Історія України 8 клас Швидько 2016 by sloven

ÓÄÊ 94(477)(075.3) ÁÁÊ 63.3(4Óêð)ÿ721 Ø35 Ðåêîìåíäîâàíî ä Ìіíіñòåðñòâîì îñâіòè і íàóêè Óêðàїíè (Íàêàç ÌÎÍ Óêðàїíè âіä 10.05.2016 № 491)

Ïðîäàæ çàáîðîíåíî. Âèäàíî çà ðàõóíîê äåðæàâíèõ êîøòіâ Åêñïåðòè, ÿêі çäіéñíèëè åêñïåðòèçó ïіäðó÷íèêà ïіä ÷àñ ïðîâåäåííÿ êîíêóðñíîãî âіäáîðó ïðîåêòіâ ïіäðó÷íèêіâ äëÿ ó÷íіâ 8 êëàñó çàãàëüíîîñâіòíіõ íàâ÷àëüíèõ çàêëàäіâ і çðîáèëè âèñíîâîê ïðî äîöіëüíіñòü íàäàííÿ ïіäðó÷íèêó ãðèôà «Ðåêîìåíäîâàíî Ìіíіñòåðñòâîì îñâіòè і íàóêè Óêðàїíè»: Ëàâðîâ Â.Î., â÷èòåëü Òèâðіâñüêîãî ëіöåþ-іíòåðíàòó ïîãëèáëåíîї ïіäãîòîâêè â ãàëóçі íàóêè Âіííèöüêîї îáëàñòі, â÷èòåëü-ìåòîäèñò; Ìàðêóñü Â.І., ìåòîäèñò Êîçіâñüêîãî ðàéîííîãî ìåòîäè÷íîãî êàáіíåòó Òåðíîïіëüñüêîї îáëàñòі; Æàëіé Ò.Â., äîöåíò êàôåäðè ïðàâîçíàâñòâà, äîêòîðàíò Ïîëòàâñüêîãî íàöіîíàëüíîãî ïåäàãîãі÷íîãî óíіâåðñèòåòó іìåíі Â.Ã. Êîðîëåíêà, êàíäèäàò іñòîðè÷íèõ íàóê.

Ø35

Øâèäüêî Ã.Ê. Іñòîðіÿ Óêðàїíè : ïіäðó÷. äëÿ 8-ãî êë. çàãàëüíîîñâіò. íàâ÷. çàêë./ Ã.Ê. Øâèäüêî, Ï.Î. ×îðíîáàé. – Êèїâ : Ãåíåçà, 2016. – 352 ñ. : іë., êàðòè. ISBN 978-966-11-0697-9. ÓÄÊ 94(477)(075.3) ÁÁÊ 63.3(4Óêð)ÿ721 Íàâ÷àëüíå âèäàííÿ

ØÂÈÄÜÊÎ Ãàííà Êèðèëіâíà, ×ÎÐÍÎÁÀÉ Ïàâëî Îëåêñіéîâè÷ ²ÑÒÎÐ²ß ÓÊÐÀ¯ÍÈ Ï³äðó÷íèê äëÿ 8 êëàñó çàãàëüíîîñâ³òí³õ íàâ÷àëüíèõ çàêëàä³â Ãîëîâíèé ðåäàêòîð Íàòàëіÿ Çàáëîöüêà. Ðåäàêòîð Êñåíіÿ Êîðäÿê. Îáêëàäèíêà Òåòÿíè Êóù. Êîìï’þòåðíà îáðîáêà іëþñòðàöіé Âàñèëÿ Ìàðóùèíöÿ. Êîìï’þòåðíà âåðñòêà Êëàðè Øàëèãіíîї, Ëþäìèëè Єìåöü. Òåõíі÷íèé ðåäàêòîð Öåçàðèíà Ôåäîñіõіíà. Êîðåêòîð Àëëà Êðàâ÷åíêî

ISBN 978-966-11-0697-9 978 966 11 0697 9

ÇÌІÑÒ Ïåðåäìîâà . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 Âñòóï . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 ÐÎÇÄІË 1. ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â XVI ñò. §1–2. Ñîöіàëüíî-ïîëіòè÷íå ñòàíîâèùå óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ñêëàäі Ïîëüùі òà Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî â ïåðøіé ïîëîâèíі XVI ñò. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 3. Ëþáëіíñüêà óíіÿ òà її âïëèâ íà ñòàíîâèùå óêðàїíñüêèõ çåìåëü . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 4. Çàïîðîçüêà Ñі÷ – êîçàöüêà ðåñïóáëіêà . . . . . . . . . . . . § 5. Ôîðìóâàííÿ ðåєñòðîâîãî êîçàöòâà òà éîãî ðîëü ó êîçàöüêèõ âіéíàõ êіíöÿ XVI ñò. . . . . . . . . . . . . . . . § 6. Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ: Ïîâñÿêäåííå æèòòÿ ðіçíèõ ñòàíіâ ñóñïіëüñòâà ó XVI ñò. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 7. Ðåëіãіéíî-ñóñïіëüíі ðóõè òà âèíèêíåííÿ ïðàâîñëàâíèõ áðàòñòâ â Óêðàїíі . . . . . . . . . . . . . . . . . § 8. Êóëüòóðíî-îñâіòíє æèòòÿ Óêðàїíè â XVI ñò. . . . . . . . . § 9. Óêðàїíñüêå ìèñòåöòâî XVI ñò. . . . . . . . . . . . . . . . . . . Óçàãàëüíåííÿ äî ðîçäіëó «Óêðàїíñüêі çåìëі â XVI ñò.» . . .

. . .14 . . .26 . . .32 . . .39 . . .46 . . . .

. . . .

.56 .62 .72 .79

ÐÎÇÄІË 2. ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ XVI – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ XVII ñò. § 10. Áåðåñòåéñüêà öåðêîâíà óíіÿ 1596 ð. . . . . . . . . . . . . . . . . .82 § 11. Êðèìñüêå õàíñòâî ó XVI – ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò. . . . . .87 § 12. Êîçàöòâî â ïåðøіé ÷âåðòі XVII ñò. Ïåòðî Ñàãàéäà÷íèé . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .96 § 13. Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ: Âіéñüêîâå ìèñòåöòâî, òðàäèöії òà ïîáóò óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104 § 14. Öåðêîâíå æèòòÿ â Óêðàїíі â ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò. . . 112 § 15. Êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ ó 20–30-õ ðîêàõ XVII ñò. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118 § 16. Óêðàїíñüêà êóëüòóðà â ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò. (Îñâіòà, äðóêàðñòâî, ëіòåðàòóðà) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128 § 17. Óêðàїíñüêå ìèñòåöòâî ïåðøîї ïîëîâèíè XVII ñò. . . . . . . 134 Óçàãàëüíåííÿ äî ðîçäіëó «Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі XVI – ó ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò.» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141

§ 18. § 19. § 20. § 21.

ÐÎÇÄІË 3. ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ XVII ñò. Ïåðåäóìîâè, ïðè÷èíè òà ïî÷àòîê Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè ñåðåäèíè XVII ñò. . . . . . . 144 Óòâîðåííÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè . . . . . . . . . . . 154 Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ: Áîãäàí Õìåëüíèöüêèé – ëþäèíà, ïîëêîâîäåöü і äåðæàâíèé äіÿ÷ . . . . . . . . . . . . . 160 Âàæêèé øëÿõ áîðîòüáè çà óêðàїíñüêó äåðæàâíіñòü (1650–1653 ðð.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168

§ 22. Óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèé äîãîâіð 1654 ð. òà âîєííî-ïîëіòè÷íі ïîäії ñåðåäèíè XVII ñò. . . . . . . . . . . 175 Óçàãàëüíåííÿ äî ðîçäіëó «Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó ñåðåäèíè XVII ñò.» . . . . . . . . . . . . . 184 ÐÎÇÄІË 4. ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðîêіâ XVII – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ XVIIІ ñò. §23–24. Óêðàїíà íà ïåðåòèíі ïîëіòè÷íèõ іíòåðåñіâ ãåòüìàíіâ і äåðæàâ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188 § 25. Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà â ïåðіîä âіä Àíäðóñіâñüêîãî ïåðåìèð’ÿ äî «Âі÷íîãî ìèðó» . . . . . . 198 § 26. Ïðàâîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíà ó äðóãіé ïîëîâèíі XVII ñò. Âіäðîäæåííÿ êîçàöòâà . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208 § 27. Ñëîáіäñüêà Óêðàїíà òà Çàïîðîçüêà Ñі÷ ó äðóãіé ïîëîâèíі XVII ñò. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215 § 28. Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ: «Ðóїíà»: ïðè÷èíè і íàñëіäêè . . . . 225 § 29. Óêðàїíñüêà êîçàöüêà äåðæàâà çà ãåòüìàíà Іâàíà Ìàçåïè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233 § 30. Ïèëèï Îðëèê і éîãî Êîíñòèòóöіÿ 1710 ð. . . . . . . . . . . . . 248 § 31. Äóõîâíå æèòòÿ Óêðàїíè ó äðóãіé ïîëîâèíі XVII ñò. . . . . 254 Óçàãàëüíåííÿ äî ðîçäіëó «Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVII– íà ïî÷àòêó XVIII ñò.» . . . . . . . . . . . . . . 263 ÐÎÇÄІË 5. ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò. § 32. Ñïðîáè öàðèçìó ëіêâіäóâàòè óêðàїíñüêó äåðæàâíіñòü . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 266 § 33. Ëіêâіäàöіÿ ãåòüìàíñòâà òà îñîáëèâîãî óñòðîþ Ãåòüìàíùèíè і Ñëîáîæàíùèíè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 276 §34–35. Çàïîðîææÿ ïåðіîäó Íîâîї Ñі÷і. Êðèìñüêå õàíñòâî і Ïіâäåííà Óêðàїíà ó äðóãіé ïîëîâèíі XVIII ñò. . . . . . . . . 284 § 36. Ãàéäàìàöüêèé òà îïðèøêіâñüêèé ðóõ íà Ïðàâîáåðåæíіé і Çàõіäíіé Óêðàїíі . . . . . . . . . . . . . . . . . 298 § 37. Òðè ïîäіëè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Çìіíè íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі â ñêëàäі Ðîñіéñüêîї іìïåðії . . . . . . . . . . . . . . . . 305 § 38. Çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі ïіä âëàäîþ àâñòðіéñüêèõ Ãàáñáóðãіâ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 312 § 39. Êóëüòóðà Óêðàїíè XVIII ñò. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 318 § 40. Óêðàїíñüêå ìèñòåöòâî XVIII ñò. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 326 § 41. Ïðàêòè÷íå çàíÿòòÿ: Êîçàöüêі ëіòîïèñè XVII–XVIII ñò. ÿê іñòîðè÷íі äæåðåëà . . . . . . . . . . . . . . . 333 Óçàãàëüíåííÿ äî ðîçäіëó «Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 340 Óçàãàëüíþâàëüíèé óðîê. Óêðàїíà â ðàííüîìîäåðíó äîáó òà її âíåñîê ó çàãàëüíîєâðîïåéñüêó ñïàäùèíó . . . . . . . . . 342 Ñèíõðîíіñòè÷íà òàáëèöÿ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 349 Іñòîðèêî-ãåîãðàôі÷íі íàçâè óêðàїíñüêèõ çåìåëü XVI–XVIII ñò. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 352

Ïåðåäìîâà

Ïåðіîä іñòîðії Óêðàїíè XVI–XVIII ñò., ÿêèé âèâ÷àєòüñÿ ó 8-ìó êëàñі, íàäçâè÷àéíî öіêàâèé ðîçìàїòòÿì ïîäіé, ÿâèù, іñòîðè÷íèõ îñіá, ðàäèêàëüíèõ ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íèõ і êóëüòóðíèõ çìіí. Âîäíî÷àñ âіí є äóæå ñêëàäíèì äëÿ âèâ÷åííÿ. Óêðàїíñüêі çåìëі îäíî÷àñíî çíàõîäèëèñÿ â ñêëàäі ðіçíèõ äåðæàâ, ùî ïåðåäáà÷àє é îñîáëèâîñòі їõíüîãî ðîçâèòêó. Óêðàїíñüêèé íàðîä íå ìàâ ó öåé ïåðіîä ñâîєї äåðæàâíîñòі, àëå âæå âèçðіâàëè óìîâè äëÿ áîðîòüáè çà її âіäðîäæåííÿ. Öå âіäáóëîñÿ â ñåðåäèíі XVII ñò., êîëè âíàñëіäîê Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè óêðàїíñüêîãî íàðîäó áóëî ñòâîðåíî êîçàöüêó äåðæàâó. Ìàòåðіàë êóðñó îõîïëþє òðè ïåðіîäè іñòîðії Óêðàїíè: ëèòîâñüêî-ïîëüñüêèé, êîçàöüêèé òà ÷àñòêîâî іìïåðñüêèé, à çà âíóòðіøíüîþ îçíàêîþ ñóñïіëüíîãî ðîçâèòêó – ïî÷àòêîâèé åòàï її íîâіòíüîї іñòîðії. Íà ïî÷àòêó XVI ñò. óêðàїíñüêі çåìëі âõîäèëè äî ñêëàäó ðіçíèõ äåðæàâ. Ç êіíöÿ XIV ñò. Ãàëè÷èíà ïåðåáóâàëà ïіä âëàäîþ Ïîëüùі, Çàêàðïàòòÿ – Óãîðùèíè, Áóêîâèíà – Ìîëäîâñüêîãî êíÿçіâñòâà, ×åðíіãîâî-Ñіâåðùèíà і Ñëîáîæàíùèíà – Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè. Áіëüøіñòü æå óêðàїíñüêèõ çåìåëü íàëåæàëà Âåëèêîìó êíÿçіâñòâó Ëèòîâñüêîìó. Îñêіëüêè îäíî÷àñíî óêðàїíñüêі çåìëі ïåðåáóâàëè ïіä âëàäîþ äåêіëüêîõ äåðæàâ ç ðіçíèì äåðæàâíèì óñòðîєì, ñèñòåìîþ ãîñïîäàðþâàííÿ і ñóñïіëüíèõ âіäíîñèí, êóëüòóðîþ, òî äàòè ïîâíèé îãëÿä ïîäіé і ïðîöåñіâ ïðàêòè÷íî íåìîæëèâî â ìåæàõ âіäâåäåíèõ íàâ÷àëüíèõ ãîäèí. Òîìó â ïіäðó÷íèêó âіäïîâіäíî äî ïðîãðàìè âèñâіòëåíî ëèøå îñíîâíі іñòîðè÷íі âіõè, ÿêі ñâіä÷àòü ïðî ïîñòóïàëüíèé ðîçâèòîê ñóñïіëüñòâà â çàçíà÷åíèé ïåðіîä. Çàâäàííÿì êóðñó є âèâ÷åííÿ øëÿõіâ і ðіâíÿ ðîçâèòêó óêðàїíñüêîãî íàðîäó â êîíêðåòíèõ ïîëіòè÷íèõ óìîâàõ. Ó ïіäðó÷íèêó ðîçãëÿäàþòüñÿ ïèòàííÿ ñîöіàëüíî-åêîíîìі÷íі (ãîñïîäàðñòâî, ñòàíîâèùå ðіçíèõ êàòåãîðіé íàñåëåííÿ, âіäíîñèíè ìіæ ñòàíàìè òîùî), ðåëіãіéíі, êóëüòóðíі, ïîëіòè÷íі ÷èííèêè, ÿêі ñïðèÿëè ðîçãîðòàííþ áîðîòüáè óêðàїíñüêîãî íàðîäó çà íàöіîíàëüíå 5

âèçâîëåííÿ і ôîðìóâàííÿ âëàñíîї äåðæàâè, àíàëіçóþòüñÿ ïðè÷èíè її âòðàòè. Ñòðóêòóðó êóðñó ïîáóäîâàíî çà õðîíîëîãі÷íî-ïðîáëåìíèì ïðèíöèïîì ç óðàõóâàííÿì îñîáëèâîñòåé іñòîðè÷íèõ ïðîöåñіâ ó ðàìêàõ îäíîãî і òîãî ñàìîãî ïåðіîäó íà ðіçíèõ òåðèòîðіÿõ Óêðàїíè. Àäæå áóëè ïåðіîäè, êîëè íà öèõ òåðèòîðіÿõ âіäáóâàëèñÿ àáñîëþòíî ðіçíі ïîäії і ïðîöåñè. Ìåòîäîëîãі÷íîþ îñíîâîþ êóðñó є ïðèíöèïè іñòîðèçìó, îá’єêòèâíîñòі òà ñèñòåìíîñòі, òîáòî âèÿâëåííÿ çàêîíîìіðíîñòåé і ðîçãëÿä ÿâèù ó їõ ðîçâèòêó â êîíêðåòíèõ іñòîðè÷íèõ óìîâàõ, ïðàâäèâå âèñâіòëåííÿ ïîäіé ìèíóëîãî, àðãóìåíòîâàíà îöіíêà ÿâèù, ïîäіé òà äіÿëüíîñòі іñòîðè÷íèõ ïîñòàòåé, ôîðìóâàííÿ öіëіñíîãî óÿâëåííÿ ïðî іñòîðè÷íèé ïðîöåñ. Âіí ñïðÿìîâàíèé íà òå, ùîá çàöіêàâèòè ó÷íÿ іñòîðієþ ñâîєї äåðæàâè, і äàє éîìó çìîãó îòðèìàòè äîäàòêîâó іíôîðìàöіþ ç іíøèõ äæåðåë. Ìàòåðіàë ñòðóêòóðîâàíî і ïіäіáðàíî òàêèì ÷èíîì, ùîá ó÷íі óñâіäîìèëè çâ’ÿçêè ìіæ ÿâèùàìè é ïðîöåñàìè â ÷àñі òà ïðîñòîðі. Ó ïіäðó÷íèêó ïîäàíî ïðàêòè÷íі çàíÿòòÿ, ÿêі ïîãëèáëþþòü âèâ÷åíèé ó âіäïîâіäíîìó ðîçäіëі ìàòåðіàë, íàäàþ÷è éîìó îáðàçíîñòі ñïðèéíÿòòÿ і äîêàçîâîñòі îöіíîê. Ïóíêòè ç òåêñòîì íà êîëüîðîâîìó òëі íå є îáîâ’ÿçêîâèìè äëÿ âèâ÷åííÿ êîæíèì ó÷íåì. Ó êîæíîìó ïàðàãðàôі ïіäðó÷íèêà âìіùåíî ðóáðèêó «Çãàäàéòå!». Çà її äîïîìîãîþ ó÷íі ïðèãàäàþòü ðàíіøå âèâ÷åíèé ìàòåðіàë, ÿêèé áóäå êîðèñíèì ïіä ÷àñ çàñâîєííÿ íîâîї òåìè. Ðóáðèêà «Ðîáîòà â ãðóïàõ» ïåðåäáà÷àє ôîðìóâàííÿ ó êëàñі äâîõ òà áіëüøå ãðóï ç ìåòîþ îáãîâîðåííÿ ïîñòàâëåíîãî çàâäàííÿ. Ðóáðèêà «Ïîìіðêóéòå!» ñïîíóêàє ó÷íіâ ïðîàíàëіçóâàòè âèâ÷åíèé ìàòåðіàë і äàòè éîìó ñâîþ îöіíêó. Ó ïіäðó÷íèêó âèêîðèñòàíî ùå îäèí ìåòîä íàäàííÿ іñòîðè÷íîї іíôîðìàöії ó÷íåâі. Ïіä ðóáðèêîþ «Öå öіêàâî!» ðîçêðèâàєòüñÿ іñòîðіÿ âèíèêíåííÿ äåÿêèõ ñëіâ, òåðìіíіâ òà їõíє çíà÷åííÿ â ðіçíèé ÷àñ. «Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі» ñòàâëÿòü çà ìåòó ç’ÿñóâàòè, ÷è íàëåæíèì ÷èíîì ó÷íі çàñâîїëè çìіñò ïàðàãðàôà. Íàïðèêіíöі êîæíîãî ðîçäіëó ðîçìіùåíî «Óçàãàëüíåííÿ äî ðîçäіëó», ùîá ïåðåâіðèòè íàáóòі çíàííÿ. Íà ôîðçàöàõ ïіäðó÷íèêà ïîäàíî «Õðîíîëîãіþ îñíîâíèõ ïîäіé óêðàїíñüêîї іñòîðії».

ÂÑÒÓÏ

Ïî÷èíàþ÷è âèâ÷åííÿ іñòîðії Óêðàїíè â çàçíà÷åíèõ ó íàçâі ïіäðó÷íèêà õðîíîëîãі÷íèõ ìåæàõ – XVI–XVIII ñò., – ñïî÷àòêó âàðòî çãàäàòè äåÿêі íàéâàæëèâіøі ïîäії, ïðîöåñè òà ÿâèùà, îçíàéîìëåííÿ ç ÿêèìè âіäáóëîñÿ â 7-ìó êëàñі. Çâåðòàєìî óâàãó íà íåðіâíîçíà÷íіñòü ÷àñîâèõ âіäðіçêіâ іñòîðії ëþäñòâà, âêëàäåíèõ ó їõíє âèçíà÷åííÿ, – ïðàäàâíÿ, äàâíÿ, ñåðåäíüîâі÷íà іñòîðіÿ, ðàííіé Íîâèé ÷àñ, ìîäåðíà äîáà, і åïîõà. ßêùî ß ііñíóâàííÿ ïåðøèõ äâîõ âèìіðþâàëîñÿ і íîâіòíÿ áàãàòüìà òèñÿ÷îëіòòÿìè, òî Ñåðåäíüîâі÷÷ÿ â Çàõіäíіé Єâðîïі îõîïëþє âæå ïðèáëèçíî òèñÿ÷ó ðîêіâ. Іñòîðіÿ Óêðàїíè òàêîæ âêëàäàєòüñÿ â öþ ïåðіîäèçàöіþ, áî ëþäñüêå æèòòÿ òóò ïî÷àëîñÿ äóæå äàâíî, à âèñîêèé ñòóïіíü ðîçâèòêó ñóñïіëüñòâà çàñâіä÷óþòü àðòåôàêòè, âèÿâëåíі ïіä ÷àñ àðõåîëîãі÷íèõ ðîçêîïîê ïîñåëåíü VI–ІІІ òèñ. äî í. å. – åïîõè íîâîãî êàì’ÿíîãî âіêó (íåîëіòó), êîëè ç’ÿâèëèñÿ ÿêіñíî íîâі ôîðìè ãîñïîäàðñòâà (óæå íå ïðèâëàñíþâàëüíі, à âіäòâîðþâàëüíі). Äî IV–ІІІ òèñ. äî í. å. âіäíîñèòüñÿ é іñíóâàííÿ âèñîêîðîçâèíåíîї Òðèïіëüñüêîї êóëüòóðè. Äàâíÿ (àíòè÷íà) іñòîðіÿ íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ïðåäñòàâëåíà Âåëèêîþ Ñêіôієþ é ãðåöüêèìè ìіñòàìè-ïîëіñàìè (äåðæàâàìè) ó Ïіâíі÷íîìó Ïðè÷îðíîìîð’ї. Öі ïåðøі äåðæàâíі îá’єäíàííÿ, ùî ïðîіñíóâàëè ïî òèñÿ÷і ðîêіâ, ïîєäíàëè ñîáîþ ÷àñ «äî íàøîї åðè» і «íàøîї åðè». Íà öüîìó ðóáåæі «åð» óïåðøå â ïèñåìíèõ äæåðåëàõ íàòðàïëÿєìî íà âіäîìîñòі ïðî ñëîâ’ÿí. Ðіçíі àðõåîëîãі÷íі і ïèñåìíі äæåðåëà äàþòü ìîæëèâіñòü ïðîñòåæèòè ðîçâèòîê ïðàóêðàїíñüêèõ ïëåìåí ÿê îñíîâè ôîðìóâàííÿ óêðàїíñüêîãî åòíîñó, âèíèêíåííÿ ïðîòîäåðæàâíèõ ïîëіòè÷íèõ îá’єäíàíü (ïëåìåíà  ñîþçè ïëåìåí  ñîþçè ñîþçіâ ïëåìåí). Ñåðåäíüîâі÷÷ÿ íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ – öå âèíèêíåííÿ, ðîçâèòîê і íàñòóïíå ïîëіòè÷íå ðîçäðîáëåííÿ Êèїâñüêîї äåðæàâè. І âñå öå âіäáóëîñÿ ïðîòÿãîì VII–XIV ñò. Ó öåé ïåðіîä ñõіäíîñëîâ’ÿíñüêі ïðîòîäåðæàâè ïîñòóïîâî ïåðåðîñòàþòü ó äåðæàâó, öåíòðîì ÿêîї ñòàâ Êèїâ, ãîëîâíå ìіñòî ïîëÿí. Óìîâíà äàòà óòâîðåííÿ Êèїâñüêîї äåðæàâè – 882 ð. Òîäі âіäáóëîñÿ îá’єäíàííÿ äâîõ âåëèêèõ äåðæàâíî-ïîëіòè÷íèõ ñòðóêòóð іç Спадщина

Âñòóï

öåíòðîì ó Êèєâі, äå íà òîé ÷àñ ïðàâèëà ìіñöåâà äèíàñòіÿ Êèÿ і äåðæàâà âæå äîñÿãëà âèñîêîãî ðîçâèòêó, і іç öåíòðîì ó Íîâãîðîäі, äå âíàñëіäîê âíóòðіøíіõ ÷âàð íà êíÿçіâñüêèé ñòіë áóëî çàïðîøåíî íîðìàíñüêîãî êîíóíãà Ðþðèêà. Ïіñëÿ ñìåðòі Ðþðèêà ó 879 ð. ðåґåíò éîãî ìàëîëіòíüîãî ñèíà Іãîðÿ ïî іìåíі Îëåã ó 882 ð. çäіéñíèâ âîєííèé ïîõіä íà Êèїâ, ïіäñòóïíî âáèâ êèїâñüêîãî êíÿçÿ Àñêîëüäà, çàõîïèâ ìіñòî і ñòàâ íà ÷îëі îá’єäíàíîї äåðæàâè, çàëèøèâøè ñîáі ñòîëèöåþ Êèїâ. Êèїâñüêà äåðæàâà ìàє ñâîþ óìîâíó ïåðіîäèçàöіþ: ñòàíîâëåííÿ (882–972), ðîçêâіò (972–1054), çàíåïàä (1054–1132). Ïðè öüîìó ïåðіîä ðîçêâіòó ïîâ’ÿçàíèé ç іìåíàìè äâîõ êíÿçіâ – Âîëîäèìèðà Âåëèêîãî, êîòðèé ïðèéíÿâ õðèñòèÿíñòâî ñàì і çàïðîâàäèâ éîãî ó ñâîїé äåðæàâі (988–989), ðåàëіçóâàâ ïðîãðàìó ðåôîðì (ëіêâіäàöіÿ ïëåìіííèõ êíÿæіíü і çàïðîâàäæåííÿ íîâîãî ïîäіëó êðàїíè íà óäіëè іç öåíòðàìè ó âåëèêèõ ìіñòàõ íà ÷îëі ç éîãî ñèíàìè àáî ïîñàäíèêàìè; âіéñüêîâà, ñóäîâà, ùî ðîçìåæóâàëà öåðêîâíå і êíÿæå ñóäî÷èíñòâî). Ïіñëÿ êіëüêîõ ðîêіâ áîðîòüáè çà ïðåñòîë ïіñëÿ ñìåðòі Âîëîäèìèðà êèїâñüêèé ñòіë çàéíÿâ éîãî ñèí ßðîñëàâ, ÿêèé îòðèìàâ çâàííÿ Ìóäðèé. Çà éîãî ïðàâëіííÿ äåðæàâà äîñÿãëà íàéâèùîãî ïіäíåñåííÿ (âñòàíîâëåííÿ ÷іòêèõ êîðäîíіâ, äèïëîìàòè÷íèõ çâ’ÿçêіâ ÷åðåç äèíàñòè÷íі øëþáè ç áàãàòüìà âîëîäàðÿìè êðàїí Єâðîïè, ñòâîðåííÿ ïåðøîãî ïèñàíîãî êîäåêñó ïðàâà, êóëüòóðíå áóäіâíèöòâî). Àëå âæå â ïåðøіé òðåòèíі ÕІІ ñò. ðàííüîôåîäàëüíà Êèїâñüêà äåðæàâà âñòóïàє â çàêîíîìіðíèé åòàï ïîëіòè÷íîї ðîçäðîáëåíîñòі. Ç îäíîãî áîêó, óòâåðäæåííÿ ïðèâàòíîї âëàñíîñòі íà çåìëþ ðîçõèòóâàëî óñòàëåíó ñèñòåìó çåìëåâîëîäіííÿ, ç іíøîãî – ðîçâèòîê ïðîäóêòèâíèõ ñèë і çðîñòàííÿ ìіñò ïîðîäæóâàëî íåáåçïå÷íі òåíäåíöії â ïîëіòè÷íіé ñôåðі, ùî ïðîÿâëÿëîñÿ ó äії âіäöåíòðîâèõ ñèë і ðîáèëî çàëåæíіñòü óäіëüíèõ êíÿçіâ âіä âåëèêîãî (êèїâñüêîãî) êíÿçÿ íîìіíàëüíîþ. Óñîáèöі ìіæ êíÿçÿìè і çáðîéíі çìàãàííÿ ñòàëè çâè÷íèì ÿâèùåì. Äåðæàâà ðîçïàäàєòüñÿ íà àáñîëþòíî íåçàëåæíі êíÿçіâñòâà, õî÷à â íèõ і ïðàâèëè ïðåäñòàâíèêè îäíієї äèíàñòії – Ðþðèêîâè÷іâ. Ó íàñòóïíèé ïåðіîä (ç XII ñò.) âàæëèâî çãàäàòè ïåðøó ôіêñàöіþ â ëіòîïèñі òîïîíіìà «Óêðàїíà» (1187 ð., Іïàòіїâñüêèé ñïèñîê Êèїâñüêîãî ëіòîïèñó), çìіöíåííÿ Ïіâäåííî-Ñõіäíîї Ðóñі і ïîãðîì Êèєâà â 1169 ð. ðîñòîâî-ñóçäàëüñüêèì êíÿçåì Àíäðієì Áîãîëþáñüêèì. Ñïàäêîєìöåì òðàäèöіé Êèїâñüêîї äåðæàâè ñòàëî ÃàëèöüêîÂîëèíñüêå êíÿçіâñòâî, óòâîðåíå â 1199 ð. áàòüêîì Äàíèëà Ãàëèöüêîãî Ðîìàíîì Ìñòèñëàâîâè÷åì. Íàïåðåäîäíі ìîíãîëîòàòàðñüêîї íàâàëè â ñåðåäèíі ÕІІІ ñò. öå êíÿçіâñòâî ïîøèðèëî ñâіé âïëèâ íà іíøі êíÿçіâñòâà, âêëþ÷àþ÷è Êèїâñüêå. Òîáòî 8

XVI–XVIII ñò. іñòîðії Óêðàїíè – öå ïðåäìåò і îá’єêò âèâ÷åííÿ ó 8-ìó êëàñі. Ó ïåðіîäèçàöії єâðîïåéñüêîї іñòîðії çà її îñíîâíèìè ïðîöåñàìè і ïîäіÿìè ïåðіîä ç XVI ïî XVIII ñò. íàçèâàєòüñÿ Íîâèì ÷àñîì, à ïî÷àòêîâèé éîãî åòàï – XV – ïåðøà ïîëîâèíà XVII ñò. – ðàííіé Íîâèé ÷àñ, ùî ïðèéøîâ íà çìіíó Ñåðåäíüîâі÷÷þ. Âñüîãî òðè ñòîëіòòÿ ââіáðàëè â ñåáå íàäçâè÷àéíî âàæëèâі ïîäії і ïðîöåñè, ÿêі ïðèçâåëè äî êàðäèíàëüíèõ çìіí ó ïîëіòèöі, ñîöіàëü-

Україна в ранній Новий час

Вступ

ïî÷àâñÿ ïðîöåñ ëіêâіäàöії ïîëіòè÷íîї ðîçäðîáëåíîñòі. Àëå çàâäàíå ìîíãîëî-òàòàðñüêîþ íàâàëîþ çíèùåííÿ ëþäíîñòі çàòðèìàëî ïðîöåñ âіäðîäæåííÿ êîëèñü âåëèêîї Êèїâñüêîї äåðæàâè. Ç іíøîãî áîêó, ïî ñóñіäñòâó ç ïіâäåííî-çàõіäíèìè êíÿçіâñòâàìè іñíóâàëè (Ïîëüùà, Óãîðùèíà) àáî ùîéíî âèíèêëè (Ëèòâà) äåðæàâè, ÿêі ñêîðèñòàëèñÿ ïîëіòè÷íèì îñëàáëåííÿì öèõ êíÿçіâñòâ, àáè ïðèєäíàòè їõ äî ñâîїõ äåðæàâ. Ïëàêàò ïàì’ÿòі Ðóáіæíèì ÷àñîì â іñòîðії óêðàїíñüêèõ ïðî Êðåâñüêó óíіþ çåìåëü ñòàëà ñåðåäèíà XIV ñò., êîëè âîíè, îñëàáëåíі іãîì Çîëîòîї Îðäè, ïîòðàïëÿþòü ïіä âëàäó íàçâàíèõ äåðæàâ. Íàéáіëüøà òåðèòîðіÿ áóëà âêëþ÷åíà äî ñêëàäó Ëèòâè, ÿêà ñòàëà íàçèâàòèñÿ Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ëèòîâñüêå. Òðåáà âðàõóâàòè òó îáñòàâèíó, ùî óêðàїíñüêі (і áіëîðóñüêі) êíÿçіâñòâà íå ÷èíèëè îïîðó ëèòîâñüêèì êíÿçÿì, ÿêі ôàêòè÷íî ñòàëè їõ îá’єäíóâà÷àìè і íå çìіíþâàëè íі÷îãî â ñóñïіëüíîìó, êóëüòóðíîìó і ðåëіãіéíîìó âіäíîøåííі. Àäæå Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ëèòîâñüêå çíàõîäèëîñÿ íà ðàííüîôåîäàëüíіé ñòàäії, ÿêó óêðàїíñüêі êíÿçіâñòâà âæå äàâíî ïðîéøëè. Óêðàїíñüêі êíÿçі і âåëèêі ôåîäàëè (ìàãíàòè) âіäіãðàâàëè çíà÷íó ðîëü ó Ëèòîâñüêіé äåðæàâі. Ïðîòå ñèòóàöіÿ ðіçêî çìіíèëàñÿ ïіñëÿ óêëàäåííÿ â 1385 ð. ìіæ Ïîëüùåþ і Âåëèêèì êíÿçіâñòâîì Ëèòîâñüêèì Êðåâñüêîї óíії, ÿêà ïîêëàëà ïî÷àòîê âïëèâó Ïîëüùі íà äåðæàâíі ñïðàâè Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî, âïðîâàäæåííþ êàòîëèöüêîї öåðêâè і òèñêó íà öåðêâó ïðàâîñëàâíó, ïîñòóïîâіé çìіíі ñòðóêòóðè âëàäè і ñóäó, ïîÿâі â XV ñò. íîâîãî ïàíіâíîãî ñòàíó – øëÿõåòñòâà. Ïðîòÿãîì óñüîãî öüîãî ïåðіîäó, ïîïðè âñі ñåðéîçíі çðóøåííÿ, çáåðåãëîñÿ áàãàòî òðàäèöіé Êèїâñüêîї äåðæàâè – ó ìàòåðіàëüíіé і äóõîâíіé êóëüòóðі íàðîäó.

Âñòóï

íî-åêîíîìі÷íîìó ðîçâèòêó äåðæàâ, ïåðåäіëі ñâіòó, êóëüòóðі é ïîáóòі ëþäåé. Ç êіíöÿ XV ñò., êîëè Êîëóìá âіäêðèâ Àìåðèêó, ïî÷èíàєòüñÿ åïîõà Âåëèêèõ ãåîãðàôі÷íèõ âіäêðèòòіâ, à ðàçîì ç òèì ïåðåðîçïîäіëó ñèðîâèííèõ ðåñóðñіâ, ìіãðàöії íàñåëåííÿ. Åêñïàíñіÿ єâðîïåéöіâ ÷åðåç ìîðÿ é îêåàíè íà іíøі êîíòèíåíòè ìàëà ñâîїì íàñëіäêîì íå òіëüêè ïðèòîê çîëîòà â Єâðîïó і ïîÿâó ìàíóôàêòóðíîї ïðîìèñëîâîñòі, àëå é ïіðàòñòâî íà ìîðÿõ, ðîçâèòîê ìіñò і çðîñòàííÿ ÷èñåëüíîñòі íàñåëåííÿ, ÿêå ïîòðåáóâàëî ïðîäóêòіâ õàð÷óâàííÿ, ìàíóôàêòóðè – ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêîї ñèðîâèíè. Óêðàїíñüêі çåìëі, ÿêі ïåðåáóâàëè â ñêëàäі ðіçíèõ äåðæàâ – Ïîëüùі, Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî (äî 1569 ð.), Óãîðùèíè, Ìîëäîâè, Ìîñêîâії, – òàêîæ íå ñòîÿëè îñòîðîíü óñіõ âêàçàíèõ âèùå ïðîöåñіâ. Àäæå, íàïðèêëàä, ïîòðåáà â ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêіé ïðîäóêöії íà çàõіäíîєâðîïåéñüêîìó ðèíêó âèêëèêàëà ïðèñêîðåííÿ çàêðіïà÷åííÿ ñåëÿí, ÿêі ïðàöþâàëè â ïàíñüêèõ ãîñïîäàðñòâàõ – ôіëüâàðêàõ. Ïîñèëåííÿ åêñïëóàòàöії âåëî äî ðіçíèõ ôîðì ñïðîòèâó ñåëÿí, íàéáіëüø ïîìіòíèìè ïðîÿâàìè ÿêèõ áóëè ïîâñòàííÿ òà âòå÷і íà îêðàїííі çåìëі äåðæàâè. Ó ìåæàõ XVI–XVIII ñò. іñòîðіÿ Óêðàїíè ìàє ñâîþ ïåðіîäèçàöіþ, ÿêà áóäå âèêîðèñòîâóâàòèñÿ â ïîäàëüøîìó âèêëàäі ìàòåðіàëó, à òàêîæ íèçêó îñîáëèâîñòåé ó ðîçâèòêó óêðàїíñüêîãî íàðîäó і éîãî äåðæàâíîñòі. Çîêðåìà, ç òî÷êè çîðó ïîëіòè÷íîãî ïіäïîðÿäêóâàííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü ïðîäîâæóâàëàñÿ ïîëüñüêî-ëèòîâñüêà äîáà, âіäïðàâíèìè îçíàêàìè ÿêîї є Ëþáëіíñüêà óíіÿ 1569 ð., óòâîðåííÿ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї і çàãàðáàííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü Ïîëüùåþ, âèíèêíåííÿ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і

Ãåíåðàëüíèé îïèñ Óêðàїíè. Éîãàí ßíñàíіóñ. 1649 ð.

Òðè ñòîëіòòÿ – XVI–XVIII – îõîïëþþòü ïåðіîäè ÿê áåçäåðæàâíîñòі (íà ïî÷àòêó і íàïðèêіíöі), òàê і äåðæàâíîñòі (Ãåòüìàíùèíà ñåðåäèíè XVI – ïî÷àòêó 80-õ ðîêіâ XVIII ñò.). Àëå â òîé æå ÷àñ іç ñåðåäèíè XVI ñò. äî 1775 ð. óêðàїíñüêèé íàðîä ìàâ ñâîãî îáîðîíöÿ, ñâîї çáðîéíі ñèëè ó âèãëÿäі Çàïîðîçüêîї Ñі÷і, ñâîєðіäíîї êîçàöüêîї ðåñïóáëіêè, ÿêà ìàëà ñâîї îðãàíè óïðàâëіííÿ і ñóäó, ñâîє ïðàâî і çåìëі (Âîëüíîñòі âіéñüêà Çàïîðîçüêîãî). Ãåòüìàíùèíà ÿê äåðæàâà ïðîòÿãîì çàçíà÷åíîãî ïåðіîäó ðîçâèâàëàñÿ, àëå ñèëüíіøèìè âèÿâèëèñÿ ñèëè ïðîòèäії ç áîêó öàðñüêîї âëàäè, ùî é ïðèçâåëî äî ëіêâіäàöії óêðàїíñüêîї äåðæàâíîñòі. Îäíієþ ç ãîëîâíèõ ïðè÷èí çíèùåííÿ Ãåòüìàíùèíè і Çàïîðîçüêîї Ñі÷і áóëà âіäñóòíіñòü ó íèõ êðіïàöòâà òà ðåñïóáëіêàíñüêèé óñòðіé, ùî ñóïåðå÷èëî êðіïîñíèöüêіé і ñàìîäåðæàâíіé Ðîñії. Особливості ранньомодерної доби в історії України

Вступ

ó ñåðåäèíі XVI ñò., çðîñòàííÿ ðîëі êîçàöòâà і éîãî ïîâñòàííÿ ç êіíöÿ XVI ñò., âèçðіâàííÿ óìîâ äëÿ âñåíàðîäíîãî ïîâñòàííÿ ïðîòè ñîöіàëüíîãî, íàöіîíàëüíîãî і ðåëіãіéíîãî ãíіòó, Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà 1648–1657 ðð. ïіä î÷іëüíèöòâîì Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî, óòâîðåííÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè – Ãåòüìàíùèíè, ÿêà ïðîіñíóâàëà 135 ðîêіâ, äîêè íå áóëà îñòàòî÷íî çíèùåíà ñàìîäåðæàâíîþ Ðîñієþ, ÿê і Çàïîðîçüêà Ñі÷, ùî êіëüêà ñòîëіòü ïðîòèñòîÿëà íàòèñêó ìóñóëüìàíñüêîãî ñâіòó íà õðèñòèÿíñüêó Єâðîïó. Áіëüøіñòü óêðàїíñüêèõ çåìåëü ïðîäîâæóâàëà ïåðåáóâàòè ïіä âëàäîþ òèõ äåðæàâ, äî ÿêèõ ïîòðàïèëà ùå â XIV ñò. Àëå áîðîòüáà çà їõ âèçâîëåííÿ íå ïðèïèíÿëàñÿ íіêîëè. Òîìó íà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ âіäáóâàâñÿ ðóõ îïðèøêіâ (íàéâіäîìіøèì éîãî ïðåäñòàâíèêîì áóâ Îëåêñà Äîâáóø), íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі – ïîâñòàííÿ ïіä ïðîâîäîì Ñåìåíà Ïàëіÿ, à ìàéæå ïðîòÿãîì óñüîãî XVIII ñò. – ãàéäàìàöüêèé ðóõ ç éîãî ñïëåñêàìè – ïîâñòàííÿìè 1734, 1750, 1768 ðð. Ñèñòåìà âëàäè â Ðå÷і Ïîñïîëèòіé, øëÿõåòñüêà àíàðõіÿ і ðÿä іíøèõ ÷èííèêіâ, âêëþ÷àþ÷è ãàéäàìàöüêі ïîâñòàííÿ, äëÿ ïðèäóøåííÿ ÿêèõ âîíà çàïðîøóâàëà ðîñіéñüêі âіéñüêà, ó ïіäñóìêó ïðèçâåëè äî òîãî, ùî ñóñіäíі ìîíàðõі÷íі äåðæàâè Àâñòðіÿ, Ïðóññіÿ і Ðîñіÿ ñêîðèñòàëèñÿ її ñëàáêіñòþ і òðüîìà ïðèéîìàìè (1772, 1793 і 1795 ðð.) çäіéñíèëè ïîäіëè ìіæ ñîáîþ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Âîíà çíèêëà ÿê äåðæàâà àæ äî ÕÕ ñò. Íàñëіäêîì öèõ ïîäіëіâ äëÿ çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìåëü áóëî їõ âêëþ÷åííÿ äî Àâñòðії (1772 ð.). Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà çà äðóãèì ïîäіëîì áóëà ïðèєäíàíà äî Ðîñії.

Âñòóï

Ðåêîíñòðóêöіÿ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і íà î. Õîðòèöÿ

Ïîïðè âñі íåãàðàçäè, íèùåííÿ ïðèðîäíèõ áàãàòñòâ Óêðàїíè âîëîäàðÿìè, ðåëіãіéíèé òèñê, îïîëÿ÷åííÿ, çðîñіéùåííÿ òîùî óêðàїíñüêèé íàðîä ñôîðìóâàâñÿ і çáåðіã ñâîþ íàöіîíàëüíó іäåíòè÷íіñòü, ìîâó і êóëüòóðó, òðàäèöії і ïðàâîâі çâè÷àї. Óêðàїíöі áóëè â єâðîïåéñüêèõ óíіâåðñèòåòàõ íå òіëüêè ÿê ñòóäåíòè, à é âèêëàäà÷і. Óêðàїíñüêèõ êóëüòóðíèõ і ðåëіãіéíèõ äіÿ÷іâ çìóøóâàëè ïåðåїæäæàòè äî Ìîñêâè і Ñàíêò-Ïåòåðáóðãà ÷è іíøèõ ðîñіéñüêèõ ìіñò, äå âîíè ðîçâèâàëè îñâіòó, íàóêó, áóäóâàëè õðàìè òîùî. Ãîâîðÿ÷è ïðî âèñîêèé ðіâåíü óêðàїíñüêîї êóëüòóðè (îñîáëèâî ó äðóãіé ïîëîâèíі XVII – XVIII ñò.), òðåáà ïàì’ÿòàòè, ùî, ïî-ïåðøå, ó íіé âåëèêó ðîëü âіäіãðàâàëè òðàäèöії Êèїâñüêîї äåðæàâè, ïî-äðóãå, íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà áîðîòüáà íàðîäó çà ñâîє іñíóâàííÿ áóëà ëåéòìîòèâîì ó ðіçíèõ æàíðàõ êóëüòóðè, ïî-òðåòє, íåçâàæàþ÷è íà ðîçøìàòóâàííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü ìіæ ðіçíèìè äåðæàâàìè, çáåðіãàëàñÿ єäíіñòü óêðàїíñüêîї êóëüòóðè, õî÷à і ç ðåãіîíàëüíèìè îñîáëèâîñòÿìè. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Чому Данилові Галицькому не вдалося стати об’єднувачем князівств колишньої Київської держави? 2. Поміркуйте, чому Золота Орда не обороняла свої володіння (українські і білоруські землі). 3. Згадайте, чому Велике князівство Литовське включило до свого складу українські землі не силою зброї. Чи знаєте ви факти того, що українці чинили цьому опір? 4. Чи збігаються за часом виникнення козацтва і створення Запорозької Січі? 5. Які діячі української культури XV ст. вам відомі і чим вони прославилися?

§1–2.

ÑÎÖІÀËÜÍÎ-ÏÎËІÒÈ×ÍÅ ÑÒÀÍÎÂÈÙÅ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÈÕ ÇÅÌÅËÜ Ó ÑÊËÀÄІ ÏÎËÜÙІ ÒÀ ÂÅËÈÊÎÃÎ ÊÍßÇІÂÑÒÂÀ ËÈÒÎÂÑÜÊÎÃÎ Â ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ XVI ñò.

Çãàäàéòå!

1. Êîëè óêðàїíñüêі çåìëі ïîòðàïèëè ïіä âëàäó Ïîëüùі і Ëèòâè? 2. Ùî äëÿ óêðàїíñüêîãî íàðîäó îçíà÷àâ ïðîãîëîøóâàíèé ëèòîâñüêèìè êíÿçÿìè ïîëіòè÷íèé ïðèíöèï: «Ìè ñòàðîâèíè íå ðóøèìî, à íîâèçíè íå ââîäèìî»?

Ó ïåðøіé ïîëîâèíі XVI ñò. Ïîëüùà ïîñèëèëà ïîëіòè÷íèé âïëèâ íà Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ëèòîâñüêå, ìàþ÷è íà ìåòі ïåðø çà âñå âіäòîðãíóòè âіä íüîãî óêðàїíñüêі çåìëі. Ó òîé ñàìèé ÷àñ óêðàїíñüêі ôåîäàëè ïðàãíóëè óòðèìàòè ñòàðèé óñòðіé ó Âåëèêîìó êíÿçіâñòâі Ëèòîâñüêîìó, çà ÿêîãî çáåðіãàëèñÿ ìіñöåâі ïîðÿäêè â óïðàâëіííі òà ñóäіâíèöòâі, à òàêîæ ðіäíà ìîâà é ïðàâîñëàâíà âіðà. Áіëüøå òîãî, іñíóâàëà іäåÿ âіäíîâëåííÿ єäíîñòі óêðàїíñüêèõ çåìåëü ïіä åãіäîþ ëèòîâñüêèõ âåëèêèõ êíÿçіâ. Îñòàííüîþ ñïðîáîþ êíÿçіâ-ìàãíàòіâ âіäñòîÿòè àâòîíîìіþ óêðàїíñüêèõ çåìåëü áóëî ïîâñòàííÿ 1508 ð. ïіä ïðîâîäîì Ìèõàéëà Ãëèíñüêîãî. Політичне становище українських земель

Глинський та його родина М. Глинський походив зі старовинного українського роду, володіння якого знаходилися переважно на Полтавщині. Він мав європейське виховання й освіту. У кінці XV – на початку XVI ст. був маршалком двору великого литовського князя. Після поразки повстання проти політики великого князя Сигізмунда І Старого втік разом зі своїми братами до Москви і став на службу до московського князя Василія III Івановича. Його племінниця, О. Глинська, була матір’ю Івана IV (Грозного). М. Глинський брав участь у боротьбі боярських угруповань за владу в Москві, був ув’язнений і помер у 1534 р.

Ïіäïîðÿäêîâàíіñòü óêðàїíñüêèõ çåìåëü іíîçåìíèì äåðæàâàì ñïðè÷èíèëà äîêîðіííі çìіíè â çåìëåâîëîäіííі òà â ãîñïîäàðþâàííі. Êîðîëі ðîçäàâàëè â Ãàëè÷èíі çåìëі ïîëüñüêіé øëÿõòі òà óðіâíþâàëè ç íåþ ó ïðàâàõ óêðàїíñüêèõ øëÿõòè÷іâ: çâіëüíÿëè їõ âіä âіéñüêîâîї ñëóæáè, íàäàâàëè ïðàâî ñàìîâðÿäóâàííÿ і ñóäіâíèöòâà òîùî. Âåðõіâêîþ ñóñïіëüñòâà áóëè ìàãíàòè і øëÿõòà. Ìàãíàòè (âіä ëàò. magnus – âåëèêèé) – öå âåëèêі çåìëåâëàñíèêè êíÿçіâñüêîãî ïîõîäæåííÿ. Âîíè ìàëè ïіääàíèõ і ñâîє âіéñüêî. суспільства

Соціально-політичне становище українських земель у складі Польщі...

Ïîëüñüêèé ñåéì. Ãðàâþðà XVI ñò.

Ìàãíàòè íå ïіäïîðÿäêîâóâàëèñÿ æîäíіé àäìіíіñòðàöії òà ìàéæå íå âèçíàâàëè âëàäè êîðîëÿ, ÷èíèëè ñóä íàä ñâîїìè ïіääàíèìè, çàñíîâóâàëè ìіñòà é ñëîáîäè, áóäóâàëè ïàëàöè, îðãàíіçîâóâàëè âіéñüêîâі çàãîíè, ðîçäàâàëè çåìëþ øëÿõòі çà ñëóæáó. Ïîëіòè÷íà âëàäà â Ïîëüùі, ÿêіé íàëåæàëà Ãàëè÷èíà, çíàõîäèëàñÿ â ðóêàõ âіéñüêîâîñëóæèëîãî ñòàíó – øëÿõòè (ëèöàðñòâà). Øëÿõòà âіäáóâàëà ñëóæáó é îòðèìóâàëà çà öå çåìëþ, ìàëà ðіçíі ïðèâіëåї і âõîäèëà äî âèùîãî çàêîíîäàâ÷îãî îðãàíó – ñåéìó. Òîìó ïîëüñüêà øëÿõòà ñëóãóâàëà âçіðöåì äëÿ âіéñüêîâîñëóæèëîãî ñòàíó Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî. Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ëèòîâñüêå áóëî âåëèêîþ çà òåðèòîðієþ äåðæàâîþ, áіëüøó ÷àñòèíó ÿêîї ñêëàäàëè óêðàїíñüêі òà áіëîðóñüêі çåìëі. Õî÷à ïîëіòè÷íà ðîçäðîáëåíіñòü äåðæàâè áóëà ëіêâіäîâàíà, àëå öåíòðàëіçàöіÿ âëàäè éøëà ïîâіëüíî. Íà âåðøèíі ñóñïіëüíîї ïіðàìіäè çíàõîäèâñÿ âåëèêèé êíÿçü, ÿêîìó â äåðæàâі íàëåæàëà âñÿ çàêîíîäàâ÷à, âèêîíàâ÷à, âіéñüêîâà òà ñóäîâà âëàäà. Ïðîòå êåðóâàâ âіí çà äîïîìîãîþ âåëèêîêíÿçіâñüêîї ðàäè, äî ÿêîї âõîäèëè òіëüêè ìàãíàòè. Ñåðåä óêðàїíñüêèõ ìàãíàòіâ íàéâïëèâîâіøîþ áóëà ðîäèíà êíÿçіâ Îñòðîçüêèõ. Ðàäà ìàëà äîðàä÷і ôóíêöії, àëå çà âіäñóòíîñòі âåëèêîãî êíÿçÿ âîíà ïåðåòâîðþâàëàñÿ ó âèùèé äåðæàâíèé îðãàí âëàäè. Òàêèõ ìàãíàòіâ ùå íàçèâàëè «ïàíè-ðàäà». Ïіä âïëèâîì Ïîëüùі ùå â XV ñò. ó Âåëèêîìó êíÿçіâñòâі Ëèòîâñüêîìó âèíèêëà íîâà êàòåãîðіÿ íàñåëåííÿ – øëÿõòà, ÿêà ôîðìóâàëàñÿ іç çàìîæíіøèõ âîїíіâ-äðóæèííèêіâ (áîÿð). Çà ñëóæáó âîíè îòðèìóâàëè çåìëі òà ïðèâіëåї, àëå òðèâàëèé ÷àñ íå ìàëè äîñòóïó äî âëàäè, ÿêà íàëåæàëà âèêëþ÷íî ìàãíàòàì. 15

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Óêðàїíñüêà øëÿõòÿíêà

Óêðàїíñüêèé øëÿõòè÷

Ó XVI ñò. çíà÷åííÿ øëÿõòè ïî÷àëî øâèäêî çðîñòàòè. Çåìåëüíèé ôîíä äëÿ íàäàííÿ øëÿõòі âîëîäіíü çà ñëóæáó ìàâ äâà äæåðåëà – îñâîþâàíі íåçàñåëåíі òà ìàëîçàñåëåíі òåðèòîðії, à òàêîæ çåìëі, âіäіáðàíі â ñåëÿí ïіä ÷àñ їõ çàêðіïà÷åííÿ. Ïðîöåñ êîëîíіçàöіїї (îñâîєííÿ) çåìåëü âіäáóâàâñÿ â îñíîâíîìó ó ñõіäíîìó é ïіâäåííî-ñõіäíîìó íàïðÿìàõ. Êîëîíіçàöіÿ áóëà íàðîäíîþ òà ôåîäàëüíîþ. Íà îñâîþâàíèõ çåìëÿõ îñåëÿëèñÿ ïåðåâàæíî ñåëÿíè-âòіêà÷і ç ðàéîíіâ, äå âèíèêàëà ïàíùèíà. Ìàãíàòè і øëÿõòà, îòðèìàâøè ó âëàñíіñòü ÿêóñü òåðèòîðіþ, îãîëîøóâàëè ñëîáîäè, òîáòî íà âèçíà÷åíó êіëüêіñòü ðîêіâ íîâîïîñåëåíöÿì íàäàâàëèñÿ çíà÷íі ïіëüãè ó âіäáóâàííі ïîâèííîñòåé, ùî ïðèâàáëþâàëî ñåëÿí і ìіùàí. Óêðàїíñüêà øëÿõòà çäåáіëüøîãî âîëîäіëà íåâåëèêèìè ìàєòíîñòÿìè é äîòðèìóâàëàñÿ ïðàâîñëàâíîї âіðè. Íàñòóï íà ïðàâîñëàâ’ÿ òà ïîñòóïîâå óñóíåííÿ âіä âëàäè óêðàїíñüêîї øëÿõòè ó Âåëèêîìó êíÿçіâñòâі Ëèòîâñüêîìó ïðèçâåëè äî òîãî, ùî áàãàòî øëÿõòè÷іâ ïîïîâíþâàëè êîçàöüêі ëàâè. Áëèçüêèì äî óêðàїíñüêîї øëÿõòè áóëî ñòàíîâèùå äóõîâåíñòâà. Çäåáіëüøîãî ñëóæèòåëі ïðàâîñëàâíîї öåðêâè áóëè âèõіäöÿìè çі øëÿõòè (Є. Ïëåòåíåöüêèé, Ã. Áàëàáàí, Ñ. Êîñіâ, Ï. Ìîãèëà òà іí.). Íàñòóï êàòîëèöüêîї öåðêâè ñïîíóêàâ їõ îáîðîíÿòè ñâîþ âіðó, íàöіîíàëüíі òðàäèöії é іíòåðåñè. Ó ÕІV–ÕVІ ñò. íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ àêòèâíî âіäáóäîâóâàëèñÿ ñòàðі, çðóéíîâàíі ìîíãîëüñüêîþ íàâàëîþ ìіñòà. Êðіì òîãî, ìàãíàòè é øëÿõòà îòðèìóâàëè âіä êîðîëіâ ïðèâіëåїї íà çàñíóâàííÿ íîâèõ ìіñò òà ìіñòå÷îê, íàéáіëüøå â Ãàëè÷èíі é íà Âîëèíі. й міщани

Соціально-політичне становище українських земель у складі Польщі...

Êîíêóðåíöіÿ ðåìіñíèêіâ, ÿêі ïðèáóâàëè іç ñåëà äî ìіñòà, à òàêîæ íåîáõіäíіñòü ðåãëàìåíòóâàòè їõíþ âèðîáíè÷ó äіÿëüíіñòü ñïðè÷èíèëè óòâîðåííÿ êîðïîðàòèâíèõ îðãàíіçàöіé – öåõіâ. Âîíè îá’єäíóâàëè ðåìіñíèêіâ îäíієї àáî äåêіëüêîõ ñïåöіàëüíîñòåé, çàáåçïå÷óâàëè їì ìîíîïîëіþ íà çàíÿòòÿ ïåâíèì ðåìåñëîì ó ìіñòі, ðåãóëþâàëè çàêóïіâëþ ñèðîâèíè òà ðîçïîäіë її ìіæ ÷ëåíàìè öåõó. ßêùî ïîòðіáíî áóëî çàõèùàòè ìіñòî âіä âîðîãіâ, öåõ âèñòóïàâ ÿê îêðåìà âіéñüêîâà îäèíèöÿ. Іñíóâàëè öåõè êîâàëіâ, êðàâöіâ, øåâöіâ òà іí. Îäíàê áóëè é òàêі ðåìіñíèêè, êîòðі íå âõîäèëè äî ñêëàäó öåõіâ. Âîíè íàçèâàëèñÿ ïàðòà÷àìè (âіä ëàò. à ðàrtåå – îñòîðîíü). Ðåìіñíèêè – öåõîâі é ïîçàöåõîâі – íå ìîãëè æèòè òіëüêè ç ðåìåñëà, à òîìó ìàëè ñâîї äіëÿíêè çåìëі. Íàñåëåííÿ ìàëèõ ìіñò і ìіñòå÷îê çàéìàëîñÿ ñіëüñüêèì ãîñïîäàðñòâîì, òîðãіâëÿ é ðåìåñëî â íèõ áóëè ìàëî ðîçâèíåíі. Âåëèêі ðåìіñíè÷і é òîðãîâåëüíі ìіñòà, à òàêîæ çåìëåðîáñüêі ìіñòå÷êà çà þðèäè÷íèì ñòàòóñîì ðîçïîäіëÿëèñÿ íà äåðæàâíі (êîðîëіâñüêі) é ïðèâàòíîâëàñíèöüêі (ìàãíàòñüêі, øëÿõåòñüêі, öåðêîâíі). Ìіñòà áóëè öåíòðàìè, äå íà òîðãàõ і ÿðìàðêàõ âіäáóâàâñÿ îáìіí ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêîþ òà ðåìіñíè÷îþ ïðîäóêöієþ. Òîðãè, ùî âіäáóâàëèñü îäèí-äâà ðàçè íà òèæäåíü, îáñëóãîâóâàëè ìіñòî òà îêðóãó, à ÿðìàðêè – âіääàëåíі ìіñòà é çåìëі, âîíè ïðîâîäèëèñÿ îäèí–òðè ðàçè íà ðіê. Òàêі ìіñòà, ÿê Êèїâ, Ëüâіâ, Êàì’ÿíåöü-Ïîäіëüñüêèé, Ëóöüê, âîäíî÷àñ áóëè é öåíòðàìè ìіæíàðîäíîї òîðãіâëі. Ïîñòóïîâî â ìіñòàõ çáіëüøóâàëàñÿ êіëüêіñòü êóïöіâ òà ðåìіñíèêіâ, ÿêі íàëåæàëè äî ñòàíó ìіùàí. Ìіñòà ïåðåòâîðþâàëèñÿ íà öåíòðè ðåìåñëà, òîðãіâëі, àäìіíіñòðàòèâíîãî óïðàâëіííÿ, îñâіòè òà êóëüòóðè. Ðîçâèòîê ðåìåñëà é òîðãіâëі ïîãëèáèâ ïðîöåñ ðîçøàðóâàííÿ íàñåëåííÿ, îñîáëèâî ó âåëèêèõ ìіñòàõ. Ìіñüêå íàñåëåííÿ ïîäіëÿëîñÿ íà òðè îñíîâíі ñîöіàëüíі ãðóïè: ïàòðèöіàò (êóïåöüêî-ëèõâàðñüêà âåðõіâêà, ÷ëåíè ìàãіñòðàòó), ïîñïіëüñòâî (öåõîâі ìàéñòðè, ñåðåäíі òà äðіáíі òîðãîâöі) é ìіñüêі íèçè (ïîçàöåõîâі ðåìіñíèêè, ïіäìàéñòðè, íàéìèòè). Íàñåëåííÿ ïðèâàòíîâëàñíèöüêèõ ìіñò ïåðåáóâàëî â çàëåæíîñòі âіä їõíіõ âëàñíèêіâ. Ìіùàíè ïîðÿä іç ðåìіñíè÷îþ òà òîðãîâåëüíîþ äіÿëüíіñòþ òàêîæ ïðàöþâàëè íà âëàñíèêіâ ìіñò, ïëàòèëè ðåíòó Ëüâіâñüêèé ïðîäóêòàìè ñâîєї ïðàöі. ìіùàíèí

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Óðÿä, çàöіêàâëåíèé ó ïîñòіéíèõ ïðèáóòêàõ âіä ðåìåñëà é òîðãіâëі, íà âèìîãè ìіùàí çà ïåâíó ïëàòó íàäàâàâ îêðåìèì ìіñòàì íà їõíє êëîïîòàííÿ ïðèâіëåї íà ìàãäåáóðçüêå ïðàâî. Îòðèìàâøè òàêå ïðàâî, ìіñòî ùîðі÷íî ñïëà÷óâàëî â äåðæàâíó ñêàðáíèöþ çàçíà÷åíó ñóìó ãðîøåé. Ìіñòî çâіëüíÿëîñÿ âіä Ìàãіñòðàòñüêà óïðàâëіííÿ é ñóäó êîðîëіâñüêèõ ÷è ïå÷àòêà Îñòðîãà. âåëèêîêíÿçіâñüêèõ íàìіñíèêіâ. Íàòî1633 ð. ìіñòü ó ìіñòі óòâîðþâàâñÿ ìàãіñòðàò íà ÷îëі ç âіéòîì. Ìàãіñòðàò ñêëàäàâñÿ ç äâîõ êîëåãіé – ëàâè, ùî âіäàëà ñóäîâèìè ñïðàâàìè, і ðàäè, ÿêà çàéìàëàñÿ àäìіíіñòðàòèâíî-ãîñïîäàðñüêèìè ñïðàâàìè. ×ëåíè ìàãіñòðàòó íàçèâàëèñÿ ëàâíèêàìè é ðàäíèêàìè. Íèìè ìîãëè ñòàòè íàéçàìîæíіøі æèòåëі ìіñòà. Ìàãäåáóðçüêå ïðàâî îòðèìàëè Ëüâіâ, Êàì’ÿíåöü-Ïîäіëüñüêèé, Ëóöüê, Êðåìåíåöü, Æèòîìèð, Êèїâ òà іíøі ìіñòà. Ìàëèìè ìіñòàìè êåðóâàëè ðàòóøі. Ìàãäåáóðçüêå ïðàâî íàäàâàëîñÿ ïåðåäóñіì іíîçåìíèì ãðîìàäàì: ïîëüñüêèì, íіìåöüêèì, âіðìåíñüêèì. Çàñèëëÿ іíîçåìöіâ îñîáëèâî âіä÷óòíèì áóëî ó âåëèêèõ ìіñòàõ, òàêèõ ÿê Êèїâ, Ëüâіâ, Êàì’ÿíåöü-Ïîäіëüñüêèé, Ëóöüê, ×åðíіãіâ òà іí. Ðîçâèòîê ìіñò ñòðèìóâàëè òàê çâàíі þðèäèêè, òîáòî äіëÿíêè çåìëі â ìіñòі àáî â ïåðåäìіñòÿõ, çàñåëåíі ìàãíàòñüêèìè ÷è øëÿõåòñüêèìè ïіääàíèìè. Íà íèõ æèëè ãîëîâíèì ÷èíîì ïîçàöåõîâі ðåìіñíèêè. Âîíè íå ñïëà÷óâàëè ïîäàòêіâ äî ìіñüêîї êàçíè òà äåðæàâè, àëå ñòâîðþâàëè êîíêóðåíöіþ öåõîâèêàì. Íå ïіäïîðÿäêîâóâàëèñÿ ìàãіñòðàòàì і ãîðîäîâі êîçàêè, ÿêі ìàëè âëàñíі îðãàíè óïðàâëіííÿ. Áàãàòî ìіñò і ìіñòå÷îê ïåðåáóâàëè â ïðèâàòíіé âëàñíîñòі ìàãíàòіâ. Їõíі æèòåëі (і çåìëåðîáè, і ðåìіñíèêè) Ñóäîâå çàñіäàííÿ îïèíèëèñÿ â àáñîëþòíіé çàëåæíîñòі âіä ëàâíèêіâ âëàñíèêіâ. Робота в групах: Уявіть, що ви живете у приватновласницькому чи королівському місті. Яке місто було більш комфортним для життя і чому? Відповідь обґрунтуйте.

Соціально-політичне становище українських земель у складі Польщі...

Ëóöüêèé çàìîê. XIV–XVI ñò. Ñó÷àñíå ôîòî

Îáøèðíèé ñòåïîâèé ðåãіîí Óêðàїíè, îçíà÷åíèé íà êàðòàõ єâðîïåéñüêèõ ãåîãðàôіâ ÿê «Äèêå Ïîëå». ×åðåç ñâîþ áåçëþäíіñòü ÷è ìàëîçàñåëåíіñòü âіí ìàâ áàãàòі ïðèðîäíі ðåñóðñè: ó ÷èñëåííèõ ðі÷êàõ, çàòîêàõ і îçåðàõ âîäèëîñÿ áàãàòî ðèáè, ó ëіñàõ – áåçëі÷ çâіðèíè, à äèêèé ñòåï áóâ ïðèäàòíèé äëÿ âèïàñó õóäîáè. Öі îáñòàâèíè íåïåðåáîðíî âàáèëè ñþäè ñìіëèâèõ, âіäâàæíèõ, âîëåëþáíèõ ëþäåé. Âîíè íàâåñíі âèðóøàëè ç êèїâñüêîãî Ïîëіññÿ é Âîëèíі íà Ñåðåäíє é Íèæíє Ïîäíіïðîâ’ÿ – ó òàê çâàíі óõîäè – ïîëþâàòè íà çâіðà, ïòèöþ, ëîâèòè ðèáó, çáèðàòè ìåä äèêèõ áäæіë. Іøëè âîíè íå ïîîäèíöі, à âàòàãàìè íà ÷îëі ç îáðàíèìè îòàìàíàìè. Ó ðàçі ïîòðåáè òàêі âàòàãè ïåðåøêîäæàëè ïðîñóâàííþ òàòàðñüêèõ îðä ó ãëèá óêðàїíñüêèõ çåìåëü àáî æ âіäáèâàëè â íèõ óçÿòèõ ó ïîëîí ëþäåé – ÿñèð (âіä òóð. єñèð – áðàíåöü) і íàãðàáîâàíå ìàéíî. Íåçàáàðîì çàõèñò óêðàїíñüêèõ çåìåëü âіä òóðåöüêî-òàòàðñüêîї àãðåñії ñòàâ ãîëîâíèì âіéñüêîâèì çàíÿòòÿì êîçàêіâ. Àäæå âіä ÷àñó ïåðøîãî íàïàäó òàòàð ó 1482 ð. öÿ òåðèòîðіÿ òðèâàëèé ÷àñ çíàõîäèëàñÿ â ñòàíі ïîñòіéíîї íåáåçïåêè. Ùîðі÷íå ïåðåáóâàííÿ óõîäíèêіâ ó òèõ ìіñöÿõ äàâàëî їì çìîãó äîáðå âèâ÷èòè ñòåï, ñóõîïóòíі é âîäíі øëÿõè, áåçïå÷íі ìіñöÿ òà çðó÷íі çàñіäêè äëÿ íåñïîäіâàíîãî íàïàäó íà òàòàðñüêі çàãîíè. Âîñåíè óõîäíèêè ç âåëèêèìè çàïàñàìè ìåäó, ðèáè, õóòðà òà ðіçíîї õóäîáè ïîâåðòàëèñÿ äî ñâîїõ ìіñò, ìіñòå÷îê і ñіë, ó ÿêèõ ìåøêàëè їõíі ðîäèíè. Çà ïðàâî çàéìàòèñÿ ïðîìèñëîì óõîäíèêè âіääàâàëè ïåâíó ÷àñòèíó çäîáè÷і ìіñöåâèì óðÿäíèêàì. Îòæå, âëàäà âіä òèõ óõîäіâ ìàëà ïîäâіéíó âèãîäó – óõîäíèêè çàõèùàëè êîðäîíè äåðæàâè âіä òàòàð, ÷îãî íå ìîãëà çàáåçïå÷èòè âîíà ñàìà, і äàâàëè їé ìàòåðіàëüíèé ïðèáóòîê. Поява нового стану – козацтва

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Роксолана З турецько-татарською агресією на українські землі пов’язана реальна історія української дівчини з м. Рогатин (нині – Івано-Франківської обл.) Насті Лісовської. У 1520 р. під час нападу татарської орди на місто вона потрапила в полон і була продана в гарем турецького султана Сулеймана I, де отримала ім’я Хюррем (весела). Настя була розумною і музично обдарованою. Завдяки цьому вона привернула до себе увагу султана і стала його дружиною під іменем Роксолана. Вона відігравала значну роль у політичному житті імперії в 20–50-х роках XVI ст. Роксолана намагалася полегшити долю українських невільників, цим ніби тамуючи свою тугу за рідною землею. Померла Роксолана в 1561 р. Її образ відтворено в літературі (П. Загребельний, С. Плачинда), музиці (опера Д. Січинського «Роксолана»), кінематографі (серіал «Роксолана»), образотворчому мистецтві. У Львівському історичному державному музеї зберігається портрет Роксолани, виконаний невідомим художником.

Óõîäíèêàìè ñòàâàëè ìіùàíè, ñåëÿíè, áîÿðè, àëå êîæåí іç íèõ ìàâ ìîæëèâіñòü çàáåçïå÷èòè ñîáі ìàòåðіàëüíèé äîñòàòîê і ñâîáîäó òà âèïðîáóâàòè ñâîþ âіéñüêîâó äîáëåñòü і õàðàêòåð. Äåõòî ç óõîäíèêіâ íå ïîâåðòàâñÿ íà çèìó äîäîìó. Ñàìå ç òàêèõ ëþäåé ôîðìóâàëîñÿ ïîñòіéíå íàñåëåííÿ Íèæíüîãî òà Ñåðåäíüîãî Ïîäíіïðîâ’ÿ. Âëàñíå, їõ і ñòàëè íàçèâàòè êîçàêàìè. Çãîäîì êîçàöòâî ïåðåòâîðèëîñÿ íà âіéñüêîâèé ñòàí. Ñåðåä êîçàêіâ ç’ÿâëÿþòüñÿ ïðåäñòàâíèêè çáіäíіëîї øëÿõòè é áîÿðñòâà, à ïіä êіíåöü ÕVІ ñò. і â íàñòóïíі ÷àñè, óíàñëіäîê ïîñèëåííÿ ñîöіàëüíîãî é íàöіîíàëüíî-ðåëіãіéíîãî ãíіòó, îñíîâíèìè äæåðåëàìè ïîïîâíåííÿ êîçàöòâà ñòàþòü ñåëÿíè-âòіêà÷і é ìіùàíè. Áîÿðñòâî – öå ñëóæèëі, âіéñüêîâі ëþäè, äëÿ ÿêèõ ùå ç êíÿçіâñüêèõ ÷àñіâ âіéñüêîâå ðåìåñëî áóëî îñíîâíèì çàíÿòòÿì.

Ðîêñîëàíà. Ãðàâþðà XVI ñò.

Ñóëåéìàí І Ïèøíèé. Ãðàâþðà XVI ñò.

Робота в групах: Уявіть себе воїном-боярином, селянином, міщанином. Що могло спричинити ваш перехід у стан козацтва? Відповідь обґрунтуйте.

Óïåðøå â äîêóìåíòàõ ñëîâî «êîçàê»1 ïîâ’ÿçóєòüñÿ ç óêðàїíöÿìè (à íå ïðîñòî çãàäóєòüñÿ) ó 1492 ð. Òîäі òàòàðñüêèé õàí ñêàðæèâñÿ âåëèêîìó êíÿçåâі ëèòîâñüêîìó Îëåêñàíäðîâі, ùî êèÿíè і ÷åðêàñöі íàïàëè ïіä Òÿãèíåþ íà òàòàðñüêèé êîðàáåëü. Ó âіäïîâіäü éîìó êíÿçü çàÿâèâ, ùî âæå äîðó÷èâ ðîçøóêàòè òèõ «êîçàêіâ». Êîëè íàñòóïíîãî ðîêó ÷åðêàñüêèé ñòàðîñòà Á. Ãëèíñüêèé íàïàâ çі ñâîїì çàãîíîì íà òóðåöüêó ôîðòåöþ Î÷àêіâ, òî õàí Ìåíґëі-Ґіðåé íàçèâàâ їõ êîçàêàìè. Òîìó äàòà ïåðøîї çãàäêè ïðî êîçàêіâ-óêðàїíöіâ ââàæàєòüñÿ ïî÷àòêîì âèíèêíåííÿ êîçàöòâà â Óêðàїíі. Óæå â 1520 ð. óðÿä íàêàçàâ ÷åðêàñüêîìó ñòàðîñòі íàáðàòè çàãіí êîçàêіâ äëÿ îðãàíіçàöії ïðèêîðäîííîї âàðòè, ùî ñâіä÷èòü ïðî äîñèòü ëîÿëüíå ñòàâëåííÿ óðÿäó äî íèõ. Êіëüêіñòü êîçàêіâ çáіëüøóâàëàñÿ. ×àñòî óõîäíèêè îñіäàëè â ñòåïàõ і ïëàâíÿõ, óòâîðþþ÷è íåâåëèêі ïîñåëåííÿ – óõîäè. Óæå â ïåðøіé ïîëîâèíі XVI ñò. áàãàòî їõ áóëî òàêîæ íà Áðàöëàâùèíі. Òàêèõ êîçàêіâ-ïîñåëåíöіâ íàçèâàëè ãîðîäîâèìè. Âîíè ïðîæèâàëè òóò ïîðó÷ іç іíøèìè ñòàíàìè ñóñïіëüñòâà. Òà áóëè ùå é іíøі êîçàêè, ÿêèõ íàçèâàëè íèçîâèìè, áî îñåëÿëèñÿ âîíè íèæ÷å Äíіïðîâèõ ïîðîãіâ. Ãîðîäîâі êîçàêè ÿê êàòåãîðіÿ íàñåëåííÿ ñôîðìóâàëèñÿ íàïðèêіíöі XVI – ó ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò. Перші достовірні відомості про козаків

1 Ñëîâî «êîçàê» ìàє òþðêñüêå ïîõîäæåííÿ. Ó ìîâàõ òþðêñüêèõ íàðîäіâ âîíî îçíà÷àє âіëüíó îçáðîєíó ëþäèíó, ÿêà íåñå ïðèêîðäîííó ñòîðîæîâó ñëóæáó.

Соціально-політичне становище українських земель у складі Польщі...

ßê і ðàíіøå, áîÿðè íåñëè âіéñüêîâó ñëóæáó é ìàëè âëàñíå ãîñïîäàðñòâî. Äåêîìó іç çàìîæíèõ áîÿð âäàëîñÿ ïîòðàïèòè â ñòàí øëÿõåòñòâà, àëå ïåðåâàæíà áіëüøіñòü çáіäíіëèõ áîÿð ïåðåáóâàëà ïіä çàãðîçîþ ïåðåòâîðåííÿ â ñåëÿí. Òі, õòî íå ìіã ñòàòè øëÿõòè÷åì, àëå é íå õîòіâ ïåðåòâîðèòèñÿ íà ñåëÿíèíà, éøëè íà Ïîäíіïðîâ’ÿ â ïîøóêàõ ìîæëèâîñòі ðîçáàãàòіòè. Òóò ñòàëî â ïðèãîäі їõíє âіéñüêîâå ðåìåñëî. Öі ëþäè, ÿê і øëÿõòè÷і, іìåíóâàëè ñåáå ëèöàðÿìè, áî áóëè âіëüíèìè âîїíàìè. Ïіñëÿ 1569 ð. â çàêîíîäàâñòâі Ðå÷і Ïîñïîëèòîї âæå çîâñіì âіäñóòíі çãàäêè ïðî áîÿðñòâî. Íàòîìіñòü ç’ÿâëÿþòüñÿ ïåðøі âçÿòі íà äåðæàâíó ñëóæáó êîçàêè, ïðîôåñіéíі âîїíè – êîëèøíі áîÿðè é øëÿõòà. Ïîìіæ ñåáå âîíè íàçèâàëèñÿ òîâàðèøàìè, òîâàðèñòâîì. Óðÿä òàêîæ іìåíóâàâ їõ «ëèöàðÿìè». Іç öèõ ëþäåé ôîðìóâàëàñÿ çàìîæíà ÷àñòèíà êîçàöòâà é êîçàöüêà àäìіíіñòðàöіÿ – ñòàðøèíà.

Íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ Ïîëüùі і Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî íàéòÿæ÷èì áóëî ñòàíîâèùå ñåëÿí. Ôåîäàëè ðîçøèðþâàëè âëàñíі ãîñïîäàðñòâà çà ðàõóíîê êðàùèõ ñåëÿíñüêèõ çåìåëü, çáіëüøóâàëè ïîâèííîñòі ó âèãëÿäі âіäðîáіòêîâîї ðåíòè. Ðіçêå çáіëüøåííÿ êіëüêîñòі ôіëüâàðêіâ (áàãàòîãàëóçåâå ãîñïîäàðñòâî, çàñíîâàíå íà ïðàöі êðіïîñíèõ ñåëÿí) ó Ãàëè÷èíі òà âïðîâàäæåííÿ їõ íà Âîëèíі âіäáóâàëîñÿ â XVI ñò., ùî ïîÿñíþâàëîñÿ ÿê âíóòðіøíіìè, òàê і çîâíіøíіìè ïðè÷èíàìè. Çðîñòàëè ìіñòà, à îòæå, çáіëüøóâàëàñÿ êіëüêіñòü ðåìіñíè÷îãî íàñåëåííÿ, ùî ïîòðåáóâàëî ïîñòà÷àííÿ ìіñòà ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêîþ ïðîäóêöієþ. Óíàñëіäîê öüîãî çáіëüøóâàâñÿ òîâàðîîáìіí ìіæ ìіñòîì і ñåëîì. Ç іíøîãî áîêó, ðîçâèòêó ôіëüâàðêîâîãî ãîñïîäàðñòâà òà çáіëüøåííþ ïàíùèíè â Óêðàїíі ñïðèÿëè Âåëèêі ãåîãðàôі÷íі âіäêðèòòÿ. Ïðèïëèâ çîëîòà іç çåìåëü Àìåðèêè äî Çàõіäíîї Єâðîïè é ïî÷àòîê іíòåíñèâíîãî ðîçâèòêó òàì ìіñò çáіëüøèëè ïîïèò íà õëіá òà іíøó ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêó ïðîäóêöіþ é ñèðîâèíó äëÿ ìàíóôàêòóðíîї ïðîìèñëîâîñòі íà çîâíіøíüîìó ðèíêó. Òîìó ôåîäàëè ðîçøèðþâàëè âëàñíі ãîñïîäàðñòâà, çáіëüøóâàëè ïîñòàâêè íà ðèíîê çåðíîâèõ êóëüòóð, õóäîáè, ðèáè. Ó ôіëüâàðêàõ íå òіëüêè âèðîáëÿëè ñèðîâèíó, à é ÷àñòèíó її ïåðåðîáëÿëè ó ìëèíàõ, âèíîêóðíÿõ, ÷èíáàðíÿõ òîùî. Ïîøèðåííþ ôіëüâàðêіâ íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî ñïðèÿëà çåìåëüíà ðåôîðìà («Âîëî÷íà

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Селянство

Óêðàїíñüêèé ñåëÿíèí

Óêðàїíñüêà äіâ÷èíà-ñåëÿíêà

Ïåðåâàæíó áіëüøіñòü íàñåëåííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü, ÿêі âõîäèëè äî ñêëàäó Ïîëüùі і Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî, ñòàíîâèëè óêðàїíöі. Ïðîòå â ìіñòàõ, îñîáëèâî âåëèêèõ, ïðîæèâàëî òàêîæ áàãàòî

Національний склад населення

Соціально-політичне становище українських земель у складі Польщі...

ïîìіðà» 1557 ð.), ïðîâåäåíà ïîëüñüêèì êîðîëåì і âåëèêèì êíÿçåì ëèòîâñüêèì Ñèãіçìóíäîì II Àâãóñòîì çãіäíî ç «Óñòàâîþ íà âîëîêè» 1557 ð. Її ìåòà ïîëÿãàëà â çáіëüøåííі ïðèáóòêіâ âåëèêîêíÿçіâñüêèõ ìàєòêіâ øëÿõîì çàïðîâàäæåííÿ îäíàêîâèõ ñåëÿíñüêèõ íàäіëіâ. Çãіäíî ç «Óñòàâîþ», óñі çåìëі ïåðåìіðþâàëèñÿ і ðîçáèâàëèñÿ íà îäíàêîâі äіëÿíêè ïëîùåþ 19,5 ãà – âîëîêè. Íîðìîþ íàäіëó áóëà âîëîêà íà îäíå äâîðèùå. «Óñòàâà» òî÷íî âèçíà÷àëà ïëàòåæі é ïîâèííîñòі ñåëÿí – 2 äíі íà òèæäåíü ç îäíієї âîëîêè. Êðàùі çåìëі âіäâîäèëèñÿ ïіä ôіëüâàðêè. Îòæå, «Óñòàâà íà âîëîêè» ìàëà äâà íàñëіäêè – âïðîÏîñïîëèòèé. âàäèëà ôіëüâàðêè і äâîäåííó ïàíùèíó. Õóäîæíèê Þðèäè÷íå îôîðìëåííÿ ôåîäàëüíîї Ñ. Âàñèëüêіâñüêèé çàëåæíîñòі ñåëÿí âіäáóâàëîñÿ ïðîòÿãîì òðèâàëîãî ÷àñó. Ó Âåëèêîìó êíÿçіâñòâі Ëèòîâñüêîìó êîäåêñàìè çàêîíіâ, ÿêі ïîñòóïîâî þðèäè÷íî îôîðìëþâàëè ôåîäàëüíî-êðіïîñíèöüêі âіäíîñèíè â XVI ñò., áóëè òàêîæ Ëèòîâñüêі ñòàòóòè 1529, 1566, 1588 ðð. Îáñÿã і ôîðìè ñåëÿíñüêèõ ïîâèííîñòåé (òÿãëà) çàëåæàëè âіä ðіçíèõ ÷èííèêіâ, ïåðåäóñіì âіä ðіâíÿ åêîíîìі÷íîãî ðîçâèòêó òà õàðàêòåðó ãîñïîäàðñüêîї äіÿëüíîñòі â ïåâíîìó ãåîãðàôі÷íîìó ðåãіîíі. Íàéâèùèé ðіâåíü åêñïëóàòàöії (5–6 äíіâ ïàíùèíè íà òèæäåíü іç âîëîêè) áóâ ó Ãàëè÷èíі – íàéáіëüø çàñåëåíіé òà åêîíîìі÷íî ðîçâèíåíіé ÷àñòèíі Óêðàїíè. Â ìàëîçàñåëåíèõ ðàéîíàõ (Ñõіäíå Ïîäіëëÿ, Ïіâäåííà Êèїâùèíà, Ëіâîáåðåææÿ) ëèøå ïî÷èíàâñÿ ïðîöåñ êîëîíіçàöії òà çàñíóâàííÿ ñëîáіä. Òîìó òóò îñíîâíîþ áóëà íàòóðàëüíà ðåíòà, äàíèíà. Äåðæàâíі ñåëà âіääàâàëèñÿ â îðåíäó ïðèâàòíèì âëàñíèêàì, ÿêі íàìàãàëèñÿ îòðèìàòè ÿêîìîãà áіëüøèé ïðèáóòîê, íàâіòü öіíîþ ïîâíîãî ðîçîðåííÿ ñåëÿí. Ñêàðãè («ñóïëіêè») ñåëÿí äî äåðæàâíèõ ñóäіâ ìàéæå íå ðîçãëÿäàëèñÿ, à êðіïàêàì óçàãàëі íå áóëî êîìó ñêàðæèòèñÿ, îñêіëüêè ñóä íàä íèìè áóâ ïàíñüêèé. Òîìó ç ðàéîíіâ íàéáіëüøîãî ðîçâèòêó ïàíùèíè ñåëÿíè âòіêàëè íà ñëîáîäè àáî íà Çàïîðîææÿ.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

ïîëÿêіâ, íіìöіâ, âіðìåí, єâðåїâ, ãðåêіâ, òàòàð, òóðêіâ, âîëîõіâ, çíà÷íî ìåíøå – ñåðáіâ, óãîðöіâ, öèãàí. Îñêіëüêè ïîëüñüêèé óðÿä íàäàâàâ ïðèâіëåї іíîçåìöÿì, çîêðåìà ïîëÿêàì і íіìöÿì, òî âîíè çàéìàëèñÿ òîðãіâëåþ, îðåíäóâàëè ìàєòíîñòі, çàéìàëèñÿ ïðîìèñëàìè, ìàëè ç òîãî çíà÷íèé ïðèáóòîê, ÷àñòèíó ÿêîãî âіääàâàëè äåðæàâі àáî âëàñíèêàì ìіñò. Ó ðÿäі ìіñò іñíóâàëî ïî êіëüêà ãðîìàä, êîæíà ç ÿêèõ ìàëà ñâîє ñàìîâðÿäóâàííÿ (þðèñäèêöіþ). Íàïðèêëàä, ó XVI ñò. ó Êàì’ÿíöі-Ïîäіëüñüêîìó іñíóâàëî àæ òðè ìàãіñòðàòè – ïîëüñüêèé (ç 1374 ð.), óêðàїíñüêèé (ç 1553 ð.) і âіðìåíñüêèé (ç 1565 ð.). Âîíè ìàëè ñâîї æèòëîâі êâàðòàëè â ìіñòі, öåõè, öåðêâè, ðèíêè. Òàêі æ þðèñäèêöії áóëè ó Ëüâîâі. Ïîëüñüêà êóïåöüêîëèõâàðñüêà âåðõіâêà íàìàãàëàñÿ ïîãëèíóòè óêðàїíñüêó ìіñüêó ãðîìàäó. Íàïðèêëàä, ó Êàì’ÿíöі-Ïîäіëüñüêîìó óêðàїíñüêà ãðîìàäà ïіçíіøå áóëà ïðèєäíàíà äî ïîëüñüêîї. Â åêîíîìі÷íî ðîçâèíåíèõ ìіñòàõ Óêðàїíè ïðîæèâàëî ÷èìàëî âіðìåí. Ó Êàì’ÿíöі-Ïîäіëüñüêîìó â ñåðåäèíі XVI ñò. їõ íàëі÷óâàëîñÿ 300 ñіìåé, à ó äðóãіé ïîëîâèíі XVII ñò. – 1200. Âіðìåíè çäåáіëüøîãî çàéìàëèñÿ òîðãіâëåþ òà þâåëіðíèì ðåìåñëîì. Äåÿêі ç íèõ ïåðåõîäèëè â êàòîëèöòâî. Єâðåéñüêå íàñåëåííÿ ïðîæèâàëî â îñíîâíîìó â Ãàëè÷èíі é íà Âîëèíі. Ó ñåðåäèíі XVII ñò. â Óêðàїíі íàëі÷óâàëîñÿ 120 òèñ. єâðåїâ. Íåçâàæàþ÷è íà óðÿäîâі çàáîðîíè ìåøêàòè â ïåâíèõ ìіñòàõ, êóïåöüêî-ëèõâàðñüêà âåðõіâêà єâðåїâ íàëåæàëà äî íàéçàìîæíіøèõ і íàéâïëèâîâіøèõ æèòåëіâ ìіñò. Òàòàðè, òóðêè é âîëîõè ñëóæèëè ïåðåâàæíî íàéìàíöÿìè â îçáðîєíèõ çàãîíàõ ìàãíàòіâ і øëÿõòè. Äåÿêі ç íèõ çàéìàëèñÿ òîðãіâëåþ òà ðåìåñëîì.

Êàì’ÿíåöü-Ïîäіëüñüêà ôîðòåöÿ. XIV–XVIII ñò. Ñó÷àñíå ôîòî

1. Що таке фільварок і з якою метою створювалися ці господарства? 2. Назвіть основні категорії міського населення. 3. Які фактори обумовили виникнення українського козацтва? 4. За якими елементами на світлині «Кам’янець-Подільський замок. XVI–XVIII ст.» можна сказати, що ним володіли турки? 5. Чим можна довести, що первісне козацтво формувалося з уходників і військових людей, а не з кріпаків-утікачів?

Ïîìіðêóéòå!

1. Ó ÷îìó ïðîÿâëÿâñÿ âïëèâ Ïîëüùі íà Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ëèòîâñüêå? 2. Êîëè і çà ÿêèõ îáñòàâèí â óêðàїíñüêèõ ìіñòàõ ç’ÿâèëèñÿ іíîçåìöі ÿê ïîñòіéíі ìåøêàíöі? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ: ôіëüâàðîê, ñëîáîäà, êîçàêè, ìàãíàòè, øëÿõòà. ДОКУМЕНТ Прокоментуйте наведений уривок з «Опису України». Які види повинностей називає мемуарист? Яку форму протесту селян тут названо? З «Опису України» 1651 р. Г. Л. де Боплана Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони мусять працювати власноручно і зі своїми кіньми три дні на тиждень на користь свого пана, а також сплачувати йому, залежно від наділу, який тримають, певну кількість буассо (франц. – міра об’єму) зерна, багато каплунів, курей, гусей і курчат перед Великоднем, Трійцею й Різдвом. Крім того, повинні возити дрова для потреб свого пана та виконувати тисячі інших повинностей, яких би й не повинні були робити, не кажучи про гроші, яких пани від них вимагають, а також забирають десятину з баранів, свиней, меду, всіляких плодів, а кожного третього року – третього вола. Отже, селяни змушені віддавати своїм панам усе, чого ті захочуть, так що немає нічого дивного, коли ці нещасні ніколи нічого не відкладають для себе, перебуваючи в таких тяжких умовах залежності. Однак і це не найважливіше, оскільки пани мають необмежену владу не тільки над їхнім майном, а й над їхнім життям; ось яка велика свобода польської шляхти, яка живе, неначе в раю, а селяни – ніби перебувають у чистилищі. Тому... ці бідні селяни потрапляють у повну залежність до злих панів та опиняються в ще жалюгіднішому стані, ніж каторжани на галерах. Таке рабство й призводить до того, що багато хто тікає, а найвідважніші з них подаються на Запорожжя, яке є місцем притулку козаків на Борисфені... Гійом Левассер де Боплан. Опис України. – К., 1990. – С. 32–33.

Öå öіêàâî!

Óïåðøå íàçâó «Óêðàїíà» äëÿ îçíà÷åííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó Çàõіäíіé Єâðîïі âæèâ ôðàíöóçüêèé іíæåíåð Áîïëàí, ÿêèé 1651 ð. âèäàâ ó Ðóàíі (Ôðàíöіÿ) êíèæêó «Îïèñ Óêðàїíè».

Соціально-політичне становище українських земель у складі Польщі...

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

§3.

ËÞÁËІÍÑÜÊÀ ÓÍІß ÒÀ ЇЇ ÂÏËÈÂ ÍÀ ÑÒÀÍÎÂÈÙÅ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÈÕ ÇÅÌÅËÜ

Çãàäàéòå!

1. ßê íàçèâàëàñÿ ïåðøà ïîëіòè÷íà óíіÿ, óêëàäåíà ìіæ Ïîëüùåþ і Âåëèêèì êíÿçіâñòâîì Ëèòîâñüêèì? ßêó ìåòó ïåðåñëіäóâàëè ïîëüñüêі ïàíè? 2. ßêі çîâíіøíüîïîëіòè÷íі ôàêòîðè ñïðèÿëè óêëàäåííþ ðÿäó óíіé ìіæ Ïîëüùåþ і Ëèòâîþ?

Ïîëüùà íå ïîëèøàëà ñâîїõ ïëàíіâ ùîäî çàõîïëåííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü і ïðèєäíàííÿ Ëèòâè. Іç öієþ ìåòîþ âîíà ïîñòіéíî íàïîëÿãàëà íà óêëàäåííі òіñíіøîãî ñîþçó ç Âåëèêèì êíÿçіâñòâîì Ëèòîâñüêèì, óñåðåäèíі ÿêîãî íå áóëî ïîëіòè÷íîї єäíîñòі, ùîá ïðîòèñòîÿòè íàìіðàì ïîëüñüêèõ ïàíіâ. Ëèòîâñüêі ìàãíàòè ïðàãíóëè óíіїї ç Ïîëüùåþ çà óìîâè çáåðåæåííÿ ïîëіòè÷íîї ñàìîñòіéíîñòі îáîõ äåðæàâ. Öèì âîíè ñïîäіâàëèñÿ ïîòіñíèòè ìîãóòíіøèõ і ÷èñëåííіøèõ ïðàâîñëàâíèõ óêðàїíñüêèõ і áіëîðóñüêèõ ìàãíàòіâ. Óêðàїíñüêі é áіëîðóñüêі ìàãíàòè ÷èíèëè îïіð çëèòòþ ç Ïîëüùåþ, êåðóþ÷èñü іíøèìè ìіðêóâàííÿìè – áîÿëèñÿ âòðàòèòè âëàäó. Їõ ëÿêàëî é îêàòîëè÷åííÿ, ÿêîãî âæå çàçíàëà Ãàëè÷èíà. Іíòåðåñè ïðîñòèõ ëþäåé íіõòî íå âðàõîâóâàâ. Íà âіäìіíó âіä Ïîëüùі, ÿêà ïåðåòâîðèëàñÿ íà øëÿõåòñüêó ðåñïóáëіêó іç ñåéìîì і âèáîðíèì êîðîëåì, ó Ëèòâі øëÿõòà òіëüêè ôîðìóâàëàñÿ. Âîíà âåëà áîðîòüáó ïðîòè çàñèëëÿ ìàãíàòіâ, ÿêі âõîäèëè äî âåëèêîêíÿçіâñüêîї ðàäè і çàéìàëè âñі ïîñàäè. Øëÿõåòñüêèé ñòàí Ëèòâè ïðàãíóâ òàêèõ ñàìèõ ïðàâ, ÿêі ìàëà ïîëüñüêà øëÿõòà. Ìàãíàòè çìóøåíі áóëè éòè íà ïåâíі ïîñòóïêè øëÿõòі, îñêіëüêè ñîöіàëüíі êîíôëіêòè, ÿêі íàðîñòàëè âíàñëіäîê çàêðіïà÷åííÿ ñåëÿí, âèìàãàëè êîíñîëіäàöіїї (єäíîñòі) ïàíіâíîї âåðñòâè. Òîìó â 1522 ð. óðÿä ïðèéíÿâ óõâàëó «Ïðî âèâіä øëÿõåòñòâà», çãіäíî ç ÿêîþ äî ñêëàäó øëÿõòè çàðàõîâóâàëè òèõ, õòî ìàâ ïðèâіëåї, íàäàíі âåëèêèì êíÿçåì. «Âîëî÷íà ïîìіðà» òàêîæ ñïðèÿëà ñòàíîâîìó îôîðìëåííþ øëÿõòè. Îäíàê і òîäі øëÿõòà â Ëèòâі íå äîñÿãëà ðіâíîñòі ç ìàãíàòàìè, òèì áіëüøå ç ïîëüñüêîþ øëÿõòîþ. Ïîëÿêè æ îáіöÿëè óðіâíÿòè øëÿõòó Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî â ïðàâàõ іç ïîëüñüêèìè øëÿõòè÷àìè, àëå çà óìîâè ðåàëüíîї (ïîâíîї) óíії, òîáòî çëèòòÿ â îäíó äåðæàâó. Передумови унії

Боротьба Ó 1548 ð. ïîëüñüêі ïàíè çàïðîñèëè íà êîðîëіâнавколо питання ñüêèé òðîí âåëèêîãî ëèòîâñüêîãî êíÿçÿ Ñèãіçпро унію ìóíäà II Àâãóñòà. Ðîçïî÷àëàñÿ ãîñòðà ïîëіòè÷-

íà áîðîòüáà: ç îäíîãî áîêó, ïîëüñüêèõ ïàíіâ ïðîòè Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî, à ç äðóãîãî – ó ñàìîìó êíÿçіâñòâі ìіæ 26

Ïіä òèñêîì ïîëÿêіâ і ó çâ’ÿçêó ç ïðîõàííÿìè ëèòîâñüêîї øëÿõòè ïðî íåîáõіäíіñòü îáîðîíè âіä íàïàäіâ òàòàð ó ñі÷íі 1569 ð. ó ì. Ëþáëіíі áóëî ñêëèêàíî ñïіëüíèé ïîëüñüêî-ëèòîâñüêèé ñåéì äëÿ ïіäïèñàííÿ óíії. Ëèòîâñüêà é ïîëüñüêà äåëåãàöії âèñóíóëè êîæíà ñâîї óìîâè óíії, ÿêі â áàãàòüîõ ïîçèöіÿõ íå çáіãàëèñÿ. Ëèòîâñüêèé ïðîåêò óíії ïåðåäáà÷àâ øèðîêó àâòîíîìіþ. Ïîëüñüêі ïàíè, íàâïàêè, ïðîïîíóâàëè óíіþ, çà ÿêîþ äâі äåðæàâè çëèâàëèñÿ â îäíó ç îäíèì êîðîëåì і ñïіëüíèì ñåéìîì. Ó Âåëèêîìó êíÿçіâñòâі Ëèòîâñüêîìó çàëèøàëèñÿ ñâîїìè òіëüêè àäìіíіñòðàöіÿ é ñóäî÷èíñòâî. Ñèãіçìóíä II Àâãóñò ñòàâ íà áіê ïîëÿêіâ. Òîäі êíÿçі Ê.-Â. Îñòðîçüêèé, Ã. Õîäêåâè÷, Є. Âîëîâè÷, Ì. Ðàäçèâіëë òà іíøі òàєìíî âèїõàëè ç Ëþáëіíà, ùîá çіáðàòè øëÿõåòñüêå îïîë÷åííÿ äëÿ áîðîòüáè ïðîòè óíії. Äðіáíà æ øëÿõòà ïіäòðèìàëà ïîëÿêіâ, ñïîäіâàþ÷èñü íà îòðèìàííÿ ïðèâіëåїâ. Люблінський сейм

Ïîëüñüêі ìàãíàòè é øëÿõòà ïîðàäèëè êîðîëåâі îãîëîñèòè óíіâåðñàë (óêàç) ïðî âіäіáðàííÿ â Ëèòâè òà ïðèєäíàííÿ äî Ïîëüùі óêðàїíñüêèõ çåìåëü – Âîëèíі é Ïіäëÿøøÿ. Ëèòâà, îñëàáëåíà Ëіâîíñüêîþ âіéíîþ òà âíóòðіøíіìè íåãàðàçäàìè, íå çìîãëà çàõèñòèòè ñâîї äåðæàâíі іíòåðåñè. Íåçàáàðîì êîðîëü âèäàâ ùå îäèí óíіâåðñàë – ïðî ïðèєäíàííÿ äî Ïîëüùі Êèїâùèíè é Áðàöëàâùèíè. Універсали про приєднання українських земель до Польщі

Люблінська унія та її вплив на становище українських земель

ïðèõèëüíèêàìè òà ïðîòèâíèêàìè óíії. Ó 1558 ð. Ñèãіçìóíä II Àâãóñò âñòóïèâ ó âèñíàæëèâó é òðèâàëó Ëіâîíñüêó âіéíó (1558–1583) íà áîöі ëіâîíöіâ. Ëèòîâñüêі, óêðàїíñüêі é áіëîðóñüêі øëÿõòè÷і âèìàãàëè âіä âåëèêîãî êíÿçÿ óíії ç Ïîëüùåþ, ñïîäіâàþ÷èñü çàëó÷èòè äëÿ ïðîäîâæåííÿ âіéíè êîøòè ïîëÿêіâ. Öå áóâ çîâíіøíіé ÷èííèê, ÿêèé âïëèíóâ íà ïіäïèñàííÿ Ëèòâîþ óíії. Óíіÿ ìàëà Ãåðá Âåëèêîãî îá’єäíàòè ñèëè і äëÿ áîðîòüáè ç òóðåöüêî- êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî òàòàðñüêîþ çàãðîçîþ ç ïіâäíÿ. Êðіì òîãî, çàâäÿêè óíії øëÿõòà ñïîäіâàëàñÿ äîáèòèñÿ òàêèõ ñàìèõ ïðèâіëåїâ, ÿêі ìàëà ïîëüñüêà øëÿõòà, à òàêîæ ïîëåãøèòè ñâîþ âіéñüêîâó ïîâèííіñòü, êîòðó âîíà âіäáóâàëà ó ôîðìі «ïîñïîëèòîãî ðóøåííÿ» (çàãàëüíîãî îïîë÷åííÿ) і çàçíàâàëà âåëèêèõ ìàòåðіàëüíèõ âèòðàò. Ó Ïîëüùі ãîëîâíó âіéñüêîâó ñèëó ñòàíîâèëî íàéìàíå êâàðöÿíå âіéñüêî, óòðèìóâàíå íà ñïåöіàëüíèé ïîäàòîê – êâàðòó.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Çàãàðáàííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü îáґðóíòîâóâàëè òèì, ùî íіáèòî êîëèñü âîíè íàëåæàëè Ïîëüùі і âîíà âіä òîãî ìàëà é ìàòèìå íåàáèÿêó êîðèñòü. Ïðî іíòåðåñè Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî ÿê äåðæàâè íå éøëîñÿ, òèì áіëüøå – ïðî іíòåðåñè óêðàїíñüêîãî íàðîäó. Òåðèòîðіÿ Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî çìåíøèëàñÿ âäâі÷і. Ëèòîâñüêі äåëåãàòè ïîâåðíóëèñÿ íà ñåéì і ïðîñèëè íå âіäáèðàòè â íèõ ìàєòíîñòі é çáåðåãòè ïåâíó àâòîíîìіþ êíÿçіâñòâà. Âîíè äîìîâèëèñÿ òіëüêè ïðî çàëèøåííÿ îêðåìîї ïå÷àòêè, ãåðáà, ôіíàíñіâ, àäìіíіñòðàöії òà âіéñüêà. Íàéçàïåêëіøèé îïіð óíії ÷èíèëè óêðàїíñüêі ìàãíàòè Î. ×àðòîðèéñüêèé, Ê.-Â. Îñòðîçüêèé, Á. Êîðåöüêèé, Ê. Âèøíåâåöüêèé. Ïðîòå é âîíè íåâäîâçі ïîñòóïèëèñÿ. Ëþáëіíñüêó óíіþ áóëî óêëàäåíî 1 ëèïíÿ 1569 ð. Çãіäíî ç íåþ Ïîëüñüêå êîðîëіâñòâî òà Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ëèòîâñüêå îá’єäíàëèñÿ â îäíó äåðæàâó – Ðі÷ Ïîñïîëèòó (áóêâ. – ðåñïóáëіêà) ç âèáîðíèì êîðîëåì, ñïіëüíèì ñåéìîì, ñïіëüíîþ êàçíîþ é ìîíåòîþ, єäèíîþ çîâíіøíüîþ ïîëіòèêîþ. Ëèòâà âòðàòèëà ñâîþ äåðæàâíіñòü, ñòàâøè ÷àñòèíîþ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї òà çáåðіãàþ÷è àâòîíîìіþ ëèøå â ìіñöåâîìó óïðàâëіííі, îðãàíіçàöії âіéñüêà é ñóäî÷èíñòâі. Ç óêðàїíñüêèõ çåìåëü äî ëèòîâñüêîї àâòîíîìії âõîäèëè òіëüêè Áåðåñòåéùèíà é Ïіíùèíà (çåìëі, ùî ìåæóâàëè ç Áіëîðóññþ). Умови унії та її наслідки

Ëþáëіíñüêà óíіÿ 1596 ð. Êàðòèíà ß. Ìàòåéêà. Êіíåöü XIX ñò.

Робота в групах: Уважно розгляньте в першому параграфі гравюру XVI ст. «Польський сейм». Спробуйте визначити – цей сейм відбувся до Люблінської унії чи після? Адміністративне Ïіñëÿ Ëþáëіíñüêîї óíії 1569 ð. é óòâîðåííÿ управління Ðå÷і Ïîñïîëèòîї â óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ âіäáóта суд âàþòüñÿ çìіíè â àäìіíіñòðàòèâíîìó óïðàâëіííі.

Âèùà äåðæàâíà âëàäà â êðàїíі íàëåæàëà êîðîëåâі é çàãàëüíîìó (âàëüíîìó) ñåéìîâі, äî ÿêîãî âõîäèëè ìàãíàòè, øëÿõòà é âåðõіâêà êàòîëèöüêîãî äóõîâåíñòâà. Òåðèòîðіÿ ñêëàäàëàñÿ ç âîєâîäñòâ, íà ÷îëі ÿêèõ ñòîÿëè âîєâîäè. Âîєâîäñòâà ïîäіëÿëèñÿ íà ïîâіòè, ÿêі î÷îëþâàëè ñòàðîñòè і êàøòåëÿíè (êîìåíäàíòè ôîðòåöü). Óêðàїíñüêі çåìëі ïîäіëÿëèñÿ íà 6 âîєâîäñòâ: Ðóñüêå, Áåëçüêå, Âîëèíñüêå, Ïîäіëüñüêå, Áðàöëàâñüêå, Êèїâñüêå. Êîæíå âîєâîäñòâî ìàëî ñâîї ñåéìèêè і ïîñèëàëî äåïóòàòіâ äî Âàðøàâè íà ñåéì. Çàçíàëà çìіí і ñóäîâà ñèñòåìà: áóëè âïðîâàäæåíі øëÿõåòñüêі ґðîäñüêі, çåìñüêі òà ïіäêîìîðñüêі ñóäè. Ó âîëîñòÿõ і ïîâіòàõ äіÿëè ìіñöåâі ñåéìèêè, ó ÿêèõ øëÿõòà âèðіøóâàëà ñïðàâè ìіñöåâîãî ïîðÿäêó é îáèðàëà ñóäîâèõ 29

Люблінська унія та її вплив на становище українських земель

Ëþáëіíñüêà óíіÿ ñòàëà ïîäієþ âåëèêîãî ïîëіòè÷íîãî çíà÷åííÿ. Ïðîòå äëÿ Óêðàїíè âîíà ìàëà íåãàòèâíі íàñëіäêè. Áіëüøіñòü óêðàїíñüêèõ çåìåëü îïèíèëàñÿ ïіä âëàäîþ êðіïîñíèöüêîї é êàòîëèöüêîї Ïîëüùі. Ïіä çàãðîçó áóëî ïîñòàâëåíî ñàìå іñíóâàííÿ óêðàїíöіâ ÿê îêðåìîї åòíі÷íîї ñïіëüíîòè. Ïåðåä ïîëüñüêèìè ìàãíàòàìè і øëÿõòîþ âіäêðèëèñÿ âåëèêі ìîæëèâîñòі äëÿ çàãàðáàííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü, íåùàäíîї åêñïëóàòàöії ñåëÿí і ìіùàí òà äëÿ äóõîâíîãî ïîíåâîëåííÿ íàðîäó. Êîðîëü ðîçäàâàâ çåìëі ïîëüñüêèì ïàíàì íà óêðàїíñüêèõ òåðèòîðіÿõ. Òóò ç’ÿâèëèñÿ Ãåðá âåëèêі çåìëåâîëîäіííÿ ìàãíàòіâ: ÇàìîéÐå÷і Ïîñïîëèòîї ñüêèõ, Òàðíîâñüêèõ, Êîíåöïîëüñüêèõ, Âèøíåâåöüêèõ. Îñòàííі îäåðæàëè íàéáіëüøå çåìåëü, çîêðåìà íà ñõіä âіä Äíіïðà. Íîâі âëàñíèêè ñòàëè çàñåëÿòè íàáóòі òåðèòîðії, çàñíîâóþ÷è ìіñòà, ìіñòå÷êà, ñëîáîäè і íàäàþ÷è íà âèçíà÷åíèé òåðìіí ïіëüãè ëþäÿì, ÿêі â íèõ ïîñåëÿëèñÿ. Ñèëè æ, çäàòíîї îðãàíіçóâàòè âіäñі÷ öüîìó ôåîäàëüíîìó íàñòóïîâі, òîäі ùå íå áóëî. Âîíà òіëüêè íàðîäæóâàëàñÿ íà Ïîäíіïðîâ’ї, äàëåêîìó âіä åïіöåíòðó îïèñàíèõ âèùå ïîëіòè÷íèõ ïîäіé.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

óðÿäîâöіâ òà ñâîїõ ïðåäñòàâíèêіâ äî âàëüíèõ ñåéìіâ і òðèáóíàëіâ. Óçàãàëі, óñÿ ñèñòåìà ïðàâà, àäìіíіñòðàòèâíîãî óïðàâëіííÿ і ñóäó áóëà ñïðÿìîâàíà íà ïîâíå ïіäïîðÿäêóâàííÿ âñіõ ñôåð æèòòÿ íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ Ïîëüùі, ùî îçíà÷àëî íå òіëüêè ïîñèëåííÿ ñîöіàëüíîãî ãíіòó, àëå é íàöіîíàëüíî-ðåëіãіéíі óòèñêè. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Поясніть позицію магнатів і шляхти Великого князівства Литовського щодо унії з Польщею. 2. Яка політична сила Великого князівства Литовського до останнього намагалася протистояти підписанню унії? 3. Чим Люблінська унія відрізнялася від усіх попередніх? 4. Чому ґродський, земський і підкоморський суди називалися шляхетськими? 5. На вашу думку, який момент Люблінського сейму зображено на полотні Я. Матейка «Люблінська унія 1569 р.»?

1. ßêèé ñóñïіëüíèé ñòàí Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî áóâ íàéáіëüø çàöіêàâëåíèé â óòâîðåííі îá’єäíàíîї äåðæàâè? 2. ×îìó óêðàїíñüêі і áіëîðóñüêі ìàãíàòè – ïðîòèâíèêè óíії – íå ñêîðèñòàëèñÿ (ÿê öå áóëî ðàíіøå) ìîæëèâіñòþ ïåðåéòè ïіä âëàäó ìîñêîâñüêîãî öàðÿ? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ: óíіÿ, Ðі÷ Ïîñïîëèòà, âîєâîäñòâî, øëÿõåòñüêі ñóäè, óíіâåðñàë, ñòàíè, Ëèòîâñüêі ñòàòóòè. Робота з картою: Чому на карті південна і південно-східна межа української етнічної території середини XVI ст. не охоплює Запорожжя та більшу частину Лівобережжя? ДОКУМЕНТ Прокоментуйте наведений уривок із «Напучення» С. Оріховського-Роксолана. З якою метою автор звертався до короля? З «Напучення [Поради] королеві польському Сигізмунду Августу» українського письменника XVI ст. Станіслава Оріховського-Роксолана ...«Моє і твоє» – два джерела всякої незгоди в суспільстві. Із-за них спочатку й виникають суперечки та судові позови, з яких народжується ненависть. З ненависті потім постають заколоти, а після заколотів наступає вже неминучий кінець державі. Отож, аби королівство було здоровим, твої сенатори не повинні застановлятись над «моє» і «твоє». Хай цього ні обговорюють, ні вирішують: це інших сусідів стосується. Хай сенатори стануть отцями держави, далекими від чварів, дружніми, лагідними. Хай душу мають, не затуманену ворожістю, не обплутану ненавистю, не сліпу від заздрощів. Хай щиро й чистосердечно бачать, що шкодить, а що корисне державі. Цього не може статися, доки вони самі будуть суддями власних справ. І потім, якби колись те рішення попереднього сейму ти прийняв, всякому сказано, що треба встановити в державі суд із виборних суддів і туди передати всі суперечки з приводу приватних справ, щоб ти не міг оскаржити їх. Хай їхня ухвала буде остаточною, що б вони не вирішили. ...Добирай собі людей не за титулами, але дивись на їхні діла, які сприяють осягненню найвищих посад у твоїй державі. Таких людей у давнину називали філософами, бо вони такі знання давали королям, які потрібні їм були при правлінні й на яких тримається життя людей. Українська література ХIV–ХVІ ст. – К., 1988. – С. 127–128, 133.

Öå öіêàâî!

Â óêðàїíñüêîìó ëіòîïèñàííі âіäëіê ÷àñó âåëè íå âіä Ðіçäâà Õðèñòîâîãî, à âіä Ñîòâîðіííÿ ñâіòó, і íîâèé ðіê äî 1492 ð. ðîçïî÷èíàâñÿ ç 1 áåðåçíÿ, ïіçíіøå (äî 1700 ð.) – ç 1 âåðåñíÿ.

Люблінська унія та її вплив на становище українських земель

Ïîìіðêóéòå!

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

§4.

ÇÀÏÎÐÎÇÜÊÀ ÑІ× – ÊÎÇÀÖÜÊÀ ÐÅÑÏÓÁËІÊÀ

Çãàäàéòå!

1. Õòî îõîðîíÿâ ïіâäåííèé êîðäîí Êèїâñüêîї äåðæàâè? 2. Ùî îçíà÷àє ïîíÿòòÿ «Äèêå Ïîëå» і ÿêèì ÷èíîì âіäáóâàëîñÿ éîãî çàñåëåííÿ òà ãîñïîäàðñüêå îñâîєííÿ?

Âèíèêíåííÿ íèçîâîãî êîçàöòâà ïîâ’ÿçàíå ç óòâîðåííÿì Çàïîðîçüêîї Ñі÷і é äіÿëüíіñòþ óêðàїíñüêîãî êíÿçÿ Äìèòðà Âèøíåâåöüêîãî. Âіä ïî÷àòêó îñâîєííÿ óõîäíèêàìè íîâèõ çåìåëü âîíè â ïðèäàòíèõ ìіñöÿõ áóäóâàëè íåâåëè÷êі óêðіïëåííÿ (çàñіêè, ñі÷і). Òàê ïîñòóïîâî âèíèêàëà ñèñòåìà óêðіïëåíü, à çãîäîì ñôîðìóâàâñÿ é ñîþç êîçàöüêèõ ïîñåëåíü. Ó 40-õ ðîêàõ XVI ñò. êíÿçü Äìèòðî Âèøíåâåöüêèé îá’єäíàâ ðîçïîðîøåíі êîçàöüêі âàòàãè é íåçàáàðîì çáóäóâàâ íà îñòðîâі Õîðòèöÿ (1552) óêðіïëåíå çåìëÿíèìè âàëàìè é äåðåâ’ÿíèì ÷àñòîêîëîì ïîñåëåííÿ, ó ÿêîìó ðîçòàøîâóâàâñÿ êîçàöüêèé ãàðíіçîí, çáåðіãàëèñÿ çàïàñè çáðîї, áîєïðèïàñіâ òà ïðîäîâîëüñòâà. Òàê óòâîðèëàñÿ Çàïîðîçüêà Ñі÷ – öåíòðàëüíå óêðіïëåíå ïîñåëåííÿ êîçàêіâ, äå ïåðåáóâàëî òàêîæ âіéñüêîâå é àäìіíіñòðàòèâíå óïðàâëіííÿ êîíòðîëüîâàíîї êîçàêàìè òåðèòîðії. Öþ ñàìó íàçâó âæèâàëè é äëÿ îçíà÷åííÿ âñіõ çàñåëåíèõ êîçàêàìè çåìåëü, ÿêі òàêîæ ìàëè é äðóãó íàçâó – Çàïîðîçüêі Âîëüíîñòі. Ñі÷ ÿê óêðіïëåííÿ êіëüêà ðàçіâ ïåðåíîñèëàñÿ íà іíøå ìіñöå, äå äіñòàâàëà íàçâó âіä ðі÷êè àáî ìіñöåâîñòі, íà ÿêіé ðîçòàøîâóâàëàñü, – Õîðòèöüêà, Òîìàêіâñüêà, Áàçàâëóöüêà, Ìèêèòèíñüêà, ×îðòîìëèöüêà, Êàì’ÿíñüêà, Îëåøêіâñüêà, Ïîêðîâñüêà (Íîâà). Ïåðøîþ ç âіäîìèõ Çàïîðîçüêèõ Ñі÷åé áóëà Õîðòèöüêà, іñíóâàííÿ ÿêîї äàòóєòüñÿ 1553–1557 ðð. Іíêîëè êîçàêè ïîâåðòàëèñÿ íà ñòàðå ìіñöå. Îñíîâíå ïîñåëåííÿ – óêðіïëåííÿ, äå çíàõîäèëîñÿ Äíіïðîâі ïîðîãè

Запорозька Січ

Великий Луг Площа Великого Лугу охоплювала понад 400 км2. Тут були найкращі умови для полювання, рибальства, випасу худоби, землеробства і для безпечного проживання та ведення козацького господарства. Запорожці любили повторювати: «Січ – мати, а Великий Луг – батько, отам треба й помирати». Був ще й своєрідний запорозький пароль: на сигнальні звуки сторожової варти, подібні до голосу степового нічного птаха: «Пугу! Пугу!», – запорожець мав відповідати: «Пугу! Пугу! Козак з Лугу!». Від Хортиці й далі вниз уздовж Дніпра розкинулася смуга дніпровських плавнів – так званий Великий Луг. На цій території Дніпро розгалужувався на рукави, утворюючи багато річкових островів, тут він приймав у свій широкий могутній потік багато більших і менших річок. Сьогодні Великий Луг опинився на дні Каховського водосховища.

Îñîáà іñòîðè÷íà é ëåãåíäàðíà, íàùàäîê çíàòíîãî êíÿçіâñüêîãî ðîäó, Äìèòðî Âèøíåâåöüêèé äåÿêèé ÷àñ áóâ ÷åðêàñüêèì і êàíіâñüêèì ñòàðîñòîþ, îðãàíіçîâóâàâ îáîðîíó âіä òóðåöüêî-òàòàðñüêèõ íàïàäіâ. Ñàìå äëÿ îáîðîíè âіí îðãàíіçîâóâàâ êîçàêіâ і âіâ áóäіâíèöòâî óêðіïëåíü íà îñòðîâі Õîðòèöÿ. Âèøíåâåöüêèé ïðîñèâ äîïîìîãè â ïîëüñüêîãî êîðîëÿ і âåëèêîãî êíÿçÿ ëèòîâñüêîãî Ñèãіçìóíäà II Àâãóñòà, àëå òîé éîìó âіäìîâèâ. Òîäі âіí çâåðíóâñÿ äî ìîñêîâñüêîãî öàðÿ Іâàíà IV, çàïðîïîíóâàâøè ñïіëüíèé ïîõіä íà Êðèì і òóðåöüêі ôîðòåöі. 1556 ð. âіäáóâñÿ ïîõіä íà êðèìñüêі ìіñòà-ôîðòåöі Àñëàì-Êåðìàí і Î÷àêіâ. Óëіòêó íàñòóïíîãî ðîêó òàòàðè íàïàëè íà Õîðòèöüêó Ñі÷ і çðóéíóâàëè її. Òîäі êîçàêè çàñíóâàëè íîâå öåíòðàëüíå ïîñåëåííÿ íà îñòðîâі Òîìàêіâêà, äå ð. Òîìàêіâêà âïàäàє â Äíіïðî. Ä. Âèøíåâåöüêèé êіëüêà ðàçіâ çі ñâîїìè çàãîíàìè çäіéñíþâàâ ïîõîäè íà Êðèì. Ïіä ÷àñ ïîõîäіâ êîçàêè çâіëüíÿëè íåâіëüíèêіâ і ïîâåðòàëè їõ â Óêðàїíó. 1563 ð. Ä. Âèøíåâåöüêèé

Гетьман Дмитро Вишневецький

Ñëîâî «êіø» òþðêñüêîãî ïîõîäæåííÿ, âîíî îçíà÷àëî ñòàâêó, ðåçèäåíöіþ êîìàíäóþ÷îãî. 1

Запорозька Січ – козацька республіка

êîçàöüêå óïðàâëіííÿ, ùå íàçèâàëîñÿ Êіø1, àáî Êіø Çàïîðîçüêèé. Ìіñöå ðîçòàøóâàííÿ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і çà ïîðîãàìè – ìіæ çàñåëåíèìè âîëîäіííÿìè Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî (à ïіçíіøå – Ðå÷і Ïîñïîëèòîї) é Êðèìñüêèì õàíñòâîì – òà íàðîäíèé õàðàêòåð âèíèêíåííÿ âèçíà÷èëè її іñòîðè÷íó ìіñіþ: îáîðîíÿòè óêðàїíñüêі çåìëі âіä àãðåñіé òà âіäñòîþâàòè êîçàöüêі òåðèòîðії âіä çàõîïëåííÿ ìàãíàòàìè é øëÿõòîþ.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Äìèòðî Âèøíåâåöüêèé (Áàéäà). Ïåðøà ïîëîâèíà XVIII ñò.

î÷îëèâ ïîõіä íà Ìîëäîâó, äå ïîòðàïèâ ó ïîëîí. Éîãî âіäïðàâèëè â Öàðãîðîä і òàì ñòðàòèëè. Ëåãåíäà ïîâ’ÿçóє îñîáó Ä. Âèøíåâåöüêîãî ç ïіñåííèì Áàéäîþ, ÿêîãî òóðêè ñêèíóëè ç âåæі. Òðè äíі âèñіâ âіí, çà÷åïëåíèé ðåáðîì çà ãàê, íå ïðîõàþ÷è ïðî ïîìèëóâàííÿ, à ãëóçóþ÷è ç âîðîãіâ. Òóðêè íå âèòðèìàëè ãëóçóâàíü і çàñòðåëèëè Âèøíåâåöüêîãî-Áàéäó. Çàãèáåëü Ä. Âèøíåâåöüêîãî íå ñïðè÷èíèëà ðîçïàäó êîçàöüêîї îðãàíіçàöії. Áіëüøå òîãî, ïіñëÿ Ëþáëіíñüêîї óíії êіëüêіñòü êîçàêіâ çíà÷íî çáіëüøèëàñü, íàñàìïåðåä çà ðàõóíîê ñåëÿí і ìіùàí. Îñêіëüêè Çàïîðîçüêà Ñі÷ âèíèêëà íà äàëåêіé îêðàїíі äåðæàâè, äå íå áóëî àäìіíіñòðàöії, òî êîçàêè ìîãëè îðãàíіçóâàòè ñâîє æèòòÿ òàê, ÿê ââàæàëè çà ïîòðіáíå. Іäåàëàìè їõíüîãî æèòòÿ áóëè: ñâîáîäà, ðіâíіñòü і áðàòåðñòâî. Äåìîêðàòè÷íі çàñàäè çàïîðîçüêîї îðãàíіçàöії ñÿãàþòü ñâîїìè êîðåíÿìè ïðèíöèïіâ ñïіâæèòòÿ âàòàã óõîäíèêіâ, áîéîâîãî áðàòåðñòâà âîїíіâ òà îäâі÷íîї ìðії ëþäèíè ïðî ñâîáîäó, ñïðàâåäëèâіñòü, ìàéíîâó é ïðàâîâó ðіâíіñòü ó ñóñïіëüñòâі. Òîìó Çàïîðîçüêà Ñі÷ âіä ñàìîãî ïî÷àòêó ñâîãî óòâîðåííÿ áóëà âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íîþ îðãàíіçàöієþ ðåñïóáëіêàíñüêîãî òèïó – ç âèáîðíіñòþ êåðіâíèêіâ, ç ðіâíèì ïðàâîì óñіõ êîçàêіâ íà ó÷àñòü ó öèõ âèáîðàõ, ç íåìîæëèâіñòþ ïîíåâîëåííÿ êîçàêà áóäü-êèì. Âèùèì îðãàíîì âëàäè íà Ñі÷і áóëà çàãàëüíà (Ãåíåðàëüíà) ðàäà, ÿêà âèðіøóâàëà âñі íàéâàæëèâіøі ïèòàííÿ çîâíіøíüîãî òà âíóòðіøíüîãî æèòòÿ: ïðî ìèð і âіéíó, ïðî âіäíîñèíè ç іíøèìè äåðæàâàìè, ïðî ðîçïîäіë çåìëі, ïðî ïîêàðàííÿ âèííèõ ó çëî÷èíàõ òîùî. Ðàäà îáîâ’ÿçêîâî ñêëèêàëàñÿ òðè÷і íà ðіê, à òàêîæ êîëè âèíèêàëà íàãàëüíà ïîòðåáà; ïðè÷îìó çàæàäàòè ñêëèêàííÿ ðàäè ìіã áóäü-ÿêèé êîçàê, àáè ëèøå éîãî ïіäòðèìàëà áіëüøіñòü ñі÷îâèêіâ. Íà ðàäі ìîãëè áóòè ïðèñóòíі âñі êîçàêè. Óñі ìàëè ðіâíå ïðàâî ãîëîñó. Ãîëîñóâàëè âèãóêàìè é ïіäêèäàííÿì øàïîê óãîðó. Çâè÷àéíî, òðàïëÿëèñÿ íà ðàäàõ і ñóïåðå÷êè òà íàâіòü áіéêè ìіæ ðÿäîâèìè êîçàêàìè («ñіðîìîþ», «ãîëîòîþ») і çàìîæíèìè («äóêàìè»). Ðàäà îáèðàëà àäìіíіñòðàöіþ – ñі÷îâó ñòàðøèíó. Âèùîþ ïîñàäîâîþ îñîáîþ íà Ñі÷і áóâ êîøîâèé îòàìàí. Äîêè âіí îáіéìàâ öþ ïîñàäó, äîòè ìàâ íåîáìåæåíó âëàäó. Ïðîòå çàãàëüíà Запорозька козацька республіка

Ñâîþ ñòîëèöþ çàïîðîçüêі êîçàêè ðîçòàøîâóâàëè íà ðі÷êîâèõ îñòðîâàõ, óòâîðåíèõ ðóñëàìè Äíіïðà òà éîãî ïðèòîê, óíèêàþ÷è òàêèì ÷èíîì ðàïòîâèõ íàïàäіâ âîðîãà. Öå áóëà âåëèêà é ìîãóòíÿ ôîðòåöÿ. Çåìëÿíі âàëè é äåðåâ’ÿíèé ÷àñòîêіë çîâíі îòî÷óâàâ ãëèáîêèé ðіâ ç âîäîþ. Äî ñèñòåìè óêðіïëåíü âõîäèëè âèñîêі âåæі ç áіéíèöÿìè äëÿ ãàðìàò, ìóøêåòіâ òà ðóøíèöü. Ïîñåðåäèíі ôîðòåöі áóâ âåëèêèé ìàéäàí, à â éîãî öåíòðі – öåðêâà Ñâÿòîї Ïîêðîâè, íåïîäàëіê, ç îäíîãî áîêó, êðèíèöÿ, à ç äðóãîãî – ñòîâï, áіëÿ ÿêîãî êàðàëè âèííèõ. Січфортеця

Êîçàöüêà ðàäà íà Ñі÷і

Запорозька Січ – козацька республіка

ðàäà çàâæäè ìîãëà ñêèíóòè éîãî ç ïîñàäè. Íà ðàäі îáèðàëè òàêîæ ñóääþ, ïèñàðÿ, îñàâóëà, äîâáèøà, ïóøêàðÿ òà іí. Íà Ñі÷і іñíóâàâ і ïåâíèé ðèòóàë îáðàííÿ òà âñòóïó íà ïîñàäó íîâîîáðàíèõ. Êóðіííі îòàìàíè òà êóðіííà ñòàðøèíà îáèðàëèñÿ êîçàêàìè êîæíîãî êóðåíÿ. Ñèìâîëàìè âëàäè êîçàöüêîї ñòàðøèíè áóëè êëåéíîäè (âіä íіì. kleinot – êîøòîâíіñòü), íàäàíі êîçàöòâó êîðîëåì Ñòåôàíîì Áàòîðієì ó 1578 ð. Äî íèõ íàëåæàëè: êîðîãâà, áóëàâà, áóí÷óê, ïіðíà÷, ïå÷àòêà, ëèòàâðè, êàëàìàð. Ïіä ÷àñ âіéñüêîâèõ ïîõîäіâ êîçàêіâ âîíè ïåðåáóâàëè ïðè âіéñüêó, à â ìèðíèé ÷àñ çáåðіãàëèñÿ ó âіéñüêîâіé ñêàðáíèöі.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Íà ñі÷îâіé ïëîùі ïіâêîëàìè ðîçòàøîâóâàëèñÿ êóðåíі – äîâãі ïðÿìîêóòíі áóäіâëі, ïîêðèòі î÷åðåòîì, à òàêîæ áóäèíêè ñòàðøèíè, êàíöåëÿðіÿ, ïóøêàðíÿ, ñêëàäè, àðñåíàë. Êóðåíіâ áóëî 38, і êîæåí ç íèõ ìàâ ñâîþ íàçâó çàëåæíî âіä ìіñöåâîñòі, ç ÿêîї ïîõîäèëè çàïèñàíі äî íüîãî êîçàêè: Êîðñóíñüêèé, Ïåðåÿñëàâñüêèé, Êàíіâñüêèé, Ïîëòàâñüêèé òà іí. Ùîðі÷íî íà ñі÷îâіé ðàäі äëÿ êîæíîãî êóðåíÿ âèçíà÷àëîñÿ ìіñöå ïîëþâàííÿ òà ðèáàëüñòâà. Êóðіíü î÷îëþâàâ âèáîðíèé îòàìàí. Çà ôîðòå÷íèìè óêðіïëåííÿìè áіëÿ ðі÷êîâîãî ïîðòó çíàõîäèâñÿ «ãðåöüêèé äіì», ó ÿêîìó æèëè іíîçåìíі ïîñëè òà êóïöі. À íàâêîëî ôîðòåöі áóëî ïåðåäìіñòÿ, äå æèëè êîçàêè-ðåìіñíèêè: ñëþñàðі, êîòëÿðі, çáðîÿðі, ðèìàðі, øåâöі, êðàâöі òà іí. Робота в групах: Уявіть себе козаками та поміркуйте, як має виглядати місцевість для облаштування Коша Запорозького.

Áàãàòî âåëèêèõ і ìàëèõ îñòðîâіâ óòâîðèâ Äíіïðî íà äіëÿíöі âіä âïàäіííÿ â íüîãî ð. Òîìàêіâêè é ð. Áàçàâëóê. Òóò øèðèíà éîãî ç ðóêàâàìè é ïðîòîêàìè ñòàíîâèëà 7 êì. Áîëîòèñòі îñòðîâè áóëè âêðèòі õàùàìè é î÷åðåòîì. Öі îñòðîâè, ñõîâàíêè òà óêðіïëåííÿ íàçèâàëèñÿ âіéñüêîâîþ ñêàðáíèöåþ. Òóò ñòîÿëà êîçàöüêà ôëîòèëіÿ, òóò çíàõîäèëàñÿ âіéñüêîâà êàçíà (ñêàðá), ñі÷îâі ãàðìàòè, êîçàöüêі êëåéíîäè.

Січова скарбниця

Характеристика Ðèòóàë ïðèéíÿòòÿ íîâîïðèáóëèõ äî ñі÷îâîãî запорозького òîâàðèñòâà áóâ äîâîëі ïðîñòèì. Ó íîâà÷êà ñåðéîçкозака íî çàïèòóâàëè, ÷è âіðóє âіí ó Áîãà, і æàðòîìà –

÷è ï’є ãîðіëêó. Ïîòіì çàïèñóâàëè äî ïåâíîãî êóðåíÿ, ïåðåâàæíî äî òîãî, äå áіëüøіñòü ñòàíîâèëè éîãî çåìëÿêè. Çðîçóìіëî, ùî öüîãî áóëî íåäîñòàòíüî, ùîá íàñòóïíîãî äíÿ òàêîãî ÷îëîâіêà âçÿòè â ïîõіä àáî äîâіðèòè âіäïîâіäàëüíå çàâäàííÿ. Äëÿ öüîãî âіí ìàâ ïðîéòè âіéñüêîâó ïіäãîòîâêó íà Ñі÷і. Âіäïîâіäíî äî îñîáëèâîñòåé éîãî çîâíіøíîñòі, ìîâè, ïîâåäіíêè, îáñòàâèí ïîÿâè íà Ñі÷і òîùî âіí îòðèìóâàâ ïðіçâèñüêî, ÿêèì ó ïîäàëüøîìó é іìåíóâàâñÿ. Çâіäñè òàêі äèâíі ïðіçâèùà, êîòðі ùå é äîñі ìàþòü êîçàöüêі íàùàäêè: Ïåðåáèéíіñ, Çàãóáèêîëåñî, Çàãóáèãîðіëêà, Îáіéäèõàòà, Òîâ÷èãðå÷êà, Ïàíіáóäüëàñêà òîùî. Робота в групах: Уявіть, що ви прибули на Запорозьку Січ. До якого куреня вас прийняли б і яке прізвисько вам дали б? Риси характеру запорожця Вітчизняні й іноземні історичні джерела описують позитивні й негативні риси запорозького козака. Серед позитивних:

Íåîáõіäíіñòü òðèìàòè çàïîðîçüêå âіéñüêî ó âèñîêіé áîéîâіé ãîòîâíîñòі, ïîñòіéíà íåáåçïåêà áóëè ïðè÷èíàìè òîãî, ùî ïіä çàãðîçîþ ñìåðòíîї êàðè çàáîðîíÿëîñÿ ïðèâîäèòè íà Ñі÷ æіíîê. Êîçàêè, ÿê ïðàâèëî, îäðóæóâàëèñÿ â äîñèòü ïîâàæíîìó âіöі, їõíі ñіì’ї æèëè â êîçàöüêèõ ñëîáîäàõ àáî â ðіçíèõ ðåãіîíàõ Óêðàїíè, çàéìàëèñÿ ãîñïîäàðñòâîì, âèõîâóâàëè äіòåé, ùîá çãîäîì õòîñü іç íèõ ïіøîâ íà Ñі÷. Ó ïîõîäàõ і áîÿõ êîçàêè äîòðèìóâàëèñÿ ñóâîðîї äèñöèïëіíè, çà íàéìåíøå ïîðóøåííÿ ÿêîї âîíè ïіäëÿãàëè ñòðàòі. Ó ìèðíèé ÷àñ ïîêàðàííÿ çà êðàäіæêè, äåçåðòèðñòâî, íåïîâàãó äî ñі÷îâîї ñòàðøèíè òîùî âèçíà÷àëîñÿ ñóäîì çàëåæíî âіä ïðîâèíè. Çëî÷èíè òðàïëÿëèñÿ òîìó, ùî íà Ñі÷ ïðèõîäèëè ðіçíі ëþäè, àëå ïîãàíèõ ëþäåé êîçàêè ðîçïіçíàâàëè äîñèòü øâèäêî. Âèùèì áóâ ñóä êîøîâîãî îòàìàíà. Íà Ñі÷і äіÿëî çâè÷àєâå (íåïèñàíå) ïðàâî, ïåðåä ÿêèì óñі áóëè ðіâíі. Çàïîðîæöі áóëè ãëèáîêî âіðóþ÷èìè ëþäüìè. Óñі âàæëèâі ñïðàâè êîçàêè ïî÷èíàëè ïіñëÿ ìîëèòâè. Âîíè íîñèëè íà ìîòóçî÷êàõ íàòіëüíèé õðåñòèê іç çîáðàæåííÿì Ïîêðîâè Ïðåñâÿòîї Áîãîðîäèöі, àðõіñòðàòèãà Ìèõàїëà, Ìèêîëè-×óäîòâîðöÿ. Íà ñі÷îâîìó ìàéäàíі ñòîÿëà Ïîêðîâñüêà öåðêâà. Õðàìè áóëè òàêîæ ó êîçàöüêèõ ñëîáîäàõ. Âèêîðèñòîâóâàëèñÿ é ïîõіäíі öåðêâè. Ìàëè çàïîðîæöі é ñâîї ìîíàñòèðі: Ñàìàðñüêèé Віра і церква

Êîçàöüêі ïîðîõіâíèöі òà íàòðóñêè. XVII ñò.

Запорозька Січ – козацька республіка

щирість, щедрість, безкорисливість, повага до заслужених воїнів, поміркованість, винахідливість, гостинність, чесність, військова доблесть і спритність, мужність, хоробрість, байдужість до смерті, жартівливість, мрійництво, любов до музики й пісні, побратимство. Водночас козаки любили похвалитися подвигами, зброєю, одягом, їм були притаманні легковажність, безпечність, схильність до лінощів і гультяйства в час, вільний від походу чи виконання службових обов’язків. Проте військовий обов’язок був для них понад усе.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Ïóñòèííî-Ìèêîëàїâñüêèé, Íåõâîðîùàíñüêèé. Ó ìîíàñòèðÿõ âîíè ëіêóâàëè ðàíè, ñàìîòíі êîçàêè çíàõîäèëè òóò ïðèòóëîê íà ñõèëі ëіò. Êîçàêè ìàòåðіàëüíî ïіäòðèìóâàëè öåðêâó. Ïîâåðíóâøèñü іç ïîõîäó ç òðîôåÿìè, çíà÷íó ÷àñòêó âіääàâàëè íà öåðêâó. Âîíè øàíóâàëè ñі÷îâèõ ñâÿùåíèêіâ, õîäèëè íà ïðîùó äî Êèєâà, äîòðèìóâàëèñÿ ðåëіãіéíèõ ñâÿò і ïîñòіâ. Ñåðåä äóõîâíèõ îñіá áóëî áàãàòî êîëèøíіõ êîçàêіâ. Ïðàâîñëàâíà âіðà çãóðòîâóâàëà ðіçíèõ çà íàöіîíàëüíіñòþ çàïîðîæöіâ. Іêîíà Ïîêðîâè Êðіì óêðàїíöіâ, êîòðèõ íà Ñі÷і áóëà Áîãîðîäèöі ïåðåâàæíà áіëüøіñòü, òóò áóëè áіëîðóіç çîáðàæåííÿì ñè, ðîñіÿíè, ëèòîâöі, ïîëÿêè, єâðåї, Á. Õìåëüíèöüêîãî. ãðåêè òà іíøі. Ïðîòå êîæåí, õòî õîòіâ XVII ñò. áóòè êîçàêîì, ïîâèíåí áóâ ïðèéíÿòè ïðàâîñëàâíó âіðó. Çàõèñò ïðàâîñëàâíîї âіðè áóâ îäíèì іç êîçàöüêèõ áîéîâèõ ãàñåë. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Яку роль на Січі відігравала православна віра і церква? 2. Покажіть на карті райони розселення козаків. 3. Які риси в організації влади й управління на Січі уподібнюють її до держави? 4. Як ви думаєте, чи кожен козак мав можливість узяти участь у морських походах?

Ïîìіðêóéòå!

1. ßê ìіã âèíèêíóòè єäèíèé öåíòð óïðàâëіííÿ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і? 2. ×îìó êîçàêè âåëèêó ðîëü íàäàâàëè ñâÿòó Ïîêðîâè Áîæîї Ìàòåðі? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ: Âåëèêèé Ëóã, êëåéíîäè, êóðіíü, êîçàöüêà ñòàðøèíà, êîøîâèé îòàìàí, Ñі÷îâà ðàäà, ðåñïóáëіêà. ДОКУМЕНТ На підставі документа складіть розповідь про те, як козаки готувалися до морського походу. З «Опису України» 1651 р. Г. Л. де Боплана Коли вони вирішують йти війною на татар, ...то вибирають осінню пору. Для цього відправляють на Запорожжя усе, що необхідно для походу чи експедиції, для будівництва човнів, і взагалі усе, що, на їх думку, буде потрібним. Потім 5–6 тис. відчайдушних, добре озброєних козаків вирушає на Запорожжя будувати човни. До будівництва одного човна

Гійом Левассер де Боплан. Опис України. – К., 1990. – С. 71–72.

Öå öіêàâî!

Ñëîâî «êàíіêóëè» ïîõîäèòü âіä ëàòèíñüêîї íàçâè ñóçіð’ÿ Ïñà (Canis). Ñîíöå â öüîìó ñóçіð’ї ïåðåáóâàëî ç 22 ëèïíÿ äî 23 ñåðïíÿ; òîäі â Ðèìі áóëà ñïåêà, і ñåíàò ïðèïèíÿâ ñâîї çàñіäàííÿ. Çãîäîì і â íàâ÷àëüíèõ çàêëàäàõ ñòàëè ðîáèòè ïåðåðâó â çàíÿòòÿõ ó÷íіâ òà ñòóäåíòіâ.

§5.

ÔÎÐÌÓÂÀÍÍß ÐÅЄÑÒÐÎÂÎÃÎ ÊÎÇÀÖÒÂÀ ÒÀ ÉÎÃÎ ÐÎËÜ Ó ÊÎÇÀÖÜÊÈÕ ÂІÉÍÀÕ ÊІÍÖß XVI ÑÒ.

Çãàäàéòå!

1. ßêîþ äіÿëüíіñòþ çàéìàëèñÿ áîÿðè íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ó ñêëàäі Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî? 2. ßêі êàòåãîðії íàñåëåííÿ áðàëè ó÷àñòü ó ôîðìóâàííі êîçàöòâà íà Ïîäíіïðîâ’ї?

Äëÿ âðåãóëþâàííÿ âіäíîñèí ç òàòàðàìè é òóðêàìè, ÿêі ïîñòіéíî ñêàðæèëèñÿ íà êîçàêіâ, êîðîëü Ñèãіçìóíä II Àâãóñò 1572 ð. âèäàâ óêàç, çãіäíî ç ÿêèì ÷àñòèíà çàìîæíèõ êîçàêіâ áóëà âçÿòà íà äåðæàâíó ñëóæáó äëÿ îõîðîíè ïіâäåííîãî êîðäîíó âіä íàïàäіâ òóðêіâ і òàòàð. 300 çàìîæíèõ êîçàêіâ áóëî çàíåñåíî äî îñîáëèâîãî ñïèñêó – ðåєñòðó. Òàê ç’ÿâèëàñÿ íîâà êàòåãîðіÿ êîçàöòâà – ðåєñòðîâå, ÿêå îòðèìóâàëî çà ñëóæáó ïëàòíþ é ïåâíі ïðèâіëåї. Òîáòî þðèäè÷íî áóëî âèçíàíî ôàêò ïîÿâè íîâîãî ñóñïіëüíîãî ñòàíó ç éîãî îáîâ’ÿçêàìè é ïðàâàìè. Êîçàöüêèé ñòàí ó ñîöіàëüíіé ñòðóêòóðі ñóñïіëüñòâà Ðå÷і Ïîñïîëèòîї çàéìàâ ïðîìіæíå ìіñöå ìіæ ñåëÿíñòâîì і øëÿõòîþ. Ïîäіáíî äî øëÿõòè÷à, êîçàê âіäáóâàâ âіéñüêîâó ñëóæáó é áóâ îñîáèñòî âіëüíèé, àëå íà âіäìіíó âіä íüîãî, íå ìàâ ïðàâà âîëîäіòè ïіääàíèìè. Ïîäіáíî äî ñåëÿíèíà êîçàê ñàì ïðàöþâàâ ó ñâîєìó ãîñïîäàðñòâі àáî æ íàéìàâ ðîáіòíèêà âëàñíèì êîøòîì. Початок реєстру козаків

Формування реєстрового козацтва та його роль у козацьких війнах кінця ХVI ст.

приступає 60 чоловік, закінчуючи його через два тижні, оскільки вони, як я вже казав, майстри на всі руки. Таким чином, за два-три тижні у них готові 80 або 100 човнів такої форми, яку я описав. У кожен човен сідає від 50 до 70 чоловік, кожен з яких має дві рушниці і шаблю; на човні є також 4–6 фальконетів і запас харчів, щоб вистачило на всіх. Одягнені козаки в сорочку і шаровари, мають ще одні змінні, благеньку свиту і шапку, 6 ліврів пороху, достатню кількість свинцю, запас ядер для фальконетів; у кожного є годинник. Так ось виглядає летючий козацький табір на Чорному морі, який безстрашно нападає на найзначніші міста Анатолії.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Ïîëêîâíèê. Õóäîæíèê Ñ. Âàñèëüêіâñüêèé

Ñîòíèê

Ó 1576 ð. êîðîëü Ñòåôàí Áàòîðіé çáіëüøèâ êîçàöüêèé ðåєñòð äî 600 ÷îëîâіê і íàäàâ ðåєñòðîâöÿì ïðèâіëåé (ãðàìîòó), ó ÿêîìó çà íèìè âèçíàâàëîñÿ ïðàâî âëàñíîї âіéñüêîâîї, àäìіíіñòðàòèâíîї òà ñóäîâîї þðèñäèêöії, òîáòî íåçàëåæíîñòі âіä äåðæàâíîї àäìіíіñòðàöії òà ñóäó. Íà Ñåðåäíüîìó Ïîäíіïðîâ’ї áóëà ÷іòêî îêðåñëåíà òåðèòîðіÿ іç öåíòðîì ó ìіñòå÷êó Òðàõòåìèðіâ (íèíі – ñåëî íà ×åðêàùèíі), äå âèêëþ÷íå ïðàâî íà çåìëåâîëîäіííÿ é óïðàâëіííÿ ìàëè êîçàêè. Ó öіé ãðàìîòі âïåðøå çãàäóєòüñÿ êîçàöüêå ìіñòå÷êî Ñàìàð (ó ìåæàõ ñó÷àñíîãî Äíіïðîïåòðîâñüêà). Êîðîëü âðó÷èâ ðåєñòðîâèì êîçàêàì êіëüêà ãðàìîò і êëåéíîäè. Íà ðîæåâîìó ïîëі êîðîãâè áóâ çîáðàæåíèé áіëèé îðåë – ãåðá Ïîëüùі, à íà ïå÷àòöі – êîçàê іç ìóøêåòîì íà ëіâîìó ïëå÷і é øàáëåþ ïðè áîöі. Äî íàøèõ äíіâ çáåðåãëàñÿ ïå÷àòêà 1596 ð. Óçÿòі óðÿäîì íà ñëóæáó êîçàêè-ðåєñòðîâöі ïîâèííі áóëè âіäáóâàòè ñëóæáó â «çàëîãàõ» íà Ïіâäåííîìó Ïîäíіïðîâ’ї, íèæ÷å ïîðîãіâ. Òîìó â ïîëüñüêèõ îôіöіéíèõ äîêóìåíòàõ âîíè íàçèâàëèñÿ Íèçîâèì, àáî Çàïîðîçüêèì, âіéñüêîì. Ïðîòå їõíі âîëîäіííÿ, âèçíà÷åíі ãðàìîòîþ êîðîëÿ Ñòåôàíà Áàòîðіÿ, áóëè íà Ñåðåäíüîìó Ïîäíіïðîâ’ї. Öі âîëîäіííÿ çãîäîì òåðèòîðіàëüíî ïîäіëÿëèñÿ íà ïîëêè: Ïåðåÿñëàâñüêèé, Êèїâñüêèé, ×åðêàñüêèé, ×èãèðèíñüêèé, Áіëîöåðêіâñüêèé, Êîðñóíñüêèé (ç 1625 ð.), à ïîëêè – íà ñîòíі. Âіäïîâіäíî їõ î÷îëþâàëè ïîëêîâíèêè é ñîòíèêè. 40

Іван Підкова Одним із ватажків козацтва був Іван Підкова, який походив з роду молдовських господарів. Взагалі, у 70-ті роки XVI ст. козаки були вже такою значною силою, що могли вступати в дипломатичні відносини з іншими країнами. Так, на заклик молдовського воєводи Івоні у 1574 р. 1300 козаків прийшли на допомогу для боротьби з турками. А незабаром вступили в боротьбу претендентів на престол господаря. І коли турки, які ще раніше встановили протекторат над Молдовою, схопили й стратили Івоню, Іван Підкова назвав себе його братом і спадкоємцем престолу. У 1577–1578 рр. він здійснив із козаками похід у Молдову і взяв її столицю – місто Ясси. Не бажаюІâàí Ïіäêîâà чи ускладнювати відносини з Османською імперією, король Стефан Баторій наказав схопити його, що й було підступно здійснено. Підкову стратили у Львові. Ф. Талдуччі І. Підкову змалював як благородного лицаря, безстрашного й незламного борця проти турків, який мужньо прийняв свою смерть. Вірні козаки перевезли тіло І. Підкови зі Львова до Канева, де й поховали його на монастирському цвинтарі.

Формування реєстрового козацтва та його роль у козацьких війнах кінця ХVI ст.

Êіëüêіñòü ðåєñòðîâèõ êîçàêіâ íå áóëà ñòàáіëüíîþ. Òàê, êîëè ïîëüñüêèé óðÿä ïîòðåáóâàâ äîïîìîãè ïіä ÷àñ âіéíè, âіí çáіëüøóâàâ ðåєñòð äî êіëüêîõ òèñÿ÷, à ïîòіì – çìåíøóâàâ. Óòâîðþâàëàñÿ çíà÷íà ÷àñòèíà âèêðåñëåíèõ ç ðåєñòðó êîçàêіâ – âèïèùèêіâ, ÿêі ïіñëÿ öüîãî âòіêàëè íà Çàïîðîææÿ і â ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò. âіäіãðàâàëè çíà÷íó ðîëü ó êîçàöüêî-ñåëÿíñüêèõ ïîâñòàííÿõ. Ïіñëÿ ïðèäóøåííÿ ïîâñòàíü óðÿä òàêîæ çìåíøóâàâ ðåєñòð, íàìàãàâñÿ âèêîðèñòàòè ðåєñòðîâå âіéñüêî íå òіëüêè äëÿ ñòîðîæîâîї ñëóæáè, à é äëÿ ïðèáîðêàííÿ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і. Î÷îëþâàâ ðåєñòðîâèõ êîçàêіâ ãåòüìàí, ïðèçíà÷åíèé êîðîëåì. Ãåòüìàí óïðàâëÿâ âіéñüêîì çà äîïîìîãîþ ðåєñòðîâîї ñòàðøèíè. Çà ñëóæáó âîíè îòðèìóâàëè ðàíãîâі ìàєòíîñòі (ðàíã – ïîñàäà; ðàíãîâà ìàєòíіñòü – ôîðìà îïëàòè çåìëåþ çà âèêîíàííÿ ïîñàäîâèõ îáîâ’ÿçêіâ). Õî÷à äî ðåєñòðó é ïîòðàïëÿëè çàìîæíіøі êîçàêè, ÿêі ìàëè ïåâíі ïðèâіëåї, ïðîòå é âîíè òàêîæ çàçíàâàëè óòèñêіâ: âòðó÷àííÿ êîðîëіâñüêîї àäìіíіñòðàöії â êîçàöüêі ñïðàâè, ðîçäà÷à êîçàöüêèõ çåìåëü ìàãíàòàì і øëÿõòі, çàãðîçà âèêðåñëåííÿ ç ðåєñòðó òîùî. Òîìó ïіä ÷àñ ïîâñòàíü âîíè ìîãëè áóòè ñåðåä ïîâñòàíöіâ, õî÷ і çàéìàëè ó ñêðóòíèõ ñèòóàöіÿõ óãîäîâñüêі ïîçèöії.

Çìіöíåííÿ êîçàöòâà ÿê ñòàíó, ó÷àñòü çàïîðîæöіâ ó âіéíàõ, ÿêі âåëà Ïîëüùà, їõíÿ ðîëü ó çàõèñòі êîðäîíіâ âіä íàïàäіâ òàòàð, à òàêîæ çâåðíåííÿ óðÿäіâ ðіçíèõ äåðæàâ ïî âіéñüêîâó äîïîìîãó äî êîçàêіâ – óñå öå áóëî íàñëіäêîì óñâіäîìëåííÿ êîçàöòâîì ñâîєї ðîëі ó âîєííî-ïîëіòè÷íèõ ñïðàâàõ і ñâîєї âіäìіííîñòі âіä іíøèõ ñóñïіëüíèõ ñòàíіâ. Êðіì òîãî, ó 1583 ð. çàêіí÷èëàñÿ òðèâàëà Ëіâîíñüêà âіéíà, і âåëèêà êіëüêіñòü äîáðîâîëüöіâ-êîçàêіâ, ÿêі áðàëè ó÷àñòü ó íіé, ïîâåðíóëàñÿ â Óêðàїíó. Ó 1591 ð. íà Çàïîðîçüêіé Ñі÷і ç’ÿâèâñÿ íåçàìîæíèé óêðàїíñüêèé øëÿõòè÷ Êðèøòîô Êîñèíñüêèé. Ïðè÷èíîþ éîãî ïîÿâè áóëà êðèâäà, çàâäàíà éîìó áіëîöåðêіâñüêèì ñòàðîñòîþ – êíÿçåì ßíóøåì Îñòðîçüêèì, ÿêèé âіäіáðàâ ó íüîãî çåìåëüíó ìàєòíіñòü, îäåðæàíó âіä êîðîëÿ çà âîєííі çàñëóãè. Ïîäіáíà ñâàâîëÿ ïîëüñüêèõ ìàãíàòіâ і øëÿõòè áóëà äîâîëі ïîøèðåíèì ÿâèùåì. Óòèñêè ç áîêó ïîëüñüêîãî óðÿäó òîðêíóëèñÿ і êîçàêіâ. Ñàìå â öåé ÷àñ ïîëüñüêèé óðÿä çìåíøèâ êîçàöüêèé ðåєñòð äî 6 òèñ. ÷îëîâіê, à öå îçíà÷àëî âòðàòó ïåâíèõ ïðèâіëåїâ òèìè, êîãî âèêðåñëèëè çі ñïèñêіâ (âèïèùèêàìè). Òàêà ïîëіòèêà ïîëüñüêîãî óðÿäó é øëÿõòè ïðèçâîäèëà äî íàðîñòàííÿ íåâäîâîëåííÿ â íàðîäі, øòîâõàëà éîãî íà áîðîòüáó çà âëàñíі ïðàâà. Íàïðèêіíöі 1591 ð. Ê. Êîñèíñüêèé, îáðàíèé êîçàêàìè ãåòüìàíîì, ðîçïî÷àâ êîçàöüêå ïîâñòàííÿ ïðîòè ìàãíàòіâ і øëÿõòè. Äî êîçàêіâ ïðèєäíàëèñÿ ñåëÿíè é ìіùàíè. Ñïî÷àòêó Ê. Êîñèíñüêèé ïîêàðàâ ñâîãî êðèâäíèêà, áіëîöåðêіâñüêîãî ñòàðîñòó ßíóøà Îñòðîçüêîãî, çäîáóâ Áіëó Öåðêâó і Êèїâ. Ïîòіì êîçàêè âçÿëè Òðèïіëëÿ, Áîãóñëàâ òà Ïåðåÿñëàâ. Çâіäòè âîíè ïіøëè íà Âîëèíü і Ïîäіëëÿ. Ïîâñòàííÿ àêòèâíî ïіäòðèìàëè ìіñöåâі æèòåëі, êîòðі äîïîìàãàëè Êîñèíñüêîìó îâîëîäіâàòè ìіñòàìè é çàìêàìè. Êîçàêè ïàëèëè äîêóìåíòè íà âîëîäіííÿ çåìëÿìè і êðіïàêàìè, çàáèðàëè ìàéíî і çáðîþ. Áîðîòüáó ç ïîâñòàëèìè êîçàêàìè, ñåëÿíàìè òà ìіùàíàìè îðãàíіçóâàëè ìàãíàòè Êîðåöüêі, Îñòðîçüêі, Âèøíåâåöüêі. Âîíè çіáðàëè øëÿõåòñüêå îïîë÷åííÿ (ðóøåííÿ) íà äîïîìîãó ðåãóëÿðíèì âіéñüêàì. Íà ïî÷àòêó 1593 ð. â áèòâі ïіä ìіñòå÷êîì Ï’ÿòêîþ íà Âîëèíі, äå îòàáîðèâñÿ Ê. Êîñèíñüêèé ç 5 òèñ. êîçàêіâ, ïîëüñüêå âіéñüêî çàâäàëî ïîâñòàíöÿì íèùіâíîї ïîðàçêè. Ê. Êîñèíñüêèé çìóÊðèøòîô øåíèé áóâ ïîìèðèòèñÿ ç ß. Îñòðîçüêèì. Êîñèíñüêèé

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Козацькі повстання кінця XVI ст.

Формування реєстрового козацтва та його роль у козацьких війнах кінця ХVI ст.

Íåâäîâçі Ê. Êîñèíñüêèé çіáðàâ ñâіæі ñèëè é ðóøèâ ó íàïðÿìêó ì. ×åðêàñ, äå áóâ ñòàðîñòîþ íåäðóã êîçàêіâ Îëåêñàíäð Âèøíåâåöüêèé, ÿêèé, ïіäñòóïíî çàìàíèâøè Ê. Êîñèíñüêîãî íіáèòî íà ïåðåãîâîðè, ñòðàòèâ éîãî (çà іíøèìè ñâіä÷åííÿìè, âіí çàãèíóâ ó áîþ). Ïðîòå ïîâñòàííÿ êîçàêіâ, ñåëÿí і ìіùàí ùå ÿêèéñü ÷àñ òðèâàëî. Ó 1594–1596 ðð. çíîâó âèáóõíóëî ïîâñòàííÿ, öüîãî ðàçó ïіä ïðîâîäîì Ñåâåðèíà Íàëèâàéêà. Öå áóâ ðîçóìíèé, Ñåâåðèí Íàëèâàéêî îñâі÷åíèé ÷îëîâіê, ÿêèé çäîáóâ îñâіòó â Îñòðîçüêіé àêàäåìії, äå âèêëàäàâ éîãî áðàò Äåì’ÿí. Áàòüêî Ñåâåðèíà áóâ ðåìіñíèêîì-êóøíіðîì ó ì. Ãóñÿòèíі, ùî íàëåæàëî ìàãíàòîâі Êàëèíîâñüêîìó. Ñëóãè Êàëèíîâñüêîãî, ç éîãî âіäîìà, íàïàëè íà äâіð ðåìіñíèêà, ïîãðàáóâàëè éîãî, à ãîñïîäàðÿ ïîáèëè äî ñìåðòі. Íàëèâàéêî âòіê íà Ñі÷, õîäèâ ç êîçàêàìè â ïîõîäè ïðîòè òàòàð і òóðêіâ. Ïîòіì ïîâåðíóâñÿ äî Îñòðîãà і ñëóæèâ ñîòíèêîì ó êíÿçÿ Îñòðîçüêîãî, áðàâ ó÷àñòü ó ïðèäóøåííі ïîâñòàííÿ Ê. Êîñèíñüêîãî. Öüîãî éîìó ïіçíіøå íå ïðîáà÷èëè çàïîðîæöі. Ç äîçâîëó Îñòðîçüêîãî âіí íàáðàâ çàãіí іç êîçàêіâ, ìіùàí òà ñåëÿí, òàê çâàíèõ «îõîòíèêіâ», і çäіéñíèâ іç íèìè ïîõіä ïðîòè òàòàð ó Ìîëäîâó òà Ñåìèãðàääÿ íà äîïîìîãó öіñàðåâі. Òàêèé ñàìèé ïîõіä іç Çàïîðîææÿ çäіéñíèëè і ðåєñòðîâі êîçàêè íà ÷îëі ç ãåòüìàíîì Ãðèãîðієì Ëîáîäîþ òà ïîëêîâíèêîì Ìàòâієì Øàóëîþ. Ñ. Íàëèâàéêî ïîâåðòàâñÿ ç ïîõîäó ÷åðåç Ïîäіëëÿ, äå â 1594 ð. ñåëÿíè é ìіùàíè íàçèâàëè ñåáå êîçàêàìè é ãðîìèëè ìàãíàòñüêі òà øëÿõåòñüêі ìàєòêè. Ïîâñòàëі ìіùàíè ì. Áðàöëàâà ç êіëüêîìà òèñÿ÷àìè «îõîòíèêіâ» ïðèєäíàëèñÿ äî Ñ. Íàëèâàéêà. Ñ. Íàëèâàéêî ìàâ íàìіð ñòâîðèòè íåçàëåæíó êîçàöüêó ðåñïóáëіêó ìіæ Äíіñòðîì і Áóãîì, ÿêà çãîäîì ìîãëà á ñòàòè ôîðïîñòîì äëÿ áîðîòüáè ïðîòè òàòàð і òóðêіâ. Â Óêðàїíі òà Áіëîðóñі íàéáіëüøîãî ðîçìàõó ïîâñòàííÿ äîñÿãëî íàïðèêіíöі 1595 – íà ïî÷àòêó 1596 ð. Ïîâñòàíöі ãðîìèëè çàîäíî іç øëÿõòîþ é ïðîòèâíèêіâ ïðàâîñëàâ’ÿ. Íà çàêëèê êîðîëÿ øëÿõòà îðãàíіçóâàëà îïîë÷åííÿ. Ìіæ Ñ. Íàëèâàéêîì, ç îäíîãî áîêó, òà Ã. Ëîáîäîþ é Ì. Øàóëîþ – ç äðóãîãî, іñíóâàëè ïðîòèðі÷÷ÿ, ÿêі ïðèçâåëè äî ïîðàçêè ïîâñòàííÿ. Ã. Ëîáîäà é Ì. Øàóëà áóëè øëÿõåòñüêîãî ïîõîäæåííÿ, íàëåæàëè äî çàìîæíîãî êîçàöòâà ç ïîìіðêîâàíèìè ïîëіòè÷íèìè ïîãëÿäàìè. Ïîëüñüêå âіéñüêî íà ÷îëі ç ãåòüìàíîì Ñ. Æîëêєâñüêèì ó ñі÷íі 1596 ð. ðóøèëî íà ïðèäóøåííÿ ïîâñòàííÿ. Ó áîÿõ ïіä

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Áіëîþ Öåðêâîþ ïîëÿêè çàçíàëè ïîðàçêè. Ïîâñòàíöі òàêîæ ìàëè çíà÷íі âòðàòè. Òîìó Ñ. Íàëèâàéêî âіäñòóïèâ çà Äíіïðî, à ðàçîì іç ïîâñòàíöÿìè âіäõîäèëè é їõíі ñіì’ї, ùî çíà÷íî óñêëàäíèëî îïåðàòèâíіñòü äіé âіéñüêà. Ñ. Íàëèâàéêî ñòàâ òàáîðîì áіëÿ ìіñòå÷êà Ëóáíè â óðî÷èùі Ñîëîíèöÿ. Ó âèïàäêó íåâäà÷і ïîâñòàííÿ âіí ìàâ íàìіð ïåðåéòè íà Ñëîáîæàíùèíó, äî ÿêîї çàëèøèëîñÿ íå áіëüøå íіæ 100 âåðñò. Îäíàê Ñ. Æîëêєâñüêèé âіäðіçàâ їì øëÿõ âіäñòóïó íà ñõіä. Òîäі ïîâñòàíöі Øàáëÿ òà ÿòàãàí. ñïîðóäèëè óêðіïëåííÿ іç ÷îòèðüîõ ðÿXVII ñò. äіâ çâ’ÿçàíèõ ëàíöþãàìè âîçіâ é îáíåñëè їõ âàëîì і ðîâîì. Ç 10 òèñ. ëþäåé, ÿêі áóëè â òàáîðі, ëèøå 3 òèñ. ìîãëè ñòàòè äî áîþ. Ìàéæå äâà òèæíі ïîëÿêè òðèìàëè ïîâñòàíöіâ â îáëîçі. Ìóæíüî îáîðîíÿëèñÿ êîçàêè. Ñêðóòíå ñòàíîâèùå îòî÷åíèõ (íåñòà÷à ïðîäîâîëüñòâà і âîäè, õâîðîáè, âåëèêà êіëüêіñòü ïîðàíåíèõ) ïðèçâåëî äî çàãîñòðåííÿ ñóïåðå÷íîñòåé ñåðåä êîçàêіâ, çîêðåìà ìіæ ðåєñòðîâèìè é íåðåєñòðîâèìè êîçàêàìè. Ñêîðèñòàâøèñü öèì, Ñ. Æîëêєâñüêèé âñòóïèâ ó òàєìíі ïåðåãîâîðè ç Ëîáîäîþ, îáіöÿþ÷è ðåєñòðîâöÿì àìíіñòіþ. Íåðåєñòðîâöі äîâіäàëèñÿ ïðî öå. Âèíèêëà çáðîéíà ñóòè÷êà, ó ÿêіé Ã. Ëîáîäó

Êîçàöüêèé òàáіð íà ð. Ñîëîíèöÿ. Ãðàâþðà 1596 ð.

Робота в групах: Які мотиви спонукали реєстровців, козаків та селян брати участь у повстаннях 1591–1593 та 1594–1596 рр.? ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. З якою метою влада Речі Посполитої ініціювала створення реєстрового козацтва? 2. Які вимоги ставили перед владою учасники повстань кінця XVI ст.? 3. Чи намагалася верхівка Речі Посполитої попередити виникнення повстань? 4. Чому козацькі повстання зазнали поразки? 5. Хто з українських письменників написав історичний роман про Северина Наливайка?

Ïîìіðêóéòå!

1. ßê âè äóìàєòå, õòî ç êîçàêіâ ìіã ïîòðàïèòè äî ïåðøîãî êîçàöüêîãî ðåєñòðó? 2. ×è ìîæíà áóëî âëàäі Ðå÷і Ïîñïîëèòîї óíèêíóòè êîçàöüêî-ñåëÿíñüêèõ ïîâñòàíü êіíöÿ XVI ñò.? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: ðåєñòðîâå êîçàöòâî, âèïèùèêè, ãåòüìàí, Ñîëîíèöüêà òðàãåäіÿ, Ê. Êîñèíñüêèé, Ñ. Íàëèâàéêî. ДОКУМЕНТ Визначте, чи об’єктивно автор висвітлює причини створення реєстрового козацтва та його роль у захисті південного кордону? З’ясуйте, яке ставлення мав автор до українських козаків. З книжки французького офіцера П’єра Шевальє «Історія війни козаків проти Польщі» (1663 р.) Король Стефан Баторій... створив з козаків військо. Він віддав їм місто Трахтемирів над Борисфеном разом з його околицями, яке мало служити для козаків військовим центром, призначив їм гетьмана й уповно-

Формування реєстрового козацтва та його роль у козацьких війнах кінця ХVI ст.

áóëî âáèòî. Ïîëüñüêå âіéñüêî ïî÷àëî ãàðìàòíèé îáñòðіë òàáîðó. Ïðèõèëüíèêè Ã. Ëîáîäè ñõîïèëè Ñ. Íàëèâàéêà, Ì. Øàóëó òà іíøèõ êåðіâíèêіâ ïîâñòàííÿ é âèäàëè їõ ïîëÿêàì. Ïіä ÷àñ ïåðåãîâîðіâ âіéñüêî C. Æîëêєâñüêîãî ðàïòîâî íàïàëî íà òàáіð, êіëüêà òèñÿ÷ ïîâñòàíöіâ çàãèíóëî ðàçîì ç їõíіìè ñіì’ÿìè. Òіëüêè ÷àñòèíà êîçàêіâ âèðâàëàñÿ ç îòî÷åííÿ é ïіøëà íà Çàïîðîææÿ. Ñ. Íàëèâàéêà òà іíøèõ âàòàæêіâ ó êàéäàíàõ ïîâåçëè äî Âàðøàâè, äå â 1597 ð. ïіñëÿ êàòóâàíü ñòðàòèëè. Õîäèëè ÷óòêè, ùî Ñ. Íàëèâàéêà ñïàëèëè â ìіäíіì áèêó. Õî÷à ïîðàçêà ïîâñòàííÿ áóëà âåëèêîþ òðàãåäієþ äëÿ Óêðàїíè, іäåÿ âèçâîëüíîãî ðóõó æèëà â íàðîäі é íåçàáàðîì âіäðîäèëàñÿ.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

важив його добирати підлеглих офіцерів, потрібних для командування козаками, надавши першим, крім плати, привілеї та вільності. Король додав до цієї козацької піхоти дві тисячі кінноти, на утримання якої він призначив четверту частину прибутків зі своїх маєтків, а тому названо їх квартани, або перекручено – кварцяни. Створене таким чином військо для охорони кордону так його забезпечило від татарських нападів, що всі безлюдні землі за лінією міст Брацлав, Бар та Київ почали заселюватися, і там побудовано велику кількість міст та фортець, оскільки кожний приводив туди людей з усіх сусідніх провінцій. Організоване так військо продовжувало існувати і робило Польщі значні послуги, незрівнянно більші, ніж перед тим, коли розпорошене та блукаюче, воно не могло діяти одностайно. Проте наскільки його об’єднання було корисним для того, щоб чинити опір татарам і оберігати кордони, настільки воно незабаром виявилося руйнівним та шкідливим для Речі Посполитої, проти якої ця вояччина піднімала заколоти багато разів. Козаки дійсно, відчувши себе такими необхідними, майже не хотіли слухати наказів своїх начальників, ані визнавати польських магнатів, яким вони підлягали. Перше козацьке повстання вибухнуло 1587 р. під проводом Івана Підкови, їхнього отамана, який зазнав поразки і якому кінець кінцем відтяли голову... Шевальє П’єр. Історія війни козаків проти Польщі/ Пер. з фр. – К.: Томіріс, 1993. – С. 25–26.

Öå öіêàâî!

Ïîðòà (ç ôðàíö. Porte, іòàë. Porta – äâåðі, âîðîòà) – â єâðîïåéñüêèõ äèïëîìàòè÷íèõ äîêóìåíòàõ і ëіòåðàòóðі îôіöіéíà íàçâà êàíöåëÿðії Îñìàíñüêîї іìïåðії, іíîäі òàê íàçèâàëè é ñàìó іìïåðіþ. Ðіâíîçíà÷íî âæèâàëèñÿ íàçâè: Îòòîìàíñüêà Ïîðòà, Âèñîêà Ïîðòà, Áëèñêó÷à Ïîðòà. Ñàìîíàçâà ñóëòàíñüêîї Òóðå÷÷èíè â XV – íà ïî÷. ÕÕ ñò. – Îñìàíñüêà (Îòòîìàíñüêà) іìïåðіÿ.

§6.

ÏÐÀÊÒÈ×ÍÅ ÇÀÍßÒÒß: ÏÎÂÑßÊÄÅÍÍÅ ÆÈÒÒß ÐІÇÍÈÕ ÑÒÀÍІÂ ÑÓÑÏІËÜÑÒÂÀ Ó XVI ÑÒ.

Æèòòÿ і ïîáóò ëþäèíè êîæíîãî іñòîðè÷íîãî ïåðіîäó çàëåæàòü âіä áàãàòüîõ ôàêòîðіâ: ïðèðîäíîãî ñåðåäîâèùà (ãîðè, ëіñè, ñòåï, âîäîéìèùà òîùî), íàÿâíîñòі ÷è âіäñóòíîñòі êîìóíіêàöіé (âîäíі і ñóõîïóòíі), òèïó і ñòàòóñó íàñåëåííÿ (ìіñòî, ìіñòå÷êî, ñåëî, õóòіð), ãîñïîäàðñüêèõ çàíÿòü íàñåëåííÿ, ãóñòîòè çàñåëåííÿ æèòåëіâ, їõ ñîöіàëüíîãî ðîçøàðóâàííÿ òà іí. Óêðàїíñüêà åòíі÷íà òåðèòîðіÿ òàêà çíà÷íà, ùî äàâàòè õàðàêòåðèñòèêó ïîâñÿêäåííÿ її æèòåëіâ ó âêàçàíèé ïåðіîä ìîæíà ëèøå óìîâíî òà ôðàãìåíòàðíî. Òà é òî áåç óðàõóâàííÿ ñâîєðіäíîñòі äîìàøíіõ çàíÿòü і òðàäèöіé íåóêðàїíñüêîãî íàñåëåííÿ, ÿêå ïðîæèâàëî â óêðàїíñüêèõ

Природне середовище

Ïîáóòîâå æèòòÿ íàçâàíèõ ñóñïіëüíèõ ñòàíіâ áóëî ðіçíèì, àëå äîöіëüíî ðîçãëÿäàòè їõ ïàðàëåëüíî. Âîíè ìàëè ðіçíі ïðàâà і îáîâ’ÿçêè, àëå ðîçøèðåííÿ ïðàâ і ïðèâіëåїâ îäíèõ îçíà÷àëî îáìåæåííÿ ñâîáîäè іíøèõ. І âіäáóâàëîñÿ öå ñàìå â XVI ñò., êîëè ðèöàðñüêèé ñòàí (øëÿõòà) ïіä âïëèâîì Ïîëüùі äîìàãàâñÿ ïîëіòè÷íîї âëàäè ó Âåëèêîìó êíÿçіâñòâі Ëèòîâñüêîìó, ñòâîðþâàâ ôіëüâàðêè і íàìàãàâñÿ âåñòè ðîçêіøíå æèòòÿ. Òîäі ÿê ñåëÿíè, ïåðåõîäè ÿêèõ âіä âëàñíèêіâ çåìëі íà іíøå ìіñöå ïðîæèâàííÿ ïî÷àëè îáìåæóâàòèñÿ ùå іç ñåðåäèíè XV ñò., ó 1557 ð. çãіäíî ç «Óñòàâîþ íà âîëîêè» çàêîíîäàâ÷î áóëè ïåðåòâîðåíі íà êðіïàêіâ âëàñíèêіâ-øëÿõòè÷іâ. Îòæå, ïîíÿòòÿ «ôіëüâàðîê» і «ïàíùèíà» íåðîçäіëüíі, ùî áåçïåðå÷íî âïëèâàëî íà ïîáóò. Шляхта і селяни

Ìàãíàòè і áàãàòі øëÿõòè÷і ìàëè ïðîñòîðі ñàäèáè é æèòëîâі ïðèìіùåííÿ. Ìàãíàòè, ÿê ïðàâèëî, æèëè ó âåëèêèõ і äîáðå óêðіïëåíèõ çàìêàõ. Øëÿõåòñüêèé äіì òàêîæ áóäóâàâñÿ íà âèñîêîìó ìіñöі áіëÿ ëіñó, îçåðà ÷è ðі÷êè. Öå òåæ áóëè íåâåëèêі çàìêè, ç óñіõ áîêіâ óêðіïëåíі âàëîì і ÷àñòîêîëîì ç îäíî- àáî äâîïîâåðõîâèìè áàøòàìè, ç áіéíèöÿìè äëÿ ñòðіëüáè ïðè îáîðîíі. Íà áàøòàõ çíàõîäèëàñÿ ñòîðîæà іç ïіääàíèõ ñåëÿí. Ïåðåä âàëîì áóâ âèðèòèé ãëèáîêèé ðіâ. Äіì ïàíà áóâ êàì’ÿíèé àáî äåðåâ’ÿíèé. Ç ґàíêó äî ïîìåøêàííÿ ïîòðàïëÿëè ÷åðåç ïðîñòîðі ñіíè, äå çíàõîäèëèñÿ ìèñëèâñüêі òðîôåї ïàíà, àäæå ïîëþâàííÿ áóëî îäíієþ ç íàéïîøèðåíіøèõ ðîçâàã ïàíіâ â óñі ÷àñè. Ó ñіíÿõ æå ïіñëÿ áåíêåòіâ ãîñòі, ùî çàëèøàëèñÿ íî÷óâàòè, ñïàëè ïîêîòîì íà ïіäëîçі. Іç ñіíåé â îäèí áіê ìîæíà áóëî ïîòðàïèòè äî ïàíñüêèõ ïîêîїâ, à â äðóãèé – äî ïðèìіùåííÿ ÷åëÿäі. Ïàíñüêі ïîêîї ñêëàäàëèñÿ ç áàãàòüîõ êіìíàò – ñâіòëèöі, ñïàëüíі (ñïàëåíü), їäàëüíі, ðіçíèõ êîìіð÷èí òîùî. Ïîðó÷ іç îãîðîäæåíèì äâîðîì çíàõîäèëîñÿ ãóìíî äëÿ îáìîëîòó, ñóøêè, ïðîâіþâàííÿ çáіææÿ, à òàêîæ ðіçíі ãîñïîäàðñüêі ïðèìіùåííÿ. À äàëі âіäïîâіäíî äî ðåëüєôó і âïîäîáàííÿ ïàíà – êâіòíèê, ñàä, ïàñіêà òîùî. Панський двір

Повсякденне життя різних станів суспільства у ХVI ст.

