Образотворче мистецтво 7 клас Железняк 2015

УДК 373.5:741+741(075.3) ББК 85.15я721 Ж 51

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ МОН України від 20.07.2015 № 777) Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Ж51

Железняк С. М. Образотворче мистецтво : підруч. для 7-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / С.М. Железняк, О.В. Ламонова. Київ : Генеза, 2015. — 224 с. ІБВК 978-966-11-0621-4. Підручник «Образотворче мистецтво» продовжує озна­ йомлювати учнів 7-го класу з видами візуального мисте­ цтва, з архітектурою як об’ємно-просторовою формою, з культурним і предметним середовищем людини, а також з творчістю відомих українських і зарубіжних митців.

УДК 373.5:741+741(075.3) ББК 85.15я721

ISBN 978-966-11-0621-4

© Железняк С.М., Ламонова О.В., 2015 © Видавництво «Генеза», оригінал-макет, 2015

Шановні семикласники! Вітаємо вас із початком нового навчального року! У курсі «Образотворче мистецтво» саме 7-й клас є певною мірою підсумковим і узагальнюючим. Розмо­ ва цього року піде про архітектуру, дизайн і синтез мистецтв. Це непрості, але надзвичайно цікаві теми, до того ж супроводжувати, пояснювати та ілюструвати їх будуть найвиразніші приклади з історії мистецтва, якими все людство пишається вже багато століть, а то й тисячоліть! Продовжимо ми також і розмови про укра­ їнське народне мистецтво. Наш підручник складається з двох великих розді­ лів — «Мистецтво в нашому житті» і «Дизайн». Крім теоретичних відомостей, вони містять і численні прак­ тичні завдання. Ми ознайомимося з видами архітек­ тури та її особливостями й можливостями, архітектур­ ними пам’ятками рідного краю, а також найвідомішими світовими архітектурними шедеврами. А під час прак­ тичних занять будемо зображувати архітектурні спору-

ди з пам’яті та за уявою, створювати ескізи архітектур­ них проектів. Ознайомлення ж із видами народного мистецтва (а їх дуже багато — розпис, вишивка, писанкарство, витинанка, народна іграшка та ін.) доповнять витинанки, писанки та народні іграшки, які ви виготови­ те власноруч. У другому розділі нашого підручника міститься роз­ повідь про дизайн — мистецтво робити навколишні речі красивими та зручними. Ми поговоримо про види дизайну, особливості засобів виразності кожного з них, а потім навіть розробимо власні дизайнерські проекти! Особливо цікавими та несподіваними є дизайнерські розробки на основі природних аналогів — ми також поекспериментуємо з ними. А ще ми поговоримо про різні мистецькі професії. їх багато, вони дуже різні, але всі без винятку — надзви­ чайно цікаві. Можливо, хтось із вас обере в майбутньо­ му одну з них. Автори

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ:

Запитання для самоперевірки

Робота в групах

Практичне завдання

Зробіть разом з батьками

Ф

АХ

Інформація про мистецькі професії

ІКАВО ЗНАТИ

МАЙСТЕР-КЛАС ПРИГАДАЙМО!

Додаткова інформація про мистецтво

Для тих, хто бажає підвищити свою майстерність Інформація для повторення

ВСТУП. ДИЗАЙН І АРХІТЕКТУРАВИДИ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

Б. Литовченко. Києво-Печерська лавра

1. ОБРАЗОТВОРЧЕ І ВІЗУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО Ваше ознайомлення з мистецтвом триває. Ви вже знаєте, що таке образотворче мистецтво, і розрізняєте його види — живопис, графіку, скульптуру, а також художню фотографію. Ви знаєте, що живопис поділяють на монументальний, станковий і театрально-декораційний. За жанром розрізняють живопис: пейзажний, портретний, сюжетнотематичний (побутовий, релігійно-міфологічний, історичний, батальний), анімалістичний і натюрморт. Графіка може бути станковою, книжковою (саме її різновидом є мініатюра), ужитковою, промисловою. Окреме місце посідає комп’ютерна графіка. Ж анри графіки такі самі, як і в живопису. Скульптура може бути мону­ ментальною, станковою та малих форм. Як і в живопису-графіці,

Вступ в скульптурі є жанр портрету, сюжетно-тематична композиція, але існує і суто скульптурний жанр — монумент. У 6-му класі ви також ознайомилися з найвідомішими у світі музеями й галереями. Образотворче мистецтво — лише один з різновидів візуального мистецтва. А чи про всі види візуального мистецтва ми вже знаємо? Звісно, ні. Адже ми ще не говорили про архітектуру. Утім, упродовж століть саме архітектуру вважали провідним мистецтвом. Натомість живопис, скульптуру, декоративно-ужиткове мистецтво вва­ жали лише її вірними помічниками, які увиразнювали будівлю, підкреслювали її найважливіші деталі. Так, архітектура, скульптура, живопис, Синтез мистецтв — поєднання різних видів мистецтва декоративно-ужиткове мистецтво, в гармонійний ансамбль. а разом з ними й інші види мистецтва (у тому числі музика і література) створювали одне з найбільших див у історії людства — синтез мистецтв, з яким ми детально ознайомимося цього навчального року. Архітектурна споруда займає певне місце у просторі — на вулиці чи площі міста, на пагорбі чи серед степу, на скелі чи березі моря. Гармонійне поєднання архітектури з навколишньою природою при­ ємне для ока. Іноді такі поєднання є справжніми шедеврами — символами міст і цілих країн. І навпаки, якщо люди нехтували необхідністю узгоджувати свою діяльність із навколиш нім середовищем, результат був непривабливий. Чи можна уникнути таких помилок? Спробуємо розібратися в цьому. Навколо споруди можна закласти парк із квітниками і стежками,

ДИЗАЙН І АРХІТЕКТУРА - ВИДИ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

Софійський собор. XI ст. Київ

фонтанами й альтанками. Садово-паркове мист ецт во — це також один з різновидів візуального мистецтва. Багато старовинних парків є художніми шедеврами світового значення. Цього навчального року ми поговоримо і про дизайн — ще один різновид візуального мистецтва. Метою дизайну є створення краси­ вих повсякденних речей, які не втрачають при цьому своєї практич­ ності та зручності. Дизайн також тісно пов’язаний і з архітектурою, адже кожна споруда ззовні та зсередини має відповідати тим самим вимогам — бути красивою і зручною. Ще ми поговоримо про найвідоміші споруди різних часів і народів, будемо створювати мозаїки й вітражі, оформлювати інтер’єри й театральні вистави, планувати власні парки й цілі фантастичні міста... Крім того, проведемо урок-екскурсію. 1. Які різновиди візуального мистецтва ви можете назвати? 2. Які види і жанри живопису, графіки, скульптури ви знаєте?

Вступ

Ігри з биком. Фреска палацу в Кноссі (о. Крит). Близько XV ст. до н. е.

2. ЗВ ’ЯЗОК ОБРАЗОТВОРЧОГО І ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА. СПОСОБИ ЗО БРА Ж ЕН Н Я НА ПЛОЩ ИНІ Ще в кам’яному віці первісні люди, які жили в печерах, створювали на стінах різно­ манітні зображення — малюнки, виконані кольоровими глинами (вохрами), прошкрябані силуети (їх називають первісною графікою) і скульптурні рельєфи, вибиті безпосередньо на стіні. Це були перші твори монум ент ального мист ецт ва. Єгипетські художники зображували людей за особливими обов’я з­ ковими правилами — канонами, яких дотримувалися тисячоліттями. Голову, тулуб, руки, ноги постаті зображували збоку, а очі (точні­ ше, око) й плечі — прямо, фронтально. Отже, людська постать виглядала площинною, декоративною. Постаті богів, фараонів і вельмож зображували значно більшими, ніж постаті простих людей. Коло сюжетів, до яких зверталися давньоєгипетські художники, було величезним: сцени з міфів і легенд, зображення діянь фараонів, побутові сцени. Палац ассирійського царя Ашшурбаніпала в столиці Ассирії Ніневії прикрашали нерозКанони давали змогу фарбовані рельєфи, що зображували полювання зобразити людину чи предмет так, щоб пока­ царя на левів. А мешканці Вавилона, одного зати найхарактерніші їхні з найпиш ніш их міст давнини, цінували риси, ознаки. в архітектурі насамперед яскравість. Так, Монументальні твори — це ті, що є невід’ємними від частини стіни чи будівлі.

ДИЗАЙН І АРХІТЕКТУРА - ВИДИ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

Бізон. Печера Ніо. Франція. Епоха палеоліту

Кінь. Печера Ласко. Франція. Епоха палеоліту

величезний храм у вигляді східчастої піраміди, побудований на честь бога Мардука — царя богів, покровителя Вавилона, мав сім поверхів, кожен з яких був іншого кольору. Передостанній поверх був срібний, останній — золотий. Храм Мардука став прототипом легендарної Вавилонської вежі. Окрасою Вавилона була брама Іштар, побудована на честь найшанованішої вавилонянами богині. Браму, а також стіни

Гарахте і Хатхор. Давньоєгипетський рельєф. Гробниця Нефертарі у Фівах Полювання на гіпопотамів. Давньоєгипетський рельєф Приклад площинного зображення. Пропорції тіл людей виконано з використанням канону. (Пригадайте, як ми вивчали пропорції тіла людини в 6-му класі). Зображені деталі є узагальненими, тобто відібрано лише ті, які щось розповідають про персонаж. Зайвих деталей немає. %

9

Вступ вздовж дороги, що вела до неї, прикрашали зображення левів, биків і рогатих, довгошиїх драконів, викладених яскравими білими, жовтими, зеленими кахлями на синьому тлі. Розглядаючи ці зображення, ми бачимо, що вони достат­ ньо площинні. Давньогрецькі храми також мали пишний і різноманітний скульптурний декор. Рельєфи Парфенона, головного храму афінського Акрополя, є неперевершеним шедевром. Давні автори із захопленням описують величезні статуї Афіни у храмі Парфенон і Зевса в Олімпії, що не збереглися до нашого часу. їх створив скульптор Фідій. Обидві статуї мали дерев’яний каркас, а ззовні були оздоблені золотом і слоновою кіст­ кою. Майстерно виконану статую Зевса Олімпійського вважали одним із семи чудес світу. На відміну від скульпторів Стародавнього Сходу, грецькі скульпто­ ри прагли створити ідеальне зображен­ ня прекрасної людини, як а здавалася б живою, такою, що зупинилася лише на мить. Герой Гільгамеш з левом. Художники Давньої Греції, створюючи Ассирійський рельєф свої монументальні розписи, вже користувалися законами перспективи і застосовували світлотінь, вони прагли якнайточніше передати навколишню реальність. Тому їхні розписи створювали враження об’ємності простору. Тобто простір мав глибину, а постаті та предмети в ньому — об’єм.

Лев. Рельєф «Вулиці процесій» у Вавилоні

Дракон Сірруш. Рельєф. Брама богині Іштар у Вавилоні

ДИЗАЙН І АРХІТЕКТУРА - ВИДИ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

Процесія на свято Великих Панафіней. Рельєф Парфенона з афінського Акрополя. Приклад скульптурного зображення, на якому скульптор дуже велику увагу приділив об'ємності та схожості з реальним світом. Збережені пропорції тіл людей, уважно передані різні деталі.

Давньоримські художники і скульптори, хоч і були нащадками майстрів Давньої Греції, мали іншу мету — насамперед вони намагалися передати велич і непере­ можність своєї імперії. Статуї імператорів могли мати велетенські розміри. Тріум­ ф альні арки і тріумфальні колони, побудовані на честь перемог римської зброї, прикрашали зображеннями битв і облог — своєрідним літописом у камені. Прекрасні зразки римського живопису збереглися в Помпеях. Настінні розписи в помпейському Будинку містерій зобра­ жують сцени з релігійних вистав. Деякі мешканці Помпеїв прикрашали стіни осель копіями з уславлених картин грецьких майстрів. Усі ці зображення виконано з використанням світлотіні та перспективи. Отже, твори мистецтва Греції і Риму пере­ давали об’єм. І надалі в монументальному мистецтві наступних століть зберігалися ці особливос­ ті. Монументальне мистецтво західноєвро­ пейського Середньовіччя і Візантії, а також

Юнак з рибою. Фреска з острова Тіра. Приклад живопису егейської культури, який зберігся краще, ніж давньогрецький.

Фреска у «Віллі містерій». Помпеї. Приклад зображення, на якому об'ємність і схожість з реальним світом дуже важливі для митця. Збережено пропорції тіл людей, уважно передано різні деталі.

Даніель Гран. Розпис склепіння бібліотеки Хофбурга. Відень. Приклад живописного зображення, на якому художник створив ілюзію уявного простору на стелі кімнати.

12

ДИЗАЙН І АРХІТЕКТУРА - ВИДИ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

Київської Русі було площинним, а от художники періоду Відродження зображували простір дуже схожим на реальність, об’ємним. Отже, у мистецтві існують два способи зображення: площинний (декоративний) та об’ємно-просторовий (перспективний). Нині художники і скульптори використовують різні мистецькі прийоми, але завжди вважають, що монументальне мистецтво передовсім має бути тісно пов’язане з архітектурою, яку воно прикрашає. 1. Наведіть приклади зразків монументального мистецтва різних часів. 2. Чи відрізнялися методи зображення простору в художників Давнього Єгипту та Давнього Риму? 1. Прочитайте на с. 16 розповідь про фах художника-реставратора. Уявіть себе реставратором стародавнього живопису й доповніть втрачені фраг­ менти за уявою. Для полегшення роботи перенесіть по квадратах запро­ поновану фреску, зберігаючи пропорції оригіналу. Як би ви відновили втрачені ділянки фрески? Відтворюючи колірну гаму, зверніть увагу на відтінки і нюанси колірних співвідношень. 2. Виконайте творчу роботу за мотивами єгипетських стінних розписів, вико­ ристовуючи єгипетські канони. У цьому вам допоможе учнівська робота. Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки. План роботи: • Створіть ескіз для майбутньої композиції. Для цього на окремому аркуші в невеличкому роз­ мірі (не більше ніж 10 см) спробуйте намалю­ вати свій задум. • На цьому етапі варто обрати для майбутньої роботи формат — прямокутний, квадратний, колоподібний, видовжений тощо, а також ви­ рішити, який композиційний прийом можна за­ стосувати. • На ескізі можна пошукати відповідь на питан­ ня: де ви створите найбільший контраст, де Учнівська робота. Єгипетські мотиви. змістовий центр композиції? (Учитель Л. Рябчук)

Допоміжний малюнок до завдання 1

Вступ

Альтаміра — печера в Іспанії, у провінції Сантандер. У 1876 р. іспанський археолог Марселіно де Саутуола відкрив тут багатоколірні зображення доби палеоліту. Малюн­ ки на стінах і стелі печери, розмір яких сягає іноді 2-х метрів, зображува­ Бізон. ли тварин — зубрів, ланей, кабанів та Малюнок з печери Альтаміра ін. Унікальна пам'ятка викликала три­ валі суперечки дослідників. Археоло­ ги відмовлялися повірити в те, що ці прекрасні малюнки — насправді витвір первісної людини. Альтамірські зображення оголосили навіть підробкою. Але тепер ніяких сумнівів щодо Альтаміри немає. Іспанську печеру називають «Сикстинською капелою первісного мистецтва».

Рельєфи, що прикрашали палац царя Ашшурбаніпала в Ніневії, дату­ ються VII ст. до н. е. Вони відтворю­ ють полювання царя на левів. Волода­ ря Ассирії зображено людиною надзвичайної сили й відваги, з міцни­ ми м'язами й пишним волоссям. Зви­ чайно, полювання на левів для нього було гідним заняттям. Збереглися на­ писи, у яких Ашшурбаніпал та інші Цар, який убиває лева. ассирійські царі перелічують, скільки Палац Ашшурбаніпала. Ніневія «лютих левів» вони вбили. Царя та його почет на ніневійських рельєфах зображено поважними і спокійними. Проте поранені звірі, які вмирають, уособлюють справжню трагедію.

А

ДИЗАЙН І АРХІТЕКТУРА - ВИДИ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

ІАХ: ХУДОЖНИК-РЕСТАВРАТОР

Час невпинно минає. Усе рукотворне старіє, руйнується. Будь-який твір мис­ тецтва, як і людина, може «захворіти». Тоді на допомогу приходять реставрато­ ри. Вони, мов лікарі, копіткою працею повертають до життя безцінні творіння минулого. Іноді відновлення окремих експонатів триває роками. Професія реставратора вимагає вели­ кого терпіння, обізнаності й відповідних навичок. Вона потребує від майстра-ви- Битва Александра конавця високої культури, художньої Македонського з Дарієм. Фрагмент мозаїки з Помпеїв. підготовки, широких знань у галузі історії мистецтва, досконалого володіння технікою обробки різно­ манітних матеріалів, що використовуються для реставрації, знань з хімії, технологій виготовлення і застосування матеріалів. Існують два напрямки реставрації: художній і технічний. Сутність художньої реставрації полягає в тому, що твір, який зазнав пошкоджень, поновлюють, залишаючи незайманими оригі­ нальні місця, які збереглися. Це найдавніший напрямок роботи, адже здавна люди намагалися відновити, підремонтувати ті речі, як і постаріли. Проте під час «лагодження» іноді втрачається первинний вигляд, і вже наприкінці XVIII ст. окреслився інший напрямок — технічний. Більшу увагу почали приділяти консервації пам’яток культури, подовженню терміну їхнього існування. Згодом почали робити всебічний фізико-хімічний аналіз пам’яток, рентген, фото­ графування на різних етапах роботи. Робота реставратора більше нагадує роботу наукового експерта. Відтворення ведеться такими методами, щоб у будь-який час мож­ на було повернутися до початку роботи, не пошкодивши при цьому оригінал. Предметом реставрації стають будь-які пам’ятки старо­ вини — будинки, картини, скульптури, книги, ювелірні вироби, посуд, меблі та ін. Також часто на реставраторові лежить велика відповідальність з визначення оригінальності твору. Він мусить точно датувати вік твору, можливо, визначити автора, вивчити техніку виконання, за рентгеном виявити шари попередніх понов­ лень і наприкінці підтвердити справжність. Професія художника-реставратора надзвичайно шляхетна і важ ­ лива. Завдяки реставраторам ми з вами можемо і тепер милувати­ ся скарбами минулого.

ж у*

т

Р О З Л /Л 1.

МИСТЕЦТВО В НАШОМУ ЖИТТІ ТЕМА1. ГАРМОНІЯ, ПРОСТІР ТА ОБ’ЄМ У МИСТЕЦТВІ 3. ПОНЯТТЯ ГАРМОНІЇ. ЗОЛОТИЙ П ЕРЕРІЗ Людина завжди намагалася оточити себе речами, які, на її думку, були досконалими. З давніх-давен предмети вжитку, які, здавалося б, мали суто практичне призначення — зберігали воду і їжу, зігрівали, захищали, були зброєю, — демонстрували ще й потяг людини до кра­ си. Але чому той чи інший предмет здається красивим? В усі часи велися пошуки ідеалу краси. У Давній Греції виникло уявлення про те, що основою прекрасного є гармонія. Краса і гар­ монія стали важливими поняттями для сприйняття світу. Краса скульптури, картини, храму, мелодії, вірша — що між ними спільно­ го? Що об’єднує уявлення про прекрасне для найрізноманітніш их речей — від квітки до краси людського тіла? Якщо розглядати квітку зблизька, слухати музику, споглядати природний краєвид, можна

відчути єдність і злагодженість, прита­ манні їм. Це і є гармонія. X -а - хОтже, можна сказати, що гармонія — а це співмірність частин і цілого, злиття різних частин в єдине органічне ціле. Золота пропорція: а / х = х / ( а - х ) З багатьох пропорцій, якими здавна користувалася людина, створюючи гар­ монійні твори, існує одна-єдина — золо­ та пропорція, або ще одна її на­ зва — золотий переріз. Золот ий переріз — це такий пропорційний поділ відрізка на нерівні частини, за якого довжина всього відрізка відноситься до більшої частини так, як більша части­ на до меншої. Графічно це виглядає так, як показано на рисунку вгорі. Вважають, що поняття золотої про­ Пропорції Парфенона. порції ввів у вжиток Піфагор, давньо­ Фасад (уписується в обриси грецький філософ і математик. При­ золотого чотирикутника) пускають, що Піфагор свої знання золотого перерізу запозичив у давніх єгиптян і вавилонян. Так, про­ порції піраміди Хеопса, храмів, декору, прикрас свідчать про те, що єгиптяни користувалися співвідношенням золотого перерізу.

17

Спіраль, уписана в прямокутник, що має золоті пропорції і ділить його на квадрат і менший чотирикутник, теж із золотими пропорціями

Принципи золотого перерізу в будові п’ятикутної зірки — відношення загальної довжини променя М до відрізка т

Знали про нього і давні греки. У фасаді давньогрецького храму Парфенон наявні пропорції золотого перерізу. Під час його розкопок знайдено циркулі — вимірювальні прилади, що теж мають ті самі пропорції, якими користувалися античні архітектори і скульптори. Цікавість до золотого перерізу знову виникла в епоху Відроджен­ ня. Італійський ченець-математик Лука Пачолі навіть написав книгу «Божественна пропорція», ілюстрації до якої виконав, імовірно, Леонардо да Вінчі. Людство знає багато прикладів золотої пропорції в природі: про­ порції між довжиною гілок і висотою дерева, пропорції пташиного яйця, листка дерева. Спіраль мушлі також має цю пропорцію. Навіть розташування планет у Сонячній системі підпорядковане тому самому принципу.

Приклади золотого перерізу: а — у будові наутилуса (довжина завитків спіралі); б — у пропорціях пташиного яйця

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Приклади золотої пропорції в природі Кленовий листок. Гіпсовий рельєф

Золотий переріз — одна із загадок будови Всесвіту. Підтвердження його повсюдної дії ми бачимо в живій природі, архітектурі, живо­ пису, скульптурі, геометрії, алгебрі. Люди інтуїтивно віддають пере­ вагу речам пропорційним, ніби вони допомагають їм гармонійно почуватися в навколишньому середовищі, відчувати себе частиною Всесвіту. 1. Які приклади золотої пропорції в навколишньому світі ви помітили? 2 . Що таке гармонія? Де ви її відчуваєте в повсякденному житті?

З. Спостерігаючи в музеї або на відкритому прос­ торі твори скульптури, архітектури, чи помітили ви в них золоту пропорцію?

1. Намалюйте з натури квітку. Які в неї пропорції? 2 . Намалюйте з натури кленовий листок і порівняй­ те його пропорції з фотографією гіпсового рельє­ фу. Чи простежуються пропорції золотого перері­ зу в пропорціях листка? Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пен­ злі, фломастери, гелеві ручки. План роботи: Варто обрати для майбутньої роботи формат — прямокутний, квадратний, колоподібний, видо­ вжений тощо, скомпонуйте зображення.

Учнівські роботи

Розділ 1

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ЖИВОПИСОМ КВІТКИ 1. Д ля роботи з акварельними фарбами треба підготувати папір. М ожна скористатися альбомом із цупкими аркушами паперу. Щоб папір не де­ формувався від води під час роботи, аркуш краше наклеїти по периметру (якшо є така можливість) Модель

на дошечку-планшет або використати спеціальну склейку з акварельного паперу, яку можна прид­ бати в магазині. 2. На аркуш спробуйте нанести лінійне зображен­ ня натури. Це робиться з урахуванням вимог ком­ позиції. Порівняйте пропорції пелюсток квітки. Як при порівнянні ширини та довжини пелюсток помітна золота пропорція? Рисунок під ж ивопис­ ну роботу має бути лінійним, без штрихування і зайвих ліній, чистим, легким. 3. Починайте писати фарбами по всій площині ар­ куша, широко, без зайвої деталізації, залишаючи недоторканими тільки місця полисків. Під час пер­ шого прописування не зловживайте «складними» кольорами, бо в подальшій роботі може виникнути відчуття «забрудненості» кольору. 4. Подальша робота полягає в безперервному порівнянні тональних і колірних співвідношень. Ви мусите визначити, яка частина роботи має

Перше прописування

найтепліше забарвлення, яка — найхолодніше, де в натурі найтемніше місце, а де — найсвітліше. Ці місця будуть орієнтирами у вашій подальшій ро­ боті.

Колірні відтінки

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

5. П оступово просуваючись до завершення роботи, ви можете помітити якусь помилку в кольорі. Тоді на палітрі знайдіть такий відтінок, який можна до­ дати до зображення, щоб воно стало більш подібним до натури. Наприклад, помітивши, що тло в роботі холодніше, н іж у натурі, достатньо перекрити його тонким шаром фарби теплого кольору. Д оповнив­ ши один одного, верхній і нижній шари фарби да­ дуть потрібний відтінок. Таке прозоре перекриття одного кольору іншим називають лесуванням. 6. Н априкінці уважно все порівняйте і визначте найсвітліші місця, «пригасивши» те, шо заважає, по­ глибте найтемніші плями, якщо вони недостатньо темні, порівняйте колірні співвідношення. Проробка тональних колірних співвідношень

Закінчена робота

Порівняння кольорів

Розділ 1

4. СЦЕНОГРАФІЯ — СТВОРЕННЯ ІЛЮЗІЇ УЯВНОГО ПРОСТОРУ Мистецтво оформлення театральної вистави називають сцено­ графією. Це вид художньої творчості, завданням якої є оформлення вистави створення образу у сценічному часі й просторі. Сценографія охоплює всі складові оформлення: декорації, меблі, посуд, костюми, маски, освітлення. Місце дії впродовж сценічної оповіді може кілька разів змінюватися. Тому художникам доводиться створювати кілька різноманітних уявних предметних «світів». Після чергового підняття завіси декорації можуть змінюватися — інтер’єр будинку або палацу може замінити лісова галявина або гірське урвище. Ці уявні місця дії ніби переносять глядача через час і простір, створюють враження іншого простору, змушують глядача на якийсь час забути, де він перебуває, і перенестися уявно, наприклад, в часи Тараса Бульби чи Айвенго. Художник-декоратор продумує, якими засобами створити таку ілюзію. Можливо, він поєднає реалістично-перспективне панно на задньому плані з об’ємними предметами чи архітектурними деталя­ ми на передньому (власне на сцені). А можливо, це будуть декорації, які рухатимуться під час вистави, створюючи враження прискорено­ го перебігу часу і подій.

Комедія дель арте — старовинна італійська комедія масок

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

У часи античності сценографія звер­ тала увагу лише на костюми, грим, маски. Предмети й атрибути персо­ нажів у виставі перетворювали актора на сценічний образ. У середні віки поступово зростала увага до місця дії. У період Відроджен­ ня створювали декораційні картиниперспективи, що відтворювали навко­ лишній світ людини — площі й вулиці якогось уявного ідеального міста або ідеальний сільський пейзаж. Персонажі комедії дель арте Пізніше в театрі сцену почали деко­ рувати зусібіч. На сцені відбувалися різноманітні перетворення: одні картини змінювалися іншими за допомогою рухомих театральних механізмів. Було винайдено куліси й театральні машини. Наприкінці XVIII ст. театральна декорація знову повернулася до перспектив, як і протягом вистави не змінювалися. Місце дії дедалі частіше Декорація — це оформлення ставало інтер’єрним. З плином часу гар­ сцени, що відтворює матеріальне монійність і співмірність декорацій з лю­ середовище, у якому діє актор. диною доповнювалися дедалі більшою динамічністю.

В. Дмитрієв. Ескіз декорації до п’єси А. Чехова «Три сестри»

І. Нівінський. Ескіз декорації до казки К. Ґоцці «Принцеса Турандот»

Реалістичні вистави Театру корифеїв в Україні, чеховського теат­ ру в Росії та інших театрів змусили театральних художників ретель­ но відтворювати в усіх деталях місце дії, наближувати його до реаль­ ного життя. Наприкінці XIX — на початку XX ст. декораційне мистецтво роз­ вивається. Художники почали експериментувати з кольорами, сценічними конструкціями, освітленням, костюмами. Оформлення на сцені кімнат, вулиць, пейзажів стало гротескне, гіперболізоване або, навпаки, спрощене іноді до символічного знака. Зазнавав спот­ ворення навіть реальний вигляд, і це ніби підкреслювало драматич­ ний або трагічний душевний стан героїв. Нині у сценографії застосовують майже всі театральні винаходи і відкриття, що сталися протягом усієї історії театру. До оформлення почали залучати і спільний для акторів і глядачів простір: вистави відбуваються в реальних приміщеннях, у цирку, на природі. Отже, сценографія потребує знань з перспективи (для створення ілюзїі простору), об’ємного моделювання (для створення об’ємних тривимірних декорацій), уміння узагальнити і спростити. 1. Що таке сценографія? 2. Коли почали застосовувати декорації для оформлення місця дії виста­ ви? Створимо декорацію для твору, вивченого на уроках літератури. Для цього зробимо макет сцени за допомогою паперової розгортки, на якій зобразимо місце дії з трьох боків. За бажання можна створити і складні­ ший макет. Пригадайте, як подібне завдання виконували минулого року, коли створювали декорації для вертепу.

л*V'

Розділ 1 Гуртом у класі обміркуйте і виберіть літературний твір, сценографію яко­ го ви хочете втілити в життя. Поділіться на групи за вподобаннями і вирішіть, хто буде малювати картину-задник. Для цієї роботи потрібно розробити ескізи. Найкращий з них можна взяти за основу. На великий формат ескіз можна перенести ___________________ за допомогою методу «по квадратах», за яким ви вже працювали, виконуючи завдання парагра­ фа 2 (с. 13). А можливо, ви використаєте для цього створений раніше з натури пейзаж чи інтер’єрну замальовку. Хтось може оформити і створити куліси, викорис­ товуючи клаптики тканини, підібраної за коль­ ором. Інший продумає і створить завіси. Хтось із вас, можливо, захоче змоделювати і створи­ ти об’ємні декорації для сцени. Це можуть бути фасади уявних будинків з відчиненими чи зачи­ неними вікнами і дверима, меблі, дерева тощо. Для тривимірних прямокутних моделей можна як основу використати готові коробочки від зубної пасти, соків або чаю. їх можна підрізати до потрібного розміру, обклеїти чистим папером і роз­ малювати, імітуючи декорації. Дерева можна зімітувати за допомогою засушених рослин або гілочок дерев. За бажання сцену можна оздобити освітленням за допомогою ліхтариків або маленьких лампочок, під’єдна­ них до батарейки.

Створення театральної декорації

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

ІАХ: ХУДОЖНИК ТЕАТРУ

Колись під час вистав на сцені горі­ ли свічки, грали живі оркестри, за сце­ ною чергували люди, як і супроводжу­ вали дію потрібними звуками. Тепер завдяки комп’ютерам і новітнім роз­ робкам багато в чому людей замінили машини, але творча робота для людей все одно залишилась. Справжній поціновувач театру обо­ в’язково зверне увагу на те, як роз­ писані декорації в глибині сцени, із захопленням споглядатиме сяючі обладунки лицарів та сукні чарівних дам, оцінить майстерно виконаний грим. Художніх професій у театрі кілька: сценограф, бутафор, художники з освітлення, костюмів, гриму. Свою роботу ці фахівці виконують за кулісами театру. Художники є авторами «зовнішнього вигляду» вис­ тави. Вони разом з режисером і акторами — творці театральної дії. Художник-сценограф має вміти рисувати не гірше за живописця. Його обов’язок — створення величезної картини-декорації в глибині. Він має продумувати оформлення інтер’єру, розташування меблів на сцені так, щоб вони не заважали пересуванню по ній акторів. У наси­ ченні сценічними деталями театрального простору йому допомагає бутафор. Він створює макети посуду, зброї, навіть тварин. Художник костюмів відповідає за той образ, якого театральний костюм надасть актору, за відповідність його змісту вистави й історичному часу. Кос­ тюмери мають оволодіти технологією виготовлення історичного і театрального костюмів, прикрашання тканин, головних уборів, взуття, знати історію костюма, історію театру. Художники з освітлення вже давно забули про свічки. В їхньому розпорядженні прожектори з різноколірними фільтрами, керовані комп’ютерами, світломузичні ефекти. Попри все художник-освітлювач незамінний під час вистави. Адже головною командою для зміни освітлення є репліка актора, а він не машина, може спізнитися, зби­ тися. Невдало чи невчасно ввімкнене або вимкнене світло може навіть зірвати дію. Для того щоб стати хорошим художником з освітлення, треба добре знати електротехніку, фізику, фотографію, історію сценографії, розумітися на режисурі. Керує всіма процесами оформлення вистави саме художник-сцено­ граф. Тому на афішах ми часто бачимо напис: «художник-постановник», який прирівнює значення його роботи до роботи режисера-постановника. 27

Розділ 1

ПРИГАДАЙМО! Інтер’єр — це своєрідний «портрет» приміщення. Інтер’єр вимагає точної перспективної побудови. У композиції малюнка кімнати велику роль відіграє вибір точки спостереження. Інтер’єр можна представити у двох найбільш типових виглядах: фрон­ тальному і кутовому. У фронтальному вигляді одна зі стін кімнати паралель­ на картинній площині, і тоді можна зобразити в перспективі три стіни кімнати. У кутовому вигляді кімната розташована під кутом до картинної площини. Це положення може виникнути тоді, коли той, хто малює, розміститься в одному з кутів кімнати і в його поле спостереження потраплять дві стіни, розгорнуті під кутом одна до одної. Якщо потрібно малювати інтер’єр у кутовому положенні, то проводять вер­ тикальну лінію, яка показує стик двох стін. Вона перетинається лінією гори­ зонту, що розділяє її на два відрізки. Потім будують перспективу бічних стін, підлоги і стелі, користуючись двома точками сходу, які розташовуються по обидва боки від головної точки спосте­ реження. Ці точки не завжди можна знайти на площині аркуша, але їх поло­ ження на лінії горизонту необхідно подумки уявляти під час рисування.

Побудова інтер’єру в перспективі

ІКАВО ЗНАТИ

Зображення, які містять розміри, тобто прототипи креслень, застосовувалися ще в країнах Стародавнього Сходу. Першою відомою роботою з перспективи була праця давньо­ грецького геометра Евкліда, написана за 300 р. до н. е., що місти­ ла 61 теорему і 12 аксіом. Вона стала головною школою, через яку пройшли всі геометри світу аж дотепер. Із трактату давньоримського архітектора Вітрувія ми довіду­ ємось, що й римляни користувалися перспективою для складання

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Невідомий художник. Христос і грішниця. XVII ст.

архітектурно-будівельних креслень. За часів епохи Відродження перспективу почали використовувати у створенні декорацій — і тоді назвали її сценографією. Першим це зробив італійський архі­ тектор і художник Ренесансу Філіппо Брунеллескі. Тоді у зв’язку з бурхливим розвитком інженерного мистецтва, архітектури, живопису, скульптури виникла потреба в подальшому вивченні перспективи, їй надавали величезного значення. Нею захоплюва­ лись і посилено вивчали багато художників. Геніальний італійський митець Леонардо да Вінчі в одному зі своїх творів писав: «Практика завжди має бути побудована на добрій теорії, для якої перспектива — керівництво і вхід, і без неї нічого не може бути зроблено добре в живопису». У своєму трактаті про живопис він називав живопис «матір’ю» перспективи. Леонар­ до да Вінчі виокремив у особливий розділ свої спостереження щодо впливу шару повітря на колір зображуваних предметів. Він вивчав закономірності зміни кольору залежно від віддалення предметів у глиб простору, назвавши такі явища повітряною перспективою, і вперше створив учення про світлотінь. Питаннями побудови перс­ пективних зображень займалися видатні митці Відродження — Мікеланджело Буонарроті й Рафаель Санті. Німецький митець Альбрехт Дюрер розширив теоретичні основи рисування і запропо­ нував простий прийом побудови перспективи за двома проекціями, на якому ґрунтується найпоширеніший у роботі проектувальників «метод архітектора». Сучасні вчені й дослідники продовжують вив­ чати закономірності перспективних скорочень предметів у прос­ торі.

