох га лузей права. Галузі права та інститути права відрізняються обсягом відносин, які вони ре гламентують. Наприклад, цивільне право — це галузь права, у межах якої існує інститут спадкування. Інститути права поділяють на галузеві, що містять норми однієї галузі (інститут спадку вання), та міжгалузеві, що об’єднують норми, які належать до різних галузей права (інсти тут відповідальності за екологічні правопору шення, інститут приватної власності тощо). Міжгалузевим є, наприклад, інститут форму вання законодавчого органу нашої держави, що утворюється сукупністю норм, які нале жать до галузей конституційного права (нор ми, що встановлюють сам порядок виборів до Верховної Ради України), адміністративного та кримінального права (норми, які встанов люють відповідальність за порушення порядку виборів), фінансового права (норми, які вста новлюють порядок та розміри фінансування виборчої кампанії) та деяких інших галузей права.

Розділ 2. Основи теорії права

2. Що таке норма права Базовим структурним елементом системи права є норма права. Норма права — обов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що встановлюється, змінюється та припиняється в установленому порядку, виконання якого забезпечується державою, її відповідними органами.

Структурними елементами норми права є гіпотеза, диспозиція та санкція. Гіпотеза — це частина норми права, де зазначаються умови (обставини), із настан ням яких можна або необхідно здійснювати її диспозицію. Призначення гіпотези — ви значити сферу і межі дії диспозиції правової норми. Гіпотеза відповідає на запитання: коли? де? у якому випадку? за якої умови? Диспозиція — це частина норми права, у якій зазначаються права або обов’язки суб’єктів. Диспозиція є центральною, осно вною частиною правової норми, яка вказує, описує дозволену (можливу), обов’язкову (необхідну) або заборонену (неприпустиму) поведінку суб’єкта. Санкція — це частина норми права, у якій зазначаються заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції (тобто заходи впливу, покарання за порушен ня закону). Завдання санкції — забезпечувати здійсненність диспозиції правової норми. ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтесь зі статтями кодексів та виділіть структурні елементи норми права. Зробіть висновок: чи кожна стаття нормативного акта містить усі елементи правової норми?

Слід пам’ятати, що поняття «правова норма» і «стаття закону» не тотожні, оскільки правова норма — це теоретична конструкція, а стаття закону — це форма та спосіб фактичного ви кладу правової норми. Тому норма права може бути викладена в різних статтях, різних право вих актах або навіть випливати з їх змісту. За повнотою викладу в статтях нормативноправових актів розрізняють такі форми (спосо би) викладу правових норм: пряма — в одній статті вміщено всі обов’яз кові елементи певної норми; відсилкова — в одній статті вміщено не всі обов’язкові елементи норми або не всі фраг менти їхнього тексту, але подається відсилка до тих конкретних статей певного норматив но-правового акта, у яких розміщена відсут ня тут частина норми; бланкетна — відсутня якась частина правової норми в статті нормативно-правового акта, натомість, міститься відсилка загального ха рактеру до інших нормативно-правових актів. Правова норма не може існувати без дис позиції, адже саме в ній формулюється певне правило поведінки, заради якого вона ство рюється. Водночас гіпотеза і санкція можуть прямо викладатися не в кожній нормі права. В одних випадках норми містять вказівку на те, що порушення диспозиції або умов гіпоте зи тягне за собою санкцію, яку слід самому розшукати в законодавстві, в інших такі по силання навіть відсутні, вони лише маються на увазі. У багатьох правових нормах гіпоте за не формулюється або гіпотеза й диспозиція сформульовані так, що їх неможливо розді лити. Якщо гіпотеза відсутня взагалі, то це правило є чинним за будь-яких умов.

ІЗ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру 1. Неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин,

може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу…

ІЗ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Стаття 992. Відповідальність страховика 1. У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобо

в’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

§ 8. Система права і система законодавства

3. Які галузі входять до системи права Як уже зазначалося, галузь права регулює певну якісно однорідну систему суспільних від носин. Існує декілька підстав класифікації га лузей права, однак найбільш поширеним є по діл на галузі публічного та приватного права. Публічне право регулює публічні відносини підпорядкованих суб’єктів за допомогою ім перативного методу правового регулювання. Основною ознакою публічних відносин є те, що в них завжди є підпорядкований суб’єкт. Галузями публічного права є, наприклад, конституційне право, адміністративне право, кримінальне право тощо.

Приватне право регулює відносини, у яких суб’єкти є юридично рівними за допомогою диспозитивного методу правового регулю вання. Галузями приватного права є цивільне право, сімейне право, трудове право тощо.

ЗАВДАННЯ 3. Визначте, якими галузями права регулюються наведені суспільні відносини: 1) збір податків; 2) укладення договору оренди; 3) укладення шлюбу; 4) вибори Президента України; 5) укладення трудового договору.

4. Що таке система законодавства та чим вона відрізняється від системи права Від поняття «система права» слід відріз няти поняття «система законодавства». Система законодавства — взаємопов’язана і взаємодіюча сукупність усіх нормативно-правових актів, що мають чинність на території певної держави.

Законодавство є формою існування права: норми права втілюються в законах та інших нормативно-правових актах. Відмінність між системою права та системою законодавства полягає в тому, що система права характеризує внутрішню струк туру права — його зміст, а система законо давства описує його зовнішню сторону — фор му. Таким чином, система права та система законодавства співвідносяться між собою як зміст і форма. Кожна держава має своє законодавство. Законодавство України включає нормативноправові акти, що поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти. Крім цього, елементами законодавства України є її міжнародні договори, які були ратифіковані Верховною Радою України. Структура системи законодавства — це її внутрішня організація, яка виявляється в по ділі на галузі та інститути законодавства. Структура системи законодавства багато в чому подібна до системи права. Як і сис

тема права, вона поділяється на галузі та інститути. СТРУКТУРА СИСТЕМИ ЗАКОНОДАВСТВА Законодавство Галузі законодавства Інститути законодавства Нормативно-правові приписи

Галузь законодавства — це сукупність нор мативно-правових актів, що регулюють певну сферу суспільних відносин та характеризу ються єдністю змісту, форми й системних зв’язків нормативних приписів. Як правило, галузь законодавства будується навколо цен трального нормативно-правового акта, най частіше — кодифікованого. Наприклад, основ ним нормативно-правовим актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України, трудового — Кодекс законів про працю Укра їни. Інститут законодавства — це сукупність нормативних приписів усередині галузі або декількох галузей законодавства, які регулю ють певну групу (вид) споріднених суспільних відносин. Базовим елементом системи законодавства є нормативно-правовий припис. Це закріпле

Розділ 2. Основи теорії права

не у статті нормативно-правового акта ціліс не та логічно завершене судження загально го характеру. Нормативно-правовий припис

міститься у статті нормативно-правового акта. Саме він виступає формою закріплення нор ми права.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Незважаючи на те що галузі законодавства зазвичай відповідають галузям права (наприклад, трудовому праву відповідає трудове законодавство), існують галузі законодавства, які не співвідносяться з відпо-

відними галузями права (наприклад законодавство про адвокатуру). Натомість існують галузі права, що не мають галузей законодавства, що їм відповідають (наприклад фінансове право).

ВИСНОВКИ

Однією з ключових ознак права є його системний характер. Система права визначає сукупність його елементів, що характеризується взаємною пов’яза ністю та взаємною узгодженістю й розподілом за галузями та інститутами права. У галузі права об’єднуються норми права, що регулюють певну сферу суспільних відносин (предмет правового регулювання) із використанням певних засобів правового регулювання (метод правового регулювання). У свою чергу, галузі поділяються на інститути права, що об’єднують споріднені право-

ві норми в межах однієї або декількох галузей права. Базовим елементом системи права є норма права. Структурними елементами норми права є гіпотеза, диспозиція та санкція. Зовнішнє закріплення системи права проявляється в системі законодавства. Як і система права, система законодавства поділяється на галузі та інститути. Базовим елементом системи законодавства є нормативно-правовий припис. Система законодавства та система права співвідносяться як форма і зміст.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «система права», «галузь права», «норма права», «законодавство». 2. Наведіть приклади галузей права. 3. Наведіть приклади інститутів права. Якими вони бувають? 4. Заповніть таблицю «Елементи норми права». Назва

Сутність елементу

Приклади елементів із нормативно-правових актів

Гіпотеза Диспозиція Санкція 5. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Галузь права Галузь законодавства 6. Проведіть мінідослідження. Користуючись різними джерелами інформації (ЗМІ, спеціальна література, мережа інтернет), доберіть приклади нормативно-правових актів і проаналізуйте їх зміст. Укажіть назву документа, ким і коли він був створений, кому адресований, визначте його вид за юридичною силою.

§ 9. Правотворчість та систематизація нормативно-правових актів

§ 9. Правотворчість та систематизація нормативно-правових актів ПРИГАДАЙТЕ!

Що таке закон?

ПОМІРКУЙТЕ!

Чому необхідна чітко визначена процедура створення нових нормативно-правових актів?

ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ:

правотворчість.

1. Що таке правотворчість Норми права не з’являються самі по собі. Як ви пам’ятаєте, норма права встановлюєть ся, змінюється та припиняється в установле ному порядку. Цей процес права називається правотворчістю. Правотворчість — форма владної діяльності держави, спрямована на встановлення, зміну чи припинення норм права.

Правотворчість зазвичай здійснюється без посередньо державою в особі її компетентних органів. В окремих випадках держава може де легувати правотворчість (передати право вста новлювати норми права) й іншим суб’єк там, наприклад органам місцевого самоврядування, яким надано право видавати нормативно-право ві акти з питань місцевого значення. Крім цьо го, можливі випадки безпосередньої правотвор чості народу, коли нормативно-правовий акт видається за результатами референдуму. Норми права існують у формі джерел пра ва. Саме тому правотворчість завжди пов’я за на зі створенням джерела права, у якому містяться нові або змінені норми права. В Україні це переважно створення нормативноправових актів. У зв’язку з тим, що норма тивно-правові акти поділяються на дві великі групи — закони та підзаконні нормативноправові акти, розрізняють законодавчу діяльність, яка по в’я зана зі створенням, зміною чи скасуванням законів, та підзаконну правотворчу діяльність, яка пов’язана зі створенням, зміною чи скасуванням підзаконних норма тивно-правових актів.

ПРИГАДАЙТЕ! Які підзаконні нормативно-правові акти існують в Україні?

Ще однією особливістю правотворчої діяль ності є її чітка регламентація, тобто відповід ність установленим правилам. Законодавство визначає, хто має право видавати нормативноправові акти, які процедури для цього необ хідно здійснити, які відносини може регулю вати той чи інший нормативно-правовий акт, яким чином він набуває юридичної сили. Процес правотворчості суттєво відрізняється залежно від суб’єкта правотворчості та виду дже рела права, у якому закріплюються нові норми права. Разом із цим, як правило, виділяють такі найбільш загальні стадії правотворчості: 1) Передпроєктна стадія, що включає визна чення та обґрунтування необхідності ство рення нових норм права. 2) Проєктна стадія, яка охоплює прийняття рішення про підготовку проєкту норматив но-правового акта та оформлення нових норм права в ньому, узгодження проєкту із зацікавленими особами та організаціями. 3) Обговорення проєкту нормативно-право вого акта та прийняття самого нормативноправового акта. Ця стадія є центральною стадією правотворчості. 4) Засвідчувальна стадія, яка включає під писання нормативно-правового акта уповно важеною на це особою та його реєстрацію. 5) Інформаційна стадія, що передбачає опуб лікування нормативно-правового акта або його доведення до виконавців.

2. Що являє собою законодавчий процес та з яких стадій він складається Вищу юридичну силу в Україні мають за кони, тому законодавчий процес є найважли вішим видом правотворчості. Законодавчий процес — це врегульована Конституцією і законами України діяльність

парламенту щодо підготовки, обговорення, прийняття законів та їх оприлюднення. Законодавчий процес поділяється на стадії, які являють собою відносно самостійні дії зі створення та оприлюднення закону.

Розділ 2. Основи теорії права

Засідання Верховної Ради України — єдиного органу законодавчої влади

Першою стадією є внесення (подання) законопроєкту до парламенту. Подавати до Верховної Ради України законопроєкти ма ють лише суб’єкти законодавчої ініціативи. До них належать: Президент України, на родні депутати України та Кабінет Міністрів України. Зазвичай подачі проєкту закону до парламенту передує етап передпроєктної під готовки, який включає написання тексту за конопроєкту, його погодження. Після реєстрації законопроєкту в парла менті проєкт закону проходить попередній розгляд і обговорення в комітетах парламенту. У п’я ти денний строк він направля ється до комітетів Верховної Ради України, які визначені профільними за предметом за конопроєкту (наприклад, законопроєкт у сфе рі освіти — до комітету з питань освіти, науки та інновацій, законопроєкт у сфері медици ни — до комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування тощо). Комітет Верховної Ради України, ви значений головним за цим законопроєктом, у 30-денний строк попередньо розглядає за конопроєкт, ухвалює висновок щодо доціль ності включення його до порядку денного се сії Верховної Ради України. Після цього починається третя стадія за конодавчого процесу — обговорення, прийняття рішень щодо законопроєкту на пленарних засіданнях Верховної Ради України. Протягом 30 днів після ухвалення висновку головного комітету парламент розглядає питання щодо включення законопроєкту до порядку денного Верховної Ради України.

Розгляд законопроєктів Верховною Радою України здійснюється за процедурою трьох читань. У першому читанні обговорюються основні принципи, положення, структура законопроєк ту. Парламент може ухвалити рішення при йняти законопроєкт за основу, відхилити його або відправити на доопрацювання для повтор ного першого читання. У разі прийняття законопроєкту за основу законопроєкт після опрацювання комітетом передається на друге читання. Під час нього відбувається постатейне обговорення з ураху ванням внесених під час опрацювання про єкту пропозицій та поправок. Закон може бути прийнятий у ході другого читання (тоді пар ламент голосує за рішення прийняти законо проєкт у другому читанні та в цілому). Крім цього, законопроєкт може бути відхилений, повернутий на доопрацювання для повторно го другого читання або прийнятий та переда ний комітету для підготовки до третього чи тання. Третє читання передбачає прийняття за конопроєкту, що потребує узгодження і до опрацювання. Під час нього здійснюється обговорення та прийняття рішень щодо по правок, поданих у другому читанні, та голо сування щодо статей, текст яких зазнав змін після другого читання. Після третього читан ня закон приймається в цілому. Разом із цим Верховна Рада України може також відхили ти законопроєкт, повернути його на доопра цювання з наступним його поданням на по вторне третє читання, відкласти голосування щодо нього в цілому до прийняття інших рішень. Після прийняття законопроєкту Верхо вною Радою України настає стадія підписання та оприлюднення закону. У разі прийняття законопроєкту він підписується Головою Вер ховної Ради України та передається Пре зидентові України на підпис. Президент України протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформу льованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Якщо Пре зидент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом

§ 9. Правотворчість та систематизація нормативно-правових актів

України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Вер ховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його під писати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент Укра їни не підписав такий закон, він невідклад

но офіційно оприлюднюється Головою Вер ховної Ради України й опубліковується за його підписом. Закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Наприклад, Конституція України набула чинності з дня її прийняття.

3. Яким чином нормативно-правові акти діють у часі, просторі та за колом осіб Усі нормативно-правові акти мають певні часові й територіальні межі свого існування та дії, а також поширюються на визначене коло осіб. За загальним правилом, нормативно-право ві акти застосовуються до відносин, що мали місце в період від введення їх у дію і до втра ти ними сили. За цими загальними правилами, закони й інші нормативно-правові акти набувають чинності після закінчення певного часу, перед баченого законом, із дня їхнього офіційного оприлюднення. ПРИГАДАЙТЕ! Із якого часу закон набуває чинності

в Україні?

Говорячи про дію нормативно-правового акта в часі, послуговуються правилом, ви голошеним ще давньоримськими юристами: «Закон не має зворотної сили». Це вказує на

те, що закон діє тільки щодо тих обставин і випадків, які виникли після набуття ним чинності. За таких обставин громадяни і юри дичні особи можуть бути впевнені в тому, що закон не погіршить їхнє правове становище. Виняток становить кримінальне законодавство. У ньому, знову ж таки в інтересах громадян, діє правило: «Кримінальний закон має зво ротну силу, якщо він пом’якшує або усуває караність діяння». Дія нормативно-правових актів у просторі — це визначення території їхньої чин ності. Нормативно-правовий акт застосову ється на тій території, на яку поширюється суверенітет держави або компетенція відпо відних органів. Отже, акти вищих органів державної влади в Україні поширюються на всю її територію, акти місцевих органів вла ди — на території відповідних адміністра тивних одиниць.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ До території, на яку поширюється юрисдикція (дія правових норм) держави, належать суходіл, у тому числі надра й континентальний шельф, територіальні води (12 морських миль), повітряний простір. До державної території прирівнюються морські, річкові й повітряні судна, що перебувають під прапором держави. Нормами міжнародного права передбачено, що військові судна прирівнюються до території держави без винятків, а цивільні морські й повітряні судна — у водах і повітряному просторі своєї держави, відкритому морі та повітряному просторі.

Дія нормативно-правових актів за колом осіб передбачає, що всі громадяни, особи без громадянства, іноземці та юридичні особи, що перебувають на території держави, по трапляють під сферу дії законодавства держа

Юридична наука визнає також принцип екстериторіальності. Це означає, що певні частини території держави (будинки іноземних посольств і місій, їх транспортні засоби), а також дипломатичні представники іноземних держав, незважаючи на те, що вони фактично перебувають на території іноземної держави, вважаються такими, що розташовані на території тієї держави, яку вони представляють. Будьякі зазіхання на будинок посольства прирівнюються до зазіхань на територію держави і розглядаються як факт порушення міжнародного права.

ви, у якій вони перебувають. Існують також нормативно-правові акти, дія яких поширю ється лише на певні категорії громадян (на приклад Закон України «Про статус народ ного депутата України»).

Розділ 2. Основи теорії права

4. Що таке систематизація нормативно-правових актів Нормативно-правові акти постійно змінюють ся з метою їх пристосування до cучасних умов. У зв’язку із цим часто виникають ситуації, коли нормативно-правові акти починають суперечити одне одному. Для того щоб їх упорядкувати та подолати суперечності, використовується процес систематизації нормативно-правових актів. Систематизація — це впорядкування нор мативно-правових актів із метою зручності в користуванні, усунення суперечностей між ними, внесення до них коректив і пристосу вання до змін, які відбулись в економічному і політичному житті суспільства, заміна за старілих нормативно-правових актів новими, їх комп’ютеризація. Виділяють три способи систематизації пра вових актів: 1) Кодифікація — спосіб систематизації право вих актів, за якого здійснюється суттєва переробка та узгодження групи юридичних норм, пов’язаних спільним предметом пра вового регулювання. При кодифікації окремі правові акти об’єднуються в єдиний норма тивно-правовий документ. Цей вид систе матизації завжди має офіційний характер. Кодифікація є найбільш глибоким способом систематизації нормативно-правових актів та передбачає суттєве опрацювання існуючих нормативно-правових приписів, внесення змін до них та створення нового норматив но-правового акта. Найпоширенішим ви дом кодифікаційних актів є кодекс. ПРИГАДАЙТЕ! Наведіть приклади кодексів, що діють

в Україні.

2) Інкорпорація — спосіб систематизації право вих актів, що полягає в зовнішньому впо рядкуванні існуючих нормативно-правових актів без переробки й зміни змісту. За ре зультатами інкорпорації видаються збірники або зібрання, у яких нормативно-правові акти викладені в певній логічній послідовності. На відміну від кодифікації, інкорпорація не передбачає видання нових нормативно-право вих актів. Інкорпорація може бути офіційною, тобто та кою, що здійснюється від імені компетентних державних органів, і неофіційною, що здійсню ється видавництвами, науковими та навчальни ми закладами, окремими фахівцями без спеці альних повноважень правотворчих органів. У першому випадку на збірники, що ви даються, можна посилатися під час розгляду тих або інших юридичних питань, а в друго му — вони не набувають сили офіційного до кумента й мають лише довідково-інформацій ний або навчальний характер. 3) Консолідація — спосіб систематизації нор мативно-правових актів, який полягає в об’єд нанні кількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій самій галузі суспіль них відносин, у єдиний нормативно-правовий акт без зміни змісту. Консолідація поєднує риси кодифікації та інкорпорації, її викорис товують там, де немає можливості або необ хідності кодифікації. Цей вид систематизації може здійснюватися тільки офіційно. Резуль татом консолідації нормативних матеріалів є видання зводу законів.

ВИСНОВКИ

Правові норми не з’являються самі по собі, а є результатом копіткої роботи, яка називається правотворчістю. Правотворчість — це форма владної діяльності держави, в окремих випадках — безпосередньо народу, спрямована на встановлення, зміну чи припинення норм права. Найважливішим видом правотворчості є законодавчий процес. Його процедура визначена Конституцією та законами України й охоплює стадії від розробки проєкту закону до його підписання Президентом України та опублікування.

Дія нормативно-правових актів не є необмеженою. Зокрема, вона обмежена часом та простором. За загальним правилом, нормативно-правові акти діють лише на ті правовідносини, що виникли після набуття ними чинності та лише на тій території, на яку поширюються повноваження органу, який їх видав. Важливою є діяльність із систематизації нормативноправових актів, що полягає у впорядкуванні нормативно-правових актів. Видами систематизації є кодифікація, інкорпорація та консолідація.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «правотворчість». 2. Наведіть види правотворчості. 3. Подайте у вигляді схеми основні етапи законодавчого процесу.

§ 10. Практичне заняття. Соціальні норми в житті людей 4. Заповніть таблицю «Проходження законопроєктом читань у Верховній Раді України». Читання Перше Друге Третє

Особливості розгляду

Які рішення можуть бути прийняті

5. Заповніть таблицю «Способи систематизації нормативно-правових актів». Способи систематизації Кодифікація Інкорпорація Консолідація

Сутність способу систематизації

Документ, що є результатом систематизації

§ 10. Практичне заняття. Соціальні норми в житті людей ПРИГАДАЙТЕ!

1. Що називають соціальними нормами? 2. Які види соціальних норм вам відомі? 3. Яку роль у житті людей відіграє право?

ПОМІРКУЙТЕ!

У чому полягає відмінність права від інших соціальних норм?

ЗАВДАННЯ. Попрацюйте в групах. Використовуючи інформацію, подану в таблиці «Види соціальних норм», охарактеризуйте кожен із наведених уривків за планом: 1. Який вид соціальних норм викладено?

2. Хто є учасниками суспільних відносин, які вони вре-

гульовують? 3. У якій формі виражені норми? 4. У який спосіб забезпечується їх виконання?

ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ Назва

Стисла характеристика

Морально-етичні

Регулюють відносини між людьми на основі критеріїв добра і зла, честі і безчестя

Релігійні

Регулюють ставлення віруючих до Бога, церкви, один до одного та іновірців

Корпоративні

Правила поведінки, прийняті в окремих організаціях, трудових та інших колективах

Звичай

Правило поведінки, що склалося в суспільстві в результаті багаторазового застосування, сталого підходу до оцінки певного способу відносин, дій людини, колективу, соціальної групи

Правові

Система загальнообов’язкових, формально визначених норм, що встановлюються та санкціонуються державою для забезпечення існування суспільства на засадах справедливості та передбачають відповідальність за недотримання цих норм.

УРИВОК 1 Паче всього — гордості не майте в серці і в умі… Старих шануйте, як отця, а молодих — як братів. У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться… Лжі бережися, і п’янства, і блуду, бо в сьому душа погибає

і тіло… Недужого одвідайте, за мерцем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте. (Із «Повчання Володимира Мономаха»)

УРИВОК 2 Якщо член товариства потрапить до рук ворогів і залишить у злиднях сімейство, товариство допомагає йому.

Кожен член товариства може прийняти нового члена товариства без необхідності повідомляти йому про імена інших членів. Цілковита рівність має панувати між членами. (Зі статуту Кирило-Мефодіївського братства)

Розділ 2. Основи теорії права УРИВОК 3 Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання

монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. (Із Конституції України)

УРИВОК 4 33. Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом. 34. А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; 35. ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; 36. не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.

37. Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого. (Євангеліє* від Матвія, 5:33—37)

* Євангеліє у християнстві — головна частина Нового Заповіту, який, у свою чергу, є частиною Біблії. Євангеліє містить розповіді про Ісуса Христа, його життя, вчення, смерть і воскресіння.

УРИВОК 5 Пан Турн щось дуже підсипався Царя Латина до дочки, Як з нею був, то виправлявся І піднімавсь на каблучки. Латин, дочка, стара Амата

Щодень від Турна ждали свата, Уже нашили рушників І всяких всячин напридбали. Які на сватанні давали, Все сподівались старостів. (З «Енеїди» І. Котляревського)

ВИСНОВОК

Право і правові норми спрямовані на забезпечення стійкості, організованості, оптимальних умов функціонування суспільного організму. Специфіка і роль права, правових норм у житті суспільства і його суб’єк

тів обумовлені тісним зв’язком із державою. Саме в цьому полягає відмінність права від інших норм, що регулюють суспільне життя: норм моралі, релігії, традиційних форм поведінки тощо.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Заповніть таблицю. Наведіть приклади соціальних норм, використовуючи матеріали ЗМІ, художньої літератури, інтернет-ресурси. Вид соціальних норм

Приклад

2. Цікава ваша думка! Напишіть твір-роздум за темою «Норми права та норми моралі». У своїй роботі спробуйте висвітлити такі питання: 1) Чому, незважаючи на більш ефективні способи забезпечення норм права, люди досі використовують і норми моралі? 2) Чи спроможні норми права регулювати всі аспекти людської діяльності? 3) Чи існують випадки, коли норми моралі та норми права суперечать одне одному? Чому, на вашу думку, так відбувається?

РОЗДІЛ 3 ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Опрацювання матеріалу розділу дозволить:

називати ознаки правовідносин, ознаки правопорушення, принципи юридичної відповідальності

пояснювати та застосовувати поняття: правовідносини, склад правовідносин, юридичні факти, правопорушення, правопорядок, законність, правосвідомість, юридична відповідальність

характеризувати підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин, склад і види правопорушень, підстави і види юридичної відповідальності, структуру правосвідомості

наводити приклади юридичних фактів, видів правопорушень

описувати обставини, що виключають шкідливість (су спільну небезпеку) діяння

застосовувати засвоєні поняття та вміння для розв’язування правових ситуацій

співвідносити законність і правопорядок

висловлювати судження щодо ролі правовідносин у житті людини й суспільства

оцінювати власну поведінку й поведінку інших осіб щодо її правомірності

Розділ 3. Правовідносини. Правопорушення. Юридична відповідальність

§ 11. Правовідносини ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

Які види суспільних відносин вам відомі? правовідносини, склад правовідносин, юридичні факти.

1. Що називають правовідносинами ЗАВДАННЯ 1. Ознайомтесь із фрагментами матеріалів, розміщених у газеті «Голос України». Про які суспільні відносини йдеться в кожному з них? Якими соціальними нормами вони врегульовуються? У яких випадках суспільні відносини врегульовує держава? Урочище Бузький Гард, яке є уособленням Гранітностепового Побужжя, затоплено. Неповторну за своїми природними й історичними ознаками територію поблизу Південноукраїнська назавжди втрачено. Під водою зникли рідкісні види рослин і тварин, частина з яких зустрічається тільки тут і більше ніде у світі! Не шумлять більше гардові пороги, знищено історичний пейзаж, останній в Україні. За споювання алкоголем власних дітей та їх неналежне виховання Вінницький районний суд засудив на чотири роки обмеження волі 40-річну жінку, жительку одного із сіл, що неподалік Вінниці. Однак суд залишив матір дітям, застосувавши до неї умовне засудження. Якщо жінка хоча б раз наллє дітям горілку, і цей факт підтвердять у селі, на неї чекає в’язниця.

Серед усього різноманіття суспільних від носин — економічних, політичних, моральних, культурних — правовідносини вирізняє те, що вони регулюються правом. Право регулює не всі, а тільки найважливіші для держави, суспільства та окремої людини відносини. Це відносини власності, управління, економічні, сімейні, суспільна праця тощо. Інші відноси ни або не регулюються взагалі (сфера дії

моралі, дружби, симпатії, кохання тощо), або регулюються лише частково. Наприклад, у сім’ї, крім тих питань, що регулюються за допомогою права, існують також виключно особистісні відносини між подружжям, бать ками й дітьми, що регулюються нормами моралі, релігії, звичаями. Учасники правових відносин наділяються державою взаємними, пов’я за ними між собою правами та обо в’яз ками. Ці відносини стають підконтроль ними державі й керованими нею. Правовідносини — врегульовані нормами права суспільні відносини, під час яких їхні учасники реалізують свої суб’єктивні права та виконують юридичні обов’язки.

Правовідносини мають свої характерні ознаки: є різновидом суспільних відносин, тобто ви никають між людьми в процесі їхніх взаємо відносин; є результатом свідомої діяльності людини; виникають на основі норм права, тобто ви ступають як засіб реалізації правових норм; мають зазвичай двосторонній характер, при чому в однієї сторони є суб’єктивні права, а на іншу покладені юридичні обов’язки.

Чи не щодня, здійснюючи покупки в супермаркеті, ми стаємо учасниками правовідносин як споживачі товарів

§ 11. Правовідносини

2. Яким є склад правовідносин Правові відносини мають складну структуру. До складу правовідносин належать суб’єкти правовідносин, об’єкти правовідносин та зміст правовідносин.

Існує багато видів правовідносин. Найчас тіше їх розрізняють за галузевою ознакою: конституційні, сімейні, адміністративні, тру дові, цивільні тощо.

СКЛАД ПРАВОВІДНОСИН Суб’єкти Учасники правовідносин, які мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки

Об’єкт

Зміст

Те, на що спрямовані інтереси суб’єктів, із приводу чого вони вступають у правові відносини

Отже, поняття «зміст правовідносин» вклю чає юридичний і фактичний аспекти. Юридичний аспект — передбачені нормами права можливості суб’єктів правовідносин щодо здійснення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їхніх прав і виконання обов’язків

Фактичний аспект — фактична поведінка суб’єктів правовідносин, у межах якої реалі зуються їхні суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ За галузевою ознакою можна також виділити матеріальні й процесуальні правовідносини. Матеріальні правовідносини виникають на основі норм матеріального права і регулюють суспільні відносини безпосередньо. Процесуальні правовідносини

За функціональною спрямованістю норм права За рівнем індивідуалізації суб’єктів За галузями права За кількістю суб’єктів За розподілом прав і обов’язків між суб’єктами За волевиявленням сторін

(кримінально-процесуальні, цивільно-процесуальні тощо) виникають на основі норм процесуального права та мають організаційний характер. Існують також інші підстави для розрізнення правовідносин.

ВИДИ ПРАВОВІДНОСИН Регулятивні (виникають із приводу правомірної поведінки) Конкретні (відносні та абсолютні) Матеріальні Прості (беруть участь два суб’єкти) Односторонні (кожна сторона має або лише права, або лише обов’язки) Договірні (для виникнення цих правовідносин потрібна згода як уповноваженої, так і зобов’язаної сторін)

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Охарактеризуйте правові відносини, про які йдеться в правовій нормі. Укажіть вид правовідносин, використо-

Охоронні (виникають із приводу неправомірної поведінки) Загальнорегулятивні Процесуальні Складні (правовідносини між трьома і більше суб’єктами) Двосторонні (кожна сторона має і права, і обов’язки) Управлінські (для їх виникнення потрібна згода лише однієї уповноваженої сторони)

вуючи підстави для класифікації (щонайменше три), наведені в таблиці «Види правовідносин». Відповідь обґрунтуйте.

ІЗ КОДЕКСУ ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ

Стаття 1. Завдання Кодексу законів про працю України Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і підне-

сенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства у першу життєву потребу кожної працездатної людини…

Розділ 3. Правовідносини. Правопорушення. Юридична відповідальність

Суб’єкти правовідносин — учасники правовідносин, які мають суб’єктивні права та виконують юридичні обов’язки на основі юридичних норм.

СУБ’ЄКТИ ПРАВОВІДНОСИН За юридичним статусом Фізичні особи

Люди як учасники правовідносин: громадяни; іноземці; особи без громадянства; особи з подвійним громадянством

Юридичні особи

Організації, що створені та заре єстровані у визначеному законом порядку За складом

Індивідуальні

Окремі фізичні особи

Колективні

Держава; державні органи та установи; громадські об’єднання; адміністративно-територіальні одиниці та їх населення; виборчі округи; релігійні організації; підприємства тощо

Бути учасником правовідносин окрема осо ба чи організація може лише за наявності правосуб’єктності. Правосуб’єктність склада ється з правоздатності, дієздатності та делік тоздатності. Правоздатність — визнана державою загальна можливість мати передбачені законом права та обов’язки, здатність бути їх носієм.

Тобто правоздатність не є фактичною здат ністю реалізовувати права й обов’язки на прак

тиці, а лише принциповою потенційною здат ністю суб’єкта мати їх у певний момент або в майбутньому. Усі фізичні особи наділені пра воздатністю незалежно від віку та стану здо ров’я. Вона виникає з моменту народження та припиняється зі смертю. Правоздатність є од наковою для всіх і гарантована державою. Пра воздатність випливає з міжнародних пактів про права людини, із принципів гуманізму, фор мальної рівності, справедливості. Проте замало просто мати права та обов’язки. Важливо бути здатним свідомо реалізовувати ці права, виконувати обов’язки, проводити необхід ні для їх набуття дії, брати на себе відповідаль ність за їх наслідки, тобто бути дієздатними. Дієздатність — здатність особи своїми діями набувати для себе прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Повністю дієздатна особа — це повнолітня особа, яка є психічно здоровою та розумово повноцінною, тобто такою, що усвідомлює значення своїх дій та несе за них відпові дальність. Ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше, як за рішенням суду та відповідно до закону. Відсутність у дітей і психічно хворих осіб власної дієздатності заміняється дієздатністю інших, спеціально визначених осіб — батьків, опікунів або пі клувальників. Отже, дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізич ного стану особи, а також інших особистих рис людини, що з’являються в неї в міру розумового, фізичного, соціального розвитку. Третім елементом правосуб’єктності є де ліктоздатність.

СТРУКТУРА ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ Правоздатність — можливість мати передбачені законом права та обов’язки

Дієздатність — здатність особи своїми діями реалізовувати свої права та обов’язки

Деліктоздатність — здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення

Правосуб’єктність — здатність бути учасником правовідносин

У деяких випадках деліктоздатність передує настанню повної дієздатності. Наприклад, кри

мінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 ро

§ 11. Правовідносини

ків, а за деякі види злочинів така відповідаль ність настає із 14 років. Обов’язковою умовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність

у момент вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ ФІЗИЧНИХ ТА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ Вид правосуб’єктності

Фізичні особи

Юридичні особи

Правоздатність

Набувається з моменту народження

Набувається з моменту державної реєстрації юридичної особи

Дієздатність

Набувається з досягненням певного віку; може бути обмежена судовим рішенням

Набувається з моменту державної реєстрації юридичної особи

Деліктоздатність

Набувається з досягненням певного віку

Набувається з моменту державної реєстрації юридичної особи

ЗАВДАННЯ 3. Розгляньте таблицю «Правосуб’єктність фізичних та юридичних осіб» та вкажіть, у чому полягає різниця між правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю фізичних і юридичних осіб.

Об’єктом (від латин. objectus — предмет) правовідносин є матеріальні й нематеріальні блага, із приводу яких виникають правовід носини, на що спрямовано дії сторін, що скла дає предмет їхніх інтересів.

ВИДИ ОБ’ЄКТІВ ПРАВОВІДНОСИН Предмети матеріального світу

Засоби виробництва, предмети споживання, цінності

Послуги

Виконання роботи, обумовленої договором

Продукти духовної та інтелектуальної творчості

Твори мистецтва, літератури, живопису, кіно, інформація, комп’ютерні програми та інші результати інтелектуальної діяльності

Цінні папери, офіційні документи

Паспорти, дипломи, сертифікати, гроші, лотерейні білети, акції, векселі

Особисті немайнові блага

Життя, здоров’я, честь, гідність, право на освіту та інші права і свободи

ЗАВДАННЯ 4. Попрацюйте із джерелом права. Визначте та охарактеризуйте суб’єктів правовідносин, про які йдеть-

ся в правовій нормі. Спираючись на схему «Види об’єктів правовідносин», назвіть об’єкт цих правовідносин.

ІЗ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Стаття 430. Права інтелектуальної власності на об’єкт, створений за замовленням 1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об’єкта. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної влас-

Людина в жодному разі не може бути об’єк том правовідносин (на відміну від минулого, коли раб або кріпак був таким об’єктом і міг бути проданий або подарований). У межах сі мейного права трапляються ситуації, коли між батьками у випадку їх розлучення виникає спір, у кого з них має залишитися дитина. На віть тоді об’єктом правовідносин виступатиме не дитина, а відповідні дії та нематеріальні блага — можливість повсякденно спілкувати

ності на такий об’єкт можуть належати замовникові. 2. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об’єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором або законом.

ся із цією дитиною, брати участь у її вихо ванні тощо. Зміст правовідносин — це права та обо в’язки учасників правовідносин, а також здійснювані ними дії, спрямовані на реалі зацію цих прав і обов’язків. У більшості правовідносин кожний з учас ників одночасно володіє суб’єктивним правом і виконує юридичні обов’язки (трудова угода, договір купівлі-продажу тощо).

Розділ 3. Правовідносини. Правопорушення. Юридична відповідальність

3. Що вважається підставами виникнення, зміни та припинення правовідносин Правовідносини — явище динамічне, як і саме життя. Вони виникають, змінюються, припиняються. Правові відносини тісно пов’я зані з реальними життєвими обставинами, про те не з усіма, а тільки з тими, що мають пев ні юридичні наслідки, тобто з юридичними фактами. Обставини, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки, зазначені в гіпотезах правових норм. Отже, надання фактам статусу юридичних пов’язане із закріпленням у нор мативно-правових актах, що, у свою чергу, пов’язано із правотворчою діяльністю держави. Юридичний факт — конкретна життєва обставина, із якою норма права пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

За вольовою ознакою, тобто відповідно до того, залежать вони від волі учасника право відносин або ні, серед юридичних фактів розрізняють події та діяння (дії та бездіяль ність). Подія як юридичний факт є життєвою об ставиною або їх сукупністю, які виникають поза волею осіб. До юридичних подій належать народження або смерть людини, стихійні лиха, хвороба тощо. Дії — це обставини, настання яких зале жить від волі особи. Дії поділяються на правомірні (здійснюються в межах правових норм), і протиправні (здійснюються з порушенням правових норм).

Прикладом юридичного факту є укладання цивільно-правового договору

ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВОВІДНОСИН Юридичні факти За вольовою ознакою Події

За юридичними наслідками Правоутворюючі

Дії

Правомірні Юридичні акти (спрямовані на досягнення юридичного результату)

Неправомірні

Правозмінюючі Правоприпиняючі

Юридичні вчинки (не спрямовані на досягнення юридичного результату)

Правомірні дії можуть, у свою чергу, поді лятися на юридичні акти та юридичні вчинки. Юридичні акти — дії, спрямовані на досяг нення певного юридичного результату (напри клад одруження). Юридичні вчинки — дії, що безпосередньо не мають юридичної мети, але все одно викликають правові наслідки (напри клад, створення літературного або музичного твору породжує відносини щодо реалізації ав торського права). Залежно від юридичних наслідків, які вони за собою тягнуть, розрізняють такі юридичні факти: правоутворюючі (обумовлюють виникнення правовідносин та появу прав і обов’язків, наприклад укладення трудового договору); правозмінюючі (змінюють зміст правовід носин, наприклад переведення на іншу роботу); правоприпиняючі (обумовлюють припинен ня правовідносин, наприклад реалізація суб’єктивного права та виконання юридич ного обов’язку, смерть людини тощо). За складом юридичні факти поділяють на прості: є один факт, якого досить для настання юридичних наслідків (наприклад укладення ци вільно-правового договору) і складні: необхідно кілька фактів (наприклад, для призначення пенсії — досягнення віку, наявність трудового стажу, рішення органів соціального забезпечен ня про призначення пенсії).

§ 11. Правовідносини

За тривалістю в часі розрізняють одно актні (наприклад купівля-продаж) та трива лі (наприклад оренда приміщення) юридич ні факти.

ЗАВДАННЯ 5. Попрацюйте із джерелом права. Охарактеризуйте правовідносини, про які йдеться в наведеній статті правового акта. Укажіть їх вид, об’єкт, суб’єктів та визначте зміст. Що є підставою для виникнення правовідносин?

ІЗ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Стаття 1029. Договір управління майном 1. За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

2. Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

ВИСНОВКИ

Правовідносини — це суспільні відносини, урегульовані нормами права. Суб’єктами правовідносин є фізичні особи (громадяни держави, іноземці, особи без громадянства, особи з подвійним громадянством), юридичні особи (державні органи, організації, установи, підприємства, об’єднання громадян), держава, державні утворення (республіки, штати, землі), адміністративно-територіальні утворення (міста, села); соціальні спільноти (народ, нація, етнічна група). Суб’єкт правовідносин повинен мати правосуб’єкт

ність, тобто правоздатність, дієздатність та деліктоздатність. Об’єкти правовідносин — це матеріальні й нематеріальні блага, із приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини, здійснюють свої суб’єктивні юридичні права і суб’єктивні юридичні обов’язки. Зміст правовідносин утворюють права та обов’язки їх учасників, а також здійснювані ними дії, спрямовані на реалізацію цих прав і обов’язків. Підставами для виникнення, зміни та припинення правовідносин є юридичні факти (події та діяння).

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «правовідносини», «склад правовідносин», «юридичні факти». 2. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Фізична особа Юридична особа 3. Назвіть у наведеному переліку юридичні акти: укладення трудового договору, народження дитини, створення комп’ютерної програми, повінь, складення заповіту, смерть людини, розірвання контракту, усиновлення дитини. 4. Охарактеризуйте правовідносини, про які йдеться в статті 1 Цивільного кодексу України, використовуючи алгоритм виконання завдання 2 параграфа. ІЗ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Стаття 1. Відносини, що регулюються цивільним законодавством 1. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

2. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

5. Проведіть мінідослідження «Правовідносини в моєму житті». Пригадайте, учасниками яких правовідносин ви стали останнім часом. Визначте вид цих правовідносин, охарактеризуйте їх склад. Назвіть юридичні факти, які викликали їх появу.

Розділ 3. Правовідносини. Правопорушення. Юридична відповідальність

§ 12. Правопорядок і законність ПОМІРКУЙТЕ! ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

Чому право вважають соціальною цінністю? правопорядок, законність, правосвідомість.

1. Що таке правопорядок і як він забезпечується Створення в суспільних відносинах за до помогою правових норм певного порядку є одним з найважливіших завдань державної влади. Правопорядок — заснована на праві та законності організація правового життя, що відображає фактичний стан суспільних відносин, урегульованих правом.

Правопорядок можна охарактеризувати як порядок, що забезпечує стабільність суспіль ного життя. Роль правопорядку може бути розглянута з різних позицій, і насамперед із погляду на інтереси держави й особистості. Для держави ця роль полягає в тому, що вона, керуючи суспільством і використовуючи різні методи і засоби (економічні, політичні, ідео

логічні, організаційні тощо), особливе місце відводить правовому регулюванню суспільних відносин. Так, держава видає правові норми та забезпечує їхнє загальне дотримання й ви конання, тобто законність, і тим самим до магається правопорядку. Із позицій особистості правопорядок висту пає в першу чергу як засіб захисту її прав, свобод і законних інтересів. Він забезпечує охорону людини як від свавілля самої держа ви та її органів, так і від протиправних дій інших осіб. Від стану правопорядку залежать ступінь свободи особи, реальність її прав і сво бод, рівень демократії. А оскільки в сучасних умовах інтереси особистості стають пріоритет ними для держави, ця сторона правопорядку також є найважливішою метою державної ді яльності.

2. Що називають законністю Дуже часто слово «законність» доводиться чути в різних контекстах із вуст посадовців, політиків, юристів, представників громадсько сті: «зміцнення законності», «порушення за конності», «стан законності». Який зміст слід вкладати в це поняття? Передусім законність розуміють як точне виконання чинного закону, оскільки закон тільки тоді має соціальну цінність, коли він виконується. Законність — правовий режим точного виконання всіма суб’єктами права чинних законів, за якого забезпечуються права й виконуються обо в’язки людиною, державою та громадянським суспільством.

Першою й найголовнішою вимогою закон ності є відповідність підзаконних нормативноправових актів законам і Конституції, тобто забезпечення реалізації принципів верховен ства закону і верховенства права.

Другою вимогою законності є добре про думана система правових демократичних за конів та інших нормативно-правових актів. Від якості законів залежить уся діяльність правоохоронних органів, громадських органі зацій, державних і приватних підприємств. Закони мають бути чіткими, однозначними, доступними для всіх громадян і посадових осіб. Вони мають бути такими, щоб не можна було застосувати сумнозвісний афоризм: «За кон — як дишло: куди повернув, туди і ви йшло». Третьою вимогою законності є чітке фор мулювання й закріплення компетенцій, функ ціональних прав і обов’язків усіх державних органів та їх посадових осіб, підприємців і ор ганізацій, політичних партій і громадських об’єднань, їх правового статусу. Четвертою вимогою законності є демокра тизація форм державного і суспільного життя, коли діяльність державного апарату перебуває під контролем народу, його представницьких органів.

§ 12. Правопорядок і законність

П’ята вимога передбачає невідворотність юридичної відповідальності за вчинені право порушення. Це означає, що правоохоронні й інші державні органи зобов’язані притягу вати до юридичної відповідальності осіб, вин них у вчиненні правопорушень. Правоохо ронні органи мають розкривати всі факти правопорушень. Закони повинні виконуватися всіма без винятку посадовими особами та гро мадянами. Проблема ліквідації порушень законно сті має не тільки юридичний характер. Право

порушення породжуються тими об’єктивними умовами (економічними, політичними, со ціальними), у яких перебуває суспільство на конкретному етапі розвитку. Очевидно, що для її вирішення мають бути усунені об’єктивні чинники, що створюють умови для вчинення правопорушень. Стабілізація економічних від носин, формування правової культури грома дян, зміцнення соціальних зв’язків, розвиток демократії є необхідними передумовами й най важливішими шляхами зміцнення законності та правопорядку.

3. Як формується правосвідомість Правосвідомість — одна з форм суспільної свідомості, яка виражає ставлення до права. Кожна особа володіє правосвідомістю неза лежно від того, усвідомлює вона це чи ні. Зауважимо, що кожна людина, яка живе в суспільстві, отримує інформацію про пев ну сторону правового життя. Потім вона по чинає її аналізувати. На підставі цього в неї виробляється певна оцінка того чи іншого правового явища. Залежно від оцінки право вих явищ з’являється мотив поведінки. Лю дина вирішує, як їй діяти в тих чи інших умовах, пов’язаних із певним правовим яви щем. Таким чином, у кожної людини фор мується правосвідомість. Із наведеного механізму формування право свідомості можна зробити висновок, що це явище складається з трьох елементів: право вих знань (отримуються в результаті озна йомлення з правовою нормою), правових оці нок (зіставлення норми права із власними цінностями), правових установок (вольова спрямованість поведінки, готовність до пев

них дій). У реальному житті всі ці компонен ти правосвідомості проявляються як ціле, вони чітко не структуровані та не відокрем люються одне від одного. Правосвідомість Правові знання

Правові оцінки

Правові установки

Ставлення особи до права може бути як позитивним (людина розуміє значення та не обхідність права), так і негативним (людина вважає, що право не потрібне). Це ставлення може сформуватися на основі логічних виснов ків чи бути емоційним, тобто виникнути на рівні почуттів та настроїв. Правосвідомість — ідеї, уявлення, емоції і почуття, які виражають ставлення індивідів, групи, суспільства до чинного, колишнього та бажаного права, а також діяльності, пов’язаної з правом.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Поняття правосвідомості тісно пов’язане з поняттям правової культури. Правова культура окремої особистості включає позитивну правосвідомість, розуміння принципів

права, повагу до права, упевненість у соціальній цінності права та правового регулювання, знання своїх прав і обов’язків та їх виконання.

Правова культура особи Знання права

Уміння та навички застосовувати правові знання

Повага до права

Правомірна поведінка

Позитивна правосвідомість

Розділ 3. Правовідносини. Правопорушення. Юридична відповідальність ЗАВДАННЯ. Попрацюйте в парах. Сучасні українські юристи О. Бандурка та О. Скакун зазначали: «Культурною в правовому контексті не може вважатися особа, яка знає зміст законів, але використовує ці знання в протиправних цілях. Така особа, хоча й має певний рівень правосвідомості, позбавлена правової культури. Показником правової культури особи є її правова активність як вища форма правомірної поведінки. На відміну від держав із тоталітарним режимом, де бажаною є людина конформістської* поведінки, а активної намагаються позбутися, у державах із демократичним режимом потрібна особа активна, зацікавлена в реалізації правових норм і принципів у всіх сферах життєдіяльності суспільства». Як автори пов’язують правосвідомість і правову культуру особи? Який показник високого рівня правової

культури вони визначають? Чому? Чи погоджуєтесь ви з авторами? Обґрунтуйте свою позицію.

На формування правової свідомості та пра вової культури особистості найбільш ефектив но впливає правова освіта. Правова освіта покликана перш за все сприяти усвідомленому розумінню цінності прав і свобод людини, необхідності дотри муватись і поважати їх; вихованню прин ципової нетерпимості до будь-яких порушень прав і свобод, а також уміння відстоювати свої права за допомогою всіх законних за собів.

ВИСНОВКИ

Результатом впливу права на суспільні відносини, підсумком його дії та реалізації конкретних правових норм є певний порядок у суспільних відносинах — правовий порядок. Умовою забезпечення правопорядку є законність.

Законність і правопорядок є основою нормального життя суспільства, тому їх зміцнення — одне з голов них завдань, що стоять перед суспільством, один з основних напрямків діяльності держави.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «правопорядок», «законність», «правосвідомість». 2. Назвіть вимоги законності. Яка з них, на вашу думку, відіграє найбільшу роль у забезпеченні законності та правопорядку? 3. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Законність Правопорядок 4. Цікава ваша думка! Відомий британський письменник і громадський діяч Б. Шоу зазначав: «Рівність — це єдина й міцна основа для суспільного устрою, порядку, законності, добрих звичаїв і відбору на високі посади людей, які справді для них придатні». Як ви розумієте слова митця? Чи поділяєте ви його точку зору? Чому?

§ 13. Правопорушення ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ:

Чому право вважають соціальною цінністю? правопорушення.

1. Що називають правопорушенням Поведінка є найважливішою соціальною ха рактеристикою особистості. Своєю поведінкою кожен із нас може принести іншим як користь, так і шкоду. Оцінюючи вчинки людини через

правові норми, держава встановлює два основні види поведінки — правову (юридично значиму) і юридично нейтральну, байдужу (таку, що не врегульовується правовими нормами).

* Конформізм — пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці.

§ 13. Правопорушення

Із точки зору відповідності правовим нор мам, а також корисності або шкідливості наслідків правова поведінка може бути пра вомірною або неправомірною. Будь-яка по ведінка, яка відповідає нормам права, є правомірною, тобто соціально корисною, а та, що

їм не відповідає, є неправомірною, тобто протиправною — соціально шкідливою. Правопорушення — суспільно шкідливе діяння (у формі дії або бездіяльності) дієздатної особи, що суперечить вимогам правових норм.

ОЗНАКИ ПРАВОПОРУШЕННЯ Ознака

Характеристика

Акт поведінки, діяння

Виявляється в неправомірній дії або бездіяльності (утримання від дій тоді, коли закон вимагає протилежне), виявленій зовні. Не можуть бути правопорушеннями думки, почуття, уявлення, не виражені в конкретних діях

Свідомо-вольовий характер

Дії повинні залежати від волі та свідомості особи, вони мають бути добровільними

Поведінка лише дієздатних деліктоздатних осіб

Не є правопорушенням поведінка особи, яка не контролює свідомо свої вчинки (душевно або психічно хворий), або поведінка в ситуації, коли в людини немає вибору, крім протиправних дій (необхідна оборона)

Усвідомлення вини з боку правопорушника

Наявність внутрішнього негативного ставлення суб’єкта до інтересів окремих осіб та суспільства в цілому

Протиправність діяння

Порушення вимог правових норм. Це або невиконання обов’язків (протиправна бездіяльність), або порушення заборон (протиправні дії)

Суспільна шкідливість і суспільна небезпека

Правопорушення становить реальну загрозу інтересам особи, суспільства, держави, оскільки завдає майнової, соціальної, моральної, політичної шкоди. Шкода — це сукупність негативних наслідків правопорушення

Фізична шкода

Сукупність змін, що сталися внаслідок вчинення правопорушення в стані людини як фізичної істоти (тілесні ушкодження, розлад здоров’я, фізичні страждання, біль)

ЗАВДАННЯ 1. Користуючись таблицею «Ознаки правопорушення», проаналізуйте наведені ситуації і вкажіть, у яких із них має місце правопорушення. Юнак перебіг дорогу на червоний сигнал світлофора. Однокласники жодного разу не відвідали Оленку, яка хворіє вже третій тиждень.

Відпочивальники розпалили багаття в лісі в жаркий

літній день. Чоловік пірнув у бурхливе море, незважаючи на

застереження про заборону купатися, розміщені на пляжі, оскільки помітив серед хвиль дитину, що потребувала допомоги.

2. Яким є склад правопорушення Певне діяння особи може вважатися право порушенням тільки в тому разі, коли воно містить усі елементи складу правопорушення. Склад правопорушення — це сукупність ознак правопорушення в єдності його об’єк тив них і суб’єктивних характеристик, які є необхідними для визначення діяння як правопорушення. Такими характеристиками є: 1) об’єкт — суспільні відносини, які охоро няються нормами права. Ними можуть бути майнові, трудові, політичні та інші права й інтереси суб’єктів права, державний і сус пільний лад, стан навколишнього середови ща, життя, честь, гідність, здоров’я людини тощо;

2) об’єктивна сторона — зовнішня сторона правопорушення, саме протиправне діяння (дія чи бездіяльність), шкідливий резуль тат, що настав унаслідок цього, та при чинний зв’язок між діянням та його ре зультатом; 3) суб’єкт — фізичні особи, які мають делік тоздатність, тобто можуть нести юридичну відповідальність; 4) суб’єктивна сторона — внутрішня сто рона правопорушення, яка характеризу ється наявністю вини, тобто психічним ставленням особи до свого вчинку та його наслідків. Розрізняють дві основні форми вини: умисел та необережність.

