Історія України 7 клас Свідерський 2015

Ю. Ю. Свідерський, Н. Ю. Романишин, Т. В. Ладиченко

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Підручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ «Грамота» 2015

УДК 94(477)(075.3) ББК 63.3(4Укр)я721 С24

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(наказ МОН України від 20.07.2015 р. № 777)

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Свідерський ІО. Ю. С24 Історія України : ігідруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Ю. ІО. Свідерський, Н. ІО. Романишин, Т. В. Ладиченко. — К. : Грамота, 2015. —256 с .: іл. ISBN 978-966-349-527-9 Підручник відповідає вимогам Державного стандарту та чинній програмі з історії України. Видання містить навчальний матеріал з історії нашої Батьківщини, починаючи від середини І тисячоліття й до кінця XV ст. Підручник структурований за розділами, кожний з яких присвячений розгляду історії середньовічної України певного періоду. Наприкінці вміщено хронологічну таблицю, короткий словник понять і термінів. Система завдань і запитань орієнтує учнів на вироблення історичної нам’яті та навичок логічного мислення. Для учнів, учителів, методистів, батьків. У Д К 9 4 (4 7 7 )(0 7 5 .3 ) Б Б К 6 3 .3 (4 У кр )я 7 2 1

ISBN 978-966-349-527-9

© Свідерський Ю. Ю., Романишин Н. Ю., Ладиченко Т. В. 2015 © Видавництво «Грамота», 2015

Шановні семикласники! Україна — велика й прекрасна європейська держава з багатою й цікавою історією. Відомо, що Батьківщину, як і матір, не вибирають, вона — одна на все життя, тому знати про неї, а отже, і про себе, варто якомога більше. Допомагає в цьому історія — наука, яка значною мірою формує світогляд людини. Іноді можна почути, що «історія — це минуле, далеке, те, що не стосується сьогодення». Насправді це не так: історичні знання допо­ магають робити свідомий вибір, передбачати майбуття, вести дис­ кусії, залучаючи аргументи, які можуть спростувати перекручення, дати оцінку тим чи іншим подіям. Поза сумнівом, усе це вимагає знань і досвіду, яких набувають не лиш е на уроках, а й самостійно за допомогою позакласного читання, додаткових навчальних матеріа­ лів, аналізу історичних фактів. Ви тримаєте в руках підручник з історії У країни. Навчатися за ним, сподіваємося, буде цікаво й легко. Готуючись до уроку історії, насам­ перед потрібно прочитати відповідний параграф. Зміст параграфа по­ ділено на частини, які також мають свій номер і назву, — це свого роду зупинки в часі. В оповіді про події минулого виділені імена історичних осіб, назви місця події та дати, а також нові терміни, пояснення яких подається на берегах сторінки. Слова або речення, що мають особливе значення, ви­ ділені курсивом. Запитання та завдання на початку параграфа (після його назви) нагадають уже відоме вам і допоможуть осягнути нове. Завдання після параграфа, що позначені зірочкою (*), потребують особливої вашої уваги, вони складніші, ніж інші. Є в підручнику й уривки з іс­ торичних джерел (рубрика «Документи свідчать)». Історичні цікавинки, що вміщені в рубриці «Цікаво знати», — це історичні рекон­ струкції, вони наповнять життям скупі документальні описи. Щ е в підручнику є додатки: хронологічна таблиця та короткий словник необхідних вам історичних термінів.

Готуючись до контрольної роботи (тематичного оцінювання), по­ трібно звернутися до початкової сторінки кожного розділу й усвідоми­ ти, чи можете ви виконати все, що на ній зазначено. Перевірити свої знання також можна за допомогою графічних тес­ тів «Перевірте себе», які складені до кожного розділу й розміщені на прикінцевих сторінках підручника. Репродукції мініатюр, гравюр, фресок, мозаїк, створених сотні років тому, слугуватимуть додатковим джерелом знань з історії, а от малюн­ ки сучасних художників — це їхнє власне бачення історичних подій. Крім підручника, варто користуватися додатковою літературою, на­ самперед історичними атласами та словниками. Певну допомогу може надати й Інтернет (хоча до багатьох відомостей із цього джерела по­ трібно ставитися із застереженням). Додаткову інформацію, історичні цікавинки, карти, історичні твори можна розшукати на таких сайтах: www.history.org.ua (Інститут історії України НАН України), http://w w w .osvita.org.ua/library/history-ukr/, http: //likbez.org.ua З повагою автори Умовні позначення: — зрозумійте й запам’ятайте; — пригадаймо, поміркуймо; — працюємо з історичними поняттями, термінами, датами та картами; — працюємо в групах; — працюємо творчо.

ПОВТОРЕННЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В СТАРОДАВНІ ЧАСИ •

Хто такі Homo sapiens і що вам про них відомо з історії стародавнього світу?

Вивчаючи історію стародавнього світу, ви дізналися, що слово історія грецького походження й означає «розповідь про те, що було». Історія людства розпочалася з виробництва найдавнішими людино­ подібними істотами найперших знарядь праці. Створення речей, яких немає в природі — артефактів, це той рубіж, що відділяє найдавні­ ших людей від тваринного світу. Ці вироби — ручні рубила, скребки, ножі — виготовляли з твердих порід каменю. За матеріалом, який слу­ гував переважно для виготовлення знарядь праці та зброї, учені назва­ ли найдавніший період людської історії кам’яним віком. За ним ішли мідно-кам’яний, бронзовий і ранній залізний вік. Кам’яний вік — найдовший. Він тривав майже 3 мли років. Цей від­ різок історії був не лише найтривалішим, а й дуже плідним і результа­ тивним. Протягом кам’яного віку людиноподібна істота перетворилася на людину сучасного фізичного типу (Homo sapiens). Люди навчилися робити різноманітні знаряддя праці та зброю, користуватися, а згодом і добувати вогонь, готувати їжу, споруджувати житло, виготовляти одяг. У давньокам’яному віці —палеоліті — зародилося мистецтво й первісні ре­ лігійні уявлення. Сліди перебування людиноподібних істот —пітекантропів — на тери­ торії України за часів палеоліту археологи виявили на Закарпатті, у печерах Криму та на берегах річок Дністер і Південний Буг. Найдавніша стоянка первісних людей на території України, виявлена на Закарпатті біля с. Короле­ ве, датується близько одного мільйона років тому. Пітекантропи прийшли в Центрально-Східну Європу з Африки через Близький Схід і Балкани. Знаряддя праці, залишені на землях сучасної України, подібні до знахідок Найдавніші петрогліфи із стоянок у Німеччині, Польщі та Сло­ на теренах України. ваччині. Тобто із самого початку істо­ Історико -археологічний музей рії територія України розвивалась як заповідник «Кам'яна Могила», м. Мелітополь складова частина Європи.

П овторення

У середньокам’яному віці — мезо­ літі, унаслідок танення льодовиків, у Європі сформувалася сучасна сис­ тема річок і озер. Прильодовикові сте­ пи заросли лісами. Винайдення лука та стріл, гарпуна й гачків для виловлення риби робило полювання й ри­ бальство успішнішими. Численність Прилад для свердління. людей у первісних общинах зростала, Реконструкція а кількість звірини, риби та дикорос­ лих плодів зменшувалася. Навколишня природа вже не могла забез­ печити продуктами харчування велику кількість населення. Настала криза мисливства, рибальства й збиральництва — привласнювальної форми господарства. У новому кам’яному віці — неоліті — поступово відбувся перехід від привласнювального господарства до відтворювального (землероб­ ства та скотарства). У пошуках їжі люди навчилися власноруч ви­ рощувати їстівні плоди; приручили, а згодом і одомашнили деяких тварин. Первісні землероби постійно жили біля своїх оброблених ділянок землі. Так з’явились осілі народи, на відміну від мисливців і скотарів, які рухалися разом із стадами тварин. У постійних оселях була змога використовувати крихкий посуд із випаленої глини — кераміку. У та­ ких житлах знайшлося місце й громіздкому ткацькому верстату. Отже, землеробство вилинуло на зародження ремесел: гончарства й ткацтва. Переміщення вантажів для будівництва жител підштовхнуло людство до геніального винаходу — колеса. Поступово двоколісний ві­ зок замінив первісні сани. Перші землероби та скотарі з’явилися на території України в епоху неоліту в межиріччі Південного Бугу й Дністра, тоді ж як і на інших землях Центрально-Східної Європи. Землеробство й тваринництво забез­ печували людей продуктами харчу­ вання надійніше, ніж полювання та збиральництво. Кількість населення знову зросла, і використання недоско­ налих кам’яних, кістяних і дерев’яних знарядь праці вже не задовольняло вимог виробництва. Люди знайшли на­ дійніший матеріал — мідь, яка трапля­ Поселення трипільців. ється в природі у вигляді самородків. Реконструкція

§ 1. Історія України в стародавні часи

Мідні вироби почали витісняти кам’яні. Цей період в історії називають мідно-кам’яним, або енеолітом. Саме на цю епоху припадає існування в Україні трипільської архео­ логічної культури, яка була знайдена біля с. Трипілля під Києвом. Пле­ мена трипільців проживали на нашій землі протягом монад 2500 років. Трипільська культура досягла найбільшого розвитку в IV—ІII тис. до н. е. Вона поширилась у лісостеповій смузі Правобережної України, а в районі Переяслава — і на Лівобережжі. Учені-археологи називають цю культуру Кукутені-Трипілля, оскіль­ ки її носії прийшли в Україну з території сучасної Румунії та Молдови. Трипільські племена були в той час не єдиним населенням земель, на яких розташована нинішня Україна. Однак саме вони досягли найви­ щого рівня розвитку й зупинилися на порозі цивілізації, коли виника­ ють міста, писемність і держава. Трипільців поглинули племена індоєвропейської мовної сім’ї. За доби бронзи (III—II тис. до н. е.) євразійський стен, Центрально-Схід­ на Європа, у тому числі землі нинішньої України та Східне Серед­ земномор’я, стали територіями, де розселились індоєвропейські народи. Саме з них згодом виокремилися наші предки — слов’яни. До індоєвропейців належали народи епохи раннього залізного віку — кімерійці, скіфи та сармати1. Вони заселяли переважно степову зону су­ часної України в період IX ст. до н. е. —III ст. н. е. Давньогрецький історик Геродот називає чотири групи скіф­ ського населення — царські скіфи, скіфи-скотарі, скіфи-землероби й скіфи-орачі. Царські скіфи й скіфискотарі були власне скіфами. У зга­ дуваних Геродотом скіфах-землеробах і скіфах-орачах сучасні вчені вбачають предків слов’ян. У той час, коли в степах жили скі­ фи, у зручних для мореплавства місцях Північного Причорномор’я поселилися давні греки. Вони ство­ рили тут міста-держави (поліси), які торгували з місцевим населенням. Отже, землі сучасної України були поєднані з давньогрецькою, а згодом Пектораль із кургану Товста Могила з греко-римською цивілізацією. Дніпропетровська обл.

П овторення

З а часів В еликого п ер еселен н я народів (IV -V II ст.) землями сучасної України на південь і захід, до кордонів багатої Римської імперії рухалися племена варварів. Велике переселення народів по­ клало край пануванню Римської імперії й заверш ило історію старо­ давнього світу. Привласнювальна й відтворювальна форми господарювання. Трипільська археологічна культура. Кімерійці, скіфи, сармати, варвари. Велике переселення народів. Завдання та запитання Назвіть основні досягнення людства в стародавню добу. Дайте визначення термінам, які є в схемі, і доповніть її хронологічни­ ми межами. ПАЛЕОЛІТ —> МЕЗОЛІТ —> НЕОЛІТ -> ЕНЕОЛІТ -» БРОНЗОВИЙ ВІК -> ЗАЛІЗНИЙ ВІК 3. Який спосіб господарювання притаманний періоду: а) палеоліту; б) неоліту? 4 . Розгадайте ребус. Які різновиди явища, що позначає слово-відгадка, були поширені в первісному суспільстві? <1

_______

ЮОсм”

—ЛИШ.

5. Які факти свідчать, що протягом стародавньої доби розвиток насе­ лення на сучасних українських територіях є складовою загальноєвро­ пейської історії? 6. Поясніть різницю між привласнювальним і відтворювальним спосо­ бами господарювання. 7 . Покажіть на карті в історичному атласі, де жили трипільці, кімерійці, скіфи. Де були розташовані античні міста-держави Причорномор’я?

Ш

8*.Ч и можна, на вашу думку, скласти повне уявлення про життя скіфів, досліджуючи тільки одну знахідку тієї доби — пектораль із Товстої М о­ гили? Чому? 9. Який метал першим почали обробляти люди? Складіть усне оповідан­ ня про те, як людина здогадалася його використати. Уведіть у роз­ повідь персонажів. Сформулюйте наприкінці розповіді значення цієї події для еволюції людства.

4 Г о . Собака — це вовк, якого приручила людина. Яка користь була від цьо­ го людям? 11. Розгляньте ілюстрації на с. 5 -7 . Який період стародавньої історії України ілюструє кожна з них? Про що свідчать фігурки на пекторалі із скіфського кургану?

ВСТУП 8 2 . ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В СЕРЕДНІ ВІКИ

« •

Розгляньте малюнок і назвіть нам ’ятки культури, які належать до старо­ давньої доби розвитку України.

Мізин

Чернігів

КИЇВ • Хмельницький

Львів Тернопіль ч

Кам’янецьПодільський

Ужгород

Товста Могила •'Д ніп р о пе тр о вськ Хотин

Маріуполь Олешшя

Ольвія

Мелітополь

Миколаїв МЕОТИДА АЗОВСЬКЕ МОРЕ

понт

ЕВКСИНСЬКИИ

Пантикапей

ЧОРНЕ МОРЕ

• Бахчисарай

Херсонес

Українська земля стала батьківщиною не лише українців, а й білору­ сів і росіян, кримських татар і євреїв, греків і караїмів, угорців і румунів, молдован, гагаузів, поляків і вірмен, — усіх, хто волею долі пов’язав своє життя з Україною. Історія України — це спільна історія всього україн­ ського народу. Минулого навчального року ви здійснили цікаву подорож у часі — дізналися про найдавніших людей, спостерігали, як утворювалися й зникали держави та цивілізації. Ви подолали величезні відстані — май­ же три мільйони років. Отримані відомості стануть основою ваших іс­ торичних знань на все життя, допоможуть осягнути інші предмети —л і­ тературу, правознавство, географію тощо. Тепер ви вивчаєте дві історичні дисципліни — «Історію України» та «Всесвітню історію». Спільна ознака цих предметів — вивчення доби

f

?

10 г'

П 'Л ■Mt J»

* г : 4ÜT. !

§ 2. Історія України в середні віки

Середньовіччя, а різниця — в об’єкті дослідження: для всесвітньої історії це —зарубіжні країни, а для історії України — наша Батьківщина. Отримані відомості — основа ваших історичних знань. ^

1 . П еріодизація істор ії України в добу Середньовіччя

Середньовіччям учені домовилися називати період історії від Вели­ кого переселення народів і падіння Західної Римської імперії (476 р. н. е.) до відкриття Америки Христофором Колумбом (1492 р.), тобто умовно — від кінця V ст. до кінця XV ст. Середні віки поділяють на: • раннє Середньовіччя (кінець У—І Х ст.) — часи розселення сло­ в’янських племен на території сучасної України та виникнення тут ранньодержавних утворень — племінних княжінь; • класичне Середньовіччя — охоплює кінець IX — середину XIII ст., тобто часи існування могутньої давньоукраїнської держави, яку істо­ рики називають Київською державою, або Руссю-Україною-, • пізнє Середньовіччя (друга половина XIII — кінець X V ст.) — часи після монгольської навали, розквіт і занепад Галицько-Волинської держави та входження українських земель до складу сусідніх країн. Періодизація історії України збігається з періодизацією доби Серед­ ньовіччя інших країн Європи. Це не випадково. Україна розташована в Центрально-Східній Європі, отож загальноєвропейські історичні проце­ си її не оминули. Тому природно, що історія України є складовою євро­ пейської історії. Розвиток українських земель у середньовіччі був зумовлений при­ родно-кліматичними умовами та географічним розташуванням нашої держави. Вплив природно-кліматичних умов на господарство та спосіб життя східних слов’ян ми розглянемо згодом. Потрібно зазначити, що південно-східні регіони України станов­ лять західний відтинок Великого степу. Він простягнувся від Алтай­ ських гір і степів Монголії до нижньої течії Дунаю. Протягом ти ся­ чоліть від кімерійців і скіфів до монголів цим зручним євразійським коридором хвиля за хвилею рухалися зі сходу на захід кочові народискотарі. Відносини осілих народів-землеробів і кочовиків-скотарів часто виливалися в криваві сутички. Ці війни підривали економічні й військові сили наших предків, відволікали їх від облаштування своєї землі. У той же час давні українці з іншими народами Центрально-Східної Європи ста­ ли щитом для країн Західної Європи від спустошливих набігів азій­ ських кочовиків.

В ступ

2 . Д ж е р е л а з істор ії України в добу Середньовіччя

Історія відтворює події давнини, вивчаючи історичні джерела, тоб­ то ті пам’ятки й «сліди», що їх залишило людство. Щодо найдавніших періодів історії стародавнього світу вчені спи­ раються переважно на речові (знаряддя праці, зброя, речі, прикраси, предмети поховання, залишки споруд тощо) та зображальні матеріали (малюнки в печерах, на гробницях, різьблення тощо). З виникненням держав і писемності до цих видів історичних джерел додаються писемні. Першими істориками, які ще в давнину писали про слов’ян, були римські автори 1—ІІ ст. н. е. — Пліній Старший, Корнелій Тацит, грек Птолемей. Вони зазначали, що слов’яни жили на території від берегів Ельби до середньої течії Дніпра, і називали їх венедами. Візантійські історики IV ст. називали слов’янські племена порізному: антами1, склавинами. Мабуть, від самоназви слов’яни й похо­ дить візантійська назва — склавини. Найдавніша археологічна культура слов’ян — це зарубинецька культура, яка була знайдена біля с. Зарубинців на Київщині. Н а жаль, слов’яни, як і більшість сучасних європейських народів, що їх давні римляни називали варварами, досить пізно оволоділи пи­ сьмом — лише в ранньому Середньовіччі. Тому для вивчення дописем­ ної історії давніх слов’ян слугували переважно матеріали археології, антропології, етнографії, історичного мовознавства й інших наук. Відомості про життя наших пращу­ рів зберігають і доносять усні історичні джерела — міфи, легенди, історичні піс­ ні, билини й думи. До усних джерел відносять і пам’ят­ ки мови: назви річок, озер (гідроніми), гір, місцевостей (топоніми). Учені-мовознавці зазначають, що назви рік, які мають корінь -стр- (Стрий, Стрипа, Стир та інші подібні), походять від давньослов’янського слова струм, стру­ мок — «вода, що біжить». Назви водойм змінюються рідко, частіше прийшлі на­ Жіночий одяг. роди засвоюють попередні найменуван­ Реконструкція зарубинецької ня, тому можемо зробити висновок про культури V ст. 3. Васіної місцевість, де течуть згадані річки, як 1Анти —племена, які в IV ст. розселилися на території Правобережної Укра­ їни між річками Дністер і Дніпро.

§ 2. Історія України в середні віки

первісну батьківщину слов’ян. До цієї території можна додати й інші місця з давньослов’янськими назва­ ми річок — Горинь, Гнізна, Тетерів тощо. Натомість корінь -дн- означає «рі­ ка», але іранськими мовами, якими розмовляли сусіди давніх слов’ян — скіфи та сармати. Звідси — Дніпро, Дон, Донець, Дунай. А от назва річ­ Кераміка зарубинецької ки Дністер може свідчити, що в її культури. I I - І ст. до н. е. нижній течії жили скіфи та сармати, • Чому, на вашу думку, кр а ї по­ а у верхів’ях — слов’яни. Коли наші судини такі нерівні, грубі? Як виго­ предки осіли вздовж Дніпра, то до­ товляли кераміку? дали до його первісної назви свою: Дніпро -Славутич. Тюркськими мовами, якими розмовляли печеніги, половці, тата­ ри, воду називають словом су. Карасу (Чорна вода) — у Криму, Сула (річка із заболоченими берегами) — на Полтавщині. Отже, назви річок свідчать, що наша земля була батьківщиною кількох народів, нащадки яких проживають в Україні й становлять тепер єдиний укра­ їнський народ. Не лиш е назви місцевостей, а й окремі слова нерідко слугують підказкою історикові. Візьмемо, наприклад, назву тканини полотно, давньослов’янською — платно. Знайдемо похідні від нього: плаття, плиток, платити, плата. Отож відріз полотна для давніх слов’ян слугував не лише одягом, а й платіжним засобом — грішми. У багатьох місцевостях України велику рогату худобу й досі назива­ ють товаром. Очевидно, там вона була першим ходовим товаром, при­ значеним на продаж. Як бачимо, мова для кожного народу є не лише за­ собом спілкування, обміну знаннями, зв’язку із старшими поколіннями, а й одним із різновидів історичних джерел. Фердінанд Зайбг, видатний сучасний фахівець з історії середніх ві­ ків, так сказав про мову: «Мова — цей своєрідний літопис у нас по­ стійно на язиці, його слова, змінюючи сенс і звучання, передаються з покоління в покоління. Він не такий уже незрозумілий, проте часто ми не вміємо витлумачити найближчого нам історичного джерела — на­ шої власної мови». З часів поширення християнської релігії наші предки, опанував­ ши грамоту, залиш или нам писемні реліквії. І тепер ми можемо почерп­ нути цікаві відомості про слов’ян не лише з творів давньогрецьких,

В ступ

римських, візантійських та арабських авторів, а й зі східносло­ в’янських. У середньовіччі з’являю ться надзвичайно цінні для нас історичні джерела: літописи, написи на стінах (граф іті), камені й на­ віть на березовій корі — так звані берестяні грамоти. Писемні пові­ домлення стають найваж ливіш ими джерелами інформації про ж ит­ тя наш их пращурів. Як бачимо, історія нашої Батьківщини за часів епохи Середньовіч­ чя не лише ближча до нас хронологічно. Вона спирається на ширше коло історичних джерел. Доба Середньовіччя, Київська держава (Русь-Україна). Завдання та запитання 1. Що вивчає навчальний предмет «Історія України», а що — «Всесвітня ' історія»? 2. Назвіть зарубіжних істориків, які ще в давнину писали про слов’ян. Про що вони писали? З *.З а допомогою карти (с. 10) назвіть державні утворення, що існували одночасно з Руссю, а також народи, які тоді жили. Про які з них вам щось відомо? Що саме й звідки? 4 . Назвіть хронологічні межі доби Середньовіччя. На які періоди поділя­ ють добу Середньовіччя? Охарактеризуйте їх. 5. Які різновиди усних історичних джерел вам відомі? Наведіть приклади, використовуючи знання, здобуті на уроках літератури, географії тощо. 6 * . Поясніть зміст термінів «гідронім» і «топонім». Як їх використовують історики? Наведіть приклади зі своєї місцевості. 7. Прочитайте текст, уставивши замість крапок відповідні слова з довідки. Ми з вами стоїмо посеред широкого українського степу. Висока тра­ ва коливається під вітром, що віє до нас від ... . Якщо озирнутися на­ вкруги, ми побачимо в и с о к і... — поховання скіфів (володарів цих з е ­ мель). Триває IV ст. д о н. е. Пригадаймо, що відбувається в цей час в інших країнах стародавньо­ го світу. У Китаї формується ім пе р ія..., в Ін д ії—д е р ж ава.... Рим веде завоювання ... (Самнітські війни), ... Македонський розпочав .... На­ бирає силу Карфагенська.... Довідка: Цінь, Дніпра, М аур’їв, кургани, Італії, Александр, Східний похід, держава. 8. Назвіть види джерел з історії України середньовічної доби. Складіть і запишіть у зошиті схему, яка проілюструє вашу відповідь. 9. Порівняйте дані історичного мовознавства з назвами Стрий, Стрипа, Стир.

К

У цьому розділі ви дізнаєтеся про життя східних слов’ян у У -Х ст. н. е., їхні заняття, вірування, побут. Опанувавши навчальний матеріал, ви зможете: • назвати роки правління перших київських володарів (Кия, Аскольда й Діра, князів Олега, Ігоря, Святослава, княгині Ольги) та оха­ рактеризувати їхню діяльність; простежити процес утворення держави, якій сучасники дали назву Русь, Руська земля, а історики пізніших часів — Київська держава (Русь-Україна); розповісти про версії походження назви Русь; показати на карті території розселення слов’ян та їхніх сусідів, кор­ дони Київської держави за князювання Олега та Святослава; на­ прямки походів київських князів; застосовувати й пояснювати на прикладах поняття та терміни «ве­ лике розселення слов’ян», «князь», «дружина», «літопис», «Русь», «імперія», «полюддя», «данина».

ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН (VI VII ст ) АНТИ

">£* -V-

СИКіЧм-ФГО* ИС” Н Щ М І І К ^ .м и « іЛ с ііИ .Ь с»см'4*і;гоіЛПсч 00*ОС*1'»«*ММ»» іХиС€тЖ»СвШм#*Ї Й

•ш*"-

«

Умі

ост Цсг.

Т *р М « ч*Ж Ж | > и С ’ « *И

СІОО 4*М у ?>* *41« V» —

» н е

М І 004 И К г , іа а х м * «

ИІІОММПІМО ОСОм^іКіО(ОІШ(««•*>

Ф І 0 С Ь ЧІ

П* І «її ЙИ

7

і М и Ч « * ( М * « І 1Єр*0*Ч»'

ІіввЬ іи іві*а»мі и*ін і'і . іг

<_■

Грецьким корабель

1 « іпстлчгінмпга В

І

З

А

Н

Т

І

Й

С

Ь

К

А

І М П Е Р І Я і///І9£ДА'ІҐ X

О

МОЇУ |ИКУ\ ІкЛ

^

!

Сухш ш іі.ш іояд^бору_смтої(^офії.в.Кдіісіжш щ оддд.і.,

§ 3. Східні слов’яни та їхні сусіди

. СХІДНІ СЛОВ’ЯНИ ТАЇХНІ СУСІДИ

<М 3

Пригадайте, що вам відомо про готів з уроків всесвітньої історії. <у 1. Розселення слов’янських племен на територіїсучасноїУкраїни

У IV—VII ст. н. е. відбувалися процеси, названі істориками Вели­ ким переселенням народів. Це були масові переміщення (.міграція) гер­ манських, слов’янських, сарматських, тюркських та інших племен, їхні вторгнення на територію Риму. Велике переселення народів поклало початок формуванню сучас­ них європейських народів на землях, де вони проживають і досі. Цей період — межа між історією стародавнього світу й середніх віків. Поштовхом до Великого переселення народів був рух на пів­ день германських племен готів, які військовим походом пройшли через землі слов’ян із південного узбережжя Балтики в Північне Причорномор’я. Похід германських племен готів розірвав слов’янську спільноту на частини. До готської навали слов’яни не були поділені на окремі етно­ си 1. Про це може свідчити єдина в усіх сучасних слов’янських мовах назва германців: німці, нємци, немці тощо, тобто німі люди, на відмі­ ну від нас, що розмовляють словами, — слов’ян. Очевидно, самоназва слов’яни з ’явилася під час війн із готами. Збройний похід готів, війни з гунами*12 й аварами3 привели в рух слов’янські племена. Заключний період Великого переселення народів у У -У ІІ ст. став часом великого розселення сл о в’ян. Слов’яни зі своєї прабатьківщини між річками Одра, Вісла й серед­ ньою течією Дніпра розійшлися по різних частинах Європи. Частина дулібів, які жили на Волині, ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ перемістилася на землі сучасних Чехії й СЛОВ’ЯН - заключний Угорщини. Поляни розмістились і в Поль­ етап Великого переселення щі, і в Україні на Дніпрі. Хорвати, які про­ народів. Відбувалося про­ живали по обидва боки Карпат, рухаючись тягом У-УИ ст. й привело угору по Дунаю, осіли в Хорватії. У сучас­ до заселення слов’янами ній Сербії є десятки населених пунктів із більшої частини сучасної України. назвами Києво, Києвичі, Малин, Житомир. г

1Етнос (від грецьк. плем ’я, народ) —спільнота людей, яка історично склалася, проживає па певній території та усвідомлює спільність своїх інтересів. 2Гуни — тюркомовні кочові племена. 3Авари — кочовики, об’єднані у великий племінний союз, основу якого стано­ вили тюркомовні племена. 17

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

Літописець повідомляє, що в’ятичі й радимичі, які стали складови­ ми частинами майбутніх російського й білоруського народів, прийшли на схід Європи «од ляхів», тобто з Польщі. У вирі подій Великого переселення народів наші предки-слов’яни не тільки не розчинилися серед інших племен і народів, а й розширили свої території. У результаті великого розселення слов’ян сформували­ ся племена східних, західних і південних слов’ян, на основі яких пізніше виникли численні слов’янські народи. Частина слов’ян зайняла територію нинішньої Білорусі, витіснивши балтів1 або змішавшись із ними. Інші слов’янські племена поселилися на сучасних західних землях Росії, поєднавшись з угро-фінськими пле­ менами12. А слов’яни, які зайняли південний схід нинішньої України, змішалися з місцевими скіфо-сарматськими племенами. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯН Подунав’я, Балканський півострів УІ-УІІ ст.

Вільні після переселення германців землі, у межах річки Лаби (гори Татри, Судети, узбережжя Балтики)

Лівий берег Дніпра, межиріччя Прип’яті та Західної Двіни, ба­ сейн Верхньої Оки УІІІ-ІХ ст.

Отже, у результаті Великого переселення народів були закладені основи формування трьох різних східнослов’янських народів: білору­ сів, росіян і українців. Подібні процеси в той час відбувались і в інших частинах Європи. Д О КУМ Е Н ТИ СВІДЧАТЬ Прокопій Кесарійський3 про життя слов ’ян і антів у книжці «Війна з готами» Ці племена, слов’яни й анти, не підлягають одній людині, а з давніхдавен живуть у демократії, тому про все, що для них корисне чи шкідли­ ве, вони міркують спільно, і майже в усьому іншому обидва варварські народи живуть однаково. Єдиного бога, громовержця, вони вважають владикою всього світу й у жертву йому приносять биків, чинять інші свя­ щенні обряди. Жодного впливу долі зовсім не визнають.

1Болти — племена, які заселяли в І тис. н. е. територію від Південно-Західної Прибалтики до Верхнього Придніпров’я й басейн річки Оки. 2 Угро-фіни —племена, які проживали на північний схід від місць проживан­ ня східних слов’ян. 3Прокопій Кесарійський (VIст.) —видатний візантійський історик. Слов’янами він називав племена, які жили на Волині, а антами —у Подніпров’ї.

§ 3. Східні слов’яни та їхні сусіди

Вони живуть в убогих хатинах, далеко розміщених одна від одної, і часто змінюють місця проживання. Вирушаючи на війну, багато хто з них іде на ворога піший, тримаючи в руках невеликий щит і дротики; панцирів вони не одягають; дехто виходить на битву... у дуже коротких штанах, що закривають лише частину тіла. У варварів одна мова, проста й варварська; не відрізняються вони одні від одних і зовнішнім виглядом. Усі ці люди високі на зріст і над­ звичайно сильні. Колір обличчя в них не зовсім білий, волосся не руся­ ве й не переходить у чорне, а рудувате... 1. Пригадайте визначення терміна «демократія». 2. Назвіть ім’я слов’янського бога-громовержця, якого згадує автор. 3. Яке, на вашу думку, ставлення автора до слов’ян і антів? З яких його висловлювань це випливає?

На величезній території — від Карпат до верхів’я Волги й Оки — формуються східнослов’янські племена та племінні об’єднання (со­ юзи). Ці нові утворення, на відміну від попередніх — склавинів і антів, нараховують уже півтора десятка різних назв. Це засвідчує найдавніший літопис «Повість минулих літ», у якому згадуються 15 племінних союзів. На території сучасних Білорусі та Росії розселилися дреговичі, радимичі, полочани, ЛІТОПИС —історикокривичі, в’ятичі й ільменські словени. літературний твір, ство­ Племінними об’єднаннями, з яких сфор­ рений на основі різних мувався український народ, були; поляни, джерел, у яких оповіді про древляни, сіверяни, тиверці, уличі, дуліби, події та факти подаються волиняни, бужани й хорвати. за роками (літами). РОЗСЕЛЕННЯ СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ ПЛЕМЕН У МЕЖАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ П лем ін н е о б ’ єднання

Територія розселення

Політичний центр

Поляни

Середнє Подніпров’я, між річками Тетеревом і Россю

місто Київ

Древляни

південний басейн річок Прип’яті, Горині, західний берег Дніпра, пів­ нічний басейн Тетерева

місто Іскоростень (сучасний Коростень)

Сіверяни

на схід від середньої течії Дніпра, басейн Нижньої Десни, Сули, Пслай Ворскли аж до верхів’їв Сіверського Дінця

місто Чернігів, місто НовгородСіверський

19 *

«

і

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни Продовження табл. П л ем інне о б ’ єднання

Територія розселення

Політичний центр

Тиверці

між нижніми течіями Дністра й Прута аж до Чорного моря

фортеця Білгород над Дністром

Уличі

між Нижнім Дністром, Південним Бугом (Богом) і Дніпром

місто-порт Олешшя в пониззі Дніпра

Волиняни, дуліби, бужани

басейн річки Західний Буг

міста Волинь, Пліснеськ

Хорвати

Карпати, басейн Середнього та Верхнього Дністра

міста Теребовль, Галич, Ужгород

Східні слов’яни жили племенами, які складалися спочатку з родо­ вих общин, а пізніше — із сусідських. Племена об’єднувалися в союзи племен. У літописах зазначено, що східнослов’янські племінні союзи «жили осібно, і володіли родами своїми, і жили кожен із родом своїм на своїх місцях». Усі вони «мали свої звичаї, і закони отців (предків) своїх, і заповіти, кожен — свій норов». Знахідки східнослов’янських старожитностей підтверджують ха­ рактерні місцеві особливості. Вони стосуються обряду поховання, при­ крас та одягу, що властиві тільки якомусь одному союзові племен і не трапляються в іншого. Бронзові, срібні чи золоті жіночі прикраси, які вплітали у волосся на скронях або прикріплювали до головного убору, були надзвичайно популярні в східних слов’ян. Розселення слов’ян привело до їхнього роз’єднання та формування етнічних особливостей.

Жіночі прикраси: а) —скроневі кільця; б) — різновиди орнаменту, властиві прикрасам у східних слов’ян 20

Ж ■ь

тгг >ці. и.

§ 3. Східні слов’яни та їхні сусіди

г 1

Ц ІК А В О ЗНАТИ К о л и в антські землі вторглися готи, вождь антів Бож (IV ст.) сф ор­ мував потужне військо й виступив супроти ворога. Війна затягнулася на му кілька років. У перший її період анти дощенту розгромили готів, але да­ ремно раділи отриманій перемозі. Незабаром (375 р.) готський вождь Вінітарій зібрав нове військо й знову напав на них. Цього разу готи перемогли. їхня розправа над антами була лютою — бага­ тьох вони вирізали, забрали в неволю. Захоплених у полон Божа, його синів і 70 старійшин піддали тортурам і знищили. Проте плодами перемоги Вініта­ рій насолодитися не встиг: у 376 р. він зазнав поразки від гунів. А Божа народ ще довго оспівував у піснях, про що свідчить унікальна пам’ятка давньоукраїнської літератури «Слово о полку Ігоревім».

2. Господарство та спосіб ж иття східних слов’ян

Територія України охоплює 603,7 км2. За площею наша держава найбіль­ ша в Європі й перевищує землі Польщі, Білорусі та Литви, разом узяті. Не маючи природних перепон, Україна була відкритою для бага­ тьох племен і народів, які поселялися тут або мандрували далі через її територію. За природно-кліматичними умовами територія України поділяєть­ ся на зону мішаних лісів, лісостеп і стен. У зоні мішаних лісів знаходиться українська частина Полісся. Пів­ денна межа зони мішаних лісів проходить поблизу Львова, Шепетівки, Житомира, Києва, Ніжина й Глухова. Від найдавніших часів до пізньо­ го Середньовіччя вся територія Полісся була вкрита лісами. Вологий клімат обумовлює тут велику кількість річок, озер і боліт. Здавна цей край облюбували мисливці та рибалки. Придатних для обробітку зе­ мель небагато, їх потрібно було відвойовувати в лісу. Тут вирощували просо, жито, ячмінь, а з технічних культур — льон. Захищене природою від кіннотників-кочовиків Полісся стало пер­ вісною батьківщиною слов’ян. Територія нинішньої Північно-Західної і Північної України була частиною слов’янської прабатьківщини. Далі на південь розташ ована лісостепова зона. Її південний край іде по лінії сучасних міст А н ан ьїв-Зн ам ’ян ка-О лексан дрія-К расн огр а д -Б а л а к л ія -К у п ’янськ. У середньовіччі майже половину терито­ рії лісостепу займали переважно ш ироколисті ліси. Природні умови тут сприятливі для тваринництва й вирощ ування пшениці, гречки й багатьох інших сільськогосподарських культур. Завдяки сприят­ ливим природним умовам і родючим ґрунтам лісостеп із часів Ве­ ликого переселення народів активно колонізувався землеробамислов’янами.

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

На своїй первісній батьківщині — у зоні лісів — слов’яни викорис­ товували для будівництва дерево (давньослов’ян. древо). Під час коло­ нізації лісостепу будівельний матеріал доповнюють глина й камінь. Про первинність дерев’яної забудови свідчить слово древній, що збереглося в нашій мові. Древній — у сучасному розумінні —давній — колись означа­ ло «старий, дерев’яний», на відміну від нового —глиняного чи кам’яного. Природно-кліматичні умови виливали не лише на спосіб будівни­ цтва житла, а й на всі інші галузі господарства й побуту. Давні слов’яни обробляли переважно не родючі важкі чорноземи, а бідніші землі, легші для розпушування. Такі ділянки ґрунтів знаходилися в заплавах річок, уздовж берегів озер. Після освоєння цих земель лісової і лісостепової зони слов’яни займалися підсічно-вогневим землеробством. Ділянки лісу вирубували, стовбури дерев спалювали. Попіл слугував добривом. Д ля розпушування землі використовували рало й двозубу соху. Чорноземні ґрунти почали масово освоювати лише наприкінці І тис. з поширенням плуга. Для обробітку легких ґрунтів як тяглову силу ви­ користовували коней, а щоб підняти плугом неорані чорноземи потріб­ ні були воли. Степ є найбільшою за площею природно-кліматичною зоною сучас­ ної України. Він охоплює Причорноморську низовину, Придніпров­ ську низовину, Приазовську височину й рівнини Криму. Степ отримує найбільшу в Україні кількість сонячного тепла, але найменшу кількість опадів. Природних лісів у степу дуже мало. Вони ростуть переважно в балках (байрачні дубові ліси) та заплавах рік. Через природні умови степова зона України в середні віки була залюднена найменше. Степи з багатими пасовищами та родючими, але важкими для ручного обробіт­ ку ґрунтами сприяли утвердженню тут скотарства як провідної галузі діяльності.

§ 3. Східні слов’яни та їхні сусіди

Лісова й лісостепова зони України мають розгалужену річкову сис­ тему, а через степ із півночі несуть свої води до Чорного моря Дністер, Південний Буг і Дніпро. Окрім цих судноплавних річок, у середні віки чимало інших річок, які нині обміліли, були суднохідними. Ріки й озе­ ра слугували в середньовіччі основними шляхами сполучень. Уздовж річок виростали міста — осередки торгівлі й оборони. Дніпро, напри­ клад, становив більшу частину шляху, що сполучав Північну та Пів­ денну Європу. А Київ був містом-ключем до величезних просторів, об’єднаних водними шляхами. 4^ 3. С усіди східних сл ов’ян

Значний вплив на життя та суспільний розвиток східнослов’янських племен справили сусідні народи. У Північному Причорномор’ї та в Криму існували давньогрецькі міста-колонії. Вони були частиною античної цивілізації, що зробила величезний вилив на всю подальшу європейську культуру. Згодом дав­ ньогрецькі поліси потрапили під владу Риму, а після падіння Західної Римської імперії стали частиною Візантії. ІМ П Е Р ІЯ — велика за тери­ За доби Великого переселення народів в торією держава, до складу У І-У П ст. сюди прийшли слов’яни. Тому якої входять багато різних на півдні України наші предки стали без­ народів. посередніми сусідами наймогутнішої дер­ жави раннього Середньовіччя — Візантії. На південному сході сусідами східних слов’ян були хозари —напівкочові племена тюркського походження. У середині VI ст. в Прикаспії та Приазов’ї утворилася потужна держава — Хозарський каганат. Столицею її спочат­ ку було місто Семендер (на території сучасного Дагестану), а із середини VIII ст. — Ітіль. Панівну верхівку в Хозарії становили переважно хозари та євреї. Однак серед простого люду були й булгари, і слов’яни, і тюрки. Хозари були войовничим народом. Вони підкорили чимало різних племен, зокрема аланів, угрів і булгарів. Влада Хозарського каганату поширилась і на деякі східнослов’янські племена — полян, сіверян і в’ятичів, які ДАНИНА — найдавні­ аж до 60-х років IX ст. мусили платити ша форма оподаткуван ня населення, що існувала у д анину хозарам. формі прямого державного Ітіль була розташована на річці Волзі, податку. на перехресті міжнародних торговельних шляхів. Волзький шлях з’єднував Європу з країнами Передньої Азії. Панівна верхівка в каганаті багатіла, збираючи мито з товарів, що йшли через Ітіль. Іншим джерелом збагачення хозарських володарів і набли­ жених до них були грабіжницькі набіги на сусідні народи.

СХІДНІ СЛОВ'ЯНИ у VIII - середині IX ст.

Варязький човен

§ 3. Східні слов’яни та їхні сусіди

Д О К У М Е Н Т И СВІДЧАТЬ " 3 «Повісті минулих літ» ...І знайшли їх [полян] хозари, коли вони сиділи в лісах на горах, і сказали хозари: «Платіте нам данину». Поляни тоді, порадившись, дали [їм] од диму по мечу. І понесли [це] хозари князеві своєму... і старійшинам своїм, і сказали їм: «Ось, знайшли ми данину нову». А ті запитали їх: «Де?» І вони сказали їм: «У лісі на горах, над рікою Д ні­ провською». А ті запитали: «Що вони дали?» І вони показали меч, і м о­ вили старці хозарські: «Недобра [се] данина, княже. Ми здобули [її] однобічним оружжям, себто шаблями, а сих оружжя обоюдогостре, себто мечі. Сі будуть брати данину і з нас, і з інших земель». І все це збулося, [бо] говорили вони не зі своєї волі, а за божим повелінням. 1. Що означають слова літописця «од диму по мечу»? 2. Як ви вважаєте, до якого поселення полян прийшли хозари?

Східні слов’яни вели з хозарами запеклу й тривалу боротьбу. Роз­ почалася вона ще до утворення Київської держави, коли, за словами літописця, замість данини поляни передали хозарам мечі. На північному заході сусідами східних слов’ян були жителі Скан­ динавії — вікінги, або нормани (північні люди). Слов’яни називали їх варягами. їхня батьківщина —землі сучасної Данії, Швеції та Норвегії. Позбавлені спадщини, молодші сини родів збирались у ватаги воїніврозбійників і на легких вітрильниках ішли на південний захід —до бере­ гів Англії, Франції, Португалії або на південний схід —до слов’янських земель. Військові грабунки та захоплення полонених, яких згодом про­ давали в рабство, були їхнім промислом. (Ґрунтовніше про це ви дізна­ єтеся на уроках із всесвітньої історії). Починаючи з IX ст. варяги освоїли торговельний шлях із Сканди­ навії до Візантії, який отримав назву «із варяг у греки». З Балтійсько­ го (Варязького) моря рікою Невою, а далі малими річками й волоком’ човни діставалися до верхів’я Дніпра, а Дніпром —до Чорного (Русько­ го) моря та Візантії. Нормани поділили з хозарами землі Східної Європи на сфери впли­ ву. Давньоукраїнський літопис «Повість минулих літ» повідомляє: «Варяги, приходячи із замор’я, брали данину з чуді12, і з словен, і з весі, і з кривичів. А хозари брали з полян, і з сіверян, і з в’ятичів». Згодом впливи хозарів на східнослов’янські племена зійшли нанівець, а варя­ гів — посилилися. 1Волок —місце найбільшого зближення двох судноплавних річок, де суходо­ лом перетягали (волочили) від однієї до іншої човни та вантажі. 2 Чудь —давньоруська назва естів і неслов’янських племен, що жили па північ від Русі.

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

М. Реріх. Заморські гості. 1901 р.

Проте найбільше на східних слов’я н у культурному, політичному й економічному напрямках вплинула найрозвиненіша держава раннього Се­ редньовіччя — Візантійська імперія. Велике розселення слов’ян, літопис, східні, західні, південні слов’яни, поляни, древляни, сіверяни, тиверці, уличі, дуліби, волиняни, бужани, хорвати. Завдання та запитання 1. Як називали слов’ян античні історики? 2. Яка визначна подія на межі стародавніх часів і середньовіччя об’єднує такі історичні та географічні поняття: Європа, Центральна Азія, Скан­ динавія, гуни, готи, алани, анти, склавини, авари, Дунай, Дністер, Д ніпро? Дайте визначення. 3. Назвіть і коротко охарактеризуйте сусідів східних слов’ян. Покажіть на карті (с. 16) чи в історичному атласі напрямки великого розселення слов’ян. Які східнослов’янські племена розселилися на теренах сучасної Укра­ їни? Замалюйте на контурній карті території, де осіли ці племена, за­ значаючи географічні об’єкти, розташовані там. 6. Розгляньте карту (с. 24) і визначте області України, які належать до трьох природно-кліматичних зон. 7*. Я к в и вважаєте, чи однакові за змістом поняття «Велике переселення народів» і «велике розселення слов’ян»? Відповідь обґрунтуйте.

§ 4. Утворення Київської держави (Русі-України)

8. Наведіть приклади впливу природно-кліматичних умов на господар­ ство та спосіб життя східних слов’ян. 9. Охарактеризуйте відносини східних слов’ян з їхніми сусідами. 0. Чим відрізняється родова община від сусідської? Опишіть за поданою схемою життєвий уклад слов’ян, які живуть сусідською громадою.

*Птї’ РИМ

я *

|М Л Л «

11 .Д о ве д іть подібність між давньослов’янськими орнаментами (с. 20) і візерунками, якими наші сучасники прикраш ають одяг.

§ 4 - УТВОРЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (РУСІ-УКРАЇНИ) •

3 якого джерела, коли й що саме ви довідалися про заснування міста Києва?

1 . Суспільний устрій

Суспільний устрій у слов’ян (тобто організація життя суспільства) змінювався протягом часу внаслідок розвитку господарства, розселен­ ня на нових землях і під впливом сусідів. У ранньому Середньовіччі в основі суспільного устрою слов’ян були об’єднання родів — племена. їх очолювали обрані дорослими чо­ ловіками вожді — найхоробріші чи найдосвідченіші серед них. Вожді керували життям племен: чинили суд, очолювали воєнні походи, роз­ поділяли здобич. Згодом влада вождів стала спадковою. Виборні вожді перетворювали­ К Н Я З Ь — керівник племе­ ні або союзу племен; ся на спадкових князів. Племена нерідко об’єднувалися для бо­ із появою держави — ротьби з ворогом. Такі племінні об’єднання її спадковий правитель. існували недовго, але вони були необхід­ ДЕРЖ АВА — вища форма ним етапом розвитку на шляху до утворення організації суспільства, що держави. Так, перші східнослов’янські до­ приходить на зміну родопле­ держанні утворення на території України мінному ладу. Характеризу­ були пов’язані з проживанням тут антів. Зго­ ється певною територією, де дом на Волині утворилося сильне дулібське проживає постійне населен­ об’єднання племен. У писемних арабських ня, що підпорядковується джерелах воно йменувалося як Валінана. чинним законам і владі.

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

Його розгромили авари (обри). У Прикарпатті й Закарпатті утворився по­ тужний союз племен, який візантійські автори називали Великою Хорватією. Згодом племінні союзи переросли в утво­ ДРУЖИНА - у Русі рення вищого рівня —племінні княжіння, що збройний загін, що ста­ вже мали більшість ознак державного устрою: новив постійну військову а) влада князя; б) укріплені міста-городища; силу князя й брав участь в) приватна власність; г) майнова та соціальна в управлінні князівством. нерівність; ґ) професійне військо —дружина. Племінні княжіння заклали фундамент давньоукраїнської держав­ ності. Після розгрому аварами дулібського об’єднання головну роль почали відігравати поляни, які жили в Середньому Подніпров’ї. Вони стали ядром формування Київського князівства (Куявії, за арабськими письмовими джерелами).

і^/ 2 . Вірування в східних слов’ян

Наші предки в ранньому Середньовіччі були язичниками. Язичниц­ твом називають дохристиянські вірування. Люди поклонялися духам померлих предків, закликаючи їх допо­ магати живим. Давні слов’яни регулярно (залежно від пір року) здій­ снювали обряди — установлені звичаєм дії, щоб забезпечити добрий урожай, приплід худоби, улов риби та здобич на полюванні. Для цього духам предків, а також володарям лісів — лісовикам, води — водяни­ кам, хати —домовикам тощо приносили подарунки — жертви. Із писемних джерел і фольклору нам відомо, що слов’янські пле­ мена мали своїх богів: Дажбога (божество, що дає блага), Сварога (бог вогню, захисник ковалів), Стрибога (бог вітру), Велеса (захисник ху­ доби), Перуна (володар блискавок і захисник воїнів) тощо. Відомо нам і про язичницьке свято Купала в дні літнього сонцесто­ яння. Під час цього свята відбувалися масові купання, люди перестри­ бували через вогнище, що символізувало очищення. Окремі елементи цього свята дійшли до нашого часу. ї^ 2 8

§ 4. Утворення Київської держави (Русі-України)

Археологи не знайшли слідів великих язичницьких храмів на тери­ торії сучасної України. Зате тут збереглися залишки святилищ у вигля­ ді майданчиків-капищ із жертовниками. Очевидно, у центрі таких май­ данчиків були фігури ідолів — дерев’яних чи кам’яних статуй місцевих божків. Одна з таких статуй —збруцький ідол —була знайдена в середині XIX ст. в річці Збруч на кордоні Тернопільської і Хмельницької областей. 4'{у 3. Роль м іста Києва в утворенні д е р ж ав и східних слов’ян

У літописі «Повість минулих літ» подана оповідь про заснування Києва братами Києм, Щеком, Хоривом і їхньою сестрою Либідяю, які походили зі східнослов’янського племені полян. Кий побував на службі у Візантії і там боровся проти аварів. Піс­ ля цього він заснував городок Києвець на Нижньому Дунаї, але там йому закріпитися не вдалося. Він повернувся в Подніпров’я і в другій половині VI ст. на пагорбах (Старокиївська та Замкова гори) засну­ вав місто Київ. Д О К У М Е Н Т И СВІДЧАТЬ «Повість минулих літ» про засновників Києва Коли ж поляни жили осібно й володіли родами своїм и,... то було [між них] три брати: одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив і сестра їхня — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони [тут] звірину. Були вони мужами мудрими та тямущими й називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні. Інші ж, не знаючи, говорили, ніби Кий був перевізником, бо тоді коло Києва перевіз був із тієї сторони Дніпра. Тому [й] казали: «На пе­ ревіз на Київ». Коли б Кий був перевізником, то не ходив би він до Цесарограда1. А сей Кий княжив у роду своєму і ходив до цесаря... А коли він вертався назад, [то] прийшов до Дунаю, і вподобав місце, і поставив городок невеликий, і хотів [тут] сісти з родом своїм. Та не дали йому ті, що жили поблизу. Так що й донині називають дунайці городище те Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ. Тут він і скончав живоття своє. І два брати його, Щек і Хорив, і сестра їхня Либідь тут скончалися. 1. Який фрагмент літопису свідчить про походи Кия до Візантії? 2. На що вказує наявність двох версій біографії Кия? Чи міг він, на вашу думку, бути одночасно і князем, і перевізником?

Це місто було закладене в центрі розселення східнослов’янських пле­ мен. Північніше від нього в Дніпро впадають річки Десна та П рип’ять. 1Цесороград — столиця Візантії, Константинополь.

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

Заснування Києва. Фрагмент сторінки Радзивіллівського літопису. Кінець X V ст.

Тому Київ став містом-ключем до земель у верхів’ях Дніпра, Десни й П рип’яті. Землі навколо Києва були родючими, багатими на ліси, що дало можливість полянам будувати житла й укріплення, розвивати землеробство, скотарство й різноманітні ремесла. Зміни, що відбу­ лися в суспільному й господарському житті, стали важливою перед­ умовою утворення держави. Полянське князівство з центром у Києві стало ядром майбутньої Київської держави. ІК' ЦІКАВО ЗНАТИ

Г

Походження слова Русь остаточно не з ’ясоване. В учених-істориків є кілька версій, основні з яких такі: • від праслов’янського рудь, рус, що означає «світлий, русий»; такої думки дотримуються прибічники слов’янського походження назви Русь\ • від росів — слов’яно-сарматських племен, які розселилися на Се­ редньому Подніпров’ї вздовж річок Рось, Росава, Роставиця й належали до антського, а згодом до полянського союзу племен; • від назви скандинавських племен (вікінгів, варягів): естонці їх на­ зивали ротсі, а фіни — руотсі; згодом так почали називати їх і в інших місцях. Візантійці спочатку писали про русів і слов’ян як про різні наро­ ди. Тому вірогідною видається версія, за якою термін «Русь» має сканди­ навське походження. Цікаво, що спочатку Руссю називали лише землі навколо Києва. Так, наприклад, місто Переяслав на Київщині літописці іменують Переяславль Руський, а місто в сучасній Росії — Переяславль-Залєський. Поступово назва Русь поширилася на всі давньоукраїнські землі, а її мешканців почали називати русинами, руссю. 4

4 . Правління Аскольда

Нестор Літописець у «Повісті минулих літ» розповідає, що перши­ ми скандинавськими князями, які прийшли на північні слов’янські землі, були Р ю рик і два його брати, які швидко померли. У Києві в той час, згідно з літописом, правили А скольд і Дір. «По­ вість минулих літ» подає про них доволі скупі відомості.

§ 4. Утворення Київської держави (Русі-України)

Д О К У М Е Н Т И СВІДЧАТЬ «Повість минулих літ» про Аскольда та Діра І було в нього [Рюрика] два мужі, Аскольд і Дір, не його пле­ мені, а бояри. І відпросилися вони [у Рюрика піти] до Цесарограда з родом своїм, і рушили ... по Дніпру. Ідучи, узріли вони на горі городок і запитали кажучи: «Чий се город?» А вони [тамтеш­ ні жителі] сказали: «Було троє братів, Кий, Щ ек [і] Хорив, які зро­ били город сей і згинули. А ми сидимо в городі їхньому й пла­ тимо данину хозарам». Аскольд і Дір зостались удвох у городі цьому, і зібрали багато варягів, і почали володіти Полянською землею. А Рюрик княжив у Новгороді. 1. Як називався шлях, яким Аскольд і Дір збиралися йти до Цесарограда? 2. Чому поляни, на вашу думку, прийняли за правителів Аскольда й Діра?

Одні вчені вважають Аскольда й Діра, як і Нестор Літописець, ва­ рягами, інші ж — нащадками Кия, останніми представниками місце­ вої полянської династії. Аскольд і Дір князювали, очевидно, у різний час. Арабський мандрівник аль-Масуді називає Діра найвідомішим із слов’янських князів, який володів містами й величезними територія­ ми. За його правління до столиці приїздили мусульманські купці. Значно більше свідчень збереглося про Аскольда. В одному з літопи­ сів він згадується як найвпливовіший і наймогутніший державний діяч раннього Середньовіччя. Аскольд прийняв титул кагана1, який прирівнювався до титулу ім­ ператора. Це дало йому можливість підняти міжнародний авторитет Русі й поставити її на один рівень із Хозарією. Візантійські хроністи називали його «прегордим каганом скіфським». Головний напрям по­ літики Аскольда скеровувався на південь і південний схід. Особливо великого розголосу по всій Європі набув похід Аскольда на столицю Візантії — Константинополь — 860 р. Цей похід вразив гор­ дих візантійців, які дивилися зверхньо на інші народи. Вхід до констан­ тинопольської гавані закривався гігантським залізним ланцюгом, тому вона була неприступною для ворожих кораблів. Із суші місто захищала від ворогів багатокілометрова укріплена стіна. Аскольд вибрав удалий момент, коли візантійський імператор із своїм військом пішов на арабів. 18 червня 860 р. рано-вранці руські кораблі ввірвалися в бухту Золотий Ріг. У літописах згадується, що ланцюг чомусь не був натягнутий. Візантійський імператор Михайло III змушений був покинути своє військо, щоб рятувати Константинополь. Йому вдалося пробратися в 1Каган —титул володаря в тюркських і монгольських народів.

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

оточену столицю й організувати її оборону. Сім днів київська дружи­ на тримала місто в облозі, а потім відступила. Візантійці вважали це чудом. Історики припускають, що між Аскольдом і Михайлом III був укладений таємний договір, про який не збереглося відомостей в істо­ ричних джерелах. У наступні роки Аскольд здійснив ще три походи на Візантію, у результаті яких були підписані договори, вигідні киянам. Один із них підписаний у 873-874 рр. У зв’язку з походами Аскольда на Константинополь у візантійських джерелах згадується про хрещення населення Київського князівства. Так, автори IX ст. пишуть, що близько 860 р. князь Аскольд охрестився зі своїми дружинниками. «Тепер вони проміняли еллінську й безбож­ ну віру (язичництво), у якій раніше перебували, на чисте християнське вчення, увійшовши в число підданих нам друзів. У них загорілася така спрага віри та ревність, що вони прийняли пастиря й з великою старан­ ністю справляють християнські обряди», — писав Константинополь­ ський патріарх (глава церкви) Фотій. ^

ЦІКАВО ЗНАТИ

Варто зазначити, що від часів Аскольда візантійці зараховували Русь до християнських держав. З кінця IX ст. вона вважалася м итропо­ лією, що підлягала Константинопольському патріархові й у церковно­ му статуті імператора Льва VI (8 8 6 -9 1 2 ) стояла на 61-му місці в списку митрополій. З Аскольдовим хрещ енням Русі історики пов’язую ть появу в східних слов’ян перш ої християнської богослуж бової літерату­ ри. У «Паннонському житії» просвітителів сл о в’ян святих Кирила та М ефодія міститься розповідь про місію Кирила до Хозарії. Під час цієї місії Кирило провів зим у 8 6 0 -8 6 1 рр. у Херсонесі Таврійському. У Криму він, за повідомленням цього джерела, «обріте (знайш ов) же ту Є вангеліє і Псалтирь, руським и письменами писано, і человіка обрїт глаголющ а [розм овл яю чого] тою бесідою...». Згадані «руські письмена» досі є предметом дискусії вчених, про­ те залишається фактом поява перекладених богослужбових християн­ ських книг на наших землях раніше, ніж за сто років до хрещення Русі Володимиром Великим. Зауважимо, що хрещення 988-989 рр. князем Володимиром у ві­ зантійських джерелах не знайшло такого широкого відображення, як у руських літописах. І це не дивно. Руські літописці намагалися підкрес­ лити внесок у християнізацію держави представників правлячої династії Рюриковичів, а не усунутого з політичної сцени Аскольда.