Розділ 1

Персонажі лялькового театру: а — Карагез (ліворуч) — турецького (пласка лялька); б — Кашпарек — чеського (маріонетка); в — французького: Гуіньйоль (ліворуч) і Гнафрон (праворуч) (тростяна лялька); г — англійсько­ го — Панч (ліворуч) (тростяна лялька); д — італійського — лицар Орпандо

5. ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР. НАРОДНА ІГРА Ш КА Л ялькови й театр — особливий вид театральної вистави, у як ій замість акторів чи поруч з ними діють л ял ьк и . Сцена л ялькового театру — зм енш ена модель сцени справжнього театру або ж ш ирма, за якою ховаються акториляльководи. І ш ирма, і задня частина декорацій оформлюються згідно зі змістом твору, як и й розігрується перед глядачам и. Це можуть бути казкові міста, інтер’єри чи пейзаж і уявні, справж ні й навіть інш опланетні. Сценографія в ляльковом у театрі поєднує різні способи зоб­ раж ення навколиш нього світу: живопис, об'ємне моделювання і скульптуру — адже театральна л я л ь к а є частково скульптурою. ЗО

Вертепна дія

Витоки його — в язи чн и ц ьки х обрядах, ігрищ ах з тотема­ ми — символами духів природи. М айже в усіх країнах світу була характерна народна л ялькова вистава. Щ е в XVI ст. до н. е. в Єгипті існували лялькові містерії про Осіріса та Ізіду. Згадки про ігрових ляльок зустрічаю ться в античних авторів. У різних країнах світу були свої улюблені герої народних вистав: в індійсь­ кому театрі це В ідуш ака, в турецькому — К арагез, в середньоазійському — П алван К ачал (плюгавий богатир), в італійсько­ му — П ульчінелла, у ф ранцузькому — П оліш инель і т. д. Термін «маріонетка» — різновид ігрових л ял ьо к — виник від назви ф ігурок, що зображ ували Д іву Марію. До наш ого часу збереглися різдвян і вистави в різн их країн ах. Ц е сценки з різдвяної історії про народж ення Ісуса Х риста, доповнені сцен­ кам и з народного ж и ття. Театриків існувало к іл ь к а типів. П ер­ ш ий — традиційний двоповерховий або одноповерховий будино­ чок. Про аналогічний українськи й ми розповідали у 6 класі. Д ругий — ф ункціонував за принципом тіньового театру. Ф ігур­ ки відкидали на прозору передню стінку будиночка тіні від свічки, я к а стояла за ними. %

31

Розділ 1

Ляльки з клаптиків тканини

Тіньові напівпрозорі розфарбовані ляльки індонезійського лялькового театру ваянг-кулит

У ляльковом у театрі, я к і у справж ньому, все підпорядко­ вується основному задум у. М ісце д ії (ш и рм а чи сцена), зо вн іш н ій ви гляд персонаж ів, м узи ка — все повинно розкри ва­ ти ідею сценарію і створювати синтез мистецтв. Театральна л я л ь к а в ляльковом у театрі — головний худож ній інструмент, за допомогою якого вистава демонструється глядачеві. Л ял ь ки бувають різних типів. Тростяні — актор тримає л я л ь ­ ку над собою і грає нею, перебуваючи за ш ирмою . Головний стриж ень іде від голови через усе тіло, а два ін ш и х — від рук. Тіньові л ял ьк и вирізаю ть зі щ ільного м атеріалу або прозорої ш кіри й підфарбовують — тінь виходить різнокольорова. П ласкі л ял ьк и випилю ю ть по частинах із фанери. Тулуб, руки, ноги і голову розфарбовують. Окремі частини з ’єднують одну з одною дротом або м отузкам и, щоб вони могли рухатися. Лялькою маріонеткою керують згори на нитках. А ктор тримає в руках вагу — дош ку, до якої чіпляю ться мотузки від голови, рук, ніг. Повертаючи вагу, актор водить ляльку. Рукавична л ял ьк а — найпростіш а. Її основа — рукавичка. Голову роблять із різних матеріалів: пап ’є-маше, поролону, пінопласту, пластиліну, папе­ рових циліндрів. Р уки роблять із того самого матеріалу, що й голову, і потім їх прикріплюю ть до рукавички. Л ял ьки мають не лиш е голову й руки, а й свій власний костюм. Від чого залеж и ть виразність художнього образу створеної л ял ьки ? Звичайно, від її обличчя. Так відразу м ож на відрізнити позитивного героя від лиходія. Вираз обличчя допомагає повніше розкрити характер. Зач іска й одяг також важ ли ві елементи

Вертеп-витинанка, тіньовий вертеп

образу. З а їх допомогою мож на охарактеризувати певні особли­ вості: вік персонажа, багатий він чи бідний, яки й має фах, чоловік це чи ж ін ка. Отже, художникові тут є над чим попрацювати. Крім того, усі ми бачили вистави, де актор, яки й керує лялькою , ховається за ширмою. Отож ш ирму теж мож на прикрасити. Ну, а про задник — задню частину сцени — нема що й говорити! Зви ­ чайно, на ній має бути зображено місце дії, а то й кілька, якщ о різні епізоди вистави описуватимуть дію в різних місцях. Отже, лялько ви й театр — це важ лива част ина т еат рально­ го мист ецт ва. У ляльковом у т еатрі працюють справж ні акт о­ ри, режисери, художники. А лялька — це уособлення живої іст от и (лю дини або т варини). К рім того, ля л ь к а частково є ск ульп т у­ рою. Процес її «оживлення» здаєт ься глядачеві дивом! Л ялька може бут и веселою, ніжною, саркастичною, злою. У ляльковом у т еат рі можна ст ворю ват и вист ави, я к і немож ливо було б здійснит и в інш ому театрі. 1. Які типи ляльок ви знаєте? 2. Чи застосовується в ляльковому театрі закон повітряної перспективи? Продовжуючи створення макета сцени (с. 26), наповни її дійовими особа­ ми — ляльками і розіграй уривок літературного твору, нещодавно вивче­ ного в школі. Голову для майбутньої рукавичної ляльки зліпи із пластиліну, глини або солоного тіста. Рецепт солоного тіста такий: на дві чашки бо­ рошна візьми одну чашку дрібно помеленої солі. Ці інгредієнти розведи невеликою кількістю води — приблизно півчашки. Суміш повинна бути еластичною і не прилипати до рук. Щоб тісто не кришилося і було дос­ татньо міцним, до нього додай 1-2 чайні ложки шпалерного клею. Вису­ шуй вироби в сухому приміщенні чи в духовці при невеликій температурі. З ниток або сухої трави чи соломи зроби волосся для ляльки. Розфарбуй обличчя. Можливо, образ, створений тобою, потребуватиме додатково якогось головного убору. Продумай вбрання для свого персонажа. З картону зроби пласку ляльку, руки і ноги якої рухалися б. Для цього на картоні намалюй її образ і визнач місця, де окремі деталі перекрива­ тимуть одна одну. Після цього зроби викрійку, розфарбуй її і виріж. Місця стику частин ляльки з'єднай тонким дротом або зший нитками.

Розділ 1

ПРИГАДАЙМО!

ЯК ЗРОБИТИ РУКАВИЧНУ ЛЯЛЬКУ 1 . Д ля виготовлення ляльки її голову ліпимо із солоного тіста або глини. 2. Обличчя робимо так само: стекою формуємо ніс, усмішку, очі та зморшки біля очей. Очі й ніс можна зробити також із додаткових маленьких шматочків тіста та приклеїти їх до обличчя. Стекою виріжемо зіниці. Потім у нижній частині голови зробимо отвір для пальця.

Ляльки із солоного тіста, їхні голівки можна використати і для рукавичної ляльки

Саморобна рукавична лялька

ЯК ЗРОБИТИ ПАНЧІШНУ ЛЯЛЬКУ З картону виріжте овал (1), як показано на схемі, зігніть його навпіл (2). Цю заготовку розмістіть усередині носка панчохи (3), сформуйте рот і закріпіть нитками (4). Ззовні у рот, на згині картону, можна пришити язичок. На голові приладнайте очі, ніс, зачіску (або вуха, якщо це тварина) (5). Усередині панчоху для об’ємності заповніть ватою чи іншим наповнювачем.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Ж ЗРОБИТИ ЛЯЛЬКУ-СТОВБУШКУ

Для ляльки вам знадобиться клаптик білої тканини (бязь, ситець) розміром 15x15 см — це буде голова ляльки, клаптики кольорової тканини 9x9 см для ручок та інші для одягу, невеликий шматочок синтепону чи вати, нитки для змотування ляльки (акрил, вовна, льон, бавовна — на ваш розсуд), моток ниток муліне, якщо ви забажаєте зробити вашу ляльку з волоссям. Для основи ляльки можна використати готовий картонний стовбчик (від кулінарної фольги чи плівки), на який знизу приклеїти підставку зі щільного картону. Голову й ручки робимо так, як зображено на малюнку. Усередину ручок можна помістити дротик, для того щоб можна було моделювати рухи. Збираємо в складку спідничку чи інший одяг і примотуємо до стовбчика. Можна зробити ляльці коси, наприклад, волосся з муліне. Перев’язуємо ниткою місце, де буде проділ, і розрізаємо моток з протилежного боку. Формуємо перуку. Накладаємо перуку на голову ляльки, розправляючи нитки. Схожим чином із ниток робиться борода для ляльок, які зображують чоловіків. Одяг для кожного героя потрібно продумати, зробити ескізи, замальовки.

Розділ 1

ІАХ: ХУДОЖНИК КІНО, АНІМАТОР

Кіно — мистецтво колективне. Як і в театральній виставі, режисура, гра акторів, цікавий сценарій — це дуже важливо. Але звернімо увагу на те, що кадр — це картинка, хоч і рухома. І далеко не остання роль у створенні картинок, що рухаються, належить художнику. Прямим втіленням роботи художника над ними є робота художника-мультиплікатора (аніматора). Адже він безпосередньо, іноді вручну, створює кожен кадр фільму. Хоча таких авторських фільмів тепер май­ же не знімають. Мультфільми нині створюють на комп’ютерах, засобами комп’ютерної графіки. Кож­ на дитина знає, що мультиплікаційний герой — це не переодягне­ ний актор і не дресировані тварини, а намальовані художником образи або ляльки. Робота художника-аніматора — щось середнє між професією художника й актора. Адже він має добре уявляти вираз обличчя персонажа, відтворити його рухи, емоції. «Мульти» означає «множинність». Виробництво 10-хвилинного мультику потребує виготовлення близько 15 000 малюнків, які відтворюють послідовні рухи. І на екрані оживає (сміється, сумує чи мріє) герой мультфільму. Звідси й інша назва — анімація, тобто оживлення, натхнення. Оточення подій — пейзажі, інтер’єри, фан­ тастичні чи казкові краєвиди — малює також художник. Тому знан­ ня з повітряної перспективи, освітленості предметів, законів живопи­ су дуже важливі. Те саме можна сказати і про лялькові фільми. У великому ігровому кіно роль художника не менш значуща. Кінематографічний кадр можна порівняти з добре скомпонованою сюжетною картиною, пейзажем, натюрмортом або з графічним тво­ ром, якщо мова йде про чорно-біле кіно. Справді, художник кіно має добре малювати з натури. Хто знає, може йому доведеться домальовувати відсутні частини пейзажу, які потрапляють у кадр. Та й усе оточення вибудовує художник. Хоч що б це було: зала па­ лацу, маленька кімната, пейзаж чи міський куточок — усе це спо­ чатку народжується в ескізах. Мало хто знає, що хороший фільм спочатку малюють олівцем від кадру до кадру, закінчуючи деко­ раціями, костюмами. І коли все вже пошито, збудовано, поставлено освітлення, роботу розпочинають оператор, актори, режисер. Без цієї величезної підготовчої роботи їм не було б чого знімати.

Японський ляльковий театр — бунраку — одна з найважливіших форм драматичного мистецтва старої Япо­ нії. Сюжети історій бунраку беруть свій початок від самурайських легенд і реальних подій, які відбувалися з простими людьми. Ляльки одягнені в пишні костюми, і кожна театральна сцена нагадує прекрасну картину. Кожну ляльку ведуть три актори: першии„ відповідає за рухи голови і пра- Японський ляльковий театрн бунраку 1 н 1 вої руки, другий — за рухи лівої руки, третій — за рухи ніг. У Японії також існує ляльковий театр аяцурі. Його вистави супро­ воджуються розповіддю і акомпанементом музичного інструмента. У В’єтнамі понад вісімсот років поспіль селяни на свята влашто­ вують яскраві лялькові вистави. їх особливість у тому, що ляльководи працюють, стоячи по пояс у воді. Дія розгортається на плотах, а ляльками керують за допомогою схованих під водою пристосувань. Традиційний ляльковий театр Іспанії схожий на всі європейські народні театри. Його особливість полягає в тому, що іноді сюжетом вистави є сценки з кориди, де двоє матадорів намагаються розво­ рушити лінивого бика. У Чехії була традиція родин лялькарів, які подорожували містеч­ ками зі своїми виставами. Ця професія переходила від батька до сина у спадок. Вони водили маріонеток, вирізаних народними різь­ бярами. Одна людина водила всіх ляльок і за всіх них розмовляла. Обрядово-культовий індонезійський театр ваянг існує в кількох різних варіантах: ваянг-кулит — це тіньовий театр, де рухаються тіні від пласких шкіряних ляльок, ваянг-голек — театр об’ємних ляльок, ваянг-кетелік — театр пласких тростяних ляльок.

Вистава в’єтнамського лялькового театру на воді у

ч

Тіньові ляльки індонезій­ ського театру ваянг-кулит

37

m ТЕМА 2. АРХІТЕКТУРА ЯК ОБ’ЄМНОПРОСТОРОВА ФОРМА. СИНТЕЗ МИСТЕЦТВ

Контрактова площа. Київ

6. ЩО ТАКЕ АРХІТЕКТУРА Архітектура, мабуть, найпопулярніший вид мистецтва. Кожен із нас стикається з ним постійно. Сьогоднішній урок відбудеться на вулиці. Ми побачимо велику кількість прикладів архітектури, які можна віднести до багатьох її різновидів (адже архітектура, як і інші види мистецтва, також має свої різновиди. Детальніше ми розгляне­ мо їх далі). Отже, ми на вулиці. Уздовж неї — будинки. Напевно, вони трохи або помітно відрізняються один від одного. І кожен з них

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Фонтан на Михайлівській площі. Київ

Парк. Меллас. Крим

є прикладом архітектури. Спробуйте пригадати той ш лях, яким ви щодня йдете до школи. Будинок кожного з вас також є прикладом архітектури. Що є навколо нього? Дитячий чи спортивний майдан­ чик? І це є прикладами архітектурних споруд. Якщо ви мешкаєте у старовинному місті, то можете побачити в ньому будинки, яким кілька століть!

Приклади архітектури київських вулиць: а — Ярославового валу; б — Володимирської

39

Розділ 1 А може, поряд з вашою вулицею роз­ ташований парк? П арки також належать до одного з різновидів архітек­ тури. У парку можуть бути містки, аль­ танки чи фонтани — усе це так звана архітектура малих форм, так само, як і кіоск, у якому ви купуєте журнали або цукерки, і зупинка, на якій чекаєте на автобус. Вулиця приводить вас на пло­ щу. Планування площі — одне із зав­ дань, які вирішують архітектори. Відкриємо вам невелику таємницю: через певний час ви також випробовуватимете свої сили в проектуванні парків і майдан­ чиків. Якщо ви живете не в місті, а в селі, прикладів архітектурних спо­ руд навколо вас буде не менше — хати і господарські споруди, шко­ ла, магазин. Можливо, недалеко від вашого села зберігся старовин­ ний маєток з парком, який «пам’ятає» чимало гостей — відомих поетів, письменників, художників. А церква — як а вона урочиста й ошатна! Адже впродовж століть саме до будівництва церков стави­ лися з особливою серйозністю й відповідальністю, і сучасна архітек­ тура шанобливо зберігає ці традиції. А ще пригадайте, що ви бачили під час екскурсій на літніх канікулах — старовинні собори, могутні фортеці, урочисті палаци

Архітектурна пам’ятка. Ханський палац. Бахчисарай. XVI—XVIII ст.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Макет залізничної станції

(фото деяких з них ви можете побачити в нашому підручнику). І вокзал, на який приїхали після канікул, — це також приклад архі­ тектури. І, нарешті, усе ваше село чи місто — це твір архітектури! Отже, латинським словом «архітектура» називають мистецтво проектування і будівництва. А рхіт ект ура — це будівлі та споруди, що формують середовище для життя і діяльності людей. Фахівця з архітектури називають архітектором (з давньогрецької означає «головний будівничий»). Спочатку архітектор створює проект , тобто умовне зображення, та описує майбутню споруду. На проекті зображують її п ла н (вигляд згори), фасад (вигляд спереду) і вигляд збоку. Чіткіше уявлення про майбутню споруду можна отримати, розгля­ даючи її макет — зменшену копію. При цьому архітектурний макет відтворює не лише саму споруду, а й місцевість, на якій вона має бути побудована, наприклад схили, пагорби. Тепер справжнім помічником архітектора є комп’ютер. Адже за допомогою комп’ютерної графіки можна не лише створити креслен­ ня, а й з’являється можливість розглядати проект з усіх боків під різними кутами, «перерізати» його в будь-яких напрямках, навіть здійснити подорож інтер’єрами ще не збудованої споруди. Призначення архітектурних творів насамперед практичне. Проте, крім користі та надійності, архітектор дбає про гармонійне співвідно­ шення складових споруди, її красу. Саме тому архітектура вважаєть­ ся не тільки наукою, а й мистецтвом. Будівлі різних епох не схожі одна на одну, і тому зовсім неважко відрізнити давньоєгипетський храм від давньогрецького чи римсько­ го, а західноєвропейський середньовічний собор — від візантійського чи українського. Проте кожна з архітектурних епох характеризуєть­ ся єдністю стилю, притаманного саме цій епосі.

Московський міст через Дніпро. Київ

Кращі твори архітектури стають символами міста, країни або навіть цілої епохи. Увесь світ знає давньоєгипетські піраміди, афінський Акрополь, римський Колізей, паризький собор Нотр-Дам (Богоматері), Версальський палац або Ейфелеву вежу. Софійська пло­ ща є символом Києва, за характерними силуетами барокових шпилів неможливо не впізнати Львів, а урочисті Потьомкінські сходи уособлюють собою Одесу. Отже, архітектура — це мистецтво проектування і будування. Спеціаліста з архітектури називають архітектором. У його розпо­ рядженні є численні художні засоби, за допомогою яки х він втілює свій задум. 1. Що таке архітектура? Наведіть кілька прикладів архітектурних споруд. 2. Як називають фахівця з архітектури? Із чого він розпочинає свою ро­ боту? 3. Чи може будинок стати символом міста? Усім класом здійсніть екскурсію містом або селом, у якому ви живете. Які архітектурні об'єкти ви побачили по дорозі? Що нового ви помітили для себе, на що раніше не звертали уваги?

И М *-

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Намалюйте архітектурну деталь — вікно, двері, баню церкви, ґанок тощо з натури. З яких простих геометричних форм вони складаються? Які гео­ метричні форми неможливо використати? Обґрунтуйте. Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки. План роботи: Оберіть прості геометричні форми (квадрат, прямокут­ ник, півколо та ін.) і спробуйте поєднати їх в оформленні вікна або входу до будинку.

Архітектурні замальовки: а

вікна; б — архітектурних деталей

ІКАВО ЗНАТИ Архітектурний макет (фр. maquette, від італ. macchietta — на­ черк) — об'ємно-просторове зображення проектованої або існуючої споруди, архі­ тектурного ансамблю, міста. Архітектур­ ний макет або досить точно відтворює оригінал у деталях, у такому випадку він називається моделлю, або узагальнено. Макети створюються, щоб перевірити Макет-реконструкція Софії Київської композицію, узгодженість частин споруди і т д. Щоб оцінити ці якості, у дизайні інтер'єру використовують інтер’єрні макети. Макети допомагають архітекторам, дизайнерам і забудовникам швидко й наочно ознайомити глядачів з існуючим або перспективним архітектурним проектом. Архітектурні макети бувають виконані в різних масштабах. Для створення ви­ користовуються найрізноманітніші матеріали. Найпоширеніші гіпс, дерево, папір, картон, пластик, пінокартон, пап’є-маше. Макети бувають без підсвічування, із внутрішнім підсвічуванням, із зовнішнім підсвічуванням, без елементів, що рухаються, з елементами, що рухаються.

Розділ 1

Учнівська робота. Фасади будинків

7. АРХІТЕКТУРНА КОМПОЗИЦІЯ. ЗВ ’ЯЗОК ІН ТЕР’ЄРУ І ЕКСТЕР’ЄРУ Живописці та графіки виконують свої шедеври на площині аркуша або полотна, скульптори створюють об’ємну скульптуру. А із чим дово­ диться працювати архітекторові? З площиною, об’ємом і простором. І тепер, і в минулі часи людство, розміщуючи будівельні споруди, поступово виробляло принципи архітектурної композиції, за якою будівлі мали б привабливий вигляд і були б зручно розташовані. А рхіт ект урна ком позиція складається з об’ємних форм і площин, об’єднаних задумом архітектора в єдине ціле. Вона враховує призна­ чення споруд чи інших архітектурних форм і матеріал, з якого вони виконані. Розрізняють три види архітектурної композиції: фронтальну (площинну), об’ємну та глибинно-просторову. Ф ронт альна (площ инна) ком позиція поширюється у двох на­ прямках — у висоту і в ширину. Прикладом такої композиції може бути фасад будинку, який ми можемо бачити лише з одного боку вулиці, затисненим з обох боків іншими будинками, або ж вхід до будинку. Якщо на площину подивитися згори, то в плані це буде просто лінія.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Храм Парфенон. План і тривимірне зображення. Приклад об'ємної композиції

Фасад будівлі, вирубаної в скелі. Йорданія, м. Петра. Фронтальна композиція

Об’ємна композиція являє собою форму, яка складається з кількох площин, розвивається у трьох вимірах: у висоту, в ширину і вглиб. Така композиція сприймається з усіх боків. Прикладом такої компо­ зиції можуть бути майже всі будівлі, які можна обійти навколо. На те, як людина сприйматиме такий об’єм, впливають різні чинники. По-перше, важливе положення і ракурс будівлі відносно глядача. Ну яке враження у вас залишиться від пам’ятки архітектури, якщо вам доведеться розглядати її ззаду, з тильного боку? По-друге, висота гори­ зонту. Одна й та сама будівля справляє різне враження залежно від того, як дивитися на неї — згори чи знизу. По-третє, важливою є зручна для огляду відстань. Зрозуміло, що, підійшовши впритул до будинку, ніякого враження про нього не складеш. Завдання

Приклади глибинно-просторової композиції

Український дім у Києві. Приклад глибинно-просторової композиції

Розділ 1 ж архітектора — розмістити композиційний центр споруди так, щоб вона сприймалася з головних точок огляду. Глибинно-просторова ком позиція будується на розвитку архітек­ турного простору вглиб. На ділянці простору тут компонуються і взаємно узгоджуються між собою кілька об’ємів (будинки, магазини, фонтани, скульптури). Відчуття глибинності посилюється, коли ком­ позицію поділяють на кілька послідовних планів (перший, другий, третій...). Так будують майдани, парки, тераси. При­ кладом такої композиції може бути композиція Українського дому в Києві. Майже кожна споруда має не лише зовнішній об’єм — екстер’єр, а й внутрішній — інтер’єр. Розглянемо види архітектурних композицій на прикладах архітек­ тури неоліту і Стародавнього Єгипту. Найдавніші споруди, створені людством, — менгіри, дольмени і кром лехи — мають загальну назву — м егаліт и (у перекладі це сло­ во означає «величезні камені»). Щоправда, деякі з них важко назва­ ти архітектурними спорудами. Менгіри — це просто величезні ка­ м’яні брили, поставлені вертикально, які іноді утворюють цілі «алеї» завдовжки кілька кілометрів, досить загадкові за своїм призначен­ ням. Інший різновид — дольмен — складена з кількох величезних брил «коробка» з трьома або чотирма «стінами» й «дахом». Ще один різновид стародавньої архітектури — кромлех — кам’яні брили, вис­ тавлені у велике коло і з’єднані зверху кам’яними «перекладинами».

Мегаліти: а — менгір; б — дольмен (приклади об’ємної композиції). Найдавніші споруди, створені людством, демонструють блискуче володіння принципами архітектурної композиції, вік яких сягає близько 6 тисяч років.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Велика Британія. Стоунхендж (приклад глибинно-просторової композиції): а — сучасний вигляд; б — план.

Стоунхендж у Великій Британії є кромлехом. Його величезні розміри справляють неповторне враження навіть на сучасних людей. План мегалітичної споруди підпорядкований чіткому ритму, так само як і розміри брил, що утворюють кожне з кіл Стоунхенджу. Це блискучий приклад об’ємно-просторової композиції. При цьому Сто­ унхендж — споруда, частини якої мають лише зовнішній об’єм і поз­ бавлені внутрішнього простору (інтер’єру). Так само майже позбавлений внутрішнього простору ще один архітектурний ансамбль минулого — давньоєгипетські піраміди в Гізі. Виразність ансамблю в Гізі зумовлена не лише розмірами

Найбільші й найвідоміші піраміди фараонів Хеопса, Хефрена, Мікеріна в Гізі, Єгипет (приклад глибиннопросторової композиції): а — сучасний вигляд; б — план.

Розділ 1

Храм Рамсеса II в Абу-Сімбелі: а — сучасний вигляд (фасад — приклад фронтальної композиції); б — план.

споруд, а й майстерністю загальної композиції, як а об’єднує дві найбільші піраміди, третю — меншу і ще кілька — зовсім невели­ ких (звичайно, у порівнянні з її «сусідками»). На наведеному плані видно, що розміщення пірамід дуже добре продумане. Довершені пропорції пірамід також підсилюють монументальність архітектур­ ного образу.

Карнацький комплекс (приклад глибинно-просторової композиції): а — сучасний вигляд; б — план. У давньоєгипетській архітектурі є чимало прикладів глибинно-просторових компози­ цій. Це грандіозні храмові ансамблі, побудовані фараоном Рамсесом II у Карнаці та Луксорі.

48

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Храм Нефертарі в Абу-Сімбелі. Сучасний вигляд (приклад фронтальної композиції). Так само спроектовано менший за розмірами храм дружини Рамсеса II — Нефертарі, який стоїть поряд.

Якщо піраміди можна вважати «спорудою без внутрішнього об’єму», то інша давньоєгипетська споруда — храм фараона Рамсе­ са II в Абу-Сімбелі — має лише грандіозний фасад (його оформ­ люють чотири статуї фараона, кожна заввишки 20 м) і внутрішній об’єм — чотири зали, прикрашені рельєфами та статуями. АбуСімбельський храм цілком вирубано в скелі, зовнішнього об’єму він не має. Таким чином у цій споруді поєднано композиційні принципи будови фронтального екстер’єру й анфіладного інтер’єру. Давньоєгипетські храми згори в плані мали вигляд прямокутни­ ка. Міцні стіни оточували кілька залів, розміщених один за одним. Останню, найважливішу, залу-святилище прикрашав цілий «ліс» колон, що мали вигляд жмутків лотосів або папірусу. Величезні за розміром, вони підсилювали загальне враження надлюдської урочис­ тості. Колони і стіни храмів прикрашав пишний декор. Отже, принципи архітектурної композиції людство використову­ вало із часів неоліту, прикладом цього може бути Стоунхендж. У Давньому Єгипті використовували різні типи архітектурних композицій. 1. Що таке архітектурна композиція? Які види архітектурної композиції ви знаєте? 2. Що таке інтер’єр? 3. Чим інтер’єр відрізняється від екстер’єру?

49

Розділ 1

Учнівська робота. План школи

Учнівська робота. Макет основних шкільних «блоків» і довкілля:

1. Нарисуйте план своєї школи, виділивши на ньому головні блоки примі­ щень: навчальні класи, актову та спортивну зали, їдальню і т. ін. Потім пригадайте і відтворіть навколишню територію: газони, тротуари, проїзди, спортивні майданчики, побутові приміщення, дерева, кущі. Отриманий план можна розфарбувати — газони зелені, доріжки сірі, будівлі вохристі й т. ін. 2. За отриманим планом створіть макет шкільної території. Для цього сті­ ни будинків можна зімітувати наклеєними паралелепіпедами зі сму­ жок паперу або картону, дерева зробити із засушеного рослинного матеріалу, газони, стадіон — із зеленого оксамитового паперу, огорожі — з наклеєних на ребро сірників. У створенні макета можна користувати­ ся й іншими матеріалами: пінопластом, нитками, ватою, крупами тощо (як підкаже ваша фантазія). Що ви хотіли б поліпшити навколо школи? Спробуйте відтворити це у своєму макеті.

ІКАВО ЗНАТИ

Існують різн і типи ком позиції ін тер’єрів: коридорна — прим іщ ення розміщ ені з одно­ го або двох боків коридора (ніколи, лікарні); цент рична — менш і прим іщ ення оточують головне (виставкові зали , ц и р к , театр); анф іладна — прим іщ ення розміщ ені одне за одним (м узеї, універм аги); зага льн а — допом іж ні п рим іщ ен ня не відділені від головного (наприклад, кри тий ринок) і зм і­ ш ана — має ознаки кіл ькох попередніх типів ком позицій ін тер’єрів. Типи композицій інтер'єрів: 1,2 — коридорна; 3 — центрична; 4 — анфіладна; 5 — загальна

ГОДІ □ХТО *

шип ІЖ

І

1

І

г г ■

г

ь

І 4

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

ЕТАПИ СТВОРЕННЯ МАКЕТА БУДИНКУ Нам знадобляться: картонна коробка або картон, тканина різних кольорів, гострий ніж , клей, нож иці, шаблон. Іграшковий будиночок 1. Виріжте по готовом у шаблонові деталі будиночка. 2. Покладіть деталі на тканину та обведіть по контуру. Стіни покладіть на тканину одного кольору, а деталі даху — на тканину інш ого кольору. 3. Виріжте шматочки тканини із запасом для приклеювання. 4. Приклейте кож ний шматок тканини до деталі. 5. Зробіть отвори для віконець і заклейте їх шматком світлої тканини (штори). 6. Склейте деталі одну з одною. У підсум ку вийшов такий будиночок.

IV ■ ■ 11 II □ М І Л Ш

-Ь т — її®"* Варіант практичного використання макета будинку

Розділ 1

Піраміли будували лише в період Давнього царства. Першою будівлею такого типу була усипальниця фарао­ на Джосера (III тис. до н. е.). Три піраміди, які було оголошено першим дивом світу, розмішені в Гізі. Найвеличніша з них — піраміда фараона Хуфу, або Хеопса (III тис. до н. е.). Розміри її колосальні. її будували Піраміди в Гізі. Єгипет впродовж 20 років. Дві інші піраміли належать фараонам Хефрену та Мікеріну. Однією з найвідоміших пам'яток у Гізі є також сфінкс — кам'яна фігура лежачого лева з головою людини, що уособлювала владу фараона. Обличчя сфінкса є, можливо, портретом фараона Хефрена.

Стоунхенлж — загадкова ме­ галітична споруда, кромлех у Великій Британії, неподалік від м. Солсбері. Назва «Стоунхенлж» означає «ка­ мені, що висять у повітрі». Досліджен­ ня свідчать, що Стоунхенлж почали Стоунхендж. Реконструкція будувати понад 5000 років тому й упродовж наступних 1500 років кілька разів перебудовували. Тепер Стоунхенлж — це коло, утворене ве­ личезними кам'яними брилами, усередині якого розміщена підково­ подібна конструкція із брил ще більшого розміру (заввишки до 7 м). Для створення частини з них використовувався зелено-блакитний камінь долерит, який видобувають в іншому кінці Англії (більше ніж за 200 км). Будівельники Стоунхенджу повинні були мати неабиякі знання з матема­ тики і техніки. У середні віки створення Стоунхенджу приписували чак­ луну Мерліну, сучасникові легендарного короля Артура. Призначення цього мегаліту залишається незрозумілим. Найчастіше його вважають стародавньою обсерваторією.

Архітектура споруд. Житловий будинок. Замок Річарда Левове Серце. Київ

Архітектура споруд. Культова споруда. Богоявленська церква. Острог, Рівненська область

Архітектура споруд. Громадська споруда. Палац «Україна». Київ Архітектура споруд. Громадська споруда. Бібліотека ім. Л. М. Толстого. Севастополь

8. ВИДИ АРХІТЕКТУРИ. АРХІТЕКТУРА І МІСТО Існують три види архітектури. Перший вид — архіт ект ура спо­ руд. Вона охоплює житлові, культові, громадські та промислові спо­ руди. Ж итлові споруди — це ті, у яких ми мешкаємо. До них належать багатоквартирні будинки, сільські хати, гуртожитки, котеджі. Культові споруди — це церкви і собори, а також мечеті, синагоги, кенаси тощо.

Розділ 1 $Г

Архітектура споруд. Перон вокзалу

Архітектура споруд. Промислова споруда

Громадськими називають споруди для суспільного використан­ ня — театри, стадіони, магазини, ніколи, лікарні тощо. Промислові споруди — це заводи, фабрики, електростанції. Ще в Давньому Римі знали закон, за яким потрібно створювати кожну архітектурну споруду, — «користь, міцність, краса». Отже, по-перше, будівля має бути корисною, тобто зручною в застосу­ ванні. Уявіть, наприклад, квартиру, у яку світло потрапляє лише через вузькі щілини, або кінозал з великими вікнами. Ж ити в такій квартирі було б дуже неприємно, а дивитися фільм у такому кінозалі взагалі неможливо. По-друге, споруда має надійно слу­ гувати людині довгі роки. І по-третє, будівля має бути красивою — приємною для очей і такою, що гармонійно вписується у простір — вулицю чи площу. Другий вид архітектури — ландш аф т на архіт ект ура, або садо­ во-паркове мистецтво. (Тепер це називають ландшафтним дизай­ ном). Це парки, сквери, бульвари, які є окрасою міста й одночасно необхідною умовою його існування. Мабуть, вам доводилося бачити

Ландшафтна архітектура. Парк ім. Т. Г. Шевченка в Києві

Ландшафтна архітектура. Парку Качанівці. Чернігівська область

Містобудування. Центр давньої частини Львова. Сучасний вигляд

Містобудування. Площа перед собором Св. Петра в Римі. Архітектор Джованні Лоренцо Берніні

райони, зовсім позбавлені зелених насаджень. Пригадайте, якими сірими й незатишними вони були! І щоб оживити їх, було б досить маленького скверу! Іноді парки прикрашають творами «малої архітектури» — альтан­ ками, фонтанами, сходами, містками. Зазвичай їх розміщують так, щоб з них відкривався дивовижний краєвид на парк: вони нібито зазначають, де саме треба зупинитися під час прогулянки, щоб поми­ луватися красою природи. Водночас самі твори «малої архітектури» прикрашають і оживляють галявини і гаї. Славетні українські парки «Софіївка» (м. Умань), «Олександрія» (м. Біла Церква), парк Воронцовського палацу (м. Алупка) є шедев­ рами садово-паркового мистецтва. Третій вид архітектури — міст обудування. Це планування нових районів у містах і селах або цілих сіл і міст. Крім того, місто­ будування охоплює реконструкцію старих міських районів. Нові міста виникають і в наш час. І тоді архітектор має спланува­ ти абсолютно все від самого початку. Але найчастіше планується лише окремий новий район великого міста або забудова якоїсь части­ ни старого центру. Це завдання особливо складне і відповідальне, адже в центрі міста зазвичай розміщені видатні історичні пам’ятки, які обов’язково потрібно не лише зберегти, а й не позбавити архітек­ турного оточення. Уявіть, наприклад, невелику чудову церкву серед

Розділ 1

Учнівська робота. Місто. Різні за призначенням будинки

старовинних маленьких будинків і серед сучасних хмарочосів! У першо­ му випадку вона буде сприйматися величною, а в другому — просто загу­ биться і ніби зникне. Усе це архітектор має враховувати під час своєї роботи. Отже, розрізняють три різновиди архіт ект ури: архіт ект уру споруд (житлові, культові, громадські та про­ мислові споруди), ландшафтну архітек­ туру, або садово-паркове мистецтво, і містобудування.

1. Поміркуйте разом: яка архітектурна споруда є символом вашого міста, села? 2. Наведіть приклади різних видів архітектури у своєму місті. Намалюйте куточок вашого міста (села), у якому поряд є різні види архітектури (наприклад, сад біля будинку, театр і сквер). Без яких споруд ваш мікрорайон не зміг би існувати? Які установи, організації тощо по­ трібні для нормальної, комфортної життєдіяльності? До якого виду архітектури належать ці об’єкти?

Учнівські роботи: а — подвір’я (графічна замальовка); б — вечірнє місто (туш, акварель)

56

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

п

V*

Усім класом намалюйте і виріжте з кольо­ рового паперу силуети будинків, різні за призначенням. Потім на великому аркуші паперу з’єднайте їх у «силует міста». Як ви поєднаєте різні споруди, щоб вони не за­ важали одна одній і мали виразний ви­ гляд?

Учнівські роботи. Силуети будинків

Олеський театр опери та балету належить до найкрасивіших театрів світу. Перший Одеський театр було збудовано в 1809 р. Саме його згадує О. С. Пушкін у своєму романі у віршах «Євгеній Онєгін». Будівля те­ атру повністю згоріла в 1873 р. Про­ ект будівництва нового театру обира­ ли з 43 запропонованих варіантів. Одеський національний акаде­ мічний театр опери та балету Переможцями стали віденські ар­ хітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер. Будівництво велося під керівництвом головного архітектора Одеси А. Бернардацці, а також архітекторів Ю. Дмитренка і Ф. Гонсіоровського впродовж 1884-1887 рр. Спочатку театр призначався не лише для музич­ них, а й для драматичних вистав. Саме тому його портал — парадний вхід — прикрашають скульптурні алегорії трагедії і комедії, а плафон глядацького залу розписаний сценами з п'єс Шекспіра. З 1926 р. мав назву Одеський державний академічний театр опери та балету. А з серпня 2007 р. йому надано статус «національний».