Розділ 3. Правовідносини. Правопорушення. Юридична відповідальність

Умисел може бути прямим і непрямим. Прямий умисел проявляється в усвідомленні пра вопорушником суспільно небезпечного харак теру свого діяння, у передбаченні суспільно небезпечних наслідків і бажанні їхнього на стання. Прикладом прямого умислу є вчинен ня крадіжки. Правопорушник має умисел незаконно заволодіти чужим майном, на що й спрямовує свої дії. Непрямий умисел полягає в усвідомленні правопорушником суспільно небезпечного ха рактеру своєї дії чи бездіяльності, у перед баченні суспільно небезпечних наслідків і сві домому допущенні їх. Прикладом непрямого умислу є заподіяння тяжкого тілесного ушко дження, внаслідок якого сталася смерть по терпілого. Хоча правопорушник має умисел завдати потерпілому тілесних ушкоджень, за подіювати йому смерть він не бажав. Необережність теж буває двох видів: самовпевненість і недбалість. Самовпевненість виявляється в передбаченні правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння і легковажному роз рахунку їх запобігання. Прикладом самовпев неності є завдання водієм тяжких тілесних ушкоджень пішоходові внаслідок перевищення

швидкості. Водій усвідомлює, що порушує правила дорожнього руху та можливі наслід ки свого порушення, однак самовпевнено роз раховує, що зможе вчасно загальмувати. Недбалість виявляється в непередбаченні правопорушником можливості настання сус пільно небезпечних наслідків правопорушення, хоча він міг і повинен був їх передбачати. При кладом недбалості є нехтування працівником магазину правилами зберігання продукції, яке призвело до її псування. Хоча він міг і не усві домлювати можливі наслідки своїх дій, він повинен був їх передбачити, оскільки його функціональні обов’язки включають відпові дальність за збереження майна магазину. За відсутності будь-якого елемента складу правопорушення відповідальність за нього не можлива. ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте в групах. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору. Визначте склад правопорушення, яке було наявне в наведеній ситуації. Відкрито кримінальне провадження щодо затриманих на місці злочину під час отримання хабара у 58,5 тис. доларів голови одного з дачних кооперативів, депутата Приморської селищної ради та приватної підприємниці. Так вона «подякувала» їм за незаконне виділення восьми земельних ділянок на території цієї селищної ради.

3. Які види правопорушень розрізняють Правопорушення поділяють на окремі види за різними ознаками. Найчастіше їх розрізня ють залежно від виду правовідносин, у сфері яких вони вчинені. За цією ознакою можна

Правопорушення — це суспільно шкідливе діяння

виділити цивільні, дисциплінарні, адміністра тивні, кримінальні, екологічні, фінансові та інші правопорушення. Правопорушення розрізняються також за сту пенем шкідливості та суспільної небезпеки; за характером санкцій, які настають. За цими кри теріями вони поділяються на злочини і про ступки. Найнебезпечнішим проявом протиправної поведінки, яка завдає шкоди людям, суспіль ству, державі, є злочин. Злочини відрізняються максимальним сту пенем суспільної небезпеки та шкідливості, зазіхають на найбільш важливі інтереси су спільства. Об’єктами злочинного діяння є су спільний і державний лад, система господар ських відносин, різноманітні форми власності, особисті, політичні, трудові, майнові та інші права громадян. Проступки — суспільно шкідливі, винні, протиправні діяння, які характеризуються мен шою, ніж злочини, суспільною небезпекою.

§ 14. Юридична відповідальність

Розрізняють цивільні, адміністративні, дис циплінарні, кримінальні проступки. Цивільно-правові проступки відрізняються специфічним об’єктом зазіхання. Це особисті немайнові та майнові відносини, які регулю ються нормами цивільного права, а також де якими нормами трудового та сімейного права. Такі правопорушення проявляються в неви конанні або неналежному виконанні договірних зобов’язань, у завданні майнової шкоди тощо. Адміністративні проступки — це проти правні діяння, які посягають на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відпо відальність.

Дисциплінарні проступки являють собою протиправні діяння, що порушують внутріш ній розпорядок діяльності підприємств, уста нов і організацій. Правопорушник дезорганізує нормальну діяльність трудових колективів, порушує трудову, навчальну, службову, ви робничу, військову дисципліну. Кримінальні проступки — визначені Кри мінальним кодексом діяння, за вчинення яких передбачене основне покарання у вигляді штра фу в розмірі не більше трьох тисяч неоподат ковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. ЗАВДАННЯ 3. Наведіть приклади до кожного виду право-

порушень.

ВИСНОВКИ

Поведінку, що порушує норми права, називають правопорушенням. Правопорушення вчиняють у різних сферах суспільного життя (кримінальні, цивільні, адміністративні, право-

порушення у сфері трудового законодавства та ін.). Найбільш поширеною класифікацією правопорушень є їх поділ за ступенем суспільної небезпеки на злочини і проступки.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «правопорушення». 2. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Злочин Проступок 3. Подайте у вигляді схеми склад правопорушення. 4. Визначте вид правопорушення, описаного в завданні 2 на с. 56. 5. Проведіть мінідослідження. Користуючись різними джерелами інформації (ЗМІ, спеціальна література, мережа інтернет), з’ясуйте, як фахівці та представники громадськості визначають причини вчинення правопорушень? Якою є ваша позиція з цієї проблеми? Результати свого дослідження подайте у вигляді мінітвору.

§ 14. Юридична відповідальність ПРИГАДАЙТЕ!

ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ:

1. Яку поведінку називають правомірною? 2. Що таке правопорушення? 3. Які види правопорушень ви знаєте? юридична відповідальність.

1. Що таке юридична відповідальність ЗАВДАННЯ 1. Ознайомтеся з наведеними джерелами. Визначте, у якому значенні в кожному з них вживається

слово «відповідальність». Про який вид відповідальності йдеться в цих уривках?

Розділ 3. Правовідносини. Правопорушення. Юридична відповідальність 1) Рекомендація № R(84)4 Комітету міністрів державам-членам [Ради Європи] про батьківську відповідальність …батьківська відповідальність є сукупністю обо в’язків та прав, спрямованих на забезпечення морального і матеріального благополуччя дитини, зокрема на піклування про неї, підтримання з нею особистих відносин та забезпечення її освіти, утримання, правове представництво та управління її власністю… 2) Аліна Сігда, керівниця відділу PR приватної компанії Під час дискусії компанії показали різницю між благодійними проєктами та таким комплексним поняттям, як корпоративна соціальна відповідальність, що включає організаційне управління, розвиток персоналу, захист інтересів споживачів, соціальні інвестиції. (За матеріалами сайту http://delo.ua/pressrelizy/) 3) Звернення Бюро Києво-Галицького Верховного Архієпископства УГКЦ із питань екології з приводу проблем, пов’язаних зі станом природного довкілля День Творця — це дуже добра нагода згадати про християнську відповідальність за величні дари Божого створіння — природи. Це добра нагода пробудитися

Кожний наш вчинок так чи інакше торка ється інтересів інших людей, суспільства. Його результат набуває певного значення для оточення, а це завжди накладає відповідаль ність на особистість. Внутрішня відповідальність виражає спро можність людини усвідомлювати наслідки сво їх вчинків, діяти відповідно до цих усвідомлень, керуючись нормами моралі. Іншими словами, внутрішня відповідальність — це наша совість. Зовнішня відповідальність проявляється у вигляді реакції суспільства на дії особистос ті. У цьому випадку йдеться про соціальну

із летаргічного сну безвідповідальності, розплющити очі і побачити не тільки критичний стан довкілля, але також і свою співучасть та відповідальність за його руйнування. Це є добра нагода для своєрідного «екологічного навернення» та виявлення себе дітьми Божими, на яких нетерпляче очікує все створіння (див. Рим 8, 19), тобто очікує від нас, щоб ми ставились до нього по-божому, з любов’ю та піклуванням, а не як чужинці, безжальні хижаки та безрозсудні експлуататори. (За матеріалами сайту http://maidan.org.ua/l) 4) Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» Цей Закон встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (суб’єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності… Правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб’єк тів містобудування — юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

відповідальність як засіб самозахисту суспіль ства проти порушення умов його існування. Сутність соціальної відповідальності полягає в обов’язку людини виконувати вимоги, що ви сувають до неї суспільство, держава, інші інди віди. У суспільстві діють різні форми соціальної відповідальності: моральна, політична, органі заційна, суспільна, партійна, юридична тощо. Юридична відповідальність — одна із форм соціальної відповідальності. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обу мовлене необхідністю підтримувати порядок у суспільстві, попереджаючи будь-які відхи лення від установлених правил поведінки. Юридична відповідальність — передбачені нормами права вид і міра державного примусу, що застосовуються до особи, яка визнана винною у вчиненні правопорушення.

Мобільний термінал для безготівкової сплати штрафу за порушення правил дорожнього руху

Застосовуючи юридичну відповідальність, держава ставить перед собою певну мету. По-перше, покарання має захистити права й інтереси людей, суспільства від нових по сягань. Це так звана охоронна функція. По-друге, покарання має змінити погляди, свідомість правопорушника, виховати його — виховна функція.

§ 14. Юридична відповідальність

По-третє, покарання покликане застерегти від правопорушення людей, які мають намір вчинити протиправні дії, — запобіжна функція. Ознаками юридичної відповідальності є те, що вона: спирається на державний примус у формі караючих та правовідновлюючих засобів; проявляється в обов’язку особи терпіти пев ні негаразди, втрату певних благ особистого

та майнового характеру за вчинене нею пра вопорушення; настає тільки за вже вчинені або вчинювані правопорушення за наявності складу право порушення; здійснюється в суворій відповідності до норм права при дотриманні певного процедурнопроцесуального порядку, установленого за коном.

2. Коли настає юридична відповідальність ПРИГАДАЙТЕ! Які елементи становлять склад правопо-

рушення?

Підставою для притягнення до юридичної відповідальності є вчинення правопорушення. Підставами настання юридичної відповідальності є наявність: правової норми, що охороняє суспільні від носини, на які посягає діяння; юридичного факту — дії, тобто вчинення правопорушення; відсутності підстав для звільнення від юри дичної відповідальності; відповідного правозастосовчого акта, що на брав чинності та юридичної сили.

Основні принципи притягнення до відпо відальності закріплені в Конституції України: закон не має зворотної сили (притягти лю дину до відповідальності можна лише на підставі закону, який діяв на час вчинення правопорушення); за одне й те саме правопорушення особа може бути притягнута до відповідальності одного виду лише один раз; особа не несе відповідальності за відмову від виконання явно злочинного наказу; не несе відповідальності особа, яка відмо вилася давати свідчення проти членів своєї сім’ї або близьких родичів.

ПРИНЦИПИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Законність

Обґрунтованість

Настає за діяння, передбачені законом. Застосовується в порядку, визначеному законом. Накладається лише передбаченими законом органами Настає лише у випадку встановлення факту правопорушення. Настає лише у випадку встановлення факту вчинення правопорушення особою, щодо якої застосовується юридична відповідальність

Доцільність Невідворотність Своєчасність

Справедливість

Індивідуалізація заходів державного примусу в кожному випадку з урахуванням особистості правопорушника, обставин вчинення правопорушення, його наслідків

Неминучість застосування юридичної відповідальності у випадку вчинення правопорушення Застосування заходів юридичної відповідальності здійснюється протягом строку давності, встановленого законодавством

Міра юридичної відповідальності враховує тяжкість правопорушення. Закон не має зворотної сили: неможливим є притягнення особи до відповідальності за

діяння, яке на момент його вчинення не було протиправним; за одне правопорушення встановлюється лише одне покарання

ЗАВДАННЯ 2. Розгляньте таблицю «Принципи юридичної відповідальності». Який із наведених принципів ви вважаєте найголовнішим? Чому?

3. Які існують види юридичної відповідальності Найчастіше види юридичної відповідаль ності розрізняють відповідно до видів право

порушень, що є підставою до її настання. Правопорушення, у свою чергу, розрізняють

Розділ 3. Правовідносини. Правопорушення. Юридична відповідальність

відповідно до виду правовідносин, у сфері яких вони вчинені. Отже, при виокремленні видів юридичної відповідальності залежно від видів

правопорушення ми маємо справу з галузями права, тому така класифікація юридичної від повідальності називається галузевою.

ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Кримінальна

Настає за вчинення кримінального правопорушення

Адміністративна

Настає за вчинення адміністративних правопорушень

Цивільно-правова

Настає за порушення норм цивільного права

Дисциплінарна

Настає за порушення трудової, навчальної, службової дисципліни

Матеріальна

Настає за завдання матеріальної шкоди підприємству, установі, організації внаслідок покладених на працівника трудових обов’язків

Конституційна

Настає за порушення Конституції та конституційного законодавства

Міжнародно-правова

Настає за порушення норм міжнародного права

ЗАВДАННЯ 3. Розгляньте таблицю «Види юридичної відповідальності». Назвіть види юридичної відповідальності, які виокремлюються за галузевою ознакою.

Найсуворішим видом галузевої юридичної відповідальності є кримінальна відповідальність. Із-поміж інших видів юридичної відповідаль ності на особливу увагу заслуговує конституцій на відповідальність. Її специфіка обумовлюєть

ся особливим місцем і роллю конституційного права в системі права. Воно регулює найваж ливіші для держави відносини з формування органів держави та здійснення державної влади, загальні засади державного й суспільного ладу. Ці відносини істотно впливають і на всі інші суспільні відносини — політичні, економічні, культурні, ідеологічні тощо.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Крім класифікації за галузевою ознакою, існує також класифікація юридичної відповідальності за характером санкцій (заходів впливу, покарання за порушення закону). Залежно від головних цілей юридичної відповідальності санкції за правопорушення поділяються на два

основні види: штрафні (каральні), головне завдання яких полягає в покаранні правопорушника, та правовідновлювальні, спрямовані на усунення безпосередньо завданої правопорушенням шкоди. Відповідно, і юридична відповідальність поділяється на штрафну (каральну) і правовідновлювальну (компенсаційну).

ВИСНОВКИ

Юридична відповідальність — це нормативний, формально визначений, гарантований та забезпечений державним примусом, переконанням або заохоченням юридичний обов’язок суб’єктів суспільних відносин дотримуватися правових норм. У разі вчинення право-

порушення — це обов’язок правопорушника зазнати осуду та обмежень майнового та/або особистого немайнового характеру і подальша їх реалізація. Той або інший вид правопорушення тягне за собою різні види юридичної відповідальності.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «юридична відповідальність». 2. Доповніть схему. Цілі юридичної відповідальності Виховні Запобігти скоєнню правопорушення людьми, які мають намір вчинити протиправні дії

§ 15. Практичне заняття. Обставини, що виключають шкідливість (суспільну небезпеку) діяння 3. Заповніть таблицю «Види юридичної відповідальності». Вид юридичної відповідальності

У яких випадках настає

Приклад правопорушення, за вчинення якого настає цей вид юридичної відповідальності

4. Цікава ваша думка! Розрізняють такі види мети юридичної відповідальності: покарання правопорушника; формування в людини, яка порушила норми права, установки на правомірну поведінку надалі; виховний вплив на інших людей для запобігання правопорушенню з їхнього боку. У чому ви вбачаєте головну мету юридичної відповідальності? Аргументуйте свою позицію прикладами із сучасного життя, ЗМІ, мережі інтернет, історичними фактами.

§ 15. Практичне заняття. Обставини, що виключають шкідливість (суспільну небезпеку) діяння ПРИГАДАЙТЕ!

1. Що таке юридична відповідальність? 2. За яких підстав людину можна притягти до юридичної відповідальності?

ПОМІРКУЙТЕ!

За яких обставин особу на законних підставах можна звільнити від юридичної відповідальності?

1. Чому і за яких обставин закон звільняє особу від юридичної відповідальності Одним із принципів юридичної відповідаль ності є невідворотність, тобто неминучість її настання у випадку вчинення правопорушення. Проте за певних обставин, навіть коли вчине но дії, що мають ознаки правопорушення, осо бу, яка його вчинила, не буде притягнуто до юридичної відповідальності. Положення про необхідну оборону та край ню необхідність як обставини, що виключають юридичну відповідальність, містяться в Ко дексі України про адміністративні правопо рушення, у Цивільному кодексі України. Однак найбільш розвинені відповідні правові інсти

тути в кримінальному законодавстві. У Кри мінальному кодексі України подано перелік обставин, що виключають кримінальну проти правність діянь. До таких обставин належать: необхідна оборона; уявна оборона; затриман ня особи, що вчинила кримінальне право порушення; крайня необхідність; фізичний або психічний примус; виконання наказу або розпорядження; діяння, пов’язане з ризиком; виконання спеціального завдання з поперед ження або розкриття кримінально протиправ ної діяльності організованої групи чи зло чинної організації.

2. Що таке крайня необхідність Не є кримінальним правопорушенням за вдання шкоди у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосе редньо загрожує особі, а також суспільним інтересам або інте ресам держави, якщо цю небезпеку в цій обстановці не можна було усу нути іншими засобами. Крайня необхідність — це випадок зіткнен ня двох інтересів, що рівною мірою охороня ються законом, і за якого заради збереження

більш важливого інтересу завдається шкода меншому інтересу. Граничною і правомірною у стані крайньої необхідності визнається завдана шкода, якщо вона рівнозначна відверненій шкоді або є менш значною за неї. Наприклад, при вчиненні дорожньо-тран спортної пригоди виникла обставина, коли необхідно швидко доправити до лікарні осо бу, яка отримала травму. Водій транспорт

Розділ 3. Правовідносини. Правопорушення. Юридична відповідальність

ного засобу, порушуючи правила дорожньо го руху, везе травмовану особу до лікарні, де їй надається необхідна медична допомога. Фактично в діях водія є склад адміністра тивного правопорушення, пов’язаний із по рушенням правил дорожнього руху, але шко да, якої він завдав, рятуючи здоров’я та життя особи, не могла бути усунута іншими засобами. Завдана шкода — порушення пра вил дорожнього руху — є менш значною,

ніж відвернута — шкода здоров’ю та життю особи. Крайня необхідність через її правомірність та відсутність складу правопорушення виклю чає кримінальну, адміністративну, але не ви ключає цивільно-правову відповідальність. Так, якщо під час транспортування травмованої людини в описаній вище ситуації водій по шкодить якийсь транспортний засіб, він буде зобов’язаний компенсувати завдані збитки.

3. Які дії людини з точки зору закону вважаються необхідною обороною Конституція України містить положення про те, що «кожний має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших лю дей від протиправних посягань». Реалізацією цієї конституційної норми є право на необхід ну оборону. Необхідною обороною визнаються дії, вчи нені з метою захисту від суспільно небезпеч ного посягання. Закон передбачає, що при цьому може бути завдана шкода тому, хто посягає на права та інтереси особи або дер жави, що охороняються. Проте ця шкода не може перевищувати меж оборони, необхідної та достатньої для негайного відвернення або припинення посягання.

Право на необхідну оборону є природним і не відчужуваним, а також абсолютним правом лю дини. Усі люди мають право на необхідну обо рону незалежно від можливості звернутися по допомогу до органів влади або посадових осіб для відвернення або припинення посягання. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідаль ність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення, не залежно від тяжкості шкоди, якої завдано тому, хто посягає.

ВИСНОВОК

Згідно з Конституцією України, кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. Тому необхідна оборона, уявна оборона, затримання особи, що вчинила

кримінальне правопорушення, крайня необхідність, фізичний або психічний примус та інші визначені законодавством обставини визнані законом такими, що виключають кримінальну відповідальність.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Крайня необхідність Необхідна оборона 2. Заповніть таблицю «Обставини, що виключають кримінальну протиправність», спираючись на текст статей 37, 38, 39, 40 Кримінального кодексу України та використовуючи матеріали інформаційних інтернет-ресурсів. Обставина Уявна оборона Фізичний або психічний примус Затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення

Характеристика

Приклад

Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу

Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу І варіант Початковий рівень 1. Сукупність правових норм, що становлять самостійну частину системи права та регу люють суспільні відносини певного виду своїм особливим методом, — це А галузь права. Б підгалузь права. В інститут права. Г структура правової системи.

Середній рівень 7. Доповніть схему СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА Норма права

2. Укажіть вид систематизації нормативно-пра вових актів, який полягає в зведенні їх у збір ники в певному порядку без зміни змісту. А кодифікація Б консолідація В інкорпорація Г уніфікація 3. Укажіть форму (джерело) права, до якої на лежить письмовий документ, що встановлює загальні правила поведінки за домовленістю кількох суб’єктів. А правовий звичай Б правовий прецедент В нормативно-правовий договір Г нормативно-правовий акт 4. Назвіть елемент складу правопорушення, що характеризується наявністю вини. А суб’єкт Б суб’єктивна сторона В об’єкт Г об’єктивна сторона 5. Який вид правопорушення наявний у на веденій ситуації? Приватна фірма «Індекс» не виконала умо ви договору поставки, укладеного з приватною фірмою «Корсар». А дисциплінарне Б адміністративне В цивільно-правове Г кримінальне 6. Укажіть обставину, яка виключає юридичну відповідальність у наведеній ситуації. Водій вантажівки, побачивши дівчинку, яка вибігла на дорогу просто перед ним, щоб уник нути зіткнення, різко змінив напрямок руху та зіткнувся з легковим автомобілем. А крайня необхідність Б виправданий ризик В необхідна оборона Г уявна оборона

8. Укажіть назву джерела права, до якого слід віднести наведений документ. «Цей Закон відповідно до Конституції Украї ни визначає правовий зміст громадянства Укра їни, підстави і порядок його набуття та припи нення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадян ства України, порядок оскарження рішень з пи тань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб». Достатній рівень 9. Заповніть таблицю. ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Приклад правопоУ яких рушення, за скоєнВид юридичної відвипадках ня якого настає повідальності настає цей вид юридичної відповідальності Кримінальна Адміністративна Міжнародно-правова

Високий рівень 10. Дайте розгорнуту відповідь. Філософи стверджують, що «свобода як ду ховна категорія тісно пов’язана з відповідаль ністю, бо Свобода — то і є Відповідальність». Як ви розумієте зміст цього висловлювання? Чи погоджуєтесь ви з ним? Аргументуйте свою позицію, спираючись на визначення поняття відповідальності, розглянувши різні її види, зокрема, юридичну відповідальність.

Розділ 3. Правовідносини. Правопорушення. Юридична відповідальність

Початковий рівень

Варіант ІІ

1. Визначте, якому поняттю відповідає запро поноване визначення. Загальнообов’язкове, формально визначене пра вило поведінки людей, що має загальний характер, встановлюється або санкціонується державою для регулювання суспільних відносин і забезпечуєть ся її організаційною та примусовою діяльністю. А гіпотеза Б санкція В диспозиція Г правова норма 2. Укажіть вид систематизації нормативно-пра вових актів, який полягає в їх докорінному переробленні, узгодженні, що супроводжу ються змінами змісту норм, та об’єднанням їх в один нормативно-правовий акт. А інкорпорація Б консолідація В уніфікація Г кодифікація 3. Укажіть форму (джерело) права, до якої на лежать рішення судового або управлінсько го органу щодо конкретної справи, що стає обов’язковим для вирішення аналогічних справ у майбутньому. А правовий звичай Б правовий прецедент В нормативно-правовий договір Г нормативно-правовий акт 4. Яке із наведених тверджень є ознакою пра вовідносин? А незалежність від волі учасників Б формальна визначеність В суспільна шкідливість Г виникнення на основі норм права 5. Визначте вид правопорушення в наведеній ситуації. У свій робочий день громадянин Л., слюсар приватного підприємства «Індекс», не з’явився на робочому місці. Прийшовши на роботу на ступного дня, поважних причин своєї відсут ності навести не зміг. А дисциплінарне Б адміністративне В цивільно-правове Г кримінальне 6. Укажіть обставину, яка виключає юридичну відповідальність у наведеній ситуації. Начальник цеху віддав токареві наказ розпочати роботу на новому верстаті. Через деякий час верстат вийшов із ладу, оскіль ки були допущені технологічні відхилення Тестові при його установці. завдання А крайня необхідність онлайн Б виправданий ризик rnk.com.ua/ В фізичний або психічний примус. 100855 Г виконання законного наказу або роз 64 порядження

Середній рівень

7. Доповніть схему. ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ УЧАСНИКІВ ПРАВОВІДНОСИН Правосуб’єкт ність

8. Укажіть вид соціальних норм, про які йдеть ся у висловлюванні Любомира Гузара. «Кожна людина має вибір. Бути собою, бути людиною в повному позитивному значенні цьо го слова, як створіння, обдароване великими дарами. Є люди, які не хочуть і не дбають про те, щоб бути собою. Тут важко говорити про цінності, тому що вони їх скоріше не мають. Ясну відповідь «бути собою» важко втілити. Це вимагає зусилля, розуміння гідності, труду. Щоб бути щасливим, треба бути добрим, і це потребує кропіткої праці. Ми щодня мусимо робити вибір. Немає легкого шляху бути собою. Але бути собою — це єдиний гідний шлях». Достатній рівень 9. Заповніть таблицю. ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Приклад правопоУ яких рушення, за скоєнВид юридичної випадках ня якого настає цей відповідальності настає вид юридичної відповідальності Конституційна Цивільно-правова Дисциплінарна

Високий рівень 10. Дайте розгорнуту відповідь. Науковці стверджують, що «правопорядок тоді дієвий і «сильний», коли цінність права стає надбанням індивідуальної свідомості та світогляду людини». Як ви розумієте зміст висловлювання? Чи погоджуєтесь ви з ним? У чому, на вашу думку, полягає «цінність права»? Аргументуйте свою позицію, спира ючись на визначення понять «правопорядок», «правосвідомість».

РОЗДІЛ 4 ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ Опрацювання матеріалу розділу дозволить: пояснювати та застосовувати поняття: конституція, орган державної влади, місцеве самоврядування, правосуддя, права і свободи людини, громадянство називати ознаки Конституції, органи державної влади, підстави набуття та припинення громадянства України, види прав і свобод людини та громадянина, конституційні обо в’язки людини та громадянина описувати органи державної влади та місцевого самоврядування, компетенцію Конституційного Суду України, механізми захисту прав і свобод людини, форми народного волевиявлення, статус і повноваження Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів України, систему місцевого самоврядування та судову систему України називати та аналізувати окремі статті Конституції України застосовувати знання й уміння для роз в’язування правових ситуацій оцінювати значення Конституції України, права і свободи людини як загальнолюдську цінність, діяльність Європейського суду з прав людини

Розділ 4. Основи конституційного права України

§ 16. Конституція — Основний Закон держави ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ:

1. Що таке конституція? 2. Коли була укладена Конституція П. Орлика? конституція.

1. Які суспільні відносини врегульовує конституційне право ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте в парах. Коли йдеться про роль конституційного права в системі права, юристи зазначають, що, закріплюючи повновладдя народу України, конституційне право тим самим відповідає щонайменше на два питання: кому належить влада в суспільстві та яким чином вона здійснюється, тобто яким є механізм її реалізації. На ці питання вичерпну відповідь дає найважливіший закон українського суспільства — Конституція України. Як визначають роль і місце конституційного права в системі права? Чому ця галузь права має таку назву?

Конституційне право — це система право вих норм, що врегульовують найважливіші суспільні відносини, які складаються в процесі організації та здійснення державної влади. Серед них виділяють відносини, які: характеризують державний і суспільний лад; визначають засади правового статусу особи; визначають особливості організації держав ної влади — систему, порядок формування і компетенцію її органів; визначають систему, порядок формування та компетенцію місцевого самоврядування;

визначають засади економічної системи су спільства — форми власності, способи виробництва та принципи їх захисту. Джерелами конституційного права Укра їни є: Конституція України — основне джерело права; конституційні закони — закони, що вносять зміни й доповнення до Конституції; звичайні закони, що містять конституційноправові принципи й норми; інші акти Верховної Ради України та акти всеукраїнського референдуму; укази й розпорядження Президента Укра їни; постанови й розпорядження Кабінету Міні стрів України; окремі акти представницьких органів міс цевого самоврядування; нормативно-правові акти Конституційного Суду України; міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Чому Конституцію називають Основним Законом держави Слово «конституція» походить із латини й буквально означає «устрій, організація чого-небудь». В українській мові це слово й досі зберігає своє друге значення: будова тіла людини і тварини. У Давньому Римі «конституціями» називалися особливо важ ливі закони, що, як правило, видавалися імператором. Пізніше, зі створенням Рим ської католицької церкви та її Святого пре столу в Римі, конституції почали видавати папи римські. Нині під конституцією розу міють Основний Закон держави, який міс тить загальні положення про її державний устрій та форму правління. Для сучасних конституцій обов’язковим є закріплення в них прав та свобод людини і громадянина(-ки) й гарантій їх дотримання.

Конституція — Основний Закон держави, який закріплює державний і суспільний лад, особливості взаємовідносин особи й держави, організації та здійснення державної влади, визначає основні державно-правові інститути, порядок їхньої організації та компетенцію й таким чином установлює принципи регулювання суспільних відносин.

Особливості конституції: є головним джерелом національного права України, ядром усієї правової системи, юри дичною базою чинного законодавства; має найвищу юридичну силу; має високий рівень стабільності, яка забез печується особливим, ускладненим поряд ком внесення до неї змін і доповнень;

§ 16. Конституція — Основний Закон держави

визначає принципи взаємовідносин суспіль ства й держави, держави та окремих соці альних груп; закріплює правовий статус особи; діє на всій території держави. ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Спираючись на текст преамбули (вступної частини) Кон-

ституції України, доведіть, що наша держава обрала шлях демократичного розвитку. Зверніть увагу на такі питання: 1) Від чийого імені приймається Основний Закон, на основі яких нормативних актів? 2) Як визначається в преамбулі мета державного будівництва? 3) Які завдання оголошуються пріоритетними?

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, yy виражаючи суверенну волю народу, yy спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, yy дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, yy піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську

yy yy

ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію — Основний Закон України.

3. Які розділи містить Конституція України Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., складалася зі 161 статті, містила пре амбулу, 15 розділів, із яких розділ XV містив перехідні положення. Із внесенням 6 червня

2016 р. змін до Основного Закону загальна кількість розділів скоротилася до 14, а кількість статей збільшилася до 166.

СТРУКТУРА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ Преамбула

Вступна частина, що виражає сутність Основного Закону

Розділ I. Загальні засади

Визначає основи державного та суспільного ладу України

Розділ II. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина

Містить принципи та гарантії дотримання прав і свобод людини й громадянина(-ки) в Україні, перелік основних із них, а також обов’язки, що накладаються Україною

Розділ III. Вибори. Референдум

Містить загальні принципи функціонування в Україні форм прямої демократії (виборів, референдумів)

Розділ IV. Верховна Рада України

Установлює загальні засади функціонування, повноваження Верховної Ради України, її місце в системі органів державної влади, основи правового статусу народного депутата

Розділ V. Президент України

Визначає основи правового статусу Президента України, його повноваження та місце в системі органів державної влади

Розділ VI. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади

Установлює загальні засади функціонування, повноваження Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, їх місце в системі органів державної влади

Розділ VIII. Правосуддя

Визначає основні принципи відправлення правосуддя в Україні, основи правового статусу суддів; завдання прокуратури та адвокатури

Розділ IX. Територіальний устрій України

Визначає засади та систему територіального устрою України

Розділ X. Автономна Республіка Крим

Визначає статус та повноваження органів влади Автономної Республіки Крим, засади їх відносин з органами державної влади України

Розділ 4. Основи конституційного права України Закінчення таблиці Розділ XI. Місцеве самоврядування

Визначає засади здійснення права на місцеве самоврядування в Україні, систему органів місцевого самоврядування

Розділ XII. Конституційний Суд України

Визначає статус Конституційного Суду України

Розділ XIII. Внесення змін до Конституції України

Визначає порядок внесення змін до Конституції України

Розділ XIV. Прикінцеві положення

Визначає порядок набуття чинності Конституцією України, установлює День Конституції України як державне свято

Розділ XV. Перехідні положення

Вирішує питання, пов’язані з набуттям чинності Конституцією України

ЗАВДАННЯ 3. Попрацюйте в парах. Ознайомтеся з наз вами та стислою характеристикою розділів Конституції, вміщеними в таблиці «Структура Конституції України».

Зміст яких розділів вам уже знайомий? Які розділи Основ ного Закону ви вважаєте найважливішими? Обґрунтуйте свою думку.

4. У чому полягають завдання Конституційного Суду України В Україні визнається й діє принцип верхо венства права. Закони та інші нормативноправові акти приймаються на основі Консти туції і мають їй відповідати. Усі владні органи держави обмежені правом і зобов’я зані здійснювати свої повноваження тільки в межах, визначених Конституцією й зако нами України. В Україні існує спеціальний орган, який: розглядає питання відповідності законів та, у передбачених Конституцією України випадках, інших нормативно-правових актів (актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим) Консти туції України; дає офіційне тлумачення Конституції Укра їни.

Цей орган має назву Конституційний Суд України. Конституційний Суд України — незалеж ний, спеціальний судовий орган, основним завданням якого є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. ЗАВДАННЯ 4. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі статтею 148 Конституції України та дайте відповіді на запитання. 1) Як формується склад Конституційного Суду України? Як ви вважаєте, чому встановлений саме такий порядок формування цього органу? 2) Які вимоги висуваються до суддів Конституційного Суду України? 3) Чим, на вашу думку, обумовлені обмеження термінів перебування суддів Конституційного Суду України та його голови на їхніх посадах?

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ Стаття 148. До складу Конституційного Суду України входять вісімнадцять суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який володіє державною мовою, на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ятнадцять років, високі моральні якості та є правником із визнаним рівнем компетентності.

Суддя Конституційного Суду України не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої. Суддя Конституційного Суду України призначається на дев’ять років без права бути призначеним повторно. Суддя Конституційного Суду України набуває повноважень з дня складення ним присяги на спеціальному пленарному засіданні Суду. Конституційний Суд України на спеціальному пленарному засіданні Суду обирає зі свого складу Голову шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

§ 17. Людина, особа, громадянин ВИСНОВКИ

Головною цінністю демократичного суспільства є Конституція — документ, який визначає правила взаємодії держави і громадянина(-ки), засади функціонування держави, права, свободи й обов’язки громадянина та гарантії держави в їх реалізації. Конституційний Суд України забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність їй законів України та інших актів. Науковці стверджують, що знання громадянами основ них положень Конституції є однією з головних умов

ефективної дії механізмів прийняття і реалізації актів прямого народовладдя, утвердження правової держави та громадянського суспільства. Існуюча практика засвідчує, що забезпечувати права людини, невідомі або не доведені до широкої громадськості, неможливо. Ось чому вже зі шкільних років юним громадянам варто розпочати знайомство з Основним Законом своєї держави.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «конституція». 2. Визначте, у чому полягає специфіка конституційного права. 3. Доповніть схему «Державний лад України», спираючись на текст Конституції України (розділ І «Загальні засади»). Державний лад України

Форма правління _____________________

Форма політичного режиму _____________________

Форма територіального устрою _____________________

закріплена

у статті _____________

Конституції України

4. Подайте у вигляді схеми структуру конституційних правовідносин. 5. Цікава ваша думка! Світова юридична наука та практика конституціоналізму визначили принципи, яким має відповідати прогресивний конституційний лад. Провідними серед них визначено: демократизм, суверенність, гуманізм, реальність, гарантованість дотримання прав людини. Як ви вважаєте, наскільки конституційний лад нашої держави відповідає цим високим стандартам? Свою позицію обґрунтуйте.

§ 17. Людина, особа, громадянин ПРИГАДАЙТЕ!

Що таке держава?

ПОМІРКУЙТЕ!

Чи можна стверджувати, що суспільство — це не проста сукупність людей, а система відносин між ними? Чому?

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

права і свободи людини, громадянство.

1. Чим подібні та чим відрізняються поняття «людина», «особа», «громадянин» ЗАВДАННЯ 1. Цікава ваша думка! Ознайомтесь із висловлюваннями видатних особистостей. Як ви вважаєте, у якому значенні вони вживають поняття «людина», «особа», «громадянин»? Людина виховується для свободи. (Г. Гегель) Вихователь — це особа, яка за дорученням народу має повсякденний доступ до найдорожчого народного багатства — розуму, думок, почуттів дітей, підлітків і юнацтва. (В. Сухомлинський)

Істинна рівність громадян полягає в тому, що всі

вони однаково підкоряються законам. (Ж. д’Аламбер)

Найбільшою цінністю будь-якого суспільства є людина. Великий тлумачний словник сучасної української мови дає таке визначення: «Люди — це суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають сві домість, володіють членороздільною мовою, ви

Розділ 4. Основи конституційного права України

робляють і використовують знаряддя праці». Отже, це поняття включає два аспекти: природ ний (біологічний) та соціальний (пов’язаний із життям і відносинами в суспільстві). Юридична наука вивчає окрему людину як індивіда, особу, громадянина, розглядає її від носини з державою й суспільством. Що спіль ного та відмінного в поняттях «людина», «осо ба», «громадянин»? Поняття «людина» насамперед охоплює за гальнородові риси, що відрізняють людину від інших живих істот. Поняття людини в такому значенні стосується не якоїсь конкретної люди ни, а людини як представника роду людського. Еволюція суспільства спричинила виник нення специфічних відносин між суб’єктами, що характеризуються певним рівнем усвідом леності та узгодженості. Саме це зумовлює поступове збільшення вмісту «соціального» (порівняно з «біологічним») у понятті «люди на» та його перетворення на соціально важ ливу категорію «особа». Особа — це людина, яка має історично зу мовлений ступінь розвитку, користується пра вами, що надаються суспільством, та виконує обов’язки, які ним покладаються. Характерними рисами особи стають: 1) розумність — здатність мислити та при ймати продумані, виважені, а не інстинк тивні рішення; 2) свобода — можливість вибору із запропо нованих суспільством саме того варіанта поведінки, який найповніше відповідає ін тересам особи й не порушує прав інших; 3) індивідуальність — наявність специфічних рис, які виокремлюють особу серед інших (соціальний стан, професія, вік тощо); 4) відповідальність — можливість передбачати результати своїх дій, керувати ними та само стійно нести відповідальність у разі невиконан ня обов’язків чи порушення прав інших осіб. Слід зауважити, що поняття «особа» може означати не тільки людину, а й підприємство, організацію, установу. Тому в законодавстві

України для характеристики людини як суб’єк та правовідносин вживається поняття «фізична особа», а для характеристики підприємств, ор ганізацій, установ — «юридична особа». Із виникненням держави категорія «особа» набирає політичного змісту та перетворюється на нову категорію «громадянин». Характер взаємодії особи й держави є важ ливим показником стану суспільства в цілому, а також його завдань та перспектив розвитку. Неможливо зрозуміти сучасне суспільство та сучасну людину без вивчення багатоманітних відносин особи й держави, без визначення правового статусу громадянина. Слово «статус» у перекладі з латини означає становище. Правовий статус громадянина — це правове становище в суспільстві людини, яка має громадянство певної держави. Громадянин має певні особливості, що надають можливість бути суб’єктом не лише економічних та соціаль них, а й політичних відносин. Громадянин — це особа, яка: належить до постійного населення певної держави; має правовий зв’язок із державою, що по лягає в наявності взаємних прав та обов’яз ків громадянина і держави; користується захистом із боку держави, як правовим, так і судовим; несе законодавчо закріплену відповідаль ність у разі порушення або невиконання пев них рішень, а також у випадку порушення суб’єктивних прав інших осіб або невиконан ня власних юридичних обов’язків. Як бачимо, у структурі правового статусу громадянина центральним елементом є юри дичні права й обов’язки, що передбачені Кон ституцією, іншими нормативно-правовими ак тами певної держави. Передумовою цих прав і обов’язків є громадянство. Громадянство — стійкий правовий зв’язок особи й держави, що виражається в їхніх взаємних правах і обов’язках.

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА», «ОСОБА», «ГРОМАДЯНИН» Людина — істота виду Homo Sapiens

Особа — людина, яка має історично зумовлений ступінь розвитку, користується правами, що надаються суспільством, виконує обов’язки, що ним покладаються

Громадянин — особа, яка має правовий зв’язок із певною державою, що полягає у взаємних правах та обов’яз ках; користується захистом держави як у межах її території, так і поза нею

§ 17. Людина, особа, громадянин Декларація прав людини і громадянина (Франція, 1789 р.) — основоположний документ в історії прав людини

ID-картка громадянина(-ки) України — документ, що приходить на зміну паспортам старого зразка

2. Як людство прийшло до усвідомлення цінності прав і свобод людини За черговістю включення основних прав, свобод і обов’язків до конституцій та міжна родно-правових документів їх поділяють на права першого, другого й третього покоління. Перше покоління включає проголошені бур жуазними революціями (XVII—XVIII ст.) гро мадянські й політичні права, які дістали назву «негативних», тобто таких, що виражають не залежність особистості від держави, позна чають межі її втручання у сферу свободи лю дини (право на життя, недоторканність житла, виборче право тощо). Друге покоління стосується соціальних, еко номічних і культурних прав, що були закріплені в міжнародно-правових документах і конститу ціях багатьох держав до середини XX ст. Цю групу прав інколи називають «позитивними». Позитивні права потребують підтримки та за безпечення з боку держави. Право на працю, відпочинок, соціальний захист, освіту вимагають від держави проведення постійної, цілеспрямо ваної політики щодо реалізації певних програм та потребують значних матеріальних ресурсів. До третього покоління належать солідарні або колективні права, існування яких пов’я зане з глобальними проблемами людства та які належать більше націям, народам чи те риторіальним громадам, ніж окремим особам (право на мир, на безпечне довкілля, на само визначення, на місцеве самоврядування тощо). Становлення прав цієї групи почалося після Другої світової війни. Найпоширенішим критерієм класифікації прав і свобод людини й громадянина є їхній

зміст. Зазвичай за змістом вони поділяються на особисті (громадянські), економічні, соці альні, політичні, культурні та екологічні пра ва і свободи. Особисті права і свободи людини поклика ні забезпечити її недоторканність, можливість фізичного існування й духовного розвитку. Здебільшого вони не пов’язані з громадян ством та відносинами з державою. Ці права виникають від народження й спрямовані на захист життя та гідності кожної людини. Політичні права і свободи — група прав, які належать людині як члену політичної сис теми суспільства, коли він виступає насампе ред як громадянин держави. Соціально-економічні права — це права, по в’я зані з діяльністю людини в господарській сфері, її соціальними відносинами із суспіль ством, державою, колективами, іншими людьми. Культурні права — це права, що забезпе чують людині доступ до духовних цінностей, створених окремим народом або всім людством. Екологічні права — це встановлені та гаран товані державою можливості у сфері викорис тання природних ресурсів, охорони навколиш нього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки. Права людини — соціальна спроможність людини вільно діяти, самостійно обирати вид і міру своєї поведінки з метою задоволення різних матеріальних і духовних потреб шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.

Розділ 4. Основи конституційного права України Поняття «свобода» визначає сферу самостійності людини, захисту від втручання в її внутрішній світ (свобода думки й слова, свобода світогляду й віросповідання тощо).

Забезпечуючи права й свободи людини, дер жава, у свою чергу, вимагає від неї певної поведінки, що формулюється в системі юри дичних обов’язків.

3. Якими є підстави набуття та припинення громадянства України Правовий статус громадянина відрізняється від правового статусу іноземця (громадянина іншої держави), особи без громадянства. На

приклад, останні в Україні не можуть брати участі в референдумах, не обираються до ор ганів державної влади тощо.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Історія ідеї про права людини бере свої витоки в давнині. Уже в Біблії містяться положення про цінність і недоторканність людського життя, рівність людей. В античних державах і країнах Давнього Сходу рівність людей обґрунтовувалася однаковими природними умовами їхнього походження. Однак за часів рабовласництва й феодалізму панувала ідея про права тільки вільних людей. Стрімкий розвиток ідеї про права людини припав на епохи Відродження й Просвітництва. Тоді права особи (на життя, свободу, власність тощо) були визнані священними вимогами, що стало основою сучасного розуміння прав людини. Кожний народ зробив свій внесок у розвиток ідеї про права людини, вирішуючи цю проблему залежно від історичних обставин свого буття. Ідея прав людини, побудована на теорії природного (природженого) права, знайшла втілення в нормативних актах держав Європи й світу. Декларація незалежності, що була прийнята в США в 1776 р., проголосила фундаментальний принцип, на якому заснована демократична форма правління: «Ми вважаємо очевидною істиною, що всі люди створені рівними, що вони наділені Творцем певними невід’ємними правами, серед яких право на життя, свободу та прагнення щастя». У Декларації прав людини і громадянина Франції, прийнятій 26 серпня 1789 р., йдеться про «природні, невідчужувані й священні права людини». Названі документи США та Франції стали підґрунтям для законодавчого закріплення особистих (громадянських) і політичних прав людини в нормативних актах інших держав. У 1945 р. зусиллями держав світу було створено Організацію Об’єднаних Націй, а 10 грудня 1948 р. в Парижі Генеральна Асамблея ООН прийняла й проголосила Загальну декларацію прав людини як завдання, виконання якого мають прагнути всі народи й держави. Загальна декларація прав людини є першим міжнародним документом, у якому найповніше викладе-

но перелік прав людини. Цей документ складається з преамбули та 30 статей, де наведено основні права й свободи людини, які можна розділити на громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні. У перших статтях викладено основні філософські засади Декларації. Так, стаття 1 проголошує: «Усі люди народжуються вільними й рівними у своїх правах. Вони наділені розумом і совістю й мають діяти стосовно одне одного в дусі братерства». Отже, рівність і свобода є не дарованим або наданим державою, а природним, невід’ємним правом людини. Частина прав, проголошених Загальною декларацією прав людини, набула свого змістовного розширення в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (16 грудня 1966 р.). Крім міжнародних, приймалися й регіональні акти, наприклад європейська Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод (4 листопада 1950 р.).

Загальна декларація прав людини 1948 р.

§ 17. Людина, особа, громадянин ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі статтею закону, назвіть підстави набуття громадянства в нашій державі.

ІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ»

Стаття 6. Підстави набуття громадянства України 1) 2) 3) 4) 5) 6)

Громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; унаслідок прийняття до громадянства; унаслідок поновлення у громадянстві; унаслідок усиновлення; унаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або

Правові відносини, що стосуються грома дянства, регулюються відповідними норма тивно-правовими актами, основними з яких є Конституція України і Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких засадах: єдиного громадянства; запобігання виникненню випадків безгро мадянства; неможливості позбавлення громадянства України; визнання права громадянина/громадянки України на зміну громадянства; неможливості автоматичного набуття грома дянства України іноземцем чи особою без гро мадянства внаслідок укладення шлюбу з гро мадянином/громадянкою України або набуття громадянства України його дружиною (чоло віком) та автоматичного припинення грома дянства України одним із подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення грома дянства України другим із подружжя; рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку й моменту набуття ними громадянства України; збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина/грома дянки України. Слід додати, що законодавством визначені також умови, за яких відбувається прийняття до громадянства України, а саме: визнання й дотримання Конституції Укра їни та законів України; зобов’язання припинити іноземне грома дянство або неперебування в іноземному громадянстві;

7) 8) 9) 10)

передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя; унаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; унаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

безперервне проживання на законних під ставах на території України протягом остан ніх п’яти років (ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з грома дянином/громадянкою України понад два роки та постійно проживає на території України, а також на осіб, яким надано ста тус біженця — термін безперервного про живання на території України на законних підставах становить три роки з моменту отримання статусу біженця; іноземців та осіб без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України — три роки з моменту на брання чинності контрактом про проходжен ня військової служби у Збройних Силах України); отримання дозволу на постійне проживання в Україні; володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови; наявність законних джерел існування. До громадянства України не приймаються осо би, які вчинили злочин проти людства чи здій снювали геноцид; засуджені в Україні до позбав лення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; вчинили на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином. Стаття 25 Конституції України проголошує право громадян України на зміну свого грома дянства. У зв’язку із цим стаття 17 Закону Укра їни «Про громадянство України» передбачає під стави для припинення громадянства України: вихід із громадянства України;

Розділ 4. Основи конституційного права України

втрата громадянства України; підстави, передбачені міжнародними дого ворами України.

Втрату громадянства не слід ототожнювати з по збавленням громадянства, тому що Конституція України виключає можливість такої процедури.

ВИСНОВКИ

Людина від моменту свого народження наділена правами як невід’ємними умовами її фізичного й соціального існування та розвитку. Громадяни України не можуть бути позбавлені громадянства і права змінити громадянство, не можуть бути вигнані за межі України або видані іншій державі.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Інститут громадянства в Україні відповідає міжнародним правовим стандартам, і його норми спрямовані на забезпечення стійкого правового зв’язку людини та держави Україна, на забезпечення прав особи в різних сферах життя.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «громадянство», «права і свободи людини». 2. Подайте у вигляді схеми покоління прав людини. 3. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття Спільне Відмінне Свободи людини Права людини 4. Проаналізуйте ситуації з правової точки зору. 1) Ольга К., громадянка Молдови, 23 червня 2021 р. подала клопотання про набуття громадянства України. У травні 2019 р. вона уклала шлюб із громадянином України й від того часу постійно проживає в його квартирі в місті Миргороді Полтавської області. Ольга працює офіс-менеджером на приватному підприємстві «Сапсан», володіє державною мовою. Чи достатньо правових підстав для задоволення клопотання Ольги? Відповідь обґрунтуйте. Назвіть ці підстави. 2) Подружжя К. п’ять років проживало в Ізраїлі, куди воно відбуло на постійне місце проживання разом із донькою. За цей час К. набули громадянства Ізраїлю, хоча з громадянства України не вийшли. Зважаючи на труднощі економічного характеру та незадовільний стан здоров’я дружини, подружжя вирішило повернутися до України. Чи будуть визнані чоловік і дружина К. громадянами України після повернення? Чому? 5. Цікава ваша думка! Американська письменниця Сара Грімке, що активно боролася за права людей, у 1837 р. написала: «Я не знаю, що таке права чоловіка чи права жінки; я знаю лише, що таке права людини». Як ви розумієте її слова? Чи поділяєте ви цю думку? Чому?

§ 18. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні ПРИГАДАЙТЕ!

1. Що означає бути громадянином держави? 2. Як можна набути громадянства України? 3. За яких підстав припиняється громадянство України?

1. Які права, свободи та обов’язки людини і громадянина визначені Конституцією України Права, свободи та обов’язки людини і гро мадянина, які закріплені в Конституції, ви значають конституційний статус особи. Їх називають основними правами, свободами та обов’язками людини і громадянина. Права людини — це право на життя, на по вагу до гідності людини, на невтручання в особисте та сімейне життя тощо, тобто права,

які належать усім, хто перебуває на території України. Тільки її громадянам, відповідно до Конституції, належать право на участь в управ лінні державними справами, свобода об’єднань у політичні партії. Лише для своїх громадян держава гарантує додаткові умови для здій снення права на працю, права на соціальний захист тощо.

§ 18. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні ПРИГАДАЙТЕ! Які види прав і свобод людини вам відомі?

Конституція України містить такі особисті права: право на життя та його захист; право на повагу до гідності людини; право на особисту недоторканність; право на невтручання в особисте та сімейне життя; право на недоторканність житла; право на таємницю листування та інших видів комунікації; право на свободу слова; право на свободу світогляду та віросповідання; право на свободу пересування та вибір місця проживання. До політичних прав і свобод, гарантованих Конституцією України, належать: право на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації; право брати участь в управлінні державни ми справами, у всеукраїнському та місцево му референдумах, обирати й бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування; право збиратися мирно, без зброї та прово дити збори, мітинги, походи й демонстрації; право направляти індивідуальні чи колек тивні письмові звернення тощо. Систему соціально-економічних прав за Кон ституцією України становлять право на влас ність, на підприємницьку діяльність, на працю та відпочинок, на страйк, на соціальний захист, на житло, на достатній життєвий рівень, на охорону здоров’я. Конституція гарантує також забезпечення культурних прав: права на освіту, на корис тування досягненнями вітчизняної та світової культури, на свободу наукової, технічної та художньої творчості, на захист інтелектуальної власності, на використання результатів інте лектуальної, творчої діяльності тощо. Право на освіту забезпечується існуванням розгалу женої системи освіти в Україні, обов’язковістю повної середньої освіти, наданням пільг учням і студентам. Конституція України закріпила ряд екологічних прав, зокрема право на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Як уже зазначалося, права не можуть іс нувати без обов’язків. По-перше, права мають усі люди, і реалізація прав кожним у жодно му разі не може зашкодити такій самій реа

В Україні гарантоване право на свободу світогляду та віросповідання

лізації прав іншими членами суспільства. По-друге, зловживаючи своїми правами й не хтуючи обо в’яз ками, людина завдає шкоди собі самій: не виявляючи турботу про навко лишнє середовище, не можна сподіватися на здійснення свого права на здорове довкілля; не сплачуючи податки, навряд чи можливо чекати від держави на виконання програм економічного і соціального розвитку тощо. Конституційний обов’язок — це закріпле ні в Конституції України вимоги до осіб ді яти певним, чітко визначеним конституцій ною нормою чином (або утримуватися від вчинення певних дій) для забезпечення інте ресів інших людей, суспільства, держави; не дотримання ж цих вимог тягне за собою юри дичну відповідальність. Обов’язки, як і права, визначені Конституці єю України й розкриті у відповідних законах. Основний конституційний обов’язок — дотримуватися Конституції та законів України. Він стосується не лише громадян України, але й усіх осіб, що перебувають на території України. Незнання законів не звільняє від від повідальності за їх порушення. Обов’язок громадян захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України закріплений у Конституції України та розкритий у Законах України «Про оборону України», «Про військовий обов’язок і військо ву службу» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ухилення від військової служби тягне за собою кримінальну відповідальність. На громадян України покладений обов’язок шанування її державних символів. За наругу над Державним Прапором, Державним Гербом і Державним Гімном України передбачена кримінальна відповідальність. Обов’язок не завдавати шкоди природі й відшкодовувати завдані їй збитки передбачає

Розділ 4. Основи конституційного права України

необхідність дотримання норм екологічної безпеки та раціонального природокористуван ня. Таке завдання стоїть не тільки перед дер жавними органами, а й перед кожною люди ною, яка перебуває на території України. Цей обов’язок регулюється також Законом Укра їни «Про охорону навколишнього природного середовища». Обов’язок охорони культурної спадщини по в’язаний із необхідністю збереження матеріаль них, духовних і культурних цінностей. Про це мають піклуватися не лише органи державної влади, а й кожнна людина, яка перебуває на території України. Виконання цього обов’язку регламентується Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Обов’язок поважати честь і гідність людей, не посягаючи на їхні права і свободи, забез печує саме існування й ефективне функціо нування інституту прав людини. Обов’язок піклуватися про дітей та непрацездатних батьків характеризує особливе ставлення держави до сім’ї. Він відображає окрему відповідальність кожного за своїх дітей та літніх батьків. Цей обов’язок більш до кладно регулюється Сімейним кодексом Укра їни, нормами цивільного законодавства. Обов’язок сплачувати податки й збори є обов’язком кожної фізичної особи в Україні. Крім цього, він покладений на юридичних осіб, які утворені та здійснюють свою діяль ність відповідно до законодавства України.

2. Як захищають права та свободи людини і громадянина в Україні Права людини — це категорія можливої по ведінки особи; їх реалізація залежить лише від бажання конкретної людини. Держава не може і не повинна примушувати до використання прав. Водночас сучасне демократичне суспільство не здатне нормально функціонувати без вико ристання його членами своїх прав і свобод. Ось чому держава не може обмежуватися лише про голошенням прав людини у відповідних норма тивних актах, вона має їх забезпечити (гаранту вати) не тільки правовими, а й економічними, політичними та культурними засобами. Гарантії прав і свобод людини й громадянина — це умови та засоби, що забезпечують ефективну реалізацію прав і свобод кожною людиною й громадянином. Найвищою гарантією прав і свобод людини й громадянина є конституційний лад України, побудований на неухильному дотриманні Конституції України та законів України, при писах природного права та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Крім цього, розрізняють соціально-еконо мічні, політичні та юридичні гарантії. Соціально-економічні гарантії передбачають наявність певної матеріальної основи, соціальної стабільності, динамічної економіки, які б забез печили реалізацію прав, свобод та обов’язків. Під політичними гарантіями розуміють спря мованість політики держави на створення умов із забезпечення достатнього рівня життя людини; стабільність політичних структур; гідний рівень політичної культури в суспільстві.

