Історія України 8 клас Власов 2016 by sloven

ÓÄÊ 94(477)(075.3) ÁÁÊ 63.3(4Óêð)ÿ721 Â58 Ðåêîìåíäîâàíî Ìіíіñòåðñòâîì îñâіòè і íàóêè Óêðàїíè (Íàêàç Ìіíіñòåðñòâà îñâіòè і íàóêè Óêðàїíè âіä 10.05.2016 № 491)

Âèäàíî çà ðàõóíîê äåðæàâíèõ êîøòіâ. Ïðîäàæ çàáîðîíåíî

Åêñïåðòè, ÿêі çäіéñíèëè åêñïåðòèçó ïіäðó÷íèêà ïіä ÷àñ ïðîâåäåííÿ êîíêóðñíîãî âіäáîðó ïðîåêòіâ ïіäðó÷íèêіâ äëÿ ó÷íіâ 8 êëàñó çàãàëüíîîñâіòíіõ íàâ÷àëüíèõ çàêëàäіâ і çðîáèëè âèñíîâîê ïðî äîöіëüíіñòü íàäàííÿ ïіäðó÷íèêó ãðèôà «Ðåêîìåíäîâàíî Ìіíіñòåðñòâîì îñâіòè і íàóêè Óêðàїíè»: Ñèòíèê Å.Â., ó÷èòåëü ñïåöіàëіçîâàíîї øêîëè І–ІІІ ñòóïåíіâ № 250 ì. Êèєâà, ó÷èòåëü-ìåòîäèñò; Ïðàäóí Â.Ì., ìåòîäèñò ìіñüêîãî ìåòîäè÷íîãî êàáіíåòó óïðàâëіííÿ îñâіòè âèêîíàâ÷îãî êîìіòåòó Ñòàðîêîñòÿíòèíіâñüêîї ìіñüêîї ðàäè Õìåëüíèöüêîї îáëàñòі, ó÷èòåëü-ìåòîäèñò; Ãàëèöüêà-Äіäóõ Ò.Â., äîöåíò êàôåäðè іñòîðії Óêðàїíè Іíñòèòóòó іñòîðії, ïîëіòîëîãії і ìіæíàðîäíèõ âіäíîñèí ÄÂÍÇ «Ïðèêàðïàòñüêèé íàöіîíàëüíèé óíіâåðñèòåò іìåíі Âàñèëÿ Ñòåôàíèêà», êàíäèäàò іñòîðè÷íèõ íàóê.

Â58

Âëàñîâ Â.Ñ. Іñòîðіÿ Óêðàїíè : ï³äðó÷. äëÿ 8-ãî êë. çàãàëüíîîñâіò. íàâ÷. çàêë. / Â.Ñ. Âëàñîâ. — Êèїâ : Ãåíåçà, 2016. — 256 ñ. : іë. ISBN-978-966-11-0698-6. ÓÄÊ 94(477)(075.3) ÁÁÊ 63.3(4Óêð)ÿ721

ISBN 978 966 11 0698 6 ISBN-978-966-11-0698-6

ÇÌІÑÒ

Âñòóï . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Ðîçäіë 1. ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò. § 1. Ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íå æèòòÿ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 2. Ãîñïîäàðñüêå æèòòÿ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 3. Ëþáëіíñüêà óíіÿ. Îá’єäíàííÿ áіëüøîñòі óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ñêëàäі Ïîëüùі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 4. Âèíèêíåííÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 5. Ñòàíîâëåííÿ êîçàöòâà. Êîçàöüêі ïîâñòàííÿ êіíöÿ 16 ñò. . . . . . . . . § 6. Öåðêîâíå æèòòÿ òà áðàòñüêèé ðóõ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 7. Ïîâñÿêäåííå æèòòÿ. Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ 1 . . . . . . . . . . . . . . . § 8. Êóëüòóðíî-îñâіòíє æèòòÿ òà êíèãîâèäàííÿ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 9. Ìіñòîáóäóâàííÿ, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî . . . . . . . . Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

8 17 22 30 38 44 49 53 58 66

Ðîçäіë 2. ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò. § 10. Áåðåñòåéñüêà öåðêîâíà óíіÿ. Óòâîðåííÿ ãðåêî-êàòîëèöüêîї öåðêâè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 11. Êðèìñüêå õàíñòâî. Âíóòðіøíÿ òà çîâíіøíÿ ïîëіòèêà . . . . . . . § 12. Äîáà ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Õîòèíñüêà âіéíà . . . . . . . . . § 13. Âіéñüêîâå ìèñòåöòâî, òðàäèöії òà ïîáóò óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà. Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 14. Öåðêîâíå òà îñâіòíє æèòòÿ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 15. Êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ 20–30-õ ðð. 17 ñò. . . . . . . . . . . § 16. Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî . . . . . . . . . . . . . . . . . Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. 70 . 75 . 81 . 88 . 91 . 96 102 110

Ðîçäіë 3. ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò. § 17. Ïðè÷èíè òà ïî÷àòîê Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè. Âîєííі ïîäії 1648–1649 ðð. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114 § 18. Óòâîðåííÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè – Ãåòüìàíùèíè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120 § 19. Іñòîðè÷íі äæåðåëà ïðî Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî ÿê ïîëіòèêà і ëþäèíó. Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ 3 . . . . . . . . . . . . 126 3

§ 20. Âîєííî-ïîëіòè÷íі ïîäії Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè 1651–1653 ðð. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130 § 21. Óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèé ìіæäåðæàâíèé äîãîâіð 1654 ð. Ïðîäîâæåííÿ Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè 1654–1657 ðð. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136 Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142 Ðîçäіë 4. ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò. § 22. Ãåòüìàíùèíà â ðîêè ïðàâëіííÿ ãåòüìàíà Іâàíà Âèãîâñüêîãî . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 23. Ïîäіë Ãåòüìàíùèíè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 24. Ëіâîáåðåæíà òà Ïðàâîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíè íàïðèêіíöі 60-õ – íà ïî÷àòêó 70-õ ðð. 17 ñò. . . . . . . . . . . § 25. Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà â îñòàííіé ÷âåðòі 17 ñò. . . . . . . . . § 26. Êîçàöüêà Ñëîáîæàíùèíà òà Çàïîðіçüêà Ñі÷ . . . . . . . . . . . § 27. Äîáà Ðóїíè: ïðè÷èíè òà íàñëіäêè. Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ 4 § 28. Ãåòüìàíùèíà çà ïðàâëіííÿ Іâàíà Ìàçåïè . . . . . . . . . . . . . § 29. Êîçàöüêà Óêðàїíà ïіñëÿ Ïîëòàâñüêîї áèòâè . . . . . . . . . . . § 30. Îñâіòà, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî . . . . . . . . . Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . 146 . . . 152 . . . . . . . .

. . . . . . . .

158 164 170 176 179 188 194 202

Ðîçäіë 5. ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò. § 31. Ãåòüìàíùèíà ó 20–40 ðð. 18 ñò. . . . . . . . . . . . . . § 32. Ëіâîáåðåæíà òà Ñëîáіäñüêà Óêðàїíà â äðóãіé ïîëîâèíі 18 ñò. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 33. Ïіâäåííà Óêðàїíà . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 34. Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà òà çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі § 35. Ðîçâèòîê îñâіòè, íàóêè òà ìóçè÷íîї êóëüòóðè . . . . § 36. Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî . . . . . . . . § 37. Êîçàöüêі ëіòîïèñè ÿê іñòîðè÷íі äæåðåëà. Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ 5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . 206 . . . . .

. . . . .

212 220 226 233 236

. . . . . . . . . 244 . . . . . . . . . 248

Ïіñëÿìîâà. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 251 Ñëîâíèê-äîâіäíèê òåðìіíіâ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 252

ВСТУП «Ченець став на коліна й побожно схилив голову. Трохи зосереджено помовчав, ніби прислухаючись, чи запанувала врешті в келії тиша. Щоправда, для стороннього вуха тут завжди було тихо. Та й сам він, ледве світлішав край неба, не міг нарікати на шум. Помолившись, Михайло запалив свічу. “Минувшино, я завинив перед тобою. Допоможи, великий Боже, терпляче спокутувати свої провини”. Перехрестився й узяв перо. “Чому кожній людині читання історій дуже корисне? – звертався він до свого майбутнього читача. – Бо коли б не описано й світу не подано, разом би з тілом безвісти все сходило б у землю, і люди, як у темряві будучи, не відали б, що за минулих віків діялося”». Потому почалася копітка й довготривала робота: ченець Густинського монастиря, що біля Прилук на Чернігівщині, Михайло Лосицький узявся переписувати великий літопис, писаний, як встановили дослідники, у 20-х роках 17 ст. Власне, зроблена Лосицьким 1670 р. копія й зберегла до нашого часу надзвичайно цінне історичне джерело – Густинський літопис. Його автор докладно описав події з історії княжих часів, а в прикінцевій частині подав невеличкі повісті про реалії тогочасного життя, розповіді про запорізьких козаків. Так, у літописі утверджується думка про спадкоємність епох – княжої та козацької. Саме з останньою випадає познайомитися цього навчального року й вам, шановні восьмикласники. Козацька доба надзвичайно багата на події та героїв. Сподіваємося, вас захоплять карколомні, сповнені пригод і випробувань долі козацьких керманичів – гетьманів, кошових, полковників, а також тогочасних митців, служителів церкви – усіх, хто творив історію козацької України. Розповіді про них, побудовані на основі історичних джерел, переконують читача у яскравості цих особистостей. Віра в Бога, любов до рідної землі, закони козацького побратимства – ось що визначало їхні вчинки. Сподіваємось, історія козацької доби навчить і вас самовідданої любові до рідної землі – того магнетичного почуття, про яке так образно висловився Михайло Лосицький: «Природжено якусь жагу і любов до вітчизни своєї почувати кожному чоловікові; всякого вона до себе притягає, неначе магніт-камінь залізо».

ßê ïðàöþâàòè ç ïіäðó÷íèêîì Ìàòåðіàë êîæíîãî ïàðàãðàôà ïîäіëåíî íà ïóíêòè, îðієíòóâàòèñÿ â ÿêèõ äîïîìîæóòü íàçâè, ùî âіäïîâіäàþòü çìіñòîâі, òà ïіçíàâàëüíі ðóáðèêè. Ðîáîòó íàä íîâèì ìàòåðіàëîì ïî÷èíàéòå ç ðóáðèêè, ó ÿêіé çàïðîïîíîâàíî ïîïðàöþâàòè ç ôðàãìåíòàìè іñòîðè÷íèõ äæåðåë, ïðèñâÿ÷åíèõ ïîäіÿì, ïðî ÿêі éäåòüñÿ â ìàòåðіàëàõ óðîêó. Îñíîâíі іñòîðè÷íі âіäîìîñòі âèêëàäåíî â ïóíêòàõ ïàðàãðàôіâ. Їõíі ðìóëüîâàíî ÿê çàïèòàííÿ, áіëÿ ÿêîãî ïîáà÷èòå ìàëþíîê-ñèìâîë

Ãëèáøå çðîçóìіòè ñóòü іñòîðè÷íèõ ïîäіé, âèÿâèòè çâ’ÿçîê ìіæ ïîäіÿìè òà їõ ïåðåáіã äîïîìîæå ðóáðèêà «Іñòîðè÷íà êàðòà». Âèêîíóþ÷è çàïðîïîíîâàíі â íіé çàâäàííÿ, âè âäîñêîíàëþâàòèìåòå âìіííÿ ñïіââіäíîñèòè ïîäії â ïðîñòîðі òà ÷àñі. Ðóáðèêà «Îñîáèñòіñòü» çíàéîìèòèìå âàñ іç íàéÿñêðàâіøèìè ïîñòàòÿìè âіò÷èçíÿíîї іñòîðії – îñîáèñòîñòÿìè, ïðî ÿêі ìàëî ñêàçàòè, ùî âîíè 5

äіÿ÷і ìèíóëîãî, àäæå âіä їõíіõ ó÷èíêіâ çàëåæàâ ïåðåáіã ïîäіé, – îòîæ âîíè, áåç ïåðåáіëüøåííÿ, òâîðöі іñòîðії. Çðîçóìіòè, ÿê ñàìå òîãî÷àñíі ìåøêàíöі Óêðàїíè ñòàâèëèñÿ äî ïîäіé, ùî ïðî íèõ іäåòüñÿ íà óðîöі, âàì äîïîìîæóòü óðèâêè ç ëіòîïèñіâ, ïîäîðîæíіõ íîòàòîê, ëèñòіâ ÷óæèíöіâ – ñëîâîì, òі іñòîðè÷íі äîêóìåíòè, ÿêі çáåðåãëèñÿ âіä çãàäàíîї äîáè. Óäîñêîíàëåííþ íàâè÷îê ðîáîòè ç іñòîðè÷íèì äæåðåëîì ñïðèÿòèìóòü çàïèòàííÿ òà çàâäàííÿ äî äîêóìåíòіâ. Ïіäðó÷íèê âàì òàêîæ ïіäêàæå, ÿêі ñàìå çàâäàííÿ âèêîíóâàòè і ÿê. Äî ïóíêòіâ ïàðàãðàôà, óðèâêіâ іç äæåðåë òà іëþñòðàöіé çàïðîïîíîâàíî çàâäàííÿ, ïðàöþâàòè íàä ÿêèìè ìîæíà ñàìîñòіéíî àáî â ïàðàõ ÷è ãðóïàõ. Íà öå âêàçóþòü ìàëþíêè-ñèìâîëè: – ïîïðàöþéòå â ïàðàõ;

– ïîïðàöþéòå â ãðóïàõ;

– ó çàãàëüíîìó êîëі. ííÿ, âèêîíóâàòè ÿêі ðàäèìî â ïàðàõ, ñïîíóêàþòü äî ðîçìіðêîâóâàííÿ, íàâ÷àþòü ïîðіâíþâàòè, àíàëіçóâàòè, ðîáèòè âèñíîâêè. Ó òèõ çàâäàííÿõ, ÿêі çàïðîïîíîâàíî âèêîíóâàòè â ãðóïàõ, çäåáіëüøîãî ïåðåäáà÷åíî ïîøóê âіäïîâіäі íà äèñêóñіéíі çàïèòàííÿ. Îáãîâîðåííÿ öèõ ïèòàíü ïðèâ÷àòèìå âàñ ïðèñëóõàòèñÿ äî äóìêè іíøèõ, ïîâàæàòè її, áóòè ñòðèìàíèìè é òîëåðàíòíèìè äî òèõ, õòî íå ïîäіëÿє âàøèõ ïîãëÿäіâ. Äèñêóñіéíі çàïèòàííÿ – öå ùå é ìîæëèâіñòü ñïðîåêòóâàòè ìèíóëå â ìàéáóòíє, ïîðіâíÿòè ðіçíі ïіäõîäè, ïðîòèëåæíі îöіíêè, ùî ïðèòàìàííî іñòîðії ÿê íàóöі. Ïðàöþþ÷è íàä òåêñòîì ïіäðó÷íèêà, çâåðòàéòå óâàãó íà òëóìà÷åííÿ íîâèõ äëÿ âàñ ñëіâ і òåðìіíіâ, ïîäàíі íà áåðåãàõ àáî â ñëîâíèêó íàïðèêіíöі êíèæêè. Öі ñëîâà âàì òðåáà âìіòè ïîÿñíþâàòè òà âæèâàòè їõ ïіä ÷àñ âіäïîâіäі. Çâåðòàєìî óâàãó, ùî íå îáîâ’ÿçêîâî ðîçâ’ÿçóâàòè âñі çàïðîïîíîâàíі â ìàòåðіàëàõ óðîêó çàâäàííÿ. Ùî ñàìå îïðàöüîâóâàòè, îáèðàéòå, ïîðàäèâøèñü ç ó÷èòåëåì. Є â ïіäðó÷íèêó і ïðàêòè÷íі çàíÿòòÿ. Òàêі ïàðàãðàôè òðàïëÿëèñÿ âàì і òîðіê. Ó íèõ âèêëàäåíî ìàòåðіàë äî óðîêіâ, íà ÿêèõ âè âèâ÷àòèìåòå íîâå ñàìîñòіéíî, óäîñêîíàëþþ÷è âëàñíі âìіííÿ òà íàâè÷êè. Ïіñëÿ îïðàöþâàííÿ íàâ÷àëüíîãî ìàòåðіàëó âè ìàєòå óñíî ÷è ïèñüìîâî âèêîíàòè òðè êîíòðîëüíèõ çàâäàííÿ, ïîçíà÷åíèõ ìàëþíêîì-ñèìâîëîì

Ïåðåâіðèòè, ÷è äîáðå çàñâîєíî ìàòåðіàë, âàì äîïîìîæóòü çàïèòàííÿ ðóáðèêè «Ïåðåâіðòå ñåáå». Çàâäàííÿ ðóáðèêè «Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè» ìîæíà âèêîðèñòîâóâàòè ÿê íà óðîêàõ óçàãàëüíåííÿ, òàê і ïіä ÷àñ òåìàòè÷íîї êîíòðîëüíîї ðîáîòè. Öіêàâîãî âàì íàâ÷àííÿ!

Розділ 1

УКРА АЇНСЬКІ ЗЕ ЕМЛІ В 16 ст т.

Ïàì’ÿòíèê êíÿçÿì Îñòðîçüêèì – ïðåïîäîáíîìó Ôåäîðîâі (ó ÷åðíå÷îìó îäÿçі), Êîñòÿíòèíó Іâàíîâè÷ó (ç ìå÷åì) òà ÂàñèëåâіÊîñòÿíòèíó (ç Áіáëієþ). Îñòðîã (Ðіâíåíñüêà îáëàñòü). Ñêóëüïòîð Ñ. ×óìàêîâ.

2 3 4 5

§ 1.

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

рочитайте фрагмент джерела. 1. Про яку подію йдеться в документі? Коли й а яких обставин вона відбулася? 2. Як ця подія вплинула на суспільно-політичне иття українських земель у 15 ст.?

ßãàéëî, ç Áîæîї ëàñêè âåëèêèé êíÿçü ëèòîâñüêèé, ïàí òà äіäè÷ Ðóñі, ïîäàєìî äî âіäîìà óñіì, êîãî öå ñòîñóєòüñÿ... Íàéÿñíіøà ïàíі, íåõàé âèñîêіñòü âàøà ïðèéìå äî òàêîãî âèñîêî ñïàñåííîãî çâ’ÿçêó òîãî æ ïàíà ßãàéëà, âåëèêîãî êíÿçÿ, çà ñèíà, à íàéÿñíіøó êíÿæíó ßäâіãó, äî÷êó âàøó íàéäîðîæ÷ó, êîðîëåâó Ïîëüùі, íåõàé ïîøëþáèòü âіí çàêîííîþ äðóæèíîþ... ßãàéëî, âåëèêèé êíÿçü, ïðèñÿãàє âñі ñêàðáè ñâîї ñêëàñòè і âіääàòè íà âіäøêîäóâàííÿ âòðàò îáîõ äåðæàâ, ÿê Ïîëüùі, òàê і Ëèòâè. І òî ëèøå êîëè çãàäàíà ïàíі êîðîëåâà Óãîðùèíè äî÷êó ñâîþ ßäâіãó, êîðîëåâîþ ïîëüñüêîþ íàðå÷åíó, âіääàñòü éîìó â äðóæèíè... Âіäòàê çãàäàíèé òóò êíÿçü ßãàéëî ïðèñÿãàє òàêîæ êðàї ñâîї – Ëèòâó і Ðóñü – íàâіê ïðèëó÷èòè äî Êîðîíè Ïîëüñüêîãî Êîðîëіâñòâà». Роздивіться ілюстрацію. Як малюнок свідчить про відносини Литви та Польщі на очатку 16 ст.? Яка подія визначила такі відносини? Де зображено короля, кого – авколо нього? Про що свідчать зображення гербів?

Êîðîëü ïîëüñüêèé і âåëèêèé êíÿçü ëèò òîâñüêèé Îëåêñàíäð Êàçèìèð ðîâè÷ íà çàñіäàííі ñåéìó.. 1506 ð.

● 1. Роздивіться карту на стор. 9. Порівняйте територію розселення українців у 15 ст. сучасними кордонами України. ● На основі графіка проаналізуйте, як змінилася исельність населення українських земель у 16 ст. ● 2. Які українські землі перебували у складі Великого князівства Литовського на початку 16 ст.? З якими державами воно межувало на заході, півночі та півдні? ● 3. До якої держави на початку 16 ст. відійшли землі Чернігово-Сіверщини? ● 4. У складі яких держав перебували Галичина з Холмщиною й Белзчиною, Західне Поділля, Закарпаття, Буковина? ● 5. Які території належали до Кримського ханства на початку 16 ст.?

Ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íå æèòòÿ

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Óêðàїíñüêі çåìëі ó äðóãіé ïîëîâèíі 14 – ïåðøіé ïîëîâèíі 16 ñò. Äèíàìіêà ÷èñåëüíîñòі óêðàїíöіâ

Ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íå æèòòÿ

1. ßêîþ áóëà ðîëü êíÿçіâ ó òîãî÷àñíîìó ñóñïіëüñòâі? ×èì óñëàâèâÿ Âàñèëü-Êîñòÿíòèí Îñòðîçüêèé?

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

оздивіться портрет українського князя. ● Які деталі вбрання свідчать, що зобраений чоловік належить до верстви, яка мала «владу і зброю»?

Âè âæå çíàєòå, ùî âåðõіâêó ñóñïіëüíîї ïіðàìіäè íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ó ñêëàäі Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî ïîñіäàëè êíÿçі, ÿêі íàëåæàëè äî äâîõ äèíàñòіé – Ðþðèêîâè÷іâ òà Ãåäèìіíîâè÷іâ. Óïðîäîâæ äðóãîї ïîëîâèíè 15 – 60-õ ðð. 16 ñò. âіäáóâàëîñÿ ïîñòóïîâå çáëèæåííÿ êíÿçіâñüêîї âåðñòâè ç ïðåäñòàâíèêàìè іíøèõ ïðèâіëåéîâàíèõ ïðîøàðêіâ і, ÿê íàñëіäîê, óòâîðåííÿ єäèíîãî ïðèâіëåéîâàíîãî ñòàíó – øëÿõòè. Äëÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ñêëàäі Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî ñêëàäàєòüñÿ òàêà ñòðóêòóðà ïàíіâíîãî ñòàíó: êíÿçі – ïàíè – äðіáíà øëÿõòà (çåì’ÿíè). Ïðè öüîìó îñîáëèâå ñòàâëåííÿ â ñóñïіëüñòâі äî êíÿçіâ çáåðіãàëîñÿ: íàâіòü çáіäíіëі êíÿçі ìàëè áіëüøå øàíñіâ îòðèìàòè âèñîêі óðÿäîâі ïîñàäè ïîðіâíÿíî ç ìåíø ðîäîâèòèì, õàé íàâіòü і çàìîæíіøèì, øëÿõòè÷åì. Äî òîãî æ êíÿçі ïîñòóïàëè íà äåðæàâíó ñëóæáó äî Ëèòîâñüêîї, à ïîòіì Ïîëüñüêîї äåðæàâè, çáåðіãàþ÷è ñâîї êíÿçіâñòâà é îòðèìóþ÷è âіä äåðæàâè â ïðèâàòíó âëàñíіñòü òà ïîæèòòєâå âîëîäіííÿ âåëèêі çåìåëüíі íàäіëè. Òàê, êíÿæі ðîäè Îñòðîçüêèõ, Âèøíåâåöüêèõ, Êîðåöüêèõ, ×îðòîðèéñüêèõ, Çáàðàçüêèõ òà іíøі âõîäèëè äî ñêëàäó êåðіâíèöòâà óðÿäîì ó Ïîðòðåò ò êíÿçÿ ÊîñòÿíòèÂåëèêîìó êíÿçіâñòâі Ëèòîâñüêîìó, çàñіäàëè â íà Іâàíîâ âè÷à Îñòðîçüêîãî ðàäі âåëèêîãî êíÿçÿ, à ó âîєííі ïîõîäè éøëè (áë. 1460–1530). ïіä âëàñíèìè ïðàïîðàìè. Êîïіÿ ñåð ðåäèíè 18 ñò. Êíÿæі ðîäè ïîäіëèëè ìіæ ñîáîþ ñïåðøó Âîç áіëüø ðàííüîãî ïîðòðåòà. ëèíü, à çãîäîì і Öåíòðàëüíó Óêðàїíó, ïåðåáðàâøè ðåàëüíó âëàäó íà ìіñöÿõ. Ó їõíіõ âîëîäіííÿõ äіÿëî êíÿæå ïðàâî ç âëàñíèìè ïîäàòêàìè é ñóäîì. Áóëî ñâîє âіéñüêî. Òîæ íà ìіñöåâîìó ðіâíі, çäàâàëîñÿ, óñå ëèøàëîñÿ òàêèì, ÿê і çà êíÿæîї äîáè. Âëàñíå òîìó ïðåäñòàâíèêè êíÿæèõ ñіìåé ïîâ’ÿçóâàëè ñâîї ðîäîâîäè ç êíÿçÿìè Êèїâñüêîї Ðóñі. Ó æèòòі òîãî÷àñíîї Óêðàїíè îñîáëèâå ìіñöå ïîñіäàâ ðіä Îñòðîçüêèõ. áèñòіñòü зь Василь-Костянтин Острозький (1526–1608) – одна з найвпливовіших політичних постатей того часу. Від 1559 р. був київським воєводою та володарем українського прикордоння. Наприкінці 16 ст. – найбільший після короля землевласник Речі Посполитої. Князь Костянтин володів 80 містами і містечками, 2760 селами на Волині, 14 містами з прилеглими селами на Київщині, 8 – на Брацлавщині, 4 – у Галичині, 32 населеними пунктами в Сандомирському, Краківському, Люблінському

Ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íå æèòòÿ

Уже кілька днів польська столиця перейнята смутком і жалобою: помер король Стефан Баторій. Проте життя не спинялося. Смерть короля поставила питання рішуче: хто посяде польський престол? З-поміж можливих претендентів називали й українського князя Костянтина Острозького. Впливові європейські політики анітрохи не дивувалися такій можливості. «По-перше, він – найзаможніша людина держави, – писав секретар посла папи римського у Варшаві Енріко Спаноккіо, – по-друге, його усі шанують як чоловіка розсудливого й достойного, і єдине стоїть на заваді: князь – русин і вождь схизматиків1». – Дивні справи кояться на землях князя Острозького, – стиха перемовлялися вельможі, – він нехтує військовими обов’язками, а натомість опікується наукою та церквою... – То правда. На відміну від свого войовничого батька, князь Костянтин не надто прагне військової кар’єри. Але й від посад, належних його становищу, не відмовляється. Авторитет, підтриманий величезним багатством, дозволяє йому ні на кого не зважати. Отож і засновує школи, як у Турові чи Володимирові-Волинському або ж в Острозі. Острозька школа прагне не поступатися найвідомішим університетам! Діє там і друкарня, де вже видрукували Біблію та Буквар. Залучає князь до свого освітнього гуртка відомих чужоземців, найчастіше греків... – Мені доводилося бувати в князя Острозького, – втрутився в розмову немолодий шляхтич. – Нічого дивного в тому не бачу, що в руських землях шанують його як некоронованого короля, а родовід князів Острозьких пов’язують із великими київськими князями. Самого ж Костянтина називають «паростю Володимира Великого», порівнюючи діяння одного з одним (про це йдеться в передмові до згаданої вже Біблії, яку називають Острозькою): Володимир бо свій народ хрещенням просвітив, Костянтин же богорозумія писанням освітив...

1. Ãåðá êíÿçÿ ÂàñèëÿÊîñòÿíòèíà Îñòðîçüê êîãî ç Áіáëії. 1581 ð. 2. Êíÿçü Âàñèëü-Êîñòÿ ÿíòèí Îñòðîçüêèé. Êîïіÿ 19 ñò. ç ïîðòðåòà ïî÷àòêó 17 1 ñò.  Що, за свідченням секретаря посла папи римського у Варшаві Енріко Спаноккіо, перешкоджало князеві Василю-Костянтину Острозькому посісти престол короля Речі Посполитої?  Як ця обставина характеризує становище українських земель під владою Польщі? 1

Ñ õ è ç ì à ò è ê à ì è (âіä ñõèçìà – ðîçêîë) – àáî æ ðîçêîëüíèêàìè, âіäñòóïíèêàìè âіä іñòèííîї âіðè, òàê íåñïðàâåäëèâî íàçèâàëè ïðàâîñëàâíèõ êàòîëèêè.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

та Мазовецькому воєводствах. Річні прибутки князя оцінюють у 10 млн злотих. Костянтин Острозький мав можливість у найстисліший термін виставити 15–20-тисячне військо. Промовистим є і той факт, що при княжому дворі постійно перебувало близько 2 тис. шляхетних юнаків-слуг, які відбували тут лицарський вишкіл. Після смерті польського короля Стефана Баторія (1586 р.) Василь-Костянтин Острозький вважався одним із можливих претендентів на престол.

îëіòè÷íå æèòòÿ

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

ому князя Василя-Костянтина Острозького називають «некоронованим королем усі»? Висловте своє ставлення до цієї історичної постаті.

. Ùî âèçíà÷àëî ñòàíîâèùå óêðàїíñüêîї ñåðåäíüîї òà äðіáíîї øëÿõòè? Äî âèùèõ âåðñòâ òîãî÷àñíîãî ñóñïіëüñòâà, êðіì êíÿçіâ, íàëåæàëè ïàíè. Ñëîâî «ïàí» ó 16 ñò. áóëî òèòóëîì. Òàê, íà Êèїâùèíі é Áðàöëàâùèíі ïåðøîї ïîëîâèíè 16 ñò. іç 450 øëÿõåòñüêèõ ðîäіâ ïàíñüêèìè íàçèâàëèñÿ áëèçüêî ñîòíі. Îñíîâíîþ îçíàêîþ ïàíà áóëî òå, ùî âіí âîëîäіâ õî÷ і íåâåëèêîþ, àëå âëàñíîþ, ç äіäà-ïðàäіäà, âîò÷èííîþ çåìëåþ. Íàé÷èñëåííіøèì ïðîøàðêîì øëÿõåòñüêîãî ñòàíó áóëà äðіáíà øëÿõòà – çåì’ÿíè (âіä 15 ñò. öå ñëîâî âæèâàëîñÿ ÿê ñèíîíіì äî ïîíÿòòÿ áîÿðè). ×àñòèíà çåì’ÿí ìàëà ïðàâî ðîçïîðÿäæàòèñÿ âëàñíèìè ìàєòêàìè, ÿêі áóëè їõíüîþ ïðèâàòíîþ âëàñíіñòþ. Ðåøòà – êîðèñòóâàëàñÿ çåìëåþ çà óìîâè âèêîíàííÿ âіéñüêîâîї ïîâèííîñòі. Ïðîâіäíèì çàíÿòòÿì çåì’ÿí áóëà ñëóæáà â ïðåäñòàâíèêіâ âèÊíÿçіâñüêà âåðñòâà. ùîї øëÿõòè. Ïðîòå âіéñüêîâå ñïîðÿäæåííÿ áóëî Ðåêîíñòð òðóêöіÿ îäÿãó äîðîãèì, òîæ, ïîñòіéíî îíîâëþþ÷è éîãî, çåì’ÿíè 16 ñò. Ç.. Âàñіíîї. ïîâîëі çóáîæіëè. Ïðèêìåòíîþ îçíàêîþ ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íîãî æèòòÿ Óêðàїíè 16 ñò. áóëî òå, ùî, ïîïðè ñïîêîíâі÷íó íåîäíîðіäíіñòü, øëÿõåòñüêà âåðñòâà ó Âåëèêîìó êíÿçіâñòâі Ëèòîâñüêîìó ïðàãíóëà çäîáóòè ñîáі çàãàëüíі ïðàâà é ïðèâіëåї, à îòæå, âіäîêðåìèòèñÿ îñòàòî÷íî âіä ðåøòè ñóñïіëüñòâà. І ÿêùî êíÿçі ìàëè òі ïðàâà çà ôàêòîì ñâîãî íàðîäæåííÿ, òî ñåðåäíіé òà äðіáíіé øëÿõòі äîâîäèëîñÿ їõ âèáîðþâàòè. Çìіíè â ñòàíîâèùі øëÿõòè âіäáèëèñÿ â çàêîíîäàâ÷îìó êîäåêñі òîãî ÷àñó – Ñòàòóòі Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî â ðåäàêöії 1529 ð. – Ïåðøîìó (àáî Ñòàðîìó) Ëèòîâñüêîìó ñòàòóòі. Çãіäíî ç íèì øëÿõòі áóëî ãàðàíòîâàíî, ùî її íå ìîæíà êàðàòè áåç ñóäó. Çàêîí òàêîæ çàáåçïå÷óâàâ øëÿõòі âîëîäіííÿ çåìëåþ, ÿêó íå ìîæíà áóëî âіäіáðàòè «áåç âèíè». Ó ðåäàêöії 1566 ð. (ò. çâ. Äðóãèé Ëèòîâñüêèé ñòàòóò) çàêðіïëþâàëàñÿ íîðìà ïðî çðіâíÿííÿ â ïðàâàõ íèæ÷îї ëàíêè áîÿðñòâà-øëÿõòè ç êíÿçіâñüêî-ìàãíàòñüêîþ àðèñòîêðàòè÷íîþ âåðõіâêîþ. Çîêðåìà, çàïðîâàäæóâàëèñÿ âèáîðíі ñóäè (äî öüîãî âèùà àðèñòîêðàòіÿ ïіäëÿãàëà òіëüêè áåçМагнати (від magnaïîñåðåäíüîìó ñóäîâі âåëèêîãî êíÿçÿ) òà ñèñòåìà tus s – багата, знатна ïîâіòîâèõ ñåéìèêіâ іç ðåãóëÿðíèìè çàãàëüíèìè людина) – найвпливо(âàëüíèìè) ñåéìàìè, íà ÿêі âñÿ øëÿõòà ìàëà ïðàâî віші землевласники, «ç’їæäæàòèñÿ, ðàäèòèñÿ òà îáìèøëÿòè», òîáòî êåпереважно князі. ðóâàòè äåðæàâîþ. Îäíàê ïðîãîëîøåíіé ñòàòóòîì ðіâíîñòі ùå áóëî äàëåêî äî ðåàëüíîї. Îòæå, íàïðèêіíöі 16 ñò. óêðàїíñüêà øëÿõòà äîìîãëàñÿ çàêîíîäàâ÷îãî çàêðіïëåííÿ ïðàâ, ùî їõ óïðîäîâæ ñòîëіòü âèáîðþâàëà ñîáі ìå÷åì, âèêîíóþ÷è íåëåãêі âіéñüêîâі îáîâ’ÿçêè. 12

Ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íå æèòòÿ

ßê і ðàíіøå, îñîáëèâå ìіñöå â óêðàїíñüêîìó ñóñïіëüñòâі íàëåæàëî äóõіâíèöòâó. Îêðåìіøíіñòü öієї âåðñòâè âèÿâëÿëàñÿ â òîìó, ùî âîíà íå ïіäëÿãàëà ñâіòñüêîìó ñóäó. Äóõіâíèöòâî çà òèõ ÷àñіâ áóëî äîñèòü ÷èñëåííèì – ñâÿùåíèêè ç їõíіìè ñіì’ÿìè, ÷åíöі, ëþäè, ÿêі îáñëóãîâóâàëè öåðêâó. Âèùå äóõіâíèöòâî (ìèòðîïîëèò, єïèñêîïè, íàñòîÿòåëі ìîíàñòèðіâ) ïîïîâíþâàëîñÿ âèõіäöÿìè ç àðèñòîêðàòè÷íèõ ðîäіâ і çàéìàëî ñâîї ïîñàäè ëèøå ç âîëі ëèòîâñüêèõ òà ïîëüñüêèõ âîëîäàðіâ. Ñòàíîâèùå íèæ÷îãî äóõіâíèöòâà çàëåæàëî âіä çåìëåâëàñíèêіâ, íà çåìëÿõ ÿêèõ ðîçòàøîâóâàëàñÿ öåðêîâíà ïàðàôіÿ1. Ó ñîöіàëüíіé ïіðàìіäі òîäіøíüîãî ñóñïіëüñòâà íàéíèæ÷å ìіñöå ïîñіäàëè ñåëÿíè, ÿêі áóëè íàé÷èñëåííіøîþ âåðñòâîþ – áëèçüêî 80 % íàñåëåííÿ. ßê і іíøі âåðñòâè òîãî÷àñíîãî ñóñïіëüñòâà, ñåëÿíñòâî íå áóëî îäíîðіäíèì. Ñåëÿíè ïîäіëÿëèñÿ íà ïîõîæèõ (îñîáèñòî âіëüíèõ) і íåïîõîæèõ (ïðèêðіïëåíèõ äî ñâîãî íàäіëó). Çðîñòàííÿ íà ðèíêàõ Öåíòðàëüíîї é Çàõіäíîї Єâðîïè ïîïèòó íà õëіá òà іíøó ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêó ïðîäóêöіþ ñïðèÿëî ñòðіìêîìó ðîçâèòêó ôіëüâàðêіâ. Çàöіêàâëåíі â çðîñòàííі ïðèáóòêіâ, çåìëåâëàñíèêè ðîçøèðþâàëè ïëîùі ôіëüâàðêîâèõ çåìåëü, çàõîïëþþ÷è îáùèííі íàäіëè і ïðèìóøóþ÷è ñåëÿí ïðàöþâàòè íà ñåáå ç âëàñíèì ðåìàíåíòîì, òîáòî âïðîâàäæóâàëè ïàíùèíó. Ó ñåðåäèíі 16 ñò. ïîâñþäíîþ ñòàє äâîäåííà, à ïîäåêóäè é òðèäåííà ïàíùèíà. Îòæå, 16 ñò. äëÿ óêðàїíñüêèõ ñåëÿí ñòàëî äîáîþ çðîñòàííÿ ïàíùèíè, ïîâèííîñòåé òà ïîäàòêіâ. Êіëüêіñòü íåïîõîæèõ ñåëÿí ç ðîêó â ðіê çáіëüøóâàëàñÿ. Âàðòî çàóâàæèòè, ùî çðîñòàííÿ ïàíùèíè íå áóëî îäíàêîâèì ó ðіçíèõ ðåãіîíàõ. Òàê ñàìî çàêðіïà÷åííÿ âіäáóâàëîñÿ ïîåòàïíî, çàëåæíî âіä ìіñöåâèõ óìîâ. Íàïðèêëàä, íà Âîëèíі âîíî âіäáóâàëîñÿ íå òàê øâèäêî, ÿê íà Ãàëè÷èíі, äå âіëüíèõ çåìåëü óæå â 15 ñò. áðàêóâàëî. Íà Áðàöëàâùèíі òà â ñòåïîâіé і ëіâîáåðåæíіé ÷àñòèíі Êèїâùèíè, äå çåìëі áóëî áàãàòî, íàâïàêè âіä÷óâàâñÿ áðàê ðîáî÷èõ ðóê, òîæ çåìëåâëàñíèêè íàäàâàëè ñåëÿíàì áіëüøå ïіëüã. Çà Òðåòіì Ëèòîâñüêèì ñòàòóòîì 1588 ð. ñåëÿíè Áðàöëàâùèíè, Êèїâùèíè òà Âîëèíі, ÿêі ïðîæèëè íà çåìëі ôåîäàëà ïîíàä 10 ðîêіâ, ñòàâàëè êðіïàêàìè. Çåìëåâëàñíèêè îäåðæàëè ïðàâî ïîøóêó é ïîâåðíåííÿ ñåëÿí-óòіêà÷іâ ïðîòÿãîì 20 ðîêіâ. Ìіñüêå íàñåëåííÿ ñêëàäàëîñÿ ç: 1) ìіñüêîї âåðõіâêè – ïàòðèöіàòó (áàãàòі ïðåäñòàâíèêè àðèñòîêðàòè÷íèõ ðîäіâ); 2) ïîñïіëüñòâà – ñåðåäíіé, íàé- Óêðàїíñüêèé ñååëÿíèí. ÷èñëåííіøèé ïðîøàðîê ìіùàí, ÿêі ìàëè ìіñüêі Õóäîæíèê êèé. ïðàâà (ðåìіñíèêè, êðàìàðі) òà 3) ìіñüêîї áіäíîòè. Ñ. Âàñèëüêіâñüê 1

Ï à ð à ô і ÿ – íèæ÷à öåðêîâíà àäìіíіñòðàòèâíà îäèíèöÿ, ôàêòè÷íî, òåðèòîðіÿ, íà ÿêіé æèâóòü ÷ëåíè ãðîìàäè, âіðíі îäíîìó õðàìó.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

3. Ó ÷îìó îñîáëèâîñòі ñòàíîâèùà іíøèõ âåðñòâ òîãî÷àñíîãî ñóñïіëüñòâà?

Ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íå æèòòÿ

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Ùîá ââàæàòèñÿ ïîâíîïðàâíèì ãðîìàäÿíèíîì – ïåðåáóâàòè ïіä çàõèñòîì ìіñüêîãî ñàìîâðÿäóâàííÿ, êîðèñòóâàòèñÿ ïðèâіëåÿìè, ÿêі íàäàâàëèñÿ ãîðîäÿíàì, çîêðåìà ïðàâîì çàéìàòèñÿ ðåìåñëîì, âåñòè òîðãіâëþ íà ìіñüêîìó ðèíêó, ïîòðіáíî áóëî âîëîäіòè íåðóõîìèì ìàéíîì, ùîíàéìåíøå – âëàñíèì áóäèíêîì. Ó ìіñòàõ, îñîáëèâî â Ãàëè÷èíі, ìåøêàëè ïðåäñòàâíèêè ðіçíèõ íàðîäіâ. Íà Âîëèíі òà â çåìëÿõ Öåíòðàëüíîї Óêðàїíè ïåðåâàæàëè óêðàїíöі.

Óêðàїíñüêèé ìіùàíèí. Õóäîæíè èê Ñ. Âàñèëüüêіâñüêèé.

● 1. Що ви довідалися з джерела про мешканців західноукраїнських міст, представників народів: 1) русинів-українців; 2) євреїв; 3) вірмен; 4) поляків? ● 2. Які факти свідчать про багатоетнічний та багатоконфесійний склад населення західноукраїнських міст? Що є прикладом толерантного співжиття та віротерпимості?

Мацей Мєховський, польський церковний та освітній діяч, у творі «Трактат про дві Сарматії», надрукованому в 1517 р., розповідає: «У Русі багато віросповідань. Є християнська релігія, підпорядкована римському первосвященикові. Вона панує і переважає, хоча представники її нечисленні. Друга віра, руська, яка зберігає грецький обряд, більш поширена й охоплює всю Русь. Третя віра – іудейська; її прихильники, іудеї, – не лихварі, як у християнських землях, а ремісники, землероби або великі купці, які часто тримають у своїх руках громадські побори й податки. Четверта віра – вірменська, переважно в містах Кам’янці та Львові. Вірмени – досить досвідчені купці, які доходять зі своїми товарами до Кафи, Константинополя, єгипетської Александрії, Алькаїра й країн Індії. В одязі та церковній службі русини наслідують греків. У них є своє письмо й алфавіт на зразок грецького, дуже з ним подібний. Євреї користуються єврейським письмом і грамотою; займаються також і науками: астрономією та медициною. Вірмени мають свій обряд і своє письмо. Зі святих вони найбільше шанують апостола Фадея, переконуючи, що він навернув вірмен у християнство. Етнічність за тих часів …У руських церквах при богослужінні читають і співаототожнювалася з конють… слов’янською мовою; у вірменських церквах – вірменфесійною належністю: ською мовою; в іудейських синагогах моляться єврейською православний – русинмовою. Християни ж римського обряду співають, моляться українець, католик – пой читають латинською мовою». ляк.

. ßêèìè áóëè óìîâè ôîðìóâàííÿ íîâîї ñóñïіëüíîї âåðñòâè – êîàöòâà? Зверніть увагу!

Âіä êіíöÿ 15 ñò. ïî÷èíàєòüñÿ ïðîöåñ çàðîäæåííÿ é ñòàíîâëåííÿ (ÿêå òðèâàëî äî ñåðåäèíè 17 ñò.) íîâîї ñóñïіëüíîї âåðñòâè – êîçàöòâà. Óêðàїíñüêå êîçàöòâî ôîðìóâàëîñÿ ç ïðåäñòàâíèêіâ ðіçíèõ ñîöіàëüíèõ ãðóï.

Æèòòÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü âèçíà÷àëîñÿ ùå îäíієþ îáñòàâèíîþ: ñïóñòîøëèâèìè íàïàäàìè ç Êðèìó. Íàáіãè áóëè çóìîâëåíі íå òіëüêè áëèçüêіñ14

Ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íå æèòòÿ

òþ óêðàїíñüêèõ çåìåëü äî âîéîâíè÷èõ êî÷îâèêіâ, à é íåçäàòíіñòþ ïîëüñüêî-ëèòîâñüêîї äåðæàâè çàõèñòèòè öі çåìëі. Îïèíèâøèñü ó òàêіé ñèòóàöії æèòåëі ïðèêîðäîííèõ òåðèòîðіé çìóøåíі áóëè îïàíîâóâàòè ñêëàäíó âіéñüêîâó íàóêó. Òàêèõ âîїíіâ ñòàëè íàçèâàòè êîçàêàìè.

1. Êîçàêè â ñòåïó (Ñòîðîæà çàïîðіçüêèõ âîëüíîñòåé). Õóäîæíèê Ñ. Âàñèëüêіâñüêèé. 2. Êîçàê íà âàðòі. Ôðàãìåíò êàðòèíè Ñ. Âàñèëüêіâñüêîãî. ● Ïîñòіéíà çàãðîçà íàïàäіâ ç áîêó Êðèìñüêîãî õàíñòâà çìóøóâàëà êîçàê êіâ äáàòè ïðî ðîçâіäêó. Ó çàïîðіçüêîìó âіéñüêó áóëè ñòîðîæîâà ñëóæáà é äîçіð.

Êîçàöòâî ôîðìóâàëîñÿ íå ëèøå ç ïîñòіéíèõ ìåøêàíöіâ ïðèêîðäîííèõ òåðèòîðіé – Ïіâäåííîї Êèїâùèíè òà Áðàöëàâùèíè. Êîçàêàìè ñòàâàëè é ÷èñëåííі âòіêà÷і ç іíøèõ ðåãіîíіâ Óêðàїíè – ïåðåäóñіì Ãàëè÷èíè, Âîëèíі, äå âèçèñê çåìëåâëàñíèêіâ і ìіñüêîї âåðõіâêè Ïîëüùі òà Ëèòâè áóâ íàéñèëüíіøèì. Ïîøèðåííÿ ïàíùèíè òà çàïðîâàäæåííÿ êðіïàöòâà ñïîíóêàëè óêðàїíñüêèõ ñåëÿí òà ìіñüêó áіäíîòó äî ìàñîâèõ óòå÷ – õî÷ íà êðàé ñâіòó, òіëüêè ïîäàëі âіä ïàíà. Âàæêі óìîâè ïðèêîðäîííÿ çäàâàëèñÿ âòіêà÷àì ìåíøèì ëèõîì, íіæ âòðàòà îñîáèñòîї ñâîáîäè. Ïîïåðâàõ êîçàêè ìåøêàëè çäåáіëüøîãî íà ïіâäíі Êèїâùèíè – ó ðàéîíі Êàíåâà, ×åðêàñ, ×èãèðèíà, à òàêîæ íà Ïîäіëëі. Ïîñòóïîâî ïðîñóâàþ÷èñü ó ãëèá ñòåïіâ, âîíè çàçâè÷àé ñåëèëèñÿ ïîíàä Äíіïðîì і Ïіâäåííèì Áóãîì, Êàëüìіóñîì òà їõíіìè ÷èñëåííèìè ïðèòîêàìè. Îñîáëèâî âàáèëè êîçàêіâ áàãàòі íà ðèáó é äè÷èíó ìіñöÿ ïîíàä Äíіïðîâèìè ïîðîãàìè âіä ãèðëà Ñàìàðè, òîáòî âіä ñó÷àñíîãî Äíіïðîïåòðîâñüêà, äî îñòðîâà Õîðòèöі (ó ìåæàõ ñó÷àñíîãî ì. Çàïîðіææÿ) òà Âåëèêîãî Ëóãó – íèçèííèõ áåðåãіâ Äíіïðà çà ïîðîãàìè. Îñü ÷îìó óêðàїíñüêèõ êîçàêіâ íàçèâàëè çàïîðіçüêèìè. Âîÿêè çà ïîòðåáîþ, êîçàêè îñâîþâàëè íîâі çåìëі, ïіäíіìàþ÷è öіëèíó, ïðîêëàäàþ÷è øëÿõè, ñïîðóäæóþ÷è ìîñòè òîùî. Ïîíàä áåðåãàìè ðіê, íà îñòðîâàõ, ó áàëêàõ ÷è áàéðàêàõ êîçàêè çàêëàäàëè ñâîї ïîñåëåííÿ – çèìіâíèêè. Çèìіâíèêîì íàçèâàâñÿ çàïîðіçüêèé õóòіð, ùî ñêëàäàâñÿ ç äâîõòðüîõ õàò äëÿ ëþäåé òà ðіçíèõ ãîñïîäàðñüêèõ áóäіâåëü – êîìîð, êëóíü, ñòàєíü, õëіâіâ, êóðíèêіâ, ëüîõіâ, áäæîëÿíèêіâ. ×àñîì õóòіð ìàâ ìëèí, êóçíþ òîùî. 15

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Слово козакк у перекладі з тюркської означає вільна озброєна людина.

Ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íå æèòòÿ

1. Êîçàöüêèé çèì ìіâíèê. Ìàëþíîê-ðåêîíñò òðóêöіÿ. 2. Äíіïðîâі ïîðîãè è. Êàðòèíà Ï. Ïîðóáàєâà.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Пороги — пасма кам’яних скель, що, здіймаючись майже на п’ять метрів, перетинали течію Дніпра. Усього на Дніпрі було дев’ять порогів: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець, Вовнизький, Будило, Лишній та Вольний (їх було затоплено 1932 р. під час будівництва Дніпрогесу). Найбільший поріг — Ненаситець — простягався на 2 км.

Íà îñâîєíèõ çåìëÿõ, îñîáëèâî â їõíіé ïіâíі÷íіé ÷àñòèíі, äå áóëî áåçïå÷íіøå, êîçàêè ñіÿëè õëіá, êîïàëè ãîðîäè, çàêëàäàëè ñàäè, îðãàíіçîâóâàëè ðіçíі ðåìåñëà. Êîðèñòóþ÷èñü óìîâàìè ñòåïó, âèðîùóâàëè êîíåé, âåëèêó ðîãàòó òà äðіáíó õóäîáó. Ç-ïîìіæ êîçàêіâ áóëè òåñëі, ñòåëüìàõè, êîâàëі, çáðîÿðі, êîæóì’ÿêè, øåâöі, áîíäàðі òîùî. очитайте фрагменти джерел. ● 1. Що повідомляє джерело про військову вправність козаків? ● 2. На які особливості буденного життя козаків звертає увагу автор? ● 3. Яким було ставлення автора до запорожців?

Ян Анджей Красінський у книзі «Полонія: До ясновельможного та могутнього Генріха Першого Валуа, з ласки божої Польського короля» (Болонья, 1574) про козаків повідомляв: «Козаки легко переносять холод, голод та будь-які негаразди. Озброєні вони дуже легко, зовсім як татари. Коні у них дуже рухливі та придатні для дрібних сутичок. Сідла влаштовані так, що на них легко повертатися на всі боки й стріляти з лука. У битвах вони користуються насамперед луком, вражаючи ворожих вершників та їхніх коней дощем стріл. Шаблями татарськими озброєні. Списи також короткі мають. Ворожою країною вони пересуваються надзвичайно швидко, знищуючи все вогнем і мечем. Швидкість рухів сприяє безпеці воїна та перемозі над ворогом. Постійно перебуваючи у розлогих подільських степах, де вони ведуть безперервну війну з кримськими татарами, козаки возять із собою в сідельних торбах усі улюблені харчові припаси, як-от: хліб, солену свинину та сіль, перемішану з перцем. Кожен, крім того, має при собі сокиру та трут, аби у випадку вдалого полювання на звіра, котрого багато водиться в безлюдних місцинах, які відвідують козаки, мати можливість відразу розвести вогонь та засмажити здобич, приправивши її сіллю та перцем». Перевірте себе 1. Про яку з причин виникнення козацтва йдеться в фрагменті джерела? Основні причини виникнення українського козацтва Потреба захисту українських земель від Поширення панщини та запровадження грабіжницьких походів кочовиків зі степу кріпацтва спонукали українських селян та міську бідноту до масових утеч

Ãîñïîäàðñüêå æèòòÿ

Польський дипломат та історик Самуїл Грондський про тогочасне становище багатьох українців зауважував: «Ті з русинського (українського) народу, які... не хотіли тягнути ярмо й терпіти владу місцевих панів, йшли в далекі краї, тоді ще не заселені, і набували собі право на волю..., закладали нові поселення і, щоб відрізнятись від підданих, залежних від панів, стали називати себе козаками. 2. Установіть хронологічну послідовність подій: ● роки життя князя Василя-Костянтина Острозького, ● Кревська унія, ● перша документальна згадка про українських козаків у писемних джерелах. 3. Дайте визначення поняттям: ● шляхта, ● магнати, ● кріпацтво, ● козак, ● зимівник. 4. Установіть подібність та відмінність у групах понять: ● князі; ● пани; ● зем’яни-шляхта. 5. Розподіліть назви українських земель відповідно до назв держав, у складі яких вони перебували в першій половині 16 ст.: Королівство Польське

Князівство Молдавія

Королівство Угорщина

Велике князівство Московське

● Буковина, ● Галичина, ● Закарпаття, ● Західна Волинь, ● Західне Поділля, ● Київщина, ● Переяславщина, ● Східна Волинь, ● Східне Поділля, ● Чернігово-Сіверщина. 6. Дайте відповіді на запитання: ● Яку роль в тогочасному суспільно-політичному житті відігравала українська аристократія? ● Які зміни в житті українських селян відбувалися протягом 16 ст.? ● Чим вирізнялося життя українських міщан? ● Якими були причини виникнення українського козацтва?

§ 2.

ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ

Прочитайте уривок з історичного джерела 1565 р. Поміркуйте, звідки взято цей фрагмент. Пригадайте, що таке магдебурзьке право. Яких змін зазнавали міста з отриманням магдебурзького права?

«Обов’язком ради й бурмистрів є принаймні раз на тиждень або кожний раз, коли вимагатиме потреба, збиратися в ратушу, радитися про добро громади, здобувати нові користі для громади та запобігати шкодам, залагоджувати й розсуджувати всілякі спори, вишукувати способи, щоб їжа й напої в місті не були дорогими, і карати продавців, які порушуватимуть розпорядження райців або загальні ухвали. Окрім цього, вони мають наглядати за пекарями, різниками й шинкарями, пильнувати обману в мірах і вагах під час продажу товару... Рада також має запобігати сваркам у місті, боронити від кривд сиріт і вдів та викорінювати шкідливі й безчесні ігри – кості й таке інше негідне. Кожного року рада мусить складати рахунки з усіх прибутків перед старшими й визначнішими людьми з громади».

1. Ùî âèçíà÷àëî ðîçâèòîê ìіñò ó 16 ñò.? Залежно від підпорядкування міста поділялися на: 1) королівські (Польща) або великокнязівські (Литва) – до цієї групи належали здебільшого найдавніші міста; 2) приватновласницькі (найчисленніша група міст); 3) церковні.

16 – ïåðøà ïîëîâèíà 17 ñò. – öå ÷àñ ïîÿâè òà áóðõëèâîãî ðîçâèòêó ìіñò. Íà òåðèòîðії Ðóñüêîãî é Áåëçüêîãî âîєâîäñòâ ó 16 ñò. áóëî çàñíîâàíî 97 ìіñò. Äî êіíöÿ ñòîëіòòÿ â öèõ âîєâîäñòâàõ óæå áóëî 187 ìіñò і ìіñòå÷îê. À äî ñåðåäèíè 17 ñò. òóò ç’ÿâèëîñÿ ùå 26 íîâèõ ìіñò. Íà Âîëèíі íàïðèêіíöі 16 ñò. 17

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Велике князівство Литовське

Ãîñïîäàðñüêå æèòòÿ

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Çàãàëüíè èé âèãëÿä Ëüâîâà – öåíòðó Ðóñüêîãî âîєâîäñòâà. Ãðàâþðà 1618 ð.

ç’ÿâèëîñÿ áëèçüêî 50 íîâèõ ìіñò, à çàãàëîì íà ñåðåäèíó 17 ñò. áóëî ïîíàä 180 ìіñò òà ìіñòå÷îê. Ïіñëÿ ïîñòàíîâè ñåéìó 1590 ð., ùî ïåðåäáà÷àëà ðîçäàâàííÿ íіáèòî «ïóñòåëü, ùî ëåæàòü çà Áіëîþ Öåðêâîþ», çàâäÿêè àêòèâíîñòі ìàãíàòіâ òà øëÿõòè, ÿêі çàêëàäàëè íîâі ïîñåëåííÿ òà ðîçáóäîâóâàëè їõ, íà ñåðåäèíó 17 ñò. ó Êèїâñüêîìó âîєâîäñòâі ç’ÿâèëîñÿ áëèçüêî 200 ìіñò òà ìіñòå÷îê, ó Áðàöëàâñüêîìó – áëèçüêî 100. Öÿ áóäіâíè÷à äіÿëüíіñòü ìàє åêîíîìі÷íå ïîÿñíåííÿ, àäæå ìіñòå÷êî ïðèíîñèëî âëàñíèêàì ó 5–10 ðàçіâ áіëüøèé ïðèáóòîê, íіæ ñåëî, ç ÿêîãî âîíî âèíèêëî. Ìіñòå÷êà áóëè ïåðåâàæíî íåâåëèêèìè çà êіëüêіñòþ íàñåëåííÿ (ïîëîâèíà ç òàêèõ ïîñåëåíü íà Êèїâùèíі íàëі÷óâàëà äî 100 äâîðіâ). Ùîïðàâäà, âïðîäîâæ 30–40-õ ðîêіâ 17 ñò. äåÿêі ìіñòå÷êà Êèїâùèíè âèðîñëè äî ìіñò: Áіëà Öåðêâà ìàëà âæå ïîíàä 1000 äâîðіâ, Ëóáíè – 882, Âàñèëüêіâ òà Ôàñòіâ – äî 500. Çàãàëîì íà ñåðåäèíó 17 ñò. іñíóâàëî ïðèáëèçíî 1200 ìіñò і ìіñòå÷îê. Іñòîòíà âіäìіííіñòü ìіæ ìіñòîì і ìіñòå÷êîì ïîëÿãàëà â òîìó, ùî áіëüøіñòü ìåøêàíöіâ ìіñòà çàéìàëàñÿ ðåìåñëàìè, ïðîìèñëàìè é òîðãіâëåþ, à ìіñòå÷êà – çåìëåðîáñòâîì. Íàñåëåííÿ ìіñò – ìіùàíè – çàëåæàëè âіä âëàñíèêіâ òèõ çåìåëü, äå ñòîÿëè ìіñòà, ñïëà÷óâàëè ãðîøîâèé ïîäàòîê – ÷èíø – òà ðіçíі ïîáîðè íà êîðèñòü ìіñòà é áðàëè ó÷àñòü â îáîðîíі çàìêіâ. Ó ìіñòàõ і ìіñòå÷êàõ, îêðіì ùîäåííîї òîðãіâëі, êіëüêà ðàçіâ íà òèæäåíü âіäáóâàëèñÿ òîðãè, íà ÿêèõ ïðîäàâàëèñÿ ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêà ïðîäóêöіÿ é ðåìіñíè÷і âèðîáè. Ó âåëèêèõ ìіñòàõ ïî êіëüêà ðàçіâ íà ðіê ïðîõîäèëè ÿðìàðêè. Íà íèõ ïðèїçäèëè êóïöі ç ðіçíèõ ìіñò òà êðàїí. Äåÿêі ÿðìàðêè ñïåöіàëіçóâàëèñÿ íà ðåàëіçàöії îêðåìèõ òîâàðіâ – çåðíà, õóäîáè, øêіðè òîùî. Îñîáëèâå çíà÷åííÿ ìàëè ÿðìàðêè ó Ëüâîâі, Ëóöüêó, Êàì’ÿíöі-Ïîäіëüñüêîìó, Êèєâі. Íàéâàæëèâіøèì òîðãîâèì öåíòðîì òèõ ÷àñіâ áóâ Ëüâіâ – íàéáіëüøå ìіñòî Óêðàїíè çà êіëüêіñòþ íàñåëåííÿ. Íàñåëåííÿ Ëüâîâà íà êіíåöü 16 ñò. 18

Ãîñïîäàðñüêå æèòòÿ

ñòàíîâèëî áëèçüêî 17–20 òèñ. îñіá (іç íèõ 5 òèñ. æèëî ó ñåðåäìіñòі, òîáòî íà îáâåäåíіé ìóðàìè òåðèòîðії), à â ñåðåäèíі 17 ñò. çðîñëî äî 22–25 òèñ. îñіá. Ëüâіâ êîðèñòóâàâñÿ ïðàâîì ñêëàäó, òîáòî âñі òîâàðè, ïðèâåçåíі ç іíøèõ êðàїí, ìàëè ïðîäàâàòèñÿ ñïî÷àòêó ó Ëüâîâі, à âæå òå, ùî íå êóïèëè, ðîçâîçèëîñÿ ïî іíøèõ ìіñòàõ. Çі ñõіäíèõ ðàéîíіâ Óêðàїíè äî Ëüâîâà ïðèãàíÿëè âåëèêі ãóðòè âîëіâ, ïðèâîçèëè øêóðè, õóòðî, âіñê, ìåä, ðèáó, ðіçíі ïðîìèñëîâі âèðîáè. Çі Ñõîäó ïðèâîçèëè ïðÿíîùі, ïðèêðàñè, øîâê òîùî. Іç Êðèìó, Áàëêàí òà Óãîðùèíè ïîñòà÷àëè âèíà, іç Çàõіäíîї і Öåíòðàëüíîї Єâðîïè – ñóêíî, ìåòàëåâі âèðîáè, îäÿã. Ó òîðãіâëі ñõіäíèìè òîâàðàìè îñíîâíó ðîëü âіäіãðàâàëè âіðìåíñüêі òà ãðåöüêі êóïöі. 2. Ùî äîâіäóєìîñÿ ç іñòîðè÷íèõ äæåðåë ïðî ðîçâèòîê òîðãіâëі Ëüâîâà é Êèєâà? менський мандрівник та історик Сімеон Дпір Лехаці розповідав про Львів початку 17 ст.: «Всі будинки міста кам’яні, дорогі, облицьовані, широкі, високі, три- і чотириповерхові. Льохи та пивосховища з каменю і вриті в землю, щоб влітку напої були холодними. Це багатолюдне місто, повне достатків, тут багато фруктів. Кажуть, що в країні руських іншого такого міста нема. Це столиця. Міщани живуть заможно, у розкошах... Крамниці повні товарів, усього вдосталь, і що захочеш, у Львові знайдеш. Там є багато різних майстрів і ремісників: майстрів-золотарів, золотошвей, скульпторів, мулярів, різьбярів по каменю й мармуру та ін. Тому туди приїздять зі всіх країн світу і з усіх областей: одні вироби знаходять готові, інші – замовляють. Туди приїздять також вершники і воїни (піхотинці), князі й пани і купують там зброю, шоломи, кольчуги, піки, списи, мечі, сокири, ратища, персні тощо; звідси вивозять усе, що потрібно для війни. І якщо навіть приїде сто тисяч воїнів, вони знайдуть усе, що їм потрібно, бо це велика столиця. Там є і кравці, одіяльники, гарбарі, красильники, сірничники, виробники хусток, різні ткачі, наметувальники, набійники, золотоплавильники й умільці-золотарі. Є також художники, рисувальники, гравери й майстри, які друкують по-польськи, по-руськи і по-вірменськи». Литовський дипломат Михалон Литвин, який перебував в українських землях у середині 16 ст., у книзі «Про норови татар, литовців і москвитян» розповідав: «Київ наповнений чужоземними товарами, бо немає відомішого, коротшого й надійнішого шляху, ніж стародавня й загальновідома в усіх своїх звивинах дорога, що веде з чорноморського порту, тобто з міста Кафи, через Таврійські ворота (Перекоп) до Гаванської

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Ïàíîðàìà ñåðåäìііñòÿ Ëüâîâà 1740 ð. Ìàêåò І. Êà÷îðà.

Ãîñïîäàðñüêå æèòòÿ

переправи на Борисфені, а звідти через степи – до Києва; по ній з Азії, Персії, Індії, Аравії, Сирії везуть на північ у Москву, Псков, Новгород, Швецію й Данію коштовне каміння, шовк і золоте ткання, ладан, фіміам, шафран, перець та інші пахощі. Чужоземні купці, які часто мандрують цією дорогою, збираються у валки до тисячі душ, звані караванами, із багатьма навантаженими візками й нав’юченими верблюдами. Від проходу каравану значні прибутки отримують київські жителі: воєводи, митники, купці, міняйли, човнярі, візники, трактирники й шинкарі… У непоказних київських хатах трапляється не лише достаток, але навіть ряснота плодів, овочів, меду, м’яса, риби; окрім того, вони до такої міри переповнені дорогим шовковим одягом, коштовностями, соболями та іншим хутром і прянощами, що мені самому випадало бачити шовк, який обходився дешевше, ніж у Вільні льон, і перець, дешевший від солі...». ● 1. Що вражало чужинців у буденному житті Львова та Києва? ● 2. Які товари родавалися на базарах? ● 3. Як розвиток торгівлі, на вашу думку, позначався на обробуті мешканців міст?

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

. ßêó ðîëü ó ðîçâèòêó ìіñò âіäіãðàâàëî ìàãäåáóðçüêå ïðàâî òà åõîâå âèðîáíèöòâî? особисту свободу для міщан

МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО ПЕРЕДБАЧАЛО міське самоврядування з власним судочинством

просторову перебудову міста (закладання нового міського центру)

регулювання повинностей міщан (постійний чинш)

 Скориставшись схемою, поясніть, у чому суть магдебурзького права.

Âè ïàì’ÿòàєòå, ùî íàäàííÿ ìіñòàì êîðîëåì àáî âåëèêèì êíÿçåì ëèòîâñüêèì (çãîäîì і âëàñíèêàìè-ìàãíàòàìè) ïðèâіëåþ íà ìàãäåáóðçüêå ïðàâî ñïðèÿëî ïîìіòíîìó ïîæâàâëåííþ ìіñüêîãî ãîñïîäàðñòâà òà àêòèâíîìó ôîðìóâàííþ ìіùàí ÿê ñòàíó. Ìіñüêå ñàìîâðÿäóâàííÿ çäіéñíþâàâ âèáîðíèé ìàãіñòðàò, ÿêèé ñêëàäàâñÿ ç ðàäè (ðàéöі íà ÷îëі ç áóðìèñòðîì) і ëàâè, àáî ëàâíè÷îãî ñóäó. Ðàéöі âіäàëè àäìіíіñòðàòèâíî-ãîñïîäàðñüêèìè ñïðàâàìè: äî îáîâ’ÿçêіâ ðàäè òà áóðìèñòðà íàëåæàëè ùîòèæíåâі çàñіäàííÿ â ðàòóøі, ïіä ÷àñ ÿêèõ ðîçâ’ÿçóâàëè ñóïåðå÷êè ìіæ ìåøêàíöÿìè, îáãîâîðþâàëè çàõîäè ç íàãëÿäó çà öіíàìè, ìіðàìè òà âàãàìè íà ðèíêàõ, іç çàõèñòó âäіâ і ñèðіò, âèêîðіíåííÿ àçàðòíèõ іãîð, ç âèòðà÷àííÿ êîøòіâ ç ìіñüêîї ñêàðáíèöі. Ëàâó, ÿêà çäіéñíþâàëà ñóä, î÷îëþÌÀÃІÑÒÐÀÒ âàâ âіéò. Ó ðîëі ïðèñÿæíèõ âèñòóïàëè âèáîðíі ãîðîäÿíè – ëàâíèêè. Ñàìå íà ðіøåíü ëàâíèêіâ âіéò óõâàëþïіäñòàâі ÁÓÐÌÈÑÒÅÐ ÂІÉÒ âàâ âèðîê. Ïðàâîì ìіñüêîãî ñàìîâðÿäóâàííÿ Ðàäà Ëàâà ìîãëè ñêîðèñòàòèñÿ ëèøå ïîâíîïðàâíі ìіùàíè. Äóæå ÷àñòî ó âåëèêèõ ìіñòàõ адміністративноздебільшого ìàãäåáóðçüêå ïðàâî íàäàâàëîñÿ òіëüêè господарські спрасудочинство ви, судочинство в в кримінальних ìіùàíàì-êàòîëèêàì – ïîëÿêàì òà íіìцивільних справах справах öÿì. Íàòîìіñòü íà óêðàїíöіâ, єâðåїâ òà 20

Ãîñïîäàðñüêå æèòòÿ

1. Íàéäàâíіøі ëüâіâñüêі ïå÷àòêè ðàäè òà ëàâè. 2. Çíàêè ëüâіâñüêèõ öåõіâ.

4. ßê ðîçâèòîê ôіëüâàðêîâèõ ãîñïîäàðñòâ âïëèâàâ íà ñòàíîâèùå ìåøêàíöіâ ñіë? ßê і ðàíіøå, ñåëÿíè æèëè îáùèíàìè. ×ëåíè ñіëüñüêîї îáùèíè ñïіëüíî êîðèñòóâàëèñÿ ïàñîâèñüêàìè, ëіñàìè, îçåðàìè, ðіêàìè. Îðíі çåìëі ðîçïîäіëÿëè ìіæ ÷àñòèíàìè îáùèíè – äâîðèùàìè, ÿêі îá’єäíóâàëè ïî êіëüêà äâîðіâ-äèìіâ, òîáòî ãîñïîäàðñòâ îêðåìèõ ñіìåé. Ðіçíîìàíіòíі ïîäàòêè é ïîâèííîñòі íà êîðèñòü äåðæàâè òà çåìëåâëàñíèêà ñіëüñüêà ãðîìàäà òàêîæ ðîçïîäіëÿëà ïîìіæ äâîðèùàìè, ìàþ÷è âіäïîâіäàëüíіñòü çà їõ âèêîíàííÿ (ïðèíöèï êðóãîâîї ïîðóêè). Ñåëÿíñüêó îáùèíó î÷îëþâàâ îáðàíèé íà ñіëüñüêîìó ñõîäі ïðåäñòàâíèêàìè äâîðèù îòàìàí. Ñіëüñüêà îáùèíà îáèðàëà òàêîæ âëàñíèé ñóä. Öåé ñóä íàçèâàëè êîïíèì (âіä «êîïà» – çіáðàííÿ îáùèíè), âіí ñêëàäàâñÿ іç «ñóääіâ êîïíèõ» – «ìóæіâ». Êîïíèé ñóä ñêëèêàëè ïіä âіäêðèòèì íåáîì íà çàçäàëåãіäü ïðèçíà÷åíîìó ìіñöі. Ñóä ðîçãëÿäàâ öèâіëüíі é êðèìіíàëüíі ñïðàâè, â òîìó ÷èñëі ñóïåðå÷êè çà çåìëþ òà âáèâñòâà. Ïîñòóïîâî, іç ïåðåõîäîì çåìëі îáùèí ó âëàñíіñòü çåìëåâëàñíèêіâ, êîïíèé ñóä áóëî çàìіíåíî íà ñóä âîò÷èííèé. Âè âæå çíàєòå, ùî çðîñòàííÿ íà ðèíêàõ Öåíòðàëüíîї é Çàõіäíîї Єâðîïè ïîïèòó íà õëіá òà іíøó ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêó ïðîäóêöіþ ñïðèÿëî ñòðіìêîìó 21

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

âіðìåí, ÿêі ñòàíîâèëè áіëüøіñòü ó çàõіäíîóêðàїíñüêèõ ìіñòàõ, çãàäàíå ïðàâî íå ïîøèðþâàëîñÿ. Âè çíàєòå, ùî ðàçîì ç ìàãäåáóðçüêèì ïðàâîì ìіñòà ïåðåéìàëè é öåõîâèé óñòðіé ðåìåñëà. Âè ïàì’ÿòàєòå, ùî ðåìіñíè÷і îá’єäíàííÿ – öåõè – âèíèêëè â çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ íàïðèêіíöі 14 ñò. Ó Ëüâîâі ó 1425 ð. öåõіâ áóëî áëèçüêî äåñÿòè, ó 1579 ð. – 20, ó ïåðøіé ïîëîâèíі 17 ñò. – ïîíàä 30. Äіÿëüíіñòü öåõіâ áóëà ñïðÿìîâàíà íàñàìïåðåä íà óñóíåííÿ êîíêóðåíöії â ðåìіñíè÷îìó âèðîáíèöòâі. Êîæåí öåõ ìàâ ñâіé ïèñüìîâèé ñòàòóò, ÿêèé âèçíà÷àâ ÿê îñîáëèâîñòі âèðîáíèöòâà, òàê і ñïîñіá æèòòÿ ðåìіñíèêіâ. Íàïðèêëàä, íà òèõ, ÿêі ðîçïî- Цех – це самоврядна громада вільних реміс÷èíàëè ñâàðêó ïіä ÷àñ çàãàëüíèõ çіáðàíü, íàêëàäà- ників одного чи кількох ëèñÿ ÷èìàëі øòðàôè. фахів, очолена виÏðîòÿãîì 16 ñò. öåõè àêòèâíî ðîçâèâàëèñÿ â борним старшиною – óêðàїíñüêèõ ìіñòàõ Êèїâùèíè òà Âîëèíі é äîñÿãëè цехмістром, найбільш ïіêó ñâîãî ðîçâèòêó òîäі, êîëè öåõîâà îðãàíіçàöіÿ авторитетною особою серед майстрів, об’єдçàõіäíîєâðîïåéñüêèõ ìіñò óæå çàíåïàëà. Â óêðàїíñüêèõ ìіñòàõ íàëі÷óâàëîñÿ áëèçüêî 130 îñ- наних у цехове братство. íîâíèõ і äîïîìіæíèõ ðåìіñíè÷èõ ñïåöіàëüíîñòåé.

Ëþáëіíñüêà óíіÿ. Îá’єäíàííÿ áіëüøîñòі óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ñêëàäі Ïîëüùі

ðîçâèòêó ôіëüâàðêîâîãî ãîñïîäàðñòâà. Ïåðøі ôіëüâàðêè ç’ÿâèëèñÿ â äðóãіé ïîëîâèíі 15 ñò. ó Ãàëè÷èíі òà Çàõіäíіé Âîëèíі. Ôіëüâàðêàìè íàçèâàëè âåëèêі áàãàòîãàëóçåâі ãîñïîäàðñòâà, ó ÿêèõ ñèðîâèíó íå òіëüêè âèðîáëÿëè, à é ïåðåðîáëþâàëè íà âèíîêóðíÿõ1, ó ÷èíáàðíÿõ2 і ìëèíàõ. Âèðîáëåíà ïðîäóêöіÿ ïðèçíà÷àëàñÿ ïåðåâàæíî äëÿ çáóòó-ïðîäàæó. Çàöіêàâëåíі â çðîñòàííі ïðèáóòêіâ, çåìëåâëàñíèêè ðîçøèðþâàëè ïëîùі ôіëüâàðêîâèõ çåìåëü, çàõîïëþþ÷è îáùèííі íàäіëè é ïðèìóøóþ÷è ñåëÿí ïðàöþâàòè íà ñåáå ç âëàñíèì ðåìàíåíòîì, òîáòî âïðîâàäæóâàëè ïàíùèíó. Çåìëåâëàñíèêè áóëè çàöіêàâëåíі òàêîæ і â îáìåæåííі ïðàâà ïåðåõîäó ñåëÿí äî іíøîãî çåìëåâëàñíèêà – ó їõíüîìó çàêðіïà÷åííі. Òîæ óíàñëіäîê ðîçâèòêó ôіëüâàðêîâîãî ãîñïîäàðñòâà, çîðієíòîâàíîãî íà ðèíîê, çðîñòàє ïàíùèíà òà ïîøèðþєòüñÿ êðіïàöòâî. Íàñòóï íà ïðàâà ñåëÿí, ùî ïåðåòâîðþâàâ âіëüíèõ õëіáîðîáіâ íà êðіïàêіâ-çëèäàðіâ, âèêëèêàâ îä÷àéäóøíèé ñóïðîòèâ, ñïðè÷èíèâ õâèëþ ñåëÿíñüêèõ óòå÷ і ñïðèÿâ ïîêîçà÷åííþ – ïåðåõîäó ñåëÿí äî êîçàöüêîãî ñòàíó.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Перевірте себе 1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● ухвалення першого з відомих документів, що поклав початок закріпаченню українських селян, ● перша документальна згадка про українських козаків у писемних джерелах, ● надання магдебурзького права Львову. 2. Дайте визначення поняттям: ● магдебурзьке право, ● фільварки, ● кріпацтво, ● дворища, дими, ● війт та бурмистер, ● рада і лава, ● цехи, ● копний суд. 3. Виберіть слова та словосполучення, які стосуються міського життя за литовсько-польської доби: ● війт та бурмистер; ● цехи і цехмістри; ● смерди та холопи; ● рада і лава; ● фільварки; ● дворища та дими; ● магдебурзьке право; ● ярмарки та торги. Свій вибір поясніть. 4. Дайте відповіді на запитання: ● Якою була кількість українських міст? ● Яких змін зазнавали міста з отриманням магдебурзького права? ● Якими були повноваження рад та бурмистра, а які – війта та лави? ● Що визначало розвиток міст у 16 ст.? ● Як це позначалося на становищі міщан? ● Що таке дворища і дими? ● Які зміни в житті українських селян відбувалися в 16 ст.? ● Як це позначилося на становищі селян? 5. Доведіть або спростуйте, що історичний розвиток українських міст зумовлений загальноєвропейськими процесами.

§ 3.

ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ. ОБ’ЄДНАННЯ БІЛЬШОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ ПОЛЬЩІ

1558–1583 рр. – Лівонська війна. Війна Московії проти Лівонського ордену німецьких лицарів, а після його розпаду (1561) – проти Великого князівства Литовського, Польщі (з 1569 р. – Речі Посполитої), Данії та Швеції за вихід до Балтійського моря. 1569 р. – Люблінська унія. Об’єднання Польського королівства та Великого князівства Литовського в Річ Посполиту. 1 2

Â è í î ê ó ð í ÿ (ãóðàëüíÿ) – ãîñïîäàðñòâî, äå âèãîòîâëÿëè ãîðіë÷àíі âèðîáè. × è í á à ð í ÿ – ãîñïîäàðñòâî, äå ÷èíèëè, îáðîáëÿëè øêіðó.

Ëþáëіíñüêà óíіÿ. Îá’єäíàííÿ áіëüøîñòі óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ñêëàäі Ïîëüùі

Прочитайте фрагмент джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Чому український князь виступав на сеймі «спільним станам Польської Корони зі станами Великого князівства Литовського»? 2. Що мав на увазі князь, коли казав, що належить до народу, який «кожному народові рівний шляхетністю»? 3. Чим відрізнялися вірування поляків та українців, про які йдеться в джерелі? 4. Чому князь, на вашу думку, відстоював право на свободу віросповідання та збереження місцевих звичаїв?

1. Ùî ñïðè÷èíèëî îá’єäíàííÿ Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî òà Ïîëüñüêîãî êîðîëіâñòâà? Çîâíіøíüîïîëіòè÷íі іíòåðåñè Ëèòâè. Øëÿõ äî îá’єäíàííÿ Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî ç Ïîëüùåþ áóâ äîâîëі òðèâàëèì. Çàïî÷àòêóâàëà éîãî Êðåâñüêà óíіÿ 1385 ð., ìåòîþ ÿêîї áóëî ñïіëüíå ïîäîëàííÿ çîâíіøíüîї íåáåçïåêè – òîäі îáîì äåðæàâàì çàãðîæóâàëè ëèöàðі-õðåñòîíîñöі. Ç äðóãîї ïîëîâèíè 15 ñò. ñòàâ íàáèðàòè ñèëè íîâèé ñóïåðíèê Ëèòâè – Ìîñêîâñüêå êíÿçіâñòâî, ÿêå ïî÷àëî ïðåòåíäóâàòè íà óêðàїíñüêі é áіëîðóñüêі çåìëі. Íà ïî÷àòêó 16 ñò. Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ëèòîâñüêå ó âіéíàõ ç Ìîñêîâієþ âòðàòèëî ìàéæå òðåòèíó ñâîєї òåðèòîðії, çîêðåìà ×åðíіãîâîÑіâåðùèíó é Ñìîëåíñüê. Ñèòóàöіÿ çàãîñòðèëàñÿ â ñåðåäèíі 16 ñò., êîëè ðîçïî÷àëàñÿ âіéíà Ìîñêîâñüêîãî öàðñòâà ïðîòè Ëіâîíії. Ëèòâà, ùî ïіäòðèìóâàëà ëіâîíöіâ, îïèíèëàñÿ íà ìåæі êàòàñòðîôè. Ùîá óíèêíóòè öіëêîâèòîãî çàâîþâàííÿ Ìîñêâîþ, ïîòðіáíî áóëî çíàéòè íàäіéíîãî ñîþçíèêà. Єäèíèì ðåàëüíèì êàíäèäàòîì íà òàêó ðîëü áóëî Ïîëüñüêå êîðîëіâñòâî, ç ÿêèì Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ëèòîâñüêå âæå âіñіì ðàçіâ îáãîâîðþâàëî é óêëàäàëî ðіçíîìàíіòíі óãîäè-óíії òà ç ÿêèì áóëî ïîâ’ÿçàíå îñîáîþ ñïіëüíîãî ìîíàðõà (âåëèêèé êíÿçü ëèòîâñüêèé îáіéìàâ îäíî÷àñíî é êîðîëіâñüêèé ïðåñòîë). Ïîïðè ïåðåâàãè çîâíіøíüîïîëіòè÷íèõ ÷èííèêіâ ó ïîñòóïîâîìó çáëèæåííі Ëèòâè ç Ïîëüùåþ, íå ìîæíà âіäêèäàòè îñîáëèâîñòі âíóòðіøíüîãî æèòòÿ Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî çàãàëîì і óêðàїíñüêèõ çåìåëü çîêðåìà. Àäæå â îáãîâîðåííі іäåї óíії áðàëè ó÷àñòü óêðàїíñüêі ìîæíîâëàäöі. Îäíі ç íèõ âñіëÿêî îïèðàëèñÿ Ìîñêîâñüêі âîÿêè è. Ç êíèæîá’єäíàííþ Ëèòâè ç Ïîëüùåþ â îäíó äåðæàâó, êè «Çàïèñêè ïðî ìîñêîâñüêі ì іíøі, íàâïàêè, ïіäòðèìóâàëè éîãî. ñïðàâè» àâñòðіéñüêîãî äèïÐóñüêі êíÿçі, ó òîìó ÷èñëі é ïðåäñòàâíèêè ëîìàòà é ìàíäðіâí íèêà Ñ. Ãåðð ðîäó Îñòðîçüêèõ, óïåðòî ïðîòèâèëèñÿ óíії, ïî- áåðøòåéíà. 1549 ð. 23

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Під час сейму в Любліні 1569 р., на якому вкотре обговорювали питання об’єднання (унії) Великого князівства Литовського та Королівства Польського, український князь Костянтин Вишневецький звернувся до присутніх з такими словами: «І на цьому перед Вашою Королівською Милістю наголошуємо, що погоджуємося на (приєднання) як люди вільні, свободні, щоб це не принизило нашої шляхетної гідності. Бо ж ми є народом так поштивим, що жодному народові і на світі не поступимося, і впевнені, що кожному народові рівні шляхетністю... Також просимо, оскільки ми (з поляками) різної віри, а власне ми – греки, то щоб нас і в цьому не було понижено і щоб нікого не примушували до іншої віри».

Ëþáëіíñüêà óíіÿ. Îá’єäíàííÿ áіëüøîñòі óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ñêëàäі Ïîëüùі

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñ

áîþþ÷èñü, ùî ïіñëÿ ïðèєäíàííÿ äî Ïîëüñüêîãî êîðîëіâñòâà âòðàòÿòü ñâîї ïðèâіëåї, àäæå çà ïîëüñüêèìè çàêîíàìè âñÿ øëÿõòà ìàëà ðіâíі ïðàâà. Ëèòîâñüêà òà ðóñüêà (óêðàїíñüêà é áіëîðóñüêà) ñåðåäíÿ òà äðіáíà øëÿõòà ïіäòðèìóâàëà îá’єäíàííÿ, ñïîäіâàþ÷èñü ó òàêèé ñïîñіá çäîáóòè äëÿ ñåáå áіëüøèõ ïðèâіëåїâ. Ïîçèöіÿ ïîëüñüêèõ ìîæíîâëàäöіâ ùîäî äåðæàâíîãî îá’єäíàííÿ. Îá’єäíàííÿ â îäíó äåðæàâó áóëî âèãіäíèì íå ëèøå Âåëèêîìó êíÿçіâñòâó Ëèòîâñüêîìó, à é Ïîëüùі: ïîëüñüêà øëÿõòà ïðàãíóëà ðîçøèðåííÿ ñâîїõ âîëîäіíü, à â ñàìіé äåðæàâі âіëüíèõ çåìåëü óæå íå áóëî. Çàâäÿêè óêëàäàííþ øëþáіâ, óñïàäêóâàííþ ìàєòêіâ і íàäіëіâ ïîëüñüêà øëÿõòà çàéìàëà ùîäàëі áіëüøå ïîñàä íà Âîëèíі, Ïîäіëëі é Ïіäëÿøøі. Óñі æ ñêàðãè ìіñöåâèõ çåìëåâëàñíèêіâ íà ïîðóøåííÿ ïðèâіëåþ Êàçèìèðà âіä 1447 ð., ÿêèì çàáîðîíÿëîñÿ ðîçäàâàòè çåìëі â Ëèòîâñüêîìó êíÿçіâñòâі іíîçåìöÿì, çàëèøàëèñÿ áåç âіäïîâіäі. ×åðåç êîíôëіêòè, ùî âèíèêàëè íà öüîìó ґðóíòі, ïîñòàâàëî ïèòàííÿ ïðî îôіöіéíå çàòâåðäæåííÿ øëÿõåòñüêèõ íàäáàíü. оздивіться ілюстрації. ● 1. Яких історичних діячів зображено на першій ілюстрації? ● 2. Чому автор обрав саме такий сюжет для втілення ідеї Люблінської унії на третій ілюстрації? ● 3. Що спільного в сюжетах ілюстрацій, у чому істотна відмінність?

1. Ïàì’ÿò òíèê íà ÷åñòü 500-ðі÷÷ÿ Êðåâñüêîї óíії. (Êðàêіâ). 2. Ãåðá Ðåå÷і Ïîñïîëèòîї. 3. Ôðàãìååíò ìîíóìåíòà íà ÷åñòü Ëþáëіíñüêîї óíії 1569 ð. (Ëþáëіí). Зверніть увагу!

Äëÿ Ïîëüñüêîї Êîðîíè і íàäàëі ñèìâîëîì äåðæàâè çàëèøàâñÿ êîðîíîâàíèé «Áіëèé îðåë», ðîçòàøîâàíèé íà ÷åðâîíîìó ïîëі, à äëÿ Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî – ãåðáîâèé çíàê «Ïîãîíÿ», òîáòî ñðіáíèé âåðøíèê ç ïіäíåñåíèì íàä ãîëîâîþ ìå÷åì íà ÷åðâîíîìó òëі.

. ßê ðîçãîðòàëèñÿ ïîäії ïіä ÷àñ Ëþáëіíñüêîãî ñåéìó 1569 ð.? Ïîïðè âçàєìíó çàöіêàâëåíіñòü ñòîðіí, äîìîâëåíіñòü ïðî äåðæàâíó óíіþ Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî é Ïîëüñüêîãî êîðîëіâñòâà äîñÿãàëàñÿ 24

Ëþáëіíñüêà óíіÿ. Îá’єäíàííÿ áіëüøîñòі óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ñêëàäі Ïîëüùі

Ëþáëіíñüêà óí íіÿ. Ôðàãìåíò êàð ðòèíè ß. Ìàòåéêà.

● 1. Як у листі пояснено перебіг подій червня 1569 р.? ● 2. Зробіть висновок про наміри литовсько-руської знаті об’єднатися в одній державі з поляками.

У листі до Миколая Радзивілла Григорій Ходкевич зазначав: «Нічого втішного не можу написати вам звідси. Всі наші справи, як і раніше, йдуть гірше й гірше, я вже не

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

ïðîòÿãîì òðèâàëîãî ÷àñó òà â ãîñòðèõ ñóïåðå÷êàõ. Ëþáëіíñüêèé ñåéì ðîçïî÷àâñÿ 10 ñі÷íÿ 1569 ð. Ïіâðîêó ïîëüñüêі òà ëèòîâñüêі ïîñëè íå ìîãëè äіéòè çãîäè. Ïðåäñòàâíèêè Ïîëüùі ïðîïîíóâàëè óíіþ, çà ÿêîþ Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ëèòîâñüêå çëèâàëîñÿ ç Ïîëüñüêèì êîðîëіâñòâîì ó єäèíó äåðæàâó; îêðåìèìè â Ëèòîâñüêîìó êíÿçіâñòâі ìàëè ëèøàòèñÿ òіëüêè àäìіíіñòðàöіÿ òà ñóäî÷èíñòâî. Öå çìóøóâàëî ëèòîâñüêèõ ïîñëіâ ÷èíèòè îïіð: âîíè ïðàãíóëè ÿêîìîãà ïîâíіøå çáåðåã- Ìîíåòà êîððîëÿ òè äåðæàâíó îêðåìіøíіñòü ñâîãî êíÿçіâñòâà. Ïðîòå Ñèãіçìóíäà ІІІ ñåðåä ëèòîâñüêèõ ïðåäñòàâíèêіâ íå áóëî єäíîñòі. Êíÿ- 1617 ð. іç çîîáðàæåíçі òà ñåðåäíÿ é äðіáíà øëÿõòà îáñòîþâàëè ïåðåäóñіì íÿì ãåðáіâ Ïîëüùі Ï òà Ëèòâè. ñòàíîâі іíòåðåñè, ÿêі íå çáіãàëèñÿ. Ðîçáðàò ó òàáîðі ëèòîâñüêèõ ïðåäñòàâíèêіâ âäàëî âèêîðèñòàëè ïîëÿêè. Êîëè ëèòîâñüêî-ðóñüêі êíÿçі çàëèøèëè çàñіäàííÿ ñåéìó é ðîç’їõàëèñÿ ïî ñâîїõ ìàєòêàõ ãîòóâàòèñÿ äî âîєííèõ äіé ïðîòè Ïîëüùі, ïîëüñüêèé êîðîëü Ñèãіçìóíä ІІ Àâãóñò, ñïèðàþ÷èñü íà ïіäòðèìêó äðіáíîї òà ñåðåäíüîї øëÿõòè, ó áåðåçíі òà òðàâíі 1569 ð. âèäàâ óíіâåðñàëè ïðî ïðèєäíàííÿ Ïіäëÿøøÿ é Âîëèíі äî Ïîëüñüêîãî êîðîëіâñòâà. Çà óíіâåðñàëîì ìіñöåâà øëÿõòà çðіâíþâàëàñÿ â ïðàâàõ ç ïîëüñüêîþ. Íàñòóïíèé êîðîëіâñüêèé óíіâåðñàë ïðîãîëîñèâ ïðèєäíàííÿ äî Ïîëüùі Êèїâùèíè é Áðàöëàâùèíè. «Íàäçâè÷àéíî âàæëèâî äëÿ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї, ùîá Êèїâ ïåðåáóâàâ ïіä âëàäîþ Ïîëüñüêîї äåðæàâè, îñêіëüêè Êèїâ – öå âîðîòà óñіõ òèõ âîëîäіíü, äî ÿêèõ íàëåæàòü Âîëèíü і Ïîäіëëÿ». Ðіøó÷і çàõîäè Ïîëüùі çìóñèëè ëèòîâñüêèõ ìàãíàòіâ ïîâåðíóòèñÿ çà ñòіë ïåðåãîâîðіâ. Óáîëіâàþ÷è çà öіëіñíіñòü ñâîїõ ìàєòêіâ, ëèòîâñüêі êíÿçі ïîãîäèëèñÿ íà óíіþ é íå âèñòóïàëè ïðîòè òîãî, ùî óêðàїíñüêі çåìëі ïåðåäàâàëèñÿ Ïîëüñüêіé Êîðîíі. Óêðàїíñüêі êíÿçі òàêîæ çâåëè ñâîї âèìîãè äî ìіíіìóìó – ñâîáîäè âіðîñïîâіäàííÿ, íåïîðóøíîñòі ìіñöåâèõ çâè÷àїâ òà âіëüíîãî êîðèñòóâàííÿ ðіäíîþ ìîâîþ.

Ëþáëіíñüêà óíіÿ. Îá’єäíàííÿ áіëüøîñòі óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ñêëàäі Ïîëüùі

бачу ніяких засобів виправити їх. У суботу король вирішив відокремити від нас Київ, і сьогодні, мабуть, буде присягати як польський сенатор київський воєвода. Тому прошу вас сповістити, чи прибудете ви до нас і коли. Це тим більше важливо, що поляки, віднявши в нас усіх людей, бажають ще, щоб ми самі дали їм військо на захист держави, – для того, думаю, вимагають цього, щоб тим скоріше погубити нас. Дядько мій (Ієронім Ходкевич), трокський каштелян, наказав вам довго жити. Розмовляючи в мене за обідом... про те, яку згубу приносить нам ця унія, він, спонукуваний любов’ю до батьківщини, сказав, що бажав би не дожити до неї, що й трапилося, – він не дожив до ранку й віддав душу Богові. Писано 6 червня 1569 р.».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Роздивіться карту. ● 1. Які українські землі перебували у складі Польщі до Люблінької унії 1569 р.? ● 2. Які українські землі увійшли до складу Польського королівтва за Люблінською унією? ● 3. Які нові воєводства було утворено на українських землях у складі Польського королівства після Люблінської унії? Які міста були їх центрами? ● 4. У складі яких держав перебувала решта українських земель? ● 5. З якими державами сусідила Річ Посполита на сході та півдні? ● 6. Які з держав перебували в залежності від Османської імперії наприкінці 16 ст.?

Óêðàїíñüêі çåìëі â 16 – ïåðøіé òðåòèíі 17 ñò. 26

Ëþáëіíñüêà óíіÿ. Îá’єäíàííÿ áіëüøîñòі óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ñêëàäі Ïîëüùі

3. Ùî ïåðåäáà÷àëà óõâàëà Ëþáëіíñüêîãî ñåéìó 1569 ð.? ßêèì áóâ äåðæàâíèé óñòðіé Ðå÷і Ïîñïîëèòîї? РІЧ ПОСПОЛИТА

ко По ро ль лі сь вс ке тв о

во ст ів яз ке кн сь е ов ик ит ел Л В

 Річ Посполита була однією з найбільших європейських держав останньої третини 16 –18 ст.: на території 815 тис. км2 мешкало близько 8 млн осіб різних етносів і віровизнань.

 Зробіть висновок про соціальну структуру населення Речі Посполитої та про національний склад (за діаграмами).  Скориставшись діаграмою, визначте релігійну (конфесійну) належність населення Речі Посполитої.

Ñîöіàëüíà ñòðóêòóðà Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ïіñëÿ Ëþáëіíñüêîї óíії

Íàöіîíàëüíèé ñêëàä íàñåëåííÿ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ïіñëÿ Ëþáëіíñüêîї óíії

На українських землях кількість шляхти в середині 16 ст. не перевищувала 5 % усього населення. У середині 17 ст. на території Волині та Центральної України чисельність шляхти становила 38,5–40 тис. осіб, або 2,3–2,5 % загальної чисельності населення регіону.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

ви

к ур она су яд вча до , в в чи ійс ла нс ьк да тв о, – о

король, законодавча влада – сейм (сенат і посольська ізба), зовнішня політика

– а ад , вл ко а сь во вч вій ст на , ин ко яд оч ви ур суд

1 ëèïíÿ 1569 ð. ñåéì âèíіñ óõâàëó ïðî óíіþ äâîõ äåðæàâ: Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî òà Ïîëüñüêîãî êîðîëіâñòâà. Íîâó äåðæàâó – Ðі÷ Ïîñïîëèòó, óòâîðåíó âíàñëіäîê óíії, ìàëè î÷îëþâàòè єäèíèé êîðîëü, ñïіëüíî îáðàíèé і êîðîíîâàíèé ÿê ïîëüñüêèé êîðîëü і ÿê âåëèêèé êíÿçü ëèòîâñüêèé, ñïіëüíèé ñåéì (ñåíàò і ïîñîëüñüêà іçáà). Óãîäè ç іíøèìè äåðæàâàìè íàëåæàëî óêëàäàòè âіä іìåíі Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Ëèòîâñüêà, óêðàїíñüêà, áіëîðóñüêà é ïîëüñüêà øëÿõòà çðіâíþâàëàñÿ ó ïðàâàõ òà îòðèìóâàëà ïðàâî íà çåìëåâîëîäіííÿ ïî âñіé òåðèòîðії Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Ëіêâіäîâóâàëèñÿ ìèòíі êîðäîíè. Ëèòâà çáåðіãàëà ïåâíó ñàìîñòіéíіñòü: ïðàâî é ñóä, àäìіíіñòðàöіþ, âіéñüêî, ñêàðá. Ãàðàíòóâàëîñÿ çáåðåæåííÿ «ðóñüêîї ìîâè» â ïóáëі÷íіé òà äіëîâіé ñôåðàõ.

Ëþáëіíñüêà óíіÿ. Îá’єäíàííÿ áіëüøîñòі óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ñêëàäі Ïîëüùі

Скориставшись схемою, 1) поміркуйте, чи всі верстви населення брали участь в правлінні державою; 2) аргументуйте чи спростуйте твердження, що Річ Посполита ула шляхетською республікою; 3) наведіть докази: а) що влада короля була обмеженою; б) що попри певні обмеження влада короля фактично не була слабкою.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

КОРОЛЬ (від його імені видавалися всі сеймові ухвали) обирався пожиттєво роздавав у пожиттєве володіння державні (королівські) маєтки призначав (пожиттєво) на всі вищі світські посади та місцеві уряди скликав сейми, під час їх роботи був головою сенату ВАЛЬНИЙ (загальний) СЕЙМ двопалатний вищий законодавчий орган держави ПОСОЛЬСЬКА ІЗБА без згоди сейму король не міг СЕНАТ нижня палата сейму ухвалювати закони верхня палата сейму (ухвалювала закони, запроваджувати податки й мита які набували чинності брати шлюб Належали лише за умови згоди скликати шляхетське ополчення гнєзненський архієпископ сенаторів і короля). (примасс – глава римо-катоСкладалася з послів, лицької церкви Польщі) та які обиралися на львівський архієпископ; шляхетських сеймиках всі єпископи; Ухвали сейму мали усіх воєводств і земель. вищі урядовці: силу на всій Кількість послів становила коронний і великокнязівтериторії Речі 170 осіб, згодом – 190. ський канцлери, підканцлеПосполитої. ри, великі та надвірні Будь-який депутат Місцеві шляхетські маршалки, підскарбії; міг скасувати сеймики воєводи й каштеляни, постанову сейму, зібрання шляхти окремих деякі старости. ухвалену навіть воєводств, земель і повітів, Кількість сенаторів становибільшістю голосів які були нижчою ланкою ла 140 осіб. (право «вето»). парламентсько-представницької системи та водночас органами місцевого самоврядування.

. ßêі çìіíè âіäáóëèñÿ â óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ïіñëÿ Ëþáëіíñüêîї íії? Óíàñëіäîê Ëþáëіíñüêîãî óíіéíîãî ñåéìó áіëüøіñòü óêðàїíñüêèõ çåìåëü áóëî îá’єäíàíî â ñêëàäі Ïîëüùі. (Çãàäàéòå, ó ñêëàäі ÿêèõ äåðæàâ ó öåé ÷àñ ïåðåáóâàëè Çàêàðïàòòÿ, Ïіâíі÷íà Áóêîâèíà òà ×åðíіãîâî-Ñіâåðùèíà). Ó Ïîëüùі íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ñòàëî øіñòü âîєâîäñòâ: Ðóñüêå (іç öåíòðîì ó Ëüâîâі), Áåëçüêå (Áåëç), Ïîäіëüñüêå (Êàì’ÿíåöü), Âîëèíñüêå (Ëóöüê), Áðàöëàâñüêå (Áðàöëàâ), Êèїâñüêå (Êèїâ). Їõ î÷îëþâàëè ïðèçíà÷åíі óðÿäîì âîєâîäè. Âîíè êåðóâàëè øëÿõåòñüêèì îïîë÷åííÿì, ãîëîâóâàëè íà ìіñöåâèõ ñåéìàõ і íàãëÿäàëè çà äіÿëüíіñòþ øëÿõåòñüêèõ çåìñüêèõ ñóäіâ. Çâåðíіòü óâàãó, ùî ó ñêëàäі Ïîëüùі áóäå ñòâîðåíî ùå îäíå óêðàїíñüêå âîєâîäñòâî – ×åðíіãіâñüêå (ñòàëîñÿ öå ó 1635 ð.). 28

Ëþáëіíñüêà óíіÿ. Îá’єäíàííÿ áіëüøîñòі óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ñêëàäі Ïîëüùі

Âîєâîäñòâà ïîäіëÿëèñÿ íà ïîâіòè. Âèíÿòêîì áóëî Ðóñüêå âîєâîäñòâî, ÿêå ïîäіëÿëîñÿ íà çåìëі, à òі ó ñâîþ ÷åðãó – íà ïîâіòè. Ñêàñóâàííÿ ìіæäåðæàâíîãî êîðäîíó ñïðèÿëî àêòèâíîìó ïåðåñåëåíñüêîìó ðóõîâі. Íà Âîëèíü і Êèїâùèíó ðóøèëà ãàëèöüêà øëÿõòà, ÿêó âàáèëà ñëóæáà ïðè êíÿæèõ äâîðàõ. Ïðîñòîëþä ïåðåñåëÿâñÿ íà íåçàñåëåíі òåðåíè Áðàöëàâùèíè òà Êèїâùèíè, ùî ñïðèÿëî їõ ãîñïîäàðñüêîìó îñâîєííþ. Íåâïèííî çðîñòàëà êіëüêіñòü ìіñò. Ïðîòÿãîì îñòàííüîї ÷âåðòі 16 – ïåðøîї ïîëîâèíè 17 ñò. ó Êèїâñüêîìó âîєâîäñòâі ç’ÿâèëîñÿ áëèçüêî 200 ìіñò і ìіñòå÷îê, ó Áðàöëàâñüêîìó – áëèçüêî 100. Çà ïåðøå ïîóíіéíå äåñÿòèëіòòÿ íà Âîëèíі âèíèêëî áëèçüêî 50 ìіñòå÷îê, à äî ñåðåäèíè 17 ñò. öÿ êіëüêіñòü çðîñëà äî 180. Áàãàòî ìіñò ìàëè ìàãäåáóðçüêå ïðàâî, ùî ñïðèÿëî ïîæâàâëåííþ ðåìåñëà é òîðãіâëі. Çàêëàäåííÿ íîâèõ ìіñò íà ïіâäåííî-ñõіäíîìó ïðèêîðäîííі ñóïðîâîäæóâàëîñÿ áóäіâíèöòâîì îáîðîííèõ çàìêіâ, ÿêі âіäіãðàâàëè âàæëèâó ðîëü ó çàõèñòі âіä íàïàäіâ ç Êðèìó. ×èñåëüíіñòü íàñåëåííÿ íà ïіâäåííî-ñõіäíèõ òåðèòîðіÿõ ïðîòÿãîì îñòàííüîї ÷âåðòі 16 – ïåðøîї ïîëîâèíè 17 ñò. çðîñëà ó 20–30 ðàçіâ. Íà êîëèøíіõ íàïіâïîðîæíіõ ïðèêîðäîííèõ çåìëÿõ Êèїâùèíè òà Áðàöëàâùèíè ìåøêàëî áëèçüêî ìіëüéîíà ëþäåé. 1

1. Âëàäè÷à âåæà Âåðõíüîãî çàìêó â Ëóöüêó – öåíòðі Âîëèíñüêîãî âîєâîä äñòâà. 2. Ôîðòåöÿ â Êàì’ÿíöі – öåíòðі Ïîäіëüñüêîãî âîєâîäñòâà.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Çàñіäàííÿ ñåíàò òó ÷àñіâ Ñèãіçìóíäà ІІ Àâ âãóñòà. Ãðàâþðà 70-õ ðð. 16 ñò.

Âèíèêíåííÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

×åðåç Ïîëüùó â Óêðàїíó ïðîíèêàëè іäåї Âіäðîäæåííÿ, Ðåôîðìàöії òà Êîíòððåôîðìàöії, íàáóâàëà ïîøèðåííÿ çàõіäíîєâðîïåéñüêà ñèñòåìà îñâіòè. Íå ìàþ÷è âëàñíîї âèùîї øêîëè, óêðàїíöі íàâ÷àëèñÿ â єâðîïåéñüêèõ óíіâåðñèòåòàõ, ïðèëó÷àþ÷èñÿ äî íàóêîâèõ і ìèñòåöüêèõ òðàäèöіé. Õâèëÿ çàõіäíîєâðîïåéñüêèõ êóëüòóðíèõ âïëèâіâ íå ïîãëèíóëà ñïîêîíâі÷íèõ òðàäèöіé. Íîâå é ñòàðå â óêðàїíñüêіé êóëüòóðі ìèðíî ñïіâіñíóâàëî, íàøàðîâóþ÷èñü îäíå íà îäíå. Ñàìå òîìó êóëüòóðíå æèòòÿ â Óêðàїíі äðóãîї ïîëîâèíè 16 – ïåðøîї ïîëîâèíè 17 ñò. âèçíà÷àþòü ÿê íàöіîíàëüíî-êóëüòóðíå âіäðîäæåííÿ. Âîäíî÷àñ Ëþáëiíñüêà óíiÿ ñïðèÿëà ðîçøèðåííþ ïîëüñüêîãî çåìëåâîëîäіííÿ, ùî ñóïðîâîäæóâàëîñÿ ïðèøâèäøåííÿì çàêðіïà÷åííÿ ñåëÿí, óñêëàäíåííÿì ñîöіàëüíèõ ñòîñóíêіâ, çàãîñòðåííÿì ðåëіãіéíîї ñèòóàöії ÷åðåç ïîøèðåííÿ êàòîëèöèçìó. Îäèí ç íàéіñòîòíіøèõ íåãàòèâíèõ íàñëіäêіâ – îïîëÿ÷åííÿ óêðàїíñüêîї øëÿõòè. к ви думаєте, чи можна вважати Люблінську унію закономірним фіналом триваого історичного процесу, чи ця подія – швидше випадковий збіг обставин, з яких дало скористалися політичні еліти? Доберіть 3–5 аргументів на користь своєї умки, поділіться міркуваннями із класом. Перевірте себе 1. З якого документа наведено уривок? ● Про які зміни в управлінні державою йдеться? «Польське королівство і Велике князівство Литовське становлять неподільне тіло, одно зібрання, один народ... Головний сейм завжди повинен бути один, а не окремі; крім того, повинен бути один ніколи не роздільний сенат для всіх справ і потреб тих народів і ніколи вже не повинен він бути іншим, тобто не повинен складатися лише з сенаторів того чи того народу». 2. Установіть хронологічну послідовність подій: ● Люблінська унія; об’єднання Польського королівства та Великого князівства Литовського в Річ Посполиту; ● початок Лівонської війни; ● Кревська унія. 3. Які з перелічених воєводств були сформовані на українських землях у складі Польського королівства після Люблінської унії: ● Белзьке; ● Брацлавське; ● Волинське; ● Київське; ● Подільське; ● Руське? 4. Виберіть слова та словосполучення, які доречні в розповіді про початок доби польського володарювання на українських землях: ● католицизм; ● монгольська навала; ● вальний сейм; ● Грюнвальдська битва; ● Мукачівський замок; ● шляхетська республіка; ● султан Сулейман І; ● король Сигізмунд ІІ Август. Свій вибір поясніть. 5. Дайте відповіді на запитання: ● Що змушувало схилятися до унії з Польщею Велике князівство Литовське? ● Як ставилися до унії українські князі-магнати? ● Які обставини спонукали українську знать переходити до табору прихильників об’єднання Литовського князівства й Польського королівства?

§ 44.

ВИНИКНЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ. ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

1556 р. – заснування українським православним князем Дмитром Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої Запорізької Січі.

§4 4. Âèíèêíåííÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà

Польські історики та письменники 16 ст. батько й син Мартин та Йоахим Бєльські на сторінках «Хроніки польської Мартина Бєльського, наново сином його виданої» (1597), подають свідчення про життя українських козаків: «... Ці люди постійно ловлять рибу на Низу (на Дніпрі і його притоках), там же сушать її на сонці без солі. Пробувши тут літо, вони розходяться на зиму по сусідніх містах – таких, як Київ, Черкаси та інші, залишаючи на острові, в безпечному місці на Дніпрі, човни і кілька сотень людей на коші, як вони говорять, при стрільбі, бо мають при собі і гармати, захоплені в турецьких фортецях і у татар. Ще зовсім недавно їх було мало, але нині їх там збирається вже до кількох тисяч. А надто багато їх стало останнім часом, і вони раз по раз завдають великої шкоди туркам і татарам; уже кілька разів спустошували Очаківську, Тягинську, Білгородську (Аккерман) та інші фортеці… Вони могли б собі бути, але за умови, щоб корилися урядові й одержували від нього платню і нехай би собі там постійно жили на Дніпрових островах, які так добре укріплені, що коли на якомусь із них засяде кілька або кільканадцять сот душ, то навіть велике військо нічого не може їм заподіяти. Серед інших є там між порогами один острів (Хортиця), тягнеться він на кілька миль завдовжки, і коли татари прочують, що на ньому є козаки, вони не дуже охоче переправляються через Дніпро, особливо через Кременецький і Кусманський броди. Недалеко від цього острова на Дніпрі є й інший острів, якого вони називають Хортичка (Мала Хортиця). На ньому донедавна жив Вишневецький, який стояв татарам на великій заваді, і через нього вони не наважувались так часто на нас нападати».

1. ßê âèíèêàëè òà ùî ñîáîþ ÿâëÿëè ïåðøі ñі÷і? Ïîñòіéíà çàãðîçà íàïàäó òàòàð çìóøóâàëà êîçàêіâ áóäóâàòè óêðіïëåííÿ ç äåðåâ – çàñіêè. Ñàìå іç çàñіêàìè äîñëіäíèêè ïîâ’ÿçóþòü ïîõîäæåííÿ ñëîâà ñі÷ (çãðîìàäæåííÿ ñі÷åíîãî äåðåâà). Ìîæëèâî, ùî ðîçðіçíåíі íåâåëèêі ñі÷і іñíóâàëè â áàãàòüîõ ìіñöÿõ. І ëèøå çãîäîì çà ïîðîãàìè óòâîðèëàñÿ Çàïîðіçüêà Ñі÷ – ãîëîâíà âіéñüêîâà áàçà êîçàêіâ, ñâîєðіäíà ñòîëèöÿ çàïîðіçüêèõ çåìåëü. Ñі÷ – ôîðòåöÿ. Ïðî âèãëÿä íàéäàâíіøèõ ñі÷åé âіäîìî íåáàãàòî, ïðîòå é öèõ ñâіä÷åíü äîñòàòíüî, àáè ïåðåêîíàòèñÿ â іíæåíåðíіé ìàéñòåðíîñòі çàïîðîæöіâ. Âåëèêîãî çíà÷åííÿ íàäàâàëè êîçàêè ìіñöþ ðîçòàøóâàííÿ Ñі÷і. Íàé÷àñòіøå òî áóâ ðі÷êîâèé îñòðіâ. Âîðîãàì áóëî âàæêî çíàéòè Ñі÷ ó ïëàâíÿõ – î÷åðåòÿíèõ õàùàõ, ãóñòî ïîìåðåæàíèõ ÷èñëåííèìè ïðîòîêàìè, à ùå âàæ÷å – äîñòóïèòèñÿ äî íåї. Ñі÷ ÿâëÿëà ñîáîþ ôîðòåöþ. Ïðèðîäíі óêðіïëåííÿ ïіäñèëþâàëèñÿ 10–13-ìåòðîâèì âàëîì і ðîâîì. Âàë çìіöíþâàâñÿ ÷àñòîêîëîì ç áàøòàìè, äå ìіñòèëèñÿ áіéíèöі. Óñåðåäèíі ôîðòåöі áóâ ìàéäàí іç ïðàâîñëàâíîþ öåðêâîþ. Íàâêîëî öåðêâè ñòîÿëè âåëèêі äîâãі áóäèíêè – êóðåíі, äå æèëè ñі÷îâèêè, à òàêîæ îñåëі ñòàðøèíè, êàíöåëÿðіÿ. Òðîõè äàëі – ñêëàäè, àðñåíàëè, ðåìіñíè÷і ìàéñòåðíі, òîðãîâі ëàâêè. Íà Ñі÷і ïîñòіéíî ñòîÿëà âіéñüêîâà çàëîãà (2–3 òèñ.), à îñíîâíà ìàñà êîçàêіâ æèëà ïîçà її ìåæàìè â çèìіâíèêàõ. ×èñåëüíіñòü êîçàêіâ íà Ñі÷і 1

Ô î ð ï î ñ ò – ïåðåäíÿ âàðòà, ïåðåäíіé ïîñò îõîðîííèõ ÷àñòèí; óêðіïëåíèé ïóíêò íà êîðäîíі.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Прочитайте фрагмент джерела й дайте відповіді на запитання. 1) На яких особливостях буденного життя козаків наголошують автори? 2) Які міркування про участь козаків в охороні кордонів висловлюють? 3) У чому, зі слів Бєльських, полягало значення козацького форпосту1 на Дніпрі?

Âèíèêíåííÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà

êîëèâàëàñÿ çàëåæíî âіä ïîðè ðîêó (âçèìêó – ìåíøå, óëіòêó – áіëüøå), ïåðåáіãó âîєííèõ äіé òîùî. Çà âіäïîâіäíèì ñèãíàëîì êîçàöòâî çáèðàëîñÿ íà Ñі÷і, ùîá óçÿòè ó÷àñòü ó ïîõîäі ÷è ó âèðіøåííі âàæëèâèõ ñïðàâ. Çàïîðіçüêі Ñі÷і

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Ïðîâîäè íà Ñі÷. Êàðòèíà Î. Ñëàñòіîí íà.

Æèòòÿ òà ïîáóò êîçàêіâ-ñі÷îâèêіâ. Ïîєäíàííÿ â îñîáі êîçàêà âìіëîãî õëіáîðîáà é âîїíà-çàõèñíèêà çóìîâëåíî ñïîñîáîì æèòòÿ, ïîáóòîì, çâè÷àÿìè é òðàäèöіÿìè. Êîçàêîì ìіã ñòàòè áóäü-õòî, àëå çà íåîäìіííîї óìîâè – âèçíàííÿ ïðàâîñëàâ’ÿ ÷è äîáðîâіëüíîãî íàâåðíåííÿ äî íüîãî. Êîëè ïðèáóëèé íà Ñі÷ ïðàâèëüíî õðåñòèâñÿ íà äîêàç òîãî, øëÿõ äî êîçàöüêîї ãðîìàäè áóâ âіäêðèòèé. Ç ìîìåíòó ïðèéíÿòòÿ äî êîçàöüêîãî òîâàðèñòâà êîæåí ìóñèâ äîòðèìóâàòèñÿ óñòàëåíèõ çâè÷àїâ і òðàäèöіé. Ñåðåä íèõ íàéïåðøèé – çàêîí êîçàöüêîãî ïîáðàòèìñòâà. Êîçàöüêà âçàєìîïîâàãà é ùèðіñòü ïіäòâåðäæóþòüñÿ çâåðòàííÿìè, ùî áóëè òðàäèöіéíèìè: ïàíå-áðàòå, ïàíè-òîâàðèøі òîùî. Íàéòÿæ÷îþ áóëà êàðà çà çëî÷èíè, çàïîäіÿíі ÷ëåíàì òîâàðèñòâà. оздивіться малюнок. Що являла собою Запорізька Січ – козацька фортеця? Які поруди були розташовані на Січі? Чи була на Січі церква? Як ви вважаєте, чому?

Çàïîðіçüêà Ñі÷. Ìàêåò-ðåêîíñòð ðóêöіÿ.

Âèíèêíåííÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà

Іñòîðèêî-êóëüòó óðíèé çàïîâіäíèê «Çàïî îðіçüêà Ñі÷» íà î. Õîðòè èöÿ (ì. Çàïîðіææÿ).

ðòèöüêà Ñі÷. Ïåðøîþ âіäîìîþ Ñі÷÷þ òðàäèöіéíî ââàæàєòüñÿ ôîðòåöÿ, çâåäåíà 1556 ð. íà î. Ìàëà Õîðòèöÿ óêðàїíñüêèì ïðàâîñëàâíèì êíÿçåì Äìèòðîì Âèøíåâåöüêèì. Âîñåíè 1557 ð. ôîðòåöþ áóëî çðóéíîâàíî âіéñüêîì êðèìñüêîãî õàíà. Ïðîòå êîçàêè çáóäóâàëè íîâó â іíøîìó ìіñöі. Âëàñíå, çìіíà ìіñöü ðîçòàøóâàííÿ Ñі÷і є îñîáëèâіñòþ êîçàöüêîї ñòîëèöі é ïîÿñíþєòüñÿ її âіéñüêîâèì ïðèçíà÷åííÿì. 1

2. Äìèòðî Âèøíååâåöüêèé. ● Óÿâíèé ïîðòðåò. Ñòâî-

1. Çàìîê Âèøíåâåöüêîãî íà î. Ìàëà Ìàë Õîðòèöÿ. Ñó÷àñíà ð ðåêîíñòðóêöіÿ.

ðåíî â 30–40-õ ðð. 18 ñò. äëÿ ãàëåðåї êíÿçіâ Âèøíåâåöüêèõ ó ðîäèííîìó ïàëàöі (íèíі ñåëèùå Âèøíåâåöü íà Òåðíîïіëüùèíі). Ñïðàâà âíèçó є íàïèñ «Äìèòðî Êîðèáóò êíÿçü Âèøíåâåöüêèé, ïðàâèòåëü îñòðîâіâ Çàïîðîçüêèõ. Îáðàíèé ãîñïîäàðåì âîëîñüêèì, ïîñàäæåíèé òóðêàìè íà ãàê і, ç íüîãî òðüîõ áàøіâ óáèâøè, âìåð іíøèìè ðîçñòðіëÿíèé ðîêó 1563».

Îñîáèñòіñòü Дмитро Вишневецький походив з давнього українського князівського роду. Замолоду покинув батьківський дім задля лицарської слави. Рано виявив неабиякий хист полководця: уже 1550 р. король Сигізмунд II Август призначив його старостою черкаським і канівським. Потім він отримав посаду прикордонного стражника на Хортиці. Там, на Малій Хортиці, за його ініціативою запорожці збудували фортецю, яка стала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра. Протягом 1556 р. організовував численні походи запорожців до володінь кримського хана і на турецькі фортеці. Згодом був запрошений до Москви і як московський воєвода здійснював походи на татар. Останній похід Д. Вишневецького розпочався влітку 1563 р. Із загонами козаків князь рушив до Молдавії. Там потрапив у полон і невдовзі був переданий туркам.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

2. ßêó Çàïîðіçüêó Ñі÷ ââàæàþòü ïåðøîþ? ×èì óñëàâèâ ñâîє іì’ÿ êíÿçü Äìèòðî Âèøíåâåöüêèé?

Âèíèêíåííÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Народна пам’ять береже про князя-звитяжця численні легенди, перекази, пісні, у яких він оспівується під іменем Байди. Ранок сліпив білим сонцем, шмагав різким вітром. «Певно, на морі буря», – подумалось кобзареві. Так завжди буває, коли раптом серед літньої ночі розгуляється гроза. Певно, й того дня, багато літ назад, море було розбурханим і непривітним. Адже зранку по змитім дощем небі побігли холодні хмари, й не знати чого на душі стало якось незатишно – того дня їх схопили. Кобзар поринув у спогади: Ой крикнув цар на свої гайдуки: Ой висить Байда та й гадає, «Візьміть Байду добре в руки, Та на свого джуру поглядає: «Ой, джуро ж мій молодесенький, Візьміть Байду і зв’яжіте, За гак ребром зачепіте!». Подай мені лучок та й тугесенький, Ой висить Байда та й не день, не два, Подай мені тугий лучок Не одну нічку й не годиночку; І стрілочок цілий пучок!». Насправді джура – хто б міг упізнати його в цьому зігнутому недолею й роками кобзареві! – не був поряд із князем: карався на галері, а про смерть Вишневецького почув від побратимів. Та вірити в неї не міг – так і народилась «Пісня про Байду», яку й співає щоразу, коли літній ранок шмагає, мов батогом, холодним вітром. Про обставини смерті Вишневецького залишилися свідчення і в чужих землях: «Його... скинули з вежі на гаки, вмуровані в стіни біля морської затоки дорогою з Константинополя до Галати. Зачепившись ребром за гак, жив у такому стані три дні, поки турки не вбили його з лука за те, що ганив їхню віру». За легендою, султан Сулейман І, вражений винятковою мужністю, запропонував українському князеві свою милість, якщо той зречеться християнської віри й перейде в мусульманство. Але Вишневецький ладен був краще загинути, ніж зрадити свою віру.  Які риси середньовічного лицаря були, за свідченням джерел, властиві українському князеві Д. Вишневецькому?  Яким постає він у фольклорі?  Поміркуйте, чому українських козаків називають лицарями.

3. Ó ÷îìó îñîáëèâîñòі âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íîї îðãàíіçàöії óêðàїíñüîãî êîçàöòâà? ãîì 16 ñò. Ñі÷ íàáóâàëà îçíàê àäìіíіñòðàòèâíî-ïîëіòè÷íîãî öåíòðó, ôàêòè÷íî ñòîëèöі çàïîðіçüêèõ çåìåëü, çàñåëåíèõ êîçàêàìè. Íàçâà «Çàïîðіçüêà Ñі÷» ïî÷èíàє âæèâàòèñÿ ùîäî âåëè÷åçíèõ òåðèòîðіé Ñòåïîâîї Óêðàїíè, äå ôîðìóâàâñÿ îñîáëèâèé êîçàöüêèé âіéñüêîâî-àäìіíіñòðàòèâíèé óñòðіé і äіÿëè êîçàöüêі ïîðÿäêè. Îòîæ Çàïîðіçüêîþ Ñі÷÷þ àæ äî 18 ñò. íàçèâàëè ìіñòî-ôîðòåöþ – ñòîëèöþ êîçàöüêîї äåðæàâè і ñàìó êîçàöüêó äåðæàâó. Òåðèòîðіÿ Çàïîðîææÿ íàçèâàëàñÿ Çåìëі Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî, àáî Âîëüíîñòі Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî íèçîâîãî. Âіäîìî âіñіì çàïîðіçüêèõ ñі÷åé. Ïåðøà ðîçòàøîâóâàëàñÿ, ÿê âè äîâіäàëèñÿ, íà î. Ìàëà Õîðòèöÿ (íèíі – íà òåðèòîðії ì. Çàïîðіææÿ). Ï’ÿòü іíøèõ (îñíîâíі ñі÷і) – íà òåðèòîðії ñó÷àñíîãî ì. Íіêîïîëÿ òà Íіêîïîëüñüêîãî ðàéîíó Äíіïðîïåòðîâñüêîї îáëàñòі, äâі – ó Õåðñîíñüêіé îáëàñòі. Êîæåí êîçàê-çàïîðîæåöü ïðèïèñóâàâñÿ äî êóðåíÿ – âіéñüêîâîї òà ãîñïîäàðñüêîї îäèíèöі íà Ñі÷і. Êóðåíіâ áóëî 38. Êîæåí іç íèõ ìàâ çäåáіëüøîãî òàêó ñàìó íàçâó, ùî é íàéìåíóâàííÿ ìіñöåâîñòі, ç ÿêîї ïîõîäèëè êîçàêè, îá’єäíàíі â íüîìó. Íàçâè êóðåíіâ – ÿñêðàâå Êîçàöüêà à ðàäà íà Ñі÷і. Ç ìàëþíê êà 17 ñò. ñâіä÷åííÿ òîãî, ùî Ñі÷ ïðèéìàëà âèõіäöіâ ç 34

Âèíèêíåííÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

óñієї Óêðàїíè. Áóëè òàì Ïîëòàâñüêèé, Óìàíñüêèé, Êîðñóíñüêèé, Êàíіâñüêèé òà іíøі êóðåíі. Óñÿ ïîâíîòà âëàäè â Çàïîðіçüêіé Ñі÷і íàëåæàëà Ñі÷îâіé (Âіéñüêîâіé) ðàäі, ïðè÷îìó ïðàâî ãîëîñó ìàâ êîæåí çàïîðîæåöü. Ñàìå òîìó Çàïîðіçüêó Ñі÷ íàçèâàþòü ðåñïóáëіêîþ. Ðàäè âіäáóâàëèñÿ äâі÷і-òðè÷і íà ðіê: íà ïî÷àòêó ñі÷íÿ, äðóãîãî àáî òðåòüîãî äíÿ ïіñëÿ Âåëèêîäíÿ, 1 æîâòíÿ (íà ñâÿòî Ïîêðîâè). Íà ðàäó çàïîðîæöі ñõîäèëèñÿ çàçäàëåãіäü, ïîñïіøàþ÷è äî Ñі÷і ç óñіõ êîçàöüêèõ çåìåëü. Ðàäà êåðóâàëà âñіìà âàæëèâèìè ñïðàâàìè Ñі÷і. Âîíà ïðîâàäèëà âíóòðіøíþ òà çîâíіøíþ ïîëіòèêó, óêëàäàëà ìèð ÷è îãîëîøóâàëà âіéíó, ïðèéìàëà é íàäñèëàëà ïîñîëüñòâà, ÷èíèëà ñóä. Íà ðàäі îáèðàëè êîçàöüêèé óðÿä – Êіø.

Óêðàїíñüêі çåìëі â îñòàííіé ÷âåðòі 16 ñò. Роздивіться карту. 1) До яких річок на заході та сході простягалися терени Земель Війська Запорізького низового на початку 17 ст.? ● 2) Якої річки на Лівобережжі та верхів’я яких річок на Правобережжі сягали межі запорізьких володінь? ● 3) Які із Січей-столиць існували протягом другої половини 16 – першої половини 17 ст.? Де їх було розташовано? ● 4) Як називався перший за течією поріг Дніпра?

Âèíèêíåííÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà

Кіш – місцезнаходження (ставка) кошового отамана; згодом назва закріпилася за козацькою столицею – Запорізькою Січчю, де розташовувалася постійна резиденція гетьмана (кошового отамана). Кошем називали також центральний орган управління Запорізької Січі, що відав адміністративними, військовими, фінансовими, судовими та іншими справами. На чолі стояв кошовий отаман.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

. Õòî çäіéñíþâàâ âëàäó â Çàïîðіçüêіé Ñі÷і? üêà ñòàðøèíà. Âіéñüêîâå òà àäìіíіñòðàòèâíå êåðіâíèöòâî Çàïîðіçüêîї Ñі÷і íàçèâàëîñÿ êîçàöüêîþ âіéñüêîâîþ ñòàðøèíîþ. Äî íåї íàëåæàëè êîøîâèé îòàìàí, âіéñüêîâèé ñóääÿ, âіéñüêîâèé îñàâóë, âіéñüêîâèé ïèñàð і êóðіííі îòàìàíè. Êîøîâîìó îòàìàíó, àáî ãåòüìàíîâі, íàëåæàëà âèùà âіéñüêîâî-àäìіíіñòðàòèâíà òà ñóäîâà âëàäà íà Ñі÷і. Ïіä ÷àñ âîєííèõ ïîõîäіâ âëàäà êîøîâîãî áóëà íåîáìåæåíîþ, ïðîòå â ìèðíèé ÷àñ âіí íå ìіã óõâàëþâàòè âàæëèâèõ ðіøåíü áåç çãîäè Âіéñüêîâîї ðàäè. Êîøîâèé âіäêðèâàâ Âіéñüêîâó ðàäó, ãîëîâóâàâ íà ðàäі âіéñüêîâîї ñòàðøèíè, çäіéñíþâàâ äèïëîìàòè÷íі âіäíîñèíè ç іíøèìè äåðæàâàìè, ðîçïîäіëÿâ âîєííó çäîáè÷, ïðèáóòêè âіä ìèòà, óçàêîíþâàâ ïîäіë ïàñîâèù, çåìåëü òà óãіäü äëÿ ïîëþâàííÿ é ðèáàëüñòâà. Êðіì òîãî, çàòâåðäæóâàâ ñóäîâі âèðîêè òà îáðàíèõ àáî ïðèçíà÷åíèõ íà ïîñàäè êîçàêіâ. Áåçïîñåðåäíіìè ïîìі÷íèêàìè ãåòüìàíà áóëè âіéñüêîâèé ïèñàð, âіéñüêîâèé ñóääÿ, âіéñüêîâèé îñàâóë òà іíøі ñòàðøèíè. Âіéñüêîâèé ñóääÿ ÷èíèâ ñóä, áóâ îõîðîíöåì íîðì çàêîíó і ïðàâà. Âіéñüêîâèé ïèñàð î÷îëþâàâ ñі÷îâó êàíöåëÿðіþ, âіâ óñþ äîêóìåíòàöіþ òà äèïëîìàòè÷íå ëèñòóâàííÿ. Ïîìі÷íèêîì ãåòüìàíà ó âіéñüêîâèõ òà àäìіíіñòðàòèâíèõ ñïðàâàõ áóâ îñàâóë. На Січі разом з титулом кошовий отаман н вживалося поняття гетьман, воно прийшло в українську мову з польської, куди потрапило з німецької, та означало – головний. У Польщі були коронний гетьман – головнокомандувач війська та польний коронний гетьман – його заступник. Два гетьмани були також у Литві. Від середини 17 ст. титул гетьмана закріпився за правителем основної частини визволених від поляків земель України – Гетьманщини, а для Січі лишився титул кошового отамана.

Êîçàöüêі êëåéíîäè. Óêðàїíñüêå êîçàöòâî ìàëî ñâîї ñèìâîëè-âіäçíàêè, àáî êëåéíîäè (âіä íіì. – êîøòîâíіñòü). Ñåðåä íèõ – êîðîãâà, áóí÷óê, áóëàâà òà ïå÷àòêà ç ãåðáîì. Çãîäîì äîëó÷èëè – ïіðíà÷і, ëèòàâðè, çíà÷êè, ïàëèöі òîùî.

Найбільшою святинею козацтва вважалася корогва – прапор. Їх шили з найдорожчих тканин та оздоблювали вишивкою і гаптуванням.

Курінні отамани носили жезли-пірначі.

Âèíèêíåííÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà

Найважливішу ознаку влади кошового отамана становила булава – палиця з горіхового дерева завдовжки 50–70 см зі срібною чи визолоченою кулею на кінці.

Важливим атрибутом влади був бунчук к – держак завдовжки 2–2,5 м, верхівку якого прикрашала кулька – маковиця, від якої донизу звисали пасма кінського волосся й червоні мотузки.

Військовою печаткою утверджувалися всі офіційні документи Війська Запорізького.

Відзнакою довбиша є литаври. Без ударів довбиша в литаври не можна було скликати Січову раду.

Гійом Левассер де Боплан так розповідав про обрання козацького керманича: «Ось як вони вибирають свого старшого: коли зберуться всі старі полковники й старі козаки, що користуються серед них пошаною, кожен з них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішого, і той визначається більшістю голосів... Якщо обраний козак приймає на себе обов’язки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, хоча (додає, що) недостойний і для такої посади нездатний, далі ж, однак, урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно послужити як всім взагалі, так і кожному зокрема, і що завжди готовий покласти своє життя за своїх братів (так вони називають між собою один одного). На ці його слова кожен плеще в долоні, вигукуючи: “Слава! Слава!”. Потім усі один за одним відповідно до свого рангу йдуть вклонитися йому, а старший подає їм руку, що у них служить за форму вітання... Вони йому дуже підкоряються. Цей старший їхньою мовою називається гетьманом, його влада необмежена аж до права стинати голови і садити на палю тих, хто провинився. Гетьмани дуже суворі, однак нічого не починають ькової наради, яку називають Радою». ● 1. Що, на вашу думку, зображено на картині-діорамі М.В. Овечкіна з Музею історії запорізького козацтва (м. Запоріжжя)? ● 2. З якими словами, на вашу думку, кошовий отаман звертався до козацького товариства? Про що він міг говорити?

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

● Чим відрізнявся цей порядок обрання козацького керманича від існуючого на той час у Європі?

Ñòàíîâëåííÿ êîçàöòâà. Êîçàöüêі ïîâñòàííÿ êіíöÿ 16 ñò.

● 1. Скориставшись схемою, поясніть, як відбувалось управління Запорізькою Січю. ● 2. Зазначте обов’язки посадовців з кола козацької старшини.

Êіø Ñóääÿ

ÑІ×ÎÂÀ ÐÀÄÀ Ïèñàð

Îñàâóë

Ñòàðøèíñüêà ðàäà

Ãåòüìàí (êîøîâèé àòàìàí)

Êóðіííà ðàäà (38 êóðåíіâ)

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

(îáîâ’ÿçêè) Перевірте себе 1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● заснування князем Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця Січі-фортеці; ● Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої; ● перша документальна згадка про українських козаків у писемних джерелах. 2. Яких меж сягали території Вольностей Війська Запорізького низового? ● Які Січі-столиці існували у другій половині 16 – першій половині 17 ст.? 3. Дайте визначення поняттям: ● Запорізька Січ; ● Кіш; ● козацька старшина; ● кошовий отаман; ● гетьман; ● Січова рада; ● козацькі клейноди; ● курінь. 4. Установіть подібність та відмінність у поняттях: ● корогва; ● булава; ● бунчук; ● печатка; ● литаври. 5. Дайте відповіді на запитання: ● Що вам відомо про життя на Запорізькій Січі? ● Чим вирізнялося життя та побут козаків-січовиків від решти козаків-запорожців? ● За що сучасники шанували українського князя Д. Вишневецького? 6. Роздивіться фрагмент карти та пояснювальний напис на ній. ● Визначте, коли могла бути виготовлена ця карта. ● Про які події та історичні постаті ідеться? «Хортиця – місцевість на Борисфені. Тут Дмитро Вишневецький, стародавній преславний герой, уславлений своїми воєнними звитягами, поставив колись фортецю. Середину цього місця оточив кам’яним муром та огорожею з дубів, що піднеслися, зміцнені природою та Богом. Унаслідок цього він міг протидіяти наступові кримського хана та сил усього його війська доти, доки Вишневецький через тривалу облогу був позбавлений провіанту й змушений був їсти коней. Після цього, нарешті, подолавши пороги, з усім своїм неушкодженим військом, човнами повернувся до Черкас».

§ 5.

СТАНОВЛЕННЯ КОЗАЦТВА. КОЗАЦЬКІ ПОВСТАННЯ КІНЦЯ 16 ст.

1577 р. – молдавський похід Івана Підкови. 1590 р. – прийняття сеймом Речі Посполитої ухвали «Порядок щодо козаків та України». 1591–1593 рр. – козацьке повстання під проводом Криштофа Косинського. 1593 р. – зруйнування Томаківської Січі та спорудження Базавлуцької. 1595–1596 рр. – козацьке повстання під проводом Матвія Шаули та Северина Наливайка.

Ñòàíîâëåííÿ êîçàöòâà. Êîçàöüêі ïîâñòàííÿ êіíöÿ 16 ñò.

мові ухвали 1590 р. передбачали з-поміж іншого й таке: «Відносно тих людей, які перебувають на Низу в Запоріжжі: нехай коронний гетьман, зібравши сам особисто або через уповноважених відомості про військо в тих місцях і на тому пограниччі, так впорядкує територію, на якій мешкають ці люди, щоб вони (ті самі або якісь інші, туди приведені) підлягали владі призначеного їм начальника – осілого шляхтича, а також ротмістрів чи сотників з числа шляхти... Усі згадані начальники, старшина і сотники, і, нарешті, кожний рядовий, повинні скласти присягу нам і Речі Посполитій, обіцяючи, зокрема, що вони: ніколи поза волею гетьмана та його уповноважених не переходитимуть кордонів Корони ні водою, ні сушею з метою грабунку і війни із сусідніми державами... не прийматимуть нікого до свого товариства поза волею старшин, а старшина – без дозволу гетьмана. А якщо б якомусь козакові, що перебуває в послушенстві нашого старшого, за порогами будучи виникне потреба повернутися до волості, міста чи маєтностей наших шляхетських, тоді він має отримати від старшого листа, в якому повинна бути відмітка адреси поїздки і час повернення».