Розділ 1

ЕТАПИ РОБОТИ НАД МІСЬКИМ ПЕЙЗАЖЕМ 1. Спочатку скомпонуйте зображення олівцем на аркуші. 2. Восковими крейдами на папері по намічених обрисах обведіть у тих місцях, де будуть будинки, дерева, бані церкви, квіти бузку. 3. Губкою чи ганчіркою зволожте папір по всій площі. 4. По-мокрому напишіть холодними відтінками задній план. 5. Передній план (згідно із правилами повітряної перспективи) зробіть більш контрастним, виразним.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Традиційне житло ашанті. Поселення «Анокієкром». Будинки з глини, криті тростиною

Вігвам з кори дерева. Житло північноамериканських індіанців

9. ЯКИМ БУВАЄ ЖИТЛО Найпростіший будинок (якщо, звісно, його можна так назвати) складається лише з однієї стіни. Це, власне, навіть не стіна, а просто заслін, який захищає від вітру того, хто за ним ховається. Такою

Вігвам з кори дерева

59

Розділ 1

Місто Петра, вирубане в скелі. Йорданія

є архітектура аборигенів Андаманських островів. Та це, мабуть, єди­ ний виняток. Архітектура інших народів, навіть у первісні часи, була значно соліднішою. У різних частинах світу люди вміли будувати халабуди з жердин, критих шкурами тварин або корою дерев. Американські індіанці називали таку споруду вігвам, меш­ канці азіатської півночі — чум. Якщо ж халабуда виконувала роль даху, а під нею викопували велику яму власне для житла, то виникала землянка. У пер­ вісні часи в єдиній спільній землянці мешкало все плем’я, тому її робили дуже великою. При цьому в стінах зем­ лянки викопували ще й ніші — для окремих сімей. Крім даху і стін, такі споруди ще мали тільки двері — отвір, який вико­ нував також роль димаря та вікна, оскільки світло в будівлю потрапляло лише через нього. Цей отвір закривали шкурою тварини або сплетеною із жер­ дин «кришкою». Цікаво, що одразу після винайдення дверей люди винайшФахверкова архітектура (глиняні про- ли дверний дзвінок. Утім, у давні часи це стінки в дерев’яному каркасі). XVI ст. був, швидше за все, «дверний молоток».

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Іглу — будинок з льоду

Глинобитна архітектура Тимбукту. Вулиця й окрема архітектурна споруда

Вікна набагато молодші за двері — вони виникли приблизно 8 тисяч років тому. Зручність вікон була незаперечною, але в країнах з холодним кліматом разом зі світлом у них потрапляло (особливо взимку) холодне повітря. Тому вікна стали закривати чимось, що одночасно могло хоч би трохи пропускати світло, наприклад роговою пластиною, бо скла тоді ще не було. Уже в первісні часи будинки могли мати два поверхи. Пізніше з’явилися ще вищі споруди. «Хмарочосами» стародавнього світу є римські інсули, що мали аж сім поверхів. Це були багатоквартирні будинки, кімнати в яких здавалися за дуже невелику платню. На вигляд і конструкцію житла впливає багато чинників, у тому числі й спосіб життя. У суворі часи Середньовіччя в різних регіонах Європи мешкали в будинках-фортецях. Вони були вузькими і порівняно високими, мали товсті (більше ніж 1 м) стіни, маленькі вікна і чотири поверхи. Між поверхами не було навіть постійних сходів — лише драбини, як і можна було підіймати нагору й таким чином ізолювати поверх, уже захоплений ворогами. Кочові народи розробили зовсім інші типи житла — юрту, шатро, які можна було швидко розкладати і знову збирати, а також легко перевозити з місця на місце. Та чи не головним чинником у створенні ж итла був клімат. Ескімоси Канади будували свої помешкання з криж аних брил — іглу, а на півдні люди споконвіку живуть у глинобитних будинках, як і зберігають прохолоду навіть у нестерпну спеку. Всюди, де є заг­ роза повені (від злив або весняного розливу річок), люди будували своє житло на палях. Іноді ж будинки на палях спеціально

Розділ 1

розміщували на водоймах, досить далеко від берега, тоді вода ставала додатковим захистом від ворогів. У Японії часто бувають землетруси, отож житло має бути легким, щоб під час руйнування не спричиняти великої біди, а потім швидко відбудовуватися. Тому японський будинок каркасний. Він має лише дві справжні (дощані, обмазані глиною) стіни, а дві інші — це прос­ то рами з планок, затягнуті рисовим папером, їх можна рухати, як двері в купе. Стіни всередині будинку також рухомі. За їхньою допо­ могою можна «переплановувати» будинок — розділяти єдину велику кімнату на кілька менших або навпаки. Щоправда, узимку в японсь­ ких будинках дуже холодно. Поряд з будинком — маленький сад, призначений не для прогулянок, а для споглядання, оскільки спілку­ вання з природою вважалося постійною потребою.

Традиційний японський будинок. Екстер'єр (а) та інтер’єр (б) (матеріал — папір та бамбук для перегородок між двома дощаними стінами)

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Сучасні будинки зручніші, ніж ста­ ровинні будівлі, але щось у них, безу­ мовно, втрачається, тому сучасні архі­ тектори дедалі частіше звертаються до національних традицій. Адже тради­ ційне житло — це частина культурної спадщини, і забувати про це не можна. Отже, свого сучасного вигляду жит­ ло набувало поступово, упродовж тися­ чоліть. Людське житло різних куточків світу яскраво ілюструє їхні кліма­ тичні, економічні, історичні та інші відмінності. Екстер’єр будинку часто Будиночок ельфів залежав від матеріалу, з якого він виконаний. Традиційне житло є частиною культурної спадщини людини. 1. Які відмінності має житло різних регіонів? Чим можна їх пояснити? 2. Уявіть країни з екстремальними кліматичними умовами — дуже холод­ ними, дуже спекотними, з постійними дощами тощо. Яке житло ви спро­ ектували б для їхніх мешканців? Чому? 1. Намалюйте спроектоване вами житло. При цьому вам потрібно врахува­ ти і матеріал, з якого його буде зроблено. Адже на Далекій Півночі або в пустелі деревина — це рідкість. Не всюди можна знайти камінь у дос­ татній кількості (будинки у степових районах робили із землі та сіна, оче­ рету), а в гірській місцевості навпаки — земля рідкість. Отже, пригадав­ ши уроки географії, спробуйте запропонувати власний проект житлового будинку для певної місцевості з доступного, характерного для неї ма­ теріалу. Як властивості матеріалу (твердість, пластичність, колірні ха­ рактеристики і т. ін.) впливають на вигляд будинку? 2. Пофантазуйте, яким міг би бути будиночок гнома і які кімнати йому зна­ добилися б. Чим би він відрізнявся від будинку ельфів чи фей? З яких матеріалів він був би зроблений?

Учнівські роботи: а — будиночок гнома (комп’ютерна графіка); б — будиночок гнома (скульптура)

ЕТАПИ СТВОРЕННЯ БУДИНКУ ДЛЯ ГНОМА 1.

Спочатку підготуйте пластилін, стеку та дощечку для ліплення. 2. Розімніть пластилін у пласку форму. Трохи розкатайте його качалочкою. 3. Згорніть пластинку в циліндр, з'єднавши краї. За допомогою стеки виріжте дверний отвір. Так само і вікно. 4. У дверному і віконному отворах зробіть відповідно двері й віконну раму. 5. Над ґанком зробіть дашок. Накрийте все це червоним дахом. Не буде вітальня гнома. 6. Збоку виріжте отвір і приєднайте до вітальні спальню. 7. З іншого боку таким самим чином приєднайте комору. 8. Дім навколо оточіть травою і квіточками, так би мовити, додайте ландшафтного дизайну. Дах будинку прикрасьте цяточками, як у мухомора. 9. Для повного завершення композиції поряд можна поставити і ф ігурку господаря. А на питання, чому гном живе в мухоморі, є логічна відповідь: цей гриб отруйний і відлякує ворогів.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

10. ІЗ ЧОГО СКЛАДАЮТЬСЯ НАШ І БУДИНКИ На минулому уроці ми розглядали на історичних прикладах деякі особливості конструкцій житла залежно від кліматичних умов і національних традицій будівництва. Ж иття рухається вперед. Ство­ рюються нові матеріали, способи будівництва, розвиваються нові технології. Але головні елементи будинків незмінні вже протягом тисячі років. Подивімося на будинок, у якому ми мешкаємо. З яких елементів він складається? Так, у ньому є центральний вхід і двері між різними приміщеннями. Центральний вхід убезпечує наш дім: захищає від небажаних «гостей», від негоди. Двері в стінах внутрішніх приміщень закривають вхід і вихід до кімнат, захищають від про­ тягів. Звичайно ж, кожний житловий будинок має вікна. Великі чи маленькі, прямокутні чи круглі або ж такі, що завершуються арка­ ми, вікна дають можливість потрапити до приміщення денному світлу, свіжому повітрю. Але насправді, із чого ж починається будинок? На ділянці землі, яку відвели під будівництво багатоповерхового будинку, починають копати котлован. У землі встановлюють палі, будують фундамент. Фундамент — невиди­ ма, але надзвичайно важ лива частина Фундамент — це підземна частина будівлі, на яку будинку, бо без нього споруди хиталися б і припадає все навантаження. падали від натиску вітру. Далі зводяться стіни і перегородки підвальних приміщень.

Баня церкви. Замальовка

Фасад. Замальовка

Дахи бувають різні за формою: пласкі, двоскатні, чотирискатні, куполоподібні та ін.

65

Розділ 1

Будівництво багато­ поверхового будинку: а — каркас будинку, спорудження опорних стін; б — наступний етап — закла­ дання цеглою зовнішніх стін

7 .....

^ 6

п

І_І їя □ П

5 і

У

5

@1 □

8 ^

сз 5 1

^4

51 — □ 5 1 "з” п Ей п ^ 3

п

„2 -

1_

Схема будинку: 1 — фундамент; 2 — підвальні приміщення; 3 — вхідні двері; 4 — вікна; 5 — перекриття; 6 — дах; 7 — горище; 8 — сходи

У підвалі зазвичай розміщують господарські кімнати, обладнання для опалення будинку. Останнім часом у підвальних приміщеннях обладнують гаражі та стоянки для приватного транспорту. Перший поверх спеціалісти радять викорис­ товувати для громадських потреб. Тут доцільно розміщувати крамниці, перукарні, громадські приймальні. Поверхи розділяють перекриття­ ми. Стеля і підлога — «лицьовий» і «зворот­ ний» боки перекриття. Ані стеля, ані підлога не можуть «висіти» в повітрі — вони спирають­ ся на стіни. Часто оселя в багатоповерховому будинку має балкон. Він ніби присадибна ділянка квартири, вихід до свіжого повітря. Дах захищає приміщення від палючого сонця і негоди, увінчує будівлю. Дахи бува­ ють різні за формою. У містах, де людям не вистачає спілкування із живою природою, на пласких дахах іноді облаштовують озеленені тераси або зимові сади. Між останнім повер­ хом і дахом зазвичай міститься горище, яке мешканці також використовують як госпо­ дарське приміщення. Інтер’єр залежить від призначення (функції) будівлі та її конструкції. Приміщення можна поділити на три групи: головні, допоміжні та комунікаційні (ті, що поєднують різні приміщення одне з одним). Зрозуміло, що кухня має бути спланована зовсім інакше, ніж вітальня або спальня, тобто з урахуван­ ням призначення. Між поверхами є сходи. Адже людина не птах і не може на крилах злетіти, скажімо, на третій поверх! У будинках велику увагу приділяють головному входу. Біля нього часто спору­ джується ґанок, адже вхід має бути трохи піднятим від поверхні землі, щоб його не заливав дощ. Ґанок роблять такого розміру, щоб на ньому могли розминутися щонаймен­ ше дві людини. Над ґанком здебільшого роб­ лять навіс на випадок дощу, щоб люди мали місце і змогу розкрити парасольку.

Озирніться навколо й поспостерігайте, які ще елементи будинків використовують архітектори у своїх проектах. Отже, будинок складається з конструктивних елементів: фунда­ менту, опорних стін, перекриттів, даху, різних комунікацій тощо. 1. З яких конструктивних елементів складається ваш будинок? 2. Які приміщення є в будинку, у якому ви мешкаєте? До якої з трьох груп можна віднести кожне з них? Розділившись на групи по 7-8 осіб, спробуйте гуртом виконати проект житлового будинку. Для цього треба обрати якийсь модуль, тобто стандартні розміри кімнат, з яких складатиметься будинок. Скажімо, висота стіни 10 см, а ширина — 15 см. Потім кожен з вас проектує кімнати і визначає їхнє функціональне призначення: кухня, їдальня, спальня, вітальня, майстерня, кабінет, дитяча кімната тощо. На нас­ тупному етапі складіть ваші кімнати в будинок і спробуйте визначити, де найзручніше було б облаштувати сходи, який буде дах, скільки по­ верхів буде у вашому будинку, чи будуть у ньому балкони, як розмісти­ ти санвузол, що буде в підвалі. Зверніть увагу на те, щоб у будинку була вода й електроенергія (тобто як до будинку підведено воду й електричний струм). 1. За таким самим принципом можна створити макет будинку. Тільки кожен має зробити розгортку кімнати на тонкому картоні. Потім ці розгортки тре­ ба скласти в коробочки з трьох стін, як показано на малюнку, різні кімна­ ти склеїти між собою сусідніми стінами. Розділити поверхи можна за до­ помогою аркуша картону. Дах зробити також із картону, зігнутого навпіл. Внутрішні стіни кімнат-розгорток за бажання можна пофарбувати в різні кольори. 2. Пригадайте розміщення кімнат та інших приміщень у своїй оселі. Ство­ ріть план свого житла, позначивши на ньому меблі та побутову техніку.

Розділ 1

АХ: АРХІТЕКТОР

Як велично звучить: головний будівничий! Це дуже точне визначен­ ня для цього фаху. Адже архітектор не лише художник. Коли архітектор І. Г. Григорович-Барський продуму­ вав, як закласти фундамент Покровської церкви на Подолі в Києві, він мис­ лив як інженер. Коли Ейфель обмірковував спорудження своєї вежі, він був математиком і механіком. Сучасні архітектори, вибираючи технологію будівництва і матеріали Макет торговельного центру. Архітектор Френк Герн для своїх проектів, стають трохи еко­ номістами і технологами. Робота над проектом починається з клаузури — першого малюнка-фантазії на тему майбутньої споруди. Слово «клаузура» похо­ дить від латинського сіаивеге — зачиняти. У старій академічній школі студентів зачиняли окремо, щоб не дати їм можливості підглядати один в одного. Мета клаузури — виробити власне ставлення до теми, мобілізу­ вати творчі пошуки. У ній архітектор дає волю своїй фантазії, уяві, найсміливішим вигадкам. На наступних етапах роботи потрібно створити ескіз споруди, наближений до вимог реального оточення, намалювати її перспек­ тиву, спробувати прорисувати фасади, зробити на папері перші начерки планів. Може з’ясуватися, що якісь деталі початкової ідеї нездійсненні з певних причин: недостатньо місця, неможливо раціонально розмістити системи водо- і газопостачання, незручно розміщений вхід тощо. Працюючи над проектом далі, архітектор залучає до праці й інших фахівців. Геодезисти надають дані про рельєф, ґрунтові води, склад ґрунту. Конструктори допомагають розрахувати міцність конструкцій. Спеціалісти з комунікацій, механіки, електрики простежують правильне розміщення труб, системи опалення, безпечне підве­ дення проводів, улаштування ліфтів. Якщо споруда якогось особ­ ливого призначення, користуються порадами різних спеціалістів. Адже твір архітектури — це спільна праця людей багатьох про­ фесій.

Ансамбль афінського Акрополя: а — сучасний вигляд; б — храм Ніке Аптерос в Акрополі;

в — реконструкція

11. ПОНЯТТЯ ПРО АРХІТЕКТУРНИЙ ОРДЕР Мабуть, жодна епоха аж до сучасності не мала на мистецтво тако­ го впливу, як античність. Слово «античність» у перекладі з латин­ ської мови означає «давнина». Античним називають мистецтво Давньої Греції та Давнього Риму. Мистецькі досягнення давніх греків і досі є неперевершеними. Давньо­ грецька архітектура була зразком упродовж майже двох тисячоліть. Греки присвячували храми богам, у яких вони вірили. Ці будівлі мали прямокутну форму, ззовні їх декорували колони. Давньогрецькі храми є яскравим втіленням одного з головних принципів архітектури — архітектоніки. Кожен елемент споруди одночасно був прикрасою і

Розділ 1 виконував якусь свою функцію, наприк­ лад, на колони спирався дах і в той самий час вони були прикрасою храму. У будівництві храмів грецькі май­ стри використовували т радиційне співвідношення архітектурних елемен­ тів, яке називають ордером (у пере­ кладі це слово означає «порядок»). Розрізняли три ордери: доричний, іонічний та коринфський — що діста­ ли назву за місцем їх походження. Найміцніший вигляд мали колони доричного ордера. їхня верхня час­ тина — капіт ель — ніяк не прикраша­ лася, а основна оздоблювалася неглибо­ кими вертикальними жолобками — Схеми грецьких архітектурних канелю рами. На думку греків, дорич­ ордерів: а — доричний; ний ордер втілював чоловічу суворість б — іонічний; в — коринфський і силу. Іонічні колони були вищі за доричні Архітектурний ордер — одночас­ й мали капітель у вигляді двох завитно і конструктивна, і художня систе­ ків. Греки уподібнювали їх стрункій ма, яка чітко встановлює склад і форму елементів, а також їх взадівчині з викладеними по боках облич­ єморозташування чя косами.

Агора (центральна площа) Херсонеса. Сучасний вигляд

Храм Ерехтейон в афінському Акрополі

Коринфські колони були ще вищими за іонічні. їхня капітель за формою нагадувала кошик з листям. Ордер визначав не лише вигляд колон, а й усю структуру храму, його пропорції та деталі. Грецькі храми будували на підвищенні — на горі або штучній платформі. Інколи кілька храмів об’єднували в архітектурний ансамбль. Взірцем такого ансамблю є розміщений на горі центр гро­ мадського та релігійного життя давніх Афін — Акрополь. Він об’єднував кілька храмів доричного та іонічного ордерів — Парфе­ нон, Ерехтейон, храм богині перемоги Ніке. Гармонійний ансамбль Акрополя — один з найвидатніших шедеврів світової архітектури. У II ст. до н. е. територія Давньої Греції була підкорена Римом. Римляни були в захваті від грецької культури. Але одночасно вони були дуже практичними людьми. Тому, крім храмів, присвячених богам, вони будували акведуки-водогони, терми-лазні. Слави Риму додали численні дороги, що вели в різні землі величезної імперії. Римські архітектори винайшли арку — перекриття вікна чи две­ рей, що має форму дуги, та новий скріплювальний розчин — бетон.

Розділ 1 Це дало їм можливість збудувати грандіозні споруди, у тому числі Колізей і храм усіх богів Пантеон. Римляни використовували три грецьких архітектурних ордери, а також додали до них ще два — тосканський (він нагадував доричний, але його колони були більш «кремезними») і композитний (поєдну­ вав риси іонічного й коринфського ордерів). Ордерна система виявилася надзвичайно зручною. Архітектори користувалися нею протягом століть. Звертаються до неї і тепер. Композитний ордер. Отже, характерною ознакою античної Поєднував риси іонічного архітектури є застосування ордерної сис­ і коринфського ордерів теми. У Давній Греції існувало три орде­ ри — доричний, іонічний та коринфський, у Давньому Римі до них додали ще два — тосканський і композитний. 1. Що таке ордер? 2. Скільки ордерів існувало в античні часи і які вони мають назви? 1. Придумайте свою капітель. Рослинним чи геометричним орнаментом вона буде прикрашена? 2. Пофантазуйте на тему античної архітектури за допомогою паперопластики. Виконайте роботу, користуючись порадами на наступній сторінці.

К носський палай — одна з пам'я­ то к загадкової егейської цивілізації, що існувала на Криті майже 4 тис. років тому і стала джерелом давньогрецької античної культури. Палац було побудовано в XVII— XV ст. до н. е. Й ого архітектура є вельми оригінальною. Кносський палац скла­ дається з багатьох різноповерхових Кносський палац. Інтер’єр споруд, досить вільно згрупованих м іж собою. Спогади про цю споруду греки зберегли впродовж століть у легенді про критський лабіринт. Зали палацу прикрашені розкіш ними розписами. Зображено квіти, тварин, сцени з життя критян — святкові процесії, відвідування святилищ, спортивні ігри.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ПАПЕРОПЛАСТИЧНОЮ КОМПОЗИЦІЄЮ

• Складіть папір «гармошкою», імітуючи канелюри на колоні (як показано на фото). • Капітель можна зробити за допомогою тонкої смужки паперу, закрученої з обох боків, яка нагадувала б іонічну капітель. • Папір для надання капітелі цієї форми можна накрутити на олі­ вець і потім звільнити. • 3 кількох таких колон можна створити колонаду, накриту дахом. • Папір наклеюється на «ребро» на фоновий аркуш паперу. • Якщо цю композицію накласти на пейзажне тло, вийде об'ємний пейзаж. • Пейзаж для цієї роботи потрібно зробити заздалегідь.

Етапи роботи

Розділ 1

Парф енон — афінський храм, присвя­ чений покровительці міста — богині Аф іні Парфенос (Діві). Й ого було побудовано на пагорбі Акрополя в середині V ст. до н. е. під керівництвом архітекторів Іктіна і Каллікрата. Храм прикрашали рельєфи та статуї, які створили скульптор Ф іл ій та його учні. На рельєфах зображено святкову пр о­ цесію, яка йде вшановувати Афіну. її статуя розміщувалася в храмі. А в­ тором був також Ф іл ій. Для Парфенона було обрано доричний ордер. П р о по р ц ії храму й досі вражають своєю гармонією і красою.

Херсонес — місто, яке заснували в V ст. до н. е. давні греки на кримському узбереж ж і Ч ор­ ного моря, поблизу сучасного Севастополя. Давні греки були відважними мореходцями й за­ снували в Криму чимало міст, у тому числі Ф е о ­ досію та Пантикапей (Керч). Херсонес оточували м іцні стіни з баштами й кількома брамами. Від головної брами йшла найширша (6,5 м) у м істі вулиця, уздовж якої розмішувалися заможні са­ диби. Вулиці міста перетиналися під прямими кутами, утворю ю чи прям окутні квартали. Центром суспільного життя Херсонеса були агора (центральна плоша) й акрополь. Тут були розмішені храми та різні адміністра­ тивні будинки. Херсонес проіснував до початку XV ст.

Колізей. У І ст. в Римі було побудовано новий амфітеатр (цирк) для боїв гладіаторів. Він дістав назву «Колізей», шо означає «грандіозний», «величезний». М ісця навколо арени було облаштовано чотирма ярусами. Вони підіймалися на висоту 48,5 м. Під ареною містилися підвали, у яких тримали диких тварин. Численні видовища, які влаш­ товували в новому цирку, могли дивитися одночасно 50 000 глядачів.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

12. ПОЄДНАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ МИСТЕЦТВ, АБО СИНТЕЗ МИСТЕЦТВ Ще наприкінці 5-го класу ми з вами розмовляли про поєднання різних видів мистецтв. Таке явище називається синтез мист ецт в, тобто коли архітектура, скульптура, живопис разом утворюють єди­ ний образ. Синтез мистецтв має бути в кожній споруді. Проте, наприклад, у храмах Візантії він став свідомою метою архітекторів та інших майстрів. Мистецтво Візантії вражало Західну Європу своєю розкішшю і художньою досконалістю. Візантійські архітектори й художники зберігали у своїй творчості античні традиції. Крім того, вони вміло використовували досягнення східного мистецтва — іранського, сирійського, єгипетського. У візантійських церквах і соборах не було скульптур. Стіни при­ крашали коштовним різнокольоровим мармуром, а також мозаїками і фресками. Для зображення Ісуса Христа, Богородиці, апостолів і святих, а також ангелів були створені особливі закони — канони. Як і в Єгипті, канони були незмінними. Постаті ангелів і людей мали трохи видовжені пропорції, але чарували своєю гармонійністю. Обличчя ніби випромінювали душевний спокій, великі очі спогляда­ ли Божественну нескінченність. Зображення розміщувалися на золо­ тому тлі, яке символізувало вічне світло. Символічними були й інші кольори. Наприклад, червоний означав жертовність, білий — чисто­ ту, зелений — надію. Одна з найкращих пам’яток візантійського мистецтва — храм Святої Софії в столиці імперії Константинополі. Особливе захоплення

Розділ 1

Імператор Юстиніан з почтом. Мозаїка. Равенна

Богоматір Нікопея. Візантійська ікона

викликала величезна баня (купол) собору. Завдяки численним вікнам на основі (барабані) бані створювалося враження, що вона вільно ширяє в повітрі. Під час богослужіння візантійський храм і справді здавався ближчим до неба, ніж до землі. До архітектури і монументального живопису додавалися й інші види мистецтва — станковий живопис (ікони), книжкова графіка (мініатюри в рукописних книгах, за якими велося богослужіння), ювелірне мистецтво (коштовний церковний посуд, підсвічники), деко­ ративно-ужиткове мистецтво (гаптований святковий одяг священиків), а також музика (церковний спів), тобто виникав синтез (поєднання) різних видів мистецтва.

Святі жінки і ангел біля гробу Господнього. Фрагмент фрески. Церква монастиря в Милешевому. Сербія

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ +?ШММЄЇІ.Н

гшяташстте ^ШСРОЦіїІЙЮ

аеатАтн

ЛУГОУСТ*

Імператор Костянтин IX Мономах та імператриця Зоя перед Христом. Фрагмент мозаїки храму Святої Софії. Стамбул

Золотий образ, прикрашений перлами і коштовними каменями. Фрагмент іконостасу. Венеція

Поєднання різних видів мистецтва ми можемо побачити в спо­ рудах часів Київської Русі, як-от: собор Михайлівського Золотовер­ хого монастиря, Успенський собор Києво-Печерської лаври, Кирилівсь­ ка церква в Києві, а також Борисоглібський собор і П ’ятницька церква в Чернігові. Проте найвидатніша споруда того часу — Софійський собор у Києві. Ми вже зрозуміли, що приховано в назві синтез мистецтв. Чи є місце поєднанню мистецтв у сучасному житті? Звісно, є. Ви, мабуть, допомагали батькам прикрашати стіни кімнат картинами і фотогра­ фіями, вибирати килими для підлоги і стін, підбирати колір шпалер до кольору штор і покривал, доповнювати оздоблення інтер’єру пред­ метами декоративно-ужиткового мистецтва — вазами, світильниками,

Капітель храму Святої Софії. Стамбул

Візантійська тканина

77 к 1 і* 'в ж *

,

Розділ 1 годинниками, підбирали різні речі, поєднані різними стилями: еко­ логічним — природного походження, морським — речі, поєднані морською темою, селянським — характерним для селянського побуту. Наш дім віддзеркалює наші естетичні смаки, розкриває наш світог­ ляд. От і виходить, що всі елементи інтер’єру — прикраси, колір, освітлення, розташування меблів — певним синтезом, створюють художню єдність і стиль — наш стиль, працюють на одну мету — роз­ кривають наш духовний образ. Отже, синтез мистецтв — це гармонійне поєднання архітекту­ ри, скульптури, живопису та інш их видів мистецтва, у результаті чого виникає цілісний художній образ. Синтез мистецтв наявний в архітектурі Стародавнього Сходу й античній архітектурі, але свідоме тяж іння до нього вперше з’явилося у Візантії. Синтез мис­ тецтв є також метою сучасних архітекторів. 1. Як ви розумієте поняття «синтез мистецтв»? 2. За якими складовими створюється синтез мистецтв сучасними мит­ цями? 1. Розгляньте запропоновані зразки мозаїк, а потім намалюйте свій ескіз і виконайте за ним композицію з маленьких клаптиків (квадратиків, три­ кутничків тощо) кольорового паперу. 2. Зробіть штамп із розрізаної картоплі, як показано нижче на малюнку. Та­ ких штампів може бути кілька, і вони можуть мати різну форму. Вмочую­ чи штамп у фарби різних кольорів і відтінків, створіть імітацію мозаїчного панно. 3. Створіть ескіз (у будь-якій техніці — графіка, живопис) декоративного та­ реля. Які елементи його оформлення можуть повторитися в інших дета­ лях декорування інтер’єру?

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ЕСКІЗОМ МОЗАЇКИ 1.

На папері позначте контури ескізу мозаїки. її частини мають бути достатньо великі.

2.

Крейдочкою пастелі почніть заповнювати зображення квадратиками, імітуючи мозаїку. М іж крапочками залишайте білі проміжки.

3.

Підберіть кольори так, щоб утворився певний колорит — теплий чи холодний. Тло можна залишити білим, а можна теж заповнити крапочками.

4.

Наприкінці роботу треба закріпити лаком для волосся.

Також для такої роботи можна обрати як засіб мазки фарбою пласким пензликом або відбитки фарбою від картопляного штампа.

Розділ 1

ПРИГАДАЙМО! Декоративно-ужиткове мистецтво — це вид образотворчого мистецтва, твори якого поєднують художні та практичні якості. Слово «ужиткове» означає, що речі мають практичне використання. Слово «декоративний» походить від латинського сіекогаге — прикрашати. Види декоративно-ужиткового мистецтва: ткацтво і килимарство, ху­ дожній костюм і гаптування, народний костюм і вишивка, кераміка, різь­ блення по дереву, карбування (отримання рельєфного зображення на тонких металевих листах шляхом калатання за допомогою спеціальних інструментів), лозоплетіння, художнє скло, писанкарство і декоративний розпис, золотарство, ковальство та інші.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

М озаїки Равенни. В італійському м істі Равенна збереглися прекрасні м о­ заїки, виконані візантійськими майстра­ ми в V— VII ст. У них відчуваються від­ луння античних уявлень про красу й гідність людини. Равеннські мозаїки дуже красиві за колоритом: глибокий темносиній у поєднанні з білим і золотом ство­ рює настрій урочистості, піднесеності. Найвідоміші мозаїчні зображення міс­ тяться в церкві Сан Вітале. Тут зображе­ но імператора Ю стиніана, який збудував собор Святої С оф ії в Констан­ тинополі, та його друж ину Феодору. М озаїкою «Добрий пастир» прикрашено мавзолей Галли Плацидії.

Родина Ярослава Мудрого. Фреска

Собор Святої С о ф ії в Києві було названо за аналогією до С оф ії Констан­ тинопольської. Й ого було побудовано в XI ст. за наказом князя Ярослава Муд­ рого. У будівництві та декоруванні собо­ ру брали участь руські та візантійські майстри. Й ого прикрашають фрески і мозаїки. Особливо вражає величезне м о­ заїчне зображення Богоматері. Серед ф рескових розписів дуже цікавим є гру­ повий портрет родини Ярослава Муд­ рого. Збереглися також фрески зі сце­ нами з придворного життя, полювання й розваг.

Розділ 1 13. ОБЕРЕГОВА СИМВОЛІКА В ОФОРМЛЕННІ ІН ТЕР’ЄРУ Чудовий привід надати святкового вигляду нашій оселі — набли­ ження новорічних свят. Це не потребує ремонту в домі, але щось змінити можна. У певному сенсі нам потрібно буде об’єднати стильо­ вою єдністю (синтезувати) різноманітні прикраси в інтер’єрі. Адже до оселі, найімовірніше, потрапить новий змістовий і декораційний акцент — новорічна ялинка. Новорічна ялинка є символом Нового року. Прикрашання її — цікаве творче завдання. Звичайно, можна почепити на неї всі прикра­ си, які назбирали в родині за багато років. Проте стильний вигляд вона матиме лише в тому разі, якщо її дизайн спланувати. Єдність художнього образу можна створити за допомогою кольору. Для цього треба обрати головний і додаткові кольори. Ліпше, щоб їх було не більше ніж три. Вони можуть бути контрастні за тоном, наприклад темно-синій, блакитний і білий, або ж за кольором — червоний, зеле­ ний, чорний. Можна об’єднати композицію за фактурою: усі прикраси на ялинці, різні за формою, обрати золотаво-блискучі. Доцільно зас­ тосувати так званий екологічний стиль, наприклад, обрати прикраси лише природного походження: горішки, прикраси із соломки, дерев’яні іграшки, справжні яблука. Оберіг — предмет, що убезпечує Усі ці елементи можна поєднати банти­ від бід та нечистої сили ками з тканини однакового кольору. Традицію ставити ялинку на свята запозичено в Західній Європі. В Україні традиційно святковим символомоберегом був дідух. Його виготовляли із соломи. К ільканадцять жмутів, кожен окремо обплетений соломинка­ ми, зв’язували пиш ним снопом. Верхівка новорічного вінка нагадувала сніп з колосся. Гілки дідуха — жмути соломи, що відгалужувалися зверху, прикрашали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами — як кому до вподоби. Ставили дідуха на почесному, видному місці, де він зали­ шався протягом усіх новорічних свят. Дідух символізував спільного предка. Українці робили й інші хатні при­ краси. Напередодні Різдва виготовляли голубків — стилізованих птахів. Для цього брали порожню шкаралупу яйця і з двох боків в отвори у шкаралупі стильове оформлення ялинки

Дідухи

просовували папір, який формою нагадував крильця. Пташок підвішували під стелею. Із соломи робили павучків. Просовуючи крізь порожнину соло­ минки нитку, дівчата (а це було дівоче заняття) формували з них кубики і квадратики. За основу брали більшу фігурку й доповнюва­ ли її меншими. Іноді всередині центральної фігурки розміщували менші: мініатюрні квадратики або ромбики. Бокові стебла обмотува­ ли різнокольоровим папером або нитками. Напередодні Різдва павучків підвішували в центрі кімнати на нитці або волосині з кінського хвоста. Завдяки циркуляції повітря в кімнаті павук з павучками весь час крутилися в різні боки, ство­ рюючи враження живих істот. Робили також їж аків. Спочатку з тіста або глини виліплювали тільце тваринки, а потім втикали в нього колосочки. Після цього фігурку висушували. Такі наїжачені іграш ки справді дуже нагаду­ вали цих симпатичних звірят. їх також підвішували на нитках. Напередодні Водохреща із соломи робили хрестики. Ними прикра­ шали вікна й двері. Робили також інші іграшки з тіста, глини, дере­ ва. Стіни й вікна прикрашали витинанками.

Павучки. Композиції із соломинок

Розділ 1

Отже, незабаром Новий рік. У який спосіб вам цікавіше прикраси­ ти оселю, вибирайте самі! 1. За допомогою яких композиційних засобів можна створити єдність ху­ дожнього образу новорічної ялинки? 2. Які традиційні українські хатні прикраси можна виготовити до зимових свят? Зробіть власноруч іграшки на новорічну ялинку. їх можна виконати із со­ лоного тіста. Рецепт його приготування ми вже знаємо. З нього можна ліпити різні вироби. Висушене тісто розфарбуйте акварельними фарба­ ми, покрийте лаком чи воском. Із солоного тіста можна ліпити так само, як і з пластиліну чи з глини. Соломою для павучків треба заздалегідь запастися восени. Розрізають солому добре загостреним ножем. Потім в отвори просувають нитки або тоненькі дротинки. Гуртом розробіть проект святкового оформлення класної кімнати. Потім розподіліть обов’язки між собою і зробіть власноруч святкові прикраси, оформіть вікна й двері, прикрасьте стіни і ялинку або ж виготовте дідуха. Потурбуйтеся, щоб оформлення мало колірну або стильову єдність.

Новорічні прикраси: а — із природних матеріалів; б — із солоного тіста

84

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

ІКАВО ЗНАТИ

Збереглося чимало свідчень про урочисте святкування циклу новорічних свят в Україні. Особливо пишним було воно в давнину в Києві. Сучасний український етнограф Василь Скуратівський так пише про святкування: «До центру свята — майдану на Подолі — заздалегідь при­ возили кронисті дерева і прикрашали їх виробами ремісників і дідухами — солом’яними снопиками. Із настанням сутінок довкіл спалахували тисячі свічок. Опівночі на площу сходилися майже всі городяни. Кожен ремісни­ чий цех (а їх було кілька десятків) мав своє парадне вбрання, корогви і знаки, навіть свій іменний гімн. Співаючи, цеховики виходили на май­ дан. Усю ніч лунали пісні, влаштову­ валися новорічні вистави, вертепні дійства. Свято завершувалося удо­ світа, і веселі юрми розходилися містом...» Обрядове різдвяне прикрашання дерева всіма плодами землі є дани­ ною магії родючості — побажання, щоб усі рослини давали плоди. В українців, словаків і поляків (у деяких регіонах, сусідніх з Украї­ ною) функції обрядового дерева на Різдво виконує дідух — житній сніп, який у Святвечір з урочистостями заносять у хату. Подекуди українці перед Різдвом заносили в хату дерев­ це вишні (у вазоні чи діжці із зем­ лею) або ставили у воду її гілочки, як і могли навіть розквітнути. Традиційна різдвяна вишня, яку прикрасили майстрині Ольга Мальцева та Світлана Ходячих

Виявляється, наші предки при­ крашали новорічне дерево різ­ двяними писанками і вірили, що вони оберігають сім’ю від усіх негараздів. Черкаськолозівська загальноосвітня школа Дергачівської районної ради, Гурток деко­ ративно-прикладного мистецтва.

Розділ 1

МАЙСТЕР-КЛАС 1.

ЕТАПИ СТВОРЕННЯ ДІДУХА

Солому й колоски потрібно замочити на 15 хвилин у гарячій воді, щоб вони стали м 'яким и й еластичними.

2.

Розібрати колосся за розміром. В одному пучку має бути 7 штук (символ днів тижня і семи поколінь). Кож ну сім ку перев'язати ниткою. Потім зібрати пучки докупи «східцями», щоб вийшла пишна «голова». Зав'язувати сніп потрібно під самими колосками максимально туго, бо солома висихатиме і вузол ослабиться.

3.

Приблизно посередині снопа перев'язати його ще раз. Розділити дідуха на три «ноги» (якшо колосків багато, то на п'ять «ніг»). Кожну перев'язати у двох місцях: біля основи і внизу. Щоб сніп був стійкішим, можна засунути в основу кілька міцних соломинок.

4. 5.

«Ноги» дідуха акуратно обрізати паралельно столу. Прикрасити різдвяне дерево можна на свій смак: кольоровими стрічками, калиною, ляльками-мотанками, сухоцвіттям. Головне — дотримуватися українського колориту й натуральних матеріалів. У жодному разі не прикрашайте сніп чужорідними китайськими ялинковими іграшками чи гірляндами.