Юридичні гарантії охоплюють усі правові засоби, які забезпечують реалізацію прав, сво бод і обов’язків людини й громадянина. При цьому, крім внутрішньодержавних, перед бачені також міжнародно-правові гарантії прав і свобод людини й громадянина. Стаття 55 Кон ституції України проголошує, що кожен має пра во після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних ор ганізацій, членом або учасником яких є Україна. Механізм захисту прав людини і громадянина — це заходи, спрямовані на запобігання посягань на права та свободи, відновлення прав у разі їх порушення неправомірними діями, а також притягнення до відповідально сті осіб, які вчинили такі дії. Головним гарантом дотримання прав і свобод людини й громадянина є держава. Це положення закріплене в Конституції України та реалізується через усю систему органів державної влади. До системи органів, які захищають та гаран тують права людини й громадянина, входять: Верховна Рада України; Президент України; Конституційний Суд України; Кабінет Міністрів України; центральні та місцеві органи державної ви конавчої влади; органи місцевого самоврядування; Служба безпеки України; прокуратура;

§ 18. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні

суд; політичні партії та громадські організації, профспілки; міжнародні судові установи; міжнародні організації. Парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини й гро мадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Уповноважений подає Верховній Раді Укра їни щорічну доповідь про стан дотримання та захисту прав і свобод людини й громадянина в Україні. Важливу роль у гарантуванні прав і свобод людини й громадянина в правовій державі відіграють суди. Водночас функції щодо створення належних в’яз ків умов для реалізації прав, свобод і обо виконують не лише органи державної влади. Відповідну роль відіграють також органи міс цевого самоврядування, об’єднання громадян.

Сучасний міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини має складний і розгалужений характер. До нього входять: Генеральна Асамблея ООН, Рада ООН з прав людини; Рада Безпеки ООН; Економічна і соціальна рада ООН; Комісія зі становища жінок; Постійний форум ООН з питань корінних народів; Міжнародний Суд ООН; Секретаріат ООН і його окремі підрозділи; договірні (конвенційні) органи з прав лю дини; спеціалізовані установи ООН (Міжнародна організація праці; Організація ООН з пи тань освіти, науки і культури); тимчасові й спеціальні механізми захисту прав людини, створювані органами ООН. Крім того, розвиваються регіональні меха нізми (Рада Європи та Європейський суд з прав людини, Міжамериканська комісія з прав лю дини тощо).

ВИСНОВКИ

Конституція України є основою правової системи нашої держави. Важливість чинної Конституції України полягає в тому, що її головним принципом є визнан ня людини як найвищої соціальної цінності. Розділ II Конституції України, найбільший за своїм обсягом, має назву «Права, свободи та обов’язки людини

і громадянина». Його положення повністю відповідають міжнародним стандартам у сфері прав і свобод людини. Держава має не тільки проголошувати права людини, а й усебічно сприяти їх реалізації. Дотримання прав людини в Україні є об’єктом уваги не тільки державних органів, але й громадських організацій, міжнародних установ.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Виберіть із переліку конституційні обов’язки. 1) займатися підприємницькою діяльністю, не забороненою законом; 2) захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність держави; 3) сплачувати податки і збори в порядку й розмірах, встановлених законом; 4) звертатися до суду для захисту своїх прав; 5) дотримуватися Конституції та законів України; 6) заробляти собі на життя інтелектуальною працею; 7) не завдавати шкоди природі, культурній спадщині. 2. Проаналізуйте ситуації з правової точки зору. Визначте, реалізація яких прав і свобод людини й громадянина в них описана. 1) Марія Петрівна, якій виповнилося 48 років, працювала 27 років у школі вчителькою української мови та літератури. Її донька-студентка народила дитину. Щоб допомогти молодій сім’ї доглядати немовля, Марія Петрівна пішла на пенсію. 2) Після закінчення технічного університету Микола М. влаштувався на роботу до акціонерного товариства «Спецтехпром» на посаду менеджера комп’ютерного відділу. Молодий спеціаліст добре себе зарекомендував на виробництві, тому йому було підвищено заробітну плату на 15 %. 3. Наведіть приклади реалізації політичних прав і свобод людини й громадянина. 4. Проведіть мінідослідження за темою «Міжнародне співтовариство на захисті прав людини». Зверніть увагу на такі питання: 1) міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод; 2) система захисту прав людини ООН; 3) система захисту прав людини Ради Європи; 4) участь України в міжнародних організаціях, діяльність яких спрямована на захист прав людини.

Розділ 4. Основи конституційного права України

§ 19. Народовладдя в Україні ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ:

1. Що являє собою механізм держави? 2. Що називають функціями держави? орган державної влади.

1. На яких засадах здійснюється державна влада в Україні ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі статтями Основного Закону України. Які принципи організації державної влади в них викладено?

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ Стаття 5. … Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування…

Україна є демократичною державою, відпо відно, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Він може здійснюва ти її безпосередньо у визначених законом ви падках, однак найчастіше влада реалізується через систему спеціально створених органів — органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Органи державної влади — організаційно відокремлені елементи механізму держави, які наділені визначеним законодавством обсягом повноважень із метою виконання функцій держави.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на три гілки: законо давчу, виконавчу та судову. Органи законо давчої, виконавчої та судової влади здій снюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. ПРИГАДАЙТЕ! У якій правовій пам’ятці, створеній на українських землях, міститься принцип поділу влади на три гілки?

Єдиним органом законодавчої влади в Укра їні є парламент — Верховна Рада України. Виконавча гілка влади представлена Ка бінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади. По вноваження центральних органів виконавчої

Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

влади поширюються на територію всієї дер жави, пов новаження місцевих органів вико навчої влади — тільки на територію відповід ної адміністративно-територіальної одиниці. Місцеві органи виконавчої влади представ ляють центральні органи виконавчої влади в регіонах. Судова гілка влади представлена системою судів, найвищим із яких є Верховний Суд. Особливим органом державної влади є Пре зидент України, який є главою держави і не входить безпосередньо до жодної з гілок влади. Основний Закон встановлює механізм стримувань і противаг, який унеможливлює захоплення влади однією з гілок влади або посадовою особою, запроваджує особливу процедуру призначення посадових осіб орга нів держави, забезпечує прозорість функці онування владних інститутів і можливість контролю за їх діяльністю. У Конституції України передбачені такі ін ститути системи стримувань і противаг: 1) право «вето» Президента України на зако нопроєкт, прийнятий Верховною Радою України; 2) імпічмент Президента України з боку Верхов ної Ради України, що призводить до його усунення з посади; 3) прийняття Верховною Радою України резо люції недовіри Кабінету Міністрів України, яка має наслідком його відставку;

§ 19. Народовладдя в Україні

4) участь Верховної Ради України у формуван ні Конституційного Суду України (призна чення третини складу); 5) контроль Конституційного Суду України за відповідністю Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів

України, Верховної Ради Автономної Рес публіки Крим; 6) парламентський контроль Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини (ом будсменом) за дотриманням конституційних прав і свобод людини тощо.

2. Як здійснюється волевиявлення народу в Україні Відповідно до Конституції України, тільки народ може довірити здійснювати владу об раним ним особам. Основний Закон визначає шляхи здійснення народом свого права на народовладдя: висловлювати свою волю, здій снювати владу безпосередньо (пряма демо кратія) або через своїх представників (пред ставницька демократія). Відповідно до статті 69 Конституції України, народне волевиявлення здійснюється через ви бори, референдум та інші форми безпосеред ньої демократії. Референдум — це спосіб прийняття грома дянами шляхом голосування законів та інших рішень із найважливіших питань загально державного або місцевого значення. Проведення референдумів регламентується Конституцією України й Законом України «Про всеукраїнський референдум». Розрізня ють всеукраїнський (загальнодержавний) ре ферендум і місцевий референдум. Право голосу на референдумі мають усі гро мадяни України, що досягли 18 років, крім осіб, що визнані судом недієздатними. Також проводяться консультативні опитування, що мають подібну до референдуму процедуру орга нізації, але рішення таких опитувань не мають юридичного значення. Результати народного волевиявлення на все українському референдумі є обов’язковими. Всеукраїнський референдум призначаєть ся Верховною Радою України та Президентом України відповідно до їхніх повноважень. Крім цього, він може бути проголошений із народної ініціативи на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, що мають право голосу (якщо підписи щодо проведен ня референдуму зібрано не менш ніж у двох третинах областей, не менш як по 100 тисяч підписів у кожній). Лише на всеукраїнсько му референдумі вирішуються питання про зміну території України. Предметом Всеу

країнського референдуму можуть бути пи тання затвердження закону про внесення змін до розділів І, ІІІ, ХІІІ Конституції Укра їни, питання загальнодержавного значення, про зміну території України, про втрату чин ності законом України або окремими його положеннями. На всеукраїнський референдум може ви носитися одне питання. Всеукраїнський рефе рендум не може проводитися одночасно з чер говими та позачерговими загальнодержавними виборами, черговими місцевими виборами. На місцеві референдуми виносяться питан ня, що входять до відання місцевого само врядування. Вибори — це спосіб формування керівних органів держави та органів місцевого самовря дування. Виборчим правом вважають систему правових норм, що регулюють порядок форму вання виборних державних органів і здійснення виборцями своїх прав. Шляхом виборів, зокрема, формуються пар ламент — Верховна Рада України, представ ницький орган Автономної Республіки Крим і представницькі органи місцевого самовряду вання; заміщується пост Президента України та посади сільських, селищних, міських голів, старост. У демократичній державі з республі канською формою правління взагалі не може бути органів, які набували б владних повно важень в інший спосіб, ніж пряме чи опосеред коване волевиявлення народу. У Конституції України (стаття 71) закрі плені основні принципи виборчого права: ви бори до органів державної влади й місцевого самоврядування мають бути вільними й від буватися на основі загального, рівного і пря мого виборчого права шляхом таємного голо сування. Вільність виборів означає, що ніхто не має права чинити будь-який фізичний або психіч ний тиск на виборців.

Розділ 4. Основи конституційного права України

Загальне виборче право передбачає, що кож ний громадянин України, який досяг 18 років, має право голосу під час проведення виборів. Виборче право поділяється на активне і пасивне. Активне виборче право означає право обирати, а також висувати кандидатів у Президенти України й депутати всіх рів нів. Пасивне виборче право означає право бути обраним на певну посаду. На відміну від активного виборчого права, воно має додаткові вікові вимоги до кандидатів (для народного депутата — досягнення 21 року, для Президента України — 35), а також ви моги щодо проживання в Україні протягом певного часу, володіння державною мовою та деякі інші. Рівне виборче право передбачає, що кожний виборець може отримати однакову з іншими виборцями кількість бюлетенів для голосу вання незалежно від соціального, матеріаль ного стану та будь-яких інших обставин. Пряме виборче право означає, що кандида тів у депутати всіх рівнів в Україні, Президен та України обирають безпосередньо виборці. Таємне голосування передбачає, що ніхто не має права контролювати волевиявлення громадян. Своє право вони реалізують у спе ціальних приміщеннях або кабінах, обладна них для таємного голосування. Питання організації та проведення виборів в на шій державі регулює Виборчий кодекс України. Відповідно до Конституції в Україні про водяться такі типи виборів: 1) вибори Президента України; 2) вибори народних депутатів України; 3) місцеві вибори (вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вибори

депутатів сільської, селищної, міської ради; вибори сільського, селищного, міського го лови; вибори депутатів районної ради; ви бори депутатів обласної ради; вибори депу татів районної у місті ради (у містах, де утворені районні у місті ради). Вибори Президента України проводяться за мажоритарною системою абсолютної більшос ті, вибори народних депутатів — за пропор ційною виборчою системою. Вибори депутатів сільської, селищної, міської ради (територіальних громад із кількістю ви борців до 10 тис. осіб) та вибори сільського, селищного, міського (міста з кількістю виборців до 75 тис. осіб) проводяться за мажоритарною системою відносної більшості. Вибори міського голови (міста з кількістю виборців 75 тис. і біль ше осіб) проводяться за мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості. Вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, районних у місті рад, а також депутатів міських, сільських, селищних рад (територіальних громад із кіль кістю виборців 10 тис. і більше) проводяться за системою пропорційного представництва. Виборча система — це встановлений на ціональним законодавством порядок організа ції і проведення виборів до представницьких органів державної влади, місцевого самовря дування і здійснення громадянами своїх ви борчих прав. ЗАВДАННЯ 2. Які засади виборчого процесу визначено Виборчим кодексом України? Порівняйте їх із принципами виборчого права, проголошеними Конституцією України. Зробіть висновок: як співвідносяться положення щодо виборів обох нормативних актів та чи не суперечать вони один одному?

ІЗ ВИБОРЧОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 21. Основні засади виборчого процесу 1. Виборчий процес кожних виборів, передбачених цим Кодексом, здійснюється на засадах: 1) гарантії реалізації виборчих прав громадян, визначених Конституцією України та цим Кодексом; 2) дотримання основних принципів виборчого права, визначених Конституцією України та цим Кодексом; 3) законності та заборони протиправного втручання будь-кого у виборчий процес; 4) політичного плюралізму та багатопартійності; 5) публічності і відкритості виборчого процесу, усіх його процедур з урахуванням обмежень, встанов-

лених законом, належного інформування виборців та інших суб’єктів виборчого процесу; 6) свободи передвиборної агітації, рівного доступу всіх кандидатів і суб’єктів їх висування на відповідних виборах до засобів масової інформації незалежно від їх форми власності, крім засобів масової інформації, засновниками яких є партії (організації партій); 7) неупередженості органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до кандидатів, партій…

§ 19. Народовладдя в Україні

Пропорційна виборча система передбачає висування кандидатів до законодавчих і пред ставницьких органів від партій списком. Кіль кість кандидатів, що проходять від партії, залежить від відсотка голосів, які вони на брали. Таким чином, голосують не за окремо го кандидата, а за партію. Мажоритарна виборча система — це порядок визначення результатів голосування, за якого обраним вважається кандидат, який отримав на виборах більшість (абсолютну чи відносну) голо

сів виборців. Відтак, мажоритарні системи мо жуть бути: відносної більшості — для перемоги на виборах необхідно набрати найбільшу кіль кість голосів серед усіх кандидатів; абсолютної більшості — обраним вважається той, за кого проголосувало більше ніж половина виборців. Урегульовану правовими та іншими соці альними нормами діяльність органів, органі зацій, окремих громадян, їхніх колективів і груп із підготовки й проведення виборів на зивають виборчим процесом.

ВИСНОВКИ

Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Із метою недопущення незаконного захоплення влади в Україні діє система стримувань і противаг.

Безпосередньо владу народ здійснює через вибори та референдум. Вибори є способом формування виборних органів державної влади (Президент України, Верховна Рада України) та органів місцевого самоврядування. Референдум — це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів та інших рішень із найважливіших питань загальнодержавного або місцевого значення.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «орган державної влади». 2. Які органи державної влади в Україні належать до законодавчої, виконавчої та судової гілок влади? 3. Доповніть схему «Форми здійснення народовладдя в Україні». Народовладдя в Україні пряма (безпосередня) демократія вибори

діяльність народних депутатів у ВРУ діяльність виборних органів місцевого самоврядування

4. Попрацюйте із джерелом права. Заповніть таблицю «Типи виборів в Україні», спираючись на текст статей 74—76, 129, 133—136, 187, 192—194, 282 Виборчого кодексу України. Тип виборів

Виборча система

Вимоги до кандидатів

Види виборів та строки їх проведення

Порядок оголошення результатів

Вибори Президента України Вибори народних депутатів України Місцеві вибори 5. Цікава ваша думка! Напишіть твір-роздум за темою «Поділ державної влади на гілки». У своїй роботі висвітліть такі питання: 1) Чому поділ влади на гілки вважається одним із базових принципів сучасної демократії? 2) Як і чому виник поділ державної влади на гілки? 3) Як цей принцип реалізується в Україні? 4) Чи означає поділ державної влади на гілки їх повне відокремлення? Чому?

Розділ 4. Основи конституційного права України

§ 20. Верховна Рада України в системі органів державної влади ПРИГАДАЙТЕ!

Як народ, визнаний Конституцією України єдиним джерелом влади в нашій державі, може цю владу здійснювати?

1. Як формується український парламент Єдиним представницьким органом усього українського народу та єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. Відповідно до Конституції України Верховна Рада України обирається народом України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на п’ять років. Конституційний склад Верховної Ради України становлять 450 народних депутатів. Народним депутатом України є обраний відповідно до Виборчого кодексу України пред ставник українського народу у Верховній Раді України. Він уповноважений протягом строку депутатських повноважень здійснювати повно важення, передбачені Конституцією України та законами України. ПРИГАДАЙТЕ! За якою виборчою системою проводяться вибори народних депутатів України?

Народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 21-річного віку, має право голо су та живе в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця су димість не погашена і не знята у встановле ному законом порядку.

Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, перебувати на державній службі, обіймати інші оплачу вані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викла дацької, наукової та творчої діяльності), вхо дити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Кожний народний депутат України має пра во на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підпри ємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпоряд кування і форм власності. Керівники органів державної влади та органів місцевого самовря дування, підприємств, установ і організацій зобов’язані повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту. Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги і припиняються разом із припиненням повно важень Верховної Ради України відповідного скликання.

2. Яку структуру має Верховна Рада України Із числа депутатів таємним голосуванням оби рають Голову Верховної Ради, Першого заступника й заступника Голови Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України веде засідання Верховної Ради, представляє Верховну Раду в Україні й поза її межами, підписує акти, прийняті Верховною Радою, організує підготов ку документів до розгляду у Верховній Раді тощо. До структури Верховної Ради України входять комітети Верховної Ради, які створюються для підготовчої роботи із законопроєктами за на

прямками діяльності. У разі потреби Верховна Рада України може створювати тимчасові спеціальні, слідчі та інші депутатські комісії для аналізу окремих проблем, конфліктів тощо. Важливу роль у роботі Верховної Ради віді грають депутатські групи, які об’єднують депутатів зі спільними поглядами з питань державного розвитку. Групи, сформовані на партійній основі, тобто такі, що об’єднують депутатів, які належать до однієї партії, нази ваються фракціями. У Верховній Раді України

§ 20. Верховна Рада України в системі органів державної влади

за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить біль шість народних депутатів України від консти туційного складу Верховної Ради України. Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України формується протягом одного мі сяця від дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться піс ля чергових або позачергових виборів Верхо вної Ради України, або протягом місяця від дня припинення діяльності коаліції депутат ських фракцій у Верховній Раді України. Ко аліція депутатських фракцій вносить пропо зиції Президенту України щодо кандидатури Прем’єр-міністра України, а також кандидатур до складу Кабінету Міністрів України.

Будівля Верховної Ради України

3. Як працює український парламент Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Ре гламентом Верховної Ради України. Регламент Верховної Ради України — до кумент про особливості парламентської процеду ри, який має силу закону і встановлює порядок: скликання і проведення сесій Верховної Ради України, її засідань; формування органів державної влади; здійснення законодавчого процесу; здійснення контрольної діяльності;

здійснення окремих видів діяльності Верхо вної Ради України, її органів і організацій, народних депутатів, посадових осіб тощо. Верховна Рада України працює сесійно. Під час сесій відбуваються пленарні засідання, тобто засідання за участю всіх депутатів. Про ходять також засідання комітетів Верховної Ради України, на яких здійснюється попереднє обговорення проєктів законів. Згідно з Кон ституцією України засідання Верховної Ради України відбуваються відкрито.

4. Які повноваження має Верховна Рада України Крім законодавчих, Верховна Рада України виконує й інші важливі функції, які закріпле но в статті 85 Конституції України. ПОВНОВАЖЕННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ (стаття 85 Конституції України)

Внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції.

Призначення всеукраїнського референдуму з питання про зміну території України. Прийняття законів. Визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізація стратегічного Повноваження, пов’язані із законодавчою функцією парламенту

курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього. Затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля. Надання законом згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсація (розірвання) міжнародних договорів України. Затвердження законом Конституції Автономної Республіки Крим, змін до неї. Прийняття Регламенту Верховної Ради України

Розділ 4. Основи конституційного права України Продовження таблиці 1. Призначення виборів:

Президента України у строки, передбачені Конституцією України. Чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування. Позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим. 2. Призначення на посади та звільнення з посад:

Голови та інших членів Рахункової палати. Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховування його що-

річних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні.

Половини складу Ради Національного банку України. Половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату.

Повноваження, пов’язані з формуванням органів державної влади, призначенням посадових осіб

Призначення на посади третини складу Конституційного Суду України. 3. Призначення за поданням Президента України:

Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України.

Призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України.

Призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України.

Призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої ко-

місії за поданням Президента України. 4. Надання згоди на призначення Президентом України на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора; висловлення недовіри Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади. 5. Призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших (крім Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України) членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб із посад, вирішення питання про відставку членів Кабінету Міністрів України 1. Щодо Президента України:

Заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України.

Усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 Конституції України.

Прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу

Повноваження, пов’язані зі здійсненням парламентського контролю

народного депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України. 2. Щодо Кабінету Міністрів України: Розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України. 3. Щодо Верховної Ради Автономної Республіки Крим: Дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України. 4. У сфері фінансів та економіки: Контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання. Затвердження рішень про надання Україною позик та економічної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про отримання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням

§ 20. Верховна Рада України в системі органів державної влади Продовження Закінчення таблиці

Оголошення за поданням Президента України стану війни й укладення миру,

схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України. Затвердження загальної структури, кількості, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України. Схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України. Затвердження протягом двох днів із моменту звернення Президента України указів про введення воєнного або надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації Утворення й ліквідація районів, установлення й зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування й перейменування населених пунктів і районів. Затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності. Установлення державних символів України

Повноваження у сфері зовнішньої політики, оборони та безпеки

Інші повноваження

ЗАВДАННЯ. Попрацюйте в парах. Ознайомтеся з повідомленням Офіційного вебпорталу парламенту України та дайте відповіді на запитання: 1) Про діяльність якого органу Верховної Ради України йдеться? 2) З якою метою він був створений? 3) Яке рішення було прийняте? 4) Які функції парламенту реалізовано в наведеній ситуації?

«Тимчасова слідча комісія з питань розслідування випадків та причин порушення прав дитини під час здійснення децентралізації повноважень з питань охорони дитинства, реформування системи закладів інституційного догляду та виховання … провела своє 19 засідання… За результатами обговорення було ухвалено висновки, що рішення щодо ліквідації (реформування) шкіл-інтер

натів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, шкіл-інтернатів для дітей, які потребують соціальної допомоги приймаються поспіхом, до влаштування дітей в іншу форму, і не завжди в інтересах дітей. Також члени ТСК дійшли висновку, що процес реформування закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не супроводжувався змінами підзаконних актів, що потягло за собою хаотичність прийнятих місцевими органами рішень. Члени Комісії також вирішили запропонувати Кабінету міністрів створити постійно діючу Міжвідомчу комісію, як аналог даної ТСК, яка контролюватиме і координуватиме роботу відповідальних міністерств в частині захисту прав дітей.» https://www.rada.gov.ua/news/news_ kom/217112.html

ВИСНОВКИ

Верховна Рада України є єдиним представницьким органом усього українського народу та єдиним органом законодавчої влади в Україні. Згідно з Конституцією України парламент держави складається із 450 народних депутатів. Верховна Рада України обирає із свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України. Верховна Рада України для реалізації своїх повноважень створює комітети, тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії.

Основним напрямком діяльності Верховної Ради України є прийняття законів, однак вона здійснює й низку інших повноважень, пов’язаних з формуванням органів державної влади, призначенням посадових осіб, із здійсненням парламентського контролю, повноваження у сфері зовнішньої політики, оборони та безпеки, а також інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. 2. 3. 4.

Хто може бути обраний народним депутатом? Які повноваження покладено Основним Законом на коаліцію депутатських фракцій? Подайте у вигляді схеми структуру Верховної Ради України. Проведіть мінідослідження. Проаналізуйте найновіші повідомлення телевізійних новин, газет та офіційних сайтів мережі інтернет і підготуйте інформацію про ті питання, над якими зараз працює Верховна Рада України.

Розділ 4. Основи конституційного права України

§ 21. Президент України в системі органів державної влади ПРИГАДАЙТЕ!

Які механізми стримувань і противаг передбачені в ході реалізації принципу поділу державної влади в Україні?

1. Яке місце в системі органів державної влади посідає Президент України ЗАВДАННЯ 1. Ознайомтеся зі статтями нормативно-правових актів. Визначте, як за період незалежності зміню-

вався статус Президента України. Як ви вважаєте, із чим це пов’язано?

ІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ «ПРО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНСЬКОЇ РСР» (1991 р.) Стаття 1. Відповідно до Конституції Української РСР Президент Української Радянської Соціалістичної Республіки є найвищою посадовою особою Української держави і головою виконавчої влади.

Повноваження Президента Української РСР визначаються Конституцією Української РСР.

ІЗ КОНСТИТУЦІЙНОГО ДОГОВОРУ МІЖ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ ТА ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ (8 червня 1995 р.) Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України Президент України як глава держави і глава виконавчої влади — з одного боку, та Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган — із другого боку…

дійшли згоди про таке: на період до прийняття нової Конституції України організація та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування здійснюються на засадах, визначених Законом «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні», який Верховна Рада України схвалила 18 травня 1995 року…

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ (28 червня 1996 р.) Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності

Згідно з Конституцією України, Президент України є главою держави, гарантом її суве ренітету та територіальної цілісності, дотри мання Конституції, прав і свобод людини й громадянина. Президент України не входить до складу виконавчої влади, а має особливі повноваження в державі завдяки системі про

України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

тиваг і стримувань. Президент відіграє важ ливу роль у житті держави, має представляти інтереси народу. Тому Конституцією перед бачено, що громадяни України обирають Пре зидента на основі загального, рівного, прямо го виборчого права таємним голосуванням терміном на п’ять років.

2. Хто може стати Президентом України Конституцією України встановлено відпо відні вимоги до кандидата на посаду Прези дента. Так, йому має виповнитися 35 років, він зобов’язаний жити в Україні протягом останніх десяти років, мати право голосу, бути громадянином України й володіти державною

мовою. Одна й та сама особа може бути об рана Президентом України не більше ніж два строки підряд. Президент України не має пра ва займатися будь-якою іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, не може мати іншого представницького мандата.

§ 21. Президент України в системі органів державної влади ЗАВДАННЯ 2. Порівняйте конституційні вимоги до тих, хто хоче стати народним депутатом, і до кандидата на посаду Президента України? Чим ці вимоги подібні? Як ви вважаєте, чому? У чому полягає різниця між ними? Чим, на вашу думку, вона обумовлена?

Свої повноваження Президент України ви конує до вступу на посаду новообраного Пре зидента. В окремих випадках його повноважен ня можуть бути припинені достроково в разі: 1) відставки; 2) неможливості виконувати свої повноважен ня за станом здоров’я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерті. У разі дострокового припинення повнова жень Президента України його обов’язки тим часово покладаються на Голову Верховної Ради України.

Пересопницьке Євангеліє — найдавніший з відомих перекладів канонічного тексту Біблії книжною староукраїнською мовою. Глава держави на ньому та Конституції України складає присягу.

3. Якими повноваженнями наділений Президент України ПОВНОВАЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Повноваження, пов’я зані з гарантуванням державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотриманням Конституції України, прав і свобод людини та громадянина

Забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави. Має право звернення до Конституційного Суду України про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість. Має право звернення до Конституційного Суду України про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим

Звертається з посланнями до народу та із щорічними й позачерговими посланняПовноваження, пов’яза ні з представництвом держави в зовнішній та внутрішній сфері

ми до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України.

Представляє державу в міжнародних відносинах. Приймає рішення про визнання іноземних держав. Призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі й відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав

Має право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України. Призначає всеукраїнський референдум щодо змін до розділу І «Загальні засади», роздіПовноваження, пов’я зані з участю в законодавчому процесі

лу III «Вибори. Референдум» і розділу ХIII «Внесення змін до Конституції України» Конституції України, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Підписує закони, прийняті Верховною Радою України. Має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України. Зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності. Скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим

Розділ 4. Основи конституційного права України Закінчення таблиці

Призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією України.

Повноваження у сфері відносин із Верховною Радою України

Повноваження, пов’я зані із забезпеченням національної безпеки й оборони

Припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо:

1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій; 2) протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України; 3) протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися

Є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України. Очолює Раду національної безпеки і оборони України. Вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та в разі

збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану

Вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України по-

Повноваження, пов’я зані з утворенням та формуванням органів державної влади, інших органів

дання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на 15-й день після отримання такої пропозиції Вносить до Верховної Ради України подання про призначення: 1) Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; 2) Голови Служби безпеки України. Призначає на посади третину складу Конституційного Суду України. Призначає на посади та звільняє з посад: 1) половину складу Ради Національного банку України; 2) половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора. Вносить до Верховної Ради України проєкт закону про утворення, реорганізацію, ліквідацію судів після консультацій з Вищою радою правосуддя. Призначає на посаду суддів за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом. Створює в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи й служби

Присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини.

Інші повноваження

Нагороджує державними нагородами; установлює президентські відзнаки та нагороджує ними.

Приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.

Здійснює помилування ЗАВДАННЯ 3. Попрацюйте в парах. Ознайомтеся з інформаційними повідомленням Офіційного інтернет-представництва Президента України. Про реалізацію яких повноважень глави держави в них ідеться? 1) «Глава держави подав на розгляд до Верховної Ради

законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо запобігання та

протидії загрозам національній безпеці України у сфері громадянства»». 2) «В Україні другий тиждень поспіль спостерігається стабілізація ситуації із захворюваністю на COVID-19 та зниження основних негативних показників. Про це йшлося на селекторній нараді, що відбулася під головуванням Президента».

§ 22. Органи виконавчої та судової влади, місцеве самоврядування в Україні 3) «Глава держави призначив президентські стипендії дітям

з інвалідністю, які досягли високих результатів у всеукраїнських спортивних змаганнях, та їхнім тренерам…» 4) «Президент України запропонував Кабінету Міністрів представити програму підтримки малого та середнього

бізнесу, який дотримується санітарно-епідемічних норм, запроваджених у зв’язку з пандемією COVID-19, зокрема в регіонах з «червоним» рівнем епіднебезпеки». 5) «Президенти України та Словаччини підписали спільну Декларацію щодо європейської перспективи України.»

ВИСНОВКИ

Президент України є главою держави і не входить безпосередньо до жодної із гілок влади. Йому надані широкі повноваження у сфері гарантування державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина, представництва

держави в зовнішній та внутрішній сфері, законодавчого процесу, утворення та формування органів державної влади, інших органів. У разі дострокового припинення повноважень Президента України його обов’язки тимчасово покладаються на Голову Верховної Ради України.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Які випадки дострокового припинення повноважень Президента України передбачені Основним Законом нашої держави? 2. Користуючись інформацією, уміщеною в таблицях «Повноваження Президента України» (у цьому параграфі) та «Повноваження Верховної Ради України» (у попередньому параграфі), доведіть, що Україна за формою правління є змішаною республікою. 3. Проведіть мінідослідження. Проаналізуйте найновіші повідомлення телевізійних новин, газет та офіційних сайтів мережі інтернет і підготуйте інформацію про ті питання, над якими зараз працює Президент України. Які повноваження глави держави він при цьому реалізує? 4. Цікава ваша думка! Громадяни можуть звернутися до Президента України з електронними петиціями через спеціальний розділ веб-сайту Офіційного інтернет-представництва Президента України, доступний за адресою https://petition.president.gov.ua/ Електронна петиція, адресована Президентові України, розглядається за умови збору на її підтримку не менш як 25 тисяч підписів громадян протягом не більше трьох місяців з дня оприлюднення петиції. Ознайомтеся із матеріалами, розміщеними за вказаною електронною адресою, та дайте відповіді на запитання: 1) Про що йшлося у петиціях, на які Президент України вже надав відповідь? 2) Які проблеми порушуються у петиціях, щодо яких збір підписів триває? Які з них, на вашу думку, не наберуть необхідної кількості голосів? З яких причин? Які петиції ви підтримуєте? Чому? 3) З якою проблемою звернулися б до глави держави ви?.

§ 22. Органи виконавчої та судової влади, місцеве самоврядування в Україні ПРИГАДАЙТЕ!

Які функції має виконувати держава?

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

місцеве самоврядування, правосуддя.

1. Які повноваження має Кабінет Міністрів України ЗАВДАННЯ 1. Уряд — вітрила, народ — вітер, держава — корабель, час — море. (К. Берне)

Як ви розумієте зміст наведеного висловлювання? Спробуйте пояснити його, спираючись на відомості про діяльність Кабінету Міністрів України, які надходять із засобів масової інформації.

Відповідно до Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він відповідальний перед Президентом України та Верховною Ра дою України, підконтрольний і підзвітний Вер ховній Раді України в межах, передбачених Конституцією України.

Розділ 4. Основи конституційного права України

Будівля Кабінету Міністрів України

До складу Кабінету Міністрів України входять: Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри. Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Пре зидента України. Кандидатуру для призна чення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України. Міністр оборони України, Мі

ністр закордонних справ України признача ються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України. Прем’єр-міністр України керує роботою Ка бінету Міністрів України, спрямовує її на ви конання Програми діяльності Кабінету Міні стрів України, схваленої Верховною Радою України.

СИСТЕМА ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ Кабінет Міністрів України — вищий орган виконавчої влади Центральні органи виконавчої влади:

міністерства; центральні органи виконавчої влади (державні служби, державні агентства, державні інспекції тощо); центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (Антимонопольний комітет України, Державний

комітет телебачення і радіомовлення України, Фонд державного майна України, Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національне агентство України з питань запобігання корупції, Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, Національна комісія зі стандартів державної мови, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів) Колегіальні органи (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку). Інші центральні органи виконавчої влади (Адміністрація Державної прикордонної служби Укрaїни, Бюро економічної безпеки України, Національна поліція Укрaїни, Український інститут національної пам’яті, Пенсійний фонд Укрaїни). Місцеві органи виконавчої влади:

місцеві державні адміністрації; територіальні органи центральних органів виконавчої влади

§ 22. Органи виконавчої та судової влади, місцеве самоврядування в Україні

Кабінет Міністрів України забезпечує держав ний суверенітет та економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зов ніш ньої політики держави, виконання Конституції й законів України, актів Президента України, а також вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини й громадянина. Кабінет Міністрів України розробляє та здій снює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України. Він розроб ляє проєкт за кону про Державний бюджет України і забез печує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт щодо його виконання. Кабінет Міністрів України спрямовує і ко ординує роботу міністерств, інших органів ви конавчої влади. До його повноважень відне сено утворення, реорганізацію та ліквідацію відповідно до закону міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в меж ах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, а також призначення на посади та звільнення з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників централь них органів виконавчої влади, які не входять до його складу. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови й розпорядження, які є обов’язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем’єр-міністр України. Нормативно-правові акти Кабінету Міні стрів України, міністерств та інших цен тральних органів виконавчої влади підляга ють реєстрації в порядку, встановленому законом. Кабінет Міністрів України складає свої повноваження перед новообраною Верховною Радою України. Унаслідок відставки Прем’єрміністра України або висловлення Верховною Радою України недовіри Кабінету Міністрів України він іде у відставку.

Систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Виконавчу владу в областях і районах, міс тах Києві й Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Склад місцевих державних адміністрацій формують голови державних адміністрацій, які призначаються на посаду та звільняються з по сади Президентом України за поданням Кабі нету Міністрів України. При здійсненні своїх повноважень вони відповідальні перед Прези дентом України й Кабінетом Міністрів України та підконтрольні органам виконавчої влади ви щого рівня. Місцеві державні адміністрації також підзвітні й підконтрольні радам у час тині повноважень, делегованих їм відповідни ми обласними або районними радами. Рішення голів місцевих державних адміні страцій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути, відповідно до закону, скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. У взаємовідносинах місцевих державних адміністрацій із відповідними радами важли вим положенням є те, що обласна або район на рада може висловити недовіру голові від повідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рі шення й дає обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові районної або обласної держав ної адміністрації висловили дві третини від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місце вої державної адміністрації. Керівники місцевих органів виконавчої влади не мають права поєднувати свою службову діяль ність з іншою роботою, крім викладацької, науко вої та творчої в позаробочий час, входити до складу керівного органу або наглядової ради під приємства, що має на меті отримання прибутку.

2. Як організоване місцеве самоврядування в нашій державі Крім органів державної влади, суверенітет народу України реалізується через систему органів місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 7 Конституції, в Україні визнається й гарантується місцеве самоврядування —

право жителів села, селища або міста само стійно вирішувати питання місцевого зна чення. Органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади, проте вони жодним чином не відірвані й не

Розділ 4. Основи конституційного права України

протиставлені їм, а покликані разом з ор ганами державної влади сприяти функціо нуванню здорового демократичного суспіль ства.

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі статтею Конституції України. З’ясуйте, як Основ ний Закон визначає органи місцевого самоврядування та які їхні повноваження закріплює.

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого само-

Формами безпосереднього здійснення тери торіальними громадами сіл, селищ, міст своїх повноважень є місцеві вибори та місцевий референдум. Рішення, прийняте місцевим рефе рендумом, не потребує будь-якого затверджен ня державними органами і є обов’язковим для виконання відповідною місцевою радою, міс цевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, організаціями й установами, а також громадянами. Однією з форм безпосереднього волевияв лення територіальної громади є загальні збори громадян, які проводяться за місцем їх проживання. Населення села, селища, міста та його представницькі органи мають право управляти майном, що є комунальною влас ністю, встановлювати місцеві податки, при значати в разі потреби місцеві референдуми, створювати або ліквідовувати комунальні під приємства, контролювати їх діяльність. Сіль ські, селищні, районні, міські та обласні ради затверджують бюджети відповідних терито рій або населених пунктів і звіти про їх ви конання, програми соціально-економічного й культурного розвитку, контролюють їх ви конання. Сільські, селищні, міські, районні й об ласні ради є представницькими органами міс цевого самоврядування. Ці ради можуть ство рювати виконавчі органи або передавати частину своїх повноважень місцевим держав ним адміністраціям.

врядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти з ініціативи жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

До складу місцевих рад входять депутати, вибори яких проводяться за загальноприй нятими принципами. Крім депутатів, насе лення села, селища або міста прямим голо суванням обирає сільського, селищного або міського голову. Він є головною посадовою особою відповідної територіальної громади. Строк повноважень депутатів і голови ста новить п’ять років. Конституція України встановила, що у влас ності територіальних громад перебувають земля, природні ресурси, нерухомість, інше майно. При здійсненні своїх повноважень органи міс цевого самоврядування мають право приймати рішення, які є обов’язковими для виконання на відповідній території. Якщо такі рішення супер ечать закону, їх може скасувати суд. Система місцевого самоврядування — сукупність органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та організаційних форм, за допомогою яких відповідна територіальна громада або її складові частини виконують завдання та функції місцевого самоврядування, вирішують питання місцевого значення.

ЗАВДАННЯ 3. Попрацюйте в групах. Ознайомтеся з інформацією про роботу органів місцевого самоврядування. Визначте, якими питаннями вони опікуються.

§ 22. Органи виконавчої та судової влади, місцеве самоврядування в Україні Борсуківська громада, що на Тернопільщині, об’єднує 11 населених пунктів. Завдяки децентралізації тут змогли відновити дороги, провести освітлення вулиць, відкрити нову амбулаторію. У громаді добре розвинуте сільське господарство: фермери обробляють поля, а на водосховищі працює рибне господарство, яке експортує рибу за кордон. Громаду вже не перший рік турбує проблема місцевих стихійних звалищ. Громада створила комунальне підприємство і власними силами облаштувала сортувальні баки. Але цього замало, щоб позбутися сміттєзвалища. Тож громада хоче відкрити сортувальну лінію, купити прес для твердих побутових відходів та сучасні контейнери для сміття. Борсуківська громада зі своїм проєктом вже стала фіналістом конкурсу «Наша громада» і сподівається на перемогу, аби покращити екологічний стан громади. (https://decentralization.gov.ua/news/13999)

Із 2014 р. в Україні триває реформа дер жавної влади та місцевого самоврядування, пов’язана з децентралізацією влади, тобто пе редаванням від органів виконавчої влади до органів місцевого самоврядування значної час тини повноважень, ресурсів та відповідальнос ті. Ці зміни базуються на положеннях Євро пейської хартії місцевого самоврядування та найкращих світових стандартах суспільних відносин у цій сфері. Центральною ідеєю ре форми є розуміння того, що житель кожного села чи міста має право на сучасну медицину й освіту, доступні та якісні адміністративні послуги, гарні дороги, упорядковані вулиці. Однак громадяни можуть дієво впливати на

якість цих послуг лише тоді, коли відпові дальні за їх надання живуть поряд. Найближ чою до людей владою є органи місцевого само врядування: сільські, селищні міські ради та їхні виконавчі комітети. Відтак, саме їм мають надаватися широкі повноваження й кошти для вирішення нагальних місцевих питань, вони ж мають нести за це відповідальність. Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» став нормативною основою для створення у 2015—2019 рр. 982 об’єднаних територіальних громад (ОТГ). До складу цих ОТГ увійшли близько 4500 ко лишніх місцевих рад (із майже 12 тис.). Тери торіальні громади об’єднують зусилля і мож ливості сіл, селищ, міст, які до них входять, для вирішення нагальних питань. Закон також запровадив посаду старост, які представляють інтереси сільських жителів в раді громади. У 2020 р. розпочався другий етап реформи. Кабінет Міністрів України затвердив новий адміністративно-територіальний устрій базо вого рівня. В Україні сформовано 1469 тери торіальних громад, які покриватимуть усю територію держави. 17 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 3650 «Про утворення та ліквідацію районів», відповідно до якої в Україні створено 136 районів, а колишні 490 районів ліквідовано.

3. Як функціонують органи судової влади в нашій державі Однією з гілок влади в демократичній дер жаві є судова влада. Головним її завданням є здійснення правосуддя. Найвищим судом у системі судоустрою України є Верховний Суд. Конституція та закони України встановлю ють принципи судочинства. Правосуддя — особлива діяльність держави, що здійснюється від її імені судами, яка полягає у розгляді та вирішенні в установленому порядку спорів щодо прав і свобод та справ про правопорушення.

Особливу роль в Україні відіграє Конститу ційний Суд України. ПРИГАДАЙТЕ! У чому полягають завдання Конституційного Суду України? Як формується його склад?

Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди;

2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ діють вищі спеціалізовані суди (Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антико рупційний суд). Завданням Вищого антикорупційнго суду є здійснення правосуддя з метою захисту осо би, суспільства й держави від корупційних і пов’язаних із ними злочинів, а також ви рішення питання про визнання необґрунтова ними активів та їх стягнення в дохід держави у випадках, передбачених законом, у порядку цивільного судочинства. У ході судової реформи, яка триває в нашій державі з 2016 року, створено також Вищу раду правосуддя. Вища рада правосуддя — колегіальний, незалежний конституційний орган державної

Розділ 4. Основи конституційного права України

влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпе чення незалежності судової влади, її функ ціонування на засадах відповідальності, під звітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу

суддів, додержання норм Конституції і за конів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. ЗАВДАННЯ 4. Попрацюйте із джерелом права. Які засади судочинства визначені статтею 129 Конституції України?

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ Стаття 129. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист;

6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов’язковість судового рішення. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства. Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. За неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

ВИСНОВКИ

До системи органів виконавчої влади в Україні входять Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, а також місцеві державні адміністрації, територіальні органи міністерств, державних комітетів, центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом. В Україні визнається й гарантується місцеве самоврядування — право жителів села, селища або міста

самостійно вирішувати питання місцевого значення. Органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади, але здійснюють із ними взаємодію. Головним завданням судової гілки влади є здійснення правосуддя. Ця гілка влади представлена системою судів, найвищим із яких є Верховний Суд.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «місцеве самоврядування», «правосуддя». 2. Подайте у вигляді схеми поділ органів державної влади в Україні на гілки. 3. Цікава ваша думка! Згідно з положенням Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до повноважень цього органу належить надання згоди на затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом. Чи не суперечить така норма закону положенню статті 126 Основного Закону України про те, що «незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України»? Свою позицію аргументуйте посиланнями на нормативно-правові акти та проілюструйте прикладами із матеріалів ЗМІ та інтеренет-ресурсів. 4. Проведіть мінідослідження. Проаналізуйте інформацію сайта Децентралізація влади (http://decentralization.gov.ua/) та місцевих ЗМІ. З’ясуйте, як проходить у вашій області (районі) реформа місцевого самоврядування. Скільки створено об’єднаних територіальних громад? Над якими питаннями працюють зараз органи місцевого самоврядування?

§ 23. Практичне заняття. Європейський суд із прав людини

§ 23. Практичне заняття. Європейський суд із прав людини ПРИГАДАЙТЕ!

Які міжнародні організації та установи охоплює сучасний міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини?

1. Із якою метою було створено Європейський суд із прав людини Іноді вітчизняна судова система не забез печує повного захисту прав і свобод людини. У таких випадках можливе звернення за за хистом до міжнародних судів, із яких най більш відомим та ефективним є Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ). Європейський суд із прав людини створено в 1959 р. як механізм забезпечення дотриман ня Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Юрисдикція суду поши рюється на всі держави-члени Ради Європи, що ратифікували цю конвенцію, у тому числі й на Україну.

У громадян України можливість звертатися до Європейського суду з’явилася після вступу України до Ради Європи й прийняття 17 липня 1997 р. Закону України «Про ратифікацію Кон венції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року», Першого протоколу та про токолів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Місцем перебування ЄСПЛ є місто Страсбург у Франції. Усі скарги до Європейського Суду надсила ються за адресою: European Court of Human Rights, Council of Europe, 67075 StrasbourgCedex, FRANCE.

2. Яким є порядок звернення до Європейського суду із прав людини Існує низка умов, за яких скарга може бути прийнята ЄСПЛ до розгляду. Предметом скарги можуть бути тільки пра ва і свободи, які гарантуються Конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод або її протоколами. Відповідно, при поданні скарги вказується, які саме права і свободи, що гарантуються Конвенцією, були порушені. Заява до ЄСПЛ можлива лише за умови, що права особи порушені органами дер жавної влади держав-учасниць Ради Євро пи. Порушення прав окремими громадяна ми або недержавними підприємствами чи організаціями не входять до компетенції ЄСПЛ. Подання заяви можливе лише після того, як були використані всі внутрішні засоби юридичного захисту, і лише протягом шести місяців із дати винесення остаточного рішення. Іншими словами, пряме звернен ня до ЄСПЛ неможливе, якщо за захистом порушеного права особа попередньо не звер талася до національних судів, а її справа не пройшла всі необхідні інстанції (першу, апеляційну, касаційну).

Заява до ЄСПЛ має містити такі дані: а) стислий виклад фактів, щодо яких ви никли скарги, та суть таких скарг; б) права, гарантовані Конвенцією або про токолами до неї, які були порушені; в) національні засоби юридичного захисту, якими скористався заявник; г) перелік рішень судів (або інших держав них органів) у справі із зазначенням дати кожного рішення та органу, який його виніс, а також короткої інформації про зміст цього рішення. До листа додаються копії таких рі шень. Заява до ЄСПЛ надсилається поштою і може бути складена будь-якою мовою, що є офіцій ною в державах-членах Ради Європи (у тому числі українською). Судочинство в ЄСПЛ здійснюється англійською або французькою мовами. Слід мати на увазі, що ЄСПЛ не виконує функції національного суду. Він не може змінювати або скасовувати рішення україн ських судів та органів державної влади. Тим не менш, у своєму рішенні ЄСПЛ може ви знати наявність порушення права та зобо в’язати державу, винну в цьому порушенні,

Розділ 4. Основи конституційного права України

Європейський суд із прав людини — міжнародна судова установа, заснована в 1959 р. Суд розміщується у Страcбурзі, у Палаці прав людини, що був спроєктований у 1994 р. британським архітектором Річардом Роджерсом

відшкодувати заявнику шкоду, завдану по рушенням. Крім цього, у рішенні можуть міститися рекомендації щодо заходів індиві дуального та загального характеру. Заходи індивідуального характеру — заходи, спрямо вані на припинення порушення прав заяв ника та, наскільки це можливо, відновлення його прав. Заходи загального характеру — це заходи, спрямовані на запобігання новим, подібним до визнаних ЄСПЛ порушенням. Відповідно до статті 46 Конвенції про за хист прав людини й основоположних свобод,

держава зобов’язана виконувати рішення ЄСПЛ. Порядок виконання цих судових рішень урегу льовано Законом України «Про виконання рі шень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Контроль за виконанням рішень здійснює Комітет Міністрів Ради Європи. У 2019 р. ЄСПЛ розглянув 2414 заяв, що стосувалися України. Із них 2227 було визнано неприйнятними або вилучено з реєстру справ. ЄСПЛ ухвалив 109 рішень (що стосуються 187 заяв), у яких було виявлено щонайменше одне порушення Конвенції з прав людини.

3. У яких випадках громадяни України звертаються до Європейського суду з прав людини ЗАВДАННЯ. Попрацюйте в групах. Проаналізуйте короткі виклади заяв громадян України до ЄСПЛ. Визнач те, якою статтею чи статтями Конвенції про захист

9 вересня 2011 р. працівники авіакомпанії «Аеро Світ», у тому числі заявники, оголосили про проведення 28 вересня 2011 р. страйку з метою вирішення трудового спору, що виник із керівництвом авіакомпанії «АероСвіт». Колективний трудовий спір було зареєстровано в Національній службі посередництва і примирення. Відповідні органи влади були повідомлені про рішення щодо проведення страйку. У жовтні 2011 р. після розгляду позову, поданого керівництвом авіакомпанії «АероСвіт», Бориспільський міськрайонний суд Київської області визнав страйк незаконним та заборонив його проведення. (Зі справи «Веніамін Тимошенко та інші проти України»)

прав людини й основоположних свобод гарантуються права, на порушення яких скаржилися наші свіввітчизники.

19 вересня 2003 р. в газеті «Правое дело» було опубліковано лист, який, як стверджувалось, був написаний працівником Служби безпеки України, чиє ім’я не називалось. Цей лист було дослівно скопійовано з інформаційного інтернет-сайту. Лист містив твердження, зокрема, про те, що Г. Т. є членом організованої злочинної групи і бере участь у злочинній діяльності. У жовтні 2003 р. Г. Т. звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації до редакції вказаної газети (далі — перший заявник) та до її головного редактора Л. Штекеля (далі — другий заявник).

§ 23. Практичне заняття. Європейський суд із прав людини 7 травня 2004 р. суд виніс рішення, яким частково задовольнив вимоги Г. Т. та зобов’язав першого заявника опублікувати спростування відповідної інформації відносно Г. Т., другого заявника — опублікувати вибачення перед Г. Т., а також стягнув солідарно із заявників 15 000 грн відшкодування моральної шкоди на користь Г. Т. (Зі справи «Редакція газети “Правое дело” та Штекель проти України») Заявник проживає в с. Татарів, що становить частину міста-курорта Яремче Івано-Франківської області України. У селі немає централізованого водопостачання, а для господарчих потреб використовується вода з колодязів, які наповнюються з ґрунтових вод. У лютому 2000 р. Татарівська сільська рада прийняла рішення облаштувати нове кладовище на земельній ділянці, розташованій на відстані 38 м від будинку заявника. Кладовище було відкрито в серпні 2000 р. Протягом 2000—2003 рр. заявник ініціював судові провадження щодо незаконності розміщення кладовища на ділянці поблизу його будинку. 26 грудня 2003 р.

Верховинський районний суд Івано-Франківської області визнав план забудови території села незаконним у частині місця розташування кладовища, зокрема через відсутність санітарно-захисної зони завширшки 300 м, що відділяє житлову зону від кладовища, та водоохоронної зони завширшки 50 м, що відділяє джерела водопостачання від кладовища (далі — рішення від 26 грудня 2003 р.). Цим рішенням Татарівську сільську раду було зобов’язано закрити кладовище та сплатити заявнику певну компенсацію. Зазначене рішення залишається невиконаним попри неодноразові спроби Державної виконавчої служби виконати його. Проведений у 2008 р. бактеріологічний аналіз води з колодязя заявника засвідчив багаторазове перевищення рівня вмісту бактерій E. coli. Відповідно, державні органи з охорони довкілля неодноразово рекомендували не використовувати воду для господарсько-побутових потреб. Причину забруднення води встановлено не було. (Зі справи «Дземюк проти України»)

ІЗ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ Й ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД Стаття 8. Право на повагу до приватного і сімейного життя 1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. 2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Стаття 9. Свобода думки, совісті і релігії 1. Кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. 2. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Стаття 10. Свобода вираження поглядів 1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію

та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. 2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду. Стаття 11. Свобода зібрань та об’єднання 1. Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. 2. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інте ресах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Розділ 4. Основи конституційного права України ВИСНОВКИ

Європейський суд із прав людини є важливим елементом міжнародно-правового механізму захисту прав людини. Його основним завданням є забезпечення дотримання Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

Із 1997 р. право звертатися до Європейського суду отримали громадяни України. Як і громадяни будь-якої держави-члена Ради Європи, вони можуть подавати заяву до ЄСПЛ лише після того, як були використані всі внутрішні засоби юридичного захисту, і лише протягом шести місяців із дати винесення остаточного рішення.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Назвіть умови прийняття до розгляду скарги, поданої до Європейського суду з прав людини. 2. Які елементи має містити заява до Європейського суду з прав людини? 3. Проведіть мінідослідження. Користуючись різними джерелами інформації (ЗМІ, спеціальна література, мережа інтернет), знайдіть інформацію про звернення громадян України до Європейського суду з прав людини (два-три випадки). Стисло опишіть причину їхнього звернення до ЄСПЛ. Укажіть, на порушення якого права, гарантованого Конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод, скаржилися громадяни України.

§ 24. Практичне заняття. Звернення громадян ПОМІРКУЙТЕ!

У який спосіб громадяни можуть брати участь в управлінні державними та громадськими справами?

1. Чи мають право громадяни звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування Утвердження й забезпечення прав та свобод людини є головним обов’язком держави. Це пе редбачено статтею 3 Конституції України, тому права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Від повідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи ко лективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і служ бових осіб цих органів, що зобов’язані розгля нути звернення й дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Звернення може бути подане громадянами України, а також особами, які не є громадяна ми України та законно перебувають на її тери торії (якщо інше не передбачено міжнародними договорами), як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином/ громадянкою на особистому прийомі або теле фоном через визначені контактні центри, «га рячі лінії» та записується (реєструється) по садовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином/громадянкою до відповідного органу, установи особисто або через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до чинного законодавства. Письмове звернення також може бути надісла не з використанням мережі інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення). Громадяни можуть звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Мі ністрів України, органу місцевого самоврядуван ня з електронними петиціями через офіційний вебсайт органу, якому вона адресована, або веб сайт громадського об’єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції.