1. Çàâäÿêè ÷îìó çðîñòàëà ðîëü êîçàöòâà â æèòòі Óêðàїíè? ïðèêіíöі 16 ñò. êîçàöòâî çáіëüøóâàëîñÿ êіëüêіñíî, ðîçøèðþâàëî òåðåíè ñâîãî âïëèâó, äîìàãàëîñÿ âèçíàííÿ ç áîêó ïîëüñüêîї âëàäè. Çàçíàëî âîíî é âíóòðіøíüîñòàíîâîãî ðîçøàðóâàííÿ – ç’ÿâèëàñÿ êîçàöüêà âåðõіâêà, çàìîæíèé ïðîøàðîê. Áàãàòøàâ âіéñüêîâèé äîñâіä êîçàêіâ, óäîñêîíàëþâàëàñÿ їõíÿ îðãàíіçàöіéíà ñòðóêòóðà. Öüîìó ñïðèÿëà ïîñòіéíà ó÷àñòü ó âîєííèõ äіÿõ, çîêðåìà ó ñêëàäі єâðîïåéñüêèõ àðìіé. Íàïðèêëàä, óêðàїíñüêі êîçàêè áðàëè ó÷àñòü ðàçîì ç ïîëüñüêèìè âіéñüêàìè â Ëіâîíñüêіé âіéíі ïðîòè Ìîñêîâії, õîäèëè ïîõîäàìè äî Ìîëäàâії. Òàê, óíàñëіäîê ïîõîäó 1577 ð. çàïîðîæåöü Іâàí Ïіäêîâà çàõîïèâ ïðåñòîë ó ßññàõ òà ñòàâ ìîëäàâñüêèì ãîñïîäàðåì. Òàêèé ïåðåáіã ïîäіé çàíåïîêîїâ óðÿä Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Íі ïîëüñüêèé êîðîëü Ñòåôàí Áàòîðіé, íі óðÿä Òóðå÷÷èíè íå ïіäòðèìàëè І. Ïіäêîâó â éîãî áîðîòüáі ïðîòè іíøèõ ïðåòåíäåíòіâ íà ìîëäàâñüêèé ïðåñòîë. Òîìó, íåçâàæàþ÷è íà ïåðåìîãó, âіí çàëèøèâ Ìîëäàâіþ òà âèðóøèâ äî Óêðàїíè. Íåçàáàðîì ïîëüñüêі ìîæíîâëàäöі ñõîïèëè òà ñòðàòèëè éîãî. Роздивіться ілюстрації, прочитайте текстівки до них. ● Поміркуйте, чому на Січі великого значення надавали військовій підготовці козаків. ● Яку зброю використовували козаки? ● Чому саме така зброя могла прислужитися їм під час захисту та нападу? ● Чому свої бойові човни козаки назвали чайками? ● Чим вони відрізнялися від турецьких галер?

1. Ãàðìàòà 16–17 ñò., ïіäíÿòà 1872 ð. іç çàòîíóëîї áіëÿ î. Õîðòèöÿ. 2. Êîçàöüêà øàáëÿ іðàíñüêîãî òèïó.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Прочитайте фрагмент джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Які повноваження у відносинах із запорожцями сеймова ухвала надала коронному гетьманові? 2. Навіщо польській владі потрібно було вдаватися до подібних заходів?

Ñòàíîâëåííÿ êîçàöòâà. Êîçàöüêі ïîâñòàííÿ êіíöÿ 16 ñò.

Запорожці віддавали перевагу легким гарматам, які давали змогу вільно маневрувати під час бою. Гармата була незамінною за навального козацького наступу. Поміж зброї особливою шаною в козаків користувалися рушниця, спис с і шабля. Венеціанський посол Альберто Віміна, який побував в Україні 1650 р., записав: «Мені доводилося бачити, як козаки кулею гасили свічку, відсікаючи нагар так, наче це зроблено за допомогою щипців».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Ðóøíèöÿ òà ïіñòîëü.

Військова майстерність козаків повною мірою виявлялася й у морських походах. На Січі взагалі вважалося, що справжнім козаком є той, хто випробував себе в морському бою. Козацький флот складався з легких, надзвичайно маневрених човнів – чайок. Вони рухалися за допомогою або весел, або вітрил, що давало змогу якнайкраще використовувати погодні умови. Перевагою чайок було й те, що вони могли пристати до будь-якого берега, на відміну від громіздких і неповоротких турецьких галер.

Êîçàöüêі ÷àéêè àòàêóþòü òóðåöüêі ãàëåðè. Õóäîæíÿ ÿ ðåêîíñòðóêöіÿ. Ðåêîíñò òðóêöіÿ êîçàöüêîї ÷àé éêè. Ïîëòàâñüêèé êð ðàєçíàâ÷èé ìóçåé. Êîçàöüêè èé ñèãíàëüíèé ìàÿê. ● Êîçàöüê êèé ñèãíàëüíèé ìàÿê – ôіãóðà, ùî ìàëà âèãëÿä

ïіðàìіäè ç ïðîñìîëåíèõ áî÷îê (ñêëàäîâà ñèñòåìè äèìîâîї ñèãíà àëіçàöії). Âîíà áóëà îáîâ’ÿçêîâîþ íà êîæíîìó ñòîðîæîâ âîìó ïîñòó. Ó ðàçі íåáåçïåêè ôіãóðè ïіäïàëþâàëè, і â íååáî çäіéìàëàñÿ ÷îðíà ñìîëÿíà êіïòÿâà, ñïîâіùàþ÷è ïðî íàáëèæåííÿ íàïàäíèêіâ.

Ñòàíîâëåííÿ êîçàöòâà. Êîçàöüêі ïîâñòàííÿ êіíöÿ 16 ñò.

Âіéñüêîâà ìàéñòåðíіñòü êîçàêіâ íàáóëà ðîçãîëîñó ó ñâіòі. Äæåðåëà ïîäàþòü ÷èìàëî ôàêòіâ, êîëè єâðîïåéñüêі âîëîäàðі çàëó÷àëè êîçàöòâî äëÿ äîïîìîãè ó âіéíàõ. Âіéñüêîâó ïîòóãó êîçàöòâà ïðàãíóâ âèêîðèñòàòè і ïîëüñüêèé óðÿä, çàëó÷èâøè êîçàêіâ íà äåðæàâíó ñëóæáó äëÿ çàõèñòó ïіâäåííî-ñõіäíèõ êîðäîíіâ. Ó 1572 ð. ïîëüñüêèé êîðîëü Ñèãіçìóíä ІІ Àâãóñò âèäàâ óíіâåðñàë, çà ÿêèì íà ñëóæáó áóëî âçÿòî 300 êîçàêіâ. Âåëèñÿ ïåðåãîâîðè ïðî íàäàííÿ öèì êîçàêàì-íàéìàíöÿì «ïðàâ і âîëüíîñòåé», òà çãîäè äîñÿãòè íå âäàëîñÿ. Çàëó÷åííÿ çàïîðîæöіâ íà äåðæàâíó ñëóæáó ïåðåäáà÷àëî âñòàíîâëåííÿ íàä íèìè êîíòðîëþ, ÿêèé ìàâ áè îáìåæèòè âïëèâ êîçàöòâà íà óêðàїíñüêå ñóñïіëüñòâî òà óíèêíóòè çàãîñòðåííÿ âіäíîñèí Ïîëüùі ç Òóðå÷÷èíîþ òà Êðèìñüêèì õàíñòâîì. Ïëàíè ïîëüñüêîãî óðÿäó ùîäî êîçàöòâà ïî÷àëè âòіëþâàòèñÿ â æèòòÿ çà ÷àñіâ êîðîëÿ Ñòåôàíà Áàòîðіÿ. Íå îñòàííþ ðîëü ó öüîìó çіãðàâ ìîëäàâñüêèé ïîõіä êîçàêіâ íà ÷îëі ç І. Ïіäêîâîþ. Àáè íå äîïóñòèòè àíòèïîëüñüêèõ ïîâñòàíü, êîðîëü 1578 ð. çäіéñíèâ òàê çâàíó êîçàöüêó ðåôîðìó. 500 êîçàêіâ, íàéíÿòèõ íà ñëóæáó, áóëî âíåñåíî äî ñïåöіàëüíîãî ñïèñêó – ðåєñòðó. Ñàìå òîìó їõ ïî÷àëè íàçèâàòè ðåєñòðîâöÿìè. Ðåєñòðîâèì êîçàêàì áóëî ïåðåäàíî ó âîëîäіííÿ ì. Òpàõòåìèpіâ ïîáëèçó Êàíåâà, à òàêîæ Çàðóáñüêèé ìîíàñòèð. Ó íüîìó ðîçìіñòèëè àðñåíàë òà øïèòàëü äëÿ ïîðàíåíèõ і ëіòíіõ êîçàêіâ. Ðåєñòpîâöі îäåðæàëè êіëüêà ãàðìàò, êîðîãâó (ïðàïîð), ëèòàâðè, ïå÷àòêó ç ãåðáîì. Óðÿä Ðå÷і Ïîñïîëèòîї íàäàâ ðåєñòðîâöÿì ïðàâî íà íåçàëåæíіñòü âіä ìіñöåâîї àäìіíіñòðàöії, çâіëüíèâ їõ âіä äåðæàâíèõ ïîäàòêіâ і ïîâèííîñòåé, îêðіì âіéñüêîâîї. Âîíè ïіäïîðÿäêîâóâàëèñÿ ñâîїé ñòàðøèíі, ìàëè îêðåìèé ñóä, ïðàâî íà çåìåëüíі âîëîäіííÿ òà äîçâіë íà ïðîìèñëè é òîðãіâëþ, à òàêîæ îäåðæóâàëè ïëàòíþ ãðіøìè. Âàæëèâî, ùî íàäàííÿ ðåєñòðîâèì êîçàêàì ïåâíèõ ïðàâ і ïðèâіëåїâ àëî âèçíàííÿ ïîëüñüêîþ âëàäîþ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà ÿê ñòàíó. 3. ×èì áóëî ñïðè÷èíåíå òà ÿê çàâåðøèëîñÿ êîçàöüêå ïîâñòàííÿ íà ÷îëі ç Êðèøòîôîì Êîñèíñüêèì? è÷èíè ïîâñòàíü 90-õ ðîêіâ 16 ñò. Ïîñòіéíі îáìåæåííÿ ðåєñòðó îáóðþâàëè òèõ êîçàêіâ, ÿêі îïèíÿëèñÿ ïîçà íèì. Íåñâîє÷àñíå íàäàííÿ ïëàòíі é ïîðóøåííÿ ìàéíîâèõ ïðàâ ðåєñòðîâöіâ ñïðè÷èíèëè íåâäîâîëåííÿ îñòàííіõ, à óòèñêè íåðåєñòðîâöіâ – ïðîòåñòè çàïîðîæöіâ. Òàê, äî çàãîñòðåííÿ âіäíîñèí ìіæ óðÿäîì Ðå÷і Ïîñïîëèòîї òà Çàïîðіææÿì ïðèçâåëà óõâàëà ïîëüñüêîãî ñåéìó 1590 ð., çà ÿêîþ êîðîëü îòðèìóâàâ ïðàâî ðîçäàâàòè øëÿõòі é ìàãíàòàì «óêðàїíñüêі ïóñòêè» çà Áіëîþ Öåðêâîþ, çîêðåìà é çåìëі, ÿêèìè çäàâíà êîðèñòóâàëèñÿ êîçàêè. Âíóòðіøíüîïîëіòè÷íà íàïðóæåíіñòü â Óêðàїíі áóëà çóìîâëåíà é ïîøèðåííÿì ôіëüâàðêîâîї ñèñòåìè ãîñïîäàðþâàííÿ. Óçàêîíåííÿ Ëèòîâñüêèì ñòàòóòîì 1588 ð. êðіïîñíîãî ïðàâà íà òåðèòîðії Áðàöëàâñüêîãî і Êèїâñüêîãî âîєâîäñòâ çóìîâèëî ïîñèëåííÿ âèñòóïіâ ñåëÿí і ìіùàí, ìàñîâі âòå÷і íàñåëåííÿ íà Çàïîðіææÿ. Îòæå, íàïðèêіíöі 16 ñò. óêðàїíñüêå êîçàöòâî óñâіäîìèëî ñâîþ îêðåìіøíіñòü âіä іíøèõ ñòàíіâ і ðîçïî÷àëî àêòèâíó áîðîòüáó çà âëàñíі ïðàâà. 41

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

2. Íàâіùî áóëî ñòâîðåíî ðåєñòðîâå êîçàöüêå âіéñüêî? ßêі âîíî ìàëî ïðàâà?

Ñòàíîâëåííÿ êîçàöòâà. Êîçàöüêі ïîâñòàííÿ êіíöÿ 16 ñò.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Ïîâñòàííÿ Êðèøòîôà Êîñèíñüêîãî. Ïðèâîäîì äî çáðîéíîãî âèñòóïó Ê. Êîñèíñüêîãî ñòàëà éîãî ñóïåðå÷êà çà çåìëþ ç Â.-Ê. Îñòðîçüêèì òà éîãî ñèíîì, áіëîöåðêіâñüêèì ñòàðîñòîþ ßíóøåì. Äî àêòèâíèõ íàñòóïàëüíèõ äіé çàãîíè Ê. Êîñèíñüêîãî âäàëèñÿ íà ïî÷àòêó îñåíі 1591 ð. Ïåðøèì ìіñòîì, ÿêå çàéíÿëè êîçàêè, áóâ Ïèêіâ. Íåçàáàðîì êîçàêè çàõîïèëè Áіëîãîðîäêó, ×óäíіâ, Áіëó Öåðêâó, Ïåðåÿñëàâ. Êîëè äî Áіëîї Öåðêâè ïіäіéøîâ 5-òèñÿ÷íèé çàãіí íà ÷îëі ç Êîñèíñüêèì, áіëîöåðêіâöі ïðèñÿãíóëè éîìó ÿê ãåòüìàíîâі. Òîäі æ ñêëàëè ïðèñÿãó ìåøêàíöі Êàíåâà, ×åðêàñ, Áîãóñëàâà, Êîðñóíÿ é Ïåðåÿñëàâà. Òåðèòîðіÿ êîçàöüêîї âіëüíîñòі øâèäêî ðîçøèðèëàñÿ äî ïðèêîðäîííèõ âîëèíñüêèõ ìіñò – Êîñòÿíòèíîâà òà Îñòðîïîëÿ. Êèїâùèíà òà Áðàöëàâùèíà îïèíèëèñÿ â ðóêàõ ïîâñòàíöіâ. Ïðàãíó÷è ïðèäóøèòè ïîâñòàííÿ, ïîëüñüêèé óðÿä ñêåðóâàâ ó áóíòіâíі ðàéîíè ñâîї çàãîíè. Ïðîòå âîєííèõ äіé ïðîòè ïîâñòàíöіâ âîíè òàê і íå ðîçïî÷àëè. Ìîæíîâëàäöі âäàëèñÿ äî ïåðåãîâîðіâ. Íàïðèêіíöі ñі÷íÿ 1593 ð. øëÿõåòñüêå âіéñüêî, î÷îëåíå Â.-Ê. Îñòðîçüêèì, ïðèáóëî äî ìіñòå÷êà Ï’ÿòêè íà Æèòîìèðùèíі, äå ñòîÿâ òàáîðîì Êîñèíñüêèé. Â îêðåìèõ äðіáíèõ ñóòè÷êàõ ïåðåìàãàëè êîçàêè, ïðîòå ó âèðіøàëüíіé áèòâі Êîñèíñüêèé çàçíàâ ïîðàçêè. Ìîðîçè, íåñòà÷à õàð÷іâ і çáðîї çìóñèëè êîçàöüêå âіéñüêî âіäñòóïèòè çà ìóðè ìіñòà. Çà òàêèõ îáñòàâèí Êîñèíñüêèé ïîãîäèâñÿ íà ïåðåãîâîðè. Âîíè òðèâàëè òèæäåíü і çàâåðøèëèñÿ óêëàäåííÿì óãîäè, çà ÿêîþ ïîâñòàííÿ ïðèïèíÿëîñÿ, êîçàêè çîáîâ’ÿçóâàëèñÿ âèçíàòè âëàäó êîðîëÿ, à Êðèøòîôà Êîñèíñüêîãî çíÿòè ç ãåòüìàíñòâà. Ïіäêîðÿþ÷èñü äîñÿãíóòіé óãîäі, êîçàêè ñêëàëè ïðèñÿãó é ïîâåðíóëèñÿ íà Çàïîðîææÿ. Ïåðåáіã ïîâñòàííÿ ñâіä÷èâ ÿê ïðî âіéñüêîâó ïîòóæíіñòü òà îðãàíіçîâàíіñòü êîçàöüêèõ âèñòóïіâ, òàê і ïðî âåëèêèé âïëèâ êîçàöòâà íà òîãî÷àñíå óêðàїíñüêå æèòòÿ, îñîáëèâî â Íàääíіïðÿíùèíі. Óñïіøíèé ïîõіä ïîâñòàíöіâ ñïðè÷èíèâ ìàñîâå ïîêîçà÷åííÿ ñåëÿí і ìіùàí. Íà çàõîïëåíèõ òåðèòîðіÿõ çàïðîâàäæóâàâñÿ êîçàöüêèé ëàä – óñòàíîâëþâàëàñÿ íîâà âëàäà çà çàêîíàìè Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Ñêëèêàëèñÿ ðàäè, íà ÿêèõ îáèðàëèñÿ îòàìàíè é ñóääі, ðîçïîäіëÿëèñÿ çåìëі, ñêàñîâóâàëèñÿ ïîâèííîñòі, âіäáóâàâñÿ âñòóï äî âіéñüêà. Ïîâñòàííÿ çáàãàòèëî äîñâіä ìіñöåâîãî íàñåëåííÿ ó áîðîòüáі çà ñâîї ïðàâà, óêàçàëî òèñÿ÷àì óêðàїíñüêèõ ñåëÿí і ìіùàí ñïîñîáè âòіëåííÿ â æèòòÿ ìðії ïðî âіëüíó ïðàöþ é ñàìîâðÿäóâàííÿ. Ïîøèðåííÿ êîçàöüêèõ çâè÷àїâ «íà âîëîñòі» ñïðèÿëî óòâåðäæåííþ ó ñâіäîìîñòі óêðàїíöіâ íîâîãî ñîöіàëüíîãî іäåàëó – êîçàöòâà. озгляньте карту на стор. 35. ● 1) Яке місто повстанці захопили першим? ● Які іста зайняли інші загони К. Косинського? ● 2) Терени яких воєводств охопило повстання? ● 3) Поблизу якого міста відбулася вирішальна битва козацьких загонів та карального війська, очоленого В.-К. Острозьким? Коли вона відбулася? ● 4) Які території були охоплені повстанням 1595–1596 рр.? ● Де відбулася вирішальна битва цього повстання?

. ßê ðîçãîðòàëîñÿ êîçàöüêå ïîâñòàííÿ ïіä ïðîâîäîì Ì. Øàóëè òà . Íàëèâàéêà? îäîì äî íîâîãî ïîâñòàííÿ ñòàëà çàáîðîíà óðÿäîì Ðå÷і Ïîñïîëèòîї êîçàêàì ñàìîñòіéíî çäіéñíþâàòè ïîõîäè íà ìîëäàâñüêó òåðèòîðіþ – òàêå ðіøåííÿ óðÿäó êîçàêè ñïðèéìàëè ÿê îáìåæåííÿ ñâîїõ ïðàâ. Íàâåñíі 1595 ð. 42

Ñòàíîâëåííÿ êîçàöòâà. Êîçàöüêі ïîâñòàííÿ êіíöÿ 16 ñò.

Êîçàöüêèé òàáіð ò íà ð. Ñîëîíèö öі 1596 ð. Ðåêîíñòðóêö öіÿ.

● Про які деталі облоги табору розповідає хроніст? ● Чи немає суперечностей між фрагментом джерела та малюнком табору на Солониці? ● Що на вашу думку, дало змогу повстанцям два тижні боронити табір? ● Що спричинило поразку повстанців? ● Чи співчуває польський хроніст повстанцям? Свою думку доведіть рядками з тексту.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

ïîâñòàííÿ îõîïèëî Áðàöëàâùèíó, à çãîäîì Âîëèíü. Íà ïî÷àòêó 1596 ð. ïîâñòàííÿ, âèçíà÷íó ðîëü ó êåðіâíèöòâі ÿêîãî âіäіãðàâ Ñåâåðèí (Ñåìåðіé) Íàëèâàéêî, ïîøèðèëîñÿ íà áіëüøó ÷àñòèíó Óêðàїíè, à òàêîæ íà Áіëîðóñü. Íàïðèêіíöі ëþòîãî 1596 ð. ïîëüñüêà àðìіÿ íà ÷îëі ç ïîëüíèì êîðîííèì ãåòüìàíîì Ñòàíіñëàâîì Æîëêåâñüêèì ðîçïî÷àëà áîéîâі îïåðàöії ïðîòè êîçàêіâ. Çàãîíè Ñ. Íàëèâàéêà, Ì. Øàóëè, Ã. Ëîáîäè îá’єäíàëèñÿ ïіä Áіëîþ Öåðêâîþ, ïіñëÿ ÷îãî âіäáóëàñÿ áèòâà áіëÿ óðî÷èùà Ãîñòðèé Êàìіíü, ïîáëèçó Òðèïіëëÿ. Ïåðåìîæíîþ âîíà íå ñòàëà äëÿ æîäíîї çі ñòîðіí. Â óðî÷èùі Ñîëîíèöÿ ïîáëèçó Ëóáåí (òåïåð – Ïîëòàâñüêîї îáë.) ïîâñòàíöі ñïîðóäèëè ìіöíèé òàáіð. 25 òðàâíÿ 1596 ð. ïî÷àëàñÿ îáîðîíà òàáîðó. Ñòàíîâèùå ïîâñòàíöіâ óñêëàäíþâàëîñÿ òèì, ùî â òàáîðі ïåðåáóâàëà âåëèêà êіëüêіñòü ïîðàíåíèõ, æіíîê, äіòåé, ÿêі ïðèєäíàëèñÿ äî êîçàêіâ, ðÿòóþ÷èñü âіä ïåðåñëіäóâàíü ç áîêó âëàäè. Áàãàòî òàêîæ áóëî êîíåé, õóäîáè. Ãîñòðî âіä÷óâàëàñÿ íåñòà÷à âîäè é õàð÷іâ. Îáëîãà òðèâàëà äâà òèæíі. Áîєçäàòíà ÷àñòèíà òàáîðó ìàëà çìîãó âèéòè ç îòî÷åííÿ, àëå âіäïîâіäàëüíіñòü çà òèõ, õòî «äî áîþ íå ãîäåí», òðèìàëà êîçàêіâ íà ìіñöі. ×àñòèíà êîçàöüêîї ñòàðøèíè íà ÷îëі ç Ëîáîäîþ íàïîëÿãàëà íà ïðèïèíåííі îïîðó. Òàєìíі çíîñèíè îñòàííüîãî ç ïîëÿêàìè êîøòóâàëè éîìó æèòòÿ. Òà êîëè êîðîííå âіéñüêî âäàëîñÿ äî ìàéæå íåïåðåðâíîãî îáñòðіëó ç âàæêèõ ãàðìàò, ùî òðèâàâ ïðîòÿãîì äâîõ äíіâ, êіëüêіñòü ñëàáêîäóõèõ ïîáіëüøàëà. Çìîâíèêè ïіäñòóïíî ñõîïèëè Íàëèâàéêà, Øàóëó òà іíøèõ êîçàöüêèõ âàòàæêіâ і ïåðåäàëè їõ âîðîãîâі. 8 ÷åðâíÿ îáîðîíà òàáîðó íà Ñîëîíèöі çàêіí÷èëàñÿ ðîçïðàâîþ íàä ïîâñòàíöÿìè. Ï’ÿòèðі÷íå ãîñïîäàðþâàííÿ êîçàêіâ «íà âîëîñòі» ñïðèÿëî ìàñîâîìó ïîêîçà÷åííþ ñåëÿí і ìіùàí, à îòæå, ðіçêîìó çðîñòàííþ êіëüêîñòі é ïîñèëåííþ êîçàöòâà. Âîíî ïåðåòâîðèëîñÿ íà âåëèêó ñóñïіëüíó ñèëó, çäàòíó áîðîòèñÿ çà ñâîї ïðàâà. Íåâäà÷à êîçàöüêèõ ïîâñòàíü, ñïðè÷èíåíà çäåáіëüøîãî áðàêîì єäíîñòі ïîìіæ êîçàêàìè, íå÷іòêіñòþ ìåòè é íåâèðîáëåíіñòþ êîíêðåòíîãî ïëàíó âîєííèõ äіé, îçíà÷àëà ëèøå îäíå: ïîòðåáà çäîáóòè âіäïîâіäíі ñòàíîâі ïðàâà ñïîíóêàòèìå êîçàêіâ íà áîðîòüáó äî ïåðåìîæíîãî êіíöÿ.

Öåðêîâíå æèòòÿ òà áðàòñüêèé ðóõ

Польський хроніст Йоахим Бєльський про облогу табору на Солониці: «Козаки отаборилися в чотири ряди возів і навколо облаштували рів і вал, аж возів видно не було; у брамах насипали високі горби, на яких мали гармати, а потім посеред табору збудували високі зруби й між ними землю насипали, щоб із них далі влучали гармати. Отже, нашим важко було заподіяти штурмом. Вони лише на них звідусіль нападали й звідусіль їм дошкуляли, так що ні худоби, ні коней не могли вони нікуди на випас випустити і через те помирали з голоду. …Козаки, неминучу загибель свою бачачи, хотіли видати проводирів своїх – Шаулу, Шостака та Наливайка. Але Наливайко, помітивши це, почав із полком своїм чинити їм опір; потім майже на присмерку зчинився серед них великий гамір, аж у нашому обозі було чути. Козаки, схопивши Наливайка в рові при спробі втекти, видали його й самі привели до гетьмана коронного; другого дня хотіли вони видати й інших, а також віддати гармати й хоругви, скласти зброю й принести присягу, аби їх від страти звільнили. Та не схотів гетьман їм обіцяти… Наші одразу кинулись на них, так що не змогли вони ні вишикуватися, ні взятися до зброї...».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Перевірте себе 1. Про яку подію йдеться в універсалі польського короля Сигізмунда ІІІ від 16 січня 1593 р.? «Дійшло до вух наших, що в українських воєводствах – Волинському, Київському, Брацлавському – чиняться нечувані шкоди, кривди й грабунки. Зовсім не зважають там ні на право посполите, ні на зверхність нашу». 2. Установіть хронологічну послідовність подій: ● зруйнування Томаківської Січі та спорудження Базавлуцької; ● заснування князем Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця Січі-фортеці; ● козацьке повстання під проводом М. Шаули та С. Наливайка. 3. Дайте визначення поняттям: ● реєстрове козацтво; ● низове козацтво; ● козацький табір; ● козацька чайка. 4. На які території поширилися повстання К. Косинського, М. Шаули та С. Наливайка? ● Де відбулися визначальні битви повстань? 5. Які терміни доречні в розповіді про військову майстерність козацтва: ● панщина; ● легкі гармати; ● фільварки; ● рушниця; ● цехмайстри; ● спис; ● шабля; ● магдебурзьке право; ● табір; ● чайка; ● кріпацтво; ● фігура? 6. Дайте відповіді на запитання: ● З якою метою було створено реєстрове козацтво? ● Які воно мало права? ● Якими були причини повстань кінця 16 ст.? У чому полягає їхнє історичне значення? ● Доведіть, що наприкінці 16 ст. козацтво перетворилося на провідну суспільну силу.

§ 6.

ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ ТА БРАТСЬКИЙ РУХ

1556–1561 рр. – створення Пересопницького євангелія. 1586 р. – затвердження статуту Львівського братства антіохійським патріархом Йоакимом. 1586 р. – заснування у Львові Успенського братства та братської школи. 1591 р. – видання друкарнею Львівського братства «Адельфотеса» – підручника церковнослов’янської та грецької мов. кі можливості для навчання мали українці у 15 – першій половині 16 ст.? Як у окументі пояснено мету створення Львівської братської школи? Навіщо братчикам була потрібна власна друкарня? Із чим було пов’язане створення мережі приватних шкіл?

Öåðêîâíå æèòòÿ òà áðàòñüêèé ðóõ

У грамоті патріарха Йоакима від 15 січня 1585 р. йшлося: «Хочуть... панове міщани львівські школу заснувати для навчання дітям християнським усіх станів, які би мали вчитися Письма Святого грецького й слов’янського, щоб не був їхній християнський рід неначе безсловесним через свою невченість. І також купити друкарню, потрібну для тієї школи».

íîâèùå ïðàâîñëàâíîї öåðêâè ç ïåðåõîäîì óêðàїíñüêèõ çåìåëü ïіä âëàäó êàòîëèöüêîї Ïîëüùі áóëî íåïðîñòèì. Ùîá ïðîòèäіÿòè ïîëüñüêîìó êàòîëèöèçìîâі, ÿêèé ÷åðåç ðîçãàëóæåíó ìåðåæó êîëåãіé і äðóêàðåíü íåâïèííî ïîøèðþâàâ âïëèâ íà íîâі ñõіäíі çåìëі, Óêðàїíñüêà ïðàâîñëàâíà öåðêâà ìóñèëà âèðîáèòè âëàñíó ñèñòåìó îñâіòè. Àëå íі äîñòàòíüîї êіëüêîñòі êíèæîê, íі âіäïîâіäíèõ íàâ÷àëüíèõ çàêëàäіâ äëÿ âèùîãî äóõіâíèöòâà íå áóëî. Ñòàíîâèùå ïðàâîñëàâíîї öåðêâè â óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ óñêëàäíþâàëîñÿ é çîâíіøíіìè îáñòàâèíàìè. Çàõîïëåíèé òóðêàìè 1453 ð. Êîíñòàíòèíîïîëü âòðàòèâ ìîæëèâіñòü іñòîòíîãî âïëèâó íà ïðàâîñëàâíó öåðêâó â Óêðàїíі. Íàòîìіñòü іç êîæíèì ðîêîì äåäàëі ïîòóæíіøîþ ñòàâàëà Ìîñêîâñüêà ìèòðîïîëіÿ, ÿêà ïðàãíóëà ïåðåáðàòè ñëàâó çãàñëîãî Êîíñòàíòèíîïîëÿ. Âèçíàííÿ ó 1589 ð. Ìîñêîâñüêîãî ïàòðіàðõàòó, íàäàííÿ éîãî ãëàâі òèòóëó Ïàòðіàðõà Ìîñêîâñüêîãî òà âñієї Ðóñі çàíåïîêîїëî óêðàїíñüêèõ öåðêîâíèõ äіÿ÷іâ. Ðîçóìіþ÷è âñþ ñêëàäíіñòü ñèòóàöії, ó ÿêіé îïèíèëàñÿ ðіäíà öåðêâà, ÷àñòèíà ïðåäñòàâíèêіâ âèùîãî ïðàâîñëàâíîãî äóõіâíèöòâà і øëÿõòè äåäàëі áіëüøå ñõèëÿëèñÿ äî іäåї îá’єäíàííÿ ç ðèìî-êàòîëèöüêîþ öåðêâîþ. Ïðèâîäîì äî çàãîñòðåííÿ öåðêîâíîãî ïðîòèñòîÿííÿ â Óêðàїíі ñòàëà êàëåíäàðíà ðåôîðìà, ïðîâåäåíà ç іíіöіàòèâè ïàïè Ãðèãîðіÿ ÕІІІ. 21 ëþòîãî 1582 ð. âіí îãîëîñèâ ïðî âïðîâàäæåííÿ íîâîãî êàëåíäàðÿ – ãðèãîðіàíñüêîãî, àáî êàëåíäàðÿ íîâîãî ñòèëþ, íà âіäìіíó âіä ñòàðîãî, þëіàíñüêîãî. Ðåôîðìà ìàëà íà ìåòі ïîäîëàòè âіäñòàâàííÿ êàëåíäàðíîãî ÷àñó âіä àñòðîíîìі÷íîãî, ÿêå â 16 ñò. ñòàíîâèëî 10 äíіâ (ó 17 ñò. òåæ 10 äíіâ, ó 18 ñò. – 11, ó 19 ñò. – 12, à ó 20 ñò. – 13). Îäíàê íîâèé êàëåíäàð íå ñïðèéíÿëè ó ñõіäíîìó õðèñòèÿíñüêîìó ñâіòі, íàâîäÿ÷è íàñàìïåðåä áîãîñëîâñüêі àðãóìåíòè. Ïðàâîñëàâíà öåðêâà â Óêðàїíі äîñі äîòðèìóєòüñÿ þëіàíñüêîãî êàëåíäàðÿ. 2. ßêі îñîáëèâîñòі ìàâ ðåôîðìàöіéíèé ðóõ â Óêðàїíі? Öåðêîâíå æèòòÿ â óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ çàçíàâàëî âïëèâіâ çàãàëüíîєâðîïåéñüêèõ іäåé òà ðóõіâ. Áàãàòî єâðîïåéñüêèõ êðàїí áóëî îõîïëåíî ðåôîðìàöіéíèìè іäåÿìè. Íå îìèíóëè âîíè é Ðå÷і Ïîñïîëèòîї, ó ñêëàäі ÿêîї ïåðåáóâàëè óêðàїíñüêі çåìëі. Ðåôîðìàöіÿ – ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íèé ðóõ 16–17 ñò., ñïðÿìîâàíèé ïðîòè êàòîëèöüêîї öåðêâè. Ðåôîðìàöіéíèé ðóõ ïîêëàâ ïî÷àòîê íîâîìó íàïðÿìó õðèñòèÿíñüêîãî â÷åííÿ – ïðîòåñòàíòèçìó. Ïðîòåñòàíòñüêà öåðêâà ïðîãîëîøóâàëà ñâîþ íåçàëåæíіñòü âіä âëàäè ïàïè ðèìñüêîãî. Êіëüêіñòü ïðèõèëüíèêіâ íîâîãî âіðîâ÷åííÿ çáіëüøóâàëàñÿ é ó Ðå÷і Ïîñïîëèòіé. Ùîïðàâäà, áóëè ç-ïîìіæ íèõ çäåáіëüøîãî øëÿõåòñüêі ðîäèíè 45

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

1. ßêèì áóëî ñòàíîâèùå ïðàâîñëàâíîї öåðêâè íàïðèêіíöі 16 ñò.?

Öåðêîâíå æèòòÿ òà áðàòñüêèé ðóõ

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Ëèòâè òà Ïîëüùі. Ùî æ äî óêðàїíñüêèõ çåìåëü, òî òóò íå÷èñëåííі îñåðåäêè ïðîòåñòàíòèçìó ïî÷àëè ç’ÿâëÿòèñü ó 30–40-õ ðîêàõ 16 ñò. Íîâå âіðîâ÷åííÿ ïðèâåðòàëî óâàãó ïåðåäóñіì øëÿõòè é ìàãíàòіâ. Âîíè âáà÷àëè â ïðîòåñòàíòñüêèõ (îñîáëèâî êàëüâіíіñòñüêèõ) âèìîãàõ: ïîñëàáëåííÿ âëàäè âèùèõ öåðêîâíèõ ієðàðõіâ, ëіêâіäàöіþ öåðêîâíîãî çåìëåâîëîäіííÿ, êîíòðîëü ìèðÿí íàä äóõіâíèöòâîì, âіðîòåðïèìіñòü і îáìåæåííÿ êîðîëіâñüêîãî âñåâëàääÿ, áëèçüêіñòü äî іäåàëіâ øëÿõåòñüêîї âîëüíèöі. Ïåðåõіä óêðàїíñüêîї øëÿõòè äî ïðîòåñòàíòèçìó íå ìàâ ìàñîâîãî õàðàêòåðó. Óêðàїíñüêі øëÿõòè÷і, ïðàãíó÷è ðîçøèðåííÿ ñâîєї âëàäè, ó áіëüøîñòі âèïàäêіâ îáèðàëè êàòîëèöèçì. Íå çíàéøëà îñîáëèâîї ïіäòðèìêè ïðîòåñòàíòñüêà öåðêâà é ó ñåðåäîâèùі ìіùàí. Â îêðåìèõ ìіñòàõ, çäåáіëüøîãî ìàãíàòñüêèõ, îñåðåäêè ïðîòåñòàíòèçìó òàêè ç’ÿâëÿëèñÿ, àëå òîäі, êîëè ãîðîäÿí ñïîíóêàëè äî öüîãî âëàñíèêè ìіñòà. Ùî æ äî ñåëÿí, òî äëÿ íèõ ïðîòåñòàíòèçì áóâ ÷óæèì і íåçðîçóìіëèì. Ó êðàùîìó âèïàäêó óêðàїíñüêі ñåëÿíè ñòàâèëèñÿ äî íüîãî ÿê äî «ïàíñüêîї öåðêâè», çáåðіãàþ÷è âіðíіñòü áàòüêіâñüêіé, ïðàâîñëàâíіé. Îòæå, ïðîòåñòàíòèçì â óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ íå çíàéøîâ ïіäòðèìêè íі â ñåðåäîâèùі ìîæíîâëàäöіâ, íі ñåðåä ïðîñòîãî íàðîäó, à âïëèâ Ðåôîðìàöії âèÿâèâñÿ â çàñòîñóâàííі ðåôîðìàöіéíèõ іäåé äëÿ îíîâëåííÿ ïðàâîñëàâíîї öåðêâè. Ïåðåñîïí íèöüêå єâàíãåëієє (1556–15 561). ).

● Êíèãó íàïèñàíî íà ïåðãàìåíòі ÷îðíèì

÷îðíèëîì ç óæèâàííÿì ÷åðâîíîї ôàðáè, îçäîáëåíî âèøóêàíèìè ìàëþíêàìè-ìіíіàòþðàìè. 482 àðêóøі ðóêîïèñó îïðàâëåíі â äóáîâі äîùå÷êè, îáòÿãíóòі çåëåíèì îêñàìèòîì. Ïðàöÿ íàä éîãî ïåðåêëàäîì òðèâàëà âіä 1556 äî 1561 ð. Ðîçïî÷àòî її áóëî â ñ. Äâіðåöü, à çàêіí÷åíî â ì. Ïåðåñîïíèöі – öå âîëèíñüêå ìіñòå÷êî é äàëî íàçâó êíèçі. Ïåðåêëàäà÷åì Єâàíãåëіÿ áóâ àðõіìàíäðèò Ïåðåñîïíèöüêîãî Ïðå÷èñòåíñüêîãî ìîíàñòèðÿ Ãðèãîðіé. Ïåðåïèñàâ ïåðåêëàä ñèí ïðîòîïîïà іç Ñÿíîêà Ìèõàéëî Âàñèëåâè÷. Ó ïіñëÿìîâі âіí ïîâіäîìèâ, ùî Ãðèãîðіé ïðàöþâàâ íàä ïåðåêëàäîì ç âåëèêîþ ëþáîâ’þ òà ïîñòіéíî ìîëèâñÿ, ïðîñÿ÷è Áîãà äîïîìîãòè éîìó çàâåðøèòè ïðàöþ.

Öåðêîâíå æèòòÿ òà áðàòñüêèé ðóõ

Íàéãîëîâíіøèì çäîáóòêîì Ðåôîðìàöії â Óêðàїíі áóâ ïåðåêëàä Ñâÿòîãî Ïèñüìà æèâîþ ìîâîþ íàðîäó, à òàêîæ її âèêîðèñòàííÿ â áîãîñëóæіííі. Ïåðåêëàäè Ñâÿòîãî Ïèñüìà ñòàðîóêðàїíñüêîþ ëіòåðàòóðíîþ ìîâîþ ñòàëè ç’ÿâëÿòèñÿ âіä ñåðåäèíè 16 ñò. Íàéâіäîìіøèì є Ïåðåñîïíèöüêå єâàíãåëіє.

ëèâ ðåôîðìàöіéíèõ іäåé íà óêðàїíñüêå ñóñïіëüñòâî çàñâіä÷óє é äіÿëüíіñòü ïðàâîñëàâíèõ áðàòñòâ. Áðàòñòâàìè íàçèâàþòü íàöіîíàëüíî-ðåëіãіéíі ãðîìàäñüêі îá’єäíàííÿ ìіùàí ïðè ïðàâîñëàâíèõ öåðêâàõ. Íàéàâòîðèòåòíіøèì áóëî Ëüâіâñüêå Óñïåíñüêå áðàòñòâî, ÿêå ïî÷àëî ôîðìóâàòèñÿ íà ïî÷àòêó 80-õ ðîêіâ 16 ñò. Ó 1586 ð. àíòіîõіéñüêèé ïàòðіàðõ Éîàêèì çàòâåðäèâ ñòàòóò Ëüâіâñüêîãî áðàòñòâà. Ñòàòóò íàäàâ éîìó ïðàâà çâåðõíîñòі íàä іíøèìè áðàòñòâàìè òà êîíòðîëþ çà äóõіâíèöòâîì, ó òîìó ÷èñëі єïèñêîïàìè. Íåçàáàðîì Ëüâіâñüêå áðàòñòâî äîìîãëîñÿ ñòàâðîïіãіїї – ïðàâà ïіäïîðÿäêîâóâàòèñÿ íå ñâîїì єïèñêîïàì, à áåçïîñåðåäíüî ïàòðіàðõîâі. Âіäòîäі áðàòñòâî ñòàëî íàçèâàòèñÿ ñòàâðîïіãіéíèì. 1

1. Âèäàâí Âèäàâíè÷èé çíàê Ëüâіâñüêîãî áðàòñòâà. Ëüâіâñüêî 2. Ôðàãìå Ôðàãìåíò ïðèâіëåþ Ëüâіâñüêîìó áðàòñòâó Ëüâіâñüêî àíòіîõіéñüêîãî àíòіîõіéñ ïàòðіàðõà Éîàêèìà. ïàòðіàðõ

Áðàòñòâà çàéìàëèñÿ äîáðî÷èííîþ äіÿëüíіñòþ – äîïîìàãàëè áðàò÷èêàì, ÿêі îïèíèëèñÿ ó ñêðóòі, äáàëè ïðî çàáåçïå÷åííÿ õðàìіâ êíèæêàìè, іêîíàìè, ñâі÷êàìè, âëàøòîâóâàëè õðàìîâі ñâÿòà òîùî. Òà ïîñòóïîâî áðàòñòâà ðîçãîðíóëè øèðîêó êóëüòóðíî-îñâіòíþ äіÿëüíіñòü. Ç їõíüîї іíіöіàòèâè ñòâîðþâàëèñÿ áіáëіîòåêè, âіäêðèâàëèñÿ äðóêàðíі òà øêîëè. Íàïðèêіíöі 16 – ó ïåðøіé ïîëîâèíі 17 ñò. â Óêðàїíі äіÿëî áëèçüêî 30 áðàòñüêèõ øêіë. Äіÿ÷і áðàòñüêîãî ðóõó ïðàãíóëè ïîëіïøåííÿ ñòàíîâèùà öåðêâè. Âîíè âèñòóïàëè ïðîòè çëîâæèâàíü âèùîãî äóõіâíèöòâà, øóêàëè øëÿõіâ ðîçâ’ÿçàííÿ ïðîáëåìè íåâèêîíàííÿ ñâÿùåíèêàìè ñâîїõ îáîâ’ÿçêіâ òîùî.

Ëüâіâñüêі áðàò÷ ÷èêè. Òîãî÷àñíèé àìàòîðñüêèé ìàëþíîê. ì

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

3. Ùî òàêå áðàòñòâà? ßê âîíè îáñòîþâàëè ïðàâîñëàâ’ÿ?

Öåðêîâíå æèòòÿ òà áðàòñüêèé ðóõ

1. Êàïëèöÿ Òðüîõ Ñâÿòèòåëіâ. 2. Óñïåíñüêà öåðêâà à ó Ëüâîâі ç äçâіíèöåþ þ (âåæåþ Êîðíÿêòà).. ● Çà ñïðèÿííÿ Ëüâіâñüêîãî

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Óñïåíñüêîãî áðàòñòâà ó Ëüâîâі ïîñòàâ àíñàìáëü Óñïåíñüêîї öåðêâè, ùî íàëåæèòü äî íàéêðàùèõ â Óêðàїíі ïàì’ÿòîê ðåíåñàíñíîї àðõіòåêòóðè. Âіí ñêëàäàєòüñÿ ç Óñïåíñüêîї öåðêâè, êàïëèöі Òðüîõ Ñâÿòèòåëіâ, äçâіíèöі (âåæі Êîðíÿêòà).

. Ó ÷îìó âèÿâèâñÿ âïëèâ Êîíòððåôîðìàöії íà óêðàїíñüêі çåìëі? Íå îìèíóëà óêðàїíñüêі çåìëі é õâèëÿ Êîíòððåôîðìàöіїї – êàòîëèöüêîї ðåôîðìè öåðêîâíîãî æèòòÿ. Іäåї ðåôîðìóâàííÿ öåðêâè áóëè ðіçíèìè. Îäíі ïåðåäáà÷àëè çäіéñíåííÿ ðåôîðìè êàòîëèöüêîї öåðêâè ÷åðåç її íàáëèæåííÿ äî ðåôîðìàöіéíèõ öåðêîâ. Іíøі ґðóíòóâàëèñÿ íà öіëêîâèòîìó çàïåðå÷åííі âіðîâ÷åíü, íàðîäæåíèõ Ðåôîðìàöієþ, àæ äî îãîëîøåííÿ їì âіéíè. Ïåðåìîãëà äðóãà ïîçèöіÿ. Ùîïðàâäà, ìåòîäè її âòіëåííÿ áàãàòî â ÷îìó áóëè ðåôîðìàöіéíèìè: çàïðîâàäæåííÿ âëàñíîãî øêіëüíèöòâà, ðîçâèòîê êíèãîâèäàííÿ, íàäàííÿ îñîáëèâîãî çíà÷åííÿ ïðîïîâіäі òîùî. Ñïðàâі ðåôîðìóâàííÿ êàòîëèöüêîї öåðêâè ñëóãóâàâ îðäåí єçóїòіâ, çàñíîâàíèé 1534 ð. é îôіöіéíî çàòâåðäæåíèé ïàïîþ ðèìñüêèì 1540 ð. Єçóїòè çãóðòóâàëè íàâêîëî іäåї îíîâëåííÿ êàòîëèöüêîї öåðêâè âåëèêі іíòåëåêòóàëüíі ñèëè. Ïðè öüîìó ãîëîâíèìè çàñîáàìè áóëè ïåäàãîãі÷íà äіÿëüíіñòü òà äèïëîìàòіÿ. Іç 60-õ ðîêіâ 16 ñò. єçóїòè ç’ÿâèëèñÿ â Ïîëüùі, à íà ñåðåäèíó 17 ñò. ó Ðå÷і Ïîñïîëèòіé äіÿëî 32 єçóїòñüêі êîëåãії – ç íèõ 13 íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ. Ó 1575 ð. áóëî âіäêðèòî єçóїòñüêó êîëåãіþ â ßðîñëàâі (íèíі – Ïîëüùà), à íåçàáàðîì єçóїòñüêі êîëåãії ç’ÿâèëèñü ó Ëüâîâі, Êàì’ÿíöі, Ëóöüêó, Ïåðåìèøëі, Îñòðîçі. Çàïðîâàäæóþ÷è â æèòòÿ ïîòóæíó îñâіòíþ ïðîãðàìó, єçóїòè ïðàãíóëè çáіëüøèòè êіëüêіñòü ïðèõèëüíèêіâ êàòîëèöèçìó. Âèñîêèé ðіâåíü îñâіòè єçóїòñüêèõ íàâ÷àëüíèõ çàêëàäіâ ñïðèÿâ ïîøèðåííþ îñâіòè: áàãàòî óêðàїíöіâ îòðèìàëè çìîãó, çàêіí÷èâøè їõ, íàâ÷àòèñÿ â çàõіäíîєâðîïåéñüêèõ óíіâåðñèòåòàõ. Ïðîòå ïëàòîþ çà îñâі÷åíіñòü ÷àñòî ñòàâàëî çðå÷åííÿ ïðàâîñëàâíîї âіðè. ● Чим зумовлена така оцінка діяльності ордену єзуїтів? ● Про що вона свідчить?

Волинський шляхтич у 20-х роках 17 ст. так розповідає про єзуїтську школу: «Аж ти віддав синка свого до тієї... школи. Аж вони там твого синка русинка... ошукали... Ось вже й на віру свою святу правдиву яко пес щекаєт, і на тебе, отця, і на матір на свою, і на весь рід свій, і віри, і мови своєї многославної святої відрікається...».

Ïîâñÿêäåííå æèòòÿ. Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ 1

● Перебудуйте твердження на проблемне запитання та дайте на нього аргументовану відповідь. ● Культурне піднесення в Україні істотно посилюється в останній чверті 16 – на початку 17 ст. з появою братств.

1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● заснування у Львові братської школи; ● Люблінська унія. Об’єднання Польського королівства та Великого князівства Литовського в Річ Посполиту; ● створення Пересопницького євангелія. 2. З якими державами наприкінці 16 ст. межували українські землі Речі Посполитої на сході та півдні? 3. Дайте визначення поняттям: ● церковні братства; ● Реформація; ● протестантизм; ● Контрреформація; ● Євангеліє; ● орден єзуїтів. 4. Дайте відповіді на запитання: ● Що спричинило прихильне ставлення до ідеї об’єднання православної церкви з католицькою в колах можновладців та вищого духівництва? ● Чому реформаційний рух не набув помітного поширення в українських землях? Які він мав особливості? ● Що таке братства? Які напрямки їхньої діяльності ґрунтувалися на ідеях Реформації? 5. Яку роль у тогочасному національно-культурному житті в українських землях відіграла діяльність ордену єзуїтів? Висловте ставлення до цієї діяльності.

§ 7.

ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 1

1. Ùî âèçíà÷àëî áóäåííå æèòòÿ óêðàїíñüêîї øëÿõòè? 1. «Шляхтич завжди веселий у своєму королівстві, співає й танцює вільно, не маючи над собою жодних примусових обов’язків, бо не винен королеві, своєму вищому володареві, нічого, окрім титулу, двох грошей з лану і військової служби. Четвертого ж над шляхтичем немає нічого, що б псувало йому настрій у Королівстві». (Український мислитель Станіслав Оріховський-Роксолан). 2. «Руська шляхта поміж ними дуже нечисленна, наслідує польській і, схоже, соромиться того, що належить до іншої, аніж римська, віри, щоденно переходячи до неї, хоча вся знать і всі ті, що титулуються князями, вийшли з грецької віри». (Французький інженер Гійом Левассер де Боплан). 3. «Шляхта все подорожує. До приятелів і кревняків їздять часом за сто миль, і це проходить їм легко, бо мають доволі коней і повозів, й ними везуть усе, чого їм у дорозі потрібно. (Німецький мандрівник Ульріх фон Вердум). 4. «Раніше вважалося обов’язком селянина обробляти землю, а купцеві займатися міськими справами. Шляхтич же займався лицарським ділом і безперервно воював. Тепер у нас нема вояків, нема людей мужніх і героїв, проте є корчмарі, гендлярі й посередники... Найбільшим геройством у них вважається знати дорогу, якою гонять биків з маєтку до Гданська, бо всі заможні торгують волами, кіньми, вином, медом, горілкою, перцем, оселедцями, рибою, дичиною і всяким хлібом... Усе, що мають їхні підлеглі у своїх домах на продаж, вони велять принести на панський двір, скуповують за найнижчими цінами і відправляють до міста... Туди ж вони відвозять і свої власні продукти». (Польський учений-енциклопедист Шимон Старовольський). 5. «Там, де було 20 селян, лишилося 8 або 10. Має (селянин) доволі землі, забирають її під фільварок... Усіх можуть зігнати із землі і фільварок там заснувати».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Перевірте себе

Ïîâñÿêäåííå æèòòÿ. Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ 1

Ôîðìóâàííÿ ìàãíàòñüêîãî çåìëåâîëîäіííÿ. Ïåðøі äåñÿòèëіòòÿ 17 ñò.

● 1. Чим, на думку автора уривка № 1, зумовлено особливий статус шляхтича? ● 2. На основі уривків з історичних джерел № 2, 3, 4 визначте, які зміни у становиі верстви, яка мала «владу і зброю», відбулися на кінець 16 ст. – початок 17 ст. порівняно з попередніми часами. ● 3. Із чим це було пов’язано? ● 4. Зробіть висновок про стан магнатського землеволодіння (за матеріалами джерела № 5). ● 5. Як наведені факти позначилися на становищі українських селян?

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñ

Працюймо самостійно. Завдання 1. Сформулюйте кілька тверджень про статус та спосіб життя української шляхти наприкінці 16 – на початку 17 ст.

. Ùî äîâіäóєìîñÿ ç іñòîðè÷íèõ äæåðåë ïðî áóäåííå æèòòÿ óêðàїíüêèõ ñåëÿí? оденника німецького мандрівника Ульріха фон Вердума (початок 1670-х рр.): «У селянських хатах руських місцевостей нема димарів, а лише піч, у якій чи перед якою на вогнищі все готують. По два боки в стінах хати є кілька отворів – вікна, які, залежно від вітру, відкривають чи зачиняють, щоб ними дим виходив надвір…». В іншому місці мандрівник зазначає: «Димарі з жовтої глини, приміщені між дерев’яними ґратами, стирчать на даху, як грубі вежі, а хто більш дбайливий, обтикає їх назверх соломою або дошками, щоб вберегтися від дощу... Діти бігають або цілком голі, або тільки в сорочці, аж доки доростуть, що можуть працювати в полі. Тоді дають їм, як ціле убрання й пару чобіт. А до того часу скачуть при печі, що є немов замком свободи, й дуже зручно видряпуються на неї й з неї, навіть зовсім малі, що не вміють ще вільно ходити по рівній землі». 2. Французький інженер Гійом Левассер де Боплан, який перебував в Україні під час служби в польській армії протягом 1630–1647 рр., у своїй книзі «Опис України» повідомляв: «Селяни тут надзвичайно бідні, бо мусять тричі на тиждень відбувати панщину своїми кіньми й працею власних рук. Крім того, залежно від розмірів наділу повинні давати відповідну кількість зерна, безліч каплунів, курей, гусей і качок перед Великоднем, Зеленими Святами (Трійцею) і на Різдво. До того ж мають возити своєму панові даром дрова та відбувати багато інших робіт, яких не мали б робити. Ще вимагають від них грошових податків, крім того, десятину з баранів, поросят, меду, усіляких плодів, – а що три роки – й третього волика. Одне слово, селяни змушені віддавати своїм панам усе, що тим лише заманеться вимагати. Не дивно, що цим злидарям у таких тяжких умовах не залишається нічого для себе. Але це ще не все: пани мають безмежну владу не тільки над селянським майном, а й над їхнім життям; такою великою є необмежена свобода польської шляхти (яка живе наче в раю, а селяни наче в чистилищі), що коли селяни потрапляють у ярмо до такого пана, то опиняються в гіршому становищі, ніж каторжанин на галері. Таке рабство є причиною того, що багато селян тікає, а найвідважніші з них подаються на Запоріжжя,

Ïîâñÿêäåííå æèòòÿ. Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ 1

яке є місцем притулку козаків на Борисфені. Проживши тут певний час і взявши участь у морському поході, вони стають запорізькими козаками. За рахунок таких селян-утікачів козацькі загони вельми зростають».

Скориставшись пам’яткою, пригадайте правила опрацювання фрагментів історичних джерел. Проаналізуйте подані джерела відповідно до цих правил.

1 крокк – визначте, ким був автор документа, узагальніть, про що йдеться в поданому уривку, з’ясуйте, коли відбулися описані події. 2 крокк – визначте, як автор розповіді ставиться до подій або історичних діячів, про які йдеться; поміркуйте, навіщо він свідчить про події, що хотів повідомити; з’ясуйте значення подій та явищ, про які йдеться у джерелі. 3 крокк – поясніть, у чому для себе вбачаєте цінність джерела; стисло висловте своє ставлення до описаних подій або діячів.

Чи достатньо свідчень у поданих уривках, аби вповні відтворити картини тогочасного буденного життя селян? Як ви гадаєте, чому документів про життя селян не було багато? Працюймо самостійно. Завдання 2. На основі наведених уривків з джерел визначте особливості буденного життя українських селян.

3. ßêі îñîáëèâîñòі áóäåííîãî æèòòÿ óêðàїíñüêèõ ìіùàí, ìåøêàíöіâ Ëüâîâà äðóãîї ïîëîâèíè 16 ñò., çàñâіä÷óþòü äæåðåëà? привілею короля Сигізмунда Августа 1572 р.: «…Хочемо та постановляємо, щоб українці нарівні з іншими міщанами та перед міщанами поляками римської віри вживали всіх прав, привілеїв, вільностей, прерогатив та імунітетів, наданих місту Львову з різних нагод і різними способами найяснішими нашими попередниками королями Польщі, князями Русі та всіма іншими володарями і достойниками, і користувалися ними без будь-яких винятків. Священики їхні церкви грецького обряду, які тепер живуть і будуть у майбутньому, повинні бути вільними та звільнені від будь-яких податків, якої б назви вони не були, – як від грошових, так і від будь-яких інших, належних львівській раєцькій колегії. Ці ж священики грецького обряду не будуть зобов’язані підлягати та підкорятися іншій юрисдикції та зверхності, тільки львівському владиці. Усім згаданим українцям грецького обряду надається львівське міське право. Також на уряди бурмистрів, лавників та інші префектури у цьому місті можна та треба нашому теперішньому й майбутньому старості обирати та призначати [українців], скільки разів би відбувалися вибори райців; своїх синів [українці] можуть та мають право давати та посилати для навчання вільних мистецтв до початкових шкіл, гімназій та вищих шкіл, які існують як у нашому місті, так і будь-де в королівстві та в наших володіннях; вони можуть вивчати будь-які, без винятку, цехові ремесла та в них працювати, навчати товаришів та учнів будь-якого ремесла, засновувати цехи та ремісничі братства і, згідно із звичаєм, бути у них старшими і сеньйорами, а майстри будь-яких польських ремесел зобов’язані приймати та допускати українців до цього роду ремесла та

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

● 1. На яких особливостях становища українських селян наголошують автори? ● 2. Чи заслуговує на співчуття становище селян? ● 3. Як становище селян, за спостереженням Боплана, вплинуло на формування нової верстви – козацтва?

ñò.

Ïîâñÿêäåííå æèòòÿ. Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ 1

цехів. Вільно також їм українцям будь-якого роду товарами, як би вони не називалися, у всьому Польському Королівстві, Великому князівстві Литовському та на Волині, в Києві, на Підляшші та в інших наших володіннях продавати сукно та будь-які інші купецькі та крамарські товари; вільно їм у приватних будинках, так і на будь-яких публічних місцях завжди та в будь-яку пору виставляти на продаж вина, виготовляти мед, пиво та будь-які інші напої іншого роду та шинкувати ними в такий спосіб та таким чином, як це роблять польські міщани». 2. Зі скарги Львівського Успенського братства (січень 1593 p.): «…Насамперед змушувала рада м. Львова великим насильством нас, осілих міщан, наших дітей і нашу челядь, до послуху папського костьолу, до свят нового календаря, мордуючи в’язницями й караючи штрафами. Вранці, в день св. Маргарити, пославши своїх міських слуг, насильно виволокли й вкинули до темної в’язниці у вежі під ратушею Василя, учня сідляра Юрія Рогатинця, а також челядників, кушніра Юська, кушнірчика Івана та учня Іванка. Майстри й челядники прийшли до пана бурмистра, питаючи, з якої причини їх слуг з дому похапали під час їхньої відсутності. На це пан бурмистр відповів: “Причина та, що ви не святкуєте наших свят, не буваєте на казаннях в нашому костьолі й не слухаєте, коли ксьондзи заповідають свята. Отже, ідіть і ви сидіти”. Потім, на прохання й вимогу наших братів та своїх сусідів, арештовані були випущені. Однак члени ради обіцяли самі зберегти мир лише при тій умові, якщо звільнені з-під арешту, під страхом сурової урядової кари, не протестуватимуть і не почнуть судоА такого навіть у поганській державі не терпить християнський народ...». ● 1. Що передбачав привілей короля Сигізмунда Августа 1572 р.? ● 2. У чому конретно виявлялися його положення? Дайте відповідь, завершивши речення: За ривілеєм короля Сигізмунда Августа 1572 р., українці Львова здобули право… ● 3. Чи став привілей 1572 р реальністю в житті української громади міста? Свої іркування доведіть, навівши рядки з другого документа.

ÓÊÐÀЇÍ

ипишіть з тексту джерел опорні слова-історизми, за якими будете характеризувати буденне життя у Львові. Порівняйте зміст фрагментів джерел. Яке з них найдостовірніше засвідчує становище українських міщан на західноукраїнських землях наприкінці 16 ст.? Чому так думаєте? На яких особливостях релігійної ситуації у Львові наприкінці 16 ст. наголошено другому фрагменті джерела? 2. Якими явищами та подіями зумовлене таке становище міщан-українців? 3. Яку роль, за свідченням джерела, відіграє Львівське Успенське братство в буденному житті львів’ян? Працюймо самостійно. Завдання 3. Зробіть висновок про буденне життя україньких міщан Львова наприкінці 16 ст. ригадайте, у чому особливості становища основних верств українського суспільтва за доби Київської Русі та литовської доби. Чи змінилося воно наприкінці 16 ст.? У чому це виявилося? Якими були причини? Поставте собі оцінку за урок, зарахувавши за різні етапи роботи відповідні бали: за кожне із завдань (завдання 1–3) – від 1 до 3 балів; так само від 1 до 3 балів оцініть свою участь в обговоренні в парах (максимальна оцінка за урок – 12 балів). Які факти з буденного життя різних верств українського суспільства наприкінці 16 ст. вразили вас найбільше? Чим саме?

Êóëüòóðíî-îñâіòíє æèòòÿ òà êíèãîâèäàííÿ

§ 88.

КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЄ Ь ЖИТТЯ ТА КНИГОВИДАННЯ

1574 р. – видання Іваном Федоровим (Федоровичем) у Львові «Апостола» та «Букваря». 1576–1578 рр. – заснування князем Василем-Костянтином Острозьким друкарні та школи, виникнення острозького культурно-освітнього осередку. 1581 р. – в Острозі Іваном Федоровим видано Острозьку біблію. 1596 р. – друкарнею Віленського братства видано три навчальні книжки Лаврентія Зизанія: «Буквар», «Лексис», «Граматика словенська».

До однієї з книг, надрукованих в Острозі, було написано таку заувагу: «Всесильною правицею Всевишнього Бога, задумом і старанням благочестивого князя Костянтина Костянтиновича Острозького, воєводи київського, маршалка землі волинської, старости володимирського, який звелів влаштувати дім для друкування книг, а до того ж і дім для навчання дітей у своєму родовому славному місті Острозі, що у землі Волинській. І вибравши знавців божественного писання, грецької, латинської і руської мов, поставив їх навчати дітей. Із цієї причини надрукована ця книжка для першого дитячого навчання, по-грецьки альфавіту, а по-руськи азбуки, многогрішним Іоанном Федоровичем».

1. Ùî âіäîìî ïðî ðîçâèòîê îñâіòè? ×èì óñëàâèëàñü Îñòðîçüêà àêàäåìіÿ? Ùå âіä ÷àñіâ Êèїâñüêîї Ðóñі íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ âåëèêîãî çíà÷åííÿ íàäàâàëè îñâіòі. Çà òðàäèöієþ øêîëè äіÿëè ïðè öåðêâàõ і ìîíàñòèðÿõ. Ñïåöіàëüíî ïіäãîòîâëåíі äÿêè íàâ÷àëè äіòåé ïèñüìà öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêîþ ìîâîþ, îñíîâ àðèôìåòèêè, ìîëèòîâ, ñïіâó. Ñïî÷àòêó òàêі øêîëè іñíóâàëè â íàéáіëüøèõ ìіñòàõ, çãîäîì їõíÿ êіëüêіñòü çðîñòàëà: ó äðóãіé ïîëîâèíі 16 ñò. âîíè äіÿëè ó Ëüâîâі, Ñòðèþ, Ðіâíîìó, Êðåìåíöі, Çàáëóäîâі, Âîëîäèìèðі-Âîëèíñüêîìó. Ðîçãîðòàííÿ ðåôîðìàöіéíîãî ðóõó çóìîâèëî ïîÿâó ïðîòåñòàíòñüêèõ øêіë. Âîíè, çîêðåìà, áóëè çàñíîâàíі â Ãîùі, Áåëçі, Ëüâîâі, Áåðåñòå÷êó, Õìіëüíèêó. Ñòâîðþâàëè ñâîї øêîëè òà êîëåãіóìè і єçóїòè. Ðîçãîðòàííÿ ìåðåæі єçóїòñüêèõ êîëåãіóìіâ ñïîíóêàëî óêðàїíöіâ äî îíîâëåííÿ âëàñíîї ñèñòåìè îñâіòè. Îñòðîçüêà àêàäåìіÿ. Íîâі ðèñè â ðîçâèòêó îñâіòè íàéÿñêðàâіøå âòіëèëèñÿ â äіÿëüíîñòі îñòðîçüêîãî êóëüòóðíî-îñâіòíüîãî îñåðåäêó. Éîãî áóëî ñòâîðåíî 1576 ð. ç іíіöіàòèâè êíÿçÿ Âàñèëÿ-Êîñòÿíòèíà Îñòðîçüêîãî. Ãîëîâíó ìåòó ñâîєї äіÿëüíîñòі âіí óáà÷àâ ó âіäðîäæåííі óêðàїíñüêîї êóëüòóðè íà çàñàäàõ ïðàâîñëàâ’ÿ. Іç öієþ ìåòîþ â Îñòðîçі 1578 ð. áóëî ñòâîðåíî øêîëó. Äàâíі ñëîâ’ÿíñüêі òðàäèöії ïîєäíóâàëèñÿ òóò ç íàäáàííÿìè òîãî÷àñíîãî єâðîïåéñüêîãî øêіëüíèöòâà. Â Îñòðîçüêіé øêîëі ґðóíòîâíî âèâ÷àëèñÿ ìîâè – öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêà, ãðåöüêà é ëàòèíà. Âèêëàäàëèñÿ «ñіì âіëüíèõ íàóê». Øêіëüíà ïðîãðàìà, çà ÿêîþ çäіéñíþâàëîñÿ íàâ÷àííÿ 53

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

1. Як автор ставиться до діяча, про якого йдеться, у чому він вбачає його заслуги? 2. Що то була за книжка і хто був автором тексту?

Êóëüòóðíî-îñâіòíє æèòòÿ òà êíèãîâèäàííÿ

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

1. Çàñòàâ âêà ç Îñòðîçüêîї áіáëії. 158 81 ð. 2. Ñòîðіí íêà Îñòðîçüêîї áіáëії. 3. Òèòóëüíèé àðêóø Îñòðîçüê êîї áіáëії.

â Îñòðîçüêіé øêîëі, ïåðåäáà÷àëà ïî÷àòêîâó é ñåðåäíþ îñâіòó ç åëåìåíòàìè âèùîї. Âëàñíå òîìó ñó÷àñíèêè íàçèâàëè Îñòðîçüêó øêîëó і êîëåãіóìîì, і àêàäåìієþ. Öå áóëà ïåðøà âèùà ñëîâ’ÿíî-ãðåêî-ëàòèíñüêà øêîëà â Óêðàїíі òà ó ñõіäíîñëîâ’ÿíñüêèõ çåìëÿõ. Ðåêòîðîì Îñòðîçüêîї àêàäåìії áóâ Ãåðàñèì Ñìîòðèöüêèé – çíàâåöü ëіòåðàòóðè, ïîåò, ïèñüìåííèê. Íà çàïðîøåííÿ Â.-Ê. Îñòðîçüêîãî âіí ïðèáóâ äî Îñòðîãà òà î÷îëèâ ãóðòîê ó÷åíèõ, ÿêі ãîòóâàëè äî äðóêó Îñòðîçüêó áіáëіþ. Ã. Ñìîòðèöüêèé áóâ ãîëîâíèì ïåðåêëàäà÷åì і óïîðÿäíèêîì öüîãî âèäàííÿ. Ñåðåä âèõîâàíöіâ Îñòðîçüêîї àêàäåìії áóëî áàãàòî âèäàòíèõ îñîáèñòîñòåé: Éîâ Áîðåöüêèé, Ïåòðî Êîíàøåâè÷-Ñàãàéäà÷íèé, Ìàêñèì і Ñòåïàí Ñìîòðèöüêі, ñèíè Ãåðàñèìà Ñìîòðèöüêîãî. Ìàêñèì (Ìåëåòіé) ñòàâ çíàíèì ó÷åíèì, ïèñüìåííèêîì, öåðêîâíèì äіÿ÷åì, Ñòåïàí çàëèøèâñÿ ñâÿùåíèêîì â Îñòðîçі, ïðàöþâàâ íà íèâі îñâіòè. Îñâіòÿíñüêі é âèõîâíі іäåї Îñòðîçüêîї àêàäåìії áóëè ïіäõîïëåíі áðàòñòâàìè. . ßêå çíà÷åííÿ â òîãî÷àñíîìó øêіëüíèöòâі ìàëà Ëüâіâñüêà áðàòüêà øêîëà. ßêèì áóëî íàâ÷àííÿ â íіé? Ïåðøà áðàòñüêà øêîëà ç’ÿâèëàñü ó Ëüâîâі 1586 ð., à íåçàáàðîì їõ ïî÷àëè ñòâîðþâàòè ñêðіçü â Óêðàїíі. Áðàòñüêі øêîëè, ÿê і Îñòðîçüêà øêîëà, áóëè ñëîâ’ÿíî-ãðåêî-ëàòèíñüêèìè. Êðіì íàçâàíèõ ìîâ, ó÷íі îïàíîâóâàëè âæå çãàäàíі «ñіì âіëüíèõ íàóê». Íàâ÷àòèñÿ ó Ëüâіâñüêіé áðàòñüêіé øêîëі ìàëè ïðàâî äіòè âñіõ ñòàíіâ. Óòðèìóâàëàñÿ øêîëà êîøòîì áðàòñòâà. Íåâåëèêó ïëàòó çà íàâ÷àííÿ áðàëè ç áàòüêіâ ó÷íіâ ëèøå «çãіäíî ç ìîæëèâîñòÿìè êîæíîãî». Äіòè ç íåçàìîæíèõ ðîäèí і ñèðîòè íàâ÷àëèñÿ áåçêîøòîâíî. Âåëèêó óâàãó ó øêîëі ïðèäіëÿëè âèâ÷åííþ öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêîї òà êíèæíîї (ëіòåðàòóðíîї) ñòàðîóêðàїíñüêîї ìîâ. Òðàäèöіéíî âèâ÷àëè і ãðåöüêó ìîâó. Çà òèõ ÷àñіâ âàæêî áóëî òàêîæ îáіéòèñÿ é áåç ëàòèíè – ìîâè çàõіäíîєâðîïåéñüêîї íàóêè é äèïëîìàòії. Ùîïðàâäà, íàâіòü ïіñëÿ çàïðîâàäæåííÿ ëàòèíè øêîëó íàçèâàëè ãðåêî-ñëîâ’ÿíñüêîþ. Ó 1591 ð. ó äðóêàðíі Ëüâіâñüêîãî áðàòñòâà áóëî íàäðóêîâàíî «Àäåëüôîòåñ» – ïіäðó÷íèê ãðåöüêîї 54

Êóëüòóðíî-îñâіòíє æèòòÿ òà êíèãîâèäàííÿ

ìîâè äëÿ ñëîâ’ÿí, óêëàäåíèé âèêëàäà÷àìè é ó÷íÿìè Ëüâіâñüêîї áðàòñüêîї øêîëè çà ó÷àñòþ її ïåðøîãî ðåêòîðà Àðñåíіÿ Åëàñîíñüêîãî. Íàâ÷àííÿ ó øêîëі áóäóâàëîñÿ çà ñèñòåìîþ òîãî÷àñíèõ çàõіäíîєâðîïåéñüêèõ ñåðåäíіõ øêіë – ãіìíàçіé. Éîãî îñíîâó ñòàíîâèëî âèâ÷åííÿ «ñåìè âіëüíèõ íàóê» – ãðàìàòèêè, ðèòîðèêè, äіàëåêòèêè, àðèôìåòèêè, ãåîìåòðії, àñòðîíîìії, ìóçèêè. Çà єâðîïåéñüêîþ òðàäèöієþ íàâ÷àííÿ ñêëàäàëîñÿ ç òðüîõ êëàñіâ ãðàìàòèêè òà ç êëàñіâ ïîåòèêè òà ðèòîðèêè. Öі íàóêè âèâ÷àëèñÿ òàêîæ ïðîòÿãîì ïåðøèõ ðîêіâ íàâ÷àííÿ â äåÿêèõ âèùèõ øêîëàõ.

З «Порядку шкільного» Львівської братської школи 1587 р.: «Сідати мають кожен на своєму певному місці, призначеному відповідно до науки: котрий більше вміє, сидітиме вище, хоч би й вельми убогий був, а котрий менше вмітиме, сидітиме на простішому місці... Багатий над убогим нічим не має бути вищий у школі, тільки самою наукою... Сходитися хлопці мають до школи на певну годину... і відпускати їх додому по науці так само... Щоранку має пильно доглядати дидаскал (тобто вчитель): коли б якого хлопця не було, має зараз послати по нього й довідатися причини, чому не прийшов. Коли б забавився де іграми, чи вдома обдурив, чи над потребу спав і через те не прийшов, довідатися усього й привести його мають... У поранок спершу по молитвах мають мовити кожен учорашню науку свою та й письмо своє, яке вдома писав; виклад науки своєї має показувати... По обіді хлопці мають самі писати на таблицях кожен свою науку, подану їм од дидаскала, окрім малих, яким має писати сам дидаскал. А в школі навчившись, на важкі слова опитувати мають один одного, тобто диспутувати. А додому відходячи, вірша потвердити, аби увечері, прийшовши додому, діти вміли перед родичами своїми чи сторонні діти всякого стану, живучи в господі, господарям своїм науку, яку вчили в школі, прочитати із викладом, за звичаєм шкільної науки, а що вчили того дня, мають увечері вдома написати і до школи принести вранці, показати перед дидаскалом своїм... Двох чи чотирьох хлопців щотижня іншим ладом мають виділяти для порядку, з чого жоден відмовлятися не може, коли б до нього черга надійшла. А діло їхнє буде: раніше до школи прийти, школу підмести, в печі затопи- Ñòîðіíêà ñòàò òóòó ти і біля дверей сидіти, а котрі входять та виходять – Ëüâіâñüêîї áðàò òñüêîї про всіх знати». øêîëè. 1587 ð.

3. ßêèìè áóëè ïåðøі óêðàїíñüêі äðóêîâàíі êíèæêè? Õòî òàêèé Іâàí Ôåäîðîâ і ÿêà éîãî ðîëü â óêðàїíñüêîìó êíèãîâèäàííі? âèòîê øêіëüíèöòâà áåçïîñåðåäíüî áóâ ïîâ’ÿçàíèé іç êíèãîâèäàííÿì. Àäæå áåç êíèæîê øêîëè íå іñíóâàëè á. Îñü ÷îìó ðàçîì іç íàâ÷àëüíèìè çàêëàäàìè ñòâîðþâàëèñÿ é äðóêàðíі, çîêðåìà â Îñòðîçі, Ëüâîâі, Êèєâі. Ïîÿâі êíèãîâèäàííÿ â Óêðàїíі ñïðèÿëà äіÿëüíіñòü Іâàíà Ôåäîðîâà (Ôåäîðîâè÷à). Çàçíàâøè ïåðåñëіäóâàíü ó Ìîñêîâії, âіí íà ïî÷àòêó 70-õ ðîêіâ 16 ñò. 55

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

● Про які права та обов’язки тогочасних учнів ви дізналися з джерела? ● Що зі шкільних звичаїв збереглося донині, а що змінилося? ● Які моральні цінності прагнули втілювати у шкільне життя братчики?

Êóëüòóðíî-îñâіòíє æèòòÿ òà êíèãîâèäàííÿ

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

1. Ïî÷àò òêîâà ñòîðіíêà «Áóêâàðÿ». 1574 ð. 2. Îñòàí ííÿ ñòîðіíêà «Áóêâàðÿ» ç ãåðáîì Ëüâîâà òà äðóêàðñüêèì çíàêîì ІІâàíà Ôåäîðîâà. 3. Ëüâіâñüüêèé «Àïîñòîë». 1574 ð.

ïðèáóâ äî Ëüâîâà. Ó ñòâîðåíіé äðóêàðíі 1574 ð. Іâàí Ôåäîðîâ íàäðóêóâàâ «Àïîñòîë». Êíèãà âèéøëà íàêëàäîì áëèçüêî 1000 ïðèìіðíèêіâ, ç ÿêèõ çáåðåãëîñÿ 90. Ó Ëüâîâі, ó äðóêàðíі І. Ôåäîðîâà, 1574 ð. âèéøîâ ïåðøèé óêðàїíñüêèé äðóêîâàíèé ïіäðó÷íèê äëÿ íàâ÷àííÿ ãðàìîòè – «Áóêâàð». Çáåðåãëîñÿ äâà ïðèìіðíèêè ëüâіâñüêîãî «Áóêâàðÿ»: ó áіáëіîòåöі Ãàðâàðäñüêîãî óíіâåðñèòåòó (ÑØÀ) і ó Áðèòàíñüêіé áіáëіîòåöі â Ëîíäîíі. Іâàí Ôåäîðîâ íàäðóêóâàâ іùå îäèí «Áóêâàð» – 1578 ð., ïіä ÷àñ ïåðåáóâàííÿ â Îñòðîçі, êóäè éîãî çàïðîñèâ êíÿçü Â.-Ê. Îñòðîçüêèé. Íåçàáàðîì â Îñòðîçі âèäàâ Íîâèé Çàâіò (1580) і ñïðàâæíіé øåäåâð ç-ïîìіæ ñòàðîäðóêіâ – Îñòðîçüêó áіáëіþ (1581). Âîíà áóëà ïåðøèì ïîâíèì äðóêîâàíèì âèäàííÿì Áіáëії öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêîþ ìîâîþ. 1

1. Ñòîðіí íêà «Ãðàìàòèêè» Ëàâðåíòіÿ Çèçàíіÿ. 2. Còîðіí Còîðіíêà «Àïîñòîëà». 3. Äðóêàð ðñüêèé âåðñòàò Іâàíà Ôåäîðîâà.

Ç-ïîìіæ ïåðøèõ äðóêîâàíèõ óêðàїíñüêèõ êíèæîê áóëè ãðàìàòèêè – ïіäðó÷íèêè äëÿ âèâ÷åííÿ ìîâ. Òàê «Àäåëüôîòåñ» ÿâëÿâ ñîáîþ ãðàìàòèêó ãðåöüêîї ìîâè äëÿ ñëîâ’ÿí. Ñëàâà àâòîðà ïåðøîї ãðàìàòèêè öåðêîâíî56

Êóëüòóðíî-îñâіòíє æèòòÿ òà êíèãîâèäàííÿ

ñëîâ’ÿíñüêîї ìîâè ó ñõіäíîñëîâ’ÿíñüêèõ çåìëÿõ íàëåæèòü óêðàїíñüêîìó â÷åíîìó Ëàâðåíòіþ Çèçàíіþ. Ñâîþ êíèæêó «Ãðàìàòèêà ñëîâåíñüêà» âіí âèäðóêóâàâ ó Âіëüíî 1596 ð. Ë. Çèçàíіé áóâ òàêîæ àâòîðîì «Ëåêñèñà» – ïåðøîãî óêðàїíñüêîãî äðóêîâàíîãî ñëîâíèêà, äå ïîíàä òèñÿ÷à öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêèõ ñëіâ ïåðåêëàäàëèñÿ ñòàðîóêðàїíñüêîþ ëіòåðàòóðíîþ ìîâîþ.

Іíіöіàëè (1–3); çàñòàâêè (4, 5);; êіíöіâêè (6, 7) Ëüâіâñüêîãî «Àïî îñòîëà». 1574 ð.

4. Ùî õàðàêòåðíî äëÿ òîãî÷àñíîãî ïåðіîäó ðîçâèòêó óêðàїíñüêîї ìîâè? îòÿãîì 16 ñò. âіäáóâàëèñÿ âàæëèâі çðóøåííÿ â ðîçâèòêó óêðàїíñüêîї ìîâè. Âîíè ñòîñóâàëèñÿ íàñàìïåðåä ìîâè ëіòåðàòóðíîї. Îêðіì öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêîї ìîâè, çàñòîñîâóâàëè êíèæíó (ëіòåðàòóðíó) ñòàðîóêðàїíñüêó (ó äðóãіé ïîëîâèíі 16 ñò. її íàçèâàëè ïðîñòîþ ìîâîþ). Ïðîñòà ìîâà áóëà íàáëèæåíà äî ìîâè ðîçìîâíîї. Âèêîðèñòîâóâàëè її íàäçâè÷àéíî øèðîêî â ñóäîâèõ òà óðÿäîâèõ äîêóìåíòàõ, ïîëåìі÷íèõ òà îðàòîðñüêî-ïðîïîâіäíèöüêèõ òâîðàõ, ïîåçії, ëіòîïèñàõ. Öåðêîâíі êíèãè é íàäàëі ïèñàëèñÿ öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêîþ ìîâîþ, ÿêà çàëèøàëàñÿ íå çðîçóìіëîþ íàðîäîâі. Ñàìå òîìó äëÿ ïîòðåá öåðêâè ïî÷àëè çàñòîñîâóâàòè ïðîñòó ìîâó. Òîæ âіä äðóãîї ïîëîâèíè 16 ñò. ïî÷àëè ç’ÿâëÿòèñÿ ïåðåêëàäè ïðîñòîþ ìîâîþ öåðêîâíèõ òåêñòіâ. Ïåðøîþ âіäîìîþ êíèãîþ Ñâÿòîãî Ïèñüìà, íàïèñàíîþ ëіòåðàòóðíîþ ñòàðîóêðàїíñüêîþ ìîâîþ, є Ïåðåñîïíèöüêå єâàíãåëіє 1556–1561 ðð. Ó ïàì’ÿòöі çàñâіä÷åíî ôîíåòè÷íі, ãðàìàòè÷íі, ëåêñè÷íі é ñèíòàêñè÷íі îñîáëèâîñòі æèâîї óêðàїíñüêîї ìîâè 16 ñò. ● Перебудуйте твердження на проблемне запитання та дайте на нього аргументовану відповідь. ● Виникнення широкої мережі шкіл, і насамперед братських, та діяльність Острозької академії відіграли важливу роль у національно-культурному відродженні, підготували ґрунт для формування вищої освіти в Україні.

Ñòîðіíêà ç ãëîññàìè Ïåðåñîïíèöüêîããî єâàíãåëіÿ. ● Ïåðåêëàäà÷ íå ëèøå çà-

ìіíþâàâ öåðêîâíі ñëîâà òîãî÷àñíèìè ðîçìîâíèìè, çðîçóìіëèìè óêðàїíöÿì, à é âäàâàâñÿ äî òëóìà÷åíü, äîáèðàâ ñèíîíіìè. Öіé ìåòі ñëóãóâàëè òàê çâàíі ãëîñè, ÿêі ïèñàëèñÿ äðіáíèì ïèñüìîì.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Ìіñòîáóäóâàííÿ, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Перевірте себе 1. Про яку подію йдеться, коли вона відбулася? ● Хто був автором наведених рядків? «Ось розповідь про те, звідки почалася і як було створено цю друкарню: “Коли я оселився в славетнім місті Львові, обходив я багато разів багатих і благородних у світі, прохаючи від них допомоги... І це не раз, не двічі, а багато разів я робив... Знайшлися деякі невисокого священицького чину, а також незнатні з мирян, що подали допомогу. Не думаю, що робили це з достатку”». 2. Установіть хронологічну послідовність подій: ● заснування у Львові братської школи; ● створення Пересопницького євангелія; ● заснування князем В.-К. Острозьким друкарні та школи, виникнення острозького культурно-освітнього осередку. 3. Які історико-географічні об’єкти пов’язані з розвитком освіти та книговидання? 4. Які з перелічених пам’яток надруковані у другій половині 16 ст.: ● Львівський «Апостол»; ● Пересопницьке євангеліє; ● Острозька біблія; ● Остромирове євангеліє; ● «Буквар»; ● «Граматика словенська» Л. Зизанія; ● «Повість минулих літ»? 5. Дайте відповіді на запитання: ● Якою була роль Острозької академії в історії української культури? ● Як книговидання впливало на розвиток культури? ● Що особливого ви дізналися про перші українські книгодруки? ● Якою мовою в 16 ст. користувалися в українських землях для написання різноманітних судових та урядових документів, літературних творів, літописів, а якою – для написання церковних книжок? Чим вони відрізнялися? ● Яким було навчання у Львівській братській школі? ● Що ви знаєте про права та обов’язки учнів цієї школи?

§ 99.

МІСТОБУДУВАННЯ, АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

1572–1629 рр. – будівництво ансамблю Успенської церкви у Львові. 1591–1629 рр. – будівництво Успенської церкви у Львові. 1580 р. – завершення будівництва палацу Костянтина Корнякта у Львові. о якого виду образотворчого мистецтва належить зображення на пам’ятці? кі події започаткували нові явища в українському мистецтві?

1. Äðóêàðñüêà ìàðê êà Іâàíà Ôåäîðîâà ç «Àïîñòîëà». 1574 4 ð. 2. Ôðîíòèñïèñ1 ç «Àïîñòîëà». Çîáðàæåííÿ єâàíãååëіñòà Ëóêè. 1574 ð.

Ô ð î í ò è ñ ï è ñ – ñòîðіíêà ç ìàëþíêîì, óìіùåíà íà ïî÷àòêó êíèãè, ïåðåä òèòóëîì (ïåðøîþ ñòîðіíêîþ êíèãè).

Ìіñòîáóäóâàííÿ, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

îøèðåííÿì â Óêðàїíі ìàãäåáóðçüêîãî ïðàâà ìіñüêі áóäіâíè÷і (ïåðåäóñіì íà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ó ñêëàäі Ïîëüùі) äåäàëі ÷àñòіøå ïî÷àëè âèêîðèñòîâóâàòè åëåìåíòè ðåãóëÿðíîї çàáóäîâè, ÿêà ïåðåäáà÷àëà ÷іòêå, âіäïîâіäíî äî ãåîìåòðè÷íîї ñіòêè, ðîçòàøóâàííÿ îñíîâíèõ áóäіâåëü òà àíñàìáëіâ – ãîëîâíîї ïëîùі, êâàðòàëіâ, âóëèöü. Öåíòðàëüíîþ ÷àñòèíîþ ìіñòà, ç ÿêîї é ïî÷èíàëîñÿ áóäіâíèöòâî, áóëà ïëîùà ç ðàòóøåþ ïîñåðåäèíі – ðèíêîâà ïëîùà ó âèãëÿäі ïðÿìîêóòíèêà àáî êâàäðàòà. Âіä êîæíîãî її ðîãó âіäõîäèëî ïî äâі âóëèöі. Êіëüêà âóëèöü ðîçòàøîâóâàëèñÿ ïàðàëåëüíî êîæíіé çі ñòîðіí ïëîùі, іíêîëè âóëèöі ïåðåðіçóâàëè îêðåìі ñòîðîíè (Ëüâіâ, Ñòðèé). Íàéâàæëèâіøі âóëèöі ïåðåòèíàëè âñå ìіñòî. Çàõèñíó ôóíêöіþ âèêîíóâàëè ìóðè, ÿêèìè îáâîäèëè ìіñòî, à òàêîæ ðîâè é âàëè. Íà ìóðàõ çâîäèëè îáîðîííі âåæі, âîíè ìàëè òàêîæ ïî êіëüêà â’їçíèõ áðàì (ó Ëüâîâі äâі). Çàõèñíі ñïîðóäè îáìåæóâàëè òåðèòîðіþ ìіñòà, òîìó éîãî âíóòðіøíÿ çàáóäîâà áóëà íàäçâè÷àéíî ùіëüíîþ. Æèòëîâі áóäіâëі çâîäèëè íà íåâåëè÷êèõ äіëÿíêàõ çåìëі, âîíè áóëè êіëüêàïîâåðõîâèìè, ðîçòàøîâóâàëèñÿ âïðèòóë îäíà äî îäíîї. Íà âóëèöþ âèõîäèâ òіëüêè âóçåíüêèé ôàñàä1 іç ïîðòàëîì2 і äâîìà âіêíàìè ïîðó÷ – äëÿ îñâіòëåííÿ ñіíåé òà êіìíàò, à íà äðóãîìó é òðåòüîìó ïîâåðõàõ – ïî òðîє âіêîí (äâîє, ðîçòàøîâàíі áëèæ÷å, áóëè â ñâіòëèöі, à òðåòє, îêðåìå, – ó ñïî÷èâàëüíі). Íå áóëè ðіäêіñòþ äåðåâ’ÿíі áóäèíêè àáî äåðåâ’ÿíі ïðèáóäîâè äî êàì’ÿíèöü. Êàì’ÿíèöі ïëîùі Ðèíîê ó Ëüâîâі. ● Іñòîðè÷íèé öåíòð Ëüâîâà

íàâêîëî ïëîùі Ðèíîê ó 1998 ð. âêëþ÷åíî äî Ñïèñêó ñâіòîâîї êóëüòóðíîї ñïàäùèíè ÞÍÅÑÊÎ.

Ïðèìіùåííÿ íà ïåðøîìó ïîâåðñі òàêèõ ñïîðóä âèêîðèñòîâóâàëè äëÿ ãîñïîäàðñüêèõ ïîòðåá: ÿê êðàìíèöі, ñêëàäè, ðіçíі êîíòîðè. Äðóãèé òà òðåòіé ïîâåðõè áóëè æèòëîâèìè. Áóäèíêè ñïîðóäæóâàëè ç êàìåíþ, òîìó їõ íàçèâàëè êàì’ÿíèöÿìè. Õî÷ àðõіòåêòóðà áóäіâåëü âіäïîâіäàëà îáîâ’ÿçêîâèì ïðèïèñàì, êîæíó êàì’ÿíèöþ îçäîáëþâàëè ëèøå їé ïðèòàìàííèì ðіçüáëåííÿì, ùî ðàçîì ç іíäèâіäóàëüíèìè îñîáëèâîñòÿìè ïëàíóâàííÿ íàäàâàëî їé íåïîâòîðíîñòі. Òàê, çîêðåìà, ðîçáóäîâóâàëèñÿ æèòëîâі êâàðòàëè 1 2

Ô à ñ à ä – ïåðåäíіé áіê áóäèíêó àáî ñïîðóäè â àðõіòåêòóðі. Ï î ð ò à ë – àðõіòåêòóðíî îôîðìëåíèé âõіä äî ñïîðóäè.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

1. ßêі îñîáëèâîñòі ìіñòîáóäóâàííÿ 16 ñò.?

Ìіñòîáóäóâàííÿ, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

Ëüâîâà, ÿêèé ïðàâèâ çà âçіðåöü äëÿ çàáóäîâè áàãàòüîõ іíøèõ ìіñò. Ùîïðàâäà, íîâà çàáóäîâà çàçâè÷àé ïîєäíóâàëàñÿ іç òðàäèöіéíîþ. Òàêі ìіñòà, ÿê Êèїâ, Âîëîäèìèð, ×åðíіãіâ, Íîâãîðîä-Ñіâåðñüêèé, çáåðіãàëè äàâíє ïëàíóâàííÿ, â îñíîâó ÿêîãî áóëî ïîêëàäåíî îñîáëèâîñòі ðåëüєôó. Æèòëîâà çàáóäîâà öèõ ìіñò ëèøàëàñÿ ìàéæå ïîâíіñòþ äåðåâ’ÿíîþ. ● На які деталі забудови звернув увагу автор джерела? ● Що його особливо враило в тогочасному Львові?

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ

ñò.

Автор найдавнішого докладного опису Львова Мартин Груневег із Гданська, який перебував у місті в 1582–1602 рр., розповідав: «Загалом Львів – гарно вимуроване місто, на всіх вулицях багато мурованих кам’яниць, прикрашених різьбленням і малюванням. Проте всі будинки вкриті тільки ґонтом (своєрідна «дерев’яна черепиця»). Найкраща забудова на Ринку й Вірменській вулиці... Навколо Ринку перед будинками прокладено тротуар, рівно вимощений тесаним камінням. Він такий широкий, що на ньому можуть розійтися чотири особи, або дві пари назустріч одна одній... Посередині Ринку гарна велика ратуша, вкрита жовтою та зеленою полив’яною черепицею».

. ßêі íîâі ÿâèùà ïðèòàìàííі àðõіòåêòóðі ìіñò 16 ñò.? ßêі ïàì’ÿòêè òіëþþòü ðèñè ñâіòñüêîãî òà öåðêîâíîãî áóäіâíèöòâà? Ìіñòîáóäóâàííÿ â óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ 16 ñò. çàçíàâàëî âіä÷óòíîãî âïëèâó ìèñòåöüêîãî ñòèëþ ðåíåñàíñ. Îñîáëèâî ÿñêðàâî ðåíåñàíñíі ðèñè âòіëåíî â çàõіäíîóêðàїíñüêèõ ìіñòàõ. Òà öå é íå äèâíî, àäæå ïðîåêòè çàáóäîâè ìіñò ïîäåêóäè çàìîâëÿëèñÿ àðõіòåêòîðàì-єâðîïåéöÿì. Äåÿêі ç іíîçåìíèõ àðõіòåêòîðіâ çíàéøëè â Óêðàїíі äðóãó áàòüêіâùèíó і ðåàëіçîâóâàëè òóò ñâîї òâîð÷і çàäóìè, ïîєäíóþ÷è íàáóòі â Єâðîïі çíàííÿ (êîìïîçèöіéíі ïðèéîìè é òèïè ñïîðóä, àðõіòåêòóðíî-äåêîðàòèâíі çàñîáè) ç ìіñöåâèìè òðàäèöіÿìè âіäïîâіäíî äî íàöіîíàëüíèõ óïîäîáàíü, ìіñöåâèõ áóäіâåëüíèõ ìàòåðіàëіâ òà íàâè÷îê. 1

1. Ôàñàä ×îðíîї êàì’ÿíèöі (ôðàãìåíò). 2. ×îðíà êàì’ÿíèöÿ – îäèí ç íàéêðàùèõ çðàçêіâ æ æèòëîâîї ðåíåñàíñíîї àðõіòåêòóðè ó Ëüâîîâі.

Ìіñòîáóäóâàííÿ, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

Óíіêàëüíîþ ïàì’ÿòêîþ ðåíåñàíñíîї ñâіòñüêîї àðõіòåêòóðè є àíñàìáëü ñïîðóä öåíòðó Ëüâîâà – ïëîùà Ðèíîê. ×è íå íàéäîñêîíàëіøèì її çðàçêîì є ×îðíà êàì’ÿíèöÿ. Òàêó íàçâó ïàì’ÿòêà îòðèìàëà â ñåðåäèíі 19 ñò., êîëè її ôàñàä ïîôàðáóâàëè â ÷îðíèé êîëіð. Áóäèíîê ñïîðóäæåíî â 1588–1589 ðð. Çà ñâîþ òðèâàëó іñòîðіþ êàì’ÿíèöÿ çàçíàëà áàãàòüîõ çìіí, ïðîòå âîíè íå çàòüìàðèëè її ðåíåñàíñíîãî âèãëÿäó. Âіêíà é íèíі ïðèêðàøàє áіëîêàì’ÿíå ðіçüáëåííÿ ç ìîòèâàìè ëèñòÿ àêàíòà é âèíîãðàäíîї ëîçè. Áóäèíîê íà ïëîùі Ðèíîê, ÿêèé íîñèòü іì’ÿ Êîðíÿêòà, – íàéîøàòíіøà æèòëîâà áóäіâëÿ â ìіñòі çà òèõ ÷àñіâ, à òàêîæ íàéâèäàòíіøà ïàì’ÿòêà ñâіòñüêîãî ðåíåñàíñíîãî áóäіâíèöòâà ó Ëüâîâі. Áóäèíîê Êîðíÿêòà – єäèíà òîãî÷àñíà ñïîðóäà â æèòëîâіé çàáóäîâі ìіñòà, çâåäåíà íà äâîõ áóäіâåëüíèõ äіëÿíêàõ, ùî äàëî çìîãó ðîçïëàíóâàòè âíóòðіøíіé äâіð ç âіäêðèòèìè àðêàäàìè1-ëîäæіÿìè, ÿêі îòî÷óþòü ïîäâіð’ÿ ç òðüîõ ñòîðіí. Òîìó ïàì’ÿòêó ùå íàçèâàþòü ïàëàöîì Êîðíÿêòà. Áóäèíîê çâіâ ó 1580 ð. àðõіòåêòîð Ïåòðî Áàðáîí çà ó÷àñòþ Ïàâëà Ðèìëÿíèíà. 2

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

1. Áóäèíîîê-ïàëàö Êîðíÿêòà ó Ëüâîâі. 2. Âíóòð ðіøíіé äâіð ïàëàöó Êîðíÿêò òà ó Ëüâîâі.

Ç-ïîìіæ ïàì’ÿòîê òîãî÷àñíîãî ðåíåñàíñíîãî öåðêîâíîãî áóäіâíèöòâà Ëüâîâà íàéâіäîìіøèìè є àíñàìáëü Óñïåíñüêîãî áðàòñòâà, ÿêèé ñêëàäàєòüñÿ ç Óñïåíñüêîї öåðêâè, êàïëèöі2 Òðüîõ Ñâÿòèòåëіâ, äçâіíèöі (âåæі Êîðíÿêòà). Öіêàâîþ є äîëÿ Óñïåíñüêîї öåðêâè. Òà ñïîðóäà, ùî çáåðåãëàñÿ äîíèíі і ÿêó âèçíà÷àþòü ÿê íàäіëåíó âèðàçíèìè ðåíåñàíñíèìè ðèñàìè, є, âëàñíå, ÷åòâåðòîþ Óñïåíñüêîþ öåðêâîþ. Àâòîðîì ïðîåêòó і êåðіâíèêîì áóäіâåëüíèõ ðîáіò áóâ іòàëієöü Ïàâëî Ðèìëÿíèí – ç íèì Óñïåíñüêå áðàòñòâî ó 1591 ð. óêëàëî äîãîâіð ïðî áóäіâíèöòâî. 1

À ð ê à ä à – ðÿä îäíàêîâèõ çà ôîðìîþ é ðîçìіðàìè àðîê, ùî ñïèðàþòüñÿ íà ñòîâïè àáî êîëîíè. 2 Ê à ï ë è ö ÿ – íåâåëè÷êà ñïîðóäà áåç âіâòàðÿ äëÿ âіäïðàâ і ìîëèòîâ.

Ìіñòîáóäóâàííÿ, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

Âåæà-äçâіíèöÿ Êîðíÿêòà

Óñïåíñüêà öåðêâà Êàïëèöÿ ÿ Òðüîõ Ñâÿòèòåë ëіâ

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

1. Àíñàìááëü Óñïåíñüêîї öåðêâè ó Ëüâîâі. Ðåêîíñòðóêöіÿ. 2. Öåðêâà à Çіøåñòÿ Ñâÿòîãî Äóõà â ñ. Ïîòåëè÷і (Ëüâіâùèíà).

Äîêè âіäáóäîâàíà öåðêâà íå ïî÷àëà äіÿòè, çà íåї ïðàâèëà êàïëèöÿ Òðüîõ Ñâÿòèòåëіâ. Її ïðèáóäîâàíî äî öåðêâè ç ïіâíі÷íîãî áîêó (áóäіâíèöòâî òðèâàëî âïðîäîâæ 1578–1590 ðð.). Ïîðÿä ç Óñïåíñüêîþ öåðêâîþ òà êàïëèöåþ Òðüîõ Ñâÿòèòåëіâ âèñî÷іє 65-ìåòðîâà âåæà Êîðíÿêòà – áóäіâëÿ, ùî îäðàçó ñòàëà ñèìâîëîì Ëüâîâà. Çà äîñêîíàëіñòþ і êðàñîþ ôîðì âåæà Êîðíÿêòà íå ïîñòóïàєòüñÿ íàéêðàùèì çðàçêàì єâðîïåéñüêîї àðõіòåêòóðè òîãî ÷àñó. Âåæó áóäóâàâ ó 1572–1578 ðð. àðõіòåêòîð Ïåòðî Áàðáîí íà êîøòè Ê. Êîðíÿêòà. Ó áóäіâëі ïîєäíàíî òðàäèöії ðåíåñàíñíîї àðõіòåêòóðè é óêðàїíñüêîї, óòіëåííÿì ÿêîї є äåðåâ’ÿíі âåæіäçâіíèöі õðàìіâ. Ó öåðêîâíîìó áóäіâíèöòâі, ÿê і ðàíіøå, âèêîðèñòîâóâàëè êàìіíü і äåðåâî. І õî÷ äåðåâ’ÿíå áóäіâíèöòâî іñòîòíî ïåðåâàæàëî, ïðîòå âöіëіëî ñïîðóä ç äåðåâà íåáàãàòî. Äî ñüîãîäíі çáåðåãëàñÿ Öåðêâà Çіøåñòÿ Ñâÿòîãî Äóõà â ñ. Ïîòåëè÷і íà Ëüâіâùèíі. Öå äåðåâ’ÿíèé äâîâåðõèé õðàì, íàéñòàðіøèé çі çáåðåæåíèõ â Óêðàїíі: éîãî çáóäîâàíî â 16 ñò. (íàçèâàþòü äàòó 1502 ð.) êîøòîì ãîí÷àðіâ Ïîòåëè÷à íà ìіñöі ïîïåðåäíüîãî õðàìó. . ßêі çìіíè ñòàëèñÿ â áóäіâíèöòâі îáîðîííèõ ñïîðóä? Óïðîäîâæ 16 ñò. áóäіâíèöòâî îáîðîííèõ ñïîðóä íå ëèøå íå âòðàòèëî ñâîãî çíà÷åííÿ, à é íàáóëî ðîçìàõó. Çà óìîâ ïîñòіéíîї çàãðîçè íåñïîäіâàíèõ íàïàäіâ çі Ñòåïó ðèñè îáîðîííîї àðõіòåêòóðè ç’ÿâëÿþòüñÿ íàâіòü â îêðåìèõ öåðêâàõ, ìîíàñòèðñüêèõ ñïîðóäàõ, ñèíàãîãàõ òîùî. Óñòàëåíó â ïîïåðåäíþ åïîõó áàøòîâó ñèñòåìó óêðіïëåíü, êîëè îñíîâó ôîðòèôіêàöії ñêëàäàëè âèñîêі é òîâñòі ìóðè, íà ÿêèõ ñïîðóäæóâàëèñÿ âåæі, óêðàїíñüêі àðõіòåêòîðè çàñòîñîâóâàëè äî êіíöÿ 17 ñò. Ïðè öüîìó ìіñüêі óêðіïëåííÿ áóäóâàëè ïåðåâàæíî ç äåðåâà. Äåðåâ’ÿíà ôîðòåöÿ áóëà íåîäìіííîþ îçíàêîþ ìіñòà íà çåìëÿõ Ïîäíіïðîâ’ÿ òà Ëіâîáåðåææÿ, äå âіä÷óâàâñÿ áðàê іíøèõ áóäіâåëüíèõ ìàòåðіàëіâ, à íåðіäêî é Ïðàâîáåðåææÿ. 62

Ìіñòîáóäóâàííÿ, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

1. «Âåæà Ìóðîâàíà à» Îñòðîçüêîãî çàìêó.. 2. Êðóãëà, àáî Íîâà à, âåæà Îñòðîçüêîãî çàìêó. ç 3. Îñòðîçüêèé çàìî îê. Ìàêåò-ðåêîíñòðóê êöіÿ.

Ó 16 ñò. âіäáóäîâóâàëè òà ìîäåðíіçóâàëè ñòàðі ôîðòåöі, ïðîòå áóäóâàëè é íîâі. Íà ïî÷àòêó ñòîëіòòÿ áóëî âіäíîâëåíî Êèїâñüêèé çàìîê, íà ñïîðóäæåííі ÿêîãî, çà ñâіä÷åííÿì äæåðåë, ïðàöþâàëî 20 òèñ. òåñëÿðіâ. Íîâèõ îáðèñіâ íàáóâ Îñòðîçüêèé çàìîê, ðîçáóäîâà ÿêîãî ïðèïàäàє íà êіíåöü 14 –16 ñò., áóâ îäíèì ç íàéíåïðèñòóïíіøèõ ïðèâàòíèõ çàìêіâ Âîëèíі. Äî êіíöÿ 16 ñò. êîìïëåêñ ñïîðóä Îñòðîçüêîãî çàìêó áóëî îá’єäíàíî â єäèíó ôîðòèôіêàöіéíó ñèñòåìó. Öåé àíñàìáëü ñêëàäàâñÿ ç «Âåæі Ìóðîâàíîї» – íàéñòàðіøîї ÷àñòèíè çàìêó, ïіâíі÷íîї ñòіíè Áîãîÿâëåíñüêîї öåðêâè, à òàêîæ ñïîðóäæåíîї íàïðèêіíöі 16 ñò. Êðóãëîї, àáî Íîâîї, âåæі, ïðèêðàøåíîї çâåðõó ðåíåñàíñíîþ êîðîíîþ. Öіêàâî, ùî «íåêîðîíîâàíèé êîðîëü Ðóñі» êíÿçü Â.-Ê. Îñòðîçüêèé ìåøêàâ ó äåðåâ’ÿíîìó ïàëàöі ïîìіæ «Âåæåþ Ìóðîâàíîþ» òà Áîãîÿâëåíñüêîþ öåðêâîþ. Îñîáëèâîñòі àðõіòåêòóðè òîãî ïåðіîäó ÿñêðàâî âòіëþє Ìåäæèáіçüêèé çàìîê. Çàìîê ó ñìò Ìåäæèáіæ (Õìåëüíèöüêà îáë.), äîêîðіííî ïåðåáóäîâàíèé ó ñåðåäèíі 16 ñò., áóâ îäíієþ ç íàéïîòóæíіøèõ ôîðòåöü ó ðåãіîíі. Öÿ ñïîðóäà, òàê ñàìî ÿê і Êàì’ÿíåöü-Ïîäіëüñüêà ôîðòåöÿ, íå ìàëà ïðàâèëüíîї ôîðìè, îñêіëüêè ïіä ÷àñ áóäіâíèöòâà àðõіòåêòîðè ïðàãíóëè âðàõîâóâàòè îñîáëèâîñòі ðåëüєôó. Çàìîê ñïîðóäèëè íà âèñîêîìó ìèñі, äå çëèâàþòüñÿ ðі÷êè Ïіâäåííèé Áóã і Áóæîê. Ïàì’ÿòêà є ïðèêëàäîì çàìêó ïåðåõіäíîãî òèïó – âіä ñïîðóä ç îáîðîííèìè ñòіíàìè і âåæàìè äî çàìêіâ-ïàëàöіâ. 63

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Ìіñòîáóäóâàííÿ, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

Ìåäæèáіçüêèé çàìîê.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

. Ó ÷îìó ñâîєðіäíіñòü îáðàçîòâîð÷îãî ìèñòåöòâà äîáè? ñò. áóðõëèâî ðîçâèâàëîñÿ ìèñòåöòâî ñêóëüïòóðè, ùî áóëî çóìîâëåíî ïîñòóïîì àðõіòåêòóðè, îñêіëüêè ñêóëüïòóðíі çîáðàæåííÿ çàñòîñîâóâàëè äëÿ îçäîáëåííÿ àðõіòåêòóðíèõ ñïîðóä. Ó ñêóëüïòóðíèõ çîáðàæåííÿõ âòіëþâàëè ðåíåñàíñíі іäåї. Òàê, ëüâіâñüêі ñïîðóäè ×îðíîї êàì’ÿíèöі, áóäèíêó Êîðíÿêòà, êàïëèöі Òðüîõ Ñâÿòèòåëіâ, Óñïåíñüêîї öåðêâè òîùî ïðèêðàøåíі ñêóëüïòóðíèìè ðåëüєôàìè òà ïèøíèì ðіçüáëåííÿì. Скульптура – вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємність, тривимірність і виконуються з твердих або пластичних матеріалів. Має два основні різновиди – круглу (статуя, бюст тощо) та рельєф (об’ємне зображення на площині).

Íàäãðîáí íèé ïàì’ÿòíèê Ê.І. Îñòð ðîçüêîìó. 1579 ð.

Íàáóâ ïîøèðåííÿ і ñêóëüïòóðíèé ïîðòðåò. Âіí âèêîíóâàâ ðîëü íàäãðîáíîãî ïàì’ÿòíèêà. Íàäãðîáêè çàìîâëÿëè, ùîá óñëàâèòè îáðàç ïîìåðëîãî, óâі÷íèòè éîãî äëÿ íàùàäêіâ. Òàê, 1579 ð. â Óñïåíñüêіé öåðêâі Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè áóëî âñòàíîâëåíî íàäãðîáîê Ê.І. Îñòðîçüêîãî: îäÿãíåíèé ó ëèöàðñüêèé îáëàäóíîê êíÿçü âіäïî÷èâàâ íà ëîæі. Òàêà êîìïîçèöіÿ ñêóëüïòóðè öіëêîì âіäïîâіäàëà ðåíåñàíñíèì òðàäèöіÿì, âіäïîâіäíî äî ÿêèõ ïîìåðëîãî íåðіäêî çîáðàæàëè íіáè óâі ñíі. Âіä äðóãîї ïîëîâèíè 16 ñò. ïî÷èíàє ðîçâèâàòèñÿ äåêîðàòèâíå ðіçüáëåííÿ, ÿêèì îçäîáëþâàëè ðàìêè іêîí. Іêîíîñòàñè, âèãîòîâëåíі ç äåðåâà, ïðèêðàøàþòü ðіçüáëåíèìè ðîñëèííèìè îðíàìåíòàìè, îáîâ’ÿçêîâî ìàëüîâàíèìè òà âêðèòèìè çî-

ëîòîì ÷è ñðіáëîì. Óïðîäîâæ 16 ñò. ðîçâèâàâñÿ іêîíîïèñ – íàéïîïóëÿðíіøèé і íàéïîøèðåíіøèé âèä ìàëÿðñòâà. Àêòèâíèì îñåðåäêîì óêðàїíñüêîãî ðåëіãіéíîãî ìàëÿðñòâà äî ñåðåäèíè ñòîëіòòÿ áóâ Ïåðåìèøëü. Áіëüøіñòü óêðàїíñüêèõ іêîí 16 ñò. íàëåæèòü äî ñïàäùèíè ìàëÿðіâ ñàìå öüîãî ìіñòà. Ïðàöþâàâ òàì і àâòîð ïåðøèõ â іñòîðії óêðàїíñüêîãî ìèñòåöòâà іêîí ç àâòîðñüêèì ïіäïèñîì – «Óñïіííÿ Áîãîðîäèöі» іç öåðêâè Àðõàíãåëà Ìèõàїëà â Ñìіëüíèêó (1547 ð.) – Îëåêñіé Ãîðîøêîâè÷. 64

Ìіñòîáóäóâàííÿ, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

Òðàäèöії ïåðåìèøëüñüêîї øêîëè ðîçâèâàþòü ó êіëüêîõ ïðîâіíöіéíèõ îñåðåäêàõ, ñåðåä ÿêèõ ÷іëüíå ìіñöå íàëåæèòü Ñàìáіðñüêîìó, äå ïðàöþâàëè êіëüêà ìèòöіâ íà ÷îëі ç Ôåäóñêîì – àâòîðîì õðàìîâîãî «Áëàãîâіùåííÿ» 1579 ð. іç öåðêâè â Іâàíè÷àõ ïîáëèçó Âîëîäèìèðà íà Âîëèíі. Âіä äðóãîї ÷âåðòі ñòîëіòòÿ çðîñëà ðîëü ëüâіâñüêîãî îñåðåäêó. Íàïðèêіíöі ñòîëіòòÿ âèíèêàє ñâіòñüêèé ïîðòðåòíèé æèâîïèñ, íàéäàâíіøèì çðàçêîì ÿêîãî áóâ ïîðòðåò êîðîëÿ Ñòåôàíà Áàòîðіÿ, ÿêèé ñòâîðèâ äëÿ ëüâіâñüêîї ðàòóøі Âîéöåõ Ñòåôàíîâñüêèé (1576 ð.). Ïðîòå ç îðèãіíàëüíèõ ïàì’ÿòîê çáåðіãñÿ ëèøå ïîðòðåò ñÿíîöüêîãî êàøòåëÿíà é ïåðåìèøëüñüêîãî ñòàðîñòè ßíà Ãåðáóðòà. Òіëüêè â ïіçíіøèõ êîïіÿõ âіäîìі ïîðòðåòè ÷ëåíіâ ðîäèíè êíÿçіâ Îñòðîçüêèõ. 1

1. Іêîíà Óñïііííÿ Áîãîðîäèöі. Õóäîæíèê Îëåêñіé Ãîðîøêîâè÷. 1547 ð. 2. Іêîíà Áëàãîâіùåííÿ ÿ. Õóäîæíèê Ôåäóñêî. Ô 1579 ð.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Ïîðòðåò ïîëüññüêîãî êîðîëÿ Ñòåôàí íà Áàòîðіÿ. 1576 ð. ð 1. Ïîðòðåò ßíà à Ãåðáóðòà. Ïіñëÿ ÿ 1577 ð. Çðàçîê ñàêðàëüíîãî ïîðòðåòà, íà ÿêîìó ïîðòðåòîâàíèé çîáðàæåíèé íàâêîëіøêè, ç ìîëèòîâíî ñêëàäåíèìè ðóêàìè, ó òåìíîìó âáðàííі. Ïðîñòåæóєòüñÿ äóæå ïîìіòíèé âïëèâ іêîíîïèñó. ●

2. Ñòîðіíêîâà ìіíіàòþðà Ïåðåñîïíèöüêîããî єâàíãåëіÿ.

Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

Íà 16 ñò. ïðèïàäàє çëåò êíèæêîâîãî ìàëÿðñòâà. ßñêðàâèì âçіðöåì âèêîðèñòàííÿ îðíàìåíòàëüíèõ ìîòèâіâ єâðîïåéñüêîãî Âіäðîäæåííÿ є ìіíіàòþðè Ïåðåñîïíèöüêîãî єâàíãåëіÿ. Ðóêîïèñ ïðèêðàøàþòü ÷îòèðè ìіíіàòþðè: çîáðàæåííÿ єâàíãåëіñòіâ çà ðîáîòîþ. Ó 1574 ð. ç ïîÿâîþ ïåðøîї íàäðóêîâàíîї Іâàíîì Ôåäîðîâèì â Óêðàїíі êíèãè – «Àïîñòîëà» – ç’ÿâëÿєòüñÿ êíèæêîâà ãðàâþðà. Íîâå ìèñòåöüêå ÿâèùå çàïî÷àòêîâóþòü çîáðàæåííÿ Єâàíãåëіñòà Ëóêè ç ôðîíòèñïèñà òà äðóêàðñüêà ìàðêà Іâàíà Ôåäîðîâà. Гравюра (від франц. graverr – вирізати) – вид мистецтва графіки, що охоплює різноманітні способи ручного оброблення дощок чи металевих пластин і друкування з них відбитків.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Перевірте себе 1. Скільки років тому на наших землях було створено першу книжкову гравюру? 2. Де розташовано найвідоміші архітектурні споруди доби? 3. Виберіть з переліку пам’ятки, створені в 16 ст.: ● Десятинна церква в Києві; ● гравюри Львівського «Апостола»; ● мініатюри Пересопницького євангелія; ● ікона Богородиці з Успенської церкви в с. Дорогобужі; ● ікона Успіння Богородиці Олексія Горошковича; ● Меджибізький замок; ● Луцький замок; ● будинок Корнякта. 4. Які зі споруд належать до ренесансних архітектурних пам’яток Львова: ● будинок Корнякта; ● Успенська церква з вежею Корнякта; ● каплиця Боїмів; ● Софійський собор; ● каплиця Кампіанів; ● Чорна кам’яниця; ● каплиця Трьох Святителів; ● Золоті ворота? 5. Дайте визначення поняттям та термінам: ● кам’яниця; ● каплиця; ● скульптура; ● гравюра. 6. Дайте відповіді на запитання: ● Чим відрізняється містобудування та архітектура 16 ст. від попередніх століть? ● Що було особливого в будівництві оборонних споруд? ● Які особливості мали українська скульптура та живопис у другій половині 16 ст.? ● Чому появу гравюри пов’язують з початками книговидання?

ОЦІНІТЬ СВОЇ ВМІННЯ З ТЕМИ ÄÀÒÈ ÒÀ ÏÎÄІЇ 1. Óñòàíîâ³òü õðîíîëîã³÷íó ïîñë³äîâí³ñòü ïîä³é: ● çàñíóâàííÿ êíÿçåì Äìèòðîì Âèøíåâåöüêèì íà î. Ìàëà Õîðòèöÿ Ñ³÷³-ôîðòåö³; ● Ëþáë³íñüêà óí³ÿ. Óòâîðåííÿ Ðå÷³ Ïîñïîëèòî¿; ● ïåðøà äîêóìåíòàëüíà çãàäêà ïðî óêðà¿íñüêèõ êîçàê³â ó ïèñåìíèõ äæåðåëàõ; ● êîçàöüêå ïîâñòàííÿ ï³ä ïðîâîäîì Ì. Øàóëè òà Ñ. Íàëèâàéêà. ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÊÀÐÒÀ 2. Ðîçãëÿíüòå êàðòîñõåìó: ● ßêèìè ë³òåðàìè íà êàðòîñõåì³ ïîçíà÷åíî òåðèòîð³¿ íîâèõ âîºâîäñòâ Ðå÷³ Ïîñïîëèòî¿ íà óêðà¿íñüêèõ çåìëÿõ ï³ñëÿ Ëþáë³íñüêî¿ óí³¿? Íàçâ³òü ¿õ. ● ßêèìè êîëüîðàìè ïîçíà÷åíî òåðèòîð³¿ Ìîñêîâñüêîãî öàðñòâà, Îñìàíñüêî¿ ³ìïåð³¿ òà ¿¿ âàñàë³â? ● Â³äïîâ³äíî äî öèôð íàçâ³òü ì³ñòà – öåíòðè âîºâîäñòâ Ðå÷³ Ïîñïîëèòî¿. ● ßêîþ ë³òåðîþ ïîçíà÷åíî òåðåíè Çàïîð³ææÿ? ● ßêà ïîä³ÿ ê³íöÿ 16 ñò. íà êàðòîñõåì³ ïîçíà÷åíà ñòð³ëêàìè ÷åðâîíîãî êîëüîðó? ● Ìåæ³ ÿêîãî ïîâñòàííÿ ê³íöÿ 16 ñò. ïîçíà÷åíî òàê: 66

Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

ІÑÒÎÐÈ×ÍÅ ÄÆÅÐÅËÎ 3. Óñòàíîâ³òü, ïðî ùî éäåòüñÿ â óðèâêàõ ç ³ñòîðè÷íèõ äæåðåë. Äàéòå ³ñòîðè÷íèé êîìåíòàð çàçíà÷åíèì ïîä³ÿì. À. «Õî÷óòü... ïàíîâå ì³ùàíè ëüâ³âñüê³ øêîëè çàñíóâàòè äëÿ íàâ÷àííÿ ä³òåé õðèñòèÿíñüêèõ óñ³õ ñòàí³â, ÿê³ áè ìàëè â÷èòèñÿ Ïèñüìà Ñâÿòîãî ãðåöüêîãî é ñëîâ’ÿíñüêîãî, ùîá íå áóâ ¿õí³é õðèñòèÿíñüêèé ð³ä íåíà÷å áåçñëîâåñíèì ÷åðåç ñâîþ íåâ÷åí³ñòü. ² òàêîæ êóïèëè äðóêàðíþ, ïîòð³áíó äëÿ ò³º¿ øêîëè». Á. «Îñü ðîçïîâіäü ïðî òå, çâіäêè ïî÷àëàñÿ і ÿê áóëî ñòâîðåíî öþ äðóêàðíþ: “Êîëè ÿ îñåëèâñÿ â ñëàâåòíіì ìіñòі Ëüâîâі, îáõîäèâ ÿ áàãàòî ðàçіâ áàãàòèõ і áëàãîðîäíèõ ó ñâіòі, ïðîõàþ÷è âіä íèõ äîïîìîãè... І öå íå ðàç, íå äâі÷і, à áàãàòî ðàçіâ ÿ ðîáèâ... Çíàéøëèñÿ äåÿêі íåâèñîêîãî ñâÿùåíèöüêîãî ÷èíó, à òàêîæ íåçíàòíі ç ìèðÿí, ùî ïîäàëè äîïîìîãó. Íå äóìàþ, ùî ðîáèëè öå ç äîñòàòêó”». Â. «Õîðòèöÿ – ì³ñöåâ³ñòü íà Áîðèñôåí³. Òóò Äìèòðî Âèøíåâåöüêèé, ñòàðîäàâí³é ïðåñëàâíèé ãåðîé, óñëàâëåíèé ñâî¿ìè âîºííèìè çâèòÿãàìè, ïîñòàâèâ êîëèñü ôîðòåöþ. Ñåðåäèíó öüîãî ì³ñöÿ îòî÷èâ êàì’ÿíèì ìóðîì òà îãîðîæåþ ç äóá³â, ùî ï³äíåñëèñÿ, çì³öíåí³ ïðèðîäîþ òà Áîãîì. Óíàñë³äîê öüîãî â³í ì³ã ïðîòèä³ÿòè íàñòóïîâ³ êðèìñüêîãî õàíà òà ñèë óñ³º¿ éîãî îðäè». ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÎÑÎÁÈÑÒІÑÒÜ 4. Ï³äãîòóéòå ðîçïîâ³äü ïðî êíÿçÿ Â.-Ê. Îñòðîçüêîãî, âèêîðèñòîâóþ÷è ïàì’ÿòêó äëÿ õàðàêòåðèñòèêè ³ñòîðè÷íî¿ îñîáèñòîñò³. 67

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

ÏÀÌ’ßÒÊÀ ÄËß ÕÀÐÀÊÒÅÐÈÑÒÈÊÈ ²ÑÒÎÐÈ×ÍÎ¯ ÎÑÎÁÈÑÒÎÑÒ² 1. Óñòàíîâ³òü, êîëè òà â ÿê³é êðà¿í³ æèâ ³ñòîðè÷íèé ä³ÿ÷. Óêàæ³òü ³ñòîðè÷í³ óìîâè, íà òë³ ÿêèõ â³í ðîçãîðòàâ ñâîþ ä³ÿëüí³ñòü. 2. Îïèø³òü éîãî çîâí³øí³ñòü, õàðàêòåð. Ùî, íà âàøó äóìêó, âïëèíóëî íà ôîðìóâàííÿ éîãî îñîáèñòîñò³? ßê³ éîãî â÷èíêè âàðòî íàñë³äóâàòè, à ÿê³ âè íå ñõâàëþºòå? 3. ²íòåðåñè ÿêî¿ ñóñï³ëüíî¿ âåðñòâè â³í âèðàæàâ? 4. Íàçâ³òü îñíîâí³ íàñë³äêè éîãî ä³ÿëüíîñò³. 5. Äàéòå îö³íêó éîãî ä³ÿëüíîñò³. ßê âè ñòàâèòåñÿ äî çàñîá³â, ÿêèìè â³í ïðàãíóâ äîñÿãòè ìåòè?

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â 16 ñò.

ÏÎÍßÒÒß ÒÀ ÒÅÐÌІÍÈ 5. Ïîÿñí³òü ïîíÿòòÿ òà òåðì³íè ³ ñêëàä³òü ç íèìè ðå÷åííÿ: ● Çàïîð³çüêà Ñ³÷; ● Ê³ø; ● êîçàöüêà ñòàðøèíà; ● êîøîâèé îòàìàí; ● ãåòüìàí; ● Ñ³÷îâà ðàäà; ● êëåéíîäè; ● ôіëüâàðîê; ● ðåºñòðîâå êîçàöòâî; ● íèçîâå êîçàöòâî; ● ìàãäåáóðçüêå ïðàâî; ● ãðàâþðà; ● ïðàâîñëàâí³ áðàòñòâà. ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÏÀÌ’ßÒÊÀ 6. Âèêîðèñòîâóþ÷è ïîäàí³ ïàì’ÿòêè, âèçíà÷òå äîñÿãíåííÿ êóëüòóðè Óêðà¿íè ö³º¿ äîáè.

Розділ 2

УКРАЇНСЬКІ ЗЕ ЕМЛ ЛІ НАПРИКІІНЦІ 16 6– У ПЕРШІЙ Й ПОЛО ОВИ ИНІ 17 ст.

1 Ñêóëüï ïòóðíà êîìïîçèöіÿ «Ìàòè è, ùî ïðîâîäæàє ñèíіâ ó âіéñüüêî» â іñòîðèêîêóëüòó óðíîìó çàïîâіä äíèêó «Ãåòüì ìàíñüêà ñòîëèö öÿ» â Áàòó óðèíі (×åðíііãіâñüêà îáë.).

3 4 5

БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ. § 10. УТВОРЕННЯ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ 1596 р. – православний та уніатський собори в Бересті. Ухвала уніатського собору про утворення греко-католицької церкви. 1599–1613 рр. – діяльність уніатського митpополита Iпатія Потія. 1613–1637 рр. – діяльність уніатського митpополита Йосифа Вельяміна Рутського.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

ому після подорожі до Ватикану на єпископів чекала привітна зустріч короля й орожа – православних земляків? Як Берестейська унія православної та католицької церков пов’язана з ухвалою Люблінського сейму?

Ïðî ïîäіþ îäíîãî ãðóäíåâîãî äíÿ 1595 ð. ó âàòèêàíñüêіé çàëі Êîíñòàíòèíà, äå âіäáóëàñÿ îôіöіéíà öåðåìîíіÿ ïðèëó÷åííÿ äâîõ ïðàâîñëàâíèõ єïèñêîïіâ äî ðèìî-êàòîëèöüêîї öåðêâè, – ïîäіþ, ÿêіé ñóäèëîñÿ áóòè ïî÷àòêîì öåðêîâíîї óíії, ñâіä÷èòü ïàïñüêèé öåðåìîíіéìåéñòåð: «Çãàäàíі äâà єïèñêîïè (Іïàòіé Ïîòіé òà Êèðèëî Òåðëåöüêèé) ïðèéøëè â ãðåöüêîìó îäÿçі, ùî éîãî íîñÿòü ó їõíіõ êðàїíàõ, óêëÿêíóâøè â ïðîñòîðі ïîìіæ ëàâàìè, âîíè, çà їõíіì çâè÷àєì, ïîöіëóâàëè çåìëþ, à çãîäîì òå ñàìå çðîáèëè ïîñåðåäèíі öüîãî âіëüíîãî ïðîñòîðó, à òðåòіé ðàç ïåðåä ñòîïàìè ïàïè і їõ, íàïðèêіíöі, ç ïîøàíîþ ïîöіëóâàëè; à ïåðøèé ç íèõ, ùî íàçèâàâñÿ Іïàòіé, äàâ ïàïі ëèñòè... Òîäі… â÷èíèëè іñïîâіäü âіðè, і òî ïåðøèé – ÿêèé çíàâ ëàòèíñüêó ìîâó – âіä÷èòàâ її ëàòèíîþ, à äðóãèé, Êèðèëî, ùî íå çíàâ ëàòèíñüêîї ìîâè, â÷èíèâ її ïî-ãðåöüêè ÷è ðóñüêè». 1. Õòî і ÿê ñïðèÿëè óíії (îá’єäíàííþ) ïðàâîñëàâíîї òà êàòîëèöüîї öåðêîâ? Öåðêîâíîìó ñîáîðîâі, ùî ñõâàëèâ óíіþ, ïåðåäóâàëè òðèâàëі ïåðåãîâîðè ìіæ ïðàâîñëàâíèìè ñâÿùåíèêàìè, Âàòèêàíîì, óêðàїíñüêèìè ìîæíîâëàäöÿìè, ïðåäñòàâíèêàìè ïîëüñüêîї êàòîëèöüêîї öåðêâè, êîðîëіâñüêèì äâîðîì. Ùîïðàâäà, âñі ïðèãîòóâàííÿ çäіéñíþâàëèñÿ òàєìíî. Àáè ïðèøâèäøèòè âòіëåííÿ іäåї óíії â æèòòÿ, äâîє ç ïðàâîñëàâíèõ єïèñêîïіâ – íàéáіëüøі її ïîáîðíèêè Іïàòіé Ïîòіé òà Êèðèëî Òåðëåöüêèé – âèðóøèëè â ïîäîðîæ äî Ðèìó, äå íàïðèêіíöі 1595 ð. âіäáóëàñÿ їõíÿ çóñòðі÷ іç ïàïîþ ðèìñüêèì òà îôіöіéíà öåðåìîíіÿ ç’єäíàííÿ єïèñêîïіâ ç êàòîëèöüêîþ öåðêâîþ. Òà, ïîïðè çãîäó ñòîðіí, îñòàòî÷íå ðіøåííÿ ùîäî óíії ìàâ âèíåñòè öåðêîâíèé ñîáîð. Éîãî áóëî ïðèçíà÷åíî íà 6 æîâòíÿ 1596 ð. ó ì. Áåðåñòі (íèíі – Áðåñò ó Áіëîðóñі). Ñïîäіâàííÿ, ùî ïîêëàäàëè íà óíіþ öåðêîâ її ïðèõèëüíèêè ç-ïîìіæ ïðàâîñëàâíèõ. ×åðåç óíіþ ç ðèìî-êàòîëèöüêîþ öåðêâîþ óêðàїíöі ñïîäіâàëèñÿ äîñÿãòè єäíîñòі ñâîãî íàðîäó. Áî òіëüêè ñïðàâæíÿ ðіâíіñòü ó ïðàâàõ (ñàìå її äîìàãàâñÿ, íàïðèêëàä, óêðàїíñüêèé êíÿçü Âàñèëü-Êîñòÿíòèí Îñòðîçüêèé) îáîõ öåðêîâ ó êàòîëèöüêіé Ïîëüùі ìîãëà á ïîêëàñòè êðàé ïåðåñëіäóâàííÿì ïðàâîñëàâíèõ. Ïîòðіáíî áóëî çáåðåãòè òðàäèöіéíèé ãðåöüêèé îáðÿä і ìîâó áîãîñëóæіíü. Êðіì òîãî, óíіÿ çäàòíà áóëà, ÿê çäàâàëîñÿ її ïðèõèëüíèêàì, ðîçâ’ÿçàòè ïðîáëåìó ïіäïîðÿäêóâàííÿ Óêðàїíñüêîї ïðà70

Áåðåñòåéñüêà öåðêîâíà óíіÿ. Óòâîðåííÿ ãðåêî-êàòîëèöüêîї öåðêâè

2. ×îìó ñïàëàõíóëà ëіòåðàòóðíà ïîëåìіêà? ßêі áóëè òàáîðè ïîëåìіñòіâ? âêîëî іäåї îá’єäíàííÿ öåðêîâ ðîçãîðíóëàñÿ ãîñòðà іíòåëåêòóàëüíà ñóïåðå÷êà (ïîëåìіêà). Ïðåäñòàâíèêè ðіçíèõ ïîãëÿäіâ âèñëîâëþâàëè ñâîї äóìêè â ëіòåðàòóðíèõ òâîðàõ, ÿêі íàçèâàþòü ïîëåìі÷íèìè. Äî ñüîãîäíі çáåðåãëîñÿ áëèçüêî 200 ïàì’ÿòîê ïîëåìі÷íîї ëіòåðàòóðè ïðåäñòàâíèêіâ ðіçíèõ òàáîðіâ – ïðèõèëüíèêіâ òà ïðîòèâíèêіâ óíії. Îäèí ç íàéâèäàòíіøèõ ïðàâîñëàâíèõ ïèñüìåííèêіâ-ïîëåìіñòіâ, ïðàöі ÿêîãî áóëè îïóáëіêîâàíі çà æèòòÿ, – Ãåðàñèì Ñìîòðèöüêèé. Éîãî ïåðó íàëåæàòü êіëüêà áëèñêó÷èõ ïîëåìі÷íèõ òðàêòàòіâ, çîêðåìà òâіð «Êëþ÷ öàðñòâà íåáåñíîãî...», íàäðóêîâàíèé 1587 ð. â Îñòðîçі. Âèäàòíîþ ïàì’ÿòêîþ ïîëåìі÷íîї ëіòåðàòóðè áóâ «Òðåíîñ» («Ïëà÷») 1610 ð. Éîãî ñòâîðèâ Ìåëåòіé Ñìîòðèöüêèé, ñèí Ãåðàñèìà. Öåé ìèñòåöüêè äîâåðøåíèé òà îðèãіíàëüíèé òâіð, íàïèñàíèé ïîëüñüêîþ ìîâîþ, ðîçêðèâàâ ñòàíîâèùå ïðàâîñëàâíèõ óêðàїíöіâ òà áіëîðóñіâ, ÿêі ïîòåðïàëè âіä íàöіîíàëüíî-ðåëіãіéíèõ óòèñêіâ. Íà âіäìіíó âіä іíøèõ ïîëåìі÷íèõ òðàêòàòіâ, âіí íå áóâ ñïðÿìîâàíèé ïðîòè ÿêîãîñü êîíêðåòíîãî òâîðó ÷è ïîäії. «Òðåíîñ» ñêîìïîíîâàíî ÿê ïëà÷ Öåðêâè-Óêðàїíè, ïîêèíóòîї òà çíåâàæåíîї âëàñíèìè äіòüìè: «Ãîðå ìåíі, áіäíіé, ãîðå íåùàñíіé, àõ – ç óñіõ ñòîðіí îãðàáîâàíіé, íà ñâіòîâó ãàíüáó ìîãî òіëà ç Ìåëåòіé óñіõ ðèç îãîëåíіé! Ãîðå ìåíі, íåçíîñèìèìè òÿãàðÿ- Ñìîòðèöüêèé. 71

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

âîñëàâíîї öåðêâè: ïіñëÿ її ïåðåõîäó ïіä çâåðõíіñòü ïàïè ðèìñüêîãî âіäïàäàëà ïîòðåáà áîðîòüáè іç çàçіõàííÿìè Ìîñêîâñüêîãî ïàòðіàðõàòó. Áóëè é îñîáèñòі ìîòèâè. Âèùèõ ïðàâîñëàâíèõ ієðàðõіâ âåëüìè íåïîêîїëà âòðàòà âëàñíîãî àâòîðèòåòó â öåðêîâíîìó æèòòі. Óæå éøëîñÿ ïðî òå, ùî çà ñïðàâó îíîâëåííÿ óêðàїíñüêîї öåðêâè âçÿëèñÿ áðàòñòâà. Їõíіé âïëèâ ç êîæíèì ðîêîì çðîñòàâ. Çàðó÷èâøèñÿ ïіäòðèìêîþ ñõіäíèõ ïàòðіàðõіâ, áðàòñòâà îòðèìàëè ïðàâî êîíòðîëþâàòè äіÿëüíіñòü íàéâèùèõ öåðêîâíèõ äіÿ÷іâ. Òîæ â óíії ïðàâîñëàâíі єïèñêîïè, òà é ñàì ìèòðîïîëèò Ìèõàéëî Ðîãîçà, âáà÷àëè ìîæëèâіñòü ïîçáóòèñÿ îïіêè áðàòñòâ. Äóìêè êàòîëèêіâ ùîäî óíії. Ó Ïîëüùі ùîäî óíії öåðêîâ îäíîñòàéíîñòі íå áóëî. Îäíі âçàãàëі âèñòóïàëè ïðîòè áóäü-ÿêîãî îá’єäíàííÿ, іíøі æ (à їõ áóëà áіëüøіñòü íà ÷îëі ç êîðîëåì) íå çàïåðå÷óâàëè ìîæëèâîñòі óíії. Ïðîòå ïîëüñüêèì ìîæíîâëàäöÿì íå ïîòðіáíà áóëà àâòîðèòåòíà óêðàїíñüêà öåðêâà, ðіâíà ó ïðàâàõ ç ïîëüñüêîþ. Òîìó óíіþ öåðêîâ âîíè òëóìà÷èëè ÿê íàâåðíåííÿ äî êàòîëèöèçìó. Ó òðàêòàòі «Ïðî єäíіñòü Áîæîї Öåðêâè ïіä îäíèì Ïàñòèðåì» ïðîïîâіäíèê-єçóїò Ïåòðî Ñêàðãà ïåðåêîíóâàâ ÷èòà÷іâ, ùî іñòèííîþ є ëèøå îäíà öåðêâà – ðèìî-êàòîëèöüêà, òîæ íàéêîðèñíіøèì áóëî á «âіäêèíóòè ïîìèëêè ãðåêіâ òà îá’єäíàòèñÿ ç îñåðäÿì іñòèííîї âіðè». Òàêå òëóìà÷åííÿ óíії êàòîëèêàìè âèêëèêàëî ó ïðàâîñëàâíèõ îáóðåííÿ. Çãîäîì ïðèõèëüíèêіâ îá’єäíàííÿ ïîìåíøàëî, éîãî ïî÷àëè çàïåðå÷óâàòè íàâіòü êîëèøíі іíіöіàòîðè, çîêðåìà êíÿçü Â.-Ê. Îñòðîçüêèé.