Ставити дідуха потрібно в найкращому кутку оселі. У наших бабусь він стояв одразу під іконами. Заносили оберіг у дім увечері 6 січня зі словами «Дідух — до хати, біда — з хати». Наші предки справді вірили, шо зі снопом до оселі приходять затишок, святковий настрій, добробут, мир і злагода.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Голуби. Майстриня Наталія Пілявська

Писанки

ПРИГАДАЙМО! Символіка орнаментів, зображених на освячених яйцях, має не лише де­ коративний, а й інформативний, цілительний характер. Першим з них є зобра­ ження сонця. У християнстві сонце стало символом Бога, оскільки Бог — це світло. Один з найпоширеніших знаків хрест — символ Усесвіту, чотирьох сто­ рін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року. У християнстві хрест — символ страждання, смерті й воскресіння, яким церква все починає, благословляє і освячує. Знаком святого вогню, сонця, вічного руху й оновлення є сварга, або ламаний хрест. Різновиди сварги, або свастики, широко використовують не лише в писанкарстві, а й у вишивці, кераміці, різьбленні по дереву. Сим­ вол рожа є незмінним знаком любові. Писанку з рожею дарували людині, щоб освідчитися в коханні. Кривулька, або безкінечник, символізує знамениту ни­ точку життя, вічність сонячного руху, є символом початку і кінця. На писанках у натуральному вигляді зображали предмети, рослини, тварин та птахів, що оточували людину. За народною уявою посеред раю стоїть велике дерево — Дерево Життя. Воно покриває собою весь рай, має листя і плоди всіх дерев. Стовбур цього дерева — це вісь Усесвіту, яка з’єднує в собі три світи — під­ земний, земний і небесний. Дерево Життя — це символ природи, що вічно оновлюється. Воно символізує також розвиток роду — матір, батька і дитину, тобто триєдність, що в основі християнства відома нам в образі Отця, Сина і Святого Духа.

ТЕМА 3. КУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЛЮДИНИ

Церква Сан Сеполькро. Інтер’єр. Італія

14. ВЕЛИКІ СТИШ В АРХІТЕКТУРІ Й ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ. РОМАШКА. ГОТИКА Ви, мабуть, не раз чули висловлювання про твори мистецтва, що вони виконані в тому чи іншому стилі. Ми з вами раніше вивчали різні напрямки, жанри, види мистецтва. Та, окрім того, у європейсь­ кому мистецтві існували й так звані великі стилі. Вони вплинули на всі види мистецтва — архітектуру, скульптуру, живопис, графіку, а також на літературу, музику. Виокремлюють сім великих стилів: романський (романіка), готику, відродження (ренесанс), бароко,

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

рококо, класицизм і модерн. Епоха великих стилів починається в середні віки й завершується на початку XX ст. Для середньовічних майстрів архітектура була провід­ ним мистецтвом. Найважливішими і, отже, найкращи­ ми середньовічними будівлями були собори. У них і для них працювали найталановитіші митці: архітектори, скульптори, живописці, ювеліри, ілюстратори рукописів. Будівництво собору часто тривало кілька століть, і пос­ тупово він ставав справжньою скарбницею, наповненою художніми шедеврами. Перший з великих стилів європейського мистецтва називається романським. Назва стилю походить від латинського слова Рома — Рим, оскільки було в його будівлях багато спільних рис із римською архітектурою. Романські собори будували з каменю. Вони мали тов­ сті стіни та маленькі вікна. Романську архітектуру нази­ вають «важким мовчанням». Величезні інтер’єри романських храмів освітлювали численними свічками і смолоскипами, але в них усе одно зберігався присмерк. Стелю й стіни прикрашали яскравими фресками. Часто ці фрески називали «Біблі­ єю для бідних», бо писемних у ті часи було мало, Орнамент і сті­ і малюнки наглядно зображували біблійні сюжети. лець у романсько му стилі Дуже багато було в романських храмах і скульптури — рельєфів і статуй. Рухи та Романіка — стиль мистецтва емоції в романській скульптурі передавали Західної Європи XI — першої половини XII ст. дуже стримано.

Інтер’єр у романському стилі

Замок Ельц Мозель. Німеччина

Романські пам’ятки визначаються суворістю і простотою форм, виразністю й сим­ волічністю образів.

Розділ 1

-------- романська дерев’яна скульптура. Церква монастиря Св. Марії. Німеччина XII ст. Італія Романські храми були схожі, швидше за все, на фортеці, аніж на храми. Утім у ті нес­ покійні часи собори досить часто насправді виконували роль фортець.

За формою скульптурні постаті нага­ дували колони. Таке враження справ­ ляв одяг, у якому їх зображували, — довгі сорочки та плащі.

Поряд з персонажами Святого Письма виникали побутові сцен­ ки, колони прикраш али зображеннями фантастичних тварин. Романські художники не намагалися відтворити людей і природу реалістично. Загалом живописні й скульптурні зображення були

90

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

4

умовні, декоративні, але монументальні и дуже виразні. Із часом на зміну романському прийшло готичне мистецтво. Назва мистецтва походить від італійських слів манієра готика — готська манера. Готич­ ним, тобто варварським, принизливо називали все середньовічне мистецтво діячі італійського Відродження. Характерною ознакою готичних пам’яток є використання загостреної арки, і тому її наз­ вали стрілчастою. Головне місце в архітектурі того часу посідають міські собори. Собори поча­ ли будувати досить високими й підкреслювали цю висоту стрілчастими баштами. Готичну архітектуру поетично називають «застиглою музикою». У готичних соборах робили великі вікна, які пропускали багато світла. На вікнах ство­ рювали вітражі — композиції з кольорового скла — червоного, синього, жовтогарячого. Піз­ Орнамент і стілець ніше малюнки на склі виконували прозорими у готичному стилі кольоровими фарбами. У 5-му класі ми Г отика — мистецтво, що існувало вже ознайомилися з ним. У готичному в Західній Європі з другої половини соборі вітраж замінив фрески і мозаїки. XII до XV ст. (у деяких країнах — до Вітраж над головним входом називався XVI ст.). розою. Іноді один розкішний вітраж коштував більше, ніж невеликий храм. Готичні собори пишно декорували статуями і скульптурними групами. Це могли бути сцени зі Святого Письма, з повсякденного життя або зображення фантастичних тварин («химер»). Готичні скульптури відрізняються від роман­ ських складним силуетом. Складки їхнього одягу лягають вибагливо. Ж ес­ ти персонажів відтворюють сильні й різноманітні почуття, обличчя мають жвавий вираз. Церква Сан-Шапель. Париж. Франція Майстри почали застосовувати так звану кар­ касну систему. Завдяки їй у соборах уже не по­ трібно було зводити міцні стіни. Уся маса стін розподілялася по каркасній системі, основною складовою якої була стрілчаста арка.

Розділ 1

Іоан Пінзель. Жертвоприношення Авраама. Костел у селі Годовиці на Львівщині На відміну від умовної романської скульптури, готичні зображення людей часто є динамічними і портретними.

Готичний собор сприймався як єди­ ний твір мистецтва. Архітектура, вітра­ жі, скульптурний декор, органна музика, яка супроводжувала богослужіння, — усе це відігравало свою роль у створенні цілісного образу — не тільки художньо­ го, а й духовного. Високий і світлий, собор мав викликати в людини відчуття очищення й піднесення, радість і надію. В Україні впродовж століть зберіга­ лися традиції давньоруської архітек­ тури, водночас її культура не була закритою для нових ідей. Прикладом готичного мистецтва в Україні є собор Св. Варфоломія в Дрогобичі. У добу готики почали будувати також Латин­ ський Кафедральний собор у Львові. Отже, готичне мистецтво прийшло на зміну романському. Характерною ознакою готичних пам’яток є викорис­ т ання стрілчастої арки. Готичний собор сприймався я к єдиний твір

Собор Нотр-Дам (Богоматері) у Па' рижі. XII—XIII ст.: а — фасад; б — роза Мабуть, найвідомішою готичною спорудою є собор Нотр-Дам (На­ шої Господині, тобто Богоматері) у Парижі, якому французький письменник Віктор Гюго присвя­ тив свій роман «Собор Паризь­ кої Богоматері».

Капела Генріха VII у Вестмінстерському абатстві. Лондон. Велика Британія. Інтер’єр собору Св. Варфоломія в Дрогобичі. Інші видатні готичні храми: собори в Реймсі, в Ам’єні (Франція), собор у Кельні (Німеччина), Вестмінстерське абатство в Лондоні (Велика Британія), собор Св. Вітта в Празі (Чехія).

мистецтва — архітектура, вітражі, скульптурний декор, органна музика створювали цілісний образ. 1. Уважно розгляньте репродукції романських і готичних споруд, наведені в підручнику. Що різного й спільного між ними ви помітили? 2. Назвіть головну архітектурну ознаку готичного собору. Виконайте ескіз вітражу. Зімітувати вітраж можна за допомогою витинанки. Виріжте витинанку так, щоб її контури були достатньо тоненькі. Потім підкладіть у вирізані отвори папір різного кольору. Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

Учнівські роботи: а — ескіз вітражу; б — імітація вітражу

93

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ЕСКІЗОМ ВІТРАЖУ 1.

Оберіть формат: прямокутник, коло, стрілчаста або циркульна арка над прямокутником.

2.

Для цього створіть нескладну композицію, яку потім поділіть на частини. Бажано, щоб кожен колір мав власний контур.

3.

На аркуші паперу олівцем скомпонуйте зображення.

4.

Оберіть техніку виконання.

5.

Вирішіть, який колорит матиме ваша робота. Який настрій передасте? Як зобразите задній план?

6.

На палітрі заздалегідь випробуйте колірні співвідношення й оберіть ті, які найліпше відповідають вашому задуму.

7.

Наприкінці роботи подивіться загалом на свою роботу, виправте помилки, зробіть уточнення. Визначте акценти.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ЕСКІЗОМ ВІТРАЖУ «РОЗА» 1.

Зробіть колоподібну витинанку за принципом «сніжинки».

2.

Для цього паперовий квадрат темного кольору зігніть у кілька разів (папір краше брати тонкий).

3.

На аркуші паперу олівцем скомпонуйте зображення.

4.

Закругліть його та зробіть з різних сторін розрізи.

5.

Розгорніть витинанку й розрівняйте її.

6.

Для того шоб зімітувати вітраж, зі зворотного боку підклейте кольоровий папір різних кольорів.

7.

Замість паперу можна нанести кольори фарбами на папіроснову і приклеїти витинанку зверху.

Розділ 1

Пізанський кафедральний собор. Італія

Шартрський кафедральний собор. Франція

Кельнський собор. Німеччина

Архітектура Пізи. Побудовані в м. Піза (Італія) собор і баптистерій (хрешальня) майже позбавлені романської суворості. Декоровані тонким и колонами й арками, легкі за про­ порціями, вони нагадують античну архітектуру. Усім відома Пізанська вежа — кругла дзвіниця кафедрального собору. У результаті помилки архітекторів у розрахунках вона значно відхи­ лилася від вертикалі. «Вежа, що падає» є симво­ лом міста й однією з найвідоміших будівель світу.

Шартрський кафелральний собор. Собор Нотр-Дам у ф ранцузькому м істі Шартр — ше­ девр готичної архітектури. Й ого будівництво здійснювалося у XII— XIII ст., закінчено у 1260 р. Західний фасад собору прикраша­ ють дві дзвіниці різної форми, його портал декоровано численними скульптурами. Гор­ дість Ш артрського собору — його вітражі, за­ гальною площею 2000 кв. м. Вікно-роза над головним порталом, яке називають розою Ф ранції, замовив французький король Людовік IX Святий у XIII ст.

Кельнський собор. Будівництво собору Св. Пет­ ра у німецькому м істі Кельні було розпочато 1248 р. Своїми розмірами й розкішшю він мав затьмарити всі собори й церкви християнського світу. Але 1437 р. будівництво було припинено, і кілька сторіч величезний собор простояв недобудованим кар­ касом. У добу Ренесансу і бароко він нікого не ці­ кавив, оскільки вважався «позбавленим приємності й витонченості». Красу готичної архітектури оціни­ ли лише у XIX ст., у період романтизму. У 1842— 1880 рр. Кельнський собор було добудовано. Й ого розміри справді вражають. Вежі Кельнського со ­ бору мають висоту 157 м. У соборі зберігаються численні пам'ятки мистецтва.

15. ВІДРОДЖ ЕННЯ (РЕНЕСАНС) Наприкінці середніх віків народився новий стиль мистецтва — Ренесанс, або Відродження. Митці Ренесансу прагли відродити в мистецтві античні ідеали. Вони ставилися до мистецтва як до нау­ ки. Художники вивчали закони перспективи, колористики, компо­ зиції і спиралися вже не тільки на власний смак і власну інтуїцію, а й на точні математичні розрахунки. А рхітектори Ренесансу відродили античну Відродження охоп­ систему ордерів. Видатними архітекторами доби лює XIV—XVI ст. Відродження були також уже відомі вам Рафаель в Італії, XV—XVI ст. — Санті й М ікеланджело Буонарроті. в інших європейських Архітектурні споруди продовжували прикраша­ країнах. ти статуями і рельєфами, але одночасно попу­ лярнішою ставала кругла скульптура, яку однако­ во цікаво розглядати з усіх боків. Наприклад, твори Донателло і Мікеланджело Буонарроті. Живопис в епоху Відродження також почав позбавлятися залежності від архітектури. Щоправ­ да, численні видатні живописні твори цієї епохи виконані, все-таки на стінах церковних споруд. Це — фрески Джотто ді Бондоне в капелі дель Аре­ на в Падуї, фрески Мазаччо в церкві Санта Марія дель Карміне у Флоренції, «Таємна вечеря» Леонар­ до да Вінчі в трапезній монастиря Санта Марія делле Граціє в Мілані й грандіозний фресковий цикл, Орнамент і стілець яки й створив М ікеланджело Буонарроті епохи Відродження

Розділ 1

Мікеланджело. Каплиця Медічі в церкві Сан Лоренцо. Флоренція Собор Санта Марія дель Фіоре. Архітектор Філіппо Брунеллескі. Флоренція Флорентійський архітектор Філіппо Брунеллескі створив символ міста — баню собору Санта Марія дель Фіоре. Майстер побудував її із цеглин, надавши їй незвичної витягнутої форми.

в Сикстинській капелі у Ватикані. Проте всі ці твори монументального живопису, виконані з використанням законів перспективи і світлотіні, не стільки декорували стіну, скільки намагалися відтворити реальне життя в усьому його розмаїтті та складності. Відроджується також станковий живопис, особливо популярним стає портретний жанр. Мистецтво країн, що на північ від Італії, — Нідерландів, Німеч­ чини, Франції — називають Північним Відродженням. Майстри Північного Відродження читали твори античних авторів, добре знали античну історію і філософію. Проте пам’яток античного мистецтва

Сандро Боттічеллі. Народження Венерн Бажанням митців Ренесансу було від­ родження і відновлен­ ня античних ідеалів у мистецтві, які вважа­ ли зразком. Художні досягнення Середньо­ віччя, навпаки, відки­ далися як варварство.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Рафаель Санті. Мадонна зі щигликом

Леонардо да Вінчі. Дама з горностаєм

Станковими картинами є найвідоміші твори Сандро Боттічеллі, Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті й Тиціана Вечелліо.

вони ніколи не бачили (якщо не бували в Італії або Греції). До того ж вони інакше ставилися до готики — для них вона була не варвар­ ством, а прекрасною традицією і джерелом натхнення. Північні майстри працювали в техніці олійного живопису на де­ реві. Секрет виготовлення олійних фарб протягом тривалого часу старанно оберігали винахідники олійного живопису — нідерландські майстри. Скульптура й архітектура Північної Європи тривалий час зберігали готичні риси. У часи Середньовіччя і Відродження шляхетні родини, міста, ремісницькі цехи мали свої герби. Зображення на гербах були сим­ волічними, стилізованими, часто якусь деталь пов’язували з історі­ єю, фахом. У родинних гербах уписували вензелі — шрифтові ком­ позиції початкових літер власних імен, пов’язаних між собою або перевитих у малюнок.

Розділ 1

Монументальні розписи в північних країнах були непопулярні, бо холодний клімат руйнував фрески. Тому тут створювали вівтарі — величезні композиції з багатьох картин на біблійні сюжети. Поширеним був і станковий живопис, особливо портрет­ ний жанр. Найвидатніші живописці Північного Відродження — нідерландці Ян ван Ейк (XV ст.) і Пітер Брейгель старший (XVI ст.), німець Альбрехт Дюрер (XVI ст.).

В Україні ренесансні риси можна помітити в архітектурі Острозь­ кого замку. Ренесансними є численні львівські пам’ятки: Успенська церква з каплицею Трьох святителів та вежею Корнякта, будинок Корнякта і «Чорна кам’яниця» (див. с. 104) на площі Ринок та Монас­ тир бернардинців. В українському мистецтві цього періоду розвинув­ ся і скульптурний портрет, зокрема як надгробне зображення. Цікавість до перспективи, до об’ємного зображення постатей і предметів помітна в іконах іконостасів церков П’ятницької, Успенсь­ кої у Львові, Святодухівської в Рогатині.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Отже, майстри Відродження ставилися до мистецтва як до науки. Твори монументального живопису вони виконували з використанням законів перспективи і світлотіні. Відроджується станковий живопис. Митці Ренесансу відроджували античні ідеали в мистецтві, а художні досягнення Середньовіччя відкидалися як варварство. 1. Уважно розгляньте репродукції середньовічних і ренесансних творів, на­ ведені в підручнику. Що відмінного між ними ви бачите? 2. Назвіть імена найвидатніших майстрів італійського і Північного Відро­ дження. Які інші твори цих митців ви знаєте? Розгляньте наведені в підручнику зразки. Спробуйте створити герб своєї родини. Зображення має бути лаконічним, символічним. Кожна деталь має символізувати якусь подію чи риси характеру, щось означати. Мож­ на вписати в герб шрифтову композицію.

Наука про герби називається геральдика. За часів Середньо­ віччя кожен дворянський рід і кожне місто мали свій герб. Перші родинні герби з’явилися в XI—XII ст. під час хрестових походів. Для розпізнавання, реєстрації, систематизації існуючих гер­ бів, а також для складання нових при дворах володарів існувала спеціальна посада — герольд, а з XIV ст. — заклади — герольдії. Вони розробляли складну систему геральдики з особливою тер­ мінологією і символікою кольорів та зображень на гербах. Державна символіка більшості країн має глибоке історичне коріння. Символи української державності також походять із гли­ бин минулого. Про українські князівські герби вперше згадується в літописах X ст. Князь Святослав Ігорович обрав своїм гербом тризуб Ш-подібної форми, відомий як знак Рюриковичів — династії, до якої належав Святослав. Згодом цей знак карбувався на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича. Па них зображено з одно­ го боку портрет володаря, а з другого — тризуб і напис «Воло­ димир на столі (так у давнину називали князівський престол), а це його срібло». Зображення тризуба було також у гербі Анни, доньки князя Ярослава Мудрого, дружини французького короля Генріха І.

Розділ 1

Герби: а — гетьмана Петра Дорошенка; б — наказного гетьмана Павла Полуботка; в — гетьмана Івана Мазепи; г — міста Києва

Існує майже сорок версій, що пояснюють походження тризуба. Він може означати уособлення трьох природних стихій — пові­ тря, води й землі. У ньому також можна вбачати дуже спрощене зображення сокола, що атакує. Та, безсумнівно, це символ влади. Тризуб як символ князівської влади використовувався в Укра­ їні до XIV ст. Проте вже з XIII ст. він поступово витіснявся з ужитку. На західноукраїнських землях його замінив лев, що дереться на скелю. Середньовічним гербом Києва було зображен­ ня куш і — лука зі стрілами в колі, пізніше — зображення архан­ гела Михаїла. Із запровадженням козацького реєстрового війська в Україні з’являється нова гербова символіка — козак із самопа­ лом. Це зображення широко використовувалося на печатках запо­ розьких козаків, у тому числі й під час укладання міжнародних угод. У листопаді 1917 р. Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку. З усією гостротою постало питання про національний герб. Урешті символом молодої незалежної держави у 1918 р. став тризуб, що підкреслював зв’язок України і Київ­ ської Русі. Проект герба створив видатний український художник Василь Кричевський. Глибоке історичне коріння має також поєднання жовтого та бла­ китного кольорів. Синій і жовтий переважали серед державних кольорів Київської Русі. Це кольорове поєднання широко викорис­ товувалося і в козацьку добу. «Ці кольори давали народові любов до природи, яку він бачив саме в жовтій і лазуровій окрасці, позлотистий степ, синє небо, синє море й ріки з жовтими очеретами і рудими скелями, сині гори», — писав відомий дослідник історії українського мистецтва Кость Широцький. І в березні 1918 р. Цен­ тральна Рада затвердила жовто-блакитний прапор символом Укра­ їнської Народної Республіки. У 1992 р. Верховна Рада України затвердила за синьо-жовтим двоколором статус офіційного прапора країни.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

ІАХ: МИСТЕЦТВОЗНАВЕЦЬ

Мистецтвознавець — це людина, яка розуміється на мистецтві. Усі ми, стикаю­ чись із мистецтвом, певною мірою стаємо мистецтвознавцями. Адже якісь картини або скульптури нам подобаються, а якісь ні. Ми відвідуємо музеї і виставки, а під час екскурсій і подорожей бачимо численні архітектурні пам’ятки, які можуть нас вра­ зити, а можуть залиш ити байдужими. А ще творчість того чи іншого художника може так зацікавити нас, що ми захочемо дізнатися ще й про його життя і почнемо Одеський художній музей шукати книж ки про нього та його епоху. І все-таки мистецтвознавець — професія, якої треба навчатися і якій можна присвятити все життя. У мистецтвознавстві існують різні напрямки. Історія мистецтва вивчає художні пам’ятки минулого. Ця наука тісно пов’язана із все­ світньою історією, історією релігії, археологією, а також із мистецт­ вом реставрації. Історики мистецтва пишуть захопливі книжки про художників минулих часів, знімають про них цікаві телепередачі. Теорія мистецтва аналізує культурні надбання людства, пояснює шляхи і принципи їх розвитку, намагаючись проникнути в таємни­ цю прекрасного. У чомусь ця наука наближається до філософії. Сучасним, актуальним мистецтвом займається мистецтвознавча критика. Її завдання — стежити за тими художніми процесами, як і відбуваються безпосередньо тепер, і розрізняти в них цікаві новації, шану до традиції і просто бездарність. Більшість мистецт­ вознавчих статей у газетах і журналах, а також репортажів з вис­ тавок належить до мистецтвознавчої критики. З мистецтвознавством тісно пов’язана також музейна справа. Адже пам’ятки в музеях не лише зберігають. їх реставрують і вивчають, роблячи іноді справді сенсаційні відкриття. Крім того, музейні скарби демонструють відвідувачам і розповідають про них під час екскурсій. Мистецтвознавців часто запрошують консультантами під час ство­ рення театральних вистав або фільмів. Звичайно, якщо події відбува­ ються в епоху Середньовіччя, героїв навряд чи оселять в античних спорудах і одягнуть у барокові костюми. Але відмінність в архітек­ турі й одязі, наприклад X і XI ст., уже вимагає поради спеціалістів. Нині мистецтвознавство викладається в багатьох навчальних закладах — від ш кіл до університетів. Цей предмет дуже цікавий і здобуває дедалі більшу популярність.

Розділ 1

Ансамбль Львівського братства. Братства — громадські організації, які створювалися в XVI— XVII ст. для захисту національно-культурних і релігійних прав українського населення, його просвітництва, навчання та об'єднання навколо української національної ідеї. Найстаршим з них є Львівське братство, яке виникло в 1580-х роках. Д о архітектурного ансамблю Львівського братст­ ва, шо на вул. Руській, належать Успенська церк­ ва, дзвіниця — вежа Корнякта, каплиця Трьох святителів і будинки, де містилися різні установи братства, серед яких були друкарня і школа. Успенська церква була побудована в 1591-1629 рр. за проектом архітек­ торів П. Римлянина, В. Капіносата А. Прихильного. У 1572-1578 рр. було споруджено вежу Корнякта (архітектор П. Барбон). Свою назву вона отри­ мала від імені багатого львів'янина Костянтина Корнякта, який фінансував її будівництво. Каплицю Трьох святителів споруджено в 1578-1591 рр. (архітектор П. Красовський). Ансамбль Львівського братства — приклад гармонійного поєднання здобутків європейського Ренесансу та традицій українського церковного зодчества.

Каплиця

Камп'янів

—

видатний

твір

ренесансної архітектури і скульптури. Каплиця, прибудована до південно-західної стіни Кафед­ рального собору у Львові, належала багатій сім 'ї Камп'янів. її будівництво закінчили в 1619 р. Зведення каплиці приписують кращим рене­ сансним зодчим міста П. Римлянину та В. Капіносу. Головний фасад споруди відзначається врівноваженістю і чіткою ярусною побудовою, Каплиця Камп’янів. з рисами тосканського та доричного ордерів. Львів Рельєфи на фасаді зображують сцени із життя Христа. їхнім автором є талановитий львівський скульптор Я. Пфістер. Йому ж належить ряд скульптурних творів в інтер'єрі каплиці — Євангелісти, Отці церкви та ін.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Каплиця Боїмів — розміщена біля львівсь­ кого Кафедрального собору, неподалік від центральної площі Ринок, належала багатому купецькому роду, що займався сукнарством і торгівлею. Г. Боїм замовив каплицю як родову усипальню. Будівництво тривало протягом 1609-1611 рр., але оздоблення каплиці декора­ тивним різьбленням і скульптурами тривало й пізніше. Автором каплиці Боїмів вважають А. Бемера. В оздобленні брав та кож участь Я. Пфістер — автор скульптурної групи «Пієта» («Оплакування Христа»), яка прикрашає над­ гробний пам'ятник родини Боїмів. Фасад та інтер'єр каплиці надзвичайно пишно прикрашено скульптурою: низькі декоративні рельєфи, барельєфи, горельєфи та кругла скульптура різних розмірів, сповнені неспокою, метушливого руху. Внутрішня поверхня невеликої бані каплиці поділена на 36 прямокутних сегментів у колах, у кожном у з яких розміщено скульп­ турне погруддя — зображення Ісуса Христа, апостолів, святих. Ззовні купол увінчують хрест і скульптурна фігура Спасителя. Каплиця Боїмів поєднує риси пізнього Ренесансу та раннього бароко.

16. БАРОКО. РОКОКО Бароко — головний худож­ ній стиль XVII ст.

Із часом на зміну світогляду епохи Відро­ дження прийшли нові погляди. Світ і люди­ ну вже не вважали гармонійними. Природне сере­ довище бачилося мінливим, його взаємовідносини з людиною вважали драматичними, складними. Ці погляди знайшли своє втілення в мистецтві бароко (від італійського Ьагоссо — вибагливий, примхливий). Батьківщиною нового напряму в мис­ тецтві була Італія. Барокова архітектура відзначається просторо­ вим розмахом, зв’язком з навколишнім світом. Прикрашаючи нові собори і палаци, архітектори використовували криволінійні форми. Бароко — час створення пишних соборів і цер­ ков, але не менш вражаючими є світські споруди того часу, передусім палаци. Придворне життя

Орнамент і стілець епохи бароко

105

Розділ 1

Деталь архітектурного декору епохи бароко — картуш

Бюст короля Людовіка XIV. Італія Скульптура Джованні Берніні.

Бароковій скульптурі притаманні складний, вибагливий силует і декоративна витон­ ченість з намаганням відобразити їх у візерунках на одязі, деталях костюма, склад­ них зачісках.

складалося з тривалих і складних церемоній, що нагадували розкіш­ ну виставу і потребували відповідних декорацій. Зали в палацах мали величезні розміри. їхні стіни заповнювали численні дзеркала в позо­ лочених рамах, і тому зали здавалися в кілька разів більшими. Часом сюжети картин натякали на різні епізоди з життя власника палацу і прославляли його. Одну зі стін займали вікна розміром від стелі і майже до підлоги, за якими відкривався вид на простору площу або парк (про барокові парки ми ще поговоримо). На стелі зазвичай малю­ вали небо з фігурами античних богів — Аполлона-Сонця, Селени-МісяЦерква Св. Карпа із чотирма фонтанами. Рим. Італія Архітектор Франческо Бороміні.

Площа Св. Петра в Римі. Італія Архітектор Джованні Лоренцо Берніні. Бароковим творам притаманні динаміка, емоційність, а також пишність і декоративність. Блискучим прикладом цього є колонада біля собору Св. Петра в Римі.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

У станкових і декоративних творах живопису митці сміливо викорис­ товували діагональні композиції, контрасти кольорів, світла і тіні. На розміщених на стінах картинах зав­ вишки кілька метрів було зображено величезні постаті, що ілюстрували складний сю жет, а ще частіше — алегорію. Найвидатнішим художни­ ком бароко був фламандець Пітер Пауел Рубенс. Пітер Пауел Рубенс. Алегорія Війни і Миру

ця, Аврори-Світання. Барокові інтер’єри захоп­ Алегорія — втілення люють, але жити в них незатишно й незручно. в конкретному В Україні бароко набуло особливої популяр­ художньому образі абстрактного поняття. ності (рубрика «Цікаво знати», с. 104, 105). Перші українські барокові споруди з’явилися у Львові, тут було побудовано численні барокові костели. Ззовні та всередині баро­ кові будівлі були пишно декоровані. Іконостаси в церквах також прик­ рашали різьбленням. Рококо — стиль Одночасно у Франції виник новий мистець­ мистецтва, що виник кий стиль, який назвали рококо (від французь­ у першій половині кого рокайль — візерунок у вигляді стилізова­ XVIII ст. ної дрібної мушлі).

Церква Св. Фридоліна. Інтер’єр. Бад Зекінген. Німеччина. Архітектор Франц Йозеф Шпіглер.

Велика зала мисливського палацу в Ступініджі. Архітектор Філіппо Юварра.

г

Розділ 1

Орнамент і стілець, виконані у стилі рококо

Жан Антуан Ватто. Пастушки Риси, що стануть потім характерними для мистецтва рококо, з’являються у творчості цього художника. Найбільший успіх мали створені Ватто «Галантні свята» — сцени, героями яких були елегантні кавалери та кокетливі дами.

Мистецтво рококо передусім мало приносити радість і насолоду. Ознакою творів рококо є не пишність, як у добу бароко, а краса і зруч­ ність.

Жан Оноре Фрагонар. Щасливі можливості гойдалки. Фрагмент Сюжетами для своїх картин художник обирав пасторалі, галантні свята, а також жанрові сцени, героями яких найчастіше були закохані. Його творам притаманні легковажність, грайливість. Палац Цвінґер. Дрезден. Німеччина. Архітектор Маттеус Пеппельман.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Ансамбль у Сан-Сусі. Потсдам. Німеччина: а — чайний павільйон; б — інтер’єр Палаци та будинки цього періоду ззовні часто зберігали бароковий вигляд. Риси рококо можна бачити передусім в оформленні інтер’єрів, які декорувалися щедро, але не надмірно.

Найпопулярнішою темою живопису, графі­ ки, скульптури стають п аст о р а л і (тобто сце­ ни з життя пастушків і пастушок). Крім того, ознайомлення європейців із культурою Дале­ кого Сходу викликає інтерес до напівказкових, екзотичних «китайських» сюжетів (так звана «китайщина»). Живопис і скульптура рококо є надзвичайно вишуканими, декора­ тивними, але не глибокими за змістом. Затишок і комфорт відрізняють невеликі рокайльні салони від помпезних барокових залів. Вони призначені вж е не для трива­ Етьєн Моріс Фальконе. Амур лих придворних церемоній, а для спілкуван­ Риси рококо притаманні твор­ чості скульптора ня з друзями, маленьких концертів камерної (тобто кімнатної) музики і смакування нових для тих часів модних напоїв — чаю, кави й шоколаду. Прикладами українського бароко з елементами рококо є Андріїв­ ська церква та Маріїнський палац у Києві. Отже, ст и ль бароко ви н и к я к м и ст ец т во, я к е відображ ало світ драм ат и ч н и м , с к л а д н и м , ди н ам ічн и м . П ри краш аю ч и н о ві собори і п а л а ц и , а р х іт ек т о р и ви к о р и ст о вува л и к р и во л ін ій н і форми. Н а в ід ­ м ін у в ід бароко, озн акою т во р ів р о к о к о є не пиш ніст ь, а к р а с а і зр уч ­ ніст ь. Т ворам еп охи р о к о к о п р и т а м а н н і легковаж н іст ь, грай ли віст ь. Ж и во п и с і ск у л ь п т у р а р о к о к о є ви ш ук а н и м и , декорат и вн и м и , а л е не гли боки м и з а зм іст ом . 1. Уважно розгляньте репродукції барокових і рокайльних творів, наведені в підручнику. Що відмінного і що спільного між ними? 2. Який новий сюжет у живопису виник в епоху рококо?

Розділ 1

Учнівські роботи. Ескізи гобеленів Прочитавши матеріал рубрики «Майстер-клас», створіть ескіз гобелена для своєї оселі. Якого формату він буде: видовжений, прямокутний чи квадратний? У яких кольорах вирішений, щоб гармоніювати з інтер'єром? Сюжетна чи абстрактна композиція вас приваблює? Що стане компо­ зиційним центром? Разом з батьками спробуйте відтворити ескіз у гобелені. Якщо важко зробити справжній гобелен, можна зробити його імітацію. Для цього нитки відповідного кольору можна просто наклеїти на відповідні частини ескізу.

МАЙСТЕР-КЛАС У палацах і замках стіни прикрашали гобеленами, або, за іншою назвою, шпа­ лерами. Це були величезні ткані картини, створені за ескізами художників, чи копії картин. Пізніше гобеленовою тканиною оббивали м'які меблі, прикрашали наво-

Учнівська робота. Зимовий пейзаж. Гобелен. Т. Потоцька

Учнівська робота. Алея. Гобелен. Н. Пахомова

Учнівська робота. Собачка. Імітація гобелена (нитки, наклеєні на картон)

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

лочки для декоративних подушок, робили портьєри. Свою назву цей вид декора­ тивно-ужиткового мистецтва отримав у XVII ст. від прізвища родини ткачів Гобе­ ленів, які жили у Франції, поблизу Парижа, і тримали там фарбувальню для тканин і ткацьку майстерню. Король Людовік XIV згодом купив це виробництво, створив­ ши на його основі «королівську гобеленівську мануфактуру». Через надзвичайну коштовність ці тканини майже ніколи не потрапляли в продаж, адже їх використо­ вували на оздоблення королівських палаців або на королівські подарунки. Техніка ручного ткання нескладна, але вимагає терпіння і художніх навичок. Від картини вона відрізняється лише технікою виконання. Замість різнокольорових фарб тут використовують різнокольорові нитки. Для створення такої картини потрібно зробити детальний ескіз, так званий кар­ тон, а для копіювання картини — розумітися на рисунку, світлотіні, колориті не гір­ ше за живописця. Для створення невеличкого декоративного настінного панно треба на рамку натягнути нитки основи*. Верхній і нижній шари ниток стягнути в одній площині «кіскою» — стягнутими по дві нитками утоку" горизонтальною смужкою. Підготовлений малюнок слід підколоти знизу основи натягнутих ниток і повто­ рювати різнокольоровими нитками відтінки, нанесені на картоні. Спосіб виконання нагадує плетіння звичайного тину з лози. Нитка утоку почергово проходить то над, то під нитками основи. Створювати абстрактні композиції можна і без картону, але колірну гаму таки доведеться ретельно продумати! Етапи роботи над гобеленом

* Нитки основи — вертикально натягнуті нитки, поміж яких переплітають нитки, що відтворюють малюнок. ** Н итки утоку — переплітаються горизонтально поміж нитками основи, утворюючи малюнок.

Розділ 1

2^ІК АВО ЗНАТИ

Марийський палац у Києві. Інтер'єр. Архітектори Бартоломео Франческо Растреллі, І. Мічурін

УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО

Олеський замок. Інтер’єр. XVI ст. Львівська область

Українські барокові споруди з'являються у Львові. У XVII—XVIII ст. тут було побу­ довано численні барокові костели, у тому числі костел єзуїтів, костел домініканців, собор Св. Юра. У XVII ст. барокового вигляду набули відбудовані за наказом мит­ рополита Петра Могили київські храми — Софійський собор, Успенський собор Києво-Печерської лаври, собор Михайлівського Золотоверхого монастиря. Яскра­ вим прикладом українського бароко стала Спасо-Преображенська церква у с. Ве­ ликі Сорочинці на Полтавщині. Серед світських барокових будівель слід відзначи­ ти браму Заборовського в Києві й ратушу в м. Бучач на Тернопільщині. Видатним архітектором українського бароко був І. Г. Григорович-Барський. Ззовні і всередині барокові будівлі були пишно декоровані. Іконостаси в церк­ вах також прикрашали різьбленням, у якому переважали зображення маленьких ангелів і рослинні мотиви: квіти, виноградні грона, фрукти, листя.

Колегіум. Чернігів. Кінець XVI ст.

Домініканський кос­ Собор Різдва Богородиці. тел. Тернопіль. XVI ст. Козелець. XVIII ст.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Надгробок князя Костянтина Острозького з Успенського собору Києво-Печерської лаври Святі Антоній і Феодосій Печерські. Ікона. Початок XVII от. Український бароковий живопис надзвичайно життєрадісний, оптимістичний, має яскраві національні риси. Навіть героїв Біблії часто зображують одягненими в характерні українські костюми. У ці часи поширився також портретний жанр. Ук­ раїнський бароковий портрет — урочистий, декоративний, яскравий. Портретис­ ти однаково захоплено намагаються відтворити і обличчя своїх моделей, і розкіш їхнього гаптованого одягу, коштовність прикрас, зброї. Найвидатніший скульптор українського бароко — загадковий майстер Пінзель. Доба бароко — це розквіт української графіки, найвизначнішими майстрами якої були І. Щирський, О. Тарасевич, Л. Тарасевич, Г. Левицький. Гравюри цього часу зазвичай виконували на міді. Барокові гравери широко використовували але­ горії, прикрашали свої твори пишним орнаментом.