ìіñòàõ і ñåëàõ ó êîìïàêòíîìó ÷è ðîçñіÿíîìó âèãëÿäі. Íå ìîæå áóòè àáñîëþòíî ñõîæèì æèòòÿ, ãîñïîäàðñüêі çàíÿòòÿ і çíàðÿääÿ ïðàöі, âçàãàëі ìàòåðіàëüíà і äóõîâíà êóëüòóðà ìåøêàíöіâ Êàðïàòñüêèõ ãіð, ïіâíі÷íîї ×åðíіãіâùèíè, Êèїâùèíè ÷è Ñåðåäíüîãî і Íèæíüîãî Ïîäíіïðîâ’ÿ. Îòæå, öåé ôàêòîð òðåáà âðàõîâóâàòè, õàðàêòåðèçóþ÷è ïîâñÿêäåííå æèòòÿ ðіçíèõ ñòàíіâ òîãî÷àñíîãî ñóñïіëüñòâà.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Îäíієþ ç âàæëèâèõ îçíàê ïàíñüêîãî æèòòÿ áóëî ñêëàäàííÿ çàïîâіòіâ (òåñòàìåíòіâ). Ó íèõ çàïîâіäà÷ çàçíà÷àє, êîìó і ùî âіí çðîáèâ äîáðîãî çà ñâîє æèòòÿ, à òîìó ñïîäіâàєòüñÿ, ùî êîæåí ç íèõ (ïðèÿòåëü, îïіêóí, ñëóãè) âіçüìå â ïðîòåêöіþ îñèðîòіëó ðîäèíó (äèâ. äîêóìåíò ñ. 54–55). Çíà÷íіøі ïàíè ìàëè â ñåáå íà ñëóæáі і ïðîòåêöії ìåíø ðîäîâèòèõ ïðèÿòåëіâ і ñëóã. Çà îïèñàìè ëþñòðàòîðіâ äåðæàâíîї âëàñíîñòі òà іíîçåìíèõ ïîäîðîæíіõ, ÿêèì óñå íåçâè÷àéíå âïàäàëî ó âі÷і, ñåëÿíñüêà õàòà äóæå âіäðіçíÿëàñÿ âіä ïàíñüêîãî äîìó. Âçàãàëі, ñåëÿíñüêі ïîìåøêàííÿ áóëè ðіçíèìè і çàëåæàëè âіä ìіñöåâîñòі, äîñòàòêó âëàñíèêіâ і ìіñöåâèõ çâè÷àїâ. Õàòà ïîäіëÿëàñÿ íà òðè ÷àñòèíè – êіìíàòó, êîìîðó, ñòàéíþ. Òîáòî ïîðó÷ іç ëþäüìè çíàõîäèëèñÿ ïіä îäíèì äàõîì êîíі, êîðîâè, òåëÿòà, ñâèíі, êóðè, ãóñè. Â óìîâàõ äîñèòü ñóâîðîãî êëіìàòó ëþäè êåðóâàëèñÿ ìîòèâàìè çáåðіãàííÿ òåïëà і åêîíîìі÷íîї äîöіëüíîñòі. Ó êóòêó êіìíàòè çíàõîäèëàñÿ ïі÷ äëÿ ïðèãîòóâàííÿ їæі. Óçàãàëі æ ïі÷, ÿê і ó âñіõ ñõіäíèõ ñëîâ’ÿí, áóëà áàãàòîôóíêöіîíàëüíîþ: äëÿ îïàëåííÿ æèòëà, ïðèãîòóâàííÿ їæі é âèïі÷êè õëіáà. Êîìèíà é äèìàðÿ âîíà íå ìàëà, äèì âèõîäèâ íàçîâíі õàòè ÷åðåç äіðêè, çðîáëåíі çàìіñòü âіêîí (íàãàäàєìî, ùî îäèí іç ïîäàòêіâ, ÿêèé ñïëà÷óâàëè ñåëÿíè, íàçèâàâñÿ «ïîäèìíå», à ãîñïîäàðñòâî â ïîäàòêîâèõ ñïèñêàõ íàçèâàëîñÿ Селянська хата

Іíòåð’єð ñåëÿíñüêîї õàòè

Їõ âèäè âèçíà÷àþòüñÿ íå òіëüêè ÷àñîì, ïðî ÿêèé іäå ìîâà, à é ìàòåðіàëüíèì äîñòàòêîì ïðåäñòàâíèêіâ ðіçíèõ ñòàíіâ ñóñïіëüñòâà, ïðèðîäíèìè é ãîñïîäàðñüêèìè îñîáëèâîñòÿìè òåðèòîðії, åòíі÷íî-íàöіîíàëüíèìè òðàäèöіÿìè і âïëèâàìè ñóñіäíіõ íàðîäіâ. Øëÿõòà òà áàãàòі ìіùàíè, ÿêі íàìàãàëèñÿ її êîïіþâàòè, ìàëè ñâіé òèï îäÿãó, ùî ñêëàäàâñÿ ç æóïàíà – äîâãîãî ñóêíÿíîãî àáî øîâêîâîãî êàïòàíà ðіçíèõ êîëüîðіâ, ç âóçüêèìè ðóêàâàìè, ñïåðåäó çàñòіáíóòîãî ãóñòèì ðÿäêîì ґóäçèêіâ àáî ãà÷êàìè òà ïіäïåðåçàíîãî ïîÿñîì. Ïîâåðõ íüîãî âäÿãàëè ïëàù іç øèðîêèìè ðóêàâàìè, ç ґóäçèêàìè і ïåòëÿìè, áåç ïîÿñà. Òðîõè ïіçíіøå ìîäíèì ñòàâ êàïòàí ç ïðîðіçíèìè ðóêàâàìè – «âèëüîòàìè». Ñïіäíіé îäÿã áàãàòèõ ëþäåé, ÿê ïðàâèëî, áóâ іç òóðåöüêîãî øîâêó òåìíîãî êîëüîðó і ìàâ îñîáëèâèé êðіé ç ðîçðіçàìè ç áîêіâ, ùîá êîëè ëþäèíà â çèìîâó ïîðó ñèäіëà íà êîíі, õîëîä íå ïðîíèêàâ äî òіëà. Øàïêè ç õóòðà áóëè îäíієþ ç îçíàê çíàòíîñòі. Ïàíè, ìàãíàòè òà íàéáàãàòøі êóïöі íîñèëè âåðõíіé îäÿã îäíîãî êîëüîðó, à áіäíіøà øëÿõòà – іíøîãî. ×îáîòè, ïіäáèòі ïіäêîâêîþ, áóëè іç ÷îðíîї øêіðè, ÷åðâîíîãî àáî æîâòîãî ñàï’ÿíó. Òàêі æ íîñèëè áàãàòі ìіùàíè і êóïöі. Ïðîñòі ëþäè âçèìêó, ó ëþòі ìîðîçè, íîãè îáìîòóâàëè ñîëîìîþ і âçóâàëè ïîâåðõ öüîãî ÷îáîòè, ùî ðÿòóâàëî âіä îáìîðîæåííÿ íіã. Одяг і взуття

Повсякденне життя різних станів суспільства у ХVI ст.

«äèì»). Äіòè, ùå íå çäàòíі ïðàöþâàòè, ñïàëè і ãðàëèñÿ íà ïå÷і, çîâñіì ìàëà äèòèíà – â êîëèñöі, ïіäâіøåíіé ãàêîì äî ñâîëîêà. Îáîâ’ÿçêîâèì àòðèáóòîì ó êіìíàòі áóëà іêîíà і ëàìïàäà íà ïîêóòòі (êóòîê, ùî çíàõîäèâñÿ ïî äіàãîíàëі âіä ïå÷і). Îïèñіâ ñåëÿíñüêèõ õàò XVI ñò. çàëèøèëîñÿ ìàëî. Îäíàê äîñëіäíèêè çàóâàæóþòü, ùî íå âñі õàòè áóëè êóðíèìè. Ó ãîðàõ, äå æèòåëі öіëèé ðіê âèïàñàëè îâåöü, âîíè ñòàâèëè êîøàðè (âіâ÷àðíі) äëÿ ïîìåøêàííÿ і çàõèñòó âіä íåãîäè îòàðè. Ó ëіñàõ íîâîïîñåëåíöі áóäóâàëè òèì÷àñîâі æèòëà ó âèãëÿäі êóðåíіâ («øàëàøіâ»). À â ñòåïó òà ëіñîñòåïó ÿê æèòëà áóëè ïîøèðåíèìè çåìëÿíêè. Âîíè íàçèâàëèñÿ «áîðäþãàìè». Ëèøå ÷àñòèíà òàêîї áóäіâëі áóëà íàçåìíîþ. Ñòіíè îáêëàäàëè êóðàєì, îáëіïëþâàëè êіçÿêîì, îáìàçóâàëè ãëèíîþ, òîìó â òàêîìó ïðèìіùåííі áóëî òåïëî é çàòèøíî. Ó çåìëÿíöі òàêîæ áóëà ïðèìіòèâíà íèçüêà ïі÷ ç òàê çâàíîãî «äèêîãî êàìåíþ», áåç äèìàðÿ і ãðóáè. Âіä âîãíþ êàìіííÿ íàãðіâàëîñÿ і äîâãî çáåðіãàëî òåïëî. Ó ñåëàõ XVI ñò. ñêëÿíèõ øèáîê íå áóëî, çàìіñòü íèõ âèêîðèñòîâóâàëèñÿ ðèá’ÿ÷і ìіõóðè àáî ïðîçîðі, òîíêî âіäøëіôîâàíі êàìіíöі, ÿêі ïðîïóñêàëè ñâіòëî.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Çàìîæíі ìіùàíè

Îäÿã ñåëÿí òàêîæ áóâ çíà÷íî áіäíіøèì і ïðîñòіøèì, õî÷ іñíóâàëî і ñâÿòêîâå âáðàííÿ, ÿêå íîñèëè áàãàòî ðîêіâ, íàâіòü ïåðåäàþ÷è éîãî íàñòóïíîìó ïîêîëіííþ. Õàðàêòåðíîþ îçíàêîþ ìіñòà XVI ñò. áóâ çàìîê (ôîðòåöÿ) àáî çâè÷àéíå óêðіïëåííÿ, ùî ïîÿñíþєòüñÿ ïîñòіéíîþ íåáåçïåêîþ íàïàäіâ âîðîãіâ, ïіä ÷àñ ÿêèõ íàñåëåííÿ õîâàëîñÿ çà ôîðòå÷íèìè ìóðàìè àáî çåìëÿíèìè âàëàìè і çàïîâíåíèìè âîäîþ ðîâàìè. Äî çàìêó ìîæíà áóëî ïîòðàïèòè òіëüêè ÷åðåç çàëіçíі àáî îáêîâàíі äóáîâі âîðîòà â îäíіé іç áàøò. Ó ñåðåäèíі çàìêó íàâêîëî âåëèêîãî ïîäâіð’ÿ çíàõîäèâñÿ áóäèíîê âëàñíèêà (÷àñòî âіí áóâ і ïîñàäîâöåì), æèòëî äëÿ ãàðíіçîíó, äîïîìіæíі ïðèìіùåííÿ äëÿ çáåðіãàííÿ çáðîї, ôóðàæó, ïðîäóêòіâ òîùî. Íà ïîäâіð’ї âіäáóâàëèñÿ âіéñüêîâі âïðàâè, çáîðè, à â ïåðіîä íåáåçïåêè òàì çáèðàëîñÿ íàñåëåííÿ îêðóãè. Íàâêîëî çàìêó áóëî ïåðåäìіñòÿ (ïіäçàì÷å), ÿêå â ïåâíèé ïåðіîä çàñåëåííÿ і ðîçâèòêó ñòàâàëî ìіñòîì. Ó XVI ñò. áàãàòî ìіñò ñòàëè íåçàëåæíèìè âіä ôåîäàëіâ, íà çåìëі ÿêèõ âîíè âèíèêëè, òà ñôîðìóâàëèñÿ ÿê ìіñüêà ãðîìàäà. Ìіñòà òàêîæ ìàëè óêðіïëåííÿ (ìóðè, çåìëÿíі âàëè, ðîâè) – íàé÷àñòіøå ó ôîðìі ÷îòèðèêóòíèêà. Ìóðè çâîäèëè ç êàìåíþ àáî öåãëè, ÿêùî íå áóëî áóäіâåëüíîãî ìàòåðіàëó äëÿ òàêîãî ìóðó, òî óêðіïëåííÿ çâîäèëè іç çåìëі òà äåðåâà. Â’їçä äî ìіñòà çäіéñíþâàâñÿ ÷åðåç îáîðîííó áðàìó. ßê ïðàâèëî, øëÿõ äî áðàìè âіâ ïî ïåðåêèäíîìó ìîñòó ÷åðåç ðіâ. Áðàìà íå òіëüêè çàìèêàëàñÿ, àëå é îõîðîíÿëàñÿ. Міста і міщани

Повсякденне життя різних станів суспільства у ХVI ст.

Îëåñüêèé çàìîê. XIII–XVIII ñò. Ñó÷àñíå ôîòî

Ïîñåðåä ìіñòà çíàõîäèëàñÿ ðèíêîâà ïëîùà, äå âіäáóâàëèñÿ òîðãè і ÿðìàðêè. Íà öіé ñàìіé ïëîùі çíàõîäèâñÿ áóäèíîê ìіñüêîї âëàäè (ìàãіñòðàòó), ÿêèé íàçèâàâñÿ ðàòóøåþ. Òàì ïîñòіéíî çíàõîäèâñÿ áóðìèñòð òà ðàäà, òàì æå çáèðàâñÿ ëàâíè÷èé ñóä, âіäáóâàëèñÿ ïðèéîìè âèçíà÷íèõ ãîñòåé ìіñòà òîùî. Ïåðåä ðàòóøåþ ñòîÿâ ñòîâï, äî ÿêîãî ïðèâ’ÿçóâàëè çëî÷èíöÿ äëÿ ïóáëі÷íîãî ïîêàðàííÿ. Íà ðèíêîâіé ïëîùі çíàõîäèëèñÿ ìіñüêі âàãè, âîñêîáіéíÿ, ìàãàçèí ç ïðîäàæó ñóêíà, à òàêîæ ïðèâàòíі ÿòêè (ìàëåíüêі êðàìíèöі) ç óñіëÿêèì êðàìîì. Ïðèїæäæі êóïöі ñòàâèëè ñâîї âîçè і øàòðà òóò æå, íà ïëîùі. Çà ðèíêîì ó ðіçíèõ íàïðÿìàõ ñòîÿëè öåãëÿíі äâî- àáî òðèïîâåðõîâі áóäèíêè ìіùàí. Áóäèíêè, ùî ïðèìèêàëè äî ïëîùі, íå ìîãëè ìàòè áіëüøå òðüîõ âіêîí íà îäíîìó ïîâåðñі. Âіä ãîëîâíèõ âóëèöü, ùî їõ ïî äâі ïî÷èíàëîñÿ âіä êîæíîãî êóòà ïëîùі, éøëè äðóãîðÿäíі âóëèöі, ÿêі íàçèâàëèñÿ àáî çà íàçâîþ íàðîäó, ùî òóò ìåøêàâ (Ðóñüêà, Âіðìåíñüêà, Òàòàðñüêà òà іí.), àáî çà ãîëîâíîþ áóäîâîþ íà íіé (Êàôåäðàëüíà, Øïèòàëüíà òà іí.), àáî çà ñïåöіàëüíіñòþ ðåìіñíèêіâ (Êîâàëüñüêà, Øåâñüêà, Ðіçíèöüêà òà іí.). Âóëèöі áóëè âóçüêі, âèêëàäåíі áðóêіâêîþ àáî äîøêàìè. Ïîñòіéíîãî îñâіòëåííÿ íå áóëî, ïåðåä âåëèêèìè êðàìíèöÿìè âèñіëè ëіõòàðі. Õàðàêòåðíîþ îçíàêîþ ìіñò áóëà íàÿâíіñòü âåëèêîї êіëüêîñòі öåðêîâ, ïðè ÿêèõ іñíóâàëè øïèòàëі äëÿ íåìі÷íèõ, áåçäîìíèõ ïîäîðîæíіõ. 51

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Æèòòÿ і ïîáóò ìіùàí ó XVI ñò. âèçíà÷àëèñÿ íàÿâíіñòþ êîðïîðàòèâíèõ îðãàíіçàöіé, äî ÿêèõ âîíè íàëåæàëè, – êóïåöüêèõ ãіëüäіé òà ðåìіñíè÷èõ öåõіâ. Öåõ ðåãóëþâàâ íå ëèøå âèðîáíè÷і âіäíîñèíè ðåìіñíèêіâ, àëå é ïîâñÿêäåííå æèòòÿ, äîòðèìàííÿ ìîðàëüíîñòі òà âñòàíîâëåíèõ çâè÷àїâ, ðåëіãіéíîãî êóëüòó òà îáîâ’ÿçêó ó÷àñòі â ïîõîðîíàõ áðàò÷èêà і äîïîìîçі éîãî ñіì’ї. Öåõ ìàâ ñâіé êîñòåë, öåðêîâêó ÷è êàïëè÷êó. Íà öåðêîâíó ñëóæáó ðåìіñíèêè (áðàò÷èêè) ïîâèííі áóëè ç’ÿâëÿòèñÿ ó ïîâíîìó ñêëàäі. Іñíóâàëè é îñîáëèâі öåõîâі ñâÿòà. Öåõ ïåðåä ìіñüêèì óðÿäîì (ìàãіñòðàòîì àáî ðàòóøåþ) ïðåäñòàâëÿâ öåõìіñòð, ÿêîãî ìàéñòðè îáèðàëè ç-ïîìіæ ñåáå ùîðîêó, à âіí ñêëàäàâ ïåðåä ìіñüêèì óðÿäîì ïðèñÿãó. Öåõìіñòðà âñі ÷ëåíè öåõó ìàëè ïîâàæàòè і ñëóõàòèñÿ. Ðàç àáî äâі÷і íà ìіñÿöü ìàéñòðè öåõó (áåç ïіäìàéñòðіâ і їõíіõ ó÷íіâ) çáèðàëèñÿ íà íàðàäó äëÿ îáãîâîðåííÿ ðіçíèõ ñïðàâ. ×àñòî âëàøòîâóâàëèñÿ áðàòñüêі çàñòіëëÿ («òðóíîê òîâàðèñüêèé») ç ïðèâîäó çàêіí÷åííÿ íàâ÷àííÿ ó÷íÿ, ÿêèé çðîáèâ åêçàìåíàöіéíèé «øåäåâð» і ñòàâàâ ïіäìàéñòðîì, âñòóïó äî öåõó íîâîãî ìàéñòðà òîùî. Äëÿ çàïîáіãàííÿ çëî÷èíàì íà òàêі çіáðàííÿ çàáîðîíÿëîñÿ ïðèíîñèòè íîæі òà іíøі ðå÷і, ÿêі ìîãëè á ñòàòè çáðîєþ ïіä ÷àñ ñâàðêè. Çà ëàéëèâó ìîâó íà áðàòñüêèõ çіáðàííÿõ êàðàëè. ßê ïðàâèëî, öåé øòðàô ñïëà÷óâàâñÿ ó âèãëÿäі âîñêó äëÿ ñâі÷îê. Ìàéñòðè áðàëè ó÷íіâ ó íàóêó, ïіñëÿ çàêіí÷åííÿ ÿêîї ó÷åíü äàâàâ äî öåõó ôóíò âîñêó і âèçíà÷åíó â äàíîìó öåõó ñóìó ãðîøåé äî áðàòñüêîї ñêàðáíè÷êè (óñå öå çàïèñóâàëîñÿ â öåõîâó êíèãó). ßêùî õòîñü ïåðåìàíþâàâ äî ñåáå ó÷íÿ àáî ÷åëÿäíèêà âіä іíøîãî ìàéñòðà, òàêîæ ïëàòèâ øòðàô. Óñі äії і ïîâåäіíêà áðàò÷èêіâ òàêèì ÷èíîì áóëè ÷іòêî ðåãëàìåíòîâàíі. Óêðàїíñüêà êóõíÿ ó XVI ñò. áóëà äóæå áàãàòîþ. Àëå ïàíñòâî і ïðîñòі ëþäè ñïîæèâàëè íåîäíàêîâі ñòðàâè. Ïàíè â ïîâñÿêäåííі і íà áåíêåòàõ íàäàâàëè ïåðåâàãó âàðåíîìó і ñìàæåíîìó ì’ÿñó. Òà é êіëüêіñòü ñòðàâ òðàïåçè áóëà çíà÷íîþ. À äëÿ ïðîñòèõ ëþäåé íàéáіëüø çíà÷èìèì ó õàð÷óâàííі áóâ õëіá (ó ôîëüêëîðі çàëèøèëîñÿ áàãàòî ïðèêàçîê, ïîâ’ÿçàíèõ ç õëіáîì). Ç õëіáîì їëè і ðіäêі ñòðàâè, і êàøі, óëіòêó – îãіðêè, ôðóêòè, ÿãîäè, äèíі, êàâóíè. Õëіá ñèìâîëіçóâàâ äîáðîáóò, ãîñòèííіñòü, õëіáîñîëüñòâî. Äî õëіáà ñòàâèëèñÿ ÿê äî ñâÿùåííîãî ïðåäìåòà. Êðèõòè ÷è øìàòêè õëіáà íіêîëè íå âèêèäàëè, à âіääàâàëè ïòèöі àáî õóäîáі. Íå äîїñòè øìàòîê õëіáà ââàæàëîñÿ ãðіõîì. À ÿêùî õëіá ïàäàâ, òî ñëіä áóëî éîãî ïіäíÿòè, çäìóõíóòè ïèë, ïîöіëóâàòè і ç’їñòè. Ïåðåâàãó ìàâ æèòíіé õëіá, à ïøåíè÷íèé âèïіêàëè òіëüêè íà âåëèêі ñâÿòà: Ðіçäâî, Âåëèêäåíü òà íà âåñіëëÿ. Страви

Çàãàëîì óñå ðîçìàїòòÿ çâè÷àїâ і îáðÿäіâ óêðàїíñüêîãî íàðîäó ñâіä÷èòü ïðî éîãî âèñîêó êóëüòóðó: ó ñіì’ї, ó ñòîñóíêàõ іç ñóñіäàìè, ó ãðîìàäі, âçàєìîäîïîìîçі ó âèãëÿäі òîëîêè, ãîñòèííîñòі, ÷àñòóâàííі, ïàðóáî÷îìó ïîáðàòèìñòâі, áðàòñüêèõ ñâÿòàõ, «ñêëàäêàõ», çàáàâàõ, іãðàõ òîùî. Ïàðóáî÷і òà äіâî÷і ãðîìàäè îáèðàëè ñâîїõ «îòàìàíіâ» і âèêîíóâàëè ðіçíі çâè÷àєâі і îáðÿäîâі äіéñòâà, îðãàíіçîâóâàëè «ñõîäèíè», «äîñâіòêè», «âå÷îðíèöі» òà іí. Іñíóâàëî áàãàòî îáðÿäіâ, ïîâ’ÿçàíèõ ç îêðåìèìè âèäàìè ïðàöі. Äåòàëüíî âîíè îïèñàíі â åòíîãðàôі÷íіé ëіòåðàòóðі. Äóæå ñòіéêèìè ïðîòÿãîì âіêіâ áóëè é îáðÿäè: âåñіëüíі, íàðîäæåííÿ äіòåé, ïîõîðîííі, ïîìèíàëüíі òà іí. Âîíè ìàëè ñâîї îñîáëèâîñòі â ðіçíèõ ìіñöåâîñòÿõ Óêðàїíè. Íàéêðàùі ÿêîñòі òîäіøíüîї ëþäèíè ïðîÿâëÿëèñÿ â ðîäèííèõ âіäíîñèíàõ. Çîêðåìà, çà îáîâ’ÿçêîâîãî öåðêîâíîãî âіí÷àííÿ ìàéíîâі ïðàâà ïîäðóææÿ ðåãóëþâàëèñÿ øëþáíèì êîíòðàêòîì. Öå äàâàëî ãàðàíòії ñâîáîäè і âіëüíîãî âèáîðó ñòîðіí. Âíîñÿ÷è «âіíî» (ïîñàã) ó ðîäèíó íàðå÷åíîãî, äðóæèíà áóëà óáåçïå÷åíà ÷îëîâіêîì ó ðàçі éîãî ñìåðòі ÷è іíøîãî âèïàäêó øëþáíèì êîíòðàêòîì. À ÷îëîâіê âіäïèñóâàâ їé ïîäâіéíó ñóìó іç ñâîãî ìàéíà (àëå íå áіëüøå òðåòèíè âіä çàãàëüíîї éîãî âàðòîñòі). Æèòòÿ ëþäåé ó áóäíі і ñâÿòêîâі äíі áóëî òіñíî ïîâ’ÿçàíå іç ðåëіãіéíèìè âіðóâàííÿìè і îáðÿäàìè. Ðåëіãіÿ ïîñіäàëà âåëèêå ìіñöå â ùîäåííîìó ïîáóòі ëþäèíè. Öå íå òіëüêè ìîëèòâè ïåðåä іêîíîþ ó âëàñíîìó ïîìåøêàííі, âіäâіäóâàííÿ öåðêîâíîї ñëóæáè, äå ìîæíà áóëî ùå é «ñåáå ïîêàçàòè é íà ëþäåé ïîäèâèòèñÿ», ïàðóáêàì òà äіâ÷àòàì ïîáà÷èòèñÿ, àëå é ðåãóëÿòîð çàãàëîì æèòòÿ ëþäèíè. Ç äîõðèñòèÿíñüêèõ ÷àñіâ і â XVI ñò. çáåðåãëèñÿ âіðóâàííÿ â ðåàëüíіñòü іñíóâàííÿ äåìîíîëîãі÷íèõ ïîñòàòåé: «äîìîâèêіâ» (ïðèíîñèòü ùàñòÿ, äîïîìàãàє â ðîáîòі àáî æ ðîáèòü ðіçíі êàïîñòі òîìó, õòî éîãî îáðàçèâ), «ëіñîâèêіâ» (äèêèõ ëþäåé, çëèõ äóõіâ, ÿêі ïàñóòü і ñòåðåæóòü ëіñîâèõ òâàðèí, âîäÿòü ëþäèíó Народні звичаї та обряди

Повсякденне життя різних станів суспільства у ХVI ст.

Іñíóâàííÿ ïå÷і îáóìîâëþâàëî é ñïîñîáè îáðîáêè ïðîäóêòіâ, òîáòî ïðèãîòóâàííÿ âàðåíî-òóøêîâàíèõ ñòðàâ. Âåëèêó ÷àñòêó â ðàöіîíі ëþäåé çàéìàëè áîáîâі, îâî÷і і ôðóêòè. Äëÿ ïðîñòèõ ëþäåé ì’ÿñî äîñòóïíå áóëî ëèøå ó ñâÿòêîâі äíі. Ïðè öüîìó ïåðåâàãà íàäàâàëàñÿ ñâèíèíі, à ç òâàðèííèõ æèðіâ – ñàëó. Ãðèáè, ðèáà, äèêîðîñòó÷і ÿãîäè і ôðóêòè-äè÷êè áóëè ñóòòєâèì äîïîâíåííÿì äî ìåíþ ñåëÿíèíà. Îïèñàòè â êіëüêîõ ðÿäêàõ âæèâàíі ó XVI ñò. ñòðàâè íåìîæëèâî. Ðåêîìåíäóєìî êðàùå ïî÷èòàòè ïîåìó І.Ï. Êîòëÿðåâñüêîãî «Åíåїäà», õî÷ òàì çîáðàæåíî óêðàїíñüêå ñóñïіëüñòâî XVIII ñò., àëå òðàäèöіéíà êóõíÿ âіêàìè çáåðіãàëàñÿ ìàéæå áåç çìіí.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

ëіñîì, à іíîäі é äóøàòü), «ïîëüîâèêіâ» (æèâóòü ó ñòåïàõ, ïîëÿõ, ëóãàõ â îáðàçі ïòàõà, çâіðà, à òî é ëþäèíè), «âîäÿíèêіâ» (ñèäÿòü ó ðі÷êàõ, îçåðàõ, êðèíèöÿõ, óïðàâëÿþòü ðóñàëêàìè, à òі, ùî çíàõîäÿòüñÿ â áîëîòàõ, çàòÿãóþòü òóäè ëþäåé), «ðóñàëîê» (íåõðåùåíèõ äіòåé, äіâ÷àò і æіíîê, ÿêі ïîìåðëè íàãëîþ (ðàïòîâîþ) ñìåðòþ, ÷è ñàìîãóáöіâ), «ìàâîê» (áëèçüêі äî ðóñàëîê, ëіòàþòü ó âèãëÿäі ïòàõіâ), «âіäüîì» (÷àðіâíèöü, ÿêі çâ’ÿçàíі ç íå÷èñòîþ ñèëîþ) òà іí.

Ïðàöþєìî ñàìîñòіéíî ДОКУМЕНТИ Опрацювавши документ, дайте характеристику польській шляхті за власними критеріями. 1. Із записок папського нунція Ф. Руджієрі (близько 1560 р.) ...Правдивим шляхтичем є той, хто уродився від батьків шляхетського стану, але діти, що походять від батька-шляхтича, а матері-нешляхтянки, не втрачають шляхетства, так як і в Німеччині. Шляхетство втрачає той, хто допустився злочину, або якщо хтось покинув шляхетський стан і взявся до якого підлого [поганого] ремесла. Шляхетство не займається нічим іншим, як тільки хліборобством і вирощуванням худоби, і це в них не вважають за ганьбу; так само не ганьбить шляхтянки прясти льон або вовну, купувати й продавати речі, що належать до домашнього господарства, – але це не личить жінці або доньці сенатора. Шляхта має велику вищість над нешляхтою; у цілому світі нема шляхти, що була б вільніша й мала більшу владу, як польська шляхта. Окрім того, що вони є самовладними панами у своїх добрах [землеволодіннях], мають багато привілеїв, кожний їх боїться і низько їм кланяється. Не один шляхтич виступить проти права, допуститься насильства не тільки на селі, але й у місті, бо й міста до них належать, а нема нікого, хто заступився б за кривду слабшого і посмів утерти носа шляхтичеві. Шляхті дають всі уряди [посади], з неї виходять на єпископів, сенаторів, на усіх двірських урядовців; а також військового ступеня рідко дослужиться нешляхтич, хіба що дуже відзначиться на війні. Шляхта живе розкішно, любить тримати багато слуг і коней, маючи їх сто і більше; в дорозі слуги їдуть за ними верхи, в місті ідуть за ними пішки. Сенаторів попереджують дворяни, за ними юрба слуг... Історія української культури / За ред. Івана Крип’якевича. – Нью-Йорк, 1990. – С. 140.

На основі документа визначте, яка система виховання існувала в той час. 2. З духовного заповіту Василя Загоровського (1577) (наставлення дітям і розпорядження про влаштування церков, шпиталів та школи)

Історія української школи і педагогіки. Хрестоматія. / Упорядн. проф. О.О. Любар. – К.: Знання, 2003. – С. 56–58.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Знайдіть приказки та прислів’я, пов’язані з хлібом. 2. Виберіть з поеми І.П. Котляревського «Енеїда» рядки, в яких описано страви на бенкетах.

Повсякденне життя різних станів суспільства у ХVI ст.

...Коли дітям моїм милостивий Бог дасть дійти семи років, має її милість, пані дядина моя, закликати добре вченого й чесного дяка або того дяка Дмитра, що у мене служив, з’єднати і дати їх навчати в домі моїм або в церкві Святого Іллі у Володимирі руської науки та Письма Святого і, не пестячи їх, пильно й порядно до науки приводити... А коли вже в тій науці матимуть у собі добрі початки, нехай її милість, за радою їхніх милостей, панів добродіїв моїх, у цьому моєму заповіті вище поіменно записаних, віддасть до науки єзуїтам у Вільні, бо там дають добру науку дітям, або де найпристойніше їхні милості визначать – і там, аби додому не приїжджаючи і в ньому не буваючи, коли Бог дасть, сім років або більше уставно й пильно навчалися. А коли їм милостивий Бог дасть досконалу вправність у латинській науці, мають бути віддані через їхню милість, панів приятелів моїх, у службу на такі місця, де могли б пройти навчання в Божій боязні. Також аби письма свого руського й мовлення руськими словами та звичаїв цнотливих і покірних руських не забували, а найбільше віри своєї, до якої їх Бог закликав і в ній на цей світ створив, і набожества в церквах наших, належного й порядно постановленого закону грецького ніколи аж до смерті своєї не покидали... А коли в добрих звичаях на таких, як вище казав, місцях служачи, навчаться, тоді мають бути віддані у службу господарю королю... Зробити шпиталя одного у Суходолах на тому місці, де священику холовському та маковському вказував, тобто хату білу на три сажні, сіни на три сажні, чорну хату навпроти на три сажні, сіни вбік на півтора сажні впоперек загородити, аби були дві комірчини для схову: одна білій хаті, а друга чорній; двері із сіней одні на вулицю, а другі двері – вбік, у сад, щоб до церкви ходити, і в сінях комина для варення збудувати із цегли. У Володимирі, при церкві святого Іллі, уздовж одним боком до ріки, тобто від залужжя, такий же дім поставити; одне, там учинити дімець для диякона із спільною стіною із тим шпитальським домом і під одним із ним покровом, хату на два з половиною, а сінці на півтора сажня, стаєнку для попових та дияконових коней... [Далі йде мова про плату священику, диякону і дяку за догляд за дітьми] І то для того дяку доброму більше [дається], щоб, уставно в тій білій хаті супроти шпитальної чорної хати мешкаючи, дітей, котрих на науку йому будуть давати, й Богу й людям добрим удячно навчав, у церкві на книгах гаразд читав і співав, книги, яких церква пильно потребує, з доброго підняття щоб уставно писав або щотижня по три зошити правильно, справедливо і нефальшиво списував. А на рік півтораста зошитів на те паперу, кіноварі, горішків, копервасу і гум’ї на чорнило її милість пані, за мої гроші купуючи, має йому давати...

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

3. Як природне середовище впливало на стиль житла? 4. Якщо життя міщан регламентувалося звичаями й обрядами гільдій і цехів, то чим керувалися селяни в повсякденному житті? 5. Які страви зникли з меню сучасної української кухні порівняно з XVI ст.? 6. Чому сало і загалом свинина вважаються одним з основних українських національних продуктів? 7. Складіть детальний розпорядок дня селянина і пана у XVI ст.

§7.

ÐÅËІÃІÉÍÎ-ÑÓÑÏІËÜÍІ ÐÓÕÈ ÒÀ ÂÈÍÈÊÍÅÍÍß ÏÐÀÂÎÑËÀÂÍÈÕ ÁÐÀÒÑÒÂ Â ÓÊÐÀЇÍІ

Çãàäàéòå!

1. Êîëè ðîçïî÷àëèñÿ Âåëèêі ãåîãðàôі÷íі âіäêðèòòÿ? 2. ßêі ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íі ðóõè â êðàїíàõ Çàõіäíîї Єâðîïè âіäáóâàëèñÿ â ïåðøіé ïîëîâèíі XVI ñò.?

Ðåëіãіéíå æèòòÿ â Óêðàїíі ó öåé ïåðіîä áóëî íàäçâè÷àéíî ñêëàäíèì. Âіä ñåðåäèíè XVI ñò. ðîçïî÷àëîñÿ øâèäêå çðîñòàííÿ ôіëüâàðêîâîãî ãîñïîäàðñòâà. Øëÿõòà â Ëèòâі, ç îäíîãî áîêó, ïðàãíóëà îòðèìàòè ïîëіòè÷íі ïðàâà, ÿêі ìàëè ìàãíàòè, à ç іíøîãî – öüîãî ìîæíà áóëî äîñÿãòè òіëüêè ÷åðåç çáіëüøåííÿ åêîíîìі÷íîї ìîãóòíîñòі, òîáòî ÷åðåç ðîçøèðåííÿ çåìëåâîëîäіííÿ. Öå ñïðè÷èíèëî, çîêðåìà, àêòèâíèé íàñòóï øëÿõòè â Ïîëüùі é Ëèòâі íà öåðêîâíі çåìëåâîëîäіííÿ. Äî XVI ñò. âêëþ÷íî, ïîïðè âñі ïðèâіëåї, ÿêі ìàëà êàòîëèöüêà öåðêâà, ïåðåâàæàþ÷îþ çà êіëüêіñòþ âіðóþ÷èõ, õðàìіâ і çåìëåâîëîäіíü íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ çàëèøàëàñÿ âñå æ òàêè ïðàâîñëàâíà öåðêâà. Íàéáàãàòøèì íà òîé ÷àñ áóâ Êèєâî-Ïå÷åðñüêèé ìîíàñòèð. Öåðêâà îòðèìóâàëà äåñÿòèíó ùå âіä ÷àñіâ Âîëîäèìèðà Âåëèêîãî. Ïðîòå â ïåðøіé ïîëîâèíі XVI ñò. áóëî ÷èìàëî âèïàäêіâ, êîëè øëÿõòà âіäìîâëÿëàñÿ äàâàòè їé äåñÿòèíó. Âîäíî÷àñ ïіääàíі єïèñêîïіâ і ìîíàñòèðіâ íå âіäáóâàëè æîäíèõ ìіñüêèõ ïîâèííîñòåé (íàïðèêëàä, ðåìîíò äîðіã, ìîñòіâ, çàìêіâ), ùî âèêëèêàëî íåçàäîâîëåííÿ øëÿõòè é ìіùàí. Öå áóâ ґðóíò äëÿ ïîøèðåííÿ â Óêðàїíі (÷åðåç Ïîëüùó і Ëèòâó) ðåôîðìàöіéíîãî ðóõó. Передумови релігійних процесів в Україні

Ðåëіãіéíî-ñóñïіëüíèé ðóõ ó çàõіäíîìó õðèñòèÿíñòâі (êàòîëèöèçìі) â ïåðøіé ïîëîâèíі XVI ñò. îòðèìàâ íàçâó Ðåôîðìàöіÿ (âіä ëàò. reformatio – ïåðåòâîðåííÿ, âèïðàâëåííÿ). Äіÿ÷і Ðåôîðìàöії âèñòóïàëè

Реформація в Україні

Ó äðóãіé ïîëîâèíі XVI ñò. â Óêðàїíі äåÿêîãî ïîøèðåííÿ íàáóëà îäíà ç òå÷іé ïðîòåñòàíòèçìó – ñîöèíіàíñòâî (âіä іìåíі ãîëîâíîãî òåîðåòèêà-áîãîñëîâà Ôàâñòà Ñîöèíà). Îñíîâîþ âіðîâ÷åííÿ ñîöèíіàí áóëî âèçíàííÿ іñòèííèì іç Ñâÿòîї Òðіéöі ëèøå Áîãà-Îòöÿ. Ñîöèíіàíè çàïåðå÷óâàëè іêîíè òà âñþ öåðêîâíó çîâíіøíþ îáðÿäîâіñòü, íå âèçíàâàëè âîєí і ñìåðòíîї êàðè, ââàæàþ÷è її ïîñÿãàííÿì íà îáðàç Áîæèé – ëþäèíó. Ñèëà é çàñëóãà ñîöèíіàíñòâà ïîëÿãàëà â òîìó, ùî âîíî çàâæäè âèñòóïàëî â ñîþçі ç íàóêîþ і îñâіòîþ é êðàùèì çàñîáîì ïðîïàãàíäè ââàæàëî âіäêðèòòÿ øêіë і äðóêàðåíü òà ëіòåðàòóðíó äіÿëüíіñòü. Ñîöèíіàíñòâî ïðîãîëîøóâàëî ïðèíöèïè ñâîáîäè äóìîê, âіðîòåðïèìіñòü і ïîâàãó äî ÷óæèõ ïåðåêîíàíü. Ñîöèíіàíñòâî îðієíòóâàëîñÿ íà ïàíіâ òà øëÿõòó, âèêîðèñòîâóâàëî òіëüêè ïîëüñüêó é ëàòèíñüêó ìîâè. Ñîöèíіàíñòâî ïðèéøëî íà óêðàїíñüêі çåìëі ç Ïîëüùі і ñòàëî îñîáëèâî ïîïóëÿðíèì íà Âîëèíі. Äîìіíіêàíñüêèé Íàïðèêіíöі XVI ñò. ñîöèíіàíñòâî ïîêîñòåë ó Òåðíîïîëі. øèðþєòüñÿ â Êèєâі. Ïіçíіøå éîãî ïîêðîXVI ñò. âèòåëåì íà Êèїâùèíі é Æèòîìèðùèíі Социніанство

1 Ïðîòåñòàíòèçì (âіä ëàò. protestans – íåçãîäíèé, çàïåðå÷íèé) ìàє áàãàòî òå÷іé: ëþòåðàíñòâî, êàëüâіíіçì, àíàáàïòèçì, ñîöèíіàíñòâî, ïðåñâіòåðіàíñòâî òà іí.

Релігійно-суспільні рухи та виникнення православних братств в Україні

ïðîòè öåðêîâíîãî çåìëåâîëîäіííÿ, çà çäåøåâëåííÿ öåðêâè é çà îáìåæåííÿ âëàäè öåðêâè òà äóõîâåíñòâà. Öåé ðóõ çàïî÷àòêóâàâ îñíîâè òðåòüîї ãіëêè õðèñòèÿíñüêîї ðåëіãії – ïðîòåñòàíòèçìó1. Ó ðіçíèõ êðàїíàõ Ðåôîðìàöіÿ âіäáóâàëàñÿ ïî-ñâîєìó. Â Óêðàїíі âîíà ïðîáóäæóâàëà іíòåðåñ äî ðіäíîї ìîâè, çîêðåìà ñïðèÿëà ïåðåêëàäàì óêðàїíñüêîþ ìîâîþ Ñâÿòîãî Ïèñüìà (Ïåðåñîïíèöüêå єâàíãåëіє) òà ïðèñêîðèëà ðîçâèòîê äðóêàðñüêîї ñïðàâè. Ðåôîðìàöіéíèé ðóõ, ç îäíîãî áîêó, ïіäñèëþâàâ іíòåðåñ äî öåðêâè і ðåëіãіéíîї äóõîâíîñòі âçàãàëі, à ç іíøîãî – ðóéíóâàâ ïіäâàëèíè, íà ÿêèõ òðèìàëîñÿ ïðàâîñëàâ’ÿ. Ïðàâîñëàâíà öåðêâà ïåðåáóâàëà â íàéáіëüø ñêëàäíîìó ñòàíîâèùі ÷åðåç ðîçãëÿíóòі âèùå îáñòàâèíè, áóëà îá’єêòîì íèùіâíîї êðèòèêè іäåîëîãіâ êàòîëèöèçìó, ïðîòåñòàíòèçìó òà іí. Ó ðåçóëüòàòі öÿ êàòîëèöüêà ðåàêöіÿ (êîíòððåôîðìàöіÿ) íåâäîâçі é ïåðåìîãëà.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Ôîðòåöÿ â Ìåäæèáîæі. XIV–XVI ñò. Ñó÷àñíå ôîòî

ñòàє îâðóöüêèé ñòàðîñòà Ñòåôàí Íåìèðè÷. Íà Ïîäіëëі öåíòðàìè ñîöèíіàíñòâà áóëè Êàì’ÿíåöü-Ïîäіëüñüêèé, Ìåäæèáіæ, Ïàíіâöі, Ñàòàíіâ, Õìåëüíèê. Ó Ãàëè÷èíі – Áåðåæàíè, Áó÷à÷, Æîâêâà, Çáîðіâ, Ïîìîðÿíè. Ïîøèðåííÿ ñîöèíіàíñòâà â Óêðàїíі áóëî ïîâ’ÿçàíå іç çàãàëüíèì çàíåïàäîì ïðàâîñëàâ’ÿ òà íåçàäîâîëåííÿì ïðàâîñëàâíèõ ìàãíàòіâ і øëÿõòè ñâîїì ìàëîîñâі÷åíèì äóõîâåíñòâîì. Êàòîëèöüêà öåðêâà ïîâèííà áóëà çìіöíèòè ñâîї ïîçèöії äëÿ áîðîòüáè ç Ðåôîðìàöієþ, à â Óêðàїíі òà Áіëîðóñі – äëÿ íàñòóïó íà ïðàâîñëàâ’ÿ. Ó 1540 ð. Ïàïà Ðèìñüêèé Ïàâëî III îôіöіéíî çàòâåðäèâ êàòîëèöüêèé ÷åðíå÷èé îðäåí єçóїòіâ «Societas Jesus» («Òîâàðèñòâî Õðèñòîâå»). Î÷îëþâàâ îðäåí ãåíåðàë, ÿêèé ïіäïîðÿäêîâóâàâñÿ Ïàïі Ðèìñüêîìó. Îñíîâíó ìàñó ñòàíîâèëè îñâі÷åíі, іíòåëåêòóàëüíі ÷åíöі, ÿêі ìóñèëè æèòè â áіäíîñòі, ïîêîðі àæ äî ñàìîïîæåðòâè, àáñîëþòíіé äèñöèïëіíі; â іì’ÿ ìåòè ÷ëåíè îðäåíó çâіëüíÿëèñÿ âіä ÷åðíå÷èõ îáіòíèöü і íàâіòü ìîãëè çäіéñíþâàòè àìîðàëüíі â÷èíêè, êåðóþ÷èñü äåâіçîì: «Ìåòà âèïðàâäîâóє çàñîáè». Îðäåí єçóїòіâ ñòàâ íàéáіëüø äієâîþ çáðîєþ ó áîðîòüáі êàòîëèöüêîї öåðêâè ç Ðåôîðìàöієþ. Ëþáëіíñüêà óíіÿ 1569 ð. äàëà çìîãó єçóїòàì ðîçïî÷àòè àêòèâíó äіÿëüíіñòü íà áіëîðóñüêèõ òà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ. Â Óêðàїíі êàòîëèöüêі êîëåãіóìè áóëè âіäêðèòі ó Ëüâîâі, Êàì’ÿíöіÏîäіëüñüêîìó, Ëóöüêó, Âіííèöі, Îñòðîçі, Ôàñòîâі, Íîâãîðîäі-Ñіâåðñüêîìó Єçóїòñüêèé êîñòåë òà іíøèõ ìіñòàõ. Öі íàâ÷àëüíі çàêëàäè ó Ëóöüêó. XVI–XVII ñò. Єзуїти

Робота в групах: Влаштуйте дискусію щодо позитивних та негативних наслідків діяльності єзуїтів.

Ïðàâîñëàâíà öåðêâà â Óêðàїíі і Áіëîðóñі ïåðåáóâàëà ó ñêðóòíîìó ñòàíîâèùі. Êîíñòàíòèíîïîëüñüêà ïàòðіàðõіÿ ñàìà âòðàòèëà çàõèñò і ïіäòðèìêó ïðàâèòåëіâ Âіçàíòіéñüêîї іìïåðії, îñêіëüêè â 1453 ð. òóðêè âçÿëè Êîíñòàíòèíîïîëü (Öàðãîðîä, Ñòàìáóë). Õðèñòèÿíñòâî â Îòòîìàíñüêіé Ïîðòі ââàæàëîñÿ äðóãîðÿäíîþ ðåëіãієþ. Öåðêâà ïåðåæèâàëà âíóòðіøíі ïðîáëåìè, âèùі ïðàâîñëàâíі ієðàðõè âåëè áîðîòüáó çà ïàòðіàðøèé òðîí, íà ÿêîìó íіõòî íå ìіã äîâãî óòðèìàòèñÿ. Öå äàâàëî çìîãó çáàãàòèòèñÿ òóðåöüêèì ÷èíîâíèêàì, ïіäòðèìêè ÿêèõ øóêàëè ïðåòåíäåíòè. Ãðåöüêà ïðàâîñëàâíà öåðêâà ñàìà áîðîëàñÿ çà âèæèâàííÿ, îòæå, íå ìîãëà íàäàòè ïіäòðèìêè óêðàїíñüêіé ïðàâîñëàâíіé öåðêâі. Çà ÷àñіâ ïðàâëіííÿ êîðîëÿ Ñèãіçìóíäà II Àâãóñòà (1563) ïðàâîñëàâíó øëÿõòó óðіâíÿëè â ïðàâàõ ç êàòîëèöüêîþ. Îäíàê ÷åðåç êіëüêà ðîêіâ ðåëіãіéíà ñèòóàöіÿ â Óêðàїíі óñêëàäíèëàñÿ ùå áіëüøå. Ïåðåõіä ïåðåâàæíîї áіëüøîñòі óêðàїíñüêèõ çåìåëü ïіä âëàäó êàòîëèöüêîї Ïîëüùі çàãîñòðèâ ïèòàííÿ ùîäî іñíóâàííÿ ïðàâîñëàâíîї öåðêâè âçàãàëі. Ó 1583 ð. êîðîëü Ñòåôàí Áàòîðіé ðîçïîðÿäèâñÿ âіäіáðàòè çåìëþ â óñіõ ïîëîöüêèõ ïðàâîñëàâíèõ öåðêîâ òà ìîíàñòèðіâ і ïåðåäàòè її єçóїòàì. À íàñòóïíîãî ðîêó ó Ëüâîâі çà íàêàçîì àðõієïèñêîïà êàòîëèêè íàïàëè íà ïðàâîñëàâíі õðàìè é ìîíàñòèðі, âèãíàëè ç íèõ ñâÿùåíèêіâ і çàáîðîíèëè âіäïðàâëÿòè áîãîñëóæіííÿ. Òàêі âèïàäêè íå áóëè ïîîäèíîêèìè. Êîðîëі, ÿê ïðàâèëî, ïðèçíà÷àëè íà âèùі öåðêîâíі ïîñàäè ñâіòñüêèõ ëþäåé. Ïіñëÿ Ëþáëіíñüêîї óíії ïîñèëèëîñÿ âòðó÷àííÿ ó ñïðàâè öåðêâè ìèðÿí (ñâіòñüêèõ ëþäåé, ãðîìàäè), äî òîãî æ çàãîñòðèëàñÿ іäåîëîãі÷íà áîðîòüáà ùîäî ïîäàëüøîї äîëі ïðàâîñëàâíîї öåðêâè. Íà çàõèñò ïðàâîñëàâíîї öåðêâè ñòàëè äåÿêі óêðàїíñüêі ìàãíàòè. Ñåðåä íèõ áóâ і âåëèêèé ãåòüìàí ëèòîâñüêèé Ãðèãîðіé Õîäêåâè÷, ÿêèé äàâ ïðèòóëîê ó ñâîєìó áіëîðóñüêîìó ìàєòêó â ìіñòå÷- Ñèãіçìóíä ІІ Àâãóñò. êó Çàáëóäîâі (íà ïіâäåíü âіä Áіëîñòîêà, Ãðàâþðà XVI ñò. Становище православної церкви

Релігійно-суспільні рухи та виникнення православних братств в Україні

ïî÷àëè ïîïîâíþâàòèñü äіòüìè ïðàâîñëàâíîї çàìîæíîї âåðõіâêè óêðàїíñüêîãî ñóñïіëüñòâà. Єçóїòè ìàëè äåðæàâíó ïіäòðèìêó â áîðîòüáі ç ïðàâîñëàâíèìè (äëÿ íèõ – ñõèçìàòèêàìè).

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

ñó÷àñíà Ïîëüùà) ìîñêîâñüêîìó ïåðøîäðóêàðåâі Іâàíó Ôåäîðîâó é ñâîїì êîøòîì äîïîìіã íàëàãîäèòè íîâó äðóêàðíþ. Íàéáіëüøі çàñëóãè ïåðåä ïðàâîñëàâíîþ öåðêâîþ ìàâ êíÿçü Êîñòÿíòèí-Âàñèëü Îñòðîçüêèé. Öå â éîãî ìàєòêó – ìіñòі Îñòðîçі – ó 1576 ð. çàñíîâàíî Ñëîâ’ÿíî-ãðåêî-ëàòèíñüêó àêàäåìіþ, íàâêîëî ÿêîї ãóðòóâàëèñÿ â÷åíі é ïèñüìåííèêè. Â àêàäåìії çäîáóâàëè ïðàâîñëàâíó îñâіòó, òóò áóëî âèäàíî Îñòðîçüêó áіáëіþ Іâàíà Ôåäîðîâà (â Óêðàїíі éîãî çâàëè Іâàíîì Ôåäîðîâè÷åì). Ïîîäèíîêі óêðàїíñüêі ïàòðіîòè íå ìîãëè ñàìі âðÿòóâàòè ïðàâîñëàâíó öåðêâó, îñêіëüêè áіëüøіñòü ìàãíàòіâ і øëÿõòè, ïðàãíó÷è ïîñàä і áàãàòñòâà, ïåðåõîäèëà â êàòîëèöüêó âіðó. Ïðàâîñëàâíà öåðêâà çà ðіâíåì îñâіòè ïîñòóïàëàñÿ êàòîëèöüêіé. Òîé, õòî ïðàãíóâ çäîáóòè äîáðó îñâіòó â çàõіäíîєâðîïåéñüêèõ óíіâåðñèòåòàõ òà ïðèëó÷èòèñÿ äî âèñîêîї êóëüòóðè, ìóñèâ çâåðòàòèñÿ äî ëàòèíñüêèõ êíèã і ïåðåõîäèòè (íàçîâñіì ÷è òèì÷àñîâî) â êàòîëèöòâî. Çàñîáîì äëÿ ïîðÿòóíêó ïðàâîñëàâ’ÿ â Ðå÷і Ïîñïîëèòіé áóëî óòâîðåííÿ öåðêîâíèõ áðàòñòâ, äî ÿêèõ âõîäèëè çàìîæíі ðåìіñíèêè і òîðãîâöі. Ñïî÷àòêó áðàòñòâà íàäàâàëè ìàòåðіàëüíó äîïîìîãó õðàìàì, ïіäòðèìóâàëè äèñöèïëіíó â öåðêâі, îïіêóâàëèñÿ ñèðîòàìè é ñòàðöÿìè. Ïîòіì âîíè ïî÷àëè âïëèâàòè íà îáðàííÿ ñâÿùåíèêіâ, єïèñêîïіâ. Áðàòñòâà іñíóâàëè â êîæíîìó ìіñòі é ìіñòå÷êó Ãàëè÷èíè, Âîëèíі, Ïîäіëëÿ, Êèїâùèíè. Іíîäі îïіêóíñòâî íàä õðàìàìè ïðèçâîäèëî äî êîíôëіêòіâ ìіæ áðàòñòâàìè é âèùèì äóõîâåíñòâîì, ÿêå íå õîòіëî âòðó÷àííÿ ìèðÿí ó ñïðàâè öåðêâè. ×åðåç ãðåöüêèõ öåðêîâíèõ ñëóæèòåëіâ áðàòñòâà íàëàãîäèëè çâ’ÿçêè ç Ìîñêîâñüêîþ ïàòðіàðõієþ і îòðèìóâàëè ìàòåðіàëüíó äîïîìîãó äëÿ äіÿëüíîñòі ñâîїõ øêіë і äðóêàðåíü. Âіä êîíñòàíòèíîïîëüñüêîãî ïàòðіàðõà Єðåìії Ëüâіâñüêå Óñïåíñüêå áðàòñòâî (1586), à çãîäîì і áðàòñòâà Êèєâà òà Ëóöüêà îòðèìàëè ïðàâî êîíòðîëþâàòè äóõîâåíñòâî é ïіäïîðÿäêîâóâàòèñÿ íå ñâîїì єïèñêîïàì, à áåçïîñåðåäíüî êîíñòàíòèíîïîëüñüêîìó ïàòðіàðõó. Öå ïðàâî íàçèâàëîñÿ ñòàâðîïіãієþ, à áðàòñòâà ñòàëè ñòàâðîïіãіéíèìè. Áðàòñòâà îðãàíіçîâóâàëè äðóêàðíі, äå âèäàâàëè öåðêîâíі êíèãè, çàñíîâóâàëè øêîëè, ó ÿêèõ íàâ÷àííÿ âåëîñÿ óêðàїíñüêîþ ìîâîþ. Ãåðá Ëüâіâñüêîãî Ëüâіâñüêå Óñïåíñüêå áðàòñòâî ó 1586 ð. áðàòñòâà. 1614 ð. ñòâîðèëî ñâîþ øêîëó, ó ÿêіé âèêëàäàПравославні братства

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Який вплив на українське населення мали католицька церква та протестантські конфесії? 2. Чому православна церква в XVI ст. була ослаблена? 3. Як приєднання українських земель до Польщі позначилося на становищі православної церкви? 4. Спробуйте визначити прямий зв’язок між розвитком освіти в братських школах і збереженням православної церкви. 5. Зробіть спробу розшифрувати зображення герба Львівського братства.

Ïîìіðêóéòå!

1. ×îìó ðåôîðìàöіéíèé ðóõ íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ áóâ çâåäåíèé äî áîðîòüáè íàâêîëî ïðàâîñëàâíîї öåðêâè? 2. ×îìó áóëà ìîæëèâîþ îñâіòíÿ äіÿëüíіñòü êíÿçÿ Ê.-Â. Îñòðîçüêîãî? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ: Ðåôîðìàöіÿ, ïðîòåñòàíòèçì, ñîöèíіàíñòâî, ñòàâðîïіãіÿ, єçóїòè, ïðàâîñëàâíі áðàòñòâà. ДОКУМЕНТ Яку ідею проводять єпископи в меморандумі? З меморандуму православних українських єпископів королю Сигізмунду III кінця 1594 р. Перш за все ми, єпископи, у старших наших їх милостях патріархах великі недоладності й недбалість у ставленні до церков Божих і до свя-

Релігійно-суспільні рухи та виникнення православних братств в Україні

ëèñÿ ãðåöüêà òà öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêà ìîâè, à òàêîæ òàê çâàíі âіëüíі íàóêè. Ñïî÷àòêó øêîëîþ óïðàâëÿâ ãðåê – єïèñêîï Àðñåíіé, à ïіñëÿ éîãî âіä’їçäó äî Ìîñêâè íåþ ñòàâ çàâіäóâàòè âèäàòíèé áîãîñëîâ, ïðîôåñîð ãðåöüêîї ìîâè Êèðèëî ÒðàíêâіëіîíÑòàâðîâåöüêèé. Âåëèêà ðîëü ó ðîçâèòêó øêîëè íàëåæàëà Іâàíó Áîðåöüêîìó, ÿêèé çãîäîì ñòàâ êèїâñüêèì ìèòðîïîëèòîì Іîâîì. Âèõîâàííÿ â øêîëі áóëî öåðêîâíèì, ñòàðøèì ó÷íÿì íàâіòü äîçâîëÿëîñÿ ïðîïîâіäóâàòè â öåðêâàõ. Ó øêîëі, âëàñíå, ãîòóâàëè íå ïðîñòî îñâі÷åíèõ ëþäåé, à çàõèñíèêіâ і ïðîïîâіäíèêіâ ïðàâîñëàâíîї âіðè, ùî ìàëî âàæëèâå çíà÷åííÿ. Ïðàãíåííÿ Ëüâіâñüêîãî Óñïåíñüêîãî áðàòñòâà äî çáіëüøåííÿ ó÷àñòі ìèðÿí ó ãðîìàäñüêîìó і êóëüòóðíîìó æèòòі áóëî îäíèì іç ïðîÿâіâ Ðåôîðìàöії â Óêðàїíі. Öåðêîâíі áðàòñòâà, ÿêі ôàêòè÷íî áóëè ïîëіòè÷íèìè îðãàíіçàöіÿìè óêðàїíñüêîãî ïðàâîñëàâíîãî ìіùàíñòâà, ñâîєþ îñâіòíüîêóëüòóðíîþ äіÿëüíіñòþ ïîêëàëè ïî÷àòîê âіäðîäæåííþ íàöіîíàëüíîї ñâіäîìîñòі óêðàїíñüêîãî íàðîäó, à âіäòàê – óñâіäîìëåííþ íåîáõіäíîñòі áîðîòüáè çà âèçâîëåííÿ âіä іíîçåìíîãî ãíіòó.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

щенного закону... і як з чотирьох патріархів стало вісім (раніше не бувало так багато, тільки чотири), і яке вони в столицях своїх життя ведуть, і як один під одним підкопуються, і як столиці соборні церкви Божої занедбали... Саме через це ми, не бажаючи далі перебувати в такій непорядності та під таким їхнім пастирством, одностайно погодившись, ...хочемо з допомогою Божою приступити до об’єднання віри й того пастиря одного, головного, якому самим нашим спасителем це довірено, найсвятішого папу римського нашим пастирем признати; тільки просимо, аби господар, його милість, нас єпископами нашими привілеєм його королівської милості запевнити, ті артикули, нижче описані, затвердити та закріпити на вічні часи зволив. Ковчег: 3б. статей з церковної історії. – Львів, 1993. – С. 16–17.

Öå öіêàâî!

Çà ëåãåíäîþ, äðóæèíà êíÿçÿ Ê.-Â. Îñòðîçüêîãî çàáàæàëà ñåðåä ëіòà, àáè âèïàâ ñíіã. Íà äîãîäó їé êíÿçü íàêàçàâ ïіääàíèì óíî÷і ðîçñèïàòè ñіëü ïåðåä çàìêîì. Äîðîãîöіííà òîäі ñіëü âèäîáóâàëàñÿ íà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ.

§8.

ÊÓËÜÒÓÐÍÎ-ÎÑÂІÒÍЄ ÆÈÒÒß ÓÊÐÀЇÍÈ Â XVI ñò.

Çãàäàéòå!

1. ßêå çíà÷åííÿ äëÿ ðîçâèòêó óêðàїíñüêîї êóëüòóðè ìàëî ïðèéíÿòòÿ õðèñòèÿíñòâà? 2. ßêà òåìà ïåðåâàæàëà â óñíіé íàðîäíіé òâîð÷îñòі â XV ñò.?

Òåìà áîðîòüáè ïðîòè äèñêðèìіíàöії óêðàїíñüêîãî íàðîäó і êîçàöüêèé іäåàë (êîçàê – ãîðäèé, âіäâàæíèé, âіëüíèé âіä êðіïàöòâà, çàõèñíèê çíåäîëåíèõ) ïðîíèçóþòü óñі ñôåðè óêðàїíñüêîї êóëüòóðè XVI ñò. Öå ñòîëіòòÿ äëÿ óêðàїíñüêîãî íàðîäó áóëî ÷àñîì ïîñòіéíîї áîðîòüáè ïðîòè òóðåöüêî-òàòàðñüêîї àãðåñії, íàñëіäêîì ÿêîї áóëè ñïóñòîøåííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü, íåâіëüíèöüêі ðèíêè â Êðèìó, ïðèêóòі êàòîðæíèêè íà òóðåöüêèõ ãàëåðàõ. Öÿ çàãðîçà ç ïіâäíÿ ïîðîäèëà îñîáëèâèé âèä ñâіòñüêîї òà öåðêîâíîї àðõіòåêòóðè é óñíó íàðîäíó òâîð÷іñòü ó ôîðìі «íåâіëüíèöüêèõ ïëà÷іâ». Òîìó öå áóëà äðóãà òåìà, ùî ÷åðâîíîþ íèòêîþ ïðîõîäèëà ÷åðåç óêðàїíñüêó êóëüòóðó öüîãî ïåðіîäó. Óêðàїíñüêà êóëüòóðà XVI ñò. âèêîðèñòîâóє òðàäèöії òà äóõîâíó ñïàäùèíó Êèїâñüêîї Ðóñі. Ïåðåáóâàííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü ïіä іíîçåìíèì ïàíóâàííÿì ìàëî ñâîїì íàñëіäêîì, ç îäíîãî áîêó, ïîñòіéíèé îïіð äóõîâíîї êóëüòóðè óêðàїíñüêîãî íàðîäó ñïðîáàì її çíèùèòè, à ç äðóãîãî – âïëèâ íà íåї ïîëüñüêîї êóëüФактори та обставини розвитку української культури

XVI ñò. – öå ÷àñ íàöіîíàëüíî-êóëüòóðíîãî âіäðîäæåííÿ, ôîðìóâàííÿ íàöіîíàëüíîї ñâіäîìîñòі óêðàїíñüêîãî íàðîäó â éîãî êóëüòóðі ç ÿâíèìè îçíàêàìè ãóìàíіçìó. Ãóìàíіçì – öå íàïðÿì ó єâðîïåéñüêіé êóëüòóðі, ïðåäñòàâíèêè ÿêîãî çâåðòàëèñÿ äî ñêàðáіâ êëàñè÷íîї ãðåöüêîї òà ðèìñüêîї êóëüòóðè, ÿêі âіäêðèëè ñâіò ëþäñüêèõ ïî÷óâàíü, ãåðîїçìó, êðàñè. Íîñіÿìè ãóìàíіñòè÷íèõ іäåé â Óêðàїíі ñòàâàëè äіòè ìàãíàòіâ і øëÿõòè, êîòðі çäîáóâàëè îñâіòó â Ïðàçüêîìó, Êðàêіâñüêîìó, à òàêîæ â іòàëіéñüêèõ óíіâåðñèòåòàõ. Çà÷èíàòåëÿìè ãóìàíіñòè÷íîї êóëüòóðè â Óêðàїíі ââàæàþòüñÿ Þðіé Äðîãîáè÷ (Êîòåðìàê), Ïàâëî Ðóñèí, Ñòàíіñëàâ Îðіõîâñüêèé. Âîíè íàâ÷àëèñÿ â єâðîïåéñüêèõ óíіâåðñèòåòàõ і ïðàöþâàëè â Ãàëè÷èíі, їõíÿ äіÿëüíіñòü áóëà ñïðÿìîâàíà ïðîòè óòèñêіâ íàðîäíèõ ìàñ і íà óòâåðäæåííÿ ñâіòñüêîãî ñâіòîãëÿäó, ïîâàãè äî ãіäíîї íàñëіäóâàííÿ àíòè÷íîñòі. Âîíè çàïåðå÷óâàëè áîæåñòâåííå ïîõîäæåííÿ âëàäè é äåðæàâè, âіäñòîþâàëè íåâòðó÷àííÿ öåðêâè â äåðæàâíі ñïðàâè. Ãóìàíіñòè ââàæàëè, ùî ëþäèíà ìàє ïðàâî íà ïîâíîöіííå æèòòÿ, ñâîáîäó ñîâіñòі, ñëîâà, âіðè. Âîíè òà їõíі ïîñëіäîâíèêè ââàæàëè іñòîðіþ çàñîáîì ïðîáóäæåííÿ ñàìîñâіäîìîñòі íàðîäó, éîãî іñòîðè÷íîї ïàì’ÿòі, çàñîáîì âèõîâàííÿ ïàòðіîòè÷íèõ ïî÷óòòіâ, ëþáîâі äî âіò÷èçíè. Ïіñëÿ Ëþáëіíñüêîї óíії óêðàїíñüêі ãóìàíіñòè ïðîãîëîøóâàëè іäåї єäíîñòі, îáîâ’ÿçêó çàõèùàòè ðіäíó çåìëþ. Äðóãà êóëüòóðíî-ðåëіãіéíà õâèëÿ іç Çàõîäó áóëà ïîâ’ÿçàíà іç Ðåôîðìàöієþ. Âîíà âèêëèêàëà ïîòðåáó ó âèùіé îñâіòі òà ñïðèÿëà ïîøèðåííþ øêіë, çáіëüøåííþ êіëüêîñòі êíèæîê і ïðàãíåííþ íàáëèçèòè ëіòåðàòóðíó ìîâó äî íàðîäíîї. Поширення гуманізму

Íàâ÷àííÿ íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ âіäáóâàëîñÿ â øêîëàõ, ÿêі іñíóâàëè ïðè öåðêâàõ і ìîíàñòèðÿõ. Òóò ó÷íі íå òіëüêè â÷èëèñÿ ÷èòàòè é ïèñàòè, à é íàáóâàëè äåÿêèõ çíàíü ç áîãîñëîâ’ÿ (òåîëîãії), ëіòåðàòóðè, ãðåöüêîї ìîâè. Ó÷èòåëÿìè â òàêèõ øêîëàõ áóëè äÿêè («áàêàëÿðè», «äèäàñêàëè») – çäåáіëüøîãî ìîëîäі ëþäè,

Освіта й шкільництво

Культурно-освітнє життя України в ХVІ ст.

òóðè. Ñàìå ÷åðåç Ïîëüùó â Óêðàїíі íàáóëè ïîøèðåííÿ іäåї Ãóìàíіçìó òà Ðåôîðìàöії. Óêðàїíñüêі ïèñüìåííèêè, öåðêîâíі é êóëüòóðíі äіÿ÷і çíàëè áàãàòî ìîâ, ùî äàâàëî їì ìîæëèâіñòü çíàéîìèòèñÿ ç êóëüòóðíèìè íàäáàííÿìè єâðîïåéñüêèõ êðàїí. Íà öåé ïåðіîä ïðèïàäàє îäèí іç íàéáіëüøèõ âèíàõîäіâ ëþäñòâà – äðóêàðñòâî, ÿêå âèâåëî êíèãó іç öåðêîâ і ìîíàñòèðіâ ó øèðîêі ñâіòñüêі ìàñè.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

ÿêі ïîòіì ñòàâàëè ñâÿùåíèêàìè. Íàéçäіáíіøі ìіùàíè é øëÿõòè÷і (ó ñòóäåíòñüêèõ ñïèñêàõ âîíè áóëè çàïèñàíі ÿê «ðóòåíі») íàâ÷àëèñÿ â óíіâåðñèòåòàõ Ïîëüùі, ×åõії, Íіìå÷÷èíè, Іòàëії. Äåÿêі ç íèõ çãîäîì ñòàëè âèäàòíèìè â÷åíèìè і îòðèìàëè єâðîïåéñüêå âèçíàííÿ. Ó çâ’ÿçêó ç àêòèâíèì ïðîíèêíåííÿì â Óêðàїíó êàòîëèöèçìó óêðàїíöі é áіëîðóñè íàìàãàëèñÿ çáåðåãòè íàöіîíàëüíèé õàðàêòåð øêîëè ç íàâ÷àííÿì ñëîâ’ÿíî-ðóñüêîþ ìîâîþ òà çáåðåæåííÿì ïðàâîñëàâ’ÿ. Ó ñåðåäèíі XVI ñò. ðîçâèòîê îñâіòè â Óêðàїíі ñóòòєâî çìіíþєòüñÿ. Ïðîòåñòàíòè çàñíîâóþòü øêîëè, äî ÿêèõ îõî÷å éäóòü äіòè óêðàїíöіâ. Ïîòіì âèíèêàþòü єçóїòñüêі øêîëè (êîëåãії) ç áóðñàìè, ó ÿêèõ ïðàöþþòü êâàëіôіêîâàíі ïåäàãîãè. Ó òàêèõ øêîëàõ óêðàїíñüêèõ äіòåé âèõîâóâàëè â äóñі êàòîëèöèçìó. Íàâ÷àííÿ âåëîñÿ ëàòèíñüêîþ ìîâîþ. Ïåðøîþ óêðàїíñüêîþ øêîëîþ âèùîãî ñòóïåíÿ áóëà Îñòðîçüêà ñëîâ’ÿíî-ãðåêî-ëàòèíñüêà àêàäåìіÿ, çàñíîâàíà â 1576 ð. ó ìіñòі Îñòðîçі, ùî íàëåæàëî êíÿçåâі Ê.-Â. Îñòðîçüêîìó. Її ðåêòîðîì áóâ óêðàїíñüêèé øëÿõòè÷ іç Ïîäіëëÿ Ãåðàñèì Ñìîòðèöüêèé, à âèêëàäà÷àìè ïðàöþâàëè âèïóñêíèêè єâðîïåéñüêèõ óíіâåðñèòåòіâ, âіäîìі êóëüòóðíі äіÿ÷і Àíäðіé Ðèìøà, Âàñèëü Ñóðàçüêèé, Äåì’ÿí Íàëèâàéêî, Іâàí Âèøåíñüêèé, ãðåê çà ïîõîäæåííÿì, Êèðèëî Ëóêàðіñ (çãîäîì êîíñòàíòèíîïîëüñüêèé ïàòðіàðõ), ієðîìîíàõ ç Îñòðîãà Êèïðіÿí, êîòðèé íàâ÷àâñÿ â Ïàäóї é Âåíåöії. Öþ àêàäåìіþ çàêіí÷èëè âèäàòíі ïîëіòè÷íі é öåðêîâíі äіÿ÷і, ñåðåä ÿêèõ áóëè ãåòüìàí Ïåòðî Ñàãàéäà÷íèé,

Îñòðîçüêèé çàìîê. XIV–XVI ñò. Ñó÷àñíå ôîòî

Світоч освіти і культури українського народу Князь Костянтин-Василь Костянтинович Острозький (1526–1608) – один із найбільших магнатів Волині князівського походження, бо він був нащадком князя Данила Галицького, а відтак – і династії Рюриковичів. Народився у м. Турові. Його батько займав у Великому князівстві Литовському високі державні посади, брав участь у литовсько-московських війнах початку XVI ст., у тому числі розгромив московське військо під Оршею у вересні 1514 р., а також очолював козацькі загони в походах проти нападів татар на південних кордонах. Його син Костянтин (Василь) був найвидатнішим представником роду Острозьких. Протягом півстоліття він відігравав визначну роль у політичному, культурно-освітньому і релігійному житті України, був навіть претендентом на королівський стіл у Польщі (1572 р.) та царський трон у Москві (1598 р.) Був одним із лідерів магнатської опозиції у Великому князівстві Литовському, яка виступала проти умов Люблінської унії. Підтримуючи зв’язки з козацтвом, Острозький, проте, під час козацьких повстань брав участь у їх придушенні. Головною спадщиною життя К.-В. Острозького стала культурноосвітня і меценатська діяльність. За його розпорядженням і його коштом побудовано і сотні православних церков, а також католицький костел, мечеть та синагогу. Він заснував школи в Турові і Володимирі-Волинському, а в Острозі, власником якого він був, створив центр духовного і культурно-освітнього життя, заснувавши в 1576 р. першу у Східній Європі вищу школу – Острозьку академію – та зібравши тут визначних діячів української культури того часу. Найкращих випускників академії князь своїм коштом відправляв для продовження навчання до європейських університетів. Одночасно з академією князь Острозький заснував у Острозі й друкарню, запросивши до неї видатного друкаря Івана Федоровича (Федорова), який надрукував тут ряд книг, найціннішою з яких стала Острозька біблія. На кошти князя Острозького кілька його людей розшукували в православних монастирях церковнослов’янські переклади і грецькі канонізовані тексти Біблії. Після виправлень у 1581 р. повний текст Біблії (1256 с.) був виданий. Цей шедевр друкарського мистецтва XVI ст. в Україні стали називати Острозькою біблією. Князь К.-В. Острозький помер і похований в Острозі. Він належить до числа найвизначніших постатей в історії українського народу. Братські школи

Ñïðàâæíіìè ïîêðîâèòåëÿìè øêіëüíîї îñâіòè ñòàëè ïðàâîñëàâíі áðàòñòâà. Ó áîðîòüáі ïðîòè ïîëîíіçàöії і ïîêàòîëè÷åííÿ íå ìîæíà áóëî 65

Культурно-освітнє життя України в ХVІ ст.

ìèòðîïîëèò Іîâ Áîðåöüêèé òà іíøі áîðöі çà ïðàâîñëàâ’ÿ. Ïðîòÿãîì 1576–1636 ðð. â àêàäåìії íàâ÷àëîñÿ áëèçüêî 500 îñіá. Ïіñëÿ ñìåðòі êíÿçÿ Ê.-Â. Îñòðîçüêîãî (1608) àêàäåìіÿ ïî÷àëà çàíåïàäàòè. Ïіçíіøå îíóêà êíÿçÿ Àííà-Àëîїçà íà ìіñöі àêàäåìії çàñíóâàëà єçóїòñüêèé êîëåãіóì.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

çàëèøàòèñÿ іäåéíî îáåççáðîєíèìè. Òðåáà áóëî ïîøèðþâàòè â íàðîäі ïèñåìíіñòü, îñâіòó і êóëüòóðó, ïðîïàãóâàòè âèçâîëüíі іäåї. Öå é âçÿëè íà ñåáå áðàòñòâà, àêòèâíі äіÿ÷і ÿêèõ äîáðå óñâіäîìëþâàëè çíà÷åííÿ îñâіòè. Øêîëó Ëüâіâñüêîãî Óñïåíñüêîãî áðàòñòâà âіäêðèëè â 1586 ð. äëÿ ïіäãîòîâêè ó÷èòåëіâ і ñâÿùåíèêіâ, à òàêîæ íà ïðîòèâàãó àíòèóêðàїíñüêèì єçóїòñüêèì íàâ÷àëüíèì çàêëàäàì. Ó øêіëüíіé áіáëіîòåöі áóëè òâîðè Àðіñòîòåëÿ, Ïëàòîíà òà іíøèõ àíòè÷íèõ ôіëîñîôіâ. Ó÷íі øêîëè – ñïóäåї (âіä ëàò. studåî – íàâ÷àòèñÿ) áóëè âèõіäöÿìè ç ðіçíèõ âåðñòâ óêðàїíñüêîãî ñóñïіëüñòâà. Êðàùі ç íèõ îäíî÷àñíî ïðîïîâіäóâàëè â öåðêâàõ. Íàïðèêіíöі XVI ñò. ó øêîëі íàëі÷óâàâñÿ 61 ó÷åíü. Øêîëà Ëüâіâñüêîãî Óñïåíñüêîãî áðàòñòâà ñòàëà âçіðöåì äëÿ áðàòñüêèõ øêіë óñієї Óêðàїíè. Íàéçíà÷íіøèìè áóëè áðàòñòâà і øêîëè ïðè íèõ ó Ëüâîâі, Ëóöüêó òà Êèєâі. Ó÷íі áðàòñüêèõ øêіë íàâ÷àëèñÿ óêðàїíñüêîþ ìîâîþ, àëå âîíè òàêîæ âèâ÷àëè ëàòèíñüêó, ãðåöüêó òà ïîëüñüêó ìîâè і òàê çâàíі «âіëüíі íàóêè», äî ÿêèõ íàëåæàëè äіàëåêòèêà, ðèòîðèêà, ïîåòèêà, àðèôìåòèêà, ãåîìåòðіÿ, àñòðîíîìіÿ, ìóçèêà, òåîëîãіÿ (áîãîñëîâ’ÿ). Робота в групах: Ви заможний український міщанин XVI ст. До якого навчального закладу ви віддасте свою дитину? Обґрунтуйте свій вибір.

Ó XVI ñò. íàáóâàє ðîçâèòêó ñòâîðåííÿ ðóêîïèñíèõ êíèã, ùî ïîâ’ÿçàíî áóëî ç âëàñíèì âèðîáíèöòâîì ïàïåðó, îñêіëüêè ïåðøå ïіäïðèєìñòâî – ïàïіðíÿ – ç’ÿâèëîñÿ â Ãàëè÷èíі íà ïî÷àòêó 1540-õ ðîêіâ. Óäîñêîíàëþєòüñÿ òåõíіêà ïèñüìà, çðîñòàє ÿêіñòü õóäîæíüîãî îôîðìëåííÿ êíèã, іç ñåðåäèíè ñòîëіòòÿ îñîáëèâî ïîøèðþєòüñÿ ðîñëèííèé îðíàìåíò. Ðóêîïèñíі êíèãè ùå äîñèòü äîâãî ñïіâіñíóâàëè ç êíèãàìè äðóêîâàíèìè.

Рукописна книга та друкарство

З історії друкарства В Європі друкарство винайшов німець Йоганн Гутенберг (1450). Першою друкованою слов’янською книгою була «Троянська хроніка» (1468 р., м. Пльзень). 1491 р. у Кракові Швайпольт Фіоль надрукував кирилицею «Октоїх» і «Часослов». У Празі Псалтир (1517) та «Біблію руську» (1519) видрукував білорус із Полоцька, доктор медицини Франциск Скорина. У Вільно були видані Апостол і «Малая подорожная книжица» (1525).

Â Óêðàїíі ïåðøèì іç âіäîìèõ äðóêàðіâ ââàæàєòüñÿ Іâàí Ôåäîðîâ (Ôåäîðîâè÷). Âіí ïðèáóâ äî Ëüâîâà íà ïî÷àòêó 70-õ ðîêіâ XVI ñò. ïіñëÿ ñâîєї âèäàâíè÷îї äіÿëüíîñòі â Ìîñêâі òà Çàáëóäî66

Äëÿ äіòåé, ÿêі âèâ÷àëè êèðèëè÷íå ïèñüìî, І. Ôåäîðîâ ó 1574 ð. ó Ëüâîâі âèäàâ ïåðøèé â Óêðàїíі ïіäðó÷íèê – Áóêâàð, íàïèñàíèé öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêîþ ìîâîþ. Îâîëîäіííÿ íèì äàâàëî ó÷íÿì çìîãó ÷èòàòè é ïèñàòè íå òіëüêè óêðàїíñüêі òà áіëîðóñüêі òåêñòè, à é òåêñòè, ñêëàäåíі іíøèìè ñëîâ’ÿíñüêèìè òà ïіâäåííîñëîâ’ÿíñüêèìè ìîâàìè. Äëÿ âèâ÷åííÿ ìîâè îñîáëèâå çíà÷åííÿ òàêîæ ìàëà ñëîâ’ÿíñüêà ãðàìàòèêà – «Àäåëüôîòåñ», íàïèñàíà 1591 ð. ó÷íÿìè Ëüâіâñüêîї Розвиток української мови

Ëüâіâñüêèé Àïîñòîë. 1574 ð.

Îñòðîçüêà áіáëіÿ. 1581 ð.

Культурно-освітнє життя України в ХVІ ст.

âі. Îòðèìàâøè ìàòåðіàëüíó äîïîìîãó âіä ëüâіâñüêèõ ìіùàí-ðåìіñíèêіâ і íåáàãàòèõ êóïöіâ, І. Ôåäîðîâ 1574 ð. âèäàâ Àïîñòîë і Áóêâàð. 1576 ð. Ôåäîðîâ íà çàïðîøåííÿ êíÿçÿ Ê.-Â. Îñòðîçüêîãî ïåðåїõàâ äî Îñòðîãà. Òóò âіí íàäðóêóâàâ ìàéæå 30 âèäàíü, ñåðåä ÿêèõ âèðіçíÿëàñÿ Îñòðîçüêà áіáëіÿ (1581). Öå ïåðøå ïîâíå âèäàííÿ Áіáëії â ïåðåêëàäі ñòàðîóêðàїíñüêîþ ìîâîþ. Îñòàííі ðîêè ñâîãî æèòòÿ І. Ôåäîðîâ ïðîâіâ ó Ëüâîâі. Âіí ïîìåð 5 ãðóäíÿ 1583 ð. і áóâ ïîõîâàíèé â Îíóôðіїâñüêîìó ìîíàñòèðі. Äðóêàðíþ Äðóêàðñüêèé âåðñòàò. Ðåêîíñòðóêöіÿ І. Ôåäîðîâà ó Ëüâîâі âèêóïèëè áðàò÷èêè. Çãîäîì ó íіé âèéøëî äðóêîì áàãàòî òâîðіâ ïîëåìі÷íîї ëіòåðàòóðè. Êðіì Îñòðîãà, Ëüâîâà, Êèєâà, äðóêàðíі äіÿëè é â іíøèõ ìіñòàõ, à òàêîæ ïðè ìîíàñòèðÿõ (íàïðèêëàä, ó Ïî÷àїâñüêîìó). Áóëè òàêîæ «ìàíäðіâíі» äðóêàðíі ïðèâàòíèõ îñіá.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

áðàòñüêîї øêîëè ïіä êåðіâíèöòâîì âèçíà÷íîãî ãðåöüêîãî ôіëîëîãà àðõієïèñêîïà Àðñåíіÿ, ïåðøîãî óïðàâèòåëÿ öієї øêîëè. «Àäåëüôîòåñ» ñêëàäåíî äâîìà ìîâàìè – ãðåöüêîþ é ñëîâ’ÿíî-ðóñüêîþ. Ïіäðó÷íèê ìàâ ñëóãóâàòè âñòóïîì äî äіàëåêòèêè, ðèòîðèêè, ìóçèêè òà іíøèõ íàóê. Ó ãðàìàòèöі ïîäàíî êëàñèôіêàöіþ ÷àñòèí ìîâè, ãðàìàòè÷íі êàòåãîðії. «Ãðàìàòèêà ñëîâåíñêà ÿçèêà», ÿêó âèäàâ ó Âіëüíî 1596 ð. óêðàїíñüêèé ó÷åíèé Ëàâðåíòіé Çèçàíіé, ÿê і «Àäåëüôîòåñ», ïîäіëÿëàñÿ íà 4 ÷àñòèíè, à äîäàòêîì äî íåї áóâ ñëîâíèê ïåðåêëàäіâ öåðêîâíî-ñëîâ’ÿíñüêèõ ñëіâ íàðîäíîþ óêðàїíñüêîþ ìîâîþ. Ïåðåñîïíèöüêå Íàéêðàùèì çðàçêîì óêðàїíñüêîї íàєâàíãåëіє. ðîäíîї ìîâè òîãî ÷àñó є Ïåðåñîïíèöüêå 1556–1561 ðð. єâàíãåëіє, ïåðåêëàäåíå ç áîëãàðñüêîї ìîâè (1556–1561). Íàçâà ïîõîäèòü âіä ìîíàñòèðÿ ó ñ. Ïåðåñîïíèöі íà Âîëèíі. À ïåðåêëàä çäіéñíèâ çà äîðó÷åííÿì êíÿãèíі À. Çàñëàâñüêîї ñèí ïðîòîïîïà ç ì. Ñÿíîêà Ìèõàéëî Âàñèëåâè÷. Öÿ ïàì’ÿòêà ìàëà âåëèêå çíà÷åííÿ íå ëèøå ç ìîâíîãî áîêó, à é ç îãëÿäó íà її ìèñòåöüêå îôîðìëåííÿ: çàñòàâêè, ìіíіàòþðè, іíіöіàëè. Ïîÿâà Ïåðåñîïíèöüêîãî єâàíãåëіÿ ñâіä÷èëà ïðî òå, ùî â öåðêîâíó ëіòåðàòóðó ïðîíèêàє óêðàїíñüêà íàðîäíà ìîâà. Ïåðåñîïíèöüêå єâàíãåëіє є íàöіîíàëüíîþ ñâÿòèíåþ і âèêîðèñòîâóєòüñÿ íèíі ïіä ÷àñ ïðîãîëîøåííÿ êëÿòâè ïðåçèäåíòàìè Óêðàїíè. Українська мова в офіційних документах Тексти українською мовою трапляються в офіційному листуванні та в приватних листах. Писемна мова в Україні ХV–ХVІ ст. називалася «руською мовою», вона була урядовою у Великому князівстві Литовському. Цією мовою написано «Литовські статути» (1529, 1566, 1588). У Литовському статуті 1588 р. записано: «А писар земський маєт по руску літерами і слови рускими всі листи, виписи і позви писати, а не іншим язиком». Ця писемна мова все більше зближується з народною, що проявилося в полемічній літературі, а ще більше – в усній народній творчості.

Îçíàêàìè ëіòåðàòóðíîãî ïðîöåñó â Óêðàїíі ÕVІ ñò. áóëè: áàãàòîìîâíіñòü, áîðîòüáà çà çáåðåæåííÿ ïðàâîñëàâíîї îðієíòàöії íà çàñâîєííÿ єâðîïåéñüêîї êóëüòóðè,

Література

Впровадження нового календаря Полеміка в суспільстві і літературі велася не лише з релігійних питань, а й з приводу впровадження нового календаря – григоріанського замість юліанського. Папа Римський Григорій ХIII, згідно з ухвалою Нікейського собору, наказав з 5 лютого 1582 р. додати 10 днів, щоб привести у відповідність календарний і астрономічний час. У протестантських і православних країнах до цієї реформи поставилися вороже. В Україні осередком боротьби проти нового календаря був Острог. У результаті православна церква продовжувала користуватися юліанським календарем.

Ó öåé ÷àñ ç’ÿâëÿþòüñÿ і ïåðøі ñâіòñüêі òâîðè, àëå âîíè íå áóëè îðèãіíàëüíèìè, öå áóëè ïåðåñïіâè òâîðіâ ëіòåðàòóð іíøèõ íàðîäіâ іç ñþæåòàìè ïðî Òðîþ, Òðіñòàíà òà Іçîëüäó, Áîâó-êîðîëåâè÷à òà іí. Îðèãіíàëüíèì є õіáà ùî òâіð íåâіäîìîãî àâòîðà «Ïðîìîâà êàøòåëÿíà Ìåëåøêà» іç ñàòèðè÷íèì çîáðàæåííÿì 69

Культурно-освітнє життя України в ХVІ ст.

ïîøèðåííÿ іäåé ãóìàíіçìó, ÿêі ïðèíîñèëè â Óêðàїíó âèïóñêíèêè єâðîïåéñüêèõ óíіâåðñèòåòіâ. Ñåðåä âèäàòíèõ óêðàїíñüêèõ ïîåòіâ XVI ñò. – îñíîâîïîëîæíèê ãóìàíіñòè÷íîї ïîåçії â Ïîëüùі і ïåðøèé ïîåò-ãóìàíіñò â Óêðàїíі Ïàâëî Ðóñèí (çáіðêó éîãî òâîðіâ áóëî âèäàíî 1509 ð. ó Âіäíі); Ñåâàñòÿí Êëåíîâè÷ (Êëüîíîâè÷) – àâòîð ïîåìè ëàòèíñüêîþ ìîâîþ «Ðîêñîëàíіÿ» (òîáòî «Óêðàїíà», 1584), іñòîðèê òà ôіëîñîô Ñòàíіñëàâ Îðіõîâñüêèé іç Ïåðåìèøëÿ, âèïóñêíèê Êðàêіâñüêîãî óíіâåðñèòåòó, ÿêèé, ïåðåїõàâøè äî Íіìå÷÷èíè, áëèçüêî ïîçíàéîìèâñÿ ç âèäàòíèì äіÿ÷åì Ðåôîðìàöії Ìàðòіíîì Ëþòåðîì. Ñâîї òâîðè âіí ïіäïèñóâàâ ïîäâіéíèì ïðіçâèùåì: Îðіõîâñüêèé-Ðóñèí àáî Îðіõîâñüêèé-Ðîêñîëàí, ÷èì ïіäêðåñëþâàâ ñâîþ íàöіîíàëüíó ïðèíàëåæíіñòü. Ó íèõ âіí ïîëåìіçóâàâ іç êàòîëèêàìè, çàõèùàâ ïðàâîñëàâ’ÿ, íåùàäíî êðèòèêóâàâ øëÿõåòñüêå ñâàâіëëÿ. Óñі òâîðè íàçâàíèõ àâòîðіâ íàïèñàíî ïîëüñüêîþ òà ëàòèíñüêîþ ìîâàìè. Äî îñâі÷åíîãî ãóðòêà Îñòðîçüêîãî áðàòñòâà íàëåæàâ Ãåðàñèì Ñìîòðèöüêèé, ïåðøèé ðåêòîð Îñòðîçüêîї àêàäåìії. Âіí äîïîìàãàâ І. Ôåäîðîâó ó âèäàííі Îñòðîçüêîї áіáëії òà Áóêâàðÿ. Âіí æå áóâ àâòîðîì ïåðøîї äðóêîâàíîї ïàì’ÿòêè óêðàїíñüêîї ïîëåìі÷íîї ëіòåðàòóðè – «Êëþ÷ Öàðñòâà Íåáåñíîãî...» і òðàêòàòó «Êàëåíäàð ðèìñüêèé íîâèé». Ó íèõ âіí çàõèùàє ïðàâîñëàâ’ÿ, ïîëåìіçóє ç єçóїòàìè, êðèòèêóє êàòîëèöüêå â÷åííÿ ïðî áîæåñòâåííå ïîõîäæåííÿ ïàïñüêîї âëàäè. Éîãî òâîðè íàïèñàíî ìîâîþ, áëèçüêîþ äî íàðîäíîї. Íàéáіëüø âіääàíèì ïðàâîñëàâ’þ ïèñüìåííèêîì-ïîëåìіñòîì öієї äîáè áóâ Іâàí Âèøåíñüêèé (1550–1621). Òâîð÷іñòü І. Âèøåíñüêîãî ñïðèÿëà ðîçâèòêó æàíðó ñàòèðè â óêðàїíñüêіé ëіòåðàòóðі.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

ïîáóòó ïàíñòâà і ïðèäâîðíèõ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Ç’ÿâëÿþòüñÿ і ïåðøі óêðàїíñüêі âіðøі. À âèêëàäà÷ Ëüâіâñüêîї áðàòñüêîї øêîëè Ë. Çèçàíіé ó ñâîїé «Ãðàìàòèöі» 1596 ð. íàâіòü ðîçðîáèâ òåîðіþ âіðøóâàííÿ. Ëіòîïèñíà òðàäèöіÿ Êèїâñüêîї Ðóñі â XVI ñò. ïðåäñòàâëåíà Êèїâñüêèì, Áàðêóëàáіâñüêèì, Ñóïðàñëüñüêèì ëіòîïèñàìè, õðîíіêîþ Áèõîâöÿ òà іí. Íàé÷àñòіøå ëіòîïèñè íàçèâàëèñÿ çà ìіñöåì, äå âîíè áóëè çãîäîì çíàéäåíі (ïåðåâàæíî â ìîíàñòèðÿõ). Ó öèõ ëіòîïèñàõ îïèñàíі ïîäії ÿê áіëüø ðàííüîї іñòîðії, òàê і XVI ñò., çîêðåìà ïîâ’ÿçàíі ç іäåéíîþ áîðîòüáîþ íàïåðåäîäíі çàïðîâàäæåííÿ Áåðåñòåéñüêîї óíії. Òàêîæ îïèñàíà áîðîòüáà íàðîäíèõ ìàñ ïðîòè ïîëüñüêîøëÿõåòñüêîãî ãíіòó íàïðèêіíöі XVI ñò. Äî ñêëàäó Ñóïðàñëüñüêîãî ëіòîïèñó âêëþ÷åíî òàêîæ Êîðîòêèé Êèїâñüêèé ëіòîïèñ, ÿêèé îõîïëþє ïîäії íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ó 1480–1545 ðð. Öіêàâі çàïèñè ïîáóòîâîãî çìіñòó – ïðî æèòòÿ íàðîäó, çâè÷àї ðіçíèõ ñòàíіâ ñóñïіëüñòâà – ìіñòÿòüñÿ â Áàðêóëàáіâñüêîìó ëіòîïèñі, õî÷à îñíîâíèé éîãî çìіñò ïðèñâÿ÷åíèé ïîëіòè÷íèì ïîäіÿì. Õðîíіêà Áèõîâöÿ, ñêëàäåíà â ïåðøіé òðåòèíі XVI ñò., ìіñòèòü öіííі âіäîìîñòі ç іñòîðії Óêðàїíè, ÿêі õðîíîëîãі÷íî äîâåäåíі äî 1506 ð. Літописання

Робота в групах: Знайдіть спільні риси і відмінності в культурі українських земель, що перебували у складі різних держав. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Чому саме місто Острог у XVI ст. перетворилося на провідний центр освіти й культури в Україні? 2. Чому діти українців охоче йшли навчатися у протестантські школи? 3. Яке значення в історії України мала поява друкарства? 4. У чому проявлявся вплив на українську культуру ідей гуманізму? 5. Як ви думаєте, хто писав літописи й для чого?

Ïîìіðêóéòå!

1. ×îìó â óêðàїíñüêіé ëіòåðàòóðі XVI ñò. ïåðàâàæàëà ðåëіãіéíà òåìàòèêà? 2. ×îìó ìè ùîðі÷íî äâі÷і ñâÿòêóєìî íîâèé ðіê? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ: ãóìàíіçì, áðàòñòâî, Єâàíãåëіє, Áіáëіÿ. ДОКУМЕНТ На підставі документа доведіть, що братські школи мали демократичний характер, а також визначте, з якою метою пункти «Статуту» у передбачали своєрідну «ділову гру» школярів.

Історія української культури / За ред. І. Крип’якевича. – К., 1990. – С. 126–128.

Öå öіêàâî!

Óêðàїíåöü ç Äðîãîáè÷à Þðіé Êîòåðìàê íàâ÷àâñÿ ó Êðàêіâñüêîìó òà Áîëîíñüêîìó óíіâåðñèòåòàõ, à ïîòіì òàì æå âèêëàäàâ àñòðîíîìіþ òà ìåäèöèíó і íàâіòü áóâ ðåêòîðîì. Îäèí ç éîãî ó÷íіâ – çíàìåíèòèé ïîëüñüêèé äîñëіäíèê Ñîíÿ÷íîї ñèñòåìè Ìèêîëàé Êîïåðíèê.

Культурно-освітнє життя України в ХVІ ст.

Шкільні звичаї ХVІ–ХVII ст. Братські школи мали свій «Статут», або «Порядок». У ньому ставилися суворі вимоги до учнів і до вчителів. Вимоги до вчителя формулювалися так: «Дидаскал, або учитель цієї школи, має бути благочестивий, розумний, смиренно-мудрий, лагідний, не п’яниця, не розпусник, не хабарник, не сребролюбець, не гнівливий, не зависник, не сміхун, не срамословець, не чародій, не байкар, не прихильник єресей, а підмога благочестя, що являє собою образ добра у всьому... Дидаскал, взявши доручену йому дитину, має вчити її з промислом доброї науки, за непослух карати не по-тиранськи, а по-учительськи, не забагато, а по силі...» Важливою шкільною нормою була рівність учнів: «Багатий над убогим у школі нічим вищий не має бути, тільки самою наукою, тілом же всі рівні. Дидаскал має вчити і любити всіх дітей зарівно, як синів багатих, так і синів убогих, і тих, що ходять по вулицях поживи просити». Учні стежили за чистотою і порядком у школі. Для заохочення учнів до навчання було придумано чергу місць у класі від перших до останніх. Найкращий учень називався імператором і сидів поруч з учителем. На перших лавках сиділи найкращі учні – сенатори, які складали сенат. Хто хотів потрапити у сенатори чи імператори, повинен був скласти «Записку», у якій занотовував помилки тих, хто вважався кращим за нього. Коли імператор чи сенатор помилявся у відповіді, він повинен був уступити своє місце переможцю. Інколи клас поділявся на дві частини – «греків» і «римлян», які змагалися в навчанні. Оскільки добре знання латинської мови було обов’язковим, діти повинні були розмовляти латиною в школі і вдома. У деяких школах застосовувався «калькулюс» – особливий зошит, у якому записували прізвище учня, який порушував правило і говорив «простою» мовою, і віддавали йому «калькулюс». Він носив його доти, доки не ловив іншого учня на тій же провині, і тоді «калькулюс» переходив до іншого. Винні, записані в зошиті, каралися. Найменш тямущі сиділи на останній, «ослячій», парті і ризикували отримати від своїх товаришів шапку з ослячими вухами. За шкільні провини карали різками. Кару здійснював один із старших учнів, що виконував обов’язки цензора і повинен був дбати про порядок у школі.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

§9.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÅ ÌÈÑÒÅÖÒÂÎ XVI ñò.

Çãàäàéòå!

1. ßêі âè çíàєòå ïàì’ÿòêè àðõіòåêòóðè ÷àñіâ Êèїâñüêîї äåðæàâè òà ïîëіòè÷íîї ðîçäðîáëåíîñòі? 2. ×è є ó âàøіé ìіñöåâîñòі ïàì’ÿòêè àðõіòåêòóðè XIV–XV ñò.? Ïîÿñíіòü ïðè÷èíó їõ ïîÿâè (àáî âіäñóòíîñòі).

Îñîáëèâіñòþ àðõіòåêòóðè і ìіñòîáóäóâàííÿ XVI ñò. є їõ òіñíèé çâ’ÿçîê ç ïîñòóïîâèì âіäðîäæåííÿì ìіñò íà âåëèêèõ ïðîñòîðàõ, çðóéíîâàíèõ òàòàðî-ìîíãîëüñüêèìè îðäàìè, òà âèíèêíåííÿì íîâèõ ìіñò ÿê íàñëіäîêîì ðîçâèòêó ñіëüñüêîãî ãîñïîäàðñòâà, ðåìåñëà і òîðãіâëі. Ó çàñåëåíèõ ìіñöåâîñòÿõ îáîâ’ÿçêîâî áóäóâàëè õðàìè, ÿêі áóëè ïåðåâàæíî äåðåâ’ÿíі, à òîìó íå çáåðåãëèñÿ äî íàøèõ äíіâ. Ç іíøîãî áîêó, òóðåöüêî-òàòàðñüêà íåáåçïåêà ñïðè÷èíèëà àêòèâíå çàìêîâå áóäіâíèöòâî. Îòæå, àðõіòåêòóðíі ïàì’ÿòêè öüîãî ïåðіîäó ïîäіëÿþòüñÿ íà äâà òèïè: îáîðîííі çàìêè і õðàìè òà ìîíàñòèðі. Ïðè÷îìó îñòàííі ÷àñòî òàêîæ ïðîåêòóâàëèñÿ ÿê îáîðîííі ñïîðóäè. Ùå îäíієþ îñîáëèâіñòþ є òå, ùî çàìêè âèìàãàëè òðèâàëîї ðîáîòè, ÿêà çäіéñíþâàëàñÿ íàâіòü íå äåñÿòêè, à ñîòíі ðîêіâ. Òîìó áàãàòî çàìêіâ, çàëèøêè ÿêèõ і ñüîãîäíі ìîæíà áà÷èòè, ñïîðóäæåíі áóëè ãîëîâíèì ÷èíîì ïðîòÿãîì XIV–XVI ñò. Ó ìіñòîáóäóâàííі òèïîâîþ äëÿ Óêðàїíè áóëà òàêà òîïîãðàôіÿ: íà óêðіïëåíîìó ïàãîðáі ðîçòàøîâóâàâñÿ äèòèíåöü, äå çíàõîäèëèñÿ âëàäíі óñòàíîâè ÷è ïðîæèâàâ âëàñíèê ìіñòà. Íàâêîëî íüîãî ïîñåëÿâñÿ ïîñàä (ðåìіñíèêè òà òîðãîâöі), ÿêèé, âëàñíå, і ôîðìóâàâ ìіñòî. Öå ïîñåëåííÿ îòî÷óâàëîñÿ ñìóãîþ âàëіâ і ðîâіâ, ó ìіðó çàñåëåííÿ ñïîðóäæóâàâñÿ іíøèé ïîÿñ óêðіïëåíü. Çàìêè ó XVI ñò. âèêîíóâàëè ÿê îáîðîííó ôóíêöіþ, òàê і ñëóãóâàëè æèòëîâèìè ïðèìіùåííÿìè äëÿ âëàñíèêà, éîãî ñіì’ї òà ÷èñëåííèõ ñëóã. Òàêі êàì’ÿíі çàìêè áóäóâàëè íàùàäêè êíÿæèõ ðîäèí òà ìàãíàòè. Áóäіâåëüíèì ìàòåðіàëîì äëÿ їõ ñïîðóäæåííÿ áóëè êàìіíü, öåãëà, âàïíÿê, ïіñêîâèê. Ïðî îáîðîííèé õàðàêòåð çàìêіâ ñâіä÷èëî é òå, ùî âîíè îòî÷óâàëèñÿ ðîâàìè òà âàëàìè, ìàëè Îáîðîííèé áàñòіîí Äóáíіâñüêîãî çàìêó. çâіäíі ìîñòè, їõíі ìóðè áóëè ìîãóòíіìè, XIV–XVI ñò. à âåæі ìàëè áіéíèöі. Архітектура та містобудування

Українське мистецтво ХVІ ст.

Ðóїíè Êðåìåíåöüêîãî çàìêó. XIII–XVI ñò. Ñó÷àñíå ôîòî

Ñåðåä çàìêіâ, ÿêі ñïîðóäæóâàëèñÿ â XIV–XVI ñò., ìîæíà íàçâàòè Îñòðîçüêèé, Ëóöüêèé, Êàì’ÿíåöü-Ïîäіëüñüêèé, Õîòèíñüêèé, Êðåìåíåöüêèé òà іí. Òàê, êíÿçі Îñòðîçüêі ïî÷àëè çâîäèòè çàìîê ùå â XIV ñò., çáóäóâàâøè ñïî÷àòêó îáîðîííó áàøòó і êàì’ÿíèé áóäèíîê. Ó íàñòóïíі ðîêè îáîðîííі ñòіíè і íîâі áàøòè ïðèáóäîâóâàëèñÿ äî іñíóþ÷èõ åëåìåíòіâ óêðіïëåíü. Îäíî÷àñíî íàâêîëî çàìêó âèíèêëî é øâèäêî çðîñòàëî ìіñòî òà ç’ÿâëÿëèñÿ öåðêâè. Çà äâà ñòîëіòòÿ, äîêè çâîäèâñÿ çàìîê, ìіñòî çðîñëî â 10 ðàçіâ. Ó ïðîöåñі çàñåëåííÿ áóäóâàëèñÿ і íîâі ïîÿñè óêðіïëåíü. Íåäàëåêî âіä çàìêó ñôîðìóâàâñÿ öåíòð ìіñòà ç ðèíêîâîþ ïëîùåþ і ðàòóøåþ. À ïëàíóâàííÿ âóëèöü ìіñòà âèçíà÷àëîñÿ íàïðÿìîì äîðіã, ÿêі âåëè íà ðèíîê, òà êîíôіãóðàöієþ îáîðîííèõ óêðіïëåíü. Ïî öèõ äîðîãàõ äî Îñòðîãà íà ÿðìàðêè ïðèїçäèëè êóïöі çі Ëüâîâà, Ìîëäîâè, Áàëêàí, Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè, à íàéáіëüøå – ç іíøèõ ìіñò Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Çàõèùåíèé і áàãàòèé Îñòðîã ïåðåòâîðþєòüñÿ íà ï’ÿòå çà çíà÷åííÿì ìіñòî Óêðàїíè ïіñëÿ Êèєâà, Ëüâîâà, Êàì’ÿíöÿ-Ïîäіëüñüêîãî і Ëóöüêà. Î÷åâèäíî, íå òіëüêè âëàñíå äіÿëüíіñòü êíÿçіâ Îñòðîçüêèõ, à é åêîíîìі÷íà òà ñóñïіëüíà àêòèâíіñòü ìіùàíñòâà ïåðåòâîðèëè Îñòðîã ó XVI ñò. â ïðîâіäíèé êóëüòóðíî-îñâіòíіé öåíòð ç àêàäåìієþ і äðóêàðíåþ. Íàäçâè÷àéíî öіêàâîþ ïàì’ÿòêîþ ìіñòîáóäóâàííÿ òà àðõіòåêòóðíîãî ìèñòåöòâà є çàìîê ó Êàì’ÿíöі-Ïîäіëüñüêîìó, ÿêèé áóäóâàâñÿ ïðîòÿãîì XIV–XVI ñò. Íàéáіëüø ґðóíòîâíі ðîáîòè ç áóäіâíèöòâà і ïåðåáóäîâè îêðåìèõ åëåìåíòіâ çàìêó çäіéñíèâ 73

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

àðõіòåêòîð Іîâ Ïðåòâè÷ ó ñåðåäèíі XVI ñò. Çàìіñòü ñòàðèõ çóáöіâ âіí âìóðóâàâ áіëüø ìîãóòíі, ðîçøèðèâ ïîäâіð’ÿ â íàïðÿìêó ìîñòó íà ð. Ñìîòðè÷, âñòàâèâ ó áàøòè áàãàòî íîâèõ áіëî-êàì’ÿíèõ îäâіðêіâ ç ðіçüáîþ. Çàìîê áóâ íå ëèøå îáîðîííîþ ñïîðóäîþ, à é âèòâîðîì ìèñòåöòâà. Öіêàâî, ùî çàìîê áóäóâàëè ìàéñòðè ðіçíèõ åïîõ, àëå âіí çáåðіãàє êîìïîçèöіéíó і ñòèëіñòè÷íó єäíіñòü. Ìèñòåöòâîçíàâöі ñòâåðäæóþòü, ùî â Óêðàїíі íåìàє іíøîї ïîäіáíîї îáîðîííîї ñïîðóäè, ÿêà á òàê ãàðìîíіéíî âïèñóâàëàñÿ ó ëàíäøàôò і áóëà òàêîþ ñïіââіäíîñíîþ çі ñêåëÿñòîþ ãîðîþ. Ìóðè і áàøòè çàìêó є íіáè ïðîäîâæåííÿì ñêåëü, íà ÿêèõ âîíè ñòîÿòü. Ãðàíäіîçíîþ ñïîðóäîþ áóâ Õîòèíñüêèé çàìîê, ÿêèé ïî÷àëè áóäóâàòè ùå â XIII ñò. Ó XV ñò. Õîòèí òîäі íàëåæàâ Ìîëäîâі, ïðàâèòåëі ÿêîї ïðîäîâæóâàëè çâåäåííÿ çàìêó. Ó 1538 ð. çàìîê íàìàãàëèñÿ âçÿòè ïîëüñüêі âіéñüêà, âèáóõîì âèñàäèâøè â ïîâіòðÿ âåëèêó äіëÿíêó ñòіíè òà çðóéíóâàâøè íàäáðàìíó áàøòó. Îäíàê ó 1540–1544 ðð. Õîòèíñüêèé çàìîê áóëî âіäáóäîâàíî і ðîçøèðåíî. Âðàæàþòü íå òіëüêè ðîçìіðè çàìêîâîї ñïîðóäè, à é äåêîð ñіðî-áіëèõ âàïíÿêîâèõ ìóðіâ ç ãåîìåòðè÷íèì îðíàìåíòîì іç ÷åðâîíîї öåãëè. Ó ïåðøіé ÷âåðòі XVI ñò. íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ç’ÿâèâñÿ і ñòàâ øâèäêî ïîøèðþâàòèñÿ ðåíåñàíñíèé ñòèëü â àðõіòåêòóðі. Öåíòðîì áóäіâíèöòâà õðàìіâ і ñâіòñüêèõ ñïîðóä ó öüîìó ñòèëі áóâ Ëüâіâ. Äîñëіäíèêè ïîÿñíþþòü öå òіñíèìè òîðãîâåëüíèìè çâ’ÿçêàìè Ëüâîâà ç Âåíåöієþ òà іñíóâàííÿì òóò âåíåöіàíñüêîãî êîíñóëüñòâà. Ïðè öüîìó àðõіòåêòîðàìè ñïîðóä äàíîãî ñòèëþ áóëè

Óñïåíñüêà öåðêâà. Ëüâіâ. 1591–1629 ðð.

Êàïëèöÿ Òðüîõ Ñâÿòèòåëіâ. Ëüâіâ. 1578–1591 ðð.

Öüîìó ïåðіîäó âëàñòèâå õóäîæíє âèêîðèñòàííÿ íàðîäíèõ і ðåëіãіéíèõ òðàäèöіé. Öåðêîâíå ìàëÿðñòâî íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ áóëî òàêå ðîçâèíåíå, ùî ïîëüñüêі êîðîëі äîðó÷àëè óêðàїíñüêèì ìàéñòðàì ðîçïèñóâàòè õðàìè â Ïîëüùі. Образотворче мистецтво

Ôðàãìåíò іêîíîñòàñà Ñâÿòîäóõіâñüêîї öåðêâè. Ðîãàòèí. 1598 ð.

Українське мистецтво ХVІ ст.

ÿê іòàëіéöі (Ïåòðî ç Áîðáîíè, Ïàâëî Äîìіíі÷і Ðèìëÿíèí), òàê і óêðàїíöі (Ïåòðî Êðàñîâñüêèé, Ìàðòèí Ëþøíÿ, Ïåòðî Ëóêà ç Ïðÿøåâà). Ïàì’ÿòêàìè, ó ÿêèõ íàéïîâíіøå âòіëåíî åñòåòè÷íі ñìàêè íîâîї ñòèëüîâîї åïîõè, є àíñàìáëü ñïîðóä Ëüâіâñüêîãî áðàòñòâà. Ó öüîìó ñòèëі áóëî çáóäîâàíî âåæó Óñïåíñüêîї öåðêâè òà àíñàìáëü áóäèíêіâ íà ïëîùі Ðèíîê. Òàê, Ïåòðî Êðàñîâñüêèé ó äðóãіé ïîëîâèíі XVI ñò. çáóäóâàâ ó Ëüâîâі äçâіíèöþ Âіðìåíñüêîãî ñîáîðó, ×îðíó êàì’ÿíèöþ, êàïëèöþ Òðüîõ Ñâÿòèòåëіâ. Ïåòðî Ëóêà â 30–40-âі ðîêè ðåñòàâðóâàâ Ëüâіâñüêó ðàòóøó òà çáóäóâàâ Ëóöüêèé çàìîê. Àðõіòåêòîð Àìâðîñіé Ïðèõèëüíèé ó 1582 ð. çáóäóâàâ ó Ëüâîâі ñèíàãîãó òà âëàñíèé êàì’ÿíèé áóäèíîê. Íà Çàêàðïàòòі äóæå ïîøèðåíîþ áóëà äåðåâ’ÿíà àðõіòåêòóðà. Ó Êèєâі, ×åðíіãîâі, Ïåðåÿñëàâі, Êàíåâі òàêîæ âåëîñÿ öåðêîâíå áóäіâíèöòâî â ñòèëі ðåíåñàíñó, àëå íå ç òàêèì ðîçìàõîì, ÿê íà ïðàâîáåðåæíèõ і çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ. Ó æèòëîâîìó áóäіâíèöòâі ÿê áóäіâåëüíèé ìàòåðіàë âèêîðèñòîâóâàëè ïåðåâàæíî äåðåâî. Òîìó æèòëîâі áóäіâëі òîãî ÷àñó äî íàøèõ äíіâ íå çáåðåãëèñÿ.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Робота в групах: Уважно розгляньте фрагмент іконостаса. Які сюжети на ньому зображено?

Ôðåñêè óêðàїíñüêèõ ìàéñòðіâ òàì çáåðåãëèñÿ â áàãàòüîõ õðàìàõ. Îäíèì іç íàéáіëüøèõ öåíòðіâ ìàëÿðñòâà áóâ Ëüâіâ, äå ïîðó÷ іç іêîíîïèñîì ðîçâèâàâñÿ ïîðòðåòíèé æèâîïèñ. Ó Ëüâîâі áóâ îêðåìèé ðåìіñíè÷èé ìàëÿðñüêèé öåõ. Îñêіëüêè æèâîïèñ ó öåé ÷àñ áåçïîñåðåäíüî ïîâ’ÿçàíèé ç ðîçïèñàìè õðàìіâ, òî ñàìå öå ìèñòåöòâî çàëåæàëî âіä ðîçìàõó áóäіâíèöòâà êóëüòîâèõ ñïîðóä. Ìèñòåöòâîçíàâöі ñòâåðäæóþòü, ùî óêðàїíñüêі ìèòöі öüîãî ïåðіîäó ïîñòóïîâî çâіëüíÿþòüñÿ âіä ñóâîðèõ ïðèïèñіâ âіçàíòіéñüêîї ìàíåðè õóäîæíüîãî çîáðàæåííÿ, âіä âіçàíòіéñüêîї ñòàòèêè é óðî÷èñòîñòі. Íàïèñàíі â öåé ÷àñ іêîíè ìàþòü іíäèâіäóàëüíèé ñòèëü ìàéñòðà, ðîçìàїòòÿ áàðâ, ñìіëèâіñòü ìàëþíêà, áіëüøó ðåàëіñòè÷íіñòü. Ç ïîøèðåííÿì Ðåíåñàíñó ìіñöåâі õóäîæíі øêîëè ïåðåéìàþòü ðèñè іòàëіéñüêîї, íіìåöüêîї і íіäåðëàíäñüêîї ìèñòåöüêèõ øêіë. Öі çìіíè ïðîÿâëÿþòüñÿ ó ïîðòðåòàõ ëüâіâñüêèõ áàãàòèõ ìіùàí – Ê. Êîðíÿêòà, І. Êðàñîâñüêîãî (îäèí іç êåðіâíèêіâ Ëüâіâñüêîãî áðàòñòâà) òà іí. Õî÷à áіëüøіñòü ìàéñòðіâ íåâіäîìà, àëå äåÿêі іìåíà äîñëіäíèêàì âäàëîñÿ âñòàíîâèòè: Âàñèëü іç Ñòðèÿ, Àíòіí Іðèíêîâè÷, Âàñèëü Ìàêñèìîâè÷ òà іíøі. Ó XVI ñò. ïîäàëüøîãî ðîçâèòêó íàáóâàє ãðàôіêà. Ðóêîïèñíі, à çãîäîì і äðóêîâàíі êíèãè ïðèêðàøàëè çàñòàâêàìè, êіíöіâêàìè, âåëèêèìè îðíàìåíòîâàíèìè ëіòåðàìè. Ðåíåñàíñîâèé ñòèëü âïëèíóâ і íà öåé âèä ìèñòåöòâà. Òàê, ìіíіàòþðè Ïåðåñîïíèöüêîãî єâàíãåëіÿ ç ðîñëèííèì îðíàìåíòîì íàãàäóþòü êðàùі çðàçêè іòàëіéñüêîãî îðíàìåíòó äîáè Ðåíåñàíñó. Ïîÿâà äðóêàðñòâà ñïðè÷èíèëà і ðîçâèòîê ãðàâåðñòâà, îñåðåäêàìè ÿêîãî áóëè Ëüâіâ і Îñòðîã. Òàê, ëüâіâñüêèé ãðàâåð Ëàâðèø Ôèëèïîâè÷ ìàâ öіëó øêîëó ìàëÿðіâ і ãðàâåðіâ. Íàáóâàє ðîçêâіòó òàêîæ ðіçüáëåííÿ ïî êàìåíþ і ïî äåðåâó. Äåðåâ’ÿíå ðіçüáëåííÿ â õðàìàõ îñîáëèâî øèðîêî âèêîðèñòîâóâàëîñÿ â іêîíîñòàñàõ. Ðіçüáëåííÿ ÿê ïîøèðåíèé âèä íàðîäíîãî ìèñòåöòâà çàñòîñîâóâàëîñÿ äëÿ îçäîáëåííÿ îäâіðêіâ, âіêîí, ñòåëü ó õðàìàõ òà æèòëîâèõ áóäèíêàõ. Ðîçâèâàëîñÿ òàêîæ óæèòêîâî-ïîáóòîâå ìèñòåöòâî – âèãîòîâëåííÿ êåðàìіêè, îáðîáêà äåðåâà і ìåòàëіâ, іíêðóñÀïîñòîëè Іîàíí і Ïåòðî. Іêîíà XVI ñò. òàöіÿ, âіäëèâêà äçâîíіâ, âèãîòîâëåííÿ 76

Українське мистецтво ХVІ ст.

çáðîї òîùî. Çíà÷íîãî ðîçâèòêó â öåé ÷àñ äîñÿãàє þâåëіðíå ðåìåñëî (іíêðóñòàöіÿ çîëîòîì і ñðіáëîì). Çîêðåìà, ó Ëüâîâі íàïðèêіíöі ñòîëіòòÿ íàëі÷óâàëîñÿ 30 þâåëіðіâ. Þâåëіðíå ìèñòåöòâî ïðîÿâëÿëîñÿ ó äâîõ ñòèëÿõ – çàõіäíîìó і ñõіäíîìó. Ñõіäíèé (òóðåöüêèé) ñòèëü áóâ äóæå ïîïóëÿðíèì ñåðåä ìàãíàòіâ і øëÿõòè, ÿêі çàìîâëÿëè іíêðóñòàöіþ îïðàâ äî øàáåëü, ñіäåë òà êіíñüêîї çáðóї.

Ïåðñíі. XVI–XVII ñò.

Óñíà íàðîäíà òâîð÷іñòü ðîçâèâàëàñÿ íà îñíîâі òðàäèöіé Êèїâñüêîї äåðæàâè òà їõ ïîєäíàííÿ ç íîâèìè ñþæåòàìè, ïðîäèêòîâàíèìè ïîëіòè÷íèì ñòàíîâèùåì óêðàїíñüêèõ çåìåëü, çîêðåìà áîðîòüáîþ íàðîäó ïðîòè òóðåöüêî-òàòàðñüêîї àãðåñії. Õàðàêòåðíîþ îñîáëèâіñòþ íàðîäíèõ äóì ÿê îäíîãî ç âèäіâ óñíîї òâîð÷îñòі є, ïî-ïåðøå, âіäîáðàæåííÿ ðåàëüíîї äіéñíîñòі, ïî-äðóãå, âîíè ìàþòü âåëèêå âèõîâíå çíà÷åííÿ. Òåìè áіëüøîñòі äóì – öå ëþáîâ äî Áàòüêіâùèíè, äðóæáà і áðàòåðñòâî, òîâàðèñüêèé îáîâ’ÿçîê, ïîäâèãè ñèíіâ óêðàїíñüêîãî íàðîäó â áîðîòüáі ç âîðîãàìè. Äåÿêі äóìè ìàþòü ïîâ÷àëüíèé õàðàêòåð, âіäîáðàæàþ÷è âèñîêå åòè÷íå ñòàâëåííÿ äî ðîäèíè, ïîãëÿäè íàðîäó íà ðîäèíó, ñòàâëåííÿ äî áàòüêіâ òîùî. Çàðîäèëèñÿ äóìè â êîçàöüêîìó ñåðåäîâèùі, à âïåðøå çãàäóþòüñÿ íà ïî÷àòêó XVI ñò. Çà òåìàòèêîþ і ñþæåòàìè íàéäàâíіøèìè є äóìè ïðî áîðîòüáó ç òóðåöüêî-òàòàðñüêîþ àãðåñієþ: «Âòå÷à òðüîõ áðàòіâ іç ãîðîäà Àçîâà іç òóðåöüêîї íåâîëі», «Ìàðóñÿ Áîãóñëàâêà», «Ñàìіéëî Êіøêà» òà іíøі. Ïîðÿä ç äóìàìè âàæëèâå ìіñöå â óêðàїíñüêіé óñíіé íàðîäíіé òâîð÷îñòі ïîñіäàþòü іñòîðè÷íі ïіñíі. Íàðîäíі ïіñíі é äóìè âèêîíóâàëè êîáçàðі òà ëіðíèêè, ÿêі ñïіâàëè їõ ïî âñіé Óêðàїíі.

Усна народна творчість

Ïîðÿä ç ðîçâèòêîì îáðàçîòâîð÷îãî ìèñòåöòâà âіäáóâàâñÿ ïðîöåñ ñòàíîâëåííÿ ïðîôåñіéíîї ìóçèêè. Öüîìó ñïðèÿëî òå, ùî â áðàòñüêèõ øêîëàõ îáîâ’ÿçêîâèìè ïðåäìåòàìè áóëè öåðêîâíèé ñïіâ ïî íîòàõ і ìóçè÷íà ãðàìîòà. Ïіäãîòîâêà â øêîëàõ ðåґåíòіâ öåðêîâíèõ õîðіâ, ó÷èòåëіâ ñïіâó é ìóçèêàíòіâ äàâàëà çìîãó çáåðіãòè óêðàїíñüêó êóëüòóðó â óìîâàõ ïîëîíіçàöії. Ó XVI ñò. â äåÿêèõ öåðêâàõ Óêðàїíè âæå іñíóâàâ áàãàòîãîëîñèé ñïіâ, ÿêèé íàïðèêіíöі ñòîëіòòÿ óçàêîíèâ êîíñòàíòèíîïîëüñüêèé ïàòðіàðõ. Íåäîñêîíàëó êðþêîâó íîòàöіþ çàìіíèëî Музика

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

íîòíî-ëіíіéíå ïèñüìî íà ï’ÿòèëіíіéíîìó íîòíîìó ñòàíі, ùî äàâàëî çìîãó òî÷íіøå ôіêñóâàòè áàãàòîãîëîñі ìóçè÷íі òâîðè. Çàðîäæóєòüñÿ і ñâіòñüêà ìóçèêà â òàêèõ її æàíðàõ, ÿê ìіñüêà ïîáóòîâà ïіñíÿ, öåõîâà іíñòðóìåíòàëüíà é òåàòðàëüíà ìóçèêà. Íà çðàçîê ðåìіñíè÷èõ ó ìіñòàõ іñíóâàëè ìóçè÷íі öåõè, ÷ëåíè ÿêèõ ãðàëè íà âåñіëëÿõ і ñâÿòàõ. Âëàñíå òåàòð ÿê âèä ìèñòåöòâà ìàє äóæå ãëèáîêå êîðіííÿ. Äîñèòü çãàäàòè àíòè÷íі Ãðåöіþ і Ðèì, ïàì’ÿòêè àðõіòåêòóðè òà äðàìàòè÷íîї ëіòåðàòóðè, ÿêі äіéøëè äî íàøèõ äíіâ. Íà ñõіäíîñëîâ’ÿíñüêèõ òåðåíàõ ùå â äîõðèñòèÿíñüêі ÷àñè іñíóâàëè îáðÿäîâі äіéñòâà («іãðèùà») ñèìâîëі÷íîãî õàðàêòåðó, ó ÿêèõ ïîєäíóâàëèñÿ ñëîâî, ïіñíÿ, ðóõ, äіÿ ïåðñîíàæà. Ïіñëÿ ïðèéíÿòòÿ õðèñòèÿíñòâà áàãàòî ç òèõ îáðÿäîâèõ іãðèù çáåðåãëèñÿ ÿê íàðîäíі çâè÷àї, ÷àñòî ç ïðèïàñîâàíèìè äî íèõ íîâèìè ðåëіãіéíèìè òëóìà÷åííÿìè. Îñêіëüêè іñíóâàëè çâ’ÿçêè Êèїâñüêîї äåðæàâè ç Âіçàíòієþ, òî іíîäі êíÿçі çàïðîøóâàëè çâіäòè òàê çâàíèõ ñêîìîðîõіâ, ÿêі ðîçâàæàëè ãëÿäà÷іâ ðіçíèìè âåñåëèìè àáî ñàòèðè÷íèìè ñöåíêàìè. Іç ÷àñîì, î÷åâèäíî, ç’ÿâèëèñÿ ñêîìîðîõè ìіñöåâîãî ïîõîäæåííÿ, ÿêі ìàíäðóâàëè âіä ìіñòà äî ìіñòà, äàþ÷è «âèñòàâè» ãëÿäà÷àì, ìàþ÷è îñîáëèâèé óñïіõ ó íèõ íà ÿðìàðêàõ. Äîñëіäíèêè ñòâåðäæóþòü, ùî îñòàííі çãàäêè ïðî ñêîìîðîõіâ íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ âіäíîñÿòüñÿ äî XVI ñò. Çàâäÿêè âіäíîñíî òіñíèì, ÿê íà òîé ÷àñ, êóëüòóðíèì çâ’ÿçêàì Óêðàїíè ç єâðîïåéñüêèì ñâіòîì (çãàäàéìî óêðàїíñüêèõ ñòóäåíòіâ â óíіâåðñèòåòàõ Єâðîïè) â óêðàїíñüêèõ ìіñòàõ ç’ÿâëÿþòüñÿ ìàíäðіâíі àêòîðè. Îäíàê òåàòð â éîãî іñòèííîìó çíà÷åííі â Óêðàїíі âèíèê äåùî ïіçíіøå – íàïðèêіíöі XVI – íà ïî÷àòêó XVII ñò. Витоки театрального мистецтва

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Який вид архітектури і чому переважав у XVI ст.? 2. Чому архітектурні пам’ятки XVI ст. сконцентровані на правобережних і західноукраїнських землях? 3. У яких храмових елементах поєднуються різні види мистецтва? 4. Спробуйте встановити зв’язок між розвитком портретного живопису й братствами. 5. Що таке іконостас і чому йому приділялася велика увага як витвору мистецтва?

Ïîìіðêóéòå!

1. ×è є ùîñü ñïіëüíå â àðõіòåêòóðі õðàìіâ і çàìêіâ Óêðàїíè XVI ñò.? 2. ×îìó â áðàòñüêèõ øêîëàõ áóëà îáîâ’ÿçêîâîþ íàâ÷àëüíà äèñöèïëіíà «Öåðêîâíèé ñïіâ ïî íîòàõ»?

ДОКУМЕНТ Про що свідчить наведений уривок з документа і чому Привілей видав католицький єпископ, а не король? Із Привілею 1596 р. львівського католицького архієпископа Д. Соліковського, виданого малярському ремісничому цехові Постановляємо, що усі братства і товариства художників, коли вони не створені згідно з приписами і в послухові католицькій церкві, треба розпустити. Бо хто ж не бачить, що товариства схизматиків порушують церковний лад і підривають послух римському костьолу, який єдиний є католицьким. Маючи це на увазі, признаємо недопустимим, щоб невільні й уперті користувалися тими самими, що й вільні, свободами та привілеями, бо могло би здаватися, що через спільне життя й користування спільною з католиками свободою вони утверджуються у своїй облуді... Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в XIV–XVII ст. – К., 1983. – С. 56.

Öå öіêàâî!

Íàïðèêіíöі XVI ñò. ó Êðàêіâñüêîìó óíіâåðñèòåòі âèêëàäàëè 13 ïðîôåñîðіâ-óêðàїíöіâ.

ÓÇÀÃÀËÜÍÅÍÍß ÄÎ ÐÎÇÄІËÓ «ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ Â XVI ñò.» 1. Îñòðîçüêà ãðåêî-ñëîâ’ÿíñüêà êîëåãіÿ áóëà âіäêðèòà â... À 1572 ð. Á 1576 ð. Â 1581 ð. 2. Îñòðîçüêà áіáëіÿ áóëà íàäðóêîâàíà â... À 1572 ð. Á 1576 ð. Â 1581 ð. 3. Ùî âіäáóëîñÿ ðàíіøå: çàïðîâàäæåííÿ ðåєñòðîâîãî êîçàöòâà ÷è âіäêðèòòÿ Ëüâіâñüêîї áðàòñüêîї øêîëè? 4. Ùî âіäáóëîñÿ ðàíіøå: óòâîðåííÿ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ÷è Ðåôîðìàöіÿ â Єâðîïі? 5. Äàéòå âèçíà÷åííÿ ïîíÿòòÿ: Ìàãíàò – öå... Ñòàâðîïіãіÿ – öå... 6. Ðîçòàøóéòå ïîäії ó õðîíîëîãі÷íіé ïîñëіäîâíîñòі À І Ëèòîâñüêèé ñòàòóò Á âіäêðèòòÿ Ëüâіâñüêîї áðàòñüêîї øêîëè 79

Українське мистецтво ХVІ ст.

Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ: ãðàôіêà, ãðàâþðà, íîòíî-ëіíіéíå ïèñüìî, êàíò, іêîíîñòàñ, îáîðîííі çàìêè, Ðåíåñàíñ, ôðåñêà.

Óêðàїíñüêі çåìëі â ÕVІ ñò.

Â ïåðøà ïèñåìíà çãàäêà ïðî óêðàїíñüêèõ êîçàêіâ Ã Ëþáëіíñüêà óíіÿ 7. Ðîçòàøóéòå ïîäії ó õðîíîëîãі÷íіé ïîñëіäîâíîñòі À «Óñòàâà íà âîëîêè» Á І. Ôåäîðîâ ó Ëüâîâі âèäàâ Àïîñòîë і Áóêâàð Â ІІІ Ëèòîâñüêèé ñòàòóò Ã ïîâñòàííÿ Êðèøòîôà Êîñèíñüêîãî 8. Íàïèøіòü ðå÷åííÿ, âñòàâèâøè ïðîïóñêè À. Ó

ðîöі Ñåâåðèí

êî-ñåëÿíñüêå Á.

î÷îëèâ êîçàöü.

єâàíãåëіє – ïàì’ÿòêà ëіòåðàòóðè Óêðàїíè, íàïèñàíà â 1556–

ðð. «æèâîþ

ìîâîþ. 9. Ïðè÷èíàìè óêëàäåííÿ Ëþáëіíñüêîї óíії є... 10. Îõàðàêòåðèçóéòå ðîçâèòîê àðõіòåêòóðè Óêðàїíè ó XVI ñò. 11. Óêàæіòü ãîëîâíі îçíàêè ðîçâèòêó îñâіòè Óêðàїíè ó XVI ñò. 12. ßêå çíà÷åííÿ ìàâ ðîçâèòîê êíèãîäðóêóâàííÿ äëÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó XVI ñò.?

§10.

ÁÅÐÅÑÒÅÉÑÜÊÀ ÖÅÐÊÎÂÍÀ ÓÍІß 1596 ð.

Çãàäàéòå! 1. ×è іñíóâàëè ïіñëÿ ðîçêîëó õðèñòèÿíñüêîї öåðêâè ñïðîáè її îá’єäíàííÿ (äî XVI ñò.)? 2. ßê çàõîïëåííÿ Êîíñòàíòèíîïîëÿ òóðêàìè-ñåëüäæóêàìè ó 1453 ð. âïëèíóëî íà ñòàíîâèùå ïðàâîñëàâíîї öåðêâè íà ñõіäíîñëîâ’ÿíñüêèõ çåìëÿõ?

Êóëüòóðíà é áëàãîäіéíà äіÿëüíіñòü áðàòñòâ íå çìîãëà âèðіøèòè ïèòàííÿ ðåôîðìè ïðàâîñëàâíîї öåðêâè. Òîìó â ïðèõèëüíèêіâ ìàãíàòà Îñòðîçüêîãî çàðîäèëàñÿ іäåÿ óêëàñòè óíіþ ïðàâîñëàâíîї òà êàòîëèöüêîї öåðêîâ, àëå çі çáåðåæåííÿì ãðåöüêîãî îáðÿäó é ïðàâ Êèїâñüêîї ìèòðîïîëії. Ó 1583 ð. Îñòðîçüêèé ðîçïî÷àâ ïåðåãîâîðè ç ïàïñüêèì ëåãàòîì (ïîñëîì) Àíòîíіî Ïîññåâіíî. Îäíîäóìöåì Ê.-Â. Îñòðîçüêîãî áóâ áåðåñòåéñüêèé êàøòåëÿí Іïàòіé Ïîòіé, êîòðèé íàïèñàâ íèçêó ïîëåìі÷íèõ òâîðіâ, ó ÿêèõ îáґðóíòîâóâàâ íåîáõіäíіñòü óíії. Çà óíіþ âèñòóïàâ і òàëàíîâèòèé ïðîïîâіäíèê – єçóїò, äîêòîð ôіëîñîôії Ïåòðî Ñêàðãà. Ç 80-õ ðîêіâ XVI ñò. ìіæ êàòîëèêàìè é ïðàâîñëàâíèìè, ïðèõèëüíèêàìè é ïðîòèâíèêàìè óíії â ñåðåäîâèùі äóõîâåíñòâà ðîçïî÷àëàñÿ іäåéíà áîðîòüáà. Íèíі âіäîìî ïîíàä 150 òâîðіâ òàê çâàíîї ïîëåìі÷íîї ëіòåðàòóðè ïðåäñòàâíèêіâ ðіçíèõ òàáîðіâ. Ïðèõèëüíèêè óíії ìàëè ïіäòðèìêó êîðîëÿ, àäæå óíіÿ òіñíіøå ïîâ’ÿçàëà á óêðàїíñüêі òà áіëîðóñüêі çåìëі ç Ïîëüùåþ. Ïîøòîâõîì äî іíòåíñèâíèõ ïåðåãîâîðіâ ùîäî óêëàäàííÿ óíії ñòàëà ïîäіÿ çà ìåæàìè Óêðàїíè. Ó 1589 ð. âèíèêëî ïàòðіàðøåñòâî â Ìîñêâі. Òîäі æ êîíñòàíòèíîïîëüñüêèé ïàòðіàðõ Єðåìіÿ çàìіñòü Î. Äіâî÷êè ïðèçíà÷èâ êèїâñüêèì ìèòðîïîëèòîì Ìèõàéëà Ðîãîçó. Òðàäèöіéíà ïðàâîñëàâíà öåðêâà ïåðåæèâàëà ñåðéîçíі çðóøåííÿ, ùî âіäáóâàëèñÿ â óìîâàõ іäåîëîãі÷íîãî íàñòóïó íà íåї êàòîëèöèçìó òà ïðîòåñòàíòèçìó, à òàêîæ ïðîíèêíåííÿ іäåé ãóìàíіçìó, çîêðåìà ÷åðåç íàâ÷àííÿ îáäàðîâàíèõ óêðàїíñüêèõ òà áіëîðóñüêèõ þíàêіâ ó çàõіäíîєâðîïåéñüêèõ óíіâåðñèòåòàõ. Ідеологічна боротьба навколо питання про церковну унію

Ïðåäñòàâíèêè âèùîãî ïðàâîñëàâíîãî äóõîâåíñòâà íà ÷îëі ç ìèòðîïîëèòîì Ìèõàéëîì Ðîãîçîþ àêòèâіçóâàëè ïåðåãîâîðè ùîäî îá’єäíàííÿ öåðêîâ. Ó 1590 ð. ëüâіâñüêèé ïðàâîñëàâíèé єïèñêîï Ãåäåîí Áàëàáàí, íàìàãàþ÷èñü ïðîòèñòîÿòè âòðó÷àííþ Óñïåíñüêîãî Таємні переговори

Êîñòåë Ñâÿòîї Ìàðії â ì. Ñîêàëі

Берестейська церковна унія 1596 р.

ïðàâîñëàâíîãî áðàòñòâà â öåðêîâíі ñïðàâè, íà òàєìíіé íàðàäі êіëüêîõ єïèñêîïіâ ïîðóøèâ ïèòàííÿ ïðî óíіþ. Єïèñêîïè ââàæàëè, ùî ïàïñüêà âëàäà íàä ïðàâîñëàâíîþ öåðêâîþ çìîæå íàâåñòè ïîðÿäîê і äèñöèïëіíó â öåðêâі, ïіäâèùèòü àâòîðèòåò ïðàâîñëàâíîãî äóõîâåíñòâà ñåðåä ïðîñòèõ ìèðÿí. Єïèñêîïè ñïîäіâàëèñÿ, ùî ïіñëÿ óíії ïðàâîñëàâíі áóäóòü çðіâíÿíі â ïðàâàõ ç êàòîëèêàìè: ðåìіñíèêè і òîðãîâöі â ìіñòàõ íå áóäóòü çàçíàâàòè äèñêðèìіíàöії, óêðàїíñüêà øëÿõòà òà ìіñüêà âåðõіâêà çìîæóòü îáіéìàòè ðіçíі óðÿäè (ïîñàäè), à âèùå ïðàâîñëàâíå äóõîâåíñòâî áóäå ïðåäñòàâëåíå â ñåéìі. Ïðîòå ïèòàííÿ ïðî óíіþ íå ìîãëî áóòè âèðіøåíå øâèäêî. Êіëüêà ðîêіâ ïðèõèëüíèêè óíії âèòðàòèëè íà ðіçíі òàєìíі çóñòðі÷і і ïåðåãîâîðè ç óðÿäîâöÿìè, êàòîëèöüêèìè єïèñêîïàìè òà ïàïñüêèì ïîñëàíöåì. Íà çáîðі єïèñêîïіâ ó Ñîêàëі (1594) ìàéæå âñі âîíè ïіäïèñàëè äåêëàðàöіþ ïðî çãîäó íà óíіþ. Äіñòàâøè çãîäó êîðîëÿ íà ãàðàíòії íåïîðóøíîñòі ïðàâîñëàâíèõ õðàìіâ і єïàðõіé, ëіòóðãіé, îáðÿäіâ òà çâè÷àїâ, єïèñêîïè І. Ïîòіé òà Ê. Òåðëåöüêèé âîñåíè 1595 ð. ïîїõàëè äî Ðèìó äëÿ ïåðåìîâèí ç Ïàïîþ Êëèìåíòієì VII. Ïàïà çàòâåðäèâ ïîäàíі íèìè 33 ïóíêòè «Ñòàòåé óíії». Ùå íå ïðèéíÿòà óíіÿ âèêëèêàëà ñóïåðå÷íîñòі â ñåðåäîâèùі âèùîãî äóõîâåíñòâà. Ïðîòè íåї âèñòóïèëè íàâіòü äåÿêі ç єïèñêîïіâ, êîòðі ðàíіøå ïіäïèñàëè äåêëàðàöіþ. Ó âіäêðèòîìó ëèñòі, ðîçïîâñþäæåíîìó ïî Óêðàїíі, Ê.-Â. Îñòðîçüêèé îãîëîñèâ єïèñêîïіâ-çìîâíèêіâ «âîâêàìè â îâå÷іé øêóðі», îñêіëüêè âîíè, çà éîãî ñëîâàìè, çðàäèëè ñâîþ âіðó, і çàêëèêàâ ïðàâîñëàâíèõ ëþäåé âèñòóïàòè ç ïðîòåñòàìè ïðîòè їõíіõ äіé. Íà çàêëèê Ê.-Â. Îñòðîçüêîãî ïðàâîñëàâíà øëÿõòà é äóõîâåíñòâî çáèðàëèñÿ â ìіñòàõ і ìіñòå÷êàõ і çàñóäæóâàëè óíіþ. Êíÿçü

ïîãðîæóâàâ íàâіòü íàìіðîì ïіäíÿòè çáðîéíå ïîâñòàííÿ ïðîòèâíèêіâ óíії. Ïіä öèì òèñêîì äåÿêі іíіöіàòîðè і âïëèâîâі ïðèõèëüíèêè óíії âіäìîâèëèñÿ âіä ñâîїõ ïîïåðåäíіõ ïîãëÿäіâ íà íåї. Ó æîâòíі 1596 ð. ó ì. Áåðåñòі â ïàëàöі êíÿçÿ Îñòðîçüêîãî çіáðàâñÿ öåðêîâíèé ñîáîð, íà ÿêèé ïðèáóëî ïðàâîñëàâíå äóõîâåíñòâî ðіçíèõ ñàíіâ ç Óêðàїíè і Áіëîðóñі, âèáîðíі äåëåãàòè âіä ïðàâîñëàâíîї øëÿõòè, ïðîñòі ìèðÿíè. Öå çіáðàííÿ âèñëîâèëîñÿ ïðîòè óêëàäåííÿ óíії. Âîäíî÷àñ äî Áåðåñòÿ äëÿ þðèäè÷íîãî îôîðìëåííÿ óíії ïðèáóëè і її ïðèõèëüíèêè, ÿêèõ áóëî çíà÷íî ìåíøå: ìèòðîïîëèò і ï’ÿòü ïðàâîñëàâíèõ єïèñêîïіâ, êіëüêà ïðåäñòàâíèêіâ âèùîãî êàòîëèöüêîãî äóõîâåíñòâà òà äåÿêі êîðîëіâñüêі óðÿäíèêè. Їõ ïіäòðèìàâ і êîðîëü Ñèãіçìóíä III. Ïðîòèâíèêàì óíії íå âäàëîñÿ ïåðåêîíàòè її ïðèõèëüíèêіâ, ÿêі ïóáëі÷íî îãîëîñèëè ïðî óêëàäåííÿ óíії. Ùî ñòîñóєòüñÿ íàðîäíèõ ìàñ, ÿêі áóëè äàëåêèìè âіä ïîëіòèêè é íі÷îãî íå çíàëè ïðî ñòàí ïàòðіàðõії, òî âîíè âçàãàëі ñïðèéíÿëè óíіþ íåãàòèâíî. Óêðàїíñüêà öåðêâà ðîçïàëàñÿ íà äâà òàáîðè – ïðàâîñëàâíèõ òà ãðåêî-êàòîëèêіâ (óíіàòіâ). Ìіæ íèìè ðîçïî÷àëàñÿ іäåéíà áîðîòüáà.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

Церковний собор

Робота в групах: Ви прихильник або противник Берестейської унії. Які ви використаєте аргументи на свою користь?

ßêîá Òðîøåëü. Êîðîëü Ñèãіçìóíä ІІІ Âàçà â іñïàíñüêîìó êîñòþìі. 1610 ð.

Іïàòіé Ïîòіé. XVII ñò.

Єçóїò Ï. Ñêàðãà íåçàáàðîì íàäðóêóâàâ òâіð «Îáîðîíà Áåðåñòåéñüêîї óíії», ó ÿêîìó äîâîäèâ, ùî ìèðÿíè ÿê ëþäè ñâіòñüêі íå ìàëè ïðàâà ãîëîñó íà ñîáîðі. Ó âіäïîâіäü ç’ÿâèëàñÿ âåëèêà ïðàöÿ à (ïñåâäîíіì), ó ÿêіé îáґðóí«Àïîêðèñèñ» Õðèñòîôîðà Ôіëàëåòà òîâóâàëàñÿ çàêîííіñòü ðіøåííÿ Áåðåñòåéñüêîãî ïðàâîñëàâíîãî ñîáîðó. Ïèñüìåííèê-ïîëåìіñò Ãåðàñèì Ñìîòðèöüêèé ó òâîðі «Êëþ÷ Öàðñòâà Íåáåñíîãî...» òàêîæ ðіøó÷å âèñòóïèâ ïðîòè óíії. Öÿ ïîëåìіêà ïðîäîâæóâàëàñÿ і â íàñòóïíîìó ñòîëіòòі. Íàïðèêіíöі XVI ñò. íàáóâàє ðîçâèòêó ïîëåìі÷íà ëіòåðàòóðà, ñïðÿìîâàíà ïðîòè ïîëîíіçàöії óêðàїíñüêîãî íàðîäó, íàñàäæåííÿ êàòîëèöèçìó òà óíії. Ïîëåìіêó ïî÷àëè єçóїòè Áåíåäèêò Ãåðáåñò і Ïåòðî Ñêàðãà, ÿêі äîâîäèëè íåîáõіäíіñòü óíії. Ç ïèñüìåííèêіâ, êîòðі âçÿëè ó÷àñòü ó ðåëіãіéíіé ïîëåìіöі, íàéïîìіòíіøèìè áóëè Ìåëåòіé Ñìîòðèöüêèé òà Іâàí Âèøåíñüêèé. Ìåëåòіé Ñìîòðèöüêèé 1610 ð. íàïèñàâ ïîëüñüêîþ ìîâîþ òâіð «Òðåíîñ» («Ïëà÷»). Ó ôîðìі ïëà÷ó-ãîëîñіííÿ ïðàâîñëàâíîї öåðêâè ó òâîðі çîáðàæåíî її çàíåïàä: «Ãîðå ìåíі áіäíіé, ãîðå íåùàñëèâіé, ïîãðàáîâàíіé, ïîçáàâëåíіé óñіõ ìîїõ ìàєòêіâ, îáäåðòіé іç øàò ìîїõ íà ïðèëþäíó ãàíüáó ìîãî òіëà é îáòÿæåíіé íåâèíîñèìèìè òÿãàìè! Ðóêè ìîї â îêîâàõ, ÿðìî íà øèї, ïóòà íà íîãàõ, ëàíöþã íà êðèæàõ, íàä ãîëîâîþ âîãîíü íåâãàñèìèé; ç óñіõ áîêіâ êðèêè, ñòðàõ, ïåðåñëіäóâàííÿ!..» Êíèãà ìàëà âåëèêèé âïëèâ íà ïðàâîñëàâíèõ і âèêëèêàëà ïîëåìі÷íó âіäïîâіäü єçóїòà Ï. Ñêàðãè. Ïіçíіøå Ì. Ñìîòðèöüêèé áóâ єïèñêîïîì ó Ïîëîöüêó. Ïåðåáóâàþ÷è â Ðèìі, âіí ïðèéíÿâ óíіþ і íàïèñàâ íà її çàõèñò «Àïîëîãіþ», ÷èì ñïðè÷èíèâ íîâó õâèëþ ïîëåìі÷íèõ òâîðіâ íà çàõèñò ïðàâîñëàâ’ÿ. Íàéâіääàíіøèì ïðàâîñëàâ’þ ïîëåìіñòîì öієї äîáè áóâ Іâàí Âèøåíñüêèé. Âіí íàðîäèâñÿ і æèâ ó ìіñòі Ñóäîâà Âèøíÿ â Ãàëè÷èíі, äå é çäîáóâ ïî÷àòêîâó äîìàøíþ îñâіòó. Òîäі æ ïîçíàéîìèâñÿ ç ïðåäñòàâíèêàìè ëàòèíñüêîïîëüñüêèõ îñâі÷åíèõ êіë, áóâ áëèçüêèé і äî ïðîòåñòàíòіâ (ñîöèíіàí). Âіí âèñóíóâ іäåþ ñòâîðåííÿ öåðêâè áåç її âëàäíèõ ñòðóêòóð. Ïіñëÿ çіòêíåííÿ ç єçóїòàìè çáëèçèâñÿ іç ëüâіâñüêèìè áðàò÷èêàìè. Ïåâíèé ÷àñ áóâ ïîâ’ÿçàíèé ç îñòðîçüêèìè â÷åíèìè, ëіòåðàòîðàìè, ïîëåìіñòàìè. Ïîòіì äîëÿ çàâåëà éîãî íà Àôîí (Ãðåöіÿ) – òîäі îïëîò ïðàâîñëàâíîї âіðè. Àðõієïèñêîï Ìåëåòіé Ç Àôîíñüêîãî ìîíàñòèðÿ, äå âіí ïðîÑìîòðèöüêèé 85

Берестейська церковна унія 1596 р.

Полемічна література про наслідки унії

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

æèâ ñõèìíèêîì ìàéæå 40 ðîêіâ, І. Âèøåíñüêèé âіäïðàâèâ â Óêðàїíó áëèçüêî äâàäöÿòè «ïîñëàíіé» – êíÿçåâі Ê.-Â. Îñòðîçüêîìó, áðàòñòâàì, єïèñêîïàì, óçàãàëі óêðàїíöÿì. Âіí äîêîðÿâ єïèñêîïàì çà íåïîðÿäêè â ïðàâîñëàâíіé öåðêâі, êàðòàâ äóõîâíèõ і ñâіòñüêèõ ïàíіâ çà çíóùàííÿ íàä ïðîñòèì ëþäîì: «À áіäíі ïіääàíі äåíü і íі÷ íà âàñ ïðàöþþòü і ãîðþþòü. À âè, âèññàâøè їõ êðîâ і çóñèëëÿ, ïîâíі ìіøêè ãðîøåé íàïèõàєòå». Éîãî ïîñëàííÿ ïîøèðþâàëèñÿ â Óêðàїíі â ðóêîïèñàõ, âîíè ïðîáóäæóâàëè ñóìëіííÿ ëþäåé, çìóøóþ÷è їõ çàìèñëèòèñÿ íàä âàäàìè öåðêîâíîãî і ñâіòñüêîãî æèòòÿ. Íà îáîðîíó ïðàâîñëàâ’ÿ âèñòóïèëè é іíøі ïîëåìіñòè: Ñòåôàí Çèçàíіé, Õðèñòîôîð Ôіëàëåò, Çàõàðіÿ Êîïèñòåíñüêèé, Âàñèëü Ñóðàçüêèé, Þðіé Ðîãàòèíåöü, Êëіðèê Îñòðîçüêèé. Ñåðåä àâòîðіâ òâîðіâ âіðøîâàíîї ëіòåðàòóðè áóëè Ïàìâî Áåðèíäà, Êàñіÿí Ñàêîâè÷, Ïàâëî Ðóñèí іç Êðîñíà. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Чому в XVI ст. православна церква ідейно й організаційно поступалася католицькій церкві? 2. Як вплинуло створення московського патріархату на розв’язання питання про церковну унію в Україні? 3. Визначте політичні наслідки підписання церковної унії. 4. Чому деякі оборонці православ’я згодом пристали до унії? 5. Дізнайтеся, чим сьогодні знаменита гора Афон у Греції.

Ïîìіðêóéòå!

1. ×è äîñÿãíóòî áóëî ìåòè âіäíîâëåííÿ єäíîñòі êàòîëèöüêîї і ïðàâîñëàâíîї öåðêîâ ïіñëÿ Áåðåñòåéñüêîãî ñîáîðó? 2. ßê, íà âàøó äóìêó, ïîñòàâèëèñÿ äî Áåðåñòåéñüêîї óíії ïðîòåñòàíòè? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: ïîëåìі÷íà ëіòåðàòóðà, Áåðåñòåéñüêà óíіÿ, ãðåêî-êàòîëèê (óíіàò), ìîñêîâñüêà ïàòðіàðõіÿ, Ï. Ñêàðãà. ДОКУМЕНТ Визначте, про що йдеться в наведеному уривку з твору полеміста. З полемічного твору «Ключ Царства Небесного...» (1597) Герасима Смотрицького Учителі костьолу римського... звертаються до вас, народи руські, різними методами, засобами, підносячи честь, святобливість, багатство і над всіма під небом зверхність своїх католиків римських і від них встановлені закони і віри також, а ваших патріархів грецьких, і від них державну віру й закон, із вами спільно, недовірством, глупством, відступництвом змішавши, перед очима вашими явно топчуть ногами й закликають вас до єдності. Українська література XIV–XVI ст. – К., 1988. – С. 215.

Визначте, про що йдеться в наведеному уривку з твору М. Смотрицького. ...Приступіть до мене, усі живі, всі народи, усі жителі землі! Послухайте голосіння мого і дізнайтесь, якою я була колись, і подивуйтеся. ...Окремо ж до кожного стану день і ніч на поминання чинимо. – Ви, княжата і вельможі, божим судом повірених нам підданих судите, остерігаючись того, аби тим же судом самі осуджені не були. Не накладайте на них великої данини, відаючи, що і вам пан ваш увесь борг одпустив і чинш за вас заплатив. А коли що-небудь у скритості чините, то не мовте: «Хто ж нас бачить?», – бо отець ваш на небі, той усе бачить і все, що хоче, чинить. – Ви, архієреї й ієреї, пастирі і учителі овець розумного стада Христового! Стійте, не хитаючись в дарованій вам од Бога вірі, дбайте з пильністю про довірених вам овечок. Мужньо опирайтеся тим, котрі правду бурити силкуються. Неспокійних карайте, потішайте лякливих, неуків навчайте, свавільних і непокірних стримуйте і гамуйте, немічних оздоровляйте, супротивних картайте... – Будьте прикладом вірним у мові, у спілкуванні, у вірі, у чистоті. Пильнуйте читання, напучування науки. Проповідуйте слово, наполягайте в час і без часу, карайте, лайте, просіть з усією терпеливістю і наукою, бороніть безсилих, а непорядних виправляйте. Ви ж бо єсте сіллю землі і світлістю світу... Українська література XVIІ ст. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 67, 76.

Öå öіêàâî!

Ñëîâî «ïàðòà» ïîõîäèòü âіä ôðàíö. a part (à ïàð), ùî îçíà÷àє «îêðåìî». Òàê íàçèâàëè ñèäіííÿ äëÿ îäíîãî-äâîõ ó÷íіâ, íà ïðîòèâàãó äîâãèì øêіëüíèì ëàâàì, íà ÿêèõ ñèäіëè ó÷íі øêіë ïіä ÷àñ çàíÿòü.

§11.

ÊÐÈÌÑÜÊÅ ÕÀÍÑÒÂÎ Ó XVI – ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ XVII ñò.

Çãàäàéòå!

1. ßêі äåðæàâíі óòâîðåííÿ íà òåðèòîðії Êðèìó іñíóâàëè â äàâíèíó? 2. Õòî òàêà Ðîêñîëàíà?

Êðèìñüêèé ïіâîñòðіâ і Ïіâíі÷íå Ïðè÷îðíîìîð’ÿ â äàâíèíó і ñåðåäíüîâі÷÷ÿ ìàëè â ñâîїé іñòîðії ïàíóâàííÿ і ãîñïîäàðþâàííÿ áàãàòüîõ ïëåìåí і íàðîäіâ: òàâðіâ, ñêіôіâ, ñàðìàòіâ, ãîòіâ, ãðåêіâ, ðèìëÿí, ãóíіâ, õîçàð, ìàäÿð, ïå÷åíіãіâ, ïîëîâöіâ, ñëîâ’ÿí, ãåíóåçöіâ, âåíåöіàíöіâ. Ó XІII ñò. â Êðèìó ç’ÿâèëîñÿ âіéñüêî Çîëîòîї Îðäè. Ïіñëÿ ïåðåìîãè òàòàð íàä òóðêàìè-ñåëüäæóêàìè, ÿêі ïðèãíі÷óâàëè ìіñöåâå íàñåëåííÿ, Передісторія

Кримське ханство у XVI – першій половині XVII ст.

Мелетій Смотрицький. Тренос, тобто плач... (1610 р.)

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

Ïå÷åðíå ìіñòî ×óôóò-Êàëå. Êðèì. Ñó÷àñíèé âèãëÿä

ó 1233 ð. ïî÷èíàєòüñÿ åòíі÷íà іñòîðіÿ êðèìñüêèõ òàòàð. Їõ ñòîëèöåþ ñòàëî ìіñòî Ñîëõàò, ïåðåéìåíîâàíå â Êèðèì, Êðèì (òþðê. – âàë). Íåçàáàðîì öÿ íàçâà ïîøèðèëàñÿ íà âåñü ïіâîñòðіâ. Ñïî÷àòêó òàòàðè-êî÷іâíèêè çàëèøàëèñÿ â Êðèìó ëèøå íà çèìіâêó, à ç íàñòàííÿì òåïëà éøëè â áàãàòі òðàâàìè ñòåïè Ïðè÷îðíîìîð’ÿ. Іç ÷àñîì îñіëі óëóñ-áåї óòâîðèëè â Êðèìó ñâîї âîò÷èíè (áåéëèêè), à ïîòіì îá’єäíàëèñÿ â Êðèìñüêèé þðò. Ìіñöåâå íàñåëåííÿ (ãîëîâíèì ÷èíîì, іòàëіéñüêî-ãðåöüêîãî ïîõîäæåííÿ) ÷èñåëüíî і çà ñòóïåíåì ðîçâèòêó ìàòåðіàëüíîї òà äóõîâíîї êóëüòóðè ïåðåâàæàëî, àëå îïèíèëîñÿ â ðîëі äàííèêà òàòàð, óòіì íå ÷èíèëî ñïðîòèâó, à, íàâïàêè, âïëèâàëî íà ïðèøåëüöіâ. Øèðîêà іñëàìіçàöіÿ íàñåëåííÿ ïî÷àëàñÿ ëèøå çà õàíà Óçáåêà â ïåðøіé ïîëîâèíі XIV ñò. Çìіöíåííÿ õàíñüêîãî ïðåñòîëó âіäáóëîñÿ, êîëè íà íüîìó îïèíèâñÿ ïðåäñòàâíèê äèíàñòії ×èíãèçèäіâ Äåâëåò-Ґіðåé, ÿêèé ïðàâèâ 39 ðîêіâ (ïîìåð ó 1467 ð.). Äåâëåò-Ґіðåé ïðîâіâ ðÿä ðåôîðì àäìіíіñòðàòèâíîãî, åêîíîìі÷íîãî é êóëüòóðíîãî õàðàêòåðó. Àêòèâíî êóëüòèâóþ÷è ìóñóëüìàíñüêó âіðó, Äåâëåò-Ґіðåé çáóäóâàâ áàãàòî ìå÷åòåé і øêіë. Äî íàøèõ äíіâ äіéøëà ìå÷åòü ×óôóò-Êàëå. Ó òîé ñàìèé ÷àñ âіí íàäàâàâ ìàòåðіàëüíó äîïîìîãó õðèñòèÿíñüêèì ìîíàñòèðÿì. Ãîëîâíèì ðåçóëüòàòîì âíóòðіøíüîї і çîâíіøíüîї ïîëіòèêè Äåâëåò-Ґіðåÿ áóëî ïðîãîëîøåííÿ íèì åêîíîìі÷íîї, ïîëіòè÷íîї і êóëüòóðíîї íåçàëåæíîñòі âіä Çîëîòîї Îðäè. Õàíñüêèé ïðåñòîë óñïàäêóâàâ îäèí іç éîãî âîñüìè ñèíіâ – Ìåíґëі-Ґіðåé. Íà âіäìіíó âіä áàòüêà, âіí çàõîïëþâàâñÿ Ìåíґëі òà Äåâëåò âіéñüêîâèìè ïîõîäàìè (äëÿ çàõîïëåííÿ Ґіðåї ïîëîíåíèõ íà ïðîäàæ), ùî íå òіëüêè 88

ïîñëàáëþâàëî åêîíîìіêó äåðæàâè, à é ïіäðèâàëî âíóòðіøíþ її єäíіñòü ÷åðåç íåâäîâîëåííÿ óãðóïîâàíü. Öèì і ñêîðèñòàëèñÿ Îñìàíè äëÿ çàõîïëåííÿ Êðèìó. Îñìàíñüêà äåðæàâà â Ìàëіé Àçії âèíèêëà íà ïî÷àòêó XIV ñò. âíàñëіäîê ðîçïàäó ñóëòàíàòó òóðêіâ-ñåëüäæóêіâ, à âæå іç ñåðåäèíè ñòîëіòòÿ âîíà çíà÷íî ðîçøèðèëà ñâîї êîðäîíè, ó òîìó ÷èñëі çà ðàõóíîê çåìåëü ïіâäåííèõ ñëîâ’ÿí (áîëãàð, ñåðáіâ). Çà ñóëòàíà Ìåãìåòà ІІ (Çàâîéîâíèêà) ó 1453 ð. Îñìàíñüêà іìïåðіÿ çàõîïèëà Êîíñòàíòèíîïîëü, ùî âіäòîäі ñòàâ íàçèâàòèñÿ Ñòàìáóëîì, і çàïàíóâàëà íà ×îðíîìó і Ñåðåäçåìíîìó ìîðÿõ. Ó 1475 ð. òóðêè íàïàëè íà Êðèì і çìóñèëè Ìåíґëі-Ґіðåÿ âèçíàòè çâåðõíіñòü íàä ñîáîþ âëàäè ñóëòàíà. Êðèì ñòàâ îäíієþ ç áàãàòüîõ çàâîéîâàíèõ òóðêàìè çåìåëü, ùî áóëè çàìîðñüêîþ âëàñíіñòþ ñóëòàíà і «Âåëèêîї Ïîðòè», ÿê ó òèòóëàòóðі ñóëòàíà óðî÷èñòî éìåíóâàëàñÿ éîãî äåðæàâà. Íàéáëèæ÷èì íàñëіäêîì çàõîïëåííÿ òóðêàìè Êðèìó áóëè ïîñòіéíі ãðàáіæíèöüêі íàáіãè íà óêðàїíñüêі çåìëі і çàãðîçà âñіé õðèñòèÿíñüêіé Єâðîïі. Ó XVI ñò. òóðêè âæå âîëîäіëè âåëè÷åçíîþ òåðèòîðієþ íà ç’єäíàííі Єâðîïè, Àçії і Àôðèêè. Öÿ îáñòàâèíà âèìàãàє êîðîòêîї õàðàêòåðèñòèêè Îñìàíñüêîї іìïåðії, îðãàíіçàöії її âіéñüêà і ïîõîäіâ ó ÷óæі âîëîäіííÿ. Íà ÷îëі іìïåðії çíàõîäèâñÿ ñóëòàí, à âñå її íàñåëåííÿ ââàæàëîñÿ éîãî ðàáàìè. Êðàїíà áóëà ïîäіëåíà íà ïðîâіíöії (åéÿëåòè) íà ÷îëі іç ñòàðøèíàìè (áåéëåðáåÿìè), ÿêі ïіä ÷àñ âіéíè êîìàíäóâàëè âіéñüêàìè. Ïðîâіíöії ïîäіëÿëèñÿ íà ñàíäæàêè, à òі – íà âåëèêі і ìàëі âîëîäіííÿ (çåàìåòè і òèìàðè). Ïîñòіéíå òóðåöüêå âіéñüêî ñêëàäàëîñÿ ç ëåííèõ (çà ïðèçîâîì) і îïëà÷óâàíèõ âîїíіâ. Êîìàíäóâàëè âіéñüêîì äâà áåéëåðáåї – îäèí ç íèõ ïåðåáóâàâ ó Єâðîïі, à äðóãèé – â Àçії, ùî äàâàëî çìîãó ïіñëÿ îãîëîøåííÿ ïîõîäó äóæå øâèäêî îðãàíіçóâàòè âіéñüêî. Ó 1593 ð. áóëà ïðîâåäåíà ðåîðãàíіçàöіÿ âіéñüêà, ÿêå òåïåð ñêëàäàëîñÿ ç íåîïëà÷óâàíîї êіííîòè і êіííèõ äîïîìіæíèõ çàãîíіâ. Íåîïëà÷óâàíі êіííîòíèêè çâіëüíÿëèñÿ ëèøå âіä ïîäàòêіâ. Òîáòî êіííîòíèêè çìóøåíі áóëè çàáåçïå÷óâàòè ñåáå ãðàáіæíèöòâîì. Ï’ÿòü ñòîëіòü â Îñìàíñüêіé іìïåðії іñíóâàëà é ðåãóëÿðíà ïіõîòíà àðìіÿ – ÿíè÷àðè (òóð. – íîâå âіéñüêî). Ñïî÷àòêó öå âіéñüêî êîìïëåêòóâàëîñÿ ç ìîëîäèõ ïîëîíåíèõ. Ïîòіì äëÿ ïîïîâíåííÿ ñêëàäó ÿíè÷àð ïî÷àëè ïðèìóñîâî ïîñòіéíî âіäáèðàòè õðèñòèÿíñüêèõ õëîï÷èêіâ, ÿêèõ âèõîâóâàëè ó ñïåöіàëüíèõ øêîëàõ. Òàì âîíè ïðèéìàëè іñëàì, âèâ÷àëè òóðåöüêó ìîâó, ïðèçâè÷àþâàëèñÿ äî âіéñüêîâîãî ïîðÿäêó і äèñöèïëіíè. 89

Кримське ханство у XVI – першій половині XVII ст.

Підкорення Криму Османською імперією

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

ßíè÷àðè ïåðåä ñóëòàíñüêèì ïàëàöîì XVI ñò. Ñòàðîâèííèé ìàëþíîê

Âіéñüêîâà ñëóæáà áóëà âèêëþ÷íèì çàíÿòòÿì ÿíè÷àð ïðîòÿãîì їõíüîãî æèòòÿ. ßíè÷àðè ââàæàëèñÿ íàéñèëüíіøîþ ó ñâіòі ïіõîòîþ. Ñàìå çàâäÿêè їì òóðêè çäîáóâàëè ïåðåìîãè íà Áàëêàíàõ і âçàãàëі â Єâðîïі. Íàïðèêіíöі XVI ñò. ÿíè÷àð íàðàõîâóâàëîñÿ áëèçüêî 2,5 òèñ. ßíè÷àðñüêå âіéñüêî ñêëàäàëîñÿ ç òðüîõ ÷àñòèí: îäíà íåñëà ãàðíіçîííó âàðòó â ôîðòåöÿõ, äðóãà – çíàõîäèëàñÿ ó âîєííèõ ïîõîäàõ, òðåòÿ ñòàíîâèëà ñóëòàíñüêó ãâàðäіþ. Ó òàáîðі ÿíè÷àðè äîòðèìóâàëèñÿ ñóâîðîї äèñöèïëіíè, à çà éîãî ìåæàìè ìîãëè ÷èíèòè áóäü-ÿêі ãðàáіæíèöüêі і âîєííі äії, íå âèçíàþ÷è íàä ñîáîþ æîäíîї âëàäè. Ãðàáіæíèöòâî ÿíè÷àð íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ âіäîáðàæåíî â ëіòîïèñàõ òà â óñíіé íàðîäíіé òâîð÷îñòі. Òóðåöüêèé ôëîò íàðàõîâóâàâ ìàéæå 400 ãàëåð. Íà êîæíіé ç íèõ áóëî 180–200 ìîðÿêіâ, 20 ÷îëîâіê ãàðìàòíîї îáñëóãè, 140–150 âåñëÿðіâ-íåâіëüíèêіâ, ïî îäíіé âåëèêіé і ïî 4 ìàëèõ ãàðìàòè. Ïіäïóñêàþ÷è âîðîæі ñóäíà íà áëèçüêó âіäñòàíü, ãàëåðè ðàïòîâî íàêðèâàëè їõ çëèâîþ ñòðіë і êóëü, à ïîòіì ïî÷èíàâñÿ ðóêîïàøíèé áіé. Òàêіé âіéñüêîâіé ñèëі ìóñèëè ïðîòèñòîÿòè óêðàїíñüêі êîçàêè. Êðèìñüêå õàíñòâî â XVI ñò. çàéìàëî ìåíøå ïîëîâèíè ïіâîñòðîâà. Іíøі, áàãàòøі і ðîäþ÷іøі, çåìëі ðàçîì ç ãîëîâíèì ïîðòîì Êàôîþ (ñó÷àñíà Ôåîäîñіÿ) íàëåæàëè òóðêàì. Çà ïðèðîäíèìè óìîâàìè òåðèòîðіÿ Êðèìó áóëà íåîäíîðіäíîþ. Ïіâäåííå óçáåðåææÿ ïіâîñòðîâà – öå ðåãіîí âèíîãðàäàðñòâà і ñàäіâíèöòâà. Êåð÷åíñüêà, Ïåðåêîïñüêà і Áàõ÷èñàðàéñüêà Кримське ханство у XVI ст.

Ïîñåëèâøèñü ó Êðèìó, ñòåïîâі êî÷îâèêè çáåðåãëè îñíîâíó ãàëóçü ñâîєї åêîíîìіêè – ñêîòàðñòâî, à íàéãîëîâíіøå – êîíÿðñòâî. Êîíі äëÿ òàòàð áóëè íå ëèøå òðàíñïîðòîì, àëå é îñíîâîþ õàð÷óâàííÿ. Ç êîáèëÿ÷îãî ìîëîêà âîíè âèãîòîâëÿëè ñìà÷íі ñèðè, êóìèñ, âàðèëè ðіäêі ñòðàâè. Êîíèíà, îñîáëèâî ç ìîëîäèõ ëîøàò, ââàæàëàñÿ íàéïîæèâíіøèì ì’ÿñîì. Ó ïîõîäè òàòàðè áðàëè äîäàòêîâèõ êîíåé ÿê «æèâі êîíñåðâè». Êîíі â òàòàð áóëè äóæå öіííîї ïîðîäè, õàíè íàâіòü çàáîðîíÿëè ïðîäàâàòè їõ іíøèì íàðîäàì. Ó Êðèìó áóëè ÷èñëåííі îòàðè îâåöü, ÿêі äàâàëè ì’ÿñî, ìîëîêî, êóðäþ÷íèé æèð. Çèìîâèé îäÿã òàòàðè øèëè, ÿê ïðàâèëî, ç îâ÷èíè. Ó ìåíøіé êіëüêîñòі ðîçâîäèëè êîðіâ. Îäíèì ç îñíîâíèõ ïðîäóêòіâ õàð÷óâàííÿ áóâ êàòèê – êèñëèé íàïіé ç êîðîâ’ÿ÷îãî àáî îâå÷îãî ìîëîêà. Ðîçâîäèëè òàêîæ âîëіâ, âåðáëþäіâ, êіç, à ç äîìàøíüîї ïòèöі – êóðåé. Çåìëåðîáñòâî òàòàðè ïåðåéíÿëè âіä ìіñöåâîãî íàñåëåííÿ, çîêðåìà âіä ãðåêіâ òà ãåíóåçöіâ. Âîíè ñіÿëè ïðîñî, ïøåíèöþ òà іíøі çëàêîâі ðîñëèíè, ïðè÷îìó âæå â XV ñò. – íà ïðîäàæ. Ïðî ñòóïіíü îñіëîñòі і ðіâåíü çåìëåðîáñüêîї êóëüòóðè òàòàð ñâіä÷èòü ïîäіë çåìëі íà äіëÿíêè: îðíі, ëóãîâі і âèïàñè. Çåðíî òàòàðè çáåðіãàëè íå â àìáðàõ, à â ÿìàõ, îáêëàäåíèõ ñóõîþ ñîëîìîþ і îáìàçàíèõ ãëèíîþ. Ó ãðåêіâ òà ãåíóåçöіâ òàòàðè ïåðåéíÿëè é âèíîãðàäàðñòâî і ñàäіâíèöòâî (âèðîùóâàëè ïåðñèêè, ÷åðåøíі, ÿáëóêà, ãðóøі, ñëèâè, ãîðіõè, øîâêîâèöþ). Îâî÷іâ êðèìñüêі òàòàðè íå âèðîùóâàëè, ââàæàþ÷è, ùî âñÿ çåëåíü äàíà Àëëàõîì äëÿ êîíåé. Âàæëèâîþ ãàëóççþ åêîíîìіêè áóëî áäæîëÿðñòâî. Ñïîæèâà÷àìè ìåäó áóëè íå òіëüêè ñàìі òàòàðè, àëå é ñóëòàíñüêèé äâіð. Економічний розвиток

Суспільнополітичний і державний устрій

Íåçâàæàþ÷è íà ïåðåõіä äî îñіëîñòі і ïîñòóïîâå âïðîâàäæåííÿ іíäèâіäóàëüíîãî ãîñïîäàðñòâà, ó òàòàð äîâãî çáåðіãàëèñÿ îçíàêè ðîäîâîãî ëàäó. Íàäàííÿ õàíàìè çåìåëü çà ñëóæáó ñâîїì ïîìі÷91

Кримське ханство у XVI – першій половині XVII ст.

îêðóãè – öå ðàéîíè îñіëîї çåìëåðîáñüêîї êóëüòóðè. Ó Êðèìó â äðóãіé ïîëîâèíі XVI ñò. âіäáóâàâñÿ ïåðåõіä âіä êî÷îâîãî ñêîòàðñòâà äî îñіëîãî çåìëåðîáñòâà, àëå öåé ïðîöåñ áóâ äóæå ïîâіëüíèì. Íåñòà÷à ïðîäóêòіâ ó Êðèìó êîìïåíñóâàëàñÿ çäîáè÷÷þ ïіä ÷àñ ïîõîäіâ ó ñóñіäíі êðàїíè. Áіëüøіñòü íàñåëåííÿ Êðèìó ïîñòіéíî ïåðåáóâàëà â ïîõîäàõ íà Ïåðñіþ, â Єâðîïó і, â ïåðøó ÷åðãó, â Óêðàїíó. Àëå öі ïîõîäè âèñíàæóâàëè ïðîäóêòèâíі ñèëè Êðèìó.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

íèêàì і âîєíà÷àëüíèêàì (ìóðçàì), äóõîâåíñòâó і ìå÷åòÿì íå çðóéíóâàëî ôîðìó äàâíüîãî îáùèííîãî çåìëåâîëîäіííÿ. Êðіïîñíîãî ïðàâà â Êðèìó íå áóëî àæ äî àíåêñії éîãî íàïðèêіíöі XVIII ñò. Ðîñієþ. Ñåëÿíè ïðàöþâàëè íà çåìëåâëàñíèêà ëèøå òèæäåíü íà ðіê, ðîçãëÿäàþ÷è öþ ïîâèííіñòü ÿê «òîëîêó» – êîëåêòèâíó äîáðîâіëüíó äîïîìîãó çà êîðèñòóâàííÿ çåìëåþ. Äåñÿòèíó íà êîðèñòü äåðæàâè ñïëà÷óâàëè âñі. Ñåëÿíè áåçïëàòíî êîðèñòóâàëèñÿ ëóãàìè і ëіñàìè, õî÷à ôîðìàëüíî âîíè íàëåæàëè ôåîäàëàì. Öå ïðàâî ґðóíòóâàëîñÿ íå íà ôåîäàëüíîìó çàêîíîäàâñòâі, à íà øàðіàòі, êîëè ââàæàëîñÿ, ùî ñòâîðåíå Àëëàõîì áåç äîïîìîãè ëþäèíè íàëåæèòü óñіé ãðîìàäі. Ïðèâіëåéîâàíèé ïðîøàðîê íàñåëåííÿ Êðèìó ñêëàäàâñÿ іç ðîäîâèõ ñòàðіéøèí (áåїâ) і ñëóæèëèõ ëþäåé (âîєíà÷àëüíèêіâ), ÿêèõ õàí íàäіëÿâ çåìëåþ. Іñíóâàëè é іíøі âèäè íàãîðîä. Áåї, ÿêі î÷îëþâàëè ÷îòèðè çíà÷íèõ ðîäè і çàéìàëè âèùі ùàáëі àðèñòîêðàòè÷íîї ієðàðõії, îòðèìóâàëè öåé òèòóë ñïàäêîâî, àëå âіí çàòâåðäæóâàâñÿ õàíîì, ùî ñòàâèëî ðîäîâó çíàòü â þðèäè÷íó і åêîíîìі÷íó çàëåæíіñòü âіä íüîãî. Îäíàê, áóäó÷è âàñàëàìè õàíà, âîíè ìîãëè çíàõîäèòè ñîáі é іíøèõ ïîêðîâèòåëіâ (ñþçåðåíіâ). Òîìó îñíîâíîþ ñèëîþ, íà ÿêó ñïèðàâñÿ õàí, áóëè ñëóæèëі âñіõ ðàíãіâ. Ùå çà æèòòÿ õàí ïðèçíà÷àâ ñâîїì íàñòóïíèêîì êàëãó – ðіäíîãî áðàòà, à çà éîãî âіäñóòíîñòі – ñòàðøîãî ñèíà. Óëóñè і ÿñàêè õàí ðîçïîäіëÿâ ìіæ ÷ëåíàìè ñâîãî ðîäó. Çà êàëãîþ â àäìіíіñòðàòèâíіé ієðàðõії ñòîÿâ íóðåääіí (íóðåääіí-ñóëòàí), ÿêèì áóâ çàçâè÷àé áðàò õàíà. Âіí òàêîæ ìàâ ñâîþ ðåçèäåíöіþ (ÿê і êàëãà) і ñâîþ àäìіíіñòðàöіþ, òіëüêè æàëóâàííÿ âіä òóðåöüêîãî ñóëòàíà îòðèìóâàâ óäâі÷і ìåíøå. Êàëãà і íóðåääіí ó ñâîїõ âîëîäіííÿõ ìàëè âñþ ïîâíîòó âëàäè. Òðåòє ìіñöå çàéìàâ âåëèêèé áåé (êàéìàêàí), ùî áóâ «îêîì і âóõîì» õàíà, êîìàíäóâàâ éîãî îñîáèñòîþ îõîðîíîþ, à òàêîæ ñòåæèâ çà ïîðÿäêîì ó ñòîëèöі і îêðóçі, çàòâåðäæóâàâ óñі ñóäîâі ñïðàâè. Çà âіäñóòíîñòі õàíà âіí çàëèøàâñÿ éîãî çàñòóïíèêîì. Ñâîєðіäíó ðåëіãіéíî-àäìіíіñòðàòèâíó ïîñàäó çàéìàâ ìóôòіé, ãëàâà äóõîâåíñòâà і ãîëîâíèé òëóìà÷ çàêîíіâ øàðіàòó. Âіí ïðèçíà÷àâ і óñóâàâ ç ïîñàä ñóääіâ (êàäі), ìàâ ïðàâî âåñòè ëèñòóâàííÿ ç іíîçåìöÿìè. Ìóôòіé, éîãî ïîìі÷íèêè і íèæ÷å çà ñàíîì äóõîâåíñòâî ìàëè çåìëі Òóðåöüêèé ìóôòіé. â ðіçíèõ ÷àñòèíàõ Êðèìó, ÿêі ñêëàäàëè Ìàëþíîê XVII ñò. òàê çâàíèé äóõîâíèé äîìåí (õîäæàëèê). 92

Васал Високої Порти Кримські хани (з роду Ґіреїв) призначалися турецькими султанами і їм підкорялися. Проте у своїх діях кожний хан залежав також від місцевих князів і воєнної знаті. Султани вимагали від ханів точного виконання своїх фірманів (грамот), погрожуючи покаранням і усуненням з ханського престолу. Хан повинен був себе називати «рабом шахиншаха», покірним його слугою. Але ставши на престол, новий хан вимагав певної самостійності у вирішенні питань внутрішнього і зовнішнього життя ханства. Із часу захоплення турками Криму вони почали включати в міжнародні договори статті, які нагадували про васальну залежність Кримського ханства від Османської імперії. У Криму турки мали свої укріплені фортеці: Кафу, Керч, Єнікале, Перекоп, Мангуп, Інкерман, Балаклаву. Там вони тримали свої гарнізони. Крим став ніби воєнним табором і мав велику кількість фортець. Головна увага приділялася спорудженню укріплень у гирлі Дніпра і на Кримському перешийку. Оскільки роль Кримського ханства в загарбницькій політиці Османської імперії була дуже важливою, султан дбав про те, щоб хан постійно перебував у покорі. Тому султани завжди тримали біля себе братів або синів хана. Кожен з них був кандидатом на ханський престол. Саме це й змушувало хана виконувати султанські повеління.