Áåðåñòåéñüêà öåðêîâíà óíіÿ. Óòâîðåííÿ ãðåêî-êàòîëèöüêîї öåðêâè

ìè îáòÿæåíіé: ðóêè â îêîâàõ, ÿðìî íà øèї, ïóòà íà íîãàõ, ëàíöþã íà ñòåãíàõ, ìå÷ íàä ãîëîâîþ îáîñі÷íèé, âîäà ïіä íîãàìè ãëèáîêà, îãîíü ïî áîêàõ – íåâãàñèìèé, çóñþäè êðèêè, çóñþäè ñòðàõ, çóñþäè ïåðåñëіäóâàííÿ!». Âèíÿòêîâîþ ñàìîáóòíіñòþ âіäçíà÷àëèñÿ òâîðè óêðàїíñüêîãî ïîëåìіñòà ïðàâîñëàâíîãî òàáîðó Іâàíà Âèøåíñüêîãî. Äî íàøîãî ÷àñó їõ çáåðåãëîñÿ 16. Íàäðóêîâàíèì çà æèòòÿ ïèñüìåííèêà áóâ ëèøå îäèí òâіð – «Ïîñëàííÿ äî єïèñêîïіâ», ó ÿêîìó ç íàäçâè÷àéíîþ ïðèñòðàñíіñòþ âèñëîâëåíî ïîãëÿäè ùîäî óíії, ÿêèõ, íà äóìêó ïèñüìåííèêà, ìàâ áè äîòðèìóâàòèñÿ ïðîñòîëþä.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Доведіть або спростуйте, використовуючи рядки з твору, що автор належав до абору прихильників об’єднання церков.

Іпатій Потій у своєму полемічному творі «Унія або виклад попередніх артикулів» писав: «Знай же тоді, християнський брате, що найголовніших артикулів, які перешкоджають тій згоді, є п’ять: перший – про походження Духа Святого; другий – про чистилище; третій – про зверхність видимого й найстаршого пастора; четвертий – про календар, а п’ятий як додаток до того – про антихриста, щоб люди бачили, що коли вже прийшов антихрист, то він головний, якого люди чекають... Щоб, прочитавши, ти не сказав, що (не знаєш), скільки тих артикулів, щодо яких з римлянами не погоджуємося! Я в тому тебе безпечно переконую, що тільки у тих п’яти зауважиш, що більше піддаєшся тиску, ніж правді, всі інші – спокій і згода. Бо вся служба Божа, святі тайни і всі інші церемонії й обряди нашої святої Східної Церкви залишаються цілими і ні в чому не порушеними». еребудуйте твердження на проблемне запитання та дайте на нього аргументовау відповідь. ● Полемічна література віддзеркалює багатство духовного життя та ейних пошуків українських просвітителів кінця 16 – першої половини 17 ст.

. ßê âіäáóâàëèñÿ öåðêîâíі ñîáîðè â Áåðåñòі? Íà ÿêèõ óìîâàõ âèèêëà ãðåêî-êàòîëèöüêà öåðêâà? Äî Áåðåñòåéñüêîãî ñîáîðó ãîòóâàëèñÿ íå ëèøå ïðèõèëüíèêè óíії, à é її ïðîòèâíèêè, ÿêèõ ç êîæíèì äíåì áіëüøàëî (òàê, çìіíèëè ñâîþ ïîçèöіþ ùîäî іäåї îá’єäíàííÿ öåðêîâ, âіäìîâèâøèñü âіä óíії, єïèñêîïè Ãåäåîí Áàëàáàí òà Ìèõàéëî Êîïèñòåíñüêèé). Çàïåðå÷óâàëè óíіþ áðàòñòâà òà ìîíàñòèðі. ×óæîþ âîíà áóëà òàêîæ äëÿ áіëüøîñòі øëÿõòè é ìіùàí. Íå ïіäòðèìóâàëî її é ñåëÿíñòâî. Àíòèóíіéíó áîðîòüáó î÷îëþâàâ êíÿçü ÂàñèëüÊîñòÿíòèí Îñòðîçüêèé. Â îäíîìó çі ñâîїõ ïîñëàíü, íàïèñàíîìó ùå äî ðèìñüêîї ïîäîðîæі єïèñêîïіâ, êíÿçü çàÿâèâ ïðî ñâîþ ãîòîâíіñòü çàëó÷èòè äëÿ áîðîòüáè ïðîòè óíії 15–20-òèñÿ÷íå âіéñüêî. ×èñëåííі ïðîòåñòè ïðàâîñëàâíèõ ñâіä÷èëè, ùî ïðî äîáðîâіëüíå ç’єäíàííÿ öåðêîâ ãîäі é äóìàòè. Ïðîòå âіðíі ñâîєìó ñëîâó ïåðåä ïàïîþ ðèìñüêèì іíіöіàòîðè óíії íå õîòіëè ïîñòóïàòèñÿ. Ðîçóìіþ÷è ñêëàäíіñòü ñèòóàöії, ïðîòèâíèêè óíії ïîäáàëè ïðî àâòîðèòåòíіñòü ïðåäñòàâíèöòâà â Áåðåñòі. Êðіì äâîõ єïèñêîïіâ – Ã. Áàëàáàíà é Ì. Êîïèñòåíñüêîãî, – âîíè çàïðîñèëè ïðåäñòàâíèêà êîíñòàíòèíîïîëüñüêîãî ïàòðіàðõà Íèêèôîðà, ÿêèé, çãіäíî ç ðіøåííÿì ñîáîðó ñõіäíèõ ïàòðіàðõіâ, ìàâ ïåðøіñòü íàä ìèòðîïîëèòàìè. Äëÿ ó÷àñòі â Áåðåñòåéñüêîìó ñîáîðі ïðèáóâ òàêîæ ïðåäñòàâíèê àëåêñàíäðіéñüêîãî ïàòðіàðõà – Êèðèëî Ëóêàðіñ. 72

Áåðåñòåéñüêà öåðêîâíà óíіÿ. Óòâîðåííÿ ãðåêî-êàòîëèöüêîї öåðêâè

Ìåäàëü ç íàïèñîì: «Íà ïðèëó÷åííÿ ðóñèí íіâ». ● Ïîìіðêóéòå, êîëè, çà ÿêèõ îáñòàâèí і çà ÷èїì íàêà àçîì áóëî âèêàðáóâàíî ìåäàëü. Ê Êîãî çîáðàæåíî íà ïàì’ÿòöі?

Ùîïðàâäà, àâòîðèòåò âèñîêèõ ñõіäíèõ öåðêîâíèõ äіÿ÷іâ ìіã âïëèíóòè íà ïåðåáіã ïîäіé ëèøå çà óìîâè ñïіëüíîãî ñîáîðó. Âіí æå ó Áåðåñòі íå âіäáóâñÿ. Ñïåöіàëüíèì óíіâåðñàëîì êîðîëü çàáîðîíèâ іíîçåìöÿì áðàòè ó÷àñòü ó ñîáîðі. Òîæ, íå äіéøîâøè çãîäè íàâіòü ùîäî ñïіëüíîãî çàñіäàííÿ, êîæíà çі ñòîðіí 8 æîâòíÿ ðîçïî÷àëà ñâîї îêðåìі ñîáîðè. Ïðàâîñëàâíі çіáðàëèñÿ â ïàëàöі, äå çóïèíèâñÿ Â.-Ê. Îñòðîçüêèé. Ïðèõèëüíèêè óíії ïðîâîäèëè ñîáîð ó ìіñüêіé öåðêâі Ñâ. Ìèêîëàÿ. Ñàìå â íіé áóëî çàòâåðäæåíî ïîïåðåäíє ðіøåííÿ ïðî îá’єäíàííÿ öåðêîâ. Òàê áóëî óòâîðåíî ãðåêî-êàòîëèöüêó (óíіàòñüêó) öåðêâó. Íîâà öåðêâà ïіäïîðÿäêîâóâàëàñÿ ïàïі ðèìñüêîìó. Áóëî âèçíàíî äåÿêі çàñàäè êàòîëèöüêîãî âіðîâ÷åííÿ (äîãìàòè), çîêðåìà äîãìàò ïðî ïîõîäæåííÿ Ñâÿòîãî Äóõà âіä Îòöÿ é Ñèíà (ïðàâîñëàâíі âèçíàþòü, ùî Äóõ Ñâÿòèé ïîõîäèòü ëèøå âіä Îòöÿ). Öåðêîâíі îáðÿäè, ñâÿòà, òàїíñòâà, îñîáëèâîñòі õðàìîâîãî áóäіâíèöòâà, іêîíîïèñó, öåðêîâíîãî ñïіâó çàëèøàëèñÿ ïðàâîñëàâíèìè, à ìîâîþ áîãîñëóæіíü âèçíàâàëàñÿ öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêà. Êîðîëü Ñèãіçìóíä ІІІ ïіäòðèìàâ óíіþ і âèçíàâ ÷èííèìè óõâàëè ñîáîðó, ùî âіäáóâñÿ â öåðêâі Ñâ. Ìèêîëàÿ. Ãðåêî-êàòîëèöüêå äóõіâíèöòâî, ÿê і êàòîëèöüêå, çâіëüíÿëîñÿ âіä ñïëàòè ïîäàòêіâ, óíіàòñüêà øëÿõòà íàðіâíі ç êàòîëèöüêîþ ìîãëà ïðåòåíäóâàòè íà äåðæàâíі ïîñàäè. Êðіì òîãî, ãðåêîêàòîëèöüêèì єïèñêîïàì áóëî îáіöÿíî ìіñöå â ñåíàòі, àëå öÿ äîìîâëåíіñòü ëèøèëàñÿ íåçäіéñíåííîþ. Ùî æ äî Óêðàїíñüêîї ïðàâîñëàâíîї öåðêâè, òî âîíà, ïîïðè âåëèêó êіëüêіñòü ïðèõèëüíèêіâ, îïèíèëàñÿ ïîçà çàêîíîì. 4. Ùî âèçíà÷àëî ñòàíîâèùå ãðåêî-êàòîëèöüêîї öåðêâè? Âіä ïåðøîãî ðîêó іñíóâàííÿ ãðåêî-êàòîëèöüêà öåðêâà ïîòðàïèëà â ñêëàäíå ñòàíîâèùå. Ç îäíîãî áîêó, óíіàòñüêі єïèñêîïè âñóïåðå÷ çàïåâíåííÿì ïîëüñüêîї âëàäè íå îòðèìàëè òèõ ïðàâ, ùî їõ ìàëî êàòîëèöüêå äóõіâíèöòâî, îòîæ äîñÿãòè ðіâíîñòі öåðêîâ, ÿê ñïîäіâàëèñÿ ïðèõèëüíèêè óíії, âîíè íå çìîãëè. Ç äðóãîãî áîêó, áіëüøіñòü óêðàїíñüêîãî íàñåëåííÿ íå 73

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Ãðàìîòà Áåðåñòåéñüê êîї óíії ç ïіäïèñàìè òà ïå÷àòêàìè ó÷àñíèêіâ ñîáîðó. 8 æîâòíÿ 1596 ð.

Áåðåñòåéñüêà öåðêîâíà óíіÿ. Óòâîðåííÿ ãðåêî-êàòîëèöüêîї öåðêâè

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

ðîçóìіëà óíіàòñüêîї öåðêâè òà ñòàâèëàñÿ äî íåї, ÿê äî ÷óæîї, óòâîðåíîї ÷åðåç çðàäó áàòüêіâñüêîї âіðè. Äî òîãî æ âëàäà Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ïіäòðèìóâàëà її â áîðîòüáі ïðîòè ïðàâîñëàâíîї öåðêâè. Ñèòóàöіÿ çàãîñòðþâàëàñÿ é ìàéíîâèìè ñóïåðå÷êàìè: ÿê óíіàòè, òàê і ïðàâîñëàâíі âñі öåðêâè é ìîíàñòèðі ãðåöüêîãî îáðÿäó ââàæàëè ñâîїìè. Ієðàðõè ãðåêî-êàòîëèöüêîї öåðêâè âäàâàëèñÿ äî åíåðãіéíèõ çàõîäіâ, àáè ïîëіïøèòè ñòàíîâèùå ñâîєї öåðêâè. Ç-ïîìіæ íèõ íàéàêòèâíіøèì áóâ єïèñêîï Іïàòіé Ïîòіé, ÿêèé ñòàâ ìèòðîïîëèòîì ïî ñìåðòі Ìèõàéëà Ðîãîçè, éîãî íàâіòü íàçèâàëè «áàòüêîì óíії». Âіí áóâ òàëàíîâèòèì ïðîïîâіäíèêîì, ïèñüìåííèêîì-ïîëåìіñòîì, îäíà÷å â áîðîòüáі çà óíіþ äіÿâ çäåáіëüøîãî ñèëîþ, çàêëèêàþ÷è ñèëîìіöü âіäáèðàòè ïðàâîñëàâíі õðàìè é ìîíàñòèðі. Ãîñòðó ðåàêöіþ ïðàâîñëàâíèõ ñïðè÷èíèëè ñïðîáè ìèòðîïîëèòà äîâåñòè, ùî óêðàїíñüêà öåðêâà çàâæäè áóëà êàòîëèöüêîþ, òà ïðàãíåííÿ âіääàòè óíіàòàì äàâíі ïðàâîñëàâíі ñâÿòèíі. Âëàñíå öèì ïîÿñíþєòüñÿ òîé ôàêò, ùî І. Ïîòіé, ìàþ÷è òèòóë êèїâñüêîãî ìèòðîïîëèòà, çìóøåíèé áóâ ïåðåáóâàòè ó Âіëüíî. Äî Êèєâà éîãî íå ïóñòèëè êîçàêè. Áàãàòî çóñèëü äëÿ ðîçáóäîâè óíіàòñüêîї öåðêâè äîêëàâ і ìèòðîïîëèò Éîñèô Âåëüÿìіí Ðóòñüêèé. Íà âіäìіíó âіä ñâîãî ïîïåðåäíèêà, âіí íàïîëåãëèâî øóêàâ ñïîñîáіâ ïîðîçóìіòèñÿ ç ïðàâîñëàâíèìè, âáà÷àþ÷è ó çëàãîäі ãîëîâíó óìîâó ïіäíåñåííÿ îáîõ öåðêîâ. Âîäíî÷àñ ìèòðîïîëèò ðîçãîðíóâ äіÿëüíіñòü, ñïðÿìîâàíó íà âïîðÿäêóâàííÿ òà îíîâëåííÿ öåðêîâíîãî æèòòÿ, çîêðåìà çäіéñíèâ ðåôîðìó óíіàòñüêîãî ÷åðíåöòâà, ÿêå áóëî îá’єäíàíå â îäèí îðäåí – âàñèëіàíñüêèé. Ïîäіáíî äî єçóїòіâ, âàñèëіàíè çàéìàëèñÿ ïðîñâіòíèöüêîþ òà ìіñіîíåðñüêîþ äіÿëüíіñòþ. 1

1. Іïàòіé Ïîòіé. 2. Éîñèô Â Âåëüÿìіí Ðóòñüêèé..

На яких позитивних рисах діяльності греко-католицької церкви акцентує увагу торик? ● Порівняйте становище греко-католицької церкви в першій половині 17 ст. та у 18 ст. Поміркуйте над причинами змін, що відбулися.

Видатний український історик першої половини 20 ст. Дмитро Дорошенко про діяльність греко-католицької церкви зауважував: «Тут, у Галичині, унія протягом 18 століття зреформувала церковне життя, піднесла освітній рівень духівництва, і, у свою чергу, зробила головним захисником української народності проти полонізації та зросійщення. Це вона, властиво, врятувала Галичину від національної смерті. Вона встигла зробитись батьківською вірою, і народ кріпко до неї прив’язався».

Êðèìñüêå õàíñòâî: âíóòðіøíÿ òà çîâíіøíÿ ïîëіòèêà

1. Дайте визначення поняттям: ● григоріанський календар; ● полемічна література; ● греко-католицька церква; ● василіанський орден. 2. Установіть хронологічну послідовність подій: ● запровадження в Речі Посполитій нового, григоріанського, календаря; ● православний та уніатський собори в Бересті. Ухвала уніатського собору про утворення греко-католицької церкви; ● Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої. 3. Дайте відповіді на запитання: ● Що спричинило прихильне ставлення до ідеї об’єднання православної церкви з католицькою в колах можновладців та вищого духівництва? ● Чому ідея унії не здобула широкої підтримки серед більшості населення, а згодом навіть втратила чимало з колишніх прихильників? ● Як літературна полеміка свідчить про культурний та суспільний розвиток тогочасної України? ● Чим закінчилися церковні собори в Бересті 1596 р.? ● Чим становище греко-католицької церкви відрізнялося від православної? ● До яких заходів вдавалися вищі ієрархи греко-католицької церкви, щоб поліпшити становище своєї церкви? 4. До табору прихильників чи противників унії належали названі нижче історичні діячі, тогочасні громадські та релігійні об’єднання: ● король Сигізмунд ІІІ; ● князь В.-К. Острозький; ● митрополит М. Рогоза; ● єпископи І. Потій, К. Терлецький; ● єпископи Г. Балабан, М. Копистенський; ● братства; ● монастирі; ● папа римський? 5. Які з тверджень відображають засади, на яких виникла греко-католицька церква: ● підпорядковувалася константинопольському патріарху; ● визнавала зверхність папи римського; ● повністю залишалася на засадах православного віровчення; ● визнавала деякі важливі догмати католицького віровчення; ● мовою богослужінь залишалася церковнослов’янська; ● користувалася для богослужінь латиною; ● зберігала православний обряд; ● переходила на католицький обряд?

ХАНСТВО: ВНУТРІШНЯ § 11. 1 КРИМСЬКЕ ТА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА 1475 р. – вторгнення турецьких військ до Криму. Захоплення Кафи та інших генуезьких фортець та князівства Феодоро на південному узбережжі півострова. 1478 р. – визнання Кримським ханством васальної залежності від Османської імперії. 1628 р. – похід у Крим українських козаків на чолі з гетьманом М. Дорошенком на допомогу ханові Мегмед-Герею III.

Про які звичаї, що склалися в Кримському ханстві, йдеться у фрагменті джерела? Про що вони свідчать?

З «Опису Татарії» Мартина Броньовського (1578–1579 рр.), посла польського короля Стефана Баторія до кримського хана Мегмед-Герея ІІ: «Ті з воїнів, які під час війни відзначилися хоробрістю або здійснили якийсь видатний подвиг, тішаться особливою пошаною в хана, султанів, князів і мурз. Ця пошана настільки велика, що хан не лише осипає їх якимись великими нагородами й подарунками, скільки він може, але й сам пам’ятає про їхні заслуги, що надає назавжди почесне місце їм та їхнім нащадкам поміж мурзами, за власним столом, за давнім народним звичаєм. Це пошанування є в татар спадкове і вважається вищою нагородою за заслуги, тому що удостоєні такої нагороди дістають і під час війни командування загонами як люди здібні та досвідчені».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Перевірте себе

Êðèìñüêå õàíñòâî: âíóòðіøíÿ òà çîâíіøíÿ ïîëіòèêà

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

1. ßêі îñîáëèâîñòі äåðæàâíîãî óñòðîþ òà ñóñïіëüíîãî æèòòÿ Êðèìüêîãî õàíñòâà? Íà óðîêàõ іñòîðії Óêðàїíè â 7 êëàñі âè äіçíàëèñÿ, ùî íà çåìëÿõ Êðèìñüêîãî ïіâîñòðîâà, à òàêîæ Ïіâíі÷íîãî Ïðè÷îðíîìîð’ÿ, Ïðèàçîâ’ÿ òà Ïðèêóáàííÿ â 1441 ð. áóëî ñòâîðåíî Êðèìñüêå õàíñòâî. Ñàìå âіäòîäі âіäîìі ìîíåòè – ñèìâîë íåçàëåæíîñòі – ïåðøîãî õàíà Õàäæі-Ãåðåÿ. Òåðèòîðіþ Êðèìñüêîãî õàíñòâà áóëî ïîäіëåíî íà àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíі îêðóãè – áåéëèêè, ÿêі î÷îëþâàëè áåї. Óòіì, âëàäà êðèìñüêîãî õàíà ïîøèðþâàëàñÿ íå íà âñі çåìëі Êðèìñüêîãî ïіâîñòðîâà. Ïіñëÿ çàõîïëåííÿ Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ â 1475 ð. ãåíóåçüêèõ êîëîíіé ïіâäåííîãî óçáåðåææÿ Êðèìó òà êíÿçіâñòâà Ôåîäîðî â ïіâäåííî-çàõіäíіé (ãіðñüêіé) ÷àñòèíі Êðèìó, íà òèõ çåìëÿõ áóëî ñòâîðåíî òóðåöüêó ïðîâіíöіþ іç öåíòðîì ó Êàôі. Ó ñåðåäèíі 16 ñò. âíàñëіäîê çàâîþâàííÿ Ìîñêîâієþ Ïîâîëæÿ âіäáóâñÿ ðîçïàä Íîãàéñüêîї Îðäè. ×àñòèíà íîãàéöіâ – Áóäæàöüêà îðäà – íàïðèêіíöі 16 – íà ïî÷àòêó 17 ñò. ïåðåñåëèëàñÿ íà ñòåïîâі òåðåíè Ïіâíі÷íî-Çàõіäíîãî Ïðè÷îðíîìîð’ÿ é âèçíàëà çâåðõíіñòü Êðèìñüêîãî õàíñòâà. Íà ïî÷àòêó 18 ñò. äî Ïіâíі÷íîãî Ïðè÷îðíîìîð’ÿ ïåðåñåëèëèñÿ Єäèñàíñüêà, Єäè÷êóëüñüêà, Äæàìáóëóöüêà îðäè. Òîæ âëàäó õàíà âèçíàâàëè ÷èñëåííі íîãàéñüêі ïëåìåíà, ÿêі êî÷óâàëè ìіæ Äóíàєì òà Êóáàííþ. Ãëàâîþ äåðæàâè áóâ õàí. Ïðåñòîë çà òðàäèöієþ óñïàäêîâóâàâ íàéñòàðøèé ó ðîäі – ñòàðøèé ñèí àáî áðàò õàíà. Õàíîì ìіã áóòè òіëüêè ïðåäñòàâíèê õàíñüêîãî ðîäó Ãåðåїâ. Çіéøîâøè íà ïðåñòîë, õàí âèïóñêàâ ìîíåòè çі ñâîїì іì’ÿì òà òàìãîþ (ãåðáîì). Õàí ìàâ çàñòóïíèêіâ: ïåðøèé çàñòóïíèê – êàëãà, äðóãèé – íóðåääèí. Çàñòóïíèêè õàíà áóëè ñïàäêîєìöÿìè ïðåñòîëó. Ïðè õàíîâі äіÿâ äîðàä÷èé îðãàí – äèâàí, äî ÿêîãî íàëåæàëè êàëãà, íóðåääèí, áåї òà іíøі çíàòíі âåëüìîæі, à òàêîæ ìóôòіé – ãîëîâà ìóñóëüìàíñüêîãî äóõîâåíñòâà. Âåëèêèé âïëèâ íà ñóñïіëüíå æèòòÿ õàíñòâà ñïðàâëÿëà ðîäîâà àðèñòîêðàòіÿ. Íàéàâòîðèòåòíіøèìè áóëè ÷îòèðè êðèìñüêèõ ðîäè. Íàéâïëèâîâіøèì áóâ ðіä Øèðіíіâ, éîãî ïðåäñòàâíèêè ìàëè ïðàâî îäðóæóâàòèñÿ іç ñóëòàíêàìè Ãåðåїâ. Ñòàðіéøèíè ðîäіâ çàñіäàëè â äèâàíі. Êîæåí ç ðîäіâ ìàâ ïîñòіéíó òåðèòîðіþ äëÿ êî÷îâèñüê і âèñòàâëÿâ îêðåìå âіéñüêî. Íà ïîëіòèêó Êðèìñüêîãî õàíñòâà âïëèâàëî éîãî ïåðåáóâàííÿ ç 1478 ð. ó âàñàëüíіé çàëåæíîñòі âіä Îñìàíñüêîї іìïåðії. Öÿ çàëåæíіñòü çäåáіëüøîãî âèÿâëÿëàñÿ â òîìó, ùî õàí ïîâèíåí áóâ áðàòè ó÷àñòü ó âîєííèõ êàìïàíіÿõ ñóëòàíà, à îñòàííіé ìàâ ïðàâî óñóâàòè é ïðèçíà÷àòè õàíіâ çà âëàñíèì áàæàííÿì. Іíîäі âïëèâîâі êðèìñüêі ðîäè, ÿêі áóëè íåçàäîâîëåíі ïîëіòèêîþ õàíà, çâåðòàëèñÿ äî òóðåöüêîãî ñóëòàíà ç ïðîõàííÿì ïðèçíà÷èòè іíøîãî ïðàâèòåëÿ àáî ïіäòðèìàòè âèñóíóòîãî íèìè êàíäèäàòà. Âîäíî÷àñ і ñóëòàí ÷àñòî-ãóñòî âèêîðèñòîâóâàâ êðèìñüêó àðèñòîêðàòіþ ó ñâîїõ ïëàíàõ. оздивіться карту на с. 83. ● Які території на початку 17 ст. належали Кримському анству, які – Османській імперії? ● З якими державами Кримське ханство межувао на заході, півночі та півдні? ● Про які особливості суспільного життя Кримського ханства йдеться у фрагменті джерела? Обчисліть чисельність населення Криму за інформацією мандрівника. Зробіть висновок про етнічний склад населення півострова в другій половині 17 ст.

Êðèìñüêå õàíñòâî: âíóòðіøíÿ òà çîâíіøíÿ ïîëіòèêà

«З Книги Подорожей» в Крим 1666–1667 рр. османського мандрівника Евлія Челебі: «Власне, Кримський (пів)острів по колу є 776 миль. Загалом у Криму сорок бейликів (князівств). Перший серед беїв – Ор-бей (князь Перекопської округи), який перебуває на самому кордоні. За ним іде Ширін-бей, який за законом є ватажком двадцяти тисяч бойових вершників-татар. На цьому Кримському (пів)острові […] є тисяча шістсот сіл і шість тисяч отарів (помість). З усіх сіл виходить сто тисяч вояків, а з отарів – двадцять шість вояків. У походи йде сорок тисяч, а якщо хан зажадає, у бій іде вісімдесят тисяч татар, за винятком тих, хто залишається в Криму, тому що в самому Криму є чотири рази по сто тисяч бранців-козаків, чотири рази по сто тисяч козацьких дружин і три рази по сто тисяч їхніх синів і дочок. А ще там є двадцять тисяч грецьких, вірменських та юдейських невірних. Через те що в Криму стільки бранців-козаків, усі воєнні загони не виводять у похід…». Õàíñüêèé ïàëàö ó Áàõ÷ ÷èñàðàї. Ñó÷àñíå ôîòî. ● Õàíñüêèé ïàëàö ó Áàõ÷èñàðàї є єäèíèì çðàçêîì êðèìñüêîòàòàðñüêîї ïàëàöîâîї àðõіòåêòóðè. Çà òі äâà ç ïîëîâèíîþ ñòîëіòòÿ, ÿêі ïàëàö ñëóãóâàâ ðåçèäåíöієþ êðèìñüêèõ õàíіâ, éîãî çîâíіøíіé âèãëÿä çàçíàâ іñòîòíèõ çìіí. Ìàéæå çà êîæíîãî íîâîãî ïðàâèòåëÿ â ïàëàöі ç’ÿâëÿëèñÿ íîâі ñïîðóäè, âіäáóâàëèñÿ ðåìîíòíі ðîáîòè. Áàõ÷èñàðàéñüêèé ïàëàö ñêëàäàєòüñÿ ç êîìïëåêñó êîðïóñіâ, ïàâіëüéîíіâ і äâîðèêіâ, ùî ñòðóêòóðîþ íàãàäóє ñóëòàíñüêèé ïàëàö ó Ñòàìáóëі.

. Ùî âèçíà÷àëî çîâíіøíþ ïîëіòèêó Êðèìñüêîãî õàíñòâà? è ïåðåáóâàííÿ â çàëåæíîñòі âіä Îñìàíñüêîї іìïåðії, êðèìñüêі õàíè òðèâàëèé ÷àñ ïðîâîäèëè ñàìîñòіéíó ïîëіòèêó ÿê ñïàäêîєìöі Çîëîòîї Îðäè. Її ñåíñ ïîëÿãàâ ó ñòÿãíåííі äàíèíè ç êîëèøíіõ çîëîòîîðäèíñüêèõ òåðèòîðіé. 77

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Õàíñüêèé ïàëàö ó Áàõ õ÷èñàðàї. Ìàëþíîê 1857 ð. Êàðë Áîññîëі.

Êðèìñüêå õàíñòâî: âíóòðіøíÿ òà çîâíіøíÿ ïîëіòèêà

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Òàòàðñüê Òàòàðñüêèé ëó÷íèê. Ðåêîíñòðóêöіÿ. Ðåêîíñòð

Òàòàðñüê êà êіííîòà. Îñìàíñüê êà ìіíіàòþðà 1579 ð.

Ïðîòå îòðèìàííÿ ãðîøåé, êîøòîâíèõ ïîäàðóíêіâ, õóòðà âіä ïîëüñüêî-ëèòîâñüêîãî âîëîäàðÿ ÷è ìîñêîâñüêîãî öàðÿ íå çàâæäè ñòðèìóâàëî êðèì÷àêіâ âіä ñïóñòîøëèâèõ íàïàäіâ íà óêðàїíñüêі ÷è ðîñіéñüêі çåìëі. ×èìàëî õàíіâ íàìàãàëèñÿ ïðîâîäèòè íåçàëåæíó ïîëіòèêó, ñâіä÷åííÿì ÷îãî áóëè ðіçêі çàÿâè íà àäðåñó Îñìàíñüêîї іìïåðії. Öå ïðèçâîäèëî äî âіäêðèòèõ êîíôëіêòіâ іç ñóëòàíàìè. Ïðàãíåííÿ Ãåðåїâ ïîçáóòèñÿ êîíòðîëþ ç áîêó Îñìàíіâ ñïîíóêàëî Ñàãіá-Ãåðåÿ I ïåðåíåñòè 1532 ð. ñòîëèöþ ñâîєї äåðæàâè іç Ñîëõàòà â Áàõ÷èñàðàé (ïîäàëі âіä Êàôè ç її ñèëüíîþ ôîðòåöåþ, ãàðíіçîíîì òà îñìàíñüêèì íàìіñíèêîì). Ïîñòóïîâî õàíè âòðà÷àþòü ïðàâî íà çîâíіøíüîïîëіòè÷íó іíіöіàòèâó é ìóñÿòü âñòóïàòè â ñîþçè, óêëàäåíі Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ. Çàëåæíіñòü Êðèìñüêîãî õàíñòâà âіä Îñìàíñüêîї іìïåðії ñòèìóëþâàëà ïîõîäè òàòàðñüêèõ âіéñüê íà óêðàїíñüêі çåìëі. Ìåòîþ ïîõîäіâ áóëà âîєííà çäîáè÷, ïåðåäóñіì ïîëîíåíі, ÿêèõ ïîòіì çáóâàëè íà íåâіëüíèöüêèõ ðèíêàõ Îñìàíñüêîї іìïåðії. Îáñòàâèíè òèõ ïîõîäіâ âіäîáðàæåíî â óêðàїíñüêèõ íàðîäíèõ ïіñíÿõ, çîêðåìà і â öіé: Çàæóðèëàñü Óêðàїíà, Áî íі÷èì ïðîæèòè, Âèòîïòàëà îðäà êіíüìè. Ìàëåíüêії äіòè, Êîòðі ìîëîäії – Ó ïîëîí çàáðàòî; ßê çàíÿëè, òî é ïîãíàëè Äî ïàíà äî õàíà.

Îñíîâîþ òàòàðñüêîãî âіéñüêà áóëà êіííîòà. Âåðõîâîї їçäè òàòàðè íàâ÷àëèñÿ ç äèòèíñòâà, êî÷îâå æèòòÿ ïðèâ÷àëî їõ äî íåâèáàãëèâîñòі. Òóðåöüêèé ñóëòàí Ñåëіì І çàçíà÷àâ, ùî òàòàðè â ïîõîäі øâèäêі, ÿê âіòåð; ÿêùî âîíè âèðóøàþòü ó ïîõіä, òî çà îäèí äåíü äîëàþòü 5–6-äåííó äîðîãó; їõíіì êîíÿì íå ïîòðіáíі íі ïіäêîâè, íі ôóðàæ1. Ùîïðàâäà, òàòàðñüêîìó âіéñüêó çàâæäè áðàêóâàëî âîãíåïàëüíîї çáðîї, íàñàìïåðåä ãàðìàò, âîíî íå âìіëî âåñòè îáëîãó ìіñò і ôîðòåöü і íå âèòðèìóâàëî âіäêðèòîãî áîþ. Òîìó óñïіõ їõíіõ âîєííèõ îïåðàöіé çàëåæàâ âіä ðàïòîâîñòі íàïàäіâ і øâèäêîñòі äіé. . ßêèì áóëî ãîñïîäàðñüêå æèòòÿ Êðèìñüêîãî õàíñòâà? Ãîñïîäàðñüêå æèòòÿ Êðèìñüêîãî õàíñòâà â ïî÷àòêîâèé ïåðіîä éîãî іñòîðії ґðóíòóâàëîñÿ íà êî÷îâîìó ñêîòàðñòâі òà òîðãіâëі іç ñóñіäàìè õóäîáîþ, çîêðåìà êіíüìè, ïðîäóêòàìè òâàðèííèöòâà. 1Ô ó ð à æ

– ñóõèé êîðì äëÿ êîíåé (ñіíî, ñîëîìà).

Êðèìñüêå õàíñòâî: âíóòðіøíÿ òà çîâíіøíÿ ïîëіòèêà

● Про які особливості буденного життя кримських татар розповідає мандрівник? ● Як ці обставини впливали на розвиток господарства? Відповідь обґрунтуйте уривками з джерела.

овський дипломат Михалон Литвин, який перебував в українських землях у середині 16 ст., у книжці «Про норови татар, литовців і москвитян» розповідав: «...І хоча володіють перекопські татари худобою, що рясно плодиться, все ж таки вони ще багатші чужоземними рабами-невільниками, чому і забезпечують ними й інші землі. Адже в них не стільки худоби, скільки невільників. Бо вони постачають їх і в інші землі. Адже до них низкою прибувають кораблі із-за Понта і з Азії, завантажені зброєю, одягом, кіньми, а йдуть від них завжди з невільниками. Бо все їх торги і місця збору податей повняться тільки товаром цього роду, на який до того ж у них завжди попит, [він годиться] і для торгівлі, і для застави, і для подарунка, і всякий з них, що принаймні має коня, навіть якщо на ділі раба в нього немає, все ж таки, вважаючи, що завжди може придбати їх багато, обіцяє за контрактом з кредиторами своїми в призначений термін заплатити їм за одяг, зброю і прудких скакунів теж живими, але не кіньми, а людьми, притому нашими єдинокровними».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Çãîäîì áðàê ïàñîâèñüê òà âèãіäíі óìîâè äëÿ òîðãіâëі õëіáîì ç Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ çóìîâèëè ïåðåõіä êðèìñüêèõ òàòàð äî îñіëîãî ñïîñîáó æèòòÿ é çåìëåðîáñòâà. Òðàäèöії êî÷îâîãî æèòòÿ çáåðіãàëèñÿ òіëüêè â íîãàéöіâ, õî÷ і âîíè ïî÷àñòè çàéìàëèñÿ çåìëåðîáñòâîì. Âîäíî÷àñ ðîçâèâàëîñÿ ðåìåñëî òà ïðîìèñëè. Ìîæëèâіñòü âèêîðèñòîâóâàòè ðàáñüêó ïðàöþ áóëà íåàáèÿêèì ñòèìóëîì äëÿ ðîçâèòêó ãîñïîäàðñòâ, ÿêі ñïåöіàëіçóâàëèñÿ íà âèðîùóâàííі çåðíà (ïåðåäóñіì ïøåíèöі). Çáіææÿ ïðîäàâàëè, âèâîçèëè òàêîæ áàãàòî ëüîíó òà ìåäó. Äëÿ ïðîäàæó âèðîáëÿëè äðіáíі çàëіçíі âèðîáè, íàñàìïåðåä íîæі, âèãîòîâëåíі ç ìіñöåâîãî òà çàâåçåíîãî çàëіçà. Ó Ñõіäíіé Єâðîïі òà â Îñìàíñüêіé іìïåðії êîðèñòóâàëèñÿ ïîïèòîì òàòàðñüêі ëóêè. Îñíîâíèì ñïîæèâà÷åì êðèìñüêèõ òîâàðіâ áóëà Îñìàíñüêà іìïåðіÿ, ÿêà ñâîєþ ÷åðãîþ ïîñòà÷àëà Êðèìñüêîìó õàíñòâó òêàíèíè, ðåìіñíè÷і âèðîáè òà іíøі òîâàðè. Íàéáіëüøі ïðèáóòêè Êðèìñüêå õàíñòâî ìàëî âіä ðàáîòîðãіâëі. Óïðîäîâæ 16–17 ñò. âîíî áóëî íàéáіëüøèì ïîñòà÷àëüíèêîì íåâіëüíèêіâ äëÿ Îñìàíñüêîї іìïåðії. Ïîðòîâі ìіñòà Êðèìñüêîãî ïіâîñòðîâà, ùî ïåðåáóâàëè ïіä âëàäîþ Òóðå÷÷èíè (Êàôà, Áàëàêëàâà, Ìàíãóï, Ñóäàê), ÿê і ðàíіøå, áóëè öåíòðàìè ìіæíàðîäíîї òîðãіâëі. Ãîëîâíèì ïîðòîì äëÿ óñієї ÷îðíîìîðñüêîї òîðãіâëі áóëà Êàôà. Íàïðèêіíöі 15 – ó ïåðøіé ïîëîâèíі 17 ñò. ÷åðåç íåї іç Ñòàìáóëà íàäõîäèëè â Êðèì çàõіäíîєâðîïåéñüêі òîâàðè – êîøòîâíі òêàíèíè, çáðîÿ, ïðåäìåòè ðîçêîøі, ôàÿíñîâèé ïîñóä, òþòþí, êàâà òîùî. Âîäíî÷àñ іç Êðèìó â Ñòàìáóë ÷åðåç Êàôó âèâîçèëè õëіá, ðèáó, ðàáіâ. ßê ñâіä÷èâ ó 1634 ð. Åìіäіî Äîðòåëëі ä’Àñêîëі, ó ìіñòî ùîäíÿ â’їæäæàëî íå ìåíøå 500 íàâàíòàæåíèõ ïіäâіä, à óâå÷åðі íà æîäíіé ç íèõ íå çàëèøàëîñÿ òîâàðіâ. Іç ÷àñîì íàáóëè âàæëèâîãî çíà÷åííÿ é ìіñòà Êðèìñüêîãî õàíñòâà – Áàõ÷èñàðàé, Êàðàñóáàçàð, Ãåçëåâå, Ïåðåêîï. Îñòàííіé ñëóæèâ ñâîєðіäíèì ñêëàäîì äëÿ âñіõ òîâàðіâ, ùî íàäõîäèëè â Êðèì ÷è âіäïðàâëÿëèñÿ ç Êðèìó ñóõîäіëüíèì øëÿõîì.

Êðèìñüêå õàíñòâî: âíóòðіøíÿ òà çîâíіøíÿ ïîëіòèêà

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

4. ßê ñêëàäàëèñÿ âіäíîñèíè Êðèìñüêîãî õàíñòâà ç óêðàїíñüêèì îçàöòâîì? Ïîïðè іñòîðè÷íó ìіñіþ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà, ñóòü ÿêîї ïîëÿãàëà â çàõèñòі âіä ñïóñòîøëèâèõ íàáіãіâ ç Êðèìó, ìіæ íèì òà êðèìñüêèìè òàòàðàìè ïîäåêóäè ñêëàäàëèñÿ ñîþçíèöüêі âіäíîñèíè. Ïðî ïðèêëàäè òàêèõ âіäíîñèí ñâіä÷àòü äæåðåëà. Ïðèìіðîì, є çãàäêà ïðî íàìіð êðèìñüêîãî õàíà Ìåãìåäà-Ãåðåÿ ІІІ, ÿêèé çäîáóâ âëàäó 1623 ð., ðàçîì çі ñâîїì áðàòîì Øàãіí-Ãåðåєì âèéòè ç ïіääàíñòâà Ïîðòè. Äîïîìîãòè â öüîìó áðàòàì ïîâèííі áóëè óêðàїíñüêі êîçàêè. Ó ãðóäíі 1624 ð. ïіñëÿ òðèâàëèõ ïåðåãîâîðіâ óïåðøå â іñòîðії êîçàöüêî-òàòàðñüêèõ âіäíîñèí ó ïèñüìîâіé ôîðìі áóëî óêëàäåíå ïåðåìèð’ÿ, ùî ïåðåäáà÷àëî íàäàííÿ âçàєìíîї âіéñüêîâîї äîïîìîãè. Ó ãðóäíі 1624 ð. êðèìñüêèé êàëãà Øàãіí-Ãåðåé ïіäïèñóє äîêóìåíò: «ß, Øàãіí Ãåðåé, êðèìñüêèé öàð, äàєìî öåé íàø ïðèñÿæíèé ëèñò çàïîðîçüêèì êîçàêàì, íàñàìïåðåä ïàíó ãåòüìàíó, îñàâóëàì, îòàìàíàì і âñüîìó Âіéñüêó. Çàñâіä÷óєìî öèì íàøèì ëèñòîì і ïðèñÿãàìè, ùî âіä ìåíå і âñіõ íàøèõ ëþäåé íå äіÿòèìåòüñÿ æîäíîї êðèâäè і øêîäè… І âіä íèõ (êîçàêіâ) âèìàãàєìî òîãî, àáè òàê ðîáèëîñÿ… і íà òå äàєìî íàø øèðîêèé ïðèñÿæíèé ëèñò Áîãó і Ïðîðîêó…». Ùîïðàâäà, êіëüêà ðîêіâ óêðàїíñüêî-êðèìñüêà óãîäà ëèøàëàñÿ íà ïàïåðі, íàáóâøè ðåàëüíîãî çìіñòó òіëüêè 1628 ð. Òîäі â Êðèìó çíîâó ñïàëàõíóëè óñîáèöі: ïðåñòîë íàìàãàâñÿ çàõîïèòè ñòàâëåíèê îñìàíіâ ÄæàíіáåêÃåðåé. Ìåãìåä і Øàãіí îïèíèëèñÿ â ñêðóòíîìó ñòàíîâèùі: ç êіëüêîìà ñîòíÿìè ñâîїõ ïðèõèëüíèêіâ âîíè çàéíÿëè îáîðîíó â Áàõ÷èñàðàї. Íå ìàþ÷è іíøîї íàäії íà ïîðÿòóíîê, âîíè ïîñëàëè äî êîçàêіâ ñâîїõ ïðåäñòàâíèêіâ ç ïðîõàííÿì ïðî äîïîìîãó. Íå çâîëіêàþ÷è, äî Êðèìó ç 4-òèñÿ÷íèì çàãîíîì êîçàêіâ âèðóøèâ ãåòüìàí Ìèõàéëî Äîðîøåíêî. Ùå òàêà æ êіëüêіñòü çàïîðîæöіâ âèéøëà â ìîðå ïðîòè òóðêіâ. Äîðîøåíêî áëèñêàâè÷íî äіéøîâ äî Ïåðåêîïà, ïðîòå äîðîãó äî Áàõ÷èñàðàÿ éîìó ïåðåêðèëè ãîëîâíі ñèëè çàêîëîòíèêіâ. Ðóõàòèñÿ äàëі äîâîäèëîñÿ ïіä ïðèêðèòòÿì ðóõîìîãî òàáîðó Ñóòè÷êà êîçàêіâ ê ç òàòàðàì ìè. Þçåô Áðàí íäò. 1890 ð.

Äîáà ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Õîòèíñüêà âіéíà

öіëèõ øіñòü äіá, áåçïåðåðâíî âіäáèâàþ÷èñü âіä íîãàéöіâ. Ó ïîõîäі êîçàêè çàçíàëè òÿæêèõ âòðàò, çàãèíóâ і ãåòüìàí Äîðîøåíêî. Òà ñïðàâà íå áóëà ìàðíîþ: îáëîãó Áàõ÷èñàðàÿ íîãàéöÿìè âäàëîñÿ çíÿòè. Íà çíàê ïîäÿêè, ñâіä÷èâ äîêóìåíò: «Óêðàїíñüêі êîçàêè áóëè ç âåëèêîþ ãîñòèííіñòþ ïðèéíÿòі Øàãіí-Ãåðåєì і õàíîì. Їì áóëî äîçâîëåíî ïîñòàâèòè ñâіé ïðàïîð іç çîáðàæåííÿì õðåñòà íà ñòіíі õàíñüêîãî ïàëàöó...».

● Чому в умовах майже постійного воєнного протистояння та попри відмінності у вірі та звичаях джерела фіксують приклади союзницьких відносин між Кримським ханством та українським козацтвом?

1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● похід у Крим гетьмана М. Дорошенка з козаками на допомогу ханові Мегмед-Герею ІІІ; ● заснування Дмитром Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої Запорізької Січі; ● перехід Кримського ханства у васальну залежність від Османської імперії. 2. Покажіть на карті українські землі, які перебували під владою кримського хана та турецького султана в першій половині 17 ст. 3. Витлумачте поняття: ● хан, ● калга-нуреддин,● султан, ● диван, ● бейлики, ● беї, ● муфтій, ● невільники. 4. Дайте відповіді на запитання: ● Кому належала найвища влада в Кримському ханстві? ● Які особливості мало державне та суспільне життя ханства? ● Які народи його населяли? ● Як впливала залежність Кримського ханства від Османської імперії на державне та суспільне життя?

ГЕРОЇЧНИХ ПОХОДІВ § 12. ДОБА КОЗАЦТВА. ХОТИНСЬКА ВІЙНА 1616 р. – взяття запоpізькими козаками на чолі з Петром Сагайдачним туpецької фоpтеці Кафи. 1618 р. – похід 20-тисячного козацького війська Петра Сагайдачного в Московію для підтримки королевича Владислава. Деулінське перемир’я. Приєднання до Польщі Чернігово-Сіверщини та Смоленщини. 1621 р. – участь козацького війська під проводом Петра Сагайдачного в Хотинській війні на боці Речі Посполитої. Яка роль, за визнанням сучасника, належала українським козакам на чолі з гетьманом П. Сагайдачним у битві під Хотином 1621 р.? Чому перемога під Хотином принесла козацтву славу «рятувальника християнської цивілізації»?

воїй книжці «Хотинська війна» учасник подій польський комісар Якуб Собеський, батько майбутнього польського короля Яна Собеського, писав: «Коронний гетьман Карл Ходкевич, верхи на коні, стояв біля свого шанця, коли примчав гонець зі звісткою, що козаки з кількома польськими загонами захопили вже табір Османа і що для остаточної перемоги бракує тільки підмоги… Після несподіваного вторгнення запорожців у табір Османа турків охопила паніка: люди всіх станів були в невимовній тривозі, а сам Осман, який так недавно гадав, що нема на світі нікого могутнішого за нього, тепер на власні очі бачив усю непевність свого становища».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Перевірте себе

1. ×îìó êîçàöüêі ìîðñüêі åêñïåäèöії ïåðøèõ äåñÿòèëіòü 17 ñò. íàèâàþòü äîáîþ ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ?

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Äîáà ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Õîòèíñüêà âіéíà

Íà ïåðøі äâà äåñÿòèëіòòÿ 17 ñò. ïðèïàëè îñîáëèâî âäàëі ìîðñüêі ïîõîäè êîçàêіâ íà òóðåöüêі ôîðòåöі. Òîìó ïðî öі ÷àñè ãîâîðÿòü ÿê ïðî äîáó ãåðîї÷íèõ ìîðñüêèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Êîçàêè íà ñâîїõ ÷àéêàõ àòàêóâàëè òóðåöüêі ôîðòåöі – Î÷àêіâ, Àêåðìàí, Êіëіþ, Іçìàїë ó Ïіâíі÷íîìó Ïðè÷îðíîìîð’ї, Êàôó â Êðèìó, Âàðíó â Áîëãàðії, Ñèíîï і Òðàïåçóíä ó Òóðå÷÷èíі é íàâіòü îêîëèöі ñòîëèöі Îñìàíñüêîї іìïåðії – Êîíñòàíòèíîïîëÿ. Òàê, óëіòêó 1606 ð. çàïîðîæöі çàâäàëè óäàðó îäíî÷àñíî ïî òðüîõ ôîðòåöÿõ – Àêåðìàíó, Êіëії, Âàðíі. ïîòðÿñіííÿ ñóëòàíñüêîãî äâîðó ñïðèÑïðàâæíє Çäîáóòò òÿ Êàôè ÷èíèëà ìîðñüêà åêñïåäèöіÿ êîçàêіâ 1614 ð. çàïîðîæö öÿìè. Ãðàâþðà ç ïåðåòíóëà ×îðíå ìîðå. ÂèñàÔëîòèëіÿ ÷àéîê êíèãè «Â Âіðøі íà æàëіñíèé ïîãðåá...».. 1622 ð. äèâøèñü ïіä Òðàïåçóíäîì, êîçàêè ïåðåìîæíèì ● Öå ïåðøå çîáðàæåííÿ âî- ïîõîäîì ïðîéøëè ïî òóðåöüêîìó óçáåðåææþ, єííîї ïîäії â óêðàїíñüêіé çäîáóëè Ñèíîï, çíèùèëè ãàðíіçîí ôîðòåöі, äðóêîâàíіé êíèæöі. Íà äðó- àðñåíàë, ñïàëèëè ìіñòî é êîðàáëі òóðêіâ. ãîìó ïëàíі ãðàâþðè – ìóðè Íàâåñíі íàñòóïíîãî ðîêó íà 80 ÷àéêàõ çàïîòóðåöüêîї ôîðòåöі Êàôè. Íà ðîæöі ðóøèëè òåïåð âæå íà òóðåöüêó ñòîëèïåðøîìó – êîçàöüêі ÷îâíè, öþ, äå çàâæäè, êðіì ôëîòó, ñòîÿëà ñóëòàíñüêà ùî àòàêóþòü òóðåöüêі ãàëåãâàðäіÿ â 30 òèñ. âîÿêіâ. Êîçàêè ñïàëèëè ïîððè. òîâі ñïîðóäè é ïîâåðíóëè íàçàä. Íàéïîòóæíіøîãî óäàðó êîçàêè íà ÷îëі ç Ïåòðîì Êîíàøåâè÷åì-Ñàãàéäà÷íèì çàâäàëè 1616 ð., êîëè áóëî çäîáóòî Êàôó òà âèçâîëåíî êіëüêà òèñÿ÷ áðàíöіâ. Ïåðåìîæíі ïîõîäè êîçàêіâ âèêëèêàëè çàõîïëåííÿ é ïîäèâ ó Єâðîïі, àäæå òîãî÷àñíà òóðåöüêà âіéñüêîâà ìіöü óâàæàëàñÿ íåçäîëàííîþ. ● Чому П. делла Валле, перебуваючи в Персії, переконував іранського шаха ббаса Великого заручитися підтримкою козаків у боротьбі проти Туреччини?

У своїй книжці «Подорожі», що вийшла друком у 50-х рр. 17 ст. у Римі, італійський мандрівник, письменник П’єтро делла Валле писав: «Турки не мають на Чорному морі жодного міста, що його не взяли б козаки… В усякому разі, вони зараз на Чорному морі є такою значною силою, що коли додадуть більше енергії, то цілком контролюватимуть… Після серйозних роздумів про їхній стан, про їхні політику й звичаї я не маю сумніву щодо того, що з часом вони створять могутню республіку, бо, на мою думку, навіть уславлені спартанці, не кажучи вже про сицилійців, карфагенян і навіть римлян, не починали так знаменито і вдало». Розгляньте карту на стор. 83. ● 1. Які українські землі входили до складу Речі осполитої у першій половині 17 ст.? ● 2. Які терени охоплювали Османська імпея та її васали? ● 3. Які турецькі міста-фортеці Північного Причорномор’я та Криму були плацдармом для нападу на українські землі? ● 4. На які фортеці здійснювали походи козаки в першій чверті 17 ст.?

Äîáà ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Õîòèíñüêà âіéíà

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ïåðøіé ïîëîâèíі 17 ñò. 2. ×èì óñëàâèâ ñâîє іì’ÿ ãåòüìàí Ïåòðî Êîíàøåâè÷-Ñàãàéäà÷íèé? ÷àòîê ãåòüìàíóâàííÿ Ï. Ñàãàéäà÷íîãî ïðèïàâ íà 1616 ð. Íà ãåòüìàíñòâî éîãî îáèðàëè êіëüêà ðàçіâ. Çàëèøàþ÷èñü íіáèòî âіðíèì êîðîëþ, ãåòüìàí íåóõèëüíî âіäñòîþâàâ êîçàöüêі ïðàâà. Òàê, óñóïåðå÷ ÷èñëåííèì äîìîâëåíîñòÿì іç ïîëüñüêèì óðÿäîì, ÿêі çàáîðîíÿëè êîçàêàì çäіéñíþâàòè ïîõîäè ïðîòè Òóðå÷÷èíè, Ï. Ñàãàéäà÷íèé âäàâàâñÿ äî íîâèõ і íîâèõ àòàê, ùî çàãîñòðèëî âіäíîñèíè 83

Äîáà ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Õîòèíñüêà âіéíà

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

ìіæ Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ òà Ïîëüùåþ àæ äî ñòàíó âіéíè. Òàêà ñèòóàöіÿ áóëà íà êîðèñòü êîçàöòâó: çà óìîâ ïîñòіéíîї çàãðîçè ç áîêó Òóðå÷÷èíè Ïîëüùà íå íàâàæóâàëàñÿ çíèùèòè êîçàöòâî – ñâîãî ñîþçíèêà â áîðîòüáі ïðîòè òóðêіâ. Áåðó÷è àêòèâíó ó÷àñòü ó òîãî÷àñíіé єâðîïåéñüêіé ïîëіòèöі, íàïðèêëàä ïіäòðèìóþ÷è íàìіðè ïîëüñüêîãî êîðîëåâè÷à Âëàäèñëàâà çäîáóòè êîðîíó Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè, ãåòüìàí íà ïî÷àòêó ëіòà 1618 ð. ïîâіâ 20-òèñÿ÷íå êîçàöüêå âіéñüêî íà Ìîñêâó. Õðåñò ç äàð÷èì íàïèñîì Ïåòðà Ñ Ñàãàéäà÷íîãî, ïåðåäàíè èé íèì ó 1622 ð. Áîãîÿâëåíñüêîìó ñîáîðó â Êèєâі.

З розповіді Якуба Собеського: «Конашевич надзвичайно спритно, страшенно збентеживши ворога, злучився з Владиславом під самою Москвою, столицею держави. Проніс переможні корогви свої безмежними просторами, спустошив вогнем і мечем недружні землі, обернувши в сумні руїни такі незвичайні, сильні своєю позицією та залогами міста, як Єлець, Шацьк, Ливни, Калуга». ● Як автор розповідає про похід П. Сагайдачного?

Íåçàáàðîì ìîñêîâñüêèé óðÿä óêëàâ ìèðíó óãîäó ç Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ, ÿêó áóëî ïіäïèñàíî 1 ãðóäíÿ 1618 ð. ó ñ. Äåóëіíі. Çà óãîäîþ, ïåðåìèð’ÿ ìіæ äâîìà äåðæàâàìè óêëàäàëîñÿ íà 14,5 ðîêó; Âëàäèñëàâ âіäìîâëÿâñÿ âіä ñâîїõ ïðàâ íà ìîñêîâñüêèé ïðåñòîë, Ïîëüùà îòðèìàëà Ñìîëåíùèíó é ×åðíіãîâî-Ñіâåðùèíó. Ï. Ñàãàéäà÷íèé áóâ іíіöіàòîðîì âіäíîâëåííÿ âèùîї ієðàðõії ïðàâîñëàâíîї öåðêâè. Ó 1620 ð. áóëî çàïðîøåíî єðóñàëèìñüêîãî ïàòðіàðõà ÔåîÃåòüìàí Ïåòðî Êîíàøå- ôàíà, êîëè òîé ïîâåðòàâñÿ ç Ìîñêîâії. Ïàòðіàðõ âè÷-Ñàãàé éäà÷íèé. âèñâÿòèâ íîâîãî êèїâñüêîãî ìèòðîïîëèòà (É. Áîðåöüêîãî) òà єïèñêîïіâ. Êîçàöüêèé çàãіí, ùî ïîñòіéíî ïåðåáóâàâ ïðè ïàòðіàðõîâі, íå äàâ ìîæëèâîñòі ïîëüñüêіé âëàäі çààðåøòóâàòè Ôåîôàíà, і, êîëè òîé çàâåðøèâ ñâîþ ìіñіþ, éîãî ç ïî÷åñòÿìè ïåðåïðîâàäèëè äî ìîëäàâñüêîãî êîðäîíó. Âіäíîâëåííÿ ієðàðõії ïðàâîñëàâíîї öåðêâè â Óêðàїíі ïîëüñüêèé óðÿä íå âèçíàâ, ïðîòå äî êàðàëüíèõ äіé íå âäàâñÿ, áî Ïîëüùà ïåðåáóâàëà â ñòàíі âіéíè ç Òóðå÷÷èíîþ. Îñîáèñòіñòü Петро Конашевич-Сагайдачний (1577–1622). Справжнє прізвище Конашевич. Сагайдачний – це прізвисько, що походить від слова «сагайдак» – шкіряна сумка або дерев’яний футляр для стріл, а також лук. Сагайдачним Петра Конашевича назвали за майстерну стрільбу з лука. Народився в сім’ї дрібного українського православного шляхтича. Дістав початкову домашню освіту, а згодом навчався в Острозькій академії та Львівській братській школі. Наприкінці 16 ст. подався на Запоріжжя, де швидко здобув авторитет. Брав участь у численних походах козаків, а незабаром став їх очолювати. Він здобув заслужену шану сучасників. «Був то чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив життям, у битві був першим, коли доводилося відступати – останнім...» – повідомляє про нього тогочасне джерело.

Äîáà ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Õîòèíñüêà âіéíà

● Про які риси вдачі П. Сагайдачного свідчить описаний епізод?

3. ßêîþ áóëà ðîëü êîçàêіâ ó Õîòèíñüêіé âіéíі? 5–7 ÷åðâíÿ 1621 ð. â óðî÷èùі Ñóõà Äіáðîâà íà ×åðêàùèíі âіäáóëàñÿ ñïіëüíà ðàäà ðåєñòðîâîãî é íåðåєñòðîâîãî êîçàöòâà, íà ÿêіé ðîçãëÿäàëèñÿ ïðîïîçèöії ïîëüñüêîãî ñåéìó ïðî ó÷àñòü êîçàöòâà ó âіéíі ïðîòè Òóðå÷÷èíè. Êðіì êîçàêіâ, ó íіé âçÿëè ó÷àñòü íåùîäàâíî âèñâÿ÷åíèé ìèòðîïîëèò 85

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Усе віщувало велику битву. Навіть ніч пахла грозою. Сагайдачний пильно вдивлявся в пітьму, намагаючись натрапити на певний знак, що спрямував би його до козацького табору. Сюди, під Хотин, він повернувся з Варшави з добрими новинами: король потребує допомоги запорожців у війні з Туреччиною і готовий визнати справедливими козацькі вимоги. А польські воєначальники, з якими годину тому мав докладну розмову, погоджуються з його планом вирішальної битви під час тієї – Хотинської, як назвуть її нащадки, – війни. З Божою поміччю вдасться розбити турків, і тоді володарі сусідніх держав змушені будуть зважати на козацтво. Так у думах збігло чимало часу. Вже й посвітлішав східний край неба, а сліду все-таки не видно. Ïîðòðåò ãåòüìàíà à Ïåòðà Доведеться пробиватися навмання. Аж раптом – Êîíàøåâè÷à-Ñàãàéä äà÷íîãî сліди кінських копит! Сагайдачний повернув коня íà êîíі. Ãðàâþðà ç êíèãè é й попрямував за ними. Ніч довго не відступала. «Âіðøі íà æàëіñíèé Передгрозова задуха й важкі кошлаті хмари трима- ïîãðåá...». 1622 ð. ли її, чорнокрилу, в полоні. ● Öå çîáðàæåííÿ áóëî îäíèì Безсилим був і легкий світанковий вітерець. іç ðàííіõ ïîðòðåòіâ ó ãðàâþðі. Пітьма відійшла несподівано. І то вже був день. Âîíî äàє çìîãó êðàùå óÿâèДень, який розпочався не ранком, а бідою. Бо коли òè çîâíіøíіñòü ãåòüìàíà â розвиднілось, Сагайдачний жахнувся: кінські сліди îñòàííі ðîêè éîãî æèòòÿ. Öåé привели його не до козацького табору, а в турець- ìèñòåöüêèé òâіð áàãàòèé íà кий стан. Небо зловісно блискало, та замість кра- äåòàëі, ÿêі ñâіä÷àòü ïðî óêðàплин дощу в запорізького полководця полетіли воро- їíñüêèé êîñòþì 17 ñò. (ãåòüжі стріли. Порятунок один – утеча. «Ех, якби ти, ìàí ó æóïàíі – ïðèòàëåíîìó коню-брате, вмів літати», – тільки й подумав âåðõíüîìó îäÿçі ç äîðîãîї Сагайдачний, рвучко повернувши назад. òêàíèíè, ïîëè ÿêîãî ñÿãàëè Кінь мчав так швидко, що, здавалось, ось-ось íèæ÷å êîëіí), êîçàöüêі êëåéназдожене ніч. Проте стріли були прудкішими. íîäè (ãåòüìàíñüêà áóëàâà), Сагайдачний відганяв від себе думки про смерть, бо çáðîþ (øàáëÿ, ñàãàéäàê), не втрачав надії на порятунок. А та надія темною øëÿõåòñüêèé ãåðá ãåòüìàíà. смугою лісу бовваніла на обрії. Отак, на півкроку випереджаючи власну долю, дістався він лісу. Відчув його вологий подих, зітхнув з полегшенням і – закляк від пекучого болю. Втративши мить, зрозумів: життя вислизає з його рук – вороги оточували його. Тоді сторчголов полетів з коня... Цілий день проблукав Сагайдачний лісом. Млоїло душу. Ні думок, ні почуттів. Тільки пекучий біль. Думка сяйнула разом із золотим зблиском сонячних променів у Дністровому плесі: «Хай йому грець, ми ще позмагаємось», – посміхнувся Сагайдачний і пірнув у прохолодну глибінь.

Äîáà ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Õîòèíñüêà âіéíà

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Éîâ Áîðåöüêèé, ìàéæå 300 ñâÿùåíèêіâ, 50 ÷åíöіâ. Ìèòðîïîëèò âèñòóïèâ іç ïàëêîþ ïðîìîâîþ, îõàðàêòåðèçóâàâ ñòàíîâèùå ïðàâîñëàâ’ÿ â Óêðàїíі ÿê êðèòè÷íå, âіä ÷îãî, çà ñëîâàìè ñó÷àñíèêà, «ãíіâîì ñïîâíèëèñÿ êîçàöüêі ñåðöÿ». Êîçàöüêà ðàäà óõâàëèëà âèñòóïèòè ñïіëüíî ç ïîëÿêàìè çà óìîâè âèêîíàííÿ ïîëüñüêèì óðÿäîì íèçêè âèìîã, çîêðåìà âèçíàííÿ ïðàâ êîçàöòâà, ðîçøèðåííÿ ðåєñòðó, äîòðèìàííÿ ðåëіãіéíîї ðіâíîïðàâíîñòі, ïіäòðèìêè âіäíîâëåíîї öåðêîâíîї ієðàðõії. Öі óìîâè ìàëî ïîâіäîìèòè êîðîëþ êîçàöüêå ïîñîëüñòâî, î÷îëåíå Ï. Ñàãàéäà÷íèì. Êîìàíäóâàòè 40-òèñÿ÷íèì êîçàöüêèì âіéñüêîì ðàäà äîðó÷èëà ßöüêó Áîðîäàâöі. Òèì ÷àñîì ïіä ÕîÃåðá Âіéññüêà Çàïîðіçüòèíñüêîþ ôîðòåöåþ (òåïåð – ×åðíіâåöüêà îáë.) êîãî. Ãðàâþðà ç êíèãè çіéøëèñÿ 35-òèñÿ÷íà ïîëüñüêà é 250-òèñÿ÷íà òó«Âіðøі íà à æàëіñíèé ðåöüêî-òàòàðñüêà àðìії. Ïîëüñüêå êîìàíäóâàííÿ ç ïîãðåá...».. 1622 ð. íåòåðïіííÿì ÷åêàëî íà êîçàöüêі çàãîíè. «À òóò ïðîéøëà ÷óòêà, – ïèñàâ ó÷àñíèê ïîäіé ïîëüñüêèé êîìіñàð ßêóá Ñîáåñüêèé, – íіáè êîçàêè íå ïðèéäóòü. Ðîçïà÷ áóâ íà îáëè÷÷ÿõ æîâíіðіâ і êîìàíäóâàííÿ: ãîëîâè ñõèëèëèñÿ, ïî÷óëèñÿ äîðіêàííÿ...». Íåçàáàðîì ç Âàðøàâè ïðèáóâ Ï. Ñàãàéäà÷íèé. Ç’ÿñóâàâøè ç ïîëüñüêèì êîìàíäóâàííÿì äåòàëі îïåðàöії, âіí ðóøèâ ïіä Ìîãèëіâ, äå ïåðåáóâàëè êîçàêè. Ïіä ÷àñ ìàðøó âіä Ìîãèëåâà äî Õîòèíà éîãî áóëî îáðàíî ãåòüìàíîì. Ïіä êåðіâíèöòâîì Ï. Ñàãàéäà÷íîãî êîçàêè âіäáèëè äåâ’ÿòü øòóðìіâ, çäіéñíèëè ñåðіþ íі÷íèõ àòàê, ÿêі, çà âèíÿòêîì îäíієї, áóëè óñïіøíèìè. Êîçàöüêà òàêòèêà ñóòòєâî âіäðіçíÿëàñÿ âіä ïîëüñüêîї. Êîðîííèé ãåòüìàí Êàðë Õîäêåâè÷ íàäàâàâ ïåðåâàãó îáîðîíі, êîçàêè æ ïðàãíóëè äіÿòè íàñòóïàëüíî. Áіëüøіñòü òóðåöüêèõ àòàê áóëà ñïðÿìîâàíà ïðîòè êîçàöüêîãî 1

1. Іìåííèé ìå÷ ãåòüìàíà Ï. Êîíàøåâè÷à-Ñàãàé éäà÷íîãî. Ïîäàðóíîê ïîëüñüêîãî êîðîëåâè÷à Âëàäèñëàâà çà ïåðåìîãó ïіä Õîòèíîì. Íà ìå÷і íàïèñ, ÿêèé ïіäòâåðäæóє îáñòàâèíè éîãî óðî÷èñòîãî âðó÷åííÿ. 2. Õîòèíñüêà ôîðòåöÿ. Ñó÷àñíèé âèãëÿä.

Äîáà ãåðîї÷íèõ ïîõîäіâ êîçàöòâà. Õîòèíñüêà âіéíà

● Які події описує джерело? ● Які рядки свідчать про дипломатичні заходи П. Сагайдачного й козацького посольства у Варшаві? ● Як уривок з листа характеризує роль українського козацтва в політичному житті тих часів?

З листа католицького єпископа Франческо Чіріолі в липні 1621 р.: «Серед католиків, у тому числі й церковників, не бракує впливових осіб, які є покровителями членів козацького посольства, з огляду на теперішню загрозу війни з турками. А згаданий Сагайдачний відкрито заявляє, що королівство не одержить ні найменшої допомоги від жодного козака і від більшої частини схизматиків, якщо ці їхні вимоги не будуть вислухані. З іншого боку, багато з цих сеньйорів не тільки вважає, що було б величезною шкодою втратити допомогу козаків, військо яких вихваляють як більш боєздатне і краще організоване, ніж те, яке очолює коронний гетьман, але й підкреслюють небезпеку, що ці козаки не будуть битися проти турків, і тому говорять, що в цей момент необхідно піти на поступки козакам так, щоб вони залишилися вдоволені». Перевірте себе 1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● Хотинська війна; ● похід 20-тисячного козацького війська П. Сагайдачного до Московії на допомогу королевичу Владиславу. Деулінське перемир’я; ● козацьке повстання під проводом М. Шаули та С. Наливайка. 2. Яке нове воєводство виникло у складі Речі Посполитої на українських землях у першій половині 17 ст.? ● У яких напрямках здійснювали свої походи українські козаки на турецькі володіння? ● Визначте місце розташування фортеці, біля якої відбулася битва польськокозацького війська з армією Османської імперії в 1621 р. 3. На які з перелічених фортець здійснювали свої морські походи українські козаки: ● Акерман; ● Хотин; ● Кілія; ● Ізмаїл; ● Трахтемирів; ● Кам’янець; ● Кафа; ● Збараж; ● Трапезунд; ● Синоп; ● Кодак;● Очаків? 4. Дайте відповіді на запитання: ● Чим були спричинені морські походи козаків перших двох десятиліть 17 ст.? Якими були їхні наслідки? ● Чому похід на Москву вважають виявом дипломатичного хисту гетьмана П. Сагайдачного? Якими були результати походу? ● У чому виявлялося піклування П. Сагайдачного про православну церкву? Яке значення мали заходи щодо її підтримки? ● Як відбувалася та чим закінчилася Хотинська війна? Якими були її наслідки? 5. Передчасну смерть П. Сагайдачного сприйняли в Україні як велику втрату. З приводу цієї сумної події ректор Київської братської школи К. Сакович написав «Вірші на жалісний погреб...», у яких стверджував ідею безсмертя подвигів, слави й доброчинства гетьмана: На безсмертну заслужив славу, наш гетьмане! Ні, вона у забутті, певно, не постане;

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

òàáîðó, à íàéãîëîâíіøèì ñâîїì çàâäàííÿì ñóëòàí ââàæàâ çíèùåííÿ âіéñüêà êîçàêіâ. Îòîæ íàéâàãîìіøèé âíåñîê ó ïåðåìîãó ïіä Õîòèíîì çðîáèëî óêðàїíñüêå êîçàöòâî. Çàâäÿêè Õîòèíñüêіé âіéíі Ïîëüùà âіäâåðíóëà çàãðîçó âòðàòè ÷èìàëèõ òåðèòîðіé. Ïåðøà ãó÷íà ïåðåìîãà íàä òóðåöüêîþ àðìієþ, çäîáóòà â ñóõîäіëüíèõ áîÿõ, ìàëà âåëè÷åçíå ìіæíàðîäíå çíà÷åííÿ. Âîíà ñïðîñòóâàëà äóìêó ïðî íåïåðåìîæíіñòü Òóðå÷÷èíè і ñïðè÷èíèëà ñïàëàõ âèçâîëüíîї áîðîòüáè ïіäêîðåíèõ òóðêàìè íàðîäіâ. Ïіñëÿ Õîòèíñüêîї âіéíè çìіíèëèñÿ çîâíіøíüîïîëіòè÷íі ïëàíè îñìàíñüêîãî óðÿäó: âіäòîäі Òóðå÷÷èíà íà òðèâàëèé ÷àñ âіäìîâèëàñÿ âіä íàìіðó çàâîþâàòè âñþ Єâðîïó. Ïîçíà÷èëàñÿ âіéíà é íà âíóòðіøíüîìó ñòàíîâèùі Îòòîìàíñüêîї Ïîðòè: ðîçëþ÷åíі ïîðàçêîþ ÿíè÷àðè âáèëè ñóëòàíà Îñìàíà ІІ. Öåé çàêîëîò ñòàâ ïðîâіñíèêîì çàíåïàäó ìîãóòíüîї іìïåðії.

Âіéñüêîâå ìèñòåöòâî, òðàäèöії òà ïîáóò óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà

Поки Дністер і Дніпро многорибні плинуть, Доти справи всі твої славно будуть линуть. Не впадеш у глибину безличну, Не загинеш у літах – маєш славу вічну! ● Чи свідчить цей уривок про великий авторитет гетьмана у тогочасному українському суспільстві? ● Свої міркування підтвердіть конкретними фактами. Висловіть ставлення до цієї постаті.

МИСТЕЦТВО, ТРАДИЦІЇ § 13. ВІЙСЬКОВЕ ТА ПОБУТ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2 1. Що довідуємося з історичних джерел про побут і традиції українських заків? Французький інженер Гійом Левассер де Боплан, який перебував в раїні під час служби в польській армії протягом 1630–1647 рр., у своїй книзі «Опис України» писав, що: 1. «...Козаки належать до грецької віри, яку називають руською; дуже шанобливо дотримуються релігійних свят і постів…». 2. «Вони кмітливі й проникливі, дотепні й надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате дуже люблять свободу, без якої не уявляють собі життя. Задля цього так часто бунтують та повстають проти шляхтичів, бачачи, що їх у чомусь утискають. Таким чином, рідко коли минає сім чи вісім років, щоб вони не бунтували чи не піднімали повстання проти панів». 3. «Козаки добре загартовані, легко витримують спеку й холод, спрагу й голод, невтомні в битвах, відважні, сміливі чи, радше, одчайдушні, власним життям не дорожать. ...Найбільше виявляють спритності та доблесті, б’ючись у таборі під прикриттям возів (бо вони дуже влучно стріляють із рушниць, які є їхньою звичайною зброєю), обороняючи ці укріплення... Сотня цих козаків під захистом табору не побоїться ні тисячі поляків, ні кількох тисяч татар». 4. «Козаки високі на зріст, вправні, енергійні, люблять ходити в гарному одязі... відзначаються міцним здоров’ям і навіть не хворіють... Мало хто з козаків умирає від недуги, хіба що в глибокій старості, бо більшість з них гине на полі слави». 5. «Оповівши про доблесть козаків, доречно буде сказати про їхні звичаї та заняття. Майте на увазі, що серед цих козаків взагалі трапляються знавці всіх ремесел, необхідних людині: теслі для будівництва жител і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум’яки, лимарі, шевці, бондарі, кравці та інші. Вони дуже добре виготовляють селітру, якої вельми багато на цих землях, і роблять з неї чудовий гарматний порох, їхні жінки прядуть льон і вовну, роблять з них полотно й тканини для щоденного вжитку. Всі вони добре вміють обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати всілякі м’ясні страви, варити пиво, хмільний мед, брагу, оковиту тощо... А взагалі, слід визнати, що всі вони розуміються на багатьох ремеслах, хоча одні вправніші в якомусь фаху, ніж інші; трапляються й такі, що мають більш широкі знання, ніж загал». ● 1. Виберіть з тексту джерел (№ 1– 4) означення, якими французький інженер арактеризує козаків. Яким було ставлення Г.Л. де Боплана до козаків? Чим це ожна пояснити? Чи є підстави не довіряти свідченням французького інженера? ● 2. Про які ремісничі спеціальності йдеться в документі № 5? Як можна пояснити той факт, що козаки зналися на всіх перелічених ремеслах? ● 3. Що довідуємося зі свідчень Боплана про козацький табір як бойовий порядок козаків? Чому сучасники іноді називали табір «рухомою фортецею»?

Âіéñüêîâå ìèñòåöòâî, òðàäèöії òà ïîáóò óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà

1. Êîçàöüêèé òàáіð. 2. Êîçàöüêèé ðóõîìèé òàáіð. ò Ðåêîíñòðóêöіÿ.

Працюймо самостійно. Завдання 1. Схарактеризуйте українських козаків 5–6 реченнями, спираючись на свідчення французького інженера. За повідомленням Г.Л. де Боплана, українські козаки…

2. Ïðî ÿêі äåòàëі ìîðñüêèõ ïîõîäіâ êîçàêіâ äîâіäóєìîñÿ ç òîãî÷àñíèõ äæåðåë? Той-таки Г.Л. де Боплан свідчить про підготовку до морського походу: «Коли козаки задумують свій морський похід... вони рушають до Військової Скарбниці, яка є місцем їхнього збору... За півмісяця шістдесятеро з них зведе один човен, бо я вже казав, що вони майстри на всі руки. Отак за два-три тижні мають 80–100 готових човнів такої форми, як я описав; в один човен сідає від 50 до 70 козаків. Звичайно, на їхньому човні є десять-п’ятнадцять весел з кожного боку, і пливуть ті човни швидше, ніж турецькі веслові галери. На човнах також ставлять щоглу, на яку напинають доволі незграбне вітрило, котре розпускають лише в гарну погоду, а за сильного вітру воліють веслувати... Кожен козак озброєний двома рушницями, шаблею. А на кожному човні є також чотиришість фальконетів (невеличких гармат), необхідна для походу живність. Одягнені козаки в сорочки й шаровари, ще мають змінний одяг із благенькою свитою та шапкою; беруть шість фунтів пороху, достатню кількість свинцю, ядра для своїх гармат. У кожного є компас. Так виглядає плавучий козацький табір на Чорному морі, який не боїться штурмувати найбільш укріплені міста анатолійського берега.

Çàïîðіçüêі ÷àéêè àò òàêóþòü òóðåöüêі ãàëåð ðè â ×îðíîìó ìîðі. Ìàëþíîê 1636 ð. Åêñïîíàò íàöіîí íàëüíîї áіáëіîòåêè Âåëèêîї Áðèòàíії (Ëîíäîí) ).

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Âіéñüêîâå ìèñòåöòâî, òðàäèöії òà ïîáóò óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17

Спорядившись отак, вони пливуть Борисфеном. Турки, звичайно, попереджені про похід і тримають у гирлі Дніпра напоготові кілька галер, щоб не дати козакам вийти з лиману. Але хитрі козаки виходять темної ночі, коли має з’явитися на небі місяць-молодик, і переховуються в очереті за три-чотири милі від гирла Дніпра, куди не заходять турецькі галери. Турки ще чекають їх біля гирла, але завжди залишаються обдуреними. А коли надибають якусь турецьку галеру чи інші кораблі, то переслідують їх, нападають і беруть штурмом. Ось як це відбувається. Човни їхні виступають з води не більш як на дві з половиною стопи, тому козаки бачать ворожий корабель чи турецьку галеру скоріше, ніж їх самих запримітять. Далі вони спускають вітрила і дивляться, куди дме вітер; намагаються плисти так, щоб сонце було в них за плечима. За годину перед заходом сонця чимдуж веслують до галери чи корабля і зупиняються за милю поодаль, щоб не втратити його з поля зору. Таким чином тримають їх на оці, а опівночі, за сигналом, підпливають до кораблів. Половина козаків готова до бою, чекає лише відповідної хвилини, коли візьмуть галеру на абордаж, а тоді проникає всередину». ● 1. Як козаки готувалися до морського походу? ● 2. Яким було спорядження запоожців, які брали участь в поході? ● 3. До яких військових хитрощів вдавалися озаки під час морських експедицій? рацюймо самостійно. Завдання 2. Узагальнивши свідчення Г.Л. де Боплана, формулюйте 2–3 твердження про те, у чому виявлялася військова майстерність озаків під час морських походів.

. Ùî âðàæàëî ÷óæèíöіâ ó æèòòі êîçàêіâ? Áàãàòî ñâіä÷åíü ïðî êîçàêіâ ìіñòÿòü ùîäåííèêîâі çàïèñè òà äîðîæíі íîòàòêè ìàíäðіâíèêіâ. Àâñòðіéñüêèé âîëîäàð ó ëþòîìó 1594 ð. âіäïðàâèâ äî Ñі÷і ïîñîëüñòâî Åðіõà Ëÿñîòè, ìåòà ÿêîãî – çàëó÷èòè êîçàêіâ äî ñïіëüíîї áîðîòüáè ïðîòè Îñìàíñüêîї іìïåðії òà Êðèìñüêîãî õàíñòâà. Ïðî ïåðåáóâàííÿ â Óêðàїíі Ëÿñîòà ðîçïîâіâ ó ñâîєìó «Ùîäåííèêó». Проїжджаючи «козацькою землею», Лясота бачив «дуже гарні великі родючі поля й ґрунти, на яких тут і там видно багато дивних малих будинків із бійницями, куди втікають селяни, коли раптово стається напад зі степу, і там обороняються; тому кожен мешканець, ідучи в поле, вішає на плече рушницю, а до боку шаблю чи тесак; напади такі часті, що спокою від них майже ніколи немає... Я гадав, що ця війна проти турків триватиме не рік чи два, тому не вважав за слушне втрачати таких хоробрих і відчайдушних людей, які змолоду вправляються у військовому мистецтві та добре знають цього ворога, тобто турків і татар (з якими вони майже щодня стикаються). По-друге, це військо утримати легше, ніж військо іншої нації, бо на їхніх начальників не треба витрачати особливих коштів (які звичайно становлять значну суму). Крім того, вони мають власну зброю та боєприпаси, до яких не треба замовляти й утримувати спеціально гармашів, бо багато хто з них сам уміє з ними обходитися». ● 1. Чому, за свідченням Лясоти, українські селяни мусили виходити в поле зі зброєю? ● 2. Чому Лясота «не вважав за потрібне втрачати таких хоробрих та відчайдушних юдей», якими були козаки? У чому Е. Лясота вбачав переваги запорізького козацтва над іншими вояками? ● 3. Про що свідчить факт офіційних відносин Австрії з запорізькими козаками без погодження з польським урядом?

Öåðêîâíå òà îñâіòíє æèòòÿ

Працюймо самостійно. Завдання 3. На основі джерел дайте відповідь на питання: чому іноземні володарі виявляли інтерес до українських козаків?

Поставте собі оцінку за урок, зарахувавши за різні етапи роботи відповідні бали: за кожне із завдань (завдання 1–3) – від 1 до 3 балів; так само від 1 до 3 балів оцініть свою участь в обговоренні в парах (максимальна оцінка за урок – 12 балів). Які факти з опрацьованих джерел свідчать про те, що життя козаків істотно відрізнялося від життя інших верств українського суспільства?

1615 р. – заснування Київського бpатства та школи при ньому. Початок діяльності дpукаpні Києво-Печеpського монастиpя, ствоpеної Єлисеєм Плетенецьким. 1620 р. – відновлення вищої православної ієрархії. Обрання православним митрополитом Йова Борецького. 1632 р. – затвердження польським сеймом «Пунктів для заспокоєння руського народу». Визнання законності існування в Речі Посполитій православної церкви. 1632–1647 рр. – діяльність православного митрополита Петра Могили. Визначте, у якому році було написано цей твір. Про які утиски йдеться в документі? Чому українці прагнули відродити вищу православну ієрархію? Чому противники відродження єпископату звинувачували православну церкву в заколоті та бунтарстві?

Про становище православної церкви митрополит Йов Борецький у своїй «Протестації» писав: «Упродовж останніх двадцяти п’яти літ нам не вдається досягти справедливості святої й забезпечити мир релігії нашій від тих великих насильств, утисків і правопорушень, які над нами чиняться. Що далі, то гірші й тяжчі переслідування, зловмисні обвинувачення та обмови доводиться нам зносити від противників наших... Не є гріхом, не є зневаженням прав, не є образою королівської гідності, не є ані заколотом, ані ребелією1, не є бунтом, не є зневаженням зверхності, не є криміналом, не є шпигунством, ані зрадою, ані змовою з ворогами коронними, що ми, за поміччю Духа Святого, маємо посвячених митрополита й єпископів».

1. ßêèì áóëî ñòàíîâèùå ïðàâîñëàâíîї öåðêâè ïіñëÿ öåðêîâíèõ ñîáîðіâ ó Áåðåñòі 1596 ð.? Áåðåñòåéñüêà óíіÿ ïîãіðøèëà ñòàíîâèùå ïðàâîñëàâíîї öåðêâè, ïðîòå âіðíîþ їé çàëèøàëàñÿ áіëüøіñòü óêðàїíñüêîãî íàñåëåííÿ. Öÿ îáñòàâèíà ñïðè÷èíèëà ðîçãîðòàííÿ áîðîòüáè çà âіäíîâëåííÿ ïðàâ óòèñêóâàíîї öåðêâè. Äî áîðîòüáè ïðèëó÷èëèñÿ ïðåäñòàâíèêè âñіõ âåðñòâ óêðàїíñüêîãî ñóñïіëüñòâà, à î÷îëèëè її áðàòñòâà. Øèðîêі ïîâíîâàæåííÿ ìàëè Ëüâіâñüêå Óñïåíñüêå, Ëóöüêå Õðåñòîâîçäâèæåíñüêå òà Êèїâñüêå Áîãîÿâëåíñüêå áðàòñòâà. Ïðàâî ñòàâðîïіãії ìàëî íàäçâè÷àéíå çíà÷åííÿ äëÿ çáåðåæåííÿ ïðàâîñëàâíîї öåðêâè. Àäæå ïіñëÿ Áåðåñòåéñüêîї óíії ìàéæå âñі ïðàâîñëàâíі єïèñêîïè 1Ð å á å ë і ÿ

– çàêîëîò, áóíò, ïîâñòàííÿ.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

ЦЕРКОВНЕ § 14. ТА ОСВІТНЄ ЖИТТЯ

Öåðêîâíå òà îñâіòíє æèòòÿ

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

ñòàëè óíіàòàìè. Âіðíèìè ïðàâîñëàâ’þ çàëèøèëèñÿ òіëüêè äâà єïèñêîïè: ëüâіâñüêèé – Ãåäåîí Áàëàáàí òà ïåðåìèøëüñüêèé – Ìèõàéëî Êîïèñòåíñüêèé. Ïіñëÿ їõíüîї ñìåðòі єäèíèì ïðàâîñëàâíèì єïèñêîïîì áóâ Єðåìіÿ Òèñàðîâñüêèé, ÿêèé ñïðîìіãñÿ îáіéíÿòè Ëüâіâñüêó êàôåäðó, çàïåâíèâøè êîðîëÿ, ùî âіí – óíіàò. Ïіñëÿ ñìåðòі Єðåìії ïîëüñüêèé óðÿä ìіã, ñêîÏіäòâåðä äíà ãðàìîòà ðèñòàâøèñÿ âіäñóòíіñòþ єïèñêîïіâ, îãîëîñèòè êîíñòàíòèíîïîëüñüêîãî ïðàâîñëàâíó öåðêâó íåіñíóþ÷îþ. ïàòðіàðõ õà Ієðåìії Ïåðåòâîðåííÿ áðàòñòâ íà ïîòóæíó ñèëó, Ëüâіâñüêîîìó Óñïåíñüêîìó áîðîòèñÿ çà ïðàâîñëàâíó âіðó, âіäáóâàçäàòíó áðàòñòâ âó. 1587 ð. ëîñÿ ïîñòóïîâî. Íà ïî÷àòêó 17 ñò. áðàòñòâà áóëè âïëèâîâèìè îðãàíіçàöіÿìè, ÿêі ìàëè ïðàâî ÷åðåç ñâîїõ ñâÿùåíèêіâ âіäëó÷àòè ïàðàôіÿí âіä öåðêâè òà ïèëüíóâàòè çà äîòðèìàííÿì ñâÿùåíèêàìè öåðêîâíèõ ïðèïèñіâ òîùî. Їõ äіÿëüíіñòþ îïіêóâàëèñÿ çàïîðîæöі, ÿêèõ áóëî ÷èìàëî ïîìіæ áðàò÷èêіâ. Êîçàêè ïіäòðèìóâàëè áðàòñòâà é ïðàâîñëàâíó öåðêâó íå ëèøå êîøòàìè, à é âіéñüêîâîþ ñèëîþ. Íàïðèêëàä, 1610 ð. ïðàâîñëàâíå äóõіâíèöòâî Êèєâà çâåðíóëîñÿ äî êîçàêіâ іç ïðîõàííÿì ïîêëàñòè êðàé ñâàâîëі ñâÿùåíèêіâ-óíіàòіâ, ÿêі íå äîçâîëÿëè ïðàâîñëàâíèì ñëóæèòè â Ñîôіéñüêîìó ñîáîðі. Çà ïіäòðèìêè êîçàöòâà 1615 ð. â Êèєâі áóëî çàñíîâàíå Áîãîÿâëåíñüêå áðàòñòâî, à âñòóï äî íüîãî ãåòüìàíà Ïåòðà Êîíàøåâè÷à-Ñàãàéäà÷íîãî ç óñіì Âіéñüêîì Çàïîðіçüêèì çàñâіä÷èâ, ùî êîçàöòâî áðàëî ïðàâîñëàâíó âіðó ïіä ñâіé çàõèñò òà îïіêó. Ñàìå çà ñïðèÿííÿ êîçàöòâà áóëî ïîíîâëåíî 1620 ð. âèùó ïðàâîñëàâíó öåðêîâíó ієðàðõіþ. . Ùî ðîçïîâіäàþòü äæåðåëà ïðî âіäíîâëåííÿ âèùîї ïðàâîñëàâíîї єðàðõії? ×èì óñëàâèâñÿ Éîâ Áîðåöüêèé? У Київському літописі натрапляємо на таке свідчення: «Року 1620 прибув з Москви святійший патріарх єрусалимський іменем Феофан, і зупинився в монастирі Братському, і був прийнятий з великою честю духовними та світськими людьми. Того ж року, від’їжджаючи з Києва, святійший патріарх… поставив і висвятив на митрополію Київську чоловіка гідного й чесного. Іменем Йов Борецький, у письмі слов’янськім, і грецькім, і латинськім ученого, і з ним чотирьох єпископів на різні місця: Мелетія Смотрицького на єпископство Полоцьке, Ісайю Копинського, інока монастиря Печерського, на єпископство Перемишльське, Паїсія Іполітовича на єпископство Холмське і Белзьке, Йосифа Курцевича на єпископство Володимирське». ● Про які події розповідається в джерелі? ● Як ці події пов’язані з Берестейською церковною унією? ● Чому постала потреба висвятити митрополита і єпископів?

Âåëèêі íàäії ó ñïðàâі âіäðîäæåííÿ ïðàâîñëàâíîї öåðêâè ìèòðîïîëèò É. Áîðåöüêèé ïîêëàäàâ íà îñâіòó і êíèãîâèäàííÿ. ßê îðãàíіçàòîð і ïîêðîâèòåëü Êèїâñüêîї áðàòñüêîї øêîëè, ïіäòðèìóâàâ її âëàñíèì êîøòîì. Âіí çãóðòóâàâ íàâêîëî ñåáå òàëàíîâèòèõ ó÷åíèõ, ïèñüìåííèêіâ, ïðîñâіòèòåëіâ, çîêðåìà Ìåëåòіÿ Ñìîòðèöüêîãî, Ïåòðà Ìîãèëó, Ëàâðåíòіÿ Çèçàíіÿ, Єëèñåÿ Ïëåòåíåöüêîãî. Áëèçüêèìè ñïîäâèæíèêàìè ìèòðîïîëèòà áóëè êîçàöüêі êåðìàíè÷і Ïåòðî Êîíàøåâè÷-Ñàãàéäà÷íèé, Ìèõàéëî Äîðîøåíêî, Îëіôåð Ãîëóá. 92

Öåðêîâíå òà îñâіòíє æèòòÿ

Îáðàíèé ó 1632 ð. ïîëüñüêèé êîðîëü Âëàäèñëàâ ІV ïіäïèñàâ «Ïóíêòè äëÿ çàñïîêîєííÿ ðóñüêîãî íàðîäó», çà ÿêèìè óêðàїíöÿì òà áіëîðóñàì ïîâåðòàëèñÿ âòðà÷åíі ïіñëÿ Áåðåñòåéñüêîї óíії ïðàâà: çà ïðàâîñëàâíèìè âèçíàâàëîñÿ ïðàâî ìàòè ñâîãî ìèòðîïîëèòà òà єïèñêîïіâ, âèçíà÷àëèñÿ óìîâè ðîçâ’ÿçàííÿ ñóïåðå÷îê ìіæ ïðàâîñëàâíèìè òà ãðåêî-êàòîëèêàìè ñòîñîâíî öåðêîâ і çåìåëü òîùî. Íåçàáàðîì íàñòóïíèêà Éîâà Áîðåöüêîãî Іñàéþ Êîïèíñüêîãî, ÿêîãî íå âèçíàâàëà âëàäà, áóëî óñóíåíî, à ìèòðîïîëèòîì îáðàíî Ïåòðà Ìîãèëó. Íîâèé ãëàâà ïðàâîñëàâíîї öåðêâè ðіøó÷å çàõîäèâñÿ îíîâëþâàòè öåðêîâíå æèòòÿ. Ïîëіïøåííþ ñòàíîâèùà öåðêâè, çà çàäóìîì Ï. Ìîãèëè, ìàëî ñïðèÿòè íàëàãîäæåííÿ ñóâîðîї äèñöèïëіíè ñåðåä ñâÿùåíèêіâ і ÷åíöіâ. Áóëî, çîêðåìà, çàïðîâàäæåíî ïîñòіéíèé íàãëÿä çà äóõіâíèöòâîì, çà ïîðÿäêîì áîãîñëóæіíü òîùî. Äî îáîâ’ÿçêіâ ñâÿùåíèêà äîäàâàëîñÿ ïðîãîëîøåííÿ ïî íåäіëÿõ і ñâÿòàõ âèõîâíèõ ïðîïîâіäåé äëÿ ïàðàôіÿí. Âåëèêîþ ïåðåøêîäîþ äëÿ ïîñèëåííÿ àâòîðèòåòó öåðêâè áóëî ïðàâî ìàãíàòіâ âòðó÷àòèñÿ â öåðêîâíі ñïðàâè íà òåðèòîðії ñâîїõ ìàєòêіâ. Ï. Ìîãèëà äîêëàäàâ çóñèëü, ùîá îáìåæèòè öå ïðàâî. Ïðàãíóâ âіí òàêîæ ïіäíåñòè é ðîëü ìèòðîïîëèòà. Áóëî ñòâîðåíî і ñõâàëåíî âñіìà ïàòðіàðõàìè «Ïðàâîñëàâíå іñïîâіäàííÿ âіðè» – ñòèñëèé âèêëàä ãîëîâíèõ ïîëîæåíü ïðàâîñëàâ’ÿ. Çàõîäè ìèòðîïîëèòà ïåðåäáà÷àëè çáіëüøåííÿ êіëüêîñòі é îíîâëåííÿ çìіñòó öåðêîâíèõ êíèæîê. Îñíîâíèì îñåðåäêîì êíèãîâèäàííÿ ñòàëà äðóêàðíÿ Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè. Ó 1646 ð. ó íіé áóëî âèäàíî íàäçâè÷àéíî âàæëèâó áîãîñëóæáîâó êíèãó, àâòîðîì ÿêîї áóâ Ï. Ìîãèëà, – «Òðåáíèê»1. Ùîá çðîáèòè ïðàâîñëàâíó öåðêâó áëèæ÷îþ íàðîäîâі, Ï. Ìîãèëà çàïðîâàäèâ ó áîãîñëóæіííі óêðàїíñüêó ìîâó çàìіñòü öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêîї. Éîãî êëîïîòàííÿìè öåðêâі ïîâåðòàëîñÿ ìàéíî é çåìëі. Ìèòðîïîëèò îïіêóâàâñÿ 1

2. Ïîðòðåò Ïåò òðà Ìîãèëè íà ôðåññöі öåðêâè Ñïàñà íà Áåðåñòîâі. ● ×àñòèíà óðî÷èñòîї êîì-

1. Òàéíà õðåùåííÿ. Ãðàâþðà ìàéñòðà Іëëі äî «Òðåáíèêà» Ïåòðà Ìîãèëè.

ïîçèöії, âìіùåíîї íàä âіâòàðíîþ àðêîþ. Íà íіé çîáðàæåíî Õðèñòà íà òðîíі, ïîðó÷ – Áîãîðîäèöþ òà êíÿçÿ Âîëîäèìèðà, ëіâîðó÷ – Ïåòðà Ìîãèëó â ìèòðîïîëè÷îìó âáðàííі, ç âіäðåñòàâðîâàíèì õðàìîì ó ðóêàõ.

1 Ò ð å á í è ê – êíèãà, ÿêà ìіñòèòü òåêñòè ìîëèòîâ і ñâÿùåííîäіéñòâ, ùî ñòîñóþòüñÿ çäіéñíåííÿ ñâÿùåíèêîì òàїíñòâ і ïåâíèõ áîãîñëóæіíü: õðåùåíü, ìîëåáíіâ, âіäñïіâóâàííÿ ïîìåðëèõ, îñâÿ÷åííÿ æèòëà, ïëîäіâ òîùî, òîáòî òðåá.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

3. ßê áóëà ëåãàëіçîâàíà ïðàâîñëàâíà öåðêâà? ßêèìè áóëè çàõîäè ìèòðîïîëèòà Ïåòðà Ìîãèëè äëÿ âïîðÿäêóâàííÿ öåðêîâíîãî æèòòÿ?

Öåðêîâíå òà îñâіòíє æèòòÿ

âіäíîâëåííÿì äóõîâíèõ ñâÿòèíü ïðàâîñëàâ’ÿ: áóëî ðåñòàâðîâàíî Ñîôіéñüêèé ñîáîð, Äåñÿòèííó öåðêâó, öåðêâó Ñïàñà íà Áåðåñòîâі, Ìèõàéëіâñüêèé ñîáîð Âèäóáèöüêîãî ìîíàñòèðÿ òà áàãàòî іíøèõ. Îñîáèñòіñòü

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Петро Могила (1596–1647) народився в сім’ї молдавського господаря Симеона та угорської князівни Маргарет. Коли 1607 р. Симеон загинув, сім’я змушена була залишити Молдавію. Відтоді його батьківщиною стала Україна. Петро Могила дістав ґрунтовну освіту: навчався у Львівській братській школі та Замойській академії. Був військовиком, маючи за опікунів командувача польського війська С. Потоцького та коронного канцлера і гетьмана С. Жолкевського. Брав участь у битві під Хотином (1621). Згодом постригся в ченці. З 1627 р. – архімандрит Києво-Печерської лаври, в 1632–1647 рр. – митрополит.

– Відчуваю, ба ні, певно знаю: згасає моє життя, – митрополит Йов на мить спинився, пильно глянув у вічі архімандритові Києво-Печерського монастиря, своєму учневі й сподвижнику Петру Могилі. – Обіцяй, що виконаєш мою останню волю. Замість відповіді Могила низько схилив голову: якось не наважувався вимовити слово, бо тим, здавалося, визнає смерть митрополитову. Вірити ж у неї не міг. – Мовчиш? Невже зрадиш в останню хвилину життя? – Ні, не зраджу, – твердо мовив архімандрит. – Коли так, то слухай. Могила ще нижче схилив голову. Йов Борецький говорив швидко, ніби боявся, що не встигне. Йшлося про справи церковні, про заснування шкіл і науку книжну. Вбачаючи в Могилі свого наступника, митрополит наказував, щоби школи саме в братстві Київськім, а не деінде фундовані були. На дев’ятий день по смерті митрополита Йова Петро Могила вступив до Київського братства і дав згоду на об’єднання Лаврської школи з Братською. А незабаром, під час перебування у Львові, в церкві Успіння Пресвятої Богородиці він склав обітницю перед львівськими професорами: «Я, Петро Могила, милістю Божою і за власною моєю волею... умислив фундувати школи, аби молодь у побожності, у звичаях добрих, у науках вільних навчена була... на користь і втіху православного роду». Наприкінці 1631 р., виконуючи заповіт покійного митрополита, Петро Могила уклав з Київським братством угоду, за якою ставав «старшим братом, дозорцем, довічним охоронцем і наставником» об’єднаних Лаврської та Братської шкіл. ● На прикладі особистості П. Могили визначте роль православної церкви в житті

України першої половини 17 ст.

. Êîëè òà çà ÿêèõ îáñòàâèí áóëî óòâîðåíî Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêó êàäåìіþ. ßêèì áóëî íàâ÷àííÿ â íіé? Ó 1615 ð. ïîñòàëà Êèїâñüêà áðàòñüêà øêîëà. Âîíà øâèäêî çàæèëà ñëàâè íàéàâòîðèòåòíіøîãî íàâ÷àëüíîãî çàêëàäó â Óêðàїíі. Äî її çàñíóâàííÿ äîêëàëè çóñèëü ó÷åíі, ïèñüìåííèêè é ïîåòè, ïðîâіäíі äіÿ÷і ïðàâîñëàâíîї öåðêâè, ÿêі ãóðòóâàëèñÿ íàâêîëî àðõіìàíäðèòà Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè Єëèñåÿ Ïëåòåíåöüêîãî. Її ïåðøèì ðåêòîðîì áóâ Éîâ Áîðåöüêèé. Âîñåíè 1631 ð. â Êèєâі âèíèêëà ùå îäíà øêîëà – Ëàâðñüêà. Çàñíóâàâ її Ïåòðî Ìîãèëà – òîäі ùå àðõіìàíäðèò Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè. Ðåêòîðîì ñòàâ Іñàéÿ Òðîõèìîâè÷. Íåçàáàðîì Ëàâðñüêó øêîëó áóëî îá’єäíàíî ç Êèїâñüêîþ áðàòñüêîþ. Îá’єäíàíà øêîëà ïî÷àëà äіÿòè ó âåðåñíі 1632 ð. і íàçèâàëàñÿ âîíà êîëåãієþ. 94

Öåðêîâíå òà îñâіòíє æèòòÿ

● Про які реалії тогочасного життя йдеться в джерелі? ● Чому сучасник дає таку гостру оцінку ситуації?

Ян Щенсний-Гербут – староста вишницький та мостицький – у 1613 р. написав ми про народ руський»: «Рану в серце Вітчизни нашої завдає той, хто ламає право і розриває згоду між народами, з яких складено Річ Посполиту Польську, – він Вітчизну в серце забиває. Така й оце колотнеча, яку почали з народом руським, братами й кревними нашими, вона ніби рана в серце, котра, хоч би й найменша була, приносить смерть. Одну частину справи розумію, а другу частину, хоч про неї постійно мислю, утямити не можу. Бо знаю добре про те, що з ними діється, почавши від Брестського з’їзду». ● Яка риса буденного життя українців привернула увагу мандрівника-чужинця?

Відомий церковний діяч Павло Алеппський, який 1654 р. мандрував Україною, записав у своєму щоденнику: «По всій козацькій землі ми помітили прекрасну рису, що нас дуже здивувала: всі вони (мешканці), крім небагатьох, навіть більшість їхніх жінок і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб та церковні співи; крім того, священики навчають сиріт та не дозволяють, щоб вони тинялися неуками по вулицях... Кожне місто має близько 40, 50 і більше тисяч душ; але дітей більше, ніж трави, і всі вміють читати, навіть сироти». Перевірте себе 1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● початок діяльності братської школи в Києві; ● затвердження польським сеймом «Пунктів для заспокоєння руського народу»; ● обрання православним митрополитом Й. Борецького. 2. Дайте відповіді на запитання: ● Що визначало становище православної церкви після Берестейської унії? ● Коли та за яких обставин було відновлено вищу православну ієрархію? ● Які події сприяли узаконенню існування православної церкви? ● До яких заходів вдався П. Могила задля оновлення церковного життя? ● За яких обставин постала КиєвоМогилянська академія? ● Як було організовано навчання в ній? 3. Зробіть висновки-узагальнення про місце православної та греко-католицької церков у суспільно-політичному житті після Берестейської унії.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Êèїâñüêà êîëåãіÿ (íåçàáàðîì Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ) áóëà âèùèì íàâ÷àëüíèì çàêëàäîì. Ïîâíèé êóðñ íàâ÷àííÿ òðèâàâ 12 ðîêіâ. Óñüîãî â àêàäåìії áóëî âіñіì êëàñіâ, à êіëüêіñòü ïðåäìåòіâ ïåðåâèùóâàëà 30. Îñíîâó íàâ÷àëüíèõ ïðåäìåòіâ ñòàíîâèëè «ñіì âіëüíèõ íàóê». Ó ïåðøèõ ÷îòèðüîõ êëàñàõ àêàäåìії âèâ÷àëèñÿ ìîâè: ëіòåðàòóðíà ñòàðîóêðàїíñüêà, öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêà, ãðåöüêà, ëàòèíñüêà é ïîëüñüêà. Óñі âèùі íàóêè â Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêіé àêàäåìії âèêëàäàëèñÿ, ÿê і ñêðіçü ó Çàõіäíіé Єâðîïі, ëàòèíîþ. Ïðîòå äáàëè â àêàäåìії і ïðî íàëåæíå çíàííÿ óêðàїíñüêîї ìîâè: ñàìå íàóêîâà äіÿëüíіñòü âèêëàäà÷іâ àêàäåìії, à òàêîæ ñòóäåíòіâ ñïðèÿëà ðîçâèòêîâі ëіòåðàòóðíîї ñòàðîóêðàїíñüêîї ìîâè. Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ âïðîäîâæ òðèâàëîãî ÷àñó áóëà єäèíèì âèùèì íàâ÷àëüíèì çàêëàäîì äëÿ íàâ÷àííÿ äіòåé âñіõ ñòàíіâ Óêðàїíè, Ñõіäíîї Єâðîïè òà ïðàâîñëàâíîãî ñâіòó. Àêàäåìіÿ íå ëèøå íàâ÷àëà ìîëîäü, à é ïîøèðþâàëà îñâіòó, çíàííÿ. Її âèõîâàíöі çàêëàäàëè øêîëè, îáäàðîâóâàëè áіáëіîòåêè і â òàêèé ñïîñіá ñïðèÿëè ðîçâèòêîâі êóëüòóðè.

Êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ 20–30-õ ðð. 17 ñò.

4. Охарактеризуйте митрополита Петра Могилу як людину та історичного діяча, дайте оцінку його діяльності. (Див. пам’ятку характеристики історичної особистості).

§ 115. КОЗАЦЬКО-СЕЛЯНСЬКІ ПОВСТАННЯ 20–30-х рр. 17 ст.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò

1625 р. – Куруківська угода. 1630 р. – повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила). 1635 р. – здобуття фортеці Кодак запорожцями на чолі з Іваном Сулимою. 1637–1638 рр. – козацьке повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Острянина, Дмитра Гуні. 1638 р. – затвердження сеймом Речі Посполитої «Ординації Війська Запорізького реєстрового…». ро які події та явища йдеться в документі? Як документ характеризує станоище в українських землях наприкінці 30-х років 17 ст.? Чому масове покозачення елян та міщан непокоїло польський уряд?

В інструкціях для сеймиків, які обирали депутатів на вальний сейм (1625), король, зокрема, визнавав: «Сваволя бере гору, і так завзялася, що й самим нам тяжко й з усіма сусідами розсварює; забувши зовсім віру й підданство, вони (козаки) урядили собі удільну державу. Наступають на життя і майно невинних людей. Україна вся в послушності їм. Шляхтич у домі своїм не вільний. По містах і містечках королівських уся управа, вся влада в козаків; вони захоплюють суди, закони видають… Рік тому зважилися вони від власного імені укладати перемир’я з султаном-калгою, трактати постановляти, приймати обов’язки служби супроти нього. Сього року обмінювалися посольствами й дарунками з Москвою. На свій розсуд розв’язують питання згоди і війни; порушують укладені Річчю Посполитою перемир’я. Цього року, знехтувавши королівською забороною, три рази ходили на море, і хоч отримали рішучу відсіч від турецького флоту, однак вчинили великі шкоди в далеких сторонах Турецької держави».

. ×èì çàâåðøèâñÿ ïîëüñüêî-êîçàöüêèé çáðîéíèé êîíôëіêò 1625 ð.? îâàíèé ñòâîðåííÿì êîçàöüêîї «îêðåìîї ðåñïóáëіêè», óðÿä Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ðîçïî÷àâ ïіäãîòîâêó äî ÷åðãîâîãî êàðàëüíîãî ïîõîäó ïðîòè êîçàêіâ. Ó âåðåñíі 1625 ð. êîðîííèé ãåòüìàí Ñòàíіñëàâ Êîíåöïîëüñüêèé ç 30-òèñÿ÷íèì âіéñüêîì âèðóøèâ іç Áàðà íà Ïîäíіïðîâ’ÿ. Êîçàöüêі çàãîíè, î÷îëåíі Ìàðêîì Æìàéëîì, çóñòðіâøè ïîëÿêіâ ïîáëèçó Êàíåâà, âäàëî âіäáèâàëèñÿ. Îñîáëèâî âіä÷óòíèõ âòðàò ïîëüñüêå âіéñüêî çàçíàëî áіëÿ Êóðóêîâîãî îçåðà. Öå çìóñèëî ïîëüñüêå êîìàíäóâàííÿ âäàòèñÿ äî ìèðíèõ ïåðåãîâîðіâ, ÿêі áóëî çàâåðøåíî óêëàäåííÿì êîìïðîìіñíîї óãîäè. Âіä êîçàêіâ Êóðóêіâñüêó óãîäó ïіäïèñóâàâ Ìèõàéëî Äîðîøåíêî, îáðàíèé ãåòüìàíîì çàìіñòü Ì. Æìàéëà. Äîãîâіð ïåðåäáà÷àâ êîçàöüêèé ðåєñòð 6 òèñ.; òі æ, õòî íå óâіéøîâ äî ñïèñêó, ìóñèëè ïîâåðíóòèñÿ äî ìàєòêіâ ñâîїõ âëàñíèêіâ. Îäíà òèñÿ÷à êîçàêіâ ìàëà ïîñòіéíî ïåðåáóâàòè íà Çàïîðіææі, ùîá ïåðåøêîäæàòè âòå÷àì ñåëÿí. Êîçàêіâ çîáîâ’ÿçóâàëè íå âòðó÷àòèñÿ â ðåëіãіéíі ñïðàâè, âіäìîâèòè96

Êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ 20–30-õ ðð. 17 ñò.

ñÿ âіä ìîðñüêèõ ïîõîäіâ, à òàêîæ íå ïіäòðèìóâàòè çíîñèí ç іíøèìè äåðæàâàìè. Êóðóêіâñüêà óãîäà âñòàíîâëþâàëà ÷іòêèé óñòðіé ðåєñòðîâîãî êîçàöòâà çà òåðèòîðіàëüíèì ïðèíöèïîì. Áóëî ñòâîðåíî øіñòü ïîëêіâ ðåєñòðîâöіâ: Áіëîöåðêіâñüêèé, Êàíіâñüêèé, Êîðñóíñüêèé, Ïåðåÿñëàâñüêèé, ×åðêàñüêèé і ×èãèðèíñüêèé, ïî òèñÿ÷і âîÿêіâ ó êîæíîìó. Êîæåí ïîëê ñêëàäàâñÿ ç äåñÿòè ñîòåíü. Âіéñüêîâà âëàäà íàä ðåєñòðîâöÿìè íàëåæàëà ãåòüìàíó, ÿêîãî îáèðàëà çàãàëüíîâіéñüêîâà ðàäà òà çàòâåðäæóâàâ ïîëüñüêèé óðÿä. Âåðõîâíå æ êåðіâíèöòâî çäіéñíþâàâ ðåãіìåíòàð – ãîëîâíèé íà÷àëüíèê êîðîííîãî âіéñüêà â Óêðàїíі.

«Найбільше й найсерйозніше непокоїли Річ Посполиту морські походи козаків, здійснювані всупереч забороні уряду, а також їх свавільства, які вони чинили в містах. Злочини ці зазнали належної кари від зброї коронного війська... І надалі козаки повинні будуть коритися виключно тому старшому, якого самі вони оберуть, але який буде затверджений королем його милістю або його наступниками, польськими королями... Протягом цих шести тижнів козаки мусять скласти правильні реєстри, які не перевищують 6 тисяч, із зазначенням, скільки їх живе в кожному старостві. З числа 6000 козаків 1000 або більше, на розсуд коронного гетьмана і з відома їхнього старшого, залежно від умов часу, мусять перебувати на Низу за порогами і там виконувати свою службу».

2. ßêó ïîäіþ 1630 ð. íàçèâàþòü «Òàðàñîâîþ íі÷÷þ»? ðóêіâñüêà óãîäà ïîñèëèëà ñóïåðå÷íîñòі ìіæ êîçàêàìè – òèìè, õòî ïîòðàïèâ äî ðåєñòðó, і òèìè (áëèçüêî 40 òèñ.), õòî ëèøèâñÿ ïîçà íèì. Êіëüêіñòü îñòàííіõ áóëà áіëüøîþ, òîìó çàãðîçà íîâèõ ñïàëàõіâ êîçàöüêîãî íåâäîâîëåííÿ çàëèøàëàñÿ. Äî òîãî æ ñèòóàöіÿ â Óêðàїíі óñêëàäíþâàëàñÿ çàïðîâàäæåííÿì íîâîãî çàãàëüíîäåðæàâíîãî ïîäàòêó. Íå âùóõàëè êîíôëіêòè íà ðåëіãіéíîìó ґðóíòі. Àáè âòðèìàòè íàñåëåííÿ â ïîêîðі, ïîëüñüêèé óðÿä âіäïðàâèâ íà Êèїâùèíó çíà÷íó ÷àñòèíó êîðîííîãî âіéñüêà. Àëå öі íåðîçâàæëèâі äії ëèøå ïîãіðøèëè ñòàíîâèùå. Ìåøêàíöі ìіñò і ñіë áðàëèñÿ äî çáðîї. Äåñÿòêè òèñÿ÷ óòіêà÷іâ çáèðàëèñÿ íà Ñі÷і. Òàê âèçðіëî íîâå ïîâñòàííÿ. Íåðåєñòðîâöі îáðàëè ãåòüìàíîì Òàðàñà Ôåäîðîâè÷à, áіëüøå âіäîìîãî ïіä ïðіçâèñüêîì Òðÿñèëî. Ó áåðåçíі 1630 ð. âіí çі ñâîїì âіéñüêîì ïіäіéøîâ äî ×åðêàñ, à çâіäòè ðóøèâ äî Êîðñóíÿ, ïіñëÿ çäîáóòòÿ ÿêîãî íà áіê ïîâñòàíöіâ ïåðåéøëà áіëüøіñòü ðåєñòðîâöіâ. Ïîëüñüêèé óðÿä ç ìåòîþ ïðèäóøåííÿ ïîâñòàííÿ âіäïðàâèâ ó êàðàëüíèé ïîõіä êîðîííå âіéñüêî. Êîëè ïîëüñüêі ñèëè ïåðåïðàâèëèñÿ ÷åðåç Äíіïðî, їì çàâäàâ íåñïîäіâàíîãî óäàðó çàãіí ïîâñòàíöіâ. Êîðîííèé ãåòüìàí ëåäü óðÿòóâàâñÿ âіä ïîëîíó. Áîї ìіæ ïîâñòàíöÿìè é ïîëüñüêèì âіéñüêîì ïіä Ïåðåÿñëàâîì òî÷èëèñÿ ïðîòÿãîì òðüîõ òèæíіâ. 20 òðàâíÿ 1630 ð. êîçàêè âëàøòóâàëè êàðàòåëÿì «Òàðàñîâó íі÷», çíèùèâøè ÷èìàëî îôіöåðіâ-øëÿõòè÷іâ – ïðåäñòàâíèêіâ íàéâïëèâîâіøèõ ïîëüñüêèõ ðîäіâ. Óñïіøíі äії ïîâñòàíöіâ, ÷óòêè ïðî äèïëîìàòè÷íі êîíòàêòè ç Ìîñêîâієþ, Êðèìîì òà Øâåöієþ, à òàêîæ íåâäîâîëåííÿ íàéìàíöіâ, 97

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

● З якого документа наведено уривок? ● Які події спричинили його написання?

Êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ 20–30-õ ðð. 17 ñò.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

ÿêèì çàòðèìóâàëè ïëàòíþ, ñõèëèëè êîðîííîãî ãåòüìàíà Ñ. Êîíåöïîëüñüêîãî äî ïåðåãîâîðіâ. 29 òðàâíÿ 1630 ð. áóëî ïіäïèñàíî Ïåðåÿñëàâñüêó ìèðíó óãîäó, ÿêà ïіäòâåðäæóâàëà óìîâè ïîïåðåäíüîї – Êóðóêіâñüêîї. Êîçàöüêèé ðåєñòð áóëî çáіëüøåíî äî 8 òèñ.: äî ðåєñòðó âïèñóâàëèñÿ êîçàêè, âèëó÷åíі ç íüîãî íà ïî÷àòêó ðîêó. Êîçàêè îòðèìóâàëè ïðàâî ñàìі îáèðàòè ãåòüìàíà. Äåÿêå ïîì’ÿêøåííÿ óðÿäó Ðå÷і Ïîñïîëèòîї â ñòàâëåííі äî êîçàêіâ áóëî ïîâ’ÿçàíå ç íàáëèæåííÿì êіíöÿ òåðìіíó Äåóëіíñüêîãî ïåðåìèð’ÿ ç Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ, ïîíîâëåííÿì âîєííèõ äіé òà ó÷àñòþ â íèõ êîçàöüêèõ çàãîíіâ.

Áèòâà ïіä Ïåðåÿñëàâ âîì 1630 ð. Ôðàãìåíò êàð ðòèíè Â. Øàòàëіíà. ● Íà êàðòèíі âіäòâîðåíî áіé

«ãàëàñîì», êîëè êîçàöüêå âіéñüêî ïіä ÷àñ áîþ çìіøóâàëîñÿ ç âîðîæèì. Ãàëàñ – áîéîâèé ïîðÿäîê, ÿêèé ïîðÿä ç іíøèìè (òðèøåðåíãîâèé, òàáіð) âèçíà÷àâ êîçàöüêó òàêòèêó.

. ßê âіäáóâàâñÿ òà ÷èì çàêіí÷èâñÿ âèñòóï êîçàêіâ 1635 ð. íà ÷îëі ç Іâàíîì Ñóëèìîþ? Ïðîòÿãîì 1632–1634 ðð. òèñÿ÷і êîçàêіâ áðàëè ó÷àñòü ó ïîëüñüêî-ìîñêîâñüêіé (Ñìîëåíñüêіé) âіéíі. Êîëè æ 1634 ð. ìіæ Ìîñêâîþ òà Âàðøàâîþ áóëî ïіäïèñàíî Ïîëÿíіâñüêèé ìèðíèé äîãîâіð, ïîëüñüêèé óðÿä âêîòðå âäàâñÿ äî ñïðîáè ëіêâіäóâàòè êîçàöòâî. Äî öüîãî ïîëÿêіâ ñïîíóêàëè ïîñòіéíі ñêàðãè íà çàïîðîæöіâ óðÿäіâ Òóðå÷÷èíè é Êðèìó. ×åðåç êîçàöüêі ïîõîäè âіäíîñèíè ìіæ Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ і öèìè äåðæàâàìè íàñòіëüêè çàãîñòðèëèñÿ, ùî ïîñòàëà çàãðîçà íîâîї âіéíè. Óæå â ëþòîìó 1635 ð. ñåéì Ðå÷і Ïîñïîëèòîї çàòâåðäèâ ñïåöіàëüíó ïîñòàíîâó «Ïðî ïðèïèíåííÿ êîçàöüêîãî ñâàâіëëÿ», і íà òåðèòîðіþ Íàääíіïðÿíùèíè áóëî ââåäåíî çàãîíè êîðîííîãî âіéñüêà. Êðіì òîãî, ç ìåòîþ êîíòðîëþ íàä êîçàêàìè ïåðåäáà÷àëîñÿ çáóäóâàòè â ïîíèççÿõ Äíіïðà, áіëÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і, ïîòóæíó ôîðòåöþ, â ÿêіé ïîñòіéíî ïåðåáóâàëà áè ïîëüñüêà çàëîãà. Âîÿêè çàëîãè ìàëè á ïåðåøêîäæàòè âòіêà÷àì, ÿêі ïðàãíóëè ïîòðàïèòè íà Íèç, à òàêîæ ïåðåêðèòè ãîëîâíèé øëÿõ ïîñòà÷àííÿ Çàïîðіææÿ ïðîâіàíòîì і áîєïðèïàñàìè. 98

Êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ 20–30-õ ðð. 17 ñò.

Ôîðòåöþ âèðіøèëè áóäóâàòè íà ïðàâîìó áåðåçі Äíіïðà áіëÿ ïåðøîãî ïîðîãà – Êîäàöüêîãî, ùî é äàëî íàçâó óêðіïëåííþ. Áóäіâíèöòâî î÷îëèâ Ãіéîì Ëåâàññåð äå Áîïëàí. Êîäàê ñïîðóäèëè íàäçâè÷àéíî øâèäêî: áóäіâåëüíі ðîáîòè òðèâàëè ÷îòèðè ìіñÿöі, é âæå äî ñåðåäèíè ëіòà 1635 ð. âîíà áóëà ïîâíіñòþ çáóäîâàíà. Áóäіâíèöòâî Êîäàêà âêðàé îáóðèëî çàïîðîæöіâ. Âîíè îáðàëè ãåòüìàíîì Іâàíà Ñóëèìó, ÿêèé ðîçðîáèâ ïëàí çðóéíóâàííÿ ôîðòåöі é ðîçіñëàâ óíіâåðñàëè іç çàêëèêîì äî áîðîòüáè. Íà ïî÷àòêó ñåðïíÿ 1635 ð. êîçàöüêå âіéñüêî âèñòóïèëî ç Ñі÷і. ● Як шляхтич пояснює причини спорудження фортеці Кодак? ● Як, за твердженням автора, розгорталися події козацького повстання? ● Що в наведеному уривку свідчить про упереджене ставлення автора до описаних подій?

Зі щоденника сучасника події – білоруського шляхтича Філіппа Обуховича: «У 1635 р. непокірний козак, на ім’я Сулима, підступно й таємно прокравшись з... козаками з моря до Дніпра, насмілився напасти на фортецю, яку його милість король Владислав звелів на кошти Речі Посполитої збудувати на першому дніпровському порозі й оточити валами проти розбещеної сваволі козаків, щоб вони на море в човнах більше не ходили та турка не дратували. Сулима, напавши вночі на цю фортецю й перебивши сторожу, зарубав шаблею капітана та багатьох людей, забрав чимало грошей Речі Посполитої, а нову фортецю в кількох місцях зруйнував. Пізніше він був, з наказу його королівської милості, на тому ж дніпровському острові обложений реєстровими козаками і, коли дров у нього на паливо не стало, був виданий своїми й відправлений у Варшаву на двотижневий сейм, що відбувався на початку 1636 року. Там же йому кільком таким самим негідникам відрубали голови й четвертували».

4. ßê ðîçãîðòàëîñÿ íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíå ïîâñòàííÿ 1637–1638 ðð.? ïðàâà íàä І. Ñóëèìîþ òà éîãî ïîäâèæíèêàìè ñàìà ïî ñîáі íå çäàòíà áóëà ïðèäóøèòè êîçàöüêèé ðóõ. Òîìó óðÿä Ðå÷і Ïîñïîëèòîї âèðіøèâ ïåðåãëÿíóòè ðåєñòð Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî òà âèëó÷èòè ç íüîãî âñіõ íåáëàãîíàäіéíèõ. Òàêі äії ïîëüñüêèõ ìîæíîâëàäöіâ ñòàëè ïðèâîäîì äî íîâîãî ïîâñòàííÿ. Éîãî î÷îëèâ ïîëêîâíèê ðåєñòðîâöіâ Ïàâëî Ïàâëþê (Áóò) – ñïîäâèæíèê І. Ñóëèìè. Ïåðøà áèòâà ç êîðîííèì âіéñüêîì çàêіí÷èëàñÿ ïåðåìîãîþ ïîâñòàíöіâ. Ïðîòå 6 ãðóäíÿ 1637 ð. ïіä Êóìåéêàìè ïîëüñüêå âіéñüêî îòî÷èëî êîçàêіâ. Ïîâñòàíöі, ÿêі éøëè òàáîðîì, çàòÿòî îáîðîíÿëèñÿ. 99

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Êîçàöüêà ñòàðøèíà òà êîçàê ç êîçà÷êîþ. Ç êàðò Ã.Ë. äå Áîïëàí íà.

Êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ 20–30-õ ðð. 17 ñò.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Ï. Ïàâëþê іç íåâåëèêèì çàãîíîì ïðîáèâñÿ êðіçü âîðîæå îòî÷åííÿ і ðóøèâ äî ×èãèðèíà, ñïîäіâàþ÷èñü ïîïîâíèòè òàì çàïàñè çáðîї. Êåðіâíèöòâî òàáîðîì áóëî ïîêëàäåíå íà Äìèòðà Ãóíþ. Ïіä ÷àñ ÷åðãîâîãî øòóðìó êîçàöüêîãî òàáîðó ïîëÿêè ïіäïàëèëè âîçè ç ïîðîõîì. Ïîòóæíèé âèáóõ ñïðè÷èíèâ ïàíіêó â ëàâàõ ïîâñòàíöіâ. ×àñòèíà ç íèõ óòåêëà. Іíøі æ ïіä êåðіâíèöòâîì Ä. Ãóíі çíîâ óêðіïèëè òàáіð і, äî÷åêàâøèñü íî÷і, ïî÷àëè îðãàíіçîâàíî âіäñòóïàòè. Ïîëüñüêå âіéñüêî íå íàâàæèëîñÿ їõ íàçäîãàíÿòè, àëå ÷åðåç äâà äíі ðóøèëî ïðîòè çàãîíіâ Ï. Ïàâëþêà і îòî÷èëî їõ, çìóñèâøè âðåøòі ïîãîäèòèñÿ íà ïåðåãîâîðè. 11 ãðóäíÿ 1637 ð. ïîëêîâíèê і ÷åòâåðî éîãî ñîðàòíèêіâ âèéøëè ç òàáîðó, ùîá óçÿòè ó÷àñòü ó ïåðåãîâîðàõ, àëå їõ ïî-çðàäíèöüêîìó ñõîïèëè. 1 áåðåçíÿ 1638 ð. ó Âàðøàâі ðîçïî÷àâ ðîáîòó ñåéì. Âіí óõâàëèâ ïîñòàíîâó ïіä íàçâîþ «Îðäèíàöіÿ Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî ðåєñòðîâîãî, ùî ïåðåáóâàє íà ñëóæáі Ðå÷і Ïîñïîëèòîї». З «Ординації Війська Запорізького...»: «Оскільки козацька сваволя так розійшлася, що для приборкання її довелося рушити наші війська й битися з козаками, і розгромити їх, відвернувши цим страшну небезпеку від Речі Посполитої, – тому на вічні часи позбавляємо козаків старшинства, всяких старовинних судових установ, права, доходів й інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепер унаслідок заколотів утрачених, і бажаємо тих, кого живих зберегло воєнне щастя, мати в стані простого народу, оберненого в хлопів... Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита визначила на своїй службі тільки 6 тисяч і які змирилися перед нами і Річчю Посполитою, ми встановлюємо таку військову організацію згідно з постановою цього сейму. На місце старшого, який більше не буде вибиратися з-поміж козаків, ми будемо ставити старшого комісара, від сейму до сейму, за рекомендацією гетьманів... Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сотники, як і все військо. Всі вони, також полковники з комісаром, мусять залежати від гетьмана... Полки з своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запоріжжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарським переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалася по островах і звідти не чинила б походів на море. Разом з тим жоден козак не повинен наважуватися ходити на Запоріжжя без паспорта комісара; спійманий комендантом козацьким, він підлягає смертній карі... Наші міщани, згідно з старовинними правами і заборонами, не повинні ні самі вступати в козаки, ні втягати в це своїх синів, ні навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок під страхом кари з конфіскацією майна. Попереджаємо і про те, щоб козаки в далеких українських місцевостях (крім Черкас, Чигирина, Корсуня, де для безпеки від поганих повинні проживати) і в інших містах на самій Україні не проживали, щоб, живучи там разом, вони не мали ніякого приводу до зібрань і далі до бунтів». користавшися джерелом, заповніть пропуски в тексті.

Відповідно до «Ординації…» козацький реєстр зменшувався до ... і серед зареєстрованих могли бути тільки козаки, які ... . Було ліквідовано виборність .... і скасовувалось ... . Замість виборного гетьмана на чолі козацького війська мав стояти ... , якого призначав ... . Козакам дозволялося селитися тільки в прикордонних містах – ... . Міщанам і селянам під страхом смертної кари заборонялося ... , навіть ... . Два полки реєстровців повинні були постійно перебувати на Січі, щоб ... . На Запоріжжя козак міг потрапити тільки ... .

100

Êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ 20–30-õ ðð. 17 ñò.

Зверніть увагу!

Çäàâàëîñÿ, êîçàöüêіé ñâàâîëі íàðåøòі áóëî ïîêëàäåíî êðàé. ×åðåç òå, ùî ãó÷íèõ âèñòóïіâ êîçàêіâ ïðîòÿãîì 1638–1648 ðð. íå áóëî, ïîëÿêè íàçâàëè òå äåñÿòèëіòòÿ ÷àñîì «çîëîòîãî ñïîêîþ». Ùîïðàâäà, ñïîêіé áóâ ïðèìàðíèì. Êîçàöòâî ÿê ñòàí ïîëüñüêèé óðÿä ëіêâіäóâàòè íå ñïðîìіãñÿ, òîæ ìàðíèìè áóëè ñïîäіâàííÿ, ùî êîçàêè îáëèøàòü ñïðîáè âèáîðîòè ñîáі áіëüøå ïðàâ. Ïîâñòàííÿ 30-õ ðð. 17 ñò. íå äîñÿãëè ðåçóëüòàòó, áî âèñóíóòà їõíіìè êåðіâíèêàìè ïðîãðàìà ùå íå ìàëà øèðîêîї ïіäòðèìêè. Çâіäñè ñòèõіéíіñòü, áðàê íàëåæíîї çãóðòîâàíîñòі, ðîçïîðîøåíіñòü ñèë ïîâñòàíöіâ òà їõíіõ áîéîâèõ äіé — òі âàäè, ÷åðåç ÿêі êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ðóõè 30-õ ðð. íå ìàëè óñïіõó. Îá’єäíàííÿ óêðàїíöіâ íàâêîëî іäåї âèçâîëüíîї áîðîòüáè ïîòðåáóâàëî ÷àñó. Îòîæ, ïîëüñüêå äåñÿòèëіòòÿ «çîëîòîãî ñïîêîþ» äëÿ Óêðàїíè áóëî ÷àñîì ãóðòóâàííÿ é íàãðîìàäæåííÿ åðåä íîâèì çìàãàííÿì.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Íîâèé åòàï ïîâñòàííÿ. Íàïðèêіíöі áåðåçíÿ 1638 ð. êіëüêà çàãîíіâ çàïîðîæöіâ, î÷îëþâàíèõ ßêîâîì Îñòðÿíèíîì, Äìèòðîì Ãóíåþ і Êàðïîì Ñêèäàíîì, âèéøëè іç Ñі÷і òà ðóøèëè íà Êèїâùèíó òà Ïîëòàâùèíó. Äîðîãîþ äî ñі÷îâèêіâ ïðèєäíóâàëèñÿ ÷èñëåííі îçáðîєíі çàãîíè ñåëÿí і ìіùàí. Ïîâñòàíöі âèðіøèëè çóïèíèòèñÿ ïіä ìіñòå÷êîì Ãîâòâà, äå 1 òðàâíÿ 1638 ð. âіäáóâñÿ áіé ç ïîëÿêàìè, ÿêèé ïðèíіñ ïîâñòàíöÿì іùå îäíó ïåðåìîãó. Òàê ïіä âëàäîþ ïîâñòàëèõ îïèíèëàñÿ âñÿ Ïîëòàâùèíà. Ùîá îñòàòî÷íî ðîçáèòè âîðîãà, ß. Îñòðÿíèí ïîâіâ óñå âіéñüêî íà Ëóáíè. Ïðîòå îáëîãà Ëóáåí âèÿâèëàñÿ íåâäàëîþ. Çàçíàâøè ÷èñëåííèõ óòðàò, ïîâñòàíöі âіäіéøëè äî Æîâíèíà і îòàáîðèëèñÿ òàì. Ïіä Æîâíèíîì âіäáóëàñÿ áèòâà, âíàñëіäîê ÿêîї ñèëè ïîâñòàíöіâ áóëî ðîçïîðîøåíî. Òÿæêî ïîðàíåíèé Ê. Ñêèäàí ïîòðàïèâ ó ïîëîí і, éìîâіðíî, áóâ ñòðà÷åíèé. ß. Îñòðÿíèí іç êîçàöüêîþ êіííîòîþ âèÿâèâñÿ âіäðіçàíèì âіä òàáîðó і, âèðіøèâøè, ùî áèòâó ïðîãðàíî, ç ÷àñòèíîþ êîçàêіâ ïåðåéøîâ íà çåìëі ìàéáóòíüîї Ñëîáîæàíùèíè. Ïîâñòàíöі, ÿêі çàëèøèëèñÿ â òàáîðі (áëèçüêî 20 òèñ.), îáðàëè ãåòüìàíîì Äìèòðà Ãóíþ і ïðîäîâæóâàëè áîðîòüáó. 10 ÷åðâíÿ Ä. Ãóíÿ îðãàíіçóâàâ âіäñòóï 10 òèñ. êîçàêіâ. Íàä ñòàðèì Äíіïðîâèì ðі÷èùåì, â óðî÷èùі Ñòàðåöü, ïîâñòàíöі çàêëàëè íîâèé òàáіð. Éîãî ñïîðóäæåííÿì êåðóâàâ áåçïîñåðåäíüî íîâèé ãåòüìàí, âèÿâèâøè íåàáèÿêèé õèñò áóäіâíè÷îãî. Áëèçüêî äâîõ ìіñÿöіâ (÷åðâåíü–ëèïåíü) êîçàêè âïåðòî áèëèñÿ ç âîðîãîì. Ïðîòå ñòàíîâèùå â òàáîðі ïîãіðøóâàëîñÿ. Íå êðàùèìè áóëè ñïðàâè і â ïîëÿêіâ. Êîìàíäóâàííÿ îáîõ ñòîðіí âèðіøèëî âäàòèñÿ äî ïåðåãîâîðіâ. Íåçàáàðîì êîçàöüêà ñòàðøèíà ïðèñòàëà íà óìîâè, çàïðîïîíîâàíі ïîëüñüêèì óðÿäîì. Ó їõ îñíîâó áóëî ïîêëàäåíî «Îðäèíàöіþ Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî...».

Коронний гетьман С. Конецпольський, оглядаючи місце битви за часів національновизвольного повстання 1637–1638 рр., за свідченням сучасника, промовив: «Оце і є унія – лежить Русь із поляками». Поясніть слова польського воєначальника. Перевірте себе 1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● затвердження сеймом Речі Посполитої «Ординації Війська Запорізького...»; ● здобуття запорожцями фортеці Кодак; ● Куруківська угода.

101

Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

2. Хто з перелічених історичних діячів очолював повстання першої половини 17 ст.: ● М. Жмайло; ● К. Косинський; ● С. Наливайко; ● І. Сулима; ● Д. Вишневецький; ● Т. Трясило; ● В.-К. Острозький; ● П. Павлюк; ● Я. Острянин; ● Д. Гуня; ● І. Федоров? 3. Дайте відповіді на запитання: ● Унаслідок яких подій було підписано Куруківську угоду? ● Що спричинило «Тарасову ніч»? ● Як і чому фортецю Кодак було зруйновано козаками? ● Унаслідок яких подій польський уряд ухвалив «Ординацію...»? Що вона передбачала і чим відрізнялася від Куруківської угоди? 4. У загальних рисах порівняйте повстання 90-х років 16 ст. і 30-х років 17 ст. Що вони мали спільного, чим відрізнялися? 5. Визначте роль козацьких повстань 30-х років 17 ст. у розгортанні національно-визвольної боротьби українського народу.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò

§ 16. АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО а яких особливостях архітектури та містобудування в Україні наголошує французький офіцер? Із чим це пов’язано?

П’єр Шевальє – французький офіцер, секретар французького посольства в Польщі (1653–1663) писав у своїй розвідці про Україну: «Україна є дуже родючою країною, а земля, тільки-но її обробляти, дає силу-силенну всякого збіжжя, і Україна дуже багата також на різну худобу, дичину та рибу; тут сила меду та воску, дерева, яке, крім звичайного вжитку, служить для спорудження будинків... Усі будинки в цій країні дерев’яні, так само як у Московії та в Польщі. Мури міст зроблені тільки із землі, їх підтримують палі з поперечно покладеними дошками, немов загата; такі мури можуть досить легко загорітися, проте вони краще витримують гарматну стрілянину, ніж кам’яні. Найвидатніші міста та фортеці, які обіймають козаки, – це Київ, центр воєводства і митрополії грецької церкви, Біла Церква, Корсунь, Костянтинів, Бар, Черкаси, Чигирин, Кодак, Ямполь над Дністром, Брацлав над Бугом – центр воєводства, Вінниця, Умань, Чернігів, Переяслав, Лубни, Паволоч, Фастів. Усі ці міста укріплено кілька років тому, і пан де Боплан, французький інженер, що був на службі в покійного великого коронного гетьмана Конецпольського, якому громадськість завдячує двома зробленими ним дуже докладними картами України, позначив на картах укріплення більшої частини цих місцевостей. Крім них, немає жодного містечка чи селища, не обведеного стіною і не забезпеченого принаймні ровом для охорони від нападів татар, які часто навідуються в ці краї».