Портрет лубенського полковника Григорія Гамалії. Кінець XVII ст.

Іконостас. XVIII ст. СпасоПреображенська церква у с. Великі Сорочинці

Києво-Могилянська академія та її спудеї. І. Щирський

Розділ 1

Петергоф — невелике місто, засно­ ване в 1705 р. імператором Петром І неподалік від Санкт-Петербурга. У 1710-х роках тут розпочалося будівництво резиденції імператора. Ком­ позиційним центром ансамблю став Великий палац. Пізніше цю споруду розібрали. У 1745-1755 рр. на її місці побудували новий палац за проектом Бартоломео Ф р анческо Растреллі.

Великі фонтани («Чаші»). 1721-1725 рр. Н. Мікетті

Шедеврами архітектури і декоративно-ужиткового мистецтва є парадні зали Великого палацу — Тронна зала, Дубовий кабінет Петра І, Китайські кабінети, Біла їдальня та ін. Декоративним підніжжям палацу є Великий грот з Великим каскадом навколо нього. У центрі басейну, який завершує Вели­ кий каскад, розміщено скульптурну групу «Самсон, що розриває пашу лева». Навколо палацу розміщені Верхній сад з п'ятьма фонтанами і Нижній парк з найбільшим у світі комплексом фонтанів. Нижній парк прикраша­ ють палац «Марлі» і павільйон «Ермітаж». В ансамбль Петергофа входить також палац «Монплезір» — перша картинна галерея в Росії.

Сан-Сусі — ансамбль у невеликому місті Потсдам (Німеччина). У XVIII ст. СанСусі побудував прусський король Ф р ід р іх II, який увійшов в історію як Ф рід ріх Великий. Він мріяв про влас­

Сан-Сусі. Фасад палацу з боку парку

ну резиденцію як про «будиночок винороба серед виноградників». Назва Сан-Сусі означає «без турбот». Авторами потсдамського ансамблю є архітектори Г. В. фон Кнобельсдорф і Й. Буман. Будівництво було завер­ шено в 1748 р. Від невеликого елегантного палацу в стилі рококо в парк ідуть тераси, на яких насправді росте виноград. Парк прикрашають чис­ ленні фонтани, скульптури і споруди, серед них — чарівний Китайський чайний павільйон. Пізніше в Сан-Сусі було побудовано великий і розкішний Новий палац.

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Собор Св. Юра уЛьвові. Цей величний греко-католицький (уніатський) собор у стилі пізнього бароко було закладено в 1744 р. за ініціативою митрополитів Афанасія Шептицького та його наступника Лева Шептицького. Автором проекту став Бер­ нард Меретин. Спорудження собору було закінчено в 1762 р. Особливої виразності споруді надає пишний скульптурний декор. Оздоблювальними роботами керував С. Стажевський. Головний фасад прикра­ шають статуї святих Афанасія і Лева та фігура св. Юра (Георгія) на коні, автором яких є скульптор Пінзель. Серед живопису в інтер'єрі храму вирізняються роботи Ю. Радзивілівського, Л. Долинського та Ф . Смуглевича.

Анлріївську церкву в Києві збудовано на тому місці, де, згідно з літописами, у 40-х роках нашої ери проповідував християнство апостол Андрій. Церкву було закладено в 1744 р. Автором проекту став архітектор Бартоломео Ф ранческо Растреллі (1700— 1771). Керував будівництвом московський архітектор І. М ічурін. У 1752 р. почалося внутрішнє оздоблення церкви. Разом з петербурзьким художником О. Антроповим та його помічниками в Андріївській церкві працювали й місцеві майстри. За легендою серед них були Г. Левицький та його син Д. Левицький. Уже в XIX ст. інтер'єр Андріївської церкви прикрасила картина «Проповідь Андрія Первозваного на березі Дніпра», автором якої є П. Борисполець, співучень Т. Шевченка. Андріївська церква є шедевром стилю бароко з елементами рококо. Це чи не найкращий храм Києва, один із символів нашої столиці.

Розділ 1

Церква Марії Магдалини. Париж. Архітектор П’єр Віньйон.

Казанський собор. 1801-1811. СанкгПетербург. Архітектор А. Вороніхін.

Класицистична архітектура була надзвичайно парадною та урочистою, але дещо суворою і холодною.

17. КЛАСИЦИЗМ

Орнамент і стілець у стилі класицизму

Наприкінці XVIII ст. у західноєвропейському мистецтві починає складатися новий стиль, який назвали класицизм (від латинського класикус — зразковий). Як і митці періоду Відродження, діячі класицизму наслідували ідеали античності. Розкопки римських міст Помпеї і Геркуланум дали змогу дослідникам і художникам торкнути­ ся справжньої античності, буквально — античної повсякденності, яка була назавжди зупинена виверженням Везувію і на тисячоліття похована під товстим шаром вулканічного попелу. Тому класицизм — це вже не мрія чи фантазія на теми Давньої Греції і Давнього Риму, як це досить час­ то відбувалося в епоху Відродження, а точне наслідування античних зразків. Утім замість копій виник абсолютно новий художній стиль. Класицистичні споруди зазвичай прикрашали колонами, а також рельєфами і статуями на сюжети з давньогрецької чи давньоримської міфології та історії. Головне ж — ці будівлі мали чіткі математично розраховані пропорції. Райони навколо класицистичних споруд також почина­ ють переплановувати і перебудовувати. Абсолют­ но прямі нові вулиці й проспекти мають вести на велику площу, прямокутну або в крайньому разі колоподібну. Посередині такої площі зазвичай

Бранденбурзька брама. Берлін. Архітектор К. Лангганс.

Тріумфальна арка на площі Зірки. Париж. Архітектор Жан Шальгрен.

ставили пам’ятник, тріумфальну колону або тріумфальну арку на манер давньоримських споруд. Такий монумент було добре видно навіть з протилежного кінця найдовшої вулиці. Живописці класицизму створювали картини на сюжети з антич­ ної міфології та історії. Наслідуючи давньогрецьких майстрів, скуль­ птори відродили античний ідеал прекрасної, гармонійної людини, який втілили у своїх творах.

Адміралтейство. СанктПетербург. Архітектор А. Захаров.

Павільйонна зала Малого Ермітажу. Санкт-Петербург. Інтер’єр.

Численні шедеври архітектури класицизму можна побачити в Санкт-Петербурзі — тодішній столиці Російської імперії. Одним з них є Адміралтейство, архітектура якого гармонійно поєднується з декором — рельєфами і статуями.

Розділ 1

А. Лосенко. Прощання Гектора з Андромахою

Жак Луї Давид. Андромаха тужить над тілом Гектара

Найвідомішим живописцем класицизму був Жак Луї Давид. Його картини на сюжети з давньогрецької і давньоримської історії були художнім відображенням подій Вели­ кої французької революції та часів правління Наполеона.

Класицизм першої третини XIX ст. має назву ампір. Вона походить від слова імпе­ рія, оскільки ампір — мистецтво Франції часів імперії Наполеона. Зразком для митців у цей період стає мистецтво Римської імперії з його уславленням міцності та влади. Ампір­ ні будівлі прикрашаються численними деко­ ративними деталями з римською військовою емблематикою. Класицизм вплинув і на українське мис­ тецтво. Класицистичні будівлі з’являються в Україні з кінця XVIII ст. до середини XIX ст. Однією з них є головний («червоний»)

Антоніо Канова. Танцю­ ристка Найвидатніші скульпто­ ри класицизму — данець Бертель Торвальдсен та італієць Антоніо Канова.

Палац Кирила Розумовського в Батурині

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

корпус університету в Києві. Він прикрашений колонами, як і роб­ лять його схожим на античний храм. Класицистичні принципи було вдало застосовано під час перебудови Полтави. Усім вимогам класи­ цизму відповідали також вулиці Херсона, Миколаєва, Сімферополя, Одеси, що перетиналися виключно під прямим кутом, а площі утво­ рювалися на визначених у проектах місцях. 1. Які ознаки стилю класицизму? 2. Що нового виникло в містобудуванні в епоху класицизму? Спробуйте уявити себе художником епохи класицизму, для якого антич­ не мистецтво було джерелом натхнення. За мотивами античного мисте­ цтва (згадайте вивчене раніше) створіть ескіз вази або сервізу. Для цьо­ го намалюйте контури щонайменше трьох предметів: чайника, чашки та блюдця. Продумайте силуети цих предметів. Адже їх можна поєднати ха­ рактерними контурами, вигинами ручок, можливо, ви захочете прикрасити їх скульптурними композиціями, декором, інкрустацією. Можливо, у своєму ескізі ви передбачите поєднання кількох різних матеріалів— дерева, мета­ лу, мармуру, каменю, скла, слонової кістки тощо. Частини проекту з різних матеріалів пофарбуйте в однаковий для одного й того самого матеріалу колір.

Проект розпису чайного сервізу

Проект розпису вази в античному стилі

Розділ 1

ПРИГАДАЙМО! Орнамент (лат. огпатепНит — прикраса) — візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або рослинних чи тварин­ них мотивів і призначений для прикрашання. Мотив — частина орнаменту, його головний формуючий елемент. За мотивами орнаменти поділяють на три групи: геометричні, рослинні, тваринні. За композицією орнаменти поділяють на кілька видів: у смужці (фризи), у квадраті, у прямокутнику, у трикутнику, у колі (розети). Виходячи з того, яким чином створюють орнаменти, їх можна поділити на три типи: -л ін ій н і; - сітчасті або рапортні; - замкнені.

Орнаментальний мотив

Розета — замкнений орнамент

Рапорт

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Графська пристань — одна з найвідоміших архітектурних пам'яток Севастополя, своєрідна емблема міста. У назві «графська» збереглася пам'ять про графа М. І. Войновича, який коман­ дував чо рно м орською ескадрою у 1786-1790 рр. і був першим, хто користувався пристанню. У 1787 р., на честь візиту до Севастополя імперат­

Графська пристань. Севастополь

риці Катерини II, пристань отримала назву Катерининської, але севасто­ польці все одно продовжували (і продовжують) називати пристань Граф­ ською. У 1837-1846 рр. за рішенням М. П. Лазарева, командира Чорно­ морського флоту й портів, Графську пристань почали прикрашати. За проектом військового інженера Д ж. Уптона з'явилися кам'яні сходи, два павільйони в стилі класицизму, колонада. Перед сходами поставили статуї двох мармурових левів, а в ніші павільйонів — мармурові статуї роботи італійського скульптора Ф . Пеллічіо. Вигляд Графської пристані величний, стриманий і шляхетний. Вона — головний парадний причал Севастополя.

Між двома «великими стилями» — класицизмом і модерном — у європейському мистецтві виникло кілька надзвичайно цікавих напрямів — романтизм, реалізм, імпресіонізм, постімпресіонізм. Романтизм вплинув на живопис, скульптуру, графіку, літературу, театр і музику, реалізм — на живопис, скульптуру, графіку, літера­ туру і театр, імпресіонізм — на живопис, певного мірою на скульпту­ ру, музику і літературу, постімпресіонізм — на живопис і графіку. Але жоден із цих напрямів не торкнувся архітектури, і тому вважа­ ти їх «великими стилями» не можна. Ром ант изм певного мірою протистоїть класицизму. Цей напрям склався наприкінці XVIII ст. Митці-романтики відмовилися від античних зразків і античних сюжетів. На відміну від класицистів, які вважали головним у живописі малюнок, художники цього напряму надали перевагу емоційно насиченому кольору.

Розділ 1

Батьківщ иною романтизму тра­ диційно вважають Німеччину й Анг­ лію. Саме тут художники, письменни­ ки, поети вперше звернулися до нових сюжетів. Сильні, яскраві почуття, національна культура і фольклор, середньовічна історія, екзотичні далекі країни, величність і міць природи, усе незвичне, таємниче — ось що захоплю­ вало їх, ось що зображували вони у своїх творах. Найяскравішим німецьким роман­ тиком був Каспар Давид Фрідріх, автор пейзаж ів, сповнених загадковості й суму. Один з улюблених сюжетів митця — споглядання героями велич­ них явищ природи. Картини німецько­ го майстра створюють відчуття безмеж­ Ф. Овербек. Портрет художни ності та величі світу. Філіпп Отто ка Франца Пфорра Рунге та художники з угруповання «назарейців» (Фрідріх Йоганн Овербек, Франц Пфорр) намагалися у своїй творчості повернутися до традицій середньовічного й ренеса­ нсного мистецтва, з його простотою, чистотою та яскравістю почуттів. Найвідоміші англійські романтики: пейзажисти Вільям Тернер, Джон Констебл, художник і поет Вільям Блейк. Романтичні теми приваблювали також іспанського художника і графіка Франсіско Гойю. В останній період життя він створював надзвичайно похмурі твори, схожі на жахливі сни. Значення бага­ тьох його картин і гравюр досі залишається таємним. Розквіт французького романтизму пов’язаний з іменами Теодора Жеріко та Ежена Делакруа. їхні твори захоплювали сучасників незвичними сюжетами, складними характерами персонажів, яскра­ вим колоритом, сміливими композиційними вирішеннями.

В. Блейк. Поклоніння волхвів

МИСТЕЦТВО В НАШ ОМУ ЖИТТІ

Р еалізм — напрям, що склався у європейському мистецтві приблизно в середині XIX ст. Основою своєї твор­ чої програми художники-реалісти ого­ лосили «правду життя». Звичайно, це поняття занадто широ­ ке. Проте в середині XIX ст. воно напов­ нилося досить конкретним змістом. На відміну від класицистів і романтиків, Оноре Дом’є. Гравці в шахи реалісти зображували повсякденне життя. Утім найкращі реалістичні твори не лише фотографічно відтворюють ту чи іншу звичайну ситуацію, вони є справжніми «портретами» епохи. Події, зображувані художниками-реалістами, завжди набувають певної моральної оцінки. Французький художник-реаліст Оноре Дом’є починав як графік, автор гострих політичних карикатур. Він був також прекрасним живописцем. Своїх персонажів Дом’є знаходив там, де класицист чи романтик не побачив би нічого для себе цікавого. Його картини — це літопис людського життя. Побутові сцени набувають значення істо­ ричних подій. Французький художник Ж ан Франсуа Міллє — автор багатьох картин, які зображують селянське життя. Реалізм поширився в усіх країнах Європи. Великим українським художником-реалістом був Т. Шевченко. Працювали в цьому стилі також художники К. Трутовський, С. Васильківський, Ф. Красицький. У Росії розквіт цього напряму пов’язаний із творчістю В. Перова та діяльністю Товариства пересувних художніх виставок, яке утворилося у 1870 р. Членами Товариства були видатні російські художники І. Рєпін та В. Суриков, українські художники К. Костанді, М. Пимоненко та ін. Прихильником мистецтва «передвиж­ ників» був М. Мурашко, видатний художник і засновник приватної художньої школи в Києві, яка проісну­ вала до 1901 р. Тут починали художню освіту багато видатних українських художників. У 60-х роках XIX ст. у Франції зароджується новий напрям у мис­ тецтві — імпресіонізм (від французько­ го — враження). Художники-імпресіоністи також зоб­ раж ували реальний світ, але вони бажали відтворити життя в його русі та мінливості, правдиво передати враМ. Пимоненко. Свати ження ВІД кожної миті існування.

Розділ 1

Головною у творах імпресіоністів була краса кольору у взаємодії зі світлом, повітрям, вологою, а не будь-яке моралістичне чи символічне наповнен­ ня образу. Найзначніші постаті фран­ цузького імпресіонізму: Едуард Мане, Клод Моне, Огюст Ренуар. Риси імпре­ сіонізму є у творчості французького скульптора Огюста Родена, який нама­ гався відтворити в деяких своїх скульп­ турних композиціях миттєвий рух. Едуард Мане. Бар у Фолі-Бержер Імпресіоністичний метод набув поширення в різних країнах Європи, а також в Америці. В Україні ним цікавився О. Мурашко. Услід за імпресіонізмом у французькому живопису кінця XIX — початку XX ст. виникли течії, як і дістали загальну назву пост­ ім пресіонізму (тобто після імпресіонізму). Твори митців постімпресіонізму дуже різні, сповнені складних символічних образів і є надзвичайно декоративними. Найяскравіші постаті постімпресіонізму: Поль Сезанн, Вінсент ван Гог, Поль Гоген, Анрі де Тулуз-Лотрек.

Поль Сезанн. Натюрморт із драпіюванням

Будинок на вул. Лютеранській. Київ. Архітектор Е. Брадтман.

Особняк В. Рябушинського. Москва . Інтер’єр (1900-1902). Архітектор Ф. Шехтель.

Модерн називають останнім «великим стилем». На відміну від еклектики, він мав відобразити духовну атмосферу свого часу.

18. МОДЕРН

Орнамент і стілець у стилі модерн V

Після часів класицизму певний час в усій Європі тривало активне будівництво, проте архітектори не шукали нових рішень, а викорис­ товували надбання минулих століть. Особливо це помітно в оздобленні фасадів будинків, де поєднано античні, барокові, класицистичні деталі. Ц я мішанина, часто позбавлена смаку, повинна була створювати ефект пишності й заможності. Такий стиль архітектури другої половини XIX ст. дістав назву еклект ика (від грецького — вибирати, вибраний). І от нарешті в європейському та американсько­ му мистецтві склався новий великий стиль модерн (від французького moderne — сучасний). В архітектурі модерну активно застосовували найновіші технічно-конструктивні засоби. Будин­ ки доби модерну мали підкреслено індивідуаль­ ний вигляд, складну композицію. Виразними були інтер’єри у стилі модерн, для оформлення яких використовували дерево, метал, кольорове скло, розписи та ін. Стиль модерн вплинув і на образотворче, і декоративно-ужиткове мистецтво. Химерні, казкові, символічні сюжети, вишукані рослинні мотиви стали тут його головними ознаками. 125

Розділ 1

Церква Ла Саграда Фамілія (Святого Сімейства) (1884-1926, недобудована). Фасад, інтер’єр. Архітектор Антоніо Гауді. Барселона. Іспанія Зовнішній вигляд будівлі та її інтер'єр становили синтез мистецтв.

Серед найвідоміших художників модер­ Модерн — стиль, що склався ну — Ґустав Клімт і Альфонс Муха. наприкінці XIX — на початку В їхніх творах поєднувалися декора­ XX ст. в європейському та амери­ тивність і символічність, стеблини квітів канському мистецтві. і довге волосся героїнь вигиналися

Ґ. Клімт. Портрет Елізабет Бахофен-Ехт. 1914

А. Муха. Літо. Декоративне панно із циклу «Пори року». 1896

Якщо Клімт створював переважно традиційні картини й настінні панно, то Альфонсу Мусі славу принесли передусім театральні афіші.

М. Врубель. Демон повержений. 1902 Однією з найвизначніших постатей модерну є Михайло Врубель. На відміну від художників-реапістів, він звертався у своїх картинах до напівказкових і релігійних сюжетів. Його картини сповнені гармонії та поетичності.

однаково складними лініями, кольори були умовні та яскраві. Утім найвидатніш і художники модерну не лише охоче оформлювали книж ки і театральні вистави, а й розробляли проекти одягу, прик­ рас, меблів. Митці модерну вважали, Інші назви стилю модерн — арт нуво щ о навіть малюнок на коробці для (нове мистецтво), юген стиль (молоцукерок має бути твором мистецтва, дий стиль), сецесія (вихід за межі). Стиль модерн мав впдив н& українсь_ ке мистецтво — архітектуру, живопис, графіку. Численні будівлі стилю модерн є в Києві, Львові, Харкові. Найвідоміший з українських архітекторів, який у своїй творчості звертався до стилю модерн, — це В. Городецький (див. с. 130). Най­ яскравіший український графік стилю модерн — Г. Нарбут.

[аал Отже, в епоху модерну були дуже популярні рослинні мотиви, криволінійні контури. Б удинки доби модерну м али підкреслено індивідуальний вигляд, складну композицію. Цей стиль виявився в усіх видах мистецтва, тому його вважають останнім із «велик и х стилів». 1. Що таке модерн? Які ще назви цього стилю ви знаєте? 2. Назвіть, кого з українських митців, які працювали в стилі модерн, ви зна­ єте. Розгляньте приклади стилізації на цій сторінці. Спробуйте створити декоративну композицію з рослинними мотивами. Згадайте принципи стилізації рослинних форм. Продумайте побудову композиції.

МИСТЕЦТВО В НАШОМУ ЖИТТІ

ЕТАПИ РОБОТИ НАД РОСЛИННОЮ СТИЛІЗАЦІЄЮ 1.

Оберіть формат: прямокутник, коло,

2.

Згадайте правила стилізації рослинних

півколо чи інше. форм, які ми вивчали в 6-му класі. Оберіть природний прототип, який ви збираєтеся стилізувати. 3.

На аркуші паперу олівцем скомпонуйте зображення.

4.

Оберіть техніку виконання.

5.

Вирішіть, який колорит матиме ваша робота. Який настрій передасте?

6.

На палітрі заздалегідь випробуйте колірні співвідношення й оберіть ті, які найліпше відповідають вашому задуму.

7.

Насамкінець подивіться загалом на свою роботу, виправте помилки, зробіть уточнення. Визначте акценти.

Розділ 1 ПРИГАДАЙМО!

ЯК ПРИРОДНІ ФОРМИ ПЕРЕВТІЛЮЮТЬСЯ В ОРНАМЕНТАЛЬНІ МОТИВИ Спочатку виконують зарисовку з натури, максимально точно відтворюю­ чи подібність і подробиці (етап «фотографування»). Далі — перевтілення — перехід від зарисовки до умовної форми. Треба ніби спростити, розкласти зображення на прості геометричні форми. Це другий етап — трансформа­ ція, стилізація мотиву. З однієї зарисовки можна створити різні орнамен­ тальні мотиви.

Етапи стилізації дикої мальви

Спорули В. Горолеиького в К иєві. У Києві є багато споруд архітектора В. Городецького (1863-1930). Найвідоміша з них — Будинок з химерами, збудований у 1902-1903 рр. на ділянці з дуже складним рельєфом. Його проект відзначався складністю і водночас блискучою віртуозністю. Найбільшу славу надали будинку його численні скульптурні прикраси на міфо­ логічні та мисливські теми, виконані із цементу. Зображення морських міф ічних чудовиськ, слонів, носорогів, антилоп, ящірок, жаб, морсь­ ких дів верхи на рибах виконав міланський скульптор Еліа Саля за малюнками самого Горо­ децького. їхня екзотична тематика пов'язана із захопленнями архітектора— невтомного мандрівника, автора книжки «У джунг­ лях Африки. Щоденник мисливця». Київ прикрашають також інші споруди за проектами В. Городецького — Миколаївський костел, Караїмська кенаса, Художньо-історичний музей (тепер — Національний художній музей України). Одну із центральних вулиць столиці названо на честь відомого архітектора і неподалік від неї встановлено пам'ятник автору Будинку з химерами.

МИСТЕЦТВО В НАШОМУ ЖИТТІ

19. ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО ТА ЙОГО ХУДОЖНІ СТИЛІ. УРОК-ЕКСКУРСІЯ Добре було б відвідати музей, де зберігаються пам’ятки деко­ ративно-ужиткового мистецтва минулих століть. Там можна передивитися слайди або погортати альбоми на цю тему. Ми вже говорили про те, що пам’ятки різних епох дуже відрізня­ ються одна від одної. Споруди Стародавнього Єгипту нескладно відрізнити від античних храмів чи загадкових мегалітів. Художні стилі вплинули не тільки на архітектуру, а й на скульптуру і живопис. А чи змінювалося з плином часу декоративно-ужиткове мистецтво? Адже воно створює передусім корисні речі — посуд, щоб з нього їсти й пити, стілець, щоб на ньому сидіти, свічник, щоб освітлювати кімнату. Хіба в різні епохи люди по-різному їли чи пили? Звичайно, ні. Чому ж тоді змінювалася форма й декор їхніх повсякденних речей? Річ у тому, що декоративно-ужиткове мистецтво — це не лише ремесло, а ще й мистецтво, отже, його твори — не лише побутові речі, а й художні пам’ятки. Тож вони мають бути не тільки корис­ ними та зручними, а й красивими. Уявлення про красу змінювалися залежно від епохи, і досить часто одна й та сама річ (наприклад, готичний собор) викликала спочатку захоплення, потім — відразу,

Розділ 1 згодом — байдужість і знову — захоплення. Під час археологічних розкопок знайдено чимало декоративно-ужиткових пам’яток дав­ ніх часів. У давньоєгипетські гробниці клали все, що, як вважалося, могло знадобитися померлому в потойбічному житті, — інкрус­ товані колісниці та меблі, розкішні лампи з напівпрозорого алебастру й посуд із кольо­ рового скла, навіть коробочки для косметич­ них засобів. Давні греки виготовляли неперевершену кераміку найрізноманітнішої форми, яку роз­ писували особливим блискучим чорним лаком, рецепт виготовлення якого залишаєть­ ся секретом і досі. У різні часи давньогрецьку кераміку розписували по-різному — простими геометричними візерунками, чорними поста­ тями по червоному (кольору глини) тлу або, навпаки, вкривали чорним лаком тло, зали­ шаючи незафарбованими червоні постаті, на яких потім тоненьким пензликом домальовува­Статуетка-релікварій св. Віри. X ст. ли риси обличчя і складки одягу. Візантійські твори також надзвичайно роз­ кішні. Більшість візантійських пам’яток, що збереглися, — церковні речі. Хрести, великі важ кі оправи для рукописних книг, посуд декорували в різних, іноді дуже складних ювелірних техніках, оздоблювали коштовним камінням та емаллю. При цьому для зобра­ жень застосовували ті самі канони, що й для мозаїк, фресок чи ікон. Пам’ятки романської епохи вирізняються простими та стриманими формами. Романські майстри знали численні ювелірні техніки, хоч їхні твори не були такими довершеними, як візантійські. Проте західноєвропейські май­ стри володіли вражаючим мистецтвом худож­ нього різьблення. Вони прикрашали свої роботи (наприклад, меблі) нескінченними візерунка­ ми із зображеннями переплетених фантастич­ них тварин з хижими пащами і довгими хвос­ тами. Готична стрілчаста арка виявилася дуже вдалим не лише архітектурним, а й суто деко- Емальована _ „ плита гробниці ративним елементом. Вона чудово прикрашала Готфрида плантагенета. XII ст.

Блюдо. Італія. XV ст.

Ваза. Китай

Жбан. Англія. XVI ст.

меблі, релікварії (іноді релікваріям надавали вигляду зменшених готичних соборів із золота й коштовного каміння), а також килимигобелени й мініатюри в рукописах. Готичним декоративно-ужитковим пам’яткам притаманна особлива стилістична єдність. Певного мірою змінилося також коло сюжетів, зображених на гобеленах або, нап­ риклад, на маленьких рельєфах зі слонової кістки, якими були оздо­ блені скриньки для коштовностей. Поряд з релігійними сценами почали з’являтися зображення епізодів з лицарських повістей про легендарного короля Артура або нещасних закоханих — Трістана та Ізольду.

Англійський кубок. Лондон. XVI ст.

Кубок з мушлею наутилуса. м. Утрехт. XVII ст.

Японська ваза

133

Розділ 1 В епоху Відродження від стрілчастих арочок, звичайно, відмовилися. Замість них меблі стали прикрашати маленьки­ ми колонами якогось з античних ордерів. Характерним ренесансним виробом став керамічний посуд, укри­ тий яскравим, блискучим різнокольоро­ вим малюнком, — майоліка. А замість лицарських повістей художників поча­ ли надихати сюжети античних легенд і міфів. На декоративно-ужиткових виробах «оселилися» давньогрецькі і давньоримські боги та герої. Стиль бароко, сама назва якого озна­ чає «вибагливий», «примхливий», не Вироби зі скла: міг не вплинути на декоративно-ужит­ а — кубок «Крауштрунк». XV ст. кове мистецтво. Відтоді всі його твори Німеччина; мали надзвичайно пишний і складний б — «Кубок імперського орла». XVII ст. Богемія декор, у якому поєднувалися образи рослин і мушлі, птахи й інші тварини, товстенькі немовлята-путті й античні персонажі. Бароковий орнамент прикрашав церковні вівта­ рі й палацові меблі, рами картин і дзеркал, посуд і килими. Дуже популярними стали не просто античні сюжети, а складні алегорії, які ще потрібно було розшифрувати, зрозуміти та оцінити. В епоху рококо барокова пишність здавалася вже надмірною. Меблі XVIII ст. вирізняються красою, елегантністю та зручністю. Гобелени й ширми, як і набули в епоху рококо великої популярності, прикрашали пасторалями, сценами з театральних вистав або з ж ит­ тя. Навіть античні міфи перетворилися на щось подібне до веселих і жартівливих казок. У 1708 р. в німецькому містечку Мейсен було винайдено рецепт виготовлення порцеляни (китайці знали цей рецепт уже багато тисяч років, але приховували його). Дуже швидко порцеляна стала надзвичайно популярною в Європі. Порцеляновий посуд і особливо дрібна пластика стали найяскравішим втіленням стилю рококо. Найкращі порцелянові заводи були в Мейсені (Німеч­ чина) та Севрі (Франція). В епоху класицизму декоративно-ужиткове мистецтво наслідувало античні зразки. Меблі, посуд, свічники мали нагадувати пам’ятки, знайдені під час розкопок у Помпеях, Геркуланумі. На тогочасних творах мистецтва зображували епізоди з античної міфології та істо­ рії. Замість складних візерунків рококо запанувала простота і чис­ тота ліній. Протягом середини та другої половини XIX ст. у творах декора­ тивно-ужиткового мистецтва або повторювалися досягнення попе­ редніх епох, або змішувалися риси різних стилів. Відсутність нових 134

МИСТЕЦТВО В НАШОМУ ЖИТТІ

Мейсенська порцеляна. 1719 р.

Годинник епохи рококо. Париж

ідей компенсувалася пишністю та роз­ кішшю. Лише з початком модерну (кінець XIX — початок XX ст.) декора­ тивно-ужиткове мистецтво набуло нового розквіту. Було розроблено характерну нову систему орнаменту з гнучких ліній. Улюбленими мотивами модерну стали зображення квітів з довгими стеблина­ ми. Але набагато важ ливіш им було бажання художників модерну поєднати творчість і промисловість. На їхню дум­ ку, красивим мало стати все — від кош­ товних прикрас до листівки та коробки для цукерок. З модерну розпочинається історія сучасного дизайну, про який ми поговоримо далі. Отже, в усі епохи декоративно-ужит­ кове мистецтво «відгукувалося» на художні вимоги часу. Це стосується пере­ дусім «великих стилів» європейського мистецтва — романіки, готики, ренесан­ су, бароко, рококо, класицизму і модерну. Велика мінтонська ваза. Франція. 1870 р. 1. Як саме відрізняються пам'ятки декоративно-ужиткового мистецтва різ­ них епох? 2. Назвіть риси відмінності творів романського стилю і модерну.

Розділ 1

ЗП . ■ 1ГТ*'■ т

~ — — - -- ^ 1 .'

даіжзаЕга'--'

ук№ !|^ г* 1Л- *■!■У ,|і7

і;

Церква із с. Кисоричі Рівненської області. XVIII ст. Музей у Пирогові Вважається, що більшість типів українських дерев’яних церков склалася ще за часів Київської Русі, але найдавніші храми, які збереглися, датуються XV ст., а біль­ шість— XVII—XVIII ст.

20. УКРАЇНСЬКА НАРОДНА АРХІТЕКТУРА На попередніх уроках ми з’ясували, що палаци, храми, вежі є взі­ рцями мистецтва архітектури. А от сільська хата чи приватний буди­ нок у місті теж такий взірець? Не кожен. Такими взірцями є лише ті, які створені руками й талантом невідомих майстрів за багатовіко­ вими архітектурними традиціями, що своїми коренями сягають сивої давнини. Традиційна народна архітектура охоплює житлові, господарчі, виробничі й культові споруди, а також сільські поселення. До жит-

Традиційне українське житло: а — Гуцульщина; б — Сумщина; в — Поділля; г — Полісся

МИСТЕЦТВО В НАШОМУ ЖИТТІ

4

лових споруд належать хати, колиби, курені, до господарчих — комори, погреби, клуні, будівлі для утримання худоби та птиці. Громадськими й виробничими спору­ дами є кузні, школи, сільські управи, гама­ зеї, корчми, вітряні та водяні млини, куль­ товими — храми, дзвіниці, каплиці. Для будівництва застосовували пере­ дусім дерево, глину, а також солому й оче­ рет, порівняно рідко — природний камінь. Відмінність споруд різних регіонів дуже помітна. Наприклад, у Наддніпрянщині та на Півдні широкого вжитку набули під­ ведення кольоровими глинами та декоратив­ ний багатокольоровий розпис стін. А для Святодухівська церква дерев’яних стін Полісся і Буковини застосо- (тризрубна). XVI ст. Рогатин вували художнє викладання, яке не потре- Івано-Франківської області бувало якихось додаткових прикрас. На Правобережжі дах покривали переважно соломою, зв’язаною снопиками, на Лівобережжі — розстеленою соло­ мою; у Карпатах і деяких районах Полісся покрівельним матеріалом було дерево — плахи, гонт тощо. Крім того, у регіонах, багатих на опади, наприклад у Карпатах, характерними є дуже високі дахи. До скарбниці світової культури увійшли українські дерев’яні церкви. їх архітектура надзвичайно різноманітна.

Інтер’єр хати в селі Петриківка Стінопис використовувався і всередині житла (розпи­ сували насамперед піч, полиці, стіни), і зовні (розпи­ сували хати, клуні, ворота).

Вітряк. Музей у Пирогові Вітряк міг мати чотири, шість або вісім крил, які на­ давали йому характерного вигляду.

Розділ 1

Пам’ятки архітектури XVIII — початку XX ст. Закарпатської області (Закарпат­ ський музей архітектури і побуту): а — хата; б — млин; в — інтер’єр хати

Зазвичай дерев’яні церкви — двозрубні, тобто складаються з голов­ ної (нави) і вівтарної частин. Вівтарна частина може мати різну фор­ му — квадратну, трапецієподібну, гранчасту. Будували також церкви-ротонди, які мали круглу або гранчасту форму. До них також прибудовували вівтар і бабинець. Церква могла мати завершення дахом наметового типу, так звані церкви хатнього типу. Але зазвичай на першому «верху» (система

Учнівська робота. Українське село

Учнівська робота. Плакат на тему охорони історичної спадщини та довкілля

МИСТЕЦТВО В НАШОМУ ЖИТТІ

покриття українських храмів, які мали чотирикутну форму) будува­ ли другий. Таких «верхів» могло бути чотири і навіть шість. Вони мали різну форму. При цьому внутрішній простір храму завжди був відкритий на всю висоту. Бані й дахи вкривали гонтом. За тими самими принципами будували й великі дерев’яні собори, що мали дев’ять або навіть тринадцять бань. Храми прикрашали розписами і дерев’яним різьбленням. Вигляд села залежав від багатьох чинників — географічних, еко­ номічних, історичних. Двори могли розміщуватися поблизу один одного або на значній відстані, навколо майдану або озера, уздовж дороги або річки. З господарчих будівель дуже виразний вигляд мали млини. Водяні млини з’явилися дещо раніше і тривалий час були попу­ лярніш ими. Крім гребельних млинів, будували ще й наплавні, які розміщували на човнах (баржах), що могли рухатися вздовж річки. Вітряні млини, або вітряки, також були кількох типів: могла обер­ татися вся споруда (стовповий вітряк) або лише її дах з крилами (шатровий вітряк). Отже, залежно від характеру життєдіяльності селян, а також від природних, історичних, соціальних та інш их чинників, у кожно­ му історико-етнографічному регіоні України сформувалися й набули поширення відповідні типи споруд, які характеризуються спільніс­ тю архітектурно-будівельних традицій. 1. Які типи споруд народної архітектури ви можете назвати? 2. Які чинники впливають на архітектурно-будівельні особливості споруд? 3. Які історичні місця у вашому населеному пункті заслуговують на ретель­ не збереження для нащадків? Чому? 1. Створіть композицію на тему «Українське село» (техніка — за вибором). Скористайтеся знаннями, отриманими під час уроку, та ілюстраціями до цього розділу. 2. Намалюйте плакат, який закликає до збереження культурної спадщи­ ни. Виготовте листівку, присвячену історичній пам'ятці у вашому місті, містечку, селі. Для створення плаката чи листівки треба обрати небагато зображень, але характерних для розкриття теми (наприклад, бані церк­ ви, виразний силует вітряка і т. ін.). Плакат може бути кольоровий, двоабо одноколірний. Шрифтова композиція повинна чітко прочитуватись. Оскільки збереження культурної спадщини часто пов’язане зі збережен­ ням довкілля, то і в плакаті можна поєднати ці теми.