Íàïàäàþ÷è íà óêðàїíñüêі çåìëі, òóðåöüêî-òàòàðñüêі çàãîíè íå ëèøå ðóéíóâàëè і ãðàáóâàëè ìіñòà é ñåëà, à é çàáèðàëè ÿñèð – âåëèêó êіëüêіñòü ëþäåé, êîòðі íå âñòèãëè çàõîâàòèñÿ і íå ìîãëè ÷èíèòè îïіð. Ìîëîäèõ ÷îëîâіêіâ âèêîðèñòîâóâàëè íà ãàëåðàõ, çåìëÿíèõ і áóäіâåëüíèõ ðîáîòàõ. Äåÿêі ïðàöþâàëè íà ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêèõ ðîáîòàõ. Ñîòíі Невільники

Кримське ханство у XVI – першій половині XVII ст.

Âіí æå çäіéñíþâàâ íàãëÿä çà âèêîðèñòàííÿì âàêóôíèõ çåìåëü (íàäàíèõ õàíàìè ìå÷åòÿì). Іñíóâàëè é іíøі ïîñàäè äåðæàâíîãî ðіâíÿ. Òàê, îð-áåê çäіéñíþâàâ êîíòðîëü çà áåçïåêîþ êîðäîíіâ òà íàãëÿä çà îðäàìè õàíñòâà, ÿêі êî÷óâàëè ïîçà éîãî ìåæàìè; ñåðàñêèðè – êíÿçі òèõ êî÷îâèõ îðä; øèðіí-áåé – ñòàðøèé іç ÷îòèðüîõ ãëàâ êî÷îâèõ îðä. Ó Êðèìñüêîìó õàíñòâі äî àäìіíіñòðàöії íàëåæàëà é ïîñàäà âàëіäå, íà ÿêó ïðèçíà÷àëàñÿ çàçâè÷àé ìàòè ïðàâëÿ÷îãî Ґіðåÿ (ó âèïàäêó її ñìåðòі – íàéáëèæ÷à її ðîäè÷êà). Ó íåї áóëî ñâîє êîëî ïðèäâîðíèõ. Âàëіäå ìàëà çíà÷íèé âïëèâ íà ïîëіòèêó õàíà. Äåðæàâíà ðàäà, ÿêà çàéìàëàñÿ ïîëіòè÷íèìè ïèòàííÿìè âíóòðіøíüîãî òà çîâíіøíüîãî æèòòÿ, íàçèâàëàñÿ äèâàí. Âіí ðîçïîäіëÿâ êîøòè íà óòðèìàííÿ õàíñüêîãî äâîðó, âèçíà÷àâ êіëüêіñòü âіéñüêà і ïðèéìàâ ðіøåííÿ ïðî ïîõîäè çà çäîáè÷÷þ.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

òèñÿ÷ íåâіëüíèêіâ, ñåðåä ÿêèõ áóëî ÷èìàëî óêðàїíöіâ, ïðîäàâàëè â ðàáñòâî â ìіñòàõ Êðèìó. Íàéáіëüøèì íåâîëüíè÷èì ðèíêîì áóëà Êàôà. Äî Êðèìó іíîçåìíі êóïöі ïðèâîçèëè çáðîþ, îäÿã, êîíåé, à ïîâåðòàëèñÿ íà êîðàáëÿõ, íàâàíòàæåíèõ ðàáàìè. Òîìó íåâіëüíèêè ç Óêðàїíè îïèíÿëèñÿ â äóæå âіääàëåíèõ êðàїíàõ, õî÷à áіëüøіñòü іç íèõ çàëèøàëàñÿ â Êðèìó і òóðåöüêèõ ìіñòàõ. Ïіä ÷àñ íàáіãіâ íàïàäíèêè âëàøòîâóâàëè ïîëþâàííÿ íà çíàòíèõ ëþäåé, çà ÿêèõ ìîæíà áóëî âçÿòè âåëèêèé âèêóï. Ïîëþâàííÿ íà ëþäåé ïîâñþäè â òó åïîõó ðîçãëÿäàëîñÿ ÿê çâè÷àéíå ðåìåñëî. Çàõîïëåíèõ ÷îëîâіêіâ íàé÷àñòіøå ïðîäàâàëè ïîêóïöÿì ç іíøèõ äåðæàâ. Ðàáèíі-æіíêè âèêîðèñòîâóâàëèñÿ â äîìàøíüîìó ãîñïîäàðñòâі, à ìîëîäі òà ãàðíі äіâ÷àòà ïîòðàïëÿëè äî ãàðåìіâ. Àëå íå çàâæäè íàïàäíèêàì âäàâàëîñÿ äîñòàâèòè ÿñèð äî Êðèìó, áî çàïîðîæöі çàçäàëåãіäü ñïîâіùàëè æèòåëіâ ïðî íåáåçïåêó, îðãàíіçîâóâàëè çàñіäêè é ïîãîíі çà âîðîãîì. Âîíè ðÿòóâàëè áðàíöіâ, òà é ñàìі ïîëîíåíі, äîáðå çíàþ÷è ìіñöåâіñòü, ïðè íàãîäі âòіêàëè ç ïîëîíó. À äîñòàâëåíі â Êðèì çàçíàâàëè âñіõ íåùàñòü ðàáñüêîãî æèòòÿ. Òóãà íåâіëüíèêіâ çà ðіäíèì êðàєì âіäáèëàñÿ â óñíіé íàðîäíіé òâîð÷îñòі. Òàòàðñüêå âіéñüêî áóëî êіííèì. Ñèëà éîãî áóëà íå â ÷èñåëüíîñòі, à â іäåàëüíіé òàêòèöі, çíàííі ìіñöåâîñòі, ìàñêóâàííі, íàâè÷êàõ ïåðåñóâàííÿ, ìàéñòåðíîñòі âåäåííÿ áîþ. Ó ïîõіä çà ÿñèðîì ÷àñòіøå õîäèëè âçèìêó, îñêіëüêè âëіòêó áóëî áàãàòî ðîáîòè â ñâîєìó ãîñïîäàðñòâі. Òà é íå ïіäêîâàíèì òàòàðñüêèì

Íåâіëüíè÷èé ðèíîê ó Êàôі

êîíÿì áóëî ëåãøå éòè (ìіæ іíøèì, êîíі äîáóâàëè ñîáі êîðì – ìåðçëó òðàâó, ðîçãðіáàþ÷è ñíіã êîïèòàìè). Робота в групах: Уявіть себе греком, вірменином чи козаком у Кримському ханстві. Як би до вас ставилося місцеве населення?

Ïðîíèêíóâøè íà òåðèòîðіþ Óêðàїíè, òàòàðè äâà-òðè äíі âіäïî÷èâàëè íåïîäàëіê êîðäîíó. Ïîòіì îðäà ðîçïàäàëàñÿ íà òðè çàãîíè, ÿêі éøëè â ðіçíèõ íàïðÿìêàõ. Âіäòàê öі çàãîíè óòâîðþâàëè äðіáíіøі çàãîíè і çíîâó ðîçõîäèëèñÿ. Òàêèì ÷èíîì òàòàðè îòî÷óâàëè ïîñåëåííÿ ç óñіõ áîêіâ, çàáèðàëè çäîáè÷ (ëþäåé, õóäîáó, ìàéíî) і, íàâàíòàæåíі, ïîâіëüíî âіäñòóïàëè, óíèêàþ÷è çóñòðі÷åé ç êîçàêàìè. Ìóðçàì і áåÿì äіñòàâàëîñÿ 30 % âîєííîї çäîáè÷і. Ó ìèðíèé ÷àñ їì íіõòî íі÷îãî íå ïëàòèâ. Ùî ñòîñóєòüñÿ âåëèêèõ ñïіëüíèõ ïîõîäіâ òóðêіâ і òàòàð, òî äî íèõ ãîòóâàëèñÿ òðèâàëèé ÷àñ. Ïðî öå â Óêðàїíі äіçíàâàëèñÿ çàçäàëåãіäü і ãîòóâàëèñÿ äàòè âіäñі÷. Öüîìó ñïðèÿëà і âñÿ îáîðîííà ñèñòåìà ïіâäåííèõ êîðäîíіâ Óêðàїíè. Îïіð òóðåöüêîòàòàðñüêіé àãðåñії áóâ îñîáëèâî åôåêòèâíèì ó äðóãіé ïîëîâèíі XVI – íà ïî÷àòêó XVII ñò., ùî áóëî ïîâ’ÿçàíå іç ñòàíîâëåííÿì Çàïîðîçüêîї Ñі÷і. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Яка структура управління існувала в Османській імперії? 2. Спробуйте зобразити ієрархічну структуру влади в Кримському ханстві у вигляді піраміди. 3. Який чинник впливав на частоту татарських набігів на українські землі? 4. Кому належав головний невільничий ринок у Криму – місто Кафа – татарам чи туркам? 5. Дізнайтеся, коли було побудовано Бахчисарайський фонтан.

Ïîìіðêóéòå!

1. ×îìó õàíè íàäàâàëè äîïîìîãó õðèñòèÿíñüêèì ìîíàñòèðÿì? 2. ×è áóâ çàëåæíèì âіä ñóëòàíà ó ñâîїé âíóòðіøíіé òà çîâíіøíіé ïîëіòèöі êðèìñüêèé õàí? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ: ÿíè÷àð, ÿñèð, êàëãà, áåé, äèâàí, Ґіðåї. ДОКУМЕНТ Які риси татарських військових зауважив автор? Характеристика кримських татар Г.Л. де Бопланом: Вони озброєні шаблею, луком із сагайдаком із 18–20 стрілами; за поясом у них ніж, кресало, щоб добувати вогонь, шило і 5 або 6 сажнів ремінних шнурів. Кожен з них має в кишені нюрнберзький годинник. Лише

Кримське ханство у XVI – першій половині XVII ст.

Тактика вторгнення

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

найзаможніші носять кольчугу, інші ж, не маючи нічого, йдуть на війну, вважай, голими. Усі вони дуже сміливі і вправні на конях, але у них погана посадка, бо ноги надто зігнуті із-за коротких стремен, і сидять вони на конях так, як виглядала б мавпа, посаджена на хорта. Однак усе-таки вони дуже вправні на конях і настільки спритні, що на повному чвалі перестрибують з одного коня, який засапається, на іншого, котрого ведуть за вуздечку, щоб швидше тікати під час погоні. Кінь, не відчуваючи більше на собі господаря, одразу ж перебігає праворуч від нього, тримаючись весь час поруч із ним, щоб бути у зручному місці, коли вершник схоче пересісти на нього з тією спритністю, яка їм властива при перестрибуваннях. Ось як ці коні привчені служити своїм господарям. Г.Л. де Боплан. Опис України. – К., 1990. – С. 55–56.

Öå öіêàâî!

Íàçâà ìіñòà Áàõ÷èñàðàé ïîõîäèòü âіä äâîõ òàòàðñüêèõ ñëіâ: áàõ÷è (ñàä) і ñàðàé (ïàëàö), à Áàëàêëàâà – âіä òóðåöüêîãî ñëîâà áàëèê (ðèáà, ðèáíèé ñàäîê).

§12.

ÊÎÇÀÖÒÂÎ Â ÏÅÐØІÉ ×ÂÅÐÒІ XVII ñò. ÏÅÒÐÎ ÑÀÃÀÉÄÀ×ÍÈÉ

Çãàäàéòå! 1. Ùî âïëèíóëî íà ñòðóêòóðó êîçàöòâà ïіä êіíåöü XVI ñò.? 2. ×è áóëà єäíіñòü ìіæ êîçàêàìè, ñåëÿíàìè òà ìіùàíàìè ïіä ÷àñ ïîâñòàíü?

Ïіñëÿ ïðèäóøåííÿ ïîâñòàíü êіíöÿ XVI ñò. êîçàêè Ñ. Íàëèâàéêà âòðàòèëè ñâîї êðàùі ñèëè, àðòèëåðіþ, áîéîâі çíàìåíà é êëåéíîäè. Âîíè íà äåÿêèé ÷àñ ïðèïèíÿþòü àíòèïîëüñüêó áîðîòüáó. Íåâäîâçі Ïîëüùà, âòðó÷àþ÷èñü ó ìîëäîâñüêі ñïðàâè, çâåðíóëàñÿ äî êîçàêіâ ïî äîïîìîãó. Çàïîðîæöі ïîãîäèëèñÿ çà óìîâè ïîâíîї ðåàáіëіòàöії êîçàêіâ, âіäíîâëåííÿ їõíіõ ïðèâіëåїâ і ïðàâ. Їì áóëî öå îáіöÿíî, і êîçàêè âçÿëè ó÷àñòü ó âіéíі. Ó 1600–1602 ðð. êîçàöüêèì ãåòüìàíîì áóâ Ñàìіéëî Êіøêà, ÿêèé äîìіãñÿ âіä óðÿäó «äàðóâàííÿ ïðîâèí». Âîäíî÷àñ êîðîëü ïîñèëàâ êîçàêіâ ó âіéñüêîâі ïîõîäè, íå çàâæäè âèïëà÷óþ÷è їì ãðîøі і íå çàáåçïå÷óþ÷è їõ íåîáõіäíîþ àìóíіöієþ. Òóðåöüêèé Після поразки повстань

âåðøíèê

Ðі÷ Ïîñïîëèòà íå ìîãëà çàáåçïå÷èòè çàõèñò ñâîїõ ïіâäåííèõ âîëîäіíü âіä òóðåöüêî-òàòàðñüêîї àãðåñії. Çàìêè é ôîðòåöі íà êîðäîíі çі Ñòåïîì ïåðåáóâàëè â çàíåäáàíîìó, íàïіâçðóéíîâàíîìó ñòàíі. Âîíè ïіäòðèìóâàëèñÿ é îõîðîíÿëèñÿ ëèøå ñèëàìè ìіùàí і êîçàêіâ. 1616 ð. òàòàðè âòîðãëèñÿ íà Ïîäіëëÿ. Õàí ïîõâàëÿâñÿ, ùî çíèùèâ òîäі 200 ñіë òà ìіñòå÷îê і ùî êîæåí òàòàðèí çàõîïèâ íå ìåíøå ñåìè íåâіëüíèêіâ. Áîðîòüáà ç òóðåöüêî-òàòàðñüêîþ àãðåñієþ áóëà îäíèì іç ãîëîâíèõ çàâäàíü óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà. Ïåðøі äâà äåñÿòèðі÷÷ÿ XVII ñò. áóëè ïåðіîäîì íàéóñïіøíіøèõ ìîðñüêèõ ïîõîäіâ çàïîðîæöіâ. Іíêîëè âîíè éøëè â ìîðñüêі ïîõîäè ñàìі àáî óçãîäæóâàëè ñâîї äії ç äîíñüêèìè êîçàêàìè. Ó ïîõîäі 1600 ð. áóëî çàõîïëåíî 10 òóðåöüêèõ ãàëåð ç óñіìà ïðèïàñàìè. Òîäі êîçàêè íàïàëè íà ïîðò Âàðíó, âèçâîëèëè ïîëîíåíèõ і âçÿëè çäîáè÷ – 180 òèñ. çîëîòèõ. Íàâåñíі 1602 ð. çàïîðîæöі íà 30 ÷àéêàõ і âіäáèòèõ ó òóðêіâ ãàëåðàõ âèéøëè â ìîðå é ðîçáèëè ïіä Êіëієþ òóðåöüêó åñêàäðó. 1608 ð. çàïîðîæöі ïіøëè â ñóõîïóòíèé ïîõіä íà Êðèìñüêå õàíñòâî, çäîáóëè Ïåðåêîï і çðóéíóâàëè éîãî óêðіïëåííÿ, à âæå íàñòóïíîãî ðîêó, çàïëèâøè íà 16 ÷àéêàõ ó ãèðëî Äóíàþ, ñïàëèëè ìіñòà-ôîðòåöі Іçìàїë, Êіëіþ і Áіëãîðîä. 1614 ð. çàïîðîæöі äâі÷і ïåðåïëèâàëè ×îðíå ìîðå é øòóðìóâàëè òóðåöüêі ïðèáåðåæíі ìіñòà Òðàïåçóíä і Ñèíîï. Íàâåñíі 1615 ð. íà 80 ÷àéêàõ êîçàêè íàïàëè íà îêîëèöі òóðåöüêîї ñòîëèöі Ñòàìáóë, ñïàëèëè äâі ãàâàíі. Êîëè æ òóðåöüêèé ôëîò íàçäîãíàâ êîçàêіâ ó ãèðëі «Доба героїчних походів»

Козацтво в першій чверті XVII ст. Петро Сагайдачний

Самійло Кішка Оспіваний в історичній думі козацький ватажок – С. Кішка народився на Брацлавщині. Був обраний запорозьким гетьманом. Під час одного з морських походів у середині 70-х років XVI ст. потрапив у полон і 25 років був невільником на турецькій галері. Скориставшись висадкою турків на берег біля м. Гезлева (Євпаторії) і обдуривши варту, він здобув ключі й відімкнув замки ланцюгів. Невільники дочекалися повернення турків, перебили команду й повернулися в Україну. С. Кішка незабаром був знову обраний запорозьким гетьманом. Січовики поважали його не лише за хоробрість, а й за мудрість, бо вмів жити у злагоді з королівською владою заради збереження козацьких вольностей і прав, значно урізаних після поразки повстань К. Косинського й С. Наливайка. Загинув С. Кішка далеко від рідної землі, у Лівонії, куди в 1602 р. за наказом короля відправився з 2 тис. козаків. Та слава про нього навіки залишилася в пам’яті українського народу.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

Ïåòðî Êîíàøåâè÷Ñàãàéäà÷íèé

Çäîáóòòÿ Êàôè çàïîðîæöÿìè. Ãðàâþðà 1622 ð.

Äóíàþ, âîíè, çàõîïèâøè òóðåöüêі êîðàáëі, ñïàëèëè їõ áіëÿ Î÷àêîâà. Çà íàêàçîì ñóëòàíà òàòàðñüêà îðäà íàïàëà íà Âîëèíü і Ïîäіëëÿ. Îäíàê òóðåöüêèé ôëîò, ùî ðóøèâ ïðîòè êîçàêіâ ó Äíіïðîâñüêèé ëèìàí, áóâ ðîçáèòèé óùåíò. 1616 ð. çàïîðîæöі çäіéñíèëè îäèí ç íàéçíà÷íіøèõ ñâîїõ ìîðñüêèõ ïîõîäіâ – íà Êàôó, íåâіëüíè÷èé ðèíîê ó Êðèìó. Òîäі âîíè çíèùèëè 14 òèñ. òóðåöüêèõ âîїíіâ, ïîòîïèëè òóðåöüêі ãàëåðè («êàòîðãè»), âèçâîëèëè áàãàòî ïîëîíåíèõ. Ó öèõ áîÿõ îñîáëèâî ïðîñëàâèâñÿ çàïîðîçüêèé âàòàæîê Ïåòðî Ñàãàéäà÷íèé. Óçàãàëі êîçàêè íіêîëè íå ñòàâèëè ñâîїì çàâäàííÿì çàâîþâàííÿ ÷óæèõ òåðèòîðіé. Íàïàäàþ÷è íà ìіñòà-ôîðòåöі, âèíèùóþ÷è òóðåöüêèé ôëîò, çàïîðîæöі òèì ñàìèì ïîñëàáëþâàëè âіéñüêîâó ñèëó ïðîòèâíèêà, çíèùóâàëè ôîðòå÷íі ãàðíіçîíè é çäîáóâàëè òðîôåї. À íàéãîëîâíіøå – âèçâîëÿëè ïîëîíåíèõ, çàõîïëåíèõ òóðêàìè é òàòàðàìè ïіä ÷àñ íàáіãіâ íà óêðàїíñüêі çåìëі. Морські походи запорожців очима іноземців Морські походи приносили славу запорожцям і сприяли піднесенню їхнього авторитету в європейському світі. Посол Венеції в Криму італієць Дасколі Д’Ортелі свідчив: «Козаки такі відважні, що не лише за рівних сил, але й 20 чайок не бояться 30 галер падишаха, як це видно щорічно на ділі». А це характеристика турецького хроніста Мустафи Наїми: «Можна впевнено сказати, що не знайти в усьому світі людей більш відважних, які б менше думали про життя або менше боялися смерті. Як розповідають досвідчені у військових справах люди, ця боротьба своїм умінням і хоробрістю в морських битвах переважає всі інші народи». Робота в групах: Яке ставлення до козаків висловлювали іноземці? Як вони їх характеризують?

Çà ïîõîäæåííÿì Ïåòðî Êîíàøåâè÷-Ñàãàéäà÷íèé áóâ øëÿõòè÷åì іç Ãàëè÷èíè. Çäіáíîãî õëîïöÿ áàòüêî âіääàâ äî Îñòðîçüêîї àêàäåìії, äå âіí íàâ÷àâñÿ 8 ðîêіâ. Äåÿêèé ÷àñ ïðàöþâàâ äîìàøíіì ó÷èòåëåì ó êèїâñüêîãî ìіñüêîãî ñóääі. Íà ïî÷àòêó XVII ñò. Ï. Ñàãàéäà÷íèé óæå áóâ çàïîðîçüêèì êîçàêîì. Íà Çàïîðîææі âèÿâèëèñÿ éîãî íàéêðàùі ÿêîñòі: ñìіëèâіñòü, âіéñüêîâі òà àäìіíіñòðàòèâíі çäіáíîñòі, ðîçñóäëèâіñòü, âèñîêà êóëüòóðà. Âіí áóâ îðãàíіçàòîðîì ìîðñüêèõ ïîõîäіâ íà Êðèìñüêå õàíñòâî é Îñìàíñüêó іìïåðіþ, çîêðåìà ïîõîäіâ íà Î÷àêіâ, Ïåðåêîï, Ñèíîï і Êàôó. Ï. Ñàãàéäà÷íèé îáèðàâñÿ îáîçíèì, êîøîâèì îòàìàíîì. À íåâäîâçі, ó 1616 ð., çà âåëèêèé àâòîðèòåò, âіéñüêîâå âìіííÿ, óäà÷ó â ïîõîäàõ éîãî îáðàëè ãåòüìàíîì. Д. Яворницький. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний (Історичний нарис, опублікований 1882 року. Уривок) йдачний був із шляхетського, тобто благородного роду. Крім того, у Сагайдачного був власний герб, а герб могли мати тільки шляхтичі і ніколи – простолюдини. ...Прізвище «Сагайдачний» походить від татарського слова «сагайдак», або «саадак», що означає «дикий козел», а в переносному значенні – колчан для стріл, обтягнутий шкірою дикого козла. ...Слід гадати, що спершу Петро Сагайдачний навчався в Галичині, хоча про це ми не маємо жодних свідчень. Зате напевно знаємо, що він учився в школі м. Острога на Волині, пробувши в ній «час чималий». А ця школа тоді вважалася рідкісною за своїми вченими силами; при ній була навіть власна друкарня... ...Сагайдачний, людина широкого розуму, добре розумів головні проблеми політичного, економічного, релігійного, освітянського та станового життя своєї епохи, і не лише в себе, на Україні, а і в суміжних країнах. Крім того, йому був притаманний великий дипломатичний такт, завдяки якому, не оголюючи свого меча, він зумів домогтися у поляків таких благ для свого народу, про які жоден український гетьман ні до нього, ні після нього і мріяти не смів. Чудово володіючи шаблею і пером, Сагайдачний на обидва боки боровся з ворогами своєї вітчизни, як боровся свого часу знаменитий Франклін за свободу Північної Америки. Наслідки всебічної боротьби Сагайдачного були вельми вагомі. Він розширив козацьку територію і збільшив кількість свого війська до не бачених доти розмірів. Він перетворив козацьку справу із станової в загальнонародну. ...Далі він заклав міцні підвалини для подальшого існування українського козацтва і накреслив програму його майбутніх дій. З огляду на це, гетьман Богдан Хмельницький лише продовжив справу Конашевича, хоч і не володів тим чудовим тактом, яким відзначався Сагайдачний... Історичні постаті України. – Одеса: Маяк, 1993. – С. 24–64.

Козацтво в першій чверті XVII ст. Петро Сагайдачний

Гетьман Петро Сагайдачний

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

Ïåðіîä ãåòüìàíóâàííÿ Ï. Ñàãàéäà÷íîãî áóâ äóæå ñêëàäíèì. Îäíèì ç ïåðøèõ ðåçóëüòàòіâ éîãî äіÿëüíîñòі áóëî âñòàíîâëåííÿ äèñöèïëіíè â êîçàöüêîìó ñåðåäîâèùі. Îêðåìі êîçàöüêі çàãîíè âіí çóìіâ ïåðåòâîðèòè íà âіéñüêî іç ñóâîðîþ äèñöèïëіíîþ. Ïîëüùà ïіä òèñêîì òóðêіâ íàìàãàëàñÿ çàáîðîíèòè ìîðñüêі ïîõîäè êîçàêіâ, çíà÷íî îáìåæèòè êîçàöüêèé ðåєñòð, àëå çäіéñíèòè öüîãî їé íå âäàëîñÿ. 1618 ð. êîðîëü Ñèãіçìóíä III âіääàâ íàêàç ðåєñòðîâèì êîçàêàì Ï. Ñàãàéäà÷íîãî ðóøàòè ïîõîäîì íà Ìîñêâó, ùîá äîïîìîãòè êîðîëåâè÷ó Âëàäèñëàâó. Ãåòüìàí îäðàçó æ âèñóíóâ ñâîї âèìîãè: ðîçøèðèòè ïðàâà óêðàїíñüêîãî íàðîäó é ïðèïèíèòè óòèñêè ïðàâîñëàâíèõ. 20-òèñÿ÷íå âіéñüêî Ï. Ñàãàéäà÷íîãî âçÿëî Ïóòèâëü, Ëіâíè, Єëåöü, Øàöüê і, ïіäñòóïèâøè äî Ìîñêâè, ç’єäíàëîñÿ ç âіéñüêîì êîðîëåâè÷à. Ãåòüìàí ñòîÿâ áіëÿ Àðáàòñüêèõ âîðіò, ïðîòå Ìîñêâó íå øòóðìóâàâ. Ïîâåðíóâøè íà Êàëóãó, êîçàêè ïіøëè íà Êèїâ. Ïðè÷èíè òàêèõ äіé Ï. Ñàãàéäà÷íîãî íåâіäîìі. Ìîæëèâî, âіí õîòіâ öèì ïîõîäîì ïðîäåìîíñòðóâàòè ñèëó é çíà÷åííÿ ñâîãî âіéñüêà. Ïîâåðíóâøèñÿ ç ìîñêîâñüêîãî ïîõîäó, Ï. Ñàãàéäà÷íèé ðàçîì ç óñіì Âіéñüêîì Çàïîðîçüêèì âñòóïèâ äî Êèїâñüêîãî áðàòñòâà. Öå îçíà÷àëî, ùî ôàêòè÷íî ãåòüìàí óçÿâ ïіä çàõèñò óñå ïðàâîñëàâíå íàñåëåííÿ Óêðàїíè é ïîâåðíóâ Êèєâó çíà÷åííÿ її êóëüòóðíî-ðåëіãіéíîãî öåíòðó. Îòæå, êîçàöòâî ïåðåòâîðèëîñÿ íà ïðîâіäíó ñèëó óêðàїíñüêîãî ñóñïіëüñòâà â éîãî âèçâîëüíіé áîðîòüáі. Íà çàõèñò ïðàâîñëàâ’ÿ áóâ ñêåðîâàíèé і òàêèé êðîê Ï. Ñàãàéäà÷íîãî: ñïðèÿííÿ âèñâÿ÷åííþ єðóñàëèìñüêèì ïàòðіàðõîì Ôåîôàíîì íîâîãî ïðàâîñëàâíîãî êèїâñüêîãî ìèòðîïîëèòà é ï’ÿòüîõ ïðàâîñëàâíèõ єïèñêîïіâ äëÿ єïàðõіé. Ïіñëÿ âäàëîãî ïîõîäó íà Ïåðåêîï і çâіëüíåííÿ ïîëîíåíèõ, çàõîïëåíèõ òàòàðàìè ïіä ÷àñ íàïàäó íà çåìëі Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè, Ï. Ñàãàéäà÷íèé ñïîðÿäèâ äî Ìîñêâè ïîñîëüñòâî Ï. Îäèíöÿ. Âîíî äîñòàâèëî äî Ìîñêâè çâіëüíåíèõ ïîëîíåíèõ і ðîçïî÷àëî ïåðåãîâîðè ïðî ñïіëüíі äії ïðîòè òàòàð і òóðêіâ, à òàêîæ ïðî ïåâíèé òèñê ìîñêîâñüêîãî óðÿäó íà Ïîëüùó ó ñïðàâі çàõèñòó ïðàâîñëàâíèõ. Ïðîäîâæåííÿ ïåðåãîâîðіâ ïðîâîäèëî òîãî æ ðîêó ïîñîëüñòâî êèїâñüêîãî ìèòðîïîëèòà І. Áîðåöüêîãî. На захист православ’я

Òóðêè ïî÷àëè ãîòóâàòèñÿ äî âіéíè ïðîòè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Єäèíå, ùî ìîãëî âіäâåðíóòè âіéíó, – öå çíèùåííÿ ïîëÿêàìè ïðèêîðäîííèõ óêðàїíñüêèõ ìіñò-ôîðòåöü òà ëіêâіäàöіÿ êîçàöòâà. Ó ëèïíі 1620 ð. êîçàêè çäіéñíèëè óñïіøíèé ìîðñüêèé ïîõіä íà Ñòàìáóë, ïîòіì çäîáóëè і ñïàëèëè Âàðíó. Òóðêè îãîëîñèëè

Битва під Цецорою

100

À òèì ÷àñîì 160-òèñÿ÷íå òóðåöüêå òà 100-òèñÿ÷íå òàòàðñüêå âіéñüêî, î÷îëþâàíå ìîëîäèì ñóëòàíîì Îñìàíîì II, âèñòóïèëî ïðîòè Ïîëüùі. Öå çìóñèëî óðÿä ïіòè íà çíà÷íі ïîñòóïêè êîçàöòâó. Íàñòàâëåíîãî ïîëÿêàìè ñòàðøîãî íàä ðåєñòðîâèìè êîçàêàìè ßöüêà Áîðîäàâêó áóëî óñóíåíî ç ïîñàäè, à ãåòüìàíîì çàòâåðäæåíî Ï. Ñàãàéäà÷íîãî, ÿêîãî âèçíàâàëè é çàïîðîæöі. Ãåòüìàí íà ÷îëі 40-òèñÿ÷íîãî âіéñüêà âèðóøèâ äî ìіñòàôîðòåöі Õîòèíà, äå òàáîðîì ñòîÿëî ïîëüñüêå âіéñüêî ßíà Õîäêåâè÷à. Хотинська битва

Вирішальний бій Наступного дня турецьке військо також підійшло до Хотина і одразу ж вдарило по ще недостатньо укріпленому козацькому табору, розміщеному на передових позиціях об’єднаних військ Речі Посполитої. Турки й татари розраховували розбити козаків, а потім, уже без особливих труднощів, – польське військо. Козаки, підтримані поляками, дали туркам належну відсіч. Наступного дня супротивник пішов атакою на козацький табір, але козаки знову дали відсіч і навіть перейшли в контратаку. Найжорстокіша битва відбулася на третій день, 4 вересня. Проте й цього разу козаки не лише відбили

101

Козацтво в першій чверті XVII ст. Петро Сагайдачний

âіéíó Ðå÷і Ïîñïîëèòіé. Óëіòêó 1620 ð. òóðåöüêî-òàòàðñüêі âіéñüêà âñòóïèëè â Ìîëäîâó. 5-òèñÿ÷íå ïîëüñüêå âіéñüêî êîðîííîãî ãåòüìàíà Ñ. Æîëêåâñüêîãî 1620 ð. çóñòðіëîñÿ ç âåëèêèì òóðåöüêîòàòàðñüêèì âіéñüêîì áіëÿ ñ. Öåöîðè ïîáëèçó ßññ. Ïîëÿêè áóëè âùåíò ðîçáèòі. Ó áîþ çàãèíóâ і ÷èãèðèíñüêèé ñîòíèê Ìèõàéëî Õìåëüíèöüêèé, à éîãî ñèí, Òóðåöüêå ñіäëî. ìàéáóòíіé ãåòüìàí Áîãäàí ÕìåëüíèöüXVII ñò. êèé, ïîòðàïèâ ó ïîëîí. ßê ïîÿñíþє ïðè÷èíó ïîðàçêè ïîëÿêіâ ëіòîïèñåöü, Ñ. Æîëêåâñüêèé «áåç êîçàêіâ âіéíó âіâ і ìîâèâ òàê: “Íå õî÷ó ÿ ðàçîì ç Ãðèöÿìè âîþâàòè, íåõàé іäóòü äî ðіëëі àáî ñâèíåé ïàñòè”». Çàëèøèâøèñü áåç àðìії, ïîëüñüêèé óðÿä âèìóøåíèé áóâ çâåðíóòèñÿ ïî äîïîìîãó äî êîçàêіâ. Äî ñïіëüíîãî ç ïîëÿêàìè ïîõîäó çàêëèêàâ êîçàêіâ і єðóñàëèìñüêèé ïàòðіàðõ. Êîçàöüêà ðàäà óõâàëèëà âçÿòè ó÷àñòü ó âіéíі, àëå çãîäó ñâîþ îáóìîâèëà çáіëüøåííÿì ðåєñòðó, ëіêâіäàöієþ îáìåæåíü ó ïðàâàõ òà ïðèâіëåÿõ, âèçíàííÿì ïðàâîñëàâíîãî ìèòðîïîëèòà І. Áîðåöüêîãî òà âіäìîâîþ âіä ïðèçíà÷åííÿ óðÿäîì ãåòüìàíà ðåєñòðîâèõ êîçàêіâ. Ï. Ñàãàéäà÷íèé ç ïîñîëüñòâîì ïîїõàâ äî Âàðøàâè.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

наступ, а й, вийшовши з табору за підтримки поляків, вибили турків з їхніх позицій, понищили їхні гармати та захопили обоз. Командування мало намір дати вирішальний бій туркам 12 вересня. Основна роль у наступі знову відводилася 20 тисячам кінних та піших козаків, які вночі мали підкрастися до табору турків і здійснити напад. Козаки вже майже дісталися турецьких шатер, як пішов дощ, від якого міг змокнути порох у рушницях. Я. Ходкевич наказав відступити.

Ó òàáîðі ïî÷àëîñÿ íåâäîâîëåííÿ. Êîçàêè âèìàãàëè âіä Ï. Ñàãàéäà÷íîãî ïîêèíóòè ïîëÿêіâ і ïîâåðíóòèñÿ â Óêðàїíó. Òіëüêè çàâäÿêè àâòîðèòåòó ãåòüìàíà âäàëîñÿ âòðèìàòè êîçàêіâ âіä âіäñòóïó. Äіçíàâøèñü ïðî ñìåðòü ß. Õîäêåâè÷à, òóðêè 28 âåðåñíÿ óñіìà ñèëàìè âäàðèëè íà ïîëüñüêå і êîçàöüêå âіéñüêî. Îäíàê öåé íàïàä òàêîæ íå ìàâ óñïіõó, à òîìó íàñòóïíîãî äíÿ òóðêè çàïðîïîíóâàëè ïåðåãîâîðè. Ïåòðî Ñàãàéäà÷íèé. Ó Õîòèíñüêіé âіéíі 1620–1621 ðð. Ãðàâþðà 1622 ð. âèðіøàëüíó ðîëü âіäіãðàëè óêðàїíñüêі êîçàêè íà ÷îëі ç Ï. Ñàãàéäà÷íèì. Öå âèçíàâàëè íàâіòü ïîëüñüêі õðîíіñòè òà іñòîðèêè. Ó áîÿõ ãåòüìàí Ï. Ñàãàéäà÷íèé îòðèìàâ ÷èñëåííі ïîðàíåííÿ. Ñó÷àñíèêè ñâіä÷àòü, ùî äîäîìó âіí ïîâåðòàâñÿ íà ïîäàðîâàíîìó êîðîëåâè÷åì Âëàäèñëàâîì âîçі â ñóïðîâîäі êîðîëіâñüêîãî ëіêàðÿ. 22 êâіòíÿ 1622 ð. ëåãåíäàðíèé ãåòüìàí ïîìåð ó Êèєâі. Âëàñíå ìàéíî âіí çàïîâіâ ïîäіëèòè íà òðè ÷àñòèíè – äðóæèíі é äâîì áðàòñüêèì øêîëàì (Êèїâñüêіé òà Ëüâіâñüêіé). Ïîõîâàëè éîãî â Áîãîÿâëåíñüêіé öåðêâі Áðàòñüêîãî ìîíàñòèðÿ. Іì’ÿ ãåòüìàíà Ïåòðà Ñàãàéäà÷íîãî ñòîїòü â îäíîìó ðÿäó ç íàéâèçíà÷íіøèìè ïîñòàòÿìè óêðàїíñüêîãî íàðîäó. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. З якою метою запорозькі козаки здійснювали морські походи до турецьких берегів? 2. Які основні причини призвели до війн Речі Посполитої з Османською імперією? 3. Назвіть причини поразки й перемоги військ Речі Посполитої в битвах під Цецорою та Хотином. 4. Як ви думаєте, чи був польський уряд зацікавлений у морських походах козаків? 5. Які художні твори українських письменників присвячені постаті гетьмана П. Сагайдачного?

102

Ïîìіðêóéòå!

Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: Êàôà, áèòâà ïіä Öåöîðîþ, Õîòèíñüêà áèòâà, Ñ. Êіøêà, ìîðñüêі ïîõîäè, Ï. Ñàãàéäà÷íèé. ДОКУМЕНТ Прочитавши уважно документ і матеріал розділу, розкажіть біографію Петра Конашевича-Сагайдачного. Із книжки київського поета Касіяна Саковича «Вірші на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного...», виданої 1622 р. ...Про народження Петра варто розказати, Як дорогу до наук став він прокладати. У перемиських краях виріс у Підгір’ї, В Церкви східної його виховали вірі, Він пішов до Острога для наук поштивих, Що там квітли як ніде за благочестивих Тих князів, котрі там мудрість покохали, І майно, і кошти на ті школи віддавали, Щоби юні до наук схильності набрали І для рідної землі корисні ставали. Хай фундація б ота, Боже, в нас не зникла! Славу нашу б підняла, як чинити звикла! Конашевич, в Острозі досить літ проживши І науки у письмі нашому заживши, Здібність у душі відкрив сильну до звитяжства, В Запорозьке він пішов славнеє лицарство І отам немало теж, поміж них живучи, Діла рицарського скрізь пильно стережучи, Досягнув, що військо те в гетьмани обрало, Мужньо з ним воно татар, турків розбивало. Він за гетьманства свого взяв був місто Кафу – Цісар турський там зазнав немалого страху!..

Öå öіêàâî!

Марсове поле: Героїчна поезія на Україні X – першої половини XVII ст. – К.,1988. – Т. 1. – С. 208–221.

Îäíèì іç êîçàöüêèõ êëåéíîäіâ, ñèìâîëîì âëàäè âіéñüêîâîãî ïèñàðÿ íà Çàïîðîçüêіé Ñі÷і áóâ êàëàìàð (âіä ëàò. ñalamus – ïåðî ç î÷åðåòèíè äëÿ ïèñàííÿ).

103

Козацтво в першій чверті XVII ст. Петро Сагайдачний

1. ×îìó Ï. Ñàãàéäà÷íèé âåëèêîãî çíà÷åííÿ íàäàâàâ ïіäòðèìöі ïðàâîñëàâíîї öåðêâè? 2. ×îìó ãîðäіñòü âîєííî-ìîðñüêèõ ñèë Óêðàїíè – âіéñüêîâèé êîðàáåëü íîñèòü іì’ÿ «Ïåòðî Ñàãàéäà÷íèé»?

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

§13.

ÏÐÀÊÒÈ×ÍÅ ÇÀÍßÒÒß: ÂІÉÑÜÊÎÂÅ ÌÈÑÒÅÖÒÂÎ, ÒÐÀÄÈÖІЇ ÒÀ ÏÎÁÓÒ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÊÎÇÀÖÒÂÀ

Çàïîðîçüêà Ñі÷ ÿê âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ – àáñîëþòíî óíіêàëüíå ÿâèùå ñâіòîâîї іñòîðії. Öå áóëà äåìîêðàòè÷íà, ïðàâîñëàâíà, âîєíіçîâàíà ðåñïóáëіêà, îá’єäíàíà ñïіëüíîþ ñïðàâîþ çàõèñòó ñâîєї çåìëі âіä âîðîãіâ і ïàíіâ, ñïіëüíîþ âіðîþ, äîáðîâіëüíèì íàáóòòÿì çâàííÿ çàïîðîæöÿ і ïіäïîðÿäêóâàííÿ ñóâîðèì çàêîíàì (íåïèñàíèì) і äèñöèïëіíі, äîòðèìàííþ îáðÿäіâ і òðàäèöіé, ïîðóøåííÿ ÿêèõ æîðñòîêî êàðàëîñÿ. Ñòàíîâëåííÿ âіéñüêîâîãî ìèñòåöòâà óêðàїíñüêèõ êîçàêіâ âіäáóâàëîñÿ ïіä âïëèâîì ðÿäó ôàêòîðіâ і ïðîòÿãîì òðèâàëîãî ÷àñó. Ïîñåëèâøèñü íà Íèæíüîìó і Ñåðåäíüîìó Ïîäíіïðîâ’ї, êîçàêè òèì ñàìèì, ç îäíîãî áîêó, ñòàëè çàõèñíèêàìè ñâîїõ âîëîäіíü, à âіäòàê і ïіâäåííî-ñõіäíîãî êîðäîíó äåðæàâè âіä òóðåöüêî-òàòàðñüêèõ íàïàäіâ. Ç іíøîãî – ç êіíöÿ XVI ñò. êîçàêè ïðîòèñòîÿëè íàòèñêó ïîëüñüêèõ âіéñüê, îñêіëüêè âëàäà Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ïðàãíóëà ïåðåòíóòè øëÿõ íà Ñі÷ ñåëÿíàì і ìіùàíàì òà ïîñòàâèòè її ïіä ñâіé êîíòðîëü. Îòæå, êîçàêè ïîâèííі áóëè çáåðåãòè ñåáå і îäíî÷àñíî ïðîòèñòîÿòè òàêòè÷íèì ïðèéîìàì íàñòóïó ÿê òóðêіâ і òàòàð (íàäçâè÷àéíî øâèäêå ïåðåñóâàííÿ, äðîáëåííÿ âіéñüêà íà äðіáíі çàãîíè і ðîçñіÿííÿ їõ íà âåëèêіé ïëîùі), òàê і âàæêîîçáðîєíèõ, çàêîâàíèõ ó ëàòè ïîëüñüêèõ ðèöàðіâ. Íåîáõіäíіñòü «çäîáóòòÿ õëіáà», òîáòî çàíÿòòÿ çäîáè÷íèöòâîì, ïîєäíàíèì іç çàâäàííÿì âіäіáðàòè â íàïàäíèêіâ íàãðàáîâàíå ìàéíî і ÿñèð, ñêîâóâàòè ñèëè ïðîòèâíèêà â ïðèìîðñüêèõ ìіñòàõ-ôîðòåöÿõ, – óñå öå ðàçîì і âèòâîðèëî óíіêàëüíå âіéñüêîâå ìèñòåöòâî êîçàêіâ. Ïðè öüîìó çàïîðîæöі âìіëè і çàïîçè÷óâàòè äåÿêі ïðèéîìè âіéñüêîâîãî ìèñòåöòâà ó ñâîїõ ïðîòèâíèêіâ. Âàæëèâèì ôàêòîðîì ôîðìóâàííÿ âіéñüêîâîãî ìèñòåöòâà óêðàїíñüêèõ êîçàêіâ áóëî ãåîãðàôі÷íå ñåðåäîâèùå їõ ïðîæèâàííÿ і äії (÷èñëåííі Äíіïðîâі ïðèïëèâè, ïðîòîêè, ïëàâíі, áàëêè, ÷àãàðíèêè і ðіâíèé âіäêðèòèé ñòåï). Íà ñóøі і íà ìîðі êîçàêè âèêîðèñòîâóâàëè ïðèðîäíі ïðèêðèòòÿ, òåìðÿâó, òóìàí, ïîñòіéíå ìàíåâðóâàííÿ, ðàïòîâіñòü àòàêè, øâèäêîïëèííіñòü áîþ. Îäíèì іç íàéâàæëèâіøèõ òàêòè÷íèõ âîєííèõ ïðèéîìіâ áóëà çàñіäêà, à â îáîðîíі – ùå é ñèñòåìà ñèãíàëіçàöії («âåæі»), ÿêà äîçâîëÿëà øâèäêî îðãàíіçîâóâàòè çàõèñò Ñі÷і òà êîçàöüêèõ ïîñåëåíü. Âіéñüêîâå ìèñòåöòâî êîçàêіâ ïîñòіéíî âäîñêîíàëþâàëîñÿ çàëåæíî âіä ïðàêòèêè çàñòîñóâàííÿ ðіçíèõ áîéîâèõ ïðèéîìіâ, óìîâ âåäåííÿ áîéîâèõ îïåðàöіé òîùî. Особливості військового мистецтва українського козацтва

104

Ç êіíöÿ XVI ñò. äî çàïîðîæöіâ íàïðàâëÿþòü ñâîїõ ïîñëіâ óðÿäè ðіçíèõ äåðæàâ, ùîá çàëó÷èòè їõ äî ñåáå íà ñëóæáó. І íå äèâíî. Àäæå çàïîðîçüêà ïіõîòà òîäі ââàæàëàñÿ íàéêðàùîþ â Єâðîïі. Ó áîþ ïіøі êîçàêè øèêóâàëèñÿ â òðè ðÿäè: ïåðøèé ñòðіëÿâ, äðóãèé ïîäàâàâ, à òðåòіé çàðÿäæàâ çáðîþ. Çàïîðîæöі âìіëè øòóðìîì áðàòè ôîðòåöі é âîþâàòè íà ìîðі. Êіííîòà æ іøëà íà âîðîãà ëàâîþ ó âèãëÿäі ïіâêîëà, îäíî÷àñíî àòàêóþ÷è ç ôðîíòó é ôëàíãіâ òà çàõîäÿ÷è â òèë áîéîâîãî ïîðÿäêó ïðîòèâíèêà. Äëÿ øâèäêîãî îïîâіùåííÿ êîçàêіâ ïðî íàáëèæåííÿ âîðîãà òà ïðî çáіð â óìîâëåíîìó ìіñöі çàïîðîæöі âèêîðèñòîâóâàëè ôіãóðè – âèñîêі äåðåâ’ÿíі âåæі іç ñóõèì õìèçîì çâåðõó, ÿêі çàïàëþâàëèñÿ çà äîïîìîãîþ ñïåöіàëüíîãî ïðèñòðîþ. Âàðòîâі ç іíøîї âåæі, ïîáà÷èâøè äèì, çàïàëþâàëè õìèç íà ñâîїé âåæі. Ó òàêèé ñïîñіá êîçàêè äóæå øâèäêî ìîãëè îðãàíіçóâàòè âіäñі÷ âîðîãîâі. Âіéñüêîâà ìàéñòåðíіñòü êîçàêіâ âèðîáëÿëàñÿ â óìîâàõ ðіâíèííîї ñòåïîâîї ìіñöåâîñòі. Òîìó çàïîðîæöі çàñòîñîâóâàëè òàêèé âèä áîéîâîãî ïîðÿäêó, ÿê òàáіð. Öå ÷îòèðèêóòíå óêðіïëåííÿ çі ñêðіïëåíèõ ìіæ ñîáîþ âîçіâ âîíè ïîêðèâàëè õìèçîì, î÷åðåòîì і òðàâîþ òà ïðèêèäàëè çåìëåþ. Òàêèé òàáіð øâèäêî ìîæíà áóëî ðîçіáðàòè é ïåðåäèñëîêóâàòè íà іíøå ìіñöå. Ñó÷àñíèêè íàçèâàëè òàáіð «ðóõîìîþ ôîðòåöåþ». Íà éîãî çîâíіøíіõ ðÿäàõ áóëè ðîçòàøîâàíі ãàðìàòè, à áіëÿ âîçіâ êðîêóâàëè ãîòîâі äî áîþ êîçàêè ç âîãíåïàëüíîþ çáðîєþ. Óñå ïіøå âіéñüêî éøëî ìіæ âîçàìè âñåðåäèíі öüîãî ïðÿìîêóòíèêà, à â ñàìîìó öåíòðі âåëè êîíåé. Ñïåðåäó і ççàäó ïðÿìîêóòíèê ïðèêðèâàëà êіííîòà. Êîëè çóïèíÿëèñÿ, òàáіð çàìèêàâñÿ âîçàìè. Творці унікального бойового мистецтва

105

Військове мистецтво, традиції та побут українського козацтва

Зброя і бойове спорядження Запорозьке військо складалося з піхоти, кінноти і артилерії (остання з’явилася не раніше середини XVI ст.) Як і у всіх військових того часу, зброя у козаків була вогнепальна і холодна. Козацька вогнепальна зброя складалася з різноманітних мушкетів, рушниць із кременевими замками й пістолів, котрі козаки завжди носили за поясом. До холодної зброї належали шабля («шабля-сестриця», як ласкаво називали її козаки), котру прикріпляли до пояса з лівого боку, бойові ножі, кинджали, келепи (бойові молоти), списи, ощепи (багри для стягування вершників з коней). Списи використовувалися не лише під час бою. Коли треба було перебратися через болотисту місцевість, козаки складали списи решіткою, робили настил із хмизу й очерету і так долали перешкоду. Порох і кулі запорожці тримали в порохівницях або в патронташах (чересах). Лицарських шоломів, панцирів і лат козаки не носили.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

Êîçàöüêèé òàáіð

ßêùî öå óêðіïëåííÿ áóëî òðèâàëèì, òî äîâêîëà íüîãî êîïàëè øàíöі, ðîáèëè «âîâ÷і ÿìè» і ò. іí. Ìîãëè é íå çàñèïàòè âîçè çåìëåþ, à ñòàâèëè ùіëüíî â îäèí ðÿä ãîëîáëÿìè íàçîâíі і ñêðіïëþâàëè êîëåñà ëàíöþãàìè. Çà òàêèì óêðіïëåííÿì õîâàëîñÿ âñå âіéñüêî é óñïіøíî îáîðîíÿëîñÿ. Óïåðøå ó ñâіòîâіé âіéñüêîâіé ïðàêòèöі çàïîðîæöі çàñòîñóâàëè òàêèé çàñіá îáîðîíè âіä âîãíþ âîðîãà, ÿê ñàìîîêîïóâàííÿ, çíà÷íî ïіçíіøå âіí áóâ âèêîðèñòàíèé іíøèìè àðìіÿìè ñâіòó – òàê ñàìî, ÿê і òðàíøåї. Âіéñüêîâå ìèñòåöòâî çàïîðîæöіâ óäîñêîíàëþâàëîñÿ é çìіíþâàëîñÿ ç óðàõóâàííÿì єâðîïåéñüêîї áîéîâîї ïðàêòèêè òà íîâèõ òàêòè÷íèõ çàñîáіâ âåäåííÿ âіéíè. 1632 ð. ïîëüñüêèé ó÷åíèé Ø. Ñòàðîâîëüñüêèé âèäàâ ó Íіìå÷÷èíі êíèãó «Ïîëîíіÿ» («Ïîëüùà»), äå є õàðàêòåðèñòèêà êîçàöüêîãî âіéñüêà: «Ó ñâîїõ òàáîðàõ âîíè ìàþòü äèñöèïëіíó ñòàðîäàâíіõ ðèìëÿí, à âîєííîþ äîáëåñòþ òà îáіçíàíіñòþ ó âіéñüêîâèõ ñïðàâàõ âîíè íå ïîñòóïàþòüñÿ æîäíіé íàöії ó ñâіòі». Суднобудування Çàïîðîçüêі êîçàêè íà ñâîїõ ÷îâíàõ-÷àéêàõ і козацький äîñÿãàëè òóðåöüêèõ áåðåãіâ. Äíî ÷àéêè âèãîфлот на Січі òîâëÿëè çі ñòîâáóðà îäíîãî äåðåâà – ëèïè àáî

âåðáè – çàâäîâæêè äî 16 ì. Áîêè îáøèâàëè äîøêàìè. Âèõîäèâ âåëèêèé ÷îâåí çàâäîâæêè ïðèáëèçíî 20 ì, çàâøèðøêè 3–4 ì, іç âèñîòîþ áîðòіâ 2,5 ì. Óñåðåäèíі ðîáèëè ïåðåãîðîäêè é ëàâêè, ÷îâåí ïðîñìîëþâàëè, ñòàâèëè 2 ñòåðíà é 10–15 ïàð âåñåë. Äî áîðòіâ ëèïîâèì ëèêîì ïðèêðіïëþâàëè òîâñòі â’ÿçêè î÷åðåòó, ùîá, íàâіòü çàïîâíåíèé âîäîþ, ÷îâåí çáåðіãàâ ïëàâó÷іñòü. Íà ÷îâíі ñòàâèëè ùîãëè äëÿ âіòðèë. Ó òàêèé ÷îâåí 106

Майстри морських походів Козацьку флотилію очолював похідний отаман. На щоглі його човна був знак командувача. Щоб потрапити в море, уло спуститися вниз Дніпром, гирло котрого надійно стерегли турки, спорудивши фортеці Кизи-Кермен, Тавань, Іслам-Кермен. Обороняли вихід у Чорне море міста-фортеці Очаків і Кінбурн. На підході до гирла Дніпра козацький флот розташовувався в очеретах, чекаючи темної ночі. Пильні турки перетинали Дніпро ланцюгами, щоб не дати можливості козацьким суднам вийти в море, а також щоб їхній брязкіт вночі виявив запорожців. Та козаки ланцюгами скріплювали кілька десятків колод і сторчма пускали їх на цю перепону. Брязкіт ланцюгів і стукіт колод викликали шалений вогонь берегового охоронного гарнізону турків. Та щойно він припинявся, козацькі чайки стрімко пропливали повз турецькі фортеці, а вже через 36–40 годин морського плавання, орієнтуючись по зорях на нічному небі, флотилія досягала турецьких берегів. Тривога охоплювала все узбережжя Оттоманської Порти. Козаки висаджувалися на берег, залишаючи в кожному човні по два козаки й два джури, для яких це було головне випробування. Завершивши бойову операцію, козаки поверталися на Січ. Вхід у гирло Дніпра, як правило, перекривав турецький флот. Та й тут запорожці вміли перехитрити ворога. За 10–12 км від Очакова вони висаджувалися на берег і по долині перетягували свої човни волоком (12 км). Через декілька днів, у такий спосіб обійшовши ворога, вони вже пливли вверх Дніпром. Використовували вони іноді й інший шлях – через Донський лиман. Траплялося, що запорожці нападали й на турецькі галери. Чайки були малопомітні серед морських хвиль, маневрові, швидкохідні, стійкі, легко атакували великі неповороткі судна.

Ñåðåä êîçàêіâ øèðîêî ïîáóòóâàâ çâè÷àé ïîáðàòèìñòâà. Öåé çâè÷àé ïіäòðèìóâàâñÿ òієþ îáñòàâèíîþ, ùî êîæåí ñі÷îâèê, íå ìàþ÷è ïîðÿä ðіäíîї ëþäèíè, ïîòðåáóâàâ äîïîìîãè і ðîçðàäè. Îñîáëèâî òàêà ïîòðåáà âіä÷óâàëàñÿ ó âèñíàæëèâèõ ïîõîäàõ. Ïîáðàòèìñòâî ïåðåäáà÷àëî ïîõіä äî öåðêâè, äå ó ïðèñóòíîñòі ñâÿùåíèêà ñêëàäàëàñÿ ïðèñÿãà – «çàïîâіäíå ñëîâî», ó ÿêîìó Побратимство

107

Військове мистецтво, традиції та побут українського козацтва

âìіùóâàëîñÿ 50–70 îçáðîєíèõ ðóøíèöÿìè é øàáëÿìè êîçàêіâ. Íà êîæíіé ÷àéöі áóëî ïî 4–6 ôàëüêîíåòіâ (íåâåëèêі ãàðìàòè). Ïîðîõ, ñâèíåöü, ÿäðà, õàð÷îâі ïðîäóêòè â áî÷êàõ – óñå âìіùóâàëîñÿ ó øâèäêîõіäíîìó, ìàíåâðîâîìó ÷îâíі, ÿêèé ìіã ïіäіéòè äî áóäü-ÿêîãî áåðåãà. Ó ìîðñüêîìó ïîõîäі êîçàêè êîðèñòóâàëèñÿ êîìïàñîì. Êðіì ÷àéîê, êîçàêè áóäóâàëè ùå é òðèùîãëîâі êîðàáëі, ÿêі ìàëè äâі ïàëóáè é äâîÿðóñíó ðóáêó äëÿ ñòàðøèíè. Âèãîòîâëÿëè âîíè é ñïåöіàëüíі çàñîáè äëÿ ïåðåñóâàííÿ ïіä âîäîþ.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

îáèäâà ïåðåä Áîãîì ïðèñÿãàëèñÿ øàíóâàòè îäèí îäíîãî ÿê ðіäíі áðàòè. Ïіñëÿ ïðèñÿãè âіäïðàâëÿëàñÿ ìîëèòâà і ïîáðàòèìè îáìіíþâàëèñÿ õðåñòèêàìè òà òðè÷і öіëóâàëèñÿ і âèõîäèëè ç õðàìó, ùîá çàñâіä÷èòè êîçàöüêîìó òîâàðèñòâó ñâîþ ïîøàíó. Êîçàêè-ïîáðàòèìè çàâæäè äіëèëèñÿ їæåþ, ó áîþ áèëèñÿ ïîðó÷, çàõèùàþ÷è îäèí îäíîãî. Ñâÿòèì îáîâ’ÿçêîì áóëî âèçâîëèòè íàçâàíîãî áðàòà ç ïîëîíó. Ïîáðàòèìñòâî ñïðèÿëî çãóðòîâàíîñòі êîçàêіâ, ïіäòðèìóâàëî â їõíüîìó ñåðåäîâèùі ëèöàðñüêі òðàäèöії і âèñîêó ìîðàëüíіñòü. Ñòàðøèíà é ïîâàæíі çàïîðîæöі ìàëè äæóð (âіä àðàá. «÷óðà» – íåâіëüíèê, ðàá). Іíîäі öå áóëè õëîï÷èêè-ïîëîíåíèêè, êîòðі ñâîєìó êîçàêîâі-ïîêðîâèòåëþ ÷èñòèëè çáðîþ, õîäèëè ðàçîì ç íèì ó ïîõîäè, ó÷èëèñÿ â íüîãî âіéñüêîâîї ìàéñòåðíîñòі. À äîñÿãøè ïàðóáî÷èõ ëіò, äæóðè ñòàâàëè ïîâíîïðàâíèìè çàïîðîçüêèìè êîçàêàìè. Äæóðàìè ñòàâàëè é êîçàöüêі äіòè, êîòðèõ íà Ñі÷ çàáèðàëè íå áàòüêè, à äÿäüêè, ñòàðøі áðàòè, áàòüêîâі ïîáðàòèìè. Âîíè íàâ÷àëèñÿ ó ñі÷îâіé øêîëі ÷èòàííÿ, ïèñüìà, õîðîâîãî ñïіâó é ìóçèêè, ñïіâàëè ó ñі÷îâіé öåðêâі, à òàêîæ ïðîõîäèëè êóðñ ôіçè÷íîãî é âіéñüêîâîãî âèõîâàííÿ, ÿêîìó ïðèäіëÿëàñÿ íàäçâè÷àéíî âåëèêà óâàãà. ×àñ ïåðåáóâàííÿ â øêîëі çàëåæàâ âіä çäіáíîñòåé äæóðè äî âіéñüêîâîї íàóêè. Íåçäàòíèõ äî âіéñüêîâîї ñëóæáè õëîï÷èêіâ âіäïðàâëÿëè іç Ñі÷і äîäîìó. Джури

Íà Ñі÷і ìîãëî ïðîæèâàòè îäíî÷àñíî íå áіëüøå 3–4 òèñ. êîçàêіâ, à âçèìêó їõ áóëî çíà÷íî ìåíøå. Âіëüíі âіä ïîõîäіâ êîçàêè çà çàãàëüíèì ñèãíàëîì ðàíî ïðîêèäàëèñÿ, êóïàëèñÿ â ðі÷öі íåçàëåæíî âіä ïîðè ðîêó. Êîæåí êóðіíü îêðåìî ñíіäàâ òèì, ùî ïðèãîòóâàâ éîãî êóõàð. Їæà áóëà äóæå ïðîñòà, àëå ïîæèâíà, ÿê ïðàâèëî, öå áóëà ñàëàìàõà. Ïіñëÿ ñíіäàíêó éøëè äî ñі÷îâîї öåðêâè. Ïîòіì çàéìàëèñÿ ïîáóòîâèìè ñïðàâàìè – ïðàëè, øèëè, ÷èñòèëè çáðîþ, ëàãîäèëè ÷îâíè òîùî. Іíøі íåñëè ñòîðîæîâó âàðòó, çàéìàëèñÿ ðåìåñëîì. Ñòîñîâíî çàïîðîæöіâ, ÿêі ïåðåáóâàëè íà Ñі÷і і ïðîæèâàëè ó 38 êóðåíÿõ, ïîáóäîâàíèõ іç «ïіäðó÷íîãî» â òèõ êðàÿõ ìàòåðіàëó (äåðåâî, õìèç, î÷åðåò, ãëèíà), òî òàì òàêîæ іñíóâàâ óñòàëåíèé ïîðÿäîê äіé і äîòðèìàííÿ çâè÷àїâ. Ó ïðîñòîðèõ, âèäîâæåíèõ êóðåíÿõ ñòîÿëè äîâãі ñòîëè (ñèðíî) òà ëàâè ïðè íèõ. Ó äàëüíіì ëіâіì êóòêó âèñіëè áàãàòî îçäîáëåíі іêîíè, à ïåðåä íèìè ñòîÿëè òàêîæ ðîçêіøíі ñâі÷íèêè і ëàìïè äëÿ îñâіòëåííÿ ïðèìіùåííÿ. Çàïîðîæöі íå ñïàëè âðàíöі «äîñõî÷ó», áî ó ñâÿòêîâèé äåíü іøëè ðàíî äî öåðêâè íà ìîëèòâó, à â áóäíіé – ïðàöþâàëè (ó êîæíîãî áóëà ñâîÿ âèçíà÷åíà ðîáîòà), äîêè êóðіííèé êóõàð Щоденний побут

108

Ïðàöþєìî ñàìîñòіéíî ДОКУМЕНТИ Чому саме «табір» козаки використовували як один із прийомів тактики бою?

109

Військове мистецтво, традиції та побут українського козацтва

íà êàáèöі â ìіäíîìó àáî ÷àâóííîìó êàçàíі çâàðèòü ñòðàâó òà ïîêëè÷å їõ îáіäàòè áëèçüêî 12-ї ãîäèíè äíÿ. Òîäі êîçàêè ñіäàëè çà ñòîëè, íà ÿêі ñòàâèëèñÿ âåëèêі äåðåâ’ÿíі ìèñêè, íå êðóãëîї, à âèäîâæåíîї ôîðìè, ó ÿêі «íàñèïàëè» (òîáòî íàëèâàëè ÷è êëàëè) ñòðàâó. Ïîðó÷ ñòîÿëà âîäà ó âåëèêèõ âіäðàõ, íà ÿêèõ âèñіëè ÷åðïàêè (êîðÿêè), ÿêі êîçàêè ïðîçâàëè «ìèõàéëèêè». Òàì æå ëåæàëè õëіá, ñіëü, îâî÷і, ïðèïðàâè, íàïîї. Êóðіííèé îòàìàí ñіäàâ ïіä îáðàçàìè. Çà éîãî ñèãíàëîì êîçàêè âñòàâàëè äëÿ ìîëèòâè і ïîòіì óæå ïî÷èíàëè їñòè äåðåâ’ÿíèìè àáî ìåòàëåâèìè ëîæêàìè. Ç óëþáëåíèõ êîçàöüêèõ ñòðàâ íàé÷àñòіøå íà ñòîëі áóëè ñàëàìàõà (æèòíє áîðîøíî, çâàðåíå íà âîäі), òåòåðÿ (æèòíє áîðîøíî àáî ïøîíî, çâàðåíå íà êâàñі), ùåðáà (æèòíє áîðîøíî, çâàðåíå íà ðèáíіé þøöі), ìàìàëèãà (ãóñòà êàøà ç ïøîíà àáî ç êóêóðóäçè, ÿêó їëè іç ñîëîíîþ áðèíçîþ), þøêà, ãàëóøêè (ãðå÷àíі іç ÷àñíèêîì), âàðåíèêè òîùî. Êîçàêè âæèâàëè òàêîæ і ïðîäóêòè їõ àðòіëüíîãî ïðîìèñëó – ì’ÿñî äè÷èíè, ðèáó, ïòèöþ. (Äî ðå÷і, ó ïîõîäè êîçàêè áðàëè ñóõàðі, áîðîøíî, êðóïè і ñàëî). Õëіá ñïîæèâàëè â îñíîâíîìó ó âèãëÿäі êîðæіâ. Ìîëîêî, êâàñ, óçâàð – ãîëîâíі êîçàöüêі íàïîї. Ó ñâÿòà і ïіñëÿ ùîðі÷íîї Ñі÷îâîї ðàäè, íà ÿêіé îáèðàëè âñіõ ïîñàäîâèõ îñіá, çàïîðîæöі âæèâàëè ìіöíèé àëêîãîëüíèé íàïіé, ÿêèé âèãîòîâëÿëè ç æèòà, äîäàþ÷è õìіëü äëÿ áðîäіííÿ. Òàêó åêîëîãі÷íî ÷èñòó ãîðіëêó êîçàêè íàçèâàëè îêîâèòà (âіä ëàò. ñëіâ aqua vitae – âîäà æèòòÿ). Îêîâèòà áóëà îäíèì іç «òåñòіâ», ÷è ãîòîâèé íîâîïðèáóëèé íà Ñі÷ ñòàòè çàïîðîæöåì. Òàêèé áóâ çâè÷àé, ðèòóàë. Ïðîòå ï’ÿíèöü ñåðåä çàïîðîæöіâ íå áóëî. ßêùî çíàõîäèâñÿ ëþáèòåëü ÷àðêè, òî òàêîãî ñóâîðî êàðàëè, êîëè æ ïðèãîäà ç íèì òðàïëÿëàñÿ ïіä ÷àñ ïîõîäó – éîãî ñòðà÷óâàëè íà ìіñöі. Íà îêîâèòіé ãîòóâàëè ðіçíі íàñòîї äëÿ ëіêіâ, à òàêîæ âèêîðèñòîâóâàëè ÿê àíòèñåïòè÷íèé çàñіá. Ïіñëÿ îáіäó âіäïî÷èâàëè, ñïіâàþ÷è ïіñíі é äóìè, ñëóõàþ÷è ðîçïîâіäі áóâàëèõ ëþäåé ÷è ãðó êîáçàðіâ. Ïîòіì çíîâó çàéìàëèñÿ ðіçíèìè ñïðàâàìè. Óâå÷åðі éøëè äî öåðêâè íà ìîëèòâó, âå÷åðÿëè, âіäïî÷èâàëè é ïîðèíàëè â ñîí, äîâіðèâøè ñâîє æèòòÿ ïèëüíèì âàðòîâèì íà ôîðòå÷íèõ âåæàõ.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

1. Український історик Дмитро Яворницький про збройні сили та бойові засоби запорозьких козаків ...У Січі були особливі військові чини, так звані пушкарі, які відали військовою артилерією, а для самої артилерії існувало окреме приміщення, пушкарня. Звичайно, воюючи із швидким і невтомним ворогом, переважно з татарами, запорозькі козаки повинні були завжди мати легку і рухливу артилерію; тому ми й бачимо, що збережені до нашого часу так звані запорозькі армати рідко важать більше 6–7 пудів. Поділяючись на піхоту, кінноту й артилерію, запорожці, однак, не настільки спеціалізувалися, щоб піхотинець мав силу лише будучи пішим, а вершник – лише на коні. У запорожців часто практикувалося і спішування кінноти, і дії піхоти з гарматами («водними арматками»), і дії кінноти в пішому строю. Зрештою, такі методи використовували в той час і поляки... ...У поході запорожці рідко вдавалися до облоги міст, оскільки облога фортець була не для них, а відкриті сутички складали славу їхніх воєнних подвигів. З двох видів битв, кінної й пішої, запорожці були майстерніші в останній. Аби кінні козаки, як зауважує очевидець, відзначалися такою майстерністю, як піші в таборі, то вони були б непереможними, оскільки сотня їх у таборі не боялася ні тисячі ляхів, ні кількох тисяч татар. Випустивши кілька зарядів і обстрілявши ворога з усіх боків, козаки далі висилали зі свого табору найбільш сміливих, спритних і гострих на язик вершників для так званих «герців» чи «гречі», або «татарських танців», тобто окремих поєдинків, молодецьких сутичок і верхових перестрілок. Кружляючи на своїх конях перед неприятелем, знущаючись над ним і під’юджуючи до битви в’їдливими словами, козаки вимахували в повітрі своїми кривими шаблями, випускали кулі у ворожий стан і потім блискавично кидалися в табір. Герці давали козакам можливість роздивитися сили й розташування неприятеля, ще не розпочинаючи справжньої битви, – це була лише прелюдія до справжньої навальної баталії... ...Розохотивши нетерплячих і чванливих ворогів окремими сутичками, козаки раптово припиняли герці, складали загальний план атаки й розпочинали ломову битву. Попередньо, щоб налякати неприятельську кінноту і завдати їй такої чи інакшої шкоди, запорозькі козаки, вибравши темну ніч, підкрадалися до неприятеля і пускали поміж нього ракети, що давали водночас шість пострілів і звалися «блазнихами великого калібру»; ці ракети з великим шумом перескакували з місця на місце, лякали неприятельських коней, викликаючи замішання серед вершників. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. У 3-х томах. – Львів: Світ, 1993. – Т. 1. – С. 264–270.

Які два винаходи гетьмана П. Сагайдачного описані в наведеному уривку з твору А. Чайковського? 2. З історичного роману Андрія Чайковського «Сагайдачний» ...До цих вправ, які на Січі були відомі і заведені, додав він ще одну, тут не звісну: як добувати ворожих мурів. Дотепер йшли на мури з

110

Чайковський Андрій. Сагайдачний. Історичний роман у трьох книгах. – К.: Дніпро, 1989. – С. 330–331.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Що впливало на набуття козаками військової майстерності? 2. Поміркуйте, чим можна пояснити наявність схожих тактичних прийомів ведення бою в козаків і поляків. 3. Чим принципово відрізнялося козацьке військо від польсько-шляхетського? 4. За яким принципом відбиралися козаки для участі в походах? 5. Яка тактика бою існувала в козаків? 6. Для чого в козацькому устрої існували джури? 7. Яку роль у житті козаків відігравала православна церква? 8. Які із страв, уживаних козаками, існують і сьогодні?

111

Військове мистецтво, традиції та побут українського козацтва

довгими драбинами, до яких треба було кілька дужих козаків, щоб їх піднести й до стіни приставити. Сагайдачний видумав на це іншу штуку. Настругав коротких дубових щаблів і пов’язав з них мотузяні драбини. Одним кінцем така драбина була прив’язана до округлого дерева, на котрому звивалася. На другому кінці були до драбини прив’язані два великі залізні каблуковані гаки. Двоє людей брали за кінці округле дерево руками і викидали вгору. Гаки зачіпали за стіну, і драбина розвивалася вниз... ...По такій удалій спробі Сагайдачний дуже оживився. – Це лише початок. Таких драбин ми зладимо більше і навчимо козаків ними орудувати. Тоді здобування мурів не пожре стільки людей, що досі. Зараз треба це старшині показати, а тоді подумаємо про решту. Ми, здається, весною підемо в похід... – На ляхів? – Хіба що ні. Ми до цього ще заслабі будемо. Нам треба зразу попробувати на турках і їм пригадатися. Вони далі і забудуть, що козаки ще живуть на світі. Перед старшиною вийшла проба добре. – Мені здається, що такими драбинами ми випередили всіх на світі, бо я не пам’ятаю, щоб у якім війську такі драбини були. На дерев’яну драбину влізе десяток людей, а її можна дрючком додолу скинути, а тоді стільки-то люду нівечиться. – Нічого говорити, – каже кошовий. – Така драбина – то собі хитра штука, треба таких наробити про запас. Відтепер Сагайдачний заходив часто в майстерню, де сплітали мотузи, стругали щаблі і кували гаки. До того вигадав Сагайдачний легкі візки на двох колесах, які можна було під мур фортеці підвезти. Сагайдачний вибрав на робітників кремезних і сильних людей. Вони вправлялися цілими днями, викидали драбини на скелю і лізли туди. Показалося ще, що коли на драбині заважить здолу, то дуже важко приходилося поскидати згори гаки. Сагайдачний думав вже над тим, щоб теперішній спосіб воювання уліпшити, і все, що вигадав, виходило гарно... і так вигадав він скорострільний рушничний бій...

§14.

ÖÅÐÊÎÂÍÅ ÆÈÒÒß Â ÓÊÐÀЇÍІ Â ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ XVII ñò.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

Çãàäàéòå!

1. ßêі íàïðÿìè â õðèñòèÿíñòâі ñôîðìóâàëèñÿ â єâðîïåéñüêèõ êðàїíàõ â XVI ñò.? 2. ßê âëàäà Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ñòàâèëàñÿ äî ïðàâîñëàâíîї öåðêâè?

Áåðåñòåéñüêà öåðêîâíà óíіÿ 1596 ð. ñïðè÷èíèëà ïîñèëåííÿ íàöіîíàëüíî-êóëüòóðíîãî ðóõó â Óêðàїíі. Çàõèñò ïðàâîñëàâ’ÿ áóâ îäíèì ç îñíîâíèõ ãàñåë âèçâîëüíîї áîðîòüáè óêðàїíñüêîãî íàðîäó, ÿêà ïîñëàáëþâàëàñÿ ðåëіãіéíîþ ðîç’єäíàíіñòþ íàðîäó. Ç ðіçíèõ ìîòèâіâ і çà ðіçíèõ îáñòàâèí êіëüêіñòü ãðåêî-êàòîëèêіâ çáіëüøóâàëàñÿ, íàñàìïåðåä ó Ãàëè÷èíі, äå ñèëüíіøèì áóâ òèñê êàòîëèöèçìó. Â óíіàòñòâî ïåðåõîäèëè íàâіòü âіäîìі ïðàâîñëàâíі ðåëіãіéíі іäåîëîãè. Íàïðèêëàä, âèçíà÷íèé öåðêîâíèé і êóëüòóðíèé äіÿ÷ Ì. Ñìîòðèöüêèé ó 20-õ ðîêàõ XVII ñò. ñòàâ ãðåêî-êàòîëèêîì. Íà ïî÷àòêó XVII ñò. â Óêðàїíі âæå íå áóëî æîäíîãî ïðàâîñëàâíîãî єïèñêîïà. Ç іíøîãî áîêó, ãðåêî-êàòîëèöüêà öåðêâà íå ìàëà ðіâíèõ ïðàâ ç êàòîëèöüêîþ. Áіëüøå òîãî, êàòîëèöüêå äóõîâåíñòâî íåãàòèâíî ñòàâèëîñÿ äî óíії, áî âîíà íіáèòî ñòàëà íà çàâàäі ïîäàëüøîìó îêàòîëè÷åííþ óêðàїíñüêîãî òà áіëîðóñüêîãî íàðîäіâ. Êîðîëіâñüêà âëàäà âіääàâàëà ãðåêî-êàòîëèêàì ïåðåâàãó íàä ïðàâîñëàâíèìè, õî÷à âèçíàâàëà їõ «íèæ÷èìè» âіä êàòîëèêіâ. Îäíàê îá’єêòèâíî ãðåêî-êàòîëèöüêà öåðêâà âіäіãðàâàëà ðîëü êóëüòóðíîãî ìіñòêà ìіæ Óêðàїíîþ і Çàõіäíîþ Єâðîïîþ. Íà îáîðîíó ïðàâîñëàâíîї öåðêâè ñòàëî êîçàöòâî. Çàãîñòðèëàñÿ ìіæêîíôåñіéíà áîðîòüáà. Êîçàêè íå äîïóñòèëè ïåðåїçäó äî Êèєâà ãðåêî-êàòîëèöüêîãî ìèòðîïîëèòà Іïàòіÿ Ïîòіÿ і éîãî íàñòóïíèêà Éîñèôà-Âåëÿìèíà Ðóòñüêîãî. 1615 ð. ó Êèєâі âèíèêëî Áîãîÿâëåíñüêå áðàòñòâî, à ïðè íüîìó é øêîëà. Ó Êèєâî-Ïå÷åðñüêіé ëàâðі àðõіìàíäðèò Єëèñåé Ïëåòåíåöüêèé çàñíóâàâ äðóêàðíþ і âèäàâàâ êíèæêè, ÿêі ñïðèÿëè çìіöíåííþ ïðàâîñëàâíîї âіðè. Релігійна ситуація після Берестейської унії

Îäíієþ ç âèäàòíèõ ïîñòàòåé Óêðàїíè ïåðøîї òðåòèíè XVII ñò. áóâ Іâàí (Іîâ) Áîðåöüêèé, ðîäîì іç Ãàëè÷èíè. Ó 1604 ð. âіí ïðèçíà÷àєòüñÿ ðåêòîðîì Ëüâіâñüêîї áðàòñüêîї øêîëè, ó 1615–1616 ðð. – ðåêòîðîì Êèїâñüêîї áðàòñüêîї øêîëè, çãîäîì ñòàє іãóìåíîì Ìèõàéëіâñüêîãî ìîíàñòèðÿ â Êèєâі. І. Áîðåöüêèé áóâ àâòîðîì íèçêè ïîëåìі÷íèõ òâîðіâ íà çàõèñò ïðàâîñëàâ’ÿ. Âіí ââàæàâ, ùî íåäîñòàòíÿ îñâіòà áóëà ãîëîâíîþ Іван (Іов) Борецький

112

Робота у групах: Уявіть себе гетьманом П. Сагайдачним, що спілкується з єрусалимським патріархом Феофаном. Які б ви використали аргументи, щоб переконати патріарха висвятити православних єпископів?

Ïіñëÿ Áåðåñòåéñüêîї óíії é ðîçêîëó â ñòàíі ïðàâîñëàâíèõ âèÿâèëîñÿ, ùî ïîëüñüêèé óðÿä íå âèçíàє çà ãðåêî-êàòîëèöüêèìè єïèñêîïàìè ïðàâ, ÿêі ìàëè êàòîëèöüêі єïèñêîïè, çîêðåìà âîíè íå äіñòàëè ìіñöü ó ñåéìі. Ïîëüñüêі ïàíè íå õîòіëè âèçíàâàòè ãðåêî-êàòîëèöüêó öåðêâó, ç îãëÿäó íà åòíі÷íó ïðèíàëåæíіñòü її âіðóþ÷èõ. Ïðàâîñëàâíі, çі ñâîãî áîêó, ïî÷àëè çâèíóâà÷óâàòè їõ ó çðàäі ïðàâîñëàâ’ÿ. Ïî÷àëîñÿ âçàєìíå ïåðåñëіäóâàííÿ óêðàїíöіâ – ïðàâîñëàâíèõ і ãðåêî-êàòîëèêіâ. Òî÷èëàñÿ ãîñòðà áîðîòüáà ìіæ êîíôåñіÿìè. Çðîçóìіëî, ùî âîíà ïåðåøêîäæàëà êîíñîëіäàöії íàöіîíàëüíèõ ñèë äëÿ ïðîòèñòîÿííÿ îêàòîëè÷åííþ óêðàїíñüêîãî íàðîäó. Ïіñëÿ ñìåðòі Ì. Ðîãîçè ãðåêî-êàòîëèöüêèì ìèòðîïîëèòîì ñòàâ Іïàòіé Ïîòіé (1600–1613) – єïèñêîï âîëîäèìèðñüêèé і áåðåñòåéñüêèé. Ðåçèäåíöієþ ìèòðîïîëèòà áóëî Âіëüíî, áî êîçàêè íå âïóñòèëè éîãî äî Êèєâà. Öå áóâ îäèí ç ãîëîâíèõ іäåîëîãіâ öåðêîâíîї óíії, ëþäèíà äóæå îñâі÷åíà é áàãàòà (ç ìàãíàòñüêîãî ðîäó). Çà ìèòðîïîëèòà É.-Â. Ðóòñüêîãî (1613–1637) ãðåêî-êàòîëèöüêà öåðêâà òàêîæ ïåðåæèëà âíóòðіøíþ ðåôîðìó. Çîêðåìà,

Грекокатолицька церква

113

Церковне життя в Україні в першій половині XVII ст.

ïðè÷èíîþ çàíåïàäó êóëüòóðíî-íàöіîíàëüíîãî æèòòÿ â Óêðàїíі. Âåëèêèé âïëèâ íà ïіäíåñåííÿ íàöіîíàëüíî-êóëüòóðíîãî æèòòÿ â Óêðàїíі ìàâ êèїâñüêèé îñâіòíіé îñåðåäîê, äî ÿêîãî íàëåæàâ І. Áîðåöüêèé. Ó áîðîòüáі çà âіäñòîþâàííÿ ïðàâîñëàâ’ÿ ãóðòîê ñïèðàâñÿ íà óêðàїíñüêå êîçàöòâî. Ãåòüìàí Ï. Ñàãàéäà÷íèé ïіä ÷àñ ïåðåáóâàííÿ â Óêðàїíі єðóñàëèìñüêîãî ïàòðіàðõà Ôåîôàíà ïåðåêîíàâ éîãî â íåîáõіäíîñòі âèñâÿòèòè íîâèõ ïðàâîñëàâíèõ єïèñêîïіâ і êèїâñüêîãî ìèòðîïîëèòà Іîâà – Іâàíà Áîðåöüêîãî (1620). 1625 ð. Іîâ ñïîðÿäæàє ïîñîëüñòâî â Іîâ Áîðåöüêèé Ìîñêâó ç ïðîõàííÿì âçÿòè ïðàâîñëàâíó Óêðàїíó ïіä öàðñüêèé çàõèñò. Ìîñêîâñüêèé óðÿä âіäìîâèâ, îñòåðіãàþ÷èñü âіäêðèòîї êîíôðîíòàöії ç Ïîëüùåþ. Ïîìåð І. Áîðåöüêèé ó 1631 ð.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

áóëî ðåîðãàíіçîâàíî ÷åðíå÷å æèòòÿ, ïîñèëåíî äèñöèïëіíó ñåðåä äóõîâåíñòâà, ñòâîðåíî ñåìіíàðії. Âіä Ïàïè Ðèìñüêîãî âіí äîìіãñÿ äåêðåòó, ÿêèé çàáîðîíÿâ ãðåêî-êàòîëèêàì ïåðåõіä ó êàòîëèöüêó âіðó. Êðіì òîãî, É.-Â. Ðóòñüêèé áîðîâñÿ çà ÷èñòîòó ãðåöüêîãî îáðÿäó â áîãîñëóæіííі, çà öåðêâó, ó ÿêіé çàêðіïëþâàëèñÿ á óêðàїíñüêі çâè÷àї. Áîãîñëóæіííÿ â õðàìàõ âіäáóâàëîñÿ öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêîþ ìîâîþ, ó ÿêіé áóëî áàãàòî ñëіâ ç íàðîäíîї ëåêñèêè. Îòæå, çìіí çàçíàâàëè îáèäâі öåðêâè, àëå âîäíî÷àñ ïîñèëþâàëîñÿ ðîç’єäíàííÿ íàðîäó. Óêðàїíñüêà öåðêâà îïèíèëàñÿ ïåðåä çàãðîçîþ ïîâíîãî çàíåïàäó. Ç îãëÿäó íà öå, ó ñåðåäîâèùі âèùèõ ïðàâîñëàâíèõ і óíіàòñüêèõ ієðàðõіâ âèíèêëà іäåÿ îá’єäíàííÿ îáîõ öåðêîâ øëÿõîì óòâîðåííÿ Êèїâñüêîãî ïàòðіàðõàòó, ÿêèé ìàâ áè âëàñíå ñàìîâðÿäóâàííÿ, àëå çà âåðõîâíîї âëàäè Ïàïè Ðèìñüêîãî. Îäíàê ñïðàâà îá’єäíàííÿ, çàïî÷àòêîâàíà Ì. Ñìîòðèöüêèì і É.-Â. Ðóòñüêèì, íå âèðіøóâàëàñÿ òðèâàëèé ÷àñ. Êîðîëü Âëàäèñëàâ IV ó 1632 ð. âèäàâ «Ïóíêòè çàñïîêîєííÿ îáèâàòåëіâ ãðåöüêîї âіðè», çãіäíî ç ÿêèìè ïîäіëèëèñÿ єïàðõії òà óçàêîíþâàëîñÿ іñíóâàííÿ äâîõ ìèòðîïîëèòіâ. Ïðàâîñëàâíèì ìèòðîïîëèòîì ñòàâ ó 1633 ð. Ïåòðî Ìîãèëà, ÿêèé äî òîãî áóâ àðõіìàíäðèòîì Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè. Ï. Ìîãèëà íàðîäèâñÿ 21 ãðóäíÿ 1596 ð. â ñіì’ї ìîëäîâñüêîãî ãîñïîäàðÿ Ñèìåîíà é óãîðñüêîї êíÿçіâíè Ìàðãàðåòè. Ïіñëÿ ñìåðòі Ñèìåîíà â 1607 ð. ðîäèíà Ìîãèë ïåðåñåëèëàñÿ äî Ïîëüùі. Íà òîé ÷àñ Ï. Ìîãèëі âèïîâíèëîñÿ 11 ðîêіâ. Ëüâіâñüêå áðàòñòâî äàëî äîáðó îñâіòó ñèíîâі ñâîãî ìåöåíàòà. Ïîòіì âіí íàâ÷àâñÿ ó âèùèõ íàâ÷àëüíèõ çàêëàäàõ Ïîëüùі òà Çàõіäíîї Єâðîïè. Ïåòðî äîñêîíàëî çíàâ óêðàїíñüêó, ïîëüñüêó, ðóìóíñüêó, ëàòèíñüêó é ãðåöüêó ìîâè, ìàâ äîáðó ñâіòñüêó é ðåëіãіéíó îñâіòó. Ï. Ìîãèëà áóâ ñòàðøèíîþ ïîëüñüêîї àðìії і áðàâ ó÷àñòü ó áèòâі ç òóðêàìè ïіä Öåöîðîþ і Õîòèíîì. Петро Могила

Родовід П. Могили Польська історична геральдика пов’язує родовід Могил із римським родом Сцевол. Двоюрідні сестри П. Могили були віддані заміж за синів польських магнатів, які мали маєтності в Україні, – Вишневецьких, Корецьких, Потоцьких. Його батько й два дядьки дотримувалися пропольської орієнтації. Проте Єремія і Симеон були прихильниками непорушності свобод православної церкви, більше того, на їхні пожертви у Львові була збудована церква Львівського братства на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Двоюрідна сестра П. Могили Раїна Вишневецька заснувала православний Мгар-

114

Íåâіäîìî, ç ÿêèõ ïðè÷èí ó 1621 ð. Ï. Ìîãèëà ïåðåñåëÿєòüñÿ äî Êèєâà і íåçàáàðîì îòðèìóє ñàí êèєâî-ïå÷åðñüêîãî àðõіìàíäðèòà. Êðіì òóðáîòè ïðî îçäîáëåííÿ é çáàãà÷åííÿ Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè, âåëèêó óâàãó âіí ïðèäіëÿâ âèäàííþ êíèã ðåëіãіéíîãî çìіñòó. Çà 5 ðîêіâ ó Ëàâðñüêіé äðóêàðíі їõ âèéøëî 15. Ó Êèєâі Ï. Ìîãèëà ïîçíàéîìèâñÿ é ïîòîâàðèøóâàâ ç ìèòðîïîëèòîì І. Áîðåöüêèì, ÿêèé ìàâ âåëèêèé âïëèâ íà ôîðìóâàííÿ éîãî ðåëіãіéíîãî ñâіòîãëÿäó. Íàéçíà÷íіøîþ ñïðàâîþ Ï. Ìîãèëè áóëî ïåðåòâîðåííÿ çàñíîâàíîї Є. Ïëåòåíåöüêèì Ëàâðñüêîї øêîëè ó âèùèé íàâ÷àëüíèé çàêëàä. Âіí âñòóïèâ äî Êèїâñüêîãî Áîãîÿâëåíñüêîãî áðàòñòâà, êîòðå ìàëî ñâîþ øêîëó. À â 1632 ð. âíàñëіäîê çëèòòÿ áðàòñüêîї øêîëè ç ëàâðñüêîþ âèíèêëà Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà êîëåãіÿ (ïіçíіøå – àêàäåìіÿ). Íåçàáàðîì Ï. Ìîãèëó îáðàëè êèїâñüêèì ìèòðîïîëèòîì, à êîðîëü çàòâåðäèâ öå îáðàííÿ. 14 ðîêіâ Ï. Ìîãèëà îáіéìàâ öþ ïîñàäó. Âіí ïîìåð íàïðèêіíöі 1647 ð. і ïîõîâàíèé â Óñïåíñüêîìó ñîáîðі Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè. Çà âåëèêі çàñëóãè ïåðåä ïðàâîñëàâíîþ öåðêâîþ 12 ãðóäíÿ 1996 ð. Ï. Ìîãèëà áóâ êàíîíіçîâàíèé, òîáòî ïðè÷èñëåíèé äî ëèêó ñâÿòèõ.

Ïåòðî Ìîãèëà

Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ òà її âèõîâàíöі. Ãðàâþðà XVIII ñò.

Äëÿ âіäíîâëåííÿ àâòîðèòåòó é ñèëè ïðàâîñëàâ’ÿ Ï. Ìîãèëà ïðîâіâ ґðóíòîâíó ðåôîðìó öåðêâè. Âіí ðîçïî÷àâ її ââåäåííÿì ñóâîðîї äèñöèïëіíè é ìîðàëüíîñòі ñåðåä ÷åíöіâ і äóõîâåíñòâà. Öåðêîâíèé Ïîìіñíèé ñîáîð âіäáóâñÿ ó 1640 ð., і âіí âèÿâèâñÿ îñòàííіì äî ïіäïîðÿäêóâàííÿ óêðàїíñüêîї ïðàâîñëàâíîї öåðêâè Ìîñêîâñüêіé Церковна реформа

115

Церковне життя в Україні в першій половині XVII ст.

ський монастир біля м. Лубен – володіння Вишневецьких; а менша, Анна, яка була одружена з краківським воєводою С. Потоцьким, залишалася православною й стала членом Львівського Успенського братства.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

ïàòðіàðõії (1686). Äëÿ ñëіäñòâà é öåðêîâíîãî ñóäó íàä äóõîâåíñòâîì ñòâîðèëè Äóõîâíó êîíñèñòîðіþ. Ïåðåøêîäîþ â ðåîðãàíіçàöії öåðêâè áóëî ïðàâî ïàòðîíàæó ìàãíàòіâ íàä öåðêâàìè â ìåæàõ їõíіõ âîëîäіíü. Êðіì òîãî, ç ðîçâèòêîì áðàòñòâ â Óêðàїíі ïîñèëèâñÿ âïëèâ ìèðÿí íà öåðêîâíі ñïðàâè, ÷àñòî áðàòñòâà ïіäïîðÿäêîâóâàëè ñîáі äóõîâåíñòâî. Ï. Ìîãèëà ââàæàâ íåïðèïóñòèìèì, ùîá âëàäà ìèðÿí ïåðåâåðøóâàëà âëàäó äóõîâåíñòâà. Öі ïåðåøêîäè Ï. Ìîãèëà ïîäîëàâ äâîìà øëÿõàìè: âіí äіñòàâ âіä êîíñòàíòèíîïîëüñüêîãî ïàòðіàðõà ãðàìîòó, çà ÿêîþ âñÿ óêðàїíñüêà öåðêâà ïіäïîðÿäêîâóâàëàñÿ òіëüêè éîìó; çіáðàâ íàâêîëî ñåáå îñâі÷åíå äóõîâåíñòâî, ÿêå ïåðåáðàëî íà ñåáå öåðêîâíі ñïðàâè. Ñâіé âíåñîê ó âðÿòóâàííÿ ïðàâîñëàâíîї öåðêâè â íàéñêðóòíіøі äëÿ íåї ÷àñè áðàòñòâà çðîáèëè. Íàñòàëà íîâà äîáà, ÿêà âèìàãàëà êîíñîëіäàöії öåðêâè. Робота в групах: Порівняйте церковні реформи першої половини XVII ст., проведені у православній та греко-католицькій церквах.

Ï. Ìîãèëà áóâ ïðèáі÷íèêîì ñîþçó ìіæ ïðàâîñëàâíèìè і êàòîëèêàìè. Âіí ââàæàâ, ùî ñîþç ìîæëèâèé çà çáåðåæåííÿ âíóòðіøíüîї íåçàëåæíîñòі – àâòîêåôàëії. Êîìïðîìіñ ìіã áóòè ó äîãìàõ, àëå íå â îáðÿäíîñòі, ÿêà âèòâîðþâàëàñÿ «ðіçíèìè іñòîðè÷íèìè óìîâàìè, òîìó â íåї âíîñèòüñÿ åëåìåíò íàöіîíàëüíèé». Çàõèùàþ÷è ñõіäíèé îáðÿä, Ï. Ìîãèëà îáîðîíÿâ ñïåöèôі÷íі âіðóâàííÿ óêðàІдея зближення церков

Ìèêîëàїâñüêà öåðêâà â ñ. Êîëîäíîìó Çàêàðïàòñüêîї îáë. XV–XVIII ñò.

116

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. У чому полягає зв’язок між релігією і культурою? 2. Що споріднює та відрізняє погляди І. Борецького і П. Могили на роль церкви і освіти? 3. Чим була викликана необхідність проведення церковної реформи? 4. Спробуйте визначити причини ворожого ставлення католиків до греко-католицької церкви. 5. У зв’язку з ідеєю П. Могили про зближення церков дізнайтеся, коли і на якому церковному зібранні вперше було зроблено спробу об’єднати церкви західного та східного обряду.

Ïîìіðêóéòå!

1. ×îìó ïðàâîñëàâíі áðàòñòâà òà êèїâñüêèé ìèòðîïîëèò çâåðòàëèñÿ çà ôіíàíñîâîþ äîïîìîãîþ òà ïіäòðèìêîþ äî ìîñêîâñüêîãî öàðÿ, à íå äî єðóñàëèìñüêîãî ÷è іíøèõ ñõіäíèõ ïàòðіàðõіâ? 2. ×îìó іäåþ çáëèæåííÿ ïðàâîñëàâíîї і êàòîëèöüêîї öåðêâè â ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò. íå áóëî âòіëåíî â æèòòÿ? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: Іîâ Áîðåöüêèé, Ïåòðî Ìîãèëà, Ìèõàéëî Ðîãîçà, Éîñèô-Âåëüÿìèí Ðóòñüêèé, Ïîìіñíèé ñîáîð, Äóõîâíà êîíñèñòîðіÿ, «Ïóíêòè çàñïîêîєííÿ». ДОКУМЕНТ Яку мету переслідував П. Могила, проводячи реформу в сфері освіти? Освітня реформа Петра Могили Рефомування освіти було найтіснішим чином пов’язане з реформуванням церкви – найголовнішої на той час суспільної інституції в Україні. Восени 1631 р. він відкрив свою Лаврську школу, до викладання в якій запросив львівських учених Ісайю Трохимовича-Козловського та Сильвестра Косова [з 1615 р. в Києві вже існувала братська школа]. ...Переговори між братством і Петром Могилою завершилися мирною угодою, і братство 30 грудня 1631 р. надало архімандритові «Акти на об’єднання шкіл» Братської і Лаврської. ...Об’єднані школи почали діяти з 1-го вересня 1632 р. на садибі і в приміщеннях Київської Братської школи під назвою Київський братський колегіум, або Києво-Могилянський колегіум, згодом Києво-Могилянська академія. Об’єднання двох самостійних шкіл з їхніми інтелектуальними й матеріальними ресурсами надало можливість піднятися навчальному за-

117

Церковне життя в Україні в першій половині XVII ст.

їíñüêîãî íàðîäó. Âіí ââàæàâ, ùî óêðàїíñüêà ïðàâîñëàâíà öåðêâà ïîâèííà ìàòè àâòîêåôàëіþ ó ñâîїé âíóòðіøíіé îðãàíіçàöії. Âіí íå âèêëþ÷àâ âèçíàííÿ âñåëåíñüêîñòі õðèñòèÿíñüêîї öåðêâè, òîáòî ïîðîçóìіííÿ ìіæ Êîíñòàíòèíîïîëåì і Ðèìîì. Öå íà òîé ÷àñ áóëà äîñèòü ðåâîëþöіéíà іäåÿ. Òîìó âîíà íå çíàéøëà ïіäòðèìêè íі â ïðàâîñëàâíîìó ñóñïіëüñòâі, íі ñåðåä êàòîëèêіâ.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

кладу на новий, вищий ступінь, і Петро Могила розпочав клопотати про надання колегіуму офіційних справ вищого навчального закладу – академії. ...Петро Могила, незважаючи на відмову королівського уряду, впевнено вів свій колегіум шляхом вищої школи. Він ревно опікувався його науковими, моральними і релігійними справами. ...Петро Могила не порушив принципи організації братських шкіл. В основу розвитку колегіуму були покладені давні вітчизняні національні традиції – безкоштовне навчання молоді всіх станів. Усе разом: становість, рівність усіх у навчанні, взаємодопомога, толерантність у спілкуванні – усе це формувало вихованців колегіуму в єдиний інтелектуальний стан – високоосвічений, свідомий свого покликання слугувати суспільству й православній церкві. Хижняк З.І. Освітня реформа Петра Могили // Мицик Ю.А., Нічик В.М., Хижняк З.І. Святий Петро Могила. – К., 2013. – С. 196–206.

Öå öіêàâî!

Ñëîâà ãåòüìàí і êàïіòàí – íà÷àëüíèê âіéñüêîâîї ÷àñòèíè – ïîà – ãîëîâà. Òå æ íіìåöüêîþ – õîäÿòü âіä ëàòèíñüêîãî ñëîâà càput hauptman – ãîëîâíà ëþäèíà.

§15.

ÊÎÇÀÖÜÊÎ-ÑÅËßÍÑÜÊІ ÏÎÂÑÒÀÍÍß Ó 20–30-õ ðîêàõ ÕVII ñò.

Çãàäàéòå!

1. Ó çâ’ÿçêó іç ÷èì і êîëè ðîçïî÷àëàñÿ çáðîéíà áîðîòüáà íàðîäíèõ ìàñ ïðîòè ãíîáèòåëіâ? 2. ßêó ðîëü ó ïðèäóøåííі ïîâñòàíü âіäіãðàâàëà êîçàöüêà ñòàðøèíà?

Ïîñëіäîâíèêè Ï. Ñàãàéäà÷íîãî ââàæàëè, ùî òðåáà éòè íà ïåâíі ïîñòóïêè Ïîëüùі, àáè çáåðåãòè ïðàâà é âîëüíîñòі êîçàöòâà òà çàõèñòèòè ïðàâîñëàâ’ÿ. Їõ ïіäòðèìóâàëè çàìîæíіøі êîçàêè é áіëüøіñòü ìіùàí. Ðÿäîâі êîçàêè é ñåëÿíè-êðіïàêè âèìàãàëè ðіøó÷èõ äіé, ââàæàþ÷è, ùî ïîëіïøèòè ñâîє æèòòÿ ìîæíà òіëüêè çі çáðîєþ â ðóêàõ. Ñòàíîâèùå óñêëàäíþâàëîñÿ é òèì, ùî ïіñëÿ Õîòèíñüêîї âіéíè, ÿêà ïðèíåñëà êîçàöòâó ñëàâó, óðÿä íå òіëüêè íå âèêîíàâ äàíèõ êîçàêàì îáіöÿíîê, à é íå âèïëàòèâ їì íàëåæíó ïëàòíþ, áіëüøå òîãî, çìåíøèâ êîçàöüêèé ðåєñòð. Òîáòî áàãàòî êîçàêіâ ïîïîâíèëè ðÿäè «âèïèùèêіâ». Òîìó êîçàêè ââàæàëè, ùî âîíè íå ïîâèííі ïіäêîðÿòèñÿ êîðîëåâі, é âåëè âëàñíó ïîëіòèêó. Ïîñòіéíà çàãðîçà êîçàöüêèõ íàïàäіâ çìóøóâàëà ñóëòàíà òðèìàòè äëÿ îõîðîíè óçáåðåææÿ çíà÷íі âіéñüêîâі ñèëè. Íà ñêàðãè ñóëòàíà ïîëüñüêèé êîðîëü íàïðàâëÿâ íà Çàïîðîææÿ ñâîїõ óðÿäîâöіâ, ÿêі âèìàãàëè âіä êîçàêіâ ïðèïèíèòè Назрівання повстань

118

Íàïðóæåíі âіäíîñèíè ìіæ óðÿäîì і êîçàêàìè íå ìîãëè äîâãî òðèâàòè. Ó 1625 ð. 30-òèñÿ÷íå ïîëüñüêå âіéñüêî íà ÷îëі ç ãåòüìàíîì Ñòàíіñëàâîì Êîíåöïîëüñüêèì âèðóøèëî íà ïðèáîðêàííÿ êîçàêіâ. Éîìó ïðîòèñòîÿëî Âіéñüêî Çàïîðîçüêå Ìàðêà Æìàéëà, äî ÿêîãî ïðèєäíàëèñÿ ïîâñòàíöі ç ìіùàí і ñåëÿí. Ãîëîâíà áèòâà âіäáóëàñÿ íåïîäàëіê ì. Êðèëîâà áіëÿ Êóðóêîâîãî îçåðà (ñó÷àñíå ì. Êðåìåí÷óê). Ïîëÿêè òàê і íå çìîãëè çäîáóòè óêðіïëåíèõ ïîçèöіé çàïîðîæöіâ. Çðåøòîþ, ñïðàâó âèðіøèâ íå áіé, à ñóïåðå÷íîñòі ñåðåä êîçàêіâ. Ïîìіðêîâàíі çàïîðîæöі ïіä ïðîâîäîì Ìèõàéëà Äîðîøåíêà âñòóïèëè â ïåðåãîâîðè ç ïîëÿêàìè. Ïîëüñüêі êîìіñàðè é êîçàöüêà ñòàðøèíà ïіäïèñàëè òàê çâàíó Êóðóêіâñüêó óãîäó. Çãіäíî ç íåþ, êîçàöüêèé ðåєñòð íàëі÷óâàâ 6 òèñ. ÷îëîâіê, іíøі ïîâèííі áóëè ïîâåðíóòèñÿ äî ñâîїõ êîëèøíіõ ïàíіâ, à òàêèõ áóëî ìàéæå 40 òèñ. Ñòàðøèíі òà ðåєñòðîâöÿì âèçíà÷àëàñÿ ïëàòíÿ ç êîðîëіâñüêîї êàçíè. Ðåєñòðîâöі îáèðàëè ñâîãî ãåòüìàíà, àëå çàòâåðäæóâàòè éîãî ïîâèíåí áóâ êîðîëü. Æèòè ðåєñòðîâöі ìîãëè òіëüêè íà äåðæàâíèõ çåìëÿõ («êîðîëіâùèíàõ»). Çãіäíî ç óãîäîþ, áóëî ñòâîðåíî 6 êîçàöüêèõ ïîëêіâ – Ïåðåÿñëàâñüêèé, ×åðêàñüêèé, ×èãèðèíñüêèé, Áіëîöåðêіâñüêèé, Êîðñóíñüêèé, Êàíіâñüêèé. Óãîäà ïåâíîþ ìіðîþ çàäîâîëüíÿëà іíòåðåñè ëèøå çàìîæíîãî êîçàöòâà. À ðÿäîâі êîçàêè («âèïèùèêè») çàëèøèëèñÿ íåçàäîâîëåíèìè. Ïðèìóñèòè їõ ïîâåðÌèõàéëî íóòèñÿ äî ñâîїõ ïàíіâ íіõòî íå ìіã. Äîðîøåíêî Куруківська угода

119

Козацько-селянські повстання У 20–30-х роках ХVII ст.

íàïàäè íà Îñìàíñüêó іìïåðіþ, îñêіëüêè Ïîëüùà ç íåþ ïіäïèñàëà ïåðåìèð’ÿ. Êîçàêè ââàæàëè öå îáðàçîþ, çàâäàíîþ їì êîðîëåì ïіñëÿ Õîòèíñüêîї âіéíè, òîìó âіäïîâіëè: «Ìèð óêëàäàâ êîðîëü, à íå ìè!». Òàêі íåçàëåæíі äії êîçàêіâ äàëè ïіäñòàâó êîðîëåâі â іíñòðóêöії íà ìіñöåâі ñåéìèêè (1625) ñòâåðäæóâàòè, ùî êîçàêè «çðåêëèñÿ ïіääàíñòâà»: «ñâîєâîëëÿ áåðå ãîðó é òàê çàïîâçÿòî, ùî é ñàìèì íàì òÿæêî, і іç ñèëüíèìè ñóñіäàìè íàñ ðîçñâàðþє, çàáóâøè çîâñіì âіðó é ïіääàíñòâî, âîíè óëàäèëè ñîáі îêðåìó äåðæàâó – íàñòóïàþòü íà æèòòÿ é ìàéíî íåâèííèõ ëþäåé. Âñÿ Óêðàїíà їõ ñëóõàє. Øëÿõòè÷ ó äîìі ñâîїì íå âіëüíèé. Ïî ìіñòàõ і ìіñòå÷êàõ êîðîëіâñüêèõ âñÿ óïðàâà, óñÿ âëàäà â ðóêàõ êîçàêіâ: çàõîïëþþòü ñîáі ñóäî÷èíñòâî, çàêîíè âñòàíîâëþþòü». Öåé óðèâîê – ÿñêðàâå ñâіä÷åííÿ çðîñòàííÿ àâòîðèòåòó êîçàöòâà â óêðàїíñüêîìó ñóñïіëüñòâі, âèçíàííÿ íàñåëåííÿì éîãî êåðіâíîї ðîëі.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

Ñòàðøèíà íàìàãàëàñÿ ñêåðóâàòè їõíþ åíåðãіþ íà ïîõîäè ïðîòè òàòàð і òóðêіâ. Â îäíîìó ç òàêèõ ïîõîäіâ ó Êðèì çàãèíóâ ãåòüìàí Ìèõàéëî Äîðîøåíêî. Öå òîé êîçàöüêèé âàòàæîê, ÿêèé çãàäóєòüñÿ â іñòîðè÷íіé ïіñíі «Îé íà ãîðі òà æåíöі æíóòü». Ì. Äîðîøåíêî, äіä ìàéáóòíüîãî ãåòüìàíà Ïåòðà Äîðîøåíêà, çà ãåòüìàíà Ï. Ñàãàéäà÷íîãî ñëóæèâ õîðóíæèì. Ðàçîì ç Ï. Ñàãàéäà÷íèì âіí áóâàâ ó äàëåêèõ ïîõîäàõ, çîêðåìà áðàâ ó÷àñòü ó Õîòèíñüêіé áèòâі 1621 ð. Öå áóâ ðîçóìíèé òà âіäâàæíèé âîїí. Ïіñëÿ ãåðîї÷íîї ñìåðòі Ï. Ñàãàéäà÷íîãî çà êîðîòêèé ÷àñ ãåòüìàíñüêó áóëàâó òðèìàëè Ä. Áàðàáàø, Î. Ãîëóá. Íàðåøòі áóëàâà çíàéøëà ñâîãî ãіäíîãî âîëîäàðÿ – Ìèõàéëà Äîðîøåíêà. Ãåòüìàíóâàííÿ Ì. Äîðîøåíêà ïðèïàëî íà ñêëàäíèé ïåðіîä. Øëÿõåòñüêà Ïîëüùà ïîñèëèëà íàñòóï íà óêðàїíñüêèé íàðîä і ïðàâîñëàâíó öåðêâó, íà ïðàâà Âіéñüêà Çàïîðîçüêîãî. Ç ïіâäíÿ òèñíóëè îñìіëіëі ïіñëÿ ñìåðòі Ï. Ñàãàéäà÷íîãî òóðêè é òàòàðè. Ñàìå Ì. Äîðîøåíêîâі äîâåëîñÿ ïіñëÿ ðîçãðîìó ïîâñòàííÿ ïіä ïðîâîäîì Ì. Æìàéëà ïіäïèñóâàòè Êóðóêіâñüêó óãîäó ç ïîëÿêàìè (1625). Âіí íàëåæàâ äî ïîìіðêîâàíîї òå÷ії êîçàöòâà, êîòðà ââàæàëà, ùî éòè íà êîíôëіêò ç ïîëüñüêîþ âëàäîþ íå ïîòðіáíî. Ì. Äîðîøåíêî ðåîðãàíіçóâàâ ðåєñòðîâå êîçàöòâî, óòâîðèâøè 6 ïîëêіâ çà òåðèòîðіàëüíèì ïðèíöèïîì. Ó 1626 ð. âіí ðîçáèâ âåëèêó êðèìñüêó îðäó, êîòðà ïðîðâàëàñÿ àæ äî Áіëîї Öåðêâè. Михайло Дорошенко

У 1628 р. склалися сприятливі умови для морського походу на турецькі володіння. Оттоманська Порта в цей час зайнята була приборканням свого васала – Кримського ханства, хан якого Шагін-Гірей почав боротьбу за незалежність. М. Дорошенко на чолі 4-тисячного козацького війська на швидкохідних чайках дістався до прибережних турецьких фортець. Козаки звільнили багато українських невільників, захопили зброю і попливли назад. Великий галерний флот турків побоявся вступати в бій і відступив. Незабаром 150 запорозьких чайок з’явилися

Òóðåöüêèé êèíäæàë. XVII ñò.

120

Ñóïåðå÷íîñòі ìіæ ðåєñòðîâèìè êîçàêàìè é çàïîðîæöÿìè ïðèçâåëè äî òîãî, ùî âîíè ïî÷àëè îáèðàòè ñîáі îêðåìèõ ãåòüìàíіâ. Ó 1629 ð. çàïîðîæöі îáðàëè ãåòüìàíîì äîñâіä÷åíîãî é âіäîìîãî óñïіøíèìè ìîðñüêèìè ïîõîäàìè Òàðàñà Ôåäîðîâè÷à (Òðÿñèëà). À âæå íàñòóïíîãî ðîêó âіí î÷îëèâ êîçàöüêî-ñåëÿíñüêå ïîâñòàííÿ. Äî ïîâñòàíöіâ ïðèєäíàëèñÿ é ðåєñòðîâі êîçàêè. Ó 20–30-òі ðîêè XVII ñò. íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíèé ðóõ ïåðåìіñòèâñÿ íà Ëіâîáåðåæíó Óêðàїíó. Òàì òîäі çàâåðøóâàâñÿ òåðìіí ïіëüã, íàäàíèõ ñëîáîæàíàì, ïіñëÿ ÷îãî âëàñíèêè ïðèìóøóâàëè їõ âіäáóâàòè ïàíùèíó. Òîìó ñëîáîæàíè, òіêàþ÷è âіä ïàíùèíè, ïîïîâíþâàëè ðÿäè çàïîðîçüêèõ êîçàêіâ, à ïіä ÷àñ ïîâñòàíü ñòàâàëè їõ ó÷àñíèêàìè. Ïîâñòàííÿ îõîïèëî Ïîëòàâùèíó, Êèїâñüêå Ïîëіññÿ é Çàïîðîææÿ. Ïîâñòàíöі íàïàäàëè íà ïàíñüêі ìàєòêè, âáèâàëè âëàñíèêіâ, óïðàâèòåëіâ, îðåíäàðіâ, øèíêàðіâ. Ãîëîâíі áîї âіäáóëèñÿ ïіä Ïåðåÿñëàâîì. Ó âåëèêîìó áîþ 15 òðàâíÿ 1630 ð., íàçâàíîìó ïіçíіøå «Òàðàñîâîþ íі÷÷þ», êîçàêè âùåíò ðîçãðîìèëè äîáіðíå øëÿõåòñüêå âіéñüêî Ñ. Êîíåöïîëüñüêîãî, ÿêèé çìóøåíèé áóâ ïіòè íà ïåðåãîâîðè, íàñëіäêîì ÷îãî ñòàëî çáіëüøåííÿ êîçàöüêîãî ðåєñòðó äî 8 òèñ. îñіá. Çàïîðîæöі ïðàãíóëè ðîçøèðèòè ñâîї ïðèâіëåї, âèÿâëÿëè ñâîþ íåçàëåæíіñòü. Òèì áіëüøå, ùî їõíіé ìіæíàðîäíèé àâòîðèòåò áóâ äîñèòü âèñîêèì. Äî íèõ ïî äîïîìîãó çâåðòàëèñÿ óðÿäè ðіçíèõ єâðîïåéñüêèõ äåðæàâ, ÿêі áðàëè ó÷àñòü ó Òðèäöÿòèëіòíіé âіéíі (1618–1648). Ïðàâèòåëі äåðæàâ і äèïëîìàòè, ÿê ñâіä÷àòü іñòîðè÷íі äæåðåëà, íàâіòü îáãîâîðþâàëè ïèòàííÿ, ÷è íå ìîæóòü çàïîðîæöі ñòâîðèòè ñâîþ íåçàëåæíó âіä Ðå÷і Ïîñïîëèòîї «äåðæàâó». Повстання 1630 р.

121

Козацько-селянські повстання У 20–30-х роках ХVII ст.

під мурами Стамбула. З боєм увірвалися козаки до турецької столиці, узяли великі трофеї і майже безперешкодно повернулися додому. Через деякий час туди ж було здійснено й третій похід. Військові сили Османської імперії були приборкані. Походи М. Дорошенка наводили жах на турків і принесли йому славу по всій Україні. Ще в 1624 р. між Військом Запорозьким та кримським ханом МагметҐіреєм і калгою Шагін-Ґіреєм було укладено угоду про спільні дії проти ставленика турецького султана в Криму Джанібек-Ґірея. Очолювані М. Дорошенком козаки у 1628 р. прийшли в Крим і, об’єднавшись з військами Шагін-Ґірея, завдали серйозного удару ворогові. Уже була близькою перемога. Та тільки-но в бою загинув Шагін-Ґірей, його воїни перейшли до Джанібек-Ґірея і стали вбивати козаків. У цьому бою загинув славний гетьман М. Дорошенко. А козакам удалося з боями пройти весь Крим і повернутися на Січ.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

«Пункти заспокоєння» У 1632 р. помер король Сигізмунд III. Козаки зробили спробу домогтися участі своїх представників у сеймі, на якому обирався новий король, але їх туди не допустили. Вони вимагали скасування реєстру, щоб урівняти всіх козаків, повернути права й майно православній церкві. На сеймі православних під-

122

Ùîá ïåðåòíóòè âòіêà÷àì øëÿõ íà Çàïîðîææÿ é ïðèáîðêàòè êîçàêіâ, Ñ. Êîíåöïîëüñüêèé çàïðîïîíóâàâ óðÿäîâі çáóäóâàòè íà Äíіïðі áіëÿ ãèðëà ð. Ñàìàðè ôîðòåöþ. Ó íіé ïåðåäáà÷àëîñÿ óòðèìóâàòè ñèëüíèé ïîëüñüêèé ãàðíіçîí, ÿêèé çìіã áè ïðèäóøóâàòè áóäüÿêå ïîâñòàííÿ, îñêіëüêè âñі âîíè ïî÷èíàëèñÿ іç Çàïîðîææÿ. Ñïîðóäæåííÿì ôîðòåöі Êîäàê êåðóâàâ ôðàíöóçüêèé іíæåíåð Ãіéîì Ëåâàññåð äå Áîïëàí, ÿêèé ïåðåáóâàâ íà ïîëüñüêіé ñëóæáі. Ó ëèïíі 1635 ð. ôîðòåöþ áóëî çáóäîâàíî. Ó íіé ðîçìіñòèâñÿ ãàðíіçîí ç 200 íàéìàíöіâ-äðàãóíіâ íà ÷îëі ç ôðàíöóçüêèì êàïіòàíîì Æ. Ìàðіîíîì. Çàïîðîæöі âáà÷àëè â áóäіâíèöòâі ôîðòåöі íåáåçïåêó äëÿ ñåáå. Çäàâàëîñÿ, âîíà áóëà íåçáîðèìîþ: íàâêîëî íåї ãëèáîêі ðîâè, çà íèìè âèñî÷åííі çåìëÿíі âàëè, à íà íèõ – äóáîâà çàñіêà ç âіêСпорудження на Дніпрі фортеці Кодак

Ôðàãìåíò êàðòè Ã.Ë. äå Áîïëàíà іç çîáðàæåííÿì Äíіïðà

123

Козацько-селянські повстання У 20–30-х роках ХVII ст.

тримав литовський магнат Криштоф Радзивілл. Незважаючи на бурхливий протест католиків, новообраний король Владислав IV пішов на поступки. Православна церква відновила права на відправлення богослужіння за своїм обрядом, володіння церквами й монастирями, друкарнями, школами, існування братств і обрання свого митрополита. Це були так звані Пункти заспокоєння православних. Поступки короля були зумовлені як наданою колись козаками допомогою королевичу Владиславу в його боротьбі за престол московського царя, так і необхідністю не ускладнювати відносини з козаками в умовах польсько-московської війни, яка вже почалася. Однак ці «пункти заспокоєння» не принесли спокою, бо польські магнати і шляхта перешкоджали їхній реалізації.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

Çàìîê, ïîáóäîâàíèé Ñ. Êîíåöïîëüñüêèì ó Ïіäãіðöÿõ. 1635–1640 ðð.

íàìè é áіéíèöÿìè äëÿ ãàðìàò òà ðóøíèöü. Áðàìà â Êîäàêó áóëà ìіöíà, êîâàíà çàëіçîì, îáàáі÷ íåї ñòîÿëè äâі âåæі. Çі ñõîäó é ïіâäíÿ ôîðòåöþ çàõèùàëè Äíіïðîâі êðó÷і, ç ïіâíî÷і – ãëèáîêі áàéðàêè, іç çàõîäó ëåæàâ ðіâíèé ñòåï, і òîìó òóò áóëè íàéìіöíіøі óêðіïëåííÿ. Іñíóє ïåðåêàç, íіáèòî Ñ. Êîíåöïîëüñüêèé, іäó÷è îãëÿäàòè ôîðòåöþ, ãëóçëèâî ãîâîðèâ êîçàêàì, ùî òåïåð їõíіé âîëüíèöі íàñòàâ êіíåöü. Òîäі æ ïðèñóòíіé íà îãëÿäèíàõ ñîòíèê ðåєñòðîâèõ êîçàêіâ Áîãäàí Õìåëüíèöüêèé çàñìіÿâñÿ. «Òè ÷îìó ñìієøñÿ?» – çàïèòàâ ãíіâíî Êîíåöïîëüñüêèé. «Òîìó, ÿñíîâåëüìîæíèé ãåòüìàíå, – âіäïîâіâ Õìåëüíèöüêèé, – ùî ìàþ äóìêó: âñå òå, ùî ëþäèíà ìîæå çáóäóâàòè, âîíà ìîæå é çðóéíóâàòè». Âîñåíè 1635 ð. ç ìîðñüêîãî ïîõîäó ïîâåðíóâñÿ êîøîâèé îòàìàí І. Ñóëèìà. Ñêëèêàíà íà Ñі÷і ðàäà îáðàëà éîãî ãåòüìàíîì. І òîäі ÷åðåç äâà òèæíі ôîðòåöþ áóëî çðóéíîâàíî, ãàðíіçîí ïåðåáèòî. Ïîëÿêè âіäáóäóâàëè її â 1639 ð., à ãàðíіçîí çáіëüøèëè âòðè÷і. ×åðåç 9 ðîêіâ ïіñëÿ òðèâàëîї îáëîãè ôîðòåöþ âіçüìóòü êîçàêè Á. Õìåëüíèöüêîãî. Çàëèøêè ôîðòåöі â ñåëі Ñòàðі Êîäàêè íåïîäàëіê âіä àåðîïîðòó ì. Äíіïðîïåòðîâñüêà çáåðåãëèñÿ äî íàøèõ äíіâ. Óçÿòòÿ ôîðòåöі ðîçïî÷àëî íîâå êîçàöüêå ïîâñòàííÿ, ÿêå òðèâàëî íåäîâãî. Óíàñëіäîê çðàäè ðåєñòðîâöіâ І. Ñóëèìó òà éîãî ïðèõèëüíèêіâ ñõîïèëè é âіäïðàâèëè äî Âàðøàâè. Òàì їõ ñòðàòèëè. Іван Сулима

124

Àíòèïîëüñüêі íàñòðîї ñåðåä êîçàöòâà çðîñòàëè, ïðè÷îìó íå ëèøå ñåðåä «âèïèùèêіâ», à é ñåðåä ðåєñòðîâèõ êîçàêіâ, ÿêі íàâіòü öіíîþ çðàäè І. Ñóëèìè íå äîìîãëèñÿ ñîáі ïðèâіëåїâ. Óëіòêó 1637 ð. ðîçïî÷àëîñÿ íîâå ïîâñòàííÿ, ÿêå îõîïèëî Ëіâîáåðåæíó і Ïðàâîáåðåæíó Óêðàїíó. Éîãî êåðіâíèêàìè áóëè òàëàíîâèòі ïîëêîâîäöі – Ïàâëî Áóò (Ïàâëþê), Äìèòðî Ãóíÿ, Êàðïî Ñêèäàí, ßöüêî Îñòðÿíèí (Îñòðÿíèöÿ). Ñåëÿíè øâèäêî âëèâàëèñÿ â ðÿäè ïîâñòàíöіâ і ãðîìèëè ñâîїõ ïàíіâ. Ó áèòâàõ ïіä Êóìåéêàìè (áіëÿ ×åðêàñ) і Áîðîâèöåþ (áіëÿ ×èãèðèíà) êîçàêè çàçíàëè ïîðàçêè âіä ïîëüñüêîãî âіéñüêà, ÿêå ÷èñåëüíî їõ ïåðåâàæàëî. Ïî÷àëèñÿ ïåðåãîâîðè, ó ÿêèõ ïîñåðåäíèêîì âèñòóïàâ ïîëüñüêèé êîìіñàð Àäàì Êèñіëü (êèїâñüêèé âîєâîäà, íà÷åáòî ïðèõèëüíèê ßêіâ Îñòðÿíèí êîçàêіâ). Âіí ïåðåêîíàâ ðåєñòðîâöіâ ïîãîäèòèñÿ íà óìîâè ïîëÿêіâ, çàïåâíÿþ÷è, ùî Ïàâëþê íå áóäå ïîêàðàíèé. Òà êîëè Ïàâëþê і êîëèøíіé êîçàöüêèé ãåòüìàí Òîìèëåíêî îïèíèëèñÿ â ðóêàõ ïîëÿêіâ, їõ áóëî íåãàéíî ñòðà÷åíî. Ñêèäàíó é Ãóíі âäàëîñÿ ïðîáèòèñÿ íà Çàïîðîææÿ. Êîçàêè çìóøåíі áóëè äàòè ðîçïèñêó ïðî ñâîþ ïîêîðó. Ó íіé çãàäóєòüñÿ é іì’ÿ âіéñüêîâîãî ïèñàðÿ Á. Õìåëüíèöüêîãî. Êîðîííèé ãåòüìàí Ìèêîëà Ïîòîöüêèé ïðèçíà÷èâ ñòàðøèì íàä ðåєñòðîâöÿìè Іëëþ Êàðàїìîâè÷à. Íàâåñíі 1638 ð. êîçàêè íà ÷îëі ç ß. Îñòðÿíèíîì âèéøëè іç Çàïîðîææÿ і ðîçáèëè ïîëÿêіâ ïіä Ãîëòâîþ. Ïðîòå çàãîíè ß. Îñòðÿíèíà, çàõîïèâøèñü ïåðåñëіäóâàííÿì âіäñòóïàþ÷èõ ïîëÿêіâ, ïîïàëè â çàñіäêó é áóëè ðîçáèòі. Áîї ïіä Ëóáíàìè é Æîâíèíîì òàêîæ çàêіí÷èëèñÿ ïîðàçêîþ çàïîðîæöіâ. ß. Îñòðÿíèí іç ÷àñòèíîþ êîçàêіâ ïåðåéøëè êîðäîí Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè é îñåëèëèñÿ íà Ñëîáîæàíùèíі. Íåçàáàðîì êîçàêè Ä. Ãóíі çìóøåíі áóëè òàêîæ ïіòè íà ïåðåãîâîðè ç óðÿäîâèìè âіéñüêàìè é êàïіòóëþâàòè. Ñàì Ä. Ãóíÿ ç ÷àñòèíîþ çàïîðîæöіâ óòіê íà Äîí. À ïîðàíåíèé Êàðïî Ñêèäàí ïîòðàïèâ ó ïîëîí і, î÷åâèäíî, áóâ ñòðà÷åíèé. Ùå äî çàêіí÷åííÿ ïîâñòàííÿ ïîëüñüêèé ñåéì ñõâàëèâ «Îðäèíàöії Âіéñüêà Çàïîðîçüêîãî ðåєñòðîâîãî». Çãіäíî ç íèìè, ðåєñòð ìіã âêëþ÷àòè 6 òèñ. êîçàêіâ, іíøі îãîëîøóâàëèñÿ êðіïàêàìè. Ïðè öüîìó ëіêâіäîâóâàëàñÿ âèáîðíіñòü êîçàöüêèõ ñòàðøèí. «Ординації» 1638 р.

125

Козацько-селянські повстання У 20–30-х роках ХVII ст.

Повстання 1637–1638 рр.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

Êåðіâíèêîì êîçàêіâ ïðèçíà÷àâñÿ êîìіñàð іç øëÿõòè. Òå ñàìå ñòîñóâàëîñÿ îñàâóëіâ і ïîëêîâíèêіâ. Ç êîçàêіâ ìîæíà áóëî îáèðàòè ëèøå ñîòíèêіâ і îòàìàíіâ. Òîäі æ ÷èãèðèíñüêèì ñîòíèêîì ñòàâ Á. Õìåëüíèöüêèé. Ñåëÿíàì і ìіùàíàì çàáîðîíÿëîñÿ âñòóïàòè â êîçàêè і âèäàâàòè çà íèõ çàìіæ ñâîїõ äî÷îê. Êîçàêè ìàëè ïðàâî æèòè òіëüêè â ïðèêîðäîííèõ ìіñòàõ (×åðêàñàõ, Êàíåâі, ×èãèðèíі, Êîðñóíі òà іí.). Âіäáóäîâóâàâñÿ Êîäàê, çáіëüøóâàâñÿ éîãî ãàðíіçîí. Ïіñëÿ ïîðàçêè ïîâñòàííÿ êîçàêè çìóøåíі áóëè âèçíàòè ïîëüñüêі «Îðäèíàöії». Çäàâàëîñÿ, ùî Óêðàїíà âæå íå ìàє ñèë äëÿ ïîäàëüøîї áîðîòüáè çà ñâîє íàöіîíàëüíå âèçâîëåííÿ. Робота в групах: Чи одностайні були козаки, піднімаючись на збройне повстання? Наведіть аргументи, щоб переконати опонентів.

Íå çàëèøàëèñÿ îñòîðîíü âèçâîëüíîї áîðîòüáè óêðàїíñüêîãî íàðîäó é çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі. Ó Ãàëè÷èíі, íà Çàêàðïàòòі òà Áóêîâèíі àíòèôåîäàëüíèé òà íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíèé ðóõ âіäáóâàâñÿ ó ôîðìі îïðèøêіâñòâà. Óïåðøå â äîêóìåíòàõ îïðèøêè çãàäóþòüñÿ 1529 ð. ßê Çàïîðîææÿ íà ñõіäíèõ çåìëÿõ, òàê Êàðïàòè íà çàõіäíèõ áóëè îïîðíèì ïóíêòîì ïîáîðíèêіâ ñâîáîäè. Ñàìå òóäè, â ãîðè, òіêàëè ñêðèâäæåíі ñåëÿíè é ìіùàíè, ñòâîðþâàëè òàì íåâåëèêі çàãîíè, ïîòіì ñïóñêàëèñÿ ç ãіð і íàïàäàëè íà ìàєòêè øëÿõòè, îðåíäàðіâ, êîð÷ìàðіâ, ëèõâàðіâ. Çàõîïëåíå ìàéíî, ÿê ïðàâèëî, ðîçäàâàëè áіäíîòі. Îïðèøêіâ ïіäòðèìóâàëî ìіñöåâå íàñåëåííÿ, їõíÿ ïàðòèçàíñüêà òàêòèêà ç ðàïòîâèìè óäàðàìè äàâàëà çìîãó âåñòè òðèâàëó óñïіøíó áîðîòüáó. Íà öüîìó åòàïі çáðîєþ îïðèøêіâ áóëè ëóêè, ñïèñè, ñîêèðè (âåêåðè). Ñåðåä âàòàæêіâ îïðèøÎïðèøîê êіâ âіäîìі Ì. Ãàòàëà, Ã. Êàðäàø, Ñ. Ñîëіíêà, Â. ×åïåöü òà іí. Îñêіëüêè îïðèøêіâñòâî ìàëî àíòèôåîäàëüíèé õàðàêòåð, òî â íüîìó áðàëè ó÷àñòü òàêîæ ñåëÿíè іíøèõ íàöіîíàëüíîñòåé – ìîëäàâàíè, ïîëÿêè, ñëîâàêè, óãîðöі. Опришки

«Золотий спокій» Придушивши повстання, польський уряд, магнати, шляхта розпочали жорстокий терор на українських землях. Порятунок від цього фізичного винищення й сваволі народні маси знаходили на Запорозькій Січі і на Слобожанщині й Дону.

126

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Чим були викликані повстання 20–30-х років XVII ст.? 2. Якими були наслідки повстань 20–30-х років XVII ст.? 3. Спробуйте зобразити динаміку реєстру козаків у першій половині XVII ст. 4. Які ще форми протесту народних мас проти панського гніту ви можете назвати? 5. Поцікавтеся, яку книжку написав і видав у Франції інженерфортифікатор Г.Л. де Боплан. 6. Який гетьман, крім М. Дорошенка, згадується в історичній пісні «Ой на горі та женці жнуть»?

Ïîìіðêóéòå!

1. ×è ìîãëà Ðі÷ Ïîñïîëèòà óíèêíóòè êîçàöüêî-ñåëÿíñüêèõ ïîâñòàíü? 2. ßê âè äóìàєòå, ÷è âïëèâàëè íà ïîëіòè÷íі íàñòðîї êîçàêіâ óðÿäîâі çàáîðîíè áåçêîíòðîëüíèõ ìîðñüêèõ ïîõîäіâ? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: Êóðóêіâñüêà óãîäà 1625 ð., Ìàðêî Æìàéëî, Ïàâëî Áóò, Äìèòðî Ãóíÿ, ßêіâ Îñòðÿíèí, Òàðàñ Òðÿñèëî, îïðèøêè, «çîëîòèé ñïîêіé», êîçàöüêі ïîëêè. ДОКУМЕНТ Про подію якого року розповідається в наведеному уривку? З оповідання А. Кащенка «Над Кодацьким порогом» Сулима, лишивши козаків у діброві, сам із курінними отаманами пішов оглядати Кодак. З Гострої Могили він дуже добре розглянув башти й вали Кодака й зрозумів, що зі степу неможливо наблизитися непомітно, а треба підходити з одного боку глибоким байраком, а з другого – попід

127

Козацько-селянські повстання У 20–30-х роках ХVII ст.

Масові втечі й переселення козаків, міщан, селян непокоїли шляхетську Польщу, і вона вживала заходів, щоб покінчити із цим явищем. По-перше, улітку 1639 р. спішно була відновлена Кодацька фортеця й посилений гарнізон з метою перепинити потік утікачів на Січ. На самій же Січі для контролю за діями запорожців було поставлено гарнізон урядових військ. По-друге, Польща вимагала від московського уряду видачі українських переселенців зі Слобожанщини й Дону. Але повернути їх назад було неможливо. На нових місцях переселенці засновували слободи й міста та влаштовували на неосвоєній землі своє життя на козацький лад. Десятилітній період після придушення козацько-селянських повстань характеризується відносним затишшям, хоча документи свідчать про різні форми прояву протесту проти соціального й національно-релігійного гніту. Польський уряд вважав, що йому вдалося встановити «золотий спокій» на українських землях. Та він недооцінив потенційної енергії пригнічених мас. Народ принишк, чекаючи сприятливих обставин для нового виступу.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

скелями Дніпра. Він наказав робити драбини, рубати чагарник і в’язки в’язати. У кожного козака за плечима була в’язка хмизу, а на кожну півсотню одна драбина. Рушили до фортеці. У Кодаку стояв тоді полк жовнірів під командуванням француза полковника Маріона. Ніч. Усі спали. Тільки вартові перегукувалися. З поля Сулима тільки три сотні козаків поставив, щоб переймати втікачів. За сигналом (пугували сичі) у рівчаки полетіли в’язки хмизу, і кожен курінь почав накидати собі через рівчак греблю, щоб нею перейти до валу. Вартові не могли зрозуміти, що робиться за окопом. Коли вибухнув перший постріл, козаки вже накидали собі греблі й посунули на шанці. Тепер козаки вже не таїлися, навколо Кодака збилася буча. Стріляли у вартових, тягли драбини до стін, рубали сокирами засіки, палили хмиз, щоб підпалити засіки... Кащенко А. Над Кодацьким порогом. – Катеринослав, 1919. – С. 12.

Öå öіêàâî!

Ñëîâî «õàëòóðà» ïîõîäèòü âіä ëàò. chartularium – ïîìèíêè. Çãîäîì âîíî íàáóëî çíà÷åííÿ «ïîæèâà». Ùå ïіçíіøå òàê ñòàëè íàçèâàòè ïîáі÷íèé ëåãêèé çàðîáіòîê, à òàêîæ íåñóìëіííó, íåàêóðàòíî âèêîíàíó ðîáîòó.

§16.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÀ ÊÓËÜÒÓÐÀ Â ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ XVII ñò. (ÎÑÂІÒÀ, ÄÐÓÊÀÐÑÒÂÎ, ËІÒÅÐÀÒÓÐÀ)

Çãàäàéòå!

1. ßêó ðîëü ó ðîçâèòêó ëіòåðàòóðè âіäіãðàâ ôàêò ïіäïèñàííÿ Áåðåñòåéñüêîї óíії? 2. Êîëè і õòî çàïî÷àòêóâàâ äðóêàðñòâî â Óêðàїíі?

Ïåðøі îçíàêè íàöіîíàëüíî-êóëüòóðíîãî âіäðîäæåííÿ âèÿâèëèñÿ â ðåëіãіéíіé ñôåðі. Ñàìå àêòèâіçàöіÿ ïðîòåñòàíòіâ òà єçóїòіâ ó ñïðàâàõ îñâіòè âèêëèêàëà íà ïðîòèâàãó їì ïîÿâó áðàòñüêèõ øêіë. Êðіì áàãàòèõ ìіùàí, ìåöåíàòàìè äðóêàðñòâà, îñâіòè é ëіòåðàòóðè âèñòóïàëè óêðàїíñüêі ìàãíàòè (íàïðèêëàä, Ê.-Â. Îñòðîçüêèé òà іí.). Îá’єêòèâíî íàöіîíàëüíî-êóëüòóðíîìó âіäðîäæåííþ â Óêðàїíі ñïðèÿëà Áåðåñòåéñüêà óíіÿ, áî öå ïèòàííÿ âèêëèêàëî õâèëþ ïîëåìі÷íîї ëіòåðàòóðè. Îñòàííіì ç ïîëåìі÷íèõ òâîðіâ áóâ âèäàíèé ó Êèєâі 1622 ð. öåðêîâíî-іñòîðè÷íèé òðàêòàò «Ïàëіíîäіÿ» («Êíèãà îáîðîíè»), íàïèñàíèé Çàõàðієþ Êîïèñòåíñüêèì ó âіäïîâіäü íà òðàêòàò ãðåêî-êàòîëèêà Ë. Êðåâçè «Îáîðîíà óíії». Ó «Ïàëіíîäії» âèêîðèñòàíî òâîðè àíòè÷íèõ, âіçàíòіéñüêèõ òà çàõіäíîєâðîïåéñüêèõ іñòîðèêіâ, ïîëüñüêі õðîíіêè, äàâíüîðóñüêі ëіòîïèñè, òîãî÷àñíó àíòèóíіàòñüêó ëіòåðàòóðó. Національнокультурне відродження

128

«Ïðàâîñëàâíå іñïîâіäàííÿ âіðè», íàïèñàíå Ï. Ìîãèëîþ ó ñïіâàâòîðñòâі ç іãóìåíîì ÊèєâîÏå÷åðñüêîãî ìîíàñòèðÿ І. Êîçëîâñüêèì, ó 1643 ð. áóëî çàòâåðäæåíå ïàòðіàðøèì Ñîáîðîì. Öåé êàòåõіçèñ ñïðîñòóâàâ äóìêó ïðî çàíåïàä áîãîñëîâñüêîї íàóêè â ïðàâîñëàâíіé öåðêâі. Âіí âèäàâàâñÿ ðіçíèìè ìîâàìè і ïîøèðþâàâñÿ ñåðåä êàòîëèêіâ і ïðîòåñòàíòіâ ðіçíèõ êðàїí. Öå ñâіä÷èòü íå ëèøå ïðî çíà÷åííÿ öієї ïðàöі, à é ïðî òîëåðàíòíå ñòàâëåííÿ àâòîðіâ äî іíøèõ êîíôåñіé õðèñòèÿíñòâà. Ó 1646 ð. Ï. Ìîãèëà âèäàâ «Òðåáíèê» – îïèñè ðіçíèõ ìîëåáíіâ іç âèêîðèñòàííÿì óêðàїíñüêèõ çâè÷àїâ і îáðÿäіâ íà âèïàäîê íåäóãè, íåâðîæàþ, îñâÿ÷åííÿ íîâîї õàòè òîùî. Культурноосвітні заходи

129

Українська культура в першій половині XVII ст. (освіта, друкарство, література)

Ç. Êîïèñòåíñüêèé, ðîäîì ç Ãàëè÷èíè, î÷åâèäíî, çäîáóâ îñâіòó â øêîëі Ëüâіâñüêîãî áðàòñòâà, à ìîæå, і â Îñòðîçі. Ó 1616 ð. âіí ïåðåїõàâ äî Êèєâà і ñòàâ àêòèâíèì äіÿ÷åì ãóðòêà Є. Ïëåòåíåöüêîãî, ïðîâîäèâ çíà÷íó ëіòåðàòóðíó і âèäàâíè÷ó äіÿëüíіñòü ó Êèєâî-Ïå÷åðñüêіé Áóäèíîê Ëàâðñüêîї ëàâðі, àðõіìàíäðèòîì ÿêîї âіí ñòàâ ó äðóêàðíі. 1624 ð. Âіí íàïèñàâ ðÿä ïîëåìі÷íèõ Ç ãðàâþðè 1638 ð. òâîðіâ, òà «Ïàëіíîäіÿ» áóëà íàéáіëüøîþ íå òіëüêè â éîãî ñïàäùèíі, àëå é â óñіé ïîëåìі÷íіé ëіòåðàòóðі. Åðóäèöіÿ і ïèñüìåííèöüêèé òàëàíò àâòîðà, îáðàçíèé і íàóêîâî-ëîãі÷íèé ñïîñіá ìèñëåííÿ, óìіëå âèêîðèñòàííÿ ëіòåðàòóðè òà óñíîї íàðîäíîї òâîð÷îñòі, ðèòîðè÷íі ïèòàííÿ, ãóìîð і ñàòèðà, ïàòðіîòèçì – óñå öå äàëî ïіäñòàâè І.ß. Ôðàíêó íàçâàòè «Ïàëіíîäіþ» «ôóíäàìåíòàëüíèì ïîëåìі÷íèì òâîðîì», ÿêèé ïî ïðàâó ïіäñóìóâàâ óñþ ïîëåìіêó íàâêîëî Áåðåñòåéñüêîї óíії. Óòðàòèâøè áàãàòèõ ïîêðîâèòåëіâ, ïðàâîñëàâíі áðàòñòâà øóêàþòü íîâîї ñèëè, çäàòíîї їõ çàõèñòèòè. І òàêîþ ñèëîþ ñòàє êîçàöòâî. Öåíòð êóëüòóðíî-ðåëіãіéíîãî æèòòÿ ïåðåìіùóєòüñÿ çі Ëüâîâà і Âіëüíî äî Êèєâà, áëèæ÷å äî êîçà÷÷èíè. Є. Ïëåòåíåöüêèé, Ç. Êîïèñòåíñüêèé òà іíøі äіÿ÷і, ïåðåїõàâøè äî Êèєâà, ïåðåòâîðþþòü Êèєâî-Ïå÷åðñüêó ëàâðó íà öåíòð íàöіîíàëüíîêóëüòóðíîãî æèòòÿ. Îòæå, ðåëіãіéíî-íàöіîíàëüíèé ðóõ, ðîçïî÷àòèé ìіùàíñòâîì, âèùèì ïðàâîñëàâíèì äóõîâåíñòâîì, ïàòðіîòè÷íî íàëàøòîâàíèìè ìàãíàòàìè é øëÿõòîþ, ç’єäíàâñÿ ç âіäïîâіäíèì ðóõîì çíèçó, òîáòî ç êîçà÷÷èíîþ ÿê ÿâèùåì, ïîðîäæåíèì ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íèìè, åêîíîìі÷íèìè òà íàöіîíàëüíî-ðåëіãіéíèìè ïðîöåñàìè. Êîçàöòâî ïåðåòâîðþєòüñÿ ó ïðîâіäíèé ôàêòîð çáåðåæåííÿ ïðàâîñëàâ’ÿ і óêðàїíñüêîãî íàðîäó ÿê åòíі÷íîї єäíîñòі.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

Ó 1615 ð. âіäêðèëàñü Êèїâñüêà áðàòñüêà øêîëà, ïðè ÿêіé çàñíóâàëè äðóêàðíþ é ïàïåðîâó ôàáðèêó. Òóò âèêëàäàëè âèäàòíі êóëüòóðíі äіÿ÷і Óêðàїíè: Ì. Ñìîòðèöüêèé, Ê. Ñàêîâè÷, Є. Ïëåòåíåöüêèé òà іí. Âàæëèâîþ ìàòåðіàëüíîþ і ìîðàëüíîþ ïіäòðèìêîþ äіÿëüíîñòі øêîëè òà Êèїâñüêîãî áðàòñòâà áóâ âñòóï «Òðåáíèê» Ïåòðà Ìîãèëè. XVII ñò. äî íüîãî ãåòüìàíà Ï. Ñàãàéäà÷íîãî «ç óñіì Âіéñüêîì Çàïîðîçüêèì». Ó ðîçâèòêó îñâіòíüîї ñïðàâè âåëèêó ðîëü âіäіãðàâ Ï. Ìîãèëà. Ó 1631 ð. âіí çàñíóâàâ ó Êèєâî-Ïå÷åðñüêіé ëàâðі øêîëó çà єâðîïåéñüêèì çðàçêîì. Ïåðåä òèì âіí âіäïðàâèâ çà êîðäîí êіëüêîõ þíàêіâ äëÿ íàâ÷àííÿ, ùîá ïіäãîòóâàòè їõ äî ïåäàãîãі÷íîї äіÿëüíîñòі. Äëÿ ðîáîòè â øêîëі, äå íàâ÷àëîñÿ äî 100 ó÷íіâ, âіí çàïðîñèâ çі Ëüâîâà â÷åíèõ і ñâÿùåíèêіâ. Íà âіäìіíó âіä áðàòñüêèõ øêіë, ó íіé âèêëàäàííÿ âåëîñÿ ïîëüñüêîþ і ëàòèíñüêîþ ìîâàìè. Çàñíóâàííÿ øêîëè â Ëàâðі âèêëèêàëî íåâäîâîëåííÿ âèêëàäà÷іâ áðàòñüêîї øêîëè, ÿêі âáà÷àëè â íіé êîíêóðåíòà, äî òîãî æ її ïðîãðàìíі çàñàäè áóëè äåùî âіäìіííèìè âіä áðàòñüêèõ øêіë. Îäíàê ñóïåðå÷êó äîñèòü øâèäêî áóëî ðîçâ’ÿçàíî. Ó 1632 ð. Êèїâñüêà áðàòñüêà øêîëà îá’єäíàëàñÿ çі øêîëîþ Ëàâðñüêîþ. Âèêëàäàííÿ ó Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêіé êîëåãії çäіéñíþâàëîñÿ óêðàїíñüêîþ ìîâîþ, àëå äåÿêі êóðñè ÷èòàëèñÿ ëàòèíñüêîþ, ÿêà âèêîðèñòîâóâàëàñÿ òîäі â óñіõ äåðæàâíèõ óñòàíîâàõ. Êîëåãіÿ çà ðіâíåì íàâ÷àííÿ áóëà çíà÷íî âèùîþ, íіæ áðàòñüêі øêîëè. Її

Êèїâñüêèé Áðàòñüêèé Áîãîÿâëåíñüêèé ìîíàñòèð. Ãðàâþðà XIX ñò.

130

Робота в групах: Уявіть себе учнем Києво-Могилянської колегії. Які дисципліни, на вашу думку, були б вашими улюбленими?

Ó ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò. íàáóâàє ïîøèðåííÿ âіðøóâàííÿ, ÷îìó ñïðèÿëè íàðîäíà ïіñíÿ і øêіëüíà ïіїòèêà. Òåìàòèêà âіðøіâ (ïåðåâàæíî íåâіäîìèõ àâòîðіâ) öüîãî ÷àñó, ñêëàäåíèõ íà çðàçîê íàðîäíèõ ïіñåíü, áóëà ðіçíîìàíіòíîþ, âêëþ÷àþ÷è é іíòèìíó ëіðèêó (ïðî çàëèöÿííÿ, êîõàííÿ, íåâіðíіñòü, ðîçëóêó òîùî). Ïðèêëàäîì òàêèõ âіðøіâ ó íàðîäíîìó ñòèëі ìîæå áóòè àíîíіìíà «Ïіñíÿ ïðî êîçàêà і Êóëèíó», ó ÿêіé çîáðàæåíî äîëþ äіâ÷èíè, ÿêà ìàíäðóє ç êîçàêîì. Література

131

Українська культура в першій половині XVII ст. (Освіта, друкарство, література)

ïðîôåñîðè ìàëè çàõіäíîєâðîïåéñüêó îñâіòó, à îòæå, ó÷íÿì êîëåãії äàâàëè ÿêіñíі çíàííÿ, ÷èì âіäêðèâàëè їì øëÿõ äî єâðîïåéñüêîї íàóêè. Ï. Ìîãèëà íàïèñàâ і «Ñòàòóò» êîëåãії, çà ÿêèì áóëî ñòâîðåíî ñòóäåíòñüêі áðàòñòâà – ñòàðøå і ìîëîäøå. Ó íèõ ñòóäåíòè ìàëè ñàìîâðÿäóâàííÿ, äîòðèìóâàëèñÿ ïåâíèõ ïðàâèë ïîâåäіíêè, îðãàíіçîâóâàëè ðіçíі ñâÿòà, âëàøòîâóâàëè äðàìàòè÷íі âèñòàâè. Áðàòñüêі øêîëè â ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò. áóëè çàñíîâàíі â áàãàòüîõ çàõіäíîóêðàїíñüêèõ ìіñòàõ. Ó öіëîìó îñâі÷åíіñòü íàñåëåííÿ Óêðàїíè áóëà Øêîëà â Óêðàїíі. äóæå âèñîêîþ, ùî çàçíà÷àëè é іíîçåìíі Ãðàâþðà XVII ñò. ìàíäðіâíèêè. Ï. Àëåïïñüêèé, êîòðèé çі ñâîїì áàòüêîì, àíòèîõіéñüêèì ïàòðіàðõîì Ìàêàðієì, ïåðåáóâàâ â Óêðàїíі ñòî äíіâ, ó ùîäåííèêó çàïèñàâ: «Ïî÷èíàþ÷è ç ìіñòà Ðàøêîâà íàä ð. Äíіñòðîì, òîáòî ïî âñіé êîçàöüêіé çåìëі, ìè ïîìіòèëè ïðåãàðíó ðèñó, ùî íàñ äóæå çäèâóâàëà: óñі âîíè, çà ìàëèì âèíÿòêîì, íàâіòü çäåáіëüøîãî їõíі æіíêè òà äî÷êè, óìіþòü ÷èòàòè òà çíàþòü ïîðÿäîê áîãîñëóæіííÿ é öåðêîâíèé ñïіâ. Êðіì òîãî, ñâÿùåíèêè â÷àòü ñèðіò і íå äîçâîëÿþòü, ùîá âîíè òèíÿëèñÿ íåóêàìè ïî âóëèöÿõ». Â Óêðàїíó ïðèїçäèëè ïðàöþâàòè òàêîæ îñâі÷åíі іíîçåìöі, êîòðі óêðàїíіçóâàëèñÿ é çðîáèëè âåëèêèé âíåñîê ó ðîçâèòîê íàöіîíàëüíîї êóëüòóðè (íіìöі Áåíåäèêò Ãåðáåñò òà Іíîêåíòіé Ãіçåëü, ìîëäîâàíèí Ï. Ìîãèëà òà іí.). Íà Âåëèêäåíü 1632 ð. ñïóäåї êîëåãії ïіäíåñëè Ï. Ìîãèëі ïàíåãіðèê «Åâõàðіñòåðіîí àëüáî âäÿ÷íіñòü», ïіä ÿêèì ñòîїòü áëèçüêî 160 ïіäïèñіâ. Íàâêîëî êîëåãії Ï. Ìîãèëà çãóðòóâàâ âèçíà÷íèõ ó÷åíèõ і êóëüòóðíèõ äіÿ÷іâ.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

Ó áðàòñüêèõ øêîëàõ áóëà ñïåöіàëüíà äèñöèïëіíà – ïîåòèêà (ïіїòèêà), ó ÿêіé ó÷íіâ çíàéîìèëè ç òåîðієþ âіðøóâàííÿ, âèäàìè âіðøîâàíèõ òâîðіâ. Ç’ÿâèëèñÿ і ïåðøі ñïðîáè òåîðії âіðøóâàííÿ (Ë. Çèçàíіé, Ì. Ñìîòðèöüêèé). Îäíèì іç íàéïîøèðåíіøèõ âèäіâ ïîåçії òîãî ÷àñó áóëè ïàíåãіðèêè. Íàéêðàùèìè çðàçêàìè öüîãî ëіòåðàòóðíîãî æàíðó áóëè «Âіðøі...» Ê. Ñàêîâè÷à, íàïèñàíі íà ñìåðòü ãåòüìàíà Ï. Ñàãàéäà÷íîãî, òà «Ïîõâàëà íà ãåðá êíÿçіâ Îñòðîçüêèõ» Ã. Ñìîòðèöüêîãî. Ó ëіòåðàòóðі òîãî ÷àñó âñå ùå ïàíóâàëè ðåëіãіéíі òåìè. Íàïðèêëàä, ó òàêèõ òâîðàõ, ÿê «Ïàëіíîäіÿ» Ç. Êîïèñòåíñüêîãî òà «Çåðöàëî áîãîñëîâіÿ» Ê. Òðàíêâіëіîíà-Ñòàâðîâåöüêîãî àâòîðè ãîâîðÿòü ïðî іñòèííіñòü ïðàâîñëàâ’ÿ, íàìàãàþòüñÿ ïåðåêîíàòè ÷èòà÷à â òîìó, ùî âîíî є єäèíèì øëÿõîì äî ëþäñüêîãî ñïàñіííÿ. Ó ëіòåðàòóðíèõ òâîðàõ ÷àñòіøå çà âñå ïîðóøóâàëèñÿ òåìè æèòіÿ ñâÿòèõ ÷è ðîçïîâіäàëîñÿ ïðî ÷óäåñà, ÿêі òðàïëÿëèñÿ â Êèєâî-Ïå÷åðñüêіé ëàâðі. Êíèãè ïèñàëèñÿ äîñèòü ñêëàäíîþ äëÿ ðîçóìіííÿ öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêîþ ìîâîþ. Òàêі òâîðè ìîãëà ÷èòàòè òіëüêè îñâі÷åíà åëіòà. Îäíàê íàðîäíà ìîâà, õî÷ і ïîâіëüíî, âñå æ ïðîíèêàëà â ëіòåðàòóðó. 1619 ð. ó äðóêàðíі Âіëåíñüêîãî áðàòñòâà âèéøëà «Ãðàìàòèêè ñëîâåíñêіÿ ïðàâèëüíîє ñèíòàãìà» Ì. Ñìîòðèöüêîãî, ÿêà äîâãî áóëà îñíîâíèì ïіäðó÷íèêîì ó øêîëàõ Óêðàїíè, Áіëîðóñі, Ðîñії, Áîëãàðії і Ñåðáії. Êíèæêà ïåðåâèäàâàëàñÿ êіëüêà ðàçіâ. Ç ðîçâèòêîì ìîâè âèíèêëà ïîòðåáà ó ñëîâíèêàõ. 1627 ð. ç’ÿâëÿєòüñÿ «Ëåêñèêîí ñëàâåíîðîñüêèé і іìåí òîëêîâàíіє» â÷åíîãî-ëіíãâіñòà Ïàìâè Áåðèíäè – ðåçóëüòàò éîãî 30-ðі÷íîї ïðàöі. Âіí ïåðåêëàâ óêðàїíñüêîþ ìîâîþ ïîíàä 8 òèñ. ñëîâ’ÿí-

«Çåðöàëî áîãîñëîâіÿ» Ê. Òðàíêâіëіîíà-Ñòàâðîâåöüêîãî. Ïî÷àїâ 1618 ð.

132

«Ëåêñèêîí ñëàâåíîðîñüêèé і іìåí òîëêîâàíіє Ïàìâè Áåðèíäè. Òèòóë. XVII ñò.

ñüêèõ òà іíøîìîâíèõ òåðìіíіâ, äàâ їì òëóìà÷åííÿ і öèì çáàãàòèâ òîãî÷àñíó ëіòåðàòóðíó ìîâó Óêðàїíè. Îñîáëèâèì ëіòåðàòóðíî-іñòîðè÷íèì æàíðîì ïåðøîї ïîëîâèíè XVII ñò. áóëè ëіòîïèñè. Íàéâèçíà÷íіøèì áóâ Ãóñòèíñüêèé ëіòîïèñ (âіä Ãóñòèíñüêîãî ìîíàñòèðÿ íà Ïîëòàâùèíі, äå áóëî çíàéäåíî îäèí ç éîãî ñïèñêіâ), ó ÿêîìó âèñâіòëþєòüñÿ ñòàðîäàâíÿ іñòîðіÿ ñõіäíèõ ñëîâ’ÿí àæ äî 1598 ð. Òóò æå êîðîòêî çîáðàæåíî é іñòîðіÿ êîçàöòâà – â îêðåìіé ÷àñòèíі «Î íà÷àëі êîçàêîâ». Ó ïåðåäìîâі äî ëіòîïèñó àâòîð ïіäêðåñëþє çíà÷åííÿ äëÿ ëþäèíè іñòîðè÷íèõ çíàíü: «Äëÿ ÷îãî êîæäîìó ÷îëîâіêîâі ÷èòàííє ãіñòîðіé єñòü áàðäçî ïîòðåáíî? Êîëè á íå îïèñàíî áóëî і ñâіòîâі íå îãîëîøåíî, ðàçîì ç òіëîì áåçâіñòè âñå ïіøëî á ó çåìëþ і ëþäè á, ÿê ó òåìðÿâі, ïåðåáóâàëè á, íå çíàëè á, ùî â ìèíóëі âіêè äіÿëîñÿ...» ×óäîâîþ ëіòåðàòóðíî-іñòîðè÷íîþ ïàì’ÿòêîþ ïî÷àòêó XVІI ñò. є Êèїâñüêèé ëіòîïèñ (àâòîð íåâіäîìèé), çíàéäåíèé ó áіáëіîòåöі Ìåæèãіðñüêîãî ìîíàñòèðÿ. Öå îêðåìі êîðîòêі ïîâіñòі é çàïèñè, çàïîçè÷åíі ç äàâíіõ ëіòîïèñіâ äîáè Êèїâñüêîї Ðóñі é ïіçíіøèõ, à òàêîæ іç òâîðіâ ïîëüñüêèõ іñòîðèêіâ. Âèêëàä äîâåäåíî äî 1620 ð. (ðîçïîâіäü ïðî Ï. Ñàãàéäà÷íîãî). Ó öüîìó ëіòîïèñі âïåðøå çâåðòàєòüñÿ óâàãà íà óêðàїíñüêå áàãàòå ìіùàíñòâî. Ìîâà ëіòîïèñó òàêîæ áëèçüêà äî íàðîäíîї. Ó ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò. âèíèêëè òàê çâàíі ìіñöåâі ëіòîïèñè. Íàéâіäîìіøèìè ç íèõ є Îñòðîçüêèé ëіòîïèñåöü òà Ëüâіâñüêèé ëіòîïèñ. Îñîáëèâî öіííèìè â íèõ є îïèñè êîçàöüêî-ñåëÿíñüêèõ ïîâñòàíü òà áîðîòüáè óêðàїíñüêîãî íàðîäó ïðîòè íàöіîíàëüíî-ðåëіãіéíîãî ãíîáëåííÿ. Ó 20-õ ðîêàõ XVII ñò. íàïèñàíî óêðàїíñüêèé «Õðîíîãðàô», ó ÿêîìó çîáðàæåíî áîðîòüáó ïðîòè ìîíãîëî-òàòàðñüêîãî іãà, âèñâіòëåíî ïîëіòè÷íó іñòîðіþ Ëèòâè, Óêðàїíè é Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè ÕV–ÕVI ñò. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. З якими суспільно-політичними процесами пов’язане піднесення української культури в першій половині XVII ст.? 2. Що викликало появу численних літописів? 3. Уважно розгляньте гравюру «Школа в Україні». Яку ситуацію в класі на ній зображено? 4. Що означає слово «хронограф»? Як ви думаєте, воно має те саме значення, що і слово «хроніка»? 5. Як П. Алеппський оцінює рівень освіченості українського населення? 6. Поцікавтеся, яка державна нагорода увічнює ім’я П. Могили і за які заслуги вона присуджується?

133

Українська культура в першій половині XVII ст. (освіта, друкарство, література)

Літописання

Ïîìіðêóéòå!

1. ßêó ìåòó ñòàâèëè ïåðåä ñîáîþ àâòîðè ëіòîïèñіâ? 2. ßêèé ëіòåðàòóðíèé âíåñîê çäіéñíèâ Ï. Ìîãèëà?

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: «Ïàëіíîäіÿ», «Òðåáíèê», ÊèєâîÌîãèëÿíñüêà êîëåãіÿ, Ãóñòèíñüêèé ëіòîïèñ, «Ëåêñèêîí» Ï. Áåðèíäè. ДОКУМЕНТ На підставі документа поясніть, до чого закликає автор книжки, у чому він вбачає обов’язок кожного воїна. З книжки Мартина Пашковського «Україна, татарами терзана...» (1608 р.) Згляньтесь на мене, сини мої милі, Ранену тяжко, рятуйте в цій хвилі, Ще й нагадайте, як вас доглядала, Все, що надав Бог, для вас віддавала... Нині ж зі мною, погляньте, що чинять: Рвуть мене, з вас же сміються і кпинять. Йдуть за полоном, коли заманеться – По кілько тисяч відразу береться... Війни – святі, як боронять свободу, Несправедливі ж – прокляті з породу. Несправедливість – годиться відбитись, Прямо чи криво, аби вборонитись... Кличу синів я: єднайтеся знову, Матір рятуйте, о милі синове!.. Марсове поле: Героїчна поезія на Україні Х – першої половини XVII ст. – К., 1988. – Т. 1. – С. 150–159.

Öå öіêàâî!

Ñëîâî «âіðø» ïîõîäèòü âіä ëàò. versus – ðÿäîê. Âіðøîâàíі òâîðè XVI–XVIII ñò. íàçèâàþòü âіðøàìè, à ñüîãîäíі – ïîåçієþ.

§17.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÅ ÌÈÑÒÅÖÒÂÎ ÏÅÐØÎЇ ÏÎËÎÂÈÍÈ XVII ñò.

Çãàäàéòå!

1. ßêó ðîëü ó ðîçâèòêó ìèñòåöòâà çàéìàëà öåðêâà? 2. Âèíèêíåííÿ ÿêîãî æàíðó îáðàçîòâîð÷îãî ìèñòåöòâà ïîâ’ÿçàíå ç ïðàâîñëàâíèìè áðàòñòâàìè? Особливості розвитку українського мистецтва

134

Ó ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò. â óìîâàõ ãîñòðîї іäåîëîãі÷íîї áîðîòüáè ïðîòè åêñïàíñії êàòîëèöèçìó äóõîâíîþ çáðîєþ óêðàїíñüêèõ ìèòöіâ

Òåàòðàëüíå ìèñòåöòâî íàéáіëüø ïîâ’ÿçàíå іç ñóñïіëüñòâîì. Âіä ÷àñó ñâîєї ïîÿâè òåàòð ñòàâ óëþáëåíèì âèäîì ìèñòåöòâà óêðàїíñüêîãî íàðîäó. Ó ïåðіîä ïîøèðåííÿ іäåé ãóìàíіçìó â øêîëàõ äëÿ êðàùîãî çàñâîєííÿ ó÷íÿìè ëàòèíñüêîї ìîâè ñòàâèëè êîìåäії äàâíіõ ðèìñüêèõ àâòîðіâ. Îäíàê їõ áóëî ìàëî і çà çìіñòîì âîíè íå çàâæäè ïіäõîäèëè øêіëüíіé ìîëîäі. Òîäі â÷èòåëі øêіë ñòâîðþâàëè âëàñíі òâîðè. Òàê âèíèêëà øêіëüíà äðàìà. Ðîçâèòêó øêіëüíîї äðàìè ñïðèÿëè єçóїòè, ÿêі ó ñâîїõ øêîëàõ ç íàâ÷àëüíî-âèõîâíîþ ìåòîþ âèêîðèñòîâóâàëè ðіçíі òåàòðàëüíі äії – âіä äåêëàìàöії äî äіàëîãіâ, âіä ïðîñòèõ âèñòàâ äî ïîñòàíîâêè âåëèêèõ äðàì ç ïðîëîãàìè, åïіëîãàìè, іíòåðìåäіÿìè. Іíòåðìåäіїї – öå ï’єñêè-âñòàâêè, âåñåëі ïîáóòîâі ñöåíêè, íå ïîâ’ÿçàíі іç ñþæåòîì äðàìè, âîíè âèêîíóâàëèñÿ äëÿ ðîçâàãè ãëÿäà÷іâ ìіæ äіÿìè ñàìîї äðàìè. Їõ çàïîçè÷èëè áðàòñüêі øêîëè, áî âîíè ìàëè âåëèêå ïіçíàâàëüíå і âèõîâíå çíà÷åííÿ. Íàéäàâíіøèìè òåêñòàìè óêðàїíñüêèõ òåàòðàëüíèõ òâîðіâ, ÿêі äіéøëè äî íàøèõ äíіâ, áóëè äåêëàìàöіÿ íà Ðіçäâî Õðèñòîâå, íàïèñàíà Ï. Áåðèíäîþ, òà äâі іíòåðìåäії ïіä íàçâàìè «Ïðîäàâ êîòà â ìіøêó», «Íàéêðàùèé ñîí». Ñþæåòè öèõ іíòåðìåäіé íàïèñàíî íàðîäíîþ ìîâîþ і âçÿòî ç ôîëüêëîðó. Óïåðøå â óêðàїíñüêіé ëіòåðàòóðі â íèõ ç’ÿâëÿєòüñÿ îáðàç ïðîñòîї ëþäèíè – ñåëÿíèíà. Íàïðèêіíöі XVI – íà ïî÷àòêó XVII ñò. â Óêðàїíі ðîçâèâàєòüñÿ ìàíäðіâíèé íàðîäíèé ìóçè÷íèé ëÿëüêîâèé òåàòð – âåðòåï, âèñòàâè ÿêîãî ìàëè ïåâíèé ñþæåò ç äåêîðàöіÿìè é êîñòþìàìè. Ñàìà æ âèñòàâà âіäáóâàëàñÿ íà ñïåöіàëüíî âèãîòîâëåíіé äëÿ öüîãî äåðåâ’ÿíіé äâîÿðóñíіé ñöåíі çàââèøêè ó çðіñò ëþäèíè. Âåðõíіé ÿðóñ áóëî ïðèçíà÷åíî äëÿ ïîêàçó âèñòàâ ðåëіãіéíîãî çìіñòó, íèæíіé – äëÿ êîìі÷íèõ ïîáóòîâèõ ï’єñ. Зародження українського театру

135

Українське мистецтво першої половини XVII ст.

áóëà íàïîëåãëèâà òâîð÷à ïðàöÿ ç ïіäíåñåííÿ âëàñíîї êóëüòóðè. Ó öåðêîâíèõ ðîçïèñàõ òà іêîíàõ ïðîñòåæóþòüñÿ ïðàãíåííÿ äî ðåàëіçìó, çàïîâíåííÿ ðåëіãіéíèõ ñþæåòіâ îáðàçàìè, óçÿòèìè ç ðåàëüíîãî æèòòÿ. Ðîçâèâàþòüñÿ òàêі ñâіòñüêі âèäè æèâîïèñó, ÿê ïîðòðåòíèé òà іñòîðè÷íèé. Ïðî âèñîêèé ðіâåíü ìèñòåöòâà çàõîïëåíî ïèøå âæå çãàäàíèé Ï. Àëåïïñüêèé: «Ïåðåáóâàþ÷è ïåðåä òèì ó íåâîëі òà ðàáñòâі, òåïåð êîçàêè æèâóòü ó ðàäîùàõ, âåñåëîùàõ òà íà âîëі; ñïîðóäèëè ñîáîðíі öåðêâè, ñòâîðèëè áîãîëіïíі іêîíè, ÷åñíі і áîæåñòâåííі іêîíîñòàñè òà õîðóãâè. ßê ìè çàóâàæèëè, öåðêâè îäíà âіä äðóãîї âåëè÷íіøі, êðàùі, ãàðíіøі, âèùі і áіëüøі; іêîíîñòàñè, òÿáëà òà іêîíè îäíі âіä îäíèõ êðàùі і äîñêîíàëіøі, íàâіòü ñіëüñüêі öåðêâè îäíà âіä äðóãîї êðàùі...».

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

Âåðòåï íàáóâ âåëèêîї ïîïóëÿðíîñòі â Óêðàїíі і ñòàâ óëþáëåíèì íàðîäíèì ìèñòåöòâîì. Òåàòð âèñòóïàâ ç âèñòàâàìè íà ÿðìàðêàõ, íà ìіñüêèõ і ñіëüñüêèõ ïëîùàõ ó ñâÿòêîâі äíі. Íàðîäíà òâîð÷іñòü ó ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò. ðîçâèâàëàñÿ íà îñíîâі òðàäèöіé ëіðèêî-åïі÷íèõ òâîðіâ Êèїâñüêîї Ðóñі. Âîíà ïðîÿâëÿëàñÿ â íàðîäíèõ ïіñíÿõ, òåìàìè ÿêèõ áóëè âçàєìèíè ëþäèíè ç ïðèðîäîþ, ïðàöÿ íà çåìëі, îñîáèñòі ñòîñóíêè ìіæ ëþäüìè. Ó íèõ îñïіâóâàëèñÿ ëþäñüêі ÷åñíîòè – ïðàöüîâèòіñòü, ïðàâäèâіñòü, à âèñìіþâàëèñÿ íåãіäíі â÷èíêè é íåãàòèâíі ðèñè õàðàêòåðó ëþäèíè. Ó öåé ïåðіîä îñîáëèâèì âèäîì óñíîї íàðîäíîї òâîð÷îñòі ñòàþòü äóìè, ÿêі âіäðіçíÿþòüñÿ âіä ëіðèêî-åïі÷íèõ òà іñòîðè÷íèõ òâîðіâ ñâîєþ ôîðìîþ і ñïîñîáîì âèêîíàííÿ. Õàðàêòåðíîþ îñîáëèâіñòþ íàðîäíèõ äóì є âіäîáðàæåííÿ ðåàëüíîї äіéñíîñòі òà їõíє âåëèêå âèõîâíå çíà÷åííÿ. Òåìè áіëüøîñòі äóì – öå ëþáîâ äî ðіäíîї çåìëі, äðóæáà é áðàòåðñòâî, òîâàðèñüêèé îáîâ’ÿçîê, ïîäâèãè ñèíіâ óêðàїíñüêîãî íàðîäó â áîðîòüáі ç âîðîãàìè. Äåÿêі äóìè ìàþòü ïîâ÷àëüíèé õàðàêòåð: ó÷àòü øàíóâàòè ðîäèíó, áàòüêіâ òîùî. Çàðîäèëèñÿ äóìè â êîçàöüêîìó ñåðåäîâèùі ùå â XVI ñò., à іç ÷àñîì ïîøèðèëèñÿ ïî âñіé Óêðàїíі. Çà òåìàòèêîþ і ñþæåòàìè íàéäàâíіøèìè є äóìè ïðî áîðîòüáó ç òàòàðàìè і òóðêàìè: «Âòå÷à òðüîõ áðàòіâ іç ãîðîäà Àçîâà іç òóðåöüêîї íåâîëі», «Ìàðóñÿ Áîãóñëàâêà», «Ñàìіéëî Êіøêà» òà іí. Äóìè âèêîíóâàëè ïðîôåñіéíі íàðîäíі ñïіâàêè – ìàíäðіâíі êîáçàðі òà áàíäóðèñòè (êîáçà òà áàíäóðà – óêðàїíñüêі ñòðóííі ùèïêîâі ìóçè÷íі іíñòðóìåíòè). Öåé âèä ìèñòåöòâà çáåðіãñÿ äî íàøèõ äíіâ. Ïîðÿä іç äóìàìè âàæëèâå ìіñöå â Ñëіïèé êîáçàð ç õëîï- óêðàїíñüêîìó ôîëüêëîðі çàéìàþòü ÷èêîì-ïîâîäèðåì. іñòîðè÷íі ïіñíі. Ïîøèðåíèìè áóëè Õóäîæíèê òàêîæ êîëÿäêè, ùåäðіâêè, âåñíÿíêè, Ñ. Âàñèëüêіâñüêèé êóïàëüñüêі, âåñіëüíі, ïîõîâàëüíі, êîëèñêîâі, äèòÿ÷і ïіñíі é ïðèìîâêè. Óñíà íàðîäíà òâîð÷іñòü áóëà âàæëèâèì åëåìåíòîì óêðàїíñüêîї íàöіîíàëüíîї êóëüòóðè. Усна народна творчість

Ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVII ñò. ïðîäîâæóâàâñÿ ïðîöåñ ñòàíîâëåííÿ ïðîôåñіéíîї ìóçèêè. ßêùî â XVI ñò. ó áàãàòüîõ öåðêâàõ Óêðàїíè âæå іñíóâàâ áàãàòîãîëîñèé

Музика

136

Українське мистецтво першої половини XVII ст.

Ñïіâàêè íà õîðàõ. Ôðàãìåíò іêîíè XVII ñò.

ñïіâ, òî â öåé ïåðіîä âіí íàáóâàє áіëüøîãî ðîçâèòêó, ÿê і ñâіòñüêà ìóçèêà: ìіñüêà ïîáóòîâà ïіñíÿ (êàíò), öåõîâà іíñòðóìåíòàëüíà é òåàòðàëüíà ìóçèêà. Íà çðàçîê ðåìіñíè÷èõ öåõіâ â óêðàїíñüêèõ ìіñòàõ іñíóâàëè ìóçè÷íі öåõè – îá’єäíàííÿ ìóçèêàíòіâ («òðåìáà÷іâ», «ñóðìà÷іâ» òà іí.). Âîíè ãðàëè íå òіëüêè íà âåñіëëÿõ òà ñâÿòàõ, à é ïіä ÷àñ êîçàöüêèõ âіéñüêîâèõ ïîõîäіâ. Óäîñêîíàëþâàëàñÿ êîáçà òà áàíäóðà, íåçàìіííі àòðèáóòè ïðîôåñіéíèõ âèêîíàâöіâ íàðîäíèõ äóì òà іñòîðè÷íèõ ïіñåíü. ßê і â ïîïåðåäíіé ïåðіîä, äëÿ öüîãî âèäó ìèñòåöòâà õàðàêòåðíèì áóëî ñïîðóäæåííÿ (÷àñòіøå – äîáóäîâà) çàìêіâ, õðàìіâ. Âåëèêîãî ðîçìàõó íàáóëî öèâіëüíå áóäіâíèöòâî – ïðèâàòíèõ ìіñüêèõ áóäèíêіâ áàãàòèõ ãîðîäÿí òà ïàíñüêèõ ïàëàöіâ. Ó äîáó áàðîêî â àðõіòåêòóðі é îáðàçîòâîð÷îìó ìèñòåöòâі ïîìіòíå çàõîïëåííÿ ìèòöіâ ïèøíіñòþ ôîðì, äåêîðàòèâíіñòþ, ãåðîїçàöієþ îáðàçіâ. Âіäáóäîâàíèì, ïîáóäîâàíèì àáî ïåðåáóäîâàíèì ñòàðîäàâíіì ñïîðóäàì çîä÷і íàäàþòü іíøîãî âèãëÿäó: öåðêîâíі çàâåðøåííÿ – áàíі – íàáóâàþòü ãðóøîïîäіáíîї ôîðìè é ìàþòü êіëüêà ÿðóñіâ, à âіêíà і ïîðòàëè äåêîðóþòüñÿ íàëè÷íèêàìè òà êîëîíêàìè ç ëåêàëüíîї (ôіãóðíîї) öåãëè. Ëіïíі îçäîáè ïîðòàëіâ і ôðîíòîíіâ áóäіâåëü ïðèêðàøàþòüñÿ îáðàçàìè ç àíòè÷íîї ìіôîëîãії і ìèñòåöòâà. Ïðî àðõіòåêòóðó ñàìå ïåðøîї ïîëîâèíè XVII ñò. є íå áàãàòî âіäîìîñòåé, áî äî íàøèõ äíіâ çáåðåãëîñÿ ìàëî àðõіòåêòóðíèõ ïàì’ÿòîê. Íà öåé ÷àñ ïðèïàäàє ñïîðóäæåííÿ Òåðåáîâëüñüêîãî Архітектура

137

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

çàìêó, à òàêîæ àðõіòåêòóðíîãî àíñàìáëþ Ìãàðñüêîãî ìîíàñòèðÿ, çàñíîâàíîãî â 1619 ð. (íåïîäàëіê âіä ìіñòà Ëóáíè). Öіêàâîþ àðõіòåêòóðíîþ ñïîðóäîþ áóëà öåðêâà Ðіçäâà â Òåðíîïîëі, çáóäîâàíà â 1602–1608 ðð. çîä÷èì Ëåîíòієì. Íà öåé ÷àñ ïðèïàäàє ðåñòàâðàöіÿ Ñîôії Êèїâñüêîї êîøòîì ìèòðîïîëèòà Ï. Ìîãèëè. Öіêàâèìè àðõіòåêòóðíèìè ñïîðóäàìè áóëè äіì Îñòðîçüêèõ â ßðîñëàâі, çàìîê ó Ñòàðîìó Ñåëі áіëÿ Ñïàñî-Ïðåîáðàæåíñü- Ëüâîâà, äåÿêі öèâіëüíі áóäèíêè íà êèé ñîáîð Ìãàðñüêîãî ïëîùі Ðèíîê ó Ëüâîâі. ìîíàñòèðÿ Ïîìіòíîþ є âіäñóòíіñòü àðõіòåêòóðíèõ ñïîðóä öüîãî ÷àñó íà Ëіâîáåðåæíіé Óêðàїíі. Є ñâіä÷åííÿ òîãî, ùî âîíè іñíóâàëè, àëå íå çáåðåãëèñÿ ÷åðåç òðèâàëі âіéíè і ðóéíóâàííÿ ñåðåäèíè òà äðóãîї ïîëîâèíè XVII ñò. Â óñÿêîìó ðàçі äîñòåìåííî âіäîìî ïðî іñíóâàííÿ áóäèíêó-ïàëàöó êíÿçÿ Âèøíåâåöüêîãî â Ëóáíàõ, ÿêèé áóäóâàëè іòàëіéñüêі çîä÷і і ÿêèé áóëî îçäîáëåíî ìàðìóðîì òà êàðòèíàìè іòàëіéñüêèõ õóäîæíèêіâ. Ðîçâèâàëàñÿ òàêîæ äåðåâ’ÿíà àðõіòåêòóðà – ÿê ñâіòñüêі, òàê і êóëüòîâі ñïîðóäè. Öå îçíà÷àє, ùî її ñóïðîâîäæóâàëî ðіçüáÿðñòâî. Робота в групах: Якщо у вашому регіоні збереглися архітектурні пам’ятки І пол. XVII ст., спробуйте порівняти їх з відомими пам’ятками архітектури цього ж періоду в інших регіонах та визначити їх особливості.