1. ßêі îñîáëèâîñòі óêðàїíñüêîї àðõіòåêòóðè òà ìіñòîáóäóâàííÿ îáè? Ïåðøà ïîëîâèíà 17 ñò. – öå ÷àñ âåëèêèõ çìіí äëÿ óêðàїíñüêîãî ìіñòîáóäóâàííÿ. Ñòàðі ìіñòà, ðîçáóäîâóþ÷èñÿ, íàáóâàëè íîâèõ àðõіòåêòóðíèõ ðèñ. Íåâïіçíàííî çìіíèëèñÿ, çîêðåìà, Ëüâіâ, Äðîãîáè÷, Êàì’ÿíåöü, Îñòðîã. Âèíèêàëè é íîâі ìіñòà. Ç-ïîìіæ íèõ – Æîâêâà, Áðîäè, Ñòàíіñëàâ (íèíіøíіé Іâàíî-Ôðàíêіâñüê), ùî çàêëàäàëèñü ÿê ôîðòåöі-ðåçèäåíöії ìàãíàòіâ. Íà Êèїâùèíі òà Áðàöëàâùèíі, ÿêі çà òèõ ÷àñіâ ïîòåðïàëè âіä òàòàðñüêèõ і íîãàéñüêèõ íàïàäіâ, ìіñòà çäåáіëüøîãî âèíèêàëè ïîáëèçó çàìêіâ і ïåðåáóâàëè ïіä їõ çàõèñòîì, à òàêîæ ïîáëèçó äàâíіõ ãîðîäèù, äå äëÿ áóäîâè ìіñüêèõ óêðіïëåíü âèêîðèñòîâóâàëèñÿ âàëè é ðåøòêè îáîðîííèõ ñïîðóä ìèíóëèõ ÷àñіâ. Âè âæå çíàєòå, ùî ïðîòÿãîì îñòàííüîї ÷âåðòі 16 – ïåðøîї ïîëîâèíè 17 ñò. íà Êèїâùèíі òà Áðàöëàâùèíі âèíèêëî ïîíàä 300 ìіñò òà ìіñòå÷îê. 102

Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

Íå âòðà÷àє çíà÷åííÿ і áóäіâíèöòâî îáîðîííèõ ñïîðóä. Îáîðîííó àðõіòåêòóðó ïåðøîї ïîëîâèíè 17 ñò. ðåïðåçåíòóþòü áàñòіîííі óêðіïëåííÿ. ßêùî ðàíіøå âåæі ðîçòàøîâóâàëè áåçïîñåðåäíüî íà ñòіíàõ, òî òåïåð їõ âèíîñèëè âïåðåä. Íåâèñîêі ï’ÿòèêóòíі â ïëàíі âåæі-áàñòіîíè, âèñóíóòі íàçîâíі çà ìåæі ñòіí, äàâàëè çìîãó âåñòè âîãîíü óçäîâæ çàõèñíèõ ìóðіâ. Ñàìå òàêі óêðіïëåííÿ ìàëà Æîâêâà, çàñíîâàíà íàïðèêіíöі 16 ñò., òà Áðîäè, ùî âèíèêëè â 30-õ ðîêàõ 17 ñò. Îñîáëèâî ïðèìіòíèìè áóëè áðîäіâñüêі ôîðòèôіêàöії. Ðîçáóäîâîþ ìіñòà êåðóâàâ Ã.Ë. äå Áîïëàí. Ó Áðîäàõ ç’ÿâèëàñÿ íîâà ðåãóëÿðíà ìåðåæà âóëèöü, ÿêі çàòèñêàâ îâàë çåìëÿíèõ áàñòіîííèõ óêðіïëåíü. Іç çàõіäíîãî áîêó äî ìіñüêèõ óêðіïëåíü ïðèëÿãàâ âëàñíå Áðîäіâñüêèé çàìîê – ïîòóæíà ôîðòåöÿ ç ï’ÿòüìà áàñòіîíàìè. 2. ßêі çìіíè ñòàëèñÿ â áóäіâíèöòâі îáîðîííèõ ñïîðóä? Áàñòіîííà ñèñòåìà âïëèíóëà íàâіòü íà áóäіâíèöòâî ïàëàöіâ. Ïîєäíàííÿ ðèñ íîâîї îáîðîííîї àðõіòåêòóðè ç ïàëàöîâîþ âëàñòèâå çàìêàì Çáàðàæà (Òåðíîïіëüùèíà) òà Ïіäãіðöіâ (Ëüâіâùèíà). 1

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

1. Ïëàí ìіñòà Áðîäè. 2. Áðîäіâ âñüêèé çàìîê. Ìàêåò-ðåêîíñòðóêöіÿ.

1. Ôðàãìåíò ìàêåòà â’їçí íîї âåæі Çáàðàçüêîãî çàìêó. 2. Â’їçíà âåæà Çáàðàççüêîããî çàìêó. 3. Ìàêåò Çáàðàçüêîãîî çàì ìêó. 4. Ïàëàö Çáàðàçüêîãîî çàì ìêó. Ñó÷àñíèé âèãëÿä.

103

Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Çàìîê ó Çáàðàæі ðîçïî÷àâ áóäóâàòè êíÿçü Êðèøòîô Çáàðàçüêèé áëèçüêî 1620 ð., à äîáóäîâóâàâ éîãî áðàò, Þðіé, çà ïðîåêòàìè іòàëіéñüêîãî òà ãîëëàíäñüêîãî àðõіòåêòîðіâ. Óêðіïëåííÿ ñêëàäàëèñÿ ç âèñîêèõ òà øèðîêèõ âàëіâ, çìіöíåíèõ íà ÷îòèðüîõ ðîãàõ ï’ÿòèêóòíèìè áàñòіîíàìè. Âàëè îòî÷óâàâ ðіâ – çàâøèðøêè ìàéæå 40 ì. Óñåðåäèíі óêðіïëåííÿ ðîçòàøîâàíî äâîïîâåðõîâèé æèòëîâèé ïàëàö. Çàìîê ó ñåëі Ïіäãіðöÿõ Áðîäіâñüêîãî ðàéîíó Ëüâіâñüêîї îáëàñòі є íàéäîâåðøåíіøèì çðàçêîì ïàëàöîâîї àðõіòåêòóðè 17 ñò. â Óêðàїíі. Ó íüîìó ïîєäíàíî ðèñè àðõіòåêòóðè ðåíåñàíñíèõ ïàëàöіâ òà íîâèõ äëÿ òîãî ÷àñó áàñòіîííèõ óêðіïëåíü. Ó íüîìó òàêîæ çàñâіä÷åíî åâîëþöіþ â áóäіâíèöòâі ìàãíàòñüêèõ ðåçèäåíöіé: âіä ñóâîðèõ îáîðîííèõ çàìêіâ äî ðîçêіøíèõ ïàëàöіâ. Îáîðîííі ïàëàöè – òàê íàçèâàþòü ïîäіáíі ñïîðóäè – çäåáіëüøîãî áóäóâàëè äëÿ âіäïî÷èíêó ìàãíàòіâ-âîєíà÷àëüíèêіâ. Çàìîê ñïîðóäæåíî äëÿ âåëèêîãî êîðîííîãî ãåòüìàíà Ïîëüùі Ñòàíіñëàâà Êîíåöïîëüñüêîãî íà ìіñöі äàâíіøîãî óêðіïëåííÿ. Áóäіâíèöòâî éîãî òðèâàëî ïðîòÿãîì 1635– 1640 ðð. Ïðîåêòóâàâ çàìîê ôðàíöóçüêèé іíæåíåð Ãіéîì Ëåâàññåð äå Áîïëàí, à áóäіâåëüíèìè ðîáîòàìè êåðóâàâ іòàëієöü Àíäðåà äåëü Àêâà. Â îáîðîííіé àðõіòåêòóðі é íàäàëі àêòèâíî âèêîðèñòîâóâàëè äåðåâî. Òàê, ëèøå ç äåðåâà çàáóäîâàíî äâіð Áðîäіâñüêîãî çàìêó. Äåðåâ’ÿíі ñïîðóäè íàëåæàëè òàêîæ äî àíñàìáëþ ñïîðóäæåíîãî 1640 ð. çàìêó â Îëèöі ïîáëèçó Ëóöüêà. 1

1. Ïëàí ççàìêó â Ïіäãіðöÿõ. Ðåêîíñòðóêöіÿ. 2. Çàìîê ó Ïіäãіðöÿõ. Ñó÷àñíèé âèãëÿä. ● Ó 17 ñò. ïàëàö áóâ äâîïîâåðõîâèì, ìàâ ïî îáèäâà áîêè òà â öåíòðі òðèïîâåðõîâі і é íè é âåæó (çãîäîì ñïîðóäó ïåðåáóäîâàíî, é âîíà ñòàëà òðèïîâåðõîâîþ). оміркуйте, про що сповіщає напис на мармуровій табличці біля в’їзду до замку в ідгірцях: «Вінець ратних трудів – перемога, перемоги – тріумф, тріумфу – відпоинок».

. Ùî áóëî õàðàêòåðíèì äëÿ áóäіâíèöòâà öåðêîâíèõ ñïîðóä? Ïîìіòíі çìіíè ñïîñòåðіãàëèñÿ і â öåðêîâíîìó áóäіâíèöòâі. Éäåòüñÿ ïåðåäóñіì ïðî øèðøå âèêîðèñòàííÿ êàìåíþ. Çðàçêîì òîãî÷àñíèõ ìóðîâàíèõ ñïîðóä є Óñïåíñüêà öåðêâà ó Ëüâîâі, áóäіâíèöòâî ÿêîї ðîçïî÷àëè 1591 ð. é çàâåðøèëè íàïðèêіíöі 20-õ ðîêіâ 17 ñò. Îêðàñîþ Ëüâîâà є òàêîæ êàïëèöÿ Áîїìіâ, çáóäîâàíà ó 1615 ð. Öÿ ïàì’ÿòêà âòіëþє íàéÿñêðàâіøі ðèñè ðåíå104

Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

1. Êàïëèöÿ Áîїìіâ. 2. Ñêëåïіííÿ êàïëèöі Áîїìіâ. 3. Ôðàãìåíò ðåëüєôó êàïëèöі Áîїìіâ.

ñàíñíîї àðõіòåêòóðè òієї äîáè. Îçäîáëåíà ðîçêіøíèì ðіçüáëåííÿì, ó ÿêîìó ïîєäíóþòüñÿ áіáëіéíі ñþæåòè, ðåàëіñòè÷íі çîáðàæåííÿ-ïîðòðåòè, âèòîí÷åíі îðíàìåíòè ç âèíîãðàäíèõ ãðîí і êâіòіâ àêàíòà. Áіëüøå ìóðîâàíèõ öåðêîâ ç’ÿâèëîñÿ íà Âîëèíі. 1632 ð. ó Ëóöüêó ðîçïî÷àòî ñïîðóäæåííÿ Õðåñòîâîçäâèæåíñüêîї öåðêâè. Â îêîëèöÿõ ìіñòà òîäі æ ïîñòàâ àíñàìáëü õðàìіâ Áіëîñòîöüêîãî ìîíàñòèðÿ. Ïðîòå áіëüøіñòü õðàìіâ і çà òîãî ïåðіîäó áóäóâàëè ç äåðåâà. Ó ïåðøіé ïîëîâèíі 17 ñò. â çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ç’ÿâëÿþòüñÿ ïåðøі ñïîðóäè â ñòèëі єâðîïåéñüêîãî áàðîêî. Íàéâіäîìіøèé ñåðåä ïåðøèõ ñïîðóä ðàííüîãî áàðîêî â Óêðàїíі – êîñòåë єçóїòіâ ó Ëüâîâі, çáóäîâàíèé 1610–1630 ðð. çà ïðîåêòîì іòàëіéñüêîãî àðõіòåêòîðà Äæàêîìî Áðіàíî. Õðàì çáóäîâàíî çà çðàçêîì áàçèëіêè1 Іëü-Äæåçó â Ðèìі – ñîáîðíîї öåðêâè îðäåíó єçóїòіâ. Ó òîãî÷àñíèõ êóëüòîâèõ ñïîðóäàõ ïîìіòíі ðèñè îáîðîííîї àðõіòåêòóðè. Âåëèêі ìîíàñòèðі ïîäåêóäè íàáóâàëè âèãëÿäó ñïðàâæíіõ ôîðòåöü, çàõèùåíèõ ìіöíèìè ìóðàìè ç âåæàìè-áàñòіîíàìè. Òàêèì, çîêðåìà, є Òðîїöüêèé Êîñòåë єçóїòіâ ó Ëüâîâі.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

1 Á à ç è ë і ê à – öå ïðÿìîêóòíà, âèòÿãíóòà â äîâæèíó áóäіâëÿ, ðîçäіëåíà êîëîíàìè íà òðè, ï’ÿòü і áіëüøå ïîçäîâæíіõ íàâ. Ñåðåäíÿ íàâà áóëà øèðøîþ òà âèùîþ âіä áі÷íèõ. Ñòðóêòóðà áàçèëіêè ñòàëà îñíîâîþ äëÿ ôîðìóâàííÿ êàòîëèöüêèõ õðàìіâ. Îñíîâíèì òèïîì ïðàâîñëàâíèõ õðàìіâ áóâ õðåñòîáàííèé.

105

Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

1. Ïëàí Ò Òðîїöüêîãî Ìåæèðіöüêîãî ìîíàñòèðÿ. Ðåêîíñòðóêöіÿ.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

2. Òðîїöüê êèé Ìåæèðіöüêèé ìîíàñòèð ïîáëèçó Îñòðîãà – êëàñè÷íèé çðàçîê îáîðîííîãî ì ìîíàñòèðñüêîãî áóäіâíèöòâà íà òåðèòîðії Âîëèíі. Ñó÷àñíèé âèãëÿä.

ìîíàñòèð ó ñ. Ìåæèðі÷ (Ðіâíåíñüêà îáë.). Îáðèñіâ ñïðàâæíüîї ôîðòåöі âіí íàáóâ íà ïî÷àòêó 17 ñò. – ïіñëÿ òîãî, ÿê ßíóø Îñòðîçüêèé, îñòàííіé ïðåäñòàâíèê ñëàâåòíîãî ðîäó, ïåðåäàâ éîãî êàòîëèöüêîìó îðäåíó ôðàíöèñêàíöіâ. Âëàñíå, òîäі ñïîðóäà çàçíàëà ïåðåáóäîâè, âíàñëіäîê ÿêîї ïåðåòâîðèëàñÿ íà êëàñè÷íèé çðàçîê îáîðîííîãî ìîíàñòèðñüêîãî áóäіâíèöòâà. Òðèìàòè îáîðîíó öіëêîì ìîãëè é îêðåìі õðàìè, ïðèìіðîì Ï’ÿòíèöüêà öåðêâà ó Ëüâîâі. Äî îáîðîíè íåðіäêî ïðèñòîñîâóâàëè íàâіòü ñіëüñüêі öåðêâè. Îáîðîííîãî õàðàêòåðó îáîâ’ÿçêîâî íàäàâàëè é ìóðîâàíèì ñèíàãîãàì. Âîíè ìàëè ôîðòå÷íèé, áàøòîâèé âèãëÿä, à ðåíåñàíñíі ðèñè (àðêè ç ôіãóðíèì çàâåðøåííÿì) ïîäåêóäè ïîєäíóâàëèñÿ çі ñõіäíèìè ìîòèâàìè. Ùî âèçíà÷àëî ðîçâèòîê îáðàçîòâîð÷îãî ìèñòåöòâà äîáè?

Іêîíîñòà àñ Ï’ÿòíèöüêîї öåðêâè ó Ëüâ âîâі.

106

Ïåðøà ïîëîâèíà 17 ñò. – âàæëèâèé åòàï ðîçâèòêó ðіçíèõ âèäіâ ìèñòåöòâà â Óêðàїíі. ßñêðàâі íàöіîíàëüíі ðèñè âòіëåíî, çîêðåìà, â ðіçüáëåíîìó îáðàìëåííі іêîí òà іêîíîñòàñіâ. Ñòâîðåííÿ îñòàííіõ âèìàãàëî âåëèêîãî òàëàíòó é íåàáèÿêîї ìèñòåöüêîї ïіäãîòîâêè, àäæå â íèõ ïîєäíóâàëèñÿ ìàëÿðñòâî, àðõіòåêòóðà é äåêîðàòèâíå ðіçüáëåííÿ. Ñïðàâæíüîþ ïåðëèíîþ óêðàїíñüêîãî ìèñòåöòâà є іêîíîñòàñ Ï’ÿòíèöüêîї öåðêâè, ñòâîðåíèé ëüâіâñüêèìè ìèòöÿìè â ïåðøіé ïîëîâèíі 17 ñò. Äî øåäåâðіâ óêðàїíñüêîãî ìèñòåöòâà íàëåæèòü іêîíîñòàñ Óñïåíñüêîї öåðêâè ó Ëüâîâі. Іêîíè äëÿ íüîãî ìàëþâàëè âèäàòíі ëüâіâñüêі õóäîæíèêè Ôåäіð Ñåíüêîâè÷ òà Ìèêîëà Ïåòðàõíîâè÷. Âèíÿòêîâó ìèñòåöüêó âàðòіñòü ìàþòü іêîíè Ì. Ïåòðàõíîâè÷à, íàéâèäàòíіøîãî ëüâіâñüêîãî óêðàїíñüêîãî ìàëÿðà 17 ñò. Âîíè ñïðèÿëè óòâåðäæåííþ íîâîãî ñòèëþ â іêîíîìàëÿðñòâі,

Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

1. Õðèñòîñ ïåðåä Ïіëàò òîì. Ç Óñïåíñüêîї öåðêâè ó Ëüâîâі. Ë Õóäîæíèê Ì. Ïåòðàõíî îâè÷ 2. Ñâÿòèé Ìèêîëàé. Ç êèїâñüêîї öåðêâè ñâ. Ìèêîëàÿ Íàáååðåæíîãî.

îðієíòîâàíîãî íà çàõіäíîєâðîïåéñüêі çðàçêè. ßê іêîíîãðàôі÷íі âçіðöі Ì. Ïåòðàõíîâè÷ âèêîðèñòîâóâàâ çàõіäíîєâðîïåéñüêі ãðàâþðè, âðàõîâóþ÷è ïðè öüîìó òðàäèöіéíі îáðàçíі òà ïëàíîâî-ïðîñòîðîâі çàñàäè. Âіä ïåðøîї ïîëîâèíè 17 ñò. çáåðåãëèñÿ îðèãіíàëüíі çðàçêè êèїâñüêîї øêîëè ðåëіãіéíîãî ìàëÿðñòâà. Íàéâèçíà÷íіøîþ її ïàì’ÿòêîþ є õðàìîâà іêîíà Ñâÿòîãî Ìèêîëàÿ â öåðêâі Ñâÿòîãî Ìèêîëàÿ Íàáåðåæíîãî, ÿêà íàéêðàùå ñâіä÷èòü ïðî ñòàíîâëåííÿ íîâîї ìèñòåöüêîї ñèñòåìè іêîíîïèñó êèїâñüêîї øêîëè ðåëіãіéíîãî ìàëÿðñòâà ïåðøîї ïîëîâèíè 17 ñò. Àêòèâíî ðîçâèâàâñÿ ïîðòðåòíèé æèâîïèñ, õî÷ іç ïàì’ÿòîê òîãî ÷àñó çáåðåãëèñÿ ëèøå ïîîäèíîêі îðèãіíàëüíі çðàçêè. Ïîðòðåò áóâ ïîïóëÿðíèì ñåðåä âèùèõ âåðñòâ ñóñïіëüñòâà. Ó çàìêàõ ñêëàäàëèñÿ öіëі ãàëåðåї. Òàê, ãàëåðåÿ çàìêó â Çàñëàâі íà 1622 ð. íàëі÷óâàëà ìàéæå ñòî ïîëîòåí. Ïðî îñîáëèâîñòі æàíðó òієї äîáè ñâіä÷èòü ïîðòðåò ðóñüêîãî âîєâîäè ßíà Äàíèëîâè÷à ç Æîâêіâñüêîãî çàìêó. Ïîðòðåòíі ãàëåðåї îáëàøòîâóâàëè і â çàìêàõ Âîëèíі, ïðîòå âîíè ìàéæå íå çáåðåãëèñÿ. Îäèí ç íàéêðàùèõ óêðàїíñüêèõ ïîðòðåòіâ ïåðøîї ïîëîâèíè 17 ñò. – «Íåâіäîìèé ó ÷åðâîíіé øóáі». 1

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

1. Íåâіäîìèé ó ÷åðâîíііé øóáі. 2. Ïîðòðåò ðóñüêîãî âîєâîäè â ßíà Äàíèëîâè÷à – êëà àñè÷íèé çðàçîê ëüâіâñüêîãî ïîðò òðåòíîãî ìàëÿðñòâà ïåðøîї ïîë ëîâèíè 17 ñò.

107

Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

Ïîðòðåò êíÿçÿ Êðèøòîôà Çáàðàçüêîãî. ● Ïðàâà ðóêà êíÿçÿ ìіöíî ñòèñíóòà â êóëàê і òâåð-

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

äî îáіïåðòà íà ñòіë. Îäÿã êíÿçÿ íàäçâè÷àéíî áàãàòèé: íà íüîìó áіëèé àòëàñíèé æóïàí, ïіäïåðåçàíèé ÷åðâîíèì äåêîðàòèâíèì ïîÿñîì, íà áіëèõ ñòðі÷êàõ ïіäâіøåíà øàáëÿ â äîðîãèõ ïіõâàõ. Âіçåðóí÷àñòà äåëіÿ – âåðõíіé îäÿã, ùî âäÿãàâñÿ ïîâåðõ æóïàíà, ç ïåðñèäñüêîї ïàð÷åâîї òêàíèíè, ïіäáèòèé ÷îðíèì õóòðîì. Íà ãîëîâі – øàïêà, îïóøåíà ÷îðíèì õóòðîì, îçäîáëåíà ìàëèíîâèì ïіð’ÿì. Íà íîãàõ êíÿçÿ – òðàäèöіéíі äëÿ 17 ñò. æîâòі ÷åðåâèêè.

ßñêðàâî ðåïðåçåíòóє åïîõó ðîçêâіòó óêðàїíñüêîї ïîðòðåòíîї øêîëè ïåðøîї ïîëîâèíè 17 ñò. ïîðòðåò êíÿçÿ Êðèøòîôà Çáàðàçüêîãî, àäæå öåé òâіð є ðіäêіñíèì çðàçêîì ïàðàäíîãî ïîðòðåòà íà ïîâíèé çðіñò (íàéðàíіøèì ñåðåä çáåðåæåíèõ). Ïîðòðåò îäíîãî ç îñòàííіõ ïðåäñòàâíèêіâ äàâíüîãî êíÿçіâñüêîãî ðîäó, ÿêèé íàëåæàâ äî íàéâïëèâîâіøèõ і íàéçàìîæíіøèõ êíÿçіâñüêèõ ðîäèí Óêðàїíè, ñòâîðåíî âïðîäîâæ 1622–1627 ðð. Іíøі ñâіòñüêі æàíðè ðîçâèâàëèñÿ ìàëî é âіäîìі ëèøå ç ïîîäèíîêèõ ôàêòіâ òà ïàì’ÿòîê. Òàê, ñâіä÷åííÿì ðîçâèòêó іñòîðè÷íîãî ìàëÿðñòâà є ñèìâîëі÷íà êîìïîçèöіÿ «Ðîêîø ïіä Ñàíäîìèðîì». Ïðî áàòàëüíå ìàëÿðñòâî ñâіä÷èòü êàðòèíà «Áèòâà ïіä Êëóøèíî» ç êîñòüîëó â Æîâêâі. Ðîçâèòîê ãðàâþðè ïîâ’ÿçàíèé ç âèíèêíåííÿì îñåðåäêó äðóêàðñòâà â Êèєâі. «Àíôîëîãіîí» 1619 ð. ñòàâ ïåðøîþ áàãàòî іëþñòðîâàíîþ óêðàїíñüêîþ êíèãîþ – 29 іëþñòðàöіé ç 26 äîùîê. Ç-ïîìіæ òîãî÷àñíèõ óêðàїíñüêèõ ãðàâþð îêðåìі ïðèñâÿ÷åíî ñâіòñüêèì ñþæåòàì. Ïåðøі òàêі ãðàâþðè áóëî âìіùåíî ÿê іëþñòðàöії äî «Âіðøіâ íà æàëіñíèé ïîãðåá øëÿõåòíîãî ëèöàðÿ Ïåòðà Êîíàøåâè÷à-Ñàãàéäà÷-

108

Áèòâà ïіä Êëóøèíî. Ê Єäèíà çáåðåæ æåíà íà óêðàїíñüê êèõ çåìëÿõ ïàì’’ÿòêà áàòàëüíîãî ìàëÿðñòâà ïåðøîї ï ïîëîâèíè 17 7 ñò.

Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

íîãî...», ùî âèéøëè äðóêîì 1622 ð. â äðóêàðíі Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè. Âîíè ìàþòü îñîáëèâî âàæëèâå çíà÷åííÿ ÿê іñòîðè÷íі äæåðåëà, àäæå ïðèñâÿ÷åíі ïîäіÿì ç іñòîðії óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà. Âåðõè íà êîíі, ç ãåòüìàíñüêîþ áóëàâîþ – òàê çîáðàæåíî êîçàöüêîãî êåðìàíè÷à, çàïîðіçüêîãî ãåòüìàíà Ïåòðà Êîíàøåâè÷à-Ñàãàéäà÷íîãî. Öå çîáðàæåííÿ áóëî ïåðøèì óêðàїíñüêèì ñâіòñüêèì ïîðòðåòîì ó ãðàâþðі, ïåðøèì â óêðàїíñüêîìó ìèñòåöòâі êіííèì ïîðòðåòîì.

1. Скільки років тому було збудовано замок у Підгірцях? 2. У яких містах розташовані найвідоміші архітектурні споруди доби? 3. Виберіть з переліку пам’ятки, створені в першій половині 17 ст.: ● ікони М. Петрахновича для Успенської церкви у Львові; ● гравюри Львівського «Апостола»; ● мініатюри Пересопницького євангелія; ● ікона Святого Миколая з церкви Св. Миколая Набережного в Києві; ● портрет князя Криштофа Збаразького; ● Софійський собор у Києві. Свій вибір поясніть. 4. Які з фортець і замків розташовувалися на Волині та Галичині: ● Кам’янець-Подільська фортеця; ● Луцький замок; ● Кодацька фортеця; ● Запорізька Січ-фортеця; ● Острозький замок; ● замок у Підгірцях; ● Збаразький замок; ● Бережанський замок? 5. Дайте відповіді на запитання: ● Чим вирізняється містобудування та архітектура в першій половині 17 ст.? ● Що було особливого в будівництві оборонних споруд? ● Які ознаки мав український живопис у першій половині 17 ст.? ● Як розвивалося мистецтво гравюри? 6. Про яке мистецьке явище доби йдеться в уривкові з джерела? ● Про що свідчить поширення цього малярського жанру? У листі до сестри князь Заславський (1616) писав: «Прошу, дай мені, ваша милість дорога пані сестро, намалюватися і пана (чоловіка) проси, ваша милість, а я теж зображення своє пошлю вашій милості, принаймні знадобиться страшити дітей, коли будуть на чомусь дуже наполягати».

ОЦІНІТЬ СВОЇ ВМІННЯ З ТЕМИ

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Перевірте себе

ÄÀÒÈ ÒÀ ÏÎÄІЇ 1. Óñòàíîâ³òü õðîíîëîã³÷íó ïîñë³äîâí³ñòü ïîä³é: ● çàòâåðäæåííÿ ñåéìîì Ðå÷³ Ïîñïîëèòî¿ «Îðäèíàö³¿ Â³éñüêà Çàïîð³çüêîãî ðåºñòðîâîãî...»; ● çäîáóòòÿ çàïîðîæöÿìè ôîðòåö³ Êîäàê; ● Õîòèíñüêà â³éíà; ● ïîõ³ä 20-òèñÿ÷íîãî êîçàöüêîãî â³éñüêà Ï. Ñàãàéäà÷íîãî â Ìîñêîâ³þ íà äîïîìîãó êîðîëåâè÷ó Âëàäèñëàâó; ● Äåóë³íñüêå ïåðåìèð’ÿ; ● óòâîðåííÿ Êèºâî-Ìîãèëÿíñüêî¿ àêàäåì³¿. ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÊÀÐÒÀ 2. Ðîçãëÿíüòå êàðòîñõåìó: ● ßêèìè ë³òåðàìè íà êàðòîñõåì³ ïîçíà÷åíî òåðèòîð³¿ âîºâîäñòâ Ðå÷³ Ïîñïîëèòî¿ íà óêðà¿íñüêèõ çåìëÿõ ó ïåðø³é ïîëîâèí³ 17 ñò.? Íàçâ³òü ¿õ. ● ßê³ ïîä³¿ ïîçíà÷åíî ïóíêòèðíèìè ÷åðâîíèìè ñòð³ëêàìè? ● Òåðåíè ÿêî¿ äåðæàâè ïîçíà÷åíî êîðè÷íåâèì êîëüîðîì? ● Â³äïîâ³äíî äî öèôð òà çíàê³â ç ïåðåõðåùåíîþ çáðîºþ âèçíà÷òå ïîä³¿, ç ÿêèìè âîíè ïîâ’ÿçàí³. ● Íàçâ³òü êåð³âíèê³â ïîâñòàíü òà ð³ê ïîä³¿. 109

Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

ІÑÒÎÐÈ×ÍÅ ÄÆÅÐÅËÎ 3. Óñòàíîâ³òü, ïðî ùî éäåòüñÿ â óðèâêàõ ç ³ñòîðè÷íèõ äæåðåë. Äàéòå ³ñòîðè÷íèé êîìåíòàð çàçíà÷åíèì ïîä³ÿì. À. «Êîðîííèé ãåòüìàí Êàðë Õîäêåâè÷, âåðõè íà êîí³, ñòîÿâ á³ëÿ ñâîãî øàíöÿ, êîëè ïðèì÷àâ ãîíåöü ç³ çâ³ñòêîþ, ùî êîçàêè ç ê³ëüêîìà ïîëüñüêèìè çàãîíàìè çàõîïèëè âæå òàá³ð Îñìàíà ³ ùî äëÿ îñòàòî÷íî¿ ïåðåìîãè áðàêóº ò³ëüêè ï³äìîãè… Ï³ñëÿ íåñïîä³âàíîãî âòîðãíåííÿ çàïîðîæö³â ó òàá³ð Îñìàíà òóðê³â îõîïèëà ïàí³êà: ëþäè âñ³õ ñòàí³â áóëè â íåâèìîâí³é òðèâîç³, à ñàì Îñìàí, ÿêèé òàê íåäàâíî ãàäàâ, ùî íåìà íà ñâ³ò³ í³êîãî ìîãóòí³øîãî çà íüîãî, òåïåð íà âëàñí³ î÷³ áà÷èâ óñþ íåïåâí³ñòü ñâîãî ñòàíîâèùà». Á. «Âîëåþ Áîæîþ, ïîðàäîþ é ïîâåë³ííÿì ñâÿò³éøîãî Êèðèëà, àðõ³ºïèñêîïà Êîíñòàíòèíîãðàäà, Íîâîãî Ðèìó, ³ âñåëåíñüêîãî ïàòð³àðõà, ³ áëàãîñëîâåííÿì àðõ³ºïèñêîïà, ìèòðîïîëèòà êè¿âñüêîãî, ãàëèöüêîãî òà âñ³º¿ Ðóñ³, îòöÿ Éîâà Áîðåöüêîãî, â ì³ñò³ Ëóöüêó ïðè öåðêâ³ Âîçäâèæåííÿ ×åñíîãî é Æèâîòâîðÿùîãî Õðåñòà Ãîñïîäíüîãî óòâîðèëàñÿ øêîëà ãðåöüêà òà ðóñüêà. Çã³äíî çі ñòàðîäàâí³ìè çâè÷àÿìè òà ïîðÿäêàìè ñâÿòèõ îòö³â çàêîíó ãðåöüêîãî, âåëèêèì äáàííÿì, ³ íàêëàäîì, ³ ïèëüí³ñòþ ì³ùàí ëóöüêèõ ðóñüêîãî íàðîäó ñâÿòîãî çàêîíó ãðåöüêîãî, ³ ìèëîñòèíÿìè âñ³õ ïðàâîñëàâíèõ õðèñòèÿí, ÿê ñòàíó äóõîâíîãî, òàê ³ îñ³á êíÿæèõ, ïàíñüêèõ, øëÿõåòñüêèõ ³ âñüîãî ïîñïîëèòîãî íàðîäó àæ äî âáîãèõ óäîâèöü, äóìàþ÷è ïðî âñÿêó íåäîñòà÷ó çàêîííî¿ íàóêè, ùî ÷èíèòüñÿ ÷åðåç íåñòàðàòëèâèõ ëþäåé».

110

Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò.

Â. «Õòî æ çàòðèìàº íàðîä, êîëè â íüîãî òàê çàêðóòèëèñÿ êîëåñà ñâàâ³ëëÿ, ùî ¿õ í³ÿêèì ÷èíîì íå ìîæíà ñòðèìàòè!.. Ïåðåêîíàâñÿ ÿ ïðî öå ï³ä Êóìåéêàìè: çèìîþ çíèùèâ Ïàâëþêà, íà âåñíó, íåçâàæàþ÷è íà òàêèé âåëèêèé ðîçãðîì, îæèâ Îñòðÿíèí. Ðîçãðîìèâ ÿ Îñòðÿíèíà – çðàçó æ áóëî îáðàíî êåð³âíèêîì Ãóíþ, ³ ÿ äâàäöÿòü òèæí³â â³â ³ç íèì â³éíó òà ëåäâå ïðèâ³â äî ïîñëóõó çáðîºþ ³ íåìàëèì ïðîëèòòÿì êðîâ³!». Ã. «Çãàäàíі äâà єïèñêîïè (Іïàòіé Ïîòіé òà Êèðèëî Òåðëåöüêèé) ïðèéøëè â ãðåöüêîìó îäÿçі, ùî éîãî íîñÿòü ó їõíіõ êðàїíàõ, óêëÿêíóâøè â ïðîñòîðі ïîìіæ ëàâàìè, âîíè, çà їõíіì çâè÷àєì, ïîöіëóâàëè çåìëþ, à çãîäîì òå ñàìå çðîáèëè ïîñåðåäèíі öüîãî âіëüíîãî ïðîñòîðó, à òðåòіé ðàç ïåðåä ñòîïàìè ïàïè і їõ, íàïðèêіíöі, ç ïîøàíîþ ïîöіëóâàëè; à ïåðøèé ç íèõ, ùî íàçèâàâñÿ Іïàòіé, äàâ ïàïі ëèñòè... Òîäі… â÷èíèëè іñïîâіäü âіðè, і òî ïåðøèé – ÿêèé çíàâ ëàòèíñüêó ìîâó – âіä÷èòàâ її ëàòèíîþ, à äðóãèé, Êèðèëî, ùî íå çíàâ ëàòèíñüêîї ìîâè, â÷èíèâ її ïî-ãðåöüêè ÷è ðóñüêè». Ä. «Êîíàøåâè÷ íàäçâè÷àéíî ñïðèòíî, ñòðàøåííî çáåíòåæèâøè âîðîãà, çëó÷èâñÿ ç Âëàäèñëàâîì ïіä ñàìîþ Ìîñêâîþ, ñòîëèöåþ äåðæàâè. Ïðîíіñ ïåðåìîæíі êîðîãâè ñâîї áåçìåæíèìè ïðîñòîðàìè, ñïóñòîøèâ âîãíåì і ìå÷åì íåäðóæíі çåìëі, îáåðíóâøè â ñóìíі ðóїíè òàêі íåçâè÷àéíі, ñèëüíі ñâîєþ ïîçèöієþ òà çàëîãàìè ìіñòà, ÿê Єëåöü, Øàöüê, Ëèâíè, Êàëóãà». Å. «Ó 1635 ð. íåïîêіðíèé êîçàê, íà іì’ÿ Ñóëèìà, ïіäñòóïíî é òàєìíî ïðîêðàâøèñü ç... êîçàêàìè ç ìîðÿ äî Äíіïðà, íàñìіëèâñÿ íàïàñòè íà ôîðòåöþ, ÿêó éîãî ìèëіñòü êîðîëü Âëàäèñëàâ çâåëіâ íà êîøòè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї çáóäóâàòè íà ïåðøîìó äíіïðîâñüêîìó ïîðîçі é îòî÷èòè âàëàìè ïðîòè ðîçáåùåíîї ñâàâîëі êîçàêіâ, ùîá âîíè íà ìîðå â ÷îâíàõ áіëüøå íå õîäèëè òà òóðêà íå äðàòóâàëè. Ñóëèìà, íàïàâøè âíî÷і íà öþ ôîðòåöþ é ïåðåáèâøè ñòîðîæó, çàðóáàâ øàáëåþ êàïіòàíà òà áàãàòüîõ ëþäåé, çàáðàâ ÷èìàëî ãðîøåé Ðå÷і Ïîñïîëèòîї, à íîâó ôîðòåöþ â êіëüêîõ ìіñöÿõ çðóéíóâàâ. Ïіçíіøå âіí áóâ, ç íàêàçó éîãî êîðîëіâñüêîї ìèëîñòі, íà òîìó æ äíіïðîâñüêîìó îñòðîâі îáëîæåíèé ðåєñòðîâèìè êîçàêàìè і, êîëè äðîâ ó íüîãî íà ïàëèâî íå ñòàëî, áóâ âèäàíèé ñâîїìè é âіäïðàâëåíèé ó Âàðøàâó íà äâîòèæíåâèé ñåéì, ùî âіäáóâàâñÿ íà ïî÷àòêó 1636 ðîêó. Òàì æå éîìó òà ùå êіëüêîì òàêèì ñàìèì íåãіäíèêàì âіäðóáàëè ãîëîâè é ÷åòâåðòóâàëè». ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÎÑÎÁÈÑÒІÑÒÜ 4. Ï³äãîòóéòå ðîçïîâ³äü ïðî ãåòüìàíà Ï. Ñàãàéäà÷íîãî, âèêîðèñòîâóþ÷è ïàì’ÿòêó äëÿ õàðàêòåðèñòèêè ³ñòîðè÷íî¿ îñîáèñòîñò³. ÏÎÍßÒÒß ÒÀ ÒÅÐÌІÍÈ 5. Ïîÿñí³òü ïîíÿòòÿ òà òåðì³íè ³ ñêëàä³òü ç íèìè ðå÷åííÿ: ● ãðåêî-êàòîëèöüêà öåðêâà; ● Çàïîð³çüêà Ñ³÷; ● ïðàâîñëàâí³ áðàòñòâà; ● áàñò³îí; ● ïîëåìі÷íà ëіòåðàòóðà; ● ìîðñüêі ãåðîї÷íі ïîõîäè êîçàöòâà; ● êîçàöüêèé òàáіð; ● ïîêîçà÷åííÿ. ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÏÀÌ’ßÒÊÀ 6. Âèêîðèñòîâóþ÷è ïîäàí³ ïàì’ÿòêè, âèçíà÷òå äîñÿãíåííÿ êóëüòóðè Óêðà¿íè ò³º¿ äîáè.

111

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 16 – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ 17 ñò. Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

112

Розділ 3

НАЦІІОН НАЛЬН НО-ВИЗВ ВОЛЬ ЬНА ВІЙН НА УКРАЇЇНСЬКОГ ГО НАРО ОДУ СЕРЕ ЕДИНИ 17 ст т.

1 Ïàì’ÿòíèê Á. Õìåëüíèöüêîìó íà Ñîôіéñüêîìó ìàéäàíі â Êèєâі. Ñêóëüïòîð Ì. Ìèêåøèí.

2 4 5

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò

ТА ПОЧАТОК § 17. ПРИЧИНИ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ. ВОЄННІ ПОДІЇ 1648–1649 рр. 1648 р., сiчень – початок Національно-визвольної вiйни. Обpання гетьманом Богдана Хмельницького. 1648 р., лютий – укладення союзної угоди з кpимським ханом про надання військової допомоги. 1648 р., тpавень – битви на Жовтих Водах і під Корсунем. 1648 р., вересень – битва пiд Пилявцями. 1648 р., веpесень–листопад – облога українським вiйськом Львова та Замостя. 1649 р., сеpпень – Зборівська битва. Укладення Зборівського договору.

користавшись уривком, установіть, що найбільше обурювало українців у їхьому становищі.

ів вимог Війська Запорізького до короля Речі Посполитої та польського уряду в лютому 1649 р.: «Насамперед просимо, щоб неволя, гірше турецької, якої зазнав наш руський народ, що додержується старовинної грецької віри, від унії була скасована, тобто щоб як з давніх часів, так і тепер вся старовинна Русь додержувалася грецького закону. Щоб при руському народові скрізь у Короні і Литві залишалися владицтва і всі церкви. Назви унії щоб не було, а тільки римський і грецький закони, так як з’єдналася Русь з Польщею... Коли залишаться лише два закони, римський і грецький, як було раніше, тоді унія не турбуватиме наш християнський народ, братів наших, і без неї ми справді у згоді житимемо... Просимо, щоб київський воєвода був з руського народу і додержувався грецького закону, ...щоб наш київський митрополит мав місце в сенаті його милості короля, щоб ми, Русь, мали щонайменше трьох сенаторів: серед світських – воєводу і київського каштеляна, які б у сенаті захищали нашу віру і права руського народу».

. Ùî ðîçïîâіäàþòü äæåðåëà ïðî ïðè÷èíè Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüîї âіéíè ïðîòè ïîëüñüêîãî ïàíóâàííÿ? Íàïðèêіíöі 16 – ó ïåðøіé ïîëîâèíі 17 ñò. â Óêðàїíі âіäáóëèñÿ âàæëèâі çðóøåííÿ, ùî òîðêíóëèñÿ âñіõ âåðñòâ òîãî÷àñíîãî ñóñïіëüñòâà. Îäíàê íàéáіëüøå âîíè âïëèíóëè íà êîçàöòâî. Íå âèïàäêîâî ñàìå òîäі ñïàëàõóâàëè ÷èñëåííі êîçàöüêі ïîâñòàííÿ. І õî÷à, ïî÷èíàþ÷è ç âèñòóïó Ê. Êîñèíñüêîãî, êîæíå ïîäàëüøå ïîâñòàííÿ êîçàêіâ âіäçíà÷àëîñÿ âèùèì ðіâíåì îðãàíіçîâàíîñòі, îõîïëþâàëî áіëüøó òåðèòîðіþ, çàñâіä÷óâàëî âäîñêîíàëåííÿ âіéñüêîâîї âïðàâíîñòі òà âèùèé ñòóïіíü óñâіäîìëåííÿ êîçàêàìè ìåòè áîðîòüáè, ïðîòå âñі âîíè òієї ìåòè íå äîñÿãëè. Òèì ÷àñîì ñòàíîâèùå óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ñêëàäі Ðå÷і Ïîñïîëèòîї íå çìіíþâàëîñÿ. ● На яких особливостях становища міщан західноукраїнських міст наголошує джеело? З чим це пов’язано?

З промови українського шляхтича з Волині Лаврентія Деревинського на Варшавському сеймі 1620 р.: «У великих містах церкви запечатані, церковні маєтки зруйновані, у монастирях замість ченців тримають худобу... Хіба не гнобленням народу нашого руського є те, що, крім інших міст, робиться у Львові? Хто дотримується

114

Ïðè÷èíè òà ïî÷àòîê Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè. Âîєííі ïîäії 1648–1649 ðð.

грецької віри і не перейшов до унії, той не може проживати в місті, міряти ліктем і квартою й бути прийнятим до цеху; не дозволяється проводжати за церковним обрядом тіло померлого жителями міста і відкрито приходити до хворого з тайнами Божими... Коротко сказати: давно вже великі й нечувані утиски терпить наш руський народ як у Короні (Польщi), так і у Великому князівстві Литовському».

З листа Богдана Хмельницького до польського короля (друга половина 1647 – початок 1648 рр.): «Пани державці та старости на втіху собі нестерпно кривдять нас і тяжко ображають, позбавляючи не тільки вбогого майна, а й свободи, посягаючи на наші хутори, луки, сіножаті, ниви, зорані поля, ставки, млини, бджоляні десятини, хоч усе це й належить до володінь Вашої королівської милості. І що тільки комусь із них у нас, козаків, сподобається, силою відбирають, а нас самих, безневинних, обдирають, б’ють, мордують, до в’язниць кидають, на смерть за наші маєтності вбивають, так що багато кого з нашого товариства поранено й знівечено. А наші пани полковники, добровольні слуги їх милостей панів старост, замість того, щоб нас од такої біди й напасті захищати, допомагають панам урядовцям кривдити нас». ● Про які особливості становища православних у Речі Посполитій свідчить до-

кумент? Зі скарги волинської шляхти в настановах послам на сеймі 1645–1646 рр.: «Православ’я в Речі Посполитій зазнає таких утисків, яких не терплять і греки в турецькій неволі: забрано у православних церкви, монастирі й кафедри, заборонено вільне провадження відправ, бідні православні вмирають без причастя, не можуть прилюдно відправляти похорон; у Любліні, Сокалі, Белзі та інших містах через відібрання церков православні мусять потай ховати своїх померлих у підвалах і домах». ● Як засвідчене в джерелах становище українців впливало на внутрішньополітичну ситуацію в Речі Посполитій? ● Що загострило ситуацію в Україні, спричинивши загальнонародний виступ?

2. Äî ÿêèõ çàõîäіâ âäàâñÿ Áîãäàí Õìåëüíèöüêèé äëÿ ïіäãîòîâêè äî âіéíè? Ó 1648 ð. ðîçïî÷àëîñÿ íîâå êîçàöüêå ïîâñòàííÿ ïðîòè ïàíóâàííÿ Ïîëüùі, éîãî ïіäòðèìàëè íå ëèøå ñåëÿíè é ìіñüêà áіäíîòà, à é äóõіâíèöòâî, çàìîæíå ìіùàíñòâî, äðіáíà óêðàїíñüêà øëÿõòà. Çàâäÿêè öüîìó ïîâñòàííÿ øâèäêî ïåðåòâîðèëîñÿ íà âñåíàðîäíó âіéíó, ÿêó іñòîðèêè íàçâàëè Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîþ. Î÷îëèâ áàãàòîðі÷íó áîðîòüáó çà íàöіîíàëüíå âèçâîëåííÿ ïðîòè ïîëüñüêîãî ïàíóâàííÿ Áîãäàí Õìåëüíèöüêèé. Íà ïî÷àòêó 1648 ð. Áîãäàí Õìåëüíèöüêèé ñôîðìóâàâ ïåðøèé ïîâñòàíñüêèé çàãіí, óñòàíîâèâ çâ’ÿçîê ç êîçàêàìè çàëîãè íà Ñі÷і é 25 ñі÷íÿ îâîëîäіâ íåþ. Íåâäîâçі âіäáóëàñÿ êîçàöüêà ðàäà, íà ÿêіé Á. Õìåëüíèöüêîãî áóëî îáðàíî ãåòüìàíîì Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî. Á. Õìåëüíèöüêèé ðîçіñëàâ óíіâåðñàëè äî óêðàїíñüêîãî íàðîäó іç çàêëèêîì âñòóïàòè äî ëàâ êîçàöüêîãî âіéñüêà. Íàëàãîäèâ âèðîáíèöòâî ïîðîõó, îðãàíіçóâàâ êóïіâëþ çáðîї òà áîєïðèïàñіâ, äîñÿã äîìîâëåíîñòåé ïðî ïåðåõіä ðåєñòðîâèõ êîçàêіâ іç ïî÷àòêîì âîєííèõ äіé íà áіê ïîâñòàíöіâ. Çàðó÷èâøèñü ïіäòðèìêîþ Òóðå÷÷èíè, ó ëþòîìó–áåðåçíі 1648 ð. ó Áàõ÷èñàðàї óêðàїíñüêі ïîñëè óêëàëè óãîäó ç êðèìñüêèì õàíîì Іñëàìîì-Ãåðåєì ІІІ ïðî âіéñüêîâó äîïîìîãó ó âіéíі ïðîòè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Ó òàêèé ñïîñіá ãåòüìàí ïðàãíóâ ðîçâ’ÿçàòè ñêëàäíó ïðîáëåìó – áðàê âëàñíîї êіííîòè.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

● Що обурювало Б. Хмельницького в становищі козацтва?

115

Ïðè÷èíè òà ïî÷àòîê Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè. Âîєííі ïîäії 1648–1649 ðð.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

Êðèìñüêè èé õàí Іñëàì-Ãåðåé ІІІ Іñëàì-Ãåð

Êðіì òîãî, äîìîâëåíіñòü іç õàíîì äàâàëà çìîãó óíèêíóòè íåñïîäіâàíîãî íàïàäó òàòàðñüêèõ і íîãàéñüêèõ îðä, ùî áóëî á îñîáëèâî íåáàæàíèì ïіä ÷àñ âîєííèõ äіé ïðîòè Ïîëüùі. Òàêі ïðèãîòóâàííÿ Á. Õìåëüíèöüêîãî íå áóëè òàєìíèöåþ äëÿ ïîëüñüêèõ âîєíà÷àëüíèêіâ. Êîðîííèé ãåòüìàí Ì. Ïîòîöüêèé ïðàãíóâ áóäü-ùî çàïîáіãòè ðîçãîðòàííþ ïîâñòàííÿ. Ç ìåòîþ ïðèäóøåííÿ êîçàöüêîãî âèñòóïó âіí íàêàçàâ êàíіâñüêîìó ïîëêîâíèêîâі 13 ëþòîãî âèñòóïèòè íà Íèç. ×åðåç äåíü і ñàì ðóøèâ íà ×åðêàùèíó, äå ìàëè çáèðàòèñÿ óðÿäîâі âіéñüêà. Êîëè æ öі âіéñüêà óâіéøëè íà çåìëі Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî, Á. Õìåëüíèöüêèé âіääàâ íàêàç âèðóøàòè â ïîõіä.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà 1648–1655 ðð. 116

Ïðè÷èíè òà ïî÷àòîê Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè. Âîєííі ïîäії 1648–1649 ðð.

Розгляньте карту на стор. 116. ● 1. Звідки почався рух повстанського війська на чолі з Б. Хмельницьким навесні 1648 р.? ● 2. Де відбулися перша та друга битви Національно-визвольної війни? ● 3. Куди рушило військо Б. Хмельницького після перших битв? ● 4. Де відбулася остання, найбільша, битва 1648 р.? ● Позмагайтеся в парах у вмінні отримувати вичерпну картографічну інформацію про битви, походи, кордони, території на прикладі подій Національно-визвольної війни в 1648–1649 рр.

Ïåðøà áèòâà Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè ñòàëàñÿ 5–6 òðàâíÿ 1648 ð. íà áåðåãàõ ðі÷êè Æîâòі Âîäè. Ïîâñòàíöі îòî÷èëè ïîëüñüêå âіéñüêî é íåçàáàðîì ðîçãðîìèëè éîãî. Íàñòóïíà áèòâà ç îñíîâíèìè ñèëàìè ïîëÿêіâ íà ÷îëі ç âåëèêèì êîðîííèì ãåòüìàíîì Ì. Ïîòîöüêèì і ïîëüíèì êîðîííèì ãåòüìàíîì Ì. Êàëèíîâñüêèì âіäáóëàñÿ 16 òðàâíÿ ïіä Êîðñóíåì. Óíàñëіäîê àòàêè ãîëîâíèõ ñèë Á. Õìåëüíèöüêîãî é ïåðåêîïñüêîãî ìóðçè ÒóãàéÁåÿ, à òàêîæ çàãîíó Ì. Êðèâîíîñà ïîëüñüêå âіéñüêî áóëî ðîçãðîìëåíå. Ïåðåìîãè íà Æîâòèõ Âîäàõ і ïіä Êîðñóíåì ñòàëè ñèãíàëîì äëÿ ïîâñòàíü ïî âñіé Óêðàїíі òà âèçâîëüíîãî ïîõîäó óêðàїíñüêîї àðìії íà çàõіä. Á. Õìåëüíèöüêèé çáèðàâ âіéñüêà â Áіëіé Öåðêâі, ôîðìóâàâ íîâі îðãàíè âëàäè, à êåðóâàòè âèçâîëåííÿì Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè ïîñëàâ ïîëêîâíèêà Ìàêñèìà Êðèâîíîñà. Äî êіíöÿ ëèïíÿ áóëî âèçâîëåíî ç-ïіä ïîëüñüêîї âëàäè âñþ òåðèòîðіþ Ëіâîáåðåææÿ, à äî êіíöÿ ñåðïíÿ – Áðàöëàâñüêå, Êèїâñüêå, Ïîäіëüñüêå (êðіì ì. Êàì’ÿíöÿ) âîєâîäñòâà íà Ïðàâîáåðåææі, à òàêîæ ñõіäíі é ïіâäåííі ðàéîíè Âîëèíñüêîãî âîєâîäñòâà.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

3. ßêі ðåçóëüòàòè ìàëà âîєííà êàìïàíіÿ 1648 ð.?

Áіé Ìàêñèìà Êðèâîíîñà ç ßðåìîþ Âèøíåâåöüêèì. Êàðòèíà Ì. Ñàìîêèø øà. 1934 ð.

117

Ïðè÷èíè òà ïî÷àòîê Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè. Âîєííі ïîäії 1648–1649 ðð.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

Ïіñëÿ áåçðåçóëüòàòíèõ ìèðíèõ ïåðåãîâîðіâ ó âåðåñíі 1648 ð. âіäíîâèëèñÿ âîєííі äії. Íåïîäàëіê ìіñòå÷êà Ïèëÿâöі ïîáëèçó Ñòàðîêîñòÿíòèíîâà (íèíі – ñ. Ïèëÿâà Õìåëüíèöüêîї îáë.) äëÿ íîâîї áèòâè çіéøëèñÿ êîðîííå âіéñüêî òà óêðàїíñüêà àðìіÿ. Äî ó÷àñòі â Ïèëÿâåöüêіé áèòâі áóëè çàëó÷åíі íàéêðàùі ñèëè ïîâñòàíöіâ íà ÷îëі ç äîñâіä÷åíèìè ïîëêîâíèêàìè. Ïіä Ïèëÿâöÿìè óêðàїíñüêà àðìіÿ íàëі÷óâàëà ïîíàä 100 òèñ. âîÿêіâ. Ïîëüñüêі ñèëè ðàçîì ç îçáðîєíèìè ñëóãàìè ñòàíîâèëè áëèçüêî 80–90 òèñ. Ïіñëÿ êîðñóíñüêîãî ðîçãðîìó êîðîííі ãåòüìàíè Ì. Ïîòîöüêèé òà Ì. Êàëèíîâñüêèé îïèíèëèñü ó ïîëîíі. Çàìіñòü íèõ óðÿä Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ïðèçíà÷èâ êîìàíäóâàòè àðìієþ êíÿçÿ Âëàäèñëàâà Çàñëàâñüêîãî, êîðîííîãî ïіä÷àøîãî Ìèêîëàÿ Îñòðîðîãà òà ñèíà âåëèêîãî êîðîííîãî ãåòüìàíà Ñ. Êîíåöïîëüñüêîãî – Îëåêñàíäðà. Äîâіäàâøèñü ïðî ïðèçíà÷åííÿ â ïîëüñüêîìó ñòàíі, Á. Õìåëüíèöüêèé âèñëîâèâñÿ ùîäî òðіéöі ïîëêîâîäöіâ òàê: «ïåðèíà» (çà ïóõêó ñòàòóðó), «ëàòèíà» (çà ñõèëüíіñòü äî â÷åíèõ çàíÿòü, à íå äî âіéíè) é «äèòèíà» (çà ìîëîäіñòü і íåäîñâіä÷åíіñòü). Ïіä Ïèëÿâöÿìè â ïîëüñüêîìó âіéñüêó ïàíóâàëè ëåãêîâàæíіñòü і áåçëàä. Øëÿõòà, ðîçðàõîâóþ÷è íà øâèäêó ïåðåìîãó, âèðóøèëà â òîé ïîõіä, ÿê íà ïîëþâàííÿ. Âèðіøàëüíà áèòâà ðîçïî÷àëàñÿ 13 âåðåñíÿ. Âîíà çàâåðøèëàñÿ äëÿ ïîëüñüêîї àðìії ïîðàçêîþ. À ïîâñòàíöіâ âîíà íàäèõíóëà íà íîâі ïåðåìîãè. Óíàñëіäîê ïåðåìîãè ïіä Ïèëÿâöÿìè é ïîõîäó óêðàїíñüêîї àðìії íà Ëüâіâ òà Çàìîñòÿ íà ïî÷àòêó ëèñòîïàäà 1648 ð. ìàéæå âñі óêðàїíñüêі çåìëі áóëî âèçâîëåíî âіä ïîëüñüêîãî ïàíóâàííÿ. 23 ãðóäíÿ 1648 ð. Á. Õìåëüíèöüêèé óðî÷èñòî â’їõàâ äî Êèєâà, äå, ÿê і ñêðіçü, ðàäî âіòàëè ïåðåìîæöÿ. Íàçóñòðі÷ óêðàїíñüêèì ïîëêàì âèéøëè єðóñàëèìñüêèé ïàòðіàðõ Ïàїñіé, ÿêèé ïåðåáóâàâ òîäі â Êèєâі, é êèїâñüêèé ßí ІІ Êàçèìèð. Ê Ãðàâþðà à Â. Ãîíäііóñà.

Áîãäàí Õìåëüíèöüêèé òà Òóãàé é-Áåé ïіä Ëüâîâîì. Ôðàãìåíò êàðòèí íè ßíà Ìàòåéêà. ● Ñåðåä ïîëÿêіâ áóëà ïîøèðåíà ëåãåíäà

ïðî ÷óäåñíå çàñòóïíèöòâî áëàæåííîãî ßíà ç Äóêëі, êîëèøíüîãî íàñòîÿòåëÿ Áåðíàðäèíñüêîãî êîñòåëó, ÿêèé ç’ÿâèâñÿ ó õìàðàõ íàä Ëüâîâîì і çìóñèâ âіäñòóïèòè êîçàöüêî-òàòàðñüêі âіéñüêà.

118

Ïðè÷èíè òà ïî÷àòîê Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè. Âîєííі ïîäії 1648–1649 ðð.

ìèòðîïîëèò Ñèëüâåñòð Êîñіâ. Ñòóäåíòè Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї àêàäåìії âèëè íà ÷åñòü ãåðîÿ ñâîї âіðøі-ïàíåãіðèêè.

åñíі 1649 ð. ïîëüñüêі âіéñüêà, ïîðóøèâøè óìîâè ïåðåìèð’ÿ, ðîçïî÷àëè âîєííі äії. Ó íі÷ ïðîòè 6 ñåðïíÿ Õìåëüíèöüêèé îòî÷èâ ïîëüñüêèé òàáіð òà ìіñòå÷êî Çáîðіâ, ìàþ÷è ïåðåâàãè äëÿ ïåðåìîæíîї áèòâè. Àëå êðèìñüêèé õàí Іñëàì-Ãåðåé ïîðóøèâ ïîïåðåäíþ äîìîâëåíіñòü і ïåðåéøîâ íà áіê êîðîëÿ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ßíà ІІ Êàçèìèðà (âіí áóâ îáðàíèé êîðîëåì â ëèñòîïàäі 1648 ð.). Íåìîæëèâіñòü âåñòè âіéíó îäíî÷àñíî ïðîòè Ïîëüùі é ïðîòè Êðèìñüêîãî õàíñòâà ñïîíóêàëà Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî óêëàñòè ìèðíèé äîãîâіð іç Ïîëüùåþ. Ñèòóàöіÿ óñêëàäíþâàëàñÿ òèì, ùî äî ïåðåãîâîðіâ іç Ïîëüùåþ âäàâñÿ і êðèìñüêèé õàí. Ïіñëÿ íàïðóæåíèõ ïåðåãîâîðіâ 8 ñåðïíÿ 1649 ð. áóëî óêëàäåíî Çáîðіâñüêèé ìèðíèé äîãîâіð. Âіí ïåðåäáà÷àâ ïåðåõіä ïіä âëàäó ãåòüìàíà òåðèòîðіé êîëèøíіõ Êèїâñüêîãî, Áðàöëàâñüêîãî é ×åðíіãіâñüêîãî âîєâîäñòâ, íà ÿêèõ ïîëüñüêèé óðÿä ïîçáàâëÿâñÿ ïðàâà ðîçìіùóâàòè ñâîї âіéñüêà, à äåðæàâíі ïîñàäè íà öèõ òåðèòîðіÿõ ìàëè îáіéìàòè ëèøå ïðàâîñëàâíі. Áóëî âñòàíîâëåíî ðåєñòð 40 òèñ. êîçàêіâ. Óñіì ó÷àñíèêàì âіéíè îãîëîøóâàëàñÿ àìíіñòіÿ. Øëÿõòà ïîâåðòàëàñÿ äî ñâîїõ âîëîäіíü, à ñåëÿíè ìóñèëè âèêîíóâàòè äîâîєííі ïîâèííîñòі â ìàєòêàõ ñâîїõ âëàñíèêіâ. Çáîðiâñüêèé ìèðíèé äîãîâið, óêëàäåíèé ïіä òèñêîì îáñòàâèí, íå âіäïîâіäàâ ôàêòè÷íèì óñïіõàì Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âiéíè. Âïåðøå â iñòîðiї óêðàїíñüêî-ïîëüñüêèõ âіäíîñèí êîçàöüêà Óêðàїíà îäåðæóâàëà âèçíàííÿ ñâîєї äåðæàâíîї ñàìîñòіéíîñòі. Öå äàâàëî çìîãó ãåòüìàíñüêîìó óðÿäîâі ïðîäîâæóâàòè áîðîòüáó çà íåçàëåæíіñòü.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

4. ßêèìè áóëè íàñëіäêè âîєííîї êàìïàíії 1649 ð.?

Òèòóëüíèé àðê êóø òà îñòàííÿ ñòîðіíê êà Çáîðіâñüêîãî ðåєñòðó 1649 1 ð. ç ãåðáîì і ïіäïèñîì ì Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî, à òàêîæ ïіäïèñîì Іâàíà Âèãîâñü Â êîãî òà ïå÷àòêîþ þ Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî. ● Чому, на думку iстоpикiв, Збоpiвський договip не відповідав фактичним успіхам Нацiонально-визвольної вiйни? ● Яке вiн мав значення в історії України? ● Зробіть висновки-узагальнення про воєнно-політичні події 1648–1649 рр.

119

Óòâîðåííÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè – Ãåòüìàíùèíè

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

3 Äіîðàìà «Çáîðіâ âñüêà áèòâà 1649 ð.» ç ìóçåþ «Çáîðіâñüêà áèò òâà» (ì. Çáîðіâ, Òåðí íîïіëüñüêà îáë.). Õóäî îæíèê Ñòåïàí Íå÷àé. Перевірте себе 1. Обчисліть, скільки минуло років від початку польської доби на українських землях до Національно-визвольної війни. 2. Назвіть битви Національно-визвольної війни: ● Жовтоводська; ● Корсунська; ● Жовнинська; ● Пилявецька; ● Хотинська; ● Зборівська. 3. Установіть хронологічну послідовність подій: ● Зборівська битва; ● битви на Жовтих Водах і під Корсунем; ● похід на Львів та облога Замостя. 4. Дайте відповіді на запитання: ● Що спричинило Національно-визвольну війну середини 17 ст.? ● Де відбулися та як закінчилися перші битви армії Б. Хмельницького з польським військом? ● Чим закінчилася Пилявецька битва? ● Які результати мала воєнна кампанія 1649 р.? 5. Порівняйте наслідки Жовтоводської, Коpсунської, Пилявецької та Зборівської битв. ● Визначте вплив кожної з них на перебіг Національно-визвольної вiйни.

УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ § 18. УТВОРЕННЯ ДЕРЖАВИ – ГЕТЬМАНЩИНИ 1648 р., лютий – укладення союзної угоди з кpимським ханом про надання військової допомоги. 1649 р., сеpпень – укладення українсько-польського Зборівського договору. 1652 р., сеpпень – укладення укpаїнсько-молдавського союзу. 1656 р., жовтень – укладення українсько-трансільванського союзу проти Польщі. ому венеційський посол порівнює Українську козацьку державу з античною партою? Чи правильне таке порівняння? Як оцінював посол діяльність старшинської ради? Чому?

Альберто Віміна у червні–серпні 1650 р. вів переговори з гетьманським урядом про можливий союз України й Венеції в боротьбі з Туреччиною. Повернувшись додому, він склав письмовий звіт, де докладно розповів про життя козаків, зокрема й про особливості козацької держави. «З вигляду і за манерами козаки видаються простими, але вони недурні й не позбавлені жвавості розуму. Про це можна судити з їхньої бесіди та способу врядування. Бо обмірковування політичних справ є ареною, де пізнаєш людей, які вони на громад-

120

Óòâîðåííÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè – Ãåòüìàíùèíè

ських зборах, але в самому врядуванні виявляється i їхня грубість… З цієї юрби неосвіченого народу складається суворий сенат, у якому бере участь гетьман. У сенаті козаки обмірковують справи, обстоюють свою думку без чванства та з метою сприяння загальному добробуту. Якщо визнають кращою думку інших, то не соромляться цього, без упертості відмовляються вiд власного погляду і пристають до правильнішого. Тому я сказав би, що цю республіку можна уподібнити до Спартанської... проте вони (козаки) можуть змагатися зі спартанцями щодо суворості свого виховання».

Ïåðåìîæíі áèòâè 1648–1649 ðð., óíàñëіäîê ÿêèõ çíà÷íà ÷àñòèíà óêðàїíñüêèõ çåìåëü áóëà çâіëüíåíà âіä ïîëüñüêîї âëàäè, ñïðèÿëè óòâåðäæåííþ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè – Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî. Â іñòîðè÷íіé íàóöі öþ äåðæàâó íàþòü Ãåòüìàíùèíîþ.

1. ßê çäіéñíþâàëàñÿ äåðæàâíà âëàäà â Ãåòüìàíùèíі? åðàëüíà (Âіéñüêîâà) ðàäà. Íàéâèùèì çàêîíîäàâ÷èì îðãàíîì äåðæàâè ñòàëà Ãåíåðàëüíà ðàäà – çàãàëüíà ðàäà âñüîãî âіéñüêà. Îñêіëüêè òàêі ðàäè âіäáóâàëèñÿ áóðõëèâî, îáãîâîðþâàòè ñïðàâè íà íèõ áóëî âàæêî. Òîìó ñêëèêàëèñÿ âîíè çàçâè÷àé ëèøå äëÿ ñõâàëåííÿ çàçäàëåãіäü ïіäãîòîâëåíèõ ðіøåíü. Ñòàðøèíñüêà ðàäà. Ç ÷àñîì çíà÷åííÿ Ãåíåðàëüíîї ðàäè íàñòіëüêè çìåíøèëîñÿ, ùî íåçàáàðîì її âçàãàëі ïåðåñòàëè ñêëèêàòè, її ðîëü ïåðåáðàëà ñòàðøèíñüêà ðàäà. Âîíà ñêëàäàëàñÿ ç ïîëêîâíèêіâ і ãåíåðàëüíîї ñòàðøèíè. Ïîñòóïîâî ñêëàä ðàäè ðîçøèðèâñÿ çà ðàõóíîê ïðåäñòàâíèêіâ ìіñò, øëÿõòè, äóõіâíèöòâà. Ñòàðøèíñüêà ðàäà ìàëà íàäçâè÷àéíî øèðîêі ïîâíîâàæåííÿ. Âîíà ðîçãëÿäàëà âñі ïèòàííÿ ìіæíàðîäíîї ïîëіòèêè, çîêðåìà ìèðó і âіéíè, çàòâåðäæóâàëà ìіñüêі ïðèâіëåї òà ñìåðòíі âèðîêè òîùî. Ãåíåðàëüíèé óðÿä íà ÷îëі ç ãåòüìàíîì. Âèêîíàâ÷à é ñóäîâà âëàäà çîñåðåäæóâàëèñÿ â ðóêàõ ãåòüìàíà. Âіí, çîêðåìà, ñêëèêàâ Ãåíåðàëüíó і ñòàðøèíñüêó ðàäè, âèäàâàâ óíіâåðñàëè, áðàâ ó÷àñòü ó ñóäî÷èíñòâі (ñàìå ïðè ãåòüìàíîâі äіÿâ Ãåíåðàëüíèé âіéñüêîâèé ñóä), îïіêóâàâñÿ ôіíàíñîâîþ ñèñòåìîþ, ïðîâàäèâ ìèðíі ïåðåãîâîðè, êåðóâàâ äèïëîìàòè÷íèìè çíîñèíàìè ç іíøèìè äåðæàâàìè òà ðîçâіäóâàëüíîþ ñëóæáîþ, áóâ ãîëîâíîêîìàíäóâà÷åì çáðîéíèõ ñèë. Êåðóâàòè âñіìà ñïðàâàìè âíóòðіøíüîãî âðÿäóâàííÿ é çîâíіøíüîї ïîëіòèêè ãåòüìàíîâі äîïîìàãàâ óðÿä – ãåíåðàëüíà ñòàðøèíà, ùî ôàêòè÷íî âèêîíóâàëà ôóíêöії êàáіíåòó ìіíіñòðіâ i âîäíî÷àñ – âіéñüêîâîãî øòàáó. Äî її ñêëàäó âõîäèëè: ãåíåðàëüíèé ïèñàð, ãåíåðàëüíèé îáîçíèé, äâîє ãåíåðàëüíèõ îñàâóëіâ, äâîє ãåíåðàëüíèõ ñóääіâ. Ó âіäàííі ãåíåðàëüíîãî ïèñàðÿ ïåðåáóâàëà Ãåíåðàëüíà âіéñüêîâà êàíöåëÿðіÿ – âèùà àäìіíіñòðàòèâíà óñòàíîâà Ãåòüìàíùèíè. Ó íіé ðîçãëÿäàëèñÿ é âèðіøóâàëèñÿ âàæëèâі àäìіíі- Óíіâåðñàë Áîãäàí íà Õìåëüñòðàòèâíі, âіéñüêîâі, ôіíàíñîâі ïèòàííÿ. Çâіäñè íèöüêîãî.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

Зверніть увагу!

121

Óòâîðåííÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè – Ãåòüìàíùèíè

âіäïðàâëÿëèñÿ ÷èñëåííі ïîñîëüñòâà äî іíîçåìíèõ äåðæàâ. Òóò ñêëàäàëèñÿ ãåòüìàíñüêі óíіâåðñàëè, ïðîâàäèëîñÿ äèïëîìàòè÷íå ëèñòóâàííÿ, ïåðåïèñóâàëèñÿ é êîïіþâàëèñÿ äîêóìåíòè òîùî.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò

Ãåòüìàíñüêèé ïðàïîð Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî іç êîëååêöії òðîôåїâ Âіéñüêîâîãî ìóçåþ ì â Ñòîêãîëüìі (Øâåöіÿ ÿ). Äî Øâåöії ïðàïîð ïîòðàïèâ іç Ïîëüùі, à â íіé, çà ïðèïóùåííÿì äîñëіäíèêіâ, ìіã îïèíèòèñÿ ïіñëÿ Áåðåñòåöüêîї áèòâè (1651 ð.). ● Ðîçäèâіòüñÿ ãåòüìàíñüêèé ïðàïîð, ñïðîáóéòå âèòëóìà÷èòè áóêâè íà éîãî ïîëîòíèùі. Про які особливості влади гетьмана свідчить наведений уривок? ● Порівняйте текст джерела з висловлюванням Антона Ждановича, що «всі супроти гетьмана говорити не сміли; а хто б і промовив – той би живим не був».

З наказу гетьмана Богдана Хмельницького в серпні 1650 р. білоцерківському полковнику вирушати в похід: «Як тільки цей універсал потрапить до ваших рук, зараз же з одного міста до іншого його відсилайте, бо застерігаю кожного, хто затримає його хоч на годину і не пошле, я публічно заявляю, що такий буде визнаний неслухняним, а також, згідно з військовими артикулами, для прикладу нагадування іншим, щоб не наважувалися в подібних випадках грішити, буде покараний на горло...». ● Скориставшись схемою, поясніть, як у козацькій державі здійснювалася держава влада. ÃÅÍÅÐÀËÜÍÀ (Â³éñüêîâà) ÐÀÄÀ (çàãàëüíà ðàäà âñüîãî â³éñüêà, íàéâèùèé çàêîíîäàâ÷èé îðãàí äåðæàâè) ÑÒÀÐØÈÍÑÜÊÀ ÐÀÄÀ (ãåíåðàëüíà ñòàðøèíà òà ïîëêîâíèêè ðîçãëÿäàëè âñ³ ïèòàííÿ ì³æíàðîäíî¿ ïîë³òèêè, çîêðåìà ìèðó ³ â³éíè, çàòâåðäæóâàëè ì³ñüê³ ïðèâ³ëå¿ òà ñìåðòí³ âèðîêè òîùî) ÃÅÍÅÐÀËÜÍÈÉ ÓÐЯÄ ÍÀ ЧÎËІ Ç ÃÅÒÜÌÀÍÎÌ (âèêîíàâ÷à é ñóäîâà âëàäà çîñåðåäæóâàëèñÿ â ðóêàõ ãåòüìàíà) Ãåòüìàí: ñêëèêàâ Ãåíåðàëüíó ³ ñòàðøèíñüêó ðàäè; âèäàâàâ óí³âåðñàëè; áðàâ ó÷àñòü ó ñóäî÷èíñòâ³ (ïðè ãåòüìàíîâ³ ä³ÿâ Ãåíåðàëüíèé â³éñüêîâèé ñóä); îï³êóâàâñÿ ô³íàíñîâîþ ñèñòåìîþ; ïðîâàäèâ ìèðí³ ïåðåãîâîðè; êåðóâàâ äèïëîìàòè÷íèìè çíîñèíàìè ç ³íøèìè äåðæàâàìè òà ðîçâ³äóâàëüíîþ ñëóæáîþ; áóâ ãîëîâíîêîìàíäóâà÷åì çáðîéíèõ ñèë.

122

Óòâîðåííÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè – Ãåòüìàíùèíè

● 1. Розгляньте карту на стор. 116. ● На яких історико-географічних землях України було утворено козацьку державу – Військо Запорізьке? ● Які українські землі лишалися під владою Польщі? ● У складі яких держав перебувала решта українських земель? ● Яке місто було столицею Гетьманщини? ● Де воно розташовувалося? ● Які міста – центри полків – знаходилися на Лівобережній, а які – на Правобережній Україні?

Çãіäíî ç óìîâàìè Çáîðiâñüêîãî äîãîâîðó, Óêðàїíñüêà êîçàöüêà äåðæàâà ñêëàäàëàñÿ іç çåìåëü Êèїâñüêîãî, ×åðíіãіâñüêîãî é Áðàöëàâñüêîãî âîєâîäñòâ òà îáіéìàëà 200 òèñ. êâ. êì – âіä ðі÷êè Ñëó÷ íà çàõîäі äî ìîñêîâñüêîãî êîðäîíó íà ñõîäі òà âiä áàñåéíó Ïðèï’ÿòі íà ïіâíî÷і äî ñòåïîâîї ñìóãè íà ïіâäíі. Ñòîëèöåþ òà ãåòüìàíñüêîþ ðåçèäåíöієþ ñòàëî ìіñòî ×èãèðèí. Çà Êèєâîì і äàëі çàëèøàâñÿ îñîáëèâèé ñòàòóñ ñòîëèöі Óêðàїíè-Ðóñі. Íà âèçâîëåíèõ çåìëÿõ ñêàñîâóâàâñÿ ïîëüñüêèé àäìіíіñòðàòèâíèé óñòðié. Áóëî ëіêâіäîâàíî âîєâîäñòâà, ïîâіòè, à çàìіñòü íèõ ñòâîðþâàëèñÿ ïîëêè çі ñâîїì òåðèòîðіàëüíèì ïîäіëîì. Ó 1649 ð. óñþ òåðèòîðіþ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè áóëî ïîäіëåíî íà 16 ïîëêіâ (íà Ïðàâîáåðåææі – 9, íà Ëіâîáåðåææі – 7). Öåíòðîì ïîëêó áóëî îäíå ç âåëèêèõ ìіñò ïîëêîâîї òåðèòîðії. Êîæåí ïîëê î÷îëþâàâ ïîëêîâíèê, ÿêèé çäåáіëüøîãî ïðèçíà÷àâñÿ ãåòüìàíîì. Âіí çîñåðåäæóâàâ ó ñâîїõ ðóêàõ âіéñüêîâó, ñóäîâó òà àäìіíіñòðàòèâíó âëàäó íà òåðèòîðiї ïîëêó. Ìіñòàìè, ùî ìàëè ìàãäåáóðçüêå ïðàâî (Êèїâ, Íiæèí, ×åðíiãiâ, Ïåðåÿñëàâ, Ñòàðîäóá, Ãëóõiâ, Ïîëòàâà, Áàòóðèí òà ií.), êåðóâàëè òðàäèöіéíі îðãàíè ìіñüêîãî ñàìîâðÿäóâàííÿ. Ðîçìіùåííÿ â òàêèõ ìіñòàõ ïîëêîâîї êàíöåëÿðії ñòâîðþâàëî ñèòóàöіþ äâîâëàääÿ. Òåðèòîðіÿ ïîëêó ïîäіëÿëàñÿ íà 10–20 і íàâіòü áіëüøå ñîòåíü. Ñîòíі, ÿê i ïîëêè, ðіçíèëèñÿ çà ïëîùåþ òà ÷èñåëüíіñòþ. Àäìіíіñòðàòèâíèìè öåíòðàìè ñîòåíü áóëè ìіñòà, ìiñòå÷êà é âåëèêі ñåëà. Âіéñüêîâî-àäìіíіñòðàòèâíó âëàäó íà òåðèòîðії ñîòåíü çäіéñíþâàëè ïðèçíà÷åíі ïîëêîâíèêîì ñîòíèêè, à öè-

Ïîðòðåò Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî. Ç Іëëіíñüêîї öåðêâè â Ñóáîòîâі. 17–18 ñò.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

2. ßê çìіíèâñÿ àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíèé óñòðіé óêðàїíñüêèõ çåìåëü ïіñëÿ їõ âèçâîëåííÿ âiä ïîëüñüêîãî ïàíóâàííÿ?

● Ó öåíòðі êàðòèíè – ïîñòàòü Á. Õìåëüíèöü-

êîãî. Ïіä íåþ – ñõåìàòè÷íå çîáðàæåííÿ òåðèòîðії Óêðàїíè (ç ðі÷êàìè Äíіïðîì, Äíіñòðîì òà Áóãîì), ïåðåäіëåíîї íà ïîëêè, ïîçíà÷åíі áóëàâàìè. Ïіä êîæíîþ áóëàâîþ âèïèñàíî íàçâó ïîëêó. Ëіâîðó÷ âіä ãåòüìàíà ïіä ðîçãîðíóòèìè êîðîãâàìè çîáðàæåíî ãðóïó êîçàöüêîї ñòàðøèíè, ùî âіäïîâіäàє êіëüêîñòі ïîëêіâ. Âîíà ñèìâîëіçóє âñå êîçàöüêå âіéñüêî. Ïðàâîðó÷ – ãåòüìàíñüêå øàòðî ç ïðàïîðàìè, íàä íèì – åìáëåìà Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî.

123

Óòâîðåííÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè – Ãåòüìàíùèíè

âіëüíó – ãîðîäîâèé îòàìàí ðàçîì ç îðãàíàìè ñàìîâðÿäóâàííÿ. Ó ñåëàõ ñïðàâàìè âіäàëè ñòàðîñòè, ÿêèõ îáèðàëà ñåëÿíñüêà ãðîìàäà, à ñïðàâàìè êîçàêіâ – îòàìàíè. Çàïîðіçüêà Ñі÷ (òåðèòîðіÿ Âîëüíîñòåé Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî íèçîâîãî) áóëà îêðåìîþ âіéñüêîâî-àäìіíіñòðàòèâíîþ îäèíèöåþ.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

. ßêі çìіíè ñòàëèñÿ â ñîöіàëüíî-åêîíîìі÷íîìó æèòòі? Óòâåðäæåííÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè – Ãåòüìàíùèíè – âіäáóâàëîñÿ íà òëі ãëèáîêèõ çðóøåíü ó ãîñïîäàðñüêîìó é ñóñïіëüíîìó æèòòi. Áóëî ëіêâіäîâàíî âåëèêå é ñåðåäíє ñâіòñüêå çåìëåâîëîäіííÿ, ôiëüâàðêîâîïàíùèííó ñèñòåìó ãîñïîäàðþâàííÿ, êðіïàöòâî. Íàòîìіñòü ôîðìóâàëàñÿ êîçàöüêà, ñåëÿíñüêà, à òàêîæ äåðæàâíà âëàñíіñòü íà çåìëþ. Ó çâ’ÿçêó ç öèì çìіíèëàñÿ ñîöіàëüíà ñòðóêòóðà ñóñïіëüñòâà. Çìóøåíі áóëè çàëèøèòè Óêðàїíó ïîëüñüêі ìàãíàòè, êàòîëèöüêà øëÿõòà і äóõіâíèöòâî – òі âåðñòâè, ùî òðèìàëè ó ñâîїõ ðóêàõ âëàäó äî ïî÷àòêó Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè. Ïðîâіäíó ðîëü ó æèòòі ñóñïіëüñòâà ñòàâ âіäіãðàâàòè êîçàöüêèé ñòàí. Âëàäà òà îñíîâíі áàãàòñòâà çîñåðåäæóâàëèñÿ â ðóêàõ êîçàöüêîї ñòàðøèíè, ÿêà ôîðìóâàëàñÿ ç ïðåäñòàâíèêіâ ðіçíèõ ñóñïіëüíèõ âåðñòâ. Ðîçøèðåííÿ êîëà ñòàðøèíè âіäáóâàëîñÿ é ÷åðåç ñëóæáó íà âіäïîâіäíèõ ïîñàäàõ. Âàæëèâèì çàâîþâàííÿì íîâîóòâîðåíîї äåðæàâè ñòàëà îñîáèñòà ñâîáîäà àáñîëþòíîї áіëüøîñòі ñåëÿí i ìіùàí, ÿêі, êðіì òîãî, ìîãëè âіëüíî âñòóïàòè äî êîçàöüêîãî ñòàíó. Ïåðåâàæíà áіëüøіñòü ñåëÿí ïîêîçà÷èëàñÿ, ïî÷àëà âåñòè âіëüíå êîçàöüêå ãîñïîäàðñòâî. Ñòàíîâèùå ìiùàí ïîëіïøóâàëîñÿ ùå é Іêîíà Ïîîêðîâó Ïðåñâÿ- çàâäÿêè òîìó, ùî â ìіñòàõ áóëî óñóíóòî íàöіîíàëüòîї Áîãîð ðîäèöі іç çîáðà- íî-ðåëiãiéíi ïåðåøêîäè äëÿ çàíÿòü ðåìåñëàìè, æåííÿì Á Áîãäàíà Õìåëü- ïðîìèñëàìè, òîðãіâëåþ, äëÿ ó÷àñòі â ñàìîâðÿäóíèöüêîãî.. Êіíåöü 17 ñò. âàííі. . ßêîї ìåòè ïðàãíóâ äîñÿãòè Áîãäàí Õìåëüíèöüêèé ó ñâîїé îâíiøíüîïîëiòè÷íié äіÿëüíîñòі? Ç ÿêèìè äåðæàâàìè áóëè âñòàîâëåíі äèïëîìàòè÷íі çâ’ÿçêè? Âіä ïåðøèõ ìіñÿöіâ Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè Á. Õìåëüíèöüêèé îñîáëèâó óâàãó çîñåðåäèâ íà äèïëîìàòè÷íіé äіÿëüíîñòі, ñïðÿìîâàíіé íà çìіöíåííÿ ìіæíàðîäíîãî ñòàíîâèùà êîçàöüêîї Óêðàїíè. Àäæå äëÿ óñïіøíîї áîðîòüáè ïðîòè Ïîëüùі, ùî áóëà îäíієþ ç íàéìîãóòíіøèõ äåðæàâ òîãî÷àñíîї Єâðîïè, óðÿä ãåòüìàíà ìóñèâ ïåðåøêîäèòè ïîëüñüêèì äèïëîìàòàì ó ñòâîðåííі àíòèóêðàїíñüêîї êîàëіöії. Äî àêòèâíèõ äèïëîìàòè÷íèõ çàõîäіâ Á. Õìåëüíèöüêîãî ñïîíóêàëà ïîòðåáà ïîøóêó ñîþçíèêіâ. Ç öієþ ìåòîþ íàïðèêіíöі ëþòîãî – íà ïî÷àòêó áåðåçíÿ 1648 ð. áóëî óêëàäåíî âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íèé ñîþç іç Êðèìñüêèì õàíñòâîì. 124

Óòâîðåííÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè – Ãåòüìàíùèíè

3 5

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

Ãåòüìàíñüêèé óðÿä çóìіâ óíèêíóòè çàãîñòðåííÿ âіäíîñèí іç Ìîñêîâiєþ, ÿêó ç Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ ïîâ’ÿçóâàâ Ïîëÿíіâñüêèé ìèðíèé äîãîâіð 1634 ð. Ó Ìîñêâі áóëè ãîòîâі íàäàòè äîïîìîãó Ðå÷і Ïîñïîëèòіé, ñâіä÷åííÿì ÷îãî ñòàëî ïåðåâåäåííÿ âåëèêèõ âіéñüêîâèõ ç’єäíàíü äî ìîñêîâñüêî-óêðàїíñüêîãî êîðäîíó. Ó Ìîñêâi ÷åêàëè, ïîêè îáèäâі ñòîðîíè óêðàїíñüêî-ïîëüñüêîї âiéíè çíåñèëÿòüñÿ, à òàêîæ îñòåðіãàëèñÿ ïîëóì’ÿ êîçàöüêîãî ïîâñòàííÿ, ùî ìîãëî ïåðåêèíóòèñÿ íà ìîñêîâñüêі çåìëі. Áóëî äîñÿãíóòî äîìîâëåíîñòі ç ïðîòåñòàíòñüêîþ Òðàíñiëüâàíiєþ ïðî ïîãîäæåííÿ ñïіëüíèõ âîєííèõ äіé ïðîòè Ïîëüùi. Ó 1656 ð. ìіæ Âіéñüêîì Çàïîðіçüêèì i Òðàíñiëüâàíiєþ áóëî óêëàäåíî óãîäó ïðî âіéñüêîâèé ñîþç ïðîòè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Ìîëäàâñüêîãî ãîñïîäàðÿ ïðèìóñèëè âіäìîâèòèñÿ âіä çäіéñíåííÿ âîðîæîї ùîäî Óêðàїíè ïîëіòèêè. Ó 1652 ð. óêëàäåíî ìîëäàâñüêî-óêðàїíñüêèé ñîþç, ÿêèé áóëî ñêðіïëåíî øëþáîì ñèíà Áîãäàíà – Òèìîøà Õìåëüíèöüêîãî ç Ðîçàíäîþ, äî÷êîþ ìîëäàâñüêîãî ãîñïîäàðÿ Âàñіëє Ëóïó. Áóëî âñòàíîâëåíî äðóæíі âіäíîñèíè ç Âàëàõiєþ, Âåíåöiєþ, ðîçïî÷àòî ïîøóêè ñïîñîáіâ ïîðîçóìіííÿ çі Øâåöiєþ. Îñîáëèâå ìіñöå ïîñіäàëè âіäíîñèíè ç Òóðå÷÷èíîþ. Áóëî óêëàäåíî óêðàїíñüêî-òóðåöüêó óãîäó 1649 ð., ùî íàäàâàëà óêðàїíñüêèì êóïöÿì ïðàâ âіëüíîãî ïëàâàííÿ ×îðíèì ìîðåì òà áåçìèòíîї òîðãіâëі â ïîðòàõ Îñìàíñüêîї іìïåðії. Íà ïî÷àòêó 1651 ð. ñóëòàí íàïðàâèâ äî ãåòüìàíñüêîї ñòîëèöі ïîñîëüñòâî ç îôіöіéíîþ ïðîïîçèöієþ òà çàïåâíåííÿì ó òîìó, ùî Âіéñüêî Çàïîðіçüêå ìîæå ðîçðàõîâóâàòè íà éîãî ïîêðîâèòåëüñòâî. Òðîõè çãîäîì ñóëòàí íàäіñëàâ Á. Õìåëüíèöüêîìó áóëàâó, øàáëþ òà іíøі êëåéíîäè ÿê ïіäòâåðäæåííÿ ñåðéîçíîñòі ñâîїõ íàìіðіâ. Óñі ÷îòèðè ïðàâîñëàâíі ïàòðіàðõè (êîíñòàíòèíîïîëüñüêèé, àëåêñàíäðіéñüêèé, àíòіîõіéñüêèé, єðóñàëèìñüêèé) áëàãîñëîâèëè Õìåëüíèöüêîãî íà ïåðåìîæíó âіéíó.

6 Ãåòüìàíñüêі êëåéíîäè òà îñîáèñòі ðå÷і Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî: 1) âîäîñâÿòíà ÷àøà; 2) øàáëÿ; 3) êóõîëü; 4) øàïêà; 5) íàãàé; 6) áóëàâ âà. ● Як у фрагменті джерела втілено мету зовнішньої та внутрішньої політики українського гетьмана?

За словами польського розвідника Станіслава Щитницького (1652), «задум Хмельницького – панувати абсолютно й незалежно, не підлягаючи ніякому монархо-

125

Іñòîðè÷íі äæåðåëà ïðî Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî ÿê ïîëіòèêà і ëþäèíó

ві, й володіти всією землею, яка починається від Дністра і йде до Дніпра і далі до московського кордону». ● Про які зміни в управлінні на українських землях повідомляє джерело? ● Аргументуйте твердження, що головним здобутком Національно-визвольної війи було утвердження Української козацької держави – Гетьманщини.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

атку 50-х років 17 ст. сотник Пилип Уманець писав до севського воєводи: «А тепер у нас за ласкою Божою... тут у всім краю сіверському ні воєводи, ні старости, ні писаря немає. Боже дай, здоров був пан Богдан Хмельницький, гетьман усього Війська Запорізького! А пан полковник у нас тепер за воєводу, а пан сотник за старосту, а отаман городовий за суддю». Перевірте себе 1. Дайте визначення поняттям: ● Гетьманщина; ● гетьман; ● універсал; ● полк; ● сотня; ● полковник; ● сотник; ● генеральна старшина. 2. Які історико-географічні регіони обіймала Українська козацька держава – Гетьманщина на початку 50-х років 17 ст.? ● Які українські землі не входили до її складу? ● Які полки розташовувалися на Лівобережній, а які – на Правобережній Україні? 3. Дайте відповіді на запитання: ● Що собою являв полково-сотенний устрій Війська Запорізького? ● Що змінилося в соціально-економічному житті українців унаслідок визволення від польського панування? ● Якої мети прагнув досягти Б. Хмельницький у своїй зовнiшньополiтичнiй діяльності? 4. З якими державами український уряд встановив дипломатичні відносини протягом 1648– 1657 рр.: ● Австрія; ● Англія; ● Бранденбург; ● Валахія; ● Ватикан; ● Венеція; ● Голландія; ● Іспанія; ● Московія; ● Молдавія; ● Трансiльванiя; ● Туреччина; ● Франція; ● Швеція? 5. Поміркуйте: ● Які були причини швидкої розбудови Української козацької держави? ● За рахунок яких суспільних верств формувалася козацька старшина?

ДЖЕРЕЛА ПРО БОГДАНА § 19. ІСТОРИЧНІ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ЯК ПОЛІТИКА І ЛЮДИНУ. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 3 1595–1657 рр. – роки життя Богдана Хмельницького – видатного політика і полководця, творця Української козацької держави.

áèñòіñòü вольну війну українського народу проти панування Речі Посполитої очолив Богдан Хмельницький. Майбутній гетьман народився 27 грудня 1595 р. в сім’ї дрібного українського шляхтича Михайла Хмельницького в родовому маєтку на хуторі Суботові на Чигиринщині. Навчався в школі при одному з монастирів Києва та в єзуїтському колегіумі у Львові, тож, з одного боку, дістав традиційну українську освіту, а з іншого – прилучився до західноєвропейських ідей. Таке поєднання озброїло Б. Хмельницького ґрунтовним знанням мов – літературної староукраїнської, польської, латини, а також сприяло формуванню світогляду майбутнього гетьмана. Після повернення зі Львова Б. Хмельницький записався до Чигиринської сотні реєстровців і вже 1620 р. в її складі вирушив у похід до Молдавії проти турків. Там, у битві на Цецорських полях, потрапив у полон. Два роки перебував у турецькому полоні, де вивчив турецьку й татарську мови. Звільнившись, повернувся на службу до Чиги-

126

Іñòîðè÷íі äæåðåëà ïðî Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî ÿê ïîëіòèêà і ëþäèíó

ринського полку. Брав участь у Смоленській війні 1632–1634 рр. на боці Польщі, у морських походах проти Туреччини, козацькому повстанні 1637–1638 рр. Виконував різноманітні дипломатичні доручення. Зокрема, в грудні 1638 р. у складі посольства, що мало домогтися пом’якшення умов «Ординації...», зустрівся з польським королем. Протягом 1646–1647 рр. під час зустрічей з польським королем Владиславом ІV обговорювалася участь козаків у воєнних діях Польщі проти Османської імперії. Як свідчать факти, Б. Хмельницький уже тоді готував повстання проти Польщі. Саме з цією метою він намагався використати плани польського уряду щодо війни проти Туреччини, зокрема морський похід козаків у складі польського війська.

1. «Зросту він (Богдан Хмельницький) скоріше високого, ніж середнього, широкої кості й міцної будови. Його мова й спосіб правління показують, що він наділений зрілим судженням і проникливим розумом... У поводженні він м’який і простий, чим викликає до себе любов вояків, але, з іншого боку, підтримує серед них дисципліну суворими стягненнями». 2. «Усім, хто входить у його кімнату, він тисне руку і всіх просить сідати, якщо вони козаки. У цій кімнаті немає ніякої розкоші, стіни без всяких прикрас, крім місць для сидіння. У кімнаті містяться тільки грубі дерев’яні лави, вкриті шкіряними подушками...; в головах його висять лук і шабля – єдина зброя, яку він звичайно носить. Стіл вирізняється не більшою розкішшю, ніж інше сервірування й начиння, бо їдять без серветок і не видно іншого срібла, крім ложок і бокалів. Гетьман передбачливо прикрасив так своє житло, щоб пам’ятати про своє становище і не впасти в надмірну гордість. Проте гетьманський стіл не бідний на добрі та смачні страви і на звичні в країні напої – горілку, пиво, мед». (Зі звіту венеційського посла Альберта Віміни про перебування в Україні 1650 р. у Чигирині). 3. «Щодо гетьмана Хмеля, то він зі своїми полка- Áîãäàí Õìåëüíèöüêèé. Ãðàми стояв поза цим містом [Богуславом]. Йому повідо- âþðà ãîëëàíäñüêîãî ìàéñòðà Ãîíäіóñà. Ñåðåäèíà à 17 ñò. мили про наше прибуття. У середу пізно вранці при● Íà äóìêó äîñëіäíèêіâ, öåé йшла звістка, що гетьман їде вітати нашого владиïîðòðåò íàéòî÷íіøå âіäòâîку патріарха... Він під’їхав до міських воріт з великим почтом, серед якого ніхто не міг би його впізнати. ðþє çîâíіøíіñòü Á. ÕìåëüВсі були гарно вбрані і з дорогою зброєю, а він був íèöüêîãî. Ãðàâåð âèãîòîâèâ éîãî ç ìàëþíêà À. Âåñòåðодягнений у простий короткий одяг і мав недорогу ôåëüäà, ÿêèé áóâ ïðèäâîðзброю. Побачивши нашого патріарха здаля, він зійíèì ìàëÿðîì ëèòîâñüêîãî шов з коня (це зробили й інші, що були з ним), підійшов ãåòüìàíà ßíóøà Ðàäçèâіëëà. до нього, уклонився і, двічі поцілувавши край його оде- À. Âåñòåðôåëüä íà âëàñíі жі, приложився до хреста, поцілував його праву руку, î÷і áà÷èâ óêðàїíñüêîãî ãåòüа наш владика патріарх поцілував його в голову... ìàíà ïіä ÷àñ ïіäïèñàííÿ Цей Хмель – літня людина, але щедро наділений ìèðíîї óãîäè 1651 ð. â îäíîдарами щастя: нелукавий, спокійний, мовчазний, не ìó ç âіéñüêîâèõ òàáîðіâ і íà цурається людей; всіма справами займається сам îñíîâі òèõ ñïîñòåðåæåíü çðîособисто... Якщо траплялось, що хтось приходив до áèâ çàìàëüîâêó éîãî çîâíіøнього із скаргою під час обіду або звертався до нього íîñòі.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

1. Ùî äіçíàєìîñÿ ç іñòîðè÷íèõ äæåðåë ïðî çîâíіøíіñòü òà õàðàêòåð Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî?

127

Іñòîðè÷íі äæåðåëà ïðî Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî ÿê ïîëіòèêà і ëþäèíó

з промовою, то він, звичайно, говорив пошепки, щоб ніхто не чув: такий у них звичай. Щодо того як він сидів за столом, то він сів нижче, а нашого владику патріарха посадив на першому місці відповідно до пошани. Перед заходом сонця гетьман попрощався з нашим владикою патріархом, провівши його за браму фортеці, й сів у свій екіпаж, запряжений одним тільки конем. Не було царських карет, оздоблених коштовними тканинами і запряжених великою кількістю прекрасних коней, хоч у гетьмана таких тисячі. Він одразу виїхав під велику зливу, прямуючи до свого війська. На ньому був білий дощовий плащ». (Із записів Павла Алеппського про перебування в Україні 1654 р.).

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò

● Порівняйте зображення на гравюрі та словесний портрет Б. Хмельницького. ● Чи уперечать вони одне одному? ● Які риси вдачі гетьмана, що на них наголошував ипломат, утілено на гравюрі? ● Що вразило чужинців в особистості українського гетьмана? ● Які чесноти були ому притаманні? Працюймо самостійно. Завдання 1. Скориставшись свідченнями чужинців, доберіть 4–5 тверджень про риси вдачі гетьмана. Свої міркування підтвердіть інформацією джерел.

Богдан Хмельницький був … (адже, свідченням чого є, що виявлялося у…).

. ßêèì ïîñòàє Áîãäàí Õìåëüíèöüêèé ÿê êåðìàíè÷ óêðàїíñüêîї åðæàâè â îöіíöі ïîëüñüêîãî äèïëîìàòà Âîéöåõà Ì’ÿñêîâñüêîãî?

Â’їçä ãåò òüìàíà Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî äî Êèєâà ó ãðóäíі 1648 ð. Êàðòèíà à Ì. Іâàñþêà. 1. «Сам патріарх [єрусалимський, Паїсій] із тисячею вершників виїжджав до нього [Б. Хмельницького] назустріч з міста, і тутешній митрополит [С. Косів] дав йому коло себе місце в санях з правого боку. Весь народ, вийшовши з міста, вся чернь вітали його. Академія вітала його промовами й вигуками, як Мойсея, спасителя й визволителя народу від польського рабства, вбачаючи в імені його добрий знак і на-

128

Іñòîðè÷íі äæåðåëà ïðî Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî ÿê ïîëіòèêà і ëþäèíó

● 1. Урочистий в’їзд Б. Хмельницького до Києва порівнювали з подвигом пророка Мойсея – біблійного героя, який вивів єврейський народ з єгипетської неволі. ● Як таке порівняння характеризує тогочасне українське суспільство, адже за пізніших часів європейські мислителі витлумачували подвиг Мойсея як символ боротьби підкорених народів за свободу? ● 2. Як на картині відтворено в’їзд Б. Хмельницького до Києва після переможних битв 1648 р.? ● Які суперечності між картиною та джерелом ви помітили? ● 1. У чому Б. Хмельницький вбачав остаточну мету війни з поляками? ● Як це втілено в проголошеній на початку 1649 р. промові під час зустрічі з королівськими послами? ● 2. Якими засобами гетьман сподівався досягти мети? Працюймо самостійно. Завдання 2. Промову Богдана Хмельницького перед польськими послами, уривок з якої наведено в джерелі № 2, вчені-історики тлумачать як програму розбудови Української держави. Сформулюйте 2–3 тези цієї програми гетьмана.

3. Ùî äîâіäóєìîñÿ ïðî Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî ÿê ïðî äèïëîìàòà ç ïèñåìíèõ äæåðåë? …Від посла ми з радістю довідалися, що нашу дружбу, яку ми запропонували Високій Порті, згідно з нашими сподіваннями, ласкаво прийняли і схвалили. Вже давно ми мали намір засвідчити наше підданство Високій Порті й також вислати наших послів до Високої Порти, але ми утрималися, бо довідалися, що поляки звернулися до Високої Порти і просили звести нанівець наш союз і дружбу з його високістю татарським ханом та наше добре ставлення до Високої Порти. Незважаючи на це, пізніше ми все ж таки знову довідалися, що ці заходи поляків нічого не дали. Довіряючи цьому, ми, отже, при цій нагоді відправили нашого посла. Ми сподіваємося, що, коли він прибуде, ваша милість, дасте змогу нашому послові, щоб він з листом міг стати перед могутнім царем, і що ви сприятимете нашим намірам одержати підданство його високості, бо ми з’єдналися з татарським ханом підтвердженим міцною обіцянкою союзом про добросусідське життя до кінця світу». [З листа Б. Хмельницького великому візирові Османської імперії (1650 р.)]. 2. «І ми... зволіли вас прийняти під нашу царської величності високу руку, щоб не стали ви ворогам Хреста в поневіряння і паплюження. А ратні наші люди за нашим, царської величності, указом збираються і до ополчення лаштуються. І для цього послали ми, великий государ, до вас стольника нашого..., щоб вам, гетьманові, й всьому Запорізькому Війську наша государська милість була відома. І прислали б ви

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

зиваючи його Богом даним. Патріарх надав йому титул найсвітлішого князя. З усіх гармат та іншої зброї в замку і в місті лунала стрілянина». (Зі щоденника В. М’ясковського, члена посольства від польського уряду до Б. Хмельницького на початку 1649 р.) 2. «Правда те, що я мала й незначна людина, але Бог дав мені, що я є одновладцем і самодержцем руським... Виб’ю з лядської неволі ввесь руський народ, а що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу православну віру... За кордон на війну не піду, на турків і татар шаблі не підніму, досить маю на Україні, на Поділлі й Волині, досить вигоди, достатку й пожитку в землі та князівстві своєму, по Львів, Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи! А будуть і за Віслою кричати, знайду я їх там напевно. Не залишиться нога жодного князя і шляхетки тут, на Україні; а схоче котрий з нами хліб їсти, хай буде послушний Запорізькому Війську». (Зі щоденника В. М’ясковського. Промова Б. Хмельницького до польських послів у Переяславі в лютому 1649 р.).

129

Âîєííî-ïîëіòè÷íі ïîäії Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè 1651–1653 ðð.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 .

до нас, великого государя, до нашої царської величності, посланців своїх, а ми, великий государ, наша царська величність, пошлемо до вас наших царської величності думних людей». [З грамоти російського царя Олексія Михайловича Богданові Хмельницькому (1653 р.)]. 3. «Найясніший королю Швеції, наш вельмишановний пане і друже! ...Сповіщаємо цим листом, що як од початку ми підняли зброю проти поляків на захист віри й вольності, так і тепер не перестанемо боротися проти кожного, хто хотів би сісти нам на шию, і сподіваємося, що сам Всевишній Бог помститься за насильство й знущання над нами... Бажаємо насамперед, щоб ваша найясніша величність знала, що ми з’єднані й пов’язані з вашою найяснішою величністю не іншим зв’язком, ніж тим, яким ми зобов’язані обом найсвітлішим воєводам Молдавії і найсвітлішому князеві Трансільванії. Цю нашу обітницю радо виконуємо, посилаючи для цього завдання наших особливих послів, як тільки відкриється вільний прохід». [З листа Б. Хмельницького до шведського короля Карла-Густава (листопад 1656 р.)]. ● 1. Навіщо Б. Хмельницький прагнув установити дипломатичні відносини з турецьким урядом та вів переговори про прийняття турецького протекторату? ● 2. Які рядки документа свідчать про наміри гетьмана прийняти протекторат Османської держави? ● 1. Які рядки джерела № 2 свідчать про готовність царя розпочати переговори та рийти на допомогу гетьманові у війні з поляками? ● 2. Порівняйте зміст цього доумента з попереднім. Чи не видається політика гетьманського уряду непослідовою? Чому? ● 1. Спираючись на джерело № 3, схарактеризуйте характер міждержавних відносин Війська Запорізького та Швеції. Чи таких відносин прагнув гетьман? ● 2. Яку роль у міждержавних відносинах Гетьманщини та Швеції відіграли трансільванський князь та молдавський господар? рацюймо самостійно. Завдання 3. Скориставшись фрагментами джерел, аргуентуйте або спростуйте 2–3 реченнями міркування, що зовнішньополітичні відосини Гетьманщини визначалися принципом: «У держави немає постійних друзів і постійних ворогів, а є постійні інтереси». Поставте собі оцінку за урок, зарахувавши за різні етапи роботи відповідні бали: за кожне із завдань (завдання 1–3) – від 1 до 3 балів; так само від 1 до 3 балів оцініть свою участь в обговоренні в парах (максимальна оцінка за урок – 12 балів). Чому історики, оцінюючи роль Б. Хмельницького в тогочасних подіях, переконані, о найвартіснішою є державотворча діяльність гетьмана?

ПОДІЇ § 20. ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ 1651– 1653 рр. 1650 р., сеpпень – Перший молдавський похід. 1651 р., чеpвень – битва пiд Беpестечком. 1651 р., веpесень – укладення Бiлоцеpкiвського договору. 1652 р., тpавень – битва пiд Батогом. 1652 р., сеpпень – одpуження Тимоша Хмельницького з дочкою молдавського господаpя Василє Лупу. Укладення укpаїнсько-молдавського союзу.

130

Âîєííî-ïîëіòè÷íі ïîäії Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè 1651–1653 ðð.

1653 р., сеpпень–вересень – поpазка українських військ пiд пpоводом Тимоша Хмельницького під Сучавою. 1653 р., веpесень–гpудень – облога Жванця на Подiллі.

З трактату польського вельможі 1672 р.: «Там жодної панщини ніколи не буде, бо й тепер її там немає, і так кажуть: “Раз її нам господар наш великий, Хмельницький, батько наш, викоренив, то і до судного дня її не буде, бо він нас із неволі фараонової вивів”. Отак з імені Хмельницького мають ту надію, що ніколи не будуть робити панщини, кажучи, що то був Пророк і тепер, по його смерті, він завжди сідає біля одного столу з Господом Богом від обіду й до вечері. Поборів, подимних й такого роду податків і не згадуй! А якщо й випаде податок, який за гетьманським чи полковницьким універсалом раз на рік, щонайбільше два, то не перевищить цей податок десятка з лишком золотих на рік, хоч би й з найбагатшої особи. А жодного іншого тягаря на люд посполитий ніколи не буває, а надто на козаків, бо кожен є вільним вояком, а податки на тих, хто не ходить на війну... Якщо ж буде збережено Українську державу хоч на невеликій частині українських земель, то навколо неї буде пустеля Аравійська, коли наосліп туди всі люди ринуть згідно з вищезгаданими міркуваннями».

1. ßêèìè áóëè ðåçóëüòàòè âîєííî-ïîëіòè÷íèõ ïîäіé Íàöіîíàëüíîâèçâîëüíîї âіéíè 1651 ð.? Ïðîòÿãîì 1650 ð. Ïîëüùà ãîòóâàëàñÿ äî íîâîãî åòàïó âіéíè ïðîòè Á. Õìåëüíèöüêîãî. Âèðіøàëüíі áîї ìіæ îñíîâíèìè ñèëàìè ïîëüñüêîї òà óêðàїíñüêîї àðìіé âіäáóëèñÿ 18–30 ÷åðâíÿ 1651 ð. ïîáëèçó Áåðåñòå÷êà íà Âîëèíi. Ìіñöåì äëÿ áèòâè áóëî îáðàíî ìåæèðі÷÷ÿ Ñòèðó é Ïëÿøiâêè. Çðàíêó 18 ÷åðâíÿ ñïàëàõíóëè ïåðøі ñóòè÷êè, ç ÿêèõ ðîçïî÷àëàñÿ Áåðåñòåöüêà áèòâà. Âîíà áóëà íàéáіëüøîþ áèòâîþ Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè çà ÷èñåëüíіñòþ âîÿêіâ, ÿêі áðàëè â íіé ó÷àñòü. Çàãàëüíà êіëüêіñòü ïîëüñüêîãî âіéñüêà ñòàíîâèëà 150 òèñ., à ç óðàõóâàííÿì îçáðîєíîї òà çäàòíîї äî áîþ ÷åëÿäі ïåðåâèùóâàëà 200 òèñ. Âіéñüêî Á. Õìåëüíèöüêîãî ñêëàäàëîñÿ ç 60 òèñ. êîçàêіâ, 40 òèñ. ñåëÿí, ìіùàí òà îáîçíèõ ñëóã, à ïіñëÿ ïðèєäíàííÿ 100 òèñ. òàòàð ñÿãàëî çàãàëüíîї êіëüêîñòі 200 òèñ. Òðåòüîãî äíÿ áèòâè, 20 ÷åðâíÿ, êîëè ïåðåìîãà áóëà íà áîöі Á. Õìåëüíèöüêîãî, êðèìöі íåñïîäіâàíî çàëèøèëè ïîëå áîþ: ÿê ç’ÿñóâàëîñÿ, êðèìñüêèé õàí Iñëàì-Ãåðåé ІІІ íå õîòіâ ïîðàçêè ïîëüñüêîãî âіéñüêà é òîìó íàïåðåäîäíi ðîçïî÷àâ ïåðåãîâîðè ç êîðîëåì. Ùîá óáåðåãòè êîçàöüêі ñèëè âіä íèùіâíîї ïîðàçêè, Á. Õìåëüíèöüêèé âèðіøèâ âіäâåñòè àðìіþ äî ðі÷êè Ïëÿøiâêè, áîëîòÿíі áåðåãè ÿêîї ìîãëè íàäіéíî çàõèñòèòè òèë âіéñüêà. Íàêàçàâøè çáóäóâàòè çåìëÿíі óêðіïëåííÿ äëÿ çìіöíåííÿ òàáîðó, ãåòüìàí âèðóøèâ çà õàíîì, àáè äîìîãòèñÿ ïîâåðíåííÿ òàòàð íà ïîëå áîþ. Àëå õàí çàõîïèâ òà óâ’ÿçíèâ Á. Õìåëüíèöüêîãî. Ïðîòÿãîì 10 äíіâ êîçàêè îáîðîíÿëè òàáіð, âіäáèâàþ÷è âñі àòàêè ïîëÿêіâ. Íàêàçíèì ãåòüìàíîì áóëî îáðàíî Іâàíà Áîãóíà. Ó íі÷ ïðîòè 30 ÷åðâíÿ âіí îðãàíіçóâàâ âіäõіä îñíîâíîї áîєçäàòíîї ÷àñòèíè êîçàöüêîãî âіéñüêà. Êîçàêè ñïîðóäèëè ïåðåïðàâè ÷åðåç Ïëÿøiâêó é íåïîìіòíî äëÿ âîðîãіâ

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

У чому польський вельможа вбачав найбільшу загрозу для Польщі з боку козацької України? Чому автор намагався переконати своїх співвітчизників у необхідності знищення Української козацької держави?

131

Âîєííî-ïîëіòè÷íі ïîäії Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè 1651–1653 ðð.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

âèéøëè ç îòî÷åííÿ. Äîâіäàâøèñü, ùî êîçàêè çàëèøàþòü òàáіð, ßí Êàçèìèð íåãàéíî íàäіñëàâ òóäè ïіäðîçäіëè êîðîííîãî âіéñüêà. Òі êîçàêè, ÿêі ïðèêðèâàëè âіäõіä îñíîâíèõ ñèë, ãåðîї÷íî çàãèíóëè. Ïîâåðíóâøèñü іç ïîëîíó íà ïî÷àòêó ëèïíÿ, Á. Õìåëüíèöüêèé øâèäêî âіäíîâèâ áîєçäàòíó àðìіþ i âæå ÷åðåç äâà ìіñÿöі çóïèíèâ ïðîñóâàííÿ ïîòóæíîãî ïîëüñüêî-ëèòîâñüêîãî âiéñüêà â ðàéîíі Áіëîї Öåðêâè. Öå çìóñèëî êîðîííîãî ãåòüìàíà Ì. Ïîòîöüêîãî ïîãîäèòèñÿ íà ïåðåãîâîðè. 18 âåpåñíÿ 1651 ð. â Áіëіé Öåðêâі áóëî óêëàäåíî ìèðíèé äîãîâіð, çà ÿêèì òåðèòîðіÿ ãåòüìàíñüêîãî óïðàâëіííÿ îáìåæóâàëàñÿ Êèїâñüêèì âîєâîäñòâîì. Ó Áðàöëàâñüêîìó é ×åðíіãіâñüêîìó âîєâîäñòâàõ âіäíîâëþâàëàñÿ ïîëüñüêà àäìіíіñòðàöіÿ. Ìàãíàòàì і øëÿõòі ïîâåðòàëèñÿ їõíі ìàєòíîñòі. Êîçàöüêèé ðåєñòð çìåíøóâàâñÿ ç 40 äî 20 òèñ.

Çîáðàæåí Çîáðàæåííÿ áèòâè ïіä Áåðåñòå÷êîì. Ç áàðåëüєôà ñàðêîôàãà ïîëüñüêîãî êîðîëÿ ßíà Êàçè Êàçèìèðà â öåðêâі Ñåí-Æåðìåí-äå-Ïðå â Ïàðèæі. 1672 ð. ● Íà áàðåëüєôі çîáðàæåíî êîçàêіâ ïіä ÷àñ áîþ. Òóò ìîæíà ïîáà÷èòè, ÿê êîçàêè çà-

ñòîñîâóâàëè âîãíåïàëüíó çáðîþ. Âîíè øèêóâàëèñÿ â òðè ëàâè: ïåðøà ñòðіëÿëà ç ìóøêåòіâ, äðóãà ãîòóâàëàñÿ äî ïîñòðіëó, òðåòÿ ëàäíàëà ðóøíèöі. Êîçàêè îäÿãíåíі ó ñâèòêè, øàïêè é ÷îáîòè, à îçáðîєíі ìóøêåòàìè é øàáëÿìè ïðè ëіâîìó áîöі. ● Розгляньте карту на стор. 116. ● 1. Де відбулися основні події воєнної кампанії 651 р.? ● На теренах яких історико-географічних регіонів України вони проходии? ● 2. Де відбулися основні події воєнної кампанії 1652–1653 рр.? ● На теренах ких історико-географічних регіонів України відбувалися воєнні дії 1652–1653 рр.? ● 3. Які українські землі перебували у складі Польщі на кінець 1653 р.?

. ßêèìè áóëè íàñëіäêè âîєííîї êàìïàíії 1652 ð.? Óëіòêó 1648 ð. ãåòüìàí óäàâàâñÿ äî ñïðîá ñõèëèòè ìîëäàâñüêîãî ãîñïîäàðÿ Âàñèëє Ëóïó äî âñòàíîâëåííÿ äîáðîñóñіäñüêèõ âіäíîñèí ç Ãåòüìàíùèíîþ. Ïðîòå Ëóïó і íàäàëі ïіäòðèìóâàâ ïîëüñüêèé óðÿä. Ó äðóãіé ïîëîâèíі ñåðïíÿ 1650 ð. 60-òèñÿ÷íà óêðàїíñüêà àðìіÿ ïіä ïðîâîäîì Á. Õìåëüíèöüêîãî é 30-òèñÿ÷íі çàãîíè êðèìñüêèõ òàòàð ïåðåéøëè Äíiñòåð і âñòóïèëè íà òåðèòîðіþ ìîëäàâñüêîãî êíÿçіâñòâà. Íà ïî÷àòêó âåðåñíÿ 1650 ð. êîçàöüêі ïîëêè çàâîëîäіëè ñòîëèöåþ êíÿçiâñòâà – ì. ßññàìè. Â. Ëóïó ïîãîäèâñÿ íà ìèð, ãîëîâíîþ óìîâîþ ÿêîãî áóëà âіäìîâà Ìîëäàâії âіä ñîþçó ç Ïîëüùåþ. Òàê ìіæ Óêðàїíîþ é Ìîëäàâієþ áóëî âñòàíîâëåíî ñîþçíèöüêі âіäíîñèíè. 132

Âîєííî-ïîëіòè÷íі ïîäії Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè 1651–1653 ðð.

● Про які відомі вам події йдеться та позицію якої зі сторін відстоює автор літопису? ● Навіщо, на вашу думку, гетьман Б. Хмельницький прагнув породичатися з молдавським господарем? ● Чому правитель Молдавії вагався, обираючи між українським та польським правителями?

Мирон Костин, автор «Літопису Молдавської землі», писав у своєму творі: «Гетьман Хміль ще й замислив породичатися з господарем Василє... От і намагався господар Василє влаштувати заручини своєї дочки Розанди з Тимошем, сином гетьмана Хмеля, підніс дарунки і йому... Через рік гетьман Хміль з великим козацьким військом і сам хан..., вирушили в похід проти польського короля. Король Казимир вийшов їм назустріч біля містечка, що зветься Берестечко... Дізнавшись про цю вікторію ляхів від хотиновського каштеляна, господар Василє одягнув його в соболеву шубу, сподіваючись, що завдяки цій ляській перемозі він урятується від того, щоб стати сватом Хмеля. Та на цьому не скінчилися нещастя Ляської землі, бо через рік після перемоги під Берестечком повністю загинуло польське військо від козаків і татар, коли поляки покладалися на мир, укладений у Білій Церкві. Ні гетьман, ні старшина, ні жодна душа пішого війська не врятувалися. З кінноти у живих залишилося дуже мало, головним чином низи. А верхи, оточені з усіх боків татарами, всі від шаблі загинули. Того ж року господарю Василє довелося влаштовувати весілля своєї дочки Розанди з Тимошем, сином козацького гетьмана Хмеля».

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

Ùîá çìіöíèòè ïîëіòè÷íі çâ’ÿçêè ç Ãåòüìàíùèíîþ, ìîëäàâñüêèé ãîñïîäàð çîáîâ’ÿçàâñÿ âèäàòè ñâîþ äî÷êó Ðîçàíäó çà ñèíà Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî – Òèìîøà. Îäíà÷å ïіñëÿ Áåðåñòåöüêîї áèòâè Â. Ëóïó âіäìîâèâñÿ âèêîíóâàòè ñâîї çîáîâ’ÿçàííÿ ùîäî Óêðàїíè. Íàãàäàòè ïðî óìîâè óêðàїíñüêî-ìîëäàâñüêîãî äîãîâîðó Á. Õìåëüíèöüêèé âèðіøèâ ñèëîþ çáðîї, ðóøèâøè ó íîâèé ïîõіä ïðîòè Ìîëäàâiї. Íå áàæàþ÷è äîïóñòèòè âîєííîãî ñîþçó Óêðàїíè ç Ìîëäàâієþ, ïîëüñüêèé óðÿä íàêàçàâ âåëèêîìó êîðîííîìó ãåòüìàíó Ì. Êàëèíîâñüêîìó âèñòóïèòè ïðîòè óêðàїíñüêèõ ïîëêіâ, ùî éøëè ç Ïîäíіïðîâ’ÿ äî Ìîëäàâії. Ïîëüñüêі çàãîíè ðîçòàøóâàëèñÿ òà- Ìîëäàâñüêèé ãîîñïîäàð áîðîì áіëÿ ãîðè Áàòіã íà Áðàöëàâùèíi (ñó÷àñíà Âàñèëє Ëóïó. Âіííè÷÷èíà), íà ëіâîìó áåðåçі Ïіâäåííîãî Áóãó. 22 òðàâíÿ 1652 ð. ïåðåäîâі êîçàöüêі ÷àñòèíè ïіä êîìàíäóâàííÿì Òèìîøà Õìåëüíèöüêîãî é çàãîíè òàòàðñüêîї êіííîòè ïî÷àëè áèòèñÿ ç ïîëüñüêîþ êіííîòîþ, à îñíîâíі ÷àñòèíè ïіäіéøëè íåïîìіòíî 23 òðàâíÿ. Îòî÷èâøè ïîëüñüêèé òàáіð, óêðàїíñüêà àðìiÿ àòàêóâàëà îäíî÷àñíî ç óñіõ áîêіâ. Äî âå÷îðà ïîëüñüêå âiéñüêî áóëî âùåíò ðîçáèòå, çàãèíóâ i éîãî ãîëîâíîêîìàíäóâà÷. Óíàñëіäîê íîâîãî ñïàëàõó âèçâîëüíîї áîðîòüáè ó òðàâíi–÷åðâíi 1652 ð. âëàäà ãåòüìàíñüêîãî óðÿäó âіäíîâèëàñÿ íà Áðàöëàâùèíi òà ×åðíiãiâùèíi, é êîçàöüêà Óêðàїíà çíîâó çäîáóëà íåçàëåæíіñòü. Áіëîöåðêіâñüêèé äîãîâіð óòðàòèâ ÷èííіñòü. Ïіñëÿ Áàòîçüêîї áèòâè, ó òðàâíi–÷åðâíi 1652 ð., óêðàїíñüêà àðìіÿ, âñòóïèâøè äî Ìîëäàâії, çìóñèëà Ëóïó âèêîíàòè ïîïåðåäíі çîáîâ’ÿçàííÿ. Ó ñåðïíі Òèìіø óçÿâ øëþá іç Ðîçàíäîþ.

133

Âîєííî-ïîëіòè÷íі ïîäії Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè 1651–1653 ðð.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

. ×èì çàâåðøèëèñÿ ïîäії Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè 1653 p.? îêîєíі óêðàїíñüêî-ìîëäàâñüêèì ñîþçîì, Ïîëüùà, Âàëàõiÿ і Òðàíñiëüâàíiÿ îá’єäíàëèñÿ â àíòèóêðàїíñüêó êîàëіöіþ. Ó êâіòíі 1653 ð. âàëàñüêèé ãîñïîäàð Ìàòåé Áàñàðàá i òðàíñіëüâàíñüêèé êíÿçü Äüîðäü II Ðàêîöi çà ïіäòðèìêè ïîëüñüêîãî óðÿäó çàõîïèëè ßññè é ïîñàäèëè íà ïðåñòîë ñâîãî ñòàâëåíèêà. Â. Ëóïó çâåðíóâñÿ ïî äîïîìîãó äî Á. Õìåëüíèöüêîãî. 21–22 êâіòíÿ 1653 ð. óêðàїíñüêå âіéñüêî, î÷îëåíå Ò. Õìåëüíèöüêèì, ðîçáèëî çàãîíè íîâîãî ìîëäàâñüêîãî ãîñïîäàðÿ. Âëàäà çíîâó ïåðåéøëà äî Â. Ëóïó. Ïðîòå îñòàííіé òèì íå âäîâîëüíèâñÿ. Âіí ïіäáóðèâ Ò. Õìåëüíèöüêîãî äî ïîõîäó íà Âàëàõіþ. Òèìіø íå âіäìîâèâ òåñòåâі. Ïðîòå ïîõіä âèÿâèâñÿ íåâäàëèì. Êîçàöüêå âіéñüêî ïîâåðíóëîñÿ â Óêðàїíó. Âіéñüêîâà äîïîìîãà Â. Ëóïó íå ïîêëàëà êðàé êîëîòíå÷і çà âëàäó â Ìîëäàâії. Íåâäîâçі ìîëäàâñüêîãî ãîñïîäàðÿ çíîâó ñêèíóëè ç ïðåñòîëó. Ïîòðàïèâøè ó ñêðóòó, âіí âêîòðå çâåðíóâñÿ ïî äîïîìîãó äî êîçàêіâ. Âіðíå ñîþçíèöüêèì çîáîâ’ÿçàííÿì, óêðàїíñüêå âіéñüêî, î÷îëåíå Òèìîøåì, âèðóøèëî â ïîõіä. Îäíàê ó ôîðòåöі Ñó÷àâà (ñó÷àñíà Ðóìóíіÿ) êîçàêè ïîòðàïèëè â îáëîãó. Òàì, ïіä ÷àñ ãåðîї÷íîї îáîðîíè, Òèìîøà áóëî ñìåðòåëüíî ïîðàíåíî. Áàòîçüêà ïåðåìîãà íå îçíà÷àëà øâèäêîãî çàâåðøåííÿ âіéíè ïðîòè Ïîëüùі. Âіä ëþòîãî 1653 ð. ïîëüñüêі çàãîíè çäіéñíþâàëè ñïóñòîøëèâі ðåéäè íà êîçàöüêó òåðèòîðіþ. À âîñåíè 1653 ð. ïîëüñüêèé êîðîëü іç 40-òèñÿ÷íîþ àðìієþ âèðóøèâ ç-ïіä Ëüâîâà äî Ãàëè÷à, à çâіäòè – äî Êàì’ÿíöÿÏîäiëüñüêîãî і ñòàâ òàáîðîì ïіä ìіñòå÷êîì Æâàíåöü, ìіæ ðі÷êàìè Æâàí÷èê і Äíіñòåð. Òóäè ïіäіéøëè é îñíîâíі ñèëè óêðàїíñüêî-òàòàðñüêîãî âiéñüêà. Ïîëüñüêèé òàáіð áóëî âçÿòî â òðèâàëó îáëîãó, ÿêà âèñíàæèëà âîðîæó àðìіþ – ïî÷àâñÿ ãîëîä, ñïàëàõíóëà åïіäåìіÿ. Òà âіä îñòàòî÷íîї ïîðàçêè ïîëÿêіâ óæå âêîòðå âðÿòóâàëè îðäèíöі. 5 ãðóäíÿ ïіä Êàì’ÿíöåì íà Ïîäіëëі õàí i ïîëüñüêèé êîðîëü óêëàëè óñíó óãîäó, çà ÿêîþ âîєííі äії ïðèïèíÿëèñÿ, òàòàðè îòðèìóâàëè äîçâіë áðàòè ÿñèð íà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ïðîòÿãîì 40 äíіâ. Іíòåðåñè Óêðàїíè çà Êàì’ÿíåöüêîþ óãîäîþ íå áðàëèñÿ äî óâàãè, áî ïåðåäáà÷åíå âіäíîâëåííÿ óìîâ Çáîðiâñüêîãî äîãîâîðó âæå íå âëàøòîâóâàëî óêðàїíöіâ. 1

134

1. Òèìіø Õìåëüíèöüêèé é. 2. Ðîçàíäà Õìåëüíèöüê êà-Ëóïó.

Âîєííî-ïîëіòè÷íі ïîäії Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè 1651–1653 ðð.

Îòæå, ïîïðè âäàëі âîєííі äії, íàñëіäêè Æâàíåöüêîї êàìïàíії äëÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè âèÿâèëèñÿ âêðàé íåñïðèÿòëèâèìè. 4. ßêèìè áóëè îñîáëèâîñòі âíóòðіøíüî- òà çîâíіøíüîïîëіòè÷íîãî ñòàíîâèùà Ãåòüìàíùèíè íàïðèêіíöі 1653 ð.? ×åðåç òðèâàëó âіéíó ñòàíîâèùå Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè íåâïèííî ïîãіðøóâàëîñÿ. Îñîáëèâî òÿæêèì âîíî ñòàëî âîñåíè 1653 ð., âіéíà, ùî òðèâàëà âæå øîñòèé ðіê, âèñíàæèëà Óêðàїíó. Âíàñëіäîê ïîëüñüêèõ êàðàëüíèõ ïîõîäіâ, îðäèíñüêèõ ãðàáóíêіâ, ïîñòіéíîї ìîáіëіçàöії íàñåëåííÿ, åïіäåìіé ÷óìè òà õîëåðè áóëî ñïóñòîøåíî ïîíàä 100 ìіñò i ìіñòå÷îê íà Ïðàâîáåðåææі, çíåëþäíіëè òåðèòîðії Áðàöëàâùèíè é Êèїâùèíè. Çàíåïàëî ñіëüñüêå ãîñïîäàðñòâî. Çóáîæіëå êîçàöòâî âæå íå ìîãëî âèêîíóâàòè âіéñüêîâó ïîâèííіñòü. Äåäàëі ñêëàäíіøå ïðîõîäèëà ìîáіëіçàöіÿ. Òàê, íàïðèêëàä, ïіä ÷àñ ìîáiëiçàöiї â ñåðïíi–âåðåñíi 1653 ð. Á. Õìåëüíèöü-

Áіé І. Áîãóíà ç Ñ. ×àðíåöüêèì ì ïіä Ìîíàñòèðèùåì ó 1653 ð. Ôðàãìåíò êàðòèíè Ì. Ñàìîê êèøà. 1931 ð.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

Çóñòðі÷ ãåòüìàíî îì Á. Õìåëüíèöüêèì äîìîâèíè ä Òèìîøà. Õóäîæíè èê Ò. Ðîìàí÷óê.

● Ïîëüñüêèé õðîíіñò Âåñïàñіàí Êîõîâ-

ñüêèé òàê ðîçïîâіäàє ïðî áіé ïіä Ìîíàñòèðèùåì (âåñíà 1653 ð.): «Áîãóí óâіâ îïîë÷åííÿ â óêðіïëåíå ìіñòî… Âіí, ïðîðâàâøèñÿ ç äîáіðíèìè âåðøíèêàìè, ãîëîñíî êðè÷àâ çà ñêіôñüêèì çâè÷àєì, ùîá áіëüøå íàëÿêàòè і ïîêàçàòè, ùî äîïîìîãà, ÿêà éäå, ùå ñòðàøíіøà... Òîìó ìè âіäіéøëè íå òіëüêè âіä Ìîíàñòèðèùà, à é çîâñіì ç Óêðàїíè, óðàæåíі âñі, ÿê îäíîþ ðàíîþ, öèì ñïіøíèì âіäñòóïîì».

135

Óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèé ìіæäåðæàâíèé äîãîâіð 1654 ð. ...

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò

êèé ñïðîìіãñÿ çіáðàòè ëèøå 30–40-òèñÿ÷íå âіéñüêî. Çðîñòàëè âòîìà і íåâäîâîëåííÿ íàðîäó. Ðÿòóþ÷èñü, óêðàїíöі òіêàëè äî Ìîñêîâії òà Ñëîáîæàíùèíè. Ïî÷àëè ñïàëàõóâàòè çàâîðóøåííÿ ñåëÿí і ðÿäîâèõ êîçàêіâ ïðîòè ïîëіòèêè ãåòüìàíñüêîãî óðÿäó. Ïîãіðøóâàëîñÿ é ìіæíàðîäíå ñòàíîâèùå Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè. Ðі÷ Ïîñïîëèòà, Ìîëäàâiÿ, Âàëàõiÿ і Òpàíñiëüâàíiÿ îá’єäíàëèñÿ â àíòèóêðàїíñüêèé ñîþç. Êðèìñüêèé õàí íàäòî ÷àñòî ó âèðіøàëüíі ìîìåíòè çðàäæóâàâ óêðàїíöіâ, îòîæ ñîþç іç íèì áóâ íåíàäіéíèì. Ùî æ äî Ïîëüùi, òî âîíà, íå çìèðèâøèñü ç іñíóâàííÿì Óêðàїíñüêîї äåðæàâè, ãîòóâàëàñÿ äî íîâîãî íàñòóïó. Çàäëÿ çáåðåæåííÿ îñíîâíèõ çäîáóòêіâ âіéíè, íàñàìïåðåä óòâîðåíîї äåðæàâè, ãåòüìàí äіéøîâ âèñíîâêó ïðî ïîòðåáó âäàòèñÿ äî ñîþçó ç ìîñêîâñüêèì öàðåì ÷è òóðåöüêèì ñóëòàíîì. Ñàìå â òàêîìó íàïðÿìêó ïîæâàâèëàñÿ äèïëîìàòè÷íà äіÿëüíіñòü ãåòüìàíñüêîãî óðÿäó. ● Проаналізуйте зовнішньополітичну ситуацію, яка склалася для Гетьманщини на нець 1653 р. ● Запропонуйте свою версію (варіант) розв’язання проблеми пошуу союзника. ● Спрогнозуйте події, які мали б статися відповідно до вашої версії. Перевірте себе 1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● Жванецька облога; ● підписання Зборівського мирного договору; ● Другий молдавський похід; ● Батозька битва. 2. Назви яких історико-географічних об’єктів доречні в розповіді про воєнні події 1652–1653 рр.: ● містечко Жванець; ● урочище Жовті Води; ● місто Ясси; ● фортеця Сучава; ● гора Батіг; ● місто Кам’янець-Подільський; ● містечко Зборів? 3. Хто з історичних діячів брав активну участь у воєнних подіях 1652–1653 рр.: ● Т. Хмельницький; ● П. Сагайдачний; ● К. Косинський; ● М. Калиновський; ● В. Лупу; ● І. Сулима; ● Іслам-Герей ІІІ; ● Ян ІІ Казимир? 4. Дайте відповіді на запитання: ● Як відбувалася та чим закінчилася Берестецька битва? Яку роль у Берестецькій битві відіграв І. Богун? ● З якою метою здійснювалися молдавські походи? Які вони мали наслідки? ● Чим закінчилася Батозька битва? ● Які наслідки мала Жванецька облога? ● Якими були особливості внутрішньо- та зовнішньополітичного становища Гетьманщини наприкінці 1653 p.? 5. Зробіть висновки-узагальнення про воєнно-політичні події Національно-визвольної війни 1652–1653 рр.

МІЖДЕРЖАВНИЙ ДО§ 21. УКРАЇНСЬКО-МОСКОВСЬКИЙ ГОВІР 1654 р. ПРОДОВЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ 1654–1657 рр. 1654 р., 8 сiчня – Переяславська рада. 1654 р., беpезень – підписання в Москві «Березневих статей» між козацьким посольством і московським урядом. 1656 р., жовтень – укладення союзу з трансільванським князем Дьордем II Ракоцi проти Польщі. 1656 р., 24 жовтня – пiдписання мiж Московською державою i Рiччю Посполитою пеpемиp’я у Вiльно. 1656 р., листопад – укладення антипольського союзу мiж шведським коpолiвством i трансільванським князiвством.

136

Óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèé ìіæäåðæàâíèé äîãîâіð 1654 ð. ...

1657 р., сiчень–липень – воєнні дії вiйська трансільванського князя Дьордя II Ракоцi та козацьких полків на чолi з Антіном Ждановичем проти Речі Посполитої. 1657 р., 27 липня – смеpть гетьмана Богдана Хмельницького.

Український шляхтич Павша повідомляв, зі слів чорнобильського протопопа, наприкінці січня 1654 р. про присягу українців: «Бачу зле, бо віддав Хмельницький всіх нас у неволю московському цареві... Сам із військом козацьким присягнув і місто Київ силою під мечовим каранням до того привів, що присягли всі... Тамтешні міщани, нерадо прийнявши московитів, роз’їхалися по різних містах і містечках... Отець митрополит і архімандрит київські ще не присягли і присягати не хочуть. Вони заявили, що швидше помруть, ніж будуть присягати московському цареві, й твердо стоять на цьому... Сповіщаю, що Кропив’янський та Полтавський полки відірвалися від Хмельницького і відмовилися присягти московському цареві... Сповіщаю, що Хмельницький присягнув московському цареві в Переяславі... Потім переяславських міщан гнали присягати, чому вони дуже противилися...

1. ßêі ïîäії çàïî÷àòêóâàëè îôîðìëåííÿ óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèõ âіäíîñèí? Âіä êіíöÿ 1648 ð. ìіæ Ãåòüìàíùèíîþ òà Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ ðîçïî÷àâñÿ ïîñòіéíèé îáìіí ïîñîëüñòâàìè. Âñòàíîâëåííþ äèïëîìàòè÷íèõ çíîñèí Óêðàїíè ç Ìîñêîâієþ íàñàìïåðåä ñïðèÿëî ïðàâîñëàâíå âіðîñïîâіäàííÿ äâîõ íàðîäіâ. Àáè ïіäøòîâõíóòè öàðñüêèé óðÿä äî ñîþçó ç Âіéñüêîì Çàïîðіçüêèì, Á. Õìåëüíèöüêèé ó ÷åðâíі 1653 ð. äàâ çðîçóìіòè öàðåâі: ÿêùî òîé i íàäàëі çâîëіêàòèìå ç ðîçâ’ÿçàííÿì óêðàїíñüêîãî ïèòàííÿ, òî Óêðàїíà óêëàäå ñîþç іç Òóðå÷÷èíîþ. Äî òîãî æ ãåòüìàí íàãîëîñèâ íà âåëüìè íåïðèєìíèõ íàñëіäêàõ òàêîãî ñîþçó äëÿ Ìîñêîâії. 1 æîâòíÿ 1653 ð. ìîñêîâñüêèé Çåìñüêèé ñîáîð âèðіøèâ «ãåòüìàíà Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî i âñå Âіéñüêî Çàïîðіçüêå ç ìіñòàìè i çåìëÿìè ïðèéíÿòè» é ðîçïî÷àòè âіéíó ïðîòè Ïîëüùi. Äàðè â ×èãèðèíі 1649 1 ð. Îôîðò Ò. Øåâ÷åí íêà. ● Òóðåöüêèé, ìîñêîâñüêèé

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

Як автор ставиться до описаних подій? Які висновки можна зробити з наведеного джерела?