Часи правління Аскольда йДіра були останнім періодом існування Ки­ ївського князівства полян. Ця історична спадщина належить сучасним

§ 4. Утворення Київської держави (Русі-України)

українцям, предки яких мали власне державне утворення в Середньому Подніпров’ї. Князівство полян із центром у Києві визнавалося могутньою Візантійською Імперією ще до виникнення Русі-України.

4^ 5 . Князювання Олега У середині IX ст. північнослов’янеькі й фінські племена запросили до себе княжити варязьких князів. Рюрик, який правив найдовше, за­ снував Новгород. Помираючи, він передав княжіння своєму родичеві Олегу, бо його рідний син Ігор був ще дитиною. Новий правитель Новгорода у 882 р. рушив униз Дніпром, заволо­ дів Києвом, підступно вбивши київських князів Аскольда й Діра. ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ «П о в іс т ь м и н у л и х літ» п р о вбивст во А с к о л ь д а У рік 6390 [882] вирушив Олег [у похід], узявши багато своїх воїв — варягів, чудь, словен, мерю, весь, кривичів... І прибули до гір Київських, і довідався Олег, що [тут] Аскольд і Дір удвох княжать. І сховав він воїв у човнах, а інших позаду зоставив, і сам прийшов [на берег Д ніпра], несу­ чи Ігоря малого. А підступивши під Угор­ ське [і] сховавши воїв своїх, він послав до Аскольда й Діра сказати, що, мовляв: «Ми — купці єсмо, ідемо в Греки од Олега й від Ігоря-княжича. Прийдіть-но оба до рідні своєї, до нас». Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші [вої] з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: «Ви оба не є ні князі, ні роду княжого. А я єсмь роду княжого. — І [тут] винесли Ігоря. — А се — син Рюриків». і вбили вони Аскольда й Діра, і віднесли на гору, і погребли [Аскольда] на горі... •

Аскольдова могила в Києві. Нині тут стоїть храм св. Миколи

Знайдіть на карті (с. 39) назви племен, до яких належали воїни Олега. Чи згадується серед них плем’я русів?

Захопивши владу в Києві, Олег тепер контролював увесь шлях «із варяг у греки». Він об’єднав два центри східнослов’янських земель на півдні й на півночі — Київ і Новгород. Так була започаткована держава, яку сучасники називали Русь, або Р уська зем ля. Пізніш е історики дали їй назву К иївська держ ава, або Р ус ь У країна. Політичним, господарським і культурним центром цієї

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

величезної середньовічної імперії були землі сучасної України. Уве­ дення таких назв Русі потрібне ще й для того, щоб відрізнити її від пізніш их держав, які згодом утворилися на цій території: ГалицькоВолинської Русі, Л итовсько-Руської держави, М осковської Русі. Більшість населення Русі становили слов’яни. Разом із ними жили балти, болгари, сармати, угро-фіни, нормани та представники інших народностей. Під час свого правління в Києві (8 8 2 -9 І2 ) Олег значно розширив межі держави. До неї були приєднані древляни, уличі, радимичі, кри­ вичі та сіверяни. Він підкорив і північні племена — чудь і мерю. ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ «Повість минулих літ» про смерть віщого Олега ...Спом’янув він коня свого, що від нього, як прорекли були волхви, [прийдеться] померти Олегові. ! призвав він старшого над конюхами, запитуючи: «Де є кінь мій, що його я поставив був годувати й берег­ ти його?» А він сказав: «Умер». Олег тоді посміявся й докорив віщуна, кажучи: «Несправедливо-то говорять волхви й усе те — лжа єсть: кінь умер, а я живий». І повелів він осідлати коня: «Дай-но погляну я на кості його». І приїхав він на місце, де ото лежали ... кості голі й череп голий, і зліз він із коня, [і] посміявся, мовлячи: «Чи від сього черепа смерть мені прийняти?» І наступив він ногою на череп, і, виповзши [звідти], змія вжалила його в ногу. І з того розболівшись, він помер. • Чи є, на вашу думку, ця літописна легенда достовірним історичним дже­ релом? Відповідь аргументуйте.

Пам’ятник віщому Олегу. Скульптор С. Куций, м. ПереяславХмельницький

Підпорядкування Києву сусідніх кня­ жінь дало Олегові можливість не лише зби­ рати данину з нових земель, а й залучати їхні війська для спільних походів. Я к загинув Олег, достеменно невідомо. Одна з версій щодо цього подана в «Повісті минулих літ». За іншими версіями — Олег загинув під час походу на південно-східні землі. К нязь Олег, прозваний літописцям и (а пізніше й письменниками) віщим, став одним із найулюбленіш их героїв у дав­ ньоруських фольклорних творах: дружин­ них чи військових піснях, легендах, пере­ казах і билинах. Народна пам’ять оповила ім’я князя дивними оповідками й казками, пов’язую чи з ним події найдавніших часів.

§ 4. Утворення Київської держави (Русі-України)

Народ зап ам ’ятав його не лиш е як видатного й талановитого полко­ водця, а й як чудодія, яки й умів творити справи надлюдські — «обер­ нутися і звіром, і птахом, і комахою». З плином часу за образом каз­ кового чудотворця майже зник дійсний, правдивий образ володаря, який княж ив у Києві. Наука багато чого не знає про Олега: ні років народження, ні імен його батьків. Упевнено можна казати лиш е про дві дати його біограф ії — 907 р. (грандіозний похід на Ц аргород) і 911 р. — підписання русько-візантійської угоди. 6. Походи Олега проти Візантії Найбільший військовий похід на Візантію був здійснений Олегом у 907 р. Нестор Літописець розповідає, що «пішов Олег на греків на конях і в кораблях, і було кораблів числом дві тисячі. І прийшов до Царгорода, греки ж замкнули морську бухту, а місто зачинили. І звелів Олег своїм воїнам зробити колеса й поставити на них кораблі. І з попутним вітром напнули вони вітрила й пішли з боку моря до міста». Візантійський імператор змушений був укласти з Олегом вигід­ ний для Русі мирний договір. Візантійці заплатили велику данину та надали особливі пільги руським купцям і послам. Зокрема, греки зобов’язувалися протягом шести місяців постачати купців харчами й забезпечувати їх корабельним спорядженням. У 911 р. в результаті другого походу Олега був укладений договір, за яким визначено порядок викупу полонених. Русини отримали право служити в імператорському війську. Як бачимо, утворення Русі-України було тривалим процесом. Він розпочався після великого розселення слов’ян. Союзи племен переросли в племін­ ні княжіння. Найбільшими серед них були згадувані зарубіжними авторами Валінана, Хорватія та князівство по­ лян — Куявія. Важливою подією в процесі фор­ мування давньоруської держави стало об’єднання північних і південних земель східних слов’ян варязьким правителем Олегом. Столицею новоствореної дер­ жави став Київ. Почалося формування Г. Якутович. Похід дружини території і державних органів влади Олега на Царгород. Русі-України, її зовнішньої політики. 1980-і роки

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ «Повість минулих літ» про похід Олега на Константинополь У рік 6415 [907]. Пішов Олег на греків, Ігоря зоставивши в Києві. Узяв же він множество варягів, і словен, і чуді, і кривичів, і мері, і по­ лян, і сіверян, і деревлян, і радимичів, і хорватів, і дулібів, і тиверців, котрі є пособниками. І з цими всіма вирушив Олег на конях і в кораблях, і було кораблів числом дві тисячі. І прибув він до Цесарограда, а греки [...] город заперли. І вийшов Олег на берег, і повелів воям виволокти кораблі на берег. І попустошив він довкола города, і вчинив убивство багатьох греків. І палат багато вони розбили, і церкви попалили... І повелів Олег воям своїм колеса зробити й поставити кораблі на колеса. А коли настав попутний вітер, напнули вони паруси, [рушили] з поля, і пішов [Олег] до города. Побачивши ж [це], греки убоялися й сказали, виславши [послів] до Олега: «Не погубляй город. Ми згоджуємося на данину, як ти ото хочеш». І зупинив Олег воїв, і винесли йому [греки] їжі та вина, і не взяв він його, бо було воно приготоване з отрутою. І зажадав Олег, щоб вони данину дали на дві тисячі кораблів: по дванадцять гривень на чоловіка, а в кораблі [було] по сорок мужів. І згодилися греки на це, і стали греки миру просити, щоби не пусто­ шив він Грецької землі. 1. Уважно прочитайте літописний текст і розгляньте план-схему Кон­ стантинополя (с. 37). 2. Що, на вашу думку, є вірогідним у літописному описі, а що — ні? Від­ повідь аргументуйте.

★ ** Частина договору між Візантією та Руссю-Україною (9 0 7 р .) з «Повісті минулих літ» Коли приходять руси, нехай посольське беруть, скільки [по­ сли] хотять, а якщо прийдуть купці, хай беруть місячину [продукти харчування на місяць] на шість місяців: і хліб, і вино, і м ’яса, і риби, і овочів... А коли йтимуть руси додому, нехай беруть у цесаря нашого на дорогу їжу, і якорі, і канати, і паруси, скільки треба... Нехай ходять вони [руси] в город одними воротами, без оружжя, по п ’ятдесят чоловік, і хай торгують, як ото їм треба, не платячи мита ні від чого... 1. Які заняття жителів Русі-України відображено в договорі? 2. Назвіть умови договору, наведені в цьому уривку з літопису.

Князь, дружина, Русь, імперія, держава, Дір, Аскольд, Олег.

§ 4. Утворення Київської держави (Русі-України)

Константинополь. VI ст.

План-схема м. Константинополя Завдання та запитання Що таке додержавні утворення? Які східнослов’янські додержавні утворення вам відомі? Що таке держава та які її ознаки? Що приваблювало скандинавів на сході Європи? У якій послідовності правили Олег, Дір, Аскольд? Дайте визначення термінам «князь», «дружинники». Яку роль у давньослов’янському суспільстві відігравали князь та його дружинники?

8.

Покажіть на карті (с. 24) чи в історичному атласі, звідки прийшли до Києва Аскольд і Дір. Чим уславилися ці київські правителі? Які племена приєднав до своєї держави князь Олег? Позначте на кон­ турній карті території, на яких мешкали ці племена. Установіть відповідність між датами та подіями й розкажіть про на­ слідки кожної з них.

1 860 р. 2 907 р. 3 911 р. 4 882 р.

А найбільший похід Олега на Візантію Б підступне вбивство Аскольда Олегом В другий похід Олега на Візантію Г перший похід Аскольда на Візантію

9. Яке походження назви Русь? Поясніть на прикладах це поняття. 10*. Порівняйте процес утворення держави в слов’ян і народів Західної Європи, зокрема франків.

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни 11. Проаналізуйте договори русинів із Візантією. Чи були вони вигідними для Русі? Відповідь обґрунтуйте. 12. Прочитайте поданий нижче уривок із «Повісті минулих літ» і дайте від­ повіді на запитання. «...По Дніпру, а у верхів’ї Дніпра — волок до ріки Ловоті можна увійти в Ільмень, озеро велике. Із цього ж озера витікає Волхов і впадає в озе­ ро велике Нево, а устя того озера входить у море Варязьке. І по тому морю можна дійти до самого Риму, а од Риму прийти по тому морю до Цесарограда, а від Цесарограда прийти в Понт море, у яке впадає Дніпро-ріка...» 1. Про який шлях ідеться в наведеному уривку літопису? 2. Якими є сучасні назви згаданих географічних об’єктів? 3. Що таке волоки ? Дослідіть за картою (с. 39), де вони пролягали. 13. Висловте власне ставлення до постатей Аскольда й Олега. 14. Розгляньте малюнок Г. Якутовича на с. 35. Чому художник намалював Олегові кораблі подібними до варязьких?

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ-УКРАЇНА) ЗА ЧАСІВ КНЯЗЯ ІГОРЯ ТА КНЯГИНІ ОЛЬГИ •

Чиїм сином був князь Ігор? Хто був його опікуном? У якому році він прибув до Києва? З ким і за яких обставин?

1. Князю вання Ігоря

Князь Ігор. Літописна мініатюра. Кінець XV ст

Після смерті Олега київським князем став син Рюрика, І г о р (9 1 2 - 945). У літописах його називають Ігорем Старим. Від нього йде династія Рюриковичів, яка безперервно правила в Києві, а згодом і в інших князівствах в Русі-Україні. Київський князь тримав у покорі слов’янські племена й поширив свою вла­ ду на Східний Крим і Таманський півострів, де було Тмутараканське князівство. У 943 р. Ігор здійснив похід на Закавказзя й заво­ лодів багатими містами на Каспійському узбережжі. Це дало можливість київським купцям торгувати на Сході. Щоб забезпечити вигідну торгівлю з Константи­ нополем, Ігор здійснив два військові походи проти Візантії. Однак вони не були такими успішними, як походи Аскольда й Олега. За словами літописця, візантійський флот, як блискавка, попалив київські кораблі, застосувавши

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ-УКРАЇНА) за КНЯЗЮВАННЯ ОЛЬГИ та СВЯТОСЛАВА

МГфкХйХ '''***+*>

П

с

?

М

И а^р и м іГ »слои *.ми К и їв іік и ; п ясж л яи і * і м и п С м «исгак*

І

.......... С

І

" V

фі****" г

• иі|ШАЛ«ІXиі

£

6ч

с*

ЯВВ

^в|тгор*и К и їк м и * д е р и » «

Г \) і о д я « м а с м м і і і и з і в : *и Ш тм гч о Оэлгщэма Хозисгвз

Риоиах**■Клштла

11 - »

н і пс.лнослпш « т м і ^ т и и н »

• -

ґихнп »* мсц» рііл.і.іи»»«#« :.іп » а м и « н і пі

„

МІ '#>**» 044

-о

1* £* ;і гг-Лднг V

у

л і • і сі , ■ \ \ ;

ч

ш

Фрагмент давньоруської ■

ш

■

,

■

■

9

ІШ Р

С»С*ст* Ьм в«Я|>

*2 '\лА г 4 ' \ Ч0 **.■ » І

Г

+

Г-

ІЙІЇУ/Ф ■ ’*г*мм«»

*

їй •І»^ІІ*Г\44*

\ Г ди гл

Візантійський човен

Шрамів и А іс а а .іім и

т асьм •ію м

ІМШМОЛОЛЬ ІЧА’ПііОДі І

З

А

М

Г

і

Л

С

Ь

Н

А

І

М

Л

Є

Р

І

*

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

так званий «грецький вогонь1». Багато русинів загинуло. Перший вій­ ськовий похід Ігоря в 941 р. на Візантію закінчився поразкою. Д ругий похід 944 р. заверш ився укладенням вигідного для РусіУкраїни мирного договору. За ним київський князь зобов’язувався не нападати на володіння Візантії в Криму та не утримувати вій­ ськових гарнізонів у гирлі Дніпра. Київська держава та Візантійська імперія домовилися надавати одна одній у разі потреби воєнну до­ помогу. Держави обмінялися посольствами з умовою, що посли ма­ тимуть золоті печатки. У договорі визначались умови торгівлі. За ними купці-русини повинні були мати спеціальні князівські грамоти й обов’язково повідомляти про прибуття своїх кораблів. На час правління Ігоря припадають перші звістки в літописах про появу в південноруських степах тюркських кочовиків-печенігів. Літо­ пис повідомляє про першу збройну сутичку з ними, яка відбулася на початку X ст. Військові походи приносили славу й ПОЛЮДДЯ —у Київській багатство князеві й дружинній верхівці. державі збирання князем із Для забезпечення війська продовольством, дружиною або його пред­ зброєю, транспортними засобами було ви­ ставниками данини з під­ рішено збільшити данину, що збиралася з леглого населення. населення шляхом так званого полюддя. У творі сучасника князя Ігоря — візантійського імператора Констан­ тина Багрянородного — є опис полюддя. Пізньої осені, коли замерза­ ли річки й болота, князі вирушали в послідовний об’їзд своїх підданих, «кружляння». Населення зобов’язане було сплачувати данину вироще­ ними продуктами, медом, воском, полотном і хутром звірів. Окрім того, місцеві люди повинні були якийсь час годувати прибульців. Займалися

Використання «грецького вогню». Мініатюра мадридського списку «Хроніки» Іоанна Скилиці • Яку сучасну зброю нагадує вам «грецький вогонь»?

1«Грецький вогонь» — горюча суміш, яку вперше використали в морській бит­ ві візантійці.

§ 5. Київська держава (Русь-Україна) за часів князя Ігоря...

таким «кормлінням» князі зі своїми дружинниками всю зиму. Коли ж на­ ставав квітень і розтавав лід на Дніпрі, вони поверталися до Києва. Зібрана данина йшла на утримання дружини й князівського двору, а частину відправ­ ляли у Візантію на продаж. У 945 р., під час полюддя в древлянській землі, піддані князя Ігоря, обурені величезним обсягом данини, повстали й убили його. За переказом, древляни розбили дружину Ігоря, а князя прив’язали за ноги до двох нахилених дерев і відпустили їх. Для князя-воїна це була ганебна смерть. Сприятливі умови для торгівлі в Царгороді приносили користь не лише купцям, а й князівсько-дружинній вер­ хівці, яка збагачувалася, продаючи у Візантію здобуту в підлеглих данину.

К. Лебедев. Полюддя в одному з князівських володінь. 1903 р.

2. Правління Ольги Після смерті князя Ігоря залиши­ лась його дружина Ольга й син Свя­ тослав. Оскільки Святослав був тоді ще хлопчиком, на князівський престол сіла вдова Ігоря — Ольга (945-964). Вона зображується вродливою, сміли­ вою, хитрою та мудрою правителькою. Стародавні автори розповідають про неї як про розумну, енергійну й далеко­ глядну державну діячку. Перший крок, який зробила Оль­ га, — жорстоко помстилася древля­ нам за смерть чоловіка. Підступно розправившись із послами древлянського князя Мала, які приїжджали до неї двічі, вона зібрала рать і пове­ ла її в похід на головне місто Древлянської землі — Іскоростень. Три­ валий час військо облягало місто,

Г. Якутович. Князівське подруж­ жя — Ольга та Ігор — із сином Святославом. Кінець X X ст.

іа с р № ...'

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

та все було марно. Тоді княгиня, удавшись до хитрощів, оволоділа сто­ лицею й ліквідувала древлянське племінне княжіння. ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ «Повість минулих літ» про підкорення Ольгою древлян У рік 6454 [946]. Ольга із сином Святославом зібрала воїв, бага­ тьох і хоробрих, і пішла на Деревлянську землю. І вийшли деревля­ ни насупротив. І коли зійшлися обидва війська докупи, кинув спи­ сом Святослав на деревлян, а спис пролетів між вухами коня й ударив під ноги коневі, бо був Святослав зовсім малим. І сказав воє­ вода Свенельд і кормилець Асмуд: «Князь уже почав. Ударимо, дружи­ но, вслід за князем». І перемогли вони деревлян. Деревляни ж побігли й заперлися в го­ родах своїх. А Ольга кинулася із сином своїм на Іскоростень-город, бо ті городяни вбили були мужа її, і стала довкола города із сином своїм. А деревляни заперлися в городі й кріпко боролися з городських стін, бо знали вони, що самі вбили князя й на що довелося б їм здатись. І стояла Ольга ціле літо, і не могла вона взяти города. І намислила вона так: послала послів до города, кажучи: «Чого ви хочете досидітись? Адже всі ваші городи здались мені, і згодились на данину, і обробляють ниви свої і землю свою. А ви хочете з голоду померти, не згоджуючись на данину?.. Лише малого я у вас прошу: дайте мені од двора по три голуби й по три горобці, бо не хочу я тяжкі данини накласти на вас, як ото муж мій, а сього прошу у вас малого». Деревляни ж раді були цьому. Зібрали отож вони од двора по три голуби та по три горобці й послали до Ольги з поклоном. Ольга тоді ска­ зала їм: «Се вже покорились ви єсте мені й моїй дитині. Ідіть-но в город, а я завтра відступлю од города й піду в город свій». Деревляни ж раді були [цьому], увійшли в город і розповіли про все людям. І обрадували­ ся люди в городі.

м м ім а и ь

•

Перша помста княгині Ольги за Друга помста княгині Ольги — смерть чоловіка: древлянських спалення древлянських послів послів кинули в глибоку яму й закопали живцем Сторінки з Радзивілліеського літопису. XV ст.

§ 5. Київська держава (Русь-Україна) за часів князя Ігоря...

Ольга тим часом, роздаючи воям кому ото по голубові, а другим по горобцеві, звеліла їм кожному голубові й горобцеві прив’язати трут, обгортаючи його в маленькі платочки й ниткою прив’язуючи до всіх го ­ лубів і горобців. І звеліла Ольга, коли смеркалося, воям своїм пустити голубів і горобців. Голуби ж і горобці полетіли в гнізда свої, — ті в голубники свої, а горобці під стріхи, — і тоді загорялися голубники, а од них хижі й стодо­ ли. І не було двора, де б не горіло, і не можна було гасити, бо всі двори загорілися. І побігли люди з города, і повеліла Ольга воям своїм хватати їх. А як узяла вона город, то спалила його. І старійшин же города спа­ лила, а інших людей — тих побила, а других оддала в рабство мужам своїм, а решту їх зоставила платити данину. 1. Що спонукало Ольгу воювати з древлянами? 2. Що в цій літописній оповіді є історичним фактом, а що, імовірно, є художнім вимислом?

У літописі докладно описано й проілюстрова­ но помсту Ольги за смерть Ігоря. За неписаним законом того часу (хто не помстився за смерть родичів, був зганьблений на віки вічні), княгиня вчинила кровну помсту. Наступним важливим кроком Ольги було проведення реф орм 1. Княгиня розуміла: щоб запобігти новим повстанням, потрібно впо­ рядкувати й унормувати обсяг данини. Сис­ тему полюддя Ольга замінила «уроками» — новим порядком стягнення данини з чітким обсягом. Окрім того, вона започаткувала спе­ ціальні укріплені місця — погости, куди від­ ряджали князівських урядників. Вони стали представниками київської центральної влади, приймали від населення данину, здійснювали судочинство. Пам’ятник княгині У «Літописі» є відомості й про те, що за часів Ользі. Скульптор Ольги було розбудовано й прикрашено столь­ І. Кавалерідзе. 1911 р. ний град Київ. Особливо велична була резиден­ (пам'ятник відновле­ ний у 1996 р ) . ція княгині — двоповерхова кам’яна споруда, Фрагмент, м. Київ прикрашена мармуром, червоним шифером і декоративною керамікою. Зміни соціально-економічного й політичного характеру, які впрова­ дила княгиня Ольга в Київській державі, дали змогу зміцнити країну. 1Реформа —докорінна перебудова; зміна, нововведення.

Г*« 1.

? Ъ?

N>1 - Чі ТУ'* гі 5А Ь

43

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

Д ерж авотворчі заходи княгині були оспівані в усній народній творчості. ^ 3. Зовнішньополітичні заходи княгині Ольги Доволі успішною була й зовнішньополітична діяльність Ольги. Її політика1 полягала в забезпеченні інтересів своєї держави диплома­ тичним шляхом. У 946 р. княгиня здійснила поїздку до Константинополя. До цьо­ го часу східні слов’яни ходили на Константинополь військовими походами. Уперше було спорядж ене мирне посольство (понад 100 осіб), яке врочисто прийняв візантійський імператор Константнії Багрянородний. Відбулися мирні переговори про відносини двох держав, союзну угоду, а також обговорювалося питання християні­ зації Русі-У країни. У Константинополі Ольгу урочисто охрестили в соборі святої Со­ фії. Серед її оточення було чимало християн. Однак християнство за князювання Ольги не стало державною релігією. Літописець пише, що цьому опирався наступник престолу — син Ольги — Святослав. Київ­ ська держава надалі залишалась язичницькою. Княгиня Ольга встановила дипломатичні відносини з Німеччиною. Вона обмінялася посольствами з німецьким імператором Оттоном І. У результаті цих зусиль Київська держава установила відносини з дво­ ма наймогутнішими державами середньовічної Європи — Візантією та

Ольга з дипломатичною місією в Константинополі. Фреска X I ст. в соборі святої Софії в Константинополі. Реконструкція С. Висоцького

Г. Якутович. Святослав Хоробрий. 1982р.

1Політика —діяльність органів державної влади або окремих діячів усереди­ ні країни та в міжнародних відносинах.

§ 5. Київська держава (Русь-Україна) за часів князя Ігоря...

Німецькою імперією. Очевидно, це вилинуло на поглиблення торговельних відносин і сприяло культурним виливам, зокрема поширенню хрис­ тиянства. В Україні глибоко шанують пам’ять про кня­ гиню — їй споруджено пам’ятник, присвячено книжки й кінофільми. На державному рівні встановлена нагорода — Орден княгині Ольги, яким нагороджують жінок за визначні заслуги в державній і суспільній діяльності, вихованні дітей.

Сучасна державна нагорода України — Орден княгині Ольги

Князь Ігор, княгиня Ольга, князь Святослав, полюддя, данина, пе­ ченіги, реформи, погости, політика.

Завдання та запитання Якою була систем а зб ору данини за часів Ігоря? О ха р а кте р и зуй ­ те її. Назвіть роки правління княгині Ольги. У чому полягали реформи княгині Ольги? Поясніть значення термінів «уроки», «погости». 5. Проаналізуйте договори Ігоря з Візантією. Чи були вони вигідними для Русі? Відповідь обґрунтуйте. 6. Позначте на контурній карті напрямки походів Ігоря проти сусідніх держав. 7. Порівняйте правління князів Олега й Ігоря. Що було характерне для них обох? 8. Чому встановлення Ольгою чітких норм данини («уроків») історики оцінюють як важливий крок у розвитку держави? 9. Складіть і запишіть оповідання на одну з тем (за вибором): • «Ольга і древляни»; • «Княгиня Ольга — реформатор»; • «Княгиня Ольга — дипломат». 0. Складіть розповідь про княжіння від імені Ігоря, уживаючи терміни «грецький вогонь», «кружляння», «кормління». 11. Складіть і запишіть портрет княгині Ольги, звертаючи увагу на зов­ нішність, риси характеру тощо. 12*. Висловте власне ставлення до постатей Ігоря та Ольги.4 5

Т іК - -

Ш г

І*

А

45

*НЧг

91

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ Князь Святослав і його походи 1. Намалюйте родовідне дерево князя Святослава. 2 . Прочитайте уривок з історичного джерела та виберіть правильну від­ повідь на запитання.

«... І коли зійшлися докупи, кинув списом Святослав на деревлян, а спис пролетів між ушима коня й ударив під ноги коневі, бо був Святослав зовсім малим...» • Про яку подію йдеться ? А Б В Г

підкорення Святославом древлян похід Ольги на древлян як помста за смерть чоловіка похід Ігоря на древлян ритуал тогочасного початку битви

3 . Прочитайте інформаційне повідомлення про князя Святослава й особ­ ливості історичного періоду, коли він жив. Складіть і запишіть план наведеного нарису.

Святослав — князь-лицар. С вятослав був єдиним сином Ігоря та Ольги. Досягнувши повноліття, він почав правити Київською дер­ жавою. З а словами візантійського хроніста Лева Диякона, Святослав був «середній на зріст і доволі стрункий, широкогрудий, із пласким но­ сом, блакитними очима й довгими кострубатими вусами. Волосся на його голові було вистрижене, за винятком одного пасма (ознака ш ля­ хетного походження); в одному вусі носив золоту сергу, прикрашену рубіном і двома перлинами. Князь зазвичай був похмурим і суворим на вигляд. Білий одяг його був, як у інших русинів, але відрізнявся чистотою». Святослав Ігорович князював недовго (964-972), але залишив яскраву згадку про себе. Він був хоробрим воїном, невибагливим, май­ же все життя провів у військових походах. Ідучи на війну, ніколи не брав ані казанів, ані наметів. Спав, як і всі воїни, на землі просто неба, поклавши під голову сідло. Князь був шляхетним воїном. Плануючи похід, не використовував військові хитрощі, а заздалегідь попереджу­ вав через свого посланця: «Іду на Ви!» Святослав і Хозарський каганат. Святослав здійснив кілька вда­ лих походів проти свого південно-східного сусіда — Хозарського каи ганату. Йому вдалося повернути до складу Київської держави пле­ мінне княж іння в’ятичів. У 964 р. він здійснив успішний похід на Оку й Волгу, де жили в’ятичі, які сплачували данину Хозарському каганату. V V 46

Практичне заняття

Проте головною метою походу 964 р. все ж були хозари. Між Свя­ тославом і волзькими булгарами (головний союзник Хозарського ка­ ганату) відбулася битва, у якій він легко переміг. У 965 р. київський князь вирушив Волгою вниз і завоював столицю каганату місто — Ітіль. З Північного Прикаспію Святослав пішов через Північний Кавказ і досягнув берегів Азовського моря. Русини завоювали місцеві племена ясів (осетинів) і касогів (адигів). По дорозі захопив добре укріплене хо­ зарське місто Білу Вежу й повернувся до Києва переможцем із великою здобиччю й полоненими. У 968 р. Святослав здійснив другий похід на Хозарський каганат, який закінчився цілковитою перемогою. Проте розгром хозар мав і не­ гативний наслідок: він відкрив кочовим племенам Азії шлях на Київ­ ську державу. Святослав і Балкани. Пізніше Святослав уступив у затяжну війну між Візантією та Болгарією. Здійснив кілька походів у Болгарію. По­ хід 968 р. закінчився успішно. Князь розгромив болгар і розташував­ ся з військом у Ііереяславці на Дунаї. Печеніги, дізнавшись, що Київ залишився без князя, пішли на стольний град і взяли його в облогу. Ж ителі міста, мужньо обороняючись, послали за підмогою до князя. Повернувшись зі своїм військом, Святослав прогнав печенігів. Після перемоги над печенігами князь вирушив у новий похід на Балкани й захопив столицю болгар Пловдив. Візантія була занепоко­ єна зростанням сили війська Святослава та його бойовими успіхами. Тому візантійський імператор напав на Святослава. Головна битва відбулася 11ід Дорос толом. Візантійський імператор, маючи велику вій­ ськову перевагу, сподівався взяти місто облогою. Та це йому не вда­ лося. Святослав часто здійснював вилазки, які перетворювалися на справжні битви. Проте в Доростолі почався голод. У липні 971 р. Святослав дав гене­ ральну битву. На початку битви русини перемагали, вони навіть при­ мусили відступити візантійську піхоту. Та імператор пустив у хід важкоозброєну кінноту, яка змусила русинів повернутися до Доростола. У тому ж році знесилені сторони розпочали мирні переговори. Було укладено почесний для Київської держави мир, незважаючи на те, що війну вона програла. Святослав змушений був відмовитися від завойованих земель у Гіодунав’ї, ведення воєнних дій на цих землях і в Криму. Він здав Доростол візантійському імператорові й зобов’язався надавати йому допомогу проти арабів. Імператор випустив русинів із Доростола зі зброєю й надав їм усе необхідне на зворотний шлях. За часів Ольги та Святослава Русь-Україна здобула вихід до Чорного моря між гирлом Дунаю й Дніпра.

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

Смерть Святослава. Коли Святослав із багатою здобиччю повер­ тався додому, біля Дніпровських порогів на нього напали попереджені візантійцями печеніги. У нерівному бою Святослав загинув. До наших часів дійшла легенда, яка розповідає, що печенізький князь Куря на­ казав зробити з князевого черепа святковий кубок, який оправив зо­ лотом, і частував із нього найшанованіших гостей. На тому кубку було написано: «Чужого шукаючи — своє загубив!» Внутрішня політика князя Святослава. Не можна сказати, що Свя­ тослав узагалі не дбав про внутрішній лад у своїй державі. Так, виру­ шаючи в далекі походи, він доручав правління своїй матері Ользі. Після її смерті перед другим походом на Болгарію Святослав про­ вів адміністративну (управлінську) реформу, поставив намісниками замість племінних князів у землях, які намагалися відокремитися від Києва, своїх синів. Олега відрядив в Овруч, що в Древлянській землі, а Володимира — у Новгород Великий. Старшого ж сина Ярополка по­ садив на час своєї відсутності в Києві. Саме Святославом був закладений принцип монархічного правлін­ ня, коли в різних землях Київської держави правлять не племінні князі, а представники єдиної династії Рюриковичів. Це є свідченням того, що князь намагався продовжувати справу своїх батьків у зміцненні Київ­ ської держави. 4. Ознайомтеся з уривками перекладу «Повісті минулих літ» В. Яременка.

ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ Звернення Святослава д о дружинників І виставили греки сто тисяч проти Святослава. Русь побачила греків і дуже злякалася безлічі воїв, і прорік Святослав: «Уже нам діватися нікуди, і волею, і неволею станемо супроти: “Так не посоромимо землі Руської, а ляжемо тут кістьми, бо мертвий сорому не має. Коли ж по­ біжимо, то сором нам. Тож не маємо втікати, а станем кріпко, я ж по­ переду вас піду. А коли моя голова поляже, то про свої думайте самі” ». І сказали вої: «Де твоя голова поляже, там і наші положим». І вдарилися війська, і була січа велика, і одолів Святослав, а греки побігли...

*** Про дари візантійців Святославові Зібрав цар бояр і рече їм: «Що будем робити? Не встоїмо проти нього [Святослава]!» І порадили бояри: «Надішли дари, вивідаємо, чи любить він золото». І поклали перед ним [Святославом] золото. І рече він, убік дивля­ чись: «Сховайте». Посли ж грецькі повернулися до царя й розповіли:

Практичне заняття

«Як прийшли до нього й піднесли дари, він і не глянув на них, а на­ казав сховати». І сказав один: «Випробуй його ще один раз: надішли йому зброю». Вони ж послухали його й послали йому меч та іншу зброю. І принесли Святославу меч. Він почав любуватися, і хвалити... Пос­ ли розповіли цареві все, як було. І сказали бояри: «Лютий буде цей муж, якщо багатство зневажає, а зброю бере, — плати йому дань».

Г

ЦІ КАВО ЗНАТИ Легенда про юнака, що врятував Київ від печенігів

Д оки князь Святослав сидів у Києві, боялися печеніги переходити межі його держави, та коли довідалися, що він пішов на болгарів, напали на руські землі. Ольга з онуками своїми Ярополком, Олегом і Володимиром замкну­ лася в Києві. Печеніги оточили город великими силами. Була така сила-силенна їхнього війська навколо, що ніяк не вийти з укріплень. Почав людям дошкуляти голод. Тоді почали кияни радитися, чи не піддатися їм печенігам. Аж каже якийсь старий: «Добре було б покликати воєводу Претича. Он він стоїть на другому березі Дніпра. Хай прийде, то, може, печенігів прожене. Добре було б і до князя Святослава відрядити когось, щоб покинув болгарів і йшов рятувати рідну землю». Пристали кияни на це й замислилися, хто ж піде. Знайшовся один хлопець: «Піду! Я дам собі раду, бо розумію мову печенігів». Узяв хлопець уздечку й пішов у ворожий табір. Ішов і питав усіх, чи не бачили його коня? Біля Дніпра роздягнувся, зайшов у воду й поплив. Аж тоді схаменулися печеніги, почали стріляти, але вже не могли нічого вдіяти. Претичеві люди помітили хлопця, а він повідомив, що без їхньої допомоги кияни піддадуться ворогу. На другий день удосвіта сіли Претичеві вої в човни, засурмили сильно в сурми й кликали людей із города. І вийшла Ольга з онуками та людьми до човнів. Печеніги, подумавши, що це повернувся князь Святослав, від­ ступили від Києва. А кияни відрядили гінців до Святослава та переказали йому: «Ти, княже, чужої землі шукаєш і бережеш, а своєї можеш позбути­ ся. Бо трохи не взяли печеніги і нас, і неньку твою, і дітей. Чи ж не жаль тобі Вітчизни й неньки старої та дітей?» Як почув те Святослав, швидко прийшов до Києва, і цілував матір і д і­ тей своїх. І зібрав воїв, і прогнав печенігів у поле, і настав мир.5 5. Розгляньте ілюстрації, що стосуються особистості й окремих етапів життя князя Святослава. Доберіть до кожної з них цитату з нарису чи історичного джерела й історичної цікавинки, що наведені вище.

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

Святослав Ігорович. Скульптор Є. Лансере. Бронза. 1886 р.

Князь Святослав. Мініатюра 3 Царського титулярника. 1672р.

Дари Святославові відвізантійців. Мініатюра з Радзивічлівського літопису. Кінець X V ст.

*^ .т

' 50

Т І

ті

.Т 'йгг •/ -•. »".ті *% 4Ц.\ **г- ті **- іг1■ у V’ ■

й А1Й *Ш і**а тЯ т і,!/ _Г^ т*1• і. О *V т

«ч

і

.V

іД.7 3

к

•’

<Г

^

« Ьі Р •(| " Ч

—

§

і.

,*

а1-

Практичне заняття

Похід Святослава на Балкани. Мініатюра з Ватиканського манускрипту (рукопису). X IV ст.

Промова князя Святослава. Гравюра другої половини XIX ст.

Смерть князя Святослава від печенігів. Радзивіллівський літопис. Кінець X V ст. 51

■

ІН ш

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни 6 . Уважно розгляньте карту на с. 39 або в історичному атласі, яка відо­ бражає географічні й історичні особливості слов’янського світу за часів князя Святослава. Дайте відповіді на запитання.

1. Куди й проти кого був спрямований перший похід Святослава? Які землі були приєднані до Русі-України в результаті цього по­ ходу? 2. Куди були спрямовані походи Святослава в 960-970-х роках? Заповніть у зошитах таблицю «Походи Святослава». Пригадай­ те, чим завершилися ці походи. Роки

Напрямок походу

Наслідок

7 . Які землі завоював князь? Зафарбуйте їх на контурній карті різними кольорами. 8 . Яку мету ставив перед собою Святослав, воюючи на Балканах? Чи досягнув він її? 9. З чиїми іменами пов’язаний вислів: «Чужого шукаючи — своє загу­ бив»? Прокоментуйте його. 10. Обговоріть, кому була вигідна смерть Святослава. Хто м іг його зра­ дити? 1 1 . Розв’яжіть задачу. Умову та відповідь позначте на стрічці часу в зо ­ шиті.

Княгиня Ольга уклала з Візантією в 946 р. союзну русько-візантій­ ську угоду. Через скільки років князь Святослав уклав подібний мир­ ний договір із Візантією? 12. У чому полягала адміністративна реформа Святослава? 13. Чи погоджуєтеся ви з таким твердженням: «Розгром Хозарського каганату був однозначним виграшем для Святослава, але, можливо, програшем для його дітей та онуків»? Відповідь обґрунтуйте. 14. Чому Святослав призначив намісниками саме своїх синів? 15. Чи міг би князь Святослав здійснювати тривалі військові походи без шкоди для внутрішньої політики держави, якби мав за матір не княги­ ню Ольгу? Відповідь аргументуйте.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗА РОЗДІЛОМ І «ВИНИКНЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ РУСІ-УКРАЇНИ» У результаті Великого переселення народів у ІУ-УІІ ст., у якому взяли участь давні слов’яни, наші предки вийшли за межі своєї пер­ вісної батьківщини між річками Одра та Вісла на заході й Середнього Дніпра на сході й розселилися на землях Європи. У цей час східнослов’янські племена дулібів, волинян, бужан, древ­ лян, полян, сіверян, хорватів, тиверців та уличів заселили територію майже всієї нинішньої України. Ці племена стали основою формуван­ ня сучасного українського народу, тобто українці як етнос виникли в той же час, що й інші сучасні народи Європи. Переселення з лісової зони в лісостеп і степ із родючими ґрунтами сприяло розвитку господарства та майнового розшарування суспільства. Виокремлюється родова знать із професійними воїнами-дружинниками. Військові вожді племінних об’єднань разом із дружиною мешкали в укріплених племінних центрах — градах, що виявлені археологами в Києві, Чернігові, Зимному, Стільському й інших містах України. У ІІІ-ІХ ст. були ранньодержавним періодом в історії східних слов’ян. Ранньодержавні утворення історики називають племінними княжіннями. У візантійських писемних джерелах їх іменують Славіями, або Славоніями. До наших днів дійшли назви окремих племінних княжінь на землях України: Валінана на Волині та Куявія з центром у Києві. З утворенням окремих племінних княжінь розпочався поділ східних слов’ян на три гілки: українців, білорусів і росіян. Племінні княжіння ворогували не тільки із сусідами: аварами, хо­ зарами, візантійцями, а й між собою. Покласти край цій ворожнечі й об’єднати їх в одну державу вдалося в наступний період нашої історії. Це сталося завдяки зростанню могутності племені полян із центром у Києві. Київ був ключовим містом, що контролював тогочасні шляхи по річках Дніпру, Десні й Прип’яті. Об’єднання варязьким вождем у 882 р. земель уздовж шляху «із ва­ ряг у греки» поклало початок утворенню могутньої середньовічної Ки­ ївської держави. Її центром були українські землі навколо Києва. Володарі Києва поступово підкорили сусідні східнослов’янські племена. Правляча варязька династія слов’янізувалася. Князі Олег та Ігор більше дбали про розширення території, ніж про життя підвлад­ ного населення. Лише княгиня Ольга застосувала дипломатію замість війни в зовнішній політиці, а у внутрішній — зміцнила владу Києва на підкорених землях.

Розділ і . В иникнення та становлення Р усі-У країни

Під час становлення держави сформувались основні суспільні вер­ стви: князівсько-дружинна верхівка й селяни-общинники. Племінні гра­ ди поступово перетворилися на міста — центри оборони, державного управління, ремесла, торгівлі та культури. З а правління Святослава Ігоровича Київська держава досягла бе­ регів Чорного моря між річками Дунай і Дніпро за рахунок племінних княжінь уличів і тиверців на південному заході нинішньої України. Святослав розгромив Хозарський каганат і прагнув поширити свою владу на Болгарію. Тим часом у степах над Чорним і Азовським моря­ ми головною силою стали кочові племена печенігів. У боротьбі з нови­ ми ворогами Київської держави в 972 р. Святослав загинув. Розпочала­ ся нова сторінка історії нашої Батьківщини.

ПЕРШІ ВОЛОДАРІ ПЕРІОДУ СТАНОВЛЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ Кий. Аскольд і Дір (850-і роки — 882 р.)

Утворення Київського князівства Похід на Візантію 860 р. Об’єднання Новгородських земель Русі

Олег (882-912)

Згуртування східнослов’янських племен навколо Києва Налагодження контактів із Візантією. Договори 907 і 911 рр. Підкорення уличів, древлян

Ігор (912-945)

Походи на Візантію 941 р. і 944 р. Зміцнення влади князя, знаті, дружини Придушення повстання древлян у 945 р.

Ольга (945-964)

Упорядковано збір данини Реформи Створено осередки влади князя на місцях Зміцнення зв’язків із Візантією Подальше згуртування східнослов’янських племен навколо Києва

Святослав (964-972)

Знищення Хозарії Підкорення в’ятичів, волзьких булгар

РОЗДІЛ II

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ-УКРАЇНА) НАПРИКІНЦІ X — У ПЕРШІЙ і

половині XI

СТ.

У цьому розділі ви дізнаєтеся про розквіт Київської держави (Русі-України) за часів правління Володимира та Ярослава. Опанувавши навчальний матеріал, ви зможете: показати на карті кордони Русі-України за Володимира Великого та Ярослава Мудрого й описати Київ за часів Ярослава Мудрого, а та­ кож розпізнати пам’ятки архітектури й образотворчого мистецтва; порівняти внутрішньополітичну та зовнішньополітичну діяльність Володимира Великого та Ярослава Мудрого; застосувати й пояснити на прикладах поняття та терміни «христи­ янство», «священик», «митрополит», «монастир», «чернець», «гра­ фіті», «мозаїка», «верстви», «бояри», «церковнослов’янська мова», «книжкові мініатюри»; пояснити, чому і як в Русі-України було запроваджено християн­ ство, яку роль воно відіграло в долі нашого народу; порівняти життя різних верств населення, а також розвиток давньо­ руського та європейського суспільства.

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА в останній чверті X — першій третині XI ст. за КНЯЗЮВАННЯ ВОЛОДИМИРА та ЯРОСЛАВА (9 8 0 -1 0 5 4 )

03.

Онего

ЧУДЬ ЗАВОЛОЦЬКА

оз) Біле

затока БАЛТІЙСЬКЕ (ВАРЯЗЬКЕ) МОРЕ ^

ЧУДЬ (ЕСТИ)

Великий Новгород

оз. Чуда оз. Ільмень

о

в и ш

ЗЕМҐАЛИ

І

МУРОМА

Князь БояріцЦроМ

^ Р И В ^ г V Полоцьк

БУЛГ/

МЕЩЕРА

Німан' П РУ°° СКАЛВИ

сятинна ц ерква

’Любеч

Вишгород

----о КЙЇВ^^О/ Білгород / '< Ь с А V . /< % ° Юр’їв Корсунь

УЛ и ц , (Біла Вежа)

УГРИ

(МАДЯРІ | Територія Київської держави в 1054 р.

УГОРЩИНА

г.СУРОЗЬКЕ море *ч \ ( МЕОТИДА(

т Херсонес (Корсунь),

ітійської імперії)

П о х о д и к и їв с ь к и х к н я зів :

Доростол,

серби

| Територія, що 981 р. відійшла до Русі-України, у 1018—1022 рр. була захоплена Польщею, від 1031 р.—знов у складі Київської держави

РУСЬКЕ МОРЕ (ПОНТ) Філіппополь Синоп КОНСТАНТИ І

— ►на Візантію, Волзьку Булгарію. Польщу, у землі чуді (естів) — ►на східнослов'янські угруповання(князь Володимир) х Остаточний розгром юзе р печенігів князем Ярославом у 1036 р. уличи Назви і місця розселення східнослов’янських племен Кордони и столиці держав на серед. XI ст.

56

§ 6. Володимир Великий

§ 6. В О ЛО ДИ М И Р ВЕЛИКИЙ •

Що пов’я зує подані власні назви й імена? Утворіть із них логічні пари.

Київ, Овруч, Новгород Великий, Олег, Володимир, Яроиолк. 4 / 1 - Внутріш ня та зовніш ня політика Володимира Великого

Після смерті Святослава між його трьо­ ма синами розгорілася міжусобна війна. Двоє братів —Яроиолк та Олег —загинули, «і став Володимир княжити в Києві одноо­ сібно», —писав літописець. Володимир пра­ вив Київською державою з 980 р. до 1015 р. Він провів державну реформу щодо управління землями. Відрядив своїх си­ нів, а їх було дванадцять, до різних міст Київської держави. У «Повісті минулих літ» повідомляється: «Посадив Вишеслава в Новгороді, Ізяслава в Полоцьку, Святополка в Турові, а Ярослава в Ростові, А. Штанко. Володимир а Гліба в Муромі, Святослава в ДревлянВеликий. 1999 р. ській землі, Всеволода у Володимирі, Мстислава в Тмутаракані». Отже, було остаточно зламано самостійність місцевої племінної вер­ хівки. З того часу (кінець 80-х років X ст.) Русь-Україна стає насправді централізованою державою. Великому князеві київському підпорядко­ вувалися намісники (сини й старші дружинники), які сиділи в найбіль­ ших містах держави, збирали данину, управляли й чинили суд від його імені. їм у волостях служили урядовці. За правління Володимира від­ булася заміна родо-племінного поділу Русі-України на територіальний. Володимир зміцнив кордони держави, що відсунулися на північ від Чорного моря. Адже печеніги майже щороку здійснювали набіги на пе­ реяславські та південні Київські землі, часом доходили до Києва. Вони грабували міста й поселення, убивали й забирали в полон чоловіків, жі­ нок і дітей, знищували господарство. Для захисту південних земель РусіУкраїни від войовничих печенігів Володимир наказав збудувати систему укріплень —так звані Змієві вали —уздовж річок Трубіжа, Сули, Стугни. У цей час у Київській державі почали карбувати власні монети. Відомі монети Володимира Великого зі срібла — срібники — та із зо­ лота —златники. З одного боку монет було подано зображення князя із символами влади, а на зворотному —княжий герб тризуб і напис: «Во­ лодимир на столі, а се його срібло». Отже, з часів Володимира тризуб,

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

зображенням якого позначали князівську власність, став державним символом. .ш ш Князь особливо дбав про відносини Київ­ ської держави з іноземними державами та зміцнення її міжнародного авторитету. Во­ лодимир розвивав політичні, економічні та культурні зв’язки з Візантією, Польщею, Угорщиною, Чехією, західноєвропейськими країнами. Із цією метою допомагав візантій­ ському імператорові Василю II придушити бунтівних феодалів у Малій Азії. За цю до­ помогу Володимирові була обіцяна в дру­ Монети Володимира жини сестра імператора, принцеса Анна, але Великого з різних причин шлюб відстрочували. Тоді Володимир завоював Херсонес (Корсунь) у Криму, який належав Візантії. Про це князь сповістив Василія II лаконічно: «Так буде і з вашим Константинополем». Імператор не­ гайно відрядив Анну до Володимира. Наприкінці Володимирового життя його •4- »1#»Ш ГМГ сини, Святополк і Ярослав, почали виявля­ ти непослух. У 1014 р. Ярослав відмовився Посли Володимира платити данину своєму батькові. Літопис Великого у візантійського повідомляє: «Коли Ярослав був (княжив) у імператора. РадзивіллівНовгороді, давав він за умовою до Києва дві ський літопис. X V ст. тисячі гривень із року в рік, а тисячу розда­ вав у Новгороді дружині. І так давали всі новгородські посадники, а Яро­ слав став цього не давати в Київ батькові своєму. І мовив Володимир: “Розчищайте шляхи й мостіть мости”, бо хотів іти війною на Ярослава, на сина свого, але розхворувався». Готуючись до боротьби з Ярославом, улітку 1015 р. Володимир раптово помер. Діяльність Володимира Святославича сприяла розвиткові Київської держави, зміцненню її міжнародного авторитету. 2 . Територіальне зростання Київської держ ави

За часів правління князя Володимира завершився тривалий процес формування території Русі-України. Для цього йому не раз доводи­ лося використовувати військову силу. Спершу Володимир приєднав західні племінні княжіння дулібів і хорватів, а також міста — Червен, Белз, Перемишль. Тут він заклав нове місто, назвавши його Володимиром (нині Володимир-Волинський). На багато століть був установлений

§ 6. Володимир Великий

кордон із Польщею. У наступні роки була відновлена влада Києва над княжіннями радимичів і в’ятичів. Київська держава за Володимира перетворилася на найбільшу єв­ ропейську державу. Залежні від Києва землі простягалися від Карпат до Волги, від Балтійського моря до Середнього Подніпров’я. З метою розширення кордонів своєї держави та їх зміцнення Воло­ димир Великий здійснював військові походи проти сусідніх племен і народів. Він воював на західних рубежах своєї держави з литовським племенем ятвягів1, а на сході — з волзькими булгарами. Спокій і мир на західних і східних кордонах Київської держави перетворили її на торговельну державу, де перетиналися сухопутні й водні торговельні шляхи із Середньої Азії та Кавказу до Північної Європи. Через Київ проходило відгалуження Великого шовкового шляху, що вів із Китаю до Чорного моря, а далі вгору но Дунаю та Дніпру. Київ поступово набув слави одного з найбільших центрів торгівлі в Східній Європі. 3. З апро в адж ення християнства як д е р ж а в н о ї рел ігії

Завданням зовнішньої і внутрішньої по­ літики Володимира був підпорядкований ХРИСТИЯНСТВО - одна з трьох світових релігій. один із найважливіших його заходів — про­ голошення христ иянст ва державною релігією Русі-України. На початку свого правління Володимир, маючи намір зміцнити дер­ жаву, вирішив провести релігійну реформу. Він зібрав та об’єднав в од­ ному святилищі верховні божества окремих племен. «Поставив ідолів на горбі над двором теремним: Перуна дерев’яного, а голова його сріб­ на, а вус золотий, і Хорса, Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош», — пише Нестор Літописець. Однак язичництво з його багатобожжям не могло сприяти об’єднувальній політиці київського князя. Служителі язичницького культу (волхви, відуни) суперничали з князів­ ською владою. Язичництво роз’єднувало не лише східнослов’янські племена, а й протиставляло на релігійному ґрунті Русь-Україну й інші європейські дер­ жави. Адже Візантія та інші сусідні слов’янські країни — Болгарія, Чехія, Польща, з якими Київська держава під­ Охрещення Володимира в тримувала тісні відносини, — були вже Корсуні. Мініатюра з Радзивіллівського літопису. X V ст. християнськими.

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

У 988 р. Володимир і його дружинники охрестилися. Літописець повідо­ мляє, що сталося це в захопленому Володимиром Корсуні (Херсонесі), що в Криму. Після цього князь Володимир узяв шлюб із сестрою візантійсько­ го імператора за східним християнським обрядом. Посвоячення з візантій­ ською імператорською династією було в той час надзвичайно почесним. Згодом Володимир охрестив киян у Дніпрі, а язичницьких ідолів наказав знищити. Д О КУМ Е Н ТИ СВІДЧАТЬ «Повість м и н у л и х літ» п р о х р е щ е н н я ки я н І коли [Володимир] прибув, повелів він поскидати кумирів, тих порубати, а дру­ гих вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста й волочити з Гори по Боричевому [узвозу] на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити [його] палицями. І це [діяли йому] не яко древу, що відчуває, а на знеславлення біса. Коли спокушав він сим образом лю­ дей — хай одплату прийме від людей!.. Учора шанований людьми, а сьогодні знеславлений! Г. Якутович. Повалення І коли ото волокли його по ручаю до поганських богів. Дніпра, оплакували його невірні люди, Ілюстрація до «Повісті бо іще не прийняли вони були хрещення. І, приволікши його, укинули його в Дніпро. м инулих літ». 1980-і роки І приставив Володимир [до нього людей], сказавши: «Якщо де при­ стане він, то ви одпихайте його від берега, допоки пороги пройде. Тоді облиште його». І вони вчинили звелене. Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, творячи: «Якщо не з ’явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, — то мені той противником буде». І, це почув­ ши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили: «Якби се не д о­ бре було, князь і бояри сього б не прийняли». А назавтра вийшов Володимир із попами цесарициними й корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли — ті до шиї, а другі — до грудей. Діти ж [не відходили] од берега, а інші немов­ лят держали. Дорослі ж бродили [у воді], а попи, стоячи, молитви творили.1 2 1. Чому, на вашу думку, Володимир так жорстоко повівся з кумирами, яких сам і возвеличив кілька років перед тим? 2. Порівняйте опис настрою киян під час повалення богів із зображен­ ням людей на ілюстрації. Чи збігається творче бачення художника з літописною розповіддю? Відповідь обґрунтуйте.

Р 60

§ 6. Володимир Великий

За розпорядженням князя Володи­ мира в Києві під керівництвом грець­ ких майстрів було побудовано першу муровану церкву1 Богородиці. На її утримання князь наказав віддавати де­ сяту частину своїх прибутків. Відтак вона отримала назву Десятинна. З ви ­ чай церковної десятини був характер­ ний для західної католицької церкви. Десятинна церква. Варто зазначити, що хрещення РусіРеконструкція К). Асеева України Володимиром не було одномоментним актом. Літописні матеріали й археологічні джерела свід­ чать, що служителі язичницької віри, а також фігури й інші зображення давньослов’янських божеств існували в різних місцях Київської дер­ жави до X III ст. Однак християнство поступово входило у свідомість наших предків, витісняючи або поєднуючи в собі дохристиянські язич­ ницькі вірування (згадайте Зелені свята —Трійцю, свято Івана Купала, колядки, віру в лісовиків, домовиків, мавок, русалок тощо). Запровадження християнства відіграло важливу роль у подальшій історичній долі українського народу. Будучи на перехресті між христи­ янським Заходом і мусульманським Сходом, Русь-Україна остаточно з’єднала свою долю з Європою. Християнство ввело Київську державу в коло європейських держав, а правлячу київську династію — у середо­ вище християнських королівських родин. Християнство подолало язичницьке племінне багатобожжя, спри­ яло політичному й культурному об’єднанню східнослов’янських пле­ мен, унаслідок чого сформувався український етнос. Із християнством на Русі-Україні поширилися писемність (хоча деякі сучасні історики стверджують, що в дохристиянський період слов’яни мали вже своє письмо), мистецтво книжкової справи, церковний хоровий снів, розви­ нулись архітектура, кам’яне будівництво, художні ремесла, мистецтво іконопису тощо. Християнська церква, яка мала на той час уже майже тисячолітню історію, принесла на Русь-Україну свою систему внутрішнього устрою (церковну ієрархію2), що вплинула на формування феодальної і дер­ жавної ієрархії Київської держави. 1Термін «церква» має два значення: а) релігійна організація —зібрання гро­ мад віруючих; б) культова споруда, храм. 2Ієрархія —послідовне розміщення посад, чинів і т. ін. від найнижчих до най­ вищих у порядку їх підлеглості.

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

Великий князь Володимир і велика княгиня Ольга. Фрагмент головного входу Володимирського кафедрального собору в Києві

Християнство вносиш зміни в життя та побут наших предків. Посту­ пово слов’янські імена замінюються на християнські: їх дають на честь святих-покровителів. Обряд хрещення наділяє людину могутнім не­ бесним опікуном. Князь Володимир, наприклад, охрестившись, став Василем, а його син Ярослав — Георгієм (Ю рієм). Церковне богослужіння потребувало МОНАСТИР —релігійна гро­ освічених людей, тому з’являються шко­ мада ченців або черниць, що ли, а м онаст ирі стають центрами вче­ з належними їй землями та ності та літописання. Християнська мо­ майном становить церковнораль вилинула на формування руського господарську організацію. писаного права, пом’якшуючи кару за злочини. Християнські віровчення та мораль лягли в основу української культури, мистецтва та національного характеру. Водночас утвердження християнства на Русі-Україні в його схід­ ному, православно-візантійському, варіанті зумовило майбутнє проти­ стояння й конфлікти між православними українцями та їхніми західними сусідами - католиками. ЦІКАВО ЗНАТИ Володимир Великий і Рогніда-Гореслава Міждинастичні шлюби в добу Середньовіччя були дуже поширені в Європі. Часто ними скріплювалися мирні та союзницькі угоди. На РусіУкраїні вони беруть початок від Володимира Великого. Після смерті батька в боротьбі за київський престол Володимир, щоб зміцнити свої позиції та заручитися підтримкою полоцького князя Рогволода, посватався до його доньки Рогніди. Вона славилася своєю гордістю, привітністю, красою, а отже, будучи чистокровною княжною, знехтувала пропозицією Володи­ мира. «Не хочу роззувати робичича!» — відповіла, уважаючи негідним ко­ хати сина князя Святослава й простої ключниці Малуші, тобто прислуги, дарма що улюблениці самої княгині Ольги. Відмовив у союзі й батько гор­ дої княжни.