Îáðàçîòâîð÷îìó ìèñòåöòâó öüîãî ïåðіîäó âëàñòèâі õóäîæíє âèêîðèñòàííÿ íàðîäíèõ і ðåëіãіéíèõ òðàäèöіé, ïðàãíåííÿ äî ðåàëіçìó. Ôðåñêè óêðàїíñüêèõ ìàéñòðіâ çáåðåãëèñÿ â áàãàòüîõ õðàìàõ. Õàðàêòåðíîþ îçíàêîþ æèâîïèñó áóâ іêîíîïèñ. Ï. Àëåïïñüêèé òàê ïèñàâ ïðî óêðàїíñüêèé æèâîïèñ: «Êîçàöüêі іêîíîïèñöі âçÿëè êðàñó ôîðì, ôіãóð, ôàðá âіä çàõіäíèõ ìàéñòðіâ, єäíàþ÷è çàïîçè÷åííÿ ç ïîòðåáàìè ïðàâîñëàâíîї іêîíè». Îñíîâîþ іêîíîïèñíîãî ñòèëþ çà âіçàíòіéñüêîþ òðàäèöієþ áóëî çîëîòå òëî, àëå âæå âèòâîðþâàâñÿ âëàñíèé óêðàїíñüêèé іêîíîïèñíèé ñòèëü ç óëþáëåíèìè ñþæåòàìè, ÿê-îò: Õðèñòîñ-âèíîãðàäàð, Òðіéöÿ íà êîíÿõ, Õðèñòîñ – Íåäðіìàííå Îêî, Ñòðàøíèé ñóä, ïòèöÿ Ïåëіêàí òîùî. Образотворче та інші види мистецтва

138

Українське мистецтво першої половини XVII ст.

Áîãîðîä÷àíñüêèé іêîíîñòàñ. Ðîáîòà Іîâà Êîíäçåëåâè÷à

Äî íàéêðàùèõ çðàçêіâ óêðàїíñüêîї іêîíîãðàôії òà öåðêîâíîãî ðіçüáëåííÿ öüîãî ïåðіîäó íàëåæèòü іêîíîñòàñ â Óñïåíñüêîìó ñîáîðі Êèєâî-Ïå÷åðñüêîãî ìîíàñòèðÿ, Áîãîðîä÷àíñüêèé іêîíîñòàñ ó Ìàíÿâñüêîìó ñêèòі â Ãàëè÷èíі âèäàòíîãî ìàëÿðà é ðіçüáÿðà Іîâà Êîíäçåëåâè÷à. Íàáóâàє ðîçâèòêó é ñâіòñüêå õóäîæíє ìèñòåöòâî. Îäíієþ ç íàéêðàùèõ ïàì’ÿòîê æèâîïèñó є ïîðòðåò êíÿçÿ Ê.-Â. Îñòðîçüêîãî. Íàìàëüîâàíèé íà äîøöі, î÷åâèäíî, âіí ðàíіøå âèñіâ ó õðàìі â ì. Îñòðîçі, áî êíÿçü çîáðàæåíèé ç ãðіøìè â ðóêàõ, ÿêі âіí íà÷å ùîéíî âіäðàõóâàâ. Öå áóëà îçíàêà êòèòîðñòâà, òîáòî ïîæåðòâè öåðêâі òà ïîêðîâèòåëüñòâà їé. Ïîðòðåò öіëêîì ðåàëіñòè÷íèé, ó íüîìó õóäîæíèê ïåðåäàâ ïîâàæíèé âèãëÿä ñòàðîãî êíÿçÿ, àëå áåç çâè÷àéíîї ìàãíàòñüêîї ïèõè. Ãîëîâíà óâàãà ìèòöÿ çîñåðåäæåíà íà ðåòåëüíî âèïèñàíîìó îáëè÷÷і êíÿçÿ. Âçàãàëі â Îñòðîçі, î÷åâèäíî, іñíóâàëà öіëà ãðóïà ìàéñòðіâõóäîæíèêіâ, ÿêі ñòâîðèëè áàãàòî òâîðіâ, îäíàêîâèõ çà ñòèëåì. Ó æèâîïèñó ñâіòñüêîãî õàðàêòåðó íàéïîïóëÿðíіøèì ñòàє ëåãåíäàðíèé îáðàç áåçñìåðòíîãî êîçàêà Ìàìàÿ, çàïîðîæöÿõàðàêòåðíèêà (÷àêëóíà), êîòðèé ó íàéñêðóòíіøó õâèëèíó íåâіäîìî çâіäêè ç’ÿâëÿâñÿ íà äîïîìîãó ëþäèíі, ìіã âèéòè ç áóäüÿêîї ñèòóàöії. Öåé îáðàç ìàëþâàëè ïðîñòі ñіëüñüêі ìàëÿðі. Їõíіìè êàðòèíàìè ïðèêðàøàëèñÿ і ïàíñüêі ñâіòëèöі, і ñіëüñüêі õàòè. Êðіì òîãî, ðîçâèâàëîñÿ é îáðàçîòâîð÷å ìèñòåöòâî ìàëèõ ôîðì – îôîðìëåííÿ ðóêîïèñíèõ і äðóêîâàíèõ êíèã òîùî. Äî ïåðøèõ іëþñòðîâàíèõ âèäàíü íàëåæèòü «Àíôîëîãіîí» (1618) òà âіðøі Ê. Ñàêîâè÷à íà ïîõîðîí ãåòüìàíà Ïåòðà Ñàãàéäà÷139

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

Ôðàãìåíò іíòåð’єðó êîñòåëà â ßçëіâöі. XVII ñò.

Äåêîðàòèâíå îçäîáëåííÿ êàïëèöі Ñèíÿâñüêèõ. Ðîáîòà É. Ïôіñòåðà. XVI–XVII ñò.

íîãî (1622), ïðèêðàøåíі ÷èñëåííèìè ãðàâþðàìè. Óçàãàëі, òîäі ãðàâþðà ðîçâèâàëàñÿ ó äâîõ öåíòðàõ – Êèєâі òà Ëüâîâі. Äîñëіäíèêè íàâіòü îá’єäíóþòü їõ â îäíó Êèїâñüêî-Ëüâіâñüêó ãðàâåðíó øêîëó. Ïðèíàãіäíî òóò ùå ðàç íàãîëîñèìî íà êóëüòóðíіé єäíîñòі çàõіäíèõ, öåíòðàëüíèõ òà ñõіäíèõ óêðàїíñüêèõ çåìåëü. Ãðàâþðè ìàéñòðіâ öієї øêîëè ÷àñòî ìàëè іñòîðè÷íî-ïîáóòîâèé çìіñò, íà íèõ áà÷èìî ïëàíè ìіñò òà çàìêіâ, ïîðòðåòè іñòîðè÷íèõ îñіá òà іí. Ñåðåä íàéâіäîìіøèõ ãðàâåðіâ áóëè Òèìîôіé Ïåòðîâè÷, Òàðàñ Çåìêà òà іí. ßê ãàëóçі ìèñòåöòâà â öåé ÷àñ íàáóâàþòü ðîçâèòêó ãåðàëüäèêà òà ñôðàãіñòèêà – õóäîæíі êîìïîçèöії îáðàìëåííÿ ãåðáіâ ìàãíàòіâ і øëÿõòè, âèãîòîâëåííÿ ïå÷àòîê ìіñò òà ïðèâàòíèõ îñіá. Ñâîєðіäíîþ ãàëóççþ ìèñòåöòâà ñòàëî ëþäâèñàðñòâî (ëèòòÿ ç ìіäі) і êîíâіñàðñòâî (ëèòòÿ іç çîëîòà). Äóæå ïîøèðåíèì áóëî âèãîòîâëåííÿ ãàðìàò òà іíøîї âîãíåïàëüíîї çáðîї. Âèçíà÷íèì ìàéñòðîì ç âіäëèâàííÿ ãàðìàò áóâ Þðіé çі Ëüâîâà. Ïîïóëÿðíèì і ïîòðіáíèì áóëî ëèòòÿ äçâîíіâ. Âèãîòîâëÿëè é іíøі ìåòàëåâі ïðåäìåòè – âèñÿ÷і çàìêè, êàíäåëÿáðè òîùî. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Спробуйте визначити ознаки українського національного відродження в мистецтві. 2. Чому збереглося мало пам’яток архітектури цього періоду? 3. Чим пояснити появу світського портретного живопису? 4. Порівняйте зміст слова «вертеп» у ХVІІ ст. і сьогодні. У чому ви бачите спільність і відмінність його значення? 5. Як ви думаєте, чому в цей період набуває розвитку геральдика?

Ïîìіðêóéòå!

1. ×îìó ñòóäåíòè çàõîïëþâàëèñÿ ïðîâåäåííÿì âåðòåïó íà ÿðìàðêàõ? 2. ×îìó ñêðèïàëі, áàíäóðèñòè, ëіðíèêè êîðèñòóâàëèñÿ â Óêðàїíі âåëèêîþ ïîâàãîþ?

140

Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ: øêіëüíà äðàìà, іíòåðìåäіÿ, âåðòåï, äóìà, êîáçàð, áàíäóðèñò, ìèñòåöüêèé ñòèëü áàðîêî. Як автор наведеного з твору уривка бачить естетичні принципи людини та можливість пізнання людиною природи? Із твору К. Транквіліона-Ставровецького «Зерцало богословія» (1618) И тако украсив всякою краскою и наипервей заготовал палац чудный престронный з вшеляким богатством и достатком и раскошами на мешкания всегосветного царя и властителя всех в мире человека глаголю... Виденієм же наслаждается красоты женской и оздобу шат светлых от камней многоценных диамантов и от начиния златого и сребного зрок напасе и засмакует красоту тех и слухом пріймает смак с гласов радостворных от песней и музиков... Яко в теле очи всю красоту мира сего зрят, тако и в души ум много зрительное око, той зрит видимая и невидимая небесных и земных многую красоту.

Öå öіêàâî!

Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні у XІV–XVIII ст. – К., 1983. – С. 10.

Â Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêіé àêàäåìії, ÿê і â іíøèõ òîãî÷àñíèõ íàâ÷àëüíèõ çàêëàäàõ, äіàëåêòèêîþ íàçèâàëè êóðñ «ìàëîї ëîãіêè», ó ÿêîìó âèêëàäàëè â÷åííÿ ïðî òðè îïåðàöії ðîçóìó, òîáòî ïîíÿòòÿ, ñóäæåííÿ і óìîâèâіä. Öåé êóðñ çà ðåíåñàíñíèìè òðàäèöіÿìè ââàæàâñÿ îñíîâîþ ðèòîðè÷íîãî ìèñòåöòâà (ðèòîðèêè).

ÓÇÀÃÀËÜÍÅÍÍß ÄÎ ÐÎÇÄІËÓ «ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ XVI – Ó ÏÅÐØІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ XVII ÑÒ.» 1. Áåðåñòåéñüêà óíіÿ âіäáóëàñÿ â... À 1517 ð. Á 1569 ð. Â 1596 ð. 2. ІІІ Ëèòîâñüêèé Ñòàòóò áóâ çàòâåðäæåíèé ó... À 1517 ð. Á 1566 ð. Â 1588 ð. 3. Ó 1625 ðîöі êîçàöüêî-ñåëÿíñüêå ïîâñòàííÿ î÷îëèâ... À І. Ñóëèìà Á Ò. Òðÿñèëî Â Ì. Æìàéëî 4. Ó 1630–1631 ðð. êîçàöüêå ïîâñòàííÿ î÷îëèâ... À І. Ñóëèìà Á Ò. Òðÿñèëî Â Ì. Æìàéëî 5. Äàéòå âèçíà÷åííÿ ïîíÿòòÿì: À Ñëîáîäà – öå... Á Îðäèíàöіÿ Âіéñüêà Çàïîðîçüêîãî Ðåєñòðîâîãî – öå... 141

Українське мистецтво першої половини XVII ст.

ДОКУМЕНТ

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі ÕVІ – ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.

6. Ðîçòàøóéòå ïîäії ó õðîíîëîãі÷íіé ïîñëіäîâíîñòі À à) âèñâÿ÷åííÿ Ïåòðà Ìîãèëè â Êèїâñüêі ìèòðîïîëèòè á) Êóðóêіâñüêà óãîäà â) âіäíîâëåííÿ Êèїâñüêîї ïðàâîñëàâíîї ìèòðîïîëії ã) ïîâñòàííÿ Ï. Ïàâëþêà (Áóòà), Ä. Ãóíі Á à) çðóéíóâàííÿ ôîðòåöі Êîäàê І. Ñóëèìîþ á) Ïóíêòè çàñïîêîєííÿ ðóñüêîãî íàðîäó â) ìîðñüêèé ïîõіä êîçàêіâ íà Êàôó ã) âіäêðèòòÿ Êèїâñüêîї áðàòñüêîї øêîëè 7. Íàïèøіòü ðå÷åííÿ, âñòàâèâøè ïðîïóñêè. À Ó

ðîöі Єðóñàëèìñüêèé

ñâÿòèâ Á Ó

Ôåîôàí âè-

ó Êèїâñüêі ìèòðîïîëèòè. ðîöі âіäáóëîñÿ âіäêðèòòÿ

çà ðàõóíîê îá’єäíàííÿ

êîëåãії, òà Êèїâñüêîї

Ëàâðñüêîї øêіë. 8. Çíàéäіòü âіäïîâіäíіñòü ìіæ àâòîðàìè òà їõíіìè ïðàöÿìè À 1. Ï. Ìîãèëà à) Ãðàìàòèêà ñëîâåíñüêà 2. Ê. Ñòàâðîâåöüêèé á) Âåëèêèé òðåáíèê 3. Ì. Ñìîòðèöüêèé â) Çåðöàëî áîãîñëîâіÿ Á 1. Ê. Ñàêîâè÷ 2. Ì. Ñìîòðèöüêèé 3. Ï. Áåðèíäà

à) Ãðàìàòèêà ñëîâåíñüêà á) Ëåêñèêîí ñëàâåíîðîñüêèé â) Ñòèõè íà ïîãðåá Ï. Ñàãàéäà÷íîãî

9. Óêàæіòü òåíäåíöії ðîçâèòêó òåàòðàëüíîãî ìèñòåöòâà íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ó ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò. 10. ßêі ëіòåðàòóðíі íàïðÿìêè ñòàëè ïðîâіäíèìè â ïåðøіé ïîëîâèíі ÕVІІ ñò.? 11. ×îìó, íà âàøó äóìêó, âèíèêàëè êîçàöüêî-ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ íà ïî÷àòêó ÕVІІ ñò.? ×è ìîæíà áóëî їõ óíèêíóòè? 12. ×èì ïîÿñíèòè òå, ùî êîçàêè ïіäòðèìàëè ïðàâîñëàâíó öåðêâó і îïіêóâàëèñÿ ïèòàííÿì âіäðîäæåííÿ Êèїâñüêîї ìèòðîïîëії?

142

§18.

ÏÅÐÅÄÓÌÎÂÈ, ÏÐÈ×ÈÍÈ ÒÀ ÏÎ×ÀÒÎÊ ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÎЇ ÂІÉÍÈ ÑÅÐÅÄÈÍÈ XVII ñò.

Çãàäàéòå!

1. Êîëè ðîçïî÷àâñÿ íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíèé ðóõ? 2. ×è 2 × á áîðîëèñÿ ñåëÿíè і ìіùàíè і ïðèâàòíèõ ìіñò і ïðîòè ñîöіàëüíîãî і òà íàöіîíàëüíî-ðåëіãіéíîãî ãíіòó â ïåðіîä «çîëîòîãî ñïîêîþ»?

Ïіñëÿ 1569 ð. íà çàõîïëåíèõ óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ïîëüñüêі ìàãíàòè і øëÿõòà âіäáèðàëè ó ñåëÿí àáî îòðèìóâàëè âіä âëàäè ó âëàñíіñòü çåìëі. Íà íèõ âîíè çàâîäèëè ôіëüâàðêè, â ÿêèõ ïðàöþâàëè êðіïàêè. Ïàíùèíà âæå íàïðèêіíöі XVI ñò. ñÿãàëà 5-6 äíіâ íà òèæäåíü. Çà áóäü-ÿêó íåïîêîðó ñåëÿí æîðñòîêî êàðàëè. Íàìàãàþ÷èñü óíèêíóòè êðіïîñíîãî ãíіòó і ðîçîðåííÿ, ñåëÿíè âòіêàëè íà Áðàöëàâùèíó, Ïіâäåííó Êèїâùèíó é Ëіâîáåðåææÿ. Â öèõ ðàéîíàõ ó ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò. òðèâàâ êîëîíіçàöіéíèé ïðîöåñ, âèíèêàëè íîâі ñëîáîäè. Âëàñíèêè ôіëüâàðêіâ ïîòðåáóþ÷è ðîáî÷èõ ðóê, íàäàâàëè íîâîïîñåëåíöÿì ïіëüãè íà 10–15 ðîêіâ, à ïîòіì ïåðåòâîðþâàëè ñëîáîæàí íà êðіïàêіâ. Ìіùàíè ñòðàæäàëè âіä øëÿõåòñüêîї àíàðõії і ñâàâîëі, ÿêі ïåðåøêîäæàëè ðîçâèòêó ðåìåñëà і òîðãіâëі. Âàæêèì òÿãàðåì äëÿ íèõ áóëà іñíóþ÷à ñèñòåìà îðåíä і çàñòàâ çåìëі, ïîñòîї âіéñüê, ÿêèõ ìàëè óòðèìóâàòè ìіùàíè. Áàãàòî ìіñò і ìіñòå÷îê çíàõîäèëèñÿ â ïðèâàòíіé âëàñíîñòі ìàãíàòіâ і øëÿõòè. Òîáòî, їõ æèòåëі âèêîíóâàëè ôåîäàëüíі ïîâèííîñòі íà âëàñíèêà. Ïîëüùà ïîñèëèëà íàñòóï і íà Çàïîðîææÿ òà ðåєñòðîâèõ êîçàêіâ, áî ìàãíàòè і øëÿõòà çàõîïëþâàëè їõíі çåìëі é ïðîìèñëè,

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

Історична необхідність війни

Ðóїíè çàìêó ó ßçëіâöі. Íàéâàæëèâіøèé ñõіäíèé ôîðïîñò Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ó XVII ñò.

144

Îñíîâíîþ ðóøіéíîþ ñèëîþ â áîðîòüáі áóëî óêðàїíñüêå ñåëÿíñòâî – íàéáіëüø áåçïðàâíà âåðñòâà íàñåëåííÿ, ÿêà é âèÿâèëà âåëèêó àêòèâíіñòü ó áîðîòüáі çà ñâîє ñîöіàëüíå òà íàöіîíàëüíå âèçâîëåííÿ. Ïîðÿä іç ñåëÿíñòâîì ñòîÿëè êîçàöüêі íèçè, ìіñüêà áіäíîòà é ÷àñòèíà íèæ÷îãî äóõîâåíñòâà. Óñі âîíè âåëè áîðîòüáó ÿê ïðîòè ôåîäàëüíî-êðіïîñíèöüêîãî, òàê і ïðîòè íàöіîíàëüíî-ðåëіãіéíîãî ãíіòó. Îñíîâíà ìàñà çàìîæíîãî êîçàöòâà, ìіñüêîї âåðõіâêè, óêðàїíñüêîї øëÿõòè é ñåðåäíüîãî ïðàâîñëàâíîãî äóõîâåíñòâà ïðàãíóëà çíèùèòè íàöіîíàëüíî-ðåëіãіéíèé ãíіò і ðîçøèðèòè ñâîї ñòàíîâі ïðèâіëåї. Іäåàëîì ñåëÿí і ìіùàí áóëî êîçàöòâî. Âîíè õîòіëè çàéìàòèñÿ ñâîїì ãîñïîäàðñòâîì і áóòè âіëüíèìè. À êîçàöüêà ñòàðøèíà,

Характер, завдання і рушійні сили війни

Ïàëàö Âèøíåâåöüêîãî іç Âîçíåñåíñüêîþ öåðêâîþ. XVI ñò.

145

Передумови, причини та початок Національно-визвольної війни...

íå âèçíàâàëè êîçàöüêèõ ïðèâіëåїâ. Íàâіòü óêðàїíñüêà ïðàâîñëàâíà øëÿõòà íå ìàëà ãàðàíòіé çáåðåæåííÿ ñâîїõ ìàєòíîñòåé. Îòæå, âñі ñòàíè óêðàїíñüêîãî ñóñïіëüñòâà (êðіì ìàãíàòіâ) áóëè çàöіêàâëåíі ó ðîçãîðòàííі Âèçâîëüíîї âіéíè, õî÷à âіä її óñïіõó âîíè ÷åêàëè ðіçíèõ íàñëіäêіâ. Ñêëàäîâîþ ÷àñòèíîþ áîðîòüáè óêðàїíñüêîãî íàðîäó çà ñâîє âèçâîëåííÿ áóëî òàêîæ ïðàãíåííÿ çâіëüíèòèñÿ âіä íàöіîíàëüíîðåëіãіéíîãî ãíіòó. Àäæå ïîëüñüêі ìàãíàòè é øëÿõòà, êàòîëèöüêå äóõîâåíñòâî ïðåçèðëèâî ñòàâèëèñÿ äî óêðàїíñüêîї ìîâè é êóëüòóðè. Óíàñëіäîê ïîëîíіçàöії (îïîëÿ÷åííÿ) і îêàòîëè÷åííÿ âèíèêëà ïðÿìà çàãðîçà іñíóâàííþ óêðàїíñüêîãî íàðîäó ÿê åòíі÷íîї єäíîñòі. Óñå öå çóìîâëþâàëî іñòîðè÷íó íåîáõіäíіñòü Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè óêðàїíñüêîãî íàðîäó.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

ïðàâîñëàâíà øëÿõòà òà äóõîâåíñòâî ñïîäіâàëèñÿ âèáîðîòè ïðàâî ìàòè ñâîїõ ïіääàíèõ. Âèõîäÿ÷è іç çàâäàíü, ùî ñòîÿëè ïåðåä ïîâñòàíöÿìè, ìîæíà âèçíà÷èòè âіéíó ÿê Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíó, ñïðÿìîâàíó ïðîòè ïîëüñüêî-øëÿõåòñüêîãî ïàíóâàííÿ, і îäíî÷àñíî àíòèôåîäàëüíó, ñïðÿìîâàíó ïðîòè êðіïîñíîї çàëåæíîñòі ñåëÿí. Âàæëèâèì ÷èííèêîì, ùî âïëèâàâ íà âèíèêíåííÿ é ïîøèðåííÿ âèçâîëüíîãî ðóõó, áóëà Çàïîðîçüêà Ñі÷. Êðіì òîãî, âñåíàðîäíà âіéíà ïðîòè іíîçåìíîãî ãíіòó ñòàëà ìîæëèâîþ çàâäÿêè ïîÿâі ëþäèíè, ÿêà áóëà çäàòíà î÷îëèòè її. Òàêîþ ëþäèíîþ áóâ Áîãäàí Õìåëüíèöüêèé. Ïіñëÿ ïðèäóøåííÿ íàðîäíîãî ïîâñòàííÿ 1637– 1638 ðð. îñîáëèâî íàïðóæåíà ñèòóàöіÿ ñêëàëàñÿ íà Ëіâîáåðåæíіé Óêðàїíі, äå çàêіí÷óâàâñÿ òåðìіí ïіëüã ó ñëîáîäàõ і äëÿ ñåëÿí ðåàëüíîþ ñòàëà çàãðîçà ïåðåòâîðåííÿ їõ íà êðіïàêіâ. Ùîá çðîçóìіòè ìàñøòàáè ìàãíàòñüêîї òà øëÿõåòñüêîї ñâàâîëі, äîñèòü çãàäàòè êðèâäó, ÿêîї çàçíàâ óêðàїíñüêèé øëÿõòè÷, êîçàöüêèé ñîòíèê Á. Õìåëüíèöüêèé âіä ÷èãèðèíñüêîãî ïіäñòàðîñòè Ä. ×àïëèíñüêîãî. Íàïðèêіíöі 1646 ð. â îäíіé іç ñóòè÷îê ç òàòàðàìè íåïîäàëіê ×èãèðèíà ïîëÿêè íàìàãàëèñÿ âáèòè Á. Õìåëüíèöüêîãî, ðóáîíóâøè éîãî øàáëåþ. Òіëüêè âèïàäêîâî éîìó âäàëîñÿ âðÿòóâàòèñü. À íåçàáàðîì, çà íàêàçîì Ä. ×àïëèíñüêîãî, éîãî ñëóãè äâі÷і íàïàäàëè íà âëàñíіñòü Õìåëüíèöüêîãî – õóòіð Ñóáîòіâ, ãðàáóâàëè é ñïóñòîøóâàëè éîãî, ïîáèëè ñîòíèêîâîãî ñèíà. Ïîòіì ×àïëèíñüêèé ïðèâëàñíèâ Ñóáîòіâ. Á. Õìåëüíèöüêèé ìàðíî øóêàâ çàõèñòó ç áîêó óðÿäó. Íà éîãî ñêàðãó êîðîëü ïîðàäèâ ñàìîòóæêè çâåñòè ðàõóíêè іç ×àïëèíñüêèì. Òîäі æ êîðîëü äîðó÷èâ éîìó ãîòóâàòèñÿ äî ìîðñüêîãî ïîõîäó. Òà Á. Õìåëüíèöüêèé ðàçîì ç âïëèâîâîþ ñòàðøèíîþ (Ô. Âåøíÿê, Ê. Áóðëÿé, Ì. Íåñòåðåíêî, áðàòè Íå÷àї, Ô. Äæåäæàëіé, Ì. Êðèâîíіñ òà іí.) óæå ãîòóâàâ ïîâñòàííÿ ïðîòè ïîëüñüêîøëÿõåòñüêîї ñâàâîëі â Óêðàїíі. Íàÿâíіñòü ó íüîãî êîðîëіâñüêîãî äîçâîëó íà ìîðñüêèé ïîõіä óìîæëèâèëà çáіð ïіä éîãî çíàìåíà êîçàêіâ. Êîçàêè ðîçãëÿäàëè öåé äîêóìåíò ÿê äîçâіë íà ïðèáîðêàííÿ ñâàâîëі øëÿõòè. Âàæëèâó ðîëü ó ðîçâèòêó ïîäіé і ðîçãîðòàííі âèçâîëüíîãî ðóõó âіäіãðàëà óêðàїíñüêà øëÿõòà. Âîíà ïî÷àëà îá’єäíóâàòèñÿ ç êîçàêàìè òà ïðàâîñëàâíèì äóõîâåíñòâîì і ñôîðìóâàëà ðàçîì ç íèìè óêðàїíñüêó ïîëіòè÷íó åëіòó. Äîâіäàâøèñü ïðî ïіäãîòîâêó ïîâñòàííÿ, ïîëüñüêèé ãåòüìàí Î. Êîíåöïîëüñüêèé íàêàçàâ çààðåøòóâàòè Á. Õìåëüíèöüêîãî. Îäíàê ç äîïîìîãîþ äðóçіâ òîìó âäàëîñÿ âòåêòè ç ÷èãèðèíñüêîї â’ÿçíèöі. Íàïðèêіíöі ãðóäíÿ 1647 ð. âіí óæå áóâ íà Çàïîðîææі. Напередодні великого зрушення

146

Робота в групах: Ви – селянин, міщанин, шляхтич, козак, православний священик. Які мотиви змусили вас стати до лав повстанців?

Îñêіëüêè íà Ñі÷і ïіñëÿ ïðèäóøåííÿ ïîâñòàííÿ 1637–1638 ðð. ðîçìіñòèëàñÿ ïîëüñüêà çàëîãà, Á. Õìåëüíèöüêèé çóïèíèâñÿ íåïîäàëіê, íà îñòðîâі Òîìàêіâêà, äå éîãî ïðèéíÿëè ðåєñòðîâі êîçàêè. Çà ïіäòðèìêè ðåєñòðîâöіâ і çàïîðîæöіâ Á. Õìåëüíèöüêèé ó ñі÷íі 1648 ð. çäîáóâ Ñі÷, ðîçіãíàâøè ïîëüñüêèé ãàðíіçîí. Ïî÷àëàñÿ Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó. Ó êâіòíі 1648 ð. Á. Õìåëüíèöüêèé òàєìíî ïðèáóâ äî Áàõ÷èñàðàÿ, äå óêëàâ óãîäó ç êðèìñüêèì õàíîì Іñëàì-Ãіðåєì III ïðî íàäàííÿ íà äîïîìîãó ïîâñòàíöÿì âіéñüêà ïåðåêîïñüêîãî ìóðçè Òóãàéáåÿ. Передумови, причини та початок Національно-визвольної війни...

Початок війни і перші перемоги

147

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

18 êâіòíÿ Á. Õìåëüíèöüêèé ïîâåðíóâñÿ íà Ñі÷. Éîãî óðî÷èñòî çóñòðіëè êîøîâèé îòàìàí, ñòàðøèíà і ðÿäîâі êîçàêè. Òîäі Á. Õìåëüíèöüêèé áóâ îáðàíèé ãåòüìàíîì. Âіä óïіéìàíèõ íà øëÿõó äî Ñі÷і øïèãóíіâ Á. Õìåëüíèöüêèé äіçíàâñÿ, ùî ïðîòè íüîãî éäóòü äâà çàãîíè óðÿäîâèõ âіéñüê: îäèí – ñóõîäîëîì, äðóãèé – âîäîþ, ïî Äíіïðó. Ãåòüìàí 22 êâіòíÿ âèñòóïèâ ðàçîì ç âіéñüêîì іç Ñі÷і і ïіøîâ äî óðî÷èùà Æîâòі Âîäè і áàëêè Êíÿæі Áàéðàêè, äå é âëàøòóâàâ òàáіð ç âîçіâ, îáíåñåíèé çåìëÿíèì âàëîì. Òóãàéáåé ðàçîì ç 3 òèñ. òàòàðñüêèõ êіííîòíèêіâ ñòàâ îêðåìî, ó çàñіäöі. Óðÿäîâі âіéñüêà íàïðàâëÿëèñÿ ïðîòè ïîâñòàíöіâ äâîìà øëÿõàìè. Ðåєñòðîâöі і íіìåöüêі íàéìàíöі ðóõàëèñÿ âîäîþ ïî Äíіïðó äî Êîäàêà, äå â îáëîçі ïåðåáóâàâ ïîëüñüêèé ãàðíіçîí, à æîâíіðè і äðàãóíè íà ÷îëі ç ñèíîì êîðîííîãî ãåòüìàíà Ñòåôàíîì Ïîòîöüêèì éøëè ñóõîäîëîì òàêîæ äî Êîäàêà. ×åðåç ñâîїõ òàєìíèõ àãåíòіâ Á. Õìåëüíèöüêîìó âäàëîñÿ îðãàíіçóâàòè çàêîëîò ðåєñòðîâöіâ, ÿêі âèñàäèëèñÿ áіëÿ óðî÷èùà Êàì’ÿíèé Çàòîí òà ç’єäíàëèñÿ ç êîçàêàìè â òàáîðі íà ëіâîìó áåðåçі ð. Æîâòі Âîäè. Ïîòîöüêèé, íі÷îãî íå ïіäîçðþþ÷è, ïіäіéøîâ äî ïðàâîãî áåðåãà ðі÷êè і ïî÷àâ ïåðåïðàâëÿòèñÿ íà ëіâèé, àëå, äіçíàâøèñü ïðî íåáåçïåêó, ïîâåðíóâ âіéñüêî íàçàä.

Áèòâà ïіä Æîâòèìè Âîäàìè

148

Áîéîâі äії ïî÷àëèñÿ 4 òðàâíÿ1, êîëè çà íàêàçîì Á. Õìåëüíèöüêîãî íåâåëèêèé çàãіí òàòàð óäàðèâ ó òèë ïîëüñüêîãî âіéñüêà. ×åðåç äåêіëüêà äíіâ çàïåêëèõ ñóòè÷îê ïîëÿêè âèìóøåíі áóëè âіäñòóïèòè â çàõіäíîìó íàïðÿìêó äî áàëêè Êíÿæі Áàéðàêè, íå ïіäîçðþþ÷è, ùî â їõíüîìó òèëó ñòîїòü êіííîòà Òóãàéáåÿ. Äî òîãî æ Á. Õìåëüíèöüêèé, ïåðåäáà÷èâøè öåé âіäñòóï, çàâ÷àñíî íàêàçàâ ïіøèì êîçàêàì âèðèòè â ÿðàõ ðîâè і êàíàâè, çàâàëèòè äîðîãó ñòîâáóðàìè äåðåâ і êàìіííÿì, ùî çðîáèëî âіäñòóï íåìîæëèâèì. 8 òðàâíÿ áëèñêàâè÷íà àòàêà òàòàðñüêîї êіííîòè іç ÷îòèðüîõ áîêіâ äîâåðøèëà ðîçãðîì ïîëüñüêîãî âіéñüêà2. Àâàíãàðä ïîëüñüêîãî âіéñüêà áóëî ðîçãðîìëåíî âùåíò. Ïðîòÿãîì 14–15 òðàâíÿ 1648 ð. äî Êîðñóíÿ (íèíі – Êîðñóíü-Øåâ÷åíêіâñüêèé ×åðêàñüêîї îáë.) ïіäіéøëè ïîâñòàíñüêі ïîëêè, ÿêèìè êîìàíäóâàëè Ì. Êðèâîíіñ, І. Áîãóí, Ì. Ïóøêàð, Ì. Ãëàäêèé, à òàêîæ çàãіí Òóãàéáåÿ. Ïîëüñüêèé òàáіð áóëî îòî÷åíî. Àáè ïîëÿêè íå çìîãëè âèêîðèñòàòè äëÿ îáîðîíè ð. Ðîñü, êîçàêè çàãàòèëè її çà ìèëþ âіä Êîðñóíÿ. Îöіíèâøè îïåðàòèâíó îáñòàíîâêó, ãåòüìàí Ì. Ïîòîöüêèé і âіéñüêîâà ðàäà âèçíàëè ñâîї ïîçèöії íåçðó÷íèìè äëÿ çàõèñòó é âèðіøèëè ïåðåéòè äî Áîãóñëàâà òà Ïàâîëî÷і. Ðåєñòðîâèé êîçàê Ìèêèòà Ґàëàґàí, ÿêèé ïîâèíåí áóâ âèñòóïàòè â ðîëі ïðîâіäíèêà ïîëüñüêîãî âіéñüêà, ñïîâіñòèâ Á. Õìåëüíèöüêîãî ïðî ïëàíè ïîëÿêіâ. Ïîâñòàíöі îðãàíіçóâàëè çàñіäêó íà їõíüîìó øëÿõó – â óðî÷èùі Ãîðîõîâà Äіáðîâà. Êîçàêè âèêîïàëè íà øëÿõó ðîâè, çðîáèëè øàíöі äëÿ ñâîєї ïіõîòè, à â ëіñі ïîñòàâèëè àðòèëåðіþ. Êåðóâàâ öієþ ïіäãîòîâêîþ Ì. Êðèâîíіñ. Ïîëüñüêå âіéñüêî íà ñâіòàíêó 16 òðàâíÿ 1648 ð. âèðóøèëî ç Êîðñóíÿ ïî Áîãóñëàâñüêîìó øëÿõó. Âîíî âèêîðèñòàëî êîçàöüêèé ïðèéîì: éøëî ïðÿìîêóòíèì «òàáîðîì». 8 ðÿäіâ âîçіâ ïðèêðèâàëè âіéñüêî âñåðåäèíі ïðÿìîêóòíèêà, ç óñіõ áîêіâ áóëè ãàðìàòè. Àëå öå íå ïðèíåñëî óñïіõó. Ïåðøèìè ç ôëàíãіâ ïîëÿêіâ ïî÷àëè îáñòðіëþâàòè òàòàðè. Ïðîòå ïîëüñüêå âіéñüêî äіñòàëîñÿ çàáîëî÷åíîãî óðî÷èùà Ãîðîõîâà Äіáðîâà, äå äîðîãà áóëà âóçüêà é íå ìîãëà ïðîïóñòèòè ïðÿìîêóòíèê ç 8 ðÿäіâ âîçіâ. Òóò і âäàðèëà іç çàñіäêè êîçàöüêà àðòèëåðіÿ, à іç øàíöіâ ñòðіëÿëà êîçàöüêà ïіõîòà. Êîíåé, ÿêі òÿãíóëè ãàðìàòè, áóëî âáèòî, âîçè çàñòðÿãàëè â áîëîòі é íå Óñі äàòè òóò і äàëі ïîäàíі çà ñòàðèì ñòèëåì (ðіçíèöÿ 10 äíіâ). Ó 1998 ð. íà ìіñöі áîþ áіëÿ íèíіøíüîãî ñåëà Æîâòîîëåêñàíäðіâêà Ï’ÿòèõàòñüêîãî ðàéîíó Äíіïðîïåòðîâñüêîї îáëàñòі ñïîðóäæåíî ïàì’ÿòíèê, ÿêèé óâі÷íèâ ñïіâäðóæíіñòü óêðàїíñüêèõ ïîâñòàíöіâ і òàòàðñüêîї êіííîòè Òóãàéáåÿ. 1 2

149

Передумови, причини та початок Національно-визвольної війни...

Битва під Корсунем

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

Áèòâà ïіä Êîðñóíåì

ìîãëè ðóõàòèñÿ. Âîðîæå âіéñüêî áóëî ïîâíіñòþ çíèùåíå. Ì. Ïîòîöüêèé, Ì. Êàëèíîâñüêèé òà іíøі îôіöåðè áóëè âçÿòі â ïîëîí. Ïåðåìîæíèé øëÿõ ïîâñòàíöіâ òðèâàâ. Тріумф Ïîðàçêè ïîëüñüêîãî âіéвоєнної ñüêà ïіä Æîâòèìè Âîäàкампанії 1648 р. ìè і Êîðñóíåì áóëè âðà-

Âîєâîäà Àäàì Êèñіëü. Õóäîæíèê Ñ. Âàñèëüêіâñüêèé

150

æàþ÷èìè. Ñåëÿíè і ìіùàíè òèñÿ÷àìè ïðèєäíóâàëèñÿ äî ïåðåìîæöіâ. Óðÿä òåðìіíîâî ñòàâ øóêàòè øëÿõіâ äî ìèðó іç Çàïîðîææÿì, âіäïðàâèâøè äî Á. Õìåëüíèöüêîãî ñâîãî ïîñëàíöÿ Àäàìà Êèñіëÿ. Ãåòüìàí âèäàâàâ çâåðíåííÿ äî íàðîäó іç çàêëèêîì ïîâñòàâàòè ïðîòè ãíîáèòåëіâ. Ïîëüùà æ áóëà íåñïðîìîæíà ïðèäóøèòè ïîâñòàíöіâ. Ñàìå â öåé ÷àñ ïîìåð ïîëüñüêèé êîðîëü. Óëіòêó 1648 ð. âíàñëіäîê âñåíàðîäíîãî ïîâñòàííÿ і âìіëèõ âîєííèõ äіé Á. Õìåëüíèöüêîãî Êèїâñüêå, ×åðíіãіâ-

Ó òðàâíі 1649 ð. ïîëüñüêі âіéñüêà ïåðåéøëè ð. Ñëó÷, êîòðà ðîçäіëÿëà âîðîãóþ÷і ñòîðîíè, і ïî÷àëè àòàêóâàòè ïîãðàíè÷íі óêðàїíñüêі çàëîãè. Ãåòüìàí, ïðîâіâøè øèðîêó ìîáіëіçàöіþ, ðóøèâ ç Áіëîї Öåðêâè íà Âîëèíü і âіäòіñíèâ ïîëÿêіâ äî Çáàðàæà. Ïіä ÷àñ öüîãî ïîõîäó àðìіÿ Á. Õìåëüíèöüêîãî íàëі÷óâàëà áëèçüêî 360 òèñ. âîїíіâ, ç ÿêèõ áóëî ñôîðìîâàíî 17 ïîëêіâ. Ó ïîõîäі ç ôëàíãіâ êîçàöüêèõ ïîëêіâ éøëè òàòàðè õàíà ІñëàìҐіðåÿ III. Ó ÷åðâíі ïîâñòàíöі âçÿëè â îáëîãó Çáàðàæ, ïî÷àëèñÿ çàïåêëі áîї. Òîäі áóâ âàæêî ïîðàíåíèé ïîëêîâíèê Іâàí Áîãóí, çàãèíóâ ïîëêîâíèê Ñòàíіñëàâ Ìîðîçîâèöüêèé (ó íàðîäíіé ïіñíі – Ìîðîçåíêî). Êîçàöüêà ðîçâіäêà äîïîâіëà, ùî íà äîïîìîãó îáëîæåíèì ó Çáàðàæі ïîëÿêàì іäå ç âіéñüêîì êîðîëü ßí II Êàçèìèð. Çà ãîëîâó Á. Õìåëüíèöüêîãî âіí îáіöÿâ 10 òèñ. çëîòèõ. Ãåòüìàí ç ïîëêàìè ïіøîâ íàçóñòðі÷ ßíîâі II Êàçèìèðó, êîòðèé íàáëèæàâñÿ äî Çáîðîâà. Ðàïòîâèé óäàð êîçàöüêîї і òàòàðñüêîї êіííîòè ïî óðÿäîâèõ âіéñüêàõ ç òèëó òà ç ôëàíãіâ ìàâ íàñëіäêîì òå, ùî âæå â ïåðøîìó æ áîþ çàãèíóëî 4 òèñ. ïîëÿêіâ. Ïîëüñüêî-øëÿõåòñüêå âіéñüêî áóëî äåìîðàëіçîâàíå. Êîðîëü ëåäâå íå ïîòðàïèâ ó ïîëîí. Îáñòàâèíè çìóñèëè ßíà II Êàçèìèðà Зборівська битва 5–6 серпня 1649 р.

Çáàðàçüêèé çàìîê. XIV–XV ñò. Ñó÷àñíå ôîòî

151

Передумови, причини та початок Національно-визвольної війни...

ñüêå, Áðàöëàâñüêå і ÷àñòèíà Ïîäіëüñüêîãî âîєâîäñòâ áóëè çâіëüíåíі âіä âëàäè ïîëÿêіâ. 11–13 âåðåñíÿ â áèòâі ïіä Ïèëÿâöÿìè (íèíі – â Õìåëüíèöü-êіé îáë.) ïîâñòàíöі çäîáóëè ïåðåìîãó, ïîòіì íàïðàâèëèñÿ äî Ãàëè÷èíè, îòî÷èâøè Ëüâіâ і Çàìîñòÿ. Àëå íåçàáàðîì ÷åðåç ðÿä ïðè÷èí îáëîãó áóëî çíÿòî. 23 ãðóäíÿ 1648 ð. Á. Õìåëüíèöüêèé ç âіéñüêîì ïðèáóâ äî Êèєâà, äå íåäàâíî (11–14 ãðóäíÿ) âíàñëіäîê ïîâñòàííÿ ìіùàí ïðîòè ïàíóâàííÿ ïîëüñüêîї øëÿõòè âëàäà ïåðåéøëà äî ðóê íàðîäó. Ðàçîì ç êèÿíàìè óðî÷èñòî çóñòðі÷àëè ãåòüìàíà єðóñàëèìñüêèé ïàòðіàðõ Ïàїñіé òà êèїâñüêèé ìèòðîïîëèò Ñèëüâåñòð Êîñіâ. Çàìîê і ìіñòî ñàëþòóâàëè ç ãàðìàò. Îòæå, âîєííà êàìïàíіÿ 1648 ð. çàêіí÷èëàñÿ òðіóìôîì ïîâñòàíöіâ.

ïî÷àòè ïåðåãîâîðè ç Á. Õìåëüíèöüêèì. Îäíî÷àñíî êîðîëü âіâ òàєìíі ïåðåìîâèíè ç õàíîì, îáіöÿþ÷è òàòàðàì ãðîøîâó âèíàãîðîäó, äîçâіë áðàòè ÿñèð і ãðàáóâàòè óêðàїíñüêі ìіñòà і ñåëà. Õàí ñòàâ âèìàãàòè âіä ãåòüìàíà ïðèïèíèòè áèòâó. Ïіä íàòèñêîì õàíà Á. Õìåëüíèöüêèé ïіøîâ íà ïåðåãîâîðè ç ïîëÿêàìè. ßí II Êàçèìèð âèêîðèñòîâóâàâ êðèìñüêîãî õàíà ÿê ïîñåðåäíèêà. Êîçàöüêà ñòàðøèíà ñâîї âèìîãè ñôîðìóëþâàëà â 17 «Ïóíêòàõ ïðî ïîòðåáè Çàïîðîçüêîãî Âіéñüêà». 8 ñåðïíÿ 1649 ð. áóëî óêëàäåíî Çáîðіâñüêèé äîãîâіð. Îñíîâíі éîãî ïîëîæåííÿ: êіëüêіñòü ðåєñòðîâîãî âіéñüêà âèçíà÷àëàñÿ 40 òèñ.; êîçàêè ìàëè ïðàâî æèòè â òðüîõ âîєâîäñòâàõ – Êèїâñüêîìó, Áðàöëàâñüêîìó, ×åðíіãіâñüêîìó, äå çàïðîâàäæóâàëîñÿ êîçàöüêå ñàìîâðÿäóâàííÿ; ñïðàâà ïðî óíіþ ïîâèííà áóòè âèðіøåíà íà ñåéìі; êèїâñüêèé ìèòðîïîëèò ñòàâàâ ÷ëåíîì ñåéìó; ó Êèєâі єçóїòàì áóëî çàáîðîíåíî çàñíîâóâàòè ñâîї øêîëè; îãîëîøóâàëàñÿ àìíіñòіÿ ïðàâîñëàâíіé øëÿõòі, ÿêà áðàëà ó÷àñòü ó ïîâñòàííі, ç ïîâåðíåííÿì êîíôіñêîâàíîãî ìàéíà. Çàãàëüíà ñèòóàöіÿ, çîêðåìà çðàäà õàíà, çìóñèëà Á. Õìåëüíèöüêîãî çі ñòàðøèíîþ ïіäïèñàòè óãîäó, õî÷à âîíà íå çàäîâîëüíÿëà òі âèìîãè, ÿêі ñòàðøèíà ïîäàëà â 17 ñòàòòÿõ. І âñå æ Çáîðіâñüêà óãîäà äàâàëà ìîæëèâіñòü Á. Õìåëüíèöüêîìó çàéíÿòèñÿ äåðæàâíèì áóäіâíèöòâîì.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

Зборівський мир

Íàðîäíі ìàñè Óêðàїíè ïðîòåñòóâàëè ïðîòè Çáîðіâñüêîãî ìèðó, òà ãåòüìàí çìóøåíèé áóâ ç íèì ðàõóâàòèñÿ. Òðåáà áóëî çìіöíèòè ñèëè äëÿ ïîäàëüøîї áîðîòüáè. Á. Õìåëüíèöüêèé òà ñòàðøèíà çâîëіêàëè çі ñêëàäåííÿì ðåєñòðó â 40 òèñ. êîçàêіâ, «âèïèùèêè» çàëèøàëèñÿ ó âіéñüêó ïіä âèãëÿäîì äæóðіâ і îáîçíîї ñëóæáè. Ãåòüìàí âèìàãàâ, ùîá ïîëüñüêèé óðÿä íå ïåðåñëіäóâàâ ó÷àñíèêіâ ïîâñòàííÿ, ùîá ïîëüñüêå âіéñüêî íå íàáëèæàëîñÿ äî «êîçàöüêîї ëіíії» і íå ïðîâîêóâàëî ïðèêîðäîííèõ êîíôëіêòіâ. Íà ñåéìі ïîëüñüêà øëÿõòà âèñòóïàëà ïðîòè «ìèðó é ðåëіãіéíèõ ïîñòóïîê ïðàâîñëàâíèì». Ó ïіäñóìêó ñåéì çàòâåðäèâ «Äåêëàðàöіþ ëàñêè êîðîëÿ» (òàê ïîëÿêè іìåíóâàëè Çáîðіâñüêèé ìèð), ïðîòå âèêîíóâàòè ñâîї çîáîâ’ÿçàííÿ íå çáèðàâñÿ. Øëÿõòà ïîâåðòàëàñÿ ó ñâîї ìàєòêè, ïðèìóøóâàëà ñåëÿí âіäáóâàòè ïîâèííîñòі, êàðàëà їõ çà ó÷àñòü ó ïîâñòàííі òîùî. Ïîëüñüêі âіéñüêà çáèðàëèñÿ íà êîðäîíі Óêðàїíè. Íàçðіâàâ íîâèé åòàï âіéíè. Вимушений договір

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Що змушувало Б. Хмельницького йти на переговори з польським урядом?

152

2. У чому полягає значення Зборівського мирного договору для творення Козацької держави? 3. Яку політичну позицію під час Національно-визвольної війни займали українські магнати? 4. Яку роль у Національно-визвольній війні відігравала українська шляхта? 5. Чому так урочисто кияни зустріли Б. Хмельницького у грудні 1648 р.?

Ïîìіðêóéòå!

1. Çáîðіâñüêèé äîãîâіð áóâ ïåðåìîãîþ ÷è ïîðàçêîþ ãåòüìàíà? 2. ßêó ðîëü ó Âèçâîëüíіé âіéíі âіäіãðàâàëè íàðîäíі ìàñè?

ДОКУМЕНТ У якому стані перебувало польське військо восени 1648 р.? Лист невідомого польського шляхтича до іншого шляхтича Оборона ще й досі не завершена, бо грошей немає, дозволили два подимних, з чого ледве стане на платню війську, гарантії котрої князь дав до 1 грудня. А на нові набори війська немає грошей, хіба б їх де дістали під слово честі. Замостя ще лишається у облозі, сам Хмельницький стоїть під Замостям, звідки тепер прислав своїх послів, хоче вести переговори про мир, ці пункти подає насамперед, щоб Військо Запорозьке було під владою самого короля його мосці, а не під владою гетьманів. Друге, щоб згідно з краківською комісією козаки залишалися при своїх вольностях. Третє, щоб їм все це пробачили, а всі панове мають присягти, що не будуть мститися. До Замостя два рази штурмували, але безрезультатно. Однак чути, що дали викупу 16 тисяч злотих готівкою, а сукна на 4 тисячі злотих. Князь його м[осці] послав універсали до всіх хоругв, щоб на 3 грудня збиралися до табору під Любліном. З Варшави 24 листопада [1648 р.] Цей посол сьогодні віддав у сенаті листи Хмельницького. Ще не знаємо, яка рада стала з цього приводу. Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648–1658 рр. / Упорядник проф. Ю.А. Мицик. – К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАНУ, 2012. – Т. 1 (1648–1649). – С. 171.

Öå öіêàâî!

Ïðàùóð âèäàòíîãî â÷åíîãî-åíöèêëîïåäèñòà і ïåðøîãî ïðåçèäåíòà Óêðàїíñüêîї ÀÍ àêàäåìіêà Â.І. Âåðíàäñüêîãî áðàâ ó÷àñòü ó Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíіé âіéíі íà áîöі Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî.

153

Передумови, причини та початок Національно-визвольної війни...

Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: Á. Õìåëüíèöüêèé, Òóãàéáåé, Æîâòîâîäñüêà áèòâà, Êîðñóíñüêà áèòâà, Çáîðіâñüêèé ìèð.

§19.

ÓÒÂÎÐÅÍÍß ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎЇ ÊÎÇÀÖÜÊÎЇ ÄÅÐÆÀÂÈ

Çãàäàéòå! 1. Ùî ïåðåäáà÷àëà Êóðóêіâñüêà óãîäà 1625 ð.? 2. ßêі îçíàêè õàðàêòåðèçóþòü Çàïîðîçüêó Ñі÷ ÿê ñâîєðіäíó äåìîêðàòè÷íó ðåñïóáëіêó?

Ó õîäі Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè óêðàїíñüêîãî íàðîäó âèíèêëà Óêðàїíñüêà êîçàöüêà äåðæàâà (Ãåòüìàíùèíà). Çðàçêîì îðãàíіçàöії äåðæàâíîãî æèòòÿ áóëà Çàïîðîçüêà Ñі÷ òà ðåєñòðîâі êîçàöüêі ïîëêè. Çàïîðîçüêà Ñі÷ і êîçàöòâî ÿê îêðåìèé ñòàí ñóñïіëüñòâà ñôîðìóâàëèñÿ â XVI ñò., à âæå â ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò. Ñі÷ ïåðåòâîðèëèñÿ íà ñâîєðіäíó êîçàöüêó ðåñïóáëіêó. Êîçàêè ïðîæèâàëè íà öіé òåðèòîðії, íå ïіäïîðÿäêîâóþ÷èñü çàãàëüíîäåðæàâíîìó àäìіíіñòðàòèâíîìó àïàðàòîâі òà çàêîíàì. Òîìó é çìîãëè âèðîáèòè ñâіé îñîáëèâèé óñòðіé – îðãàíè âëàäè, óïðàâëіííÿ òà ñóä. Óñïіøíі âîєííі ïîõîäè êîçàêіâ і çàõèñò ñâîєї çåìëі âіä òóðåöüêî-òàòàðñüêîї àãðåñії òàê ïіäâèùóâàëè ìіæíàðîäíèé àâòîðèòåò Çàïîðîçüêîї Ñі÷і òà її ñèëó, ùî êîçàêè ïîñòóïîâî ñòàëè äіÿòè íåçàëåæíî âіä óðÿäó Ïîëüùі. Âèíèêíåííÿ Êîçàöüêîї äåðæàâè íå áóëî íåñïîäіâàíêîþ íі äëÿ êîãî.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

Історична передумова державності

Çãіäíî ç óìîâàìè Çáîðіâñüêîãî äîãîâîðó 1649 ð., ó ìåæàõ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї óòâîðþâàëàñÿ àâòîíîìíà îáëàñòü іç çåìåëü Êèїâñüêîãî, Áðàöëàâñüêîãî é ×åðíіãіâñüêîãî âîєâîäñòâ, íà ÿêó ïîøèðþâàëàñÿ âèêëþ÷íî âëàäà ãåòüìàíà. Äîãîâіð îçíà÷àâ ôàêòè÷íå âèçíàííÿ íà ìіæíàðîäíîìó ðіâíі ñòàòóñó Óêðàїíè ÿê äåðæàâè. Îòæå, ãåòüìàí ìàâ ñâîþ òåðèòîðіþ і ñâîþ àðìіþ. Ó 1649–1650 ðð. Á. Õìåëüíèöüêèé çìіöíþє êîçàöüêó àäìіíіñòðàöіþ, ïðîâîäèòü àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíèé ïîäіë ïіäâëàäíîї òåðèòîðії íà ïîëêè é ñîòíі. Ïîëêîâíèêè, ñîòíèêè é ìіñüêі îòàìàíè ìàëè íà ïіäâëàäíèõ їì òåðèòîðіÿõ àäìіíіñòðàòèâíó, âіéñüêîâó é ñóäîâó âëàäó. Áóëî ââåäåíî êîíòðîëü çà ôіíàíñàìè, çáîðîì ïîäàòêіâ òîùî, íàëàãîäæóâàëèñÿ äèïëîìàòè÷íі çâ’ÿçêè. Äåðæàâíèé àïàðàò ñòâîðþâàâñÿ ïіä áåçïîñåðåäíіì êåðіâíèöòâîì Á. Õìåëüíèöüêîãî і ç äîïîìîãîþ ñèëüíîãî ñòàðøèíñüêîãî óãðóïîâàííÿ, âèõіäöіâ ç óêðàїíñüêîї øëÿõòè é çàìîæíèõ êîçàêіâ, ëþäåé îñâі÷åíèõ і åíåðãіéíèõ, ùî ñêëàäàëè ïîëіòè÷íó åëіòó ñóñïіëüñòâà. Ñåðåä ñîðàòíèêіâ Á. Õìåëüíèöüêîãî øëÿõåòñüêîãî ïîõîäæåííÿ áóëè Іâàí і Äàíèëî Âèãîâñüêі, Початки державності

154

Робота в групах: Запропонуйте заходи щодо створення органів влади у звільнених від ворога населених пунктах.

Îçíàêàìè äåðæàâíîñòі є îêðåìіøíÿ òåðèòîðіÿ ç íàñåëåííÿì, êîðäîíè, ÿêі îõîðîíÿє âіéñüêî, íàÿâíіñòü îðãàíіâ âëàäè òà óïðàâëіííÿ, ôіíàíñіâ òà ñóäó, ïðàâîâèõ íîðì, ÿêèìè êåðóєòüñÿ ñóñïіëüñòâî â ïîâñÿêäåííîìó æèòòі; çîâíіøíі çíîñèíè, íàçâà äåðæàâè òà її ñèìâîëіêà (ãåðá, ïðàïîð). Óñі öі åëåìåíòè âëàñòèâі áóëè Óêðàїíñüêіé êîçàöüêіé äåðæàâі. Âîíà ìàëà ÷іòêî âèçíà÷åíі êîðäîíè («êîçàöüêó ëіíіþ»), óêðіïëåíі âіéñüêîâèìè çàñòàâàìè. Îñêіëüêè âіéíà òðèâàëà, êîðäîíè çìіíþâàëèñÿ â ìіðó âèçâîëåííÿ çåìåëü âіä ïîëüñüêî-øëÿõåòñüêîãî ïàíóâàííÿ. Äëÿ îçíà÷åííÿ íîâîї äåðæàâè âæèâàëàñÿ äàâíÿ íàçâà – «Ðóñü», àáî «Ðóñüêà çåìëÿ». Іíêîëè âæèâàëèñÿ íàçâè «Çàïîðîææÿ», «Âіéñüêî Çàïîðîçüêå». Ïðîòå ïîñòóïîâî óòâåðäæóâàëàñÿ íàðîäíà íàçâà – «Óêðàїíà». Ïіñëÿ 1654 ð. ìîñêîâñüêèé óðÿä íàçèâàâ Óêðàїíó «Ìàëîþ Ðîñієþ», àáî «Ìàëîðîñієþ», âêëþ÷àþ÷è її äî ñâîãî öàðñüêîãî òèòóëó. Íåîôіöіéíîþ íàçâîþ äåðæàâè áóâ òåðìіí «Ãåòüìàíùèíà». Âіí çàêðіïèâñÿ і â íàóêîâіé ëіòåðàòóðі. Ñòîëèöÿìè Ãåòüìàíùèíè çà âåñü ÷àñ її іñíóâàííÿ áóëè ìіñòà ×èãèðèí, Ãàäÿ÷, Áàòóðèí, Ãëóõіâ. Äåðæàâíîþ åìáëåìîþ Óêðàїíè áóâ ãåðá Âіéñüêà Çàïîðîçüêîãî – êîçàê іç øàáëåþ ïðè áîöі é ðóøíèöåþ íà ëіâîìó ïëå÷і. Íà òîé ÷àñ îñòàòî÷íî ùå íå óòâåðäèâñÿ äåðæàâíèé ïðàïîð, à іñíóþ÷і ñâіä÷åííÿ ñòîñóþòüñÿ ëèøå ïðàïîðіâ îêðåìèõ âіéñüêîâèõ ïіäðîçäіëіâ і ìіñò. Складові елементи державності

155

Передумови, причини та початок Національно-визвольної війни...

Ã. Ãóëÿíèöüêèé, Ì. Êðèñà, Ã. Ëіñíèöüêèé, Ï. Òåòåðÿ, Ñ. Çàðóäíèé òà іíøі, êîòðі, âêëþ÷èâøèñü ó áîðîòüáó ïðîòè ïàíóâàííÿ Ïîëüùі, ïðàãíóëè çáóäóâàòè íåçàëåæíó äåðæàâó. Âïëèâîâèìè áóëè òàêîæ ïîëêîâíèêè Ô. Âåøíÿê, Ê. Áóðëÿé, Ô. Äæåäæàëіé, І. Áîãóí, Ì. Ãëàäêèé, ãåíåðàëüíèé îáîçíèé І. ×îðíîòà òà іí. Ó âîєííèõ óìîâàõ ñêëàäàâñÿ ñòàíîâèé äåðæàâíèé óñòðіé – óñі àäìіíіñòðàòèâíі ôóíêöії ïіñëÿ ëіêâіäàöії ïîëüñüêî-øëÿõåòñüêîãî äåðæàâíîãî àïàðàòó âèêîíóâàëà êîçàöüêà ñòàðøèíà. Ñàìà ñòàðøèíà ñïî÷àòêó ïіêëóâàëàñÿ òіëüêè ïðî іíòåðåñè êîçàöòâà, à íå âñüîãî íàñåëåííÿ. Îäíàê íåâäîâçі âіéñüêîâîñòàðøèíñüêå óïðàâëіííÿ îõîïèëî âñþ öèâіëüíó àäìіíіñòðàöіþ, ñóäî÷èíñòâî, çåìåëüíó âëàñíіñòü, ôіíàíñè. Óñі іíøі ñòàíè é ñîöіàëüíі ãðóïè òàêîæ âèçíàëè äåðæàâíå êåðіâíèöòâî ñòàðøèíè, ìàþ÷è ñàìîâðÿäóâàííÿ â ìåæàõ ñâîїõ ãðîìàä – ñіëüñüêèõ і ìіñüêèõ (îáùèíè, ìàãіñòðàòè é ðàòóøі â ìіñòàõ òà ìіñòå÷êàõ, öåðêîâíå óïðàâëіííÿ).

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

Òåðèòîðіÿ ãåòüìàíñüêîї Óêðàїíè ïîäіëÿëàñÿ íà ïîëêè é ñîòíі. Ó 1649 ð. íàëі÷óâàëîñÿ 16 ïîëêіâ (êіëüêіñòü їõ â óìîâàõ âіéíè íå áóëà ïîñòіéíîþ). Ïîëêè ïîäіëÿëèñÿ íà 10–20 ñîòåíü, öåíòðàìè ÿêèõ áóëè ìіñòà і ìіñòå÷êà. Çà êіëüêіñòþ æèòåëіâ і òåðèòîðієþ ïîëêè é ñîòíі íå áóëè îäíàêîâèìè. Ó ìåæàõ ïîëêó ÷è ñîòíі âñÿ àäìіíіñòðàòèâíà, âіéñüêîâà é ñóäîâà âëàäà íàëåæàëà ïîëêîâíèêàì і ñîòíèêàì, à â îêðåìèõ íàñåëåíèõ ïóíêòàõ – îòàìàíàì. Ïіçíіøå (çà ãåòüìàíà І. Ñàìîéëîâè÷à) Ãåòüìàíùèíà ïîäіëÿëàñÿ íà 10 ïîëêіâ. Çà ñëóæáó êîæíà ïîñàäîâà îñîáà îòðèìóâàëà ïëàòíþ òіëüêè çåìëåþ, äàíîþ íà ðàíã (íà ïîñàäó). Òàê âèíèêëî ðàíãîâå çåìëåâîëîäіííÿ, ÿêå ñòàðøèíñüêі ðîäèíè çàêðіïëþâàëè çà ñîáîþ íàçàâæäè ãåòüìàíñüêèìè óíіâåðñàëàìè, à çãîäîì і öàðñüêèìè ãðàìîòàìè. Çà ñâîїì óñòðîєì äåðæàâà, ÿêà âèíèêëà â 1648 ð., à þðèäè÷íî âèçíàíà â 1649 ð. Çáîðіâñüêèì äîãîâîðîì, áóëà àâòîíîìієþ â ðàìêàõ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Çãîäîì äåðæàâíî-ïðàâîâèé ñòàòóñ Ãåòüìàíùèíè çìіíþâàâñÿ – âіä ñóâåðåííîї äåðæàâè, ÿêà óêëàäàëà ìіæíàðîäíі äîãîâîðè, äî àâòîíîìії òà її ïîâíîї ëіêâіäàöії. Çà òèïîì ïðàâëіííÿ Ãåòüìàíùèíà áóëà ïîєäíàííÿì ðåñïóáëіêàíñüêîãî і àâòîðèòàðíîãî ëàäó. Ïðàâîâîþ îñíîâîþ äåðæàâè áóëî çâè÷àєâå ïðàâî (â ñіëüñüêèõ ãðîìàäàõ), êîçàöüêå ïðàâî і çâè÷àї Çàïîðîçüêîї Ñі÷і, ìàãäåáóðçüêå ïðàâî (ó ìіñòàõ), à òàêîæ íîðìè Ëèòîâñüêîãî ñòàòóòó, ÿêі íå ñóïåðå÷èëè íîâèì ðåàëіÿì æèòòÿ. Íèìè áóëè: çíèùåííÿ íà âèçâîëåíіé âіä іíîçåìíîãî ïàíóâàííÿ òåðèòîðії êðіïîñíîãî ïðàâà, ëіêâіäàöіÿ ìàãíàòñüêîøëÿõåòñüêîãî çåìëåâîëîäіííÿ, ïåðåõіä óñієї çåìëі ó âëàñíіñòü äåðæàâè, íàáóòòÿ çåìëі áóäü-ÿêîþ ëþäèíîþ øëÿõîì çàéìàíùèíè (ïåðøîñòі â îáðîáіòêó âіëüíèõ çåìåëü), íåçàìêíåíіñòü ñóñïіëüíèõ ñòàíіâ (ñåëÿíñòâà, ìіùàíñòâà, êîçàöòâà, êîçàöüêîї ñòàðøèíè, äóõîâåíñòâà). Ãîëîâíèì îðãàíîì âëàäè â íîâіé äåðæàâі áóëà Ãåíåðàëüíà (çàãàëüíà) ðàäà êîçàêіâ, àëå âîíà â óìîâàõ âіéíè çáèðàëàñÿ ðіäêî. Íàòîìіñòü çðîñòàëà ðîëü ñòàðøèíñüêîї ðàäè ÿê îðãàíó áіëüø îïåðàòèâíîãî óïðàâëіííÿ. Äî ñòàðøèíñüêîї ðàäè âõîäèëè ïîñàäîâі îñîáè, ëþäè ïåðåâàæíî îñâі÷åíі é äîñâіä÷åíі â ïîëіòèöі. Íà ÷îëі âñüîãî äåðæàâíîãî àïàðàòó ñòîÿâ ãåòüìàí. Ãåòüìàíñüêà âëàäà çäіéÃåðá Âіéñüêà ñíþâàëàñÿ çà äîïîìîãîþ çàêîíîäàâ÷èõ Çàïîðîçüêîãî. àêòіâ, ÿêі íàçèâàëèñÿ óíіâåðñàëàìè (âіä Ãðàâþðà 1622 ð. ëàò. universalis – çàãàëüíèé). 156

Òâîðåííÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè âіäáóâàëîñÿ â óìîâàõ âіéíè – áèòâ, îáëîã ìіñò, ïîãðîìіâ їõ ïåðåìîæöÿìè, íèùåííÿì ìàòåðіàëüíèõ öіííîñòåé, çàãèáåëëþ äåñÿòêіâ, à òî é ñîòåíü òèñÿ÷ ëþäåé. Óñå öå, çâè÷àéíî, íåãàòèâíî âïëèâàëî íà ñòàí ñіëüñüêîãî ãîñïîäàðñòâà, ðåìіñíè÷îãî é ìàíóôàêòóðíîãî âèðîáíèöòâà, à òàêîæ òîðãіâëі. Îäíàê çðóøåííÿ âіäáóâàëèñÿ ó ïðîãðåñèâíîìó íàïðÿìêó, àäæå äîêîðіííî çìіíèëèñÿ ñîöіàëüíі âіäíîñèíè. Çàìіñòü êðóïíîãî ìàãíàòñüêîãî і øëÿõåòñüêîãî çåìëåâîëîäіííÿ ç’ÿâèëèñÿ ãîñïîäàðñòâà äðіáíèõ âëàñíèêіâ, çâіëüíåíèõ âіä êðіïàöòâà. Ó ôіíàíñîâіé ñïðàâі Á. Õìåëüíèöüêèé ñïèðàâñÿ íà êîçàöüêó ñòàðøèíó, ÿêà ìàëà çåìåëüíó âëàñíіñòü, і êóïåöòâî – âіí âèêîðèñòîâóâàâ êîøòè ìіùàí äëÿ ïîòðåá äåðæàâíîї êàçíè. Äæåðåëàìè ïîïîâíåííÿ äåðæàâíîї êàçíè áóëè: çåìåëüíèé ôîíä, ïîäàòêè, ìèòà âіä çàíÿòü ïðîìèñëàìè і òîðãіâëåþ. Ïîäàòêè ïëàòèëè ñåëÿíè, ìіùàíè, ó äåÿêèõ âèïàäêàõ і êîçàêè. À âèòðà÷àëèñÿ äîõîäè êàçíè â îñíîâíîìó íà âіéñüêîâі ïîòðåáè, íà ïðèéîì ïîñëіâ òà ñïîðÿäæåííÿ ïîñîëüñòâ â іíøі êðàїíè. Äåðæàâíà êàçíà íå áóëà çíà÷íîþ, ÿêùî íå âðàõîâóâàòè Соціальноекономічні відносини

157

Утворення Української козацької держави

Ãåòüìàíñüêà êàíöåëÿðіÿ ñïî÷àòêó êîíòàêòóâàëà іç öàðñüêèì óðÿäîì ÷åðåç Ïîñîëüñüêèé ïðèêàç ó Ìîñêâі, à â 1663 ð. òàì áóâ ñòâîðåíèé ñïåöіàëüíèé Ìàëîðîñіéñüêèé ïðèêàç, ùî êîíòðîëþâàâ óñі ïèòàííÿ, ÿêі ñòîñóâàëèñÿ Ãåòüìàíùèíè. Íà ïî÷àòêó іñíóâàííÿ äåðæàâè äіÿëè êîçàöüêі ñóäè. Âîíè ðîçãëÿäàëè âñі ñïðàâè íàñåëåííÿ. Íàéâèùèì áóâ ñóä ãåòüìàíà. Ãåíåðàëüíèé ñóä, äî ÿêîãî âõîäèëî äâà ãåíåðàëüíèõ ñóääі òà ïèñàð, ðîçãëÿäàâ àïåëÿöії àáî âèñòóïàâ ïåðøîþ іíñòàíöієþ ó íàéâàæëèâіøèõ ñïðàâàõ. Ñóäîâèé ïðîöåñ çäіéñíþâàâñÿ íà ïіäñòàâі íîðì çâè÷àєâîãî ïðàâà. ÄîÁóí÷óê òà áóëàâà. ïóñêàëîñÿ îñêàðæåííÿ ðіøåíü ÷è âèðîXVII ñò. êіâ ó ñóäàõ âèùîї іíñòàíöії. Âèðîêè çà çëî÷èíè ïіä ÷àñ âîєííèõ äіé íå ïіäëÿãàëè îñêàðæåííþ é âèêîíóâàëèñÿ íåãàéíî. Ó ìіñòàõ äіÿëè ñóäè – ìàãіñòðàòñüêі òà ðàòóøíі, ÿêі ïіä ÷àñ âіéíè ðîçøèðèëè ñâîþ êîìïåòåíöіþ íà ìàéíîâі ñïðàâè íàâіòü êîçàêіâ, áî òàêі ñïðàâè âèìàãàëè íîòàðіàëüíèõ çàïèñіâ, à êîçàêè ó ñâîїõ ñóäàõ íіÿêîї äîêóìåíòàöії íå âåëè.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

áàãàòî âіëüíèõ çåìåëü, ùî çàëèøèëèñÿ âіä âèãíàíèõ ïàíіâ. Ìîëîäà äåðæàâà êîðèñòóâàëàñÿ ðіçíèìè ãðîøîâèìè îäèíèöÿìè: ïîëüñüêèìè (çîëîòі, òàëÿðè, ÷åðâîíі çîëîòі), ðîñіéñüêèìè (ðóáëі, єôèìêè), òóðåöüêèìè (ëåâè, ëåâêè). Äåðæàâíîþ êàçíîþ âіäàâ ïіäñêàðáіé. Ó ïîëêàõ ôіíàíñîâó ñïðàâó îðãàíіçîâóâàëè ïîëêîâíèêè: çáèðàëè ïîäàòêè, ïëàòó çà îðåíäó ðіçíèõ ïðîìèñëіâ, ÿðìàðêîâå, ìèòî çà ââіç і âèâіç òîâàðіâ òîùî. Ïîâíîâàæåííÿ ïîëêîâíèêіâ ó çåìåëüíèõ òà ôіíàíñîâèõ ñïðàâàõ ïîøèðþâàëèñÿ і íà ìіñüêèõ æèòåëіâ òà їõíє ãîñïîäàðñòâî. Óíàñëіäîê âèçâîëåííÿ ïåâíîї òåðèòîðії óêðàїíñüêèõ çåìåëü âіä âëàäè Ïîëüùі âіäáóëèñÿ ñåðéîçíі çìіíè â ñòàíîâèùі ñåëÿí і ìіùàí, ÿêі ñòàëè âіëüíèìè âіä êðіïàöòâà (íàãàäàєìî, ùî 80 % ìіñò і ìіñòå÷îê ïåðåä âіéíîþ áóëè ïðèâàòíîþ âëàñíіñòþ). Óòâîðèâñÿ âåëè÷åçíèé ôîíä âіëüíîї (äåðæàâíîї) çåìëі, ÿêà ñòàëà äåðæàâíîþ. Іç öüîãî ôîíäó é äàâàëè çåìëþ çà ñëóæáó íà ðàíã ïîñàäîâöÿì, îñêіëüêè ãðîøåé äëÿ îïëàòè їõíüîї ïðàöі íå áóëî. Âàæëèâîþ ôóíêöієþ áóäü-ÿêîї äåðæàâè, êðіì àäìіíіñòðàòèâíîãî óïðàâëіííÿ, є ïіäïîðÿäêóâàííÿ âñüîãî íàñåëåííÿ âëàäі. Ïåðåäóñіì ãåòüìàí âæèâ çàõîäіâ äëÿ óòðèìàííÿ ïіä ñâîєþ âëàäîþ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і, íàïðàâèâøè òóäè çàãіí ðåєñòðîâîãî êîçàöòâà. Óêðàїíñüêà êîçàöüêà äåðæàâà ìàëà ñâîþ äèïëîìàòè÷íó ñëóæáó é ðîçâіäêó. Єâðîïåéñüêі äåðæàâè âèçíàâàëè ñóâåðåíіòåò Óêðàїíè, íàäñèëàëè äî íåї ñâîїõ ïîñëіâ, óêëàäàëè äîãîâîðè. Ïîëіòè÷íі іíòåðåñè єâðîïåéñüêèõ äåðæàâ, ç îäíîãî áîêó, і ïðàãíåííÿ Á. Õìåëüíèöüêîãî çíàéòè ñîþçíèêіâ ó áîðîòüáі ïðîòè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї, ç äðóãîãî áîêó, âèçíà÷èëè ìіæíàðîäíі âіäíîñèíè Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè íà åòàïі її ôîðìóâàííÿ. Ïåðøîþ äèïëîìàòè÷íîþ àêöієþ Á. Õìåëüíèöüêîãî áóâ ñîþç іç Êðèìîì, ÿêèé çàáåçïå÷èâ óñïіøíі âіéñüêîâі îïåðàöії 1648 ð. Íåçâàæàþ÷è íà çðàäè õàíà і òàòàðñüêі ãðàáåæі, ãåòüìàí íå éøîâ íà ðîçðèâ öüîãî ñîþçó, ùîá íå ïåðåòâîðèòè õàíà íà ñâîãî âîðîãà і íà ñîþçíèêà ïîëÿêіâ. Ãåòüìàí óæå â 1648 ð. âñòàЗовнішні функції держави

Øàáëÿ Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî

158

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Яким документом Україна була фактично визнана як держава на міжнародному рівні? Якою була її територія? 2. Які ознаки козацької державності відповідали загальному поняттю «держава»? 3. Що було зроблено Богданом Хмельницьким для побудови державного життя в Україні? 4. Однією з ознак держави є наявність власної грошової одиниці. Чи була своя монета в державі Б. Хмельницького? 5. За правом «займанщини» яку земельну площу не міг зайняти, наприклад, селянин?

Ïîìіðêóéòå! 1. ×è ìіã î÷îëèòè äåðæàâó íå Á. Õìåëüíèöüêèé, à, íàïðèêëàä, Ì. Êðèâîíіñ ÷è іíøèé ç òієї æ êàòåãîðії âîєíà÷àëüíèê? 2. ßê ðîçãëÿäàëè âіéíó íà ÷îëі ç Á. Õìåëüíèöüêèì óðÿäè ðіçíèõ äåðæàâ? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ: Âіéñüêî Çàïîðîçüêå, Óêðàїíà, Çàïîðîææÿ, Ãåòüìàíùèíà, ïîëê, ñîòíÿ, îçíàêè äåðæàâíîñòі, ðàíã. ДОКУМЕНТИ Які висновки можна зробити з наведеного документа? Про заходи гетьмана щодо організації держави Визвольна війна на Наддніпрянщині знищила польсько-шляхетську адміністрацію і судочинство. Б. Хмельницький організував новий державний

159

Утворення Української козацької держави

íîâèâ äèïëîìàòè÷íі çíîñèíè ç Îòòîìàíñüêîþ Ïîðòîþ. Ïіçíіøå іíіöіàòèâà â öèõ çâ’ÿçêàõ ïåðåéøëà äî ñóëòàíà, ÿêèé õîòіâ äîìîãòèñÿ ïіääàíñòâà Á. Õìåëüíèöüêîãî. Îñêіëüêè ãåòüìàí íà öå íå ïîãîäæóâàâñÿ, Ïîðòà íå íàäàâàëà éîìó âіéñüêîâîї äîïîìîãè, ëèøå äîçâîëÿëà öå ðîáèòè ñâîєìó âàñàëîâі – Êðèìñüêîìó õàíñòâó. Óæå â 1648 ð. óêðàїíñüêі ïîñëè ç’ÿâèëèñÿ â Ìîëäîâі, ÿêà òàêîæ áóëà òóðåöüêèì âàñàëîì. Öå çìіöíþâàëî ìіæíàðîäíèé àâòîðèòåò Á. Õìåëüíèöüêîãî òà çàñâіä÷óâàëî ìіæíàðîäíå âèçíàííÿ óêðàїíñüêîї äåðæàâè. Òå æ ìîæíà ñêàçàòè ïðî äèïëîìàòè÷íі êîíòàêòè óðÿäó Á. Õìåëüíèöüêîãî ç Âàëàõієþ, Òðàíñіëüâàíієþ, Âåíåöієþ òà Àíãëієþ. Íàéіíòåíñèâíіøå äèïëîìàòè÷íі çíîñèíè ãåòüìàí çäіéñíþâàâ ç Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ. Îòæå, Á. Õìåëüíèöüêèé ìàâ àâòîðèòåò âåëèêîãî äåðæàâíîãî äіÿ÷à é òâîðöÿ íîâîї äåðæàâè, ïîëêîâîäöÿ é äèïëîìàòà, áëèñêó÷îãî àäìіíіñòðàòîðà. Àâòîð іñòîðè÷íîї ïðàöі ïî÷àòêó ÕІÕ ñò. ïèñàâ: «Òàêèõ ëþäåé ïðîâèäіííÿ Áîæå âіêàìè òіëüêè íàðîäæóє â ëþäñòâі äëÿ îñîáëèâèõ éîãî íàìіðіâ і ïðèçíà÷åíü».

апарат, який охоплював усю територію Запорозького Війська. Була утворена мережа полків і сотень, які служили водночас і базами для набору війська, й адміністративними центрами. Між окремими населеними пунктами існували такі міцні і добре налагоджені зв’язки, що гетьман міг швидко передавати адміністративним органам свої накази та проводити мобілізацію військових сил на місцях. У розпорядженні державного апарату були кадри спеціалістів – для війська, адміністрації, фінансів, дипломатії та ін. Б. Хмельницький вступив у дипломатичні відносини з різними державами, намагаючись системою різних союзів забезпечити Україні повну незалежність. Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990. – С. 338.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

Öå öіêàâî!

Çàñíîâíèê îäíîãî ç íàéâіäîìіøèõ ìàãíàòñüêèõ ðîäіâ Âèøíåâåöüêèõ Ìèõàéëî ïîõîäèâ ç ðóñüêî-ëèòîâñüêèõ êíÿçіâ. Îíóêîì Ìèõàéëà áóâ Äìèòðî-Áàéäà Âèøíåâåöüêèé, îñïіâàíèé ó êîçàöüêèõ äóìàõ çàñíîâíèê Çàïîðîçüêîї Ñі÷і. Ïëåìіííèê Áàéäè і éîãî òåçêà êíÿçü Äìèòðî Âèøíåâåöüêèé ñòàâ ãåòüìàíîì êîçàöüêîãî ðåєñòðîâîãî âіéñüêà. Éîãî îíóê ßðåìà Âèøíåâåöüêèé áóâ ãîëîâíèì âîðîãîì Á. Õìåëüíèöüêîãî. À ïðàâíóê – Ìіõàë Êîðèáóò Âèøíåâåöüêèé – ñòàâ ïîëüñüêèì êîðîëåì.

§20.

ÏÐÀÊÒÈ×ÍÅ ÇÀÍßÒÒß: ÁÎÃÄÀÍ ÕÌÅËÜÍÈÖÜÊÈÉ – ËÞÄÈÍÀ, ÏÎËÊÎÂÎÄÅÖÜ І ÄÅÐÆÀÂÍÈÉ ÄІß×

Âèçíà÷íå ìіñöå â іñòîðії Óêðàїíè íàëåæèòü Á. Õìåëüíèöüêîìó, êîòðèé ïіäíÿâ її íàðîä íà âèçâîëüíó áîðîòüáó ïðîòè ïîëüñüêî-øëÿõåòñüêîãî ïàíóâàííÿ і çàêëàâ îñíîâè íîâîї äåðæàâè. Áàòüêî Áîãäàíà – Ìèõàéëî Õìåëüíèöüêèé – áóâ äðіáíèì óêðàїíñüêèì øëÿõòè÷åì, ÿêèé çà çâè÷àєì òîãî ÷àñó ïåðåáóâàâ íà ñëóæáі áàãàòîãî ïîëüñüêîãî ìàãíàòà Ñ. Æîëêåâñüêîãî. ßê ëþäèíà åíåðãіéíà é îñâі÷åíà âіí íåçàáàðîì ñòàâ ïіäñòàðîñòîþ. Âіí çàñíóâàâ ðÿä ìіñò і ñіë íà ïðèêîðäîííі ç ìàëîçàñåëåíèì ñòåïîì, çîêðåìà âëàñíó ñëîáîäó Ñóáîòіâ. Á. Õìåëüíèöüêèé, іìîâіðíî, íàðîäèâñÿ â Ñóáîòîâі 1595 ð. Îñêіëüêè іì’ÿ Áîãäàí (ïî-öåðêîâíîìó Òåîäîð) äàâàëè äіòÿì, íàðîäæåíèì ó äåíü Ñâ. Òåîäîðà Íà÷åðòàíîãî, òî, ìîæëèâî, äåíü éîãî íàðîäæåííÿ ïðèïàäàє íà 27 ãðóäíÿ. Ãåðá Áîãäàíà-Çèíîâіÿ Áîãäàí óñïàäêóâàâ âіä ñâîїõ áàòüêіâ Õìåëüíèöüêîãî ãîðäіñòü і íåïîêіðíіñòü, õîëîäíèé ðîçóì, 160 Життя і діяльність Богдана Хмельницького

Àâòîãðàô Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî

Áîãäàí Õìåëüíèöüêèé. Çà ãðàâþðîþ Â. Ãîíäіóñà

161

Утворення Української козацької держави

çäàòíіñòü ïðèéìàòè îïòèìàëüíі ðіøåííÿ, à ùå – âåëèêі çäіáíîñòі äî íàâ÷àííÿ. Ïî÷àòêîâó îñâіòó çäîáóâ óäîìà òà â øêîëі ïðè îäíîìó ç êèїâñüêèõ ìîíàñòèðіâ. Áàòüêî âіääàâ 6-ðі÷íîãî Áîãäàíà äî Ëüâіâñüêîї єçóїòñüêîї êîëåãії, äå õëîïåöü ґðóíòîâíî âèâ÷èâ ëàòèíñüêó é ïîëüñüêó ìîâè. Ïðîòå íàâ÷àííÿ â êîëåãії íå ïðèâåëî éîãî äî çðå÷åííÿ ïðàâîñëàâíîї âіðè. Ïіñëÿ íàâ÷àííÿ ìîëîäèé Á. Õìåëüíèöüêèé âñòóïàє äî ×èãèðèíñüêîї êîçàöüêîї ñîòíі, õîäèòü ó ïîõîäè, íàáóâàє âіéñüêîâîãî äîñâіäó. Ñàìå â öåé ÷àñ êîçàöüêå âіéñüêî ïåðåáóâàëî ïіä áóëàâîþ ãåòüìàíà Ï. Ñàãàéäà÷íîãî. 1620 ð. ðàçîì ç áàòüêîì, ÿêèé î÷îëþâàâ êîçàöüêó ñîòíþ, Áîãäàí âèðóøèâ çà íàêàçîì óðÿäó äî Ìîëäîâè. Ó âåðåñíі 1620 ð. ó áèòâі ïіä Öåöîðîþ çàãèíóâ ñîòíèê Ì. Õìåëüíèöüêèé, à Áîãäàí ïîòðàïèâ ó ïîëîí äî òóðêіâ, äå ïåðåáóâàâ äâà ðîêè. Ó íåâîëі îâîëîäіâ òóðåöüêîþ ìîâîþ, ùî ïіçíіøå éîìó çíàäîáèëîñÿ. Ïіñëÿ çâіëüíåííÿ ç ïîëîíó, ç ÿêîãî, ìîæëèâî, áóâ âèêóïëåíèé ìàòіð’þ, à ìîæå, îáìіíÿíèé êîçàêàìè íà ïîëîíåíèõ òóðêіâ, Á. Õìåëüíèöüêèé îïèíèâñÿ íà Çàïîðîææі. Âіí áðàâ ó÷àñòü ó ïîâñòàííі êîçàêіâ (1625) ïіä êåðіâíèöòâîì Ì. Æìàéëà, õîäèâ і â ìîðñüêі ïîõîäè. Îñîáëèâî óñïіøíèì áóâ ïîõіä íà Ñòàìáóë (1629), çâіäêè êîçàêè ïðèâåçëè áàãàòó çäîáè÷. Ïîòіì ïîâåðíóâñÿ äî ×èãèðèíà é ïðîäîâæóâàâ ñëóæáó ÿê ðåєñòðîâèé êîçàê. Äåñü ó öåé ïåðіîä Áîãäàí îäðóæèâñÿ ç Ãàííîþ – äî÷êîþ ïåðåÿñëàâñüêîãî êîçàêà Ñîìêà. Ç íåþ âіí ìàâ òðüîõ ñèíіâ (Òèìîøà, Þðіÿ, іì’ÿ òðåòüîãî ñèíà íåâіäîìå) òà äâîõ äî÷îê (Ñòåïàíèäó é Êàòåðèíó). Âåëèêèé âïëèâ íà ôîðìóâàííÿ éîãî ïîëіòè÷íîãî òà âîєííîãî äîñâіäó ìàëî ïîâñòàííÿ 1637 ð. ïіä ïðîâîäîì Ïàâëà Áóòà (Ïàâëþêà). Á. Õìåëüíèöüêèé îáіéíÿâ ïîñàäó âіéñüêîâîãî ïèñàðÿ. Âèñîêîîñâі÷åíèé âіéñüêîâèé і ïîëіòèê, ÿêèé âîëîäіâ ëàòèíñüêîþ, ïîëüñüêîþ, òóðåöüêîþ, òàòàðñüêîþ ìîâàìè, íà êîçàöüêіé ðàäі â Êèєâі 30 ñåðïíÿ 1638 ð. áóâ îáðàíèé ÷ëåíîì ïîñîëüñòâà äî êîðîëÿ. Ïîñîëüñòâî ìàëî ñâîїì çàâäàííÿì äîìîãòèñÿ ïîì’ÿêøåííÿ óìîâ «Îðäèíàöіé». Âîñåíè òîãî ñàìîãî ðîêó êîçàêè ×èãèðèíñüêîãî ïîëêó îáðàëè Á. Õìåëüíèöüêîãî ñâîїì ñîòíèêîì.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

Îáèðàâñÿ âіí òàêîæ і äî ñêëàäó ïîñîëüñòâà íà ñåéì 1639 ð. äëÿ ðîçâ’ÿçàííÿ «êîçàöüêîãî ïèòàííÿ». Àâòîðèòåò ñîòíèêà Á. Õìåëüíèöüêîãî áóâ òàêèé âèñîêèé, ùî âîñåíè 1644 ð. ó Âàðøàâі âіäáóëàñÿ éîãî çóñòðі÷ ç ôðàíöóçüêèì ïîñëîì ãðàôîì äå Áðåæі, íà ÿêіé âåëèñÿ ïåðåãîâîðè ïðî íàéì Ôðàíöієþ êîçàêіâ äëÿ ó÷àñòі â Òðèäöÿòèëіòíіé âіéíі â Єâðîïі. Íàñòóïíîãî ðîêó ïåðåãîâîðè ïðîäîâæóâàëèñü ó Ôðàíöії, äå Á. Õìåëüíèöüêèé áóâ ðàçîì іç ñі÷îâèì îòàìàíîì Іâàíîì Ñіðêîì. Âîñåíè 1645 ð. ïîíàä äâі òèñÿ÷і êîçàêіâ, ÿêі ïðèáóëè äî Ôðàíöії, âçÿëè ó÷àñòü â îáëîçі é çàõîïëåííі ôîðòåöі Äþíêåðê íà ôðàíöóçüêîìó áåðåçі ïðîòîêè Ïà-äå-Êàëå. Òàê ïîñòóïîâî ôîðìóâàâñÿ ïîëіòèê і ïîëêîâîäåöü, ÿêèé î÷îëèâ íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíó áîðîòüáó óêðàїíñüêîãî íàðîäó. Óæå íà ïî÷àòêó âіéíè ñåðåä ïîâñòàíöіâ îñîáëèâî ïîìіòíèìè áóëè ñïîäâèæíèêè ãåòüìàíà – âèäàòíі ïîëêîâîäöі é äèïëîìàòè: Іâàí і Äàíèëî Âèãîâñüêі, Іâàí і Äàíèëî Íå÷àї, Ïàâëî Òåòåðÿ, Іâàí Ñіðêî, Ìèõàéëî Êðè÷åâñüêèé, Ãðèãîðіé Ëіñíèöüêèé, Іâàí Áîãóí, Ìàêñèì Êðèâîíіñ òà іí. Òàê, Ì. Êðèâîíіñ âіäіãðàâ âèðіøàëüíó ðîëü ó Ïèëÿâåöüêіé áèòâі. Íåçâàæàþ÷è íà ñâîє ïîðàíåííÿ, âіí ïðîäîâæóâàâ áîéîâèé ïîõіä äî Ãàëè÷èíè. Âîñåíè 1648 ð. Ì. Êðèâîíіñ ðàïòîâî ïîìåð. Ó âèçâîëüíіé áîðîòüáі éîãî ñïðàâó ïðîäîâæóâàâ ñèí – Êðèâîíîñåíêî. Ùå îäèí ñïîäâèæíèê Á. Õìåëüíèöüêîãî – Іâàí Áîãóí. Âіí ïîõîäèâ іç óêðàїíñüêîãî øëÿõåòñüêîãî ðîäó, ïåâíèé ÷àñ æèâ íà Ñëîáîæàíùèíі. Êîëè ðîçïî÷àëàñÿ Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà Іâàí Áîãóí óêðàїíñüêîãî íàðîäó, І. Áîãóí îïèíèâñÿ â ðÿäàõ ïîâñòàíöіâ. Ó êîçàöüêîìó ðåєñòðі 1649 ð. âіí óæå çãàäóєòüñÿ ÿê âіííèöüêèé ïîëêîâíèê. Соратники гетьмана

Польський сучасник так пише про нього: «Найбільш запеклі заворушення й бунти свавільних хлопів відбуваються звичайно на Брацлавщині внаслідок підбурювання Богуна». Восени 1648 р. оборону Поділля від поляків Б. Хмельницький доручив саме йому. А навесні 1653 р. на Поділля прийшли польські війська й оточили козаків І. Богуна в дерев’яному замку містечка Монастирища. І. Богун з козаками вийшов із замку через підземний хід, переодягнувшись у татарський одяг. Козаки, ударивши в тил полякам, здобули перемогу.

162

І. Богун брав участь у бурхливих подіях тієї доби. Він не приїхав до Переяслава на раду в 1654 р. і відмовився присягати московському цареві. Поляки, пропонували прийняти підданство Речі Посполитої й обіцяли надати йому шляхетство, найперше в Україні староство, а із часом зробити його гетьманом. Однак він відкинув пропозиції поляків. Після смерті гетьмана тільки І. Богун і полковник Зеленський виступили проти присутності московських військ і воєвод в Україні.

Á. Õìåëüíèöüêèé íàëåæèòü äî íàéâèäàòíіøèõ ïîñòàòåé â іñòîðії Óêðàїíè. Âіí íå ëèøå î÷îëèâ Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíó âіéíó â Óêðàїíі, à é çìіã îá’єäíàòè äëÿ öієї ìåòè çóñèëëÿ ðіçíèõ ñòàíіâ óêðàїíñüêîãî ñóñïіëüñòâà. Öå áóâ âèäàòíèé ïîëêîâîäåöü єâðîïåéñüêîãî ìàñøòàáó. Á. Õìåëüíèöüêèé çàïî÷àòêóâàâ áóäіâíèöòâî Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè. Íà çâіëüíåíіé òåðèòîðії áóëî ëіêâіäîâàíå ìàãíàòñüêî-øëÿõåòñüêå çåìëåâîëîäіííÿ, ôіëüâàðêè é êðіïàöòâî. Êðіïîñíèöüêі çàêîíè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ïåðåñòàëè äіÿòè â Óêðàїíі, ëþäè îòðèìàëè îñîáèñòó âîëþ é ïðàâî íà ñïàäêîâå âîëîäіííÿ çåìëåþ òà óãіääÿìè. Çåìëÿ ïåðåéøëà â ðîçïîðÿäæåííÿ äåðæàâè. Êîçàöüêі ãîñïîäàðñòâà îêðåìèìè ðèñàìè íàãàäóâàëè ôåðìåðñüêі, çîêðåìà âèêîðèñòàííÿì íàéìàíîї ïðàöі і çâ’ÿçêîì ç ðèíêîì. Âіäáóâñÿ ãðàíäіîçíèé ñîöіàëüíî-åêîíîìі÷íèé ïåðåâîðîò. Ñåðéîçíèõ çìіí çàçíàëè é ñóñïіëüíі âіäíîñèíè â Óêðàїíі. Æèòòÿ â Óêðàїíі îðãàíіçîâóâàëîñÿ íà îñíîâі çâè÷àєâîãî ïðàâà, à â ìіñòàõ – ìàãäåáóðçüêîãî. Äåðæàâíå áóäіâíèöòâî óñêëàäíþâàëîñÿ âîєííèìè óìîâàìè. Äëÿ çàõèñòó êðàїíè Á. Õìåëüíèöüêèé òðèìàâ âіéñüêî â ïîñòіéíіé áîéîâіé ãîòîâíîñòі. Îñêіëüêè ïіä ÷àñ âîєííèõ äіé ðîçîðÿëîñÿ íàðîäíå ãîñïîäàðñòâî, ëþäè ìàñîâî é ïîîäèíöі ïåðåñåëÿëèñÿ íà çàõèùåíі òåðèòîðії, òî ñòâîðþâàíі äåðæàâíі óñòàíîâè çíàõîäèëèñÿ ëèøå â çàðîäêîâîìó ñòàíі. Êîìïåòåíöії öèõ óñòàíîâ íå áóëî òî÷íî âèçíà÷åíî. Âëàäà ãåòüìàíà áàçóâàëàñÿ íà çâè÷àÿõ òà éîãî àâòîðèòåòі. Àäìіíіñòðàöіÿ äåðæàâè ìàëà ñòàíîâèé, êîçàöüêèé õàðàêòåð і íå ìîãëà îäðàçó îõîïèòè âñå óïðàâëіííÿ êðàїíîþ. Êîçàöüêà ñòàðøèíà íіáè áóëà єäèíà, àëå іñíóâàëà øëÿõåòñüêà ãðóïà, ÿêà ïðàãíóëà äî óãîäè ç Ïîëüùåþ. Á. Õìåëüíèöüêèé ÿê äåðæàâíèé Підсумки діяльності Богдана Хмельницького

163

Богдан Хмельницький – людина, полководець і державний діяч

17 ëþòîãî 1664 ð. І. Áîãóí áóâ ðîçñòðіëÿíèé ïîëÿêàìè ïіä Íîâãîðîäîì-Ñіâåðñüêèì. Öå êîðîòêі õàðàêòåðèñòèêè ëèøå äâîõ ãåðîїâ, êîòðі íàëåæàëè äî îòî÷åííÿ Á. Õìåëüíèöüêîãî. Óçàãàëі æ éîãî âåëè÷ ÿê ïîëêîâîäöÿ é äåðæàâíîãî äіÿ÷à ïîëÿãàëà â òîìó, ùî âіí çóìіâ íàáëèçèòè äî ñåáå öіëó ïëåÿäó âèäàòíèõ ëþäåé, êîòðі ñëóæèëè іíòåðåñàì ñâîãî íàðîäó.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

äіÿ÷ íå ìіã öüîãî äîïóñòèòè, áî âіí ìàâ ÷іòêèé ïëàí ïîáóäîâè íåçàëåæíîї óêðàїíñüêîї äåðæàâè. Óñі öі ñêëàäíîñòі ïðèçâîäèëè äî òîãî, ùî äåðæàâíіñòü çà Á. Õìåëüíèöüêîãî ùå íå ìîãëà íàáðàòè çàêіí÷åíèõ ôîðì. Ãåòüìàí óñі ñâîї ñèëè, çäіáíîñòі òà àâòîðèòåò âèêîðèñòàâ äëÿ çìіöíåííÿ äåðæàâíîãî àïàðàòó Óêðàїíè òà âèçíàííÿ її íåçàëåæíîñòі. Á. Õìåëüíèöüêèé áóâ âèäàòíèì äèïëîìàòîì, ÿêèé çóìіâ çà êîðîòêèé òåðìіí íàëàãîäèòè äèïëîìàòè÷íó ñëóæáó, ïàðàëіçóâàòè äії Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ùîäî ñòâîðåííÿ àíòèóêðàїíñüêîї êîàëіöії ðÿäó єâðîïåéñüêèõ äåðæàâ. Ãåòüìàí áóâ âèñîêîîñâі÷åíîþ ëþäèíîþ. Ìàþ÷è íåîáìåæåíó âëàäó, âіí íå ïîòðåáóâàâ ðîçêîøіâ і æèâ äóæå ñêðîìíî. Îðãàíіçîâàíèé Á. Õìåëüíèöüêèì äåðæàâíèé àïàðàò êåðóâàâ çîâíіøíіìè âіäíîñèíàìè. Ãåòüìàí ìàâ òî÷íі âіäîìîñòі ïðî ïîäії â ñóñіäíіõ êðàїíàõ, çáèðàâ âіäîìîñòі ÷åðåç ïîñëіâ àáî àãåíòіâ, à òàêîæ îòðèìóâàâ іíôîðìàöіþ âіä ÷óæîçåìíèõ ïîñëàíöіâ і âіä êóïöіâ. Ïèòàííÿ çîâíіøíüîї ïîëіòèêè Á. Õìåëüíèöüêèé âèðіøóâàâ íà ñòàðøèíñüêіé ðàäі. Ç éîãî ñîðàòíèêіâ ñôîðìóâàëàñÿ ãðóïà äèïëîìàòіâ, ÿêі î÷îëþâàëè ïîñîëüñòâà â ðіçíі äåðæàâè (І. Âèãîâñüêèé, Ñ. Çàðóäíèé, Ô. Âåøíÿê, Ñ. Ìóæèëîâñüêèé, Ê. Áóðëÿé, Ñ. Ñàâè÷, Ï. Òåòåðÿ òà іí.). Äèïëîìàòè÷íі ìіñії âèêîíóâàëè áëèçüêî ñîòíі ñòàðøèí. Á. Õìåëüíèöüêèé çàëó÷àâ äî öієї ñëóæáè é іíîçåìöіâ-ãðåêіâ. Îäíèì іç íèõ áóâ Í. Òàôðîëі, ÿêèé áðàâ ó÷àñòü ó ñêëàäàííі ìèðíîãî äîãîâîðó ìіæ Ðîñієþ é Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ. Ãðåêè çíàëè іíîçåìíі ìîâè, ùî áóëî íåîáõіäíèì ó âіäíîñèíàõ ç іí-

Ïåðåãîâîðè ãåòüìàíà Õìåëüíèöüêîãî ç ïîëüñüêèì ïîñëîì Ñìÿðîâñüêèì ïіä Çàìîñòÿì. XVII ñò.

164

Ïðàöþєìî ñàìîñòіéíî

ДОКУМЕНТИ На які важливі риси Б. Хмельницького як державного діяча звернув увагу венеціанський посол? Із записок венеціанського посла Альберто Віміно про Б. Хмельницького (1650) Росту він скорше високого, ніж середнього, широкий в костях і міцної будови. Його мова і спосіб правління вказують, що він володіє розсудливою думкою і проникливим розумом. У поведінці він м’який і простий, і цим з’єднує в собі любов вояків, але, з другого боку, він тримає їх у дисципліні гострими вимогами. Усім, хто входить до його кімнати, він простягає руку і всіх просить сідати, якщо це козаки... В. Січинський. Чужинці про Україну. – К., 1992. – С. 80.

Прочитавши документ, спробуйте визначити, чи точно автор переповідає діяльність Б. Хмельницького. Уривок з латиномовної хроніки С. Грондського «Історія козацько-польської війни» Принагідно тут можна сказати і кілька слів про самого Хмельницького. За походженням він був сином польського шляхтича. Останній учинив якийсь злочин і через це був засуджений королівським судом на ганьбу з конфіскацією майна. Тоді він подався до козаків. Оскільки ж сам був

165

Богдан Хмельницький – людина, полководець і державний діяч

øèìè äåðæàâàìè. Áàãàòî ñòàðøèí âîëîäіëè ëàòèíñüêîþ ìîâîþ, òà é ñàì Á. Õìåëüíèöüêèé ïèñàâ іíîäі ëèñòè é âіâ ïåðåãîâîðè ëàòèíîþ. Âіí âіäïðàâëÿâ äî Êðèìó ëþäåé äëÿ âèâ÷åííÿ òàòàðñüêîї ìîâè. Ïîñîëüñòâà ìàëè іíñòðóêöії âіä ãåòüìàíà. Ñêëàäàííÿì äèïëîìàòè÷íèõ ëèñòіâ êåðóâàâ îñîáèñòî ãåòüìàí. Äèïëîìàòè÷íі âіäíîñèíè ç ðіçíèìè êðàїíàìè ñôîðìóâàëè ñâîєðіäíèé öåðåìîíіàë ïðèéîìó іíîçåìíèõ ïîñëіâ. Íàçóñòðі÷ îñîáëèâî âàæëèâèì ïîñîëüñòâàì âèñèëàëè ïî÷åñíó âàðòó, ÿêà âіòàëà ïîñëіâ і ïðîâîäèëà їõ äî ãåòüìàíñüêîї ñòîëèöі. Ïîñëàì íàäàâàëè ïðèìіùåííÿ і õàð÷óâàííÿ. Ç ïðèâіòàííÿì âіä ãåòüìàíà ïðèõîäèâ õòî-íåáóäü іç ñòàðøèí àáî ñòàðøèé ñèí ãåòüìàíà. Íàñòóïíîãî äíÿ ïіñëÿ ïðèїçäó ïîñîëüñòâà çíîâó ïðèõîäèëè ïðåäñòàâíèêè ñòàðøèíè, ùîá ïðîâåñòè їõ íà àóäієíöіþ äî ãåòüìàíà. Ïîñëè їõàëè âåðõè íà ïàðàäíî ïðèáðàíèõ êîíÿõ. Їõ ñóïðîâîäæóâàëà ïî÷åñíà âàðòà ç êîçàêіâ. Ïіä ÷àñ ïðèéîìó ïîñëіâ ãåíåðàëüíèé ïèñàð âãîëîñ ÷èòàâ ïðèâåçåíèé ëèñò, âіäáóâàëîñÿ îáãîâîðåííÿ âàæëèâèõ ïèòàíü ó âіäíîñèíàõ ìіæ äåðæàâàìè. Ïîñëіâ îáäàðîâóâàëè öіííèìè ðå÷àìè, âëàøòîâóâàëè áåíêåò, ïðîãîëîøóâàëè òîñòè íà ÷åñòü âîëîäàðіâ äåðæàâ, äàâàëè ñàëþòè ç ãàðìàò òîùî. Òàêèì ÷èíîì, Á. Õìåëüíèöüêèé áóâ âåëèêèì äåðæàâíèì äіÿ÷åì, ïîëêîâîäöåì і äèïëîìàòîì.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

військовим, то вони прийняли його з радістю, дали йому й дружину, від якої згодом він мав цього єдиного сина, котрому на знак цієї події, яка стала для нього найприємнішою, а ще ж виходячи з власних міркувань щодо зміцнення дружби з козаками, від котрих отримав дружину, яка народила йому немов у подарунок сина, він і дав йому ім’я Богдан, що з мови рутенської означає – даний Богом. Коли ж батько помер, Богдан зростав уже між козаками, де й виховувався, навряд чи коли-небудь згадуючи про давню батьківщину. Він перебував разом зі своєю матір’ю і згодом, досягши зрілого віку, прилучився душею до військової справи, мало займаючись науками; однак до чого б він не брався, то робив справу бездоганно і був щасливцем; з роками, за спільною згодою козаків він легко просунувся до вищих посад, одначе через перешкоди з боку комісарів, призначених королем, не міг виконувати жодної служби. Тим часом, однак, Конецпольський, той головнокомандувач королівського війська, котрому припала до вподоби вправність Хмельницького у виконанні справ і завжди неабияка готовність, призначив його писарем козацького війська; у ті часи вищої посади за цю їм не давалося; а щоб його зробити більш відданим у виконанні власних завдань і доручень з боку короля, він милостиво надав йому широкі простори безлюдних степів по цей бік Бористену, щоб він для своїх власних потреб заснував свою колонію. А тому там за кілька років він заснував чудове місто, зване Суботів, що знаходиться на відстані однієї милі від Чигирина, давнього українського міста (декотрі ж, між іншим, стверджують, мовляв, той сам Конецпольський перед самою смертю заявляв, що дуже жалкує з того приводу, що йому доведеться помирати, тоді як Хмельницький ще при здоров’ї, від котрого аж до цього часу зазнавав негідних підступів попри те, що він чинив благодіяння (між іншим, він щедрою рукою давав Хмельницькому готівкою гроші) своїм впливом; і коли б козаки одного разу учинили якісь заворушення і він сам постав би перед дуже важливим випробуванням, то у нього виникли би побоювання, щоб Річ Посполита не зазнала значного лиха від Хмельницького; ніколи бо серед козаків не з’являвся діяч з такими незвичайними здібностями і такої відважності, як оцей). Після смерті Конецпольського Хмельницький, як я казав вище, був втягнений у війну проти турків... Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648–1658 рр. / Упорядник проф. Ю.А. Мицик. – К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАНУ, 2012. – Т. 1 (1648–1649). – С. 567–568.

Які основні заслуги покійного гетьмана називає промовець? Промова секретаря гетьмана Самійла Зорки на похоронах Богдана Хмельницького Жити й умирати – либонь, постановлено так від початку світу всесильним божим декретом, висловленим до наших предків,– живіте і множтеся, бо землею ви є і до землі підете. Однак смерть людська звикла наповнювати серця живих непохибним і непогамованим жалем, панове полковники і вся старшино з усім товариством Запорозького війська! Прийшлося нині й нам після веселих минулих часів слухати смутні плачі і рясними сльозами заливати обличчя наше, коли мусимо оце

166

Величко Самійло. Літопис. – К.: Дніпро, 1991. – Т. 1. – С. 206–207.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Чи існувала за Хмельниччини реальна можливість визволення з-під влади Речі Посполитої всіх українських земель? 2. Що було основним підсумком діяльності Б. Хмельницького? 3. Чим характеризується дипломатичний хист Б. Хмельницького? 4. Як сьогодні в с. Суботові увічнено пам’ять Б. Хмельницького? 5. У 1995 р. в Україні було засновано орден Богдана Хмельницького. Хто його отримує і за які заслуги? 6. Як ви думаєте, чому саме Б. Хмельницького історія обрала творцем нової держави? 7. Довідайтесь, ім’я якого соратника Б. Хмельницького носило одне з військових формувань першої чверті ХХ ст.? 8. До якої соціальної категорії переважно належали соратники Б. Хмельницького?

167

Богдан Хмельницький – людина, полководець і державний діяч

оглядати на смертнім катафалку і віддавати останню шану нашому гетьманові Богданові Хмельницькому, справдешньому, даному нам від Бога вождеві, якого забрала від нас невблаганна смерть. Помер, полишивши по собі несмертну славу, той добрий вождь наш, дякуючи голові якого не тільки ми, його підручні, але й уся Малої Русі Річ Посполита могла жити довгі літа при щасливих успіхах. Помер той, кому разом із вашою милістю панством всюди допомагала всемогутня рука божа стояти при своїй правді за вольність та свої старожитні права проти братів, але разом із тим ворогів наших – польських савроматів. Помер той, від чийого гарматного й мушкетного грому не лише тремтіла ясносвітна старожитних вандалів Сармація і обидва береги бурливого Евксінопонту зі своїми міцними замками й фортецями (особливо в 1621 році, коли точилася під Хотином не без участі братів наших, козаків, щаслива для Корони Польської війна з імператором оттоманським Османом), але й дрижали, й тряслися огорнені мушкетним козацьким порохом і самі царгородські стіни. Помер, зрештою, той, завдяки справі якого могли сподіватися ніколи не вмирати оживлені старожитні права й вольності українські та цілого Запорозького війська. Не стає мені часу, щоб висловити й вичислити цноти й вашу лицарську діяльність, яку ви хвалебно виказали при даному собі від бога вождеві й гетьманові Хмельницькому за пошкоджені й потоптані поляками старожитні права й вольності братів своїх на багатьох місцях з великою перевагою й відвагою, наслідуючи в тому старовічних предків слов’ян, які давали воєнну допомогу й великому Александрові Македонському, а також сцитгів, цимбрів і козарів. Нехай виповідять людською мовою про лицарську діяльність вашу поля й долини, вертепи й гори, мури й гарматні рури, коли ви ставали й воювали за свої вольності з мужнім і величним серцем, з лицарською й богатирською відвагою проти ворогів і братів своїх сарматопольських, і це ви доказували при всемогутній божій помочі на Жовтій Воді, під Корсунем, Пилявою, під Збаражем, Зборовом, Берестечком, під Білою Церквою, Львовом і Замостям, під Нестерваром і Баром, Кам’янцем-Подільським і Жванцем, Батогом і Охматовом та і в інших багатьох місцях, яких не вилічую...

§21.

ÂÀÆÊÈÉ ØËßÕ ÁÎÐÎÒÜÁÈ ÇÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÓ ÄÅÐÆÀÂÍІÑÒÜ (1650–1653 ðð.)

Çãàäàéòå!

1. ×èì çàâåðøèëàñÿ âîєííà êàìïàíіÿ 1649 ð.? 2. ×è ìіã Çáîðіâñüêèé äîãîâіð çàáåçïå÷èòè òðèâàëèé ìèð?

Îáèäâі ñòîðîíè ðîçóìіëè òèì÷àñîâіñòü Çáîðіâñüêîãî ìèðó. Ó 1650 ð. ó ïîëüñüêîìó ñåéìі äåäàëі áіëüøîї ñèëè ñòàëà íàáèðàòè «ïàðòіÿ âіéíè». Êîðîëü çâèíóâà÷óâàâ ãåòüìàíà ó çâ’ÿçêàõ ç ðіçíèìè äåðæàâàìè. Á. Õìåëüíèöüêèé, äіéñíî, øóêàâ ñîþçíèêіâ і âіäâåðòî çàÿâëÿâ: «Ìè, îõîðîíÿþ÷è íàøі ãîëîâè é çàïîáіãàþ÷è íàøîìó ëèõîâі, ìóñèìî øóêàòè ïðèÿòåëіâ». Ïðîòå é Ïîëüùà іíòåíñèâíî øóêàëà çîâíіøíüîї äîïîìîãè äëÿ áîðîòüáè ç óêðàїíñüêèìè ïîâñòàíöÿìè. Çà óõâàëîþ ñåéìó ßí II Êàçèìèð ó ñі÷íі 1651 ð. äàâ íàêàç ãîòóâàòèñÿ äî íàñòóïó íà Óêðàїíó. Á. Õìåëüíèöüêèé, îòðèìàâøè âіäîìîñòі ïðî ïіäãîòîâêó Ïîëüùі äî âіéíè, ñòàâ ãîòóâàòèñÿ äî îáîðîíè. Âіí çâåðíóâñÿ ïî äîïîìîãó äî êðèìñüêèõ òàòàð і òóðêіâ. Ãîëîâíі ñèëè ïðîòèâíèêіâ çіéøëèñÿ íà Âîëèíі ïіä Áåðåñòå÷êîì. Ñàìå òóò 18–20 ÷åðâíÿ 1651 ð. ðîçãîðíóëàñÿ îäíà ç íàéáіëüøèõ áèòâ ó õîäі Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè. Ïîëÿêè ðîçòàøóâàëèñÿ âçäîâæ ð. Ñòèð і ïîäіëèëèñÿ íà òðè ÷àñòèíè. Ïîëüñüêà àðìіÿ íàëі÷óâàëà 150 òèñ. âîїíіâ, âêëþ÷àþ÷è 20 òèñ. íіìåöüêèõ íàéìàíöіâ. Á. Õìåëüíèöüêèé íà ÷îëі ñåëÿíñüêî-êîçàöüêèõ ïîëêіâ çàéíÿâ íåâèñîêі ïàãîðáè íà áåðåçі ð. Ïëÿøіâêè íà ïðàâîìó ôëàíçі âіéñüê. Íà ïàãîðáі ëіâîãî ôëàíãó ðîçòàøóâàëèñÿ ïіâìіñÿöåì òàòàðñüêі âіéñüêà é íåâåëèêèé çàãіí òóðêіâ. Ó öåíòðі ïіâìіñÿöÿ ïîñòàâèëè õàíñüêèé íàìåò, à áіëÿ ïіäíіææÿ ïàãîðáà ïîñòàâèëè ãàðìàòè. Êîçàöüêî-òàòàðñüêå âіéñüêî íàëі÷óâàëî 100 òèñ. êîçàêіâ і 50 òèñ. òàòàðñüêîї êіííîòè. Óäåíü 18 ÷åðâíÿ ïåðøèì íà êîçàêіâ ðóøèëî ç’єäíàííÿ ß. Âèøíåâåöüêîãî. Êîçàöüêèé òàáіð, ùî ñêëàäàâñÿ çі ç’єäíàíèõ ëàíöþãàìè äåñÿòè ðÿäіâ âîçіâ, ùå íå áóâ äîáóäîâàíèé. Êîçàêè é ñåëÿíè, ïіäòðèìàíі òàòàðàìè, âіäіãíàëè êіííîòó ß. Âèøíåâåöüêîãî і ïåðåéøëè â êîíòðíàñòóï, àëå áóëè çóïèíåíі íіìåöüêèìè íàéìàíöÿìè. Ïіñëÿ íåâäàëîї àòàêè ß. Âèøíåâåöüêîãî êîðîëü ðîçïî÷àâ íàñòóï öåíòðàëüíîþ ÷àñòèíîþ ñâîãî âіéñüêà íà çàéíÿòèé òàòàðàìè ïàãîðá, îáñòðіëþþ÷è éîãî ç ãàðìàò òà ìóøêåòіâ. Õàí, à çà íèì óñÿ îðäà ïî÷àëè òіêàòè. Òîäі êîðîëü ïîâåðíóâ ôðîíò íàëіâî ïðîòè êîçàöüêîãî òàáîðó, і öіëó íі÷ ïіä äîùåì ïîëÿêè îáñòðіëþâàëè éîãî ç ãàðìàò.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

Битва під Берестечком

168

Á. Õìåëüíèöüêèé äîðó÷èâ êîìàíäóâàííÿ âіéñüêîì Ô. Äæåäæàëіþ, à ñàì ðàçîì ç І. Âèãîâñüêèì і ÷îòèðìà êîçàêàìè ïîїõàâ óñëіä çà õàíîì, ùîá ç’ÿñóâàòè ñèòóàöіþ. Àëå õàí çàõîïèâ éîãî â ïîëîí і ðóøèâ íà Êðèì. Óòå÷à õàíà âіäіãðàëà ôàòàëüíó ðîëü ó õîäі Áåðåñòåöüêîї áèòâè. Âîíà îãîëèëà ëіâèé ôëàíã êîçàöüêîї àðìії, äàþ÷è çìîãó ïîëÿêàì îõîïèòè її ïіâêîëîì îáëîãè. 6 ëèïíÿ êîçàêè âèñëàëè äî êîðîëÿ ïåðåãîâîðíèêіâ. Êîðîëü çàïðîïîíóâàâ âèäàòè âñіõ ïîëêîâíèêіâ, çäàòè çáðîþ і ïîâåðíóòèñÿ äî óìîâ Êóðóêіâñüêîї óãîäè (1625). Ïіñëÿ âіäìîâè êîçàêіâ êîðîëü íàêàçàâ ðîçïî÷àòè àðòèëåðіéñüêèé îáñòðіë êîçàöüêîãî òàáîðó. Óäîñâіòà 10 ëèïíÿ íà òîé ÷àñ íàêàçíèé ãåòüìàí І. Áîãóí ç 2 òèñ. êîçàêіâ і ãàðìàòàìè ïåðåéøîâ çà ïåðåïðàâó ç ìåòîþ її

ßðåìà Âèøíåâåöüêèé

Ãåðá Âèøíåâåöüêèõ

169

Богдан Хмельницький – людина, полководець і державний діяч

Ìèõàéëіâñüêà öåðêâà â ñ. Ïëÿøåâà Ðіâíåíñüêîї îáë. 1636 ð.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

óêðіïèòè. Ó êîçàöüêîìó òàáîðі çàïіäîçðèëè çðàäó, ïî÷àëàñÿ ïàíі÷íà âòå÷à éîãî îáîðîíöіâ. Ïîáà÷èâøè áåçëàäíèé âіäõіä àðìії ÷åðåç áîëîòî, І. Áîãóí ïîâåðíóâñÿ, çàêëèêàþ÷è çóïèíèòèñü, àëå âñòàíîâèòè ëàä éîìó âæå íå âäàëîñÿ. Íà ïåðåïðàâі ñêóï÷èëîñÿ áàãàòî ëþäåé. Âîíè ãèíóëè â áîëîòі. À òèì ÷àñîì ïîëüñüêå âіéñüêî âäàðèëî íà òàáіð. Òîäі é êîçàöüêі ïîëêè ñòàëè îðãàíіçîâàíî âіäñòóïàòè. Áіëüøà ÷àñòèíà êîçàöüêîї àðìії âèéøëà ç îòî÷åííÿ. Çàãîíè æ, ÿêі çàëèÃåîðãіїâñüêà öåðêâà, øèëèñÿ ïðèêðèâàòè âіäñòóï, ãåðîї÷íî çáóäîâàíà íà ìіñöі âіäáèâàëèñÿ, äîêè âñі íå çàãèíóëè. Öå Áåðåñòåöüêîї áèòâè. áóëà ïåðøà âіä÷óòíà ïîðàçêà ïîâñòàíöіâ. Ïî÷àòîê XX ñò. Ó õîäі áèòâè ïіä Áåðåñòå÷êîì çàãèíóëî áàãàòî ïîâñòàíöіâ. Óòðàòè ïîëÿêіâ òàêîæ áóëè çíà÷íі: òіëüêè âèçíà÷íèõ øëÿõòè÷іâ çàãèíóëî ïîíàä 300 ÷îëîâіê. Òà áîðîòüáà íàðîäó íå ïðèïèíèëàñÿ. Âèêóïëåíèé êîçàêàìè ç ïîëîíó Á. Õìåëüíèöüêèé ñòàâ ãîòóâàòè îáîðîíó. Óíіâåðñàëàìè âіí çàêëèêàâ íàðîä äî ïîäàëüøîї áîðîòüáè і çіáðàâ çíîâó 50 òèñ. êîçàêіâ і ñåëÿí òà 40 òèñ. òàòàð. Öåíòðîì éîãî îáîðîíè áóëà Áіëà Öåðêâà, ÿêó âіí óêðіïëþâàâ. Îáèäâі âîðîãóþ÷і ñòîðîíè áóëè âèñíàæåíі áîÿìè. Ïî÷àëèñÿ ïåðåãîâîðè ïðî ïåðåìèð’ÿ. 18 âåðåñíÿ 1651 ð. ó Áіëіé Öåðêâі áóëî ïіäïèñàíî ìèð, çãіäíî ç ÿêèì êîçàöüêèé ðåєñòð ñêîðî÷óâàâñÿ äî 20 òèñ. «Âèïèùèêè» ïîâèííі áóëè ïîâåðíóòèñÿ äî ñâîїõ ïàíіâ ÿê êðіïàêè. Âëàäà ãåòüìàíà îáìåæóâàëàñÿ ëèøå Êèїâñüêèì âîєâîäñòâîì. Øëÿõòà äіñòàâàëà ïðàâî çàéìàòè ñâîї çåìëі é óñÿêі «ïîæèòêè». Ãåòüìàí çîáîâ’ÿçóâàâñÿ ðîçіðâàòè ñîþç іç Êðèìîì і âіäіñëàòè ç Óêðàїíè òàòàðñüêі çàãîíè. Ãåòüìàí ïîçáàâëÿâñÿ ïðàâà äèïëîìàòè÷íèõ çíîñèí ç іíîçåìíèìè äåðæàâàìè. Öå áóëè äóæå òÿæêі äëÿ Óêðàїíè óìîâè. Îäíàê ãåòüìàí çáåðіã îñíîâíó òåðèòîðіþ Âіéñüêà Çàïîðîçüêîãî – Íàääíіïðÿíùèíó. Îäíèì ç íàñëіäêіâ ïîðàçêè ïіä Áåðåñòå÷êîì і Áіëîöåðêіâñüêîãî ìèðó áóëî çðîñòàííÿ êіëüêîñòі ïåðåñåëåíöіâ – êîçàêіâ, ñåëÿí òà ìіùàí – ó Ñëîáîæàíùèíó. Òàì ëþäè ðÿòóâàëèñÿ âіä íåáåçïåêè ïîëüñüêî-øëÿõåòñüêîãî òåðîðó é çàêðіïà÷åííÿ. Íàðîäíі ìàñè Óêðàїíè é çàïîðîçüêі êîçàêè áóëè íåâäîâîëåíі Áіëîöåðêіâñüêèì ìèðîì íàñòіëüêè, ùî Á. Õìåëüíèöüêîìó äîâåëîñÿ їõ óòèõîìèðþâàòè. Áîðîòüáà ïîâèííà áóëà ðîçãîðіòèñÿ ç íîâîþ ñèëîþ. Білоцерківський мир

170

Áіëîöåðêіâñüêèé ìèð 1651 ð. íå áóâ çàòâåðäæåíèé ïîëüñüêèì ñåéìîì. Òîìó Á. Õìåëüíèöüêèé ââàæàâ ñåáå âіëüíèì âіä äîòðèìàííÿ éîãî óìîâ. Îáèäâі ñòîðîíè ãîòóâàëèñÿ äî ïîäàëüøîї áîðîòüáè, êîæíà ñïîäіâàëàñÿ íà ïåðåìîãó. Óæå ïіçíüîї îñåíі 1651 ð. ïîëüñüêі âіéñüêà îêóïóâàëè Áðàöëàâùèíó, à ãåòüìàí ãîòóâàâ ìîáіëіçàöіþ ðåєñòðîâèõ êîçàêіâ, ñåëÿí òà ìіùàí. Ó áåðåçíі 1652 ð. Á. Õìåëüíèöüêèé âèäàâ óíіâåðñàë, ó ÿêîìó âіí çâåðòàâñÿ äî ñòàðøèíè, ðÿäîâèõ êîçàêіâ і ïîñïîëèòèõ іç çàêëèêîì ãîòóâàòèñÿ äî ðіøó÷îãî íàñòóïó íà âîðîãà. Ó òðàâíі ãåòüìàí âіäïðàâèâ êіëüêà ëіâîáåðåæíèõ ïîëêіâ íà ×åðíіãіâùèíó ç ìåòîþ çàõèñòó ïіâíі÷íîãî ôðîíòó âіä âòîðãíåííÿ ëèòîâñüêèõ âіéñüê. Ó öåé ÷àñ ãîëîâíі ñèëè êîçàöüêîãî âіéñüêà íà ÷îëі ç Á. Õìåëüíèöüêèì ðóøèëè іç ×èãèðèíà íà Áðàöëàâùèíó. Òàì òîäі çíàõîäèëîñÿ âåëèêå ïîëüñüêå âіéñüêî. Ïîëÿêè, ÿêі ñòîÿëè íåïîäàëіê ãîðè Áàòіã íàä Áóãîì (íèíі – â Òðîñòÿíåöüêîìó ðàéîíі íà Âіííè÷÷èíі), çàéìàëè âåëèêó ïëîùó, àëå çíà÷íèõ óêðіïëåíü íå çðîáèëè, ùî ñâіä÷èëî ïðî їõíþ áåçòóðáîòíіñòü. Íåñïîäіâàíіñòü íàñòóïó є îäíієþ ç îçíàê âіéñüêîâîãî ìèñòåöòâà ïîëêîâîäöÿ Á. Õìåëüíèöüêîãî. 22 òðàâíÿ 1652 ð. âіí çíåíàöüêà ç’ÿâèâñÿ çі ñâîїì âіéñüêîì ïåðåä ïîëüñüêèì òàáîðîì. Ó áіé ïåðøîþ âñòóïèëà óêðàїíñüêà і ïîëüñüêà êіííîòè. Ïîëüñüêà êіííîòà, íàìàãàþ÷èñü íå äîïóñòèòè êîçàöüêå âіéñüêî â ðîçòàøóâàííÿ ñâîãî òàáîðó, âèéøëà íàçóñòðі÷ і ïî÷àëà ñòðіìêî ðóõàòèñÿ âïåðåä, ÷èì ñêîðèñòàâñÿ Á. Õìåëüíèöüêèé. Ïîëüñüêà êіííîòà ïîòðàïèëà ïіä îáñòðіë ç ôëàíãіâ і çàçíàëà âåëèêèõ âòðàò. 23 òðàâíÿ óêðàїíñüêå âіéñüêî âäàðèëî ïî ïîëüñüêîìó òàáîðó ç ôðîíòó, à êіííîòà çàéøëà ç òèëó. Ïîëüñüêі ïîçèöії áóëè îòî÷åíі ïîâñòàíñüêîþ àðìієþ. Ñëàáêі âîðîæі óêðіïëåííÿ áóëî âçÿòî. Íàéäîâøå îáîðîíÿëàñÿ ïіõîòà ç íàéìàíöіâ, ÿêà âñòèãëà ïîáóäóâàòè äëÿ ñåáå îáîðîííі ðåäóòè, àëå íåçàáàðîì і âîíè áóëè ïîäîëàíі. Êîçàêè ââіðâàëèñÿ äî ïîëüñüêîãî òàáîðó і â çàïåêëîìó áîþ çäîëàëè îïіð ïðîòèâíèêà. 60-òèñÿ÷íà âîðîæà àðìіÿ áóëà ïîâíіñòþ çíèùåíà ðàçîì ç її âîєíà÷àëüíèêàìè, âêëþ÷àþ÷è ãåòüìàíà Ì. Êàëèíîâñüêîãî. Öþ ïåðåìîãó ñó÷àñíèêè ïîðіâíþâàëè ç ïåðåìîãîþ Ãàííіáàëà íàä ðèìëÿíàìè ïіä Êàííàìè (216 ð. äî í. å.). Áàòîçüêà áèòâà ïіäòâåðäèëà âіéñüêîâèé òàëàíò Á. Õìåëüíèöüêîãî ÿê ïîëêîâîäöÿ. Öå áóâ éîãî âîєííèé ðåâàíø çà ïîðàçêó ïіä Áåðåñòå÷êîì. Îñêіëüêè óìîâè Áіëîöåðêіâñüêîãî ìèðó âæå íå äіÿëè, êîçàöüêå âіéñüêî çíîâó çàéíÿëî òåðèòîðіþ ïî ð. Ñëó÷ – çàõіäíі êîðäîíè êîçàöüêèõ çåìåëü, âèçíà÷åíі óìîâàìè Çáîðіâñüêîãî äîãîâîðó. Áàòîçüêà áèòâà ìàëà âåëèêå çíà÷åííÿ ùå é òîìó, ùî ðîçãîðíóëàñÿ õâèëÿ ìàñîâèõ âèçâîëüíèõ ïîâñòàíü ñåëÿí і ìіùàí. 171

Важкий шлях боротьби за українську державність (1650–1653 рр.)

Воєнний реванш

Öÿ ïåðåìîãà ñóòòєâî âïëèíóëà é íà õіä óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèõ ïåðåãîâîðіâ ïðî íàäàííÿ Á. Õìåëüíèöüêîìó äîïîìîãè ç áîêó Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè, ÿêі âåëèñÿ âæå âïðîäîâæ êіëüêîõ ðîêіâ. Ãåòüìàí ïîñòàâèâ ñâîїì çàâäàííÿì òàêîæ çìóñèòè ìîëäîâñüêîãî âîєâîäó Ëóïóëà ðîçіðâàòè çâ’ÿçêè ç øëÿõåòñüêîþ Ïîëüùåþ, ùî ïîâèííî áóëî її äåùî îñëàáèòè. Іç öієþ ìåòîþ áóëî îðãàíіçîâàíî Äðóãèé ìîëäîâñüêèé ïîõіä óêðàїíñüêîãî âіéñüêà. Робота в групах: Запропонуйте варіанти невоєнного врегулювання польсько-українського конфлікту.

Á. Õìåëüíèöüêèé îòðèìàâ çìîãó ðåàëіçóâàòè ñâîї ïëàíè ïîâíîãî âèçâîëåííÿ óêðàїíñüêîãî íàðîäó. Âåäó÷è ïåðåãîâîðè ç Ïîëüùåþ, ãåòüìàí âèìàãàâ, ÿê ìіíіìóì, âіäíîâèòè þðèäè÷íó ñèëó Çáîðіâñüêîї óãîäè. Àëå ïîëÿêè íå ïîãîäæóâàëèñÿ íà öå. Âåëèêèé ãåòüìàí Ïîëüùі Ñ. Ïîòîöüêèé íà ïî÷àòêó 1653 ð. íàïèñàâ ëèñòà Á. Õìåëüíèöüêîìó, ó ÿêîìó ïîãðîæóâàâ âіéíîþ. Âіí âèìàãàâ âіä ãåòüìàíà, ùîá òîé ðîçïóñòèâ ïîâñòàíñüêå âіéñüêî, áî êîçàê ìàє áóòè êîçàêîì, à ìóæèê – ìóæèêîì, ïîñëóøíèì ñâîєìó ïàíîâі. Òîáòî íàìіðè ïîëÿêіâ áóëè äîñèòü çðîçóìіëèìè. Òîìó Á. Õìåëüíèöüêèé áàãàòî çóñèëü äîêëàäàâ äî òîãî, ùîá çàõèñòèòè êîðäîíè âèçâîëåíîї òåðèòîðії Óêðàїíè âіä ïîñòіéíèõ íàïàäіâ ïîëüñüêî-øëÿõåòñüêèõ çàãîíіâ.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

Оборона кордонів

Áіé І. Áîãóíà іç ×àðíåöüêèì ïіä Ìîíîñòèðèùåì. Õóäîæíèê Ì. Ñàìîêèø. 1931 ð.

172

8 êâіòíÿ 1653 ð. 8-òèñÿ÷íå êîçàöüêå âіéñüêî íà ÷îëі іç ñèíîì ãåòüìàíà âèðóøèëî â ïîõіä. Òèìіø áóâ ëþäèíîþ õîðîáðîþ, àëå éîãî íå ìîæíà áóëî íàçâàòè âèäàòíèì ïîëіòèêîì ÷è ïîëêîâîäöåì. Ðіøåííÿ ãåòüìàíà ïðî ìîëäîâñüêèé ïîõіä íå áóëî îáäóìàíèì êðîêîì. Öåé ïîõіä âòÿãíóâ Óêðàїíó â êîíôðîíòàöіþ ç Âàëàõієþ òà Òðàíñіëüâàíієþ é ïіäøòîâõíóâ їõ äî óêëàäåííÿ âîєííîãî ñîþçó ç ïîëÿêàìè. Âіéñüêî Òèìîøà ïåðåéøëî ÷åðåç Áðàöëàâùèíó, ôîðñóâàëî áіëÿ ßìïîëÿ ð. Äíіñòåð, çàéíÿëî ôîðòåöþ Ñîðîêè і âçÿëî êóðñ íà ßññè. 20-òèñÿ÷íå óãîðñüêî-âàëàñüêå âіéñüêî âіäñòóïèëî, і Òèìіø óçÿâ ñòîëèöþ Ìîëäîâè, çàáåçïå÷èâøè ïîâåðíåííÿ Â. Ëóïóëó, óñóíóòîìó ïåðåä öèì âіä âëàäè. Òà ìîëäîâñüêèé ãîñïîäàð âèðіøèâ ñêîðèñòàòèñÿ ïðèñóòíіñòþ êîçàöüêèõ âіéñüê, ùîá çàÒèìіø õîïèòè Âàëàõіþ. Ãåòüìàíè÷ ïîãîäèâñÿ Õìåëüíèöüêèé íà öåé ïîõіä, õî÷à êîçàöüêà ñòàðøèíà і âêàçóâàëà éîìó íà çãóáíіñòü òàêîãî êðîêó. Óíàñëіäîê ëåãêîâàæíîñòі Òèìîøà óêðàїíñüêå âіéñüêî çàçíàëî âåëèêèõ âòðàò. Â îäíîìó ç áîїâ Òèìîøà áóëî âàæêî ïîðàíåíî, à ÷åðåç êіëüêà äíіâ âіí ïîìåð. Другий рейд у Молдову

Жванецьке протистояння і Кам’янецька угода

Âîñåíè 1653 ð. êîðîëü ßí II Êàçèìèð ç 20-òèñÿ÷íèì âіéñüêîì âòîðãñÿ íà Ïîäіëëÿ é ñòàâ òàáîðîì ïіä ì. Æâàíöåì ïîáëèçó Êàì’ÿíöÿÏîäіëüñüêîãî. Òóäè æ ðóøèâ Á. Õìåëüíèöüêèé 173

Важкий шлях боротьби за українську державність (1650–1653 рр.)

Íà ïî÷àòêó 1653 ð. ïîëüñüêі âіéñüêà çäіéñíèëè ðÿä íàïàäіâ çі ñâîїõ âіéñüêîâèõ òàáîðіâ ïіä Êàì’ÿíöåì-Ïîäіëüñüêèì. Íà çàõîïëåíіé òåðèòîðії âîíè ïîâîäèëèñÿ äóæå æîðñòîêî ùîäî óêðàїíñüêîãî ìèðíîãî íàñåëåííÿ. Á. Õìåëüíèöüêèé äîðó÷èâ îáîðîíó çàõіäíèõ êîðäîíіâ І. Áîãóíó. Éîãî áàçîþ ñòàëî óêðіïëåíå ìіñòå÷êî Ìîíàñòèðèùå íà Ïîäіëëі. Ó áåðåçíі 1653 ð. ïîëüíèé ãåòüìàí Ñ. ×àðíåöüêèé íàìàãàâñÿ çäîáóòè öþ ôîðòåöþ. Àëå, êîëè ïîëÿêè êèíóëèñÿ â àòàêó, І. Áîãóí ç êіííîòîþ çðîáèâ âèëàçêó іç çàìêó é âäàðèâ ïî íàñòóïàþ÷èì, çìóñèâøè їõ òіêàòè äî Ïîëüùі, ïîêèäàþ÷è ñâîї ìàєòêè. Á. Õìåëüíèöüêèé îòàáîðèâñÿ ç ãîëîâíèì âіéñüêîì ïіä Ãîðîäêîì íà ð. Ñìîòðè÷ і çâіäòè íàïðàâëÿâ ñâîї çàãîíè íà çàõіä. Àëå ðіøó÷èõ äіé íå ðîçïî÷èíàâ, ïåðåòèíàþ÷è øëÿõ íàñòóïó ïîëüñüêîãî âіéñüêà íà Ìîëäîâó, áî òóäè ïіøîâ éîãî ñèí Òèìіø.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

і çóïèíèâñÿ ïіä ì. Ãóñÿòèíîì. Éîãî ñîþçíèê õàí Іñëàì-Ґіðåé ðîçòàøóâàâñÿ òàáîðîì áëèæ÷å äî Æâàíöÿ. Ïîëüñüêîøëÿõåòñüêå é íàéìàíå êîðîëіâñüêі âіéñüêà ïîòðàïèëè â îòî÷åííÿ. Êîðîëü î÷іêóâàâ äîïîìîãè âîëîõіâ і óãîðöіâ, àëå òі îáìåæèëèñÿ òèì, ùî âіäïðàâèëè äî êîðîëÿ âñüîãî 3 òèñ. âіéñüêà. Ðóїíè Æâàíåöüêîї Îáèäâі àðìії áóëè â äîñèòü ñêðóòíîôîðòåöі. ìó ñòàíîâèùі. Äëÿ ïîëÿêіâ öÿ ñèòóàöіÿ XVI–XVII ñò. áóëà êàòàñòðîôі÷íîþ. І çíîâó çðàäíèöüêі Ñó÷àñíå ôîòî äії êðèìñüêîãî õàíà, êîòðèé çà ñïèíîþ Á. Õìåëüíèöüêîãî âñòóïèâ ó ñåïàðàòíі ïåðåãîâîðè ç ßíîì II Êàçèìèðîì, çàøêîäèëè ñïðàâі. Êîçàöüêîìó êîìàíäóâàííþ áóëè íàâ’ÿçàíі ïåðåãîâîðè, àëå ñàì ãåòüìàí âіäìîâèâñÿ áðàòè â íèõ ó÷àñòü. Çãіäíî ç óñíèì Êàì’ÿíåöüêèì äîãîâîðîì (5 ãðóäíÿ 1653 ð.) ïîëÿêè îáіöÿëè ïîâåðíóòèñÿ äî óìîâ Çáîðіâñüêîãî äîãîâîðó â ÷àñòèíі, ÿêà ñòîñóâàëàñÿ ïðèâіëåїâ ðåєñòðîâöіâ. Àëå ôàêò іñíóâàííÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè íå áðàâñÿ äî óâàãè. Õàí çі ñâîãî áîêó ïîãîäèâñÿ íå ïåðåøêîäæàòè ïîëÿêàì çáðîéíèì øëÿõîì ïîâåðíóòè çåìåëüíó âëàñíіñòü ïîëüñüêіé øëÿõòі і âіäíîâèòè ïîëüñüêó âëàäó íà çâіëüíåíіé ïîâñòàíöÿìè òåðèòîðії. Íà òîé ÷àñ ãåòüìàí óæå çíàâ ïðî ðіøåííÿ Çåìñüêîãî ñîáîðó Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè ùîäî íàäàííÿ éîìó äîïîìîãè é âñòóïó її ó âіéíó ç Ïîëüùåþ. Ïî÷èíàâñÿ íîâèé åòàï âіéíè çà ïîâíå âèçâîëåííÿ Óêðàїíè âіä âëàäè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Чому польський сейм не затвердив умови Білоцерківського миру? 2. Яке значення для Б. Хмельницького мала перемога під Батогом? 3. Для чого Б. Хмельницькому потрібен був молдовський похід? 4. Порівняйте умови Зборівського і Білоцерківського миру. У чому їхня схожість і відмінність? 5. Є така історична пісня, яка починається зі слів: «Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче, за тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче». Хто такий Морозенко і чому за ним плаче Україна?

Ïîìіðêóéòå!

1. ×îìó єâðîïåéñüêі äåðæàâè íå íàäàëè âîєííîї äîïîìîãè Á. Õìåëüíèöüêîìó â áîðîòüáі ç Ïîëüùåþ? 2. ×è ïîòðіáíî áóëî Á. Õìåëüíèöüêîìó ç âіéñüêîâîї òî÷êè çîðó âòðó÷àòèñÿ â ìîëäîâñüêі ñïðàâè?

174

Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: áèòâà ïіä Áåðåñòå÷êîì, Áіëîöåðêіâñüêèé ìèð 1651 ð., ìîëäîâñüêèé ïîõіä, Òèìіø Õìåëüíèöüêèé, І. Áîãóí, ßí II Êàçèìèð. ДОКУМЕНТ За документом визначте мету, якою керувалися татари у війні між козаками й поляками.

Коли його величність польський король погодився на переговори і було обрано для цього місце між двома арміями, туди прибули візир і канцлер Оссолінський. Візир зажадав від імені свого володаря постійної плати, яку Річ Посполита звичайно давала ханові за послуги, що він їх виконував для Польщі, а король Владислав відмовився від її сплати. Далі візир зажадав, щоб було задоволено вимоги запорозьких козаків, а також щоб на відшкодування за понесені татарами втрати у цьому поході і за загибель їхніх людей татарським загонам можна було на зворотній дорозі цілком вільно нападати та грабувати. Під час цих переговорів тривало перемир’я, проте його кілька разів переривали ворожі дії. Наступного дня, тобто 17 серпня, уповноважені знову прийшли на те саме місце; кожного з них супроводжували два інші уповноважені: з польським канцлером прийшли київський воєвода та литовський підканцлер, а з візиром – Сефер-казі і Сулейман-ага. До уповноважених приєднався Б. Хмельницький; він вимагав амністії для себе, своїх козаків і селянповстанців, а також гарантування свободи козакам і грецькій церкві. Нарешті, після деяких суперечок укладено того самого дня мир з татарами і козаками на таких умовах... П’єр Шевальє. Історія війни козаків проти Польщі. – К., 1993. – С. 110.

Öå öіêàâî!

Îëåñüêèé çàìîê (íà Ëüâіâùèíі) – ïàì’ÿòêà ôîðòèôіêàöіéíîãî ìèñòåöòâà XIV–XVII ñò. Íà ïî÷àòêó XVII ñò. òóò íà ñëóæáі ó ëüâіâñüêîãî êàøòåëÿíà ßíà Äàíèëîâè÷à ïåðåáóâàâ áàòüêî Á. Õìåëüíèöüêîãî Ìèõàéëî Õìіëü.

§22.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎ-ÌÎÑÊÎÂÑÜÊÈÉ ÄÎÃÎÂІÐ 1654 ð. ÒÀ ÂÎЄÍÍÎ-ÏÎËІÒÈ×ÍІ ÏÎÄІЇ ÑÅÐÅÄÈÍÈ XVII ñò.

Çãàäàéòå! 1. ×è áóëè â Á. Õìåëüíèöüêîãî âàðіàíòè ïіääàíñòâà âåëèêèì äåðæàâàì òîãî ÷àñó? 2. Íàâåäіòü âіäîìі âàì ôàêòè çâ’ÿçêіâ óêðàїíñüêîãî ïðàâîñëàâíîãî äóõîâåíñòâà ç Ìîñêîâієþ äî ñåðåäèíè XVII ñò.?

175

Важкий шлях боротьби за українську державність (1650–1653 рр.)

Розповідь секретаря французького посольства в Польщі про початок переговорів ворогуючих сторін

Íà ïî÷àòêó Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè Á. Õìåëüíèöüêèé øóêàâ ñîþçíèêіâ, ïіäòðèìóþ÷è àêòèâíі äèïëîìàòè÷íі çíîñèíè ç Ïîðòîþ, Êðèìîì, Ìîëäîâîþ. Îñîáëèâó íàäіþ ïîêëàäàâ Á. Õìåëüíèöüêèé íà єäèíîâіðíó Ìîñêîâñüêó äåðæàâó. Êîëè íàïðèêіíöі 1648 ð. ãåòüìàí óðî÷èñòî â’їõàâ äî Êèєâà, âіí çóñòðіâñÿ ç âèùèì ïðàâîñëàâíèì äóõîâåíñòâîì. Áóëî âèðіøåíî çâåðíóòèñÿ äî ìîñêîâñüêîãî öàðÿ ç ïðîõàííÿì íàäàòè âіéñüêîâó é äèïëîìàòè÷íó äîïîìîãó. Ïîñåðåäíèêîì ó ïåðåãîâîðàõ іç öàðåì âèñòóïèâ єðóñàëèìñüêèé ïàòðіàðõ Ïàїñіé. Ç íèì âіäðÿäèëè äî Ìîñêâè ïîëêîâíèêà Ñàìóїëà Ìóæèëîâñüêîãî. Íåçâàæàþ÷è íà âåëèêå áàæàííÿ Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè âçÿòè ðåâàíø íàä Ïîëüùåþ çà âòðàòè çåìåëü ïіñëÿ Äåóëіíñüêîãî ïåðåìèð’ÿ (1618) і Ïîëÿíіâñüêîãî ìèðó (1634), âîíà íå íàâàæèëàñÿ ïîðóøèòè ìèðíèé äîãîâіð, õî÷ і êîíòàêòіâ ç Á. Õìåëüíèöüêèì öàðñüêèé óðÿä íå ðîçðèâàâ. Äëÿ âèâ÷åííÿ ñèòóàöії â Óêðàїíó ç Ìîñêâè áóëî âіäðÿäæåíî ïîñîëüñòâî Ãðèãîðіÿ Óíêîâñüêîãî. Ëèñòóâàííÿ é îáìіí ïîñîëüñòâàìè òðèâàëè ïðîòÿãîì óñієї âіéíè. Ìîñêîâñüêèé óðÿä ÷åêàâ çíåñèëåííÿ îáîõ ñòîðіí. Êîëè ñòàëî çðîçóìіëî, ùî îñëàáëåíà òðèâàëîþ âіéíîþ Ïîëüùà íå ìîæå óñïіøíî âîþâàòè іç ñèëüíîþ äåðæàâîþ, öàð ïîãîäèâñÿ çàäîâîëüíèòè ïðîõàííÿ Á. Õìåëüíèöüêîãî ïðî íàäàííÿ âіéñüêîâîї äîïîìîãè. 1 æîâòíÿ 1653 ð. ó Ìîñêâі áóëî ñêëèêàíî Çåìñüêèé ñîáîð іç øèðîêèì ïðåäñòàâíèöòâîì âіä ðіçíèõ ñòàíіâ íàñåëåííÿ. Öàð Îëåêñіé Ó÷àñíèêè ñîáîðó âèñëîâèëèñÿ çà òàêå Ìèõàéëîâè÷ ðіøåííÿ: ðîçіðâàòè ìèð ç Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ, ãåòüìàíà Á. Õìåëüíèöüêîãî і âñå Âіéñüêî Çàïîðîçüêå ç ìіñòàìè é çåìëÿìè ïðèéíÿòè «ïіä âèñîêó öàðñüêó ðóêó». Äî Óêðàїíè ñïîðÿäèëè âåëèêå ïîñîëüñòâî íà ÷îëі ç òâåðñüêèì áîÿðèíîì Âàñèëåì Áóòóðëіíèì.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

Передісторія

Ãåòüìàí îáðàâ äëÿ çóñòðі÷і ïîñîëüñòâà Ïåðåÿñëàâ – íå ðîçîðåíå âіéíîþ ìіñòî íà ëіâîáåðåææі Äíіïðà, ç ôîðòåöåþ é çàïàñàìè çáðîї, äå ïîëêîâíèêîì áóâ éîãî ìàéáóòíіé çÿòü Ïàâëî Òåòåðÿ. 31 ãðóäíÿ 1653 ð. ïîñîëüñòâî Â. Áóòóðëіíà ïðèáóëî äî Ïåðåÿñëàâà, äå íà íüîãî âæå ÷åêàëà ïîëêîâà ñòàðøèíà. Á. Õìåëüíèöüêèé ó öåé ÷àñ ïåðåáóâàâ ó ×èãèðèíі íà ïîõîðîíàõ ñèíà Òèìîøà. Âіí ïðèїõàâ äî Ïåðåÿñëàâà ââå÷åðі 6 ñі÷íÿ 1654 ð. Òóäè æ ïðèáóëà é ãåíåðàëüíà ñòàðøèíà.

Рада в Переяславі

176

Íàñòóïíèì êðîêîì ïåðåÿñëàâñüêîї çóñòðі÷і ìàëà áóòè ïðèñÿãà ãåòüìàíà é ñòàðøèíè â Óñïåíñüêіé ñîáîðíіé öåðêâі. Îäíàê ìіæ ñòîðîíàìè âèíèêëà íåóçãîäæåíіñòü: õòî êîìó ìàє ïðèñÿãàòè? Ãåòüìàí ç êîçàêàìè ãîòîâèé áóâ ïðèñÿãàòè íà âіðíіñòü öàðåâі, àëå ñòàâèâ âèìîãó, ùîá ïîñëè òàêîæ ïðèñÿãíóëè âіä іìåíі öàðÿ, ùî òîé íå ïîðóøèòü ïðàâ і âîëüíîñòåé, íàäàñòü їì ãðàìîòè íà ìàєòíîñòі. Îäíàê Â. Áóòóðëіí âіä ïðèñÿãè êàòåãîðè÷íî âіäìîâèâñÿ, ïîñèëàþ÷èñü íà òðàäèöії ñâîєї äåðæàâè, ó ÿêіé ïðèñÿãàëè òіëüêè ïіääàíі. Ïðîòå çàïåâíåííÿ Â. Áóòóðëіíà, ùî öàð âèêîíàє äàíó êîçàêàì îáіöÿíêó, і çàãðîçà âіäíîâëåííÿ âîєííèõ äіé ç Ïîëüùåþ çìóñèëè ãåòüìàíà ïîãîäèòèñÿ ç òàêîþ îäíîñòîðîííüîþ ïðèñÿãîþ. Ïðèñÿãàëè íà Єâàíãåëії ãåòüìàí, ãåíåðàëüíі ñòàðøèíè, ïðèñóòíі â Ïåðåÿñëàâі ïîëêîâíèêè, ñîòíèêè, îñàâóëè é êîçàêè ðіçíèõ ïîëêіâ – óñüîãî 284 îñîáè. Іìåííèé ñïèñîê їõ çáåðіãñÿ. Âіä Çàïîðîçüêîї Ñі÷і ïðåäñòàâíèêіâ íà ðàäі íå áóëî. Íå ïðèñÿãàëè І. Ñіðêî, à òàêîæ ïîëêîâíèêè É. Ãëóõ, І. Áîãóí òà іíøі. ×åðåç êіëüêà äíіâ ïðåäñòàâíèêè ïîñîëüñòâà é ãåòüìàíñüêîãî óðÿäó âіäïðàâèëèñü ó ðіçíі ìіñòà é ñåëà ïðèéìàòè ïðèñÿãó Присяга

177

Важкий шлях боротьби за українську державність (1650–1653 рр.)

Âіäáóëèñÿ ïåðøі ïåðåãîâîðè ìіæ ñòîðîíàìè. Ïîñëè ïðîïîíóâàëè âðàíöі 8 ñі÷íÿ ïðîâåñòè òàєìíó ðàäó ãåòüìàíà ç ãåíåðàëüíîþ ñòàðøèíîþ òà ïîëêîâíèêàìè, ïîòіì îãîëîñèòè öàðñüêó ãðàìîòó, ïіñëÿ ÷îãî çіáðàòè ñòàðøèíñüêó ðàäó і ïðèéíÿòè ïðèñÿãó â öåðêâі âіä ãåòüìàíà é ñòàðøèíè. Ïîòіì äî ïðèñÿãè ìàëè ïðèâåñòè âñå âіëüíå íàñåëåííÿ. Ñòàðøèíñüêà ðàäà âèðіøèëà íå ïîðóøóâàòè çâè÷àþ і òåðìіíîâî çіÂîçíåñåíñüêèé ñîáîð. áðàòè 8 ñі÷íÿ Ãåíåðàëüíó ðàäó ç êîÏåðåÿñëàâ-Õìåëüíèöüçàêіâ, ÿêі ïåðåáóâàëè â Ïåðÿñëàâі òà êèé. 1700 ð. íàéáëèæ÷èõ ìіñöÿõ. Ïîñëè íà íіé áóëè âіäñóòíі. Á. Õìåëüíèöüêèé âèñòóïèâ íà ðàäі ç ïðîìîâîþ, ó ÿêіé çìàëþâàâ òÿæêå ñòàíîâèùå Óêðàїíè, âèñíàæåíîї øåñòèðі÷íîþ âіéíîþ. Âіí âêàçàâ íà ìîæëèâèõ ñîþçíèêіâ, ãîòîâèõ óçÿòè ïîêðîâèòåëüñòâî íàä Óêðàїíîþ і íàäàòè їé äîïîìîãó. Îäíàê ïåðåâàãó âіääàâ ïðàâîñëàâíîìó ìîñêîâñüêîìó öàðåâі. Ïðèñóòíі íà ðàäі âèðіøèëè: «Âîëèì ïіä öàðÿ ìîñêîâñüêîãî ïðàâîñëàâíîãî». Ãåòüìàí і ñòàðøèíà âіäïðàâèëèñÿ äî «ïîñîëüñüêîãî äîìó», äå âіäáóëàñÿ їõíÿ àóäієíöіÿ ç ïîñîëüñòâîì Â. Áóòóðëіíà. Ïîñëè âðó÷èëè ãåòüìàíîâі öàðñüêó ãðàìîòó.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

âіä êîçàêіâ і ìіùàí. Ñåëÿíè íå ïîâèííі áóëè ïðèñÿãàòè. Äóõîâåíñòâî íà ÷îëі ç ìèòðîïîëèòîì Ñ. Êîñîâèì âіäìîâèëîñÿ ïðèñÿãàòè. Îïіð ïðèñÿçі ÷èíèëè é äåÿêі ìіñòà é ìіñòå÷êà. Âñüîãî ó êíèãè ïðèñÿãè çàïèñàíî 127 338 îñіá. Ãåòüìàí і ñòàðøèíà äîìàãàëèñÿ âіä öàðÿ ïèñüìîâèõ äîãîâіðíèõ ãàðàíòіé òà çîáîâ’ÿçàíü âіäïîâіäíî äî ïðàâîâèõ і ïîëіòè÷íèõ òðàäèöіé Ðå÷і Ïîñïîëèòîї òà іíøèõ єâðîïåéñüêèõ äåðæàâ. Îäíàê Â. Áóòóðëіí ïîðàäèâ ñòàðøèíі âèñëàòè ïîñëіâ äî Ìîñêâè «áèòè ÷îëîì» ïðî ñâîї «ïðàâà і âîëüíîñòі». Îòæå, ó Ïåðåÿñëàâі Ãðàìîòà öàðÿ Îëåêñіÿ æîäíèõ óìîâ ñîþçó íå áóëî âèçíà÷åíî Ìèõàéëîâè÷à Áîãäàíó òà æîäíèõ äîêóìåíòіâ íå ïіäïèñàíî. Õìåëüíèöüêîìó. 1654 ð. Áóëî ëèøå ôîðìàëüíî ïðîãîëîøåíî äîöіëüíіñòü ñîþçó ç ìîñêîâñüêèì öàðåì. Òîáòî ãåòüìàíó âäà ëîñÿ çàëó÷èòè äî âіéíè ç Ïîëüùåþ ñèëüíîãî ñîþçíèêà. Робота в групах: Сформуйте дві групи з представників російської та української сторін. На підставі вивченого матеріалу спробуйте узгодити процедуру проведення урочистостей та наступної присяги. Статті Äëÿ óçãîäæåííÿ óìîâ ñîþçó Ìîñêîâñüêîї äåðБогдана æàâè òà Óêðàїíè äî Ìîñêâè áóëî ñïîðÿäæåíî Хмельницького ïîñîëüñòâî íà ÷îëі ç ïåðåÿñëàâñüêèì ïîëêîâ-

íèêîì Ïàâëîì Òåòåðåþ òà ãåíåðàëüíèì ñóääåþ Ñàìіéëîì Çàðóäíèì. Ïåðåãîâîðè òðèâàëè ç 13 ïî 28 áåðåçíÿ 1654 ð. Ïîñîëüñòâî Á. Õìåëüíèöüêîãî ïîäàëî ïðîåêò äîãîâîðó. Óíàñëіäîê êіëüêîõ îôіöіéíèõ çóñòðі÷åé ç ïðåäñòàâíèêàìè öàðñüêîãî óðÿäó óêðàїíñüêèì ïîñëàì äàëè íîâó ðåäàêöіþ ïðîåêòó äîãîâîðó, ÿêèé ñêëàäàâñÿ ç 11 ñòàòåé. Öі ñòàòòі áóëè äîïîâíåíі öàðñüêîþ ãðàìîòîþ, ÿêà ïіäòâåðäæóâàëà ïðàâà é âîëüíîñòі Âіéñüêà Çàïîðîçüêîãî, ïðàâî êîçàêіâ îáèðàòè ãåòüìàíà, âèçíà÷àëà 60-òèñÿ÷íèé êîçàöüêèé ðåєñòð òà іí. Ùå äâі öàðñüêі ãðàìîòè ïåðåäàâàëè ó âëàñíіñòü Á. Õìåëüíèöüêîìó ×èãèðèíñüêå ñòàðîñòâî, à êîçàöüêіé ñòàðøèíі – ìàєòíîñòі. Ïîãîäæåíі â Ìîñêâі Áåðåçíåâі ñòàòòі – ìîñêîâñüêî-óêðàїíñüêèé äîãîâіð – â îôіöіéíèõ äîêóìåíòàõ ÷àñòіøå íàçèâàþòüñÿ Ñòàòòі Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî. Îäíàê íå âñі ïèòàííÿ áóëî ðîçâ’ÿçàíî. Óêðàїíñüêà öåðêâà íà ÷îëі ç êèїâñüêèì ìèòðîïîëèòîì Ñ. Êîñîâèì íå âèçíàâàëà çâåðõíîñòі ìîñêîâñüêîãî ïàòðіàðõà. Ñåëÿíè â äîãîâіðíèõ äîêóìåíòàõ âçàãàëі íå çãàäóâàëèñÿ. 178

Ó áåðåçíі 1654 ð. ïîëüñüêå âіéñüêî âіäíîâèëî âîєííі äії íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі, ùî ïðèñêîðèëî ïіäãîòîâêó ìîñêîâñüêî-óêðàїíñüêèõ âіéñüê äî âіéíè. Áîðîòüáó ïðîòè çàãàðáíèêіâ ñïî÷àòêó âåëè íå ðåãóëÿðíі âіéñüêà, à íàñåëåííÿ ìіñò і ìіñòå÷îê Ïîäіëëÿ é Âîëèíі. Ñàìå їõíÿ ãåðîї÷íà áîðîòüáà çìóñèëà ïîëÿêіâ âіäñòóïèòè. Íà ïî÷àòêîâîìó åòàïі êàìïàíії 1654 ð. ãîëîâíі âîєííі äії ðîçãîðíóëèñÿ íà Ñìîëåíùèíі і â Áіëîðóñі, äå ðàçîì іç öàðñüêèìè âіéñüêàìè â áîÿõ áðàëè ó÷àñòü 18 òèñ. êîçàêіâ íà ÷îëі ç íіæèíñüêèì ïîëêîâíèêîì Іâàíîì Çîëîòàðåíêîì. Öі ïîäії ñïðèÿëè ðîçãîðòàííþ íàðîäíîї áîðîòüáè â Áіëîðóñі ïðîòè ïîëüñüêî-øëÿõåòñüêîãî ïàíóâàííÿ. À êîçàöüêі ïîëêè І. Çîëîòàðåíêà ïîïîâíþâàëèñÿ áіëîðóñüêèìè ñåëÿíàìè é ìіñüêîþ áіäíîòîþ. Новий етап війни

Ãîëîâíі ñèëè êîçàöüêîãî âіéñüêà Á. Õìåëüíèöüêîãî äіÿëè íà Âîëèíі. Ðàçîì ç íèìè â áîÿõ áðàëè ó÷àñòü êіëüêà ìîñêîâñüêèõ ïîëêіâ. Ïіçíüîї îñåíі 1654 ð. Ðі÷ Ïîñïîëèòà çíîâó íàïðàâèëà ñâîї âіéñüêà íà Ïîäіëëÿ. Íàñåëåííÿ ÷èíèëî îïіð âîðîãîâі. Ïðèêëàäîì ñàìîâіääàíîї áîðîòüáè çà ñâîþ çåìëþ є îáîðîíà æèòåëÿìè ñîòåííîãî ìіñòå÷êà Áóøі. Êîëè âîðîãè óâіðâàëèñÿ äî ìіñüêîї ôîðòåöі, à âèñàäèëà â ïîâіòðÿ ïîðîõîâèé äðóæèíà ñîòíèêà Îëåíà Çàâèñíà ïîãðіá, ïіäіðâàâøè ñåáå é áàãàòî âîðîãіâ. Ìàéæå âñå íàñåëåííÿ Áóøі çàãèíóëî, îáîðîíÿþ÷è ñâîє ìіñòå÷êî. Íà ïî÷àòêó 1655 ð. ïîëüñüêå âіéñüêî òà êðèìñüêà îðäà ïîïðÿìóâàëè ç Ïîäіëëÿ äî Óìàíі і âçÿëè ìіñòî â îáëîãó. Îáîðîíà ìіñòà áóëà äîðó÷åíà âіííèöüêîìó ïîëêîâíèêîâі І. Áîãóíó. Êîçàêè òà ìіùàíè çðîáèëè ôîðòå÷íі âàëè íåïðèñòóïíèìè äëÿ âîðîãà: îáëèâøè âîäîþ, ïåðåòâîðèëè їõ íà êðèæàíі ãîðè. ×åðåç äåÿêèé ÷àñ ïîëÿêè çíÿëè îáëîãó і âіäñòóïèëè. Бої на Волині та Поділлі

179

Українсько-московський договір 1654 р. та воєнно-політичні події середини XVII ст.

Ïðîòå іñíóâàëè ïðèíàéìíі äâі ïðè÷èíè, ÿêі âèêëèêàëè òðèâàëó íàóêîâó é ïîëіòè÷íó äèñêóñіþ: ïî-ïåðøå, íå÷іòêі ôîðìóëþâàííÿ ñòàòåé і íåäîìîâêè; ïî-äðóãå, âіäñóòíіñòü îðèãіíàëіâ äîãîâîðó (їõ ìàëî áóòè äâà), âіä ÿêîãî çáåðåãëèñÿ òіëüêè ÷èñëåííі íіêèì íå çàâіðåíі і íå ïіäïèñàíі «êîïії», òîìó íіõòî íå ìîæå ñòâåðäæóâàòè, ÷è âіäïîâіäàþòü òі êîïії îðèãіíàëó. Ó áóäü-ÿêîìó ðàçі äîãîâіð 1654 ð. âіäіãðàâ âàæëèâó іñòîðè÷íó ðîëü, âіí ñòàâ ñèìâîëîì íåçàëåæíîї âіä Ïîëüùі äåðæàâè. Âіí äàâ çìîãó Óêðàїíі óòðèìàòè çàâîþâàííÿ øåñòèðі÷íîї áîðîòüáè çà íàöіîíàëüíå âèçâîëåííÿ. Íàñòóïíі ïіñëÿ Á. Õìåëüíèöüêîãî ãåòüìàíè ïіñëÿ ñâîãî îáðàííÿ íà öþ ïîñàäó, óêëàäàþ÷è äîãîâіðíі ñòàòòі ç Ðîñієþ, çàâæäè ïîñèëàëèñÿ íà Ñòàòòі Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî.

Ó ñі÷íі 1655 ð. îá’єäíàíі óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêі âіéñüêà Á. Õìåëüíèöüêîãî і Â. Øåðåìåòüєâà âèðóøèëè íàçóñòðі÷ ïîëüñüêіé øëÿõòі é òàòàðàì. Â àâàíãàðäі óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèõ âіéñüê іøîâ Ïîëòàâñüêèé ïîëê Ìàðòèíà Ïóøêàðÿ. Ïîëüñüêå і òàòàðñüêå âіéñüêà çóìіëè îòî÷èòè Ïóøêàðÿ, ÿêèé çàéíÿâ îáîðîíó â íåâåëèêіé ôîðòåöі Îõìàòіâ íà ð. Áóã. Íà ïіäìîãó éîìó ïîñïіøàëè óêðàїíñüêі êîçàêè òà ìîñêîâñüêі ðàòíі ëþäè. 19 ñі÷íÿ 1655 ð. ïî÷àëàñÿ æîðñòîêà áèòâà, ÿêà òðèâàëà ÷îòèðè äíі é íî÷і. Ó âèðіøàëüíèé ìîìåíò ç Óìàíі íà ïіäìîãó ïіäіéøîâ ïîëê І. Áîãóíà, âäàðèâøè ó òèë ïîëÿêàì і òàòàðàì. Çàçíàâøè çíà÷íèõ âòðàò, ïðîòèâíèê çìóøåíèé áóâ ñïіøíî âіäñòóïàòè çà ð. Áóã. Îáëîæåíå â Îõìàòîâі êîçàöüêå âіéñüêî Ì. Ïóøêàðÿ áóëî çâіëüíåíå. Âіäñòóïàþ÷è, òàòàðñüêі çàãîíè ãðàáóâàëè óêðàїíñüêі ìіñòà é ñåëà. Çà ñëîâàìè ñó÷àñíèêà, 270 ìіñò і òèñÿ÷і õðàìіâ ïåðåòâîðèëèñÿ íà çãàðèÊîçàöüêі øàáëі. ùà. Êðіì çàãèáëèõ, 200 òèñ. ëþäåé ïîXVIII ñò. òðàïèëè â íåâîëþ.

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

Битва під Охматовом

1 ëèïíÿ 1655 ð. êîçàöüêі ïîëêè íà ÷îëі ç Á. Õìåëüíèöüêèì і ìîñêîâñüêі âіéñüêà Â. Áóòóðëіíà òà Ã. Ðîìîäàíîâñüêîãî âèðóøèëè ç Êèєâà íà çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі. Ùîá íå äîïóñòèòè ñïіëüíîãî ÷åðãîâîãî ïîõîäó òàòàð і ïîëÿêіâ, áóëî îðãàíіçîâàíî ìîðñüêèé ïîõіä íà Êðèì çàïîðîçüêèõ і äîíñüêèõ êîçàêіâ. Ðîçðàõóíîê áóâ âіðíèì. Íå äіñòàâøè äîïîìîãè âіä òàòàð, ïîëüñüêå âіéñüêî íåçäàòíå áóëî çóïèíèòè ðóõ óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêèõ âіéñüê ïî òåðèòîðії Ïîäіëëÿ, õî÷ ó ñâîїõ ðóêàõ òðèìàëî çíà÷íі ìіñòà-ôîðòåöі. Ïîëÿêè âіäñòóïàëè â íàïðÿìêó Ëüâîâà. 19 âåðåñíÿ 1655 ð. ïіä ì. Ãîðîäêîì, ïîáëèçó Ëüâîâà, ïîëüñüêå âіéñüêî, êåðîâàíå Ì. Ïîòîöüêèì, áóëî âùåíò ðîçáèòå. Âèíèêëà ðåàëüíà ìîæëèâіñòü ïіäïîðÿäêóâàòè çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі ãåòüìàíó Á. Õìåëüíèöüêîìó. Похід на західноукраїнські землі

Óíàñëіäîê óñïіøíèõ áîéîâèõ äіé êîçàöüêèõ òà ìîñêîâñüêèõ âіéñüê íà òåðèòîðії Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî áóëî ðîçãðîìëåíå âіéñüêî ëèòîâñüêîãî ãåòüìàíà Ê. Ñàïєãè. Âîñåíè 1655 ð. íà Ïîäіëëÿ âòîðãëèñÿ òàòàðè, ùî çìóñèëî óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêі âіéñüêà

Диспозиція кінця 1655 р.

180

ïîâåðíóòèñÿ íà Ïîäíіïðîâ’ÿ. Ðі÷ Ïîñïîëèòà íåñïðîìîæíà áóëà äàëі âåñòè óñïіøíі áîéîâі îïåðàöії. Ñêîðèñòàâøèñü îñëàáëåííÿì Ðå÷і Ïîñïîëèòîї, ó ëèïíі 1655 ð. їé îãîëîñèëà âіéíó Øâåöіÿ і çãîäîì îêóïóâàëà çíà÷íó ÷àñòèíó її òåðèòîðії. Îñêіëüêè Øâåöіÿ áóëà ñåðéîçíèì ñóïåðíèêîì Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè íà Áàëòіéñüêîìó ìîðі, óðÿä îñòàííüîї ðàïòîâî ïðèïèíèâ âîєííі äії ïðîòè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ó êâіòíі 1656 ð., à â òðàâíі ðîçіðâàâ äèïëîìàòè÷íі âіäíîñèíè çі Øâåöієþ. Ïî÷àëèñÿ òðèâàëі ìèðíі ïåðåãîâîðè Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè ç Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ. Âîäíî÷àñ ìîñêîâèòè íàìàãàëèñÿ âçÿòè ïіä ñâіé êîíòðîëü çâіëüíåíі ñïіëüíî ç êîçàöüêèìè âіéñüêàìè óêðàїíñüêі çåìëі. 24 æîâòíÿ 1656 ð. ïåðåãîâîðè çàâåðøèëèñÿ ïіäïèñàííÿì Âіëåíñüêîãî ïåðåìèð’ÿ ìіæ Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ òà Ïîëüùåþ. Îñêіëüêè ïåðåãîâîðè âåëèñÿ çà ñïèíîþ ãåòüìàíà, òî é ïіäïèñàííÿ ïåðåìèð’ÿ âіäáóëîñÿ áåç ó÷àñòі óêðàїíñüêèõ äåëåãàòіâ. Öå âèêëèêàëî îáóðåííÿ Á. Õìåëüíèöüêîãî. Âіí ââàæàâ ñïðàâó âèçâîëåííÿ Óêðàїíè íåçàâåðøåíîþ, à Âіëåíñüêå ïåðåìèð’ÿ – âіðîëîìñòâîì. Òèì áіëüøå, ùî ìîìåíò äëÿ îá’єäíàííÿ áіëüøîñòі óêðàїíñüêèõ çåìåëü ïіä ãåòüìàíñüêîþ áóëàâîþ áóâ äóæå ñïðèÿòëèâèì. Òîìó Á. Õìåëüíèöüêèé ïðîäîâæóâàâ áîðîòüáó ïðîòè øëÿõåòñüêîї Ïîëüùі. Âіí âñòóïèâ ó âîєííèé ñîþç іç Òðàíñіëüâàíієþ òà Øâåöієþ. Øâåäñüêèé êîðîëü Êàðë Ãóñòàâ ïåðåäàâ ãåòüìàíó äåêëàðàöіþ ïðî âèçíàííÿ ïðàâ êîçàöüêîї äåðæàâè íà çàõіäíîóêðàїíñüêі çåìëі. Êîðîëü ïðîïîíóâàâ Á. Õìåëüíèöüêîìó âèñòóïèòè ïîñåðåäíèêîì ó äîñÿãíåííі ìèðó ìіæ Øâåöієþ і Ìîñêîâієþ, íà ùî ãåòüìàí ïîãîäèâñÿ. Òà éîãî ïåðåä÷àñíà ñìåðòü íå äàëà ìîæëèâîñòі çäіéñíèòè öåé äèïëîìàòè÷íèé êðîê і äîâåñòè äî êіíöÿ ñïðàâó âèçâîëåííÿ Óêðàїíè. Віленська угода 1656 р.

181

Українсько-московський договір 1654 р. та воєнно-політичні події середини XVII ст.

Ñâіðçüêèé çàìîê. XVI–XVII ñò. Ñó÷àñíå ôîòî

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

Воєнні дії кінця Ó ëèñòîïàäі 1656 ð. ìіæ Øâåöієþ òà Òðàíñіëüâà1656–1657 рр. íієþ áóëî óêëàäåíî âîєííèé ñîþç, ñïðÿìîâàíèé

ïðîòè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Äî íüîãî ïðèєäíàâñÿ é Á. Õìåëüíèöüêèé. Ó ñі÷íі 1657 ð. òðàíñіëüâàíñüêèé êíÿçü Þðіé Ðàêîöі ç âіéñüêàìè ïåðåéøîâ Êàðïàòè òà óâіéøîâ ó Ãàëè÷èíó. Òóò äî íüîãî ïðèєäíàëèñÿ óêðàїíñüêі êîçàêè íà ÷îëі ç ïîëêîâíèêîì Àíòîíîì Æäàíîâè÷åì. Þ. Ðàêîöі âîðîæå ñòàâèâñÿ äî À. Æäàíîâè÷à і âçàãàëі äî Âіéñüêà Çàïîðîçüêîãî. Òîìó ãåòüìàí âіäêëèêàâ À. Æäàíîâè÷à íà Ïîäíіïðîâ’ÿ. Çàëèøèâøèñü ñàì íà ñàì іç êîðîëіâñüêèìè âіéñüêîâèìè ñèëàìè, Þ. Ðàêîöі 12 ëèïíÿ 1657 ð. êàïіòóëþâàâ. Ïðîòÿãîì ïåðøîї ïîëîâèíè 1657 ð. óêðàїíñüêі âіéñüêà çàéíÿëè òåðèòîðіþ Ñõіäíîї Ãàëè÷èíè é Ïîäіëëÿ. Âîєííі óñïіõè Á. Õìåëüíèöüêîãî àêòèâіçóâàëè äèïëîìàòè÷íó äіÿëüíіñòü óðÿäіâ ðÿäó äåðæàâ Öåíòðàëüíîї Єâðîïè. Öå âèêëèêàëî íåçàäîâîëåííÿ ìîñêîâñüêîãî óðÿäó, і Á. Õìåëüíèöüêèé ìóñèâ ïîÿñíþâàòè, ÷îìó âіí óâіéøîâ ó ñîþç çі Øâåöієþ і Òðàíñіëüâàíієþ, òà çàïåâíÿòè, ùî âіí íå ìàє íàìіðó ðîçðèâàòè ñîþç іç Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ. Öèìè ïîäіÿìè çàâåðøèëàñÿ Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó 1648–1657 ðð., õî÷à ùå íå âñі çåìëі áóëè âèçâîëåíі âіä іíîçåìíîї âëàäè. Ùå íàâåñíі 1656 ð. Á. Õìåëüíèöüêèé çàõâîðіâ. 27 ëèïíÿ 1657 ð. âåëèêèé ãåòüìàí Óêðàїíè ïîìåð âіä êðîâîâèëèâó â ìîçîê і áóâ ïîõîâàíèé â Іëëіíñüêіé öåðêâі â Ñóáîòîâі. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Назвіть основні суперечності, що виникли на переговорах у Переяславі. 2. Чи дійсно одностайним було бажання українців підписати воєнний союз з Московською державою? 3. Яку роль у воєнних діях відігравали мирні жителі України? 4. Чому українські селяни не присягали цареві? 5. Проведіть дослідницьку роботу, щоб дізнатися, кому з українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХ ст. належить історична п’єса «Оборона Буші».

Ïîìіðêóéòå! 1. ×îìó Â. Áóòóðëіí âіäìîâèâñÿ ïðèñÿãàòè âіä іìåíі öàðÿ? 2. ×è ââàæàâ ìîñêîâñüêèé öàð Á. Õìåëüíèöüêîãî ñâîїì ñîþçíèêîì? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: Ïåðåÿñëàâñüêà ðàäà, Áåðåçíåâі ñòàòòі, Îëåíà Çàâèñíà, îáîðîíà Áóøі, Âіëåíñüêà óãîäà, Â. Áóòóðëіí.

182

ДОКУМЕНТ Чи відповідає дійсності повідомлення гамбурзької газети?

Про умови українсько-російського союзу гамбурзька газета подає достовірні дані, принаймні на звістки про деякі з них натрапляємо в окремих польських та німецьких джерелах, наприклад, у фундаментальній хроніці «Театр Європи», яка тоді видавалася у Франкфурті-на-Майні. Згідно з цими умовами український уряд мав розірвати союз з Кримським ханством, відмовитися від підданства польському королеві, заборонити вживання тютюну та алкогольних напоїв (у останньому випадку явно йдеться про заборону вільного винокуріння й запровадження державної монополії на цей вид діяльності), вигнати євреїв з України, а тих, хто продовжував із ними воювати, – відлучати від Церкви. Неодноразово в повідомленнях газети йдеться про зростання невдоволення українців ухвалами Переяславської ради, про відмову присягати цареві багатьох козаків, зокрема Уманського полку та уманського полковника (тут, ясна річ, мова йде про Йосипа Глуха), а також полковника Івана Богуна, котрому уряд Речі Посполитої поспішив запропонувати за це «запорізьку булаву», бажаючи замінити Богуном Хмельницького. До речі, на сьогодні відоме звернення уряду Речі Посполитої до Богуна з пропозицією перейти на бік короля... Як бачимо, правдива інформація газети примхливо перепліталася з недостовірною. Повідомлення гамбурзької газети суперечать статейному списку московського посла Василя Бутурліна, котрий нерідко видавав бажане за дійсне, і в той же час відповідають свідченням безпосередніх учасників подій... Дійсно, Переяславська рада викликала неоднозначну реакцію в українському суспільстві, що межувало з розколом, причому на користь союзу з Москвою лише незначна частина населення Гетьманщини. Тому немає ніяких підстав сумніватися у свідченнях гамбурзької газети про те, що багато хто з козаків «не хотів цього чинити, були дуже неодностайні», у її повідомленнях про якісь заворушення в Україні. Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648–1658 рр. / Упорядник проф. Ю.А. Мицик. – К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАНУ, 2014. – Т. 3 (1651–1654). – С. 334–335.