2. Яким може бути звернення громадян Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян», зверненнями громадян є

викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

§ 24. Практичне заняття. Звернення громадян

Пропозиція (зауваження) — звернення гро мадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади й міс цевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного й громадського життя, со ціально-культурної та інших сфер діяльності держави й суспільства. Заява — звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конститу цією та чинним законодавством їх прав та інте ресів або повідомлення про порушення чинного

законодавства чи недоліки в діяльності підпри ємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також вислов лення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання — письмове звернення з про ханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга — звернення з вимогою про понов лення прав і захист законних інтересів грома дян, порушених діями (бездіяльністю), рішен нями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, органі зацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

3. Які вимоги висуваються до звернення При поданні звернення, відповідно до стат ті 5 Закону «Про звернення громадян», мають бути дотримані такі вимоги: 1) Вимоги до адресування: звернення адре суються органам державної влади й місцевого самоврядування, посадовим особам, до повно важень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. 2) Вимоги до форми: у зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина/громадянки, викла дено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви, скарги, прохання чи ви

моги. Письмове звернення повинно бути під писано заявником/заявницею із зазначенням дати. В електронному зверненні також обов’яз ково вказується електронна поштова адреса, на яку заявнику/заявниці може бути надісла но відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електро нного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику/заявниці з відповід ними роз’ясненнями не пізніше ніж через де сять днів із дня його надходження.

На вебсторінках органів влади розміщено інформацію, необхідну для подання звернень громадян. Подання звернень також можливе за допомогою електронної пошти. Як приклад наведено вебсторінку Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua/)

Розділ 4. Основи конституційного права України

Слід звернути увагу, що письмові звернен ня без зазначення місця проживання, не під писані автором (авторами), а також такі, із яких неможливо встановити авторство, визна ються анонімними й розгляду не підлягають.

Забороняється відмова в прийнятті та роз гляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, ві росповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

4. У які терміни розглядаються звернення Законодавством передбачені такі терміни розгляду звернень громадян. До 5 днів. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунто ваного рішення органом чи посадовою осо бою (тобто якщо у зверненні подана неповна інформація щодо описаної ситуації), воно в п’ятиденний термін повертається грома дянину/громадянці з відповідними роз’яс неннями. Невідкладно, але не пізніше 15 днів. Так Закон зобов’язує розглядати звернення, які не потребують додаткового вивчення.

До 30 днів (не більше місяця), як правило, розглядаються звернення громадян. До 45 днів. Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян», якщо в мі сячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник установлюють необхідний тер мін для його розгляду. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у звер ненні, не може перевищувати 45 днів. Про подовження терміну розгляду звернення його автор повідомляється в письмовій формі.

5. Як підготувати звернення громадян ЗАВДАННЯ. Попрацюйте в парах. Ознайомтеся із ситуацією. Уявіть, що прийшовши вранці до школи, ви побачили будівельну техніку на спортивному майданчику. Зі слів будівельників стало відомо, що частина шкільного стадіону буде віддана під спорудження торговельно-розважального центру. Це питання погоджене з органами місцевого самоврядування. Із кожною годиною кількість робітників збільшувалася, підвозилися будівельні матеріали. Шум техніки було чути навіть за зачиненими вікнами, а урок фізкультури довелося проводити в залі. Підготуйте на підставі наведеної ситуації письмове звернення громадян за таким алгоритмом:

1) З’ясуйте, до повноважень яких органів державної вла-

2) 3) 4)

ди й місцевого самоврядування, посадових осіб належить вирішення питань, які необхідно буде порушити у зверненні. Дізнайтесь адресу, на яку ви подаватимете звернення. Визначте, яким буде звернення — індивідуальним чи колективним. Поміркуйте, який тип звернення буде доцільним у цій ситуації: пропозиція (зауваження), заява (клопотання) чи скарга. Запишіть текст звернення з виконанням усіх необхідних вимог до адресування та форми.

ВИСНОВКИ

Звернення громадян як правове явище має багато функцій: це і забезпечення права громадян України на участь в управлінні державними й громадськими справами, і форма захисту прав та свобод громадянина, і забезпечення прозорості діяльності органів державної влади або місцевого самоврядування. Право громадян звертатися особисто, а також направляти індивідуальні чи колективні звертання в дер-

жавні органи й органи місцевого самоврядування є також одним із найважливіших засобів прояву суспільно-політичної активності громадян, зацікавленості їх у суспільних справах. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Подайте у вигляді схеми види звернень громадян. 2. Проведіть мінідослідження. 1) Знайдіть у мережі інтернет приклади електронних петицій до органів державної влади. Які питання в них порушуються? 2) З’ясуйте, які екологічні проблеми існують у вашому регіоні. Підготуйте індивідуальне письмове звернення до органів місцевого самоврядування щодо вирішення однієї з таких проблем.

100

Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу

І варіант Початковий рівень 1. Яке із наведених прав людини належить до групи соціально-економічних прав і свобод? А право на життя Б право на працю В право на свободу думки і слова Г право брати участь в управлінні держав ними справами. 2. Який обов’язок покладений Конституцією України на кожного? А захищати незалежність та територіальну цілісність України Б заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає В не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей Г захищати свої права і свободи від пору шень і протиправних посягань 3. За формою правління Україна є А парламентською республікою. Б федеративною державою. В змішаною республікою. Г унітарною державою. 4. Який орган виступає гарантом суверенітету та територіальної цілісності України, до тримання Конституції, прав і свобод люди ни і громадянина? А Президент України Б Кабінет Міністрів України В Верховна Рада України Г Конституційний Суд України 5. Який із наведених органів є місцевим ор ганом виконавчої влади? А Бережанська міська рада Тернопільської області Б Полтавська обласна державна адміні страція В Богданівська сільська рада Київської області Г Харківський окружний адміністратив ний суд

6. Найвищим судом у системі судоустрою України є А Верховний суд Б Європейський суд з прав людини В Конституційний Суд України Г Печерський районний суд міста Києва Середній рівень 7. Прочитайте уривок і вкажіть конституцій не право, про реалізацію якого у ньому йдеться. «У середу вранці під Верховною Радою від бувся мітинг… На площі перед парламентом зібралися близько 700 осіб із прапорами різ них політичних сил… Вони вимагають унести зміни в закон про вибори, зокрема: заборонити політичну рекла му на телебаченні, скасувати мажоритарну систему і знизити прохідний бар’єр у Верховну Раду.» 8. Порівняйте поняття, визначивши у них спіль не та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Пропорційна виборча система Мажоритарна виборча система

Достатній рівень 9. Заповніть порівняльну таблицю. ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ Вид звернення

Стисла характеристика

Приклади застосування

Пропозиція (зауваження) Заява (клопотання) Скарга

101

Розділ 4. Основи конституційного права України

Високий рівень 10. Ознайомтеся з інформацією інтернет-ресур сів та дайте відповіді на запитання. «Перший на Сумщині притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства, на початку наступного року з’явиться у скла ді Центру надання соціальних послуг Тростя нецької міської ради. Він розміститься в при міщенні колишнього закладу охорони здоров’я, в якому наразі проводяться роботи з рекон струкції… «Створення притулку – нагальна потреба для територіальної громади. Минулого року було зафіксовано 94 випадки домашнього на сильства, — говорить заступник Тростянець кого міського голови... — Переважно страж дають жінки, але нерідко жертвами стають люди похилого віку. Причому, насильство має не лише фізичний прояв, а й психологічний та економічний характер, коли людину по

102

стійно принижують словесно чи відбирають гроші». Тростянецька міськрада вже подбала про об лаштування майбутнього соціального закладу, який поки розрахований на шість місць… За тверджений штат співробітників, до якого уві йдуть психолог, фахівець із соціальної роботи, водій. Медики за потребою будуть залучатися з міської лікарні…» [https://decentralization. gov.ua/news/14255] 1. Про реалізацію якого положення Конститу ції України йде мова в уривку? 2. Як законодавством визначено зміст поняття «місцеве самоврядування»? У чому полягає реформа місцевого самоврядування, яка триває в Україні? 3. Які зміни принесла децентралізація у вашу громаду? Які проблеми є наразі пріоритет ними у роботі органів місцевого самовря дування вашої громади?

Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу

ІІ варіант Початковий рівень 1. Яке із наведених конституційних прав може здійснюватися виключно громадя нами України? А безоплатно здобути вищу освіту в дер жавних і комунальних навчальних за кладах на конкурсній основі. Б оскаржити в суді рішення, дії чи безді яльність органів державної влади чи ор ганів місцевого самоврядування В мати вільний доступ до інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів, а також її поширювати Г володіти, користуватися і розпоряджати ся своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності 2. Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг А 18 років Б 21 року В 35 років Г 40 років 3. Яка із наведених підстав набуття громадян ства України передбачена Законом України «Про громадянство України»? А укладення шлюбу з громадянином Укра їни Б обрання народним депутатом України В проживання на території України про тягом останніх п’яти років Г прийняття до громадянства України 4. Який орган вирішує питання про відповід ність Конституції України законів України? А Президент України Б Верховна Рада України В Конституційний Суд України Г Верховний Суд 5. Який із наведених органів є органом міс цевого самоврядування? А Луганська обласна державна адміністрація Б Головне управління Національної поліції в Тернопільській області В Золочівська міська рада Львівської об ласті Г Харківський окружний адміністративний суд

6. Звернення, які не потребують додаткового вивчення, згідно із Законом України «Про звернення громадян», розглядаються А у термін не більше п’яти днів від дня надходження Б невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання В у термін не більше одного місяця від дня їх надходження Г у термін, що не перевищує 45 днів від їх надходження Середній рівень 7. Прочитайте уривок і вкажіть конституційне право, про реалізацію якого у ньому йдеться. «…На Дніпропетровщині глава уряду… взяв участь у церемонії урочистого введення в екс плуатацію установки вдування пиловугільного палива в доменну піч № 9, яка забезпечить скорочення використання значних обсягів при родного газу і металургійного коксу. Криворіжцям він пояснив головне завдання уряду — підтримувати залучення інвестицій у країну та робити їх успішними. Це стиму люватиме створення робочих місць та якісно го конкурентного національного продукту.» 8. Порівняйте поняття, визначивши у них спіль не та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Людина Особа

Достатній рівень 9. Заповніть порівняльну таблицю. ВИЩІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ Назва органу

Структура та місце в системі органів державної влади

Основні повноваження

Верховна Рада України Президент України Кабінет Міністрів України

103

Розділ 4. Основи конституційного права України

Високий рівень 10. Ознайомтеся з інформацією інтернет-ресур сів та дайте відповіді на запитання. Шабівська сільська територіальна виборча комісія відповідно до вимог ч.1 ст. 282 Ви борчого кодексу України оприлюднює резуль тати виборів Шабівського сільського голови та депутатів Шабівської сільської ради. 1. Постановою Шабівської сільської тери торіальної виборчої комісії від 06.11.2020 року № 40 визнано обраним на посаду Шабівсько го сільського голови ПАВЛЕНКА ПАВЛА ПЕ ТРОВИЧА, 1974 року народження, самовису ванець.

Тестові завдання онлайн rnk.com.ua/100855

104

2. Постановою Шабівської сільської тери торіальної виборчої комісії від 06.11.2020 року № 39 визнано обраними депутатами Шабів ської сілської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у єдиному багатоман датному виборчому окрузі від місцевих орга нізацій партій…[https://shabivska-gromada.gov. ua/news/1604666046/]. 1. Про реалізацію якого положення Конститу ції України йде мова в уривку? 2. Як законодавством визначено зміст поняття «вибори»? 3. Які іще форми народовладдя вам відомі? Яка з них, на вашу думку, є найбільш дієвою?

РОЗДІЛ 5 ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ Опрацювання матеріалу розділу дозволить:

пояснювати та застосовувати поняття: цивільна правоздатність, цивільна дієздатність, право власності, правочин, договір, споживач, спадкування, заповіт

називати форми власності, види цивільних договорів, підстави дійсності правочину, способи захисту цивільних прав

характеризувати обсяг цивільної право суб’єктності неповнолітніх осіб, права неповнолітніх як власників, права споживачів, речові права, підстави й особливості цивільноправової відповідальності, основи спадкування за законом і за заповітом

аналізувати окремі положення цивільного законодавства щодо неповнолітніх

розв’язувати правові ситуації із застосуванням знань і положень цивільного законодавства України щодо неповнолітніх

висловлювати судження щодо значення цивільного права як галузі права України

оцінювати особливості цивільних правовідносин неповнолітніх осіб

105

Розділ 5. Основи цивільного права України

§ 25. Цивільне право України ПРИГАДАЙТЕ!

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

1. Що таке галузь права? 2. До якої групи галузей права належить цивільне право? У чому полягає особливість цієї групи? цивільна правоздатність, цивільна дієздатність.

1. Що таке цивільне право та які суспільні відносини воно врегульовує Цивільне право — це галузь права, що врегульовує цивільні правовідносини, тобто майнові та особисті немайнові відносини між юридично рівними учасниками. Як і будь-яка галузь права, цивільне право має власні предмет і метод правового регулювання. ПРИГАДАЙТЕ! Що таке предмет і метод правового регу-

лювання?

Предметом правового регулювання цивіль ного права є цивільно-правові відносини. Вони характеризуються наявністю об’єк та, суб’єктів та змісту правовідносин. Особливістю об’єкта цивільно-правових від носин є те, що цивільно-правові відносини — це майнові та особисті немайнові відносини. Ін шими словами, цивільно-правові відносини ви никають із приводу майнових та особистих немайнових прав. Майнові відносини — відносини, що ви никають із приводу майнових прав (передусім права власності). Особисті немайнові відносини — це від носини, що виникають із приводу немайно вих прав. До особистих немайнових благ, які охороняються цивільним законодавством,

належать здоров’я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім’я (найменування); ав торство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості тощо. Осо бисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають завдяки здійснен ню нею її особистих прав і свобод (напри клад право особи на життя, здоров’я, честь, гідність, ім’я тощо). На відміну від майно вих прав, які можуть відчужуватися, осо бистими немайновими правами особа воло діє довічно. Особливістю суб’єктів цивільно-правових відносин є їх юридична рівність. Навіть якщо учасником цивільних правовідносин є держа ва, вона вступає в них як рівноправний суб’єкт. У зв’язку із цим цивільним правом не регулюються такі майнові відносини, як, наприклад, сплата податків або конфіскація майна. ПОМІРКУЙТЕ! Чому сплата податків або конфіскація майна не є цивільно-правовими відносинами? ЗАВДАННЯ. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі статтею 2 Цивільного кодексу України та вкажіть учасників цивільно-правових відносин.

ІЗ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Стаття 2. Учасники цивільних відносин 1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі — особи).

Основними суб’єктами цивільного права є фізичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з при воду майна та особистих немайнових благ. В окремих випадках суб’єктом цивільного права виступає держава. Фізичними особами є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

106

2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

Іншими словами, фізичною особою є людина як суб’єкт правовідносин. Натомість юридичними особами є організа ції, створені та зареєстровані в установленому законом порядку. Юридична особа наділя ється цивільною правоздатністю і дієздатніс тю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

§ 25. Цивільне право України

Крім предмета правового регулювання, ци вільне право характеризує властивий йому метод правового регулювання. Цивільно-правовий метод характеризується такими ознаками: юридичною рівністю сторін, майновою само стійністю й вільним волевиявленням учас ників, тобто кожна зі сторін має свій комп лекс прав та обов’язків і не підпорядкована іншій; правом сторін визначати свої взаємовідно сини повністю або частково на власний роз суд у межах, передбачених чинним законо давством; особливим способом вирішення майнових спорів між учасниками цивільних право відносин; наявністю майнової відповідальності сторін. Слід зауважити, що майнові відносини, які ґрунтуються на адміністративному під порядкуванні однієї сторони іншій, не є пред метом цивільно-правового регулювання. До них цивільне законодавство не застосовуєть ся. ПРИГАДАЙТЕ! Як називається такий метод правового

регулювання?

Як і будь-яка інша галузь права, цивільне право має впорядковану внутрішню систему. Система цивільного права складається з двох частин — Загальної та Особливої. Загальна частина містить норми, які за стосовуються в регулюванні всіх цивільноправових відносин. Ці норми є основополож ними для всіх інститутів цивільного права. До Особливої частини входять правові інсти тути, які, базуючись на положеннях Загаль

ної частини, регулюють конкретні особисті немайнові й майнові відносини. Система цивільного права знаходить своє закріплення в цивільному законодавстві. Найважливішим актом цивільного законодав ства є Конституція України. Цивільний кодекс України детально регламентує всі сфери сучасного суспільного життя — об’єк ти і суб’єкти цивільних прав та обов’язків, право власності й особисті немайнові права особи, право інтелектуальної власності та зобов’язальне право, види зобов’язань і спадкове право. Відповідно до Цивільного кодексу України, актами цивільного законодавства України та кож визнаються: інші закони України, які приймаються від повідно до Конституції України та Цивіль ного кодексу України; акти Президента України, що приймаються у випадках, встановлених Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що відповідають положенням Цивільного кодексу України та поточним законам України; нормативно-правові акти інших органів державної влади, органів влади Автоном ної Республіки Крим, що регулюють ци вільні відносини, які можуть видаватися лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України, відповідають по ложенням Цивільного кодексу України та поточним законам України; чинні міжнародні договори, які регулю ють цивільні відносини, згода на обо в’язковість яких надана Верховною Радою України.

СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Загальна частина

Особлива частина

Інститут цивільних відносин

Інститут особистих немайнових прав

Інститут правочинів

Речове право (підгалузь)

Інститут представництва й довіреності

Інститут права інтелектуальної власності

Інститут позовної давності

Зобов’язальне право (підгалузь)

Інститут цивільно-правової відповідальності

Спадкове право (підгалузь)

107

Розділ 5. Основи цивільного права України

2. Що таке цивільна правосуб’єктність фізичних осіб ПРИГАДАЙТЕ! Що таке правосуб’єктність?

Для визнання осіб суб’єктами цивільного права необхідною є наявність цивільної пра во суб’єктності, тобто їхньої право- та діє здатності. Цивільна правоздатність — здатність фізичних осіб мати цивільні права та нести цивільні обо в’язки. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

Цивільна правоздатність закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і кожного, незалежно від походження, со ціального й майнового стану, расової та на ціональної належності, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду й характеру за нять, місця проживання тощо. Ніхто впро довж свого життя не може бути позбавлений цивільної правоздатності, але може бути об межений у ній. Допускаються два види обмеження цивіль ної правоздатності — добровільний і приму совий. Одним із прикладів добровільного об меження цивільної правоздатності можна визнати випадок, коли особа, яка стала чен цем, добровільно відмовляється від деяких цивільних прав. Примусове обмеження ци

вільної правоздатності припустиме лише тоді, коли воно передбачене законом (обмеження волі, виправні роботи, позбавлення права обі ймати певні посади або займатися певною діяльністю, адміністративний нагляд, позбав лення права керувати транспортним засобом тощо). Цивільна дієздатність — здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Обсяг цивільної дієздатності виникає не одразу після народження, а по ступово, у міру досягнення певного віку, і за лежить від психічного здоров’я фізичної особи. Цивільний кодекс України встановлює обсяг цивільної дієздатності, який може бути обмежений тільки у випадках і в порядку, встановленому законом. Виходячи із цього, розглядають такі види цивільної дієздатності: повну, неповну, часткову, обмежену дієздатність, а також визнання особи недієздатною.

ЦИВІЛЬНА ДІЄЗДАТНІСТЬ ФІЗИЧНИХ ОСІБ Обсяг Повна

Для якої категорії фізичних осіб установлено

Повнолітні особи

(із 18 років). Особи, які скористалися наданим законом правом одружитися до досягнення повноліття. Особи, яким виповнилося 16 років і які працюють за трудовим договором або бажають займатися підприємницькою діяльністю. Особи, які записані матір’ю, батьком дитини до досягнення ними повноліття

108

Зміст Фізична особа визнається здатною своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатна своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність за їх невиконання

§ 25. Цивільне право України Закінчення таблиці Обсяг

Для якої категорії фізичних осіб установлено

Зміст

Неповна

Фізичні особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні)

Мають право вчиняти всі правочини, визначені для малолітніх осіб, а також самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Самостійно здійснюють права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, укладають правочини за згодою своїх батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняються неповнолітніми, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників має бути дана письмово та нотаріально посвідчена. Неповнолітні можуть бути учасниками (засновниками) юридичних осіб. Вони самостійно укладають договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджаються вкладом, внесеним ними на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку). Розпорядження грошовими коштами, що внесені іншими особами у фінансову установу на ім’я неповнолітнього, можливе лише за згодою його батьків (усиновлювачів) або піклувальників. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити цього права

Часткова

Особи віком до 14 років (малолітні)

Виступають як самостійні суб’єкти цивільних відносин і мають право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (правочин вважається дрібним побутовим, якщо задовольняє побутові потреби особи відповідно до її фізичного, духовного або соціального розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість); здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками або одним із них, із ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є недійсним від моменту укладення (нікчемним)

Обмежена

Особи, які страждають на

психічний розлад. Особи, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо

Такі особи можуть бути позбавлені судом права розпоряджатися майном (продавати, обмінювати, дарувати, заповідати, купувати) та вчиняти інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, а також самостійно отримувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними. Над такими особами за рішенням суду встановлюється піклування

Фізичні особи, які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатні усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними

Рішення суду про визнання особи недієздатною є підставою для встановлення над нею опіки. Правочини від імені недіє здатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. У разі одужання або значного покращання здоров’я особи, яку визнано недієздатною, суд поновлює її в дієздатності

Визнання особи недіє здатною

109

Розділ 5. Основи цивільного права України

3. У чому полягає особливість цивільної правосуб’єктності юридичних осіб Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю й дієздатністю, може бути по зивачем та відповідачем у суді. Крім того, юридичні особи мають рахунок у банку, свій статут або положення, на основі якого діють, свою печатку тощо. Юридична особа може бути створена шля хом об’єднання осіб та (або) майна. Юридич ні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. У юридичних осіб правоздатність і діє здатність виникають одночасно з моменту їх державної реєстрації.

Юридична особа може мати такі самі ци вільні права й обов’язки (цивільну правоздат ність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише лю дині. До таких прав, що можуть належати тільки фізичній особі, віднесено право на жит тя, право на охорону здоров’я, право на сво боду тощо. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна дієздатність юридичної особи ви никає з моменту її створення та припиняєть ся з дня внесення до єдиного державного ре єстру запису про її припинення.

ВИСНОВКИ

Цивільні правовідносини — це врегульовані нормами цивільного права особисті немайнові та майнові відносини юридично рівних, взаємно відокремлених у майновому й організаційному відношенні суб’єктів, які є носіями прав і обов’язків. Основними суб’єктами цивільного права є фізичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна та особистих немайнових благ. В окремих випадках суб’єк том цивільного права виступає держава.

Для того щоб вступити в цивільно-правові відносини, суб’єкт має володіти цивільною правосуб’єктністю, яка включає цивільну правоздатність та цивільну дієздатність. Малолітні та неповнолітні особи не мають достатнього рівня фізичного й психічного розвитку, тому цивільне законодавство України не надає їм повного обсягу дієздатності.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «цивільна правоздатність», «цивільна дієздатність». 2. Подайте у вигляді схеми склад цивільно-правових відносин. 3. Визначте, які з названих відносин мають регулюватися цивільним правом. 1) укладення договору купівлі-продажу; 2) сплата збору до Пенсійного фонду; 3) сплата штрафу за адміністративне правопорушення; 4) передання об’єкта нерухомості в оренду. 4. Заповніть таблицю «Цивільна дієздатність неповнолітніх». Правочини, які непов нолітні вчиняють самостійно

Правочини, які непов нолітні вчиняють за згодою батьків

Правочини, на вчинення яких необхідна обов’язкова письмова нотаріально посвідчена згода батьків

5. Цікава ваша думка! Українські юристи, аналізуючи прийнятий у 2003 р. Цивільний кодекс України, зауважили: «Застосування його положень призведе до значних суспільних зрушень. Він буде сприяти розбудові в Україні громадянського суспільства і зростанню добробуту її громадян, оскільки безправний не може бути заможним». Як ви вважаєте, чому юристи так високо оцінили призначення Цивільного кодексу та його роль у суспільному розвитку?

110

§ 26. Правочин. Цивільно-правовий договір

§ 26. Правочин. Цивільно-правовий договір ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

Що таке правовідносини? правочин, договір.

1. Що таке правочин Одним із центральних понять цивільного права є правочин. Правочин — правомірна вольова дія людини, яка породжує правові наслідки.

ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі статтями Цивільного кодексу України. Що називається правочином? У чому полягає принципова різниця між одностороннім правочином та двостороннім (багатостороннім) правочином? За яких умов законодавець визнає правочин чинним?

ІЗ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Стаття 202. Поняття та види правочинів 1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. 2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). 3. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обо в’язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обо в’язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. 4. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін…

Отже, особа, яка відповідно до норм права та з власної волі вчиняє дії, спрямовані на реалізацію своїх прав та обов’язків (укладає контракт, бере позику у банку, складає запо віт тощо), є стороною правочину. За кількістю сторін правочини бувають одно сторонніми та дво- чи багатосторонніми. Одно сторонній правочин — це дія однієї сторони (видача довіреності, прийняття спадщини, ого лошення конкурсу, публічна обіцянка вина городи тощо). При цьому сторона може бути представлена однією або кількома особами. Правочин може вчинятися усно або в пись мовій формі. Усно можуть вчинятися правочини, які по вністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які під лягають нотаріальному посвідченню та (або)

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інте ресам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

державній реєстрації, а також правочинів, для яких недотримання письмової форми має на слідком їх недійсність. У письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною осо бами, крім правочинів, які можуть вчиня тися усно; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів гро мадян, крім правочинів, які можуть вчиня тися усно; 4) інші правочини, щодо яких законом уста новлена письмова форма. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин за її участю може бути нотаріально посвідчений.

111

Розділ 5. Основи цивільного права України ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Якщо сторони при вчиненні правочину порушують будь-яку з умов його дійсності, він вважається недійсним уже з моменту його укладення (нікчемні правочини). Так, нікчемними є правочини: вчинені без нотаріального посвідчення, якщо така вимога встановлена законом; укладені малолітніми поза межами їх дієздатності, якщо ці правочини не схвалені їх законними представниками протягом одного місяця; удавані та фіктивні тощо. Також правочин може бути визнаний недійсним у результаті його оскарження в суді (оспорювані правочини). До оспорюваних належать правочини: укладені неповнолітніми віком від 14 до 18 років, якщо

вони виходять за межі дрібних побутових та викликають заперечення з боку законних представників; укладені під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини тощо. Недійсність правочину означає, що він не породжує тих юридичних наслідків, які повинні наставати після укладення правочину цього виду. Сторони, що уклали правочин, який є недійсним або визнаний таким, зобов’язані повернути одна одній усе отримане за таким правочином. На сторону, яка діяла недобросовісно, покладається обов’язок компенсувати іншій стороні такого правочину моральну шкоду та завдані збитки.

2. Що називають цивільно-правовим договором Різновидом правочину є договір. ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі статтею Цивільного кодексу України. Що на-

зивається договором? Які види договорів визначає законодавець у цій статті?

ІЗ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Стаття 626. Поняття та види договору 1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. 2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони.

Договір є особливим різновидом правочину. У договорі виявляється воля не однієї особи (сторони), а двох чи кількох, до того ж воле виявлення учасників за своїм змістом мають збігатися й відповідати одне одному. Договір — спільна дія осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Поділ договорів на окремі види можна здій снювати за тими самими критеріями, що й по діл правочинів. Однак слід зауважити, що, на відміну від правочинів, при поділі договорів на одно-, дво- і багатосторонні береться за

112

3. Договір є двостороннім, якщо правами та обо в’язками наділені обидві сторони договору. 4. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. 5. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

критерій не кількість сторін волевиявлення, а розподіл прав і обов’язків між сторонами. Тобто договір вважається одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов’язки перед ін шою стороною вчинити певні дії або утрима тися від них, а інша сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони. Наприклад, односторонніми є договори дарування, позики, позички. Переважна кількість договорів у цивільному праві є двосторонніми. Такі договори передба чають наділення правами й обов’язками обох сторін зобов’язання. До таких договорів нале жать купівля-продаж, оренда, перевезення тощо.

§ 27. Право власності та інші речові права. Захист цивільних прав ВИСНОВКИ

Цивільні права та обов’язки набуваються, змінюються або припиняються суб’єктами цивільного права за допомогою вчинення правочинів. Правочини можуть вчинятися як в усній, так і в письмовій формі, хоча для певних видів правочинів письмова форма є обов’язковою. В окремих ви-

падках додатково необхідне нотаріальне посвідчення. Особливим видом правочину є договір, у якому проявляється воля не однієї особи (сторони), а двох чи кількох. Прикладами договорів є дарування, позика, купівля-продаж, оренда, перевезення тощо.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. 2. 3. 4.

Дайте визначення понять: «правочин», «договір». Назвіть умови чинності правочинів відповідно до Цивільного кодексу України. У чому полягає відмінність між одностороннім правочином та одностороннім договором? Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Нікчемні правочини Оспорювані правочини 5. Цікава ваша думка! До прийняття чинного Цивільного кодексу України замість поняття «правочин» використовувався термін «угода». Поясніть, чому, на вашу думку, від поняття «угода» відмовилися на користь поняття «правочин».

§ 27. Право власності та інші речові права. Захист цивільних прав ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ:

Що таке майнові відносини? право власності.

1. Що таке право власності Власність — це ставлення особи до на лежної їй речі як до своєї, що виражається у володінні, користуванні й розпорядженні нею, а також в усуненні втручання всіх третіх осіб у ту сферу господарського панування, на яку поширюється влада власника.

Право власності — право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. Право власності включає право володіння, користування та розпорядження майном.

Право власності Право володіння

Право користування

Право розпорядження

Можливість власника фактично утримувати річ

Можливість вилучення корисних властивостей із речі

Можливість визначати юридичну й фактичну долю речі (передавати у власність, у тимчасове користування тощо)

113

Розділ 5. Основи цивільного права України

Об’єктом власності є річ (майно), на яке поширюється право власності. Суб’єктами права власності є фізичні та юридичні особи, держава Україна, територі альні громади, а також український народ. Залежно від суб’єкта, що здійснює право власності, виділяють форми власності: приватну, державну, комунальну та власність народу України. Фізичні особи (громадяни України, інозем ці, особи без громадянства) та юридичні осо би є суб’єктами права приватної власності. Об’єктами приватної власності є житлові бу динки, квартири, предмети хатнього господар ства, худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери, інше майно, призначене для спожи вання чи виробництва, а також результат ін телектуальної праці. Об’єктами власності народу України ви знано: землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які розташо вані в межах території України, природні ре сурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони. Від імені укра їнського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Кон ституцією України. При цьому кожний грома дянин має право користуватися природними об’єктами права власності українського на роду відповідно до закону. У державній власності перебуває майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах дер

жави Україна право власності здійснюють від повідні органи державної влади. Об’єктом комунальної власності є майно, що належить відповідній територіальній громаді. Управління цим майном здійсню ють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самовряду вання. Держава визнає рівність усіх форм власнос ті й гарантує їхній вільний розвиток. Консти туція України проголошує: кожний громадя нин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Власність не повинна використову ватися на шкоду людині й суспільству. Ви користання власності не може завдавати шко ди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Крім форм, існують також види власності, до яких належать право спільної власності та право довірчої власності. Майно вважається об’єктом спільної влас ності, якщо воно перебуває у власності двох або більше осіб (співвласників). Майно може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності. Спільна влас ність є частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Право довірчої власності виникає внаслідок закону або договору управління майном. ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте із джерелом права. З’ясуйте, як законодавець визначає підстави набуття й припинення права власності.

ІЗ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Глава 24. Набуття права власності Стаття 328. Підстави набуття права власності 1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. 2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

114

Стаття 329. Набуття права власності юридичною особою публічного права 1. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

§ 27. Право власності та інші речові права. Захист цивільних прав ІЗ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Глава 25. Припинення права власності Стаття 346. Підстави припинення права власності 1. Право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам’яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об’єктів нерухомого майна,

що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. 2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

2. Які інші речові права існують у цивільному праві Крім права власності, існують й інші речо ві права. Це права на речі, які не є об’єктом власності суб’єкта. До основних видів речових прав на чуже майно Цивільний кодекс України відносить: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфі тевзис); 4) право забудови земельної ділянки (супер фіцій). Володіння являє собою фактичне утриман ня особою чужого майна. Цивільний кодекс України встановлює, що фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рі шенням суду. Право володіння виникає на підставі до говору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, установлених законом. Випадки, коли фактичний володілець та власник майна не збігаються, досить пошире ні. Прикладом такого володіння може бути володіння нерухомим об’єктом особою, чиє право на об’єкт не зареєстровано у встановле ному законом порядку. Право користування чужим майном (сер вітут) може бути встановлене щодо земель ної ділянки, інших природних ресурсів (зе мельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб,

які не можуть бути реалізовані іншим спо собом. Сервітут може бути встановлений до говором, законом, заповітом або рішенням суду. Прикладом сервітуту може бути надання власником земельної ділянки проходу до водо йми власнику сусідньої ділянки, якщо іншої можливості дістатися неї в останнього немає. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) установлюється договором між власником земельної ділянки й особою, яка виявила ба жання користуватися цією земельною ділян кою для сільськогосподарських потреб. Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогос подарських потреб встановлюється договором. Для земельних ділянок державної або кому нальної власності він не може перевищувати 50 років. Право забудови земельної ділянки (суперфіцій) виникає на підставі договору або запо віту. Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для бу дівництва промислових, побутових, соціальнокультурних, житлових та інших споруд. Право користування чужою земельною ді лянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк. Строк користування земельною ділянкою дер жавної чи комунальної власності для забудо ви не може перевищувати 50 років.

115

Розділ 5. Основи цивільного права України

3. Яким чином захищаються цивільні права ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтесь із витягами з правових джерел. Укажіть, якого

права людини і громадянина вони стосуються. Які шляхи реалізації цього права в них визначені?

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ Стаття 55. …Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої

права і свободи від порушень і протиправних посягань.

ІЗ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Поширення про особу недостовірної інфор мації, завдання фізичній або юридичній особі майнової чи немайнової (моральної) шкоди, продаж товару неналежної якості — усі ці та багато інших випадків є проявом порушення цивільних прав. Як діяти, коли цивільне пра во особи порушено? Яких заходів уживає дер жава, щоб захистити цивільні права фізичних і юридичних осіб? Захист цивільних прав здійснюється у встановленому порядку судовими органами, а також в адміністративному порядку (тобто коли справа до суду не подається, а вирішується іншим органом державної влади). У Цивільному кодексі України визначаються різні засоби захисту цивільних прав у судово му порядку: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до по рушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі (тобто передача передбачених зобов’язанням товарів, надання послуг тощо); 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи від шкодування майнової шкоди;

116

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, ор гану влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до Цивільного кодексу Украї ни, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо за хисту цивільних прав та інтересів, не є пе решкодою для звернення за їх захистом до суду. Суд визнає незаконним та скасовує нор мативно-правовий акт органу державної вла ди або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного за конодавства і порушує цивільні права або інтереси. Крім цього, в окремих випадках захист ци вільних прав може здійснювати нотаріус шля хом вчинення виконавчого напису на борго вому документі. Цивільний кодекс України передбачає також право особи на самозахист свого цивільного права.

§ 27. Право власності та інші речові права. Захист цивільних прав ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Здійснення й захист цивільних прав тісно пов’язані із чинником часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються в часі. Для регулювання цивільних відносин використовують певні проміжки часу, які називають строками. Під строком у цивільному праві визнається певний період у часі, із закінченням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Поряд із поняттям «строк» (визначається роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами) вживається поняття «термін», із яким пов’язується певний момент у часі, зокрема конкретна календарна дата або певна подія, що має неодмінно настати. Поняття «термін» у цивільному праві означає певний момент у часі. Наділяючи суб’єктів цивільних правовідносин певними правами та обов’язками, законодавець вод-

ночас піклується й про охорону цих прав і обов’язків. Проте державний захист деяких цивільних прав не є безстроковим. Час надає право одному, водночас позбавляючи прав іншого. Наприклад, спливання великого строку після правопорушення породжує певні негативні наслідки і в судочинстві. За давністю важко встановити дійсні обставини справи — втрачено документи, померли або виїхали свідки, забуті окремі факти тощо. Крім того, тривале незвернення позивача по захист свого права породжує певну невизначеність у правових відносинах. Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

ВИСНОВКИ

Значна частина цивільно-правових відносин виникає з приводу права власності та інших речових прав. Право власності — право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності включає право володіння, користування та розпорядження майном. В Україні існує декілька форм власності: приватна, державна, комунальна, право власності народу України. На чуже майно існує низка речових прав, які включають право володіння, право користування (серві-

тут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Основним способом захисту цивільних прав є звернення до суду. Можливе також звернення за захистом цивільного права та інтересу до Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування. В окремих випадках захист цивільних прав здійснюють нотаріуси. Крім цього, способом захисту цивільних прав є їх самозахист.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «право власності». 2. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Емфітевзис Суперфіцій 3. Заповніть таблицю «Форми власності в Україні». Назва форми власності

Суб’єкти

Об’єкти

Приватна Державна Комунальна Народу України

117

Розділ 5. Основи цивільного права України 4. Проаналізуйте ситуації з правової точки зору. 1) Громадянин З. придбав автомобіль у громадянина Н. Дружина Н. подала позов до суду з вимогою визнати правочин недійсним, оскільки автомобіль перебував у спільній сумісній власності подружжя, і згоди на його продаж вона не давала. Яке рішення має прийняти суд відповідно до законодавства? 2) Людмила К. продала свій будинок подружжю С. Через 3 роки і 10 місяців вона звернулась до суду з позовом про оскарження договору купівлі-продажу. Жінка стверджувала, що була змушена продати будинок близьким родичам директора підприємства, на якому працювала. У разі незгоди її погрожували звільнити. Чи є законні підстави для задоволення позову, поданого Людмилою К.?

§ 28. Цивільно-правова відповідальність ПРИГАДАЙТЕ!

Що таке юридична відповідальність?

1. Коли настає цивільно-правова відповідальність Цивільні правовідносини можуть існувати та успішно розвиватися лише за умови, що всі їх учасники належним чином виконуватимуть свої обов’язки. Порушення цього правила за вдає шкоди як окремим громадянам чи юри дичним особам, так і суспільству в цілому. Одним із заходів впливу на особу, що посяг нула на права або інтереси інших учасників цивільно-правових відносин, є цивільно-правова відповідальність. Вона полягає в тому, що на правопорушника покладається додатковий обов’язок, що тягне за собою певні майнові втра ти. Так, орендодавець, який відмовився надава ти приміщення, тим самим порушив умови до ІЗ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ виконати їх: говору оренди. Він зобов’язаний обов’язок, що Поняття тягне за собою певні майнові Стаття 509. зобов’язання та підстави його втрати. Так, орендодавець, який відмовився на виникнення 1. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку... Стаття 610. Порушення зобов’язання 1. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Особливість цивільно-правової відповідаль ності полягає в її функціях. Крім виховної, попереджувальної, каральної, вона має ком пенсаційну функцію. Компенсаційна функція полягає в усуненні негативних наслідків, що виникли в потерпілого, відновлення його ста тусу за рахунок винної особи. Саме цій скла

118

давати приміщення, тим самим порушив умови договору оренди. Він зобов’язаний виконати їх: надати приміщення, а також відшкодувати збит ки, які виникли в орендаря у зв’язку з такими діями. Відшкодування збитків у цьому прикла ді є тим додатковим обов’язком, який поклада ється на правопорушника. Цивільно-правова відповідальність — це примусовий захід майнового характеру, що забезпечує відновлення порушених цивільних прав і зумовлює негативні наслідки для по рушника з метою його виховання та стимулю вання до належної поведінки. ЗАВДАННЯ. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі статтями Цивільного кодексу України. Що вважаСтаття 611. Правові наслідки порушення зобо в’я ється порушенням зобов’язання? Які правові наслідки зання воно має? 1. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди…

довій юридичної відповідальності надається ключова роль у цивільному праві. За підставами виникнення цивільно-право ва відповідальність буває двох видів: договірна і позадоговірна. Договірна відповідальність настає в резуль таті порушення боржником своїх зобов’язань

§ 28. Цивільно-правова відповідальність

за договором, тобто у правовідносинах, які вже існують. Позадоговірна відповідальність виникає із завдання шкоди внаслідок правопорушення особою, що не перебуває з особою, якій за вдано шкоди, у договірних відносинах. Цивільно-правова відповідальність настає за наявності передбачених законом умов — юридичних фактів, сукупність яких утворює склад цивільного правопорушення. За загальним правилом це чотири умови: 1) протиправність поведінки особи; 2) наявність шкоди; 3) наяв ність причинного зв’язку між протиправною по ведінкою і завданою шкодою; 4) вина боржника. Протиправність поведінки особи означає, що вона суперечить нормам права й порушує суб’єктивні права інших учасників цивільних правовідносин. У договірних правовідносинах вона виражається в порушенні правила, згід но з яким зобов’язання повинні виконуватися належним чином. У позадоговірних — у по сяганні на особисті немайнові та (або) майно ві права та інтереси інших осіб. Шкода являє собою втрати особистого не майнового та майнового характеру, що є на слідком протиправної поведінки. Майнова шкода, виражена в грошах, — це збитки. Збитки поділяють на реальну шкоду (витрати, зроблені для відновлення порушеного права, втрата або пошкодження майна) та упущену вигоду (неодержані доходи, які особа могла б отримати, якби її право не було порушене). Моральною (немайновою) шкодою вважають ся втрати немайнового характеру, що виникли внаслідок фізичних чи моральних страждань особи, права або блага якої порушено. Не майнова шкода юридичної особи виявляється в пошкодженні її ділової репутації. Цивільно-правова відповідальність настає лише за умови, якщо протиправна поведінка є необхідною, основною й безпосередньою при чиною виникнення збитків, тобто наявний причинний зв’язок між конкретними діями (бездіяльністю) і шкодою. Виною вважається психічне ставлення особи до вчиненої нею протиправної дії. У цивільноправовій відповідальності також розрізняють вину у формі умислу та у формі необережності. У передбачених законом або договором випадках цивільно-правова відповідальність може наставати й без вини. Наприклад, за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (авто

мобілем, мотоциклом тощо), відповідає власник такого джерела, незалежно від того, чи вона була завдана ним безпосередньо. Однак за загальним правилом для покла дення на особу цивільно-правової відпові дальності наявність усіх перелічених умов є обов’язковою. За відсутності однієї або кіль кох умов відповідальності вона не може бути застосована. За певних обставин особа може бути звільнена від відповідальності за невиконання (не належне виконання) зобов’язань. Такими об ставинами визначаються: непереборна сила — це надзвичайні й не відворотні за певних умов обставини чи події (повінь, землетрус, ураган), а також явища соціального характеру (страйки тощо); прийняття компетентними органа ми держави актів, що забороняють або призупиняють вчинення певних угод, опе рацій тощо; випадок (казус) — обставини, у яких немає вини сторін, та можливість настання яких особа не могла і не повинна була передба чити. У цивільному праві встановлено принцип презумпції вини особи, яка порушила зобо в’язання: вона вважається невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї за ходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому саме особа, яка порушила зобо в’язання, доводить відсутність своєї вини. Моральна шкода відшкодовується незалеж но від майнової шкоди, яка підлягає відшко дуванню, і не пов’язана із сумою цього від шкодування. За обсягом цивільно-правову відповідаль ність поділяють на повну (шкода відшкодову ється в повному обсязі); підвищену (відшко довуються збитки та стягується неустойка понад збитки), а також обмежену (відшкодо вується лише реальна шкода і не відшкодову ється упущена вигода; застосовується лише в окремих випадках, наприклад у договорах перевезення тощо). Якщо у правовідносинах є кілька боржників, то може наставати дольова, солідарна або субсидіарна відповідальність. Дольова відповідальність означає, що кож ний із боржників повинен виконати зобов’я зання, відповідати за завдану шкоду в певній частці, яка визначається законом або догово

119

Розділ 5. Основи цивільного права України

ром. Якщо ж ці частки не визначені, то част ка відповідальності кожного з боржників є рівною. Солідарна відповідальність означає, що кре дитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх борж ників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарна відповідальність настає лише у ви падках, встановлених договором або законом, зокрема в разі неподільності предмета зобо в’язання, спільного завдання неподільної шкоди тощо. Разом із тим суд має право за заявою потерпілого покласти на осіб, що спільно за вдали шкоди, часткову відповідальність згідно з мірою їхньої вини.

У разі субсидіарної (додаткової) відповідальності існують основний боржник, який зобо в’я заний відшкодувати шкоду (виконати зобов’язання) у повному обсязі, та додатковий боржник. Останній залучається до відповідаль ності в разі, якщо майна основного боржника не вистачає для повного залагодження шкоди. Вимога про відшкодування шкоди спочатку висувається до основного боржника, і лише якщо він не в змозі її виконати, звертається до додаткового. Субсидіарною є відповідаль ність батьків (усиновлювачів), піклувальників за шкоду, завдану неповнолітніми віком від 14 до 18 років, відповідальність гаранта, по ручителя тощо.

2. У чому полягають особливості цивільно-правової відповідальності малолітніх та неповнолітніх осіб Як ви знаєте, неповнолітні особи не мають достатнього рівня фізичного і психічного роз витку, тому цивільне законодавство України

не надає їм повного обсягу дієздатності. Це відбивається і на їхній цивільно-правовій від повідальності.

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МАЛОЛІТНІХ І НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ Малолітні (до 14 років)

Неповнолітні (від 14 до 18 років)

Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду

Неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах

Шкода, завдана малолітньою особою, відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою

У разі відсутності в неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, остання відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов’язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття

ВИСНОВКИ

За загальним правилом, умовами настання цивільноправової відповідальності є: протиправність поведінки особи; наявність шкоди; наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою і завданою шкодою; вина боржника. Шкода може бути майновою або моральною. Цивільно-правова відповідальність неповнолітніх осіб має свої особливості. Малолітні особи (до 14 років) не несуть відповідальності за завдану шкоду.

За них шкоду відшкодовують їхні батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Неповнолітня особа (віком від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності в неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, остання відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Подайте у вигляді схеми склад цивільного правопорушення. 2. Охарактеризуйте склад правовідносин (суб’єкти, об’єкт, зміст), про які йдеться у статті 509 Цивільного кодексу України.

120

§ 29. Спадкування за законом і за заповітом 3. Проаналізуйте ситуації з правової точки зору. 1) 13-річна Ганна придбала в сусіда Петра електросамокат на заощаджені кишенькові гроші. Батьки Ганни звернулися до Петра з вимогою забрати електросамокат та повернути гроші. Чи законними є вимоги батьків Ганни? Чому? 2) 17-річний Василь, граючи у футбол на шкільному подвір’ї під час уроку фізкультури, поцілив у вікно магазину, розташованого біля школи, і розбив його. Хто має відшкодовувати шкоду, завдану магазину? Чому? 4. Цікава ваша думка! Яку з розглянутих у параграфі функцій цивільно-правової відповідальності (виховна, попереджувальна, каральна та компенсаційна) ви вважаєте найважливішою? Чому?

§ 29. Спадкування за законом і за заповітом ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

Що таке правочин? спадкування, заповіт.

1. Що таке спадкування Цивільне право регулює розлогий перелік майнових відносин. Одним із їх видів є від носини спадкування. Спадкування — перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відносини спадкування регулює особлива підгалузь цивільного права — спадкове право. Спадкове право — це сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу майна померлого до інших осіб. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на мо мент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право член ства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими до кументами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здо ров’я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, які нерозривно пов’язані з осо бою померлого. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і на роджені живими після відкриття спадщини, а та кож юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (держава Україна, Автономна Республі ка Крим, територіальні громади, іноземні дер жави та інші суб’єкти публічного права). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом від криття спадщини є день смерті особи чи день, із якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце прожи вання спадкодавця. У цивільному праві існують два види спад кування — за законом та за заповітом.

2. Як відбувається спадкування за заповітом Заповіт — особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є різновидом одностороннього правочину.

Законодавство встановлює низку вимог до заповіту. Так, право на заповіт здійснюється

особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповіт складається в письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний запо відачем. Якщо особа не може особисто підпи

121

Розділ 5. Основи цивільного права України

сати заповіт, за її дорученням текст правочину в її присутності підписує інша особа. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом. За його від сутності заповіт може бути засвідчений і ін шими особами, зокрема: уповноваженою на це посадовою особою від повідного органу місцевого самоврядування (якщо в населеному пункті немає нотаріуса); головним лікарем, його заступником із ме дичної частини або черговим лікарем лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником гос піталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалі дів (заповіт особи, яка перебуває на лікуван ні в лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів); капітаном судна (заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України); начальником експедиції (заповіт особи, яка перебуває в пошуковій або іншій експедиції); командиром (начальником) військової час тини, з’єднання, установи, військово-на вчального закладу (заповіт військовослуж бовця, а в пунктах дислокації військових

частин, з’єднань, установ, військово-навчаль них закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім’ї та члена сім’ї військовослужбовця); начальником установи виконання пока рань (заповіт особи, яку утримують в уста нові виконання покарань); начальником слідчого ізолятора (заповіт осо би, яка тримається у слідчому ізоляторі). Заповідач може призначити своїми спадко ємцями одну або кількох фізичних осіб (неза лежно від наявності в нього із цими особами сімейних, родинних відносин), а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин по збавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У такому випадку ця особа не може отримати право на спадкування. Виняток становлять особи, які мають право на обов’язкову частку в заповіті. Це малолітні, неповнолітні, повнолітні не працездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які незалежно від змісту заповіту спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’яз кова частка у спадщині).

3. Як відбувається спадкування за законом Спадкування за законом відбувається у випад ку, якщо заповіт не був укладений або є недій сним. Спадкування за законом відбувається по чергово. Кожна наступна черга спадкоємців за

законом отримує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усу нення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

ЧЕРГИ СПАДКОЄМЦІВ ЗА ЗАКОНОМ Перша черга Друга черга Третя черга Четверта черга П’ята черга

Діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки Рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як із боку батька, так і з боку матері Рідні дядько та тітка спадкодавця Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше ніж п’ять років до часу відкриття спадщини Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення); утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї

Не мають права на спадкування за законом: 1) Особи, які умисно позбавили життя спад кодавця чи будь-кого з можливих спадко ємців або вчинили замах на їхнє життя. 2) Особи, які умисно перешкоджали спадко давцеві скласти заповіт, внести до нього

122

зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування в них самих чи в інших осіб або сприяли збіль шенню їхньої частки у спадщині. 3) Батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, і їхні права

§ 30. Практичне заняття. Власність неповнолітніх

не були поновлені на час відкриття спад щини. 4) Батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухиля лися від виконання обов’язку щодо утриман ня спадкодавця, якщо ця обставина встанов лена судом. 5) Одна після одної особи, шлюб між якими є не дійсним або визнаний таким за рішенням суду.

ЗАВДАННЯ. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору. Визначте, як має бути розподілена спадщина відповідно до закону. Громадянин К. заповів своє майно синові, проте через порушення вимог щодо його форми заповіт було визнано недійсним. Після смерті К. про свої права на його спадщину заявив не тільки син, про якого йшлося в заповіті, а й два онуки — повнолітні діти доньки К., яка померла за два роки до смерті батька.

ВИСНОВКИ

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Існують два види спадкування — за заповітом та за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Спадкування за законом відбувається у випадку, якщо заповіт не був укладений або є недійсним. Спадкування за законом відбувається почергово.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «спадкування», «заповіт». 2. Виберіть правильний варіант відповіді. Відповідно до Цивільного кодексу України, до третьої черги спадкоємців за законом належать А особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше ніж п’ять років до часу відкриття спадщини Б рідні дядько та тітка спадкодавця В рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як із боку батька, так і з боку матері Г діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки 3. Назвіть та охарактеризуйте види спадкування, які існують у цивільному праві України. 4. Які вимоги законодавство висуває до заповіту?

§ 30. Практичне заняття. Власність неповнолітніх ПРИГАДАЙТЕ! ПОМІРКУЙТЕ!

1. Який обсяг дієздатності мають неповнолітні? 2. Що таке право власності? Чи можуть діти бути власниками майна?

1. Як набувається право власності ЗАВДАННЯ 1. Розгляньте схему «Способи набуття права власності». Укажіть, у чому полягає різниця між первинними та похідними способами набуття власності. У який

спосіб, на ваш погляд, можуть набувати права власності неповнолітні?

Способи набуття права власності

Первинні Виробництво речі

Похідні Набуття за правочинами

Переробка речі

Отримання у спадщину

Плоди та доходи

Перехід за давністю

Знахідка Скарб

123

Розділ 5. Основи цивільного права України

2. Якими майновими правами наділені неповнолітні У частині 3 статті 26 Цивільного кодексу України зазначено, що фізична особа здатна мати всі майнові права, що встановлені цим Ко дексом або іншим законом. Відповідно до цієї норми, можна виділити такі майнові права, яки ми наділені малолітні та неповнолітні як учас ники цивільних відносин уже від народження: мати майно в приватній власності — ця норма закріплена в Конституції України та інших нормативних актах; мати право користуватися житловими приміщеннями та іншим майном — мало літні та неповнолітні особи як члени сім’ї наймача житла в галузі житлово-правових відносин наділені рівними правами на жит лове приміщення зі своїми батьками, пов нолітніми братами й сестрами; мати спадкові права — частина 1 статті 1222 Цивільного кодексу України вказує на те, що фізичні особи можуть бути спадкоємцями за заповітом і за законом; згідно зі статтею 1261 Цивільного кодексу України, діти спадкодав ця належать до спадкоємців першої черги. Ця норма стосується й усиновлених дітей, наділених рівними спадковими правами з рід ними дітьми спадкодавця; мати суб’єктивні права на об’єкти інтелектуальної власності. Малолітні й непо внолітні автори творів літератури, науки, мистецтва, малолітні й неповнолітні вина хідники мають як особисті немайнові права, так і майнові права автора й винахідника, а саме: користуватися правом на видання твору; на його поширення; права, пов’язані з відтворенням твору, тощо; вчиняти різного роду правочини, які не виходять за межі дрібних побутових, тобто бути учасниками договірних відносин. Крім зазначеного, відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про фермерське гос подарство», неповнолітні особи, які досягли 14-річного віку, можуть бути членами фермер ського господарства. Частиною 2 статті 5 Закону України «Про колективне сільськогос

подарське підприємство» передбачено, що чле нами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку. Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про ко операцію», членом кооперативу може бути фі зична особа, яка досягла 16-річного віку і ви явила бажання брати участь у його діяльності. Неповнолітні особи як учасники юридичної особи, відповідно до статті 115 Цивільного кодексу України, можуть передати своє май но у власність як вклад до статутного (скла деного) капіталу. Також вони можуть пере дати й інші майнові цінності, які мають назву інвестицій. Таким чином, із метою задоволення еконо мічних, соціальних та інших потреб неповно літні особи з досягненням певного віку мають право на рівномірний розподіл прибутку, отриманого від заняття господарською діяль ністю. ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте в групах. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору. 15-річний Павло виховується в родині своєї тітки, рідної сестри матері, яка померла, коли хлопець пішов у перший клас. Тітка Олена є законним піклувальником хлопця. Його тата позбавили батьківських прав через зловживання алкоголем. Щоправда, батько вже за кілька років до смерті матері не проживав із сім’єю. Зараз батько не пиячить: він дуже хворий, через це не працює; проживає зі своєю старенькою матір’ю, бабусею Павла. Хлопець захоплюється фотографією, а нещодавно переміг у конкурсі «Наш край очима юних фотомитців», за що був нагороджений премією. Отримавши перший у житті заробіток, Павло вирішив віддати гроші хворому батькові. Тітка Олена виступила проти, мотивуючи це тим, що батько ніколи не допомагав ні дружині, ні синові. Вона вважала, що зароблені гроші Павло може витратити на придбання зимового одягу або нової апаратури. Цим хлопець допоможе тітці, яка виховує його вже багато років і фактично замінила йому матір. Коли наведені аргументи не допомогли, тітка заявила, що вона як піклувальник забороняє Павлу віддавати отриману премію батькові. Чи є правомірною вимога тітки Олени? Відповідь аргументуйте.