§ 6. Володимир Великий

Тим часом Добриня — брат Маяуші, який у цей час від імені Володимира управ­ ляв Новгородом, — захопив Полоцьк. Рогволода із синами безжально вбили, а Рогніду силоміць видали заміж за Володимира. Від цього шлюбу народилися сини Ізяслав, Ярослав, Всеволод і Мстислав, а також доньки Предслава та Премислава. Рогніда, прозвана за свою трагічну долю Гореславою, не вибачила чоловікові кривди. За переказами, вона готувала на нього за­ мах. Викривши дружину, розгніваний Воло­ димир хотів навіть убити її, і тільки рішуче А. Лосенко. Володимир заступництво старшого сина Ізяслава від­ і Рогніда. 1770 р. вело біду. Володимир поселив Рогніду з дітьми за межами Києва у с. Предславиному. Пам’ять про це село збе­ реглася донині — у Києві є вулиця Предславинська. Як вам уже відомо, до 988 р. Володимир був язичником. Ця релігія до­ зволяла мати кілька дружин. Під час воєнного походу на захід князь знай­ шов ще двох наречених — чеську княжну Мелфріду й німецьку — Адель. Рогніда дуже страждала й ревнувала князя до інших жінок, але не тому, що кохала, — її ятрило самолюбство. Прийнявши християнство й одружив­ шись з візантійською принцесою Анною (онукою Константина VII Багряно­ родного), Володимир відіслав із Києва всіх інших дружин. Рогніда повер­ нулася з Ізяславом у Полоцьк, де пішла в монастир під іменем Анастасії. Князь Володимир Великий, релігійна реформа, християнство, монастир, ієрархія. Завдання та запитання Яке місто заклав князь Володимир на західних землях Русі-України? Щ о було зображено на срібних монетах князя? Які дії князя Володимира призвели до зламу самостійності місцевої племінної верхівки? Як ви думаєте, чому князя стали звати «святий Володимир»? На контурній карті зафарбуйте території, приєднані до Русі-України за часів Володимира. Покажіть на карті (с. 56) або в історичному атласі місця, де були збу­ довані укріплені фортеці для захисту південних рубежів Русі-України. 7 . Заповніть у зошитах таблицю. Сусіди Русі-України, з якими вона: підтримувала економічні зв’язки

воювала

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

8*. Чому, на вашу думку, князь Володимир зробив державною релігією християнство саме східного візантійського обряду? 9. Охарактеризуйте позитивні наслідки для Русі-України від прийнят­ тя християнства, а також ті проблеми, які постали згодом у зв’язку з цією подією. 10. Прочитайте уривки з історичних джерел. • «...І коли він прибув, повелів поскидати кумирів, тих порубати, а дру­ гих вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста й волочити з гори по Боричевому [узвозу] на ручай, і дванадцятьох му­ жів приставив бити [його] палицями...» • «Хозари вийшли супроти нього з каганом, князем своїм. І зступили­ ся війська битися, і сталася битва межи ними, і одолів він хозар і город їхній — столицю Ітіль, і город Білу Вежу взяв...» Визначте, чи стосуються події, описані літописцем, діяльності князя Во­ лодимира. А обидві події стосуються Б тільки перша подія стосується В тільки друга подія стосується Г жодна з подій не стосується 11. Прочитайте уривок з історичного джерела та визначте, про діяльність якого князя йдеться. «...І сказав князь: „Се не добре є, що мало городів довкола Києва” . І став він городи зводити по Десні, і по Остру, і по Трубежу, і по Сулі, і по Стугні. І став він набирати мужів ліпших із словен, і з кривичів, і з чуді, і з в’ятичів і ними населив він городи, бо війна була з пече­ нігами...»

%

« 7 ' •

ЯРОСЛАВ М УД РИ Й

Проаналізуйте подані логічні пари власних назв та імен. З якого історично го джерела вони взяті? Новгород — Вишеслав, Полоцьк — Ізяслав, Турів — Святонолк, Рос­ тов — Ярослав, Муром — Гліб, Володимир (Волинський) — Всеволод, Тмутаракань — Мстислав, Древлянська земля — Святослав.

і у 1 . Київська д ерж ав а за часів Ярослава М уд рого. Утвердж ення Ярослава в Києві та його внутрішня політика

Князь Володимир Великий мав багато синів, між якими після його смерті розпочалася кривава боротьба за київський престол. У 1015 р. Борис, Гліб і Святослав під час цих сутичок загинули.

§ 7. Ярослав Мудрий

Літописець уважає винуватцем заколоту туровського князя Святополка. Дізнавшись про смерть батька, Святополк захопив київський престол. Проти нього виступив брат — новгородський князь Ярослав. Перша битва між братами відбулася навесні 1016 р. поблизу м. Любеча. Ярослав пере­ міг і вступив до Києва. Святополк утік до свого тестя, польського короля Болеслава І Хороброго, і там, за його допомогою, зібрав велике військо. У 1018 р. Болеслав І захопив Київ, Ярослав утік до Новгорода. Ки­ ївським князем знову став Святополк. Однак у місті та селах Київської землі господарювали іноземні завойовники. Вони збиткувалися з на­ селення, грабували його. Кияни повстали проти них. Це змусило Боле­ слава І повернутися до Польщі, а Святополк утік до печенігів. Навесні 1019 р. Святополк здійснив свій останній похід на Київ. «Ярослав зібрав силу воїнів і пішов йому назустріч, —пише Нестор Літо­ писець. — На сході сонця зійшлися супротивники й бій був жорстокий, якого ще небувало на Русі. І, за руки хапаючи один одного, рубались і схо­ дились тричі, так, що низинами кров текла. І надвечір узяв гору Ярослав, а Святополк побіг... Ярослав же сів у Києві, потрудившись із дружи­ ною, показавши перемогу й труд великий». У 1023 р. проти Ярослава виступив його брат Мстислав, який пра­ вив у Тмутараканській землі. Битва між ними відбулася поблизу Чер­ нігова, де переміг Мстислав. Тоді брати уклали мирний договір. Яро­ слав продовжив правити в Києві, а Мстислав — у Чернігові. Після смерті Мстислава у 1036 р. Ярослав, за словами Нестора Л і­ тописця, став «самовладцем Руської землі». ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ Тмутараканськє князівство Протягом століть Північне Причорномор’я та Крим були зо но ю б о ­ ротьби київських князів із кочовикам и. Після р о згр о м у С вято-славом Ігоровичем Х о зар ського каганату утворилося Т м ута р а ка н ськє к н я з ів с т в о , до с кл а д у я ко го ввій ш л и зе м л і П р и а з о в ’ я, Кубані та

Тмутараканський камінь. 1068р.

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

східна частина Кримського півострова. З X ст. князівство перебувало в складі Київської держави. Першим на княжий престол Тмутаракані сів Мстислав (1010-1023), син Володимира Великого. У Тмутаракані було окреме єпископство. Двічі (1060-1064, 1066-1069) там правив Гліб, син чернігівського князя Святослава Ярославича. Князь Гліб увійшов в історію, зокрема, тим, що в 1068 р. виміряв від­ стань між столицею Тмутаракані (сучасна станиця Таманська) та Керчю по льоду Керченської протоки. Про це свідчить Тмутараканський камінь — мармурова прямокутна плита (бл. 850 кг) із висіченим на ній давньорусь­ ким написом — «У літо 6576 ... Гліб-князь міряв море по льоду від Тму­ таракані до Корчева (Керчі) 10 000 і 4000 сажнів». Нині плита-пам’ятка зберігається в Росії (музей Ермітажу м. Санкт-Петербурзі). 1. Покажіть на карті (с. 56) територію Тмутараканського князівства. 2. Яких висновків можна дійти, читаючи напис на тмутараканському камені?

Основним завданням Ярослава у внутріш­ ній політиці було відновлення централізованої влади. Він жорстоко розправлявся з тими, хто не хотів йому коритися. Відновивши єдність Русі, Ярослав узявся за розбудову держави — удосконалив управління, пом’якшив данину. Це спричинило пожвавлення землеробства, скотарства, розвиток різних промислів і реміс­ ничого виробництва, пожвавлення торгівлі. Ярослав створив нову оборонну лінію на півдні держави, яка охоплювала міста Кор­ сунь, Богуслав, Юріїв (заснований у 1032 р.; Ярослав Мудрий. з 1362 р. — Біла Церква; нині тут установ­ Реконструкція лено пам’ятний знак і пам’ятник Ярославу М. Герасимова Мудрому). За часів князя Я рослава (1019-1054) Київська держава, яка вже була однією з найбільших у Європі, досягла найвищого розквіту. За кількістю населення в Європі вона поступалася лише Візантії та Свя­ щенній Римській імперії. 4 / 2 . М іж народні з в ’язки

У відносинах із сусідніми державами Ярослав надавав перевагу ди­ пломатичним методам. Часто ці зв ’язки він зміцнював шлюбами своїх дітей. У середньовіччі це була загальноприйнята практика. Його дочка Анна стала дружиною французького короля Генріха І, Єлизавета була одружена з норвезьким королем Гарольдом Сміливим,

§ 7. Ярослав Мудрий

Анастасію видали заміж за угорського короля Андрія. Отож недаремно Ярослава називали «тестем Європи». Сам князь одружився з Інгігердою — донькою шведського короля. Сини його мали за дружин сестру польського князя, онуку німецького цісаря та доньку візантійського імператора. Тривалий час Ярослав боровся за утвердження західних кордонів Київської держави, відвоював у польських феодалів Червенські міста, захоплені ними під час міжусобиці 1015-1019 рр. Для зміцнення захід­ них рубежів князь заснував місто Ярослав на річці Сян. Ярослав переміг угро-фінські, чудські племена, предків естонців і за­ снував місто-фортецю Юріїв (нині м. Тарту в Естонії). Князь успішно воював із печенігами і в 1036 р. завдав їм нищівного удару під стінами Києва. Русь-Україна мала жваві дипломатичні відносини із Священною Римською імперією та Францією. Ярослав домігся більш-менш мир­ них відносин із Візантією. У 1043 р. відбулась остання русько-візан­ тійська війна. Після її закінчення була укладена угода, яку пізніше скріпив шлюб сина Ярослава, Всеволода, з дочкою візантійського імператора Константина Мономаха — Марією. Усі ці заходи забезпе­ чили великий міжнародний авторитет Київській державі, свідчили про її могутність. ЦІКАВО ЗНАТИ Три сестри, три Я рославни Королева Угорщини Руки дочки Ярослава Мудрого попросив угорський король Андрій (Андраш І). Він вирішив побратися з Анастасією не лише з політичних міркувань — задля зміцнення відносин Угорщини із сильною Київською державою, а й під впливом того, що його батько, Ласло Лисий, також був одружений із руською красунею. Весілля відбулося в 1046 р. Анастасія Ярославна незабаром прийняла католицьку віру й підписувала держав­ ні документи своїм новим ім’ям Агмунда. Після смерті Андрія державою правив син Анастасії та Андрія, Шаламон. Але це тривало недовго: ста­ ти королем задумав дядько Шаламона — Бела. Намагання сина й матері уникнути конфлікту виявилося безуспішним — розгорілася війна. Шала­ мон поступився престолом. Анастасія-Агмунда врятувалася втечею до Німеччини. Відомості про її подальше життя невідомі. Королева Норвегії та Д ан ії Єлизавету Ярослав Мудрий видав заміж за норвежця Гарольда. Шлюбові передувала романтична історія. Принц закохався в Єлизавету під час відвідин Києва. Княжна відповіла Гарольдові, поетові й бардові, взаємністю. Але князь погодився видати дочку за норвежця лише тоді,

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

коли той стане королем і прославиться лицарською звитягою. Довело­ ся Гарольдові податися з нечисленною дружиною в мандри світами. Він служив візантійському імператорові й здійснив тоді чимало лицарських подвигів. Гарольд писав поезії, найпопулярнішою серед яких була пісня, присвячена Єлизаветі. Нарешті він досяг заповітної мрії — одру­ жився з нею. Але подружнє життя було нетривалим. Ставши коро­ лем, Гарольд вирушив на війну до Англії, де в одному з кривавих боїв 1066 р. наклав головою... Згодом Єлизавета вийшла заміж удруге й ста­ ла королевою Данії. Королева Ф ранції У XVII ст. в церкві Вільєрського абат­ ства біля Парижа знайшли могилу, на над­ гробкові якої був напис: «Тут лежить пані Анна, удова короля Анрі». Це була дочка Ярослава Мудрого. Шлюб відбувся в Рейм­ сі, куди Анну відрядили з великими почес­ тями. Відомо, що Анна до Ф ранції взяла сл о в’янське Є вангеліє1. Як стверджують д о ­ слідники, на ньому французькі королі скла­ дали присягу. Нині ця реліквія зберігається у Ф ранції під назвою Реймське Є вангеліє1... З чоловіком Анна прожила десять років, народила йому двох синів, старш ий з яких став королем Ф ранції Ф іліппом І. По смерті чоловіка 29-річна Анна залишила двір і піш ­ ла в монастир. Звідти незабаром красунювдову забрав граф Пауль де Крепі-Валуа, Пам’ятник королеві який став її другим чоловіком. Але доля не Анні. Скульптор милувала жінку — вона овдовіла знову. Від­ В. Зноба. Франція, 2005 р. тоді Анна перебувала при дворі свого сина, ф ранцузького короля. Зберігся навіть один документ, на якому стоїть її підпис кириличними літерами. 4^ 3 . Розбудова Києва

Князь Ярослав докладав чимало зусиль для створення нових і роз­ витку існуючих міст, особливо Києва. Київська земля була дуже розо­ рена чотирирічною братовбивчою війною. Особливо потерпів Київ від великої пожежі та пограбування польським військом. Ярославу довелося спрямувати всі зусилля на відбудову країни та її столиці. За часів Ярослава Київ збільшився в кілька разів. Були спо­ руджені нові оборонні вали, башти, дерев’яна фортеця, Золоті ворота. 1Євангеліє —частина Біблії про діяння та повчання Ісуса Христа.

КИ ЇВ в XI—XII ст.

МІСТО ВОЛОДИМИРА 1. Д*с?т**«а м»Р‘ВА Кн*хий двір 3. Ротонди 2.

ПОДІЛ МІСТО ЯРОСЛАВА ІСОЛИРІВ КІНЕЦЬ 1) Ц и м и С * А СофіЙп*миА :сЛс9 9 Црр«*я с* Икдогп» богоеосни ПиОО^ОШІ 5 Ц«И«»а с * Ірини 10 Церіоо С9. Сшоома 0 игрвва св. Геор^а 12. Ідомемл и-тми У РИм**лпівг*аиа ЗаПОГОвСфІМЙ собор 8 и«Р«и» ск Дмитрів Міг Bcrr.fJ.ia — с>ч*и* иині «у«**

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

Місто Ярослава. Фрагмент макета «Стародавній Київ». Реконструкція Д. Мазюкевича. 1967-1973 рр.

Навколо Києва Ярослав Мудрий вбудував велетенські земляні вали за­ вдовжки 3,5 км, заввишки 14 м і завтовшки ЗО м. На цих ватах стояли висо­ кі дубові стіни. Перед валами були викопані глибокі рови, заповнені водою. Особливу увагу Ярослав приділяв церкві, розуміючи її значення та роль у державі. Зародилося монастирське життя. Південніше від Киє­ ва, на високому березі Дніпра, був заснований знаменитий Печерський монастир, який став релігійним, культурним та освітнім центром РусіУ країни. У роки правління Ярослава Мудрого відбулася значна подія в житті світового християнства. Єдина християнська церква остаточно розколо­ лася на дві великі частини — східну (православну) і західну (католиць­ ку). Центром східної церкви стала столиця Візантії — Константинополь, західної — Рим. Із середини XI ст. керівники церков —Пана Римський і па­ тріарх Константинопольський —почали відкрито ворогувати між собою. Ярослав прагнув незалежності руської церкви від Візантії. У 1051 р. князь скликав у Києві Собор (збори) єпископів, на якому без згоди Константинопольського патріарха було призначено митрополитом Київським русина Іларіона — свяще­ ника церкви Спаса в с. Берестові, де стоїть тепер Києво-Печерський мо­ настир. За час свого правління Яро­ слав побудував три кам’яні храми та Софійський собор, що став симво­ лом єдності божественного начала й державної влади. Він став головним митрополичим храмом, де, крім бо­ М. Сажин. гослужінь, відбувалися врочисті дерРештки Золотих воріт. 1848 р. 70

ГлЖ1*^ З

з

§ 7. Ярослав Мудрий

Софійський собор. Фрагменти мозаїки, м. Київ

жавні церемонії, зокрема: сходження на великокнязівський стіл, укла­ дали договори, приймали послів. При Софійському соборі були відкриті школа та бібліотека. Там Ярослав організував центр перекладів, де грецькі книги перекладали та переписували старослов’янською мовою. Згодом бібліотека при Со­ фійському соборі стала центром давньоруського літописання. Західно­ європейські джерела називали Київ суперником Константинополя. ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ Л іт о п и с Р у с ь к и й п р о Я р о с л а в а М у д р о г о я к в е л и ко г о б у д ів н и к а У рік 6545 [1037]. Заложив Ярослав го­ род — великий Київ, а в города сього во­ рота є Золоті. Заложив він також церкву святої Софії, премудрості Божої, митро­ полію, а потім церкву на Золотих воротах, кам’яну, Благовіщення Святої Богородиці. Сей же премудрий великий князь Ярослав задля того спорудив [церкву] Благовіщен­ М. Сажті Руїни церкви ня на воротах, [щоб] давати завше радість св. Ірини. 1846 р. городу сьому. Після цього [він звів] мо­ настир святого Георгія1 [Побідоносця] і [монастир] святої Ірини2. 1. Про які споруди йдеться в історичному джерелі? Знайдіть на карто­ схемі Києва (с. 69) ці споруди. 2. Щ о нового ви дізналися з прочитаного уривка?

1Георгій (Юрій) —хрестильне ім’я князя Ярослава. 2 На честь дружини Ярослава, Інгігерди, дочки шведського короля Олафа III.

і %

71

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

На відміну від багатьох інших середньовічних володарів, Ярослав був освіченою людиною. Київський літописець зазначав, що князь «до книг виявляв охоту, читаючи їх і вдень і вночі». За це його прозвали «Муд­ рим». Ярослав дбав про розвиток освіти, науки й мистецтва. При дворі Ярослава проживали й виховувалися діячі та майбутні правителі бага­ тьох європейських держав, зокрема король Норвегії Гарольд Сміливий, угорський король Андрій та ін. Князь Ярослав Мудрий, Тмутараканське князівство, місто Ярослава, Золоті ворота. Завдання та запитання Назвіть роки правління Ярослава Мудрого. Ярослав побудував місто Юріїв — сучасну Білу Церкву — і заснував місто-фортецю Юріїв (нині Тарту в Естонії). На честь кого названі ці міста? 3. Про кого пише літописець — про Володимира Великого чи Ярослава Мудрого? «...Заложив він церкву святої Софії, а потім церкву на Золотих воро­ тах, кам’яну, Благовіщення Святої Богородиці. Після цього монастир святого Георгія і святої Ірини...» 4. Чиї це слова й з якого приводу вони сказані: «Розчищайте шляхи й мостіть мости...»? Який напрям діяльності виявився основним у внутрішній політиці Ярослава Мудрого? Що було зроблено для його втілення? Покажіть на карті (с. 56) або в історичному атласі кордони Київської держави за часів Ярослава Мудрого. 7. Прочитайте уривки з історичних джерел. • «...Зібрав він писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов’янську мову і Письмо Святеє, і списали багато книг...» • «...1 зступилися вони на місці, де ото нині свята Софія, бо тоді це було поле поза городом. І сталася січа люта, і ледве одолів під вечір князь, і побігли печеніги в різні боки...» Чи стосуються події, описані літописцем, діяльності князя Ярослава Мудрого? А обидві події стосуються Б тільки перша подія стосується

*

В тільки друга подія стосується Г жодна з подій не стосується

8 *. Як ви вважаєте, чому не багатодітний Володимир, а Ярослав породи­ чався з християнськими правителями, став «тестем Європи»? 9. Назвіть основні підходи до зовнішньої політики князя Ярослава Муд­ рого.

§ 8. Культура Русі-України наприкінці X ст.

10. О б’єднайтеся в групи й складіть розповідь від імені Ярослава та його бояр, обговоривши такі теми (на вибір): • «Як розбудувати Київську державу»; • «Як підвищити міжнародний авторитет Київської держави»; • «Просвітницька діяльність володаря Київської держави». 1. Опишіть одну з архітектурних споруд, що була збудована за часів кня зя Ярослава. Поясніть, чому ви обрали саме цю споруду. 12. Чому народ Русі-України назвав князя Ярослава М удрим?

§ 8. КУЛЬТУРА Р У С І-УКР А ЇН И наприкінці •

X — у перш ій половині XI ст. Софійський собор, Десятинна церква. Яку з цих пам’яток культури пов’язують з іменем Володимира Великого, а яку —з Ярославом Мудрим?

Уу 1. А рхітектура та м онум ентальний ж ивопис

Будівельники Русі-України створювали чудові споруди з дерева, ка­ меню й цегли. Головним будівельним матеріалом було дерево. З нього зводили житло, оборонні споруди, церкви та мости. Ж итла переважно були одноповерховими, у великих містах іноді двоповерховими. Будинки заможних верств населення згадано в писемних джерелах під назвою хороми. їх складали із зрубів колод, які утворювали цілісний комплекс приміщень — сіни, істба, кліть. Істба була житлом, інші при­ міщення призначені для господарських потреб. Князівські й боярські садиби в літописах називають дворами. Однак жодних свідчень про їх забудову немає. Кам’яне будівництво виникло завдяки контактам із візантійською культурою після впровадження християнства. Князі прагнули наслі­ дувати спосіб життя візантійських володарів. У Києві наприкінці X — на початку XI ст. почали будувати мо­ нументальні кам’яні споруди: постали два палаци з видовженими фасадними галереями. Матеріали розкопок, а також мініатюри Радзивіллівського літопису засвід­ чують, що князівські палаци були двоповерховими, з аркадами та службовими приміщеннями вни­ зу й житловими — угорі. За мініатюрами, в аристокра­ тичних житлах були спеціальні м. Чернігів. Дитинець. XI ст. спальні лави. Вони відрізнялися Реконструкція

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

від звичайних шириною, іноді мали піднесене узголів’я. На зображен­ нях вони завжди застелені покривалом до підлоги. Для такої лави вжи­ вали термін «одр» або «ложе». Перші кам’яні церкви були зведені візантійськими фахівцями. Руські будівничі швидко перейняли цю науку й майстерно будували кам’яні храми в багатьох містах Київської держави. О собливо гарним містом був Київ. О бнесений міцними мурами, сяю чи куполами Золотих воріт, він велично стояв на схилах Д н і­ пра. М істо захоплю вало гостей кам ’яним и просторими храмами, розкіш ним и хоромами бояр, багатими палацами князя. Н ай біль­ шою його прикрасою був головний храм держави — С оф ійський собор. Композиція собору складна й водночас дуже гармонійна. Відкриті арки (опуклі перекриття) галерей ніби поєднують споруду з довкіллям. Будівля має 13 куполів, головний і найоздобленіший з яких — центр ху­ дожнього задуму споруди. Усередині собор був розкіш но оздоблений м озаїкою . Окраса собору — ф ресковий1 живопис. Він прийш ов на Русь-У країну з Ві­ зантії, однак місцеві майстри внесли чи­ МОЗАЇКА —зображення мало нового, і згодом ф ресковий давньо­ або візерунок, зроблені з руський живопис набуває дедалі більше окремих, щільно припа­ самобутніх ознак. Високохудожні реа­ сованих один до одного й лістичні фрески є цінним дж ерелом ви ­ закріплених на цементі вчення світогляду, побуту й одягу на­ або мастиці різнокольо­ ших далеких предків. рових шматочків скла, Н а одній з них намальовано м узикан­ мармуру, камінців. та, який грає на старовинному смичко­ вому інструменті, що нагадує скрипку. На іншій фресці троє музикантів грають на трубах і флейті, четвертий б’є в та­ рілки, п ’ятий перебирає струни лютні, ш остий грає на інструменті, що нагадує арфу. Про місцеве походження музик свідчать фрагменти музичних інстру­ ментів (гуслі, сопілки, бубни та ін.), що Собор святої Софії XI ст. трапляю ться серед археологічних знахі­ Реконструкція Ю. Асєєва, В. Волкова, М. Кресального док в Україні.

1 Фреска — картина, написана фарбами (водяними на вапняному молоці) на свіжій вогкій штукатурці. 74 шишш ґ •'

§ 8. Культура Русі-України наприкінці X ст.

ЦІКАВО ЗНАТИ Я к д а в н ь о р у с ь к і майстри ст ворювали м о з а їк у й ф р е ско в и й р о з п и с Мозаїка. Майстри розпочинали ро­ боту після того, як будівничі закінчува­ ли зводити собор. Спочатку на стіну накладали підготовчий шар тиньку1, потім наносили другий шар, на якому й компонували мозаїчні зображення та робили контурні рисунки — чорною, синьою й червоною фарбами. Нарешті наносили невеликими ділянками тре­ тій шар, який швидко покривали фар­ бами, і, доки розчин кам’янів, у нього вдавлювали кубики різнокольорової смальти (скла). Інколи (досить рідко) використову­ вали й кубики з натуральних порід ка­ меню — мармурових вапняків. Смальту варили в тиглях2, домішували в розплав­ лене скло барвники — свинець, міне­ ральні фарби тощо. Смальту розливали «млинцями» на дзеркальну поверхню. Коли вони застигали, їх кололи на окре­ Матір Божа Оранта. мі кубики. Софійський собор. Д уже складною була технологія Мозаїка. XI ст. виготовлення золотої смальти, бо т о ­ ненькі золоті листки прокладали між прозорим склом. З маленьких ку­ биків (приблизно 4 -7 мм) викладали обличчя, руки, ступні ніг. З біль­ ших — одяг, тло, предмети. Софійські мозаїки вражають винятковою насиченістю колориту за­ вдяки величезній кількості відтінків смальти: зелена має 34 відтінки, золота та коричнева — по 25, жовта — 23, синя — 21, червона — 19, срібна — 9, пурпурова — 6. Усього палітра софійських мозаїк нараховує 177 відтінків! Здатність мозаїк переливатися у світлі сонячних променів, свічок і лампад пояснюється тим, що мозаїчні кубики вдавлювалися під різними кутами. Постаті ніби оживали, і це справляло величезне враження на гля­ дача.

1 Тиньк —суміш розчину їдкого вапна та піску для покриття стін, стелі тощо; на повітрі цей розчин зазнає хімічних змін, тому міцно тримає фарби. 2 Тигель — посудина з вогнетривких матеріалів для сплавлювання речовин.

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

Фрески. Щоб зрозуміти, чому час не знищив фрески, потрібно знати основи хімії. Техніка фрескового живопису ґрун­ тується на тому, що зображення робили на сирому тиньку, фарби розбавляли чис­ тою річковою водою й закріплювали та­ кож тиньком. Такі фарби не осипаються й не вицвітають. Процес виконання настінних фреско­ вих розписів полягав ось у чому. Зазда­ легідь заготовляли вапно, яке вистою­ вали 5 -1 0 років. Потім його пересіювали крізь сито, спочатку рідке, а далі густіше, щоб воно було чисте й м ’яке, як пшеничне борошно. Після цього вапно розчиняли у творилі1 й протягом 7 тижнів промивали. Частина фасаду Софійського Відтак із нього й білого піску готували роз­ собору зі збереженою кладкою. чин, до якого додавали дрібно порізану X I ст. Сучасне фото солому, щоб тиньк не тріскався. Першим шаром розчину вирівнювали поверхню кладки. Потім на окремі ділянки наносили другий шар, по якому відразу ж головний май­ стер гострим предметом малював контури зображень. І вже тоді в кон­ турах вапницями (пензлями) прописували основні тони й головні деталі зображення. Після цього до роботи бралися майстри, кожен з яких мав свою ділянку. Це вже була чистова робота. Усю композицію треба було закінчити за один день, бо розчин засихав і ставав непридатним для роз­ пису (За Ю. Асєєвим). Порятунок із минулого Розповідають, що в 30-і роки XX ст., коли комуністи нищили все, що пов’язане з християнською релігією, Софійський собор мав бути зруй­ нований. Однак французький письменник Ромен Ролан зустрівся з то­ дішнім керівником Радянського Союзу Йосипом Сталіним у Москві й за­ хистив храм, заявивши, що його не можна руйнувати хоча б тому, що він збудований Ярославом Мудрим — батьком французької королеви Анни. І Софія вистояла... Про княжі хороми в билинах і літописі Подробиці щодо архітектурного вигляду будівель, де відбувалися князівські врочисті прийоми, збиралися державні ради й розважалися піддані великого князя, невідомі. Достовірних відомостей проте, які сим ­ воли прикрашали тронну залу, фасади княжих палаців, немає. У били­ нах згадується про «палати білокам’яні, тереми високі з кришталевими скельцями». Без сумніву, палаци були й високими, і представницькими.

1Творило —скриня або яма, у якій гасять вапно. *

^ - ' 76

>т? ‘П

Я В бВ Б Г чг « а Х іЕ .

Г

§ 8. Культура Русі-України наприкінці X ст.

Відомий архітектор і дослідник історичного минулого Ю. Асеев про­ понує варіант реконструкції великокняжого палацу Х-ХІ ст. — висока чо­ тиригранна башта з легкою гострокінцевою банею зі шпилем, убудована в центральну частину споруди. Завершений фасад представлений у ви­ гляді низки напівкруглих арок з вікнами, які відокремлені одне від одного витонченими колонами. У Києві на вул. Володимирській, майже за 40 м від того місця, де, за свідченням дослідників, була резиденція князя Володимира, є будівля, дуже подібна до реконструкції Ю. Асеева. Будинок спорудив на початку XX ст. архітектор А. Кобелев, якого надихнули літописні й народні пере­ кази про княжі палаци. До слова, у «Літописі Руському» йдеться про те, що поруч із хоромами Володимира Великого були встановлені антична статуя та квадрига (четвірка) коней. •

Зробіть припущення, як і чому до хоромів київського князя могли потра­ пити антична статуя та квадрига коней.

2. П исем ність та освіта. Українська мова

Українська мова — одна з найдавніших слов’янських мов. Часи її зародження сягають періоду великого розселення слов’ян. У східних слов’ян у щоденному вжитку побутували діалекти, які певною мірою різнилися між племенами. Ця різниця була зумовлена впливом сусідів, умовами життя. Давньоукраїнські племена: поляни, волиняни, хорвати й інші, давньоросійське плем’я в’ятичі, предки су­ часних білорусів — полочани й дреговичі — усі мали свої мовні особ­ ливості. Про це свідчать писемні пам’ятки, складені пізніше, у різних місцевостях. У київських писемних джерелах X I ст. вже виразно помітні ознаки сучасної української мови. З утворенням держави та її установ — управлінських, судових, по­ даткових — виникає потреба в поширенні писемності. Дослідження філологів та істориків засвідчують наявність письма на території Русі-України ще напере­ додні офіційного запровадження християн­ ства. Указується, що східні слов’яни корис­ тувалися «руськими письменами», а також якимись «чертами і різами». У «Житії» сло­ в’янського просвітника Кирила є переказ, що він бачив у Херсонесі книги, написані саме «руськими письменами». Ці ж «письмена» згадують і арабські історики X ст. В одному зі смоленських курганів у 1949 р. була знайдена посудина X ст. з давньоруським написом «гоНадмогильна плита роухща» (гірчиця). з написом

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

і <(Л а V “

} 4

наприкінці

X ст.

Писарчук під диктовку єпископа св. Мефодія пише слов’янський текст богослужбової книги. Радзивітвський літопис. XV ст.

У Русі-Україні, як і в Західній Європі, використовували дві мови. Щодо цього в істориків і мовознавців сумнівів немає. Мовою літератури, богослужіння, літописання була спеціальна «книжна» мова, сформована на основі староболгарської. Цією мовою святі Кирило й Мефодій, які за походженням були болгарами, переклали з грецької Святе Письмо. У Західній Європі, як відомо, таку функцію виконувала латинська мова. У Візантії богослужіння правилося грецькою мовою, нею читали й Біблію. З поширенням християнства в слов’ян виникає потреба в цер­ ковній літературі, яка була б зрозумілою простому народу. За перека­ зами, візантійський імператор відрядив до слов’ян двох ченців-просвітників — братів Кирила та Мефодія. Вони мали перекласти біблійні книги й навчити слов’ян богослужінню рідною мовою. Для цього був потрібний новий слов’янський алфавіт. Так виникли слов’янські абет­ ки — глаголиця1та кирилиця. Глаголичні літери були складними в на­ писанні й тому наприкінці X ст. на Русі-Україні утвердилася кирилиця. Кирилиця походить від грецького алфавіту, доповненого кількома літерами, що передавали шиплячі звуки, яких не було в грецькій мові. Від кирилиці походять болгарський, сербський, український, росій­ ський, білоруський та інші алфавіти. У кирилиці перша буква назива­ лась «аз» (що означає «я»), друга «б» — «буки» (букви), третя «в» — «веди» (відати, знати). Отже, у буквальному перекладі три перші букви кирилиці означають: «Я букви відаю». Слово азбука утворилося шляхом злиття назв перших двох букв кириличного алфавіту. Чудовими пам’ятками давньоруської усної творчості є билини (ста­ рини), що дійшли до наших днів. Вони розповідають про побут і звичаї князівського двору Володимира Великого, боротьбу руських богатирів із 1 Глаголиця (від старослов’янськ. глаголь, слово); одна з найдавніших систем слов’янського письма, створена приблизно 863 р. просвітителем Кирилом.

§ 8. Культура Русі-України наприкінці X ст.

кочовиками. Героями билин, зокрема, є три богатирі, які боронили півден­ ні кордони Русі-України — Ілля Муромець, Добриня Микитич і Альоша Попович. Відома билина й про галицького богатиря, якого народ називав Дунаєм. Виникнення писемності в східних слов’ян створило умови для роз­ витку писемної літератури. З розбудовою держави та поширенням нової релігії виникла потре­ ба в освічених людях, тому церква й князь почали дбати про освіту. Панських дітей навчали священики переважно вдома. За князюван­ ня Володимира Великого була заснована школа, де «осягали учіння книжне» діти з оточення великого князя. Ш кола для духовенства була відкрита Ярославом Мудрим у Новгороді. Тут навчали читанню, письму, основам християнства та лічбі. Дипломатичні й торговельні зв’язки Київської держави з європей­ ськими країнами й найперше з Візантією потребували високого рівня освіти та знання іноземних мов, принаймні латинської і грецької. Тому Ярослав заснував при Софії Київській школу, яка відповідала б цим по­ требам. Тут вивчали богослов’я, риторику, філософію, граматику, гео­ графію та іноземні мови. У ній навчалися діти Ярослава, знатних киян і шляхетні іноземці. Дітей із простих родин навчали грамоті при церквах. Узагалі серед міського населення Київської держави грамотність була доволі поширена. Це засвідчують археологічні розкопки: у Нов­ городі та Звенигороді біля Львова були знайдені берестяні грамоти. У Русі-Україні кору берези — берест — використовували замість па­ перу (подібно до папірусу в Стародавньому Єгипті). На цих грамотах було розшифровано численні побутові записи — приватні листи, зві­ ти про виконання робіт, запрошення на поминальні обіди, торговельні розрахунки тощо. У Києві гончар зробив «рекламний» напис на виго­ товленій ним амфорі, видряпавши на ще сирій глині слова: «Благодатнійша полна корчага сія». У Звенигороді, Перемишлі, Галичі знайдені бронзові писала для писання на воскових табличках. Давньоруська культура представлена багатьма тисячами фольклор­ них, писемних і речових пам’яток, що збереглися до нашого часу. Це лише незначна частина, але її досить, щоб скласти цілісне уявлення про багату культуру Русі-України. 4 / 3 . М итр опо ли т Іларіон. П ерш і книж ки

Утвердження християнства було настільки важливою подією, що деякі вчені поділяють історію Русі-України на два періоди: дохристи­ янський і християнський.

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

Християнство здійснило переворот у свідомості середньовічної люди­ ни. У поширенні цієї релігії та її моральних засад (не вбий; не вкради; ша­ нуй батька і матір своїх; люби ближнього свого; хто не працює, той не їсть тощо) провідну роль відіграли монастирі. Найдавнішим і найшанованішим монастирем у Київській державі був Києво-Печерський. Свою назву він отримав від печер на узгір’ях пра­ вого берега Дніпра в Києві. Заснування чернечої обителі та її авторитет пов’язані з діяльністю трьох високоосвічених сучасників князя Ярослава Мудрого: Іларіона, Антонія й Феодосія. Вони жили й повчали народ не лише в один час. їх поєднувало походження із заможних аристократичних родин і добровільна відмова від багатства й почестей. Вихідці з давньо­ українських земель — Київщини та Чернігівщини —ці вчені-монахи спра­ вили величезний вплив на розвиток християнської церкви в Русі-Україні. Іларіон власноруч викопав печеру в Дніпрових кручах, де проводив час у молитвах. Ученість і благочестя зробили його відомим у Києві. Він увійшов до кола найближчих радників великого князя київського Ярослава Мудрого. Іларіон — автор найдавнішого твору давньоукраїн­ ської філософської літератури «Слово про закон і благодать». Цей бого­ словський трактат написано з великою літературною майстерністю в 1037 р. У творі автор обґрунтовує рівні права новоохрещених русинів з одновірцями Візантії. У 1051 р. Собор руських єпископів без погодження з Константино­ польським патріархом обрав Іларіона главою руської церкви. Він став першим Київським митрополитом негреком. З ім’ям Іларіона пов’язують створення при дворі Ярослава Мудрого най­ давнішого літопису, який згодом увійшов до складу «Повісті минулих літ». Сучасник Іларіона Антоній із Любеча був зачинателем чернецтва. Він став монахом у Візантії на Афоні — центрі тодішнього монастир­ ського життя. Повернувшись у 40-х роках ЧЕРНЕЦЬ (мн. ченці) — XI ст. на батьківщину, чернець заснував глибоковіруюча людина, Києво-Печерський монастир і чоловічий яка пориває зі світським монастир у Чернігові. З ім’ям Феодосія життям, бере обітниці ГІечерського пов’язані повчання про черне­ безшлюбності, послуху й чі чесноти й початок будівництва в 1073 р. мешкає усамітнено або в Успенського собору Києво-Печерського чернечій громаді. монастиря1. Мозаїка, фреска, Десятинна церква, Софійський собор, кирилиця, гла­ голиця, монастир, чернець, митрополит Іларіон.

1 У роки Другої світової війни ця пам’ятка архітектури була зруйнована. Її відновили за часів незалежної України.

§ 9 —10. Політичний і соціальний устрій...

Завдання та запитання Що означає слово азбука? Назвіть імена перших слов'янських просвітителів. Поясніть поняття «берестяні грамоти». Доведіть, що в Русі-Україні писемність була поширена серед різних верств населення. Проаналізуйте процес формування найдавнішого варіанта україн­ ської мови. 6. Доповніть подані твердження відповідними словами. 1. Освіта й школа в Русі-Україні перебували в руках ... і були зосере­ джені переважно при .... 2. Центрами духовного життя в Україні наприкінці X — у першій поло­ вині XI ст. були .... 7. Розгляньте мозаїку Софійського собору «Матір Божа Оранта» (с. 75). Чому, на вашу думку, художники зобразили обличчя Матері Божої серйозним, навіть суворим? Що це символізує? Які художні засоби надають постаті урочистості, святковості? 8. Чому для мозаїки здебільшого використовували смальту, а не нату­ ральні камінці? 9. Що забезпечило збереження фресок протягом століть? • 4 Г ю . Розгляньте таблички зі старослов’янськими системами письма (див. с. 77). Чи дуже вони відрізняються? Напишіть кирилицею сучасне ім’я (своє, товариша чи когось із рідних). 11. Пригадайте, які твори про давньоруські часи ви вже вивчали (билини, перекази, художні твори тощо). Охарактеризуйте героїв, які вам най­ більше сподобалися, розкажіть про їхні подвиги. 12*. Уявіть, що «машина часу» перенесла вас до Києва XI ст. Які кам ’яні споруди ви побачите в центрі міста? Опишіть їх.

П О Л ІТИ Ч Н И Й І С О Ц ІА ЛЬ Н И Й УСТРІЙ

<

м

9 - 1 0 - РУС І-УКР А ЇН И наприкінці X — у перш ій половині XI ст. РО ЗВ И ТО К ГОСПОДАРСТВА

•

Від яких слів утворилися прикметники «політичний», «соціальний»? Що вони означають?

4у 1 . Суспільство. Влада князя

За правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого оста­ точно сформувалася державна (інакше кажучи, політична) система Русі-України.

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

З а своїм політичним устроєм Русь-Україна була ранньофеодальною багатонаціональною імперією, подібною до імперії Карла Великого на заході Європи чи Хозарського каганату — на Сході. Її населяли понад двадцять племен і народностей: фіни й балти на півночі, слов’яни — у центрі, тюркомовні племена — на півдні. Середньовічні держави не мали чітко визначених кордонів. їх розділяли непрохідні ліси, болота, ріки або гори. За формою правління Русь-Україна була МОНАРХІЯ —система м онархією . На чолі держави стояв один управління державою одноосібним володарем — правитель — великий князь київський із династії Рюриковичів. Він видавав закони, монархом. чинив суд, призначав своїх намісників. Ве­ ликий князь зберігав за собою й функції воєначальника. Решта князів, які правили окремими землями, корилися й визнавали владу велико­ го князя київського. Такі відносини всередині панівної верстви нази­ вають васалітетом. Князівська верства була правлячим і найбільш замкненим станом у суспільстві, доступ до якого давало тільки наро­ дження. Титул князя не можна було заслужити. Князем можна лише народитися. Опорою князівської влади було постійне військо —дружина. З часом роль дружинників як помічників і дорадників великого князя зменшу­ ється. Зростає вплив великих бояр, які становлять найближче оточен­ ня князя. Боярська рада перебрала на себе функції давньослов’янської ради старійшин. Зберігаються народні збори — віче, які вирішували важливі громадські справи. З посиленням влади князя роль віча змен­ шується. Суспільство Русі-України було феодальним, економічні відносини якого базувалися на наявності земельних володінь і визначених із часів княгині Ольги доходів з них (грошових чи натуральних). Земля за доби феодалізму була найбільшою цінністю. Вона нале­ жала київському князю, який роздавав її в користування або володін­ ня своїм синам, родичам, боярам і дружинникам. Землеволодіння на Русі було двох різновидів — умовне (помістя) і безумовне (вотчина). У ранній період історії Русі-У країни й пізніше — за часів правління Володимира та Ярослава — вотчинами (земельними володіннями, що передавалися в спадок) володіли лише великі князі. Решта феодаль­ ної верхівки (бояри та дружинники) користувалася помістями, якими князь винагороджував за службу (військову, придворну, судочинну, управлінську) і які міг забрати в будь-який момент. Великими земле­ власниками були монастирі, яким князі надавали у власність землі із селами, а іноді й з містами. '

82

§ 9 —10. Політичний і соціальний устрій...

З в ’язок між володарями й підвладним, насамперед неміським, на­ селенням існував у формі збору данини. Селяни змушені були сплачувати данину натурою (продуктами) або грошима. Величина податків була значною. Відомо, що лише на де­ сятину від своїх прибутків Володимир побудував й утримував один із найбільших храмів Київської держави — Десятинну церкву. З X ст. відома така повинність, як повоз — постачання коней і різно­ го транспорту для потреб князя та його дружини. Смерди несли вій­ ськову повинність — були учасниками народного ополчення. Селян і міських жителів примушували брати участь у будівництві й укріпленні міст, утримуванні в належному стані доріг, які проходили через їхню територію. 2. «Руська правда»

До появи писемних законів у Русі-Укра­ їні, як і в інших «варварських» королів­ ствах, судочинство здійснювали на основі звичаєвого права. Якщо людину вбивали, то її родичі повинні були знайти злочинця й убити — «кровна помста». За каліцтво ро­ дичі скривдженого мали право зробити те саме з кривдником (згідно з відомим біблій­ ним висловом,’ «око за око, зуб за зуб»), п 7 «Руська правда» —звід За часів правління Ярослава Мудрого законів Київської держави було складено перший писаний збірник права «Р уська правда». До збірника спочатку входило 18 статей, у яких зазначалося, як карати за ті чи інші проступки. «Руська правда» обмежила застосування кровної помсти й понівечення, замінюючи їх штрафами. Так, за вбивство огнищанина (упра­ вителя князівського маєтку) накладався штраф 80 гривен, за вбивство міського жителя, купця або ремісника — 40 гривен, а за вбивство прос­ того селянина-смерда — 5 гривен. Грошові покарання застосовувались і за інші злочини. Штрафи й покарання в середньовічному суспільстві залежали від со­ ціального стану потерпілого. За найбільш серйозні — у людини забира­ ли все майно, яке в неї було, виганяли з общини («виставляли на потік») або перетворювали на холопа (раба). Штрафи сплачували на користь скривдженого й у казну князя. Судив зазвичай сам князь або його дові­ рені особи. Для вчених «Руська правда» залишається найважливішим джере­ лом вивчення суспільних відносин і судочинства Русі-України. Звідти

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

ми дізнаємося про господарське й культурне життя, про відносини різ­ них верств населення та державний устрій Київської держави. ЦІКАВО ЗНАТИ Приклади кримінальної відповідальності в Київській держ аві Щоб установити провину підозрюваного у важкому злочині, призна­ чали випробування залізом або водою. Людину примушували взяти до рук гаряче залізо, і якщо залишався опік, то суд визнавав провину підо­ зрюваного. Побутував й інший метод установлення істини: злочинця ки­ дали у воду зв ’язаного. Якщо людина випливала, залишалася живою, то це означало, що вона винна, — навіть вода не приймала злочинця. У законі було передбачено особливе покарання за підпал будинку або току. Такий палій «видається головою князю з усім маєтком, з якого по­ трібно раніше винагородити збиток, завданий хазяїнові току або будинку». Суворо каралися дії, які завда­ ють шкоди живій природі. Так, «за бобра,украденого з нори, визнача­ ється 12 гривен штрафу». За умисно зарізаного чужого коня сплачується 12 гривен до скарбниці, а хазяїну — 1 гривну. За зрізані дерева з бортя­ ми (дуплами дерев, де оселилися бджоли) вноситься до скарбниці З гривни. При цьому потрібно заува­ жити, що гривна тоді цінилася дуже І. Білібін. Суд за часів високо. Так, за 1 гривну можна було «Руської правди». купити 20 баранів або одного робо­ 1910-і роки чого вола. 4 / 3 . М істо та село. Основні верстви населення

У давньоруських літописах згадуються різні типи сільських посе­ лень часів Русі-України: село, погост, двір та інші. Найуживанішим тер­ міном є «село». Очевидно, це були найбільш поширені типи поселен­ ня, де мешкали землероби. Погостами називали центральні поселення сільської округи. Двір був укріпленою сільською садибою феодала. Величина сільських поселень залежали від зони землеробства. На півночі, на Волині й Поліссі, де довше зберігався підсічний тип зем­ леробства, поселення були невеликими, адже через кожні кілька років люди покидали виснажені землі й переселялися на нові. На півдні, у лісостеповій зоні, де застосовували перелогову систе­ му землеробства, сільські поселення були більшими. Вуличної забудо­ ви тоді ще не існувало. Двори були розташовані безсистемно, мали як житлові, так і господарські будівлі.

§ 9 —10. Політичний і соціальний устрій...

Найдавніші поселення міського типу виникли в У І-У ІІІ ст. За вели­ чиною й характерними особливостями оборонних споруд ці поселен­ ня давніх русинів були трьох різновидів, які відомі з пізніших писемних джерел під назвами острог, городок і град. Кожне це поселення оточував земляний вал, в основі якого лежали два чи три ряди дерев’яних зрубів, котрі не давали можливості весняним водам і дощам розмивати вал. На валах найменших укріплень — ост­ рогів — був частокіл із загострених колод, так звана острожна стіна. Під стінами острогу з часом формувалися неукріплені пригороди — поса­ ди, які часто потерпали від ворожих набігів. До більш значних поселень належав городок. Його центр назива­ ли дитинцем. Над валами останнього височіли зв’язані зі зрубами го­ родниці, що утворювали стіну. До дитинця вели брами, як правило, захищені надбрамними вежами. Через рів до брам перекидали підйом­ ні містки. На найвищому місці дитинця споруджували кількаярусну сторожову вежу. До стін городка прилягав обнесений валом, інколи з частоколом, посад, у якому мешкали й працювали ремісники, торговці й інший робочий люд. Найбільше поселення — град — вирізнялося складною системою обо­ ронних споруд, що включала дитинець та укріплені ремісничі посади, при­ стосовані до рельєфу місцевості. У літописах давні міста названо градами, тобто укріпленнями. З цьо­ го випливає, що первісною функцією найдавніших міст була військова. Однак вони мали не лише оборонне значення. З літописних повідомлень довідуємося, що вже в ІХ -Х ст. гради були торговельно-економічни­ ми центрами союзів племен. У них зосереджувались органи державно­ го управління, проживали князі й бояри. Тут перебувала й князівська дружина. У містах жили купці та ремісники, а оскільки серед купців і дружинників було немало іноземців, можемо зробити висновок про ба­ гатонаціональний склад населення найбільших руських міст.

Представники різних верств населення Київської держави. Реконструкція П. Толочка 85 4

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

У ІХ -Х ст. літописці називають майже двадцять міст, що існува­ ли в Київській державі. Проте іноземні хроніки іменують її «країною міст», тому, напевно, насправді їх було набагато більше, ніж згадується. На це вказують й археологічні розкопки. На землях нинішньої України найдавнішими містами, згаданими в літописах, були Київ, Чернігів, Любеч, Переяслав, Білгород, Вишгород, Іскоростень, Василів, Родень (біля сучасного Канева), Овруч (Вручий), Перемишль, Червен, Володимир-Волинський1та ін. Населення Київської держави поділялося на окремі верстви. Соціа­ льну верхівку становили князі на чолі з великим князем київським. Далі йшли бояри — нащадки племінних вождів і верхівки князівських дру­ жинників. Усі вони були професійними воїнами, а військова доблесть і честь цінувались у їхньому середовищі понад усе. Поряд із великими й дрібними боярами значний вилив у Русі-Україні мало вище ду­ ПАТРІАРХ — глава пра­ ховенство: київський м ит рополит , єпис­ вославної церкви. копи (управителі церковних округів), на­ стоятелі великих монастирів. ЄПИСКОП, МИТРОПОг лит — вищі духовні чини Міське населення становили купці, р е ­ в православній церкві. місники, челядь (обслуга при князівських і боярських домах). Основною масою населення Русі-Укра­ їни були селяни — понад 90 відсотків. В основі феодальної суспільної піраміди на Русі були особисто вільні селяни-общинники, які обробляли землю й сплачували да­ нину. їх називали смердами. Згодом частина смердів потрапляла в залежність від князя чи боярина. Напівзалежними в Русі-Україні були р я ­ довині, які працювали за договором (рядом), і закупи, що працювали за грошову позику (купу). Як правило, це були люди, які потрапили в боргове ярмо й мусили відпрацювати позику в господарстві кредитора. Рабів називали холопами, або челяддю. Раба­ ми переважно ставали військовополонені, їхні діти також залиш али­ ся рабами. Холопи не мали свого господарства й перебували в повній залежності від господаря. Челядь працювала на господарському дворі слугами, стайничими, кухарями тощо. 1 Історична назва міста — Володимир. Уточнювальний додаток Волинський з’явився після входження міста до складу Російської імперії у XVIII ст., щоб від­ різнити давній Володимир в Україні від Владимира на Клязьмі в Росії. # &

Ч

Р

у

Г

8

6

-

і |{

1

\

1

,#

«її

І

9ї

-ї ї •I V

Ж М

О

Д *

* '4

V *

і

§ 9 —10. Політичний і соціальний устрій...

На Русі була ще одна категорія людей — ізгої (від давньослов’ян. гоїти — жити). Тобто ізгої — люди, викинуті з життя. Ізгоями називали осіб, які з різних причин вибули зі свого соціального середовища й зна­ ходилися під опікою церкви. До ізгоїв належали: «попів син», який не ви­ вчив грамоти й не може успадкувати батьківський сан; збанкрутілий ку­ пець і навіть князь, позбавлений вотчини. Та найчисленнішу групу серед ізгоїв становили холопи, які викупилися з рабства, але не мали засобів для життя. Саме вони склали зародок майбутньої верстви кріпосних селян.

Г

ЦІКАВО ЗНАТИ Про походження слова смерд

У давньослов’янській мові слово смердіти не мало негативного за­ барвлення, як тепер. Сморід означав запах (пригадайте смачну ягоду — смородину). Простолюдини й селяни (на відміну від князів і бояр) жили в курних хатах. Там дим із печей виходив не через димар у даху (як у сучасних бу­ динках), а під стелю. Зрозуміло, що такі хати були просякнуті кіптявою та запахом диму, тому й мешканці були «запашними», тобто смердами. 4 . П овсякденне життя різних верств населення

Ж иття людей у середні віки часто було боротьбою за виживання. Селяни, які становили дев’ять десятих населення, змушені були важко працювати — усе робилося вручну. Найважче їм було під час оранки й збору врожаю. Ходити за плугом і працювати із серпом —нелегка праця. Стихійні лиха й військові дії нерідко зводили нанівець виснажливу працю всієї селянської родини. Середній вік становив тоді приблизно 40 років. Величезною була дитяча смертність. Навіть у князівських сім’ях, як свідчать літописи, нерідко половина дітей не доживала до зрілого віку. ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ Літописи й інші документи часів Русі-України про родинне життя Влада батьків над дітьми була велика: дітей могли продавати в раб­ ство. Якщо глава сім ’ї розорявся, то в рабство потрапляла вся сім ’я. Якщо помирав багатий чоловік, у якого не було сім ’ї (дружини та дітей), усе його майно переходило князеві. Материнське майно переходило тій дитині, у якої вона доживала свого віку. Шлюб брався виключно за згодою батьків. Батьки могли влаштову­ вати шлюби своїх дітей, не питаючи їхньої думки. Князі брали активну участь в особистому житті своєї челяді. Слуги з приводу одруження пи­ тали дозволу в князів. Перед шлюбом влаштовували заручини, де родичі

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

укладали договір. Якщо шлюб не відбувався, сторона, що розірвала зару­ чини, виплачувала компенсацію. Батьки часто укладали такі договори за­ довго до шлюбу, особливо це було поширено серед князів. У князівських родинах було в середньому до п ’яти дітей. Князі влаштовували шлюби, як правило, з політичних міркувань, із 250 відомих шлюбів князів Київської держави майже половина припадає на союзи з представницями інозем­ них династій, і лише 7 — з боярськими доньками. З усіх відомих князів Русі-України (497 осіб) тільки ЗО прожило понад 60 років, а 66 князів загинуло в битвах.

Іноземці, які побували в Русі-Україні, відзначали надзвичайну гос­ тинність її мешканців. Відмовити в гостинності вважалося безчесним учинком. Крадіжки й обман були настільки рідкісним явищем, що ніх­ то не закривав своїх осель і скринь з добром. Одяг. Загляньмо з дозволу господаря в одну зі скринь. Там ми побачимо довгі чоло­ вічі й жіночі сорочки, штани та свити з домо­ тканого сукна. Сорочку носив як смерд, так і князь. У теп­ лу пору року вона була одночасно й верхнім одягом. Чоловічі сорочки були коротшими — до колін. їх носили «навипуск», підперезавши поясом, або заправленими в поясний одяг. Жіночі сорочки завжди були довгими й навіть улітку обов’язково поєднувалися або з пояс­ ним одягом, або з верхнім платтям. Верхній одяг — свити — шили з товстих вов­ няних тканин. Багаті люди носили свити зі спе­ ціальних вовняних тканин, які називалися «свя­ точним сукном» і були натурального світлого кольору. Міський простолюд і селяни шили сви­ ти з грубих матеріалів, витканих із погано виче­ саної вовни. Така свита «власяна, остра на тілі» згадується в Києво-ІІечерському патерику1. Про вигляд ґудзиків свідчить їх назва. Це були Одяг представників вузлики круглої форми на шнурку чи ремінній різних верств населення смужці. Х -Х ІІ ст. (зліва напра­ во): князь, боярин, знатні Чоловічим одягом усіх верств населення жінки. Реконструкція були вузькі штани, які носили заправленими 1Патерик — збірка творів X III ст. церковно-релігійного характеру та загальиоморального повчання про початки Києво-Печерського монастиря та його пер­ ших подвижників.

§ 9 —10. Політичний і соціальний устрій...

в чоботи або личаки. У них зображені селяни, городяни й князі на мініатюрах Радзивіллівського літопису. Чоловічі та жіночі костюми мали чітко ви­ ражені станові ознаки й відповідали певному соціальному статусу їхніх власників. Відмін­ ність між костюмами різних верств давньо­ українського суспільства виявлялася в якості тканин, з яких їх виготовляли, і в наявності або відсутності певних різновидів одягу та при­ крас. Плащ червоного кольору могли носити тільки князі. Взуття. На ноги взували плетені з дере­ в’яної кори, а в містах упереміж із шкіряними ремінцями, личаки та поршні. Багаті селяни й городяни носили черевики з м’якої, черевної частини шкур рогатої худоби. Довге волосся, чоботи та плащ свідчили про те, що перед вами знатна особа. Одяг кня­ зів і бояр шили з візантійського й іспанського оксамиту та парчі. Узимку одягали кожухи з дорогого хутра куниці чи горностая. Прикраси. Невід’ємною частиною одягу були прикраси. Найпоширенішими навіть се­ ред простолюду були нашийні обручі — грив­ ни — масивні, виготовлені зі скрученого джгу­ том і переплетеного товстого дроту. їх носили переважно чоловіки. До жіночих прикрас належали різном а­ нітні браслети з витого дроту й пластинок із візерунками, а також скляні прикраси й на­ миста з підвісками, персні, каблучки, що ш и­ роко представлені серед розкопаних скарбів і поховань. Русини часто вдягали сережки. П ри кра­ си з трьох намистин носили й чоловіки (але тільки в одному вусі). Д авньоруською ж і­ ночою прикрасою були скроневі кільця, що прикріплю валися по кілька штук до волос­ ся або головних уборів біля скронь перед вухами.