Öå öіêàâî!

Íàéïîøèðåíіøèì ñþæåòîì íàðîäíîãî æèâîïèñó â Óêðàїíі XVIII– ÕІÕ ñò. áóâ êîçàê Ìàìàé, ÿêîãî ìàëþâàëè íà ïîëîòíі, ñòіíàõ, ñêðèíÿõ, âіêîííèöÿõ, ïå÷àõ, âóëèêàõ, âîçàõ.

183

Українсько-московський договір 1654 р. та воєнно-політичні події середини XVII ст.

Із праці Ю.А. Мицика «Переяславська рада 1654 р. у висвітленні гамбурзької “Ординарної вівторкової газети”»

ÓÇÀÃÀËÜÍÅÍÍß ÄÎ ÐÎÇÄІËÓ «ÍÀÖІÎÍÀËÜÍÎ-ÂÈÇÂÎËÜÍÀ ÂІÉÍÀ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÑÅÐÅÄÈÍÈ XVII ñò.»

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

1. Ó ÿêîìó ðîöі ñâÿòêóâàòèìóòü 370-òó ðі÷íèöþ ïî÷àòêó Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè ïðîòè ïîëüñüêîãî ïàíóâàííÿ ïіä ïðîâîäîì Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî? À 2016 ð. Á 2017 ð. Â 2018 ð. Ã 2019 ð. 2. Äå âіäáóâñÿ ïåðøèé áіé ìіæ ïîâñòàíöÿìè é ïîëüñüêèì âіéñüêîì? À íà Æîâòèõ Âîäàõ Â ïіä Áàòîãîì Á ïіä Ïèëÿâöÿìè Ã ïіä Áåðåñòå÷êîì 3. ßêà áèòâà âіäêðèëà óêðàїíñüêіé àðìії øëÿõ íà Ãàëè÷èíó 1648 ð.? À Æîâòîâîäñüêà Â Áåðåñòåöüêà Á Ïèëÿâåöüêà Ã Áàòîçüêà 4. ßêèé ïîëüñüêèé êîðîëü î÷îëþâàâ ñâîє âіéñüêî â áèòâі ïіä Áåðåñòå÷êîì? À ßí Êàçèìèð Â ßí Ñîáåñüêèé Á Âëàäèñëàâ ІV Ã Ñòåôàí Áàòîðіé 5. Äàéòå âèçíà÷åííÿ ïîíÿòòÿ: Ïðîòåêòîðàò – öå... Ñòàðøèíñüêà âіéñüêîâà ðàäà – öå... 6. Ðîçòàøóéòå ïîäії ó õðîíîëîãі÷íіé ïîñëіäîâíîñòі À à) Ïіäïèñàííÿ Çáîðіâñüêîãî äîãîâîðó á) Áèòâè íà Æîâòèõ Âîäàõ і ïіä Êîðñóíåì â) Ïіäïèñàííÿ óêðàїíñüêî-ìîñêîâñüêîãî äîãîâîðó ã) Áèòâà ïіä Áåðåñòå÷êîì Á à) Ïіäïèñàííÿ Áіëîöåðêіâñüêîãî äîãîâîðó á) Áèòâà ïіä Ïèëÿâöÿìè â) Áèòâà íà Æîâòèõ Âîäàõ ã) Áèòâà ïіä Áåðåñòå÷êîì 7. Äîïîâíіòü òâåðäæåííÿ Ñåðåä ïðè÷èí óêëàäåííÿ óãîäè ç Êðèìñüêèì õàíîì ïðî âіéñüêîâó äîïîìîãó ó âіéíі ç Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ íàçèâàþòü ïðàãíåííÿ Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî 1 ðîçâ’ÿçàòè ïðîáëåìó ìàëî÷èñåëüíîñòі â êîçàöüêîìó âіéñüêîâі âëàñíîї êіííîòè 184

2 ïðèñïàòè ïèëüíіñòü õàíà é íàéáëèæ÷èì ÷àñîì ïðèєäíàòè çåìëі Êðèìñüêîãî õàíñòâà äî Óêðàїíè 3 óíèêíóòè íåñïîäіâàíîãî íàïàäó êðèìñüêèõ îðä, íåáàæàíîãî ïіä ÷àñ âîєííèõ äіé ç Ïîëüùåþ 4 ïåðåäàòè ïîëüñüêі çåìëі, ùî áóäóòü çàõîïëåíі óêðàїíöÿìè, òóðåöüêîìó ñóëòàíîâі À 1, 2

Á 1, 3

Â 2, 3

Ã 3, 4

1 Ïåðåõіä áіëüøîї ÷àñòèíè óêðàїíñüêîї àðìії íàïðèêіíöі æîâòíÿ 1648 ð. íà áіê Ïîëüùі 2 Ñêëàäíå ñòàíîâèùå: áîєçäàòíîãî âіéñüêà íàðàõîâóâàëîñÿ íå áіëüøå íіæ 30 òèñ., ãîñòðî âіä÷óâàëàñÿ íåñòà÷à ãàðìàò, áîєïðèïàñіâ і õàð÷іâ òîùî 3 Ïîâåðíåííÿ òàòàð äî Êðèìó òà çàãðîçà íàïàäó íà Êèїâùèíó é ×åðíіãіâùèíó ç áîêó ëèòîâñüêîї àðìії 4 Ïðàãíåííÿ áіëüøîñòі êîçàöüêèõ ïîëêîâíèêіâ ïåðåéòè ïіä çâåðõíіñòü Êîðîíè Ïîëüñüêîї òà ïîâåðíóòè ñòàíîâèùå äî 1648 ð. 5 Íàêàç âіä ìîñêîâñüêîãî öàðÿ ïðèïèíèòè âîєííі äії ïðîòè ñâîєї ñîþçíèöі çà Ïîëÿíіâñüêèì ìèðíèì äîãîâîðîì – Ðå÷і Ïîñïîëèòîї À 1, 2

Á 2, 3

Â 3, 4

Ã 4, 5

9. ßêà ç ïîäіé ïåðåäóâàëà óêëàäåííþ äîêóìåíòà, óðèâîê ç ÿêîãî íàâåäåíî? «Ùîäî êіëüêîñòі âіéñüêà, áàæàþ÷è âèãіäíî âèêîðèñòàòè ñâîїõ ïіääàíèõ, óñâіäîìëþþ÷è їõ ïîñëóãè äëÿ ñàìîãî ñåáå і Ðå÷і Ïîñïîëèòîї, äîçâîëÿє é.ê.ì. 40-òèñÿ÷íèé ðåєñòð Âіéñüêà Çàïîðîçüêîãî óïîðÿäêóâàòè ãåòüìàíîâі òîãî æ âіéñüêà, ùîá âіí áóâ ñêëàäåíèé âіäïîâіäíî äî äîãîâîðó... Ãåòüìàí Âіéñüêà Çàïîðîçüêîãî ìàє ç ïіäïèñîì ñâîєї ðóêè і [ïðèòèñíåííÿì] âіéñüêîâîї ïå÷àòêè ñêëàñòè ïîіìåííèé ðåєñòð âñіõ òèõ, õòî áóäå çàïèñàíèé ó êîçàêè, à öå äëÿ òîãî, ùîá êîçàêè çàëèøèëèñÿ ïðè âіëüíîñòÿõ êîçàöüêèõ, à âñі іíøі â çàìêàõ é.ê.ì. і â øëÿõåòñüêèõ ìàєòêàõ ñâîїì ïàíàì ïіäëÿãàëè». À Á Â Ã

Çáîðіâñüêà áèòâà Áèòâà ïіä Áåðåñòå÷êîì Æâàíåöüêà îáëîãà Áàòîçüêà áèòâà 185

Українсько-московський договір 1654 р. та воєнно-політичні події середини XVII ст.

8. Ùî ñïîíóêàëî óêðàїíñüêîãî ãåòüìàíà ïðèïèíèòè âîєííі äії â 1648 ð.?

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó...

10. Ç ÿêîãî äîêóìåíòà ÷àñіâ Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè íàâåäåíî óðèâîê? «Äîçâîëÿєìî і ïðèçíà÷àєìî îðãàíіçóâàòè ðåєñòðîâå âіéñüêî â ÷èñëі 20 òèñ. ÷îëîâіê. Öå âіéñüêî ãåòüìàí і ñòàðøèíà ïîâèííі íàáðàòè і çàïèñàòè â ðåєñòð, і âîíè ìóñÿòü ïåðåáóâàòè òіëüêè â ìàєòêàõ éîãî êîðîëіâñüêîї ìèëîñòі, ùî ìіñòÿòüñÿ ó âîєâîäñòâі Êèїâñüêîìó, íå ìàþ÷è íі÷îãî äî âîєâîäñòâ Áðàöëàâñüêîãî і ×åðíіãіâñüêîãî. À ìàєòêè øëÿõåòñüêі ìóñÿòü ëèøàòèñÿ âіëüíèìè, і â íèõ ðåєñòðîâі êîçàêè íіäå íå ïîâèííі ëèøàòèñÿ». À Á Â Ã

Çáîðіâñüêèé äîãîâіð Áіëîöåðêіâñüêèé äîãîâіð Óêðàїíñüêî-ðîñіéñüêà óãîäà Æâàíåöüêà óãîäà

11. Ïіñëÿ ÿêèõ áèòâ Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè óêðàїíñüêîãî íàðîäó ïіä ïðîâîäîì Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî áóëè óêëàäåíі ìèðíі äîãîâîðè ç Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ? À íà Æîâòèõ Âîäàõ òà ïіä Êîðñóíåì Á ïіä Êîðñóíåì òà Ïèëÿâöÿìè Â ïіä Ïèëÿâöÿìè òà Çáîðîâîì Ã ïіä Çáîðîâîì òà Áåðåñòå÷êîì 12. Íà òåðåíàõ ÿêèõ êîëèøíіõ ïîëüñüêèõ âîєâîäñòâ áóëî óòâîðåíî Óêðàїíñüêó êîçàöüêó äåðæàâó – Ãåòüìàíùèíó? 1. Áåëçüêå. 2. Ðóñüêå. 3. Áðàöëàâñüêå. 4. ×åðíіãіâñüêå. 5. Êèїâñüêå. 6. Ïîäіëüñüêå À 1, 3, 6

Á 2, 3, 4

Â 3, 4, 5

Ã 3, 5, 6

13. Äàéòå êîðîòêó õàðàêòåðèñòèêó çìіñòó Çáîðіâñüêîї òà Áіëîöåðêіâñüêîї ìèðíèõ óãîä.

186

§23–24.

ÓÊÐÀЇÍÀ ÍÀ ÏÅÐÅÒÈÍІ ÏÎËІÒÈ×ÍÈÕ ІÍÒÅÐÅÑІÂ ÃÅÒÜÌÀÍІÂ І ÄÅÐÆÀÂ

Çãàäàéòå!

1. ×è âèêîíóâàëèñÿ óìîâè óêðàїíî-ìîñêîâñüêîãî äîãîâîðó 1654 ð. çà æèòòÿ Á. Õìåëüíèöüêîãî? ö 2. Ó ÿêîìó ïîëіòè÷íîìó ñòàíîâèùі ïåðåáóâàëà Óêðàїíà ïіñëÿ Á. Õìåëüíèöüêîãî?

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Перше Âіä÷óâàþ÷è áëèçüêó ñìåðòü, Á. Õìåëüíèöüêèé гетьманство òóðáóâàâñÿ ïðî ñâîãî ñïàäêîєìöÿ. Óñóïåðå÷ Юрія óñòðîþ äåðæàâè âіí ìðіÿâ ïåðåäàòè ãåòüìàíХмельницького

ñüêó áóëàâó â ñïàäîê ñòàðøîìó ñèíîâі, çäіáíîìó é õîðîáðîìó âîїíó, Òèìîøåâі. Ïðîòå òîé çàãèíóâ ó 1653 ð. Çàðó÷èâøèñü ïіäòðèìêîþ öàðñüêîãî óðÿäó íà îáðàííÿ ãåòüìàíîì éîãî äðóãîãî ñèíà Þðіÿ, Á. Õìåëüíèöüêèé çіáðàâ ñòàðøèíñüêó ðàäó, ÿêà îäíîñòàéíî âèñëîâèëàñÿ çà îáðàííÿ Þðіÿ, êîòðîìó íà òîé ÷àñ âèïîâíèëîñÿ 16 ðîêіâ. Àëå âæå ÷åðåç ìіñÿöü âіí âіäìîâèâñÿ âіä ãåòüìàíñòâà é âèðóøèâ íà íàâ÷àííÿ äî Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîãî êîëåãіóìó. Ãåòüìàíîì â æîâòíі 1657 ð. ñòàâ ãåíåðàëüíèé ïèñàð Іâàí Âèãîâñüêèé, îáðàíèé íà âóçüêіé Êîðñóíñüêіé ðàäі, íà ÿêó íå çàïðîñèëè çàïîðîæöіâ. Іç ÷àñîì öå ìàëî äëÿ І. Âèãîâñüêîãî òðàãі÷íі íàñëіäêè. Øëÿõòè÷ çà ïîõîäæåííÿì, âіí ïіñëÿ íàâ÷àííÿ â Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîìó êîëåãіóìі ñëóæèâ ïðè êîðîëіâñüêîìó äâîðі, ïіçíіøå áóâ ãåíåðàëüíèì ïèñàðåì, áðàâ ó÷àñòü ó áàãàòüîõ ïîñîëüñòâàõ і ïåðåãîâîðàõ. І. Âèãîâñüêèé ïðîäîâæóâàâ äåðæàâíó ïðîãðàìó Á. Õìåëüíèöüêîãî, íàìàãàþ÷èñü óòðèìàòè âñі óêðàїíñüêі çåìëі ïіä ãåòüìàíñüêèì óïðàâëіííÿì (ðåãіìåíòîì). Ó æîâòíі 1657 ð. âіí çàâåðøèâ ðîçïî÷àòі Á. Õìåëüíèöüêèì ïåðåãîâîðè çі Øâåöієþ і óêëàâ ç íåþ ñîþç, ùî ìàâ îáîðîííèé õàðàêòåð. І. Âèãîâñüêèé âіäíîâèâ ñîþç іç Êðèìîì і ïî÷àâ ïåðåãîâîðè іç Ïîëüùåþ. Ùîäî ñîþçó ç Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ, ãåòüìàí ââàæàâ, ùî òîé ìàє áóòè ðіâíîïðàâíèì. Âіí âèñòóïàâ ïðîòè âòðó÷àííÿ öàðñüêîãî óðÿäó ó âíóòðіøíі ñïðàâè Óêðàїíè (âіéñüêîâі, ôіíàíñîâі), її ñóñïіëüíèé óñòðіé, ùîá âîєâîäè â óêðàїíñüêèõ ìіñòàõ íå ïåðåáèðàëè íà Іâàí Âèãîâñüêèé ñåáå öèâіëüíîї âëàäè. Âèìàãàâ, ùîá (1657–1659)

188

öàðñüêèé óðÿä ó ðàçі éîãî âіäñóòíîñòі íå âіâ ïåðåãîâîðè ç ãðóïàìè ñòàðøèíè, äóõîâåíñòâîì òà çàïîðîæöÿìè. Ïåðіîä ãåòüìàíñòâà І. Âèãîâñüêîãî áóâ äóæå ñêëàäíèé: ïîãіðøèëîñÿ ìіæíàðîäíå é âíóòðіøíє ñòàíîâèùå Óêðàїíè, öàðñüêі âîєâîäè â ìіñòàõ ïîâîäèëèñÿ ñâàâіëüíî, òðèâàëà âіéíà ðîçîðÿëà íàðîäíі ìàñè, çàãîñòðþâàëèñÿ ñóïåðå÷íîñòі ìіæ ïðàâîáåðåæíèìè é ëіâîáåðåæíèìè êîçàöüêèìè ïîëêàìè. І. Âèãîâñüêèé, íà âіäìіíó âіä Á. Õìåëüíèöüêîãî, íå çìіã â÷àñíî çîðієíòóâàòèñÿ â ñèòóàöії é ñòàòè íà çàõèñò ïîêîçà÷åíèõ і îçáðîєíèõ íàðîäíèõ ìàñ. Áіëüøå òîãî, éîãî íå ïіäòðèìóâàëà Çàïîðîçüêà Ñі÷. Ðîçïî÷àëàñÿ áîðîòüáà çà ãåòüìàíñüêó áóëàâó. Íàâåñíі 1658 ð. âèáóõíóëî ïîâñòàííÿ ïðîòè І. Âèãîâñüêîãî, ÿêå î÷îëèëè îòàìàí ßêіâ Áàðàáàø і ïîëòàâñüêèé ïîëêîâíèê Ìàðòèí Ïóøêàð. Ãîëîâíі âîєííі äії âіäáóâàëèñÿ íà Ïîëòàâùèíі. Îïîçèöіÿ âìіëî âèêîðèñòàëà íåâäîâîëåííÿ íàðîäíèõ ìàñ. ßê íå íàìàãàâñÿ І. Âèãîâñüêèé óìîâèòè êåðіâíèêіâ ïîâñòàííÿ ïðèïèíèòè âîєííі äії, îäíàê òі ïðîäîâæóâàëè ðіøó÷ó áîðîòüáó. Òà âñå æ ãåòüìàíó âäàëîñÿ ïðèäóøèòè ïîâñòàííÿ. Ì. Ïóøêàð äîâãî îáîðîíÿâñÿ â Ïîëòàâі, ïîêè éîãî íå âáèëè â áîþ. ß. Áàðàáàø óòіê ïіä çàõèñò öàðñüêèõ âіéñüê, àëå íåçàáàðîì ïîòðàïèâ ó ïîëîí і áóâ ñòðà÷åíèé ãåòüìàíîì.

Ó ãðîìàäÿíñüêіé áіéíі îáèäâі ñòîðîíè âòðàòèëè ìàéæå 50 òèñ. îñіá. Îïîçèöіÿ íå ïðèïèíèëà áîðîòüáè, äіþ÷è «ïî ïðèêàçó öàðñêîìó». Òîäі ãðóïà ïðèõèëüíèêіâ І. Âèãîâñüêîãî ðîçðîáèëà ïëàí çáåðåæåííÿ íåçàëåæíîñòі Óêðàїíè. Іäåéíèì íàòõíåííèêîì ãðóïè áóâ âèäàòíèé ïðàâíèê і äèïëîìàò Þðіé Íåìèðè÷, êîòðèé ìàâ єâðîïåéñüêó îñâіòó é äîáðå çíàâ óñòðіé áàãàòüîõ äåðæàâ. Âіí áóâ àâòîðîì ïðîãðàìè îá’єäíàííÿ Óêðàїíè ç Ïîëüùåþ íà äåðæàâíèõ çàñàäàõ. Âіí òà éîãî ïðèõèëüíèêè ñòàâèëèñÿ âîðîæå äî ñàìîäåðæàâñòâà â Ìîñêîâії і òîìó îðієíòóâàëèñÿ íà Ïîëüùó. À íàðîäíі ìàñè áîÿëèñÿ íå òіëüêè ïîâåðíåííÿ ïàíùèíè, à é íàöіîíàëüíî-ðåëіãіéíîãî ãíіòó. Òîìó ïðîåêò Þ. Íåìèðè÷à áóâ ïðèðå÷åíèé íà íåâäà÷ó. 16 âåðåñíÿ 1658 ð. ó ì. Ãàäÿ÷і І. ÂèÃàäÿöüêèé òðàêòàò. ãîâñüêèé і óðÿäîâöі Ðå÷і Ïîñïîëèòîї XVII ñò. договір

189

Україна на перетині політичних інтересів гетьманів і держав

Повстання 1658 р.

ïіäïèñàëè äîãîâіð, ÿêèé ôàêòè÷íî îçíà÷àâ ïðèïèíåííÿ äії óêðàїíî-ìîñêîâñüêîãî äîãîâîðó 1654 ð. Çìіñò Ãàäÿöüêîãî äîãîâîðó: Óêðàїíà ñòàє íåçàëåæíîþ äåðæàâîþ і íà ðіâíîïðàâíèõ çàñàäàõ âõîäèòü äî ôåäåðàöії ç Ïîëüùåþ òà Ëèòâîþ ïіä íàçâîþ Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ðóñüêå. Íåãàòèâíå ñòàâëåííÿ íàðîäíèõ ìàñ äî ñîöіàëüíîї ïîëіòèêè ãåòüìàíà òà Ãàäÿöüêîãî äîãîâîðó ïіäñèëþâàëîñÿ âîєííèì ñîþçîì І. Âèãîâñüêîãî ç êðèìñüêèì õàíîì. Îñêіëüêè öàðñüêèé óðÿä âіäêðèòî ñòàâ íà áіê îïîçèöії, òî ãðîìàäÿíñüêà âіéíà ïåðåðîñëà ó âіéíó ç Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ. Â Óêðàїíі ñòîÿëî 100-òèñÿ÷íå ìîñêîâñüêå âіéñüêî êíÿçÿ Î. Òðóáåöüêîãî. Ãåòüìàíñüêі ïîëêè î÷îëþâàëè І. Íå÷àé, Ã. Ãóëÿíèöüêèé, Ï. Äîðîøåíêî, Ï. Óìàíåöü, Ô. Ãàðêóøà, áðàòè Âèãîâñüêі òà іí. Íàïðèêіíöі 1658 ð. І. Âèãîâñüêèé і ñòàðøèíà óçãîäèëè ïëàí ðîçãðîìó îïîçèöії òà öàðñüêèõ âіéñüê. Ãåòüìàí çàêëèêàâ òàêîæ íà äîïîìîãó êðèìñüêîãî õàíà Ìàãîìåò-Ґіðåÿ IV. Áîéîâі äії ðîçïî÷àëèñÿ íà ðіçíèõ ôðîíòàõ ó ãðóäíі òîãî ñàìîãî ðîêó. Ó òðàâíі 1659 ð. ñåéì ðàòèôіêóâàâ Ãàäÿöüêèé òðàêòàò, àëå ïðàêòè÷íîї äîïîìîãè І. Âèãîâñüêîìó Ïîëüùà íå íàäàâàëà. Ìîñêîâñüêі âіéñüêîâі ñèëè, ñïèðàþ÷èñü íà êîçàöüêó îïîçèöіþ, âçÿëè â îáëîãó ìіñòî Êîíîòîï, äå çîñåðåäèëîñÿ 4–5 òèñ. ãåòüìàíöіâ íà ÷îëі ç Ã. Ãóëÿíèöüêèì. Ïîíàä äâà ìіñÿöі òðèâàëà îáëîãà Êîíîòîïà. Òèì ÷àñîì І. Âèãîâñüêèé çіáðàâ êîçàöüêå âіéñüêî é íàéìàíі çàãîíè (60 òèñ.), à òàêîæ òàòàðñüêå 60-òèñÿ÷íå âіéñüêî íà ÷îëі ç õàíîì. Âîíè é ðóøèëè íà äîïîìîãó îáëîæåíèì ãåòüìàíöÿì ó Êîíîòîïі. Íåïîäàëіê ìіñòà, áіëÿ ð. Ñîñíіâêà, 24–28 ÷åðâíÿ 1659 ð. âіäáóëàñÿ áèòâà, ó ÿêіé çàãèíóëî 40 òèñ. і ïîòðàïèëî â ïîëîí 15 òèñ. âîїíіâ ìîñêîâñüêîї àðìії. Êíÿçü Ñ. Ïîæàðñüêèé òàêîæ ïîòðàïèâ ó ïîëîí. І. Âèãîâñüêèé âòðàòèâ 4 òèñ. êîçàêіâ, à õàí – 6 òèñ. îðäèíöіâ. Î. Òðóáåöüêîé іç çàëèøêàìè âіéñüêà âòіê äî Ïóòèâëÿ. Ó Ìîñêîâії ïî÷àâñÿ ïåðåïîëîõ – áîÿëèñÿ íàñòóïó ãåòüìàíà.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Конотопська битва

Повстання в Переяславі 1659 р. Коли князь О. Трубецькой з відома царя хотів запропонувати І. Виговському мир на умовах договору 1654 р., до нього приїхав ніжинський протопоп і повідомив, що в тилу гетьмана готується повстання. До групи козацької старшини, яка готувала повстання, належали Я. Сомко, В. Золотаренко, І. Богун, І. Сірко, І. Брюховецький, Т. Цецюра. Це були вихідці з лівобережних українських земель, які виступали проти польської орієнтації гетьмана, боячись водночас можливої війни з Московською державою, оскільки це призвело б до абсолютного спустошення Лівобережжя.

190

Антигетьманське повстання розпочалося в Переяславі. Переяславський полковник Т. Цецюра, захопивши місто, закликав на допомогу царські війська. Повстанці взяли Ніжин, Корсунь та ряд інших міст Лівобережної України. Саме в цей час біля містечка Кобижчі було вбито Ю. Немирича. До Переяслава, Ніжина й Полтави вже поспішали московські війська.

Ãåòüìàí І. Âèãîâñüêèé ïîòðàïèâ ó äóæå ñêðóòíå ñòàíîâèùå. Ïîâñòàííÿ ïåðåêèíóëîñÿ íà Ïðàâîáåðåæíó Óêðàїíó, äå éîãî î÷îëèâ І. Áîãóí. І. Ñіðêî àêòèâíî äіÿâ ïðîòè òàòàð, і òîìó ñïîäіâàòèñÿ íà äîïîìîãó õàíà ãåòüìàí íå ìіã. Þ. Õìåëüíèöüêèé ïîñëàâ íà Ñі÷ ñâîãî ñëóãó І. Áðþõîâåöüêîãî çі ñêàðãîþ íà І. Âèãîâñüêîãî, íіáèòî òîé «ñèëîìіöü âèäåð ç éîãî ðóê ãåòüìàíñòâî, íà ÿêå éîãî îáðàëî âіéñüêî é áëàãîñëîâèâ áàòüêî». Íåâäîâçі àíòèïîëüñüêè íàëàøòîâàíі çàïîðîæöі ïðîãîëîñèëè ãåòüìàíîì Þ. Õìåëüíèöüêîãî. Íå ìàþ÷è çìîãè ïîêðàùèòè ñèòóàöіþ â Óêðàїíі òà âòðàòèâøè ïіäòðèìêó áіëüøîñòі óêðàїíñüêîãî íàñåëåííÿ, І. Âèãîâñüêèé ñêëèêàâ ó ñ. Ãåðìàíіâöі (ïîáëèçó Âàñèëüêîâà íà Êèїâùèíі) Ãåíåðàëüíó ðàäó é ñêëàâ ïåðåä íåþ ãåòüìàíñüêі êëåéíîäè. Ïðèõèëüíèêè ñîþçó ç Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ âäðóãå îáðàëè íà ãåòüìàíñòâî Þ. Õìåëüíèöüêîãî. Êіëüêîõ ðîäè÷іâ І. Âèãîâñüêîãî (áðàòіâ, ïëåìіííèêіâ) âіäïðàâèëè íà çàñëàííÿ äî Ñèáіðó. І. Âèãîâñüêèé óòіê ïіä çàõèñò ïîëüñüêîãî êîðîëÿ. Äåÿêèé ÷àñ âіí æèâ ó ì. Áàðі íà Ïîäіëëі. Êîëè æ íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі âèáóõíóëî ïîâñòàííÿ ïðîòè øëÿõåòñüêîї Ïîëüùі òà ãåòüìàíà Ï. Òåòåðі, І. Âèãîâñüêîãî áóëî çâèíóâà÷åíî ó çâ’ÿçêàõ іç ïîâñòàíöÿìè, à îòæå, ó äåðæàâíіé çðàäі, çààðåøòîâàíî і ðîçñòðіëÿíî â áåðåçíі 1664 ð. Þ. Õìåëüíèöüêèé çðіêñÿ Ãàäÿöüêîãî äîãîâîðó. Ïîâåðíåííÿ «ïіä âèñîêó öàðñüêó ðóêó» ñòàðøèíà, ïðèõèëüíà äî ìîëîäîãî ãåòüìàíà, îáóìîâëþâàëà âèìîãàìè áіëüøîї íåçàëåæíîñòі ãåòüìàíñüêîї âëàäè òà âèâåäåííÿì öàðñüêèõ âіéñüê ç Óêðàїíè. Öàðñüêèé óðÿä ïîãîäèâñÿ ç îáðàííÿì íîâîãî ãåòüìàíà, àëå ïîäàíі ñòàðøèíîþ íà çàòâåðäæåííÿ äîãîâіðíі ñòàòòі ïðî «ïðàâà і âîëüíîñòі» íå ïðèéíÿâ. Áіëüøå òîãî, êíÿçü Î. Òðóáåöüêîé çà÷èòàâ êîçàêàì íà ðàäі â Ïåðåÿñëàâі íіáèòî Ñòàòòі Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî, äî ÿêèõ áóëî äîäàíî êіëüêà íîâèõ ñòàòåé, ùî îáìåæóâàëè âëàäó ãåòüìàíà â ñóäîâèõ òà àäìіíіñòðàòèâíèõ ñïðàâàõ ïîðіâíÿíî ç äîãîâîðîì 1654 ð. Ãåòüìàíîâі çàáîðîíÿëîñÿ âåñòè çîâíіøíþ ïîëіòèêó, êèїâñüêèé ìèòðîïîëèò ïіäïîðÿäêîстатті 1659 р.

191

Україна на перетині політичних інтересів гетьманів і держав

гетьманства Івана Виговського

âóâàâñÿ ìîñêîâñüêîìó ïàòðіàðõîâі. Öàðñüêі âîєâîäè ç âіéñüêàìè ïîâèííі áóëè ñòîÿòè íå ëèøå â Êèєâі, à é â іíøèõ ìіñòàõ. Óòðèìóâàòè âіéñüêî (êâàðòèðè, ïіäâîäè, õàð÷і, ôóðàæ) ìàëî ìіñöåâå íàñåëåííÿ. Ñòàðøèíà çàïåðå÷óâàëà іñíóâàííÿ òàêîãî òåêñòó äîãîâіðíèõ ñòàòåé 1654 ð. Êîçàöüêèé ëіòîïèñåöü ñâіä÷èòü: «Ïðè áåíêåòóâàííі, ÿê ïåðåä ãåòüìàíîì, òàê і ïîìіæ ñåáå, ãåíåðàëüíèé îáîçíèé, ñóääі, îñàâóëè, ïèñàð òà іíøà ñòàðøèíà íåìàëî áóðêîòіëè é íåâäîâîëèëèñÿ íà òі, äàíі Þ. Õìåëüíè÷åíêîâі â Ïåðåÿñëàâі, ñòàòòі, áî ïîáà÷èëè â íèõ äåùî íîâîäîäàíå, ÿêîãî íå áóëî â ñòàðèõ ñòàòòÿõ Á. Õìåëüíèöüêîãî». Óëіòêó 1660 ð. ó ì. Âàñèëüêîâі âіäáóëàñÿ ðàäà

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

кампанія 1660 р. ìîñêîâñüêîãî êîìàíäóâàííÿ і êîçàöüêîї ñòàð-

øèíè, ÿêà âèðіøèëà éòè ïðîòè ïîëüñüêèõ âіéñüê ó íàïðÿìêó Âîëèíі é Ëüâîâà. Âіéñüêà Â. Øåðåìåòєâà òà êîçàêè ïîëêîâíèêà Ò. Öåöþðè çà ïëàíîì âèðóøàëè ÷åðåç Êîòåëüíó íà Ëüâіâ, à Þ. Õìåëüíèöüêèé çі ñâîїì çàãîíîì – îêðåìèì ìàðøåì äî Ñëîáîäèù. Òîé æå ëіòîïèñåöü çàçíà÷àє, ùî ïіñëÿ âіä’їçäó ãåòüìàíà ç ðàäè Â. Øåðåìåòєâ íіáèòî ñêàçàâ: «Ãîäèëîñÿ á öüîìó ãåòüìàíåíÿòі ùå ãóñè ïàñòè, à íå ãåòüìàíóâàòè». Öå ñòàëî âіäîìî ãåòüìàíîâі. Ïî ñóòі, òî áóëà ïðàâäà, áî âіí íå ìàâ çäіáíîñòåé íі äåðæàâíîãî äіÿ÷à, íі âîєíà÷àëüíèêà. Äії ãåòüìàíà âèçíà÷àëèñÿ ñêëàäíîþ íà òîé ÷àñ âîєííî-ïîëіòè÷íîþ ñèòóàöієþ. Âіéñüêà Â. Øåðåìåòєâà é Ò. Öåöþðè áіëÿ ì. Ëþáàðà íà Âîëèíі íåñïîäіâàíî çóñòðіëè ñèëüíå ç’єäíàííÿ ïîëüñüêèõ âіéñüê і òàòàð. Ãåòüìàí іç çàãîíîì áóâ òîäі çà 96 êì âіä ìіñöÿ çіòêíåííÿ ñóïðîòèâíèêіâ. Â. Øåðåìåòєâ і Ò. Öåöþðà âіäñòóïèëè äî ×óäíîâà, äå ìàéæå äâà òèæíі âåëè òÿæêі áîї. Òîäі Â. Øåðåìåòєâ ïîøêîäóâàâ, ùî ðîç’єäíàâ ñâîї ñèëè іç ñèëàìè «ãåòüìàíåíÿòè». Ïîëÿêè ïåðåòíóëè øëÿõ ãåòüìàíó ïіä Ñëîáîäèùàìè, çà 26 êì âіä ì. ×óäíîâà. Ìîæëèâîñòі ïðîáèòèñÿ äî Â. Øåðåìåòєâà íå áóëî. Þ. Õìåëüíèöüêèé ïîãîäèâñÿ íà ïðîïîçèöіþ ïîëÿêіâ óêëàñòè Ñëîáîäèùåíñüêèé òðàêòàò (15–17 æîâòíÿ 1660 ð.). Ïîâåðíóâøèñü «Ñêàçàííÿ ïðî âіéíó äî ×èãèðèíà, âіí âіääàâ íàêàç Ò. Öåöþðі êîçàöüêó ç ïîëÿêàìè…» Ñàìіéëà Âåëè÷- ïðèïèíèòè âîєííі äії ïðîòè ïîëÿêіâ. Ïîëüñüêі âіéñüêà àòàêóâàëè і çíèùèëè êà. Òèòóë. 1720 ð. 192

âіéñüêî Â. Øåðåìåòєâà, à ñàìîãî áîÿðèíà ïîëîíèëè é âіääàëè òàòàðàì. Ëèøå Ïåðåÿñëàâñüêèé, Íіæèíñüêèé òà ×åðíіãіâñüêèé ïîëêè íå ñêîðèëèñÿ ïîëÿêàì. Íà Ïåðåÿñëàâñüêіé ðàäі (1660) ïðèõèëüíèêè ñîþçó ç Ìîñêîâієþ ïðîãîëîñèëè íàêàçíèì ãåòüìàíîì ßêèìà Ñîìêà – ðіäíîãî äÿäüêà Þ. Õìåëüíèöüêîãî. Âіéíà ìіæ Þ. Õìåëüíèöüêèì, ÿêèé âèñòóïàâ ó ñîþçі ç òàòàðàìè, òà ß. Ñîìêîì, ÿêîãî ïіäòðèìóâàëè ìîñêîâñüêі âіéñüêà, ïðîäîâæóâàëàñÿ. Ìіñòå÷êà é ñåëà ïîòîïàëè â êðîâі. Ãåòüìàí çàçíàâ ïîðàçêè ïіä Ïåðåÿñëàâîì âіä îá’єäíàíèõ âіéñüê Ã. Ðîìîäàíîâñüêîãî і ß. Ñîìêà і ç íåâåëèêèì çàãîíîì óòіê äî ×èãèðèíà. Ïðîòè ãåòüìàíà âèñòóïèëè çàïîðîæöі, çâèíóâà÷óþ÷è éîãî â òîìó, ùî «ãëèáîêî çàíóðèâñÿ ó ãðіõîâíå, âåëüìè çãóáíå îçåðî». Âîíè âèìàãàëè âіä ãåòüìàíà «íå ãîðíóòèñÿ ïіä ëÿäñüêó ðóêó; ïðèïèíèòè êðîâîïðîëèòòÿ і ñêëàñòè êëåéíîäè ãåòüìàíñüêîї âëàäè». Âòðàòèâøè â Óêðàїíі ґðóíò äëÿ çäіéñíåííÿ ñâîєї âëàäè, Þðіé íàïðèêіíöі 1662 ð. ñêëèêàâ ïîáëèçó Êîðñóíÿ ñòàðøèíó òà ïîëêîâíèêіâ і çðіêñÿ ãåòüìàíñòâà. Âіí ïåðåäàâ áóëàâó íîâîîáðàíîìó ãåòüìàíîâі Ïàâëîâі Òåòåðі (1663–1665). Ãðîìàäÿíñüêà âіéíà â Óêðàїíі òðèâàëà, ÷іòêіøå ðîçìåæóâàâøè ïîëіòè÷íі òà åêîíîìі÷íі іíòåðåñè ñòàðøèíè. Ïðàâîáåðåæíà ñòàðøèíà, áіëüø ïîâ’ÿçàíà ìàéíîâèìè é ðîäèííèìè çâ’ÿçêàìè ç Ïîëüùåþ òà ïіäâëàäíèìè їé óêðàїíñüêèìè çåìëÿìè, ïåðåâàæíî äîòðèìóâàëàñÿ ïîëüñüêîї îðієíòàöії, à ëіâîáåðåæíà – âáà÷àëà âèãîäè â ñîþçі ç Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ, âîíà æ áóëà ïîâ’ÿçàíà іç Ïàâëî Òåòåðÿ Çàïîðîææÿì, ÿêå õîòіëî âåñòè ñàìîñòіéíó ïîëіòèêó. Павло Тетеря Павло Тетеря (Моржковський) за походженням шляхтич, брав участь у Національно-визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького та у створенні Української козацької держави, мав добру освіту. Перший раз був одружений із сестрою І. Виговського, вдруге – з дочкою Б. Хмельницького Оленою. До війни служив канцеляристом. Його освіченість і дипломатичні здібності високо цінував Б. Хмельницький. П. Тетеря був у складі українського посольства під час укладення в Москві договору (1654), був

193

Україна на перетині політичних інтересів гетьманів і держав

Воєнні дії та розруха в Україні

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

одним із творців Гадяцького договору 1658 р. У 1657 р. він став переяславським полковником. З 1659 р. жив у Варшаві, маючи в Україні великі маєтності. У жовтні 1660 р. за його участі було підписано Слободищенський трактат. При королівському дворі П. Тетеря вважався знавцем українських справ. Тому 1662 р. його як посла короля й сейму відправили до Чигирина, де перебував Ю. Хмельницький.

Âëàäó Ï. Òåòåðÿ ôàêòè÷íî ìàâ ëèøå íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі, îäíàê éîãî ïîëіòè÷íà ïðîãðàìà ïðîãîëîøóâàëà іäåþ îá’єäíàííÿ ïðàâîáåðåæíèõ і ëіâîáåðåæíèõ çåìåëü ïіä єäèíîþ âëàäîþ. Ñàìå äî òàêîї ïîçèöії Òåòåðÿ íàìàãàâñÿ ñõèëèòè é íàêàçíîãî ãåòüìàíà Ñîìêà. Ãåòüìàí ïîñòàâèâ ïåðåä êîðîëіâñüêîþ âëàäîþ òàêі âèìîãè: ïîâàæàòè ïðàâà é âîëüíîñòі êîçàêіâ òà ãіäíіñòü ãåòüìàíà, âèïóñòèòè ç â’ÿçíèöі ïîëêîâíèêà І. Áîãóíà é іíøó ñòàðøèíó, äîçâîëèòè äèïëîìàòè÷íі çíîñèíè ç Ìîëäîâîþ, Âàëàõієþ, ïîâåðíóòè ïðàâîñëàâíі õðàìè é ëіêâіäóâàòè óíіþ, ðîçïî÷àòè ìèðíі ïåðåãîâîðè ç Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ, ùîá âèçâîëèòè óâ’ÿçíåíó êîçàöüêó ñòàðøèíó, ãîòóâàòè ïîõіä íà Ëіâîáåðåæíó Óêðàїíó, ùîá ïîâåðíóòè її ïіä єäèíó ãåòüìàíñüêó áóëàâó, ãàðàíòóâàòè äîïîìîãó òàòàð. Áіëüøіñòü âèìîã óðÿä ïðèéíÿâ. Ïðîïîëüñüêèé õàðàêòåð ïîëіòèêè Ï. Òåòåðі òà іãíîðóâàííÿ íèì іíòåðåñіâ íàðîäíèõ ìàñ («÷åðíі») ïðèçâåëè äî òîãî, ùî âіí ïîñòóïîâî âòðà÷àâ ñîöіàëüíó îïîðó ñâîєї âëàäè. Ïîñòàëî ïèòàííÿ ïðî îáðàííÿ ãåòüìàíà íà Ëіâîáåðåææі. Ïåðøèì ïðåòåíäåíòîì áóâ ßêèì Ñîìêî, âèõîäåöü іç çàìîæíèõ ìіùàí, áðàò äðóæèíè Á. Õìåëüíèöüêîãî. Äðóãèì ïðåòåíäåíòîì áóâ íіæèíñüêèé ïîëêîâíèê Âàñèëü Çîëîòàðåíêî. Çà íàêàçîì öàðÿ 17 ÷åðâíÿ 1663 ð. ó Íіæèíі ñêëèêàëè çàãàëüíó (×îðíó) ðàäó êîçàêіâ, íà ÿêіé áóëè ïðèñóòíі é ñåëÿíè, ìіùàíè òà äóõîâåíñòâî. Íà ðàäі âèÿâèëèñÿ ñóïåðå÷íîñòі ìіæ ñòàðøèíîþ é ïðîñòîëþäîì. Âіäáóëàñÿ íàâіòü áіéêà ìіæ ïðèõèëüíèêàìè ðіçíèõ êàíäèäàòіâ íà ãåòüìàíñòâî. Íàñòðîї «÷åðíі», ïіäñèëåíі ïîïåðåäíüîþ àãіòàöієþ, ìàëè íàñëіäêîì îáðàííÿ «äåìîêðàòè÷íîãî» ãåòüìàíà – Іâàíà Áðþõîâåöüêîãî, êàíäèäàòóðó ÿêîãî âèñóíóëè çàïîðîæöі. Чорна рада в Ніжині

Робота в групах: Сформуйте групи, які підтримують того чи іншого кандидата на гетьманство. Свою позицію обґрунтуйте.

І. Áðþõîâåöüêèé, êîçàê ÷èãèðèíñüêîї ñîòíі, áóâ ñëóãîþ Á. Õìåëüíèöüêîãî òà éîãî ñèíà Þðіÿ. Âіí ìàâ ÷óäîâі îðàòîðñüêі çäіáíîñòі, áóâ âïðàâíèì äåìàãîãîì.

Брюховецький

194

Протиборство гетьманів і держав Восени 1663 р. об’єднані польські, козацькі й татарські війська перейшли через Дніпро на Лівобережну Україну й зайняли Переяслав, Ніжин, Чернігів, Батурин та інші міста. Цьому успіхові значною мірою сприяла участь у поході легендарного І. Богуна, хороброго сподвижника Б. Хмельницького. Проте тріумфальний похід завершився поразкою на початку 1664 р. По-перше, на Правобережній Україні почалося повстання проти П. Тетері. По-друге, опір місцевого населення підсилювався розореннями. У воєнній поразці поляки звинуватили І. Богуна нібито за зв’язки із московитами й розстріляли його біля м. Новгорода-Сіверського. Повертаючись із Лівобережної України, поляки разом із П. Тетерею винесли смертний вирок І. Виговському, заарештували Ю. Хмельницького й митрополита Йосипа Тукальського, відправивши їх у прусську фортецю Марієнбург, звідки ті незабаром втекли в Україну й оселилися в Умані. П. Тетеря втік до Польщі. Після підписання в Андрусові перемир’я між Польщею та Московською державою польські магнати почали вимагати від П. Тетері компенсації за розорені козаками їхні маєтки в Україні. Справою займалися суди, сейм і король. Незабаром з Польщі він утік до Молдови, жив у Яссах. Потім султан Магомет IV запросив його як знавця польських та українських справ до Адріанополя. Навесні 1671 р. польські агенти отруїли П. Тетерю. Похований він в одній із православних церков Адріанополя. Внутрішня І. Áðþõîâåöüêèé íå çìіã âèêîíàòè îáіöÿíîê, і зовнішня ÿêі âіí äàâàâ íàðîäó. Êðіì òîãî, éîãî ïîëіòèêà політика ñïðèÿëà çìіöíåííþ â Óêðàїíі öàðñüêîї âëàäè. І. Брюховецького

Ó 1665 ð. âіí ðàçîì іç ñòàðøèíîþ ïîїõàâ äî 195

Україна на перетині політичних інтересів гетьманів і держав

Þ. Õìåëüíèöüêèé ïîñëàâ éîãî íà Ñі÷ (çà ïіäòðèìêîþ â áîðîòüáі ïðîòè І. Âèãîâñüêîãî), òàì âіí çàëèøèâñÿ і íåçàáàðîì ñòàâ êîøîâèì îòàìàíîì. І. Áðþõîâåöüêèé ïðîãîëîøóâàâ ñåáå çàõèñíèêîì ïðîñòîãî ëþäó, âèñòóïàþ÷è ïðîòè âñіëÿêîãî ïàíñòâà; âіí âîðîæå ñòàâèâñÿ äî Ïîëüùі, ùî іìïîíóâàëî çàïîðîæöÿì. 1662 ð. ðàçîì іç êîçàöüêèì çàãîíîì âіí ïðèéøîâ äî âіéñüêîâîãî òàáîðó Ã. Ðîìîäàíîâñüêîãî, ùîá äîïîìîãòè éîìó â ïîõîäі ïðîòè Þ. Õìåëüíèöüêîãî. Öå âèêëèêàëî äîâіðó äî íüîãî ç áîêó öàðñüêîãî óðÿäó. Òîìó çàïîðîæöі ìàëè ïіäòðèìêó ç áîêó öàðñüêîãî óðÿäó. Íà ðàäі âîíè àêòèâíî àãіòóâàëè çà «ñâîãî», «íàðîäíîãî» ãåòüìàíà, êîòðèé çàõèùàòèìå іíòåðåñè ïðîñòèõ ëþäåé. Öå, çðåøòîþ, é âèðіøèëî ñïðàâó. Ãåòüìàíîì ñòàâ І. Áðþõîâåöüêèé. Íîâèé ãåòüìàí ïðîãîëîñèâ ñåáå ïіääàíèì öàðÿ. Îòæå, І. Áðþõîâåöüêèé áóâ àíòèïîäîì Ï. Òåòåðі, ÿêèé ñâîїì âîëîäàðåì ââàæàâ ïîëüñüêîãî êîðîëÿ.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Ìîñêâè â ñóïðîâîäі ïî÷òó ïîíàä 500 êîçàêіâ. Òàì, ùîá îòðèìàòè äîâіðó é ïіäòðèìêó äëÿ çìіöíåííÿ ñâîєї âëàäè, âіí ïîãîäèâñÿ, ùîá â óêðàїíñüêèõ ìіñòàõ çáіëüøèëè êіëüêіñòü âîєâîä ç âіéñüêàìè. Ïðî öå áóëî çàïèñàíî â äîãîâіðíèõ Ìîñêîâñüêèõ ñòàòòÿõ 1665 ð. Çãіäíî ç íèìè ïîñèëþâàëàñÿ àäìіíіñòðàòèâíà òà ôіíàíñîâà çàëåæíіñòü Óêðàїíè âіä öàðñüêîї âëàäè. Âîєâîäè äіñòàâàëè ïðàâî âòðó÷àòèñÿ â àäìіíіñòðàòèâíі òà ñóäîâі ñïðàâè, à ãåòüìàí ïîçáàâëÿâñÿ ïðàâà âñòóïàòè â ìіæíàðîäíі çíîñèíè ç áóäü-ÿêèìè äåðæàâàìè. Ãåòüìàíà ïîâèííі áóëè îáèðàòè «ïî óêàçó âåëèêîãî ãîñóäàðÿ». Ó ñòàòòÿõ «ïіäòâåðäæóâàëèñÿ» ïðèâіëåї êîçàöüêîї ñòàðøèíè, ïðàâà òà âîëüíîñòі êîçàêіâ. Çіáðàíі іç ñåëÿí і ìіùàí Óêðàїíè ïîäàòêè ìàëè íàäõîäèòè íå äî ãåòüìàíñüêîї, à äî öàðñüêîї êàçíè. Іç öієþ ìåòîþ â íàñòóïíîìó ðîöі â Óêðàїíі ïëàíóâàëîñÿ ïðîâåñòè ïåðåïèñ íàñåëåííÿ. Îòæå, öå áóâ ïåðøèé ãåòüìàí, ÿêèé çäіéñíèâ ïîїçäêó äî Ìîñêâè. Òóò І. Áðþõîâåöüêèé îäðóæèâñÿ ç äî÷êîþ êíÿçÿ Ä. Äîëãîðóêîãî, à öàð íàäàâ éîìó òèòóë áîÿðèíà. Êіëüêà ñòàðøèí îäåðæàëè çâàííÿ äâîðÿí (Ä. Ìíîãîãðіøíèé, Ä. Ãîðëåíêî, Ä. Àïîñòîë), à âñÿ äåëåãàöіÿ – ãðàìîòè íà ìàєòíîñòі â Óêðàїíі. Öå áóâ âàæêèé óäàð äëÿ óêðàїíñüêîї äåðæàâíîñòі. Ïîëіòèêà ãåòüìàíà âèêëèêàëà îáóðåííÿ íàðîäó. Çàâåäåííÿ íîâèõ ïîðÿäêіâ íàðîä âáà÷àâ íå ëèøå â áîÿðñüêîìó òèòóëі ãåòüìàíà («ó íàñ çðîäó áîÿð íå áóëî») і äâîðÿíñòâі êіëüêîõ ñòàðøèí, à ãîëîâíå – ó âòðàòі äåðæàâíîñòі, ó ïåðåïèñі íàñåëåííÿ, ùî ñïðèéìàëîñÿ ÿê êðîê äî çàêðіïà÷åííÿ âіëüíîãî ñåëÿíñòâà. Ó 1666 ð. âіäáóâñÿ ïåðåïèñ íàñåëåííÿ і áóëî âñòàíîâëåíî ðîçìіðè ïîäàòêó äî öàðñüêîї êàçíè. Òîäі æ çáіëüøèëàñÿ êіëüêіñòü öàðñüêîãî âіéñüêà â Óêðàїíі. Âîєâîäè íå çâàæàëè íà ìіñöåâі ïîðÿäêè é çâè÷àї, âòðó÷àëèñÿ â àäìіíіñòðàòèâíå óïðàâëіííÿ é ñóä, çàõîïëþâàëè çåìëі. Íå âіäñòàâàëà â óòèñêàõ íàðîäó é êîçàöüêà ñòàðøèíà. І, ÿê íàñëіäîê, óëіòêó 1666 ð. ðîçãîðіëîñÿ Ïåðåÿñëàâñüêå ïîâñòàííÿ, ïîâ’ÿçàíå ç âèñòóïîì êîçàêіâ і ñåëÿí íà Äîíó ïіä ïðîâîäîì Âàñèëÿ Óñà. Ïîâñòàíöі íàïàäàëè íà äâîðè «íà÷àëüíèõ» ëþäåé âîєâîäñüêîãî ãàðíіçîíó, êîçàöüêîї ñòàðøèíè é êóïöіâ. Âîíè âáèëè ïîëêîâíèêà Єðìîëåíêà é îáðàëè ñîáі íîâó ñòàðøèíó. ×åðåç ìіñÿöü ãåòüìàíñüêі òà öàðñüêі âіéñüêà ïðèäóøèëè ïîâñòàííÿ. Ó ñ. Àíäðóñîâî, ïîáëèçó Ñìîëåíñüêà, 30 ñі÷íÿ 1667 ð. Ìîñêîâñüêà äåðæàâà é Ïîëüùà ïіäïèñàëè ïåðåìèð’ÿ íà 13,5 ðîêó. Óêðàїíñüêèõ ïðåäñòàâíèêіâ ó Àíäðóñîâî íå çàïðîñèëè, õî÷à ñïðàâà, ùî âèðіøóâàëàñÿ òàì,

Андрусівське перемир’я

196

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Чим відрізнялися договірні статті 1654 р. і 1659 р.? 2. Про які явища й процеси свідчила Чорна рада? 3. Чому Андрусівське перемир’я було для України трагедією? 4. Чому надання в Москві титулу боярина гетьману, а кільком старшинам – звання дворян викликало обурення народу? 5. Вам відома повість М.В. Гоголя «Тарас Бульба». Хто став прототипом головного героя твору? 6. У чому полягає принципова відмінність між україно-московським договором 1654 р. і Гадяцькою угодою 1658 р.?

Ïîìіðêóéòå!

1. ßê ìîãëà á äàëі ðîçâèâàòèñÿ Óêðàїíà, êîëè á Ãàäÿöüêà óãîäà áóëà ðåàëіçîâàíà? 2. ×îìó â êîæíèõ íîâèõ äîãîâіðíèõ ñòàòòÿõ Ìîñêîâñüêà äåðæàâà îáìåæóâàëà ïðàâà і âîëüíîñòі Ãåòüìàíùèíè? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ: Ïåðåÿñëàâñüêі ñòàòòі, Ãàäÿöüêà óãîäà, ×îðíà ðàäà, Ìîñêîâñüêі ñòàòòі, Àíäðóñіâñüêå ïåðåìèð’ÿ 1667 ð.

197

Україна на перетині політичних інтересів гетьманів і держав

ìàëà íàäçâè÷àéíî âàæëèâå äëÿ Óêðàїíè ïîëіòè÷íå çíà÷åííÿ. Áåç âіäîìà ãåòüìàíà Óêðàїíó áóëî ïîäіëåíî íàâïіë ïî Äíіïðó: Ëіâîáåðåææÿ çàêðіïëþâàëîñÿ çà Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ, à Ïðàâîáåðåææÿ – çà Ïîëüùåþ. Êèїâ ÷åðåç äâà ðîêè ïîâèíåí áóâ âіäіéòè äî Ïîëüùі. Çàïîðîææÿ, ÿê îáîðîíåöü êîðäîíіâ îáîõ äåðæàâ âіä òóðåöüêî-òàòàðñüêèõ íàïàäіâ, ïіäïîðÿäêîâóâàëîñÿ âîäíî÷àñ âëàäі öàðÿ é âëàäі êîðîëÿ. Óìîâè Àíäðóñіâñüêîãî ïåðåìèð’ÿ ùîäî Óêðàїíè âèêëèêàëè íåâäîâîëåííÿ âñіõ âåðñòâ óêðàїíñüêîãî ñóñïіëüñòâà. Íà ïî÷àòêó 1668 ð. íà Ëіâîáåðåæíіé Óêðàїíі âèáóõíóëî íàðîäíå ïîâñòàííÿ. Ïîâñòàíöі âіäìîâëÿëèñÿ ïëàòèòè ïîäàòêè, ãðîìèëè îðåíäàðіâ, âèãàíÿëè ÷è âáèâàëè ìîñêîâñüêèõ âîєâîä і ðàòíèõ ëþäåé. Ãåòüìàí, ðÿòóþ÷è ñåáå é ñòàðøèíó, íàìàãàâñÿ ñïðÿìóâàòè ïîâñòàííÿ òіëüêè ïðîòè âîєâîä òà іíøèõ ïðåäñòàâíèêіâ öàðñüêîї âëàäè. Ó Ãàäÿ÷і âіí ñêëèêàâ «âóçüêó ðàäó», íà ÿêіé áóëî âèðіøåíî âèãíàòè ç Óêðàїíè ìîñêîâñüêèõ âîєâîä і ïðîñèòè ïðîòåêöії òóðåöüêîãî ñóëòàíà. Ïðîòè І. Áðþõîâåöüêîãî öàðñüêèé óðÿä ïîñëàâ âіéñüêî ïіä êîìàíäóâàííÿì êíÿçÿ Ã. Ðîìîäàíîâñüêîãî. Âîäíî÷àñ іç Ïðàâîáåðåææÿ ÷åðåç Äíіïðî äî ñòàâêè І. Áðþõîâåöüêîãî áіëÿ ì. Îïіøíі íà Ïîëòàâùèíі ïðèáóâ ç êîçàêàìè ãåòüìàí Ïåòðî Äîðîøåíêî. Êîçàêè âáèëè І. Áðþõîâåöüêîãî, à ãåòüìàíîì óñієї Óêðàїíè ïðîãîëîñèëè Ïåòðà Äîðîøåíêà.

ДОКУМЕНТ

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Прочитайте документ, визначте, які перспективи для України мала б реалізація Гадяцької угоди. Витяги з тексту Гадяцького договору 6 (16) вересня 1658 р., ратифікованого сеймом Речі Посполитої 12 (22) травня 1659 р. … Релігія грецька стародавня, така, з якого стародавня Русь долучилася до Корони Польської, аби залишалася при своїх прерогативах і вільним вживанню свого богослужіння по всіх містах і містечках, селах в Короні Польській і Великому князівстві Литовському, так далеко, як сягає мова народу руського… Тій же грецькій релігії надається право вільного заснування церков, чернечих орденів і монастирів, а також відновлення і поправляння старих… Академію в Києві його королівська милість і стани коронні дозволяють заснувати… Гімназії, колегії, школи і друкарні, скільки їх буде потрібно, можна буде закладати безперешкодно, вільно в них науки викладати й усілякі книги друкувати, але не ображаючи королівського маєстату і без зневаг до короля його милості… Чисельність Війська Запорозького має бути тридцять тисяч… Стояти Військо Запорозьке має в тих воєводствах і маєтках, де воно було перед війною. Підтверджуються усілякі вольності, надані війську привілеями найясніших королів, козаки залишаються при своїх стародавніх вольностях і звичаях, які не тільки ні в чому не обмежуються, але навпаки підтверджуються всілякою повагою… Для підтвердження й більшої певності цих пактів гетьман Військ Руських до кінця свого життя буде Гетьманом військ руських і першим сенатором у Київському, Брацлавському та Чернігівському воєводствах. А після його смерті має бути вільний вибір гетьмана, тобто стани Київського, Брацлавського, Чернігівського воєводств оберуть чотирьох кандидатів, серед яких одному його королівська милість надасть гетьманство, не віддаляючи від того уряду рідних братів вельможного гетьмана Руського…

Öå öіêàâî!

Гадяцька унія 1658 року / Редкол. П. Сохань, В. Брехуненко та ін. – К., 2008. – С. 23–27.

Ãàìàíåöü (ç òþðê. – òîðáèíêà äëÿ ãðîøåé, êèøåíÿ) – ó êîçàêіâ íåâåëèêà øèðîêà øêіðÿíà ñóìêà äëÿ ãðîøåé, êðåñàë òà іíøèõ äðіáíèõ ðå÷åé, ÿêó íîñèëè íà ïîÿñі.

§25.

ÏÐÀÂÎÁÅÐÅÆÍÀ ÓÊÐÀЇÍÀ Â ÏÅÐІÎÄ ÂІÄ ÀÍÄÐÓÑІÂÑÜÊÎÃÎ ÏÅÐÅÌÈÐ’ß ÄÎ «ÂІ×ÍÎÃÎ ÌÈÐÓ»

Çãàäàéòå!

1. Êîëè ðîçïî÷àëàñÿ «Ðóїíà» íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ? 2. ßêèìè áóëè óìîâè Àíäðóñіâñüêîãî ïåðåìèð’ÿ?

198

Ïіñëÿ âòå÷і Ï. Òåòåðі äî Ïîëüùі ðîçïî÷àëàñÿ áîðîòüáà ïðåòåíäåíòіâ íà ãåòüìàíñüêó áóëàâó, ÿêà ïîãëèáèëà ðîçêîë ñóñïіëüñòâà, ñïðèÿëà ðîçãîðòàííþ ãðîìàäÿíñüêîї âіéíè. Ñïî÷àòêó ãåòüìàíîì íà Ïðàâîáåðåææі ïðîãîëîñèâ ñåáå ìåäâåäіâñüêèé ñîòíèê Ñòåïàí Îïàðà, ïîòіì – áðàöëàâñüêèé ïîëêîâíèê Âàñèëü Äðîçäåíêî. Îäíàê ïåðåìîæöåì âèéøîâ Ï. Äîðîøåíêî (1665). Петро Дорошенко (1665–1676)

Ãåòüìàíñòâî Ï. Äîðîøåíêà ïî÷àëîñÿ â íàäçâè÷àéíî ñêëàäíіé ñèòóàöії, êîëè Óêðàїíñüêà êîçàöüêà äåðæàâà áóëà ðîç÷ëåíîâàíà íà äâі ÷àñòèíè, çðóéíîâàíà é ñïóñòîøåíà 17-ðі÷íèìè âîєííèìè äіÿìè. Ìàéæå âñі ìіñòà Ïðàâîáåðåææÿ áóëî çðóéíîâàíî, íàñåëåííÿ çìåíøèëîñÿ íà 65–70 %. Òîìó Ï. Äîðîøåíêî ïðàãíóâ çìіöíèòè âëàäó, ñïèðàþ÷èñü ïðè öüîìó íà íàðîäíі ìàñè, à ïîòіì óæå îá’єäíàòè âñþ êîçàöüêó Óêðàїíó ïіä ñâîєþ áóëàâîþ. Ï. Äîðîøåíêî ó ïðàãíåííі çâіëüíèòè Óêðàїíó âіä áóäü-ÿêîї іíîçåìíîї âëàäè ñïèðàâñÿ íà äîïîìîãó Îñìàíñüêîї іìïåðії é Êðèìó. Êîëè âîñåíè 1666 ð. ìіæ Ìîñêîâієþ òà Ïîëüùåþ âіäáóâàëèñÿ ïåðåãîâîðè ïðî óêëàäåííÿ ïåðåìèð’ÿ (öіíîþ ïîäіëó Óêðàїíè ìіæ íèìè), Ï. Äîðîøåíêî â ñîþçі ç òàòàðàìè çàâäàâ íèùіâíîї ïîðàçêè ïîëüñüêèì âіéñüêàì áіëÿ Áðàöëàâà. Íàñòóïíîãî ðîêó ãåòüìàí ç 24 òèñÿ÷àìè êîçàêіâ і êіëüêîìà òèñÿ÷àìè òàòàð îòî÷èâ ïîëüñüêó àðìіþ áіëÿ Ïіäãàéöіâ ó Ãàëè÷èíі. Êîëè òàòàðè ïіäïèñàëè ñåïàðàòíèé ìèð іç ïîëÿêàìè, Ï. Äîðîøåíêî çìóøåíèé áóâ âèçíàòè ïіääàíñòâî Ïîëüùі.

Àâòîãðàô Ïåòðà Äîðîøåíêà

Ïåòðî Äîðîøåíêî

199

Правобережна Україна в період від Андрусівського перемир’я до «Вічного миру»

Петро Дорошенко Онук запорозького гетьмана Михайла Дорошенка, він народився в 1627 р., брав участь у Національно-визвольній українського народу. 1657 р. Б. Хмельницький призначив його прилуцьким полковником. П. Дорошенко пройшов добру військову й дипломатичну підготовку, брав участь у різних посольствах. Служив у І. Виговського, брав участь у переговорах, пов’язаних з Гадяцьким договором (1658). Пізніше підтримував Ю. Хмельницького, П. Тетерю, був чигиринським полковником, наказним гетьманом.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Ó 1668 ð. Ï. Äîðîøåíêî ïåðåéøîâ íà Ëіâîáåðåææÿ, äå éîãî ïðîãîëîñèëè ãåòüìàíîì óñієї Óêðàїíè, àëå ÷åðåç ñîþç іç òàòàðàìè é òóðêàìè éîãî íå ïіäòðèìàëè çàïîðîæöі. Çâіñòêà ïðî íàñòóï ïîëüñüêèõ âіéñüê çìóñèëà éîãî çíîâó ïîâåðíóòèñÿ íà Ïðàâîáåðåææÿ. Íàêàçíèì ãåòüìàíîì íà Ëіâîáåðåææі âіí ïðèçíà÷èâ Ä. ÌíîÃåðá ãîãðіøíîãî. Íåçàáàðîì Äîðîøåíêî âèÏåòðà Äîðîøåíêà ðіøèâ íå ïîâåðòàòèñÿ íà Ëіâîáåðåææÿ, і öå áóëà éîãî ñåðéîçíà ïîìèëêà. Ïîëіòè÷íà ñèòóàöіÿ â Óêðàїíі âêðàé óñêëàäíèëàñÿ. Çàïîðîæöі îáðàëè ãåòüìàíîì ïèñàðÿ Ïåòðà Ñóõîâіÿ. Ó âåðåñíі 1668 ð. ìîñêîâñüêі âіéñüêà ïåðåéøëè â íàñòóï íà Ëіâîáåðåæíó Óêðàїíó. Ä. Ìíîãîãðіøíèé òà ÷àñòèíà ïîëêîâíèêіâ ïîãîäèëèñÿ ïðèéíÿòè ïіääàíñòâî öàðÿ çà óìîâè âèâåäåííÿ ç Óêðàїíè ìîñêîâñüêèõ ãàðíіçîíіâ і ïіäòâåðäæåííÿ Ñòàòåé Á. Õìåëüíèöüêîãî. Íà ïî÷àòêó 1674 ð. òàòàðñüêà îðäà ñïóñòîøèëà çåìëі ìіæ Äíіñòðîì і Áóãîì. Ã. Ðîìîäàíîâñüêèé òà І. Ñàìîéëîâè÷ çàëèøèëè Ïðàâîáåðåææÿ, íàñåëåííÿ ÿêîãî ïðèõèëüíî ñïðèéíÿëî îá’єäíàííÿ Óêðàїíè. Ñòàíîâèùå Ï. Äîðîøåíêà áóëî äóæå ñêðóòíèì. Ùîá çáåðåãòè óêðàїíñüêó äåðæàâíіñòü, Ï. Äîðîøåíêî âèðіøèâ ñòàòè ïіääàíèì öàðÿ і ñêëàâ êëåéíîäè ïåðåä êîøîâèì îòàìàíîì І. Ñіðêîì. Ìîñêîâñüêèé óðÿä íå âèçíàâ öüîãî àêòó ïðèñÿãè é âèìàãàâ ïîâòîðåííÿ її ïåðåä Ã. Ðîìîäàíîâñüêèì òà І. Ñàìîéëîâè÷åì, ÿêі ó âåðåñíі 1676 ð. ïðèáóëè ç âіéñüêàìè äî ×èãèðèíà. Òîäі Ï. Äîðîøåíêî âäðóãå ñêëàâ ãåòüìàíñüêі êëåéíîäè é ïðèñÿãíóâ öàðåâі. Äåÿêèé ÷àñ Ï. Äîðîøåíêî æèâ ó ì. Ñîñíèöі íà ×åðíіãіâùèíі, ïîòіì çà íàêàçîì öàðÿ âіí ïåðåїõàâ äî Ìîñêâè. Êіëüêà ðîêіâ áóâ âîєâîäîþ ó Â’ÿòöі. Ïîòіì ç ðîäèíîþ æèâ ó ñâîєìó ìàєòêó – ó ñ. ßðîïîë÷îìó Âîëîêîëàìñüêîãî ïîâіòó. Ïîìåð 1698 ð. Éîãî âíó÷êà ó òðåòüîìó êîëіíі Íàòàëіÿ Ãîí÷àðîâà áóëà äðóæèíîþ âåëèêîãî ðîñіéñüêîãî ïîåòà Î.Ñ. Ïóøêіíà. Ï. Äîðîøåíêî íàìàãàâñÿ äіéòè çãîäè ç Ä. Ìíîãîãðіøíèì (Іãíàòîâè÷åì), óêàçóþ÷è íà çãóáíіñòü ïîäіëó Óêðàїíè ìіæ äåðæàâàìè. Òà 16 áåðåçíÿ 1669 ð. ó Ãëóõîâі íà çàãàëüíіé êîçàöüêіé ðàäі â ïðèñóòíîñòі êíÿçÿ Ã. Ðîìîäàíîâñüêîãî Ä. Ìíîãîãðіøíîãî îáðàëè ãåòüìàíîì Ëіâîáåðåæíîї Óêðàїíè і ïіäïèñàëè Ãëóõіâñüêі äîãîâіðíі ñòàòòі, ÿêі ïåðåäáà÷àëè ïåðåáóâàííÿ öàðñüêèõ Дем’ян Многогрішний (1669–1672)

200

Новації гетьманської влади За гетьманства Д. Многогрішного з’явилися наймані війська – «компанійці» (спочатку 1 тис. осіб). Крім того, 1670 р. охання гетьмана цар надіслав загін стрільців як особистих охоронців Д. Многогрішного. Відтоді царська охорона була при кожному гетьманові. Д. Многогрішний переніс гетьманську резиденцію (столицю) з Гадяча до Батурина. Прагнучи встановити в підвладній йому частині України лад і спокій, він придушував будь-які прояви народних заворушень, при цьому використовуючи «компанійців». Він сам призначав полковників і сотників, карав без суду порушників установленого порядку. Він вважав, що тільки тверда влада зможе повернути державу на шлях нормального розвитку державності України.

Çàâäÿêè Ä. Ìíîãîãðіøíîìó íà Ëіâîáåðåææі íàñòàëî ïåâíå çàòèøøÿ. Ïðîòå îïîçèöіéíà ñòàðøèíà ââàæàëà éîãî ñòàâëåíèêîì Ìîñêâè. Òà é ñêèíóòè éîãî ç ãåòüìàíñòâà ìîæíà áóëî òіëüêè ç äîïîìîãîþ Ìîñêâè. І çìîâíèêè ïî÷àëè ïèñàòè íà Ä. Ìíîãîãðіøíîãî äîíîñè, çâèíóâà÷óþ÷è éîãî â çðàäі öàðåâі, ó ëèñòóâàííі ç Ï. Äîðîøåíêîì. 23 áåðåçíÿ 1672 ð. ãåíåðàëüíі ñòàðøèíè, çìîâèâøèñü іç ìîñêîâñüêèìè ñòðіëüöÿìè, âíî÷і çààðåøòóâàëè Ä. Ìíîãîãðіøíîãî â éîãî æ áóäèíêó â Áàòóðèíі, çàêóâàëè â êàéäàíè і âіäïðàâèëè äî Ìîñêâè. Ðàçîì ç íèì çààðåøòóâàëè éîãî ðîäèíó òà áëèçüêèõ ñîðàòíèêіâ. Ïіñëÿ êàòóâàíü і äîïèòіâ çààðåøòîâàíèõ іç ñіì’ÿìè âіäïðàâèëè äî Ñèáіðó. Ä. Ìíîãîãðіøíèé æèâ ó Ñåëåíãіíñüêó òà Іðêóòñüêó, áðàâ ó÷àñòü ó ïіäïèñàííі Íåð÷èíñüêîãî äîãîâîðó (1686) ìіæ Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ òà Êèòàєì. Òðè ðîêè áóâ âîєâîäîþ ó Ñåëåíãіíñüêó. Òàì æå âіí і ïîìåð ó 1703 ð. Óïðàâëіííÿ Ëіâîáåðåææÿì ïðîòÿãîì òðüîõ ìіñÿöіâ çäіéñíþâàëà ãðóïà âèùîї êîçàöüêîї ñòàðøèíè, ÿêà óñóíóëà ãåòüìàíà âіä âëàäè. Ñòàðøèíà äáàëà ïðî çàáåçïå÷åííÿ ñîáі âëàäè, íåäîïóùåííÿ ñèëüíîї ãåòüìàíñüêîї âëàäè, à òàêîæ іçîëÿöіþ ïðîñòèõ êîçàêіâ âіä ó÷àñòі ó âèðіøåííі äåðæàâíèõ ñïðàâ. Самойлович (1672–1687)

17 ÷åðâíÿ 1672 ð. іç öàðñüêîãî äîçâîëó â Êîçà÷іé Äіáðîâі ïîáëèçó ì. Êîíîòîïà âіäáóëàñÿ âóçüêà ðàäà (áåç ó÷àñòі ðÿäîâîãî êîçàöòâà), 201

Правобережна Україна в період від Андрусівського перемир’я до «Вічного миру»

âîєâîä ç âіéñüêàìè â Êèєâі, Ïåðåÿñëàâі, Íіæèíі, ×åðíіãîâі é Îñòðі. Âîíè íå ìàëè ïðàâà âòðó÷àòèñÿ â àäìіíіñòðàòèâíі ñïðàâè é ñóä. Ïîäàòêè ç íàñåëåííÿ ïîâèííі áóëè íàäõîäèòè äî ãåòüìàíñüêîї ñêàðáíèöі. Êîçàöüêèé ðåєñòð âèçíà÷àâñÿ â 30 òèñ. îñіá. Íåçâàæàþ÷è íà ñêëàäíó ïîëіòè÷íó ñèòóàöіþ, Ãëóõіâñüêі ñòàòòі âñå-òàêè áóëè ïåâíèì äîñÿãíåííÿì Ä. Ìíîøíîãî.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

ñêëèêàíà äëÿ îáðàííÿ íîâîãî ãåòüìàíà. Ïðèñóòíі ðåêîìåíäóâàëè íà ãåòüìàíñòâî ãåíåðàëüíîãî ñóääþ Іâàíà Ñàìîéëîâè÷à. Ïîëêîâíèêè Ä. Ðàé÷à і Ê. Ñîëîíèíà ïіäõîïèëè éîãî ïіä ðóêè é ïîñòàâèëè íà ñòіë ó öåíòðі êîëà. Ãåíåðàëüíèé îáîçíèé Ïåòðî Çàáіëà âðó÷èâ íîâîìó ãåòüìàíó áóëàâó, іíøі ïîëêîâíèêè, ïîêðèâøè éîãî ïðàïîðîì, âðó÷èëè áóí÷óê. Íà ðàäі îáðàëè òàêîæ êіëüêîõ ãåíåðàëüíèõ ñòàðøèí. Іâàí Ñàìîéëîâè÷ Êîçàöüêà ñòàðøèíà íàìàãàëàñÿ îáìåæèòè âëàäó ãåòüìàíà (ÿê ó Ïîëüùі øëÿõòà îáìåæóâàëà âëàäó êîðîëÿ). Îäíàê Ñàìîéëîâè÷ íå çîâñіì âèïðàâäàâ ñïîäіâàííÿ âèùîї êîçàöüêîї ñòàðøèíè, õî÷à âіí і ðîçøèðþâàâ її ïðèâіëåї òà çåìëåâîëîäіííÿ. Кар’єра І. Самойловича І. Самойлович був сином священика з містечка Ходорова на Житомирщині. Після Національно-визвольної війни родина Самойловичів переселилася на Чернігівщину. І. Самойлович здобув освіту в Києво-Могилянському колегіумі, мав природні здібності до наук. Літописець С. Величко свідчить, що він «в письмі козацько-руськім справний, розумний, гарної вроди, до людей чемний і прихильний». Духовна кар’єра не приваблювала І. Самойловича, тому він вступив на козацьку службу сотенним писарем. Потім одружився з дочкою заможного козака Голуба – Марією. Мав трьох синів (Семена, Григорія, Якова) і двох дочок. Його освіченість помітили, і невдовзі він став значковим товаришем, потім сотником Веприцької сотні Гадяцького полку. Обіймав різні посади, брав участь у повстанні 1668 р. на боці І. Брюховецького, а потім приєднався до Д. Многогрішного.

Ïіñëÿ ïîðàçêè Ï. Ñóõîâіÿ, ÿêîãî ïіäòðèìóâàëè òàòàðè, ó ëèïíі 1669 ð. êîçàêè òðüîõ ïðàâîáåðåæíèõ ïîëêіâ íà ðàäі â Óìàíі îáðàëè ñâîїì ãåòüìàíîì óìàíñüêîãî ïîëêîâíèêà Ìèõàéëà Õàíåíêà (1669–1674). Ì. Õàíåíêî íàðîäèâñÿ áëèçüêî 1620 ð. ó êîçàöüêіé ðîäèíі. Éîãî áàòüêî ñëóæèâ ïіä çíàìåíàìè ñëàâåòíîãî Ï. Ñàãàéäà÷íîãî. Âіí ìàâ äîáðі âіéñüêîâі òà îðãàíіçàòîðñüêі çäіáíîñòі, áðàâ ó÷àñòü ó Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíіé âіéíі, ñòàâ óìàíñüêèì ïîëêîâíèêîì, äîòðèìóâàâñÿ ïðîïîëüñüêîї îðієíòàöії. Çà ãåòüìàíñòâà Þ. Õìåëüíèöüêîãî áóâ íàêàçíèì ãåòüìàíîì. Îòæå, ó 1669 ð. â Óêðàїíі âîäíî÷àñ áóëî òðè ãåòüìàíè – Ä. Ìíîãîãðіøíèé, Ï. Äîðîøåíêî і Ì. Õàíåíêî. Âîíè ìàëè Ханенко

202

Îáðàííÿ ãåòüìàíà ñóïðîâîäæóâàëîñÿ óêëàäåííÿì íîâèõ óãîä, ïîäіáíèõ äî Ãëóõіâñüêèõ ñòàòåé 1669 ð. Ñîöіàëüíà ïîëіòèêà І. Ñàìîéëîâè÷à õàðàêòåðèçóâàëàñÿ ïîñèëåííÿì âëàäè ñòàðøèíñüêîї âåðõіâêè. Ïðè íüîìó іç ñèíіâ ñòàðøèíè ñôîðìóâàëàñÿ ïðèâіëåéîâàíà êàòåãîðіÿ çíàòíîãî âіéñüêîâîãî òîâàðèñòâà. Îäíàê ãåòüìàí çóìіâ çáåðåãòè ñâîþ íåçàëåæíіñòü і àâòîðèòåò òà ìіã âèðіøóâàòè âàæëèâі ïîëіòè÷íі ñïðàâè âñóïåðå÷ ñòàðøèíі: íå ðîçïóñòèâ íàéìàíå âіéñüêî, çàïðîâàäèâ íîâі ïîäàòêè òîùî. Çà éîãî ãåòüìàíñòâà óòâåðäèâñÿ ñòàáіëüíèé àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíèé ïîäіë Ãåòüìàíùèíè, ñôîðìóâàëèñÿ ñóäîâîàäìіíіñòðàòèâíі óñòàíîâè, ÿêі іñíóâàëè ìàéæå ñòîëіòòÿ. Áàãàòî óâàãè І. Ñàìîéëîâè÷ ïðèäіëÿâ åêîíîìі÷íîìó ðîçâèòêó äåðæàâè. Âіí íàäàâàâ ìàєòêè ñòàðøèíі é äóõîâåíñòâó, âîäíî÷àñ íå äîïóñêàþ÷è íàäìіðíîãî âèçèñêó ñåëÿí і ìіùàí âëàñíèêàìè ìàєòêіâ. І. Ñàìîéëîâè÷ âèíîøóâàâ іäåþ єäíîñòі (ñîáîðíîñòі) óêðàїíñüêèõ çåìåëü. Ãåòüìàí ïðàãíóâ îá’єäíàòè Ïðàâîáåðåæíó é Ëіâîáåðåæíó Óêðàїíó ïіä ñâîїì óïðàâëіííÿì і ïðîòåêòîðàòîì Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè. Іç öієþ æ ìåòîþ âæèâàâ çàõîäіâ, ùîá óçÿòè ïіä êîíòðîëü Çàïîðîçüêó Ñі÷, ÿêà іñíóâàëà àâòîíîìíî. Державна політика Івана Самойловича

203

Правобережна Україна в період від Андрусівського перемир’я до «Вічного миру»

ðіçíó ïîëіòè÷íó îðієíòàöіþ. Ìіæ Ï. Äîðîøåíêîì і Ì. Õàíåíêîì ðîçâ’ÿçàëàñÿ êðèâàâà é ðóéíіâíà âіéíà. Ì. Õàíåíêî, ñïèðàþ÷èñü íà çàïîðîæöіâ, íàìàãàâñÿ íàëàãîäèòè äîáðі âіäíîñèíè ç Êðèìîì. Îäíàê îñíîâíîþ ñâîєþ îïîðîþ âіí ââàæàâ Ïîëüùó. Êîëè íàâåñíі 1674 ð. íà Ïðàâîáåðåææÿ äëÿ áîðîòüáè ç Ï. Äîðîøåíêîì ïðèéøëè ìîñêîâñüêі âіéñüêà é êîçàêè І. Ñàìîéëîâè÷à, Ì. Õàíåíêî çіáðàâ 500 êîçàêіâ і âèðóøèâ äî ×èãèðèíà їì Ìèõàéëî Õàíåíêî íà äîïîìîãó. Öі ñèëè ðîçáèëè äâîòèñÿ÷íèé çàãіí Ã. Äîðîøåíêà, áðàòà ãåòüìàíà. 17 áåðåçíÿ 1674 ð. ó Ïåðåÿñëàâі âіäáóëàñÿ ðàäà ïðàâîáåðåæíîãî êîçàöòâà. Íà íіé ãåòüìàíîì «îáîõ áåðåãіâ Äíіïðà» ïðîãîëîñèëè І. Ñàìîéëîâè÷à, à Ì. Õàíåíêî ñêëàâ âіéñüêîâі êëåéíîäè. Òàê çàêіí÷èëîñÿ éîãî ãåòüìàíñòâî. Âіí îñåëèâñÿ â Êîçåëüöі. ×åðåç êіëüêà ðîêіâ íàïèñàâ ëèñòà êîðîëåâі ç ïðîïîçèöієþ ïðî ñïіâïðàöþ. Ïðîòå ëèñòà ïåðåõîïèëà ñëóæáà І. Ñàìîéëîâè÷à. Ì. Õàíåíêà çààðåøòóâàëè é êèíóëè äî áàòóðèíñüêîї â’ÿçíèöі, äå âіí ïîìåð ó 1680 ð.

1674 ð. І. Ñàìîéëîâè÷ó ïåðåäàâ ñâîþ áóëàâó ãåòüìàí Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè Ì. Õàíåíêî, à 1676 ð. – ãåòüìàí Ï. Äîðîøåíêî. Îòæå, І. Ñàìîéëîâè÷ áóâ ïðîãîëîøåíèé ãåòüìàíîì «îáîõ áåðåãіâ Äíіïðà». Ãåòüìàí çâåðòàâñÿ äî öàðñüêîãî óðÿäó ç ïðîïîçèöієþ ïðèєäíàòè äî ñâîãî «ðåãіìåíòó» (óïðàâëіííÿ) é Ñëîáіäñüêó Óêðàїíó, àëå çãîäè íà öå íå äіñòàâ. Ïіä ÷àñ Ðîñіéñüêî-òóðåöüêîї âіéíè (1677–1681) І. Ñàìîéëîâè÷ âèÿâèâ çäіáíîñòі ïîëêîâîäöÿ, âæèâàâ çàõîäіâ äëÿ óêðіïëåííÿ ôîðòåöü і îáîðîíè ìіñò. Робота в групах: Ви живете в період гетьманства І. Самойловича. Якою тоді була система заміщення вакантних посад і що інше ви могли б запропонувати?

15 ðîêіâ òðèìàâ ãåòüìàíñüêó áóëàâó Іâàí Ñàìîéëîâè÷. Îäíàê ñòàðøèíñüêà îëіãàðõіÿ íå ìîãëà ñïîêіéíî ñïðèéìàòè, ùî «ïîïîâè÷» ìàє òàêó ñèëüíó âëàäó і íå äóæå çâàæàє íà ñòàðøèíó. Òîìó ïðîòè íüîãî ãîòóâàëàñÿ ñòàðøèíñüêà çìîâà, ùî ïëàíóâàëà çà äîïîìîãîþ öàðÿ ñêèíóòè éîãî ç ãåòüìàíñòâà. Ñòàðøèíà, ÿêà êîëèñü ñïðèÿëà éîãî ãåòüìàíñòâó, ïî÷àëà ïèñàòè äîíîñè öàðåâі. Ïðîòå ñåðéîçíîãî ïðèâîäó äëÿ ðîçïðàâè ç ãåòüìàíîì íå áóëî.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Змова проти гетьмана

Ç 1654 ð. Îñìàíñüêà іìïåðіÿ áóëà ñîþçíèöåþ Ïîëüùі. Ïîëüñüêèé óðÿä çàðàäè âіäíîâëåííÿ ñâîєї âëàäè â Óêðàїíі äîçâîëÿâ òóðêàì ãðàáóâàòè íàñåëåííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü. Íàïàäè òðèâàëè ïîíàä 10 ðîêіâ. Ó 1672 ð. Îñìàíñüêà іìïåðіÿ â ñîþçі ç Ï. Äîðîøåíêîì âåëà âіéíó ç Ïîëüùåþ. Çãіäíî ç Áó÷àöüêèì äîãîâîðîì (1672) Ïîëüùà âіäìîâèëàñÿ âіä Ïîäіëëÿ é ÷àñòèíè Ãàëè÷èíè, ùî ñòàëè òóðåöüêîþ ïðîâіíöієþ. Іíøà ÷àñòèíà ïðàâîáåðåæíèõ çåìåëü íàëåæàëà êîçàöüêіé Óêðàїíі íà ÷îëі ç ãåòüìàíîì і ïåðåáóâàëà ïіä ïðîòåêòîðàòîì ñóëòàíà. Íàñåëåííÿ ñïіøíî Завоювання турками Поділля

Ðóїíè Áó÷àöüêîãî çàìêó. XVI–XVII ñò. Ñó÷àñíå ôîòî

204

çàëèøàëî ðіäíі ìіñöÿ òà òіêàëî â ñïîêіéíіøі ðàéîíè Ëіâîáåðåæíîї Óêðàїíè. Òîäі æ òóðêè ïîëîíèëè ïіä Óìàííþ Þ. Õìåëüíèöüêîãî, âèâåçëè éîãî äî Êðèìó, à çâіäòè – äî Ñòàìáóëà, äå âіí ñòàâ ÷åíöåì îäíîãî ç ïðàâîñëàâíèõ ìîíàñòèðіâ. Ó 1677 ð. òóðêè é òàòàðè ïіøëè íà ×èãèðèí òà Êèїâ. Ñóëòàí íàêàçàâ ïîçáàâèòè ÷åðíå÷îãî ñàíó Þ. Õìåëüíèöüêîãî é âіäïðàâèòè éîãî â Óêðàїíó ÿê ãåòüìàíà («êíÿçÿ Ñàðìàòñüêîãî»). Óëіòêó òóðåöüêî-òàòàðñüêі âіéñüêà Іáðàãіì-ïàøі, à ðàçîì ç íèìè 120 êîçàêіâ-íåâіëüíèêіâ íà ÷îëі ç Þ. Õìåëüíèöüêèì, ïіäñòóïèëè äî ×èãèðèíà é âçÿëè éîãî â òðèâàëó îáëîãó. Ìîñêîâñüêі âіéñüêà, êîçàêè ãåòüìàíà é çàïîðîæöі âіäáèëè âñі íàïàäè òóðêіâ. Ïàøіâ, êîòðі âòåêëè ç-ïіä ×èãèðèíà, ñêàðàâ íà ñìåðòü ñàì ñóëòàí, à Þ. Õìåëüíèöüêîìó íàêàçàëè ãîòóâàòèñÿ äî íîâîãî ïîõîäó â Óêðàїíó. Äðóãèé ïîõіä íà ×èãèðèí 200-òèñÿ÷íîãî òóðåöüêîãî é òàòàðñüêîãî âіéñüêà áóâ çäіéñíåíèé 1678 ð. Éîìó ïðîòèñòîÿëî âäâі÷і ìåíøå ìîñêîâñüêî-óêðàїíñüêå âіéñüêî. І. Ñàìîéëîâè÷ äîêëàâ âåëèêèõ çóñèëü äëÿ îáîðîíè óêðàїíñüêèõ çåìåëü. Îäíàê âіäñòîÿòè ìіñòî íå âäàëîñÿ. Çà íàêàçîì Ã. Ðîìîäàíîâñüêîãî âіéñüêà áóëî âèâåäåíî іç ×èãèðèíà, à çàìîê ïіäіðâàíî. Íàñåëåííÿ ïåðåãíàëè çà Äíіïðî, íà Ëіâîáåðåææÿ («âåëèêèé çãіí»), і ïîñåëèëè â ìàëîçàëþäíåíіé ïðèêîðäîííіé ñòåïîâіé çîíі. Ðîçîðåííÿ ×èãèðèíà áóëî ñèìâîëîì çàãèáåëі êîçàöòâà íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі. «Правитель України» Турецько-татарські нападники дощенту зруйнували Чигирин й отаборилися неподалік. Звідти Ю. Хмельницький (і при ньому тоді майже 300 козаків) розіслав у різні українські міста універсали, закликаючи населення до підданства. Жителі деяких міст, боячись розорення, погодилися на це. А жителі Канева категорично відмовилися визнати його і за це місто було повністю спалене. Потім турки, повертаючись із походу, спалили на своєму шляху ще багато інших українських міст і сіл. Після Бахчисарайського перемир’я турки відправили Ю. Хмельницького до Стамбула, а на його місце призначили молдовського воєводу Івана Дуку. У 1685 р. турки знову повернули Ю. Хмельницького на підвладну територію України, зробивши його гетьманом втретє. Він жив у Немирові. Як свідчить літописець, усього за півроку гетьманування немирівський князь «по містах і селах утяжив був жителів небувалими податками й здирствами та незносними роботизнами». Жорстокість і немилосердя до людей, зрештою, й згубили гетьмана. На скаргу од-

205

Правобережна Україна в період від Андрусівського перемир’я до «Вічного миру»

Чигиринські походи 1677– 1678 рр.

ного із скривджених купців турецький паша наказав заарештувати Ю. Хмельницького й доставити його до Кам’янця-Подільського. Є версія, що наприкінці 1685 р. Ю. Хмельницького задушили мотузкою і скинули з мосту в р. Смотрич.

Íà ïî÷àòêó 1681 ð. ó Áàõ÷èñàðàї ìіæ Ðîñієþ, ç îäíîãî áîêó, Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ òà Êðèìîì – ç äðóãîãî, áóëî óêëàäåíî ïåðåìèð’ÿ íà 20 ðîêіâ. Çà íèì âèçíà÷àëîñÿ: «Äíіïðó áóòè êîðäîíîì ìіæ Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ і Îòòîìàíñüêîþ Ïîðòîþ, Êèєâó ç ìіñòàìè Âàñèëüêîâîì, Òðèïіëëÿì і Ñòàéêàìè íàëåæàòè Ìîñêîâії, âіä Êèєâà äî Çàïîðîææÿ ìіñò íå áóäóâàòè». Ïіâäåííà Êèїâùèíà, Áðàöëàâùèíà é Ïîäіëëÿ çàëèøàëèñÿ ïіä âëàäîþ òóðêіâ. Çåìëі ìіæ Ïіâäåííèì Áóãîì і Äíіñòðîì íіõòî íå ïîâèíåí áóâ çàñåëÿòè. Òàòàðñüêі îðäè ìàëè ïðàâî êî÷óâàòè â ïіâäåííèõ ñòåïàõ Óêðàїíè. Ìîñêîâñüêà äåðæàâà ùîðі÷íî ïîâèííà áóëà ñïëà÷óâàòè äàíèíó êðèìñüêîìó õàíîâі ÿê ïðàâîíàñòóïíèêó õàíà Çîëîòîї Îðäè, áî íіÿêîãî äîêóìåíòà ïðî âèõіä Ìîñêîâії ç-ïіä її ïіääàíñòâà íå áóëî. Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Бахчисарайський мирний договір 1681 р.

1683 ð. ïіä ÷àñ Âіäåíñüêîї áèòâè îá’єäíàíі âіéñüêà Àâñòðії, Íіìå÷÷èíè, Ïîëüùі óùåíò ðîçãðîìèëè òóðåöüêі âіéñüêà. Ó öіé áіòâі âçÿëè ó÷àñòü òàêîæ óêðàїíñüêі êîçàêè. Îñëàáëåííÿì ìîãóòíîñòі Îñìàíñüêîї іìïåðії ñêîðèñòàëàñÿ Ïîëüùà, ÿêà ïðàãíóëà âèòіñíèòè òóðêіâ іç Ïîäіëëÿ. Її óðÿä ðîçïî÷àâ ïåðåãîâîðè ç Ìîñêîâієþ ïðî óêëàäåííÿ äîãîâîðó. 21 êâіòíÿ 1686 ð. Ìîñêîâñüêà äåðæàâà é Ðі÷ Ïîñïîëèòà ïіäïèñàëè «Âі÷íèé ìèð», çà óìîâàìè ÿêîãî âîíè îá’єäíàëèñÿ ó âîєííèé ñîþç ïðîòè Îñìàíñüêîї іìïåðії òà Êðèìñüêîãî õàíñòâà. Äîãîâіð ïіäòâåðäæóâàâ óìîâè Àíäðóñіâñüêîãî ïåðåìèð’ÿ ïðî ïîäіë Óêðàїíè ïî Äíіïðó. Àëå Êèїâ і Çàïîðîææÿ çàêðіïëþâàëèñÿ çà Ìîñêîâієþ. ßê і â Àíäðóñîâі, ïðåäñòàâíèêіâ Óêðàїíè ïіä ÷àñ ïіäïèñàííÿ «Âі÷íîãî ìèðó» íå áóëî. Ãåòüìàí âáà÷àâ ó öüîìó çàãðîçó óêðàїíñüêîìó íàðîäîâі. І. Ñàìîéëîâè÷ çàÿâèâ, ùî Âіéñüêî Çàïîðîçüêå íіêîëè íå çðå÷åòüñÿ Ìåäàëü íà ïàì’ÿòü Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè: «Íå òàê âîíî ïðî «Âі÷íèé ìèð» ñòàíåòüñÿ, ÿê íàì Ìîñêâà ó ñâîїõ ìèðîâèõ óìîâàõ ç ïîëÿêàìè ïîñòàíîâëÿє, – çðîáèìî ìіæ Ìîñêîâієþ òàê, ÿê íàì òðåáà!». Òàêі âèñëîâëþâàííÿ і Ðі÷÷þ Ïîñïîãåòüìàíà äîõîäèëè é äî öàðÿ, âèêëèêàþ÷è ëèòîþ. 1686 ð. «Вічний мир»

206

éîãî íåçàäîâîëåííÿ. Ñàìå öèì і ñêîðèñòàëèñÿ çãîäîì ñóïðîòèâíèêè ãåòüìàíà іç ñòàðøèíñüêîãî ñåðåäîâèùà. Кримські походи Згідно з умовами «Вічного миру», незважаючи на аргументи І. Самойловича про неможливість походу проти татар без підготовки, навесні 1687 р. 100-тисячне московське військо боярина В. Голіцина і 50-тисячне – гетьмана І. Самойловича вирушили у Крим. Проте небувала спека, нестача води, продовольства й фуражу та підпалений татарами за р. Самарою степ змусили припинити похід. У провалі походу звинуватили І. Самойловича (хоча він і попереджав царя, що в похід треба йти ранньою весною, а не тоді, коли степ горить від спеки).

âà÷åíü. Ãîëîâíå ç íèõ ïîëÿãàëî â òîìó, ùî ãåòüìàí íіáèòî çàìèñëèâ ïîçáóòèñÿ ìîñêîâñüêîї ïðîòåêöії é ñòâîðèòè íåçàëåæíó äåðæàâó. Êîëè ðîñіéñüêî-óêðàїíñüêå âіéñüêî îòàáîðèëîñÿ íà ð. Êîëîìàê (ïðèòîêà Âîðñêëè), ç Ìîñêâè ïðèáóâ ïîñëàíåöü іç öàðñüêîþ ãðàìîòîþ, ó ÿêіé Â. Ãîëіöèíó íàêàçóâàëîñÿ çààðåøòóâàòè І. Ñàìîéëîâè÷à. Óðàíöі 23 ëèïíÿ 1687 ð., êîëè І. Ñàìîéëîâè÷ òà éîãî ñèí ßêіâ áóëè íà ìîëèòâі â ïîõіäíіé öåðêâі, їõ çààðåøòóâàëè. ×åðåç êіëüêà äíіâ ó Êîäàêó çààðåøòóâàëè é äðóãîãî ñèíà ãåòüìàíà – ïîëêîâíèêà Ãðèãîðіÿ Ñàìîéëîâè÷à. Ãåòüìàíà çàñëàëè äî Òîáîëüñüêà, ßêîâà – äî Єíіñåéñüêà, à Ãðèãîðіÿ ñòðàòèëè â Ñåâñüêó, їõíє ìàéíî êîíôіñêóâàëè. І. Ñàìîéëîâè÷ ïîìåð ó Òîáîëüñüêó â 1690 ð., à íåâäîâçі ïîìåð і éîãî ñèí ßêіâ. Íàâåñíі 1689 ð. ïî÷àâñÿ äðóãèé Êðèìñüêèé ïîõіä ìîñêîâñüêîóêðàїíñüêèõ âіéñüê. Öüîãî ðàçó âäàëîñÿ äіéòè äî Ïåðåêîïà, àëå ñèë äëÿ éîãî âçÿòòÿ âæå íå âèñòà÷èëî. Âіéñüêî çíîâó âіäñòóïèëî. À äâіðöåâèé ïåðåâîðîò ó Ìîñêâі ðіçêî çìіíèâ і äîëþ Â. Ãîëіöèíà, ÿêîãî âіäïðàâèëè íà çàñëàííÿ â «îáèòåëü Àðõàíãåëüñüêó». ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Чому прагнення П. Дорошенка визволити Україну не мали успіху? 2. За якого гетьмана існувала реальна можливість об’єднати Правобережну й Лівобережну Україну? 3. Як ви думаєте, чому саме Чигирин для різних військовополітичних сил мав принципове значення? 4. Чи можете ви не просто назвати, а пояснити відмінність в умовах Андрусівського перемир’я і «Вічного миру»? 5. Чи існувала в Гетьманщині національна й релігійна дискримінація?

207

Правобережна Україна в період від Андрусівського перемир’я до «Вічного миру»

Арешт гетьмана Äîíîñ ñòàðøèíè öàðþ, ïåðåäàíèé ÷åðåç Â. ÃîІ. Самойловича ëіöèíà 7 ëèïíÿ 1687 ð., ìàâ 23 ïóíêòè çâèíó-

6. І. Самойлович походив із сім’ї священика. Чи мала ця обставина вплив на його імідж у старшинському середовищі?

Ïîìіðêóéòå!

1. ×îìó âåëèêèé óêðàїíñüêèé ïàòðіîò Ï. Äîðîøåíêî ó ñâîїé ïîëіòèöі ñïèðàâñÿ íà âіéñüêîâó äîïîìîãó òàòàð і ÷îìó öèì íåçàäîâîëåíі áóëè íàðîäíі ìàñè? 2. ×èì ïîÿñíèòè, ùî â ïåðіîä «Ðóїíè» îäíî÷àñíî äіÿëè äåêіëüêà ãåòüìàíіâ? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: Ï. Äîðîøåíêî, Ì. Õàíåíêî, Ä. Ìíîãîãðіøíèé, І. Ñàìîéëîâè÷, ×èãèðèíñüêі ïîõîäè, Áàõ÷èñàðàéñüêèé äîãîâіð, «Âі÷íèé ìèð» 1686 ð. ДОКУМЕНТ

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Яким вимогам повинна була відповідати людина, щоб стати гетьманом? Про гетьманську владу Керівник козаків завжди звався гетьманом. Цю назву запозичено в поляків, які так іменували своїх командувачів ще до того, як почали існувати козаки. Спочатку влада гетьмана була дуже обмежена. Він не наважувався нічого почати, не порадившись зі старшиною й не здобувши схвалення всього козацького народу. Маєтності гетьмана спочатку становило єдине Чигиринське староство. Згодом до нього додалося Гадяцьке староство, і нарешті його прибутки перевищили 100 000 карбованців. Той, хто мріє про гетьманську булаву, має бути воїном, народитися в законному шлюбі і здобути прихильність усіх козаків і цілого народу, бо все військо завжди обирає гетьмана одноголосно. Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії. – К., 1994. – С. 52.

Öå öіêàâî!

Îäíèì іç íàùàäêіâ ãåòüìàíà Ïåòðà Äîðîøåíêà áóâ âèäàòíèé óêðàїíñüêèé іñòîðèê, ãðîìàäñüêî-ïîëіòè÷íèé äіÿ÷, ìіíіñòð çàêîðäîííèõ ñïðàâ â óðÿäі Ïàâëà Ñêîðîïàäñüêîãî (1918) Äìèòðî Іâàíîâè÷ Äîðîøåíêî.

§26.

ÏÐÀÂÎÁÅÐÅÆÍÀ ÃÅÒÜÌÀÍÙÈÍÀ Ó ÄÐÓÃІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ XVII ñò. ÂІÄÐÎÄÆÅÍÍß ÊÎÇÀÖÒÂÀ

Çãàäàéòå!

1. Çà ÿêèõ îáñòàâèí і êîëè Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà çíîâó ïîòðàïèëà ïіä ïîëüñüêå ïàíóâàííÿ? 2. Êîëè і ÷îìó ãåòüìàí Ï. Äîðîøåíêî âіäìîâèâñÿ âіä ãåòüìàíñòâà?

208

Íà ïî÷àòêó 60-õ ðîêіâ XVII ñò. óíàñëіäîê ñêëàäíèõ âîєííî-ïîëіòè÷íèõ ïîäіé óòâîðèëèñÿ äâà ãåòüìàíñüêі óðÿäè, ÿêі òåðèòîðіàëüíî іñíóâàëè ïî îáèäâà áîêè Äíіïðà. Ïðîòÿãîì ïіâñòîëіòòÿ â îôіöіéíèõ äîêóìåíòàõ òà ëіòîïèñàõ ç’ÿâèëàñÿ íîâà òåðìіíîëîãіÿ: «öüîãîáі÷íà Óêðàїíà», «òîãîáî÷íà Óêðàїíà», «òîé áіê Äíіïðà», «ïîëüñüêà ñòîðîíà Äíіïðà», «×èãèðèíñüêà Óêðàїíà» òà іíøі. Îñêіëüêè ïðîòÿãîì 1663–1714 ðð. (ç ïåðåðâàìè) íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі іñíóâàâ ïîëêîâî-ñîòåííèé àäìіíіñòðàòèâíèé òà ãåòüìàíñüêèé óñòðіé, äіÿëî êîçàöüêå ïðàâî, äîñëіäíèêè ââàæàþòü îáґðóíòîâàíèì ïàðàëåëüíî ç òåðìіíîì «Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà» âæèâàòè òåðìіí «Ïðàâîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíà». «Тогобічна Україна»

íî óìîâàìè «Âі÷íîãî ìèðó» 1686 ð., і ñêëàäàëà ÷îòèðè âîєâîäñòâà – Êèїâñüêå, Âîëèíñüêå, Áðàöëàâñüêå é Ïîäіëüñüêå. Óíàñëіäîê çàïåêëîї áîðîòüáè ðіçíèõ äåðæàâ çà Ïðàâîáåðåææÿ öі âîєâîäñòâà áóëè ñïóñòîøåíі é ìàéæå îáåçëþäíåíі. Ëіòîïèñåöü Ñàìіéëî Âåëè÷êî ïèøå ïðî ñòàíîâèùå öèõ çåìåëü íà ïî÷àòêó 80-õ ðîêіâ XVII ñò.: «Âіä Êîðñóíÿ і Áіëîї Öåðêâè, ïîòіì íà Âîëèíü і â êíÿçіâñòâî Ðóñüêå, äî Ëüâîâà, Çàìîñòÿ, Áðîäіâ і äàëі ïîäîðîæóþ÷è, áà÷èâ ÿ áàãàòî ãîðîäіâ і çàìêіâ áåçëþäíèõ і ïóñòі âàëè…». Çàïóñòіííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü òà ïîòðåáà їõ ãîñïîäàðñüêîãî îñâîєííÿ çìóøóâàëè ïîëüñüêèõ é óêðàїíñüêèõ ìàãíàòіâ і øëÿõòó

Ãåðá Ìèêîëè Ðàäçèâіëëà ×îðíîãî

209

Правобережна Гетьманщина у другій половині XVII ст. Відродження козацтва

Становище Ïіñëÿ Àíäðóñіâñüêîãî ïåðåìèð’ÿ çíà÷íà ÷àñòèправобережних íà óêðàїíñüêèõ çåìåëü çàëèøèëàñÿ ó ñêëàäі українських Ðå÷і Ïîñïîëèòîї, ùî îñòàòî÷íî áóëî çàêðіïëåземель

îãîëîñèòè ñëîáîäè ç òðèâàëèìè ïіëüãîâèìè òåðìіíàìè äëÿ ïîñåëåíöіâ, ùî ñïðèÿëî çàñåëåííþ êðàþ. Ìàãíàòè Ïîòîöüêі, Ñàïєãè, Êîíåöïîëüñüêі, ßñèíñüêі, Ðàäçèâіëëè, Ëþáîìèðñüêі òà іíøі âîëîäіëè íà Ïðàâîáåðåææі âåëè÷åçíèìè ìàєòíîñòÿìè. Ùîäî ïàíùèíè ñåëÿíè îòðèìàëè äåÿêå ïîñëàáëåííÿ, àëå ñòàíîâèùå óñêëàäíþâàëè ðåëіãіéíі êîíôëіêòè.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Правобережна Ñòàíîâèùå Ïðàâîáåðåæíîї Ãåòüìàíùèíè â îñòàíУкраїна íіé ÷âåðòі XVII ñò. çàëåæàëî âіä ñïіââіäíîøåíв планах íÿ ñèë ìіæ Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ, Ìîñêîâñüêîþ великих держав

äåðæàâîþ, Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ і çàëåæíèì âіä íåї Êðèìîì. Âîðîãóþ÷è ìіæ ñîáîþ, âîíè ñõîäèëèñÿ â îäíîìó – ïðàãíåííі íå äîïóñòèòè іñíóâàííÿ êîçàöüêîї äåðæàâè. Ïіñëÿ ïîëüñüêî-òóðåöüêîї âіéíè 1673–1676 ðð. Ïðàâîáåðåææÿ áóëî ïîäіëåíî ìіæ Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ і Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ ç îôіöіéíî âñòàíîâëåíèì êîðäîíîì ó 1680 ð. Ïîòіì ïî÷àëàñÿ ðîñіéñüêî-òóðåöüêà âіéíà 1676–1681 ðð., ÿêà ïðèçâåëà äî ïîâíîãî âèñíàæåííÿ åêîíîìі÷íèõ і ëþäñüêèõ ðåñóðñіâ Ïðàâîáåðåææÿ. Çà Áàõ÷èñàðàéñüêèì ìèðîì 1681 ð. Ñåðåäíє Ïîäíіïðîâ’ÿ âіä Äíіïðà äî Ïіâäåííîãî Áóãó ïîâèííå áóëî çàëèøàòèñÿ íåçàñåëåíèì. Êîëèñü áàãàòèé êðàé, òåðèòîðіþ, äå çà Õìåëüíèöüêîãî áóëî ÿäðî Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè, ñóñіäè-àãðåñîðè ïåðåòâîðèëè íà ïóñòåëþ. «Âі÷íèé ìèð» çàêðіïèâ òàêå ñòàíîâèùå «Çàäíіïðîâñüêèõ ìіñöü». Æèòåëіâ áóëî çіãíàíî іç öієї òåðèòîðії, à â ïîäàëüøîìó òàêі àêöії çäіéñíþâàëèñÿ ïåðіîäè÷íî, áî ëþäè, ïåðåãíàíі íà Ëіâîáåðåæíó Ãåòüìàíùèíó, ñòèõіéíî ïîâåðòàëèñÿ íà ðіäíі ìіñöÿ. Ãåòüìàíè íàìàãàëèñÿ âèðіøèòè äîëþ Ïðàâîáåðåææÿ, çàÿâëÿþ÷è ïðî ñâîє іñòîðè÷íå ïðàâî íà íèõ. Àëå ïðîòèñòîÿòè ïîëіòèöі öіëîї ãðóïè äåðæàâ âîíè íå ìîãëè. Çà Êàðëîâèöüêèì äîãîâîðîì 1699 ð. Ðі÷ Ïîñïîëèòà âіäіáðàëà ó òóðêіâ çàõîïëåíі íèìè ùå â 1672 ð. ïðàâîáåðåæíі óêðàїíñüêі çåìëі. Ïîëüñüêèé óðÿä ââàæàâ íåïîòðіáíèì іñíóâàííÿ íà Ïðàâîáåðåææі êîçàöòâà. Ñïðîáà éîãî ëіêâіäóâàòè ñòàëà ãîëîâíîþ ïðè÷èíîþ êîçàöüêîãî ïîâñòàííÿ â 1702–1704 ðð. Робота в групах: Ви представник однієї з країн (Річ Посполита, Московське царство, Османська імперія, Кримське ханство). Чому ви були зацікавлені в ліквідації козацької держави на Правобережжі? Політика лівобережних гетьманів стосовно Правобережжя

210

Ãåòüìàíè І. Ñàìîéëîâè÷, à ïîòіì І. Ìàçåïà ðîáèëè ñïðîáè ïîâåðíóòè Ïðàâîáåðåææÿ ïіä ñâîþ áóëàâó. І. Ñàìîéëîâè÷ íàçèâàâ ñåáå «ãåòüìàíîì îáîõ ñòîðіí Äíіïðà». Ó äîêóìåíòàõ òієї

Çàõîïëåííÿ òóðêàìè Ïîäіëëÿ ó 1672 ð., à íåçàáàðîì âіäìîâà Ï. Äîðîøåíêà âіä ãåòüìàíñòâà ïðèçâåëè äî òîãî, ùî êîçàöòâî íàìàãàëèñÿ âèêîðèñòàòè â ïðîòèñòîÿííі ìіæ ñîáîþ Îñìàíñüêà іìïåðіÿ і Ðі÷ Ïîñïîëèòà. Ìåíø íіæ çà äåñÿòü ðîêіâ òóðêè çìіíèëè êіëüêà ãåòüìàíіâ, à â ïіäñóìêó âіääàëè êîíòðîëüîâàíó íèìè òåðèòîðіþ ó ïіäïîðÿäêóâàííÿ êðèìñüêîãî õàíà («Õàíñüêà Óêðàїíà»). Áіëüø óñïіøíèìè ñòîñîâíî ïðàâîáåðåæíîãî óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà áóëè äії óðÿäó Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Çà ñïðèÿííÿ êîðîëÿ ßíà ІІІ Ñîáåñüêîãî íà ñåéìàõ 1676 і 1677 ðð. áóëî óõâàëåíî äåÿêі ïîñòàíîâè ùîäî êîçàêіâ, çîêðåìà ïðî їõ ðîçòàøóâàííÿ, ôîðìóâàííÿ 4-òèñÿ÷íîãî âіéñüêà äëÿ áîðîòüáè ç òóðêàìè òà âèïëàòó êîçàêàì ç äåðæàâíîї êàçíè ïåâíîї ïëàòíі. Ïîëüñüêà øëÿõòà çâèíóâà÷óâàëà êîðîëÿ â íàäìіðíîìó ïîêðîâèòåëüñòâі êîçàêàì. Àëå öÿ «íàäìіðíіñòü» ïîÿñíþєòüñÿ éîãî ðîçóìіííÿì ðîëі êîçà÷÷èíè ó ïðîòèñòîÿííі òóðåöüêîìó íàñòóïó, à òàêîæ â çàñåëåííі ñïóñòîøåíîї òðèâàëèìè âіéíàìè òåðèòîðії Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè. Ó 1683 ð. êîðîëü ïðèçíà÷èâ ãåòüßí ІІІ Ñîáåñüêèé ìàíîì êîçàöòâà Ñòåïàíà Êóíèöüêîãî.

Правобережне козацтво під владою двох держав

211

Правобережна Гетьманщина у другій половині XVII ст. Відродження козацтва

äîáè є òâåðäæåííÿ ãåòüìàíà, ùî «çåìëÿ íà òіé ñòîðîíі Äíіïðà óêðàїíñüêà». Âіí ïðîòåñòóâàâ ïðîòè óêëàäåííÿ «Âі÷íîãî ìèðó» 1686 ð., ïðîõàþ÷è öàðÿ âіäêëàñòè ñïðàâó ïðî ïіäïîðÿäêóâàííÿ Ïðàâîáåðåææÿ Ðå÷і Ïîñïîëèòіé. Óíàñëіäîê öüîãî â òåêñòі äîãîâîðó ùîäî Ïðàâîáåðåææÿ çðîáëåíî ïðèïèñ «äîïîêè ïðî òå íå ó÷èíèòüñÿ äîñòàòíіé äîãîâіð і ïîñòàíîâà». Àêòèâíіñòü ãåòüìàíà â öüîìó ïèòàííі óñêëàäíþâàëà âіäíîñèíè Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè ç Ïîëüùåþ і áóëà îäíієþ ç ïðè÷èí ñêèíåííÿ éîãî ç ãåòüìàíñòâà. Ãåòüìàí Іâàí Ìàçåïà, ìàþ÷è òàêó æ ìåòó ùîäî ïîâåðíåííÿ Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè, íàìàãàâñÿ äіÿòè іíøèìè ìåòîäàìè: íå âñòóïàòè â êîíôðîíòàöіþ іç öàðñüêèì óðÿäîì, à âïëèâàòè íà íüîãî. Âіí ïіäòðèìóâàâ ñòîñóíêè ç ïðàâîáåðåæíèì ïîëêîâíèêîì Ñåìåíîì Ïàëієì, ùî ïåðåäáà÷àëî çà ñïðèÿòëèâèõ îáñòàâèí îá’єäíàííÿ Óêðàїíè. Àëå íåñïðèÿòëèâà ïîëіòè÷íà ñèòóàöіÿ ïî÷àòêó XVIII ñò. і çàëåæíіñòü äіé ãåòüìàíà âіä ìîñêîâñüêîї äèïëîìàòії çðîáèëè íåìîæëèâèì ïîâåðíåííÿ âòðà÷åíîãî Ïðàâîáåðåææÿ ïіä ãåòüìàíñüêó áóëàâó.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Àëå âіí çîâñіì íå ìàâ ïіäòðèìêè êîçàêіâ, ÿêі íåâäîâçі îáðàëè ñîáі іíøîãî ãåòüìàíà – Àíäðіÿ Ìîãèëó (1684–1689). Àêòèâíà ó÷àñòü ïðàâîáåðåæíîãî êîçàöòâà (ïðèáëèçíî 5 òèñ. êîçàêіâ) ó ïîõîäі êîðîëіâñüêîãî âіéñüêà äëÿ âèçâîëåííÿ îáëîæåíîãî Âіäíÿ (Àâñòðіÿ) òà éîãî ó÷àñòü ó ïåðåìîæíіé áèòâі ç òóðêàìè (âåðåñåíü 1683 ð.) ñïîíóêàëè ïîëüñüêèé óðÿä íà ÷åðãîâèé êðîê äî âіäíîâëåííÿ ïîëêîâî-ñîòåííîãî óñòðîþ êîçàöòâà Ïðàâîáåðåææÿ. Ñåéì 1685 ð. óõâàëèâ âіäíîâèòè íà òåðèòîðії êîëèøíіõ ïîëêіâ êîçàöòâî ç óñіìà éîãî ïðàâàìè і çåìëÿìè (ìàєòíîñòÿìè). Ó ïîñòàíîâі çàçíà÷àëîñÿ, ùî ëþäè, ÿêі çàïèøóòüñÿ â êîçàêè é îñåëÿòüñÿ íà Ïіâäåííіé Êèїâùèíі, áóäóòü âіëüíèìè é âèçíàâàòèìóòü âëàäó ëèøå ïðèçíà÷åíîãî êîðîëåì ãåòüìàíà òà ïîëêîâíèêіâ. Êîçàöòâî ïîâèííî áóëî óáåçïå÷èòè Ðі÷ Ïîñïîëèòó âіä íàòèñêó òóðêіâ. Äëÿ îôіöіéíî âіäíîâëåíîãî êîçàöòâà êîðîëü âèçíà÷èâ çåìëі íà ïіâäåíü âіä ð. Ðîñü. Âіí ðîçіñëàâ óíіâåðñàëè, ó ÿêèõ ïîñåëåíöÿì îáіöÿâ ðіçíі ïіëüãè. Òîäі æ êîðîëü ñòàâ âèäàâàòè «ïðèïîâіäíі ëèñòè» íà ïðàâî íàáèðàòè ïîëêè. Òàê âіäðîäèëèñÿ Áîãóñëàâñüêèé ïîëê íà ÷îëі ç ïîëêîâíèêîì Ñàìіéëîì Іâàíîâè÷åì (Ñàìóñåì), Êîðñóíñüêèé – íà ÷îëі іç Çàõàðîì Іñêðîþ, Áðàöëàâñüêèé – íà ÷îëі ç Àíäðієì Àáàçèíîì òà Áіëîöåðêіâñüêèé – íà ÷îëі іç Ñåìåíîì Ãóðêîì (Ïàëієì). Çàîõî÷óþ÷è óòâîðåííÿ êîçàöüêèõ ïîëêіâ, óðÿä ñòàâèâ çà ìåòó íå ëèøå çàñåëèòè áåçëþäíі çåìëі, à é ìàòè íàäіéíó òà ïîñòіéíó îõîðîíó êîðäîíіâ. Îôіöіéíî ãåòüìàíîì êîçàöòâà áóëî ïðèçíà÷åíî À. Ìîãèëó. Ïî÷àëîñÿ øâèäêå çàñåëåííÿ Ïðàâîáåðåææÿ. Âòîìëåíі áàãàòîðі÷íîþ íåáåçïåêîþ òà ðîçðóõîþ ëþäè, ïî÷óâøè ïðî âіäðîäæåííÿ êîçàöòâà, éøëè ñþäè ç óñієї Óêðàїíè, çàñåëÿþ÷è ñëîáîäè é ìіñòå÷êà, âіëüíі âіä ïàíùèíè é ïіäâëàäíі ïîëêîâíèêàì. Ñåðåä êîçàöüêèõ âàòàæêіâ îñîáëèâî àâòîðèòåòíèì ó ïðîñòîãî ëþäó áóâ ïîëêîâíèê Ñ. Ïàëіé (1640–1710). Âіí íàðîäèâñÿ â ìіñòå÷êó Áîðçíі, ùî íà ×åðíіãіâùèíі, ó êîçàöüêіé ðîäèíі. Çàêіí÷èâ Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêèé êîëåãіóì, ìàâ äîáðі âіéñüêîâі òà îðãàíіçàòîðñüêі çäіáíîñòі. Ïåâíèé ÷àñ ñëóæèâ ó Íіæèíñüêîìó ïîëêó, ïîòіì ïåðåáóâàâ íà Çàïîðîææі, ñëóæèâ ó ãåòüìàíà Ï. Äîðîøåíêà. Ñ. Ïàëіÿ äîáðå çíàëè é ïîâàæàëè çàïîðîæöі. Êîëè óðÿä îãîëîñèâ ïðî ôîðìóâàííÿ êîÏå÷àòêà Ñ. Ïàëіÿ. çàöüêèõ ïîëêіâ, Ñ. Ïàëіé ðàçîì ç êіëüêîìà 1696 ð.

Семен Палій і заселення Правобережної Гетьманщини

212

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Чому всупереч прагненням заволодіти всіма українськими землями Московська держава підписала «Вічний мир»?

213

Правобережна Гетьманщина у другій половині XVII ст. Відродження козацтва

ñîòíÿìè çàïîðîæöіâ ïåðåñåëèâñÿ íà Ïіâäåííó Êèїâùèíó, îòðèìàâ «ïðèïîâіäíèé ëèñò» êîðîëÿ é çðîáèâ öåíòðîì ñâîãî ïîëêó ì. Ôàñòіâ. Ïіä éîãî óïðàâëіííÿì ïåðåáóâàëà òåðèòîðіÿ, ùî îõîïëþâàëà êîëèøíі Áіëîöåðêіâñüêèé, Êàíіâñüêèé, ×èãèðèíñüêèé òà Óìàíñüêèé ïîëêè. Öåé ðåãіîí, ïî ñóòі, ñòàâ ìіñöåì øâèäêîãî çàñåëåííÿ, êóäè óêðàїíñüêèé íàðîä ïåðåñåëÿâñÿ ç ðіçíèõ ðåãіîíіâ Óêðàїíè, ó òîìó ÷èñëі é ç Ëіâîáåðåææÿ òà Çàïîðîææÿ. Êîçàöüêà «Ïàëієâà äåðæàâà» ïіä êіíåöü ñòîëіòòÿ âæå îõîïëþâàëà ìåæі áàãàòüîõ êîëèøíіõ ïîëêіâ íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі. Çàõіäíèé êîðäîí âіäíîâëþâàíîї «Ïàëієâîї äåðæàâè» ñÿãàâ ð. Ñëó÷, çàçíà÷åíîї ÿê çàõіäíèé êîðäîí ùå â Çáîðіâñüêîìó äîãîâîðі 1649 ð. Âіäíîâëåííÿ êîçàöòâà ñòàëî ðåàëüíîþ çàãðîçîþ іñíóâàííþ ïàíùèíè â øëÿõåòñüêèõ ìàєòêàõ. Íà çâіëüíåíіé âіä ïîëüñüêîãî ïàíóâàííÿ òåðèòîðії æèòòÿ íàðîäó ñòàëî íàáàãàòî ëåãøèì. Ïðî òàêå ñòàíîâèùå øëÿõòà ñêàðæèëàñÿ óðÿäîâèì îñîáàì, àëå òі áóëè áåçñèëі ïðèáîðêàòè Ñ. Ïàëіÿ. Òà ùå é êîçàêè ïîòðіáíі áóëè óðÿäó äëÿ îõîðîíè êîðäîíó òà çàñåëåííÿ Ïðàâîáåðåææÿ. Òîäі ïîëüñüêі ïàíè çі ñâîїìè çàãîíàìè ïî÷àëè íàïàäàòè íà Ïàëіїâùèíó. Ìіæ Ïàëієì і øëÿõòîþ òî÷èëàñÿ áåçïåðåðâíà áîðîòüáà. Íàïðèêіíöі 80-õ ðîêіâ XVII ñò. Ñ. Ïàëіé î÷îëèâ àêòèâíó áîðîòüáó ïðîòè ïîëüñüêî-øëÿõåòñüêîãî ïàíóâàííÿ. Âіí ïðàãíóâ äîìîãòèñÿ âîçç’єäíàííÿ Ïðàâîáåðåæíîї òà Ëіâîáåðåæíîї Óêðàїíè, çàäëÿ ÷îãî ÷åðåç ïîñåðåäíèöòâî І. Ìàçåïè çâåðòàâñÿ ç ëèñòàìè äî öàðñüêîãî óðÿäó. Ïðîòå òîé íå ïîãîäæóâàâñÿ íà òàêó àêöіþ, íàòîìіñòü ïðîïîíóþ÷è Ñ. Ïàëієâі ïåðåéòè çі ñâîїìè êîçàêàìè íà Ñі÷, òîáòî â ìîñêîâñüêå ïіääàíñòâî. Ñ. Ïàëіé, çâіñíî, íà òàêó ïðîïîçèöіþ íå ìіã ïîãîäèòèñÿ, áî öå íå âèðіøóâàëî ïèòàííÿ âèçâîëåííÿ Ïðàâîáåðåææÿ âіä ïîëüñüêîãî ïàíóâàííÿ. Ó 1689 ð. Ñ. Ïàëіé ç íåâåëèêèì çàãîíîì êîçàêіâ íàïàâ íà ì. Íåìèðіâ – ðåçèäåíöіþ ñòàâëåíèêà ïîëÿêіâ ãåòüìàíà Ãðèøêà. Ïðîòå âçÿòè ìіñòî íå âäàëîñÿ, à Ñ. Ïàëіÿ ïîëüñüêі óðÿäîâöі çààðåøòóâàëè é âіäïðàâèëè äî íіìåöüêîãî ìіñòà-ôîðòåöі Ìàãäåáóðãà, äå âіí çíàõîäèâñÿ â óâ’ÿçíåííі ìàéæå ðіê, ïîêè éîãî íå âèçâîëèëè êîçàêè. Ïіñëÿ öüîãî âіí ïåðåéøîâ äî áіëüø âіäêðèòèõ äіé ïðîòè ïîëüñüêîї øëÿõòè. Íà éîãî ïðèáîðêàííÿ óðÿä ñêåðîâóâàâ âіéñüêîâі çàãîíè. Ïіäïèñàííÿ ó 1699 ð. Êàðëîâèöüêîãî ìèðó ç òóðêàìè äëÿ ïîëüñüêîãî óðÿäó îçíà÷àëî íåïîòðіáíіñòü êîçàöòâà.

2. Якими мотивами керувався польський король, відновлюючи козацтво? 3. Яку роль у Віденській битві відіграли козаки? 4. Що таке «приповідні листи»? 5. Спробуйте розтлумачити поняття «Палієва держава».

Ïîìіðêóéòå!

1. ×îìó ïіñëÿ Ï. Äîðîøåíêà íà Ïðàâîáåðåææі ç’ÿâèëîñÿ áàãàòî ãåòüìàíіâ? 2. ×îìó â òèòóëі ëіâîáåðåæíîãî ãåòüìàíà І. Ñàìîéëîâè÷à áóëî âêàçàíî: «ãåòüìàí îáîõ ñòîðіí Äíіïðà»? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: «òîãîáі÷íà Óêðàїíà», Ïðàâîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíà, Ñåìåí Ïàëіé, «ïðèïîâіäíі ëèñòè», «Ïàëієâà äåðæàâà», Êàðëîâèöüêèé ìèð 1699 ð. ДОКУМЕНТ

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Прочитайте витяг з Літопису, визначте значення правобережного українського козацтва для Речі Посполитої того часу. Роль козаків у Віденській битві 1683 р. та спроба турків помститися їм [1684] Турчин, програвши в Австрії під цісарською столицею Віднем баталію, як то було описано в минулому році, немало роз’ятрився за той свій занепад, і не так на німців, як на поляків і козаків. На поляків за те, що, несподівано розірвавши з ним мир, допомогли цісареві, а на козаків за те, що, бувши затяжним [допоміжним. – Авт.] військом, виявилися їм, туркам, найстрашнішими (над поляків і німців) ворогами, особливо через вибиття яничарів у шанцях. Тож, хочучи знову відшкодувати ті свої втрати на християнах, турчин прибирався на те зі своїми військами у Стамбулі, а на тогобічній Україні звелів через свого волоського господаря Дуку затягти собі в допомогу козацькі війська, кладучи на одного козака плати в місяць 40 битих талярів. Багатий пан клав добрим молодцям пристойну й гідну плату, але не підманув їх нею, бо замислив був, затягнувши їх у такий хитрий спосіб на війну, всіх похапати й віддати на свої каторги, а вони, остерігшись чи були перестережені з турецького боку від когось собі зичливого, і за таку високу плату не зволили піти на ті турецькі затяги й поставити себе тим у явну небезпеку… Величко Самійло. Літопис. / Переклав з книжної української мови Валерій Шевчук. – К.: Дніпро, 1991. – Т. 2. – С. 296.

Öå öіêàâî!

Îäíèì іç íàùàäêіâ ãåòüìàíà Ìèõàéëà Õàíåíêà áóâ Áîãäàí Іâàíîâè÷ Õàíåíêî (1858–1917) – óêðàїíñüêèé êîëåêöіîíåð, ìåöåíàò, àðõåîëîã. Íà áàçі éîãî áàãàòîї êîëåêöії â Êèєâі áóëî ñòâîðåíî Íàöіîíàëüíèé ìóçåé ìèñòåöòâ іìåíі Áîãäàíà òà Âàðâàðè Õàíåíêіâ (êîëèøíÿ íàçâà – Êèїâñüêèé ìóçåé çàõіäíîãî òà ñõіäíîãî ìèñòåöòâà).

214

§27.

ÑËÎÁІÄÑÜÊÀ ÓÊÐÀЇÍÀ ÒÀ ÇÀÏÎÐÎÇÜÊÀ ÑІ× Ó ÄÐÓÃІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ XVII ñò.

Çãàäàéòå!

1. Ùî ÿâëÿëè ñîáîþ ïіâäåííî-ñõіäíèé êîðäîí Êèїâñüêîї äåðæàâè і ïіçíіøå Äèêå Ïîëå? 2. Çâіäêè ïî÷èíàëàñÿ Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà ïіä ïðîâîäîì Á. Õìåëüíèöüêîãî?

ãàíñüêîї îáëàñòåé, Âîðîíåçüêîї і Êóðñüêîї îáëàñòåé Ðîñії. Ó äîáó Êèїâñüêîї äåðæàâè öå áóëà її îêðàїííà òåðèòîðіÿ, íàñåëåííÿ ÿêîї çàéìàëîñÿ ãîñïîäàðñòâîì і íåñëî ñòîðîæîâó ñëóæáó. Ïіä ÷àñ ìîíãîëî-òàòàðñüêîї íàâàëè öі çåìëі áóëè ñïóñòîøåíі і ñòàëè ÷àñòèíîþ òàê çâàíîãî Äèêîãî Ïîëÿ. Óðÿä Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè, ïðàãíó÷è çàêðіïèòè öі çåìëі çà ñîáîþ і çàõèñòèòè íàñåëåííÿ, áóäóє óêðіïëåíі ëіíії іç çàìêàìè é ôîðòåöÿìè («çàñіêè»). Ç ðîçøèðåííÿì êîðäîíó íà ïіâäåíü òóò ïîñåëÿþòüñÿ âòіêà÷і-íåâіëüíèêè òà ïðèêîðäîííà ñòîðîæà. Ñòîðîæîâó ñëóæáó â XVI ñò. âèêîíóâàëè ïåðåâàæíî óêðàїíñüêі êîçàêè, çàãîíè ÿêèõ íå ëèøå äàâàëè âіäñі÷ íàïàäàì òàòàð, àëå é çà çàâäàííÿì öàðÿ ÷è ç éîãî äîçâîëó ñàìі õîäèëè â ïîõîäè ïðîòè íèõ. Ç äðóãîї ïîëîâèíè XVI ñò. óêðàїíñüêі ïåðåñåëåíöі áðàëè àêòèâíó ó÷àñòü ó çàñíóâàííі ìіñò. Òàê, іñíóþòü äîêóìåíòè ïðî áóäіâíèöòâî «÷åðêàñàìè» é «äíіïðîâñüêèìè êîçàêàìè» ìіñòà Öàðåáîðèñîâà (ïåðіîä ïðàâëіííÿ Áîðèñà Ãîäóíîâà). Öі æ «÷åðêàñè» áóëè é ñòîðîæîâèì ãàðíіçîíîì ìіñòà. Áіëüø àêòèâíå ïåðåñåëåííÿ óêðàїíöіâ íà Ñëîáîæàíùèíó ïðèïàäàє âæå íà 30-òі ðîêè XVII ñò. Öå áóëî ñïðè÷èíåíî çðîñòàííÿì íåáåçïåêè ç áîêó òàòàð, à òàêîæ ïîðàçêîþ óêðàїíñüêèõ êîçàêіâ ó ïîâñòàííÿõ 1630-õ ðîêіâ, ÿêà çìóøóâàëà íå ëèøå їõ, à é ïðåäñòàâíèêіâ іíøèõ ñòàíіâ óêðàїíñüêîãî ñóñïіëüñòâà ïåðåñåëÿòèñÿ ðàçîì іç ñіì’ÿìè, ìàéíîì òà õóäîáîþ íà Ñëîáіäñüêó Óêðàїíó. Îäíèì іç ïåðøèõ ïåðåñåëåíöіâ áóâ ãåòüìàí ßöüêî Îñòðÿíèí, êåðіâíèê êîçàöüêî-ñåëÿíñüêîãî ïîâñòàííÿ 1637– Óêðàїíñüêà ñåëÿíêà 1638 ðð. Ïіñëÿ ïîðàçêè ïîâñòàííÿ âіí 215

Слобідська Україна та Запорозька Січ у другій половині XVII ст.

Перша хвиля Âіäìіííó âіä іíøèõ çåìåëü іñòîðіþ ìàëà Ñëîáіäколонізації ñüêà Óêðàїíà (Ñëîáîæàíùèíà). Íèíі öå çåìëі Слобожанщини Õàðêіâñüêîї, Ñóìñüêîї, ÷àñòèíè Äîíåöüêîї і Ëó-

çі ñâîїì ïîëêîì (ïîíàä 1000 êîçàêіâ) ïîñåëèâñÿ íà Ñëîáîæàíùèíі. Äî íüîãî ïðèєäíàëèñÿ ñіì’ї êîçàêіâ, ñåëÿíè, ìіùàíè. Óñі âîíè ïîñåëèëèñÿ áіëÿ ×óãóєâà. À íåçàäîâãî äî ïðèõîäó ß. Îñòðÿíèíà òóò âæå îñіëè äâі òèñÿ÷і óêðàїíöіâ. Öàðñüêèé óðÿä âñіëÿêî ïіäòðèìóâàâ óêðàїíñüêèõ êîçàêіâ, ñåëÿí і ìіùàí. Àäæå öå áóëè çäåáіëüøîãî âіäâàæíі âîїíè, êîòðі ìàëè âåëèêèé äîñâіä ó áîðîòüáі ç òàòàðàìè. Òîìó é âèìîãè Ïîëüùі ïîâåðíóòè їé ïіääàíèõ çàëèøàëèñÿ áåç óâàãè. Ïåðåñåëåíöі óòâîðþâàëè îêðåìі ñëîáîäè àáî îñіäàëè â ìіñòàõ – Áіëãîðîäі, Êóðñüêó, Âàëóéêàõ, Âîðîíåæі, Єëüöі, Êàðà÷åâі òà іí. Òóò âîíè ïðîæèâàëè ïîðÿä ç ìîñêîâñüêèì ëþäîì. ßêùî â ìіñòі áóëî áàãàòî ïåðåñåëåíöіâ-óêðàїíöіâ, òî âîíè ñòâîðþâàëè îêðåìó ñëîáîäó («÷åðêàñüêó»). Íà ÷îëі óêðàїíñüêîї îáùèíè ñòîÿâ îòàìàí, ÿêîìó ïіäïîðÿäêîâóâàëèñÿ ñîòíèêè, à ñîòíèêàì – äåñÿòíèêè. Òîáòî óïðàâëіííÿ òóò áóëî îðãàíіçîâàíå çà êîçàöüêèì çðàçêîì. Êîíòðîëü íàä Ìîë÷àíñüêèé ìîíàñòèð ó Ïóòèâëі. ïåðåñåëåíöÿìè çäіéñíþâàâ âîєâîäà, ïðèçíà÷åíèé öàðñüêèì óðÿäîì. XVI–XIX ñò. Êîæåí, õòî ñòàâàâ íà öàðñüêó ñëóæáó, ñêëàäàâ ïðèñÿãó â Ïóòèâëі, äå âòіêà÷іâ-óêðàїíöіâ ðîçïîäіëÿëè ïî ìіñöÿõ ïîñåëåííÿ. Ïåðåñåëåíöÿì äàâàëè õëіá і ãðîøі íà îáëàøòóâàííÿ ïîìåøêàííÿ, à òàêîæ çáðîþ é áîєïðèïàñè. Ëþäÿì ñëóæèëèì, êðіì çåìåëüíèõ íàäіëіâ, ïðèçíà÷àëàñÿ ùîðі÷íà ïëàòíÿ. Îòæå, óêðàїíñüêі ïåðåñåëåíöі, íàéàêòèâíіøó ÷àñòèíó ÿêèõ ñòàíîâèëè êîçàêè, çàñåëèëè ìàéæå âñі áåçëþäíі ñòåïè Äèêîãî Ïîëÿ, êîëîíіçóþ÷è ïіâäåííі ðóáåæі Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè é çàõèùàþ÷è їõ âіä àãðåñії ç ïіâäíÿ.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Управління

Ïіñëÿ Áіëîöåðêіâñüêîãî ìèðó 1651 ð. ïî÷àëàñÿ äðóãà õâèëÿ ïåðåñåëåííÿ óêðàїíñüêèõ êîçàêіâ, ñåëÿí і ìіùàí íà Ñëîáîæàíùèíó. Öàðñüêèé óðÿä ïðèõèëüíî ñòàâèâñÿ äî ïåðåñåëåíöіâ, êîòðі ñâîїìè ñëîáîäàìè óòâîðþâàëè íîâó îáîðîííó ñìóãó íà ïіâäíі äåðæàâè. Ïіä ïîñåëåííÿ âіäâîäèëèñÿ âіëüíі çåìëі. Ïåðåñåëåíöÿì äîçâîëÿëîñÿ çáåðіãàòè ñâіé êîçàöüêèé óñòðіé òà âíóòðіøíþ àâòîíîìіþ. Òàê âèíèêëè íîâі ìіñòà – Ñóìè, Õàðêіâ, Îõòèðêà, Ëåáåäèí, ×óãóїâ – і âåëèêà êіëüêіñòü ñëîáіä. Âîєííî-ïîëіòè÷íі ïîäії êіíöÿ 50-õ – ïî÷àòêó 60-õ ðîêіâ XVII ñò. â Óêðàїíі ïîñèëèëè öþ Друга хвиля колонізації

216

ìіãðàöіþ íà ñõіä. 1652 ð. êîçàöüêèé ïîëêîâíèê Іâàí Äçèêîâñüêèé ç äâîìà òèñÿ÷àìè ñіìåéíèõ êîçàêіâ (âñüîãî 4269 îñіá), ïðèéøîâøè ç-ïіä Îñòðîãà íà Âîëèíі, çàñíóâàâ ìіñòî Îñòðîãîçüê. ×åðåç äâà ðîêè 1387 óêðàїíñüêèõ ïåðåñåëåíöіâ çàñíóâàëè Îõòèðêó, ïðèáóâøè ñþäè ç óñіì ñâîїì ãîñïîäàðñòâîì і õóäîáîþ. Ïåðåñåëÿëèñÿ, ÿê ïðàâèëî, ëþäè ìîëîäі é åíåðãіéíі, çäàòíі âîþâàòè é ãîñïîäàðþâàòè. Ïðîòå ìàñîâèé âіäòіê íàñåëåííÿ іç çíåêðîâëåíîї áîÿìè öåíòðàëüíîї Óêðàїíè ïîñëàáëþâàâ ñèëè ïîâñòàíöіâ ó âèçâîëüíіé áîðîòüáі. Óíàñëіäîê ïåðåñåëåííÿ íà Ñëîáîæàíùèíі âèíèêëî 5 ïîëêіâ: Îñòðîãîçüêèé, Õàðêіâñüêèé, Ñóìñüêèé, Îõòèðñüêèé, Іçþìñüêèé. Ñåðåä íîâîïðèáóëüöіâ áóëè é ðîñіÿíè. Íàïðèêіíöі XVII ñò. òóò óæå ïðîæèâàëî 100 òèñ. óêðàїíöіâ і 20 òèñ. ðîñіÿí.

ïîëêó ñòîÿëè äîâі÷íî îáðàíі êîçàêàìè ïîëêîâíèê і ñòàðøèíà (îáîçíèé, ñóääÿ, îñàâóë, õîðóíæèé, äâà ïèñàðі). Ñîòíèêà îáèðàëà ïîëêîâà ñòàðøèíà, à âіí ïðèçíà÷àâ ñîòåííó ñòàðøèíó. Ñëîáîæàíùèíà íå çîâñіì áóëà ñõîæà íà Ãåòüìàíùèíó. Îäíàê, ÿê і òàì, ïîëêîâíèêîâі íàëåæàëà âñÿ àäìіíіñòðàòèâíà, ñóäîâà é âіéñüêîâà âëàäà â ïîëêó. Ïîëêîâíèê íàìàãàâñÿ óòðèìàòè â ñâîїõ ðóêàõ öþ ïîñàäó. Òîìó âіä óòâîðåííÿ ïîëêіâ äî їõíüîї ëіêâіäàöії â äðóãіé ïîëîâèíі XVIII ñò. íà öіé ïîñàäі ïåðåáóâàëî âñüîãî 26 ïîëêîâíèêіâ ç âîñüìè ñòàðøèíñüêèõ ðîäіâ (Äîíöîâèõ, Êîíäðàòüєâèõ, Ëåñåâèöüêèõ òà іí.). Öå ïîÿñíþєòüñÿ òèì, ùî âîíè áóëè çàñíîâíèêàìè ñâîїõ ïîëêіâ. Âîíè ïіäïîðÿäêîâóâàëèñÿ áіëãîðîäñüêîìó âîєâîäі. Ó ïîëêîâèõ ìіñòàõ ïåðåáóâàëè ïðåäñòàâíèêè öàðñüêîї àäìіíіñòðàöії. Þðèäè÷íîþ îñíîâîþ іñíóâàííÿ ïîëêіâ áóëè öàðñüêі æàëóâàíі ãðàìîòè, ÿêі íàäàâàëè ïðàâî êîçàöüêîãî óñòðîþ, ñâîáîäó âіä ïîäàòêіâ, ïðàâî âіëüíîї òîðãіâëі é âèíîêóðіííÿ. Îñíîâíîþ ôóíêöієþ ñëîáіäñüêèõ ïîëêіâ áóëà îáîðîíà âіä òàòàð. Àëå óðÿä âèêîðèñòîâóâàâ їõ і äëÿ іíøèõ âîєííèõ àêöіé, çîêðåìà äëÿ ïðèäóøåííÿ ñâîїõ ñóïðîòèâíèêіâ íà Ãåòüìàíùèíі. Âîíè õîäèëè â ×èãèðèíñüêі (1677–1678) і Êðèìñüêі (1687, 1689) ïîõîäè, áðàëè ó÷àñòü â Àçîâñüêîìó (1696) òà іíøèõ ïîõîäàõ. Стани. Ïðèâіëåéîâàíèì ñòàíîì íà Ñëîáîæàíùèíі áóëè Землеволодіння. êîçàêè. Ïіçíіøå їõ ïîäіëèëè íà âèáîðíèõ, ÿêі Повинності ìîãëè âіäáóâàòè âіéñüêîâó ñëóæáó çà âëàñíèé

êîøò, і ïіäïîìі÷íèêіâ – áіäíèõ êîçàêіâ, êîòðі äîïîìàãàëè âèáîðíèì. Áіäíі êîçàêè íàäàâàëè õóäîáó é ïіäâîäè äëÿ âîєííèõ ïîõîäіâ, áóëè ïîãîíè÷àìè, çàãîòîâëÿëè õàð÷і é ôóðàæ, 217

Слобідська Україна та Запорозька Січ – у другій половині XVII ст.

Устрій Ïîëê ÿê àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíà é âіéСлобожанщини ñüêîâà îäèíèöÿ ïîäіëÿâñÿ íà ñîòíі. Íà ÷îëі

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Çíàòíà óêðàїíñüêà ïàííà

Êîçà÷êà. Õóäîæíèê Ñ. Âàñèëüêіâñüêèé

ïðàöþâàëè â ãîñïîäàðñòâі âèáîðíîãî êîçàêà, äîêè òîé ïåðåáóâàâ ó ïîõîäі. Êіëüêіñòü ïіäïîìі÷íèêіâ ðàçіâ ó ï’ÿòü ïåðåâèùóâàëà ÷èñëî âèáîðíèõ. Ñåëÿíè, çàçâè÷àé ïåðåñåëåíöі, çàëèøàëèñÿ ó ñâîєìó ñòàíі ïîñïîëèòèõ. Âîíè íàìàãàëèñÿ íå ñåëèòèñÿ íà «âіëüíèõ âіéñüêîâèõ çåìëÿõ», áî öå âèìàãàëî âèêîíàííÿ âіéñüêîâèõ ïîâèííîñòåé, òîáòî ïåðåòâîðþâàííÿ їõ íà êîçàêіâ. Òîìó âîíè çäåáіëüøîãî ïîñåëÿëèñÿ íà çåìëÿõ êîçàöüêîї ñòàðøèíè é çàìîæíèõ êîçàêіâ. Ñåëÿíè ñïëà÷óâàëè ïîäàòêè äî öàðñüêîї êàçíè, âіäáóâàëè ïåâíі ïîâèííîñòі é ìàëè ïðàâî ïåðåõîäó, áóäó÷è âіëüíèìè, à íå êðіïàêàìè. Ïðàâà ìіùàí áóëè ïîäіáíі äî ïðàâ ñåëÿí. Âîíè ïðîæèâàëè â ìіñòàõ ïîðó÷ іç êîçàêàìè é ïîñïîëèòèìè, çàéìàëèñÿ õëіáîðîáñòâîì, ðåìåñëàìè é òîðãіâëåþ. Ç ïîïåðåäíüîãî ìіñöÿ ïðîæèâàííÿ ìіùàíè ïåðåíåñëè íà Ñëîáîæàíùèíó öåõîâèé óñòðіé. 1685 ð. ó Õàðêîâі áóëî âæå ï’ÿòü ðåìіñíè÷èõ öåõіâ. Íåîáìåæåíі ìîæëèâîñòі ó ñâîїé äіÿëüíîñòі ìàëî é ïðàâîñëàâíå äóõîâåíñòâî. Äåÿêі ìîíàñòèðі íà Ñëîáîæàíùèíі âèíèêëè ùå äî ìàñîâîãî ïåðåñåëåííÿ ñþäè óêðàїíöіâ (Ñâÿòîãіðñüêèé). Ïî÷àëè äіÿòè æіíî÷і òà ÷îëîâі÷і ìîíàñòèðі. Âîíè ìàëè âåëèêі çåìåëüíі óãіääÿ, íà ÿêèõ îñåëÿëèñÿ ïðèéøëі ñåëÿíè. Ïðè ìîíàñòèðÿõ ñòâîðþâàëèñÿ øêîëè, ó ÿêèõ íàâ÷àëèñÿ äіòè ïðåäñòàâíèêіâ ðіçíèõ ñòàíіâ. Ïðè çàñíóâàííі íîâèõ ìіñò і ñëîáîä, îêðåñëþâàëèñÿ ìåæі їõíіõ âîëîäіíü. Çàëåæíî âіä êіëüêîñòі ëþäåé êîæíîìó ïîñåëåí218

öþ âіäâîäèëàñÿ äіëÿíêà ëіñó é ñіíîæàòі. Çãîäîì ìіñòà â öіëîìó òà îêðåìі çàìîæíі ïîñåëåíöі çàêðіïëþâàëè çà ñîáîþ çåìëþ æàëóâàíèìè ãðàìîòàìè àáî äîçâîëàìè áіëãîðîäñüêèõ âîєâîä. Îñêіëüêè âіëüíèõ çåìåëü áóëî áàãàòî, êîçàöüêà ñòàðøèíà ìàëà çìîãó ðîçøèðþâàòè ñâîї âîëîäіííÿ. Âîíà çàñíîâóâàëà íîâі ñëîáîäè, îáіöÿþ÷è ïîñåëåíöÿì ïіëüãè ùîäî ïîâèííîñòåé íà ïåâíèé òåðìіí. Òàê, І. Ñіðêî çàñíóâàâ ñëîáîäó Àðòåìіâêó, ó ÿêіé ïîñåëèâ 20 ñіìåé. Ñâîї ïîñåëåííÿ ìàëè é ðîñіéñüêі îôіöåðè, ÿêèì öàð äàâàâ çåìëþ ó âëàñíіñòü. Âîíè ïîñåëÿëè òóò íå òіëüêè íîâîïðèáóëèõ, à é ñâîїõ êðіïàêіâ, ÿêèõ ïåðåâîäèëè ç іíøèõ ìàєòêіâ. Öå ïðèñêîðþâàëî ïîøèðåííÿ íà Ñëîáîæàíùèíі êðіïàöòâà.

Степан Разін і Україна У 1670 р. на Слобідську Україну поширилося селянськокозацьке повстання під проводом Степана Разіна, що вибухнуло на сусідньому Дону. У ніч на 9 вересня загін повсталих донських козаків підійшов до Острогозька. Острогозький полковник І. Дзиковський таємно від воєводи впустив їх у місто. Він знав, що козаки його полку прихильно ставляться до разінців. Разінці, діючи спільно з острогозькими вартовими козаками, заарештували воєводу Мезенцева, приказного І. Горєлкова й митних відкупщиків. Повстання поширилося на міста Ольшанськ і Коротояк, але воно швидко було придушене військами білгородського воєводи Г. Ромодановського. Цар наказав воєводі спіймати учасників повстання і «велети казнити смертью». 29 вересня 1670 р. спійманого І. Дзиковського й чотирьох його соратників розстріляли. Його дружині Євдокії відрубали голову, а чотирьох дітей полковника відправили до Сибіру. Багато козаків-повстанців повісили вздовж р. Тиха Сосна. Однак розправа з повстанцями не зупинила повстання, яке охопило вже Маяцьк, Цареборисів, Зміїв, Балаклію, Чугуїв, Мерефу та інші міста. Досить активно діяв загін соратника С. Разіна – Олексія Хромого, опішнянського козака з Полтавщини. У листопаді 1670 р. на Слобожанщині відбулися вирішальні бої між повстанцями та урядовими військами, які завершилися придушенням повстання.

Âіä ÷àñó ñâîãî âèíèêíåííÿ Çàïîðîçüêà Ñі÷ áóëà óêðіïëåíèì êîçàöüêèì òàáîðîì, îõîðîíöåì äåðæàâíîãî êîðäîíó òà íàäіéíèì ïðèòóëêîì äëÿ ñåëÿí-óòіêà÷іâ і ïîâñòàíöіâ. Òóò ïî÷àëàñü Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà. Êîëè æ âîєííі äії ðîçãîðíóëèñÿ ïî âñіé Óêðàїíі, Çàïîðîææÿ íà ïåâíèé ÷àñ âòðà-

Участь запорожців у політичних подіях на Гетьманщині

219

Слобідська Україна та Запорозька Січ – у другій половині XVII ст.

Робота в групах: Знайдіть спільне й відмінне в адміністративно-територіальному устрої і становій структурі Гетьманщини і Слобожанщини.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

òèëî ñâîþ ïîëіòè÷íó ðîëü і âіäіéøëî íà äðóãèé ïëàí, ïіäòðèìóþ÷è òі ÷è іíøі ïîëіòè÷íі óãðóïîâàííÿ. 1652 ð. çàïîðîæöі ïåðåíåñëè ñâîþ ñòîëèöþ ó áіëüø çðó÷íå é çàõèùåíå ìіñöå – íà îñòðіâ ×îðòîìëèê (ïîáëèçó ñó÷àñíîãî ñ. Êàïóëіâêà íà Íіêîïîëüùèíі). Ç îïèñó 1672 ð. âèäíî, ùî öå âæå áóëî ìîãóòíє óêðіïëåíå ïîñåëåííÿ. Çàïîðîæöі ââàæàëè ñåáå íåçàëåæíèìè âіä âëàäè ãåòüìàíіâ, õî÷à é âïëèâàëè íà õіä ïîäіé ó Ãåòüìàíùèíі. Òàê, ó 1654 ð. íà Ïåðåÿñëàâñüêіé ðàäі çàïîðîæöіâ íå áóëî. Ó 1663 ð. çàïîÇàïîðîæåöü. ðîæöі ïðèáóëè â Íіæèí íà ×îðíó ðàäó Õóäîæíèê À. Ìîíàñòèðñüêèé і íàâіòü çóìіëè ïðîâåñòè â ãåòüìàíè ñâîãî êàíäèäàòà – І. Áðþõîâåöüêîãî. Ó 1672 ð. âîíè çðîáèëè ñïðîáó ïîâòîðèòè ñâіé óñïіõ, ïðîïîíóþ÷è â ãåòüìàíè êîøîâîãî îòàìàíà І. Ñіðêà. Àëå éîãî ïîïóëÿðíіñòü ñåðåä êîçàöüêèõ ìàñ, ðіøó÷іñòü і çàïàëüíіñòü íå âëàøòîâóâàëè íі ìîñêîâñüêèé óðÿä, íі êîçàöüêó ñòàðøèíó. Áіëüøå òîãî, І. Ñіðêà çààðåøòóâàëè é âіäïðàâèëè äî Òîáîëüñüêà. Ïіñëÿ öüîãî Çàïîðîçüêà Ñі÷ óæå íå âòðó÷àëàñÿ ó âèáîðè ãåòüìàíà. Êîëè çà îâîëîäіííÿ Óêðàїíîþ áîðîëèñÿ ðіçíі äåðæàâè, Çàïîðîçüêà Ñі÷ íå ìàëà ñòàáіëüíîї ïîëіòè÷íîї îðієíòàöії. Ñåðåä çàïîðîæöіâ îäíî÷àñíî іñíóâàëè ðіçíі ïîëіòè÷íі óãðóïîâàííÿ. Іíîäі çàïîðîæöі âіäіãðàâàëè íàâіòü äåñòðóêòèâíó ðîëü ó ïîäіÿõ, òîäі ÿê âàæêèé ïðîöåñ äåðæàâíîãî áóäіâíèöòâà âèìàãàâ єäíîñòі ñèë. Öÿ ñóïåðå÷íіñòü íàéÿñêðàâіøå âèÿâëÿëàñÿ â äіÿëüíîñòі õîðîáðîãî ïîëêîâîäöÿ, êîøîâîãî îòàìàíà Іâàíà Ñіðêà. Ùå ìîëîäèì І. Ñіðêî õîäèâ ó ìîðñüêі ïîõîäè, ó 1646 ð. ðàçîì ç Á. Õìåëüíèöüêèì ïåðåáóâàâ ó Ôðàíöії, äå áðàâ ó÷àñòü ó áèòâі ïіä Äþíêåðêîì, ïіçíіøå – ó Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíіé âіéíі. Ðàçîì іç çàïîðîæöÿìè â 1654 ð. âіí íå ïðèñÿãíóâ öàðåâі, àëå âèñòóïèâ ïðîòè І. Âèãîâñüêîãî і Ï. Òåòåðі ÷åðåç їõíþ ïðîïîëüñüêó ïîëіòèêó. Ïіñëÿ Àíäðóñіâñüêîãî ïåðåìèð’ÿ 1667 ð. ïåðåáóâàâ ó àíòèìîñêîâñüêіé îïîçèöії, âîäíî÷àñ âåäó÷è âîєííі äії ïðîòè òàòàð. Ó 1667–1668 ðð. І. Ñіðêî ç ðîäèíîþ æèâ ó ñëîáîäі Àðòåìіâöі (áіëÿ Ìåðåôè), ïîòіì áóâ îáðàíèé õàðêіâñüêèì ïîëêîâíèêîì і áðàâ ó÷àñòü ó ïîâñòàííі íà Ñëîáîæàíùèíі ïðîòè ñâàâіëëÿ öàðñüêîї àäìіíіñòðàöії. Ïîòіì çíîâó ïåðåéøîâ íà Çàïîðîææÿ і ïðîäîâæóâàâ áîðîòüáó ç òóðåöüêî-òàòàðñüêîþ àãðåñієþ. Ëèøå

Кошовий отáман Іван Сірко

220

çà îäèí ðіê âіí çäіéñíèâ ÷îòèðè ïîõîäè â Êðèì. Ó 1672 ð. І. Ñіðêî ïðåòåíäóâàâ íà ãåòüìàíñüêó áóëàâó, àëå êîçàêè îáðàëè І. Ñàìîéëîâè÷à. Òîäі ñóïðîòèâíèê І. Ñіðêà ïîëòàâñüêèé ïîëêîâíèê Ô. Æó÷åíêî ñõîïèâ éîãî і âèäàâ öàðñüêіé âëàäі. Íà âèìîãó çàïîðîæöіâ і ïîëüñüêîãî êîðîëÿ ßíà III Ñîáåñüêîãî, êîòðèé íàïîëÿãàâ íà çâіëüíåííі І. Ñіðêà, òà ó çâ’ÿçêó іç çðîñòàþ÷îþ çàãðîçîþ íàñòóïó Îòòîìàíñüêîї Ïîðòè íà âîëîäіííÿ Ìîñêîâії é Ïîëüùі, öàðñüêèé óðÿä áóâ çìóøåíèé çâіëüíèòè éîãî. Ïîâåðíóâøèñü іç çàñëàííÿ, І. Ñіðêî çäіéñíèâ êіëüêà ïîõîäіâ íà òóðåöüêі ôîðòåöі Àñëàì-Êåðìåíü òà Î÷àêіâ. Òóðåöüêèé ñóëòàí âèäàâ ñïåöіàëüíèé ôіðìàí (óêàç), ó ÿêîìó ðîçïîðÿäèâñÿ ìîëèòèñÿ â ìå÷åòÿõ ïðî çàãèáåëü І. Ñіðêà. Òàòàðè íàçèâàëè éîãî «øàéòàíîì». 1674 ð. âіéñüêà òóðåöüêîãî ñóëòàíà Ìàãîìåòà IV і êðèìñüêîãî õàíà íàïàëè íà Çàïîðîææÿ, àëå áóëè ðîçáèòі. Íàâåñíі íàñòóïíîãî ðîêó çàïîðîæöі òà їõíі ñîþçíèêè – äîíñüêі êîçàêè é êàëìèêè – óùåíò ðîçáèëè òóðåöüêèõ ÿíè÷àðіâ і õàíñüêі îðäè, ÿêі íàïàëè íà óêðàїíñüêі çåìëі. Іç öèìè ïîäіÿìè ïîâ’ÿçàíèé çíàìåíèòèé ëіòåðàòóðíèé òâіð – ñàòèðè÷íèé ëèñò çàïîðîæöіâ òóðåöüêîìó ñóëòàíó, ùî ïîñëóæèâ ñþæåòîì äëÿ êàðòèíè Іëëі Ðєïіíà «Çàïîðîæöі ïèøóòü ëèñòà òóðåöüêîìó ñóëòàíîâі». Лист запорожців турецькому султанові «…Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар, що голою с…ою їжака не вб’єш. Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати; твого війська

221

Слобідська Україна та Запорозька Січ – у другій половині XVII ст.

Çàïîðîæöі ïèøóòü ëèñòà òóðåöüêîìó ñóëòàíîâі. Õóäîæíèê І. Ðєïіí. 1889–1896 ðð.

ми не боїмося, землею і водою будемо биться з тобою… Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден ти матері вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць у небі, год у книзі, а день такий у нас, як і у вас, поцілуй за це ось куди нас!»

Ó íàñòóïíі ðîêè І. Ñіðêî òàêîæ çäіéñíþâàâ áëèñêó÷і áîéîâі ïîõîäè, ùî ñòðèìóâàëè àãðåñіþ íà óêðàїíñüêі çåìëі. Âîñòàííє І. Ñіðêî âèðóøèâ ó ïîõіä 1680 ð., і òîãî ñàìîãî ðîêó 1 ñåðïíÿ âіí ïîìåð. Ïîõîâàëè éîãî áіëÿ ñó÷àñíîãî ñ. Êàïóëіâêà íà Äíіïðîïåòðîâùèíі. Âіí ñòàâ ãåðîєì áàãàòüîõ ïåðåêàçіâ, íàðîäíèõ äóì, ïіñåíü, õóäîæíіõ òâîðіâ. Àíäðóñіâñüêå ïåðåìèð’ÿ 1667 ð. âèçíà÷èëî íåïåâíå ñòàíîâèùå Çàïîðîçüêîї Ñі÷і (äî 1686 ð.), áî âîíà ïîâèííà áóëà âîäíî÷àñ ñëóæèòè ïîëüñüêîìó êîðîëþ і ìîñêîâñüêîìó öàðåâі. Ïðåòåíçії îáîõ äåðæàâ íà Çàïîðîææÿ ñâіä÷èëè ïðî éîãî çíà÷åííÿ, íàñàìïåðåä ó áîðîòüáі ïðîòè òóðåöüêî-òàòàðñüêîї àãðåñії. Öÿ ðîëü Çàïîðîææÿ ÿñêðàâî ïðîÿâèëàñÿ â 70–80-õ ðîêàõ XVII ñò., êîëè ñïóñòîøóâàëèñÿ é çàãàðáóâàëèñÿ óêðàїíñüêі çåìëі. Ïіä ÷àñ áèòâè çà ×èãèðèí 1677–1678 ðð. çàïîðîæöі áðàëè àêòèâíó ó÷àñòü â îðãàíіçàöії âіäñі÷і âîðîãîâі. ×åðåç çàïîðîçüêі çåìëі ïðîõîäèâ îäèí іç ÷îòèðüîõ øëÿõіâ íàáіãіâ òàòàð і òóðêіâ íà óêðàїíñüêі çåìëі, òîìó çàïîðîæöÿì ÷àñòî äîâîäèëîñÿ âñòóïàòè â áèòâè ç âîðîãàìè. Ïіä ÷àñ ìîðñüêèõ ïîõîäіâ çàïîðîæöі íåâåëèêèìè çàãîíàìè âіäâîëіêàëè íà ñåáå çíà÷íі âîєííі ñèëè ïðîòèâíèêà. Âîíè ðàçîì іç êîçàêàìè Ñåìåíà Ïàëіÿ âçÿëè ó÷àñòü ó çíàìåíèòіé áèòâі ç òóðêàìè ïіä ñòîëèöåþ Àâñòðії Âіäíåì 1683 ð.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Під егідою двох держав

Юрій Кульчицький У битві під Віднем особливо уславився козак Юрій Кульчицький, уродженець м. Самбора на Львівщині, про подвиги якого писали тогочасні європейські газети. Знаючи турецьку мову (колись був у полоні), Ю. Кульчицький, який на той час перебував у Відні у своїх купецьких справах, кілька разів пробирався у ворожий табір і повертався назад із важливими розвідувальними даними. Отримавши після перемоги трофейні турецькі вози з кавою, Кульчицький відкрив у Відні першу в Європі кав’ярню і навчив європейців вживати цей напій. Після смерті в столиці Австрії йому було споруджено бронзовий пам’ятник. Заселення Запорозьких Вольностей

222

Ó äðóãіé ïîëîâèíі XVII ñò. óñòðіé êîçàöüêîї ðåñïóáëіêè çàëèøàâñÿ òàêèì ñàìèì, ÿê і â ïîïåðåäíіé ÷àñ. Ïðîäîâæóâàâñÿ іíòåíñèâíèé ïðîöåñ

Ó âîєííèõ çіòêíåííÿõ і áîðîòüáі ñòàðøèíñüêèõ óãðóïîâàíü çà ãåòüìàíñòâî ïðåòåíäåíòè íàìàãàëèñÿ çàðó÷èòèñÿ ïіäòðèìêîþ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і, ÿê і öàðñüêèé óðÿä ó âіéíàõ ïðîòè ðіçíèõ äåðæàâ. Ïіä ÷àñ Êðèìñüêèõ ïîõîäіâ çàïîðîæöі òàêîæ âçÿëè â íèõ àêòèâíó ó÷àñòü, çäіéñíþþ÷è é ñàìîñòіéíі âîєííі îïåðàöії ó êðèìñüêîìó íàïðÿìêó. Îäíàê çàïîðîæöі áóëè çàöіêàâëåíі â ìèðíèõ âіäíîñèíàõ ç Êðèìîì, áî íà ïîãðàíè÷÷і ç íèì âîíè çàéìàëèñÿ äîáóâàííÿì ñîëі, ðèáàëüñòâîì, âåëè àêòèâíó òîðãіâëþ ç òàòàðàìè і òóðêàìè. Íèçîâå Âіéñüêî Çàïîðîçüêå âçÿëî ó÷àñòü і â àçîâñüêî-äíіïðîâñüêèõ ïîõîäàõ 1695–1696 ðð., êîçàêè áóëè äîáðèìè ðîçâіäíèêàìè, áëîêóâàëè øëÿõè äëÿ âіäñòóïó âîðîãà, çàëèøàëèñÿ ó ñêëàäі çàëîãè ó çäîáóòèõ ôîðòåöÿõ òîùî. Ñèòóàöіÿ çìіíèëàñÿ ç óêëàäåííÿì ìèðíîãî äîãîâîðó ìіæ Ðîñієþ òà Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ â 1700 ð. Участь у війнах

Робота в групах: Наведіть аргументи за і проти окремішнього існування Запорозької Січі як державно-політичного утворення, незалежного від Гетьманщини.

Êіíåöü XVII ñò. äëÿ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і áóâ äóæå íàïðóæåíèì і òðèâîæíèì. Çàíàäòî áàãàòî ñïðàâ òóðáóâàëè êîøîâó ñòàðøèíó é êîçàöüêó ãîëîòó (ñіðîìó). Ïðèáóëі ç Ãåòüìàíùèíè êîçàêè ñêàðæèëèñÿ íà çðîñòàííÿ òèñêó ç áîêó ñòàðøèí-çåìëåâëàñíèêіâ, êîòðèõ êîçàêè

Тривоги й турботи кінця століття

223

Слобідська Україна та Запорозька Січ – у другій половині XVII ст.

çàñåëåííÿ é ãîñïîäàðñüêîãî îñâîєííÿ Çàïîðîçüêèõ Âîëüíîñòåé. Öüîìó íå ìîãëè ïåðåøêîäèòè íàâіòü ðóéíіâíі âîєííî-ïîëіòè÷íі ïîäії íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ. Ïðèïëèâ óòіêà÷іâ ç îêóïîâàíîї Ïîëüùåþ Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè çíà÷íî çáіëüøèâñÿ. Òà é ñóñіäíÿ Ãåòüìàíùèíà ïîñòà÷àëà Çàïîðîææþ íåâäîâîëåíèõ ñâîїì æèòòÿì êîçàêіâ, ñåëÿí і ìіùàí. Íà çàïîðîçüêèõ çåìëÿõ ç’ÿâëÿþòüñÿ íîâі êîçàöüêі çàéìèùà, ñëîáîäè, ìіñòå÷êà, æèòåëі ÿêèõ, ïіäïîðÿäêîâóþ÷èñü ñі÷îâіé âëàäі, çàéìàëèñÿ çåìëåðîáñòâîì, ðèáàëüñòâîì, ìèñëèâñòâîì, òîðãіâëåþ. Óæå òîäі іñíóâàëè êîçàöüêі çèìіâíèêè – ãîñïîäàðñòâà çàìîæíèõ êîçàêіâ, ó ÿêèõ âèêîðèñòîâóâàëàñÿ íàéìàíà ïðàöÿ, áî êðіïàöòâà íà Çàïîðîææі íіêîëè íå áóëî. Çàïîðîæöі òîðãóâàëè ç ïðèêîðäîííèìè óêðàїíñüêèìè çåìëÿìè ïåðåâàæíî ðèáîþ é ñіëëþ, ÿêó äîáóâàëè â Ïðîãíîїíñüêèõ îçåðàõ. 1656 ð. Êіø Çàïîðîçüêèé çàïðîâàäèâ ó ñ. Ñòàðі Êîäàêè áåðåãîâó âàðòó êîçàêіâ-ëîöìàíіâ, ÿêі ïîâèííі áóëè ñïëàâëÿòè é ïðîâîäèòè ÷åðåç Äíіïðîâі ïîðîãè êàðàâàíè òîðãîâåëüíèõ ñóäåí, à òàêîæ âîєííі ñòðóãè, ïëîòè òîùî.

íàçèâàëè äóêàìè. Çàïîðîæöі áóëè íåâäîâîëåíі ïîëіòèêîþ ãåòüìàíà І. Ìàçåïè, çîêðåìà, òèì, ùî âіí, âèêîíóþ÷è ðîçïîðÿäæåííÿ öàðÿ, áóäóâàâ íà çàïîðîçüêèõ çåìëÿõ ôîðòåöі: Êàì’ÿíèé Çàòîí íà Äíіïðі (íàâïðîòè Ñі÷і), «ãîðîäêè» íà ð. Ñàìàðі, ïîáëèçó êîçàöüêîãî Ïóñòèííî-Ìèêîëàїâñüêîãî ìîíàñòèðÿ. Íåîáõіäíіñòü їõ ñïîðóäæåííÿ öàð і ãåòüìàí ïîÿñíþâàëè çàãðîçîþ òóðåöüêî-òàòàðñüêîї àãðåñії. Ïðîòå çàïîðîæöі âáà÷àëè â íèõ çàãðîçó äëÿ ñåáå. Çíà÷íі âîєííі ãàðíіçîíè ôîðòåöü ãðàáóâàëè ìîíàñòèðñüêі é êîçàöüêі ïàñіêè, âèðóáóâàëè äåðåâà òîùî. Íåâäîâîëåííÿì çàïîðîæöіâ ãåòüìàíîì Ìàçåïîþ, êîòðèé, íà їõíє ïåðåêîíàííÿ, ñëіïî âèêîíóâàâ âîëþ öàðÿ, âèðіøèâ ñêîðèñòàòèñÿ àâàíòþðèñò Ïåòðèê (Ïåòðî Іâàíåíêî). Öåé ïîëòàâñüêèé êîçàê ó 1692 ð. ïðèáóâ íà Ñі÷ і ñòàâ ïіäáóðþâàòè çàïîðîæöіâ íà ïîõіä ïðîòè І. Ìàçåïè. Õî÷à â íüîãî é çíàéøëèñÿ ïðèõèëüíèêè, àëå â öіëîìó çàïîðîæöі íå ïіäòðèìàëè Ïåòðèêà. Íåñïîêіéíå Çàïîðîææÿ íàáëèæàëîñÿ äî òðàãåäії 1709 ð.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Визначте на карті межі Слобідської України. 2. Чому саме на Слобожанщину було спрямовано основний потік українських переселенців наприкінці XVI – у XVII ст.? 3. Що ви знаєте про Святогірський монастир? 4. Чому за Андрусівським перемир’ям 1667 р. Запорозька Січ підпорядковувалася одночасно царю і королю? 5. Що ви знаєте про долю могили І. Сірка? 6. З кого змалював Ілля Рєпін образ запорозького писаря на картині «Запорожці пишуть листа турецькому султанові»?

Ïîìіðêóéòå!

1. ×îìó íà ïіäïîðÿäêîâàíіé ñàìîäåðæàâíіé Ìîñêîâñüêіé äåðæàâі Ñëîáîæàíùèíі іñíóâàâ ïîëêîâî-ñîòåííèé óñòðіé? 2. ×è іñíóє çâ’ÿçîê ìіæ äіÿëüíіñòþ êîøîâîãî îòàìàíà І. Ñіðêà і íàðîäíîþ ëåãåíäîþ ïðî êîçàêà-õàðàêòåðíèêà? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: ×îðòîìëèöüêà Ñі÷, Іâàí Ñіðêî, êîçàöüêèé çèìіâíèê, êîøîâèé îòàìàí, äíіïðîâі ëîöìàíè. ДОКУМЕНТ Визначте за документом ставлення запорожців до І. Сірка. Про похорон кошового отамана Івана Сірка Того ж літа (1680), 1 серпня, преставився від цього життя у своїй пасіці Грушовці, похворівши певний час, славний кошовий отаман Іван Сірко. Його припроваджено водою до Запорозької Січі і чесно поховано всім Низовим Запорозьким військом у полі за Січчю… Поховано його знаменито 2 серпня з превеликою гарматною і мушкетною стрільбою і з великим жалем всього низового війська. Бо це був

224

той їхній справжній і щасливий вождь, який із молодих літ аж до своєї старості, бавлячись воєнними промислами, не тільки значно воював Крим і попалив у ньому деякі міста, але також погромлював у диких полях, було то на різних місцях, численні татарські чамбули і відбивав полонений християнський ясир… Його все військо дуже любило і за батька свого шанувало. Поховавши ж його, як вище казав, з жалем, висипали над ним значну могилу і поставили на ній кам’яного хреста із належним написом його імені і справ. Величко Самійло. Літопис. – К., 1991. – Т. 2. – С. 265.

Öå öіêàâî!

Ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêà êóëüòóðà êóêóðóäçà ç’ÿâèëàñÿ â íàñ íà ïî÷àòêó XVII ñò. çàâäÿêè Êîëóìáó, ÿêèé ïðèâіç її â Єâðîïó, äå âîíà äóæå øâèäêî íàáóëà ïîøèðåííÿ. Її íàçâà ïîäіáíà äî ðóìóíñüêîãî ñëîâà «êóêóðóö» (ÿëèíîâà øèøêà).

Ó ïîïåðåäíіõ ïàðàãðàôàõ öüîãî ðîçäіëó ñòèñëî ïåðåäàíî ñêëàäíèé â іñòîðії Óêðàїíè ïåðіîä, ÿêèé âæå ó äðóãіé ïîëîâèíі XVII ñò. ó ëіòåðàòóðíèõ òà іñòîðè÷íèõ òâîðàõ äіñòàâ íàçâó «Ðóїíà», ùî äóæå âëó÷íî âіäîáðàçèëà ñòàí, ó ÿêîìó ïåðåáóâàëà Óêðàїíà ïðîòÿãîì ìàéæå òðüîõ äåñÿòêіâ ðîêіâ, – ñïóñòîøåíі ìіñòà òà ñåëà, çðóéíîâàíå ãîñïîäàðñòâî, çíåëþäíåíі òåðèòîðії, êðèâàâі ïîáîїùà. Õðîíîëîãі÷íî öåé ïåðіîä ïðèïàäàє íà êіíåöü 50-õ – ñåðåäèíó 80-õ ðîêіâ XVII ñò., àáî óìîâíî – âіä ñìåðòі Á. Õìåëüíèöüêîãî äî ïіäïèñàííÿ «Âі÷íîãî ìèðó» 1686 ð. Òðèâàëà Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó áóëà äëÿ íüîãî íàäçâè÷àéíî âèñíàæëèâîþ. Ìàñîâå ïîêîçà÷åííÿ ñåëÿí і ìіùàí ó ïåðіîä âіéíè ñïðèÿëî óñïіøíèì äіÿì êîçàöüêîãî âіéñüêà ïіä êåðіâíèöòâîì äîñâіä÷åíèõ ïîëêîâîäöіâ – Á. Õìåëüíèöüêîãî і éîãî áàãàòüîõ ñîðàòíèêіâ, ïðîôåñіéíèõ âîїíіâ. Àëå ç ãîñïîäàðñòâà áóëî âèëó÷åíî âåëèêó êіëüêіñòü ðîáî÷èõ ðóê. Ó áîÿõ äåñÿòêè òèñÿ÷ ëþäåé çàãèíóëè, ïîòðàïèëè â ïîëîí àáî ïåðåñåëèëèñÿ íà çàõèùåíó âіä íåáåçïåêè òåðèòîðіþ (çãàäàéìî І. Äçèêîâñüêîãî). Ìàéæå âñÿ Óêðàїíà áóëà òåàòðîì âîєííèõ äіé, ùî áóäü-ÿêèé êâіòó÷èé êðàé ïåðåòâîðþє íà ðóїíè. Äåðæàâà, íà âîєííó äîïîìîãó ÿêîї ïîêëàäàâ íàäії Á. Õìåëüíèöüêèé, âè÷іêóâàëà, êîëè çíåñèëÿòüñÿ îáèäâі ñòîðîíè. Ðîñіéñüêèé іñòîðèê Â. Êëþ÷åâñüêèé ó âåëèêіé ïðàöі «Êóðñ ðîñіéñüêîї іñòîðії» (÷. ІІІ), âèäàíіé ùå â 1908 ð., ïèñàâ: «Áîãäàí ÷åêàâ âіä Ìîñêâè âіäêðèòîãî Втрачені в боротьбі сили і ресурси

225

«Руїна»: причини і наслідки

§28.