V

139

Сенс роботи ЮНЕСКО — зберегти всю спадщину світових культур, захистити тендітну рівновагу природних ландшафтів. ЮНЕСКО — Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури — прийняла в 1972 р. Конвенцію про охорону культурної і природної спадщини людства. Головна мета цієї конвенції, членами якої стали 136 держав, серед яких і Україна, — контроль за збереженням пам’яток культу­ ри і природних ландшафтів, як і настільки цінні, що мають охоронятися зусиллями всього людства. Підписавши цю конвенцію, держава зобов’язується захищати пам’ятки світового значення, що містяться на її тери­ торії. Серед видатних шедеврів людства, що потрапили під захист ЮНЕСКО, вже відо­ мий Стоунхендж у Великій Британії; Лхенський кафедральний собор, палац і парк Сан-Сусі в Німеччині; Шартрський собор у Франції; старе місто в Берні у Швей­ царії; печера Альтаміра в Іспанії; міста Венеція і Флоренція, історичний центр Рима в Італії; афінський Акрополь у Греції; місто Стамбул у Туреч­ чині; Московський кремль у Росії; Велика китайська стіна; Тадж-Махал в Індії; руїни Персеполіса в Ірані; старе місто в Дамаску в Сирії; старе місто і міські мури Єрусалима в Ізраїлі; місто інків Мачу-Пікчу в Перу та ін. До Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО входять і українські культурні скарби — Софія Київська і Києво-Печерська лавра (з 1990 р.) та історичний центр Львова (з 1998 р.). Львівський історичний центр — це ансамблі Кафедрального собо­ ру, Успенської церкви, вежа Корнякта, «Чорна кам’яниця», каплиці Трьох святителів, Боїмів, Камп’янів та ін. Заснована в 1051 р. (ще за життя Ярослава Мудрого) печерна оби­ тель у Києві стала колискою східнослов’янської культури. Нижня лавра — найдавніша частина Києво-Печерського національного запо­ відника. Складна система підземних переходів вела до Дальніх печер. В архітектурний ансамбль увійшли вежа, Троїцька церква, церкви Іоакима і Ганни, Різдва Богородиці, Успенський собор, Тра­ пезна церква.

МИСТЕЦТВО В НАШОМУ ЖИТТІ

АХ: ФОТОХУДОЖНИК

Фотографія виникла майже 170 років тому. У 1839 р. в Парижі на об’єднано­ му засіданні Академії мистецтв і А ка­ демії наук Л. Ж . М. Дагер офіційно представив новий спосіб фіксації зобра­ жень. За ім’ям винахідника цей спосіб почали називати дагеротипією. На зви­ чайний художній папір наносили світ­ лочутливий шар і друкували на ньому зображення. Спочатку це була надзви­ чайно дорога і трудомістка забавка для диваків і фанатиків. Тільки у 20-х роках XX ст. дагеротипія стала більш-менш Фотохудожник. поширеною. В. Лещинський. Ноктюрн Хто були перші фотографи? Звичай­ но, художники. Будь-хто з фотографів скаже вам, що закони компо­ зиції, освітленості, колориту до них винайшли художники і нехтува­ ти ними не потрібно. Людина, яка знає ці закони, історію мистецтва, набагато краще «будує» зображення. Крім того, фотограф має знати і технічну складову цього виду мистецтва: оптику, фототехніку, лабораторну техніку, експонометрію (вимірювання і визначення потрібної кількості світла). З розвитком фототехніки способи виготовлення фотографій удос­ коналювались і ставали дедалі більше доступними для широкого загалу. І вже здавалося, що фотографія — це не мистецтво, а таке собі пересічне заняття. Значення фотографії применшувалося. Проте фотографія — не просте натискання на кнопку для отри­ мання портрета, пейзажу чи натюрморту. Фотохудожник має зображуваний об’єкт щонайменше обрати. І хто знає, скільки часу й зусиль йому доведеться витратити на те, щоб піймати якесь незвичне освітлення, настрій, звільнити кадр від зайвини, розкрити внутрішній зміст речей і моделей чи природи. Фотохудожник у змозі створити алегорію, фотофантазію, навіть абстракцію. Він може створити драматичні й реалістичні сюжети. Може вихопити з плинності часу неповторні миттєвості. На рівні з усіма іншими митцями фотохудожник робить свій повноцінний внесок у творення прекрасного навколо нас.

Р О З Л ІЛ 2 . ДИЗАЙН ТЕМА 1. СПІЛЬНІ ПРИНЦИПИ АРХІТЕКТУРИ І ДИЗАЙНУ 21. ДИЗАЙН Д изайн — це вид діяльності, пов’язаний з проектуванням пред­ метного світу. Це мистецтво робити повсякденні речі красивими й одночасно зручними для користування. Замість терміна «дизайн» часто вживають «художнє конструювання», «технічна естетика». Фахівець із дизайну (дизайнер) робить зразки раціональної побу­ дови предметного середовища, вивчає естетичні властивості промислових виробів тощо. Дизайнер має добре знати якості та можливості матеріалу, у якому буде втілюватися його задум, але сам він не бере участі безпосередньо у вироб­ ництві. За проектом дизайнера ство­ рюється не один, а величезна кількість предметів, у кожному з яких поєднані краса, зручність і практичність. Історія дизайну розпочинається наприкінці XIX ст. Мабуть, це вже викликало у вас запитання: а чому так? Хіба краса і зручність — не та мета, до якої прагнули майстри всіх часів? Хіба давньоєгипетські меблі або порцеляна в стилі рококо не є красиви­ ми і зручними одночасно?

Використання новітніх матеріалів у дизайнер ських розробках меблів

Дизайн промислових виробів

Майстри минулих століть працювали над виготовленням тієї чи іншої речі від початку й до кінця, від першого задуму до передання її для користування замовникові. Якщо йшло­ ся, наприклад, про якусь прикрасу, то майстер мав сам її придумати, а потім за допомогою відповідних технік обробити золото чи срібло, оздобити його коштовним камінням або емал­ лю тощо. Іноді прикраси або сукні створювали за малюнками відомих художників, але це були винятки. І, звичайно, кожну таку річ виготовляли в єдиному екземплярі, тому вона була унікальною, на відміну від промислової партії товарів. Існують різні види дизайну: графічно-рек­ ла м н и й (пакування, фірмові стилі, листівки, плакати і т. ін.); пром исловий, який безпосе­ редньо залежить від галузі промисловості, матеріалів і призначення; одягу і взут т я, предметів побут у тощо. Щодо історії дизайну як самостійного виду мистецтва існують кілька версій. За першою версією дизайн започатковано в кінці XIX ст. в Англії рухом за зв’язки мис­ Промислові варіанти тецтв і ремесел, який очолював Вільям Мор- дизайнерських про­ ріс. На межі XIX—XX ст. він позначився на ектів світильників художній культурі СІНА, Ф інляндії і Швеції. і комп’ютерних «мишей»

Комп’ютерна технологія «швидке моделювання»

Саме тоді було сформульовано положення і творчі принципи дизай­ ну, що вплинули на ніколи й напрямки наступних років. Друга версія твердить про те, що дизайн виник на початку XX ст., коли художники почали дбати про зовнішній вигляд не тільки прикрас, меблів чи посуду, а й електротехнічних приладів, радіоапаратури, автомобілів. Згідно з третьою версією історія дизайну розпочинається з 1920-х років, коли в багатьох країнах світу відкрилися спеціальні на­ вчальні заклади, які готували художників-майстрів вищої кваліфі­ кації для промисловості. В основі викладання був синтез усіх пред­ метно-просторових мистецтв. Художники-дизайнери, як і архітектори, у своїй роботі використо­ вують формулу античного вченого Вітрувія: «Користь, міцність, кра­ са». Дизайн має бути привабливий', некрасиві речі не обирають серед 144

ДИЗАЙН

інших подібних. Дизайн має бути корисний (функціональний), такий, що виявляє основні функції предмета. Дизайн має враховува­ ти вимоги до міцності предмета. Сучасний дизайн дуже тісно пов’язаний із промисловістю, новими технологіями. Зазвичай дизайнери розробляють зовнішній вигляд великих партій товарів або, як у випадку з дизайном інтер’єрів, оби­ рають з великої різноманітності вироблених промисловим способом і розтиражованих окремих предметів, речей, оздоблювальних матеріалів такі, за допомогою яких можна створити єдиний художній образ помешкання. У будь-якому разі поняття «дизайн» і «промис­ ловість» дуже тісно пов’язані. Отже, художники-дизайнери, як і архітектори, у своїй роботі використовують формулу античного вченого Вітрувія: «Користь, міцність, краса». Дизайн — це вид діяльності, пов’язаний з проекту­ ванням предметного світу. Дизайнери створюють проект промисло­ вої партії товарів, на відміну від митців декоративно-ужиткового мистецтва. 1. Якими основними критеріями керуються дизайнери у своїй роботі? 2. Які види дизайну ви можете назвати? Створіть проект офісного набору на свій стіл: підставку для ручок та олівців, гумки, лінійки та іншого канцелярського приладдя; підставку для паперу та книжок; підставку для дисків і касет. Для цього можна викорис­ тати готові коробочки від промислових товарів. Склеєні між собою і різ­ ні за висотою, вони самі по собі створюють об'ємну композицію. Проду­ майте, як можна оформити поверхню: обклеїти кольоровим папером або оздобити за допомогою різних прийомів фарбування, що імітують різні матеріали.

Розділ 2

майстер-клас

ЕТАПИ СТВОРЕННЯ ХУДОЖНІХ ФАКТУР

Щоб створити ф актуру, яка ім ітує певну поверхню, треба підготу­ вати папір, пензлі, фарби, гу б к у тошо. С початку нанесіть колір основи (головний колір) пензлем. П отім грубою губкою , вмоченою у фарби, створіть ф актурні відбитки. Після висихання перш ого шару ф актури його можна доповнити іншими гар­ м онійним и відбитками.

Етапи роботи. Нанесення розводів за допомогою губки

Створення різних ефектів за допомогою фар' бування: а — ефект розводів; б — імітація дерева; в — ефект серпанку; з — ефект клітинки; д — крапкування; е — ефект старих стін

ДИЗАЙН

АХ: ХУДОЖНИК-ДИЗАЙНЕР

Якщо художники були завжди, то дизайнери стали потрібні лише після виникнення масового промислового виробництва. Мета роботи художникадизайнера — художнє оформлення виробів, майбутніх товарів, як і будуть тиражуватися — виготовлятися у ве­ ликій кількості. Якщо йдеться про дизайн інтер’єру чи ландш афтний дизайн, то тут дизайнер стає, швидше, архітектором-дизайнером. Адже, про­ ектуючи інтер’єри чи відкритий про­ стір, він мусить вирішити проблеми, які належать до компетенції архітекто­ ра. Дизайн інтер’єру має враховувати архітектурні й конструктивні особли­ Застосування технології вості будівлі. «швидке моделювання» Праця дизайнера більше подібна до праці художника у графічному дизайні. На відміну від праці художників, як і вкладають усі зусилля в те, щоб створити свою роботу неповторною, дизайнер свідомо намагаєть­ ся зробити свій витвір таким, щоб його було зручно повторювати багато разів. Адже в цьому разі створюється малюнок, декор, який буде тиражуватися на листівках, плакатах, афішах. Дизайнериграфіки створюють логотипи, фірмові стилі, емблеми. Дещо схожою з працею книжкового графіка є праця дизайнера в журналах і газетах. Проте її результати будуть добрими, якщо з номера в номер зберігатиметься певний стиль. Тобто видання щора­ зу легко впізнаватиметься серед багатьох інших. Дизайнери оформлюють телеефір, веб-сайти. Створюючи зовніш­ ній вигляд реклами, вони вигадують образ для товару, який допомо­ же краще його продавати. Розробляють різні типи пакування, які презентують товар у привабливішому вигляді. Дизайнери проекту­ ють також і зовнішній вигляд самих товарів. Такий дизайнер-проектувальник має бути трішечки конструктором, розуміти креслення, знати характерні особливості матеріалів, навіть найсучасніш их. Про­ те вироби, створені власноруч, хоч трішечки, але відрізняються один від одного. І цим вони здобули право бути творами мистецтва. Твором дизайнера є не сам виріб, а його проект. Гарний, неповторний дизайн-проект — ось що очікують отримати від дизайнера.

Розділ 2 22. ЛАНДШАФТНИЙ ДИЗАЙН. САДОВО-ПАРКОВЕ МИСТЕЦТВО Засновуючи нове місто, наш і предки звертали увагу не лише на наявність необхідних для ж иття умов — води, родючої землі або на можливість захи­ щатися від ворогів. Як це не дивно, навіть у ті далекі часи значну увагу приділяли мальовничості місцевості. Численні легенди й перекази про засну­ вання міст розповідають про неймовір­ ну красу озер, річок чи морської бухти, що вразили людей, я к і вирішили осе­ литися саме тут. Усі старовинні українські міста побу­ довано в надзвичайно мальовничих міс­ цях. Гармонійне поєднання з навко­ лиш нім ландшафтом є характерною особливістю вітчизняного містобу­ дування ще із часів Київської Русі. Замок. Кам’янець-Подільський. Протягом століть міста зростали, але Сучасний вигляд рівновага між архітектурою і природою все одно не порушувалася аж до XIX ст. З того часу природу до міста потрібно було «запрошувати», а потім — охороняти й підтримувати. Адже сади, парки і сквери — це не лише мальовничі краєвиди і навіть не просто місце відпочинку. Це справжні «легені міста», без яких воно просто не може існувати. А вирішує ці проблеми садово-паркове м ис­ тецтво, або, як зараз кажуть, ландш аф т ний дизайн. Здається, усе зрозуміло: дерев, кущів і квітів має бути якнайбільше. Але тут виникають свої труднощі. Наприклад, якщо місто дуже старе і зберегло щільну середньовічну забудову, знайти в його центральній

148

ДИЗАЙН

Дендропарк «Софіївка». Умань. Архітектори Людвіг Метцель, кріпак Заремба Цей славетний парк створено наприкінці XVIII ст. за наказом Фенікса Потоцького як подарунок його майбутній дружині, прекрасній Софії Вітт. Керував роботами Людвіг Метцель.

частині місце для парку виявляється справою дуже непростою. Добре, якщо серед давньої забудови трапляються старовинні сквери або навіть невеликі парки, які також є пам’ятками архітектури. Проте най­ частіше архітекторам доводиться вибирати між унікальною пам’яткою архітектури й необхідним для життя острівцем зелені. Якщо місто сплановано добре, то воно мусить мати так зване зеле­ не кільце. Його утворюють парки і сквери, що переходять одне в одного. Чудово, якщо вони розміщені понад берегом річки чи озера або навіть штучної водойми. Парки можуть бути загальноміськими (звичайними) і спеціалізованими, як , наприклад, зоологічний, ботанічний, меморіальний. За межею міста також має бути велика зелена зона. У зелену зону містяни навіду­ ються досить часто, але все-таки рідше, ніж у міські парки, зазвичай — у вихідні або святкові дні. А ще тут розміщують санаторії, будинки відпочинку й пансіона­ ти. Зелена зона охоплює лісопарки, луго­ парки, гідропарки, справжні лісові зони, втручання архітекторів до яких є мінімаль­ ним, а також заміські парки — етно­ графічні (Музей народної архітектури та побуту України в Пирогові поблизу Києва) або історичні. В Україні є чимало дивовижної краси парків. Найвідоміший з них — «Софіївка» Алупкинський парк. Крим

Розділ 2

Ландшафтний дизайн присадибної ділянки

в м. Умань. Парк прикрашають численні ставки й водоспади, павільйони й статуї, він захоплює в усі пори року. Не менш відомими є парк «Олександрія» в м. Біла Церква і Алупкинський парк біля палацу Воронцова в Криму. Але й не в таких грандіозних масштабах, як місь­ кі парки чи дендропарки, є потреба в ландшафтному дизайні. Прикрасити прибудинкову чи дачну ділян­ ку або клумбу перед багатоквартирним будинком — це завдання для ландшафтного дизайнера. І почина­ ється вирішення цього завдання, як і в інших випадках в архітектурі й дизайні, з розробки плану. Учнівські роботи. Ділянку (реальну чи уявну) треба розбити на різні Приклади емблем зони: ігрову, для відпочинку, клумбу, альпійську гірку, сад чи озерце. І якщо ви любите експеримен­ тувати, то цілком можете створити такий дизайн своїми руками. Отже, природа має стати однією з найваж ливіших складових сучасної архітектури. Адже зелені зони не лише прикрашають міс­ то, а й забезпечують його нормальну життєдіяльність і здоров’я його мешканців. А вирішує ці проблеми садово-паркове мистецтво, або ландшафтний дизайн. 1. Чому зелені зони необхідні для сучасних міст? 2. У чому відмінність між загальноміським і спеціалізованим парком? На­ ведіть приклади таких парків.

1. Намалюйте пейзаж з уяви. У своєму пейзажі спробуйте передати гар­ монію архітектури та природи. 2. Створіть емблему для організації охорони природи. Вона має бути ла­ конічною, відтворювати художні образи, які асоціюються в нас із приро­ дою. Для цього згадайте, як робиться стилізація природних форм.

ДИЗАЙН

Павловськ — невелике місто з палацово-парковим ансамблем на південь від Санкт-Петербурга (Росія). Павловськ виник у 1777 р. як садиба великого князя Павла Петровича (потім — імператора Павла І), сина імператриці Катерини II. У 1 7 8 2 1786 рр. архітектор Чарльз Камерон побудував тут великий палац у стилі

Павловськ. Вид на Павловський палац класицизму й розпланував навколо пейзажний (нерегулярний) парк. Палац вирізняється ясністю архітектурного образу й вишуканістю стриманого декору. Парк прикрашено численними спорудами малих архітектурних форм — містками через річку Слав'янку, павільйонами (Храм дружби), ста­ туями.

«Олексанлрія» — прекрасний ландшафтний парк у м. Біла Церква. Він в и н и к наприкінці XVIII ст. У 1775 р. Білу Церкву було передано в «довічне володіння» ко р о н н о м у гетьману Польщі графу Ф .-К . Браницькому, дру­ жиною якого була Олександра Енгельгардт, племінниця відом ого князя Г. Потьомкіна. Вона й стала засновни­ цею парку, названого на її честь. Твор­ цями «Олександрії» є італійський

Кругла альтанка на Горіховій галявині

архітектор Д. Ботані та садівник А. Станге родом зі Львова, а та ко ж А. Енс, який присвятив «Олександрії» понад 50 років свого життя (з 1815 р.). В «Олександрії» збереглися дуби віком 2 0 0 -3 0 0 років, його прикрашають мальовничі галявини, алеї і ста­ ви. У природний ландшафт гармонійно вписуються споруди з поетичними назвами — колонада «Луна», «Колона Смутку», «Руїни», Турецький буди­ ночок, Китайський місток.

ЕТАПИ РОБОТИ НАД МАКЕТОМ ПАРКУ 1.

Об'єднавшись у невеликі групи, створіть план, а потім за ним — макет парку, у якому спробуйте передбачити зони відпочинку, ігрові майданчики, атракціони, доріжки, газони й клумби, тор­ говельні майданчики для морозива тощо.

2.

Особливе місце відведіть для дитячого майданчика. Для цього можна використати природний матеріал — насіння рослин, засу­ шені рослини, дрібні гілочки. Продумайте вхід до парку.

3.

Як основу для закріплення «дерев» на поверхні макета можна використати грудочки пластиліну чи солоного тіста. Це зручно ще й тому, що в разі невдалого розміщення дерев у вашій ланд­ шафтній композиції ви матимете змогу пересунути їх на інше місце й тим самим поліпшити загальне враження.

Цю роботу можна поділити на 2 уроки.

Макет парку, етапи виконання

ДИЗАЙН

Останній етап роботи зі створення макета парку. Вигляд згори 4.

Закінчіть виконання макета і створіть дитячий майданчик. Він складатиметься з багатьох різних елементів. Обговоріть гуртом, які складові обов'язково мають бути в ньому з урахуванням потреб дітей і їхніх батьків. Домовтеся м іж собою у класі, хто який елемент буде проектувати.

5.

На наступному етапі спробуйте скласти з паперу невеличкі об'ємні форми, які б імітували різні складові (гірку, гойдалку, пісочницю, лавочку, гімнастичну стінку).

6.

Розмістіть деталі на проекті майданчика, дивлячись на нього ніби з висоти пташиного польоту так, щоб різні елементи не заважали один одному.

7.

Потрібно добре поміркувати, які вимоги до безпеки життєдіяль­ ності на ньому варто врахувати.

8.

Можливо, ви захочете доповнити ваш парк ще й іншими малими архітектурними формами. Де і як ви їх розмістите? Поясніть чому.

В игляд макета парку з дитячим майданчиком. Різні ракурси

Розділ 2

ІКАВО ЗНАТИ

Історія парків розпочинається в Китаї. Споглядання краси природи, відчуття ритму зміни пір року завжди посідали важ­ ливе й почесне місце в китайській куль­ турі — і в релігії, і в філософії, і в мис­ тецтві. У XII ст. до природних гір і водоспадів додалися штучні ландшафтні сади. Вони були обнесені стіною і відтворювали чудовий куточок природи, що містив усе необхідне — гори, води, дерева і мох, гармонійно поєдна­ ні між собою. Квітів у китайських ланд­ шафтних садах не було. Такий сад призначався для повільних прогулянок і складання віршів. Традицію ландшафтних садів продовжи­ ли японські майстри. Японські сади за роз­ мірами були ще менші, їх можна було лише споглядати, немов своєрідну об’ємну карти­ ну. Такий сад був символічним — гори Китайський сад. в ньому позначали каменями, озера і водо­ Галерея для спогля спади — піском, могутні старі дерева — не­ дання великими кущами й карликовими деревцями. У Західній Європі цікавість до ландша­ фтної архітектури з’явилася в епоху бароко. Почалося все з Іта­ лії, де невеликі заміські палаци-вілли стали оточувати парка­ ми. Парки прикрашали водоспадами, фонтанами, статуями і гротами — маленькими штучними печерами, у яких часто також ставили статую.

Найвідоміший парк епохи бароко створили у Ф ранції, у невели­ кому містечку Версаль, поблизу Пари­ жа, де король Людовік XIV побудував свою нову резиденцію — розкіш ний палац, оточений величезним парком. Творцями Версаля стали архітектори Луї Лево і Жюль Ардуен-Мансар, деко­ ратор садів Андре Ленотр і художник Шарль Лебрен. Особливістю Версаля є геометрично правильне планування. Мармуровий Трианон і клумби. Цей славетний парк був побудований за Версаль. Франція. Архітектори точним розрахунком, якому підпоряд­ Жюль Ардуен-Мансар та ін. ковано все — напрямок і довжина алей, дерева чи кущі, підстри­ жені у вигляді стінок, розмір і форма клумб, розміщення фонтанів і скульптур. Версаль став шедевром регулярного, або французького, парку, тобто такого, структура якого є суворо розпланованою: алеї прямі, клумби, дерева й кущі мають вигляд геометричних фігур, «вузли» загальної композиції акцентовано статуями, фонтанами, павільйонами. Проте поступово регулярні, точно розраховані парки втратили свою популярність: вони стали здаватися нецікавими, занадто одно­ манітними й одночасно занадто помпезними. У них зручно було проводити придворні церемонії, але не хотілося гуляти і мріяти. Так виник англійський (нерегулярний) парк. Він спланований у вигляді природного гаю, лісу. Найкрасивіші краєвиди в ньому можуть акцентуватися за допомогою малих архітектурних форм (альтанок, статуй, штучних руїн тощо). Звичайно, їх також створю­ вали художники і садівники, але тепер вони намагалися відтвори­ ти нібито дику, недоторкану природу. На тому місці, з якого відкривався особливо красивий краєвид, будували невелику аль­ танку, яка гармонійно вписувалася в пейзаж. Однією з найпопулярніших прикрас англійського парку стали руїни. Звичайно, вони були не справжніми, а штучними, їх проектували спеціально. Руїни могли зображувати залишки античного хра­ му — кілька колон і рельєфів, напівприхованих рослинами. Та ще краще в англійському парку виглядали готичні руїни — напівзруйнована капличка або башта. Чудовим прикладом нерегуляр­ ного парку є Павловськ неподалік від Санкт-Петербурга в Росії. Гайд-парк. Лондон

Щодня, йдучи до школи, ви, мабуть, і не помічаєте безлічі архітектурних дрібниць, що прикрашають і роблять зручним наше життя. А якщо бути спостережливим, то можна побачити і вазон із квітами біля входу до будин­ ку, клумби і газони, відділені від тро­ туарів огорожею, і лавки, що стоять уздовж вулиць і бульварів, на зупин­ ках транспорту, і фонтани на площах, у парках, у затишних куточках міста чи селища і багато іншого. Ці невеликі споруди й називають архіт ект урою м а ли х форм. Малі архітектурні форми прикра­ шають довкілля, створюють затишок, ними облаштовують місця для відпо­ Фонтан. Київ чинку або спорту. Ф онт ани зазвичай будують у парках, скверах, на площах, тобто в тих місцях, де люди відпочивають. Л авки також є малою архітектурною формою. їх установлюють у таких місцях, де приємно посидіти і де вони не заваж аю ть руху інш их людей. Вони бувають дерев’яні, з натурального або ш тучно­ го каменю, кованого або литого заліза, але найкращою є комбіна­ ц ія з холодних каменю чи металу й теплого дерева. Поруч із лавками часто встановлюють вазони, зазвичай там, де немає землі, — на заасфальтованих і внутрішніх подвір’ях, терасах. Вони ніби поєднують людину з природою там, де для цього немає інших умов. Вхід до скверу, на ігровий майданчик або терасу іноді оформлюють арками, які виготовляють з металу, дерева, каменю. Дуже стильно виглядає арка з виткими рослинами. Вона виконує функцію парад­ ного входу до зони відпочинку. Кілька арок, що повторюються і з’єднані між собою, утворюють перголу. Правильно розміщена, вона пов’язує між собою різні зони саду, створює додатковий прихисток від палючих сонячних променів. Повита плющем або виноградом, вона ніби пропонує поспілкуватися з природою. Трельяж і — сітчасті конструкції з дерев’яних рейок чи металевого прута, які утворюють малюнок з ромбів, оздоблені виткими рослинами, їх встановлюють уздовж доріжок або ігрових майданчиків, щоб ство­ рити прихисток від вітру і сонця. 156

ДИЗАИН

Архітектура малих форм: а — павільйон зупинки міського транспорту; б — вазон і фрагмент огорожі; в — арка з декоративними ґратами; г — арка в парку селища Берегове, Крим; д — лавка; е — фрагмент огорожі з вазами для квітів на узбережжі моря; є — кіоск для продажу преси; ж — сходи до пам’ятника Магдебурзькому праву в Києві; з — ліхтар

157

Розділ 2

Малі архітектурні форми: а — бювет; б — дитячий майданчик

Огорожі — ажурні конструкції з дерева чи металу. Вони відокрем­ люють, наприклад, тротуари від проїжджої частини дороги, газони від спортивних майданчиків і т. ін. А льт анки (бесідки) споруджують для відпочинку на свіжому пові­ трі в будь-яку погоду. Зазвичай їх ставлять у таких місцях, звідки відкривається гарний краєвид. Усередині альтанок часто встановлюють лавки для сидіння, а за наявності вільного місця — і невеликий стіл. Д ит ячі т а спорт ивні м айданчики також є архітектурою малих форм. Турніки, шведські стінки, гойдалки, гірки, лабіринти, інші ігрові споруди потребують планування, художньо-творчого задуму. Часто таким спорудам надають рис казкових персонажів, дивовиж­ них тварин, космічних кораблів. Л іхт арі та інші освітлювальні при­ лади також прикрашають наше довкіл­ ля. Ліхтарі можуть стати компози­ ційним центром круглої клумби. Іноді

Учнівські роботи із зображенням малих архітектурних форм

ДИЗАЙН

їх прикрашають кошиками з квітами, вуличними годинниками. Д еякі ліхтарі мають вигляд творів мистецтва, адже їх ковалі зробили вручну з кованого заліза! Садово-паркова скульпт ура сама по собі не є твором архітектури, це зрозуміло. Але розмістити її в середовищі так, щоб нею можна було помилуватися, спланувати простір навколо неї — це робота архітекто­ ра. Це, до речі, стосується і монументів на площах міст і селищ. Отже, тепер ми знаємо, що не тільки величні й грандіозні архітектурні споруди, які нас оточують, можна вважати творами архітектури. Маленькі й незначні за розміра­ ми архітектурні деталі не менш важливі для створення гармонійного й досконалого середовища, у якому ми живемо.

Проект садово-паркової скульптури «Козеріг». Архітектор А. Серов. Скульптор Овсяннікова

1. Які споруди називають архітектурою малих форм? 2. Яку роль відіграють малі архітектурні форми, крім безпосереднього функціонального призначення? 1. Намалюйте ескіз кованих ґрат. Симетричну чи асиметричну композицію ви обрали б? Як ви розмістили б композиційний центр? Які мотиви об­ рали б для оформлення кованої огорожі ботанічного саду, чим різнити­ меться огорожа для зоопарку? 2. Спробуйте створити пейзажну композицію з використанням силуетів ма­ лих архітектурних форм. Зверніть увагу на те, щоб контур був виразний, а зображуваний вами архітектурний елемент чи рослину було легко впі­ знати.

V

159

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ВЕСНЯНИМ МІСЬКИМ ПЕЙЗАЖЕМ 1. Спочатку скомпонуйте зображення олівцем на аркуші. 2. По-мокрому нанесіть фарби на задній план пейзажу. 3. Дайте фарбам підсохнути. 4. Додаючи інші відтінки, по-сухому поступово напишіть дерева і кущі, траву і лавки. 5. На передньому плані, використовуючи білила, деталізуйте обрані вами об'єкти: фонтан, ліхтарі, лавки. 6. Деталі прорисуйте тоненьким пензликом.

160

Ж

ш пі

Іі7 №

КЛЯТО/

ДИЗАЙН

Аеровокзал компанії TWA. Архітектор Еро Саарінен. 1960-1962 рр. Нью-Йорк: а — екстер’єр; б — інтер'єр

24. БІОНІЧНИЙ СТИЛЬ В АРХІТЕКТУРІ Й ДИЗАЙНІ Пам’ятаєте, у 5-му класі ми з вами дізналися, що таке дизайн? Слово дизайн з англійської перекладається як проект, малю нок. Завдання дизайнера — спроектувати, створити привабливий зовніш­ ній вигляд предмета, але щоб при цьому він не втратив своєї зруч­ ності, практичності. Проте сенс існування всіх видів мистецтв,

Архітектурні фрагменти будинку Каса Батло. Барселона. Іспанія. Архітектор А. Гауді

Меблі в біонічному стилі. Розробник уподібнив їх до грибів

у тому числі й архітектури та дизайну, — це втілення почуттів. Хоча і архітектура, і дизайн не вільні види мистецтва, оскільки пов’язані з вирішенням практичних завдань. Архітектура, зокрема, дуже залежна від міцності матеріалу, з якого споруджуються будинки, можливостей конструкції, особливостей ґрунту, на якому вони розміщуються. Так само і дизайн залежить від матеріалів. Проте, з іншого боку, нам завжди хочеться жити в привабливому помеш­ канні.

Декоративний світильник

Будинок-дерево. Архітектор Тойо Іто. Японія

У цих прикладах митці використали як прототип своїх творів кронисте дерево.

ДИЗАЙН

З глибокої давнини люди весь час пере­ бувають у пошуку найкрасивішого й най­ зручнішого житла у світі. Нам відомі стилі минулого, у яких митці втілювали своє уявлення про красу, — романський, готика, ренесанс, бароко, рококо, класи­ цизм, модерн... Якою ж буде архітектура в майбутньому? Багато сучасних споруд, речей за фор­ мою нагадують збільшені в багато разів мушлі або шапинки грибів. Що це — випадковість чи свідоме наслідування Сіднейська опера. Австралія. природних форм? Якщо придивитися Архітектор Йорг Уотсон уважніше до мушлі, її будова здається набагато досконалішою, витонченішою. Як ви вважаєте, чи перевершив хтось у своїх творах винайдене природою? У чому причина досконалості її форм? А чи може людина взагалі осягнути майстерність великого митця — Живої Природи?

Рукомийник. Горщик для квітів. Макет альтанки Ці предмети об’єднує те, що всі вони подібні до мушлі. Автори робіт уміло ви­ користали її різні особливості для різних цілей.

Розділ 2

Хмарочос ELA. Тель-Авів. Ізраїль. Архітектор Шін Такематсу

Проект будинку-кипариса в Шанхаї. Архітектори: Е. Сілая, М. Сервер, X. Проз

164

Науку про використання в техніці, у будівництві й архітектурі знань про форми, принципи будови та функціонування об’єктів живої природи називають біонікою (від грецького біон — той, хто живе). У природі все побудовано дивовижно раціонально й мудро. Конструкції, створені живою при­ родою, надзвичайно міцні, економічні та гар­ монійні. Це помітили люди вже давно й від­ тоді намагалися використати в архітектурі й техніці. Згадайте літальний апарат з кри­ лами, як у птаха, який намагався побудува­ ти Леонардо да Вінчі. Це і є прикладом втілення біонічного стилю у творчості люди­ ни. Усім відома баня як конструктивний еле­ мент будівлі. У природі ми знаходимо анало­ ги: ш каралупа яєць, панцир черепахи, гладка мушля, колона в храмі та стовбур дерева, який потроху звужується догори. Біоніка підтверджує, що більшість людських винаходів уже «запатентовано» природою. Нині ми є свідками виникнення нового процесу в архітектурі — використання на практиці природних форм. А рхіт ект урна біоніка — наука творча, вона досліджує мож­ ливі поєднання природних форм і тих науко­ во-технічних засобів, які є в розпорядженні архітекторів. У природі форма об’єктів і матеріал, з якого вони складаються, нероз­ ривно пов’язані. Це не просто механічне поєднання різних матеріалів, а єдина систе­ ма, що працює солідарно. Природа і людина будують за тими самими законами, викорис­ товуючи принципи економії матеріалу, енер­ гії та забезпечення надійності. До речі, ці природні «винаходи» застосовують і дизайне­ ри у своїх розробках. Загалом у роботі дизай­ нера й архітектора є багато спільного. Вони обидва створюють реальний предметний світ для існування людини. Н ині застосовують багато сучасних матеріалів. З їх використанням створюють нові стильові особливості в зовнішньому вигляді інтер’єрів та екстер’єрів. Такий новітній стиль ще називають хай-т ек (Hi-Tech — високі технології).

ДИЗАЙН

Проект міста майбутнього. Архітектори С. Расторгуєв, М. Кудряшов. Росія

Поштовх до пошуків нових форм, до створення споруд у біонічному стилі дали архітектурні шедеври Антоніо Гауді: парк Гуеля, будинки Каса Батло, Каса Міла. Такого світ ще не бачив! У наш час споруди в біонічному стилі де-не-де з’являю ться в різних країнах світу. Це будинки в Ш анхаї, будівля Сіднейської опери в Авст­ ралії. Можливо, саме за біонікою майбутнє? Можливо, ми стаємо свідка­ ми народження нового великого стилю? Адже кількість людей на планеті невпинно зростає. Архітектори і дизайнери змушені шукати нові способи вирішення задач. Наприклад, вигадуючи міста, які б плавали у відкритому океані, використовують принципи функціону­ вання одноклітинних бактерій. Таке місто, оточене з усіх боків захисним прошарком, весь час перебуває в русі, ніби його форми перетікають одна в одну. Принципи будови бджолиних стільників і термітників намагаються застосувати в будівництві багатоквартир­ них будинків. А що вже й казати про космічні міста!

Учнівські роботи. Місто майбутнього

Розділ 2 Отже, у роботі дизайнера й архітектора є багато спільного. Вони обидва створюють реальний предметний світ для існування людини. Н ауку про використання в техніці, у будівництві й архітектурі знань про форми, принципи будови та функціонування об’єктів живої природи називають біонікою. З використанням сучасних матеріалів виникають нові стильові особливості в зовнішньому вигляді інтер’єрів та екстер’єрів. Такий новітній стиль ще назива­ ють хай-тек. 1. Що таке біоніка? 2. Уявіть місто майбутнього. Який вигляд, на вашу думку, воно матиме?

1. Спробуйте уявити, як зміниться ваше місто, село в майбутньому. Ство­ ріть проект малої архітектурної форми або ігрового майданчика в біонічному стилі. Яку природну форму ви надали б гірці, пісочниці або навісу від сонця? Які властивості рослин чи тварин будуть притаманні спорудам? Спро­ буйте це намалювати. 2. Створіть ескіз інтер’єру помешкання майбутнього. Де ви розмістите рос­ лини, чи буде в ньому місце для акваріума, фонтана?

ліеігій

і—

Зразки фірмового стилю Сучасний дизайн тісно пов'язаний із промисловістю та вирішує різні за­ вдання. Одне з них — розроблення логотипів.