Кільцева бронзова фібула —застібка для одягу, що водночас є прикрасою. X I ст.

Ювелірні прикраси: гривни та скроневі кільця з міді. Х І-Х ІІІ ст.

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

Розваги. Весело проводити час любив як простий люд, так і знать. Свята завжди були велелюдними. Проводились ігри, танці, змаган­ ня на конях. Бажаними учасниками на будь-яких гуляннях завжди були скоморохи — мандрівні акто­ ри, співаки, музиканти, танцюрис­ ти, фокусники, дресирувальники. Були також скоморохи (зазвичай Ігрища. Мініатюра вправні музиканти), які постійно з Радзиві'їлівського літопису. проживали при князівських і бояр­ X V ст. ських дворах. Князі часто влаштовували бенкети, на яких веселилися разом із своєю дружиною. На таких бенкетах не дивиною були бійки між дружинниками. За нанесення серйозних травм кривдники платили штрафи згідно з нормами «Руської правди». Улюблена розвага князів і бояр — полювання на кабанів, хутрових звірів, але найпрестижнішим уважалося полювання на тура. Харчування давніх українців формувалося залежно від природнокліматичних умов і зумовлених ними напрямів господарської діяль­ ності. Оскільки основою господарства було землеробство, то головною їжею в Русі-Україні були хліб і страви із зерна — каші та киселі. У літописних джерелах зазначено чотири основні види злаків: пше­ ниця, ячмінь, просо та жито. У «Руській правді» названо продукти, які віддавалися вірнику (збирачу судових податків), — «хлібів 7 на тиж­ день». Детальні свідчення про випікання хліба знаходимо в описі мо­ настирського життя в Києво-Печерському патерику. Відомо, що зерно мололи ручними жорнами, що стояли в печерах, де жили монахи. Щоб виготовити хліб, перемелювали борошно, заливали його окропом, до­ давали квас (тому хліб був кислий), місили тісто й пекли в печі. Окрім пшеничних, житніх і ячмінних хлібів, відомі також пшоно й різноманітні крупи. З вівса та пшениці виготовляли кисіль. Найпоширенішим питвом був хлібний квас — повсякденний і свят­ ковий безалкогольний напій, його вживали навіть у піст. Літописець, вихваляючи щедрість князя Володимира Великого, серед страв, при­ значених для бідних, називає квас. Оскільки русини, окрім землеробства, займалися скотарством і по­ люванням, то м’ясо також було в меню наших предків. Простолюдини вживали переважно м’ясо домашніх тварин, свиняче сало. На столах бояр і князів траплялась оленина, м’ясо впольованих вепрів і турів.

§ 9 —10. Політичний і соціальний устрій...

В. Тормосов. Володимир Мономах на полюванні. 2006р.

Деякі тварини вважалися «нечистими», наприклад лисиці, білки, бобри, хом’яки, зайці, і на них полювали лише заради хутра. З утвер­ дженням християнства до цього розряду введено також і конину, яка повністю виключалася з раціону пересічної людини-християнина, але була популярною в кочовиків. З домашньої й дикої птиці в письмових джерелах зазначаються кури, гуси, голуби, лебеді й рябчики. Споживали також яйця. Поширеним було і вживання риби. Крім того, за строгими релігій­ ними приписами були запроваджені часті пости. Тому ченці ніколи не їли м’яса — їм дозволялася тільки риба. Серед різних видів риби особ­ ливо цінувався осетр. Значне місце в раціоні давніх русинів посідали молочні продук­ ти. У «Руській правді» згадується, що пили коров’яче й овече молоко. З молока робили сир, але про масло відомостей не маємо. Можливо, тому, що в середні віки важливо було не лише виготовити харчові про­ дукти, а й зберегти їх, а масло довго не зберігається. З овочів джерелами засвідчені лише капуста й ріпа, які довго зали­ шалися найтиповішими для Русі городніми культурами. Відомо також про вирощування часнику, цибулі, гороху, бобів і сочевиці. Необхідною приправою була дорога на ті часи сіль, відсутність якої вважали бідою. Постачали її із соляних районів Галицької землі (Удеч і Коломия). Крім Галицьких земель, сіль вивозили з Криму. Як бачимо, «продуктовий кошик» давньоруської доби з позицій сьогодення вражає своїм невеликим асортиментом. Проте, урахо­ вуючи тогочасний рівень розвитку матеріальної культури, можемо

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

сказати, що харчування сільського населення Київської держави не­ значною мірою відрізнялося від переліку продуктів, які вживала кня­ зівсько-боярська верхівка, котра могла собі дозволити деякі привозні іноземні продукти. 4^ 5 . Сільське господарство, р ем ес л а та торгівля

Основою давньоруської економіки було сільське господарство. Якщ о у У ІІ І-Х ст. основним знаряддям обробітку землі було рало, то з X ст. на зміну йому прийш ов плуг. ГІлуг із залізним на­ ральником уже не тільки розпуш ував, а й перевертав пласт ґрунту, що значно збільш увало врожайність. Селяни розпочали розорю ва­ ти чорноземи. Завдяки змінам у способі обробітку землі на межі Х -Х І ст. зем­ леробство досягло високого розвитку. Винайдення плужної техніки сприяло запровадженню врожайних зернових культур, для яких була потрібна глибока оранка. Усе це привело до початку товарного вироб­ ництва борошна й хлібопродуктів у Русі-Україні в XI ст. Найпошире­ нішими культурами були жито, пшениця, просо, ячмінь, овес, бобові, а також льон і коноплі. Почався поступовий перехід від перелогової до двопільної парової, а згодом до трипільної системи. Землю ділили на три частини, три поля: на одній сіяли ярові культури, на другій — озимі, а третя — відпо­ чивала (лежала під паром), завдяки чому відновлювалася родючість ґрунтів. Щороку ділянки змінювали. Завдяки цим нововведенням під­ вищилась урожайність.

§ 9 —10. Політичний і соціальний устрій...

На чорноземах збір зернових становив до 10 ц/га. За підрахунками вчених, тепер селянин отримував урожай, що вдвічі перевищував по­ треби в зерні його родини. Так з ’явився надлишок продуктів. У резуль­ таті — пожвавилася торгівля та швидкими темпами почали розвивати­ ся ремісниче виробництво й міста. Важливою галуззю ремісництва була металургія. Залізо добували з болотяної та озерної руди, що не потребувала складних технологій для обробки. Ковалі виготовляли знаряддя праці — лопати, серни, коси, цвяхи; побутові предмети — ножиці, ножі, відомі «руські замки» з ключами складної форми; зброю та амуніцію — мечі, кольчуги, щити, шоломи, бойові сокири. Усе це цінувалося не тільки в Київській державі, а й далеко за її межами. У Русі-Україні найпоширенішим був де­ рев’яний і глиняний посуд. Тому серед ремісни­ ків найбільше було гончарів. З IX ст. глиня­ ний посуд виготовляли на гончарному крузі. На своїх виробах гончарі ставили клеймо — ромби, зірки. Інколи археологам трапляється посуд із написами. Дерев’яний посуд селяни Кольчуга. Х - Х І ст. виготовляли власноруч. Високою майстерністю славилися ювелі­ ри. Виготовлені київськими майстрами золо­ ті прикраси були відомі в усій середньовічній Європі. Руські майстри володіли багатьма складними техніками виготовлення прикрас. Як, наприклад, скань — вироби з крученого срібного або золотого дроту, зернь — маленькі золоті чи срібні зерна накладалися на малю­ нок і припаювалися; перегородчаста емаль — склоподібною масою різних кольорів покри­ вали підготовлені ділянки, створюючи гарні прикраси, що збереглися до наших днів, хоча Зброя давньоруського воїна. Х- ХІ ст. власне техніка втрачена назавжди. У Київській державі були поширені ре­ месла, пов’язані з обробленням шкіри, де­ рева, каміння, кістки. Найпоширенішими були так звані домашні ремесла — прядін­ ня та ткацтво. Ними займались у кожній селянській родині. Адже одяг простих лю«руський замок» і ключ дей був із домотканих матеріалів. Усього, до нього. Х - Х І с т .

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

за підрахунками вчених, у Русі-Україні було понад 60 ремісничих професій. Широкий вибір сільськогосподарської продукції та вишукані ремісни­ чі вироби приваблювали іноземних купців. Географічне положення Ки­ єва, розташованого на перехресті сухопутних і водних шляхів, сприяло тому, що за часів князювання Володимира та Ярослава місто перетвори­ лося на найбільший центр міжнародної торгів­ лі в Східній Європі. На березі річки ІІочайни (протоки Дніпра) була велика пристань, куди прибували купці з усієї Київської держави, а також Європи й Азії. На київських ринках свої вироби продавали греки, болгари, вірме­ ни, євреї. Через територію Русі-України проходи­ ло три міжнародні торговельні шляхи: гре­ цький, «із варягу греки» —з Північної Євро­ пи до Візантії, «залозний» — з Європи через Кавказ до арабського Сходу та «соляний» — з Криму до Києва. Печатки Особливо тісні торговельні відносини Ярослава Мудрого підтримувалися з найбагатшою тоді краї­ ною — Візантійською імперією. В обмін на свої товари русини отримували звідти пред­ мети розкоші, дорогі тканини, олію, вино, фрукти, вишукану зброю, прянощі, книжки, предмети церковного вжитку. Із зростанням обсягів торгівлі й накопи­ ченням багатств у представників суспільної верхівки зростає роль грошей. Гроші є за­ гальним мірилом вартості товарів, засобом нагромадження багатств, а також засобом платежу. Упродовж Х -Х І ст. в Київській державі переважали арабські дирхеми, відкарбовані на монетних дворах Арабського халіфату. Траплялися також срібні візантійські та за­ хідноєвропейські монети. Власне руською грошовою одиницею була Давньоруські грошігривна (злиток срібла масою майже 200 г). а) київські гривни; Гривни були кількох видів: київські, чернігівб) монета Володимира ські, новгородські — і різнилися формою та

І

..V

94

Iм ІШ .Л

ІО Т Т

<111. ;*■

§ 9 —10. Політичний і соціальний устрій...

масою. Гривна срібла була значною сумою. За неї можна було придбати одного вола або десять телят. Саме назву давньоукраїнської грошової оди­ ниці (гривна) узято за основу назви грошей у сучасній Україні (гривня). У часи розквіту Русі великі київські князі — Володимир, Ярослав, Святополк — розпочали власне карбування монет. За часів Володимира та Ярослава Мудрого продовжували розвива­ тися міста. У літописних повідомленнях про події середини — другої половини XI ст. згадуються вже понад 50 нових міст. Розростаються й старі гради, перетворюючись на середньовічні міста. Монархія, віче, верстви, князь, бояри, імперія, «Руська правда», помістя, вотчина, смерди, закупи, рядовичі, ізгої, гроші, гривна. Завдання та запитання Назвіть провідну галузь економіки Київської держави. Яку частину податків віддавали церкві? Назвіть нове знаряддя обробітку землі, що з ’явилося в X ст. Які основні владні функції зосередив у своїх руках великий князь? Покажіть на карті (с. 56) або в історичному атласі три торговельні шля­ хи, що проходили територією Русі-України. Доведіть, що суспільство Русі-України було феодальним.

*

7 * . Чому давньоруські закони так суворо карали злочини проти живої природи? 8. Які товари вивозили з Русі-України, а які ввозили для власних потреб? 9. Об’єднайтеся в малі групи й складіть розповіді про представників різних верств населення Русі-України (зверніть увагу на режим дня, одяг, дозвілля тощо). Уважно прочитавши текст параграфа, заповніть у зошиті таблицю «Соціальна структура населення Русі-України». 11. Уважно прочитайте фрагменти двох документів. Порівняйте їх і дайте відповіді на запитання: • Які спільні порядки висвітлено в обох документах? • Чиї інтереси захищали ці закони? • Які фрагменти свідчать про наявність пережитків родового ладу? «Руська правда»

«Салічна правда»

...Коли уб’є муж мужа, то помсти...Якщо хто позбавить життя віль­ тися має брат убитого, чи батько або ного франка... , присуджується 200 син, або брат старшого сина, або інші солідів. брати. Якщо не буде кому звершити кровну помсту, то внести 40 гривен...

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

Продовження табл. «Руська правда»

«Салічна правда»

...Якщо вбитим буде горожанин, ...Якщо хто позбавить життя лю­ чи купець, чи боярський тіун, або меч­ дину, яка перебуває на королівській ник, або ізгой, або новгородець — то службі... , присуджується до сплати 40 гривен сплатити за нього. 600 солідів. ...А за сільського тіуна, княжого чи ...Якщо хто позбавить життя рим­ землевласникового, то 12 гривен; а за лянина — королівського співтрапез­ рядового — 5 гривен. ника ... присуджується до сплати 300 солідів... ...А за ремісника й за ремісницю, ...Якщо хто позбавить життя рим­ то 12 гривен, і за кормилицю, хоч би лянина, не королівського співтрапез­ була й із холопів чи рабів. ника, нехай платить 100 солідів. ...Якщо хто сяде на чужого коня, не ...Якщо хто вкраде бика або коро­ запитавши, то сплачує 3 гривни про­ ву з телям, присуджується до сплати дажі. 35 солідів. ...Коли хто загубить коня, чи вбран­ ...Якщо хто вкраде раба, коня або ня, чи зброю і про це звіщено на торгу, запряжену тварину, присуджується до а потім упізнають їх у своєму місті, то сплати ЗО солідів. своє власник має забрати й одержати за кривду 3 гривни. 1 2 . Чи стосуються події, описані літописцем, діяльності князя Володи­ мира? • «...Заложив він церкву святої Софії, а потім церкву на Золотих воро­ тах, кам’яну, Благовіщення Святої Богородиці. Після цього монастир святого Георгія та святої Ірини...» • «... Якщо вб’є муж мужа, то мстить брат за брата, або син за батька, або батько за с и н а ,... якщо не буде кому мститись, то слід призначи­ ти за вбивство 40 гривен...» А Б В Г

так, обидві події стосуються тільки перша подія стосується тільки друга подія стосується жодна з подій не стосується

Практичне заняття

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ Християнська релігія і церква в житті давньоукраїнського суспільства 1. Яку релігію сповідували наші предки в дохристиянський період? 2. Прочитайте з історичного джерела слова Константинопольського патрі­ арха Фотія й виберіть правильну відповідь на запитання.

«...Тепер вони проміняли безбожну віру, у якій раніше перебу­ вали, на чисте християнське вчення, увійшовши в число підданих нам друзів, і в них загорілася така спрага віри та ревність, що вони прийняли пастиря і з великою старанністю справляють християн­ ські обряди...» • Про яку подію йдеться? А хрещення княгині Ольги в Константинополі в 946 р. Б хрещення Аскольда в Константинополі приблизно 860 р. В хрещення князя Володимира та його дружинників у 988 р. в захопле­ ному київською дружиною Корсуні (Херсонесі) Г установлення незалежності руської православної церкви в 1051 р. на соборі єпископів у Києві 3. Робота в групах. I група. Виберіть із тексту розділів І і II інформацію про релігійні події; позначте відповідні дати на стрічці часу; II група. Занотуйте відомості про релігійних діячів тих часів, згаданих у І та II розділах. 4. Прочитайте інформаційні повідомлення про монахів і видатних дав­ ньоруських церковних діячів Антонія та Феодосія. Випишіть незнайо­ мі для вас слова й дізнайтеся про їх значення.

Давньоруські ченці. Вилив чернецтва на життя давньоруського су­ спільства був насамперед релігійно-культурним. Один із дослідників давньоруського чернецтва, описуючи яскравих його представників цього періоду, виокремлював три моменти в діяльності митрополита Іларіона: глибоку віру, дар слова та яскраво виражену національну сві­ домість. Цими ознаками можна охарактеризувати чернецтво часів Русі-України. Ченці, або м онахи (з грецьк. самітники), здійснили великий вплив на середньовічне суспільство. Серед них було немало освічених пред­ ставників аристократичних родин. Неодружені й бездітні, не маючи особистого майна, позбавлені світської гонитви за багатством і чинами, в однаковому простому одязі, ченці займали проміжне становище між панами та слугами. Своєю щоденною фізичною працею, яка вважалася не гідною пана-аристократа, дисципліною та організованістю чернечі общини давали приклад життя суспільству. 97

Розділ II. К иївська держава ( Р усь -У країна )

наприкінці

X ст.

Монахи виконували різний послух (обо­ в’язки) залежно від своїх знань і вмінь. Серед них були перекладачі й переписувачі книг у мо­ настирських приміщеннях-скрипторіях, уклада­ чі літописів, іконописці й лікарі. Окремі з них здійснювали небезпечні подорожі-паломництва до святих місць: у Палести­ ну й до Риму. Звідти вони приносили не лише святі реліквії, а й насіння та плоди, що не росли на батьківщині. З монастирських садів і городів у нас поширилися волоський горіх, виноград, Антоній Печерський. грецьке жито (гречка). Фрагмент Свенської А нт оній П ечерський (б л . 9 8 2 -1 0 7 3 ). За ікони Божої Матері Києво-Печерським патериком, преподобний Антоній (у миру Антип) народився в Любечі біля Чернігова. Праг­ нучи душевного спокою, юнак виконав печеру, де молився на самоті. Невдовзі Антин вирушив на гору Афон, що уславилась як осередок православного чернечого життя. Там він прийняв чернечий постриг і обрав собі ім’я Антоній. У 1013 р. повернувся до Києва й оселився в окремій печері в селі Берестовому під Києвом. Носив грубий одяг, харчувався тільки рослинною їжею. Про ченця-аскета пішла слава Києвом і всією Руською землею. Прагнучи самотності, Антоній перебрався на іншу гору й ви­ конав собі нову печеру. Згодом поруч оселилися нові відлюдники, їхня кількість зростала. На прохання Антонія великий князь Ізяслав Ярославич віддав монастирю гору над печерами. З благословення Антонія тут було споруджено дерев’яну церкву, а довкола обведено частоколом. М онастир став жити за єдиними правилами й статутом, перейнятими з афонських обителей. Так було засновано К иєво-П е­ черський монастир. Антоній брав активну участь у політичному житті Київської дер­ жави й свого часу підтримував князя Святослава Ярославича в його боротьбі з князем Ізяславом Ярославичем за великокнязівський престол. Під час повстання киян, обурених правлінням Ізяслава, Антоній перебрався до Чернігова. На Болдиній горі він розпочав будівництво ще одного печерного монастиря. У Чернігові жив не­ довго: після повернення на київський престол Ізяслава Ярославича Антоній також прибув до Києва. Останні роки провів у створеному ним ГІечерському монастирі, де 1073 р. розпочав будівництво собо­ ру Успіння Пресвятої Богородиці. |А (н

УІТГ »**»

Т ~ Г

Практичне заняття

Ф еодосій Печерський (б л . 1 0 0 9 7 -1 0 7 4 ). Найдокладніш е нам відомо про діяльність Ф еодосія. Його молодший сучасник — мо­ нах Києво-Печерського монастиря Нестор Л ітописець — написав «Ж итіє Ф еодосія Печерського». Цей твір є важливим історичним джерелом. У ньому наведено не лиш е стислий огляд подій, як у літописах, а й опис життя й тогочасного побуту ченців. Феодосій народився в м. Василеві (тепе­ рішній Васильків під Києвом) 1009 р„ згід­ но з «Житієм...», яке вміщено в Києво-Пе­ черському патерику 1661 р. З початку XX ст. вважається, що Феодосій народився близько 1036 р. Досі не існує єдиної думки щодо дати народження святого, як і щодо деяких ін­ ших подій на початковому етапі його життя. Ім’я, дане Феодосію піс­ ля народження, невідоме, але знаємо, що його батько був у Василеві дружинником князя. Мати — сувора, горда й розумна жінка. Згодом, у Курську, Феодосія віддали «одному з учителів навчатися Божествен­ них книг...». Підліток був здібним учнем, швидко вивчив Святе Письмо. Також опановував грамоту й арифметику, щоденно відвідуючи храм, навчився церковного співу та вивчив Псалтир. Згодом Феодосій із купцями попрямував до Києва, де постригся в монахи й із завзяттям віддався чернечому служінню. Ставши настоятелем (главою) монастиря, Феодосій запровадив там строгий статут, за яким монастир перетворився на «гуртожитну грома­ ду» і став взірцем для інших монастирів. Настоятель улаштував біля монастиря притулок для калік і давав на них десятину монастирських прибутків від пожертвувань. Феодосій утручався у світські справи — він клопотався перед кня­ зями й суддями за невинних, намагався помирити синів Ярослава М уд­ рого в часи їхньої ворожнечі. Антонія та Феодосія ІІечерських — перших давньоукраїнських чен­ ців — православна церква визнала святими. 5. Об’єднайтесь у групи, застосовуючи метод «мозкової атаки». Про­ аналізуйте результати всіх виконаних завдань і сформулюйте ви­ сновок про роль християнства та церковних осередків у розвитку освіти, культури, моралі давньоруського суспільства. Запишіть цей висновок.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗА РОЗДІЛОМ II «КИЇВСЬКА ДЕРЖ АВА (РУСЬ-У КРАЇНА) наприкінці X — у першій половині XI ст.» Київська держава, об’єднавши у своїх кордонах усі східнослов’янські племінні княжіння, досягла найвищої могутності наприкінці X — у першій половині XI ст. за часів Володимира Святославича та його сина Ярослава Мудрого. За їхнього правління остаточно склалася по­ літична система давньоукраїнської держави. Русь-У країна була монар­ хією, де князь зосереджував у своїх руках усю повноту законодавчої, виконавчої, судової та військової влади. Зміцнення центральної влади Володимиром Великим і прийняття християнства сприяло тому, що Київська держава на початку XI ст. перетворилася на одну з найбіль­ ших і наймогутніших держав тогочасного світу. Київські князі стали врівень з іншими християнськими володаря­ ми Європи. Нова релігія поступово витісняла язичницькі вірування наших предків, змінювала їхній світогляд і повсякденне життя. Хрис­ тиянська церква із суворим підпорядкуванням нижчих чинів вищим стала зразком державного будівництва. Християнство принесло на Русь-Україну кириличну систему письма, якою ми користуємося донині, освіту, книги, іконопис, церковний спів і архітектуру. З а часів Ярослава Мудрого Київська держава продовжила свій еко­ номічний і політичний розвиток. Найбільшими досягненнями було відновлення території держави після кількарічної міжусобної війни з братами й піднесення міжнародного авторитету Київської держави. Подібно до інших тодішніх володарів Європи, Ярослав Мудрий закріп­ лював зовнішньополітичні союзи династичними шлюбами своїх синів і дочок. Він також розширив межі своєї держави на північному заході й успішно боровся з кочовиками на південному сході. Розгром печенігів під стінами Києва в 1036 р. на три десятиліття убезпечив Русь-Україну від загрози вторгнень кочовиків. Ярослав Мудрий розбудував столицю: звів неприступні вали та ве­ личні споруди — Софію Київську, церкви св. Георгія та св. Ірини. При Софійському соборі були організовані скрипторій і книгозбірня. З ча­ сів правління Ярослава Мудрого бере свій початок знаменитий КиєвоПечерський монастир. Князя Ярослава прозвали Мудрим ще й тому, що він зібрав навко­ ло себе мудрих порадників. Серед них — учений-чернець, філософ і письменник Іларіон, перший київський митрополит-русин.

* 1(Н

К

Уплив християнського вчення відчутний і в першому писаному збірнику законів Київської держави — «Руській правді». Створення писаного зводу законів, обов’язкового для населення всієї держави, дало змогу піднятися Русі-Україні ще на один щабель вище у своєму політичному та культурному розвитку. Удосконалення знарядь праці та поширення плужного обробітку землі спричинили підвищення врожаїв, що дало поштовх для розвит­ ку вже існуючих і зародження нових галузей ремісництва. За часів Во­ лодимира Великого та Ярослава Мудрого Київ перетворився на центр східноєвропейської торгівлі, де перехрещувалися найважливіші тор­ говельні шляхи. Це приносило прибутки князям, відкривало ринки збуту продуктів місцевого землеробства й ремесла. З ’являються й роз­ квітають уже існуючі міста, до них переселяються іноземні ремісники та купці. Давньоруські майстри, узявши за приклад візантійські зраз­ ки та швидко освоївши їх, створили власний неповторний слов’яновізантійський стиль, що найяскравіше проявився в архітектурі, живо­ писі, церковному співі тощо. З утвердженням християнства, зміцненням церковної організа­ ції закладаються монастирі. Вони стають центрами розвитку освіти й культури. Чернецтво не лише проповідує основи християнського ві­ ровчення, а й своїм прикладом привносить зразки нової моралі в того­ часний жорстокий світ.

ПЕРІОД РОЗКВІТУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (РУСІ-УКРАЇНИ) (9 8 0 -1 0 5 4 ) Запровадив християнство як державну релігію Володимир Великий (980-1015)

Реформував управління землями Русі-України Завершив формування території Київської держави Зміцнив південні кордони Київської держави Сприяв розвиткові освіти й науки Зміцнив центральну владу Києва

Ярослав Мудрий (1019-1054)

Припинив набіги печенігів на Русь-Україну Запровадив нові форми міжнародних відносин Прийняв перший писаний кодекс законів «Руська правда»

КУЛЬТУРНІ ЗДОБУТКИ РУСІ-УКРАЇНИ Письмо

поширення глаголичного й кириличного письма

Усна народна творчість Архітектура

перекази, легенди, билини, обрядові пісні, казки, заклинання дерев’яна, кам’яна (Десятинна церква, Софійський собор)

Образотворче мистецтво

фрески, мозаїка, іконопис, книжкова мініатюра

Музика

народні пісні, церковні співи

ОСНОВНІ ЗАНЯТТЯ НАСЕЛЕННЯ РУСІ-УКРАЇНИ землеробство Сільське господарство

скотарство полювання, бортництво, рибальство внутрішня

Торгівля

зовнішня металургія, ковальство ювелірне ремесло

Ремісництво

гончарство оброблення шкіри, каменю, деревини домашні ремесла

102

•

Л

Ш

Ж з Д З Д И з*

РОЗДІЛ III

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ-УКРАЇНА) У ДРУГІЙ

половині XI у

ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ

«

к

XIII ст. Л

І і

У цьому розділі ви дізнаєтеся, як велика централізована держава РусьУкраїна поділилася на удільні князівства, про спроби її об’єднати за правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава, про розвиток окремих князівств у період феодальної роздробленості. Опанувавши навчальний матеріал, ви зможете: назвати роки правління князів цієї доби, дату Любенького з ’їзду князів, князівства часів роздробленості Русі-України; показати на карті території князівств часів роздробленості РусіУкраїни та території розселення половців; розпізнати й описати пам’ятки образотворчого мистецтва й архі­ тектури; навести приклади піднесення Русі-України за правління Володи­ мира Мономаха; пов’язувати історичний розвиток князівств з їх географічним поло­ женням; визначити причини, сутність і наслідки князівських усобиць, по­ ловецьких набігів, Любенького з’їзду князів, роздробленості РусіУ країни.

І І Г Ші

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

%

в д ру п й половині

XI ст.

КИ ЇВ С Ь КА Д Е РЖ А В А ЗА ЯРО СЛАВИЧІВ

§ 1 1 ‘ 1. Пригадайте з всесвітньої історії, що таке феодальна роздробленість. 2. Що таке тріумвірат? Пригадайте з історії стародавнього світу, якою державою і в який період керував тріумвірат.

4 / 1 - Становище в державі за часів правління Ярославичів. Половці и

Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. у віці 76 років. Його по­ ховали в Софійському соборі в мармуровому саркофазі. Про цю подію є напис XI ст. на стіні храму. Останки славетного князя збереглися до наших днів. Пам’ятаючи про те, скільки крові пролилося під час братовбивчої вій­ ни за київський престол після смерті батька, Володимира Святославича, Ярослав Мудрий подбав, щоб між його синами такого не сталося. Він за­ повів такий принцип успадкування влади, за яким на київський престол сідає старший серед братів. Коли той помирає, його місце посідає наступ­ ний по старшинству брат. Таким чином, кожен із синів по черзі мав по­ бувати на київському столі. Очікуючи свого часу, молодші брати правили окремими землями Київської держави, визнаючи зверхність свого стар­ шого брата. У Ярослава Мудрого було п’ять синів, і кожного з них він наділив окремим князівством. Найстарший Ізяслав отримав Київ, Свя­ тослав — Чернігів, Всеволод — Переяслав, Ігор — Волинь, а В’ячеслав — Смоленщину. Онукові Ростиславу було віддано Галицьку землю. Троє старших братів утворили між собою політичний союз — трі­ умвірат — і разом управляли державою. Спільно ходили у військові походи проти кочовиків: торків і половців. Але головною їхньою метою було збільшення власних володінь, часто за рахунок своїх братів. Так, у 1057 р., після смерті В’ячеслава, старші брати перевели Ігоря з Волині до Смоленська, а Во­ линь захопив Ізяслав. Коли Ігор помер, троє братів поділили між собою Смоленські землі. У 1067 р. Ізяслав, Святослав і Всеволод захопили Полоць­ ке князівство, а його князя кинули до київської в’язниці. Пізніше Святослав захопив Новгород, а Всеволод — Смоленськ. Такі дії трьох братів обу­ рили молодших представників династії Рюриковичів, і наприкінці XI ст. розпочинається жорстока боротьба за київський престол та удільні князів­ Саркофаг ства. Настає період дроблення єдиної держави. Ярослава Мудрого Князівські усобиці посилились у зв’язку з в соборі святої Софії. появою нових зовнішніх ворогів — половців. м. Київ

§ 11. Київська держава за Ярославичів

У другій половині XI ст. половецькі племена перейшли з північнозахідних казахських просторів у південноукраїнські степи й витісни­ ли печенігів. Основними заняттями половців було кочове скотарство й торгівля. Уперше ці кочовики згадуються в руських літописах близько 1054 р. З 1055 р. вони постійно нападали на Київську державу, спустошу­ ючи Київську, Переяславську та Чернігівську землі. На початку вересня 1068 р. половці напали на Переяславську зем­ лю. Переяславський князь Всеволод звернувся за допомогою до своїх братів — Ізяслава, князя київського, і Святослава, князя чернігівського. Ізяслав зібрав у Києві ополчення з місцевого населення. Кожен із бра­ тів привів свою дружину. Битва з половцями відбулася на річці Альті й завершилася поразкою трьох братів Ярославичів. З рештками дружин князі повтікали у свої землі. Залиш ки київського ополчення також повернулися до Києва. Вони почали вимагати від князя Ізяслава, щоб той організував новий похід на половців за їхньою участю. Натомість Ізяслав вичікував. Ополченці зібрали народне віче на Подолі й почали вимагати від Ізяслава коней і зброю. Київський князь відмовив їм, боячись озброювати збуджений народ. Це стало приводом до повстання в Києві. 15 вересня 1068 р. по­ всталі кияни звільнили Всеслава Полоцького з в’язниці й посадили його княжити в Києві. Потім пішли в княжий двір, пограбували його та забрали багато золота й срібла. Ізяслав із невеликою частиною бояр утік до Польщі. Навесні 1069 р. Ізяслав разом із братом своєї дружини, польським королем Болеславом II Сміливим, рушив на Київ. Кияни знову орга­ нізували ополчення й спільно з дружиною та князем Всеславом пішли назустріч ворогам до м. Білгорода. Але Всеслав виявився боягузом. Він уночі залишив дружину, київське ополчення й утік у Полоцьк. О пол­ ченці залиш илися без керівника. Це змусило їх повернутися до Києва. Ізяслав послав до Києва свого сина Мстислава, який жорстоко розпра­ вився з повстанцями. І в травні 1069 р. Ізяслав уже знову княжив у Києві. Було відновлено правління трьох Ярославичів. У 1072 р. відбулася нарада-з’їзд князів у Вишгороді. Князі внесли зміни й доповнення до кодексу законів «Руська правда». Вони видали новий звід законів під назвою «П равда Я рославичів». Зміни насамперед стосувалися влас­ ності на землю. Якщо в «Руській правді» власність на землю була ко­ лективною, то в «Правді Ярославичів» упроваджується індивідуальна власність на землю, поки що виключно князівська. У новому кодексі було закладено принципи управління державою трьома братами, оскіль­ ки держава була спільною власністю нащадків Ярослава. Ярославичі

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

в д ру п й половині

XI ст.

вважали міста із землями, що заповів їм батько, своєю вотчиною (отчиною). Звідси походить сучасне, усім знайоме слово «Вітчизна». Отже, уст ановлення ф еодальних вот чинних відносин впливало на по ­ літ ичне ж иття держави т а вело до політ ичної роздробленості.

П ісля двадцяти років спільного управління державою між трьо­ ма братами стався розкол. Н авесні 1073 р. С вятослав із Всеволо­ дом вигнали Ізяслава з Києва. С вятослав сів княж ити в Києві, а Всеволод — у Чернігові. С вятослав правив три роки. У грудні 1076 р. він помер. Після смерті Святослава знову розгорілася кривава боротьба за ки­ ївський престол. Ізяслав повернувся й разом із Всеволодом боровся проти Олега Святославича. У битві під Черніговом 1078 р. Ізяслав і Всеволод перемогли, але для Ізяслава ця битва закінчилася трагічно — він загинув. Всеволод став київським князем, а свого старшого сина, Володимира Мономаха, посадив у Чернігові. У 1093 р., після смерті Всеволода, Володимир Мономах, маючи можливість зайняти київський престол, усе ж вирішив керуватися принципом старшинства, як і заповідав його дід, Ярослав Мудрий. Володимир Мономах віддав київський престол синові старшого Ярославича — Святополкові Ізяславичу. Самому Володимирові Мономаху не вдалося закріпитися й у Чернігові. Ці землі, погрожуючи новою братовбивчою війною, вимагав Олег Святославич. Віддавши Черні­ гів, Володимир Мономах перебрався в Переяслав, де князював два­ дцять років, дбаючи про розвиток цього князівства й захищаючи його від половців. ^ 2. Любецький з ’їзд князів Восени 1097 р. у м. Л ю бечі на Дніпрі зібрався з’їзд князів Русі-України. На ньому були присутні шість найвпливовіших князів. З ’їздом керували Святополк Ізяславич і Володимир Мономах. Було вирішено припинити міжусобні війни та проголошено, що кожний князь повинен володіти тими землями, які отримав у спадок від батька, і не має права претендувати на чужі території, тобто було сформульо­ вано принцип от чинної власності. Отже, Київська держава була поділена на удільні князівства, які за­ кріплювалися за певними гілками династії Рюриковичів. На з’їзді князі проголосили об’єднання сил проти половецької за­ грози й вирішили організувати спільний похід проти половців. Проте з’їзд не зміг припинити князівські усобиці. Того ж року во­ линський князь Давид Ігорович полонив і осліпив теребовлянського

§ 11. Київська держава за Ярославичів

П. Андрусів. З ’їзд князів. Друга половина X X ст.

князя Василька Ростиславича, вимагаючи від нього батьківську вот­ чину. Унаслідок загального обурення населення Давид був покараний. Його вигнали з Волині. Після Любенького з’їзду відбулися ще кілька князівських з ’їздів, але повністю своєї мети вони так і не досягли. У Київській державі міжусобні війни затихли, але не припинилися. Як бачимо, в умовах розпаду єдиної держави, занепаду сили й ав­ торитету великого князя київського на Русі-Україні з’являється нова форма державного управління — князівські з ’їзди. На зміну монархії приходить колективний сюзеренітет — влада кількох наймогутніших правителів із династії Рюриковичів. Д О К У М Е Н Т И СВІДЧАТЬ Л іто п и с Р уський пр о

з ’ їз д кн я з ів

У рік 6605 (1097). Прибули Святополк [Ізяславич], і Володимир [Всеволодович], і Давид Ігорович, і Василько Ростиславич, і Давид Святославич, і брат його Олег і зі­ бралися [в городі] Любечі, щоб уладнати мир. і говорили вони один одному: «Пощо ми губимо Руськую землю, самі проти себе зваду ма­ ючи? А половці землю нашу роз­ носять і раді є, що межи нами війна донині.

З ’їзд руських князів під Києвом. Мініатюра з Радзивіллівського літопису. XVст.

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

в д ру п й половині

XI ст.

Відтепер з ’єднаймося в одне серце й обережімо Руськую землю. Кожен хай держить отчину свою: Святополк — Київ Ізяславів; Воло­ димир — Всеволодів [уділ]; Давид, і Олег, і Ярослав — Святославів [уділ]; [іншим хай будуть] городи, які їм роздав Всеволод: Д авидо­ ві — Володимир; двом Ростиславичам: Перемишль — Володареві, а Теребовль — Василькові». І на цім вони цілували хреста: «А якщо від­ тепер хто на кого встане, то проти того будемо ми всі і чесний хрест». І сказали вони всі: «Хай буде проти нього хрест чесний і вся земля Руськая». І, поцілувавшись, пішли вони до себе». 1. Проілюструйте принцип отчинної власності словами з літопису. 2. Чим були закріплені постанови з ’їзду?

Князі Ярославичі — Ізяслав, Святослав, Всеволод, тріумвірат, половці, «Правда Ярославичів», вотчина, Любецький з ’їзд князів.

©

Завдання та запитання см со

. Назвіть одним словом: Ізяслав, Святослав, Всеволод. . Хто володів Києвом після з ’їзду в Любечі? . На якій річці відбулася битва з половцями в 1068 р.? Прочитайте уривок з історичного джерела та дайте відповідь на за­ питання. «...Ось доручаю заступити мене на столі моєму в Києві старшому сину моєму і братові вашому Ізяславу, слухайтесь його так само, як слуха­ лись мене, хай він замінить вам мене...» Якого князя це заповіт? Чи виконали діти батьківський наказ? А Б В Г

Володимира Мономаха, так Володимира Мономаха, ні Ярослава Мудрого, так Ярослава Мудрого, ні5

5. Прочитайте уривок з історичного джерела та дайте відповідь на за­ питання. «... Прийшли іноплемінники на Руську землю, половців безліч, Ізяслав же, Святослав і Всеволод вийшли їм назустріч на Альту (річку)...» •

Про дітей якого князя йдеться ? А Б В Г

108

Володимира Великого Ярослава Мудрого Володимира Мономаха Мстислава Володимировича

§ 11. Київська держава за Ярославичів

6.

•

Прочитайте уривок з історичного джерела та дайте відповідь на за­ питання. «... Прибули князі в город, щоб уладнати мир. І говорили вони один од­ ному: „Пощо ми губимо Руськую землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Від­ тепер з ’єднаймося в одне серце й обережімо Руськую землю”». Про яку подію йдеться? А з ’їзд князів у Чернігові, 1068 р. Б з ’їзд князів у Вишгороді, 1072 р. В з’їзд князів у Любечі, 1097 р. Г з ’їзд князів у Києві, 1113 р.

8.

Назвіть місто, де відбулося повстання 1068 р. Охарактеризуйте це по­ встання за планом: а) причини повстання; б) перебіг подій; в) наслідки. Відтворіть у зошиті схему. Доповніть її. Складіть за нею розповідь «Боротьба Ярославичів за київський престол». 1054 р .

1073

р.

Всеволод Святослав

Святослав

Ізяслав 9.

Порівняйте принцип престолонаслідування, який заповів Ярослав Му­ дрий, і вотчинний принцип його внуків. 10. Проаналізуйте, чи виконав Любецький з ’їзд основне своє завдання.1 1. Відновіть текст, використовуючи текст параграфа та довідку. Восени ... в м. Любечі на Д ніпрі зібрався ... князів Київської держави. На ньому були присутні... князів, які вирішили ... / проголосили, що кожний князь повинен володіти..., які успадкував від батька. З ’їздом керували... і .... На з ’їзд і було проголош ено... половецької загрози й вирішили організувати... проти .... Довідка: 1097, з ’їзд, 6, припинити міжусобні війни, землями, Святополк Ізяславич, Володимир Мономах, о б ’єднання сил проти, спільний похід, половців.

12*. Порівняйте репродукцію історичної картини П. Андрусіва «З’їзд кня­ зів» (с. 107) з літописним описом з ’їзду князів. Наскільки достовірно художник відобразив цю подію?

САМОСТІЙНИЙ РОЗВИТОК ЗЕМЕЛЬ-КНЯЖІНЬ РУСІ-УКРАЇНИ в середині XII - на початку XIII ст. іеЛй

Ш0ІОЦМД С І N

«М*Ц*

.... ■й*"11'іч

кМ*

Ш ЛЖ Л*

чпвтси*са о

геп» аьмл 0*ДЄтг

Золотий

НрКІНГк . Володимира Мономаха

осшцпк

НгтА 0 ИП«і *<ЗЛЭЬКА

э-Ушая*

0

ЬУ ЛГАРІ Я

о / л,і

-с ° • ;

о*Ч*А«%

снши»^

МА.ІОЦЮ V ...

ІЇТГ-

иг»и . .^ЙМК«М. 0 ТУРІ» м и г х " Пішими»

\

\^“ ъ ) \ (*ми*л ^ ' /V*

•— ПггтЖ Чш. •

ВДмдо*йтомів и * « м « |« І ;ІГГг>94 ІДО Ч Н

1229*1|ЮЗД

6и«г »(і.

Зм*м-ІИШМ» к*ш:м» '+*і»чтыл*

&,

П ч»кг. г о г м і

ІЬґичрй»

• ху»с.**і ^ іГ М '

11

,М О » (И М Л \» Л

ч*и«і

уІ1?<п•спея*І “• *НІІ.

ПйКХівМ

Сміі^ ' ч»ц М г я г іф О Д '-« « - *

9«си>**мго*Сутдм**^о

Бойовий корабель. XII ст.

О»Оїред »1п й х гто -С чШ (ъ с« о І М#СЮ І*Т-РН.'М»Ч>»М

Михайлівський Златоверхий собор у Києві

Дмитрій Солунський. Мозаїка Михайлівського Златоверхого собору. 1108р .

У ПО

§ 12. Правління Володимира Мономаха

ПРАВЛІННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА *

5 1 2 •

^

Який зв’язок, на вашу думку, між поняттями «Любецький з ’їзд князів» і «половці»?

1. П осилення великокнязівської влади за Володимира М о н о м аха, його внутрішня і зовніш ня політика

Коли в 1113 р. київський князь Святополк, який відзначався своєю жорстокістю та поту­ ранням купцям і лихварям, номер, у Києві спа­ лахнуло повстання. Городяни були незадоволені прислужником Святоиолка, міським тисяцьким Путятою. Повстанці розгромили його хороми, розграбували садиби лихварів. Бояри й купці, пе­ релякані подіями в Києві, зібрали спеціальне віче із заможних городян, яке постановило покликати на престол до Києва шанованого людьми Володи­ Невідомий автор. мира Всеволодовича (Мономаха). Князь Володимир Князь Володимир М ономах прибув до Києва Мономах. XVII ст. зі своїм військом і придушив повстання. Садів на київському престолі з 1113 до 1125 р. Він був сином Всеволода Ярославича й дочки візантійського імператора Константина Мономаха. Родове ім’я своєї матері, візантійської царівни, Володимир приєднав до свого імені. Переяславське князівство, де протягом 20 років правив Мономах, постійно зазнавало половецьких набігів. Тому князь Володимир дуже добре знав, як важко боронитися від ворогів самотужки. Він доклав чи­ мало зусиль для припинення князівських усобиць і згуртування сил для опору кочовикам. З цією метою тричі скликав князів на з’їзди, де вони присягали на Євангелії й цілували хрест, що житимуть у злагоді між со­ бою. Князь дотримувався постанови Любенького з’їзду й вимагав цього від своїх підлеглих. Найменші спроби внести розбрат, вийти з-під влади великого князя київського швидко й жорстоко придушувалися. Коли Давид Ігорович, один з учасників Любенького з’їзду князів (волинський князь, онук Ярослава Мудрого), порушив клятву, пішов проти іншого учасника з’їзду — князя Василька Ростиславича — й ослі­ пив його, Володимир домігся кари для порушника. «Не бувало ще на Руській землі ні за наших дідів, ні за наших батьків такого лиха. Підіть, щоб поправити те все лихо, що натворилося. Бо як цього не поправимо, то настане в нас ще гірше лихо й почне заколювати брат брата, і погибне наша земля, а наші вороги половці прийдуть і візьмуть її». Такі заходи князя зміцнювали державу.

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

в д ру п й половині

XI ст.

І. їжакевич. Повстання киян. 1941 р.

Володимирові Мономаху вдалося відновити єдиновладну монар­ хію часів Ярослава Мудрого. У жорстокій боротьбі він зумів об’єднати три чверті території Київської держави: Київщину, Волинь, ТуровоПінську, Переяславську, Смоленську, Новгородську, Мінську землі та Поволжя. Лише в Галицьому князівстві самостійно правили брати Ростиславичі. Припинення міжусобної боротьби позитивно вплинуло на еконо­ мічний розвиток держави. Ш видкими темпами почало розвиватися сільське господарство, ремісниче виробництво, пожвавилася торгівля, а це сприяло розбудові старих міст і виникненню нових. У Києві Володимир Мономах проводив велике будівництво: побу­ дував під Вишгородом міст через Дніпро (1115 р.) та нові храми. Напов­ нювалася державна скарбниця. Київ переживав нове піднесення. Князь уніс до «Руської правди» та «Правди Ярославичів» допо­ внення — «Статут Володимира Всеволодовича». У ньому він пішов на поступки закупам (боржникам), обмеживши на них права бояр, за­ боронив лихварям брати високі відсотки за борги. Так утруднювалося перетворення вільних людей на рабів (холопів). Володимир Мономах добре знав причини повстання в Києві й тому зменшив податки міщанам і повинності селянам, обмежив застосуван­ ня рабської праці. Дбаючи про розвиток торгівлі, князь надавав пільги тим купцям, які втратили майно внаслідок пожежі чи війни. Статут Володимира Мономаха мав вагоме значення для становища Русі-України. Нові закони сприяли економічному розвиткові держави.

V

Г

112

§ 12. Правління Володимира Мономаха

За часів Володимира Мономаха Київська держава зміцнила свої міжнародні позиції й авторитет. Цьому насамперед сприяли перемож­ ні походи Володимира на половців. Починаючи з 1103 р. він здійснив п’ять великих переможних походів у половецький степ. Зазнавши ни­ щівної поразки, половці почали служити руським князям. Слава про перемоги дружинників Мономаха над кочовими племенами ще довго жила в народній пам’яті. З Руссю-Україною, що відновила свою могутність, шукали союзу Візантія, Скандинавські країни та держави Західної Європи. Союзи держав у ті часи скріплювалися сімейними узами. Сам Володимир був одружений з англійською принцесою Гітою. Його старший син Мсти­ слав —зі шведською принцесою Христиною. Дочка Мономаха стала дру­ жиною угорського короля Коломана. Щоб роз’єднати половецькі сили, свого молодшого сина Юрія він одружив із дочкою половецького хана. Володимир Мономах помер у 1125 р. у віці 72 років. Його поховали в Софійському соборі в Києві. Своїм синам він наказав жити чесно й у злагоді, щоб розвивався й міцнів їхній рідний край.

*

Д О КУ М Е Н ТИ СВІДЧАТЬ З «Повчання дітям» Володимира Мономаха [...] Паче всього — гордості не майте в серці і в умі. А скажімо: «Смертні ми єсмо, нині — живі, а завтра — у гробі. Се все, що Ти нам, [Боже], дав єси, — не наше, а Твоє, [його] нам поручив Ти єси на не­ багато днів». І в землі не ховайте [нічого], — се нам великий єсть гріх. Старих шануйте, як отця, а молодих — як братів. У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. Не покладайтеся ні на тивуна, ні на отрока, щоби не посміялися ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого. На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. І сторожів самі наряджайте, і [на] ніч лише з усіх сторін розставивши довкола [себе] воїв, ляжте, а рано встаньте. А оружжя не знімайте із себе вборзі, не розгледівши [все] че­ рез лінощі, бо знагла людина погибає. Лжі бережіться, і п’янства, і блуду, бо в сьому душа погибає й тіло. А куди ви ходите в путь [за даниною] по своїх землях, — не дайте отрокам шкоди діяти ні своїм [людям], ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, а не то клясти вас начнуть. А куди підете і де станете, — напоїте, на­ годуйте краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас [не] прийде — чи простий, чи знатний, чи посол — якщо не можете дарунком, [то] їжею і питвом. Вони-бо, мимоходячи, прославлять чо­ ловіка по всіх землях — або добрим, або лихим. Недужого одвідайте, за мерцем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте.

113 1

ї

4ьі

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

в д ру п й половині

XI ст.

Якщо забуваєте [се] все, то часто перечитуйте: і мені буде без со­ рому, і вам буде добре. А коли добре щось умієте — того не забувайте, а чого не вмієте — то того учітесь, так же, як отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п ’ять мов, — а за се почесть єсть од інших країв. Лінощі ж — усьому [лихо­ му] мати: що [людина] вміє — те забуде, а чого ж не вміє — то того не вчиться. А добре поводячись, не лінуйтеся ж ні до чого доброго, а насампе­ ред до церкви [ходити]. Хай не застане вас сонце на постелі, — так бо отець мій діяв блаженний і всі добрії люди достойні [...] 1. Яку чесноту Володимир Мономах найчастіше згадує в цьому уривку? 2. Що в «Повчанні дітям» Володимира Мономаха не втратило значення й сьогодні? 2.

Правління М стислава В еликого

Після смерті Володимира Мономаха престол зайняв його стар­ ший син М ст ислав (1125-1132), який продовжив політику свого батька. Він піклувався про єдність Київської держави, був видатним полководцем і державним діячем, боровся з князівськими чварами й увійшов в історію під іменем Мстислава Великою. Йому часто до­ водилося виступати головним суддею в суперечках удільних князів. Непокірних він приводив до послуху силою. Мстислав зробив кіль­ ка успішних походів на половців. На західних кордонах він воював з ятвягами, на півночі — з чуддю. У внутрішньому житті держави М стислав також не змінив батьківської політики. Він дбав про роз­ виток економіки — підтримував торгівлю, ремісниче виробництво. За його правління тривало велике будівництво, що свідчить пере­ дусім про добрий стан економіки. Мстислав успішно продовжував нарощувати міжнародний авторитет своєї держави. Будучи внуком останнього англосаксонського короля І'арольда, Мстислав видав за­ між своїх доньок за норвезького короля, угорського короля та май­ бутнього імператора Візантії. Київська держава на якийсь час знову стала єдиною централізо­ ваною монархією. Як бачимо на прикладі Володимира Мономаха й М стислава Великого, сильні особистості, освічені й наділені держав­ ним мисленням, можуть суттєво впливати на перебіг історії. П ісля смерті М стислава в 1132 р. дроблення держави на князіветва-уділи стало незворотним. Процес утрат и великим князем київським провідної ролі, який р о з­ почався після Ярослава Мудрого, завершився з відходом Мстислава Великого.

§ 12. Правління Володимира Мономаха

Окремі князівства починають самостійно проводити не тільки внут­ рішню, а й зовнішню політику. Наймогутніші з удільних правителів беруть собі титул «великий князь», тобто ФЕОДАЛЬНА сюзерен, непідвладний іншому володарю. РОЗДРОБЛЕНІСТЬ Період із другої третини XII ст. до се­ зміцнення самостійності редини XIII ст. історики називають добою удільних князівств. ф е о д а л ь н о їр о з д р о б л е н о с т і. Русь-Україна г ФЕДЕРАТИВНА як держава залишилася існувати, але її МОНАРХІЯ - сукуп­ устрій та форма правління зазнали змін. ність самостійних чи Якщо раніше верховна влада в державі на­ напівсамостійних кня­ лежала великому князеві київському, то за зівств, земель, що прово­ доби роздробленості вона належить групі дять незалежну політику. найбільш впливових князів. Таку форму правління історики називають колективним сюзеренітетом. З ’являється новий орган державного управління — князівські з’їзди («снеми»). На зміну централізованій монархії приходить ф е д е р а т и в н а м о н а р х ія . ЦІКАВО ЗНАТИ Про Рогволодів камінь Мстислав Великий підняв новгородців і псков’ян проти чуді. Ходив він і на Литву, але після його смерті латиське плем’я розгромило князів, у тому числі й полоцького князя Рогволода-Бориса. Утрати руської друж и­ ни сягали дев’яти тисяч ратників. Просування русинів на північ було зупи­ нено. Можливо, саме тоді й була створена унікальна пам’ятка писемнос­ ті, яку знайшли на річці Західній Двіні, — Рогволодів камінь.

Камінь Рогволда-Бориса Всеславича на Західній Двииі Такі величезні камені називали писаниками. Вони залиш илися від льодовика. На них полоцькі князі, починаючи з Рогволода, наказували вирізати хрести та с в о ї імена. Простий лю д писав на бересті, а кня­ з і — на камені. Вони розуміли, що так їхні імена збережуться протягом століть. Камінь завжди височітиме над річкою, над цим вічним синім шляхом.1 5

■'•V}. Л аТ Г ' Т ?«• д

115 4

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

в д ру п й половині

XI ст.

3 . Роздробленість Русі-України

Феодальне дроблення Русі-України, що розпочалося після смерті Ярослава Мудрого, було закономірним явищем і мало політичні й еко­ номічні причини. Спочатку верховним землевласником був київський князь. Він роздавав землі своїм васалам як нагороду за службу тощо. Поряд із помістями (держанням землі) зростають вотчини (земельні володіння). Розвиток феодального землеволодіння перетворив бояр та удільних князів на політичну силу, зацікавлену в процвітанні власних земель. Інтереси величезної держави з центром у Києві стають їм бай­ дужими. Починаються міжусобні війни за землю й владу. Причинами феодальної роздробленості були: — перетворення земельного володіння на спадкове, вотчинне; — економічне та військово-політичне посилення удільного бояр­ ства й удільних князівств; — зростання старих і поява нових міст — економічних і військовополітичних центрів, наростання суперництва між ними та Києвом; — послаблення ролі Києва як політичного й торговельного центру після перших хрестових походів; — процес розвитку народностей у різних частинах держави; — величезна територія Київської держави, що ускладнювала цент­ ралізоване управління; — відсутність правових норм або усталених традицій успадкування великокнязівського престолу; — багатоетнічний склад населення Київської держави. Якщо зіста­ вити території удільних князівств із територіями племінних об’єднань давніх слов’ян, то вимальовується закономірність виокремлення трьох слов’янських народів — українців, білорусів і росіян. Перебіг цих про­ цесів пожвавився, щойно централізована влада ослабла й господарю­ вання набуло нових ознак. Усе це й призвело до перетворення Русі-України з централізованої монархії на федеративну. На зміну єдиновладному правителю — мо­ нарху — приходить влада кількох наймогутніших князів («колектив­ ний сюзеренітет»). Спільними в Київській державі продовжували залишатися: прав­ ляча династія Рюриковичів; «Руська правда» як основа законодавства; християнська релігія: православна церква на чолі з Київським митро­ политом. Протягом XII ст. утворилося від десяти до п’ятнадцяти самостійних князівств. Між окремими князями точилася жорстока міжусобна бо­ ротьба, що послаблювало їхні землі, робило їх доступнішими для зов­ нішніх ворогів. Тобто у військовому аспекті роздробленість послабила

§ 12. Правління Володимира Мономаха

а)

б)

в)

г)

Г)

Герби українських земель, що формувалися протягом тривалого часу: а) Київ: б) Чернігів; в) Переяслав; г) Галич; г) Володимир-Волинський

Русь-Україну, але в економічному й культурному привела до піднесен­ ня й розквіту окремих князівств, сприяла подальшому формуванню окремих етносів. ОСНОВНІ ФЕОДАЛЬНІ ЦЕНТРИ В МЕЖАХ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ Федеративна держава Північний схід (сучасна Росія)

Південний захід (сучасна Україна)

Північний захід (сучасна Білорусь)

• Владимиро-Суздальське князівство • Новгородська респуб­ ліка • Псковська республіка • Тверське князівство • Рязанське князівство • Смоленське князівство

• Київське князівство • Чернігово-Сіверське князівство • Переяславське князівство • Галицьке князівство • Волинське князівство

• Мінське князівство • Полоцьке князівство • Турово-Пінське князівство

Князі Володимир Мономах і Мстислав Великий, феодальна роздробле­ ність, феодальна монархія. Завдання та запитання 1. Історичний бліцтурнір. Установіть між товаришами певну черговість • і відповідайте на запитання один за одним. Той, хто не зможе вчасно відповісти, вибуває з турніру. • Коли помер князь Святополк? • Яка подія стала приводом до повстання в Києві? • Хто взяв участь у повстанні в 1113 р.? • Яке рішення ухвалили на вічі в Києві заможні городяни 1113 р.? • Назвіть причини повстання 1113р. • Ким була мати Володимира Всеволодовича (Мономаха)? • Володарем якого князівства був Володимир Мономах до приходу на київський престол? 1 7

117 1

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна ) • • • • • • • • • • • • • • •

в д ру п й половині

XI ст.

Що здійснив Володимир Мономах, щоб припинити князівські між­ усобиці? Які землі вдалося об ’єднати Володимирові Мономаху? Яке будівництво здійснювалося за Володимира Мономаха в Києві? Скільки великих походів здійснив Мономах на половців? 3 якими країнами Мономах налагодив міжнародні зв’язки? Як називався додаток до «Руської правди» Володимира Мономаха? У якому віці помер Володимир Мономах? Де поховали Володимира Мономаха? Що заповідав своїм синам Володимир Мономах? Хто зайняв київський престол після смерті Володимира Мономаха? Назвіть роки правління Мстислава Великого. Як закінчилися походи Мстислава на половців? Яке було основне завдання у внутрішній політиці Мстислава? Яке було основне завдання в зовнішній політиці Мстислава? Як здійснювалася зовнішня політика за Мстислава?

Які князівства утворилися на теренах сучасної України? Позначте в зошиті на стрічці часу роки правління Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха й основні події за їхнього правління. 4. Розгляньте уважно репродукцію картини І. Іжакевича «Повстання киян» (с. 112). Якою зброєю користувалися повстанці? 5. Прочитайте інформацію про Рогволодів камінь і дайте відповіді на за­ питання: а) Чому в підписі під фотографією каменя річки названі шляхами? б) Літерами якої старослов’янської системи письма зроблений на камені напис? в) Чи можете ви прочитати хоча б одне слово з цього напису? Яке саме? 6 *9 7 6. Зробіть висновок щодо зовнішньої й внутрішньої політики Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха. 7 . У чому полягає суть феодальної роздробленості? Розкрийте причини цього історичного процесу. 8*. Порівняйте період феодальної роздробленості в Західній Європі й у Київській державі. 9. Чи стосуються події, описані літописцем, діяльності князя Володими­ ра Мономаха? • «...Не покладайтеся ні на тивуна, ні на отрока... На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод... А добре поводячись, не лінуйтеся ж ні до чого доброго, а насамперед до церкви. Хай не за­ стане вас сонце на постелі...» • «...Ось доручаю заступити мене на столі моєму в Києві старшому сину моєму й братові вашому Ізяславу, слухайтесь його так само, як слухалися мене, хай він замінить вам мене...»