ВИСНОВКИ

Право власності — це сукупність норм, які регулюють відносини із володіння, користування та розпорядження власником своїм майном.

124

Законодавство України наділяє неповнолітніх певними майновими правами від народження, а також надає їм право після досягнення певного віку займатися господарською діяльністю та отримувати прибуток.

§ 31. Практичне заняття. Захист прав споживачів ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Проведіть мінідослідження за темою «Як я реалізую своє право власності». Пригадайте, яким майном ви володієте самостійно, яке ваше майно перебуває у спільній власності, із ким саме ви спільно володієте майном. Укажіть назву нормативно-правових актів, на підставі яких ви отримали право володіти майном. 2. Цікава ваша думка! Стаття 13 Конституції України проголошує: «Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству». Поясніть, як ви розумієте це положення Основного Закону.

§ 31. Практичне заняття. Захист прав споживачів ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ:

Які вимоги висуваються до звернень громадян? споживач.

1. Які права та обов’язки мають споживачі Коли ми замовляємо для власного користу вання певний товар через мережу інтернет або купуємо продукти у супермаркеті, коли відві дуємо фітнес-центр або робимо зачіску в салоні краси, усі ми стаємо споживачами. Споживач — фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Відповідно до статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності гро мадських організацій споживачів. Основним нормативно-правовим актом у сфері захисту прав споживачів є Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. Відповідно до закону, споживачі під час при дбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задо волення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продук цію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 41) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функ ціонування української мови як державної»;

5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (де фекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об’єднання в громадські організації спо живачів (об’єднання споживачів). Разом із цим, закон покладає на споживачів і обов’язки, до яких належать такі: 1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації; 2) у разі необхідності роз’яснення умов та пра вил використання товару — до початку ви користання товару звернутися за роз’яснен нями до продавця; 3) користуватися товаром згідно з його цільо вим призначенням та дотримуватися умов, встановлених виробником товару; 4) застосовувати передбачені виробником у то варі засоби безпеки; 5) дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, установлених для товарів такого роду. Тож яким чином поводити себе, якщо спо живач придбав товар, що із якихось причин йому не підходить? Передусім слід визначити, належної якості товар чи ні. Якщо товар належної якості, споживач має право його обміняти на аналогічний. Однак слід пам’ятати, що не всі товари можна об мінювати. Так, не підлягають обміну всі про довольчі товари (тобто їжа, напої), лікарські

125

Розділ 5. Основи цивільного права України

препарати та засоби, предмети гігієни (напри клад, зубна паста). Важливо, що товар належної якості можна обміняти протягом 14 днів. Якщо на момент обміну аналогічного това ру немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з перерахунком вартості, або отримати грошову компенсацію його вартості, чи здійснити обмін товару на аналогічний при найближчому надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобо в’язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача. Якщо споживачеві продали товар неналежної якості, він має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безкоштовного усунення недоліків товару; 3) відшкодування витрат на усунення недо ліків товару. При пред’явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони мають бути усунені протягом 14 днів чи, за згодою сторін, в інший строк. Слід мати на увазі, що такі вимоги можли ві лише в тому разі, якщо не закінчився гарантійний строк. Крім цього, якщо протягом гарантійного строку виявлені суттєві недоліки, які виникли з вини виробника товару (про давця, виконавця), чи фальсифікації товару, споживач має право за своїм вибором вима гати від продавця чи виробника: 1) розірвання договору й повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) заміни товару на такий самий товар чи на аналогічний із числа тих, що є в наявності в продавця (виробника). У разі придбання продовольчих товарів (їжа, напої) неналежної якості продавець зобов’язаний замінити їх на якісний товар чи повернути спо живачу сплачені ним гроші, якщо вказані не доліки виявлені в межах строку придатності. При цьому розрахунки зі споживачем прово дяться в такому самому порядку, як і у випад ках із непродовольчими товарами. ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте в парах. Розгляньте перелік непродовольчих товарів, які не підлягають обміну: 1) парфумерно-косметичні вироби; 2) дитячі іграшки м’які; 3) дитячі іграшки гумові надувні; 4) зубні щітки; 5) апарати для гоління; 6) розчіски, гребенці та щітки масажні; 7) білизна натільна; 8) білизна постільна; 9) панчішно-шкарпеткові вироби; 10) товари в аерозольній упаковці; 11) друковані видання тощо.

Як ви вважаєте, чому саме ці групи товарів потрапили до списку? ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте в групах. Розгляньте ситуації та вкажіть, у яких випадках споживач має право на обмін товару. Олена придбала пару взуття, але виявилося, що розмір їй не підходить. Василь купив мобільний телефон, проте вже наступного дня розбив на ньому екран. Батьки придбали м’яку іграшку, яка не сподобалася дитині. Ганна придбала електричну зубну щітку, протягом гарантійного строку виявила брак.

2. Які державні органи захищають права споживачів Центральним органом виконавчої влади, до сфери повноважень якого входить захист прав споживачів, є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба). Зокрема, ця служба: перевіряє дотримання суб’єктами господа рювання, що здійснюють діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; здійснюють контрольні перевірки правиль ності розрахунків зі споживачами за реалі зовану продукцію відповідно до закону; накладає на суб’єктів господарювання сфе ри торгівлі й послуг, у тому числі ресто

126

ранного господарства, стягнення за по рушення законодавства про захист прав споживачів; передає матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопору шення, органам досудового розслідування. Держпродспоживслужба має свої територі альні органи, до яких має право звернутися споживач у разі порушення своїх прав у сфе рі обігу продовольчих товарів. Так, тільки за сім місяців 2021 р. до тери торіальних органів Держпродспоживслужби надійшло майже 14 тис. пропозицій, звернень, скарг та заяв від споживачів. За підсумками їх розгляду споживачам повернуто 6,8 млн грн за неякісні товари та надані послуги.

§ 31. Практичне заняття. Захист прав споживачів

Зокрема, 37,3 % звернень споживачів сто сувалися якості непродовольчих товарів; 46,4 % — якості наданих послуг (робіт), із них 20,1 % — якості житлово-комунальних послуг; 4,4 % — якості продовольчих товарів; 11,5 % — придбання товарів через інтернет, поза торговельними або офісними приміщен нями, при укладанні договору на відстані. ПРИГАДАЙТЕ! У чому полягає відмінність між органами державної влади та органами місцевого самоврядування?

Органи захисту прав споживачів можуть створюватися й органами місцевого самовря дування. Так, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», органи місце вого самоврядування мають право: 1) розглядати звернення споживачів, консуль тувати їх із питань захисту прав споживачів; 2) аналізувати договори, що укладаються про давцями (виробниками) зі споживачами, із метою виявлення умов, які обмежують права споживачів; 3) у разі виявлення продукції неналежної якості терміново повідомляти про це відпо відні територіальні органи у справах за хисту прав споживачів, інші органи, що здійснюють контроль і нагляд за якістю та безпекою продукції;

4) у разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не супроводжується відповідними доку ментами, або продукції з простроченим тер міном придатності — тимчасово зупиняти реалізацію продукції до пред’явлення інфор мації, супровідних документів або припиняти її реалізацію; 5) готувати подання до органу, який видав дозвіл на провадження відповідного виду діяльності, для вирішення питання про тим часове зупинення його дії чи про достроко ве анулювання у разі систематичного по рушення прав споживачів; 6) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів. Нарешті, у разі порушення прав споживачів вони мають право звертатися з позовною за явою безпосередньо до суду. ЗАВДАННЯ 3. Попрацюйте в групах. Складіть скаргу до органів захисту прав споживачів за зразком, наданим нижче, у таких ситуаціях: Ви придбали мобільний телефон, у якому протягом гарантійного строку виявлено дефекти; продавець відмовляється прийняти його в ремонт. Ви купили пальто, яке не підійшло за розміром; наступного дня магазин відмовляється його обміняти. Ви придбали вершкове масло, яке виявилося зіпсованим; магазин відмовляється компенсувати його вартість.

Зразок написання скарги Назва органу захисту прав споживачів Адреса органу ПІБ скаржника Адреса скаржника Контактний телефон e-mail Скарга «____» ___________ 20___ року мною за адресою: _____________________________, у магазині «________________________» ТОВ «______________________» було придбано _________________________ вартістю ___________ грн. (Зміст претензій до продавця). У зв’язку із цим прошу розглянути мою скаргу по суті та вирішити питання щодо ___________________________. Додатки: копія звернення до суб’єкта господарювання; копія документа, який засвідчує факт придбання продукції; копія технічного паспорта; тощо. Дата

Підпис (ПІБ)

127

Розділ 5. Основи цивільного права України

3. У чому полягають особливості електронного продажу товарів Розвиток інформаційних технологій сприяв поширенню електронної комерційної діяльності, завдяки якій необхідні товари можна придбати, не виходячи з дому. Електронний продаж товарів та послуг є від носно новим явищем. Із метою його врегулюван ня 3 вересня 2015 р. Верховна Рада України при йняла Закон України «Про електронну комерцію». Перш за все слід мати на увазі, що про давець зобов’язаний розмістити на своєму сай ті таку інформацію: повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної осо би — підприємця; місцезнаходження юридичної особи або міс це реєстрації та місце фактичного прожи вання фізичної особи — підприємця; адресу електронної пошти та (або) адресу інтернет-магазину; ідентифікаційний код для юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платни ка податків для фізичної особи — підприємця; відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо господарська ді яльність підлягає ліцензуванню; щодо включення податків у розрахунок вартос ті товару, роботи, послуги та в разі доставки товару — інформацію про вартість доставки; інші відомості, що підлягають оприлюднен ню відповідно до законодавства. На купівлю в мережі інтернет поширюються всі вимоги Закону України «Про захист прав спожи

вачів». Відповідно, при придбанні товарів в інтер нет-магазинах споживач має ті самі права, що й при купівлі у звичайній крамниці. Після укла дення договору продавець зобов’язаний надати по купцеві підтвердження, що має містити такі дані: умови й порядок обміну (повернення) това ру або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, поста чальника), його місцезнаходження та поря док прийняття претензії щодо товару, ро боти, послуги; гарантійні зобов’язання та інформацію про інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено. Слід мати на увазі, що в багатьох випадках в інтернет-магазинах продавцями можуть бути відразу декілька осіб або підприємств. Тому необхідно перевірити наявність на сайті на йменування та місцезнаходження продавця, а якщо їх немає, то варто відмовитися від покупки. Пам’ятайте, що найменуваннями юридичних осіб не є адреса сайта. Лише зна ючи найменування та місцезнаходження про давця, споживач може звернутися по захист своїх прав до Держспоживслужби. Якщо ж наявні ознаки шахрайства, то слід звернутися до правоохоронних органів, наприклад, до Де партаменту кіберполіції Національної поліції.

ВИСНОВКИ

Захист прав споживачів є конституційною нормою. Держава захищає права споживачів через спеціально уповноважені органи, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Споживач має право на отримання необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація має бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення послуги.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «споживач». 2. Запишіть назви нормативних актів, які містять норми про захист прав споживачів. 3. Складіть повідомлення «Захист прав споживачів: мій власний досвід». Опишіть ситуацію, коли вам особисто, вашим родичам, друзям, знайомим довелося захищати права споживачів: із приводу якого товару чи послуги виникла проблема; яких заходів було ужито для її подолання (до кого зверталися; усно чи письмово); якими були результати ужитих заходів; чому, на вашу думку, вони були саме такими? 4. Заповніть таблицю «Права та обов’язки споживачів». Права споживачів Обов’язки споживачів 5. Складіть пам’ятку «Як безпечно здійснювати покупки в інтернеті».

128

Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу

Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу І варіант Початковий рівень 1. Цивільне право — це А система права Б галузь права В інститут права Г норма права 2. Укажіть, яке поняття розкриває визначення: «Дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків». А цивільна дієздатність Б правочин В цивільна правоздатність Г правопорушення 3. Які з названих суб’єктів правовідносин на лежать до юридичних осіб? 1 громадяни України 2 організації 3 іноземці 4 підприємства А 1, 4 Б 2, 3 В 2, 4 Г 1, 3 4. Укажіть вид правочину, який виокремлюють залежно від форми укладення. А безоплатний Б односторонній В усний Г безстроковий 5. Майно, що належить відповідній територі альній громаді, є об’єктом А державної власності. Б комунальної власності. В власності народу України. Г приватної власності. 6. Який із наведених способів набуття влас ності належить до похідних? А виробництво речі Б переробка речі В набуття за правочином Г знахідка

Середній рівень 7. Порівняйте поняття, визначивши спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Право володіння Право користування

Достатній рівень 8. Заповніть порівняльну таблицю та зробіть висновок. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МАЛОЛІТНІХ І НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ

Вік

Можливість само- Відшкодування стійного несення завданої шкоцивільно-правової ди іншими відповідальності особами

До 14 років (малолітні) 14—18 років (неповнолітні)

Високий рівень 9. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору, скориставшись наведеним алгоритмом. Після тривалої хвороби помер 48-річний Кос тянтин М. Усе своє майно він заповідав Кате рині Б., яка доглядала його останні два роки. Заяву про прийняття спадщини подала також мати померлого, 70-річна пенсіонерка Людми ла М. Від імені свого неповнолітнього сина Данила заяву про прийняття спадщини подала і колишня дружина померлого Валентина Т., із якою він розлучився п’ять років тому. Да нило — син Валентини від першого шлюбу, Костянтин М. свого часу всиновив його. Як має бути розподілена спадщина Костян тина М.? 1) Хто є учасниками ситуації? 2) У чому полягає сутність проблеми? Яки ми нормативно-правовими актами врегу льовується ситуація? 3) Як слід відповісти на поставлене до си туації запитання? Обґрунтуйте відповідь.

129

Розділ 5. Основи цивільного права України

ІІ варіант Початковий рівень 1. Яка галузь права регулює майнові та осо бисті немайнові відносини? А трудове право Б цивільне право В адміністративне право Г кримінальне право 2. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які розташовані в межах території України, природні ресур си її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зон є об’єктом А державної власності. Б комунальної власності. В власності народу України. Г приватної власності. 3. Цивільна правоздатність фізичної особи — це здатність фізичної особи А своїми діями набувати для себе цивільних прав. Б самостійно виконувати цивільні обов’язки. В нести відповідальність у разі невиконан ня цивільних обов’язків. Г мати цивільні права та нести цивільні обов’язки. 4. Можливість вилучення корисних властивос тей із речі — це А право власності. Б право володіння. В право користування. Г право розпорядження. 5. Які дії мають право вчиняти діти у віці до 14 років? А займатися підприємницькою діяльністю Б самостійно розпоряджатися своїм заро бітком, стипендією або іншими доходами В самостійно вчиняти дрібні побутові пра вочини Г самостійно відчужувати належні їм тран спортні засоби

Тестові завдання онлайн rnk.com.ua/ 100855

130

6. Відповідно до Цивільного кодексу України особа віком від 14 до 18 ро ків має А часткову цивільну дієздатність. Б неповну цивільну дієздатність. В повну цивільну дієздатність. Г обмежену цивільну дієздатність.

Середній рівень 7. Порівняйте поняття, визначивши спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Солідарна відповідальність Субсидіарна відповідальність

Достатній рівень 8. Заповніть порівняльну таблицю та зробіть висновок. ЦИВІЛЬНА ДІЄЗДАТНІСТЬ МАЛОЛІТНІХ І НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ Вік

Обсяг дієздатності

Права, що можуть здійснюватися

До 14 років (малолітні) 14—18 років (неповнолітні)

Високий рівень 9. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору, скориставшись наведеним алгоритмом. Ольга (10 років) та Марійка (11 років), відпочиваючи влітку у своїх родичів у сіль ській місцевості, познайомились з вихован кою інтернату Ілоною (11 років). Ілона за пропонувала подругам поласувати малиною у саду тітки Олени. Збираючи малину, ді вчата значно пошкодили кущі полуниці, які просто не помітили, оскільки дуже поспіша ли, тому що знаходилися в саду, не спитавши дозволу тітки Олени. Хто нестиме відповідальність у даній ситу ації? Хто має відшкодовувати майнові втрати Олени? 1) Хто є учасниками ситуації? 2) У чому полягає сутність проблеми? Яки ми нормативно-правовими актами врегу льовується ситуація? 3) Як слід відповісти на поставлені до си туації запитання? Обґрунтуйте відповіді та спрогнозуйте можливі наслідки.

РОЗДІЛ 6 ОСНОВИ СІМЕЙНОГО І ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ Опрацювання матеріалу розділу дозволить: пояснювати та застосовувати поняття: сім’я, шлюб, трудовий договір, робочий час, час відпочинку, дисциплінарна відповідальність, матеріальна відповідальність називати ознаки сім’ї, умови укладання шлюбу, основні умови укладання трудового договору, види трудового договору, форми оплати праці характеризувати права й обов’язки подружжя, шлюбний договір, права й обов’язки батьків і дітей, робочий час і час відпочинку неповнолітніх, особливості здійснення та захисту трудових прав неповнолітніх описувати шляхи влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, порядок працевлаштування неповнолітніх осіб, особливості розірвання трудового договору з неповнолітніми особами, підстави дисциплінарної і матеріальної відповідальності аналізувати окремі положення сімейного й трудового законодавства розв’язувати правові ситуації із застосуванням знань і положень сімейного і трудового законодавства України щодо неповнолітніх висловлювати судження щодо взаємних прав і обов’язків батьків та дітей, охорони дитинства, охорони праці неповнолітніх оцінювати значення сім’ї в житті людини й суспільства

131

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України

§ 32. Сімейне право України ПОМІРКУЙТЕ!

Кого ви вважаєте своєю сім’єю?

ПРИГАДАЙТЕ!

Який обов’язок покладений Конституцією України на учасників сімейних правовідносин?

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

сім’я, шлюб.

1. Які відносини врегульовує сімейне право ЗАВДАННЯ 1. Цікава ваша думка! Ознайомтеся з наведеними висловлюваннями. Чи погоджуєтесь ви з ними? Чому? Чи підтверджує ці слова ваш особистий життєвий досвід? Як ви вважаєте, чому і в яких випадках держава має втручатися у сферу сімейних відносин? Видатний український педагог В. Сухомлинський стверджував: «Я твердо впевнений у тому, що сім’я — це та казкова морська піна, з якої народжується краса». Досліджуючи проблеми формування правосвідомості школярів, юрист Л. Корнієнко зауважила: «У сім’ї дитина отримує перший соціальний досвід. Тут закладаються основи її світогляду, моральних настанов і характер. Моральне обличчя батьків, їх поведінка й переконання, ставлення до суспільних обов’язків, а також рівень сімейного виховання визначають морально-правовий розвиток особистості».

Сімейне право — сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові й пов’язані з ними майнові відносини громадян, що ви никають із шлюбу та належності до сім’ї. Основними джерелами сімейного права є Конституція України, Сімейний кодекс Укра їни та інші нормативно-правові акти. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, осо бисті немайнові та майнові права й обов’язки подружжя, підстави виникнення, зміст осо бистих немайнових і майнових прав та обов’яз ків батьків і дітей, усиновлювачів та усинов лених, інших членів сім’ї та родичів.

Сімейний кодекс України встановлює такий перелік суб’єктів сімейних правовідносин: 1) подружжя; 2) батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені; 3) баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки; 4) рідні брати, рідні сестри; 5) мачуха, вітчим, падчерка, пасинок. Виходячи з того, що об’єктом сімейного пра ва є особисті немайнові та майнові відносини між його суб’єктами, то, відповідно, об’єктом сімейних правовідносин можуть бути: особисті немайнові блага; майнові блага (речі); дії, у тому числі послуги. Зміст сімейних правовідносин становлять суб’єктивні сімейні права й обов’язки. Суб’єктивні сімейні права — це міра можли вої поведінки суб’єкта сімейних правовідносин. Суб’єктивний сімейний обов’язок — це міра необхідної поведінки суб’єкта сімейних право відносин. Залежно від об’єкта сімейних правовідносин суб’єктивні сімейні права та обов’язки можуть мати особистий немайновий чи майновий харак тер. Для суб’єктивних сімейних прав та обов’яз ків характерною ознакою є їх невідчужуваність, тобто неможливість передачі їх іншим особам. Підставами виникнення, зміни та припи нення сімейних правовідносин у сімейному праві є юридичні факти. ПРИГАДАЙТЕ! Що таке юридичний факт?

Реєстрація шлюбу

132

Залежно від наслідків, які вони породжують, у сімейному праві виділяють такі юридичні факти: правоутворюючі (укладення шлюбу, визнання батьківства, установлення факту материнства або батьківства, усиновлення дитини); правозмінюючі (зміна прізвища дружиною при укладенні шлюбу, відновлення шлюбу); правоприпиняючі (припинення шлюбу, по збавлення батьківських прав, скасування усиновлення, припинення договору про па тронат).

§ 32. Сімейне право України

2. Що таке сім’я і шлюб із точки зору права Сім’я — первинний та основний осередок суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Шлюб — сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

УМОВИ ТА ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ШЛЮБУ Умови укладення шлюбу

Порядок укладення шлюбу

Вільна згода осіб, які укладають шлюб. Досягнення шлюбного віку — 18 років; за спеціальним рішенням суду може бути знижений до 16 років, якщо буде встановлено, що це відповідає інтересам особи. Відсутність перешкод для укладення шлюбу: 1) перебування в іншому шлюбі; 2) наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв’язків прямої лінії споріднення; 3) наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин усиновлення; 4) недієздатність осіб (або особи), які бажають укласти шлюб

Звернення до державного органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб. Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, із їхніми правами та обов’язками. Прийняття державними органами РАЦС заяви за наявності всіх необхідних документів. Державна реєстрація шлюбу. Особи, що укладають шлюб, можуть укласти шлюбний договір, яким регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте в парах. Розгляньте таблицю «Умови та порядок укладення шлюбу» та з’ясуйте такі питання: 1) За яких умов може бути укладено шлюб? 2) Які етапи включає порядок укладення шлюбу? 3) Чи не порушує держава права людини на створення сімейного союзу, чітко унормовуючи процедуру та встановлюючи певні обмеження? Чому ви так вважаєте?

За загальним правилом шлюб реєструється після закінчення одного місяця з моменту по дачі заяви про реєстрацію шлюбу. Із поважних причин реєстрація може бути здійснена раніше цього строку. Зокрема, у разі вагітності наре ченої, народження нею дитини, безпосередньої загрози для життя нареченого чи нареченої шлюб реєструється в день подачі заяви. Із метою забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та ін тересів подружжя, їхніх дітей, а також в інте ресах держави та суспільства встановлена дер жавна реєстрація шлюбу. Особи, які подали

заяву про державну реєстрацію, зобов’язані повідомити одне одного про стан свого здоров’я. При здійсненні реєстрації шлюбу нареченим надається право на вибір прізвища: обрати прізвище одного з наречених як спільне прізвище або залишити свої дошлюб ні прізвища; приєднати до прізвища нареченого (нарече ної) прізвище нареченої (нареченого) та за взаємною згодою визначити порядок їх при єднання. При цьому складання більш ніж двох прізвищ не допускається, за винятком, коли таке складання дозволяється за зви чаями національної меншини, до якої на лежить наречений (наречена); змінити одну з частин подвійного прізвища, яке є в нареченого (нареченої), на прізвище другого з них (наприклад, при реєстрації шлюбу Петра Михайленка та Олени Івано вої-Сидоренко, наречена обрала собі пріз вище Іванова-Михайленко).

3. Які особисті немайнові та майнові права та обов’язки мають подружжя ПРИГАДАЙТЕ! Які права відносять до особистих немай-

нових?

Зрозуміло, що далеко не всі відносини з тих, які виникають у сім’ї між подружжям, підлягають правовому регулюванню. Із них

вибираються тільки ті, що визначені законом найбільш важливими як для кожного з по дружжя, членів його сім’ї, так і для суспільства в цілому. Серед інших, правовому регулю ванню підлягають і деякі особисті немайнові та майнові відносини.

133

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ТА МАЙНОВІ ПРАВА Й ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ Права подружжя Особисті немайнові

Майнові

на материнство та батьківство на повагу до своєї індивідуальності на духовний розвиток на вибір прізвища при реєстрації шлюбу та зміну його, перебуваючи у шлюбі Право на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї Право на свободу та особисту недоторканність Право припинити шлюбні відносини

Право на особисту приватну власність Право на плоди та доходи від речей, що є особис-

Право Право Право Право

тою приватною власністю дружини, чоловіка

Володіти спільно нажитим майном на правах спільної сумісної власності

Той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, має право на утримання за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу Право на укладення шлюбного договору

Обов’язки подружжя Особисті немайнові

Майнові

Спільно піклуватися про побудову сімейних стосун-

При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік

ків між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги Утверджувати в сім’ї повагу до матері та батька Нести відповідальність один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній Спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї Утримуватися від дій, спрямованих на примушування до припинення шлюбних відносин ЗАВДАННЯ 3. Ознайомтеся з таблицею «Особисті немайнові та майнові права й обов’язки подружжя». Чи надає закон переваги комусь із подружжя в наділенні

зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним. Дружина і чоловік повинні матеріально підтримувати одне одного Дружина і чоловік взаємно зобов’язані брати участь у витратах, пов’язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя

правами та обов’язками? Свою відповідь аргументуйте конкретними положеннями. Який конституційний принцип при цьому реалізовано?

4. Як укласти шлюбний договір Шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя. Подружжя може укласти шлюбний договір. Шлюбний договір уклада ється в письмовій формі й засвідчується но таріусом. Договір, укладений до реєстрації шлюбу, набуває чинності з моменту державної

реєстрації шлюбу, укладений після неї — із моменту нотаріального посвідчення. ЗАВДАННЯ 4. Попрацюйте із джерелом права. Спираючись на положення статті 93 Сімейного кодексу України, складіть текст шлюбного договору.

ІЗ СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Стаття 93. Зміст шлюбного договору 1. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. 2. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків. 3. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.

134

4. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. 5. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній ре єстрації.

§ 32. Сімейне право України

5. Коли шлюб визнається недійсним Недійсним визнається шлюб, якщо відсутня добровільна згода на одруження, реєстрація шлюбу відбулася під примусом або під впли вом обману. Ми вже розглянули підстави, що унемож ливлюють укладення союзу між чоловіком і жінкою. Шлюб, укладений попри зазначені в законі перешкоди, вважається недійсним. Якщо шлюб визнається недійсним, у по дружжя не виникає жодних особистих та майнових прав, які випливають із шлюбу. Наприклад, не виникає права мати спільне прізвище, права на аліменти, права на час тину спільного майна тощо. Так, якщо особа отримувала аліменти від того, із ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів

вважається такою, що одержана без достатніх підстав, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України. Проте негативні наслідки застосовуються лише до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від державного органу РАЦС. Визнання шлюбу недійсним відбувається в судовому порядку. Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким від часу його укладення. Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, які народилися в та кому шлюбі. Діти, зачаті або народжені в шлю бі, визнаному недійсним, мають ті самі права та обов’язки, що й діти, народжені в дійсно му шлюбі.

6. За яких умов припиняється шлюб Як уже зазначалося, підставою припинення сімейних правовідносин є припинення шлюбу. У свою чергу, підставами припинення шлюбу

є смерть одного з подружжя або розірвання шлюбу.

Підстави припинення шлюбу Розірвання шлюбу:

органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, яке не має дітей;

Смерть одного з подружжя або оголошення його померлим

органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя, якщо один із подружжя: 1) визнаний безвісно відсутнім; 2) визнаний недієздатним; судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей; судом за позовом одного з подружжя

Для того щоб орган РАЦС виніс постанову про розірвання шлюбу, необхідно виконання двох умов: подружжя не має неповнолітніх дітей; існує взаємна згода подружжя на ро зірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу

органом РАЦС шлюб припиняється в день винесення ним відповідної постанови. Якщо подружжя має дітей, розірвання шлю бу відбувається за рішенням суду. У разі розі рвання шлюбу судом шлюб припиняється в день набуття чинності цього рішення суду.

ВИСНОВКИ

Основні принципи регулювання сімейних відносин визначені Конституцією України: шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка; кожен із подружжя має рівні права та обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Значна частина сімейних відносин, особливо особистих немайнових відносин подружжя, лежить поза межами права. Вони не підлягають зовнішньому впливу, а отже, і правовому регулюванню.

135

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «сім’я», «шлюб». 2. Подайте у вигляді схеми склад сімейних правовідносин. 3. Проаналізуйте ситуації з правової точки зору. Укажіть, про які правовідносини йдеться в кожній ситуації; якими нормативно-правовими актами вона регулюється; як саме має бути вирішена. Аргументуйте свою відповідь положеннями зазначених вами нормативно-правових актів. 1) 17-річна Тетяна М. узяла шлюб із 20-річним Андрієм К. До реєстрації шлюбу майбутнє подружжя уклало шлюбний договір. Тетяна, як неповнолітня, дістала для цього письмову згоду батьків. Через три місяці вона отримала у спадок земельну ділянку, у зв’язку із чим подружжя вирішило внести зміни до шлюбного договору. Батьки Тетяни були проти. Вони стверджували, що без їхньої згоди дівчина, як неповнолітня, не має права змінювати шлюбний договір. Чи потрібна в такій ситуації згода батьків? 2) Після укладення шлюбу подружжя вирішило залишити свої дошлюбні прізвища. Згодом, коли в них народилася дитина, кожен із батьків хотів дати їй власне прізвище. Що ви порадите батькам у цій ситуації?

§ 33. Взаємні права та обов’язки батьків і дітей ПРИГАДАЙТЕ!

1. Що таке сім’я? 2. Що таке шлюб?

ПОМІРКУЙТЕ!

Чи завжди сімейні відносини мають регулюватися нормами права?

1. Які взаємні права та обов’язки мають батьки і діти Сімейні правовідносини — це суспільні від носини, врегульовані нормами сімейного пра ва, що виникають із шлюбу, споріднення, усиновлення або іншої форми влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків. Отже, значну частину сімейних правовідносин становлять ті, суб’єктами яких є батьки і діти. Конституція України проголошує: «Батьки зо бов’язані утримувати дітей до їх повноліття. По внолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх

непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, мате ринство й батьківство охороняються державою». Більш детально зміст правовідносин, суб’єк тами яких є батьки і діти, розкрито в Сімей ному кодексі України. ЗАВДАННЯ 1. Проаналізуйте зміст таблиці «Особисті немайнові й майнові права та обов’язки батьків і дітей». Які права й обов’язки — особисті немайнові чи майнові — більшою мірою визначені Сімейним кодексом України? Чому? Доведіть, що обов’язки батьків і дітей є взаємними.

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ Й МАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ Права батьків

Права дітей Немайнові

Переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

136

Право на належне батьківське виховання. Право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо них.

Право звернутися за захистом своїх прав та інте ресів до органу опіки та піклування.

§ 33. Взаємні права та обов’язки батьків і дітей Закінчення таблиці Права батьків

Права дітей

Право обирати форми та методи виховання, крім

тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Право на захист своєї дитини, повнолітніх доньки та сина. Право на визначення місця проживання дитини. Переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними

Із 14 років — право звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків батьківських прав.

Право дитини бути вислуханою батьками та інши-

ми членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її життя. Повнолітня дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування Майнові

Право батьків і дітей, зокрема тих, які спільно проживають, бути самостійними власниками майна. Право спільної сумісної власності батьків і дітей Право використовувати дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім’ї

Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання.

Право неповнолітньої дитини брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання

Обов’язки батьків

Обов’язки дітей Немайнові

Обов’язок забрати дитину з пологового будинку

або іншого закладу охорони здоров’я. Обов’язок зареєструвати народження дитини в державному органі РАЦС. Обов’язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Обов’язок піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Обов’язок забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Обов’язок поважати дитину

Обов’язок піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати допомогу

Майнові

Обов’язок передавати в користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Обов’язок дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття Обов’язок утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати бать-

ків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Повнолітні дочка, син, крім сплати аліментів, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, спричинених тяжкою хворобою, інвалідні стю або немічністю

2. Як держава захищає права дитини в сім’ї Майнові права та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб найбільше порушуються під час вчинення правочинів із нерухомим май ном, що перебуває у їх власності.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпри тульних дітей» визначено, що держава охо роняє й захищає права та інтереси дітей під

137

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України

час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень є не припустимим. Батьки або особи, які їх за мінюють, не мають права без дозволу орга нів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати будь-які договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав. Цією правовою нормою передбачено, що попередній дозвіл органів опіки та піклування необхідний для вчинення будь-яких право чинів щодо нерухомого майна, право власнос ті на яке або право користування яким мають діти. Тобто дозвіл органів опіки та піклування необхідний і в разі, коли в дитини є лише право користування нерухомим майном, як правило, житлом. Наприклад, дитина постій но проживає та (або) зареєстрована в житло вому приміщенні, яке відчужується. Згідно з вимогами статті 177 Сімейного кодексу України, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нота ріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договори щодо

поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов’язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Батьки мають право дати згоду на вчинен ня неповнолітньою дитиною зазначених право чинів лише з дозволу органу опіки та піклу вання. Статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що суд у разі по збавлення батьків батьківських прав або віді брання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчу ження майна та житла дітей. Про це суд по відомляє нотаріуса за місцем перебування майна та житла. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий із батьків має право звернутися до суду з ви могою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового. Якщо той із батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шести міся ців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, або якщо місце його проживання не відоме, такі правочини можуть бути вчинені без його згоди.

ВИСНОВОК

Велика увага в Сімейному кодексі України приділена правам та обов’язкам батьків і дітей. Законом визначено, що мати й батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи пе-

ребували вони у шлюбі між собою. З іншого боку, діти мають рівні права та обов’язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Назвіть закони, які містять положення про захист прав дитини в сім’ї. 2. Проведіть мінідослідження. Дізнайтесь у дорослих, на яких умовах займає житлове приміщення ваша родина. Які права належать вам особисто? Чи захищені ваші права на житло в разі: 1) продажу квартири (будинку) — якщо вона (він) перебуває у власності вашої родини; 2) закінчення строку (розірвання) договору найму — якщо ви наймаєте житло? 3. Цікава ваша думка! За свідченням фахівців, українці дуже важко полишають узвичаєну практику, за якою в разі розлучення батьків дитина залишається з матір’ю. Проте ключовим принципом шлюбу є рівність: один із подружжя має ті самі права, що й інший. Сьогодні чоловіки стали активнішими, щоб відстояти право займатися повноцінним вихованням своєї дитини. Як наслідок, «недільним» батьком часто стає мати (тобто після розлучення батьків дитина залишається жити з батьком). Як ви ставитеся до такого явища? Чому?

138

§ 34. Практичне заняття. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

§ 34. Практичне заняття. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування ПРИГАДАЙТЕ!

Як держава захищає права дитини в сім’ї?

1. Які форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачені в Україні Конвенцією про права дитини визначено, що дитина, яка тимчасово або постійно по збавлена сімейного оточення або яка в найви щих її інтересах не може бути залишена в та кому оточенні, має право на особистий захист і допомогу з боку держави. Україна як держа ва, яка підписала цю Конвенцію, бере на себе зобов’язання щодо влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Стаття 52 Конституції України проголошує: «Діти рівні у своїх правах незалежно від похо дження, а також від того, народжені вони у шлю бі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, по збавлених батьківського піклування, покладаєть ся на державу. Держава заохочує та підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей». Відповідно до Закону України «Про забез печення організаційно-правових умов соціаль ного захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», влаштуванням ді тей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є: 1) усиновлення; 2) установлен ня опіки, піклування; 3) передача до прийом ної сім’ї, дитячих будинків сімейного типу, закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Уси новлення дитини здійснюється в її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гар монійних умов її життя. Установлення опіки та піклування — вла штування дітей-сиріт, дітей, позбавлених бать ківського піклування, у сім’ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родин них відносинах із цими дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклуван ня, із метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів. Передача до прийомної сім’ї — добровільне прийняття за плату сім’єю або окремою особою,

яка не перебуває у шлюбі, із закладів для ді тей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та для спільного проживання. Передача до дитячого будинку сімейного типу — прийняття в окрему сім’ю, яка ство рюється за бажанням подружжя або окремої особи, що не перебуває у шлюбі, на вихован ня та для спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт та (або) дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей, у тому числі рідних, у такій сім’ї не може перевищувати десяти осіб. ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте в групах. Визначте, до яких форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, належать випадки, описані в наведених уривках із повідомлень українських ЗМІ. 1) На те, що тут живе багато дітей, натякає хіба великий спортивний саморобний майданчик у дворі. Усе з дерева — навіть паркан змайстровано з вертикальних колод… Сходами з дому спускається насуплений хлопчик років десяти, засоромлено вітається і йде у справах — йому доручили сходити по хліб. Це один із десяти дітей, якими опікуються Володимир і Тетяна Батурські… Ще чотирнадцятеро вже дорослі й живуть окремо, час від часу навідуючись у гості вже зі своїми дітьми. Наймолодшому онуку днями виповнилося два місяці — родина розростається з кожним днем. …Для кожної дитини передбачена фінансова допомога, а зарплату вихователям нараховують залежно від кількості дітей. (http://life.pravda.com.ua/ society/2016/03/22/209756/) 2) Здавалося б, напівсирітське дитинство залишилося в минулому і майже забуте. Та одного разу донька сказала: «Мамо, ти ж сама в інтернаті росла…». «Одне слово, пішли ми до Стахановської школи-інтернату № 2, де і я колись виховувалася, — згадує Вероніка Миколаївна, — а там познайомилися з Іринкою». Потім до них у сім’ю прийшли ще Христина, Костя, Діма та Люба. Разом вони святкували Різдво й ходили в басейн, прикрашали стелю двох з’єднаних квартир малюнком з усміхненим сонцем. Замість старого каміна пічного опалення в шахтарському будинку зробили затишний куточок, де можна утаємничитися. (http:// ukurier.gov.ua/uk)

139

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України

2. У чому полягають особливості опіки та піклування ПРИГАДАЙТЕ! Чим відрізняється обсяг дієздатності дитини, яка не досягла 14 років, та дитини у віці від 14 до 18 років?

від 14 до 18 років. Відповідно, роль опікуна та піклувальника в забезпеченні реалізації дитиною її прав відрізняється.

Формами влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є вста новлення опіки та піклування. Опіка вста новлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років. Це передусім пов’язано з відмінностями в обсязі цивільної дієздатнос ті дитини молодше 14 років та дитини у віці

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся з текстами статей 67—71 Цивільного кодексу України. Визначте, які з названих дій може здійснювати опікун, а які — піклувальник: розпоряджатися заробітком, стипендією або іншими доходами дитини; укладати договори від імені дитини; надавати згоду на вчинення дитиною правочинів.

3. Коли і з якою метою встановлюється патронат над дітьми Патронат над дітьми — це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація (фізичне та психічне відновлення) дитини в сім’ї па тронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин (стаття 252 Сімейного кодексу України). Па тронат є відносно новим явищем у законо давстві нашої держави. Термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя вста новлюється органом опіки та піклування й не може перевищувати трьох місяців. У разі наявності обставин, що обґрунтову ють необхідність і доцільність перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя понад

зазначений термін, орган опіки та піклуван ня може його подовжити. Загальний термін перебування дитини в сім’ї патронатного ви хователя не може перевищувати шести міся ців. Для влаштування дитини в патронатну сім’ю орган опіки й піклування укладає з нею до говір про патронат над дитиною. ЗАВДАННЯ 3. Попрацюйте в парах. Цікава ваша думка! Порівняйте патронат над дітьми з передачею до прийомної сім’ї та передачею до дитячого будинку сімейного типу. Виділіть спільні та відмінні риси. У яких випадках, на вашу думку, є доцільним використання кожної із цих форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування?

ВИСНОВОК

Відповідно до норм міжнародного та національного права, наша держава взяла на себе обов’язок піклуватися про дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах: стали сиротами чи були позбавлені бать-

ківського піклування. Законом передбачені різні форми влаштування таких дітей. Усі вони спрямовані насамперед на забезпечення інтересів дитини, стабільних та гармонійних умов її життя.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Подайте у вигляді схеми форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. 2. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Опіка Піклування 3. Проведіть мінідослідження. Знайдіть у повідомленнях ЗМІ, мережі інтернет приклади різних форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

140

§ 35. Трудове право України

§ 35. Трудове право України ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ:

У чому полягає зміст конституційного права на працю? «трудовий договір».

1. Які відносини врегульовує трудове право ЗАВДАННЯ. Ознайомтесь із фрагментом статті, вміщеній в інформаційно-правовому щотижневику. Які суспільні та правові проблеми порушуються в ній? Які правовідносини постали в центрі проблеми, що розглядається? Саме через прийнятий на себе обов’язок із захисту трудових прав громадян (у тому числі і в умовах кризових явищ, які сьогодні спостерігаються в економіці держави) держава, здійснюючи відповідні функції через органи влади, має забезпечити належний контроль за дотриманням підприємствами законодавства про працю, забезпечити зайнятість населення, своєчасність виплати заробітної плати, охорону праці й здоров’я працюючого населення. А за умов тимчасових фінансових труднощів підприємств першочерговим обов’язком влади є недопущення масових звільнень працівників.

Трудове право України являє собою галузь права, яка регулює трудові та тісно пов’язані з ними суспільні відносини. Предметом правового регулювання трудово го права є комплекс суспільних відносин, осно ву яких складають трудові відносини, що ви никають на підставі трудового договору, а також ряд суспільних відносин, тісно пов’я заних із трудовими. Трудові відносини — це відносини, які ви никають між працівником і власником підпри ємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. Працівник зобов’язується ви конувати певну роботу з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а ро ботодавець — оплачувати його працю, створю вати належні умови для неї. До відносин, тісно пов’язаних із трудовими, належать такі групи: 1) відносини працевлаштування; 2) відносини з виробничого навчання; 3) підвищення кваліфікації; 4) відшкодування збитків, завданих працівни ком підприємству, установі, організації або збитків, завданих працівнику. Основними суб’єктами трудового права є працівники та роботодавці. Окрім названих категорій, суб’єктами трудового права можуть бути трудові колективи та професійні спілки, а також окремі постійні або тимчасові органи (наприклад комісія з трудових спорів).

Метод трудового права характеризується поєднанням імперативного та диспозитивного методів правового регулювання. Диспозитив ний метод застосовується при регулюванні від носин, пов’язаних з укладанням трудового до говору, колективного договору, встановленні заробітної плати, коли сторони володіють сво бодою у визначенні взаємних прав і обов’язків. З іншого боку, у відносинах, пов’язаних із на кладенням дисциплінарної відповідальності, вирішенням трудових спорів, значною є участь держави. Поведінка сторін великою мірою ви значається встановленими законодавством ви могами, тобто застосовується імперативний метод правового регулювання. Джерела трудового права являють собою роз галужену систему законів та підзаконних норма тивно-правових актів. Основним джерелом трудо вого права є Конституція України, що встановлює цілий ряд ключових положень, на яких ґрунтуєть ся трудове законодавство. Так, стаття 43 Консти туції України гарантує кожному право на працю, стаття 45 — право на відпочинок. Найважливішу роль у регулюванні трудових відносин відіграє Кодекс законів про працю України. Крім загальних положень, де визна чаються завдання кодексу, права й обо в’язки працівників та деякі інші питання, він містить положення про колективний і трудовий догово ри, забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників, робочий час і час відпочинку, нор мування праці, заробітну плату, гарантії та компенсації (як для працівників, так і у ви падках заподіяння матеріальної шкоди пра цівником підприємству, установі, організації), трудову дисципліну, охорону праці, працю мо лоді й жінок, трудові спори, державне соціаль не страхування, пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням. Крім Кодексу законів про працю України, серед найважливіших законодавчих джерел трудового права слід назвати Закони України «Про колективні договори і угоди», «Про охо рону праці», «Про оплату праці», «Про від пустки», «Про зайнятість населення» та ін.

141

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України

2. Що таке трудовий договір ПРИГАДАЙТЕ! Що таке інститут права?

Одним із найважливіших інститутів трудо вого права є трудовий договір. Трудовий договір — угода між працівником, з одного боку, і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, з іншого. Працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку. У свою чергу, власник підприємства, організації, установи або уповноважений ним орган зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи й передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За тривалістю виділяють такі види тру дових договорів: 1) безстроковий — укладається на невизна чений строк; 2) строковий — укладається на певний строк, що встановлюється за згодою сторін; 3) укладений на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір перетворюється на безстроковий, якщо після закінчення рані ше обумовленого строку трудові відносини тривають, і ні власник підприємства, устано ви, організації або уповноважений ним орган, ні працівник не виявили ініціативи щодо їх припинення.

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР Обов’язкові умови

Зміст договору

Трудова функція працівника Місце роботи Строк дії трудового договору (на невизначений чи на певний строк) Час початку виконання трудової функції Розмір винагороди за виконану роботу Додаткові умови

Сторони договору

Про встановлення випробування Про встановлення неповного робочого дня або тижня Про роботу в одну зміну при багатозмінному режимі праці тощо Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган Фізична особа, яка наймає працівника для виконання певних робіт Фізична особа, яка має трудову правоздатність та трудову дієздатність (виникають за за-

гальним правилом із 16 років; в окремих випадках на роботу можуть прийматися особи віком 15 років, а також 14-річні для роботи під час канікул)

Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, обо в’язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального за

безпечення й організація праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі достроково, можуть встановлюватись угодою сторін.

3. Яким є порядок укладення трудового договору Трудовий договір може укладатися в усній та письмовій формах. Кодекс законів про пра цю України передбачає випадки, у яких дотримання письмової форми трудового договору є обов’язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладанні контракту; 3) при укладанні трудового договору з непов нолітнім;

142

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладанні трудового договору в письмовій формі; 5) при укладанні трудового договору про ро боту в районах з особливими природними, географічними й геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я; 6) при укладанні трудового договору з фізич ною особою;

§ 35. Трудове право України

61) при укладенні трудового договору про дис танційну роботу або про надомну роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством. При прийомі на роботу особи подають такі документи: заяву, паспорт або свідоцтво про народження (для неповнолітніх), військовий квиток чи приписне свідоцтво (для військово зобов’язаних), трудову книжку (якщо вона є). Якщо для виконання трудової функції або для обіймання посади обов’язково потрібні спеці альні знання, працівник при укладанні дого вору зобов’язаний подати документ про про фесійну підготовку або освіту (лікар, учитель).

В окремих випадках, передбачених зако нодавством, прийому особи на роботу пере дує обов’язковий медичний огляд (наприклад осіб, які зайняті на важких роботах, на ро ботах зі шкідливими або небезпечними умо вами праці). Згідно зі статтею 25 Кодексу законів про працю України, власник або упо вноважений ним орган не мають права ви магати від працівника, який влаштовується на роботу, дані про його партійну, націо нальну належність, походження. Забороня ється вимагати і будь-які інші документи, крім перелічених вище.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Колективний договір, як і трудовий, також є одним із важливих інститутів трудового права. Він укладається між власником (уповноваженим ним органом) і профспілковими чи іншими органами, уповноваженими на представництво трудовим колективом. Колективний договір відрізняється від трудового сторонами, що його укладають, порядком укладання,

здійсненням контролю за його виконанням, а також метою та змістом. Слід зауважити, що трудовий договір регулює трудові відносини окремого працівника й власника (уповноваженого ним органу), тобто має більш локальний (обмежений) характер. Натомість колективний договір регулює не лише трудові, а й інші правовідносини, тісно пов’язані з трудовими, отже, має ширшу дію.

4. За яких підстав припиняється трудовий договір Законодавство України встановлює вичерп ний перелік умов, за яких може бути звіль нений працівник. У такий спосіб закон за хищає його права. Припинення трудового договору — це закін чення його дії незалежно від причин та підстав. Кодекс законів про працю України наводить такий перелік підстав припинення трудового договору: 1) угода сторін; 2) закінчення строку, крім випадків, коли трудо ві відносини фактично тривають, і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (не військову) службу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповно важеного ним органу або на вимогу профспіл кового чи іншого уповноваженого на пред ставництво трудовим колективом органу; 5) переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на ро боту в іншу місцевість разом із підприєм ством, установою, організацією, а також

відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці; 7) набуття законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звіль нення від відбування покарання з випро буванням) до позбавлення волі або до ін шого покарання, яке виключає можливість продовження виконуваної роботи; укладан ня трудового договору всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції»; підстави, передбачені Законом України «Про очищення влади»; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами. Кодекс законів про працю України встанов лює певний порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Працівник, який уклав трудовий договір на невизначений строк (безстроковий), має право розірвати трудовий договір у будь-який час, але зобов’язаний попередити про це власника або упо вноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник, попередивши адміністрацію про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, має право до закінчення строку попередження відізвати свою заяву. У та

143

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України

кому випадку звільнення не проводиться, якщо тільки на його місце не був запрошений інший працівник і якому, згідно із законом, не може бути відмовлено в укладанні трудового договору. Дострокове розірвання строкового трудо вого договору з ініціативи працівника допус кається у випадках його хвороби або інвалід ності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або упо вноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору, а також з інших поважних причин, що по в’язані з неможливістю продовжувати роботу. Власник або уповноважений ним орган мають право розірвати трудовий договір зі сво єї ініціативи лише за наявності таких підстав: 1) змін в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідації, скорочення кіль кості працівників тощо; 2) виявленої невідповідності працівника обі йманій посаді або виконуваній роботі вна слідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 4) прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше ніж три години протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців поспіль унаслідок тимча сової непрацездатності; 6) поновлення на роботі працівника, який ра ніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у ста ні наркотичного або токсичного сп’яніння; 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (у тому числі дрібного) майна власника. 9) призову або мобілізації власника — фізич ної особи під час особливого періоду; 10) встановлення невідповідності працівника займа ній посаді, на яку його прийнято, або викону ваній роботі протягом строку випробування.

ВИСНОВКИ

Конституція України гарантує кожній людині право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Підставою для виникнення трудових правовідносин є укладення трудового договору. Сторонами цього договору є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Трудовий договір може бути припинено за багатьма підставами. Умовно їх можна поділити на три групи: настання певної події (закінчення строку договору, смерть працівника); з ініціативи працівника чи власника (уповноваженого ним органу); на вимогу органу, що не є стороною трудового договору, так званої третьої особи (на вимогу батьків; після набуття чинності судовим вироком тощо).

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «трудовий договір». 2. Доповніть схему «Строк трудового договору». Трудовий договір На невизначений строк 3. Подайте у вигляді схеми склад трудових правовідносин. 4. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття Припинення трудового договору Розірвання трудового договору

Спільне

Відмінне

5. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору. Михайло К. був прийнятий на роботу слюсарем на підприємство «Рій». 5 липня 2021 р., після досягнення домовленості про зарахування на роботу, Михайло розпочав виконання своїх службових обов’язків. Наказ про зарахування Михайла К. у штат підприємства було видано 8 липня 2021 р., із цього дня йому було нараховано заробітну плату. Михайло вирішив оскаржити дії адміністрації. Чи має він законні підстави сподіватися на задоволення своїх претензій?

144

§ 36. Праця, відпочинок і оплата

§ 36. Праця, відпочинок і оплата ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

У чому полягає зміст конституційного права на відпочинок? робочий час, час відпочинку.

1. Як законодавство про працю визначає робочий час Питання, які стосуються робочого часу та часу відпочинку, досить чітко врегульовані трудовим законодавством із метою реалізації та захисту прав тих, хто працює. Законодавство України визначає види робо чого часу.

Робочим часом вважається час, протягом якого працівник має виконувати свої трудові обов’язки згідно із чинним законодавством про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним і трудовим договорами.

Види робочого часу Нормальна тривалість робочого часу

Скорочений робочий час

Неповний робочий час

Відповідно до статті 50 Кодексу законів про працю України, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Скорочений робочий час встановлюється для окремих категорій працівників: неповнолітніх віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень; осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень; учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, — не більше половини максимальної тривалості робочого часу (24, 36 годин) для відповідного віку; працівників, зайнятих на роботах зі шкід ливими умовами праці, — 36 годин на тиждень. Крім цього, встановлюється скорочена три валість робочого часу для окремих категорій працівників — учителів, лікарів тощо. За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може вста новлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання ва гітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у тому числі таку, що перебуває під її опікою, або здій снює догляд за хворим членом сім’ї відпо відно до медичного висновку, неповний ро бочий день або неповний робочий тиждень встановлюється обов’язково. При цьому виді

Ненормований робочий час

Надурочний робочий час

Нічний робочий час

робочого часу сторони самі домовляються про графік роботи. Ненормований робочий час встановлюється для окремих категорій працівників, праця яких, у зв’язку зі специфікою й характером їх роботи, не вкладається в межі нормального робочого дня. Цей вид робочого часу, як пра вило, допускає роботу понад нормальний ро бочий день і тиждень, за що працівники ко ристуються додатковою відпусткою. В окремих випадках таким працівникам може проводи тися доплата. Надурочний робочий час — це робота, яка виконується працівниками понад нормальний робочий день і тиждень за письмовим або усним розпорядженням власника або уповно важеного ним органу чи з його відома. За загальним правилом надурочні роботи не до пускаються, але власник або уповноважений ним орган може застосовувати їх у виняткових випадках, передбачених законодавством. До надурочних робіт не залучають вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, неповнолітніх та інших осіб. Свої особливості має і нічний робочий час. Таким вважається робочий час із 22 до 6 го дини. Під час роботи в нічний час встановле на тривалість роботи скорочується на одну годину. До роботи в нічний час забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, неповнолітніх та деяких інших осіб.

145

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України

2. Що таке час відпочинку з точки зору права Часом відпочинку є встановлений законодавством час, протягом якого працівники звільняються від виконання своїх трудових обов’язків і який вони можуть використовувати на власний розсуд.

Протягом робочого дня працівникам має надаватися перерва для відпочинку та харчу вання тривалістю не більше двох годин (обідня

перерва). Перерва для відпочинку та харчу вання надається, як правило, через чотири години після початку роботи. Перерви в ро бочий час не включаються. Крім цього, для окремих категорій працівників встановлюють ся додаткові, визначеної тривалості перерви (наприклад перерви для обігрівання в холодну пору року для працівників, які працюють на свіжому повітрі).