25. КОРПОРАТИВНИЙ СТИЛЬ У повсякденному житті якщо нам сподобалась якість якогось товару, то ми починаємо шукати й інші товари цього самого вироб­ ника. І от одного разу ловимо себе на тому, що нам навіть не потріб­ но детально перечитувати назву виробника, оскільки ми впізнаємо його за фірмовим знаком або логотипом. Найпомітніша ознака образу компанії — логотип. Логотип — назва компанії або спільноти людей (наприклад, наз­ ва футбольного клубу), яка набула вигляду декору, сприймається як зоровий образ і тиражується незмінно на різних виробах, документах чи в рекламних акціях, які стосуються компанії. Логотип, фірмовий знак, фірмовий колір разом з девізом компанії об’єднуються у фірмовий (корпорат ивний) ст иль, щоб створити образ компанії, який добре запам’ятовується. Для цього потрібно зважати на багато обставин. Так, якщо йдеться про корпоративний стиль цирку, зрозуміло, що на листівках, плакатах, запрошеннях буде виправдано і шаленство фарб, і усмішки, і спецефекти, оскільки це відповідатиме змісту діяльності цирку. А, наприклад, для банку цей підхід абсолютно недоречний: тут потрібний стриманий і діло­ вий стиль. Отже, можна зробити висновок, що для створення фірмо­ вого стилю велике значення має єдність форми і змісту. Громада вашого класу також, напевне, має якусь назву, шкільну

Розділ 2 форму певного кольору, символ класу, девіз. Отже, і ваш клас має свій стиль. А чи не цікаво вам його вдосконалити? /л Подивіться, де і в чому він може вияви­ тися. Якщо ви задумали у своєму класі провести певний захід, святкування яко­ їсь події і хочете запросити гостей, для цього знадобиться створити запрошення з використанням фірмових кольорів і логотипа. Логотип має бути достатньо лаконічний, легкий у відтворенні (адже його треба буде повторювати багато разів і він мусить залишатися схожим сам на Учнівська робота. себе, не змінюватись). І в разі зменшення Логотип шкільної команди чи збільшення повинен упізнаватися початковий зразок. Він має швидко й надовго запам’ятовуватися. Корпоративна візитівка із вказаними в ній ім’ям і прізвищем, номером телефо­ ну та іншими відомостями полегшить початок спілкування з новими знайоми­ ми. Стінгазети з використанням вашої символіки, афіші з вашим логотипом покажуть, що саме ваш клас підготував Учнівська робота. святковий вечір або театральну виставу. Візитівка з логотипом класу Спортивна форма з використанням фірмових кольорів під час ш кільних Візитівка — традиційний носій зм агань допоможе вболівальникам контактної інформації про людину активніше підтримувати ваше прагнен­ чи компанію. ня до перемоги. Ваш класний корпоративний стиль не тільки створить позитивний імідж ззовні, а й посилить відчуття «плеча» серед однокласників, гордості за спільні досягнення, намагання зберегти престиж класу. Отже, дизайн — це мистецтво робити повсякденні речі красивими та зручними. Д ля створення фірмового стилю велике значення має єдність форми і змісту. Фірмовий (корпоративний) стиль поєднує логотип, фірмовий знак, фірмовий колір разом з девізом компанії.

~4.I l4 ; «£

£

1. Що таке логотип? 2. Що таке корпоративний стиль?

Проведіть конкурс серед однокласників на створення кращого логотипа класу. Спочатку визначте головну ідею, яку має виразити ваш стиль. Проведіть обговорення і виберіть кращий, на ваш погляд, зразок.

ДИЗАЙН

Конструктори, які створювали перший автомобіль «Форд», узагалі не ставили перед собою дизайнерських завдань. їхньою метою було створити апарат, який би рухався без коней, і цього було достатньо. Проте необхідність у дизайнерах керівники компанії «Форд» відчу­ ли, коли виникла потреба якимось чином привернути увагу покупців до своєї продукції, бо вона почала губитися серед схожих автомобілів інших компаній. І це було блискуче рішення! Адже людина сприймає 80 % інформації в навколишньому світі очима, а отже, між однако­ вими (або майже однаковими) за якістю речами вибирає ту, яка виглядає переконливіше, досконаліше. Звідси випливає, що вражен­ ня, яке справляє на нас той чи інший товар (предмет), може вияви­ тися вирішальним у його придбанні.

Моделі автомобілів «Форд»: а — модель А, 1903 р.; б — Forder Deluxe, 1932 р.; в — Thunder bird, 1949 р.; г — Мустанг, 1965 р.; д — Мондео, 1993 р.; е — Фокус, 2000 р.

Розділ 2 26. ДИЗАЙН ПРЕДМЕТІВ ПОБУТУ

Аплікація на склі

Освітлювальні прилади, меблі, прис­ тосування для зберігання речей, полич­ ки, вазони з квітами — усе це відіграє важливу роль у дизайні побуту. Зви­ чайно, головне — вдало виконати основний дизайн приміщення. Та уяві­ мо, що це вже трапилось і нам зали­ шається наповнити наш життєвий про­ стір приємними і зручними в користуванні елементами побуту, які додадуть затишку нашому помешкан­ ню і нададуть йому індивідуальності. Як і архітектура, дизайн є видом мистецтва, пов’язаним з вирішенням практичних завдань. Твори дизай­ нерів — це реальні речі, які оточують нас у повсякденності та якими ми май­ же щодня користуємося. Роззирніться навколо, і ви побачите безліч пред­ метів, які хтось перед цим розробив і оздобив. Чайний сервіз чи вази, настільні лампи чи меблі задовго до того, як потрапити до нашого дому, спроектував художник-дизайнер. Я кі ж вимоги стояли перед ним? По-перше, як і в архітектурі, зовніш­ ній вигляд творів дизайну дуже зале­ жить від матеріалу виконання. Глиня­ ний посуд не може бути такий самий тонкий, як порцеляновий, і прозорий, як скляний. Вигляд дерев’яних речей залежить від властивостей деревини, і тому зовні вони відрізняються від предметів, зроблених з металу чи пластмаси. По-друге, для гармонійного сприй­ няття форми предмета велике значення мають колір і фактура поверхні. Конт­ растне протиставлення матеріалів з різ­ ною фактурою поверхні в одному пред­ меті часто використовується, щоб підкреслити різні за призначенням його частини (згадаймо архітектоніку).

ДИЗАЙН

По-третє, різні речі, які опинилися в одному приміщенні, краще вигляда­ тимуть, якщо будуть поєднані певним стилем, так би мовити, утворювати ансамбль. І насамкінець, ці речі мають бути зручними в користуванні, тобто вони мають бути співмірними щодо людини і одна щодо одної (згадаймо поняття масштабності). Кожному зро­ зуміло, що чаш ка, яку незручно трима­ ти в руці, рано чи пізно розіб’ється; світильник, який не вміщається на меблях, обов’язково впаде; занадто великі меблі не вмістяться в кімнаті... Це настільки очевидно, що ми навіть не звертаємо на це уваги доти, доки самі не спробуємо щось спроектувати. Дизайн-проект починається з визна­ чення мети, задля якої нам доведеться змінювати предмет. Можливо, нас не влаштовують властивості матеріалу, з якого його зроблено (наприклад, аба­ жур у лампи занадто світлий і світло б’є в очі). Різні предмети іноді треба об’єднати якимось спільним стилем ° пРава дзеркала, зроблена І з природних матеріалів (зробити одностильові кашпо для вазонів із квітами, поєднати їх зі стилем інших предметів у кімнаті, різні меблі поєднати, наприклад, аплікацією, мотиви якої повторю­ валися б в оздобленні інших предметів побуту). Отже, ми маємо свідомо проаналізувати переваги і вади в довкіллі і спробувати поліпшити те, що можна поліпшити. Саме такими засадами краси, корисності та міцності керуються розробники

Розпис на меблях

Розписана скринька

нового дизайну, проектувальники в розробленні та вдосконаленні речей, що нас оточують. 1. Які завдання має вирішити художник-дизайнер в оздобленні предметів побуту? 2. Як би ви оформили свою кімнату? Створімо спільно дизайн кашпо для квітів. Для цього треба проаналізу­ вати стиль приміщення, у якому будуть ці предмети. Можливо, ви поміти­ те декоративний елемент, який варто взяти за основу оформлення. Повторюючи цей елемент у різних варіантах, на різних поверхнях, ми створимо стильову єдність у помешканні. Спроектуйте оформлення плафона для настільної лампи. Варіантів мо­ же бути безліч: це й аплікація із засушеного листя, і наклеєна витинанка, і зображення, створене за допомогою набризкування фарби, і фактурно пофарбована поверхня, абстрактна колірна або чорно-біла композиція.

Настільні лампи, абажури до яких виготовлено в різних техніках: набризкуван­ ня, аплікація, розфарбовування, витинанка

ДИЗАЙН

ІКАВО ЗНАТИ

Сучасні художники і тепер прикра­ шають житло різноманітним декором, живописом і скульптурою, поєднуючи їх у цілісний художній образ, із своїм композиційним центром, тлом, рит­ мом, пропорціями. Колір — це, здається, перше, що Фарбування приміщення помічають у будь-якому декорі. в контРастні кольори У дизайні інтер’єру колір відіграє надзвичайно важливу роль. Зверніть увагу на те, як змінюються кольори за умов різного освітлення. Кольори впливають і на сприйняття простору: холодні зорово віддаляють стіни і предмети, теплі наближають їх. Світлі тони здаються легшими, ніж темні, оптично збільшують простір. В основі створення ілюзії простору лежать контрасти: теплий— холодний, темний—світлий. Використовуючи колір, символічно можна поділити простір на кілька зон. Зону для сну слід пофарбу­ вати в темні «спокійні», прохолодні «нічні» кольори, а зону, у якій стоїть письмовий стіл, умовно кажучи, «робочу зону», — у теплі світлі кольори. Такий різкий поділ помешкання контрастними кольорами створює ілюзію двох різних просторів в одному. Навколишні кольори віддзеркалюють риси нашого характеру. Люди мистецтва, художники часто надають перевагу бузковому кольору. Жовтий колір стимулює інтелектуальні здібності людини, а поруч із синім створює відчуття захищеності. Насичено-синій сприяє заспокоєнню, спокійному сну. Блакитний збуджує фан­ тазію. Відтінки зеленого створять легку й радісну атмосферу в приміщенні, вони привносять частинку природи в наш дім. Червоний колір збуджує емоційний стан людини. Тому його не варто використовувати в приміщеннях для відпочинку. Помаран­ чевий багатьом здається занадто яскравим, тому найчастіше вико­ ристовують його відтінки: персиковий чи теракотовий. Ц і кольори створять теплу, привітну обстановку. Фарбування з метою створення оптичних ілюзій відоме з давніхдавен як у живописі, так і в архітектурі. Розписом, який створює ілюзію реальності, можна «оживити» стіну кімнати, зобразивши на ній, скажімо, пейзаж. Можна домалювати неіснуючі архітек­ турні деталі, наприклад колони чи нішу або вазон з квіткою.

Розділ 2

Декоративний розпис стіни. Ілюзія реальної вази

Використання орнаменту на стінах і на меблях

Малюнок шпалер — також елемент декорування інтер’єру. Завдяки досяг­ ненням комп’ютерної графіки і фото­ графії на них з’являю ться дедалі складніші й вибагливіші зображення. Такий, як на шпалерах, «нескінчен­ ний» малюнок з повторенням кількох елементів називається рапортною ком­ позицією. Велике значення в оформленні інтер’єру відіграє освітлення. Воно буває різне за забарвленням і може додати до домінуючих у приміщенні кольорів додаткові відтінки. Світлові ефекти надають нам відчуття багатства і мінливості оточення. Світильники, як і спрямовують світло догори, зорово збільшують висоту стелі, приховують недоліки стіни. Світло, спрямоване донизу, навпаки, ніби зменшує висоту стелі, відволікає від неї увагу. Такі світильники, вбудовані у стелю, вико­ ристовуються для підсвічування кар­ тин. Дзеркала створюють у приміщенні власну віртуальну реальність, оптично збільшуючи простір. Крім того, вони посилюють природне освітлення, відби­ ваючи світло з вікон. Подвійна ілюзія — посилення освітленості з оптичним збільшенням простору робить дзеркало важливою частиною оформлення інтер’єру. Гарно декорований простір інтер’єру створить настрій, розкриє художні сма­ ки й уподобання людини. Люди, які мешкають чи працюють у цих приміщеннях, доповнюють їх на свій смак. Дуже важливо не зруйнувати загальну гармонію інтер’єру випадко­ вою, недоречною деталлю.

ДИЗАЙН

МАИСТЕР-КЛАС

ЕТАПИ СТВОРЕННЯ ДЕКОРАТИВНОГО ПЛАФОНА

Для виготовлення плафона знадобляться надув­ ний м 'я ч , нитки, клей, пензлик, НОЖИЦІ. Надувний м'яч оберіть п о тр іб н о го вам діаметра, адже яким буде завбільшки м'яч, таким і вийде пла­ ф он лю стри. М о ж н а в икористовувати дитячий м 'ячик, у крайньом у разі підійде шільна надувна кулька, але буде складно одержати ідеально кулясту форму. Н итки можна взяти д ж утові або лляні, якш о ви п р ихи л ьн ик пр и р о д н о го , на турал ьного стилю в інтер'єрі. Кольорова капронова нитка або шнур підійдуть для аматорів стилю хай-тек. Тепер шматочком скотча пр икр іпіть кінець нитки на м'яч. Починайте хаотично намотувати на м'яч нитки, періодично промащуючи їх клеєм за допо­ м огою пензлика. Залежно від щільності намотування плафон п р о ­ пускатиме світло по-різному. Коли закінчите формувати плафон, ше раз повніс­ тю по крийте його клеєм і пом істіть у підвіш еному стані над ємністю , щоб клей висох, а його залишки стекли. Після по вного висихання клею м'яч можна спус­ тити й акуратно через залишений отвір витягти назовні. За бажання на цьому етапі плафон можна поф ар­ бувати аерозольною ф арбою з балончика. П опросіть батьків допом огти встановити патрон з лампою, після чого можна повісити люстру. За бажання можна виготовити кілька та ких світильників і зібрати композицію.

Розділ 2

Тканина в техніці батика для спеціальних церемоній. Китай

Батик. Індонезія. Початок XX ст.

27. РОЗПИС ТКАНИН. БАТИК

_

Вироби з тканин можуть до невпізнанності змінити вигляд помеш­ кання. Озирніться — нас оточують штори, покривала, подушечки, думочки, валики, скатертини і серветки, рушники і гобелени та інші симпатичні дрібниці, що створюють неповторність оселі. У давнину в Україні були популярні набивні тка­ нини. Малюнок на них наносили за допомогою трафаретів. Кольорів і їхніх відтінків могло бути до десятка, що створювало враження надзвичайної різноманітності колориту. Ще за кілька тисячоліть до нашої ери люди почали фарбувати й розпису­ вати виготовлені тканини. Згодом одна з технік розпису по тканині здобула назву батик. Це спосіб розпису т кани­ ни за допомогою резерву (спеціальної речовини, як а заповнювала волокна тканини, не пропускаючи фарби). Підготовка тканин для розпису була багатоступінчастою. Процес розпису повторювався для кожного кольору _ . . . окремо. На виготовлення одного твору

Батик яванським традиційним

176

ДИЗАЙН

Н. Ковтун. Холодний батик. Композиції: а — крокуси; б — маки

витрачали місяці, а то й роки. Мистецтво батика народилося понад 2000 років тому. Поширеним воно було в Китаї, Японії, Індії, краї­ нах Близького Сходу, але його батьківщиною вважають Індонезію. У перекладі з яванської батик — малювання воском. Класичний індонезійський батик малоколірний. У ньому наявні кольори слоно­ вої кістки, усі відтінки коричневого і найяскравіший — індиго-синій. Рецепти виготовлення синьої фарби і самих малюнків були величез­ ною таємницею кожної родини майстрів. Сучасний батик вирізняється різноманітністю прийомів. Поряд із традиційним існує батик із застосуванням акрилових барвників. Деда­ лі більше людей обирають батик своїм хобі або ж і професією. Акварельними фарбами можна також розписати тканину. Для цього її потрібно замочити в дуже концентрованому розчині солі, потім розтягти на п’яльцях (чи на підрамничку) і висушити. Ткани­ на має бути цупкою, як папір. Тонким пензликом нанести малюнок на поверхню. Але треба пам’ятати, що виправити щось буде важко. Тому потрібно зробити ескіз, на якому слід виправити різні недоліки, удосконалити композицію. Виконану роботу слід красиво оформити. Паспарту— це широка Батик на підрамнику можна просто вставити рамка з картону. в рамку. Тканину без основи можна степлером і скріпками закріпити на картоні або дуже цуп­ кому папері так, щоб вона лежала рівно. Зверху її слід накрити пас­ парту. Картон для паспарту часто підбирають так, щоб він пасував до колірної гами розпису, підкреслював його переваги.

Н. Ковтун. Листівки в техніці батика ПРИГАДАЙМО Паспарту вирізають так, щоб угорі й по боках була однакова відстань, а знизу дають трохи більше простору — ніби підводять підґрунтя. Зі зворот­ ного боку підкладають за розміром картон або деревоволокнисту плиту (ДВП) для надання міцності та запобігання деформуванню і вставляють у рамку.

До речі, так само оформлюють й інші живописні чи графічні робо­ ти, фотографії. Невеликий за розмірами батик можна наклеїти між двома шарами картону з вирізаними в них віконцями. Тоді напівпро­ зора тканина міститиметься у твердій картонній рамці. Така неве­ личка робота може виконувати роль навіть вітальної листівки. Як і в інших видах дизайнерської праці, будь-який розпис чи текстильний дизайн передусім потребує попереднього ескізу, проек­ ту. Якщо попередньо не продумати майбутню роботу з олівцем і фар­ бами в руках, важко очікувати позитивного результату. Отже, все починається з малюнка. Ті самі закони композиції, відбору головних деталей з другорядних, настрій, художній образ, на які ми звертаємо увагу в інш их видах мистецтва, обов’язково потрібні й у мистецтві батика. Тому всі знання, які ви здобули раніше, постійно стають вам у пригоді під час вирішення творчих завдань. 178

ДИЗАЙН

Розпис на просоленій тканині

Ескіз тканини, виготовлений із застосуванням прийому штампу­ вання

1. Що таке батик? 2. Які сучасні методи виготовлення батика ви знаєте?

1. Створіть на папері ескіз розпису для тканини, зімітувавши техніку батика. Підготувавши заздалегідь тканину та інші інструменти й матеріали, відтворіть свій ескіз на тканині. 2. Розробіть малюнок для набивної тканини. Розділіть його на кольори і відтворіть у техніці трафарету. Можна також застосувати і прийом штампування штампами із сирої кар­ топлі. Композиція може бути різна за щільністю зображуваних елементів.

Імітацію батика можна створити на папері. Обвести контур малюнка парафіновою свічкою (перед тим загостреною), потім виконувати малюнок акварельними фарбами по-мокрому або роблячи малюнок на м’ятому папері.

Розділ 2

А як ж е роблять батик? Розписувати можна лляні, бавовняні, вовняні, шовкові тканини. Шовкові — найкраще. Ф арби для тканин різного кольо­ ру є в продажу, це та к звані анілінові фарби. Ф арбу розводять у гарячій воді. На 500 г води беруть 10 г барвника, 100 г 30 % оцтової кислоти, 1 чайну л о ж ку солі. В о крем их скляночках розводять різні кольори або суміші кольорів. Треба пам'ятати, що працювати аніліновими фарбами потрібно в ретельно провітрю ваном у приміщ енні, оскільки їхні випаро­ вування шкідливі. Щоб запобігти зайвому розтіканню фарби, тканину грунтую ть розчином желатину. Перед розписом тканину розтягують на підрамнику. Для невеличкої роботи можна застосувати п'яльця для вишивання. Якшо треба відділити один колір від інш ого світлими лініями, використовують «резерв». Й ого виготовляють так: гумовий клей розводять очищеним бензином до рідко­ го стану і додають до нього 10 % парафіну. Таку масу наносять на ткани­ ну скляними трубочками або колонковим пензликом. У магазинах про­ дають набори інструментів для батика. Ч орно-білий малю нок підколюють знизу тканини і, підсвічуючи знизу електричною настільною лампою, повторюють його контури інструм ен­ том з резервом або пензликом з потрібним кольором. Перенесені малюнки розписую ть приготованими фарбами так, я к малюють на папері. Розписану тка н и н у кладуть м іж аркушами чистого паперу і прасують. Пра­ сування можна повторити, злегка зволо­ живши тканину з пульверизатора. Тканину, розписану з резервом, до складу якого вхо­ див парафін і гумовий клей, після прасу­ вання перуть у бензині (для того, шоб звіль­ нити тка н ин у від часток клею), сушать, зволожують і знову прасують. Розписані та ким спо собом тканини м ож на надалі прати лише в холодній воді з милом.

Н. Ковтун. Японка. Батик

ДИЗАЙН

Браслет. Бронзова доба

Меч. Друга половина IV ст. до н. е. Кування, тиснен­ ня, карбування. Курган поблизу с. Велика Білозерка Запорізької області

28. Ю ВЕЛІРНЕ МИСТЕЦТВО. ПРИКРАСИ Ю велірне мист ецт во (від німецького jewel або голландського juveel — коштовний камінь) — це виконання художніх творів з дорогоцінних металів (золото, срібло, платина), а також деяких кольоро­ вих, у поєднанні із цінними каменями, перлами, склом, бурштином, перламутром, кісткою та ін. Ювелірна справа в уяві людей пов’язується перед­ усім з особистими прикрасами. Проте вона охоплює дрібну пластику, елементи оформлення інтер’єру, посуд, зброю, сувеніри. Виготовлені із цінних

Золоті прикраси: а — пластина. Прикраса голови. Кінець IV ст. до н. е. Тиснення. Курган поблизу с. Гюневка Запорізької області; б — сережка із зображенням сфінкса. Друга полови­ на VI ст. до н. е. Курган поблизу с. Вогоньки, Крим; в — рясни з колтами. XI—XII ст.

Розділ 2

Золота діадема. XII ст. Золото, перли, перегородчаста емаль, с. Сахнівка поблизу Канева

N Змійовик. Кінець II с т . Золото, Чернігів

ЛИТВО.

Оправа Євангелія Мстислава. XI—XII ст.

металів, каменю і кістки вироби вирізняються високими художніми якостями. Оскільки більшу частину сучасних ювелірних виробів виготов­ ляють на фабриках і заводах, то й дизайнерам тут є над чим працювати. В Україні найдавніші особисті при­ краси датуються епохою палеоліту. Первісна людина як матеріал викорис­ товувала не тільки кістку мамонта, а й кольорові мінерали (білий кальцит, нефрит), морські мушлі, ікла хижаків. Прикраси в трипільську добу виготов­ ляли з різних порід каменю, бурштину, зубів тварин, черепашок молюсків, кераміки. Це були браслети, амулети, підвіски, персні. Ювелірні прикраси скіфів зроблено в так званому звіриному стилі. Для цього стилю характерне зображення звірів, птахів і фантастичних істот. Скіфи Причорномор’я любили зображу­ вати оленів, козлів, барсів, пантер, левів, левоголових та орлиноголових грифонів. Ними прикраш али одяг, зброю, кінські обладунки. В епоху Київської Русі були поши­ рені золоті й срібні прикраси, виконані в техніці скані, зерні, черні срібла.

ДИЗАЙН

Найцікавішою є техніка перегородчастих емалей. До нас дійшли колти, рясни, діадеми, образки та ін. Біль­ шість з них походять з Києва і Київщи­ ни. Тут працювали ювеліри у двох майстернях — княж ій і лаврській. Під час монголо-татарської навали центри ремісництва перемістилися на захід. Львівські ювеліри мали свій цех — міське об’єднання ремісників. Для отримання звання майстра підмай­ Намисто. Жіноча прикраса стру треба було зробити «майстерштик» — виготовити два срібних кубки, перстень з коштовним каменем і печатку. Це були іспитові роботи. Цехові майстри створювали надзви­ чайно різноманітні вироби: посуд, книжкові оправи, прикраси на кінсь­ ку збрую, зброю, різноманітні прикраси одягу — діадеми, золоті лан­ цюжки, запонки, персні, браслети, брошки, сережки. Часи бароко позначилися небувалим розквітом золотильництва на сході України. Майстри Києва, Чернігова, Ніжина, Глухова працю­ вали як для церкви, так і для приватних замовників (козацької стар­ шини). Епоха українського бароко була часом останнього злету українського ювелірного мистецтва. У цей час продовжують працювати і народні майстри, які створю­ ють прикраси для простих людей. Намисто — найдавніша і найпоши­ реніша з жіночих шийних прикрас. Раніше воно складалося з гарних рослинних плодів, зерен, кісточок овочів. Згодом їх витіснили намис­ тинки з металу, каменю або скла, зокрема, гуцульське намисто — з кольорового скла. На Наддніпрянщині носили разок із бурштину в поєднанні з кораловим намистом. Вважалося, що бурштин принесе здоров’я та щастя. До разка коралів додавали срібні намистини. Намисто з натурального каменю на початку XX ст. замінило скляне фабричного виробництва — «пацьорки». Іноді їх використовували для виготовлення ґерданів. Ґердан — шийна прикраса з бісеру у вигляді вузької стрічки, виготовлена з різнокольорових намистин. У східних регіонах України були поширені дукачі — карбовані медальйони чи золоті монети. Аналогією до них на заході України були зґарди — разок монет у вигляді намиста. Для сучасного художника-дизайнера, який створює прикраси, немає майже ніяких обмежень. Прикраси створюють із цінних металів і кольорових, благородного каменю і звичайного (який має декоратив­ ну привабливість), глини, скла, дерева, мушель, пір’я, плодів, тобто будь із чого, що зможе прикрасити зовнішній вигляд людини і вико­ ристовуватись досить довго. Єдине обмеження — дизайн ювелірних виробів, які випускаються великими промисловими партіями, має враховувати властивості матеріалу залишатися незмінним.

Розділ 2

а — ґердани; б — дукачі; в — зґарди

Кожному з нас, напевне, цікаво було б створити власноруч при­ красу для одягу, волосся або на руку. Можливо, такий досвід у вас уже є? Можливо, хтось із вас у майбутньому стане видатним золо­ тарем, гордістю України! 1. Що таке ювелірне мистецтво? 2. Якими ювелірними техніками користувалися майстри Київської Русі?

1. Спробуйте зробити прикрасу з намистин або бісеру, поєднаних колірною гамою. Крім намистин, можна використати різноманітні ґудзики, дротин­ ки мідні або латунні, грубі нитки тощо. Продумайте колірну гаму, компо­ зиційні акценти. 2. Спробуйте створити прикрасу з нестандартних матеріалів: пір’я, мушлі, гальки, стразів, красивої гілочки дерева або чогось іншого для головного убору або лацкана піджака. 3. Знаючи, що таке композиція, стиль, єдність краси і зручності, спочатку створіть ескіз комплекту прикрас (перстень, сережки і шийна прикраса або ін.), поєднаних спільним стилем, продумайте колірну гаму і фактуру.

Приклади готових прикрас

Скіфське мистецтво. У І тис. до н. е. в сте­ пах майбутньої України мешкали кочові племена, найвідомішими серед яких були скіф и. Мистецтво скіф ів — це передусім зображення реальних і казкових тварин, наприклад, на невеликих металевих (золо­ тих) бляшках, якими прикрашали одяг і зброю. У скіф ських курганах знаходять також прекрасні золоті вироби, виконані грецькими майстрами на замовлення кочівників. Найвідоміша з таких знахідок —

Золотий гребінь з курга­ ну Солоха золота пектораль (шийна прикраса, яка є символом влади й заможності) з кургану Товста Могила. Вона зберігається в Київському музеї історичних коштов­ ностей разом з іншими шедеврами скіф ського мистецтва.

Розділ 2

АХ:

ХУДОЖНИК-ЮВЕЛІР

Фах ювеліра здається надзвичайно романтичним, овіяним переказами про незліченні скарби, про створення кош­ товних прикрас, про царські коштов­ ності. Насправді золотильник не тіль­ ки художник, який творить у тиші майстерні, а ще й золотих справ майс­ тер: він одночасно і дизайнер, який творить ескізи майбутніх творів мисте­ цтва, і ремісник надвисокої кваліфіка­ ції, здатний втілити свої творчі задуми в життя. Робочий стіл професіонала Сережка-підвіска. XI—XIII ст. Золото, скань, зернь. заставлений великою кількістю різно­ Знахідка у складі скарбу. Київ манітних інструментів і пристосувань: пилки, лупи, різці, паяльник, нагрівни­ ки, бормашинки тощо. Робота з металом — це лиття, карбування, кування, гравіювання, травлення, шліфування, полірування, сверд­ ління та огранювання коштовного каменю. Ювелір повинен багато знати: технічні й художні вимоги до тво­ рів, властивості матеріалів, розуміти креслення, способи виготовлен­ ня заготовок і деталей зі злитків, способи гравіювання, полірування, види орнаментів. Більшість золотильників — чоловіки. Проте є тех­ ніки, які споконвіку вважають жіночими, наприклад робота з емал­ лю, зі сканню. Нині серед молодих дизайнерів чимало дівчат. У минулому столітті виникло багато промислових підприємств, на яких виготовляли ювелірні вироби, де й досі фахівці розподілені на багато спеціалізацій: дизайнер, закріплювач, ливар, різьбяр, емалю­ вальник та ін. Та останнім часом з’являються невеликі творчі об’єднання ювелірів, і сучасні золотильники в них, як і в старі часи, — на всі руки майстри. А уявіть, з якою гордістю майстер ста­ вить на свій витвір власне тавро! Щоб бути професіоналом ювелірної справи, або золотильництва, потрібно з дитинства розвивати в собі охайність, уважність, пункту­ альність, здатність терпляче доводити розпочату роботу до кінця. Потрібно мати особливу експериментальну жилку: без неї важко вигадати щось нове. А ще важливо бути добрим психологом, щоб точ­ но вгадувати бажання замовника, викликати радість і задоволення своїми виробами.

ДИЗАЙН

29. ІСТОРИЧНИЙ КОСТЮМ Уявімо, що нам потрібно намалювати ілюстрацію до історичного літературного твору або спроектувати свій костюм для шкільної вистави. Із чого почати роботу, де знайти зразки для натхнення, як виконати це завдання, щоб результат мав переконливий вигляд? Можна уважно розглянути картини під час відвідин музею або репродукції історичних картин і портретів. На них зображено мит­ тєвості життя, яке давно минуло. Прикметою, крім того, є костюм, за яким визначається історична епоха, культура, суспільне станови­ ще людини. Створений людською працею одяг, з одного боку, задовольняє фізичні потреби людини — захищає від холоду, негоди, запобігає травмуванню, з другого — є витвором декоративно-ужиткового мис­ тецтва, що художньо змінює зовнішній вигляд людини. За часів палеоліту люди навчилися, користуючись кістяними гол­ ками, зшивати і зв’язувати різноманітні матеріали: шкури тварин, листя, трос­ тину... Це був одяг, але ще не костюм. Костюмом він став тоді, коли почав визначати разом з допоміжними аксе­ суарами (зачіскою, гримом, капелюхом) соціальні та індивідуальні риси люди­ ни, її вік, стать, характер, смак. У Єгипті в тканину вплітали блис­ кучі намистини, золото, прикрашали її вишивкою. Основа давньогрецького костюма — драпірування. Мистецтво одягання і вміння носити одяг входило до обов’язкового курсу освіти шляхетної молоді. Чоловічий костюм складався з двох частин: хіт она і гіматію. У нашому уявленні хітон був нижнім одягом. Його обгортали вздовж тулу­ ба, починаючи з лівого боку, і скріплю­ вали на плечах двома пряж кам и — фібулами. Ж іночий одяг теж складався з хітона і гіматію, але значно довших. Як і чоловічий, жіночий хітон скріплю- Костюм Стародавнього Єгипту вався на плечах фібулами. Гречанки _ . Спочатку чоловіки носили лише фарносили красиві зачіски, волосся збира- тух 3 льону і шкіри_щ0 кріпився на п0_ ли у вузол ззаду. Зачіски прикраш али яс^ — схенті. Схенті фараонів і знаті обручем, стрічкою, сіточкою із золоче- збоку прикрашала плісировка — тка­ них шнурків, діадемами, шпильками, нина, зібрана у складки.

Розділ 2

Костюми: а — Стародавньої Греції;

б — Стародавнього Риму

гребінцями. Доповненнями до костюма були парасолька і віяло у формі листка. Римський одяг багато в чому був запозичений у греків. Основою чоловічого костюма були туніка і тога (відповідно верхній і нижній одяг). Тогу мали право носити лише громадяни Риму. Іноземцям і рабам у такому праві було відмовлено. Верхнім жіночим одягом був плащ — пала. Голову накривали вуаллю або краєм пали. Римлянки носили високі зачіски на штучному каркасі й навіть із штучним волоссям, обли­ ччя підфарбовували косметикою. Костюм часів Візантійської імперії вплинув і на костюм часів Київської Русі. Візантійські традиції зберігались у нас дуже довго. Із традиційним одягом тих часів ми ознайомилися минулого року. Костюм часів раннього Середньовіччя нагадував костюм часів Візантії. З романської доби чоловічий довгий і широкий одяг замінився на більш корот­ кий і облягаючий (на який зручніше надягати обладунки). Кольори одягу феодалів відповідали кольору герба, тому одяг був дуже строкатий. За часів Ренесансу з’явилася мода, тому одяг став різноманітніший. У різних країнах сформува­ лися свої характерні силуети одягу. В Італії — чоловіча сорочка, жилет з невеликим стоячим комірцем, зі знімними рукавами, штани-панчохи, колоподібний плащ або накладний одяг з довгими широкими рукавами, оздобленими хутром. А от іспанці робили об’ємні костюми, наповнені ватою, Середньовічний костюм. XIII ст. сіном, розшиті коштовностями. У таких костюмах 188

ДИЗАЙН

рухатися було важко. Високі стоячі коміри коштували іноді дорожче, ніж весь костюм. Переважав чорний колір. Бароковий костюм, як і інтер’єри, вражав своєю пишнотою. Доповнювали костюм панчохи, чоботи з розтрубами або туфлі з бантами, крислаті капелюхи зі страусовим пір’ям. У жіночому вбран­ ні панував каркасний костюм. Він робив постать нерухливою, наче манекен. Жіночі зачіски ставали дедалі пишніши­ ми й нарешті перетворилися на високу зачіску фонтанж, комбіновану з кілець волосся і накрохмалених заколок. Зго­ дом її доповнили ще й дротяним карка­ сом, на який чіпляли шовкові драпіров­ ки, мережива, штучні квіти, стрічки. І жіночі, і чоловічі костюми декорува­ ли лише спереду, адже до короля не мож­ на було повертатися спиною, а всі інші не варті були уваги. Костюм простих людей у Західній Європі був зручніш ий, простіший, практичніший.

Жан Клуе. Портрет Франциска І. Франція. XVI ст.

Вітторе Карпаччо. Портрет лицаря. XV ст.

Анжело Бронзіно. Портрет Елеонори Толедської. Італія. XVI ст.

Розділ 2 У період рококо і чоловіки, і ж інки почали нагадувати порце­ лянових ляльок. Зовніш ній вигляд чоловічого і жіночого кос­ тюмів схожий. Чоловіки носили косички з бантиками, панчохи, туфлі на високих підборах. І ті, й інш і волосся пудрили так, що воно втрачало натуральний колір, або носили перуки, на обличчя н акладали білила і рум’яна. У моді були вузька талія, безліч мережив, ніж но-блакитні, рожеві, золотаві кольори. І літні люди, і малеча носили однотипний одяг. Зачіски мали вигляд кораблів, кош иків із фруктами, букетів квітів. Важко уявити, я к можна було ходити з такою спорудою на голові! Бурж уазні революції докорінно змінили смаки та ідеали. Довгі штани, які до революції носили лише прості люди, стають частиною чоловічого вбрання. Повсякденним одягом став фрак, верхнім — сюртук. Зачіски короткі. Головний убір — високий капелюх-циліндр. Ж іночий костюм змінювався набагато частіше. У 18701890 рр. одяг зазнав чергових змін. Чоловічий костюм дедалі більше стан­ дартизувався, набував сучасних обрисів. У жіночому урізноманітнили­ ся тканини. Округла пишна спідниця _ . замінилася вузькою прямою. Барокова сукня на французьким ,т манер. Франція і Австрія. 1765 р. У ХХ ст- °ДЯГ стає економічнішим,

Рокайльний костюм

Чоловічий костюм і жіноча сукня часів Наполеона

Учнівські роботи. Портрети в історичних костюмах

зручнішим, практичнішим. На це впливають і історичні обставини: війни, розвиток промислового виробницва і спорту. Зміни моди помітні лише в жіночому вбранні. Довгі вузькі спідниці поступово стають коротшими. Масивні капелюхи, прикрашені пір’ям, квітами і бантами, замінюються на невеликі, кокетливі капелюшки. Так ми з вами одягаємося дотепер. Отже, не т ільки архітектура чи живопис підпадали під вплив «великих стилів», а й така здавалося б, практична річ, як одяг. 1. Чи можна за костюмом визначити, у який час жила людина, зображена на картині художника? 2. Зазначте, які чинники впливали на зміну костюма протягом багатьох віків і впливають нині. Намалюйте портрет друга або автопортрет в образі лицаря чи прекрас­ ної дами. Для виконання цього завдання потрібно згадати те, що ми ви­ вчали про побудову і пропорції людської голови та обличчя в минулому році. Доповніть портрет доречними деталями — головним убором, при­ красами. Як і в інших роботах, колірна гама та композиція не повинні бу­ ти випадковими.

ПРИГАДАЙМО! П Р О П О Р Ц ІЇ ГОЛОВИ Л Ю Д И Н И Вважається, що відстань від підборіддя до носа така сама, я к і дов­ ж ина носа і висота доба. Вухо почи­ нається на рівні брів і закінчується на рівні носа. Середина обличчя прохо­ дить по нижньому краю очей. Відстань м іж ними дорівню є довжині сам ого ока і приблизно така сама, я к і ширина носа. Куточки губ трохи виступають за той рівень, де містяться ніздрі. Пропорції обличчя

Побудова голови у ракурсі

ДИЗАЙН

Вікторія Гресь. Колекція 2006 р.

Роксолана Богуцька. Колекція осінь-зима 2006 р.

ЗО. МОДА. МОДЕЛЮВАННЯ ОДЯГУ

Мода — нетривале панування певного смаку в певній сфері життя чи культури.