òà ïîëüñüêèé ïîñëè â î÷іêóâàííі íà ðіøåííÿ êîçàöüêîї ðàäè.

137

Óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèé ìіæäåðæàâíèé äîãîâіð 1654 ð. ...

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

Ó çâ’ÿçêó ç ðіøåííÿì ìîñêîâñüêîãî Çåìñüêîãî ñîáîðó äî Óêðàїíè áóëî âіäðÿäæåíî âåëèêå ïîñîëüñòâî íà ÷îëі ç áîÿðèíîì Âàñèëåì Áóòóðëiíèì. Çóñòðі÷ i ïåðåãîâîðè, âðó÷åííÿ öàðñüêîї ãðàìîòè і êëåéíîä ìàëè âіäáóòèñÿ â Ïåðåÿñëàâi – ñòàðîìó êîçàöüêîìó öåíòðі, çâè÷íîìó äî ïðîâåäåííÿ âåëèêèõ ðàä. 8 ñі÷íÿ 1654 ð. íà ìіñüêîìó ìàéäàíі Ïåðåÿñëàâà âіäáóëàñÿ âіéñüêîâà ðàäà. Ó íіé âçÿëî ó÷àñòü áëèçüêî 200 ïðåäñòàâíèêіâ ñòàðøèíè òà êîçàöòâà. Ðàäà âèíåñëà óõâàëó ïðî óêëàäåííÿ äîãîâîðó ç Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ. Ïіñëÿ çà÷èòàííÿ öàðñüêîї ãðàìîòè ñòàðøèíà é ïîñëè ïіøëè äî Óñïåíñüêîãî ñîáîðó, äå ìàëè ïðèñÿãòè öàðåâі Îëåêñіþ. Ó öåðêâі Á. Õìåëüíèöüêèé çàæàäàâ, ùîá ìîñêîâñüêі ïîñëè ïåðøèìè ïðèñÿãëè âiä іìåíі öàðÿ çàõèùàòè ãåòüìàíñüêó äåðæàâó âiä ïîëÿêіâ òà øàíóâàòè êîçàöüêі ïðàâà é ïðèâіëåї. Ñâîþ âèìîãó ãåòüìàí óìîòèâóâàâ, ïîêëèêàþ÷èñü íà âіäíîñèíè êîçàêіâ іç ïîëüñüêèì êîðîëåì: çà єâðîïåéñüêîþ òðàäèöієþ ïåðåäáà÷àëàñÿ ïðèñÿãà îáîõ ñòîðіí. Â. Áóòóðëií êàòåãîðè÷íî âіäìîâèâñÿ âіä öüîãî, ïîÿñíþþ÷è, ùî öàð є ñàìîäåðæöåì i ñâîїì ïіääàíèì íå ïðèñÿãàє, êðіì òîãî, «öàðñüêå ñëîâî, ðàç äàíå, íå ìіíÿєòüñÿ». Ïiñëÿ áàãàòîãîäåííèõ íàðàä çі ñòàðøèíîþ òà ïîñëàìè Á. Õìåëüíèöüêèé âèðіøèâ ñêëàñòè ïðèñÿãó. Ïðè öüîìó ñëîâà Â. Áóòóðëiíà áóëè âèòëóìà÷åíі ÿê ðіâíîçíà÷íі ïðèñÿçі öàðÿ. Порівняйте повідомлення українського шляхтича Павші та звіт російського пола Василя Бутурліна. Яке з джерел, на вашу думку, достовірніше? Чому? ● Чи можна твердити, що українці однозначно сприйняли події в Переяславі?

Зі «статейного списку» боярина Василя Бутурліна, Івана Алфер’єва та Ларіона Лопухіна: «А як государеву грамоту боярин Василь Васильович (Бутурлін) гетьманові віддав, то ту государеву грамоту гетьман прийняв з великою радістю. А прийнявши государеву грамоту, поцілував її, і, розпечатавши, віддав писареві Іванові Виговському, і велів йому прочитати при всіх начальних Війська Запорізького і всяких інших людях уголос. І ту государеву грамоту писар Іван Виговський читав усім людям уголос. І вислухавши государеву грамоту, гетьман, і полковники, і всяких чинів люди зраділи государевій милості. І говорив гетьман, що великому государеві цареві й великому князеві Олексієві Михайловичу, всієї Русі самодержцеві, він, гетьман Богдан Хмельницький, з усім Військом Запорізьким служити і голови свої віддати раді».

. Ùî ïåðåäáà÷àâ óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèé ìіæäåðæàâíèé äîãîіð? Ïåðåÿñëàâñüêà ðàäà ëèøå çàïî÷àòêóâàëà îôîðìëåííÿ óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèõ âіäíîñèí, áî íіÿêèõ ïèñüìîâèõ óãîä ó Ïåðåÿñëàâі óêëàäåíî íå áóëî. Óñå ìàëè âèðіøèòè ïåðåãîâîðè. Ïðè÷îìó êîæíà çі ñòîðіí îöіíþâàëà ñîþç äâîõ äåðæàâ ïî-ñâîєìó. Óêðàїíñüêèé óðÿä âèñòóïàâ çà ðіâíіñòü ïðàâ ó÷àñíèêіâ ñîþçó. Ó Ìîñêâі äèâèëèñÿ íà óêðàїíöіâ ðàçîì іç ãåòüìàíîì ÿê íà ïіääàíèõ éîãî öàðñüêîї âåëè÷íîñòі. Ïðîòå â ìîìåíò ïåðåãîâîðіâ íà öüîìó ç òàêòè÷íèõ ìіðêóâàíü íå íàãîëîøóâàëîñÿ. Íàòîìіñòü ïðåäñòàâíèêè ìîñêîâñüêîãî óðÿäó îáіöÿëè íå ïîðóøóâàòè «ïðàâ і âîëüíîñòåé» Óêðàїíè. 138

Óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèé ìіæäåðæàâíèé äîãîâіð 1654 ð. ...

ЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКО-МОСКОВСЬКОГО ДОГОВОРУ 1654 р. Попри недосконалість i недовговічність, договір протягом 17–18 ст. розглядався українцями як найпереконливіший доказ незалежності козацької України. Договір давав змогу зберегти самостійність Української козацької держави. Гетьманський уряд отримував можливість довести до переможного кінця війну з Річчю Посполитою, а отже, завершити об’єднання всіх українських земель під своєю владою. У міжнародних відносинах договiр засвідчував право на відокремлення козацької України від Польщі. Договір був також виявом міжнародного визнання самостійності Української держави, непорушності встановленої системи соціально-економічних відносин.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

Îñîáëèâіñòþ óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêîãî äîãîâîðó áóëî òå, ùî âіí ÿâëÿâ ñîáîþ ãðóïó äîêóìåíòіâ âіä êîæíîãî çі ñòàíіâ – îêðåìèõ óãîä âіä äóõіâíèöòâà, ìіùàíñòâà, êîçàêіâ. Ëèøå ìіùàíè çàãàëîì ïîðîçóìіëèñÿ ç ìîñêîâñüêèì óðÿäîì, êîçàöòâî ðàçîì ç óêðàїíñüêîþ ïðàâîñëàâíîþ øëÿõòîþ – ÷àñòêîâî, à ïðàâîñëàâíå äóõіâíèöòâî âіäìîâèëîñÿ âіä âèìîã Ìîñêâè. Êîçàöüêà óãîäà ñêëàäàëàñÿ ç 23 ñòàòåé âіä іìåíі ãåòüìàíà і Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî. Çãіäíî ç Áåðåçíåâèìè ñòàòòÿìè (òàê íàçèâàþòü óçãîäæåíі 17 ñòàòåé): ● ãåòüìàíà é ñòàðøèíó êîçàêè ìàëè îáèðàòè íà ðàäі; ● óêðàїíñüêà àäìіíіñòðàöіÿ òà ñóä ëèøàëèñÿ ñàìîñòіéíèìè é íå ïіäïîðÿäêîâóâàëèñÿ Ìîñêâi; ● çáèðàííÿ ïîäàòêіâ ïîêëàäàëîñÿ íà óêðàїíñüêèé Âіéñüêîâèé ñêàðá; ● êіëüêіñòü êîçàöüêîãî âіéñüêà âñòàíîâëþâàëàñÿ 60 òèñ. îñіá; ● êîçàöüêà äåðæàâà ïîãîäæóâàëàñÿ âèïëà÷óâàòè ãðîøîâèé ïîäàòîê òà íå ïіäòðèìóâàòè ñàìîñòіéíі äèïëîìàòè÷íі çíîñèíè ç Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ òà Òóðå÷÷èíîþ (çà æèòòÿ Á. Õìåëüíèöüêîãî öÿ óìîâà íå âèêîíóâàëàñÿ). Óìîâè óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêîãî äîãîâîðó 1654 ð. çàãàëîì (ó ðàçі äîòðèìàííÿ) áóëè âçàєìîâèãіäíèìè. Âîäíî÷àñ äîãîâіð áóâ íåçàâåðøåíèì, íåäîñêîíàëèì, äіÿâ íåòðèâàëèé ÷àñ (êіëüêà ðîêіâ) і íåçàáàðîì ÷åðåç íåäîòðèìàííÿ éîãî ðîñіéñüêîþ ñòîðîíîþ ôàêòè÷íî âòðàòèâ ÷èííіñòü. Çà ñâîїìè ôîðìàëüíî-ïðàâîâèìè îçíàêàìè äîãîâіð ïåðåäáà÷àâ âñòàíîâëåííÿ ïîøèðåíèõ ó òîãî÷àñíіé Єâðîïі âіäíîñèí ïðîòåêòîðàòó1.

Оцініть перспективи укладення українсько-московського договору 1654 р. з позицій різних політичних угруповань козацької еліти (1-група: прихильники військового союзу з московським царем; 2-група: прихильники повернення під скіпетр польського короля; 3-група: ті старшини, які прагнули «...не бути ані під королем польським, анi пiд царем московським») та інших верств Гетьманщини (4-група: міщани; 5-група: православне духівництво). Розгляньте карту на стор. 116. Позмагайтеся в парах у вмінні отримувати вичерпну картографічну інформацію про походи, кордони, території на прикладі подій Національно-визвольної війни 1654–1655 рр. 1 Ï ð î ò å ê ò î ð à ò – ôîðìà çàëåæíîñòі, çà ÿêîþ îäíà äåðæàâà (ïðîòåêòîð) ïåðåáèðàє çäіéñíåííÿ çîâíіøíіõ âіäíîñèí іíøîї äåðæàâè (ïðîòåãîâàíîї), çàõèñò її òåðèòîðії òà íåðіäêî ñòàâèòü ïіä ñâіé êîíòðîëü її âíóòðіøíі ñïðàâè.

139

Óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèé ìіæäåðæàâíèé äîãîâіð 1654 ð. ...

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

3. Ó ÿêîìó íàïðÿìêó ðîçâèâàëàñÿ çîâíіøíÿ ïîëіòèêà ãåòüìàíüêîãî óðÿäó ïðîòÿãîì 1654–1657 ðð.? Ïðîòÿãîì 1654–1655 ðð. ñîþçíå óêðàїíñüêî-ðîñіéñüêå âіéñüêî ç ïåðåìіííèì óñïіõîì âåëî âîєííі äії ïðîòè Ïîëüùі. Íàïðèêіíöі 1655 – ó ïåðøіé ïîëîâèíі 1656 ð. Á. Õìåëüíèöüêèé ïðîâàäèâ íàäçâè÷àéíî àêòèâíó äèïëîìàòè÷íó äіÿëüíіñòü: îáìіíþâàâñÿ ïîñîëüñòâàìè çі øâåäñüêèì òà ïîëüñüêèì êîðîëÿìè, êðèìñüêèì õàíîì, ìîëäàâñüêèì ãîñïîäàðåì і òðàíñіëüâàíñüêèì êíÿçåì. Óðÿä öàðÿ Îëåêñіÿ Ìèõàéëîâè÷à, íàëÿêàíèé âîєííèìè óñïіõàìè øâåäñüêèõ âіéñüê ó Ïîëüùі (Øâåöіÿ çàõîïèëà ìàéæå âñþ Ïîëüùó), ðîçïî÷àâ àêòèâíó ïіäãîòîâêó äî âіéíè ïðîòè Øâåöії. Ïîëüñüêі äèïëîìàòè, øóêàþ÷è ïîðÿòóíêó äëÿ áàòüêіâùèíè, çàïðîïîíóâàëè êîðîíó íà âèïàäîê ñìåðòі ßíà ІІ Êàçèìèðà öàðåâі Îëåêñiþ. Öÿ ïðîïîçèöіÿ òåæ ñïîíóêàëà Ìîñêâó äî ïåðåãîâîðіâ ç Âàðøàâîþ, ÿêі çàêіí÷èëèñÿ 24 æîâòíÿ 1656 ð. Âіëåíñüêèì ïåðåìèð’ÿì. Çà íèì âîєííі äії ìіæ Ðі÷÷þ ÏîÏàì’ÿòíèê Áîãäàíó Õìåëüñïîëèòîþ é Ìîñêîâієþ ïðèïèíÿëèñÿ, îáèäâі íèöüêîìó ó â Êèєâі. äåðæàâè çîáîâ’ÿçóâàëèñÿ íå ðîçïî÷èíàòè ïåðåãîâîðіâ ïðî ìèð іç Øâåöiєþ, à íàòîìіñòü ïåðåäáà÷àëèñÿ ñïіëüíі âîєííi äiї ïðîòè Øâåöiї òà Áðàíäåíáóðãó, îáðàííÿ ìîñêîâñüêîãî öàðÿ íà ïîëüñüêèé òðîí. Âіëåíñüêå ìîñêîâñüêî-ïîëüñüêå ïåðåìèð’ÿ â ãåòüìàíñüêіé ñòîëèöі áóëî ñïðèéíÿòå ÿê ïîðóøåííÿ äîãîâîðó 1654 ð., âëàñíå, ÿê çðàäà ç áîêó öàðÿ. Ãåòüìàí âèðіøèâ øóêàòè íîâèõ ñîþçíèêіâ ó áîðîòüáі ïðîòè Ïîëüùi. Ðåàëüíèìè ïðåòåíäåíòàìè áóëè Øâåöіÿ і Òðàíñіëüâàíіÿ. 8 æîâòíÿ 1656 ð. ìіæ Âіéñüêîì Çàïîðіçüêèì i Òðàíñiëüâàíiєþ áóëî óêëàäåíî óãîäó ïðî âіéñüêîâèé ñîþç ïðîòè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Òðàíñіëüâàíñüêèé êíÿçü Äüîðäü ІІ Ðàêîöі îáіöÿâ äîïîìîãòè Á. Õìåëüíèöüêîìó âіäâîþâàòè Ãàëè÷èíó і ÷àñòèíó Áіëîðóñі, âèçíàâàâ çà ãåòüìàíîì òèòóë êíÿçÿ òà ïіäòðèìàâ éîãî íàìіð ïåðåäàòè öåé òèòóë ñèíîâі Þðіþ. Ó ãðóäíі 1656 ð. Äüîðäü ІІ Ðàêîöі ïіäïèñàâ çі øâåäñüêèì êîðîëåì òðàêòàò «âі÷íîãî ñîþçó». Òåïåð, çà óìîâè ñïіëüíèõ âîєííèõ äіé Óêðàїíè é Òðàíñіëüâàíії, ìîæíà áóëî ñïîäіâàòèñÿ íà äîïîìîãó Øâåöії, ÿêà, íå ìàþ÷è äîãîâіðíèõ âіäíîñèí ç ãåòüìàíñüêèì óðÿäîì, ïіäòðèìóâàëà á òðàíñіëüâàíöіâ. Ó 1656 ð. çâ’ÿçêè Óêðàїíè çі Øâåöієþ ñòàëè ðåãóëÿðíèìè, àëå øâåäè íå õîòіëè âіääàâàòè óêðàїíñüêі çåìëі, ùî áóëè ïіä Ïîëüùåþ, áî ïðåòåíäóâàëè íà íèõ ñàìі. Ó ñі÷íі 1657 ð. Øâåäñüêè èé êîðîëü Êàðë Õ øâåäñüêі ïîñëè ïðèâåçëè ïðîåêò ñîþçíèöüêîãî äîãîâîðó, àëå ç âèçíàííÿì íåçàëåæíîї äåðæàâè Ãóñòàâ.

140

Óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèé ìіæäåðæàâíèé äîãîâіð 1654 ð. ...

òіëüêè íà êîçàöüêіé òåðèòîðії (Íàääíіïðÿíùèíі). Á. Õìåëüíèöüêèé âіä äîãîâîðó âіäìîâèâñÿ. Ó ÷åðâíі äî ×èãèðèíà çíîâó ïðèáóëî øâåäñüêå ïîñîëüñòâî. Âîíî ïîâіäîìèëî, ùî êîðîëü Êàðë Õ Ãóñòàâ ïîãîäæóєòüñÿ âіääàòè ãåòüìàíó óêðàїíñüêі çåìëі, ùî ïåðåáóâàþòü ïіä Ïîëüùåþ, ÷àñòèíó óñі òà Ñìîëåíñüê, ñîáі æ çàëèøàє çåìëі Ïîëüùі.

У звіті російського посольства передано такі слова Б. Хмельницького (квітень 1657 р.): «Від шведського короля я ніколи не відійду, тому що в нас давня дружба, понад шість років. Шведи люди правдиві; всякої дружби й приязні додержуються, слово своє тримають; а царська величність наді мною і над усім військом (українським) учинив немилосердя своє: помирившися з поляками, хотів було віддати нас їм у руки. Тепер слух до нас доходить, що государ послав з Вільно проти нас, шведів і угорців ляхам на допомогу 20 тис. ратних людей; а ми, коли ще не були під царською величністю в підданстві, великому государю служили, кримського хана воювати московські окраїни не допускали дев’ять років. А тепер ми від царської високої руки невідступні і йдемо воювати з ворогами царської величності».

4. ßê âіäáóâñÿ òà ÿêі ìàâ ðåçóëüòàòè ïîõіä óêðàїíñüêîãî âіéñüêà â Ãàëè÷èíó òà Ïîëüùó 1656–1657 ðð.? Êîëè â ãðóäíі 1656 ð. ïî÷àâñÿ íàñòóï òðàíñіëüâàíñüêîãî êíÿçÿ Äüîðäÿ II Ðàêîöi íà Ïîëüùó, Á. Õìåëüíèöüêèé íàäіñëàâ éîìó íà äîïîìîãó êîçàöüêі ïîëêè íà ÷îëі ç êèїâñüêèì ïîëêîâíèêîì Àíòіíîì Æäàíîâè÷åì. Ñïî÷àòêó óêðàїíñüêî-øâåäñüêî-òðàíñіëüâàíñüêå âіéñüêî äіÿëî óñïіøíî: áóëî çäîáóòî Ïåðåìèøëü, Âàðøàâó, Êðàêiâ, Ëþáëií, Áðåñò. Îäíàê íàâåñíі éîãî ñòàíîâèùå ïîãіðøèëîñÿ. ×åðåç íàïàä Äàíiї íà Øâåöiþ êîðîëü îñòàííüîї çàëèøèâ Äüîðäÿ II Ðàêîöi. Íàïðóæåíèìè ñòàëè âіäíîñèíè êíÿçÿ ç êîçàêàìè. Òîìó, äîâіäàâøèñü ïðî âòîðãíåííÿ ïîëüñüêîãî âіéñüêà äî Òðàíñiëüâàíiї, Äüîðäü II Ðàêîöi, íåçâàæàþ÷è íà òå, ùî áóëî âçÿòî Âàðøàâó, ðîçïî÷àâ ïåðåãîâîðè ç ïîëÿêàìè. Ó ëèïíі 1657 ð., îòðèìàâøè çâіñòêó ïðî íàáëèæåííÿ òàòàðñüêîї îðäè, ÿêà ìîãëà á âіäðіçàòè éîãî àðìії çâîðîòíèé 1

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

● Про які реалії тогочасної політики йдеться в документі? Дайте оцінку описаним подіям.

1. Ñìåðòü Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî. Ìà àëþíîê Ò. Øåâ÷åíêà 1832–1 1837 ðð. 2. Іëëіíñüêà öåðêâà â Ñóáîòîâі. Óñèïàëüíèöÿ Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî. Ãðàâþðà 1826 ð.

141

Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

øëÿõ, òà îñòàòî÷íî âòðàòèâøè íàäії íà óñïіøíå çàâåðøåííÿ áîðîòüáè ïðîòè Ïîëüùі, òðàíñіëüâàíñüêèé êíÿçü êàïіòóëþâàâ. Êîçàêè äіçíàëèñÿ ïðî íàìіðè Äüîðäÿ II Ðàêîöi íàïåðåäîäíі êàïіòóëÿöії òà, îñòåðіãàþ÷èñü, ùî òîé âèäàñòü їõ ïîëÿêàì, âіäіéøëè âіä íüîãî. Ïîõіä ïðîòè Ïîëüùi íå ïðèíіñ îñòàòî÷íîї ïåðåìîãè. Çâіñòêà ïðî ñàìîâіëüíå ïîâåðíåííÿ À. Æäàíîâè÷à â Óêðàїíó äіéøëà äî ãåòüìàíà. À âæå 27 ëèïíÿ 1657 ð. Áîãäàí Õìåëüíèöüêèé ïîìåð.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

Перевірте себе 1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● підписання Віленського перемир’я; ● воєнні дії вiйська Дьордя II Ракоцi та козацьких полків на чолi з А. Ждановичем проти Речі Посполитої; ● укладення козацьким посольством Березневих статей з московським урядом. 2. Дайте відповіді на запитання: ● Як відбувалися події в Пеpеяславi 8 січня 1654 p.? ● У чому полягало значення укpаїнсько-московського договору 1654 p.? ● Чим була зумовлена зміна зовнішньополітичної орієнтації Б. Хмельницького в останні роки його гетьманування? ● Якими були відносини гетьманського уряду з Трансільванією та Швецією? ● Як відбувалася укpаїнсько-шведсько-тpансiльванська воєнна кампанія 1657 p.? Чим вона завершилася? 3. Польський посол М. Станіславський застерігав трансільванського князя Дьордя II Ракоці: «Чи зможе Хмельницький, який щасливо зміцнювався протягом дев’яти років і став володарем русинських країв... з володаря, з монарха, на заклик якого виступає 100-тисячне військо, перетворитися на слугу і підданого вашої князівської милості?». ● Чи мав підстави польський посол так вважати? Свою думку аргументуйте. 4. Про які події 1657 р. йдеться в уривку з наведеного нижче джерела? «Сьогодні після обіду гетьман... сказав мені, що сьогодні прибув до нього московський посол, завдання якого – відволікти його, гетьмана Хмельницького, від усякої дружби з Вашою королівською милістю». 5. ● Чому гетьманський уряд, шукаючи зовнішньополітичної підтримки в боротьбі з Польщею, у 1654 р. віддав перевагу військовому союзу з Московією?

ОЦІНІТЬ СВОЇ ВМІННЯ З ТЕМИ ÄÀÒÈ ÒÀ ÏÎÄІЇ 1. Óñòàíîâ³òü õðîíîëîã³÷íó ïîñë³äîâí³ñòü ïîä³é: ● óêëàäåííÿ êîçàöüêèì ïîñîëüñòâîì Áåðåçíåâèõ ñòàòåé ç ìîñêîâñüêèì óðÿäîì; ● ï³äïèñàííÿ Á³ëîöåðê³âñüêîãî ìèðíîãî äîãîâîðó; ● Çáàðàçüêî-Çáîð³âñüêà âîºííà êàìïàí³ÿ; ● Æîâòîâîäñüêà òà Êîðñóíñüêà áèòâè; ● Æâàíåöüêà îáëîãà. ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÊÀÐÒÀ 2. Ðîçãëÿíüòå êàðòîñõåìó: ● Êîëè â³äáóâñÿ ïîõ³ä â³éñüêà Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî, ïîçíà÷åíèé ñòð³ëêàìè ÷åðâîíîãî êîëüîðó? ● Â³äïîâ³äíî äî ÿêîãî ìèðíîãî äîãîâîðó ç Ïîëüùåþ áóëî âñòàíîâëåíî êîðäîíè Ãåòüìàíùèíè, ïîçíà÷åí³ íà êàðòîñõåì³ ðîæåâèì êîëüîðîì? ● Êîëè áóëî óõâàëåíî öåé äîãîâ³ð? ● ßê íà êàðò³ ïîçíà÷åíî ì³ñòà – öåíòðè ïîëê³â? ● ßêîþ öèôðîþ ïîçíà÷åíî ñòîëèöþ Ãåòüìàíùèíè? ● ßêèìè áóêâàìè íà êàðò³ ïîçíà÷åíî òåðèòîð³¿ Ìîñêîâñüêîãî öàðñòâà, Òðàíñ³ëüâàí³¿, Ìîëäàâ³¿, Âàëàõ³¿, Êðèìñüêîãî õàíñòâà.

142

Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

ІÑÒÎÐÈ×ÍÅ ÄÆÅÐÅËÎ 3. Óñòàíîâ³òü, ïðî ùî éäåòüñÿ â óðèâêàõ ç ³ñòîðè÷íèõ äæåðåë. Äàéòå ³ñòîðè÷íèé êîìåíòàð çàçíà÷åíèì ïîä³ÿì. À. «Ñàì ïàòð³àðõ [ºðóñàëèìñüêèé, Ïà¿ñ³é] ³ç òèñÿ÷åþ âåðøíèê³â âè¿æäæàâ äî íüîãî [Á. Õìåëüíèöüêîãî] íàçóñòð³÷ ç ì³ñòà, ³ òóòåøí³é ìèòðîïîëèò [Ñ. Êîñ³â] äàâ éîìó êîëî ñåáå ì³ñöå â ñàíÿõ ç ïðàâîãî áîêó. Âåñü íàðîä, âèéøîâøè ç ì³ñòà, âñÿ ÷åðíü â³òàëè éîãî. Àêàäåì³ÿ â³òàëà éîãî ïðîìîâàìè é âèãóêàìè, ÿê Ìîéñåÿ, ñïàñèòåëÿ é âèçâîëèòåëÿ íàðîäó â³ä ïîëüñüêîãî ðàáñòâà, âáà÷àþ÷è â ³ìåí³ éîãî äîáðèé çíàê ³ íàçèâàþ÷è éîãî Áîãîì äàíèì. Á. «Ñïîâ³ùàþ, ùî Êðîïèâ’ÿíñüêèé òà Ïîëòàâñüêèé ïîëêè â³ä³ðâàëèñÿ â³ä Õìåëüíèöüêîãî ³ â³äìîâèëèñÿ ïðèñÿãòè ìîñêîâñüêîìó öàðåâ³... Ñïîâ³ùàþ, ùî Õìåëüíèöüêèé ïðèñÿãíóâ ìîñêîâñüêîìó öàðåâ³ ó Ïåðåÿñëàâ³... Ïîò³ì ïåðåÿñëàâñüêèõ ì³ùàí ãíàëè ïðèñÿãàòè, ÷îìó âîíè äóæå ïðîòèâèëèñÿ, à ì³ñöåâèé â³éò (àæ) çàõâîð³â, òà éîãî, õî÷ ³ õâîðîãî, áóëî íàêàçàíî ïðèâåñòè äî öåðêâè Ïðå÷èñòî¿ Áîãîðîäèö³. Â. «Ãåòüìàí Õì³ëü ùå é çàìèñëèâ ïîðîäè÷àòèñÿ ç ãîñïîäàðåì Âàñèëº... Îò ³ íàìàãàâñÿ ãîñïîäàð Âàñèëº âëàøòóâàòè çàðó÷èíè ñâîº¿ äî÷êè Ðîçàíäè ç Òèìîøåì, ñèíîì ãåòüìàíà Õìåëÿ, ï³äí³ñ äàðóíêè ³ éîìó... ×åðåç ð³ê ãåòüìàí Õì³ëü ç âåëèêèì êîçàöüêèì â³éñüêîì ³ ñàì õàí... âèðóøèëè â ïîõ³ä ïðîòè ïîëüñüêîãî êîðîëÿ. Êîðîëü Êàçèìèð âèéøîâ ¿ì íàçóñòð³÷ á³ëÿ ì³ñòå÷êà, ùî çâåòüñÿ Áåðåñòå÷êî...

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

143

Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÎÑÎÁÈÑÒІÑÒÜ 4. Ï³äãîòóéòå ðîçïîâ³äü ïðî ãåòüìàíà Á. Õìåëüíèöüêîãî, âèêîðèñòîâóþ÷è ïàì’ÿòêó äëÿ õàðàêòåðèñòèêè ³ñòîðè÷íî¿ îñîáèñòîñò³. ÏÎÍßÒÒß ÒÀ ÒÅÐÌІÍÈ 5. Ïîÿñí³òü ïîíÿòòÿ òà òåðì³íè ³ ñêëàä³òü ç íèìè ðå÷åííÿ: ● Íàö³îíàëüíîâèçâîëüíà â³éíà; ● Â³éñüêî Çàïîð³çüêå; ● Ãåòüìàíùèíà; ● óí³âåðñàë; ● ïîëê; ● ñîòíÿ.

ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ 17 ñò.

ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÏÀÌ’ßÒÊÀ

144

6. Âèçíà÷òå, ÿê³ ç ïàì’ÿòîê ïîâ’ÿçàí³ ç ãåòüìàíîì Á. Õìåëüíèöüêèì.

Розділ 4

УКРАЇНСЬКІІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦ ЦІ 50-х рр. 17 – НА ПОЧАТКУ У 18 ст.

1 Ïàì’ÿòíèê Ïèëèïîâі Îðëèêó â Êèєâі. Ñêóëüïòîð À. Êóù, àðõіòåêòîð Î. Ñòóêàëîâ

2 3 5

Ãåòüìàíùèíà â ðîêè ïðàâëіííÿ ãåòüìàíà Іâàíà Âèãîâñüêîãî

В РОКИ ПРАВЛІННЯ § 22. ГЕТЬМАНЩИНА ГЕТЬМАНА ІВАНА ВИГОВСЬКОГО

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

1657 р., 26 сеpпня – стаpшинська pада в Чигиpині ухвалила передати гетьманську булаву до повнолiття Юрія Хмельницького Iванові Виговському. 1657 р., жовтень – Генеpальна pада в Коpсуні обрала гетьманом Iвана Виговського. 1658 р., тpавень – розгpом вiйськом гетьмана загонiв опозицiї Мартина Пушкаpя та Якова Баpабаша пiд Полтавою. 1658 р., веpесень – укладення Гадяцького договору. 1658–1659 рр. – московсько-українська війна. 1659 р., чеpвень – Конотопська битва. к у документі пояснено причини Національно-визвольної війни та укладення країнсько-московського договору? Як охарактеризовано політику Московії щодо козацької України?

Звернення Івана Виговського до європейських дворів у жовтні 1658 р.: «Ми, все Військо Запорізьке, повідомляємо і перед Господом та всім світом свідчимо цією нашою щирою та відвертою заявою, у нашої війни, розпочатої та проведеної з поляками, не було іншої причини, ані іншого завдання й мети, крім оборони Святої східної церкви, а також нашої давньої свободи, яку ми палко любили... Через що передусім ми уклали дружбу з татарами та найсвітлішою королевою Швеції Христиною, а тоді з найсвітлішим королем Швеції Карлом-Густавом, яким усім ми зберегли вірність постійну… Ми прийняли захист великого князя Московії не для чогось іншого, як тільки для того, щоб із Божою поміччю здобуту та захищену великим і багаторазовим кровопролиттям нашу свободу зберегти й примножити для себе й для наших нащадків. Ми сподівалися, що він поставиться до нас справедливо, доброзичливо, милостиво, що поводитиметься з нами чесно та не замислить нічого проти нашої свободи, але що, навпаки, надалі діятиме згідно зі своїми обіцянками. Проте (о марні сподівання!) того найблагочестивішого володаря, найрелігійнішого, найдоброзичливішого, правителі його держави та перші люди Московії… пообіцяли полякам, що ми розірвемо дружбу зі шведами і почнемо з ними війну за бажанням великого князя; свої плани вони будували на тому, щоб нас, зайнятих війною зі шведами, можна було легко захопити та уярмити».

. ßê áóëî îáðàíî ãåòüìàíîì Іâàíà Âèãîâñüêîãî? Ùå çà æèòòÿ Á. Õìåëüíèöüêîãî ñòàðøèíñüêà ðàäà (5–11 êâіòíÿ 1657 ð.) âèíåñëà óõâàëó ïðî ïåðåäà÷ó âëàäè ïіñëÿ ñìåðòi ãåòüìàíà éîãî 16-ði÷íîìó ñèíîâі Þðіþ. Âòіëåííÿ òієї óõâàëè â æèòòÿ îçíà÷àëî á çàïðîâàäæåííÿ ñïàäêîєìíîñòі ãåòüìàíñüêîї âëàäè, òîáòî âñòàíîâëåííÿ â Óêðàїíі ìîíàðõі÷íîї ôîðìè ïðàâëіííÿ. Îäíàê ïіñëÿ ñìåðòі Á. Õìåëüíèöüêîãî ñèòóàöіÿ çìіíèëàñÿ. 26 ñåðïíÿ â ×èãèðèíi âіäáóëàñÿ ðàäà, íà ÿêіé ãåòüìàíîì äî ïîâíîëіòòÿ Þðіÿ Õìåëüíèöüêîãî áóëî îáðàíî ãåíåðàëüíîãî ïèñàðÿ Iâàíà Âèãîâñüêîãî. áèñòіñòü н Виговський (р. н. невід. – 1664) походив зі старовинного роду української православної шляхти. Освіту здобув у Києво-Могилянськiй академії. Знав кілька мов, зокрема латину. Під час Жовтоводської битви потрапив до татарського полону. Тричі

146

1. Ãåòüìàí Іâàí Âèãîâñüêèé é. 2. Ãåðá Іâàíà Âèãîâñüêîãî.

тікав, тричі його ловили кримчаки та, напевно, стратили б, якби не Б. Хмельницький, що викупив його з неволі. Відтоді перебував при гетьманові, присягнувши бути вірним йому до смерті. Незабаром став генеральним військовим писарем i найближчим сподвижником Б. Хмельницького. Був упорядником реєстру 1649 р., співавтором багатьох універсалів і листів гетьмана. Протягом 1648 р. І. Виговський розбудував Генеральну військову канцелярію. Очолюючи її аж до смерті гетьмана, відав найсекретнішими справами. Як писав один із сучасників, «жоден полковник не знав, що думав Хмельницький, – один лише Виговський».

Генеpальний писаp Iван Виговський пеpеглядав листи, отpиманi останнiм часом вiд iноземних володаpiв i їхнiх послiв. «Ваша свiтлiсть», «свiтлий та вельможний», «найсвiтлiший» – так звеpталися чужинцi до гетьмана Хмельницького. Дипломатична стpиманiсть, обеpежнiсть, а часом і лукава пiдступнiсть вiдчувалися в тих звеpтаннях. Не з власного бажання, а з пpимусу гаpячої кpицi козацьких шабель визнавали pодовитi чужоземцi кеpманича покозаченої Укpаїни piвнею собi. Тому так багато пpихованих воpогiв Укpаїнської деpжави. Тож доводиться пильнувати, вмiти читати мiж pядками, мислити глибоко, очi всюди маючи... Двеpi гетьманської канцеляpiї pипнули. – Здоpов був, козаче, – пpивiтався Виговський із давнiм знайомим. – Як там у землi лядськiй? Що нового чути вiд пана коpоля? Пpибулець за звичкою уважно оглянув свiтлицю. Пеpесвiдчившись, що генеpальний писаp сам, витягнув iз шапки згоpнутi папеpи. – Вчасно привіз. Сьогоднi саме Хмельницький матиме зустріч із польськими послами. Не завадить гетьманові знати пpо плани польського уpяду, – говоpив Виговський, pозгоpтаючи донесення. То були шифpованi звiти козацького вивiдувача Василя Веpещаки – особистого камеpгеpа Яна Казимира. Молодий укpаїнець коpистується особливою довipою коpоля й pазом з ним буває на всiх таємних наpадах в коpолiвському палацi. Василевi повiдомлення Хмельницький цiнує надзвичайно. – Зайдеш за гетьманськими гpамотами ввечеpi, – пpоводжаючи гостя, мовив генеpальний писаp. – Подивимося, якої нам заспiвають посли його величностi пiд час обiду. Де тільки не мав Виговський своїх агентів – друзів, як називав він українських розвідників. Діяли козацькі вивідувачі у Львові, Кам’янці-Подільському, Перемишлі, Кракові, Варшаві, Відні та інших містах і країнах, співпрацювали зі шведськими й трансільванськими розвідниками на території Речі Посполитої, Чехії, Моравії, Сілезії, Австрії, в країнах Балканського півострова. Вражений обізнаністю українського уряду про польські справи, дипломат Речі Посполитої доповідав з Чигирина на початку 1651 р., що через канцелярію. Виговського «Хмельницький знає про все, що коїться у Варшаві,

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ãåòüìàíùèíà â ðîêè ïðàâëіííÿ ãåòüìàíà Іâàíà Âèãîâñüêîãî

147

Ãåòüìàíùèíà â ðîêè ïðàâëіííÿ ãåòüìàíà Іâàíà Âèãîâñüêîãî

й має таких, котрі доповідають йому про найменші події». Мережа української розвідки при королівському дворі у Варшаві, створена Іваном Виговським, була надзвичайно надійною. Навіть і через чверть століття висловлювалися скарги, що козаки дізнаються про всі задуми короля. ● Який внесок І. Виговського у розбудову Української козацької держави? ● Що ви

довідалися з джерела про його дипломатичну діяльність?

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

. ßêîþ áóëà çîâíіøíÿ òà âíóòðіøíÿ ïîëіòèêà ãåòüìàíà Іâàíà èãîâñüêîãî? Ó çîâíіøíüîïîëіòè÷íіé äіÿëüíîñòі íîâîîáðàíèé ãåòüìàí ïðàãíóâ ïðîäîâæóâàòè ïîëіòèêó Á. Õìåëüíèöüêîãî, ñïðÿìîâàíó íà äîñÿãíåííÿ öіëêîâèòîї íåçàëåæíîñòі Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè òà çìіöíåííÿ її ìіæíàðîäíîãî àâòîðèòåòó. Óæå íà Ãåíåðàëüíó ðàäó â Êîðñóíі â æîâòíі 1657 ð. ïðèáóëè ïîñëè Øâåöiї, Ïîëüùi, Àâñòðiї, Òóðå÷÷èíè, Êðèìó, Òðàíñіëüâàíії, Ìîëäàâії, Âàëàõії. Òàì áóëî îñòàòî÷íî îôîðìëåíî äîãîâіð çі Øâåöiєþ. Âіí ïåðåäáà÷àâ ñòâîðåííÿ óêðàїíñüêî-øâåäñüêîãî âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íîãî ñîþçó, ÿêèé ìàâ çàáåçïå÷èòè íåçàëåæíіñòü і òåðèòîðіàëüíó öіëіñíіñòü Óêðàїíè. Ðàäà óõâàëèëà ðіøåííÿ âіäíîâèòè ñîþçè ç Òóðå÷÷èíîþ і Êðèìñüêèì õàíñòâîì òà óêëàñòè ïåðåìèð’ÿ ç Ïîëüùåþ. Âîäíî÷àñ ãåòüìàí І. Âèãîâñüêèé íàìàãàâñÿ óíèêíóòè óñêëàäíåíü ó âіäíîñèíàõ іç Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ. Äî öàðÿ áóëî âіäïðàâëåíî ïîñîëüñòâî ç ïîâіäîìëåííÿì ïðî îáðàííÿ íîâîãî ãåòüìàíà. Ó Ìîñêâі äîâãî çâîëіêàëè ç âèçíàííÿì І. Âèãîâñüêîãî ãåòüìàíîì, âèìàãàþ÷è âіä íüîãî áàãàòüîõ ïîñòóïîê, íàñàìïåðåä ââåäåííÿ äî íàéáіëüøèõ óêðàїíñüêèõ ìіñò – Ïåðåÿñëàâà, Íiæèíà é ×åðíiãîâà – ìîñêîâñüêèõ çàëîã íà ÷îëі ç âîєâîäàìè. Öå äàëî á çìîãó Ìîñêâi âòðó÷àòèñÿ ó âíóòðіøíі ñïðàâè Óêðàїíè òà îáìåæèëî á її ñàìîñòіéíіñòü. Âèìàãàëîñÿ òàêîæ ïðîâåäåííÿ ïîâòîðíèõ âèáîðіâ çà ó÷àñòþ öàðñüêèõ ïðåäñòàâíèêіâ. І. Âèãîâñüêèé ìóñèâ ïîãîäèòèñÿ ç öàðñüêèìè âèìîãàìè, ñïîäіâàþ÷èñü, ùî íà òîìó çàçіõàííÿ ïðèïèíÿòüñÿ. Ó ëþòîìó 1658 ð. â Ïåðåÿñëàâi âіäáóëàñÿ ðàäà, ÿêà ïіäòâåðäèëà îáðàííÿ І. Âèãîâñüêîãî ãåòüìàíîì, âîєâîäè îòðèìàëè äîçâіë ïðèáóòè â Óêðàїíó. Ó ñâîїé âíóòðіøíіé ïîëіòèöі íîâèé ãåòüìàí îðієíòóâàâñÿ íà іíòåðåñè ñòàðøèíñüêîї âåðõіâêè òà óêðàїíñüêîї ïîêîçà÷åíîї øëÿõòè, òîáòî äіÿâ, ÿê áіëüøіñòü âîëîäàðіâ çàõіäíîєâðîïåéñüêèõ äåðæàâ. Ùåäðі äàðóíêè çåìåëüíèõ íàäіëіâ і ïðèâіëåїâ ìîæíîâëàäöÿì ñïðè÷èíèëè íåâäîâîëåííÿ íåçàìîæíîãî êîçàöòâà é ñåëÿíñòâà. Çðîñòàííÿì âíóòðіøíüîãî íàïðóæåííÿ ñêîðèñòàëèñÿ ïîëòàâñüêèé ïîëêîâíèê Ìàðòèí Ïóøêàð, ÿêèé ñàì Ñòîðіíêà à ç ëіòîïèñó ïðàãíóâ ãåòüìàíñüêîї áóëàâè, òà çàïîðіçüêèé îòàÑàìіéëà Âåëè÷êà ìàí ßêіâ Áàðàáàø. Çà òàєìíîї ïіäòðèìêè Ìîñêâè ç ïîðòðååòîì ãåòüìàíà âîíè îðãàíіçóâàëè çàêîëîò, ðîçáèëè ïіä Ïîëòàâîþ Іâàíà Âè èãîâñüêîãî.

148

«Îáðàííÿ ïîëêî îâíèêîì Ìàðòèíà Ïóøê êàðÿ». Õóäîæíèê Ñ. Âàñèëüêіâñüê êèé. Ìîíóìåíòàëüí íå ïàííî (1901–1908 ðð.) ) ç Áóäèíêó Ïîëò òàâñüêîãî çåìñòâà (íèíі ÏîëòàâÏ ñüêèé êðàєçíàâ÷ ÷èé ìóçåé).

çàãîíè І. Áîãóíà òà І. Ñåðáèíà é îâîëîäіëè òåðèòîðієþ Ïîëòàâñüêîãî òà Ëóáåíñüêîãî ïîëêіâ. Çàêëèêè ãåòüìàíà ïîêëàñòè êðàé ãðîìàäÿíñüêіé âіéíі íå äіÿëè, òîæ І. Âèãîâñüêèé ìóñèâ óæèòè ðіøó÷èõ çàõîäіâ. Ó òðàâíі 1658 ð. ãåòüìàíñüêå âіéñüêî ðîçáèëî ïіä Ïîëòàâîþ çàãîíè çàêîëîòíèêіâ. Ì. Ïóøêàð çàãèíóâ ó áîþ, à ß. Áàðàáàøà âçÿëè â ïîëîí і ñòðàòèëè. 3. ×èì áóâ ñïðè÷èíåíèé òà ùî ïåðåäáà÷àâ Ãàäÿöüêèé äîãîâіð? äâіéíà ãðà Ìîñêâè çìóñèëà І. Âèãîâñüêîãî âêîòðå çàìèñëèòèñÿ íàä ïîøóêîì іíøîãî ñîþçíèêà. Ïіñëÿ äîâãèõ âàãàíü âіí âèðіøèâ çâåðíóòèñÿ äî Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Íåïîäàëіê ìіñòà Ãàäÿ÷à 6 âåðåñíÿ 1658 ð. íà êîçàöüêіé ðàäі áóëî óõâàëåíî ïîãîäæåíèé ç ïîëüñüêèìè äèïëîìàòàìè äîêóìåíò, âіäîìèé ïіä íàçâîþ Ãàäÿöüêі ïóíêòè. Çãіäíî ç íèìè, Óêðàїíà, Ïîëüùà é Ëèòâà óòâîðþâàëè ôåäåðàöіþ òðüîõ ñàìîñòіéíèõ äåðæàâ, îá’єäíàíèõ ëèøå ñïіëüíî îáðàíèì êîðîëåì. Óêðàїíà â ìåæàõ Êèїâñüêîãî, ×åðíіãіâñüêîãî é Áðàöëàâñüêîãî âîєâîäñòâ îòðèìóâàëà íåçàëåæíіñòü ÿê Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ðóñüêå. Íàéâèùà çàêîíîäàâ÷à âëàäà ó Âåëèêîìó êíÿçіâñòâі Ðóñüêîìó ìàëà íàëåæàòè äåïóòàòàì âіä óñіõ çåìåëü, à âèêîíàâ÷à – çîñåðåäæóâàòèñÿ â ðóêàõ ãåòüìàíà, ÿêèé îáèðàâñÿ á äîâі÷íî é çàòâåðäæóâàâñÿ êîðîëåì. Ïåðåäáà÷àëîñÿ, ùî êíÿçіâñòâî ìàòèìå âëàñíå âіéñüêî (30 òèñ. êîçàêіâ, 10 òèñ. íàéìàíöіâ), ñóäîâó é ôіíàíñîâó ñèñòåìè, êàðáóâàòèìå ìîíåòó. Öåðêîâíó óíіþ íàëåæàëî ñêàñóâàòè â óñiõ òðüîõ äåðæàâàõ. Ïðàâîñëàâíà öåðêâà ìóñèëà ìàòè òàêі ñàìі ïðàâà, ÿê і ðèìî-êàòîëèöüêà. Ïåðåäáà÷àëîñÿ ñòâîðåííÿ äâîõ

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ãåòüìàíùèíà â ðîêè ïðàâëіííÿ ãåòüìàíà Іâàíà Âèãîâñüêîãî

Ïіäïèñè ïîñëіâ Óêðàїїíñüêîї äåðæàâè ïіä ïðèñÿãîþ þ íà âіðíіñòü óìîâàì Ãà àäÿöüêîãî äîãîâîðó, äàíîþ íà Âàðøàâñüêîìó ñåéìі. 1659 ð.

149

óíіâåðñèòåòіâ, ïðè÷îìó îäèí іç íèõ îòðèìóâàâ ñòàòóñ àêàäåìії (ÊèєâîÌîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ), à òàêîæ êîëåãіóìіâ, ãіìíàçіé, ðіçíèõ øêіë i äðóêàðåíü. Çàïðîâàäæóâàëàñÿ öіëêîâèòà ñâîáîäà ñëîâà é äðóêó. Ãàäÿöüêі ïóíêòè íå ñóäèëîñÿ âòіëèòè â æèòòÿ, äî òîãî æ ïîëüñüêèé ñåéì çàòâåðäèâ їõ іñòîòíî óðіçàíèìè.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ãåòüìàíùèíà â ðîêè ïðàâëіííÿ ãåòüìàíà Іâàíà Âèãîâñüêîãî

Óêðàїíñüêі çåìëі ó 1658–1687 ðð. Розгляньте карту. 1. ● Які терени обіймала Українська держава – Гетьманщина – а І. Виговського? ● З якими державами сусідила? ● 2. У яких полкових містах відувалося обрання чи затвердження гетьманом І. Виговського? ● 3. Де проходили сновні події московсько-української війни 1658–1659 рр.? ● 4. Де знаходиться місто, під яким відбулася вирішальна битва цієї війни?

150

4. ßê âіäáóâàëàñÿ òà ÿêі ìàëà íàñëіäêè ìîñêîâñüêî-óêðàїíñüêà âіéíà 1658–1659 ðð.? ÿöüêèé äîãîâіð ñïîíóêàâ ìîñêîâñüêîãî öàðÿ äî äіé ó âіäïîâіäü. Çі ñïåöіàëüíîþ ãðàìîòîþ öàð Îëåêñié çâåðíóâñÿ äî óêðàїíñüêîãî íàðîäó, çàêëèêàþ÷è äî íåïîêîðè ãåòüìàíîâi. Íàòîìіñòü І. Âèãîâñüêèé ðîçіñëàâ «Çâåðíåííÿ äî єâðîïåéñüêèõ äâîðіâ», ÿêèì ñïîâіùàâ ïðî ðîçðèâ іç Ìîñêâîþ òà ïðî éîãî ïðè÷èíè. Äàëі ó «Çâåðíåííі» éøëîñÿ ïðî òå, ùî ìîñêîâñüêèé öàð íå âèêîíàâ ñâîїõ îáіöÿíîê: «Çàâîþâàâøè êîçàöüêîþ çáðîєþ Ëèòâó, ðîçïî÷àâ ïåðåãîâîðè ç Ïîëüùåþ, ðîçâ’ÿçàâ âіéíó ïðîòè ñîþçíèöі Óêðàїíè – Øâåöiї, ïîñòàâèâ çàëîãó â Êèєâі, çàìіðÿâñÿ ãåòü çíèùèòè Áiëîðóñü òà Óêðàїíó, ïî÷àâ ñіÿòè ÷âàðè, ïіäòðèìóâàòè áóíòè ïðîòè ãåòüìàíà i íàñòóïàòè íà Óêðàїíó çáðîéíîþ ñèëîþ». Êîíîòîïñüêà áèòâà. Îñíîâíі ïîäії ìîñêîâñüêî-óêðàїíñüêîї âіéíè ðîçãîðòàëèñÿ íàâåñíі–âëіòêó 1659 ð. Íàïðèêіíöі áåðåçíÿ 1659 ð. 100-òèñÿ÷íà ìîñêîâñüêà àðìіÿ íà ÷îëі ç êíÿçåì Î. Òðóáåöüêèì ðóøèëà â Óêðàїíó. 20 êâіòíÿ її áóëî çóïèíåíî ïіä Êîíîòîïîì, ÿêèé áîðîíèëè êîçàêè ×åðíіãіâñüêîãî é Íіæèíñüêîãî ïîëêіâ ïiä êîìàíäóâàííÿì íіæèíñüêîãî ïîëêîâíèêà Ã. Ãóëÿíèöüêîãî. Ìàéæå äâà ìіñÿöі êîçàêè òðèìàëè îáëîãó. І. Âèãîâñüêèé ïðîòÿãîì öüîãî ÷àñó ãîòóâàâñÿ äî âèðіøàëüíîãî áîþ. Ãåòüìàí äîìîâèâñÿ ç êðèìñüêèì õàíîì ïðî ïіäòðèìêó 40-òèñÿ÷íîї îðäè і çàãàëîì ìàâ áëèçüêî 60 òèñ. âîÿêіâ. Íåçàáàðîì êîçàöüêî-òàòàðñüêå âіéñüêî âèñòóïèëî íà äîïîìîãó îáëîæåíèì. Ãîëîâíà áèòâà âіäáóëàñÿ 28 ÷åðâíÿ 1659 ð. â ðàéîíі ñ. Ñîñíіâêè ïіä Êîíîòîïîì. Âîíà çàêіí÷èëàñÿ ïîðàçêîþ ìîñêîâñüêîãî âіéñüêà. Çâіñòêà ïðî ïåðåìîãó óêðàїíñüêîї àðìії øâèäêî îáëåòіëà Óêðàїíó. Ïî÷óëè ïðî íåї і çà її ìåæàìè. Öàð Îëåêñіé íàêàçàâ ñâîїì ïîñëàì â Óêðàїíі ïіòè íà çíà÷íі ïîñòóïêè çàðàäè âіäíîâëåííÿ äîãîâîðó 1654 ð. Ãó÷íà ïåðåìîãà ïіä Êîíîòîïîì íå ïîêëàëà êðàé ðîçáðàòîâі â Óêðàїíі. Íåçàëåæíіñòü Óêðàїíè êîæíå óãðóïîâàííÿ ðîçóìіëî ïî-ñâîєìó, îáñòîþþ÷è ïåðåäóñіì âëàñíі іíòåðåñè. Îòîæ îäðàçó ïіñëÿ áèòâè âèáóõíóëî íîâå àíòèóðÿäîâå ïîâñòàííÿ, íà ÷îëі ÿêîãî áóëî ïîñòàâëåíî Þ. Õìåëüíèöüêîãî. Ðÿäîâі êîçàêè é ñåëÿíè ïіäòðèìàëè éîãî, áîÿ÷èñü, ùî ðàçîì іç óõâàëåííÿì Ãàäÿöüêîãî äîãîâîðó âіäíîâëÿòüñÿ íàöіîíàëüíî-ðåëiãiéíi óòèñêè é ïàíùèíà. Ëàâè ïîâñòàíöіâ ïîïîâíþâàëè é òі, êîòðі íå õîòіëè ïîñëàáëåííÿ Ìîñêâè ÿê ìîæëèâîãî ñîþçíèêà â áîðîòüáі ïðîòè Ïîëüùi. Äî ïîâñòàíöіâ ïðèëó÷àëèñÿ ìåøêàíöі Ëіâîáåðåææÿ, ÿêèõ ëÿêàëà ìîæëèâіñòü ðîçãîðòàííÿ âіéíè íà їõ òåðèòîðії. Îäíî÷àñíî ðîçãîðíóâñÿ íîâèé ìîñêîâñüêèé íàñòóï â Óêðàїíó. Ó âåðåñíі 1659 ð. ïiä Ãåðìàíiâêîþ íà Êèїâùèíi çіáðàëàñÿ ðàäà. Êîçàêè âіäìîâèëèñÿ âèçíàòè Ãàäÿöüêèé äîãîâіð, âèñòóïèëè ïðîòè ñîþçó ç ïîëüñüêèì êîðîëåì і âèñëîâèëè íåäîâіðó І. Âèãîâñüêîìó. Ïіñëÿ öüîãî ãåòüìàí, íå áàæàþ÷è Óêðàїíі íîâîãî ëèõà, ùî éîãî çàïîäіÿëà á ãðîìàäÿíñüêà âіéíà, çðіêñÿ áóëàâè é ïîäàâñÿ íà ðіäíó Âîëèíü, ÿêà òîäі ïåðåáóâàëà ïіä âëàäîþ ïîëüñüêîãî êîðîëÿ. Íîâèì ãåòüìàíîì áóëî îáðàíî ìåëüíèöüêîãî.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ãåòüìàíùèíà â ðîêè ïðàâëіííÿ ãåòüìàíà Іâàíà Âèãîâñüêîãî

● Про які деталі воєнних дій під Конотопом ідеться в джерелі? ● Які риси вдачі гетьман виявив під час Конотопської битви?

Із листа гетьмана І. Виговського до коронного обозного Речі Посполитої Анджея Потоцького від 1 липня 1659 р. з табору під Конотопом: «… Я дізнався від язиків про замисли Трубецького: він хотів, пройшовши ті переправи, відступати табо-

151

Ïîäіë Ãåòüìàíùèíè

ром. Тоді я спішив цієї ж ночі все моє військо і наказав йому окопатися поблизу, що й було зроблено вночі. Це було зроблено для того, щоби неприятель, дізнавшися про наш підхід, не вдарив, відступаючи, на нас з усією своєю потугою. Там [у битві під Конотопом], коли я керував військом перед самим окопом, мені трохи дісталося: перший раз гарматним ядром відірвало ногу коневі, на котрому я сидів, а другий раз гарматною ж кулею розірвало мундир на поясі до самого тіла. Однак всемогутня рука Провидіння врятувала мене від загибелі».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Чи можна вважати виступ гетьмана І. Виговського та більшості старшини проти оскви порушенням укpаїнсько-московського договоpу 1654 p.? Свою думку підвердіть фактами. ргументуйте або спростуйте думку: «Основною причиною українсько-московької війни 1658–1659 рр. була несумісність бачення розвитку двосторонніх відосин гетьманським та царським урядами, а саме: Московія, прагнучи стати найогутнішою державою на сході Європи та в православному світі загалом, бажала агарбати Україну, а остання – навпаки, прагнула зміцнити свою власну державність під захистом Москви, але без реального включення до її складу». Перевірте себе 1. Визначте, з якого документа наведено уривок. ● Якими були значення та наслідки ухвалення цього документа? ● Чим його зміст істотно відрізняється від інших (подібних), укладених раніше? «Уся Річ Посполита народу польського, і Великого князівства Литовського, і Руського та провінцій, що до них належать, відновлюється в повноті так, як було перед війною, тобто, аби ті народи залишалися у своїх межах і свободах непорушно, як були перед війною... Для ліпшого підтвердження цих пактів і певності, гетьман руських військ до кінця свого життя гетьманом руським і першим сенатором у воєводствах Київському, Брацлавському та Чернігівському залишатиметься... Академію Київську дозволяє його королівська милість і стани коронні установити, вона такими прерогативами та вольностями має задовольнятися, як і академія Краківська». 2. Обчисліть, скільки минуло років від початку Національно-визвольної війни до українськопольського перемир’я в Гадячі. 3. Які з історичних діячів брали активну участь у перебігові подій 1658–1659 рр.: ● І. Виговський; ● М. Кривоніс; ● І. Сулима; ● М. Пушкар; ● Я. Барабаш; ● Г. Гуляницький; ● Б. Хмельницький; ● Ю. Хмельницький; ● І. Богун? 4. Дайте відповіді на запитання: ● Якого зовнiшньополiтичного курсу дотримувався гетьман І. Виговський? ● Як складалися відносини І. Виговського з Московiєю? ● Що передбачав договip зі Швецiєю? ● Які основні напрямки внутрішньої політики гетьмана І. Виговського? ● Чим закінчився заколот М. Пушкаря й Я. Баpабаша? Яку роль відігравала Москва в цьому антидержавному заколоті? 5. Поміркуйте, чому, незважаючи на перемогу під Конотопом, І. Виговський не зміг відвернути спалах громадянської війни та утримати гетьманську булаву. 6. Оцініть діяльність гетьмана І. Виговського як історичного діяча. (Див. пам’ятку для характеристики історичної особистості).

§ 23. ПОДІЛ ГЕТЬМАНЩИНИ 1659 р., жовтень – пiдписання Юрієм Хмельницьким i московським уpядом Пеpеяславських статей. 1660 р., веpесень–жовтень – Чуднівська воєнна кампанія. Укладення Слободищенського тpактату.

152

Ïîäіë Ãåòüìàíùèíè

1663 р., чеpвень – козацька (Чоpна) pада в Ніжині. Пpоголошення гетьманом Івана Бpюховецького. 1667 р., 30 сiчня – Андpусiвське перемир’я.

З листа гетьмана Лівобережної України Івана Брюховецького до російського вельможі Богдана Хитрово (1665): «Згадати про мій приїзд до Москви, що за тим-таки звичаєм Виговський і молодий Хмельницький обіцяли бути в столиці, але змінили, не виконавши своєї обіцянки, – то прошу не рівняти мене, слугу свого, ваша милосте, у високому розумі своєму із молодим Хмельницьким та Виговським, бо відомо, які їхні добродійства перед гетьманством і при гетьманстві до ляхів були: лядських, і татарських, і шведських, і турецьких послів приймали й відпускали без государського відома, а ляхів при собі тримали, і з лядськими домами поєднувалися, і за іншими приязнями через братство із ляхами в зміні були. А щодо мене, вашо милосте, так зволь розуміти й відати, що я без лукавства кажу істину: бачив себе на небі, коли... сподобився бачити пресвітлі очі великого государя нашого, його царську пресвітлу величність, єдиного осяйного під сонцем монарха».

1. ßêèìè äіÿìè ðîçïî÷àâ ñâîє ãåòüìàíóâàííÿ Þðіé Õìåëüíèöüêèé? ßêі îñîáëèâîñòі ìàâ Ïåðåÿñëàâñüêèé äîãîâіð 1659 ð.? òóïíèì ïіñëÿ І. Âèãîâñüêîãî ãåòüìàíîì ñóäèëîñÿ áóòè Þðіþ Õìåëüîìó. Éîãî îáðàëè 28 âåðåñíÿ 1659 ð. íà Áіëîöåðêіâñüêіé ðàäі. Íà ÷àñ ïðèõîäó íîâîãî ãåòüìàíà äî âëàäè ñòàíîâèùå Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè áóëî ñêëàäíèì. Íà Ëіâîáåðåææі ïåðåáóâàëè ìîñêîâñüêі çàëîãè, òîìó âіäíîñèíè ç Ìîñêîâієþ áóäü-êîëè ìîãëè çàãîñòðèòèñÿ äî ñòàíó âіéíè. Îòîæ âіí ìóñèâ ïîðîçóìіòèñÿ ç ìîñêîâñüêèì öàðåì. Îäíàê íåáàæàíèì áóëî ðîçіðâàííÿ äîãîâîðó ç Âàðøàâîþ, îñêіëüêè öå çàãðîæóâàëî âіéíîþ ïðîòè Ïîëüùі òà ñîþçíîãî їé Êðèìñüêîãî õàíñòâà. Ñâîє ãåòüìàíóâàííÿ Þ. Õìåëüíèöüêèé ðîçïî÷àâ óêëàäåííÿì íîâîãî äîãîâîðó ç Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ. Âіí ïðàãíóâ ðіâíîïðàâíèõ i âçàєìîâèãіäíèõ óìîâ. Ïðîòå ïåðåãîâîðè, ùî âіäáóëèñÿ 17 æîâòíÿ 1659 ð. â Ïåðåÿñëàâi, ìàëè äëÿ Óêðàїíè íåáàæàíі ðåçóëüòàòè. Òèñê ìîñêîâñüêèõ âîєâîä i 40-òèñÿ÷íîãî âіéñüêà çìóñèëè ãåòüìàíà é ñòàðøèíó ïіäïèñàòè âàðіàíò äîãîâîðó, çàïðîïîíîâàíèé öàðñüêèìè äèïëîìàòàìè-âîєíà÷àëüíèêàìè. Çãіäíî ç Ïåðåÿñëàâñüêèìè ñòàòòÿìè 1659 ð., ìîñêîâñüêі âîєâîäè îäåðæóâàëè ïðàâî ïðèáóòè іç çàëîãàìè íå òіëüêè äî Êèєâà, à é äî Ïåðåÿñëàâà, Íiæèíà, ×åðíiãîâà, Áðàöëàâà òà Óìàíi. Ãåòüìàíñüêîìó óðÿäîâі çàáîðîíÿëîñÿ âåñòè ñàìîñòіéíó çîâíіøíþ ïîëіòèêó, à ñàìå: óêëàäàòè ìіæíàðîäíі äîãîâîðè, ïðèéìàòè іíîçåìíèõ ïîñëіâ òîùî. Êèїâñüêèé ìèòðîïîëèò ïîâèíåí áóâ âèçíàòè çâåðõíіñòü ìîñêîâñüêîãî ïàòðіàðõà (Óêðàїíñüêà ïðàâîñëàâíà öåðêâà âіäêèíóëà öþ ñòàòòþ ÿê íåïðàâîìіðíó). Êðіì òîãî, çàáîðîíÿëîñÿ áåç öàðñüêîãî äîçâîëó ïåðåîáèðàòè ãåòüìàíà, à òàêîæ îãîëîøóâàòè âіéíó àáî ïîñèëàòè ïîëêè íà äîïîìîãó ñóñіäíіì äåðæàâàì. Ãåòüìàí âòðà÷àâ ïðàâî ïðèçíà÷àòè і çâіëüíÿòè ãåíåðàëüíó ñòàðøèíó òà ïîëêîâíèêіâ. Îòæå, äîãîâіð çàêðіïëþâàâ çìіíè â óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèõ ïîëіòè÷íèõ âіäíîñèíàõ.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Про яку подію згадує у своєму листі І. Брюховецький? Навіщо гетьман звертається до впливового російського вельможі з таким листом? Як це характеризує І. Брюховецького?

153

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ïîäіë Ãåòüìàíùèíè

● Ïîðòðåò Þðіÿ Õìåëüíèöüêîãî

Ïîðòðåò ò Þðіÿ Õìåëüíèöüêîãî Ä. Áîíàöіíè.

Ïîðòðåò ò Þðіÿ Õìåëüíè èöüêîãî Î. Іðêëіїâ âñüêîãî.

іòàëіéñüêîãî ãðàâåðà Äæîâàííі Áîíàöіíè (1670 ð.), íà äóìêó іñòîðèêіâ, íå âіäïîâіäàє іñòîðè÷íèì ðåàëіÿì. Íà ãðàâþðі áà÷èìî áåçñòðàøíó é áåçêîìïðîìіñíó ëþäèíó, çäàòíó óõâàëþâàòè ñàìîñòіéíі ðіøåííÿ, âðàæåííÿ ïіäñèëþє íàïèñ іòàëіéñüêîþ: «Ãåîðãіé Õìåëüíèöüêèé, êîçàöüêèé ãåíåðàë». Íàñïðàâäі, ÿê âіäîìî, Þðіé Õìåëüíèöüêèé òàêèì íå áóâ, éîãî çîâíіøíіñòü ïðàâäîïîäіáíî âіäòâîðþє ïðèæèòòєâèé ìàëÿðñüêèé ïîðòðåò, ÿêèé ó 18 ñò. ïåðåìàëþâàâ òóøøþ ó÷åíü ìàëÿðñüêîї ìàéñòåðíі Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè Î. Іðêëіїâñüêèé.

Чому історичних діячів на портретах не завжди зображено такими, якими вони ули насправді? Відповідь обґрунтуйте фактами з біографії Ю. Хмельницького.

íñüêà äåðæàâà âòðà÷àëà íåçàëåæíіñòü, ïåðåòâîðþþ÷èñü íà àâòîíîìíó ÷àñòèíó іìïåðії. I õî÷à àâòîíîìіÿ1 áóëà òîäі ùå äîâîëі øèðîêîþ, äії öàðàòó îäíîçíà÷íî ñâіä÷èëè, ùî íàñòóï íà íåçàëåæíіñòü Óêðàїíè òðèâàòèìå. . ßêі íàñëіäêè ×óäíiâñüêîї êàìïàíії? Íàñòóïíèì çîâíіøíüîïîëіòè÷íèì çàõîäîì ãåòüìàíà ñòàâ ïîõіä óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèõ âіéñüê íà Çàõіäíó Óêðàїíó. Ìåòà ïîõîäó – âèçâîëèòè çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі ç-ïіä âëàäè Ïîëüùi. Îñíîâíі ïîäії êàìïàíії âіäáóëèñÿ â ðàéîíі ×óäíîâà íà Âîëèíі. Âîíè çàêіí÷èëèñÿ ðîçãðîìîì ìîñêîâñüêèõ âіéñüê, êàïіòóëÿöієþ ãåòüìàíà Þ. Õìåëüíèöüêîãî і ïіäïèñàííÿì 7 æîâòíÿ 1660 ð. Ñëîáîäèùåíñüêîї óãîäè. Âîíà ðîçðîáëÿëàñÿ íà îñíîâі Ãàäÿöüêîãî äîãîâîðó. Ùîïðàâäà, òåêñò îñòàííüîãî çàçíàâ іñòîòíèõ çìіí. Áóëî óñóíóòî ñòàòòþ ïðî Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ðóñüêå. Ïåðåäáà÷àëîñÿ ïîâåðíåííÿ ïîëüñüêіé øëÿõòі é ìàãíàòàì óñіõ ìàєòíîñòåé â Óêðàїíі, ãåòüìàí ïîçáàâëÿâñÿ ïðàâà çîâíіøíüîïîëіòè÷íèõ çíîñèí i çîáîâ’ÿçóâàâñÿ íàäàâàòè âіéñüêîâó äîïîìîãó Ïîëüùi â її âіéíàõ ç іíøèìè äåðæàâàìè. Óêðàїíà ñòàâàëà òіëüêè àâòîíîìíîþ ÷àñòèíîþ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Îòîæ і Ñëîáîäèùåíñüêà óãîäà íå ïðèíåñëà ìèðó â óêðàїíñüêі çåìëі. Âíóòðіøíє ñòàíîâèùå êîçàöüêîї äåðæàâè ùå áіëüøå óñêëàäíèëîñÿ, áî âèíèêëà çàãðîçà ïåðåòâîðåííÿ óêðàїíñüêîї òåðèòîðії íà àðåíó æîðñòîêîї áîðîòüáè ìіæ Ìîñêîâiєþ òà Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ. Íîâà óãîäà ç Ïîëüùåþ íå áóëà ñïðèéíÿòà áіëüøîþ ÷àñòèíîþ ëіâîáåðåæíîãî êîçàöòâà. Ðÿäîâі êîçàêè é ñòàðøèíà âіäìîâëÿëèñÿ âèçíàâàòè âëàäó Þ. Õìåëüíèöüêîãî. Ëіâîáåðåæíі ïîëêè ñêëàëè ïðèñÿãó öàðåâі. 1À â ò î í î ì і ÿ

(âіä ãðåö. avtonomia – ñàìîñòіéíіñòü, íåçàëåæíіñòü) – ïðàâî íà ñàìîâðÿäóâàííÿ ïåâíîї ÷àñòèíè äåðæàâè.

154

Ïîäіë Ãåòüìàíùèíè

Ðóõ ïðîòè Õìåëüíè÷åíêà î÷îëèâ éîãî äÿäüêî, ßêèì Ñîìêî, ÿêèé ïðàãíóâ ñòàòè ãåòüìàíîì. Ïðîòå ß. Ñîìêî áóâ íå єäèíèì ïðåòåíäåíòîì íà ãåòüìàíñüêó áóëàâó, її äîìàãàâñÿ òàêîæ íіæèíñüêèé ïîëêîâíèê Âàñèëü Çîëîòàðåíêî. Ó Ìîñêâі âäàëî ñêîðèñòàëèñÿ ç ìіæóñîáíîї áîðîòüáè â Óêðàїíі. Ïіäòðèìóþ÷è òî îäíîãî, òî іíøîãî ïðåòåíäåíòà, ìîñêîâñüêèé óðÿä çàãîñòðþâàâ ñèòóàöіþ é âîäíî÷àñ ïîñèëþâàâ ñâîþ âëàäó íà Ëіâîáåðåææі. Öàðåâі іìïîíóâàëà ïîñòàòü Іâàíà Áðþõîâåöüêîãî – òîäі êîøîâîãî îòàìàíà Çàïîðіçüêîї Ñі÷і. Íå áàæàëà âіäìîâëÿòèñÿ âіä óêðàїíñüêèõ çåìåëü і Ïîëüùà. Îòæå, â Óêðàїíі âèáóõíóëà íîâà ãðîìàäÿíñüêà âіéíà.

àãíåííÿ Þ. Õìåëüíèöüêîãî ïðèäóøèòè àíòèãåòüìàíñüêі âèñòóïè 1661–1662 ðð. çàêіí÷èëèñÿ íåâäà÷åþ. Ìîëîäèé ãåòüìàí îñòàòî÷íî âèðіøèâ çðåêòèñÿ áóëàâè. Ñêëèêàíà íà ïî÷àòêó ñі÷íÿ 1663 ð. ðàäà â ×èãèðèíi îáðàëà ãåòüìàíîì Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè Ïàâëà Òåòåðþ, à Þ. Õìåëüíèöüêèé íåçàáàðîì ïîñòðèãñÿ â ÷åíöі ïіä іì’ÿì Ãåäåîí і ñòàâ іãóìåíîì ìîíàñòèðÿ â Êîðñóíі. Ïіñëÿ âіäìîâè Þ. Õìåëüíèöüêîãî âіä ãåòüìàíñòâà 1663 ð. äåðæàâíó òåðèòîðіþ Óêðàїíè áóëî ïîäіëåíî íà Ïðàâîáåðåæíó òà Ëіâîáåðåæíó Ãåòüìàíùèíó. Íà ïðàâîáåðåæíі ïîëêè ÷åðåç ãåòüìàíà Ï. Òåòåðþ íàìàãàëàñÿ âïëèâàòè Ïîëüùà, ïðàãíó÷è âіäíîâèòè é óòâåðäèòè òàì ñâîþ âëàäó. Ëіâîáåðåæíі êîçàêè äåäàëі áіëüøå ïіäïàäàëè ïіä âëàäó Ìîñêâè, ÿêà ïðàãíóëà ïîñòàâèòè íà ãåòüìàíñòâî âèãіäíîãî äëÿ ñåáå ïðåòåíäåíòà. Ñïèðàþ÷èñü íà ïіäòðèìêó Ïîëüùi, Ï. Òåòåðÿ ñïîäіâàâñÿ ïîøèðèòè ñâîþ âëàäó íà Ëіâîáåðåææÿ. Ïîõіä íà Ëiâîáåðåæíó Óêðàїíó, ùî ðîçïî÷àâñÿ âîñåíè 1663 ð., áóâ íåâäàëèì. Íà Ïðàâîáåðåææі íà- Ãåòüìàí Ïàâëîî Òåòåðÿ. áèðàëî ðîçìàõó àíòèãåòüìàíñüêå òà àíòèïîëüñüêå ïîâñòàííÿ, äî ÿêîãî ïðèëó÷èëèñÿ çàïîðîæöі é äåõòî ç ëіâîáåðåæíèõ ïîëêîâíèêіâ. Òàêèé ïåðåáіã ïîäіé óñêëàäíèâ ñòàíîâèùå Ï. Òåòåðі. Çà ó÷àñòü ó çìîâі áóëî çààðåøòîâàíî ðіê òîìó îáðàíîãî êèїâñüêîãî ìèòðîïîëèòà É. Íåëþáîâè÷à-Òóêàëüñüêîãî, àðõіìàíäðèòà Ñâÿòî-Îíóôðіїâñüêîãî ìîíàñòèðÿ Ãåäåîíà (Þðіÿ) Õìåëüíèöüêîãî òà ïîëêîâíèêà Ã. Ãóëÿíèöüêîãî, ÿêèõ íåçàáàðîì óâ’ÿçíèëè â êîëèøíіé ñòîëèöі õðåñòîíîñöіâ Òåâòîíñüêîãî îðäåíó – Ìàëüáîðêó (Ìàðієíáóðçі). І. Âèãîâñüêîãî áóëî çàñóäæåíî äî ñòðàòè. Êàðàëüíі çàõîäè íå äîäàëè ïîïóëÿðíîñòі Ï. Òåòåðі, ïðіðâó ìіæ íèì òà êîçàöòâîì ïîãëèáëþâàëè é äії Ìèòðîïîëèò Éîñèô É ïîëüñüêîãî âîєíà÷àëüíèêà Ñòåôàíà ×àðíåöüêîãî. Íåëþáîâè÷-Òóêàëüñüêèé. àëüñüêèé.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

3. Ùî âèçíà÷àëî ãåòüìàíóâàííÿ Ïàâëà Òåòåðі?

155

Ïîäіë Ãåòüìàíùèíè

Çà òàêèõ îáñòàâèí ó ëèïíі 1665 ð. Ï. Òåòåðÿ âòіê äî Ïîëüùі. Ãåòüìàíñüêó áóëàâó îòðèìàâ Ïåòðî Äîðîøåíêî, îñòàòî÷íå çàòâåðäæåííÿ ÿêîãî íà ãåòüìàíñüêіé ïîñàäі âіäáóëîñÿ íà Ãåíåðàëüíіé ðàäі â ñі÷íі 1666 ð. â ×èãèðèíi.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

. ×èì çàêіí÷èëàñÿ áîðîòüáà çà âëàäó íà Ëіâîáåðåæíіé Óêðàїíі? Ùî ïåðåäáà÷àëè Ìîñêîâñüêі ñòàòòі 1665 ð.? Îáðàííÿ ãåòüìàíîì ßêèìà Ñîìêà. Íà Ëіâîáåðåæíіé Óêðàїíі ó êâіòíі 1662 ð. ïåðåÿñëàâñüêèé ïîëêîâíèê ß. Ñîìêî ñêëèêàâ ó Êîçåëüöi ñòàðøèíñüêó ðàäó, ÿêà îáðàëà éîãî ãåòüìàíîì. Ïðîòå îáіéìàâ âіí öþ ïîñàäó ëèøå ìіñÿöü, áî ìîñêîâñüêèé óðÿä íå âèçíàâ çàêîííîñòі éîãî îáðàííÿ. Ó Ìîñêâi ãåòüìàíîì âîëіëè áà÷èòè çàïîðіçüêîãî îòàìàíà Iâàíà Áðþõîâåöüêîãî. Çâàæèâøè íà âíóòðіøíüîïîëіòè÷íó ñèòóàöіþ, І. Áðþõîâåöüêèé îáіöÿíêàìè ïðèõèëèâ íà ñâіé áіê Çàïîðіçüêó Ñі÷, êîçàöüêі íèçè é ìіùàíñòâî, ãíіâíî çàñóäæóþ÷è ïîëіòèêó êîçàöüêîї ñòàðøèíè, ÿêà ïðàãíóëà áàãàòñòâà. Ó ñâîїõ çàÿâàõ І. Áðþõîâåöüêèé çîáîâ’ÿçóâàâñÿ â ðàçі îáðàííÿ éîãî ãåòüÃåòüìàí í Іâàí ìàíîì âіäíîâèòè ñïðàâåäëèâіñòü – ïîëіïøèòè ñòàÁðþõîâååöüêèé. íîâèùå êîçàöüêèõ íèçіâ і ñåëÿíñòâà, à ìіùàíàì îáіöÿâ íàäàòè ïðàâà ñàìîâðÿäóâàííÿ. Óïåâíèâøèñü, ùî ìàє ïіäòðèìêó â Óêðàїíі, âіí çâåðíóâñÿ äî öàðÿ ç ïðîõàííÿì äîçâîëèòè ñêëèêàòè ðàäó. Îáðàííÿ ãåòüìàíîì Іâàíà Áðþõîâåöüêîãî. 17–18 ÷åðâíÿ 1663 ð. â Íiæèíi çіáðàëàñÿ ×îðíà ðàäà, â ÿêіé âçÿëè ó÷àñòü ðàçîì іç êîçàêàìè ñåëÿíè òà æèòåëі ìіñò. Ñïèðàþ÷èñü íà ïіäòðèìêó êîçàöüêèõ íèçіâ, ÿêі ðіøó÷å âèñòóïèëè ïðîòè ñòàðøèíè, à òàêîæ ïіä òèñêîì ìîñêîâñüêèõ âіéñüê Iâàí Áðþõîâåöüêèé çäîáóâ ïåðåìîãó íàä ß. Ñîìêîì. Ìîñêîâñüêі ñòàòòі. Ó ñâîїé äіÿëüíîñòі íîâîîáðàíèé ãåòüìàí ñïèðàâñÿ íà ïіäòðèìêó Ìîñêâè. Âіí ðîáèâ ÷èìàëі ïîñòóïêè öàðñüêîìó óðÿäîâі. Ó 1665 ð. І. Áðþõîâåöüêèé – ïåðøèé ç óêðàїíñüêèõ ãåòüìàíiâ – ïîїõàâ äî Ìîñêâè «ïîáà÷èòè ïðåñâiòëi î÷і ãîñóäàðÿ». Òàì âií ïîãîäèâñÿ ïіäïèñàòè íîâèé äîãîâіð, âіäîìèé â іñòîðії ÿê Ìîñêîâñüêі ñòàòòі, çà ÿêèìè ìîñêîâñüêі âîєâîäè é çàëîãè îòðèìóâàëè ïðàâî ïåðåáóâàòè ìàéæå â óñіõ âåëèêèõ ìіñòàõ. Çáèðàííÿ ïîäàòêіâ ïîêëàäàëîñÿ íà âîєâîä, à ãðîøîâі çáîðè ïîâíіñòþ ìàëè íàäõîäèòè äî öàðñüêîї êàçíè. Âèáîðè ãåòüìàíà ìîãëè âіäáóâàòèñÿ ëèøå ç äîçâîëó öàðÿ òà çà ïðèñóòíîñòі öàðÏàðàäíèé îäÿã ìîñêîâñüêîї ñüêîãî ïðåäñòàâíèêà. Ãåòüìàíñüêèé óðÿä ïîáîÿðèíі ò òà áîÿðèíà êіíöÿ çáàâëÿâñÿ ïðàâà íà ïðîâåäåííÿ ñàìîñòіéíîї 16 – ïî÷à àòêó 17 ñò. Ñó÷àñíà ð ðåêîíñòðóêöіÿ. çîâíіøíüîї ïîëіòèêè.

156

Ïîäіë Ãåòüìàíùèíè

Ìîñêîâñüêі ñòàòòі іñòîòíî îáìåæóâàëè àâòîíîìіþ Ëіâîáåðåæíîї Ãåòüìàíùèíè, ïîñèëþâàëè її çàëåæíіñòü âіä ìîñêîâñüêîãî öàðÿ. Çà ïiäïèñàííÿ öієї óãîäè І. Áðþõîâåöüêèé îòðèìàâ áîÿðñòâî, ÷èñëåííі ìàєòêè òà äî÷êó êíÿçÿ Äîëãîðóêîãî çà äðóæèíó.

Розгляньте карту на стор. 152. ● 1. Які терени обіймала Українська держава на початок гетьманування Ю. Хмельницького? ● З якими державами сусідила? ● 2. Де відбулися основні події 1659–1665 рр.? ● 3. Як було переділено Гетьманщину за Андрусівським перемир’ям?

5. ×îìó ïіäïèñàííÿ Àíäpóñiâñüêîãî äîãîâîpó ââàæàþòü îäíієþ ç íàéòðàãі÷íіøèõ ïîäіé äðóãîї ïîëîâèíè 17 ñò.? ñêîâiÿ òà Ðі÷ Ïîñïîëèòà ðîçïî÷àëè ïåðåãîâîðè, ÿêі çàêіí÷èëèñÿ ïіäïèñàííÿì 30 ñі÷íÿ 1667 ð. â ñ. Àíäðóñîâi (ïîáëèçó Ñìîëåíñüêà) ïåðåìèð’ÿ. Çà óìîâàìè Àíäðóñiâñüêîãî äîãîâîðó âîєííі äії ìіæ äåðæàâàìè ïðèïèíÿëèñÿ. Âñòàíîâëþâàëîñÿ ïåðåìèð’ÿ íà 13,5 ðîêó. Ïіä âëàäîþ Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè çàëèøàëàñÿ Ëіâîáåðåæíà Óêðàїíà, ïîâåðòàëèñÿ Ñiâåðùèíà, Ñìîëåíùèíà òà íà äâà ðîêè Êèїâ. Çà Ïîëüùåþ çàêðіïëþâàëèñÿ çåìëі Áіëîðóñі é Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè. Çàïîðіçüêà Ñі÷ ïåðåõîäèëà ïіä êîíòðîëü îáîõ äåðæàâ. Àíäðóñiâñüêèé äîãîâіð, ÿêèé çäåáіëüøîãî ñòîñóâàâñÿ Óêðàїíè, áóâ óêëàäåíèé òàєìíî, áåç ïîãîäæåííÿ ç óêðàїíñüêîþ ñòîðîíîþ. Âіí ïåðåêðåñëþâàâ áіëüøіñòü çäîáóòêіâ óêðàїíñüêîãî íàðîäó, çàâîéîâàíèõ ìàéæå 20-ëiòíüîþ áîðîòüáîþ çà íàöіîíàëüíå âèçâîëåííÿ, óçàêîíþâàâ i çàêðіïëþâàâ íàñèëüíèöüêèé ïîäіë óêðàїíñüêèõ çåìåëü ìіæ Ïîëüùåþ òà Ìîñêîâієþ. Çàêðіïëåíèé Àíäðóñіâñüêèì äîãîâîðîì ïîäіë óêðàїíñüêèõ çåìåëü íàäçâè÷àéíî óñêëàäíþâàâ âèçâîëüíі çìàãàííÿ óêðàїíöіâ – àäæå òåïåð äëÿ ïîáóäîâè íåçàëåæíîї äåðæàâè íåîáõіäíî áóëî äîëàòè îïіð äâîõ, âîðîæèõ îäíà îäíіé, äåðæàâ. Ïåðåáóâàííÿ ó ñêëàäі ðіçíèõ äåðæàâ çàãðîæóâàëî óêðàїíñüêîìó íàðîäîâі ðîçêîëîì. Ñàìå òîìó íàéãîëîâíіøèìè çàâäàííÿìè óêðàїíñüêèõ äåðæàâöіâ ó ïîäàëüøîìó ñòàëî ñêàñóâàííÿ óìîâ Àíäðóñіâñüêîãî äîãîâîðó òà îá’єäíàííÿ êîçàöüêîї Óêðàїíè ïіä âëàäîþ îäíîãî ãåòüìàíà.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

● Поміркуйте, чому козацьку раду 1663 р. в Ніжині називають Чорною. ● Простежте на прикладі цієї події, як відбувалася зміна лексичного значення слова: від конкретного («чорна» рада від участі в ній рядових козаків – черні) до символічного («чорна» в сенсі нещаслива, лиховісна). ● Поміркуйте, чи виправдана така символіка щодо названої події.

● Поміркуйте, чому Андрусівське перемир’я український літописець Самійло Величко назвав «Андрусівським торгом». ● Наведіть конкретні приклади політики московського уряду, спрямованої проти незалежності козацької України. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування думки: «Обрання гетьманом восени 1657 р. І. Виговського означало ліквідацію в Гетьманщині монархічної й остаточне утвердження республіканської форми правління. Протягом 1659–1662 рр. республіканська форма правління перетворилась у республікансько-олігархічну». Перевірте себе 1. Кого з гетьманів стосується свідчення сучасників: ● «У нас у предках бояр не бувало, а он заводить нові порядки, а вольності наші всі отходять»; ● «Хай іде до

157

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ëіâîáåðåæíà òà Ïðàâîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíè íàïðèêіíöі 60-õ – íà ïî÷àòêó 70-õ ðð. ...

лихого, як з нами не хоче жити, а злякавшися, клобуком покриває голову»? 2. Установіть хронологічну послідовність подій: ● Андpусiвське перемир’я; ● пiдписання Ю. Хмельницьким Пеpеяславських статей; ● підписання І. Брюховецьким Московських статей. 3. Як було переділено територію Гетьманщини за Андрусівським договором? 4. Дайте відповіді на запитання: ● Яким було становище Української козацької держави на час приходу до влади Ю. Хмельницького? ● Якими діями розпочав своє гетьманування Ю. Хмельницький? Порівняйте договір 1654 р. з Переяславськими статтями 1659 р. Чим вони різняться? ● Якими були наслідки Чуднiвської кампанії? ● За якої внутрішньополітичної ситуації Ю. Хмельницький утратив гетьманську булаву? ● За яких обставин до влади на Лівобережжі прийшов I. Бpюховецький? ● Чи можна твердити, що підписаний І. Брюховецьким договір з Москвою в 1665 р. суттєво обмежував незалежність Гетьманщини? Чому? ● Чию підтримку мав i яку політику провадив гетьман П. Тетеpя? 5. Поміркуйте, яку подію можна вважати межею, після якої Українська козацька держава розпалася на Лівобережну й Правобережну Гетьманщини.

§ 224.

ЛІВОБЕРЕЖНА ТА ПРАВОБЕРЕЖНА ГЕТЬМАНЩИНИ НАПРИКІНЦІ 60-х – НА ПОЧАТКУ 70-х рр. 17 ст. 1668 р., червень – похiд козакiв на Лiвобеpежжя. Пpоголошення Петра Доpошенка гетьманом усiєї Укpаїни. 1669 р., березень – стаpшинська pада в Коpсуні ухвалила рішення прийняти турецький пpотектоpат над Пpавобеpежною Укpаїною. 1672 р., травень–жовтень – похід султана Мегмеда ІV на Поділля, підписання між Османською імперією та Річчю Посполитою Бучацького мирного договору. 1669 р., беpезень – обpання гетьманом Лiвобеpежної Укpаїни Дем’яна Многогpiшного. Укладення Глухiвських статей. 1672 р., чеpвень – обpання гетьманом Лiвобеpежної Укpаїни Iвана Самойловича. Підписання Конотопських статей. авіщо І. Брюховецький розсилає листи до міщан і козаків, повідомляючи про озрив із Росією в лютому 1668 р.? Як гетьман пояснює свою прихильність до ропозиції П. Дорошенка розпочати підготовку повстання проти московських залог, щоб розірвати Московський договір 1665 р. й об’єднати дві Гетьманщини?

З листа гетьмана Лівобережної Гетьманщини Івана Брюховецького до новгородсіверського сотника та місцевої людності (лютий 1668 р.): «…Не з нашої єдиної, а із загальної, всієї старшини Запорозького війська, ради те учинилося, що ми від руки і приязні московської відлучилися. Цьому повім слушні такі причини. Коли московські посли з польськими комісарами мир поміж себе, домовившись, постановляли й присягою потвердили, щоб з обох боків... церкви обертати в уніатські або костьоли… Але хай Україну, вітчизну нашу милу, розоряти, пустошити і в ніщо, всіх великих і малих на ній жителів вигубивши, обернути, від отієї умисленої на нас погибелі ми, із Запорозьким військом відходячи, захотіли давню любов відновити із своєю братією, від якої ми, за неприятельською війною, були розлучені, і в братолюбний союз знову прийти, аніж із Москвою… Їх ми, однак, не захотіли вигнати із українських міст шаблею, але без кровопролиття замислили до московського рубежу в цілості провести, але вони, москалі... не пішли мирно дозволеною собі дорогою, а почали були війну. Тоді через повстання й хвилювання народу пізнали щодо себе таку, якої нам бажали, шкоду, що й мало їх живих змогло відійти…».

158

Ëіâîáåðåæíà òà Ïðàâîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíè íàïðèêіíöі 60-õ – íà ïî÷àòêó 70-õ ðð. ...

üìàíñòâî Ïåòpà Äîpîøåíêà (1665–1676) íà Ïðàâîáåðåææі ðîçïî÷àëîñÿ çà íàäçâè÷àéíî ñêëàäíèõ óìîâ. Êîçàöüêó Óêðàїíó áóëî ïîäіëåíî íà äâі Ãåòüìàíùèíè. Çíà÷íîãî ñïóñòîøåííÿ çàçíàëî Ïpàâîáåpåææÿ, äå âíàñëіäîê âîєííèõ äіé i ãðîìàäÿíñüêîї âіéíè áóëî çíèùåíî 65–70 % íàñåëåííÿ. Òîìó Ï. Äîpîøåíêî íàñàìïåðåä óäàâñÿ äî çàõîäіâ, ñïðÿìîâàíèõ íà ïîëіïøåííÿ âíóòðіøíüîãî ñòàíîâèùà. Âіí óñіëÿêî çàîõî÷óâàâ çàñåëåííÿ ïіâäåííèõ ðàéîíіâ Ïðàâîáåðåææÿ, çàõèùàâ іíòåðåñè êîçàöüêîãî ñòàíó. Ùîá ïîçáóòèñÿ çàëåæíîñòі ãåòüìàíà âiä ñòàðøèíè, âіí ïðàãíóâ çàïðîâàäèòè äîâі÷íó ãåòüìàíñüêó âëàäó. Ñòâîðèâ ïîñòіéíå íàéìàíå âіéñüêî, ÿêå íàëі÷óâàëî áëèçüêî 20 òèñ. ñåðäþêіâ (êîçàêè íàéìàíèõ ïіõîòíèõ ïîëêіâ). Âåëèêîþ äóõîâíîþ ïіäòðèìêîþ ñòàâ äëÿ ãåòüìàíà ïðèїçä äî ×èãèpèíà ïðàâîñëàâíîãî êèїâñüêîãî ìèòðîïîëèòà Éîñèôà Íåëþáîâè÷à-Òóêàëüñüêîãî, ïàëêîãî ïîáîðíèêà ñàìîñòіéíîñòі Óêðàїíè, ÿêèé âëàøòóâàâ ñâîþ ìèòðîïîëè÷ó ðåçèäåíöіþ â ñòîëèöі ãåòüìàíñüêîї äåðæàâè. Ãîëîâíó ìåòó âëàñíîї äіÿëüíîñòі Ï. Äîðîøåíêî âáà÷àâ ó çìіöíåííі ñâîєї âëàäè íà Ïðàâîáåðåææі òà ïîñòóïîâîìó îá’єäíàííі âñіõ óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ìåæàõ îäíієї äåðæàâè. Ó ëþòîìó 1666 ð. ñòàðøèíñüêà ðàäà ïіäòðèìàëà ïîëіòè÷íó ïðîãðàìó, âèñóíóòó ãåòüìàíîì. Áóëî óõâàëåíî ðіøåííÿ âèãíàòè ïîëÿêіâ ç Óêðàїíè, óêëàñòè ñîþç ç êðèìñüêèì õàíîì, îá’єäíàòè óêðàїíñüêі çåìëі ïіä âëàäîþ Ï. Äîðîøåíêà. Ó ãðóäíі 1666 ð. êîçàêè ðàçîì iç çàãîíàìè òàòàð çíèùèëè 6-òèñÿ÷íèé ïîëüñüêèé çàãіí íà Áðàöëàâùèíі, ïðîòå öåé âèñòóï íå ïîêëàâ êðàé ðîçáðàòó â Óêðàїíі. Çâіñòêà ïðî ïіäïèñàííÿ Ìîñêîâiєþ òà Ïîëüùåþ Àíäðóñiâñüêîãî äîãîâîðó áîëÿ÷å âðàçèëà ïpàâîáåpåæíîãî ãåòüìàíà і ñïîíóêàëà éîãî äî âіäíîâëåííÿ âîєííèõ äіé ïðîòè Ïîëüùі. Íà ïî÷àòêó 1668 ð. íà ñòàðøèíñüêié ðàäi â ×èãèðèíi Ï. Äîðîøåíêî çíîâó ïîðóøèâ ïèòàííÿ ïðî

Ïîðòðåò Ïåòð ðà Äîðîøåíêà. Íіì ìåöüêà ãðàâþðà 1693 ð.

Ïіäïèñ ãåòüìàí íà Ïåòðà Äîðîøåí íêà.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

1. ×èì çàêіí÷èëàñÿ áîðîòüáà ãåòüìàíà Ïåòðà Äîðîøåíêà çà îá’єäíàííÿ Óêðàїíè?

● Ñåðäþêè – íàéìàíі ïіõîòíі êîçàöüêі ïîëêè, óòðè-

ìóâàíі ãåòüìàíñüêèì êîøòîì. Ñòâîðåíі ãåòüìàíîì Ï. Äîðîøåíêîì. Âèêîíóâàëè ôóíêöії îñîáèñòîї ãâàðäії ãåòüìàíà, îõîðîíÿëè éîãî ðåçèäåíöіþ, âіéñüêîâå ñïîðÿäæåííÿ òà àðòèëåðіþ òîùî.

Ñåðäþê. Ðåêîíñòðóêöіÿ..

159

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ëіâîáåðåæíà òà Ïðàâîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíè íàïðèêіíöі 60-õ – íà ïî÷àòêó 70-õ ðð. ...

îá’єäíàííÿ Ãåòüìàíùèíè, öüîãî ðàçó ïiä ïðîòåêòîðàòîì Òóðå÷÷èíè. Òàêå ñàìå ðiøåííÿ óõâàëèëà é ðàäà íà Ëіâîáåðåææі. Ëiâîáåðåæíó Óêðàїíó, à òàêîæ Ñëîáîæàíùèíó, îõîïèëî àíòèìîñêîâñüêå ïîâñòàííÿ. Öiêàâî, ùî î÷îëèâ éîãî І. Áðþõîâåöüêèé. Íà ïî÷àòêó áåðåçíÿ 1668 ð. ìîñêîâñüêі çàëîãè áóëî âèãíàíî ç áiëüøîñòі ìiñò Ëіâîáåðåææÿ. І. Ñіðêî çâіëüíèâ âіä ìîñêîâèòіâ óñþ Ñëîáіäñüêó Óêðàїíó, êðіì Õàðêîâà. Öå ñïîíóêàëî Ï. Äîðîøåíêà âèñòóïèòè â ïîõіä іç íàäієþ íà îá’єäíàííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü. Ó ÷åðâíi 1668 ð. âií ïåðåïðàâèâñÿ ÷åðåç Äíiïðî é âèðóøèâ íàçóñòði÷ І. Áðþõîâåöüêîìó. 8 ÷åðâíÿ â òàáîði ïiä Îïiøíåþ, ùî íà Ïîëòàâùèíi, êîçàêè ç÷èíèëè áóíò, óáèëè І. Áðþõîâåöüêîãî, à Ï. Äîðîøåíêà îáðàëè ãåòüìàíîì îáîõ áåðåãіâ Äíiïðà. Ùîá êîíòðîëþâàòè ñèòóàöiþ íà Ëiâîáåðåææi, Ï. Äîðîøåíêî ðîçòàøóâàâ ó íàéáiëüøèõ ìiñòàõ ñâîї çàëîãè. Óñÿ Óêðàїíà îïèíèëàñÿ â éîãî ðóêàõ. Òà çàêðіïèòè âëàäó íîâîîáðàíîìó ãåòüìàíîâі íà Ëiâîáåðåææi íå ïîòàëàíèëî. Ç ïіâíî÷і çàãðîæóâàëà Ìîñêîâіÿ, íà çàõîäі ïіøëè â íàñòóï âіéñüêà Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Äî òîãî æ çàïîðîæöі âèñóíóëè ñâîãî ïðåòåíäåíòà íà áóëàâó – ïëåìіííèêà І. Áðþõîâåöüêîãî – Ïåòðà Ñóõîâiÿ. Óñå öå çìóñèëî Ï. Äîðîøåíêà ïîâåðíóòèñÿ íà Ïðàâîáåðåææÿ. Íà ëiâîìó áåðåçі Äíiïðà íàêàçíèì ãåòüìàíîì çàëèøèâñÿ ÷åðíiãiâñüêèé ïîëêîâíèê Äåì’ÿí Ìíîãîãðiøíèé. . ßêèì áóëî ãåòüìàíóâàííÿ Äåì’ÿíà Ìíîîãðіøíîãî? çíі 1669 ð. íà Ãåíåðàëüíіé ðàäі â Ãëóõîâі ãåòüìàíîì Ëіâîáåðåææÿ áóëî îáðàíî Äåì’ÿíà Ìíîãîãðіøíîãî. Òàì ç ìîñêîâñüêèì óðÿäîì áóëî óêëàäåíî íîâі Ãëóõiâñüêі ñòàòòі: ● ìîñêîâñüêі âîєâîäè ëèøàëèñÿ òіëüêè â ï’ÿòè ìіñòàõ, ïðè÷îìó âîíè íå ìàëè ïðàâà âòðó÷àòèñü ó ñïðàâè ìіñöåâîãî óïðàâëіííÿ òà ñóäî÷èíñòâà; ● ïîäàòêè ìàëà çáèðàòè òіëüêè ñòàðøèíà; ● ãåòüìàí ìàâ ïðàâî óòðèìóâàòè íàéìàíå âіéñüêî – 1 òèñ. êîìïàíiéöiâ. ● ãåòüìàíîâі áóëî çàáîðîíåíî âñòóïàòè â çíîñèíè ç іíøèìè äåðæàâàìè. Ä. Ìíîãîãðіøíèé íàìàãàâñÿ çàõèùàòè äåðæàâíі іíòåðåñè Óêðàїíè òà ïðàãíóâ îá’єäíàòè óêðàїíñüêі çåìëі ïіä îäíієþ ãåòüìàíñüêîþ áóëàâîþ. Îäíèì іç íàïðÿìіâ äіÿëüíîñòі Ä. Ìíîãîãðіøíîãî áóëî çìіöíåííÿ ñâîєї âëàäè, ãåòüìàí íàìàãàâñÿ ïîäîëàòè ïðîìîñêîâñüêi íàñòðîї ñåðåä êîçàöüêîї ñòàðøèíè, âäàâñÿ äî çàìіíè íåíàäіéíèõ ïîëêîâíèêіâ âіðíèìè ñîáі ëþäüìè. Îäíàê îòî÷åííÿ îáóðþâàëî ïðàãíåííÿ ãåòüìàíà äî îñîáèñòîãî çáàãà÷åííÿ, à òàêîæ òå, ùî âií íå çâàæàâ íà ñòàðøèíñüêó

160

Êîìïàíієö öü 1674–1678 ðð. Ðåêîíñòð ðóêöіÿ Î. Ñîêèðêà. Ñîêèðê ● Êîìïàíіéöі – íàéìàíі

êіííîòíі êîçàöüêі ïîëêè ïî 500–600 îñіá ó êîæíîìó, ÿêі âèêîíóâàëè ôóíêöії íàãëÿäó çà ïîðÿäêîì. Óïåðøå ñòâîðåíі Ä. Ìíîãîãðіøíèì ó 1668 ð.

ðàäó – ñàì âіâ ïåðåãîâîðè ç ìîñêîâñüêèìè ïîñëàìè, áåç âіéñüêîâîãî ñóäó êàðàâ íàâіòü ïîëêîâíèêіâ, ðîçäàâàâ óðÿäîâі ïîñàäè ñâîїì ðîäè÷àì. Ó áåðåçíі 1672 ð. ãåíåðàëüíà ñòàðøèíà òàєìíî ñõîïèëà Äåì’ÿíà Ìíîãîãðіøíîãî ç áðàòîì Âàñèëåì ó Áàòóðèíñüêîìó çàìêó, çâèíóâàòèëà їõ ó äðóæíіõ ñòîñóíêàõ іç Äîðîøåíêîì i â çðàäі öàðÿ òà âіäïðàâèëà äî Ìîñêâè. Òàì їõ ïіääàëè æîðñòîêèì òîðòóðàì і çàñóäèëè äî ñòðàòè. Êîëè êàò óçÿâñÿ äî âèêîíàííÿ âèðîêó, êàðó ñêàñóâàëè, çàìіíèâøè äîâі÷íèì çàñëàííÿì. Äåì’ÿí Ìíîãîãðіøíèé ñòàâ ïåðøèì ç ãåòüìàíіâ, ÿêîãî ïіñëÿ çìіùåííÿ ç ïîñàäè áóëî çàñëàíî äî Ñèáіðó.

Ãåòüìàí Äåì’ÿ ÿí Ìíîãîãðіøíèé.

3. ßêi îáñòàâèíè ñïîíóêàëè Ïåòðà Äîpîøåíêà äî óêëàäåííÿ âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íîãî ñîþçó ç Òóðå÷÷èíîþ? àòèâøè ãåòüìàíñòâî íà Ëiâîáåðåææi, Ï. Äîðîøåíêî âäàâñÿ äî ðiøó÷èõ äié, ÿêі áóëè ñïðè÷èíåíі ïîñëàáëåííÿì éîãî âïëèâó íà Ïðàâîáåðåæíié Óêðàїíi òà áîðîòüáîþ çà ãåòüìàíñüêó áóëàâó ç Ï. Ñóõîâiєì. Çàãðîçà ç áîêó Ïîëüùi é Êðèìó ïіäøòîâõíóëè ãåòüìàíà äî íàëàãîäæåííÿ òіñíіøèõ çâ’ÿçêіâ ç Òóðå÷÷èíîþ. Ñàìå çà äîïîìîãîþ Òóðå÷÷èíè âií ñïîäiâàâñÿ ñêàñóâàòè óìîâè Àíäðóñiâñüêîãî äîãîâîðó é ïîäîëàòè çàçіõàííÿ Ðå÷i Ïîñïîëèòîї, à ïîòiì îá’єäíàòè Ïðàâîáåðåææÿ ç Ëiâîáåðåææÿì â îäíó äåðæàâó. Ó áåðåçíі 1669 ð. ãåòüìàí ñêëèêàâ ïіä Êîðñóíåì ñòàðøèíñüêó ðàäó. Îêðiì ïðåäñòàâíèêiâ ïðàâîáåðåæíèõ ïîëêiâ, ó íié âçÿëè ó÷àñòü êîçàêè Ëiâîáåðåææÿ é Çàïîðіææÿ. Ðàäà óõâàëèëà ïðèéíÿòè òóðåöüêèé ïðîòåêòîðàò, àëå ïðèñÿãíóòè âiäìîâèëàñÿ. Ïðîòå íå âñå êîçàöòâî é íå âñі ñåëÿíè Ïðàâîáåðåææÿ ïіäòðèìàëè òàêó óãîäó. Ðiøåííÿ ðàäè çàñóäèëè é çàïîðiçüêі êîçàêè. Ïðîòèâíèêè Ï. Äîðîøåíêà ïîøèðþâàëè ÷óòêè, ùî âií «çàïðîäàâ Óêðàїíó â òóðåöüêå ÿðìî». Çà òàêèõ óìîâ Ï. Äîðîøåíêî ñïðîìіãñÿ óòðèìàòè ãåòüìàíñòâî íà Ïðàâîáåðåææi. Ãåòüìàíñüêó áóëàâó âií ìóñèâ âèáîðþâàòè, äîëàþ÷è, ç îäíîãî áîêó, çàçiõàííÿ Ï. Ñóõîâiÿ, à ç äðóãîãî – «íîâîîáðàíîãî ãåòüìàíà», óìàíñüêîãî ïîëêîâíèêà Ìèõàéëà Õàíåíêà, âëàäó ÿêîãî âèçíàëè êiëüêà ïðàâîáåðåæíèõ ïîëêiâ і Ñі÷. Îáðàííÿ Ì. Õàíåíêà çàãîñòðèëî ñèòóàöіþ íà Ïðàâîáåðåææі. Ðîçïî÷àëàñÿ âіéíà ìіæ ïðèõèëüíèêàìè Ì. Õàíåíêà é Ï. Äîðîøåíêà. Íà ïî÷àòêó ñåðïíÿ 1671 ð. ïîëüñüêà àðìiÿ íà ÷îëі ç êîðîííèì ãåòüìàíîì ß. Ñîáåñüêèì ðîçãîðíóëà âîєííi äiї â Óêðàїíі. Íà ñåðåäèíó æîâòíÿ Ðі÷ Ïîñïîëèòà âñòàíîâèëà ñâîє ïàíóâàííÿ ìàéæå íàä óñiєþ òåðèòîðієþ Áðàöëàâùèíè, à íàïpèêiíöi æîâòíÿ êîðîëü Ìèõàéëî Âèøíåâåöüêèé îôiöiéíî çàòâåpäèâ ïpàâîáå- Ãåòüìàí Ìèõà àéëî påæíèì ãåòüìàíîì Ìèõàéëà Õàíåíêà. Õàíåíêî.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ëіâîáåðåæíà òà Ïðàâîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíè íàïðèêіíöі 60-õ – íà ïî÷àòêó 70-õ ðð. ...

161

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ëіâîáåðåæíà òà Ïðàâîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíè íàïðèêіíöі 60-õ – íà ïî÷àòêó 70-õ ðð. ...

Ïîõіä òóðåöüêîãî âіéñüêà â Óêðàїíó. Íàïðèêiíöi òðàâíÿ 1672 ð. 100–120-òèñÿ÷íà àðìiÿ, î÷îëþâàíà ñóëòàíîì Ìåãìåäîì IV, ðóøèëà â ïîõiä íà Áðàöëàâùèíó. Òàê íà Ïðàâîáåðåææі ðîçïî÷àëàñÿ ùå îäíà âіéíà. Óêðàїíöі áðàëè ó÷àñòü ó ñêëàäі îáîõ àðìіé: Ï. Äîðîøåíêî çі ñâîїìè âіéñüêàìè âîþâàâ íà áîöі Òóðå÷÷èíè, Ì. Õàíåíêî – íà áîöі Ïîëüùі. Ï. Äîðîøåíêî, äî÷åêàâøèñü òàòàð, ïåðåéøîâ ó íàñòóï i 8 ëèïíÿ ïiä ×åòâåðòèíіâêîþ íà Ïîäіëëі ðîçáèâ ïiäðîçäiëè ïîëüñüêîãî âіéñüêà òà çàãîíè Ì. Õàíåíêà. Ó ñåðïíі 1672 ð. îá’єäíàíi óêðàїíñüêîòóðåöüêî-òàòàðñüêi ñèëè çäîáóëè ïîòóæíó Êàì’ÿíåöü-Ïîäіëüñüêó ôîðòåöþ i ðóøèëè íà Ãàëè÷èíó. Íà ïî÷àòêó âåðåñíÿ áóëî âçÿòî â îáëîãó Ëüâiâ. Íå Ñóëòàí Î Îñìàíñüêîї ìàþ÷è çàñîáiâ äëÿ ïðîäîâæåííÿ âiéíè, ïîëüñüêèé іìïåðії (1 1648–1687) Ìåãìåä IIV. óðÿä 18 æîâòíÿ 1672 ð. óêëàâ ó Áó÷à÷i ìèðíèé ● Єäèíèé ñèí ñóëòàíà äîãîâið: Іáðàãіìà âіä äðóæèíè● Ïîëüùà âiääàâàëà Òóðå÷÷èíi âñå Ïîäiëüñüêå óêðàїíêè. Çà ñïîãàäàìè âîєâîäñòâî ç Êàì’ÿíöåì; î÷åâèäöіâ, áóâ ñõîæèé ● Áðàöëàâùèíîþ é Ïiâäåííîþ Êèїâùèíîþ ìàâ ëèöåì «íà êîçàêà». îïіêóâàòèñÿ Ï. Äîðîøåíêî ïiä ïðîòåêòîðàòîì Îñìàíñüêîї іìïåðії. Öіêàâî, ùî, âіäìîâëÿþ÷èñü âіä ïðàâîáåðåæíèõ çåìåëü, Ïîëüùà âèçíàëà íåçàëåæíіñòü «Óêðàїíñüêîї äåðæàâè» Ï. Äîðîøåíêà (òàêó íàçâó âïåðøå âæèòî â îôіöіéíèõ ìіæíàðîäíèõ äîêóìåíòàõ). Íà òåðåíàõ Ïîäіëüñüêîãî âîєâîäñòâà, ùî âіäіéøëè äî ñêëàäó Îñìàíñüêіé іìïåðії çà Áó÷àöüêèì äîãîâîðîì, óòâîðåíî òóðåöüêó ïðîâіíöіþ – Êàì’ÿíåöüêèé åéÿëåò. Ó ñêëàäi Ïîëüùi çàëèøàëèñÿ Ãàëè÷èíà, Âîëèíü òà Ïiâíi÷íà Êèїâùèíà. Áó÷àöüêèé äîãîâіð íå ïðèíіñ Ïðàâîáåðåææþ áàæàíîãî ìèðó, îñêіëüêè Ïîëüùà íå çáèðàëàñÿ âіäìîâëÿòèñÿ âіä óêðàїíñüêèõ çåìåëü і øóêàëà ïðèâîäó äëÿ їõ ïîâåðíåííÿ. . Äî ÿêèõ çàõîäіâ äëÿ çàõèñòó äåðæàâíèõ іíòåðåñіâ Ëіâîáåðåæíîї åòüìàíùèíè âäàâàâñÿ ãåòüìàí Іâàí Ñàìîéëîâè÷? ÷åðâíÿ 1672 ð. â Êîçàöüêіé Äіáðîâі, ìіæ Êîíîòîïîì і Ïóòèâëåì, âіäáóëàñÿ Ãåíåðàëüíà âіéñüêîâà ðàäà, äå ãåòüìàíîì áóëî îáðàíî Іâàíà Ñàìîéëîâè÷à. Êðіì âèáîðіâ ãåòüìàíà, íà ðàäі ïðîâåëè ïåðåãîâîðè ãåòüìàíñüêèé òà ìîñêîâñüêèé óðÿäè, óêëàâøè óãîäó, âіäîìó ïіä íàçâîþ Êîíîòîïñüêі ñòàòòі. 10 ïóíêòіâ íîâîї óãîäè äîïîâíþâàëè Ãëóõiâñüêi ñòàòòі é ïîðіâíÿíî ç íèìè ùå áіëüøå îáìåæóâàëè âëàäó ãåòüìàíà. Çà Êîíîòîïñüêèìè ñòàòòÿìè: ● ãåòüìàíîâі çàáîðîíÿëîñÿ áåç öàðñüêîãî ïîãîäæåííÿ òà ñòàðøèíñüêîї ðàäè âèñèëàòè ïîñîëüñòâà äî іíøèõ äåðæàâ, à òàêîæ ïіäòðèìóâàòè âіäíîñèíè ç Ï. Äîðîøåíêîì; ● íîâà óãîäà íå äîçâîëÿëà ãåòüìàíîâі ïîçáàâëÿòè ñòàðøèíó ïîñàä, êàðàòè áåç çãîäè ðàäè àáî âèðîêó âіéñüêîâîãî ñóäó.

162

1. Ãåòüìàí Іâàí Ñàìîéëîâè÷. 2. Òðîїöüêà ñîáîðíà öåðêâà (1674–1676) ìîíàñòèðÿ â ñ. Ãóñòèíÿ áіëÿ Ïðèëóê Ï (×åðíіãіâñüêà îáë.) ● Ïî÷àòîê áóäіâíèöòâà Òðîїöüêîãî ñîáîðó Ãóñòèíñüêîãî ìîíàñòèðÿ â 1674 ð. çà-

ôіêñîâàíî íà ïåðãàìåíі, çàêëàäåíîìó ç ïåðøèì êàìåíåì ó ôóíäàìåíò. Ôóíäàòîðîì öієї öåðêâè áóâ Іâàí Ñàìîéëîâè÷. Õðàì ïðèêðàøàëè ôðåñêè, âіä ÿêèõ çàëèøèëèñÿ òіëüêè ëåäâå ïîìіòíі ñëіäè. ×іëüíå ìіñöå ç-ïîìіæ ôðåñîê íàëåæàëî ïîðòðåòîâі ãåòüìàíà.

Ãåòüìàí І. Ñàìîéëîâè÷ ïðàãíóâ ñòâîðèòè àðèñòîêðàòè÷íó äåðæàâó ç ìіöíîþ ãåòüìàíñüêîþ âëàäîþ. Øëÿõ äî çäіéñíåííÿ ñâîєї ìåòè âіí óáà÷àâ â îáìåæåííі ïðàâà êîçàöüêèõ íèçіâ âòðó÷àòèñÿ â äåðæàâíі ñïðàâè. Ãåòüìàí îáñòîþâàâ ñòàðøèíñüêі іíòåðåñè, ñïðèÿâ ðîçøèðåííþ їõíüîãî çåìëåâîëîäіííÿ. ßê і äåÿêі éîãî ïîïåðåäíèêè, ïðàãíóâ çàêðіïèòè ñïàäêîâіñòü ãåòüìàíñüêîї âëàäè, òîìó ñâîїì ñèíàì íàäàâàâ íàéâïëèâîâіøі ïîñàäè â óðÿäі 1

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ëіâîáåðåæíà òà Ïðàâîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíè íàïðèêіíöі 60-õ – íà ïî÷àòêó 70-õ ðð. ...

1. Ñîáîðíà öåðêâà Òðîїöüêîãî ìîíàñòèðÿ â ×åðíіãîâі. 1679–1695 ðð. 2. Ñïàñî-Ïðåîáðàæåíñüêèé ñîáîð Ìãàðñüêîãî ìîíàñòèðÿ áіëÿ Ëóáåí.

163

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà â îñòàííіé ÷âåðòі 17 ñò.

òà âåëèêі ìàєòíîñòі. І. Ñàìîéëîâè÷ ðіøó÷å ïðîòèäіÿâ ñïðîáàì çàïîðîæöіâ çäîáóòè ïîëіòè÷íó ñàìîñòіéíіñòü, íàìàãàâñÿ ïðèëó÷èòè ïіä ñâîþ áóëàâó Ïðàâîáåðåæíó Óêðàїíó, äîìàãàâñÿ âіä Ìîñêâè ïåðåõîäó ïіä ñâîþ âëàäó ñëîáіäñüêèõ ïîëêіâ, íå âèïóñêàâ ç-ïіä óâàãè é çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі. ßñêðàâîþ ðèñîþ ãåòüìàíóâàííÿ І. Ñàìîéëîâè÷à, â óìîâàõ âіäíîñíîї ñòàáіëіçàöії æèòòÿ íà Ëіâîáåðåæíіé Óêðàїíі, ñòàëî ïîæâàâëåííÿ êóëüòóðíîãî æèòòÿ. Íàéáіëüøі çðóøåííÿ öüîãî ïåðіîäó ñòàëèñÿ â àðõіòåêòóðі òà áóäіâíèöòâі. Ôóíäàòîðàìè ñîáîðіâ і öåðêîâ áóëè ãåòüìàí, ñòàðøèíè, çàìîæíі ìіùàíè. Çîêðåìà, І. Ñàìîéëîâè÷ ôóíäóâàâ Òðîїöüêèé ñîáîð Ãóñòèíñüêîãî ìîíàñòèðÿ ïіä Ïðèëóêàìè, çáóäîâàíèé ó 1674–1676 ðð. Âèçíà÷íèìè ïàì’ÿòêàìè òèõ ÷àñіâ ñòàëà ìóðîâàíà öåðêâà Іîàííà Ïðåäòå÷і â Ñòàðîäóáі, òðàïåçíà Òðîїöüêîãî ìîíàñòèðÿ â ×åðíіãîâі (1677–1679). Ó 1679 ð. ðîçïî÷àëîñÿ áóäіâíèöòâî Òðîїöüêîãî ñîáîðó â ×åðíіãîâі, à 1682 ð. – Ïðåîáðàæåíñüêîãî ñîáîðó Ìãàðñüêîãî ìîíàñòèðÿ áіëÿ Ëóáåí (îáèäâà ñîáîðè îñòàòî÷íî äîáóäîâàíі çà ãåòüìàíóâàííÿ І. Ìàçåïè). Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування думки: «Істотні міни після смерті Б. Хмельницького відбулись у формі державного устрою Гетьманщини. У першій половині 1660-х рр. козацька держава з унітарної стала конфедеративною: складалася з трьох державних утворень – Правобережного та Лівобережного гетьманств і Запоріжжя». Перевірте себе 1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● обpання гетьманом Лiвобеpежної Укpаїни I. Самойловича; ● Андpусiвське перемир’я; ● обpання гетьманом Лiвобеpежної Укpаїни Д. Многогpiшного. 2. Дайте відповіді на запитання: ● Яких першочергових заходів, спpямованих на поліпшення внутрішнього становища на Пpавобеpежжi, ужив П. Доpошенко? ● Що завадило П. Доpошенку лишитися на Лiвобеpежжi після обрання його гетьманом обох берегів Днiпpа? ● Якi обставини спонукали його до укладення військово-політичного союзу з Туpеччиною? ● Якi наслідки мав похiд об’єднаного туpецько-татаpсько-укpаїнського війська на Подiлля 1672 p.? ● На яких умовах було укладено Бучацький мирний договір? 3. Зробіть висновки про внутрішню політику Д. Многогрішного й І. Самойловича. ● Вкажіть, які внутрішньополітичні заходи цих гетьманів були однаковими, а які – різнилися. 4. Узагальніть події та явища Лівобережної та Правобережної Гетьманщини наприкінці 60-х – на початку 70-х рр. 17 ст., склавши синхроністичну таблицю: Лівобережна Гетьманщина

§ 25.

Правобережна Гетьманщина

ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА В ОСТАННІЙ ЧВЕРТІ 17 ст. 1676 р., веpесень – зречення гетьманства Петром Дорошенком. Припинення існування Правобережної Гетьманщини. 1677–1678 рр. – чигиpинські походи. 1681 р., cічень – Бахчисаpайський миpний договip. 1686 р., тpавень – «Вiчний миp» мiж Московією та Польщею.

164

Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà â îñòàííіé ÷âåðòі 17 ñò.

Про яке явище доби та про які українські землі йдеться в спогадах? Назвіть причини такого становища.

Французький мемуарист Франсуа-Поль Далерак, який у 70-х роках 17 ст. побував в Україні, у своїх «Спогадах про Україну» писав: «Нині цей край зруйнований, а війна, ніби гангрена, яка все пожирає, обернула найродючішу частину Європи на спорожнілі поля, зарослі бур’яном руїни, на покинуті жителями міста. Отак нині від тієї України залишилося тільки ім’я козацьке. Її населення розпорошилося, переселившись або понад береги Дніпра, або на землі, що залишаються під пануванням Москви. Решту вирубали турки або забрали в неволю татари».

Ïіñëÿ Áó÷àöüêîãî ïîëüñüêî-òóðåöüêîãî ìèðó ìîñêîâñüêèé óðÿä âèðіøèâ ñêîðèñòàòèñÿ ìîæëèâiñòþ, íå ïîðóøóþ÷è Àíäðóñiâñüêîãî ïåðåìèð’ÿ, çàõîïèòè Ïðàâîáåðåææÿ. Ïåðåãîâîðè ç öüîãî ïèòàííÿ óñïіõó íå ìàëè, i öàð íàïðèêiíöi 1673 ð. íàêàçàâ Ã. Ðîìîäàíîâñüêîìó é І. Ñàìîéëîâè÷ó ðîçïî÷àòè âîєííèé íàñòóï ïðîòè Ï. Äîðîøåíêà. Äî ïî÷àòêó áåðåçíÿ 1674 ð. âiéñüêà ìîñêîâñüêîãî âîєâîäè é íîâîãî ëiâîáåðåæíîãî ãåòüìàíà îâîëîäiëè îñíîâíèìè ìiñòàìè Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè. 16–17 áåðåçíÿ â Ïåðåÿñëàâi âiäáóëàñÿ ðàäà, íà ÿêó ïðèáóëà ñòàðøèíà 10 ïðàâîáåðåæíèõ ïîëêiâ. Íà ðàäi Ì. Õàíåíêî ñêëàâ ãåòüìàíñüêó áóëàâó, Ï. Äîðîøåíêà ôîðìàëüíî áóëî óñóíóòî âiä âëàäè, à ãåòüìàíîì óñієї Óêðàїíè áóëî ïðîãîëîøåíî Іâàíà Ñàìîéëîâè÷à. Ïðîòå âäàëîþ öþ ïîäiþ íàçâàòè íå ìîæíà, îñêiëüêè âîíà ñïðè÷èíèëà òóðåöüêó àãðåñiþ, âíàñëiäîê ÿêîї íàñåëåííÿ Ïðàâîáåðåææÿ çàçíàëî íîâèõ íàïàäіâ òà ëèõà. Ï. Äîðîøåíêî ç êiëüêîìà òèñÿ÷àìè ñåðäþêіâ çíàõîäèâñÿ â ×èãèðèíi. Ó ëèïíi ìiñòî îòî÷èëè ìîñêîâñüêî-óêðàїíñüêi âiéñüêà. Îáëîãà òðèâàëà äâà òèæíi. Òà çâiñòêà ïðî òå, ùî éîìó íà äîïîìîãó âèðóøèëà òóðåöüêà àðìiÿ, çìóñèëà ìîñêîâñüêî-óêðàїíñüêi ñèëè âiäñòóïèòè âiä ×èãèðèíà é ïîâåðíóòèñÿ íà Ëiâîáåðåææÿ. Öiíîþ íàäçâè÷àéíîї æîðñòîêîñòi Ïðàâîáåðåææÿ áóëî ïîâåðíåíî ïіä âëàäó Ï. Äîðîøåíêà. Ïðîòå ñèòóàöiÿ â êðàї çàëèøàëàñÿ ñêëàäíîþ. Ðîêè âèñíàæëèâîї âiéíè ïåðåòâîðèëè óêðàїíñüêi ìiñòà і ñåëà íà ïðàâîìó áåðåçi

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

1. ßêі ïîäії âèçíà÷àëè ñòàíîâèùå Ïðàâîáåðåæíîї Ãåòüìàíùèíè â ñåðåäèíі 70-õ ðð. 17 ñò.?

Êîçàöüêà çáðîÿ: ïîðîõ õіâíèöі; ðóøíèöі; ïіñòîëü.

165

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×À

Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà â îñòàííіé ÷âåðòі 17 ñò.

Äíiïðà â ñóöiëüíó ðóїíó. Òóðåöüêi çàëîãè, ùî ðîçìіñòèëèñü ó ñòðàòåãi÷íî âàæëèâèõ ìiñòàõ, âèìàãàëè ñïëàòè äàíèíè ñóëòàíîâi, ðóéíóâàëè öåðêâè àáî ïåðåòâîðþâàëè їõ íà ìå÷åòi, ãðàáóâàëè é çàõîïëþâàëè â ïîëîí íàñåëåííÿ. Ñêëàäíі îáñòàâèíè íå äîäàâàëè ïîïóëÿðíîñòi Ï. Äîðîøåíêó. Àáè ïîâåðíóòè âòðà÷åíó äîâiðó, âіí âèðiøèâ âіäìîâèòèñÿ âіä òóðåöüêîãî ïðîòåêòîðàòó. Ïіñëÿ òðèâàëèõ âàãàíü 10 æîâòíÿ 1675 ð. íà êîçàöüêié ðàäi â ×èãèðèíi â ïðèñóòíîñòi ïðåäñòàâíèêà Çàïîðіææÿ I. Ñiðêà Ï. Äîðîøåíêî ïðèñÿãíóâ öàðåâi. Àëå ìîñêîâñüêèé óðÿä íå âèçíàâ òієї ïðèñÿãè òà çàæàäàâ âiä ãåòüìàíà çðåêòèñÿ áóëàâè і ïðèñÿãíóòè íà ëiâîìó áåðåçi Äíiïðà ó ïðèñóòíîñòi Ã. Ðîìîäàíîâñüêîãî é І. Ñàìîéëîâè÷à. Êiëüêà ïîñîëüñòâ, ùî їõ íàäñèëàâ ãåòüìàí ïðîòÿãîì ðîêó äî Ìîñêâè, íå çìіíèëè ðiøåííÿ ìîñêîâñüêîãî óðÿäó. Êîëè ó âåðåñíi 1676 ð. ìîñêîâñüêà àðìіÿ é êîçàêè âçÿëè â îáëîãó ×èãèðèí, âií âèїõàâ äî òàáîðó Ã. Ðîìîäàíîâñüêîãî é І. Ñàìîéëîâè÷à òà 19 âåðåñíÿ çäàâ êëåéíîäè і ïðèñÿãíóâ íà âіðíіñòü öàðåâi. Ç âіäìîâîþ Ï. Äîðîøåíêà âіä ãåòüìàíñüêîї áóëàâè ó 1676 ð. Ïðàâîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíà ïðèïèíèëà ñâîє іñíóâàííÿ. . ×îìó ãåòüìàíà Ïåòðà Äîðîøåíêà íàçèâàþòü «Ñîíöåì Ðóїíè»? áèñòіñòü ро Дорошенко (1627–1698) народився в Чигирині, був онуком Михайла рошенка – реєстрового гетьмана Війська Запорізького, який уславився походом на Крим 1628 р. Батько Петра, Дорофій, був козацьким полковником. Майбутній гетьман отримав добру освіту, навчаючись (імовірно) у Києво-Могилянській академії. Про життя П. Дорошенка після зречення гетьманства збереглося небагато свідчень. Відомо, що невдовзі після втрати гетьманської булави він прибув до Москви. На чужині перебував аж до смерті, й жодні клопотання не допомогли Дорошенкові повернутися на Батьківщину. Помер 9 листопада 1698 р. в с. Ярополчому під Москвою.

«Геть самотнiй», – каpтав себе Петpо Доpошенко, повеpтаючись пiсля жалобної вiдпpави до гетьманської садиби. Вiн уже звик до втpат: пpотягом кількох останнiх pокiв кожного дня хтось полишав його. Та смеpть митpополита Йосифа Нелюбовича-Тукальського, найщиpiшого Доpошенкового пpиятеля й поpадника, боляче вpазила й знесилила гетьмана. Як боpотися, коли не лишилося жодного з учоpашнiх пpихильникiв, а саме гетьманське iм’я спpиймається укpаїнцями майже як пpокляття? I не випpавдаєш себе, затаврувавши вiдступникiв звичайним «зpада»! Адже не може бути зpадником весь наpод?! Наступного дня Чигиpин дiзнався пpо намipи Петpа Доpошенка зpектися булави. А незабаpом до гетьманської столицi пpибув загiн із п’ятисот запоpожцiв на чолi з Iваном Сipком. Кошовий отаман мав пpийняти вiд Доpошенка булаву й iншi клейноди. 10 жовтня 1675 p. чигиpинськi козаки, мiщани, стаpшина й духівництво зiбpалися на великому майданi. – Бачить Бог, не хотiв Доpошенко лиха Укpаїнi, – Ãåòüìàí Ïåòðî гомонiли люди. Äîðîøåíêî. Äîðîøåíê – У недобpу годину отpимав булаву...

166

– А що звеpнувся за допомогою до туpецького султана, то це тiльки тому, що сподiватися на пiдтpимку бiльше було нiзвiдки. – Що й казати: вiд добpа добpа не шукають. Над майданом голосили дзвони й тpивожно гули литавpи. Гетьман Доpошенко, а з ним i всi чигиpинцi схилили голови пеpед Святим Письмом та визнали себе винними пеpед запоpожцями за те, що уклали союз iз Туpеччиною та Кpимським ханством. Потiм Петpо Доpошенко вiддав Сipковi гетьманську булаву, бунчук i пpапоp. – Закотилося наше сонечко, – жуpилися чигиpинськi козаки. – Не став його вогонь благодатним для Укpаїни, бо що може зpодитися на безпліднiй pуїнi? Сонце стояло на вечipньому пpузi. Згасав ще один день. Чигиpин, заколисаний смутком, немов сиpота, нiмотно плакав над своїм безталанням. Тихому надвечip’ю й зажуpеному мiсту звipяв колишнiй гетьман свої думи, жаль i вiдчай: «Коли Божою волею був я змушений взяти цей печальний уряд i деpжав його близько десяти pокiв, ні в чому iншому був мiй намip, а тiльки в тому, щоб примножити вольностi Запоpізького Вiйська та вберегти безпеку й цiлiсть Отчизни... Тому не тiльки з хpистиянами, але й з бусуpманськими наpодами намагався поводитися пpихильно та гiдно, щоб Укpаїну бачити в бажаному миpi». Нiч насувалася невпинно, невiдвоpотно. Ще мить – i сонце закотилося за обpiй. ● За яких обставин П. Доpошенко був змушений зректися гетьманської булави? ● Поміркуйте над наведеними в замальовці словами гетьмана. Чому гетьманський

уряд він визначав як «печальний»?

3. ßê âіäáóâàëèñÿ òópåöüêî-òàòàpñüêі ïîõîäè íà ×èãèðèí 1677– 1678 ðp.? Çðå÷åííÿ Ï. Äîðîøåíêîì ãåòüìàíñòâà Òóðå÷÷èíà ñïðèéíÿëà ÿê ïîäiþ, ùî ñóïåðå÷èëà її ïîëiòè÷íèì ïëàíàì, áî âîíà ðîçðàõîâóâàëà ïîøèðèòè ñâîþ âëàäó íà çíà÷íó ÷àñòèíó Óêðàїíè. Ó 1677 ð. âiäáóâñÿ Ïåðøèé ÷èãèðèíñüêèé ïîõiä 60–90-òèñÿ÷íîãî òóðåöüêî-òàòàðñüêî-íîãàéñüêîãî âіéñüêà íà óêðàїíñüêі çåìëі, ÿêèé Òóðå÷÷èíà âèïðàâäîâóâàëà ïðàãíåííÿì ïîâåðíóòè áóëàâó Þ. Õìåëüíèöüêîìó. Ïåðøèé óäàð òóðêè âèðiøèëè çàâäàòè íà ×èãèðèí. Òàì ñòîÿëà ÷èñëåííà êîçàöüêî-ìîñêîâñüêà çàëîãà. Âëàñíå, âîíà çàõèùàëà ôîðòåöþ ïðîòÿãîì êіëüêàòèæíåâîї îáëîãè. Êîëè æ äî ìіñòà ïіäіéøëè ãîëîâíі îá’єäíàíі óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêі ñèëè íà ÷îëі ç Ã. Ðîìîäàíîâñüêèì é І. Ñàìîéëîâè÷åì, òóðêè âіäñòóïèëè. Íåâäàëå çàâåðøåííÿ ïîõîäó 1677 ð. íå çìiíèëî íàìiðiâ òóðåöüêîãî ñóëòàíà îâîëîäiòè ×èãèðèíîì òà âñiєþ Ïðàâîáåðåæíîþ Óêðàїíîþ. Ãîëîâíîêîìàíäóâà÷ ìîñêîâñüêîãî âіéñüêà áîÿðèí Ã. Ðîìîäàíîâñüêèé, âèðóøàþ÷è â Óêðàїíó, îòðèìàâ òàєìíó іíñòðóêöіþ: â ðàçі íåìîæëèâîñòі âòðèìàòè ×èãèðèí – çðóéíóâàòè éîãî óêðіïëåííÿ òà âèâåñòè âіéñüêîâі ñèëè ç ôîðòåöі. 8 ëèïíÿ 1678 ð. âіäáóâñÿ Äðóãèé ÷èãèðèíñüêèé ïîõіä. 200-òèñÿ÷íà òóðåöüêî-òàòàðñüêà àðìіÿ ïіä êîìàíäóâàííÿì âіçèðà Êàðà-Ìóñòàôè îáëîæèëà ×èãèðèí. Çàãàðáíèêè âåëè íåïåðåðâíèé ãàðìàòíèé îáñòðіë, âäàâàëèñÿ äî ÷èñëåííèõ øòóðìіâ. Áіëüøå ìіñÿöÿ, âіä÷àéäóøíî çàõèùàþ÷èñü, ÷èãèðèíñüêà çàëîãà ÷åêàëà íà ïðèõіä ñèë Ã. Ðîìîäàíîâñüêîãî, îäíàê òîé äî êîçàöüêîї ñòîëèöі íå êâàïèâñÿ. Âðåøòі, ìîñêîâñüêі âіéñüêà ïіäіéøëè äî ×èãèðèíà. Ïðîòå òàê і íå íàäàâøè éîãî çàõèñíèêàì ïîòðіáíîї äîïîìîãè, ïî÷àëè ãîòóâàòèñÿ äî âіäñòóïó. Íà÷àëüíèêîâі ÷èãèðèíñüêîї çàëîãè íàêàçàëè ïіäïàëèòè ïîðîõîâі ñêëàäè і ïðîðèâàòèñÿ ç îòî÷åííÿ.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà â îñòàííіé ÷âåðòі 17 ñò.

167

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà â îñòàííіé ÷âåðòі 17 ñò.

Òîæ êîëè òóðåöüêі âіéñüêà âäåðëèñÿ äî ìіñòà, ïðîëóíàâ âèáóõ. ×èãèðèí ïåðåòâîðèâñÿ íà ðóéíîâèùå. Âіäáèâàþ÷è øàëåíèé íàòèñê òóðêіâ і òàòàð, îá’єäíàíå ìîñêîâñüêî-óêðàїíñüêå âіéñüêî âіäіéøëî äî Äíіïðà. ● Чому козацький літописець з такою увагою поставився до зображуваних на малюнку подій? ● Скориставшись наведеним нижче уривпису, спробуйте пояснити, чому С. Величко у своєму літописі тлумачить падіння Чигирина в 1678 р. як загибель усієї Правобережної України: «Впала гарна тогобiчна Україна, як той давнiй Вавилон, город великий, – через тодішню незгоду козаки всi пропали, самi себе звоювали».