Основні види часу відпочинку Перерви протягом робочого дня

Щоденний відпочинок

Щотижневі дні відпочинку

Тривалість відпочинку між робочими днями залежить від тривалості робочого дня та ре жиму роботи. Він повинен бути не меншим за тривалість робочого часу. Безперервний щотижневий відпочинок (вихідні дні) не повинен бути меншим за 42 го дини. При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, при шестиденному робочому тиж ні — один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’яти денному робочому тижні, якщо він не визна чений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації та, як правило, має надаватися підряд із загаль ним вихідним днем. Залучення працівників до роботи у вихідні дні забороняється. Тільки у виняткових ви падках, передбачених законодавством, і тільки з дозволу профспілки дозволяється залучати до роботи у вихідні дні окремих працівників і лише за письмовим наказом власника або уповноваженого ним органу. До святкових і неробочих днів належать: 1 січня — Новий рік, 8 березня — Між народний жіночий день, 1 травня — День міжнародної солідарності трудящих, 9 трав ня — День перемоги, 28 червня — День Конституції України, 24 серпня — День не залежності України, 14 жовтня — День за хисників і захисниць України. Крім цього, робота не проводиться у дні релігійних свят: 7 січня і 25 грудня — Різдво Христове; 1 день (неділя) — Пасха (Великдень); 1 день (неділя) — Трійця.

146

Святкові та неробочі дні

Відпустки

Закон України «Про відпустки» визначає такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі шкідли вими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий харак тер праці; 2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням; 3) творчі відпустки; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв’язку з вагітністю та по логами; відпустка для догляду за дитиною до до сягнення нею трирічного віку; відпустка у зв’язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства під групи А I групи; відпустка при народженні дитини; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Щорічна відпустка надається працівникам зі збереженням місця роботи (посади) і серед нього заробітку. Мінімальна тривалість щорічної відпустки складає 24 календарні дні. Порядок вираху вання тривалості щорічної відпустки визна чається законодавством. Для окремих категорій працівників можуть встановлюватися відпустки, тривалість яких є більшою. Зокрема, неповнолітнім щорічна від пустка надається тривалістю 31 календарний день. Деяким працівникам можуть надаватися додаткові відпустки (наприклад працівникам,

§ 36. Праця, відпочинок і оплата

які зайняті на роботах зі шкідливими умова ми праці). Працівники, що поєднують роботу з навчан ням, мають право на додаткову відпустку за

місцем роботи. Для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших ви падках, передбачених законодавством, праців никам надається творча відпустка.

3. Як закон регулює оплату праці Конституційне право на працю включає, зокрема, можливість заробляти собі на життя працею, тобто отримувати винагороду за свою роботу — заробітну плату. Стаття 43 Конститу ції України містить положення, згідно з яки ми кожен має право на належні, безпечні і здо рові умови праці, на заробітну плату, не нижчу за визначену законом. Крім того, право на своєчасне отримання винагороди за працю за хищається законом. Заробітна плата — це винагорода, обчис лена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган ви плачує працівнику за виконану ним роботу.

Мінімальна заробітна плата — це зако нодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче яко го не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну нор му праці (обсяг робіт). ЗАВДАННЯ. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі змістом статті 96 Кодексу законів про працю України і дайте відповіді на запитання. 1) Що являє собою тарифна система оплати праці? 2) Хто може претендувати на підвищення кваліфікаційного розряду? 3) Які чинники впливають на розмір посадового окладу службовців?

ІЗ КОДЕКСУ ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ Стаття 96. Системи оплати праці Системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: yy мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; yy міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов’язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників. Порядок розроблення та затвердження професійних стандартів визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення. Колективним договором, а якщо договір не укладався — наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації — з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці.

147

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України

Структура заробітної плати включає основну, додаткову зарплату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна зарплата — це винагорода за ви конану роботу відповідно до норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, відрядних розцінок для робітників, окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це вина города за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи, особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, премії. Інші заохочувальні та компенсаційні випла ти — це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й по ложеннями, компенсаційні та інші виплати.

ВИСНОВКИ

Право на працю тісно пов’язане з правом на відпочинок і включає можливість отримання винагороди за свою роботу. Законодавством встановлено, що нормальна тривалість робочого часу складає 40 годин на тиждень. З урахуванням специфіки умов праці та потреб працівників визначені різні види робочого часу.

Для тих, хто працює, встановлені різні види відпочинку: від перерви протягом робочого дня до відпустки. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації, і максимальним розміром не обмежується.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «робочий час», «час відпочинку». 2. Заповніть таблицю «Види робочого часу». Вид робочого часу

Тривалість робочого часу

Для якої категорії працівників встановлено

Скорочена тривалість робочого часу Неповний робочий час Нормальна тривалість робочого часу 3. Подайте у вигляді схеми структуру заробітної плати.

§ 37. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

Які види юридичної відповідальності виокремлюють за галузями права? дисциплінарна відповідальність, матеріальна відповідальність.

1. Що таке трудова дисципліна з точки зору права Трудова дисципліна — це сукупність право вих норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок і встановлюють трудові права та обов’язки сторін трудового договору, а також заохочення за успіхи в роботі та відповідаль

148

ність за умисне невиконання трудових обо в’язків. ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі статтями Кодексу законів про працю України. Укажіть, які чинники мають забезпечувати трудову дисципліну.

§ 37. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність ІЗ КОДЕКСУ ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ Стаття 140. Забезпечення трудової дисципліни Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов’язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Кодекс законів про працю України встановлює, що працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно й точно виконувати розпо рядження власника або уповноваженого ним ор гану, дотримуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охо

Стаття 142. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Статути і положення про дисципліну Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

рону праці, дбайливо ставитися до майна влас ника, із яким укладено трудовий договір. Крім цього, працівники мають виконувати вимоги, установлені функціональними обов’язками, вну трішнім розпорядком підприємства, установи, організації, а також трудовим договором.

2. Яким є порядок застосування дисциплінарних стягнень Дисциплінарна відповідальність застосову ється за вчинення дисциплінарних проступків. Дисциплінарний проступок є особливим видом правопорушення, який виявляється в порушенні трудової, навчальної, службової та військової дисципліни. До правопорушників можуть застосовуватися стягнення, передба чені правилами внутрішнього розпорядку, дис циплінарними статутами і положеннями: за уваження, попередження, догана, переведення на іншу роботу, звільнення тощо. Дисциплінарна відповідальність — окрема форма юридичної відповідальності за порушення на підприємствах, в установах, організаціях правил внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу й виборного профспілкового органу на основі типових правил.

За порушення трудової дисципліни до пра цівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Дисциплінарне стягнення може наклада тися лише органом, якому надано право при йняття на роботу певного працівника.

Дисциплінарне стягнення застосовується без посередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шес ти місяців із дня вчинення проступку. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Дисциплінарне стягнення може бути оскар жене працівником у порядку, установленому законодавством. Працівник може звернутися до комісії з трудових спорів у тримісячний строк із дня, коли він дізнався або мав дізна тися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати — без обмеження будь-яким строком. У разі пропуску з поважних причин уста новленого строку комісія з трудових спорів може його поновити. Якщо протягом року з дня накладення дис циплінарного стягнення працівника не буде під дано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Протягом строку дії дисциплінарно го стягнення до працівника не застосовуються заходи заохочення (премії, винагороди тощо).

149

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України

Власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового ко лективу або його органу. ЗАВДАННЯ 2. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору. Громадянин Л., робітник заводу «Спецмаш», 12 січня 2021 р. запізнився на роботу на дві години. У поясню-

вальній записці причиною запізнення він указав зміни у графіку руху електропоїздів, які сталися через аварію на залізничній колії. Проте жодних документів на підтвердження цього робітник Л. не надав, і 14 січня йому було оголошено догану. У квітні через отриману догану Л. був позбавлений премії. Тоді він вирішив звернутися до комісії з трудових спорів, оскільки вважав, що догану йому оголошено безпідставно. Комісія з трудових спорів відмовилася розглядати заяву Л., яка була подана 16 квітня 2021 р. Чи правомірні дії комісії з трудових спорів?

3. Що таке матеріальна відповідальність Матеріальна відповідальність — вид юридичної відповідальності, яка накладається у випадку, коли внаслідок дій працівника було завдано матеріальної шкоди підприємству, установі, організації.

Умови накладення матеріальної відповідальності: 1) наявність прямої дійсної шкоди, яка ви ражається у втратах, викраденні, знищенні, пошкодженні майна, що викликало необхід ність зробити витрати на відновлення або придбання майна; 2) протиправна поведінка особи, тобто неви конання або неналежне виконання праців ником своїх трудових обов’язків; 3) причинний зв’язок між протиправною дією та завданою шкодою; 4) вина працівника в завданій шкоді. Існують два види матеріальної відповідаль ності: обмежена і повна. Обмежена матеріальна відповідальність включає обов’язок працівника відшкодувати збит ки в межах середнього місячного заробітку. Цей вид відповідальності застосовується в усіх ви падках, якщо для працівника законодавством не передбачена повна матеріальна відповідальність. Повна матеріальна відповідальність пе редбачає обов’язок працівника відшкодувати шкоду в повному обсязі. Законодавство визначає такі випадки на стання повної матеріальної відповідальності: 1) між працівником і підприємством, устано вою, організацією укладено письмовий до говір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності; 2) майно та інші цінності були отримані пра цівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

150

3) шкоди завдано діями працівників, які мають ознаки діянь, що переслідуються у кримі нальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який перебував у нетверезому стані; 5) шкоди завдано нестачею, навмисним знищен ням або навмисним псуванням матеріалів, а також інструментів та інших предметів, ви даних підприємством, установою, організаці єю працівнику в користування; 6) відповідно до законодавства, на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану підприємству, установі, ор ганізації під час виконання трудових обов’язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків; 8) службова особа винна в незаконному звільнен ні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник винний у несвоєчасній виплаті за робітної плати понад один місяць. 10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, на даних у користування працівнику для ви конання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. Покриття шкоди працівниками проводиться за розпорядженням власника або уповноваже ного ним органу або за рішенням суду. ЗАВДАННЯ 3. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору. Перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, сторож промислової бази кинув недопалок у паперовий ящик із залишками сміття, який був у приміщенні бази. Невдовзі зайнялося полум’я, яке сторож, зважаючи на свій стан, помітив не одразу. Пожежу вдалося загасити, але продукція, яка зберігалася на базі, була значно ушкоджена. Хто має відшкодувати збитки? Яку відповідальність буде нести сторож?

§ 38. Особливості здійснення та захисту трудових прав неповнолітніх ВИСНОВКИ

Трудова дисципліна — це сукупність норм і правил, які забезпечують високопродуктивну та безпечну працю. Дотримання трудової дисципліни досягається заохоченням працівників, які виконують її вимоги, вихованням нетерпимого ставлення до порушень трудової дисципліни, покаранням тих, хто її порушує. Порушення трудової, навчальної, службової та військової дисципліни, яке завдає шкоди внутрішньому

порядку діяльності підприємств, установ, організацій тощо, називається дисциплінарним проступком і тягне за собою дисциплінарну відповідальність. Матеріальна відповідальність виражається в обов’язку працівника відшкодувати шкоду, завдану підприємству, установі, організації. Матеріальна відповідальність може бути повною або обмеженою.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «дисциплінарна відповідальність», «матеріальна відповідальність». 2. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Матеріальна відповідальність Дисциплінарна відповідальність 3. Подайте у вигляді схеми види дисциплінарної відповідальності. 4. Заповніть таблицю «Матеріальна відповідальність працівників». Вид матеріальної відповідальності

У яких випадках настає

Хто підлягає матеріальній відповідальності

Обмежена Повна

§ 38. Особливості здійснення та захисту трудових прав неповнолітніх ПРИГАДАЙТЕ!

Кого, згідно з українським законодавством, відносять до неповнолітніх?

1. Як неповнолітньому влаштуватися на роботу Держава піклується про стан фізичного і психічного здоров’я дітей, ураховуючи, що робота задля отримання заробітку вимагає зна чних додаткових зусиль, а також те, що най важливішим для молодого покоління є навчан ня. Тому в статті 188 Кодексу законів про працю України було визначено загальну норму, згідно з якою прийом на роботу осіб віком до 16 років не допускається. Проте за виняткових обставин можуть прийматися на роботу особи, які досягли 15 років, але тільки за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Для підготовки молоді до продуктивної праці існує можливість прийняття на роботу учнів (студентів) закладів загальної середньої, про фесійної, професійно-технічної, фахової перед

вищої освіти для виконання легкої роботи. Вона не повинна завдавати шкоди здоров’ю та порушувати процес навчання, а має здійснюва тися у вільний від навчання час після досяг нення ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. ПРИГАДАЙТЕ! Які документи подають особи при прийомі на работу?

Прийом на роботу осіб, які не досягли 18 ро ків, здійснюється після обов’язкового попере днього медичного огляду. І в подальшому до досягнення ними 21 року вони підлягають що річному обов’язковому медичному огляду. На кожному підприємстві, в установі, ор ганізації має вестися спеціальний облік пра

151

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України

цівників, які не досягли 18 років, із зазна ченням дати їх народження.

Трудовий договір із неповнолітнім обов’яз ково укладається в письмовій формі.

2. Який робочий час і час відпочинку встановлено для неповнолітніх ПРИГАДАЙТЕ! Які види робочого часу визначені законодавством України?

відрізняється залежно від віку неповноліт ніх.

Для неповнолітніх встановлено скороче ний робочий час. При цьому його тривалість

ЗАВДАННЯ 1. Проаналізуйте таблицю «Тривалість робочого часу неповнолітніх» і визначте, який вид робочого часу встановлено в Україні для неповнолітніх.

ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОГО ЧАСУ НЕПОВНОЛІТНІХ Категорія неповнолітніх

Тривалість робочого часу

Для працівників віком від 16 до 18 років

Для осіб віком від 15 до 16 років

Для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул

36 годин на тиждень

24 години на тиждень

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку

ПРИГАДАЙТЕ! Які види часу відпочинку визначені законодавством України?

Неповнолітнім щорічна відпустка надається тривалістю 31 календарний день у зручний для них час. Щорічна основна відпустка неповноліт нім може надаватися також у перший рік роботи за їх заявою до настання шестимі сячного строку безперервної роботи на

певному підприємстві, в організації, уста нові. Ненадання щорічної відпустки особам віком до 18 років протягом робочого року заборо няється. Це означає, що заміна неповнолітнім усіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається. Працівники, що поєднують роботу з навчан ням, мають право на додаткову відпустку за місцем роботи.

3. Як оплачується праця неповнолітніх ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі змістом статті 194 Кодексу законів про працю України та вкажіть, як оплачується праця різних категорій

неповнолітніх, які є учасниками трудових правовідносин. Як ці положення характеризують ставлення держави до неповнолітніх працівників? Чому ви так вважаєте?

ІЗ КОДЕКСУ ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ Стаття 194. Оплата праці працівників молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Праця працівників молодше вісімнадцяти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих

152

працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

§ 38. Особливості здійснення та захисту трудових прав неповнолітніх

4. У чому полягають особливості розірвання трудового договору з неповнолітніми ПРИГАДАЙТЕ! За яких підстав припиняється трудовий

договір?

Звільнення працівників молодше 18 років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім дотримання загально го порядку звільнення, тільки за згодою служ би у справах дітей. Роботодавець зобов’язаний здійснювати пра цевлаштування неповнолітніх працівників у ви падках їх звільнення: у разі виявленої невідповідності працівника посаді, яку він обіймає, або виконуваній ро боті внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продо вженню цієї роботи; у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; за умов зміни в організації виробництва й праці, у тому числі ліквідації або пере профілювання підприємства, установи, ор ганізації, скорочення кількості кадрів або штату працівників, банкрутства. Якщо продовження роботи неповнолітньо го працівника загрожує його здоров’ю або

Держава уважно ставиться до організації виробничого процесу за участю молоді

порушує його законні інтереси, батьки, уси новлювачі й піклувальник неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за до триманням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового догово ру з неповнолітнім.

5. Як закон охороняє працю неповнолітніх ЗАВДАННЯ 3. Попрацюйте із джерелом права. Укажіть, які вимоги встановлює держава щодо охорони

праці неповнолітніх із метою збереження їх життя і здоров’я.

ІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ» Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Як уже зазначалося, праця неповнолітніх, які не досягли 16 років, є скоріше винятком, ніж загальним правилом, тому особливо ре тельно держава ставиться до організації ви робничого процесу за участю молоді. Участь неповнолітніх у трудових правовідносинах

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов’язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

жодним чином не повинна негативно відобра зитися на стані їхнього здоров’я. Роботодавець не має права застосовувати працю неповнолітніх на: важких роботах та роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці;

153

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України

підземних роботах; роботах, що передбачають підіймання і пе реміщення речей, маса яких перевищує встановлені для неповнолітніх граничні норми; нічних, надурочних роботах і роботах у ви хідні дні. Підлітків забороняється призначати на роботи, які пов’язані виключно з підійман

ням, утриманням або переміщенням важких речей. До роботи, що потребує підіймання та пере міщення важких речей, допускаються під літки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено відповідною медичною довід кою. До тривалої роботи з підіймання та пере міщення важких речей підлітки до 15 років узагалі не допускаються.

ГРАНИЧНІ НОРМИ ПІДІЙМАННЯ ТА ПЕРЕМІЩЕННЯ ВАНТАЖІВ ПІДЛІТКАМИ ПІД ЧАС КОРОТКОЧАСНОЇ ТА ТРИВАЛОЇ РОБОТИ Граничні норми ваги вантажу, кг Календарний вік, років

Короткочасна робота (1—2 підняття та переміщення вантажу) протягом 1 год робочого часу

Тривала робота (більше ніж 2 підняття та переміщення) протягом 1 год робочого часу

юнаки

дівчата

юнаки

дівчата

2,5

—

8,4

4,2

11,2

5,6

12,6

6,3

Роботодавець повинен забезпечити обов’яз кове проходження працюючими в нього під літками попереднього та наступних періодич них медичних оглядів. Обов’язковим має бути рівномірний розподіл тижневого робочого часу за днями п’яти- або

шестиденного робочого тижня. Робота підлітків із вантажами не повинна становити більше ніж 1/3 робочого часу. Вага окремого вантажу та сумарна вага вантажу, який можуть підіймати та переміщувати підлітки, не повинна переви щувати граничних норм.

ВИСНОВОК

Неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а у сфері охорони праці, робочого часу та ряду інших умов праці користуються пільгами, які встановлюються законодав-

ством України. Такі пільги обумовлені особливостями фізичного і психічного здоров’я неповнолітніх, необхідністю забезпечення їхнього всебічного розвитку.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Назвіть види відпочинку, які встановлені для неповнолітніх, що працюють. 2. Доповніть схему. Оплата праці неповнолітніх

при скороченій тривалості щоденної роботи

154

допущених до відрядних робіт

учнів, які працюють у вільний від навчання час

§ 39. Практичне заняття. Працевлаштування неповнолітніх 3. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору. Павло М. (17 років) під час літніх канікул працював за трудовим договором у кав’ярні «Надія». Під час прибирання зали хлопець скористався пилососом, вмикаючи який, випадково вимкнув холодильник. Однак Павло цього не помітив. У результаті того, що холодильник тривалий час не працював, більшість продуктів була зіпсована. Адміністрація кав’ярні зобов’язала Павла відшкодувати збитки, сума яких становила 4000 грн і значно перевищувала суму заробітної плати хлопця. Чи правомірними є дії адміністрації? Хто має відшкодувати збитки? 4. Проведіть мінідослідження за темою «Праця неповнолітніх: особливості прийому на роботу». Зверніть увагу на такі питання: 1) Які загальні правила прийому на роботу поширюються на неповнолітніх? 2) Чи потрібна згода батьків для прийому на роботу неповнолітніх? 3) Які особливості передбачені законодавством при прийомі на роботу неповнолітніх? Із чим вони пов’язані? 4) Чи доводилось вам або вашим знайомим ровесникам влаштовуватися на роботу? Чи не порушувалися при цьому права неповнолітніх?

§ 39. Практичне заняття. Працевлаштування неповнолітніх ПРИГАДАЙТЕ!

Які вимоги щодо укладення трудового договору з неповнолітніми встановлено законодавством?

ПОМІРКУЙТЕ!

Які обставини змушують неповнолітніх влаштовуватися на роботу?

1. Як порушуються права неповнолітніх, що працюють ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте в парах. Ознайомтеся з наведеним повідомленням ЗМІ та дайте відповіді на запитання. Про те, що на одній із птахофабрик Харківської області використовується нелегальна дитяча праця, стало відомо після нещасного випадку. 16-річного Олега привезли до реанімації місцевої лікарні просто з роботи. Підліток, у якого медики констатували набряк Квінке та анафілактичний шок, провів у комі три години. Медики

повідомили про нещасний випадок до поліції. Перша ж перевірка виявила, що керівництво птахофабрики без оформлення, інструктажу та дозволу медиків допускало до шкідливої роботи дітей. На птахофабриці працювали навіть десятирічні хлопчиська. (За матеріалами ЗМІ) 1) Із якого віку допускається прийом дітей на роботу? 2) Які норми трудового законодавства були порушені в наведеній ситуації? 3) До яких робіт заборонено залучати дітей?

2. Як неповнолітньому не стати жертвою шахрайства при влаштуванні на роботу На ринку праці афери є достатньо пошире ним явищем. У зв’язку із цим при пошуку роботи слід дотримуватися низки правил: 1) Необхідно впевнитися в реальному існуванні роботодавця (як юридичної особи або суб’єк та підприємницької діяльності — фі зичної особи), його реальній роботі у своїй галузі. Це можна зробити за допомогою про стого пошуку в інтернеті; доцільно також по

радитися з батьками та за можливості озна йомитися з документами роботодавця. 2) Слід звертати увагу на розмір заробітної плати. Якщо обіцяна заробітна плата сут тєво вища за ту, що пропонується за таку роботу в інших місцях, то скоріше за все наявне шахрайство. 3) Не варто погоджуватися на пропозиції «без коштовного стажування», «випробувального

155

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України

терміну». Відповідно до частини 3 статті 26 Кодексу законів про працю України, випробування при прийомі на роботу неповнолітніх застосовуватися не може. 4) У випадку прийняття на роботу неповно літніх у віці до 16 років обов’язковою є згода батьків. Інакше такий трудовий договір не матиме юридичної сили. 5) У жодному разі не слід сплачувати кошти роботодавцю за «майбутнє» місце роботи, навчання, товари для реалізації тощо. У біль шості випадків такі пропозиції — ознака можливого шахрайства. 6) Співбесіда є важливим етапом при при йнятті на роботу. Слід докладно дізна тися, у чому саме полягатимуть трудові обов’язки. Також необхідно звернути увагу

на характер проведення співбесіди. Най краще, коли вона має індивідуальний ха рактер. Співбесіда у вигляді «лекції» або великий потік кандидатів на працевла штування можуть свідчити про шахрай ську схему. 7) Згідно із законодавством, роботодавець зобов’язаний укладати трудовий договір із неповнолітніми в письмовій формі. У подальшому слід також наполягати на письмовій формі трудового договору. За його наявності легше захистити свої права. 8) Слід обережно ставитися до посередників на ринку працевлаштування. Саме на цю сферу діяльності припадає найбільша кіль кість шахрайств, пов’язаних із працевла штуванням.

3. Як укласти трудовий договір ЗАВДАННЯ 2. Ознайомтеся зі зразком трудового договору, вміщеному в електронному додатку до підручника. Укажіть, із яких частин він складається, яку інформацію містить. Які з його положень не можуть бути включені до договору з неповнолітнім?

Підготуйте текст трудового договору між підприємством і неповнолітнім, урахувавши вимоги, які встановлені законодавством щодо охорони праці неповнолітніх.

ВИСНОВОК

Умови праці неповнолітніх мають відрізнятися від умов праці дорослих працівників. Це пояснюється як фізіологічними особливостями організму підлітків, який тільки формується, так і відсутністю в більшості з них від-

повідної професії і спеціальності. Саме ці обставини й визначили відмінність правового регулювання їхньої праці, хоча за загальним правилом на неповнолітніх повністю поширюється законодавство про працю.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Проаналізуйте ситуації з правової точки зору. Які порушення в них допущено? 1. Із 17-річною Ольгою агрофірма «Кавунчик» уклала усний трудовий договір, відповідно до якого вона в серпні, під час літніх канікул, займатиметься сільськогосподарськими роботами. Час роботи визначено в обсязі 24 години на тиждень. За згодою сторін Ольга була звільнена від проходження медичного огляду. 2. 15-річний Віталій був прийнятий вантажником до магазину «Вітерець». Із хлопцем уклали письмовий трудовий договір, відповідно до якого він працював у нічну зміну. Робочий час був визначений в обсязі 18 годин на тиждень. Віталій вирішив приховати укладення трудового договору від батьків. 3. 16-річна Ганна була прийнята на роботу до магазину «Коники» помічницею продавця. Було укладено письмовий трудовий договір, відповідно до якого її заробітна плата становила 50 % від заробітної плати, визначеної для дорослого помічника продавця, із посиланням на її вік. 4. 16-річний Тимур влаштувався на роботу на завод «Підшипник» помічником оператора токарного верстата. Після п’яти місяців роботи на заводі юнак звернувся до керівництва із заявою про надання щорічної відпустки, однак йому було відмовлено з посиланням на те, що він не пропрацював на заводі шести місяців, визначених законодавством.

156

Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу

І варіант Початковий рівень 1. За рішенням суду шлюбний вік в Україні може бути знижений до А 14 років. Б 15 років. В 16 років. Г 17 років. 2. Які відносини може регулювати шлюбний договір? А передача нерухомого майна у власність одному з подружжя Б особисті відносини між подружжям та дітьми В майнові відносини між подружжям Г особисті відносини подружжя 3. Тимчасовий догляд, виховання та реабілі тація дитини в сім’ї вихователя на період подолання дитиною, її батьками або інши ми законними представниками складних життєвих обставин має назву А усиновлення. Б опіка. В патронат. Г піклування. 4. Відповідно до Кодексу законів про працю України, тривалість робочого часу для пра цівників віком від 16 до 18 років не може перевищувати А 18 годин на тиждень. Б 24 години на тиждень. В 36 годин на тиждень. Г 40 годин на тиждень.

5. Визначте одну з підстав розірвання трудо вого договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу відповідно до Кодексу законів про працю України. А відмова або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та про типожежної охорони Б прогул (у тому числі відсутність на ро боті більше трьох годин протягом робо чого дня) без поважних причин В призов або вступ працівника на військо ву службу, направлення на невійськову (альтернативну) службу Г відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підпри ємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці 6. Укажіть, у якому випадку, відповідно до Кодексу законів про працю України, праців ник(-ця) несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини. А у кінці робочої зміни продавчиня Л. за була покласти в холодильник завезені на півфабрикати, які на ранок зіпсувалися Б відкриваючи банку з фарбою робітник М. відволікся і розлив її, зіпсувавши комбі незон, виданий підприємством В керівниця відділу С. отримала за дові реністю матеріали для проведення моні торингу якості освіти Г лаборант К. під час проведення експери менту через недбалість зіпсував вимірю вальний прилад

157

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України

Середній рівень

Високий рівень

7. Визначте галузь права, якою регулюються описані в уривку правові відносини. 18-річні Георгій та Вікторія вирішили укласти шлюб та подали заяву до районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану. 8. Порівняйте поняття, визначивши спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Опіка Піклування

Достатній рівень 9. Заповніть порівняльну таблицю та зробіть висновок. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ І МАЙНОВІ ПРАВА БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ Вид обов’язків Майнові Особисті немайнові

158

Права батьків

Права дітей

10. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору, скориставшись наведеним алгоритмом. 17-річна Ганна працює консультанткою, отримує відсотки від продажу косметики. Надала свої дані фірмі, жодних договорів не оформлювала. Дівчина працює, щоб отримати досвід заробляння грошей. Сім’я Ганни матеріально забезпечена, батьки вважають, що головне для дівчини — навчання, тому факт свого працевлаштування вона від них приховала. 1) Якою галуззю права регулюються описані правовідносини, хто є їхніми суб’єктами? 2) Які норми законодавства були порушені в даному випадку? 3) Які поради щодо забезпечення дотриман ня своїх прав ви могли би дати Ганні? Обґрунтуйте їх та спрогнозуйте можливі наслідки.

Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу

ІІ варіант

Початковий рівень 1. Загальний шлюбний вік в Україні складає А 16 років. Б 17 років. В 18 років. Г 21 рік. 2. Прийняття особою у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина, що здійснене на під ставі рішення суду — це А усиновлення. Б опіка. В патронат. Г піклування. 3. Робочий час для учнів віком від 14 до 15 ро ків, які працюють у період канікул, складає А 20 годин на тиждень. Б 24 години на тиждень. В 36 годин на тиждень. Г 40 годин на тиждень. 4. Яке з наведених тверджень характеризує особливості укладення трудового договору з неповнолітніми? А заборона проведення попереднього медич ного огляду при прийомі на роботу Б обов’язкове надання довідки з навчаль ного закладу, де навчається неповно літній В обов’язкове укладання трудового догово ру в письмовій формі Г установлення скороченого робочого часу в обсязі 40 годин на тиждень 5. Особам віком до вісімнадцяти років нада ється щорічна основна відпустка тривалістю А 24 календарні дні. Б 31 календарний день. В 42 календарних дні. Г 56 календарних днів.

6. Які види дисциплінарних стягнень перед бачає Кодекс законів про працю України? 1 догана 2 штраф 3 звільнення 4 арешт А 1, 4 Б 2, 3 В 2, 4 Г 1, 3 Середній рівень 7. Визначте галузь права, якою регулюються описані в уривку правові відносини. 15-річна Олена під час літніх канікул вирішила влаштуватися на роботу до сільської крамниці помічницею продавця. 8. Порівняйте поняття, визначивши спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Патронат над дітьми Передача дитини до прийомної сім’ї

Достатній рівень 9. Заповніть порівняльну таблицю та зробіть висновок. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ І МАЙНОВІ ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ Вид обов’язків

Обов’язки батьків

Обов’язки дітей

Майнові Особисті немайнові

159

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України

Високий рівень 10. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору, скориставшись наведеним алгоритмом. 17-річний Сергій родом з Хмельницької області. Нині живе у тітки в столиці. Підліток каже, що не хоче сидіти у неї на шиї, прагне фінансової свободи. Він уже два роки поєднує роботу із навчанням, зарплата влаштовує, от лише працює Сергій без трудової угоди, тому що не має 18 років. «Працюю кур’єром. З навчання — швиденько на роботу. Зарплату фіксовану в 200 доларів виплачують стабільно,

Тестові завдання онлайн rnk.com.ua/100855

160

але наприкінці другого місяця. На попередній роботі в аптеці потрібно було добре побігати, оскільки заробіток залежав від кількості замовлень. 1) Якою галуззю права регулюються описані правовідносини, хто є їхніми суб’єктами? 2) Які норми законодавства були порушені в даному випадку? 3) Які поради щодо забезпечення дотриман ня своїх прав ви могли би дати Сергію? Обґрунтуйте їх та спрогнозуйте можливі наслідки.

РОЗДІЛ 7 ОСНОВИ АДМІНІСТРАТИВНОГО І КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ Опрацювання матеріалу розділу дозволить:

пояснювати та застосовувати поняття: публічне адміністрування, публічна служба, адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення, вина, злочин, покарання

називати види адміністративних правопорушень, злочинів і кримінальних проступків, види адміністративних стягнень і кримінальних покарань

описувати структуру Кримінального кодексу України та аналізувати окремі його статті

характеризувати склад злочину, форми вини, стадії злочину, особливості адміністративної та кримінальної від повідальності неповнолітніх

наводити приклади адміністративних правопорушень, злочинів і кримінальних проступків

розв’язувати правові ситуації із застосуванням знань і положень адміністративного й кримінального законодавства України щодо неповнолітніх

висловлювати судження щодо особливостей адміністративної та кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб

161

Розділ 7. Основи адміністративного і кримінального права України

§ 40. Адміністративне право України ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

1. Що являє собою механізм держави? 2. Якими повноваженнями наділені органи виконавчої влади? публічне адміністрування, публічна служба.

1. Які відносини регулює адміністративне право Адміністративне право України являє собою галузь права, що покликана регулювати певну групу суспільних відносин. Головною їх особ ливістю є те, що вони виникають, розвивають ся і припиняють своє існування у сфері публіч ного управління у зв’язку з організацією та функціонуванням системи виконавчої влади на всіх рівнях управління в державі. Адміністративне право регулює правовід носини, які виникають із приводу організації публічного адміністрування: між підпорядкованими один одному державними органами, органами місцевого само врядування та їх службовцями (наприклад Кабінетом Міністрів України та обласними, районними державними адміністраціями); між не підпорядкованими один одному державними органами, органами місцевого са моврядування та їхніми службовцями (на центральному рівні — між міністерствами, комітетами й відомствами, на місцевому рів ні — між державними адміністраціями різ них областей); між указаними вище органами і недержавними господарськими й соціально-культурними об’єднаннями, підприємствами, установами, громадськими об’єднаннями чи громадянами (наприклад між відділом со ціального забезпечення державної районної адміністрації та громадянином, який звер нувся до відділу з відповідною заявою). При регулюванні цих суспільних відносин держава використовує такі методи: рекомен дації та обов’язкові настанови, заборона пев них дій, одноособове й колегіальне прийняття рішень, координація діяльності різних установ та осіб. Однак найпоширенішими і найважливішими методами державного управління є переконання (диспозитивний метод) і примус (імперативний метод). Переконання пов’язане із впливом на свідомість людини шляхом апе ляції до її сумління, правосвідомості тощо. У разі порушення закону застосовується при мус. Примус — це крайній захід, його вико

162

ристовують здебільшого для припинення пра вопорушення. У системі адміністративного права виді ляють загальну, особливу і спеціальну частини. Загальна частина об’єднує норми, що за кріплюють основні принципи управління, правове становище суб’єктів, форми і мето ди їх діяльності, адміністративний процес, способи забезпечення законності в держав ному управлінні. Особлива частина включає норми, що регу люють управління економікою, транспортом, соціально-культурним будівництвом тощо. Спеціальна частина містить норми, що ре гулюють адміністративно-правову діяльність суб’єктів управління конкретними сферами. Прикладом є адміністративна діяльність ор ганів Національної поліції. Джерелами адміністративного права є чис ленні нормативно-правові акти. У першу чер гу, це Конституція України, яка визначає систему органів виконавчої влади та основні принципи їхньої діяльності зі здійснення дер жавного управління. До законів, що регулюють адміністративноправові відносини, належать Закони України «Про державну службу», «Про Національну поліцію», «Про місцеве самоврядування в Укра їні», «Про звернення громадян» тощо. Окремі положення адміністративного права містять По вітряний та Митний кодекси. Центральне місце серед джерел цієї галузі посідає Кодекс України про адміністративні правопорушення. Адміністративні правовідносини регулюють ся великою кількістю підзаконних нормативноправових актів: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, поста нови й розпорядження Кабінету Міністрів України, акти міністерств, відомств, інших центральних органів виконавчої влади, акти місцевих органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування. ЗАВДАННЯ. Охарактеризуйте адміністративні правовідносини, визначивши їх об’єкт, суб’єктів і зміст.

§ 40. Адміністративне право України

2. Що таке публічне адміністрування Центральною групою відносин, що регулю ються адміністративним правом, є відносини публічного адміністрування. Публічне адміністрування — діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування, які на законних підставах набули владних повноважень для їх реалізації в публічних інтересах.

На сьогодні в науковій літературі поняттю «публічне адміністрування» надається пере вага перед поняттям «державне управління», яке до цього широко використовувалося в на уці адміністративного права. Це пов’язано з тим, що перше поняття ширше як за колом суб’єктів (включає не лише державні органи, але й органи місцевого самоврядування), так і за сферами діяльності (поряд із безпосереднім управлінським впливом охоплює такі види ді яльності, як надання адміністративних послуг). Публічне адміністрування включає такі на прямки діяльності: 1) Адміністративне регламентування, нагляд, контроль за здійсненням нормативних актів. Адміністративне регламентування являє собою діяльність уповноваженого суб’єк та з видання правил, положень, регламентів та інших нормативних актів для виконання за конів. Іншими словами, це управлінський вплив суб’єкта публічного адміністрування на інших суб’єктів. 2) Надання адміністративних послуг. Адміні стративні послуги — це дії суб’єкта публіч ного адміністрування з видачі дозволів, лі цензій або доказів, що підтверджують факт здійснення адміністративних процедур. При кладом адміністративної послуги є реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності. 3) Адміністрування публічних послуг. Публіч на послуга — діяльність контрольованих

державою або самоврядуванням юридичних осіб із надання соціальних послуг, послуг у галузі освіти, культури, науки, спорту. Прикладом публічної послуги є надання освітніх послуг закладами загальної серед ньої освіти. 4) Внутрішнє адміністрування суб’єктів пуб лічного адміністрування. Воно являє собою діяльність, що забезпечує функціонування даного суб’єкта. Суб’єктами публічного адміністрування є органи, установи, посадові особи, юридичні особи, що уповноважені здійснювати публічне адміністрування. До них належать органи ви конавчої влади та виконавчі органи місцевого самоврядування, а також підприємства, уста нови й організації, наділені повноваженнями у сфері публічного адміністрування. Публічне адміністрування проявляється в за стосуванні певних форм діяльності, які найбільш загально поділяють на правові та неправові. До правових належать форми, використан ня яких спричиняє виникнення юридичних наслідків. Неправові форми безпосередніх юри дичних наслідків не мають. За ступенем правової регламентації процесу використання виділяють такі форми пуб лічного управління: 1) Встановлення норм права (видання норма тивних актів публічного адміністрування). 2) Застосування норм права (видання ненор мативних актів публічного адміністрування, актів застосування норм права). 3) Укладання адміністративних договорів. 4) Здійснення реєстраційних та інших юри дично важливих дій. 5) Провадження організаційних дій. 6) Виконання матеріально-технічних операцій. Перші чотири форми є правовими, решта — неправовими.

3. Що таке публічна служба Публічна служба — професійна, політично нейтральна діяльність осіб на адміністративних посадах в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування.

Публічна служба включає службу на дер жавних політичних посадах, професійну ді

яльність суддів, прокурорів, військову службу, альтернативну (невійськову) службу, диплома тичну службу, іншу державну службу, службу в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Існує кілька способів класифікації публічної служби.

163

Розділ 7. Основи адміністративного і кримінального права України

Першим із них є поділ посад публічної служ би на політичні та адміністративні (чинов ницькі). До політичних можна віднести такі посади, як Президент України, Голова Верхо вної Ради України та його заступники, голови постійних комісій Верховної Ради України та їх заступники, народні депутати України, Прем’єр-міністр України, члени Кабінету Мі ністрів України. Для них характерним є особ ливий порядок регулювання відносин, що виникають у зв’язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а також особливий правовий статус. ПРИГАДАЙТЕ! Яким чином відбуваються вибори Президента України, народних депутатів України, призначення членів Кабінету Міністрів України?

Чітке розмежування політичних та адмі ністративних посад є одним із базових прин ципів функціонування державного апарату в розвинених демократичних країнах. Для політичних посад характерна виборність на певний строк або призначення за політич ними критеріями (підтримка певної полі тичної програми). Саме тому публічні служ бовці на політичних посадах відповідальні передусім за формування державної політи ки в певній сфері. Натомість безпосередня її реалізація покладається на політично ней тральних службовців, які проходять службу відповідно до положень Закону України «Про державну службу», Закону України «Про службу в органах місцевого самовря дування» тощо. Другим способом класифікації публічної служби є її поділ на державну службу та службу в органах місцевого самоврядування (муніципальну службу). Центральним видом публічної служби є державна служба. Вона регулюється Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. Державна служба — це публічна, профе сійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загально державному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування; 2) забезпечення реалізації державної політи ки, виконання загальнодержавних, галу

164

зевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресур сами, майном та контроль за їх викорис танням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець — це громадянин України, який обіймає посаду державної служ би в органі державної влади, іншому держав ному органі, його апараті (секретаріаті). Він отримує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій та кого державного органу, а також дотримуєть ся принципів державної служби. Право на державну службу мають повно літні громадяни України, які вільно володі ють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче магістра (для посад категорій «А» і «Б») або бакалавра, молодшого бакалавра (для посад категорії «В»). На державну службу не може вступи ти особа, яка: 1) в установленому законом порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обме жена; 2) має судимість за вчинення умисного кри мінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята в уста новленому законом порядку; 3) відповідно до рішення суду позбавлена пра ва займатися діяльністю, пов’язаною з ви конанням функцій держави, або обіймати відповідні посади; 4) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення — протягом трьох років із дня набуття чинності відповідного рі шення суду; 5) має громадянство іншої держави; 6) не пройшла спеціальну перевірку або не на дала згоду на її проведення; 7) підпадає під заборону, встановлену Законом України «Про очищення влади».

§ 40. Адміністративне право України

На державних службовців накладається низка обмежень. Частина з них пов’язана із забезпеченням політичної неупередженості (наприклад, державний службовець не має права організовувати й брати участь у страй ках та агітації), частина — із запобіганням корупції (наприклад обмеження щодо суміс ництва та суміщення з іншими видами ді яльності). Порушення державними службовцями норм, які регламентують їх службову діяльність, тягне за собою юридичну відповідальність. Залежно від характеру й тяжкості вчинено го порушення може наступати дисциплінар на, адміністративна, цивільна та криміналь на відповідальність. Служба в органах місцевого самоврядуван ня (муніципальна служба) регулюється За коном України «Про службу в органах місце вого самоврядування» від 7 червня 2001 р. Служба в органах місцевого самоврядування — це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які обіймають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самовряду вання та окремих повноважень органів вико навчої влади, наданих законом. ПРИГАДАЙТЕ! Що таке місцеве самоврядування?

Посадами в органах місцевого самовряду вання є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сіль ським, селищним, міським головою, голо вою районної, районної в місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. На посаду в органах місцевого самовряду вання можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту та професійну під готовку, володіють державною мовою відпо відно до рівня, визначеного Законом України «Про забезпечення функціонування україн ської мови як державної». Як і на державних службовців, на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється низка обмежень (зокрема заборона страйків,

Основними принципами державної служби в Україні визначено верховенство права, законність, професіоналізм, патріотизм

обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції»). Крім цього, власні особливості має регулю вання професійної діяльності суддів, проку рорів, військової служби, альтернативної (не військової) служби, дипломатичної служби, а також осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні зван ня (наприклад Національної поліції, Держав ної прикордонної служби України). Усі ці особи також здійснюють публічну службу, од нак її специфіка визначена окремими закона ми і буде розглянута в наступному розділі підручника. Проходження військової та альтернативної (невійськової) служби регулюється відповідно Законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» та «Про альтернативну (невійськову) службу». Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у профе сійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній з обо роною України, її незалежності та територі альної цілісності. Альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строко вої військової служби та має на меті виконан ня обо в’язку перед суспільством. Право на альтернативну службу належить громадянам України, якщо виконання військового обов’яз ку суперечить їхнім релігійним переконанням

165

Розділ 7. Основи адміністративного і кримінального права України

(ці громадяни належать до діючих згідно із за конодавством України релігійних організацій,

віровчення яких не допускає користування зброєю).

ВИСНОВКИ

Адміністративне право як галузь права — це сукупність юридичних норм, які врегульовують однорідні суспільні відносини щодо надання адміністративних

послуг і здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності суб’єктами публічної адміністрації. Публічне адміністрування являє собою діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. 2. 3. 4.

Дайте визначення понять: «публічне адміністрування», «публічна служба». Подайте у вигляді схеми систему адміністративного права. Подайте у вигляді схеми напрямки діяльності публічного адміністрування. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Державна служба Служба в органах місцевого самоврядування 5. Цікава ваша думка! Підписуючи новий Закон України «Про державну службу», п’ятий Президент України П. Порошенко заявив: «Реформа державної служби значною мірою визначає успіх і інших реформ, результати яких прямо залежать від якості управлінських рішень державних органів». Чи погоджуєтесь ви з таким твердженням? Чому?

§ 41. Адміністративні правопорушення ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ:

1. Що називають правопорушенням? 2. Які елементи включає склад правопорушення? «адміністративне правопорушення».

1. Які правопорушення називають адміністративними Загальне поняття адміністративного право порушення дає стаття 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління, за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення включає об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону. 1) Об’єкт адміністративного правопорушення — те, на що воно посягає, чому воно завдає

166

шкоди. Це суспільні відносини, які регулюють ся нормами не тільки і не стільки адміністра тивного права, а й багатьох інших: цивільного, екологічного, трудового, фінансового тощо. 2) Об’єктивна сторона — зовнішній прояв суспільно шкідливого посягання на об’єкт адміністративного правопорушення. Це може бути як дія (наприклад, розпивання спирт них напоїв у громадських місцях), так і без діяльність, коли закон вимагає активних дій (ухилення свідка від явки в суд або орган попереднього слідства чи дізнання). 3) Суб’єкт — осудна фізична особа (громадя нин/громадянка України, іноземець, особа без громадянства), яка на момент вчинення адміністративного правопорушення досягла 16-річного віку.

§ 41. Адміністративні правопорушення

4) Суб’єктивна сторона адміністративного пра вопорушення полягає в психічному ставлен ні суб’єкта до вчиненого антигромадського діяння. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчини ла, усвідомлювала протиправний характер сво єї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала на стання цих наслідків. Якщо ж особа, яка вчи нила правопорушення, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи без

діяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості на стання таких наслідків, хоч повинна була і мо гла їх передбачити, адміністративне правопору шення визнається вчиненим з необережності. ЗАВДАННЯ. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору. Визначте вид правопорушення (якщо таке було наявне) та охарактеризуйте його склад. Перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, громадянин К. (17 років) вимагав від водія автобуса змінити маршрут. На зауваження водія й пасажирів він відповідав брутальною лайкою.

2. Які існують види адміністративних правопорушень Адміністративні правопорушення поділя ються за кількома критеріями. Залежно від того, хто є суб’єктом проступку, — громадяни, службові особи, працівники державних органів, об’єднання громадян, влас ники — адміністративні проступки поділяються на особисті та службові. Для службового про ступку характерним є те, що протиправні ді яння здійснюються особою у сфері її службової діяльності. Залежно від об’єкта адміністративного пра вопорушення визначають: адміністративні правопорушення в галузі охорони праці та здоров’я населення; адміністративні правопорушення, що по сягають на власність; адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини; адміністративні правопорушення в промис ловості, будівництві та у сфері використан ня паливно-енергетичних ресурсів; адміністративні правопорушення в сільсько му господарстві, порушення ветеринарносанітарних правил; адміністративні правопорушення на тран спорті, у галузі шляхового господарства і зв’язку; адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-кому нального господарства та благоустрою; адміністративні правопорушення в галузі тор гівлі, громадського харчування, сфері послуг, у галузі фінансів і підприємницькій діяльності; адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та технічного регулювання;

адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; військові адміністративні правопорушення; адміністративні правопорушення, що по сягають на громадський порядок і громад ську безпеку; адміністративні правопорушення, що пося гають на встановлений порядок управління; адміністративні правопорушення, що по сягають на здійснення народного волевияв лення та встановлений порядок його забез печення. Саме за об’єктом адміністративні правопо рушення поділяються на групи в Кодексі Укра їни про адміністративні правопорушення.

Розведення багать у лісі є одним із поширених адміністративних правопорушень (стаття 77 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Порушення вимог пожежної безпеки в лісах»)

167

Розділ 7. Основи адміністративного і кримінального права України ВИСНОВКИ

Ознаками адміністративного правопорушення є су спільна шкідливість, протиправність, винність і адміністративна караність.

Склад адміністративного правопорушення включає об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «адміністративне правопорушення». 2. Проаналізуйте ситуації з правової точки зору. Визначте вид правопорушення (якщо таке було наявне) та охарактеризуйте склад правопорушення. 1) Граючи у футбол, Петро (14 років) та Микола (15 років) час від часу влучали м’ячем на город громадянина С., у результаті чого частина городини була значно ушкоджена. 2) Людмила (16 років), поспішаючи на заняття, забула вдома гаманець і намагалася проїхати в тролейбусі, не сплачуючи за проїзд. 3. Подайте у вигляді схеми склад адміністративного правопорушення. 4. Подайте у вигляді схеми види адміністративних правопорушень, які виокремлюються залежно від об’єкта проступку. 5. Цікава ваша думка! Фахівець із права Ю. Ковальчук зазначає: «Недостатність заходів щодо боротьби з адміністративними правопорушеннями створює умови для їх збільшення, а в підсумку — до зростання правопорушень як серед неповнолітніх, так і серед дорослих. Боротьба з адміністративними правопорушеннями має здійснюватися за такими напрямками: економічними і правовими. Серед економічних вирішальну роль відіграє подолання економічної кризи, зростання виробництва…, реальне підвищення заробітної плати працівників, поліпшення життєвого рівня населення. Серед правових засобів на боротьбу з адміністративними правопорушеннями мають бути спрямовані профілактичні заходи і заходи щодо притягнення неповнолітніх правопорушників до адміністративної відповідальності». Чи погоджуєтесь ви з автором висловлювання? Чому? Запропонуйте власну програму запобігання адміністративним правопорушенням.

§ 42. Адміністративна відповідальність ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ:

Що таке юридична відповідальність? адміністративне стягнення.

1. Що таке адміністративна відповідальність і які існують адміністративні стягнення Адміністративна відповідальність виступає одним із видів юридичної відповідальності. Адміністративна відповідальність — це обо в’язок особи, яка вчинила адміністративний про ступок, нести відповідальність за свої протиправ ні дії в межах установленого законом стягнення. Адміністративне стягнення — правовий наслідок адміністративного правопорушення, міра відповідальності за скоєне. Воно застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі поваги до закону і права, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

168

Адміністративні стягнення, як правило, полягають у позбавленні або обмеженні певних прав, благ. Перелік адміністративних стягнень у напрямку зростання суворості подаєть ся у статті 24 Кодексу України про адміні стративні правопорушення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став зна ряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація такого предмета або грошей, отриманих унаслідок вчинення адміністра тивного правопорушення;

§ 42. Адміністративна відповідальність

5) позбавлення спеціального права (керування транспортними засобами, полювання); 6) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 7) громадські роботи; 8) виправні роботи; 9) суспільно корисні роботи; 10) адміністративний арешт; 11) арешт з утриманням на гауптвахті (для вій ськовослужбовців). Найсуворішим адміністративним стягненням є адміністративний арешт. Застосування адмі ністративного арешту передбачено за найсерйоз ніші адміністративні правопорушення, які межу ють із кримінальними (розпивання спиртних

напоїв у громадських місцях і поява в громад ських місцях у стані сп’яніння, дрібне хуліган ство, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника поліції тощо). Адміністративний арешт призначається тіль ки судом на термін до 15 діб. Це стягнення не може застосовуватися до ряду осіб: до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 12 років, неповнолітніх, інвалідів I та II груп, а також до військовослужбовців та інших осіб, на яких по ширюється дія дисциплінарних статутів. Крім названих стягнень, до іноземних грома дян і осіб без громадянства в разі грубого пору шення ними правопорядку може застосовуватися адміністративне видворення за межі України.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Адміністративні стягнення поділяються на основні й додаткові. Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові стягнення. Наприклад, до попере дження може бути приєднано додаткове стягнення, якщо воно передбачене санкцією відповідної статті. Так, за участь в азартних іграх Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена можливість застосування попередження з конфіскацією

Справи про адміністративні правопорушення розглядають адміністративні комісії, виконав чі комітети сільських, селищних, міських рад, суди (судді), органи Національної поліції, ор гани державних інспекцій та інші органи (по садові особи), уповноважені на те Кодексом

гральних приладь, а також грошей, речей та інших цінностей, які були ставкою в грі. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може застосовуватися тільки як додаткове стягнення. Усі інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення, можуть застосовуватися як основні. Забороняється накладати за одне правопорушення два або більше основних стягнень.

України про адміністративні правопорушення (наприклад Державна прикордонна служба України, Національний банк України тощо). Адміністративне стягнення, згідно з чинним законодавством, діє протягом року з моменту його застосування.

2. Яким чином застосовується адміністративна відповідальність до неповнолітніх Згідно зі статтею 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), адміністративна відповідальність настає для осіб, яким виповнилося 16 років. Варто за уважити, що адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилося саме до мо менту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності. До неповнолітніх віком 16—18 років, які вчинили адміністративні проступки, можуть бути застосовані передбачені статтею 241 КУпАП заходи впливу, що мають виховний характер:

зобов’язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. Статтею 13 КУпАП передбачено, що в разі вчинення особами віком від 16 до 18 років окремих адміністративних правопорушень (ці правопорушення будуть розглянуті в наступ ному параграфі) вони підлягають адміністра тивній відповідальності на загальних підставах.

169

Розділ 7. Основи адміністративного і кримінального права України

У сукупності заходи впливу утворюють сис тему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від менш суворих до суворіших. Ці заходи застосову ються тільки в тому випадку, коли орган, уповноважений розглядати справу про відпо відне адміністративне правопорушення, дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішо го адміністративного стягнення. Передавати неповнолітнього правопорушни ка під нагляд батьків або осіб, що їх заміню ють, доцільно лише в разі їхньої згоди та здат ності забезпечувати нагляд і відповідний виховний вплив на неповнолітнього. Бажання й згода самого правопорушника при цьому не враховуються. На таких самих умовах можливим є пере давання неповнолітнього правопорушника під нагляд педагогічному або трудовому колекти ву, окремим громадянам.

Недопустимим є передання неповнолітнього правопорушника батьку або матері, які позбав лені батьківських прав, а також батькам або іншим особам, що за рівнем культурного, освіт нього розвитку й характером своєї поведінки не здатні позитивно впливати на нього. Слід також зауважити, що вчинення адміні стративного проступку неповнолітнім є обста виною, яка пом’якшує відповідальність. По яснюється це тим, що психіка неповнолітніх ще нестійка, а життєвий досвід недостатній для того, щоб усвідомити шкоду від завданого та передбачити наслідки своїх дій. Неповнолітнім легко потрапити під вплив інших осіб, осо бливо старших за віком, що часто стають ор ганізаторами або підбурювачами правопору шень. З іншого боку, ураховується те, що неповнолітні без значних ускладнень підда ються виховному впливу і можуть виправити ся без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення.

ВИСНОВКИ

Адміністративна відповідальність настає за вчинення адміністративних проступків, передбачених законодавством про адміністративні правопорушення, і характеризується застосуванням до винної особи адміністративного стягнення.

Адміністративна відповідальність настає для осіб, яким виповнилося 16 років. До неповнолітніх віком 16— 18 років, які вчинили адміністративні проступки, можуть бути застосовані заходи впливу, що мають виховний характер.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. 2. 3. 4.

Дайте визначення поняття «адміністративне стягнення». Що є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності? Назвіть органи, які розглядають справи про адміністративні правопорушення. Попрацюйте із джерелом права. Проаналізуйте статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та визначте, які адміністративні стягнення використовуються в санкції як основні, а які — як додаткові.

ІЗ КОДЕКСУ УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ Стаття 51 2. Порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності Незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу… тощо), привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, — тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

170

Стаття 193. Ухилення від реалізації вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів Ухилення від реалізації вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів громадянами, у яких уповноваженим державним органом анульовано документ дозвільного характеру на їх зберігання і носіння, — тягне за собою накладення штрафу від п’яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням зброї і бойових припасів.

§ 43. Практичне заняття. Найпоширеніші види адміністративних правопорушень, вчинюваних неповнолітніми

§ 43. Практичне заняття. Найпоширеніші види адміністративних правопорушень, вчинюваних неповнолітніми ПРИГАДАЙТЕ!