§ 13. Політичне й соціально-економічне життя...

А Б В Г

обидві ПОДІЇ стосуються тільки перша подія стосується тільки друга подія стосується жодна з подій не стосується

- 4 Г о . Що з того, про що каже Володимир Мономах у «Повчанні дітям», ви врахуєте, створюючи власний кодекс честі? 11*. Що, на вашу думку, серед наслідків феодальної роздробленості було по­ зитивним, а що — негативним? Що переважає? Відповідь обґрунтуйте. 12. Проаналізуйте текст параграфа, історичного джерела й визначте риси характеру Володимира Мономаха як людини й політичного лідера.

*

§

•

1 3

ПОЛІТИЧНЕ Й СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМ ІЧНЕ ЖИТТЯ ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ КНЯЗІВСТВ у середині XII — першій половині XIII ст.

Покажіть на карті (с. 56) або в історичному атласі, де жили племена по­ лян, сіверян, дулібів.

У першій половині XII ст. на території сучасної України існувало п’ять земель-князівств — Київське, Чернігово-Сіверське, Переяслав­ ське, Волинське та Галицьке. їх кордони часто збігалися з межами колишніх племінних союзів полян, сіверян, дулібів і хорватів. Проте процес дроблення тривав, і вже у Х П -Х ІІІ ст. кожне з цих князівств поділялося на ще менші князівські уділи. ^

1. Київське князівство

Київське князівство знаходилося в Середній Наддніпрянщині. Землі лісової та лісостепової зони були найбагатшими в державі. Крім родючого чорнозему, що забезпечував розвиток землеробства, було достатньо деревини та корисних копалин, які широко використову­ вались у ремісництві. Річки — Дніпро, Десна, Прип’ять, Південний Буг — з’єднували Київське князівство з іншими землями держави, а також з іноземними торговими ринками. На півдні Київське князівство ме­ жувало із землями половців-кочівників. Половці часто робили набіги на Київську землю, грабували й руйнували її. Тому були побудовані оборонні системи, які мали захищати від кочівників. На той час у князівстві існувало майже 80 міст. Серед них — Канів, Черкаси, Овруч, Житомир, Вишгород, Білгород, Чорнобиль, Мозир та ін. Великі міста, як правило, знаходились у лісостеповій зоні, а вздовж пів­ денних кордонів будували міста-фортеці. Київ був столицею князівства й залишався найбільшим економіч­ ним і культурним центром усієї Східної Європи. Населення Києва

М>Р0М1> РЯІАНСЬНД П И Л И

УДІЛЬНІ КНЯЗІВСТВА на ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ (друга третина XII — перша третина XIII ст.)

§ 6. Володимир Великий

того часу становило майже 50 тис. осіб. Тут знаходилися двори бояр і купців, великі ремісничі майстерні. Упродовж XII — першої полови­ ни XIII ст. Київ залишався одним із центрів внутрішньої та зовнішньої торгівлі. На ринкових майданах міста можна було зустріти купців із різних земель Русі-України, а також Чехії, Німеччини, Скандинавії, Польщі, Угорщини, Візантії та інших країн. Київські ремісники, як і раніше, славилися своєю майстерністю в обробці різних металів, ви­ шуканістю створених ними ювелірних, гончарних і скляних виробів. Тутешні майстри першими починали застосовувати різноманітні тех­ нологічні новинки, які потім поширювалися на інші землі. Водночас Київ був міцною фортецею, за мурами якої населення ховалося від на­ бігів ворогів. Київ залишався також церковним і релігійним центром. Тут було багато церков і монастирів (найбільший із них — Києво-Печерський монастир, заснований основоположниками чернецтва Антонієм і Феодосієм Печерськими). У Києві знаходилася резиденція митропо­ лита — глави православної церкви Київської держави. Могутня влада київського князя, що поширювалася на всі руські землі, відійшла в минуле. Однак думка про те, хто володіє Києвом, той володіє всією державою, не давала спокою багатьом амбітним князям. На відміну від інших князівств, які перетворилися на спадкові вот­ чини удільних князів, Київ протягом XII — першої половини X III ст. постійно перебував у центрі політичної та військової боротьби князів різних династій. Так, наприклад, ростово-суздальський князь Юрій Довгорукий тричі захоплював Київ, і щоразу влада недовго перебува­ ла в його руках.

В. Масик, О. Масик. Києво-Печерський монастир. Панно. 1975р.

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

в д ру п й половині

XI ст.

Під час князювання в Києві Мстислава Ізяславича, князя київського і волинського, відбулася трагічна подія для міста. Суздаль­ ський князь Андрій Боголюбський вирішив відібрати в Мстислава київський престол. Він організував коаліцію1з дванадцяти князів і в 1169 р. спільними силами напав на Київ. Два місяці жителі й воїни обороняли обложений ворогом Київ, але сили були нерівні. Андрій Боголюбський увійшов у стольний град, по­ грабував і спустошив його. До того ж захопив і спалив дощенту Вншгород, знищив церкви Ікона Вишгородської й вивіз у Суздаль, а згодом у Владимир свя­ (Владимирської) тиню — ікону Божої Матері, яку, за легендою, Божої Матері написав святий апостол Лука. Протягом XII — першої половини XIII ст. здійснювалися кілька спроб об’єднати Русь-Україну навколо Києва, однак жодна з них не за­ вершилась успішно. 2. Переяславське князівство Переяславське князівство було невеликим і складалось із земель, розташованих на лівому березі Дніпра. Місто Переяслав було засно­ ване ще Володимиром Святославичем. За переказами, у 992 р. на річці Трубіж зійшлися руські воїни та печеніги. Печенізький богатир викли­ кав на поєдинок русина. Усі боялися кремезного печеніга, але серед руського війська був киянин Кожум’яка, який прославився тим, що міг рукою зупинити розлюченого бика. Він і виступив проти печені­ га. Коли богатирі зійшлися, Кожум’яка задушив ворога й виграв по­ єдинок. Кочівники побоялися вступати в бій із військом, у якого є такі богатирі, і втекли з поля бою. На цьому місці й був заснований Пере­ яслав. Місто мало захищати Русь-Україну від південних кочівників. Переяславські землі здавна перебували в політичній залежності від Києва. Князівство на півдні межувало з половецькими степами. Жодна з давньоруських земель не зазнавала стільки нападів і спустошень, як Пе­ реяславська. Місцеві жителі постійно мусили боронитися від частих на­ падів кочівників. Із цією метою вздовж кордонів було збудовано земляні вали й укріплені фортеці. Князі Переяславського князівства брали ак­ тивну участь у походах проти половців. Серед них вирізнялися нащадки Володимира Мономаха — син Ярополк і внук Володимир Глібович. ' Коаліція —об’єднання, союз для досягнення спільної мети.

§ 13. Політичне й соціально-економічне життя...

П ереяслав був містом, де, як правило, сиділи князі, які були претендентами на київський престол. Тому вони тут дуже часто зміню вались, а П ереяславська зем ­ ля ставала ареною м іж князівських чвар. Саме місто Переяслав було одним із най­ більших нівденноруських міст, яке мало ве­ личезне оборонне значення для всієї дер­ жави. Крім того, Переяслав був великим економічним центром із високорозвинутими ремеслами й торгівлею. На території Переяславського князів­ ства розташовувалися 25 міст. Найбільше їх Житлово-господарчий було на річці Сулі, яка слугувала південнокомплекс XI ст. східним кордоном Русі-України. Усі вони, Реконструкція як правило, мали оборонне значення й були фортецями. Водночас такі міста, як Лубни, Воїнь, були великими торгово-ремісничими центра­ ми. Крім ремісників, торговців і селян, у містах мешкало багато воїнів. З іменем переяславського князя Володимира Глібовича пов’язана пер­ ша літописна згадка назви «Україна». Розповідаючи про смерть доблес­ ного князя в 1187 р„ літописець каже, що плакали по ньому не лише нереяславці: «...за ним же Україна багато потужила». Д О К У М Е Н Т И СВІДЧАТЬ В о їн ь — давньоруське місто, городище його знаходиться біля с. Во­ їнські Греблі, що затоплене нині водами Кременчуцького водосхови­ ща. Ця найважливіша фортеця-порт, закладена ще Володимиром у гирлі річки Сули, займала майже ЗО га. Воїнь був одним із ключових городищ на дніпровському відрізку шляху «із варяг у греки». Усере­ дині оточеного потужними дерев’яно-земляними стінами його дитинця була розташована гавань, куди заходили купецькі та військові судна. У «Повчанні дітям» Володимир Мономах розповідає про свій похід до Воїня. У літописі «Повість минулих літ» Воїнь також згадується не одноразово — наприклад, там подано такі факти: «У рік 6563 (1055). Прийшовши, Ізяслав сів у Києві, а Святослав — у Чернігові, Всеволод же — у Переяславі, Ігор — у Володимирі, В’ячеслав — у Смоленську. У той же рік зимою пішов Всеволод на торків до [города] Воїня і переміг торків». «У рік 6587 (1079). Прийшов Роман [Святославич] із половцями до [города] Воїня. Всеволод же, ставши коло Переяславля, учинив мир із половцями. І вернувся Роман назад, і [...] убили його половці, Романа,

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

в д ру п й половині

XI ст.

місяця серпня у другий день. І єсть кості його, і донині вони там лежать, сина Святослава і внука Ярослава». «У рік 6618 (1110). Рушили весною на половців Святополк, і Воло­ димир, і Давид [Святославич], і, дійшовши [до города] Воїня, верну­ лися». 1. Хто був засновником м. Воїня? 2. Яких подій стосуються факти, подані в уривках із літопису?

4 / 3 . Ч ернігово-С іверське князівство

На лівому березі Дніпра (Лівобережжі) розташувалося ЧерніговоСіверське князівство. Воно було великим і могутнім. Його землі за­ ймали нинішні території Північно-Східної України, Південно-Схід­ ної Білорусі та частину Західної Росії. Кордоном між Чернігівським і Київським князівствами вважався Дніпро. Північно-східні володіння Чернігівського князівства доходили до Москви. На південному схо­ ді Чернігівські землі межували з половецьким степом, що змушувало місцевих князів часто воювати з половцями. З іншого боку, чернігів­ ські князі неодноразово вступали з ними в союзи, заручалися їхньою підтримкою в міжусобних сутичках і навіть родичалися. Так, у 1094 р. Олег Святославич із половецькою ордою напав на Чернігів і захопив його. Ціною такого союзу було розграбування половцями Чернігівської землі. Дружиною Олега Святославича, прозваного Гориславичем, була донька половецького хана Осалука. Чернігівське удільне князівство сфор­ мувалося ще в XI ст., коли Ярослав Муд­ рий посадив там свого сина Святосла­ ва. Новгород-Сіверське князівство було утворене рішенням Любенького з’їзду. Політичний розвиток Чернігівського та Новгород-Сіверського князівств у XII — першій половині XIII ст. був пов’язаний із діяльністю синів Святослава Ярославича. Олегові дісталося Новгород-Сі­ верське, а Давиду — Чернігівське кня­ зівство. Формально новгород-сіверські кня­ зі підпорядковувалися Чернігову, але насправді вони доволі часто проводили Борисоглібський собор. самостійну політику. Якщо чернігівські м. Чернігів. Сучасне фото князі династії Давидовичів орієнтува-

§ 13. Політичне й соціально-економічне життя...

лися на Київ, то новгород-сіверські князі династії Ольговичів прагнули відокремлення від Києва, тому всту­ пали в союзи з його політичними про­ тивниками. Землі князівств часто ста­ вали ареною міжусобних сутичок і до середини XIII ст. розпалися на числен­ ні дрібні уділи. На Чернігівській землі було 46 міст. Найбільшими з них були: Чернігів, Новгород-Сіверський, Путивль, Курськ, Рильськ. Найбільші міста стояли на річці Десні. Чернігів був важливим політич­ Мозаїчна підлога в Благовіщен­ ним та економічним центром Русіській церкві. Фрагмент, України. Це — велике місто, захищ е­ м. Чернігів. 1186 р. не двома лініями оборонних валів. Реконструкція и Ного оточували села, феодальні зам ­ Ю. Асєєва ки, боярські та князівські садиби. У місті перехрещувалося багато д о ­ ріг, що мали військове й економічне значення. Так, із Києвом Чернігів з ’єднували дві дороги. Важливе зн а­ чення мали шляхи на північ — до Любеча, Стародуба. З міста також виходив шлях, що вів у степ за межі Київської держави. Усе це сп ри я­ ло тому, що Чернігів став важливим Капітель (верхня частина коло­ центром торгівлі та ремесла. У місті ни) Борисоглібського собору. виготовляли зброю, ювелірні виро­ м. Чернігів. XII ст. би, знаряддя праці, вироби з дере­ ва та багато іншого. Про економічне зростання Чернігова свідчить також інтенсивне будівництво, яке велось упродовж XII — початку X III ст. Тут було споруджено один із кращих соборів на той час — Борисоглібський. М ихайлівська та Благовіщ енська церкви, оздоб­ лені різнокольоровими полив’яним и плитками, мозаїками, ф ігур­ ною плінф ою 1, свідчили про високу майстерність місцевих майстрів. В икликала захоплення сучасників струнка, прикраш ена орнамента­ ми, викладеними із цегли, П ’ятницька церква. 1 Плі'нфа матеріалом.

тонка плитчаста цегла, яка слугувала старовинним будівельним

і ^ 'М І » '

і

'

VЖ

125

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

г 1

в д ру п й половині

XI ст.

ЦІКАВО ЗНАТИ Ю р ’єва бож ниц я — це умовна назва апсиди1 й гЬг фрагмента стіни Михайлівської церкви, побудова­ ної в 1098 р., яка не збереглася до наших днів. За будівничими прийомами та формами належить до переяславської архітектурної школи. Це — єдина пам ’ятка переяславської монументальної архітек­ тури, яка хоч і фрагментарно, але дійшла до наших днів. Названа на честь князя Юрія Довгорукого. Згадується в літописі близько 1151 р. У 1240 р. по­ страждала від набігів монголів. Юр’єва божниця. Будівлю складено з плінфи з украпленням черво­ Чернігівська обл. ного місцевого піщаника. Техніка кладки на цем’ян­ ковому розчині (суміш потовченої цегли та вапна). Плінфа темно-черво­ ного та жовтого кольорів, деінде на її ребрах видно характерні клейма майстрів, які повторюють клейма давньоруських пам’яток Чернігова. Божниця вкрита металевим дахом. Значний інтерес становить стінопис інтер’єра апсиди, яка належить школі київського монументального ж и­ вопису XII ст. Настінний живопис розміщений утр и яруси. Він виконаний між 1098-1125 рр., колорит малюнків витримано в теплій гамі з перева­ гою червоного й охристого кольорів.

4у 4 . Галицько-Волинські зе м л і як вотчина київських князів

Галицько-Волинські землі займали територію від Карпат і Дністров­ сько-Дунайського Причорномор’я на південному заході до Литви й По­ лоцької землі на півночі. На заході вони межували з Польщею та Угор­ щиною, на сході —з Київським князівством і Турово-Пінською землею. На той час, коли сюди поширилася влада київських князів, тут уже були міста, розвивалося сільське господарство, ремесла. На цих землях проживали волиняни, дуліби, тиверці, хорвати, бужани, уличі, існували їхні племінні княжіння. їх підпорядкував Києву Володимир Великий. З X ст. київські князі розглядали ці землі як свою вотчину. Однак, як за­ свідчили подальші події, міцної опори серед місцевих бояр київські во­ лодарі не мали. Після смерті Ярослава Мудрого Галичина дісталася його внукові Ростиславу Володимировичу. Волинь залишалася під безпосеред­ ньою владою київських князів до середини XII ст. Щу 5 . Волинське князівство

Волинська земля одержала свою назву від давнього її центру —м. Волиня на річці Буг. Але в X ст. київський князь Володимир Великий 1Апсііда — напівкруглий (іноді багатокутний) виступ у стіні церковної або античної будівлі.

ГАЛИЦЬКА й ВОЛИНСЬКА ЗЕМЛІ в другій половині XII ст.

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

в д ру п й половині

XI ст.

заснував нове стольне місто —Володимир. Воно було побудоване майже в центрі князівства на річці Лузі. Володимир був добре укріпленою фортецею й торговельно-ремісничим центром Волинської землі. Тут розвивалися ремесла: зброярство, каменеобробне та гончарне вироб­ ництво, ювелірна справа. У місті розміщува­ Бойові сокири лися торговельні колонії німців, новгородців, (археологічні знахідки) євреїв. Володимир був важливим осередком православ’я, центром єпископства, що в умовах польсько-католицько­ го сусідства мало велике значення. У XII ст. князь Мстислав Ізяславич побудував тут кафедральний храм Усиіння Богородиці, який ще бага­ то століть залишався головним собором Володимира. Найбільшими волинськими містами були Любомль, Каменець, Червен, Белз, Луцьк, Крем’янець. У період роздробленості на Волині утвердилася династія Мономаховичів-Ізяславичів. Її засновником став онук Мономаха, син Мстислава Великого, Ізяслав Мстиславич, який князював у Володимирі в 1136— 1154 рр. (з перервою). Після смерті Ізяслава спадщину почали ділити сини. Спочатку ви­ окремилися Володимирське та Луцьке князівства, які з часом поділи­ лися на декілька волостей. 4 / 6 . Галицьке князівство. Ярослав О см ом исл

Підкарпатські князівства остаточно відокремилися від Києва в 1097 р. згідно з рішенням Любецького з ’їзду князів. З ’їзд офіційно визнав ці землі вотчиною правнуків Ярослава Мудрого — братів Рюрика, Воло­ даря та Василька Ростиславичів. Син Володаря, В олодим ирко (11411153), об’єднав усе Підкарпаття під своєю вла­ дою й у тривалій війні з київським князем зумів остаточно тут закріпитися. У 1144 р. Володимирко переніс столицю з Перемишля, що стояв на самому кордоні, до міста Галича на Дністрі. Відтоді підкарпатські землі почали називати Галицьким князівством. Місто мало міцну фортецю, оточену складною системою земляних валів і ровів. На околицях давнього Галича були поклади солі, що сприяло перетворенню міста на ремісничий і торговель­ Л. Пилиховський. ний центр. Тут були ювелірні, гончарні, коваль­ Галицький князь ські й склоробні майстерні. Володимирко. Гравюра

§ 13. Політичне й соціально-економічне життя...

Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за правління Я рослава О смомисла (1153-1187). Його прозвали Осмомислом за гострий розум і володіння вісьмома іноземни­ ми мовами. Ярославові володіння простягались уздовж Дністра далеко на південь. Навіть зем­ лі в нижній течії Дністра й Дунаю опинились у залежності від Галича. Зросло значення Дні­ стра в міжнародній торгівлі, а це, у свою чергу, сприяло розвиткові міст князівства. Головними були Перемишль, Звенигород, Теребовль, Га­ Л. Пилиховський. лич. Навколо Перемишля розташувалися місГалицький князь та-фортеці Любачів, Ярослав, Сянок. Вони за­ Ярослав Осмомисл. ймали важливі стратегічні позиції на західних Гравюра рубежах Галицької землі. Давній Галич славився білокам’яними храмами. За Ярослава Осмо­ мисла на горі Крил ос виростає нова святиня Галицького князівства — Успенський собор, а також пишно оздоблений фресками та мозаїкою му­ рований палац із двірською церквою, великим ринковим майданом, густо заселеним боярами, купцями й ремісниками. Підступи до міста охороня­ ли оборонні вали з ровами та вежі. Мурований палац Ярослава Осмомис­ ла прикрашали настінні малюнки із сюжетами кінських перегонів, полю­ вання з псами на оленів, зайців, кабана та зубра, яке описує візантійський історик Микита Хоніат. Розповідаючи про події, пов’язані з перебуванням у Галичі у XII ст. константинопольського царевича Андроника Комніна, Хоніат згадує багатство розкішного двору Ярослава Осмомисла. Успенський собор став науково-освітнім і культурним центром Галицького князівства. Тут був створений Га­ лицько-Волинський літопис та інші писемні пам’ятки Х ІІ-Х ІІІ ст. Під час розкопок фундаменту було знайдено також княжий саркофаг Ярослава Осмомисла. Галицький князь мав вплив на міжнародні справи, підтримував дипломатичні відносини з Візантією та Священною Римською імперією. У нього жив візантійський царевич Андроник Комнін, який згодом став імператором. Яро­ слав Осмомисл мав дружні відносини з ПольУспенський собор щею та Угорщиною. Він був одружений із доч(Мстиславів храм) кою суздальського князя Юрія Довгорукого, м. Володимир-ВолинОльгою. ський. Сучасне фото 4* і.--»* І,

•■ >

Р

129

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

Галицький бронзовий водолій. Х І І - Х І І І ст.

в д ру п й половині

XI ст.

Монети, знайдені на території давнього Галича: арабські срібні дирхеми, чеські, візантійські, римські й угорські

З повагою каже автор «Слова о полку Ігоревім» про Ярослава: Галицький Осмомисле Ярославе! Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі, Підперши гори угорські своїми залізними військами, Заступивши королеві дорогу, зачинивши ворота на Дунаї...

Могутність Галицького князівства опиралася на розвинуте земле­ робство, торгівлю, майстерність ремісників, зосереджених у багатьох містах. Однак найважливішою галуззю економіки, яка приносила величезні прибутки князям і боярам, було добування й продаж солі. Окрім того, через Галицьку землю проходили міжнародні торговельні шляхи із Західної Європи до Києва й далі на Схід, а також із Сканди­ навії та Прибалтики на Балкани, до Константинополя. Мито, узяте з купців, також ішло до княжої казни та боярських комор. Галицькі бояри були нащадками правлячої верстви Хорватії — пле­ мінного княжіння, яке підкорив Володимир Великий. Вони залиша­ лися найбагатшими й наймогутнішими в Русі-Україні. їхнє економіч­ не становище часто визначало незалежну політику щодо свого князя. Ярославу Осмомислу, як свого часу й Володимиркові, часто доводи­ лося вести боротьбу з місцевим боярством, яке не хотіло миритись із втратою свого виливу на державні справи. ^

ЦІКАВО ЗНАТИ Успіх археологів у Крилосі

Історики протягом багатьох століть сперечалися, де ж саме зна­ ходився Успенський собор, адже в самому місті Галичі не було жодних ознак цієї видатної архітектурної пам’ятки. І лише в 1930-х роках архе­ ологи досягли величезного успіху: відкрили фундамент Успенського со ­ бору поблизу сучасного Галича — у селі Крилосі.

§ 13. Політичне й соціально-економічне життя...

Тут під час розкопок були знайдені останки Ярослава Осмомисла. Пощастило це зробити українському археологу Я. Пастернакові. У бу­ ремні роки Другої світової війни вчений, щоб зберегти останки князя для нащадків, заховав їх за допомогою львівських археологів у соборі св. Юрія. Про це мало хто знав, тому тривалий час останки вважалися втраченими. Згодом, знайшовши безцінну історичну реліквію, до­ слідники реконструювали зовнішність Яросла­ ва Осмомисла (за методом М. Герасимова). Нещасливий шлюб Свого сина Ярослава князь Володимирко одружив на Ользі, дочці Юрія Довгорукого. Замінивши на галицькому столі в 1153 р. сво­ го батька, Ярослав, прозваний Осмомислом, Фундамент Успенського продовжив політичні відносини з Юрієм Д ов­ собору на Крилоській горі, горуким. Оскільки шлюб мав політичне під­ що прикрашав давньо­ ґрунтя, то і Ярослав, і Ольга не були щасливи­ українське м. Галич ми в подружньому житті. Навіть народження (сучасне с. Крилос). дітей не зміцнило шлюб, не додало ані тепла, Тут був похований ані любові. Згодом Ольга Юріївна дізналася, Ярослав Осмомисл. що в Ярослава є кохана жінка — донька боя­ Нині на цьому місці спо­ рина Настя — і маленький син. Ольга Юріївна руджено пам’ятний знак. потай виїхала до міста Червеня. Тим часом галицькі бояри змусили Ярослава Осмомисла відступи­ тися від Насті, звинуватили її в чаклунстві й спалили. Бояри вимагали від Ярослава залагодити стосунки з дружиною. Проте ображена Ольга Юріївна втекла до Луцька, а згодом — до Торчеська, Чернігова, Суздаля, урешті — до Владимира на Клязьмі, де княжив її брат Михайло. Лише тут зуміла заховатися дружина Ярослава: постриглася в черниці й під іменем Єфросинії пішла в монастир. Князівства: Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське, Волинське, Галицьке, коаліція, Ярослав Осмомисл.

Завдання та запитання Виберіть правильну відповідь. Русь-Україна була єдиною централізованою монархією до А 1097 р.

Б 1125 р.

В 1132 р.

Г 1142 р.

Д 1152 р.

2. Що відбулося в 1169 р. в Києві? 3. Скільки міст було на Чернігівській землі? А 26

Б 15

В 46

Г 54

4. Хто став засновником династії Мономаховичів-Ізяславичів?

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

в д ру п й половині

XI ст.

5. Коли Галич став столицею Галицького князівства?

6. Покажіть на карті (с. 120, 127) або в історичному атласі князівства, на які розпалася Київська держава, та їх столиці. 7. Перекажіть легенду про заснування міста Переяслава. 8 . Назвіть причини політичної роздробленості Київської держави. 9. Покажіть на карті (с. 127) або в історичному атласі найбільші міста Во­ линського князівства. 1 0 . Замалюйте на контурній карті територію Галицького князівства; під­ пишіть назви сусідніх держав.

12 . 13. 14*. 15.

Доповніть речення, використавши текст параграфа. У Чернігові було побудовано один із кращих соборів Русі-України .... Михайлівська та Благовіщенська церкви були о зд о б л е н і... , ... , ... , що свідчило про високу майстерність тамтешніх майстрів. Що залишилося спільним в удільних князівствах, у чому проявлявся їхній статус незалежності? Які особливості виокремлення Волинського та Галицького князівств зі складу Русі-України? Поясніть, чому галицькі бояри були найбагатшими й наймогутнішими серед усіх руських бояр. Якою, на вашу думку, господарчою діяльністю займалися ченці Киє­ во-Печерського монастиря?

4 Г і в . Яка пам’ятка культури Галицького князівства є найвизначнішою? Опишіть її. 17. Охарактеризуйте діяльність князя Ярослава Осмомисла. 18. За допомогою фактів, наведених у підручнику, доведіть, що період роздробленості був часом економічного й культурного розквіту Во­ линських і Галицьких земель.

%

§

•

1 4

АРХІТЕКТУРА, ЛІТОПИСИ Й ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО В РУСІ-УКРАЇНІ в другій половині XI — перш ій половині XIII ст.

Які нам ’ятпки архітектури й образотворчого мистецтва Русі-України вам відомі?

4 / 1 . Архітектура

З другої половини XI — початку XIII ст. до наших днів збереглася достатня кількість кам’яних будівель. У цей період з ’явився новий тип монастирського храму. Це була, як правило, хрестоподібна в плані спо­ руда, увінчана одним куполом. Зразком слугував Успенський храм Ки­ єво-Печерського монастиря, зведений у 1078 р. Починаючи з 30-х років XII ст., у зв’язку з політичною роздроб­ леністю Київської держави, посилюється значення міст-столиць уділь-

§ 14. Архітектура, літописи й образотворче мистецтво...

них князівств. Цей факт впливає на цер­ ковну архітектуру. У кожній столиці по­ мітно збільшується кількість церковних споруд. Проте їх розміри зменшилися, ар­ хітектура спростилася, прикраси не були вже такими витонченими й багатими, як у старих київських храмах. Архітектура набуває рис фортечних споруд — важких, могутніх, з вікнами-амбразурами. У ті часи починає поширюватися зам­ кова архітектура — князі будують замки Церква Успіння для оборони своїх земель, зводять укріп­ Богородиці Пирогощі. лені феодальні садиби та монастирі, у яких м. Київ. Сучасне фото можна було відсидітися під час нападу ворогів. Характерними пам’ятками цього періоду є церква Богородиці Пирогощі, збудована в 1132 р. в Києві; Ю ріївська (1144 р.) у Каневі, Борисоглібський храм та Іллінська церква в Чернігові (1128 р.). Характерною ознакою цього періоду став перехід майстрів на місцеві будівель­ ні матеріали. У Придніпров’ї та на Волині розвивається цегляна будівельна техні­ Успенський (Юріївський) ка, а в Галичині — білокам’яна. Це надає собор, м. Канів. певних особливостей архітектурі в різних Сучасне фото князівствах. За Ярослава Осмомисла в Галичі були збудовані білокам’яні Ус­ пенський собор (1157 р.), князівський палац та інші будівлі. Під час ар­ хеологічних розкопок у Галичі виявлено розташований на горбі дити­ нець і ремісничо-торговельний посад, укріплені ровами та валами. Під горбом було неукріплене поселення — «підгороддя», заселене реміс­ никами й купцями. На північ від дитинця розташовувалися позаміські боярські та монастирські укріплені садиби. Під час розкопок дитинця було відкрито залишки підвалин і стін Успенського собору, який був оздоблений різьбленим каменем і фресками. У 1241 р. давній Галич до­ щенту зруйнували монголи. Місто занепало й втратило своє значення. Єдиною пам’яткою архітектури, що збереглася до наших днів, є церква св. Пантелеймона. Н априкінці X II — на початку X III ст. знову зміню ється архі­ тектурний стиль. Будівлі цього часу витягнуті догори й нагадують вежі. Н овий архітектурний стиль найбільш виразно проявився в

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

в д ру п й половині

XI ст.

будові П ’ятницької церкви в Чернігові. Її композиція цілісна й гармонійна. Споруда ніби вирізьблена з моноліту, з високо п ідн я­ тою центральною частиною. Д ивлячись на храм, створю ється вра­ ження, що він виростає на очах. О собливу пиш ність зовніш ньому виглядові храму надають декоративні вставки й опояски з цегли. У важ ається, що ГГятницьку церкву збудував давньоукраїнський зодчий Петро М илонег. 2 . Л ітописи

Самобутнім явищем у літературі є літописи. Найдавніші з них не збереглися. Однак вони були використані при складанні «Повісті м и н у л и х літ» — літописного зводу, створеного в другому десятилітті XII ст. вченим ченцем Печерського монастиря Нестором. У ньому роз­ повідається, «звідки пішла Руська земля, хто в Києві почав перший князювати й звідки Руська земля взялася». Цей літопис узято за осно­ ву всього наступного руського (давньоукраїнського, давньобілоруського, московського й новгородського) літописання. «Повість минулих літ» складається з двох частин. Першу — корот­ ку, недатовану — автор розпочинає біблійною оповіддю про всесвітній потоп і розселення народів після падіння Вавилонської вежі. Літопи­ сець уважає слов’ян нащадками Яфета — сина Ноя. При написанні цієї частини автор використовував біблійні оповіді, візантійські хроніки, а також давні перекази й легенди, які переповідали кияни. Друга частина «Повісті минулих літ» є власне літописом — записом найважливіших подій, що відбулися протягом року (або літа, як пише Нестор). Цей розділ літопису розпочинається 852 р., «коли стала нази­ ватися наша земля — Руська». Головні дійові особи літопису — князі. Нестор уславив їхні минулі героїчні перемоги й успіхи в розбудові держави, але несхваль­ но ставився до міжкнязівських чвар, свідком яких він був. Автор літопису закликав князів до єдності, наголошуючи, що всі вони члени одного славного роду. На думку істориків, друга частина є набага­ то достовірнішою. Адже при її написанні Не­ стор користувався вже не лише візантійськими хроніками, а й записами своїх попередників, що не дійшли до нас, і документами князівського архіву. Найдокладніше описані події руської Нестор Літописець. історії другої половини XI ст. і початку XII ст., Скульптор очевидцем і сучасником яких він М. Антокольський

§ 14. Архітектура, літописи й образотворче мистецтво...

«Повість минулих літ» (старослов’ян­ ською — «Повість временних літ») є уні­ кальним писемним історичним джерелом не лише для відтворення вітчизняної історії, а й сусідніх країн і народів, про які згадує Нестор Літописець: угорців, поляків, литов­ ців, народів Північного Кавказу тощо. Православна церква приєднала Нестора до кола святих. День пам’яті святого Не­ стора Літописця відзначається 9 листопаи да. Його вважають своїм святим покрови­ телем українські філологи й історики. Продовженням «Повісті» є К иївський і Г алицько-В олинський літ описи, які опи­ сують події XII та XIII ст.

Г. Якутовт. Ілюстрація до «Повісті минулих літ». 1980-і роки

ф . 3. О бразотворче м истецтво

З церковною архітектурою та богослу­ жінням пов’язані такі види мистецтва, як живопис, іконопис, оформлення книг, ху­ дожня різьба на камені, мозаїки та фрески, майоліка. Наприкінці XI ст. стає відомою іконо­ писна майстерня Києво-Печерського мо­ настиря. Тут писав ікони відомий худож­ ник Алімпій, який учився в царгородських майстрів. Визначним досягненням давньорусь­ ких умільців були невеликі іконки, ви­ різьблені з каменю. Н айпопулярніш ими були іконки із зображеннями перших ру­ ських святих Бориса й Гліба. Праця творців книг дуже високо ці­ нувалася. Адже, крім знання грамоти, во­ ни повинні були володіти майстерністю красивого письма та часто — талантом художника. Адже стародавні книги при­ крашали ілюстраціями-м ініат ю рам и. їх було небагато, але вони вирізнялися різ­ нобарвністю та майстерністю виконання. Початок книги чи розділу був виділений

Борис і Гліб —перші святі Руської православної церкви. Ікона київського письма. Кінець XIII — початок X IV ст. МІНІАТЮРА — кольоро­ вий малюнок у рукописних книгах.

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

в д ру п й половині

XI ст.

заставкою 1. У період Русі-України заставки виконували в багатому святковому стилі з чіткими лініями, на які не шкодували золотої ф ар­ би. Ініціал2завжди був великим. Його часто перетворювали на склад­ ний малюнок із зображенням звірів, рослин і різних чудовиськ. Цю букву виділяли червоною фарбою, до якої іноді додавали золото. Книги переплітали в оправи, які робили з дерев’яних дощок, обтяг­ нутих шкірою. Дорогі оправи, що виготовлялися для князів і церковно­ служителів, обтягували оксамитом і прикрашали коштовним камінням, золотом і сріблом. Така книга була витвором мистецтва й коштувала не­ ймовірно дорого. Похвалитися великою бібліотекою в ті часи могли тіль­ ки дуже багаті люди. Декілька рукописів збереглися до нашого часу й нині становлять величезну цінність і свідчать про високий рівень книжкової справи на Русі. Найдавнішими книгами, що збереглися, є знамените Остромирове Євангеліє, переписане в Києві в 1 0 5 6 -1 0 5 7 рр., та «Ізборник» Святослава 1073 р. Остромирове Євангеліє прикрашене високохудожніми заставками й трьома мініатюрами. «Ізборник» Святослава є збірником виписок із Біблії та творів відо­ мих богословів, філософів і географів давніх часів. Рукопис прикраше­ ний десятьма мініатюрами, серед яких є зображення князя Святослава Ярославича з родиною. Високого рівня набуло в Русі-Україні ужиткове мистецтво: різьба на дереві й кістці, виготовлення прикрас і оздоблення зброї, художнє литво, скловаріння. Цінувалися вироби ювелір­ ного мистецтва. Особливістю давньоруського ужитко­ вого мистецтва було переплетення еле­ ментів язичницької та християнської символіки. Прикладом цього є оздоблен­ мит м т ій ня Борисоглібського храму в Черніго­ І/сІ- ім*«»нл УїМІиіи^Щ МІП>І ▼і г і т і і т м т » ві. Це була велична споруда, оздоблена Т И * агтАшмг» та фресками, керамічними плитками, моза­ »* »П«І и<ПІ гАІягпишні к^нпгнша» НИЗ аидниіу їкою, різьбленням на камені. ІНМІТТін^мді *»««1«тітіагі Аіпні^тиі У давньому Галичі та його передмісм а їїи д , и ігм «**1114**1 тях археологи знайшли залишки десяти Остромирове Євангеліє. білокам’яних храмів у посаді, а в «підгоСторінка із заставкою родді» — залишки ювелірних, гончарних, та ініціалом. X I ст. ковальських та інших майстерень, наземУ Ь ^ А ІМ ІІІІ Г А

1Заставка — композиція з орнаменту на початку книги чи розділу. 2Ініціал — перша буква тексту.

§ 14. Архітектура, літописи й образотворче мистецтво...

них і напівземлянкових жител, вироби з глини, заліза, кістки, скла. Ювелірні прикраси, різьба на кістці й інші вироби давньоруських майстрів мали попит не лише в Русі-Україні. Предмети художнього ре­ месла руських умільців трапляються під час ар­ хеологічних розкопок у багатьох європейських країнах.

Галицький золотий медальйон. X II ст.

ЦІКАВО ЗНАТИ Знайдені під час реставраційних робіт у Борисоглібськму храмі капі­ телі (верхні частини колон, на які спирається балка) стали справжнім від­ криттям. Ось два хижі звірі, що сидять спинами один до одного. Голови різко повернуті назад, наче от-от почнуть гризтися, пащі широко розкриті, очі вирячені, вуха підняті вгору. Проте лють їх безсила, вони не можуть учепи­ тися один в одного, бо міцно зв’язані джгутом, на шиях — зашморг, хвос­ ти сплетені. Плетений джгут, вирізьблений у вигляді двох великих петель, закінчується стилізованими собачими головами. Собаки наче силкуються перегризти джгут і виплутатися... А ось на наріжному камені цікаве зобра­ ження: на довшому боці — чудовисько з головою пса, крилами птаха й ті­ лом змії; на коротшому — птах із гострим дзьобом, повернутим до паль­ мової гілки. Чому ж цими незвичайними образами прикрасили капітелі храму та ще й розмістили їх на чільних місцях? Узагалі, зображення звірів є й на книжкових мініатюрах, заставках або кінцівках у рукописних книжках Русі-України. Ці ж мотиви трапляються й на прикрасах, наприклад на сріб­ ній чаші з позолотою XII ст., знайденій у Чернігові в 1957 р. Образи таких сюжетів були тоді не простими прикрасами, а символізували певні ситуа­ ції в житті суспільства. Ці мотиви прийшли до нас із Сходу, зокрема з Ірану. До другої поло­ вини XII ст. Чернігівському князівству належала Тмутаракань, звідки про­ лягали прямі шляхи до країн Кавказу й Закавказзя. Крім того, до Чернігова навідувалися половецькі хани зі своїми почтами. Половці ж належали до племен-кочовиків тюркського кореня. В їхніх прикрасах були поширені мо­ тиви звіриного стилю. Зіставлення елементів звіриного стилю в мистецтві Київської держави з аналогічними елементами в мистецтві Ірану й сусідніх країн указує на східне джерело їх походження (За дослідженнями Д. Сте­ повика). Хрестоподібні в плані храми, фортечні споруди, Остромирове Єванге­ ліє, «Ізборник» Святослава (1073 р.), книжкова мініатюра.

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

в д ру п й половині

XI ст.

Завдання та запитання Опишіть новий тип монастирського храму. У якому році був зведений Успенський храм Києво-Печерського мо­ настиря? 3. Що таке літопис? Наведіть приклади літописних сюжетів. 4. Які давньоукраїнські книги збереглися до наших днів? 5. Які види мистецтва пов’язані з церковною архітектурою? Чому, на вашу думку, у період політичної роздробленості спрощуєть­ ся архітектура храмів? 7. Які характерні ознаки властиві архітектурі фортечних споруд? 8 . Які ілюстрації трапляються в літописах? Яка їх роль в історичних д о ­ слідженнях? 9. Які церкви Русі-України споруджені в замковому стилі? Щ | ! 1 0 * .Уважно перегляньте всі ілюстрації розділу III підручника. Знайдіть у його текстах згадки про архітектурні споруди на теренах давньо­ руських князівств. Складіть і заповніть у зошиті таблицю «Архітек­ турні пам’ятки Русі-України другої половини XI — першої половини XIII ст.». Назва князівства

Назва архітектурної пам’ятки

Київське

Успенський собор у Києві,...

Охарактеризуйте споруди Галича другої половини XI — першої поло­ вини XIII ст. 12. Дізнайтеся з додаткових джерел відомості про Апімпія, складіть про нього невелику розповідь. 13. Опишіть і спробуйте намалювати в зошиті ініціал — першу букву тек­ сту вашої улюбленої історичної книжки. 14. Намалюйте в зошиті узори, характерні для давньоруських прикрас, створених у другій половині XI — першій половині XIII ст.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ «Слово о полку Ігоревім» як історичне джерело 1. Прочитайте текст, у якому доведено, що «Слово о полку Ігоревім» — це історичне джерело й літературна пам’ятка Русі-України.

«Слово о полку Ігоревім» — відтворення епізоду в історії Русі-України «Слово о полку Ігоревім» — один із перших літературних творів давньої України. Проте «Слово...» цікавить не лише літературознавців,

Практичне заняття

воно є важливим історичним джерелом. У літописі є лише згадка про поразку князя Ігоря Святославича в 1185 р. від половців. Цей драматичний епізод у житті новгород-сіверського князя був узятий за основу літературного твору. У ньому з великою майстерніс­ тю та подробицями, які могли бути відомі лише учасникові, викладено історію походу 1185 р. князя Ігоря Святославича. Причину невдачі цього походу автор убачає в нескінченних міжкнязівських усобицях у Русі-Україні. Тому закликає князів до об’єднання перед небезпекою, що постійно приходить із степів. «Слово...» доповнює літописні дані важливими подробицями й узагальненнями. З нього ми дізнаємося про стан справ на півдні Русі, «коли рідко орачі перегукувались, зате часто ворони крякали, трупи ділячи». Автор твору описує озброєння, рух війська, тактику бою тощо. У поемі згадуються деталі князівського побуту. Виявляється, що язичницьких богів добре пам’ятали в Русі-Україні ще й через двісті ро­ ків після офіційного прийняття християнства. Зі «Слова...» можна до­ відатися, що в разі успішного походу русинів на ворога численні бранці продавалися — «невільниці по ногаті, а невільники — по різані» {нога­ та, різана — грошові одиниці; дорівнювали 1/20 гривни й 1/50 гривни відповідно). Автор поеми дає короткі характеристики-прізвиська князів: черні­ гівський Олег — І'ориславич (бо часто затівав усобиці), галицький Яро­ слав — Осмомисл (бо володів вісьмома мовами), курський Всеволод — Буй-Typ (хоробрий, як тур).

М. Реріх. Похід княз Ігоря. 1942 р.

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

в д ру п й половині

XI ст.

Із «Слова...» можемо судити, що Русь-Україна XII ст. —землеробська країна. Навіть зображення бою подається у формі опису жнив і молотьби: Не снопи кладуть... — Кладуть голови молодецькі, Молотять ціпами булатними, Стелять на току життя, Одвівають душу від тіла. Береги криваві... Не добром —збіжжям засіяні, — Засіяні кістьми синів руських...

Зі сторінок поеми лунає політичний заклик до єдності князів у бо­ ротьбі проти спільного ворога: Ярославе і всі внуки Всеславові! Преклоніть ви свої корогви, Укладіте в піхви мечі оганьблені, Втратили бо ви дідівську славу! Ви своїми чварами Зачали наводити невірних На землю Руську,... ...Через лихі усобиці Від землі Половецької! (Переклад М. Рильського)

Поема перекладена багатьма мовами світу. З давніх-давен її переспі­ вували й перекладали українські письменники... Про неї написано без­ ліч досліджень. А ось авторство самого «Слова о полку Ігоревім» досі не встановлене, хоча версій є кілька. Автором називають то боярина Пет­ ра Бориславича, то самого новгород-сіверського князя, то Володими­ ра — сина галицького князя Ярослава Осмомисла... Остання версія має певний сенс: Володимир справді був поетично обдарованою людиною, уважав себе учнем давньоруського співця Бояна, здобув добру освіту, коло його інтересів було широким. До того ж був братом Ярославни — дружини князя Ігоря. Стрункість композиції, насиченість поетикою, переходи ритмізова­ ної прози в неритмізовані частини тексту, яскраво змальовані образи Ігоря, інших персонажів, уведення в дійові особи навколишньої приро­ ди, яка співчуває русинам, використання міфологічних явищ і картин, народної символіки — усе це робить «Слово о полку Ігоревім» твором високої художньої проби, який уважають шедевром і давньоукраїн­ ської, і світової літератур. 2. Прочитайте рубрику «Цікаво знати» і дайте відповіді на запитання.

Практичне заняття

ЦІКАВО ЗНАТИ Є ф росинію — дочку галицького князя Ярослава Осмомисла — видали заміж за новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. Подружжя вірно й щиро кохало одне одного. Саме ця дочка галицького князя стала про­ образом героїні повісті «Слово о полку Ігоревім». Ярославна — це образ прекрасної руської жінки, княгині, вихоплений із тогочасної епохи й відтво­ рений із великою художньою силою. Місце, відведене в повісті Єфросинії Ярославні, за обсягом невелике. Воно обмежується лише сценою «плачуголосіння» новгород-сіверської княгині. Проте ця частина «Слова о полку Ігоревім» — одна з найсильніших і найемоційніших. Автор із притаманним йому блискучим хистом зумів передати без­ межну тугу Ярославни за коханим чоловіком, який потрапив у смертельну біду — половецький полон. Допомогти в нещасті вона просить природу.

В. Фаворський. Плач Ярославни. 1954 р.

Одним із головних персонажів «Слова о полку Ігоревім» є В се вол од Святославич (близько 1155 — травень 1196) — князь трубчевський і кур­ ський, молодший брат Ігоря Святославича. Він був одружений на внучці Юрія Довгорукого, Ользі Глібівні. Підчас квітнево-травневого 1185 р. рейду в половецький степ виявив надзвичайну мужність у битві, за що автором «Слова о полку Ігоревім» названий був Буй-Туром і Яр-Туром. Славний Яр-Тур Всеволоде! Стоїш ти на полі ратному, Сиплеш на воїнів стрілами, Гримиш об шоломи половецькі Мечами гартованими. Особиста безстрашність Всеволода надихала воїнів-дружинників і ополченців, які були оточені по­ ловцями. Всеволод дійсно був людиною могутньої статури й великої фізичної сили. Це засвідчило й ан­ тропологічне дослідження його черепа, що зберігся в гробниці Благовіщенської церкви в Чернігові. У Курську й Трубчевську Всеволод княжив, оче­ видно, на правах молодшого князя, охороняючи

Князь Всеволод Святославич Буй-Тур. Рекон­ струкція М. Гера­ симова

Розділ III. К иївська держава ( Р усь -У країна )

в д ру п й половині

XI ст.

кордони руської землі від південних сусідів-степовиків. Тому в літописах про нього майже не згадується. Його ім’я стало відоме нащадкам завдя­ ки авторові «Слова о полку Ігоревім», що увічнив як князя, так і його дру­ жинників. •

Чому «Повість о полку Ігоревім» не лише літературний твір, а й цікаве іс­ торичне джерело? Про які нові історичні факти ви дізналися з поданих текстів? *

*

*

Одна з найзагадковіших постатей історії літератури — поет -співець Боян. Не збереглося жодної інформації ні про походження, ні про роки життя поета, ні про його творчість. І все-таки ми знаємо, що Боян — особа не тільки реальна, а й така, що вирізнялася з-поміж подібних собі завдяки хисту й майстерності. Адже саме Бояна бачив перед собою автор «Слова...», приступаючи до своєї повісті. І хоча відмежувався від нього як придворного поета, але залишив нам характеристику творчої манери митця: Боян бо наш віщий, Як хотів кому пісню творити, Розтікався мислю по дереву, Сірим вовком по землі, Сизим орлом попід хмарами. ...Накладав він на живі струни Віщі персти свої, І самі вони славу князям рокотали.

В. Васнецов. Боян. 1910 р. Творені Бояном та іншими тодіш німи поетами пісні-слави, так сам о як і билини-старини, належать до героїчного епосу, який на­ брав розвою під впливом історичних подій величезного значення, що сколихнули Русь-Україну, — утворення держави, запровадження християнства, ф еодалізації суспільства, війн із кочівникам и... Саме ці важливі події та яскраві особистості тієї доби, зокрем а князі Свя-

V *

1 4 2

V

ч

Практичне заняття

тослав Ігорович, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир М ономах, їхня державотворча діяльність, військові походи та звитяга ставали темами билин і пісень. •

Хто з імовірних авторів «Слова о полку Ігоревім» уважав себе учнем Бояна? Як ви вважаєте, які почуття щодо Бояна висловив автор?

3. Як ви розумієте фрагмент «Слова о полку Ігоревім»? Уже понизіть стяги свої, Вкладіть свої мечі пощерблені: Уже бо вискочили ви з дідівської слави! 4. Установіть відповідність. 1 Нестор Літописець 2 Володимир Мономах 3 невідомий автор

А «Повчання дітям» Б «Слово о полку Ігоревім» В «Повість минулих літ»

5. Чому, на вашу думку, Нестор Літописець вивів родовід слов’ян від од­ ного із синів Ноя? 6. Перекажіть основний зміст твору «Повчання дітям». 7. Прочитайте уривки з історичних джерел, назвіть подію, про яку йдеть­ ся в них. З яких джерел їх узято? 1.

Бились день, бились і другий... А на третій під полудень, Впали Ігореві стяги... Вже не стало вина-крові І скінчили пир хоробрі Русичі — сини відваги.

2. «Відтепер з’єднаймося в одне серце й обережімо Руськую землю. Кожен хай держить отчину свою...» 3. «Понад усе майте страх Божий. Не лінуйтеся, не покладайтеся на бояр і воєвод, а самі доглядайте за всім. Шануйте старого чоловіка як батька, а молодого — як брата. Будьте справедливими суддями, при­ сяги не ламайте...» 4. «...Ярослав же сів у Києві, потрудившись із дружиною своєю, по­ казавши перемогу й труд великий...» 8. У чому полягає значення шедевра давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім»? 1 3 4

143 4 :

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗА РОЗДІЛОМ III «КИЇВСЬКА ДЕРЖ АВА (РУСЬ-УКРАЇНА) у другій половині XI — першій половині XIII ст.» Русь-Україна з другої половини XI ст. переживала період політич­ ної роздробленості. Поступово зросла роль місцевих центрів (Н ов­ города, Полоцька, Чернігова, Володимира, Галича). Ці міста прагну­ ли звільнитися від влади великого князя київського. Усе важче було управляти величезною державою з одного центру. Згодом держава поділилася на ряд окремих князівств. Не потрібно думати, що політичне дроблення означало занепад. На­ впаки, воно сприяло економічному й культурному розвиткові окремих зе­ мель, зростанню міст, налагодженню місцевої торгівлі та системи управ­ ління, однак негативно вилинуло на обороноздатність Русі-України. Якщо результатом розпаду імперії Карла Великого стало утво­ рення згодом Італії, Франції та Німеччини, то в результаті розпаду Київської держави остаточно сформувалися політичні центри, що ста­ ли основою української, російської та білоруської держав. УД ІЛЬН І КНЯЗІВСТВА Назва князівства

Літературні пам’ятки

Архітектура

Міста

Київське

«Повість минулих літ» (початок XII ст.), О стром ирове Є ван­ геліє (1 0 5 6 -1 0 5 7 ), «Повчання дітям» В олодим ира М оном а ха (пе р ш а половина XII ст.), Київський літопис (XII ст.)

Успенський соб ор (друга половина XI ст.) у Києві, церква Успіння Б огородиці П ирогощ і (XII ст.) у Києві, Успенський собор (XII ст.) у Каневі

Канів, Черкаси, Овруч, В иш город та ін. — усього понад півсотні міст

Л убни, Воїнь, Переяслав та ін. — усього близько 25 міст

П ереяславське

Ч ерніговоС іверське

«Слово о полку Ігоревім» (XII ст.)

Б орисоглібський собор (XII ст.) у Чернігові, Ільїнська церква (XII ст.) у Чернігові, П’ятницька церква (XII— XIII ст.) у Чернігові

Чернігів, Н овгородС іверський, Путивль та ін. — усьо го 46 м іст

Волинське

ГалицькоВолинський літопис (XIII ст.)

Собор Св. Б огородиці (XII ст.) у В олодим иріВолинському, Успенський соб ор (XII ст.) у В олодим ирі-В олинськом у

Волинь, Лю бом ль, Червен, Белз, Л уц ьк та ін.

Галицьке

ГалицькоВолинський літопис (XIII ст.)

Успенський соб ор (друга половина XII ст.) у Галичі, церква св. Пантелеймона (початок XIII ст.) у Галичі

Д авній Галич, П еремиш ль, З венигород , Теребовл ьта ін.

* 144

В » Ш:

У цьому розділі ви дізнаєтеся про процес розвитку та розквіт Галицько-Волинського князівства, яке після захоплення та розорення монголами більшої частини території колишньої Русі-України відіграло вагому роль у розвитку української державності. Опанувавши навчальний матеріал, ви зможете: • назвати роки правління найвидатніших галицько-волинських князів і роки монгольської навали на землі Південно-Західної Русі; • описати подорож у Золоту Орду та коронацію Данила Романовича; • визначити сутність і наслідки залежності князівств від Золотої Орди, зовнішньої та внутрішньої політики галицьких князів; • показати на карті територію держави за Романа Мстиславича та його наступників, території сусідніх держав; напрямки походів монголів на українські землі; • розпізнати й описати пам’ятки архітектури й образотворчого мистецтва; застосовувати терміни «орда», «баскак», «улус», розуміючи їх зміст. Ш Л

V'

ГАЛИ ЦЬКО - ВОЛ И ИСЬКА ДЕРЖАВА

(1199-1340) ---► Ау#л»«ж*»я

ОСГ^іх^ї*Ш ТСут-г»

землі

Г і г и «У /Ь »*х>*л<*

Рг*АХ«ЄГИИ»у *<И р

І С В Т О И С Ь МО Г О

ОРДЕНУ

■■» ічійг*7«со* Рг*а 1*1 X Р а« ія* /)с р * г # « ію и І РС«Мр(уМД|»«И*^4

О«!

*Г»І І/*) ТВк «•О*#*

♦

М ік

А М П О І І У

ПРИ

Ьг«*6^>

л

ипи

ОУ Ніііпі аііі

П .Т л » ‘.1 х р * г л о * п г » | і і

^АЬиникьі • Імшм #*\ О і г\2тІ ІІГ. 11 ХМ»П«;Г;

Пг:*гч\и Ь»’ іи гк4»ч«счи>*

ги Лоте

7мтаім мнимім 'йчлі*«:*-0.і»тг»іі' Л>(кім п г|яитя «хюиІ!М»НЙД|ИЛ?І Ті« г *»п і і і « п т д о ї м

Т М я и с о -В п н и и ш і я щ о о м и і и « а і Л еш Д ч н і і о ^ ц О рм П м і і і і г и ТП П н и

І»

іСір«*^

М»т мвригс|М 4К>£*0%Л-С4*.4ІГ»НІ Ижвам

ГУРЛСиМА

ікксії

т*1»4 земпя о гмів

ЗвспгіАІМ

І«Л»4 ° ЩРЯПЯ

о

^рн«ин

0Икіуііь

СімСгф

♦■ірЦи и

МИ г«

Ш О

.

Г4П#Ч

*»гцимр С їм -••'«

В М.

^СГЧ,

0#>-

ЙМІМ

Пам’ятник королю Данилові Галицькому Галичі па Івано-Франківщині. Скульптор О. Пилєв, архітектор О. Чмара. Фрагмент. 1998р.

§ 15. Утворення Галицько-Волинської держави...

4

» • •

^

5

1

5

УТВОРЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ЗА РОМАНА МСТИСЛАВИЧА

Який літопис відображає перебіг подій у Галицько-Волинському князівстві? Яка передісторія об'єднання Галичини й Волині (пригадайте відомості з § 13)?

1. Об’єднання Галицького та Волинського князівств Романом Мстиславичем

У 981 р„ як пише літописець, князь Володимир Святославич здій­ снив похід і «...зайняв... Перемишль, Червен та інші городи, які є й до сьогодні Руссю». Так уперше доля майбутнього Галицько-Волинського князівства поєдналася з Придніпровською Руссю. Місто Володимир, закладене й назване на честь князя, стало центром новоприєднаної те­ риторії. До кінця XI ст. волинські та підкарпатські землі були однією адміністративною територією, унаслідок розвитку якої поступово ви­ окремилися два самостійних князівства — Галицьке, із центром у місті Галичі (з 1141 р.), і Волинське. Волинь і Галичину об’єднував не лише спільний кордон. їх пов’я ­ зували торговельно-економічні й зовнішньополітичні інтереси. Обом князівствам загрожували половці з півдня й поляки із заходу. Га­ лицькі бояри запросили зайняти престол волинського князя Р ом ана М ст иславича (1199-1205). Так у 1199 р. постала Г а ли ц ько -В о ли н ­ ська держ ава. Утворення такої держави мало на той час велике значення. Літопи­ сець називає Романа «царем на Русі», «самодержавцем всія Русі». Це означає зміцнення позицій великого князя й те, що йому вдалося при­ боркати й узяти до своїх рук непокірні боярські угруповання. Роман прагнув створити власну модель державного управління. Він хотів побудува­ ти сильну князівську владу, яка не залежала б від земельних аристократів. Та стара земельна знать — бояри — намагалася обмежити права сюзерена, утручалась у внутрішню й зовніш­ ню політику князя Романа. Бояри в Галичині мали сильні позиції. Та­ ке їхнє становище було пов’язане з тим, що свого часу князі Ростиславичі залучали міс­ цевих галицьких бояр на свій бік у міжусоб­ ній боротьбі; роздавали їм посади й маєтки, що стали основою зміцнення боярських родів. М. Фіголь. Князь Роман Величезні прибутки надходили боярам від Мстиславич. X X ст.