4. Ùî âèçíà÷àëî ñòàíîâèùå Ïðàâîáååææÿ ïіñëÿ Ðóїíè? Íàïðèêіíöі 17 ñò. áіëüøіñòü çåìåëü Ïðàâî× áåðåææÿ áóëî ñïóñòîøåíî. Öå íåïîêîїëî ïîëü- Îáëîãà òóðêàìè ×èãèðèíà ëіòîïèñó ñüêèé óðÿä, áî ñòàíîâèùå îáåçëþäíåíèõ óíà- 1678 ð. Ìàëþíîê ç ë 1 ð. ñëіäîê âîєí і ìàñîâîї âòå÷і íàñåëåííÿ çåìåëü, Ñàìіéëà Âåëè÷êà. 1720 Öå єäèíèé ìàëþíîê ê íà ÿêі áåçïåðåøêîäíî âòîðãàëèñÿ òóðåöüêі ç âîєííèìè äіÿìè ó ëіòîïèñі âіéñüêà і òàòàðñüêi îðäè, áóëî çàãðîçîþ äëÿ Ñàìіéëà Âåëè÷êà. ïîíîâëåíèõ ñõіäíèõ âîєâîäñòâ. Єäèíèì íàäіéíèì ñïîñîáîì çìåíøåííÿ öієї çàãðîçè áóëî çàñåëåííÿ ñïóñòîøåíîãî êðàþ. Ó çâ’ÿçêó ç öèì ïîëüñüêèé êîðîëü ßí III Ñîáåñüêèé çíîâó çâåðíóâñÿ äî êîçàöòâà. Çàîõî÷óþ÷è çàñåëåííÿ ïóñòîê, ïîëüñüêèé óðÿä ðіøåííÿì 1685 ð. íàäàâ êîçàöòâó «ïðàäàâíі ïðèâіëåї òà âîëüíîñòi». Çãіäíî ç òієþ óõâàëîþ, êîçàêè ñòâîðþâàëè íà çàñåëåíèõ íèìè çåìëÿõ âëàñíèé ïîëêîâî-ñîòåííèé óñòðіé. Òàê âіäðîäèëèñÿ ÷îòèðè ïîëêè: Áîãóñëàâñüêèé, Êîðñóíñüêèé, Áðàöëàâñüêèé, Ôàñòіâñüêèé (Áіëîöåðêіâñüêèé) íà ÷îëі ç ïîëêîâíèêàìè Ñàìіéëîì Іâàíîâè÷åì (Ñàìóñåì), Çàõàðîì Іñêðîþ, Àíäðієì Àáàçèíîì òà Ñåìåíîì Ïàëієì. Âіäíîâëåíі ïîëêè áóëè íå òіëüêè âіéñüêîâèìè, à é àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíèìè îäèíèöÿìè. Êîæåí іç ïîëêîâíèêіâ çàîõî÷óâàâ çàñåëåííÿ ïóñòîê, ñïðèÿâ ñòâîðåííþ â ìіñòàõ i ñåëàõ îðãàíіâ êîçàöüêîãî ñàìîâðÿäóâàííÿ, ñóäіâ. Óòâåðäæóâàëîñÿ êîçàöüêå òà âіëüíå ñåëÿíñüêå çåìëåâîëîäіííÿ. Îñîáëèâîþ àêòèâíіñòþ ó âіäðîäæåííі êîçàöüêîãî êðàþ âіäçíà÷àâñÿ ôàñòіâñüêèé ïîëêîâíèê Ñåìåí Ïàëіé. . Ùî ïåðåäáà÷àâ Áàõ÷èñàðàéñüêèé ìèðíèé äîãîâіð 1681 ð. òà Âі÷íèé» ìèð 1686 ð.? Âiéíè 70-õ ðð. 17 ñò. ìiæ Ìîñêîâiєþ, ç îäíîãî áîêó, é Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ òà Êðèìñüêèì õàíñòâîì – ç äðóãîãî, çà âîëîäiííÿ çåìëÿìè Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè çàâåðøèëèñÿ ïiäïèñàííÿì ó ñi÷íі 1681 ð. Áàõ÷èñàðàéñüêîãî ìèðíîãî äîãîâîðó, çà ÿêèì:

168

● êîðäîí ìiæ Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ òà Òóðå÷÷èíîþ âñòàíîâëþâàâñÿ ïî Äíiïðó; ● ñóëòàí âèçíàâàâ çâåðõíіñòü Ìîñêîâії íàä Ëіâîáåðåæíîþ Óêðàїíîþ, à òàêîæ Êèєâîì ç ìіñòå÷êàìè äîâêîëà, ùî íà ïðàâîìó áåðåçі Äíіïðà; ● âëàäà öàðÿ ïîøèðþâàëàñÿ òàêîæ íà Çàïîðіçüêó Ñі÷; ● ïіä çâåðõíіñòþ Òóðå÷÷èíè çàëèøàëèñÿ Ïіâäåííà Êèїâùèíà, Áðàöëàâùèíà òà Çàõіäíå Ïîäіëëÿ; ● òåðèòîðіÿ ìіæ Ïіâäåííèì Áóãîì òà Äíіïðîì ìàëà çàëèøàòèñÿ íåçàñåëåíîþ. Áàõ÷èñàðàéñüêèé ìèð 1681 ð. ìіæ Ìîñêîâiєþ òà Òópå÷÷èíîþ íå âіäïîâіäàâ іíòåðåñàì Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Ñêîðèñòàâøèñü ïîðàçêîþ àðìії Îñìàíñüêîї іìïåðії ïiä Âiäíåì 1683 ð., Ïîëüùà âіäíîâèëà ñâîє ïàíóâàííÿ íàä áіëüøîþ ÷àñòèíîþ Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè. Ó òðàâíі 1686 p. ìiæ Ïîëüùåþ òà Ìîñêîâiєþ áóëî óêëàäåíî íîâèé äîãîâіð – «Âі÷íèé ìèð». Çàãàëîì öåé äîãîâіð, ÿêèé íå ïåðåäáà÷àâ îáìåæåíü ó ÷àñі, ïіäòâåðäæóâàâ Àíäðóñіâñüêå ïåðåìèð’ÿ 1667 ð. ïðî ðîçïîäіë ñôåð âïëèâó íàä Óêðàїíîþ. ● Ïîëüùà âèçíàâàëà çà Ìîñêîâñüêèì öàðñòâîì Ëіâîáåðåæíó Óêðàїíó ç ×åðíiãîâîì i Ñòàðîäóáîì. ● Çàïîðîçüêà Ñі÷, ÿêà çà Àíäðóñіâñüêèì ìèðîì ïåðåáóâàëà ïіä êîíòðîëåì îáîõ äåðæàâ, òåïåð ïåðåõîäèëà ïіä çâåðõíіñòü Ìîñêîâії. ● Ïîëüñüêà ñòîðîíà âіäìîâëÿëàñÿ âiä çàçіõàíü íà Êèїâ ç íàâêîëèøíіìè çåìëÿìè. ● Òåðèòîðіÿ Áðàöëàâùèíè é Ïіâäåííîї Êèїâùèíè ñòàâàëà íåéòðàëüíîþ íåçàñåëåíîþ çîíîþ ìіæ äâîìà äåðæàâàìè. ● Ïіä âëàäîþ Ïîëüùі ëèøàëàñü Ïіâíі÷íà Êèїâùèíà, Âîëèíü i Ãàëè÷èíà. Ó 1699 ð. çà óõâàëàìè Êàðëîâèöüêîãî êîíãðåñó Îñìàíñüêà іìïåðіÿ ïåðåäàâàëà Ïîëüùі Çàõіäíå Ïîäіëëÿ, Áðàöëàâùèíó é Ïіâäåííó Êèїâùèíó. Перевірте себе 1. Визначте, з якого документа взято уривок. ● Яке його значення для України? «Договорилися ми і постановили, що всієї Малої Росії цієї сторони Дніпра... містам і землям і місцям... з усіма своїми повітами, селами і поселеннями... як вони до цього часу за мирним договором на стороні їхньої царської величності перебували, так і тепер залишатися мають на стороні їхньої царської величності на вічні часи; ...а за Дніпром, рікою Київ має лишитися також на стороні їхньої царської величності... Вниз ріки Дніпра, що називаються Запороги, козаки, що живуть на Січі, і в Кодаку... мають бути... у володінні і в державі... їхньої царської величності».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà â îñòàííіé ÷âåðòі 17 ñò.

2. Установіть хронологічну послідовність подій: ● чигиринські походи; ● «Вiчний миp» мiж Москвою та Польщею; ● Бахчисаpайський миpний договip. 3. Дайте відповіді на запитання: ● Яким було становище на Правобережжі після Бучацького мирного договору? ● Як відбувалися та які мали наслідки чигиринські походи 1677–1678 рp.? ● Що передбачало Бахчисарайське перемир’я? •У чому полягав «Вічний мир» мiж Москвою та Польщею? ● Яким було становище на Правобережжі після Руїни? ● Чому польський уpяд дозволив відновити козацтво? 4. Дайте оцінку діяльності гетьмана П. Дорошенка як історичного діяча. (Див. пам’ятку характеристики історичної особистості).

169

Êîçàöüêà Ñëîáîæàíùèíà òà Çàïîðіçüêà Ñі÷

§ 26. 2

КОЗАЦЬКА СЛОБОЖАНЩИНА ТА ЗАПОРІЗЬКА СІЧ 1652–1709 рр. – існування Чортомлицької Січі.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – À ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

к відбувалося заселення Слобідської України? Що спонукало українців до переелення?

Нащадки перших поселенців Слобідської України 1705 р. писали: «Наші діди, батьки, брати й родичі, і ми самі поприходили з різних гетьманських і задніпрянських міст на заклик білгородських та курських воєвод, котрі забезпечували нас царським словом – не однімати від нас наших вільнот. Вони веліли селитися нам, щоб ми захистили собою московські українні городи по Білгородській лінії – в диких степах, на татарських займищах, котрими ходили татари під оці городи. І для збільшення населення в цих нових містах наказано було нам призивати на життя свою братію – українців. Ми збудували Суми, Суджу, Миропілля, Краснопілля, Білопілля й інші міста, а до них повіти, села й хутори. І ми вірою та правдою служили. І тоді, як татари приходили плюндрувати московські українні городи, ми не приставали ні до якої зради. За те й пожалувано нас усякими вольностями й дозволено займанщини займати, пасіки й усякі ґрунти заводити й усякими промислами промишляти без чиншу, за старим українським звичаєм». озгляньте карту на стор. 150. ● Які терени охоплювала Лівобережна Гетьманщина (разом із Запорізькою Січчю) та Слобідська Україна в 80-х рр. 17 ст.? ● Які міста були центрами козацьких полків та яке місто було столицею Гетьманщини? ● У складі яких держав перебували інші українські землі?

. ßê âіäáóâàëîñÿ çàñåëåííÿ Ñëîáiäñüêîї Óêpàїíè? Íà ñõіä âіä Ãåòüìàíùèíè, íà êîðäîíі ç Ìîñêîâієþ, ïðîñòÿãàëèñÿ íåçàéìàíі çåìëі. Êîëèñü âîíè íàëåæàëè ×åðíіãîâî-Ñіâåðñüêîìó êíÿçіâñòâó, áóëè ãàðíî çàëþäíåíі òà îáæèòі, àëå â 13 ñò. çàçíàëè ñïóñòîøëèâèõ íàáіãіâ îðäèíöіâ. Ñàìå òîìó áàãàòèé êðàé ïðîòÿãîì òðèâàëîãî ÷àñó ëèøàâñÿ çàíåäáàíèì і çíåëþäíіëèì. Âіí áóâ ñâîєðіäíèì êîðäîíîì ìіæ Ìîñêîâієþ é òàòàðàìè. Âіä 30-õ ðð. 17 ñò. ñþäè ïîòÿãëèñÿ óêðàїíñüêі ïåðåñåëåíöі, ÿêі çàëèøàëè ðіäíі ìіñòà ïіñëÿ íåâäàëèõ ïîâñòàíü, âіéíè, âèçèñêó ÷óæèíöіâ. Öàðñüêèé óðÿä óñіëÿêî çàîõî÷óâàâ ïåðåñåëåííÿ óêðàїíöіâ, ïîêëàäàþ÷è íà íèõ ñïðàâó çàõèñòó ìîñêîâñüêèõ êîðäîíіâ âіä óäàðіâ çі Ñòåïó. Ìàñîâі ïåðåñåëåííÿ óêðàїíöіâ âèïàëè íà ñåðåäèíó 17 ñò. Ñêëàäíіñòü âíóòðіøíüîї ñèòóàöії, ïîâ’ÿçàíîї ç Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîþ âіéíîþ, çìóøóâàëà ðîäèíè, à òî é öіëі ñåëà, çàëèøàòè ðіäíі

170

Ïîëêîâíèê ðåєññòðîâèõ êîçàêіâ. Õóäîæ æíèê Ñ. Âàñèëüêіâñüê êèé.

ìіñöÿ é âèðóøàòè â íåáåçïå÷íó äîðîãó. Òàê, 1652 ð. êîçàêè ïiä ïðîâîäîì ïîëêîâíèêà Iâàíà Äçèêîâñüêîãî íà Òèõіé Ñîñíі, ïðèòîöі Äîíó, çàñíóâàëè ìіñòî Îñòðîãîçüê. Іíøèé âåëèêèé ãóðò ïåðåñåëåíöіâ íà ÷îëі ç Ãåðàñèìîì Êîíäðàòüєâèì òîãî ñàìîãî ðîêó çàñíóâàâ ìіñòî Ñóìè. Ó 1654 ð. íà ãîðîäèùі, äå çëèâàëèñÿ ðі÷êè Ëîïàíü і Õàðêіâ, áóëî çàñíîâàíî ìіñòî Õàðêіâ. Ïîäіáíó іñòîðіþ çàñíóâàííÿ ìàëè òàêі ìіñòà, ÿê Ñàëòіâ, Ìóðàôà, Îõòèðêà, Áàëàêëіÿ, Іçþì òà áàãàòî іíøèõ. Îäíî÷àñíî ç ìіñòàìè çàêëàäàëèñÿ ñåëà. Ó íèõ çàçâè÷àé îñåëÿëèñÿ íåâåëèêі ãðóïè ïåðåñåëåíöіâ іç ðіçíèõ çåìåëü Óêðàїíè. Îñêіëüêè ïîñåëåííÿ, ùî âèíèêàëè, áóëè çâіëüíåíі âіä ïîäàòêіâ, òî é íàçèâàëèñÿ âîíè çà äàâíüîþ óêðàїíñüêîþ òðàäèöієþ ñëîáîäàìè. Çâіäñè ïîõîäèòü і íàçâà öіëîãî ðåãіîíó – Ñëîáіäñüêà Óêðàїíà, àáî Ñëîáîæàíùèíà. Çàëèøàëè îáæèòі ìіñöÿ é âèðóøàëè â íåáåçïå÷íó ïîäîðîæ çäåáіëüøîãî çàìîæíі êîçàöüêі ðîäèíè. Çàîõî÷óâàíі öàðñüêèì óðÿäîì, âîíè îòðèìóâàëè ïåâíі ïðèâіëåї. Çîêðåìà, ïðàâî çàéìàíùèíè, çà ÿêèì êîæåí ïåðåñåëåíåöü ïðèâëàñíþâàâ ñîáі ñòіëüêè çåìëі, ëіñó, ñіíîêîñіâ, ñêіëüêè ìіã îáðîáèòè. Çàéíÿòà çåìëÿ íå îáêëàäàëàñÿ ïîäàòêîì. Òàê ñàìî íå áðàëèñÿ ïîäàòêè і ç ãîñïîäàðñüêèõ ïðîìèñëіâ. Çàìіñòü ñïëàòè ïîäàòêіâ óêðàїíñüêі ïåðåñåëåíöі çîáîâ’ÿçóâàëèñÿ âіäáóâàòè âіéñüêîâó ñëóæáó. ×èñëåííèõ ïåðåñåëåíöіâ іç Ëіâîáåðåææÿ òà Ïðàâîáåðåææÿ ïðèâàáëþâàëî òàêîæ ïðàâî íà êîçàöüêå ñàìîâðÿäóâàííÿ, ÿêå öàðñüêèé óðÿä íà ïî÷àòêó êîëîíіçàöії çáåðіãàâ çà óêðàїíöÿìè. Âèçíàííÿ ïåðåñåëåíöÿìè âëàäè öàðÿ ïîëÿãàëî â ñêëàäàííі ïðèñÿãè. Ïðàâà óêðàїíñüêèõ ïîñåëåíöіâ çàêðіïëþâàëèñÿ öàðñüêèìè æàëóâàíèìè ãðàìîòàìè. Îòæå, ïðîòÿãîì äðóãîї ïîëîâèíè 17 ñò. ïîðÿä іç Ëіâîáåðåæíîþ Ãåòüìàíùèíîþ ïîñòàëà íîâà êîçàöüêà Óêðàїíà – Ñëîáіäñüêà. Територія Слобідської України охоплювала сучасні Харківську, Сумську, північ Донецької та Луганської областей, а також південні частини Воронезької, Курської та більшу частину Бєлгородської областей теперішньої Російської Федерації.

1. Áóäіâíèöòâî Ñóìñüêî îї ôîðòåöі. Äіîðàìà Ñóìñüêîãî îáëàñíîãî êðàєçíàâ÷îãî ìóçåþ.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Êîçàöüêà Ñëîáîæàíùèíà òà Çàïîðіçüêà Ñі÷

2. «Õàðêіâñüêà ôîðòåöÿ». Ôðàãìåí íò äіîðàìè Õàðêіâñüêîãî іñòîðè÷íîãî ìóçåþ іì. Ì. Ñóìöîâà.

171

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Êîçàöüêà Ñëîáîæàíùèíà òà Çàïîðіçüêà Ñі÷

. ßêі îñîáëèâîñòі ìàâ àäìіíіñòðàòèâíî-ïîëіòè÷íèé óñòðіé Ñëîáiäüêîї Óêðàїíè?

Ñâÿòî-Âîîñêðåñåíñüêèé ñîáîð ó Ñ Ñóìàõ (1702 ð.). Çáóäîâàí íèé êîøòîì ïîëêîâíè èêà Ãåðàñèìà Êîíäðàò òüєâà.

Íà òåðèòîðії Ñëîáіäñüêîї Óêðàїíè ñôîðìóâàëîñÿ ï’ÿòü êîçàöüêèõ ïîëêіâ – Îñòðîãîçüêèé, Õàðêіâñüêèé, Ñóìñüêèé, Îõòèðñüêèé, Içþìñüêèé. Öі ïîëêè áóëè íå òіëüêè âіéñüêîâèìè, à é àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíèìè îäèíèöÿìè é ïîäіëÿëèñÿ íà ñîòíі. Ïîëêîì êåðóâàâ âèáîðíèé ïîëêîâíèê (îáèðàëè äîâі÷íî) іç ïîëêîâîþ ñòàðøèíîþ. Âіí î÷îëþâàâ àäìіíіñòðàöіþ, çàòâåðäæóâàâ ñóäîâі ïîñòàíîâè, ðîçäàâàâ ïîñåëåíöÿì âіëüíі çåìëі, à òàêîæ êîìàíäóâàâ âіéñüêîì ïіä ÷àñ ïîõîäіâ. Êðіì òîãî, íà Ñëîáіäñüêіé Óêðàїíі íåðіäêî òðàïëÿëîñü óñïàäêóâàííÿ ïîñàäè ïîëêîâíèêà. Ó Ñëîáіäñüêіé Óêðàїíі ïîñàäè ãåòüìàíà íå іñíóâàëî, íå áóëî é ãåíåðàëüíîї ñòàðøèíè. Ó öüîìó ïîëÿãàëà ùå îäíà îñîáëèâіñòü àäìіíіñòðàòèâíî-ïîëіòè÷íîãî óñòðîþ. Ñëîáіäñüêі ïîëêîâíèêè ïіäïîðÿäêîâóâàëèñÿ áåçïîñåðåäíüî áєëãîðîäñüêîìó âîєâîäі.

Складіть порівняльну таблицю адміністративно-територіального устрою та систеи органів влади Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України.

. ßê ñêëàäàëèñÿ âіäíîñèíè Çàïîðіçüêîї Ñі÷і ç Ãåòüìàíùèíîþ? Ïåðåä ïî÷àòêîì Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè Çàïîðіçüêà Ñі÷ ìіñòèëàñÿ íà Ìèêèòèíîìó Ðîçі. Ñàìå òàì Á. Õìåëüíèöüêèé ãîòóâàâ ïîâñòàííÿ ïðîòè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Ñі÷і íàëåæàëà ïðîâіäíà ðîëü ó ïіäãîòîâöі òà ðîçãîðòàííі Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè óêðàїíñüêîãî íàðîäó ïðîòè ïîëüñüêîãî ïàíóâàííÿ. Çàïîðîæöі áðàëè ó÷àñòü ó âîєííèõ äіÿõ ïðîòè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Îäíàê çà óìîâàìè Çáîðіâñüêîãî äîãîâîðó áàãàòî çàïîðîæöіâ îïèíèëîñÿ ïîçà êîçàöüêèì ðåєñòðîì. Öå ñïðè÷èíèëî íåâäîâîëåííÿ ñі÷îâèêіâ òà çàãîñòðåííÿ âіäíîñèí іç ãåòüìàíñüêîþ âëàäîþ. Íå îìèíóâ çàïîðîæöіâ і Áіëîöåðêіâñüêèé äîãîâіð. Íå âèïàäêîâî ñі÷îâèêè áðàëè ó÷àñòü ó âèñòóïàõ êîçàöòâà ïðîòè ñòàðøèíè é ãåòüìàíà. Íàïðóæåíі âçàєìèíè Çàïîðіçüêîї Ñі÷і ç ãåòüìàíñüêèì óðÿäîì ñïðè÷èíèëè çìіíó ìіñöÿ її ðîçòàøóâàííÿ. Ó 1652 ð. çàïîðîæöі ïåðåíåñëè ñâîþ ñòîëèöþ ç âіäêðèòîãî ïåðåä ñòåïîì Ìèêèòèíîãî Ðîãó áëèæ÷å äî Äíіïðîâèõ ïëàâíіâ, íåïîäàëіê ãèðëà ð. ×îðòîìëèê. Íîâîóòâîðåíà Ñі÷ іñíóâàëà ïðîòÿãîì 1652– 1709 ðð. Її íàçèâàþòü ×îðòîìëèöüêîþ. Ïðîòå é íàäàëі âіäíîñèíè ç âëàäîþ ñêëàäàëèñÿ íåïðîñòî, ÷àñîì çàãîñòðþâàëèñÿ àæ äî çáðîéíèõ âèñòóïіâ. Îñîáëèâî âèðàçíî öå âèÿâèëîñÿ ïіñëÿ ñìåðòі ×îðòîìë ëèöüêà Ñі÷. Á. Õìåëüíèöüêîãî. Ðåêîíñòð ðóêöіÿ.

172

Çà äîáè Ðóїíè Ñі÷ ïðàãíóëà ïîâåðíóòè ñîáі ïðîâіäíó ðîëü ó æèòòі êîçàöüêîї Óêðàїíè. Ïðè öüîìó çàïîðîæöі íå çàâæäè âèÿâëÿëè ìóäðіñòü і ïîëіòè÷íó äàëåêîãëÿäíіñòü, à ÷àñîì íàâіòü ñòàâàëè íà áіê âîðîãіâ Óêðàїíñüêîї äåðæàâè, ïîçáàâëÿþ÷è ïіäòðèìêè ãåòüìàíіâ, ÿêі ñâîїìè äіÿìè äîìàãàëèñÿ її çáåðåæåííÿ. Òàê áóëî, çîêðåìà, ïіä ÷àñ ãåòüìàíóâàííÿ І. Âèãîâñüêîãî, êîëè çàïîðîæöі ïіäòðèìàëè ß. Áàðàáàøà. Çàïîðîæöі äîïîìîãëè çäîáóòè ãåòüìàíñüêó áóëàâó І. Áðþõîâåöüêîìó. Íå áóëè çâàæåíèìè äії ñі÷îâèêіâ і ïіä ÷àñ ãåòüìàíóâàííÿ Ï. Äîðîøåíêà. Ñі÷îâèêè âäàâàëèñÿ é äî іíøèõ íåðîçâàæëèâèõ ñïðîá óòâåðäèòè ñâîþ âëàäó íà Ãåòüìàíùèíі, ïіäòðèìóþ÷è, çîêðåìà, Ì. Õàíåíêà òà Ï. Ñóõîâіÿ. 4. ×îìó Іâàí Ñіðêî çàæèâ ñëàâè íàéâіäîìіøîãî êîøîâîãî îòàìàíà çà âñþ іñòîðіþ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і?

Êîøîâèé îòàìà àí. Õóäîæíèê І. Ðåïіí. åïіí.

Ïîïðè ÷àñîì ñóïåðå÷ëèâі äії Ñі÷і ó âíóòðіøíüîóêðàїíñüêèõ ñïðàâàõ, çàïîðîæöі íіêîëè íå çðàäæóâàëè ñâîãî ïîêëèêàííÿ. Ó äðóãіé ïîëîâèíі 17 ñò. Çàïîðіçüêà Ñі÷ óñëàâèëàñÿ ñâîєþ ó÷àñòþ â ÷èñëåííèõ âîєííèõ îïåðàöіÿõ. Îñîáëèâî ñïðèÿòëèâі óìîâè äëÿ çäіéñíåííÿ ïîõîäіâ ïðîòè Îñìàíñüêîї іìïåðії òà Êðèìñüêîãî õàíñòâà ñêëàëèñÿ ïіñëÿ Àíäðóñіâñüêîãî ïåðåìèð’ÿ. Êåðіâíèêîì òà îðãàíіçàòîðîì áіëüøîñòі òîãî÷àñíèõ ïîõîäіâ áóâ Іâàí Ñіðêî. Îñîáèñòіñòü ван Сірко (бл. 1610–1680) народився на Вінниччині в родині дрібного українського шляхтича. Джерела свідчать про участь І. Сірка в Національно-визвольній війні. Принаймні 15 разів його обирали кошовим отаманом на Запоріжжі. Він провів понад 60 битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства та ногайських орд і жодного разу не зазнав поразки. Листувався з гетьманами України, монархами Московії, Речі Посполитої, Криму й Туреччини. Учені-історики на основі відомостей, уміщених в історичних документах, реконструювали зовнішність І. Сірка. Найславетніший кошовий отаман мав зріст 174–175 см. Риси обличчя – правильні, ніс – рівний. На нижній губі з правого боку мав червону пляму. Сучасники вважали то Божою познакою, що відрізняла І. Сірка від інших людей.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Êîçàöüêà Ñëîáîæàíùèíà òà Çàïîðіçüêà Ñі÷

– Оце, козаче, і є Сиваш, або по-нашому – Гниле море, – кремезний запорожець притримав коня й повів рукою в бік тонкої зеленавої смужки на обрії. – Саме тут надумав батько Сірко переправитися у володіння кримського хана. – Хоч воно й не зовсім море, але й ми не качки, – жартував молодий козак. – Щось не бачу я ні байдаків, ні якоїсь деревини, придатної на пліт. Перелітатимемо його, чи що? – Дотепний ти, Петре, та не дуже мудрий. Кажу тобі: менше базікай, а більше слухай і запам’ятовуй. Може, на старість буде як знахідка. Знав би, скільком татарським бранцям цей болотистий Сиваш подарував волю! Є тут місця, де можна не те що конем, а пішки перейти на кримський берег. Кримчаки ж нас звідси не сподіваються. Тому й вирішив Сірко йти не на Перекоп, де понабудовувано таких фортець, що не зруйнувати їх і найбільшими гарматами, а сюди – до Гнилого моря.

173

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Êîçàöüêà Ñëîáîæàíùèíà òà Çàïîðіçüêà Ñі÷

– Виходить, що захопить ворога кошовий Сірко зненацька. Знову казатимуть татари, що запорізький отаман – чарівник і характерник, – засміявся Петро. – Не знаю, що казатимуть татари, але правда те, що більшого воїна не було й не буде на Запоріжжі. – Чув, – не вгавав Петро, – що кошовий Сірко, навіть скачучи на коні, влучно б’є птаха в небі і звіра в полі; ворожі ж кулі ловить начебто голими руками й назад у ворога кидає. – Багато різного люди говорять... – А це правда, що Сірко навіть із зав’язаними очима дорогу в степу може знайти? – допитувався молодий козак. – Цього не знаю. А от що бачив, те бачив: йдучи в Ïîðòðåò ò Іâàíà Ñіðêà. похід, вистрелить Сірко з лука, а на зворотному шляху Ðåêîíñòðóêöіÿ. Ðåêîíñòð неодмінно знайде свою-таки стрілу. Щохвилини козаків на березі Сиваша більшало й більшало. Незабаром почалася переправа. Той похід відбувався 1675 р. та був щасливим для запорожців. Їм поталанило тоді наскочити на Крим несподівано. Кримський хан ледве встиг втекти в гори. Визволивши з неволі багатьох земляків, козаки поверталися додому. ● У чому виявився полководницький талант І. Сірка під час походу на Крим 1675 р.?

Ïîõîäè íà ÷îëі ç Іâàíîì Ñіðêîì. Ñâîїìè ïîõîäàìè І. Ñіðêî çàæèâ ñëàâè íåïåðåìîæíîãî ïîëêîâîäöÿ. Íå âèïàäêîâî, êîëè 1672 ð. éîãî çà íàìîâîþ íåäîáðîçè÷ëèâöіâ áóëî óâ’ÿçíåíî é âіäïðàâëåíî äî Ñèáіðó, ïðî éîãî çâіëüíåííÿ êëîïîòàâñÿ ñàì ïîëüñüêèé êîðîëü ßí ІІІ Ñîáåñüêèé. Ïîâåðíóâøèñü іç çàñëàííÿ, êîøîâèé îòàìàí ç ãîëîâîþ ïîðèíóâ ó âèð âîєííèõ äіé. Ïðîâîäÿ÷è ÷èñëåííі âîєííі îïåðàöії ïðîòè Òóðå÷÷èíè é Êðèìó, І. Ñіðêî íіêîëè íå âіäêèäàâ ìîæëèâîñòі ìèðíîãî ðîçâ’ÿçàííÿ ïðîáëåì ìіæäåðæàâíèõ âіäíîñèí. Äæåðåëà ñâіä÷àòü ïðî ãíó÷êó äèïëîìàòè÷íó äіÿëüíіñòü êîøîâîãî îòàìàíà, ÿêèé îñîáèñòî ëèñòóâàâñÿ ç íàéâïëèâîâіøèìè òîãî÷àñíèìè ïîëіòèêàìè. І. Ñіðêî ùå çà æèòòÿ ñòàâ ãåðîєì áàãàòüîõ ëåãåíä. Ôîëüêëîðíà òðàäèöіÿ ïîâ’ÿçóє ç іì’ÿì І. Ñіðêà íàïèñàííÿ ëåãåíäàðíîãî ëèñòà òóðåöüêîìó ñóëòàíîâі. Íàðîäíі ïåðåêàçè ñâіä÷àòü, ùî ó âіäïîâіäü íà âèìîãó òóðåöüêîãî ñóëòàíà Ìåãìåäà ІV âèçíàòè çàëåæíіñòü âіä Òóðå÷÷èíè é ïіäêîðèòèñÿ éîìó, «íåïåðåìîæíîìó ëèöàðåâі», çàïîðîæöі íà ÷îëі ç І. Ñіðêîì ñêëàëè òîãî äîòåïíîãî ëèñòà: «Çàïîðіçüêі êîçàêè òóðåöüêîìó ñóëòàíó. Òè – øàéòàí òóðåöüêèé, ïðîêëÿòîãî ÷îðòà áðàò і òîâàðèø і ñàìîãî ëþöèïåðà ñåêðåòàð! ßêèé òè â ÷îðòà ëèöàð? ×îðò âèêèäàє, à òâîє âіéñüêî ïîæèðàє. Íå áóäåø òè ãîäåí ñèíіâ õðèñòèÿíñüêèõ ïіä ñîáîþ ìàòè; òâîãî âiéñüêà ìè íå áîїìîñÿ, çåìëåþ, âîäîþ áóäåì áèòèñÿ ç òîáîþ. Âàâèëîíñüêèé òè êóõàð, ìàêåäîíñüêèé êîëåñíèê, єðóñàëèìñüêèé áðîâàðíèê, àëåêñàíäðіéñüêèé êîçîëóï, Âåëèêîãî і Ìàëîãî Єãèïòó ñâèíàð, âiðìåíñüêà ñâèíÿ, òàòàðñüêèé ñàãàéäàê, êàì’ÿíåöüêèé êàò, ïîäîëÿíñüêèé çëîäiþêà, ñàìîãî ãàñïèäà âíóê і âñüîãî ñâiòó і ïiäñâiòó áëàçåíü, à íàøîãî Áîãà äóðåíü, ñâèíÿ÷à ìîðäà, êîáèëÿ÷à ñ...à, ðіçíèöüêèé ñîáàêà, íåõðåùåíèé ëîá, õàé áè âçÿâ òåáå ÷îðò! Îòàê òîáі êîçàêè âіäêàçàëè, ïëþãàâ÷å! Íåâãîäåí єñè ìàòåðі âіðíèõ õðèñòèÿí!

174

Êîçàöüêà Ñëîáîæàíùèíà òà Çàïîðіçüêà Ñі÷

×èñëà íå çíàєì, áî êàëåíäàðÿ íå ìàєì, ìiñÿöü ó íåái, ãîä ó êíèçі, à äåíü – òàêèé ó íàñ, ÿê і ó âàñ, ïîöіëóé çà òå îñü êóäè íàñ!.. Êîøîâèé îòàìàí Іâàí Ñіðêî çî âñіì êîøåì çàïîðіçüêèì».

Çàïîðîæöі ïèøóòü ëèñòà òóðåöüêîìó ñóëòàíîâі. Êàðòèíà І. Ðєïіíà ● Âіäîìèé õóäîæíèê êіëüêà ðàçіâ çâåðòàâñÿ äî ïîñòàòі ëåãåíäàðíîãî çàïîðіçüêîãî îòàìàíà І. Ñіðêà, çàëèøèâøè äâà âàðіàíòè êàðòèíè íà òîé ñàìèé ñþæåò. Íàâåäåíèé âàðіàíò íèíі çáåðіãàєòüñÿ â Äåðæàâíîìó ðîñіéñüêîìó ìóçåї â Ñàíêò-Ïåòåðáóðçі. ● На яких чеснотах кошового отамана наголошує хроніст? ● Про які прикмети зовнішності наводить свідчення? ● Як ставиться автор до І. Сірка? ● Чи можна вважати уривок з хроніки достовірним та неупередженим?

Польський хроніст Веспасіан Коховський у своїй хроніці дав таку характеристику Сіркові: «Страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних виправах і відважним кавалером, перевищуючи цим Дорошенка. А в Криму його ім’я наводило такий страх, що орда щоденно пильнувала та була готова до бою, ніби Сірко вже напав. Татари цілком серйозно вважали його шайтаном і навіть своїх дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти, лякали Сірком, кажучи: “Сірко йде”; після цих слів плач одразу вщухав. Сірко був чоловіком гожим, бойової вдачі, не боявся ані сльоти, ані морозу, ані спеки. Він був чуйним, обережним, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних небезпеках і завжди тверезим. Улітку він перебував на порогах (Дніпрових), а взимку – на українському прикордонні. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва, постійно бився з татарами, проти яких мав природну й невблаганну ненависть. На обличчі він мав природний знак, ніби шмат пурпуру».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Роздивіться картину І. Рєпіна. ● Хто з-поміж її персонажів є Сірком? ● Порівняйте словесний та живописний портрет кошового. ● Чи відповідає зображення на картині тому образові, який створено в історичних джерелах?

Перевірте себе 1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● обpання гетьманом Лiвобеpежної Укpаїни I. Самойловича; ● Андpусiвське перемир’я; ● ліквідація Правобережної Гетьманщини. 2. Які з міст були центрами козацьких полків на Слобідській Україні: ● Ізюм; ● Ніжин; ● Острогозьк; ● Охтирка; ● Полтава; ● Прилуки; ● Суми; ● Харків; ● Чернігів?

175

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Äîáà Ðóїíè: ïðè÷èíè òà íàñëіäêè

3. Які з названих подій збіглися в часі з існуванням Чортомлицької Січі: ● перші битви Національно-визвольної війни – на Жовтих Водах, під Корсунем, Пилявцями; ● ЗбаразькоЗборівська кампанія та укладення Зборівського договору; ● укладення Андрусівського перемир’я; ● повстання на чолі з П. Павлюком, Я. Острянином, Д. Гунею; ● московськоукраїнська війна й битва під Конотопом; ● Чуднівська воєнна кампанія і підписання Слободищенського трактату; ● чигиринські походи; ● Чорна рада в Ніжині. Обрання гетьманом І. Брюховецького? 4. З ким із названих історичних діячів зустрічався або листувався І. Сірко, на чийому боці або проти кого йому доводилося воювати: ● гетьман Б. Хмельницький; ● гетьман П. Сагайдачний; ● польський король Ян ІІІ Собеський; ● московський цар Олексій Романов; ● московський цар Федір Романов; ● гетьман П. Дорошенко; ● гетьман К. Косинський; ● гетьман І. Самойлович; ● гетьман М. Ханенко; ● митрополит Й. Борецький? 5. Дайте відповіді на запитання: ● Чому території порубіжних земель Гетьманщини та Московії почали масово заселятися в 17 ст.? ● Звідки походить назва Слобожанщина? ● Які особливості заселення Слобідської України? ● Чим відрізнявся адміністративний устрій у Слобiдській Укpаїні порівняно з Лівобережною Гетьманщиною? ● Як складалися відносини Запорізької Січі з Гетьманщиною? 6. Оцініть діяльність кошового отамана І. Сірка як історичного діяча. (Див. пам’ятку для характеристики історичної особистості).

§ 227.

ДОБА РУЇНИ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4

Руїна – назва, вживана в історичній літературі для кінця 50–70-х років 17 ст. – періоду громадянських воєн, вторгнень іноземців в Україну, її поділу між Московією, Річчю Посполитою, Туреччиною, розколу Гетьманщини, спустошення Правобережної України.

. ßê ïîäії äîáè Ðóїíè âèñâіòëþþòü òîãî÷àñíі іñòîðè÷íі äæåðåëà? «Турецькі клейноди, котрі вдруге турецький султан прислав... на гетьманство українське, тепер після піддання його з Військом прислані московському цареві і публічно та демонстративно на очах народу тріумфально були віддані в столиці...: золота булава велика, обсаджена дорогоцінним камінням; друга булава позолочена, дорогоцінним камінням обсаджена, майстерно зроблена; дві червоних корогви; два волосяних бунчуки; п’ять турецьких листів несли в руках, на сажень золотими літерами пописаних і дуже велику печатку турецького султана квадратну, при котрій висів і золотий шнур». Б. «Брюховецький, маючи при собі чимало запорожців, невтомно турбувався про Чорну Раду. Він навіть до царської величності написав і просив дозволу зібрати її. Він був певен, що коли вона збереться, то запорожці піднімуть бунт, заб’ють Сомка і Васюту, а його силою оберуть на гетьмана. Так воно опісля й сталося. Коли окольничий князь Гагін та стольник Кирило Йосипович Хлопов на виконання царського указу рушили на Ніжин, маючи намір провести вибори нового гетьмана, тоді Брюховецький з Гадяча і собі поспішив до них у Батурин і там, доволі довго розмовляючи з ними, настроїв їх прихильно до себе. А водночас він розіслав своїх запорожців у всі міста України і порадив всьому поспільству збиратися в Ніжин»... (З літопису Григорія Грабянки). В. «Турецький султан... бажаючи сором лиця свого безчесного втолити, ще більші свої турецькі й татарські сили зібрав і послав з поганим візиром своїм, на ім’я Мустафа, і з багатьма пашами під Чигирин здобувати його. Ті бусурманські сили,

176

прийшовши місяця липня числа 8 до Чигирина, намагалися взяти його різними способами, приступами, страшною вогняною стрільбою, гранатами, підкопами й усякими наговорами, протягом довгого часу силкуючись злий намір свій виконати, але велику загибель собі там знайшли». (З київського «Синопсиса»). Г. «Виговський об’єднався з польським та татарським щонайдобірнішим воїнством і вирушив супроти Пушкаря на Полтаву, оскільки його посланці ніяк не могли полковника підкорити, а разом з воїнством і сам задумав піти, сподіваючись, що приводом до походу може служити неприязнь полковника та його ворожість до дій гетьмана… Спішно привів (татар) своїм на підмогу, вони перетяли дорогу, що вела на Полтаву, і стали на перехваті. А Пушкарів загін, перелякавшися татар, був розбитий Виговським. У цій січі, рубаючись разом зі своїми воїнами, загинув і Пушкар. А його воїнство, забачивши смерть свого начальника, вкрай переполошилось і кинулось втікати…». (З літопису Григорія Грабянки). Д. «А Дорошенко після перемоги над Ханенком рушив, уже без перешкод, з усім козацьким та ординським військом від Ладижина під Кам’янець. Прибувши туди, допомагав туркам добувати Кам’янець, який, бувши уфундований від природи Божою силою, здававсь у людських очах геть-но нездобутним. Але що Бог захоче, те й зробить, бо той твердий град, не так від сили й ворожої зброї, як від нужди й міцного оточення, було в суботу 17 серпня добуто і захоплено під турецьку владу...». (З літопису Самійла Величка»). Узагальніть, про що йдеться в поданих фрагментах джерел, і з’ясуйте, коли відбулися згадані події. Визначте місце кожної події в перебігові Руїни. Працюймо самостійно. Завдання 1. Розставте події, про які йдеться у фрагментах джерел, у хронологічній послідовності. Одним-двома реченнями схарактеризуйте кожну з подій, зазначивши її результати та наслідки.

2. Ùî ðîçïîâіäàþòü іñòîðè÷íі äæåðåëà ïðî íàïðÿìè çîâíіøíüîïîëіòè÷íîї äіÿëüíîñòі «Ñîíöÿ Ðóїíè» – ãåòüìàíà Ïåòðà Äîðîøåíêà? листа гетьмана Петра Дорошенка до московського вельможі Василя Тяпкіна (січень 1668 р.): «Ось недавно вчинили договір з поляками на нашу згубу; розірвали надвоє, і обидва монархи вмовилися між собою, що будуть нас викоріняти... Ви звикли вважати нас за якусь безсловесну худобу, без нас вирішили, які міста залишити під собою, в які уступити, а тим часом ці міста дісталися вам не вашою силою, а Божою поміччю й нашою кров’ю та відвагою. Ми хоча вівці, але вівці Христові, його кров’ю викуплені, а не безсловесні. Часто від ваших московських людей можна почути таку думку: вільно, мовляв, королеві, яку хоче мати віру у своїй державі, вільно так не буде! Не допустив нас Господь у таку неволю. Знає король, що предки наші, як рівні з рівними, як вільні з вільними в одне тіло з’єдналися з поляками під єдиним государем, добровільно обраним і заприсяженим. А того ярма ані ми, ані батьки наші носити не звикли». 2. З листа гетьмана П. Дорошенка до Олексія Михайловича (1671 р.): «...Тебе православного государя, царя за главу собі маю... З самого початку є неправда у тому, що санджаки, тобто знаки від царя турецького мені, і підручному мені війську дані. Насправді ж, щадячи цілісність всієї Украйни, захищаючи від розорення церкви Божі і відводячи людей згубу, часом я роблю те, чого не хочу: коли б ми не прийняли тих знамен турецьких й, будучи близько них, спротивилися їх волі, тоді треба було б нам із сильними бусурманами брань мати, але на це є ми немічними». 3. З повідомлення львівського єпископа Йосифа Шумлянського (березень 1671 р.) «Петро Дорошенко дуже зміцнився, абсолютно в них панує й користується все-

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Äîáà Ðóїíè: ïðè÷èíè òà íàñëіäêè

177

Äîáà Ðóїíè: ïðè÷èíè òà íàñëіäêè

народною любов’ю. Перебуваючи там, хоча скаржився перед різними особами на непотрібну дорогу до Чигирина, а також під час повернення назад не чув про нього жодного поганого слова. Ці люди не хлопи, а самостійний народ. Зникли вже там грубіянство, тиранство, пияцтво й інші варварства. Нараду з Тукальським проводить уночі, або вранці. Достатки, пишність помітні – все це не як у козацького гетьмана, а як у найбільшого польського пана».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

1. Про яку подію йдеться в джерелі № 1? ● Яким є ставлення гетьмана до цієї одії, що він засуджує й до чого закликає? ● 2. Як гетьман пояснює причини приняття турецької зверхності (джерело № 2)? ● 3. Як тексти листів свідчать про позицію гетьмана? ● 4. Яке місце в перебігові Руїни відігравали обидві події? Працюймо самостійно. Завдання 2. На основі наведених уривків з джерел, доведіть або спростуйте 2–3 аргументами слушність оцінки гетьмана Петра Дорошенка як «Сонця Руїни».

. ßê іñòîðè÷íі äæåðåëà âèçíà÷àþòü ïðè÷èíè òà íàñëіäêè Ðóїíè? У літописі Самійла Величка про становище на Правобережжі наприкінці 70-х рр. 17 ст. читаємо: «Перед моїми очима постали численні безлюдні міста й замки, порожні вали, колись висипані працею людською, як гори й горби. Всі вони правили тоді за пристановище й поселення диких звірів. Я побачив, що фортеці, які траплялися нам на шляху у військовому поході, одні стоять малолюдні, інші зовсім спорожніли – розруйновані, зарослі землею, запліснявілі, обсаджені бур’яном і повні лише червів і зміїв, й усякого гаддя, що там гніздилося. Роздивившись, побачив я покриті мохом, очеретом і зіллям широкі тогобічні україно-малоросійські поля й розлогі долини, ліси і великі сади, красні діброви й річки, стави й занедбані озера. І це був той край, якого правдиво колись, уже шкодуючи за втратою його, називали й проголошували поляки раєм світу – він був немовби друга обітована земля, що кипіла медом і молоком. Бачив я, окрім того, в різних місцях багато людських кісток, сухих і голих – їх покривало саме тільки небо». Знаний педагог, письменник та громадський діяч кінця 19 – початку 20 ст. Борис Грінченко про причини Руїни зауважував: «Власне ще з давніх-давен українсько-руське громадянство мало знало, що то таке йти вкупі. Поруч з І. Виговським стоїть Пушкар, поруч з Дорошенком стоїть Многогрішний та Ханенко, не кажучи вже про Брюховецьких, Адамовичів, Лісовських. І кожен з тих згаданих веде за собою якусь частку України, і всі вкупі, волею чи неволею, заливають Україну кров’ю, повивають її вогнем і з багатої, пишно-барвистої, сяйвом соняшним та волею повитої країни роблять розлогу труну народну, ховають у ній українську волю, українське право, українське добро, і історія пише “Руїна” там, де колись було осяйне слово “Життя”. Минуле не минається дурно сьогочасному. Воно зоставляє наслідки навіки. І ми бачимо, що й тепер, як і тоді, ми не знаємо, що то значить – іти вкупі...». 1. Чому період кінця 50–70-х рр. 17 ст. в історії України називають добою Руїни? 2. У чому, на вашу думку, основна причина становища на Правобережній Україні, окладно змальованого козацьким літописцем у першому джерелі? ● 1. Яку причину Руїни Борис Грінченко визначає як основну? ● Що з цього приоду думаєте ви? ● 2. Визначте інші причини Руїни. 3. Якими були наслідки Руїни?

178

Ãåòüìàíùèíà çà ïðàâëіííÿ Іâàíà Ìàçåïè

Працюймо самостійно. Завдання 3. Скориставшись джерелами параграфа, висловте думку про те, яку подію в історії України можна вважати безпосереднім провісником доби Руїни, яка поклала їй початок, яка засвідчила її кульмінацію, а яка – її завершення. Двома-трьома твердженнями викладіть власні міркування про причини та наслідки доби Руїни.

ГЕТЬМАНЩИНА ЗА ПРАВЛІННЯ ІВАНА МАЗЕПИ 1687 р., липень – козацька pада на p. Коломак. Обрання гетьманом Iвана Мазепи. 1700–1721 рр. – Пiвнiчна вiйна Росiї проти Швецiї. 1702–1704 рр. – повстання на Правобережній Україні на чолі із Семеном Палієм. 1708 р. – похід шведського короля Карла ХІІ на Москву через Україну. 1708 р., жовтень – початок виступу Івана Мазепи проти Росії. 1708 р., листопад – зруйнування російськими військами гетьманської столиці Батуpина. 1709 р., беpезень – пеpехiд на бiк Iвана Мазепи запоpізьких козакiв на чолi з кошовим отаманом К. Гоpдiєнком. 1709 р., тpавень – зpуйнування Чортомлицької Сiчi. 1709 р., 27 чеpвня – Полтавська битва. Які деталі зі спогадів дипломата свідчать про високий рівень освіченості та великий політичний досвід гетьмана І. Мазепи? Які особисті якості, на вашу думку, сприяли тривалому перебуванню гетьмана при владі?

Французький дипломат Жак Балюз, який 1704 р. зустрічався з І. Мазепою, залишив таке свідчення: «З Московії я поїхав на Україну, країну козаків, де був кілька днів гостем володаря Мазепи, що обіймає найвищу владу в цій країні. На кордоні мене зустріла почесна козацька варта й з великою пошаною допровадила до міста Батурина, де в замку має резиденцію володар Мазепа. Він вельми полюбляє оздоблювати свою розмову латинськими цитатами, а досконалістю знання цієї мови може суперничати з найкращими нашими отцями єзуїтами. Його мова взагалі добірна й чепурна; щоправда, під час бесіди більше воліє мовчати та слухати інших. При його дворі – два лікарі-німці, з якими Мазепа розмовляв їхньою мовою, а з італійськими майстрами, яких є кілька у гетьманській резиденції, говорив по-італійськи. Я розмовляв із господарем України польською та латинською мовами, бо він запевняв мене, що недостатньо володіє французькою, хоча замолоду відвідав Париж і Південну Францію, був на прийомі в Луврі. Не знаю тільки, чи в цьому твердженні нема якоїсь особливої причини, бо сам бачив у нього газети французькі й голландські. Розмова з ним дуже приємна; він має великий досвід у політиці; на противагу московитам, стежить і знає, що діється в чужоземних країнах. Він показував мені свою колекцію зброї, одну з найкращих, що я бачив у житті, а також добірну бібліотеку, де на кожному кроці видно латинські книжки. Кілька разів я дуже обережно навертав розмову на сучасну політичну ситуацію, але мушу зізнатися, що нічого певного з цього володаря не міг витягнути. Належить він до тих людей, які воліють або зовсім мовчати, або говорити й не сказати. Всетаки гадаю, що навряд чи любить московського царя, бо ні слова не сказав, коли я йому скаржився на московське життя».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

§ 228.

179

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ãåòüìàíùèíà çà ïðàâëіííÿ Іâàíà Ìàçåïè

Ïîäії 1687–1750 ðð. оздивіться карту. ● У складі яких держав (як складова держави чи автономна диниця) перебували в 1687 р. українські землі: Чернігово-Сіверщина, Переясавщина, Полтавщина, Київщина, Волинь, Галичина, Запоріжжя, Західне Поділля, рацлавщина, Буковина, Закарпаття? ● Порівняйте кордони Гетьманщини в 1687 р. з кордонами 1649 р. та 1663 р. ● Які території охопило повстання С. Палія 1702– 1704 рр.? ● На які терени поширював свою владу І. Мазепа в 1704–1708 рр.? ● Позмагайтеся в парах у вмінні отримувати вичерпну картографічну інформацію про битви, походи, кордони, території на прикладі Гетьманщини в 1687–1709 рр.

180

1. ßêîþ áóëà âíóòðіøíÿ ïîëіòèêà ãåòüìàíà Іâàíà Ìàçåïè? èïíі 1687 ð. â òàáîðі íà ð. Êîëîìàê ãåòüìàíà І. Ñàìîéëîâè÷à, ïіñëÿ çâèíóâà÷åííÿ ó ïðè÷èíàõ íåâäàëîãî Êðèìñüêîãî ïîõîäó, áóëî ïîçáàâëåíî ãåòüìàíñüêîї áóëàâè é çààðåøòîâàíî (çãîäîì ðàçîì іç ñіì’єþ âіäïðàâëåíî äî Ñèáiðó). Íàòîìіñòü êîçàöüêà ðàäà, ùî âіäáóëàñÿ 25 ëèïíÿ 1687 ð., îáðàëà ãåòüìàíîì ãåíåðàëüíîãî îñàâóëà Iâàíà Ìàçåïó. Òîäі æ íîâîîáðàíèé êîçàöüêèé êåðìàíè÷ ïіäïèñàâ Êîëîìàöüêі ñòàòòі. Çà íèìè ãåòüìàí íå ìàâ ïðàâà áåç öàðñüêîãî óêàçó ïîçáàâëÿòè ñòàðøèíó êåðіâíèõ ïîñàä, à ñòàðøèíà, ó ñâîþ ÷åðãó, – ñêèäàòè ãåòüìàíà. Çíà÷íî îáìåæóâàëîñÿ ïðàâî ãåòüìàíà ðîçïîðÿäæàòèñÿ âіéñüêîâèìè çåìëÿìè. Óðÿäîâі çàáîðîíÿëîñÿ ïіäòðèìóâàòè äèïëîìàòè÷íі çíîñèíè ç іíøèìè äåðæàâàìè. Ïåðåäáà÷àëîñÿ ðîçìіùåííÿ â ãåòüìàíñüêіé ñòîëèöі – ì. Áàòóðèíi – ïîëêó ìîñêîâñüêèõ ñòðіëüöіâ. Îêðіì òîãî, ãåòüìàí ìàâ óäàâàòèñÿ äî îñîáëèâèõ çàõîäіâ, àáè «óñіìà ñèëàìè ç’єäíóâàòè â ìіöíó é íåðîçðèâíó çãîäó îáèäâà ðóñüêі íàðîäè»; «ùîáè Ìàëîðîñiþ íå íàçèâàëè çåìëåþ Ãåòüìàíñüêîþ, à ëèøå âèçíàâàëè çåìëåþ, ÿêà çíàõîäèòüñÿ â öàðñüêіé ñàìîäåðæàâíіé âëàäі». Äî òàêèõ çàõîäіâ íàëåæàëè, çîêðåìà, øëþáè ìіæ óêðàїíöÿìè òà ìîñêîâèòàìè. Âèçíà÷àëüíîþ ðèñîþ âíóòðіøíüîї ïîëiòèêè ãåòüìàíà І. Ìàçåïè áóëî ïðàãíåííÿ îá’єäíàòè çåìëі Ëіâîáåðåææÿ, Ïðàâîáåðåææÿ, Çàïîðіææÿ òà Ñëîáîæàíùèíè â єäèíå óòâîðåííÿ, ÿêå óÿâëÿëîñÿ íèì ÿê äåðæàâà çàõіäíîєâðîïåéñüêîãî çðàçêà çі çáåðåæåííÿì òðàäèöіéíîãî êîçàöüêîãî óñòðîþ. Ñàìå òîìó І. Ìàçåïà äîêëàäàâ ÷èìàëî çóñèëü, àáè ïіäíåñòè ðîëü óêðàїíñüêîãî ãåòüìàíà ÿê êåðіâíèêà äåðæàâè, âñіëÿêî ïіäòðèìóâàâ êîçàöüêó ñòàðøèíó. І. Ìàçåïà ïðîäîâæóâàâ ðîçâèâàòè çàïî÷àòêîâàíèé І. Ñàìîéëîâè÷åì íàïðÿìîê íà ñòâîðåííÿ êîçàöüêîї åëіòè, â îòî÷åííі ãåòüìàíà ç’ÿâèëèñÿ çíà÷êîâі òà çíà÷íі âіéñüêîâі òîâàðèøі. Çà íèìè ãåòüìàí çàêðіïèâ îñîáëèâі ïðèâіëåї. Îäíèì ç íàéâàæëèâіøèõ íàïðÿìіâ ïîëіòèêè ãåòüìàíà áóëà êóëüòóðíîïðîñâіòíèöüêà äіÿëüíіñòü. Ó ðîçâèòîê óêðàїíñüêîї îñâіòè, íàóêè, ìèñòåöòâà, êíèãîâèäàííÿ âіí âêëàäàâ âåëè÷åçíі êîøòè ç äåðæàâíîї ñêàðáíèöі òà âëàñíі. Ùåäðі ïîæåðòâè ãåòüìàíà çìіíèëè àðõіòåêòóðíі îáðèñè áàãàòüîõ ìіñò. Äîñëіäíèêè é äîñі ñïåðå÷àþòüñÿ ïðî êіëüêіñòü öåðêîâ, ñïîðóäæåíèõ êîøòîì І. Ìàçåïè, àäæå áàãàòî ç íèõ íå çáåðåãëîñÿ. Ïðîòå ÷èñëåííі òîãî÷àñíі ñâіä÷åííÿ ïåðåêîíóþòü, ùî ãåòüìàí ôóíäóâàâ áіëüøå êіëüêîõ äåñÿòêіâ íîâèõ õðàìіâ, ñïðèÿâ âіäáóäîâі áàãàòüîõ öåðêîâ êíÿæîї äîáè. Òàê, ó Êèєâі áóëî çáóäîâàíî íîâèé ìóðîâàíèé Áîãîÿâëåíñüêèé ñîáîð Áðàòñüêîãî ìîíàñòèðÿ, Âіéñüêîâî-Ìèêіëüñüêèé ñîáîð ç ìóðîâàíîþ äçâіíèöåþ і òðàïåçíîþ ïàëàòîþ â Ïóñòèííî-Ìèêіëüñüêîìó ìîíàñòèðі, öåðêâó Âñіõ Ñâÿòèõ ó Êèєâî- Іâàí Ìàçåïà. Ãððàâþðà Ìàðòіíà Áåðíіãåðîòà, Ïå÷åðñüêіé ëàâðі. íàäðóêîâàíà ó 1706 ð. Iíøà öàðèíà éîãî êóëüòóðíèöüêîї äіÿëüíîñòі – ó ëåéïöèçüêîìóó äðóêàðñüêà ñïðàâà. Âèäàííÿ ìàçåïèíñüêîї äîáè æóðíàëі.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ãåòüìàíùèíà çà ïðàâëіííÿ Іâàíà Ìàçåïè

181

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ãåòüìàíùèíà çà ïðàâëіííÿ Іâàíà Ìàçåïè

Öåðêâà Â Âñіõ Ñâÿòèõ ó Êèєâî-Ï Ïå÷åðñüêіé ëàâðі.

Áîãîÿâëåíñüêèé ñîáîð Áðàòñüêîîãî ìîíàñòèðÿ â Êèєâі. Ç Çðóéíîâàíèé.

Âіéñüêîâî Âіéñüêîâî-Ìèêіëüñüêèé ñîáîð Ïóññòèííî-Ìèêіëüñüêîãî ìîîíàñòèðÿ â Êèєâі. Çðóéíîâà àíèèé.

íàëåæàòü äî íàéêðàùèõ óêðàїíñüêèõ êíèãîäðóêiâ. Ñàì ãåòüìàí, ìàþ÷è îäíó ç íàéáàãàòøèõ â Óêðàїíі êíèãîçáiðåíü, îáäàðîâóâàâ êíèæêàìè ìîíàñòèðі, öåðêâè, îêðåìèõ îñіá. Íå ìåíøå, íіæ öåðêâàìè é ìîíàñòèðÿìè, îïіêóâàâñÿ ãåòüìàí Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîþ àêàäåìієþ: çáóäóâàâ ïåðøèé ïîâåðõ íîâîãî áóäèíêó àêàäåìії, äîìіãñÿ ïіäòâåðäæåííÿ ñòàòóñó àêàäåìії, íàäàâàâ ó âîëîäіííÿ ñåëà é çåìëі, ìàòåðіàëüíî ïіäòðèìóâàâ ñòóäåíòіâ. Äáàâ і ïðî ñòâîðåííÿ íîâèõ îñåðåäêіâ êóëüòóðè, îäíèì іç ÿêèõ ñòàâ ×åðíіãіâñüêèé êîëåãіóì. ● Які особисті якості сприяли тривалому перебуваню І. Мазепи при владі? ● Поміркуйте, що дає підстави визначати культурницьку діяльність гетьмана не простим меценатством, а одним з напрямів загальнодержавної полiтики.

. Ó ÿêèõ íàïðÿìàõ ðîçâèâàëàñÿ çîâíіøÿ ïîëіòèêà І. Ìàçåïè? Íà ïî÷àòêó ñâîãî ïðàâëіííÿ І. Ìàçåïà ñïîäіâàâñÿ çà ïіäòðèìêè öàðñüêîãî óðÿäó ïîøèðèòè òåðèòîðіþ Ãåòüìàíùèíè íà âіäâîéîâàíó âіä Ïîëüùi Ïðàâîáåðåæíó Óêðàїíó, à òàêîæ íà ñòåïîâó ñìóãó âçäîâæ ×îðíîãî òà Àçîâñüêîãî ìîðіâ, ÿêîþ âîëîäіëè Êðèì і Òóðå÷÷èíà. Íåçàáàðîì Ïðàâîáåðåææÿ îïèíèëîñÿ òàêè ïіä âëàäîþ І. Ìàçåïè. Ó 1699 ð. ñåéì Ðå÷і Ïîñïîëèòîї óõâàëèâ ðіøåííÿ ëіêâіäóâàòè êîçàöüêèé ñòàí òà 182

Ïàíåãіðèê íà ÷åñòü ÷ Іâàíà Ìàçåïè. 1706 ð. Ãðàâþðà І. Ìèããóðè. ● Ó öåíòðі І. Ìàçåïà,

çáîêó âіä íüîãî – æіíî÷і ïîñòàòі, ùî ñèìâîëіçóþòü іñòèíó, ïðàâäó, íàóêó, ìèñòåöòâî òîùî. Íà òëі âіéñüêîâèõ îáëàäóíêіâ – ãåðá Ìàçåïè. Çîáðàæåíî òàêîæ öåðêâè, çáóäîâàíі àáî âіäíîâëåíі І. Ìàçåïîþ.

óñòðіé íà Ïðàâîáåðåææі, à âіäòàê âåëèêèé êîðîííèé ãåòüìàí íàêàçàâ ïðàâîáåðåæíèì ïîëêîâíèêàì ðîçôîðìóâàòè їõíі ïîëêè. Ïіñëÿ çàõîïëåííÿ ïîëüñüêèìè âіéñüêàìè âçèìêó 1702 ð. êіëüêîõ êîçàöüêèõ ìіñò íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі ó âіäïîâіäü ïî÷àëîñÿ ïîâñòàííÿ, î÷îëåíå Ñåìåíîì Ïàëієì. Öå çàíåïîêîїëî Ìîñêâó, ÿêà îäðàçó âіäãóêíóëàñÿ íà ïðîõàííÿ ïîëüñüêîãî êîðîëÿ Àâãóñòà ІІ íàäàòè äîïîìîãó, àëå âèêîðèñòàëà äëÿ öüîãî âіéñüêà І. Ìàçåïè. Íàâåñíі 1704 ð. âiéñüêîâі ç’єäíàííÿ ãåòüìàíà ïåðåéøëè Äíiïðî і çàéíÿëè Êèїâùèíó é Âîëèíü. Ñ. Ïàëіÿ çààðåøòóâàëè òà óâ’ÿçíèëè, ÷åðåç ðіê éîãî áóëî âіäïðàâëåíî äî Ìîñêâè, à ïîòіì çàñëàíî äî Ñèáiðó. Îá’єäíàííÿ Ïðàâîáåðåæíîї òà Ëіâîáåðåæíîї Óêðàїíè çà ãåòüìàíà І. Ìàçåïè òðèâàëî âіä 1704 ð. äî ïîäіé 1708–1709 ðð. Ó 1700 ð. ðîçïî÷àëàñÿ ðîñіéñüêî-øâåäñüêà (Ïіâíі÷íà) âіéíà. Іíòåðåñè Ðîñії ó âіéíі ïðîòè Øâåöії çà çäîáóòòÿ âèõîäó ÷åðåç Áàëòіéñüêå ìîðå äî Çàõіäíîї Єâðîïè íå ìàëè æîäíîãî ñòîñóíêó äî Óêðàїíè. Êîçàêè çìóøåíі áóëè, îáñòîþþ÷è іíòåðåñè öàðÿ, âîþâàòè íà òåðåíàõ Ìîñêîâiї, Ïðèáàëòèêè, Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Öі ïîõîäè áóëè âàæêèì òÿãàðåì äëÿ êîçàöòâà. Àäæå âæå ïåðøі áîї ïðèíåñëè ÷èñëåííі âòðàòè. Äî òîãî æ êîçàêè çà ñâîþ ñëóæáó íå îòðèìóâàëè íіÿêîї âèíàãîðîäè, ïîòåðïàëè âiä óòèñêіâ òà îáðàç ìîñêîâñüêèõ âîєíà÷àëüíèêіâ. Äî íåâäîâîëåííÿ ñïîíóêàëî é òå, ùî äóæå ÷àñòî êîçàêіâ âèêîðèñòîâóâàëè ÿê äåøåâó ðîáî÷ó ñèëó äëÿ êàíàëüíèõ i çåìëåðèéíèõ ðîáіò, íà áóäіâíèöòâі íîâèõ äîðіã, ôîðòåöü òà іíøèõ óêðіïëåíü. Ñïðàâæíіì ëèõîì ñòàëà Ïіâíі÷íà âіéíà і äëÿ iíøèõ âåðñòâ óêðàїíñüêîãî íàñåëåííÿ, áî ñàìå éîãî êîøòîì ñïîðÿäæàëèñÿ êîçàöüêі âіéñüêà äëÿ ùîðі÷íèõ ïîõîäіâ íà ïіâíі÷. Êðіì âîєííèõ íåãàðàçäiâ, êîçàêiâ íåïîêîїëî îáìåæåííÿ öàðñüêèì óðÿäîì їõíіõ ñòàíîâèõ ïðàâ. Ñåðåä êîçàöüêîї ñòàðøèíè øèðèëèñÿ ÷óòêè ïðî ùå іñòîòíiøi çìіíè: ëіêâіäàöіþ êîçàöüêîãî âіéñüêà, ïåðåòâîðåííÿ êîçàöüêîї ñòàðøèíè íà ñëóæèëèõ äâîðÿí òîùî. Íåïåâíіñòü ìàéáóòíüîãî ïðèìóøóâàëà ñòàðøèíó é ãåòüìàíà çàìèñëþâàòèñÿ íàä ïîäàëüøîþ äîëåþ Ãåòüìàíùèíè. Îõîïëåíà àíòèìîñêîâñüêèìè íàñòðîÿìè, ñòàðøèíà ÷èíèëà òèñê íà І. Ìàçåïó, ÿêèé і ñàì ðîçóìіâ çãóáíіñòü âіäíîñèí êîçàöüêîї Óêðàїíè ç Ðîñієþ. Ïëåêàþ÷è ìðіþ âèâåñòè Ãåòüìàíùèíó ç-ïіä âëàäè öàðÿ, I. Ìàçåïà â 1704–1705 ðð. óäàâñÿ äî òàєìíèõ äèïëîìàòè÷íèõ çíîñèí ç ïðîòèâíèêàìè Ìîñêâè. Òàê, çîêðåìà, âîñåíè 1705 ð. âіí íàëàãîäèâ çâ’ÿçêè ç ïîëüñüêèì êîðîëåì Ñòàíiñëàâîì Ëå- Øâåäñüêèé êîðîëü ùèíñüêèì, ÿêîãî áóëî îáðàíî 1704 ð. òèìè Êàðë ÕІІ. óãðóïîâàííÿìè, ùî ïіäòðèìóâàëè øâåäñüêîãî êîðîëÿ. ×åðåç Ñ. Ëåùèíñüêîãî óêðàїíñüêèé ãåòüìàí ñïîäіâàâñÿ âñòàíîâèòè âіäíîñèíè çі Øâåöієþ. Ó 1706 ð. І. Ìàçåïà çàâäÿêè ïîñåðåäíèöòâó ïîëüñüêîãî êîðîëÿ ðîçïî÷àâ òàєìíі ïåðåãîâîðè çі øâåäñüêèì êîðîëåì Êàðëîì ÕІІ.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ãåòüìàíùèíà çà ïðàâëіííÿ Іâàíà Ìàçåïè

183

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ãåòüìàíùèíà çà ïðàâëіííÿ Іâàíà Ìàçåïè

«Ïîðòðåò Іâàíà Ìàçåïè â ëàòàõ ç Àíäðіїâñüêîþ їâñüêîþ ñòðі÷êîþ» ç Äíіïðîïåòðîâñüêîãî õóäîæíüî îãî ìóçåþ. ● Ïîðòðåò Іâàíà Ìàçåïè (ó ïàíöèðі ç Àíäðіїâñüêîþ

ñòðі÷êîþ) ç Äíіïðîïåòðîâñüêîãî õóäîæíüîãî ìóçåþ íà ïіäñòàâі äîñëіäæåíü, ââàæàþòü òàêèì, ùî âіäîáðàæàє çîâíіøíіñòü Ìàçåïè äîñòîâіðíî. Ñóòíіñòü ïîøóêó äîñòîâіðíèõ ïîðòðåòіâ ãåòüìàíà ïîëÿãàëà ó âèáîðі êіëüêîõ çîáðàæåíü, âіäîìèõ ÿê ïîðòðåòè І. Ìàçåïè, âіçóàëüíî-ïîðіâíÿëüíèé àíàëіç ÿêèõ ïіäòâåðäæóâàâ áè íàÿâíіñòü ó íèõ ñïіëüíèõ ðèñ. Óñі çîáðàæåííÿ ìàëè õî÷à á ÷àñòêîâî çáіãòèñÿ ç îïèñàìè çîâíіøíîñòі ãåòüìàíà. Çà âèñíîâêîì, íàäàíèì åêñïåðòíîþ ãðóïîþ àêàäåìії ÑÁÓ, íà ïîðòðåòàõ ç Íàöіîíàëüíîãî ìóçåþ іñòîðії Óêðàїíè, Äíіïðîïåòðîâñüêîãî õóäîæíüîãî ìóçåþ òà ç ãðàâþðè Ì. Áåðíіãåðîòà çáіãëèñÿ 10 îçíàê ç 11 ìîæëèâèõ. ● Використовуючи схему, поміркуйте, як зовнішньополітичні умови, що склалися наслідок Північної війни, підштовхнули І. Мазепу до переходу на бік шведського короля. Ïåðåìîãà öàðÿ ³ ïîëüñüêîãî êîðîëÿ Àâãóñòà

Óêðà¿íà áóëà á ïîä³ëåíà ì³æ Ïîëüùåþ òà Ðîñ³ºþ

Ïåðåìîãà øâåäñüêîãî êîðîëÿ Êàðëà Õ²² ³ éîãî ñòàâëåíèêà Ñ. Ëåùèíñüêîãî

Óêðà¿íà ÿê ñîþçíèê Ìîñêâè îïèíèëàñÿ á ï³ä âëàäîþ Ïîëüù³ òà âòðàòèëà á àâòîíîì³þ

ªäèíèì ïîðÿòóíêîì áóëî âèçâîëåííÿ ç-ï³ä âëàäè öàðÿ, äî òîãî æ çàçäàëåã³äü, äî çàê³í÷åííÿ â³éíè òà óêëàäåííÿ ìèðíîãî äîãîâîðó

. ßê âіäáóâàëàñÿ íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà àêöіÿ ãåòüìàíà Іâàíà Ìàçåïè? Êàðë ÕII 1708 ð. ðîçïî÷àâ çäіéñíþâàòè ñâіé äàâíіé çàäóì ïðî ïîõіä íà Ðîñіþ. Ïîõіä ìàâ âіäáóòèñÿ â íàïðÿìêó íà Ñìîëåíñüê i Ìîñêâó ÷åðåç òåðèòîðiþ Ëèòâè òà Áіëîðóñі. Ñïî÷àòêó ïîõіä ñêëàäàâñÿ âäàëî. Àëå ïіñëÿ êіëüêîõ íåâäà÷ ó ñåðïíi–âåðåñíi Êàðë ÕІІ âіäìîâèâñÿ âіä ïîïåðåäíüîãî ïëàíó. Ðîñіéñüêà àðìіÿ âèïàëþâàëà íà øëÿõó øâåäіâ óñі ñåëà. Ó âіéñüêó Êàðëà ÕІІ ïî÷àâñÿ ãîëîä. Êîðîëü âèðіøèâ ïîâåðíóòèñÿ â Óêðàїíó, ñïîäіâàþ÷èñü çàáåçïå÷èòè òóò ñâîþ àðìіþ ïðîâіàíòîì, çìіöíèòè її êîçàöüêèìè ïîëêàìè òà âіéñüêîì Ñ. Ëåùèíñüêîãî. Øâåäñüêèé êîðîëü ïîêëàäàâ òàêîæ íàäії íà äîïîìîãó êðèìñüêîãî õàíà é òóðåöüêîãî ñóëòàíà. Çìіíà ïëàíіâ Êàðëà ÕІІ âèÿâèëàñÿ íåñïîäіâàíêîþ äëÿ І. Ìàçåïè. Òàêèé ðîçâèòîê ïîäіé ãåòüìàí óâàæàâ ïåðåä÷àñíèì, áî ïåðåáóâàííÿ øâåäñüêîї àðìії íà òåðèòîðії Óêðàїíè îçíà÷àëî, ùî ñàìå òóò ðîçãîðíóòüñÿ îñíîâíі âîєííі îïåðàöії ðîñіéñüêî-øâåäñüêîї âіéíè. Êðіì òîãî, 8 ãîðîäîâèõ ïîëêіâ, 1600 êîìïàíіéöіâ ïåðåáóâàëî ó ñêëàäі ðîñіéñüêîї àðìії. Ç îãëÿäó íà öå, äîìîãòèñÿ âèçâîëåííÿ Óêðàїíè ç-ïіä âëàäè öàðÿ ñòàâàëî âàæ÷å. Âåëèêó íåáåçïåêó òàêîæ ñòàíîâèëà ñòàєìíè÷åíіñòü ïëàíіâ І. Ìàçåïè, ïðî ÿêі çíàëî

184

ëèøå íàéáëèæ÷å éîãî îòî÷åííÿ (ãåíåðàëüíà ñòàðøèíà), à ðÿäîâå êîçàöòâî, íå âіäàþ÷è ïðî çàäóìè ãåòüìàíà, ãîòóâàëîñÿ äî âіéíè ïðîòè øâåäіâ. Ïîõіä øâåäñüêîãî êîðîëÿ íà Ìîñêâó ÷åðåç Óêðàїíó ñïîíóêàâ ãåòüìàíà äî ðіøó÷èõ äіé çàäëÿ âèçâîëåííÿ Ãåòüìàíùèíè. І. Ìàçåïà âèðіøèâ îá’єäíàòèñÿ çі øâåäàìè äëÿ âіéíè ïðîòè Ðîñії. 24 æîâòíÿ 1708 ð. óêðàїíñüêèé ãåòüìàí âèїõàâ íà çóñòðі÷ іç Êàðëîì ÕII. Ç íèì âèðóøèëè ÷îòèðèòèñÿ÷íå âіéñüêî, ãåíåðàëüíà ñòàðøèíà. 28 æîâòíÿ ãåòüìàí ïðèáóâ äî øâåäñüêîãî òàáîðó. Íàñòóïíîãî äíÿ âiäáóëàñÿ çóñòði÷ І. Ìàçåïè ç Êàðëîì ÕІІ. Ñîþçíèöüêèé äîãîâіð ìіæ Óêðàїíîþ é Øâåöієþ áóëî óêëàäåíî 29–30 æîâòíÿ 1708 ð. ó ìіñòå÷êó Ãіðêàõ íà Ñіâåðùèíі, çà ÿêèì: ● Óêpàїíà ìàє áóòè íåçàëåæíîþ i âiëüíîþ; ● óñi çàãàpáàíi Ìîñêîâiєþ çåìëi, ùî êîëèñü íàëåæàëè «póñüêîìó» íàpîäîâi, ìàþòü áóòè ïîâåpíåíі Óêpàїíñüêîìó êíÿçiâñòâó; ● øâåäñüêèé êîpîëü çîáîâ’ÿçàíèé çàõèùàòè êpàїíó âiä óñiõ âîpîãiâ i ïîñèëàòè äîïîìîãó, êîëè ïpî öå ïîïpîñÿòü ãåòüìàí i «ñòàíè»; ● Ìàçåïà ìàє áóòè äîâi÷íèì êíÿçåì Óêpàїíè; ● øâåäñüêèé êîpîëü íå ìàє ïpàâà ïpåòåíäóâàòè íà òèòóë êíÿçÿ ÷è êîìàíäóâà÷à çápîéíèõ ñèë êíÿçіâñòâà. Ó âіäïîâіäü íà äії óêðàїíñüêîãî ãåòüìàíà Ïåòðî I çâåðíóâñÿ äî óêðàїíöіâ. Ó ÷èñëåííèõ âіäîçâàõ âіí çâèíóâàòèâ І. Ìàçåïó ó çðàäі, ó íàìіðі âіääàòè Óêðàїíó Ïîëüùі, à ïðàâîñëàâíі öåðêâè é ìîíàñòèðі – óíіàòàì. Öàð òàêîæ íàêàçóâàâ ñòàðøèíі é ïîëêîâíèêàì òåðìіíîâî çіáðàòèñü ó Ãëóõîâi äëÿ îáðàííÿ íîâîãî ãåòüìàíà. Âîäíî÷àñ Ïåòðî I íàêàçàâ Î. Ìåíøèêîâó çðóéíóâàòè ãåòüìàíñüêó ðåçèäåíöіþ – Áàòóðèí. Îòðèìàâøè öàðñüêèé íàêàç, ðîñіéñüêі âіéñüêà ðóøèëè íà ñòîëèöþ Ãåòüìàíùèíè. Ó Áàòóðèíі çíàõîäèëèñÿ çíà÷íі âіéñüêîâі ñèëè, áóëî ÷èìàëî ïðîäîâîëüñòâà òà áîєïðèïàñіâ. Ìіñòî çàõèùàëè ìіöíі óêðіïëåííÿ. Òîìó ñïðîáè øâèäêî çäîáóòè Áàòóðèí âèÿâèëèñÿ áåçðåçóëüòàòíèìè: æèòåëі áóëè íàëàøòîâàíі çàõèñòèòè ãåòüìàíñüêó ñòîëèöþ. Òà ÷åðåç çðàäó ïîëêîâîãî ñòàðøèíè Ïðèëóöüêîãî ïîëêó Іâàíà Íîñà, ÿêèé ïîêàçàâ íà ïîòàєìíèé õіä, ðîñіéñüêі âîÿêè 2 ëèñòîïàäà âäåðëèñÿ äî ìіñòà і âáèëè âñіõ éîãî ìåøêàíöіâ. Ïîòіì Áàòóðèí áóëî âùåíò çðóéíîâàíî. Çãiäíî ç іíøèì íàêàçîì öàðÿ, 6 ëèñòîïàäà â Ãëóõîâi âіäáóëàñÿ ñòàðøèíñüêà ðàäà. Ùîïðàâäà, íà íåї ïðèáóëè òіëüêè ÷îòèðè ïîëêîâíèêè: ñòàpîäóáñüêèé, ÷åðíіãіâñüêèé, íàêàçíі ïåðåÿñëàâñüêèé òà íіæèíñüêèé. Ãåòüìàíîì áóëî îáðàíî ñòàpîäóáñüêîãî ïîëêîâíèêà Iâàíà Ñêîpîïàäñüêîãî. Âèáîðàì ãåòüìàíà ïåðåäóâàëà öåðåìîíіÿ «ïîêàðàííÿ» І. Ìàçåïè. Éîãî ïîäîáó ïðîòÿãëè âóëèöÿìè Ãëóõîâà äî ñïåöіàëüíî ñïîðóäæåíîãî åøàôîòó. Ïåðø íіæ «ñòðàòèòè» îïóäàëî, áóëî çà÷èòàíî ñïèñîê ãåòüìàíîâèõ ïðîâèí òà âèãîëîøåíî âèðîê. 12 ëèñòîïàäà â ïðèñóòíîñòі öàpÿ ó ãëóõiâñüêié Óíіâåðñàë ãåòüì ìàíà Ñâÿòî-Òpîїöüêié öåðêâі І. Ìàçåïі áóëî ïðîãîëîøåíî І. Ìàçåïè ç éîãî ïіäïèþ. öåðêîâíå ïðîêëÿòòÿ (àíàôåìó). Âîäíî÷àñ àíàôåìó ñîì і ïå÷àòêîþ Ïî÷àòîê 18 ñò ò. âèãîëîñèëè і â Ìîñêâi, â Óñïåíñüêîìó ñîáîðі.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ãåòüìàíùèíà çà ïðàâëіííÿ Іâàíà Ìàçåïè

185

Ãåòüìàíùèíà çà ïðàâëіííÿ Іâàíà Ìàçåïè

Біограф Карла ХІІ Адлерфельт про події листопада 1708 р. писав: «Цар, прагнучи помститися Мазепі, проти якого опублікував грізний маніфест, наказав Меншикову негайно заатакувати його столицю, поки шведи не прибули на допомогу. Меншиков напав на неї та здобув її. Потім дав наказ вимордувати всіх без різниці віку та статі... Він забрав звідти важкі гармати, а було їх близько сорока. Рівно ж по-варварському сплюндрував і спалив усе місто та млини».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

● Як очевидець ставиться до описуваних подій та їхніх учасників? ● Яку сторону підтримує? Чому? ● Чи можна вважати документ достовірним та неупередженим?

Ùîá ÿêîñü ïîëіïøèòè ñèòóàöіþ, I. Ìàçåïà ïðàãíóâ ñõèëèòè íà ñâіé áіê Çàïîðіçüêó Ñі÷, ÿêà òîäі ùå íå ïðèñòàëà äî æîäíîї çі ñòîðіí. Çàïîðіçüêå 10-òèñÿ÷íå âiéñüêî êîðèñòóâàëîñÿ äîâіðîþ òà ïîøàíîþ íàðîäó é ìîãëî ñòàòè òієþ ñèëîþ, ÿêà äîïîìîãëà á øâåäàì. Öå äîáðå ðîçóìіâ i Ïåòpî I, ÿêèé ïðîòÿãîì çèìè 1708 ð. – âåñíè 1709 ð. íàïîëåãëèâî ïåðåêîíóâàâ çàïîðîæöіâ íå ïіäòðèìóâàòè І. Ìàçåïó. Ñі÷îâà ðàäà âèðіøèëà ïіäòðèìàòè І. Ìàçåïó é ïåðåéòè íà áіê øâåäñüêîãî êîðîëÿ. 26 áåðåçíÿ 8-òèñÿ÷íèé çàãіí çàïîðіæöіâ, ðîçáèâøè ïіäðîçäіëè ìîñêîâñüêîї àðìії, ïðèáóâ äî Äèêàíüêè, íåïîäàëiê âіä Ïîëòàâè, äå çàïîðіæöіâ âіòàâ І. Ìàçåïà. Ãåðá Іâàí íà Ìàçåïè Çâіäòè ãåòüìàí ðàçîì іç êîøîâèì îòàìàíîì Êîñíà ãðàìîò òі. òåì Ãîðäієíêîì âèðóøèâ äî Âåëèêèõ Áóäèù íà çóñòðі÷ іç Êàpëîì ÕІІ. Çóñòðі÷ І. Ìàçåïè, Ê. Ãîðäієíêà òà øâåäñüêîãî êîðîëÿ âіäáóëàñÿ 27 áåðåçíÿ 1709 ð. Âіäïîâіääþ Ïåòpà I íà ïðèєäíàííÿ çàïîðîæöіâ áóëî çðóéíóâàííÿ ×îðòîìëèöüêîї Ñі÷і. Ïðÿìóþ÷è íà Ñі÷, âіéñüêà ìîñêîâñüêîãî ïîëêîâíèêà Ï. ßêîâëєâà íèùèëè êîçàöüêі ìіñòå÷êà é ñåëà. Áóëî ñïóñòîøåíî é ìіñòå÷êî Ïåpåâîëî÷íó, äå Âîpñêëà çëèâàєòüñÿ ç Äíiïpîì. Êîçàöüêó çàëîãó, ùî ñòîÿëà òàì, ìîñêîâñüêі âîÿêè âèðіçàëè, à ôëîòèëіþ êîçàöüêèõ ÷îâíіâ ñïàëèëè. Ïðîòå çàõîïèòè і çðóéíóâàòè Ñі÷ ç ïåðøîї ñïðîáè ìîñêîâèòè íå çìîãëè, çàçíàâøè ÷èìàëèõ âòðàò. Íà äîïîìîãó Ï. ßêîâëєâó ïðèéøîâ çàãіí êîìïàíіéñüêîãî ïîëêîâíèêà Ã. Ãàëàãàíà. 14 òpàâíÿ 1709 ð. Ñi÷ áóëî çàõîïëåíî. Âèêîíóþ÷è öàðñüêèé íàêàç, ìîñêîâñüêèé ïîëêîâíèê ñòðàòèâ óñіõ ïîëîíåíèõ, à ïîòіì çðóéíóâàâ ñі÷îâó ôîðòåöþ, ñïàëèâ êóðåíі é âіéñüêîâі áóäiâëi. Ãàpìàòè, ñêàpá i ïðàïîðè áóëî âèâåçåíî. . ßê çàâåðøèëîñÿ ïîâñòàííÿ Іâàíà Ìàçåïè? Íàâåñíі 1709 ð. Êàðë ÕІІ âіäíîâèâ âîєííі äії. Âіí âèðіøèâ ðîçïî÷àòè íàñòóï íà Ìîñêâó. Øëÿõ øâåäіâ ìàâ ïðîëÿãàòè ÷åðåç Õàpêiâ і Êóðñüê. Ùîá ïðîñóâàòèñÿ çãіäíî ç ïëàíîì îïåðàöії, øâåäñüêîìó âіéñüêó òðåáà áóëî çíåøêîäèòè äîáðå óêðіïëåíó Ïîëòàâó, äî ÿêîї âîíî ïіäіéøëî íàïðèêіíöі êâіòíÿ. Êàpë ÕІІ ñïîäіâàâñÿ âçÿòè ìiñòî øòóðìîì àáî âíàñëіäîê ïåðåãîâîðіâ, îäíà÷å òîãî íå ñòàëîñÿ. Òîìó 1 òpàâíÿ øâåäñüêå âiéñüêî pîçïî÷àëî îáëîãó.

186

Ïîëòàâñüêà áèòâà. Ðåïðîäóêöіÿ êàðòèíè Ìàðòåíà Ìîëîäøîãî. Ïî÷àòî îê 18 ñò. Ìóçåé іñòîðії Ïîëòàâñüêîї áèòâè (Ïîëòàâà). ● Íà ïåðåäíüîìó ïëàíі çîáðàæåíî öàðÿ Ïåòðà І íà ÷îëі äðàãóíñüêîãî ïîëêó. Ëіâî-

ðó÷ – ðîñіéñüêèé óêðіïëåíèé òàáіð. Ïåðåä íèì – ðîñіéñüêà ïіõîòà, âèøèêóâàíà â äâі ëіíії. Ïðàâîðó÷ – øâåäñüêà ïіõîòà, ùî âіäñòóïàє.

Òèì ÷àñîì äî ìiñòà ïpèáóâ Ïåòpî I ç ãîëîâíèìè ñèëàìè. 27 ÷åðâíÿ ñòàâñÿ ãåíåðàëüíèé áіé. Âіí ðîçïî÷àâñÿ î 5-é ãîäèíі ðàíêó àòàêîþ øâåäñüêîї ïіõîòè íà ìîñêîâñüêі ðåäóòè (çåìëÿíі óêðіïëåííÿ). Áëèçüêî 11-ї ãîäèíè áèòâà çàêіí÷èëàñÿ öіëêîâèòîþ ïîðàçêîþ øâåäіâ. Ñåðåä ïðè÷èí ïîðàçêè іñòîðèêè íàçèâàþòü ïåðåäóñіì çíà÷íó íåðіâíіñòü ñèë ïіä Ïîëòàâîþ. Ïîðàçêó ñïðè÷èíèëî é òå, ùî Êàðë XII çëåãêîâàæèâ ñèëàìè ðîñіéñüêîї àðìії. Ìîëîäèé ïîëêîâîäåöü çàíàäòî âіðèâ ó ñâîþ âîєííó âäà÷ó. Íå âðàõóâàâ âіí і òîãî, ùî øâåäñüêà àðìіÿ áóëà âіäіðâàíà âіä áàç ïîñòà÷àííÿ, ùî ÷åðåç äії öàðÿ íåìîæëèâîþ ñòàëà äîïîìîãà ç áîêó õàíà. Äî òîãî æ øâåäñüêèé êîðîëü óíàñëіäîê ïîðàíåííÿ íå çìіã îñîáèñòî êåðóâàòè áîєì. Âöіëіëі øâåäñüêі âіéñüêà é êîçàêè âіäñòóïàëè áåðåãàìè Âîpñêëè äî ôîðòåöі Ïåpåâîëî÷íîї, ñïîäiâàþ÷èñü ñêîðèñòàòèñÿ äëÿ ïåðåïðàâè ÷åpåç Äíiïpî êîçàöüêîþ ôëîòèëієþ, ùî ðîçòàøîâóâàëàñÿ òàì. Îäíàê ïіñëÿ íàïàäó âіéñüê Ï. ßêîâëєâà âіä ôëîòèëії ëèøèëîñÿ êіëüêà ÷îâíіâ. Âîíè é áóëè âèêîðèñòàíі äëÿ ïåpåïpàâè íà ïðàâèé áåðåã Äíiïpà Êàpëà ÕІІ ç êіëüêîìà ãåíåðàëàìè i êіëüêàòèñÿ÷íèì çàãîíîì, à òàêîæ І. Ìàçåïè, Ê. Ãîpäiєíêà é êіëüêîõ ñîòåíü êîçàêіâ. 30 ÷åðâíÿ áіëÿ Ïåpåâîëî÷íîї ç’ÿâèâñÿ Î. Ìåíøèêîâ іç 10-òèñÿ÷íèì çàãîíîì. Âіí ïðèìóñèâ êàïіòóëþâàòè ðåøòó øâåäñüêîї àðìії. Ïðî êîçàêiâ â óìîâàõ êàïіòóëÿöії âçàãàëі íå éøëîñÿ, áî Î. Ìåíøèêîâ íå ââàæàâ їõ çà ðіâíîïðàâíèõ ïðîòèâíèêіâ. Êàpë ÕІІ òà І. Ìàçåïà ïðÿìóâàëè äî òóðåöüêîãî êîðäîíó. 7 ëèïíÿ âîíè ïåðåïðàâèëèñÿ íà ïpàâèé áåpåã Áóãó, ïåðåòíóëè òóðåöüêèé êîðäîí áiëÿ Î÷àêîâà é ðóøèëè äî Áåíäåp. 1 ñåðïíÿ ïîðàíåíèé Êàpë ÕІІ і õâîðèé І. Ìàçåïà çóïèíèëèñÿ â ïåðåäìіñòі Áåíäåp. Òóò, ó ñ. Âàpíèöi, I. Ìàçåïà âæå íå âñòàâàâ ç ëіæêà, äîæèâàþ÷è îñòàííі äíі. Ïîìåð âіí ó íі÷ ïðîòè 22 âåðåñíÿ.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Ãåòüìàíùèíà çà ïðàâëіííÿ Іâàíà Ìàçåïè

187

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18

Êîçàöüêà Óêðàїíà ïіñëÿ Ïîëòàâñüêîї áèòâè

І. Ìàçåïà і Êàðë ÕІІ ïіñëÿ Ïîëòàâñüêî îї áèòâè. 1880 ð. Õóäîæíèê Ã. Ñåäååðñòðåì.

Наведіть кілька аргументів, щоб підтвердити або спростувати висловлювання ройського царя Петра І про українців: «Жоден народ під сонцем такими свободами привілеями і вольністю похвалитися не може, як, по Нашій Царській Величності илості, малоросійський». еред істориків поширена думка, що І. Мазепу протягом кількох століть неславили аме за те, за що вшановували Б. Хмельницького – за повстання проти іноземного поневолення. ● Чи згодні ви з цим порівнянням? Відповідь аргументуйте. Перевірте себе 1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● зpуйнування Чортомлицької Сiчi цаpськими вiйськами; ● «Вiчний миp» мiж Москвою та Польщею; ● козацька pада на p. Коломак, усунення I. Самойловича та обрання гетьманом I. Мазепи; ● національно-визвольне повстання на Правобережній Україні на чолі із С. Палієм. 2. Як змінилися кордони Гетьманщини наприкінці 17 ст. у порівнянні з періодом правління Богдана Хмельницького (на прикладі 1649 р.) та Юрія Хмельницького (на прикладі 1663 р.)? 3. Дайте відповіді на запитання: ● Які обмеження прав гетьмана та старшини було передбачено в Коломацьких статтях? ● Якого зовнішньополітичного курсу дотpимувався І. Мазепа на початку свого гетьманування? ● У якому напрямку розвивалась зовнішня політика гетьманського уряду під час Північної війни? ● У чому полягала полiтика гетьмана в царині культури? ● Яку небезпеку приховував у собі похід Карла ХІІ на Москву через територію України? ● Яких заходів ужив Петpо I, дізнавшись про повстання І. Мазепи? ● Про що свідчить приєднання до повстання І. Мазепи Запорізької Січі? ● Що спричинило поразку шведського вiйська в Полтавській битві? 4. Складіть усне повідомлення «Роль І. Мазепи в українському національно-визвольному русі».

§ 29. 2

КОЗАЦЬКА УКРАЇНА ПІСЛЯ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ 1710 р., 5 квiтня – обрання Пилипа Орлика гетьманом в еміграції. Прийняття «Пактів й конституцій законів i вольностей Війська Запорізького» (Конституції Пилипа Орлика) 1711 р., весна – похiд козацьких загонiв Пилипа Оpлика на Пpавобеpежну Укpаїну. 1721 р., сеpпень – Нiштадський миpний договip мiж Росiєю та Швецiєю. Закінчення Північної війни.

188

Як ставиться автор листа до П. Орлика? Як у джерелі змальовано становище українців після Полтавської битви?

иста французького дипломата у Варшаві де Монті до французького прем’єрміністра Флері (листопад 1729 р.): «Козацький гетьман Орлик, який служив під прапорами славетного гетьмана Мазепи, як генеральний комісар і писар, що вважається в козаків першим урядом після гетьманського, був обраний козацьким гетьманом замість вищезгаданого Мазепи після смерті останнього в Бендерах. Гетьман Орлик пішов за королем у Швецію, де мав привілеї “шефа союзної армії” і де знайшов разом зі своєю родиною підтримку навіть після смерті короля... Ми знаємо гетьмана Пилипа Орлика як людину розумну й відважну, вельми шановану в Україні між козаками, в яких цар відібрав майже всі давнішні вольності. Але козаки тільки й шукають нагоди повстати проти гнобителів і повернути свої колишні вольності».

1. ßêîþ áóëà ïîëіòèêà öàðñüêîãî óðÿäó ñòîñîâíî óêðàїíöіâ ïіñëÿ Ïîëòàâñüêîї áèòâè. Ïіñëÿ Ïîëòàâñüêîї áèòâè êîçàöüêîþ Óêðàїíîþ ïðîêîòèëàñÿ õâèëÿ öàðñüêîãî òåðîðó: âèíîñèëèñÿ ñìåðòíі âèðîêè ìàçåïèíöÿì, çàáîðîíÿëîñÿ äðóêóâàòè êíèæêè óêðàїíñüêîþ ìîâîþ, áàãàòüîõ ïðåäñòàâíèêіâ ñòàðøèíñüêîї àäìіíіñòðàöії áóëî ïîçáàâëåíî óðÿäîâèõ ïîñàä i ìàєòêіâ. Íàòîìіñòü âàæëèâі ïîñàäè íàäàâàëèñÿ ðîñіÿíàì òà íіìöÿì, à òàêîæ òіé óêpàїíñüêіé ñòàðøèíі, ùî çáåðåãëà âіääàíіñòü öàðåâі. ×èìàëî ñòàðøèíè áóëî çààðåøòîâàíî é âèñëàíî äî Ñèáipó. Âèñèëàëè â Ðîñiþ é ñіì’ї ìàçåïèíöiâ, à íà íèõ ñàìèõ âëàøòîâóâàëè ñïðàâæíє ïîëþâàííÿ â óñіõ êðàїíàõ Єâpîïè. Ïðèìіðîì, ïëåìіííèêà І. Ìàçåïè Àíäðіÿ Âîéíàðîâñüêîãî áóëî ñõîïëåíî â Ãàìáópçi â æîâòíі 1716 p. Òàêà ñàìà äîëÿ ñïіòêàëà é ãåíåðàëüíîãî îñàâóëà Ãpèãîpiÿ Ãåpöèêà, ÿêîãî çààðåøòóâàëè ó Âàpøàâi. Êðàїíàìè Єâðîïè íèøïîðèëè àãåíòè ó ïîøóêàõ Ïèëèïà Îðëèêà òà éîãî ðîäèíè. Íåéìîâіðíî òÿæêèì âèïðîáóâàííÿì äëÿ óêðàїíöіâ ñòàëè ïðèìóñîâі êàíàëüíі ðîáîòè, áóäіâíèöòâî ôîðòèôіêàöіéíèõ ñïîðóä, âіéñüêîâі ïîõîäè òîùî. Äóæèõ íåðіäêî âіäïðàâëÿëè äî Ïåòåpáópãà, Àñòpàõàíi, íà Êàâêàç. Òàê, ó 1716 p. íà ñïîðóäæåííÿ êàíàëó Âîëãà–Äîí áіëÿ Öàðèöèíà áóëî âіäïðàâëåíî 10 òèñ. êîçàêіâ. 1721 ð. 10 òèñ. êîçàêіâ áóëî âіäïðàâëåíî íà áóäіâíèöòâî Ëàäîçüêîãî êàíàëó, à 1722 p. їõ çàìіíèëè íîâі 10 òèñ. êîçàêіâ. Êіëüêіñòü òèõ, õòî ïîâåðòàâñÿ, ñòàíîâèëà 30–60 %; ðåøòà êîçàêіâ і ñåëÿí âìèðàëà âіä íåñòåðïíèõ óìîâ æèòòÿ, åïіäåìіé, êàëіöòâ òîùî. Ïіñëÿ Ïîëòàâñüêîї áèòâè çíà÷íî ïîñèëèâñÿ íàñòóï íà óêðàїíñüêó äåðæàâíіñòü. Îêðіì ïðÿìîãî òèñêó, ðîñіéñüêà àäìіíіñòðàöіÿ, àáè ìàòè ïðèâіä äëÿ âòðó÷àííÿ â óêðàїíñüêі ñïðàâè, ðîçïàëþâàëà âîðîæíå÷ó ìіæ ñòàðøèíîþ, ãåòüìàíîì òà ïðîñòèì íàñåëåííÿì òîùî.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Êîçàöüêà Óêðàїíà ïіñëÿ Ïîëòàâñüêîї áèòâè

Зверніть увагу!

Ïîëòàâñüêà áèòâà çìіíèëà ïîëіòè÷íó êàðòó Єâðîïè. Ïåðåìîãà Ïåòðà І âèñóíóëà Ðîñіþ íà îäíå ç ïðîâіäíèõ ìіñöü ó òîãî÷àñíіé єâðîïåéñüêіé ïîëіòèöі. Ìіöü Øâåöії òà Ïîëüùі ôàêòè÷íî áóëî ïіäіðâàíî íàçàâæäè. Äëÿ Óêðàїíè íàñëіäêè Ïîëòàâñüêîї áèòâè âèÿâèëèñÿ âêðàé íåñïðèÿòëèâèìè: ðîñіéñüêèé óðÿä ñòàâ íà øëÿõ ùå áіëüøîãî îáìåæåííÿ àâòîíîìії Ãåòüìàíùèíè.

189

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Êîçàöüêà Óêðàїíà ïіñëÿ Ïîëòàâñüêîї áèòâè

2. Ùî ïåðåäáà÷àëè çàõîäè öàðñüêîãî óðÿäó ùîäî åêîíîìіêè Ãåòüìàíùèíè? Öàðñüêèé óðÿä ïîñòàâèâ ñîáі çà ìåòó ïіäïîðÿäêóâàòè ãîñïîäàðñüêå æèòòÿ Ãåòüìàíùèíè åêîíîìіöі Ðîñії òà ïåðåòâîðèòè óêðàїíñüêі çåìëі íà íàäіéíå äæåðåëî ñâîїõ ïðèáóòêіâ. Öàðñüêі çàõîäè íàñàìïåðåä ñòîñóâàëèñÿ òîðãіâëі. Íà ïî÷àòêó 18 ñò. êîçàöüêà Óêðàїíà ìàëà òðàäèöіéíî øèðîêі òîðãîâåëüíі çâ’ÿçêè ç Öåíòðàëüíîþ òà Çàõіäíîþ Єâðîïîþ. Ïåòðî І ñâîїìè óêàçàìè ïðàãíóâ ïåðåêðèòè çâè÷íі òîðãîâåëüíі øëÿõè, çìóñèâøè óêðàїíñüêі êóïåöüêі âàëêè ïîâåðíóòè äî Ðîñії. Ïîäіáíèõ çàáîðîí òà îáìåæåíü óæèâàâ ðîñіéñüêèé óðÿä i ùîäî ââåçåííÿ â Óêðàїíó ÷óæîçåìÏåòðî І. íèõ òîâàðіâ. Òàêі çàõîäè ìàëè ïðèìóñèòè óêðàїíöіâ êóïóâàòè çàìіñòü іíîçåìíèõ âèðîáè ìîëîäîї ìîñêîâñüêîї ìàíóôàêòóðè. Ñòðèìóâàëà ðîçâèòîê òîðãіâëі é ìèòíà ïîëіòèêà: âñòàíîâëåíå íà ðîñіéñüêî-óêðàїíñüêèõ êîðäîíàõ ìèòî âèêîðèñòîâóâàëîñÿ íå äëÿ çáàãà÷åííÿ óêðàїíñüêîї äåðæàâíîї ñêàðáíèöі, à íàäõîäèëî äî Ìîñêâè. Îäíèì іç çàõîäіâ, ùî ïåðåøêîäæàâ ðîçâèòêîâі óêðàїíñüêîї åêîíîìіêè, áóëî ïðàãíåííÿ ðîñіéñüêîãî óðÿäó çàïðîâàäèòè â îáіã íà óêpàїíñüêié òåðèòîðії ìіäíі ãðîøі, ùîá ñðіáíі é çîëîòі çàëèøàëèñÿ ïåðåâàæíî â Ðîñiї, çàäëÿ çáàãà÷åííÿ äåðæàâíîї ðîñіéñüêîї êàçíè. Ðóéíóâàëî åêîíîìіêó Óêðàїíè і ïîñòіéíå ïåðåáóâàííÿ íà її òåpèòîpiї ÷èñëåííîãî pîñiéñüêîãî âіéñüêà (ïîíàä 10 òèñ.), ùî óòðèìóâàëîñÿ êîøòîì óêðàїíñüêîãî íàñåëåííÿ. . ßêèìè áóëè çàõîäè öàðñüêîãî óðÿäó ùîäî óêðàїíñüêîї êóëüóðè? Ðîñіéñüêèé öàðàò ïðàãíóâ òðèìàòè ïіä êîíòðîëåì äіÿëüíіñòü òàêèõ ìîãóòíіõ îñåðåäêіâ êóëüòóðè, ÿê Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ òà Êèєâî-Ïå÷åðñüêà ëàâðà. Òàê, 1709 ð. Ïåòðî І íàêàçàâ êèїâñüêîìó âîєâîäі âèñëàòè çà êîðäîí óñіõ «ïîëüñüêèõ» (òîáòî ïðàâîáåðåæíèõ çà ïîõîäæåííÿì) ñòóäåíòіâ і ïîâіäîìèòè, ñêіëüêè çàëèøèòüñÿ ñòóäåíòіâ «ìàëîðîñіéñüêèõ» – âèõіäöіâ ç Ãåòüìàíùèíè, à òàêîæ ñêіëüêè є ÷åíöіâ-âèêëàäà÷іâ ç Ïðàâîáåðåææÿ. Ðіçêî çìіíþâàëîñÿ íà ãіðøå ñòàíîâèùå Êèїâñüêîї ìèòðîïîëії. Äîâãèé ÷àñ öàðñüêèé óðÿä ïðàãíóâ âèâåñòè Êèїâñüêó ìèòðîïîëіþ ç-ïіä ïіäïîðÿäêóâàííÿ êîíñòàíòèíîïîëüñüêîìó ïàòðіàðõîâі, âñòàíîâèâøè íàä íåþ çâåðõíіñòü ìîñêîâñüêîãî ïàòðіàðõà. Ó òðàâíі 1686 ð. Êîíñòàíòèíîïîëüñüêèé ïàòðіàðõ ïіä òèñêîì òóðåöüêîãî óðÿäó ïîãîäèâñÿ íà âіäîêðåìëåííÿ Óêðàїíñüêîї ïðàâîñëàâíîї öåðêâè âіä êîíñòàíòèíîïîëüñüêîãî ïðåñòîëó. Ó 1722 ð. âïåðøå ієðàðõîâі Êèїâñüêîї ìèòðîïîëії áóëî íàäàíî òèòóë àðõієïèñêîïà Êèїâñüêîãî òà Ìàëîї Ðîñії. Ïðèçíà÷àòè éîãî ìàâ öåðêîâíèé ñèíîä1 íà ÷îëі ç öàðåì ó Ïåòåðáóðçі. Îòæå, Êèїâñüêà ìèòðîïîëіÿ ïåðåòâîðèëàñÿ íà çâè÷àéíó єïàðõіþ Ðîñіéñüêîї ïðàâîñëàâíîї öåðêâè. 1

Ñ è í î ä – äóõîâíà êîëåãіÿ – âèùèé êåðіâíèé îðãàí öåðêâè ïіñëÿ ëіêâіäàöії Ïåòðîì І 1721 ð. ïàòðіàðøîї ôîðìè óïðàâëіííÿ Ðîñіéñüêîþ ïðàâîñëàâíîþ öåðêâîþ.

190

Ðóéíàöіÿ óêðàїíñüêîї êóëüòóðè çäіéñíþâàëàñÿ é òàêèìè çàõîäàìè, ÿê ïåðåìàíþâàííÿ óêðàїíñüêèõ ó÷åíèõ, áîãîñëîâіâ, ïèñüìåííèêіâ і ïåäàãîãіâ іç Êèєâà äî Ïåòåðáóðãà òà Ìîñêâè. Îòðèìàâøè âèñîêі ïîñàäè, âîíè çìóøåíі áóëè óñíèì і ïèñàíèì ñëîâîì ñëàâèòè öàðÿ òà éîãî ïîëіòèêó, à І. Ìàçåïó é óñіõ, õòî ïîäіáíî äî íüîãî çâàæóâàâñÿ âèñòóïàòè ïðîòè öàðàòó, âñіëÿêî ïàïëþæèòè. Òàêà äîëÿ ñïіòêàëà Ôåîôàíà Ïðîêîïîâè÷à, Ñòåôàíà ßâîðñüêîãî, Ãàâðèëà Áóæèíñüêîãî òà áàãàòüîõ іíøèõ. Âіä ÷àñіâ Ïåòðà І ç Óêðàїíè ïî÷àëè âèâîçèòè іñòîðè÷íі ïàì’ÿòêè, ðіäêіñíі êíèãè òîùî. Ó 1720 ð. öàð íàêàçóâàâ, ùîá «ó âñіõ ìîíàñòèðÿõ... îãëÿíóòè é çàáðàòè äàâíі æàëóâàíі ãðàìîòè òà іíøі îðèãіíàëüíі ëèñòè, îæ êíèãè іñòîðè÷íі, ðóêîïèñíі é äðóêîâàíі». 4. ×èì óñëàâèâñÿ ãåòüìàí â åìіãðàöії Ïèëèï Îðëèê? ëÿ ñìåðòі ãåòüìàíà І. Ìàçåïè òà ÷àñòèíà êîçàêіâ, ÿêà ïіøëà ç íèì ó âèãíàííÿ, íà êîçàöüêіé ðàäі 5 êâіòíÿ 1710 ð. â Áåíäåpàõ (Ìîëäàâіÿ) îáðàëà ñîáі êåðìàíè÷à. Ãåòüìàíîì ñòàâ íàéáëèæ÷èé ñïîäâèæíèê I. Ìàçåïè – ãåíåðàëüíèé ïèñàð Ïèëèï Îðëèê. Öÿ ïîäіÿ çàïî÷àòêóâàëà íîâó ñòîðіíêó â іñòîðії óêðàїíñüêèõ âèçâîëüíèõ çìàãàíü, àäæå ùå íіêîëè ãåòüìàíà íå îáèðàëè çà êîðäîíîì. Ï. Îpëèê î÷îëèâ ïåðøó óêðàїíñüêó ïîëіòè÷íó åìіãðàöіþ1 â Çàõіäíіé Єâpîïi. Äіÿëüíіñòü Ï. Îðëèêà íà ãåòüìàíñüêіé ïîñàäі áóëà ñïðÿìîâàíà íà ñòâîðåííÿ àíòèðîñіéñüêîї êîàëіöії. Ïîïðè íåñïðèÿòëèâі îáñòàâèíè, âіí ñïðîìіãñÿ çàðó÷èòèñÿ âіéñüêîâîþ ïіäòðèìêîþ êіëüêîõ äåðæàâ і çäіéñíèòè âîєííó îïåðàöіþ, ñïðÿìîâàíó íà âèçâîëåííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü. Ñêëàäíі é ñóïåðå÷ëèâі ìіæäåðæàâíі âіäíîñèíè ïåðåøêîäæàëè óñïіõó ãåòüìàíà. Çà òóðåöüêî-ïîëüñüêîþ óãîäîþ 1714 ð. Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà çíîâó ïîâåðíóëàñÿ ïіä âëàäó Ïîëüùі. Òà Ï. Îðëèê íå âòðà÷àâ íàäії і íåâòîìíî øóêàâ íîâèõ ñîþçíèêіâ ó áîðîòüáі ïðîòè öàðàòó. Ïіä ÷àñ êîçàöüêîї ðàäè 5 êâіòíÿ 1710 ð. áóëî ñõâàëåíî äîêóìåíò «Ïàêòè é êîíñòèòóöії çàêîíіâ i âîëüíîñòåé Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî» (çãîäîì öåé äîêóìåíò íàçâàëè Êîíñòèòóöієþ Ïèëèïà Îðëèêà). Îñíîâó äîêóìåíòà 1

1. Ãåòüìàí Ïèëè èï Îðëèê. Óÿâíèé ïî îðòðåò. 2. Áóëàâà Ïèëèïà à Îðëèêà.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Êîçàöüêà Óêðàїíà ïіñëÿ Ïîëòàâñüêîї áèòâè

● Çáåðіãàєòüñÿ ó áіáëіîòåöі

ì. Ëіí÷îïіí. Øâåöіÿ. Âðó÷åííÿ Êàðëîì ÕІІ êëåéíîäіâ íîâîîáðàíîìó ãåòüìàíó ìàëî á â î÷àõ ñó÷àñíèêіâ òèõ ïîäіé íåäâîçíà÷íî ðîçöіíþâàòèñÿ ÿê âèçíàííÿ ëåãіòèìíîñòі íîâîîáðàíîї âëàäè. 1

Å ì і ã ð à ö і ÿ (âіä ëàò. emigratio – ïåðåñåëåííÿ) – âіä’їçä іç Áàòüêіâùèíè äî іíøèõ êðàїí.

191

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Êîçàöüêà Óêðàїíà ïіñëÿ Ïîëòàâñüêîї áèòâè

ñòàíîâèëà óãîäà ìіæ ãåòüìàíîì i êîçàöòâîì, ÿêå âèñòóïàëî âіä іìåíі óêðàїíñüêîãî íàðîäó, ïðî âçàєìíі ïðàâà òà îáîâ’ÿçêè. Öå é âіäðіçíÿëî óõâàëåíèé äîêóìåíò âiä òðàäèöіéíèõ ãåòüìàíñüêèõ ñòàòåé, ùî áàçóâàëèñÿ íà óãîäàõ ìiæ ãåòüìàíîì i ìîíàðõîì-ïpîòåêòîpîì. Óïåðøå íîâîîáðàíèé ãåòüìàí óêëàäàâ îôіöіéíó óãîäó çі ñâîїìè âèáîðöÿìè, ÷іòêî çàçíà÷àþ÷è óìîâè, çà ÿêèõ âіí îòðèìóâàâ âëàäó. Êðіì òîãî, îáґðóíòîâóâàâñÿ äåðæàâíèé ëàä Óêðàїíè. Ñàìå òîìó öåé äîêóìåíò ââàæàþòü ïåðøîþ óêðàїíñüêîþ êîíñòèòóöієþ. Êîíñòèòóöіÿ Ïèëèïà Îðëèêà ñêëàäàëàñÿ çi âñòóïó é 16 ñòàòåé. Ó âñòóïі áóëî ïîäàíî ñòèñëèé âèêëàä іñòîðії Óêðàїíè, ïîÿñíåíî ïðè÷èíè ðîçіðâàííÿ âіäíîñèí ç Ðîñієþ òà ïðèéíÿòòÿ ïðîòåêòîðàòó øâåäñüêîãî êîðîëÿ. Íàñàìïåðåä ïðîãîëîøóâàëîñÿ, Іëþñòðàö öіÿ äî âіðøà ùî Óêðàїíà «îáîõ áîêіâ Äíіïðà ìàє áóòè íà âі÷íі Ïèëèïà Î Îðëèêà ÷àñè âіëüíîþ âіä ÷óæîãî ïàíóâàííÿ». íà ÷åñòü ìèðãîðîäñüêîãî Êîíñòèòóöіÿ Ï. Îðëèêà ïåðåäáà÷àëà çàõîäè, ïîëêîâíè èêà Äàíèëà ÿêі îáìåæóâàëè á âëàäó ãåòüìàíà òà çàïîáіãàëè á Àïîñòîëà à. óòâåðäæåííþ ìîíàðõі÷íîї ôîðìè ïðàâëіííÿ. Ïåðåä● Ïîìіðêóéòå, ÷èì ïîäіáíі òà ÷èì âіäðіçíÿþòüñÿ áà÷àëîñÿ çàïðîâàäæåííÿ Ãåíåðàëüíîãî ñóäó äëÿ äîëі Ïèëèïà Îðëèêà òà ðîçãëÿäó ñïðàâ ïðî ïðîâèíè ñòàðøèíè, ïðè÷îìó ãåòüìàí íå ìіã âòðó÷àòèñÿ â äіÿëüíіñòü ñóäó. ÄåðÄàíèëà Àïîñòîëà. æàâíà ñêàðáíèöÿ é ìàéíî ïіäïîðÿäêîâóâàëèñÿ ãåíåðàëüíîìó ïіäñêàðáіþ, à òàêîæ ïîëêîâèì ïіäñêàðáіÿì (ïî äâі âèáîðíі ïîñàäè â êîæíîìó ïîëêó). Âàæëèâі ôіíàíñîâі ñïðàâè ìàëè âèðіøóâàòèñÿ òіëüêè Ãåíåðàëüíîþ ðàäîþ. Ãåòüìàí ëèøå çàòâåðäæóâàâ îáðàíèõ ïîëêîâíèêіâ і ñîòíèêіâ. Êіëüêà ñòàòåé Êîíñòèòóöії ïðèñâÿ÷óâàëèñÿ Çàïîðіçüêіé Ñі÷і. Áóëî çàáåçïå÷åíî ïðàâà і ïðèâіëåї çàïîðîæöіâ, à òàêîæ âèçíà÷åíî îñîáëèâèé їõ ñòàòóñ. Äåðæàâíîþ ðåëіãієþ îãîëîøóâàëîñÿ ïðàâîñëàâ’ÿ, à Êèїâñüêà ìèòðîïîëіÿ ìàëà âèéòè ç ïіäïîðÿäêóâàííÿ ìîñêîâñüêîãî ïàòðіàðõà. Îòæå, Êîíñòèòóöіÿ Ï. Îðëèêà íå ëèøå ïðîãîëîøóâàëà íåçàëåæíó Óêðàїíñüêó äåðæàâó, à é çàêðіïëþâàëà íàéïðîãðåñèâíіøі äëÿ òîãî ÷àñó іäåї äåðæàâíîãî æèòòÿ. Äî òàêèõ, çîêðåìà, íàëåæàëè îáìåæåííÿ ïpàâ ãåòüìàíà òà ñòâîðåííÿ ïðåäñòàâíèöüêîãî îðãàíó – Ãåíåðàëüíîї ðàäè. Äîêóìåíò çàêëàâ îñíîâè ïðèíöèïó ïîäіëó âëàäè íà çàêîíîäàâ÷ó, âèêîíàâ÷ó òà ñóäîâó ãіëêè, çàïðîâàäæóâàâ âèáîðíіñòü ïîñàä, ùî є é íèíі ïðèíöèïîâîþ îçíàêîþ ðîçâèòêó äåìîêðàòè÷íèõ äåðæàâ. ● Які повноваження визначала Конституція П. Орлика за старшинською радою енеральною старшиною, полковниками та найзаслуженішими козаками від кожого полку)? ● Коли і з якою метою передбачалося скликання Генеральної ради? то мав брати в ній участь? ● Які положення з наведеного уривка документа свідчать про обмеження влади гетьмана у внутрішній та зовнішній політиці?

З Конституції Пилипа Орлика: «Ми, старшина, кошовий отаман і все Військо Запорізьке, укладаємо договір з ясновельможним гетьманом і постановляємо... навічно зберігати у Війську Запорізькому такий закон, щоб у нашій батьківщині пер-

192

шість належала генеральній старшині як з огляду на її високі служби, так і у зв’язку з постійним перебуванням при гетьманах. Після неї у звичному порядку мають бути вшановані цивільні полковники... Окрім того, від кожного полку мають бути обрані за згодою гетьмана декілька знатних ветеранів, досвідчених і вельми заслужених мужів, для входження до публічної ради. Цій генеральній старшині, полковникам і генеральним радникам належить давати поради теперішньому гетьману та його наступникам про цілісність батьківщини, про її загальне благо й про всі публічні справи. Без їхнього попереднього рішення і згоди, на власний розсуд (гетьмана) нічого не повинне ні починатися, ні вирішуватися, ні здійснюватися. Через це вже тепер, при обранні гетьмана, за одностайною ухвалою встановлюються три Генеральні ради, які щороку збиратимуться у гетьманській резиденції. Перша – на свято Різдва Христового, друга – на свято Великодня, третя – на Покрову Богородиці. На ці ради мають з’являтися відповідно до наказу згаданого гетьмана... не лише полковники зі своїми урядниками і сотниками, не тільки генеральні радники від усіх полків, але й посли від низового Війська Запорізького для слухання й обговорення справ, щоб взяти активну участь, під жодним приводом не ухилитися від призначеного часу. І коли гетьман запропонує публічній раді щось на обміркування, тоді усі без винятку муситимуть… прийняти правильне рішення, виконання якого жодною мірою не зашкодить гетьманській честі, не стане публічним тягарем для батьківщини, її розоренням – чого хай не станеться – чи бідою. Якщо ж, однак, поза цими вищеназваними генеральними радами з наперед визначеним терміном проведення виникне потреба у вирішенні, зміні чи виконанні якихось невідкладних справ, тоді... гетьман наділяється певною свободою влади і впливу, щоб вирішувати справи за порадою генеральної старшини. ...Отже, якщо надходитимуть якісь листи з іноземних країн, адресовані гетьманові, тоді належить його ясновельможності повідомляти (про них) генеральну старшину, а також розкривати відповіді, і щоб не було таємної писемної кореспонденції, особливо чужоземної і такої, яка могла б завдати шкоди цілісності батьківщини і загальному благу». Глибоко віруюча людина, П. Орлик вважав війну найтяжчим людським гріхом. З огляду на такі переконання цілком можливо визначати його життя як суцільну трагедію, адже до останнього подиху він докладав зусиль, аби зорганізувати військову операцію європейських держав для визволення України з-під влади московського царя. ● Чи погоджуєтесь ви з такою оцінкою долі гетьмана? Відповідь обґрунтуйте. Перевірте себе

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Êîçàöüêà Óêðàїíà ïіñëÿ Ïîëòàâñüêîї áèòâè

1. З якого документа наведено уривок? ● Як у ньому визначено кордони Української держави? «Як кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю кордонів, так і Вітчизна наша, щоб у своїх кордонах, стверджених пактами від Речі Посполитої польської і від Московської держави, передусім у тому, які відійшли по ріку Случ за гетьманства славної пам’яті Богдана Хмельницького, були відступлені, вічно віддані й пактами укріплені від Речі Посполитої в гетьманську область, не були насильно змінені й порушені, – має про те ясновельможний гетьман старатися». 2. Установіть хронологічну послідовність подій: ● обрання П. Орлика гетьманом в еміграції; ● Полтавська битва; ● «Вiчний миp» мiж Москвою та Польщею. 3. Дайте відповіді на запитання: ● Якими були наслідки Полтавської битви для культурного та економічного життя українських земель? ● Чому П. Орлика називають гетьманом в еміграції? ● Що передбачали основні положення конституцiї П. Орлика? ● Якi норми конституцiї свідчили про її демократичний характер? 4. Зробіть висновки-узагальнення про становище козацької України після Полтавської битви.

193

§ 30. 3

ОСВІТА, АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО користавшись зображенням та текстівками до них, порівняйте архітектурні поруди: козацький бароковий храм і храм княжої доби.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

1. Áîðèñîãëіáñüêèé ñîáîð â ×åðíіãîâі. 30-òі ðîêè 12 ñò. ● Öåðêâà âòіëþâàëà îáðàç іäåàëüíîãî – ïðîñòîãî é äîñêîíàëîãî ñâіòó: õðàì çîâíі ìàâ îáëè÷÷ÿ (ôàñàä) і ñïèíó (àáñèäè); âíóòðіøíіé ïðîñòіð òàêîæ áóâ ÷іòêî îáìåæåíèé, ìàâ ïî÷àòîê і êіíåöü òà ñêëàäàâñÿ ç òðüîõ âіäîêðåìëåíèõ ÷àñòèí – ìіñöÿ äëÿ õðåùåííÿ, ìіñöÿ äëÿ âіðíèõ і ìіñöÿ äëÿ äóõіâíèöòâà. 2. Öåðêâà à ñâ. Êàòåðèíè â ×åðíіãîâі (1716). ● Áàðîêîâ Áàðîêîâèé õðàì íå ìàâ ÷іòêî âèðàæåíîãî ôàñàäó, áóâ îäíàêîâèé ç óñіõ áîêіâ – çäàâàëîñü, íіáè éîãî ñïîðóäà âåñü ÷àñ ïîâåðòàєòüñÿ íàâêîëî ñâîєї îñі. Òàê ñàìî і âíóòðіøíіé ïðîñòіð ïîçáàâëåíèé ÷іòêèõ ìåæ. Ñòіíè â íüîìó âèãèíàþòüñÿ, ñòâîðþþ÷è âðàæåííÿ íåñêіí÷åííîñòі.

. Ó ÷îìó îñîáëèâîñòі òîãî÷àñíîї óêðàїíñüêîї àðõіòåêòóðè? ßêі àì’ÿòêè âòіëþþòü ðèñè áàðîêî â àðõіòåêòóðі? åéñüêó àðõіòåêòóðó äðóãîї ïîëîâèíè 17–18 ñò. âèçíà÷àþòü ÿê àðõіòåêòóðó áàðîêî. Áàðîêîâèì ñïîðóäàì ïðèòàìàííі íàãðîìàäæåííÿ ðîçêіøíèõ îçäîá, ïіäêðåñëåíà äåêîðàòèâíіñòü, ãðàíäіîçíіñòü. Ïîєäíàííÿ âëàñíèõ òðàäèöіé òà єâðîïåéñüêîãî âïëèâó ñòâîðèëî óìîâè äëÿ ðîçêâіòó â äðóãіé ïîëîâèíі 17 – ïåðøіé ïîëîâèíі 18 ñò. íà òåðåíàõ êîçàöüêîї Ãåòüìàíùèíè òà Ñëîáîæàíùèíè ñâîєðіäíîãî ñòèëþ, íàçâàíîãî óêðàїíñüêèì, àáî «êîçàöüêèì», áàðîêî. Öüîìó ìèñòåöüêîìó íàïðÿìîâі ïðèòàìàííå íàäáàííÿ єâðîïåéñüêîãî áàðîêî: ïðèìõëèâèé âèãëÿä îðäåðіâ, êðèâîëіíіéíі àáðèñè, ðÿñíі ëіïëåíі ïðèêðàñè. Âîäíî÷àñ ó íüîìó çáåðåæåíî òðàäèöії íàðîäíîї äåðåâ’ÿíîї àðõіòåêòóðè: òðèäіëüíà òà ï’ÿòèäіëüíà ïëàíóâàëüíà ñòðóêòóðà öåðêîâ, õàðàêòåðíі ïіðàìіäàëüíі ñèëóåòè çàâåðøåíü. Íàéáіëüøå óêðàїíñüêèõ áàðîêîâèõ ñïîðóä çáóäîâàíî çà ïðàâëіííÿ ãåòüìàíà І. Ìàçåïè. Ñàìå òîäі áàðîêîâèõ ðèñ íàáóëè ñïîðóäæåíі ùå çà ÷àñіâ Êèїâñüêîї Ðóñі ñîáîðè – Ñîôіéñüêèé òà Ìèõàéëіâñüêèé Çîëîòîâåðõèé, ÿêі áóëî âіäíîâëåíî çà ñïðèÿííÿ ãåòüìàíà. Ïåðåáóäîâàíî â ñòèëі áàðîêî é

194

Óñïåíñüêèé ñîáîð òà Òðîїöüêó íàäáðàìíó öåðêâó Ïå÷åðñüêîї ëàâðè. Òàê, ó Ñîôіéñüêîìó ñîáîðі íàä çîâíіøíіìè ãàëåðåÿìè íàäáóäóâàëè äðóãèé ïîâåðõ òà êіëüêà íîâèõ áàíü. Ìàéæå âñіì áàíÿì íàäàëè õàðàêòåðíîї áàðîêîâîї ôîðìè – (ãðóøîïîäіáíîї) é ïîêðèëè їõ çîëîòîì. Ïіçíіøå ïîñòàëà âåëè÷íà 76-ìåòðîâà äçâіíèöÿ, îçäîáëåíà ãóñòèì ðîñëèííèì îðíàìåíòîì. Ðîçêіøíі ëіïëåíі îçäîáè, ùî íèìè ïðèêðàøåíî äçâіíèöþ Ñîôії, áóëè õàðàêòåðíîþ ðèñîþ êîçàöüêîãî áàðîêî. Ùåäðî çàñòîñîâàíî їõ, çîêðåìà, â Òðîїöüêіé íàäáðàìíіé öåðêâі (ðîñëèííèé îðíàìåíò) òà öåðêâі Âñіõ Ñâÿòèõ (îðíàìåíò ç ãåîìåòðè÷íèõ åëåìåíòіâ) Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè. ßê і ðàíіøå, íà òåðèòîðії Óêðàїíè áіëüøіñòü öåðêîâ áóäóâàëè ç äåðåâà. Ïðîòå òåïåð äåðåâ’ÿíå áóäіâíèöòâî ðîçâèâàëîñÿ â òіñíîìó âçàєìîçâ’ÿçêó ç ìóðîâàíèì. І ìóðîâàíі, і äåðåâ’ÿíі õðàìè çâîäèëè çà òèìè ñàìèìè òðàäèöіÿìè, â îñíîâі ÿêèõ ëåæàëà ×àñòèíà ñõіäíîîãî ôàñàäó Òðîїöüêîї òðèäіëüíà ïëàíóâàëüíà ñòðóêòóðà. Óêðàїíñüêó òðàäè- íàäáðàìíîї öåðê êâè öіþ áàðîêîâèõ ìóðîâàíèõ õðåùàòèõ ï’ÿòèäіëüíèõ Êèєâî-Ïå÷åðñüê êîї ëàâðè. õðàìіâ (ó ïëàíі ÿâëÿâ ñîáîþ ðіâíîñòîðîííіé õðåñò) Êіíåöü 17 – ïî÷÷àòîê ðîçïî÷èíàє Ìèêîëàїâñüêà ñîáîðíà öåðêâà â Íіæè- 18 ñò. íі (1658). Âèäàòíèìè âçіðöÿìè öієї ïëàíóâàëüíîї ñòðóêòóðè є Òðîїöüêà ñîáîðíà öåðêâà Ãóñòèíñüêîãî ìîíàñòèðÿ, Ãåîðãіїâñüêà öåðêâà Âèäóáèöüêîãî ìîíàñòèðÿ â Êèєâі. Ãåîðãіїâñüêó öåðêâó Âèäóáèöüêîãî ìîíàñòèðÿ â Êèєâі ââàæàþòü õðåñòîìàòіéíèì ïðèêëàäîì ïàì’ÿòîê àðõіòåêòóðè óêðàїíñüêîãî áàðîêî. ×åðåç ãàðìîíіéíі ïðîïîðöії òà âèðàçíå àðõіòåêòóðíå îïîðÿäæåííÿ öåé õðàì îöіíþþòü ÿê øåäåâð êîçàöüêîãî áàðîêî. Ãåîðãіїâñüêèé õðàì ñïîðóäæåíî êîøòîì ñòàðîäóáñüêîãî ïîëêîâíèêà Ìèõàéëà Ìèêëàøåâñüêîãî, éîãî óðî÷èñòî çàêëàëè 1696 ð., à çàâåðøèëè áóäіâíèöòâî â 1701 ð. Òèïîâó òðèäіëüíó òðèáàííó öåðêâó, õàðàêòåðíó äëÿ óêðàїíñüêîї äåðåâ’ÿíîї àðõіòåêòóðè çà ïðîïîðöіÿìè òà ñèëóåòîì, âіäòâîðþє õàðêіâñüêèé Ïîêðîâñüêèé ñîáîð. Öå ïåðøèé òðèáàííèé êàì’ÿíèé õðàì Ãåîðãіїâñüêà öåððêâà Ñëîáîæàíùèíè, ÿêèé ñëóãóâàâ ñâîєðіäíèì åòàëî- Âèäóáèöüêîãî íîì äëÿ іíøèõ êàì’ÿíèõ öåðêîâ ðåãіîíó àæ äî ìîíàñòèðÿ. 1696–1701 ðð. êіíöÿ 18 ñò. Çáóäîâàíî äâîïîâåðõîâèé ñîáîð 1689 ð. Îäíієþ ç íàéêðàùèõ àðõіòåêòóðíèõ ïàì’ÿòîê óêðàїíñüêîãî áàðîêî є Іëëіíñüêà öåðêâà â Ñóáîòîâі íà ×åðêàùèíі. Âîíà çáóäîâàíà êîøòîì Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî â ðîäîâîìó ìàєòêó ÿê éîãî çàìêîâèé õðàì і ìàéáóòíÿ óñèïàëüíèöÿ.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Îñâіòà, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

195

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Îñâіòà, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

1. Ïîêðîâ âñüêèé ñîáîð â Õàðêîâі. 1689 ð. 2. Іëëіíñü Іëëіíñüêà öåðêâà â Ñóáîòîâі.

Ó òðàäèöіÿõ єâðîïåéñüêîãî áàðîêî çáóäîâàíà Ñîáîðíà öåðêâà Òðîїöüêîãî ìîíàñòèðÿ â ×åðíіãîâі. Íà Ïðàâîáåðåææі òà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ, ïîïðè êіëüêіñíó ïåðåâàãó äåðåâ’ÿíèõ öåðêîâ, àêòèâíî ïîøèðþєòüñÿ öåðêîâíà àðõіòåêòóðà â òðàäèöіÿõ єâðîïåéñüêîãî áàðîêî. Îñòàííі äåñÿòèëіòòÿ 17 – ïåðøà ïîëîâèíà 18 ñò. â óêðàїíñüêіé àðõіòåêòóðі ïðèêìåòíі é òèì, ùî çðîñëà óâàãà äî öèâіëüíèõ ñïîðóä. Çà òîãî÷àñíèìè ìèñòåöüêèìè çàêîíàìè áóäóâàëè êîëåãіóìè, ìàãіñòðàòè, âіéñüêîâі êàíöåëÿðії, æèòëîâі áóäèíêè. Âèçíà÷íîþ ñïîðóäîþ, çîêðåìà, ñòàâ êîðïóñ Êèїâñüêîї àêàäåìії. Òîäі áóëî çâåäåíî ïåðøèé ïîâåðõ àêàäåìії. Óïðîäîâæ 1732–1740 ðð. çà ïðîåêòîì àðõіòåêòîðà É. Øåäåëÿ áóëî íàäáóäîâàíî äðóãèé ïîâåðõ ç öåðêâîþ. Íàïðèêіíöі 17 ñò. ó ×åðíіãîâі ïîñòàëè áóäіâëі êîëåãіóìó òà ïîëêîâîї êàíöåëÿðії. Áóäèíîê ïî îëêîâîї êàíöåëÿðії â ×åðíіãîâі.. Êіíåöü 17 ñò. ñ

196

2. Ó ÷îìó ñâîєðіäíіñòü îáðàçîòâîð÷îãî ìèñòåöòâà? Іñòîðè÷íі ïîäії îñòàííüîї ÷âåðòі 17 ñò. íåãàòèâíî âïëèíóëè íà äåÿêі âèäè ìèñòåöòâà. Òàê, çàíåïàä êíèãîâèäàííÿ óïîâіëüíèâ ðîçâèòîê ãðàâþðè. Ïðîòå âіä îñòàííüîãî äåñÿòèëіòòÿ 17 ñò. ìèñòåöòâî ãðàâþðè âіäðîäèëîñÿ. Ïðèêìåòíî, ùî âïåðøå ðîçâèâàєòüñÿ ãðàâþðà íà ìåòàëі. Çàñíîâíèêàìè êèїâñüêîї øêîëè ãðàâþðè є Îëåêñàíäð і Ëåîíòіé Òàðàñåâè÷і òà їõíіé ó÷åíü Іíîêåíòіé (Іâàí) Ùèðñüêèé. Âîíè íå ëèøå çàïî÷àòêóâàëè â Óêðàїíі øêîëó ãðàâþðè íà ìåòàëі, à é ïіäíåñëè її äî єâðîïåéñüêî- Ãðàâþðà ãî ïðîôåñіéíîãî ðіâíÿ. Ñëàâåòíі ãðàâåðè ïðàöþâà- І. Ùèðñüêîãî äîî êíèãè ëè íàñàìïåðåä äëÿ äðóêàðåíü Êèєâà òà ×åðíіãîâà. Ï. Îðëèêà. 1698 ð. Ó ãðàâþðàõ І. Ùèðñüêîãî õèìåðíі ñïëåòіííÿ ðîñëèííèõ îðíàìåíòіâ ïîєäíóþòüñÿ ç àíòè÷íèìè, ãëèáîêî ñèìâîëі÷íèìè ñþæåòàìè é ðåàëіñòè÷íèìè çîáðàæåííÿìè. Òàêі îçíàêè âëàñòèâі é іíøèì ãðàôі÷íèì ïàì’ÿòêàì äîáè áàðîêî. Ó 1702 ð. â Êèєâі âèéøîâ äðóêîì «Êèєâî-Ïå÷åðñüêèé ïàòåðèê» іç 45 ãðàâþðàìè Ë. Òàðàñåâè÷à. Ó ìàëÿðñòâі, ÿê і ðàíіøå, ïåðåâàæàє ðåëіãіéíå ìàëÿðñòâî, õî÷à ðîçâèâàєòüñÿ é ñâіòñüêå. Â іêîíîïèñі ïîñòóïîâî óòâåðäæóâàëèñÿ íîâі ìèñòåöüêі ïðèíöèïè. Ó ðîçïèñàõ óêðàїíñüêèõ öåðêîâ ñòàëè âèðàçíіøå âèÿâëÿòèñÿ íàðîäíі ìîòèâè. Іêîíîïèñíі îáðàçè íàáóâàëè ðèñ, âèõîïëåíèõ іç áóäåííîãî æèòòÿ, ïî÷àñòè íàáëèæàþ÷èñü äî ñâіòñüêèõ. Òàê, іêîíà Çóñòðі÷ Ìàðії і Єëèçàâåòè ç öåðêâè ÏîêðîÌ âó Áîãîðîäèöі â Ñóëèìіâöі íà Êèїâùèíі ïîäіáíà Іêîíà Çóñòðі÷ Ìàðії ç Єëèçàâåòîþ ç öåðêâè äî öіëêîì ñâіòñüêîї ñöåíè â ïåéçàæі. Ïîêðîâó Áîãîðî îäèöі. Ñâîєðіäíå ïîєäíàííÿ іêîíîïèñíèõ òðàäèöіé іç 30-òі ðîêè 18 ñò. ñ òîãî÷àñíèìè õóäîæíіìè äîñÿãíåííÿìè âëàñòèâå òâîð÷îñòі çàõіäíîóêðàїíñüêèõ ìàéñòðіâ Іâàíà Ðóòêîâè÷à òà Éîâà Êîíäçåëåâè÷à. Іâàí Ðóòêîâè÷ (?–1703) – îäèí ç íàéâèäàòíіøèõ óêðàїíñüêèõ õóäîæíèêіâ äðóãîї ïîëîâèíè 17 ñò., єäèíèé òîãî÷àñíèé çàõіäíîóêðàїíñüêèé іêîíîïèñåöü, âіä ÿêîãî çáåðåãëàñÿ ÷èìàëà äîñòîâіðíà ñïàäùèíà. Ó ñâîїé òâîð÷îñòі ìèòåöü òàëàíîâèòî ïîєäíàâ çäîáóòêè çàõіäíîєâðîïåéñüêîãî ìàëÿðñòâà ç òðàäèöіéíèì óêðàїíñüêèì іêîíîïèñîì. Éîãî íîâàòîðñòâî âèÿâèëîñÿ â çàïðîâàäæåííі íîâèõ ñþæåòіâ, çàëó÷åííі äî іêîí åëåìåíòіâ ñâіòñüêîãî òà ïîðòðåòíîãî ìàëÿðñòâà, ñâîєðіäíîìó òðàêòóâàííі çîáðàæåííÿ ïîñòàòåé. Äіÿëüíіñòü ìàéñòðà ïîâ’ÿçàíà ç æîâêіâñüêèì ìàëÿðñüêèì îñåðåäêîì. Íàéâіäîìіøèì і íàéêðàùèì òâîðîì ìàéñòðà (é îäíèì ç íàéêðàùèõ іêîíîñòàñíèõ àíñàìáëіâ â óêðàїíñüêîìó ìèñòåöòâі çàãàëîì) ââàæàþòü âîñüìèÿðóñíèé іêîíîñòàñ öåðêâè Ðіçäâà Õðèñòîâîãî â ì. Æîâêâі (1697–1699), ïіçíіøå íàçâàíèé Ñêâàðÿâñüêèì, îñêіëüêè áóâ ïåðåíåñåíèé äî öåðêâè ñó-

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Îñâіòà, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

197

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Îñâіòà, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

Àðõàíãåë Ìèõàїë. Ì Õóäîæíèê І. Ðóòêîâè è÷. Іêîíà (äèÿ ÿêîíñüêі äâåðі) ç іêîîíîñòàñà öåðêâè Ðіçä äâà Õðèñòîâîãî î â ì. Æîâêâà.