Хочемо чи ні, але ми весь час намагаємось одягатися «по-модному». Мода весь час змі­ нюється, і ми стежимо за нею, намагаючись досягти ідеалу. І тільки-но нам здається, що його досягнуто, а він знову змінюється. То, може, ідеалу немає? Не зовсім так. Просто в різні часи панують різні ідеали (як ми це вже бачили на прикладі історичного кос­ тюма). Кожен цикл моди проходить певні етапи. Спочатку триває робота над ескізами, як а опо­ вита суворою таємницею й охороняється від шпіонажу. Ескізів створюють величезну кіль­ кість, у них розробляється стиль і образ колекції. Створення моделі в майстерні — наступний етап. Модною певну модель визнає вузьке коло поціновувачів на показах мод. І після цього її пропонують широкому загалу. Нова мода пропагується і рекламується за Віктор Анісімов. Колекдопомогою журналів мод. ція осінь-зима 2006 р. 193

Розділ 2 Розуміння якості теж серйозно змінилося порівняно з минулим. У минулі часи кількість тканини, використаної на пошиття сукні, свідчила про статок її власника, його соціальний статус. У наш час ніхто не дбає про довговічність, не розглядає серйозно можливість передати одяг у спадок. Достатньо, щоб вбрання прослужило нам кілька років. Набагато більше ми звертаємо уваги на інше: щоб не м’ялося, не пропускало воду, добре пралося, зберігало форму, не пот­ ребувало прасування. Це ті вимоги до виробу, як і ми розуміємо під словом «якість». Створений масовим виробництвом одяг кожному по кишені. Індивідуальність виявляється в підборі, компонуванні різних частин одягу за кольором, фактурою, пропорціями і т. ін. Важливе правило гарного зовнішнього вигляду — головне не те, що на вас одягнуто, а як воно «сидить», як відображає ваш стиль. Підкреслити вашу привабливість допоможуть кольори, які вам пасують. Щоб визначи­ тися з ними, доведеться трохи поекспериментувати. Як і в інших випадках, ми маємо звернути увагу на композиційний акцент, який привертав би увагу. Якщо таких акцентів багато, можна стати схо­ жим на папугу! Не потрібно носити одяг більшого або меншого роз­ міру. Не зловживайте модними новинками. Втративши відчуття міри, ви ризикуєте виглядати смішно. Неправильно підібрані аксесу­ ари теж тільки зіпсують зовнішній вигляд. А щоб не трапилася така неприємність, коли речей багато, але вони не пасують одна до одної, пам’ятайте: свій гардероб треба планувати!

О. Ковтун. Ескізні зарисовки моделей одягу: а — чорним олівцем; б — кольоровими олівцями

Колаж моделі сучасно' го дівочого одягу

ДИЗАЙН

1. Який перший етап створення модної колекції одягу? 2. На що потрібно звертати увагу, коли плануєте власний гардероб?

1. Спробуйте створити ескізи для колекції моделей, які, на вашу думку, бу­ дуть популярні найближчим часом. 2. Спроектуйте гуртом колекцію свого літнього одягу. Із клаптиків популяр­ них типів тканин зробіть колаж моделей повсякденного сучасного одя­ гу, чоловічого або жіночого. Для цього намалюйте силует людини. Далі продумайте, який силует матиме майбутня модель одягу. Головні типові силуети одягу нагадують геометричні фігури: овал, трикутник, прямокут­ ник, трапецію. З поєднання цих форм можна створити свою самобутню композицію — модель одягу (адже костюм — це також композиція).

І

ПРИГАДАЙМО!

ЯК ПРАВИЛЬНО ЗОБРАЗИТИ ПРОПОРЦІЇ ЛЮДИНИ Якщо за одиницю виміру взяти висоту голови людини, то загальна висота фігури буде дорівнювати 7,5-8 таких одиниць (залежно від зросту), довжина рук — приблизно 3, ширина плечей — 2, довжина ніг — 3,5-4, довжина ноги від стопи до коліна — 2 одиниці. Висота тулуба разом з головою дорівнює довжині ніг. Довжина долоні з пальцями дорівнює довжині обличчя (не всієї голови). Л ікті розміщені на тому самому рівні, шо й талія людини. У чоловіків, на відміну від ж інок, ширші плечі, більша довжина ніг, вони здебільшого вищі на зріст.

Розділ 2

ХУДОЖНИК-МОДЕЛЬЄР Модельєр — престижна сучасна професія і відповідальна. Адже відома приказка: зустрічають по одягу. Кожна епоха, кожне десятиріччя різняться своїми костюмами. Нові моделі створює художник-модельєр. Дуже багато попередніх допоміжних про­ цесів має відбутися, перш ніж поціновувані на подіумі побачать дефіле. Усе починається з безлічі ескізів, начерків, пошуків нового і найкращого рішення. Важ­ ливий кожен об’єм, вимірюється кожна скла­ дочка, по кілька разів усе переробляється, перевіряється. Підбираються найкращі тка­ нини, різні за фактурою, кольором, малюн­ ком. Модель — це не тільки сукня, це ансамбль різноманітних речей: сумочки, рукавички, головні убори, взуття, прикраси. Модельєр працює не сам. Він — частина команди однодумців. У створенні нової Модель Джона Гальяно колекції одягу йому допомагають закрійни­ ки, шевці, вишивальники, майстри зі створення взуття. Крім того, показ моделей відбувається у світловому й музичному супроводі, який теж треба спланувати. Успіх показу — це успіх усієї команди, а невдача — особиста невдача художника, адже він — головна рушійна сила, і його рішення у створенні моделей остаточне. Художники-модельєри не тільки розмірко­ вують над масштабними питаннями тен­ денцій моди, нових ліній і стилів. Набагато скромніші цілі також потребують їхньої ува­ ги. На фабриках з виготовлення готового одягу потрібен малюнок моделі, перш ніж технологи та інші спеціалісти запустять її в серійне виробництво. Попередньої розроб­ ки потребує і ш кільна форма. А що вже казати про сукні й костюми для випускних вечорів або весільні сукні. Натхнення для створення нових моделей можна черпати в природі, історії, національ­ них традиціях. Навіть випуск нових типів тканин і аксесуарів може дати поштовх для фантазії. Модель Джорджо Армані 196

ДИЗАЙН

(jfej V_Ц

ікаво знати

nf

Де народжується мода? Багато хто з нас відповість: «У Парижі». Але це не так. У багатьох країнах створювалась мода, і лише випад­ ково її центр перемістився на береги Сени. Мода йшла слідом за політикою. Її глашатаями в різні часи були Греція, Рим, Італія, Іспа­ нія, Англія... Мода — привілей переможців. Засновником «від кутюр» (haut couture — будинок моди) вважаєть­ ся англієць Чарльз Фредерік Борт, який у 20 років із 117 франками в кишені в 1845 р. приїхав у Париж, де став модельєром — людиною, яка вигадує моду. Світову славу здобув після того, як імператриця Євгенія, дружина Наполеона III, призначила його офіційним модельєром двору. Кажуть, що серед його замовниць були дев’ять королев. А ще кажуть, що він перший вигадав манекен (від фламандського maeneken, зменшувальна форма слова тапп — чоловік), а в перші роки існування фірми його дружина часто грала роль манекенниці. Попередницями манекенниць були римські гли­ няні фігурки — фігурини, які римляни розсилали по провінціях замість картинок. Майже так само чинили і французи, коли демон­ стрували новітні паризькі моди у Відні, Мадриді, Петербурзі, Берлі­ ні. Але їхні ляльки були більшими. Перша жінка-модельєр вищого класу — мадам Пакен. Вона вига­ дала нові способи показу моделей — демонструвала свої моделі за участі десятка привабливих манекенниць, наприклад на перегонах. В історії моди ім’я Поля Пуаре (1879-1944) пов’язане зі створенням молодіжного стилю. Він багато також працював для театру. Його

Ч. Ф. Ворт. Сукні. Париж. 1887 р.

Коко Шанель. Маделайн Віонне. Весняний анВечірня сукня. самбль. 1927 р. 1938-1939 рр.

Поль Пуаре. Пальто. 1919 р.

Розділ 2

Крістіан Діор. Сукня «Юнона». 1949-1950 рр.

Ів Сен Лоран. «Мондріан». Сукня. 1965 р.

Крістіан Лакруа. Вечірня сукня. 1987 р.

Олександр Макквін. Сукня. 2003 р.

стиль панував до Першої світової війни. Але в 1927 р. його дім моде­ лей довелося закрити: він не зміг відчути і зрозуміти, що час біжить уперед. Час перестрибнув через нього. Засяяли інші імена: мадам Віонне, мадам Скьяпареллі й неперевершена легенда — Коко Шанель, яка протиставила пишним корсет­ ним моделям одягу новий образ дівчини з натовпу. Вона сформулю­ вала новий принцип моди: справжня вишуканість передбачає безперешкодну можливість рухів, і вважала, що мода, не підхоплена багатьма людьми, — це не мода, тому стала першим модельєром, який працював для швейної промисловості. Її моделі демонструють доцільний стиль одягу. Це їй належить крилатий вислів «Кожна ж інка в своєму гардеробі повинна мати хоч одну невеличку чорну сукню, яку достатньо прикрасити низкою перлів». Крістіан Діор — найщасливіший митець моди повоєнної Європи. Він нагадав усім, що головна мета модельєра — прикрашати жінок і робити їх ще гарнішими. «Його жінки» нагадували квіти. Він вига­ дав стиль «нью лук» (новий погляд), запропонував силует жіночої сукні, яка формою нагадувала пісочний годинник. У своїх моделях використовував від 9 до 72 м тканини, за що його нещадно критику­ вала Коко Шанель. Проте на демонстрації моделей Діора збігався весь Париж!

ДИ ЗАЙ Н

31. ТЕАТРАЛЬНИЙ КОСТЮМ Теат ральний костюм — це один з елементів оформлення виста­ ви. Він допомагає актору переконати глядача в ідеї театральної дії, створити відчуття історичної достовірності, розкрити характер героя. Костюм може бути персонажным, тобто зображувати певного персо­ нажа, навіть абстрактне поняття. Таким костюмом можна вважати костюм ночі або весни, фантастичного птаха щастя або сонця. Ігровий костюм перетворює зовнішність актора, допомагаючи йому яскравіше зіграти свою роль. В обрядових і народних дійствах чоловіки часто переодягалися в жінчі костюми, ж інки — в чоловічі, юні — в костюми літніх людей, популярними були костюми тварин, наприклад кози під час вертепних вистав. Причому використовува­ лося все: і вивернуті кожухи, мішки, мотузки, замалий чи завели­ кий одяг, солома, кольоровий папір... На переодяганнях будувалася гра акторів і в грецькому античному театрі, і у східному, в італій­ ській комедії дель арте, п’єсах Шекспіра. Костюмовані вистави широ­ ко використовувались у балетному мистецтві та пантомімі. Але частіше ми стикаємось із костюмом як одягом головної дійової особи. Він реалістичніший, у всі часи він віддзеркалював те, що носили на той час люди. Ці костюми тяжіють до високого ступеня історичної, національної достовірності. Реалістичний костюм відповідає характеру дійової особи, розкриває її душевний стан та місце в суспільстві. Разом з тим і тепер, і в давнину костюм залишається частиною творчості художника, який його вигадує і підбирає як важливу час­ тину вистави.

Л. Бакст. Ескізи театральних костюмів

Розділ 2

О. Екстер. Ескіз костюма Аеліти. 1924 р.

Юлія Солнцева в ролі Аеліти з однойменного фільму О. Довженка

Ще за первісних часів для проведення ритуальних дійств учасни­ ки одягали відповідні костюми, маски. У багатьох мовах слова, що означають маску, перекладаються як «інше, фальшиве обличчя». В японському традиційному театрі роль маски часто виконує грим, під яким повністю ховається обличчя акто­ ра. У давньогрецькому театрі честь винахідника маски належить

ДИЗАЙН

В. Риндін. Ескізи костюмів: а — клоунів; б — до опери Дж. Верді «Фальстаф»

скульптору Феспису. Маски надягали на голову, як шолом. Спочатку їх робили з дерева, гіпсу, пізніше — з воску, шкіри, полотна. Теат­ ральна маска дає змогу створити узагальнений образ. Вона допомагає розпізнавати групи персонажів. Так, у давньогрецькому театрі маски, що плачуть і сміються, визначали трагічних і комічних персонажів. У сучасному театрі часто застосовують прийом «надягання» і «зриван­ ня» масок, підкреслюючи межу між життям і грою. Беручи участь у шкільних виставах чи костюмованих святах, ми також на певний час стаємо художниками-декораторами чи художниками-костюмерами, створюємо несправжній предметний світ. Це ціка­ ва творча робота — перетворити за допомогою костюма людину на якийсь персонаж: дерево, будинок чи пору року або ж створити кос­ тюм тигра чи павука, сніжинки чи квітки, золотої рибки чи Котиго­ рошка. Така робота допоможе нам замислитися над тим, яку головну

Розділ 2

V

------------------------------------

ідею ми маємо виразити у створенні нашої сценографії, надалі, під час пе­ регляду вистав, звертати увагу, якими засобами театральний художник допо­ міг режисеру й акторам передати гляда­ чам театральну оповідь про речі та цін­ ності, важливі в людському житті. І ще одне. У театрі ми бачимо пряме втілен­ ня синтезу мистецтв, адже все в ньо­ му'. і декорації, і костюми, і музика, і сценарій, і гра акторів — виявляють Маски Венеційського карнавалу спільну ідею — ідею твору. Які типи театрального костюма ви знаєте? Пригадавши вивчене в першому півріччі про сценографію, доведіть, що в театрі здійснюється синтез мистецтв. Гуртом створіть ескізи театральних костюмів для казки, байки чи леген­ ди, які ви вивчали протягом цього року.

Створіть маску для театрального персонажа людини чи тварини. Це по­ зитивний чи негативний персонаж? Для створення маски візьміть аркуш паперу альбомного формату. Згор­ ніть його навпіл. На зігнутому аркуші намалюйте половину обличчя. По­ тім по намічених контурах виріжте маску, розгорніть її і оздобте потрібни­ ми деталями з паперу — волоссям, носом, віями і т. ін.

Учнівська робота. Маски

Учнівська робота. Костюми до казки «Пригоди Буратіно, або Золотий ключик»

ДИЗАЙН

32. ФІТОДИЗАЙН. С К Л А Д А Н Н Я БУ К ЕТІВ Фітодизайном називають оформлен­ ня рослинами житлових приміщень та інших інтер’єрів. Є два різновиди фіто­ дизайну: перший — оформлення живи­ ми рослинами (озеленення) приміщень, другий — оформлення букетами із живих і сухих квітів, квітковими ком­ позиціями презентацій, різноманітних урочистостей, дому, спортивних і офі­ ційних заходів. Розміщення рослин і створення ком­ позицій із них засноване на знаннях аранжування і розумінні потреб рос­ лин. Кожна рослина може стояти окре­ мо в декоративній посудині. Можна посадити разом кілька рослин і створи­ ти таким чином рослинну композицію, Зимовий сад в Алупкинському у такому разі рослини довше зберігають вологу в землі й повітрі, займають мен­ палаці: скульптура в інтер'єрі шу площу. За розмірами такі компо­ зиції надзвичайно різноманітні — від зовсім маленьких, що розміщуються на краєчку робочого стола, до великих об’ємно-просторових композицій зимових садів. У минулі століття різним квітам надавали різного змісту, пов’яза­ ного з легендами і віруваннями. Так, троянда була символом кохання, лілія — краси і доброчинності. Українці також надавали квітам великого символічного значення. Мак, наприклад, вважався символом краси, цвіт вишні та яблуні — материнської відданості і любові, ромашка — дівочої цноти і чистоти, незайманості, хміль — гнучкості й розуму. Дівчата сплітають вінки з ромашок, незабудок, волошок, чебре­ цю. Купальські та обжинкові вінки були символами сонця. На свято Купала дівчата кидали вінки в річку, щоб дізна­ тися про свою долю, свого судженого. Вінки зі стрічками протягом століть використовували під час весілля. До вінка вплітали багато різних квітів. Переважна більшість із них широко використовувалась у народі як лікарВіночок як складова українські. Це — деревій, звіробій, волошки, ського національного костюма ромашки, цвіт і ягоди калини, барві­

Розділ 2

Букет «бідермеєр»

Декоративний стиль

нок, мак та ін. Почесне місце у вінку нале­ жить барвінку як символу вічного кохання, сімейного благополуччя, життя, безсмертя людської душі. З метою захисту до весільного вінка нареченої вплітали також полин — «траву над травами», один із найсильніших оберегів. Улітку вінок сплітали із різних трав і квітів, а восени — із золотавого й червоного листя. Мистецтво складання букетів, хоч і вимагає художнього смаку, доступне кожному. Слово «букет » французьке, означає краси во зібран і квіт и .

Букети можуть бути симетричні й асимет­ ричні. Букет складають так, щоб квіти розміщувались у ньому неоднаково відносно осі симетрії або геометричного центра і вигля­ дали вільно й природно. Букет «бідермеєр» — щільно замкнений по колу, в якому квіти роз­ міщені концентричними колами. Букет декоративного стилю — щільно заповнений, може бути й незамкнений по контуру. Так зва­ ні букети формалінійного стилю виконують із мінімальної кількості матеріалу, де кожній деталі надається важливе значення, в основі такої композиції лежить контраст форм і ліній. Існує й кілька інших композиційних стилів. Отже, квіт и , зібран і в букет и чи росли н н і ком п ози ц ії в наш ом у домі, даю т ь м ож ливіст ь за й ви й р а з п о сп іл к ува т и ся з природою, м и л у ­ ва т и ся нею, н агадую т ь про необхідніст ь Ті охоронят и.

204

Формапінійний стиль

ДИЗАЙН

1. Що ви знаєте про фітодизайн? 2. Якими символічними значеннями українці наділяли квіти?

7

1. Намалюйте з натури букет із трьох квіток. Розміщення квіток можна тро­ хи змінювати. Потім з уяви доповніть його додатковими деталями (гілоч­ ками, декоративним листям, китицями ягід), щоб у результаті вийшло аранжування із квітів. 2. Створіть ескіз зимового саду. Подумайте, чим би ви могли його прикра­ сити (скульптурами, фонтанчиком, декоративними вазами). 3. Створіть декоративну композицію методом набризкування. Для цього треба на аркуші паперу розкласти попередньо заготовлене висушене листя. Скомпонувавши з нього композицію, набризкайте фарбу зверху за допомогою розбризкувана чи щітки. Після того як перший шар фар­ би висох, розкладіть листя інакше і набризкайте знову. Так ви отримаєте кілька різнокольорових силуетів, що перекри­ вають один одного.

Матеріал для роботи

Учнівські роботи. Декоративні композиції з використанням засушеного листя

ЕТАПИ РОБОТИ НАД РОСЛИННОЮ КОМПОЗИЦІЄЮ 1. Для виготовлення такої композиції потрібно заздалегідь зробити рослинні заготовки (висушити рослинки як для гербарію). 2. На цупкий папір-основу почніть викладати рослини, беручи насамперед великі листочки. 3. Спробуйте різні способи розташування деталей одна до одної. 4. Знайшовши найкраще розташування, зафіксуйте листочки на фоні клеєм. 5. Доповніть композицію більш дрібними деталями, акцентами. 6. Коли клей висохне, композицію можна взяти в рамку, яку, до речі, також можна виготовити власноруч.

206

ДИЗАЙН

ІКАВО ЗНАТИ

Понад сім століть тому в Японії з’явилося мистецтво — ікебана. Ікебана — це не просто квіти, що стоять у вазі з водою. Вони віддзеркалюють думки, почуття, настрій і світосприйнят­ тя художника-аранжувальника. Для ікебани можна використати будь-яку кількість рослин. Буває досить 1-2 квіток у вазі, доповнених листком або гілоч­ кою. Такі мініатюри прикрашають кімнати для чайних цере­ моній. У великих інтер’єрах ставлять великі складні компо­ зиції з використанням великих гілок, стовбурів, корчів. Можна використати будь-які квіти, навіть бур’яни, гілки з плодами, колосся, сухі гілки, коробочки з насінням, мох. Оскільки ідея нескінченності життя — одна з основних у японському мис­ тецтві, квіткова композиція не вважається досконалою, якщо в ній не відображено плин часу. Наприклад, минуле символізу­ ють повністю розпущені квіти, сухе листя або плоди, сучасне — напіврозкриті квіти дерев і кущів, а майбутнє — бутони чи гілки з бруньками. У японській композиції важливе значення має краса ліній, динамічності, виразності. Різноманітні лінії дають гілки дерев, попередньо очищені від зайвого листя і відгалужень, стебла квітів і трав. За потреби стебла згинають власноруч. У кожній композиції важливим є акцент. Ним може бути не лише колір­ на пляма, а й особливо приваблива форма квітки, строкатий малюнок великого листка, яскравий плід. Для досягнення художнього враження широко використовуються контрасти: поєднання круглого листя і тонких стебел, глянцевих і пухнас­ тих рослин. У композиції дотримуються правил рівноваги між окремими частинами. Великі квіти розміщують ближче до основи, а дріб­ ні, на тонких ніжках, — на периферії, темні ставлять нижче, світлі — вище. При цьому створюється відчуття усталеності. Дуже важливе гармонійне співвідношення між рослинами і вазою, з якою вони становлять єдине ціле. Вази використову­ ють не тільки високі, а й низькі, пласкі. За основу композиції береться трикутник, вершина якого — кінці головних еле­ ментів.

^ і. іслямова Ось ви й перегорнули останню сторінку нашого підручника. Ви дізналися чимало нового про мистецтво, одночасно зміцнили знання, отримані раніше. Адже перш ніж здобути початкові знання з архітек­ тури, ви ознайомилися з живописом, графікою і скульптурою і набуті вміння застосовували впродовж року на практиці за допомогою олів­ ця, пензлика, фломастера чи пластиліну. Цього року ви вивчали архітектуру і дизайн, ознайомилися з різними видами архітектури і складовими споруди, дізналися про закони архітектурної композиції. Розмова про такі важливі поняття, як архітектурний образ, ордер, синтез мистецтв, велася паралельно з розповіддю про історію архітектури. Зв’язок архітектури і природи розглядали на прикладах найвідоміших парків, які також є справж­ німи витворами мистецтва. Робили начерки і замальовки, розгляда­ ли різні способи зображення простору, передавали у своїх роботах гармонію і красу рідної природи. Ви самі планували і створювали макети нових парків. А ще ви навчилися відрізняти дизайн від деко­ ративно-ужиткового мистецтва, дізналися про історичний костюм і моделювання сучасного одягу, створювали ескізи власних колекцій одягу, ознайомилися із синтезом мистецтв у театрі. Рубрики «Цікаво знати» і «Фах» додали знань про світові пам’ят­ ки різних народів і допомогли добре зорієнтуватись у мистецьких професіях. Можливо, хтось із вас у майбутньому навіть обере одну з них. Але навіть у тих професіях, які, здавалося б, тісно не пов’язані з образотворчим мистецтвом, знання композиції, відчуття гармонії, колориту будуть завжди вам у пригоді. Ви навчилися розпізнавати різні стилі мистецтва, знання про які продовжуватимете здобувати у старших класах, але вже з інших пред­ метів, бо в цьому році закінчився курс образотворчого мистецтва. Бажаємо вам ніколи не розлучатися з мистецтвом. Для цього зовсім не потрібно здійснювати якусь далеку подорож. Для нової зустрічі з прекрасним можна погортати альбом чи подивитися цікаву передачу, відвідати музей, просто пройтися містом або селом — нав­ коло нас стільки краси і стільки всього гармонійного, потрібно лише вміти це помічати. Спілкування з мистецтвом — велика радість і духовна необхідність. Адже воно не просто прикрашає життя, а й надає йому сенсу.

словничок А легорія — втілення в конкретному художньому образі абстракт­ ного поняття. А рка — перекриття прорізів у стіні (вікна, двері) або прогону між двома опорами, наприклад колонами. Зазвичай арки мають півцир­ кульну форму. В епоху готики використовували загострену (стрілчас­ ту) арку. Може бути побудована окремо і мати вигляд парадної бра­ ми. Архітектор — спеціаліст у галузі архітектури. Архіт ект ура — мистецтво проектування і будування. Баня — склепіння, внутрішня поверхня якого має форму півкулі; зовнішня поверхня такого склепіння. Бароко — стиль у мистецтві кінця XVI — середини XVIII ст., що характеризувався підкресленою урочистістю, складними компози­ ційними прийомами. Відродження (Ренесанс) — розквіт мистецтва, що відбувся в Італії у XIV—XVI ст., в інших західноєвропейських країнах — у XV— XVI ст. (Північне Відродження). Бажанням митців Ренесансу було відродження і відновлення античних ідеалів у мистецтві. У мисте­ цтві України період Відродження — друга половина XVI — перша половина XVII ст. Вітраж — вид монументально-декоративного мистецтва; малю­ нок, виконаний на склі фарбами чи складений зі шматків скла та скріплений за допомогою вузьких свинцевих смуг. Галерея — спеціальне приміщення, у якому розміщено для огля­ ду твори мистецтва. Готика — стиль мистецтва середніх віків з другої половини XII до XV ст. (у деяких країнах — до XVI ст.). Характерною ознакою готичних пам’яток є використання загостреної (стрілчастої) арки. Грот — штучна печерка, зазвичай прикрашена всередині невели­ ким фонтаном або статуєю. Популярна форма малої архітектури в європейських парках XVII—XIX ст. Декоративно-ужиткове мистецтво — вид мистецтва, суть яко­ го полягає у виготовленні предметів, що мають художні якості та призначені для задоволення практичних потреб (посуд, тканина, меблі), а також прикрашання житла, парків, архітектурних споруд. Декорація — художнє або архітектурне зображення місця дії у сценічних виставах. Дизайн — художнє конструювання зручних і красивих предметів. Еклектика — напрям в архітектурі другої половини XIX ст. Суть еклектики полягає в активному використанні досягнень мистецтва минулого. Характерним є поєднання стилів різних архітектурних епох в єдиній споруді. Екстер’єр — зовнішній вигляд споруди.

Живопис (малярство) — вид образотворчого мистецтва, що відтво­ рює предмети та явищ а за допомогою фарб. Розрізняють монумен­ тальний, декоративний, станковий живопис. Ікона — живописне зображення Бога або святих, як і є предметом релігійного поклоніння. Ілюстрація — зображення, яке наочно пояснює або доповнює будь-який текст. Інтер’єр — внутрішній вигляд споруди. Картина — твір живопису, виконаний фарбами на полотні, папе­ рі, дошці. Класицизм — стиль мистецтва кінця XVIII — першої половини XIX ст. У цей час античне мистецтво було оголошене неперевершеним зразком, відбувалося активне використання його форм і навіть пряме «цитування». Колона — елемент будівлі, опора, зазвичай кругла в перерізі, що підтримує балку, на яку спирається арка тощо. Колона може стояти окремо — цей різновид монумента називається тріумфальна колона. Колонада — ряд колон, що підтримує балочне або аркове пере­ криття. Ландшафт — загальний вигляд місцевості. Лінійна перспектива — спосіб зображення на площині об’ємних предметів такими, якими ми бачимо їх з певної точки спостережен­ ня. Відтворення на малюнку уявної зміни розміру, форми об’ємних предметів. Мініатюра — живописні зображення, що прикрашали й ілюстру­ вали середньовічні рукописи. Модерн — стиль у мистецтві кінця XIX — початку XX ст., остан­ ній «великий стиль» європейського мистецтва. Пропонував зовсім нову, сучасну художню мову, яка поєднувала застосування останніх досягнень техніки з використанням вишуканого декору зі складно переплетених ліній, квітів, рослин тощо. Інші назви — югенстиль, ар нуво, сецесія. М озаїка — зображення або візерунок на стіні, створений з окре­ мих, щільно припасованих один до одного й закріплених різнокольо­ рових шматочків смальти, каменю, керамічних плиток тощо. Монумент — архітектурна або скульптурна споруда на честь визначної події або особи; пам’ятник. Монументальна скульптура — твір скульптури, який фізично чи просторово пов’язаний з архітектурою або певним предметним оточенням і статично закріплений (наприклад, на п’єдесталі). Монументальний живопис — різновид живопису, призначений для створення картин великого розміру (вітраж, мозаїка, фреска), невід’ємних від архітектурного комплексу. Нерегулярний (англійський) парк — парк, спланований у вигляді природного гаю, лісу. Найкрасивіші краєвиди в ньому можуть

акцентуватися за допомогою малих архітектурних форм (альтанок, статуй, штучних руїн тощо). Об’єм — форма, абриси чого-небудь у трьох вимірах. Оранта — одне із зображень Богоматері: на повен зріст, з підня­ тими до рівня обличчя руками та оберненими до глядача долонями. Ордер — вид архітектурної композиції, що складається з верти­ кальних і горизонтальних частин, розміри яких визначаються тра­ диційним співвідношенням. У Стародавній Греції визначали три ордери — доричний, іонічний, коринфський, у Стародавньому Римі до них додали ще два — тосканський і композитний. Орнамент — оздоблювальний візерунок, побудований на ритміч­ ному повторенні й поєднанні геометричних елементів або стилізова­ них зображень тварин чи рослинних мотивів та повторенні кольору. Панно — декоративний живописний або скульптурний твір, при­ значений для оздоблення стіни чи стелі. Перспектива — спосіб зображення об’ємних фігур на площині (картині, малюнку) залежно від змін їх розміру, чіткості, зумовлених ступенем віддаленості від глядача. Плафон — стеля, прикрашена розписом або скульптурним деко­ ром. Пленер — малювання на відкритому повітрі (не в майстерні). Повітряна перспектива — зображення зміни кольору і тону від­ далених предметів, що сприймаються зором не досить яскраво і навіть не того відтінку, яким бачаться зблизька. Портал — парадний, архітектурно виділений вхід у будівлю (наприклад, у храм). Пропорція — співвідношення частин цілого між собою; розмір­ ність тіла людини. Регулярний (французький) парк — структура суворо розпланова­ на: алеї прямі, клумби, дерева і кущ і мають вигляд геометричних фігур, «вузли» загальної композиції акцентовано статуями, фонтана­ ми, павільйонами. Рельєф — скульптурне зображення на площині. Рококо — стиль у мистецтві XVIII ст., який характеризується легкістю і вишуканістю форм, життєрадісністю та певного легковаж­ ністю. Романіка — стиль мистецтва XI — першої половини XII ст., пер­ ший з «великих стилів» європейського мистецтва. Романські пам’ятки визначаються суворістю і простотою форм, виразністю й символічні­ стю образів. Скульптура — вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну або рельєфну форму і виконуються способом різьблення (з твердих матеріалів) чи ліплення (з м’яких матеріалів). Смальта — кольорове непрозоре скло у формі кубиків чи плас­ тин, яке застосовується в мозаїці.

Статуя — скульптурне тривимірне зображення людини або тва­ рини (зазвичай на повний зріст). Сценографія — вид образотворчого мистецтва, пов’язаний з худож­ нім оформленням театральної вистави. Сюжет — тема, предмет зображення. Фасад — зовнішній, лицьовий бік будівлі; може бути передній, боковий і задній. Фреска — різновид монументального живопису: малювання водя­ ними фарбами по вологій штукатурці. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРА ТУ РИ 1. Альберти Л.-Б. Десять книг о зодчестве: В 2 т. — М.: Изд-во Всесоюз. акад. архит., 1935-1937. 2. Асеев Ю. С. Архітектурні пам’ятки України. — К.: Рад. шк., 1970. 3. Асеев Ю. С. Шедеври світової архітектури. — К.: Рад. шк., 1982. 4. Асеев Ю. С. Стилі в архітектурі України. — К.: Будівельник, 1989. 5. Асеев Ю. С. Професія — архітектор. — К.: Будівельник, 1991. 6. Бертенев И. А,, Батажкова В. Н. Очерки истории архитектурных сти­ лей. — М.: Изобразит, искусство, 1983. 7. Больш ая иллюстрированная энциклопедия древностей. — Прага: Артия, 1982. 8. Бромлей Ю. В., Подольный Р. Г. Создано человечеством. — М.: Изд-во полит, лит., 1984. 9. Вейс Г. История цивилизации: В 3 т. — М.: ЭКСМО-Пресс, 1998. 10. Виноградова Н. А., Николаева Н. С. Искусство стран Дальнего Восто­ ка. — М.: Искусство, 1979. 11. Виппер Б. Р. Искусство Древней Греции. — М.: Наука, 1972. 12. Виппер Б. Р. Итальянский Ренессанс. XIII—XVI века: В 2 т. — М.: Искусство, 1977. 13. Витрувий. Десять книг об архитектуре. — М.: Едиториал УРСС, 2003. 14. Всеобщая история архитектуры: В 12 т. — М.: Стройлитиздат, 19661977. 15. Всеобщая история искусства: В 6 т. / Под ред. Ю. Д. Колпинского, Е. И. Ротенберга. — М.: Искусство, 1956-1965. 16. Герчанівська 17. Є . Дерев’яні церкви України. — К.: Наук, думка, 1991. 17. Д ревние цивилизации / Под ред. Г. М. Бонгард-Левина. — М.: Мысль, 1989. 18. Елинек Я. Большой иллюстрированный атлас первобытного челове­ ка. — Прага: Артия, 1985. 19. И конников А. В. Зарубежная архитектура: от «новой архитектуры» до постмодернизма. — М.: Стройиздат, 1982. 20. И конников А. В. Художественный язык архитектуры. — М.: Искус­ ство, 1985. 21. И конников А. В., Степанов Г. 17. Основы архитектурной компози­ ции. — М.: Искусство, 1971. 22. Історія українського мистецтва: В 6 т. / Під ред. М. П. Бажана. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1966-1970.

23. Історія української архітектури / За ред. В. І. Тимофієнка. — К.: Техніка, 2003. 24. Каминская Н. М . История костюма. — М.: Лег. индустрия, 1977. 25. Л азарев В. Н. История византийской живописи: В 2 т. — М.: Искус­ ство, 1986. 26. Лебедев Ю. С. Архитектура и бионика. — М.: Стройиздат, 1977. 27. Ленотр Ж. Повседневная жизнь Версаля при королях. — М.: Моло­ дая гвардия, 2003. 28. М атье М . Э . Искусство Древнего Египта. — М.: Искусство, 1970. 29. М ессель Э . Пропорции в античности и в Средние века. — М.: Изд-во Всесоюз. акад. архит., 1936. 30. М ышковский Я. И . Жилища разных эпох. —М.: Стройиздат, 1975. 31. Палладио А . Четыре книги об архитектуре: В 2 т. — М.: Изд-во Все­ союз. акад. архит., 1936. 32. Прибега Л. В. Дерев’яні храми Українських Карпат. — К.: Техніка, 2007. 33. Роготченко А . П . Уманское чудо. — К.: Будівельник, 1980. 34. Родичкин И. Д. Человек, среда, отдых. — К.: Будівельник, 1977. 35. Смолина Н. И. Традиции симметрии в архитектуре. — М.: Строй­ издат, 1990. 36. Столяр А . Д. Происхождение изобразительного искусства. — М.: Искусство, 1985. 37. Тиц А . А ., Воробьёва Е. В. Пластический язык архитектуры. — М.: Стройиздат, 1986. 38. Ш нурова А . Н. Архитектура Запада и мир искусства XX века. — М.: Стройиздат, 1990. 39. Ясієвич В. Є . Про стилі і моду: архітектура, меблі, одяг. — К.: Мис­ тецтво, 1969.

213

ДОДАТОК

Будинок Верховної Ради України. Архітектор В. Заболотний (приклад симетричної композиції) Національний академічний театр опери і балету України ім. Т. Г. Шевченка. Архітектор В. Шретер (гармонійне співвідношення голов­ них і другорядних елементів будівлі)

Будинок з химерами. Архітектор В. Городецький (приклад асиметричної композиції)

Будинок І. Котляревського в Полтаві (проста геометрична форма)

Церква Богородиці Пирогощі на Подолі у Києві. Реконструкція

Ритм колон на фасаді Київського на­ ціонального університету ім. Т. Г. Шев ченка. Архітектор В. Беретті

3

Ч .Щ -

І & ! 1

Палаццо Медічі. Флоренція. Італія. Схема зміни фактури облицювання залежно від поверху Марийський палац. Архітектори Б. Ф. Растреллі, І. Мічурін. Фарбування проти­ лежними кольорами різних частин фасаду

217

Палаццо Гарцоні. Архітектор Андреа Палладіо. Італія. Ренесанс

218

Церква Франциска Ассизського, Оуру-Прету, Бразилія. Архітектор Алейжадинью

Суфло. Церква св Женев’єви.

%

219

*

Статуя фараона в Карнацькому храмі

Панагія з камеєю в золотій оправі, прикрашена сканню і коштовними каменями

Жіночий портрет, Мозаїка. Помпеї

Ангел. Фрагмент мозаїки з Михайлівського собору в Києві

Джотто ді Бондоне. Цілунок Іуди. Падуя, Фреска в капеллі дель Арена. Ренесанс

Пітер Пауел Рубенс. Вінок із фруктів Бароко

*

Луазе Льеде. Весілля Роінальдо і Кларисси. Готика

Дієґо Веласкес. Портрет інфанти Маргарити. Іспанія. Бароко Рокайльні костюми. XVIII ст.: а — англійський; б — фрагмент французького

В. Серов. Портрет княгині Орлової. Модерн

222

Гобелен в інтер’єрі

.1Г*Ї гЛк ■*. 14чаі

П .ї- .ь у

Лев Бакст. Ескіз костюму Галиссона, наставника Принцу, до балету «Спляча красуня».

Олександр Бенуа. Ескіз костюму Арлекіна до балету «Лускунчик»

223