Розділ IV. Галицько -В олинська держава

солеварних промислів, сільського господарства й торгівлі. Окрім того, господарюючи на прикордонних землях, боярська родова знать часто переходила на бік іноземних правителів, і ті ставали її покровителями, надаючи великі привілеї та забезпечуючи, у разі потреби, захист. Усе це нерідко призводило до запеклої боротьби між боярськими угрупо­ ваннями й галицькими князями. Роман був мудрим державним діячем і талановитим дипломатом. Він орієнтувався на бойову віддану дружину, середні й вищі верстви міського населення багатих волинських міст, особливо стольного града Володими­ ра. На відміну від інших князів, Роман дбав про підтримку в суспільстві всіх своїх починань і заходів. Це дало йому змогу зміцнити центральну владу в князівстві, піднести його економічну й військову міць. Роман ви­ користовував будь-які способи приборкання галицьких бояр. Своїх непримиренних ворогів серед бояр Роман М стиславич карав смертю, висилав за межі держави. Середні верстви населення Галиць­ ко-Волинської землі підтримували князя Романа. Караючи боярську опозицію, він примовляв: «...Не погнітивши бджіл, не їстимеш меду» та: «Не буде пахнути коріння, поки його не потовчеш». У зовнішній політиці князь зосередив увагу на поширенні своєї вла­ ди. У 1203 р. він, опираючись на родове право Мономаховичів, завдає поразки суперникам із Суздаля й утверджується в Києві. Кияни охоче перейшли на бік Романа й навіть відчинили йому Подільські ворота міста. Під владу одного князя потрапили Київське, Галицьке та Волин­ ське князівства. Територія всієї Правобережної України та частина Лівобережжя ввійшли до складу єдиної держави — Галицько-Волинського князівства. Щ об захистити українські землі, він провів багато успішних походів на по­ ловців і литовських князів. Галицько-Во­ линський літопис розповідає про князя Романа: він «одолів усі поганські народи мудрістю розуму, дотримуючись запові­ дей Божих. Адже він кидався на поганих, як той лев, сердитий же був, як та рись... переходив землю їх, як той орел, а хороб­ рий був, як тур, бо він ревно наслідував свого предка Мономаха». Князь мав добрі відносини з Візан­ тійською імперією. Є згадки про те, що М. Фіголь. Княжий Галич. в Константинополі було посольство РоФрагмент. 1970-іроки мана. Відносини з Візантією були основ-

§ 15. Утворення Галицько-Волинської держави...

ними в зовнішній політиці Романа, але він намагався підтримувати добрі відносини й з країнами Західної Єв­ ропи. До нього приходили посли від Пани Римського. Відомо, що князь був учасником війн між претенден­ тами на загальноиольський престол. В останні роки свого життя князь Ро­ ман установив тісні відносини з Н і­ мецькою імперією. Улітку 1205 р. Роман М стиславич розпочав військовий похід на П оль­ щу. М ожливо, метою виступу було намагання князя припинити набіги польських князів на Галицькі землі, зміцнити західні кордони Галиць­ ко-Волинської держави. За іншою версією, метою походу князя була не Набіг половців на Галицькі землі Польща, а участь у загальноєвропейв ^ 8 р. Мініатюра. XVI ст. ській боротьбі між прибічниками Папи Римського та його ворога — німецького імператора. У червні 1205 р., ідучи через Польщу, він по­ трапив у засідку й загинув. ЦІКАВО ЗНАТИ

Т

О станньою війною Романа М стиславича була війна з польським ■X к'М ' князем Л еш ком Білим (К р а ків ськи м ), який відм овився від п о п е р е д ­ ніх дом овл еностей щ одо пр и ко р д о н н и х земель. Руське в ій сько в зя ­ ло в обл огу Лю блін, потім перейш ло Віслу й стало табором біля м іс ­ та З авихвоста. Там князя Романа й знайш ли посли, які прибули від Л еш ка Білого. У розпал пер еговорів, повіривш и в п е р е м и р ’я, Роман М стиславич із нечисленним за го н о м поїхав на полювання, але п о ­ трапив у засідку, яку влаштували посли Л еш ка Білого. Він за гинув у ж о р с то ко м у бою 19 червня 1205 р. Оцінюючи дії князя Романа, польський хроніст XIII ст. писав: «За ко­ роткий час він так піднявся, що правив над усіма землями й князями Русі».

4і/ 2. В о з з ’єднання князівства за синів Ром ана М стиславича

П ісля смерті кн язя Романа М стиславича розгорілися чвари між князям и, боярські інтриги, посилилося чужоземне втручання. У 1205 р. к н язям и стали м алолітн і сини Романа: гали ц ьки й —

Розділ IV. Галицько -В олинська держава

Д а н и л о (1 2 0 1 -1 2 6 4 ) і волинський — В а ­ си ль к о (120 3 -1 2 7 1 ), а регентом 1при них була мати. Проте боярські угруповання не допустили до влади Романової вдови та її малолітніх синів. Багато років моло­ ді князі поневірялися за кордоном, поки підросли й почали боротьбу за престол. Бояри запросили на престол у Галичину трьох синів Ігоря Святославича та Єфросинії Ярославни. Вони були внуками Яро­ слава Осмомисла за материнською лінією, жили в Сіверській землі. Галицькі мужі сподівалися, що князі будуть слухняним знаряддям у їхніх руках. Але через певний ІІам’ятник королю Данилу час Ігоровичі почали самостійно управля­ Галицькому. Скульптор ти землями, вийшли з-під опіки бояр. Роз­ В. Ярич. м. Львів. горілася боротьба не на життя, а на смерть. 2001 р. Ігоровичі здійснили розправу над боярами, понад 500 бояр стратили, багато інших повтікали. Щоб помститися, бо­ яри в 1211 р. вбили братів Ігоровичів (допомагали їм у цьому угорці), а в Галичі на якийсь час «вокняжився» боярин Володислав. У 1214 р. бояри знову пішли на зговір з угорцями, і ті захопили Галич і проголосили п’ятирічного угорського королевича Коломана королем Галицького королівства. Це була справжня іноземна військова окупа­ ція. Від неї галичан визволив новгородський князь Мстислав Удатний У 1219 р. У північній «півотчині» — Волині — Данило та Василько посту­ пово відновили свої позиції. У боротьбі за батьківський престол вони опиралися на волинських бояр, із середовища яких походила їхня мати. З 1214 р. Данило Романович утвердився на Волині й розпо­ чав пошуки союзників для боротьби за Галич. Таким союзником став князь новгородський Мстислав Удатний, з дочкою якого одружився Данило. Упродовж тридцяти років Романовичі боролися за свою вотчину. Старшим князем був Данило, прозваний Галицьким, його соратником і помічником усі роки залишався Василько. Князь Данило організував добре військо. Важкоозброєну кінноту становили волинські бояри, а піхоту він набрав із селян. Данило за1Регентство (з латин, ^епСія — правитель) — у монархічних державах тим­ часове правління однієї чи кількох осіб у разі неповноліття чи хвороби монарха тощо.

і150

*Г Й ДД «аг

§ 15. Утворення Галицько-Волинської держави...

ручився підтримкою селян і городян у Галичині, які потерпали від бо­ ярського свавілля й безперервних воєн. Урешті боярська опозиція за­ знала поразки. У 1237-1238 рр. Данило остаточно укріпився в Галичі. Василько отримав Волинь. ^

Ц ІК А В О ЗНАТИ

Д війко маленьких діток, чотирирічний Д а ­ нило та дворічний Василько, залишилися на руках удови галицького князя Романа Мстиславича, Анни. Адже нещодавно, у 1200 р., вона зовсім юною вийшла заміж. Після за ги­ белі Романа Мстиславича маленького Данила бояри звели на галицький стіл. Однак неза­ баром вони запросили на княжіння до Галича князя Володимира Ігоровича. Щ об перестра­ хуватися від будь-яких несподіванок, можливо, з боку своїх суперників, він посадив у Звенигороді брата Романа, а у Володимирі — бра­ та Святослава. Невідомий автор. Анна зрозуміла, що її дітям — Данилові й Портрет князя Данила Василькові — загрожує смертельна небезпе­ Галицького. X IX ст. ка. Тому вирішила втекти з Володимира, куди її закинула доля: через підземелля вірний воєвода Мирослав ніс Данила, а мати — Василька. Данило опинився в Угорщині, Василько з матір’ю — у Польщі. Через певний час польський король повернув Василькові місто Белз, а 9-річний Данило за допомогою угорців захопив Галич. Мати була опікункою сина. Але тут знову втрутилися бояри: під їхнім натиском Ва­ силько з матір’ю повернулися до Белза, а Данило виїхав до Угорщини. У 1217 р. за підтримки матері Данило налагодив стосунки з Мстисла­ вом Удатним, який сидів на галицькому столі. Того ж 1217 р. Данило одру­ жився на Анні, дочці Мстислава Удатного. Проте до самої смерті тестя Данило княжив у Володимирі, після чого повернувся до Галича. Певний час мати ще допомагала синові, а в 1219 р. прийняла чернецтво. Однак зв ’язків із синами не поривала, про що свідчить прийом нею у 1220 р. литовських послів. Щ ира й міцна дружба була між князями-братами Данилом і Василь­ ком. Як вони почали спільно боротися за повернення батькової спадщ и­ ни, так і підтримували один одного, спільно боронилися від ворогів. їхня дружба була зворушлива, без заздрощів, зарозуміння, егоїзму. Навіть у бою вони тримали в полі зору один одного, щоб вчасно прийти на д о ­ помогу. Для Василька старший брат був безумовним авторитетом. Але й Данило, ухвалюючи рішення, завжди радився з Васильком, як це, на­ приклад, було перед поїздкою в Орду (про це ви дізнаєтеся пізніше).

Розділ IV. Галицько -В олинська держава Князь Роман Мстиславич і його сини Данило та Василько, бояри, опо­ зиція, регентство. Завдання та запитання Визначте, хто із синів Мстислава Ізяславича доклав найбільше зусиль для об ’єднання Волинської землі А Б В Г

Роман Володимир Святослав Всеволод

2 . Хто й коли об’єднав Волинське та Галицьке князівства в єдину Галиць­ ко-Волинську державу? 3. Визначте, у якому році Роман Мстиславич захопив Київ А Б В Г

1199 р. 1201 р. 1203 р. 1205 р.

4 . Прочитайте уривок з історичного джерела та дайте відповідь на за­ питання. «...Високо сидиш та на своїм золотокованім престолі, підперши гори угорські своїми залізними військами, заступивши королеві дорогу, зачинивши ворота на Д у н а ї...» •

Про діяльність якого князя йдеться ? А Б В Г

Василя Теребовлянського Ярослава Осмомисла Данила Галицького Романа Мстиславича

5. Знайдіть на карті (с. 146) або в історичному атласі всі географічні на­ зви, згадані в тексті параграфа. Володарі яких країн давали притулок малолітнім братам — Данилові й Васильку, яких переслідували га­ лицькі бояри? 6. Покажіть на карті (с. 146) або в історичному атласі центри та найбіль­ ші міста Волинського та Галицького князівств. 7 *. Складіть від імені Романа Мстиславича розповідь про його життя (на зразок «Повчання дітям» Володимира Мономаха, у якому він повідом­ ляє про головні події свого життя й дає настанови нащадкам). 8 *. Складіть колективну розповідь про внутрішню й зовнішню політику Романа Мстиславича. Поясніть, чому бояри в Галичині мали сильні позиції.

152

МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА на КИЇВСЬКУ ДЕРЖАВУ та СУМІЖНІ ЗЕМЛІ (12 3 7 -1 2 4 1 )

°Р К Т » І

Чпопоам

00,1£*■..*

скои€нсь>:

ФгсЄ* мицг»

д»*<«**-«

Ис«0№*

Оиі^м* .і«<£ ф Мкн тл 4 ЙГ»**М іо м ш і«

иХтйиііЖОППЛк л* 0 татши .иР*МСІ*ИНЙ ґлСУЛТАНА! «ЙГ.им<Йі -

ім п е р ія

ОИІ*£*

МИЕЙСЬПА ІМГШ*1*

Ж

“ЧжИРА

Гдотдеп-|!пг г* р « а« л Іу іЩ Р — У/ОЬ р р і л ч а Н Л І р . )

Гд^иі Зайти

итло ко чо вих

монголів —юрта

Кінний монгол

Піший монгол

Розділ IV. Галицько -В олинська держава

%

§ •

МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА НА УКРАЇНСЬКІЙ ЗЕМЛІ

Покажіть на карті (с. 153) або в історичному атласі давньоруські форте­ ці, які стояли на захисті Київської держави.

1, П ерш ий похід монголів на Київську держ ав у

У степах Монголії наприкінці XII — на початку XIII ст. утворилася могутня держава. На її чолі став Темучин, якого в 1206 р. обрали ха­ ном і назвали Чингісханом (так монгольською мовою називалася по­ сада великого хана). Ця держава розпочала завойовницькі війни проти інших народів. По суті, Чингісхан розпочав світову війну, бо, за свідчен­ ням європейського хроніста-мандрівника П. Карпіні, «великий монгол» мав намір «підкорити собі всю землю й не мати миру з жодним наро­ дом, якщо він не підкориться». Інший свідок — чернець-домініканець Юліан — казав, що «монголи вдень і вночі радяться, як би прийти й за­ хопити королівство християн. Тому що в них є намір іти на завоювання Риму й подальшого світу». ^

ЦІКАВО ЗНАТИ В и т о к и ім п е р ії Чингісхана

Після підпорядкування собі всіх монгольських і татарських племен Чингісхан рушив на Китай. Для монголів похід проти династії Цінь був священним актом помсти. Володар кочовиків мав помститися за ганеб­ ну страту свого діда Амбагай-хана. Пройшовши крізь Велику Китайську стіну, монголи ввійшли в Пекін... Учені-історики вважають, що ця пере­ мога була ключем до майбутнього володарювання. Китайці збагатили монголів технікою для облоги міст, порохом, яким начиняли примітивні «гранати». До того ж у полон потрапили військові інженери передового китайського вишколу, чимало чиновників держави Цінь. Проте найваж­ ливішим виявилося «придбання» Чингісханом молодого радника Епюй Чуцая — творця системи непрямого контролю підкорених земель, яка використовувалася монголами надалі. Загарбників було занадто мало для окупації гігантських завойованих територій, та й життя в містах було їм не притаманне. Продовжуючи кочувати, вони залишали безпо­ середнє управління завойованими народами місцевим володарям, за якими, у свою чергу, наглядали представники самого хана. Секрет по­ лягав у тому, що за першою ознакою виникнення незадоволення м он­ гольська армія була здатна миттєво покарати «нерозумних».У

У цей час Київська держава переживала часи роздробленості. Київ не раз змінював своїх князів і навіть проти половців не завжди міг ор­ ганізувати спільні дії. А загроза з боку монгольських степовиків була

§ 16. Монгольська навала на українській землі

значно сильнішою й небезпечнішою. Першими потрапили під шалений натиск монгольської навали половці. За свідченням літопису, монголи йшли, як чорна хмара. Попереду мчала кіннота, спалюючи міста й грабуючи все на своєму шляху. Далі йшла головна орда — з возами, стадами худоби та верблюдів, табунами коней, з жінками й дітьми. За нею все горіло, залишалися тільки чорна спалена земля та руїни-згарища. Повсюди лежали вбиті чоловіки, старі люди й немовлята. Молодиць, дівчат, а часом і малих дітей загарбники брали в полон. Ординці гнали поперед себе зв’язаних бранців, немов отару, не знаючи милосердя. Після завоювання Китаю й Хорезма (1219-1221) Чингісхан послав на розвідку «західних земель» потужні загони кочовиків під команду­ ванням найбільш обдарованих воєначальників Джебе й Субедея. Вони пройшли південними берегами Каспійського моря, спустошили Пів­ нічний Іран, увійшли в Закавказзя, розбили грузинську армію (1222 р.) і зустріли на Північному Кавказі об’єднане військо половців, лезгинів, черкесів і аланів. Відбувся бій, що не мав значних наслідків. Тоді заво­ йовники внесли розкол у лави ворога. Вони обдарували половців і обіцяли їх не чіпати. Ті повірили й розійшлися. Скориставшись моментом, монголи розбили аланів, лезгинів і черкесів, а потім виступили проти полов­ ців. На початку 1223 р. монголи вторглись у Крим, захопили місто Сурож (Судак) і знову рушили в половецькі степи. Дізнавшись про наближення 25-тисячної монгольської армії, половці звернулися до колишніх своїх ворогів —руських князів — з проханням надати допомогу: «Сьогодні переб’ють нас, а завтра — вас, якщо не до­ поможете нам». Було створено оборонний союз християн і половців, який мав уря­ тувати обидві сторони. Та навіть у такий складний час не всі руські князі змогли пе­ реступити через власні егоїстичні інтереси й спільно боротися проти ворога. У похід вирушили дружини лише з давньої Украї­ ни: Києва, Чернігова, Галичини й Волині. Вирішальна битва відбулася в Приазов’ї біля сучасного Маріуполя на річці К алці Обладунки та зброя 31 травня 1223 р. Проти монголів виступили воїна-монгола

ш

к

Розділ IV. Галицько -В олинська держава

спільно руські полки й половці. Воїни на полі бою показали приклади сміливості та мужності. Та серед князів не було єдності в керівництві боєм. Це й призвело до важкої поразки об’єднаного війська. Полонених руських князів монголи пов’язали, поклали на землю, укрили дошками й улаштували на них бенкет. Пили, їли й гуляли, доки князі не поду­ шилися. Молодий князь Данило Романович був поранений у битві, але зумів уникнути полону. Розгром на Калці не став уроком для руських князів. Міжусобна боротьба не припинилася. Не було створено ні об’єднаного війська, ні оборонних споруд. Кожен сподівався, що від ворожого наступу по­ страждає лише його сусід. ПОХОДИ ЧИНГІСХАНА (1 2 1 5 - 1 2 2 3 )

І * ' ЦІКАВО ЗНАТИ Доблесна Мамелфа Численну дружину повів на битву на берегах Каяки чернігівський і козельський князь Мстислав Святославич. А поруч із ним пішли і його діти: син Василько та невістка Мамелфа. Вони щойно побралися й ще не вивіт­ рилися з пам’яті молодят весільні обряди. «Самого мужа — не пущу! — категорично мовила Мамелфа. — Куди він — туди і я... Як голка за ниткою». Мстислав Святославич спробував вплинути на сина: «Залиши жінку вдома, бо війна — не жіночий клопіт. Тим паче, з таким супостатом». — «Ні, ні і ні! — не дозволила Мамелфа навіть слова вимовити чоловікові. — Якщо гинути, то лише з ним!..» Довелося Мстиславові Святославичу відступити. Відтак і пішли мо­ лодята в одних лавах із чернігівськими дружинниками... Мужньо відби­ валися від ворога сивочолий Мстислав Святославич та обоє його дітей, ставши в коло, спинами одне до одного. Так і впали всі троє майже вод­ ночас — батько й син, суспіль посічені ворожими мечами, а через хвиль­ ку — Мамелфа зі списом у грудях, наостанок розпростерши свої руки — над чоловіком і батьком. І над усією Руською землею...

156

Ч.

л

Г

4

-Ц * - ї

Ял.

§ 16. Монгольська навала на українській землі

2. Вторгнення хана Батия на зе м л і П ів д енно -З ахід но ї Русі

Після подій на Калці півтора десяти­ ліття тривав відносний спокій. Але тіль­ ки відносний, бо Чингісхан дарує своєму онукові Бат ию ще не завойовану Євро­ пу й заповідає йому похід на Захід. Наприкінці 1237 р. ординці пішли в наступ 140-тисячною армією на руські землі. Першими потерпіли князівства Північно-Східної Русі. Завойовники по черзі захопили, пограбували й спалили Так зобразив монголів Рязань, Владимир на Клязьмі, Ростов, китайський художник: Углич, Твер та інші міста. Ж оден русь­ а) кінний монгол; кий князь не допоміг сусідові. б) піший воїн У хана Батия була вишколена кінно­ та. Вона нападала раптово й знищ увала та спалювала все на своєму шляху. Мешканців міст, які не здалися за першою вимогою, вирізали всіх, навіть жінок, дітей і старих. У полон монголи брали лише реміс­ ників і частину молодих людей, яких використовували, нападаючи на інші руські міста. Після походу монгольські війська відступили в південноукраїнські стени, щоб відпочити та відгодувати своїх коней. Д О К У М Е Н Т И СВІДЧАТЬ «Л іт о п и с Руський» про навалу монголів у 1239 р.

Батий же, узявши Козельськ, пішов у землю Половецьку, а звідти став посилати (війська) на городи руські. Узяв він город Переяславль списом, вибив його увесь, і церкву архангела Михайла сокрушив, на­ чиння церковне незчисленне срібне й золоте, і дороге каміння узяв. І єпископа преподобного Симеона вони вбили... У той же час послав він (війська) на Чернігів. Обступили вони город великою силою, і Мстислав Глібович, почувши про напад на город іноплемінних, прийшов на них з усіма воями. Билися вони, переможений був Мстислав, і безліч із воїв його побито було, і взяли вони город, і за­ палили вогнем. Єпископа (Порфирія) вони зоставили живим і одвели його в Глухів... Хан Менгу тим часом прийшов розвідати город Київ, і став він на тій стороні Дніпра коло городка Пісочного. Побачивши город, він здиву­ вався красі його й величі його. Він прислав послів своїх... до городян, хотячи їх обманути, та вони не послухали його... • Простежте на карті (с. 153) або в історичному атласі пересування мон­ гольських військ, описані в тексті літопису.

Розділ IV. Галицько -В олинська держава

Навесні 1239 р. орда розпочинає новий наступ. Вона вторглася в Південну Русь на землі нинішньої Лівобережної України, раптово напала на Переяслав, знищила й спалила його. Далі загарбники пішли на Чернігів. Обороною Чернігова керував князь Мстислав Глібович. Літопис повідомляє: «Переможений був Мстислав і безліч воїнів його побито було, і місто взяв (монгольський хан Менгу), і запалив вогнем». Восени 1240 р. велике військо Батия наблизилося до Києва. Літописець повідомляє про чисельність монгольського війська так: «Не було чути нічо­ го від скрипіння возів його, ревіння верблюдів його та ржання коней його». Обороною Києва керував досвідчений і хоробрий воєвода Данила Галицького тисяцький Дмитро. Та сили були нерівні. Воїни Батия ніч і день били по укріплених стінах Києва стінобитними машинами. Че­ рез кілька днів стіни були проламані й ворог проник у місто. Монголи також зазнали тяжких утрат. Батий дав своїм воїнам кілька днів для перепочинку. За цей час кияни зайняли нові оборонні позиції і збуду­ вали нові укріплення навколо Десятинної церкви. Бої почалися знову. 6 грудня 1240 р. опір останніх захисників було зламано. Склепіння Де­ сятинної церкви не витримало маси людей, які переховувались у ній, і завалилося. Місто було спустошене й зруйноване. Із сорока мурова­ них церков після навали залишилося п’ять-шість. Багато мешканців загинули, інші були покалічені або потрапили в полон. З 50 тис. насе­ лення вціліли чотири тисячі. Порубаного, але ще живого воєводу Дмит­ ра монголи привели до Батия, і той дарував йому життя за відвагу. Д О КУМ Е Н ТИ СВІДЧАТЬ Л іт о п и с про Батиїв похід на Волинь і Г аличину

А коли Батий узяв город Київ (грудень 1240 р.) і почув він про Дани­ ла, що той в Уграх є, то рушив сам до города Володимира. і прийшов він до города Колодяжина, і поставив дванадцять поро­ ків (стінобитних машин). Та не міг він розбити стіни й став перемовляти людей. Вони тоді, послухавши злої ради його, здалися й самі перебиті були. І прийшов він до Каменця та Ізяславля й узяв їх. А коли побачив, що Крем’янець і город Данилів неможливо взяти йому, то відійшов од них. І прийшов він до Володимира, і взяв його списом, і вибив його без по­ щади, так само й город Галич, і інших городів багато, що їм немає числа. • Які методи, за свідченням літопису, використовували монголи для за­ воювання українських міст?

На початку 1241 р. Батий рушив на Волинь. Утрати, що їх зазнали ординці в попередніх боях, давалися взнаки. 1 на Волині вони вже не змогли здобути деяких укріплених міст. Вистояли Крем’янець і Дани­ лів. Через те Батий обминув їх і пішов на Володимир. Захисники боро­

§ 16. Монгольська навала на українській землі

лися до останнього воїна. Окрім Володимира, були захоплені й спусто­ шені Кам’янець, Ізяслав, Колодяжин, Луцьк. Самовіддано боролися захисники міст Галицької землі. Звенигород (біля сучасного Л ьвова) був захоплений, розграбований і спале­ ний. П ісля ординської навали це місто, що було центром удільного князівства, так і не відродилося. П ісля триденної облоги монголи оволоділи Галичем і розграбували його. Проте Галицько-Волинська держава потерпіла порівняно менше, ніж інші українські землі. Лісиста й гірська місцевість також сприя­ ли успішній обороні. Тут монгольська кіннота не могла повною мірою використати свої бойові можливості. НАВАЛА ХАНА БАТИЯ НА С Х ІД Н У ТА ЦЕНТРАЛЬНУ ЄВРОПУ ( 1 2 3 7 - 1 2 4 2 ) Б а ти й

1 2 3 7 -1 2 3 8 П ів н іч н о -С х ід н а Р усь 123 9 Ч е р н ігів , П е р е я сл а в

1 2 3 9 -1 2 4 1 П ів д е н н о -З а х ід н а Р усь Ь = — ---------- х ---------- — = 1240 К иїв

1239 П ів н іч н о -З а х ід н а Р усь

1241 Г а л и ц ь ко -В о л и н с ь ке к н я з ів с т в о

Т 124 2 п о х ід у Є в р о п у, д о А д р іа т и ч н о го м о р я й п о в е р н е н н я на В о л гу

ЦІКАВО ЗНАТИ Секрети перемог монгольських завойовників Лише терором, одержимістю ідеї створення світової імперії і навіть бездоганною організацією армії перемоги монголів пояснити важко. Успіх забезпечувало поєднання найкращої у світі зброї, передового вій­ ськового мистецтва та суворого вишколу. Степовики буквально обожнювали своїх скакунів. З вигляду непо­ казні монгольські коні були надзвичайно витривалі й невибагливі. Вони легко переносили морози й уміли видобути траву навіть з-під снігу, що дозволило Батию напасти на Русь узимку. Вершників, одягнених у хут­ ро й шкіряні чоботи з повстяними панчохами (прототип майбутніх ва­ лянок), зима й зовсім не лякала. Пересічний воїн мав трьох коней, на яких він почергово їхав у поході. За день армія проходила майже 100 км. Обози монголів були мінімальні: базою постачання вважала­ ся територія ворога, що була попереду. Кожний вершник мав лише «недоторканний запас» — сухе молоко й сухе м ’ясо. За потреби вершникмонгол пив кров одного з коней, перев’язуючи потім розсічену вену жильною ниткою. Іншою «диво-зброєю» монголів був «складний лук». Кілька частин, виготовлених із різної деревини, кості й рогів, прилаштовували одну

Розділ IV. Галицько -В олинська держава до одної і склеювали тваринним клеєм. Це була зброя, що мало в чому поступалася за точністю й дальністю майбутній вогнепальній. Навіть пе­ ресічний монгольський воїн із відстані 100 м міг пробити кольчугу против­ ника. А стріляти на ходу монголи вчилися з трьох років. Після захоплення Хорезма монголи здобули досконалі кольчуги й шаб­ лі мусульманських зброярів. Сполучення важкої й легкої кінноти було підґрунтям тактичної гнучкості монголів. Під час війни вони декількома колонами заходили на ворожу територію й поступово звужували кільце «облоги», доки в ньому не опинялися головні сили супротивника. Складні маневри, які проводили з надзвичайною точністю, закінчувалися гігант­ ським «мішком», у якому гинули китайські, хорезмські, руські, угорські, польсько-німецькі армії. Оточивши ворога, легка кіннота розстрілювала його здаля з луків. Командири спрямовували бій, використовуючи вимпе­ ли, а вночі — ліхтарі. То налітаючи, то відступаючи, лучники вимотували во­ рога й підводили його під удари важкої кінноти, яка довершувала справу.

Битва під Легніцею. Мініатюра. XIV ст. ... Добре Поле неподалік від Легніці (сучасна Польща). 9 квітня 1241 р. Військо герцога Генріха прийняло бій із монголами під командуван­ ням Кайду. Попри відвагу, воно зазнало нищівної поразки. Загинуло майже 40 ти­ сяч воїнів, у тому числі й сам Генріх. Відрізавши вуха вбитим для підра­ хунку й насадивши на палю голову герцога Генріха, монголи вирушили на південь. •

Р 160

Історичні ілюстрації — різновид писемних історичних джерел. Уважно погляньте на подану ілюстрацію очима історика. Складіть колективну розповідь про зображену на ній битву, аналізуючи якнайбільше дета­ лей і залучаючи знання з інших навчальних предметів — історії серед­ ніх віків, зарубіжної літератури тощо. ща

ДКН#* м і іл -V •

И

ЛЛ

§ 16. Монгольська навала на українській землі

3. Українські зем л і та Золота О р д а. М ихайло Чернігівський і його загибель

Батий, пройшовши зі своєю ордою через Галицько-Волинські землі, пішов на Польщу й спалив її тодішню столицю Краків, а потім рушив на Угорщину й досяг Балкан. Звідти знесилені походом монголи через південноукраїнські степи повернулися на схід — до Волги. Там Батий створив величезну державу — З о ло т у Орду. Її столицею стало місто Сарай у пониззі Волги. Під владу Золотої Орди потрапило багато народів від річок Іртиш та Об на сході Сибіру аж до нижньої течії Дунаю на заході. На північносхідних руських землях установилося важке й принизливе ординське панування —монгольське іго. Завойовані народи змушені були платити данину, яку збирали золотоординські урядники — баскаки. Хани втручались у внутрішні справи князівств, примушували тих князів, які хотіли правити своїми землями, їхати до них й уклінно проси­ ти грамоту — яр ли к на володіння. За неї князі привозили ханові гроші, срібло й золото. Траплялося, що князі не поверталися: Ярослава Всево­ лодовича, великого князя суздальського, отруїли; не повернувся додому й рязанський князь Роман — за відмову змінити віру його піддали жор­ стоким тортурам і стратили. Лиха доля не оминула й тих південно- БАСКАК (тюрк.) — пред­ руських князів, землі яких були ближче до ставник монгольського хана Орди. на завойованих землях; Так, у 1246 р. чернігівський князь М и­ здійснював контроль за хайло разом із своїм боярином Федором ви­ місцевою владою, проводив рушив у ставку Батия, де їх силували взяти облік населення й збирав участь у релігійних обрядах монголів біля данину.

С. Іванов. Баскаки. 1909 р.

Розділ IV. Галицько -В олинська держава

вогню. Вогонь у цих степових кочових народів символізував силу, що спалює лихі умисли проти хана. Чернігівський князь і його боярин від­ мовилися брати участь у церемонії проходження між двома вогнями, що горіли перед троном хана. Адже вони були християнами й не хоті­ ли вшановувати язичницьких богів. За цю відмову обоє поплатилися життям. Світове значення боротьби нашого народу з монгольською навалою полягає в тому, що впертий опір наших предків ослабив і затримав на­ шестя монголів на Західну Європу. Руські князівства, як перед тим дер­ жави Центральної А зії і Закавказзя, а згодом країни Центральної Єв­ ропи, відстоюючи свою незалежність від монгольських ханів, урятували Західну Європу, її культуру від руйнування. У цьому їх величезна істо­ рична заслуга перед європейською цивілізацією. Однак знекровлені навалою українські землі стали згодом легкою здобиччю для сусідніх феодальних держав. ЦІКАВО ЗНАТИ Дочка чернігівського князя Михайла, Марія, після загибелі в битві з монголами свого чоловіка — ростовського князя Василька Костянтино­ вича — збиралася стати черницею. Чимало вдів руських князів заверши­ ли своє життя в монастирях. Утримало Марію Михайлівну від чернецтва почуття відповідальності за долю двох неповнолітніх синів. Тільки-но Ма­ рія почала приходити до тями, як життя ще раз боляче вдарило: у стані хана Батия замордували батька. Пережити цю трагедію допомогла Ма­ рії Михайлівні справа, яку сама організувала в Ростові. Вона згуртувала навколо себе численну групу фахівців із переписування давніх книг і на­ писання хронік, створивши їм належні умови для життя та праці. Добре освічена, вихована на книгах античних авторів, під враженням пережи­ того, побаченого й почутого, Марія Михайлівна й сама стала літописцем. Вона написала книгу «Житіє Михайла Чернігівського», у якій із великою майстерністю й пристрастю розповіла про життя, діяння й героїчну загибель свого батька... Чингісхан, битва на річці Калці, походи Чингісхана, узяття монголами Києва, Золота Орда, баскак, ярлик. Завдання та запитання Історичний бліцтурнір. Установіть між товаришами певну черговість і відповідайте на запитання один за одним. Той, хто не зможе вчасно відповісти, вибуває з турніру. Назвіть ім ’я найголовнішого монгольського хана на початку XIII ст. Коли монголи обрали першого Великого хана? Хто першим потрапив під шалений натиск монгольських військ? 1 2 6

"Г .

162

§ 16. Монгольська навала на українській землі

• • • • • • • • • • • • • • •

Що зробили князі для організації опору монголам? Коли й де відбулася перша битва з монголами? Як закінчилася перша битва з монголами? Яка причина невдач руських військ? Скільки років руські землі мали відносний спокій від навали монголів? Коли Батий розпочав свій перший похід? Куди був спрямований перший похід Батия? Що відбувалося в 1238 р.? Куди був спрямований новий похід орди в 1239 р.? Хто керував обороною Чернігова? Хто керував обороною Києва? Коли Батий захопив Київ? На які країни пішов Батий після Галицько-Волинського князівства? Назвіть причини розпаду Київської держави. Назвіть найбільші князівства, на які розпалася Київська держава.

2. Накресліть на контурній карті шлях просування монгольських військ давньоукраїнською землею. Позначте міста, які були ними завойовані. 3. Прочитайте уривки з літопису та розташуйте їх у хронологічному по­ рядку. 1. «... І пробував Батий коло города, а вої його облягали город, і не було чути (нічого) од звуків скрипіння теліг його, ревіння безлічі верб­ людів його... І поставив Батий пороки (тарани) під город коло воріт Л яд ських,... і пороки безперестану били день і ніч. Вибили вони стіни, і вийшли городяни на розбиті стіни, і було тут видіти, я к ламалися спи­ си й розколювалися щити...» 2. «...І прийшов він до Каменця та Ізяславля і взяв їх. А коли побачив, що Крем’янець і город Данилів неможливо взяти йому, то відійшов од них. І прийшов він до Володимира, і взяв його списом, і вибив його без пощади, так само і город Галич, і інших городів багато, що їм не­ має числа...» 3. «...І прибігло половців багато в Руську землю, і говорили вони руським князям: “ Якщо ви не поможете нам — то ми нині порубані будемо, а ви завтра порубані будете”». І була рада всіх князів у го ­ роді Києві, і нарадилися вони так: „Лучче б нам зустріти їх на чужій землі, аніж на своїй...” » 4. «...Батийже, узявши Козельськ, піш овуземлю Половецьку, азвідти став посилати (війська) на городи руські. Узяв він город Переяславль списом, вибив його увесь... У той же час послав він (війська) на Черні­ гів...» А 4, 3, 1,2

Б 2, 1 , 4 , 3 В 3,4, 1,2 Г 4,3,2, 1

Розділ IV. Галицько -В олинська держава 4 . Складіть і запишіть у зошиті складний план розповіді на одну з тем: «Перший похід монголів на українські землі»; «Оборона Києва від монгольських військ»; «Друге нашестя монгольських загарбників». 5. Чому монголи за короткий термін змогли завоювати величезні тери­ торії та утворити одну з найбільших в історії імперій? 6 *. Визначте світове значення боротьби нашого народу з монгольською навалою. 7 . Уявіть, що ви скульптор, який має створити пам’ятник русинам, які загинули на річці Калці. Які деталі з оповіді про Мамелфу ви викорис­ таєте? Чому? 8. Чи були, на вашу думку, монгольські воїни такими ж вправними в ру­ копашному бою, як і в кінному? Чому?

§ 17 . РОЗКВІТ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ЗА ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО ТА ЙОГО НАСТУПНИКІВ •

Що вам відомо про дитячі, підліткові та юнацькі роки князя Д анила?

1. Князь Д ани ло Ром анович, його внутрішня політика

Роки правління Д а н и ла Ром ановича (1 2 3 7 -1 2 6 4 ) були сповнені боротьби із зовнішнім ворогом і розбудовою Галицько-Волинського князівства. У 1238 р. князь Данило розгромив німецьких рицарів-хрестоносців, які захопили місто Дорогичин, що стояло над Бугом і було на ГІідляшші великим торговим центром. Тому визволення цього міста мало для Галицько-Волинських земель велике значення. Після перемоги в битві за Дороги­ чин Данило пішов у Київ і укріпився там. Він повністю відновив територію Галицько-Волинської держави, якою володів його батько. Об’єднання батьківських земель сталося незадовго до нападу Батия на Київ. Данило залишив управління Києвом своєму тисяцькому Дмитро­ ві. Той був досвідченим і хоробрим воєводою, йому й довелося керувати Княжа криниця на Крилоській обороною міста в листопаді-грудні горі, з якої, за легендою, пив дже­ рельну воду Данило Галицький 1240 р.

§ 17. Розквіт Галицько-Волинської держави...

Г

ЦІКАВО ЗНАТИ З м ін и л и маршрут

Галицькому князеві Данилові Романовичу протягом свого життя д о ­ велося чимало повоювати, захищаючи рідну землю від усіляких напасни­ ків — угрів, поляків, німців, литовських ятвягів, половців і монголів. Навесні 1238 р. Данило й Василько Романовичі вирушили на ятвягів, від яких у той період руська земля не мала спокою. Але маршрут були змуше­ ні змінити — переповнені водою ріки порозливалися. Порадившись, брати вирішили прогнати з давньоруського города Дорогичина чужинців-загарбників. «Не гож еє держати отчину нашу крижевникам-темпличам», — мовив Данило Романович, спрямовуючи своє військо в іншому напрямку. Брати мали на увазі хрестоносців, або крижевників (від криж — хрест), які утворили Тевтонський орден1. Зовнішньою ознакою темпличів (тамплієрів) уважався білий плащ із чорним хрестом. У березні 1237 р. Тевтонський орден об’єднався з орденом мечоносців. На честь цієї події мазовецький правитель Конрад І подарував їм давньоруський город Дорогичин. Рівно за рік брати Романовичі щодуху гнали своїми полками темпли­ чів геть. Данило й Василько побили хрестоносців, набрали чимало бран­ ців, у тому числі полонили магістра ордену Бруно.

Здобувши Київ, Батий у 1241 р. рушив на Волинь. Цей похід був не такий успішний, як попередні. На Волині й у Галичині було багато укріплених міст (це теж заслуга князя Данила), деякі з них монголи не змогли взяти. Літопис згадує, що за вказівкою братів Данила та Ва­ силька були збудовані міста-замки: Данилів, Крем’янець, Угровеськ та ін. Галицько-волинські землі зазнали спустошень менше, ніж східні князівства. Тому після відходу орди з українських земель Данило роз­ починає не тільки відбудовувати зруйновані міста, а й будувати нові. Було закладено нове місто Львів (уперше згадується в 1256 р.), яке на­ звано за ім’ям старшого сина Данила — Лева. Столицю князівства Данило переніс із бунтівного Галича на Во­ линь, у м. Холм. Навколо міста він звів могутні укріплення, побудував церкви та заклав чудовий палац. У внутрішній політиці Данило прагнув забезпечити собі підтримку селян і міщан. Він дбав про розвиток зовнішньої та внутрішньої торгів­ лі. Із цією метою князь запрошував ремісників і купців з Німеччини, Польщі, зруйнованої монгольським нашестям Північної Русі. Данило не дав монголам повністю знищити своєї держави: об’єднав її землі, підготував країну до відсічі орді. 1 Тевтонський (німецький) орден — католицький рицарсько-чернечий орден, започаткований наприкінці XII ст. в Палестині під час хрестових походів.

Розділ IV. Галицько -В олинська держава ЦІКАВО ЗНАТИ Холм Галицький князь сам вибрав місце для своєї нової столиці. Було воно помітним підвищенням, пагорбом, за місцевою говіркою — холмом, що й дало назву майбутньому місту. Тихоплинна річка Угорка мала заболочені береги, що створювало природний за­ хист від імовірного противника. І виріс туту 1237 р. «малий городок», опереза­ ний міцними стінами з передбаченими на них щитами-заборолами та зброєю, зокрема самострілами. У центрі міс­ та височіла сторожова вежа. Викопали для оборонного гарнізону 35-сажневу криницю... Минув певний час — і Да­ нило Романович розширив межі міс­ ■V та — спорудив у ньому собор святого Іоанна Золотоустого, церкви Трійці, Бо­ Церква Богородиці, м. Хелм. городиці та Кузьми й Дем’яна. Заклав Сучасна Польща парк. І взагалі галицький князь мав велику жагу до будівництва. Мабуть, надихав його на це приклад князів київських — Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Серед новозбудованих міст і зміцнених старих — Белз, Берестя, Володимир, Галич, Данилів, Звенигород, Тихомль та ін. А ще Данило Романович розпочав будувати місто, назване на честь його сина Львовом. Сам Лев Данилович згодом і закінчив будівництво Львова. Розбудував Данило Романович і свій двір у Холмі, який став визначним культурним центром і відзначався розкішшю. Нині місто Хелм знаходить­ ся на території Польщі. •

Чому князь Данило вибрав саме таке місце для нової столиці князів­ ства?

К нязь Данило проявив себе як здібний державний діяч. Він здій­ снив військову реформу. Не нокладаючись тільки на феодальну дру­ жину (галицьке боярство часто зраджувало його), почав широко ви­ користовувати ополчення — селян і міщан. ШЛЯХТА (від цім. родо­ Реформував державний апарат Галицьковитий, знатний) —вищий, Волинської держави. На зміну великому привілейований стан боярству, яке було в князівському оточен­ суспільства в Польщі, ні, він почав висувати своїх прибічників із Великому князівстві нижчих верств. Так формувалося дворян­ Литовському та в Україні в Х ІУ-Х У ІІІ ст. ство — ш ляхт а.

166

і

Ґ

иО А«-'

Практичне заняття

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ Зовніш ня політика князя Данила Романовича 1. Поясніть зміст поняття «зовнішня політика» на прикладі когось із дав­ ньоруських князів ( на ваш вибір). 2. Хто такі васали? 3. Що вам відомо про хрестоносців з уроків історії середніх віків і зару­ біжної літератури? 4 . Прочитайте подане нижче інформаційне повідомлення про зовнішню політику князя Данила Романовича. Складіть розгорнутий план роз­ повіді, виписавши відповідні тематичні речення.

Уторгнення монгольських військ і руйнування міст, розгром кня­ жих дружин і загибель багатьох князів внесли безлад і сум’яття в по­ літичне життя. Монгольські хани свідомо знищували чи усували від влади впливових руських князів, надаючи ярлики на княжіння молод­ шим представникам династії Рюриковичів. Проте позбавити життя або княжіння Данила Романовича вони не посміли. Наприкінці 1245 р. — на початку 1246 р. Данило здійснив подорож на Волгу до ставки Батия. Галицько-Волинський володар визнав себе васалом Золотої Орди, а за це одержав право володіти своєю землею. «О, лихіша лиха честь татарська! — зітхає літописець. — Данило Рома­ нович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською зем­ лею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, й іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає!» Наступні 20 років Данило Галицький витратив на організацію опо­ ру Орді. Це було основою його зовнішньополітичної діяльності. Руські землі на схід від Дніпра лежали в руїнах, тому Данило звернув свій по­ гляд на Захід. Успішна поїздка в Орду, а перед тим розгром польських та угор­ ських рицарів під Ярославом у 1245 р. сприяли налагодженню мирних відносин з Угорщиною. У Польщі, де розгорілася міжусобна боротьба, Данило підтримував сусідів Волині —мазовецьких князів, убезпечивши свої західні кордони. На північних кордонах Галицько-Волинської держави міцніло Л и­ товське князівство. Данило воював із Литвою й змусив її поступитися прикордонними містами: Новгородком, Вовковийськом, Слонімом та ін. Данило Романович прагнув опертися на підтримку церкви в бо­ ротьбі з монголами. Він призначив свого начальника канцелярії («пе­ чатника») Кирила Київським митрополитом. У 1247 р. Кирила офіційно висвятили в цей сан під час поїздки до Візантії. За посередництва митрополита Кирила Данило намагався створити антимонгольський союз спільно з володарями Рязані й Владимира на

Розділ IV. Галицько -В олинська держава

Клязьмі. Проте великий князь владимирський Олександр Невський, на відміну від Данила, обрав іншу політичну лінію — покору й союз із .мон­ гольськими ханами. Тоді Данило налагодив дипломатичні відносини з главою католицької церкви — Папою Римським, сподіваючись на організацію хрестового походу проти монголів. Переговори тривати кілька років. У 1253 р. Папа надіслав Данилові королівський вінець і папський посол урочисто коронував Данила в м. Доропічині. Відтоді всі західні хроністи почати титулувати Данила коро­ лем Русі, а Гашцько-Волинську державу — Руським королівством. Чи при­ вели ці переговори до об’єднання (унії) церков, літописи не повідомляють. Папа Римський не поспішав організовувати хрестовий похід проти монголів, бо вони воювати з арабами. А араби, як відомо, були ворогами християн у боротьбі за Є русаш м та інші святі місця. •

Пригадаймо хрестові походи на Близький Схід.

Не отримавши допомоги від Папи, король Данило змушений був самостійно захищати свою державу. У 1252-1253 рр. Данило втрутився в боротьбу за Австрію. Він одру­ жив свого молодшого сина Романа зі спадкоємицею австрійського престолу герцогинею Гертрудою. Однак монгольська загроза не дозво­ лила відрядити військові сили в центр Європи й утвердити за сином австрійський престол. Наприкінці 50-х років XIII ст. монгольське командування спряму­ вало проти Данила величезне військо й змусило його остаточно визна­ ти себе васалом Орди. З того часу галицько-волинські війська повинні були брати участь у військових походах монголів на сусідні держави. Однак залежність Галицько-Волинської держави від Золотої Орди була значно меншою, ніж інших руських князівств. Визначний український історик І. Крип’я кевич дав таку оцінку діяль­ ності Данила Галицького: «Данило — це найвидатнігиа постать в історії Галицько-Волинської держави. Трудом свого життя він відбудував дер­ жаву свого батька Романа й поклав основу під її дальший розвиток». 5 . Складіть за створеним вами планом розповідь про зовнішню політику князя Данила Романовича. 6 . Які події відбулися в м. Дорогичині в 1238 р. та в 1253 р.? Чи є між ними зв ’язок? Якщо є, то в чому він полягає? 7 . Які сподівання Данила Галицького справдилися в результаті його ко­ ронації, а які — ні? Чому? 8. Якою була зовнішня політика Данила Галицького — агресивною чи спрямованою на захист території та народу своєї держави? Обґрун­ туйте свою відповідь конкретними прикладами.

§ 17. Розквіт Галицько-Волинської держави...

%у 2 . Н аступники Д анила Романовича

Після Сімерті короля Данила в 1264 р. стар­ шим у роду залишився його брат Василько Романович. Він продовжував княжити у Во­ лодимирі й володів лише частинок) Волин­ ської землі. Його єдиний син і наступник Володимир Васильковий правив північно-західною части­ ною Волині в 1269-1288 рр. Очевидно, саме при його дворі була написана остання частина Галицько-Волинського літопису. Тому ми до­ стеменно знаємо, що Володимир розбудував свою вотчину, зводив нові міста та замки для оборони від Литви, підтримував міщанство. Л. Долинський. Князь Він був людиною освіченою, сам перепису­ Лев Данилович. XVIII ст. вав книжки. Літописець називає Володимира «книжником і філософом», якого ще не було серед князів. У зовнішній політиці Володимир Василькович, як і його батько, боровся проти натиску литовських племен. Брав участь у міжусобних війнах у Поль­ щі, підтримуючи мазовецьких князів, які визнавали себе його васалами. Більшу частину Галицько-Волинської держави після смерті Данила та свого брата Шварна успадкував Л ев Д анилович (1264-1301). Лев мав енергійний і запальний характер, і саме він став справжнім лідером князівської династії Романовичів. Лев Данилович залишався васалом Золотої Орди, але зумів звести цю залежність лише до участі у військових походах монгольських ханів. Він значно розширив батьківські володіння: приєднав до своїх земель Люблінську землю в Польщі й повернув частину Закарпаття, у тому числі й місто Мукачеве. У 1272 р. князь Лев переніс столицю Галицько-Волинської держави до Львова, укріпив нову столицю й відбудував ті фортеці, які за нака­ зом монголів зруйнував його батько. Лев Данилович підтримував жва­ ві дипломатичні відносини з Чехією, Угорщиною, Литвою та Тевтон­ ським орденом. Він був могутнім воїном і талановитим полководцем. т - ЦІКАВО ЗНАТИ Розпаду не допустив Єдиному материку, поділеному на дві частини — Галичину й Волинь, уподібнилася Галицько-Волинська держава по смерті князя Данила Ро­ мановича. По один бік лежали землі Василька Романовича та його сина Володимира, по інший — синів Данила Романовича: Лев вокняжився в Галичі й Перемишлі, Мстислав — у Теребовлі, Шварно — у Холмщині й

Розділ IV. Галицько -В олинська держава Белзчині. Проте Льву Даниловичу вистачило хисту не допустити розпаду держави, яка була ще вчора міцною й потужною. Більше того, він нама­ гався розширити Галицько-Волинські землі. По смерті польського коро­ ля Болеслава князь Лев спробував стати володарем навіть краківської корони. Невдачу компенсував так: по смерті короля Лестька здобув собі Люблінщину. Лев Данилович «дотягнувся» й до угорського короля Сте­ фана — забрав і приєднав до Галичини частину українського Закарпаття. Д о всіх походів на ці країни й на Литву Лев Данилович постійно залучав монголів, з якими, на відміну від батька, підтримував «ділові» відносини, хоча формально й був їхнім васалом. Князі Данило Романович, Василько Романович, Володимир Василькович, Лев Данилович, Дорогичин. Завдання та запитання Яка подія сталася в 1238 р. на Галицько-Волинських землях? Назвіть міста, які були столицею Галицько-Волинського князівства. Запишіть у зошиті назви міст, які збудував Данило Галицький. 4 . Визначте, які міста заснував Данило Галицький А Б В Г

Звенигород, Холм, Львів Данилів, Львів, Холм Перемишль, Данилів, Львів Данилів, Звенигород, Перемишль

5 . Чи стосуються події, описані літописцем, діяльності князя Данила? • «...Був-бо він сміливий і хоробрий — „від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади” ...Сам же король (був) князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі, і церкви по­ ставив, й оздобив їх різноманітними прикрасами, і братолюбством він світився був із братом своїм...» • «...0 лихіша лиха честь татарська! Князь наш, що володів Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, й іншими краями, нині си­ дить на колінах і холопом себе називає!..» А Б В Г

обидві події стосуються тільки перша подія стосується тільки друга подія стосується жодна з подій не стосується

6. Прочитайте уривок з історичного джерела та дайте відповідь на за­ питання. «...І прибігло половців багато в Руську землю, і говорили вони русь­ ким князям: „Якщо ви не поможете нам — то ми нині порубані будемо, а ви завтра порубані будете” . І була рада всіх князів у городі Києві, і нарадилися вони так: „Лучче б нам зустріти їх на чужій землі, аніж на своїй..."»

ЗЖ*Г 170

§ 18. Правління Юрія І Львовича...

• Про яку подію йдеться? А Б В Г

облога й падіння Торчеська, 1093 р. Любецький зїзд князів, 1097 р. битва на річці Калці, 1223 р. битва з хрестоносцями, 1238 р.

7. Проаналізуйте, як розподілилася влада в Галицько-Волинському кня­ зівстві після смерті князя Данила. 8. Поясніть, які реформи здійснив Данило. 9*. Порівняйте діяльність князя Романа та князя Данила. 10. Чим керувався Данило, вибираючи місце для нової столиці — Холма? ■^^8

11. Дайте характеристику діяльності Лева Даниловича. 12. Які риси вдачі унаслідував Лев Данилович від батька?

%

5

•

1 8 '

ПРАВЛІННЯ ЮРІЯ І ЛЬВОВИЧА Й ОСТАННІ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКІ КНЯЗІ

Яка була політика Лева Даниловича щодо Золотої Орди ?

4^ 1. Правління короля Юрія І Львовича

На початку XIV ст. влада в Галицько-Волинській державі знову зо­ середжується в одних руках. Після смерті інших князів династії Рома­ новичів єдиним володарем став син Лева Даниловича, князь Ю рій І Л ь в о в и ч (1301-1308). Це був могутній і розумний правитель. Він дуже вдало використав внутрішні заколоти, які відбувалися в той час у Золотій Орді. Юрій 1 4% ’ І знову пересуває південні кордони своєї держа­ ви аж до нижньої течії Дністра й Південного Бугу. Юрій І, як і його дід Данило, прийняв ко­ ролівський титул, іменуючи себе королем Русі (тобто Галицької землі) і князем Володимири (Волині). Він переніс свою столицю зі Льво­ ва до Володимира-Волинського, уклав союз із мазовецьким князем Казимиром Куявським та одружився з його дочкою. Юрій Львович зі­ йшовся з німецькими хрестоносцями з метою заручитися підтримкою й мати союзників у Король Юрій І боротьбі проти Литви. Адже Литва на той час Львович. Реконструк­ ставала дуже сильною державою. ція М. Фіголя

Розділ IV. Галицько -В олинська держава

Одним із головних здобутків короля Юрія І було утворення в 1303 р. окремої Галицької церковної митрополії'. До неї ввійшли кілька єпархій: Володимирська, Луцька, Перемишльська, Турово-Пінська, Галицька та Холмська. Раніше вся Русь входила до складу однієї митрополії — Київ­ ської. Однак наприкінці XIII ст. київські митрополити перебралися зі зруйнованого монголами Києва на північний схід, у Суздаль. Тому заснування окремої митрополії мало велике значення для розвитку українських земель. По-перше, поставлення Константинопольським патріархом окремого митрополита для Галицько-Волинської держави демонструвало всьому православному світові її авторитет і могутність. ГІо-друге, це був захист політичної незалежності об’єднаного князів­ ства. По-третє, утворення митрополії давало неабиякі можливості для розвитку православ’я та традиційної культури. 2 . О станні галицько-волинські князі

Після смерті Юрія І Галицько-Волинська держава перейшла до його синів —А н д р і я Ю р ій о в и ч а та Л е в а I I Ю р ій о в и ч а . Вони, як свого часу Данило й Василько, правили спільно в 1308-1323 рр. і титулувалися князями Руської землі. Збереглися грамоти Андрія та Лева, написані латинською мовою. З них ми дізнаємося, що князі підтримували на своїх землях міжнародну торгівлю, брали участь у боротьбі польських князів проти німецького натиску. У зовнішній політиці Андрій і Лев опира­ лися на союз із тевтонськими рицарями. Цей союз не лише забезпечував українським това­ рам вихід до Балтійського моря, а й був про­ тивагою Литві. Українські ж князі обіцяли рицарям захист від монголів. У війні з Ордою Андрій і Лев загинули. Польський король у листі до Папи Римського в 1323 р., повідомля­ ючи про цю подію, називав своїх східних су­ сідів «непоборним щитом» проти жорстокого монгольського племені. Останнім галицько-волинським князем був племінник Андрія й Лева II, Ю р ій I I Б о л е с л а в (1323-1340). Він продовжив політику своїх Князь Андрій Юрійович. попередників, зумів урегулювати відносини із1 Реконструкція М. Фіголя 1 Митрополія — церковно-адміністративний округ (голова — митрополит), який поділяється на єпархії на чолі з єпископами.

§ 18. Правління Юрія І Львовича...

Золотою Ордою, Литвою та Тевтонським орденом. Однак напруженими залишалися відносини з Польщею та Угорщиною, які почали готувати спільний наступ на Галицько-Волинську державу. У внутрішній політиці Юрій II сприяв розвитку міст, прагнув об­ межити владу боярської верхівки. Ці заходи князя викликали незадо­ волення бояр, і у квітні 1340 р. його було отруєно у Володимирі-Волинському. Припинення існування правлячої династії Романовичів стало ударом для держави. Галицько-Волинське князівство затримувало Золоту Орду в наступі на землі західних сусідів, але саме виснажувалось у цій боротьбі. Послаб­ лення князівства спричинила боротьба із зовнішніми ворогами на заході та півночі, а також конфлікти князів і бояр. Цим і скористалися сусідні держави. Після смерті останнього галицько-волинського князя ці землі в 1340- 1387рр. були захоплені й поділені між Польщею, Литвою, Угорщи­ ною та Молдовою. ЦІКАВО ЗНАТИ

ї

Непроста доля корони Данила Галицького У 1340 р. був отруєний останній галицько-волинський князь Юрій II (Болеслав Тройденович). 2 2 -27 квітня 1340 р. польський король Кази­ мир III Великий захопив Львів і пограбував княжу скарбницю: забрав ко­ рону Данила Галицького, вінець Юрія І, княжий престол, ризи, два золоті хрести. За іншою версією, князь Данило мав літній замок у Перемишлі. Коро­ лівську корону він нібито передав до Перемишльського кафедрального собору Святого Івана Хрестителя. Там вона перебувала до Першої світо­ вої війни (1914 р.). 1915 р. корону вивезли до Москви. До 1922 р. вона перебувала в московському монастирі. До Пе­ ремишля її повернули знищеною. У майстерні отців василіян корону поновили у формі митри, тобто го­ ловного убору вищого духовенства. Під час Другої світової війни (1939-1945) коро­ на загубилася, і де вона, достеменно невідомо до сьогодні. Щодо цього є кілька версій, зокрема така: корона Данила Галицького зберігається в Польщі. Такої позиції дотримується польський професор Є. Місило, який в архівних документах знайшов цьо­ Митра перемишль­ му чимало підтверджень. До неї схиляється й біль­ ського владики. шість дослідників України. За іншою версією, у 1942 р. Реконструкція корону передали на зберігання до Ватиканського (за малюнком з оригі­ музею. Припускають також, що корона-митра мо­ налу художника А. Скрутка) гла, урешті-решт, опинитися в Росії або СІ1ІА.1 3 7

173 «а і *

Розділ IV. Галицько -В олинська держава Князь Юрій І Львович, князі Андрій Юрійович і Лев II Юрійович, князь Юрій ІІ Болеслав, Галицька церковна митрополія. Завдання та запитання Історичний бліцтурнір (умови вам відомі з попередніх уроків). Де була столиця князівства за Юрія І? З ким установив дипломатичні відносини Юрій І? Назвіть головний здобуток Юрія І. Хто став на престол після смерті Юрія І? Назвіть джерела, з яких відомо, що Андрій і Лев II підтримували між­ народну торгівлю та зв’язки з Тевтонським орденом. Як називав польський король Андрія та Лева Іі? Хто був останнім князем Галицько-Волинських земель? Після якої події Польща, Угорщина й Литва починають боротися за Га­ лицько-Волинську державу? Скільки років Галицько-Волинські землі були незалежними після смерті Юрія Іі? З якою метою Юрій І зійшовся з німецькими хрестоносцями? Доповніть речення: У 1340-1387 рр. Галицько-Волинські землі були поділені м іж ....