ÏÐÀÊÒÈ×ÍÅ ÇÀÍßÒÒß: «ÐÓЇÍÀ»: ÏÐÈ×ÈÍÈ І ÍÀÑËІÄÊÈ

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

ðîçðèâó ç Ïîëüùåþ і âîєííîãî óäàðó íà íåї çі Ñõîäó, ùîá çâіëüíèòè Ìàëîðîñіþ і âçÿòè її ïіä ñâîþ ðóêó [òîáòî ïіä ïðîòåêöіþ. – Àâò.], à ìîñêîâñüêà äèïëîìàòіÿ, íå ïîðèâàþ÷è ç Ïîëüùåþ, ç òîíêèì ðîçðàõóíêîì âè÷іêóâàëà, äîêè êîçàêè ñâîїìè ïåðåìîãàìè äîêîíàþòü ëÿõіâ і çìóñÿòü їõ âіäñòóïèòèñÿ âіä áóíòàðíîãî êðàþ, ùîá òîäі ëåãàëüíî, íå ïîðóøóþ÷è âі÷íîãî ìèðó ç Ïîëüùåþ [Ïîëÿíіâñüêîãî 1634 ð. – Àâò.], ïðèєäíàòè Ìàëó Ðóñü äî Âåëèêîї». І äàëі âіí ïèøå ïðî òå, ùî â ðÿäàõ ïîâñòàíöіâ іñíóâàëè êîíôëіêòè, íàâіòü ó êîçàöüêîìó ñåðåäîâèùі, ùî îñîáëèâî ïðîÿâèëîñÿ ïіñëÿ ñìåðòі Á. Õìåëüíèöüêîãî: «…öå – âîðîæíå÷à êîçàöüêîї ñòàðøèíè ç ðÿäîâèì êîçàöòâîì, “ãîðîäîâîї і çàïîðîçüêîї ÷åðíі”, ÿê òîäі éîãî íàçèâàëè â Óêðàїíі. Öÿ âîðîæíå÷à âèêëèêàëà â Ìàëîðîñії áåçêіíå÷íі ñìóòè і ïðèçâåëà äî òîãî, ùî Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà äіñòàëàñÿ òóðêàì і ïåðåòâîðèëàñÿ íà ïóñòåëþ. І Ìîñêâà îòðèìàëà ïî çàñëóãàõ çà ñâîþ òîíêó і îáåðåæíó äèïëîìàòіþ». Íå íàñòóïèâ ìèð і ïіñëÿ óêëàäåííÿ óêðàїíî-ìîñêîâñüêîãî äîãîâîðó 1654 ð. Ó÷àñòü ó âіéíі çі øëÿõåòñüêîþ Ïîëüùåþ çáðîéíèõ ñèë òîäі ïîòóæíîї Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè ïåðåäáà÷àëà ïåðåìîæíå çàâåðøåííÿ Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè. Ïðîòå óòðèìàííÿ áàãàòîòèñÿ÷íîãî ìîñêîâñüêîãî âіéñüêà, ÿêå çíàõîäèëîñÿ â óêðàїíñüêèõ ìіñòàõ і ìіñòå÷êàõ, öіëêîì ëåæàëî íà ïëå÷àõ ìіñöåâîãî íàñåëåííÿ (çà òîäіøíіì çâè÷àєì). Ïåðåõіä іç ðóê â ðóêè íàñåëåíèõ ïóíêòіâ ó âîєííèõ áàòàëіÿõ ñóïðîâîäæóâàâñÿ ðîçïðàâàìè íàä æèòåëÿìè, ðîçîðåííÿìè і ïîãðàáóâàííÿìè. Ãåòüìàíó Á. Õìåëüíèöüêîìó ùå âäàâàëîñÿ òðèìàòè ïіä ñâîєþ áóëàâîþ єäíіñòü çâіëüíåíèõ çåìåëü і äèïëîìàòè÷íèì øëÿõîì âèìàãàòè âіä ìîñêîâñüêîãî óðÿäó äîòðèìóâàòèñÿ ïіäïèñàíîãî äîãîâîðó, õî÷à òîé ñâîїìè äіÿìè ïîêàçàâ, ùî ôàêòè÷íî ðîçãëÿäàє Óêðàїíó íå ÿê ñóâåðåííó äåðæàâó, à ÿê ïîâåðíåíó «ñâîþ çåìëþ», ðàíіøå âòðà÷åíó. Україна Ïіñëÿ Á. Õìåëüíèöüêîãî ñåðåä ïîëіòè÷íèõ на перетині ñïàäêîєìöіâ íå çíàéøëîñÿ äåðæàâíîãî äіÿ÷à і інтересів ïîëêîâîäöÿ, ðіâíîãî éîìó, à òі, ÿêі ïіçíіøå великих держав

ç’ÿâëÿëèñÿ, ç ðіçíèõ ïðè÷èí і îáñòàâèí âæå íå ìîãëè âіäíîâèòè єäíіñòü êîëèñü âèçâîëåíîї âіä іíîçåìíîãî ïàíóâàííÿ òåðèòîðії. Äîëÿ Óêðàїíè çàëåæàëà âіä çîâíіøíіõ ôàêòîðіâ, âіä ñïіââіäíîøåííÿ ñèë ó Ñõіäíіé і Ïіâäåííî-Ñõіäíіé Єâðîïі, áî і Ðі÷ Ïîñïîëèòà, і Ìîñêîâñüêà äåðæàâà, і Îñìàíñüêà іìïåðіÿ ç її âàñàëàìè íàìàãàëèñÿ íå äîïóñòèòè іñíóâàííÿ ïîñåðåä öüîãî òðèêóòíèêà ñàìîñòіéíîї óêðàїíñüêîї äåðæàâè. Íàäòî ïðèâàáëèâèìè äëÿ íèõ áóëè íå òіëüêè її ãåîïîëіòè÷íå 226

Îäíієþ ç ïðè÷èí áîðîòüáè ïîëіòè÷íèõ ñèë áóëî ïðîòèñòîÿííÿ íå òіëüêè çà ãåòüìàíñòâî, à é çà âèáіð øëÿõó ðîçâèòêó Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè. Áóëà ðіçíà îðієíòàöіÿ óêðàїíñüêîї øëÿõòè і ñòàðøèíè, â îñíîâі ÿêîї çíàõîäèëèñÿ åêîíîìі÷íі, êóëüòóðíі é ðîäèííі іíòåðåñè òà çâ’ÿçêè. Ëіâîáåðåæíі äіÿ÷і òÿæіëè äî Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè, à ïðàâîáåðåæíі – äî Ðå÷і Ïîñïîëèòîї, ó ñêëàäі ÿêîї ñïîäіâàëèñÿ çàêðіïèòè ñâîї ñòàíîâі ïðàâà і ìàєòíîñòі (çãàäàéìî Ãàäÿöüêó óãîäó 1658 ð.). Öåé ïîëіòè÷íèé ðîçêîë áóâ ïîãëèáëåíèé äåðæàâíèì, ôàêòè÷íî, íіáè óçàêîíåíèì ×îðíîþ ðàäîþ â Íіæèíі 1663 ð. Çàïîðîçüêà Ñі÷ ìàëà ñâîє áà÷åííÿ ðîçâèòêó ïîäіé і ïіäòðèìóâàëà òîãî ÷è іíøîãî ãåòüìàíà àáî êàíäèäàòà â ãåòüìàíè (íàïðèêëàä, òîãî æ І. Áðþõîâåöüêîãî), âåëà ñâîþ íåçàëåæíó ïîëіòè÷íó ëіíіþ. Çàïîðîçüêіé ñòàðøèíі é ñі÷îâîìó òîâàðèñòâó íå çàâæäè âèñòà÷àëî ïîëіòè÷íîї âèâàæåíîñòі äіé і ìóäðîñòі çàðàäè єäíîñòі é äîñÿãíåííÿ ïåðåìîãè. Трагічний шлях до роз’єднання України

227

«Руїна»: причини і наслідки

ðîçòàøóâàííÿ, à é ðîäþ÷èé ÷îðíîçåì, ëіñîâі òà іíøі ïðèðîäíі áàãàòñòâà. Òîìó â ïðîòèñòîÿííі â áîðîòüáі çà óêðàїíñüêі çåìëі âîíè âèêîðèñòîâóâàëè ðіçíі êîçàöüêî-ñòàðøèíñüêі óãðóïîâàííÿ òà ñïèðàëèñÿ â Óêðàїíі íà ñâîїõ ñòàâëåíèêіâ (çâіäñè îäíî÷àñíå іñíóâàííÿ êіëüêîõ ãåòüìàíіâ), âèêîðèñòîâóâàëè ïіäêóïè, çàîõî÷óâàëè äîíîñè і ñêàðãè. Îñîáëèâî âіä áîðîòüáè çà ãåòüìàíñüêó áóëàâó і âòðó÷àííÿ іíîçåìíèõ äåðæàâ ïîñòðàæäàëà Ïðàâîáåðåæíà Ãåòüìàíùèíà, äå ñàìå é áóëî çàïî÷àòêîâàíî Óêðàїíñüêó êîçàöüêó äåðæàâó (äâà ç òðüîõ âîєâîäñòâ – Êèїâñüêå і Áðàöëàâñüêå, – ÿêі çà óìîâàìè Çáîðіâñüêîãî äîãîâîðó 1649 ð. âіääàâàëèñÿ ïіä ïîâíó âëàäó Á. Õìåëüíèöüêîãî, çíàõîäèëèñÿ íà Ïðàâîáåðåææі). Óêðàїíà çìóøåíà áóëà âåñòè áîðîòüáó çà ñâîþ íåçàëåæíіñòü ç óñіìà äåðæàâàìè, ÿêі ïðèõîäèëè íà Ïðàâîáåðåææÿ, ùîá çàãàðáàòè éîãî. І âîíî øâèäêî ñòàëî ïåðåòâîðþâàòèñÿ íà «Ðóїíó», çà âèñëîâîì ëіòîïèñöÿ Ñ. Âåëè÷êà, ÿêèé ïèñàâ: «Âïàäå, âïàäå êðàñíà êîçàöüêà Óêðàїíà òîãîáі÷íà, ÿê òîé ñòàðîäàâíіé Âàâіëîí, ìіñòî âåëèêå». Òàê, ïіñëÿ ×óäíіâñüêîї âіéñüêîâîї êàìïàíії ðîñіéñüêèé âîєâîäà êíÿçü Áàðÿòèíñüêèé ãîâîðèâ, ùî òіëüêè íà Êèїâùèíі âіí çíèùèâ 15 òèñÿ÷ ìèðíèõ æèòåëіâ. Ó 1663 ð. ïîëüñüêèé âîєíà÷àëüíèê ×àðíåöüêèé, ïðèäóøèâøè ïîâñòàííÿ â ìіñòå÷êó Ñòàâèùå íà Êèїâùèíі, íàêàçàâ âèíèùèòè âñå íàñåëåííÿ, і ïîòіì ïèñàâ êîðîëþ, ùî «âñÿ Óêðàїíà âèðіøèëà âìèðàòè, à íå ïіääàâàòèñÿ ïîëÿêàì». Çà éîãî íàêàçîì áóëî çðóéíîâàíî і Ñóáîòіâ òà â÷èíåíî íàðóãó íàä ìîãèëîþ ãåòüìàíà Á. Õìåëüíèöüêîãî.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Ðîç’єäíàíіñòü óêðàїíñüêèõ ñèë òà ïðàãíåííÿ óðÿäіâ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї і Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè ïðèïèíèòè òðèâàëó âіéíó (1654–1667) çà ðàõóíîê óêðàїíñüêèõ çåìåëü ïðèçâåëè äî Àíäðóñіâñüêîãî ïåðåìèð’ÿ (1667) і ïîäіëó Óêðàїíè ïî Äíіïðó. Àëå ìèð і ñïîêіé íå íàñòóïèëè. Ãåòüìàíè, ùî ç’ÿâëÿëèñÿ îäèí çà îäíèì, òàêîæ íå ñïðèÿëè âñòàíîâëåííþ ìèðó, à òіëüêè øêîäèëè íàñåëåííþ òà ñâîєþ íåçãîäîþ äàâàëè ìîæëèâіñòü іíîçåìíèì âіéñüêàì çàõîïëþâàòè óêðàїíñüêі çåìëі. Òàê, ó 1672 ð. òóðêè, ÿêèõ ó ñîþçíèêè çàêëèêàâ Ï. Äîðîøåíêî, âçÿëè Ïîäіëëÿ. Ïіñëÿ Áó÷àöüêîãî äîãîâîðó 1672 ð. Ïðàâîáåðåæíó Ãåòüìàíùèíó áóëî âèçíàíî êîçàöüêîþ äåðæàâîþ, àëå ëèøå â ìåæàõ âæå äîùåíòó ñïëþíäðîâàíèõ Êèїâñüêîãî і Áðàöëàâñüêîãî âîєâîäñòâ. І çíîâó öå íå ïðèçâåëî äî çàòèøøÿ. Ó 1676 ð. ãåòüìàí І. Ñàìîéëîâè÷ ñïðîáóâàâ ñêîðèñòàòèñÿ ñèòóàöієþ і îá’єäíàòè Ïðàâîáåðåæíó òà Ëіâîáåðåæíó Ãåòüìàíùèíó ïіä îäíієþ áóëàâîþ. Ïîòіì áóëè ñïóñòîøëèâі ×èãèðèíñüêі ïîõîäè ïðîòèáîðñòâóþ÷èõ âіéñüê, ùî ïðèçâåëè äî ïîâíîãî ðîçîðåííÿ ×èãèðèíà. Õî÷ ó íàñòóïíèé ïåðіîä àæ äî «Âі÷íîãî ìèðó» é íå áóëî âåëèêèõ áèòâ, àëå â óìîâàõ ïàíóâàííÿ ïîëüñüêîї øëÿõòè і òóðêіâ íà Ïðàâîáåðåææі íå áóëî é ìîæëèâîñòі äëÿ âіäíîâëåííÿ ãîñïîäàðñòâà òà çàëþäíåííÿ êðàþ. «Âі÷íèé ìèð» 1686 ð. çàâåðøèâ ïåðіîä «Ðóїíè», àëå Óêðàїíà çàëèøàëàñÿ ðîçіðâàíîþ äåðæàâíèì êîðäîíîì ïî Äíіïðó àæ äî êіíöÿ íàñòóïíîãî ñòîëіòòÿ. Òàêå ñòàíîâèùå óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ïåðіîä «Ðóїíè» âіäîáðàçèëîñÿ â ðіçíîìàíіòíèõ іñòîðè÷íèõ äæåðåëàõ. Âèòÿãè ç òàê çâàíèõ «ðîçïîâіäíèõ» äæåðåë íàâåäåíî íèæ÷å.

Ïðàöþєìî ñàìîñòіéíî ДОКУМЕНТИ Які приблизно роки охоплює період «Руїни» за автором вірша? 1. Олександр Бучинський-Яскольд. Чигирин …Суне сила велика в бідну Україну, Котра тридцять вже років плаче на руїну, Геть обдерта з багатства ворогами чужими, Та найбільше у чварах між синами своїми, Розшматована тими, що в злій ворожнечі Хату жаром спалили із власної печі! Боже, боже! В ці літа люто тне щербата – Батька син убиває, брат іде на брата… Українська література XVII ст. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 304–305.

228

2. З Літопису Самовидця [1678]… Того ж року великії запаси у Чигирин проважено, і город кріпили, сподіваючися приходу турецького. Того ж року, зараз навесні, войська великії його царського величества вийшли, над которими старшим царевич Касимовський і князь Ромодановський. І гетьман Іван Самуйлович, свої войська скупивши, рушив з Батурина мая 10-го, з которим войська немалії пойшли, бо не тілько козаков у войсько гнано, але і міщан і із сел два третього виправували, і убогшії чотири п’ятого з оружжєм і борошном, як до войни. І тії войська потягнули поуз Сулою ку Дніпру, до пристані Бужинської, так козаки, як і поспольство, бо нікому не фолькговано: і войтов, бурмистров, райцов і ремесников всяких, наветь і музиков – скрипников, дудников – усіх гнано до войська… Того ж року, юля 10-го, войська великії подступили турецькії з везиром Мустафою под Чигирин з тяжарами великими… І скоро тії войська притягнули, зараз почали войська рушати просто на турецькоє войсько, котороє одступило було так комонно, як і гарматами, з піхотою, зостаючою на горі при Каплан-паші… А на другий день, переправивши табор, под гору пойшли. Але не допустили турки, стоячи на горі з гарматами. Где знову ночувати мусили. І вночі полковника черніговського Василія Борковського гетьман послав і боярин, придавши московського войська немало. Где, не дойшовши гори, межи собою войська стали ся бити, узявши тривогу. Що почувши, турки з гармат били моцно на табор козацький. І так заночувати мусили. А в суботу, скоро світ, войська козацькії і московськії гору опанували, турков одбивши, і гармат турецьких двадцять сім з іншими риштунками узяли… Піхотноє зась войсько козацькоє, под гору за церков зобравшися, боронилося аж до самої ночі. А москва в замку боронилася. І так вночі москва, понабивавши повні гармати пороху і замок запаливши, пойшли з тими козаками на пролом през турецькоє войсько, котороє юже знову було перейшло през Тясмин. І так увойшли до свойого войська. Але єднак на замку немало полєгло москви, як уступали, бо сторожі не спровожала старшина з квартир, і тих, бідних, погубили. А і тії усі заледво би увойшли, єжели би не піхота козацькая, сердюки, греблі до ночі боронили… І обступили войська наші своїми потугами, моцно достаючи цілий тиждень. Где турков много побито, а под самим везіром коней двох убито. Бо не тілько з оружжя, але рукопаш билися. Так барзо налігали на табор були, же хотіли турки узяти, але, за помощію божією, на собі понесли. І так видячи турки, же їх много пропало, другої неділі уступили од войська нашого ку Чигирину і там през три дні тяжари переправляли, і Чигирин до остатку зруйнували, і гармати забрали, і пойшли у свою землю. А наші войська переправилися через Дніпр без жадної юже налоги… Українська література XVII ст. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 190, 195–197.

229

«Руїна»: причини і наслідки

Які відомі вам з попередніх параграфів події відображають наведені уривки з літопису?

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Визначте, яким є ставлення автора до згаданих у документі осіб. 3. Літопис Самійла Величка [1681]… Того-таки літа Петро Суховій, що лишався в Запорозькій Січі, побачивши, що розорена й запустіла через турчина тогобічна Україна почала була оживати й населятися в своїх порожніх і попалених містах та селах людьми з цього боку, що переходили на давніші свої житла за Дніпро, знову запраг був, як і після Брюховецького, бути на тому боці замість Дорошенка гетьманом під турецькою ж протекцією. Отож він підняв з Криму значну частину орди і невелике число козаків із Запорозької Січі і 20 червня прибув під Корсунь, а звідти через свої листи, розіслані в усю порожню тогобічну Україну, заохотив і притяг до себе нових тогобічних полковників – уманського, тарговицького і черкаського. А інші тогобічні міста від Побожжя і до Дніпра не схилилися до Суховія, а відізвалися зі своєю приязню до гетьмана Самойловича, хочучи мати собі за гетьмана його, а не Суховія… [1685]… Потім король Собеський, хочучи знову пригорнути від турків ту Україну до Польщі, постановив козацьким гетьманом якогось Куницького і виправив його на прожиття з Польщі до Немирова, наказавши йому затягати на королівські гроші й провіанти кінне й піше козацьке військо для війни з турчином, що тоді назрівала. А Драгинич, спокійний і смиренний чоловік, прочувши завчасу про гетьманство Куницького, відступив з Немирова в Ясси до свого господаря. Після Куницького були ще в Немирові лядські гетьмани Могила й Самусь. Але всі ті гетьмани, разом із Куницьким, невідомо в які роки ставали гетьманами, скільки часу гетьманували і коли перестали гетьманувати. Те тільки відомо, що Куницький, прибравши немало пішого й кінного козацького війська, а саме до восьми тисяч, пішов був, з відома і за указом короля, війною на Буджак і Білогородщину вже в самі осінні заморозки… [1685]… У той час, відразу після віденської служби, уже панували з дозволу короля Собеського Палій у Фастові, а Іскра в Корсуні, і називалися вони полковниками, Палій – білоцерківським, а Іскра – корсунським. І хоча належали вони до поляків, однак в основному бажали бути під російськими монархами і схилялися під Мазепин реймент, приїздячи до нього в Батурин з празниковими вітаннями і дістаючи від нього всілякі подарунки. А від царської величності Палієві посилали як самому, так і його товариству щорічну платню по 1000 єфимків і по більше. З лядського ж боку присилано йому осібну платню, аж доки він цілком не відторгнувся був від поляків і не прихилився під російську владу... [1686] Вельможний милостивий пане гетьмане Самойлович! Після розорення Чигрина з вашої із князем Ромодановським ласки та й решти українських міст через бусурман, коли пронеслася була поголоска, що вони, бусурмани, хотіли прийти з великими своїми силами й на розорення нас, низового Запорозького війська, ваша милість, милостивий пан, пишучи про те до нас, низового війська, горливо обіцялися боронити нас від такого ворожого бусурманського наступу всіма силами свого рейменту.

230

А тепер виказується інакше, що сам, ваша милість, винаходиш свої рейментарські способи вже не заступати, а розоряти нас, низове військо, оскільки, щоб витіснити нас з лугів і віток дніпрових, старовічних наших козацьких жител, урадилися з московськими боярами, а найбільше зі своїм сватом Шереметом, побудувати нижче Самари понад Дніпром міста [фортеці – Авт.], чого ми ніколи не сподівалися… Намір ваш щодо витіснення нас з наших дніпрових лугів хай буде цілком відмінено – просимо, бо хоча, бачиться нам, ще далеко до того, однак усілякому злу проханням і порадою краще запобігти завчасно. Чи ж не досить ще того вашій милості, що, вважай, уся цьогобічна Україна, одурена сподіванкою твоєї оборони, до решти пропала й запустіла? ... Збірник козацьких літописів: Густинський, Самійла Величка, Грабянки. – К.: Дніпро, 2006. – С. 614–615, 629, 630, 633.

На підставі джерела спробуйте визначити, кому зі згаданих осіб симпатизує автор. Гетьманство Брюховецького [1663] Так діялося на Україні. А на Запорожжі, своїм звичаєм зібравшися на раду, козаки самовільно проголосили гетьманом Брюховецького і, прагнучи умовити, про нього навіть до власної особи царської величності написали. А по цей бік Дніпра, вдовольняючи чолобитну єпископа Мефодія та Василя Васюти, ніжинського полковника, царська величність повеліла вільним голосуванням кого хочуть обрати на гетьманство. Якраз на цей час Брюховецький прийшов із кількома сотнями козаків із Запорожжя до Гадяча. Його приязненно прийняв Ромодановський і доручив володіти Україною до Ромен… Отак криваво розпочавши своє гетьманування року 1664, Брюховецький вирішив до перших безчинств додати іще зліші согрішення. Знаючи, що Сомко і Васюта не подарують йому і що вони завжди стоятимуть на заваді його гетьманству, він наказав узяти з-під княжого караулу Сомка, а з ним полковників ніжинського, чернігівського та лубенського, взяти їхню полкову старшину і порубати мечами, останніх же полковників оббрехав і відіслав на Москву. ... Отаке лихо трапилося на Україні, отак невинних людей, а особливо Якима Сомка та Василя Васюту, з світу зжили! А Сомко ж був воїном відважним і сміливим, рослий, вродливий і краси надзвичайної, і найважливіше – він був вірним слугою царської величності і радо виконував його волю. Однак і таке рвіння видно злоба перемагає, раз йому довелося життя скінчити, підставивши шию під меч, як уже говорилося, служки Хмельниченкового, заздрісника Брюховецького. Наскільки принадний на зріст і на вроду Сомко можна судити хоча б ось з чого. Коли татарчукові було наказано всіх їх порубати, він, порубавши всіх, підійшов з оголеним мечем до Сомка, подивився на нього і з подивом та жалем у голосі запитав: «Невже і цього рубати треба?». І коли почув у відповідь, що цей також має померти, вигукнув: «О нерозумні та немилосердні голови! Та

231

«Руїна»: причини і наслідки

4. Літопис Григорія Грабянки

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

цього чоловіка господь сотворив на подив людям... ви ж, тупоголові, і його не жалієте, смерті віддаєте!». Проте нічого не добився, оскільки Брюховецький, будучи сильно гнівний на них, твердо віддав наказ усіх їх скарати на смерть… І настільки цей Попович був людиною затятою і хороброю, що коли б Брюховецький не прискорив події і коли б не скарав на смерть Сомка та Васюту, то небезпремінно б він, всупереч незгодам, підкорив би всю Україну під руку його царської величності. Це він, твердо вірячи у підтримку Сомка, знаючи, що той його у біді не залишить, не один раз писав ляхам та татарам славнозвісну козацьку відповідь. І коли уже після смерті Сомка гетьман Тетеря з польською та своєю козацькою силою вийшов супроти нього, він, все ще сподіваючись на підтримку Брюховецького, твердо стояв. Та потім побачив, що дарма ждати підмогу, і, не бажаючи згуби людям, котрі жили на території його полку, він без остраху сам прийшов до гетьмана Тетері і там, оточений всенародною скорботою, смерть прийняв. Воїстину, коли б ці два дружніх чоловіки – Попович та Сомко – ще трошки пожили, то вони перевершили б діяння старого Хмельницького, бо, невтомно займаючися військовою справою, вони не лише ляхів, що спрагли панування на Україні, а і татар, котрі під личиною братерства брали людей у ясир, безжально били, так розбивали, що ті не могли отямитись… Незабаром чигиринський гетьман Тетеря з ніжинським полковником Гуляницьким та з іншою старшиною козацькою, а також воєводою Чернецьким та з наказним гетьманом подністрянським Богуном разом з військом короля вирушили під Глухів на Ічню. Дорогою вони скоряли міста під свою владу; те місто, що скорялося добровільно, вони не чіпали, тільки ставили свою залогу, а ворожі міста брали силою і всіх людей в цих містах нищили. Те ж саме діяв і король, ідучи своєю дорогою. Він взяв Остер, але обійшов Ніжин та Батурин (оскільки ці міста мали добрі фортеці і там стояли великоруські державні війська). Взяв місто, що прозивалося Салтикова Дівиця, взяв інші міста, а людей тамтешніх одних порубав, а інших віддав у ясир татарам… Збірник козацьких літописів: Густинський, Самійла Величка, Грабянки. – К.: Дніпро, 2006. – С. 928–930.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. На підставі вже відомого вам матеріалу визначте хронологічні межі «Руїни» і територію, яку вона охоплювала. 2. Що засвідчують слова Чарнецького про його «військові успіхи»? 3. На основі літопису Самовидця вкажіть, які держави брали участь у Чигиринських походах. 4. За літописом С. Величка визначте, на яку державу орієнтувався С. Палій. 5. Як ви гадаєте, чи могла б припинитися «Руїна», якби Поповича і Сомка не було страчено?

232

§29.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÀ ÊÎÇÀÖÜÊÀ ÄÅÐÆÀÂÀ ÇÀ ÃÅÒÜÌÀÍÀ ІÂÀÍÀ ÌÀÇÅÏÈ

Çãàäàéòå!

1. Ùî áóëî ïðè÷èíîþ і ïðèâîäîì äî ñêèíåííÿ ç ãåòüìàíñòâà І. Ñàìîéëîâè÷à? 2. ×îìó І. Ñàìîéëîâè÷ó íå âäàëîñÿ îá’єäíàòè Ïðàâîáåðåæíó òà Ëіâîáåðåæíó Ãåòüìàíùèíè?

Ïіñëÿ àðåøòó é çàñëàííÿ І. Ñàìîéëîâè÷à êîçàöüêà ðàäà, ùî âіäáóâàëàñÿ 25 ÷åðâíÿ 1687 ð. íà ð. Êîëîìàê, ìàëà îáðàòè íîâîãî ãåòüìàíà. Íàéïîïóëÿðíіøîþ îñîáîþ ñåðåä ñòàðøèíè áóâ ãåíåðàëüíèé îñàâóë Іâàí Ìàçåïà (1687–1709). Òîäі éîìó âèïîâíèëîñÿ 50 ðîêіâ, âіí ìàâ ïîëіòè÷íèé òà âіéñüêîâèé äîñâіä, îñêіëüêè áóâ ãåíåðàëüíèì îñàâóëîì çà äâîõ ãåòüìàíіâ. Âèáіð íîâîãî ãåòüìàíà, çà çâè÷àєì, ñóïðîâîäæóâàâñÿ ïіäïèñàííÿì äîãîâіðíèõ ñòàòåé. Çà îñíîâó áóëî âçÿòî Ãëóõіâñüêі ñòàòòі 1669 ð. і äîäàíî ðÿä íîâèõ ïóíêòіâ, ÿêі îáìåæóâàëè ïðàâà Óêðàїíè. Ââîäèâñÿ äîäàòêîâèé âіéñüêîâèé ãàðíіçîí ó Áàòóðèíі. Çàáîðîíÿëîñÿ âåñòè òîðãіâëþ ç Êðèìîì. Çàîõî÷óâàëèñÿ øëþáè ìіæ óêðàїíöÿìè òà ðîñіÿíàìè: «Íàðîä ìàëîðîññèéñêèé âñÿêèìè ìåðû è ñïîñîáû ñ âåëèêîðîññèéñêèì ñîåäèíÿòü è â íåðàçðûâíîå è êðåïêîå ñîãëàñèå ïðèâîäèòü ñóïðóæåñòâîì è èíûì ïîâåëåíèåì». Âïåðøå çàïåðå÷óâàâñÿ äåðæàâíèé õàðàêòåð ãåòüìàíñüêîї âëàäè. Ïіçíіøå âñі ïóíêòè äîãîâîðó áóëî âíåñåíî äî öàðñüêîї æàëóâàíîї ãðàìîòè ãåòüìàíîâі, ÿêó äîñòàâèëè ç Ìîñêâè â æîâòíі 1687 ð. Äîäàíî áóëî é äåùî íîâå, çîêðåìà ïîâåëіííÿ, ùîá ãåíåðàëüíà ñòàðøèíà é ïîëêîâíèêè íå ïðèçíà÷àëèñÿ áåç âіäîìà öàðÿ. Ïîâіäîìëÿëîñÿ, ùî â Áàòóðèí íàïðàâëÿєòüñÿ ïîëê ìîñêîâñüêèõ ñòðіëüöіâ, «à õëåáíûå çàïàñû íà òîò ïîëê äàâàòü òåáå èç ñâîèõ äîõîäîâ». І íàêàçóâàëîñÿ çáóäóâàòè ôîðòåöі íà ðі÷êàõ Ñàìàðі é Îðіëі

Àâòîãðàô Іâàíà Ìàçåïè

Іâàí Ìàçåïà

233

Українська козацька держава за гетьмана Івана Мазепи

Коломацькі статті

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

òà øàíåöü (çåìëÿíå óêðіïëåííÿ) íàâïðîòè Êîäàêà. Öå áóâ çíà÷íèé óäàð ïî óêðàїíñüêіé äåðæàâíîñòі. Іван Мазепа І. Мазепа народився близько 1640 р. у с. Мазепинцях поблизу Білої Церкви в сім’ї українського шляхтича, котрий у 50-х роках був прихильником політики І. Виговського. Молодість І. Мазепи припала на роки Національно-визвольної війни та «Руїни». Здобув освіту в Києво-Могилянському та єзуїтському Варшавському колегіумах. Служив при дворі короля Яна III Казимира і за державний кошт вивчав артилерійську справу у Франції, Німеччині, Голландії та Італії. І. Мазепа виконував дипломатичні доручення короля, потім – гетьмана П. Дорошенка. У 1674 р., коли він з дипломатичною місією був направлений до султана, його перехопили запорожці. Кошовий отаман І. Сірко переправив дипломата до гетьмана І. Самойловича. І. Мазепа працював домашнім учителем синів гетьмана, проте невдовзі став генеральним осавулом. Залишався один крок до гетьманської булави. І. Мазепа, крім української, добре володів російською, польською, латинською, італійською, французькою і татарською мовами, читав твори західноєвропейських авторів, мав велику бібліотеку. У колегіумах він добре освоїв риторику та піїтику. Цицерон, Лівій, Тацит – це були улюблені автори І. Мазепи. Він і сам добре володів пером, у хвилини дозвілля писав вірші, деякі з них дійшли й до наших днів. І. Мазепа відзначався високою культурою, вражав сучасників яскравою мовою, вишуканими манерами, товариською поведінкою та гнучким розумом. Це була інтелігентна й водночас сувора людина.

Ãåòüìàíó І. Ìàçåïі âіäðàçó æ äîâåëîñÿ çàñïîêîþâàòè çàâîðóøåííÿ ñåëÿí, ìіùàí і êîçàêіâ. Âіí ðîçñèëàâ óíіâåðñàëè, ó ÿêèõ çàáîðîíÿâ ñàìîâіëüíî çàáèðàòè ÷óæå ìàéíî, îáіöÿâ ñêàñóâàòè îðåíäíó ñèñòåìó. Âèñòóïè íàðîäíèõ ìàñ ñâіä÷àòü, ùî òîäі âæå âіäáóâñÿ ïåðåðîçïîäіë çåìëі, áіëüøіñòü ÿêîї îïèíèëàñÿ â ðóêàõ ñòàðøèíè. À âіëüíі ñåëÿíè ç ðіçíèõ ïðè÷èí âòðà÷àëè ñâîþ çåìëþ é ñòàâàëè áåççåìåëüíèìè ïіäñóñіäêàìè, êîòðі íàâіòü íå âèêîíóâàëè äåðæàâíèõ ïîâèííîñòåé. Ñòàðøèíà, íàâïàêè, íàìàãàëàñÿ çáіëüøèòè ïîäàòêè ç íàñåëåííÿ, ïðèìóñèòè ñåëÿí âèêîíóâàòè «ïîñëóøåíñòâî», òîáòî ïðàöþâàòè â їõíіõ ãîñïîäàðñòâàõ. Äóæå îáòÿæëèâîþ äëÿ íàðîäó áóëà îðåíäíà ñèñòåìà, êîëè óðÿä (ãåòüìàíñüêèé, çãîäîì – öàðñüêèé) çà ïåâíó ñóìó ãðîøåé ïðîäàâàâ ïðàâî çáèðàòè ç íàñåëåííÿ ðіçíі ïëàòè (òîðãîâі ìèòà, ìîñòîâå, ïåðåâіçíå òà іí.). Âåëèêèì ëèõîì äëÿ íàðîäó áóëî óòðèìàííÿ ÷èñëåííîãî öàðñüêîãî âіéñüêà, ÿêå ïîñòіéíî ïåðåáóâàëî â ìіñòàõ. Óñå öå ðàçîì óçÿòå é ïðèçâåëî äî íàðîäíèõ çàâîðóøåíü. І. Ìàçåïà, ÿê і îáіöÿâ, ñêàñóâàâ îðåíäíó ñèñòåìó.

Початок гетьманства

234

Çà ïåðіîä ãåòüìàíóâàííÿ (ïîíàä 20 ðîêіâ) І. Ìàçåïà çìіöíèâ àâòîðèòåò ãåòüìàíñüêîї âëàäè, áóäó÷è ïåðåêîíàíèì, ùî ñèëà äåðæàâè – ó ñèëі її ëіäåðà. Ãåòüìàí íàìàãàâñÿ âïîðÿäêóâàòè ðîçäà÷ó ìàєòíîñòåé. Óíіâåðñàëîì 1691 ð. âіí çàáîðîíèâ ñâіòñüêèì і äóõîâíèì îñîáàì îáòÿæóâàòè ñåëÿí ïîâèííîñòÿìè, ïðèíåâîëþâàòè êîçàêіâ ïåðåõîäèòè â ïîñïîëèòі òà âіäáèðàòè â íèõ çåìëþ. Îäíàê ãåòüìàí áóâ ñèíîì ñâîãî ÷àñó òà ïðåäñòàâíèêîì ñâîãî ñîöіàëüíîãî ñòàíó. Íàâіòü çà âåëèêîãî áàæàííÿ âіí íå çìіã áè çìіíèòè çàêîíîìіðíîãî ïðîöåñó ðîçâèòêó ñòàðøèíñüêîãî і öåðêîâíîãî çåìëåâîëîäіííÿ, ïîãëèáëåííÿ ñóïåðå÷íîñòåé ìіæ áàãàòèìè é áіäíèìè. І. Ìàçåïà âèäàâàâ óíіâåðñàëè íà çåìëåâîëîäіííÿ, ñàì áóäó÷è îäíèì іç íàéáàãàòøèõ çåìëåâëàñíèêіâ. Ïîñòóïîâî çáіëüøóâàëèñÿ ðîçìіðè é âèäè ïîäàòêіâ. Âîєííі ïîõîäè ÷åðåç Óêðàїíó ðóéíóâàëè її ãîñïîäàðñòâî. Âіä ïî÷àòêó ãåòüìàíñòâà І. Ìàçåïè äî êіíöÿ XVII ñò. óêðàїíñüêі êîçàêè çäіéñíèëè 11 äàëåêèõ ïîõîäіâ. Ëþäè íàçèâàëè ãåòüìàíà «âіò÷èìîì» Óêðàїíè, ãîâîðèëè, ùî «äóøà І. Ìàçåïè â Ìîñêâі, à â Óêðàїíі ëèøå éîãî òіëî». Ñîöіàëüíå íàïðóæåííÿ çðîñòàëî ç êîæíèì ðîêîì. Внутрішня політика

Ùå 1689 ð. â Ìîñêâі І. Ìàçåïà äіñòàâ ïîêðîâèòåëüñòâî ìîëîäîãî, òàëàíîâèòîãî, àëå òîäі ùå íåîñâі÷åíîãî öàðÿ. І. Ìàçåïà âіðíî ñëóæèâ öàðåâі, à Ïåòðî І ìàâ óñі ïіäñòàâè áåççàñòåðåæíî äîâіðÿòè ñâîєìó Взаємини гетьмана із царем

235

Українська козацька держава за гетьмана Івана Мазепи

Íàñòóïíèì çàõîäîì ãåòüìàíà áóëî áóäіâíèöòâî ôîðòåöü. Çà ðîçïîðÿäæåííÿì öàðñüêîãî óðÿäó äëÿ ïіäãîòîâêè äî íîâîãî ïîõîäó â Êðèì íà çàïîðîçüêîìó ïðèêîðäîííі âçäîâæ ð. Ñàìàðè ïî÷àëè ñïîðóäæóâàòè ôîðòåöі (Áîãîðîäèöüêó òà іí.). Íà áóäіâíèöòâі ïðàöþâàëî 20 òèñ. óêðàїíñüêèõ êîçàêіâ. Ó 1689 ð. ïіñëÿ íåâäàëîãî Äðóãîãî Êðèìñüêîãî ïîõîäó ðàçîì іç Â. Ãîëіöèíèì òà âåëèêîþ äåëåãàöієþ ãåòüìàí ïîїõàâ äî Ìîñêâè. Îäíàê ó öåé ÷àñ òàì âіäáóâñÿ äâіðöåâèé ïåðåâîðîò. Âëàäó çàõîïèâ ìîëîäèé öàð Ïåòðî І. Öàðіâíà Óíіâåðñàë ãåòüìàíà Ñîôіÿ îïèíèëàñÿ â ìîíàñòèðі, à її ôàâîІ. Ìàçåïè. ðèò Â. Ãîëіöèí – ó çàñëàííі íà äàëåêіé Ãëóõіâ. 1690 ð. Ïіâíî÷і. І. Ìàçåïà ïîòðàïèâ ó íåïåâíå ïîëіòè÷íå ñòàíîâèùå. Òà âñå æ âіí çóñòðіâñÿ іç öàðåì, ïіñëÿ ÷îãî ïîâåðíóâñÿ â Óêðàїíó.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

«Áóäèíîê Ïåòðà І» ó Êèєâі. XVII–XVIII ñò.

âàñàëîâі. Ãåòüìàí âèêîðèñòîâóâàâ öå äîâіð’ÿ, ìіã âèñëîâëþâàòè öàðåâі ñâîþ äóìêó. Íàïðèêëàä, âіí áóâ ïðîòè ñîþçó ç Ïîëüùåþ, ðîçóìіþ÷è éîãî íåáåçïåêó äëÿ Óêðàїíè. Ïðîòå âîëþ öàðÿ âèêîíóâàâ, ÿê íàëåæèòü âàñàëîâі. Çíà÷íà ÷àñòèíà ñòàðøèíè çâèíóâà÷óâàëà І. Ìàçåïó â òîìó, ùî âіí øóêàâ ïðèõèëüíîñòі öàðÿ. Äëÿ òàêîї äóìêè áóëè âñі ïіäñòàâè. Öàð íàäіëÿâ éîãî ìàєòíîñòÿìè, êîøòîâíèìè ïîäàðóíêàìè é íàãîðîäàìè. Òàê, 1700 ð. ãåòüìàíà áóëî íàãîðîäæåíî îðäåíîì Ñâ. Àíäðіÿ Ïåðâîçâàíîãî. À 1707 ð. çà êëîïîòàííÿì öàðÿ âіä àâñòðіéñüêîãî іìïåðàòîðà І. Ìàçåïà îäåðæàâ òèòóë êíÿçÿ Ñâÿùåííîї Ðèìñüêîї іìïåðії, âіä ïîëüñüêîãî êîðîëÿ – îðäåí Áіëîãî Îðëà. Îòðèìóþ÷è íàãîðîäè, І. Ìàçåïà íå çàáóâàâ і ïðî ãåíåðàëüíó ñòàðøèíó, ÿêà îäåðæàëà ðîñіéñüêі ðàíãè ñòîëüíèêіâ. Ãåòüìàí êóïèâ ïàëàö ó Ìîñêâі. Âіí äðóæèâ іç âïëèâîâèìè ìîñêîâñüêèìè áîÿðàìè Øåðåìåòєâèì, Ãîëîâêіíèì, Ãîëіöèíèì òà іí. Старшинська опозиція. Петрик Напружене соціальне становище в Україні посилювалося старшинською опозицією, що визрівала особливо в південних полках на ґрунті незадоволення антитатарською політикою царського, а разом з ним і гетьманського урядів. Тож у 1692 р. у південних полках почалися заворушення. На чолі їх стояв Петро Іваненко (Петрик). Це була освічена людина, канцелярист Генеральної Військової канцелярії, свояк генерального писаря Василя Кочубея. Залишивши посаду й дім у Батурині, він подався на Запорожжя. Там його обрали військовим писарем, і він почав вести агітацію серед запорожців, проголошуючи себе ворогом старшини та І. Мазепи. Можливо, він був направлений Кочубеєм як кандидат у

236

гетьмани від опозиції. Петрик виступав проти «чортів-панів», орендарів, «дуків, що їм царі маєтності понадавали». Петрик звинувачував Мазепу в намаганні знищити Україну, перетворити народ на «невільників і холопів». Він проголосив себе гетьманом і готувався до повстання. Проте Петрика Запорожжя не підтримало, окрім кількох сотень козаків-«сіромах». За підтримки татар він вирушив на прикордоння Гетьманщини. Разом із татарами Петрик кілька разів робив набіги в Гетьманщину, але успіху не мав. Гетьман І. Мазепа швидко придушив повстання. Упродовж 1698–1712 рр. Петрик був гетьманом так званої Ханської України – на землях між Південним Бугом і Дністром, котрі перебували під владою Криму.

Àáè çìіöíèòè ñâіé àâòîðèòåò íà Ñі÷і, І. Ìàçåïà âæèâàâ åêîíîìі÷íèõ і ïîëіòè÷íèõ çàõîäіâ. Ó ïіäñóìêó éîìó òàêè âäàëîñÿ ïіäïîðÿäêóâàòè Çàïîðîææÿ. Íàéãîñòðіøі íåïîðîçóìіííÿ ìіæ ãåòüìàíîì і çàïîðîæöÿìè âèíèêàëè ÷åðåç áóäіâíèöòâî ôîðòåöü íà ìåæі ç їõíіìè çåìëÿìè. Çàïîðîæöі áîÿëèñÿ, ùî ðîñіéñüêі âіéñüêîâі çàëîãè îáìåæàòü їõíі âîëüíîñòі. Àäæå çà íàêàçîì öàðÿ íàïðîòè Ñі÷і âæå ñïîðóäæóâàëàñÿ іíøà ôîðòåöÿ – Êàì’ÿíèé Çàòîí. Ïðàâîáåðåææÿ òàêîæ áóëî ïіä ïîñòіéíîþ óâàãîþ ãåòüìàíà І. Ìàçåïè. Âіí íå âòðà÷àâ íàäії îá’єäíàòè ïіä ñâîєþ áóëàâîþ Ïðàâîáåðåæíó òà Ëіâîáåðåæíó Ãåòüìàíùèíó. Ó 80-òі ðîêè XVII ñò. íà Ïðàâîáåðåææі ïî÷àëî âіäðîäæóâàòèñÿ êîçàöòâî, ðîçãîðíóâñÿ âèçâîëüíèé ðóõ ïіä êåðіâíèöòâîì Ñ. Ïàëіÿ, ÿêèé ïðîïîíóâàâ І. Ìàçåïі âçÿòè éîãî ïіä ãåòüìàíñüêó áóëàâó. Ãåòüìàí íå íàâàæèâñÿ íà öåé êðîê ç êіëüêîõ ïðè÷èí: ïî-ïåðøå, Ìîñêîâñüêà äåðæàâà áóëà ïîâ’ÿçàíà óìîâàìè «Âі÷íîãî ìèðó» ç Ïîëüùåþ, Ãðàâþðà íà ÷åñòü ïî-äðóãå, іñíóâàëà çàãðîçà ïîøèðåííÿ Іâàíà Ìàçåïè ïîâñòàííÿ ïіä ïðîâîäîì Ñ. Ïàëіÿ íà іç çîáðàæåííÿì Ãåòüìàíùèíó. Òîìó ñïðàâà îá’єäíàííÿ öåðêîâ, çâåäåíèõ ïðàâîáåðåæíèõ і ëіâîáåðåæíèõ çåìåëü éîãî êîøòîì. 1706 ð. âіäêëàäàëàñÿ íà ìàéáóòíє. Повстання 1702–1704 рр. під проводом С. Палія

Ó 1699 ð. ïîëüñüêèì êîðîëåì ñòàâ Àâãóñò II, ÿêèé ïіäïèñàâ ç Îòòîìàíñüêîþ Ïîðòîþ Êàðëîâèöüêèé ìèð. Îòæå, Ïðàâîáåðåææÿ, ÿêèì âîëîäіëè òóðêè ç 1672 ð., áóëî ïîâåðíåíî 237

Українська козацька держава за гетьмана Івана Мазепи

Відносини із Запорожжям і Правобережна Гетьманщина

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Ïîëüùі. Ç îãëÿäó íà ìèðíó óãîäó ñåéì óõâàëèâ ðîçïóñòèòè êîçàöüêå âіéñüêî. Òîäі êîçàêè âèðіøèëè áîðîòèñÿ çà ñâîþ çåìëþ é âîëþ. Êîðîííèé ãåòüìàí ßáëîíîâñüêèé ñïðîáóâàâ çàõîïèòè Ñ. Ïàëіÿ ó Ôàñòîâі. Öå áóëî íà ïî÷àòêó Ïіâíі÷íîї âіéíè Ðîñії çі Øâåöієþ. Íà çàõèñò ìіñòà ïіäíÿëèñÿ âñі æèòåëі. Êîëè ïîëÿêè ïіñëÿ íåâäàëîї îáëîãè ìіñòà ïіøëè çèìóâàòè íà Ïîäіëëÿ, Ñ. Ïàëіé іç ïîâñòàíöÿìè âèãíàâ ìàãíàòіâ і øëÿõòó ç ìàєòêіâ íà Êèїâùèíі, Áðàöëàâùèíі, Ïîäіëëі é ÷àñòêîâî íà Âîëèíі. Ñîðàòíèêàìè éîãî áóëè êîçàöüêі ïîëêîâíèêè À. Àáàçèí, Ç. Іñêðà, Ñàìóñü. Ïîëüñüêèé óðÿä ïîðіâíþâàâ ïîâñòàííÿ Ñ. Ïàëіÿ ç Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîþ âіéíîþ 1648–1657 ðð. Íàéáіëüøîãî ðîçìàõó ïîâñòàííÿ íàáóëî â 1702–1704 ðð. Íà ôàñòіâñüêіé êîçàöüêіé ðàäі áóëè ïðèñóòíіìè ïðàâîñëàâíà øëÿõòà, ìіùàíè, äóõîâåíñòâî. Ðàäà âèðіøèëà ïðîâîäèòè àãіòàöіþ ñåðåä ìіñöåâîãî íàñåëåííÿ, ùîá íàãðîìàäèòè ñèëè äëÿ àíòèïîëüñüêîãî ïîâñòàííÿ, çàõîïèòè îñíîâíó ïîëüñüêó ôîðòåöþ â êðàї – Áіëó Öåðêâó, îãîëîñèòè ïðî îá’єäíàííÿ ç Ëіâîáåðåæíîþ Ãåòüìàíùèíîþ. Ïðèâîäîì äî çáðîéíîãî ïîâñòàííÿ áóëà ñïðîáà ïîëüñüêîãî óðÿäîâöÿ âіäіáðàòè ó ïîëêîâíèêà Ñàìóñÿ (íà òîé ÷àñ íàêàçíîãî ãåòüìàíà) âіéñüêîâі êëåéíîäè: áóëàâó, áóí÷óê, ïå÷àòêó і 5 ãàðìàò. Êîçàêè ðîçöіíèëè öå ÿê îáðàçó ç áîêó ïîëÿêіâ. Íå ïîêëàäàþ÷èñü íà ïіäòðèìêó І. Ìàçåïè і öàðÿ ùîäî îá’єäíàííÿ Ïðàâîáåðåææÿ ç Ãåòüìàíùèíîþ, Ñàìóñü çіáðàâ 5-òèñÿ÷íå âіéñüêî é ñàìîñòіéíî çàõîïèâ Áіëó Öåðêâó â ëèñòîïàäі 1702 ð., ùî ñòàëî êóëüìіíàöієþ ïîâñòàííÿ, ãîëîâíîþ ðóøіéíîþ ñèëîþ ÿêîãî áóëî ðÿäîâå êîçàöòâî. Íåçàáàðîì ïîâñòàíöі çàõîïèëè Íåìèðіâ. Äëÿ ïðèäóøåííÿ ïîâñòàííÿ ïîëüñüêèé óðÿä ïîñëàâ 15-òèñÿ÷íå âіéñüêî íà ÷îëі ç ãåòüìàíîì À. Ñèíÿâñüêèì. Íàâåñíі 1703 ð. ïîâñòàííÿ íà Ïîäіëëі é Áðàöëàâùèíі ïðèäóøèëè. À íà Êèїâùèíі, äå ç âåëèêèìè ñèëàìè ïîâñòàíöіâ ïåðåáóâàâ Ïàëіé, âîíî ùå òðèâàëî. Íàâåñíі 1704 ð., êîëè íà Ïðàâîáåðåææÿ äëÿ ó÷àñòі ó âîєííèõ äіÿõ ïðîòè øâåäіâ íà áîöі Ïîëüùі ïðèéøëè ëіâîáåðåæíі êîçàöüêі ïîëêè ïіä êîìàíäóâàííÿì ãåòüìàíà І. Ìàçåïè, íà Áðàöëàâùèíі é Ïîäіëëі çíîâó ðîçãîðíóëîñÿ ïîâñòàííÿ. Îñêіëüêè ïîëüñüêèé êîðîëü Àâãóñò II áóâ ñîþçíèêîì Ïåòðà І â áîðîòüáі çі øâåäàìè, öàð íàêàçàâ І. Ìàçåïі óìîâèòè Ñ. Ïàëіÿ ïðèïèíèòè ïîâñòàííÿ. Ãåòüìàí ïåðåêîíóâàâ öàðÿ â íåäîöіëüíîñòі âіääàâàòè ïîëÿêàì çâіëüíåíі ïîâñòàíöÿìè Áіëó Öåðêâó é Ïіâäåííó Êèїâùèíó. Îäíàê çà íàêàçîì öàðÿ 31 ëèïíÿ 1704 ð. â òàáîðі áіëÿ Áåðäè÷åâà Ñ. Ïàëіÿ çààðåøòóâàëè é âіäïðàâèëè ñïî÷àòêó äî Áàòóðèíà, ïîòіì äî Ìîñêâè, à çâіäòè – äî Ñèáіðó. 238

Ïðàâîáåðåææÿ òèì÷àñîâî ïåðåéøëî ïіä âëàäó І. Ìàçåïè. Іíøі ïîëêîâíèêè áóëè çàëèøåíі íà ñâîїõ ïîñàäàõ. Òіëüêè 1709 ð. Ñ. Ïàëіÿ ïîâåðíóëè іç Ñèáіðó é ïðèçíà÷èëè áіëîöåðêіâñüêèì ïîëêîâíèêîì. Íàñòóïíîãî ðîêó âіí ïîìåð. Робота в групах: Сформуйте групи прихильників І. Мазепи та С. Палія, визначте, які їхні політичні інтереси збігалися, а які розходилися. Азовські походи 1695–1696 рр.

Ó 1700 ð. Ðîñіÿ, óêëàâøè ñîþç іç Ïîëüùåþ і Äàíієþ, îãîëîñèëà âіéíó Øâåöії, ïðàãíó÷è çäîáóòè âèõіä äî Áàëòіéñüêîãî ìîðÿ. Ðîçïî÷àëàñÿ òðèâàëà é âèñíàæëèâà Ïіâíі÷íà âіéíà (1700–1721). Êîçàöüêі ïîëêè âіäïðàâëÿëè â äàëåêі ïîõîäè – äî Ëіâîíії, Ëèòâè, Ïîëüùі, Ñàêñîíії. Âіéíà, íі÷îãî íå äàþ÷è Óêðàїíі, âèìàãàëà âіä íåї çíà÷íèõ ëþäñüêèõ і ìàòåðіàëüíèõ ðåñóðñіâ. Êîëè øâåäñüêі âіéñüêà íàñòóïàëè íà Ðîñіþ òà її ñîþçíèêà – Ïîëüùó, óêðàїíñüêå íàñåëåííÿ ðàçîì іç ðàòíèìè ëþäüìè é êîçàêàìè áóäóâàëî óêðіïëåííÿ é ôîðòåöі íà øëÿõàõ ìîæëèâîãî ïðîñóâàííÿ øâåäіâ. Ïîñòіéíі ïåðåõîäè ðîñіéñüêèõ âіéñüê, ùî ïîòðåáóâàëè æèòëà, õàð÷іâ, ôóðàæó, êîíåé òà âîëіâ, áóëè âàæêèì òÿãàðåì äëÿ ïðîñòîãî ëþäó. Öàð íåõòóâàâ äàâíî іñíóþ÷èìè â Óêðàїíі ïîðÿäêàìè. Êîçàöüêі âіéñüêà âіí ïіäïîðÿäêóâàâ ðîñіéñüêèì âîєíà÷àëüíèêàì. Ïåòðî І ïðîâîäèâ óíіôіêàöіþ ñâîєї äåðæàâè, à îñîáëèâèé óñòðіé Óêðàїíè çàâàæàâ éîãî ïîäàëüøèì ïëàíàì. 1705 ð. Ïåòðî І íàêàçàâ ïåðåòâîðèòè äâà êîçàöüêèõ ïîëêè, ùî ïåðåáóâàëè â Ïðóññії, íà ðåãóëÿðíі äðàãóíñüêі ïîëêè. І õî÷ öå âіí îáґðóíòîâóâàâ âîєííèìè ïîòðåáàìè, îäíàê êîçàêè ââàæàëè òàêå âòðó÷àííÿ öàðÿ ïîðóøåííÿì їõíіõ ïðàâ. Ñåðåä ñòàðøèíè õîäèëè ÷óòêè, ùî íåçàáàðîì çíèùàòü і öèâіëüíó óêðàїíñüêó àäìіíіñòðàöіþ, à íàòîìіñòü çàïðîâàäÿòü ãóáåðíñüêå Тягар війни

239

Українська козацька держава за гетьмана Івана Мазепи

У 1695 р. цар Петро І зробив спробу вийти до Чорного моря. Він послав війська у двох напрямках: 35-тисячне військо – на Азов (у гирло Дону) та 120-тисячне військо на взяття фортець у пониззі Дніпра: Кизи-Кермен, Тамань та ін. Азов здобути не вдалося, а дніпровські фортеці Нижнього Подніпров’я були взяті. Наступний похід на Азов було здійснено 1696 р. Тоді цар Петро І з кінним і пішим військом та гетьман І. Мазепа з козаками і новостворений флот, спустившись по Дону, блокували Азов і майже місяць тримали його в облозі. 19 липня внаслідок штурму турецький гарнізон Азова капітулював. У 1700 р. Росія підписала Константинопольський мир з Османською імперією, яким закріпила за собою Азов.

÷è âîєâîäñüêå ïðàâëіííÿ. Àíòèìîñêîâñüêі íàñòðîї ïðîÿâëÿëèñÿ äåäàëі ãîñòðіøå. Ñòàðøèíà òèñíóëà íà І. Ìàçåïó, ùîá âіí ïîäóìàâ ïðî ìàéáóòíє Óêðàїíè: «…Òâîþ äóøó é êîñòі äіòè íàøі ïðîêëåíóòü, ÿêùî òè ïіñëÿ ñåáå çàëèøèø êîçàêіâ ó òàêіé íåâîëі!». Øâåäñüêèé êîðîëü Êàðë XII ïåðåìіã Äàíіþ і Ñàêñîíіþ, ðîçáèâ ïіä Íàðâîþ àðìіþ Ïåòðà І é óñïіøíî íàñòóïàâ íà Ïîëüùó, äå íà òîé ÷àñ áóëî äâà êîðîëі – Àâãóñò II, ñîþçíèê Ðîñії, і Ñòàíіñëàâ Ëåùèíñüêèé, êîòðîãî â 1704 ð. îáðàëà îïîçèöіÿ і ÿêèé ñòàâ íà áіê øâåäіâ. Ñïîäіâàþ÷èñü ïîâåðíóòè âñі óêðàїíñüêі çåìëі ïіä âëàäó Ïîëüùі íà óìîâàõ Ãàäÿöüêîãî äîãîâîðó (1658), Ëåùèíñüêèé ìðіÿâ ïðî òіñíі êîíòàêòè ç І. Ìàçåïîþ. Ãåòüìàí ïіäòðèìóâàâ ç íèì òàєìíå ëèñòóâàííÿ. Áіëüø ïåðñïåêòèâíèìè âèäàâàëèñÿ І. Ìàçåïі êîíòàêòè ç Êàðëîì XII. Ãåòüìàí âèõîäèâ іç òîãî, ùî, íåçàëåæíî âіä íàñëіäêіâ ðîñіéñüêî-øâåäñüêîї âіéíè, Óêðàїíà âòðàòèòü ñâîþ àâòîíîìіþ. ßêùî ïåðåìîãó çäîáóäóòü Ïåòðî І і Àâãóñò II, òî Óêðàїíà çàëèøèòüñÿ ïîäіëåíîþ ìіæ íèìè ïî Äíіïðó. À ÿêùî ïåðåìîãó çäîáóäóòü Êàðë XII і éîãî ñïіëüíèê Ñ. Ëåùèíñüêèé, òî âñÿ Óêðàїíà áóäå âіääàíà Ïîëüùі і íі ïðî ÿêó àâòîíîìіþ íå ìîæíà áóäå é äóìàòè. Ó 1706 ð. ìіæ Øâåöієþ òà Óêðàїíîþ áóëî óêëàäåíî òàєìíèé äîãîâіð, çãіäíî ç ÿêèì ïіñëÿ âіéíè Óêðàїíà ñòàâàëà âіëüíîþ äåðæàâîþ, à êîðîëü – ãàðàíòîì її äåðæàâíîñòі. Øâåäñüêèé êîðîëü íå ìàâ ïðàâà êîðèñòóâàòèñÿ íі òèòóëîì, íі ãåðáîì Óêðàїíñüêîї äåðæàâè. Âіäñóòíіñòü ñïіëüíèõ êîðäîíіâ çі Øâåöієþ äàâàëà íàäіþ ãåòüìàíîâі, ùî ïðîòåêòîðàò Øâåöії áóäå ñóòî óìîâíèì. Âîäíî÷àñ І. Ìàçåïà âіâ òàєìíі ïåðåãîâîðè é ç Ñ. Ëåùèíñüêèì ïðî ìîæëèâіñòü ôåäåðàöії Óêðàїíè ç Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ. Ïðî öі ïëàíè òà äії І. Ìàçåïè çíàëî äóæå âóçüêå êîëî ñòàðøèíè. Ó 1708 ð. äî Ìîñêâè íàäіéøîâ ÷åðãîâèé äîíîñ íà ãåòüìàíà, ÿêèé íàïèñàëè ãåíåðàëüíèé ñóääÿ Â. Êî÷óáåé òà ïîëòàâñüêèé ïîëêîâíèê І. Іñêðà. ×åðåç ÷åíöÿ Íèêàíîðà Â. Êî÷óáåé òà І. Іñêðà ïåðåäàëè äîíîñ ó Ìîñêâó, ñïîäіâàþ÷èñü, ùî áóëàâà ïіñëÿ ñêèíåííÿ І. Ìàçåïè äіñòàíåòüñÿ Â. Êî÷óáåþ. Ïðîòå äîíîùèÊàðë ÕII. êіâ çààðåøòóâàëè і íåçàáàðîì ñòðàòèëè Õóäîæíèê ó ñ. Áîðùàãіâöі ïîáëèçó Áіëîї Öåðêâè. Àêñåë Ñïàðå. 1715 ð.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Плани здобуття незалежності

240

Ñâîїìè ïëàíàìè ùîäî çäîáóòòÿ íåçàëåæíîñòі Óêðàїíè І. Ìàçåïà ïîäіëèâñÿ іç âïëèâîâèìè ñòàðøèíàìè (Îðëèêîì, Ëîìèêîâñüêèì, Ãîðëåíêîì, Àïîñòîëîì, Çåëåíñüêèì). Âîíè âèìàãàëè âіä íüîãî áіëüø ðіøó÷èõ äіé. Ïîäії ðîçâèâàëèñÿ ñòðіìêî. Øâåäñüêèé êîðîëü âèðóøèâ íà Ìîñêâó ÷åðåç Áіëîðóñіþ і Ñìîëåíùèíó. Îäíàê öàð çîñåðåäèâ òàì ñâîї âіéñüêà. Òîäі êîðîëü ñïðîáóâàâ ïðîáèòèñÿ äî Ìîñêâè â íàïðÿìêó Áðÿíñüêà–Êàëóãè, àëå é íà öüîìó øëÿõó áóëè óêðіïëåíі ìіñòà. 28–29 âåðåñíÿ 1708 ð. ó áèòâі ïіä Ëіñíîþ Êàðë XII çàçíàâ ïîðàçêè. Òîìó âіí âèðіøèâ ïðîäîâæóâàòè ïîõіä íà Ìîñêâó, îáіéøîâøè óêðіïëåíі ìіñòà ïіâäåííіøå, òîáòî ÷åðåç Óêðàїíó. Çâіñòêà ïðî òå, ùî øâåäè âæå íà òåðèòîðії Óêðàїíè, âðàçèëà ãåòüìàíà. Éîìó ïîòðіáíî áóëî àáî ïî÷èíàòè áîðîòüáó çі øâåäàìè, àáî æ âіäêðèòî âèñòóïèòè íà áîöі Êàðëà XII. І ãåòüìàí âèáðàâ îñòàííє. Íà òîé ÷àñ іç äåñÿòè óêðàїíñüêèõ ïîëêіâ â Óêðàїíі çàëèøàëèñÿ ëèøå Ìèðãîðîäñüêèé, Ëóáåíñüêèé, Ïðèëóöüêèé òà 6 íàéìàíèõ ïîëêіâ. Ïåòðî І âèìàãàâ âіä ãåòüìàíà âèñëàòè ñâîїõ êîçàêіâ íà Ñіâåðùèíó. Ðîñіéñüêі âіéñüêà âæå âñòóïèëè â Óêðàїíó, äî Áàòóðèíà íàáëèæàâñÿ Î. Ìåíøèêîâ. 24 æîâòíÿ 1708 ð. І. Ìàçåïà ç ãåíåðàëüíîþ ñòàðøèíîþ, ïîëêîâíèêàìè é 4-ìà òèñÿ÷àìè êîçàêіâ âèїõàëè ç Áàòóðèíà äî ñòàâêè Êàðëà XII (ïîáëèçó ìіñòå÷êà Ìàêîøèí íà ×åðíіãіâùèíі). Íàðîä íå ÷åêàâ òàêîãî êðóòîãî ïîâîðîòó ïîäіé ïіñëÿ çàêëèêіâ äî áîðîòüáè ç íåïðèÿòåëåì. Íà çâіñòêó ïðî àêöіþ І. Ìàçåïè Ïåòðî І, êîòðèé íà òîé ÷àñ ïåðåáóâàâ ó Íîâãîðîäі-Ñіâåðñüêîìó, çðåàãóâàâ ìèòòєâî. Âіí íàêàçàâ íàäðóêóâàòè â äðóêàðíі Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè 600 ïðèìіðíèêіâ «Ìàíіôåñòó äî ìàëîðîñіéñüêîãî íàðîäó», ðîçіñëàòè â

Ïðàïîð Ñåí÷àíñüêîї ñîòíі Ëóáåíñüêîãî ïîëêó. XVIII ñò.

241

Українська козацька держава за гетьмана Івана Мазепи

Вирішальний час

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

óêðàїíñüêі ìіñòà é ñåëà é ïðî÷èòàòè їõ ó öåðêâàõ. Ó ìàíіôåñòі âіí íàçâàâ ãåòüìàíà «çðàäíèêîì óêðàїíñüêîãî íàðîäó», êîòðèé íіáèòî õîòіâ âіääàòè Óêðàїíó Ïîëüùі, à ïðàâîñëàâíі öåðêâè – ãðåêî-êàòîëèêàì. Öàð ïðîãîëîøóâàâ ñåáå çàõèñíèêîì óêðàїíñüêîãî íàðîäó é ñêàñîâóâàâ äåÿêі ïîäàòêè. Ïåòðî І íàêàçàâ Î. Ìåíøèêîâó çíèùèòè ãåòüìàíñüêó ñòîëèöþ Áàòóðèí, äå ïåðåáóâàëà 23-òèñÿ÷íà âіéñüêîâà çàëîãà ïîëêîâíèêà Ä. ×å÷åëÿ. Îáîðîíöі íі÷îãî íå çíàëè ïðî çíîñèíè І. Ìàçåïè çі øâåäàìè. І õî÷à âîíè é ìàëè äîñòàòíüî àðòèëåðії, õàð÷іâ і çáðîї äëÿ òðèâàëîї îáîðîíè, àëå çðàäíèê ïîêàçàâ Î. Ìåíøèêîâó òàєìíèé ïіäçåìíèé õіä і ðîñіéñüêå âіéñüêî âäåðëîñÿ äî Áàòóðèíà. Ìіñòî áóëî äîùåíòó çðóéíîâàíå, à âñå éîãî íàñåëåííÿ ïåðåáèòå. Ðîçïî÷àëèñÿ ñëіäñòâà é æîðñòîêі ïîêàðàííÿ âñіõ ïіäîçðіëèõ ó ïðè÷åòíîñòі äî «ñïðàâè І. Ìàçåïè». Ó Ëåáåäèíі íà Ñëîáîæàíùèíі áóëî ñòâîðåíî ñïåöіàëüíó ñëіä÷ó êîìіñіþ, ÿêà äîïèòóâàëà ëþäåé і ïðèéìàëà äîíîñè. Äîíîùèêàì ó íàãîðîäó äàâàëè êîíôіñêîâàíå â ìàçåïèíöіâ ìàéíî. Ó ìàíіôåñòі öàðÿ íàêàçóâàëîñÿ òàêîæ ïðîâåñòè âèáîðè íîâîãî ãåòüìàíà. Íà ðàäó ó Ãëóõіâ ïðèáóëè ÷îòèðè ïîëêîâíèêè, à òàêîæ ñîòíèêè. Ïåðåä ïðèñóòíіìè áóëî ïðîäîâæåíî äèñêðåäèòàöіþ І. Ìàçåïè. Íà ïëîùі ïîñòàâèëè øèáåíèöþ, âèíåñëè îïóäàëî ç ïðè÷åïëåíèì äî íüîãî îðäåíîì Àíäðіÿ Ïåðâîçâàíîãî. Çà÷èòàâøè çâèíóâà÷åííÿ і çäåðøè îðäåí, îïóäàëî ïîâіñèëè íà øèáåíèöі. 6 ëèñòîïàäà 1708 ð. âіäáóëèñÿ âèáîðè íîâîãî ãåòüìàíà. Öàð ïîðàäèâ îáðàòè ãåòüìàíîì ñòàðîäóáñüêîãî ïîëêîâíèêà Іâàíà Ñêîðîïàäñüêîãî. Іíøîãî âèáîðó â öàðÿ íå áóëî. Ä. Àïîñòîë, ÿêîãî öàð õîòіâ çðîáèòè ãåòüìàíîì, áóâ ç І. Ìàçåïîþ, à Ï. Ïîëóáîòîê – ïîïóëÿðíèé ñåðåä ñòàðøèí і ñàìîñòіéíèé ó äіÿõ – çàñëóæèâ òàêó öàðñüêó îöіíêó: «Âіí íàäòî õèòðèé і ìîæå çðіâíÿòèñÿ ç Ìàçåïîþ». Òàê áóâ «âèáðàíèé âіëüíèìè ãîëîñàìè» 62-ðі÷íèé Іâàí Ñêîðîïàäñüêèé. Éîìó âіäðàçó æ âðó÷èëè çàõîïëåíі â Áàòóðèíі ãåòüìàíñüêі êëåéíîäè. 12 ëèñòîïàäà â Óñïåíñüêîìó ñîáîðі â Ìîñêâі òà â Òðîїöüêіé ñîáîðíіé öåðêâі â Ãëóõîâі âіäáóëèñÿ öåðåìîíії ïðîãîëîøåííÿ öåðêîâíîї àíàôåìè І. Ìàçåïі. Ó Ãëóõîâі її ïðîãîëîøóâàâ ìèòðîïîëèò Ñòåôàí ßâîðñüêèé, ó÷èòåëü Ï. Îðëèêà, àâòîð ïàíåãіðèêà íà ÷åñòü І. Ìàçåïè. Ïðàâîñëàâíà öåðêâà çíÿëà ç І. Ìàçåïè àíàôåìó ëèøå â 1994 ð. Вибори нового гетьмана

Напередодні вирішального бою

242

Âæèòі öàðåì çàõîäè äîñÿãëè ñâîєї ìåòè. Êîæíå ìіñòî é ìіñòå÷êî øâåäàì äîâîäèëîñÿ áðàòè ç áîєì. Øâåäè âèìàãàëè âіä íàñåëåííÿ âîçè,

Кошовий отаман Кость Гордієнко Кошовий отаман походив із полтавських козаків. Після навчання в Києво-Могилянській академії вирушив на Запорожжя. Будучи людиною освіченою та здібною, обирався на старшинські посади, а 1702 р. волею козацької ради став кошовим отаманом. Тоді за наказом царя навпроти Січі почали будувати фортецю Кам’яний Затон, а запорожці через воєнні походи не змогли захистити власні інтереси. Кам’яний Затон було збудовано. Поруч були й інші фортеці – Богородицька й Новосергіївська на річці Самарі. У 1704 р. тисячі запорожців брали участь у битві зі шведами на р. Чорній на Далекій Півночі. Того ж року вони штурмом взяли й Новосергіївську фортецю. Під час перебування Запорозької Січі під турецьким протекторатом К. Гордієнко кілька разів обирався кошовим отаманом. Він виступав проти повернення козаків під протекторат Російської держави. Помер К. Гордієнко напередодні повернення запорожців у свої колишні володіння. Поховано його на території Кам’янської Січі.

Öàð íàäіñëàâ íà Ñі÷ ãðàìîòó, ó ÿêіé çàêëèêàâ êîçàêіâ âçÿòè ó÷àñòü â îáðàííі íîâîãî ãåòüìàíà. Ê. Ãîðäієíêî ââàæàâ, ùî äії І. Ìàçåïè, âèêëèêàíі ïîëіòèêîþ íàñòóïó íà àâòîíîìіþ Óêðàїíè, є ñïðàâåäëèâèìè. Çàïîðîææÿ âèìàãàëî: ùîá íà Ãåòüìàíùèíі íå áóëî çàñèëëÿ âëàäè ïîëêîâíèêіâ, ùîá áóëî çðóéíîâàíî Êàì’ÿíèé Çàòîí òà іíøі ôîðòåöі, à ìëèíè é ïåðåâîçè íà êîðäîíі ç Ãåòüìàíùèíîþ âіääàíî çàïîðîæöÿì. Ó ëþòîìó 1709 ð. öàð ïîñëàâ íà Ñі÷ ñâîїõ ñòîëüíèêіâ іç ãðîøèìà é ïîäàðóíêàìè. Íà Ñі÷ ïðèáóâ і ïîñëàíåöü І. Ìàçåïè Зруйнування Запорозької Січі

243

Українська козацька держава за гетьмана Івана Мазепи

êâàðòèðè, õàð÷і, ôóðàæ, îäÿã. Öå ïîñèëþâàëî íåçàäîâîëåííÿ é îïіð íàðîäíèõ ìàñ. Ó òèëó øâåäіâ ðîçãîðíóëàñÿ ïàðòèçàíñüêà âіéíà. Ïîáà÷èâøè, ùî íàðîä çàãàëîì íå ïіäòðèìàâ àêöіþ І. Ìàçåïè òà ïîáîþþ÷èñü çà ñâîї ðîäèíè é ìàéíî, áàãàòî ñòàðøèí ñïіøíî çàëèøèëè ãåòüìàíà é ïîêàÿëèñÿ ïåðåä Ïåòðîì І. Äî òàêèõ íàëåæàëè ïîëêîâíèêè Ä. Àïîñòîë, Ã. Ґàëàґàí, À. Êàíäèáà, ãåíåðàëüíèé õîðóíæèé І. Ñóëèìà òà іí. Çìåíøèëàñÿ é êіëüêіñòü âіðíèõ Ìàçåïі ðÿäîâèõ êîçàêіâ. І. Ìàçåïà ôàêòè÷íî íå âіâ âîєííèõ äіé. Ïðîòå âіí ðîçãîðíóâ øèðîêó äèïëîìàòè÷íó äіÿëüíіñòü, íàìàãàþ÷èñü çàðó÷èòèñÿ ïіäòðèìêîþ Îñìàíñüêîї іìïåðії, Êðèìó, Ìîëäîâè, Âàëàõії, Òðàíñіëüâàíії, à òàêîæ äîíñüêèõ êîçàêіâ, êóáàíñüêèõ ÷åðêåñіâ, êàëìèêіâ, êàçàíñüêèõ òàòàð, áàøêèðіâ (òàì âіäáóâàëèñÿ àíòèöàðñüêі çàâîðóøåííÿ é ïîâñòàííÿ). Íàéáіëüøèì äèïëîìàòè÷íèì óñïіõîì І. Ìàçåïè áóëî ïðèєäíàííÿ äî íüîãî çàïîðîæöіâ íà ÷îëі ç êîøîâèì îòàìàíîì Êîñòåì Ãîðäієíêîì.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

ç ëèñòîì. Çàïîðîæöі îïèíèëèñÿ ó ñêëàäíіé ñèòóàöії. Öàð íå âіäïîâіäàâ íà їõíі ëèñòè ç âèìîãàìè çðóéíóâàòè ôîðòåöі. À òóò – ëèñò ãåòüìàíà іç çàêëèêîì ñïіëüíî âèñòóïèòè â áîðîòüáó çà âîëþ. Íà êîçàöüêіé ðàäі ñòàëè ëóíàòè âèãóêè: «Çà Ìàçåïîþ!». Íà ðàäі äóìêè êîçàêіâ ðîçäіëèëèñÿ: ÷àñòèíà їõ âèñëîâèëàñÿ çà çáåðåæåííÿ âіðíîñòі öàðåâі é çàëèøèëàñÿ íà Ñі÷і, à òèñÿ÷і іíøèõ äëÿ ïіäòðèìêè ãåòüìàíà ðóøèëè â íàïðÿìêó íà Öàðè÷àíêó. Äîðîãîþ äî íèõ ïðèєäíóâàëèñÿ áåççáðîéíі ïîñïîëèòі. Íàïðèêіíöі áåðåçíÿ 1709 ð. áіëÿ ñåëà Äèêàíüêà íà Ïîëòàâùèíі Ê. Ãîðäієíêî çóñòðіâñÿ ç І. Ìàçåïîþ. Çâіäòè âîíè âèðóøèëè äî ñòàâêè êîðîëÿ Êàðëà XII ó Âåëèêèõ Áóäèùàõ. Ïåðåõіä íà áіê І. Ìàçåïè çàïîðîæöіâ, ÿêèõ ëþäè ëþáèëè òà ÿêèì äîâіðÿëè, äåùî çðóøèâ íàñòðîї íàðîäíèõ ìàñ. Îäíàê òîãî áóëî ìàëî äëÿ óñïіõó çàäóìàíîї І. Ìàçåïîþ ñïðàâè. Íàïðèêіíöі òðàâíÿ 1709 ð. çà íàêàçîì öàðÿ ðîñіéñüêі âіéñüêà ïîëêîâíèêà Ï. ßêîâëєâà òà êîçàöüêі âіéñüêà ïîëêîâíèêà Ã. Ґàëàґàíà, ïіøëè íà Ñі÷. Äîðîãîþ âîíè ñïàëèëè ìіñòå÷êî Êå-

244

ëåáåðäó, âçÿëè êîçàöüêó ìèòíèöþ Ïåðåâîëî÷íó. Íà Ñі÷і òîäі ïåðåáóâàëî íå áіëüøå íіæ òèñÿ÷à êîçàêіâ, ùî íå ïіøëè çà Ãîðäієíêîì. Âîíè ÷èíèëè ìóæíіé îïіð. Êîëè Ã. Ґàëàґàí ïîîáіöÿâ їì ïîìèëóâàííÿ, âîíè ñêëàëè çáðîþ. Ñêîðèñòàâøèñü öèì, ðîñіéñüêі ñîëäàòè êèíóëèñü íà áåççáðîéíèõ êîçàêіâ і æîðñòîêî ðîçïðàâèëèñÿ ç íèìè: êîæíîãî äåñÿòîãî áóëî ñòðà÷åíî, à іíøèõ âіäіñëàíî íà êàòîðãó äî Ñèáіðó. Ëèøå ÷àñòèíі ñі÷îâèêіâ óäàëîñÿ âòåêòè íà ÷îâíàõ ÷åðåç ðі÷êîâі ïðîòîêè. ×îðòîìëèöüêà Ñі÷ áóëà ïîâíіñòþ çðóéíîâàíà. Ïðîòÿãîì çèìè 1708–1709 ðð. ðîñіéñüêі âіéñüêà, óíèêàþ÷è ãåíåðàëüíîї áèòâè, ïðîäîâæóâàëè çíåñèëþâàòè øâåäіâ ó îêðåìèõ ñóòè÷êàõ і áîÿõ. Ãåíåðàëüíà áèòâà âіäáóëàñÿ 27 ÷åðâíÿ 1709 ð. ïіä Ïîëòàâîþ. Ðîñіéñüêèìè âіéñüêàìè êîìàíäóâàâ îñîáèñòî öàð Ïåòðî І. Ó áèòâі óêðàїíñüêі êîçàêè áðàëè ó÷àñòü ç îáîõ ñòîðіí. Âîєííà ôîðòóíà áóëà íà áîöі öàðÿ, ÿêèé çäîáóâ âàæëèâó äëÿ ñåáå ïåðåìîãó, ùî âèðіøèëà ðåçóëüòàò âіéíè. Êàðë XII òà І. Ìàçåïà іç çàëèøêàìè ñâîїõ âіéñüê, ñïіøíî ïåðåïðàâèâøèñü ó Ïåðåâîëî÷íіé ÷åðåç Äíіïðî (ïåðåïðàâó îðãàíіçîâóâàëè çàïîðîæöі), âіäñòóïèëè íà òóðåöüêó òåðèòîðіþ. Òÿæêèé ìіñÿ÷íèé âіäñòóï çàâåðøèâñÿ â Áåíäåðàõ (Ìîëäîâà). Òàì íà Êàðëà XII ÷åêàâ öàðñüêèé ïîñîë, êîòðèé çàïðîïîíóâàâ éîìó ìèð â îáìіí íà âèäà÷ó І. Ìàçåïè. Îäíàê êîðîëü íå ïîãîäèâñÿ âèäàòè ãåòüìàíà. Ó Áåíäåðàõ ç І. Ìàçåïîþ îïèíèëèñÿ Ï. Îðëèê, Ã. Ãåðöèê, À. Âîéíàðîâñüêèé, Ä. Ãîðëåíêî, Ô. Ìèðîâè÷, Ê. Ãîðäієíêî òà ùå êіëüêà âïëèâîâèõ ñòàðøèí і áàãàòî ðÿäîâèõ êîçàêіâ. Ãåòüìàí áóâ äóæå õâîðèé і âæå íå ïіäâîäèâñÿ ç ëіæêà. Ñòàðèé òà âáèòèé ìîðàëüíî І. Ìàçåïà çãàñàâ. Ãåòüìàí õîòіâ ñâîáîäè é íåçà-

Ïîëòàâñüêà áèòâà. Õóäîæíèê Ìàðøåí. XVIII ñò.

245

Українська козацька держава за гетьмана Івана Мазепи

Полтавська битва та її наслідки

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

ëåæíîñòі ñâîїé êðàїíі, à ëþäè ïðîêëèíàëè éîãî. Âіí áóäóâàâ õðàìè, à â íèõ ïðîãîëîøóâàëè éîìó àíàôåìó. Прах і пам’ять Гетьман І. Мазепа помер 21 вересня 1709 р. у Бендерах. Оскільки там не було православної церкви, вирішили поховати гетьмана в Галаці. Похорон відбувся урочисто, з усіма військовими почестями, за козацьким обрядом. У промові, виголошеній латинською мовою, П. Орлик сказав: «Той великий славний муж, що залишився на старі літа без нащадків і з величезним майном, жертвував усім, щоб вибороти волю своїй Батьківщині. Він не завагався зректися усього, що може бути найдорожче на цій землі, і віддав власне життя за визволення рідного краю…». Поховали гетьмана в кафедральній церкві Свято-Юрського монастиря. Не знав І. Мазепа спокою за життя, не мав він його й після смерті. Під час російсько-турецької війни 1711 р. турки пограбували Галац. Прочувши про заховані в домовині скарби І. Мазепи, вони знищили могилу гетьмана і, не знайшовши там нічого, зі злості викинули тіло покійного на берег Дунаю. Однак українські козаки допоміжного корпусу на чолі з П. Орликом, які воювали тоді на боці турків, знову поховали тіло у тій самій домовині. У червні 1722 р., проїжджаючи через Галац, гетьман-вигнанець П. Орлик записав у щоденнику, що відвідав могилу гетьмана. У 1994 р. в с. Мазепинці, де народився І. Мазепа, йому було встановлено пам’ятник.

Òàâðî «çðàäíèêà óêðàїíñüêîãî íàðîäó», іíøі ôîðìè äèñêðåäèòàöії ãåòüìàíà öàðåì і öåðêâîþ ñôîðìóâàëè çàãàëîì íåãàòèâíèé îáðàç І. Ìàçåïè, õî÷à äії Ìàçåïè áóëè ñïðîáîþ âèáîðîòè íåçàëåæíіñòü íàðîäó. Ìàçåïà íå âèéøîâ çà ðàìêè іñíóþ÷îãî â óñіé Єâðîïі íåïèñàíîãî ïðàâà ïðî âіäíîñèíè ìіæ âàñàëîì і ñþçåðåíîì. Äëÿ áîðîòüáè іç ñþçåðåíîì, êîòðèé ïîðóøèâ ïðàâà âàñàëà, îñòàííіé ìіã çàïðîøóâàòè íà äîïîìîãó áóäü-ÿêîãî ïðàâèòåëÿ, і öå ââàæàëîñÿ çâè÷àéíîþ ïðàêòèêîþ. Òàê ñàìî âàñàë òóðåöüêîãî ñóëòàíà ìîëäîâñüêèé ãîñïîäàð Ä. Êàíòåìèð ó 1711 ð. çâåðíóâñÿ ïî äîïîìîãó äî Ïåòðà І (і òîé ïіøîâ ó Ïðóòñüêèõ ïîõіä). Ïîëіòè÷íà àêöіÿ І. Ìàçåïè âіäîáðàæàëà íàñòðîї òієї ÷àñòèíè óêðàїíñüêîãî ñóñïіëüñòâà, ÿêà õîòіëà áà÷èòè Óêðàїíó öіëêîì íåçàëåæíîþ äåðæàâîþ. Âîíà ïîìіòíî âïëèíóëà íà ðîçâèòîê ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íîãî òà íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîãî ðóõó â Óêðàїíі â íàñòóïíèõ ñòîëіòòÿõ. Зрада чи право?

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Назвіть особливості внутрішньої політики І. Мазепи. 2. Яка ознака, на вашу думку, об’єднує гетьманів Б. Хмельницького, І. Самойловича та І. Мазепу?

246

3. Чому Петрик став в опозицію до І. Мазепи і у своїй діяльності орієнтувався на Кримське ханство? 4. Що було спільного в програмі визволення України І. Мазепи та І. Виговського? 5. Чому Запорозька Січ, загалом вороже налаштована проти І. Мазепи, у вирішальний момент стала на його бік? 6. Поцікавтеся, якою була доля реальної жінки, що стала прообразом Марії в поемі О.С. Пушкіна «Полтава».

Ïîìіðêóéòå!

1. ßêáè íå áóëî öàðñüêîãî íàêàçó ïðèäóøèòè ïîâñòàííÿ Ñ. Ïàëіÿ, ÿêі ìîãëè á áóòè éîãî íàñëіäêè? 2. ßê çìіíèëàñÿ á ïîëіòè÷íà êàðòà Öåíòðàëüíîї òà Ñõіäíîї Єâðîïè ó ðàçі ïåðåìîãè â Ïîëòàâñüêіé áèòâі øâåäіâ? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: Іâàí Ìàçåïà, Êîëîìàöüêі ñòàòòі, Âàñèëü Êî÷óáåé, Êîñòü Ãîðäієíêî, Ïîëòàâñüêà áèòâà 1709 ð., ïåðøà ïîëіòè÷íà åìіãðàöіÿ, Áàòóðèíñüêà òðàãåäіÿ. ДОКУМЕНТ

З листа французького посла в Московській державі Жана де Балюза (1704) Колись він (хоч козак, але знатного шляхетського роду) мав надвірну рангу при королеві Казимирові. Батько мій і він зналися добре, навіть я замолоду бачив п. Мазепу, гарного і стрункого. Загально кажучи, він дуже любить оздоблювати свою розмову латинськими цитатами, а щодо перфектного і досконалого знання цієї мови, може змагатися з найкращими нашими отцями єзуїтами. Його мова взагалі добірна й чепурна; правда, коли розмовляє, то більше любить мовчати та слухати інших. При його дворі – два лікарі-німці, з якими Мазепа розмовляв їхньою мовою, а з італійськими майстрами, яких є кілька у гетьманській резиденції, говорив італійською мовою. Я розмовляв із господарем України польською та латинською мовами, бо він запевняв мене, що не добре володіє французькою, хоч у молодих літах відвідав Париж і південну Францію, був на прийнятті в Луврі, коли святкували Піренейський мир (1659). Не знаю тільки, чи в цьому твердженні нема якоїсь особливої причини, бо сам бачив у нього газети французькі й голландські. Принц Мазепа вже поважного віку, на якихось десять років старший за мене. Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, вершник з нього знаменитий. Він дуже поважаний у козацькій країні, де народ загалом свободолюбивий і гордий, мало шанує тих, що ним володіють. Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою, великою воєнною відвагою та розкішними прийняттями у своїй резиденції для козацької старшини. Я був свідком одного прийняття, в якому багато дечого на польський зразок.

247

Українська козацька держава за гетьмана Івана Мазепи

На підставі документа дайте характеристику І. Мазепи як політика й державного діяча.

Розмова з цим принцом дуже приємна: має він великий досвід у політиці; у протилежність до москвинів, слідкує і знає, що діється в чужоземних країнах. Він показував мені свою збірку зброї, одну з найкращих, що я бачив у житті, а також добірну бібліотеку, де на кожному кроці видно латинські книжки. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687–1709. – Мюнхен, 1988. – С. 104–105.

Öå öіêàâî!

Ãåòüìàíó Іâàíó Ìàçåïі ïðèñâÿòèëè ñâîї òâîðè àíãëіéñüêèé ïîåò Áàéðîí, ÿêèé ó 1818 ð. íàïèñàâ ó ðîìàíòè÷íîìó ñòèëі âåëèêó ïîåìó «Ìàçåïà», à òàêîæ âåëèêèé ôðàíöóçüêèé ïèñüìåííèê і ïîåò Âіêòîð Ãþãî â 1828 ð. – ïîåìó ç òàêîþ ñàìîþ íàçâîþ, ó ÿêіé є ñëîâà: «Òà ùî æ! Öåé òðóï æèâèé, ùî ïîâçàþ÷è ãèíå,/ Êîëèñü іùå áóäå íàðîäîì Óêðàїíè/ Çâåëè÷åíèé ÿê êíÿçü».

§30.

ÏÈËÈÏ ÎÐËÈÊ І ÉÎÃÎ ÊÎÍÑÒÈÒÓÖІß 1710 ð.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Çãàäàéòå!

1. ßêó ìåòó ïåðåñëіäóâàâ І. Ìàçåïà, ïåðåéøîâøè íà áіê øâåäñüêîãî êîðîëÿ Êàðëà ÕІІ? 2. ßêó ðîëü âіäіãðàëè çàïîðîæöі â îðãàíіçàöії âіäñòóïó øâåäіâ і êîçàêіâ ïіñëÿ ïîðàçêè â Ïîëòàâñüêіé áèòâі?

Ïіñëÿ ñìåðòі І. Ìàçåïè â Áåíäåðàõ ïåðåä óêðàїíñüêîþ ïîëіòè÷íîþ åìіãðàöієþ ïîñòàëè äâі ïðîáëåìè: õòî ñòàíå ãåòüìàíîì і õòî óñïàäêóє çíà÷íó ìàòåðіàëüíó ñïàäùèíó, ðîçóìíî âèêîðèñòàâøè її íà äåðæàâíі ñïðàâè. Ùå çà æèòòÿ І. Ìàçåïè áóëî âіäîìî ïðî éîãî íàìіðè ïåðåäàòè ñïàäùèíó ïëåìіííèêîâі À. Âîéíàðîâñüêîìó (ñâîїõ äіòåé ó ãåòüìàíà íå áóëî). Ïðîòå À. Âîéíàðîâñüêèé íå çàõîòіâ áðàòè íà ñåáå òÿæêó íîøó ãåòüìàíñòâà, íàòîìіñòü, âіí ïîâіâ àêòèâíó áîðîòüáó çà äÿäüêîâå äîáðî (âêëþ÷àþ÷è é äåðæàâíå). Çà ïіäòðèìêè Êàðëà XII, óñóïåðå÷ âèìîãàì ñòàðøèíè, À. Âîéíàðîâñüêîìó âäàëîñÿ âèãðàòè ñïðàâó. Ïіçíіøå âіí æèâ ó Ãàìáóðçі, áóâ ñõîïëåíèé ìіñöåâèì ñåíàòîì, âèäàíèé Ðîñії, çàñëàíèé äî ßêóòñüêà, äå é ïîìåð ó 1740 ð. 5 êâіòíÿ 1710 ð. ó Áåíäåðàõ çà ïðîïîçèöієþ ãåíåðàëüíîї ñòàðøèíè êîçàöüêà ðàäà îáðàëà ãåòüìàíîì Ïèëèïà Îðëèêà (1710–1742), ÿêèé áóâ ãåíåðàëüÏèëèï Îðëèê. íèì ïèñàðåì çà óðÿäó Ìàçåïè. XVIII ñò.

Вибори гетьмана в еміграції

248

Ï. Îðëèê áóâ àâòîðîì Êîíñòèòóöії, ÿêó ïðîãîëîñèëè â äåíü âèáîðіâ íîâîãî ãåòüìàíà. Âîíà ñêëàäàєòüñÿ іç ïðåàìáóëè òà 16 ïóíêòіâ. Ãîëîâíі ñòàòòі Êîíñòèòóöії çàòâåðäæóâàëè ïîâíó íåçàëåæíіñòü Óêðàїíè òà її êîðäîíè, ÿêі іñíóâàëè ùå çà ÷àñіâ Á. Õìåëüíèöüêîãî. Óñі ïîòî÷íі äåðæàâíі ñïðàâè ãåòüìàí ìàâ âèðіøóâàòè ñïіëüíî ç ðàäîþ ãåíåðàëüíîї ñòàðøèíè. Òðè÷і íà ðіê (íà Ðіçäâî, Âåëèêäåíü òà íà Ïîêðîâó) ìàëà âіäáóâàòèñÿ Ãåíåðàëüíà ðàäà, ó ÿêіé áðàëè á ó÷àñòü ãåíåðàëüíà ñòàðøèíà, ïîëêîâíèêè òà ïî îäíîìó êîçàêîâі ç êîæíîãî ïîëêó. Ãåòüìàí íå ïîâèíåí óòàєìíè÷óâàòè çìіñò îòðèìàíèõ âіä іíîçåìíèõ êðàїí ëèñòіâ, à ïîâіäîìëÿòè ïðî íèõ ãåíåðàëüíó ñòàðøèíó, ÿê і ïðî çìіñò âіäïîâіäåé. Óñі, õòî âñòóïàâ íà ÿêóñü ïîñàäó, ïîâèííі áóëè ïóáëі÷íî ñêëàñòè ïðèñÿãó. Ñòàðøèíà é Ãåíåðàëüíà ðàäà ìàëè ïðàâî âèñòóïàòè ïðîòè ãåòüìàíà, ÿêùî âіí «âіäõèëÿєòüñÿ âіä çàêîíіâ àáî çàâäàє øêîäè âîëüíîñòÿì». Ïðîòå äîêіð éîìó ìàє áóòè «áåç ëèõîñëіâ’ÿ і áåç íàéìåíøîї øêîäè âèñîêіé ãåòüìàíñüêіé ÷åñòі». Ãåòüìàí æå íå ïîâèíåí ÷èíèòè ïîìñòó çà äîêіð íà éîãî àäðåñó, à ìóñèòü âèïðàâëÿòè ïîðóøåííÿ. ßêùî æ õòîñü іç ñòàðøèíè ÷è ðÿäîâèõ êîçàêіâ ñêðèâäèòü ãåòüìàíà, òî òàêîãî ïîâèíåí êàðàòè íå âіí, à Ãåíåðàëüíèé ñóä, «ïî ñèëі çàêîíó». Ñòàðøèíà ïîâèííà áóëà ïðàâäèâî іíôîðìóâàòè ãåòüìàíà ïðî ñòàí ñïðàâ ó її âіäîìñòâі, àëå íå ÷åðåç ïîñåðåäíèöòâî íàáëèæåíèõ îñîáèñòèõ ñëóã ãåòüìàíà.

Конституція 1710 р.

249

Пилип Орлик і його Конституція 1710 р.

Пилип Орлик П. Орлик, за походженням чех баронського роду, народився 11 жовтня 1672 р. в Ошмянському повіті на Віленщині. Його батько Степан загинув у бою з турками під Хотином у 1673 р. Про ранні роки життя П. Орлика майже нічого не відомо. Пізніше він навчався у Києво-Могилянському колегіумі, засвоївши риторику й філософію, логіку, богослов’я, мови та багато інших предметів, він став одним із найосвіченіших людей в Україні того часу. П. Орлик спочатку працював писарем у канцелярії Київської митрополії. Здібності й породичання з впливовою старшинською родиною Герциків дали йому змогу швидко зробити кар’єру. Невдовзі він став писарем Генеральної військової канцелярії. 1706 р. П. Орлик уже обіймав в уряді посаду генерального писаря. Маючи поетичний талант, П. Орлик, який з пошаною ставився до І. Мазепи, навіть написав на його честь поему «Російський Алкід». Це не був прояв підлабузництва, бо й через багато років він шанував пам’ять трагічного гетьмана, їздив вклонитися його могилі. Саме І. Мазепі він завдячував своєю кар’єрою і своїм добробутом. 1702 р. І. Мазепа став хрещеним батьком його сина Григора. П. Орлик виконував різні дипломатичні доручення гетьмана й першим був утаємничений у справи його зносин з прихильником шведського короля Карла XII С. Лещинським.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Äåðæàâíèé ñêàðá âіäîêðåìëþâàâñÿ âіä âëàñíîãî ãåòüìàíñüêîãî é ïîâèíåí ïåðåáóâàòè â ñòîëèöі. Ó êîæíîìó ïîëêó êîçàêàìè é ïîñïîëèòèìè ñïіëüíî îáèðàþòüñÿ ïî äâà ñêàðáíèêè іç ÷èñëà çíàòíèõ і çàìîæíèõ ëþäåé. Âîíè ùîðîêó ïîâèííі çâіòóâàòè ïðî ïðèáóòêè é âèäàòêè. Àäìіíіñòðàöії çàáîðîíÿëîñÿ âòðó÷àòèñÿ â ñïðàâè ïîëêîâîї ñêàðáíèöі. 10-é ïóíêò Êîíñòèòóöії ïðî âèáîðíіñòü ïîëêîâíèêіâ, ñîòíèêіâ, îòàìàíіâ òà іíøèõ óðÿäíèêіâ «âіëüíèìè ãîëîñàìè», à ãåòüìàí ìàє їõ çàòâåðäæóâàòè íà ïîñàäàõ і çàïîáіãàòè çëîâæèâàííÿì âëàäîþ öèõ ïîñàäîâöіâ. Îêðåìèì ïóíêòîì çàõèùàëèñÿ ïðàâà êîçàöüêèõ âäіâ òà äіòåé-ñèðіò. Äâà ïóíêòè Êîíñòèòóöії çàòâåðäæóâàëè ïðàâà òà ïðèâіëåї ìіñò. Іíøі ïóíêòè âïîðÿäêîâóâàëè ïіäâîäíó ïîâèííіñòü (íàäàííÿ ïіäâіä ïðîїæäæèì óðÿäîâöÿì òà іíîçåìöÿì) òà ìèòíó ñïðàâó, ñêàñîâóâàëè îáòÿæëèâі äëÿ íàðîäó îðåíäè é ñòàöії (óòðèìàííÿ íàñåëåííÿì âіéñüêîâèõ – íàäàííÿ їì æèòëà, õàð÷іâ òà ôóðàæó äëÿ êîíåé). 10 òðàâíÿ 1710 ð. Êîíñòèòóöіþ çàòâåðäèâ øâåäñüêèé êîðîëü, ùî âèñòóïàâ ó ðîëі її ãàðàíòà. Öå âіäïîâіäàëî íîðìàì òîãî÷àñíîãî ìіæíàðîäíîãî ïðàâà. Öå áóëà ïåðøà ó ñâіòі äåìîêðàòè÷íà Êîíñòèòóöіÿ, âîíà áåðå ïî÷àòîê ó ðåñïóáëіêàíñüêîìó óñòðîї Çàïîðîçüêîї Ñі÷і. Ïðîòå, çâàæàþ÷è íà ïîëіòè÷íі îáñòàâèíè, Êîíñòèòóöіÿ íå ñòàëà ÷èííîþ â Óêðàїíі. Âîíà äіÿëà äóæå êîðîòêèé ÷àñ íà îáìåæåíіé òåðèòîðії Ïðàâîáåðåææÿ, äå çáåðіãàâñÿ êîçàöüêèé óñòðіé. Êîíñòèòóöіÿ çàëèøèëàñü â іñòîðії ëèøå ÿê âèäàòíà ïàì’ÿòêà óêðàїíñüêîї ïðàâíè÷îї òà ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íîї äóìêè. Ó 1710 ð. Ï. Îðëèê òà êðèìñüêèé õàí ÄåâëåòҐіðåé, çà ó÷àñòі øâåäñüêîãî ïîñëà Ëàãåðáåðãà ïіäïèñàëè ñîþçíèé äîãîâіð, çãіäíî ç ÿêèì õàí âèçíàâàâ íåçàëåæíіñòü Óêðàїíè і çîáîâ’ÿçóâàâñÿ íå ïðèïèíÿòè âîєííèõ äіé ïðîòè Ðîñії áåç çãîäè ãåòüìàíà. Ãåíåðàëüíèé îñàâóë Ã. Ãåðöèê їçäèâ äî ÷åðêåñіâ íà Êóáàíü òà äî áóíòіâíèõ òîäі äîíñüêèõ êîçàêіâ, ùîá çàðó÷èòèñÿ ïіäòðèìêîþ â ïðîòèñòîÿííі öàðñüêіé Ðîñії. Âîñåíè òóðåöüêèé ñóëòàí îãîëîñèâ âіéíó Ðîñії. Ó ïîõîäі íà Âîðîíåæ (äå áóëî çîñåðåäæåíî ôëîò), áðàëè ó÷àñòü çíà÷íі ñèëè, àëå âіí áóâ íåâäàëèì. Óçèìêó é íàâåñíі 1711 ð. Ï. Îðëèê ç êîçàêàìè òà ñîþçíèêàìè çðîáèâ êіëüêà ïîõîäіâ íà Ñëîáîæàíùèíó, Ïðàâîáåðåææÿ, Ãåòüìàíùèíó, àëå âîíè áóëè áåçóñïіøíèìè. Ïіñëÿ ïîõîäó ðîñіéñüêèõ âіéñüê Ïåòðà І â Ìîëäîâó (Ïðóòñüêèé ïîõіä) áóëî ïіäïèñàíî ìèðíèé äîãîâіð ìіæ Ðîñієþ і Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ, çà ÿêèì Ðîñіÿ ïîâèííà áóëà çðóéíóâàòè ðÿä ñâîїõ ôîðòåöü íà Ïîäíіïðîâ’ї, âіäìîâèòèñÿ âіä Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè і Çàïîðîææÿ. Âèâîäÿ÷è ñâîї âіéñüêà Спроба збройного реваншу

250

ç Ïðàâîáåðåææÿ, ðîñіéñüêі âіéñüêà ïåðåãàíÿëè íàñåëåííÿ íà ëіâèé áåðåã Äíіïðà. Îñìàíñüêà іìïåðіÿ, ÿêà ðîçïî÷àëà âіéíè ç Àâñòðієþ і Âåíåöієþ, ïіøëà íà âñòàíîâëåííÿ ìèðíèõ âіäíîñèí ç Ðîñієþ і Ïîëüùåþ. 22 êâіòíÿ 1714 ð. ìіæ Ïîëüùåþ і Îñìàíñüêîþ Ïîðòîþ áóëî ïіäïèñàíî äîãîâіð, çà ÿêèì çðóéíîâàíå Ïðàâîáåðåææÿ ïîâíіñòþ ïåðåõîäèëî ïіä âëàäó Ïîëüùі. Òóðåöüêèé ñóëòàí íàêàçàâ êðèìñüêîìó õàíîâі, ùîá çàïîðîæöі, ÿêі ïåðåáóâàëè ïіä éîãî ïðîòåêöієþ, ïðèïèíèëè áîðîòüáó ç ïîëÿêàìè çà ïðàâîáåðåæíі çåìëі. Êîçà÷÷èíó íà Ïðàâîáåðåææі áóëî çíèùåíî, à Ï. Îðëèê ðîçïî÷àâ áîðîòüáó çà âіäíîâëåííÿ ïðàâ Ãåòüìàíùèíè і єäíіñòü Óêðàїíè іíøèìè ìåòîäàìè – çà äîïîìîãîþ äèïëîìàòè÷íèõ ïåðåãîâîðіâ ç óðÿäàìè ðіçíèõ äåðæàâ.

Пилип Орлик у Європі Усе своє подальше життя П. Орлик присвятив тому, щоб домогтися дипломатичної та військової допомоги різних держав у справі визволення України. Діяльність П. Орлика не мала успіху, бо кожна з держав (Порта, Крим, Польща, Швеція та ін.) дбала про власні інтереси. 1714 р. П. Орлик разом з родиною виїхав з Османської імперії до Швеції. За ним поїхали й деякі старшини, а дехто, скориставшись оголошеною царем амністією, повернувся в Україну (Горленко, Максимович та ін.). П. Орлик їздив із країни в країну, зустрічався з багатьма правителями та послами, ризикуючи бути схопленим агентами московського уряду. Цієї небезпеки, щоправда, вдалося уникнути, однак плани й заходи щодо створення антимосковської коаліції завершилися повним крахом. Єдиним позитивним наслідком діяльності П. Орлика було поширення в Європі ідеї незалежності України як чинника політичної рівноваги в Європі. У 1727 р. зять Петра І – голштинський герцог Карл Фрідріх – пропонував уряду Катерини І погодитися на обрання гетьманом України П. Орлика. П. Орлик жив у Німеччині, Польщі, Османській імперії та Греції. Багаторічні поневіряння першого політичного емігранта завершилися в Яссах, де П. Орлик помер 24 травня 1742 р. Генерал-поручик французького короля Син П. Орлика Григір в усьому допомагав батькові. Він мав добру освіту, перебував на шведській службі, у саксонській гвардії. Восени 1729 р. учасники політичної наради представників різних держав (прихильних до П. Орлика) направили його

251

Пилип Орлик і його Конституція 1710 р.

Робота в групах: Створіть дві групи для проведення диспуту щодо питання про доцільність участі П. Орлика в походах на українські землі в 1710–1711 рр. Обґрунтуйте свою позицію.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

з Варшави до Франції для зустрічі з впливовими урядовими особами. Місії Григора Орлика в різних країнах, його небезпечні мандрівки і пригоди нагадують пригоди героїв романів О. Дюма. Великий патріот України, представник «козацької нації» (як його часто називали в Європі), Г. Орлик у 1743 р. назавжди переїхав до Франції, де незабаром очолив кінний королівський полк. Він брав участь у багатьох битвах і мав високі нагороди. У 1747 р. Григір одружився зі знатною панною Луїзою-Оленою Ле Брюн де Денвіль. Шлюбну умову підписав сам король Людовік XV. Невдовзі Григір очолив драгунський королівський полк, півескадрону якого становили запорожці. Але не полишав він і визвольної справи батька, ведучи активне листування з впливовими особами різних держав, Криму, Гетьманщини. Він пробував писати «Історію України», від якої збереглися лише кілька аркушів. Найбільшою розвагою Г. Орлика на різних балах були розмови з великим Вольтером. Він вів «Щоденник» і багато піклувався, аби зібрати і зберегти документи свого батька. У 1757 р. Григір Орлик став бойовим маршалом. Він брав участь у боях під час Семилітньої війни, на початку 1759 р. у складі французьких військ вступив у Франкфурт-на-Майні. Щодня у військових справах він заходив у будинок, у якому поселився військовий губернатор. Будинок належав цісарському раднику Йоахіму Ґете, батькові геніального поета Йоганна Ґете, котрому на той час виповнилося 10 років. Туди Г. Орлика привезли після поранення в бою 13 квітня 1759 р. під Бергеном. Як написано у військовій реляції королеві, цю першу велику перемогу французів у битві під Бергеном здобуто завдяки батальйонам Г. Орлика та його особистій хоробрості. За цю перемогу гінець привіз від короля з Версалю нагороди, найвищою з яких було удостоєно Г. Орлика – він став генерал-поручиком короля. Маршальний жезл був за один крок. Та 14 листопада 1759 р. граф Григір Орлик, генерал-поручик помер від ран. Таким чином, родина Орликів залишила помітний слід в історії Франції. А там, де була земельна власність Григора Орлика, нині знаходиться французький аеропорт Орлі. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Назвіть ознаки наступу царизму на автономію України. 2. Що стало підставою для створення П. Орликом Конституції? 3. Якою була основна мета політичної діяльності П. Орлика після смерті гетьмана І. Мазепи? 4. Який аеропорт Європи своєю назвою увічнює родину Орликів і чому? 5. Що з Конституції 1710 р. доцільно було б використати і сьогодні?

252

Ïîìіðêóéòå! 1. ×è ìіã Ï. Îðëèê ñòâîðèòè êîàëіöіþ äåðæàâ äëÿ òîãî, ùîá âèáîðîòè íåçàëåæíіñòü Óêðàїíè? 2. ×è ìîæëèâà áóëà äіÿ Êîíñòèòóöії 1710 ð. і çà ÿêèõ óìîâ? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: Êîíñòèòóöіÿ, äåìîêðàòіÿ, Ï. Îðëèê, Ïðóòñüêèé äîãîâіð. ДОКУМЕНТ Проаналізуйте уривки з Конституції. Визначте, у чому полягає її демократизм. Пункт 6. Якщо в незалежних державах дотримуються похвального і корисного для публічної рівноваги порядку... то чому б вільній нації не дотримуватися такого ж прекрасного порядку? Він існував у Війську Запорозькому у давні часи за старим правом вольностей, стосуючись гетьманату… Через це вже тепер, при обранні Гетьмана, за одностайною ухвалою встановлюються три Генеральні ради, які щороку збиратимуться у Гетьманській Резиденції. Перша – на свято Різдва Христового, друга – на свято Великодня, третя – на Покрову Пресвятої Богородиці. На ці ради мають з’являтися згідно з наказом згаданого Гетьмана і згідно з законним обов’язком не лише полковники зі своїми урядниками і сотниками, не тільки Генеральні Радники від усіх полків, але й посли від Низового Війська Запорозького для слухання й обговорення справ… Пункт 9. Оскільки відомо, що з давніх часів у Війську Запорозькому були Генеральні Скарбники, які відали громадським скарбом, млинами і всіма громадськими прибутками, податками і сплатами і розпоряджалися всім цим на розсуд і за згодою Гетьмана, отож і нині за загальною згодою встановлюється такий порядок… при публічній згоді обрати Генерального Скарбника, мужа знатного, заслуженого, заможного і правдивого, який би взяв під свою опіку державну скарбницю… Гетьман не повинен ніяким чином поширювати своє право обертати (їх) на власну користь… Пункт 10. …Оскільки ж усі тягарі і здирства нещасного простолюду беруть свій початок із підкупу за сприяння особам, що просять і домагаються судових посад, не користуючись довір’ям і не маючи заслуг… тому суворо постановляємо, що… завжди як козацькі, так і прості урядники, а особливо полковники повинні обиратися вільним волевиявленням і голосуванням, і після виборів затверджуватися гетьманською владою, хоча вибори цих осіб не повинні оголошуватися і здійснюватися без гетьманської згоди. Цей же закон належить виконувати і Полковникам, не призначаючи сотників та інших урядників на основі дружніх стосунків і особистої прихильності без вільного голосування всього повіту, але обираючи і не усуваючи від урядів через приватні сутички. Хрестоматія з історії держави і права України. / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – Т.1. – С. 190–196.

253

Пилип Орлик і його Конституція 1710 р.

З Конституції Пилипа Орлика

Öå öіêàâî! Ñëîâîì ïàðòà÷ (âіä ëàò. parte – îñòîðîíü), íàçèâàëè ðåìіñíèêіâ, ÿêі íå âõîäèëè äî öåõó і æèëè â ìіñòі ïіä çàõèñòîì ôåîäàëіâ, íå ïіäïîðÿäêîâóþ÷èñü ìàãіñòðàòó. Ùîá ïðîäàòè ñâîþ ïðîäóêöіþ â óìîâàõ ìîíîïîëії öåõіâ, ïàðòà÷і ïîâèííі áóëè âèãîòîâëÿòè її êðàùîї ÿêîñòі. Ïіçíіøå öå ñëîâî çìіíèëî ñâîє çíà÷åííÿ íà ïðîòèëåæíå.

§31.

ÄÓÕÎÂÍÅ ÆÈÒÒß ÓÊÐÀЇÍÈ Ó ÄÐÓÃІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ XVII ñò.

Çãàäàéòå!

1. Ó ÿêîìó ñòàíîâèùі ïåðåáóâàëà ïðàâîñëàâíà öåðêâà íàïåðåäîäíі âåëèêîãî ïîâñòàííÿ ñåðåäèíè XVII ñò.? 2. Ùî ïåðåøêîäæàëî ðîçâèòêó óêðàїíñüêîї êóëüòóðè â ïåðøіé ïîëîâèíі XVII ñò.?

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà ñåðåäèíè XVII ñò. îäíèì іç ñâîїõ íàñëіäêіâ ìàëà çìіíó ñòàíîâèùà ïðàâîñëàâíîї öåðêâè. Ïèòàííÿ ïðî її ïðàâà áóëî îäíèì іç îñíîâíèõ ó äîãîâîðàõ, ÿêі ïіäïèñóâàâ Á. Õìåëüíèöüêèé òà éîãî íàñòóïíèêè (Çáîðіâñüêèé 1649 ð., Áіëîöåðêіâñüêèé 1651 ð., óêðàїíî-ìîñêîâñüêèé 1654 ð., Ãàäÿöüêèé 1658 ð.). Êèїâñüêèé ìèòðîïîëèò і âèùå ïðàâîñëàâíå äóõîâåíñòâî áðàëî ó÷àñòü ó ïåðåãîâîðàõ òà ãåíåðàëüíèõ ðàäàõ òîùî. Ìèòðîïîëèò (âèùà äóõîâíà îñîáà â Óêðàїíі) Ñèëüâåñòð Êîñіâ íå ïðèñÿãàâ öàðþ ïіñëÿ Ïåðåÿñëàâñüêîї ðàäè â ñі÷íі 1654 ð. Êîçàöüêà âëàäà íå âòðó÷àëàñÿ â öåðêîâíі ñïðàâè, õіáà ùî ãåòüìàí âіäãóêóâàâñÿ íà ïðîõàííÿ ïðî íàäàííÿ çåìåëüíèõ âîëîäіíü. Ïðàâîñëàâíà öåðêâà âíàñëіäîê âèçâîëüíîї âіéíè íå òіëüêè íå âòðàòèëà, à íàâіòü ðîçøèðèëà ñâîє çåìëåâîëîäіííÿ. Êðіì òîãî, ìèòðîïîëèò ïîáîþâàâñÿ, ùî Êèїâñüêó ìèòðîïîëіþ áóäå ïіäïîðÿäêîâàíî Ìîñêîâñüêîìó ïàòðіàðõó. Ðóїíà âіäîáðàçèëàñÿ é íà ñòàíîâèùі ïðàâîñëàâíîї öåðêâè. Êîëè íàñòóïíèê Ñ. Êîñіâà Äіîíèñіé çàëèøèâñÿ íà Ïðàâîáåðåææі, ðîñіéñüêèé êíÿçü Òðóáåöüêîé ïðèçíà÷èâ «ìіñöåáëþñòèòåëåì» íà Ëіâîáåðåææі ÷åðíіãіâñüêîãî єïèñêîïà Ëàçàðÿ Áàðàíîâè÷à, ëþäèíó äóæå îñâі÷åíó і ãіäíó, àëå æ ïðèçíà÷åííÿ íå áóëî êàíîíі÷íèì. Ùå ïіä ÷àñ âіéíè ìîñêîâñüêà âëàäà і ïàòðіàðõіÿ ñòàëè âòðó÷àòèñÿ ó ñïðàâè Êèїâñüêîї ìèòðîïîëії, ùî ïîðóøóâàëî ïðàâî þðèñäèêöії êîíñòàíòèíîïîëüñüêîãî ïàòðіàðõà. Òà é ãåòüìàíè ñïðèÿëè ïîðóøåííþ öåðêîâíèõ êàíîíіâ. І. Ñàìîéëîâè÷ ïðîñèâ ðîñіéñüêèõ öàðіâ Іâàíà і Ïåòðà äîçâîëèòè îáðàòè àðõіìàíäðèòà Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè, õî÷ íàäàííÿ

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Церковне життя

254

Ïîïðè âіéíè і ðóéíàöіþ, âèñîêèé ðіâåíü êóëüòóðíî-îñâіòíüîãî æèòòÿ â Óêðàїíі çàñâіä÷èëè іíîçåìöі, ùî ç ðіçíîþ ìåòîþ òóò ïîáóâàëè. Ó øêіëüíіé îñâіòі ïðîâіäíó ðîëü âіäіãðàâàëè áðàòñüêі øêîëè, à íà Ãåòüìàíùèíі – øêîëè ïðè öåðêâàõ і ìîíàñòèðÿõ. Ó íèõ äіòåé â÷èëè ÷èòàòè, ïèñàòè, ðàõóâàòè і ñïіâàòè. Ó÷èòåëÿìè â øêîëàõ áóëè òàê çâàíі áàêàëÿðè, àáî äèäàñêàëè, ÿêèìè áóëè îñâі÷åíіøі äÿêè. Ãðàìîòó äіòè îòðèìóâàëè òàêîæ ó ìіñöåâèõ àäìіíіñòðàòèâíèõ óñòàíîâàõ òà ðåìіñíè÷èõ öåõàõ. Öåíòðîì îñâіòè і íàóêè, îñåðåäêîì ñóñïіëüíîãî і êóëüòóðíîãî æèòòÿ â Óêðàїíі çàëèøàëàñÿ Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà êîëåãіÿ, êîòðà çà ñèñòåìîþ íàâ÷àëüíîãî ïðîöåñó òà ðіâíåì ïіäãîòîâêè ñòóäåíòіâ íå ïîñòóïàëàñÿ óíіâåðñèòåòàì êðàїí Öåíòðàëüíîї Єâðîïè. Освіта

255

Духовне життя України у другій половині XVII ст.

äîçâîëó âõîäèëî äî êîìïåòåíöії êîíñòàíòèíîïîëüñüêîãî ïàòðіàðõà. Ó 1684 ð. ìîñêîâñüêèé óðÿä çâåðíóâñÿ äî íüîãî ç ïðîõàííÿì, ùîá ìèòðîïîëèò ïðèéìàâ âèñâÿ÷åííÿ ó Ìîñêâі. Íå ÷åêàþ÷è âіäïîâіäі ïàòðіàðõà, ãåòüìàíó áóëî íàêàçàíî îðãàíіçóâàòè âèáîðè ìèòðîïîëèòà і âіäïðàâèòè éîãî äî Ìîñêâè íà îáðÿä âèñâÿ÷åííÿ. 8 ëèïíÿ 1685 ð. Ñîáîð ó Êèєâі îáðàâ íà ìèòðîïîëèòà ëóöüêîãî єïèñêîïà Ãåäåîíà (êíÿçÿ Ñâÿòîïîëêà-×åòâåðòèíñüêîãî). Âîñåíè òîãî æ ðîêó ìèòðîïîëèò ïîїõàâ äî Ìîñêâè, äå é áóâ âèñâÿ÷åíèé ó öüîìó ñàíі. Íàñòóïíîãî ðîêó (1686) íà öå áóëî îòðèìàíî çãîäó êîíñòàíòèíîïîëüñüêîãî ïàòðіàðõà. Íà òàêå ðіøåííÿ âïëèíóëè íå òіëüêè ùåäðі ïîäàðóíêè ç Ìîñêâè, à é òèñê òóðåöüêîãî âåëèêîãî âіçèðà, êîòðèé íå õîòіâ óñêëàäíþâàòè âіäíîñèíè ç Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ. Äàëåêî íå âñå äóõîâåíñòâî áóëî çàäîâîëåíå íîâèì ïіäïîðÿäêóâàííÿì óêðàїíñüêîї ïðàâîñëàâíîї öåðêâè. Òàê, Ëüâіâñüêà, Ïåðåìèñüêà і Ëóöüêà єïàðõії íåâäîâçі íå òіëüêè âіäîêðåìèëèñÿ âіä Êèїâñüêîї ìèòðîïîëії, à é âіäіéøëè âіä ïðàâîñëàâ’ÿ. Íà ïî÷àòîê XVIII ñò. êèїâñüêèé ìèòðîïîëèò çàëèøèâñÿ єäèíèì єïèñêîïîì ìèòðîïîëії, òîìó áóëî âіäíîâëåíî Ïåðåÿñëàâñüêó єïàðõіþ. À ïåðøèé ïóíêò Êîíñòèòóöії Ï. Îðëèêà 1710 ð. ñòàâèâ ïèòàííÿ ïðî ïîâåðíåííÿ Êèїâñüêîї ìèòðîïîëії ïіä þðèñäèêöіþ êîíñòàíòèíîïîëüñüêîãî ïàòðіàðõà. Ùî ñòîñóєòüñÿ ñòàíîâèùà ïðàâîñëàâíîї öåðêâè íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі, íåçâàæàþ÷è íà çîáîâ’ÿçàííÿ çà ðіçíèìè äîãîâîðàìè, âîíè ïîñòіéíî ïîðóøóâàëèñÿ. Âàæëèâîþ ïîäієþ â іñòîðії ãðåêî-êàòîëèöüêîї öåðêâè ó äðóãіé ïîëîâèíі XVII ñò. áóëî ïðèєäíàííÿ äî íåї Ëüâіâñüêîãî ïðàâîñëàâíîãî єïèñêîïà Éîñèôà Øóìëÿíñüêîãî (1677).

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Íàâ÷àííÿ â êîëåãії òðèâàëî 12 ðîêіâ. Òóò íàâ÷àëèñÿ äіòè êîçàöüêîї ñòàðøèíè, äóõîâåíñòâà, çàìîæíèõ êîçàêіâ і ìіùàí, іíîäі íàâіòü і ñåëÿí. Îòæå, öå áóâ äåìîêðàòè÷íèé íàâ÷àëüíèé çàêëàä. Òóò ïðàöþâàëè âèäàòíі â÷åíі, òàêі ÿê Є. Ñëàâèíåöüêèé, Ñ. Ïîëîöüêèé, Ñ. ßâîðñüêèé, Ô. Ïðîêîïîâè÷, Ä. Òóïòàëî, І. Ãіçåëü, І. Ãàëÿòîâñüêèé, Ë. Áàðàíîâè÷ òà іí. Ó ñòіíàõ êîëåãії ó 1674 ð. áóëî ñòâîðåíî ïåðøèé ïіäðó÷íèê ç іñòîðії ïіä «Ñèíîïñèñ» Іíîêåíòіÿ íàçâîþ «Ñèíîïñèñ» (1674). Éìîâіðíî, Ãіçåëÿ àâòîðîì «Ñèíîïñèñó» áóâ Іíîêåíòіé Ãіçåëü. Òóò íàâ÷àëèñÿ àâòîðè êîçàöüêèõ ëіòîïèñіâ (Ð. Ðàêóøêà-Ðîìàíîâñüêèé, Ñ. Âåëè÷êî, Ã. Ãðàáÿíêà) òà áàãàòî іíøèõ êóëüòóðíèõ äіÿ÷іâ. Âàæëèâèì ïîêàçíèêîì âèñîêîãî ðіâíÿ óêðàїíñüêîї êóëüòóðè çàãàëîì áóëî її ïîøèðåííÿ і ñïðèéíÿòòÿ â òîãî÷àñíіé Ðîñії. Äî Ìîñêâè ñòàëè ïåðåâîäèòè ç Óêðàїíè âèùèõ öåðêîâíèõ ієðàðõіâ, ó÷åíèõ, ïèñüìåííèêіâ, ÷åíöіâ, ïåäàãîãіâ, ó òîìó ÷èñëі і íàçâàíèõ âèêëàäà÷іâ êîëåãії. Ñàìå ó çâ’ÿçêó іç öèì â Ìîñêîâñüêіé äåðæàâі ç’ÿâèëèñÿ öåðêâè â ñòèëі óêðàїíñüêîãî áàðîêî, ðîçïèñè, çðîáëåíі óêðàїíñüêèìè ìàéñòðàìè, íàáóëè ïîøèðåííÿ óêðàїíñüêі êíèæêè ðåëіãіéíîãî çìіñòó òà ïіäðó÷íèêè ç ðіçíèõ ãàëóçåé çíàíü. Çàáèðàëè äî Ìîñêâè òàêîæ øåâöіâ, êðàâöіâ, ñàäіâíèêіâ, ãîðîäíèêіâ, äðóêàðіâ, ãðàâåðіâ, õóäîæíèêіâ, àðõіòåêòîðіâ. Ó äðóãіé ïîëîâèíі XVII ñò. (ÿê і â íàñòóïíèé ïåðіîä) äóæå ïîìіòíèì áóâ âïëèâ óêðàїíñüêîї êóëüòóðè íà ðîñіéñüêå íàñåëåííÿ. Âèõîâàíöі Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї êîëåãії ñòàëè âіäîìèìè â÷åíèìè – íîñіÿìè îñâіòè â Ñåðáії, Ìîëäîâі. ßê і ðàíіøå, íåçâàæàþ÷è íà íåñïðèÿòëèâі óìîâè, óêðàїíñüêі þíàêè, ïåðåâàæíî äіòè êîçàöüêîї ñòàðøèíè (õî÷ і íå òіëüêè), îòðèìóâàëè âèùó îñâіòó і â єâðîïåéñüêèõ óíіâåðñèòåòàõ. Îñâіòà â Óêðàїíі áóëà òіñíî ïîçâ’ÿçàíà ç êíèãîäðóêóâàííÿì. Ó äðóãіé ïîëîâèíі XVII ñò. íàéáіëüøîþ áóëà äðóêàðíÿ Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè, ÿêà çà öåé ïåðіîä âèïóñòèëà â ñâіò 117 âèäàíü. Êíèãè öієї äðóêàðíі ìàþòü ÷іòêèé øðèôò, ðîçêіøíå îôîðìëåííÿ, ó òîìó ÷èñëі ãðàâþðàìè і îðíàìåíòîì. Ó 1675 ð. âèíèêëà äðóêàðíÿ ó Íîâãîðîäі-Ñіâåðñüêîìó, çãîäîì її ïåðåíåñëè äî ×åðíіãîâà. Друкарство

256

Cïàñî-Ïðåîáðàæåíñüêèé ìîíàñòèð ó Íîâãîðîäі-Ñіâåðñüêîìó, äå áóëî çàñíîâàíî äðóêàðíþ

Çíà÷íîãî ðîçâèòêó äîñÿãëà ëіòåðàòóðà. Її òâîðöÿìè ïåðø çà âñå áóëè âèêëàäà÷і òà âèõîâàíöі Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї êîëåãії. Ãåðîїêà Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè óêðàїíñüêîãî íàðîäó áóëà äæåðåëîì íàòõíåííÿ і ïіäêàçóâàëà àâòîðàì ñþæåòè їõíіõ òâîðіâ. І. Ãàëÿòîâñüêèé, І. Ãіçåëü, Ë. Áàðàíîâè÷, Ä. Òóïòàëî, À. Ðàäèâèëîâñüêèé òà іíøі ïðîäîâæèëè òðàäèöії íàïèñàííÿ òâîðіâ íà ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íі òåìè. Ðåêòîðó Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї êîëåãії Іîàíèêіþ Ãàëÿòîâñüêîìó íàëåæàëè ÷èñëåííі ïðîïîâіäі, çіáðàíі â êíèçі «Êëþ÷ ðàçóìåíèÿ». ×åðíіãіâñüêèé àðõієïèñêîï Ëàçàð Áàðàíîâè÷ áóâ àâòîðîì çáіðíèêіâ «Ìå÷ äóõîâíûé» і «Òðóáû ñëîâåñ ïðîïîâåäíûõ». Âіí âіäîìèé і ÿê àâòîð ñâіòñüêèõ âіðøіâ. Äìèòðî Òóïòàëî (ó 1702 ð. âіí ñòàâ ìèòðîïîëèòîì ó Ðîñòîâі) íàïèñàâ çáіðíèê îïîâіäàíü ïðî ÷óäà іêîíè Áîãîðîäèöі ÷åðíіãіâñüêîãî Òðîїöå-Іëëіíñüêîãî ìîíàñòèðÿ «Ðóíî îðîøåííîå». Öåé çáіðíèê áóâ âèäàíèé ó 1680 ð. â äðóêàðíі öüîãî ìîíàñòèðÿ. Çà æèòòÿ àâòîðà (âіí ïîìåð ó 1709 ð.) çáіðíèê ïåðåâèäàâàâñÿ øіñòü ðàçіâ ó Êèєâі і ×åðíіãîâі. Іñòîðèêî-ëіòåðàòóðíèé òâіð Іííîêåíòіÿ Ãіçåëÿ (óêðàїíіçîâàíîãî íіìöÿ, ÿêèé áóâ ó 1645–1656 ðð. ðåêòîðîì ÊèєâîЄâàíãåëіє. Ìîãèëÿíñüêîї êîëåãії, à ïîòіì àðõіìàíÎïðàâà. 1707 ð. äðèòîì Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè) «Ìèð 257

Духовне життя України у другій половині XVII ст.

Література

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

ñ áîãîì ÷åëîâåêó» äàє áàãàòèé ìàòåðіàë äëÿ õàðàêòåðèñòèêè óêðàїíñüêîãî ñóñïіëüñòâà òîãî ÷àñó. Ó öåé ïåðіîä ç’ÿâëÿєòüñÿ æàíð ïîáóòîâî-іñòîðè÷íèõ âіðøіâ, àâòîðàìè ÿêèõ áóëè ñòóäåíòè, ùî ìàíäðóâàëè ìіñòàìè і ìіñòå÷êàìè Óêðàїíè, øóêàþ÷è ñîáі çàðîáіòêó. Іäåéíèì ñïðÿìóâàííÿì òàêèõ âіðøіâ òà ñòèëåì âîíè íàáëèæàëèñÿ äî íàðîäíî-ïîåòè÷íîї òâîð÷îñòі. Âіðøîâàíà ëіòåðàòóðà öüîãî ïåðіîäó ãîëîâíèì ÷èíîì ïðèñâÿ÷åíà іñòîðè÷íèì òåìàì. Àâòîðè ïîåòè÷íèõ òâîðіâ ÷àñòî âèêîðèñòîâóâàëè æèâó íàðîäíó ìîâó, ùî ñïðèÿëî ðîçâèòêó ëіòåðàòóðíîї óêðàїíñüêîї ìîâè. Ïîïóëÿðíîþ áóëà ïóáëіöèñòè÷íà òåìàòèêà, ëþáîâíà і äóõîâíà ëіðèêà. Ó öåé ïåðіîä áóëî áàãàòî àíîíіìíèõ ïîåòіâ. Íàéïîìіòíіøèì ïðåäñòàâíèêîì áàðîêîâîãî âіðøóâàííÿ äðóãîї ïîëîâèíè XVII ñò. áóâ Іâàí Âåëè÷êîâñüêèé, ëþäèíà øèðîêîї åðóäèöії, çíàâåöü àíòè÷íîї і ðåíåñàíñíîї ëіòåðàòóðè Çàõіäíîї Єâðîïè. Âіí ïðàöþâàâ ó ×åðíіãіâñüêіé äðóêàðíі Ë. Áàðàíîâè÷à, ïîòіì æèâ ó Ïîëòàâі. Íà öåé ïåðіîä ïðèïàäàє і òâîð÷іñòü Êëèìåíòіÿ Çіíîâіїâà. Ðóêîïèñ éîãî âіðøіâ áóëî çíàéäåíî ëèøå â ñåðåäèíі ÕІÕ ñò. Іâàí Ôðàíêî çàðàõóâàâ éîãî çáіðêó «Âіðøі. Ïðèïîâіñòі ïîñïîëèòі» äî íàéêðàùèõ íàäáàíü óêðàїíñüêîãî ïèñüìåíñòâà. Çíà÷íîãî ðîçâèòêó íàáóëà і äðàìàòè÷íà ëіòåðàòóðà. Öå ïåðø çà âñå øêіëüíà äðàìà. Àâòîðàìè øêіëüíèõ äðàì áóëè âèêëàäà÷і Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї êîëåãії, ÿêі âèêëàäàëè ïіїòèêó, à àâòîðàìè-âèêîíàâöÿìè âèñòóïàëè ñòóäåíòè. Íàéöіêàâіøèìè ÷àñòèíàìè øêіëüíîї äðàìè áóëè іíòåðìåäії. Âëàñíå, öå áóëà îñíîâà äëÿ âèíèêíåííÿ óêðàїíñüêîї ïîáóòîâîї êîìåäії. Ðîçâèâàâñÿ і âåðòåï, äå çàìіñòü àêòîðіâ ãðàëè ëÿëüêè, à ðîçìîâó âåëà ñõîâàíà çà íèì ëþäèíà. Âèñòàâè âåðòåïíîãî òåàòðó âіäáóâàëèñÿ íå òіëüêè íà ÿðìàðêàõ і ìіñüêèõ ïëîùàõ, à íàâіòü ó ñåëÿíñüêèõ і ìіùàíñüêèõ õàòàõ. Ïåðñîíàæàìè âåðòåïó áóëè íàé÷àñòіøå äÿê, øèíêàðêà, çàïîðîæåöü, äіä і áàáà, îäÿãíåíі â íàðîäíі êîñòþìè. Ïåðñîíàæі ðîçìîâëÿëè áàðâèñòîþ íàðîäíîþ ìîâîþ. Ñàòèðè÷íі é êîìі÷íі іíòåðìåäії ïîêàçóâàëè æèòòÿ íàðîäíèõ ìàñ, òîìó â їõíüîìó ñåðåäîâèùі áóëè äóæå ïîïóëÿðíèìè. Драма

Äðóãà ïîëîâèíà XVII ñò. â àðõіòåêòóðі Óêðàїíè – öå ÷àñ ðîçêâіòó îðèãіíàëüíîãî ñòèëþ, ÿêèé îòðèìàâ íàçâó êîçàöüêîãî áàðîêî. Àðõіòåêòóðíі ñïîðóäè öüîãî ÷àñó, їõíі ôðîíòîíè, ïîðòàëè, áðàìè òîùî ìàþòü

Архітектура

258

Ïîêðîâñüêèé ñîáîð ó Õàðêîâі. 1689 ð.

ðîçêіøíі äåêîðàòèâíі ôîðìè. Ñòèëü áàðîêî, ÿêèé ïðèéøîâ äî íàñ ç Іòàëії íà ïî÷àòêó ñòîëіòòÿ, íàáóâ òóò ñâîєðіäíîãî íàöіîíàëüíîãî êîëîðèòó і ìèñòåöüêèõ ôîðì. Ðîçêâіò ñòèëþ áàðîêî ñïîñòåðіãàєòüñÿ â êóëüòîâіé àðõіòåêòóðі. Ôóíäàòîðàìè öåðêîâ áóëè ãåòüìàíè, êîçàöüêà ñòàðøèíà, âèùå äóõîâåíñòâî òà áàãàòі ìіùàíè. Ìàþ÷è ðåëіãіéíі ïî÷óòòÿ і áàæàþ÷è óâі÷íèòè ñâîє іì’ÿ, âîíè íàäàâàëè êîøòè íà ñïîðóäæåííÿ õðàìіâ, îçäîáëåííÿ їõ áàãàòîÿðóñíèìè іêîíîñòàñàìè і íàñòіííèìè ðîçïèñàìè, äàðóâàëè їì öåðêîâíі êíèãè â óíіêàëüíèõ îïðàâàõ, öåðêîâíі ðèçè, çîëîòèé і ñðіáíèé ðèòóàëüíèé ïîñóä. Ñåðåä ãåòüìàíіâ íàéáіëüøå îïіêóâàëèñÿ áóäіâíèöòâîì õðàìіâ І. Ñàìîéëîâè÷ (âèõîäåöü іç ñіì’ї ñâÿùåíèêà) òà І. Ìàçåïà. Òіëüêè êîøòîì І. Ìàçåïè â Êèєâі çáóäîâàíî ÷è âіäíîâëåíî øіñòü âåëèêèõ ñïîðóä, à âñüîãî – äâà äåñÿòêè. Ñåðåä çíà÷íèõ – Áîãîÿâëåíñüêà öåðêâà íà Ïîäîëі, Ìèêîëàїâñüêèé ñîáîð íà Ïå÷åðñüêó, öåðêâà Âñіõ Ñâÿòèõ Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè. Öåðêâó Âñіõ Ñâÿòèõ ìèñòåöòâîçíàâöі íàçèâàþòü «ïåðëèíîþ ïîìіæ óñіìè ï’ÿòèáàííèìè öåðêâàìè óêðàїíñüêîãî áàðîêî». Ñàìå çà ïіäòðèìêè І. Ìàçåïè ïðîÿâèëàñÿ ñàìîñòіéíà òâîð÷іñòü óêðàїíñüêèõ àðõіòåêòîðіâ ó ñòèëі êîçàöüêîãî áàðîêî, ÿêå ùå íàçèâàþòü «ìàçåïèíñüêèì áàðîêî». Ñåðåä ìàéñòðіâ-áóäіâíè÷èõ êàì’ÿíèõ õðàìіâ áóëè É. Ñòàðöåâ, І. Áàïòèñò, Ì. Òîìàøіâñüêèé. Äëÿ öåðêîâíîãî áóäіâíèöòâà öüîãî ïåðіîäó õàðàêòåðíі êàì’ÿíі і äåðåâ’ÿíі öåðêâè òðüîõ òèïіâ: òðèäіëüíі, ï’ÿòèäіëüíі õðåùàòі і äåâ’ÿòèäіëüíі. Íàéâіäîìіøèìè ïàì’ÿòêàìè ïåðøîãî òèïó є 259

Духовне життя України у другій половині XVII ст.

Öåðêâà Âñіõ Ñâÿòèõ Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè. 1690 ð.

Ïîêðîâñüêèé ñîáîð ó Õàðêîâі, äâі öåðêâè Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè, õðàìè â Ñóìàõ і Áîãîäóõîâі. Ï’ÿòèäіëüíі çáåðåãëèñÿ òіëüêè â Êèєâі і ×åðíіãîâі. Äåâ’ÿòèäіëüíі – Òðîїöüêà öåðêâà Ãóñòèíñüêîãî ìîíàñòèðÿ, Âîçíåñåíñüêèé ñîáîð ó ÏåðåÿñëàâіÕìåëüíèöüêîìó òà õðàìè â іíøèõ ìіñòàõ Ãåòüìàíùèíè. Çà ÷àñіâ І. Ìàçåïè îñîáëèâî іíòåíñèâíî âåëîñÿ ñâіòñüêå áóäіâíèöòâî – ó Êèєâі, ×åðíіãîâі, Ïåðåÿñëàâі, Áàòóðèíі òà іíøèõ ìіñòàõ. Íà ïðàâîáåðåæíèõ òà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ñïîñòåðіãàєòüñÿ ïåâíèé çàíåïàä ìîíóìåíòàëüíîãî áóäіâíèöòâà. Ó äðóãіé ïîëîâèíі XVII ñò. íàáóâàє ïîïóëÿðíîñòі äåðåâ’ÿíà àðõіòåêòóðà, ïðèêëàäîì ÿêîї є öåðêâà Ñâ. Ïàðàñêåâè ó Êðåõîâі. Àðàáñüêèé ìàíäðіâíèê Ïàâëî Àëåïïñüêèé, ÿêèé ïîáóâàâ â Óêðàїíі ó 1654 ð., ïіä âðàæåííÿì ðîçïèñó öåðêâè Àíòîíіÿ і Ôåîäîñіÿ Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè òà її іêîíîñòàñà, çàïèñàâ ó ñâîєìó ùîäåííèêó, ùî, ïîäîðîæóþ÷è ðіçíèìè êðàїíàìè, âіí íіäå íå áà÷èâ òàêèõ øåäåâðіâ æèâîïèñó, ÿê ó Êèєâі. Çíà÷íèé âíåñîê ó ðîçâèòîê óêðàїíñüêîãî æèâîïèñó öüîãî ïåðіîäó çðîáèëè âèäàòíі ìàéñòðè Іîâ Êîíäçåëåâè÷ ç Âîëèíі òà Іâàí Ðóòêîâè÷ іç Æîâêâè. Íàáóâàє ðîçâèòêó â öåé ïåðіîä і ïîðòðåòíèé æèâîïèñ. Íà ïîðòðåòàõ çîáðàæåíî êîçàöüêó ñòàðøèíó, à íà òâîðàõ öüîãî æàíðó â çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ – ïåðåâàæíî áàãàòèõ ìіùàí-ìåöåíàòіâ.

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Живопис

Àðõàíãåë Ìèõàїë ç Áîãîðîä÷àíñüêîãî іêîíîñòàñà. Іîâ Êîíäçåëåâè÷

260

Àðõàíãåë Ãàâðèїë. 1697–1699 ðð. Іâàí Ðóòêîâè÷

Íàðîäíèé æèâîïèñ âèêîðèñòîâóâàâñÿ äëÿ âíóòðіøíüîãî îçäîáëåííÿ áóäèíêіâ. Íàéïîïóëÿðíіøèì ñþæåòîì áóâ êîçàê Ìàìàé. Ïîøèðåíèì âèäîì íàðîäíîãî ìèñòåöòâà áóëà ðіçüáà ïî äåðåâó àáî êіñòöі. Ðіçüáîþ і ñêëàäíèì õóäîæíіì îðíàìåíòîì îçäîáëþâàëè áóäèíêè òà ðå÷і äîìàøíüîãî âæèòêó. Îäíèì іç ïîøèðåíèõ âèäіâ ìèñòåöòâà áóëî õóäîæíє îôîðìëåííÿ êíèã ãðàâþðàìè, âèðіçüáëåíèìè íà äåðåâі àáî ìіäі. Ó òåìàòèêó ãðàâþð ïðîíèêàþòü ñâіòñüêі ìîòèâè, ðîçâèâàєòüñÿ ïîðòðåòíèé і ïîáóòîâèé æàíðè, ñþæåòè áåðóòüñÿ ç íàòóðè, çîêðåìà çîáðàæåííÿ áóäèíêіâ àáî õðàìіâ. Ñåðåä âіäîìèõ ìàéñòðіâ ãðàâþðè áóëè Ä. Ñèíêåâè÷, Ì. Çóáðèöüêèé, І. Ìèãóðà, áðàòè Òàðàñåâè÷і, І. Ùèðñüêèé. Çãîäîì Ë. Òàðàñåâè÷à òà І. Ùèðñüêîãî áóëî âèêëèêàíî äëÿ ðîáîòè â Ìîñêâó. Âèñîêîãî ðіâíÿ ìàéñòåðíîñòі äîñÿãëî ãàïòóâàííÿ òà âèøèâêà, ðîçïèñ îðíàìåíòîì ïîñóäó òà áóäèíêіâ, âèãîòîâëåííÿ êèëèìіâ. Робота в групах: Уявіть себе представником козацької старшини, міщанином або селянином. Які твори живопису були б невід’ємним атрибутом вашої оселі?

Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà ñåðåäèíè XVII ñò., çâèòÿãà áîðöіâ çà Óêðàїíñüêó êîçàöüêó äåðæàâó íàäèõàëè òâîðöіâ іñòîðè÷íèõ ïіñåíü і íàðîäíèõ äóì. Áàíäóðèñò ïîâñþäè â Óêðàїíі áóâ óëþáëåíöåì íàðîäó. Íàáóâàє ðîçâèòêó ïàðòåñíèé ñïіâ, ó ÿêîìó ïðîÿâëÿєòüñÿ áàðîêîâèé ìóçè÷íèé ñòèëü. Ó ïàðòåñíèõ òâîðàõ êîìïîçèòîðè âèêîðèñòîâóâàëè âåëèêó êіëüêіñòü õîðîâèõ ãîëîñіâ і óêðàїíñüêі íàðîäíî-ïіñåííі іíòîíàöії. Öåé òèï öåðêîâíîãî ñïіâó ïåðø çà âñå áóâ äóæå ïîøèðåíèé ó âåëèêèõ êóëüòóðíèõ öåíòðàõ Óêðàїíè, òàêèõ ÿê Êèїâ, Ëüâіâ, Ëóöüê, ×åðíіãіâ. Êëàñèêîì óêðàїíñüêîї ïàðòåñíîї ìóçèêè і òåîðåòèêîì ìóçè÷íîãî ìèñòåöòâà áóâ Ìèêîëà Äèëåöüêèé. Öüîìó êèÿíèíó, ÿêèé çäîáóâ âèùó îñâіòó ó Âіëüíі і Âàðøàâі, íàëåæèòü ïåðøèé ïіäðó÷íèê ç òåîðії ìóçèêè «Ãðàìàòèêà ìóçèêàëüíà». Öå áóâ íå ëèøå ïîñіáíèê äëÿ âèêîíàâöіâ і òâîðöіâ ïàðòåñíîї ìóçèêè íà ñõіäíîñëîâ’ÿíñüêèõ çåìëÿõ, àëå é öіííèé âíåñîê ó ìóçè÷íî-òåîðåòè÷íó äóìêó Єâðîïè. Ñàìå â öåé ïåðіîä ïî÷èíàєòüñÿ õóäîæíÿ îáðîáêà óêðàїíñüêîї íàðîäíîї ïіñíі. Ïåðøі çðàçêè її òðàïëÿþòüñÿ â ìóçèöі іíòåðìåäіé âåðòåïіâ. Òîäі áóëè ìóçè÷íî îáðîáëåíі íàðîäíі ïіñíі «Îé ïіä âèøíåþ, ïіä ÷åðåøíåþ», «Òà íåìà ãіðø íіêîìó». Õóäîæíÿ îáðîáêà äëÿ õîðó і îðêåñòðó íàðîäíîї ïіñíі «Íà áåðåæêó ó ñòàâêà» íåâіäîìîãî àâòîðà áóëà âèêîðèñòàíà â ÕІÕ ñò. ðîñіéñüêèì êîìïîçèòîðîì Ì. Ìóñîðãñüêèì â îïåðі «Ñîðî÷èíñüêèé ÿðìàðîê». Ïðîòÿãîì ñòîëіòòÿ – іç ñåðåäèíè 261

Духовне життя України у другій половині XVII ст.

Музичне мистецтво

XVII ïî ñåðåäèíó XVIII – óêðàїíñüêà ìóçèêà äîìіíóâàëà â Ìîñêâі, äîêè її íå âèòіñíèëà іòàëіéñüêà. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Чому стало можливим підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату? 2. Назвіть особливості розвитку Києво-Могилянської колегії цього часу. 3. Які нові літературні жанри виникли у другій половині XVII ст.? 4. Що нового з’являється в церковній архітектурі? 5. Як пов’язані між собою гетьмани і споруди, зображені на аверсі і реверсі сучасних купюр 5 та 10 гривень?

Ïîìіðêóéòå!

1. ×îìó, íà âàøó äóìêó, áàãàòî ëіòåðàòóðíèõ òâîðіâ òîãî ÷àñó ìàëè àíîíіìíèõ àâòîðіâ? 2. ×îìó îñîáëèâó ïîïóëÿðíіñòü ìàëè â Ðîñії âèïóñêíèêè ÊèєâîÌîãèëÿíñüêîї êîëåãії? Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ: «Ñèíîïñèñ», êîçàöüêå áàðîêî, ïàðòåñíèé ñïіâ, «Ãðàìàòèêà ìóçèêàëüíà», ïîðòðåòíèé æèâîïèñ, ìåöåíàòè. ДОКУМЕНТ Як поет оцінює труд хлібороба? Вірш Климентія Зіновіїва О РАТАЯХ: АБО ТЕЖ О ПАШУЩЫХ ХЛІБ ЛЮДЯХ Над всі ремесла потрєбнійшоє надобно пахарство: жє тоє всєму світу выгодно. Бо хоч бы хто срібро и злото могл робити: а нє міючи хліба злота нє вкусити. Мовлєнна тая рєч жє хліб срдцє укрєпит: єсли хлібом животы члк покріпит. І бєз хліба нє мощно всяким пробувати: бо бєз нєго з голоду могут умирати і нє тылко убогии хліба потрєбуєт: алє и богатому оныи нє попсуєт… /Климентій Зиновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. – К.: Наукова думка, 1971. – С. 131.

Öå öіêàâî!

Ñëîâî «ìóçèêà» ïðèéøëî äî íàñ ùå ó ÕІІ ñò. Ó ãðåêіâ ñëîâî «ìóñіêå» îçíà÷àëî «ìóçèêà», «ãàðìîíіÿ», «ïîåçіÿ», «îñâіòà». Àëå â íàñ іç ñàìîãî ïî÷àòêó âîíî îçíà÷àëî «ìèñòåöòâî ãðè íà ìóçè÷íèõ іíñòðóìåíòàõ». Ñïî÷àòêó íàãîëîñ áóâ íà äðóãîìó ñêëàäі, à ïîòіì ïіä âïëèâîì іòàëіéñüêîї òà íіìåöüêîї âèìîâè öüîãî ñëîâà íàãîëîñ ïåðåìіñòèâñÿ íà ïåðøèé ñêëàä ñëîâà.

262

ÓÇÀÃÀËÜÍÅÍÍß ÄÎ ÐÎÇÄІËÓ «ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÍÀÏÐÈÊІÍÖІ 50-õ ðîêіâ ÕVІІ – ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ ÕVІІІ ñò.» 1. ßêèé ãåòüìàí ïåðøèé ïîїõàâ іç âåëèêèì ïîñîëüñòâîì äî Ìîñêâè? À І. Âèãîâñüêèé Â І. Áðþõîâåöüêèé Á Þ. Õìåëüíèöüêèé Ã Ï. Äîðîøåíêî

3. ßêі âîєâîäñòâà ìàëè óâіéòè äî ñêëàäó Ðóñüêîãî êíÿçіâñòâà çà Ãàäÿöüêèì äîãîâîðîì 1658 ð.? À ×åðíіãіâñüêå, Áðàöëàâñüêå, Ðóñüêå Á Êèїâñüêå, Âîëèíñüêå, Áðàöëàâñüêå Â Âîëèíñüêå, Ïîäіëüñüêå, Áðàöëàâñüêå Ã Êèїâñüêå, ×åðíіãіâñüêå, Áðàöëàâñüêå 4. Ìіæ ÿêèìè äåðæàâàìè áóëî ïіäïèñàíî Áó÷àöüêèé ìèðíèé äîãîâіð 1672 ð.? À Ìîñêîâієþ òà Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ Á Ïîëüùåþ òà Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ Â Ìîñêîâієþ òà Ïîëüùåþ Ã Ìîëäîâîþ òà Ïîëüùåþ 5. Îáîðîíó ÿêîãî ìіñòà îïèñàíî â óðèâêó ç іñòîðè÷íîãî äæåðåëà? «Ïîíàä ìіñÿöü òðèâàëà îáëîãà, ìіñòî çàïåêëî áîðîíèëîñÿ, íіáè çíàëî, äîêè ñòîÿòèìå âåëè÷íà ñòîëèöÿ ãåòüìàíà Áîãäàíà, äîòè é æèòèìå âіðà â òå, ùî ìèíóòüñÿ íåçãîäè»? À Ãëóõîâà Á ×èãèðèíà Â Áàòóðèíà Ã Ãàäÿ÷à 6. ßêó íàçâó îòðèìàëè äîãîâіðíі ñòàòòі, óêëàäåíі І. Ìàçåïîþ іç öàðñüêèì óðÿäîì? À Ãëóõіâñüêі Á Ïåðåÿñëàâñüêі Â Êîíîòîïñüêі Ã Êîëîìàöüêі 7. Êîçàöüêå ïîâñòàííÿ 1702–1704 ðð. ïіä ïðîâîäîì Ñ. Ïàëіÿ áóëî ñïðè÷èíåíå À ïîäіëîì Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ìіæ Øâåöієþ òà Ðîñієþ Á çðóéíóâàííÿì ðîñіéñüêèìè âіéñüêàìè ×îðòîìëèöüêîї Ñі÷і 263

Узагальнення до розділу: «Українські землі наприкінці ...»

2. Âíóòðіøíÿ òà çîâíіøíÿ ïîëіòèêà ãåòüìàíà І. Âèãîâñüêîãî ñïðèÿëà À ïåðåõîäó Ñëîáіäñüêîї Óêðàїíè ïіä âëàäó ãåòüìàíà Á îá’єäíàííþ Ïðàâîáåðåæíîї і Ëіâîáåðåæíîї Ãåòüìàíùèíè Â ðîçãîðòàííþ áîðîòüáè êîçàöüêîї ñòàðøèíè çà ãåòüìàíñüêó áóëàâó Ã âòðàòі Çàïîðîçüêîþ Ñі÷÷þ àâòîíîìíèõ ïðàâ і ïðèâіëåїâ

Â ëіêâіäàöієþ ïîëüñüêèì ñåéìîì êîçàöüêîãî óñòðîþ íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі Ã ïîõîäîì ãåòüìàíà Ï. Îðëèêà íà Ïðàâîáåðåæíó Óêðàїíó 8. Ùî ç ïåðåðàõîâàíîãî áóëî çäіéñíåíî çà ñïðèÿííÿ ãåòüìàíà І. Ìàçåïè? À Çàñíóâàííÿ ñïіâàöüêîї øêîëè ó Ãëóõîâі Á Ðåñòàâðàöіÿ Ñîôіéñüêîãî òà Óñïåíñüêîãî ñîáîðіâ ó Êèєâі Â Çàñíóâàííÿ ×åðíіãіâñüêîãî, Õàðêіâñüêîãî òà Ïåðåÿñëàâñüêîãî êîëåãіóìіâ Ã Ñòâîðåííÿ Ïåðåñîïíèöüêîãî єâàíãåëіÿ

Óêðàїíñüêі çåìëі íàïðèêіíöі 50-õ ðîêіâ XVIІ – íà ïî÷àòêó XVIІІ ñò.

9. Óñòàíîâіòü ïîñëіäîâíіñòü ïîäіé 50–80-õ ðð. XVII ñò. À ×èãèðèíñüêі ïîõîäè òóðåöüêî-òàòàðñüêîãî âіéñüêà Á óõâàëåííÿ Ãàäÿöüêîãî äîãîâîðó Â ïðîãîëîøåííÿ Ï. Äîðîøåíêà ãåòüìàíîì óñієї Óêðàїíè Ã óêëàäåííÿ Áàõ÷èñàðàéñüêîãî ìèðíîãî äîãîâîðó 10. Ïðî êîãî ç іñòîðè÷íèõ äіÿ÷іâ äîáè Ðóїíè éäåòüñÿ â óðèâêó ç іñòîðè÷íîãî äæåðåëà? «Ñòðàøíèé áóâ îðäі, áî áóâ äîñâіä÷åíèì ó âîєííèõ âèïðàâàõ і âіäâàæíèì êàâàëåðîì. Òàòàðè öіëêîì ñåðéîçíî ââàæàëè éîãî øàéòàíîì і íàâіòü ñâîїõ äіòåé, êîëè âîíè ïëàêàëè і їõ íå ìîãëè çàñïîêîїòè, ëÿêàëè. Âіí íå ëþáèâ ìàðíóâàòè ÷àñ àáî óïàäàòè êîëî æіíîöòâà, ïîñòіéíî áèâñÿ ç òàòàðàìè, ïðîòè ÿêèõ ìàâ ïðèðîäíó é íåâáëàãàííó íåíàâèñòü. Íà îáëè÷÷і âіí ìàâ ïðèðîäíèé çíàê, íіáè øìàò ïóðïóðó». 11. Êîìó ç ãåòüìàíіâ íàëåæàòü ñëîâà, íàâåäåíі â äæåðåëі? «Êîëè Áîæîþ âîëåþ áóâ ÿ ïðèìóøåíèé âçÿòè öåé ïå÷àëüíèé óðÿä і äåðæàâ éîãî áëèçüêî äåñÿòè ðîêіâ, íі â ÷îìó іíøîìó áóâ ìіé íàìіð, à òіëüêè â òîìó, ùîá ïîìíîæèòè âîëüíîñòі Çàïîðîçüêîãî Âіéñüêà òà âáåðåãòè áåçïåêó é öіëіñòü Îò÷èçíè… Òîìó íå òіëüêè ç õðèñòèÿíàìè, àëå é ç áóñóðìàíñüêèìè íàðîäàìè íàìàãàâñÿ ïîâîäèòèñÿ ïðèõèëüíî òà çãіäíî, ùîá Óêðàїíó áà÷èòè â áàæàíîìó ìèðі». 12. Ùî áóëî õàðàêòåðíèì äëÿ ïåðіîäó Ðóїíè äðóãîї ïîëîâèíè XVII ñò.? Âіäïîâіäü îáґðóíòóéòå.

264

§32.

ÑÏÐÎÁÈ ÖÀÐÈÇÌÓ ËІÊÂІÄÓÂÀÒÈ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÓ ÄÅÐÆÀÂÍІÑÒÜ

Çãàäàéòå!

1. Çà ÿêèõ îáñòàâèí âòðàòèâ ãåòüìàíñòâî І. Ìàçåïà? 2. Õòî áóâ îáðàíèé ãåòüìàíîì â åìіãðàöії ïіñëÿ ñìåðòі І. Ìàçåïè? Іван Скоропадський (1708–1722) Обраний у Глухові гетьманом Іван Ілліч Скоропадський народився близько 1646 р. в шляхетській родині на Правобережній Україні. У 70-х роках XVII ст. переселився в Гетьманщину. Служив військовим канцеляристом у гетьмана І. Самойловича, виконував важливі дипломатичні доручення, був чернігівським полковим писарем. З 1701 р. – генеральний осавул, з 1706 р. – стародубський полковник. І. Скоропадський був на той час одним із найавторитетніших полковників, людиною спокійної й розсудливої вдачі, простою і порядною. П. Орлик згадував його як свого «великого і любого приятеля».

Ãåòüìàíñòâî І. Ñêîðîïàäñüêîãî ïî÷èíàëîñÿ â óìîâàõ òåðîðó é ñòðàõó, à òðèâàëî â ïåðіîä ïіäíåñåííÿ ìîãóòíîñòі Ðîñіéñüêîї äåðæàâè, íàñòóïó íà óêðàїíñüêó àâòîíîìіþ òà îáìåæåííÿ ãåòüìàíñüêîї âëàäè. Îäðàçó æ ïіñëÿ îáðàííÿ äëÿ íàãëÿäó çà ãåòüìàíîì ïðèñòàâèëè ñòîëüíèêà À. Іçìàéëîâà, ÿêîãî íåçàáàðîì çàìіíèâ Ô. Ïðîòàñüєâ. Ïåðøèì ÿñêðàâèì ïðîÿâîì ïîëіòèêè Ïåòðà І ùîäî Óêðàїíè áóëà âіäìîâà ïіäïèñàòè äîãîâіðíі ñòàòòі, ïîäàíі ãåòüìàíîì і ñòàðøèíîþ. Öå áóëî âіäêëàäåíî äî «áîëåå áëàãîïðèÿòíûõ âðåìåí». Íà ïî÷àòêó 1715 ð. âèéøîâ öàðñüêèé óêàç, ÿêèé óñòàíîâèâ íîâèé ïîðÿäîê îáðàííÿ íà ïîñàäè ïîëêîâîї ñòàðøèíè é ñîòíèêіâ. Íà êîæíó ïîñàäó îáèðàëè 2–3 ÷îëîâіêè, à ïîòіì ãåòüìàí ïðèçíà÷àâ îäíîãî ç íèõ. Îáðàíèé ñêëàäàâ ïðèñÿãó â ïðèñóòíîñòі Ô. Ïðîòàñüєâà. Äî êîçàöüêîñòàðøèíñüêîї âëàäè ïî÷àëè îáèðàòè é іíîçåìöіâ, ñïåðøó – ìîëäîâàí і ñåðáіâ, à ïîòіì і ðîñіÿí. Òàê áóëî ïîðóøåíî âèáîðíó ñèñòåìó âëàäè é ïîêëàäåíî ïî-

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Наступ на автономію

Іâàí Ñêîðîïàäñüêèé

266

Àâòîãðàô Іâàíà Ñêîðîïàäñüêîãî

÷àòîê ïðèâëàñíåííþ öàðåì ïðàâà ïðèçíà÷àòè ïîëêîâíèêіâ â óêðàїíñüêі êîçàöüêі ïîëêè. Äåñÿòêè òèñÿ÷ óêðàїíñüêèõ êîçàêіâ çà íàêàçàìè öàðÿ áóëî êèíóòî íà âèêîíàííÿ òÿæêèõ ïðèìóñîâèõ ðîáіò çà ìåæàìè Óêðàїíè, ó òîìó ÷èñëі íà áóäіâíèöòâî íîâîї ñòîëèöі é Ëàäîçüêîãî êàíàëó. Ç òàêèõ ïîõîäіâ íå ïîâåðòàëàñÿ òðåòèíà êîçàêіâ. 1716 ð. 10 òèñ. êîçàêіâ êîïàëè Âîëãî-Äîíñüêèé êàíàë áіëÿ Öàðèöèíà (ñó÷àñíèé Âîëãîãðàä). Òîäі æ êîçàêè áóäóâàëè óêðіïëåííÿ âçäîâæ ð. Òåðåêó íà Êàâêàçі. Ïіñëÿ ïіäïèñàííÿ ìèðó çі Øâåöієþ (1721) çà öàðñüêèì íàêàçîì 12 òèñ. êîçàêіâ íà ÷îëі ç íàêàçíèì ãåòüìàíîì Ï. Ïîëóáîòêîì áóëî ïîñëàíî íà áóäіâíèöòâî Ëàäîçüêîãî êàíàëó. Ñòіëüêè æ òóäè íàïðàâèëè é íàñòóïíîãî ðîêó íà ÷îëі ç ïîëòàâñüêèì ïîëêîâíèêîì І. ×åðíÿêîì. Ó Ñóëàöüêèé ïîõіä (íà ñïîðóäæåííÿ ôîðòåöі Ñâ. Õðåñòà íà Êàâêàçі) áóëî âіäïðàâëåíî 10 òèñ. êîçàêіâ íà ÷îëі ç ìèðãîðîäñüêèì ïîëêîâíèêîì Ä. Àïîñòîëîì. 1722 ð. íà Ñóëàê ïіøëè ùå 10 òèñ. êîçàêіâ ïіä ïðîâîäîì ëóáåíñüêîãî ïîëêîâíèêà À. Ìàðêîâè÷à, à 1724 ð. – ùå 10 òèñ. Òàêі âèñíàæëèâі ïîõîäè âіäáóâàëèñÿ ïîñòіéíî, ùî çàãàëîì ïðèçâîäèëî äî çàíåïàäó êîçàöòâà òà ðóéíóâàííÿ їõíüîãî ãîñïîäàðñòâà, äî âòðàòè ïðèâàáëèâîñòі êîçàöüêîї ñëóæáè.

Трудові походи

Ìàéæå âñі ðîêè ãåòüìàíóâàííÿ І. Ñêîðîïàäñüêîãî ïðèïàäàþòü íà ïåðіîä Ïіâíі÷íîї âіéíè. Â óêðàїíñüêèõ ìіñòàõ і ìіñòå÷êàõ ïîñòіéíî ïåðåáóâàëè öàðñüêі âіéñüêà, óòðèìàííÿ ÿêèõ çàáåçïå÷óâàëî ìіñöåâå íàñåëåííÿ. Íàâіòü áóäèíêè êîçàêіâ, êîòðі ïåðåáóâàëè â òðóäîâèõ ïîõîäàõ, íå áóëè çâіëüíåíі âіä ïîñòîїâ âіéñüê. Íàñåëåííÿ ïëàòèëî âåëèêі ïîäàòêè, âіäáóâàëî äåðæàâíі ïîâèííîñòі íà áóäіâíèöòâі ìîñòіâ, ðåìîíòі äîðіã òîùî. Ó Ãåòüìàíùèíі âïðîâàäæóâàëîñÿ ðîñіéñüêå ïîìіùèöüêå çåìëåâîëîäіííÿ. Íîâі âëàñíèêè ó ñâîїõ ìàєòêàõ âèêîðèñòîâóâàëè ïðàöþ êðіïîñíèõ ñåëÿí, ïåðåâåäåíèõ ñþäè ç іíøèõ ìàєòêіâ. Ìіñöåâà êîçàöüêà ñòàðøèíà òàêîæ ïðàãíóëà çàêðіïèòè çà ñîáîþ ïîñïîëèòå íàñåëåííÿ, ùî ïðîæèâàëî íà її çåìëÿõ. Ó 1720 ð. âèéøëè äâà óêàçè Ïåòðà І, ÿêі ñóòòєâî âïëèíóëè íà ïîëіòè÷íå æèòòÿ Óêðàїíè. Ïåðøèì áóëî ðåîðãàíіçîâàíî Ãåíåðàëüíó âіéñüêîâó êàíöåëÿðіþ, óíàñëіäîê ÷îãî âîíà âòðàòèëà ôіíàíñîâó òà ñóäîâó ôóíêöії é âèõîäèëà ç ïіäïîðÿäêóâàííÿ ãåòüìàíà. Äðóãèé óêàç çîáîâ’ÿçóâàâ óñå äіëîâîäñòâî â àäìіíіñòðàòèâíèõ òà ñóäîâèõ óñòàíîâàõ âåñòè ðîñіéñüêîþ ìîâîþ.

Царські укази 1720–1722 рр.

267

Спроби царизму ліквідувати українську державність

Становище народних мас

Ãåòüìàí áóâ çàïðîøåíèé äî Ìîñêâè ç íàãîäè ïіäïèñàííÿ Íіøòàäòñüêîãî ìèðó çі Øâåöієþ òà ïðèéíÿòòÿ Ïåòðîì І òèòóëó іìïåðàòîðà. Çâàæàþ÷è íà ìèðíèé ÷àñ, âіí ïðîñèâ âèâåñòè öàðñüêі âіéñüêà ç Óêðàїíè і ïіäïèñàòè äîãîâіðíі ñòàòòі. Íàòîìіñòü öàð âèäàâ óêàç ïðî âïðîâàäæåííÿ â Óêðàїíі Ìàëîðîñіéñüêîї êîëåãії. Âîíà ìàëà êåðóâàòè ðàçîì ç ãåòüìàíîì, à ôàêòè÷íî öèì çíèùóâàëàñÿ ãåòüìàíñüêà âëàäà. Öüîãî ñòàðèé ãåòüìàí íå ìіã ïåðåæèòè. Ïîâåðíóâøèñü іç Ìîñêâè äî Ãëóõîâà, 3 ëèïíÿ 1722 ð. íà 76-ìó ðîöі æèòòÿ âіí ïîìåð. Ïåòðî І ñòàâèâ óêðàїíñüêó òîðãіâëþ â ðàìêè ðåãëàìåíòîâàíîї çàãàëüíîäåðæàâíîї òîðãіâëі. Çîâíіøíÿ òîðãіâëÿ Óêðàїíè çàâæäè áóëà ïîâ’ÿçàíà ïåðåâàæíî ç ïîëüñüêèìè é íіìåöüêèìè ìіñòàìè. Çãіäíî ç óêàçàìè öàðÿ, òîâàðè ìàëè íàïðàâëÿòèñÿ äî Àçîâà àáî, çàìіñòü Ðèãè, äî Àðõàíãåëüñüêà òà Ñàíêò-Ïåòåðáóðãà. Ðóéíóâàííÿ íàëàãîäæåíèõ çâ’ÿçêіâ ç іíîçåìíèìè ïàðòíåðàìè, ïîòðåáà ïðîêëàäàòè íîâі òîðãîâі øëÿõè ç Óêðàїíè äî âèçíà÷åíèõ óêàçîì ïîðòіâ íåãàòèâíî âïëèâàëè íà óêðàїíñüêó òîðãіâëþ ÷åðåç òå, ùî íîâèé øëÿõ âèìàãàâ ðîçâ’ÿçàííÿ áàãàòüîõ ïðîáëåì: âèïàñó õóäîáè, ñòîÿíîê, ïåðåïðàâ, íî÷іâëі â íåãîäó òîùî. Ïіñëÿ Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè çåìëі ïåðåéøëè â ðîçïîðÿäæåííÿ äåðæàâè. Íàñåëåííÿ íà òàêèõ çåìëÿõ ââàæàëîñÿ âіëüíèì, à ñåëà íàçèâàëèñÿ âіëüíèìè âіéñüêîâèìè. Îäíàê íåçàáàðîì їõ ïî÷àëè ðîçäàâàòè ñòàðøèíі â ïðèâàòíå âîëîäіííÿ «çà âіéñüêîâі çàñëóãè». Ïîñòóïîâî âîíè ñòàëè ïåðåäàâàòèñÿ ó ñïàäîê. À ëþäè ñòàâàëè ïіääàíèìè é âіäáóâàëè ïîâèííîñòі íà âëàñíèêіâ. Âîíè íå áóëè êðіïàêàìè, áî ìàëè ïðàâî âіëüíîãî ïåðåõîäó, àëå äåäàëі áіëüøå ïîòðàïëÿëè â çàëåæíіñòü. Àíòàãîíіçì ìіæ ñòàðøèíîþ òà íàðîäíèìè ìàñàìè ïîãëèáëþâàâñÿ. À öàð ðîáèâ ðіøó÷і êðîêè äî ëіêâіäàöії îñîáëèâîñòåé ñóñïіëüíîïîëіòè÷íîãî óñòðîþ Óêðàїíè.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

На перетині інтересів

Êîëåãіÿ ñêëàäàëàñÿ ç ïðåçèäåíòà Ñ. Âåëüÿìіíîâà òà øåñòè ðîñіéñüêèõ øòàá-îôіöåðіâ. Âîíà ïðèéìàëà âіä íàñåëåííÿ ñêàðãè íà ñóäè é ñòàðøèíó òà êîíòðîëþâàëà ôіíàíñè. Ñ. Âåëüÿìіíîâ íå ïðèõîâóâàâ ñâîїõ íàìіðіâ, çàÿâëÿþ÷è ñòàðøèíàì: «Óæå âàøі äàâíèíè ïåðåìіíèòè âåëåíî, à ïîñòóïàòè ç âàìè ïî-íîâîìó… ß ñàì âàì óêàç». Ñòàðøèíà æ, ïîñèëàþ÷èñü íà äàâíі ïðàâà é âîëüíîñòі, ââàæàëà, ùî Ìàëîðîñіéñüêà êîëåãіÿ ïîðóøóâàëà їõ. Íà öіé ïіäñòàâі âèíèê ïîëіòè÷íèé êîíôëіêò. Îïîçèöіþ Ñ. Âåëüÿìіíîâó î÷îëèâ íàêàçíèé ãåòüìàí Ïàâëî Ïîëóáîòîê. Малоросійська колегія

268

Павло Полуботок Рід Полуботків відомий з 1619 р. Павло Леонтійович Полуботок народився 1660 р. Навчався в Києво-Могилянському колегіумі. Уже 1706 р. був чернігівським полковником. Мав велику домашню бібліотеку, уклав історичну хроніку, що ввійшла в знаменитий «Щоденник» Якова Марковича. П. Полуботок мав родинні зв’язки з багатьма впливовими старшинськими сім’ями. Ці зв’язки впливали на утвердження його позицій в адміністративній системі Гетьманщини. Восени 1708 р. П. Полуботок був найімовірнішим кандидатом на гетьманство, але з волі царя Петра І гетьманом обрали іншого. Згідно із царською грамотою, П. Полуботок дістав у володіння 2 тис. селянських дворів. П. Полуботок за відсутності гетьмана І. Скоропадського був наказним гетьманом. Тому, коли старий гетьман занедужав, він доручив П. Полуботкові «правління справами».

Ìàëîðîñіéñüêà êîëåãіÿ іç ñàìîãî ïî÷àòêó ïîâîäèëàñÿ ç Ï. Ïîëóáîòêîì ÿê іç ïіäëåãëèì. Ùîá íå äàòè Ñ. Âåëüÿìіíîâó ïіäñòàâ äëÿ âòðó÷àííÿ ó âíóòðіøíі ñïðàâè Ãåòüìàíùèíè, Ï. Ïîëóáîòîê âèäàâ óíіâåðñàë, ÿêèì óïîðÿäêîâóâàâ ñèñòåìó ñóäî÷èíñòâà é çàñòåðіãàâ ñòàðøèíó âіä çëîâæèâàíü. Ñ. Âåëüÿìіíîâ ïåðåáðàâ äî ñâîїõ ðóê çáіð ïîäàòêіâ ç óñüîãî íàñåëåííÿ Óêðàїíè â öàðñüêó êàçíó. Óêàç âіä 16 êâіòíÿ 1723 ð. ðîçøèðþâàâ ïîâíîâàæåííÿ Ìàëîðîñіéñüêîї êîëåãії, ÿêà ìîãëà áåç Ãåíåðàëüíîї âіéñüêîâîї êàíöåëÿðії êåðóâàòè ïîëêîâèìè êàíöåëÿðіÿìè. Òîáòî ç êîíòðîëþþ÷îãî îðãàíó Ìàëîðîñіéñüêà êîëåãіÿ ïåðåòâîðèëàñü íà êåðóþ÷èé. Íà âіëüíі ïîñàäè ïîëêîâíèêіâ Ïåòðî І ïðèçíà÷èâ ðîñіéñüêèõ îôіöåðіâ, à êîçàöüêå âіéñüêî ïіäïîðÿäêóâàâ ôåëüäÏàâëî Ïîëóáîòîê ìàðøàëó Ì. Ãîëіöèíó. Робота в групах: Будучи селянином, міщанином, козаком, старшиною, як би ви розцінили появу Малоросійської колегії і чим ви пояснюєте своє ставлення до неї?

Ó òðàâíі 1723 ð. Ï. Ïîëóáîòîê ñïîðÿäèâ äåïóòàöіþ äî Ñàíêò-Ïåòåðáóðãà, ùîá âіäñòîÿòè «ïðàâà é âîëüíîñòі» Óêðàїíè. Òà íåçàáàðîì éîãî é ãåíåðàëüíó ñòàðøèíó âèêëèêàëè äî ñòîëèöі. Âîäíî÷àñ öàð íàêàçàâ êîëåãії ïðèçíà÷èòè íîâèõ ñòàðøèí çàìіñòü òèõ, ÿêі ïåðåáóâàëè â Ñàíêò-Ïåòåðáóðçі. Депутація до столиці

269

Спроби царизму ліквідувати українську державність

Протиборство

×èìàëî ñêëàäíèõ і äðàìàòè÷íèõ ïîäіé, ïîâ’ÿçàíèõ іç ïðîòèáîðñòâîì óêðàїíñüêîї ñòàðøèíè ç Ìàëîðîñіéñüêîþ êîëåãієþ, âіäáóëîñÿ òîäі ó ñòîëèöі Ãåòüìàíùèíè. Ó Òàєìíіé êàíöåëÿðії äîïèòàëè Ï. Ïîëóáîòêà é ñòàðøèíó, ÿêà çðîáèëà ñïðîáó ñêëàñòè ÷îëîáèòíі öàðåâі. Ïðîâåäåíî ñëіäñòâî é êîíôіñêîâàíî їõíє ìàéíî. Â іñòîðè÷íèõ ïðàöÿõ XVIII ñò. íàâîäèòüñÿ òåêñò ïðîìîâè Ï. Ïîëóáîòêà ïіä ÷àñ éîãî çóñòðі÷і іç öàðåì, ó ÿêіé âіí çàõèùàâ ïðàâà óêðàїíñüêîãî íàðîäó.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

У казематі Останньою трагічною сторінкою боротьби був арешт 15 козацьких старшин. За ґратами Петропавлівської фортеці опинилися П. Полуботок, С. Савич, І. Чарниш, Г. Грабянка (суддя, автор літопису), М. Ханенко (канцелярист Генеральної військової канцелярії) та інші. Їхнє майно було конфісковано. П. Полуботка звинувачували у зв’язках із Кримом, Запорожжям та П. Орликом. Так минув рік. Та до суду справа не дійшла. П. Полуботок захворів. Історики пишуть, що він відмовився від ліків і що в казематі його відвідав цар. 18 грудня 1724 р. П. Полуботок помер. Через 40 днів помер і цар Петро І. У казематі загинуло ще кілька старшин, а інших після тортур звільнили з-під арешту. Малоросійська колегія залишилася єдиним керівним органом у Гетьманщині. Ліквідація Íà ñëîâàõ âèñòóïàþ÷è ïðîòè çëîâæèâàíü ñòàðМалоросійської øèíè é îáòÿæëèâèõ ïîäàòêіâ, öàðñüêі óðÿäîâколегії öі êîëåãії çà äâà ðîêè (1722–1724) âòðè÷і çáіëü-

øèëè ðîçìіð ïîäàòêіâ. Ìàéæå ïîëîâèíà ñòÿãíåíèõ іç íàñåëåííÿ ïîäàòêіâ îñіëà â êèøåíÿõ ÷ëåíіâ êîëåãії. Âîíè іãíîðóâàëè ìіñöåâі ïðàâà é çâè÷àї ó ñóäî÷èíñòâі. Ïіñëÿ ñìåðòі Ïåòðà І â Ðîñіéñüêіé іìïåðії íà çìіíó ñèëüíіé òà ñòàáіëüíіé âëàäі ïðèéøëà åïîõà äâіðöåâèõ ïåðåâîðîòіâ. Ïåðñïåêòèâà ìîæëèâîї âіéíè ç òóðêàìè çìóñèëà Âåðõîâíó òàєìíó ðàäó ó 1726 ð. ðîçïî÷àòè îáãîâîðåííÿ ïèòàííÿ ïðî îáðàííÿ ãåòüìàíà і ñêàñóâàííÿ àáî æ îáìåæåííÿ ôóíêöіé Ìàëîðîñіéñüêîї êîëåãії. Ïîëіòè÷íі áàòàëії çàâåðøèëèñÿ ñêàñóâàííÿì Ìàëîðîñіéñüêîї êîëåãії é îáðàííÿì íîâîãî ãåòüìàíà Óêðàїíè.

Відновлення Íà äóìêó öàðñüêîãî óðÿäó, êàíäèäàòóðîþ, ùî гетьманства. íàéáіëüøå ïіäõîäèëà íà ïîñàäó ãåòüìàíà, áóâ Данило Апостол Äàíèëî Àïîñòîë, ÿêèé çíàõîäèâñÿ ó Ñàíêò(1727–1734)

Ïåòåðáóðçі. Ðіä Àïîñòîëіâ ïîõîäèâ іç Ìîëäîâè. Éîãî áàòüêî çà ñëóæáó îòðèìàâ ìàєòîê Õîìóòåöü íà Ìèðãîðîäùèíі, î÷îëþâàâ ñîòíþ, ó ðîêè «Ðóїíè» ñëóæèâ ïіä çíàìåíàìè ðіçíèõ ãåòüìàíіâ, ïîòіì áóâ ìèðãîðîäñüêèì ïîëêîâíèêîì. 270

Данило Апостол Д. Апостол народився у 1654 р. Про його дитинство, навчання та військову службу відомостей не збереглося. У 1677 р. він одружився, мав трьох синів і п’ятьох дочок. Через шлюби своїх дітей Д. Апостол був тісно пов’язаний з новим українським шляхетством із козацької старшини, став одним із найбагатших людей Гетьманщини. Володіння його були сконцентровані переважно в Миргородському полку (Хомутець, Сорочинці, Абакумівка, Кибинці та ін.). Д. Апостол був людиною освіченою. Маючи домашню бібліотеку, він велику увагу приділяв освіті та вихованню своїх дітей. Його син Петро постійно жив у Петербурзі, мав свого вчителя, швидко оволодів латинською, французькою, німецькою, польською та російською мовами. У 1683 р. Д. Апостол став миргородським полковником. Перебуваючи на цій посаді 44 роки, він мав повагу старшини й підданих. Це був здібний воїн, полководець та добрий господар. Він брав участь у багатьох походах кінця XVII – початку XVIII ст. тощо. Д. Апостол шанував гетьмана І. Мазепу, поділяв його політичну орієнтацію, хоча близькими друзями вони ніколи не були. 24 жовтня 1708 р. на чолі свого полку Д. Апостол супроводжував І. Мазепу з Батурина до шведського короля. Проте незабаром він повернувся «з повинною» до царя, за що був прощений. Брав участь у Полтавській битві, Прутському поході (1711). Виконував обов’язки наказного гетьмана козацького корпусу в Перському поході Петра І (1722). Після смерті І. Скоропадського Д. Апостол був одним із двох кандидатів на посаду гетьмана. Він підписав чолобитні свого полку проти Малоросійської колегії. Останнім заходом у цій акції було складання чолобитної від усього війська вже під час перебування П. Полуботка в Петербурзі. Наприкінці 1723 р. Д. Апостола разом з генеральними старшинами В. Жураківським та Я. Лизогубом заарештували, відправили в Петербург і ув’язнили в Петропавлівську фортецю, де вже перебували П. Полуботок та інші старшини. Смерть царя врятувала Д. Апостола від заслання до Сибіру. Після звільнення з в’язниці його тримали в Петербурзі ще майже три роки, потім він повернувся в Україну.