1. Як держава враховує вік порушників, визначаючи міру адміністративної відповідальності неповнолітніх? 2. Які додаткові заходи впливу застосовуються до неповнолітніх, що вчинили адміністративне правопорушення?

1. Які види адміністративних правопорушень найчастіше вчиняють неповнолітні У разі вчинення особами віком 16—18 років окремих адміністративних правопорушень вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Згідно зі статтею 13 Кодек су України про адміністративні правопорушення (КУпАП), до таких правопорушень належать: незаконне виробництво, придбання, збері гання, перевезення, пересилання наркотич них засобів чи психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах; дрібне викрадення чужого майна; жорстоке поводження з тваринами; порушення правил дорожнього руху, перед бачені статтями 121—127, 130, 139 КУпАП; порушення правил утримання собак і котів, що спричинили заподіяння шкоди здоров’ю людини або її майну; порушення правил торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами; дрібне хуліганство; булінг (цькування) учасника освітнього про цесу; стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і не відведених для цього місцях або з по рушенням встановленого порядку; несплата аліментів; злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадсько

го формування з охорони громадського по рядку й державного кордону, військово службовця; порушення правил дозвільної системи щодо вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї та бойових припасів. ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте в групах. Ознайомтеся зі статистичною інформацією про стан здійснення правосуддя у 2018 р. і дайте відповіді на запитання.

Заходи впливу, передбачені статтею 241 КУпАП, застосовано до 10,3 [12,2]* тис. неповнолітніх осіб. Найбільш поширеними правопорушеннями, які вчиняють неповнолітні, є: куріння тютюнових виробів у заборонених місцях (стаття 1751 КУпАП) — 3,3 тис. осіб; розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді (стаття 178 КУпАП) — 2,3 тис. осіб; проживання без паспорта (стаття 197 КУпАП) — 1,7 тис. осіб. (за матеріалами сайту «Судова влада України https://court.gov.ua/userfiles/media/media/ogl_2018.pdf) 1. Які адміністративні правопорушення були найбільш

поширеними серед неповнолітніх у 2017—2018 рр.? 2. Які заходи впливу можуть бути застосовані до не-

повнолітніх за вчинення зазначених у статистичній довідці адміністративних правопорушень? 3. Як ви вважаєте, чому, незважаючи на гуманне став-

лення до неповнолітніх правопорушників, законодавець у певних випадках покладає на них таку саму відповідальність, як і на дорослих?

2. Якими є особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте в групах. Розгляньте наведені ситуації та виконайте завдання. 16-річний Петро був зупинений працівниками патрульної поліції під час керування автомобілем свого батька. Петро не мав водійських прав.

15-річна Олена викрала пачку чіпсів у супермаркеті

та була затримана службою охорони. Для з’ясування обставин була викликана поліція. 17-річний Тимур, щоб пожартувати над друзями, викликав наряд поліції до них додому з повідомленням про правопорушення.

* у квадратних дужках дані за 2017 р.

171

Розділ 7. Основи адміністративного і кримінального права України 16-річний Сергій у трамваї чіплявся до інших паса-

2) Визначте, за якою з наведених нижче статей Кодексу

жирів, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою.

України про адміністративні правопорушення слід кваліфікувати дії неповнолітніх у кожній з описаних ситуацій. 3) Виходячи з положень статті 13 КУпАП, визначте, чи можуть особи, про яких ідеться в наведених ситуаціях, підлягати адміністративній відповідальності на загальних підставах.

1) Виходячи з положень статті 12 Кодексу України про

адміністративні правопорушення, визначте, чи підлягають згадані особи адміністративній відповідальності.

ІЗ КОДЕКСУ УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ Стаття 44. Незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах Незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах — тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб. <…> Стаття 51. Дрібне викрадення чужого майна Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати — тягне за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п’яти до десяти діб. <…> Стаття 124. Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, — тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома-

дян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Стаття 126. Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки <…> Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. <…> Стаття 173. Дрібне хуліганство Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, — тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб. Стаття 183. Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб Завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійнорятувальних формувань — тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ВИСНОВКИ

Ураховуючи специфіку фізичного та психічного розвитку неповнолітніх, закон встановлює певні особливості при притягненні їх до адміністративної відповідальності: неможливість застосування до неповнолітніх окремих видів стягнень, а також застосування додаткових заходів впливу. У разі вчинення особами віком 16—18 років окремих адміністративних правопорушень, передбачених стат-

172

тею 13 Кодексу України про адміністративні правопорушення (незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах; дрібне викрадення чужого майна; порушення правил дорожнього руху; дрібне хуліганство тощо) вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

§ 44. Кримінальне право України ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Заповніть таблицю «Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх». Вік, із якого настає адміністративна відповідальність неповнолітніх Адміністративні стягнення, які не застосовуються до неповнолітніх Застосування додаткових заходів впливу Адміністративні правопорушення, за вчинення яких неповнолітні підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах 2. Цікава ваша думка! Фахівці з правознавства зауважують: «Треба пам’ятати, що адміністративне правопорушення — не дрібниця, а шлях до скоєння злочину. Отже, попередження адміністративного правопорушення, а також своєчасне покарання за його скоєння є шляхом до запобігання скоєння злочину». Чи погоджуєтеся ви з такою оцінкою суспільних наслідків адміністративного правопорушення? Чому?

§ 44. Кримінальне право України ПРИГАДАЙТЕ! ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

Які існують види правопорушень? вина, злочин.

1. Які відносини регулює кримінальне право ЗАВДАННЯ 1. Проаналізуйте ситуації з правової точки зору. Які з наведених ситуацій описують кримінально протиправні діяння? Які підстави ви мали для таких висновків? Адміністрація ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулася до МВС і СБУ, а також голови Дніпропетровської облдержадміністрації з проханням захистити життя й безпеку своїх працівників. Підставою для цього став тривожний випадок, який удруге стався протягом місяця: у ніч на 1 серпня у дворі будинку, де проживає голова адміністрації з виробництва ВАТ Володимир Шеремет, пролунали вибухи. На щастя, ніхто не постраждав. 64 пенсіонери з Кривого Рогу за січень не отримали пенсій. Їхні гроші на загальну суму 68 308 гривень привласнив заступник начальника одного з відділень поштового зв’язку міста, підробивши підписи пенсіонерів у відомостях, і вже витратив ці кошти.

Посягання на територіальну цілісність і не доторканність України, державна зрада, убив

ство, незаконне позбавлення волі, викраден ня людини, крадіжка, розбій, грабіж — ці та інші правопорушення, які становлять підви щену суспільну небезпечність, відносять до кримінальних правопорушень. За їх вчинен ня держава застосовує й найбільш суворий вид юридичної відповідальності — кримінальні покарання. ПРИГАДАЙТЕ! Що відносять до функцій права?

Основною функцією кримінального права як галузі права є охоронна, оскільки воно охороняє властивими йому заходами ті сус пільні відносини, що регулюються іншими галузями права. Крім охоронної, кримінальне право виконує також регулятивну функцію. Так, забороняю чи вчинювати суспільно небезпечні діяння,

173

Розділ 7. Основи адміністративного і кримінального права України

норми кримінального права в той самий час вимагають певної правомірної поведінки. Ви значеність правових приписів встановлює межу між кримінально протиправною і некриміналь ною поведінкою. Це окреслює можливість лю дини здійснювати свої права і свободи відпо відно до закону, чітко уявляти, що дозволено, а що заборонено кримінальним законом. Відповідно до Конституції України, кри мінальні закони видає лише Верховна Рада

України. Жодні інші державні органи або посадові особи не правомочні видавати нор ми кримінального права. За цією ознакою кримінальне право відрізняється від інших галузей права (наприклад, норми цивільно го права можуть установлюватися урядом, норми адміністративного права — навіть органами влади на місцях). Основним дже релом кримінального права є кримінальний закон.

2. У чому полягає різниця між кримінальним проступком і злочином Кримінальним правопорушенням є передба чене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), яке здійснене суб’єктом кримінального право порушення. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальний проступок — це правопору шення, яке не становить для суспільства такої великої небезпеки, як злочин, і за вчинення якого передбачена менша відповідальність — штраф у розмірі не більше трьох тисяч нео податковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбав ленням волі. Злочин — це передбачене Кримінальним кодексом України діяння (дія або бездіяль ність), за вчинення якого передбачено покаран ня у вигляді штрафу, розмір якого може бути не менше 3 і більше 25 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до довічного ув’язнення. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Законом передбачено спрощений порядок досудового розслідування всіх кримінальних правопорушень невеликої тяжкості — про ступків. Він буде проводитися у формі до судового дізнання, тривалість якого не повин на перевищувати один місяць з дня вручення особі повідомлення про підозру.

Злочин і проступок відрізняються й за тер мінами затримання особи, яка вчинила право порушення. За загальним правилом термін затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок, не може перевищувати 3 години. Затримання підозрюваного у вчиненні кримі нального проступку на одну добу можливе у разі, якщо особа перебуває в нетверезому стані й своїми діями створює небезпеку для суспільства; на 72 години — якщо порушник у відповідь на вимогу правоохоронця припи нити протиправну поведінку чинить опір або ж продовжує вчинення проступку або намагаєть ся втекти. У разі затримання особи суд має розглядати провадження невідкладно. На відміну від злочину за вчинення кримі нального проступку не передбачено судимість. Це пов’язано з тим, що за кримінальні проступ ки не передбачене покарання у вигляді позбав лення або обмеження волі. Відсутність судимос ті дозволяє особам, що вчинили кримінальний проступок, швидше повернутися до звичайного життя, понісши покарання у вигляді штрафу. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і міс тить ознаки будь-якого діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, але через малозначність не становить суспільної небез пеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній або юридичній особі, суспільству або державі.

Кримінальні правопорушення

Кримінальний проступок

174

Злочини нетяжкий

тяжкий

особливо тяжкий

§ 44. Кримінальне право України

3. На які види поділяють кримінальні правопорушення Отже, залежно від тяжкості кримінальні правопорушення поділяють на: кримінальні проступки (основне покарання не пов’язане з позбавленням волі, а штраф не перевищує 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); злочини невеликої тяжкості (основне по карання — до 5 років позбавлення волі або штраф до 10 тис. неоподатковуваних міні мумів доходів громадян); тяжкі злочини (основне покарання — до 10 років позбавлення волі або штраф до 25 тисяч неоподатковуваних мінімумів до ходів громадян); особливо тяжкі злочини (основне покаран ня — понад 10 років позбавлення волі або штраф понад 25 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). За об’єктом посягання кримінальні право порушення поділяються на такі види: злочини проти основ національної безпеки України; кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи; кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи; кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; кримінальні правопорушення проти вибор чих, трудових та інших особистих прав і сво бод людини й громадянина; кримінальні правопорушення проти влас ності; кримінальні правопорушення у сфері гос подарської діяльності; кримінальні правопорушення проти довкілля;

кримінальні правопорушення проти громад ської безпеки; кримінальні правопорушення проти безпеки виробництва; кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; кримінальні правопорушення проти громад ського порядку та моральності; кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримі нальні правопорушення проти здоров’я на селення; кримінальні правопорушення у сфері охо рони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; кримінальні правопорушення проти авто ритету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань гро мадян та кримінальні правопорушення про ти журналістів; кримінальні правопорушення у сфері ви користання електронно-обчислювальних ма шин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку; кримінальні правопорушення у сфері служ бової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг; кримінальні правопорушення проти право суддя; кримінальні правопорушення проти встанов леного порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); кримінальні правопорушення проти миру, без пеки людства та міжнародного правопорядку.

4. Яким є склад кримінального правопорушення. Що таке вина з точки зору кримінального права Склад кримінального правопорушення — це система встановлених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які визначають певне суспільно небезпечне діяння як конкретне кри мінальне правопорушення. Суб’єкт кримінального правопорушення — фізична осудна особа, яка досягла визначеного законом віку. Відповідно до статті 19 Кримі нального кодексу України, суб’єктом кримінального правопорушення може бути тільки осудна

особа, тобто така, яка під час вчинення перед баченого кодексом діяння могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Кримі нальним кодексом України встановлюється, що кримінальна відповідальність за загальним пра вилом настає із 16 років, а за окремі криміналь ні правопорушення, вичерпний перелік яких передбачений у частині 2 статті 22 (наприклад, убивство, розбій, зґвалтування), відповідаль ність встановлюється із 14 років.

175

Розділ 7. Основи адміністративного і кримінального права України

Суб’єктивна сторона — це внутрішня сто рона кримінального правопорушення. Вона включає ті психічні процеси, що характери зують свідомість і волю особи в момент вчи нення кримінального правопорушення. Озна ками суб’єктивної сторони як елементу складу кримінального правопорушення є вина, мотив і мета кримінального правопорушення. Обов’язковою (необхідною) основною ознакою суб’єктивної сторони будь-якого складу кри мінального правопорушення є вина особи. Відповідно до статті 23 Кримінального кодексу України, виною є «психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності».

За відсутності вини особи немає і складу кримінального правопорушення, навіть якщо в результаті її дії (бездіяльності) настали перед бачені законом суспільно небезпечні наслідки. Вина може виражатися у формі умислу або необережності. Стаття 24 Кримінального кодексу України визначає умисел і його види — прямий і не прямий. При прямому умислі особа усвідомлю вала суспільно небезпечний характер свого ді яння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх на стання. При непрямому умислі особа усвідом лювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала настання цих наслідків. Стаття 25 визначає необережність та її види: кримінальну протиправну самовпевненість і кримінальну протиправну недбалість. Кримі нальна протиправна самовпевненість виража ється в тому, що особа передбачала можливість

настання суспільно небезпечних наслідків сво го діяння (дії чи бездіяльності), але легковаж но розраховувала на їх відвернення. Кримі нальна протиправна недбалість має місце там, де особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачати. Об’єкт кримінального правопорушення — це те, на що посягає кримінальне правопорушення і чому воно заподіює шкоду. Це ті суспільні від носини, що охороняються кримінальним законом. Об’єктивна сторона — зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаче ного законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об’єкту кримінального правопорушення. Обов’язковими (необхідними) ознаками об’єк тивної сторони як елементу складу криміналь ного правопорушення є: діяння (дія чи без діяльність), суспільно небезпечні наслідки і причинний зв’язок. Тому в кримінальних пра вопорушеннях із так званим матеріальним скла дом, тобто в таких, які вважаються закінченими з моменту настання певних наслідків (умисне вбивство, крадіжка, доведення до банкрутства), має бути встановлений причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) і суспільно небезпечним наслідком, що настав. Натомість, кримінальні правопорушення із формальним складом (на приклад, незаконне перетинання державного кордону) вважаються завершеними з моменту вчинення протиправного діяння. Факультатив ними (додатковими) ознаками об’єктивної сто рони кримінального правопорушення є час, місце, умови, способи та знаряддя вчинення кримінального правопорушення тощо. ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтесь із текстом статті Кримінального кодексу України та охарактеризуйте склад кримінального правопорушення, про який ідеться.

ІЗ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Особлива частина Розділ VIII. Кримінальні правопорушення проти довкілля Стаття 253. Проєктування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля 1. Розробка і здача проєктів, іншої аналогічної документації замовнику службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов’язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони ство-

176

рили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення або інших тяжких наслідків, — карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років…

§ 44. Кримінальне право України

5. Які стадії вчинення кримінального правопорушення виділяє закон Усі вчинювані кримінальні правопорушення поділяються на закінчені та незакінчені. Якщо особа повністю реалізувала кримі нально протиправний намір і вчинила за кінчене кримінальне правопорушення, то необхідність виділяти будь-які етапи кримі нальної відповідальності відсутня. Така не обхідність виникає в разі недоведення за мисленого кримінального правопорушення до його логічного завершення. Кримінальне правопорушення може бути не доведене до кінця з двох причин, які виключають одна одну: 1) за волею особи, у поведінці якої вбачається добровільна відмова при незакінченому кри мінальному правопорушенні; 2) усупереч волі особи, винної у вчиненні не закінченого кримінального правопорушен ня — готування або замаху. Закон виділяє три стадії вчинення кримі нально караного діяння: 1) готування до кримінального правопору шення; 2) замах на кримінальне правопорушення; 3) закінчене кримінальне правопорушення. Вони розрізняються за характером діянь, моментом їх припинення, ступенем реалі зації кримінально протиправного наміру. Перші дві стадії визнаються різновидами незакінченого (розпочатого) кримінального правопорушення. Закінчене кримінальне правопорушення визначається повною реалізацією суб’єктив ної та об’єк тив ної сторони кримінального правопорушення: виконується кримінально протиправний намір і реалізується об’єктивна сторона суспільно небезпечного діяння, за значена в Особливій частині Кримінального кодексу. Замахом на кримінальне правопорушення стаття 15 Кримінального кодексу України ви знає вчинення особою з прямим умислом ді

яння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального пра вопорушення, передбаченого відповідною стат тею Особливої частини Кримінального кодек су, якщо при цьому злочинне діяння не було доведено особою до кінця з причин, що не залежали від її волі. Законодавці поділяють замах на закінчений і незакінчений. Закінченим замах є, якщо осо ба вчинила всі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального право порушення є незакінченим, якщо особа з при чин, що не залежали від її волі, не вчинила всіх дій, які вважала необхідними для до ведення кримінального правопорушення до кінця. Готування до кримінального правопорушення стаття 14 Кримінального кодексу України визначає як підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасни ків або змова на вчинення кримінального пра вопорушення, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення. Із кожною стадією вчинення криміналь ного правопорушення пов’язані особливості кримінальної відповідальності за них. Від повідно до статті 16 Кримінального кодексу України, відповідальність за незакінчені кри мінальніправопорушення настає за статтями Загальної частини, які містять опис особливос тей відповідного виду незакінченого криміналь ного правопорушення (замах на кримінальне правопорушення — стаття 15, готування до кримінального правопорушення — стаття 14) і статтею Особливої частини, що відповідає тому чи іншому складу кримінального пра вопорушення.

6. Як визначають співучасть у кримінальному правопорушенні Досить часто в одному кримінальному правопорушенні беруть участь двоє або більше осіб, які діють узгоджено та спря мовують свої дії на досягнення єдиного результату. У таких ситуаціях виникає пи

тання про співучасть у кримінальному пра вопорушенні. Співучастю у кримінальному правопорушенні визнається умисна спільна участь кіль кох суб’єктів кримінального правопорушення

177

Розділ 7. Основи адміністративного і кримінального права України

у вчиненні умисного кримінального право порушення. Кримінальний кодекс України визначає такі види співучасників: виконавець, організатор, підбурювач і пособник. Виконавець — це особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами кримінального право порушення безпосередньо чи шляхом ви користання інших осіб, що не є суб’єктами кримінального правопорушення, вчинила конкретне кримінальне правопорушення. Тоб то виконавцем (співвиконавцем) є співучас ник, що своїми діями безпосередньо виконав повністю або хоча б частково (у якійсь час тині) об’єктивну сторону кримінального пра вопорушення. Так, при розбої виконавцем кримінального правопорушення є не лише той, хто вилучає майно в потерпілого, але й той, хто в момент вилучення застосовує насильство до жертви: тримає потерпілого за руки, позбавляючи його можливості чи нити опір, закриває потерпілому рота, щоб він не покликав на допомогу. Усі ці осо би — виконавці розбою, тому що кожний із них виконує якусь частину об’єктивної сто рони кримінального правопорушення (роз бою). Отже, саме виконавець реалізує зло чинний задум. Організатор — це особа, яка організува ла вчинення кримінального правопорушен ня або керувала його підготовкою чи вчи ненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або яка за безпечувала фінансування чи організовува ла приховування кримінально протиправної діяльності організованої групи або злочин ної організації. Підбурювач — це особа, яка схилила іншо го співучасника до вчинення кримінально

го правопорушення шляхом умовляння, підкупу, погрози, примусу або інших по дібних дій — наприклад вказівки, наказу тощо. Пособником вважається особа, яка по радами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, зна ряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального пра вопорушення чи предмети, здобуті кримі нально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином спри яти приховуванню кримінального правопо рушення. У реальному житті в судовій практиці цілком можливе об’єднання в діяльності спів учасника відразу кількох ролей. На приклад, особа може бути одночасно і ви конавцем, і організатором кримінального правопорушення, вона може бути підбурю вачем і пособником тощо. Поєднання кіль кох ролей у поведінці одного співучасника враховується судом при призначенні по карання. Крім видів співучасті, розрізняють фор му співучасті. Можлива співучасть, коли всі спів учасники кримінального правопо рушення будуть його виконавцями, але можлива й співучасть із розподілом ролей, коли співучасники виконують у кримінальному правопорушенні різні функції: один — ви конавець, другий — пособник, третій — підбурювач тощо. Таким чином, у Криміналь ному кодексі України закріплена співучасть у формі співвиконавства і співучасть із розподілом ролей.

ВИСНОВКИ

Норми кримінального права встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями і які покарання слід застосувати до осіб, що вчинили ці кримінальны правопорушення. Кримінальне правопорушення включає в себе два типи кримінально караних діянь: злочин та кри-

178

мінальний проступок. Кримінальний проступок відрізняється меншим ступенем суспільної небезпеки, спрощеною процедурою притягнення до відповідальності, а також більш м’яким покаранням.

§ 45. Покарання та його види ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять: «вина», «злочин». 2. Виберіть правильний варіант відповіді. Згідно з Кримінальним кодексом України, особа, яка вмовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення, є А виконавцем Б організатором В підбурювачем Г пособником 3. Подайте у вигляді схеми склад кримінального правопорушення. 4. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Кримінальний проступок Злочин

§ 45. Покарання та його види ПОМІРКУЙТЕ! ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ:

Якими є наслідки злочину для особи та суспільства? «покарання».

1. Що таке кримінальна відповідальність і кримінальне покарання Кримінальна відповідальність — це реакція держави на вчинене особою кримінальне право порушення. Така реакція знаходить своє вира ження в певному правозастосовному акті органу держави — обвинувальному вироку суду. У зв’язку із цим розрізняють матеріальну і процесуальну підстави кримінальної відпові дальності. Матеріальною підставою визнається кримінальне правопорушення, а процесуаль ною — обвинувальний вирок суду. Відповідно до частини 2 статті 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчи ненні кримінального правопорушення й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тільки кримінальний закон визначає, яке суспільно небезпечне діяння є кримінальним правопорушенням. Застосування кримінального закону за аналогією заборонено (частина 4 статті 3). Принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності передбачає врахування тяжкості кри мінального правопорушення й особи винного при

призначенні покарання. Чим більш тяжке кри мінальне правопорушення вчинено, чим більш суспільно небезпечним є винний, тим більш су вора кримінальна відповідальність настає, тим більш суворим є призначене покарання. І навпа ки, при вчиненні кримінальних правопорушень, що не є тяжкими, коли особа винного не вимагає суворого покарання, кримінальна відповідаль ність пом’якшується, призначається менш суворе покарання, а іноді на підставі розглядуваного принципу особа звільняється від кримінальної відповідальності або покарання. Наприклад, вчи нення кримінального правопорушення неповно літнім, надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після скоєння кри мінального правопорушення відносять до тих обставин, які пом’якшують покарання. Покарання — захід примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, та полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

2. Які покарання передбачені Кримінальним кодексом України Метою покарання є не лише кара, а й ви правлення засуджених, а також запобігання подальшому вчиненню кримінальних право порушень ними та іншими особами.

ЗАВДАННЯ. Проаналізуйте таблицю «Види кримінальних покарань» і визначте, які з них НЕ застосовуються до неповнолітніх. Як ви вважаєте, чому так визначив законодавець?

179

Розділ 7. Основи адміністративного і кримінального права України ВИДИ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ

Громадські роботи

Виправні роботи

Службові обмеження для військовослужбовців

Арешт

Обмеження волі

Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців Позбавлення волі на певний строк Довічне позбавлення волі

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу Конфіскація майна

Штраф Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

180

Основні покарання Полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Установлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Не призначаються особам, визнаним інвалідами І або ІІ груп, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби Установлюються на строк від шести місяців до двох років і відбуваються за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому вироком суду, у межах від 10 до 20 відсотків. Не застосовуються до вагітних жінок, до жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб віком до 16 років, до тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, юристів, посадових осіб місцевого самоврядування Застосовуються до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому вироком суду, у межах від 10 до 20 відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання Полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції та встановлюється на строк від одного до шести місяців. Не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та жінок, що мають дітей до семи років Полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці. Установлюється на строк від одного до п’яти років. Не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та інвалідів І і ІІ груп Призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років Полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу. Установлюється на строк від одного до 15 років Установлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених Кримінальним кодексом України, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк. Не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку Додаткові покарання Застосовується до засудженої за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особи, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас

Полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Установлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини й може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в Особ ливій частині Кримінального кодексу України Покарання, що застосовуються і як основні, і як додаткові Грошове стягнення, що накладається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного. Установлюється в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини Кримінального кодексу України не передбачено вищого розміру штрафу Призначається як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років

§ 45. Покарання та його види

3. У чому полягають особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх За загальним правилом кримінальна від повідальність настає при досягненні особою 16 років. Стаття 22 Кримінального кодексу

України передбачає, що за певні види кримі нальних правопорушень кримінальна відпо відальність настає із 14 років.

ІЗ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність … 2. Особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115—117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військово службовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398),

Зниження віку кримінальної відповідаль ності обумовлене перш за все тим, що особа вже в 14-річному віці усвідомлює суспільну небезпечність і протиправність названих кри мінальних правопорушень. Перелік таких кри мінальних правопорушень є вичерпним. Це лише умисні кримінальны правопорушення. Кримінальний кодекс України виключає мож ливість притягнення до кримінальної відпові дальності, починаючи від 14 років, за криміналь ні правопорушення, вчинені з необережності. Розділ XV Загальної частини Кримінального кодексу України розглядає особливості кримі нальної відповідальності та покарання неповно літніх. Неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний не тяжкий злочин, може бути звільнено від кримі нальної відповідальності, якщо його виправлен ня можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, а саме: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особли вих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передання неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за

жорстоке поводження з тваринами (стаття 299), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 257), терористичний акт (стаття 258), захоплення заручників (статті 147 і 349), зґвалтування (стаття 152), сексуальне насильство (стаття 153), крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 289), хуліганство (стаття 296).

його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або за робіток, обов’язку відшкодування завданих майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків із метою його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Профілактична робота серед підлітків, у тому числі й індивідуальна, є ефективним засобом протидії зростанню кількості правопорушень серед неповнолітніх

181

Розділ 7. Основи адміністративного і кримінального права України

Перелічені заходи суд може застосовує і до осіб, які скоїли кримінальні правопорушення до досягнення ними віку кримінальної відпо відальності. Суд може також визнати за необхідне при значити неповнолітньому вихователя в поряд ку, передбаченому законом. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив кримінальне правопорушення, від застосування до нього примусових заходів виховного харак теру, ці заходи скасовуються, і він притягуєть ся до кримінальної відповідальності. До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправ ні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк. При призначенні покарання неповнолітньо му за сукупністю кримінальних правопорушень або вироків остаточне покарання у вигляді по збавлення волі не може перевищувати 15 років. Кримінальний кодекс України визначає та кож додаткові покарання, які можуть бути

застосовані до неповнолітніх: штраф, позбав лення права обіймати певні посади або за йматися певною діяльністю. Якщо суд, враховуючи тяжкість криміналь ного правопорушення, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування по карання з випробуванням. Звільнення від від бування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбав лення волі. Призначене покарання відклада ється на певний (іспитовий) визначений судом строк тривалістю від одного до двох років. Після закінчення іспитового строку засудже ний, який виконав покладені на нього обо в’язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від при значеного йому покарання. В іншому випадку неповнолітній, що вчинив кримінальне право порушення, направляється для відбування призначеного покарання.

ВИСНОВКИ

Принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності вимагає, щоб кримінальна відповідальність і призначення покарання були максимально конкретизовані, індивідуалізовані, виходячи з конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення з урахуванням особи винного.

Законом визначені обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Так, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує покарання.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняття «покарання». 2. Виберіть правильний варіант відповіді. Який із наведених видів кримінальних покарань, згідно з Кримінальним кодексом України, може застосовуватися і як основний, і як додатковий? А штраф Б громадські роботи В виправні роботи Г конфіскація майна 3. Виберіть правильний варіант відповіді. Громадянин К., дочекавшись, поки громадянин М. піде з квартири, проникнув до його помешкання й виніс звідти коштовності та гроші, у тому числі в іноземній валюті. Сусідам М., які зустріли його при виході з квартири, К. пояснив, що є другом М., тому вони не надали зустрічі особливого значення. Відповідно до Кримінального кодексу України, дії громадянина К. кваліфікуються як: А крадіжка Б грабіж В розбій Г шахрайство 4. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття Адміністративне правопорушення Злочин

182

Спільне

Відмінне

§ 46. Практичне заняття. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх

§ 46. Практичне заняття. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх ПРИГАДАЙТЕ!

1. Як держава враховує вік порушників, визначаючи міру кримінальної відповідальності неповнолітніх? 2. Які додаткові заходи впливу застосовуються до неповнолітніх, що вчинили кримінальне правопорушення?

1. Чи є притягнення неповнолітніх до відповідальності проявом негуманності держави ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте в групах. Ознайомтеся з інформацією, поданою за матеріалами газети «Голос України». Оцініть наведену в ній ситуацію з правової точки зору: яке правопорушення було наявне, який його склад? Як ви вважаєте, чи справдяться прогнози журналіста щодо юридичної відповідальності правопорушників? Чому? Як ви особисто ставитеся до описаних подій? 85-річного дідуся, який самотньо жив у власному будинку в селі Бліх Зборівського району на Тернопільщині, сусіди знайшли мертвим. Правоохоронці й судмедексперти з’ясували: він помер не своєю смертю. До кола підозрюваних потрапили 15-річні онук і правнук загиб лого із сусіднього селища Заложець.

Хлопці навідувалися до діда, коли йому приносили пенсію. Він завжди давав їм трохи грошей. Проте цього підліткам було замало. Уночі вони через вікно залізли до хати. Нишпорили всюди, але грошей не знайшли. Від шуму дідусь прокинувся та впізнав злодіїв. Онук і правнук накинулися на нього й задушили. 400 гривень, через які старенького позбавили життя, під матрацом знайшли правоохоронці. Стосовно хлопців порушено кримінальну справу. Їм загрожує від семи до 15 років обмеження або позбавлення волі. Росли вони без належного нагляду дорослих.

2. За які види злочинів неповнолітні несуть кримінальну відповідальність із 14 років ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте в парах. Розгляньте наведені ситуації та виконайте завдання. 15-річний Сергій повідомив про замінування школи для того, щоб зірвати заняття. 13-річна Олена ввечері зустріла 12-річну Тетяну та, погрожуючи їй побоями, відібрала в неї мобільний телефон. 16-річна Катерина поширювала в соціальних мережах заклики до насильницького повалення конституційного ладу в Україні.

14-річний Іван побився зі своїм знайомим, 13-річним

Володимиром. Унаслідок бійки в останнього було зламано два ребра. Судово-медична експертиза встановила завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості. 1) Визначте, за якою з наведених нижче статей Кримінального кодексу України слід кваліфікувати дії неповнолітніх у кожній з описаних ситуацій. 2) Виходячи з положень статті 22 Кримінального кодексу України, визначте, чи підлягають згадувані особи кримінальній відповідальності.

Курязька виховна колонія (Харківська область). Тут відбувають покарання неповнолітні, засуджені до позбавлення волі

183

Розділ 7. Основи адміністративного і кримінального права України ІЗ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади <…> 2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, — караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої. Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження 1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, — карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. <…> Стаття 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження 1. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, — карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження 1. Умисне легке тілесне ушкодження — карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року. <…> Стаття 185. Крадіжка 1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) — карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років. <…> Стаття 186. Грабіж 1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) — карається штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років. 2. Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, — карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років. <…> Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності 1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, — карається позбавленням волі на строк від двох до шести років. <…>

ВИСНОВОК

За певні види кримінальних правопорушень (умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу тощо) кримінальна відповідальність настає вже

в 14-річному віці. Зниження віку кримінальної відповідальності обумовлене тим, що особа вже в 14-річному віці усвідомлює суспільну небезпечність і протиправність указаних діянь.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору. Кваліфікуйте дії учасників ситуації. Чи містить вона склад кримінального правопорушення? Охарактеризуйте його ознаки, а також обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання учасників ситуації. П. Сіренко (24 роки) підмовив І. Небудька (17 років) та Р. Сиволапу (18,5 року) залякати свого сусіда К. Приходька, який не погоджувався зробити грошовий внесок на встановлення охоронного пристрою в під’їзді будинку, де жили П. Сіренко й К. Приходько. Перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, І. Небудько та Р. Сиволапа зустріли К. Приходька на безлюдній вулиці, коли той повертався з роботи. Спочатку вони погрожували йому фізичною розправою, а потім від слів перейшли до дії. Сталася бійка, у результаті якої К. Приходько отримав легкі тілесні ушкодження, а І. Небудько — струс мозку. 2. Проведіть мінідослідження. Користуючись різними джерелами інформації (ЗМІ, спеціальна література, мережа інтернет), з’ясуйте, які види кримінальних правопорушень найчастіше вчиняють неповнолітні. У чому, на вашу думку, полягає причина вчинення кримінальних правопорушень неповнолітніми?

184

РОЗДІЛ 8 ЯКЩО ПРАВО — ЦЕ ПРОФЕСІЯ Опрацювання матеріалу розділу дозволить:

називати професії, пов’язані з юридичною наукою

пояснити, хто такі судді, прокурори, слідчі, нотаріуси, адвокати, юрисконсульти, дільничні офіцери поліції, правозахисники

наводити приклади видів діяльності прокурора, нотаріуса та адвоката

називати основні вимоги до осіб, які мають намір працювати за юридичним фахом чи в поліції

описувати процедуру розгляду цивільної (кримінальної) справи в суді

розв’язувати правові ситуації з використанням знань про професію юриста

оцінювати життєві ситуації, за яких потрібна допомога юриста

185

Розділ 8. Якщо право — це професія

§ 47. Юристи в нашому житті ПРИГАДАЙТЕ!

1. На яких засадах здійснюється державна влада в Україні? 2. Яка з гілок влади має своїм головним завданням застосування норм права до конкретних подій, випадків, розв’язання суперечок, які при цьому виникають?

1. Кого називають юристами Людей, які пов’язали свою професійну ді яльність із правом, називають юристами. Це достатньо широке поняття. Юристом є і науко вець, що проводить дослідження у сфері пра вознавства, і викладач юридичних дисциплін, і практичний діяч у сфері права (наприклад суддя, адвокат, нотаріус тощо). Юридичні професії надзвичайно різноманітні. Це цілком природно, адже правом врегульовані різні сторони суспільних відносин. До найбільш важливих і поширених юридичних професій належать професії судді, прокурора, адвоката, слідчого, нотаріуса та юрисконсульта. Професія юриста виникла давно. Її по ява пов’язана з тим, що з розвитком права та законодавства суспільні відносини постійно ускладнювалися, і з часом правильне застосу вання й тлумачення правових норм стало не можливим без професійної підготовки та три валої практики. Уже в найдавніших державах існували люди, діяльність яких була пов’язана із правом. Так, жодна держава не могла обійтися без суддів, які б вирішували суперечки між її жителями та призначали покарання за злочини. Разом із цим у деспотичних монархіях, якими були Давній Єгипет і Вавилонське царство, рішен ня справи часто визначалося не нормами пра ва, а соціальним становищем сторін спору або волею правителя. Новий поштовх для розвитку професія юрис та отримала в Давніх Афінах. Демократичний устрій, що формувався в місті-державі, визна чив особливий характер здійснення правосуддя. Сторони судового спору мали переконати при сяжних у своїй правоті, використовуючи фак ти та логічні аргументи. Саме тому прообразом сучасних юристів можна вважати афінських ораторів. В Афінах навіть виникли особливі професії — логограф, професійний автор промов на суді, у яких викладалися аргументи сторо ни у процесі, та синегор, професійний оратор, який виголошував судову промову замість по зивача або відповідача. Багато творів відомих

186

афінських ораторів — Антифона, Демосфена, Ісократа — є саме судовими промовами. Не дивно, що й сьогодні ораторське мистецтво є обов’язковим предметом для майбутніх юрис тів. Проте афінські логографи та синегори ще не були юристами в повному розумінні цього слова. Справа в тому, що афінське право не було систематизоване, і часто його норми мали характер звичаїв. Наступний важливий етап розвитку про фесії юриста припав на Давній Рим. Римляни успадкували ораторське мистецтво давніх гре ків. Разом із цим вони додали до юридичної професії інший важливий елемент — впо рядковане законодавство, яке було відсутнім в Афінах. На початку існування Риму тлума ченням законів займалася колегія жерців-понтифіків. Крім цього, вони вели запис судо вих прецедентів (випадків), надавали поради у спірних ситуаціях тощо. Тим не менш, до складу колегії входили лише патриції, при вілейований прошарок римського суспільства, тому значна частина населення Риму була позбавлена доступу до законів, що ставило її в невигідне становище. Укладення законів XII таблиць дало поштовх до зміни цієї си туації, адже письмова фіксація законів по збавила понтифіків виключного права їх тлу мачити. Почав формуватися прошарок людей, які вивчали та тлумачили закони. Одним із найвідоміших юристів цієї доби став Аппій Клавдій Цек (IV ст. до н. е.). Він уклав збір ник коментарів до римського права, відомий як «Цивільне право Флавія» — перше роз’яс нення римських законів, доступне широкому загалу, а не лише патриціям. Саме поява та ких дослідників права відрізняла Давній Рим від Давніх Афін, де в судових процесах сто рони часто спиралися лише на ораторські якості. Однак традиція виступів ораторів на судах існувала й тут. Відомим римським ора тором є Марк Туллій Цицерон. Значно зросла роль юристів після встанов лення в Римі імператорської влади. Досвідче

§ 47. Юристи в нашому житті

ні, відомі юристи приймалися на державну службу, до їх точки зору дослухалися при ви рішенні судових справ. Коментарі та думки найбільш авторитетних юристів щодо застосу вання законодавства навіть мали обов’язкову юридичну силу. Не дивно, що професія юрис та була надзвичайно почесною. Традиції римських юристів після падіння імперії на Заході продовжилися у Візантії. Там під керівництвом видатного юриста Трибоніана був укладений Звід цивільного права (відомий також як Кодекс Юстиніана), який, крім власне законів, виданих імператорами, містив і уривки із творів найвидатніших рим ських юристів, таких як Сабін, Ульпіан, Павел, Модестін та ін. Багато в чому саме римські правники за клали основу сучасних юридичних професій.

Будівля Верховного Суду

Не дивно, що такі слова, як прокурор, адвокат, нотаріус, юрисконсульт, та й саме слово юрист, мають латинське коріння.

2. Хто такі судді Професія судді в багатьох відношеннях є центральною юридичною професією. Основ ним призначенням суддів в Україні є здій снення правосуддя. Судді наділені значною владою для вирі шення судових справ. Рішення суддів вино ситься іменем України. Відповідно, держава забезпечує виконання судового рішення у ви значеному законом порядку (стаття 129 1 Кон ституції України). Основними нормативно-правовими актами, що регулюють статус суддів в Україні, є Кон ституція України, Закон України «Про судо устрій і статус суддів», а також процесуальні кодекси: Кримінальний процесуальний ко декс, Цивільний процесуальний кодекс, Гос подарський процесуальний кодекс та Кодекс адміністративного судочинства. Із метою забезпечення діяльності суддів Конституцією та законами України гаранту ються незалежність та недоторканність суд дів. Це, зокрема, забезпечується неможливіс тю затримання судді без згоди Вищої ради правосуддя (за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину), неможливос ті притягнення судді до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного про ступку. Конституція України містить пряму заборону впливу на суддю в будь-який спосіб.

Крім цього, держава забезпечує особисту безпеку судді та членів його сім’ї. У Конституції України визначено вичерпний перелік підстав для звільнення суддів: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров’я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного про ступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність по саді, яку він обіймає; 4) подання заяви про відставку або про звіль нення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду в разі ліквідації чи реорганізації суду, у якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов’язку підтвердити законність джерела походження майна (стаття 126 Кон ституції України). З іншого боку, для забезпечення добропо рядності суддів у здійсненні правосуддя на них накладається низка обмежень. Так, на суддів поширюються вимоги щодо несумісності. Суддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані по сади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої (час тина 2 статті 127 Конституції України).

187

Розділ 8. Якщо право — це професія

Крім того, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» включає низку механізмів під звітності суддів суспільству. Так, судді подають передбачену Законом України «Про запобіган ня корупції» декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у якій розкриваються дані про майно та доходи судді та членів його ро дини. Також для суддів додатково передбачені моніторинг (перевірка) способу їхнього життя, подання декларації родинних зв’язків, декла рації доброчесності (статті 59, 61 та 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Як уже зазначалося, основне завдання суддів — відправлення правосуддя. Здій снюючи його, судді є незалежними та керу ються верховенством права. Разом із цим вони зобов’язані дотримуватися засад судо чинства, визначених статтею 129 Конститу ції України. Тож як стають суддями? Вимоги до суддів викладені в Конституції України. ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте із джерелом права. Які вимоги до осіб, що претендують на обіймання посади судді, висунуті Основним Законом держави?

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Стаття 127 <…> На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє

У 2016 р. із реформуванням системи право суддя в Україні змінився порядок призначен ня суддів на посади. Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя (стаття 128 Конституції України). Для цього проводиться спеціальний конкурс, який має на меті відбір кращих кандидатів на посади суддів.

державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді. Для суддів спеціалізованих судів відповідно до закону можуть бути встановлені інші вимоги щодо освіти та стажу професійної діяльності.

Крім формальних вимог, що висуваються перед суддями, для успішного виконання по кладених на них обов’язків їм потрібні такі якості, як порядність, уважність, чуйність, емоційна стійкість, почуття справедливості. Суддям необхідні також високорозвинені на вички спілкування: уміння слухати співроз мовника, давати вичерпні й прямі відповіді.

3. Які повноваження мають прокурори Іншою важливою професією у сфері право суддя є професія прокурора. Найбільш загально роль прокурорів визна чається Конституцією України.

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Якими повноваженнями наділена прокуратура, згідно з Основ ним Законом держави?

ІЗ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ Стаття 131 1. В Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до

Підтримання публічного обвинувачення про курором полягає в тому, що саме він представ ляє сторону обвинувачення в кримінальному процесі. Процесуальне керівництво досудовим роз слідуванням у кримінальних провадженнях

188

закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

є формою нагляду за дотриманням законів під час його проведення. Для цього прокурору Кримінальним процесуальним кодексом Укра їни надані широкі повноваження. Зокрема, він починає розслідування за наявності від повідних підстав, дає доручення слідчим, ска

§ 47. Юристи в нашому житті

совує їх незаконні та необґрунтовані постано ви, повідомляє особу про підозру тощо. До системи прокуратури в Україні входять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 4) Спеціалізована антикорупційна прокуратура (стаття 7 Закону України «Про прокуратуру»). Прокуратуру очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України. Він призначається на шість років. Одна й та сама особа не може обіймати посаду Генерального прокурора два строки підряд (час тини 2 і 3 статті 131 1 Конституції України). На прокурорів поширюються вимоги несумісності. Це означає, що перебування на по саді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самовря дування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах. Прокурорам за боронено займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддів ської практики зі спорту) або підприємницькою діяльністю. Прокурор не може належати до політичної партії, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках (стаття 18 Закону України «Про прокуратуру»). Залежно від рівня прокуратури вимоги до кандидатів на посаду прокурора дещо відріз няються. Прокурором окружної прокуратури може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше двох років та воло діє державною мовою. Прокурором обласної прокуратури може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше трьох років та воло діє державною мовою.

Емблема Офісу Генерального прокурора — вищого органу прокуратури України, який організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури та виконує інші функції відповідно до закону

Прокурором Офісу Генерального прокурора може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж ро боти в галузі права не менше п’яти років та володіє державною мовою. Прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути призначена особа, яка має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше п’яти років та володіє державною мовою (стаття 27 За кону України «Про прокуратуру»). Як і у випадку суддів, добір кандидатів на посади прокурорів здійснюється на конкурсних засадах. Окрім формальних вимог, що висуваються законодавством, для ефективного виконання прокурорами своїх обов’язків суттєве значення також мають й інші якості. Важливим для про курорів є ораторське мистецтво, уміння чітко викласти свою позицію, аргументувати її, адже виконання їхніх професійних обов’язків по требує участі в судових дебатах. Прокурорам необхідне розвинене логічне мислення, уміння знаходити вирішення нестандартних проблем, швидко й відповідально приймати рішення. Як і для суддів, для прокурорів важливі по рядність та почуття справедливості.

4. Коли ми звертаємося до адвоката Досить часто в судовому процесі опонентом (супротивником) прокурора виступають пред ставники ще однієї надзвичайно важливої юридичної професії — адвокати. Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність адвокатів в Україні,

є Конституція України та Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». ЗАВДАННЯ 3. Попрацюйте із джерелом права. Як Основний Закон врегульовує діяльність адвокатів у дер жаві?

189

Розділ 8. Якщо право — це професія ІЗ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ Стаття 131 2. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Більш детально сутність адвокатської діяль ності розкрито в Законі України «Про адвока туру та адвокатську діяльність». Відповідно до нього, адвокатська діяльність — незалежна про фесійна діяльність адвоката щодо здійснення: захисту; представництва; надання інших видів правової допомоги клієнту. Захист — вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваних, обвинува чених, підсудних, засуджених, виправданих, осіб, стосовно яких передбачається застосу вання примусових заходів медичного чи ви ховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, осіб, стосовно яких розглядається пи тання про видачу іноземній державі (екстра дицію), а також осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне право порушення. Представництво — вид адвокатської ді яльності, що полягає в забезпеченні реалі зації прав і обов’язків клієнтів (осіб, які звернулися по адвокатську допомогу) в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізични ми та юридичними особами, прав і обов’язків потерпілих під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов’язків потерпілих, цивільних по зивачів, цивільних відповідачів у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги — надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правового супроводу ді яльності клієнтів, складення заяв, скарг, про цесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реа

190

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

лізації прав, свобод і законних інтересів клі єнтів, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Як уже зазначалося, за загальним правилом виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримі нального обвинувачення. Адвокатом в Україні може бути особа, яка: має повну вищу юридичну освіту; володіє державною мовою; має стаж роботи в галузі права не менше ніж два роки; склала кваліфікаційний іспит; пройшла стажування (крім випадків, вста новлених законом); склала присягу адвоката України; отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (частина 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адво катську діяльність»). Сутність принципу дотримання законності в діяльності адвоката полягає в тому, що він зобов’язаний не порушувати чинного законодав ства України, сприяти утвердженню й практич ній реалізації принципів верховенства права та законності, вживати всі свої знання та про фесійну майстерність для належного захисту й представництва прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або ін шим чином умисно сприяти їх вчиненню. Значною мірою за станом адвокатури й став ленням до неї держави говорять про демократич ність самої держави. Авторитет адвоката та ефек тивність його діяльності безпосередньо залежать від становища людини в суспільстві й державі, від ставлення до фундаментальних принципів де мократії, законності, верховенства права. У будьякому правовому суспільстві адвокату належить особлива роль. Він має діяти не тільки в інтересах клієнта, а й в інтересах права в цілому.

§ 47. Юристи в нашому житті

Для адвокатів важливі ораторські навички, уміння логічно та творчо мислити, вислухо вувати співрозмовника. Необхідною для про

фесії адвоката є також емоційна стійкість, адже ця робота пов’язана з постійними стре сами.

5. Які завдання покладаються на слідчих Для того щоб кримінальне провадження потра пило до суду, необхідна копітка робота ще одного представника юридичних професій — слідчого. Слідчі — службові особи органів досудово го слідства, які здійснюють досудове розслі дування кримінальних правопорушень. Органами досудового слідства є правоохо ронні органи, до повноважень яких, відповідно до Кримінального процесуального кодексу, на лежить розслідування кримінальних правопо рушень (кримінальних проступків та злочинів). Досудове слідство здійснюють: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за до держанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішньо го контролю Національного антикорупцій ного бюро України. Досудове слідство здійснюють слідчі одно особово або слідчою групою (стаття 38 Кримі нального процесуального кодексу України) Отже, основним завданням слідчого є здій снення досудового розслідування. Воно є стаді єю кримінального провадження до передання його до суду (наприклад направлення до суду обвинувального акта). Для злочинів досудове розслідування здійснюється у формі досудового слідства. Розслідування включає низку регла ментованих кримінально-процесуальним зако нодавством заходів, спрямованих на розкриття злочинів (такі як обшук, допит тощо). Конкретні вимоги до кваліфікації слідчих мо жуть відрізнятися залежно від органу, у якому вони працюють. При цьому слідчому, крім юри дичної освіти, необхідно знати специфіку роботи системи правоохоронних органів, процесуальне законодавство та володіти навич ками його за

стосування, мати розвинутий інтелект, високий рівень комунікативно сті, моральної культури, уміти застосовувати закони логіки тощо. ЗАВДАННЯ 4. Попрацюйте в парах. Прочитайте текст інформаційного повідомлення та дайте відповіді на запитання до нього. 1) Про представників яких юридичних професій йдеться у повідомленні? 2) Чому в описаній ситуації залучаються представники саме цих професій? 3) На підставі яких нормативно-правових діють згадані в повідомленні юристи? Які саме повноваження вони виконують?

Офісом Генерального прокурора до Шевченківського районного суду м. Чернівці скеровано обвинувальний акт стосовно 11 осіб за фактами ухилення від сплати податків, використання підроблених документів, службового підроблення, а також подання для проведення державної реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості (ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 2051 Кримінального кодексу України). Розслідуванням встановлено, що обвинувачені ухилилися від сплати загальнообов’язкових податків та зборів до бюджету в особливо великих розмірах під час експорту волоських горіхів до країн Європейського Союзу та Близького Сходу. До складу організованої злочинної групи увійшли фізичні та юридичні особи, які купували волоські горіхи у населення за необліковану готівку і організували їх експорт через ряд підконтрольних спеціально створених підприємств. При цьому вони використовували підроблені документи щодо їх придбання у фіктивних підприємств. Реальні обсяги доходів вони приховували та не відображали у бухгалтерському і податковому обліку. Їх злочинна діяльність прикривалася співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області. Внаслідок таких дій до бюджету не сплачено понад 250 млн грн податків. Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалося слідчими Головного слідчого управління ДБР за оперативного супроводу СБУ (Із сайту Офісу Генерального прокура https://www.gp.gov.ua/ua/news?_ m=publications&_c=view&_t=rec&id=304101).

6. Які послуги надають нотаріуси Нотаріус — це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну ді яльність у державній нотаріальній конторі,

державному нотаріальному архіві або неза лежну професійну нотаріальну діяльність, зо крема посвідчує права, а також факти, що

191

Розділ 8. Якщо право — це професія

мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, із метою надання їм юридичної вірогідності (стаття 3 Закону України «Про нотаріат»). Для того щоб працювати нотаріусом, необ хідно виконати визначену законом низку вимог: 1) мати громадянство України; 2) здобути вищу юридичну освіту не нижче магістра; 3) володіти українською мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 4) мати стаж роботи у сфері права не менше ніж шість років, з них помічником нотарі уса або консультантом державної нотаріаль ної контори — не менше ніж три роки; 5) скласти кваліфікаційний іспит і отримати свідоцтво про право на зайняття нотаріаль ною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята у встанов леному законом порядку (крім реабілітованої особи), особа, дієздатність якої обмежена, або особа, визнана недієздатною. Відповідно до статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси посвідчують право

чини (договори, заповіти, довіреності, ви моги про нотаріальне посвідчення правочи ну тощо); засвідчують справжність підпису на документах; правильність перекладу до кументів з однієї мови іншою тощо. При вчиненні нотаріальних дій нотаріус перевіряє відповідність дій та документів вимогам закону. Власне, у цьому й полягає основ не призначення нотаріуса. Підтвер джуючи документи, дії або права особи, вони підтверджують дотримання законо давства та від імені держави надають їм обов’язкового характеру. Відповідно до Ци вільного кодексу України, низка договорів підлягає обов’язковому нотаріальному по свідченню (наприклад договори щодо не рухомості). Саме тому важливими якостями нотаріусів є уважність та ґрунтовне знання законодавства. В Україні діють як державні, так і приватні нотаріуси. При цьому документи, оформле ні державними й приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. Нотаріуси вчиняють певні юридичні дії щодо незаперечних прав. У разі виникнення спору про цивільне право нотаріус зобо в’я заний зупинити вчинення нотаріальної дії до розв’язання спірного питання судом.

7. У чому полягає завдання юрисконсультів Навички та знання юриста потрібні не лише у сфері державного управління, але й у сфе рі приватного підприємництва. У зв’язку із цим важливе значення має професія юрисконсульта. До завдань юрисконсульта належать усі дії, що пов’язані із застосуванням закону в госпо дарській діяльності підприємства. Саме його зазвичай залучають до складання тексту дого ворів, які укладаються роботодавцем, він бере участь у вирішенні юридичних суперечок

із партнерами та конкурентами, надає керівни цтву підприємства консультації з правових пи тань тощо. Конкретні ж обов’язки юрискон сульта багато в чому залежать від характеру діяльності підприємства, на якому він працює. У кожному разі, крім юридичної освіти та глибоких знань юриспруденції, важливими якос тями для юрисконсульта є комунікативність, логічне мислення, уміння чітко аргументувати свою позицію, а також розуміння бізнесу, що веде підприємство, на якому він працює.

8. Яку роль у суспільстві відіграють правозахисники Професія правозахисника є найменш ви значеною з усіх юридичних професій. І сього дні вчені-юристи не можуть дійти остаточно го висновку, що саме вважати правозахисною діяльністю. Однак найчастіше вона визна чається як діяльність, спрямована на надан ня особі правової допомоги щодо припинен

192

ня порушень права, притягнення винних до юридичної відповідальності, відновлення права й відшкодування спричинених пору шенням права збитків. Правозахисні організації, які займаються цією діяльністю, можуть бути як державними, так і недер жавними. Так, достатньо часто до правоза

§ 47. Юристи в нашому житті

хисників відносять і адвокатуру, яку ми вже розглянули. Серед державних правозахисних організацій у першу чергу слід виділити Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який здійснює парламентський контроль за дотриман ням конституційних прав і свобод людини й гро мадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції (стаття 1 За кону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»). Із метою забез печення дотримання прав дитини в Україні діє Радник-уповноважений Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації. Правозахисну діяльність здійснюють також органи Міністерства юстиції, передусім мере жа центрів із надання безоплатної вторинної правової допомоги. Їх основним призначенням є надання правової допомоги, тобто надання правових послуг, спрямованих на забезпечення

реалізації прав і свобод людини й громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення в разі порушення (стаття 1 Закону України «Про без оплатну правову допомогу»). Існують і державні органи, які займаються правозахисною діяльністю лише щодо реалі зації певних груп прав людини. Такими мож на вважати, наприклад, уже розглянуті нами органи захисту прав споживачів. Недержавні правозахисні організації пред ставлені громадськими організаціями, основ ною метою яких є надання правової допомоги фізичним та юридичним особам. Недержавні правозахисні організації є важливим елемен том громадянського суспільства, оскільки вони забезпечують самоорганізацію громадян із метою відстоювання своїх прав. Приклада ми недержавних правозахисних організацій є Українська Гельсінська спілка з прав люди ни, Харківська правозахисна група тощо.