»

4 . Об’єднайтесь у дві команди. Складіть групову розповідь про: а) діяль­ ність Юрія І; б) діяльність Юрія II. 5. Складіть план розповіді до оповідання «Галицько-Волинські землі за останніх князів». 6 *. Чи повернеться, на вашу думку, в Україну дорогоцінна для нашого на­ роду історична реліквія — корона Данила Галицького? Кому й що по­ трібно для цього робити?

ОСВІТА, МИСТЕЦТВО ТА ЦЕРКВА В ГАЛИЦЬКО§ 1 9 ‘ ВОЛИНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ

% •

Що робили для розвитку культури галицько-волинські князі?

1. Особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави

Культура Галицько-Волинської держави, як і всієї Русі, розвивала­ ся під впливом Візантії. Однак протяжні кордони з Угорщиною, поль­ ськими князівствами та Литвою сприяли тісним контактам і зв’язкам із західними сусідами. На Галичині та Волині раніше, ніж в інших землях Русі-України, з’явилися нові види зброї, привезені із заходу: катапульти (каменемети) й арбалети (самостріли). Найпомітніший вплив західноєвропейських культурних течій проявився в архітектурі Галицько-Волинського князівства. Особливістю галицької архітекту-

§ 19. Освіта, мистецтво та церква...

ри того часу є поєднання візантійсько-київського стилю з романським, який був на той час характерним для Європи. Елементи романського стилю проявлялися не лише в зовнішньому вигляді галицьких церков, а й у внутрішньому оздобленні. З часів Данила в містах Галицько-Волинської держави з’являються німецькі та польські ремісники-колоністи. їхня присутність прискорює розвиток місцевого ремісництва, впливає на культуру й суспільне життя краю. Культура цієї епохи поєднала в собі слов’янську спадщину й нові ознаки, зумовлені зв’язками не лише з Візантією, а й із Західною, Цент­ ральною Європою та країнами Сходу. Ф 2. О світа

У Галицько-Волинському князівстві центрами культурно-освітньо­ го руху були єпископські кафедри, монастирі й парафіяльні громади. У Галичині та на Волині працювали школи. Учителями, як правило, були священики й дяки. Приходські школи давали початкову освіту. Тут дітей навчали читати, писати й рахувати. Досить поширеними були школи для підготовки різних ремісничих професій і купців. Школи при єпископських кафедрах готували майбутніх священиків. Крім загальноосвітніх предме­ тів, тут навчали співу, основам православного віровчення та моралі. Після закінчення початкової школи випускники продовжували на­ вчатися самостійно. Заможні люди наймали вчителів для навчання своїх дітей у домашніх умовах. Пізніше вони їхали здобувати вищу освіту за кордон, оскільки в Україні в той час університетів не було. З часом зв’язки Галицько-Волинського князівства із Західною Єв­ ропою ставали тіснішими. Воно поступово втягувалося в орбіту загаль­ ноєвропейських справ. На той час латина в Європі була мовою міждер­ жавного спілкування, науки та культури. Усі документи писали цією мовою. Тому людина, яка планувала посідати в майбутньому державні посади й узагалі досягнути успіху та визнання, мала знати латинську мову. Отож ідеалом тієї епохи була людина, яка знала три іноземні мови — грецьку, латинську й одну з європейських мов. У князівських і єпископських канцеляріях працювали освічені люди, які володіли багатьма іноземними мовами. Вони писали тексти грамот, вели дипломатичне листування. Збереглися грамоти, написані латин­ ською мовою, які галицько-волинські князі надсилали до Німеччини. У Львівському архіві найдавнішим документом є папська грамота початку X III ст. Вона надіслана католицьким ченцям-місіонерам, які проповідували на Русі. Тобто західні впливи йшли в давню Україну не лише через колоністів, а й зусиллями католицької церкви. Християни римо-католики не були дивиною в галицьких і волинських містах. Тут

Розділ IV. Галицько -В олинська держава

селилися німецькі, чеські й польські майстри та купці. З другої поло­ вини XIII ст. в містах Львові, Луцьку, Кам’янці-Подільському, Воло­ димирі й інших з’явилися численні вірменські колонії. Жодного разу в писемних джерелах не згадується про конфлікти давніх українців з колоністами на релігійному ґрунті. і{у 3 . Л ітописання

Літописання на землях Галицько-Волинського князівства з ’явилося дуже рано. У 1097 р. написано «Повість про осліплення В асилька». Автор (дружинник князя) розповідає про трагічну долю теребовлянського князя Василька Ростиславовича. Найвизначнішою літописною пам’яткою України XIII ст. є Галицько-Волинський л і ­ топис. Він був написаний у Холмі й Володи­ мирі високоосвіченими книжниками. Літопис складається з двох частин. У першій частині розповідається про життя та діяльність Дани­ ла Галицького. Друга присвячена історії Во­ лині й розпочинається 1260 р. Галицько-Во­ Сторінки Галицьколинський літопис спочатку був літературним Волинського літопису. твором. І лише згодом переписувачі простави­ XIII ст. ли в ньому хронологію — «літа». Мабуть, саме тому цей літопис вирізняється яскравою, образною мовою, наявністю багатьох приповідок і народних переказів. У тексті літопису, написано­ го книжною слов’янською мовою, є чимало слів, які були характерними для тодішньої української розмовної мови. 4 . А рхітектура й образотворче м истецтво

Родючі землі, активне господарське життя сприяли розвиткові в Га­ лицько-Волинському князівстві ремесел і мистецтва. Порівняно з ін­ шими руськими землями великого розквіту досягли тут архітектура й містобудування. Зводили будівлі з дерева, а церкви — з білого ка­ меню. Місцевий камінь-вапняк обтесували та клали на тонкий шар вапняного розчину. Така будівнича техніка застосовувалась у Європі й була характерною для романського стилю. У Галичі було збудовано ЗО монументальних споруд. Поблизу Га­ лича спорудили величний храм св. Пантелеймона, що частково зберіг­ ся до наших днів. Данило Галицький прославився будівництвом церков. Найкраща з них — церква Івана. Про її красу згадується в літописі. Фасади та внут­ рішні приміщення часто оздоблювали різьбленими по білому каме-

§ 19. Освіта, мистецтво та церква...

ню орнаментами. У будівельній техніці та прийомах різьби можна помітити чимало спільного з архітектурою сусідніх країн — Польщі й Угорщини. Цікавою особливістю, характерною тільки для Галичини, був при­ йом облицювання внутрішніх стін палаців і багатих будинків керамічними рельєфними плитками із зображеннями птахів, рослин, воїнів або геометричним орнаментом. Плитка, якою оздоблюва­ Наприкінці XIII ст. на Волині будують ли будівлі в Галицькому замки та церкви, які, на відміну від поперед­ князівстві. XIII ст. ніх, зводили не з тонкої давньоруської цегли, а з брущатої, що стає основним будівельним матеріалом на Волині. Під впливом Києва на Галицько-Волинських землях розвивалось іконописання. Тривимірність, пряма перспектива, теплий колорит, тонка гар­ монія барв, тональні переходи, наближення ликів святих до рис міс­ цевого населення — такі головні ознаки, властиві для давньоруської школи іконопису. Ці ознаки виразно виявились у творчості майстрів ікони Алімпія, Григорія та їхніх учнів і послідовників. Галицьку школу іконопису представляє ікона св. Юрія Змієборця на чорному коні. Вона походить із с. Станиля поблизу м. Дрогобича, а збе­ рігається у Львівському державному музеї українського мистецтва. У цій іконі немає ні­ чого зайвого. У Національному художньому музеї збе­ рігається ікона богоматері — Одигітрії1 кінця XIII —початку XIV ст. з Покровської церкви м. Луцька. Її відносять до волинської школи іконопису, що, узявши за основу візантій­ ські зразки, створила власний неповторний стиль. Зображення Діви Марії з її сином Ісусом було найпопулярнішим сюжетом. Великого значення в зображеннях на іко­ нах надавалося кольорам. Так, золотистий і жовтий кольори символізували небесне Святий Юрій Змієборець, царство, білий — перетворення небесного на XIV ст. 1Одиггтрія («Та, що вказує») — ікона, де зображена Богородиця з Ісусом-дитям. Зображення Богородиці найчастіше поясне, жестом правиці вона вказує па Божого сина. В Україні Одигітрія є найпоширенішим типом богородичної ікони.

. •Я- ТТГ т к \ikJk

177^+ Щ

Розділ IV. Галицько -В олинська держава

Богоматір Провідниця (Одигітрія). Чудотворна Волинська ікона. X III —початок XIV ст.

землі, блакитний —небо, зелений — усе земне, різні відтінки червоного —царське, божествен­ не походження й виявлення ласки Божої. Ікони XIV ст. дещо відрізняються від попе­ редніх. У них поєднуються контрастні барви, емоційно насичується образ-символ. Ці риси в майбутньому стали національною особливіс­ тю українського образотворчого мистецтва. У багатьох сучасних творах можна поба­ чити використання мотивів середньовіччя, тяглість національних традицій. Галицько-волинське та київське малюван­ ня стало підґрунтям українського іконного мистецтва доби пізнього Середньовіччя.

Галицько-Волинський літопис, іконописання, ікона, Одигітрія. Завдання та запитання Де був написаний Галицько-Волинський літопис? Яка була найкраща церква в Галичині, хто її збудував? Яке оформлення було характерним для давньоруських літописів? Назвіть факти, які доводять існування шкіл у Галицько-Волинському князівстві. Культури яких держав впливали на духовний розвиток ГалицькоВолинського князівства? Про які типи ікон із зображенням Богородиці ви дізналися? Знайдіть у тексті підручника свідчення про те, що в князівстві були люди, які володіли багатьма мовами. Уважно розгляньте ілюстрації ікон св. Юрія Змієборця та Волинської Богоматері. Знайдіть особливості шкіл іконопису кожної з них. Об’єднайтесь у чотири команди. Складіть групову розповідь про: а) освіту; б) літописи; в) будівництво й архітектуру; г) іконопис. Складіть план оповідання «Розвиток культури Галицько-Волинської держави». 11 . Яка характерна особливість оформлення інтер’єру була притаманна для Галичини? 12 . Назвіть особливості розвитку культури Галицько-Волинської д е р ­ жави.

т

178

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗА РОЗДІЛОМ IV «ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖ АВА» Вивчивши історію Русі-України та Галицько-Волинської держави, можна зробити певні висновки: — Русь-Україна була багатоетнічною державою, з якої виводять свою історію сучасні українці, росіяни й білоруси. Давні українці із центром у Києві посідали в ній провідне місце; — Галицько-Волинська держава, що проіснувала з кінця XII ст. до середини XIV ст., була прямою спадкоємицею Русі-України; — розташована на українських землях, вона стала другою україн­ ською князівською державою. Утворена зусиллями нащадків Володимира Мономаха, ця держа­ ва займала значну територію нинішньої України. Її володарі — Роман Мстиславич, якого літописець називає самодержцем усієї Русі, король Данило, його син Лев І, внук Юрій І Львович, що також титулувався королем Русі, залишили вагомий слід в історії. їхні імена стали симво­ лами незалежності й могутності давньої української держави. Середина XIII ст. ознаменувалася ще однією подією, яка мала знач­ ні наслідки для багатьох народів Азії та Східної Європи. Монгольська навала та спричинені нею руйнування загальмовували розвиток земле­ робських цивілізацій на просторах Євразії. Галицько-Волинська дер­ жава меншою мірою, порівняно з Північно-Східною Руссю та землями на схід від Дніпра, постраждала від монголів і зуміла відновити свої сили та зберегти територіальну цілісність. Однак ви гасання князівської династії та постійна боротьба із Золотою Ордою призвели до того, що впродовж другої половини XIV ст. галицьковолинські землі були захоплені сусідніми європейськими державами. Галицько-Волинське князівство зробило великий внесок у форму­ вання української культури. У культурі цих земель спостерігається оригінальне поєднання спадщини Русі-України й нових ознак, зумов­ лених зв’язками з Візантією, Західною та Центральною Європою, кра­ їнами Сходу. За рівнем культурного розвитку Галицько-Волинська держава нічим не поступалась іншим державам, а часом ставала бать­ ківщиною нових творчих здобутків. Культурні досягнення Галицько-Волинської держави — унікальна школа іконопису, своєрідна архітектура, що поєднала західноєвропей­ ський і слов’яно-візантійський стилі, література та фольклор — уві­ йшли в скарбницю духовної культури людства. Започатковані в Києві, Чернігові та Переяславі, на Волині й Галичи­ ні давньоукраїнська культура, мова, господарські зв’я зки між різними

частинами українських земель становили ту матеріальну й духовну основу, на якій постала згодом Українська козацька держава. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКІ КНЯЗІ Роман Мстиславич (1199-1205) князь волинський і галицький

Об’єднав Галицьке та Волинське князівства (1199); боровся з боярами; об’єднав Київське, Галицько-Волинське князівства; здійснив успішні походи на половців і литовців; підтримував добрі відносини з Візантією, країнами Західної Європи, Німецькою імперією

Данило Галицький (1237-1264) король Русі

Розгромив рицарів-хрестоносців під Дорогичином (1238); поширив владу на Київ (1239); приборкав бунтівних бояр; переніс столицю в Холм; реформував військовий і державний апарат; побудував і укріпив міста; боровся з монголами; коронований у 1253 р.; провадив активну зовнішню політику

Василько Романович (1234-1269) князь волинський

Вів боротьбу спільно з братом Данилом за повернення батьківської вотчини; розгромив з братом рицарів-хрестоносців під Дорогичином (1238)

Володимир Василькович (1269-1288) князь волинський

Будував нові міста та замки; підтримував міщанство; сприяв розвиткові науки й культури

Лев Данилович (1264-1301) князь галицький

Приєднав Закарпаття та Люблінщину; підтримував зв’язки з Чехією, Угорщиною, Тевтонським орденом, але зіпсував відносини з Литвою; переніс столицю до Львова

Юрій 1Львович (1301-1308) король Русі

Об’єднав усі землі Галицько-Волинського князівства під своєю владою; переніс столицю до Володимира-Волинського; утворив Галицьку митрополію; прийняв титул короля

Андрій 1і Лев II Юрійовичі (1308-1323) князі галицьковолинські

Підтримували зв’язки з Польщею та Тевтонським орденом; воювали з монголами й Литвою

Юрій II Болеслав (1323-1340) князь галицьковолинський

Підтримував союзні відносини із Золотою Ордою, Литвою, Тевтонським орденом; сприяв розвиткові міст; вів боротьбу з боярами

РОЗДІЛ V УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ (д ру га

половина

ХІУ-ХУ ст.)У

У цьому розділі ви дізнаєтеся, до складу яких держав увійшли українські землі в ХІУ-ХУ ст., який статус там мали, як це вплинуло на розвиток господарства, культури й мови. Велика увага буде приділена тим територіям нашої Батьківщини, про які не йшлося раніше, зокрема Криму, Закарпаттю та Буковині. • • • • • • • •

Опанувавши навчальний матеріал, ви зможете: назвати час входження українських земель до складу різних держав та ут­ ворення Кримського ханства, його підпорядкування Османській імперії; розповісти про князів литовської династії Гедиміновичів, причетних до історії українських земель, і про основні верстви суспільства Галичини, Волині й Київщини в XV ст.; пояснити й застосувати поняття «унія», «українська шляхта», «магнат», «кріпацтво», «невільник», «ясир», «гетьман», «господар», «хан», «сул­ тан», «магдебурзьке право», «іконостас»; розпізнати й описати пам’ятки архітектури й образотворчого мистецтва; навести приклади полікультурності українського суспільства, діяльності литовсько-руських князів у розбудові українських удільних князівств; розповісти про особливості розвитку міст і магдебурзького права в українських землях і про культурні досягнення; показувати на карті території держав, до яких увійшли українські землі, кордони Кримського ханства, буковинські та закарпатські землі; висловити ставлення до діяльності Любарта Гедиміновича, Володимира Ольгердовича, Хаджі-Гірея, Костянтина Острозького, Юрія Дрогобича.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ вХїУ-ХУст.

пидендоиЛ

А,) І і і1і і>

•5*П£Н

ЬІІ>ҐІ

г и ч » И » П Ш Г !« П « ІЗ С К М С ІІІГ

З ./ .

V;

4*1'*»

4 •

Цркв«іга$#к

гіши-о»»лм

2

»

*

« 'с***»* & г*т

оПі ( ^ г л і -

їли

,«им«иі

' Гримтл о

01.ІИ*. •мщ

к (И * Л І

с'И»н 'дН«'з»с»с»* Нш*Щ9+

а

0

, .

**»«иси«і

, іГилі X Н # Ц |

*

*«»•

Ммй о

ЬСОН'4

АМНІО НАРІМИІ

, Пі і і к

Г«гі»м

и

€«»• віГАІИМЧ

♦ 9щЖ9Ш9ф

>°

*

с-и«

В««гвК*о СМІЮ>**•»»•• і а Н*|»•!

Прц*І

О ІМ)| л*«лшиь __ о* 'О щ Уш*4И$ІЖі

4 .ГміИ

А4М.май

• о

М»с**и

п

І»(М <ч

о

0

з

**?“•*•

У!

иоміокчм С*%4*і «ИГ>|»е1*0

ИПГОНРГЧП 1ГП*ІІІ*• А

в>Л о лд*? Д гМ*І№СЧи* Пецмим *

Сг*»-««»іаол*** УЬшвшл*мм«

У*лх*»*<

Б л іи і* и С м м & л и і

М382* >

ОСГ00,11«4

0| ^•

І

-чК«ф»

г -

ґі

Нерукотворний образ Христа. Перемишль. (Сучасна Польща) П ольський

городянин Рицар Польський шляхтич *

* М'.Г •/

*

182 «йаР1

,й -Г Гц 'Т ічЧ

^ І ^з Лгйі № Г 'Я ! іі «< -Л ‘

§ 20—21. Політичний статус українських земель...

Ж

§20-21.

ПОЛІТИЧНИЙ СТАТУС УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО Й ІНШИХ ДЕРЖАВ. КРЕВСЬКА УНІЯ 1385 р. та УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ

Пригадайте родовід Юрія II Болеслава. ^

1. У зм аган н ях за галицько-волинську спадщ ину

Після смерті в 1340 р. Юрія И Болесла­ ва — останнього представника династії Рома­ новичів — розпочалася тривала війна Польщі, Угорщини й Литви за землі Галицько-Волин­ ської держави. Галицькі та волинські бояри за­ просили на престол Любарта (Дмитра) —сина великого князя литовського Гедиміна. Любарт був одружений на княжні (доньці Андрія Юрі­ йовича) з роду Романовичів. Він віддавна жив на Волині, був православним, знав українську мову й уважав себе законним спадкоємцем Ро­ мановичів. Проте оволодіти всією спадщиною Князь Любарт. Рекон­ Романовичів Любарту не дозволили Польща й струкція М. Фіголя Угорщина. У квітні 1340 р„ уже через дев’ять днів після смерті Юрія II Бо­ леслава, король Польщі Казимир III удерся в Галичину. Він захопив Львів і пограбував князівську казну. Вивіз, зокрема, ознаки королів­ ської влади галицько-волинських володарів: кілька золотих хрестів, дві корони, королівську мантію, трон тощо. Однак загарбати Галичину тоді йому не вдалося. Восени 1349 р., заручившись нейтралітетом монголів, король Кази­ мир знову здійснив похід на схід і захопив Галичину й Холмщину. По­ ляки взяли Львів, Володимир, Белз, Берестя й інші міста. Л итовські князі підтримували Лю барта в його тривалій боротьбі з поляками й угорцями за повернення втраченої половини держави. Проте ця боротьба не увінчалася успіхом — усі зусилля були мар­ ними. У 1387 р. молода польська королева Ядвіга — донька угорського короля й онука польського короля Казимира — остаточно приєднала Галичину до Польської держави. У першій третині XV ст. поляки в боротьбі з Литвою захопили за­ хідне Поділля з містами Кам’янець, Смотрич, Скала.

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ... 2. Волинь за правління Любарта

За результатами угорсько-польсько-литовської війни більша частина території України ввій­ шла до складу Литви. На Волині остаточно утвердився Любарт. Волинське князівство вва­ жалося залежним від Литви, але насправді Лю ­ барт правив самостійно. Хоча за походженням він був литвином, але правив за порядками й правами, які встановилися ще за часів Русі-України та Галицько-Волинської держави. Любарт підтримував руську (як тоді ка­ В’їзна башта зали) культуру, мову, православну віру. Він бу­ Луцького замку. дував церкви, дбав про освіту й торгівлю. На пів­ Сучасне фото денному сході Волині над річкою Случ (нинішня Житомирська область) заснував місто, що назване на його честь й існує донині (смт Любар). Столиця князівства була перенесена із захопленого поляками Во­ лодимира до Луцька, який на той час досяг значного розквіту й став го­ ловним містом Волині. За князювання Любарта тут був споруджений на основі старих мурів новий замок. Це одна з найбільших оборонних споруд України XIV ст., яка дуже добре збереглася. Вона захищала волинян від нападів кочовиків із півдня та західних сусідів. Замок скла­ дався з двох частин. До наших днів зберігся верхній замок, що раніше був резиденцією князя. Досі він здіймається над містом грізними зуб­ частими вежами. Особливо привертає увагу своєю величчю вежа зав­ вишки 27 м. За часів Любарта Луцьк перетворився на велике, добре укріплене місто, побудоване за всіма вимогами тогочасної військової справи, а Волинське князівство — на останній відгомін колишньої сла­ ви й величі Галицько-Волинської держави. 3. Поширення влади Великого князівства Литовського на інші українські землі Після того як у 1340 р. Любарт Гедимінович здобув спадкові права на Волинські землі, наступ Литви на Україну посилився. У 1345 р. на литовський престол сів син Гедиміна — Ольгерд. Він пра­ вив до 1377 р. Із середини XIV ст. розпочався новий етап розширення Литви за рахунок українських земель. Князь Ольгерд заявив: «Уся Русь просто повинна належати литовцям». У цей час Золота Орда вступила в смугу феодальної міжусобиці й фактично розпалася на окремі частини. Цим скористався литовський князь, щоб розширити кордони своєї держа­

§ 20—21. Політичний статус українських земель...

ви. У 1355-1356 рр. він підпорядкував ЧерніговоСіверські землі, а в 1361-1362 рр. його влада поши­ рилася на Київ, Київські та Переяславські землі. По суті, відбувалося переиідпорядкування укра­ їнських земель. Вони переходили з-під влади мон­ гольських правителів під владу литовських князів. Мирному просуванню виливу сприяла політика великих литовських князів. У своїх грамотах, звер­ нених до русинів, вони проголошували: «Ми старо­ го не чіпаємо, а нового не впроваджуємо». Великий князь Восени 1362 р. на річці Сині Води — нині Си­ нюха, ліва притока Південного Бугу — україн­ литовський Ольгерд. Гравюра. 1578 р. сько-литовські полки Ольгерда зустрілися з та­ тарським військом. Літопис повідомляє, що литовський князь Ольгерд розгромив на Поділлі «трьох царків» татарських. Унаслідок цієї битви до Литовської держави відійшла Південна Київщина та Східне Поділля. Отже, найбільш заселені українські землі ввійшли до Литовської дер­ жави. За її межами опинилися Галичина, Західна Волинь, Закарпаття, Буковина та Західне Поділля. Щу 4 . Суспільно-політичний устрій В еликого князівства Л итовського

Протягом XIV ст. Литовське князівство перетворилося на велику державу, яка ввійшла в історію під назвою В елике князівст во Л и ­ товське, Руське та Ж ем айт ійське1. Ця держава зростала за рахунок українських і білоруських земель. Уже за часів князя Міндовга до Л и ­ товського князівства входила так звана Чорна Русь (північно-східна частина сучасної Білорусі), а найбільше її місто Новгород-Литовський було навіть столицею Великого князівства Литовського. Найбільше українських земель було приєднано за князя Ольгерда. Литовсько-Руська держава утворилася менш ніж за 150 років і ста­ ла однією з найбільших у Європі. Її територія простягалася від Бал­ тійського до Чорного морів. Дев’яносто відсотків території Велико­ го князівства Литовського становили землі колишньої Русі-України. Основною частиною населення цієї держави були українці та білоруси. Вища культура цих земель позначилася на соціально-економічно­ му, політичному та культурному розвитку держави. «Руська правда» стала правовою основою Литовського князівства. Державною мовою була руська мова. За основу її було взято давньоруську писемну мову з елементами української та білоруської розмовних мов. 1Жемайтія, або жмудь, —етнографічна область Литви.

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ...

Литовсько-Руська держава започаткувала на українських землях захід­ ну систему адміністративного устрою, європейську військову організацію. Чимало литовських аристократів, які були язичниками, прийняли православну віру й руську мову, оскільки литовська на той час не мала свого письма. Підпорядкувавши собі українські землі, Ольгерд поділив їх на уділь­ ні князівства й посадив у них правити своїх синів і племінників. Київ­ ське князівство разом із лівобережною Переяславщиною одержав син Ольгерда Володимир, Чернігівське та Новгород-Сіверське —другий син Корибут-Дмитро. На Поділлі почали правити племінники Ольгерда — брати Коріатовичі. Спочатку українські князівства були на становищі автономних. Очолю­ вали їх члени литовського великокнязівського роду Гедиміновичів, одру­ жені з українськими князівнами. Вони були у васальній залежності від ве­ ликого князя литовського —сплачували йому данину й надавали військову допомогу. З таких удільних князів складалася великокнязівська рада. Великі удільні князівства, які за площею перевищували власне Литву, підтримувані руською знаттю, почали претендувати на повну незалеж­ ність від Вільна. Київський князь Володимир Ольгердович підтримував прагнення місцевої знаті до самостійності та дедалі частіше відмовлявся підкорятися великому князю. Він навіть налагодив карбування власної монети. Гедиміновичі розгорнули масштабні будівельні роботи у своїх руських князівствах —укріплювали старі та будували нові фортеці. Я к бачимо, Велике князівство Литовсько-Руське було багатонаціо­ нальною литовсько-українсько-білоруською державою. У ній литовцям належала провідна політична роль, а українцям і білорусам — культур­ на й економічна. 5 . Галичина під владою Польщі

У результаті майже півстолітньої боротьби Польщі, Угорщини та Литви за спадок Романовичів Галицько-Волинські землі були поділені між сусідніми державами. Галичина й Західна Волинь у 1387 р. оста­ точно відійшли до Польщі. Територія загарбаної Галичини й частини Волині була дещо мен­ шими від усього тодішнього Польського королівства. Деякий час Гали­ чина мала права автономії в складі Польщі. Польські королі намагалися прив’язати Галичину до Польщі яко­ мога тісніше. Вони заборонили іноземним купцям — окрім польсь­ ких —торгувати в Галичині. Заохочували польську й німецьку колонізацію Галичини, надавали земельні володіння винятково полякам, підтримува­ ли католицькі чернечі ордени, зокрема домініканців і францисканців. А ті,

§ 20—21. Політичний статус українських земель...

у свою чергу, активно запроваджували католицьку віру. Польські м аг­ нати та шляхта захопили величезні земельні маєтки. Щоб зберегти своє становище й маєтки, українські бояри та , , АГ„ / Т „ 1 1 МАГНАТ — великим земшляхта приймали католицьку віру, перелевЛасник, представник ходили на службу до короля й одержували родовитої й багатої знаті, шляхетські права. У цей період у Галичині з’являється багато польської дрібної ш лях­ ти. Польське міщанство прагнуло опанувати торгівлю в Галичині. По­ ступово українське міщанство втратило провідне становище в торгівлі та ремеслах. У 1434 р. Галицька, Львівська, Перемишльська й Саноцька землі були об’єднані в Руське воєводство з адміністративним центром у Льво­ ві. Тоді ж започаткували польське судочинство та скасували українське право. На Західній Волині утворилося Белзьке воєводство з центром у м. Белзі, а із земель Західного Поділля — Подільське воєводство із цент­ ром у м. Кам’янці-Подільському. 6. Кр ев сь каунія

Н априкінці XIV ст. над Польщ ею та Л итвою нависла серйозна загроза — Т евтонський орден, що панував на Б алтійськом у узб е­ режжі, загрож ував існуванню цих країн. Виснажена до краю сво­ єю експансією 1 на південному сході, Л итва була нездатною чинити опір німцям на півночі. 1 без того складна ситуація погірш увалася ш видким зростанням могутності М осковського князівства, що за­ грож увало з північного сходу. Не було миру й усередині Л итовської держави. Н овий великий князь Я гайло зіш товхнувся із серйозним опором своїй владі з боку невдоволених родичів, яких очолив його двою рідний брат Вітовт. У цей час поляки висунули пропозицію укласти унію (союз) між Польщею та Литвою, одруживши польську королеву Ядвігу з великим князем литовським Ягайлом. г 14 серпня 1385 р. у м . Крево (нині це УНІЯ (від латин, ипіо — територія Білорусі) було укладено ун ію єдність, об’єднання) — Л ит ви з Польщею. об’єднання держав під За угодою Ягайло мусив: владою одного монарха; — охреститися за латинським обря­ союз держав. Розрізняють дом і охрестити своїх братів, бояр і весь особисту унію, де кожна з держав зберігає свої органи народ; влади й управління. — прилучити литовські й руські землі до Корони Польської. 1Експансія —розширення своїх територій за рахунок захоплення чужих. 187

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ...

Ягайло підписав грамоту в присутності своїх братів і польських послів. У лютому 1386 р. Ягайло охрестився, узявши ім’я Владислав, одружився з Ядвігою та став польським королем. Кревська унія зміцнила новостворену Польсько-Литовську державу перед загрозою агресії з боку німецьких хрестоносців, але приєднати ли ­ товські та руські землі до Корони Польської тоді не вдалося.

4 / 7 . Великий князь литовський Вітовт та українські зе м л і

Після підписання Кревської унії реальне об’єднання Литви з Поль­ щею натрапило на відчутні перешкоди, передусім на незадоволення литовських і руських магнатів, які згуртувалися навколо Ягайлового родича й політичного супротивника —Вітовта. Будучи великим кня­ зем литовським (1392-1430), він зумів зберегти окремішність Литов­ ського князівства від Польщі, розширив кордони Литовсько-Руської держави до Чорного моря, приєднав Смоленське князівство. Вітовт утрутився в міжусобну боротьбу ханів Золотої Орди, однак невдало. У 1399 р. вони розгромили Вітовтове військо на р. Ворсклі. Загинули десятки князів, поліг цвіт литовсько-руського лицарства. Проте Вітовт і надалі втручався в ординські справи, брав участь у зміні ханів, висував своїх кандидатів. З його допомогою до влади в Золотій Орді прийшла династія Тохтамиша. За це він отримав грамоту зі зре­ ченням ординців від їхніх «історичних прав» на руські землі. Вітовт намагався ліквідувати Кревську унію, але добився лише комп­ ромісу. За угодою, укладеною в 1401 р. у Вільно, Вітовт визнав над собою владу Ягайла, зберігши пожиттєвий титул великого князя литовського. Після смерті підвладні йому землі мали повернутися до складу Польщі. Значно виріс авторитет Вітовта як у межах власних володінь, так і поза їх кордонами після битви при Грюнвальді (1410 р.), що відбулася між військами Тевтонського ордену й об’єднаною польсько-литовсько-українською армією. На чолі союзницьких військ стояли польський король Ягайло та великий князь литовський Вітовт, який привів із со­ бою литовські частини, а також українські війська з Поділля, Києва, Стародуба, Луцька, Володимира, що нараховували майже 40 тис. воїнів. До складу союзницьких військ входи­ ли смоленські полки, загони кримських татар і чеські найманці. Бій завершився поразкою Тевтонського ордену. Унаслідок цього був зу­ Великий князь пинений німецький наступ на схід. Вітовт. Гравюра. XVI cm.

§ 2 0 —21. Політичний статус українських земель...

Я. Матейко. Грюнвальдська битва. 1875-1878 рр.

Використавши сприятливу ситуацію, Вітовт зміцнив межі ЛитовськоРуської держави біля Чорного моря (між Дніпром і Дністром). Він збуду­ вав укріплення в Барі, Брацлаві, Звенигороді, Жванці, Черкасах, у пониззі Дніпра, міста Чорногород і Білгород на Дністровському лимані. У Хаджибеї (майбутня Одеса) був порт, через який вивозили хліб у Візантію. Прагнучи закріпити за собою та своїми землями суверенітет щодо Польщі, Вітовт вирішив коронуватися. Папа Римський надіслав йому королівську корону. Ця подія мала відбутися в Луцькому замку в 1430 р. На коронацію прибуло багато гостей — європейських правите­ лів і послів. Однак в останній момент між польським королем Ягайлом і Вітовтом виникла якась суперечка, і коронація так і не відбулася. У внутрішній політиці Вітовт проводив політику централізації1, спрямовану на ліквідацію автономії2 руських князівств. Усуваючи від управління державою князів із династії Рюриковичів і Гедиміновичів (серед яких було багато православних), він замінював їх на нетитулованих шляхтичів-католиків. Прагнучи зменшити політичну роль у країні удільних князів, він зрівняв їх у правах із боярством і рядовою шляхтою. Вітовт ліквідував найбільші удільні князівства на території України: Волинське, Новгород-Сіверське, Київське, Подільське. У 1394 р. усунув з Києва князя Володимира Ольгердовича, а з Поділля — братів Коріатовичів. Замість князів на цих землях почали правити велико­ князівські. намісники. Будучи сам католиком та активно підтримуючи католицьку віру, проводив політику утиску православної віри. Так, за умовами Городельської унії (1413 р.), некатолики не допускалися до участі в раді великого князя литовського та найвищих урядових постів. Така антируська й антиправославна політика Вітовта викликала велике незадоволення серед населення. Вона не сприяла порозумінню між ві­ руючими двох відгалужень християнства. 1Централізація — зосередженя керівництва в єдиному центрі. 2Автономія — самоврядування окремої території в межах певної держави.

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ... ^

8 . Правління Свидригайла

Після смерті Вітовта в 1430 р. литовські та руські феодали без пого­ дження з польським королем Ягайлом на сеймі у Вільно обрали вели­ ким князем литовським Свидригайла О льгердовича, відомого своїм негативним ставленням до унії Литви з Польщею. Невдовзі після цього між Ягайлом і Свидригайлом розпочалася вій­ на за володіння Поділлям. У 1430-1431 рр. польське військо здобуло Кам’янець, Володимир-Волинський, обложило Луцьк. На Волині й Поділлі розпочалася війна проти загарбників. Невдалі військові дії Свидригайла та його підтримка руських пра­ вославних феодалів, що посіли провідне місце при князівському дво­ рі, викликали невдоволення литовців. У 1432 р. вони обрали великим князем литовським Сигізмунда (брата Вітовта), який відновив унію Литви з Польщею. Свидригайло вирішив боротися за втрачений великокнязівський стіл. 30-і роки XV ст. пройшли в боротьбі між Свидригайлом, підтри­ муваним руськими князями, знаттю й частиною литовської еліти, і Сигізмундом, який опирався на дрібну католицько-литовську шляхту й підтримку Польщі. Намагаючись позбавити Свидригайла опори, Сигізмунд привілеєм1 від 1432 р. зрівняв православних феодалів у правах із литовськими феодалами-католиками. Унаслідок цього Свидригайло втратив підтримку в Білорусі. 1 вересня 1435 р. під Вількомиром від­ булася вирішальна битва, де Сигізмунд розгромив Свидригайла та його прибічників — руських князів, стан яких зазнав величезних утрат, — 13 князів було вбито, 42 потрапило в полон. Після цього Свидригайло змушений був відмовитися від боротьби за великокнязівський престол. 9 . Відновлення й остаточна ліквідація Київського та Волинського удільних князівств

Руські князі не змирилися з поразкою. Вони організували змову й у 1440 р. вбили Сигізмунда. Литовські магнати на чолі з новообраним великим князем Кази­ миром IV Ягайловичем (1440-1492), щоб відновити внутрішній мир у державі, були змушені піти на поступки місцевим князям і боярам. Було відновлено Київське та Волинське удільні князівства й надано їм автономію. Так, нащадки Володимира Ольгердовича повернулися в Київське князівство, звідки їх свого часу усунув Вітовт. Київським кня1Привілей — в епоху феодалізму так називали грамоту, якою надавалися або стверджувалися певні права й переваги, пільги для окремих осіб, груп людей або суспільних станів.

§ 20—21. Політичний статус українських земель...

зем став О лександр (О лелько) Володим ирович (1440-1470). Свидригайло отримав пожиттєвий титул великого князя з уділом на Волині, де, ото­ чений своїми вірними союзниками-русинами, князював у Луцьку до самої смерті. Однак поступки православним князям і боярам Волині та Київщини були тимчасовими. Опираю­ чись на підтримку польських феодалів, литовський уряд уже на початку 50-х років XV ст. взяв курс на остаточну ліквідацію залишків автономії українНевідомий автор. ських земель. У 1452 р., після смерті Свидригайла, Князь Олелько Волинське князівство припинило своє існування. Володимирович У 1471 р., після смерті князя Семена Олельковича, Київське кня­ зівство також було ліквідоване. Великий князь литовський і король Польщі Казимир IV призначив воєводою в Київ знатного литовцякатолика Гаштольда. Кияни були обурені тим, що ними буде правити католик, та ще й з некнязівського роду, і відмовилися впустити його в місто. Гаштольд здобув Київ лише за допомогою війська. «На Києві князи пересташа бьіти, — зазначав літописець, — а вмісто князей воє­ води насташа». Після скасування місцевої автономії Волинь і Київщина були пере­ творені на воєводства, очолювані намісниками-воєводами, що підля­ гали безпосередньо владі великого князя. Автономія українських кня­ зівств була остаточно ліквідована. Князь Любарт, магнат, шляхта, Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське, великокнязівська рада, Кревська унія, великі князі ли­ товські Вітовт, Свидригайло, київський князь Олелько Володимирович, привілей. Завдання та запитання З якого часу в Галичині було введене польське судочинство? Яка релігія була панівною у Великому князівстві Литовському? Який титул отримав Вітовт у 1392 р.? Хто був останнім київським князем у XV ст.? Завдяки чому Південна Київщ ина та Східне Поділля відійшли до Л итовської держави? 6 . На контурній карті замалюйте землі, о б ’єднані в Руське воєвод­ ство в середині XV ст. Які ще воєводства були утворені в Польщі з українських земель?

•Ж

і

X

Щ

191 4

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ... 7 . У зошиті на стрічці часу зробіть позначки, коли та які українські землі були підпорядковані Великому князівству Литовському. 8. Позначте на контурній карті кордони Литовсько-Руської держави ча­ сів Вітовта та місця, де він збудував укріплення від зовнішніх ворогів. 9. Прочитайте уривки з історичних джерел і визначте, для якої держави була характерна власне така політика щодо українців. 1. «...Як траплялося, що була панна-одиначка з маєтністю або багата вдова, то королі посилали на Русь своїх шляхтичів, допомагали їм сво­ їми впливами, тож отак, часто женячись, наповнили Русь і запровади­ ли правовірну католицьку віру...» 2. «...Старого не порушуємо, а нового не впроваджуємо...» А Б В Г

1— Польща, 2 — Польща 1 — Литва, 2 — Литва 1 — Польща, 2 — Литва 1 — Литва, 2 — Польща

Чому литовцям у Великому князівстві Литовському належала провідна політична роль, а українцям і білорусам — культурна, економічна? Висловте судження, чому князь Ягайло уклав Кревську унію. Охарактеризуйте князя Свидригайла як політичного та державного діяча. 13. Прочитайте уривок з історичного джерела та дайте відповідь на запи­ тання. «...Упокоївся князь Семен Олелькович. Після його смерті Казимир, король польський... посадив воєводу з Литви Мартина Гаштовта, ляха, якого не хотіли місцеві прийняти не тільки тому, що не був князем, а більше тому, що він був ляхом, одначе, будучи примушені, погодилися...» • Про яку історичну подію йдеться? А Б В Г

ліквідація ліквідація ліквідація ліквідація

Волинського удільного князівства, 1452 р. Київського удільного князівства, 1470 р. Волинського удільного князівства, 1470 р. Київського удільного князівства, 1471 р.

14. Чи можна назвати централізаторську політику князя Вітовта прогре­ сивною, такою, що йшла на користь більшості населення? Проаналізуйте, чим закінчився перший похід польського короля на га­ лицькі землі, 16. Проаналізуйте, якими заходами польські королі намагалися тісніше зв ’язати Польщу й Галичину. 17 *. Уявіть, що ви журналіст і вам потрібно написати статтю на тему «Посту­ пова ліквідація автономії українських князівств у XIV—XV ст.». Насампе­ ред потрібно скласти план статті. Зробіть це у своїх зошитах.

Р ^ 192 _Щ г

док

м

§ 22. Держава Феодоро та Кримське ханство

§ 22 . ДЕРЖАВА ФЕОДОРО ТА КРИМСЬКЕ ХАНСТВО • Пригадайте, що вам відомо з історії стародавнього світу про колонізацію причорноморських територій. <^у 1. Середньовічна держава Феодоро

Кримський півострів з античних часів був батьківщиною багатьох народів. Тут жили таври, скіфи, давні греки, сарматські племена аланів. З часів Великого переселення народів сюди перебралися частина готів, гунів і слов’ян. У ранньому Середньовіччі за Крим боролися Хозарський каганат і Візантійська імперія. Розгром каганату Святославом Ігоровичем у 965-968 рр. сприяв посиленню в Криму впливу Візантії. У XII ст. в степовій зоні півострова поселилися половці. Візантій­ ці контролювали південне морське узбережжя з розташованими там містами. Після захоплення Константинополя хрестоносцями в 1204 р. візантійські володіння в Криму стають зоною боротьби між Венеціан­ ською та Генуезькою торговими республіками. Урешті після ряду угод із Золотою Ордою генуезці закріпили за собою південно-східне узбе­ режжя Криму. Центрами їхніх володінь стали портові міста Кафа (нині Феодосія), Джаліта (Ялта), Лупіко (Алуика) та ін. На початку XV ст. в південно-західній частині Криму, яка раніше належала Візантії, утворилося князівст во Феодоро. Його столицею було місто з такою самою назвою на горі Мангуп. Із письмових дже­ рел відомо, що Феодоро було залежним від Золотої Орди. Найважли­ вішими населеними пунктами, окрім столиці Феодоро (Мангуп), були фортеця й порт Каламіта, які пізніше отримали назву Інкерман, замок і поселення Фуна біля сучасної Алушти та замок на горі Сандик-Кая південніше сучасного Бахчисарая. Населення князівства сповідувало православ’я. Місто Феодоро було центром митрополії, яка підпорядковувалася Константинополь­ ському патріархові.

ш

г

у--** .‘Vм ш

. їШ

Л •,г

Герби князів Феодоро з фортеці Фуна. 1459 р.

Цитадель Мангу па. Су часне фото

Фортеця Каламіта. Сучасне фото

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ...

Етнічний склад населення був неоднорідний. Відомо, що там про­ живали греки, готи, алани, татари, караїми1. Політика князівства базувалася на союзі з православною Візантією. Дружні відносини були в держави Феодоро і з кримським улусом12 Зо­ лотої Орди, а згодом — із Кримським ханатом3. А ворогували феодорити з Генуезькою колонією в Кафі. Війни велися за володіння торго­ вельним портом Чембало (Балаклавою). У 1453 р. турки-османи оволоділи Константинополем. Слідом за столи­ цею османи підпорядкували собі всі володіння зруйнованої Візантійської імперії. У 1475 р. сильний турецький флот захопив південне узбережжя Криму. Півроку оборонялася столиця Феодоро, але турки оволоділи міс­ том, полонили й стратили його володаря. Після цього князівство Феодоро разом із генуезькими колоніями стало провінцією Османської імперії. 4 ^ 2. Утворення Кримського ханства. Гіреї

Під час монгольської навали на руські землі під владу монголів по­ трапив і Крим. Якщо Чернігівщина, Новгород-Сіверщина, Київщина та певною мірою Галицько-Волинська держава були у васальній за­ лежності від монгольських х а н ів , то південноукраїнські степи та Крим, де проживали тюркомовні кочовики, зокрема половці, безпосередньо ввійшли до складу Золотої Орди. Було створено улус із центром у місті Солхаті (нині Старий Крим), який підлягав ХАН —титул монарха, ханам Золотої Орди. феодального правителя в Усі народи й племена, які з найдавніших багатьох країнах Сходу в часів населяли Крим, стали предками сучас­ середні віки, а також особа, них кримських татар. Спільну назву «тата­ яка мала цей титул. ри» вони отримали після монгольської навали. У XIII ст. до кримських міст почала переселятися значна кількість вір­ мен та італійців. Італійці, зокрема генуезькі купці, почали засновувати на Кримському узбережжі свої факторії4, що стали головними посередника­ ми в торгівлі між Сходом і Заходом. Найбільшою факторією в Криму, заснованою в другій половині X III ст. на місці давньої Феодосії, була Кафа, яка незабаром перетво­ рилася на великий центр торгівлі. Недобру нам’ять Кафа залишила як 1Караїми — нащадки хозар, які сповідують іудейську релігію. Майже тисяча караїмів досі проживає в Криму. 2Улус — удільне володіння монгольського хана на території Центральної Азії та Східної Європи. 3 В історичній літературі терміни «ханство» і «ханат» використовують як си­ ноніми. 4 Факторії —торговельні й військово-адміністративні населені пункти.

У 194

§ 22. Держава Феодоро та Кримське ханство

невільницький ринок. Тут кримські воїни збували захоплених під час набігів на сусідні землі бранців, яких потім генуезькі купці вивозили до Генуї та Александрії, де продавали в рабство. Крім Кафи, генуезьки­ ми факторіями стали Чембало (Балаклава), Солдайя (Судак), Босноро (Керч), Тана в гирлі Дону та ін. У давнину Кримський півострів називали Тавріею. У XIII ст. тата­ ри називали Кримом місто Солхат. Поступово, у Х ІУ -Х У ст., назва по­ ширилася на весь півострів. («Кирим» у перекладі з татарської означає «рів, укріплення»). КРИМСЬКЕ ХАНСТВО

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ...

Послаблення центральної влади в Золотій Орді призвело до її роз­ паду на окремі ханства й орди. Протягом 20-40-х років XV ст. під керівництвом нащадків Чингісхана — Гіреїв — від Золотої Орди від­ окремилося Кримське ханство. У 1449 р. Хаджі-Гірей проголосив себе незалежним володарем Криму. Однак самостійним Кримське ханство , було недовго. Незабаром воно потрапило в С УЛ ТА Н —у країнах Схо- залежність до Османської імперії. У 1478 р. д у - титул монарха, а також хан Менглі. П рей визнав себе васалом туосооа, яка має цей титул. рецького султ ана. ш *- ЦІКАВО ЗНАТИ Мандрівник М. Литвин у своїй книжці «Про норов татар, литовців і московитян» писав, що Х а д ж і-Г ір е й народився в литовському місті Троках (нині Тракай) і перебував під охороною великих князів — Вітовта, а потім Сигізмунда. У 1428 р. він розпочав боротьбу за Крим. У 1443 р. Хаджі-Гірей став зватися ханом (тоді ж закінчилася багаторічна боротьба за незалежність Криму від Золотої Орди). Створена ним у 1449 р. держа­ ва — Кримське ханство — проіснувала майже три з половиною століття. Перша столиця була в місті Солхат, а згодом її перенесли в Бахчисарай. Засновник держави, зміцнивши свою владу, побудував багато мечетей і шкіл, сприяв осілості татар, розвитку землеробства й ремесел, допома­ гав християнським монастирям. До сьогодні збереглися руїни збудованої ним мечеті в унікальному печерному місті Чуфут-Кале та його усипальни­ ця, де згодом поховали і його сина Менглі-Гірея, онука Сахіб-Гірея. Утім, самостійністю новостворена держава насолоджувалася недов­ го — за ЗО років Османська імперія зробила Кримське ханство своїм ва­ салом. У Кафі поселився представник султана, який збирав данину. Зби­ рати було що: на той час Крим мав вигляд райського саду фруктів і овочів. Він був своєрідним рогом достатку, наповненим різними сортами яблук, слив, черешень, кавунами й динями, горіхами, медом, відбірним вино­ градом. Вироби кримських ремісників цінувались у багатьох країнах. Крим був також визначним центром мусульманської освіти й мистецтв. Цікавими є міжкультурні відносини українців і кримських татар. Етно­ граф Філарет Колесса й композитор Микола Лисенко відзначали спо­ рідненість мелодики пісень та інструментальної музики двох народів. Художник Микола Самокиш, який тривалий час жив у Криму, указував на спільні мотиви в орнаментах вишивок, створених татарками й українка­ ми. Згодом виявилося, що подібною була й історична доля цих двох на­ родів, об’єднаних однією Батьківщиною. 3 . Суспільний устрій і культура Крим ського ханства

Кримські хани зберігали зовнішні ознаки суверенітету: карбували власну монету, здійснювали судочинство, мали митний кордон і право

§ 22. Держава Феодоро та Кримське ханство

на самостійні зовнішні відносини. Однак турецькі султани одержали два суттєві важелі впливу на ханат. Вони могли усувати й призначати ханів і залучати кримські війська до військових походів. Кримський ханат за своїм державним устроєм нагадував об’єд­ нання кочових племен, на чолі яких стояв воєнний ватажок — хан. Він був одночасно верховним головнокомандувачем, правителем і власником території. Йому належала п’ята частина воєнної здобичі. При ханові діяв дорадчий орган (диван), до якого входили його за­ ступники, головний тлумач ісламу та беги — ватажки татарських і ногайських племінних об’єднань. З а віросповідною ознакою татари й ногаї були мусульманами. У містах Криму проживало переважно немусульманське населення: греки, вірмени, євреї та ін. Відповідно до віросповідання вони організо­ вувалися в самоврядні громади. Кількість бранців — ясир (переважно з українських земель) — у п’ять разів перевищувала кількість підданих кримського хана. У Криму була поширена практика відпускати рабів на волю. Колишні невільники, які залишалися жити в ханаті, упродовж одного-двох по­ колінь зливалися з місцевим населенням, ставали членами мусульман­ ських або інших віросповідних громад. Тож не дивно, що візерунки на татарських голов­ ЯСИР —бранці, полонені, них уборах повторюють узори київських і яких захоплювали турки й татари під час розбій­ подільських вишиванок. Культура Кримського ханату, як і його на­ ницьких нападів на укра­ селення, була неоднорідною. Кримські тата­ їнські, російські й польські землі з XV ст. до 60-х років ри розмовляли кримськотатарською мовою, XVIII ст. у якій відчувався суттєвий вплив половецької. Нетюркські народи Криму створили власні НЕВІЛЬНИК - 1. Те саме, мови, що були близькі до кримськотатарської. що раб. 2. Той, кого взяли в Література Кримського ханату розвивалася полон або насильно понево­ лили. під впливом перських і османських взірців.

Ханські воїни виводять ясир. Гравюра з угорської хроніки. XVст. 197 і»1

Д гі

ж+я а г

"»Кг*«

*^

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ...

Серед ремесел найбільшого розвитку набули оздоблення метале­ вих виробів (чеканка, інкрустація), обробка шкіри та виробництво ки­ лимів. Значним був видобуток солі. Її вивозили на українські землі й до Османської імперії. У Східній Європі та Туреччині користувалися попитом татарські луки. Однак найбільші прибутки населення Крим­ ського ханату мало від воєн і работоргівлі. ^ 4. Походи кримських ханів на українські землі та їх наслідки У 1482 р. кримський хан Менглі-Гірей як союзник московського князя Івана III здійснив похід на Литовсько-Руську державу. Його ме­ тою став Київ. Літопис сповіщає, що Менглі-Гірей «град Кнев взяв и огнем сожже... полону безчисленно взяша, і землю Киевскую учиниша пусту». Відтоді українські землі майже не знали спокою. Із середини XV ст. до середини XVI ст. війська кримських ханів учи­ нили 86 великих грабіжницьких нападів на українські землі. За своїми наслідками набіги, організовані кримськими ханами, в Україну в X V XVI ст. були не менш руйнівними, ніж монгольська навала. У резуль­ таті — величезні втрати населення, передусім незахищеного міськими мурами, тобто сільського. Демографи1 підрахували: утрати України від набігів кримських ханів становили 2-2,5 мли осіб. Напади кримських ханів спричинили зникнення української люд­ ності на Чорноморському узбережжі, а згодом і північніше. Південносхідні українські землі — Наддніпрянщина й Побужжя аж до Полісся й Західного Поділля — систематично спустошувалися. Черкаси, Канів, Кам’янець-Подільський, Бар, Вінниця стають українськими прикор­ донними містами. Феодоро, Мангуп, Каламіта, султан, улус, невільник, ясир, Кримське ханство (ханат), хан, Хаджі-Гірей, Менглі-Гірей, Солхат, Бахчисарай.

Завдання та запитання Які народи населяли Кримський півострів: а) за античних часів; б) з часів Великого переселення народів? Які народи суперничали за Крим у ранньому Середньовіччі? Яку релігію сповідувало населення князівства Феодоро? Які народи становили населення князівства Феодоро? Покажіть на карті (с. 195) або в історичному атласі, де розташовува­ лася держава Феодоро. Позначте на контурній карті факторії генуезьких купців у Криму.

1Демографія —наука, що вивчає кількість і склад народонаселення.

§ 23. Суспільне життя в Україні

7 * . Замалюйте різними кольорами на контурній карті землі сучасної України, які в ХІУ-ХУ ст. були підвладні іншим державам. Зробіть від­ повідні написи. 8 . Позначте на контурній карті стрілками напрямки набігів турецьких і кримських ханів на українські землі. Які міста стали прикордонними й стримували ці набіги? Розкрийте перебіг боротьби за Крим між різними державами. Якою була зовнішня політика правителів держави Феодоро? Хто, коли і в який спосіб підкорив державу Феодоро? Чому, на вашу думку, під час набігів турецьких і кримських ханів знач­ ну кількість людей забирали в полон?

§ 23 . СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ •

Пригадайте, іцо означають терміни «князь», «шляхта», «боярство». Хто такі феодали, сеньйори й васали?

1. Соціальна структура1українського суспільства Соціальна структура українського суспільства була неоднорідною. Залежно від того, до якої держави відійшли українські землі, вона мала свої особливості. В основі соціальної піраміди, як і раніше, перебували селяни. Серед них були як особисто вільні, так і прикріплені до свого наділу. Цей поділ не був остаточним, і статус селянина міг змінюватися. Вільними селянами й утікачами, які приходили жити в міста, поповнювалася така верства насе­ лення, як міщани. Після смерті Вітовта з другої третини XV ст. розпочинаються набіги кримських татар на Україну. Постійна загроза з півдня призвела до уповільнення процесу заснування й роз­ витку міст на Поділлі й у Південній Київщи­ ні. Для міст інших регіонів України на той □ шляхта (2,5 %) □ селяни час стає характерним збільшення кількості □ міщани іноземців — поляків, німців, вірмен, італій­ □ духівництво (2,5 %) ців, євреїв. У Галичині польське населення Діаграма соціальної з’являється і в селах. Сюди переселяються структури українського дрібна шляхта й католицькі ченці. Д ухівниц­ суспільства ХІУ-ХУ ст. тво продовжувало відігравати важливу роль 1 Соціальна структура —будова і склад суспільства; життя та відносини різ­ них суспільних верств. ■

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ...

у житті українського суспільства. Після приєд­ нання більшості земель Галицько-Волинського князівства до Польщі та підписання Кревської унії на українських землях, крім православного, з’являється й католицьке духівництво. Привілейованою верствою населення, яка не платила податки, зате несла збройну служ­ бу, була гиляхта. Це єдина верства населення середньовічного суспільства Польщі та Литви, яка брала участь у політичному житті дер­ жави та мала привілеї. Обіймати державні по­ сади мали право лише представники шляхти. □ магнати У суді слово шляхтича не потребувало жод­ Діаграма шляхетського них підтверджень. За образу шляхтича про­ стану•/ ХІУ-ХУ ст. столюдинові відрубували руку. Крім станових привілеїв (володіння земельною власністю, наявність герба), шляхтич мав і обов’язки, найголовніший з яких — боронити зі зброєю в руках свою батьківщину. Якщо ж шляхтич переселявся в місто та починав займатися ремеслом чи торгівлею, то він утрачав свої привілеї. У разі ж причетності до крадіжки позбавлявся й звання шляхтича. Ш ляхта не була однорідною, а поділялася на кілька прошарків — дрібна, середня та велика (магнати). Дрібна та середня шляхта (зем’яни, кінні слуги, княжі слуги) отримувала в користування землі за несення військової служби. Крім того, до обов’язків шляхти входило утриман­ ня в доброму стані фортець та оборонних споруд. Інколи відмінність між селянами та збіднілою дрібного шляхтою була незначною. Однак ці дві верстви ніколи не зливалися. Адже належність до збройного люду гарантувала шляхтичам особисту незалежність і свободу. Шляхта, яка походила від колишніх бояр, називалася панами та володі­ ла спадковими вотчинними землями. Князі й пани брали участь у велико­ князівській раді (панирада), що складалася з найвпливовіших і найбагатших родин, і впливали на перебіг політичних подій у Литовській державі. На відміну від земель, що входили до складу Литовської держави, де пани були місцевого руського походження, у Галичині, що відійшла до Польщі, панівну верхівку становили переважно поляки. Місцеві руські бояри після невдалої боротьби з Польщею або повтікали до сусідньої Волині, або ополячилися, злившись із польською знаттю. Перейнявши католицьку віру та польську мову, вони обіймали високі пости в Поль­ ській державі, поступово втрачаючи зв’язок із власного культурою та історією. Тільки дрібна руська шляхта залишилася вірною власній мові, культурі, православній вірі, традиціям дідів і батьків. 200

§ 23. Суспільне життя в Україні

2. Панівні верстви населення, їхнє повсякденне життя. Князь Костянтин Острозький На Волині панівні верстви переважно складалися з місцевих русинів. Однак якщо пани майже виключно були місцевого, руського походжен­ ня, які зберегли свою національну ідентичність, то князі були нащадка­ ми двох давніх династій —руськихРтриковичів і литовських Гедиміновичів. Князі мали величезні земельні маєтки та неабияку владу — збирали податки, самостійно судили своїх підданих. Тільки князі мали право запечатувати листи червоним воском, як це робили королі. Великокня­ зівська влада обмежувалася лише присягою вірності великому князю й обов’язком допомагати йому під час війни. У походах місцеві князі ви­ ступали на чолі власних військових загонів із своїми корогвами1. Князі у Великому князівстві Литовському були вищою, найбільш замкненою верствою суспільства. Доступ до неї давало тільки право народження. Ні багатство, ні доблесть, ні слава не давали титул князя. Князем міг стати тільки син князя. Усе це піднімало їх над шляхтою. Розшарування князівської верстви не привело до втрати значення кня­ зівського титулу. Навіть коли князі розорялися, утрачали свої маєтки та за майновим станом опускалися до рядової шляхти, вони все одно займали перші місця у великокнязівській раді. Князі пиш алися своїм походженням, пам’ятаючи, що вони нащ ад­ ки могутніх володарів Русі-України. Найвищ і державні посади у Ве­ ликому князівстві Литовському та Польщі обіймали, як правило,

Зразки гербів: а) герби Великого князівства Литовського «Погоня»; б) герб давньоруської знатної родини Острозьких-Заславських; в) герб давньоруської знатної родини Збаразькнх-Вишневецьких; г) герб давньоруської знатної родини Корецьких-Сангушків-Чорторийських. Кінець X IV -X V I ст. 1Корогва — 1. Полотнище, яке є емблемою країни, військової частини, організації тощо (синоніми — прапор, знамено, стяг)-, 2. Прикріплене до довгого держака по­ лотнище чи бляха із зображенням святих, що несуть під час хресного ходу.