Ñòàðøèíà ñïîäіâàëàñÿ, ùî ïîäàíі íåþ äîãîâіðíі ñòàòòі áóäóòü çàòâåðäæåíі öàðåì Ïåòðîì ІІ. Îäíàê çàìіñòü íèõ Ä. Àïîñòîë îòðèìàâ òàê çâàíі «Ðіøèòåëüíі ïóíêòè». Âîíè ñêëàäàëèñÿ ç óêàçіâ, ùî ñóòòєâî îáìåæóâàëè àâòîíîìіþ Óêðàїíè. Ðàçîì ç îáìåæåííÿì âëàäè ãåòüìàíà âòðà÷àëà ñâîє çíà÷åííÿ é Ãåíåðàëüíà âіéñüêîâà êàíöåëÿðіÿ, îñêіëüêè âîíà ïåðåòâîðþ«Рішительні пункти»

271

Спроби царизму ліквідувати українську державність

Çà çàâäàííÿì öàðÿ òàєìíèé ðàäíèê Ô. Íàóìîâ ïîїõàâ äî Ãëóõîâà ãîòóâàòè ðàäó äëÿ ôîðìàëüíîãî îáðàííÿ Ä. Àïîñòîëà íà ïîñàäó ãåòüìàíà. 1 æîâòíÿ 1727 ð. â Ãëóõîâі 73-ðі÷íîãî Ä. Àïîñòîëà îáðàëè ãåòüìàíîì.

âàëàñÿ ç óñòàíîâè, ùî âèêîíóâàëà âіéñüêîâі, àäìіíіñòðàòèâíі òà ñóäîâі ôóíêöії, íà òåõíі÷íó ñëóæáó íà ÷îëі ç ïèñàðåì. Çãіäíî ç «Ðіøèòåëüíèìè ïóíêòàìè», óòâîðþâàëàñÿ îêðåìà ôіíàíñîâà àäìіíіñòðàöіÿ ç äâîìà ïіäñêàðáіÿìè (óêðàїíöåì і ðîñіÿíèíîì). Çãіäíî ç «Ðіøèòåëüíèìè ïóíêòàìè», êîçàêè ìàëè îáèðàòè ïî äâà-òðè êàíäèäàòè íà ãåíåðàëüíó ñòàðøèíó, ÿêó ïðèçíà÷àâ öàð. Îäíàê 16 ãðóäíÿ 1728 ð. Âåðõîâíà òàєìíà ðàäà çàòâåðäèëà ñïèñîê ãåíåðàëüíîї ñòàðøèíè, ïîäàíèé Êîëåãієþ çàêîðäîííèõ ñïðàâ. Óñóïåðå÷ ïðîõàííÿì Ä. Àïîñòîëà òà ñòàðøèíè, öàð ïðèçíà÷èâ ïîëêîâíèêіâ. ×îòèðè ç äåñÿòè ïîëêîâíèêіâ äî òîãî æ íå áóëè óêðàїíñüêèìè êîçàêàìè (Ì. Ìèëîðàäîâè÷, І. Ïàøêîâ, Ì. Áîãäàíîâ, І. Õðóùîâ). «Óêàçíі ïîëêîâíèêè» іãíîðóâàëè ãåòüìàíà, ïîðóøóâàëè ïðàÄàíèëî Àïîñòîë âîâі íîðìè Ãåòüìàíùèíè.

Генеральна та полкова старшини

Ãåòüìàí âèäàâ іíñòðóêöіþ ïðî ðåîðãàíіçàöіþ ñóäіâ, ðîçøèðåííÿ êîëåãіàëüíîñòі ñóäó, ðîçìåæóâàííÿ êîìïåòåíöії ìіñüêèõ і êîçàöüêèõ ñóäіâ, óïîðÿäêóâàííÿ ñèñòåìè ïîäàííÿ àïåëÿöіé òîùî. Ðåôîðìà áóëà ñïðÿìîâàíà ïðîòè çëîâæèâàíü ó ñóäàõ. Ùå ïіä ÷àñ ãåòüìàíñòâà І. Ñêîðîïàäñüêîãî íà ïîðÿäêó äåííîìó ïîñòàëî ïèòàííÿ ïðî âïîðÿäêóâàííÿ ðіçíèõ íîðì ÷èííîãî òîäі â Ãåòüìàíùèíі ïðàâà (Ëèòîâñüêîãî ñòàòóòó, ìàãäåáóðçüêîãî ïðàâà, çâè÷àєâîãî ïðàâà) і ïåðåêëàä çàêîíіâ ç ïîëüñüêîї òà ëàòèíñüêîї ìîâ íà ðîñіéñüêó. Óêëàäåííÿ çâîäó óêðàїíñüêîãî ïðàâà ñòàëî âàæëèâîþ ñïðàâîþ Ä. Àïîñòîëà. Âіí ñòâîðèâ êîìіñіþ íà ÷îëі ç І. Áîðîçíîþ, ÿêà ïðàöþâàëà 15 ðîêіâ і ïіäãîòóâàëà çâіä «Ïðàâà, çà ÿêèìè ñóäèòüñÿ ìàëîðîñіéñüêèé íàðîä» (1743).

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Реформа суду

«Генеральне слідство про маєтності» У 1729 р. Д. Апостол наказав провести в усіх полках «слідство» про землеволодіння, зібрати свідчення старожилів про заснування сіл і виявити юридичні підстави на володіння маєтністю. Після ретельної роботи, проведеної переписувачами, 1731 р. було завершено складання книг з описом усієї землі в Гетьманщині. Незаконно привласнені рангові землі не вдалося повернути, а облік усіх маєтностей засвідчив зменшення кількості вільних посполитих.

272

Українська лінія укріплень З 1731 р. головним тягарем для козаків і посполитих стало спорудження Української лінії укріплень від Дніпра до Дінця вздовж кордону між Запорожжям і Гетьманщиною. Царський уряд наказав відправити на спорудження лінії 20 тис. козаків і 10 тис. селян, у наступні роки – по 10 тис. Багато козаків і селян загинуло на цих важких і безглуздих роботах, оскільки лінія жодного разу не послужила справі захисту від татар. Вона так і залишилася недобудованою, її непотрібність стала очевидною вже за кілька років.

Ãåòüìàí óæèâàâ çàõîäіâ, ùîá êîçàêіâ íå ïåðåâîäèëè â ïîñïîëèòі, íå âèêîðèñòîâóâàëè їõ íà ïðèâàòíèõ ðîáîòàõ ñòàðøèíè òà àäìіíіñòðàöії і ùîá íå áðàëè ç íèõ íåçàêîííèõ ïîäàòêіâ. Ä. Àïîñòîë ðîçãëÿäàâ ñåëÿíñòâî ÿê çàìêíåíó âåðñòâó, ÿêіé íå äîçâîëÿëîñÿ âïèñóâàòèñÿ â êîçàêè (ùî áóëî ìîæëèâî çà ÷àñіâ І. Ìàçåïè). Îäíàê âіí òâåðäî îáîðîíÿâ ïðàâî ñåëÿíèíà ïåðåõîäèòè âіä îäíîãî ãîñïîäàðÿ äî іíøîãî. Ïðè öüîìó ñåëÿíèí ìàâ ïðàâî ïåðåäàòè ñâîþ çåìëþ іíøіé îñîáі àáî æ ïðîäàòè її. Ä. Àïîñòîë çàõèùàâ âіä íàñòóïó ñòàðøèíè íà ïðàâà ìіñò, âèäàþ÷è òàê çâàíі «îáîðîííі» óíіâåðñàëè. Ãåòüìàí і ñòàðøèíà áóëè ñòóðáîâàíі øâèäêèì çðîñòàííÿì ìàєòíîñòåé äóõîâåíñòâà. Òîìó ìîíàñòèðÿì і äóõîâåíñòâó áóëî çàáîðîíåíî íàáóâàòè çåìëþ â îñіá íåäóõîâíîãî ñòàíó. Âîäíî÷àñ âіí óçàêîÆіíî÷і ïðèêðàñè. íþâàâ ìîíàñòèðñüêå é öåðêîâíå çåìëåXVIII ñò. âîëîäіííÿ, íàáóòå äî 1728 ð. Ä. Àïîñòîë äîâãî õâîðіâ і íà ïî÷àòêó 1734 ð. ïîìåð. Öàðñüêèé óðÿä íàêàçàâ íå äîïóñòèòè îáðàííÿ íîâîãî ãåòüìàíà, à ñòâîðèòè òèì÷àñîâèé óðÿä, ÿêèé íàçèâàâñÿ Ïðàâëіííÿì ãåòüìàíñüêîãî óðÿäó, àáî æ Ìіíіñòåðñüêèì ïðàâëіííÿì. Âîíî ñêëàäàëîñÿ іç òðüîõ ðîñіÿí і òðüîõ óêðàїíöіâ. Î÷îëþâàâ Ìіíіñòåðñüêå ïðàâëіííÿ êíÿçü Î. Øàõîâñüêèé. Âіä öàðèöі âіí äіñòàâ òàєìíó іíñòðóêöіþ, ó ÿêіé íàêàçóâàëîñÿ: ïðàãíóòè äî çáëèæåííÿ ñòàðøèíè ç ðîñіéñüêèì îôіöåðñòâîì, ñïðèÿòè óêëàäàííþ øëþáіâ ìіæ óêðàїíöÿìè òà ðîñіÿíàìè é âîäíî÷àñ ïåðåøêîäæàòè îäðóæåííþ æèòåëіâ Ãåòüìàíùèíè ç áіëîðóñàìè, ïîëÿêàìè òà óêðàїíöÿìè Ïðàâîáåðåææÿ. Ìіíіñòåðñüêå ïðàâëіííÿ âіäðàçó æ ïðîâåëî ïåðåïèñ óñüîãî íàñåëåííÿ, ùîá îáêëàñòè éîãî ïîäàòêàìè é ïîâèííîñòÿìè.

Правління гетьманського уряду

273

Спроби царизму ліквідувати українську державність

Соціальна політика Данила Апостола

Òóðåöüêі êðåìіííî-óäàðíі ïіñòîëі. XVII ñò.

Àëå é öüîãî ðàçó ëіêâіäóâàòè óêðàїíñüêó äåðæàâíіñòü îñòàòî÷íî íå âäàëîñÿ. Íà ïî÷àòêó 30-õ ðîêіâ XVIII ñò. ñòàëî çðîçóìіëî, ùî âіéíà Ðîñіéñüêîї іìïåðії ç Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ íåâіäâîðîòíà. Òîìó áóäóâàëàñÿ óêðàїíñüêà ëіíіÿ óêðіïëåíü і çàïîðîæöÿì áóëî äîçâîëåíî ïîâåðíóòèñÿ íà ñâîї êîëèøíі çåìëі ïіä âëàäó ðîñіéñüêîãî öàðÿ. Êîëè â 1735 ð. ðîçïî÷àëàñÿ âіéíà, 8 òèñ. êîçàêіâ іç Ãåòüìàíùèíè é Çàïîðîææÿ ïіä êîìàíäóâàííÿì ãåíåðàëà Ëåîíòüєâà âèðóøèëè â Êðèì. Ïðîòå ïîõіä áóâ íåâäàëèì. Íàñòóïíîãî ðîêó âіäáóâñÿ ïîõіä ó Êðèì ðîñіéñüêîї àðìії ïіä êîìàíäóâàííÿì ôåëüäìàðøàëà Á. Ìіíіõà òà 7 òèñ. çàïîðîæöіâ ç ìåòîþ âçÿòè Ïåðåêîï і Áàõ÷èñàðàé. Àëå ÷îðíîìîðñüêó ïðîáëåìó іìïåðії íå áóëî ðîçâ’ÿçàíî. ×åðåç Ãåòüìàíùèíó ÿê ïðèôðîíòîâó çîíó ïðîõîäèëè ðîñіéñüêі âіéñüêà, ÿêі ìіñöåâå íàñåëåííÿ çàáåçïå÷óâàëî ïðîäîâîëüñòâîì, ôóðàæåì, ïіäâîäàìè. Òèñÿ÷і ëþäåé çàãèíóëè â ïîõîäàõ. Óçèìêó ðîñіéñüêà àðìіÿ ðîçòàøîâóâàëàñÿ íà êâàðòèðàõ ó ìіùàí, ñåëÿí і êîçàêіâ. Ïіñëÿ ñïóñòîøåíü âîєííîãî ÷àñó ïîòðіáíî áóëî ìàéæå òðè äåñÿòêè ðîêіâ, ùîá âіäðîäèòè êðàé.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Російськотурецька війна (1735–1739)

«Слово і діло государеве» Міністерське правління розпочало діяльність за правління цариці Анни Іоаннівни та її фаворита – німця Бірона. Відбувалося полювання на людей, на яких падала хоч якась підозра. «Таємна канцелярія», піддаючи людей тортурам, змушувала їх зізнаватися в нескоєних злочинах. Достатньо було будь-кому вигукнути: «Слово і діло государеве» та вказати на когось, як того вже вважали державним злочинцем. Терор охопив усю Україну, не мали захисту навіть козацька старшина й духовенство. У 1737 р. було заарештовано весь Київський магістрат, забрано й відправлено до СанктПетербурга магдебурзькі грамоти Києва.

274

Ó 1741 ð. âíàñëіäîê äâіðöåâîãî ïåðåâîðîòó öàðñüêèé òðîí ïîñіëà äî÷êà Ïåòðà І – Єëèçàâåòà. 1744 ð. ïіä âïëèâîì ñâîãî ôàâîðèòà, ñïіâàêà Ïðèäâîðíîї êàïåëè, êîçàêà çà ïîõîäæåííÿì Îëåêñіÿ Ðîçóìîâñüêîãî, ç ÿêèì âîíà òàєìíî âçÿëà øëþá, Єëèçàâåòà ïîїõàëà â Óêðàїíó. Ñêîðèñòàâøèñü ïåðåáóâàííÿì öàðèöі â Êèєâі, ñòàðøèíà ïîäàëà їé ïðîõàííÿ äîçâîëèòè îáðàòè ãåòüìàíà. Єëèçàâåòà ïîîáіöÿëà âіäíîâèòè ãåòüìàíñòâî çà óìîâè, ùîá ãåòüìàíîì áóâ ìåíøèé áðàò її ÷îëîâіêà – Êèðèëî Ðîçóìîâñüêèé. Ó çâ’ÿçêó ç її ïðèїçäîì ó Êèєâі çàêëàëè Àíäðіїâñüêó öåðêâó. 1745 ð. áóëî ïîíîâëåíî Êèїâñüêó ìèòðîïîëіþ. À 1747 ð. ïðîãîëîøåíî öàðñüêó ãðàìîòó ïðî îáðàííÿ íîâîãî ãåòüìàíà. Подорож Єлизавети в Україну

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Чому старшина, відстоюючи автономію, не спиралася на підтримку народу? 2. Чому царський уряд прагнув ліквідувати гетьманство? 3. Чим «Рішительні пункти» відрізнялися від договірних статей? 4. Як ви думаєте, що спонукало царицю до мандрівки Україною? 5. Де знаходився родовий маєток Д. Апостола? 1. ×îìó öàð ïðèâëàñíèâ ñîáі ïðàâî ïðèçíà÷àòè íà Ãåòüìàíùèíі ïîëêîâíèêіâ (ó òîìó ÷èñëі ç ðîñіÿí òà іíîçåìöіâ)? 2. ×îìó ðîñіéñüêіé âëàäі ó 20-òі ðîêè XVIII ñò. íå âäàëîñÿ ëіêâіäóâàòè ïîñàäó ãåòüìàíà? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: Ìàëîðîñіéñüêà êîëåãіÿ, Ïàâëî Ïîëóáîòîê, Äàíèëî Àïîñòîë, «Ðіøèòåëüíі ïóíêòè», «Ïðàâà, çà ÿêèìè ñóäèòüñÿ ìàëîðîñіéñüêèé íàðîä» 1743 ð. ДОКУМЕНТ Проаналізуйте наведений документ і визначте його основний зміст. З Інструкції гетьмана Данила Апостола малоросійським судам (1730) В сотенних судах [тобто козацьких. – Авт.], де немає магістрату, завжди засідати сотнику, городовому отаману, писарю, хорунжому, війту і бурмистрам, а де немає городового отамана, там бути курінним отаманам і залучати [до участі в судах. – Авт.], особливо у важливих справах, скільки потрібно, знатне сотенне товариство. А де є магістрат, там сотенний суд свої судові справи повинен вирішувати сам. Сотенні і міські урядники ратушних міст, а де є магістрати, то магістратські урядники, повинні видавати на прохання людей купчі записи [з актових книг. – Авт.] про продаж ґрунтів на велику суму, а також протести [заяви особи про правовий захист. – Авт.] і заповіти видавати згідно з правом, без хабарів… Киевская старина. – 1887. – Т. XVII. – Январь. – С. 139–154.

275

Спроби царизму ліквідувати українську державність

Ïîìіðêóéòå!

Öå öіêàâî!

Ñëîâî «îëіâåöü» ïîõîäèòü âіä íàçâè ìåòàëó – îëîâà, îñêіëüêè â äàâíèíó íà ïàïіðóñі ïèñàëè îëîâ’ÿíèìè ñòåðæíÿìè â äåðåâ’ÿíіé îïðàâі. Ïіçíіøå âîíè áóëè çàìіíåíі ãðàôіòíèìè ñòåðæíÿìè, à íàçâà â óêðàїíñüêіé і ïîëüñüêіé ìîâàõ çàëèøèëàñÿ (îëіâåöü, îëóâåê).

§33.

ËІÊÂІÄÀÖІß ÃÅÒÜÌÀÍÑÒÂÀ ÒÀ ÎÑÎÁËÈÂÎÃÎ ÓÑÒÐÎÞ ÃÅÒÜÌÀÍÙÈÍÈ І ÑËÎÁÎÆÀÍÙÈÍÈ

Çãàäàéòå!

1. Êîëè áóëà ïåðøà ñïðîáà öàðñüêîãî óðÿäó ëіêâіäóâàòè ãåòüìàíñòâî? 2. Õòî âõîäèâ äî Ïåðøîї Ìàëîðîñіéñüêîї êîëåãії?

Êèðèëî Ðîçóìîâñüêèé íàðîäèâñÿ 1728 ð. â ñ. Ëåìåøàõ ïîáëèçó Êîçåëüöÿ (íà ×åðíіãіâùèíі) ó ðîäèíі ïðîñòîãî êîçàêà Ðîçóìà. Çàâäÿêè áðàòîâі Îëåêñіþ, ó 1743 ð. éîãî âіäïðàâèëè â Íіìå÷÷èíó òà Ôðàíöіþ äëÿ çäîáóòòÿ îñâіòè. Ïіñëÿ ïîâåðíåííÿ â Ðîñіþ â 1745 ð. çäіáíîãî âіä ïðèðîäè þíàêà áóëî ïðèçíà÷åíî ïðåçèäåíòîì Àêàäåìії íàóê, ÿêó âіí î÷îëþâàâ ìàéæå äâà äåñÿòèëіòòÿ. Âåñíîþ 1747 ð. Єëèçàâåòà âèäàëà óêàç ïðî äîçâіë êîçàöüêіé ñòàðøèíі «îáðàòè» ãåòüìàíà é ïðèçíà÷èëà íà öþ ïîñàäó Êèðèëà Ðîçóìîâñüêîãî. Ïðîòå ëèøå ÷åðåç òðè ðîêè â Ãëóõîâі âіäáóëàñÿ ïèøíà öåðåìîíіÿ îáðàííÿ ãåòüìàíà, Êèðèëî Ðîçóìîâñüêèé êîëè âëіòêó 1750 ð. íîâèé ãåòüìàí ïðèáóâ â Óêðàїíó.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Кирило Розумовський (1750–1764)

Íîâèé ãåòüìàí îòðèìàâ íà ðàíã ì. Ãàäÿ÷, à ñâîєþ ñòîëèöåþ îáðàâ çðóéíîâàíèé ó 1708 ð. Áàòóðèí. Íåâäîâçі âіí çáóäóâàâ òàì ðîçêіøíèé ïàëàö, à äðóãèé çâіâ ó Ãëóõîâі. Ê. Ðîçóìîâñüêèé âіâ æèòòÿ, ïîäіáíå äî ñòîëè÷íîãî, âëàøòîâóâàâ áàëè, áåíêåòè, òåàòðàëüíі âèñòàâè, íàäîâãî âèїæäæàâ äî Ñàíêò-Ïåòåðáóðãà. Íåçâàæàþ÷è íà ëåãêèé øëÿõ äî ãåòüìàíñüêîї áóëàâè, âіí âèÿâèâñÿ ãіäíèì її. Â Óêðàїíі ùå çáåðіãàëèñÿ íàñòðîї ñòàðøèíè, êîòðà â æîðñòîêèõ óìîâàõ «áіðîíіâùèíè» ìðіÿëà ïðî êðàùó äîëþ äëÿ ñâîєї çåìëі, ïðî її êîëèøíі ïðàâà é àâòîíîìіþ. Ê. Ðîçóìîâñüêèé íàìàãàâñÿ ïîâåðíóòè Óêðàїíі її ïðàâà. Óêðàїíó áóëî âèâåäåíî ç âіäîìñòâà Ñåíàòó é ïåðåäàíî Êîëåãії

Реформи Кирила Розумовського

276

çàêîðäîííèõ ñïðàâ, ÿê áóëî ðàíіøå. Ïіä óïðàâëіííÿ ãåòüìàíà ïåðåäàëè Çàïîðîçüêó Ñі÷, à òàêîæ Êèїâ, ÿêèé äî òîãî áóâ ó âіäîìñòâі ðîñіéñüêèõ âîєâîä. Ó Ñåìèëіòíіé âіéíі â Єâðîïі (1756–1763) ìіæ äâîìà áëîêàìè äåðæàâ òèñÿ÷à «êîìïàíіéöіâ» òà êîçàêè ç Ãåòüìàíùèíè áðàëè ó÷àñòü ó áîÿõ. Îäíèì ç âàæëèâèõ íà òîé ÷àñ ïèòàíü áóëî âïîðÿäêóâàííÿ ñóäî÷èíñòâà. Ó 1760 ð. â Ãåòüìàíùèíі áóëî ïðîâåäåíî ñóäîâó ðåôîðìó. Äî ñêëàäó Ãåíåðàëüíîãî ñóäó, êðіì äâîõ ãåíåðàëüíèõ ñóääіâ, óâîäèëèñÿ âèáîðíі îñîáè çі ñòàðøèíè âіä êîæíîãî ïîëêó. Ïîëê ïîäіëÿâñÿ íà äâà ñóäîâèõ ïîâіòè, ó ÿêèõ ñòâîðþâàëèñÿ øëÿõåòñüêі ñóäè – çåìñüêі, ґðîäñüêі òà ïіäêîìîðñüêі. Òîáòî ñóäè ïîâåðíóëèñÿ äî òієї ñèñòåìè, ÿêà äіÿëà ùå äî ñåðåäèíè XVII ñò. Îòæå, êîçàöüêà ñòàðøèíà îñòàòî÷íî çàòâåðäèëà çà ñîáîþ ïðèâіëåéîâàíå ñòàíîâèùå. Âîíà íàìàãàëàñÿ çàêðіïèòè çà ñîáîþ çåìëі, ÿêèìè âæå âîëîäіëà, і íàáóòè íîâі ìàєòíîñòі, îáìåæèòè ñåëÿíñüêі ïåðåõîäè. Ïіäâèùèëàñÿ ðîëü ñòàðøèíñüêîї ðàäè, ÿêà çà ñïðèÿòëèâîї ïîëіòè÷íîї ñèòóàöії ìîãëà ðîçâèíóòèñÿ â ïàðëàìåíò. Íà îäíіé ç íèõ áóëî ïîøèðåíî òåêñò ïðîìîâè «Ïðî ïîëіïøåííÿ ñòàíó Ìàëîðîñії», ó ÿêіé àâòîð ñêàðæèâñÿ íà çàíåïàä êîçàöüêîãî äóõó â Óêðàїíі. Éîãî іäåàëîì áóâ êîíñòèòóöіéíî-ïàðëàìåíòñüêèé óñòðіé â àâòîíîìії (íà çðàçîê Ïîëüùі), äå ïîëіòè÷íі ïðàâà íàëåæàëè á øëÿõåòñòâó. Àâòîð íàïîëÿãàâ íà çàáîðîíі ñåëÿíñüêèõ ïåðåõîäіâ. Нововведення в армії та культурі К. Розумовський провів реформу у війську й запровадив муштру за іноземним зразком, однакове озброєння та уніформу – синій мундир із червоним коміром, білі штани, шапки різного

277

Ліквідація гетьманства та особливого устрою Гетьманщини і Слобожанщини

Ïàëàö Êèðèëà Ðîçóìîâñüêîãî â Áàòóðèíі. 1799–1803 ðð.

кольору для кожного полку, вдосконалив артилерію. Обов’язковим набором зброї були рушниця, шабля й спис. Гетьман провів також реформу освіти. В усіх полках почали діяти школи з обов’язковим навчанням козацьких дітей, у яких, крім загальних знань, запроваджувалася військова підготовка. Він збирався відкрити університет у Батурині, проте не встиг закінчити цю справу. Гетьман намагався перетворити Глухів на культурний центр України. Тут був палац з англійським парком, французький пансіон для дітей старшини, у місті проводилися концерти італійської опери.

Íàïðèêіíöі 1761 ð. öàðåì ñòàâ ãîëøòèíåöü Ïåòðî III, àëå âæå âëіòêó 1762 ð. ñòàâñÿ ÷åðãîâèé äâіðöåâèé ïåðåâîðîò. Óáèâøè ñâîãî ÷îëîâіêà, òðîí çàõîïèëà íіìåöüêà êíÿæíà Ñîôіÿ-Ôðåäåðіêà-Àâãóñòà Àíãàëüò-Öåðáñòñüêà, ÿêà âçÿëà ñîáі іì’ÿ Êàòåðèíà II. Їé äîïîìàãàëè ãðàô Ïàíіí, êíÿçі Áàðÿòèíñüêèé і Ðєïíіí, Ïîòüîìêіí, áðàòè Îðëîâè òà іí. Ñåðåä íèõ ïåâíó ðîëü âіäіãðàâ і Êèðèëî Ðîçóìîâñüêèé. Ó 1763 ð. ãåòüìàí ñêëèêàâ ó Ãëóõîâі ãåíåðàëüíó ðàäó êîçàöüêîї ñòàðøèíè, ãîëîâíîþ ìåòîþ ÿêîї áóëî çàòâåðäèòè ïðîâåäåíó ñóäîâó ðåôîðìó. Íåñïîäіâàíî íà ç’їçäі ðîçãîðíóëàñÿ äèñêóñіÿ ïðî çàíåïàä «ïðàâ і âîëüíîñòåé». Äåëåãàòè âèðіøèëè íàäіñëàòè öàðèöі ïåòèöіþ іç çàêëèêîì – ïîâåðíóòè âòðà÷åíі Óêðàїíîþ âîëüíîñòі òà ñòâîðèòè ïàðëàìåíò íà çðàçîê ñåéìó. Âіä ÷àñіâ І. Ìàçåïè öå áóëà íàéñìіëèâіøà âèìîãà ñòàðøèíè. Âîíà íàìàãàëàñÿ çìіöíèòè àâòîðèòåò ãåòüìàíà, âèñòóïèâøè ç ïðîåêòîì çðîáèòè ãåòüìàíñòâî ñïàäêîâèì ó ðîäó Ðîçóìîâñüêèõ, õî÷à äåõòî ââàæàâ öå ïîðóøåííÿì êîçàöüêèõ ïðàâ. Óêàç ðîñіéñüêîї Îäíàê Êàòåðèíà II, áóäó÷è ïðèõèëüöàðèöі Êàòåðèíè ІІ íèöåþ ïîëіòèêè ïîâíîãî öåíòðàëіçìó, ïðî ñêàñóâàííÿ â Óêðàїíі ãåòüìàíñòâà. çàäóìàëà âçàãàëі çíèùèòè àâòîíîìіþ 1764 ð. Óêðàїíè.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Останній з’їзд старшини

Інструкція Катерини ІІ щодо України (1764) Інструкція дана генерал-прокуророві князю В’яземському: «Мала Росія, Ліфляндія та Фінляндія – суть провінції. Ці провінції належить найлегшим способом привести до того, щоб вони обрусіли й перестали б позирати, як вовки в ліс. До того приступ дуже легкий, якщо розумні люди обрані будуть начальниками в тих провін-

278

ціях. Коли ж в Малоросії гетьмана не буде, то треба старатися, щоб навік й ім’я гетьмана щезло, не те що персона якась була б обрана на те достоїнство».

Ê. Ðîçóìîâñüêîãî áóëî âèêëèêàíî â Ñàíêò-Ïåòåðáóðã. Êàòåðèíà II çìóñèëà éîãî íàïèñàòè ðàïîðò ïðî âіäñòàâêó. 10 ëèñòîïàäà 1764 ð. âèéøîâ óêàç ïðî ñêàñóâàííÿ ãåòüìàíñüêîãî óðÿäó. Îñòàííіé ãåòüìàí Óêðàїíè ãðàô Ê. Ðîçóìîâñüêèé 30 ðîêіâ ïіñëÿ öüîãî æèâ ó ñòîëèöі òà ó ñâîєìó ìàєòêó Ïåòðîâñüêî-Ðîçóìîâñüêîìó áіëÿ Ìîñêâè. І òіëüêè 1794 ð. ïîâåðíóâñÿ äî Áàòóðèíà, äå é ïîìåð ó 1803 ð. Äëÿ óïðàâëіííÿ Ãåòüìàíùèíîþ áóëî ñòâîðåíî Äðóãó Ìàëîðîñіéñüêó êîëåãіþ íà ÷îëі ç ïðåçèäåíòîì і ãåíåðàë-ãóáåðíàòîðîì Ïåòðîì Ðóì’ÿíöåâèì. Ó її ñêëàäі áóëî ÷îòèðè óêðàїíöі é ÷îòèðè ðîñіÿíè. Ï. Ðóì’ÿíöåâ îòðèìàâ âіä öàðèöі äâі іíñòðóêöії – çàãàëüíó é òàєìíó. Ó ïåðøіé íàêàçóâàëîñÿ ïèëüíóâàòè, ùîá íå áóëî íåçãîäè ìіæ óêðàїíöÿìè é ðîñіÿíàìè. Ó òàєìíіé іíñòðóêöії çàçíà÷àëîñÿ, ùî Óêðàїíà є áàãàòèì і ðîäþ÷èì êðàєì, àëå âíàñëіäîê її àâòîíîìії äåðæàâíà êàçíà Ðîñії íå îòðèìóє âіä íåї ïðèáóòêіâ. Òîìó ïîòðіáíî ïðîâåñòè ïåðåïèñ íàñåëåííÿ é ðåâіçіþ ìàєòíîñòåé, çàáîðîíèòè ïåðåõіä ñåëÿí âіä îäíîãî âëàñíèêà äî іíøîãî, à ïîòіì ïîñòóïîâî ëіêâіäóâàòè âñі âіäìіííîñòі â óñòðîї Ãåòüìàíùèíè, ïðèâіâøè їõ ó âіäïîâіäíіñòü äî çàãàëüíîäåðæàâíèõ ïîðÿäêіâ. Öàðèöÿ íàêàçóâàëà ñòåæèòè é çà ñòàðøèíîþ, ùîá íå äîïóñòèòè ñòâîðåííÿ îïîçèöії. Ðóì’ÿíöåâ äîáðå çíàâ Óêðàїíó, ìàâ çâ’ÿçêè іç ñòàðøèíîþ, âîëîäіâ ìàєòêàìè. Öå áóâ âèäàòíèé âîєíà÷àëüíèê, ëþäèíà îñâі÷åíà, çäàòíà äî àäìіíіñòðàòèâíîї äіÿëüíîñòі.

Початок перетворень

«Генеральний опис Малоросії» П. Рум’янцев прибув до Глухова на початку 1765 р. Першим його заходом було проведення ревізії: людей, худоби, землі, будівель, підприємств. Ця ревізія була такою всеохоплюючою, що дістала назву «Генеральний опис Малоросії». Вона проводилася в 1765–1769 рр. Унаслідок тривалої роботи було складено майже тисячу томів перепису й зібрано значну кількість копій юридичних актів на володіння. Майже всі ці величезні книги збереглися і є цінним історичним джерелом.

Îäíèì ç ïåðøèõ çàõîäіâ Ìàëîðîñіéñüêîї êîëåãії áóëà çàìіíà íàòóðàëüíèõ ïîâèííîñòåé íà óòðèìàííÿ ðîçìіùåíèõ ó Ãåòüìàíùèíі ðîñіéñüêèõ âіéñüê ãðîøîâèì ïîäàòêîì. Ï. Ðóì’ÿíöåâ 279

Ліквідація гетьманства та особливого устрою Гетьманщини і Слобожанщини

Друга Малоросійська колегія (1764–1782)

óæèâàâ çàõîäіâ äëÿ ïîëіïøåííÿ ðîáîòè àäìіíіñòðàöії, çàâіâ íà Ãåòüìàíùèíі ðåãóëÿðíó ïîøòó òîùî. Êàòåðèíà II ïðàãíóëà óòâåðäèòè â Єâðîïі іìіäæ Ðîñії ÿê «îñâі÷åíîї ìîíàðõії», ùî ïіêëóєòüñÿ ïðî áëàãîäåíñòâî, ñâîáîäó é ùàñòÿ ñâîїõ ïіääàíèõ. Òîìó âîíà îãîëîñèëà ïðî ñêëèêàííÿ Êîìіñії äëÿ óêëàäåííÿ íîâèõ çàêîíіâ. Ó ñі÷íі 1767 ð. íà Ãåòüìàíùèíі îòðèìàëè 500 ïðèìіðíèêіâ ìàíіôåñòó ïðî âèáîðè äåïóòàòіâ Êîìіñії òà іíñòðóêöіþ: êîãî ñëіä îáèðàòè, ÿêі «çàãàëüíîíàðîäíі ïîòðåáè» âêëþ÷àòè äî íàêàçіâ äåïóòàòàì. Ïðàâî îáèðàòè äåïóòàòіâ Êîìіñії äіñòàëè 14 óêðàїíñüêèõ ìіñò і Çàïîðîçüêà Ñі÷. Їõ ìîãëè îáèðàòè âñі âіëüíі ñòàíè íàñåëåííÿ: øëÿõòà, äóõîâåíñòâî, êîçàêè, ìіùàíè. Çáîðè ïðîâîäèëèñÿ îêðåìî êîæíèì ñòàíîì. Íàêàçè çàñâіä÷èëè ðîçáіæíîñòі іíòåðåñіâ îêðåìèõ ñòàíіâ òà їõíі ñóïåðå÷íîñòі, àëå âñі õîòіëè ïîâåðíóòèñÿ äî ñòàðèõ ïîðÿäêіâ.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Законодавча комісія 1767 р.

Григорій Долинський На деяких зборах шляхти в накази депутатам включали прохання обрати гетьмана. Такі прохання, зокрема, надійшли від ніжинського й батуринського шляхетств, які очолював підкоморський суддя Григорій Долинський. П. Рум’янцев скасував постанову зборів про обрання Г. Долинського депутатом, а на виборців наклав штраф у розмірі 550 крб. Усіх посадових осіб було усунуто від посад і заборонено в майбутньому обиратися до будь-яких урядових структур, усіх їх було заарештовано й жорстоко покарано. Г. Долинського засудили на довічне ув’язнення. Згодом російський уряд скасував вирок і оголосив амністію. Однак заява-протест засуджених (автором якої був Г. Долинський) поширилася всією Україною. Помер Г. Долинський у 1809 р.

1767 ð. â ñòîëèöі çіáðàëàñÿ Çàêîíîäàâ÷à êîìіñіÿ. Âèðàçíèêîì ïðàãíåíü óêðàїíñüêèõ ñòàíіâ ïîâåðíóòè ñòàðі ïðàâà é âîëüíîñòі ñòàâ äåïóòàò Êîìіñії âіä ëóáåíñüêîї øëÿõòè Ãðèãîðіé Ïîëåòèêà. Ó ñâîїõ âèñòóïàõ éîãî ïіäòðèìàâ òàêîæ äåïóòàò âіä Êðåìåí÷óêà Ïàâëî Äåíèñåíêî òà іíøі. Êîìіñіÿ ïðîіñíóâàëà íåäîâãî, çðîáèâøè ëèøå îäíå – âîíà ïðîãîëîñèëà Êàòåðèíó II «ìàòіð’þ îòå÷åñòâà» é óçàêîíèëà її ïðàâà íà óçóðïîâàíèé íåþ öàðñüêèé ïðåñòîë. Íà çàñіäàííÿõ Êîìіñіÿ êðèòèêóâàëà êðіïàöòâî òà іíøі íåïîðÿäêè â äåðæàâі. Íà íèõ òàêîæ âèÿâèëàñÿ âåëèêà ðîçáіæíіñòü äóìîê, ðîçãîðíóëèñÿ áóðõëèâі äèñêóñії. Óñå öå áóëî âæå íå ïîòðіáíå öàðèöі, і íіáèòî ÷åðåç âіéíó ç òóðêàìè Êîìіñіÿ ïðèïèíèëà ðîáîòó. 280

Ðîñіéñüêî-òóðåöüêà âіéíà 1768–1774 ðð. íà ïåâíèé ÷àñ ïðèïèíèëà àêòèâíі äåðæàâíі ïåðåòâîðåííÿ â Óêðàїíі. Ï. Ðóì’ÿíöåâà áóëî ïðèçíà÷åíî ãîëîâíîêîìàíäóâà÷åì ðîñіéñüêîї àðìії. Óíàñëіäîê âіéíè ðîçøèðèëèñÿ êîðäîíè Ðîñії íà ïіâäíі. 1775 ð. ïåðøîþ æåðòâîþ öієї åêñïàíñії ñòàëà Çàïîðîçüêà Ñі÷, à ïîòіì íàñòàâ ÷àñ і äëÿ Ãåòüìàíùèíè. Ó 1781 ð. â Ðîñії ðîçïî÷àëàñÿ àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíà ðåôîðìà, ïîøèðåíà é íà Ãåòüìàíùèíó. Її ïîäіëèëè íà òðè íàìіñíèöòâà – Êèїâñüêå, ×åðíіãіâñüêå é Íîâãîðîä-Ñіâåðñüêå. Âîíè óòâîðèëè Ìàëîðîñіéñüêå ãåíåðàë-ãóáåðíàòîðñòâî íà ÷îëі ç Ï. Ðóì’ÿíöåâèì. Ó 1783 ð. ïîëêîâî-ñîòåííèé óñòðіé Ãåòüìàíùèíè áóëî ñêàñîâàíî. Ó öèâіëüíîìó óïðàâëіííі ââåëè ïîâіòè, à ó âіéñüêîâîìó – ñòâîðèëè 10 êàðàáіíåðíèõ ïîëêіâ. Ïіä ÷àñ ðåîðãàíіçàöії ñòàðі ìåæі ïîëêіâ і ñîòåíü íå âðàõîâóâàëèñÿ. Ëіêâіäóâàëè ґðîäñüêі, çåìñüêі, ïіäêîìîðñüêі ñóäè, óâіâøè çàãàëüíîðîñіéñüêі óñòàíîâè. Ñòàðøèíè âіäïîâіäíî äî ñâîїõ ðàíãіâ îòðèìàëè îôіöåðñüêі çâàííÿ, äåÿêі ïіøëè ó âіäñòàâêó. Ðÿäîâі êîçàêè ïåðåòâîðèëèñÿ íà äåðæàâíèõ ñåëÿí. Êîçàöüêі êëåéíîäè é іíøі çíàêè ïðàâ і âîëüíîñòåé (ïðàïîðè, ïå÷àòêè, ãðàìîòè òîùî) çàáðàëè äî Ñàíêò-Ïåòåðáóðãà. Ïðîöåñ ïîâíîãî âõîäæåííÿ Ãåòüìàíùèíè äî çàãàëüíîäåðæàâíîї ñòðóêòóðè çàâåðøèâñÿ ñîöіàëüíèìè çìіíàìè. 3 òðàâíÿ 1783 ð. Êàòåðèíà ІІ âèäàëà óêàç ïðî çàêðіïà÷åííÿ ñåëÿí êîëèøíüîї Ãåòüìàíùèíè. Ó 1785 ð. áóëà âèäàíà ìîíàðøà «Ãðàìîòà ïðî âіëüíіñòü äâîðÿíñòâà», çà ÿêîþ óêðàїíñüêà øëÿõòà çðіâíþâàëàñü ó ïðàâàõ ç ðîñіéñüêèì äâîðÿíñòâîì. Ó 1796 ð. íàìіñíèöòâà ëіêâіäóâàëè. Іç ×åðíіãіâñüêîãî òà Íîâãîðîä-Ñіâåðñüêîãî íàìіñíèöòâ âèíèêëà Ìàëîðîñіéñüêà ãóáåðíіÿ (ó 1802 ð. âîíà áóëà ïîäіëåíà íà ×åðíіãіâñüêó é Ïîëòàâñüêó ãóáåðíії), Êèїâùèíà óòâîðèëà îêðåìó ãóáåðíіþ ç âêëþ÷åííÿì ÷àñòèíè çåìåëü Ïðàâîáåðåææÿ, ÿêі íàïðèêіíöі ñòîëіòòÿ áóëè âіäіáðàíі â Ïîëüùі. Ïåðøèé êðîê äî îáìåæåííÿ àâòîíîìії ï’ÿòè ñëîáіäñüêèõ ïîëêіâ çðîáèâ ùå Ïåòðî І. Ïîòіì êîçàêіâ ïîäіëèëè íà «âèáîðíèõ» і «ïіäïîìі÷íèêіâ». Ó 1748 ð. êîçàêàì çàáîðîíèëè ïåðåõîäèòè ç îäíîãî ïîëêó äî іíøîãî. Ñëîáîæàíùèíà ïîâèííà áóëà òàêîæ óòðèìóâàòè ñâîїì êîøòîì ùå é ÷îòèðè ðåãóëÿðíі ðîñіéñüêі ïîëêè. Ïіä ÷àñ Ñåìèëіòíüîї âіéíè 5 òèñ. ñëîáіäñüêèõ êîçàêіâ îñîáëèâî âіäçíà÷èëèñÿ â áèòâі ïіä Ãðîññ-Єãåðñäîðôîì. Ó ñåðåäèíі XVIII ñò. êðàùèõ êîçàêіâ çàáèðàëè äî ðîñіéñüêèõ ãóñàðñüêèõ ïîëêіâ. Êîçàöüêà ñòàðøèíà íàâіòü ñêëàëà Скасування козацького устрою на Слобожанщині

281

Ліквідація гетьманства та особливого устрою Гетьманщини і Слобожанщини

Ліквідація устрою Гетьманщини

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

«Çàïèñêó î áåäñòâåííîì ïîëîæåíèè êðàÿ» і ñïîðÿäèëà äî ñòîëèöі äåïóòàöіþ. Ïіçíіøå іç ñòàðøèíñüêîãî ñåðåäîâèùà âèéøîâ íîâèé äîêóìåíò – «Ýêñòðàêò î èçíåìîæåíèè ñëîáîäñêèõ ïîëêîâ». Ó íüîìó çìàëüîâóâàëîñÿ æàëþãіäíå ñòàíîâèùå ïîëêіâ і ïðîïîíóâàâñÿ ïëàí їõíüîãî ðåôîðìóâàííÿ. Ïðîãðàìà âïîðÿäêóâàííÿ óïðàâëіííÿ Ðîñіéñüêîї äåðæàâè Êàòåðèíè ІІ îçíà÷àëà ëіêâіäàöіþ îñîáëèâîñòåé і àâòîíîìіé îêðåìèõ òåðèòîðіé. Ñëîáîæàíùèíà ïåðøîþ ïîòðàïèëà ïіä ðåôîðìóâàííÿ. Ìåòîäè éîãî çäіéñíåííÿ íå áóëè íîâèìè. Діяльність Комісії на Слобожанщині Восени 1762 р., скориставшись скаргою одного із слобідських сотників на зловживання в судах і хабарництво старшини, царський уряд створив спеціальну військову Комісію з розслідування зловживань на чолі з офіцером Є. Щербініним. Комісії було надано право усунення від влади старих та призначення нових старшин. Комісія мала завдання усунути місцевих козацьких старшин від збору державних податків з населення та різних торговельних мит і зборів. Комісія призначила в полкові канцелярії нових суддів, провела слідство над старшинами, звинувачуючи їх у незаконних витратах коштів та хабарництві. Заохочувалося також подання населенням (обивателями) доносів і скарг на них. На середину 1764 р. майже всіх старшин звинуватили у зловживаннях і усунули від влади. Залякана старшина не змогла чинити помітного опору. Протести частини старшини на чолі з ізюмським полковником Федором Краснокутським завершилися її арештом, конфіскацією майна й засланням.

16 ãðóäíÿ 1764 ð. Êîìіñіÿ Ñåíàòó îãîëîñèëà ïîñòàíîâó (çà ïîäàííÿì Є. Ùåðáіíіíà) ïðî ñêàñóâàííÿ àâòîíîìíèõ ñëîáіäñüêèõ ïîëêіâ. Êîçàêè áóëè ïåðåòâîðåíі íà âіéñüêîâèõ îáèâàòåëіâ òà îáêëàäåíі ïîäàòêàìè. Ñåëÿíñüêі ïåðåõîäè íà іíøå ìіñöå ïðîæèâàííÿ òàêîæ çàáîðîíÿëèñÿ, ùî îçíà÷àëî їõ þðèäè÷íå çàêðіïà÷åííÿ. Íà ïî÷àòêó 1765 ð. íà áàçі ñëîáіäñüêèõ ïîëêіâ ñòâîðèëè ï’ÿòü ãóñàðñüêèõ ïîëêіâ, äî ÿêèõ çàïèñàëàñÿ íà îôіöåðñüêі ïîñàäè ÷àñòèíà êîçàöüêîї ñòàðøèíè, à іíøà îòðèìàëà âіäñòàâêó ó âіäïîâіäíèõ îôіöåðñüêèõ çâàííÿõ. Íà ìіñöі ñëîáіäñüêèõ ïîëêіâ áóëî óòâîðåíî ÑëîáіäñüêîÓêðàїíñüêó ãóáåðíіþ іç çàãàëüíîðîñіéñüêîþ ñèñòåìîþ óïðàâëіííÿ òà ñóäó. Ó 1780–1796 ðð. âîíà íàçèâàëàñÿ ÕàðêіâÃåðá Õàðêîâà 282

ñüêèì íàìіñíèöòâîì. Ïîòіì áóëî ïîâåðíóòî ñòàðó íàçâó, ÿêà çáåðіãàëàñÿ äî 1835 ð. Îñòàííüîþ ñïðîáîþ ñëîáіäñüêèõ ñòàðøèí, «âіéñüêîâèõ îáèâàòåëіâ» òà ìіùàí ïîâåðíóòèñÿ äî ïîëêîâî-ñîòåííîãî óñòðîþ â óïðàâëіííі é êîçàöüêîãî ïðàâà áóëî âêëþ÷åííÿ öèõ âèìîã äî «Íàêàçó» äåïóòàòàì Çàêîíîäàâ÷îї êîìіñії 1767 ð. Ïîñèëåííÿ ñîöіàëüíîãî ãíіòó ñåëÿíñòâà, ñïðîáè âëàñíèêіâ ìàєòêіâ çàêðіïà÷èòè êîçàêіâ ìàëè íàñëіäêîì éîãî áîðîòüáó çà ñâîáîäó. Îäíå ç íàéáіëüøèõ ïîâñòàíü ñåëÿí âèáóõíóëî â 1789 ð. â ñ. Òóðáàї (íà Ïîëòàâùèíі). Öå âåëèêå ñåëî ââàæàëîñÿ «âіëüíèì âіéñüêîâèì» (äåðæàâíèì), çãîäîì éîãî æèòåëіâ ïåðåâåëè â ðîçðÿä ïіääàíèõ (îñîáèñòî âіëüíі âèêîíóâàëè ïîâèííîñòі íà âëàñíèêà çåìëі). Ó 1776 ð. ñåëî êóïèëè ïîìіùèêè Áàçèëåâñüêі, ÿêі çáіëüøèëè ïîâèííîñòі ñåëÿí. Ñåëÿíè äîìàãàëèñÿ âèçíàííÿ ñâîєї íàëåæíîñòі äî êîçàöüêîãî ñòàíó. Ïðèâîäîì äî Òóðáàїâñüêîãî ïîâñòàííÿ 1789–1793 ðð. ñòàëî âèçíàííÿ Ñåíàòîì ïðàâà íàëåæíîñòі äî êîçàöüêîãî ñòàíó ëèøå êіëüêîõ òóðáàїâñüêèõ ðîäèí. Òîäі ñåëÿíè ñòâîðèëè ñâîє ñàìîâðÿäóâàííÿ, îáðàëè ñòàðøèíó (îòàìàíà, ñóääþ, ïèñàðÿ) і âіäìîâèëèñÿ âèêîíóâàòè ïàíùèíó. Âîíè ðîççáðîїëè âіéñüêîâó êîìàíäó, çààðåøòóâàëè ñóääіâ, ÿêі íå âèçíàâàëè çà íèìè êîçàöüêèõ ïðàâ, ðîçïðàâèëèñÿ ç Áàçèëåâñüêèìè. Òóðáàїâöі ïðîòðèìàëèñÿ ÷îòèðè ðîêè, ùî áóëî âèíÿòêîâèì âèïàäêîì äëÿ òîãî ÷àñó. Ïîâñòàííÿ ïðèäóøèëè çà äîïîìîãîþ óðÿäîâèõ âіéñüê. Áàãàòüîõ ïîâñòàíöіâ âіäïðàâèëè äî Ñèáіðó íà êàòîðæíі ðîáîòè, іíøèõ ïîáèëè ðіçêàìè, à ÷àñòèíó âèñåëèëè â ïіâäåííі ñòåïè. Ñåëî ïåðåéìåíóâàëè íà Ñêîðáíå (òàê âîíî íàçèâàëîñÿ äî 1919 ð.). Робота в групах: Визначте схожість і відмінність долі козацтва Гетьманщини і Слобожанщини. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Чому правління К. Розумовського називають періодом відродження української автономії? 2. У чому полягає суть політики російського уряду щодо України? 3. Чому уніфікацію державного управління уряд розпочав зі Слобожанщини? 4. Чому вибори до Законодавчої комісії сприяли піднесенню суспільно-політичного руху в Україні? 5. Дізнайтеся, хто з українських поетів написав поему про Турбаївське повстання.

283

Ліквідація гетьманства та особливого устрою Гетьманщини і Слобожанщини

Турбаївське повстання 1789–1793 рр.

Ïîìіðêóéòå!

1. Ùî óìîæëèâèëî ëіêâіäàöіþ ãåòüìàíñòâà (1764), à ïîòіì і îñîáëèâîñòåé óñòðîþ Ãåòüìàíùèíè? 2. ×îìó êîçàöüêà ñòàðøèíà ïðàãíóëà óðіâíÿííÿ â ïðàâàõ ç ðîñіéñüêèì äâîðÿíñòâîì? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: Ê. Ðîçóìîâñüêèé, Ï. Ðóì’ÿíöåâ, Äðóãà Ìàëîðîñіéñüêà êîëåãіÿ, Ìàëîðîñіéñüêå ãåíåðàë-ãóáåðíàòîðñòâî, Ñëîáіäñüêî-Óêðàїíñüêà ãóáåðíіÿ.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

ДОКУМЕНТ Яке суспільне явище відображає сатиричний твір XVIII ст.? Доказательства хама Данилея Кукси потомствені (сатиричний твір невідомого автора кінця XVIII ст.) Да вже ж наші дворяни герби посилають, А що я був дворянин, то те і не знають! Я надумався й собі пісеньку співати І дворянство по свойому гербу доказати. Он у мене герб який – в дерев’янім цвіті, Що ні в кого не було в Остерськім повіті: Лопата, написана держалном угору (Побачивши, скаже всяк, що воно без спору), Усередині граблі, вила і сокира, Якими, було, роблю, хоть якая сквира… Далі ж трохи як розживсь, то й годі робити, А надумавсь оддати в школу свої діти. Як вивчились, в суд упхав – учиться писати Да вже того і гляди – гостинці давати… …З казенного мужика я зробився паном І дворянство доказав, хоть уже й не даром. Українська література XVIII ст. – К., 1983. – С. 211–212.

Öå öіêàâî!

Ñëîâî «ñîëäàò» áåðå ïî÷àòîê ó Ðèìі, äå ó 312 ð. çàìіñòü ñðіáíîї ìîíåòè áóëà âèïóùåíà çîëîòà, ùî íàçèâàëàñÿ «ñîëіäóñ», іòàëіéñüêîþ – «ñîëüäî». Öèìè ãðîøèìà ïëàòèëè çà ñëóæáó íàéìàíèì âîїíàì, ÿêі é íàçèâàëèñÿ «ñîëüäàòî». Çâіäñè ñëîâî çãîäîì ïîòðàïèëî â іíøі ìîâè і êðàїíè, ó Ðîñіþ – ó äðóãіé ïîëîâèíі XVII ñò.

§34–35. Çãàäàéòå!

ÇÀÏÎÐÎÆÆß ÏÅÐІÎÄÓ ÍÎÂÎЇ ÑІ×І. ÊÐÈÌÑÜÊÅ ÕÀÍÑÒÂÎ І ÏІÂÄÅÍÍÀ ÓÊÐÀЇÍÀ Ó ÄÐÓÃІÉ ÏÎËÎÂÈÍІ XVIII ñò.

1. Êîëè і ó çâ’ÿçêó іç ÷èì áóëî ðîçîðåíî ×îðòîìëèöüêó Ñі÷? 2. Äå ïîñåëèëèñÿ çàïîðîæöі ïіñëÿ ïåðøîãî çðóéíóâàííÿ Ñі÷і?

284

Íàïåðåäîäíі ðîñіéñüêî-òóðåöüêîї âіéíè (1735– 1739) öàðñüêèé óðÿä äîçâîëèâ çàïîðîçüêèì êîçàêàì, ÿêі ïåðåáóâàëè â Îëåøêàõ ïіä òóðåöüêèì ïðîòåêòîðàòîì, ïîâåðíóòèñÿ íà їõíі êîëèøíі âîëîäіííÿ. Êîçàêè çàñíóâàëè íà ð. Ïіäïіëüíіé íåäàëåêî âіä Ñòàðîї Ñі÷і Íîâó Ñі÷ (1734–1775). Âîëîäіííÿ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і, òàê çâàíі Âîëüíîñòі Âіéñüêà Çàïîðîçüêîãî, ïîäіëÿëèñÿ íà ïàëàíêè (îêðóãè), ÿêèõ ñïî÷àòêó áóëî 5, à ïîòіì – 8 (Áóãîãàðäіâñüêà, Іíãóëüñüêà, Êîäàöüêà, Ñàìàðñüêà, Îðіëüñüêà, Ïðîòîâ÷àíñüêà, Êàëüìіóñüêà, Ïðîãíîїíñüêà). Êîæíà ç íèõ ìàëà óêðіïëåíèé öåíòð – ãîëîâíå ïîñåëåííÿ, äå ïåðåáóâàëà ïàëàíêîâà ñòàðøèíà. Îäðóæåíі êîçàêè æèëè â ìіñòå÷êàõ, ñëîáîäàõ òà õóòîðàõ, çàéìàþ÷èñü ãîñïîäàðñòâîì. Òåðèòîðіÿ Âîëüíîñòåé áóëà âåëèêîþ. Íà ÷àñ çíèùåííÿ Ñі÷і êîðäîíè íà çàõîäі ñÿãàëè ñåðåäíüîї òå÷ії ð. Ïіâäåííèé Áóã, íà ñõîäі – ð. Êàëüìіóñ. Ïî ëіíії Äíіïðà âîëîäіííÿ ïî÷èíàëèñÿ òðîõè íèæ÷å ãèðëà ð. Îðіëü і ïðîñòÿãàëèñÿ äî ãèðëà ð. Êіíñüêі Âîäè (íèæ÷å Íіêîïîëÿ) òà ð. Іíãóëåöü (ïðàâà ïðèòîêà Äíіïðà). Àëå ìåæі çàïîðîçüêèõ âîëîäіíü íå áóëè ñòàáіëüíèìè. Ç îäíîãî áîêó, êîçàêè îñâîþâàëè ñòåïè, çàñíîâóâàëè çèìіâíèêè é óòâîðþâàëè íîâі ïàëàíêè. À ç äðóãîãî – íà ïіâíі÷íîìó êîðäîíі Çàïîðîææÿ âіäáóâàâñÿ ïîñòіéíèé íàñòóï öàðèçìó íà êîçàöüêі çåìëі. Îñîáëèâî øâèäêî Çàïîðîææÿ âòðà÷àëî їõ ó çâ’ÿçêó ç óòâîðåííÿì іíîçåìíèõ ïîñåëåíü – Íîâîї Ñåðáії, Ñëîâ’ÿíîñåðáії, à çãîäîì і Íîâîðîñіéñüêîї ãóáåðíії. Íàéáіëüø çàñåëåíèìè áóëè Êîäàöüêà, Ñàìàðñüêà òà Îðіëüñüêà ïàëàíêè. Áàãàòî ñëîáіä і ìіñòå÷îê ó ìåæàõ êîçàöüêèõ Âîëüíîñòåé âèíèêëî ùå â XVII ñò.

Ìîðñüêèé ïðàïîð Âіéñüêà Çàïîðîçüêîãî. XVIII ñò.

285

Запорожжя періоду Нової Січі. Кримське ханство і Південна Україна...

Заснування Нової Січі

Âàæëèâîþ îñîáëèâіñòþ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і öüîãî ïåðіîäó áóëî òå, ùî âîíà íå ìàëà ñàìîñòіéíèõ çîâíіøíіõ çíîñèí, її îáîðîííà ôóíêöіÿ çíà÷íî çìåíøèëàñÿ, çàñîáîì äëÿ іñíóâàííÿ çàïîðîæöіâ áóëî çàíÿòòÿ ãîñïîäàðñòâîì, à íå çäîáè÷íèöòâî. Íà êîçàöüêèõ Âîëüíîñòÿõ ïðîæèâàëè òàêîæ ïîñïîëèòі (ñåëÿíè), íà ÿêèõ ïîøèðþâàëàñÿ âëàäà êîçàöüêîї àäìіíіñòðàöії. Ó ïåðіîä Íîâîї Ñі÷і çíà÷íî çðîñëà ðîëü êîçàöüêîї ñòàðøèíè é îäíî÷àñíî çìåíøèëàñÿ ðåàëüíà ðîëü ðÿäîâîãî êîçàöòâà â ðîçâ’ÿçàííі ïèòàíü æèòòÿ Ñі÷і. Çáåðіãàëèñÿ ïіäâàëèíè îñîáëèâîãî ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íîãî óñòðîþ: âèêîðèñòàííÿ òіëüêè íàéìàíîї ïðàöі â ãîñïîäàðñòâàõ, îðãàíіçàöіÿ æèòòÿ íà îñíîâі çâè÷àєâîãî ïðàâà, à òàêîæ çíà÷åííÿ Ñі÷і ÿê ïðèòóëêó äëÿ çíåäîëåíèõ ëþäåé Óêðàїíè і ÿê її çáðîéíèõ ñèë. Âèùèì îðãàíîì âëàäè Ñі÷і áóëà ñі÷îâà ðàäà, ÿêà çáèðàëàñÿ ðåãóëÿðíî, ÿê ïðàâèëî, äâі÷і íà ðіê, äëÿ îáðàííÿ ñòàðøèíè ðіçíèõ ðàíãіâ, à òàêîæ äëÿ ïîäіëó óãіäü ìіæ êóðåíÿìè. Äëÿ ðîçâ’ÿçàííÿ âàæëèâèõ ïèòàíü (íàïðèêëàä, äëÿ îçíàéîìëåííÿ ç ãðàìîòîþ öàðÿ) ñі÷îâó ðàäó ìîãëè ñêëèêàòè òåðìіíîâî. Іñíóâàëè òàêîæ ðàäè êóðåíіâ (ñõîäêè), íà ÿêèõ ðîçâ’ÿçóâàëèñÿ ïèòàííÿ, ùî ñòîñóâàëèñÿ ïåâíîãî êóðåíÿ. Âèêîíàâ÷à âëàäà íàëåæàëà êîøîâîìó îòàìàíîâі, ÿêèé ìàâ íåîáìåæåíó âëàäó, õî÷à ñі÷îâà ðàäà ìîãëà ïîçáàâèòè éîãî öієї ïîñàäè. Íèì ìіã ñòàòè íàéøàíîâàíіøèé êîçàê іç ÷èñëà òèõ, õòî îáîâ’ÿçêîâî âæå ïîáóâàâ íà ïîñàäі êóðіííîãî îòàìàíà. Êîøîâèé îòàìàí óïðàâëÿâ ç äîïîìîãîþ òàêîæ îáðàíîї âіéñüêîâîї ñòàðøèíè. Ïàëàíêîâó ñòàðøèíó ñòàíîâèëè ïîëêîâíèê, îñàâóë, ïіäîñàâóë, ïèñàð, ïіäïèñàð, õîðóíæèé («òðè ïàíè і òðè ïіäïàíêè»). Âëàäà ïîëêîâíèêà ïîøèðþâàëàñÿ íà âñіõ æèòåëіâ ïàëàíêè, íàâіòü íà òèõ ëþäåé, ÿêі ïðîїæäæàëè ÷åðåç її òåðèòîðіþ. Ïàëàíêîâà ñòàðøèíà áóëà íèæ÷îþ çà ñі÷îâó. Òàêèé óñòðіé çàïîðîçüêîї ðåñïóáëіêè áàçóâàâñÿ íà äії çâè÷àєâîãî ïðàâà, ÿêå ùå íàçèâàëîñÿ êîçàöüêèì ïðàâîì. Âіäñóòíіñòü ïèñàíîãî ïðàâà íå îçíà÷àëà àíàðõіþ і âñåäîçâîëåíіñòü. Íîðìè êîçàöüêîãî ïðàâà áóëè äóæå ñóâîðèìè, à ïіä їõíþ äіþ ëþäè ïîòðàïëÿëè äîáðîâіëüíî, àäæå â êîçàêè íіêîãî ïðèìóñîâî íå çàðàõîâóâàëè. Öå ïðàâî îõîïëþâàëî Çíà÷îê Øêóðèíñüêîãî âñі ñôåðè æèòòÿ é äіÿëüíîñòі êîçàêіâ: êóðåíÿ Íîâîї Ñі÷і. âñòóï äî òîâàðèñòâà, êîçàöüêó ñëóæáó, XVIII ñò.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Суспільнополітичний устрій Нової Січі

286

ãîñïîäàðñüêі çàíÿòòÿ, êîðèñòóâàííÿ ñïіëüíèìè óãіääÿìè é ïðèâàòíèìè çåìëÿìè, ïîðÿäîê ñóäî÷èíñòâà, âèáîðè ïîñàäîâèõ îñіá. Ïîðóøåííÿ ïðàâà äóæå æîðñòîêî êàðàëèñÿ. Ïåðåä ïðàâîì óñі áóëè ðіâíі ÿê ó ìèðíèé, òàê і ó âіéñüêîâèé ÷àñ. Êîçàöüêå ãîñïîäàðñòâî çà ïåðіîä іñíóâàííÿ Íîâîї Ñі÷і ïåðåæèëî çíà÷íі çìіíè. Ñïî÷àòêó âîíî áóëî â æèòòі çàïîðîæöіâ ëèøå íåîáõіäíîþ óìîâîþ æèòòÿ, à çãîäîì ïåðåòâîðèëîñÿ íà äîáðå îðãàíіçîâàíå ïðèáóòêîâå ãîñïîäàðñòâî, ïîâ’ÿçàíå ç ðèíêîì. Ãîñïîäàðñòâà ðîçòàøîâóâàëèñÿ ïî áåðåãàõ âåëèêèõ і ìàëèõ ðі÷îê, ùî ñïðèÿëî ðîçâèòêó õëіáîðîáñòâà, ñêîòàðñòâà і ðèáàëüñòâà. ×èìàëî êîçàêіâ, ÿêèõ íàçèâàëè «ñèäíÿìè», àáî «ãðå÷êîñіÿìè», æèëè â çèìіâíèêàõ, ñåëàõ і ìіñòå÷êàõ, çàéìàþ÷èñü ãîñïîäàðñòâîì. Ó 1766 ð. òàêèõ çèìіâíèêіâ íà Çàïîðîææі íàðàõîâóâàëîñÿ 4 òèñ. Ó 1775 ð. íà Çàïîðîææі áóëî âæå áëèçüêî ïіâñîòíі êîçàöüêèõ ìіñòå÷îê, ñëîáіä, ñіë. Íà їõíіé îñíîâі ðîçâèíóëèñÿ іñíóþ÷і ñüîãîäíі ìіñòà òà ñåëà. Çèìіâíèê – öå áàãàòîãàëóçåâå õóòіðñüêå ãîñïîäàðñòâî, ó ÿêîìó âèêîðèñòîâóâàëàñÿ íàéìàíà ïðàöÿ. Çíà÷íå ìіñöå â ãîñïîäàðñòâі çàìîæíèõ êîçàêіâ çàéìàëî ðîçâåäåííÿ âåëèêîї ðîãàòîї õóäîáè, êîíåé òà îâåöü. Ó äåÿêèõ çèìіâíèêàõ íàëі÷óâàëîñÿ äî 4–5 òèñ. îâåöü. Âèðîùåíèé õëіá âåñü ñïîæèâàâñÿ íà Çàïîðîææі, à õóäîáó êîçàêè ïðîäàâàëè íà âíóòðіøíüîìó é çîâíіøíüîìó ðèíêàõ. Ðèáàëüñòâî áóëî íå ëèøå çàñîáîì äîáóâàííÿ ïðîäóêòó õàð÷óâàííÿ, à é äæåðåëîì íàãðîìàäæåííÿ êîøòіâ äëÿ âñüîãî âіéñüêà òà âëàñíèêіâ ðèáíèõ ïðîìèñëіâ. Ðîçâèòêó ðèáàëüñòâà ñïðèÿëà ãóñòà ìåðåæà âåëèêèõ і ìàëèõ ðі÷îê Ïîäíіïðîâ’ÿ. Êîçàêè çàéìàëèñÿ òàêîæ áäæіëüíèöòâîì, ãîðîäíèöòâîì òà ïîëþâàííÿì íà çâіðіâ і ïòàõіâ, ÿêèõ òóò áóëî âäîñòàëü, êîâàëüñòâîì òà âèãîòîâëåííÿì çáðîї, ñіäåë òîùî. Çíà÷íîãî ðîçâèòêó äîñÿãëà âíóòðіøíÿ і çîâíіøíÿ òîðãіâëÿ, ÷îìó ñïðèÿëî ãåîãðàôі÷íå ðîçòàøóâàííÿ Ñі÷і. Çàïîðîæöі âîëîäіëè çíà÷íèì âіäðіçêîì âîäíîãî òîðãîâîãî øëÿõó – Ñåðåäíіì і Íèæíіì Ïîäíіïðîâ’ÿì. Íà çîâíіøíіé ðèíîê âèâîçèëè êîíåé, ðîãàòó õóäîáó, îâåöü, âîâíó, õóòðî, ðèáó, ðèá’ÿ÷èé æèð, ñàëî, âіñê, ñèð. À ââîçèëè ãîëîâíèì ÷èíîì õëіá, çàëіçî, ñìîëó, ïðÿäèâî, íèòêè äëÿ íåâîäіâ, ñóêíî, òþòþí, ãîðіëêó. Çàïîðîæöі òîðãóâàëè ç Ãåòüìàíùèíîþ, Ðîñієþ, Ïîëüùåþ, Ïðóññієþ, Êðèìîì òà Îòòîìàíñüêîþ Ïîðòîþ. Ùå ç êіíöÿ XVI ñò. íà Çàïîðîææі, à ïîòіì і ïî âñіé êîçàöüêіé Óêðàїíі ñôîðìóâàâñÿ îñîáëèâèé

Чумацький промисел

287

Запорожжя періоду Нової Січі. Кримське ханство і Південна Україна...

Господарство запорожців

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

×óìàöüêèé Ðîìîäàíіâñüêèé øëÿõ. Õóäîæíèê Ñ. Âàñèëüêіâñüêèé

ïðîøàðîê ëþäåé, ÿêі ãðóïóâàëèñÿ â àðòіëі é çàéìàëèñÿ ïîñòà÷àííÿì ñîëі òà â’ÿëåíîї ðèáè ç Êðèìó â óêðàїíñüêі, ðîñіéñüêі çåìëі. Òàêі ëþäè íàçèâàëèñÿ ÷óìàêàìè. ×óìàöüêèé ïðîìèñåë íàáóâ îñîáëèâîãî ðîçâèòêó â ïåðіîä Íîâîї Ñі÷і, àëå іñíóâàâ і ïіñëÿ її çíèùåííÿ àæ äî óòâåðäæåííÿ ïîñòіéíîї òîðãіâëі (ìàãàçèíè, ëàâêè). ×óìàêè âіäіãðàëè âåëèêó ðîëü ó ðîçâèòêó ÿðìàðêîâîї òîðãіâëі òà â çìіöíåííі åêîíîìі÷íèõ çâ’ÿçêіâ ìіæ îêðåìèìè ðåãіîíàìè óêðàїíñüêèõ çåìåëü. Ñâіé òîâàð âîíè ïåðåâîçèëè âîçàìè (ìàæàìè), çàïðÿæåíèìè âîëàìè. ×óìàöüêі àðòіëі íàðàõîâóâàëè ïî êіëüêà äåñÿòêіâ ìàæ, ÿêèì äîïîìàãàëè їõíі ñèíè, ðîäè÷і ÷è íàéìèòè. Ó ÷óìàöüêіé âàëöі ìîãëî áóòè ïî ñòî é áіëüøå âîçіâ. Òàêà êіëüêіñòü ëþäåé ïîòðіáíà áóëà äëÿ áåçïåêè ÷óìàêіâ, ÿêі îáîâ’ÿçêîâî ìàëè çáðîþ. Àðòіëі îáèðàëè ç-ïîìіæ ñåáå ñòàðøîãî é äîòðèìóâàëèñÿ ñóâîðîї äèñöèïëіíè. Ïіçíіøå ÷óìàöòâî çìіíèëîñÿ çà ñîöіàëüíèì ñêëàäîì, àñîðòèìåíòîì òîâàðіâ, íàïðÿìêàìè òîðãîâåëüíèõ øëÿõіâ. Âîíî âïëèíóëî é íà êóëüòóðó òà äóõîâíèé ñâіò óêðàїíöіâ, ç’ÿâèëîñÿ áàãàòî òàê çâàíèõ ÷óìàöüêèõ ïіñåíü, ëåãåíä, ïðèêàçîê, ëіòåðàòóðè. Ó 1752 ð. íà ïіâíі÷íî-çàõіäíîìó êîðäîíі Çàïîðîçüêîї Ñі÷і âèíèêëà Íîâà Ñåðáіÿ, ÿêà çàéíÿëà òåðèòîðіþ òàê çâàíèõ «çàäíіïðîâñüêèõ ìіñöü» òà ÷àñòèíó çàïîðîçüêèõ Âîëüíîñòåé. Òàì öàðñüêèé óðÿä ðîçìіñòèâ ïåðåñåëåíöіâ-âіéñüêîâèõ ç Áàëêàí íà ÷îëі ç ãåíåðàëîì І. Õîðâàòîì, ç ÿêèõ áóëî ñòâîðåíî äâà ïîëêè: ãóñàðñüêèé і ïіõîòíèé. Òóò âèíèêëî 20 óêðіïëåíèõ ïîñåëåíü (øàíöіâ), äå æèëè ñåðáè, ìîëäîâàíè, âîëîõè, áîëãàðè.

Іноземні поселення на кордонах Запорозької Січі

288

Ó 1753 ð. ìіæ ðі÷êàìè Áàõìóò і Ëóãàíü (ñó÷àñíі Äîíåöüêà é Ëóãàíñüêà îáëàñòі) âèíèêëà ùå îäíà ñåðáñüêà êîëîíіÿ – Ñëîâ’ÿíîñåðáіÿ, äå óòâîðèëîñÿ 16 øàíöіâ (ïîñåëåíü). Ïîðó÷ іç Íîâîþ Ñåðáієþ â 1752 ð. áóëî çàêëàäåíî ôîðòåöþ Ñâ. Єëèçàâåòè. Ïîðó÷ іç íåþ â 1754 ð. ïîñåëèëè óêðàїíöіâ, âèòіñíåíèõ іç çåìåëü ñåðáñüêèõ êîëîíіé – Íîâîñëîáіäñüêèé ïîëê. Ó 1764 ð. çà óêàçîì Êàòåðèíè II Íîâà Ñåðáіÿ é Íîâîñëîáіäñüêèé êîçàöüêèé ïîëê ïåðåéìåíîâàíî íà Íîâîðîñіéñüêó ãóáåðíіþ. Ïðîáëåìà âèõîäó äî ×îðíîãî ìîðÿ äàâíî áóëà àêòóàëüíîþ äëÿ Ðîñіéñüêîї äåðæàâè. Ó 1768 ð. ðîçïî÷àëàñÿ ÷åðãîâà é òðèâàëà ðîñіéñüêî-òóðåöüêà âіéíà. Ó íіé ÿê êîçàêè Ãåòüìàíùèíè, òàê і çàïîðîæöі âçÿëè àêòèâíó ó÷àñòü, çà ùî ìàëè îñîáèñòі íàãîðîäè òà êîëåêòèâíі óðÿäîâі âіäçíàêè. Ùå íà ïî÷àòêó âіéíè íà ïіâäåííèõ êîðäîíàõ Çàïîðîææÿ ïî÷àëè ñïîðóäæóâàòè Äíіïðîâñüêó ëіíіþ óêðіïëåíü âіä Äíіïðà, âçäîâæ ðі÷îê Êіíñüêі Âîäè é Áåðäè äî Àçîâñüêîãî óçáåðåææÿ. Íà öіé ëіíії çáóäóâàëè ñіì óêðіïëåíü, íà áàçі ÿêèõ ïіçíіøå âèíèêëè ìіñòà Îëåêñàíäðіâñüê (íèíі – Çàïîðіææÿ), Òîêìàê, Ïåòðîâñüêå (íèíі – Áåðäÿíñüê), à òàêîæ ñëîáîäè Êîìèøóâàòà, Êèðèëіâêà, Êіíñüêі Ðîçäîðè, Çàõàðіїâêà, Ñåìåíіâêà. Ó 1774 ð. ðîñіéñüêî-òóðåöüêà âіéíà çàêіí÷èëàñÿ ïіäïèñàííÿì Êþ÷óê-Êàéíàðäæіéñüêîãî ìèðíîãî äîãîâîðó, çãіäíî ç ÿêèì äî Ðîñії âіäіéøëè çåìëі ìіæ Äíіïðîì і Ïіâäåííèì Áóãîì òà ôîðòåöÿ Єíіêàëå â Êðèìó, ùî âіäêðèâàëî âèõіä ó ×îðíå ìîðå ÷åðåç Êåð÷åíñüêó ïðîòîêó. Êîðäîíîì áóëà ð. Ïіâäåííèé Áóã. Çà óìîâàìè ìèðíîãî äîãîâîðó Îòòîìàíñüêà Ïîðòà çìóøåíà áóëà âіäìîâèòèñÿ âіä ïðîòåêòîðàòó íàä Êðèìñüêèì õàíñòâîì. Íàñëіäêè âіéíè ïîçíà÷èëèñÿ é íà äîëі Çàïîðîææÿ, ÿêå ñòàëî âíóòðіøíüîþ òåðèòîðієþ äåðæàâè. Öàðñüêèé óðÿä äàâíî âèíîøóâàâ ïëàí çíèùèòè Çàïîðîçüêó Ñі÷, îñêіëüêè âîíà ìàëà äåìîêðàòè÷íèé óñòðіé, ùî íå ìіã ñïіâіñíóâàòè ç ìîíàðõі÷íîþ ñèñòåìîþ ïðàâëіííÿ â Ðîñії, à â êîçàöüêîìó ãîñïîäàðñòâі âèêîðèñòîâóâàëàñÿ íàéìàíà ïðàöÿ, ùî ñóïåðå÷èëî ôåîäàëüíî-êðіïîñíèöüêіé ñèñòåìі іìïåðії. Óñåðåäèíі çàïîðîçüêîãî ñóñïіëüñòâà íà öåé ÷àñ ïîãëèáèëàñÿ ñîöіàëüíà äèôåðåíöіàöіÿ, ùî ñïðè÷èíÿëî êîíôëіêòè ìіæ êîçàöüêîþ ñіðîìîþ òà ñі÷îâîþ ñòàðøèíîþ. Îñîáëèâî ãîñòðèé êîíôëіêò íà Ñі÷і âіäáóâñÿ ó 1768 ð., êîëè äëÿ ïðèäóøåííÿ áóíòó ñіðîìè ñòàðøèíà çàëó÷èëà íàâіòü ãàðíіçîí öàðñüêèõ âіéñüê. Òîìó çà ñïðèÿòëèâèõ îáñòàâèí óðÿä çäіéñíèâ ñâіé äàâíіé íàìіð. 289

Ліквідація Запорозької Січі

Запорожжя періоду Нової Січі. Кримське ханство і Південна Україна...

Російськотурецька війна 1768–1774 рр.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Ïîâñòàííÿ êîçàöüêîї áіäíîòè íà Íîâіé Ñі÷і. Ôðàãìåíò äіîðàìè. Õîðòèöÿ

Çãіäíî ç òàєìíèì íàêàçîì Êàòåðèíè II ãåíåðàëîâі Ïåòðó Òåêåëі, ÿêèé ïîâåðòàâñÿ ç òóðåöüêîãî ôðîíòó, ðîñіéñüêå âіéñüêî â íі÷ íà 4 ëèïíÿ 1775 ð. íåñïîäіâàíî íàïàëî íà Ñі÷. ×èíèòè îïіð áóëî íåìîæëèâî, îñêіëüêè ñèëè áóëè íåðіâíі (áàãàòî çàïîðîæöіâ ùå íå ïîâåðíóëèñÿ ç ôðîíòó), õî÷à ðÿäîâі êîçàêè õîòіëè áîðîíèòèñÿ. Îäíàê ñòàðøèíà íå îðãàíіçóâàëà îáîðîíè. Àðõіìàíäðèò Ñîêàëüñüêèé òàêîæ óìîâëÿâ êîçàêіâ «íå ïðîëèâàòè õðèñòèÿíñüêîї êðîâі». Öþ óðÿäîâó àêöіþ â óêðàїíñüêîìó ôîëüêëîðі òà ëіòåðàòóðі íàçâàëè «àòàêóâàííÿì Ñі÷і». Ñі÷ äîùåíòó çðóéíóâàëè, êëåéíîäè òà êîçàöüêі ðåëіêâії çàáðàëè. Âèùó ñі÷îâó ñòàðøèíó âіäïðàâèëè íà çàñëàííÿ, à ðåøòó âçÿëè íà îôіöåðñüêі ïîñàäè â ðîñіéñüêó àðìіþ. Ðÿäîâèõ êîçàêіâ ïåðåòâîðèëè íà âіéñüêîâèõ ïîñåëåíöіâ, à êîçàöüêі çåìëі ðîçäàëè ðîñіéñüêèì òà іíîçåìíèì ïîìіùèêàì, à òàêîæ äåêîìó іç ñі÷îâèõ ñòàðøèí. Соловецький в’язень Петро Калнишевський Останньому кошовому отаманові Запорозької Січі Петру Івановичу Калнишевському судилося прожити довге життя (1690–1803) і пройти шлях від с. Пустовійтівка, що біля Ромен (нині – Сумська область), де він народився і де збудував церкву, до Соловецького монастиря на Білому морі. На початку 50-х років XVIII ст. П. Калнишевський уже обіймав на Січі різні старшинські посади. Від 1764 р. до знищення Січі він був кошовим отаманом. П. Калнишевський був одним із найзаможніших старшин і мав кілька зимівників, які започаткували населені пункти, що існують донині, серед них – с. Петриківка (на Дніпропетровщині, де згодом набув розвитку знаменитий на весь світ петриківський розпис).

290

У роки Російсько-турецької війни 1768– 1774 рр. кошовий отаман особисто очолював запорозьке військо, яке часто відігравало в боях вирішальну роль (адже й місцевість, і противник були запорожцям добре відомі). Зруйнувавши Січ, царський уряд без будь-яких підстав заарештував отамана і конфіскував його майно. Ні сім’я, ні козаки не знали, куди повезли Калнишевського. Через 100 років один з українських політичних засланців в Архангельську губернію П. Єфименко, побувавши на Соловецьких островах у Білому морі, у монастирі знайшов могилу П. Калнишевського. Вона збереглася до наших днів. Наприкінці 2015 р. Українська православна церква Московського патріархату канонізувала Петра Калнишевського.

Іêîíà Ïîêðîâè Ïðåñâÿòîї Áîãîðîäèöі іç çîáðàæåííÿì Ï. Êàëíèøåâñüêîãî

×àñòèíі çàïîðîæöіâ õèòðіñòþ âäàëîñÿ âèáðàòèñÿ ç áëîêîâàíîї óðÿäîâèì âіéñüêîì Ñі÷і òà âòåêòè çà Äóíàé, äå ùå ðàíіøå, à îñîáëèâî ïіä ÷àñ ðîñіéñüêî-òóðåöüêîї âіéíè, îêðåìі çàïîðîæöі ïî÷àëè îñâîþâàòè çåìëі â ãèðëі Äóíàþ, çàéìàþ÷èñü ðèáàëüñòâîì. Êіëüêà ðîêіâ êîçàêè âèòðàòèëè íà îòðèìàííÿ ïіääàíñòâà, ïîøóêè íàéáіëüø çðó÷íèõ äëÿ ðîçòàøóâàííÿ Ñі÷і ìіñöü, âëàøòóâàííÿ ïîñåëåíü òà îðãàíіçàöіþ ãîñïîäàðñòâà. ×åðåç òðè ðîêè íà Äóíàї áóëî âæå 12 òèñ. êîçàêіâ. Çàäóíàéñüêà Ñі÷ ïîïîâíþâàëàñÿ íå ëèøå êîëèøíіìè çàïîðîæöÿìè, à é êîçàêàìè òà ñåëÿíàìè ç Ãåòüìàíùèíè, íàâіòü äåçåðòèðàìè ç ðîñіéñüêîї àðìії. Ñïî÷àòêó öåíòðîì Çàäóíàéñüêîї Ñі÷і áóâ Êàòåðëåç, à ïîòіì – Âåëèêі Äóíàâöі. Îðãàíіçîâàíî її áóëî íà çðàçîê Çàïîðîçüêîї Ñі÷і. Êîçàöüêà ñòàðøèíà іç ñòàðèõ ñі÷îâèêіâ çîñåðåäæóâàëà ó ñâîїõ ðóêàõ óñþ àäìіíіñòðàòèâíó, âіéñüêîâó, ñóäîâó âëàäó, êåðóâàëà ãîñïîäàðñüêèì æèòòÿì, ñòåæèëà çà çáåðåæåííÿì çàïîðîçüêèõ òðàäèöіé і ïðàâà. Òóðåöüêèé óðÿä íå Çàäóíàéñüêèé âòðó÷àâñÿ ó âíóòðіøíі ñïðàâè Ñі÷і, çàïîðîæåöü. âèìàãàþ÷è âіä êîçàêіâ ëèøå âèêîíàííÿ Õóäîæíèê Ñ. Âàñèëüêіâñüêèé âіéñüêîâîї ñëóæáè, ÿêó âîíè ñïðèéìà291

Запорожжя періоду Нової Січі. Кримське ханство і Південна Україна...

Задунайська Січ (1775–1828)

ëè ÿê íåáàæàíó é îáòÿæëèâó. Çà ñëóæáó êîçàêè îòðèìóâàëè ïëàòíþ òà ïðîäîâîëüñòâî. Ó êîçàöüêèõ ïîñåëåííÿõ, âîëîäіííÿõ Çàäóíàéñüêîї Ñі÷і, æèëè îäðóæåíі êîçàêè òà ðàéÿ (òàê â Ïîðòі íàçèâàëè ñåëÿí), ùî íå íàëåæàëè äî êîçàöüêîãî ñòàíó, àëå ïіäïîðÿäêîâóâàëèñÿ ñі÷îâіé àäìіíіñòðàöії. Îñíîâíèì çàíÿòòÿì çàäóíàéöіâ áóëî ðèáàëüñòâî, çðîñòàëà ïèòîìà âàãà â ãîñïîäàðñòâі çåìëåðîáñòâà. У першій чверті ХІХ ст. загострилися економічні, соціальні та політичні протиріччя між заможною верствою козацтва та сіромою. Російські агенти на Задунайській Січі здійснювали агітацію серед задунайців, закликаючи їх до переходу в російське підданство. На початку Російсько-турецької війни 1828–1829 рр. кошовий отаман Йосип Гладкий відрядив 2 тис. козаків, противників повернення в російське підданство, у Сілістрію для участі у воєнних діях. А сам забрав клейноди та військовий скарб і разом з козацьким загоном перейшов на бік російських військ. Так закінчилася історія Задунайської Січі, бо тих козаків і райю, які залишилися, султан наказав розігнати, а Січ – зруйнувати. Й. Гладкий отримав численні нагороди й дворянство. У 1832–1851 рр. він був наказним отаманом Азовського козацького війська. Помер у 1866 р. і похований у м. Олександрівськ (нині – Запоріжжя).

Ëіêâіäàöіÿ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і òà ïðèєäíàííÿ çíà÷íîї òåðèòîðії ïіñëÿ Ðîñіéñüêî-òóðåöüêîї âіéíè 1768–1774 ðð. äàëè öàðñüêîìó óðÿäîâі ìîæëèâіñòü ðîçïî÷àòè òóò àêòèâíèé ïðîöåñ ïåðåòâîðåíü. Âåëèêі çåìåëüíі ïëîùі ðîçäàëè ïîìіùèêàì, óðÿäîâöÿì, îôіöåðñüêèì ÷èíàì. Íà íèõ âëàñíèêè âèðîùóâàëè ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêó ïðîäóêöіþ, ÿêó âіäïðàâëÿëè íà âíóòðіøíіé òà çîâíіøíіé ðèíîê. Îñîáëèâî ïðèáóòêîâèì áóëî ñêîòàðñòâî. Ïåðåâàæíî íà îñíîâі âæå іñíóþ÷èõ ïîñåëåíü íà ïіâäåííіé îêðàїíі іìïåðії óðÿä çàêëàäàâ íîâі ìіñòà àáî ïåðåéìåíîâóâàâ ñòàðі íàñåëåíі ïóíêòè. Òîäі íà îñíîâі êîçàöüêèõ ïîñåëåíü çàêëàëè ãóáåðíñüêå ìіñòî Êàòåðèíîñëàâ, ïîðòîâі ìіñòà Õåðñîí, Ìèêîëàїâ, Îäåñó. Íåçàáàðîì âîíè ïåðåòâîðèëèñÿ íà âåëèêі ïðîìèñëîâі é òîðãîâåëüíі ïóíêòè íå ëèøå ïіâäíÿ Óêðàїíè, à é óñієї іìïåðії. Ó Êðèìó ãîëîâíèì âіéñüêîâèì ïîðòîì ñòàëî çàêëàäåíå ó 1783 ð. íà ìіñöі òàòàðñüêîãî ñåëà Àê-ÿð (Àõòіÿð) ìіñòî Ñåâàñòîïîëü, à â Àõòàðñüêіé áóõòі – ìîðñüêèé ïîðò. Íàñòóïíîãî ðîêó áіëÿ òàòàðñüêîãî ìіñòà Àê-Ìå÷åòü çàêëàäåíî ìіñòî Ñіìôåðîïîëü ÿê àäìіíіñòðàòèâíèé öåíòð íîâîї òåðèòîðії. Íà ïіâäåííèõ óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ââîäèëèñÿ çàãàëüíîіìïåðñüêі îðãàíè âëàäè é ñóäó. Óðÿä óæèâàâ çàõîäіâ äî іíòåíñèâíîãî çàñåëåííÿ òà ãîñïîäàðñüêîãî îñâîєííÿ êðàþ. Ñþäè

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Заселення Південної України

292

äëÿ ïîñåëåííÿ çàïðîøóâàëèñÿ іíîçåìöі, ÿêèì íàäàâàëèñÿ ïіëüãè, íà öі òåðèòîðії íîâі çåìëåâëàñíèêè ïåðåâîäèëè çі ñâîїõ âîëîäіíü ÷àñòèíó êðіïàêіâ. Áóäó÷è çàöіêàâëåíèì ó çàñåëåííі êðàþ, óðÿä íàâіòü íå ÷èíèâ ïåðåøêîä ïîòîêàì óòіêà÷іâ-ñåëÿí іç ðіçíèõ ìіñöåâîñòåé іìïåðії. Ïåðåòâîðåííÿ íà Ïіâäíі ðîçïî÷àëèñÿ çі ñòâîðåííÿì Àçîâñüêîї ãóáåðíії ó 1775 ð. Óêàçîì Êàòåðèíè II âіä 9 âåðåñíÿ 1775 ð. áóëà óòâîðåíà Ñëàâåíñüêà і Õåðñîíñüêà єïàðõіÿ, ÿêà îõîïëþâàëà çåìëі êîëèøíüîї Íîâîðîñіéñüêîї ãóáåðíії, Çàïîðîçüêîї Ñі÷і òà ïðèєäíàíі âíàñëіäîê âіéíè 1768–1774 ðð. Îñòàííÿ ÷âåðòü XVIII – ïî÷àòîê XIX ñò. áóëè ÷àñîì ïîñòіéíèõ àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíèõ ðåôîðì íà ïіâäíі Óêðàїíè. Ó ïіäñóìêó òóò áóëî ñòâîðåíî òðè ãóáåðíії: Êàòåðèíîñëàâñüêó, Õåðñîíñüêó é Òàâðіéñüêó, ÿêà âêëþ÷àëà é Êðèì. Êðèìñüêå õàíñòâî XVIII ñò. äóæå âіäðіçíÿëîñÿ ó ñâîїé âíóòðіøíіé і çîâíіøíіé ïîëіòèöі âіä ïîïåðåäíüîãî ÷àñó. Ïіñëÿ êіëüêîõ ìіæíàðîäíèõ äîãîâîðіâ ìіæ Ðîñіéñüêîþ і Îñìàíñüêîþ іìïåðіÿìè ïåðøîї ÷âåðòі XVIII ñò. і âñòàíîâëåííÿ êîðäîíó ìіæ íèìè íàïàäè êðèìñüêèõ òàòàð íà óêðàїíñüêі çåìëі ïðèïèíèëèñÿ. Æèòåëі Êðèìó çàéíÿëèñÿ ìèðíîþ ïðàöåþ. Àëå íà ïî÷àòêó 20-õ ðîêіâ XVIII ñò. Êðèì ñòàє îá’єêòîì çîâíіøíüîї ïîëіòèêè Ðîñії, ÿêà õîòіëà çàâîþâàòè âèõіä äî ×îðíîãî ìîðÿ. Ñïî÷àòêó çàãðîçà áóëà îïîñåðåäêîâàíîþ ðîñіéñüêî-òóðåöüêèì âîєííî-ïîëіòè÷íèì ïðîòèñòîÿííÿì. Ïіä ÷àñ âіéíè 1735–1739 ðð. ðîñіéñüêі òà êîçàöüêі âіéñüêà ïіä êîìàíäóâàííÿì ôåëüäìàðøàëà Á. Ìіíіõà ïіñëÿ îãîëîøåííÿ òóðêàì âіéíè âçÿëè Ïåðåêîï і âòîðãëèñÿ â Êðèì. Îçáðîєíі ëóêàìè òàòàðè íå ìîãëè ÷èíèòè ñåðéîçíîãî îïîðó. Íàñòóïíîãî ðîêó 35-òèñÿ÷íå âіéñüêî ôåëüäìàðøàëà Ëàññі çíîâó âçÿëî Êðèì. Òîäі áóëî çðóéíîâàíî ìіñòà і ñåëà, ñïóñòîøåíî çàñіÿíі ïîëÿ. Çà öàðþâàííÿ Êàòåðèíè II äàâíÿ іäåÿ ïіäêîðåííÿ Êðèìó ïî÷àëà ðåàëіçóâàòèñÿ, àëå íå âіäðàçó øëÿõîì âîєííîãî çàõîïëåííÿ. Ìàþ÷è óñïіõè â Ðîñіéñüêî-òóðåöüêіé âіéíі 1768–1774 ðð., Ðîñіÿ çàïðîïîíóâàëà òóðêàì íàäàòè Êðèìñüêîìó õàíñòâó íåçàëåæíіñòü, àëå òóðåöüêèé óðÿä íà öå íå ïîãîäèâñÿ. Òîäі Ðîñіÿ çàïðîïîíóâàëà õàíó Êàïëàí-Ґіðåþ ñâîþ äîïîìîãó â äîñÿãíåííі Êðèìîì íåçàëåæíîñòі âіä ñóëòàíñüêîї Ïîðòè. Õàí, íå çâàæàþ÷è íà ñèëüíі àíòèòóðåöüêі íàñòðîї ñåðåä êðèì÷àí, âіäìîâèâñÿ âіä òàêîãî «äàðó äàíàéöіâ». Ó Êðèìó Ðîñіÿ âèêîðèñòîâóâàëà ìåòîä ïіäêóïó âïëèâîâèõ îñіá, ùî ïîëåãøóâàëîñÿ âíóòðіøíüîþ áîðîòüáîþ â õàíñòâі. Óëіòêó 1771 ð. 30-òèñÿ÷íà ðîñіéñüêà àðìіÿ Äîëãîðóêîãî òà 60-òèñÿ÷íà îðäà íîãàéöіâ íàïàëè íà Êðèì і ÷åðåç äâà òèæíі 293

Запорожжя періоду Нової Січі. Кримське ханство і Південна Україна...

Кримське ханство та його анексія Росією

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

îâîëîäіëè âñіìà îïîðíèìè ïóíêòàìè. Íà õàíñüêîìó ïðåñòîëі îïèíèâñÿ ðîñіéñüêèé ñòàâëåíèê Ñàëіá-Ґіðåé. Ïðîòå íàâіòü âіí âіäìîâèâñÿ âіä ïðîïîçèöії çâåðíóòèñÿ ç ëèñòîì äî öàðèöі ïðî ïðèéíÿòòÿ «ïіä öàðñüêó ðóêó» ìіñò Êàôè, Êåð÷і òà Єíіêàëå. À òèì ÷àñîì æîðñòîêі ðåïðåñії ïðîòè òèõ, õòî ïðîÿâèâ âîðîæі íàñòðîї äî îêóïàíòіâ, ïðîäîâæóâàëèñÿ. 1 ëèñòîïàäà 1772 ð. â Êàðàñóáàçàðі çіáðàëèñÿ áåї, ìóðçè і íîãàéñüêі ñåðàñêèðè і ïіäïèñàëè òðàêòàò ïðî íåçàëåæíіñòü õàíñòâà, «ñîþç, äðóæáó і äîâіð’ÿ» ìіæ Êðèìîì і Ðîñієþ, ÿêіé âіääàëè Êåð÷ і Єíіêàëå. Öàðñüêèé óðÿä òîäі ââàæàâ ùå íåäîöіëüíèì ïðÿìå ïðèєäíàííÿ Êðèìó ç ïîëіòè÷íèõ ìіðêóâàíü. Íåçàáàðîì ðîñіéñüêà âіéñüêîâà àäìіíіñòðàöіÿ ñòàëà âіäáèðàòè

294

Створення Äëÿ êîíòðîëþ çà êîëèøíіìè çàïîðîæöÿìè, ÿêі Чорноморського çàëèøèëèñÿ ïіñëÿ çðóéíóâàííÿ Ñі÷і íà Ïîäíіïкозацького ðîâ’ї, à òàêîæ ç ìåòîþ їõ çàëó÷åííÿ äî ðîñіéñüêîвійська

òóðåöüêîї âіéíè Êàòåðèíà II â 1788 ð. âèäàëà óêàç ïðî ñòâîðåííÿ Âіéñüêà âіðíèõ êîçàêіâ ×îðíîìîðñüêèõ. Âіéñüêî ñêëàäàëîñÿ ç 38 êóðåíіâ, ñôîðìîâàíèõ ó ïîëêè. Òðèâàëèé ÷àñ âîíè íàâіòü îäÿã ìàëè çàïîðîçüêèé. Ñïî÷àòêó їì âіäâåëè çåìëþ äëÿ ïîñåëåíü â Î÷àêіâñüêîìó ñòåïó, äå âîíè óòâîðèëè 25 ñåëèù іç öåíòðîì ó Ñëîáîäçåї. 295

Запорожжя періоду Нової Січі. Кримське ханство і Південна Україна...

ó òàòàð їõíі çåìëі é ìàéíî, ùî âèêëèêàëî íåçàäîâîëåííÿ íå ëèøå æèòåëіâ Êðèìó, àëå é òèõ, õòî ïіäïèñàâ òðàêòàò. Êþ÷óêÊàéíàðäæіéñüêèé ìèð, ïіäïèñàíèé 10 ëèïíÿ 1774 ð., íå òіëüêè ñòàâ ïіäñóìêîì ðîñіéñüêî-òóðåöüêîї âіéíè, àëå é çàôіêñóâàâ âèçíàííÿ íåçàëåæíîñòі Êðèìó. Ôàêòè÷íî Ðîñіÿ çðîáèëà õàíîì ñâîãî ñòàâëåíèêà Øàãіíà òà çìіöíþâàëà âëàäó â Êðèìó çà äîïîìîãîþ âіéñüê і ïіäêóïó. Âíóòðіøíÿ ïîëіòèêà Øàãіíà ñïðîâîêóâàëà âèáóõ íàðîäíîãî îáóðåííÿ, àëå áóíò 1774 ð. áóâ ïðèäóøåíèé ðîñіéñüêèìè âіéñüêàìè. Ó 1781 ð. ïîäіáíà ñèòóàöіÿ ïîâòîðèëàñÿ. Óçèìêó 1782–1783 ðð. áóëî ïіäãîòîâëåíî öàðñüêèé ìàíіôåñò, ùî ìàâ ðåàëіçóâàòè ñåêðåòíèé ïîëіòè÷íèé ïëàí, çãіäíî ç ÿêèì Êðèì íàçàâæäè ïîâèíåí áóâ ïåðåéòè ïіä âëàäó Ðîñії, à òóðêè âіäïîâіäíî ìàëè âіä íüîãî âіäìîâèòèñÿ. Ðîñіéñüêі âіéñüêà êíÿçÿ Ã. Ïîòüîìêіíà ïіøëè â Êðèì íіáèòî íà ïðèáîðêàííÿ áóíòàðіâ. Øàãіíó ïîîáіöÿëè òðîí ïàäèøàõà Ïåðñії, ùîá âіí çðіêñÿ õàíñüêîãî ïðåñòîëó. Íàïðèêіíöі 1782 ð. õàí îãîëîñèâ ñòàðіéøèíàì, ùî «íå õî÷å áóòè õàíîì òàêîãî ïіäñòóïíîãî íàðîäó». Îäíî÷àñíî ðîñіéñüêі âіéñüêà çàéíÿëè ïіâîñòðіâ, à ôëîò – ïîðòè. 8 ëþòîãî 1783 ð. áóëî îïóáëіêîâàíî ìàíіôåñò «Ïðî ïðèéíÿòòÿ ïіâîñòðîâà Êðèì, îñòðîâà Òàìàíü і âñієї Êóáàíñüêîї ñòîðîíè ïіä Ðîñіéñüêó äåðæàâó». Ó íüîìó ãîâîðèëîñÿ, ùî òàêå ïðàâî öàðèöі äàëè «ñèëè і ïåðåìîãè çáðîї íàøîї» і ùî âñі äії Ðîñії ïîÿñíþþòüñÿ «òóðáîòîþ ïðî áëàãî òàòàð». Øàãіí æèâ ó Êàëóçі, íà ïî÷àòêó 1787 ð. іç öàðñüêîãî äîçâîëó åìіãðóâàâ äî Îñìàíñüêîї Ïîðòè, äå íåâäîâçі çà íàêàçîì ñóëòàíà áóâ ñòðà÷åíèé. Ðîñіéñüêî-òóðåöüêà âіéíà çàêіí÷èëàñÿ ßññüêèì ìèðíèì äîãîâîðîì 1791 ð., çãіäíî ç ÿêèì Êðèì áóëî çàêðіïëåíî çà Ðîñієþ. Äî íåї òàêîæ âіäõîäèëè çåìëі ìіæ Äíіñòðîì òà Ïіâäåííèì Áóãîì. Íîâèé êîðäîí ìіæ äâîìà äåðæàâàìè ïðîõîäèâ ïî ð. Äíіñòðó, à íà Êàâêàçі – ïî ð. Êóáàíі. Ðîñіÿ çàáåçïå÷èëà ñîáі ñâîáîäó òîðãіâëі â ×îðíîìó ìîðі. Öі ïîäії ïîçíà÷èëèñÿ é íà ïîäàëüøіé äîëі êîëèøíüîãî óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Íåçàáàðîì ÷îðíîìîðñüêі êîçàêè çâåðíóëèñÿ äî Êàòåðèíè II ç ïðîõàííÿì íàäàòè їì çåìëі äëÿ ïîñåëåííÿ íà Êóáàíі ç îáîâ’ÿçêîì îõîðîíÿòè êîðäîí. 30 ÷åðâíÿ 1792 ð. áóâ âèäàíèé öàðñüêèé óêàç ïðî íàäàííÿ ×îðíîìîðñüêîìó êîçàöüêîìó âіéñüêó çà éîãî çàñëóãè ó âіéíі çåìëі íà Êóáàíі, àðòèëåðії, ãðîøåé äëÿ ïåðåñåëåííÿ, íàäàííÿ ïіëüã äëÿ çàíÿòòÿ ãîñïîäàðñòâîì. Ïåðåñåëåííÿ çäіéñíþâàëîñÿ ïіä êåðіâíèöòâîì âіéñüêîâîãî ñóääі Àíòîíà Ãîëîâàòîãî. Òіëüêè äî êіíöÿ ñòîëіòòÿ íà Êóáàíü ç Óêðàїíè ïåðåñåëèëîñÿ ïîíàä 20 òèñ. îñіá, ó íàñòóïíі 10 ðîêіâ – ùå 40 òèñ. Ïðîöåñ ïåðåñåëåííÿ ïðîäîâæóâàâñÿ і â íàñòóïíі äåñÿòèëіòòÿ. Чорноморське козацьке військо отримало у володіння Таманський півострів, східне узбережжя Азовського моря між річками Єя та Кубань. Тут чорноморські козаки заклали 40 курінних поселень, які були адміністративно-територіальними одиницями і називалися так, як на Січі курені. Ці поселення стали йменуватися станицями, головною з яких була станиця Катеринодар (нині – місто, центр однойменного краю Російської Федерації). Зі збільшенням числа переселенців на Кубані виник ще ряд станиць. Спочатку внутрішнє життя та управління Чорноморського козацького війська ґрунтувалося на запорозькому звичаєвому праві. Поступово ліквідовувалися демократичні традиції козацтва. У 1802 р. було затверджено новий устрій чорноморців, кошового отамана став призначати уряд, він ставав наказним. У 1860 р. на основі Чорноморського козацького війська та частини Кавказького лінійного козацького війська було створене Кубанське козацьке військо. Отже, друга половина XVIII ст. на півдні України була насичена значними воєнно-політичними подіями, соціально-економічними зрушеннями та адміністративно-територіальними реформами. Робота в групах: Знайдіть на карті розташування Нової Січі та Чорноморського козацького війська і назвіть поселення останнього, що збігаються з назвами запорозьких куренів. Чим це можна пояснити? ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Чим Нова Січ принципово відрізнялась від попередніх? 2. Чим запорозький зимівник відрізнявся від поміщицького маєтку? 3. Яку мету переслідував царський уряд, утворюючи на кордонах Запорожжя іноземні поселення? 4. Які літературні та мистецькі твори відображають описані в параграфі події? 5. Деяких козаків називали «характерниками». Дізнайтеся, чи є в найближчому до вас історичному чи краєзнавчому музеї зображення характерника – козака Мамая. Що ви про нього знаєте?

296

Ïîìіðêóéòå!

1. ×îìó ðîñіéñüêèé óðÿä áóâ çàöіêàâëåíèé ó çíèùåííі Çàäóíàéñüêîї Ñі÷і? 2. ×è ìîãëî Êðèìñüêå õàíñòâî çáåðåãòè ñâîþ íåçàëåæíіñòü? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: ïàëàíêà, Íîâà Ñі÷, Ï. Êàëíèøåâñüêèé, çèìіâíèê, ÷óìàöòâî, ïðèєäíàííÿ Êðèìó ó 1783 ð., Çàäóíàéñüêà Ñі÷, À. Ãîëîâàòèé, ïåðåñåëåííÿ óêðàїíñüêèõ êîçàêіâ íà Êóáàíü. ДОКУМЕНТ Як у документі пояснюються причини ліквідації Січі і чи відповідає це істині?

…Їх злочини, що примусили Нас прийняти такі суворі заходи, такі: 1. Забуваючи свої попередні важливі і згубні вчинки і зраду вірності й підданства, вони почали років десять тому та й зовсім недавно надто далеко заходити зі своїм зухвальством, привласнивши і вимагаючи врешті для себе, ніби як надбання їх власності, не тільки ті всі землі, які Нами придбані внаслідок останньої війни з Оттоманською Портою, але навіть зайняті поселеннями Новоросійської губернії, мотивуючи, ніби їм ті й інші землі належали здавна… 2. Внаслідок такого привласнення земель Новоросійської губернії вони посміли… заводити та будувати на них свої власні зимівники… 5. Приймали до себе, незважаючи на їм дані від Нашого уряду заборони, не тільки втікачів, які ставали козаками, але й людей одружених, сімейних різними спокусами умовляли втікати з Малоросії для того, щоб їх собі підкорити і завести в себе власне хліборобство, у чому вже мають успіхи, бо поселян, які займаються землеробством, в місцях колишніх Запорозьких володінь нараховується до п’ятдесяти тисяч душ… Козирев В.К. Матеріали до історії адміністративного устрою Південної України (друга половина XVIII – перша половина XIX ст.). – Запоріжжя, 1999. – С.174–177.

Öå öіêàâî! Òàòàðñüêå çіëëÿ (àїð) – ó íàðîäíіé ìåäèöèíі Óêðàїíè öÿ ðîñëèíà âèêîðèñòîâóâàëàñÿ âæå â XІV ñò. äëÿ ëіêóâàííÿ çîëîòóõè, ðàõіòó, ïîäàãðè. Ñüîãîäíі àїð çàñòîñîâóєòüñÿ, êðіì ìåäèöèíè, ó ïàðôóìåðії (ìèëî, êðåìè, ïîìàäà, çóáíі ïîðîøêè) òà õàð÷îâіé ïðîìèñëîâîñòі. Ïðèéøëà öÿ ðîñëèíà äî íàñ ç Êèòàþ òà Іíäії. Òàòàðè áðàëè її іç ñîáîþ â ïîõîäè і ðîçâîäèëè â çàâîéîâàíèõ çåìëÿõ, ââàæàþ÷è, ùî âîíà î÷èùàє âîäîéìè. Êîðåíі òàòàðñüêîãî çіëëÿ äіéñíî âèäіëÿþòü ôіòîíöèäè, ÿêі âáèâàþòü ìіêðîîðãàíіçìè. Ó Çàõіäíó Єâðîïó àїð ïîòðàïèâ çі Ñòàìáóëà ëèøå â XVI ñò. ó âèãëÿäі çàöóêðîâàíèõ ëàñîùіâ.

297

Запорожжя періоду Нової Січі. Кримське ханство і Південна Україна...

З Маніфесту Катерини II від 3 серпня 1775 р. про ліквідацію Запорозької Січі (витяги)

§36.

ÃÀÉÄÀÌÀÖÜÊÈÉ ÒÀ ÎÏÐÈØÊІÂÑÜÊÈÉ ÐÓÕ ÍÀ ÏÐÀÂÎÁÅÐÅÆÍІÉ І ÇÀÕІÄÍІÉ ÓÊÐÀЇÍІ

Çãàäàéòå!

1. Çà ÿêèõ îáñòàâèí íà Ïðàâîáåðåææі áóëî çíèùåíî êîçàöòâî? 2. ßêó òåðèòîðіþ ïî ïðàâèé áіê Äíіïðà çàéìàëà Íîâà Ñі÷?

Ç ïîâåðíåííÿì ïîâíîї âëàäè Ïîëüùі íà ïðàâîáåðåæíèõ çåìëÿõ âіäíîâèëàñÿ é ïîëіòèêà íàöіîíàëüíî-ðåëіãіéíîãî ãíіòó. Öå âèêëèêàëî ïðîòåñò óêðàїíñüêîãî ñóñïіëüñòâà. Î÷îëèòè îðãàíіçîâàíó áîðîòüáó íàðîäíèõ ìàñ ïðîòè ãíîáèòåëіâ áóëî íіêîìó. Ïðîòåñòè âèëèâàëèñÿ ó ñòèõіéíі âèñòóïè ñåëÿí і ìіùàí. Òàêà ôîðìà ïðîòåñòó íàáóëà ïîøèðåííÿ é ïіä âïëèâîì іíøèõ îáñòàâèí. Íåäàëåêî áóëà Çàïîðîçüêà Ñі÷, äå ïîâñòàíöі ïåðåõîâóâàëèñÿ âіä ïåðåñëіäóâàííÿ âëàñòåé, âіäïî÷èâàëè, çèìóâàëè, à âåñíîþ îðãàíіçîâóâàëèñÿ â íîâі âàòàãè. Ó÷àñíèêè öüîãî ðóõó ìàëè ñèìïàòіþ òà ïіäòðèìêó ñåëÿí і ìіùàí, êîòðі ââàæàëè їõ íàðîäíèìè ìåñíèêàìè, ÿêі â òàêèé ñïîñіá êàðàëè ãíîáèòåëіâ. Íàðîä ñêëàäàâ ïðî íèõ ëåãåíäè é ïіñíі. Áîðîòüáà íàðîäíèõ ìàñ ïðîòè ñîöіàëüíîãî òà íàöіîíàëüíîðåëіãіéíîãî ãíîáëåííÿ íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі íàáóëà ôîðìè ãàéäàìàöüêîãî ðóõó, ÿêèé òðèâàâ ìàéæå ñіìäåñÿò ðîêіâ, ó îêðåìі ïåðіîäè ïåðåðîñòàþ÷è â ìîãóòíі ïîâñòàííÿ. Ñëîâî «ãàéäàìàêà» òþðêñüêîãî ïîõîäæåííÿ. «Ãàéäå!» îçíà÷àє «Òіêàé!». Öþ íàçâó íàðîäíèì ìåñíèêàì äàëè ïîëüñüêі ïàíè. Âîíà âæèâàëàñÿ і â îôіöіéíèõ äîêóìåíòàõ ðîñіéñüêîãî óðÿäó òà Çàïîðîçüêîї Ñі÷і. Íàðîä äàâ ïîâñòàíöÿì іíøі íàçâè – êîëії, ëåâåíöі, äåéíåêè. Ðóøіéíîþ ñèëîþ ãàéäàìàöüêîãî ðóõó áóëè ñåëÿíè, ìіùàíè òà áіäíîòà Çàïîðîææÿ. Їõ ïіäòðèìóâàëî é ïðàâîñëàâíå äóõîâåíñòâî. Ãàéäàìàöüêі çàãîíè äіÿëè ç âåñíè äî îñåíі, çàâäàþ÷è øêîäè âëàñíèêàì ìàєòêіâ, îðåíäàðÿì, êîð÷ìàðÿì. Òàêòèêà áîðîòüáè ãàéäàìàêіâ áóëà ïàðòèçàíñüêîþ. Âîíè ç’ÿâëÿëèñÿ ðàïòîâî, øâèäêî âèêîíóâàëè íàìі÷åíó ñïðàâó і òàê ñàìî øâèäêî çíèêàëè. Ïåðøі âіäîìîñòі ïðî ãàéäàìàêіâ çàôіêñîâàíî â äîêóìåíòàõ äðóãîãî äåñÿòèëіòòÿ XVIII ñò. Òîäі öåé ðóõ çîñåðåäèâñÿ íà Êèїâùèíі òà Áðàöëàâùèíі. Ïåðøå çíà÷íå ïîâñòàííÿ ãàéäàìàêіâ âіäáóëîñÿ ó 1734 ð., êîëè íà Ïðàâîáåðåæíó Óêðàїíó ïðèáóëè ðîñіéñüêі âіéñüêà äëÿ ïіäòðèìêè ïðåòåíäåíòà íà êîðîëіâñüêèé ïðåñòîë Àâãóñòà III. Ïîâñòàííÿ, î÷îëþâàíå ñîòíèêîì Âåðëàíîì ç Ïîäіëëÿ, îõîïèëî âñå Ïðàâîáåðåææÿ. Àêòèâíî äіÿëè òàêîæ çàãîíè Ïèñàðåíêà, Ãðèâè, Ìåäâåäÿ, Ìîòîðíîãî, Òåìêà òà іí.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Причини та рушійні сили гайдамацького руху

298

Ñïіëüíèìè ñèëàìè ïîëüñüêîї øëÿõòè òà ðîñіéñüêèõ âіéñüê ïîâñòàííÿ áóëî ïðèäóøåíå, à éîãî ó÷àñíèêè æîðñòîêî ïîêàðàíі. Ó 1750 ð. ãàéäàìàöüêå ïîâñòàííÿ âіäáóëîñÿ íà Êèїâùèíі òà Ïîäіëëі. Ïîâñòàíöі âçÿëè Óìàíü, Ëåòè÷іâ, Âіííèöþ, ×èãèðèí, Êîðñóíü, Ôàñòіâ. Âîíî ïåðåêèíóëîñÿ òàêîæ íà Ëіâîáåðåæíó òà Ñëîáіäñüêó Óêðàїíó, äå ñåëÿíè і ìіùàíè ïåðåõîâóâàëè ãàéäàìàêіâ òà é ñàìі ñòàâàëè ãàéäàìàêàìè ó áîðîòüáі ïðîòè ñâîїõ ïàíіâ. Óðÿä íå ìіã áåç ñòîðîííüîї äîïîìîãè îðãàíіçóâàòè åôåêòèâíó îáîðîíó ïàíñüêèõ ìàєòêіâ âіä íàïàäіâ ãàéäàìàêіâ і ïðèïèíèòè ïîâñòàíñüêèé ðóõ. Ãàéäàìàêè òåæ íå çìîãëè òîäі îðãàíіçóâàòè óñïіøíó áîðîòüáó. Îêðåìі ãàéäàìàöüêі çàãîíè äіÿëè íåçàëåæíî îäèí âіä îäíîãî. Òîìó íåçàáàðîì ïîâñòàííÿ ïðèïèíèëîñÿ. Àëå ìàéæå ÷åðåç äâà äåñÿòêè ðîêіâ âîíî âèáóõíóëî ç íîâîþ ñèëîþ. Ó 60-òі ðîêè XVIII ñò. ãàéäàìàöüêèé ðóõ íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі íàáðàâ íîâîãî ðîçìàõó. Òîäі çàêіí÷óâàâñÿ ïіëüãîâèé òåðìіí ñëîáîä íà Êèїâùèíі é ñåëÿíè ïîâèííі áóëè âèêîíóâàòè ïàíùèíó. Óñêëàäíèëîñÿ é âíóòðіøíє ñòàíîâèùå Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Ïіä òèñêîì Ðîñії íà ñåéìі ïîñòàâèëè ïèòàííÿ ïðî çðіâíÿííÿ ïðàâîñëàâíèõ ó ïðàâàõ ç êàòîëèêàìè. Öèì íå ïîãîäèëàñÿ ÷àñòèíà ìàãíàòіâ і øëÿõòè, ÿêà ñòâîðèëà òàê çâàíó êîíôåäåðàöіþ (îá’єäíàííÿ øëÿõòè÷іâ-îïîçèöіîíåðіâ). Ñâîїì öåíòðîì êîíôåäåðàòè çðîáèëè ì. Áàð íà Ïîäіëëі. Äіÿëüíіñòü êîíôåäåðàòіâ ùå áіëüøå çàãîñòðèëà íàöіîíàëüíî-ðåëіãіéíі âіäíîñèíè â Óêðàїíі. Âîíè æîðñòîêî ðîçïðàâëÿëèñÿ ç óêðàїíñüêèì íàñåëåííÿì, ÿêå íå õîòіëî âіäìîâëÿòèñÿ âіä ïðàâîñëàâíîї âіðè é ïåðåõîäèòè â êàòîëèöüêó ÷è óíіàòñüêó âіðó. Öі çíóùàííÿ é ñâàâîëÿ íàä áåçâèííèì íàðîäîì ïðèçâåëè äî âèáóõó ïîâñòàííÿ. Ігумен Мотронинського монастиря Православні жителі Правобережної України знаходилися в церковному відомстві переяславського єпископа. У 1761 р. єпископ призначив своїм намісником для правобережних земель ігумена Мотронинського монастиря Мелхіседека ЗначкаЯворського. Він перетворив Мотронинський (знаходився в лісі біля Чигирина) та сусідні з ним монастирі, поблизу запорозьких володінь, в осередки повстанського руху. Коли посилилися знущання з православних барських конфедератів, Мелхіседек їздив до Ìåëõіñåäåê столиці. Чутки про обіцянку Синоду і КатериÇíà÷êî-ßâîðñüêèé ни II допомогти православним людям Право-

299

Гайдамацький та опришківський рух на Правобережній і Західній Україні

Причини повстання 1768 р.

бережжя поширювалися в районах, охоплених повстанським рухом. Поява російських військ, запрошених королем для боротьби з барськими конфедератами, викликала в народу сподівання, що ці війська будуть захищати православних. У Мотронинському монастирі, як свідчить легенда, освячували зброю.

Êóëüìіíàöієþ âñüîãî ãàéäàìàöüêîãî ðóõó ñòàëî ïîâñòàííÿ, ÿêå îòðèìàëî íàçâó Êîëіїâùèíà, î÷åâèäíî, âіä ñëіâ «êîëîòè», «êîëії». Õàðàêòåðíîþ äëÿ ïîâñòàíöіâ çáðîєþ áóëè äîâãі çàëіçíі ñïèñè, ÿêèìè âîíè êîëîëè âîðîãіâ. Íà ÷îëі ïîâñòàííÿ ñòàâ ñåëÿíèí ç ìіñòå÷êà Ìåäâåäіâêà íà ×åðêàùèíі Ìàêñèì Çàëіçíÿê – çàïîðîçüêèé êîçàê, ÿêîãî ïîâñòàíöі îáðàëè ïîëêîâíèêîì. Îñíîâíå ÿäðî ïîâñòàíöіâ ñòàíîâèëè 70 çàïîðîæöіâ, äî ÿêèõ ó Ìîòðîíèíñüêîìó ìîíàñòèðі ïðèєäíàëèñÿ ùå 300 íàäâіðíèõ êîçàêіâ і ñåëÿí. Íàâåñíі 1768 ð. êîçàêè íà ÷îëі ç Ì. Çàëіçíÿêîì ç’ÿâèëèñÿ â Õîëîäíîìó ßðó áіëÿ ×èãèðèíà. Íåçàáàðîì ïîâñòàííÿ îõîïèëî âñþ òåðèòîðіþ Êèїâñüêîãî é Áðàöëàâñüêîãî âîєâîäñòâ. Ì. Çàëіçíÿê ç êіëüêîìà ñîòíÿìè ãàéäàìàêіâ çäîáóâ ðÿä óêðіïëåíèõ ìіñò: Æàáîòèí, Ñìіëó, ×åðêàñè, Êîðñóíü, Áîãóñëàâ, Ëèñÿíêó. Äî ïîâñòàíöіâ ïðèєäíóâàëèñÿ ñåëÿíè é ìіùàíè, ÿêі ãðîìèëè ìàєòêè ïîëüñüêèõ ìàãíàòіâ і øëÿõòè, êîð÷ìè, êîñòåëè òà óíіàòñüêі öåðêâè. Ïàíñòâî âòіêàëî â Óìàíü – óêðіïëåíå òîðãîâåëüíå ïðèâàòíå ìіñòå÷êî ìàãíàòà Ô. Ïîòîöüêîãî. Òàì çíàõîäèëàñÿ óïðàâà ïîëüñüêîãî ãóáåðíàòîðà Ìëàäàíîâè÷à ç íàäâіðíîþ îõîðîíîþ íà ÷îëі іç ñîòíèêîì Іâàíîì Ãîíòîþ. Ãîíòà áóâ ñèíîì ñåëÿíèíà іç ñ. Ðîçñіøêè íà Óìàíùèíі. Çà ñëóæáó Ïîòîöüêèé ïîäàðóâàâ éîìó äâà ñåëà, òîìó âіí íå ìіã ñêàðæèòèñÿ íà òÿæêå æèòòÿ. Òà êîëè ïîâñòàíöі Ì. Çàëіçíÿêà ïіäіéøëè äî Óìàíі, І. Ãîíòà âіä÷èíèâ їì âîðîòà. Î÷åâèäíî, ùå ïіä ÷àñ ïîïåðåäíіõ ïåðåãîâîðіâ Ì. Çàëіçíÿê çóìіâ ïåðåêîíàòè éîãî â òîìó, ùî ïîâñòàííÿ

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Коліївщина 1768 р.

Ìàêñèì Çàëіçíÿê

300

Іâàí Ãîíòà

ñïðÿìîâàíå íå ïðîòè êîðîëÿ, à ïðîòè ïàíіâ. Îõîðîíöі ìіñòà ïåðåéøëè íà áіê Ì. Çàëіçíÿêà. 18 ÷åðâíÿ 1768 ð. ïîâñòàíöі âçÿëè Óìàíü і â÷èíèëè âåëèêèé ïîãðîì, ïåðåáèâøè áàãàòî øëÿõòè÷іâ, êîð÷ìàðіâ, îðåíäàðіâ, óíіàòñüêèõ ÷åíöіâ, ó÷íіâ âàñèëіàíñüêîї øêîëè. Â іñòîðè÷íèõ òâîðàõ öÿ ïîäіÿ îòðèìàëà íàçâó «óìàíñüêà ðіçàíèíà». Öåé æàõëèâèé âèÿâ íàðîäíîãî ãíіâó ïîâñòàíöі ââàæàëè ñïðàâåäëèâîþ ðîçïëàòîþ çà ñâîє ãíîáëåíå é çëèäåííå æèòòÿ. Ïðî öå ïèñàâ Òàðàñ Øåâ÷åíêî ó ïîåìі «Ãàéäàìàêè». Ãóáåðíàòîðà âáèëè, à äâîõ éîãî äіòåé – Ïàâëà é Âåðîíіêó – âðÿòóâàëè І. Ãîíòà і ïðàâîñëàâíà óêðàїíñüêà ñіì’ÿ. ×åðåç 60 ðîêіâ Âåðîíіêà íàïèñàëà ñïîãàäè ïðî ïîäії 1768 ð. À Ïàâëî ñâіé òâіð òàê і íàçâàâ – «Óìàíñüêà ðіçàíèíà». Ó íèõ îïèñ äіéñíèõ ïîäіé ïåðåïëіòàєòüñÿ ç âèãàäàíèìè іñòîðіÿìè. Ç Óìàíі ïîâñòàííÿ ïîøèðèëîñÿ íà іíøі ðàéîíè Ïðàâîáåðåææÿ. Î÷èùåíó âіä âîðîãà òåðèòîðіþ ïîâñòàíöі ïîäіëèëè íà ñîòíі. Óíіàòàì äàëè çìîãó çàëèøèòè êðàé àáî ïåðåéòè â ïðàâîñëàâ’ÿ. Ïіä âïëèâîì Êîëіїâùèíè çàâîðóøåííÿ âіäáóëèñÿ íà Ãåòüìàíùèíі, Âîëèíі òà â Ãàëè÷èíі. Ó ñàìіé Ïîëüùі ðîçãîðíóëàñÿ àíòèôåîäàëüíà áîðîòüáà ñåëÿíñòâà. Ïîëüñüêèé óðÿä, äåìîðàëіçîâàíèé âíóòðіøíіì ðîçáðàòîì, áóâ íåñïðîìîæíèé ñàìîñòіéíî ïðèäóøèòè øèðîêèé íàðîäíèé ðóõ íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі. Êàòåðèíà II íàêàçàëà íà÷àëüíèêîâі ðîñіéñüêîãî êîðïóñó íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі ãåíåðàëîâі Ì. Êðå÷åòíèêîâó ïîâåñòè ðіøó÷ó áîðîòüáó ç ïîâñòàíöÿìè. Êðå÷åòíèêîâ âèñëàâ ç-ïіä ì. Áåðäè÷åâà çàãіí äîíñüêèõ êîçàêіâ ïîëêîâíèêà Ãóð’єâà. Òîé îãîëîñèâ ñåáå ïðèõèëüíèêîì ãàéäàìàêіâ і ïî÷àâ ç íèìè ïåðåãîâîðè. Êîëè éîìó íà ïіäìîãó ïðèáóâ ùå îäèí ïîëê ïіõîòè, âіí çàêëèêàâ äî ñåáå íà áåíêåò ãàéäàìàöüêèõ âàòàæêіâ і ïіäñòóïíî çààðåøòóâàâ їõ. Ïîòіì Ãóð’єâ ç êîçàêàìè íàïðàâèâñÿ â ãàéäàìàöüêèé òàáіð. Äåêîìó ç ãàéäàìàêіâ óäàëîñÿ âòåêòè, à áàãàòüîõ ñïіéìàëè. Ó ëèïíі 1768 ð. ïîâñòàííÿ áóëî ïðèäóøåíå. Ó÷àñíèêіâ ïîâñòàííÿ Êðå÷åòíèêîâ ïåðåäàâ ïîëüñüêіé àäìіíіñòðàöії. Ó ìіñòå÷êó Êîäíі íà Æèòîìèðùèíі âëàøòóâàëè êðèâàâå ñóäèëèùå íàä ãàéäàìàêàìè, 300 ç íèõ çàñóäèëè äî ñòðàòè. Äðóãèì ìіñöåì ñòàëî ñ. Ñåðáè íà Ïîäіëëі. І. Ãîíòó áóëî ñòðà÷åíî ïіñëÿ òîðòóð. Ì. Çàëіçíÿêà òà 250 ïîâñòàíöіâ, ÿêі áóëè ðîñіéñüêèìè ïіääàíèìè, öàðñüêèé óðÿä çàñóäèâ äî ñòðàòè, àëå ïîòіì ïîìèëóâàâ, їì ïîñòàâèëè íà ëîáі òàâðî é âіäïðàâèëè íà êàòîðæíі ðîáîòè äî Ñèáіðó. Çàëіçíÿêà âіäïðàâèëè íà êàòîðãó â Íåð÷èíñüê. Äîðîãîþ âіí êіëüêà ðàçіâ òіêàâ, àëå áóâ ñïіéìàíèé. Ïðî éîãî äîëþ íі÷îãî íå âіäîìî. 301

Гайдамацький та опришківський рух на Правобережній і Західній Україні

Придушення повстання і розправа над повстанцями

Êîëіїâùèíà âïëèíóëà íà ïîâñòàííÿ êîçàöüêîї áіäíîòè Çàïîðîçüêîї Ñі÷і 26 ãðóäíÿ 1768 ð. ïðîòè ñòàðøèíè. Íà ïî÷àòêó 1769 ð. çàâîðóøåííÿ âіäáóëîñÿ â Öàðè÷àíñüêіé ðîòі Äîíåöüêîãî ïіêіíåðñüêîãî ïîëêó, à çãîäîì âîíî îõîïèëî âåñü Äîíåöüêèé і Äíіïðîâñüêèé ïіêіíåðñüêі ïîëêè. Ó æîâòíі 1769 ð. ïîâñòàííÿ âèáóõíóëî â ìіñòå÷êó Ñîêîëêà Äíіïðîâñüêîãî ïіêіíåðñüêîãî ïîëêó. Ó 70–80-õ ðîêàõ XVIII ñò. íà Ñëîáîæàíùèíі, Ëіâîáåðåææі òà Ïðàâîáåðåææі äіÿâ ïîâñòàíñüêèé çàãіí ó÷àñíèêà Êîëіїâùèíè Ñåìåíà Ãàðêóøі. Áóäó÷è çààðåøòîâàíèì, âіí òðè÷і òіêàâ ç òþðåì і ïðîäîâæóâàâ áîðîòüáó, íàïàäàþ÷è çі ñâîїì çàãîíîì íà ïîìіùèöüêі ìàєòêè. Ó 1784 ð. Ñ. Ãàðêóøó çààðåøòóâàëè â Ðîìíàõ і ïіñëÿ êàòóâàíü âіäïðàâèëè íà êàòîðãó äî Õåðñîíà. Ó÷àñíèêè Êîëіїâùèíè áðàëè ó÷àñòü ó Ñåëÿíñüêіé âіéíі 1773–1775 ðð. â Ðîñії ïіä ïðîâîäîì Î. Ïóãà÷îâà. Ïðî öå ñâіä÷àòü ìàòåðіàëè ñóäîâîãî ñëіäñòâà íàä ó÷àñíèêàìè öієї âіéíè. Ãàéäàìàöüêèé ðóõ ùå áіëüøå îñëàáèâ Ðі÷ Ïîñïîëèòó, ÿêà íà òîé ÷àñ ïåðåæèâàëà ãëèáîêó êðèçó é çàíåïàä і äëÿ ïðèäóøåííÿ ïîâñòàííÿ ìóñèëà çâåðòàòèñÿ ïî äîïîìîãó äî ñóñіäíіõ äåðæàâ.

Відлуння Коліївщини та її наслідки

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Робота в групах: На підставі матеріалу параграфа з’ясуйте, як ставилися до гайдамаків селяни, міщани і козаки. Становище західноукраїнських земель під владою іноземних держав

Ñõіäíà Ãàëè÷èíà, Áóêîâèíà òà Çàêàðïàòòÿ ïåðåáóâàëè ïіä âëàäîþ Ïîëüùі, Ìîëäîâè, Óãîðùèíè. Âîíè çíàõîäèëèñÿ ïіä ãíіòîì – ñîöіàëüíèì, íàöіîíàëüíèì òà ðåëіãіéíèì. Êîæíà іç öèõ îáëàñòåé ìàëà îñîáëèâîñòі â ãîñïîäàðñüêîìó, ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íîìó é êóëüòóðíîìó ðîçâèòêó. Òàê, ó Ãàëè÷èíі çáåðіãàëèñÿ ïîëüñüêі çàêî-

Êîñòåë Áåðåæàíñüêîãî çàìêó. Òóò Ôåðåíö ІІ Ðàêîöі âèäàâ ìàíіôåñò, ó ÿêîìó çàêëèêàâ óãîðöіâ äî ïîâñòàííÿ

302

303

Гайдамацький та опришківський рух на Правобережній і Західній Україні

íè, ñèñòåìà àäìіíіñòðàòèâíîãî óïðàâëіííÿ é ñóäó. Óïîâіëüíåíî, àëå âñå æ ðîçâèâàëîñÿ ñіëüñüêå ãîñïîäàðñòâî, öåõîâå ðåìåñëî òà ïðîìèñëè. Åêîíîìіêà êðàþ äåäàëі áіëüøå âòÿãóâàëàñÿ â ðèíêîâі âіäíîñèíè. Ìàãíàòè, øëÿõòà é öåðêâà áóëè âåëèêèìè çåìëåâëàñíèêàìè, їõíі ãîñïîäàðñòâà (ôіëüâàðêè) ґðóíòóâàëèñÿ íà ïàíùèííіé ïðàöі. Óñêëàäíþâàëè çàãàëüíó ñèòóàöіþ â êðàї ìіæêîíôåñіéíі âіäíîñèíè. Ïàíóþ÷îþ òóò áóëà êàòîëèöüêà öåðêâà. Ó âàæêîìó ñòàíîâèùі ïåðåáóâàëà ïðàâîñëàâíà öåðêâà. Ïðàâîñëàâíèõ ìіùàí íå äîïóñÊîñòåë Ñâ. Éîñèïà êàëè íі íà ÿêі ìіñüêі ïîñàäè. Ó äåÿêèõ â Ïіäãіðöÿõ. 1788 ð. єïàðõіÿõ ó ñåðåäèíі XVIII ñò. íå çàëèøèëîñÿ æîäíîї ïðàâîñëàâíîї öåðêâè. Çàíåïàëè é öåðêîâíі áðàòñòâà, êîòðі êîëèñü îõîðîíÿëè ïðàâîñëàâ’ÿ. Ãðåêî-êàòîëèöüêå äóõîâåíñòâî òàêîæ íå áóëî ãîñïîäàðåì ó êðàї. Ïîëüñüêі øëÿõòè÷і çíåâàæàëè éîãî òà íàâіòü ïðèìóøóâàëè âіäáóâàòè ïàíùèíó. Ó ñâîþ ÷åðãó, òàêå ñòàâëåííÿ øëÿõòè÷іâ і êàòîëèöüêîї öåðêâè äî óíіàòñüêèõ äóõîâíèõ îñіá, ïðîòèñòîÿííÿ ãðåêî-êàòîëèêіâ îïîëÿ÷åííþ é ëàòèíіçàöії áîãîñëóæіííÿ, çáåðåæåííÿ ñõіäíîї (ïðàâîñëàâíîї) îáðÿäíîñòі – óñå öå єäíàëî ìіñöåâå óêðàїíñüêå íàñåëåííÿ ç äóõîâåíñòâîì, ÿêå áóëî íîñієì óêðàїíñüêîї ìîâè é êóëüòóðè âçàãàëі. Ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íèé óñòðіé Áóêîâèíè òà Çàêàðïàòòÿ âіäïîâіäàâ óñòðîþ êíÿçіâñòâà Ìîëäîâè òà Óãîðùèíè. Òàì âіäáóâàâñÿ ïðîöåñ ðóìóíіçàöії òà ìàäÿðèçàöії, ïàíіâíå ìіñöå ó âñіõ ñôåðàõ ñóñïіëüíîãî æèòòÿ çàéìàëè ðóìóíè òà óãîðöі. Ó 1699 ð. Óãîðùèíà îïèíèëàñÿ ïіä âëàäîþ àâñòðіéñüêîї іìïåðії Ãàáñáóðãіâ. Íà Çàêàðïàòòі öåðêîâíà óíіÿ çàïðîâàäæóâàëàñÿ ïðîòÿãîì 1646–1721 ðð., ùî âïëèâàëî íà àêòèâіçàöіþ íàðîäíèõ ìàñ ó íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíèõ ðóõàõ. Çîêðåìà, óêðàїíñüêі ñåëÿíè òà ìіùàíè âçÿëè ó÷àñòü ó ïîâñòàííі 1703–1711 ðð. ïіä ïðîâîäîì òðàíñіëüâàíñüêîãî êíÿçÿ Ôåðåíöà II Ðàêîöі. Ñîöіàëüíèé, íàöіîíàëüíèé òà ðåëіãіéíèé ãíіò íàñåëåííÿ çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìåëü îáóìîâèâ і òðèâàëèé ðóõ îïðèøêіâ, íàéáіëüøèé ðîçìàõ ÿêîãî ïðèïàäàє íà XVIII ñò. Рух опришків. Ðóõ ïîâñòàíöіâ ó Ñõіäíіé Ãàëè÷èíі, ÏіäêàðОлекса Довбуш ïàòòі é Áóêîâèíі, ÿêі îòðèìàëè íàçâó îïðèøêè (âіä ëàò. îppressor – âèíèùóâà÷), âіäîìèé ùå іç XVI ñò. Éîãî ðîçâèòêîâі ñïðèÿëè ãåîãðàôі÷íі óìîâè öüîãî êðàþ. Ïîëüùà, Ìîëäîâà, Óãîðùèíà ìàëè ñïіëüíèé êîðäîí, ùî äàâà-

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

ëî çìîãó ìàíåâðóâàòè. À âèñîêі ãîðè é ãóñòі ëіñè äàâàëè ïðèòóëîê ïîâñòàíöÿì, îáåðіãàþ÷è їõ âіä êàðàòåëіâ. Îïðèøêàìè ñòàâàëè çíåäîëåíі ñåëÿíè òà ìіùàíè. Ó ãîðàõ âîíè ñòâîðþâàëè íåâåëèêі çàãîíè ïî êіëüêà äåñÿòêіâ ÷îëîâіê, ïîâ’ÿçàíèõ òîâàðèñüêîþ ñîëіäàðíіñòþ é ïðèñÿãîþ âàòàæêîâі. Їõíüîþ çáðîєþ áóëè ðóøíèöі, ïіñòîëі, ñïèñè, íîæі, ðîãàòèíè. Ñèìâîëàìè їõíüîї ìóæíîñòі òà âіäâàãè áóëè òîïіðöі, íà ÿêèõ âîíè é äàâàëè êëÿòâó âàòàæêîâі. Íàéáіëüøîãî ðîçìàõó íàáóâ ðóõ Îëåêñà Äîâáóø îïðèøêіâ ó 1738–1759 ðð., êîëè éîãî î÷îëþâàëè ãóöóëè Îëåêñà Äîâáóø, Âàñèëü Áàþðàê òà Іâàí Áîé÷óê. Íàéõîðîáðіøèì îïðèøêîì áóâ Îëåêñà Äîâáóø (1700– 1745), ñåëÿíñüêèé ñèí ç Êîëîìèéùèíè (íèíі – Іâàíî-Ôðàíêіâñüêà îáëàñòü). Ìàþ÷è ñâîїì îïîðíèì ïóíêòîì ×îðíîãîðó â Êàðïàòàõ, Îëåêñà Äîâáóø іç çàãîíîì ÷èñåëüíіñòþ 30–50 ÷îëîâіê ñïóñêàâñÿ ç ãіð і íàïàäàâ íà ïàíñüêі ìàєòêè, êóïöіâ і ëèõâàðіâ. Äîáóòå ìàéíî âіí ðîçäàâàâ áіäíèì ëþäÿì. Ñіì ðîêіâ øëÿõòà ïîëþâàëà çà Äîâáóøåì. Ïîëêîâíèê Ïøåëóñüêèé âèñòåæèâ îïðèøêіâ ó ãîðàõ і âíî÷і íàïàâ íà íèõ. Ïðîòå Äîâáóøó âäàëîñÿ óíèêíóòè ïîëîíó. Âіí çàãèíóâ ó 1745 ð. áіëÿ ñ. Êîñìà÷ âіä ðóêè çðàäíèêà. Ðóõ îïðèøêіâ ñïðè÷èíèâ ïîÿâó áàãàòüîõ ëåãåíä, ïåðåêàçіâ, íàðîäíèõ òà іñòîðè÷íèõ ïіñåíü, à ïіçíіøå – õóäîæíіõ òâîðіâ óêðàїíñüêèõ ïèñüìåííèêіâ. Іìåíà îïðèøêіâ óâі÷íåíî â íàçâàõ ñêåëü, ãіð, ðі÷îê ó Êàðïàòàõ. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Що споріднювало народні рухи XVIII ст. в різних регіонах України? 2. Чому царський уряд допоміг Польщі придушити гайдамацькі повстання? 3. На прикладі гайдамацького руху визначте відмінність між поняттями «народний рух» і «повстання». 4. Які пам’ятки історії і культури, що увічнюють ім’я Олекси Довбуша, вам відомі? 5. Які художні твори українських письменників про рух опришків у Підкарпатті вам відомі?

Ïîìіðêóéòå!

1. ×è є çâ’ÿçîê ìіæ ãàéäàìàöüêèì ðóõîì íà Ïðàâîáåðåææі і çíèùåííÿì Çàïîðîçüêîї Ñі÷і ó 1775 ð.?

304

2. ×îìó äії ãàéäàìàêіâ і îïðèøêіâ íàðîäíі ìàñè і ïàíіâíі âåðñòâè ñóñïіëüñòâà ñïðèéìàëè ïî-ðіçíîìó? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: ãàéäàìàêè, Êîëіїâùèíà, îïðèøêè, Ì. Çàëіçíÿê, І. Ãîíòà, Î. Äîâáóø, Ñ. Ãàðêóøà. ДОКУМЕНТ Які причини опришківського руху названо в історичній пісні? З історичної пісні про Олексу Довбуша Ой чого опришки, люде, тоді воювали? Бо на світі було тяжко, було три держави: Польська та Румунська, на Венграх мадяри, Люде бідні бідували та й не мали слави. Ой не кажіть, люде добрі, було тяжко жити: Хліба мало, грошей нема, нічим посолити, Війт лупить, піп дере і дяк не від того, Чи то діда, чи то бабу, чи то молодого. Треба на пана робити, на дорогу дати. Орендарі, як знаєте, ходять коло хати. Люде бідні бідували, що їсти не мали, Робили вони панщину, у ліси втікали. Їли сирі печериці та й ті жовті рижки. Як тоє надоїло, то й пішли в опришки. Історичні пісні. – К., 1961. – С. 447.

Ñåðåä ïåðøèõ êіíîôіëüìіâ íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. áóâ ôіëüì À. Õàíæîíêîâà «Ìàçåïà» (1909), à îäèí іç çà÷èíàòåëіâ óêðàїíñüêîãî êіíåìàòîãðàôà Ä. Ñàõíåíêî â 1911 ð. â Êàòåðèíîñëàâі çíÿâ ôіëüì «Çàïîðîçüêà Ñі÷».

§37.

ÒÐÈ ÏÎÄІËÈ ÐÅ×І ÏÎÑÏÎËÈÒÎЇ. ÇÌІÍÈ ÍÀ ÏÐÀÂÎÁÅÐÅÆÍІÉ ÓÊÐÀЇÍІ Â ÑÊËÀÄІ ÐÎÑІÉÑÜÊÎЇ ІÌÏÅÐІЇ

Çãàäàéòå!

1. Êîëè óòâîðèëàñÿ Ðі÷ Ïîñïîëèòà? 2. ×è іäåíòè÷íі ïîíÿòòÿ «Ðі÷ Ïîñïîëèòà» і «Ïîëüùà»?

Ó XVIII ñò. Ðі÷ Ïîñïîëèòà ç її øëÿõåòñüêîþ àíàðõієþ, іñíóâàííÿì ó ñåéìі ïðàâà «ëіáåðóì âåòî» і êðіïîñíèì ïðàâîì íàáàãàòî âіäñòàâàëà ó ñâîєìó ðîçâèòêó âіä єâðîïåéñüêèõ äåðæàâ. Óæå â 30–60-õ ðîêàõ ïðîãðåñèâíі ëþäè äåðæàâè ïðîïîíóâàëè çäіéñíèòè ðåôîðìè ùîäî âäîñêîíàëåííÿ äåðæàâíîãî óñòðîþ, à ðàçîì ç òèì На шляху до втрати державності

305

Три поділи Речі Посполитой. Зміни на Правобережній Україні в складі ...

Öå öіêàâî!

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

і ïîëåãøåííÿ ñòàíîâèùà íàðîäó. Çà ïіäòðèìêè êîðîëÿ Ñòàíіñëàâà Àâãóñòà Ïîíÿòîâñüêîãî (1764–1795) ãðóïі ðåôîðìàòîðіâ íà ÷îëі іç ×àðòîðèéñüêèì âäàëîñÿ ïðîâåñòè äåÿêі ïðîãðåñèâíі ðåôîðìè. Ç їõíіì ïðîâåäåííÿì ñïî÷àòêó ïîãîäèëàñÿ Ðîñіÿ, ÿêà ÷åðåç ó÷àñòü ó ïðèäóøåííі ãàéäàìàöüêèõ ïîâñòàíü äåäàëі áіëüøå âòðó÷àëàñÿ ó âíóòðіøíі ñïðàâè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї і ñïîäіâàëàñÿ, ùî â ïðîöåñі ðåôîðìóâàííÿ áóäå âèðіøåíî é äàâíþ ïðîáëåìó ïðàâîñëàâíèõ – óðіâíÿííÿ ó ïðàâàõ ç êàòîëèêàìè. Êîëè æ ×àðòîðèéñüêèé íå çàõîòіâ ñòàâèòè óñïіõ ðåôîðì ó çàëåæíіñòü âіä ïèòàííÿ ïðî äèñèäåíòіâ (іíîâіðöіâ), óðÿä Êàòåðèíè ІІ âіäðàçó ñòàâ ïіäòðèìóâàòè ðåàêöіîíåðіâ, ùî âèñòóïàëè ïðîòè ðåôîðì. Ó ïіäñóìêó ïіä òèñêîì Ðîñії і ìîíàðõі÷íîї Ïðóññії ðåôîðìè áóëî ñêàñîâàíî, à íà ñåéìі ó 1768 ð. äèñèäåíòіâ çðіâíÿëè â ïðàâàõ іç êàòîëèêàìè. ×àñòèíà ìàãíàòіâ і øëÿõòè, íå çãîäíèõ ç ðіøåííÿì ñåéìó, ñòâîðèëè îïîçèöіéíó Áàðñüêó êîíôåäåðàöіþ і ç äîïîìîãîþ ñâîїõ îçáðîєíèõ çàãîíіâ ñòàëè ÷èíèòè ðîçáîї і íàñèëüñòâà íàä ïðàâîñëàâíèì ëþäîì і öåðêâàìè (çà ïåðåêàçàìè ñâîãî äіäà öі ïîäії îáðàçíî çìàëþâàâ ó ïîåìі «Ãàéäàìàêè» Ò.Ã. Øåâ÷åíêî). Äії êîíôåäåðàòіâ ñïðè÷èíèëè Êîëіїâùèíó (1768), ïðîòå öÿ øëÿõåòñüêà îïîçèöіÿ äіÿëà äî 1772 ð., àæ ïîêè ñòâîðåíà âñóïåðå÷ їé Ðàäîìñüêà êîíôåäåðàöіÿ (Ðàäîì – ìіñòî â Ïîëüùі) òà ðîñіéñüêі âіéñüêà çìîãëè її ðîçãðîìèòè. Ñêîðèñòàâøèñü òèì, ùî Ðîñіÿ ìàëà ïåâíі òðóäíîùі, ïîâ’ÿçàíі ç âіéíîþ 1768–1774 ðð., ìîíàðõі÷íі Àâñòðіÿ і Ïðóññіÿ çàïðîïîíóâàëè öàðèöі ïëàí ÷àñòêîâîãî ïîäіëó Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Ïåðøèé ïîäіë Ïîëüùі âіäáóâñÿ â 1772 ð. Çà óêëàäåíîþ ìіæ òðüîìà ìîíàðõіÿìè óãîäîþ Àâñòðіÿ çàõîïèëà Ãàëè÷èíó і ÷àñòèíó Êðàêіâñüêîãî і Ñàíäîìèðñüêîãî âîєâîäñòâ, Ïðóññіÿ – ìàéæå âñå Ñõіäíå Ïîìîð’ÿ, ÷àñòèíè Êóÿâії і Âåëèêîї Ïîëüùі, à Ðîñії äіñòàëèñÿ Ñõіäíà Áіëîðóñü і Ëàòãàëіÿ (ó Ïðèáàëòèöі). Îòæå, Ñõіäíà Ãàëè÷èíà – åòíі÷íі óêðàїíñüêі çåìëі ç ãîëîâíèì ìіñòîì Ëüâîâîì – ïîòðàïèëà ïіä âëàäó Àâñòðії. Âòðàòà òðüîõ òåðèòîðіé äåðæàâè çáóðèëà ïàòðіîòè÷íі ïî÷óòòÿ ïîëÿêіâ. Ïóáëіöèñòè і ãðîìàäñüêі äіÿ÷і íàìàãàëèñÿ ïðîàíàëіçóâàòè ïðè÷èíè îñëàáëåííÿ äåðæàâè і ïðîïîíóâàëè ïðîåêòè ðåôîðì äëÿ óñóíåííÿ їõ. Ïіä âïëèâîì іäåé Âåëèêîї ôðàíöóçüêîї ðåâîëþöії, à òàêîæ ïåðåä çàãðîçîþ âòðàòè äåðæàâè â Ðå÷і Ïîñïîëèòіé ðóõ çà ðåôîðìè ïåðåðіñ ó íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíó áîðîòüáó. Ïàòðіîòè÷íà ïàðòіÿ ðåôîðì íà ñåéìі 1788–1792 ðð. çìîãëà ïðîâåñòè íèçêó ïðîãðåñèâíèõ ðіøåíü ñòîñîâíî âíóòðіøíüîї і çîâíіøíüîї ïîëіòèêè (âêëþ÷àþ÷è âіäíîâëåííÿ ñóâåðåíіòåòó Ðå÷і Ïîñïîëèòîї). Öі ðіøåííÿ áóëè çàêðіïëåíі â Êîíñòèòóöії 306

3 òðàâíÿ 1791 ð. (ñåðåä іíøèõ її ïîëîæåíü áóëî ñêàñóâàííÿ âèáîðíîñòі êîðîëÿ і liberum veto â ñåéìі, çàáîðîíÿëîñÿ ñòâîðþâàòè øëÿõåòñüêі êîíôåäåðàöії òîùî). Óñóïåðå÷ Êîíñòèòóöії ÷àñòèíà ðåàêöіéíèõ ìàãíàòіâ, øëÿõòè òà êàòîëèöüêîãî äóõîâåíñòâà îðãàíіçóâàëè Òàðãîâèöüêó êîíôåäåðàöіþ і çàïðîñèëè â êðàїíó ðîñіéñüêі âіéñüêà òà ïðóññüêó àðìіþ. Ïàòðіîòè÷íі ñèëè çàçíàëè ïîðàçêè, à Ïðóññіÿ òà Ðîñіÿ íà ïî÷àòêó 1793 ð. çðîáèëè Äðóãèé ïîäіë Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Ïðóññіÿ çàõîïèëà Âåëèêó Ïîëüùó і ïîðòîâå ìіñòî Ãäàíñüê. Äî Ðîñії âіäіéøëè Öåíòðàëüíà Áіëîðóñü òà Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà. Âîñåíè 1794 ð. â Ïîëüùі âèáóõíóëî íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíå ïîâñòàííÿ ïіä êåðіâíèöòâîì ãåíåðàëà Òàäåóøà Êîñòþøêà. Ó íüîìó âçÿëè ó÷àñòü øèðîêі íàðîäíі ìàñè. Àëå ðîñіéñüêèì âіéñüêàì ïіä êîìàíäóâàííÿì Î. Ñóâîðîâà âäàëîñÿ éîãî ïðèäóøèòè. І âæå íà ïî÷àòêó 1795 ð. âіäáóâñÿ Òðåòіé ïîäіë Ðå÷і Ïîñïîëèòîї, ó ÿêîìó âçÿëè ó÷àñòü Àâñòðіÿ, Ïðóññіÿ і Ðîñіÿ. Àâñòðіÿ îòðèìàëà Ìàëó Ïîëüùó (ç Êðàêîâîì і Ëþáëіíîì), Ïðóññіÿ – ÷àñòèíó Ïîëüùі ç Âàðøàâîþ òà ÷àñòèíó Ëèòâè, Ðîñіÿ – Çàõіäíó Áіëîðóñü, Âîëèíü, áіëüøó ÷àñòèíó Ëèòâè і Êóðëÿíäіþ. Ðі÷ Ïîñïîëèòà ÿê äåðæàâà çíèêëà ç êàðòè Єâðîïè. Êîðîëü, ïîçáàâëåíèé âëàäè, áóâ âіäïðàâëåíèé íà ïîñåëåííÿ äî áіëîðóñüêîãî ì. Ãðîäíî, à ïіñëÿ ñìåðòі öàðèöі Ïàâëî І ïåðåâіâ éîãî äî Ñàíêò-Ïåòåðáóðãà, äå âіí і ïîìåð ó 1798 ð. Òàêèì ÷èíîì, óêðàїíñüêі âîëîäіííÿ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї îïèíèëèñÿ â ñêëàäі ðіçíèõ ìîíàðõіé – Àâñòðії òà Ðîñії. Ó òàêèé çàãàðáíèöüêèé ñïîñіá áóëî ëіêâіäîâàíî çëî÷èííå ðіøåííÿ â Àíäðóñîâі (1667). Ó 1797 ð. â Ñàíêò-Ïåòåðáóðçі òðè äåðæàâè óçãîäèëè îñòàòî÷íèé òåêñò òðàêòàòó ïðî ïîäіë ìіæ ñîáîþ çåìåëü Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Áóëî äîìîâëåíî íå çãàäóâàòè íàâіòü íàçâó çíèùåíîї äåðæàâè. 307

Три поділи Речі Посполитой. Зміни на Правобережній Україні в складі ...

Íîâèé çàìîê ó Ãðîäíî. Òóò âіäáóâñÿ îñòàííіé ñåéì Ðå÷і Ïîñïîëèòîї. Ñó÷àñíèé âèãëÿä

Ùå äî îôіöіéíîãî âèçíàííÿ ïîëüñüêèì ñåéìîì äðóãîãî ïîäіëó Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ãåíåðàë Ì. Êðå÷åòíèêîâ ïîøèðèâ ó ìіñòàõ і ìіñòå÷êàõ Ïðàâîáåðåææÿ öàðñüêèé ìàíіôåñò ïðî òå, ùî öÿ òåðèòîðіÿ ïðèєäíàíà äî Ðîñіéñüêîї äåðæàâè. Àëå ÷åðåç ìіñÿöü âіí ðàïòîâî çàõâîðіâ і ïîìåð. Éîãî ìіñöå çàéíÿâ ãåíåðàë-ïîðó÷èê Ò. Òóòîëìіí, ÿêîìó é íàëåæàëî çäіéñíèòè àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíі òà іíøі ðåôîðìè íà Ïðàâîáåðåææі. Âіäïîâіäíî äî іñíóþ÷îãî â Ðîñії ïîäіëó íà íàìіñíèöòâà і ïîâіòè Ïðàâîáåðåææÿ ñïî÷àòêó òàêîæ áóëî ïîäіëåíå íà Áðàöëàâñüêå, Âîëèíñüêå і Ïîäіëüñüêå íàìіñíèöòâà, à òі – íà ïîâіòè. Òðåòіé ïîäіë Ðå÷і Ïîñïîëèòîї і äîäàòêîâі «íàäáàííÿ» Ðîñії, à ñëіäîì çà òèì – ñìåðòü Êàòåðèíè ІІ і ïî÷àòîê öàðþâàííÿ Ïàâëà І, ÿêèé íàìàãàâñÿ áàãàòî ÷îãî çìіíèòè іç çàïðîâàäæåíîãî ìàòіð’þ, âíåñëè êîðåêòèâè â àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíèé ïîäіë Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè. Çãіäíî ç óêàçîì öàðÿ âіä 12 ãðóäíÿ 1796 ð. «Ïðî ïîäіë äåðæàâè íà ãóáåðíії», Ïîäіëüñüêå і Áðàöëàâñüêå íàìіñíèöòâà óòâîðèëè Ïîäіëüñüêó ãóáåðíіþ іç öåíòðîì ó Êàì’ÿíöі-Ïîäіëüñüêîìó, Âîëèíñüêó ãóáåðíіþ іç öåíòðîì ó Íîâîãðàäі-Âîëèíñüêîìó (ç 1804 ð. – ó ì. Æèòîìèð). Íàéáіëüøîþ áóëà Êèїâñüêà ãóáåðíіÿ, ñõіäíèì êîðäîíîì ÿêîї ñòàâ Äíіïðî. Ãóáåðíії ïîäіëÿëèñÿ íà ïîâіòè. Íà ÷îëі Ïîäіëüñüêîї òà Âîëèíñüêîї ãóáåðíіé çíàõîäèâñÿ âіéñüêîâèé ãóáåðíàòîð, ÿêîìó ïіäïîðÿäêîâóâàëèñÿ öèâіëüíі ãóáåðíàòîðè. Êèїâñüêîþ ãóáåðíієþ òàêîæ óïðàâëÿâ âіéñüêîâèé ãóáåðíàòîð. Íà íîâîïðèєäíàíі çåìëі ïî÷àâ ðîçïîâñþäæóâàòèñÿ іìïåðñüêèé àäìіíіñòðàòèâíèé óñòðіé, âïðîâàäæóâàëèñÿ ñòðóêòóðè âëàäè: ïðèñóòñòâåííі ìіñöÿ, ïðèêàçè ãðîìàäñüêîãî íàãëÿäó òà іí. Àëå öåé ïðîöåñ çàâåðøåíèé áóâ óæå â íàñòóïíîìó ñòîëіòòі. Òàê ñàìî і øëÿõåòñüêі ñóäè (ґðîäñüêèé, çåìñüêèé, ïіäêîìîðñüêèé), à òàêîæ ìіñüêі (ëàâíè÷і), ñіëüñüêі òà äîìіíіàëüíі ïåâíèé ÷àñ çáåðіãàëèñÿ, òіëüêè їõíі ðіøåííÿ ñòàëè îãîëîøóâàÐåêîíñòðóêöіÿ ÷àñòèíè Çâÿãåëüñüêîї òèñÿ іìåíåì ðîñіéñüêîãî іìïåðàòîðà. ôîðòåöі. Íàâіòü ïîëüñüêà ìîâà â äіëîâîäñòâі (ÿê Íîâîãðàä-Âîëèíñüêèé і â øêîëàõ) çàëèøàëàñÿ îôіöіéíîþ.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Зміни на правобережних українських землях наприкінці XVIII ст.

Політика управління

308

Ïіñëÿ àíåêñії ÷óæèõ çåìåëü êðàїíà-çàãàðáíèê çàâæäè íàìàãàєòüñÿ îáґðóíòóâàòè ñâîє ïðàâî

Ïðèєäíàííÿ Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè äî Ðîñії íå ïîëåãøèëî ñòàíîâèùà ñåëÿí і ìіùàí, íà ùî âîíè ñïîäіâàëèñÿ. Àëå ñêàñóâàííÿ êðіïîñíîãî ïðàâà íå ìîãëî ñòàòèñÿ, áî â Ðîñіéñüêіé іìïåðії âîíî ùå äîâãî çáåðіãàëîñÿ і âіäíåäàâíà ïîøèðèëîñÿ íà Ãåòüìàíùèíó і Ñëîáîæàíùèíó (ïіä êіíåöü ñòîëіòòÿ íàâіòü íà Ïіâäåííó Óêðàїíó). Çàãðàâàííÿ öàðèçìó ç ïîëüñüêèìè ìàãíàòàìè і øëÿõòîþ äëÿ óòâåðäæåííÿ ñâîєї âëàäè ó êðàї áóëî ñïðèÿòëèâèì äëÿ çáåðіãàííÿ їõíüîї âëàäè íàä óêðàїíñüêèìè ñåëÿíàìè і ìіùàíàìè. Óðÿä íå òіëüêè ïіäòâåðäèâ ïðàâà ïîëüñüêèõ ïàíіâ, à íàâіòü çáіëüøèâ їõ. Ñîöіàëüíèé (êðіïîñíèé) ãíіò äîïîâíþâàâñÿ ùå é äóõîâíèì. Ñòàíîâèùå ïðèãíîáëåíèõ ñåëÿí і ìіùàí áóëî áåçâèõіäíèì, íі ïіäíÿòèñÿ íà ïîâñòàííÿ âîíè íå ìîãëè â òèõ óìîâàõ, íі âòåêòè âіä ãíіòó – àäæå íі Ãåòüìàíùèíè, íі Çàïîðîçüêîї Ñі÷і âæå íå áóëî. Становище народних мас

309

Три поділи Речі Посполитой. Зміни на Правобережній Україні в складі ...

íà íèõ. Ðîñіéñüêà âëàäà îáґðóíòóâàëà ïðèєäíàííÿ Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè òèì, ùî öі çåìëі êîëèñü âõîäèëè äî ñêëàäó Êèїâñüêîї Ðóñі, ñïàäêîєìèöåþ ÿêèõ Ðîñіÿ ñåáå ââàæàëà, à òîìó âîíà íіáè «çáèðàëà ñïàäùèíó». Ó öåðêâàõ áóëî çà÷èòàíî öàðñüêèé ìàíіôåñò, òàì æå çäіéñíþâàâñÿ îáðÿä ïðèñÿãè âіéñüêîâèõ і öèâіëüíèõ ëþäåé. Ìàãíàòè, øëÿõòà, ìіùàíè, äóõîâåíñòâî, íàöіîíàëüíі ãðîìàäè ïîäàâàëè òàê çâàíі ïðèñÿæíі ëèñòêè. Çâè÷àéíî, êðіïîñíå íàñåëåííÿ íå ïðèñÿãàëî, áî ââàæàëîñÿ âëàñíіñòþ ñâîїõ ïàíіâ. Äëÿ óòâåðäæåííÿ ñâîєї âëàäè óðÿä íàìàãàâñÿ ïåðø çà âñå çàâîþâàòè ïðèõèëüíіñòü çåìëåâëàñíèêіâ, áіëüøіñòü ÿêèõ ñòàíîâèëè ïîëüñüêі ìàãíàòè і øëÿõòà. Òîìó íà íèõ áóëî ïîøèðåíî äіþ «Æàëóâàíîї ãðàìîòè äâîðÿíñòâó» 1785 ð. Ôîðìóâàííÿ áþðîêðàòè÷íîãî àïàðàòó ìіñöåâîї âëàäè çäіéñíþâàëîñÿ çà ðàõóíîê ðîñіéñüêèõ ÷èíîâíèêіâ, àëå â àäìіíіñòðàòèâíèõ óñòàíîâàõ і ñóäàõ ïåðåâàæàëè ïîëÿêè. Äîñòóï äî ïîñàä óêðàїíöÿì áóâ äóæå îáìåæåíèì. Ïîâіòîâі ïîñàäîâі îñîáè îáèðàëèñÿ ìіñöåâèì øëÿõåòñòâîì. Âòðàòèâøè äåðæàâó, ìіñöåâà çíàòü çáåðåãëà áàãàòñòâà і âëàäó íàä óêðàїíñüêèìè ñåëÿíàìè і ìіùàíàìè. Îäíàê çìіíè âіäáóëèñÿ â ñôåðі çåìëåâîëîäіííÿ. Ãåíåðàëüíèé øòàá іìïåðії îòðèìàâ çàâäàííÿ ç’ÿñóâàòè, ùî ñîáîþ ÿâëÿþòü ïðèðîäíі ðåñóðñè êðàþ і çåìåëüíі óãіääÿ; îïèñàòè ìàєòêè ç îçíà÷åííÿì їõíüîї íàëåæíîñòі, âèçíà÷èòè іñíóþ÷і ôîðìè çåìëåâîëîäіííÿ і ïîäàòêè äî äåðæàâíîї êàçíè òîùî. Ïіñëÿ öüîãî âіäáóëîñÿ ìåæóâàííÿ äåðæàâíèõ, ìàãíàòñüêèõ, øëÿõåòñüêèõ і öåðêîâíèõ çåìåëü. Çåìåëüíà âëàñíіñòü êàòîëèöüêîãî é óíіàòñüêîãî äóõîâåíñòâà áóëà îáìåæåíà, äåÿêі ìàєòêè (єçóїòіâ) áóëî ïåðåäàíî â êàçíó.

Ó çâ’ÿçêó ç ïîäіëàìè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї çìіíèëîñÿ é öåðêîâíå æèòòÿ íà Ïðàâîáåðåæíіé Óêðàїíі. Çà âòðó÷àííÿ Ðîñії ùå äî Äðóãîãî ïîäіëó äåðæàâè ñåéì ñêëèêàâ ó Ïіíñüêó öåðêîâíèé Ñîáîð (1791), íà ÿêîìó áóëè ïðèñóòíі ïðàâîñëàâíå äóõîâåíñòâî і äåëåãàòè âіä ìèðÿí, à òàêîæ óðÿäîâöі òà ïðåäñòàâíèêè êàòîëèöüêîãî é óíіàòñüêîãî äóõîâåíñòâà. Ãîëîâíèì çàâäàííÿì Ñîáîðó áóëî çàïðîâàäæåííÿ íîâîãî óñòðîþ ïðàâîñëàâíîї öåðêâè. Îäíèì ç îñíîâíèõ áóëî ðіøåííÿ ïåðåáóâàííÿ ïðàâîñëàâíîї öåðêâè â äóõîâíіé çàëåæíîñòі âіä Êîíñòàíòèíîïîëüñüêîãî ïàòðіàðõà òà ñòâîðåííÿ ієðàðõії â ñòðóêòóðі àäìіíіñòðàòèâíîãî óïðàâëіííÿ і ñóäó. Ïіñëÿ Äðóãîãî ïîäіëó Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ïðàâîñëàâíó öåðêâó áóëî ïåðåâåäåíî ïіä äóõîâíó þðèñäèêöіþ ðîñіéñüêîãî Ñèíîäó. Íà ïðèєäíàíèõ òåðèòîðіÿõ âèíèêëè Áðàöëàâñüêî-Ïîäіëüñüêà і Âîëèíñüêà (Æèòîìèðñüêà) єïàðõії, à â Áіëîðóñі – Ìіíñüêà. Îäíî÷àñíî ðîçïî÷àâñÿ òèñê íà ãðåêî-êàòîëèöüêó öåðêâó і íà її ìèðÿí. Óñóïåðå÷ ñâîїì îáіöÿíêàì ïіä ÷àñ ïîäіëіâ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї, Êàòåðèíà ІІ âèäàâàëà óêàçè ç âèìîãîþ äëÿ ãðåêî-êàòîëèêіâ ïîâåðíóòèñÿ äî ïðàâîñëàâ’ÿ òà ïðî ïîâåðíåííÿ ïðàâîñëàâíèì âіäіáðàíèõ ó íèõ ó ðіçíèé ÷àñ öåðêîâ. Ó 1795 ð. áóëè ëіêâіäîâàíі óíіàòñüêі ïàðàôії â Ëóöüêó і Áåðåñòі, çíà÷íî çìåíøåíî ÷èñëî ïàðàôіé і â іíøèõ єïàðõіÿõ. Ëіêâіäîâàíî áóëî âàñèëіàíñüêі ìîíàñòèðі. Ìàєòíîñòі ãðåêî-êàòîëèöüêîї öåðêâè áóëî êîíôіñêîâàíî, äåÿêèõ öåðêîâíèõ äіÿ÷іâ âіäïðàâëåíî äî Ñèáіðó. Çà ïðàâëіííÿ öàðÿ Ïàâëà І ðåëіãіéíà ñèòóàöіÿ íà Ïðàâîáåðåææі äåùî çìіíèëàñÿ. Áóëî âіäíîâëåíî óíіàòñüêó ìèòðîïîëіþ òà єïàðõії â Ëóöüêó і Áåðåñòі, іç Ñèáіðó ïîâåðíóòî çàñëàíöіâ і âіääàíî їì êîíôіñêîâàíå ìàéíî. Íàñòóïíà õâèëÿ ãîíіíü íà ãðåêî-êàòîëèöüêó öåðêâó âіäáóäåòüñÿ âæå â ÕІÕ ñò.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Зміни в становищі українських церков

Робота в групах: Яким було ставлення російської влади до різних конфесій на Правобережжі в другій половині XVIII ст.? ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Назвіть головні причини поділів Речі Посполитої. 2. Чому спроба ліквідувати право вето викликала негативну реакцію шляхти? 3. Використовуючи карту, визначте, які українські землі за трьома поділами Польщі відійшли до Австрії та Росії? 4. Чим обґрунтовувала Російська імперія факт приєднання до неї Правобережної України? 5. Які зміни відбулися відразу після приєднання Правобережжя до Росії?

310

Ïîìіðêóéòå!

1. ×îìó ïіñëÿ âêëþ÷åííÿ Ïðàâîáåðåææÿ äî ñêëàäó Ðîñії ïîëÿêè ïðîäîâæóâàëè òàì çàéìàòè ïàíіâíå ñòàíîâèùå? 2. ßêі çàõîäè ìîãëè âðÿòóâàòè Ðі÷ Ïîñïîëèòó âіä çíèùåííÿ ÿê äåðæàâè? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: Áàðñüêà êîíôåäåðàöіÿ, òðè ïîäіëè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї, liberum veto, Òàäåóø Êîñòþøêî, Êîíñòèòóöіÿ.

З поеми Т.Г. Шевченка «Гайдамаки» Була колись шляхетчина, Сусіде мовчали, Вельможная пані; Дивилися, як королі Мірялася з москалями, Із Польщі втікають2, З ордою, з султаном, Та слухають, як шляхетство З німотою… Було колись… Навісне гукає. Та що не минає? «Nie pozwalam! Nie pozwalam!»3 – Було, шляхта, знай, чваниться, Шляхта репетує, День і ніч гуляє А магнати палять хати, Та королем коверзує… Шабельки гартують. Довго таке творилося, Не скажу Степаном Або Яном Собієвським1: Поки не в Варшаві Ті два незвичайні, – Запанував над ляхами А іншими. Небораки Понятовський жвавий. Запанував та й думав шляхту Мовчки панували. Сейми, сеймики ревіли, Приборкать трошки… не зумів!..

Öå öіêàâî!

Шевченко Т.Г. Кобзар. Повна ілюстрована збірка. – Харків, 2011. – С. 106–107.

Îäèí іç ïåðøèõ ãåòüìàíіâ ðåєñòðîâîãî êîçàöòâà Áîãäàí Ðóæèíñüêèé, ÿêèé çàãèíóâ ïіä ÷àñ ïîõîäó íà Іñëàì-Êåðìåí (íèíі ìіñöå ðîçòàøóâàííÿ öієї ôîðòåöі çàòîïëåíå âîäàìè Êàõîâñüêîãî âîäîñõîâèùà), áóâ íàùàäêîì ëèòîâñüêîãî êíÿçÿ Ґåäèìіíà, ÿêèé ïåðøèé ñòàâ âêëþ÷àòè äî Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî óêðàїíñüêі òà áіëîðóñüêі çåìëі â ñåðåäèíі XIV ñò. 1

ßí Ñîáåñüêèé, êîðîëü ó 1674–1696 ðð. Ïіñëÿ ñìåðòі Ñèãіçìóíäà ІІ Àâãóñòà ó 1572 ð. ïðèïèíèëàñÿ äèíàñòіÿ ßãåëëîíіâ. Ïîëüñüêèé ñåéì îáðàâ êîðîëåì áðàòà ôðàíöóçüêîãî êîðîëÿ Êàðëà ІÕ Ãåíðіõà Âàëóà, àëå ÷åðåç êîíôëіêòè іç øëÿõòîþ âіí äîñèòü øâèäêî ïîâåðíóâñÿ äî Ôðàíöії. 3 «Íå äîçâîëÿþ!» – ïðàâî âåòî (çàáîðîíè) àáî іíàêøå – liberum veto, ùî іñíóâàëî â ïîëüñüêîìó ñåéìі, ÿêå íå äàâàëî çìîãè óõâàëèòè áóäü-ÿêå ðіøåííÿ. 2

311

Три поділи Речі Посполитой. Зміни на Правобережній Україні в складі ...

ДОКУМЕНТ Прочитайте уривок з поеми, визначте причини, що призвели до зникнення Речі Посполитої.

§38.

ÇÀÕІÄÍÎÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ ÏІÄ ÂËÀÄÎÞ ÀÂÑÒÐІÉÑÜÊÈÕ ÃÀÁÑÁÓÐÃІÂ

Çãàäàéòå!

1. Êîëè Çàêàðïàòòÿ áóëî ïîâíіñòþ ïіäêîðåíå Óãîðùèíîþ? 2. Ïðîòè ÷îãî áîðîëèñÿ îïðèøêè?

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Державний Ó 1772 ð. Ñõіäíà Ãàëè÷èíà (åòíі÷íî óêðàїíñüêà) лад та áóëà âêëþ÷åíà äî ñêëàäó Àâñòðії. Ïіä ÷àñ ðîñіéадміністративне ñüêî-òóðåöüêîї âіéíè ñîþçíèöÿ Ðîñії Àâñòðіÿ ó управління

1774 ð. çàõîïèëà Áóêîâèíó. Ó 1775 ð. ïіä âëàäó Àâñòðії ïîòðàïèëà é Áóêîâèíà (âîíà іç ñåðåäèíè XIV ñò. ïåðåáóâàëà â ñêëàäі Ìîëäîâè). Ñâîї ïðåòåíçії íà Áóêîâèíó Àâñòðіÿ ìîòèâóâàëà òèì, ùî âîíà êîëèñü âõîäèëà äî Ãàëèöüêî-Âîëèíñüêîãî êíÿçіâñòâà. Óêðàїíñüêå Çàêàðïàòòÿ íàëåæàëî Óãîðùèíі, äå òàêîæ ïðàâèëà äèíàñòіÿ àâñòðіéñüêèõ Ãàáñáóðãіâ. Ãàëè÷èíà і Áóêîâèíà, ïîòðàïèâøè ïіä âëàäó Àâñòðії, ïîâèííі áóëè ñïðèéíÿòè íîâèé äåðæàâíèé ëàä, ñèñòåìó àäìіíіñòðàòèâíîãî óïðàâëіííÿ, ñóäó òà ïðàâà. Íà âіäìіíó âіä êîëèøíüîї Ïîëüùі, óñÿ ïîâíîòà çàêîíîäàâ÷îї, âèêîíàâ÷îї, ñóäîâîї òà âіéñüêîâîї âëàäè â Àâñòðії íàëåæàëà ìîíàðõó (іìïåðàòîðó). Óñÿ òåðèòîðіÿ Ãàëè÷èíè îá’єäíóâàëàñÿ â îêðåìó àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíó îäèíèöþ – êîðîëіâñòâî Ãàëè÷èíè é Ëîäîìåðії (Âîëîäèìèðії). Äëÿ óïðàâëіííÿ öèì êðàєì ó Âіäíі ñòâîðåíî áóëî Ãàëèöüêó íàäâіðíó êàíöåëÿðіþ íà ÷îëі ç êàíöëåðîì. Ó òîé ñàìèé ÷àñ òóò çáåðіãàëàñÿ âèäèìіñòü ñòàíîâîñòі â ñóñïіëüíîìó æèòòі. Ó Ãàëè÷èíі â 1775 ð. çàñíîâàíî ïðîâіíöіéíèé ñòàíîâèé ñåéì, ó ÿêîìó çàñіäàëè ìàãíàòè, ëèöàðі (øëÿõòà), äóõîâåíñòâî òà ïðåäñòàâíèêè êðóïíèõ êîðîëіâñüêèõ ìіñò. Öåé ñåéì ùå íàçèâàëè «ïîñòóëàòîâèì», áî éîãî îñíîâíå ïðèçíà÷åííÿ ïîëÿãàëî ó ôîðìóëþâàííі ïðîõàíü (ïîñòóëàòіâ) äëÿ ïîäàííÿ іìïåðàòîðîâі íà ðîçãëÿä. Âèêîíàâ÷èì îðãàíîì ñåéìó ñòàâ êîìіòåò іç ñåìè äåïóòàòіâ, ÿêі îáèðàëèñÿ íà øіñòü ðîêіâ. Íàìіñíèêà êðàþ ïðèçíà÷àâ іìïåðàòîð âèêëþ÷íî іç ÷èñëà àâñòðіéöіâ. Âіí íå çàëåæàâ âіä ñåéìó, àëå ñàì ìіã éîãî ðîçïóñòèòè àáî çóïèíèòè äіþ ïîñòàíîâ âèêîíàâ÷îãî êîìіòåòó ñåéìó. Êîëèøíі âîєâîäñòâà é ïîâіòè ñïî÷àòêó áóëè ïåðåòâîðåíі íà öèðêóëè (âіä íіì. Zirkel – êîëî, òîáòî îêðóã) і äèñòðèêòè (âіä ëàò. distriktus – îêðóã), ïîòіì – ëèøå íà öèðêóëè. Їõ î÷îëþâàëè ïðèçíà÷åíі іìïåðàòîðîì ñòàðîñòè. Âîíè óïðàâëÿëè çà äîïîìîãîþ ëàíäàòîðіâ (âіä íіì. Land – çåìëÿ) іç ÷èñëà ìіñöåâèõ çåìëåâëàñíèêіâ. Íàéíèæ÷èìè îðãàíàìè âëàäè áóëè ñіëüñüêі òà ìіñüêі ãðîìàäè – ґìіíè. Îñîáëèâå óïðàâëіííÿ іñíóâàëî íà òàê çâàíèõ ôіëüâàðêîâèõ òåðèòîðіÿõ, äå çåìëåâëàñíèêè çäіéñíþâàëè àäìіíіñòðàòèâíó âëàäó íàä ñâîїìè ïіääàíèìè. 312

Ïàðàôіÿëüíèé êîñòåë ó Áåðåæàíàõ. 1600–1625 ðð.