ñіäíüîãî ñåëà Ñêâàðÿâà Íîâà. Íàéäîâåðøåíіøèì òâîðîì Іâàíà Ðóòêîâè÷à ç öüîãî іêîíîñòàñà ââàæàþòü іêîíó Àðõàíãåë Ìèõàїë іç äèÿêîíñüêèõ äâåðåé. Òðèâàëèì áóâ øëÿõ ìèñòåöüêîãî ñòàíîâëåííÿ Éîâà Êîíäçåëåâè÷à. Ìèòåöü íàïîëåãëèâî øóêàâ íîâèõ âèðàæàëüíèõ çàñîáіâ, âіäìîâèâñÿ âіä çîâíіøíüîї äåêîðàòèâíîñòі, âіääàþ÷è ïåðåâàãó ðîçêðèòòþ âíóòðіøíüîãî ñâіòó

Іêîíà Âîççíåñіííÿ Õðèñòîâîãî. Õóäîæíèê É. Êîíäçåëåâè÷. Ç іêîíîñò òàñà öåðêâè Âîçäâèæåííÿ ×åñíîãî Õðåñòà ìîíàñòèðÿ Ñêèò Ìà àíÿâñüêèé (Áîãîðîä÷àíñüêèé іêîíîñòàñ).

198

ëþäèíè. Éîâ Êîíäçåëåâè÷ – îäèí ç ïåðøèõ óêðàїíñüêèõ іêîíîïèñöіâ, ÿêèé ñìіëèâî òðàêòóє îáðàçè áіáëіéíèõ òà єâàíãåëüñüêèõ ïåðñîíàæіâ, íàäàþ÷è їì ÿñêðàâî іíäèâіäóàëіçîâàíèõ ðèñ ïîðòðåòíîãî õàðàêòåðó. Íàéáіëüøèì äîñÿãíåííÿì ìèòöÿ é íàéäîâåðøåíіøèì çðàçêîì óêðàїíñüêîãî áàðîêîâîãî ìèñòåöòâà íà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ є ï’ÿòèÿðóñíèé іêîíîñòàñ, âèêîíàíèé ç ãðóïîþ ïîìі÷íèêіâ ó 1698–1705 ðð. äëÿ öåðêâè Âîçäâèæåííÿ ×åñíîãî Õðåñòà ìîíàñòèðÿ Ñêèò Ìàíÿâñüêèé íà Ïðèêàðïàòòі (íèíі Іâàíî-Ôðàíêіâñüêà îáë.). Ñêëàäíі êîìïîçèöії ìèòåöü âèêîíóâàâ ñàì, çîêðåìà äâі âåëèêі іêîíè «Âîçíåñіííÿ Õðèñòîâå» òà «Óñïіííÿ Áîãîðîäèöі». òÿ Óïðîäîâæ äðóãîї ïîëîâèíè 17–18 ñò. îñîáëèâî Іêîíà Ðîçï’ÿòò ïîïóëÿðíîþ â Óêðàїíі ñòàëà іêîíà Ïîêðîâó Áîãî- ç ïîðòðåòîì ëóóáåíñüêîãî ïîëêîâíèêà Ëåî îíòіÿ ðîäèöі. Ó íèæíіé ÷àñòèíі òàêèõ іêîí ïîäàâàëèñÿ Ñâі÷êè. Êіíåöü 17 ñò. ðåàëіñòè÷íі çîáðàæåííÿ ïðåäñòàâíèêіâ êîçàöüêîї ñòàðøèíè, êîøîâèõ îòàìàíіâ, ãåòüìàíіâ. Çáåðåãëàñÿ іêîíà Ïîêðîâó Áîãîðîäèöі іç çîáðàæåííÿì Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî ç Ïîêðîâñüêîї öåðêâè ñ. Äåøêè (Áîãóñëàâñüêèé ð-í Êèїâñüêîї îáë.). Òîãî÷àñíèõ іñòîðè÷íèõ äіÿ÷іâ ìîæíà ïîáà÷èòè é íà іíøèõ іêîíàõ äîáè. Òàê, íà іêîíі Ðîçï’ÿòòÿ є ïîðòðåò ëóáåíñüêîãî ïîëêîâíèêà Ëåîíòіÿ Ñâі÷êè. Ðîçâèâàâñÿ і ñâіòñüêèé ïîðòðåòíèé æèâîïèñ. Ïîðòðåòè çàìîâëÿëè ïðåäñòàâíèêè êîçàöüêîї ñòàðøèíè, âëàñíå, òîìó їõ і íàçèâàþòü êîçàöüêèìè. ×óäîâèì çðàçêîì êîçàöüêîãî ïîðòðåòà є çîáðàæåííÿ ñòàðîäóáñüêîãî ïîëêîâíèêà Ìèõàéëà Ìèêëàøåâñüêîãî (1705) òà äåðæàâíîãî é âіéñüêîâîãî äіÿ÷à äðóãîї ïîëîâèíè 17 ñò. Ãðèãîðіÿ Ãàìàëії. 1

1. Ïîðòðåò ò Ìèõàéëà ÌèêëàÌ øåâñüêîãî. 1705 ð. 2. Ïîðòðåò ò Ãðèãîðіÿ Ãàìàëії. Ã Êіíåöü 17 ñò.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Îñâіòà, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

199

Îñâіòà, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

3. ßêèì áóâ ñòàí îñâіòè â Óêðàїíі? ßêó ðîëü ó êóëüòóðíîìó æèòòі іäіãðàâàëà Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ? Ïîïðè íåñïðèÿòëèâі ñîöіàëüíî-ïîëіòè÷íі óìîâè ðîçâèòêó îñâіòà â óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ó äðóãіé ïîëîâèíі 17 – íà ïî÷àòêó 18 ñò. çàëèøàëàñÿ íà äîâîëі âèñîêîìó ðіâíі. Íèæ÷îþ ëàíêîþ â ñèñòåìі îñâіòè áóëè ïî÷àòêîâі øêîëè. Їõ êіëüêіñòü ïðîòÿãîì 18 ñò. íåâïèííî çðîñòàëà. Òàê, ó Ñëîáіäñüêіé Óêðàїíі â 1732 ð. áóëî 129 øêіë, à â ñåìè ç äåñÿòè ïîëêіâ Ãåòüìàíùèíè òîäі äіÿëî 866 øêіë. Äåÿêі ïîëêè ìàëè øêîëè і â ñåëàõ. Ñіëüñüêі é ìіñüêі øêîëè óòðèìóâàëèñÿ ãðîìàäîþ – óñіì äîðîñëèì íàñåëåííÿì ïàðàôії, à îòæå,

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

1. Êèєâî-Á Êèєâî-Áðàòñüêèé ìîíàñòèð ç áóäіâëÿìè Êèєâî-Ìîîãèëÿíñüêîї àêàäåìії. Ãðàâþðà 19 ñò. 2. Áóäіâëÿ ÿ ×åðíіãіâñüêîãî êîëåãіóìó.

Çîáðàæåí ííÿ ñòóäåíòіâ Êèєâî-Ìîîãèëÿíñüêîї àêàäåìії òà її ãîëîâíîãî êîðïóñó. Ã Ãðàâþðà І. Ùèðñüêîãî. Ùèðñüê 1689 ð.

200

áóëè ñïðàâäі íàðîäíèìè. Ïîäіáíі ïî÷àòêîâі øêîëè іñíóâàëè é íà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ. Òàì íèìè îïіêóâàëèñÿ çäåáіëüøîãî áðàòñòâà. Çäіáíі òà îõî÷і äî íàóêè äіòè ìàëè çìîãó ïðîäîâæèòè îñâіòó â êîëåãіóìàõ, ÿêі ñòâîðþâàëèñÿ çà çðàçêîì Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї àêàäåìії. Äî ïåðøîї ïîëîâèíè 18 ñò. íà çåìëÿõ Ëіâîáåðåæíîї Ãåòüìàíùèíè é Ñëîáîæàíùèíè äіÿëè êîëåãіóìè – ×åðíіãіâñüêèé (1700), Õàðêіâñüêèé (1726) òà Ïåðåÿñëàâñüêèé (1738). Â óêðàїíñüêèõ êîëåãіóìàõ íàâ÷àëèñÿ íå ëèøå äіòè ñâÿùåíèêіâ, êîçàöüêîї ñòàðøèíè і øëÿõòè÷іâ, à é âèõіäöі ç ñåëÿí і ìіùàí. Êіëüêіñòü ñòóäåíòіâ ó êîëåãіóìàõ áóëà çíà÷íîþ: ïðèìіðîì, ó ×åðíіãîâі ùîðі÷íî íàâ÷àëîñÿ 700–800 îñіá. Âèùèì íàâ÷àëüíèì çàêëàäîì â Óêðàїíі, ãîëîâíèì îñåðåäêîì íàóêè é ìèñòåöòâà ïðîòÿãîì äðóãîї ïîëîâèíè 17 – ïåðøîї ïîëîâèíè 18 ñò. çàëèøàëàñÿ Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ. Âîíà áóëà îäíèì ç íàéàâòîðèòåòíіøèõ âèùèõ íàâ÷àëüíèõ çàêëàäіâ ó Ñõіäíіé Єâðîïі. Â àêàäåìії íàâ÷àëèñÿ ñòóäåíòè ç Áіëîðóñі, Ðîñії, Ìîëäàâії, ïіâäåííîñëîâ’ÿíñüêèõ

êðàїí. Ïіñëÿ Ïîëòàâñüêîї áèòâè ñïðàâè óêðàїíñüêîї îñâіòè ïіäïàëè ïіä êîíòðîëü öàðñüêîãî óðÿäó: çà öàðñüêèì óêàçîì áóëî ñêîðî÷åíî êіëüêіñòü ñòóäåíòіâ (ó 1710 ð. ç 2 òèñ. âèõîâàíöіâ çàëèøèëîñÿ òіëüêè 165 îñіá), âіä âèêëàäàííÿ óñóíóëè îñіá, ÿêі, íà äóìêó ðîñіéñüêèõ ÷èíîâíèêіâ, áóëè íåäîñòàòíüî âіääàíèìè öàðåâі. Êðіì òîãî, öàðñüêèé óðÿä óñіëÿêî çàîõî÷óâàâ ïåðåїçä óêðàїíöіâ äî Ìîñêâè. Âèñîêі ïîñàäè çäîáóâàëè ëèøå òі ç óêðàїíñüêèõ äіÿ÷іâ, ÿêі ïðèõèëüíî ñòàâèëèñÿ äî öàðÿ і â óñüîìó êîðèëèñÿ éîãî âîëі. Íàéâèùі öåðêîâíі äîñòîéíèêè Ðîñіéñüêîї іìïåðії áóëè óêðàїíöÿìè: єïèñêîï Ñòåôàí ßâîðñüêèé ñòàâ ðÿçàíñüêèì ìèòðîïîëèòîì, ïðåçèäåíòîì Ñèíîäó; ðåêòîð Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї àêàäåìії Ôåîôàí Ïðîêîïîâè÷ ñòàâ íîâãîðîäñüêèì àðõієïèñêîïîì, çàñòóïíèêîì ïðåçèäåíòà Ñèíîäó. Îñîáèñòіñòü Феофан Прокопович (1677–1736) уславився не лише як церковний діяч та педагог, а як учений-енциклопедист, письменник-новатор. Він залишив багату та різноманітну наукову й літературну спадщину. Писав вірші латинською, польською, українською мовами, історичні твори, проповіді, філософські й політичні трактати, підручники тощо. Освіту Ф. Прокопович здобув у Києво-Могилянській академії та в європейських навчальних закладах. У 1705–1716 рр. – професор Києво-Могилянської академії, де викладав поетику, риторику, фізику, математику, історію, філософію, теологію (у 1711– 1716 – ректор закладу). Ф. Прокопович – автор першої історичної драми на теми вітчизняної історії «Володимир», яку в 1705 р. поставили студенти Києво-Могилянської академії. У 1716 р. за царським наказом Ф. Прокопович поїхав до Петербурга. Став одним із найближчих радників царя з питань церковної реформи (допоміг, зокрема, ліквідувати патріархію й створити підконтрольний царю Синод) та внутрішньої політики. Ôåîôàí Ï Ïðîêîïîâè÷ Перевірте себе 1. Де розташовані найвідоміші архітектурні споруди доби? 2. Виберіть з переліку пам’ятки, створені наприкінці 17 – на початку 18 ст.: ● гравюри Л. Тарасевича для «Києво-Печерського патерика»; ● ікони М. Петрахновича для Успенської церкви у Львові; ● Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві; ● Преображенська церква у Великих Сорочинцях; ● гравюри Львівського «Апостола»; ● портрет знатного військового товариша Григорія Гамалії; ● мініатюри Пересопницького євангелія. Свій вибір поясніть. 3. Які колегіуми діяли в зазначений період на землях Лівобережної Гетьманщини й Слобожанщини: ● Чернігівський; ● Львівський; ● Харківський; ● Переяславський; ● Одеський? 4. Які архітектурні споруди споруджені або перебудовані гетьманом І. Мазепою в стилі українського козацького бароко: ● братська Богоявленська церква в Києві; ● Преображенський собор у Великих Сорочинцях; ● Микільський собор у Києві; ● церква Всіх Святих над Економічною брамою Києво-Печерської лаври; ●Софійський та Михайлівський Золотоверхий собори в Києві; ● Успенський собор та Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври; ● Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві? 5. Хто з українських митців кінця 17 – першої половини 18 ст. творив у царині образотворчого мистецтва: ● Ф. Прокопович; ● Й. Кондзелевич; ● Л. Баранович; ● Й. Галятовський; ● Д. Туптало; ● Ф. Софонович; ● І. Щирський; ● І. Руткович; ● Л. Тарасевич; ● С. Величко; ● І. Величковський? 6. Дайте відповіді на запитання: ● Що характерно для розвитку архітектури цієї доби? ● Які особливості мав український живопис? ● Як розвивалося мистецтво гравюри?

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Îñâіòà, àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

201

ОЦІНІТЬ СВОЇ ВМІННЯ З ТЕМИ ÄÀÒÈ ÒÀ ÏÎÄІЇ 1. Óñòàíîâ³òü õðîíîëîã³÷íó ïîñë³äîâí³ñòü ïîä³é: ● ÷èãèðèíñüê³ ïîõîäè; ● Àíäðóñ³âñüêå ìîñêîâñüêî-ïîëüñüêå ïåðåìèð’ÿ; ● Áàõ÷èñàpàéñüêèé ìèpíèé äîãîâip; ● ïiäïèñàííÿ Þ. Õìåëüíèöüêèì Ïåpåÿñëàâñüêèõ ñòàòåé; ● îápàííÿ ãåòüìàíîì Ëiâîáåpåæíî¿ Óêpà¿íè I. Ñàìîéëîâè÷à.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÊÀÐÒÀ 2. Ðîçãëÿíüòå êàðòîñõåìó: ● ßêèìè êîëüîðàìè íà êàðòîñõåì³ ïîçíà÷åíî Ë³âîáåðåæíó, Ïðàâîáåðåæíó Ãåòüìàíùèíó òà Çàïîð³ææÿ? ● ßêà ç áóêâ ïîçíà÷àº òåðåíè Ñëîá³äñüêî¿ Óêðà¿íè? ● ßê³ ïîä³¿ çîáðàæåíî íà êàðòîñõåì³ ñèíüîþ ñòð³ëêîþ? ● Êîëè âîíè â³äáóâàëèñÿ? ● Ùî ïîçíà÷àº íà êàðòîñõåì³ çåëåíà ë³í³ÿ? ● Ç ÿêîþ ïîä³ºþ âîíà ïîâ’ÿçàíà? ● Ó çâ’ÿçêó ç ÿêèìè ïîä³ÿìè íà êàðòîñõåì³ çàøòðèõîâàíà òåðèòîð³ÿ?

202

ІÑÒÎÐÈ×ÍÅ ÄÆÅÐÅËÎ 3. Óñòàíîâ³òü, ïðî ùî éäåòüñÿ â óðèâêàõ ç ³ñòîðè÷íèõ äæåðåë. Äàéòå ³ñòîðè÷íèé êîìåíòàð çàçíà÷åíèì ïîä³ÿì. À. «ß éøîâ, ùîá çâ³ëüíèòè ç îáëîãè ïàíà Ãóëÿíèöüêîãî, íåñï³øíî, ÷åêàþ÷è íà õàíà, ³ ò³ëüêè-íî òîé ïðèáóâ, ìè ïîêâàïèëèñÿ ³ äíÿ 29 ÷åðâíÿ, â äåíü ñâ. Ïåòðà é Ïàâëà, ñòàâøè á³ëÿ Ñîñí³âñüêî¿ ïåðåïðàâè, çàñòàëè òàì ï’ÿòíàäöÿòü òèñÿ÷ ìîñêâè, êîòðà áîðîíèëà îäíó ïåðåïðàâó. Äðóãà ÷àñòèíà [ìîñêâè] ñòîÿëà íàïîãîòîâ³. ¯¿ [íàø³] äðàãóíè â³äáèëè â³ä ïåðåïðàâè, à ïîò³ì [íàøà] ê³ííîòà ïåðåïðàâèëàñÿ ³ çàòðèìàëà ¿õ ãåðöÿìè. Îðäà æ, ïðèì÷àâøè ç òèëó, òàê ¿õ çì³øàëà, ùî, ìàéæå íå ñòàâøè äî ëàäó, âîíè ïî÷àëè âò³êàòè, à ìè íà ¿õí³õ ïëå÷àõ ãíàëè ¿õ ï³âòîðè ìèë³...; ³ ìàëî õòî ç íèõ óò³ê äî [ìîñêîâñüêèõ] òàáîð³â, ÿê ñòâåðäèëè âçÿò³ íàìè ÿçèêè». Á. «Îñü íåäàâíî â÷èíèëè äîãîâ³ð ç ïîëÿêàìè íà íàøó çãóáó; ðîç³ðâàëè íàäâîº ³ îáèäâà ìîíàðõè óìîâèëèñü ì³æ ñîáîþ, ùî áóäóòü íàñ âèêîð³íÿòè... Âè çâèêëè ââàæàòè íàñ çà ÿêóñü áåçñëîâåñíó õóäîáó, áåç íàñ âèð³øèëè, ÿê³ ì³ñòà çàëèøèòè ï³ä ñîáîþ, â ÿê³ óñòóïèòè, à òèì ÷àñîì ö³ ì³ñòà ä³ñòàëèñÿ âàì íå âàøîþ ñèëîþ, à Áîæîþ ïîì³÷÷þ é íàøîþ êðîâ’þ òà â³äâàãîþ. ×àñòî â³ä âàøèõ ìîñêîâñüêèõ ëþäåé ìîæíà ïî÷óòè òàêó äóìêó: â³ëüíî, ìîâëÿâ, êîðîëåâ³, ÿêó õî÷å ìàòè â³ðó ó ñâî¿é äåðæàâ³, â³ëüíî éîìó áëàãî÷åñòèâ³ öåðêâè îáåðòàòè â óí³àòñüê³ àáî êîñòüîëè. Àëå õàé òàê íå áóäå! Íå äîïóñòèâ íàñ Ãîñïîäü ó òàêó íåâîëþ. Çíàº êîðîëü, ùî ïðåäêè íàø³, ÿê ð³âí³ ç ð³âíèìè, ÿê â³ëüí³ ç â³ëüíèìè â îäíå ò³ëî ç’ºäíàëèñÿ ç ïîëÿêàìè ï³ä ºäèíèì ãîñóäàðåì, äîáðîâ³ëüíî îáðàíèì ³ çàïðèñÿæåíèì. À òîãî ÿðìà àí³ ìè, àí³ áàòüêè íàø³ íîñèòè íå çâèêëè». Â. «Òóðåöüêèé ñóëòàí... ùå á³ëüø³ ñâî¿ òóðåöüê³ é òàòàðñüê³ ñèëè ç³áðàâ ³ ïîñëàâ ç ïîãàíèì â³çèðîì ñâî¿ì, íà ³ì’ÿ Ìóñòàôà, ³ ç áàãàòüìà ïàøàìè ï³ä ×èãèðèí äîñòàâàòè éîãî. Ò³ áóñóðìàíñüê³ ñèëè, ïðèéøîâøè ì³ñÿöÿ ëèïíÿ ÷èñëà 8 äî ×èãèðèíà, äîñòàâàëè éîãî ð³çíèìè ñïîñîáàìè, ïðèñòóïàìè, ñòðàøíîþ âîãíÿíîþ ñòð³ëüáîþ, ãðàíàòàìè, ï³äêîïàìè é óñÿêèìè íàãîâîðàìè, ïðîòÿãîì äîâãîãî ÷àñó ñèëêóþ÷èñü çëèé íàì³ð ñâ³é âèêîíàòè, àëå âåëèêó çàãèáåëü ñîá³ òàì çíàéøëè». Ã. «Òóðåöüêі êëåéíîäè, êîòðі âäðóãå òóðåöüêèé ñóëòàí ïðèñëàâ... íà ãåòüìàíñòâî óêðàїíñüêå, òåïåð ïіñëÿ ïіääàííÿ éîãî ç Âіéñüêîì ïðèñëàíі ìîñêîâñüêîìó öàðåâі і ïóáëі÷íî òà äåìîíñòðàòèâíî íà î÷àõ íàðîäó òðіóìôàëüíî áóëè âіääàíі â ñòîëèöі...: çîëîòà áóëàâà âåëèêà, îáñàäæåíà äîðîãîöіííèì êàìіííÿì; äðóãà áóëàâà ïîçîëî÷åíà, äîðîãîöіííèì êàìіííÿì îáñàäæåíà, ìàéñòåðíî çðîáëåíà; äâі ÷åðâîíèõ êîðîãâè; äâà âîëîñÿíèõ áóí÷óêè; ï’ÿòü òóðåöüêèõ ëèñòіâ íåñëè â ðóêàõ, íà ñàæåíü çîëîòèìè ëіòåðàìè ïîïèñàíèõ і äóæå âåëèêó ïå÷àòêó òóðåöüêîãî ñóëòàíà êâàäðàòíó, ïðè êîòðіé âèñіâ і çîëîòèé øíóð». Ä. «Äî íàñ íàäіéøëè ïîâіäîìëåííÿ іç òàáîðó ðîñіéñüêîї àðìії â Óêðàїíі, ùî ãðàô Ìàçåïà, ãîëîâíîêîìàíäóþ÷èé êîçàöüêèìè âіéñüêàìè, ïåðåéøîâ íà ñòîðîíó Êîðîëÿ Øâåöії, àëå ç ñîáîþ âіí ïðèâіâ óñüîãî òðüîõ ïîëêîâíèêіâ, ïîçàÿê іíøі çàÿâèëè, ùî çàëèøàþòüñÿ âіðíèìè öàðåâі. ×åðåç êіëüêà äíіâ ïіñëÿ ïðèєäíàííÿ êîçàöüêîãî ãîëîâíîêîìàíäóþ÷îãî äî øâåäіâ êíÿçü

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

203

Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

Ìåíüøèêîâ íà ÷îëі ÷èñëåííîãî âіéñüêà і àðòèëåðії ïіøîâ íà Áàòóðèí, ðåçèäåíöіþ ãåòüìàíà Ìàçåïè, ÿêó îõîðîíÿëè 6000 êîçàêіâ îñîáèñòîї âàðòè. Çäîáóâøè ìіñòî ñèëîþ, Ìåíüøèêîâ âіääàâ óñå æèâå ìå÷ó òà âîãíþ. ßê ïîâіäîìëÿþòü, ìîñêîâіòàì çãîäîì óäàëîñÿ áіëüøіñòþ ãîëîñіâ âèáðàòè íîâîãî ãåòüìàíà – Ñêîðîïàäñüêîãî...». ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÎÑÎÁÈÑÒІÑÒÜ 4. Ï³äãîòóéòå ðîçïîâ³äü ïðî ãåòüìàíà Ï. Äîðîøåíêà, âèêîðèñòîâóþ÷è ïàì’ÿòêó äëÿ õàðàêòåðèñòèêè ³ñòîðè÷íî¿ îñîáèñòîñò³.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðð. 17 – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 18 ñò.

ÏÎÍßÒÒß ÒÀ ÒÅÐÌІÍÈ 5. Ïîÿñí³òü ïîíÿòòÿ òà òåðì³íè ³ ñêëàä³òü ç íèìè ðå÷åííÿ: ● Ë³âîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíà; ● Ðó¿íà; ● Ñëîáîæàíùèíà; ● ×îðòîìëèöüêà Ñ³÷; ● êîçàöüêå áàðîêî; ● ìàëîðîñіéñüêà êîëåãіÿ; ● Ðóїíà. ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÏÀÌ’ßÒÊÀ 6. Âèêîðèñòîâóþ÷è ïîäàíі ïàì’ÿòêè, ñõàðàêòåðèçóéòå äîñÿãíåííÿ êóëüòóðè Óêðàїíè òієї äîáè.

204

Розділ 5

УКРА АЇНС СЬКІ ЗЕМЛ ЛІ у 20–9 90 рооках 18 ст.

1 2 Ñêóëüïòóðíà êîìïîçèöіÿ «Ãåòüìàíè. Ìîëèòâà çà Óêðàїíó» â іñòîðèêî-êóëüòóðíîìó çàïîâіäíèêó «Ãåòüìàíñüêà ñòîëèöÿ» â Áàòóðèíі (×åðíіãіâñüêà îáë.). á ) Ïàì’ÿòíèê Ï ’ îá’єäíóє á’ ä ïîñòàòі ï’ÿòè ãåòüìàíіâ, æèòòÿ òà äіÿëüíіñòü ÿêèõ áóëè ïîâ’ÿçàíі ç Áàòóðèíîì. Ñêóëüïòîðè Á. Ìàçóð òà Ì. Ìàçóð.

3 4

§ 331.

ГЕТЬМАНЩИНА У 20–40 рр. 18 ст.

1722–1727 рр. – діяльність Першої Малоросійської колегії. 1723 р. – подання Петрові І Коломацьких чолобитних. Ув’язнення наказного гетьмана Павла Полуботка у Петpопавловськiй фоpтецi. 1727–1734 рр. – гетьманування Данила Апостола. 1734–1750 рр. – діяльність Пpавлiння гетьманського уpяду.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

кий новий порядок обрання полкової старшини передбачав царський указ? Про що це свідчило?

З грамоти царя Петра І до гетьмана І. Скоропадського (1715): «Відомо стало Нам, що в Малій Росії підлеглі тобі полковники на різні полкові уряди сотників обирають і затверджують на свій розсуд, не сповіщаючи тебе, підданого Нашого... Отож Ми, клопочучись про наших підданих з малоросійського народу, наказуємо надалі козацьким полковникам полкову старшину й сотників самим не обирати й не затверджувати. Коли ж у якомусь полку вільним буде місце полкової старшини чи сотника, полковнику належить збирати раду й радитися з полковою старшиною та сотниками; і на тій раді зі згоди всіх вибрати на той уряд людей двох-трьох заслужених і вірних(…), писати про те тобі та їх самих до тебе надсилати. Тобі ж, підданому Нашому, з тих призначених осіб належить вибрати, хто найбільш гідний того уряду; хто завжди зберігав до Нас, Великого Государя, непорочну вірність, того одного своїм універсалом од себе на той уряд призначати й на вірність Нашій Царській Величності приводити за звичаєм перед стольником Федором Протасьєвим, що живе при тобі... А якщо з тих, хто призначений на полкову старшину чи в сотники полковниками до цього Нашого указу, хтось схильний до зради, то таких належить замінити, а на їх місце обрати й призначити інших, вірних і гідних того уряду людей, способом, оголошеним вище».

. Äî ÿêèõ çàõîäіâ ùîäî Ãåòüìàíùèíè âäàâñÿ öàðñüêèé óðÿä çà åòüìàíóâàííÿ Іâàíà Ñêîðîïàäñüêîãî?

Ãåòüìàí Іâàí Ñêîð ðîïàäñüêèé.

206

Ãåòüìàíóâàííÿ I. Ñêîpîïàäñüêîãî çà òðàäèöієþ ìàëî ðîçïî÷àòèñÿ ç ïіäïèñàííÿ ñòàòåé. Àëå Ïåòpî I âіäìîâèâñÿ çðîáèòè öå, ïîÿñíèâøè òàêå ðіøåííÿ âîєííèìè îáñòàâèíàìè. Ïіñëÿ Ïîëòàâñüêîї áèòâè, 17 ëèïíÿ, І. Ñêîpîïàäñüêèé, ïåðåáóâàþ÷è ç êîçàöüêèì âіéñüêîì ó òàáîðі ïіä Ðåøåòèëiâêîþ, çâåðíóâñÿ äî öàðÿ ç 14 ïóíêòàìè ñòàòåé. Ó íèõ âіí ïðîñèâ ïіäòâåðäèòè ïðàâà é âîëüíîñòi Ãåòüìàíùèíè òà âèðіøèòè ÷èìàëî âàæëèâèõ äåðæàâíèõ ñïðàâ. Ó âіäïîâіäü Ïåòpî І 1709 ð. íàäіñëàâ іìåííèé óêàç, êîòðèé àæ íіÿê íå íàãàäóâàâ ìіæäåðæàâíі äîãîâіðíі ñòàòòі. Ó íüîìó ïðàâà і âîëüíîñòi ïіäòâåðäæóâàëèñÿ â òàêîìó âèãëÿäі, ÿêèé âіäïîâіäàâ іíòåðåñàì Ðîñії. Çãîäîì áóëî îáіöÿíî íàäàòè é ñòàòòi. Ùîäî іíøèõ ïèòàíü, òî öàð âіäïîâіâ, ùî

Ãåòüìàíùèíà ó 20–40 ðð. 18 ñò.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

ïіä ÷àñ ïîõîäіâ ïiä êîìàíäóâàííÿ ðîñіéñüêèõ ãåíåðàëіâ ìàþòü ïåðåõîäèòè íå ëèøå ïðîñòі êîçàêè, à é ãåòüìàí. Âîєâîäè ñèäіòèìóòü â óêðàїíñüêèõ ìіñòàõ, ó ìіñöåâі ñïpàâè âîíè íå âòðó÷àòèìóòüñÿ, êðіì òàêèõ «äåðæàâíèõ», ÿê «çðàäà» (ïіä «çðàäîþ» ðîçóìіëèñÿ áóäü-ÿêі äії, ùî ñóïåðå÷èëè áàæàííÿì öàðÿ). Âàæëèâîþ íîâèíîþ áóëî ïðèçíà÷åííÿ öàðñüêîãî ðåçèäåíòà Ï. Içìàéëîâà ïðè ãåòüìàíîâі. Éîìó íàäàâàëîñÿ ïðàâî çäіéñíþâàòè êîíòðîëü íàä ãåòüìàíîì òà óðÿäîì. Ñâîєðіäíèì äîäàòêîì äî óêàçó áóëè ÿâíі é òàєìíі ñòàòòі Іçìàéëîâó. Öі ñòàòòі íàçèâàëè çåìëі Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî «Ìàëîðîñіéñüêèì êðàєì», ó ÿêîìó öàðñüêèé ðåçèäåíò ñïіëüíî ç ãåòüìàíîì ìàëè óòðèìóâàòè âñå íàñåëåííÿ, çîêðåìà áóíòіâíèêіâ-çàïîpîæöiâ, «ó òèøі é ïîêîpі âåëèêîìó ãîñóäàðþ». Íàêàçóâàëîñÿ «ñâîєâîëüöiâ âèêîðіíþâàòè», íå äîçâîëÿòè їì ñåëèòèñÿ â îäíîìó ìіñöі, îñîáëèâî íà Ñі÷і. Îêðіì òîãî, påçèäåíò ìóñèâ ñòåæèòè, àáè ãåòüìàí áåç äîçâîëó öàðÿ íå çìіíþâàâ ñòðóêòóðó ïîñàä ó Ãåíåðàëüíіé êàíöåëÿðії, íå ïðèçíà÷àâ íîâèõ ïîëêîâíèêіâ, íå âіäáèðàâ i íå äàâàâ íіêîìó ìàєòíîñòåé. 29 êâіòíÿ 1722 ð. áóëî âèäàíî óêàç ïðî ñòâîðåííÿ Ïåðøîї Ìàëîðîñіéñüêîї êîëåãії ó ñêëàäі øåñòè ðîñіéñüêèõ îôіöåðіâ ç ïîëêіâ, ðîçìіùåíèõ â Óêðàїíі, íà ÷îëі çі Ñòåïàíîì Âåëüÿìiíîâèì. Ãåòüìàíùèíà âèâîäèëàñÿ ç ïіäïîðÿäêóâàííÿ êîëåãії іíîçåìíèõ ñïðàâ і ïіäïîðÿäêîâóâàëàñÿ ñåíàòîâі ÿê çâè÷àéíà ïðîâіíöіÿ іìïåðії. Ñ. Âåëüÿìiíîâ ïðèáóâ äî Ãëóõîâà â ëèïíі 1722 p. Íà î÷îëþâàíó íèì Ìàëîðîñіéñüêó êîëåãіþ ïîêëàäàëèñÿ íàäçâè÷àéíî øèðîêі ïîâíîâàæåííÿ. Êîëåãiÿ ïåðåáðàëà âñå àäìіíіñòðàòèâíå êåðіâíèöòâî Ëіâîáåðåæíîþ Óêðàїíîþ. ×ëåíè Ìàëîðîñіéñüêîї êîëåãії ìàëè íàãëÿäàòè çà äіÿëüíіñòþ ãåòüìàíà, ãåíåðàëüíîї òà ïîëêîâîї ñòàðøèíè. Âîíè êîíòðîëþâàëè âñòàíîâëåííÿ і ñòÿãíåííÿ ïîäàòêіâ äî öàðñüêîї êàçíè, ðîçêâàðòèðóâàííÿ ðîñіéñüêèõ ñîëäàòіâ i îôіöåðіâ â Óêðàїíі. Ìàëîðîñіéñüêà êîëåãіÿ çäіéñíþâàëà íàãëÿä çà äiÿëüíiñòþ Ãåíåðàëüíîї âіéñüêîâîї êàíöåëÿðії, êîíòðîëþâàëà ðîçïîäіë çåìåëüíèõ âîëîäіíü ìіæ îôіöåðàìè. Âîäíî÷àñ Ìàëîðîñіéñüêà êîëåãіÿ áóëà âèùîþ àïåëÿöіéíîþ1 óñòàíîâîþ. Êðіì òîãî, Ñ. Âåëüÿìiíîâ ìàâ ïðàâî íà âëàñíèé ðîçñóä âòðó÷àòèñÿ â áóäü-ÿêó ñôåðó óêðàїíñüêîãî æèòòÿ ÿê ïîâíîïðàâíèé ãîñïîäàð êðàþ. Зверніть увагу!

Ìàëîðîñіÿ – íàçâà Ãåòüìàíùèíè â çàêîíîäàâ÷èõ àêòàõ і ðîçïîðÿäæåííÿõ öàðñüêîãî óðÿäó ïіñëÿ óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêîãî äîãîâîðó 1654 ð. Âіä Àíäðóñіâñüêîãî äîãîâîðó 1667 ð. äî êіíöÿ 18 ñò. Ìàëîðîñієþ íàçèâàëàñÿ ïåðåâàæíî Ëіâîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíà ç Êèєâîì. ßê іñòîðèêî-ãåîãðàôі÷íå ïîíÿòòÿ çàñòîñîâóâàëîñÿ ðîñіéñüêèìè òà ÷àñòêîâî óêðàїíñüêèìè іñòîðèêàìè êіíöÿ 18 – ïî÷àòêó 20 ñò. ● Про які обов’язки царського резидента ви дізналися з документа? ● Доведіть, що таємні настанови резидентові є виявом політики, головний принцип якої – розділяй і володарюй. ● Як називають таку політику? 1

À ï å ë ÿ ö і ÿ – îñêàðæåííÿ ÿêîї-íåáóäü ïîñòàíîâè ïåðåä âèùîþ іíñòàíöієþ, ÿêà ìàє ïðàâî ïåðåãëÿíóòè ñïðàâó.

207

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Ãåòüìàíùèíà ó 20–40 ðð. 18 ñò.

У «Таємних статтях Його Царської Величності ближньому стольнику, панові Ізмайлову», зокрема, йшлося: «Перебуваючи при гетьманові Скоропадському, пильно стежити, щоб ні він, гетьман, ні старшина, ні полковники не мали ніякої схильності до зради й до підбурювання народу; щоб не було й листів до них з Туреччини, від татар, з Польської чи Шведської сторони, від зрадників донських козаків, а також від усіх, хто схильний до подібної зради; розвідувати про те різними шляхами, а дізнавшись, всіляко запобігати, для чого під його орудою наказано перебувати піхотним полкам, які раніше, за колишнього гетьмана, до тої його зради, перебували при ньому. Про все те писати Великому Государеві в Посольську похідну канцелярію... Дізнатися достеменно, таємним способом, скільки за колишнього гетьмана... збиралося всіляких прибутків з усього Малоросійського краю та скільки збиратиметься тепер; довідатися також, які прибутки мають генеральна старшина й полковники. Дослухатися розмов і довідуватися з них та з учинків, хто зі старшини та козаків прихильний до Великого Государя і якого уряду гідний».

. ×èì çàâåðøèëèñÿ ñïðîáè êîçàöüêîї ñòàðøèíè âіäíîâèòè äåðæàâíі ïðàâà Ãåòüìàíùèíè? ßêîþ áóëà äîëÿ íàêàçíîãî ãåòüìàíà Ïàâëà Ïîëóáîòêà? Öàðñüêèé óêàç ïðî óòâîðåííÿ Ìàëîðîñіéñüêîї êîëåãії âðàçèâ І. Ñêîðîïàäñüêîãî. Â Óêðàїíó ãåòüìàí ïîâåðíóâñÿ ç Ìîñêâè (äå áóâ ïðèñóòíіé íà óðî÷èñòîñòÿõ ç íàãîäè ïåðåìîãè â Ïіâíі÷íіé âіéíі) âêðàé õâîðèì. Âіä÷óâàþ÷è áëèçüêó ñìåðòü, âií äîðó÷èâ ãåòüìàíñüêі îáîâ’ÿçêè ÷åðíіãіâñüêîìó ïîëêîâíèêó Ïàâëîâі Ïîëóáîòêó, ÿêèé çàìіùàâ éîãî ïіä ÷àñ ïîїçäêè äî Ìîñêâè. Ï. Ïîëóáîòîê ðîçãîðíóâ àêòèâíó äіÿëüíіñòü, ñïðÿìîâàíó íà âіäíîâëåííÿ êîçàöüêèõ ïîðÿäêіâ, òà ïіä ðіçíèìè ïðèâîäàìè íå âèêîíóâàâ íàêàçè Ìàëîðîñіéñüêîї êîëåãії. Îäíàê Ïåòpî I ó êâіòíі 1723 p. íàäàâ Ìàëîpîñiéñüêié êîëåãії òàêі ïîâíîâàæåííÿ, ÿêі ðîáèëè її ïîâíîâëàäíîþ â Óêðàїíі. Óêðàїíñüêèé óðÿä ç Ãåíåðàëüíîþ âіéñüêîâîþ êàíöåëÿðієþ ïіäïîðÿäêîâóâàâñÿ Ìàëîpîñiéñüêié êîëåãiї. ×èñëåííі êëîïîòàííÿ, ùî ìіñòèëè îñíîâíó óêðàїíñüêó âèìîãó – îáðàííÿ íîâîãî ãåòüìàíà, öàð âіäõèëèâ. Àêòèâíà ïðîòèäіÿ çàõîäàì Ìàëîðîñіéñüêîї êîëåãiї íå çàëèøèëàñÿ íåïîìі÷åíîþ ðîñіéñüêèì ópÿäîì. Ó òðàâíі 1723 p. Ï. Ïîëóáîòêà ðàçîì іç ãåíåðàëüíèìè ïèñàðåì i ñóääåþ áóëî âèêëèêàíî äî Ïåòåpáópãà. Ïðîòå íàêàçíèé ãåòüìàí 2 1

1. Ïіäïèñ Ïàâëà Ïîëóáîòêà. 2. Îáêëàä äèíêà çîøèòà ñòóäåíòà Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї àêàäåìії, ìàéáóòíüîãî ïîëêîâíèêà і íàêàçíîããî ãåòüìàíà Ïàâëà Ïîëóáîòêà. 1679 ð.

208

Ãåòüìàíùèíà ó 20–40 ðð. 18 ñò.

● Яке враження, за свідченням літописця, справила чолобитна на російського царя? ● Якими були результати описаних подій?

Автор Чернігівського літопису повідомляє: «Канцелярист Іван Романович подав чолобитні від усього війська малоросійського за підписом рук усієї полкової старшини й товариства бунчукового й значкового до рук його імператорської величності, що з церкви Святої Троїці по службі Божій листопада 10 числа йшов. Так зараз у кофейний дім увійшовши й вичитавши, вийшов з того дому й наказав своїми вустами... з великим гнівом і лютістю взяти під варту полковника Павла Полуботка, суддю генерального Івана Черниша, Семена Савича – писаря генерального, які тамтаки стояли(…), того ж часу взято з України полковника миргородського Апостола в Москву і Санкт-Петербург, осавула генерального й бунчукового з Глухова, а з деяких полків побрано в Глухів старшину полкову й держано під караулом».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

çâîëіêàâ іç âіä’їçäîì, ãîòóþ÷è íîâі äîêóìåíòè ç ïðîõàííÿì ïðî âіäíîâëåííÿ äåðæàâíèõ ïðàâ Óêðàїíè. Ó ñåðïíі Ï. Ïîëóáîòîê äіñòàâñÿ Ïåòåðáóðãà. Ïіñëÿ âіä’їçäó íàêàçíîãî ãåòüìàíà ðóõ çà ðîçøèðåííÿ àâòîíîìії êîçàöüêîї äåðæàâè î÷îëèâ ìèðãîðîäñüêèé ïîëêîâíèê Äàíèëî Àïîñòîë. Âіí, çîêðåìà, äîìіãñÿ óêëàäåííÿ Êîëîìàöüêèõ ÷îëîáèòíèõ – ñòàòåé, ïіäïèñàíèõ ó ñåðåäèíі ñåðïíÿ – íà ïî÷àòêó âåðåñíÿ 1723 ð. íà ð. Êîëîìàê, ùî íà Ïîëòàâùèíі, ïðåäñòàâíèêàìè êîçàöüêîї ñòàðøèíè. Ó íèõ, ÿê і â ïîïåðåäíіõ ñòàòòÿõ, ñòàðøèíà ñêàðæèëàñÿ íà çóáîæіííÿ êîçàêіâ і ñåëÿí ÷åðåç âіéñüêîâі ïîâèííîñòі, íåâðîæàї òà îáòÿæëèâі ïîáîðè. Ñòàòòі âêîòðå ïîðóøóâàëè ïèòàííÿ ïðî çâіëüÍàêàçíèé ãåòüüìàí íåííÿ ìàєòêіâ ñòàðøèíè âіä ïîäàòêіâ. Іøëîñÿ òàêîæ Ïàâëî Ïîëóáîò òîê. ïðî íåäîëіêè ñóäî÷èíñòâà. Íàñàìêіíåöü ñòàðøèíà ïðîñèëà äîçâîëó îáðàòè ãåòüìàíà. Ïіäïèñàíі Êîëîìàöüêі ÷îëîáèòíі Ä. Àïîñòîë ïîäàâ äî Ãåíåðàëüíîї âіéñüêîâîї êàíöåëÿðії. Óðÿäîâöі, ïîñâÿ÷åíі â ïëàíè Ï. Ïîëóáîòêà, âèðіøèëè òåðìіíîâî íàäіñëàòè äî ðîñіéñüêîї ñòîëèöі ïîñîëüñòâî і ïåðåäàòè ñòàòòі. Ïðîòå êîçàöüêèõ ïîñëàíöіâ çàòðèìàëà Ìàëîðîñіéñüêà êîëåãіÿ. Òîäі äî Ïåòåðáóðãà áóëî òàєìíî âіäïðàâëåíî âіéñüêîâîãî êàíöåëÿðèñòà Іâàíà Ðîìàíîâè÷à. 10 ëèñòîïàäà 1723 ð. âіí ïåðåäàâ Êîëîìàöüêі ÷îëîáèòíі îñîáèñòî іìïåðàòîðîâі Ïåòðó I. Ïîíàä ðіê òðèâàëè äîïèòè óêðàїíñüêîї ñòàðøèíè â Ïåòåðáóðçі. Ïðîòè íàêàçíîãî ãåòüìàíà áóëî ðîçïî÷àòî ñóäîâó ñïðàâó çà çâèíóâà÷åííÿì ó äåðæàâíіé çðàäі – òàєìíèõ çâ’ÿçêàõ ç Ï. Îðëèêîì. Îäíà÷å ñóäîâèé ïðîöåñ òàê і íå âіäáóâñÿ, áî 18 ãðóäíÿ 1724 ð. â Ïåòðîïàâëîâñüêîìó êàçåìàòі Ï. Ïîëóáîòîê ïîìåð.

● На прикладах наведеного тексту спробуйте пояснити характеристику, що її давав цареві Т. Шевченко: «Це той п е р в и й, що розпинав нашу Україну». ● Яким постає зі свідчень Ж.-Б. Шерера П. Полуботок?

нцузький історик Жан-Бенуа Шерер у книжці «Літопис Малоросії, або Історія запорізьких і українських козаків», що вийшла друком у Парижі 1788 р., так описував

209

Ãåòüìàíùèíà ó 20–40 ðð. 18 ñò.

зміст сказаного Павлом Полуботком Петру І: «Знаю і бачу, царю, що ви хочете згубити мою Батьківщину(...). Ви ставите себе понад усіма законами і хочете знищити всі привілеї, урочисто стверджені вашими попередниками і вашою величністю; ви хочете покласти свавільні податки на народ, котрого свободу самі визнали; ви, не вагаючись, посилаєте на важкі й принизливі роботи козаків, приневолюючи їх, неначе рабів, копати канали у ваших володіннях; а що для нас найобразливіше – позбавляєте нас нашого права обирати вольними голосами гетьманів і інших старшин; ви настановили нам суддями великоросів, які не знають або вдають, що не знають, наших прав і привілеїв та повсюдно всіма способами нас неволять і ображають».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

3. Çà ÿêèõ îáñòàâèí 1727 p. áóëî âіäíîâëåíî ãåòüìàíñòâî? ßêèì óâ çìіñò «Ðiøèòåëüíèõ ïóíêòіâ»? Äåÿêå ïîì’ÿêøåííÿ ïîëіòèêè öàðàòó ùîäî Óêðàїíè ïîâ’ÿçàíå áóëî çі ñìåðòþ Ïåòðà І â ñі÷íі 1725 ð. Ó ëþòîìó 1725 ð. іìïåðàòðèöÿ Êàòåðèíà І çâіëüíèëà ç-ïіä âàðòè òèõ óêðàїíñüêèõ ñòàðøèí, ÿêèõ áóëî óâ’ÿçíåíî ðàçîì іç Ï. Ïîëóáîòêîì. Óëіòêó 1727 ð. çðîñëà íàïðóæåíіñòü ó pîñiéñüêî-òópåöüêèõ âіäíîñèíàõ. Ðîñiÿ ðîçïî÷àëà ïіäãîòîâêó äî íîâîї âіéíè. Çà òàêèõ îáñòàâèí óðÿä Ïåòpà II, ðîçðàõîâóþ÷è íà âіéñüêîâó äîïîìîãó êîçàêіâ, ïðàãíóâ çàëó÷èòè íà ñâіé áіê êîçàöüêó ñòàðøèíó. Áóëî ëіêâіäîâàíî Ìàëîðîñіéñüêó êîëåãіþ é äîçâîëåíî âèáîðè ãåòüìàíà. Íå îñòàííþ ðîëü â óõâàëåííі òàêîãî ðіøåííÿ âіäіãðàëà îñîáèñòà çàöіêàâëåíіñòü Î. Ìåíøèêîâà, ÿêèé ñïîäіâàâñÿ â òàêèé ñïîñіá ðîçøèðèòè ìàєòíîñòі íà òåðèòîðії Óêðàїíè. Ó ñèòóàöії, ùî ñêëàëàñÿ, єäèíèì i íåçàïåðå÷íèì ïðåòåíäåíòîì íà ãåòüìàíñòâî áóâ Äàíèëî Àïîñòîë. Íà âèáîðàõ, ùî âіäáóëèñÿ 1 æîâòíÿ ó Ãëóõîâi òà íàãàäóâàëè öåðåìîíіþ ïðèñÿãè, çà 73-pi÷íîãî Ä. Àïîñòîëà ïðîãîëîñóâàëè îäíîñòàéíî. Äîãîâіðíèõ ñòàòåé óêëàäåíî íå áóëî. Îòæå, ãîëîâíîþ ñâîєþ ìåòîþ Ä. Àïîñòîë óâàæàâ ïіäïèñàííÿ òðàäèöіéíîї ðîñіéñüêî-óêðàїíñüêîї óãîäè. Ëèøå â ñåðïíі Ä. Àïîñòîë îòðèìàâ ÿê âіäïîâіäü íà ñâîї ïðîïîçèöії «Ðіøèòåëüíі ïóíêòè». Âîíè ìàëè ôîðìó óêàçó öàðñüêîãî óðÿäó ãåòüìàíîâі. Çãіäíî ç «íîâèì äîãîâîðîì»: ● Ñêàñîâóâàâ çàáîðîíó ðîñіÿíàì êóïóâàòè çåìëі â Óêðàїíі, õî÷à é çàçíà÷àëîñÿ, ùî íîâі çåìëåâëàñíèêè ìóñèòèìóòü ïіäïîðÿäêîâóâàòèñÿ óêðàїíñüêіé àäìіíіñòðàöії. Íîâi ñòàòòі çíà÷íî îáìåæóâàëè é áåç òîãî íåçíà÷íі ïðàâà òà âîëüíîñòi Óêðàїíè. ● Ãåòüìàí ïîçáàâëÿâñÿ ïðàâà âåñòè ïåðåãîâîðè ç іíøèìè äåðæàâàìè. Äîçâîëÿëîñÿ ëèøå âèðіøóâàòè ïðèêîðäîííі ïðîáëåìè ç Ïîëüùåþ і Êpèìîì, àëå ïіä íàãëÿäîì pîñiéñüêîãî ðåçèäåíòà. ● Íà âіéñüêîâі ïîñàäè ìàëè îáèðàòèñÿ îñîáè çі ñòàðøèíè, îäíà÷å çàòâåðäæóâàëèñÿ âîíè öàðåì. Íèæ÷ó ñòàðøèíó çàòâåðäæóâàâ ãåòüìàí. ● Âèùîþ ñóäîâîþ іíñòàíöієþ ñòàâàâ Ãåíåðàëüíèé ñóä. Âіí ñêëàäàâñÿ ç òðüîõ ðîñіÿí і òðüîõ óêðàїíöіâ òà î÷îëþâàâñÿ ãåòüìàíîì, àëå «ãîëîâíèì ñóääåþ» ââàæàâñÿ öàð. Îòæå, «Ðiøèòåëüíi ïóíêòè» íå áóëè äâîñòîðîííіì äîãîâîðîì, à ÿâëÿëè ñîáîþ ðîçïîðÿäæåííÿ, íîðìàòèâíèé àêò âåðõîâíîї âëàäè Ðîñіéñüêîї äåðæàâè. Äîêóìåíò áóâ ïîêëèêàíèé ðåãóëþâàòè âíóòðіøíє æèòòÿ Ãåòüìàíùèíè ÿê ñêëàäîâîї ÷àñòèíè Ðîñії. 210

Ãåòüìàíùèíà ó 20–40 ðð. 18 ñò.

èëî Àïîñòîë óçÿâñÿ çà çäіéñíåííÿ ðåôîðì, ñïðÿìîâàíèõ íà âïîðÿäêóâàííÿ âíóòðіøíüîãî æèòòÿ Ãåòüìàíùèíè: ó ñóäî÷èíñòâі, ôіíàíñàõ, çåìåëüíèõ ñïðàâàõ, òîðãіâëі òîùî. Ç ìåòîþ âðåãóëþâàííÿ çåìåëüíèõ ñïðàâ ãåòüìàí ïðîòÿãîì 1729–1731 ðð. ïðîâіâ «Ãåíåðàëüíå ñëіäñòâî ïðî ìàєòíîñòі». Óíàñëіäîê òàêîãî çàõîäó â äåðæàâíå êîðèñòóâàííÿ áóëî ïîâåðíóòî ÷èìàëî çåìåëü, áåçïіäñòàâíî çàõîïëåíèõ ó ïðèâàòíå âîëîäіííÿ. ×èìàëî çóñèëü äîêëàäàâ Ä. Àïîñòîë äëÿ ïîæâàâëåííÿ óêðàїíñüêîї òîðãіâëі. Ãåòüìàí çóìіâ äîìîãòèñÿ ñêàñóâàííÿ áàãàòüîõ îáìåæåíü òà óòèñêіâ, çàïðîâàäæåíèõ Ïåòðîì І. Òàê, íàïðèêëàä, óêðàїíñüêèì êóïöÿì ïîâåðíóëè ïðàâî âèâîçèòè òîâàðè íà çàõіäíîєâðîïåéñüêі ðèíêè, çíîâó áóëî Ãåòüìàí Äàíèëî Àïîñòî îë. íàëàãîäæåíî òîðãîâåëüíі çâ’ÿçêè ç Êðèìîì òîùî. Çäіéñíþþ÷è ðåôîðìó ôіíàíñіâ, Ä. Àïîñòîë óïåðøå âñòàíîâèâ òî÷íèé áþäæåò äåðæàâíèõ âèäàòêіâ; ïðè öüîìó ç-ïîìіæ âèäàòêіâ âèîêðåìèâ òó ÷àñòèíó, ùî ìàëà âèêîðèñòîâóâàòèñÿ íà óòðèìàííÿ êîçàöüêîї àäìіíіñòðàöії, íàéìàíîãî âіéñüêà, àðòèëåðії òîùî. Ãåòüìàí òàêîæ âèçíà÷èâ äæåðåëà íàïîâíåííÿ äåðæàâíîї ñêàðáíèöі Ãåòüìàíùèíè. Çìіíè â ñóäî÷èíñòâі ñòîñóâàëèñÿ ðåôîðìóâàííÿ ñóäіâ. Áóëî ðîçïî÷àòî ðîáîòó çі çâåäåííÿ äî îäíîãî çáіðíèêà çàêîíіâ, ùî âèêîðèñòîâóâàëèñÿ â óêðàїíñüêîìó ñóäî÷èíñòâі («Ïðàâà, çà ÿêèìè ñóäèòüñÿ ìàëîðîñіéñüêèé íàðîä»). Ä. Àïîñòîë âіäíîâèâ ïðàâî ãåòüìàíà ïðèçíà÷àòè ãåíåðàëüíó ñòàðøèíó і ïîëêîâíèêіâ.

Іêîíîñòàññ Cïàñî-Ïðååîáðàæåíñüêîї öåðêâè ó Â Âåëèêèõ Ñîðî÷èíöÿ ÿõ.

Іêîíà Áîããîðîäèöі ç іêîíîñò òàñà ÑïàñîÏðåîáðàæ æåíñüêîї öåðêâè ó Âåëèêèõ õ Ñîðî÷èíöÿõ.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

4. ßêі ðåôîðìè áóëî çäіéñíåíî çà ãåòüìàíà Äàíèëà Àïîñòîëà?

Ñïàñî-Ïðåîáðàæåíñüêà öåðêâà ó Âåëèêèõ Ñîðî÷èíöÿõ íà Ïîëòàâùèíі, çáó óäîâàíà êîøòîì Äàíèëà À Àïîñòîëà. 1732 ð.

211

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Ëіâîáåðåæíà òà Ñëîáіäñüêà Óêðàїíà â äðóãіé ïîëîâèíі 18 ñò.

Îòæå, Ä. Àïîñòîë ñïðîìіãñÿ òèì÷àñîâî ïðèãàëüìóâàòè ïðîöåñ ïåðåòâîðåííÿ Ãåòüìàíùèíè íà àäìіíіñòðàòèâíó îäèíèöþ Ðîñіéñüêîї іìïåðії, âòðèìàòè íà äåÿêèé ÷àñ òі ïðàâà i ñâîáîäè, ÿêі ùå ëèøàëèñÿ â óêðàїíöіâ. Ïіñëÿ ñìåðòі Ä. Àïîñòîëà 1734 ð. âèáîðè íîâîãî ãåòüìàíà íå âіäáóëèñÿ. Ðîñіéñüêèé óðÿä, îáìåæóþ÷è äåðæàâíіñòü Óêðàїíè, íàäàâ ïðàâî çäіéñíþâàòè âëàäó â Ãåòüìàíùèíі Ïðàâëіííþ ãåòüìàíñüêîãî óðÿäó. Ñêëàäàëàñÿ öÿ óñòàíîâà іç øåñòè îñіá – òðüîõ óêðàїíöіâ і òðüîõ ðîñіÿí, ïðîòå âñÿ ïîâíîòà âëàäè íàëåæàëà ðîñіéñüêîìó êíÿçåâі Îëåêñіþ Øàõîâñüêîìó. Ó ñâîїé äіÿëüíîñòі Ïðàâëіííÿ ãåòüìàíñüêîãî óðÿäó ïîâèííî áóëî êåðóâàòèñÿ «Ðіøèòåëüíèìè ïóíêòàìè». Çà öàðñüêîþ ãðàìîòîþ, öÿ óñòàíîâà ìàëà äіÿòè äî îáðàííÿ íîâîãî ãåòüìàíà. Ùîïðàâäà, íà êîëè ñàìå ïðèçíà÷àëèñÿ âèáîðè ãåòüìàíà, â äîêóìåíòі íå âêàçóâàëîñÿ. Íàòîìіñòü Î. Øàõîâñüêèé çà òðàäèöієþ îòðèìàâ òàєìíó іíñòðóêöіþ, ó ÿêіé éîìó íàêàçóâàëîñü ó áóäü-ÿêèé ñïîñіá ïåðåêîíóâàòè óêðàїíöіâ, ùî âñі їõíі áіäè – ÷åðåç íåäáàëèõ ãåòüìàíіâ, à òîìó íå òðåáà ïîñïіøàòè ç âèáîðàìè. Перевірте себе 1. Хто з відомих вам історичних діячів міг сказати такі слова? Свою думку аргументуйте. ● «Ніколи не перестану шукати всіх легальних засобів, щоб заявити мої права й права моєї нації на Україну»; ● «Ні, государю, ти не в силах уже повернути мені життя, яке загасає. Скоро Петро і Павло стануть на одній дошці перед Богом. Він розсудить їх діла». 2. Установіть хронологічну послідовність подій: ● діяльність Першої Малоросійської колегії; ● обрання П. Орлика гетьманом в еміграції; ● гетьманування Д. Апостола. 3. Хто з названих історичних діячів був сучасником П. Полуботка: ● І. Мазепа; ● П. Орлик; ● Петро І; ● Б. Хмельницький; ● Карл ХІІ; ● М. Кривоніс; ● І. Скоропадський; ● Д. Апостол; ● П. Конашевич-Сагайдачний? 4. Дайте відповіді на запитання: ● Які особливості гетьманування І. Скоропадського? ● Які наслiдки для Укpаїни мало утворення Першої Малоросійської колегії? Які функції покладалися на неї? ● Чим було спричинено виклик П. Полуботка до Петеpбуpга та його ув’язнення? ● За яких обставин 1727 p. було вiдновлено гетьманство? ● Що передбачали «Рiшительні пункти»? ● Які реформи було здійснено за Д. Апостола? У чому полягало їх значення? 5. Поміркуйте, чому, на думку істориків, Малоросійська колегія поклала початок ліквідації української державності. ● Чому П. Полуботок і козацька старшина так наполегливо домагалися офіційного обрання гетьмана? 6. Зробіть висновки-узагальнення про заходи козацької старшини, спрямовані на відновлення державних прав України у 20–30-х роках 18 ст.

§ 332.

ЛІВОБЕРЕЖНА ТА СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 18 ст. 1750–1764 рр. – гетьманування Кирила Розумовського. 1764 р. – лiквiдацiя гетьманства Катеpиною II. 1764–1786 рр. – діяльність Другої Малоpосiйської колегiї на чолi з пpезидентом Петром Рум’янцевим. 1765 р., липень – лiквiдацiя полкового устpою на Слобожанщинi та утвоpення з козацьких полків п’яти гусаpських. Утвоpення Слобiдсько-Укpаїнської губеpнiї. 1781 р. – ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні. Утвоpення Київського, Чеpнiгiвського i Новгоpод-Сiвеpського намiсництв.

212

Ëіâîáåðåæíà òà Ñëîáіäñüêà Óêðàїíà â äðóãіé ïîëîâèíі 18 ñò.

1783 р., тpавень – цаpський указ пpо закpiпачення селян на Лiвобеpежнiй i Слобiдськiй Укpаїнi. 1783 р., чеpвень – указ пpо пеpетвоpення лiвобеpежних козацьких полкiв на pегуляpнi полки pосiйської аpмiї.

Із настанови Катерини ІІ князю О. В’яземському з нагоди вступу його на посаду генерал-прокурора сенату (1764), що з’явилася напередодні ліквідації гетьманства: «Мала Росія, Ліфляндія і Фінляндія є провінціями, якими управляють на основі дарованих їм привілеїв; порушити ж їх, раптом відмовившись од них, було б дуже непристойно, але й називати їх чужоземними і поводитися з ними на такій самій основі було б більше ніж помилкою, можна сказати певно – безглуздям. Ці провінції, а також Смоленську треба найлегшим способом привести до того, щоб вони обрусіли і перестали б дивитись, неначе вовки на ліс. Домогтися цього буде дуже легко, якщо розумні люди будуть обрані начальниками цих провінцій. Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба намагатися, щоб час і назва гетьманів зникли».

1. Êîçàê ç ðóøíè èöåþ. Õóäîæíèê І. Ðєï ïіí. 2. Êîçàê ç êîíåì. Õóäîæíèê І. Ðєï ïіí.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

● Які завдання стосовно українських земель ставила російська цариця перед чиновником вищого рангу? ● Як було рекомендовано їх втілювати у життя?

1. ×èì âèðіçíÿëîñÿ ïðàâëіííÿ îñòàííüîãî ãåòüìàíà Êèðèëà Ðîçóìîâñüêîãî? Ñèòóàöіÿ â Ëіâîáåðåæíіé Óêðàїíі òðîõè ïîëіïøèëàñÿ, êîëè â ëèñòîïàäі 1741 ð. óíàñëіäîê ïàëàöîâîãî ïåðåâîðîòó â Ðîñії äî÷êà Ïåòðà І, Єëèçàâåòà, ïîñіëà іìïåðàòîðñüêèé ïðåñòîë. Çìіíè íà êðàùå â ñòàíîâèùі Óêðàїíè çóìîâëþâàëèñÿ íèçêîþ çîâíіøíіõ і âíóòðіøíіõ ïîëіòè÷íèõ îáñòàâèí. Ïåâíó ðîëü çіãðàëî, ïîçà ñóìíіâîì, óêðàїíñüêå îòî÷åííÿ іìïåðàòðèöі: її ÷îëîâіêîì áóâ óêðàїíåöü Îëåêñіé Ðîçóìîâñüêèé. Îñü ÷îìó ïðè äâîðі Єëèçàâåòè ïðèùåïèëàñÿ ìîäà íà âñå óêðàїíñüêå: áóëî òàì ÷èìàëî óêðàїíñüêèõ ñïіâàêіâ òà áàíäóðèñòіâ, íà áåíêåòàõ ïîäàâàëèñÿ óêðàїíñüêі ñòðàâè òîùî. 213

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Ëіâîáåðåæíà òà Ñëîáіäñüêà Óêðàїíà â äðóãіé ïîëîâèíі 18 ñò.

Ïіä ÷àñ ïåðåáóâàííÿ іìïåðàòðèöі â Êèєâі 1744 ð. êîçàöüêà ñòàðøèíà çâåðíóëàñÿ ç ïðîõàííÿì äîçâîëèòè âèáîðè ãåòüìàíà. Єëèçàâåòà íå çàïåðå÷óâàëà, ïðîòå êîíêðåòíèõ îáіöÿíîê íå äàâàëà. Îòîæ ñïðàâà ç îáðàííÿì ãåòüìàíà çàòÿãëàñÿ ùå íà øіñòü ðîêіâ. Âіäíîâëåííÿ ãåòüìàíñòâà áóëî ñïðè÷èíåíå êіëüêîìà îáñòàâèíàìè. Ïåðåäóñіì öüîãî ïðàãíóëà êîçàöüêà ñòàðøèíà. Ïîíàä äåñÿòü ðîêіâ êîçàöüêà âåðõіâêà íàïîëåãëèâî çâåðòàëàñÿ äî іìïåðàòîðñüêîãî äâîðó ç ïðîõàííÿì ïðî äîçâіë îáèðàòè ãåòüìàíà. Òà, âî÷åâèäü, öüîãî áóëî çàìàëî, àáè ïåðåêîíàòè іìïåðàòîðñüêèé äâіð. Ðіøåííÿ ïðî âіäíîâëåííÿ ãåòüìàíñòâà ó Ïåòåðáóðçі ïðèéíÿëè ç ïîëіòè÷íîãî ðîçðàõóíêó. Åêîíîìі÷íî-ñòðàòåãі÷íèé ïîòåíöіàë Êèðèëî Ð Ðîçóìîâñüêèé. Óêðàїíè ïðàãíóëè âèêîðèñòàòè â ìàéáóòíіõ âіé1758 ð. Ðîîáîòà ôðàííàõ ïðîòè Òóðå÷÷èíè, à òàêîæ ó ìîæëèâіé âіéíі öóçüêîãî ï ïîðòðåòèñòà ïðîòè Ïðóññії, âіäíîñèíè ç ÿêîþ íà òîé ìîìåíò Ëóї Òîêå. óêðàé çàãîñòðèëèñÿ. ● Ãåòüìàíà çîáðàæåíî â Êàíäèäàòîì íà ãåòüìàíñòâî іìïåðàòðèöÿ Єëèïðèäâîðíîìó ãåíåðàëüçàâåòà âèñóíóëà ìîëîäøîãî áðàòà ñâîãî ÷îëîâіñüêîìó ìóíäèðі ç ãåòüêà – Êèðèëà Ðîçóìîâñüêîãî. Âèáîðè ãåòüìàíà Ëіìàíñüêîþ áóëàâîþ â ðóÓêðàїíè áóëî ïðèçíà÷åíî íà êàõ, äâîìà òóëóìáàñàìè âîáåðåæíîї é óêðіïëåíèì íà êîçàöü- 22 ëþòîãî 1750 ð. Öåðåìîíіÿ, ùî âіäáóâàëàñÿ â êîìó ñïèñі ïðàïîðîì áі- Ãëóõîâі, íå ìàëà íі÷îãî ñïіëüíîãî ç òðàäèöіéíèìè ëÿ íіã. êîçàöüêèìè âèáîðàìè, õî÷ îáñòàâëåíà áóëà óðî÷èñòî, íàâіòü ïîìïåçíî. Ëèøå â ñåðåäèíі ëèïíÿ íàñòóïíîãî ðîêó íîâîîáðàíèé ãåòüìàí ïðèáóâ äî Ãëóõîâà. Çíîñèíè ç Ëіâîáåðåæíîþ Óêðàїíîþ çíîâó ïîêëàäàëèñÿ íà Êîëåãіþ çàêîðäîííèõ ñïðàâ. Ê. Ðîçóìîâñüêèé ïî÷àâ áåç ïîãîäæåííÿ ç ðîñіéñüêèìè óðÿäîâöÿìè ïðèçíà÷àòè ïîëêîâíèêіâ і ðîçäàâàòè çåìëі. Ïîñèëèëèñÿ ïîçèöії êîçàöüêîї ñòàðøèíè, ÿêіé íàäàâàëîñÿ ïðàâî êåðóâàòè Ãåòüìàíùèíîþ çà âіäñóòíîñòі ãåòüìàíà. Ðåãóëÿðíèì ñòàëî ñêëèêàííÿ ó Ãëóõîâі ñòàðøèíñüêîї ðàäè. Âîäíî÷àñ ïîæâàâëþâàëîñÿ ãîñïîäàðñüêå æèòòÿ. Ïî÷àëè âіäáóäîâóâàòè Áàòóðèí, ÿêîìó áóëî ïîâåðíóòî ñòàòóñ ñòîëèöі Ãåòüìàíùèíè, òà Ãëóõіâ, äå ìіñòèëàñÿ ðåçèäåíöіÿ ãåòüìàíà. Ê. Ðîçóìîâñüêèé óäàâñÿ äî çàõîäіâ, ùî îáìåæóâàëè ñâàâîëþ ðîñіéñüêèõ ÷èíîâíèêіâ, ÿêі ïåðåáóâàëè â Óêðàїíі. Çîêðåìà, áåç äîçâîëó ãåòüìàíà çàáîðîíÿëîñÿ çààðåøòîâóâàòè óêðàїíöіâ, îêðіì êðèìіíàëüíèõ çëî÷èíöіâ. Ñàìîñòіéíі äії ãåòüìàíà ñóïåðå÷èëè ïëàíàì іìïåðñüêîãî óðÿäó, ÿêèé àæ íіÿê íå ïðàãíóâ ïîñèëåííÿ óêðàїíñüêîї àâòîíîìії. Òîìó, íåçâàæàþ÷è íà âåëèêèé âïëèâ Ê. Ðîçóìîâñüêîãî ïðè äâîðі іìïåðàòðèöі, 1754 ð. ç’ÿâèëàñÿ íèçêà óêàçіâ, ùî îáìåæóâàëè ãåòüìàíñüêó âëàäó. Ê. Ðîçóìîâñüêîìó áóëî çàáîðîíåíî ïðèçíà÷àòè ïîëêîâíèêіâ, à äîçâîëåíî ëèøå ïðîïîíóâàòè êàíäèäàòіâ. Ó âіäïîâіäü íà êëîïîòàííÿ âіäíîâèòè ñàìîñòіéíі çîâíіøíüîïîëіòè÷íі çíîñèíè Ëіâîáåðåæíîї Ãåòüìàíùèíè Ê. Ðîçóìîâñüêèé äіñòàâ êàòåãîðè÷íó âіäìîâó. Îñîáëèâîìó êîíòðîëþ ïіäëÿãàëè ôіíàíñîâі ñïðàâè Ãåòüìàíùèíè. Íàéðіøó÷іøі çàõîäè Ê. Ðîçóìîâñüêîãî, ñïðÿìîâàíі íà îíîâëåííÿ æèòòÿ Ãåòüìàíùèíè, âèïàëè íà 60-òі ðîêè 18 ñò. Ïîâåðíóâøèñü äî Ãëóõîâà ïіñëÿ ÷åðãîâîї òðèâàëîї ïîїçäêè äî Ïåòåðáóðãà é Ìîñêâè íà ïî÷àòêó 1760 ð.,

214

Ëіâîáåðåæíà òà Ñëîáіäñüêà Óêðàїíà â äðóãіé ïîëîâèíі 18 ñò.

Áóäіâíèöòâî òðèïîâåðõîâîããî ïàëàöó â ñòèëі êëàñèöèçìó òðèâàë ëî ïðîòÿãîì 1799–1803 ðð. Àðõіò òåêòîðîì áóâ ×àðëüç Êàìåðîí. Ó çàáóäîâі ïàëàöó âòіëåíî ðèñè àíòè÷í íîї àðõіòåêòóðè: éîãî ãîëîâíèé ôà àñàä ïðèêðàøåíî ïîðòèêîì ç âîñüì ìè êîëîí іîíіéñüêîãî ñòèëþ.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

ãåòüìàí âіäâіäàâ óñі ïîëêè Ãåòüìàíùèíè. Ïîїçäêà ïåðåêîíàëà éîãî â íåîáõіäíîñòі ñóòòєâèõ çìіí ó äіÿëüíîñòі àäìіíіñòðàòèâíèõ îðãàíіâ. Ïåðøèì çàçíàëî ðåôîðìóâàííÿ ñóäî÷èíñòâî. Ãåíåðàëüíèé âіéñüêîâèé ñóä áóëî ðåîðãàíіçîâàíî â íàéâèùèé ñóäîâèé îðãàí íàãëÿäó çà ìіñöåâèìè ñóäàìè, à òàêîæ â ñóä ó ñïðàâàõ êîçàöüêîї ñòàðøèíè. Áóëî ïîçáàâëåíî ñóäîâèõ ïîâíîâàæåíü Ãåíåðàëüíó âіéñüêîâó êàíöåëÿðіþ. Çàçíàâ çìіí ñêëàä Ãåíåðàëüíîãî ñóäó: «...ó ñóäі Ãåíåðàëüíîìó áóòè 12 ïåðñîíàì, ïîïåðøå, ñóääÿì äâîì ãåíåðàëüíèì, à ç íèìè äåñÿòü ïåðñîí âèáèðàòè â ïîëêàõ ìàëîðîñіéñüêèõ ç êîæíîãî ïîëêó...». Êðіì òîãî, çàìіñòü ïîëêîâèõ ñóäіâ, ÿêі çà ñâîїì ñêëàäîì íå âіäðіçíÿëèñÿ âіä ñêëàäó ïîëêîâèõ êàíöåëÿðіé íà ÷îëі ç ïîëêîâíèêîì, ïåðåäáà÷àëîñÿ ñòâîðåííÿ íîâèõ ñóäîâèõ óñòàíîâ. Âîäíî÷àñ Ê. Ðîçóìîâñüêèé âäàâñÿ äî ñïðîá óñòàíîâèòè ñïàäêîєìíå ãåòüìàíñòâî. Íà ñòàðøèíñüêіé ðàäі, ñêëèêàíіé íàïðèêіíöі 1763 ð., áóëî ñõâàëåíî 23 ïóíêòè, ÿêі ëÿãëè â îñíîâó ÷îëîáèòíîї íà іì’ÿ іìïåðàòðèöі ç ïðîõàííÿì çàêðіïèòè ãåòüìàíñòâî çà ðîäîì Ðîçóìîâñüêèõ. Ðåôîðìóâàâ Ê. Ðîçóìîâñüêèé і àðìіþ: ïîëêè ïåðåòâîðèëèñÿ íà ðåãóëÿðíі. Êîçàêіâ áóëî îäÿãíåíî â óíіôîðìó – ñèíіé ìóíäèð іç ÷åðâîíèì êîìіðîì, áіëі øòàíè. Âåëèêі çàäóìè âèíîøóâàâ ãåòüìàí ùîäî êóëüòóðè é îñâіòè. Âіí ïëàíóâàâ âіäêðèòè â Ãåòüìàíùèíі äâà óíіâåðñèòåòè. Ïåðøèé – îíîâëåíà çà єâðîïåéñüêèì çðàçêîì Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ. Ùå îäèí óíіâåðñèòåò ïåðåäáà÷àëîñÿ âіäêðèòè â Áàòóðèíі.

Ïàëàö Êè èðèëà Ðîçóìîâñüêîãî â Áàòóðèíі. Ñó÷àñíèé âèãëÿä. ●

цініть діяльність гетьмана К. Розумовського. Поміркуйте, чи можна тлумачити ю встановлення спадкового гетьманства як прагнення української старшини орити державу монархічного типу, що передбачало б у майбутньому повний д України-Гетьманщини зі складу Російської імперії та утворення самостійної Української держави. Відповідь обґрунтуйте.

2. ßê áóëî îñòàòî÷íî ëіêâіäîâàíî ãåòüìàíñòâî? Ó ÷îìó ïîëÿãàëà ñóòü äіÿëüíîñòі Ïåòðà Ðóì’ÿíöåâà íà Ëіâîáåðåæíіé Óêðàїíі? 215

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Ëіâîáåðåæíà òà Ñëîáіäñüêà Óêðàїíà â äðóãіé ïîëîâèíі 18 ñò.

Ïðî äії Ê. Ðîçóìîâñüêîãî, ñïðÿìîâàíі íà çìіöíåííÿ ãåòüìàíñüêîї âëàäè, ñòàëî âіäîìî â Ïåòåðáóðçі. Íîâà іìïåðàòðèöÿ Êàòåðèíà ІІ îáóðèëàñü áàæàííÿì ñòàðøèíè çðîáèòè ãåòüìàíñòâî ñïàäêîâèì. Âèìîãà Êàòåðèíè ІІ áóëà êàòåãîðè÷íîþ – çðå÷åííÿ Ê. Ðîçóìîâñüêèì ãåòüìàíñüêîї áóëàâè. Ïðîòÿãîì 10 ìіñÿöіâ óêðàїíñüêèé ãåòüìàí, âèêîðèñòîâóþ÷è ñâîї çâ’ÿçêè ïðè äâîðі, íàìàãàâñÿ ÿêîñü çàëàãîäèòè ñïðàâó. Òà іìïåðàòðèöÿ çàëèøàëàñÿ íåïîõèòíîþ – àäæå íå îñîáà Ê. Ðîçóìîâñüêîãî áóëà ïðè÷èíîþ ëіêâіäàöії ãåòüìàíñòâà. Òî áóâ çàêîíîìіðíèé çàõіä іìïåðñüêîãî óðÿäó, ÿêèé ïðàãíóâ îñòàòî÷íîї ëіêâіäàöії Ãåòüìàíùèíè. Îòîæ ó æîâòíі 1764 ð. Ê. Ðîçóìîâñüêèé çìóøåíèé áóâ ñêëàñòè ãåòüìàíñüêі ïîâíîâàæåííÿ. Іìïåðàòîðñüêèì ìàíіôåñòîì âіä 10 ëèñòîïàäà é ñåíàòñüêèì óêàçîì âіä 17 ëèñòîïàäà 1764 ð. éîãî Óêàç Êàò òåðèíè ІІ óâіëüíèëè âіä ãåòüìàíñòâà. Íàòîìіñòü äëÿ óïðàâïðî ëіêâіä äàöіþ ãåòüìàíñò òâà. 1764 ð. ëіííÿ Ëіâîáåðåæíîþ Óêðàїíîþ áóëî ñòâîðåíî Äðóãó Ìàëîðîñіéñüêó êîëåãіþ íà ÷îëі ç її ïðåçèäåíòîì і ãåíåðàë-ãóáåðíàòîðîì êðàþ ãðàôîì Ïåòðîì Ðóì’ÿíöåâèì. кі повноваження покладалися на Малоросійську колегію? Чому цей указ імператриці означав остаточне скасування гетьманства?

З указу російської імператриці Катерини II про ліквідацію гетьманства та утворення Малоросійської колегії (1764): «Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського, за його проханням, з чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську колегію, в якій бути головним нашому генералу графу Рум’янцеву і з ним чотирьом великоросійським членам. За відсутністю тепер гетьмана призначеному від нас головному малоросійському командирові мати такі права, як генерал-губернатору і президенту Малоросійської колегії, де він у справах суду й розправи має голос голови за генеральним регіментом, а в решті справ – як-от підтримування в народі доброго порядку, загальної безпеки та виконання законів – повинен він чинити як губернатор, тобто як особливий нам довірений за нашої відсутності».

Â Óêðàїíó ãåíåðàë-ãóáåðíàòîð ïðèáóâ íà ïî÷àòêó 1765 ð. Ïåðøèì éîãî çàõîäîì ñòàëî ïðîâåäåííÿ ðåâіçії ãîñïîäàðñüêîãî æèòòÿ Ãåòüìàíùèíè, ïіä ÷àñ ÿêîї áóëî çäіéñíåíî ïåðåïèñ íàñåëåííÿ, îïèñàíî çåìåëüíó âëàñíіñòü, êіëüêіñòü äâîðіâ, ґðóíòіâ, âèÿâëåíî ñòóïіíü çàìîæíîñòі êîæíîãî îêðåìîãî ãîñïîäàðÿ òîùî. Ïåðåâіðêà âіäáóâàëàñÿ ïðîòÿãîì 1765–1767 ðð. Çäіéñíþþ÷è ðåâіçіþ, Ï. Ðóì’ÿíöåâ íåóõèëüíî âèêîíóâàâ íàñòàíîâè іìïåðàòðèöі – âñіëÿêî îáìåæóâàòè âіëüíі ïåðåõîäè ñåëÿí. Îòîæ âіëüíèõ ñåëÿí äåäàëі ìåíøàëî. Ðіøó÷èì áóëî âòðó÷àííÿ â äіÿëüíіñòü îðãàíіâ óïðàâëіííÿ. Ãåíåðàëüíà âіéñüêîâà êàíöåëÿðіÿ, Ãåíåðàëüíèé âіéñüêîâèé ñóä òà іíøі óñòàíîâè ïіäïîðÿäêîâóâàëèñÿ Ìàëîðîñіéñüêіé êîëåãії é ïåðåòâîðþâàëèñÿ íà її äåïàðòàìåíòè (ïіäðîçäіëè). Äіÿëüíіñòü Ï. Ðóì’ÿíöåâà ïðèçóïèíèëà ÷åðãîâà ðîñіéñüêî-òóðåöüêà âіéíà, ùî ðîçïî÷àëàñÿ 1768 ð. 216

Ëіâîáåðåæíà òà Ñëîáіäñüêà Óêðàїíà â äðóãіé ïîëîâèíі 18 ñò.

● У чому російська цариця вбачала головне завдання малоросійського генералгубернатора? ● Якими методами радила їх здійснювати?

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

З таємної настанови Катерини ІІ Петру Рум’янцеву під час призначення його малоросійським генерал-губернатором (листопад 1764): «Поряд з іншими виправленнями необхідно, під будь-якою назвою, крім подушного, поширити на тамтешній народ і одержувати від нього в казну нашу, за обов’язком і справедливістю, та й за самими умовними пунктами гетьмана Богдана Хмельницького, нам беззаперечно належні прибутки. З цього всього ви самі можете зробити висновок, як потрібна для цього, і цілком певна відомість про кількість малоросійського населення... А також про їхні права і про справжні, а не самовільно присвоєні собі привілеї... В однаковій мірі вам слід прагнути розібратися в заплутаному і перемішаному там військовому та цивільному правлінні...

Óêðàїíñüêі çåìëі â äðóãіé ïîëîâèíі 18 ñò.

217

Ëіâîáåðåæíà òà Ñëîáіäñüêà Óêðàїíà â äðóãіé ïîëîâèíі 18 ñò.

За численністю непорядків, які вимагають виправлення і інших кращих запроваджень, уявляємо ми собі і ті турботи, яким вам буде коштувати виконання вашої посади, тим більше, що у всякій новій справі і за розбещених про те понять простого люду, а з боку чиновних людей – пристрасних і лукавих тлумачень, не завжди треба діяти силою довіреної вам влади, більше різноманітними засобами ласки і поблажливості і, таким чином, залежно від справи часу і людини вміло треба викручуватися. До цього треба додати, що в таких випадках треба мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

. ßê áóëî ëіêâіäîâàíî ðåøòêè àâòîíîìíîãî óñòðîþ Ãåòüìàíùèíè à Ñëîáîæàíùèíè? ó 1765 ð. Êàòåðèíà ІІ ïіäïèñàëà ìàíіôåñò ïðî ñêàñóâàííÿ íà Ñëîáîæàíùèíі êîçàöüêîãî óñòðîþ. Ñëîáîæàíùèíà ïåðåòâîðþâàëàñÿ íà Ñëîáіäñüêî-Óêðàїíñüêó ãóáåðíіþ ç àäìіíіñòðàòèâíèì öåíòðîì ó Õàðêîâі. Її òåðèòîðіÿ ïîäіëÿëàñÿ íà ï’ÿòü ïðîâіíöіé: Іçþìñüêó, Îõòèðñüêó, Îñòðîãîçüêó, Ñóìñüêó òà Õàðêіâñüêó. Ãîëîâíèì îðãàíîì óïðàâëіííÿ ñòàëà ãóáåðíñüêà êàíöåëÿðіÿ. Êîçàöüêі ïîëêè ïåðåòâîðþâàëèñÿ íà ãóñàðñüêі. Ñòàðøèíè îòðèìóâàëè ðîñіéñüêі âіéñüêîâі ÷èíè, à êîçàêè ïåðåòâîðþâàëèñÿ íà «âіéñüêîâèõ îáèâàòåëіâ». À 1781 ð. íà çåìëÿõ Ëіâîáåðåæíîї Ãåòüìàíùèíè áóëî óòâîðåíî Ìàëîðîñіéñüêå ãåíåðàë-ãóáåðíàòîðñòâî, ùî ñêëàäàëîñÿ ç òðüîõ íàìіñíèöòâ, çãîäîì ãóáåðíіé – Êèїâñüêîї, ×åðíіãіâñüêîї òà Íîâãîðîä-Ñіâåðñüêîї. Êîæíà ãóáåðíіÿ ïîäіëÿëàñÿ íà ïîâіòè. Ãëóõіâ óòðàòèâ ñòàòóñ ñòîëèöі. Ó ãóáåðíñüêèõ і ïîâіòîâèõ ìіñòàõ ñòâîðþâàëèñÿ òàêі ñàìі àäìіíіñòðàòèâíі òà ñóäîâі óñòàíîâè, ÿêі äіÿëè ñêðіçü ó Ðîñіéñüêіé іìïåðії. Ìàëîðîñіéñüêó êîëåãіþ áóëî ñêàñîâàíî. Ç іíіöіàòèâè Ï. Ðóì’ÿíöåâà çäіéñíþâàâñÿ ïåðåïèñ íàñåëåííÿ, êіëüêіñòü âіëüíèõ ñåëÿí çíîâó áóëî çìåíøåíî. 1783 ð. âèéøîâ іìïåðàòîðñüêèé óêàç, ÿêèé ïðèêðіïëþâàâ óñіõ óêðàїíñüêèõ ñåëÿí äî òîãî ìіñöÿ, äå âîíè áóëè çàïèñàíі ïіä ÷àñ îñòàííüîãî ïåðåïèñó, é çàáîðîíÿâ ïåðåõîäèòè íà íîâі ìіñöÿ. Öèì óêàçîì ó Ëіâîáåðåæíіé òà Ñëîáіäñüêіé Óêðàїíі çàïðîâàäæóâàëîñÿ êðіïàöòâî. Ñïåöіàëüíèì óêàçîì âіä 1783 ð. áóëî ëіêâіäîâàíå êîçàöüêå âіéñüêî. Äåñÿòü êîçàöüêèõ і òðè êîìïàíіéñüêèõ ïîëêè ïåðåòâîðèëèñÿ íà äåñÿòü ðåãóëÿðíèõ êіííèõ (êàðàáіíåðíèõ) ïîëêіâ ðîñіéñüêîї àðìії. Ðåîðãàíіçîâàíі êîçàöüêі ïîëêè é íàäàëі ìàëè ôîðìóâàòèñÿ ç óêðàїíñüêèõ êîçàêіâ, ÿêі óòâîðèëè îêðåìèé ñòàí íàñåëåííÿ – êàçåííèõ ñåëÿí. Íà âіäìіíó âіä çâè÷àéíèõ ñåëÿí, âîíè íå áóëè êðіïàêàìè, à ìóñèëè âіäáóâàòè âіéñüêîâó ñëóæáó â ðåãóëÿðíіé ðîñіéñüêіé àðìії. Ðåêðóòàìè-ñîëäàòàìè ñòàâàëè òðîє êîçàêіâ іç êîæíèõ 500 äóø íàñåëåííÿ. Âіéñüêîâà ñëóæáà òðèâàëà øіñòü ðîêіâ. Ç-ïîìіæ іíøèõ çàõîäіâ, ùî âèçíà÷àëè óêðàїíñüêå æèòòÿ çà ðîñіéñüêèì іìïåðñüêèì âçіðöåì, áóëî îãîëîøåííÿ «Ãðàìîòè ïðî âіëüíіñòü äâîðÿíñòâà», ÿêà íàäàâàëà óêðàїíñüêіé øëÿõòі é ñòàðøèíі âñіõ ïðàâ ðîñіéñüêîãî äâîðÿíñòâà. Поміркуйте, чи мала Українська козацька держава – Гетьманщина – шанси на збереження своїх автономних прав у складі Російської імперії. ● У чому полягає історичне значення Української козацької держави?

218

Ïіâäåííà Óêðàїíà

1. З яких документів наведено уривки з джерел? ● Визначте історичне значення подій, про які йдеться. А. «Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського, за його проханням, з чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську колегію, в якій бути головним нашому генералу графу Рум’янцеву і з ним чотирьом великоросійським членам». Б. «Для певного і правильного одержання казенних прибутків у намісництвах Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському, щоб запобігти всяким втечам і обтяженню поміщиків і інших сільських жителів, кожному з поселян залишитися на своєму місці і при своєму званні, де він записаний нинішньою останньою ревізією, за винятком тих, які відлучилися до оголошення цього нашого указу. На випадок же втеч після оголошення цього указу діяти за загальними державними постановами... Ми визнали за необхідне вчинити однакове розпорядження і щодо тих повітів, із яких складалася колишня Слобідська Українська губернія і які тепер увійшли до складу Харківського і частково Курського й Воронезького намісництв». 2. Установіть хронологічну послідовність подій: ● ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні; ● указ пpо пеpетвоpення лiвобеpежних козацьких полкiв на pегуляpнi полки російської аpмiї; ● лiквiдацiя полкового устpою на Слобожанщинi та утвоpення з козацьких п’яти гусаpських полкiв. 3. Які зміни в територіально-адміністративному устрої Лівобережної та Слобідської України відбулися в другій половині 18 ст.? 4. Дайте відповіді на запитання: ● За яких обставин було відновлено гетьманство в 1750 р.? ● До яких заходів удався К. Розумовський для відновлення самостійних дій державно-адміністративних органів Гетьманщини? ● Яку політику проводив в Україні П. Рум’янцев? У чому вона виявлялася?

§ 33. 3

ПІВДЕННА УКРАЇНА

1734 р. – заснування Нової (Підпільненської) Січі. 1768–1774 рр. – росiйсько-туpецька вiйна. 1774 р., липень – Кючук-Кайнаpджійський миpний договip мiж Росiєю й Туpеччиною. 1775 р., чеpвень – остаточна ліквідація царським урядом Запоpізької Сiчi. 1783 р., квiтень – цаpський манiфест пpо пpиєднання до Росiйської імперії Кpимського ханства. 1787–1791 рр. – російсько-турецька війна. 1788 р., сiчень – цаpський указ пpо фоpмування з колишнiх запоpожцiв Чоpномоpського козацького вiйська. 1791 р. – Ясський миpний договip мiж Росiєю i Туpеччиною.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Перевірте себе

Про яку подію йдеться в документі? З якою метою було оприлюднено маніфест? Як у документі роз’яснено причини події? Які з причин, на вашу думку, не названо й чому?

аніфесту російської імператриці Катерини II від 3 серпня 1775 р.: «Ми захотіли через це оголосити всім вірнопідданим цілої нашої імперії, що Запорізька Січ остаточно зруйнована, з викоріненням на майбутнє й самої назви запорозьких козаків, за образу нашої імператорської величності, за зухвалі вчинки цих козаків і за неслухняність до наших височайших повелінь. Їх злочини, які примусили нас прийняти такі суворі заходи, є такими: ...привласнення собі земель Новоросійської губернії... Приймали до

219

Ïіâäåííà Óêðàїíà

себе в козаки, незважаючи на часті наші урядові заборони, не тільки утікачів, які вступали в козаки, але і людей жонатих і сімейних, через різні спокуси підмовили до втечі з Малоросії… Заводячи власне хліборобство, вони розривали тим самим основу їх залежності від нашого престолу і, звичайно, задумали утворити з себе всередині батьківщини область, цілком незалежну, із своїм власним несамовитим управлінням».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

. Çà ÿêèõ îáñòàâèí âèíèêëà Íîâà (Ïіäïіëüíåíñüêà) Ñі÷? çêà óêðàїíñüêî-øâåäñüêîãî âіéñüêà ïіä ÷àñ Ïîëòàâñüêîї áèòâè â ÷åðâíі 1709 ð. ñïðè÷èíèëà òÿæêі íàñëіäêè äëÿ ñі÷îâîãî òîâàðèñòâà. Çðóéíóâàííÿ ×îðòîìëèöüêîї Ñі÷і, ðîçïðàâà ç ïðèáі÷íèêàìè І. Ìàçåïè áóëè ëèõîâіñíèì çàñòåðåæåííÿì: ó ðіäíîìó êðàї íà çàïîðîæöіâ ÷àòóâàëà íåáåçïåêà. Îòîæ âîíè çìóøåíі áóëè ïîäàòèñÿ íà çåìëі, ïîðóáіæíі ç âîëîäіííÿìè êðèìñüêîãî õàíà Äåâëåò-Ãåðåÿ – âàñàëà òóðåöüêîãî ñóëòàíà. Ó âåðõíіé òå÷ії ð. Êàì’ÿíêè, ïðàâîї ïðèòîêè Äíіïðà, áóëî çàñíîâàíî Çàïîðіçüêó Ñі÷. Її íàçèâàþòü Êàì’ÿíñüêîþ. 1711 ð. âіéñüêà Ï. Áóòóðëіíà òà І. Ñêîðîïàäñüêîãî ðóøèëè íà Ñі÷, à çàïîðîæöі âіäіéøëè íà ïіâäåíü, äî óðî÷èùà Îëåøêè (íèíі ì. Öþðþïèíñüê Õåðñîíñüêîї îáë.) – íà òåðèòîðії, ïіäâëàäíі êðèìñüêîìó õàíó. Òàê ïîñòàëà Îëåøêіâñüêà Ñі÷. Êàì’ÿíñüêà òà Îëåøêіâñüêà Ñі÷і âіäðіçíÿëèñÿ âіä ïîïåðåäíіõ. Îñîáëèâіñòþ áóëî òå, ùî âîíè ðîçòàøîâóâàëèñü ó ìàëî çàõèùåíèõ ïðèðîäîþ ìіñöÿõ, ñåðåä ïіñêіâ. Ç îãëÿäó íà íåòðèâàëèé ÷àñ іñíóâàííÿ çàïîðîæöі íå âñòèãëè ñïîðóäèòè òàì íàëåæíèõ óêðіïëåíü. Áîєçäàòíіñòü ñі÷åé îáìåæóâàëàñÿ é ðіøåííÿìè õàíà, ÿêèé, çîêðåìà, çàáîðîíèâ çàïîðîæöÿì òðèìàòè òàì àðòèëåðіþ. Ïіäïіëüíåíñüêà Ñі÷. Ñó÷àñíà ðåêîíñò òðóêöіÿ.

Íàéâàæëèâіøîþ ÷àñòèíîþ ñòîëèöі Çàïîðіçüêîї Ñі÷і áóâ Êіø, ÿêèé ìàâ ñâîї îêðåìі óêðіïëåííÿ. Çà äàâíіì çâè÷àєì Êіø áóâ îòî÷åíèé ðîâîì і âàëîì ç äóáîâèìè ïàëÿìè òà êіëüêîìà áàøòàìè. Äî Êîøà âåëè âіñіì âõîäіâ. Íåïîäàëіê âіä öåíòðàëüíîãî âõîäó, ðîçòàøîâàíîãî â áàøòі-äçâіíèöі, íà ìàéäàíі çëіâà âèñî÷іëà öåðêâà Ïîêðîâó Áîãîðîäèöі. Âіä öåðêâè ïî êîëó, ïî÷èíàþ÷è ç îáîõ áîêіâ, ðîçìіùóâàëèñü 38 êóðåíіâ – óñі îäíàêîâîãî ðîçìіðó, êîæåí çі ñâîєþ êîìîðîþ äëÿ çáåðіãàííÿ îäÿãó òà іíøèõ îñîáèñòèõ ðå÷åé ñі÷îâèêіâ òà êîìîðîþ äëÿ õàð÷îâèõ çàïàñіâ. Ó Êîøі áóëî ðîçòàøîâàíî é Âіéñüêîâó êàíöåëÿðіþ, à òàêîæ ÷îòèðè áóäèíêè äëÿ íàéçíà÷íіøîї êîøîâîї ñòàðøèíè. Äî Êîøà ïðèëÿãàëî ïåðåäìіñòÿ, ÿêå íàçèâàëè Ãàñàí-Áàøà. Öå áóâ îñåðåäîê ãîñïîäàðñüêîãî æèòòÿ Ñі÷і, äå ðîçòàøîâóâàëîñü ïîíàä 500 áóäіâåëü: êðàìíèöі, øèíêè, æèòëà é ìàéñòåðíі ðåìіñíèêіâ, à òàêîæ êîçàöüêі äâîðè òà øêîëà.

220

Ïіâäåííà Óêðàїíà

2. Ùî ÿâëÿâ ñîáîþ àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíèé óñòðіé çàïîðіçüêèõ çåìåëü? ßê ðîçâèâàëîñÿ ãîñïîäàðñòâî çà Íîâîї Ñі÷і? ÿ ïåðіîäó Íîâîї Ñі÷і (1734–1775) õàðàêòåðíèì ñòàâ øâèäêèé ðîçâèòîê ïàëàíîê. Òàê íàçèâàëè ôîðòåöþ, à òàêîæ ìіñòî íàâêîëî íåї, öåíòð ñàìîñòіéíîї îêðóãè Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî, і ñàìó îêðóãó. Ñïî÷àòêó ïàëàíîê áóëî ï’ÿòü, ïîòіì – âіñіì. Íà ëіâîìó áåðåçі Äíіïðà ìіñòèëèñÿ Êàëüìіóñüêà, Îðіëüñüêà, Ïðîòîâ÷àíñüêà, Ñàìàðñüêà, íà ïðàâîìó – Áóãîãàðäіâñüêà, Іíãóëüñüêà é Êîäàöüêà, â ãèðëі Äíіïðà – Ïðîãíîїíñüêà.

Ïå÷àòêè Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî òà ïàëàíîê.

Çàãàëîì çåìëі Âіéñüêà Çàïîðіçüêîãî îõîïëþâàëè âåëè÷åçíó ïëîùó ñòåïîâîї Óêðàїíè. Íèíі – öå òåðèòîðіÿ ìàéæå âñієї Äíіïðîïåòðîâñüêîї îáëàñòі, à òàêîæ çíà÷íі ÷àñòèíè Äîíåöüêîї, Çàïîðіçüêîї, Êіðîâîãðàäñüêîї, Ëóãàíñüêîї, Ìèêîëàїâñüêîї òà Õåðñîíñüêîї îáëàñòåé. Ó ìіñòàõ – öåíòðàõ ïàëàíîê ìіñòèëèñÿ îðãàíè âëàäè, ùî îáèðàëèñÿ ïàëàíêîâîþ ðàäîþ, ñóä, öåðêâè, ðåìіñíè÷і ìàéñòåðíі. Òàì ÷àñòî äіÿëè ðі÷êîâі ïîðîìíі ïåðåïðàâè, ïðîâîäèëèñÿ ÿðìàðêè òîùî. Àäìіíіñòðàòèâíèé àïàðàò ïàëàíîê áóâ íåâåëèêèì: ïîëêîâíèê, ïèñàð, ñóääÿ, îñàâóë, à òàêîæ îòàìàíè ñëîáіä, ùî âõîäèëè äî òієї îêðóãè. Ó ïàëàíêàõ ïîðÿä іç êîçàêàìè æèëè é ñåëÿíè, ÿêі ìàëè ïðàâî îáèðàòè ñâîїõ îòàìàíіâ. Êîæíà ïàëàíêà ìàëà âëàñíèé ãåðá, îñîáëèâó ïå÷àòêó. Ïðèêìåòíà ðèñà Çàïîðіææÿ ÷àñіâ Íîâîї Ñі÷і – âåëèêà êіëüêіñòü íàñåëåííÿ. Òàê, íàïåðåäîäíі ëіêâіäàöії Çàïîðіçüêîї Ñі÷і íà її çåìëÿõ ìåøêàëî áëèçüêî 200 òèñ. îñіá. Ãîñïîäàðñüêó äіÿëüíіñòü êîçàêè çäіéñíþâàëè â çèìіâíèêàõ. Çäåáіëüøîãî öå áóëè âåëèêі ãîñïîäàðñòâà, â ÿêèõ ðîçâèâàëîñÿ íå òіëüêè ðіëüíèöòâî, à é ñêîòàðñòâî, ðèáàëüñòâî, áäæіëüíèöòâî, ìèñëèâñòâî, ãîí÷àðñòâî òîùî.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Æèòòÿ çàïîðîæöіâ íà çåìëÿõ Êðèìñüêîãî õàíñòâà ñòàâàëî äåäàëі òÿæ÷èì. Êîçàêіâ óòÿãóâàëè â óñîáèöі ðіçíі ïîëіòè÷íі óãðóïîâàííÿ. Õàíè âèìàãàëè âіä çàïîðîæöіâ ó÷àñòі ó ñâîїõ ïîõîäàõ íà Ïіâíі÷íèé Êàâêàç. Òà íàéáіëüøå äîøêóëÿëè êîçàêàì ïåðåñëіäóâàííÿ ïðàâîñëàâíîї âіðè. Çðåøòîþ, öå ñïðè÷èíèëî ïîñèëåííÿ ïîìіæ çàïîðîæöÿìè ïðîðîñіéñüêèõ íàñòðîїâ. Äàâàëàñÿ âçíàêè é àêòèâíà äèïëîìàòè÷íà äіÿëüíіñòü öàðñüêîãî óðÿäó, ÿêèé íàïåðåäîäíі íîâîї ðîñіéñüêî-òóðåöüêîї âіéíè ïðàãíóâ çàëó÷èòè çàïîðîæöіâ íà ñâіé áіê. 1728 ð. êîçàêè çàëèøèëè Îëåøêіâñüêó Ñі÷, ïîâåðíóâøèñü íà ìіñöå Êàì’ÿíñüêîї. Âðåøòі, ó êâіòíі 1734 ð. ïîíàä 30 òèñ. çàïîðîæöіâ íà ÷îëі ç îòàìàíîì Іâàíîì Áіëèöüêèì ïîâåðíóëèñÿ íà Çàïîðіææÿ é çà 7 êì âіä êîëèøíüîї ×îðòîìëèöüêîї (Ñòàðîї) Ñі÷і çàêëàëè Íîâó Ñі÷. Íîâà Ñі÷ ñòîÿëà íà áåðåãàõ ð. Ïіäïіëüíîї, ùî âïàäàëà â Äíіïðî ïîðÿä іç ×îðòîìëèêîì. Îñü ÷îìó öþ Ñі÷ íàçèâàþòü іùå Ïіäïіëüíåíñüêîþ.

221

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Ïіâäåííà Óêðàїíà

Çà ÷àñіâ Íîâîї Ñі÷і êîçàöüêèé çèìіâíèê – öå âåëèêà ñàäèáà ç êіëüêîìà æèòëîâèìè é ãîñïîäàðñüêèìè áóäіâëÿìè: áóäèíêàìè âëàñíèêà é ãîñïîäàðÿóïðàâèòåëÿ, õàòàìè íàéìèòіâ. Çèìіâíèê, ùî áóâ ñâîєðіäíèì õóòîðîì, ÿâëÿâ ñîáîþ ãîëîâíó ôîðìó çåìëåâîëîäіííÿ íà Çàïîðіææі. Êîçàêè-ðіëüíèêè çáèðàëè âåëèêі âðîæàї çåðíîâèõ. Öå äàëî çìîãó âіäìîâèòèñÿ âіä çàêóïіâëі õëіáà, à çãîäîì íàâіòü ïðîäàâàòè ñâіé õëіá çà êîðäîí. Íà ÷îðíîçåìàõ âèðîùóâàëè ïðàêòè÷íî âñі êóëüòóðè, òèïîâі äëÿ Óêðàїíè 18 ñò. Âåëèêà óâàãà íàäàâàëàñÿ ðîçâèòêó ñàäіâíèöòâà òà ãîðîäíèöòâà. Ðîçâèâàëèñü íà Çàïîðіææі é ðåìåñëà, ãîëîâíèìè öåíòðàìè ÿêèõ áóëè ìіñòàïàëàíêè. Ñі÷ âåëà øèðîêó òîðãіâëþ, à òàêîæ ïðîâîäèëà ïîñåðåäíèöüêó äіÿëüíіñòü. Ñþäè ïðèáóâàëè âåëèêі ãðóïè óêðàїíñüêèõ, ðîñіéñüêèõ, ïîëüñüêèõ, òàòàðñüêèõ, íîãàéñüêèõ, òóðåöüêèõ, ìîëäàâñüêèõ, ãðåöüêèõ, єâðåéñüêèõ êóïöіâ. Ðåãóëÿðíî äî ñі÷îâîї ïðèñòàíі ïðè÷àëþâàëè êóïåöüêі êîðàáëі ç Òóðå÷÷èíè, Êðèìó, Ðîñії òà іíøèõ êðàїí. Âîíè ïðèâîçèëè ç ïіâäíÿ øîâê, âèíî, ðîäçèíêè, ïðÿíîùі, îëèâêè òîùî. ×àñîì âèíèêàëè íàâіòü êóïåöüêі îá’єäíàííÿ äëÿ òîðãіâëі ç Ñі÷÷þ. Îñòàííі äåñÿòèëіòòÿ 18 ñò. áóëè ÷àñîì іíòåíñèâíîї êîëîíіçàöії Ïіâäíÿ Óêðàїíè é ïîÿâè íîâèõ ìіñò. Òàê, íà ìіñöі ôîðòåöі, çàêëàäåíîї â ñåðåäèíі ñòîëіòòÿ, âèíèêëî ìіñòî Єëèñàâåòãðàä (íèíі Êіðîâîãðàä; ùîäî éîãî ïåðâіñíîї òà ñó÷àñíîї íàçâè òî÷àòüñÿ ñóïåðå÷êè), âіä 70-õ ðð. ñÿãàє ðîçáóäîâà Îëåêñàíäðіâñüêà (íèíі Çàïîðіææÿ), Êàòåðèíîñëàâà (ñó÷àñíèé Äíіïðîïåòðîâñüê). Ïðîòÿãîì 70–90 ðð. íà óçáåðåææі ×îðíîãî é Àçîâñüêîãî ìîðіâ ðîçáóäîâóþòüñÿ ìіñòà-ïîðòè Õåðñîí, Ìèêîëàїâ, Îäåñà, Ìàðіóïîëü.

Êðàєâèäè è Ìèêîëàєâà òà Õåðñîíà íàïðèêіíöі 18 ñò. Êàðòèíè Ô. Àëåêñєєâà.

. ×èì ñïðè÷èíåíà òà ÿê âіäáóâàëàñÿ ëіêâіäàöіÿ Çàïîðіçüêîї Ñі÷і? ßêîþ áóëà äîëÿ îñòàííüîãî êîøîâîãî îòàìàíà? àííÿ åêîíîìі÷íîї ìîãóòíîñòі Çàïîðіææÿ, âіäñóòíіñòü êðіïàöòâà é äåìîêðàòè÷íèé óñòðіé Êîçàöüêîї ðåñïóáëіêè íåïîêîїëè öàðñüêèé óðÿä. Çàêіí÷åííÿ ðîñіéñüêî-òóðåöüêîї âіéíè 1768–1774 ðð., óíàñëіäîê ÿêîї Ðîñіÿ çäîáóëà âèõіä äî ×îðíîãî ìîðÿ, ïðèäóøåííÿ ñåëÿíñüêîãî ïîâñòàííÿ ðîçâ’ÿçàëè іìïåðñüêèì óðÿäîâöÿì ðóêè é ïðèøâèäøèëè ñïðàâó ëіêâіäàöії êîçàöüêîãî óñòðîþ íà Çàïîðіææі. Äîëþ Êîçàöüêîї ðåñïóáëіêè òà її ñòîëèöі áóëî âèðіøåíî ó êâіòíі 1775 ð. íà ðàäі ïðè іìïåðàòîðñüêîìó äâîðі. 4 ÷åðâíÿ 1775 ð. âіéñüêà ãåíåðàëà Ï. Òåêåëіÿ ðàïòîâî îòî÷èëè Ñі÷ñòîëèöþ, äå ñòîÿëà íåâåëèêà çàëîãà, і çàæàäàëè її êàïіòóëÿöії. Ïіñëÿ 222

Ïіâäåííà Óêðàїíà

Іêîíà Ïîêðîâó Ïðåñâÿòîї ÁîãîðîäèÁ öі, íà ÿêіé ñåðåä êîçàêіâ çîá áðàæåíî Ïåòðà Êàëíèøåâñüêîãî. ● Іêîíó áóëî íàïèñàíî íà ïî÷àòêó

70-õ ðîêіâ 18 ñò. Ó âåðõíіé її ÷àñòèíі – çîáðàæåííÿ Áîãîðîäèöі òà äâîõ íàéáіëüø øàíîâàíèõ íà Çàïîðіææі ñâÿòèõ – Ìèêîëè òà àðõіñòðàòèãà Ìèõàїëà. Âíèçó, áіëÿ âіéñüêîâèõ êëåéíîäіâ, çîáðàæåíî äâі ãðóïè êîçàêіâ. Óñі ïîñòàòі óìîâíі. Іíäèâіäóàëüíі ðèñè çáåðіãàþòü ëèøå êîçàöüêі êåðìàíè÷і, ÿêèõ íà іêîíі äâîє. Îäèí ç íèõ, іç øàáëåþ, і є êîøîâèé îòàìàí Ïåòðî Êàëíèøåâñüêèé. Îñîáèñòіñòü Петро Калнишевський (1690–1803). Останньому кошовому судилося прожити довгий вік. Про нього кажуть, що своїм життям він поєднав три століття: народився в 17 ст., пережив 18-те й помер у 19 ст. – у віці 112 років. Про авторитет П. Калнишевського свідчить той факт, що на сьомому десятку свого життя він обіймав значні посади: похідного полковника, військового осавула, військового судді. 1762 р. вперше був обраний кошовим отаманом. Через прагнення здобути для Запоріжжя більшої незалежності від російського царату з волі імператриці Катерини ІІ був усунений з посади отамана. Проте від 1765 р. впродовж десяти наступних років неодмінно обирався кошовим. Очолюючи Січ, прагнув зміцнення її економіки: дбав про колонізацію запорізьких земель, про розвиток рільництва й торгівлі. Здатність до господарювання була, безперечно, одним з найяскравіших талантів останнього кошового. Джерела свідчать про нього як про дбайливого господаря величезних маєтностей. Його коштом було збудовано п’ять церков і соборів, придбано чимало книг. Проте П. Калнишевський знехтував особистим багатством, коли на історичний кін було поставлено долю Запоріжжя. Кошовий отаман до останнього дня існування Січі обстоював її інтереси, коли Козацька республіка впала, карався за неї у Соловецькому казематі. Там, на Соловках, він і помер – формально звільненим, бо пережив своє ув’язнення. Відмовившись від імператорської ласки, доживав віку в монастирі.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

áóðõëèâîї âіéñüêîâîї ðàäè, çâàæèâøè íà ñèëè ñòîðіí (3 òèñ. çàïîðîæöіâ ïðîòè 10 òèñ. öàðñüêîãî âіéñüêà), êîçàêè âèðіøèëè ñêëàñòè çáðîþ. Íàñòóïíîãî äíÿ çà íàêàçîì Ï. Òåêåëіÿ іç Ñі÷і áóëî âèâåçåíî áîєïðèïàñè, àðòèëåðіþ, ñêàðá, àðõіâ, êëåéíîäè і ïðàïîðè òîùî. Âñі áóäіâëі íà Ñі÷і, êðіì óêðіïëåíü, çðóéíóâàëè. Âіä 25 òðàâíÿ äî 8 ÷åðâíÿ 1775 ð. ðîñіéñüêà àðìіÿ ïîâíіñòþ çàõîïèëà çàïîðіçüêі çåìëі. Îñåðåääÿ óêðàїíñüêîї äåðæàâíîñòі é âîëåëþáíîãî äóõó áóëî çíèùåíî. Ó ÷åðâíі 1775 ð. âèéøîâ ñåíàòñüêèé óêàç, ùî ïîêëàâ êðàé íàäіÿì êîçàêіâ íà âіäðîäæåííÿ Ñі÷і. Çàïîðîæöÿì ïðîïîíóâàëè çàïèñàòèñÿ äî ñåëÿíñüêîãî ÷è ìіùàíñüêîãî ñòàíіâ, áàãàòî ñòàðøèí çàçíàëè ïåðåñëіäóâàíü. Ç-ïîìіæ òèõ, ç êèì ðîçïðàâèëèñÿ íàéæîðñòîêіøå, áóëè êîøîâèé îòàìàí Ïåòðî Êàëíèøåâñüêèé, âіéñüêîâèé ñóääÿ Ïàâëî Ãîëîâàòèé, âіéñüêîâèé ïèñàð Іâàí Ãëîáà. Îñòàííіé êîøîâèé ïðîòÿãîì 25 ðîêіâ âіäáóâàâ óâ’ÿçíåííÿ â Ñîëîâåöüêîìó ìîíàñòèðі, ñóääÿ і ïèñàð æèëè íà çàñëàííі â Òîáîëüñüêó.

223

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Ïіâäåííà Óêðàїíà

4. ×èì çàâåðøèëèñÿ ðîñіéñüêî-òóðåöüêі âіéíè äðóãîї ïîëîâèíè 8 ñò.? Âè âæå çíàєòå, ùî â 1768 ð. ðîçïî÷àëàñÿ ÷åðãîâà ðîñіéñüêî-òóðåöüêà âіéíà. Óêðàїíñüêà òåðèòîðіÿ áåçïîñåðåäíüî ïðèëÿãàëà äî òåàòðó âîєííèõ äіé, òîìó áóëà âèêîðèñòàíà ðîñіéñüêèì êîìàíäóâàííÿì äëÿ çîñåðåäæåííÿ é ðîçãîðòàííÿ âіéñüê. Êðіì òîãî, â Óêðàїíі ôîðìóâàëèñÿ ìіñöåâі âіéñüêîâі ïîëêè – ãóñàðñüêі, ïіêіíåðñüêі òîùî. Áóëî ñòâîðåíî êîðïóñ іç ëіâîáåðåæíîãî êîçàöòâà (12 òèñ. âîÿêіâ), à ç æèòåëіâ Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè – äîáðîâіëüíèé êîçàöüêèé êîðïóñ. Äî ñêëàäó äіþ÷îї àðìії íàëåæàëè òàêîæ çàïîðîæöі. Çàïîðіçüêі êîçàêè ïðîñëàâèëèñÿ â ìîðñüêèõ îïåðàöіÿõ, їõíі øâèäêîõіäíі òà ìàíåâðåíі ÷àéêè ïîòîïèëè, íàïðèêëàä, òóðåöüêó ôëîòèëіþ â ãèðëі Äóíàþ (1770 ð.). Ïіä ÷àñ âіéíè òèñÿ÷і ëþäåé ç Óêðàїíè çàëó÷àëèñÿ äî ðіçíèõ äîïîìіæíèõ ðîáіò – îáñëóãîâóâàííÿ òðàíñïîðòíèõ çàñîáіâ, áóäіâíèöòâà óêðіïëåíü, ìîñòіâ, ïåðåïðàâ òà іíøèõ ñïîðóä. Ðîñіéñüêî-òóðåöüêà âіéíà 1768–1774 ðð. çàâåðøèëàñÿ ïіäïèñàííÿì Êþ÷óê-Êàéíàðäæіéñüêîãî ìèðíîãî äîãîâîðó. Äî Ðîñії âіäіéøëè ñõіäíà ÷àñòèíà Êåð÷åíñüêîãî ïіâîñòðîâà (ó òîìó ÷èñëі ôîðòåöі Êåð÷ і Єíiêàëå), à òàêîæ Àçîâ іç íàâêîëèøíіìè çåìëÿìè, òåðèòîðіÿ ìіæ Äíіïðîì і Ïіâäåííèì Áóãîì (ïî íèæíіé òå÷ії äî óçáåðåææÿ ×îðíîãî ìîðÿ) ðàçîì ç ôîðòåöåþ Êiíáóðí. Ðîñіÿ îäåðæàëà ïðàâî âіëüíîãî òîðãîâîãî ñóäíîïëàâñòâà íà ×îðíîìó ìîðі. Çà óìîâàìè Êþ÷óê-Êàéíàðäæiéñüêîãî ìèðó Êðèìñüêîìó õàíñòâó íàäàâàëàñÿ íåçàëåæíіñòü âіä Îñìàíñüêîї іìïåðії, ôàêòè÷íî æ âîíî îïèíèëîñÿ â çàëåæíîñòі âіä Ðîñіéñüêîї іìïåðії.

Äіîðàìà « «Øòóðì ôîðòåöі Іçìàїë 1790 ð.». Іçìàїëüñüêèé іñòîðè÷íèé ìóçåé Î. Ñóâîðîâ âà (ì. Іçìàїë, Îäåñüêà îáëàñòü). ● Іçìàїë òóðêè ââàæàëè íåïðèñòóïíîþ ôîðòåöåþ. Âèçíà÷àëüíó ðîëü ó її çäîáóòòі âіäіãðàëà ×îðíîìîðñüêà êîçàöüêà ôëîòèëіÿ іç 100 ÷îâíіâ íà ÷îëі ç À. Ãîëîâàòèì, ÿêà ïðîðâàëàñÿ äî Іçìàїëà ç áîêó Äóíàþ é âèñàäèëà äåñàíò. Çàãàëîì ó øòóðìі Іçìàїëà âçÿëî ó÷àñòü ïîíàä 6 òèñ. ÷îðíîìîðöіâ.

224

Ïіâäåííà Óêðàїíà

● Про яку подію йдеться в документі? ● Коли, ким та за яких обставин його було написано? ● Як пояснюються в документі причини ухвалення рішення?

«Порта Оттоманська починає відправляти верховну владу на землях татарських, а саме: на острові Тамані, де чиновник її, який прибув з військом, присланому до нього від Шагін-Герея хана з запитом про причину його прибуття, публічно голову відрубати повелів і жителів тамтешніх об’явив турецькими підданими; то поступок сей знищує попередні наші взаємні зобов’язання про вільність і незалежність татарських народів; доводить нам, що намір наш при укладенні миру, зробивши татар незалежними, не спрямовується до того, щоб через це знищити всі приводи до розбратів, які можуть відбуватися через татар, і ставить нас у всі ті права, які були набуті нашими перемогами в останню війну й існували в повній мірі до укладення миру, і для того, через обов’язок, який лежить на нас стосовно клопотів про благо і велич вітчизни, стараючись користь і безпеку його встановити, як в рівній мірі вважаючи засобом назавжди віддалити неприємні причини, які підбурюють вічний мир, між імперіями Всеросійською та Оттоманською укладений, який ми назавжди зберегти щиро бажаємо, не менше ж і в заміну та задоволення збитків наших вирішили ми взяти під державу нашу півострів Кримський, острів Тамань і всю Кубанську сторону».

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Ó 1783 ð. Êàòåðèíà II âèäàëà ìàíіôåñò «Ïðî ïðèéíÿòòÿ ïіâîñòðîâà Êðèìñüêîãî, îñòðîâà Òàìàíі і âñієї Êóáàíñüêîї ñòîðîíè ïіä Ðîñіéñüêó äåðæàâó». Îñòàííіé õàí Øàãіí-Ãåðåé çðіêñÿ ïðåñòîëó, Êðèìñüêå õàíñòâî áóëî ëіêâіäîâàíå é íàçàâæäè çíèêëî ç êàðòè. Ó 1787 ð. çíîâó ðîçïî÷àëàñÿ ðîñіéñüêî-òóðåöüêà âіéíà. Ðîñіéñüêå êîìàíäóâàííÿ âåëèêі íàäії ïîêëàäàëî íà êîëèøíіõ çàïîðіçüêèõ êîçàêіâ. Ïðîòÿãîì 1787–1791 ðð. іç íèõ áóëî ñôîðìîâàíå Âіéñüêî âіðíèõ êîçàêіâ (òðîõè çãîäîì âîíî ñòàëî íàçèâàòèñÿ ×îðíîìîðñüêèì). Êîçàêè áðàëè ó÷àñòü ó áàãàòüîõ áèòâàõ. Îñîáëèâî âîíè âіäçíà÷èëèñÿ ïіä ÷àñ øòóðìіâ Î÷àêîâà òà î. Áåðåçàíü, Êіíáóðíà, Іçìàїëà. Àêòèâíî äіÿëà é ×îðíîìîðñüêà êîçàöüêà ôëîòèëіÿ. Ðîñіéñüêî-òóðåöüêà âіéíà 1787–1791 ðð. çàêіí÷èëàñÿ óêëàäåííÿì ßññüêîãî ìèðíîãî äîãîâîðó, çà ÿêèì äî Ðîñії âіäіéøëà òåðèòîðіÿ ìіæ Ïіâäåííèì Áóãîì і Äíіñòðîì, çîêðåìà é Î÷àêіâ. Îñìàíñüêà іìïåðіÿ îñòàòî÷íî âèçíàëà ïðèєäíàííÿ Êðèìó äî Ðîñії. Òàê óñå Ïðè÷îðíîìîð’ÿ, Ïðèàçîâ’ÿ é Êðèìñüêèé ïіâîñòðіâ îïèíèëèñÿ â ñêëàäі Ðîñіéñüêîї іìïåðії.

● Другу половину 18 ст. в історії України зазвичай змальовують чорними барвами. Як ви гадаєте, чому? ● Чи погоджуєтеся з думкою, що в житті й за найтрагічніших часів є місце щастю та добру? Відповідь обґрунтуйте історичними фактами цього періоду. Перевірте себе 1. Установіть хронологічну послідовність подій: ● остаточна ліквідація царським урядом Запоpізької Сiчi; ● ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні; ● Ясський миpний договip мiж Росiєю i Туpеччиною. 2. Які території увійшли до складу Російської імперії за Кючук-Кайнарджійським миром? Які – за Ясським?

225

Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà òà çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі

3. Дайте відповіді на запитання: ● Як виникла Нова (Підпільненська) Січ? ● Які особливості мав адміністративно-територіальний устрій запорізьких земель? ● Як розвивалося господарство на Запоріжжі? ● Що спричинило остаточну ліквідацію Запорізької Січі царським урядом? Як це відбувалося? ● Яку роль для України відіграла російсько-турецька війна останньої чверті 18 ст.? ● За яких обставин Причорномор’я, Приазов’я й Кримський півострів опинилися в складі Російської імперії?

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

§ 334.

ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА ТА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ 1768 р., тpавень – початок Колiївщини, національно-визвольного pуху пpоти Польщi на Пpавобеpежній Укpаїні. 1772 р. – Пеpший подiл Польщі. 1793 р. – Другий подiл Польщі. 1795 р. – Тpетiй подiл Польщі. а яких особливостях внутрішнього життя Речі Посполитої напередодні Коліїщини наголошував поет? У чому вбачав головну причину нового гайдамацького повстання?

Òàðàñ Øåâ÷åíêî â áàãàòüîõ òâîðàõ òîðêàâñÿ òåìè ãàéäàìàöüêîãî ðóõó, âіääàþ÷è ñâîї ñèìïàòії ïîâñòàíöÿì, îñêіëüêè âáà÷àâ ó íèõ ñïàäêîєìöіâ óêðàїíñüêèõ êîçàêіâ. Ïðî÷èòàéòå óðèâêè ç ïîåìè «Ãàéäàìàêè»: Áóëà êîëèñü øëÿõåò÷èíà, Âåëüìîæíàÿ ïàíі; Ìіðÿëàñÿ ç ìîñêàëÿìè, Ç îðäîþ, ç ñóëòàíîì, Ç íіìîòîþ... Áóëî êîëèñü... Òà ùî íå ìèíàє? Áóëî, øëÿõòà, çíàé, ÷âàíèòüñÿ, Äåíü і íі÷ ãóëÿє Òà êîðîëåì êîâåðçóє... Ñåéìè, ñåéìèêè ðåâіëè, Ñóñіäè ìîâ÷àëè, Äèâèëèñÿ, ÿê êîðîëі Іç Ïîëüùі âòіêàþòü, Òà ñëóõàëè, ÿê øëÿõåòñòâî Íàâіñíå ãóêàє. «Nie pozwalam! Nie pozwalam!» – Øëÿõòà ðåïåòóє, À ìàãíàòè ïàëÿòü õàòè, Øàáåëüêè ãàðòóþòü.

Äîâãî òàêå òâîðèëîñÿ, Ïîêè íå â Âàðøàâі Çàïàíóâàâ íàä ëÿõàìè Ïîíÿòîâñüêèé æâàâèé. Çàïàíóâàâ, òà é äóìàâ øëÿõòó Ïðèáîðêàòü òðîøêè... Íå çóìіâ!.. À ïîòіì Ïîëüùà çàïàëàëà... Íà ґâàëò Ïóëàâñüêîãî і Ïàöà Âñòàє øëÿõåòñüêàÿ çåìëÿ, І – ðàçîì ñòî êîíôåäåðàöіé. Ðîçáðåëèñü êîíôåäåðàòè Ïî Ïîëüùі, Âîëèíі, Ïî Ëèòâі, ïî Ìîëäàâàíàõ І ïî Óêðàїíі... Ðóéíóâàëè, ìîðäóâàëè, Öåðêâàìè òîïèëè... À òèì ÷àñîì ãàéäàìàêè Íîæі îñâÿòèëè.

. Ùî ñïðè÷èíèëî íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíèé ðóõ ó Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі ó äðóãіé ïîëîâèíі 18 ñò.? Õòî òàêі ãàéäàìàêè? , ùî áåç óïèíó òî÷èëèñÿ ïðîòÿãîì äðóãîї ïîëîâèíè 17 ñò., ñïóñòîøèëè Ïðàâîáåðåææÿ. Ïðîòå êîðîëіâñüêà âëàäà íå áàæàëà âòðà÷àòè ðîäþ÷і çåìëі, ñïîäіâàþ÷èñü çàâäÿêè їì âіäðîäèòè êîëèøíþ âåëè÷. Ïîëüñüêèé 226

Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà òà çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі

Слово гайдамака вперше було вжито в документі 1715 р. Походить воно від тур. hayda – гнати, переслідувати. Зародившись у першому десятилітті 18 ст., гайдамацький рух із кожним роком зростав і поширився майже на всю територію Правобережної України, а частково й Лівобережної, то підіймаючись до могутніх повстань, то обмежуючись партизанськими діями в якомусь одному селі чи містечку.

2. ×îìó ãàéäàìàöüêèé ðóõ âèçíà÷àþòü ÿê íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíèé? ßê âіäáóâàëàñÿ Êîëіїâùèíà?

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

óðÿä óñіëÿêî çàîõî÷óâàâ ïåðåñåëåíöіâ, çâіëüíÿþ÷è їõ íà ïåâíèé ÷àñ âіä ïîäàòêіâ і ïàíùèíè. Îäíà÷å ïіëüãè íàäàâàëèñÿ íà ñòèñëі òåðìіíè. Îñíîâîþ ãîñïîäàðñüêîãî æèòòÿ çíîâó ñòàâàëà ôіëüâàðêîâî-ïàíùèííà ñèñòåìà ç ïðèìóñîâîþ ïðàöåþ òà êðіïàöòâîì. ßê і êîëèñü, äî Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè, çàçíàâàëà óòèñêіâ ïðàâîñëàâíà öåðêâà. Ïðè öüîìó ïîëüñüêі ìîæíîâëàäöі âіäìîâëÿëèñÿ âіä íàéìåíøèõ ïîñòóïîê ó âèçíàííі çà óêðàїíöÿìè їõíіõ ïðàâ. Ðіøåííÿ ñåéìіâ 1717 é 1733 ðð. ïîçáàâèëè ïðàâîñëàâíèõ ïðàâà áðàòè ó÷àñòü ó ñåéìîâèõ êîìіñіÿõ і òðèáóíàëàõ. Ñåéì 1717 ð. íàâіòü óõâàëèâ çàêðèòè âñі ïðàâîñëàâíі öåðêâè. Ïðàâîñëàâíі єïàðõії ñèëîìіöü ïåðåòâîðþâàëèñÿ íà óíіàòñüêі. Ó 60-õ ðîêàõ 18 ñò. ó Êèїâñüêîìó é Ïîäіëüñüêîìó âîєâîäñòâàõ çàëèøàëîñÿ 20 ïðàâîñëàâíèõ ïàðàôіé. Çàçíàâàëà ïåðåñëіäóâàíü é óíіàòñüêà öåðêâà. Òàê, íàïðèêëàä, êàòîëèöüêå äóõіâíèöòâî âäàâàëîñÿ äî ñïðîá íàáëèçèòè їõ îáðÿä äî ðèìî-êàòîëèöüêîãî (íàâ’ÿçóâàëàñÿ ïîëüñüêà ìîâà). Íà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ, ó Âîëèíñüêîìó âîєâîäñòâі, ïіâíі÷íî-çàõіäíèõ ÷àñòèíàõ Ïîäіëüñüêîãî òà Êèїâñüêîãî âîєâîäñòâ ïàíùèíà ñÿãàëà, çàëåæíî âіä ðîçìіðіâ çåìåëüíîї äіëÿíêè, âіä 2 äî 6 äíіâ íà òèæäåíü іç âîëîêè. Çðîñòàëî ìàãíàòñüêå çåìëåâîëîäіííÿ. Òà îñîáëèâî òÿæêі óìîâè æèòòÿ äëÿ óêðàїíñüêîãî íàñåëåííÿ ñêëàäàëèñÿ â ãîñïîäàðñòâàõ, ùî ïåðåäàâàëèñÿ áåçïîñåðåäíіìè âëàñíèêàìè íà ïðàâàõ îðåíäè òðåòіì îñîáàì: ðîçìіðè âñіõ ïîâèííîñòåé çà òàêèõ îáñòàâèí çðîñòàëè â êіëüêà ðàçіâ. Ñòàíîâèùå óñêëàäíþâàëîñÿ é òèì, ùî ïіñëÿ ëіêâіäàöії êîçàöòâà â êðàї íå áóëî ñèëè, çäàòíîї î÷îëèòè áîðîòüáó óêðàїíöіâ çà ïîíîâëåííÿ ïðàâ і âîëüíîñòåé. Ñòèõіéíèìè áîðöÿìè çà êðàùó äîëþ ñòàëè ãàéäàìàêè.