ВИСНОВКИ

Однією з гілок влади в демократичній державі є судова влада. Головним її завданням є здійснення правосуддя. Основу судової влади в Україні становлять судові органи, які мають різні компетенції та юрисдикцію, але одне призначення — захист прав і свобод громадян, конституційного ладу, національної безпеки, територіальної цілісності, дотримання законності в суспільстві. Правоохоронні органи є важливою складовою державного механізму, на які покладається захист життя і здоров’я, прав і свобод громадян, інтересів держави й суспільства.

Адвокатура є окремою ланкою системи правоохоронних органів. Адвокатура — це добровільне професійне громадське об’єднання, яке забезпечує право на захист від обвинувачення, правову допомогу при розгляді справ у судах та інших державних органах. Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов’язок засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії. Значна роль у реалізації, захисті та поновленні прав громадян відводиться державним і недержавним правозахисним організаціям.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. 2. 3. 4.

Назвіть правоохоронні органи, які мають у своєму складі слідчі органи. Подайте у вигляді схеми структуру органів прокуратури в Україні. Подайте у вигляді схеми види адвокатської діяльності в Україні. Заповніть таблицю «Юридичні професії в Україні». Назва юридичної професії

Яким законом регламентується діяльність

Основні завдання

Прокурор Адвокат Нотаріус 5. Цікава ваша думка! Українські правознавці вважають, що ефективне виконання юристом свого професійного обов’язку передбачає гуманність і вимогливість до себе й інших людей, чесність, сумлінність, неупередженість, вірність чинному законодавству. При цьому вони зауважують, що моральні якості працівників різних юридичних спеціальностей мають свої особливості. Якими, на вашу думку, повинні бути моральні якості судді? Спробуйте скласти «Моральний кодекс судді».

193

Розділ 8. Якщо право — це професія

§ 48. Нова українська поліція ПРИГАДАЙТЕ!

1. Що таке право? 2. Кого називають юристами?

1. Із якою метою створена нова українська поліція Для того щоб закон працював, потрібні не лише люди, які його застосовують, але й люди, які його захищають, — правоохоронці. Цен тральним органом виконавчої влади, який слу жить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності,

підтримання публічної безпеки і порядку є Національна поліція України. ЗАВДАННЯ. Попрацюйте із джерелом права. Які завдання має виконувати Національна поліція згідно із законодавством? Як, на вашу думку, слід розуміти положення Закону про те, що завданнями цього органу є «надання поліцейських послуг»?

ІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО НАЦІОНАЛЬНУ ПОЛІЦІЮ» Стаття 2. Завдання поліції 1. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

Для виконання вказаних завдань поліцей ським надані широкі повноваження, у тому числі щодо обмеження в окремих випадках прав громадян. Із цією метою поліцейські ма ють право застосовувати поліцейські заходи, які поділяються на превентивні поліцейські заходи та поліцейські заходи примусу. У роботі Національної поліції важливим ета пом є впровадження європейських принципів та стандартів правоохоронної діяльності, одним із яких є пріоритет у застосуванні превентивних (попереджувальних) поліцейських заходів. При цьому особливий акцент зроблений на встанов лення та розвиток тісних партнерських відносин між поліцією та громадськістю як однієї з осно воположних умов забезпечення ефективного застосування таких заходів. Зрозуміло, що гро мадяни з більшою відповідальністю виконува тимуть вказівки, настанови та рекомендації по садових осіб поліції, яким вони довіряють та яких поважають. До превентивних поліцейських заходів на лежать: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка й огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце й обмеження до ступу до визначеної території;

194

3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

6) обмеження пересування особи, транспортно го засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і техніч них засобів, що мають функції фото- і кіно зйомки, відеозапису, засобів фото- і кіно зйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установ лених законом стосовно осіб, які перебува ють під адміністративним наглядом, та ін ших категорій осіб; 11) поліцейське піклування (стаття 31 Закону України «Про Національну поліцію»). У виключних випадках, коли йдеться про суспільно небезпечні діяння, які іншим шля хом неможливо припинити, поліцейськими застосовуються заходи примусу. Поліцейські заходи примусу включають: 1) фізичний вплив (силу); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї (стаття 42 Закону України «Про Національну поліцію»). Поліція може застосовувати й інші за ходи, зокрема накладати адміністративні стягнення за деякі адміністративні право порушення.

§ 48. Нова українська поліція

Слід пам’ятати, що коли поліцейський звер тається до вас або ви звертаєтеся до нього, він зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на вашу ви могу службове посвідчення, надавши можли вість ознайомитися з викладеною в ньому ін формацією, не випускаючи його з рук. У системі Національної поліції діє багато підрозділів, які мають власні специфічні за вдання та функції. Відповідно до Закону Укра

їни «Про Національну поліцію», систему На ціональної поліції складають: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення (стаття 13 Закону України «Про Національну полі цію»).

2. Якими повноваженнями наділені дільничні офіцери поліції Найчастіше громадяни стикаються з пра цівниками патрульної поліції. Основним завданням патрульних поліцейських є ціло добове патрулювання території обслуговуван ня з метою забезпечення належної охорони публічної безпеки й порядку та контролю за дотриманням правил дорожнього руху, його безпеки. При цьому патрульний здійснює перше реагування на повідомлення про пра вопорушення та надання невідкладної допо моги, припиняє виявлені правопорушення, надає необхідну допомогу громадянам, які її потребують. Не менш важливою є роль дільничних офіцерів поліції. На відміну від патрульних, діль ничні офіцери закріплюються не за певним маршрутом, а за певною адміністративною дільницею. Їх завданнями є проведення про філактичної роботи серед жителів адміністра тивної дільниці, взаємодія з населенням та громадськими формуваннями щодо дотримання публічної безпеки та порядку, профілактики правопорушень. Також вони беруть участь

разом з іншими підрозділами Національної поліції у виявленні, попередженні, припинен ні адміністративних та кримінальних право порушень, учинених на території адміністра тивної дільниці. Дільничні офіцери поліції здійснюють досудове розслідування криміналь них проступків у формі дізнання. Поліцейських приймають на роботу за конкурсом. Відбір кандидатів на посаду здійсню ють спеціально створені поліцейські комісії, які складаються з представників самої Націо нальної поліції, Міністерства внутрішніх справ та громадськості. Після прийняття на службу до лав Національної поліції майбутні поліцей ські складають присягу. Для поліцейських, крім знання законодав ства, надзвичайно важливими є фізична під готовка та витривалість, стійкість до стресів, адже їхня робота пов’язана з ризиками для життя та здоров’я. І, звичайно, щоб стати хо рошим поліцейським, необхідне почуття від повідальності за сумлінне та повне виконання своїх обов’язків.

ВИСНОВОК

Національна поліція — молодий правоохоронний орган. Він був створений у 2015 р. на зміну старій міліції. Проте відмінність полягає не лише в назві органу, але й у принципах його функціонування. Зокрема, Закон України «Про Національну поліцію» ви-

значає основним її завданням надання сервісних послуг. Отже, підкреслюється сервісний характер діяльності поліції на противагу репресивному (каральному) характеру, який був властивий правоохоронним органам за радянських часів.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Назвіть завдання, які покладаються українським законодавством на Національну поліцію. 2. Подайте у вигляді схеми поліцейські заходи, які можуть здійснюватися представниками Національної поліції з метою виконання покладених на неї завдань. 3. Проведіть мінідослідження. Користуючись різними джерелами інформації (ЗМІ, мережа інтернет), з’ясуйте, якою є реакція суспільства на діяльність нової поліції. У чому громадяни вбачають переваги нової поліції над міліцією? За що критикують нових поліцейських? Яких відгуків більше: позитивних чи негативних? Як ви вважаєте, чому?

195

Розділ 8. Якщо право — це професія

§ 49. Практичне заняття. Ігровий суд ПРИГАДАЙТЕ!

Які засади судочинства визначені Основним Законом України?

1. Яким є загальний порядок розгляду справ у суді Процес розгляду справ у суді чітко регла ментовано. Кожен з учасників процесу має права та обов’язки, які дозволяють забез печити чесніть, неупередженість та змагаль ність при розгляді справи в суді. Галузі права, що регулюють судовий розгляд, називають ся процесуальними. При цьому для різних ситуацій застосовуються різні процедури. Так, розгляд справ про кримінальні право порушення регламентується Кримінальним процесуальним кодексом України. Судовий

розгляд цивільно-правових спорів врегульо вано Цивільним процесуальним кодексом України. Порядок проведення судових про цесів між суб’єктами господарської діяльнос ті регулюється Господарським процесуальним кодексом України. Кодекс адміністративного судочинства України регулює порядок судового розгляду справ, у яких однією зі сторін виступає держава. Ми розглянемо два найбільш поширені типи процесів: цивільний та кримінальний.

2. Як у суді розглядаються цивільні справи Цивільне судочинство розглядає справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюва них прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, тру дових відносин.

Такі справи можуть розглядатися в порядку різних проваджень (позовне, наказне, окреме), однак ми ознайомимося з одним найбільш по ширеним із них — позовним. Учасниками справи позовного провадження є сторони і треті особи.

СТОРОНИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ Позивач

Відповідач

Особа, яка звертається до суду з позовом, у якому викладається суть претензій позивача до відповідача (порушення, невизнання чи оспорювання прав, свобод або інтересів позивача)

Завдання цивільного процесу — визна чити, чи обґрунтовані претензії позивача до відповідача, і якщо так — ужити заходів щодо захисту, відновлення або визнання його прав. Треті особи — учасники справи, які хоча і не є сторонами процесу, але зацікавлені в ре зультатах розгляду, оскільки він впливає на їхні права та інтереси. Наприклад, у спорі

Особа, до якої звернено такий позов

щодо спадщини третьою стороною може бути банк-кредитор спадкодавця. Учасниками процесу є також представники сторін та третіх осіб — адвокати або законні пред ставники. Наприклад, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опі куни або інші особи, визначені законом.

ІНШІ УЧАСНИКИ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ

Помічник судді

Секретар судового засідання

196

Забезпечує підготовку та організаційне забезпечення судового процесу: бере участь в оформленні судових справ, за дорученням судді готує проєкти запитів, листів, інших матеріалів, пов’язаних із розглядом конкретної справи, виконавчих документів тощо Здійснює організаційно-технічне забезпечення процесу: провадить судові виклики й повідомлення; перевіряє наявність та з’ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду; забезпечує фіксування судового засідання технічними засобами тощо

§ 49. Практичне заняття. Ігровий суд Судовий розпорядник

Забезпечує дотримання особами, що перебувають у суді, установлених правил, виконання ними розпоряджень головуючого в судовому засіданні

Свідок

Дає правдиві показання про відомі йому обставини, що стосуються справи. Відповідно до статті 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів

Експерт

Проводить дослідження (експертизу) матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і надає висновки з питань, які виникають при розгляді справи та стосуються сфери його спеціальних знань

Експерт з питань права Перекладач Спеціаліст

Відповідає на поставлені судом питання, надає роз’яснення Здійснює у разі потреби переклад, у тому числі сурдопереклад Надає консультації та допомогу з питань, що потребують спеціальних знань і навичок застосування технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо)

Окремим суб’єктом цивільного процесу є суд. Цивільні справи в судах першої інстанції роз глядаються одноособово суддею, який є голову ючим і діє від імені суду. У судах апеляційної та касаційної інстанцій цивільні справи розгля даються колегією у складі не менше трьох суддів. При розгляді справи суд може видавати кілька видів документів. Ухвала суду — це акт суду, яким справа по суті не вирішується, але якими оформляються певні процесуальні дії. Наприклад, у разі ненадання письмових, речових або електронних доказів, що витре бувані судом, без поважних причин суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для до слідження судом (стаття 146 Цивільного про цесуального кодексу України). Рішення суду — це акт суду, яким справа вирішується по суті. Цивільне судочинство складається з кількох стадій. Першою стадією є відкриття провадження. Підставою для нього є подання до суду позовної заяви. У позовній заяві викладається суть по зову позивача до відповідача. Цивільний про цесуальний кодекс України встановлює загаль ні вимоги до позовної заяви. Вона подається в письмовій формі та має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником — їх місце проживання (перебування) або міс цезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі; 3) зазначення ціни позову щодо вимог майно вого характеру; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтвер джують указані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового вре гулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної за яви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що до даються до заяви; 9) орієнтовний розрахунок суми судових ви трат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим пред метом та з тих самих підстав. ЗАВДАННЯ 1. Розгляньте ситуацію та допоможіть її учасниці скласти позовну заяву за наведеним зразком. Олена М. (17 років) під час літніх канікул два місяці працювала кур’єром у видавництві «Світанок». За перший місяць роботи вона отримала заробітну плату вчасно, а за другий — ні. Коли дівчина звільнялася, бухгалтер видавництва попросила її трохи почекати з отриманням заробітної плати, оскільки підприємство мало певні фінансові проблеми. Після звільнення минуло два місяці, а грошей Олена так і не отримала. Вона знову звернулася до бухгалтерії. Тепер їй пояснили, що всі гроші, які їй мало виплатити видавництво, вона отримала ще після першого місяця роботи. Олена вирішила звернутися до суду.

197

Розділ 8. Якщо право — це професія Зразок позовної заяви До (назва суду) Позивач: (ПІБ) (домашня адреса) Відповідач: (назва юридичної особи) (адреса юридичної особи) Код ЄДРПОУ (номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України) Розрахунковий рахунок Ціна позову: ______ гривень. ПОЗОВНА ЗАЯВА про стягнення заборгованості із заробітної плати Із _____ 20__ року я перебував(ла) у трудових відносинах із (назва юридичної особи, далі — Відповідач), працюючи на посаді ______. «__» _____ 20__ року я припинив(ла) трудові відносини з Відповідачем за домовленістю сторін згідно зі ст. 36 Кодексу законів про працю України, що підтверджується записом у моїй трудовій книжці. У день мого звільнення сума боргу Відповідача із заробітної плати переді мною склала ____ гривень. Оскільки Відповідач не розрахувався по заборгованості із заробітної плати, я вимушений(на) звернутися до суду для захисту своїх матеріальних прав. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 115, 116 Кодексу законів про працю України, ст. 4, 149, 150, 152 Цивільного процесуального кодексу України, Прошу суд: Стягнути з Відповідача на мою користь заборгованість із заробітної плати в розмірі ____ гривень. Додатки: 1. Довідка про суму заборгованості із заробітної плати в Позивача. 2. Копія позовної заяви. 3. Копія трудової книжки. 4. Квитанція про сплату судового збору (державного мита). Дата

Підпис (ПІБ)

Зала судового засідання

198

§ 49. Практичне заняття. Ігровий суд

На другій стадії справа готується до судо вого розгляду. Центральною стадією цивільного процесу є третя стадія — судовий розгляд справи.

На цьому етапі справа розглядається на судо вому засіданні, вирішується по суті та ухва люється судове рішення.

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

Відкриття судового засідання

1. У призначений для розгляду справи час головуючий суддя відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. 2. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового процесу з’явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з’явився, про дату, час і місце судового засідання. 3. Головуючий роз’яснює перекладачев його права та обов’язки та приводить його до присяги. 4. Свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення без можливості ознайомлення із ходом судового засідання. Судовий розпорядник вживає заходи щодо того, щоб свідки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав. 5. Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз’яснює учасникам справи право заявляти відводи. 6. Головуючий з’ясовує обізнаність учасників справи з їхніми правами та обов’язками та роз’яснює їх у разі необхідності, крім випадків, коли учасника справи представляє адвокат. 7. Головуючий з’ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. 8. Головуючий роз’яснює експерту його права та обов’язки та приводить його до присяги. 9. Головуючий роз’яснює спеціалісту його права та обов’язки

З’ясування обставин справи та дослідження доказів

1. Вступне слово учасників справи. Учасники справи в усній формі стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову. 2. Порядок з’ясування обставин справи та дослідження доказів. 1) Допит свідків. Кожний свідок допитується окремо. 2) Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків. 3) Дослідження письмових доказів. 4) Дослідження речових та електронних доказів. 5) Дослідження висновку експерта

Судові дебати та ухвалення рішення

1. Із промовою (заключним словом) виступають учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні. Кожному учаснику справи надається однаковий час для виступу. Першим надається слово позивачеві та його представникові. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь. 2. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення

Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду (в окремих випадках — поста новленням ухвали).

Якщо сторони погоджуються зі змістом судового рішення, процес завершується зверненням рішення до виконання. Разом із цим

199

Розділ 8. Якщо право — це професія

у разі наявності заперечень сторони можуть оскаржити судове рішення. Рішення суду першої інстанції, що не набрало законної сили, оскаржується в порядку апеляційного провадження. Рішення суду першої інстанції

після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення та ухвали апеляційного суду, за тверджені за результатами апеляційного роз гляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Судовий розгляд справ здійснюється державною мовою. Особи, які беруть участь у справі та не володіють або недостатньо володіють українською мовою, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача. Судові справи розглядаються в залах судових засідань, які мають відповідну нумерацію. Під час судового розгляду справи судове засідання повністю фіксується за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Присутні в залі судового засідання мають дотримуватися порядку судового розгляду, який забез-

печується головуючим суддею та судовим розпорядником. Усі присутні в залі судового засідання при вході до нього судді мають підвестися. Учасники судового процесу, а також інші особи, які перебувають у залі судового засідання, зобо в’язані звертатися до судді (суду) словами «Ваша честь», «Високий суд» і виконувати розпорядження головуючого. Звернення одного учасника судового процесу до іншого починається словом «Шанов ний(а)». Запитання до судді, суду з боку учасників процесу та присутніх у залі судового засідання не допускаються.

3. Як у суді розглядаються кримінальні справи Кримінальне провадження відкривається після виявлення слідчим або прокурором об ставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Такі обстави ни можуть міститися як у заявах чи повідо мленнях громадян, так і в інформації, отрима ній з інших джерел.

Як і в цивільному процесі, у кримінально му процесі існують різні групи учасників із власним процесуальним статусом. Сторонами кримінального процесу є сторона обвинувачення та сторона захисту.

СТОРОНИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ Із боку обвинувачення

слідчий дізнавач керівник органу досудового розслідування керівник органу дізнання прокурор Окрему групу учасників кримінального про вадження складають потерпілий і представник потерпілого. Потерпілим може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримі нальним правопорушенням завдано майнової шкоди. До представника потерпілого висуваються ті самі вимоги, що й до захисника (адвокат,

200

Із боку захисту

підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування їхні захисники та законні представники наявність у Єдиному реєстрі адвокатів Украї ни). Від імені юридичної особи, яка є потер пілим, може виступати її керівник або інша уповноважена особа. Якщо потерпілим є не повнолітня особа, недієздатна особа або особа з обмеженою дієздатністю, залучається її законний представник. У кримінальному процесі беруть участь також інші особи. Наприклад, заявник — фізична або юридична особа, яка звернула

§ 49. Практичне заняття. Ігровий суд

ся із заявою або повідомленням про кримі нальне правопорушення і не є потерпілим. Учасниками кримінального процесу можуть бути цивільний позивач та цивільний відпо відач. Особа, якій кримінальним правопорушен ням завдано майнової шкоди, може пред’явити цивільний позов у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом Укра їни, й отримати процесуальний статус ци вільного позивача. З іншого боку, обвинува чений чи підозрюваний не обов’язково може бути цивільним відповідачем за таким позо вом. Так, за шкоду, завдану джерелом підви щеної небезпеки (наприклад транспортним засобом), за загальним правилом відповідає особа, яка ним володіє, незалежно від того, із чиєї вини була завдана така шкода. У ви падку, якщо цивільний позивач є неповно літнім або особою, визнаною у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до процесу залучається його законний представник. Частина інших учасників кримінального провадження подібна за своєю роллю до учас ників цивільного процесу. Так, секретар судового засідання та судовий розпорядник відіграють у кримінальному про вадженні ту саму роль, що й у цивільному. Так само можуть залучатися перекладач, експерт, спеціаліст. Як і в цивільному процесі, у криміналь ному провадженні беруть участь свідки. Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають до казуванню під час кримінального проваджен ня, і яка викликана для давання показань. На свідків у кримінальному провадженні також поширюються гарантії статті 63 Кон ституції України. За загальним правилом, кримінальне про вадження в судах першої інстанції здійсню ється професійним суддею одноособово. Ви няток становлять провадження щодо злочинів, за які передбачене покарання у вигляді по збавлення волі на строк понад десять років (колегія із трьох суддів), та щодо злочинів, за які передбачене покарання у вигляді довіч ного позбавлення волі (колегія із трьох суд дів, а за клопотанням обвинуваченого — суд присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних). Кримінальне прова

дження в апеляційному та касаційному по рядку здійснюється колегіально не менше ніж трьома суддями. Стадії кримінального провадження суттєво відрізняються від стадій цивільного прова дження. Першою стадією є досудове розслідування. Воно розпочинається внесенням відомостей про кримінальне правопорушення до Єдино го реєстру досудових розслідувань. На цій стадії кримінального процесу здійснюється комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин вчиненого криміналь ного правопорушення, осіб, які його вчинили, тощо. Зроблені прокурором та слідчими ви сновки виступають версією обвинувачення, яка й підлягає доказуванню. Суд бере активну участь у досудовому роз слідуванні, здійснюючи контроль у формі надання судових дозволів на застосування переважної більшості заходів забезпечення кримінального провадження, проведення час тини слідчих (розшукових) дій, а також роз гляду та вирішення скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. Досудове розслідування закінчується однією з наведе них дій: закриття кримінального провадження; звернення до суду з клопотанням про звільнен ня особи від кримінальної відповідальності; звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. У разі звернення до суду з обвинувальним актом статус підозрюваного змінюється на ста тус обвинуваченого. Наступною стадією є підготовче провадження. У його межах вирішується питання про можливість розгляду матеріалів кримінально го провадження по суті в судовому засіданні. Центральною стадією кримінального про вадження є судовий розгляд. Він складається з таких етапів: 1) підготовча частина; 2) власне судовий розгляд (з’ясування обста вин та перевірка їх доказами); 3) судові дебати; 4) останнє слово обвинуваченого; 5) ухвалення та проголошення судового рішення. За результатами судового розгляду може бути прийняте одне з таких рішень: вирок (обвинувальний або виправдувальний);

201

Розділ 8. Якщо право — це професія

ухвала про закриття кримінального про вадження; ухвала про застосування чи незастосування примусових заходів медичного характеру; ухвала про застосування чи незастосування примусових заходів виховного характеру. Суд касаційної інстанції за наслідками роз гляду касаційної скарги по суті ухвалює су дові рішення у формі постанов.

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте в групах. Спираючись на матеріал параграфа, змоделюйте проведення судового засідання в цивільній або кримінальній справі: Слухається справа про стягнення заборгованості в сумі 43 тис. гривень. Позивач: ПАТ КБ «Приватбанк», відповідач: Громадянка З. Слухається справа про крадіжку велосипеда та сільськогосподарського інвентаря (загальною сумою 24 тис. гривень) із приватного помешкання. Потерпілий: Ярослав Д., обвинувачений: Костянтин М.

ВИСНОВКИ

Згідно з Конституцією, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов’язані подати всі наявні в них докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання. Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно дотримуватися своїх процесуальних прав і виконувати процесуальні обов’язки.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Необхідно також довести обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі й щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Хто із учасників кримінального провадження належить до сторони обвинувачення? А цивільний позивач Б обвинувачений В слідчий Г підозрюваний 2. Особа в цивільному або кримінальному процесі, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи, — це А свідок Б експерт В спеціаліст Г перекладач 3. Назвіть нормативно-правові акти, які врегульовують порядок розгляду справ у суді. 4. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне. Поняття

Спільне

Відмінне

Цивільний процес Кримінальний процес 6. За наведеним у параграфі зразком спробуйте скласти позовну заяву про стягнення заборгованості з боржника (підставами для звернення до суду є статті 526, 625, 1049 Цивільного кодексу України). 7. Проведіть мінідослідження. Знайдіть у мережі інтернет приклади судових рішень та ухвал у цивільних справах. Які питання найчастіше розглядаються в цивільних судових справах? Проаналізуйте одну зі справ, визначивши предмет позову; фактичні обставини справи, встановлені судом; доказову базу, на яку він спирався; рішення, яке було ухвалене.

202

Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу

І варіант Початковий рівень 1. Одним із заходів впливу, що мають вихов ний характер і застосовуються до неповно літніх віком 16—18 років, які скоїли адмі ністративні проступки, є А виправні роботи. Б штраф. В попередження. Г громадські роботи. 2. Укажіть вік, із якого, за загальним прави лом, особа може бути притягнута до кримі нальної відповідальності. А 14 років Б 16 років В 17 років Г 18 років 3. Форма вини, за якої особа усвідомлює сус пільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і, хоча не бажала, але свідомо припускала їх настан ня, має назву А прямий умисел. Б непрямий умисел. В кримінальна протиправна самовпевненість. Г кримінальна протиправна недбалість. 4. Які з наведених завдань покладені на На ціональну поліцію? А протидія злочинності Б розгляд кримінальних проваджень В здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням Г підтримання державного обвинувачення у суді

5. Укажіть назву кодексу, яким передбачена така норма: «Позови про захист прав спо живачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи пе ребування споживача або за місцем заподі яння шкоди чи виконання договору». А Цивільний процесуальний кодекс Укра їни Б Кримінальний процесуальний кодекс В Господарський процесуальний кодекс України Г Кодекс адміністративного судочинства України

6. Укажіть, яке заняття судді мають право поєднувати зі своєю основною діяльністю. А ведення фермерського господарства Б робота народним депутатом України В викладання в закладі вищої освіти Г надання платних юридичних консульта цій

Середній рівень 7. Укажіть у наведеному переліку сторони кри мінального провадження із боку захисту (виберіть три варіанти із семи запропоно ваних). 1 позивач 2 третя особа 3 прокурор 4 підозрюваний 5 захисник 6 слідчий 7 виправданий

203

Розділ 8. Якщо право — це професія

8. Заповніть пропуск у тексті, визначивши, про представника якої юридичної професії ідеться в уривку. Обвинувачений був визнаний винним — _____________ зачитав вирок, у якому було призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки. Достатній рівень 9. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору, скориставшись наведеним алгоритмом. 15-річний Іван і 14-річний Володимир, гуляючи вулицями міста, побачили припаркований автомобіль, власник якого залишив ключі просто у дверцятах. Володимир запропонував скористатися ситуацією і покататися; керувати автомобілем його навчив старший брат. Коли через годину підлітків затримали патрульні поліцейські, вони пояснювали, що не мали жодного наміру викрадати автомобіль, а просто хотіли покататися.

204

1) Хто є учасниками наведеної ситуації? 2) Який вид правопорушення має місце в цій ситуації? Охарактеризуйте його склад. 3) Чи нестимуть юридичну відповідальність учасники ситуації? Відповідь аргумен туйте положеннями відповідних норма тивно-правових актів. Високий рівень 10. Яку роль в українському суспільстві віді грають адвокати? Дайте розгорнуту відпо відь за планом. 1) Кого називають адвокатами? 2) Які завдання вони виконують? 3) Чи погоджуєтесь ви з думкою про те, що за станом адвокатури в державі значною мірою можна оцінювати демократичність цієї держави? Аргументуйте свою відпо відь відомими вам або отриманими із додаткових джерел інформації приклада ми адвокатської діяльності.

Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу

ІІ варіант

Початковий рівень 1. Укажіть вік, із якого особи підлягають ад міністративній відповідальності. А 14 років Б 16 років В 17 років Г 18 років

2. Укажіть кримінальне правопорушення, кри мінальна відповідальність за яке настає з 14 років. А фіктивне підприємництво Б хуліганство В незаконне полювання Г шахрайство

3. Відповідно до Конституції України Гене рального прокурора призначає А Верховна Рада України за поданням Пре зидента України. Б Президент України за згодою Верховної Ради України. В Президент України за поданням Кабінету Міністрів України. Г Верховний Суд за згодою Верховної Ради України. 4. Укажіть підрозділ Національної поліції, на який покладено забезпечення належної охо рони публічної безпеки і порядку та конт роль за дотриманням правил дорожнього руху, дотримання його безпеки. А кримінальна поліція Б поліція охорони В спеціальна поліція Г патрульна поліція

5. Який із наведених поліцейських заходів є заходом примусу? А опитування особи Б зупинення транспортного засобу В застосування спеціальних засобів Г вимога залишити місце 6. Укажіть назву кодексу, яким передбачена така норма: «Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства…» А Цивільний процесуальний кодекс України Б Кримінальний процесуальний кодекс В Господарський процесуальний кодекс України Г Кодекс адміністративного судочинства України Середній рівень 7. Укажіть у наведеному переліку сторони кри мінального провадження із боку обвинува чення (виберіть три варіанти із семи запро понованих). 1 позивач 2 відповідач 3 прокурор 4 підозрюваний 5 дізнавач 6 слідчий 7 виправданий 8. Заповніть пропуск у тексті, визначивши, про представника якої юридичної професії ідеться в уривку. _______________ обвинуваченого оскаржив вирок суду в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі він просив змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання на більш м’який.

205

Розділ 8. Якщо право — це професія

Достатній рівень 9. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору, скориставшись наведеним алгоритмом. 16-річна Катерина поширювала в соціальних мережах заклики до насильницького повалення конституційного ладу в Україні. На своїй сторінці вона розміщувала матеріали із закликами до зміни конституційного ладу, які отримувала від своїх друзів по соціальних мережах. Як з’ясували компетентні органи, IP-адреси інтернет-друзів Катерини знаходилися в одній із сусідніх з Україною держав. 1) Хто є учасником даної ситуації? 2) Який вид правопорушення має місце в наведеній ситуації? Охарактеризуйте його склад. 3) Чи нестиме юридичну відповідальність Катерина? Відповідь аргументуйте поло женнями відповідних нормативно-право вих актів.

Тестові завдання онлайн rnk.com.ua/100855

206

Високий рівень 10. Яку роль відіграють правозахисники в укра їнському суспільстві? Дайте розгорнуту від повідь за планом. 1) Кого називають правозахисниками? 2) Які завдання вони виконують? 3) Які існують види правозахисних органі зацій? Наведіть приклади правозахисних організацій кожного виду та детально оха рактеризуйте діяльність однієї із згаданих вами організацій, скориставшись додатко вими джерелами інформації.

ДОДАТКИ

Термінологічний словник Адміністративне правопорушення (проступок) — протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління, за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративне стягнення — правовий наслідок адміністративного правопорушення, міра відповідальності за скоєне. Воно застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі поваги до закону і права, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Галузь права — сукупність правових норм, що становлять самостійну частину системи права та своїм особ ливим методом регулюють сферу суспільних відносин. Громадянин — особа, яка належить до постійного населення певної держави, має нормативно закріплений статус, користується захистом держави як у межах її території, так і поза нею. Громадянство — стійкий правовий зв’язок особи й держави, що виражається в їхніх взаємних правах і обо в’язках. Громадянське суспільство — сукупність соціальних відносин та інститутів, що розвиваються в демократичному суспільстві незалежно від держави, здатні впливати на неї та забезпечують умови для самореалізації особистості. Деліктоздатність — здатність нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення. Держава — особлива форма організації суспільства, яка передбачає створення спеціального апарату управління, покликаного керувати суспільними процесами на певній території шляхом надання своїм вимогам загальнообов’язкового характеру. Державний лад — система основних політико-правових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими нормами й визначають особ ливості організації держави та її відносин з іншими

учасниками суспільних відносин (окремими громадянами, трудовими колективами, громадськими організаціями, політичними партіями тощо). Джерела права — установлені державою або визнані нею офіційно документальні форми виявлення та закріплення норм права. Дисциплінарна відповідальність — окрема форма юридичної відповідальності за порушення на підприємствах, в установах, організаціях правил внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу та виборного профспілкового органу на основі типових правил. Дієздатність — здатність особи своїми діями набувати для себе прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Договір — спільна дія осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Законність — правовий режим точного виконання всіма суб’єктами права чинних законів, за якого забезпечуються права й виконуються обов’язки людиною, державою та громадянським суспільством. Заповіт — особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є різновидом одностороннього правочину. Зміст правовідносин — права та обов’язки їх учасників, а також здійснювані ними дії, спрямовані на реалізацію цих прав і обов’язків. Конституційна скарга — звернення до Конституційного Суду особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано. Конституційний обов’язок — закріплені в Конституції України вимоги до осіб діяти певним, чітко визначеним конституційною нормою чином (або утриму-

207

Додатки ватися від вчинення певних дій) для забезпечення інтересів інших людей і громадян, суспільства, держави; недотримання ж цих вимог тягне за собою юридичну відповідальність. Конституція — Основний Закон держави, який закріплює державний і суспільний лад, особливості взаємовідносин особи й держави, організації та здійснення державної влади, визначає основні державно-правові інститути, порядок їхньої організації та компетенцію і таким чином установлює принципи регулювання суспільних відносин. Матеріальна відповідальність — вид юридичної відповідальності, яка накладається у випадку, коли внаслідок дій працівника було завдано матеріальної шкоди підприємству, установі, організації. Місцеве самоврядування — право територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Норма права — обов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що встановлюється, змінюється та припиняється в установленому порядку, виконання якого забезпечується державою, її відповідними органами. Об’єднана територіальна громада — це добровільне об’єднання суміжних територіальних громад сіл, селищ, міст, здійснене на засадах конституційності та законності; економічної ефективності; державної підтримки; повсюдності місцевого самоврядування; прозорості та відкритості; відповідальності. Об’єкт правовідносин — матеріальні або нематеріальні блага, із приводу яких виникають правовідносини. Органи державної влади — організаційно відокремлені елементи механізму держави, які наділені визначеним законодавством обсягом повноважень із метою виконання функцій держави. Покарання — захід примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Права людини — соціальна спроможність людини вільно діяти, самостійно обирати вид і міру своєї поведінки з метою задоволення різних матеріальних і духовних потреб шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами. Право (в об’єктивному розумінні) — система загально обов’язкових, формально визначених норм, встановлених і санкціонованих державою, які спрямовані на забезпечення існування суспільства на засадах справедливості та законності, передбачають відповідальність і покарання для тих, хто не дотримується встановлених правил поведінки. Право (в суб’єктивному розумінні) — це право, що належить окремій особі — суб’єкту права — і є мірою

208

її можливої поведінки. Це офіційно визнані можливості, які має в своєму розпорядженні фізична чи юридична особа. Право власності — право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. Право власності включає право володіння, користування та розпорядження майном. Правова держава — тип держави, основними ознаками якої є верховенство права, поділ влади, високий рівень забезпеченості прав і свобод людини, юридична рівність громадянина й держави. Правовідносини — врегульовані нормами права суспільні відносини, у ході яких їхні учасники реалізують свої суб’єктивні права та виконують юридичні обов’язки. Правоздатність — визнана державою загальна можливість мати передбачені законом права та обов’язки, здатність бути їх носієм. Правопорушення — суспільно шкідливе діяння (у формі дії або бездіяльності) дієздатної особи, що супере чить вимогам правових норм. Правопорядок — заснована на праві та законності організація правового життя, що відображає фактичний стан суспільних відносин, урегульованих правом. Правосвідомість — ідеї, уявлення, емоції і почуття, які виражають ставлення індивідів, групи, суспільства до чинного, колишнього та бажаного права, а також діяльності, пов’язаної з правом. Правотворчість — форма владної діяльності держави, в окремих випадках — безпосередньо народу (наприклад шляхом проведення референдуму), спрямована на встановлення, зміну чи припинення норм права. Правочин — дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Публічна служба — професійна, політично нейтральна діяльність осіб на адміністративних посадах в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. Публічне адміністрування — діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування, які на законних підставах набули владних повноважень для їх реалізації в публічних інтересах. Робочий час — час, протягом якого працівник має виконувати свої трудові обов’язки згідно із чинним законодавством про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку й колективним, трудовим договорами. Система законодавства — взаємопов’язана і взаємодіюча сукупність усіх нормативно-правових актів, що мають чинність на території певної держави. Система права — єдність усіх чинних юридичних норм певної держави, що характеризується розподілом за галузями та інститутами права. Сім’я — первинний та основний осередок суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’я зані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Додатки Спадкування — перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Споживач — фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника. Суб’єкти правовідносин — учасники правовідносин, які мають суб’єктивні права та виконують юридичні обов’язки на основі юридичних норм. Територіальний устрій — спосіб поділу держави на певні складові частини з метою найкращого управління суспільством. Трудовий договір — угода між працівником, з одного боку, і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, з іншого, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку. У свою чергу, власник підприємства, організації, установи або уповноважений ним орган зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи й передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін. Форма держави — порядок організації та функціонування державної влади в країні, який визначається формою правління, територіального устрою й державно-правового (політичного) режиму.

Форма політичного режиму — сукупність засобів, прийомів і способів реалізації державної влади, форма взаємодії державно-владних структур та населення. Форма правління — організація верховної державної влади, яка передбачає порядок її утворення та діяльності, а також взаємозв’язок із населенням країни. Цивільна дієздатність — здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Цивільна правоздатність — здатність особи мати цивільні права та нести цивільні обов’язки. Час відпочинку — встановлений законодавством час, протягом якого працівники звільняються від виконання своїх трудових обов’язків і який вони можуть використовувати на власний розсуд. Шлюб — сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Юридична відповідальність — передбачені нормами права вид і міра державного примусу, що застосовуються до особи, яка визнана винною у вчиненні правопорушення. Юридичний факт — конкретна життєва обставина, із якою норма права пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Рекомендації щодо організації різних форм роботи Робота в парах Учням та ученицям пропонується ознайоми тися з текстом відповідного пункту параграфа, документа, висловлювання, описом ситуації тощо та підготуватися відповідати на запитання до нього. На виконання завдання (ознайомлен

ня з текстом та обговорення відповідей на за питання) відводиться 5—6 хвилин. Потім за слуховуються відповіді представників окремих пар. Краще, якщо представник/представниця однієї пари відповідатиме на одне запитання.

Робота в групах У класі створюється кілька груп із п’яти-шести учнів або учениць. У кожній групі обирають лідера, доповідача, секретаря та «тайм-кіпера» — учня або ученицю, який буде стежити за часом. Учитель/учителька визначає термін виконання роботи, дає вказівки щодо її організації: лідер групи зачитує текст завдання; у кожній групі заслуховуються пропозиції щодо його виконання;

учень або учениця по черзі висловлює свою думку, і вона має бути врахована; усі пропозиції фіксує секретар; доповідач готується представляти результа ти роботи групи. Під час роботи груп учитель/учителька надає необхідну допомогу. Після закінчення часу, відведеного на виконання роботи, доповідач звітує перед класом про отримані результати.

209

Додатки

Робота над проєктом (проведення мінідослідження) Проєкт — сукупність певних дій, докумен тів, текстів для створення реального об’єкта, предмета. Метод проєктів завжди передбачає розв’язування певної проблеми. Результати виконаних проєктів мають бути «відчутними». Так, якщо це практична проблема — потрібен конкретний продукт, готовий до впроваджен ня, використання. Якщо теоретична — кон кретне її вирішення й наочне, переконливе його представлення у вигляді презентації, бук лета, спеціального випуску газети тощо. Робота над проєктом включає такі етапи: I етап — організаційний (створення груп); II етап — пошуковий (збирання інформації);

III етап — аналітичний (аналіз та система тизація отриманої інформації); IV етап — підсумковий (підготовка звітів); V етап — презентаційний. Отже, необхідно скласти план дослідження, розподілити обов’язки в спільній роботі (якщо дослідження здійснюється групою). Це і буде перший етап діяльності — організаційний. Оскільки робота над проєктом потребує пев ного часу, доцільно, порадившись з учителем/ учителькою, вибрати тему дослідження на по чатку вивчення розділу та презентувати ре зультати роботи під час повторювально-уза гальнювального уроку.

Аналіз ситуації з правової точки зору Винуючи завдання, які передбачають аналіз ситуації з правової точки зору, спробуйте по кроково з’ясувати такі питання: 1) Якою галуззю права регулюються описані правовідносини, хто є їхнім учасником/ учасницею? 2) Яким є обсяг дієздатності та повноважень суб’єктів правовідносин?

3) У чому полягає сутність проблеми? Якими нормативно-правовими актами врегульову ється дана ситуація? 4) Що слід зробити для вирішення проблеми? Наведіть аргументи, зокрема, із норматив но-правової бази, на захист кожної із сторін. 5) Яку відповідь слід надати на поставлене в завданні запитання? Обґрунтуйте її та спрогнозуйте можливі наслідки

Корисні посилання 1. Верховна Рада України. Офіційний вебпортал: https://iportal.rada.gov.ua 2. Газета Верховної Ради України: «Голос Укра їни» http://www.golos.com.ua/ 3. Газета центральних органів виконавчої влади України: «Урядовий кур’єр» http:// ukurier.gov.ua/uk/ 4. Децентралізація в Україні: https://decentra lization.gov.ua/ 5. Конституційний Суд України: http://ccu.gov.ua/ 6. Міністерство внутрішніх справ України: http://mvs.gov.ua/ 7. Міністерство освіти і науки України: http:// mon.gov.ua/ 8. Міністерство юстиції України: https://min just.gov.ua/ua 9. Офіс Генерального прокурора: http://www. gp.gov.ua/

210

10. Офіс Ради Європи в Україні:https://www. coe.int/uk/web/kyiv/home 11. Президент України. Офіційне інтернет-пред ставництво: https://www.president.gov.ua/ 12. Судова влада України: http://court.gov.ua/ 13. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: http://ombudsman.gov.ua/ 14. Українська Гельсінська спілка з прав лю дини http://helsinki.org.ua/ 15. Урядовий портал. Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України: http://kmu.gov.ua/ 16. Урядовий сайт для юних громадян: http:// children.kmu.gov.ua/ 17. Харківська правозахисна група. Інформа ційний портал «Права людини в Україні»: https://khpg.org/ 18. Центр політико-правових реформ: http:// pravo.org.ua/

Додатки

Список використаної літератури 1. Адміністративне право України. Повний курс: підручник / за ред. В. Галунька, О. Правоторової. — Вид. 3-тє. — К. : Академія адміністративно-правових наук, 2020. — 466 с. 2. Біблія, або Книги Святого письма Старого й Нового Завіту: із мови давньоєврейської та грецької на укр. наново перекладена. — К. : Біблійні товариства, 1995. 3. Вінницькі копи виписали штраф депутату облради і майже евакуювали його авто [Електронний ресурс] — режим доступу: https://vn.20minut.ua/Podii/vinnitski-kopivipisali-shtraf-deputatu-oblradi-i-mayzheevakuyuvali-y-10525698.htmlhttps:// vn.20minut.ua/Podii/vinnitski-kopi-vipisalishtraf-deputatu-oblradi-i-mayzhe-evakuyu vali-y-10525698.html 4. Довідник парламентаря 01. Основні аспек ти законотворчого процесу / Крижанів ський В. П., Нечипоренко Л. О., Рахімку лов Е. Р., Чередніченко С. Г. — К. : [ФОП Москаленко О. М.], 2014. — 78 с. 5. Дроздова О. Кримінальні поступки: 5 ас пектів новели, які мають розуміти усі українці. — [Електронний ресурс] — ре жим доступу: https://radako.com.ua/news/ kriminalni-prostupki-5-aspektiv-noveli-yakimayut-rozumiti-usi-ukrayinci 6. Електронні петиції. Офіційне представни цтво Президента України [Електронний ресурс] — режим доступу: https://petition. president.gov.ua/petition/38756 7. Європейський суд з прав людини. Судова практика. Вип. 2. Стаття 2 ЄКПЛ. «Право на життя»: у 3 кн. / за заг. ред. В. Г. Бут кевича. — К. : Ред. журн. «Право України», 2011. — Кн. 1—3. 8. Європейська Конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / уклад. і наук. ред. О. Л. Жуковська. — К. : ВІПОЛ, 2004. 9. Загальна теорія держави і права : підручник / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудро го; за ред.: М. В. Цвіка, О. В. Петриши на. — Харків : Право, 2010. 10. Історія вчень про державу і право : під ручник / за ред. проф. Г. Г. Демиденка, проф. О. В. Петришина. — Харків : Пра во, 2009. — 256 с.

11. Історія держави і права України: підручник для студ. вищ. навч. закладів / В. С. Куль чицький, Б. Й. Тищик; Львівський націо нальний ун-т ім. Івана Франка. — К. : Вид. дім «Ін Юре», 2007. 12. Кальян О. С. Юридична відповідальність: проблеми системного розуміння / О. С. Ка льян, О. І. Мисак // Науковий вісник Ужго родського національного університету, Серія ПРАВО. — Випуск 59, Том 1. — 2019. — С. 51—54. 13. Каткова Т. Г. Теорія держави і права : навч. посіб. у визначеннях і таблицях / Т. Г. Кат кова. — 2‑ге вид., допов. — Харків : Пра во, 2020. — 96 с. 14. Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т. — К. : Наук. думка. 1990. — Т. 1. 15. Коваленко Н. «Малі трударі». Як порушу ють трудові права неповнолітніх? / Радіо Свобода [Електронний ресурс] — режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/ a/1140431.html 16. Ковтун Н. Я. Види додаткових покарань для неповнолітніх: монографія / Н. Я. Ков тун. — К. : Вид. дім «Ін Юре», 2011. 17. Кодекс України про адміністративні право порушення [Електронний ресурс] — режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/80731-10, http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/80732-10 18. Компас: Посібник з освіти в області прав людини за участі молоді [Електронний ре сурс] — режим доступу: https://www.coe. int/uk/web/compass/home 19. Конвенція про захист прав людини і осно воположних свобод [Електронний ресурс] — режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/ru/995_004 20. Конституційне право України [Текст] : під ручник / [Т. М. Слінько та ін.] ; за заг. ред. канд. юрид. наук, доц. Т. М. Слінько ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. — Хар ків : Право, 2020. — 590 с. 21. Конституция Бразилии [Електронний ре сурс] — режим доступу: http://worldconsti tutions.ru/?p=563 22. Конституция Итальянской Республики [Елек тронний ресурс] — режим доступу: www. comunedinovellara.gov.it/servizi/.../visualizza documento.aspx?ID=899

211

Додатки

23. Котюк І. Право — це не правила, встанов лені органами влади, а повноваження осо би. — [Електронний ресурс] — режим доступу: https://lexinform.com.ua/dumka- eksperta/pravo-tse-ne-pravyla-vstanovleniorganamy-vlady-a-povnovazhennya-osoby/ 24. Кримінальне право України. Загальна час тина: підручник / за ред.: В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 4-е вид., переробл. і до пов. — Харків : Право, 2010. 25. Кримінальне право України. Особлива час тина: підручник / за ред.: В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 4-е вид., переробл. і до пов. — Харків : Право, 2010. 26. Кримінальний процесуальний кодекс Укра їни. — [Електронний ресурс] — режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/4651-17#Text. 27. Майданик Р. А. Цивільне право. Загальна частина: підручник / Р. А. Майданик. — К. : Алерта, 2012. — Т. 1: Вступ у цивіль не право. 28. Медуниця Ю. Відкриття нових робочих місць не забариться / Урядовий кур’єр [Електронний ресурс] — режим доступу: h tt p s : / / u k u r i e r. gov. u a / u k / a r t i c l e s / v i d k r i tty a - n ov i h - r o b o c h i h - m i s c - n e zabaritsya/ 29. Нотаріуси та податківці Немирівщини зустрілися за «круглим» столом / Дер жавна фіскальна служба України [Елек тронний ресурс] — режим доступу: http://vin.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/ print-92848.html 30. Повчання. Володимир Мономах. Статут Во лодимира Всеволодовича / Володимир Мо номах; пер. із старослов’ян., упоряд., пе редм. В. В. Яременко. — К. : МАУП, 2006. 31. Семерак О. С. Основи правознавства : На вчальний посібник / О. С. Семерак, І. О. Се мерак. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — К. : Знання, 2008. — 480 с. 32. Сімейне право України : підручник / за ред. А. О. Дутко. — Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2018. — 480 с. 33. Сімейне право України : підручник / Т. В. Бод нар, В. С. Гопанчук, О. В. Дзера [та ін.] ; за заг. ред. Т. В. Боднар та О. В. Дзери. — К. : Юрінком Інтер, 2016. — 520 с. 34. Скакун О. Ф. Теорія права і держави [Текст]: підручник / О. Ф. Скакун. — Вид. 4-те, допов. і переробл. — К. : Правова єдність, 2013.

212

35. Соловйова О. М. Забезпечення прав особи під час застосування поліцейських захо дів / О. М. Соловйова, Б. В. Якубов // Юридичний науковий електронний жур нал. — 2020. № 2, С. 272—276. — [Елек тронний ресурс] — режим доступу: http:// lsej.org.ua/2_2020/73.pdf. 36. Страхов М. М. Історія держави і права за рубіжних країн: підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закладів / М. М. Стра хов; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Му дрого, Акад. прав. наук України. — К. : Вид. дім «Ін Юре», 2003. 37. Суд пом’якшив покарання рівнянину, який торік збив жінку [Електронний ресурс] — режим доступу: http://vse.rv.ua/article/sudpomaksiv-pokaranna-rivnaninu-akij-torik-zbivzinku.html 38. Типовий редакційний статут телерадіоор ганізації / Центр демократії та верховенства права [Електронний ресурс] — режим до ступу: http://cedem.org.ua/library/typovyjredaktsijnyj-statut-teleradioorganizatsiyi/ 39. У КС надійшла перша конституційна скар га. Чекають інших новацій / Українська правда [Електронний ресурс] — режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/ 2016/10/7/7122929/ 40. У Франківську за крадіжку велосипеда чо ловік отримав два роки в’язниці / Репортер [Електронний ресурс] — режим доступу: http://report.if.ua/kryminal/u-frankivsku-za- kradizhku-velosypeda-cholovik-otrymav-dvaroky-vyaznyci/ 41. Трудове право України : навчальний по сібник / кол. Авторів ; за ред. В. О. Куче ра. — Львів : ЛьвДУВС, 2017. — 564 с. 42. Федоренко В. Л. Конституційне право України: підручник / В. Л. Федоренко. — К. : Ліра-К, 2016. 43. Цивільне право : підручник: у 2 т. / за ред.: В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. — Харків : Право, 2014. 44. Шуміло І. А. Міжнародна система захисту прав людини : Навчальний посібник. — К., 2018. — 168 с. 45. Commonwealth of Australia Constitution Act [Електронний ресурс] — режим доступу: http://www.aph.gov.au/About_Parliament/ Senate/Powers_practice_n_procedures/Consti tution.aspx 46. The Constitution of the United States [Елек тронний ресурс] — режим доступу : http:// constitutionus.com/

Зміст Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Право і закони в житті людини й суспільства . . . . . . . . 5

Розділ 1. Основи теорії держави . . . . . . . . . . . . . . . . 9 § 1. § 2. § 3. § 4. § 5.

Причини виникнення держави . . . . . . . . . . . .10 Ознаки держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 Механізм держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 Державний лад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19 Правова держава і громадянське суспільство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 § 6. Практичне заняття. Характеристика державного ладу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25 Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу . . . . . . . . . . . . . . . . 27

Розділ 2. Основи теорії права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29 § 7. Соціальні норми. Право . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30 § 8. Система права і система законодавства . . . . 35 § 9. Правотворчість та систематизація нормативно-правових актів . . . . . . . . . . . . . . . 39 § 10. Практичне заняття. Соціальні норми в житті людей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43

Розділ 3. Правовідносини. Правопорушення. Юридична відповідальність . . . . . . . . . 45 § 11. § 12. § 13. § 14. § 15.

Правовідносини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46 Правопорядок і законність . . . . . . . . . . . . . . . .52 Правопорушення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54 Юридична відповідальність . . . . . . . . . . . . . . . 57 Практичне заняття. Обставини, що виключають шкідливість (суспільну небезпеку) діяння . . . . . . . . . . . . . . 61 Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу . . . . . . . . . . . . . . . . 63

Розділ 4. Основи конституційного права України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65

§ 16. Конституція — Основний Закон держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66 § 17. Людина, особа, громадянин . . . . . . . . . . . . . . . 69 § 18. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні . . . . . . . . . . 74 § 19. Народовладдя в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78 § 20. Верховна Рада України в системі органів державної влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82 § 21. Президент України в системі органів державної влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86 § 22. Органи виконавчої та судової влади, місцеве самоврядування в Україні . . . . . . . . 89 § 23. Практичне заняття. Європейський суд із прав людини . . . . . . . 95 § 24. Практичне заняття. Звернення громадян . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98 Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу . . . . . . . . . . . . . . . 101

Розділ 5. Основи цивільного права України . . 105

§ 25. Цивільне право України . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106 § 26. Правочин. Цивільно-правовий договір . . . . . 111 § 27. Право власності та інші речові права. Захист цивільних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113 § 28. Цивільно-правова відповідальність . . . . . . 118 § 29. Спадкування за законом і за заповітом . 121 § 30. Практичне заняття. Власність неповнолітніх . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123 § 31. Практичне заняття. Захист прав споживачів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125 Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу . . . . . . . . . . . . . . . 129

Розділ 6. Основи сімейного і трудового права України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131

§ 32. Сімейне право України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132 § 33. Взаємні права та обов’язки батьків і дітей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136 § 34. Практичне заняття. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування . . 139 § 35. Трудове право України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141 § 36. Праця, відпочинок і оплата . . . . . . . . . . . . . . 145 § 37. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148 § 38. Особливості здійснення та захисту трудових прав неповнолітніх . . . . . . . . . . . . 151 § 39. Практичне заняття. Працевлашту вання неповнолітніх . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155 Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу . . . . . . . . . . . . . . . 157

Розділ 7. Основи адміністративного і кримінального права України . . . . 161 § 40. § 41. § 42. § 43.

Адміністративне право України . . . . . . . . . . 162 Адміністративні правопорушення . . . . . . . . 166 Адміністративна відповідальність . . . . . . . . 168 Практичне заняття. Найпоширеніші види адміністративних правопорушень, вчинюваних неповнолітніми . . . . . . . . . . . . . 171 § 44. Кримінальне право України . . . . . . . . . . . . . . 173 § 45. Покарання та його види . . . . . . . . . . . . . . . . . 179 § 46. Практичне заняття. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх . . . . 183

Розділ 8. Якщо право — це професія . . . . . . . . 185

§ 47. Юристи в нашому житті . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 48. Нова українська поліція . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 49. Практичне заняття. Ігровий суд . . . . . . . . Завдання для систематизації та узагальнення матеріалу . . . . . . . . . . . . . . .

186 194 196 203

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 207 Термінологічний словник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 207 Рекомендації щодо організації різних форм роботи . . . 209 Корисні посилання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210 Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 211

213

Основи правознавства

Оксана Святокум

Основи правознавства

З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ОСНОВ ПРАВОЗНАВСТВА

Підручник відрізняє наявність таких матеріалів:

• • •

завдання на актуалізацію знань до кожного параграфа

•

покрокові алгоритми виконання практичних робіт

приклади практичного застосування набутих знань

здійснити онлайн-тестування за кожним розділом ознайомитися з додатковими матеріалами до уроків

Інтернетпідтримка за QR-кодом або посиланням rnk.com.ua/101296

Оксана Святокум

Основи правознавства

Інтернет-підтримка дозволить:

• •

З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ОСНОВ ПРАВОЗНАВСТВА

система вправ для закріплення практичних навичок роботи з нормативно-правовими актами