Áóêîâèíà ïіñëÿ âêëþ÷åííÿ äî ñêëàäó Àâñòðії ñïî÷àòêó óïðàâëÿëàñÿ âіéñüêîâîþ âëàäîþ, à â 1786 ð. її áóëî ïåðåäàíî ïіä âëàäó àäìіíіñòðàöії êîðîëіâñòâà Ãàëè÷èíè і Ëîäîìåðії. Àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíèìè îäèíèöÿìè íà Çàêàðïàòòі áóëè æóïè é êîìіòàòè. Óñÿ òåðèòîðіÿ Çàêàðïàòòÿ ñêëàäàëàñÿ іç 4 æóï: Áåðåæàíñüêîї, Ìàðìàðîñüêîї, Óæãîðîäñüêîї òà Óæàíñüêîї. Íà ÷îëі êîæíîї æóïè ñòîÿâ æóïàí, ïðèçíà÷åíèé êîðîëåì ç ëþäåé âèùîãî ñòàíó ñóñïіëüñòâà. Æóïè ïîäіëÿëèñÿ íà êîìіòàòè, äî ñêëàäó ÿêèõ âõîäèëè 30–40 îñіá (îêðóæíі íà÷àëüíèêè, ñåêðåòàðі, çåìëåìіðè, êàñèðè, çáèðà÷і ïîäàòêіâ òîùî). Íàéíèæ÷îþ ïîñàäîâîþ îñîáîþ áóâ ñòàðîñòà ñåëà, ÿêèé îáèðàâñÿ ãðîìàäîþ òåðìіíîì íà îäèí ðіê. Íà Çàêàðïàòòі іñíóâàâ ùå é òåðèòîðіàëüíî-åêîíîìі÷íèé ïîäіë íà äîìіíії. Âîíè îá’єäíóâàëè ìіñòà і ñåëà, ùî íàëåæàëè îäíîìó ôåîäàëó, öåðêâі ÷è äåðæàâі. Äî ñêëàäó äîìіíіé âõîäèëà ñèñòåìà «êëþ÷іâ», ùî ñêëàäàëàñÿ ç êіëüêîõ ôіëüâàðêіâ. Ìіñöåâèìè îðãàíàìè ñàìîâðÿäóâàííÿ ç äóæå îáìåæåíèìè ïîâíîâàæåííÿìè ñïî÷àòêó áóëè òàê çâàíі ïðåäñòàâíèöòâà. Çãîäîì їõ çàìіíèëè êîìіòàòñüêі çáîðè ÿê äîðàä÷èé îðãàí ïðè æóïàíі, ùî ñêëàäàëèñÿ ïåðåâàæíî іç çàìîæíèõ âåðñòâ íàñåëåííÿ. Çàõîïëåííÿ çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìåëü Àâñòðієþ ðіçêî íå çìіíèëî ñóñïіëüíèõ âіäíîñèí ó êðàї. Ïàíіâíå ìіñöå â ñóñïіëüñòâі çàéìàëè ìàãíàòè òà øëÿõòà. Òåïåð äî ïîëüñüêèõ ïàíіâ ó Ãàëè÷èíі, ðóìóíСуспільний лад

313

Західноукраїнські землі під владою австрійських Габсбургів

Органи управління на Закарпатті

ñüêèõ – ó Ïіâíі÷íіé Áóêîâèíі òà óãîðñüêèõ – íà Çàêàðïàòòі äîëó÷èëèñÿ ùå é àâñòðіéñüêі óðÿäîâöі. Êðіïîñíå ïðàâî îõîïëþâàëî ìàéæå òðè ÷âåðòі êіëüêîñòі óêðàїíñüêèõ ñåëÿí Ãàëè÷èíè. Âîíè ïîâèííі áóëè âіäáóâàòè ïàíùèíó, âèêîíóâàòè äîäàòêîâî ââåäåíі óðÿäîì ïîâèííîñòі. Ïðè öüîìó їõíі íàäіëè çìåíøóâàëèñÿ, ÿê і ãðîìàäñüêі âîëîäіííÿ (ëіñè, âîäîéìèùà, ïàñîâèùà). Ó äðóãіé ïîëîâèíі XVIII ñò. ïîìіòíî çìіíþєòüñÿ ïðàâîâå é åêîíîìі÷íå ñòàíîâèùå ìіñò Ãàëè÷èíè. Íåçàáàðîì ïіñëÿ âñòàíîâëåííÿ òóò âëàäè Àâñòðії ìàãäåáóðçüêå ïðàâî ñêàñóâàëè. Â åêîíîìі÷íîìó âіäíîøåííі ìіñòà ïåðåæèâàëè äîñèòü ñêëàäíèé ïåðіîä, êîëè çàíåïàäàëà öåõîâà îðãàíіçàöіÿ ðåìåñëà, íàòîìіñòü ìàíóôàêòóðíå âèðîáíèöòâî ùå íå íàáóëî ðîçâèòêó. Ïåðøі ìàíóôàêòóðè â Ãàëè÷èíі ïîâ’ÿçàíі ç ïàïåðîâèì, äåðåâîîáðîáíèì òà õàð÷îâèì âèðîáíèöòâîì. Îñîáëèâî ðîçâèíóòèì áóëî âèãîòîâëåííÿ ïàïåðó. Íàñåëåííÿ ìіñò çà ñâîїì ñêëàäîì íå áóëî îäíîðіäíèì, ÿê і ñàìі ìіñòà áóëè ðіçíèìè çà ïðàâîâèì ñòàòóñîì, êіëüêіñòþ íàñåëåííÿ, õàðàêòåðîì ãîñïîäàðñòâà Ëüâіâñüêà ìіùàíêà. òîùî. XVII ñò.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Становище галицьких міст

Ó 1765 ð. іìïåðàòðèöåþ Ñâÿùåííîї Ðèìñüêîї іìïåðії, îñíîâó ÿêîї ñêëàäàëà Àâñòðіÿ, ñòàëà äîíüêà іìïåðàòîðà Êàðëà VI Ìàðіÿ Òåðåçіÿ. Ñïіâïðàâèòåëåì âîíà ïðèçíà÷èëà ñâîãî ñòàðøîãî ñèíà Éîñèôà ІІ. Çà 15 ðîêіâ ïðàâëіííÿ Ìàðіÿ Òåðåçіÿ òà Éîñèô ІІ ïðîâåëè öіëèé ðÿä ïðîãðåñèâíèõ ðåôîðì ó äóñі «ïðîñâіòíèöüêîãî àáñîëþòèçìó», ÿêі ïîøèðþâàëèñÿ é íà óêðàїíñüêі âîëîäіííÿ іìïåðії. Çîêðåìà, ðåôîðìè áóëè ñïðÿìîâàíі íà çìіöíåííÿ öåíòðàëüíîї âëàäè, à òàêîæ íà âïîðÿäêóâàííÿ àãðàðíèõ âіäíîñèí. Çåìëі, ÿêі çíàõîäèëèñÿ â êîðèñòóâàííі ñåëÿí, áóëè ïåðåìіðÿíі é ïîäіëåíі íà ï’ÿòü êàòåãîðіé íàäіëіâ çàëåæíî âіä ÿêîñòі çåìëі. Âіäïîâіäíî äî öüîãî âñòàíîâëþâàëèñÿ îáñÿã ïàíùèíè òà іíøі íàòóðàëüíі é ãðîøîâі ïîâèííîñòі. Çàêîíîäàâ÷î ïàíùèíà îáìåæóâàëàñÿ òðüîìà äíÿìè íà òèæäåíü, ñåëÿíè îòðèìàëè äåÿêі îñîáèñòі òà ìàéíîâі ïðàâà. Ó 1782 ð. ïàíùèíà é íàòóðàëüíі ïîâèííîñòі ñåëÿí áóëè âçàãàëі çàìіíåíі ãðîøîâîþ ðåíòîþ. Ñåëÿíàì äîçâîëÿëîñÿ ïåðåõîäèòè äî іíøèõ âëàñíèêіâ òà îäðóæóâàòèñÿ áåç äîçâîëó Просвітницькі реформи

314

Ïîðòàë ñîáîðó Ñâ. Þðà çі ñêóëüïòóðàìè Ïіíçåëÿ. Ëüâіâ. 1744 – 1770 ðð.

315

Західноукраїнські землі під владою австрійських Габсбургів

ïàíà, à ìàéíî ïåðåäàâàòè ó ñïàäîê äіòÿì. Îäíàê öі ñïðîáè ôàêòè÷íî áóëè ðåàëіçîâàíі ëèøå â îêðåìèõ åëåìåíòàõ ïðîãðàìè ðåôîðì. Áóëî ïîñëàáëåíî çàëåæíіñòü ñåëÿí âіä âîëі ïàíà, çîêðåìà â ïèòàííÿõ îñîáèñòîãî æèòòÿ. Çåìëі ó âëàñíîñòі ñåëÿíè íå ìàëè, à ëèøå êîðèñòóâàëèñÿ íàäіëàìè. Íå êðàùèì áóëî é ñòàíîâèùå ñåëÿí òà ìіùàí Çàêàðïàòòÿ. Ðåôîðìè Ìàðії Òåðåçії, òàêèì ÷èíîì, äåùî îáìåæèëè ïðàâà ïîìіùèêіâ íàä ñåëÿíàìè. Áóëî ïðîâåäåíî ðåôîðìó ïîäàòêîâîї ñèñòåìè, âïîðÿäêîâàíî ñèñòåìó îáëіêó і êîíòðîëþ, ïðîâåäåíî ïåðøèé ïåðåïèñ íàñåëåííÿ òà çåìåëüíèõ óãіäü, ñêàñîâàíî âíóòðіøíі ìèòíі êîðäîíè, âèïóùåíî ïåðøі ïàïåðîâі ãðîøі. Íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ó ñêëàäі Àâñòðії ïðîæèâàëî áàãàòî єâðåїâ, îñîáëèâî â Ãàëè÷èíі. Óðÿä çàáîðîíèâ єâðåÿì îðåíäóâàòè çåìëþ, ÿêùî îðåíäàð íå ìіã її îáðîáèòè âëàñíèìè ñèëàìè, à òàêîæ îáìåæèâ їõíє ïðàâî íà âîëîäіííÿ ìëèíàìè òà êîð÷ìàìè. Çà äîçâіë íà îäðóæåííÿ âîíè ïîâèííі áóëè ïëàòèòè äåðæàâі âèçíà÷åíó ñóìó ãðîøåé. Ðåôîðìè ìàëè ïîçèòèâíі çðóøåííÿ â îñâіòíіé ñïðàâі. Áóëî çàïðîâàäæåíî îáîâ’ÿçêîâó øêіëüíó îñâіòó. Ó ìіñòàõ, ìіñòå÷êàõ і ñåëàõ âіäêðèâàëèñÿ îäíîêëàñíі ïàðàôіÿëüíі øêîëè ç íàâ÷àííÿì ðіäíîþ ìîâîþ, à òàêîæ äâîêëàñíі òà òðèêëàñíі – íіìåöüêîþ. Áóëî âіäêðèòî ìåäè÷íó àêàäåìіþ ó Âіäíі òîùî. Ó Âіäíі âèíèêëà ãðåêî-êàòîëèöüêà äóõîâíà ñåìіíàðіÿ, ó 1784 ð. її ïåðåâåäåíî äî Ëüâîâà. Ó 1781 ð. Éîñèô ІІ âèäàâ ïàòåíò (óêàç) ïðî ñâîáîäó âіðîñïîâіäàííÿ і óðіâíÿâ ó ïðàâàõ êàòîëèêіâ і ãðåêî-êàòîëèêіâ. Âіí âіäíîâèâ äіÿëüíіñòü Ëüâіâñüêîãî óíіâåðñèòåòó (ÿêèé ó 1772 ð. áóëî ðåîðãàíіçîâàíî â ëіöåé), ó ÿêîìó äіÿâ ôàêóëüòåò äëÿ óêðà-

їíñüêèõ ñòóäåíòіâ ïіä íàçâîþ «Ñòóäіóì Ðóòåíîðóì» ç óêðàїíñüêîþ ìîâîþ âèêëàäàííÿ (äî 1806 ð.). Ïðîòå âæå Éîñèô ІІ ïіä òèñêîì çåìëåâëàñíèêіâ çìóøåíèé áóâ ÷àñòêîâî ñêàñóâàòè äåÿêі ðåôîðìè. Õî÷à ñîöіàëüíі ðåôîðìè áóëè îáìåæåíèìè і íå íàäòî âïëèâàëè íà çàãàëîì âàæêå ñòàíîâèùå íàðîäíèõ ìàñ, âîíè ìàëè âåëèêå ìîðàëüíå çíà÷åííÿ. Çîêðåìà, ìîëîäå îñâі÷åíå äóõîâåíñòâî äáàëî ïðî íàöіîíàëüíі іíòåðåñè óêðàїíñüêîãî íàðîäó. Ó öåé ÷àñ ãðåêî-êàòîëèöüêà öåðêâà (ïіä âëàäîþ Àâñòðії) àêòèâíî îõîðîíÿëà âіä ïîëîíіçàöії îñâіòó, çâè÷àї, òðàäèöії òà ìîâó óêðàїíöіâ, ùî îñîáëèâî ïðîÿâèòüñÿ âæå â íàñòóïíîìó ñòîëіòòі.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Судова система Ïіñëÿ çàãàðáàííÿ çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìåëü та право Àâñòðієþ ïåâíèé ÷àñ ñóäîâà ñèñòåìà òà ïðàâî

òóò çàëèøàëèñÿ ñòàðèìè, ëèøå âèðîêè ñòàëè âèíîñèòè іìåíåì іìïåðàòîðà. Ç 80-õ ðîêіâ XVIII ñò. òóò ñòàëè âïðîâàäæóâàòè àâñòðіéñüêі ñòàíîâі øëÿõåòñüêі ñóäè, êîìïåòåíöіþ ÿêèõ íåâäîâçі áóëî îáìåæåíî äî ðîçãëÿäó òіëüêè öèâіëüíèõ ñïðàâ øëÿõòè. Ó 1787 ð. âïðîâàäæåíî çàãàëüíі êðèìіíàëüíі ñóäè, ÿêі ðîçãëÿäàëè ñïðàâè âñіõ ñòàíіâ. Âèùå íèõ áóâ Àïåëÿöіéíèé ñóä ó Ëüâîâі, à ùå âèùå – Âåðõîâíà ïàëàòà þñòèöії ó Âіäíі. Ó 1781 ð. â Ãàëè÷èíі âèíèê іíñòèòóò àäâîêàòóðè. Ó ìіñòàõ äî ñêàñóâàííÿ ìàãäåáóðçüêîãî ïðàâà ñóäîâі ôóíêöії âèêîíóâàëè ìàãіñòðàòè. Ïіçíіøå âîíè áóëè ïіäïîðÿäêîâàíі çàãàëüíіé ñóäîâіé ñèñòåìі äåðæàâè. Ó ñåëàõ äіÿëè ïàíñüêі ñóäè. Êîëîíіàëüíà ïîëіòèêà, ùî ïðîâîäèëàñÿ àâñòðіéñüêèì óðÿäîì, ãàëüìóâàëà åêîíîìі÷íèé ðîçâèòîê çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìåëü. Âîíè áóëè ðèíêîì çáóòó òîâàðіâ і äæåðåëîì ïðîìèñëîâîї òà ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêîї ñèðîâèíè. Робота в групах: Порівняйте становище населення українських земель, які відійшли до Австрії та до Росії. Де йому жилося краще? ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Чому три монархічні держави змогли поділити між собою Річ Посполиту? 2. Що спричинило проведення Марією Терезією та Йосифом ІІ реформ? 3. Як змінилося становище греко-католицької церкви у складі Австрійської і Російської імперій? 4. Чому на західноукраїнських землях на місцях зберігалася влада поляків, румунів та угорців? 5. Чому уряд Австрійської імперії здійснював освітні реформи?

316

Ïîìіðêóéòå! 1. Íàñêіëüêè îñâіòíÿ ðåôîðìà âïëèíóëà íà ðіâåíü îñâі÷åíîñòі óêðàїíñüêîãî íàñåëåííÿ Àâñòðії? 2. ×îìó àâñòðіéñüêà âëàäà ïіäòðèìóâàëà ãðåêî-êàòîëèöüêó öåðêâó? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: öèðêóëè, äèñòðèêòè, ґìіíè, æóïè, êîìіòàòè, Ìàðіÿ-Òåðåçіÿ, Éîñèô ІІ. ДОКУМЕНТ

Соціально-економічний розвиток Закарпаття у другій половині XVIII ст. …Значна частина закарпатського дрібнопомісного дворянства (немеші) за способом життя мало чим відрізнялася від селян. Такі дворяни самі ходили за плугом, власноруч виконували решту сільськогосподарських робіт. Злидні і бідність були постійними гостями і в них. Та пиха і зарозумілість (я – дворянин!) доходили в них до смішного. Не маючи грошей, такі підпанки змушені були замовляти одну пару чобіт на кількох чоловік. Але проїжджаючи селом, вони сідали на возі у два ряди й одягали чоботи лише на одну ногу, яка звисала з воза: хай бачать прості смертні, які ми багаті! Цей прошарок населення відзначався особливим користолюбством і зажерливістю і був справжнім нещастям для простих людей, оскільки, займаючи різні дрібні посади в домініях і комітатських правліннях, немеші не тільки демонстрували свою зверхність над населенням, але й безжалісно та люто експлуатували їх. У своїй переважній більшості немеші швидко мадяризувалися, вірою і правдою обслуговуючи іноземців, допомагаючи їм тримати народ у темряві... У другій половині XVIII ст. у Закарпатті значно посилилась вотчинна промисловість, особливо такі її галузі, як виноробна, винокурна, залізоробна, поташна. Будувалися і вводилися в дію також десятки цегелень, млинів, гуралень та пивоварень… Великі землевласники дедалі активніше розробляли природні ресурси краю. Використовуючи дармову силу кріпосних, вони добували залізо, сіль, каолін, вапно… Нариси історії Закарпаття / Відп. ред. і кер. авт. колективу І.М. Гранчак. – Ужгород, 1993. – Т. 1. – С. 136–137.

Öå öіêàâî!

Ðîñіéñüêèé ïîåò Î.Ñ. Ïóøêіí, ïðàöþþ÷è íàä óêðàїíñüêèìè òåìàìè â ïîåçії, ìàâ íàìіð íàïèñàòè ñïåöіàëüíó ïðàöþ ç іñòîðії Óêðàїíè. Íà ïî÷àòêó 30-õ ðîêіâ ÕІÕ ñò. âіí ñêëàâ ïëàí ìàéáóòíüîї ïðàöі ïіä íàçâîþ «Íàðèñ іñòîðії Óêðàїíè».

317

Західноукраїнські землі під владою австрійських Габсбургів

Прочитайте витяги з дослідження, визначте рівень розвитку економіки Закарпаття та власників підприємств.

§39.

ÊÓËÜÒÓÐÀ ÓÊÐÀЇÍÈ XVIII ñò.

Çãàäàéòå!

1. ßêó ìåòó ïåðåñëіäóâàëè áðàòñüêі øêîëè â ïîïåðåäíіé ïåðіîä? 2. Õòî áóâ çàñíîâíèêîì Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї êîëåãії?

Âàæëèâîþ îçíàêîþ êóëüòóðíîãî ïðîöåñó Óêðàїíè ó XVIII ñò. áóëî òå, ùî â Ãåòüìàíùèíі, ç îäíîãî áîêó, і íà ïðàâîáåðåæíèõ òà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ – ç іíøîãî, âіí âіäáóâàâñÿ â ðіçíèõ óìîâàõ, àëå єäíіñòü íàöіîíàëüíîї êóëüòóðè íå áóëà ïîðóøåíà, õî÷à âîíà é ìàëà ðåãіîíàëüíі îñîáëèâîñòі. Âîäíî÷àñ êóëüòóðà îáîõ ÷àñòèí Óêðàїíè íå ìîãëà íå çàçíàâàòè âïëèâіâ êóëüòóðè òèõ äåðæàâ, ó ñêëàäі ÿêèõ âîíè ïåðåáóâàëè. Ðàçîì ç òèì âîíà ðіçíîþ ìіðîþ âïëèâàëà íà êóëüòóðè öèõ äåðæàâ. Âàæëèâà ðîëü ó ðîçâèòêó îñâіòè, êíèãîäðóêóâàííÿ, ëіòåðàòóðè íàëåæàëà âèùîìó äóõîâåíñòâó, õî÷ ó XVIII ñò. âîíî âæå ïîìіòíî âòðà÷àëî ïðîâіäíó ðîëü, à ïèòîìà âàãà ñâіòñüêîї êóëüòóðè ïîñòóïîâî çáіëüøóâàëàñÿ. Особливості української культури XVIII ст.

Ó XVIII ñò. øêîëè íà Ãåòüìàíùèíі áóëè íå òіëüêè â ìіñòàõ і ìіñòå÷êàõ, àëå і â áàãàòüîõ ñåëàõ. Äîñëіäíèêè ïіäðàõóâàëè, ùî â 1740-õ ðîêàõ îäíà øêîëà ïðèïàäàëà ïðèáëèçíî íà òèñÿ÷ó îñіá íàñåëåííÿ, à íà Ñëîáîæàíùèíі â òîé ñàìèé ïåðіîä – íà 2,5 òèñÿ÷і (÷åðåç ñòîëіòòÿ öåé ïîêàçíèê áóäå â áàãàòî ðàçіâ ãіðøèì). Âàæëèâîþ îçíàêîþ ïî÷àòêîâîї îñâіòè íà Ãåòüìàíùèíі áóëî òå, ùî îñâіòíÿ ñïðàâà íå áóëà êåðîâàíà âëàäîþ. Øêîëè çàñíîâóâàëè ìіñüêі é ñіëüñüêі ãðîìàäè, ÿêі é óòðèìóâàëè їõ âëàñíèì êîøòîì. Ó ìàëèõ ñåëàõ îñâіòíþ ôóíêöіþ âèêîíóâàëè ìàíäðіâíі äÿêè і ñòóäåíòè Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї àêàäåìії òà êîëåãіóìіâ. Äіòè ìіùàí, êîçàêіâ і ñòàðøèíè íàáóâàëè ïðîôåñіéíîї îñâіòè â ïîëêîâèõ і ñîòåííèõ êàíöåëÿðіÿõ. Â àðõіâàõ çáåðåãëèñÿ íàâіòü ñâîєðіäíі ðóêîïèñíі ïîñіáíèêè äëÿ òàêèõ ó÷íіâ. Ïðîôåñіéíó îñâіòó äіòè ìîãëè îòðèìóâàòè і â ðåìіñíè÷èõ öåõàõ. Ó ñі÷îâіé øêîëі êîçà÷àòà òàêîæ ó÷èëèñÿ êàíöåëÿðñüêèõ ñïðàâ (çîêðåìà, ïðàâèëüíî і êðàñèâî ïèñàòè), óìіííÿ ãðàòè íà ðіçíèõ ìóçè÷íèõ іíñòðóìåíòàõ і ñïіâàòè. Íà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ïðàâîñëàâíі áðàòñòâà і øêîëè ïðè íèõ â óìîâàõ íàöіîíàëüíî-ðåëіãіéíîãî òèñêó çàíåïàäàëè. Íàòîìіñòü óñïіøíî äіÿëè єçóїòñüêі øêîëè, à òàêîæ ãðåêî-êàòîëèöüêі øêîëè âàñèëіàí. Êîëè æ öі çåìëі ïîòðàïèëè ïіä âëàäó Àâñòðії, ç’ÿâèëèñÿ äåðæàâíі øêîëè, âèêëàäàííÿ â ÿêèõ âåëîñÿ

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Освіта

318

Культура України XVIII ст.

íіìåöüêîþ ìîâîþ, õî÷à óêðàїíñüêà ìîâà áóëà îäíієþ ç íàâ÷àëüíèõ äèñöèïëіí. Íàãëÿä çà øêîëàìè àâñòðіéñüêèé óðÿä ïåðåäàâ ïîëüñüêіé öåðêîâíіé âëàäі (êîíñèñòîðії), ùî ìàëî íà ìåòі îáìåæèòè âèâ÷åííÿ óêðàїíñüêîї ìîâè. Ñåðåäíþ îñâіòó íà Ãåòüìàíùèíі ïðîòÿãîì XVIII ñò. äіòè îòðèìóâàëè â êîëåãіóìàõ ×åðíіãîâà, Ïåðåÿñëàâà, à íà Ñëîáîæàíùèíі – Õàðêîâà. Ó íèõ ãîòóâàëè ñëóæèòåëіâ ïðàâîñëàâíîї öåðêâè, ÷èíîâíèêіâ äåðæàâíèõ óñòàíîâ, ó÷èòåëіâ ïî÷àòêîâèõ øêіë. Ïåðåÿñëàâñüêèé êîëåãіóì (âіäêðèòèé ó 1737 ð.) ïåðåâàæíî ãîòóâàâ äóõîâíèõ îñіá äëÿ ïðàâîñëàâíèõ єïàðõіé Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè. Íàïðèêіíöі 1770-õ ðîêіâ ó Ïîëòàâі áóëî âіäêðèòî Ñëàâåíñüêó ñåìіíàðіþ, ïіçíіøå ïåðåíåñåíó äî Êàòåðèíîñëàâà (ó íіé íàâ÷àâñÿ é àâòîð «Åíåїäè» òà «Íàòàëêè Ïîëòàâêè» І.Ï. Êîòëÿðåâñüêèé). Êîëåãіóìàìè âіäàëè àðõієðåї ìîíàñòèðіâ, êîøòîì ÿêèõ âîíè óòðèìóâàëèñÿ. Êîëåãіóìè äàâàëè äîñèòü äîáðó îñâіòíþ ïіäãîòîâêó. Ó÷íі âèâ÷àëè ñòàðîñëîâ’ÿíñüêó, óêðàїíñüêó, ïîëüñüêó, íіìåöüêó, ôðàíöóçüêó ìîâè, ïіїòèêó, ðèòîðèêó, ôіëîñîôіþ, áîãîñëîâ’ÿ, ìàòåìàòèêó, ôіçèêó, ìåäèöèíó, ãåîãðàôіþ, àñòðîíîìіþ, ìóçèêó. Ïіñëÿ öàðñüêîãî óêàçó 1786 ð. ïðî ñåêóëÿðèçàöіþ (âèëó÷åííÿ â äåðæàâíó âëàñíіñòü) ìîíàñòèðñüêèõ çåìåëü âіäïîâіäíî âïàâ і ðіâåíü ìàòåðіàëüíîãî çàáåçïå÷åííÿ, ùî ñïðè÷èíèëî çàíåïàä êîëåãіóìіâ.

Áіáëіîòåêà êîëåãіóìó. Ïåðåÿñëàâ-Õìåëüíèöüêèé. Ñó÷àñíèé âèãëÿä

319

Âèùà îñâіòà â ïіäðîñіéñüêіé Óêðàїíі, ÿê і ðàíіøå, ïðåäñòàâëåíà Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîþ àêàäåìієþ (äî 1701 ð. – êîëåãіÿ). Íà ïî÷àòêó XVIII ñò. âîíà ìàëà ïîíàä äâі òèñÿ÷і ñòóäåíòіâ. Ðîçêâіòó àêàäåìії ñïðèÿâ ãåòüìàí І. Ìàçåïà. Âîíà óíіêàëüíà íå ëèøå øèðîêèì ñêëàäîì ñâîїõ ó÷íіâ, à é òèì, ùî ïîñòà÷àëà ïåäàãîãі÷íі òà íàóêîâі êàäðè ÿê íà âñі óêðàїíñüêі çåìëі, òàê і â Ìîñêîâñüêó äåðæàâó, Ñåðáіþ, Ìîëäîâó òîùî. Âèêëàäà÷àìè â Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêіé àêàäåìії áóëè êðàùі íàóêîâî-ïåäàãîãі÷íі ñèëè òîãî ÷àñó, òàêі ÿê Âàðëààì ßñèíñüêèé (ó÷èòåëü Ï. Îðëèêà, ç ÿêèì âіí ëèñòóâàâñÿ), Ôåîôàí Ïðîêîïîâè÷ òà іíøі. Âèêëàäàííÿ ôіëîñîôії, ïіїòèêè, ðèòîðèêè âåëîñÿ ëàòèíñüêîþ ìîâîþ. Âîëîäіííÿ ëàòèíñüêîþ ìîâîþ áóëî ïîêàçíèêîì îñâі÷åíîñòі é äàâàëî çìîãó âèïóñêíèêàì ïðîäîâæóâàòè íàâ÷àííÿ â єâðîïåéñüêèõ óíіâåðñèòåòàõ. Â àêàäåìії âèêîðèñòîâóâàëè é óêðàїíñüêó ëіòåðàòóðíó ìîâó. Íåçâàæàþ÷è íà çàáîðîíó öàðñüêèì óêàçîì 1720 ð. äðóêó і äіëîâîäñòâà â àäìіíіñòðàòèâíèõ òà ñóäîâèõ óñòàíîâàõ Ãåòüìàíùèíè óêðàїíñüêîþ ìîâîþ, âèêëàäà÷і âäîñêîíàëþâàëè ðіäíó ìîâó, ïðî ùî ñâіä÷èòü ëіòåðàòóðíà ñïàäùèíà Ì. Äîâãàëåâñüêîãî, Ì. Êîçà÷èíñüêîãî, Ã. Ñêîâîðîäè. Ëіòåðàòóðíà óêðàїíñüêà ìîâà, ÿêó âîíè ðîçâèíóëè, ó âñіé ñâîїé êðàñі і ìèëîçâó÷íîñòі ïðîÿâèëàñÿ çãîäîì ó òâîðàõ І. Êîòëÿðåâñüêîãî é Ò.Ã. Øåâ÷åíêà. Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ ó XVIII ñò. ïðîäîâæóâàëà òàêîæ ãîòóâàòè ïðàâîñëàâíå äóõîâåíñòâî äëÿ âñієї Ðîñіéñüêîї іìïåðії, òîäі ÿê âіäêðèòèé ó Ìîñêâі â 1755 ð. óíіâåðñèòåò ïîñіâ ïðîâіäíå ìіñöå â íàäàííі ñâîїì âèïóñêíèêàì ñâіòñüêîї îñâіòè. Ó 1783 ð. â Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêіé àêàäåìії òà â êîëåãіóìàõ áóëî âïðîâàäæåíî âèêëàäàííÿ ðîñіéñüêîþ ìîâîþ. Àêàäåìіþ іç ñâіòñüêîãî íàâ÷àëüíîãî çàêëàäó ïåðåòâîðåíî â Äóõîâíó àêàäåìіþ, à êîëåãіóìè – ó äóõîâíі ñåìіíàðії. Íà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ âèùà îñâіòà áóëà ïðåäñòàâëåíà Ëüâіâñüêèì óíіâåðñèòåòîì, êîòðèé ó 1772 ð. ïåðåòâîðåíî íà ëіöåé, àëå çãîäîì âіäíîâëåíî ÿê âèùèé íàâ÷àëüíèé çàêëàä.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

КиєвоМогилянська академія

Ó 1786 ð. îñâіòà íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ çàçíàëà îðãàíіçàöіéíèõ çìіí ó çâ’ÿçêó ç äåðæàâíîþ ðåôîðìîþ. Òîäі áóëî ñòâîðåíî ãîëîâíі òà ìàëі íàðîäíі ó÷èëèùà. ×îòèðèðі÷íі ãîëîâíі íàðîäíі ó÷èëèùà äëÿ äâîðÿíñüêèõ äіòåé âіäêðèòî áóëî â Êèєâі, ×åðíіãîâі, Íîâãîðîäі-Ñіâåðñüêîìó, Õàðêîâі, Êàòåðèíîñëàâі. Ó ïîâіòîâèõ ìіñòàõ áóëî ñòâîðåíî ìàëі ó÷èëèùà, ùî äàâàëè ïî÷àòêîâі çíàííÿ. Реформи освіти

320

Ó÷èòåëÿìè â íèõ ñïî÷àòêó ïðàöþâàëè âèõîâàíöі Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї àêàäåìії. Робота в групах: Спробуйте визначити, у якому регіоні України в останній чверті XVIII ст. були більш сприятливі умови для розвитку освіти.

Ç ðîçâèòêîì îñâіòè òіñíî ïîâ’ÿçàíå êíèãîäðóêóâàííÿ. Îñåðåäêàìè äðóêàðñüêîї ñïðàâè â Óêðàїíі áóëè Êèєâî-Ïå÷åðñüêà і Ïî÷àїâñüêà ëàâðè, ìіñòà ×åðíіãіâ òà Ëüâіâ. Äðóêàðíі ïіäðîñіéñüêîї Óêðàїíè ïåðåâàæíî ïðåäñòàâëåíі öåðêîâíèìè êíèãàìè, âèäàííÿ ÿêèõ óçÿâ ïіä ñâіé êîíòðîëü Ñèíîä. Ïіä ÷àñ çàïðîâàäæåííÿ öàðåì Ïåòðîì І öèâіëüíîãî øðèôòó (íà ïî÷àòêó XVIII ñò.) çíà÷íà óâàãà ïðèäіëÿëàñÿ äðóêóâàííþ îôіöіéíèõ ïàïåðіâ. Òîäі âіäËàâðñüêà äðóêàðíÿ. áóëîñÿ é ðіçêå ðîçìåæóâàííÿ ñâіòñüêîї і Çàðàç áóäèíîê öåðêîâíîї ëіòåðàòóðè, ùî ñïðèÿëî ðîçâèÄåðæàâíîãî ìóçåþ òêó óêðàїíñüêîї ìîâè і ëіòåðàòóðè. Àëå êíèãè òà äðóêàðñòâà çàïðîâàäæåííÿ íîâîãî øðèôòó øêîäèëî óêðàїíñüêіé ìîâі. Òàê, ç íåї áóëî âèëó÷åíî ëіòåðó «ґ», ÿêà äî óêðàїíñüêîї ãðàìàòèêè ââіéøëà ç êіíöÿ XVI ñò. Çâó÷àííÿ її ïіä ÷àñ ïóáëіêàöії ñòàðèõ äîêóìåíòіâ ñòàëè ïåðåäàâàòè äâîìà ëіòåðàìè – «êã». Друкарство

Óêðàїíñüêà íàóêà áåðå ïî÷àòîê ó ñòіíàõ ÊèєâîÌîãèëÿíñüêîї àêàäåìії. Іç ôіëîñîôñüêîї íàóêè, êîòðà â àêàäåìії áóëà äóæå ðîçâèíåíîþ, âèîêðåìèëèñÿ ïðèðîäîçíàâñòâî і ìàòåìàòèêà. Öüîìó ñïðèÿëà é íàóêîâà äіÿëüíіñòü Ì. Ëîìîíîñîâà òà îðãàíіçîâàíі Ïåòåðáóðçüêîþ àêàäåìієþ íàóêîâі åêñïåäèöії äëÿ âèâ÷åííÿ ïðèðîäè Ïіâäåííîї Óêðàїíè (Â. Çóєâ, É. Ãіëüäåíøòåäò). Óêðàїíñüêі â÷åíі çðîáèëè âåëèêèé âíåñîê ó ðîçâèòîê íàóêè іìïåðії. Òàê, Íåñòîð Àìáîäèê ïåðøèé ç óêðàїíöіâ îäåðæàâ ó Ëåéäåíñüêîìó óíіâåðñèòåòі çâàííÿ äîêòîðà ìåäèöèíè, áóâ îñíîâîïîëîæíèêîì àêóøåðñòâà, áîòàíіêè òà ôіçіîòåðàïії â Ðîñії. Ó Ïåòåðáóðçüêîìó ìîðñüêîìó ãîñïіòàëі ïðàöþâàâ óêðàїíåöü ç Êèїâùèíè, äîêòîð ìåäèöèíè Ïåòðî Ïîãðåáåöüêèé. Ó Ñòðàñáóðçі äîêòîðîì ìåäèöèíè ñòàâ Ìàðòèí Òåðåõîâñüêèé, à ïðîôåñîðîì Êåëüíñüêîї àêàäåìії – Іâàí Ïîëåòèêà. Ïî÷åñíèì ÷ëåíîì 12-òè àêàäåìіé Єâðîïè ñòàâ óêðàїíåöü іç ×åðíіãіâùèíè Äàíèëî Ñàìîéëîâè÷, äîêòîð åïіäåìіîëîãії, âіéñüêîâèé ëіêàð äіþ÷îї àðìії â ðîñіéñüêî-òóðåöüêіé âіéíі. 321

Культура України XVIII ст.

Наука

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Óêðàїíñüêèé ëіêàð, іñòîðèê і ñòàòèñòèê Îïàíàñ Øàôîíñüêèé, çàêіí÷èâøè óíіâåðñèòåòè â Ãàëëå, Ëåéäåíі òà Ñòðàñáóðçі, çäîáóâ äèïëîìè äîêòîðà ïðàâà, ôіëîñîôії òà ìåäèöèíè. Ïіñëÿ íàâ÷àííÿ â єâðîïåéñüêèõ óíіâåðñèòåòàõ ìàòåìàòèêó â Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêіé àêàäåìії âèêëàäàâ Іâàí Ôàëüêîâñüêèé, ÿêèé çàëèøèâ ïî ñîáі ïðàöі ç ìàòåìàòèêè, ãåîãðàôії, àñòðîíîìії, іñòîðії òà ôîðòèôіêàöії. Ïіñëÿ âіäêðèòòÿ Ïåòåðáóðçüêîї àêàäåìії íàóê (1725) òà Ìîñêîâñüêîãî óíіâåðñèòåòó (1755) òóäè ïîїõàëî ÷èìàëî âèêëàäà÷іâ і ñòóäåíòіâ ç Óêðàїíè. Äî â÷åíèõ, êîòðі ó ñâîїé íàóöі âèêîðèñòîâóâàëè äîñÿãíåííÿ ïðèðîäîçíàâñòâà, íàëåæèòü Ãåîðãіé Êîíèñüêèé, âèêëàäà÷ ôіëîñîôії Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї àêàäåìії, çãîäîì – її ðåêòîð. Ïàїñіé Âåëè÷êîâñüêèé, âèïóñêíèê Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї àêàäåìії, ÿêèé ñòàâ ÷åíöåì, òàêîæ áóâ ìàíäðіâíèì ôіëîñîôîì, àëå ïðîïàãóâàâ ñâîї іäåї íå â Óêðàїíі, à â Ìîëäîâі і Âàëàõії. Ïåðåáóâàþ÷è íà ãîðі Àôîí (Ãðåöіÿ), âіí ñòâîðèâ òàì öіëó øêîëó ïåðåêëàäà÷іâ і ïåðåïèñóâà÷іâ ðåëіãіéíèõ òâîðіâ. Ó ïåðøіé ïîëîâèíі XVIII ñò. áóëî íàïèñàíî êîçàöüêі ëіòîïèñè, íàéçíà÷íіøèìè ç ÿêèõ áóëè Ëіòîïèñ Ñàìîâèäöÿ, Ëіòîïèñ Ñàìіéëà Âåëè÷êà òà Ëіòîïèñ Ãðèãîðіÿ Ãðàáÿíêè. Íà îñíîâі ëіòîïèñíîї òðàäèöії ó äðóãіé ïîëîâèíі XVIII ñò. âèíèêàþòü іñòîðè÷íі òâîðè. Òàê, Ïåòðó Ñèìîíîâñüêîìó íàëåæèòü ïðàöÿ «Êðàòêîå îïèñàíèå î êîçàöêîì ìàëîðîññèéñêîì íàðîäå è î âîåííûõ åãî äåëàõ», ó ÿêіé âіí âèñâіòëþє іñòîðіþ Óêðàїíè ç äàâíіõ ÷àñіâ äî 1750 ð. Ãðèãîðіé Ïîëåòèêà, òàêîæ âèïóñêíèê Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї àêàäåÃðèãîðіé Ïîëåòèêà ìії, çàëèøèâ íèçêó ïðàöü ç іñòîðії Óêðàїíè, ÿêі øèðîêî âèêîðèñòîâóâàëè éîãî íàñòóïíèêè. Âàñèëü Ðóáàí, âèäàâåöü, ïðîñâіòíèê, іñòîðèê, ÿêèé áóâ ïåðåêëàäà÷åì íà Ñі÷і, áóâ äèðåêòîðîì ó÷èëèù ó Ïіâäåííіé Óêðàїíі, ïåðøèé ó Ðîñіéñüêіé іìïåðії îïóáëіêóâàâ äîâіäêîâó óêðàїíîçíàâ÷ó ïðàöþ, ñêîðî÷åíà íàçâà ÿêîї òàêà: «Êðàòêèå ãåîãðàôè÷åñêèå, ïîëèòè÷åñêèå è èñòîðè÷åñêèå èçâåñòèÿ î Ìàëîé Ðîññèè…». Íàéâèçíà÷íіøèì ïðåäñòàâíèêîì ôіëîñîôñüêîї íàóêè XVIII ñò. áóâ Ãðèãîðіé Ñêîâîðîäà. Ñèí êîçàêà ç Ïîëòàâùèíè Ãðèãîðіé Ñàâè÷ Ñêîâîðîäà (1722–1794) çíàâ êіëüêà ìîâ і áóâ äîáðå îáіçíàíèé ç ôіëîñîôñüêèìè òâîðàìè àíòè÷íèõ і ñó÷àñíèõ â÷åíèõ. Ñïî÷àòêó Григорій Сковорода

322

âіí ïðàöþâàâ âèêëàäà÷åì åòèêè òà ïîåòèêè â Õàðêіâñüêîìó òà Ïåðåÿñëàâñüêîìó êîëåãіóìàõ, à ïîòіì ÷âåðòü âіêó âіâ æèòòÿ ìàíäðіâíîãî ôіëîñîôà. Éîãî â÷åííÿ áàçóâàëîñÿ íà óêðàїíñüêіé äóõîâíіé òðàäèöії, à ïðîïîâіäóâàëîñÿ ÿê â óñíèõ äèñêóñіÿõ, òàê і â ôіëîñîôñüêèõ òâîðàõ, áàéêàõ òà ïîåçіÿõ. Çà æèòòÿ â÷åíîãî-ìèñëèòåëÿ é ïîåòà éîãî òâîðè íå äðóêóâàëèñÿ, à ðîçïîâñþäæóâàëèñÿ â ðóêîïèñàõ. Ïîêàçîâèì є âèêîðèñòàííÿ ïîåòîì і ïèñüìåííèêîì êіíöÿ XVIII – ïåðøîї ïîëîâèíè XIX ñò. І. Êîòëÿðåâñüêèì ó ï’єñі «Íàòàëêà Ïîëòàâêà» ïіñíі Ã. Ñêîâîðîäè «Âñÿêîìó ãîðîäó íðàâ і ïðàâà», ó ÿêіé íèùіâíіé êðèòèöі ïіääàíî âàäè òîãî÷àñíîãî ñóñïіëüñòâà.

Ãðèãîðіé Ñêîâîðîäà

Ó ôіëîñîôñüêіé ñèñòåìі Ã. Ñêîâîðîäè âàæëèâå ìіñöå çàéìàє òåîðіÿ ïіçíàííÿ – çîâíіøíüîãî (ìàòåðіàëüíîãî) і âíóòðіøíüîãî (äóõîâíîãî) ñâіòó. Ïðè öüîìó ëþäèíà íàñàìïåðåä ïîâèííà ïіçíàòè ñåáå, çíàéòè ó ñâîїé äóøі «áîæåñüêå». Âіí ñòâåðäæóâàâ, ùî ùàñòÿ ëþäèíè – ó íіé ñàìіé, âîíî íå çàëåæèòü íі âіä ìàòåðіàëüíèõ áëàã, íі âіä ïî÷åñòåé. Ëþäèíà ïîâèííà ìàòè îñîáèñòó íåçàëåæíіñòü, ïðàöþâàòè âіäïîâіäíî äî ñâîїõ çäіáíîñòåé і áàæàííÿ (іäåÿ «ñðîäíîї» ïðàöі), óíèêàòè íåïîòðіáíîãî áàãàòñòâà é ñëàâè. Âèíóâàòöÿìè æ ñòðàæäàíü íàðîäó, âîðîæíå÷і, òèðàíії, âîєí âіí ââàæàâ êîðèñòîëþáöіâ і êàð’єðèñòіâ. Ïðèðîäíî, ùî éîãî åòè÷íі, ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íі é ïåäàãîãі÷íі ïîãëÿäè ñóïåðå÷èëè ïàíіâíèì іäåàëàì âèùîãî ñóñïіëüñòâà òîãî ÷àñó. Âîíè áóëè ôîðìîþ ïðîòåñòó ïðîòè íåîñâі÷åíîñòі, áàãàòñòâà, ñîöіàëüíîї íåðіâíîñòі òà åêñïëóàòàöії. Ñêîâîðîäà âіäêðèòî êðèòèêóâàâ ãíîáèòåëіâ íàðîäó. À éîãî іäåàëîì áóâ ëàä, äå âñі ëþäè áóäóòü âіëüíі, ðіâíі, äå äіÿòèìóòü äåìîêðàòè÷íі çàêîíè, äå ëþäè æèòèìóòü ó ìèðі òà çëàãîäі, ïðàöþþ÷è âіäïîâіäíî äî їõíіõ ïîêëèêàíü. Ã. Ñêîâîðîäà íàëåæèòü äî êîãîðòè ôіëîñîôіâ ñâіòîâîãî ðіâíÿ. І ñüîãîäíі ñâіòîâà ôіëîñîôñüêà íàóêà çâåðòàєòüñÿ äî éîãî іäåé. Áàãàòî éîãî âèñëîâëþâàíü óâіéøëè äî äæåðåë óêðàїíñüêîї íàðîäíîї ìóäðîñòі – íàðîäíèõ ïіñåíü, ïðèêàçîê, ïðèñëіâ’їâ. Ëіòåðàòóðó äðóãîї ïîëîâèíè XVIII ñò. ïðåäñòàâëåíî ïåðø çà âñå òâîðàìè Ã. Ñêîâîðîäè, õî÷à ëіòåðàòóðíà ñïàäùèíà éîãî íå âåëèêà. Ó íіé Ñêîâîðîäà âèñòóïàє ÿê ñïіâåöü âîëі і êðàñè ðіäíîї ïðèðîäè («Îé òè, ïòàøêî Література

323

Культура України XVIII ст.

Філософські погляди Г. Сковороди

æîëòîáîêî», «Ñòîїòü ÿâіð íàä âîäîþ» òà іí.). Ó âіðøі «Ïðî ñâîáîäó» («De libertate») ïîåò âèêëàâ ñâîї ðîçäóìè íàä äîëåþ íàðîäó, âîçâåëè÷èâ ñâîáîäó ÿê єäèíå, ùî âàðòå ï’єäåñòàëó: Ùî є ñâîáîäà? Äîáðî â íіé ÿêå? Êàæóòü, íåíà÷å âîíî çîëîòåє? Íі æ áî, íå çëîòíå: çðіâíÿâøè âñå çëîòî, Ïðîòè ñâîáîäè âîíî ëèø áîëîòî.

Âіí ïðîñëàâëÿє Á. Õìåëüíèöüêîãî ÿê «áàòüêà âîëüíîñòі», ÿê âіðíîãî ñèíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó. Ïîëåìі÷íà ïîåìà Ñåìåíà Äіâîâè÷à «Ðîçìîâà Âåëèêîðîñії ç Ìàëîðîñієþ» áóëà âіäãóêîì íà ñêàñóâàííÿ Ãåòüìàíùèíè. Ó íіé àâòîð ó ôîðìі äіàëîãó äîâîäèâ ïðàâî Óêðàїíè íà äåðæàâíå іñíóâàííÿ, õî÷à é ó ñêëàäі Ðîñіéñüêîї іìïåðії. Îñîáëèâèé æàíð ëіòåðàòóðè öüîãî ÷àñó – ùîäåííèêè і ìåìóàðè. Ïðîòÿãîì 50 ðîêіâ ãåíåðàëüíèé ïіäñêàðáіé ßêіâ Ìàðêîâè÷ âіâ «Ùîäåííèê», ÿêèé є íàéâèçíà÷íіøèì òâîðîì öüîãî æàíðó. ×îòèðè òîìè «Ùîäåííèêà» áóëî âèäàíî ó XIX – íà ïî÷àòêó XX ñò. Äðàìàòóðãіÿ â öåé ÷àñ äåùî çàíåïàäàє, áî ó çâ’ÿçêó іç çàáîðîíîþ òåàòðàëüíèõ âèäîâèù ïåðåñòàëè ç’ÿâëÿòèñÿ é äðàìàòè÷íі ï’єñè. Ó øêіëüíîìó òåàòðі ãðàëè äðàìè íà áіáëіéíі ñþæåòè (îñîáëèâî íà Âåëèêäåíü і Ðіçäâî), à òàêîæ íà ñþæåòè іñòîðè÷íі é àëåãîðè÷íі (ìîðàëіòå). Òàê, Ã. Êîíèñüêèé ó äðàìі «Âîñêðåñіííÿ ìåðòâèõ» çàñóäæóє çëîâæèâàííÿ â ñóäàõ òà іíøі âàäè ñóñïіëüñòâà. Ó äðàìàòè÷íîìó ðåïåðòóàðі, ÿê і â ïîïåðåäíіé ÷àñ, ïîøèðåíèìè áóëè іíòåðìåäії – êîìі÷íі âñòàâêè (ñàòèðè÷íі ïîáóòîâі ñöåíêè) ó ñïåêòàêëі ç äðàìàòè÷íèìè ñþæåòàìè, ÿêі ðîçіãðóâàëèñÿ â àíòðàêòàõ.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Драматургія

Âàæëèâå çíà÷åííÿ â ðîçâèòêó óêðàїíñüêîї êóëüòóðè ìàє óñíà íàðîäíà òâîð÷іñòü, äî ÿêîї ïåðø çà âñå íàëåæàòü іñòîðè÷íі ïіñíі òà äóìè, ó ÿêèõ îñïіâóâàëèñÿ íàðîäíі ìåñíèêè, áîðöі çà íàöіîíàëüíå é ñîöіàëüíå âèçâîëåííÿ. Òàêèìè â óÿâëåííі íàðîäó áóëè îïðèøêè òà ãàéäàìàêè, Ñåìåí Ïàëіé і éîãî ñîðàòíèêè. Ïіä êіíåöü ñòîëіòòÿ ïîøèðåíèìè ñòàëè ïіñíі òà äóìè ïðî çðóéíóâàííÿ Ñі÷і, ïðî ïîíåâіðÿííÿ çàïîðîæöіâ. Âåëèêà êіëüêіñòü òâîðіâ óñíîї íàðîäíîї òâîð÷îñòі ïðåäñòàâëåíà ÷óìàöüêèìè ïіñíÿìè. Ó íèõ çìàëüîâóâàëîñÿ æèòòÿ ÷óìàêіâ, äàëåêі é íåáåçïå÷íі ìàíäðіâêè çà ðèáîþ òà ñіëëþ. Îòæå, óêðàїíñüêà îñâіòà, íàóêà é êóëüòóðà XVIII ñò., ïîïðè ðіçíі óòèñêè òà ïåðåøêîäè, íàáóëà çíà÷íîãî ðîçâèòêó.

Усна народна творчість

324

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Назвіть основні ознаки розвитку української культури XVIII ст. 2. Чому видатні вчені та інші культурні діячі опинялися поза межами України? 3. Які нові середні й вищі навчальні заклади з’явилися на українських землях у XVIII ст.? 4. Основоположниками яких наук були українські вчені? 5. Чому на надгробку могили Г. Сковороди викарбувано напис: «Світ ловив мене, та не спіймав»?

Ïîìіðêóéòå!

1. ×îìó Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêó àêàäåìіþ áóëî ïåðåòâîðåíî â Äóõîâíó àêàäåìіþ? 2. ßêі іäåї Ã. Ñêîâîðîäè äî ñüîãîäíі є àêòóàëüíèìè? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ òà ïîñòàòі: Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ, ãîëîâíі òà ìàëі íàðîäíі ó÷èëèùà, Ã. Ñêîâîðîäà, íàóêà, іñòîðè÷íі òâîðè. ДОКУМЕНТ Витяг із вірша Г. Сковороди «Всякому городу нрав и права» Всякому місту – звичай і права, Всяка тримає свій ум голова; Всякому серцю – любов і тепло, Всякеє горло свій смак віднайшло. Я ж у полоні нав’язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. Панські Петро для чинів тре кутки, Федір-купець обдурити прудкий, Той зводить дім свій на модний манір, Інший гендлює, візьми перевір! Я ж у полоні нав’язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. Той безперервно стягає поля, Сей іноземних заводить телят. Ті на ловецтво готують собак, В сих дім, як вулик, гуде від гуляк. Я ж у полоні нав’язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. Ладить юриста на смак свій права, З диспутів учню тріщить голова, Тих непокоїть Венерин амур *, Всяхому голову крутить свій дур. Поліщук Ф.М. Григорій Сковорода. Життя і творчість. – К.: Дніпро, 1978. – С. 114–116.

325

Культура України XVIII ст.

Визначте, які явища в тогочасному суспільстві висміює поет.

Öå öіêàâî!

Ïіñíÿ «Îé ãîðå òіé ÷àéöі», ùî òðèâàëèé ÷àñ ââàæàëàñÿ íàðîäíîþ, íàëåæèòü ïåðó âèïóñêíèêà Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîãî êîëåãіóìó Іâàíà Ìàçåïè, àâòîðñòâî ÿêîãî áóëî «çàãóáëåíå» ç âіäîìèõ ïðè÷èí.

§40.

ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÅ ÌÈÑÒÅÖÒÂÎ XVIII ñò.

Çãàäàéòå!

1. ßêèé ñòèëü äîìіíóâàâ â àðõіòåêòóðі òà îáðàçîòâîð÷îìó ìèñòåöòâі â XVII ñò.? 2. ßêі óêðàїíñüêі íàðîäíі äóìè âè çíàєòå?

Òîïîãðàôіÿ ìіñò, õàðàêòåð æèòëà, ñòèëüîâі ôîðìè ñâіòñüêèõ і êóëüòîâèõ ñïîðóä Óêðàїíè XVIII ñò. çíà÷íîþ ìіðîþ çàëåæàëè âіä ëàíäøàôòó, íàÿâíîãî áóäіâåëüíîãî ìàòåðіàëó, ìіñöåâèõ òðàäèöіé. Â àðõіòåêòóðі òà ìіñòîáóäóâàííі õàðàêòåðíèìè áóëè áàñòіîííі òèïè óêðіïëåíü і ìóðіâ òà ï’ÿòèäіëüíі õðàìè. Ïî÷àòîê ñòîëіòòÿ – öå ùå ðîçêâіò ñòèëþ áàðîêî ç éîãî âèðàçíèìè é æèòòєñòâåðäíèìè ðèñàìè. Àðõіòåêòóðà XVIII ñò. ïðåäñòàâëåíà ïåðø çà âñå ñïîðóäàìè ìіñüêîãî àðõіòåêòîðà Êèєâà Іâàíà Ãðèãîðîâè÷à-Áàðñüêîãî, ÿêîìó íàëåæàòü çáóäîâàíі â ñòèëі óêðàїíñüêîãî áàðîêî Ïîêðîâñüêà öåðêâà íà Ïîäîëі, Íàäáðàìíà öåðêâà іç äçâіíèöåþ â Êèðèëіâñüêîìó ìîíàñòèðі, öåðêâà â ñ. Ëåìåøàõ íà ×åðíіãіâùèíі, áóðñà Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêîї àêàäåìії, ïðèâàòíі áóäèíêè òà іíøі ñïîðóäè Êèєâà. Öüîãî ìèòöÿ íàçèâàþòü òâîðöåì àðõіòåêòóðíîãî âèãëÿäó Êèєâà XVIII ñò. Çà éîãî ïðîåêòàìè çáóäîâàíі ìàãіñòðàò і ñîáîð ó Êîçåëüöі. Äðóãèì ñàìîáóòíіì і âèçíà÷íèì àðõіòåêòîðîì ïåðіîäó áóâ ñåëÿíèí-êðіïàê Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè Ñòåïàí Äåì’ÿíîâè÷ Êîâíіð. Çáóäîâàíі íèì ñïîðóäè òàêîæ âèêîíàíі ó ñòèëі áàðîêî: Êîâíіðіâñüêèé êîðïóñ і äçâіíèöі íà Äàëüíіõ òà Áëèæíіõ ïå÷åðàõ Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї ëàâðè, äçâіíèöÿ Êèєâî-Áðàòñüêîãî Áîãîÿâëåíñüêîãî ìîíàñòèðÿ, Êëîâñüêèé ïàëàö (çà ïðîåêòîì àðõіòåêòîðіâ É.-Ã. Øåäåëÿ і Ï. Íåєëîâà) òà іíøі. Ó äðóãіé ïîëîâèíі XVIII ñò. ñòèëü áàðîêî ïîñòóïàєòüñÿ ìіñöåì ñòèëþ ðîêîêî, ÿêèé ïðèéøîâ â Óêðàїíó áåçïîñåðåäíüî ç Ôðàíöії. Ó òîé ñàìèé ÷àñ ç’ÿâëÿþòüñÿ і ïåðåõіäíі ôîðìè äî êëàñèöèçìó. Âàãîìèé âíåñîê ó ðîçâèòîê àðõіòåêòóðè â Óêðàїíі öüîãî ïåðіîäó çðîáèëè іíîçåìíі çîä÷і І. Ìі÷óðіí, É.-Ã. Øåäåëü, Â. Ñòàðîâ, À. Êâàñîâ, Â. Ðàñòðåëëі, Ï. Íåєëîâ, Ä. Êâàðåíãі,

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Архітектура

326

Àíäðіїâñüêà öåðêâà. Êèїâ. 1747–1753 ðð.

×. Êàìåðîí, Æ. Äåëàìîíò òà іí. Òàê, Â. Ðàñòðåëëі íàëåæàòü ïðîåêòè öàðñüêîãî ïàëàöó òà Àíäðіїâñüêîї öåðêâè â Êèєâі, ÿêà ââàæàєòüñÿ îäíієþ ç íàéêðàùèõ àðõіòåêòóðíèõ ïàì’ÿòîê öієї åïîõè. Öåðêâà ñòîїòü íà âèñîêîìó ïàãîðáі íàä Äíіïðîì, âñåðåäèíі îçäîáëåíà ðіçüáîþ òà ðîçïèñîì, ÿêі âèêîíàëè âèäàòíі ìàéñòðè – ãðàâåð Ã. Ëåâèöüêèé òà éîãî ñèí, æèâîïèñåöü Äìèòðî Ëåâèöüêèé. Ìèñòåöüêà äîâåðøåíіñòü і ìîíóìåíòàëüíіñòü ïðèòàìàííі Ïðåîáðàæåíñüêіé öåðêâі ó Âåëèêèõ Ñîðî÷èíöÿõ, ñîáîðó Ðіçäâà â Êîçåëüöі, ñîáîðó Ñâ. Þðà é êîñòåëó äîìіíіêàíöіâ ó Ëüâîâі, Óñïåíñüêîìó ñîáîðó â Ïî÷àєâі íà Òåðíîïіëüùèíі òà іí. Êðàñîþ і äîâåðøåíіñòþ êîíñòðóêöіé âèðіçíÿєòüñÿ äåðåâ’ÿíà êóëüòîâà àðõіòåêòóðà Óêðàїíè (óêðàїíñüêèé ìàéñòåð Ïàíàñ Øåëóäüêî, ðîñіéñüêèé – Ñèñîé Øèõìàòîâ). Íàéâèùîþ äåðåâ’ÿíîþ êóëüòîâîþ ñïîðóäîþ òîãî ÷àñó áóâ äåâ’ÿòèâåðõèé Òðîїöüêèé ñîáîð ó Íîâîìîñêîâñüêó, ñòâîðåíèé íàðîäíèì àðõіòåêòîðîì êîçàêîì ßêèìîì Ïîãðіáíÿêîì. Ó XVIII ñò. áóäóþòüñÿ ðîçêіøíі ïàëàöè (äëÿ ãåòüìàíà Ê. Ðîçóìîâñüêîãî â Áàòóðèíі і Ãëóõîâі, äëÿ ãðàôà Ï. Çàâàäîâñüêîãî â Ëÿëè÷àõ íà ×åðíіãіâùèíі é іí.) òà áëèñêó÷і ïàëàöîâî-ïàðêîâі àíñàìáëі. Íàïðèêіíöі ñòîëіòòÿ â ìàєòêó ãðàôà Ô. Ïîòîöüêîãî â Óìàíі ïîáóäîâàíî óíіêàëüíó ïàì’ÿòêó – ïàðê «Ñîôіїâêà» ç ðîçêіøíèìè àëüòàíêàìè, ñòàòóÿìè. Âèäàòíèì àðõіòåêòîðîì XVIII ñò. íà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ áóâ Áåðíàðä Ìåðåòèí. Íіìåöü çà ïîõîäæåííÿì, ÿêèé 327

Українське мистецтво XVIII ст.

Óñïåíñüêèé ñîáîð Ïî÷àїâñüêîї ëàâðè. 1783 ð.

æèâ і ïðàöþâàâ ó Ëüâîâі, ñâîї àðõіòåêòóðíі øåäåâðè – Ñîáîð Ñâ. Þðà, ðàòóøó ó Áó÷à÷і – âèêîíàâ ó ñòèëі ðîêîêî ç åëåìåíòàìè êëàñèöèçìó òà âðàõóâàííÿì óêðàїíñüêèõ òðàäèöіé. Çàãàëîì óêðàїíñüêіé àðõіòåêòóðі XVIII ñò. ïðèòàìàííі ìàëüîâíè÷іñòü і êîëîðèòíіñòü, ùî äîñÿãàëèñÿ áіëîþ ïëàñòèêîþ ñòіí, êåðàìі÷íèìè âñòàâêàìè, áàãàòèì ëіïíèì îðíàìåíòîì, áàðâèñòèì (çåëåíèì і ÷åðâîíèì) ôàðáóâàííÿì äàõіâ, çîëî÷åíèìè êóïîëàìè. Óêðàїíà XVIII ñò. ñëàâèëàñÿ òàëàíîâèòèìè ñêóëüïòîðàìè, ðіçüáÿðàìè ïî äåðåâó і êàìåíþ òà ãðàâåðàìè, ÿêі ïðèêðàøàëè ìîíàñòèðі, äçâіíèöі, іêîíîñòàñè, ìіäíі îïðàâè êíèæîê. Ó ñêóëüïòóðі öüîãî ÷àñó ïåðåâàæàє ðîñëèííèé îðíàìåíò і çîáðàæåííÿ ëþäåé. Ñåðåä íàéâèäàòíіøèõ ñêóëüïòîðіâ áóëè Ñ. Øàëìàíîâ, Ôåçіíãåð, Îñіíñüêèé, Ïіíçåëü, Ñ. Ñòàæåâñüêèé, Ì. Ôіëåâè÷, Ì. Ïîëåéîâñüêèé, І. Îáîðîöüêèé, òâîð÷іñòü ÿêèõ çíàëè äàëåêî çà ìåæàìè Óêðàїíè. Íà Çàêàðïàòòі ïðàöþâàâ ìàéñòåð äåðåâ’ÿíîї ñêóëüïòóðè І. Ðàâè÷. Ñêóëüïòîð ç ì. І÷íÿ, ùî íà ×åðíіãіâùèíі, Іâàí Ìàðòîñ óâіéøîâ â іñòîðіþ ðîñіéñüêîãî ìèñòåöòâà, ÿê і áàãàòî іíøèõ îáäàðîâàíèõ óêðàїíñüêèõ ìèòöіâ, êîòðі ïіñëÿ íàâ÷àííÿ â Ïåòåðáóðçüêіé àêàäåìії ìèñòåöòâ íå ïîâåðíóëèñÿ â «ïðîâіíöіþ», íà ÿêó ç äðóãîї ïîëîâèíè XVIII ñò. øâèäêî ïåðåòâîðþâàëàñÿ Ãåòüìàíùèíà. Іç ñåðåäèíè XVIII ñò. ðîçâèâàєòüñÿ é òàê çâàíà ñòàòóàðíà ðіçüáà (äåðåâ’ÿíі ñòàòóї Ñîáîðó Ñâ. Þðà ó Ëüâîâі, Ãåðàêë íà Áó÷àöüêіé ðàòóøі, ôіãóðè ìóç і ãåòüìàíіâ íà áóäèíêó Ìàëîðîñіéñüêîї êîëåãії â Ãëóõîâі òà іí.).

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Скульптура

Âèñîêîãî ñòóïåíÿ äîñêîíàëîñòі äîñÿãëî і ãðàâåðñòâî. Ãðàâþðà âèêîðèñòîâóâàëàñÿ â íàâ÷àííі, âèõîâàííі і êíèãîäðóêóâàííі. Îñåðåäêàìè ïіäãîòîâêè ãðàâåðіâ áóëè Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ і êîëåãії â Ïåðåÿñëàâі, Õàðêîâі òà Íîâãîðîäі-Ñіâåðñüêîìó, äðóêàðíі Êèєâî-Ïå÷åðñüêîї і Ïî÷àїâñüêîї ëàâð. Ãðàâþðè âèãîòîâëÿëè íà ìåòàëі àáî íà äåðåâі (äåðåâîðèòè), à äðóê їõ çäіéñíþâàëè íà îêðåìèõ àðêóøàõ ïàïåðó. Âèäàòíèìè ìàéñòðàìè ãðàâþðè öüîãî ÷àñó áóëè Ã. Ëåâèöüêèé, Î. Êîçà÷êіâñüêèé, І. Ïèëèïîâè÷. Óêðàїíñüêі ãðàâåðè áóëè âіäîìі é çà ìåæàìè Óêðàїíè, íàïðèêëàä áðàòè Îëåêñàíäð òà Ëåîíòіé Òàðàñåâè÷і, І. Ùèðñüêèé. Ïîðÿä ç ïðîôåñіéíèìè ìàéñòðàìè ïðàöþâàëè і íàðîäíі ãðàâåðè, ÿêі ñòâîðþâàëè çîáðàæåííÿ íà ðåëіãіéíі, ôîëüêëîðíі, іñòîðè÷íі òà ïîáóòîâі òåìè. Граверство і живопис

328

329

Українське мистецтво XVIII ст.

Íàáóâàє ðîçâèòêó ìèñòåöòâî õóäîæíüîãî îôîðìëåííÿ ðóêîïèñíîї êíèãè. Âіäîìèì ìàéñòðîì ó öüîìó æàíðі áóâ ìàíäðіâíèê і ïèñüìåííèê Âàñèëü Ãðèãîðîâè÷-Áàðñüêèé (áðàò àðõіòåêòîðà), ÿêèé çàëèøèâ öіííі çàïèñè ïðî ñâîї çàêîðäîííі ïîäîðîæі â 1724–1747 ðð. Äî îïèñіâ æèòòÿ, ïîáóòó і êóëüòóðè ðіçíèõ êðàїí âіí äîäàâ 150 ìàëþíêіâ. Æèâîïèñ Óêðàїíè öієї äîáè ïîñòóïîâî ïî÷èíàє çâіëüíÿòèñÿ âіä òåîëîãі÷íèõ êàíîíіâ. Óñòàëåíі îáðàçè âòðà÷àþòü íåïîðóøíó âåëè÷íіñòü і çâåðõíіñòü, ñòàþòü áіëüø çåìíèìè, ðåàëüíіøèìè. Çáàãà÷óþòüñÿ é õóäîæíі çàñîáè ìèòöіâ – ïîñèëþþòüñÿ ïåðñïåêòèâíіñòü çîáðàæåíü, îá’єìíіñòü ôîðì, ñâіòëîâі і êîëîðèñòè÷íі åôåêòè. Íàáóâàє ðîçâèòêó ïîðòðåòíèé æèâîïèñ. Îáîâ’ÿçêîâèìè åëåìåíòàìè ïîðòðåòіâ áóëè ñèìâîëè çíàòíîñòі é ìîãóòíîñòі ðîäó. Êîçàöüêà ñòàðøèíà Ãåòüìàíùèíè, çàìîâëÿþ÷è ñâîї ïîðòðåòè õóäîæíèêàì, ïðàãíóëà íàñëіäóâàòè ïàðàäíі ïîðòðåòè ðîñіéñüêèõ ñàíîâíèêіâ. Âіäîìèìè õóäîæíèêàìè öüîãî ÷àñó áóëè Іîàíí Ðóòêîâè÷ òà Éîâ Êîíäçåëåâè÷. ßê і ðàíіøå, æèâîïèñöіâ íàâ÷àëè â Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêіé àêàäåìії, ó Ëàâðñüêіé ìàëÿðñüêіé øêîëі, ç 1789 ð. – ó Êèїâñüêîìó íàðîäíîìó ó÷èëèùі, à òàêîæ â êîëåãіÿõ. Ó Êèєâі іñíóâàâ іêîíîïèñíèé öåõ. Ïîòðåáà â õóäîæíèêàõ áóëà âåëèêîþ, îñêіëüêè âîíè ðîçïèñóâàëè â õðàìàõ ñòіíè, іêîíîñòàñè, àðêè, ñêëåïіííÿ, äâåðі òîùî. Æèâîïèñöі çîáðàæàëè íà íèõ íå ëèøå ïîäії і îáðàçè ðåëіãіéíîãî çìіñòó, àëå é ñöåíè ç ïîâñÿêäåííîãî æèòòÿ. Ñåðåä õóäîæíèêіâ áóëè òàêі âèäàòíі ìàéñòðè, ÿê Ã. Ñòåöåíêî, Â. Áîðîâèêîâñüêèé, Ñ. Ñòðîїíñüêèé. Âèçíà÷íі ìàéñòðè ïîðòðåòíîãî æèâîïèñó öієї äîáè Î. Àíòðîïîâ, Ä. Ëåâèöüêèé, Â. Áîðîâèêîâñüêèé ïî÷èíàëè ñâîþ ìèñòåöüêó äіÿëüíіñòü â Óêðàїíі, àëå ïіñëÿ íàâ÷àííÿ â Ñàíêò-Ïåòåðáóðçі òàêîæ íå ïîâåðíóëèñÿ íà áàòüêіâùèíó і ïðîñëàâèëèñÿ âæå ÿê «ðîñіéñüêі æèâîïèñöі». Óêðàїíñüêèé õóäîæíèê іç ×åðíіãіâùèíè Àíòîí Ëîñåíêî ñòàâ ðåêòîðîì Àêàäåìії õóäîæåñòâ, âäîñêîíàëþâàâ ñâîþ ìàéñòåðíіñòü ó Íіìå÷÷èíі, Ãîëëàíäії, Ôðàíöії, Іòàëії. Âіí ïîìåð, íå äîæèâøè äî 40 ðîêіâ. Ëóêà Âîëèíñüêèé ç Áіëîї Öåðêâè ðîçïèñóâàâ Іíòåð’єð Àíäðіїâñüêîї õðàìè ó Ëüâîâі òà іíøèõ çàõіäíîóêðàöåðêâè. їíñüêèõ ìіñòàõ. Êèїâ. 1747–1753 ðð.

Робота в групах: Ви належите до козацької старшини. Визначте, кого з митців XVIII ст. ви запросите для будівництва і оформлення свого маєтку?

Ó ïîáóòîâîìó æèòòі âàæëèâå ôóíêöіîíàëüíå ïðèçíà÷åííÿ ìàëè êåðàìіêà, ãóòíå ñêëî, âèðîáè ç äåðåâà і ìåòàëó, à òàêîæ êèëèìàðñòâî і ãàïòóâàííÿ. Â óæèòêîâîìó ìèñòåöòâі îáðàçè íàðîäíі ìàéñòðè áðàëè ç æèòòÿ àáî іç ñàìîї ïðèðîäè і ìàëþâàëè òàê, ÿê ïіäêàçóâàëà їõíÿ ôàíòàçіÿ. Íà êåðàìі÷íèõ âèðîáàõ ïîðÿä ç êâіòêîâî-îðíàìåíòàëüíèìè çîáðàæåííÿìè ç’ÿâëÿþòüñÿ ãåðàëüäè÷íі ìîòèâè òà æàíðîâі ñöåíè. Ó âñіõ ðåãіîíàõ Óêðàїíè іñíóâàëè ñâîї öåíòðè âèãîòîâëåííÿ êåðàìі÷íèõ âèðîáіâ – êîæåí çі ñâîїìè îñîáëèâîñòÿìè. Íà ñêëÿíèõ øòîôàõ òà іíøèõ âèðîáàõ ç ãóòíîãî ñêëà äóæå ïîïóëÿðíèìè áóëè çîáðàæåííÿ êîçàêіâ, ìóçèêàíòіâ òà ìіôі÷íèõ òâàðèí. à þâåëіðíå Âèñîêîãî ðіâíÿ ðîçâèòêó äîñÿãëî ëèâàðíèöòâî òà ìèñòåöòâî – öåðêîâíі ðå÷і, òàðåëі, ÷àðêè, ëîæêè, îçäîáëåííÿ äçâîíіâ і ãàðìàò. Âіäîìèìè ìàéñòðàìè öüîãî ÷àñó áóëè êèїâñüêèé – Î. Ïåòðîâè÷, ãëóõіâñüêі – Êàðïî òà à Éîñèï Áàëàøåâè÷і, Î. Іâàíîâè÷. Ç äåðåâà âèãîòîâëÿëè ìåáëі, ïîñóä òà іíøі ðå÷і, ïðèêðàøåíі ðіçüáëåííÿì, іíêðóñòàöієþ òà æèâîïèñîì. Ужиткове мистецтво

Ìóçè÷íå ìèñòåöòâî Óêðàїíè ïîâ’ÿçàíå ç óñíîþ íàðîäíîþ òâîð÷іñòþ, áî äóìè òà іñòîðè÷íі ïіñíі ñåðåä íàðîäó ïîøèðþâàëè ëіðíèêè і êîáçàðі. Âîíè æ, ÿê і ñîïіëêàðі, ñêðèïàëі, öèìáàëіñòè, áóëè ïåðøèìè òâîðöÿìè і âèêîíàâöÿìè іíñòðóìåíòàëüíîї ìóçèêè. Ó XVIII ñò. áóâ ïîøèðåíèé êàíò (ïñàëîì) – äæåðåëî і çðàçîê äëÿ öåðêîâíîї ìóçèêè. Ïðèêëàäîì êàíòó є âèêîíàííÿ æàðòіâëèâîї ïіñíі «Îé ïіä âèøíåþ, ïіä ÷åðåøíåþ» â «Íàòàëöі Ïîëòàâöі» І. Êîòëÿðåâñüêîãî. Ó ïðîôåñіéíіé óêðàїíñüêіé ìóçèöі âàæëèâà ðîëü íàëåæàëà ñîëüíіé ïіñíі ç іíñòðóìåíòàëüíèì ñóïðîâîäîì. Îñíîâíèì ïіäðó÷íèêîì ç òåîðії ìóçèêè, êîíòðàïóíêòó, êîìïîçèöії äëÿ áàãàòüîõ ïîêîëіíü óêðàїíñüêèõ ìóçèêàíòіâ çàëèøàëàñÿ ïðàöÿ óêðàїíñüêîãî êîìïîçèòîðà Ì. Äèëåöüêîãî «Ãðàìàòèêà ìóçèêàëüíà». Ìóçèêàíòіâ-êîáçàðіâ òà ñïіâàêіâ äàâàëà Óêðàїíі òàêîæ Çàïîðîçüêà Ñі÷, à íà Ãåòüìàíùèíі áóëè íàâіòü ìóçè÷íі öåõè ïðè ïîëêîâèõ êàíöåëÿðіÿõ àáî ìàãіñòðàòàõ. Ó öåé ïåðіîä âèíèêàþòü ìіñüêі òà ïðèâàòíі îðêåñòðè, à òàêîæ êàïåëè âèùîї êîçàöüêîї ñòàðøèíè. Ó XVIII ñò. â óêðàїíñüêіé ìóçèöі âіäáóâàєòüñÿ äèôåðåíöіàöіÿ æàíðіâ, óäîñêîíàëåííÿ ìóçè÷íèõ іíñòðóìåíòіâ, ðîçâèòîê íàðîäíîї òà ïðîôåñіéíîї ìóçèêè. Îáðàç êîçàêà-áàíäóðèñòà ñòàâ êëàñè÷íèì â óêðàїíñüêîìó ìèñòåöòâі.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Музика

330

331

Українське мистецтво XVIII ст.

Ìóçè÷íі êëàñè áóëè і â êîëåãіóìàõ, ùî ïîñòà÷àëè ìóçè÷íі êàäðè íå ëèøå äëÿ Óêðàїíè, à é äëÿ Ðîñії. Öàðñüêèé óêàç ïðî ñòâîðåííÿ ó Ãëóõîâі ïåðøîї ìóçè÷íîї øêîëè áóëî âèäàíî 1729 ð. (її çàêіí÷èâ Äìèòðî Áîðòíÿíñüêèé). Ïіçíіøå öþ øêîëó ïðèєäíàëè äî ïðèäâîðíîї õîðîâîї êàïåëè â Ïåòåðáóðçі. Ó 1751 ð. â Ãëóõîâі çáóäóâàëè îêðåìå ïðèìіùåííÿ òåàòðó, ïðè ÿêîìó áóëè îðêåñòð, õîð, ñïіâàêè-ñîëіñòè, íàâіòü іñíóâàëà âåëèêà íîòíà áіáëіîòåêà. Êàïåëüìåéñòåðîì ó öüîìó òåàòðі ïåâíèé ÷àñ ïðàöþâàâ êîìïîçèòîð і äèðèãåíò Àíäðіé Ðà÷èíñüêèé, êîòðèé çäîáóâ ìóçè÷íó îñâіòó ó Ëüâîâі. Ó ìóçè÷íîìó ìèñòåöòâі Óêðàїíè, ç îäíîãî áîêó, ïðîäîâæóâàëèñÿ òðàäèöії êîáçàðñòâà, à ç іíøîãî – óêðàїíñüêèõ ìóçèêàíòіâ (êîáçàðіâ, áàíäóðèñòіâ) ïîñòіéíî çàáèðàëè äî Ìîñêâè, ïîïîâíþþ÷è öàðñüêó ïðèäâîðíó õîðîâó êàïåëó. Õîðîâі êàïåëè áóëè і â îêðåìèõ ïîìіùèêіâ. Õîð і îðêåñòð ìàëà Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåìіÿ, ó ÿêіé íàâ÷àííÿ ìóçèêè òà ñïіâó áóëî ïîñòàâëåíî äóæå âèñîêî. Ñòóäåíòè îñâîþâàëè ãðó íà ðіçíèõ ìóçè÷íèõ іíñòðóìåíòàõ òà ïàðòåñíèé ñïіâ. Ç àêàäåìії âèõîäèëè ïðîôåñіéíі ìóçèêàíòè і ñïіâàêè, ó òîìó ÷èñëі âèäàòíі Ìàêñèì Áåðåçîâñüêèé і Àðòåì Âåäåëü – àâòîðè òåîðåòè÷íèõ ïðàöü, ðåґåíòè і â÷èòåëі ìóçèêè. Íàéâèäàòíіøèìè êîìïîçèòîðàìè öüîãî ÷àñó áóëè âæå çãàäàíі Ì. Áåðåçîâñüêèé, Ä. Áîðòíÿíñüêèé, À. Âåäåëü. Ì. Áåðåçîâñüêèé і Ä. Áîðòíÿíñüêèé âäîñêîíàëþâàëè ñâîє ìèñòåöòâî â Іòàëії, à ïîòіì ïðàöþâàëè â Ñàíêò-Ïåòåðáóðçі. Ä. Áîðòíÿíñüêèé áóâ êàïåëüìåéñòåðîì ñòîëè÷íîї ïðèäâîðíîї êàïåëè. Âіí íàïèñàâ êіëüêà äåñÿòêіâ öåðêîâíèõ òâîðіâ, ÿêі é ñüîãîäíі âèêîðèñòîâóþòüñÿ â öåðêâàõ. Öåðêîâíà ìóçèêà òàêîæ çâó÷èòü äî íàøèõ äíіâ íå òіëüêè â öåðêâàõ, àëå é ó ñâіòñüêèõ êîíöåðòàõ. Ó íіé âèêîðèñòàíî ìîòèâè óêðàїíñüêèõ ïіñåíü і ðîìàíñіâ. Íà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìëÿõ öåíòðàìè ìóçè÷íîãî ìèñòåöòâà áóëè Ëüâіâ і Ïåðåìèøëü, ó ÿêîìó єïèñêîï І. Ñíіãóðñüêèé çàñíóâàâ ïîñòіéíèé öåðêîâíèé õîð, íåçàáàðîì ïåðåòâîðåíèé ó øêîëó äëÿ ïіäãîòîâêè ñâÿùåíèêіâ-êîìïîçèòîðіâ. Ó ñâіòñüêó ìóçèêó âêëþ÷àþòüñÿ íàðîäíі ãàëèöüêі ìåëîäії. Ç’ÿâëÿþòüñÿ é ïåðøі çáіðíèêè іç çàïèñàìè íàðîäíèõ ìåëîäіé (І. Òðóòîâñüêèé, І. Ïðà÷). Öèìáàëіñò. XVIII ñò.

Çàãàëîì óêðàїíñüêå ìèñòåöòâî XVIII ñò., ùî âіäçíà÷àєòüñÿ äåìîêðàòè÷íіñòþ і ãóìàíіçìîì, äîñÿãëî âèñîêîãî ðіâíÿ ðîçâèòêó, çàçíàëî âïëèâіâ êóëüòóð іíøèõ íàðîäіâ, àëå é ñàìå âïëèíóëî íà їõíþ êóëüòóðó, îñîáëèâî íà ðîñіéñüêó. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Які нові архітектурні стилі з’являються у XVIII ст.? 2. Чи відбулися зміни в архітектурному вигляді міст у XVIII ст.? 3. Чому в XVIII ст. провідне місце в творчості українських майстрів пензля займає портретний живопис? 4. Складіть розповідь про архітектурну пам’ятку XVIII ст., яку ви особисто бачили. 5. Які нові явища з’явилися в українській музиці у XVIII ст.?

Ïîìіðêóéòå!

1. ×èї ìèñòåöüêі òâîðè (àìàòîðñüêèõ ÷è ïðîôåñіéíèõ ìàéñòðіâ) áіëüøå âïëèâàëè íà ðîçâèòîê êóëüòóðè íàðîäó? 2. ×îìó â Ðîñіéñüêіé іìïåðії îñîáëèâó ïîïóëÿðíіñòü ìàëè ñïіâàêè і ìóçèêàíòè ç Óêðàїíè? Êëþ÷îâі ïîíÿòòÿ: áàðîêî, ðîêîêî, êëàñèöèçì, êîáçàðñòâî, êàíò.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

ДОКУМЕНТ Прочитайте документ, поміркуйте, чому організацією музичної школи в Глухові опікувалася царська влада? Розпорядження президента ІІ Малоросійської колегії П.О. Румянцева про відкриття музичної школи в Глухові Оскільки за іменним Її ц. в. указом відкрити в Глухові невелику школу з одним вправним у чотириголосому і партесному співу реґентом, в яку набирати з усієї Малоросії з духовенства, козацьких, міщанських і інших дітей та утримувати завжди в тій школі від двадцяти чоловік, а також знайти дуже кваліфікованих майстрів з іноземців і малоросіян для навчання тих учнів струнній музиці, то Генеральній військовій канцелярії необхідно віддати належне розпорядження, щоб такого реґента, який би був майстром чотириголосого і партесного співу, та інших, хто б міг навчати школярів струнній музиці, знайти, а знайшовши, надіслати до мене, а утримуватися будуть за казенний кошт. грудня 27 дня 1737 р. Переяслав

Öå öіêàâî!

Шреєр-Ткаченко О.Я. Історія української музики. – К.: Музична Україна, 1980. – Ч. 1. – С. 107–108.

Óêðàїíñüêà ïîåòåñà, àâòîðêà ïіñåíü і ñïіâà÷êà ñåðåäèíè XVII ñò. Ìàðóñÿ ×óðàé ç Ïîëòàâùèíè ïðîæèëà âñüîãî 28 ðîêіâ, àëå ñòâîðèëà ïіñíі, ÿêі ñòàëè íàðîäíèìè. Ñåðåä íèõ «Âіþòü âіòðè, âіþòü áóéíі», «Çàñâіò âñòàëè êîçà÷åíüêè», «Îé, íå õîäè, Ãðèöþ». Îñòàííÿ ïіñíÿ-áàëàäà ïåðåêëàäåíà ïîëüñüêîþ, ÷åñüêîþ, íіìåöüêîþ, ôðàíöóçüêîþ òà àíãëіéñüêîþ ìîâàìè.

332

ÏÐÀÊÒÈ×ÍÅ ÇÀÍßÒÒß: ÊÎÇÀÖÜÊІ ËІÒÎÏÈÑÈ XVII–XVIII ñò. ßÊ ІÑÒÎÐÈ×ÍІ ÄÆÅÐÅËÀ

Ëіòîïèñè є îäíèì іç íàéïîøèðåíіøèõ âèäіâ іñòîðè÷íèõ äæåðåë ñåðåäíüîâі÷íîãî òà ðàííüîìîäåðíîãî ïåðіîäó єâðîïåéñüêîї іñòîðії. Ç ïîøèðåííÿì îñâіòè і ïèñåìíîñòі âîíè ñòàþòü і îñíîâíèì çàñîáîì ïåðåäà÷і іñòîðè÷íèõ çíàíü âіä ïîêîëіííÿ äî ïîêîëіííÿ. Ó âіò÷èçíÿíіé іñòîðії ëіòîïèñíèé ïåðіîä íàêîïè÷åííÿ і ïåðåäà÷і çíàíü ðîçïî÷àâñÿ âіä «Ïîâіñòі ìèíóëèõ ëіò» Íåñòîðà Ëіòîïèñöÿ, «Êèїâñüêîãî ëіòîïèñó», «Ãàëèöüêî-Âîëèíñüêîãî ëіòîïèñó» і çàâåðøóєòüñÿ ó XVIII ñò., êîëè ïîñòóïîâî âіäáóâàâñÿ ïåðåõіä äî ïðîôåñіéíîї іñòîðè÷íîї íàóêè ÿê ãàëóçі çíàíü. Ó XVII–XVIIІ ñò., êîëè â єâðîïåéñüêèõ êðàїíàõ ëіòîïèñàííÿ âæå âіäìèðàëî, â Óêðàїíі âіäáóâñÿ éîãî ñïëåñê, ùî ïîÿñíþєòüñÿ, ç îäíîãî áîêó, ãåðîїêîþ íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї áîðîòüáè óêðàїíñüêîãî íàðîäó, à ç іíøîãî – âèñîêèì ðіâíåì éîãî îñâі÷åíîñòі òà êóëüòóðíèì і ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íèì çíà÷åííÿì іñòîðè÷íèõ çíàíü òîãî ïåðіîäó. Ñàìå òîäі ç’ÿâèëîñÿ áëèçüêî äâîõ äåñÿòêіâ êîðîòêèõ і ґðóíòîâíèõ ëіòîïèñіâ, ÿêі ñòàëè íàçèâàòè «êîçàöüêèìè», öÿ íàçâà ÷àñòî âæèâàëàñÿ ÿê ñèíîíіì äî ïîíÿòòÿ «óêðàїíñüêèìè». Ïðîòå ïіçíіøå, òà é ñüîãîäíі, ïîíÿòòÿ «êîçàöüêі ëіòîïèñè» ÷àñòіøå âñüîãî ñòîñóþòüñÿ òðüîõ íàéáіëüøèõ ëіòîïèñіâ: Ëіòîïèñó Ñàìîâèäöÿ, Ëіòîïèñó Ñàìіéëà Âåëè÷êà òà Ëіòîïèñó Ãðèãîðіÿ Ãðàáÿíêè. Âîíè ìàþòü ìіæ ñîáîþ ðÿä ÿê ñïіëüíèõ îçíàê (çà òåìàòèêîþ, õðîíîëîãієþ), òàê і âіäìіííèõ (â îöіíêàõ äåÿêèõ äіÿ÷іâ, âіäíîøåííі äî íàðîäíèõ ìàñ). Ïåðøèì ó òðіàäі êîçàöüêèõ ëіòîïèñіâ íàçèâàþòü Ëіòîïèñ Ñàìîâèäöÿ. Àâòîðñòâî ðóêîïèñó òâîðó íå çàçíà÷åíî. Áіëüøіñòü äîñëіäíèêіâ ââàæàє, ùî íèì є Ðîìàí Îíèñèìîâè÷ ÐàêóøêàÐîìàíîâñüêèé (áë. 1622–1703), ÿêèé ñëóæèâ ó Íіæèíñüêіé ñîòíі, áóâ îáðàíèé ñîòíèêîì, à ïîòіì ñòàâ ïîëêîâèì ñóääåþ, áóâ ãåíåðàëüíèì ïіäñêàðáієì (ó éîãî âіäîìñòâі áóëà äåðæàâíà êàçíà), à çàâåðøèâ ñâîþ êàð’єðó ó ñàíі ñâÿùåíèêà. Îñêіëüêè àâòîð áóâ ñó÷àñíèêîì, à òî é ó÷àñíèêîì îïèñóâàíèõ ïîäіé, òî é òâіð íàçâàíî Ëіòîïèñîì Ñàìîâèäöÿ. Ïðàöÿ îõîïëþє 1648–1702 ðð. Ó ëіòîïèñі Ñàìîâèäåöü îïèñàâ íå òіëüêè ïîäії, ùî âіäáóâàëèñÿ «ïåðåä éîãî î÷èìà», àëå é âèêîðèñòàâ áіëüø ðàííі ëіòîïèñè, îñîáëèâî â ïåðøіé ÷àñòèíі ñâîãî òâîðó. À çíàâ âіí, î÷åâèäíî, áàãàòî, áî íå òіëüêè çàéìàâ ïîñàäè, à é âèêîíóâàâ âàæëèâі äîðó÷åííÿ ïîëіòè÷íîãî õàðàêòåðó, áóäó÷è â ñêëàäі ïîñîëüñòâ ÷è âèêîíóþ÷è ìіñіþ ïåðåìîâíèêà âіä іìåíі ãåòüìàíà. 333

Козацькі літописи XVII–XVIII ст. як історичні джерела

§41.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Ëіòîïèñ Ñàìîâèäöÿ âïåðøå áóëî îïóáëіêîâàíî ó 1846 ð., âäðóãå – ó 1878 ð., à âòðåòє – ó 1971 ð. ç ґðóíòîâíîþ ïåðåäìîâîþ і êîìåíòàðÿìè ß.І. Äçèðè. Ëіòîïèñ Ñàìіéëà Âåëè÷êà (1670–1728) є íàéáіëüøèì ç óñіõ òâîðіâ öüîãî æàíðó. Éîãî àâòîð – ðîäîì ç Ïîëòàâùèíè, îòðèìàâ îñâіòó â Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêіé êîëåãії, çíàâ äîáðå ëàòèíñüêó, ïîëüñüêó і íіìåöüêó ìîâè. Âіí áðàâ ó÷àñòü ó Ïіâíі÷íіé âіéíі, â 1705 ð. ïî÷àâ ñëóæáó â Ãåíåðàëüíіé âіéñüêîâіé êàíöåëÿðії, ÿêó òîäі î÷îëþâàâ Ï. Îðëèê. Òâіð Ñ. Âåëè÷êà îõîïëþє ïåðіîä âіä 1648 ïî 1700 ðð., õî÷à ó äîâãіé íàçâі (íà âñþ ñòîðіíêó, ó ñòèëі áàðîêî) çàçíà÷åíî, ùî éîãî çàâåðøåíî â 1720 ð. Ðóêîïèñ òâîðó ñêëàäàâñÿ іç ÷îòèðüîõ òîìіâ, îñòàííіé ç ÿêèõ – öå äîêóìåíòè XVII ñò., àëå âіí çàãóáèâñÿ і äî âèäàííÿ íå ïîòðàïèâ. Àâòîð ó ëіòîïèñі øèðîêî âèêîðèñòîâóє îôіöіéíі äîêóìåíòè (òåêñòè óãîä, äîãîâіðíі ñòàòòі âñіõ ãåòüìàíіâ – âіä Á. Õìåëüíèöüêîãî äî І. Ìàçåïè, ëèñòóâàííÿ), à òàêîæ іñòîðè÷íі òâîðè, êîçàöüêі õðîíі÷êè, ùîäåííèê ïèñàðÿ êàíöåëÿðії Á. Õìåëüíèöüêîãî Ñàìіéëà Çîðêè (ïðàâäà, äåÿêі äîñëіäíèêè âèñëîâëþþòü ñóìíіâ ñòîñîâíî ðåàëüíîñòі öієї îñîáè), ëіòåðàòóðíі òâîðè ñâîїõ ñó÷àñíèêіâ (ïîåçії, ñàòèðó, ïàìôëåòè òîùî), âëàñíі ñïîãàäè òà ìåìóàðè ñâîїõ çíàéîìèõ. Ïåðøèé òîì Ëіòîïèñó êîìïіëÿòèâíèé, àäæå àâòîð íå ìіã áóòè ñó÷àñíèêîì ïîäіé. Âàæëèâî, ùî Ñàìіéëî Âåëè÷êî â òâîðі âèñòóïàє ÿê ïàëêèé ïàòðіîò ñâîєї Âіò÷èçíè. Íà âіäìіíó âіä Ñàìîâèäöÿ, ÿêèé íåãàòèâíî ñòàâèâñÿ äî íàðîäíèõ ìàñ («÷åðíі»), âіí ñïіâ÷óâàє ïðèãíîáëåíîìó íàðîäîâі. ßñêðàâî ïðîÿâëÿþòüñÿ і éîãî äåìîêðàòè÷íі ïîãëÿäè. Âіí іç ñèìïàòієþ ñòàâèòüñÿ äî çàïîðîæöіâ і

Òèòóë і ñòîðіíêè ç Ëіòîïèñó Ñàìіéëà Âåëè÷êà

334

335

Козацькі літописи XVII–XVIII ст. як історичні джерела

êîøîâèõ îòàìàíіâ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і, ââàæàþ÷è її óñòðіé çðàçêîì äëÿ âñієї Óêðàїíè. Íàòîìіñòü Ñ. Âåëè÷êî êðèòè÷íî ñòàâèòüñÿ äî äіé ãåòüìàíіâ ÿê Ëіâîáåðåæíîї, òàê і Ïðàâîáåðåæíîї Ãåòüìàíùèíè (êðіì Á. Õìåëüíèöüêîãî), çàñóäæóє ïîëіòè÷íó áîðîòüáó êîçàöüêî-ñòàðøèíñüêèõ óãðóïîâàíü çà âëàäó, êîëè їõ î÷іëüíèêè â öіé áîðîòüáі ñïèðàëèñÿ íà ðіçíі çîâíіøíі ñèëè, ïðèõіä ÿêèõ â óêðàїíñüêі çåìëі ëèøå ñïðèÿâ їõ ðîçîðåííþ, ãðàáåæàì і âáèâñòâàì íàñåëåííÿ. Àâòîð, áóäó÷è êðèòè÷íèì â îöіíêàõ ïîäіé і îñіá, ó òîé ñàìèé ÷àñ îá’єêòèâíî âèñâіòëþє ñàìі ïîäії і äіÿëüíіñòü ëþäåé, ó õðîíîëîãі÷íіé ïîñëіäîâíîñòі âèêëàäàє ïîäії, «ðîçáèâàþ÷è» õіä ðîçïîâіäі òіëüêè äîêóìåíòàìè, ëèñòàìè, ëіòåðàòóðíèìè òâîðàìè. Ñòèëü éîãî ìîâè äåùî âèòіþâàòèé, іíîäі ïàôîñíèé. Òâіð íàñè÷åíèé іëþñòðàöіÿìè – ïîðòðåòàìè, ãðàâþðàìè ìіñò і ôîðòåöü, çîáðàæåííÿìè ïðåäñòàâíèêіâ ðіçíèõ ñòàíіâ, ãåðáіâ, ïå÷àòîê, õîðóãâ, àâòîãðàôàìè ïіäïèñіâ, ñõåì âіéñüêîâèõ òàáîðіâ òà áèòâ, çáðîї òîùî. Ëіòîïèñ Ñàìіéëà Âåëè÷êà ìàâ âåëèêèé âïëèâ íà òâîð÷іñòü Ò.Ã. Øåâ÷åíêà, âèêîðèñòîâóâàâñÿ óêðàїíñüêèìè ïèñüìåííèêàìè і õóäîæíèêàìè, ÿêі ïðàöþâàëè ó ñâîїõ æàíðàõ íàä іñòîðè÷íîþ òåìàòèêîþ. Ó 1991 ð. âіäîìèé óêðàїíñüêèé ïèñüìåííèê Âàëåðіé Øåâ÷óê ïåðåêëàâ Ëіòîïèñ Ñàìіéëà Âåëè÷êà íà ñó÷àñíó óêðàїíñüêó ìîâó іç çáåðåæåííÿì êîëîðèòó ÷àñó â ìîâі. Òðåòіì ç ãðóïè íàéâіäîìіøèõ і íàéáіëüøèõ ëіòîïèñíèõ òâîðіâ є Ëіòîïèñ Ãðèãîðіÿ Ãðàáÿíêè, ÿêèé íàçèâàþòü іíîäі Ëіòîïèñîì ãàäÿöüêîãî ïîëêîâíèêà Ãðèãîðіÿ Ãðàáÿíêè. Ãðèãîðіé Ãðàáÿíêà (ðіê íàðîäæåííÿ íåâіäîìèé – 1734) çàêіí÷èâ Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêó êîëåãіþ, çíàâ (ÿê і âñі âèïóñêíèêè) êіëüêà ìîâ. Ïðî íüîãî âіäîìî, ùî âіéñüêîâó ñëóæáó âіí ïî÷àâ ó 1686 ð., áðàâ ó÷àñòü â Àçîâñüêèõ ïîõîäàõ 1695–1696 ðð. і Ïіâíі÷íіé âіéíі. Áóâ ãàäÿöüêèì ñîòíèêîì, ïîëêîâèì îñàâóëîì, ïîëêîâèì ñóääåþ. Áóäó÷è ñóääåþ, áîðîâñÿ çі çëîâæèâàííÿìè â ñóäàõ. Áðàâ ó÷àñòü ó äåïóòàöії êîçàöüêîї ñòàðøèíè íà ÷îëі ç Ïàâëîì Ïîëóáîòêîì, ÿêà ó 1723 ð. âèðóøèëà äî Ñàíêò-Ïåòåðáóðãà ç ïðîõàííÿì ñêàñóâàòè ïðèçíà÷åíó öàðåì Ìàëîðîñіéñüêó êîëåãіþ. Áóâ óâ’ÿçíåíèé, àëå ïіñëÿ ñìåðòі öàðÿ çâіëüíåíèé. Ó 1729 ð. ñòàâ ïîëêîâíèêîì. Óæå â ðàíçі ãàäÿöüêîãî ïîëêîâíèêà áðàâ ó÷àñòü ó ïîõîäі ãåíåðàë-ôåëüäìàðøàëà ðîñіéñüêîї àðìії Á.Õ. Ìіíіõà â Êðèì. Îðèãіíàë òâîðó Ã. Ãðàáÿíêè íå çáåðіãñÿ, âèäàíèé áóâ âïåðøå â 1854 ð. Ëіòîïèñ Ãðèãîðіÿ Ãðàáÿíêè, íàïèñàíèé ó 1710 ð., îõîïëþє ïîäії âіä íàéäàâíіøèõ ÷àñіâ äî 1709 ð. Ðîçïîâіäàþ÷è ïðî ïî÷àòêè êîçàöòâà, àâòîð âèêîðèñòîâóâàâ іñòîðè÷íі òâîðè ïîëüñüêèõ òà óêðàїíñüêèõ àâòîðіâ, ó òîìó ÷èñëі Ëіòîïèñ Ñàìîâèäöÿ (çàóâà-

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

æèìî, ìîæëèâî, âіí íàâіòü îñîáèñòî çíàâ éîãî). Ñâîþ ìåòó àâòîð ÷іòêî ñôîðìóëþâàâ ó ïåðåäìîâі äî òâîðó: íà ïіäñòàâі ðіçíîìàíіòíèõ іñòîðè÷íèõ äæåðåë òà îñîáèñòèõ ñïîñòåðåæåíü âèêëàñòè іñòîðіþ óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà, ïîêàçàòè éîãî ÷іëüíó ðîëü ó íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíіé áîðîòüáі çà çâіëüíåííÿ âіä іíîçåìíîãî ïàíóâàííÿ òà â áóäіâíèöòâі êîçàöüêîї äåðæàâè – Ãåòüìàíùèíè. Àâòîð ïîçèöіîíóє ñåáå ÿê ïàòðіîò і ïðèõèëüíèê çáåðåæåííÿ àâòîíîìії Óêðàїíè, êîòðó â ÷àñ íàïèñàííÿ òâîðó òàê âіäâåðòî і ñâàâіëüíî öàðñüêà âëàäà íèùèëà. Çà ôîðìîþ Ëіòîïèñ Ãðèãîðіÿ Ãðàáÿíêè äóæå âіäðіçíÿєòüñÿ âіä Ëіòîïèñó Ñ. Âåëè÷êà, âіí íå ìàє âèòÿãіâ ç äîêóìåíòіâ òà іñòîðè÷íèõ òâîðіâ, à є іñòîðè÷íèì ëіòåðàòóðíèì òâîðîì, ÿñêðàâèì, ìåòàôîðè÷íèì, åìîöіéíèì, àëå äîñòîâіðíèì ó çîáðàæåííі ïîäіé і îöіíöі äіÿëüíîñòі іñòîðè÷íèõ ïîñòàòåé, öåíòðàëüíîþ ç ÿêèõ є îñîáà Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî – іäåàë ëіòîïèñöÿ і ïàòðіîòà. ×åñíîòè àâòîðà і ëіòåðàòóðíèé ñòèëü éîãî òâîðó, î÷åâèäíî, é ñïðèÿëè ïðèâàáëèâîñòі Ëіòîïèñó äëÿ ÷èòà÷іâ. Àðõàї÷íà äëÿ ñüîãîäíіøíüîãî ÷èòà÷à ìîâà òîäі ñïðèéìàëàñÿ îñâі÷åíèìè ëþäüìè ïî-іíøîìó. Òâіð äàâàâ ÷èòà÷åâі çíàííÿ іñòîðії óêðàїíñüêîãî íàðîäó і îäíî÷àñíî åñòåòè÷íó íàñîëîäó. Íà ñó÷àñíó óêðàїíñüêó ìîâó ëіòîïèñ Ãðèãîðіÿ Ãðàáÿíêè ïåðåêëàâ Ð. Іâàí÷åíêî. Òâіð âèäàíî â 1992 ð. Çàãàëîì íàçâàíі êîçàöüêі ëіòîïèñè є îäíî÷àñíî іñòîðè÷íèìè òâîðàìè, іñòîðè÷íèìè äæåðåëàìè і ïàì’ÿòêàìè ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íîї äóìêè Óêðàїíè äðóãîї ïîëîâèíè XVII – ïåðøîї ÷âåðòі XVIII ñò. ДОКУМЕНТИ Яку причину Національно-визвольної війни автор називає основною? 1. Літопис Самовидця [1648] Початок і причина войни Хмельницького єст єдино од ляхов на православіє гоненіє і козаком отягощеніє. Тогда бо оних, не хотячи, чого не звикли були, панщини робити, на службу замковую обернено, которих з листами і в городі до хандоження коней старостове держали, в дворах груби, то єст печі, палити, псов хандожити, двори замітати і до інших незносних діл приставляли. Знову зась которії зоставали козаками реєстровими, а над оними полковникове – шляхта, панове – од гетьмана коронного насиланнії, були, которії б, об їх вольності би намній не дбаючи, але, яко могучи, оних смиряли, легце поважаючи. Плату, которая постановлена була на козаки од короля його милості і Речі Посполитої по золотих тридцять на рок, тоє на себе одбирали, з сотниками ділячися, бо сотников не козаки обирали і настановляли, але полковники, кого хотіли, з своєї руки, жеби оним зичливими були.

336

Также полковникове козаков до всякої домової незвичайної роботи пристановляли. В поля зась пойшовши, любо який козак достане у татар коня доброго, того одоймуть. З Запорожжя през поля дикії з рарогом, яструбом, орлом альбо з хортом козака бідного шлють в городи, кому подарок шлючи, якому панові, не жалуючи козака, хоча й би згинув, як не трудно од татар… І так зараз по Воскресенії Христовом гетьманове короннії висилають войська немалії водою Дніпром у човнах, посадивши посполу з козаками і піхоту нємецькую. А землею, полем посилаєт гетьман Потоцький сина свойого Стефана з комісаром козацьким, з которим войська коронного тисячей шесть, козацького з тими, що у човнах пойшли, єще при комісару тисячей шесть, приказавши оним, жеби ішли просто на Запорожжє до Січі зносити Хмельницького альбо осадити його з войськом. І самі гетьманство з войськами коронними за ними втропи помалу ішли з тяжарами войськовими і піхотами… Українська література XVII ст. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 184, 186–187.

2. Літопис Самійла Величка [1667] …Ті [Польщі. – Авт.] посли з’їхалися, за згодою з російськими повноважними послами, поміж Смоленськом і Мстиславлем, близько річки Городні в селі Андрусові. Вони промешкали там немалий час і приговорили та постановили мир на тринадцять років під корисними умовами для обох монархій; покривджено тільки козаків, оскільки постановлено в тих пактах, щоб низові запорозькі козаки лишались у послушенстві обох монархій – російської і польської; городові козаки, що від Чигрина, аби лишалися під поляками, а що від Переяславля, аби заховувалися під росіянами; Київ було вимовлено відступити в Польську державу. Довершивши цей трактат в Андрусові і закріпивши його 30 січня того ж 1667 року підписами рук та печатками, обидва повноважні посли роз’їхалися додому… [1672] Карпо Мокрієвич, його військовий генеральний писар, з іншими своїми товаришами провідав (чи праведно, чи неправедно), що Многогрішний начебто почав був чинити таємні кореспонденції з тогобічним гетьманом Петром Дорошенком, знамірюючись, так само як Дорошенко, схилитися під Турецьку державу, і таємно засвідчив про те до монаршого престолу своїм писанням. Тому їхньому свідченню легко повірено і з Москви відразу ж прислано певну якусь особу з монаршим указом до генеральної старшини, щоб видали гетьмана Многогрішного, а на його місце поставили собі іншого гетьмана. На той указ наклепники й недруги, старшина Многогрішного, бувши тому раді, прийшли вночі в Батуринський замок і, заставши вдома свого гетьмана Многогрішного, що був безпечний і не сподівався від них до себе жодної підступності, взяли його й віддали до рук тому посланцеві царської величності. Той, взявши бідного гетьмана і ще кількох значних осіб, його добрих друзів, спровадив їх до Москви. А щоб ліпше доказати про знамірену зраду, поїхав із

337

Козацькі літописи XVII–XVIII ст. як історичні джерела

На боці якого гетьмана симпатії автора літопису?

тим монаршим посланцем і згаданий його генеральний писар Мокрієвич з товаришами. А коли спровадили його, Многогрішного, до Москви і розглянули вину, то відразу його самого з дітьми заслано до міста Архангельського, а інших до Сибіру і в інші віддалені краї на вічне заслання. А на місце Многогрішного дозволено генеральній старшині, полковникам та всьому цьогобічному Запорозькому війську вибрати собі, як казав і вище, іншого гетьмана… Того ж року в Казикермені, в турецькому місті над Дніпром, значно плюндрувало морове повітря і вигубило казикерменського бея з усім його домом. Потім і в Запорозькій Січі під осінь те ж таки повітря учинило значну шкоду в Запорозькому війську... Збірник козацьких літописів: Густинський, Самійла Величка, Грабянки. – К.: Дніпро, 2006. – С. 479, 540–541, 610, 625–626.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

Як визначає своє завдання автор літопису? Чи повно в літописі відображено побут українського козацтва? 3. З літопису гадяцького полковника Григорія Грабянки І заради того, щоб славетні звершення їхні під проводом благополучних вождів здійснені, а особливо за Богдана Хмельницького, преславного вождя запорозького,... щоб звершення ці не пішли в забуття, я замислив оцю історію написати на незабудь нащадкам. Я вибирав дещо з щоденників наших воїнів, що перебували у війську, дещо з духовних та мирських літописців, наскільки міг знайти в них щось достовірне, долучав розповіді очевидців, що ще й нині в живих ходять, і їх розповіді підтверджують слова літописців. І хай читач не думає, що я хоч щось додаю від себе, ні – кажу тільки те, про що повідали історики, що підтвердили очевидці, а я тільки зібрав все це і записав… Відтоді, прославившись у численних битвах, козаки ввійшли в силу і набрали в мужності, привикли до недоїдання, спраги, спеки та до інших незгод просто неба. За харч їм служило звичайне квашене тісто, яке вони варили нарідко і звали соломахою. Стравою своєю були цілком вдоволені, а коли траплялося, що їжа випадала з рибою, або, як козаки кажуть, із щербою, то такий наїдок за найкращу трапезу вважали. Проживають вони в куренях по сто п’ятдесят чоловік, а буває й більше, і всі ото тільки згаданою щойно їжею харчуються. Живе курінь під проводом старшого чоловіка, як правило, у військовій справі найвправнішого, і його шанують і коряться йому, як найстаршому після кошового отамана; але і старші їхні живуть разом із звичайними, і якщо хоч чим скривдять простого, перевершивши своє право, то, так як звичайну сірому, карають на смерть. Злодійство і підступність поміж ними не водиться, а якщо ж трапиться, що хтось візьме путо або канчук, то за це винного вішають на гілці дерева. Кожен має одну або дві одежини. Та коли ідуть походом у турецьку або татарську землю, то беруть дуже велику здобич і везуть назад силу силенну добра всякого. На озброєнні мають самопали, шаблі, келепи, стріли та списи і користуються всім цим так вправно, що і найвправніший польський гусарин або ж рейтар німецький з ними зрівняти-

338

ся не можуть. Є кінні та піші, і стільки їх, козаків, скільки на Малій Русі люду, і їх зовсім не треба силою збирати, як ото в багатьох чужоземних краях роблять, не треба наймом заманювати; а кине клич старший або полковник який і стільки воїнства збереться, що як трава стане, і з цього приводу добре було сказано турецькому цареві, коли той запитався, скільки козацького війська маємо. «У нас, – сказано було, – царю турецький, що лоза то й козак, а де байрак, то по сто й двісті козаків там». І всі вони в січі незмірно хоробрі… …Це була людина [Б. Хмельницький. – Авт.] воістину варта звання гетьмана. Він не боявся біди, у найтяжчому становищі не втрачав голови, не боявся найтяжчої роботи, був міцний духом; з однаковою мужністю зносив мороз і спеку, їв і пив не скільки хотів, а скільки можна було, ні вдень, ні вночі не знемагав від безсоння, а коли справи і труд воїна зморювали його, то він спав невеличку крихту часу і спав не на коштовних ліжках, а в постелі, що до лиця воїну. Лягаючи спати, не думав, як би знайти тихий куточок, а вкладався посеред військового гамору; одягався він так як і всі інші, мав коней та зброю не набагато кращу, ніж в інших. Не раз його бачили, як, укрившись військовим плащем, знеможений, він спав посеред сторожі. Він завжди першим кидався в бій і останній повертався з битви. Маючи ці та до цих подібні достоїнства, зовсім не дивно, що він став переможцем та пострахом для ляхів, а мирянам припав до душі, бо, відійшовши від військових справ та ученій, повністю зайнявся собою. У його воїнства все так було злагоджено, що коли б він не пощадив (про це мовилось уже), то зовсім би міг знищити Польщу…

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Що означає поняття «козацькі літописи»? 2. Який з літописів є найповнішим? 3. Що об’єднує авторів козацьких літописів? 4. Який з літописів ви вважаєте найбільш вірогідним джерелом інформації про події другої половини XVII – початку XVIII ст.? 5. Чому всі автори літописів закінчували виклад подій початком XVIII ст.?

339

Козацькі літописи XVII–XVIII ст. як історичні джерела

Збірник козацьких літописів: Густинський, Самійла Величка, Грабянки. – К.: Дніпро, 2006. – С. 883, 885, 896, 921, 931–932.

ÓÇÀÃÀËÜÍÅÍÍß ÄÎ ÐÎÇÄІËÓ «ÓÊÐÀЇÍÑÜÊІ ÇÅÌËІ â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.» 1. Ïåðøà Ìàëîðîñіéñüêà êîëåãіÿ áóëà ñêàñîâàíà öàðñüêèì óðÿäîì, òîìó ùî… À íà Ëіâîáåðåæíіé Óêðàїíі áóëî âіäíîâëåíî іíñòèòóò ãåòüìàíñòâà Á äî ñêëàäó Ðîñіéñüêîї іìïåðії âêëþ÷åíî Ïðàâîáåðåæíó Óêðàїíó Â ðîñіéñüêі âіéñüêà çíèùèëè Íîâó Ñі÷ Ã çàâåðøèëàñÿ ëіêâіäàöіÿ àâòîíîìíîãî óñòðîþ Ëіâîáåðåæíîї Óêðàїíè 2. Êîëè òåðèòîðіÿ Ñõіäíîї Ãàëè÷èíè îïèíèëàñÿ ó ñêëàäі Àâñòðіéñüêîї іìïåðії? À ó 1772 ð. Á ó 1775 ð. Â ó 1793 ð. Ã ó 1795 ð.

Óêðàїíñüêі çåìëі â 20–90-õ ðîêàõ XVIII ñò.

3. Íà ìîãèëі ÿêîãî äіÿ÷à âèêàðáîâàíî öі ðÿäêè? Çäåñü ïîãðåáåíî òåëî â Áîçå ïî÷èâøåãî êîøåâîãî àòàìàíà êàçàêîâ áûâøåé íåêîãäà Çàïîðîæñêîé ãðîçíîé Ñå÷è, ñîñëàííîãî â ñèþ îáèòåëü â 1776 ãîäó íà ñìèðåíèå. Áóäó÷è îñâîáîæäåí, ñàì íå ïîæåëàë îñòàâèòü îáèòåëü, â êîåé îáðёë äóøåâíîå ñïîêîéñòâèå. À І. Ñіðêà Â І. Áðþõîâåöüêîãî Á Ê. Ãîðäієíêà Ã Ï. Êàëíèøåâñüêîãî 4. Ó ÿêîìó ìіñòі âіäáóâàëèñÿ ïîäії, ïðî ÿêі éäåòüñÿ â óðèâêó іç äæåðåëà? Íåâäîâçі êîçàêè ïіä êîìàíäóâàííÿì Іâàíà Ãîíòè, ÿêі îõîðîíÿëè ìіñòî, ïåðåéøëè íà áіê ïîâñòàëèõ… Ìіñòî áóëî âçÿòî… Ãàéäàìàêè â÷èíèëè ñòðàøíèé ïîãðîì, ïåðåáèâøè ìàéæå äâі òèñÿ÷і øëÿõòè÷іâ, êîð÷ìàðіâ, îðåíäàðіâ, óíіàòñüêèõ ÷åíöіâ, ó÷íіâ âàñèëіàíñüêîї øêîëè. À ó Áіëіé Öåðêâі Á â Óìàíі Â ó ×åðêàñàõ Ã ó Áàðі 5. Óêàæіòü іì’ÿ íàéâіäîìіøîãî âàòàæêà îïðèøêіâñüêîãî ðóõó XVIII ñò. À Ó. Êàðìàëþê Â Ë. Êîáèëèöÿ Á Î. Äîâáóø Ã Ì. Øòîëþê 6. Óñòàíîâіòü õðîíîëîãі÷íó ïîñëіäîâíіñòü ïîäіé 1. à) «Ðіøèòåëüíі ïóíêòè» á) Ïîäîðîæ іìïåðàòðèöі Єëèçàâåòè â Óêðàїíó â) Óêàç Ïåòðà І ïðî çàáîðîíó äðóêóâàòè êíèæêè óêðàїíñüêîþ ìîâîþ 340

7. Ó ÿêèõ óðèâêàõ іñòîðè÷íèõ äæåðåë éäåòüñÿ ïðî ïîäії Êîëіїâùèíè? 1. Áóíò â Óêðàїíі òà Ïîäîëії ñåëÿí іç ãàéäàìàêàìè ñëіä ââàæàòè íàñëіäêîì Áàðñüêîї êîíôåäåðàöії, îñêіëüêè òîé ôàíàòèçì êàòîëèêіâ âèêëèêàâ ó íàøèõ єäèíîâіðíèõ [ïðàâîñëàâíèõ] æîðñòîêèé ñóïðîòèâ. 2. Òîãî æ ðîêó êîçàê Íàëèâàéêî, çіáðàâøè âіéñüêî êîçàêіâ, ïåðø çà âñå îá’ÿâèâñÿ áóâ íà Ïîäіëëі, ó Âîëîõàõ, âäåðñÿ â Òóðåöüêі çåìëі, ïîòіì, ïîâåðòàþ÷èñü äî Ïîëüùі, ñïëþíäðóâàâ ìàєòêè ïàíà Êàëèíîâñüêîãî. 3. Öüîãî ðîêó… ïіøîâ äî Óìàíі Çàëіçíÿê, äå çіáðàëîñÿ ëþäåé іç ðóøíèöÿìè ÷îëîâіê äî òèñÿ÷і, à …óìàíñüêèé ñîòíèê І. Ãîíòà…, ïðèáóâøè äî Çàëіçíÿêà, îãîëîñèâ, ùî âіí ìàє êîçàêіâ äî ÷îòèðüîõñîò… À 1, 3 Á 1, 2 Â 2, 3 Ã 1, 2, 3 8. Ïðî ÿêîãî äіÿ÷à éäåòüñÿ â óðèâêó ç äæåðåëà? Ïðîòÿãîì óñüîãî æèòòÿ âèâ÷àâ Áіáëіþ, ââàæàþ÷è, ùî â êíèçі çàøèôðîâàíà ìóäðіñòü áàãàòüîõ ïîêîëіíü. Òîìó ñâîї òâîðè ïèñàâ íà òåìè àôîðèçìіâ ç Áіáëії, íàìàãàþ÷èñü ðîçêðèòè їõíіé ñèìâîëі÷íèé çìіñò. Íà öіé îñíîâі ðîçðîáèâ ó÷åííÿ ïðî äâі ïðèðîäè – âèäèìó é íåâèäèìó, ùî є â êîæíіé ðå÷і ÷è ÿâèùі, òà òðè ñâіòè – öå Âñåñâіò, Áіáëіÿ, Ëþäèíà. 9. Îõàðàêòåðèçóéòå ðîçâèòîê îñâіòè òà íàóêè â Óêðàїíі ó XVIII ñò. 10. Îõàðàêòåðèçóéòå ðîçâèòîê ìèñòåöòâà ó XVIII ñò. 11. ßêі óêðàїíñüêі òåðèòîðії áóëè ïðèєäíàíî äî Ðîñіéñüêîї òà Àâñòðіéñüêîї іìïåðіé óíàñëіäîê òðüîõ ïîäіëіâ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї? 12. ßêèì ÷èíîì îñâîþâàëèñÿ òåðèòîðії ïіâäíÿ Óêðàїíè ó äðóãіé ïîëîâèíі XVIII ñò.?

341

Узагальнення до розділу «Українські землі в 20–90-х роках XVIII ст.

ã) Òóðáàїâñüêå ïîâñòàííÿ 2. à) Êîëіїâùèíà á) Óêàç Ïåòðà І ïðî ñòâîðåííÿ Ìàëîðîñіéñüêîї êîëåãії â) Äðóãèé ïîäіë Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ã) Çàñíóâàííÿ Íîâîї Ñі÷і 3. à) Ãåòüìàíóâàííÿ Äàíèëà Àïîñòîëà á) Äіÿëüíіñòü «Ïðàâëіííÿ ãåòüìàíñüêîãî óðÿäó» â) Îáðàííÿ ãåòüìàíîì І. Ñêîðîïàäñüêîãî ã) Îñòàòî÷íà ëіêâіäàöіÿ ãåòüìàíñòâà íà Ëіâîáåðåæíіé Óêðàїíі

Óçàãàëüíþâàëüíèé óðîê

ÓÇÀÃÀËÜÍÞÂÀËÜÍÈÉ ÓÐÎÊ. ÓÊÐÀЇÍÀ Â ÐÀÍÍÜÎÌÎÄÅÐÍÓ ÄÎÁÓ ÒÀ ЇЇ ÂÍÅÑÎÊ Ó ÇÀÃÀËÜÍÎЄÂÐÎÏÅÉÑÜÊÓ ÑÏÀÄÙÈÍÓ Âèâ÷åíèé ïðîòÿãîì íàâ÷àëüíîãî ðîêó êóðñ «Іñòîðії Óêðàїíè» îõîïëþє òðè ñòîëіòòÿ – XVI–XVIII, ùî â єâðîïåéñüêіé öèâіëіçàöіéíіé іñòîðії âèçíà÷àєòüñÿ ïîíÿòòÿì «ðàííüîìîäåðíà äîáà». Ùîäî ìàñøòàáíèõ ïîäіé, ÿêі âïëèíóëè íå ëèøå íà ðîçâèòîê єâðîïåéñüêèõ êðàїí, à é íà ñâіòîâó öèâіëіçàöіþ, – öå ïåðіîä âіä ïî÷àòêó Âåëèêèõ ãåîãðàôі÷íèõ âіäêðèòòіâ äî ïåðåìîãè íàä ôåîäàëіçìîì, äâîðÿíñòâîì і ìîíàðõієþ ïіä ÷àñ Âåëèêîї ôðàíöóçüêîї ðåâîëþöії íàïðèêіíöі XVIII ñò. Âåëèêі ãåîãðàôі÷íі âіäêðèòòÿ ïîøèðèëè єâðîïåéñüêó öèâіëіçàöіþ íà іíøі êîíòèíåíòè, ïðèçâåëè äî ïåðåðîçïîäіëó ðåñóðñіâ, ïîÿâè â Єâðîïі íîâèõ ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêèõ êóëüòóð, çìіíè êóëüòóðè çåìëåðîáñòâà, ìіãðàöії íàñåëåííÿ, ôîðìóâàííÿ ìіæíàðîäíîãî ðèíêó òîùî. Ãîëîâíèì òîðãîâåëüíèì øëÿõîì ñòàє îêåàí. Íàáóâàþòü ñèëè і ïîëіòè÷íîãî çíà÷åííÿ äåðæàâè, ÿêі ìàëè âèõіä äî ìîðіâ і îêåàíіâ, à іíøі äåðæàâè âåëè òðèâàëó і âïåðòó áîðîòüáó çà äîñòóï äî íèõ. Òîðãîâåëüíèé îáìіí çáіëüøèâ âèðîáíèöòâî ïðîäóêòіâ õàð÷óâàííÿ, ùî âïëèíóëî íà ðіçêå çðîñòàííÿ êіëüêîñòі íàñåëåííÿ і äàëî ïîøòîâõ øâèäêîìó ðîçâèòêó ìіñò. Òîðãіâëÿ ç íîâîâіäêðèòèìè çåìëÿìè ìàëà íàñëіäêîì і íàêîïè÷åííÿ çîëîòà â єâðîïåéñüêèõ êðàїíàõ, ÿêі âêëàäàëè êàïіòàë ó ðîçâèòîê ìàíóôàêòóðíîãî âèðîáíèöòâà, ùî, â ñâîþ ÷åðãó, ïіäâèùèëî ïîïèò íà ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêó ïðîäóêöіþ (ÿê ñèðîâèíó äëÿ ìàíóôàêòóð), ÿêó ïîñòà÷àëè íà çàõіäíîєâðîïåéñüêèé ðèíîê êðàїíè, äå áóëî áàãàòî çåìëі і ìîæëèâîñòåé äëÿ ðîçâèòêó ñіëüñüêîãî ãîñïîäàðñòâà. XVI–XVIII ñò. – öå ÷àñ іíäóñòðіàëüíîãî ðîçâèòêó äåðæàâ, áîðîòüáè ìіæ íèìè çà ëіäåðñòâî, ÷àñ іñíóâàííÿ і âîєííî-ïîëіòè÷íîї ñèëè âåëèêèõ іìïåðіé (Ñâÿùåííîї Ðèìñüêîї іìïåðії Ãàáñáóðãіâ, Îñìàíñüêîї, à ó XVIII ñò. і Ðîñіéñüêîї). Íà öüîìó òëі óêðàїíñüêèé íàðîä ó XVI ñò. íå ìàâ, ÷åðåç çîâíіøíüîïîëіòè÷íі îáñòàâèíè áіëüø ðàííüîãî ÷àñó, âëàñíîї äåðæàâíîñòі. Ó XVI ñò. åòíі÷íі óêðàїíñüêі çåìëі çíàõîäèëèñÿ ïіä âëàäîþ Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî, Ïîëüùі (ç 1569 ð. – Ðå÷і Ïîñïîëèòîї), Óãîðùèíè, Ìîëäîâñüêîãî êíÿçіâñòâà. ×åðíіãîâî-Ñіâåðùèíà ç 1503 ð. ïåðåáóâàëà ó ñêëàäі Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè. À â ïіâäåííèõ ñòåïàõ êî÷óâàëè òàòàðñüêі îðäè, çàêðèâàþ÷è äîñòóï äî ×îðíîãî ìîðÿ. Öÿ âàæëèâîї ïîëіòè÷íîї âàãè îáñòàâèíà ïåðåøêîäæàëà äîëó÷åííþ Óêðàїíè 342

343

Узагальнювальний урок

äî єâðîïåéñüêîї öèâіëіçàöії, àëå íå âèêëþ÷èëà її ç ïðîöåñó ñîöіàëüíî-åêîíîìі÷íîãî, ïîëіòè÷íîãî òà êóëüòóðíîãî ðîçâèòêó. Öå äîâîäèòü îñâîєíèé ïðîòÿãîì íàâ÷àëüíîãî ðîêó ôàêòè÷íèé ìàòåðіàë. Ðîçøìàòóâàííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü ìіæ íàçâàíèìè ñóñіäíіìè äåðæàâàìè ñâіä÷èòü ïðî òå, ùî Óêðàїíà òîãî ÷àñó áóëà íå ñóá’єêòîì, à îá’єêòîì ïîëіòè÷íèõ âіäíîñèí ó ÖåíòðàëüíîÑõіäíіé òà Ñõіäíіé Єâðîïі. Ãåîïîëіòè÷íå ñòàíîâèùå Óêðàїíè ðîáèëî її ïðèâàáëèâîþ â ïîëіòè÷íèõ ïëàíàõ ðіçíèõ äåðæàâ. Çàçíà÷åíі âèùå єâðîïåéñüêі öèâіëіçàöіéíі ïðîöåñè, îäíàê, íå îáіéøëè óêðàїíñüêі çåìëі. Òàê, ïîïèò íà ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêó ïðîäóêöіþ íà çàõіäíîєâðîïåéñüêîìó ðèíêó ïðèçâіâ äî øâèäêîãî ïîøèðåííÿ â óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ â ñêëàäі Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî і Ïîëüùі ôіëüâàðêîâèõ ãîñïîäàðñòâ і âïðîâàäæåííÿ ïàíùèíè (Óñòàâà íà âîëîêè 1557 ð.). Ëþáëіíñüêà óíіÿ 1569 ð. і óòâîðåííÿ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї (іç çàõîïëåííÿì Ïîëüùåþ óêðàїíñüêèõ çåìåëü, ÿêі ðàíіøå âõîäèëè äî ñêëàäó Âåëèêîãî êíÿçіâñòâà Ëèòîâñüêîãî) çðîáèëè її íàéáіëüøîþ çà ïëîùåþ äåðæàâîþ òà îäíієþ ç ãîëîâíèõ ïîëіòè÷íèõ ñèë ó Єâðîïі. Ïіä âïëèâîì Ïîëüùі â XVI ñò. ó Âåëèêîìó êíÿçіâñòâі Ëèòîâñüêîìó, ïåðåâàæíó áіëüøіñòü òåðèòîðії ÿêîї ñêëàäàëè óêðàїíñüêі і áіëîðóñüêі çåìëі, çàâåðøóєòüñÿ ôîðìóâàííÿ íîâîãî ñóñïіëüíîãî ñòàíó – øëÿõòè. Óêðàїíñüêà øëÿõòà, íå ïîëîíіçîâàíà і íå ïîêàòîëè÷åíà, ó íàñòóïíîìó ñòîëіòòі âіçüìå àêòèâíó ó÷àñòü ó ïðîöåñі òâîðåííÿ íàöіîíàëüíîї äåðæàâíîñòі. Ïðîòå óêðàїíñüêèé íàðîä ñàìå â XVI ñò. ñòàє ñàìîñòіéíèì і àêòèâíèì ÷èííèêîì єâðîïåéñüêîї іñòîðії. Âіëüíі ñåëÿíè і ìіùàíè, çàéìàþ÷èñü ãîñïîäàðñüêîþ äіÿëüíіñòþ, ïîñòóïîâî çàñåëÿþòü Ñåðåäíє і Íèæíє Ïîäíіïðîâ’ÿ ÿê ÷àñòèíó Äèêîãî Ïîëÿ (óòâîðåíîãî âíàñëіäîê ìîíãîëî-òàòàðñüêîї íàâàëè ùå ó ÕІІІ ñò.). Éîãî êîëîíіçàöіÿ â ñåðåäèíі XVI ñò. (êîëè çàâåðøóâàâñÿ ïðîöåñ þðèäè÷íîãî îôîðìëåííÿ øëÿõòè, à áіäíіøèì âîїíàì-áîÿðàì çàãðîæóâàëà ïåðñïåêòèâà ïåðåòâîðåííÿ ó çâè÷àéíèõ ñåëÿí-çåìëåðîáіâ) áóëà ïîñèëåíà îçáðîєíèìè ëþäüìè – ïðîôåñіéíèìè âîїíàìè. Òàê çàðîäèëîñÿ óêðàїíñüêå êîçàöòâî, ÿêå âæå ç êіíöÿ XVI ñò. âèõîäèòü íà ìіæíàðîäíó àðåíó. Ó ñåðåäèíі XVI ñò. óíàñëіäîê îá’єäíàííÿ îêðåìèõ îçáðîєíèõ çàãîíіâ êîçàöòâà óòâîðèëàñÿ Çàïîðîçüêà Ñі÷ – ñâîєðіäíà êîçàöüêà ðåñïóáëіêà. Òîáòî â ìåæàõ êîðäîíіâ äåðæàâè, íà її îêðàїíі ñôîðìóâàâñÿ îêðåìèé äåðæàâíèé îðãàíіçì çі ñâîїì óñòðîєì і ïðàâîì, ôîðìàëüíî ïіäêîíòðîëüíèé òіëüêè âåëèêîìó êíÿçþ (ïіñëÿ 1569 ð. – êîðîëþ), à ôàêòè÷íî ìàéæå íåçàëåæíèé ó ñâîїõ äіÿõ. Äîêè íà Çàïîðîææі íå íàêîïè÷èëàñÿ êðèòè÷íà

Óçàãàëüíþâàëüíèé óðîê

ìàñà ðàäèêàëüíî íàëàøòîâàíèõ êîçàêіâ іç ÷èñëà êðіïîñíèõ ñåëÿí і ìіùàí, ÿêі âòåêëè âіä øâèäêî çðîñòàþ÷îї ïàíùèíè і ïîñèëåííÿ íàöіîíàëüíî-ðåëіãіéíîãî ãíіòó, Ñі÷ íå âõîäèëà ó êîíôðîíòàöіþ ç óðÿäîì. Ïîâñòàííÿ ïî÷àëèñÿ íàïðèêіíöі XVI ñò. і ïåðіîäè÷íî âèáóõàëè àæ äî ðîçãîðòàííÿ Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè óêðàїíñüêîãî íàðîäó ñåðåäèíè XVIІ ñò. ïіä ïðîâîäîì Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî. Âàæëèâèì ôàêòîðîì ôîðìóâàííÿ êîçàöòâà ÿê ñòàíó і éîãî þðèäè÷íîãî îôîðìëåííÿ áóëî óòâîðåííÿ ðåєñòðîâîãî êîçàöòâà (1572 ð.), ÿêå äіÿëî іíîäі ñïіëüíî іç çàïîðîæöÿìè, іíîäі – íàðіçíî. Çàïîðîçüêà Ñі÷ і âçàãàëі óêðàїíñüêå êîçàöòâî äëÿ єâðîïåéñüêèõ êðàїí ñòàëè ñóòòєâèì, íåïåðåáîðíèì áàð’єðîì íàñòóïó íà íèõ Îñìàíñüêîї іìïåðії. І â ïîñòіéíîìó ïðîòèáîðñòâі Ðå÷і Ïîñïîëèòîї і Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè ç Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ і її âàñàëîì Êðèìñüêèì õàíñòâîì ÷èííèê óêðàїíñüêîãî êîçàöòâà ìàâ âåëè÷åçíå çíà÷åííÿ. Òîìó âæå ç êіíöÿ XVI ñò. Çàïîðîçüêà Ñі÷ ïðèâåðòàє äî ñåáå óâàãó óðÿäіâ ðіçíèõ äåðæàâ, ÿêі íàìàãàþòüñÿ âñòàíîâèòè ç íåþ êîíòàêòè і âèêîðèñòàòè її áîéîâó ñèëó ó áîðîòüáі çі ñâîїìè ïðîòèâíèêàìè. Íàñòóïíå ñòîëіòòÿ áóäå äëÿ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і ÷àñîì ùå áіëüøîãî ïіäâèùåííÿ її ðîëі â єâðîïåéñüêèõ ïîäіÿõ. Ñòîñîâíî єäíîñòі öèâіëіçàöіéíîãî ðîçâèòêó Єâðîïè і Óêðàїíè â XVI ñò. ìîæíà íàâåñòè é ïðèêëàä ïîøèðåííÿ іäåé ãóìàíіçìó òà ðîçãîðòàííÿ ðåôîðìàöіéíîãî ðóõó. Ó âіäïîâіäíîìó ïàðàãðàôі ïіäðó÷íèêà çàçíà÷àëîñÿ, ùî â ðіçíèõ êðàїíàõ öåé ðóõ, ìàþ÷è ñïіëüíó ïðè÷èíó, ðîçãîðòàâñÿ ïî-ñâîєìó. Íà óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ éîãî àêòèâíà ôàçà ïðèïàäàє íà äðóãó ïîëîâèíó XVI – ïî÷àòîê XVIІ ñò, і òóò âіí ìàâ ñâîї îñîáëèâîñòі, ïîâ’ÿçàíі ç íàñòóïîì êàòîëèöèçìó і áîðîòüáîþ íàðîäíèõ ìàñ Óêðàїíè çà çáåðåæåííÿ ïðàâîñëàâ’ÿ. Óñêëàäíþâàëà ñèòóàöіþ é іäåéíà áîðîòüáà íàâêîëî Áåðåñòåéñüêîї óíії 1596 ð. Ïåðøà ïîëîâèíà XVIІ ñò. – öå ïåðіîä àêòèâíîãî âèêîðèñòàííÿ êîçàöòâà ÿê âіéñüêîâîї ñèëè ó âіéíàõ ðіçíèõ äåðæàâ (çãàäàєìî ïîëüñüêî-ìîñêîâñüêі âіéíè, ïîëüñüêî-òóðåöüêі ç áèòâàìè ïіä Öåöîðîþ і Õîòèíîì òà іí.) і îäíî÷àñíî çðîñòàííÿ àâòîðèòåòó êîçàöòâà ñåðåä âëàñíîãî íàðîäó, äëÿ ÿêîãî êîçàê ñòàє іäåàëîì. Öå ìàëî ñâîїì íàñëіäêîì çáіëüøåííÿ ÷èñëà âòіêà÷іâ íà Çàïîðîææÿ, à â ìіñöÿõ ïðîæèâàííÿ ãîðîäîâèõ êîçàêіâ íåîôіöіéíîãî âèçíàííÿ ñåëÿíàìè і ìіùàíàìè їõíüîї âëàäè íàä ñîáîþ. Ùî æ ñòîñóєòüñÿ єâðîïåéñüêèõ äåðæàâ, òî â äæåðåëàõ (ïåðø çà âñå ó ïðåñі) óêðàїíñüêèé íàðîä ÷àñòî íàçèâàþòü «êîçàöüêîþ íàöієþ». 344

345

Узагальнювальний урок

Ó XVIІ ñò. Çàïîðîçüêà Ñі÷ – öå çáðîéíі ñèëè óêðàїíñüêîãî íàðîäó і çðàçîê äåìîêðàòè÷íîãî óñòðîþ ñóñïіëüñòâà. Ðàçîì ç ïîëêîâî-ñîòåííèì óñòðîєì ðåєñòðîâîãî êîçàöòâà, çàêðіïëåíèì óòâîðåííÿì øåñòè ïîëêіâ çà Êóðóêіâñüêîþ óãîäîþ 1625 ð. öåé óñòðіé ñòàâ îñíîâîþ ôîðìóâàííÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè â ñåðåäèíі XVIІ ñò. Ðåєñòðîâå êîçàöòâî, ÿêå çíà÷íîþ ìіðîþ âêëþ÷àëî â ñåáå ïîêîçà÷åíó óêðàїíñüêó ïðàâîñëàâíó øëÿõòó, òà çàïîðîçüêà ñі÷îâà ñòàðøèíà áóëè äæåðåëîì ôîðìóâàííÿ êàäðіâ íîâîíàðîäæåíîї êîçàöüêîї äåðæàâè. Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà óêðàїíñüêîãî íàðîäó ïіä ïðîâîäîì Á. Õìåëüíèöüêîãî ñóòòєâî âïëèíóëà íà ñïіââіäíîøåííÿ ñèë єâðîïåéñüêèõ äåðæàâ. Ïðèïèíåííÿ ó 1648 ð. 30-ëіòíüîї âіéíè â Єâðîïі, ó ÿêіé Ðі÷ Ïîñïîëèòà î÷îëþâàëà Êàòîëèöüêó ëіãó äåðæàâ, íå áóëî ïðîñòèì çáіãîì іç ïî÷àòêîì áîðîòüáè óêðàїíñüêîãî íàðîäó çà ñâîþ íåçàëåæíіñòü. Òå, ùî äèïëîìàòè єâðîïåéñüêèõ äåðæàâ îáãîâîðþâàëè ùå ó 20-õ ðîêàõ XVIІ ñò., ñòàëî ðåàëüíіñòþ. Ïîëüùà íå ìîãëà âîþâàòè íà äâà ôðîíòè і çìóøåíà áóëà øóêàòè ìèðó íà çàõîäі. І âæå â ïåðøèé ðіê Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè âåëè÷åçíà òåðèòîðіÿ Óêðàїíè âèëîìèëàñÿ ç-ïіä ïàíóâàííÿ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї, ÿêà âòðàòèëà «іìіäæ» íàéáіëüøîї і íàéñèëüíіøîї єâðîïåéñüêîї äåðæàâè. І òå, ùî âîíà ñàìîñòіéíî íå ìîãëà çäîëàòè ïîâñòàëèé óêðàїíñüêèé íàðîä, ÿêèé ïðîòÿãîì øåñòè ðîêіâ áîðîâñÿ ìàéæå íàîäèíöі, âïëèâàëî íà çìіíè â ìіæíàðîäíèõ âіäíîñèíàõ. Á. Õìåëüíèöüêèé, î÷іëüíèê äåðæàâè, êîçàöüêèé ñòàðøèíà øëÿõåòñüêîãî ïîõîäæåííÿ, ìàâ äèïëîìàòè÷íі çíîñèíè ç áàãàòüìà єâðîïåéñüêèìè äåðæàâàìè. Ó 1654 ð. ó áîðîòüáі çà çâіëüíåííÿ âіä ïîëüñüêî-øëÿõåòñüêîãî ïàíóâàííÿ âіí íàáóâ ìîãóòíüîãî ñîþçíèêà – Ìîñêîâñüêó äåðæàâó, ÿêà â äàâíüîìó ïðîòèñòîÿííі ç Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ ïåðåñëіäóâàëà ñâîї ïîëіòè÷íі ïëàíè – ðîçøèðåííÿ äåðæàâíèõ êîðäîíіâ і ïіäâèùåííÿ ñâîєї ðîëі â єâðîïåéñüêіé ïîëіòèöі. Ôàêòè÷íèé ìàòåðіàë, âèêëàäåíèé ó âіäïîâіäíèõ ïàðàãðàôàõ ïіäðó÷íèêà ïðî âîєííî-ïîëіòè÷íі ïîäії äðóãîї ïîëîâèíè XVIІ ñò., çàñâіä÷óє, ç îäíîãî áîêó, ùî Ìîñêîâñüêà äåðæàâà ðîçãëÿäàëà óêðàїíî-ìîñêîâñüêèé ñîþç ÿê ïіääàíñòâî Óêðàїíè, ç іíøîãî – âåäó÷è âіéíè ç Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ, Øâåöієþ, Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ, êåðóâàëàñÿ ëèøå âëàñíèìè іíòåðåñàìè. Öå ïîêàçóþòü, ó ïåðøîìó âèïàäêó, íàâ’ÿçàíі íîâîîáðàíèì ãåòüìàíàì äîãîâіðíі ñòàòòі, ÿêі ùîðàç áіëüøå îáìåæóâàëè óêðàїíñüêó äåðæàâíіñòü, àæ äî ïîâíîї її ëіêâіäàöії, à â äðóãîìó – Àíäðóñіâñüêå ïåðåìèð’ÿ (1667) і «Âі÷íèé ìèð» (1686) òà іíøі ìіæíàðîäíі äîãîâîðè, ÿêі íàäîâãî çàëèøàëè Óêðàїíó ðîçіðâàíîþ

Óçàãàëüíþâàëüíèé óðîê

íàâïіë ïî Äíіïðó, ùî ñòàâ äåðæàâíèì êîðäîíîì ìіæ äåðæàâàìè-ñóïåðíèêàìè. Áîðîòüáà óêðàїíñüêîãî íàðîäó çà íàöіîíàëüíå âèçâîëåííÿ і âëàñíó äåðæàâíіñòü áóëà äóæå òðèâàëîþ, êðèâàâîþ і âèñíàæëèâîþ. Ñâîáîäó íàðîäó «ïðîñòî òàê» íіõòî і íіêîëè íå äàâàâ. Ðîçãëÿíóòі â ïіäðó÷íèêó ïîäії ñåðåäèíè і äðóãîї ïîëîâèíè XVIІ ñò. ïіäâîäÿòü äî âèñíîâêó é ïðî òå, ùî âèáîðîâøè äåðæàâíіñòü і íåçàëåæíіñòü, òðåáà âìіòè її çàõèùàòè ÿê âіä ïîñÿãàíü àãðåñîðіâ, òàê і âіä âíóòðіøíüîї ðóéíàöії ÷åðåç íåçãîäè ïîëіòè÷íèõ åëіò, ùî çàîõî÷óâàëà öàðñüêà âëàäà, ïіäòðèìóþ÷è òîãî ÷è іíøîãî êàíäèäàòà íà ãåòüìàíñòâî (çà âіäîìèì ïðèíöèïîì «ðîçäіëÿé і âëàäàðþé»), à òàêîæ ñêåðîâóþ÷è íåçàäîâîëåííÿ íàðîäíèõ ìàñ ñâîїì ñòàíîâèùåì (ó òîìó ÷èñëі âіä ïåðåáóâàííÿ íà їõíüîìó ïîâíîìó óòðèìàííі ðîñіéñüêèõ âіéñüê â óêðàїíñüêèõ ìіñòàõ) ïðîòè êîçàöüêîї ñòàðøèíè, ÿêà íàìàãàëàñÿ ðîçøèðþâàòè é ñâîї çåìëåâîëîäіííÿ і ïîñòóïîâî ïåðåòâîðþâàòè ñåëÿí ó ïіääàíèõ. Ó ïîëіòè÷íіé ñôåðі ñòàíîâèùå óêðàїíñüêèõ çåìåëü, ùî ïåðåáóâàëè â ñêëàäі ðіçíèõ äåðæàâ, öіëêîì çàëåæàëî âіä ñïіââіäíîøåííÿ їõíіõ ñèë. Òàê, Ðі÷ Ïîñïîëèòà ç її øëÿõåòñüêîþ àíàðõієþ, ïðàâîì liberum veto, óïåðòèì íåáàæàííÿì óðіâíÿòè â ïðàâàõ ç êàòîëèêàìè íå òіëüêè ÷èñëåííå ïðàâîñëàâíå íàñåëåííÿ Óêðàїíè, à é ÷èñëåííèõ óêðàїíöіâ-ïàðàôіÿí ãðåêî-êàòîëèöüêîї öåðêâè óæå ç äðóãîї ïîëîâèíè XVII, і îñîáëèâî øâèäêî ó XVIII ñò., êðîêóâàëà äî ñâîєї çàãèáåëі, âòðàòèâøè çà òðüîìà ïîäіëàìè (1772, 1793 і 1795 ðð.) íå ëèøå ïðàâîáåðåæíі óêðàїíñüêі çåìëі, à é Ñõіäíó Ãàëè÷èíó, ÿêîþ âîíà âîëîäіëà íåçìіííî ÷îòèðè ñòîëіòòÿ, і â ïіäñóìêó – ñâîþ äåðæàâó âçàãàëі. Òèì ÷àñîì Ìîñêîâñüêà äåðæàâà, íàâïàêè, çìіöíþâàëàñÿ і ðîçøèðþâàëà ñâîї êîðäîíè â ðіçíèõ íàïðÿìêàõ, ó òîìó ÷èñëі âèêîðèñòîâóþ÷è ìàòåðіàëüíèé і ëþäñüêèé ðåñóðñ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè – Ãåòüìàíùèíè і Çàïîðîçüêîї Ñі÷і. À ðîçøèðþþ÷èñü і çìіöíþþ÷èñü, çäіéñíþâàëà íàñòóï íà óêðàїíñüêó äåðæàâíіñòü – àæ äî ëіêâіäàöії ãåòüìàíñòâà і ïîëêîâî-ñîòåííîãî óñòðîþ òà îñîáëèâîãî ïðàâà Ãåòüìàíùèíè і Ñëîáіäñüêîї Óêðàїíè, à òàêîæ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і. Â óìîâàõ Ïіâíі÷íîї âіéíè (1700–1721), ÿêó Ðîñіÿ îãîëîñèëà Øâåöії (ïðèíàãіäíî çâåðíіòü óâàãó, ùî áîéîâі äії âåëèñÿ íå íà òåðèòîðії Øâåöії), ãåòüìàí Іâàí Ìàçåïà, ÿêèé äîáðå ðîçóìіâ ïåðñïåêòèâó і áà÷èâ ðåàëüíі äії öàðèçìó ùîäî ëіêâіäàöії «ïðàâ і âîëüíîñòåé» Ãåòüìàíùèíè, îáðàâ ñâîєðіäíèé øëÿõ âðÿòóâàííÿ Óêðàїíè, àëå çàçíàâ ïîðàçêè (îáñòàâèíè äèâèñü ó âіäïîâіäíîìó ïàðàãðàôі ïіäðó÷íèêà). 346

347

Узагальнювальний урок

Çàâîþâàâøè âèõіä äî Áàëòіéñüêîãî ìîðÿ, ñòàâøè іìïåðієþ, Ðîñіÿ âèêîðèñòîâóâàëà óêðàїíñüêèõ êîçàêіâ íå ëèøå ÿê âîїíіâ ó ÷èñëåííèõ âіéíàõ, êîòðі âåëà ïðîòÿãîì XVIII ñò., à é ÿê äàðìîâó ðîáî÷ó ñèëó: íà áóäіâíèöòâі íîâîї ñòîëèöі ÑàíêòÏåòåðáóðãà, ðèòòі Ëàäîçüêîãî і Âîëãî-Äîíñüêîãî êàíàëіâ, ñïîðóäæåííі ôîðòåöü і óêðіïëåíü äàëåêî çà ìåæàìè Óêðàїíè, äå âîíè ãèíóëè âіä ãîëîäó, õîëîäó, õâîðîá (іíîäі äî òðåòèíè ñêëàäó âіäïðàâëåíèõ ó òðóäîâèé ïîõіä êîçàêіâ). Ó XVIII ñò. ó ñòàíîâèùі óêðàїíñüêèõ çåìåëü âіäáóëèñÿ âåëèêі çìіíè. Ïî-ïåðøå, Ïðàâîáåðåææÿ âíàñëіäîê ïîäіëіâ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї âіäіéøëî äî Ðîñіéñüêîї іìïåðії. Öèì ôàêòè÷íî áóëî ëіêâіäîâàíî íàñëіäêè Àíäðóñіâñüêîãî ïåðåìèð’ÿ 1667 ð. і «Âі÷íîãî ìèðó» 1686 ð. Ó ñôåðі ñîöіàëüíî-åêîíîìі÷íіé ó XVI–XVIII ñò. òàêîæ âіäáóëèñÿ äóæå âàæëèâі çìіíè – âіä çàêðіïà÷åííÿ ñåëÿí çãіäíî ç Óñòàâîþ íà âîëîêè (1557) і øâèäêîãî çðîñòàííÿ ïàíùèíè äî ëіêâіäàöії її ÿâî÷íèì ïîðÿäêîì (òîáòî áåç çàêîíó ÷è ðîçïîðÿäæåííÿ âåðõîâíîї âëàäè) íà âèçâîëåíіé âіä іíîçåìíîãî ïàíóâàííÿ òåðèòîðії â ðîêè Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîї âіéíè ñåðåäèíè XVII ñò. Òîäі óòâîðèëèñÿ ãîñïîäàðñòâà äðіáíèõ âëàñíèêіâ, çàñíîâàíі íà îñîáèñòіé ïðàöі ñåëÿíèíà, ÿêèé, ó ðàçі ïîòðåáè, ìіã âèêîðèñòîâóâàòè íàéìàíó ïðàöþ. Çåìëþ òàêîæ ñïî÷àòêó ìіã áðàòè êîæåí, õòî áàæàâ ãîñïîäàðþâàòè і çäàòåí áóâ її îáðîáëÿòè. Çàéìàíùèíà áóëà áåçóêàçíèì øëÿõîì íàáóòòÿ çåìëі âñіìà ñòàíàìè óêðàїíñüêîãî ñóñïіëüñòâà. Ëèøå çãîäîì êîçàöüêà ñòàðøèíà, ìîíàñòèðі і öåðêâè, îêðåìі çàìîæíі ìіùàíè ñòàëè îòðèìóâàòè íà ñâîї âîëîäіííÿ þðèäè÷íі àêòè. Ïîñòóïîâà ëіêâіäàöіÿ óêðàїíñüêîї äåðæàâíîñòі ñàìîäåðæàâíîþ іìïåðієþ, çðîñòàííÿ êîçàöüêî-ñòàðøèíñüêîãî çåìëåâîëîäіííÿ і åêîíîìі÷íîї çàëåæíîñòі ñåëÿí ïðèçâåëè äî çíèùåííÿ çàðîäêіâ êàïіòàëіñòè÷íèõ âіäíîñèí íà Ãåòüìàíùèíі (ôåðìåðñüêі ãîñïîäàðñòâà, ïîâ’ÿçàíі ç ðèíêîì, à òàêîæ íàéìàíà ïðàöÿ) ó äðóãіé ïîëîâèíі XVIIІ ñò., òà äî ëіêâіäàöії ïî ñóòі ðåñïóáëіêàíñüêîї Ãåòüìàíùèíè, à ñëіäîì çà òèì – ïîâòîðíîãî çàêðіïà÷åííÿ ñåëÿí (1783). Çàïîðîçüêà Ñі÷ ÿê ñâîєðіäíà ðåñïóáëіêà òàêîæ ïåðåæèëà çíà÷íó åâîëþöіþ. Ó îñòàííіé ïåðіîä ñâîãî іñíóâàííÿ âæå íå áóëî ïîõîäіâ çàïîðîæöіâ, íàáóâàþòü çíà÷íîãî ðîçâèòêó çèìіâíèêè ÿê ñóòî ôåðìåðñüêі ãîñïîäàðñòâà, ÿêі ñóïåðå÷èëè ñàìîäåðæàâíî-êðіïîñíèöüêîìó ëàäó Ðîñії. Òîìó â 1775 ð. Ðîñіÿ і ëіêâіäóâàëà öþ îñíîâíó çàãðîçó іñíóþ÷îìó ëàäó â іìïåðії. Öèì ñàìèì ùå é áóëî ëіêâіäîâàíî çáðîéíі ñèëè óêðàїíñüêîãî íàðîäó, ùî óìîæëèâèëî íåçàáàðîì і ïîâíó ëіêâіäàöіþ Ãåòüìàíùèíè ÿê äåðæàâè.

Óçàãàëüíþâàëüíèé óðîê

Ðîçãëÿä ôàêòè÷íîãî ìàòåðіàëó ç іñòîðії ñòâîðåííÿ äóõîâíèõ öіííîñòåé íàðîäó çàñâіä÷óє äâі ãîëîâíі îçíàêè êóëüòóðíîãî ïðîöåñó Óêðàїíè XVII–XVIII ñò. Ïî-ïåðøå, çà áóäü-ÿêèõ óìîâ, ñïðèÿòëèâèõ і íåñïðèÿòëèâèõ, âіäáóâàâñÿ ïîñòóïàëüíèé ïðîöåñ íàêîïè÷åííÿ äóõîâíèõ öіííîñòåé ó âñіõ ãàëóçÿõ, æàíðàõ і ôîðìàõ êóëüòóðè. Ïî-äðóãå, íåçâàæàþ÷è íà ðîçіðâàíіñòü óêðàїíñüêèõ çåìåëü îäíî÷àñíî і òðèâàëèé ÷àñ ìіæ êіëüêîìà äåðæàâàìè, ñàíêöіîíîâàíà íèìè äåíàöіîíàëіçàöіÿ â ñôåðі óêðàїíñüêîї êóëüòóðè, êîíôëіêòè é іäåîëîãі÷íà áîðîòüáà ðåëіãіéíèõ êîíôåñіé, íàâіòü ôіçè÷íà ðóéíàöіÿ âíàñëіäîê ÷èñëåííèõ áîéîâèõ äіé àðõіòåêòóðíèõ ïàì’ÿòîê, äîêóìåíòіâ, êíèã – íå çìîãëè ïîðóøèòè єäíіñòü óêðàїíñüêîї êóëüòóðè. Óêðàїíöі, ñïðèéìàþ÷è êðàùі êóëüòóðíі äîñÿãíåííÿ єâðîïåéñüêîї êóëüòóðè і ñòâîðþþ÷è ñâîї âëàñíі, çðîáèëè çíà÷íèé âíåñîê ó çàãàëüíîєâðîïåéñüêó äóõîâíó ñêàðáíèöþ. Ðÿòóþ÷èñü âіä äåíàöіîíàëіçàöії, óêðàїíñüêèé íàðîä ñòâîðèâ øèðîêó ìåðåæó áðàòñüêèõ øêіë і äðóêàðåíü. Êèєâî-Ìîãèëÿíñüêà êîëåãіÿ (àêàäåìіÿ) çàáåçïå÷óâàëà êàäðàìè íå ëèøå óêðàїíñüêі çåìëі. Îñîáëèâî áàãàòî її âèïóñêíèêè і âèêëàäà÷і çðîáèëè äëÿ êóëüòóðíîãî ðîçâèòêó (îñâіòè, íàóêè, öåðêîâíîãî æèòòÿ) Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè. Íåäàðìà öàðñüêèé óðÿä êðàùèõ іç íèõ çàáèðàâ äî Ðîñії, ó òîìó ÷èñëі íàéçäіáíіøèõ ó ðіçíèõ ãàëóçÿõ îñâіòè, íàóêè, ìèñòåöòâà, áàãàòî ç ÿêèõ íàâ÷àëèñÿ і â єâðîïåéñüêèõ óíіâåðñèòåòàõ, äåÿêі ç íèõ íàâіòü âèêëàäàëè òàì. Ïðîéøîâøè çà òðè (ðîçãëÿíóòі â ïіäðó÷íèêó) ñòîëіòòÿ òàêі íåéìîâіðíі âèïðîáóâàííÿ, íàðîä çóìіâ çáåðåãòè ñâîþ іñòîðіþ òà êóëüòóðó і íàêîïè÷óâàâ ñèëè äëÿ áîðîòüáè çà ñâîþ íåçàëåæíіñòü, äåìîêðàòіþ, ëþäñüêó ãіäíіñòü.

348

349

Îëåêñàíäð (1501–1506)

Ñèãіçìóíä І (1506–1548). Ñèãіçìóíä ІІ Àâãóñò (1548–1572). Óòâîðåííÿ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї (1569)

XVI ñò. – Ðåôîðìàöіÿ. Ïåðøà áóðæóàçíà ðåâîëþöіÿ â Єâðîïі і âèíèêíåííÿ іíäóñòðіàëüíîãî ñóñïіëüñòâà (1566–1609, Íіäåðëàíäè). Ôîðìóâàííÿ áóðæóàçії, âèíèêíåííÿ ôåðìåðñòâà, ïî÷àòîê ìàíóôàêòóðíîї ïðîìèñëîâîñòі

Ïîëüùà (ç 1569 ð. – Ðі÷ Ïîñïîëèòà)

Âåëèêі ãåîãðàôі÷íі âіäêðèòòÿ (1492–1789). Ïîøèðåííÿ íà çåìíіé êóëі єâðîïåéñüêîї öèâіëіçàöії

Ñâіòîâà іñòîðіÿ

Ñèãіçìóíä І (1506–1544). Ñèãіçìóíä ІІ Àâãóñò (1544–1572). Çàâåðøåííÿ þðèäè÷íîãî îôîðìëåííÿ øëÿõòè ÿê ñòàíó (1566). Óíіÿ ç Ïîëüùåþ ç ïåâíîþ àâòîíîìієþ

Îëåêñàíäð (1492–1506)

Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ëèòîâñüêå (äî 1569 ð.)

Іâàí IV Ãðîçíèé (1533–1584). Îïðè÷íèíà. Ëіâîíñüêà âіéíà (1558–1583)

Âàñèëü ІІІ Іâàíîâè÷ (1505–1533)

Ìîñêîâñüêà äåðæàâà – Ðîñіÿ

ÄåâëåòҐіðåé І (1551–1577)

õàí ÌåíґëіҐіðåé (1466–1515 ç ïåðåðâàìè)

Îñìàíñüêà іìïåðіÿ і Êðèìñüêå õàíñòâî

Óêðàїíà

1508 – ïîâñòàííÿ íà ÷îëі ç êíÿçåì Ìèõàéëîì Ãëèíñüêèì. Ëèòîâñüêі ñòàòóòè (1529, 1566). Çàñíóâàííÿ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і (1552). Âïðîâàäæåííÿ ôіëüâàðêіâ і ïàíùèíè (1557). Ëþáëіíñüêà óíіÿ і çàãàðáàííÿ óêðàїíñüêèõ çåìåëü Ïîëüùåþ (1569). Ïîÿâà ðåєñòðîâîãî êîçàöòâà (1572). Ïî÷àòîê êíèãîäðóêóâàííÿ â Óêðàїíі (1574)

1492 – ïåðøà çãàäêà â äîêóìåíòàõ ïðî óêðàїíñüêèõ êîçàêіâ

Ñèíõðîíіñòè÷íà òàáëèöÿ îñíîâíèõ ïîäіé òà ïðàâëіíü äåðæàâ, ç ÿêèìè ïîâ’ÿçàíà іñòîðіÿ Óêðàїíè XVI–XVIІІ ñò.

350

Òðèäöÿòèëіòíÿ âіéíà â Єâðîïі (1618– 1648)

Êîëîíіçàöіÿ єâðîïåéöÿìè Ïіâíі÷íîї Àìåðèêè.

Áóðæóàçíà ðåâîëþöіÿ â Àíãëії (1640–1660).

Ñâіòîâà іñòîðіÿ

Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ëèòîâñüêå (äî 1569 ð.)

ßí ІІ Êàçèìèð (1648–1668)

Êîðîëü Ãåíðіõ Âàëóà (1573–1574). «Ãåíðіõîâі àðòèêóëè», óòâåðäæåííÿ ñòàíîâîї «øëÿõåòñüêîї äåìîêðàòії» і ïðàâà øëÿõòè âèñòóïàòè іç çáðîєþ ïðîòè êîðîëÿ (êîíôåäåðàòè). Ñòåôàí Áàòîðіé (1576–1586). Ñèãіçìóíä ІІІ Âàçà (1587–1632). Ñïðîáà êîðîëåâè÷à Âëàäèñëàâà óòâåðäèòèñÿ íà öàðñüêîìó òðîíі â Ìîñêâі (1617–1618). Äåóëіíñüêå ïåðåìèð’ÿ і ïðèєäíàííÿ äî Ðå÷і Ïîñïîëèòîї Ñìîëåíùèíè і Íîâãîðîä-Ñіâåðùèíè (1618). Õîòèíñüêà âіéíà ç òóðêàìè (1620– 1621). Âëàäèñëàâ IV (1632–1648). Ñìîëåíñüêà âіéíà ç Ìîñêîâієþ (1632– 1634)

Ïîëüùà (ç 1569 ð. – Ðі÷ Ïîñïîëèòà)

Ìèõàéëî Ðîìàíîâ (1613–1645). Îëåêñіé Ìèõàéëîâè÷ (1645–16760). Âіéíà ç Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ (1654–1667). Ïîâíå çàêðіïà÷åííÿ ñåëÿí çà Ñîáîðíèì Óëîæåííÿì 1649 ð.

Áîðèñ Ãîäóíîâ (1598–1605).

Ôåäіð Іâàíîâè÷ (1584–1598). Âèíèêíåííÿ Ìîñêîâñüêîї ïàòðіàðõії (1589).

Ìîñêîâñüêà äåðæàâà – Ðîñіÿ

ІñëàìҐіðåé ІІІ (1644–1654). ÌóõàìåäҐіðåé ІV (1654–1665). Àäіëü-Ґіðåé (1665–1671)

ÌóõàìåäҐіðåé ІІІ (1623–1627).

Îñìàíñüêà іìïåðіÿ і Êðèìñüêå õàíñòâî

Çáіëüøåííÿ êîçàöüêîãî ðåєñòðó, íàäàííÿ êîçàêàì ïðèâіëåþ íà âîëîäіííÿ çåìëÿìè òà êîçàöüêèõ êëåéíîäіâ (1576). ІІІ Ëèòîâñüêèé ñòàòóò (1588). Ïîâñòàííÿ ïіä ïðîâîäîì Ê. Êîñèíñüêîãî òà Ñ. Íàëèâàéêà (90-òі ðð. XVI ñò.). Áåðåñòåéñüêà öåðêîâíà óíіÿ (1596). Ãåòüìàí Ïåòðî Ñàãàéäà÷íèé (1616– 1622) і àêòèâіçàöіÿ ìîðñüêèõ ïîõîäіâ, ó÷àñòü êîçàêіâ ó Õîòèíñüêіé âіéíі 1620–1621. Ïîâñòàííÿ êîçàêіâ íà ÷îëі ç Ì. Æìàéëîì; Êóðóêіâñüêà óãîäà і âèíèêíåííÿ øåñòè êîçàöüêèõ ïîëêіâ ÿê àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíèõ îäèíèöü (1625). Íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíà âіéíà 1648– 1657 ðð.; âèíèêíåííÿ Óêðàїíñüêîї êîçàöüêîї äåðæàâè. Ëіêâіäàöіÿ êðіïàöòâà íà âèçâîëåíіé òåðèòîðії (1648– 1783). Ðóїíà. Àíäðóñіâñüêå ïåðåìèð’ÿ 1667 ð. і ïîäіë Óêðàїíè ïî Äíіïðó ìіæ Ìîñêîâñüêîþ äåðæàâîþ і Ðі÷÷þ Ïîñïîëèòîþ. Âі÷íèé ìèð (1686). Ãåòüìàíñòâî Á. Õìåëüíèöüêîãî (1648– 1657); І. Âèãîâñüêîãî (1657–1659); Þ. Õìåëüíèöüêîãî (1659–1663)

Óêðàїíà

Ïðîäîâæåííÿ òàáëèöі

351

Àìåðèêàíñüêà áóðæóàçíà ðåâîëþöіÿ (1775– 1783). Óòâîðåííÿ ÑØÀ, ïðèéíÿòòÿ äåìîêðàòè÷íîї êîíñòèòóöії (1787). Âåëèêà ôðàíöóçüêà ðåâîëþöіÿ (1789–1794)

Ñåìèëіòíÿ âіéíà â Єâðîïі (1756–1763)

XVIII ñò. – áîðîòüáà äåðæàâ çà êîëîíії. Çàâåðøåííÿ ïðîìèñëîâîãî ïåðåâîðîòó. Áóðæóàçíі ðåâîëþöії. Ïðîñâіòíèöòâî.

Âіäåíñüêà áèòâà ç òóðêàìè (1683)

Ñâіòîâà іñòîðіÿ

Âåëèêå êíÿçіâñòâî Ëèòîâñüêå (äî 1569 ð.)

Ñòàíіñëàâ Àâãóñò Ïîíÿòîâñüêèé (1764–17950). Òðè ïîäіëè Ðå÷і Ïîñïîëèòîї (1772, 1793, 1795) ìіæ Àâñòðієþ, Ïðóññієþ і Ðîñієþ. Ëіêâіäàöіÿ Ðå÷і Ïîñïîëèòîї ÿê äåðæàâè

Àâãóñò ІІІ Ôðіäåðіê (1733–1763)

Ñòàíіñëàâ Ëåùèíñüêèé (1704–1709).

Àâãóñò ІІ Ôðіäåðіê (1697–1733).

Ìèõàéëî Âèøíåâåöüêèé (1669–1673 ßí ІІІ Ñîáåñüêèé (1674–1696)

Ïîëüùà (ç 1569 ð. – Ðі÷ Ïîñïîëèòà)

Êàòåðèíà ІІ (1762–1796). Ðîñіéñüêîòóðåöüêà âіéíà (1768–1774). Ñåëÿíñüêà âіéíà ïіä ïðîâîäîì Î. Ïóãà÷îâà (1773–1775)

Ïåòðî І (1687–1725). Ïіâíі÷íà âіéíà (1700–1721). Ïðîãîëîøåííÿ Ðîñії іìïåðієþ (1721). Ïàëàöîâі ïåðåâîðîòè. Ðîñіéñüêîòóðåöüêà âіéíà (1735–1739). Єëèçàâåòà Ïåòðіâíà (1741–1761)

Ôåäіð Îëåêñіéîâè÷ (1676–1682). Іâàí і Ïåòðî Îëåêñіéîâè÷і òà їõ ðåãåíòøà Ñîôіÿ (1672–1687)

Ìîñêîâñüêà äåðæàâà – Ðîñіÿ

Øàãіí-Ґіðåé (1777–1783). Ïðèєäíàííÿ Êðèìñüêîãî õàíñòâà äî Ðîñії

ÄåâëåòҐіðåé ІІІ (1699–1724)

Ñåëіì-Ґіðåé І (1671–1678; 1684–1691). Ìóðàä-Ґіðåé (1678–1684)

Îñìàíñüêà іìïåðіÿ і Êðèìñüêå õàíñòâî

Êîëіїâùèíà íà Ïðàâîáåðåææі (1768). Ëіêâіäàöіÿ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і (1775). Çàõîïëåííÿ Àâñòðієþ Ãàëè÷èíè âíàñëіäîê Ïåðøîãî ïîäіëó Ðå÷і Ïîñïîëèòîї (1772–1918). Ïðèєäíàííÿ Ïðàâîáåðåæíîї Óêðàїíè äî Ðîñії âíàñëіäîê Äðóãîãî ïîäіëó Ðå÷і Ïîñïîëèòîї (1793). Çíèùåííÿ äåðæàâíîñòі Ãåòüìàíùèíè і âïðîâàäæåííÿ çàãàëüíîіìïåðñüêîãî óñòðîþ (1782). Çàêðіïà÷åííÿ ñåëÿí Ãåòüìàíùèíè (1783)

Ãåòüìàíñòâî І. Ìàçåïè (1687–1709). Ïîâñòàííÿ íà Ïðàâîáåðåææі Ñ. Ïàëіÿ (1702– 1704). Ñïðîáà І. Ìàçåïè çáåðåãòè óêðàїíñüêó äåðæàâíіñòü ÷åðåç ñîþç іç øâåäàìè (1708). Çðóéíóâàííÿ Çàïîðîçüêîї Ñі÷і (1709). Êîíñòèòóöіÿ Ï. Îðëèêà (1710). Ãåòüìàí І. Ñêîðîïàäñüêèé (1708–1722). Ëіêâіäàöіÿ ãåòüìàíñòâà (1722–1727). Ãåòüìàíñòâî Ä. Àïîñòîëà (1727–1734). Ëіêâіäàöіÿ ãåòüìàíñòâà (1734–1750). Íîâà Ñі÷ (1734–1775). Ãåòüìàí Êèðèëî Ðîçóìîâñüêèé (1750–1764). Ñïðîáà ðåôîðì

Ãåòüìàíñòâî І. Áðþõîâåöüêîãî (1663–1665); Ä. Ìíîãîãðіøíîãî (1665–1672). Ãåòüìàíñòâî І. Ñàìîéëîâè÷à (1672–1687)

Óêðàїíà

Ïðîäîâæåííÿ òàáëèöі

ІÑÒÎÐÈÊÎ-ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍІ ÍÀÇÂÈ ÓÊÐÀЇÍÑÜÊÈÕ ÇÅÌÅËÜ XVI–XVIII ñò. Áðàöëàâùèíà – ñõіäíà ÷àñòèíà Ïîäіëëÿ іç öåíòðîì ó ì. Áðàöëàâі. Çáіãàєòüñÿ ç ìåæàìè Áðàöëàâñüêîãî âîєâîäñòâà. Íèíі – Âіííèöüêà îáëàñòü. Áóêîâèíà – òåðèòîðіÿ ìіæ ñåðåäíüîþ òå÷ієþ Äíіñòðà òà ãîëîâíèì Êàðïàòñüêèì õðåáòîì ó äîëèíàõ âåðõíüîї òå÷ії ð. Ïðóòó і ð. Ñåðåòó. Íèíі Ïіâäåííà Áóêîâèíà – òåðèòîðіÿ Ðóìóíії, Ïіâíі÷íà Áóêîâèíà – òåðèòîðіÿ ×åðíіâåöüêîї îáëàñòі. Âåëèêèé Ëóã – ó ÕVІ–ÕVIII ñò. òàê íàçèâàëèñÿ ïëàâíі â ïîíèççі Äíіïðà (íèæ÷å î. Õîðòèöÿ), äå æèëè é ãîñïîäàðþâàëè çàïîðîçüêі êîçàêè. Çàãàëüíà ïëîùà Âåëèêîãî Ëóãó ñòàíîâèëà ïîíàä 400 êâ. êì. 1956 ð. öþ òåðèòîðіþ çàòîïèëè âîäè Êàõîâñüêîãî âîäîñõîâèùà. Âîëèíü – òåðèòîðіÿ â áàñåéíі ïðèòîê ð. Ïðèï’ÿòі é âåðõіâ’їâ Çàõіäíîãî Áóãó. Íèíі – Âîëèíñüêà îáëàñòü іç öåíòðîì ó ì. Ëóöüêó. Ãàëè÷èíà (Ñõіäíà é Çàõіäíà) – òåðèòîðіÿ íà ïіâíі÷ âіä Êàðïàòñüêèõ ãіð ó áàñåéíі ðі÷îê Äíіñòðà (âåðõíÿ é ñåðåäíÿ òå÷ії), Çàõіäíîãî Áóãó (âåðõíÿ òå÷іÿ), Ñÿíó (âåðõíÿ òå÷іÿ); òåðèòîðіÿ ñó÷àñíèõ Ëüâіâñüêîї, Іâàíî-Ôðàíêіâñüêîї, Òåðíîïіëüñüêîї îáëàñòåé, à òàêîæ Ïåðåìèøëüñüêîãî, Æåøіâñüêîãî, Çàìîéñüêîãî, Õîëìñüêîãî òà іíøèõ âîєâîäñòâ Ïîëüùі. Öåíòð Ñõіäíîї Ãàëè÷èíè – ì. Ëüâіâ. Ãåòüìàíùèíà – ó äðóãіé ïîëîâèíі ÕVII–ÕVIII ñò. íàïіâîôіöіéíà íàçâà Ëіâîáåðåæíîї Óêðàїíè (ç Êèєâîì), ùî ïåðåáóâàëà ïіä âëàäîþ ðîñіéñüêîãî öàðÿ. Íèíі ×åðíіãіâñüêà é Ïîëòàâñüêà îáëàñòі òà ÷àñòèíè äåÿêèõ ñóìіæíèõ îáëàñòåé. Çàêàðïàòòÿ – ñó÷àñíà Çàêàðïàòñüêà îáëàñòü òà çåìëі, íàñåëåíі ðóñèíàìè-óêðàїíöÿìè â òåïåðіøíіé Ñëîâà÷÷èíі é Ðóìóíії. Çàïîðîææÿ, àáî Âîëüíîñòі Âіéñüêà Çàïîðîçüêîãî Íèçîâîãî, – íàçâà âîëîäіíü Çàïîðîçüêîї Ñі÷і. Ñó÷àñíі Äíіïðîïåòðîâñüêà, Çàïîðіçüêà òà ÷àñòèíà Êіðîâîãðàäñüêîї, Äîíåöüêîї і Õåðñîíñüêîї îáëàñòåé. Çàïîðîçüêà Ñі÷ – íàçâà âæèâàëàñÿ ÿê ñèíîíіì «Çàïîðîææÿ». Ó âóçüêîìó çíà÷åííі – öåíòðàëüíå óêðіïëåíå ïîñåëåííÿ êîçàêіâ, äå ïåðåáóâàëà êîçàöüêà âëàäà (Êіø). Ìàє ïàðàëåëüíі íàçâè çàëåæíî âіä ðîçòàøóâàííÿ: Õîðòèöüêà, Òîìàêіâñüêà, Áàçàâëóöüêà, Ìèêèòèíñüêà, ×îðòîìëèöüêà, Êàì’ÿíñüêà, Îëåøêіâñüêà, Íîâà (Ïіäïіëüíåíñüêà). Іñíóâàëà â ÕVІ–ÕVIII ñò. Êèїâùèíà – òî÷íî íå çáіãàëàñÿ ç ìåæàìè ñó÷àñíîї Êèїâñüêîї îáëàñòі. Çàëåæíî âіä ÷àñó íàçâà îçíà÷àëà çåìëі Êèїâñüêîãî êíÿçіâñòâà, âîєâîäñòâà, íàìіñíèöòâà, ãóáåðíії. Ëіâîáåðåæíà Óêðàїíà – òå ñàìå, ùî é Ãåòüìàíùèíà, ïðîòå âæèâàєòüñÿ é ùîäî іíøèõ ïåðіîäіâ іñòîðії, à íå ëèøå äðóãîї ïîëîâèíè ÕVІ–ÕVIII ñò. Ìàëîðîñіÿ – â îôіöіéíèõ äîêóìåíòàõ öàðñüêîї Ðîñії íàçâà òієї ÷àñòèíè Óêðàїíè, ÿêà ç äðóãîї ïîëîâèíè XVII ñò. âõîäèëà äî ñêëàäó Ìîñêîâñüêîї äåðæàâè. Íàääíіïðÿíùèíà – ëіòåðàòóðíà íàçâà çåìåëü, ùî ïðèëÿãàþòü ç îáîõ áîêіâ äî Äíіïðà.

352

Íèæíє Ïîäíіïðîâ’ÿ – òå ñàìå, ùî é Íàääíіïðÿíùèíà, àëå íà âіäòèíêó Äíіïðà íà òåðèòîðії Äíіïðîïåòðîâñüêîї òà Çàïîðіçüêîї îáëàñòåé і íèæ÷å. Íèç – òå ñàìå, ùî é Çàïîðîçüêà Ñі÷. Ó ÕVІ–ÕVIII ñò. öÿ íàçâà ÷àñòî âæèâàëàñÿ äëÿ îçíà÷åííÿ òåðèòîðії, îñâîєíîї êîçàêàìè-çàïîðîæöÿìè, äå ïðîæèâàëè íåðåєñòðîâöі. Íîâãîðîä-Ñіâåðùèíà – ïіâíі÷íà ÷àñòèíà ñó÷àñíèõ ×åðíіãіâñüêîї îáëàñòі òà Áðÿíñüêîї îáëàñòі Ðîñії (Ñòàðîäóáùèíà). Íîâîðîñіÿ – øòó÷íèé òåðìіí, ùî âèíèê â îôіöіéíèõ äîêóìåíòàõ öàðñüêîї Ðîñії 1765 ð. äëÿ îçíà÷åííÿ âåëèêîї òåðèòîðії íà ïіâäíі äåðæàâè áåç ÷іòêèõ êîðäîíіâ. Íèíі öå çåìëі Óêðàїíè, Ðîñії òà Ìîëäîâè. Ïіâäåííà (Ñòåïîâà) Óêðàїíà – îáøèðíèé ðåãіîí, ùî îõîïëþє êіëüêà ñó÷àñíèõ îáëàñòåé (Äíіïðîïåòðîâñüêó, Çàïîðіçüêó, Õåðñîíñüêó, Îäåñüêó, Ìèêîëàїâñüêó). Ïіâíі÷íå Ïðè÷îðíîìîð’ÿ – òåðèòîðіÿ íèíіøíіõ Õåðñîíñüêîї, Ìèêîëàїâñüêîї, Îäåñüêîї, Çàïîðіçüêîї, Äíіïðîïåòðîâñüêîї îáëàñòåé òà Êðèìó. Ïîäіëëÿ – çåìëі â áàñåéíі Ïіâäåííîãî Áóãó é ëіâîáåðåæíîãî áàñåéíó Äíіñòðà, ÿêі äî XVI ñò. íàçèâàëèñÿ Ïîíèççÿì. Íèíі – öå òåðèòîðіÿ Õìåëüíèöüêîї і Âіííèöüêîї îáëàñòåé. Ïîäíіïðîâ’ÿ – òå ñàìå, ùî é Íàääíіïðÿíùèíà, ïðîòå ÷àñòіøå âæèâàєòüñÿ, êîëè éäåòüñÿ ïðî çåìëі íèíіøíіõ Äíіïðîïåòðîâñüêîї òà Çàïîðіçüêîї îáëàñòåé. Ïîêóòòÿ – ïіâäåííà ÷àñòèíà ñó÷àñíîї Іâàíî-Ôðàíêіâùèíè. Ïîëіññÿ – òåðèòîðіÿ â áàñåéíі ðі÷îê Ïðèï’ÿòі, ñåðåäíüîãî Äíіïðà é Äåñíè (Ïіíñüêà íèçîâèíà). Óêðàїíñüêå Ïîëіññÿ – öå ïіâíі÷íі çåìëі ñó÷àñíèõ ×åðíіãіâñüêîї, Êèїâñüêîї, Âîëèíñüêîї, Ðіâíåíñüêîї òà Æèòîìèðñüêîї îáëàñòåé. Ïðàâîáåðåæíà Óêðàїíà – іñòîðè÷íà íàçâà ÷àñòèíè Óêðàїíè, ÿêà ïіñëÿ Àíäðóñіâñüêîãî ïåðåìèð’ÿ ìіæ Ðîñієþ òà Ïîëüùåþ âіäіéøëà äî Ïîëüùі. Ïðèêàðïàòòÿ – ÷àñòèíà çàõіäíîóêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ïåðåäãіð’ї Êàðïàò. Çîêðåìà, âæèâàєòüñÿ äëÿ îçíà÷åííÿ òåðèòîðії Іâàíî-Ôðàíêіâñüêîї òà Ëüâіâñüêîї îáëàñòåé. Ñåðåäíє Ïîäíіïðîâ’ÿ – òå ñàìå, ùî é Íàääíіïðÿíùèíà, àëå â ìåæàõ ñåðåäíüîї òå÷ії Äíіïðà. Ñëîáіäñüêà Óêðàїíà (Ñëîáîæàíùèíà) – іñòîðè÷íà òåðèòîðіÿ, ùî îõîïëþє íèíіøíі Õàðêіâñüêó, Ñóìñüêó òà ÷àñòèíó Äîíåöüêîї, Ëóãàíñüêîї îáëàñòåé Óêðàїíè, à òàêîæ Âîðîíåçüêîї, Êóðñüêîї òà Áєëãîðîäñüêîї îáëàñòåé Ðîñії.

353