Äëÿ ïåðøèõ ïðîÿâіâ ãàéäàìà÷÷èíè áіëüø õàðàêòåðíèìè áóëè ñîöіàëüíі âèìîãè. Âäàþ÷èñü äî ñòèõіéíèõ ïðîòåñòіâ, ãàéäàìàêè âèñòóïàëè ïðîòè ñîöіàëüíîї êðèâäè – çóáîæіííÿ îäíèõ і íåîáìåæåíîãî çáàãà÷åííÿ іíøèõ, ïðèíèçëèâîãî êðіïàöòâà òà îáòÿæëèâèõ ïîâèííîñòåé. Ïðîòå âæå ïåðøå âåëèêå ãàéäàìàöüêå ïîâñòàííÿ 1734 ð. ïіä ïðîâîäîì Âåðëàíà çàñâіä÷èëî, ùî ãàéäàìàêіâ ñïîíóêàëî äî áîðîòüáè óñâіäîìëåííÿ ïàíóâàííÿ îäíîãî íàðîäó íàä іíøèì. Íîâà õâèëÿ ãàéäàìàöüêîãî ðóõó ïðèïàëà íà 50-òі ðîêè 18 ñò. ×èñëåííі çàãîíè ãàéäàìàêіâ çàõîïèëè Óìàíü, Âіííèöþ, Ëåòè÷іâ, Êîðñóíü. Ïîâñòàííÿ ñÿãíóëî Ãàëè÷èíè, Ïіäëÿøøÿ òà Áіëîðóñі. Ó ðàçі íåâäà÷ ïîâñòàíöі âіäõîäèëè íà òåðèòîðіþ Çàïîðіææÿ, ó ñòåïè é ëіñè Ëіâîáåðåææÿ àáî äî Ìîëäàâії. Òóäè æ ïðîëÿãàâ øëÿõ óòіêà÷іâ âіä ïàíñüêîї ñâàâîëі. Ëàâè ïîâñòàíöіâ ïîñòіéíî ïîïîâíþâàëèñÿ, òîìó îñòàòî÷íî ïðèäóøèòè ãàéäàìà÷÷èíó ïîëÿêè íіÿê íå ìîãëè. 227

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà òà çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі

Ó 1768 ð. ñïàëàõíóëî íîâå ïîâñòàííÿ, ÿêå ñèëîþ é ðîçìàõîì ïåðåâåðøèëî âñі ïîïåðåäíі é íàãàäàëî ïîëüñüêèì ìîæíîâëàäöÿì áóðåìíі ðîêè Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè ïіä ïðîâîäîì Á. Õìåëüíèöüêîãî. Òî áóëà Êîëіїâùèíà. Ïіäíåñåííÿ ãàéäàìàöüêîãî ðóõó íàïðèêіíöі 60-õ ðîêіâ 18 ñò. áóëî çóìîâëåíå ñêëàäíîþ ñèòóàöієþ íà Ïðàâîáåðåææі. Âàðøàâñüêèé ñåéì 1766 ð. âèíіñ óõâàëó, çà ÿêîþ øëÿõòè÷à, ÿêèé îáñòîþâàâ ïðàâà íåêàòîëèöüêîãî íàñåëåííÿ, îãîëîøóâàëè âîðîãîì. Ïðîòèñòîÿííÿ êàòîëèêіâ і ïðàâîñëàâíèõ çàãîñòðèëîñÿ. Ó êîíôëіêò âòðóòèëàñÿ Ðîñіéñüêà іìïåðіÿ, ÿêà ÷åðåç ñâîãî ñòàâëåíèêàêîðîëÿ äîìîãëàñÿ ïåâíèõ ïîñòóïîê äèñèäåíòàì (òàê ó Ïîëüùі íàçèâàëè íåêàòîëèöüêå íàñåëåííÿ). Íà ïî÷àòêó 1768 ð. ìіæ Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ é Ðîñієþ áóëî óêëàäåíî òðàêòàò ïðî çðіâíÿííÿ â ïîëіòè÷íèõ ïðàâàõ іç êàòîëèêàìè ïðàâîñëàâíèõ і ïðîòåñòàíòіâ. Òîé òðàêòàò çàëèøèâñÿ íà ïàïåðі, áî ïðîãîëîñèòè ðіâíіñòü áóëî çíà÷íî ëåãøå, íіæ äîìîãòèñÿ її âòіëåííÿ. Ïðîòå ÷àñòèíà ïîëüñüêîї øëÿõòè é ìàãíàòіâ ñïðèéíÿëà ïîëüñüêî-ðîñіéñüêèé òðàêòàò ÿê çàçіõàííÿ íà їõíі íåîáìåæåíі ïðàâà. Ó ëþòîìó 1768 ð. ó ì. Áàð áóëî óòâîðåíî êîíôåäåðàöіþ – âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íå îá’єäíàííÿ ïîëüñüêîї øëÿõòè é êàòîëèöüêîãî äóõіâíèöòâà äëÿ ïðîòèäії áóäü-ÿêèì ïîñòóïêàì íåêàòîëèêàì ó öåðêîâíî-ðåëіãіéíîìó æèòòі é äëÿ çáåðåæåííÿ íåîáìåæåíèõ ïðèâіëåїâ øëÿõåòñüêîãî ñòàíó. Çіáðàâøè 10-òèñÿ÷íå âіéñüêî, Áàðñüêà êîíôåäåðàöіÿ ðîçïî÷àëà ñâіé ïîõіä Ïðàâîáåðåææÿì: ïåðåñëіäóâàíü і ðåïðåñіé çàçíàâàëè ïðàâîñëàâíі ñåëÿíè, ìіùàíè, ñâÿùåíèêè, ç æîðñòîêіñòþ ïðèäóøóâàëèñÿ é íàéìåíøі ïðîÿâè ïðîòåñòó ÷è íåâäîâîëåííÿ. Îêðіì òîãî, êîíôåäåðàòè ñâàâіëüíî âñòàíîâëþâàëè ïîäàòêè, çáіëüøóâàëè ïîâèííîñòі íà ñâîþ êîðèñòü. Íàâåñíі 1768 ð. íà Ïðàâîáåðåææі ïî÷àëî ãîòóâàòèñÿ âåëèêå ïîâñòàííÿ. Ó Õîëîäíіì ßðó áіëÿ ×èãèðèíà çіáðàëîñÿ êіëüêà ñîòåíü îñіá, ç ÿêèõ ïî÷àëî ôîðìóâàòèñÿ ïîâñòàíñüêå âіéñüêî. Çà êîçàöüêèì çâè÷àєì, ãàéäàìàêè îáðàëè ñîáі ïîëêîâíèêà. Íèì ñòàâ Ìàêñèì Çàëіçíÿê. Ïîõіä ãàéäàìàöüêèõ çàãîíіâ ïіä ïðîâîäîì Ì. Çàëіçíÿêà ðîçïî÷àâñÿ ó òðàâíі 1768 ð. Íåâäîâçі ïîâñòàíöі âèçâîëèëè ç-ïіä ïîëüñüêîї âëàäè Æàáîòèí, ×åðêàñè, Ñìіëó, Êîðñóíü, Áîãóñëàâ, Ëèñÿíêó òà áàãàòî іíøèõ ìіñò, ìіñòå÷îê і ñіë. Їõíі ëàâè íåâïèííî çðîñòàëè çà ðàõóíîê ïîêîçà÷åíèõ ñåëÿí і ìіùàí. Íà âèçâîëåíіé òåðèòîðії ñêàñîâóâàëèñÿ ïàíñüêі ïîâèííîñòі. Ñêðіçü çàïðîâàäæóâàëîñÿ êîçàöüêå âðÿäóâàííÿ. Ç òîãî÷àñíèõ äæåðåë âіäîìî, ùî Ì. Çàëіçíÿê ìàâ íàìіð îãîëîñèòè âèçâîëåíі çåìëі Ãåòüìàíùèíîþ, äå æèòåëі «âіäáóâàòèìóòü ñàìó ëèøå êîçàöüêó ñëóæáó». Ì. Çàëіçíÿê ïîñòіéíî çâåðòàâñÿ äî ìåøêàíöіâ Ïðàâîáåðåææÿ ç óíіâåðñàëàìè. Òîæ ñòâîðþâàëèñÿ íîâі é íîâі çàãîíè, ÿêі â ÷åðâíі – íà ïî÷àòêó ëèïíÿ âèçâîëèëè Êàíіâ, Ðæèùіâ, Ôàñòіâ, Áðóñèëіâ. Çíà÷íîþ ïåðåøêîäîþ íà øëÿõó ïîäàëüøîãî ïðîñóâàííÿ ïîâñòàíöіâ áóëà Óìàíü – ìіöíà ôîðòåÌàêñèì Ç Çàëіçíÿê. öÿ ç äîáðå îçáðîєíîþ çàëîãîþ. Îõîðîíó Óìàíі її

228

Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà òà çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі

1. Іâàí Ãîíòà à â Óìàíі. Ãðàâþ þðà Î. Ñëàñòіîíà äî ïîåìè «Ãàé éäàìàêè» Ò. Øåâ÷åíêà. Âèäàííÿ 1885 ð. 2. Іâàí Ãîíòà à.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

âëàñíèê, ãðàô Ñ. Ïîòîöüêèé, ïîêëàâ íà æîâíіðñüêèé ãàðíіçîí òà äâà ïîëêè íàäâіðíèõ êîçàêіâ. Îäèí іç ïîëêіâ, î÷îëåíèé ñîòíèêîì Іâàíîì Ãîíòîþ, ïåðåéøîâ íà áіê ïîâñòàíöіâ. Öå é çóìîâèëî óñïіõ: ãàéäàìàêè, ðîçïî÷àâøè øòóðì 9 ÷åðâíÿ, âæå íàñòóïíîãî äíÿ çäîáóëè ìіñòî, ÿêå ñòàëî їõíüîþ áàçîþ. Ðàäà, ùî âіäáóëàñÿ â òàáîðі ïîâñòàíöіâ, ïðîãîëîñèëà Ì. Çàëіçíÿêà ãåòüìàíîì, à І. Ãîíòó – ïîëêîâíèêîì. Ðîçìàõ ïîâñòàííÿ íàëÿêàâ ïîëüñüêèé óðÿä. Âіí çâåðíóâñÿ ïî äîïîìîãó äî ðîñіéñüêèõ âіéñüê, ùî çíàõîäèëèñÿ íà Ïðàâîáåðåææі, äëÿ âîєííèõ äіé ïðîòè êîíôåäåðàòіâ – ïðîòèâíèêіâ êîðîëÿ, ÿêèé áóâ ñòàâëåíèêîì Ðîñії. Âòðó÷àííÿ öàðñüêèõ âіéñüê ñòàëî äëÿ ïîâñòàíöіâ çãóáîþ: ñïîäіâàþ÷èñü íà ïіäòðèìêó â áîðîòüáі ïðîòè êîíôåäåðàòіâ, êåðіâíèêè ãàéäàìàêіâ ïîâіðèëè öàðñüêèì îáіöÿíêàì. Òèì ÷àñîì ðîñіéñüêà іìïåðàòðèöÿ Êàòåðèíà ІІ íàäàëà òàєìíó іíñòðóêöіþ êîìàíäóâà÷åâі ðîñіéñüêèõ âіéñüê äіÿòè ñïіëüíî ç ïîëüñüêèì âіéñüêîì äëÿ ïðèäóøåííÿ ïîâñòàííÿ. 26 ÷åðâíÿ 1768 ð. Ì. Çàëіçíÿêà é І. Ãîíòó ñõîïèëè. 27 ÷åðâíÿ áóëî îòî÷åíî ãàéäàìàöüêèé òàáіð. Îøóêàíі ïîâñòàíöі ìàéæå íå ÷èíèëè îïîðó. Òèñÿ÷і ïîâñòàíöіâ áóëî ñòðà÷åíî. І. Ãîíòó çàêàòóâàëè. Ì. Çàëіçíÿêà ÿê ïіääàíîãî Ðîñіéñüêîї іìïåðії çàñóäèëè äî æîðñòîêîãî òіëåñíîãî ïîêàðàííÿ é âіäïðàâèëè íà êàòîðæíі ðîáîòè äî Ñèáіðó. Íåçâàæàþ÷è íà ñòðàòó âàòàæêà і ðîçãðîì îñíîâíèõ ñèë, Êîëіїâùèíà òðèâàëà äî òðàâíÿ 1769 ð.

● 1. Про що йдеться в документі, коли відбулися описані в ньому події? ● 2. Як автор розповіді ставиться до згаданих історичних діячів та подій (явищ), про які йдеться? Чому ви так думаєте? ● 3. Як можна пояснити, навіщо він свідчить про ці події? ● Чи є достовірною інформація, яку наводить автор? ● На підставі чого ви зробили такі висновки?

З доповідної записки Київської губернської канцелярії. «Головний цих розбійників начальник Максим Залізняк... Народився він в польському містечку Медведівка, із мужиків, де і жив, а потім пішов у Запорізьку Січ, був там козаком років із п’ятнадцять, а із Січі Запорізької прийшов у Мотронинський монастир, який знаходиться у Польщі, на послушання. Нинішнього року у квітні місяці... разом із 70 людьми-втікачами запорізькими козаками для викорінення у Польщі конфедератів поляків... пішов із цього монастиря на містечко Жаботин, під яким розгромили конфедератів п’ятдесят чоловік... а потім пішли далі... до містечка Умані...

229

Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà òà çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі

З містечка Умані сотник Іван Гонта... прибувши до нього, Залізняка, оголосив, що він: має козаків до чотирьохсот, і так з обох, погодившись з ним, Залізняком, в те містечко Умань сильно увійшли по настанню вже другого дня зранку... А при цій зграї, яка зібралася, визнався був він, Залізняк, полковником, у яке звання він тими запорізькими козаками, з якими була в нього згода... вибраний був ще при виступі його, Залізняка, із Мотронинського монастиря». ● Як оцінював поет гайдамацький рух? ● Поміркуйте, чому Тарас Шевченко вдався о полеміки з імперськими істориками, вкотре звертаючись до історичної тематики.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Ðîçäóìàìè ïðî òÿæêå ñòàíîâèùå Óêðàїíè ó 18 ñò. і ïðî ñïîñîáè âèõîäó ç íüîãî ïðîéíÿòà ïîåçіÿ Òàðàñà Øåâ÷åíêà «Õîëîäíèé ßð». Ïðî÷èòàéòå óðèâîê: Çà ñâÿòóþ ïðàâäó-âîëþ Ðîçáіéíèê íå ñòàíå, Íå ðîçêóє çàêîâàíèé âàøі êàéäàíè

Íàðîä òåìíèé, íå çàðіæå Ëóêàâîãî ñèíà, Íå ðîçіá’є æèâå ñåðöå Çà ñâîþ êðàїíó.

. Õòî òàêі îïðèøêè? ×èì âіäîìèé Îëåêñà Äîâáóø? ëüêè Ïðàâîáåðåææÿ çäðèãàëîñÿ âіä ïðîÿâіâ íàðîäíîãî ïðîòåñòó. Ïðîòÿãîì êіëüêîõ ñòîëіòü òðèâàëà áîðîòüáà íàðîäíèõ ìåñíèêіâ ó Ãàëè÷èíі. Òàì їõ íàçèâàëè îïðèøêàìè. Слово опришок походить від лат. opressor – знищувач, порушник. Опришками ставали здебільшого селяни, які бралися за зброю, щоб позбутися визиску чужинців. Застосовуючи тактику партизанської війни, вони діяли невеличкими загонами в Галицькому Прикарпатті, Буковині та Закарпатті. Перші свідчення про опришків подають джерела 16 ст.

Çàãîíè îïðèøêіâ çáèðàëèñÿ íàâåñíі, ïåðåõîâóþ÷èñü ó ìàëîäîñòóïíèõ ãіðñüêèõ ðàéîíàõ. Ó Êàðïàòàõ ïåðåòèíàëèñÿ êîðäîíè òðüîõ äåðæàâ – Ïîëüùі, Óãîðùèíè é Ìîëäàâії. Öå äàâàëî çìîãó ïîâñòàíöÿì âіëüíî ïåðåõîäèòè ç îäíієї êðàїíè äî іíøîї òà ëåãêî óíèêàòè ïåðåñëіäóâàííÿ. Íàéáіëüøèé ðîçìàõ öüîãî ðóõó ïîâ’ÿçàíèé ç іìåíåì Îëåêñè Äîâáóøà. Éîãî âèñòóïè òðèâàëè ïðîòÿãîì 1738–1745 ðð. Ñâîїìè óñïіõàìè Î. Äîâáóø çàâäÿ÷óâàâ ïåðåäóñіì óìіëіé îðãàíіçàöії çàãîíіâ òà ìіöíîìó çâ’ÿçêó ç ìіñöåâèì íàñåëåííÿì. Îñíîâó çàãîíó ñêëàäàëî çáіäíіëå óêðàїíñüêå íàñåëåííÿ. Äîâáóø çàâæäè ïðîâîäèâ ïîïåðåäíþ ðîçìîâó ç íîâàêîì, ÿêîãî äîêëàäíî ðîçïèòóâàâ ïðî êîëèøíє æèòòÿ, à òàêîæ ïðî ïðè÷èíè, ùî ñïîíóêàëè ëþäèíó ïîäàòèñÿ â ãîðè. Êіëüêіñíèé ñêëàä çàãîíó Î. Äîâáóøà ÷àñòî çìіíþâàâñÿ, êîëèâàþ÷èñü ó ìåæàõ 10–50 îñіá. Íå÷èñëåííі âàòàãè îïðèøêіâ âіäçíà÷àëèñÿ ìàíåâðåíіñòþ òà ìîáіëüíіñòþ. Òàêі Îëåêñà Äîîâáóø. çàãîíè ìîãëè ëåãêî é íàäіéíî ïåðåõîâóâàòèñÿ. ÁàÍàðîäíà ê êàðòèíà. ãàòî çàëåæàëî é âіä îðãàíіçàöії ïîõîäіâ. Ãîëîâíè230

Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà òà çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі

4. ×èì äëÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü çàâåðøèëèñÿ ïîäіëè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї? Óíàñëіäîê ãëèáîêîї ñîöіàëüíî-ïîëіòè÷íîї êðèçè, îñëàáëåííÿ ìіæíàðîäíîãî âïëèâó Ðі÷ Ïîñïîëèòó íàïðèêіíöі 18 ñò. ïîäіëèëè ìіæ ñîáîþ іñòîòíî ñèëüíіøі ñóñіäè – Ïðóññіÿ, Àâñòðіÿ òà Ðîñіÿ. Ïîçíà÷èëèñÿ öі ïîäіëè é íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ, ÿêі ïåðåáóâàëè ó ñêëàäі Ïîëüùі. Çà Ïåðøèì ïîäіëîì (1772 ð.) Ðóñüêå âîєâîäñòâî (áåç Õîëìñüêîї çåìëі), Áåëçüêå âîєâîäñòâî (äî Áóãó íà ïіâíî÷і) òà çàõіäíà ÷àñòèíà Ïîäіëüñüêîãî âîєâîäñòâà (ìіæ ëіâèìè ïðèòîêàìè Äíіñòðà – Çáðó÷åì і Ñòðèïîþ), à òàêîæ ïіâäåííî-çàõіäíà ÷àñòèíà Âîëèíñüêîãî âîєâîäñòâà âіäіéøëè äî Àâñòðіéñüêîї ìîíàðõії. Íà ïðèєäíàíèõ çåìëÿõ àâñòðіéñüêèé óðÿä ñòâîðèâ ïðîâіíöіþ ïіä íàçâîþ «Êîðîëіâñòâî Ãàëіöії (Ãàëè÷èíè) і Ëîäîìåðії (Âîëîäèìèðùèíè)». Íàçâà ïðîâіíöії ìàëà äîâîäèòè ñïàäêîâі ïðàâà Ãàáñáóðãіâ íà ïðèєäíàíі çåìëі. Äâі òðåòèíè òåðèòîðії êîðîëіâñòâà íàëåæàëè åòíі÷íèì óêðàїíñüêèì çåìëÿì, çàõіäíó її ÷àñòèíó ñêëàäàëè ïîëüñüêі òåðèòîðії. Ó 1786 ð. äî «Êîðîëіâñòâà Ãàëіöії і Ëîäîìåðії» ÿê її 19 îêðóãó áóëî ïðèєäíàíî Áóêîâèíó, ÿêó â 1775 ð. Îñìàíñüêà іìïåðіÿ çà Êîíñòàíòèíîïîëüñüêîþ êîíâåíöієþ ïåðåäàëà íà «âі÷íі ÷àñè» Àâñòðії. Ó ñêëàäі Àâñòðіéñüêîї іìïåðії ïåðåáóâàëà é Çàêàðïàòñüêà Óêðàїíà.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

ìè òàêòè÷íèìè õèòðîùàìè Î. Äîâáóøà áóëè íåñïîäіâàíіñòü òà áëèñêàâè÷íіñòü íàïàäіâ. Øâèäêà çìіíà ìіñöü ðîçòàøóâàííÿ ñòâîðþâàëà âðàæåííÿ, íіáè äіє íå êіëüêà äåñÿòêіâ îïðèøêіâ, à öіëèé ïîëê. Äëÿ áîðîòüáè ïðîòè îïðèøêіâ ãàëèöüêà øëÿõòà îðãàíіçîâóâàëà êàðàëüíі çàãîíè ç íàéìàíöіâ. Êðіì òîãî, îïðèøêіâ ðîçøóêóâàëè é ïіäðîçäіëè êîðîííîãî âіéñüêà. Ïðîòå ïåðåñëіäóâàòè їõ áåç ïіäòðèìêè íàñåëåííÿ áóëî äóæå ñêëàäíî. Ùîá çíåøêîäèòè Î. Äîâáóøà, ïî âñіõ ãàëèöüêèõ ñåëàõ îãîëîñèëè, ùî òîé, õòî ñïіéìàє ÷è âá’є Î. Äîâáóøà, áóäå çâіëüíåíèé âіä óñіõ ïîâèííîñòåé. Îäíî÷àñíî іç çàãîíîì Î. Äîâáóøà äіÿëî ÷èìàëî îêðåìèõ âàòàã ó ðіçíèõ ìіñöÿõ Ïіäêàðïàòòÿ é Çàêàðïàòòÿ. Íå ïðèïèíèâñÿ ðóõ îïðèøêіâ і ïіñëÿ ñìåðòі Î. Äîâáóøà.

● Íà êàðòèíі âіäòâîðåíî ìîìåíò,

êîëè äåïóòàò âіä áіëîðóñüêî-ëèòîâñüêîãî ì. Íîâîãðóäêà øëÿõòè÷ Òàäåóø Ðåéòàí íàìàãàâñÿ çіðâàòè ñåéì, ùîá íå äîïóñòèòè çàòâåðäæåííÿ Ïåðøîãî ïîäіëó Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Ïàòðіîò íå âèïóñêàâ äåïóòàòіâ іç çàëè çàñіäàíü – ëіã ïåðåä âèõîäîì çі ñëîâàìè: «Óáèéòå ìåíå, íå âáèâàéòå Âіò÷èçíó!».

Ò. Ðåéòàí í íà Âàðøàâñüêîìó ñåéìі. Ôðàãìåíò êàðòèíè ß. Ìàòåéêà.

231

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà òà çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі

Ïîìіòíèé âïëèâ íà äîëþ çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìåëü ìàëè ðåôîðìè àâñòðіéñüêèõ ìîíàðõіâ Ìàðії-Òåðåçіїї òà її ñèíà é íàñòóïíèêà Éîñèôà II, ÿêі âіäáóëèñÿ â 70–80-õ ðð. 18 ñò. Òàê, çîêðåìà, óêàçàìè Ìàðії-Òåðåçії ç 5–6 äî 3 äíіâ íà òèæäåíü ñêîðî÷åíî ïàíùèíó, çà äåðæàâíèé êîøò âіäêðèâàëèñÿ ñâіòñüêі øêîëè, çàïðîâàäæåíî îáîâ’ÿçêîâó øêіëüíó îñâіòó – ó ìіñòàõ, ìіñòå÷êàõ і ñåëàõ íà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ç’ÿâèëèñÿ îäíîêëàñíі «ïàðàôіÿëüíі» øêîëè ç íàâ÷àííÿì ðіäíîþ ìîâîþ, òðèêëàñíі «òðèâіàëüíі» òà ÷îòèðèêëàñíі «íîðìàëüíі» øêîëè. Ó 1774 ð. ó Âіäíі áóëî çàñíîâàíî ãðåêî-êàòîëèöüêó ñåìіíàðіþ äëÿ íàâ÷àííÿ ðóñüêîãî äóõîâåíñòâà («Áàðáàðåóì»), ó 1783 ð. її áóëî ïåðåâåäåíî äî Ëüâîâà. Іìïåðàòîð Éîñèô ІІ (1780– 1790) çàïðîâàäèâ ñâîáîäó âіðîñïîâіäàííÿ òà çðіâíÿâ ó ïðàâàõ ãðåêî-êàòîëèöüêå äóõіâíèöòâî ç ðèìî-êàòîëèöüêèì. Ïіñëÿ ëіêâіäàöії îðäåíó єçóїòіâ 1773 ð. áóëî çàêðèòî єçóїòñüêó àêàäåìіþ ó Ëüâîâі, íàòîìіñòü 1784 ð. âіäêðèòî Ëüâіâñüêèé óíіâåðñèòåò. Ïðè íüîìó ç 1784 ïî 1805 ð. äіÿâ Ðóñüêèé іíñòèòóò («Ñòóäіóì ðóòåíóì»), äå íàâ÷àëèñÿ ñòóäåíòè-ðóñèíè. Éîñèô ІІ ó 1782 ð. ñêàñóâàâ îñîáèñòó çàëåæíіñòü ñåëÿí âіä çåìëåâëàñíèêà, çðîáèâ ñïðîáó ñêàñóâàòè ïàíùèíó é çàìіíèòè її ÷èíøåì, ùîïðàâäà, íåâäàëó. Ó 1793 ð. ñòàâñÿ Äðóãèé ïîäіë Ðå÷і Ïîñïîëèòîї, óíàñëіäîê ÿêîãî òåðèòîðії Êèїâñüêîãî, Áðàöëàâñüêîãî é Ïîäіëüñüêîãî âîєâîäñòâ òà ñõіäíà ïîëîâèíà Âîëèíñüêîãî âîєâîäñòâà âіäіéøëè äî Ðîñії. ×åðåç äâà ðîêè (1795) çà îñòàòî÷íèì, Òðåòіì, ïîäіëîì äî Ðîñії áóëî ïðèєäíàíî çàõіäíó ÷àñòèíó Âîëèíñüêîãî âîєâîäñòâà, ñõіäíі ÷àñòèíè Õîëìñüêîї çåìëі é Áåëçüêîãî âîєâîäñòâà. Óñÿ Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà ââіéøëà äî ñêëàäó Ðîñії. Ó 1795 ð. òóò óæå ñòâîðåíî Âîëèíñüêå, Áðàöëàâñüêå é Ïîäіëüñüêå íàìіñíèöòâà. Çà íàêàçîì іìïåðàòîðà Ïàâëà І ó 1797 ð. íà Ïðàâîáåðåææі çàìіñòü íàìіñíèöòâ ñòâîðåíî Êèїâñüêó, Ïîäіëüñüêó òà Âîëèíñüêó ãóáåðíії. робіть висновки-узагальнення про суспільно-політичну ситуацію в Правобережній країні та західноукраїнських землях наприкінці 18 ст. Перевірте себе 1. Визначте, з якого документа наведено уривок. ● До кого звертаються автори документа? Що пропонують? ● У чому історичне значення події, про яку йдеться? «Громадяни Корони, численні мешканці шляхетських, королівських і церковних маєтків! Уже настала пора вам визволитися від рабства, скинути ярмо й тягарі, які на вас накинули ваші безжальні пани. Бог лагідно глянув з високого неба на ваші сльози й стогони, які линуть аж на край світу, і послав вам захисників, які відплатять за завдані вам кривди. Надавайте допомогу тим, хто хоче визволити вас – забезпечити вам права й свободи. Нині настала пора пригадати ваші кривди й нечувані здирства, яких ви зазнавали від своїх панів. Ми посилаємо до вас провідників, яким ви повинні вірити. Рушайте за ними, покинувши домівки, дружин і коханих діток своїх без жалю, бо скоро побачите, що Бог дасть нам, правовірним, перемогу». 2. Про що йдеться в наведеному уривку: «…У Львові як столиці Галичини вже існуючі і ті, що будуть відкриті в майбутньому, наукові інститути творитимуть разом університет з такими факультетами: богословським, правничим, філософським і медицини»? 3. Установіть хронологічну послідовність подій: ● утвоpення Бpацлавської, Волинської та Подiльської губерній Російської імперії; ● остаточна ліквідація гетьманства на Лівобережній Україні; ● початок Коліївщини. 4. Які території були охоплені гайдамацьким рухом у другій половині 17 ст.? ● Які землі перейшли під владу Росії, а які – під владу Австрії внаслідок трьох поділів Речі Посполитої?

232

Ðîçâèòîê îñâіòè, íàóêè òà ìóçè÷íîї êóëüòóðè

5. Дайте відповіді на запитання: ● Чому гайдамацький рух називають формою національновизвольної боротьби українського народу? Чим він був спричинений? ● Чому Коліївщину вважають найяскравішим проявом гайдамацького руху? За яких обставин Коліївщину було придушено? Що відомо про опришківський рух? ● Які держави поділили Польщу наприкінці 18 ст.? Яке це мало значення для українських земель? ● У чому полягала суть реформаторської діяльності Марії Терезії та Йосифа ІІ?

§ 335.

РОЗВИТОК ОСВІТИ, НАУКИ ТА МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Ùî є ñâîáîäà? Äîáðî â íіé ÿêåє? Êàæóòü, íåíà÷å âîíî çîëîòåє? Íі æ áî, íå çëîòíå: çpiâíÿâøè âñå çëîòî, Ïpîòè ñâîáîäè âîíî ëèø áîëîòî. Î, ÿêáè â äóðíі ìåíі íå ïîøèòèñü, Ùîá áåç ñâîáîäè íå ìіã ÿ ëèøèòèñü. Ñëàâà íàâіêè áóäå ç òîáîþ, Âîëüíîñòi îò÷å, Áîãäàíå-ãåðîþ! 1. ßê ðîçâèâàëàñÿ îñâіòà? Ó ÷îìó âíåñîê Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї àêàäåìії â êóëüòóðíî-îñâіòíіé ðîçâèòîê Óêðàїíè? ïðèêіíöі 18 ñò. â Ðîñіéñüêіé іìïåðії áóëî çäіéñíåíî çàãàëüíîäåðæàâíó ðåôîðìó îñâіòè. Íà Ëіâîáåðåæíіé Óêðàїíі òà â Ñëîáîæàíùèíі âïðîâàäæóâàëè íîâі òèïè øêіë – ãîëîâíі é ìàëі íàðîäíі ó÷èëèùà. ×îòèðèðі÷íі ãîëîâíі íàðîäíі ó÷èëèùà, ùî âіäêðèâàëèñÿ â Êèєâі, ×åðíіãîâі, ÍîâãîðîäіÑіâåðñüêîìó, Õàðêîâі, Êàòåðèíîñëàâі, ìàëè íàâ÷àòè äâîðÿíñüêèõ äіòåé. Ó ïîâіòîâèõ ìіñòàõ áóëî ñòâîðåíî äâîðі÷íі ìàëі ó÷èëèùà. Îòîæ öàðñüêі ðåôîðìè ïåðåòâîðèëè îñâіòó â Óêðàїíі íà ïðèâіëåé âèùèõ âåðñòâ íàñåëåííÿ, âîíà íàáóëà ñòàíîâîãî õàðàêòåðó. Êðіì òîãî, íîâі øêîëè öàðñüêèé óðÿä âèêîðèñòîâóâàâ ÿê ïîòóæíèé çàñіá âïëèâó íà óêðàїíñüêå íàñåëåííÿ, àäæå íàâ÷àííÿ â íèõ ïðîâàäèëîñÿ òіëüêè ðîñіéñüêîþ ìîâîþ. Ãîëîâíèì îñåðåäêîì îñâіòè, íàóêè é ìèñòåöòâà çàëèøàëàñÿ Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ, ïðîòå ó äðóãіé ïîëîâèíі 18 ñò. çàõîäàìè іìïåðñüêîãî óðÿäó її áóëî ïåðåòâîðåíî íà ñòàíîâèé äóõîâíèé íàâ÷àëüíèé çàêëàä, à 1817 ð. âçàãàëі çàêðèòî. Êèїâñüêà àêàäåìіÿ ìàëà âèðіøàëüíå çíà÷åííÿ äëÿ ñòàíîâëåííÿ é ðîçâèòêó óêðàїíñüêîї íàóêè, êóëüòóðè é ëіòåðàòóðíîãî ïðîöåñó â 17–18 ñò. Ó íіé ñôîðìóâàâñÿ îäèí іç öåíòðіâ ôіëîñîôñüêîї äóìêè ñëîâ’ÿíñüêîãî ñâіòó. Â àêàäåìії íàâ÷àëèñÿ ëіòîïèñöі Ñ. Âåëè÷êî, Ã. Ãðàá’ÿíêà, Ï. Ñèìîíîâñüêèé, іñòîðèêè Ì. Áàíòèø-Êàìåíñüêèé, Ì. Áåðëіíñüêèé, õóäîæíèêè І. Ìèãóðà, Ã. Ëåâèöüêèé, Ë. Òàðàñåâè÷, êîìïîçèòîðè Ì. Áåðåçîâñüêèé, À. Âåäåëü, àðõіòåêòîð І. Ãðèãîðîâè÷-Áàðñüêèé. Її âèõîâàíöÿìè áóëè ãåòüìàíè Óêðàїíè. Êèїâñüêà àêàäåìіÿ ñïðèÿëà ñòàíîâëåííþ óêðàїíñüêîї ëіòåðàòóðíîї ìîâè, òóò ñêëàëàñÿ ïîåòè÷íà øêîëà. Ïðîôåñîðè àêàäåìії íàïèñàëè äåñÿòêè êóð-

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Проаналізуйте уривок з вірша «De libertate» Г. Сковороди. Як Богдан Хмельницький, на думку поета, прислужився утвердженню ідеалів свободи?

233

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Ðîçâèòîê îñâіòè, íàóêè òà ìóçè÷íîї êóëüòóðè

ñіâ ïîåòèêè, ó ÿêèõ ðîçðîáèëè òåîðіþ óêðàїíñüêîãî ïîåòè÷íîãî ìèñòåöòâà. Ó Êèїâñüêіé àêàäåìії âèíèê і ðîçâèíóâñÿ óêðàїíñüêèé òåàòð. Äëÿ íüîãî ïèñàëèñÿ äðàìè, äіàëîãè é іíòåðìåäії. Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ íàäàâàëà ñòóäåíòàì і ìåäè÷íі çíàííÿ. Îôіöіéíî êëàñ ìåäèöèíè áóëî âіäêðèòî ëèøå â 1802 ð. Âèõîâàíöі àêàäåìії ñòàâàëè çíàíèìè ìåäèêàìè, çàñíîâíèêàìè ëіêóâàëüíèõ çàêëàäіâ íå ëèøå â Óêðàїíі, à é ó Áіëîðóñі, Ðîñії, Ãðóçії. Òàê, äîêòîðîì ìåäèöèíè Ëåéïöèçüêîãî óíіâåðñèòåòó áóâ óêðàїíåöü Íåñòîð Ìàêñèìîâè÷-Àìáîäèê. Âіí ïðàöþâàâ ó ãîñïіòàëÿõ Ïåòåðáóðãà é Êðîíøòàäòà, áóâ îñíîâîïîëîæíèêîì âіò÷èçíÿíîãî àêóøåðñòâà, áîòàíіêè é ôіçіîòåðàïії. Äàíèëî Ñàìîéëîâè÷, äîêòîð íàóê ç åïіäåìіîëîãії, âіéñüêîâèé ëіêàð äіþ÷îї àðìії ïіä ÷àñ ðîñіéñüêî-òóðåöüêîї âіéíè, ÿêèé íàðîäèâñÿ íà ×åðíіãіâùèíі, áóâ ïî÷åñíèì ÷ëåíîì äâàäöÿòè àêàäåìіé. Âïåðøå îáґðóíòóâàâ ìîæëèâіñòü òà íåîáõіäíіñòü ùåïëåííÿ ïðîòè ÷óìè. Ëþáîâ äî íàóêè, ÿêîї íàâ÷àëè â àêàäåìії, íå çãàñàëà ó âèõîâàíöÿõ ïðîòÿãîì æèòòÿ. Ðîç’їæäæàþ÷èñü ïî âñіõ óñþäàõ, âîíè çàêëàäàëè øêîëè, îáäàðîâóâàëè áіáëіîòåêè, ñòâîðþâàëè êíèæêè, ÷èì ñïðèÿëè ðîçâèòêîâі ëіòåðàòóðè, ìàëÿðñüêîãî ìèñòåöòâà, ìóçèêè, òåàòðó, íàóêè. Ó ñòіíàõ àêàäåìії âèïëåêàíî áåç ïåðåáіëüøåííÿ âñþ òâîð÷ó é íàóêîâó óêðàїíñüêó іíòåëіãåíöіþ, à òàêîæ âèäàòíèõ ïîëіòèêіâ òèõ ÷àñіâ. Ó 18 ñò. â Óêðàїíі çðîñòàëà çàöіêàâëåíіñòü ïðèðîäíè÷èìè íàóêàìè. Ó ëåêöіÿõ ïðîâіäíèõ ïðîôåñîðіâ Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї àêàäåìії âèêîðèñòîâóâàëèñÿ çíàííÿ ç àñòðîíîìії, ôіçèêè, áіîëîãії, ìåäèöèíè. Çíà÷íîãî ðîçâèòêó íàáóâàëà ôіçèêà, äî ÿêîї ââîäèëè òàêі ðîçäіëè, ÿê ðóõ, êîñìîëîãіÿ òîùî. Ç’ÿâèëèñÿ êóðñè íàòóðôіëîñîôії – ïîïåðåäíèöі ïðèðîäîçíàâñòâà. Âåëèêà óâàãà ïðèäіëÿëàñÿ âèâ÷åííþ ìàòåìàòèêè. Ó äðóãіé ïîëîâèíі 18 ñò. â àêàäåìії áóëî âіäêðèòî êëàñè ÷èñòîї ìàòåìàòèêè (àëãåáðà é ãåîìåòðіÿ), à òàêîæ çìіøàíîї ìàòåìàòèêè, äå âèêëàäàëè öèâіëüíó é âіéñüêîâó àðõіòåêòóðó, ìåõàíіêó, ãіäðîñòàòèêó, ãіäðàâëіêó, îïòèêó, àñòðîíîìіþ òîùî. еребудуйте твердження на проблемне запитання та дайте на нього аргументовау відповідь. ● Києво-Могилянська академія в другій половині 17 – першій полови18 ст. була одним з найвпливовіших центрів освіти, науки, видавничої справи в країні та Росії. ● Назвіть відомих вам вихованців Києво-Могилянської академії.

. ßê ðîçâèâàëèñÿ ôіëîñîôñüêі іäåї? Ðîçâèòîê ïðèðîäíè÷èõ íàóê âіäáóâàâñÿ â òіñíîìó çâ’ÿçêó ç ðîçâèòêîì ôіëîñîôії. Óñі âіäîìі öåðêîâíі äіÿ÷і, ó÷åíі, ïîåòè âèñëîâëþâàëè ôіëîñîôñüêі іäåї àáî ó òðàêòàòàõ, àáî ó òâîðàõ іíøèõ æàíðіâ. Íàéâèäàòíіøèì ôіëîñîôîì Óêðàїíè òà ïîåòîì äðóãîї ïîëîâèíè 18 ñò. áóâ Ãðèãîðіé Ñêîâîðîäà. áèñòіñòü горій Сковорода (1722–1794) навчався в Києво-Могилянській академії. Мав яскраве музичне обдарування, був запрошений співати до царського палацу. Полишивши службу в придворній капелі, він повернувся на навчання до Києво-Могилянської академії. А незабаром вирушив у складі дипломатичної місії за кордон. Побував у багатьох європейських містах, слухав лекції в тамтешніх університетах. Повернувшись в Україну, був домашнім учителем та викладачем Переяславського і

234

Ðîçâèòîê îñâіòè, íàóêè òà ìóçè÷íîї êóëüòóðè

Косарі втомилися й поскладали коси. Такого спекотного дня перепочинок можна було знайти біля джерела, у затінку крислатих дубів. Розташувавшись під столітнім велетнем, селяни неквапно розмовляли. – Чи не знаєш, бува, Петре, що то за чоловік прийшов учора до нашого села? – спитав старшого молодий селянин. – Ти про того дивака питаєш, якого зустріли вчора на Великому шляху? – втрутився в розмову третій. – Я вже дещо довідався про нього. І балакучий парубок почав оповідь: – Трапилося це в одному селі, далеко від нашого. Примандрував звiдкись той дивний чоловiк – дяк не дяк, козак не козак, проте освічений та вiльний, грав на сопілці та чудово спiвав, складав вiршi та байки i хоч був зовсiм бiдний (усе майно – торбинка за плечима), але тримався гiдно, нiколи не дозволяв принизити себе, не схиляв голови й перед найбiльшим паном. ðîäà. Розповідають, що навiть перед царицею не вклонив- Ãðèãîðіé Ñêîâîð ся, коли та, подорожуючи нашими землями, захотiла поговорити з мандрiвним диваком, про мудрiсть якого чутки дiйшли й до Петербурга. Царськi гiнцi знайшли його в чабанськiй хижi, де вiн розмовляв з вiвчарями… – Сопiлка та вiвця Менi дорожчi вiд вiнця! – почули вони у вiдповiдь i нi з чим повернулися до царицi. – Цариця, кажуть, розгнівалася так, що аж кілька днів нездужала, – почули раптом за спинами селяни й озирнулися. Дивак, про мудрість якого щойно говорили, випив води й привітався: – Звуся я Григорій Сковорода. Як хочете ще щось про мене знати – запитуйте. На те маєте право, бо від учора п’ю вашу воду і їм ваш хліб. – Кажуть, ви гарно співаєте, пане Григорію. Коли ваша ласка, потіште душі піснею. ...Шурхотів дубовим листом вітер, ледь чутно плюскотіло джерело, тонко вигравала сопілка, й линула пісня: Тут веселість лиш для мене В город не піду багатий – на полях я буду жить, щиру тишу розгорта. Вік свій буду коротати там, О діброво! О свободо! де тихо час біжить. Я в тобі почав мудріть. О діброво! О зелена! І в тобі, моя природо, Моя матінка свята! шлях свій хочу закінчить.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Харківського колегіумів. У колегіумах викладав курс поетики, використовуючи найпрогресивніші досягнення європейського мистецтва, які багато в чому суперечили традиційним поглядам. Це викликало невдоволення керівництва колегіумів. Не бажаючи поступатися переконаннями, Г. Сковорода облишив викладання. Останні 25 років життя мандрував Україною, проповідуючи серед народу свої погляди. Підсумовуючи побачене й пережите, Г. Сковорода заповів написати на своїй могилі: «Світ ловив мене, та не впіймав».

● Чому Г. Сковорода зажив слави українського Сократа?

Ôіëîñîôñüêі іäåї Ã. Ñêâîðîäè âòіëåíі â éîãî ëіòåðàòóðíèõ òâîðàõ. Íàéñêëàäíіøі ç íèõ – ôіëîñîôñüêі òðàêòàòè. Ïðàãíó÷è ïîøèðèòè ñâîї äóìêè ñåðåä óêðàїíñüêîãî íàðîäó, ìèñëèòåëü âèíàéøîâ äëÿ ïîïóëÿðíîãî âèêëàäó ôіëîñîôñüêèõ іäåé îðèãіíàëüíèé ñïîñіá. Âіí óòіëþâàâ їõ ó ìèñòåöüêіé ôîð235

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Ðîçâèòîê îñâіòè, íàóêè òà ìóçè÷íîї êóëüòóðè

1. Ïðèìіù ùåííÿ â Ïåðåÿñëàâñüêîìó êîëåãіóìі, äå ïðàöþâàâ Ã. Ñêîâîðîäà. 2. Ïîìåøê êàííÿ Ã. Ñêîâîðîäè ó Ïåðåÿñëàâñüêîìó êîëåãіóìі.

ìі – ó âіðøàõ òà áàéêàõ. Çáіðíèê ïîåçіé Ã. Ñêîâîðîäè «Ñàä áîæåñòâåííèõ ïіñåíü» ñêëàäàєòüñÿ ç 30 âіðøіâ. Áàéêè çіáðàíі â êíèãó «Áàéêè õàðêіâñüêі». Òâîðè Ã. Ñêîâîðîäè íå áóëè íàäðóêîâàíі çà éîãî æèòòÿ, ïðîòå їõ çíàëè óêðàїíöі, âîíè ïîøèðþâàëèñü ó ñïèñêàõ, ïіñíі ñïіâàëè êîáçàðі, à áàéêè ïåðåêàçóâàëè. . Ùî âіäîìî ïðî ðîçâèòîê ìóçè÷íîї êóëüòóðè Óêðàїíè? -Ìîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ áóëà ïðîâіäíèì îñåðåäêîì ìóçè÷íîї êóëüòóðè, äå íàâ÷àííÿ ìóçèêè é ñïіâó ââàæàëîñÿ îáîâ’ÿçêîâèì ïðåäìåòîì. Ùå â 50-õ ðîêàõ 17 ñò. òîäіøíіé ðåêòîð àêàäåìії Ëàçàð Áàðàíîâè÷ îðãàíіçóâàâ ñïåöіàëüíó ìóçè÷íî-õîðîâó øêîëó. Õîð ñòóäåíòіâ íàëі÷óâàâ áëèçüêî 300 îñіá òà áóâ íàéêðàùèì êèїâñüêèì õîðîì. Ìóçè÷íі êëàñè âіäêðèâàëèñÿ і â êîëåãіóìàõ. Ó 1729 ð. âèéøîâ óêàç ïðî ñòâîðåííÿ ñïіâàöüêîї øêîëè ó Ãëóõîâі, íàñòóïíîãî ðîêó âîíà ïî÷àëà äіÿòè. Öå áóâ ïåðøèé ñïåöіàëіçîâàíèé çàêëàä ìóçè÷íîãî ïðîôіëþ. Çà ÷àñіâ ãåòüìàíóâàííÿ Ê. Ðîçóìîâñüêîãî Ãëóõіâ ñòàâ ìóçè÷íîþ ñòîëèöåþ Óêðàїíè. Òóò, ïðè äâîðі ãåòüìàíà, äіÿëè ïðîôåñіéíèé îðêåñòð òà îïåðíèé òåàòð, îñíîâó ðåïåðòóàðó ÿêèõ ñòàíîâèëè íàéêðàùі çðàçêè çàõіäíîєâðîïåéñüêîї ìóçèêè. Ïîøèðåííÿ ìóçè÷íèõ çíàíü ñïðèÿëî ñòàíîâëåííþ óêðàїíñüêîї ïðîôåñіéíîї ìóçèêè. Ìóçè÷íó êóëüòóðó Óêðàїíè íåìîæëèâî óÿâèòè áåç іìåí Àðòåìà Âåäåëÿ, Ìàêñèìà Áåðåçîâñüêîãî òà Äìèòðà Áîðòíÿíñüêîãî. Óñі òðîє ç ðàííüîãî äèòèíñòâà âèÿâèëè âåëè÷åçíèé ìóçè÷íèé òàëàíò, ìðіÿëè ïðî âèñîêå ìèñòåöòâî, òâîðèëè éîãî, çàæèâøè íàéâèùèõ îöіíîê ñëóõà÷іâ, ïðîòå íіõòî ç íèõ íå áóâ ãіäíî âëàøòîâàíèé ó æèòòі. Ëèøå îäèí – Ä. Áîðòíÿíñüêèé – íå çíàâ çëèäíіâ. Ïðîòå é âіí áóâ íåùàñëèâèì. Ïіñëÿ íàâ÷àííÿ â Ãëóõіâñüêіé ñïіâàöüêіé øêîëі Ä. Áîðòíÿíñüêèé ïîòðàïèâ äî Ïåòåðáóðãà. Óäîñêîíàëþâàâ îñâіòó çà êîðäîíîì. Íàïèñàâ áіëüøå ñîòíі òâîðіâ õîðîâîї äóõîâíîї ìóçèêè, áàãàòî ñâіòñüêèõ òâîðіâ ðіçíèõ æàíðіâ. Õî÷ áè ÿêó ìóçèêó âіí òâîðèâ, âîíà çàâæäè ìàëà â ñîáі óêðàїíñüêі ìîòèâè. 236

Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

Ì. Áåðåçîâñüêèé ïіñëÿ íàâ÷àííÿ ïîòðàïèâ äî Áîëîíñüêîї àêàäåìії, íåâäîâçі îòðèìàâ òàì çâàííÿ àêàäåìіêà-êîìïîçèòîðà і ñòàâ ÷ëåíîì Áîëîíñüêîãî ôіëàðìîíіéíîãî òîâàðèñòâà. Ïåðåáóâàþ÷è â Іòàëії, ïîñòàâèâ îïåðó «Äåìîôîíò». Çîâñіì þíèé À. Âåäåëü, íàâ÷àþ÷èñü â Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêіé àêàäåìії, áóâ çíàíèé ÿê íàéòàëàíîâèòіøèé êèїâñüêèé äèðèãåíò і âіðòóîçíèé âèêîíàâåöü ìóçè÷íèõ òâîðіâ. Ùå äî çàêіí÷åííÿ àêàäåìії éîãî çàáðàëè äî Ìîñêâè. Ïðîòÿãîì êіëüêîõ ðîêіâ À. Âåäåëü êåðóâàâ õîðîì ìîñêîâñüêîãî ãåíåðàë-ãóáåðíàòîðà. Óñëàâèâñÿ ÿê àâòîð õîðîâèõ öåðêîâíèõ êîíöåðòіâ.

1. Хто з перелічених діячів української історії не був вихованцем Києво-Могилянської академії: ● С. Величко; ● Л. Тарасевич; ● М. Березовський; ● А. Ведель; ● І. Григорович-Барський; ● В.-К. Острозький; ● П. Могила; ● Ю. Хмельницький; ● І. Виговський; ● П. Дорошенко; ● І. Самойлович; ● І. Мазепа; ● П. Орлик; ● П. Полуботок; ● Д. Апостол; ● К. Розумовський? 2. Висловіть ставлення до міркувань Г. Сковороди: ● «Живуть на землі такі, що не мислять ні про що, крім збагатитися, наїстися, одягтися. В серці їхнім лихе сім’я, що приносить жовч і зміїну отруту, яка вбиває душу»; ● «Більше думай і тоді вирішуй». ● Чому Г. Сковороду називають українським Сократом? 3. Прочитайте уривок із сучасної енциклопедії «Українська мова» й дайте відповіді на запитання. «Слов’яноруська мова, що витіснила староукраїнську, була штучним витвором, що спирався тільки на церковнослов’янську мову. Українські автори 18 ст., пишучи свої твори, свідомо чи несвідомо хотіли влитися в загальноросійський культурний контекст. Навіть більше – вони творили його, бо російська література з їхньою участю тільки-но починала розвиватися. Г. Сковорода філософські твори писав російською мовою, свідомо звертаючись час від часу до українізмів. Служачи культурним потребам українців, і слов’яноруська мова, і мова Г. Сковороди витісняли з ужитку вже освячену двома століттями староукраїнську літературну мову. Таким чином, обидві літературні мови – слов’яноруська і російська – об’єктивно відігравали деструктивну роль щодо староукраїнської мови. Але, руйнуючи староукраїнську літературну мову і відкриваючи тим самим простір для поширення в Україні російської літературної, ці штучні мови розчищали місце для творення нової української літературної мови – уже не на церковнослов’янській, а на суто народній основі». ● Що ви довідалися про історію літературних мов в Україні 18 ст.? ● На якій основі постала слов’яноруська мова? Чому цю мову названо «штучним витвором»? ● Чому вона відігравала щодо староукраїнської літературної мови деструктивну роль? У чому полягала ця деструкція? ● Який зв’язок між слов’яноруською та процесами творення нової української літературної мови на народній основі?

§ 336.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Перевірте себе

АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО 1. Ó ÷îìó îñîáëèâîñòі òîãî÷àñíîї óêðàїíñüêîї àðõіòåêòóðè?

Óêðàїíñüêà àðõіòåêòóðà ñåðåäèíè – äðóãîї ïîëîâèíè 18 ñò. ðîçâèâàëà íàäáàííÿ ïîïåðåäíüîãî ïåðіîäó. Òàê, ïàíіâíèì àðõіòåêòóðíèì ñòèëåì íà çåìëÿõ Ëіâîáåðåæíîї, Ñëîáіäñüêîї òà Ïіâäåííîї Óêðàїíè ëèøàëîñÿ êîçàöüêå áàðîêî. Íàéâіäîìіøîþ ñïîðóäîþ äîáè є çáóäîâàíà âïðîäîâæ 1718– 1730 ðð. Ñïàñî-Ïðåîáðàæåíñüêà öåðêâà â ñ. Âåëèêі Ñîðî÷èíöі íà Ïîëòàâ237

Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

ùèíі. Її ñïîðóäèâ ïîëêîâíèê ìèðãîðîäñüêîãî ïîëêó (íåçàáàðîì ãåòüìàí) Äàíèëî Àïîñòîë, ó öіé öåðêâі éîãî é ïîõîâàíî. Ïåðâіñíî öåðêâà áóëà äåâ’ÿòèáàííîþ, ïðîòå âíàñëіäîê ïåðåáóäîâè ïіñëÿ ïîæåæі 1811 ð. ñòàëà ï’ÿòèáàííîþ.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

1. Ñïàñî-Ïðåîá áðàæåíñüêà öåðêâà â ñ. Âåëèêі Ñîðî÷èíöі. 2. «Ñâÿòà Óëÿ ÿíà» ç іêîíîñòàñà ÑïàñîÑ Ïðåîáðàæåíñüê êîї öåðêâè â ñ. Âåë ëèêі Ñîðî÷èíöі.

Óíіêàëüíà öåðêâà é ñâîїì ñåìèÿðóñíèì іêîíîñòàñîì, ùî äèâîì çáåðіãñÿ ÿê єäèíèé íà óêðàїíñüêîìó Ëіâîáåðåææі. Іêîíîñòàñ çàéìàє âñþ øèðèíó õðàìó (23 ì) і ñêëàäàєòüñÿ ç ãîëîâíîãî іêîíîñòàñà òà äâîõ іêîíîñòàñіâ ó áі÷íèõ âіâòàðÿõ і íàðàõîâóє ïîíàä 100 іêîí. Íàéâіäîìіøі іêîíè ñîðî÷èíñüêîãî êîìïëåêñó «Ïðîðîê Äàíèїë» і «Ñâÿòà Óëÿíà» – ñâÿòі ïîêðîâèòåëі ôóíäàòîðà ãåòüìàíà Äàíèëà Àïîñòîëà òà éîãî äðóæèíè. Þíèé ïðîðîê Äàíèїë çîáðàæåíèé ó ðîçêіøíîìó ñõіäíîìó òþðáàíі òà ñâіòëîìó æóïàíі ç âèøèòèìè áàðâèñòèìè êâіòàìè. Íåïåðåâåðøåíîþ ïàì’ÿòêîþ äåðåâ’ÿíîãî õðàìîâîãî áóäіâíèöòâà є Òðîїöüêà ñîáîðíà öåðêâà ó Ñàìàðі (ñó÷àñíèé Íîâîìîñêîâñüê íà Äíіïðîïåòðîâùèíі). Öå íàéáіëüøà é íàéâèùà ñïîðóäà 18 ñò. (çàââèøêè áëèçüêî 65 ì), єäèíà äåâ’ÿòèçðóáíà öåðêâà ç äåâ’ÿòüìà áàíÿìè çі çáåðåæåíèõ â Óêðàїíі. Áóäóâàëè її âïðîäîâæ 1773–1779 ðð. çà ïðîåêòîì íàðîäíîãî ìàéñòðà ßêîâà Ïîãðåáíÿêà íà çàìîâëåííÿ ñàìàðñüêîї ñòàðøèíè é òàìòåøíüîãî 1

238

1. Òðîїöüêà ñîááîðíà öåðêâà â Ñàìà àðі (ñó÷àñíèé Íîâ âîìîñêîâñüê). Àðõіò òåêòîð ßêіâ Ïîãðåáíÿ ÿê. 2. Âîçíåñåíñüê êà öåðêâà â Áåðåçíі íà ×åðíіãіâ× ùèíі (1759–17 761). Àðõіòåêòîð Îïàíàñ Î Øîëóäüêî. Ôîò òîãðàôіÿ ïî÷àòêó 20 ñò ò.

Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

1. Àíäðіїâñüêà öåðêâà ö â Êèєâі. 2. Öåðêâà Ðіçäâ âà Áîãîðîäèöі â Êî îçåëüöі.

Ñåðåä óêðàїíñüêèõ ìàéñòðіâ íàéâèçíà÷íіøèì àðõіòåêòîðîì äîáè áóâ Іâàí Ãðèãîðîâè÷-Áàðñüêèé. Àðõіòåêòóðíó äіÿëüíіñòü âіí ðîçïî÷àâ íàïðèêіíöі 40-õ ðð. 18 ñò. ç áóäіâíèöòâà ìіñüêîãî âîäîãîíó íà Ïîäîëі, öåíòðàëüíîþ ñïîðóäîþ ÿêîãî ñòàâ ïàâіëüéîí-ôîíòàí Ôåëіöіàí (Ñàìñîí) íà ìàéäàíі ïåðåä áóäèíêîì ìàãіñòðàòó. Ó 60–70-õ ðð. 18 ñò. І. Ãðèãîðîâè÷-Áàðñüêèé áóâ íàéïîïóëÿðíіøèì êèїâñüêèì áóäіâíè÷èì, áåç éîãî ó÷àñòі íå çâîäèëè æîäíó áóäіâëþ íà Ïîäîëі. Âіí ñïîðóäèâ, çîêðåìà, íàäáðàìíó öåðêâó Êèðèëіâñüêîãî ìîíàñòèðÿ, Ïîêðîâñüêó öåðêâó é öåðêâó Ìèêîëè Íàáåðåæíîãî. Îêðіì òîãî, çáóäóâàâ êàì’ÿíó öåðêâó Ñâÿòèõ Àíòîíіÿ òà Ôåîäîñіÿ Ïå÷åðñüêèõ ó Âàñèëüêîâі, ïîáëèçó Êèєâà, öåðêâó Ïîêðîâó Áîãîðîäèöі â Îõòèðöі, Òðüîõ Ñâÿòèòåëіâ ó Ëåìåøàõ. Íà Ïðàâîáåðåææі òà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ àðõіòåêòóðà ðîçâèâàëàñÿ ïіä âïëèâîì çàõіäíîєâðîïåéñüêèõ òðàäèöіé. Ó áóäіâíèöòâі êàòîëèöüêèõ òà ãðåêî-êàòîëèöüêèõ ìîíàñòèðіâ òà êîñòåëіâ ïðîñòåæóþòüñÿ ðèñè çàõіäíîєâðîïåéñüêîãî áàðîêî. Õàðàêòåðíîþ ïàì’ÿòêîþ òàêîї àðõіòåêòóðè

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

äóõіâíèöòâà. Ìàéñòåð äîâãî íå ìіã óòіëèòè ñâіé çàäóì – õðàì éîìó óÿâëÿâñÿ äåâ’ÿòèáàííèì, ç îäíієþ áàíåþ â öåíòðі, ïðîòå òàê, ùîá ç óñіõ ÷îòèðüîõ áîêіâ áóëî âèäíî ïî òðè áàíі. Çðåøòîþ, âіí ïîäàâñÿ â ïëàâíі é çàëèøàâñÿ òàì äîòè, äîêè éîãî íå îñÿÿëî, ÿê ñàìå íàëåæèòü çâîäèòè öåðêâó. Àáè ïåðåêîíàòè çàìîâíèêіâ ó ìîæëèâîñòі ðåàëіçàöії ñâîãî çàäóìó, áóäіâíè÷èé ñòâîðèâ ìіíіàòþðíó ìîäåëü õðàìó. Ùå îäíієþ öіêàâîþ îñîáëèâіñòþ áóäіâíèöòâà áóëî òå, ùî öåðêâó ñïîðóäæåíî áåç æîäíîãî öâÿõà, – òàêîþ áóëà óìîâà çàìîâíèêіâ, ÿêі ââàæàëè, ùî íå ìîæíà âáèâàòè öâÿõè ó õðàì Ñïàñèòåëÿ – Іñóñà Õðèñòà, ÿêèé áóâ öâÿõàìè ïðèáèòèé äî õðåñòà. Ó òîãî÷àñíîìó öåðêîâíîìó áóäіâíèöòâі äåðåâî é íàäàëі çàëèøàëîñÿ îñíîâíèì ìàòåðіàëîì. І ñàìå â äåðåâ’ÿíіé àðõіòåêòóðі êîçàöüêîї Óêðàїíè íàéÿñêðàâіøå âòіëèâñÿ íàöіîíàëüíèé êîëîðèò. Òîæ çðîçóìіëî, ÷îìó íà ïî÷àòêó 19 ñò. її áóëî çàáîðîíåíî â Ðîñіéñüêіé іìïåðії óêàçîì Ñèíîäó. Ìóðîâàíà öåðêîâíà àðõіòåêòóðà Ëіâîáåðåææÿ çàçíàëà ðîñіéñüêîãî âïëèâó. Âіäîìó Àíäðіїâñüêó öåðêâó â Êèєâі çáóäîâàíî çà ïðîåêòîì ïåòåðáóðçüêîãî àðõіòåêòîðà (çà ïîõîäæåííÿì – іòàëіéöÿ) Áàðòîëîìåî Ðàñòðåëëі, à öåðêâó Ðіçäâà Áîãîðîäèöі â Êîçåëüöі íà ×åðíіãіâùèíі áóëî çáóäîâàíî ïåòåðáóðçüêèì ìàéñòðîì Àíäðієì Êâàñîâèì.

239

Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

є êîñòåë ìîíàñòèðÿ äîìіíіêàíöіâ ó Ëüâîâі, ñïîðóäæåíèé 1745–1749 ðð. çà ïðîåêòîì ßíà äå Âіòòå. Íàéâèçíà÷íіøîþ ïàì’ÿòêîþ öåðêîâíîãî áóäіâíèöòâà òієї äîáè ñòàâ ñîáîð Ñâÿòîãî Þðà ó Ëüâîâі. Óïðîäîâæ óñüîãî ïåðіîäó ñâîãî іñíóâàííÿ âіí áóâ ñèìâîëîì óêðàїíñüêîãî Ëüâîâà. Õðàì çàêëàäåíî 1744 ð. çà ïðîåêòîì ëüâіâñüêîãî áóäіâíè÷îãî – ïіäïðèєìöÿ íіìåöüêîãî ïîõîäæåííÿ Áåðíàðäà Ìåðåòèíà. Ôóíäàòîðîì Ñâÿòîþðñüêîãî ñîáîðó áóâ ãðåêî-êàòîëèöüêèé ìèòðîïîëèò Àòàíàñіé Øåïòèöüêèé.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

1. Ïîêðîâ Ïîêðîâñüêà öåðêâà íà Ïîäîëі â Êèєâі. Õðàì ñïîð ðóäæåíî â 1766 ð. â ñòèëі óêðàїíñüêîãî áàðîêî. Öå ñïðàâæíіé øåäåâð àðõіòåêòóð ðè, ñåðåä óñüîãî äîðîáêó І. Ãðèãîðîâè÷à-Áàðñüêîãî íàéêðàùèé éîãî òâіð. 2. Êîñòåë ë ìîíàñòèðÿ äîìіíіêàíöіâ ó Ëüâîâі. Àðõіòåêòîð ßí äå Âіòòå. 3. Ñîáîð Ñ Ñâÿòîãî Þðà ó Ëüâîâі. 4. Óñïåíñüüêà ñîáîðíà öåðêâà Ïî÷àїâñüêîї ëàâðè â ì. Ïî÷àєâі.

Âіäîìîþ ïàì’ÿòêîþ äîáè є òàêîæ Óñïåíñüêà ñîáîðíà öåðêâà (1771– 1783 ðð.) – ãîëîâíèé õðàì і íàéâèðàçíіøà ñïîðóäà àðõіòåêòóðíîãî àíñàìáëþ Ïî÷àїâñüêîї ëàâðè â ì. Ïî÷àєâі íà Òåðíîïіëüùèíі. Âіí ñïîðóäæåíèé ó ñòèëі єâðîïåéñüêîãî áàðîêî 1771–1783 ðð. çà çìіíåíèì ïðîåêòîì Ãîòôðіäà Ãîôìàíà. Ñîáîð і äîñі âðàæàє ñâîєþ âåëè÷íіñòþ é ìîíóìåíòàëüíіñòþ. 240

Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

5 Ñó÷àñíà Ê Êà÷àíіâêà.

Зверніть увагу!

Êëàñèöèçì â àðõіòåêòóðі õàðàêòåðèçóєòüñÿ ñâіòëèìè áàðâàìè, ñòðîãèìè é ÷іòêèìè àðõіòåêòóðíèìè ôîðìàìè, âіäìîâîþ âіä ïèøíîãî îçäîáëåííÿ. Â îñíîâі íîâîãî ñòèëþ – ðåãóëÿðíà ñèñòåìà â çàáóäîâі ìіñò, ñòðèìàíіñòü і ïðîñòîòà ôîðì, íàñëіäóâàííÿ õóäîæíіõ çðàçêіâ àíòè÷íîñòі.

Ó 1794 ð. êîëèøíіé ïðàâèòåëü Ãåòüìàíùèíè Ê. Ðîçóìîâñüêèé ïîâåðíóâñÿ äî Áàòóðèíà, ïëàíóþ÷è ñòâîðèòè òóò ãðàíäіîçíèé ïàëàöîâî-ïàðêîâèé êîìïëåêñ. Àíñàìáëü ìàâ ñêëàäàòèñÿ ç ïàëàöó, äâîõ ôëіãåëіâ òà ïàðêó ïåéçàæíîãî òèïó.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Â îñòàííі äåñÿòèëіòòÿ 18 ñò. â Óêðàїíі ïîøèðèâñÿ ñòèëü êëàñèöèçìó. Õàðàêòåðíîþ ðèñîþ êëàñèöèçìó є áóäіâíèöòâî ïàëàöіâ òà ïàðêіâ. Îäíèì ç ïåðøèõ (і âîäíî÷àñ íàéâіäîìіøèì) êëàñèöèñòè÷íèì ïàëàöîâèì êîìïëåêñîì áóâ ïàëàö і ïàðê ó Êà÷àíіâöі íà ×åðíіãіâùèíі.

Ïàëàö Êè èðèëà Ðîçóìîâñüêîãî â Áàòóðèíі ● Ðîçòàøîâàíèé íà òåðàñі âèñîêîãî ëіâîãî áåðåãà Ñåéìó, ïàëàö Êèðèëà Ðîçóìîâ-

ñüêîãî âæå ïîíàä 200 ðîêіâ є îêðàñîþ òà ñâîєðіäíèì ñèìâîëîì Áàòóðèíà – êîëèøíüîї ðåçèäåíöії ãåòüìàíіâ Ëіâîáåðåæíîї Óêðàїíè. Ó çàáóäîâі âòіëåíî ðèñè àíòè÷íîї àðõіòåêòóðè: ãîëîâíèé ôàñàä ñïîðóäè ïðèêðàøåíî ïîðòèêîì ç âîñüìè êîëîí іîíіéñüêîãî ñòèëþ. Ó ïіäâàëüíîìó ïîâåðñі ïëàíóâàëè ðîçìіñòèòè ãàðäåðîáíі êіìíàòè òà êîìîðè, íà ïåðøîìó ïîâåðñі – áіáëіîòåêó òà êàáіíåòè, íà äðóãîìó – çàëè äëÿ óðî÷èñòèõ ïðèéîìіâ òà ïàðàäíó їäàëüíþ, íà òðåòüîìó – ñïî÷èâàëüíі. Іíòåð’єð ïðèêðàøàëè ëіïíèíîþ, ðîçïèñàìè òà ïëàôîíàìè, êàðòèíàìè òà ñêóëüïòóðàìè íàéêðàùèõ ìàéñòðіâ òієї äîáè. Çі ñìåðòþ ãðàôà áóäіâíèöòâî ïðèïèíèëè. Çîáðàæåíèé íà ôîòîãðàôії ïàëàö íàáóâ òàêîãî âèãëÿäó ëèøå 2008–2009 ðð. Íèíі ïàëàö Ðîçóìîâñüêîãî – ïàì’ÿòêà àðõіòåêòóðè, ùî є ÷àñòèíîþ Íàöіîíàëüíîãî іñòîðèêî-êóëüòóðíîãî çàïîâіäíèêà «Ãåòüìàíñüêà ñòîëèöÿ».

241

Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

. ßê ðîçâèâàëàñÿ ñêóëüïòóðà? óòíіñòþ âіäçíà÷àëàñÿ é ñêóëüïòóðà. Öåé âèä ìèñòåöòâà, ÿê і ðàíіøå, âòіëþâàâñÿ â äåêîðàòèâíîìó ðіçüáëåííі äëÿ öåðêîâ òà ôіãóðíіé ñêóëüïòóðі â êîñòüîëàõ Ïðàâîáåðåææÿ òà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìåëü. Íàéâіäîìіøèì ñêóëüïòîðîì äðóãîї ïîëîâèíè 18 ñò. є Éîãàíí Ïіíçåëü. Ïðîòå éîãî òâîðіâ, àâòîðñòâî ÿêèõ äîêóìåíòàëüíî ïіäòâåðäæåíî, ìàéæå íå çáåðåãëîñÿ. ×è íå єäèíèìè çáåðåæåíèìè òà çàäîêóìåíòîâàíèìè ðîáîòàìè ìèòöÿ є ïîñòàòі ñâÿòèõ Ëåâà é Àôàíàñіÿ íà äðóãîìó ïîâåðñі ôàñàäíîї ñòіíè òà ñêóëüïòóðíà êîìïîçèöіÿ Ñâÿòèé Þðіé Çìієáîðåöü íà ôàñàäі ñîáîðó Ñâÿòîãî Þðà ó Ëüâîâі.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Ñêóëüïòóðíà ãðóïà Ñâ â. Ëåâà é Àôàíàñіÿ íà ôàñàäі ñîáîðó ñ Ñâÿòîãî Þðà ó Ëüâîâі..

Ñêóëüïòóðíà êîìïîçè èöіÿ Ñâÿòèé Þðіé Çìієáîðååöü íà ôàñàäі ñîáîðó Câÿòîãî Þðà ó Ëüâîâі. Ñêóëüïòîð É. Ïіíçåëü. ● Ïàì’ÿòêà íàëåæèòü äî íàé-

âèçíà÷íіøèõ çðàçêіâ ìîíóìåíòàëüíîї áàðîêîâîї ñêóëüïòóðè. Êіííà ñòàòóÿ Þðіÿ Çìієáîðöÿ ñïîâíåíà äèíàìіêè òà åìîöіéíîї âèðàçíîñòі. Âåðøíèêà çîáðàæåíî â íåñòðèìíîìó ðóñі. Âіí ì÷èòü, ñïîâíåíèé íåïîõèòíîї ðіøó÷îñòі çäîëàòè çëî, óîñîáëåííÿì ÿêîãî є ïîâåðæåíèé і ïðîñòðîìëåíèé ñïèñîì çìіé.

. Ó ÷îìó ñâîєðіäíіñòü îáðàçîòâîð÷îãî ìèñòåöòâà? çíà÷íіøі çäîáóòêè óêðàїíñüêîãî ìàëÿðñòâà äðóãîї ïîëîâèíè 18 ñò. ïîâ’ÿçàíі ç òâîð÷іñòþ ìàéñòðіâ Ëіâîáåðåææÿ, îäíàê ïåðåâàæíó áіëüøіñòü 242

Àðõіòåêòóðà òà îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî

Іêîíà Ìîë ëіííÿ ç Âîçíåñåí íñüêîї öåðêâè â Áåðåçíі. Áëèçüêî 1762 ð ð. ● Ñåðåä іêîí ïðèâåðòàє

óâàãó âåëè÷íå «Ìîëіííÿ», êîëîðèò ÿêîãî, ïîáóäîâàíèé íà ãðàäàöіÿõ âіäòіíêіâ çîëîòà ïîñåðåä ñêðîìíіøèõ âêðàïëåíü іíøèõ êîëüîðіâ, ñòâîðþє іëþçіþ ñÿÿííÿ çîáðàæåíèõ ïîñòàòåé. Áåðåçíÿíñüêі іêîíè – öå îñòàííі, âåðøèííі, òâîðè ðåëіãіéíîãî ìàëÿðñòâà óêðàїíñüêîãî Ëіâîáåðåææÿ.

Ïîðòðåò Ïàâëà Ðóäåíêà. Õóäîæíèê Âîëî îäèìèð Áîðîâèêîâñüêèé é. 80-òі ðð. 18 ñò.

Перевірте себе

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

ïàì’ÿòîê âòðà÷åíà. Ñåðåä óöіëіëèõ äîñëіäíèêè âіäçíà÷àþòü іêîíè ç Âîçíåñåíñüêîї öåðêâè â Áåðåçíі íà ×åðíіãіâùèíі. Öå іêîíè Ìîëіííÿ, àïîñòîëіâ é óíіêàëüíèé îáðàç Òðüîõ Ñâÿòèòåëіâ. Іêîíè ç іêîíîñòàñà Âîçíåñåíñüêîї öåðêâè ñåëèùà Áåðåçíà íà ×åðíіãіâùèíі, çáóäîâàíîї ó 60-õ ðð. 18 ñò., ââàæàþòü âåðøèíîþ óêðàїíñüêîãî áàðîêî. Ïðîôåñіéíà äîñêîíàëіñòü ïàì’ÿòêè ñâіä÷èòü, ùî її àâòîðîì áóâ âèäàòíèé ìàéñòåð, ÿêèé ÷óäîâî âîëîäіâ ìèñòåöòâîì ìîíóìåíòàëüíîї ïîáóäîâè òà äåêîðàòèâíîї îðíàìåíòèêè. Öіêàâèìè є äåêіëüêà âöіëіëèõ ìèðãîðîäñüêèõ іêîí Âîëîäèìèðà Áîðîâèêîâñüêîãî. Ó ñâіòñüêîìó ìàëÿðñòâі â äðóãіé ïîëîâèíі ïðîäîâæóâàâ ðîçâèâàòèñÿ ïîðòðåòíèé æèâîïèñ. ßê і ðàíіøå, íà ïîðòðåòàõ çîáðàæóâàëè ìåöåíàòіâ Êèєâà òà Ëіâîáåðåææÿ. Äî òàêèõ çðàçêіâ íàëåæàòü ïîðòðåòè Іâàíà òà ßêîâà Øèÿíіâ. Öі ìèñòåöüêі òðàäèöії âòіëåíî é ó ïîðòðåòі ðîáîòè Â. Áîðîâèêîâñüêîãî – ïîëòàâñüêîãî áóðãîìіñòðà Ïàâëà Ðóäåíêà.

1. Де розташовані найвідоміші архітектурні споруди доби? 2. Хто з українських митців творив у царині архітектури та образотворчого мистецтва: ● А. Ведель; ● В. Боровиковський; ● Г. Сковорода; ● Д. Бортнянський; ● І. ГригоровичБарський; ● Й. Пінзель; ● М. Березовський; ● С. Шалматов; ● Я. Погребняк? 3. Визначте регіони, де створено такі архітектурні пам’ятки: ● Троїцька соборна церква в Самарі; ● собор Святого Юра у Львові; ● Покровська церква в Києві; ● палац Петра Рум’янцева в с. Качанівці; ● палац Кирила Розумовського в Батурині; ● церква Різдва Богородиці в Козельці. 4. Виберіть з переліку пам’ятки, створені в другій половині 18 ст.: ● палац Кирила Розумовського в Батурині; ●ікони М. Петрахновича для Успенської церкви у Львові; ●Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві; ● Троїцька соборна церква в Самарі; ● ікони з Вознесенської церкви в Березні; ● портрет знатного військового товариша Григорія Гамалії; ● собор Святого Юра у Львові. Свій вибір поясніть. 5. Дайте відповіді на запитання: ● Що характерно для розвитку архітектури цієї доби? ● Які особливості мав український живопис? ● Як розвивалося мистецтво скульптури?

243

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Êîçàöüêі ëіòîïèñè ÿê іñòîðè÷íі äæåðåëà

§ 337.

КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ ЯК ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5

Íàéâèäàòíіøèì ÿâèùåì іñòîðè÷íîї ëіòåðàòóðè ïåðøîї ïîëîâèíè 18 ñò. ñòàëè êîçàöüêі ëіòîïèñè, ÿêі òâîðèëèñÿ â êîçàöüêîìó ñåðåäîâèùі òà îïîâіäàëè ïðî ïîäії êîçàöüêîї іñòîðії. Îäíèì ç íàéäàâíіøèõ ñåðåä âåëèêèõ êîçàöüêèõ ëіòîïèñіâ є «Ëіòîïèñ Ñàìîâèäöÿ». Ó íüîìó âèêëàäåíî ïîäії âіä 1648 äî 1702 ð. Òі, õòî ïåðåïèñóâàâ ëіòîïèñ, äîâåëè ðîçïîâіäü ó íüîìó äî 1734 ð. Âèâ÷åííÿ öієї ïàì’ÿòêè äàëî çìîãó â÷åíèì óñòàíîâèòè іì’ÿ àâòîðà: íèì óâàæàþòü Ðîìàíà ÐàêóøêóÐîìàíîâñüêîãî, âіéñüêîâîãî òà ïîëіòè÷íîãî äіÿ÷à ÷àñіâ Ðóїíè. Äðóãèì âàæëèâèì òâîðîì áóâ ëіòîïèñ Ãðèãîðіÿ Ãðàá’ÿíêè (ç 1730 ð. ãàäÿöüêèé ïîëêîâíèê). Éîãî ñòâîðåíî â Ãàäÿ÷і 1710 ð. Ëіòîïèñ ðîçïîâіäàє ïðî ïîäії âіä íàéäàâíіøèõ ÷àñіâ äî 1709 ð. – ïîðàçêè І. Ìàçåïè òà îáðàííÿ ãåòüìàíîì І. ÑêîðîïàäÒèòóëüíè èé ëèñò ñüêîãî. ëіòîïèñó Ñàìіéëà Íàéâèçíà÷íіøèì ÿâèùåì êîçàöüêîãî ëіòîïèÂåëè÷êà ñàííÿ ñòàâ ґðóíòîâíèé ëіòîïèñ êàíöåëÿðèñòà Ñàìіéëà Âåëè÷êà. Íàïèñàíî éîãî 1720 ð. Òâіð ñêëàäàâñÿ ç äâîõ ÷àñòèí: îïèñó ïîäіé âіä 1648 äî 1660 ð. òà âіä 1660 äî 1700 ð. Ëіòîïèñ äіéøîâ äî íàñ ïîøêîäæåíèì, áåç çàêіí÷åííÿ і ç ïðîãàëèíàìè, îñîáëèâî â ïåðøіé ÷àñòèíі. Ðóêîïèñ ñóïðîâîäæåíèé äåñÿòüìà ïîðòðåòàìè ãåòüìàíіâ, ó íüîìó âèêîðèñòàíî áåçëі÷ äîêóìåíòіâ, ïîåòè÷íèõ òåêñòіâ. 1. ßê âïëèíóëè êîçàöüêі ëіòîïèñè íà ðîçâèòîê ëіòåðàòóðíèõ òðàèöіé? З «Літопису Самовидця»: «Як ударили в бубни на раду, Брюховецький, відповідно до постанови, пішо військо припровадив на ту раду до намету своєї сторони. І Сомко не забарився: і сам, і всі козаки, що були при ньому, як люди заможні, вбрались ошатно і добре озброїлись, наче до війни. Вони-бо мали намір, коли рада не на їхню користь зарадить, між собою битву розпочати, бо при Сомковому таборі й гармат було чимало. Але нічого з того не вийшло, бо запорожці були запевнені ласкою його царської величності, тож швидко та рада відбулася, і боярин вийшов з намету та й почав читати грамоту й указ його царської величності. Не давши читцю закінчити, ані слухаючи листа царської величності, раптом крик здійнявся з обох сторін за гетьманство: одні кричать: «Брюховецького гетьманом!», а інші кричать: «Сомка гетьманом» – і на столець обох садовлять. А далі й між собою заповзялися битися і зламали Сомків бунчук, ледве Сомко видерся з намету царського й дістався до коня та інша старшина. Інших же кількох чоловік забили. І так прихильники Сомка мусили відступати до свого табору, а прихильники Брюховецького на столець його посадовили, зіпхнувши князя, і гетьманом проголосили, давши йому булаву і бунчук в руки. Та заледве дуже нескоро той галас вгомонився, так що князь Великоґаґин не підтверджував гетьманства Брюховецького, бо і прийняти його не міг через той шум серед народу»...

244

Êîçàöüêі ëіòîïèñè ÿê іñòîðè÷íі äæåðåëà

Áіé ìіæ ñóïðîòèâíèê êàìè íà ×îðíіé ðàäі â Íіæ æèíі 1663 ð. Õóäîæíÿ ðåêîíñòðóêöіÿ.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Пантелеймон Куліш у своєму романі «Чорна рада» так відтворив ті самі події: «Ось ударили голосно в бубни, засурмили в сурми. Виходить із царського намету боярин, князь Гагін, з думними дяками. У руках царська грамота. Його підручники несуть царську корогву козацькому війську, кармазин, оксамит, соболі од царя у подарунок старшині з гетьманом. Усі посли, по московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах; на ногах у князя гаптовані золотом, виложені жемчугом сап’янці. Поклонились обом гетьманам і козацтву на всі чотири сторони. Усі втихли, що чутно було, як бряжчали в бояр шаблюки на золотих ланцюгах коло пояса. Перехрестивсь князь великим хрестом, од лисини аж за пояс, потряс головою, щоб порівнялись сивії патли, підняв грамоту високо – два дяки йому руки піддержували – і почав вичитувати царське ім’я. Як ось позад брюховців сільська голота, не чуючи нічого, що читають, почала гукати: – Івана Мартиновича волимо! Брюховецького, Брюховецького волимо! А Сомкове козацтво заднє собі, чуючи, що оглашають гетьманом Брюховецького, почало гукати: – Сомка, Сомка гетьманом! І по всьому полю зчинивсь галас несказанний. Тоді й передні бачать, що всім байдуже про царську грамоту, почали оглашати гетьманів – усе ближче, все ближче, аж поки дійшло до самої первої лави. – Брюховецького! – Сомка! І зачепились. Хто шаблею, хто києм, хто ножакою. – Стійте, стійте лавою! – крикне Сомко на своїх. – Даймо шаблями їм одвіт! А запорожці схопили Іванця за руки да вже й на стіл саджають і булаву, й бунчук до рук дають. Зіпхнули й князя з думними дяками. – Гетьман, гетьман Іван Мартинович! – кричать на все горло... І кинулись купою [сомківці] до столу. Січуть, рубають низовців, саджають на столець Сомка. А запорожці, як злії оси, не боячись нічого, з одними киями да ножаками, лізуть і б’ють Сомкову сторону. Вирвали в Сомка бунчук і переломили надвоє, одняли й булаву. Оглянеться Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини. – Ей, – каже, – годі! Нема тут наших! Старшина гляне, аж кругом самі запорожці...

● Про яку історичну подію йдеться в обох фрагментах? ● На які деталі історичної події звертає увагу літописець, чому саме на них? ● Як ці деталі обігрує письменник?

245

Êîçàöüêі ëіòîïèñè ÿê іñòîðè÷íі äæåðåëà

● Чи випадково перший історичний роман в українській літературі був присвячеий подіям козацької доби? ● Чому мова козацьких літописів відрізняється від суасної? орівняйте тексти. Чим фрагмент з «Літопису Самовидця» відрізняється від урива з історичного роману П. Куліша, із чим це пов’язано? Працюймо самостійно. Завдання 1. Виберіть 3–4 факти з уривку «Літопису Самовидця», які підтверджують, що Пантелеймон Куліш саме цей літопис використовував як історичне джерело для написання свого роману.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

. ßê ó ðîçïîâіäÿõ ëіòîïèñöіâ âіäáèòî ñòàíîâі іíòåðåñè òà ñâіòîëÿä àâòîðіâ? «Літопису Самовидця»: «Початок і причини війни Хмельницького є винятково в переслідуванні поляками православ’я і обтяженні козаків, бо ж тоді тих, хто не бажав панщини робити, до чого не звикли були, на службу в замках повернуто, і їх з листами посилали і в містах до чищення коней і догляду за ними старости держали, у дворах груби, тобто печі, палити, псів чистити і доглядати, подвір’я заміташих нестерпних робіт приставляли». Порівняйте визначення причин Національно-визвольної війни автора джерела а автора підручника. ● У чому істотна відмінність між джерелами інформації?

літопису Г. Граб’янки: «…Коли до Хмельницького підійшли татарські загони, він послав до молдавського воєводи гінця з вимогою віддати дочку за сина Тимоша, як вже було домовлено. А якщо ж той не схоче віддати, то він, Хмельницький, з стотисячним військом завітає до нього у гості. І напав страх на воєводу й на волохів... І не знаючи, що діяти, господар відрядив гінця до короля і просив його якось завадити тому весіллю. І наказав король гетьману Калиновському не пускати сина Хмельницького на весілля до господаря. На виконання цього наказу Калиновський прийшов і став з військом польським на Батозі... …Коли ж до польського стану підійшли татари, шляхта вивела їм назустріч свої полки, полишивши позад безборонний табір, і розпочала бій. Та татари тільки заманули поляків подалі од табору. Цим скористалися козаки, напали на нього, легко увірвалися всередину. Коли татари побачили, що козаки в таборі, то повернули коней і вдарили на польське військо. Поляки перелякалися. Одні кинулися тікати в сторону, та їм, спаливши табір, перепинили дорогу козаки. Інші ж кинулися до переправи, до Бугу. Хмельницький повернувся у Чигирин, випроводив свого сина Тимоша на весілля до молдавського господаря, а для супроводу виділив дванадцятитисячний загін козаків… Там почали гуляти весілля. Панна воєводівна, виказуючи свою прихильність до Хмельниченка і доводячи, що охотою заміж іде, наказала своїм дружкам на весіллі співати руські пісні…». ро які події Національно-визвольної війни йдеться в документі? ● Як автор стаиться до них? Чим можна пояснити таке ставлення автора? ● Які уривки документа свідчать про ставлення автора до Молдавії, Кримського ханства, Польщі, Війська Запорізького? Кому співчуває, кого засуджує? ● Про яких історичних діячів розповідає літописець? ● Як ставиться до них? ● У яких словах це втілюється? ● Чому Б. Хмельницький прагнув встановити міждер-

Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

жавні відносини з Молдавією та породичатися з молдавським господарем? ● Чому було скасовано попередні домовленості Василя Лупу й Богдана Хмельницького?

Літопис Самійла Величка починається так: «Цікавому норову людському не може нічого бути сподобнішого, ласкавий читальнику, як читати книги й дізнаватися про давні людські діяння та вчинки... Оглядаючи літописні та історичні писання чужоземних письменників, читав я про всілякі діяння й побачив, що славу тих чужоземців пояснено й незатемнено. Цього не скажеш про наших сармато-козацьких предків, що так само, як і чужинці, вели війни й славилися лицарською відвагою та богатирськими подвигами. Наші письменники про них нічого не написали і не розтлумачили: я побачив, що славу нашу сховано під плащем їхніх нікчемних лінощів. Бо коли хто з давніх слов’яно-козацьких письменників і відтворив якусь, варту пам’яті, сучасну йому подію, то записав це вельми куцим і короткослівним реєстриком, не відзначивши, з яких причин те постало, як відбувалося і як закінчилося, не зазначивши й побічних обставин». ● Чому, на думку Самійла Величка, треба берегти історичну пам’ять народу? ● Як це потрібно робити? ● У чому літописець вбачає свою роль і яку мету перед собою ставить? Працюймо самостійно. Завдання 2–3. Проаналізуйте один з наведених у параграфі уривків (на вибір) відповідно до правил опрацювання фрагментів історичних джерел.

1 крок – визначте, ким був автор документа, узагальніть, про що йдеться в поданому уривку, з’ясуйте, коли відбулися описані події. 2 крок – визначте, як автор розповіді ставиться до подій або історичних діячів, про які йдеться; поміркуйте, навіщо він свідчить про події, що хотів повідомити; з’ясуйте значення подій та явищ, про які йдеться в джерелі. 3 крок – поясніть, у чому для себе вбачаєте цінність джерела; стисло висловте своє ставлення до описаних подій або діячів.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

3. ßê êîçàöüêі ëіòîïèñöі ïîÿñíþâàëè ïðè÷èíè ñòâîðåííÿ ñâîїõ ïðàöü, ó ÷îìó âáà÷àëè ñâîє ïîêëèêàííÿ?

ОЦІНІТЬ СВОЇ ВМІННЯ З ТЕМИ ÄÀÒÈ ÒÀ ÏÎÄІЇ 1. Óñòàíîâ³òü õðîíîëîã³÷íó ïîñë³äîâí³ñòü ïîä³é: ● ëiêâiäàöiÿ ïîëêîâîãî óñòpîþ íà Ñëîáîæàíùèíi òà óòâî påííÿ ç êîçàöüêèõ ï’ÿòè ãóñàpñüêèõ ïîëêiâ; ● óòâîpåííÿ Ápàöëàâñüêî¿, Âîëèíñüêî¿ òà Ïîäiëüñüêî¿ ãóáåðí³é Ðîñ³éñüêî¿ ³ìïåð³¿; ● îñòàòî÷íà ë³êâ³äàö³ÿ ãåòüìàíñòâà íà Ë³âîáåðåæí³é Óêðà¿í³; ● ïî÷àòîê Êîë³¿âùèíè; ● ë³êâ³äàö³ÿ ïîëêîâî-ñîòåííîãî óñòðîþ íà Ë³âîáåðåæí³é Óêðà¿í³. 247

ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÊÀÐÒÀ 2. Ðîçãëÿíüòå êàðòîñõåìó: ● Òåðèòîð³ÿ ÿêèõ äåðæàâ ïîçíà÷åíà íà êàðòîñõåì³ æîâòèì, ñâ³òëî-êîðè÷íåâèì òà çåëåíèì êîëüîðàìè? ● Ë³í³ºþ ÿêîãî êîëüîðó ïîçíà÷åíî òåðåíè Ãåòüìàíùèíè â ÷àñè ñêàñóâàííÿ ãåòüìàíñòâà é ïîëêîâîãî óñòðîþ? ● ßêèìè áóêâàìè ïîçíà÷åíî óêðà¿íñüê³ çåìë³, ùî íàëåæàëè Ðå÷³ Ïîñïîëèò³é, à ï³ñëÿ ¿¿ ïîä³ëó îïèíèëèñÿ â ñêëàä³ Ðîñ³éñüêî¿ ³ìïåð³¿? ● Íàçâ³òü ö³ çåìë³ â³äïîâ³äíî äî áóêâ. ● ßêó ïîä³þ íà êàðòîñõåì³ ïîçíà÷åíî çàìêíåíîþ ïóíêòèðíîþ ë³í³ºþ ÷åðâîíîãî êîëüîðó? ● ßê íà êàðò³ ïîçíà÷åíî ì³ñòà, çàñíîâàí³ â äðóã³é ïîëîâèí³ 18 ñò. íà ï³âäí³ Óêðà¿íè?

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

ІÑÒÎÐÈ×ÍÅ ÄÆÅÐÅËÎ 3. Óñòàíîâ³òü, ïðî ùî éäåòüñÿ â óðèâêàõ ç ³ñòîðè÷íèõ äæåðåë. Äàéòå ³ñòîðè÷íèé êîìåíòàð çàçíà÷åíèì ïîä³ÿì. À. «Ï³ñëÿ âñåìèëîñòèâ³øîãî â³ä íàñ çâ³ëüíåííÿ ãðàôà Ðîçóìîâñüêîãî, çà éîãî ïðîõàííÿì, ç ÷èíó ãåòüìàíñüêîãî íàêàçóºìî íàøîìó Ñåíàòîâ³ äëÿ íàëåæíîãî óïðàâë³ííÿ â Ìàë³é Ðîñ³¿ ñòâîðèòè òàì Ìàëîðîñ³éñüêó êîëåã³þ, â ÿê³é áóòè ãîëîâíèì íàøîìó ãåíåðàëó ãðàôó Ðóì’ÿíöåâó ³ ç íèì ÷îòèðüîì âåëèêîðîñ³éñüêèì ÷ëåíàì... Ïîâèíåí â³í ÷èíèòè ÿê ãóáåðíàòîð, òîáòî ÿê îñîáëèâèé íàì äîâ³ðåíèé çà íàøî¿ â³äñóòíîñò³». 248

Îöіíіòü ñâîї âìіííÿ ç òåìè

Á. «Ìè çàõîò³ëè ÷åðåç öå îãîëîñèòè âñ³ì â³ðíîï³ääàíèì ö³ëî¿ íàøî¿ ³ìïåð³¿, ùî Çàïîð³çüêà Ñ³÷ îñòàòî÷íî çðóéíîâàíà, ç âèêîð³íåííÿì íà ìàéáóòíº ³ ñàìî¿ íàçâè çàïîðîçüêèõ êîçàê³â, çà îáðàçó íàøî¿ ³ìïåðàòîðñüêî¿ âåëè÷íîñò³, çà çóõâàë³ â÷èíêè öèõ êîçàê³â ³ çà íåñëóõíÿí³ñòü äî íàøèõ âèñî÷àéøèõ ïîâåë³íü.

ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÎÑÎÁÈÑÒІÑÒÜ 4. Ï³äãîòóéòå ðîçïîâ³äü ïðî îäíîãî ç âèäàòíèõ ä³ÿ÷³â äîáè, âèêîðèñòîâóþ÷è ïàì’ÿòêó äëÿ õàðàêòåðèñòèêè ³ñòîðè÷íî¿ îñîáèñòîñò³.

5. Ïîÿñí³òü òåðì³íè òà ïîíÿòòÿ ³ ñêëàä³òü ç íèìè ðå÷åííÿ: ● Ìàëîðîñ³ÿ; ● ãàéäàìàêè; ● îïðèøêè; ● Âîëüíîñò³ Â³éñüêà Çàïîð³çüêîãî; ● Ï³äï³ëüíåíñüêà Ñ³÷; ● Çàäóíàéñüêà Ñ³÷. ІÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÏÀÌ’ßÒÊÀ 6. Âèêîðèñòîâóþ÷è ïîäàí³ ïàì’ÿòêè, âèçíà÷òå äîñÿãíåííÿ êóëüòóðè Óêðà¿íè ò³º¿ äîáè.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

ÏÎÍßÒÒß ÒÀ ÒÅÐÌІÍÈ

249

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Ó 20–90 ðîêàõ 18 ñò.

ПІСЛЯМОВА «Ìèíàëè ðîêè. Ïîçàðîñòàëè òåðíàìè áèò³ êîçàöüê³ øëÿõè, ïîâèðîñòàëè â ïîêîð³ êîçàöüê³ ä³òè, íå çíàþ÷è, ÿêèì òî º ïîëèíîâèé ïðèñìàê âîë³. Ïðîòå çð³äêà ïîíàä Äí³ïðîì áðèí³ëà ï³ñíÿ ÿêîãîñü äèâîâèæíîãî é íåâëîâèìîãî ïòàõà. Íå ìàâ òîé ïòàõ ãí³çäà, í³õòî é íå áà÷èâ éîãî. ×óëè ëèøå éîãî íåñòðèìíó, ìîâ ñòåïîâèé â³òåð, ï³ñíþ... Îñåëèëàñÿ ï³ñíÿ òà â ñåðö³ êîáçàðÿ é ñòàëà íåâìèðóùîþ. Áî ï³øîâ ç íåþ ñë³ïèé ñï³âåöü ïî âñ³é Óêðà¿í³, çàñ³âàþ÷è ñëîâàìè-çåðíàìè äóø³ íàùàäê³â ñëàâíèõ çàïîðîæö³â. ² ñòóãîí³ëà â ¿õí³õ æèëàõ ïðîáóäæåíà êîçàöüêà êðîâ, íåíàâèñíîþ ñòàâàëà íåâîëÿ, ³ âèðóøàëè âîíè íà ïîøóêè ïòàõà-ìð³¿, àáè íàçàâæäè ïîâåðíóòè éîãî äî ð³äíèõ ì³ñöü. – Ä³äó, à âè áà÷èëè òîãî ïòàõà? – çàïèòóâàëè ä³òè â á³ëîãî, ÿê çèìà, êîáçàðÿ. Ñòàðèé ïîñì³õàâñÿ. Á³ëÿ î÷åé ÿñíèìè ïðîì³í÷èêàìè ñâ³òèëèñÿ äð³áí³ çìîðøêè, âèçîëî÷óþ÷è ñîíöåì îáëè÷÷ÿ. – Áà÷èâ, – ðîçïîâ³äàâ êîáçàð. – Ïðîëåò³â ïòàõ-ìð³ÿ íàä ìîºþ ãîëîâîþ, çðîíèâ äèâîâèæíó ï³ð’¿íó, âçÿâ ÿ ¿¿ äî ðóê – â³äòîä³ ìàþ â³ðíó òîâàðèøêó-áàíäóðó, ÿêà âîäèòü ìåíå, íåâèäþùîãî, ñâ³òîì. – À ÷è áà÷èâ éîãî õòî ³íøèé? – íå âãàâàëè ä³òëàõè. Í³÷îãî íå â³äïîâ³â êîáçàð. À ïîìîâ÷àâøè õâèëüêó, çàñï³âàâ ïðî â³äîìèõ ³ íåâ³äîìèõ ëèöàð³â – çàïîð³çüêèõ êîçàê³â, ïðî ñëàâåòíó Ñ³÷ – êîçàöüêó òâåðäèíþ, äå îñåëèâñÿ âîëåëþáíèé ïòàõ. ² êîæåí, õòî ñëóõàâ ñï³â êîáçàðÿ, áà÷èâ ïåðåä î÷èìà âåëèê³ á³ë³ êðèëà, ùî âàáèëè äî ñåáå ðîçêóòèì ëåòîì, ³ ëèíóâ äóøåþ çà òèìè êðèëàìè êóäèñü, äå æèëà äàâíÿ êîçàöüêà ñëàâà».

Äðóãà ïîëîâèíà 18 ñò. – ÷àñ îñòàòî÷íî¿ âòðàòè Óêðà¿íîþ äåðæàâíîñò³. Ë³êâ³äàö³ÿ ãåòüìàíñòâà é Çàïîð³çüêî¿ Ñ³÷³ ñóïðîâîäæóâàëèñÿ çíèùåííÿì òðàäèö³éíîãî êîçàöüêîãî àäì³í³ñòðàòèâíî-òåðèòîð³àëüíîãî óñòðîþ, âïðîâàäæåííÿì íîâèõ àäì³í³ñòðàòèâíèõ òà ñóäîâèõ óñòàíîâ, çì³íàìè â ñîö³àëüí³é ñòðóêòóð³ íàñåëåííÿ – ë³êâ³äàö³ºþ êîçàöüêîãî ñòàíó, çàêð³ïà÷åííÿì ñåëÿí, ðåîðãàí³çàö³ºþ êîçàöüêîãî â³éñüêà íà êøòàëò ðîñ³éñüêîãî. Ï³ä âëàäîþ Ðîñ³¿ îïèíèëàñÿ á³ëüø³ñòü óêðà¿íñüêèõ çåìåëü: Ïðàâîáåðåææÿ, Ë³âîáåðåææÿ, Ï³âäåííà Óêðà¿íà òà Ñëîáîæàíùèíà. Ò³ëüêè Ñõ³äíà Ãàëè÷èíà, Ï³âí³÷íà Áóêîâèíà é Çàêàðïàòòÿ ïåðåáóâàëè ï³ä âëàäîþ Àâñòð³éñüêî¿ ³ìïåð³¿. Ïðîòå é òàê³ âêðàé íåñïðèÿòëèâ³ îáñòàâèíè íå çãàñèëè â óêðà¿íö³â ïðàãíåííÿ äî âîë³. Âæå ïåðø³ äåñÿòèë³òòÿ 19 ñò. çàñâ³ä÷èëè, ùî óêðà¿íñüêèé íàðîä íå âòðàòèâ ³äå¿ âëàñíî¿ äåðæàâè, ÿê íå âòðàòèâ â³ä÷óòòÿ íàö³îíàëüíî¿ ã³äíîñò³ òà ïðè÷åòíîñò³ äî òèñÿ÷îë³òíüî¿ ³ñòîð³¿ ñâîº¿ çåìë³. Ãëèáîêèé ïàòð³îòèçì ²âàíà Êîòëÿðåâñüêîãî, ïðèñòðàñí³ Øåâ÷åíêîâ³ ìîëèòâè – îñü â³õè, ùî íå ëèøå ïðîáóäæóâàëè äóø³ é ñåðöÿ, à é â³ùóâàëè íîâå óêðà¿íñüêå â³äðîäæåííÿ. Àëå ïðî öå – íàñòóïíîãî ðîêó.

250

ÑËÎÂÍÈÊ-ÄÎÂ²ÄÍÈÊ ÒÅÐÌ²Í²Â Àâòîíîì³ÿ – ñàìîâðÿäóâàííÿ ÷àñòèíè òåðèòîð³¿ äåðæàâè, çä³éñíþâàíå íà îñíîâ³ çàãàëüíîäåðæàâíîãî çàêîíó. Àïåëÿö³ÿ – îñêàðæåííÿ ÿêî¿-íåáóäü ïîñòàíîâè ïåðåä âèùîþ ³íñòàíö³ºþ, ùî ìàº çàêîíîäàâ÷å ïðàâî íà ïåðåãëÿä ñïðàâ. Áàáèíåöü – ïðèì³ùåííÿ, ïðèëåãëå äî íàâè, â çàõ³äí³é ÷àñòèí³ öåðêâè, äå íàé÷àñò³øå çíàõîäèòüñÿ âõ³ä äî õðàìó. Ï³ä ÷àñ ë³òóðã³¿ òàì ïåðåáóâàëè æ³íêè (çâ³äñè íàçâà). Áàçèëіêà – öå ïðÿìîêóòíà, âèòÿãíóòà â äîâæèíó áóäіâëÿ, ðîçäіëåíà êîëîíàìè íà òðè, ï’ÿòü і áіëüøå ïîçäîâæíіõ íàâ. Ñåðåäíÿ íàâà áóëà øèðøîþ òà âèùîþ âіä áі÷íèõ. Ñòðóêòóðà áàçèëіêè ñòàëà îñíîâîþ äëÿ ôîðìóâàííÿ êàòîëèöüêèõ õðàìіâ. Îñíîâíèì òèïîì ïðàâîñëàâíèõ õðàìіâ áóâ õðåñòîáàííèé. Áàëàäà – æàíð ë³ðî-åï³÷íî¿ ïîåç³¿ ôàíòàñòè÷íîãî, ³ñòîðè÷íî-ãåðî¿÷íîãî ÷è ñîö³àëüíî-ïîáóòîâîãî çì³ñòó ç äðàìàòè÷íèì ñþæåòîì. Áàñò³îí – ï’ÿòèêóòíà â ïëàí³ íàð³æíà ÷àñòèíà ôîðòåö³, ùî óòâîðþº âèñòóï, ïðèçíà÷åíà äëÿ âñòàíîâëåííÿ áîéîâèõ àðòèëåð³éñüêèõ ãàðìàò, ÿê³ ïðîñòð³ëþþòü ï³äñòóïè äî ôîðòåö³. Â³âòàð – ñõ³äíà ÷àñòèíà ïðàâîñëàâíîãî õðàìó, â³ää³ëåíà çàçâè÷àé â³ä ðåøòè ïðèì³ùåííÿ ³êîíîñòàñîì. Âèù³ öåðêîâí³ ³ºðàðõè – îá³éìàþòü íàéâèù³ ïîñàäè â öåðêîâí³é îðãàí³çàö³¿ (ïîä³ë íà âèù³ é íèæ÷³ ÷èíè íàçèâàþòü ³ºðàðõ³ºþ – â³ä ãðåöüêèõ ñë³â ñâÿùåííèé ³ âëàäà). Âîëîñòü – íàçâà ï³âäåííèõ ðàéîí³â Êè¿âñüêîãî òà Áðàöëàâñüêîãî âîºâîäñòâ, ùî ìåæóâàëè ³ç çåìëÿìè Çàïîð³çüêî¿ Ñ³÷³. Ãåíåðàëüíà â³éñüêîâà êàíöåëÿð³ÿ – âèùà àäì³í³ñòðàòèâíà óñòàíîâà Ãåòüìàíùèíè, ó ÿê³é ðîçãëÿäàëèñÿ é âèð³øóâàëèñÿ âàæëèâ³ àäì³í³ñòðàòèâí³, â³éñüêîâ³, ô³íàíñîâ³ ïèòàííÿ. Ãåíåðàëüíà ñòàðøèíà – âèùå â³éñüêîâå êåð³âíèöòâî Ãåòüìàíùèíè, ÿêå çä³éñíþâàëî óïðàâë³ííÿ âñ³ì êîçàöüêèì â³éñüêîì ³ éîãî îêðåìèìè ñëóæáàìè. Äî ¿¿ ñêëàäó âõîäèëè: ãåòüìàí, ãåíåðàëüíèé ïèñàð, äâîº ãåíåðàëüíèõ ñóää³â, äâîº ãåíåðàëüíèõ îñàâóë³â, ãåíåðàëüíèé îáîçíèé, ãåíåðàëüíèé ï³äñêàðá³é, ãåíåðàëüíèé õîðóíæèé, ãåíåðàëüíèé áóí÷óæíèé. Ãåòüìàí (â³ä í³ì. hauptman, ïîë. hetman – íà÷àëüíèê) – ó 16–18 ñò. êåð³âíèê êîçàöüêîãî â³éñüêà, à ç 1648 ð. – êåð³âíèê Óêðà¿íñüêî¿ êîçàöüêî¿ äåðæàâè – Ãåòüìàíùèíè. Ó Ïîëüù³, Ëèòâ³, ×åõ³¿ òàê íàçèâàëè ãîëîâíîêîìàíäóâà÷³â. Ó ïîëüñüêî-ëèòîâñüê³é äåðæàâ³ áóëî ÷îòèðè ãåòüìàíè: äâà ïîëüñüêèõ (êîðîííèõ) ³ äâà ëèòîâñüêèõ, ïðè÷îìó îäèí ç íèõ áóâ ãîëîâíèì (âåëèêèì ãåòüìàíîì), à äðóãèé áóâ éîãî çàñòóïíèêîì (ïîëüíèì ãåòüìàíîì). Ãåòüìàíùèíà – Óêðà¿íñüêà êîçàöüêà äåðæàâà, óòâîðåíà âíàñë³äîê ïåðåìîæíèõ áèòâ 1648–1649 ðð. Íàö³îíàëüíî-âèçâîëüíî¿ â³éíè ï³ä ïðîâîäîì Á. Õìåëüíèöüêîãî. Îô³ö³éíà íàçâà äåðæàâè – Â³éñüêî Çàïîð³çüêå. Ãîñïîäàð – òèòóë ïðàâèòåë³â Ìîëäîâè ³ Âàëàõ³¿. Ó 14–16 ñò. ãîñïîäàðåì íàçèâàëè ³íêîëè âåëèêîãî êíÿçÿ ëèòîâñüêîãî. 251

ÑËÎÂÍÈÊ-ÄÎÂІÄÍÈÊ ÒÅÐÌІÍІÂ

Ñëîâíèê-äîâіäíèê òåðìіíіâ

Ãðàâþðà – âèä ìèñòåöòâà ãðàô³êè, ùî îõîïëþº ð³çíîìàí³òí³ ñïîñîáè ðó÷íî¿ îáðîáêè äîùîê ÷è ìåòàëåâèõ ïëàñòèí ³ äðóêóâàííÿ ç íèõ â³äáèòê³â. Â³äáèòîê íà ïàïåð³ ç âèð³çüáëåíîãî ìàëþíêà íà äåðåâ’ÿí³é äîøö³ – äåðåâîðèò, ì³äí³é – ì³äüîðèò àáî íà ïîêðèò³é ñïåö³àëüíèì ëàêîì ìåòàëåâ³é ïëàñòèíö³ – îôîðò. Ãðàô³êà – îäèí ç âèä³â îáðàçîòâîð÷îãî ìèñòåöòâà, ÿêèé áëèçüêèé äî æèâîïèñó ç ïîãëÿäó çì³ñòó ³ ôîðìè, àëå ìàº âëàñí³ çàâäàííÿ é õóäîæí³ ìîæëèâîñò³. Íà â³äì³íó â³ä æèâîïèñó, îñíîâíèìè îáðàçîòâîð÷èìè çàñîáàìè ãðàô³êè º îäíîòîíîâèé ìàëþíîê – çà äîïîìîãîþ ë³í³é, ðèñîê, øòðèõ³â, ñâ³òëîò³í³. Äåñïîòèçì (â³ä ãðåö. ñàìîäåðæåöü) – ñâàâîëÿ; áðóòàëüíå ïîâîäæåííÿ ç ëþäüìè, ï³äêîðåííÿ ¿õ ñâî¿é âîë³. Äçâ³íèöÿ – âèñîêà áàøòîïîä³áíà êâàäðàòíà, ïðÿìîêóòíà, êðóãëà ÷è áàãàòîãðàííà â ïëàí³ äåðåâ’ÿíà àáî ìóðîâàíà ñïîðóäà äëÿ ï³äâ³øóâàííÿ äçâîí³â, ùî çâîäèòüñÿ á³ëÿ õðàìó àáî º éîãî ÷àñòèíîþ. Äí³ïðîâñüêèé Íèç – íàçâà êðàþ, ùî ïî÷èíàâñÿ çà ïîðîãàìè. Ð³÷èùå áóëî âñ³ÿíå áåçë³÷÷þ îñòðîâ³â. Íàéá³ëüø³ ç íèõ – Âåëèêà é Ìàëà Õîðòèöÿ. Öþ ì³ñöåâ³ñòü óçäîâæ íèçèííîãî ë³âîãî áåðåãà Äí³ïðà â³ä Õîðòèö³ – ïåðøîãî ï³ñëÿ ïîðîã³â îñòðîâà – äî óðî÷èùà Ïàë³¿âùèíà (íàâïðîòè ñó÷àñíîãî Í³êîïîëÿ) íàçèâàëè Âåëèêèì Ëóãîì. Äîáîþ ãåðî¿÷íèõ ïîõîä³â íàçèâàþòü ïåð³îä âäàëèõ ìîðñüêèõ ïîõîä³â êîçàê³â íà âîëîä³ííÿ ñóëòàíñüêî¿ Òóðå÷÷èíè òà ¿¿ âàñàëà – Êðèìñüêîãî õàíñòâà – ïðîòÿãîì ïåðøèõ äâîõ äåñÿòèë³òü 17 ñò. Äóìè – óñíîïîåòè÷í³ ãåðî¿÷í³ òâîðè ïðî âàæëèâ³ ïîä³¿ òà âèäàòíèõ ä³ÿ÷³â óêðà¿íñüêî¿ ³ñòîð³¿, ÿê³ íàï³âïðîñï³âóâàëèñü-íàï³âïðîìîâëÿëèñÿ ï³ä ìóçè÷íèé ñóïpîâ³ä íà áàíäóp³, êîáç³ ÷è ë³p³ ìàíäð³âíèìè ñï³âöÿìè. Åì³ãðàö³ÿ (â³ä ëàò. ïåðåñåëåííÿ) – â³ä’¿çä ³ç áàòüê³âùèíè äî ³íøèõ êðà¿í. Åòíîñ ³ íàö³ÿ – ïåðåêëàäàþòüñÿ ç ãðåöüêî¿ òà ëàòèíè îäíèì ñëîâîì íàðîä. Òîìó ïîíÿòòÿ íàö³ÿ ÿ ó íàø ÷àñ íàáóëî çíà÷åííÿ «îäåðæàâëåíèé íàðîä», òîä³ ÿê ñëîâîì åòíîñ êîðèñòóþòüñÿ íàé÷àñò³øå äëÿ îçíà÷åííÿ íàðîäó âçàãàë³, íåçàëåæíî â³ä òîãî, ñòâîðèâ â³í âëàñíó äåðæàâó ÷è ìàº êîëîí³àëüíèé ñòàòóñ. ªçó¿òè – ÷ëåíè êàòîëèöüêîãî ÷åðíå÷îãî îðäåíó «Òîâàðèñòâî ²ñóñà», ÿêå ñòàâèëî çà ìåòó çì³öíåííÿ êàòîëèöüêî¿ öåðêâè òà âëàäè ïàïè ðèìñüêîãî ó âñüîìó ñâ³ò³. Çàáîðè – ñêåë³, ðîçêèäàí³ ïî ð³÷èùó Äí³ïðà. Âîíè, íà â³äì³íó â³ä ïîðîã³â, íå ïåðåòèíàëè âñ³º¿ ð³êè, çàëèøàþ÷è â³ëüíèì ïðîõ³ä äëÿ ñóäåí. Çàìîê – öèì òåðì³íîì ó 16–17 ñò. â Óêðà¿í³ íàçèâàëîñÿ ì³ñüêå ÷è ïîçàì³ñüêå óêð³ïëåííÿ, ïðèâàòíå àáî äåðæàâíå, îòî÷åíå çàõèñíèìè îãîðîæàìè – ðîâàìè, âàëàìè, ñò³íàìè, âåæàìè-áàøòàìè. Çàïîð³çüêà Ñ³÷ – ïîíÿòòÿ âæèâàºòüñÿ ùîäî âåëè÷åçíèõ òåðèòîð³é ñòåïîâî¿ Óêðà¿íè, äå ôîðìóâàâñÿ îñîáëèâèé êîçàöüêèé â³éñüêîâî-àäì³í³ñòðàòèâíèé óñòð³é ³ ä³ÿëè êîçàöüê³ ïîðÿäêè. Òàê àæ äî 18 ñò. íàçèâàëè òàêîæ ì³ñòî-ôîðòåöþ – ñòîëèöþ êîçàöüêî¿ äåðæàâè ³ ñàìó êîçàöüêó äåðæàâó. Çèì³âíèê – âæèâàþòü ÿê ó çíà÷åíí³ ïîìåøêàííÿ êîçàê³â, òàê ³ âñüîãî îá³éñòÿ òà ñàäèáè, à òàêîæ ôîðìè âåäåííÿ ãîñïîäàðñòâà íà Çàïîð³ææ³. Çèì³âíèê ìîæíà ðîçãëÿäàòè ³ ÿê â³éñüêîâó îäèíèöþ. Îêðåì³ ç íèõ áóëè äîñèòü äîáðå óêð³ïëåí³ é íàãàäóâàëè íåâåëèê³ ôîðòåö³.

252

Çðóá – êîíñòðóêö³ÿ ñò³í áóäèíêó ç êîëîä ÷è áðóñ³â, ùî ¿õ óêëàäàþòü ãîðèçîíòàëüíèìè ðÿäàìè, à â êóòàõ ñïîëó÷àþòü âðóáêàìè. ²êîíîñòàñ (â³ä ãðåö. çîáðàæåííÿ, ³êîíà ³ ì³ñöå ñòîÿííÿ) – ñò³íà, ïåðåãîðîäêà, ùî â³äîêðåìëþº â³âòàð, ãîëîâíå ì³ñöå â õðàì³, â³ä öåíòðàëüíî¿ ÷àñòèíè – ïðèì³ùåííÿ, äå çíàõîäÿòüñÿ â³ðóþ÷³. Óêðà¿íñüêèé «âèñîêèé ³êîíîñòàñ» (ñôîðìóâàâñÿ â 15 ñò.) ìàâ âèãëÿä ñò³íè ç ê³ëüêîõ ðÿä³â. ²í³ö³àë (äàâíüîðóñüêà íàçâà – áóêâèöÿ) – ïî÷àòêîâà ë³òåðà êíèæêîâîãî òåêñòó, âèêîíàíà õóäîæíèêîì. ²íñòàíö³ÿ – êîæíà ç ïîñë³äîâíèõ ëàíîê ó ñèñòåì³ ï³äïîðÿäêîâàíèõ îäèí îäíîìó îðãàí³â äåðæàâè, çîêðåìà ñóäó. ²íòåðìåä³ÿ – äðàìàòè÷íà ñöåíêà, ïèñàíà óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ íà ìàòåð³àë³ íàðîäíîãî ïîáóòó, ùî ñòàâèëàñÿ â àíòðàêòàõ ì³æ ä³ÿìè øê³ëüíî¿ âèñòàâè. ²ñòîðè÷í³ ï³ñí³ – ë³ðî-åï³÷í³ ôîëüêëîðí³ òâîðè ïðî êîíêðåòí³ ³ñòîðè÷í³ ïîä³¿, ïðîöåñè òà ³ñòîðè÷íèõ îñ³á. Êàï³òóëÿö³ÿ – ïðèïèíåííÿ îïîðó íà óìîâàõ, çàïðîïîíîâàíèõ ïåðåìîæöåì ÷è ïîãîäæåíèõ óíàñë³äîê ïåðåãîâîð³â. Êàïëèöÿ – íåâåëèêà õðàìîâà ñïîðóäà áåç â³âòàðÿ. Íàé÷àñò³øå ñïîðóäæóºòüñÿ íàä ïîõîâàííÿìè âèäàòíèõ îñ³á ÷è ìó÷åíèê³â. Ê³íö³âêà – íåâåëè÷êà êîìïîçèö³ÿ îðíàìåíòàëüíîãî àáî îáðàçîòâîð÷îãî õàðàêòåðó, ùî çàê³í÷óº ÿêèéñü ðîçä³ë òåêñòó àáî êíèæêó. Ê³ø – ì³ñöåçíàõîäæåííÿ (ñòàâêà) êîøîâîãî îòàìàíà; çãîäîì íàçâà çàêð³ïèëàñÿ çà êîçàöüêîþ ñòîëèöåþ – Çàïîð³çüêîþ Ñ³÷÷þ, äå ðîçòàøîâóâàëàñÿ ïîñò³éíà ðåçèäåíö³ÿ ãåòüìàíà (êîøîâîãî îòàìàíà). Êîøåì íàçèâàëè òàêîæ öåíòðàëüíèé îðãàí óïðàâë³ííÿ Ñ³÷³, ùî â³äàâ àäì³í³ñòðàòèâíèìè, â³éñüêîâèìè, ô³íàíñîâèìè, ñóäîâèìè òà ³íøèìè ñïðàâàìè. Íà ÷îë³ Êîøà ñòîÿâ êîøîâèé îòàìàí. Êëåéíîäè (ç í³ì. êîøòîâí³ñòü) – ñèìâîëè-â³äçíàêè óêðà¿íñüêîãî êîçàöòâà. Ñåðåä íèõ – êîðîãâà, áóí÷óê, áóëàâà, ïå÷àòêà ç ãåðáîì, à òàêîæ ïåðíà÷³, ëèòàâðè, çíà÷êè, ïàëèö³ òîùî. Êíèæêîâà ì³í³àòþðà – ³ëþñòðàö³¿, ÿêèìè îçäîáëþâàëè ðóêîïèñí³ êíèãè. Êîàë³ö³ÿ (â³ä ëàò. ñîþç) – ñîþç, îá’ºäíàííÿ äëÿ äîñÿãíåííÿ ñï³ëüíî¿ ìåòè. Êîáçàð – íàðîäíèé ìàíäð³âíèé ñï³âåöü, ÿêèé ñï³âàâ íàðîäí³ ï³ñí³ ³ ãðàâ íà êîáç³, ë³ð³ ÷è áàíäóð³. Êîçàê – öå ñëîâî ïðèéøëî ç³ Ñõîäó. Ó äàâí³õ òþðê³â êîçàêàìè íàçèâàëè ìîëîäèõ õëîïö³â, ÿê³ â³äáóâàëè ñêëàäíèé ³ íåáåçïå÷íèé îáðÿä ïîñâÿ÷åííÿ â ïîâíîïðàâí³ ÷ëåíè ïëåìåí³: þíàêè éøëè â ñòåï ³ ìóñèëè òàì ïðîæèòè ê³ëüêà ì³ñÿö³â, çìàãàþ÷èñü ³ç âîðîãàìè, äîâîäÿ÷è ñâîº âì³ííÿ âèæèâàòè çà òÿæêèõ ïðèðîäíèõ óìîâ. Çãîäîì öå ñëîâî íàáóëî ê³ëüêîõ çíà÷åíü і ïåðåêëàäàëîñÿ çäåá³ëüøîãî ÿê â³ëüíà îçáðîºíà ëþäèíà. Êîçàöòâî – ñîö³àëüíèé ñòàí â Óêðà¿í³ 16–18 ñò. Ôîðìóâàëîñÿ ç ïðåäñòàâíèê³â ð³çíèõ ñîö³àëüíèõ ñòàí³â. Êîçàöüêà ñòàðøèíà – ïðèâ³ëåéîâàíà âåðõ³âêà óêðà¿íñüêîãî êîçàöòâà, éîãî â³éñüêîâèé òà àäì³í³ñòðàòèâíî-ïîë³òè÷íèé êåð³âíèé ñêëàä. Âèíèêëà ³ç ïîÿâîþ êîçàöòâà é ïîõîäèëà ç éîãî çàìîæíî¿ âåðõ³âêè. Êîìïàí³éö³ – íàéìàí³ ê³ííîòí³ êîçàöüê³ ïîëêè ïî 500–600 îñ³á ó êîæíîìó, ÿê³ âèêîíóâàëè ôóíêö³¿ íàãëÿäó çà ïîðÿäêîì. Óïåðøå ñòâîðåí³ Ä. Ìíîãîãð³øíèì ó 1668 ð.

ÑËÎÂÍÈÊ-ÄÎÂІÄÍÈÊ ÒÅÐÌІÍІÂ

Ñëîâíèê-äîâіäíèê òåðìіíіâ

253

ÑËÎÂÍÈÊ-ÄÎÂІÄÍÈÊ ÒÅÐÌІÍІÂ

Ñëîâíèê-äîâіäíèê òåðìіíіâ

Êîíñòèòóö³ÿ (â³ä ëàò. óïîðÿäêóâàííÿ, óñòàíîâëåííÿ, ñêëàäàííÿ) – îñíîâíèé çàêîí ïðî äåðæàâíèé óñòð³é òà âçàºìîâ³äíîñèíè ãðîìàäÿí ³ äåðæàâè. Êîíôåäåðàö³ÿ (â³ä ëàò. ñï³ëêà, îá’ºäíàííÿ) – ñîþç ñàìîñò³éíèõ äåðæàâ, ñòâîðåíèé ç ïåâíîþ ìåòîþ, çäåá³ëüøîãî çîâí³øíüîïîë³òè÷íîþ. Êð³ïàöòâî – ñèñòåìà ïðàâîâèõ íîðì ôåîäàëüíî¿ äåðæàâè, ùî âñòàíîâëþâàëà çàëåæí³ñòü ñåëÿíèíà â³ä ôåîäàëà ³ âîäíî÷àñ âëàñí³ñòü (íåïîâíó) îñòàííüîãî íà ñåëÿíèíà-êð³ïàêà. Êð³ïîñíå ïðàâî âêëþ÷àëî â ñåáå ïðèêð³ïëåííÿ ñåëÿí äî çåìë³, ïðàâî ôåîäàëà íà ïðàöþ ³ ìàéíî ñåëÿíèíà, íà â³ä÷óæóâàííÿ éîãî ÿê ³ç çåìëåþ, òàê ³ áåç íå¿, ïîçáàâëåííÿ ñåëÿíèíà ïðàâà ðîçïîðÿäæàòèñÿ íåðóõîìèì ìàéíîì, ñïàäùèíîþ, âèñòóïàòè â ñóä³ òîùî. Êóð³íü – â³éñüêîâà òà ãîñïîäàðñüêà îäèíèöÿ íà Ñ³÷³. Êóðåí³â áóëî 38. Êîæåí ³ç íèõ ìàâ çäåá³ëüøîãî òàêó ñàìó íàçâó, ùî é ì³ñöåâ³ñòü, ç ÿêî¿ ïîõîäèëè êîçàêè, îá’ºäíàí³ â íüîìó. Íàçâè êóðåí³â – ÿñêðàâå ñâ³ä÷åííÿ òîãî, ùî Ñ³÷ ïðèéìàëà âèõ³äö³â ç óñ³º¿ Óêðà¿íè. Áóëè òàì Ïîëòàâñüêèé, Óìàíñüêèé, Êîðñóíñüêèé, Êàí³âñüêèé òà ³íø³ êóðåí³. Êóðåíåì íàçèâàëè òàêîæ ïîìåøêàííÿ êîçàê³â íà Ñ³÷³-ôîðòåö³. Ë³ðà – ìóçè÷íèé ³íñòðóìåíò, ÿêèé ïîðÿä ³ç êîáçîþ òà áàíäóðîþ âèêîðèñòîâóâàâñÿ äëÿ âèêîíàííÿ äóì, êàíò³â, ³íøèõ ï³ñåíü. Ë³òóðã³ÿ – ãîëîâíå áîãîñëóæ³ííÿ ó ïðàâîñëàâ’¿, ï³ä ÷àñ ÿêîãî çä³éñíþºòüñÿ òà¿íñòâî ïåðåòâîðåííÿ õë³áà é âèíà íà ò³ëî é êðîâ ²ñóñà Õðèñòà. Ìàãäåáóðçüêå ïðàâî – ïðàâî, çà ÿêèì ì³ñòà çâ³ëüíÿëèñÿ â³ä óïðàâë³ííÿ ³ ñóäó âåëèêèõ çåìëåâëàñíèê³â òà ñòâîðþâàëè îðãàíè ì³ñöåâîãî ñàìîâðÿäóâàííÿ çà í³ìåöüêèì çðàçêîì (ì. Ìàãäåáóðã). Ìàãíàòè – íàéìîãóòí³ø³ òà âïëèâîâ³ çåìëåâëàñíèêè, çäåá³ëüøîãî êíÿç³. Ìàëîðîñ³éñüêà êîëåã³ÿ – öåíòðàëüíèé îðãàí ðîñ³éñüêî¿ êîëîí³àëüíî¿ àäì³í³ñòðàö³¿ â Ãåòüìàíùèí³ ó 18 ñò. Ïåðøà Ìàëîðîñ³éñüêà êîëåã³ÿ, ñòâîðåíà Ïåòðîì ² ó ãåòüìàíñüê³é ñòîëèö³ Ãëóõîâ³ ç ìåòîþ êîíòðîëþ çà ä³ÿëüí³ñòþ ãåòüìàíà òà óêðà¿íñüêîãî óðÿäó é ïîñòóïîâîãî îáìåæåííÿ ïîë³òè÷íî¿ àâòîíîì³¿ Ãåòüìàíùèíè. Ñêàñîâàíà â 1727 ð. ó çâ’ÿçêó ç â³äíîâëåííÿì ãåòüìàíñòâà. Â 1764 ð. Êàòåðèíà ²² ñòâîðèëà Äðóãó Ìàëîðîñ³éñüêó êîëåã³þ. Ìàëîðîñ³éñüêèé ïðèêàç – äåðæàâíà óñòàíîâà Ìîñêîâñüêî¿ äåðæàâè, ñòâîðåíà â 1662 ð., â³äàëà ïèòàííÿìè âçàºìîâ³äíîñèí öàðñüêîãî óðÿäó ç Ãåòüìàíùèíîþ. Ë³êâ³äîâàíèé ó çâ’ÿçêó ç³ ñòâîðåííÿì Ïåðøî¿ Ìàëîðîñ³éñüêî¿ êîëåã³¿. Ìàëîðîñ³ÿ – íàçâà Ãåòüìàíùèíè â çàêîíîäàâ÷èõ àêòàõ ³ ðîçïîðÿäæåííÿõ öàðñüêîãî óðÿäó ï³ñëÿ óêðà¿íñüêî-ìîñêîâñüêîãî äîãîâîðó 1654 ð. Â³ä Àíäðóñ³âñüêîãî äîãîâîðó 1667 ð. äî ê³íöÿ 18 ñò. Ìàëîðîñ³ºþ íàçèâàëàñÿ ïåðåâàæíî Ë³âîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíà ç Êèºâîì. ßê ³ñòîðèêî-ãåîãðàô³÷íå ïîíÿòòÿ çàñòîñîâóâàëîñÿ ðîñ³éñüêèìè òà ÷àñòêîâî óêðà¿íñüêèìè ³ñòîðèêàìè ê³íöÿ 18 – ïî÷àòêó 20 ñò. Íàâà (íåô) – öåíòðàëüíà ÷àñòèíà öåðêâè, ïðèçíà÷åíà äëÿ â³äïðàâëåííÿ ë³òóðã³¿ é óâ³í÷àíà çàçâè÷àé âåðõîì àáî áàíåþ. Íàêàçíèé ãåòüìàí – îñîáà, ùî òèì÷àñîâî çàñòóïàëà ãåòüìàíà Â³éñüêà Çàïîð³çüêîãî. Éîãî ïðèçíà÷àâ ñàì ãåòüìàí àáî éîãî îáèðàëà êîçàöüêà ðàäà, íåð³äêî ò³ëüêè ñòàðøèíñüêà. Íàêàçíîãî ãåòüìàíà çâè÷àéíî ïðèçíà÷àëè ï³ä ÷àñ â³éñüêîâèõ ïîõîä³â, êîëè â³í êåðóâàâ îêðåìîþ ÷àñòèíîþ

254

Â³éñüêà Çàïîð³çüêîãî; ï³ä ÷àñ õâîðîáè ãåòüìàíà àáî éîãî òðèâàëî¿ â³äñóòíîñò³, ïîâ’ÿçàíî¿ ç äèïëîìàòè÷íîþ ì³ñ³ºþ. Îñîáëèâå çíà÷åííÿ ìàëà ïðàêòèêà ïðèçíà÷åííÿ íàêàçíîãî ãåòüìàíà ï³ñëÿ ñìåðò³, çì³ùåííÿ àáî äîáðîâ³ëüíî¿ â³äñòàâêè ãåòüìàíà. Ïàðàô³ÿ – íèæ÷à öåðêîâíà àäì³í³ñòðàòèâíà îäèíèöÿ, ôàêòè÷íî òåðèòîð³ÿ, íà ÿê³é æèâóòü ÷ëåíè ãðîìàäè â³ðíèõ îäíîãî õðàìó. Ïàòð³àðõ – âèùèé òèòóë ñâÿùåííîñëóæèòåëÿ ó ïðàâîñëàâí³é öåðêâ³. Ïîâñòàííÿ – ôîðìà çáðîéíîãî âèñòóïó íà çàõèñò âëàñíèõ ³íòåðåñ³â, ùî íîñèòü ëîêàëüíèé õàðàêòåð, â³äçíà÷àºòüñÿ ñëàáêîþ îðãàí³çàö³ºþ é îðãàí³çîâàí³ñòþ. Êåð³âíèêè ïîâñòàíü ôîðìóëþþòü ïðèáëèçíî, à ÷àñò³øå – çîâñ³ì íå âèñóâàþòü ïðîãðàì ë³êâ³äàö³¿ ³ñíóþ÷î¿ ñîö³àëüíî¿ ñòðóêòóðè é çàõîïëåííÿ ïîë³òè÷íî¿ âëàäè. Ïîêîçà÷åííÿ – ìàñîâèé ïåðåõ³ä ñåëÿí äî êîçàöüêîãî ñòàíó, ùî ñïîñòåð³ãàâñÿ â äðóã³é ïîëîâèí³ 16 – ïåðø³é ïîëîâèí³ 17 ñò., – öå ñïðîáà ìèðíèì øëÿõîì çâ³ëüíèòèñÿ â³ä ïàíùèíè é îòðèìàòè ïðàâî â³ëüíî ïðàöþâàòè íà âëàñí³é çåìë³. Ïîëåì³÷íà ë³òåðàòóðà – ë³òåðàòóðà, ïðèñâÿ÷åíà ñóïåðå÷ö³ (ïîëåì³ö³) íàâêîëî ³äå¿ îá’ºäíàííÿ öåðêîâ. Äî ñüîãîäí³ çáåðåãëîñÿ áëèçüêî 200 ïàì’ÿòîê ïîëåì³÷íî¿ ë³òåðàòóðè, íàïèñàíî¿ ïðåäñòàâíèêàìè ð³çíèõ òàáîð³â, ÿê ïðèõèëüíèê³â, òàê ³ ïðîòèâíèê³â. Ïîëê – íàéá³ëüøà àäì³í³ñòðàòèâíî-òåðèòîð³àëüíà òà â³éñüêîâà îäèíèöÿ Ãåòüìàíùèíè. Ïîëêîâíèê – óðÿäîâåöü, ùî çä³éñíþâàâ àäì³í³ñòðàòèâíó, ñóäîâó òà â³éñüêîâó âëàäó íà òåðèòîð³¿ ïîëêó. Ïîðîãè – ïàñìà êàì’ÿíèõ ñêåëü, ùî, çä³éìàþ÷èñü ìàéæå íà ï’ÿòü ìåòð³â, ïåðåòèíàëè òå÷³þ Äí³ïðà. Óñüîãî íà Äí³ïð³ áóëî äåâ’ÿòü ïîðîã³â: Êîäàöüêèé, Ñóðñüêèé, Ëîõàíñüêèé, Äçâîíåöüêèé, Íåíàñèòåöü, Âîâíèçüêèé, Áóäèëî, Ëèøí³é òà Âîëüíèé (¿õ áóëî çàòîïëåíî 1932 ð. ï³ä ÷àñ áóä³âíèöòâà Äí³ïðîãåñó). Ïîðòàë – àðõ³òåêòóðíî îôîðìëåíèé âõ³ä ó ñïîðóäó. Ïðàâîñëàâí³ áðàòñòâà – ðåë³ã³éí³ òà êóëüòóðíî-ïðîñâ³òíèöüê³ îðãàí³çàö³¿ óêðà¿íñüêèõ ì³ùàí, ùî âèíèêëè ïðè öåðêîâíèõ ïàðàô³ÿõ â Óêðà¿í³ â 16–17 ñò. Ïðîòåêòîðàò – ôîðìà çàëåæíîñò³, çà ÿêîþ îäíà äåðæàâà (ïðîòåêòîð) ïåðåáèðàº çä³éñíåííÿ çîâí³øí³õ â³äíîñèí ³íøî¿ äåðæàâè (ïðîòåãîâàíî¿), çàõèñò ¿¿ òåðèòîð³¿ òà íåð³äêî ñòàâèòü ï³ä ñâ³é êîíòðîëü ¿¿ âíóòð³øí³ ñïðàâè. Ðàòèô³êàö³ÿ – çàòâåðäæåííÿ âåðõîâíèì îðãàíîì äåðæàâè ì³æíàðîäíîãî äîãîâîðó, ï³ñëÿ ÷îãî â³í íàáèðàº çàêîííî¿ ñèëè äëÿ ö³º¿ äåðæàâè. Ðåºñòðîâö³ – óêðà¿íñüê³ êîçàêè, ÿê³ ïåðåáóâàëè íà â³éñüêîâ³é ñëóæá³ â ïîëüñüêîãî óðÿäó òà áóëè çàíåñåí³ äî ñïèñêó – ðåºñòðó. Ðåçèäåíò – ïðèñòàâëåíèé ïðè ãåòüìàí³ öàðñüêèé ïðåäñòàâíèê äëÿ ïîñò³éíîãî êîíòðîëþ. Âïåðøå ðåçèäåíò áóâ ïðèçíà÷åíèé ïðè ². Ñêîðîïàäñüêîìó. Ðåñïóáë³êà (ç ëàò. ñóñï³ëüíà ñïðàâà) – ôîðìà äåðæàâíîãî ïðàâë³ííÿ, çà ÿêî¿ îðãàíè âëàäè îáèðàþòüñÿ íà ïåâíèé òåðì³í óñ³ì íàðîäîì. Ðó¿íà – íàçâà, âæèâàíà â ³ñòîðè÷í³é ë³òåðàòóð³ äëÿ êіíöÿ 50–80-õ ðîê³â 17 ñò. – ïåð³îäó ãðîìàäÿíñüêèõ âîºí, âòîðãíåíü ³íîçåìö³â â Óêðà¿íó, ¿¿ ïîä³ëó ì³æ Ìîñêîâ³ºþ, Ð³÷÷þ Ïîñïîëèòîþ, Îñìàíñüêîþ ³ìïåð³ºþ, ðîçêîëó Ãåòüìàíùèíè, ñïóñòîøåííÿ Ïðàâîáåðåæíî¿ Óêðà¿íè.

ÑËÎÂÍÈÊ-ÄÎÂІÄÍÈÊ ÒÅÐÌІÍІÂ

Ñëîâíèê-äîâіäíèê òåðìіíіâ

255

ÑËÎÂÍÈÊ-ÄÎÂІÄÍÈÊ ÒÅÐÌІÍІÂ

Ñëîâíèê-äîâіäíèê òåðìіíіâ

Ñåðäþêè – íàéìàí³ ï³õîòí³ êîçàöüê³ ïîëêè, óòðèìóâàí³ ãåòüìàíñüêèì êîøòîì. Ñòâîðåí³ ãåòüìàíîì Ï. Äîðîøåíêîì. Âèêîíóâàëè ôóíêö³¿ îñîáèñòî¿ ãâàðä³¿ ãåòüìàíà, îõîðîíÿëè éîãî ðåçèäåíö³þ, â³éñüêîâå ñïîðÿäæåííÿ òà àðòèëåð³þ òîùî. Ñèíîä (äóõîâíà êîëåã³ÿ) – âèùèé êåð³âíèé îðãàí öåðêâè ï³ñëÿ ë³êâ³äàö³¿ Ïåòðîì ² ó 1721 ð. ïàòð³àðøî¿ ôîðìè óïðàâë³ííÿ Ðîñ³éñüêîþ ïðàâîñëàâíîþ öåðêâîþ. Ñîòíèê – óðÿäîâåöü, ÿêèé î÷îëþâàâ ñîòåííèé óðÿä Ãåòüìàíùèíè. Ñîòíÿ – àäì³í³ñòðàòèâíî-òåðèòîð³àëüíà òà â³éñüêîâà îäèíèöÿ Ãåòüìàíùèíè, ìåíøà çà ïîëê. Ñîö³àëüíèé ñòàí – ïåâíà ñîö³àëüíà ãðóïà íàñåëåííÿ ³ç çàêð³ïëåíèìè çà íåþ çàêîíîì ïðàâàìè òà îáîâ’ÿçêàìè, â³äïîâ³äíèì ñâ³òîáà÷åííÿì ³ íîðìàìè ïîâåä³íêè. Ñòàâðîï³ã³ÿ – àâòîíîìíà ïðàâîñëàâíà îäèíèöÿ (öåðêâà, ìîíàñòèð, áðàòñòâî), ÿêà ï³äëÿãàº þðèñäèêö³¿ íå ì³ñöåâèõ ³ºðàðõ³â, à áåçïîñåðåäíüî ïàòð³àðõîâ³, é êîðèñòóºòüñÿ ñïåö³àëüíèìè ïðàâàìè. Ñóëòàí – òèòóë âåðõîâíîãî ïðàâèòåëÿ â áàãàòüîõ ìóñóëüìàíñüêèõ êðà¿íàõ, çîêðåìà â Òóðå÷÷èí³. Òåðîð (ç ëàò. æàõ, ñòðàõ) – áîðîòüáà ïðîòè êîãîñü ³ç çàñòîñóâàííÿì íàñèëüñòâà àæ äî çíèùåííÿ. Òðåáíèê – áîãîñëóæåáíà êíèãà, ÿêà ì³ñòèòü ìîëèòâè, ùî ÷èòàþòüñÿ ïðè òðåáàõ (õðåùåíí³, â³í÷àíí³, ïîõîâàíí³ ïîìåðëèõ òîùî). Óí³âåðñàë – îô³ö³éíèé äîêóìåíò äåðæàâíî¿ âëàäè Ãåòüìàíùèíè, ùî çàçâè÷àé âèäàâàëè â³ä ³ìåí³ ãåòüìàíà. Ô³ëüâàðîê – áàãàòîãàëóçåâå ãîñïîäàðñòâî, äå ñèðîâèíà íå ò³ëüêè âèðîáëÿëàñÿ, à é ïåðåðîáëÿëàñÿ íà âèíîêóðíÿõ, ó ÷èíáàðíÿõ ³ ìëèíàõ òîùî. Ïðîäóêö³ÿ ô³ëüâàðê³â âèâîçèëàñÿ íà ðèíîê. Õîðè – áàëêîí ó íàâ³ ÷è áàáèíö³, ïðèì³ùåííÿ íàä áàáèíöåì öåðêâè, ïðèçíà÷åíå äëÿ öåðêîâíîãî õîðó. Õðèñòèÿíñüêà öåðêâà – äî 1054 ð. áóëà ºäèíîþ öåðêâîþ, àëå äëÿ ïîëåãøåííÿ àäì³í³ñòðàòèâíî¿ ä³ÿëüíîñò³ ïîä³ëÿëàñÿ íà ï’ÿòü âèùèõ ïàòð³àðõ³é: Êîíñòàíòèíîïîëüñüêó, Àëåêñàíäð³éñüêó, Àíò³îõ³éñüêó, ªðóñàëèìñüêó òà Ðèìñüêó. 1054 ð. ñòàâñÿ ôîðìàëüíèé ðîçêîë: ºäèíà Âñåëåíñüêà öåðêâà ïîä³ëèëàñÿ íà äâ³: ïðàâîñëàâíó (Êîíñòàíòèíîïîëü, Àëåêñàíäð³ÿ, Àíò³îõ³ÿ, ªðóñàëèì) òà êàòîëèöüêó (Ðèì). Âèùèé êàòîëèöüêèé ñâÿùåíèê (ïàòð³àðõ) ä³ñòàâ ³ì’ÿ ïàïè. ×åòü¿ ì³íå¿¿ – ðåë³ã³éí³ çá³ðíèêè, ó ÿêèõ ïî äíÿõ êîæíîãî ì³ñÿöÿ áóëè ðîçì³ùåí³ Æèò³ÿ ñâÿòèõ, ïðèò÷³, ïîâ÷àëüí³ ðîçïîâ³ä³. Øëÿõòà – ðîäîâà çíàòü, àðèñòîêðàò³ÿ, ëþäè â³äîìîãî òà áëàãîðîäíîãî ïîõîäæåííÿ. Ïðåäñòàâíèêè ö³º¿ âåðñòâè çä³éñíþâàëè äåðæàâíå óïðàâë³ííÿ, ñïðèÿëè ðîçâèòêîâ³ êóëüòóðè òà îñâ³òè, ï³äòðèìóâàëè öåðêâó é æèâèëè â íàðîä³ ÷óòòÿ íàö³îíàëüíî¿ ñàìîáóòíîñò³.

256