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ...

представники князівських родин. Так, першим волинським воєводою1 був князь Олександр Чорторийський, першими белзькими воєводами — князі з роду Правдзіч, брацлавськими — Роман і Григорій Сангушки. Князівські та панські двори були значними осередками культури. Вони впливали на розвиток писемності й книжної культури, а також науки, літератури, поезії та музики. У князівських канцеляріях був досить високий рівень діловод­ ства. Тут складали офіційні акти, формували архіви та бібліотеки, ре­ дагували літописи (нерідко за участю самих князів), перекладали й переписували книги. Більшість князів і шляхти, крім рідної, володіла латинською й польською мовами. У князівських дворах відбувалися прийоми посольств, засідала ианирада, проходили банкети, були музиканти, жонглери, лікарі й астрологи, організовували лицарські турніри, змагання, полювання та інші забави з церемоніалами, утримували звіринці. Князі, будучи організаторами війська та керуючи розвитком вій­ ськової справи, часто виступали ініціаторами й авторами технічних нововведень. Серед князівсько-шляхетської еліти було звичною справою підтриму­ вати православну церкву. Князі часто виступали покровителями (патрона­ ми) монастирів і храмів. До наших днів дійшли відомості про добрі справи київського князя Семена Олельковича, який відновив Успенську церкву Києво-Печерського монастиря, що була розорена ще Батиєм. Інші пред­ ставники шляхти також заповідати православним церквам гроші, коштовності, книги та навіть маєтки. Однією з найбагатших і найвгіливовіших кня­ зівських родин були Острозькі, які вели свій рід від волинської гілки Мономаховичів. їм належача третина земельних володінь Волині, міста Острог, Ізяслав, Корець та ін. Острозькі були учасниками повстання проти польського короля, воювали на боці Свидригайла. Яскравим представником цієї князівської родини був Костянтин Острозький Невідомий автор. (1 4 6 0 -1 5 3 0 ). Протягом життя він обіймав різні ви­ Князь Костянтин сокі державні посади —був брацлавським і вінниць­ Острозький. XVII ст. ким намісником, луцьким старостою2, а згодом і ве‘ Воєвода — у Польщі та Литві королівський намісник у мирний час і воєна­ чальник під час війни. 2 Староста — представник великого князя, який здійснював управління ста­ роством. Староство —частина державних королівських земель у Польщі та Вели­ кому князівстві Литовському.

ь *202 , К г А 4/

і

і а »

» і

г

'

а

1

Я , ^ лАл Р

•

Т_ і

§ 23. Суспільне життя в Україні

ликим гетьманом литовським. Очолювані Костянтином Острозьким загони понад 60 ГЕТЬМАН (від старонім. Hauptmann —команду­ разів сходилися в боях із військами крим­ в а ч ) —так у П о л ь с ь к о ських ханів. Він прославився насамперед Л и т о в с ь к і й державі нази­ тим, що зумів домогтися перелому у війні з вали головнокомандуючого кримськими татарами, застосувавши нову, військами. У X V Iвинайдену ним самим тактику ведення бою. XVII ст. — керівник Війська Запорозького. На ворога нападали, коли той повертався, обтяжений здобиччю й бранцями, утратив­ ши швидкість і маневреність. Найбільш відомі та переможні битви від­ булися під Вишнівцем на Волині (1 5 1 2 ) і на річці Ольшаниці на Ки­ ївщині (1527). Натиск південних сусідів було зупинено, а спустошені ними південні райони Поділля та середньої Наддніпрянщини знову по­ чали заселятися. Костянтин Острозький брав участь у литовсько-мос­ ковських війнах. Будучи великим гетьманом литовським, завдав нищів­ ної поразки московському війську в битві під Оршею (1514). Костянтин Острозький із 30-тисячним військом переміг 80-тисячну армію московитів, зупинивши московську експансію на українські землі. Будучи православним, Костянтин Острозький надавав чималу ма­ теріальну й політичну підтримку розвиткові церковно-культурного життя. Він боровся за відновлення духовної величі Києво-Печерської лаври. Як визначну людину свого часу його з великими почестями поховали в цьому святому місці. Протягом усього литовсько-руського періоду князівська верства за­ лишалася носієм і виразником державницьких традицій українського народу. Вона зберігала та передавала наступним поколінням історичну пам’ять про державну велич і силу княжої Русі й істотно впливала на всі галузі життя суспільства. 4 ^ 3. Церковне життя на українських землях

У Великому князівстві Литовському православна церква була не тільки духовною наставницею народу, а й відігравала значну політич­ ну роль. З XIV ст. Литовська та Московська держави змагалися за право називатися центром «збирання руських земель». Для цього вони ви­ користовували православну церкву, яка була символом історичної пам’яті народу. У цій боротьбі важливим питанням було місцезнахо­ дження митрополії. Після монгольської навали резиденція митрополитів київських формально залишалася в зруйнованому Києві. Але фактично напри­ кінці X III ст. вони перебралися спочатку у Владимир на Клязьмі,

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ...

а згодом у Москву (1325 р.). Однак офіційно Київ продовжував за­ лиш атися центром митрополії, а самі митрополити далі титулувалися «Київський і всієї Русі». Фактичне перенесення резиденції Київського митрополита до Пів­ нічно-Східної Русі поставило Галицько-Волинське князівство перед необхідністю створити свою митрополію. За правління короля Юрія Львовича була створена Галицька митрополія, яка з перервами існу­ вала протягом XIV ст. Наприкінці XIV ст. її ліквідовують і Київська митрополія знову стає єдиною. Церковні парафії, що підпорядковувалися Київському митрополи­ ту, виявилися розділеними між двома державами — Московською й Литовською. Кожна сторона намагалася мати свого ставленика на ми­ трополичій кафедрі й посилала до Константинополя на висвячення в митрополити свого кандидата. Боротьба двох держав за панування в церковній сфері призвела до розколу Київської митрополії. У грудні 1448 р. собор (зібрання) єписко­ пів у Москві обрав, не питаючи згоди Константинополя, митрополитом рязанського єпископа Іону. Це був останній митрополит, який титулу­ вався «Київський і всієї Русі». Його наступник уже називав себе «Мос­ ковський і всієї Русі». І хоча Константинопольський патріарх не визнав цього рішення, з 1448 р. православна церква в Московському князівстві стала автокефальною, тобто незалежною від Константинополя. Православна церква на українських землях залишалася під управ­ лінням Константинопольського патріарха. Він у 1458 р. висвятив на Київську митрополію Григорія Болгарина. Москва не прийняла його. А Казимир IV, великий князь литовський і король польський, визнав повноваження Григорія. Так, із колись єдиної Київської митрополії утворилося дві — Московська й Київська. Одна з умов Кревської унії передбачала хрещення Литви за като­ лицьким обрядом. Латинська церква витіснила православну й зайняла панівне становище в Литві. Католицька церква спиралася на підтрим­ ку держави — звільнялася від податків, а чотири католицькі єпископи брали участь у князівській раді. Натомість православне духовенство піддавалось утискам — його змушували платити податки, заборонялося будівництво нових церков, обмежувалися богослужіння. Великий князь мав право втручатись у внутрішні справи православної церкви — само­ стійно призначав вищих духовних сановників. Однак українське насе­ лення, як у Польщі, так і в Литовському князівстві, залишалося пере­ важно православним. Корогва, воєвода, магнат, панирада, староста, гетьман.

Ш

204

§ 24. Господарське життя в Україні

Завдання та запитання Хто такі «радні пани» у Литовській державі? З якої верстви населення походили магнати? Де було поховано князя Костянтина Острозького? За яких обставин Григорій Болгарин став Київським митрополитом? Пригадайте з курсу історії середніх віків «феодальну драбину» та на­ малюйте в зошитах структуру українського суспільства у Великому князівстві Литовському в першій половині XV ст. Складіть історичний портрет князя Костянтина Острозького. Проаналізуйте процес розпаду єдиної Київської митрополії на дві — Московську та Київську.

Ш

8. Чому, на вашу думку, ми кажемо, що в Україні були запроваджені фео­ дальні відносини європейського зразка? 9*. Як ви вважаєте, чи необхідно незалежній державі мати автокефальну помісну церкву? Обґрунтуйте відповідь.

10. Уявіть себе мандрівником, який потрапив до князівського двору в XV ст. Зробіть опис побаченого там (заняття людей, споруди, книги тощо) у формі подорожніх записок.

§ 24 . ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ

% •

Пригадайте, хто з українських видатних поетів був кріпаком? Поясніть на його прикладі зміст такого явища, як кріпацтво.1

1. Сільське господарство. Становище й повсякденне життя селянства Основою економічного життя України в XIV—XV ст. залишалися землеробство, скотарство й традиційні промисли: мисливство, рибаль­ ство, бортництво. Постійні татарські набіги призвели до перетворення просторих ро­ дючих земель на південь від Брацлава, Корсуня, Черкас, Полтави на «Дике поле». Там розвивалась особлива форма господарювання — сезон­ не «уходництво». Мешканці прикордонних міст і сіл ішли на літні про­ мисли — «уходи». Вони ловили й в’ялили рибу, полювали, збирали мед. У різних місцевостях України рівень розвитку землеробства був неоднаковим. Найвищим він був на західноукраїнських землях. Вод­ ночас у південноукраїнських степах, що славилися своїми багатими ґрунтами, землеробство не могло розвиватися через небезпечне сусід­ ство з кримськими кочовиками. Тут більше були поширені промисли. Крім землеробства, розвивалося тваринництво, городництво, бджі­ льництво, у панських маєтках і при монастирях — садівництво.

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ...

У селянських господарствах, що й надалі мали натуральний характер, виробляли сукно й полотно, вичиняли шкіри та робили упряж для ко­ ней і волів, шили одяг, виготовляли дерев’яні речі для господарства та побуту, гончарний посуд. Майже в кожному селі був свій коваль. Селяни, як і раніше, жили громадами, що складалися з родинних колективів — дворищ, які об’єднували декілька селянських госпо­ дарств — «дими». Дворища володіли й спільно користувалися сіль­ ськогосподарськими угіддями — сіножатями та водоймами. Сільська громада на своєму сході, що називався копа, розподіляла між дворища­ ми всі податки. У селах існував копний суд, який вели обрані громадою судді — «копні мужі». Копний суд здійснював розслідування злочинів і визначав покарання. Він діяв за звичаєвим правом і «Руською прав­ дою». Копний суд міг засудити до штрафів, відшкодування збитків, тілесних покарань і навіть смертної кари. Поступово копний суд був замінений вотчинним (панським) судом. Більшість селян уважались особисто ГОСПОДАР - 1. Той, хто вільними людьми — «похожими» — вони займається господарством, могли піти від г о с п о д а р я , виплативши веде господарство. 2. Приват­ йому відступне натурою чи грішми. Розши­ ний наймач робочої сили. рення товарно-грошових відносин, зрос­ тання виробництва продуктів землеробства призвели до змін у пра­ вовому статусі селян. Феодали починають створювати власні великі господарства — фільварки1, до яких включають і громадські землі. Селяни змушені були відробляти різні повинності. Залежно від виду повинності, селяни поділялися на данників12, тяглових3і слуг4. Так, відо­ мо, що вільні селяни-данники Волині та Київщини в першій половині XV ст. давали з одного лану5 по одному-два відра меду, по колоді (май­ же 310 л) вівса або жита та 20-3 0 грошів. У другій половині XV ст. вони мусили платити з лану вже по 20-50 грошів. Відхід селян від панів поступово обмежується, а потім і взагалі за­ бороняється. Кількість таких «непохожих» (невільних) селян у другій половині X V -X V I ст. рік у рік збільшується. 1Фільварок — велике багатогалузеве панське господарство, засноване на пра­ ці кріпаків та орієнтоване на виробництво збіжжя на продаж. 2Данник —селянин, який сплачував данину (грошову або натуральну) за ко­ ристування орними землями й угіддями. 3 Тяглий (тягловий) —заможний селянин, що працював у господарстві свого володаря, використовуючи власну робочу (тяглову) худобу й інвентар. 4 Слуга — особа, яка супроводжувала свого володаря у військових походах, служила в прикордонних фортецях, виконувала різні доручення, поєднуючи ці повинності із сільськогосподарською працею. 5Лан —земельний наділ, площа якого становить ЗО моргів, або 16,8 га. т

^ г ж

ш

§ 24. Господарське життя в Україні

Першим відомим законодавчим актом, КРІПАЦТВО —систе­ що ознаменував початок з а к р і п а ч е н н я се­ ма суспільних відносин у лянства, було рішення шляхетського сейму добу феодалізму, за якою поміщик мав право па особу, Галицької землі 1435р. Згідно з ним, селянин працю й майно підлеглих мав право піти від свого пана лише на Різд­ йому селян-кріпаків; во, давши солідну на той час суму грошей, кріпосне право. а також значну кількість продуктів харчу­ вання. Наступні державні акти Польсько­ КРІПАКИ —селяни, які го королівства та Великого князівства Л и­ господарювали на землях товського ще більше прив’язували селян до феодалів і підлягали їхній їхніх панів. До X V I ст. п ’ята частина всіх владі. Згодом (у XVIII— XIX ст.) кріпаки перейшли селян були вже к р іп а к а м и . в повну власність своїх За користування панською землею крі­ панів (їх продавали, дарува­ паки змушені були платити феодалові по­ ли, передавали в спадщину). датки. Найважчим серед них була пан­ щина — робота в господарстві власника, тривалість якої сягала від одного до чотирьох-п’яти днів на тиждень. Майнове й суспільне становище людей визначало великою мірою їхній побут. У будівництві житла зберігалися традиції Русі-України. У багатих на ліси Поліссі й Прикарпатті основним будівельним мате­ ріалом було дерево. На Поділлі та в Галичині під час будівництва жи­ тел, крім дерева, використовували камінь. Житла, сплетені з хмизу й обмазані глиною (мазанки), були характерними для степових районів Поділля та півдня Київщини. Український національний одяг продовжував традиції Русі-У краї­ ни й мав такі загальні характерні ознаки: нечисленність частин убран­ ня, простота крою, перевага світлих кольорів (домоткані тканини), спокійні барви прикрас і відсутність зайвого оздоблення. Основою національної кухні україн­ ського народу залишалися, як і в часи Русі-У країни, страви із зернових. Найго­ ловнішим у харчуванні був житній хліб, найпоширенішою в XIV ст. — кашопо­ дібна або ще більш тягуча у вигляді супів варена їжа із зерна вівса, ячменю, проса й інших злаків. Приблизно з XV ст. на сто­ лі українців з’являється звичний для нас борщ. Серед напоїв були квас, пиво та мед. Однією зі стародавніх страв, відомою в Україні в XIV ст., був вівсяний кисіль. ГоТкацький верстат тували його з молодого заквашеного зерна. Реконструкція 207

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ...

Як бачимо, землеробство мало визначальний вплив і на спосіб жит­ тя, і на харчування українців. 4^ 2 . Зростання міст. М агд еб ур зь ке право

На українських землях, що входили до складу Великого князівства Л и­ товського, зростання міст відбувалося повільно. Це було пов’язано перед­ усім із набігами кримських загонів, які постійно завдавали збитків еконо­ міці краю. У зв’язку з цим міста мали здебільшого оборонний характер. За своїми заняттями жителі міст мало чим відрізнялися від селян. Зазвичай це були промисли та землеробство на землях, розташованих біля міста. У ХІУ-ХУ ст. в Галичині та в західній частині Поділля, що входили до складу Королівства Польського, навпаки, спостерігається швидке зростан­ ня міст. Вони стають центрами ремесла й торгівлі, осередками освіти, куль­ тури та науки. Бурхливий розвиток міст був пов’язаний насамперед з уве­ денням м а г д е б у р з ь к о г о п р а в а . Про отримання цього статусу свідчили

власникам, і опинялися під їхньою владою. Спочатку їхнє становище було доволі безправне — городяни виконували безліч повинностей (у тому числі відбували військову службу в міському ополченні), сплачували численні податки (за провіз територією міста товару, за право будувати будинки, право торгувати). Згодом, з появою німецьких колоністів-ремісників і купців, міщани по­ чали укладати з власниками міст договори, які називалися магдебурзьким правом, або німецьким. За ним міста виводилися з-нід управління князівських, королівських на­ місників чи власників землі, на якій було розташоване місто, й отримували право на самоврядування з власним судочинством. Будівля магістрату. м. Кам’янець-Подільський. Органом самоврядування міста був магі­ Сучасне фото страт1, очолюваний війтом2. Війта призначав 1 Магістрат — орган міського самоврядування в містах, що користувалися магдебурзьким правом. 2 Війт — керівник місцевого (міського чи сільського) управління або само­ врядування в середньовічній Німеччині, Великому князівстві Литовському, Польщі та в Україні.

ґ'

§ 24. Господарське життя в Україні

уряд чи король, або його обирали городяни. Магістрат, до якого входили виключно мешканці міста, повністю керував міським життям —господар­ ством, фінансами, дотриманням порядку, судочинством. До магістрату обирали заможних, впливових людей, які користувалися повагою горо­ дян, мали добру освіту та були не молодшими 25 років. Магдебурзьке право сприяло розвиткові міського життя, його еконо­ мічній розбудові, зростанню чисельності населення. На території Укра­ їни першими магдебурзьке право отримали міста: Володимир-Волин­ ський (1324 р.), Сянок (1339 р.), Львів (1356 р.), Кам’янець (1374 р.).

Д О КУ М Е Н ТИ СВІДЧАТЬ З грамоти короля Владислава (Ягайла) про надання м. Луцьку магдебурзького права Оскільки людській природі властиво нічого тривало не втримувати в пам ’яті, виникає необхідність учинки людей занотовувати на письмі, щоб вони не зникли з плином часу. Тому ми, Владислав, дякуючи Бого­ ві, король Полонії, а також «раковії, Сандемирії... та іншим, сповіщаємо змістом цієї грамоти всіх, кого це стосується, разом і кожного зокрема, як теперішніх, так і прийдешніх, хто про це довідається, що, віддаю­ чи почесті, заслужені послухом, який воєводи, прелати, бояри, воїни, знать та інші корінні жителі землі Луцької надають пану короні коро­ лівства нашого Польського, з уваги на почесті, милість та інші заслуги, даємо та щедро відпускаємо прелатам, боярам, воїнам і знаті землі названої, Луцької, як перебуваючим у вірі святій римської церкви, так і східної чи грецької, — усі права та свободи. А названим громадянам, таким як поляки, німці, руські, надається право німецьке. Дано й діялося у Львові в четвер, найближчий до дня всіх святих року божого 1432 (31 жовтня 1432 р.). • Якою мовою була написана грамота в оригіналі: а) давньоукраїн­ ською; б) польською; в) латинською; г) литовською?

і / 3. М ісь ке населення та його спосіб ж и ття. Розвиток р ем ес ел і торгівлі

Міста поділяли на королівські, приватні та церковні. Із другої по­ ловини XIV ст. в українських містах, розташованих у межах Польщі, збільшується чисельність іноземних колоністів, здебільшого німців, а також поляків, вірмен, татар, євреїв. До того ж у містах осідали

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ...

переважно багаті колоністи, відтісняючи на задній план корінне міщанство. Це призвело до того, що вже на початку XV ст. українці становили меншість у таких великих містах, як Львів, Перемишль, Володимир. У містах у ту пору зводили здебільшого дерев’яні будинки. Що ближче до центру міста (цей район називали Ринком), то більПлоща Ринок, м. Львів. ше траплялося кам’яних будинків, у яких Сучасне фото жили багаті міщани. За ринковою площею знаходилися вулиці, де селилися люди однієї національності. Так, на­ приклад, у Львові й досі збереглися назви вулиць із тих далеких ча­ сів — Руська, Вірменська, Староєврейська. Від нападів ворогів місто захищали глибокі рови, міцні мури й укріплені замки. Удень і вночі чергувала сторожа, яка пильнувала ворога та пожежу. Середньовічні міста дуже потерпали від пожеж. Адже пожежа в дерев’яному будинку швидко перекидалася на сусідні, бувало, що дощенту вигорали не лише цілі вулиці, а й усе місто. У випадку небезпеки трубач на вежі подавав умовний сигнал. Брами міста зачинялись із заходом сонця, а ключі зберігалися в міського голови. Лише у виняткових випадках брами відчиняли вночі. Міщан об’єднували релігійні свята, спільне виконання різних повинностей, оборона міста в часи ворожих нападів і війн. Міста дедалі більше перетворювалися на центри ремісництва й тор­ гівлі. У них працювали кравці, кушніри, шевці, чоботарі, ковалі, зброярі й інші майстри. Продукція призначалася не безпосередньому замовникові, а на внутрішній і зовнішній ринки. Професійний поділ уже був доволі значним. У Львові, наприклад, наприкінці XIV — на початку XV ст. налічувалося не менше 36 ре­ місничих спеціальностей. У XIV ст. на західноукраїнських землях, а в XV ст. й на решті території для захис­ ту власних інтересів почали утворюватися цехи1. Найдавніші відомості про них зафіксо­ вані у Львові та Перемишлі. Кожен цех мав Діаграма росту кількості статут, яким регулювалися не тільки ви­ міст у Руському та Белзькому воєводствах робничі питання (закупівля сировини, умови 1Цех — замкнута виробнича організація, професійні об’єднання ремісників однієї чи кількох споріднених спеціальностей у містах, що користувалися магде­ бурзьким правом.

§ 24. Господарське життя в Україні

виробництва товарів та їх збуту), а й відносини ремісників, як усередині цеху, так і поза ним. Цех, яким керував цехмістр, складався з майстрів, підмайстрів та учнів. Кількість цехів у містах поступово зростала. Так, у Львові наприкінці XIV ст. існувало 4 цехи, а через 100 років їх було вже 14. Цеховики не тільки працювали пліч-о-пліч, а й брали участь у різних міських святах і цехових церемоніях — братських обі­ дах, зібраннях у дні церковних свят, похоронах члена цеху. Оскільки за статутом членом цеху міг бути тільки католик, це стри­ мувало входження в цехи українців. Тому особливістю українських міст була значна кількість нецехових майстрів — партачів. Оскільки в містах забороняли продавати ремісничі вироби, що були виготовлені поза цехом, партачі реалізовували свою продукцію на ярмарках*1, на які не поширювалися ці обмеження. Розвиток ремесел і збільшення кількості цехів, що виробляли то­ вари для продажу, активізували внутрішню торгівлю. Крім того, че­ рез українські землі проходили важливі торговельні шляхи, що єдна­ ли північ і південь, схід і захід. Найбільшими центрами торгівлі були Київ, який стояв на шляху А зія-К рим -М осковська держава, і Л ьвів, що з ’єднував Західну Європу з Московською державою й арабським Сходом. Ці міста були торговельними та транзитними центрами, де частину товарів продавали, а решту направляли далі.

Фільварок, данник, тяглий, слуга, кріпак, кріпацтво, магдебурзьке пра­ во, магістрат, війт, цех, ярмарок. Завдання та запитання Хто такі селяни-данники? Охарактеризуйте процес закріпачення селян у XIV—XV ст Які міста були найбільшими центрами традиційної торгівлі? Користуючись графіком (с. 210) визначте, на скільки зросла кількість міст у Руському та Белзькому воєводстві за сто років. /

1 Ярмарок — щорічний великий торг, який улаштовується регулярно, для продажу й купівлі товарів. Контрактовий ярмарок — торг, па якому укладали контракти (угоди) на оптовий продаж і купівлю товарів.

*•«**І_ «1 І і Ю |Ї Д -4

**

і^|гТС:Ч' У

*

'V

' •»

211 1

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ... 5. Чи притаманні явища, описані в джерелах, магдебурзькому праву? • «...Ми, Владислав, дякуючи Богові король, даємо та щедро відпус­ каємо прелатам, боярам, воїнам і знаті землі Луцької, як перебува­ ючим у святій римській церкві, так і в східній чи грецькій, — усі права і свободи. А названим громадянам, таким як поляки, німці, руські, на­ дається право німецьке...» • «...Обов’язком ради й бурмистрів є принаймні раз на тиждень, коли вимагатиме потреба, збиратися в ратушу, радитися про добро громади, здобувати нові користі для громади й запобігати шкодам, залагоджувати й розсуджувати всілякі спори ...» А обидва явища притаманні Б тільки перше явище притаманне

*

6. Порівняйте житла селян у різних регіонах. Які будівельні матеріали вони використовували? 7 . Уявіть, що ви середньовічні купці. Які товари, звідки й куди ви будете везти для торгівлі? 8 . Чи притаманні явища, описані в джерелах, магдебурзькому праву? • «...Львівські золотарі не мають між собою терпіти ані приймати жод­ ного майстра-єретика чи схизматика, лише католиків, хіба б котрийсь єретик з русинів або вірменів поєднався з Римською церквою...» • «...Окрім цього, вони мають наглядати за пекарями, різниками й шинкарями, пильнувати обману в мірах і вагах під час продажу їжі, на­ поїв та іншого товару...» А обидва явища притаманні Б тільки перше явище притаманне

^

В тільки друге явище притаманне Г жодне з явищ не притаманне

В тільки друге явище притаманне Г жодне з явищ не притаманне

9 . Поясніть, що таке цех у середньовічному місті. У зошитах накресліть структуру цеху. 10. Поясніть, чому бурхливий розвиток міст у Галичині та на Поділлі був пов’язаний із магдебурзьким правом. 11*. Як ви вважаєте, чи було збільшення іноземних колоністів в україн­ ських містах, розташованих у межах Польщі, прогресивним явищем? Обґрунтуйте відповідь.

%

§

•

2 5

О С О Б Л ИВ О С ТІ Р О З В И ТКУ КУЛЬТУРИ УКР А ЇН С Ь КИ Х З Е М Е Л Ь у другій половині Х ІУ - Х У ст.

Пригадайте найвидатнішу, на вашу думку, архітектурну пам’ятку, побу­ довану до монгольської навали. Чи збереглася вона до наших днів?

4 / 1 * О собливості розвитку українсько ї культури

У Х ІУ -Х У ст. розвиток культури на українських землях мав свої особливості. У першу чергу це було пов’язано з тим, що українці не

§ 25. Особливості розвитку культури...

мали власної держави, їхні землі були роз’єднані й перебували в скла­ ді інших держав, які не дбали про розвиток української культури. У цей період українським землям продовжували дошкуляти турець­ ко-кримські набіги. Під час цих нападів у вогні пожеж знищ увалися церкви, монастирі, школи й інші освітні та благодійні заклади, горіли бібліотеки й архіви. Це затримувало розвиток освіти й культури в ці­ лому. В українських містах збільш ується кількість іноземних коло­ ністів, що, з одного боку, спричиняє поступове витіснення з великих міст руської (староукраїнської) мови, культури, православної церкви, а з іншого — приносить із собою здобутки західноєвропейської куль­ тури, освіти, науки, технічні досягнення. ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ В ід с у т н іс т ь власної д ерж ави

Р уй н ув а н н я о с е р е д к ів кул ьтур и в н а с л ід о к т у р е ц ь к о -к р и м с ь к и х н а б ігів і в о є н

Вплив з а х ід н о є в р о п е й с ь к о ї кул ьтур и

2. О світа. Ю рій із Д рогобича

За цих умов єдиним осередком української національної самобут­ ності, духовності й культури залишалася православна церква. Право­ славні церкви та монастирі й надалі були центрами освіти. У школах, що діяли при монастирях, церквах, благодійних установах і маєтках, навчалися діти не лише феодалів і багатого міщанства, а й селян і ре­ місників. Підручниками були церковні книги, а вчителями — духовен­ ство. Вивчали азбуку та склади, потім — читання, ще пізніше — ариф­ метику. Навчалися церковних співів і письма. Наприкінці XIV ст. на українських землях при католицьких монасти­ рях і костелах починають відкривати латинські школи. Знання латини, що була в ті часи мовою науки, відкриває українській молоді шлях до єв­ ропейської освіти. Українська молодь дедалі частіше їде здобувати вищу освіту в європейські університети. Найдавніші європейські університети діяли в Болоньї (Північна Італія) та Парижі. За їх зразком створювали інші університети в усій Європі, а науковці та студенти мандрували між ними, демонструючи, що для науки державних кордонів не існує. У 1347 р. був відкритий університет у Празі, у якому навчалися вихідці з Великого князівства Литовського. У Празі при університеті був створе­ ний спеціальний литовський колегіум. Коли в 1364 р. відкрився Краківський університет, то багато українців почали там здобувати вищу освіту. Більшість із них була синами ремісни­ ків і походила з великих міст. Українська молодь із Галичини й Волині на­ вчалась у Краківському університеті від його заснування, а студенти з Л і­ вобережної України та кияни з’явилися там уже в першій половині XV ст.

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ...

В університетських документах згадується, що студентів-русинів (україн­ ців) у Кракові надзвичайно багато, що вони уважні до наук і найдисциплінованіші, напрочуд рідко порушують статут навчального закладу. Українці не лише навчалися в європейських університетах, а й роби­ ли наукову кар’єру. Особливо відзначився Юрій Котермак із Дрогобича (пізніше названий Юрієм Дрогобичем). Ж иття на чужині для україн­ ців не було легким. 6 лютого 1478 р. Юрій Дрогобич писав у листі до краківського знайомого Миколи Чепеля: «Мені судилося бути бідним, постійно в клопоті й злиднях. Невеликий заробіток, який щодня здо­ буваю, дістається ціною постійної праці й величезних зусиль... Багато міг би я осягнути в науці, якби не мусів турбуватися про найнеобхідніше». Та матеріальні перешкоди не завадили українцеві здобути єв­ ропейську славу. Адже відомо: якщо людина талановита, працьовита й наполеглива, вона обов’язково досягне успіху. У 70-х роках XV ст. Юрій Дрогобич здобув у Кракові вчені ступені ба­ калавра та магістра. Згодом він прибув до Болоньї, здобув ступінь доктора й викладав там астрономію та медицину, а в 1481 р. був обраний ректо­ ром цього університету. У 1483р. в Римі вийшла друком його книжка «Про­ гностик» —про розташування небесних тіл. У праці з точністю до години було передбачено затемнення місяця, визначено географічну довготу ба­ гатьох міст, у тому числі вперше рідного Дрогобича, а також Москви й Вільно. Це перша відома друкована праця українського автора. Про­ тягом 1488-1494 рр. Юрій Дрогобич працював професором медицини Краківського університету та здобув титул «королівського лікаря». ^

ЦІКАВО ЗНАТИ Е нци кл опе ди чна д о в ід к а п р о Ю рія Д ро го бича

Д рогобич Ю рій (Котермак Юрій з Дрогобича) (бл. 1450-1494) — український учений і освітній діяч, перший український доктор медицини. На­ родився в Дрогобичі в незнатній родині. Напри­ кінці 1468 р. або на початку 1469 р. вступив до Ягеллонського університету (Краків), де здобув наукові ступені бакалавра (1470 р.) і магістра (1473 р.). Пізніше вчився медицини та вільних мистецтв в університеті Болоньї, де став доктором філосо­ фії (бл. 1478 р.) і медицини (бл. 1482 р.). У 14781479 рр. і 1480-1482 рр. читав у Болоньї лекції з астрономії, а на 1481-1482 рр. був обраний рек­ тором. Підтримував тісні зв ’язки з визначними іта- Пам’ятник Ю. Дрогобилійськими вченими-гуманістами. З 1487 р. — про- чу. Скульптор 'Г. Бриж. фесор Ягеллонського університету. 1999 р . м. Дрогобич

§ 25. Особливості розвитку культури...

7 лютого 1483 р. у Римі видано книжку Ю. Дрогобича «Прогностична оцінка поточного 1483 року», у якій, крім астрологічних прогнозів, було вміщено наукові відомості з географії, астрономії, метеорології, зроб­ лено спробу визначити, у межах яких географічних довгот розташовані міста Вільнюс, Львів, Дрогобич тощо. У книжці автор зазначав, що на­ селенню християнських країн загрожували «великі небезпеки... у з в ’язку з пригнобленням князями й панами». Висловив упевненість у здатнос­ ті людського розуму пізнати закономірності світу. У бібліотеках Парижа збереглися копії двох астрологічних трактатів Ю. Дрогобича, а в Бавар­ ській державній бібліотеці в Мюнхені — його прогноз на 1478 р., перепи­ саний німецьким гуманістом Г. Шеделем. Ці праці свідчили про ґрунтовну обізнаність Юрія Дрогобича з античною та середньовічною літературою. • Прочитайте енциклопедичні відомості про Юрія Дрогобича. Які з них свідчать, що він, хоча й прожив усе життя поза межами українських зе­ мель, не зрікся батьківщини? 4у 3 . А рхітектура й м істобудування

Протягом X IУ -Х У ст. архітектура в Україні здебільшого ґрунтувалася на традиціях давньоруської епохи. Але в містах Західної України зводили церкви, у яких поєднувався візантійський стиль з елементами західноєв­ ропейського готичного стилю. Тоді ж формувався й власне український стиль дерев’янихтрибанних і п’ятибанних церков. Тривали неспокійні часи, і церкви та монастирі, що стояли поза межами укріплень, у випадку загро­ зи від кримських нападів часто відігравали роль фортець. Для них були ха­ рактерні міцні кам’яні стіни та високі вузькі вікна, що нагадували бійниці. Постійна загроза з півдня від кримських ханів, феодальні усо­ биці стимулюють будівництво оборонних споруд. З того часу до нас дійш ли переважно муровані оборонні споруди на західних зем­ лях: М укачівський замок (Закарпаття), Олеський замок (Л ьвівська обл.), Острозький замок (Рівненська обл.), замки в Бучачі й Теребовлі (Тернопільська обл.), фортеця в м. Білгороді-Дністровському (О деська обл.). З появою артилерії замки почали будувати повністю з каменю, підсилюючи їх мурованими вежами та бійницями.

Руїни Бучацького замку. Тернопиіьська обл. Сучасне фото

Олеський замок на Львівщині. м. Олесько. X IV ст. Сучасне фото

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ...

У містобудуванні зберігаються традиційні прийоми Х -Х ІІІ ст. По­ ряд із цим у Х ІУ -Х У ст. починає широко застосовуватися регулярне (геометрично правильне) планування. Так, у містах, що здобули маг­ дебурзьке право, у центрі розміщувався чотирикутний торговий осере­ док — ринок із ратушею (з нім.ратуша —будинок для ради), що стояла посередині. Від ринку в різні боки відходили прямі вулиці. Міста були обнесені оборонними мурами, які з винайденням вогнепальної зброї посилюються вежами, а також глибокими ровами й високими валами. 4 / 4 . М алярство та книжкова м ініатю ра

У XIV-Х У ст. на українських землях відновлюються старі й створю­ ються нові художні центри й художні осередки. З історичних джерел відо­ мо, що українські митці за часів короля Ягайла та його спадкоємців —Ягеллонів — виконували ряд монументальних розписів у Польщі: у Кракові, Любліні, Вислиці, Сандомирі. У 1418 р. на замовлення Ягайла розмальова­ но фресками Замкову капелу в Любліні. Цю ро­ боту виконувала група художників на чолі з май­ стром Андрієм, волинянином за походженням. Видатним твором українського живопису на­ прикінці XIV ст. є ікона «Юрій Змієборець» із с. Звиженя Львівської області. Юрій зображений юним воїном на коні. Він сильним ударом рати­ ща проколює змія. У зображенні замку й одягу Юрія чітко простежуються виливи готичного стилю, що панував тоді в Європі. Також помітні традиційні риси українського живопису —збере­ Юрій Змієборець. ження декоративної площинності й обов’язкова Ікона X IV ст. умовність, через яку житіє святого ніколи не ото­ тожнювалося з життям пересічної людини. Наприкінці XV ст. написано ікону «Бого­ родиця Одигітрія», що походить із села Красова біля Львова. На ній зображено молоду ма­ тір із світлим красивим обличчям, сповненим гідності, великої моральної сили й водночас туги. У зображенні облич Богородиці та її сина Ісуса помітний відхід від візантійських норм, де зображення образів мало бути схема­ тичним, без передачі об’єму та зміни відтінків. Продовжує розвиватися мистецтво книжБогородиця Одигітрія. кової мініатюри. У X IV -X V ст. традиційний Ікона XVст візантійський орнамент доповнюється готични216

§ 25. Особливості розвитку культури...

ми західноєвропейськими ознаками. У книжковій графіці того періоду домінує рослинний орнамент, багатий на фарби, серед яких усе ж таки переважають чорна та червона. Зберігся К и їв с ь к и й П с а л т и р 11397 р., який належить до найвизнач­ ніших пам'яток українського книжкового мистецтва середньовічної доби. Він має 302 ілюстрації. На жаль, крім переписувача, протодиякона Спиридонія, який залишив у рукописі свій автограф, творців унікаль­ них прикрас книги ми не знаємо. Високу художню цінність мають Г а ­ л и ц ь к е Є в а н г е л іє X I V с т . та « Ж и т іє Б о р и с а і Г л іб а » . Мініатюрами на історичну тематику прикрашений Р а д з и в і л л і в с ь к и й л іт о п и с X V с т ., створений на Волині. Друга половина X V ст. в історії української культури була багато в чому перехідною добою. З одного боку, розвивалися традиційні форми мистецтва й літератури, успадковані від Київської та Галицько-Волин­ ської держав. З іншого — дедалі бічьгие українців входили в русло загаль­ ноєвропейських культурно-освітніх рухів. Ознайомлення з досягнення­ ми західної науки готувало ґрунт для поєднання в майбутньому обох течій — традиційної русько-візантійської та новітньої європейської. Юрій Дрогобич (Котермак), книжкова мініатюра, ікони, Псалтир. Завдання та запитання Ректором якого університету був обраний Юрій Дрогобич? Назвіть перші книги, надруковані кирилицею в краківській друкарні. Події якого хронологічного періоду висвітлюються в «Короткому Київ­ ському літописі»? Накресліть у зошиті план середньовічного міста, яке здобуло магде­ бурзьке право. Зробіть на контурній карті позначки, де до нашого часу збереглися оборонні споруди — замки та фортеці. Складіть порівняльну таблицю першодруків у різних народів. Складіть історичний портрет Юрія Дрогобича, у якому зазначте його наукову та викладацьку діяльність. Охарактеризуйте розвиток освіти в Україні в XIV—XV ст., зазначаючи, які школи й де існували, яким предметам навчали.

10 *.

Проанал ізуйте й обговоріть у групах питання про те, що позитивно, а що негативно впливало на розвиток культури в ХІУ-ХУ ст. У Європі збереглося в доброму стані багато пам’яток середньовіч­ чя. Чому, на вашу думку, в Україні таких пам’яток залишилося значно менше? Що потрібно зробити для збереження того, що залишилося?

1 Псалтир — одна з біблійних книг Старого Заповіту, що складається зі 150 псалмів. Р | Н В В ^ Л і у т т “' «■ » \

217 1

Розділ V. У країнські землі в складі В еликого князівства Л итовського ...

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ Етнічний склад населення України. Повсякденне життя 1. Учні першої групи повторюють § 23 «Суспільне життя в Україні». 2. Учні другої групи повторюють § 24 «Господарське життя в Україні». 3. Учні першої групи складають план розповіді про суспільне життя в Україні, використовуючи прочитане. 4 . Учні другої групи складають план розповіді про господарське життя в Україні, використовуючи прочитане. 5. Учні першої групи виконують завдання від А-1 до А-4. А-1 Накресліть і заповніть у зошиті схему «Соціальна піраміда су­ спільства в другій половині ХІУ-ХУ ст.». А-2 Яка нова верства населення утворилася? Запишіть у зошиті її назву та хто з галицько-волинських князів започаткував на своїх землях формування цієї верстви населення. А-3 Заповніть у зошиті таблицю. Привілеї шляхти

Обов’язки шляхти

А -4 Дайте письмово відповіді на запитання. 1. 2. 3. 4.

Скільки відсотків становила шляхта в українському суспільстві? На які три категорії поділявся шляхетський стан у ХІУ-ХУ ст.? З якої верстви населення Русі-України походили магнати? Яка верства населення Великого князівства Литовського була «замк-неною»? Що означає цей термін? 5. Коли були утворені дві митрополії: Київсько-Литовська та М ос­ ковська? 6. Представники яких народів проживали на українських землях в ХІХ-ХУ ст.? 6. Учні другої групи виконують завдання від Б-1 до Б-4. Б-1 Запишіть, чому в ХІУ-ХУ ст. не було сенсу займатися землероб­ ством у родючих південних степах. Б-2 Намалюйте і заповніть у зошиті схему «Галузі сільського госпо­ дарства». Б -3 Запишіть, який законодавчий акт ознаменував початок закріпа­ чення селян у Галичині. Б -4 Запишіть у зошиті, які українські міста першими отримали магде­ бурзьке право. 7 . Виконавши всі завдання, кожна група робить коротке повідомлення про суспільне й господарське життя всіх верств населення українців ХІУ-ХУ ст.

§ 26. Історія рідного краю

§ 26 . ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ •

У якому регіоні України ви живете? Чи відомо вам про якісь історичні події доби Середньовіччя, що стосуються вашого краю?Якщо так, то які саме?

4 / 1 - З а кар п аття під владою У го рщ и ни

Наприкінці IX — на початку X ст. через Верецький перевал і Трансільванію в межах слов’янських князівств, які займали територію навколо Ужгорода й Боржавського городища, почали просуватися угорські племена. Місцеве слов’янське населення на чолі з князем Лаборцем, який, за легендою, заснував Ужгородський замок, чинило їм опір. Під час цієї боротьби за­ гинули князь і вся його дружина. Після важко­ го переходу угорці зупинилися біля Мукачево­ го, а потім почали просуватися далі на південь, у Придунайську низовину. Угорські племена не змогли повністю поширити владу на закар­ патські землі, які ще в першій половині XI ст. входили до складу Русі-України. Верхня Миколаївська церква. 1428 р. Використовуючи усобиці, що виникли в Закарпаття. Київській державі після смерті Володимира Сучасне фото Великого в 1015 р., король Стефан І намагав­ ся приєднати Закарпаття до Угорщини, а згодом його син Емеріх по­ чав титулуватися «князем русинів». Політична роздробленість Ки­ ївської держави була однією з причин загарбання угорцями в X IXII ст. Закарпаття. Угорські королі перетворили захоплені закарпатські землі на свій домен1 і роздавали тут маєтки своїм васалам, на військову підтримку яких опиралися. Одночасно королі відбирали землі в тих, хто виступав проти їхньої влади. За цих обставин окремі частини Закарпаття нерід­ ко переходили з рук у руки. Наприкінці XIV ст. на Закарпаття разом із великою дружиною пе­ реселився подільський князь Федір Коріятович. Він був далеким ро­ дичем угорського короля Сигізмунда, і той назначив його управителем (наджунаном) Берегівського округу. Правління Федора Коріятовпча було часом посилення слов’янських впливів і зміцнення зв’язків З а­ карпаття з іншими українськими землями.

У часи його правління на Закарпатті спостерігається помітний розвиток торгівлі та дрібного ремесла. Крім того, було засновано православний монастир біля Мукачевого, який до середини XVII ст. був одним з осередків боротьби проти католицизму. Православна цер­ ковна організація з центром у Мукачевому допомогла українському населенню зберегти свою самобутність, не дала йому розчинитися се­ ред угорців, німців, словаків і волохів, які колонізували Закарпаття. ЦІКАВО ЗНАТИ Ф едір Коріятович і Мукачівський зам ок «Паланок» Окрасою стародавнього міста Мука­ чевого є його замок. Він розташований на стрімкій горі. У народі кажуть, що вона насипана важкою людською працею (від «мук», які терпіли споруджувані гори, посе­ лення нібито й отримало назву Мукачеве). Насправді ж учені з ’ясували, що ця гора вулканічного походження. Коли розпочали спорудження фортеці, достеменно невідо­ мо. Згідно з грамотою від 1321 р., першим Мукачівський замок її комендантом був Томаш — наджупан Бе«Паланок». Сучасне фото режського й Уґочанського комітатів. У 1393 р. подільський князь Федір Коріятович почав розбудовувати Мукачівський замок, перетворивши його на свою резиденцію. Керуючись латинським прислів’ям: «Хочеш миру — готуйся до війни», він перебуду­ вав і зміцнив замок: завіз туди 60 діжок гарматного пороху й 164 гарма­ ти різних калібрів. Навколо Замкової гори, що підносилася над містом на 68 м, викопали рів, оточили його зсередини дубовим частоколом — паланком. За ним жили майстри, які обслуговували замок, а на випадок облоги — брали участь у його обороні. Коріятович дозволив на правому березі річки Латориці заснувати православний монастир, бібліотека яко­ го складалась із 6000 книжок. Князь не мав нащадків, тому після його смерті в 1414 р. угорський ко­ роль Сигізмунд знову заволодів замком. Однак пам’ять про Федора Коріятовича живе — удячні нащадки спорудили йому пам’ятник на території замку-музею. 4 у 2 . Буковина в складі М олдовського князівства

Землі сучасної Буковини були заселені з найдавніших часів. З IV ст. на Буковині виникають східнослов’янські поселення. У X ст. візантій­ ський імператор Константин Багрянородний згадує про племена тиверців над Дністром, які на півдні межували з уличами.

§ 26. Історія рідного краю

Наприкінці X ст. Буковина ввійшла до складу Русі-України. У часи феодальної роздробленості ці землі входили до складу Теребовлянського князівства. Воно займало центральну й південну час­ тину нинішньої Тернопільщини й простягалося далеко на південь: уключало Покуття, сучасну Буковину й землі в пониззі Дністра. З 1141 р. Теребовлянське князівство ввійшло до складу Галицького, а з і 199 р. — великої та могутньої Галицько-Волинської держави. Після монгольської навали південноукраїнські землі, зокрема й Бу­ ковина, увійшли до складу Золотої Орди. На початку XIV ст. на те­ риторії нинішньої Буковини виникла автономна територіальна оди­ ниця під назвою Шипинська земля. Ці землі залишалися під владою золотоординських ханів. Однак у 1345 р. угорські війська розгромили ординців і вигнали їх із правобережжя Дністра. Шининською землею й територією нинішньої Молдови почали управляти намісники угор­ ських королів. У 1359 р. молдовські феодали підняли повстання проти угорсько­ го короля й домоглися незалежності Молдові!'. До новоутвореної держави відійшла й Ш ипинська земля, яка займала досить велику територію. Грамота 1433 р. визначає її кордони так: на заході межува­ ла з підвладними Польщі українськими землями по річці Колочин (сучасна межа Чернівеччини й Івано-Ф ранківщ ини), а на півночі сягала Дністра. У складі Молдові!' Ш ипинська зем ля була автономною. Після ліквідації її автономії в середині XV ст. зникає й назва Ш ипинська земля. Натомість уживається термін «Буковина». Таку назву пояс­ нюють тим, що на цій території були поширені букові ліси. У доку­ ментах, які збереглися до нашого часу, ця назва вперше трапляється в грамоті молдовського господаря (к н я зя) Романа 1 від ЗО березня 1392 р. У Х ІУ -Х У ст. в Ш ипинській землі з ’являю ться нові поселення, розвива­ ються скотарство й землеробство, залізообробна й добувна галузі. Однак життя не було безпечним — нападали як польсько-шляхетські війська, так і кримські татари. Літописці вказу­ ють, що нападники «попліниша множество пліна без числа, чоловік же і скот, от Нистра і до Прута, і до Хоти­ на». Частіше загрожувала й ОсманЗамкова башта. Фрагмент ська імперія. Тернопільщина. XVст. 221

У 1514 р. М олдовія разом із Буковиною потрапила під владу ту­ рецьких султанів. Так, буковинські землі зазнавали подвійного гні­ ту. Під владою О сманської імперії Буковина перебувала до 1774 р.

^

ЦІКАВО ЗНАТИ

Заснування м. Хотина фахівці вва­ жають наслідком включення території між Карпатами й Дністром до складу Русі-України наприкінці X ст., коли Во­ лодимир Великий остаточно підкорив племінні княжіння хорватів і тиверців. Одним із центрів князівської влади став Хотинський замок, споруджений на скелястому двадцятиметровому мисі, розташованому між каньйона­ ми річок. Замок контролював єдину Хотинська фортеця. дорогу до переправи на Дністрі. Пер­ Сучасне фото ші укріплення замку були дерев’яноземляними. Назва міста походила від слов’янського імені Хотин (Хотін), що означало «бажаний», «жаданий» і було поширене в XI—XII ст. Хотин входив до складу Теребовлянського, потім Галицького, а з 1199 р. — Галицько-Волинського князівства. Князь Данило Галицький і його син Лев Данилович споруджували кам ’яні замки, мури яких могли витримувати удари стінобитної техніки, що була на озброєнні монголів. Очевидно, тоді перебудували й Хотинський замок. На місці д е р е в ’яноземляних укріплень був збудований кам ’яний мур заввишки 7,5 м. Тут археологи виявили уламки плінфи та штукатурки з ф ресковим розпи­ сом і кириличними літерами, характерними для XIII ст. Зам ок відігравав роль од но го з важливих ф орпостів ГалицькоВолинського князівства в Середньому Подністров’ї. У 40-х роках XIV ст. Хотин потрапив до складу У го р сько го королівства, а в 1359 р. — М олдовського князівства. Й ого правителі приділяли неабияку ува­ гу Х отинськом у замку, який був значно зм іцнений у д р угій половині XIV ст. і розш ирений у другій половині XV ст. Упродовж ХУ-ХУІ ст. Хо­ тинська фортеця була резиденцією молдовських господарів. Завдяки міцній твердині й вигідному розташуванню Хотин став цент­ ром ремісництва й торгівлі, які, у свою чергу, сприяли розквіту культу­ ри й економіки міста. Про це свідчить і рукописне Хотинське Євангеліє XIV ст. У Хотині в ті часи відбувалися найбільші в Молдовському князівстві ярмарки, на які приїздили купці з різних європейських країн. Місто було важливим митним пунктом. Ще й нині можна побачити будинок старої хотинської митниці.

§ 26. Історія рідного краю

3. Завою вання М осковською д ерж ав ою Ч ернігово-С іверських зем ел ь

Після монгольської навали частина населення великих міст П ів­ нічно-Східної Русі (З ал ісся) — Ростова, Суздаля, Владимира та ін­ ших — переселяється на віддалені околиці. Там з ’являю ться нові невеликі князівства: Тверське, Костромське, Московське. За під­ тримки Золотої Орди московські князі значно розш ирили межі сво­ їх володінь. Після розгрому московськими військами Новгородської боярської республіки та приєднання її обширних земель до складу Московії князь Іва н I I I у 1485 р. почав титулувати себе «Великим князем усієї Русі». Так Московська держава заявила свої права на землі колиш ­ ньої Русі-У країни. Розпочинаються багаторічні війни Москви проти Литовсько-Руської держави за білоруські й українські землі. У 1500 р. спалахнула чергова московсько-литовська війна. Московити здобули Брянськ, Стародуб, Гомель, Любеч. У бою на річці Вєдроші 14 липня 1501 р. та восени 1501 р. під Мстиславлем литовці зазнали поразки. Однак похід московських військ у 1502 р. під Смо­ ленськ склався невдало. У 1503 р . в Москві було укладено перемир’я, за яким Литва на сто років утратила Чернігове-Сіверські землі з Чер­ ніговом, Стародубом, Новгородом-Сіверським, Брянськом та іншими містами. ^

4 . Д авньоукраїнські міста

На карті сучасної України є чимало населених пунктів, що не змі­ нили свою назву протягом тривалого часу. А є й такі давні міста та селища, сучасна назва яких відрізняється від стародавньої. Наведемо кілька коротких нарисів про поселення, що згадуються на сторінках підручника. Ви можете доповнити ці відомості, склав­ ши власні розповіді про інші давні гради, го­ родки, остроги, городища, фортеці. Отже, вирушаймо в мандрівку в часі й просторі дав­ німи містами. БЕРЕСТОВЕ — це була заміська резиден­ ція великого князя київського Володимира Святославича. Про палац у Берестові згаду­ ють у літописах Х -Х ІІ ст., зокрема Нестор Літописець. Саме тут і помер Володимир Великий. Після нього в Берестові мешкали інші

Церква Спаса па Берестові. 1113-1125рр. Сучасне фото

київські князі — Ярослав Мудрий, Святослав Ярославич, Всеволод Ярославич і Володимир Мономах. Тут затверджували державні акти, приймали іноземних послів. У 1091 р. князівський палац спалили по­ ловці, у 1113 р. кияни його відбудували, та все ж до наших часів палац не зберігся. Окрасою княжого села була церква Спаса на Берестові, зведена в 1072 р. У ній було поховано князя Юрія Довгорукого. Ця архітектурна пам’ятка попри те, що її перебудовували неодноразово, збереглася до нашого часу. БІЛА ЦЕРКВА (Ю Р’ЇВ) — місто, засноване Ярославом Мудрим у 1032 р. на високому скелястому березі річки Росі. Мешканці Ю р’єва жили, постійно очікуючи нападів із степу. І не­ дарма: чимало руйнувань пережило місто, але воно вперто поставало з попелу згарищ. Так, у 1103 р. Ю р’їв, зруйнований половцями, відбуду­ вали. Значно пізніше місто було зруйноване монгольськими завойовни­ ками. До початку XIV ст. зберігалася стара назва міста — Ю р’їв. А вже в 1362 р. польсько-литовська хроніка згадує його під новою назвою — Біла Церква. Б ІЛ ГОРОД Літопис «Повість минулих літ» засвідчує, що місто Білгород закла­ дене князем Володимиром у 992 р. На сучасній карті біля Києва не знайдемо міста під назвою Б іл­ город. Натомість є село Білогородка, розташоване на правому березі Ірпеня. Будинки древлянського міста давно зникли, а вали зберег­ лися — величезні, високі й такі широкі, що по верху їх колись ішла дорога. Наймогутніший і найкрутіший вал дитинця розташований з південної сторони. Значення цієї історичної пам’ятки дуже велике: по-перше, це єдина древлянська фортеця X ст., що збереглася досі майже цілком, із ватами. По-друге, це єдина руська фортеця X ст., що в такому вигляді дійшла до наших днів. Фортець тієї епохи та­ кого стану збереження немає більше жодної на всій території Русі-Укра­ їни. По-третє, це найбільша зі збе­ режених руських фортець тієї епо­ хи. Показово, що площа так званого Залишки валів дитинця «міста Володимира» в Києві, тобто в м. Білгороді 4 #

/ д 2 2 4

А

г>

/Уші V / 4

\

: •V .,

\

г г

?

Х Т А ,

§ 26. Історія рідного краю

побудованої Володимиром Великим київської фортеці, становила макси­ мум 11 гектарів. А укріплення Білгорода охоплювали понад 110 гектарів. З падінням Києва в 1240 р. зникли майже всі чинники, що спричини­ ли появу та розквіт Білгорода, і це місто вже ніколи не підвелося з руїн. В А С И Л Ь К ІВ (В А С И Л ІВ ) — місто на бере­

зі річки Стугни, що на Київщині. Серед цікавих місць —розкопаний скіфський курган (У І-У ст. до н. е.), залишки Змієвих валів, фортечні вали XI ст. Васильків —місто дивне й давнє. Літописи стверджують, що заснував поселення в X ст. ки­ ївський князь Володимир Святославич. Назва міста походить від князевого християнського імені —Василій. Саме в 988 р. з його волі тут було збудовано фортецю для захисту Києва з півдня. Собор Антонія У XII ст. Василів був центром удільного князів­ і Феодосія Печерських. ства. Подальша історія міста береже пам’ять про Середина XVIII ст. монгольську навалу, відродження з попелища, Сучасне фото часи Козаччини, Руїни. Сьогодні Васильків найперше славиться своїми храмами. І найзначніший із них — собор Антонія і Ф еодосія Печерських (1756-1758). Це шедевр козацького бароко роботи Степана Ковніра (1695-1786), який будував храм. Допомагав йому скульптор С. Тальянець, створю­ ючи фронтони й капітелі святині. ВИ Ш ГО РО Д

Історії цього невеликого містечка під Києвом може позаздрити будь-яке велике місто. Як стверджують археологи, уже в другій поло­ вині І тис. на цьому місці було ранньослов’янське поселення. Перша ж літописна згадка про Вишгород датується 946 р. і пов’язана з підко­ ренням княгинею Ольгою древлянської землі. Від тих часів і протягом усього періоду Русі-України літописи 38 разів згадували про це місто як про військову фортецю чи княжу резиденцію, політичний осередок чи церковно-релігійний центр. Вишгород був добре захищений природними рубежами й штучни­ ми укріпленнями: зі сходу стрімкими схилами Дніпра, з півночі й півд­ ня — ярами, із заходу — високим земляним валом. Фортифікаційні укріплення довершували потужні стіни, утворюючи оборонний пояс навколо міста. У Вишгороді були розвинені всі основні галузі ремесла, але найбільше — видобуток і обробка заліза, ювелірна справа, гончар­ ство та будівництво.

В О Л О Д И М И Р (В О Л О Д И М И Р -В О Л И Н С Ь К И Й ) — районний

центр Волинської області. У 988 р. на землях волинян і бужан, на пра­ вому березі річці Луги, Володимир Великий заклав місто й нарік його своїм іменем. Князь усіляко переймався розбудовою міста — від нападу ворогів воно було оточене фортечними валами. Дбаючи про розвиток науки й культури, князь відкрив у Володимирі школу, збудував храми та монастирі, де пере­ писували книги та складали літописи. Згодом це місто стало столицею Волинського князівства, а пізніше — і Галицько-Волинської держави. У місті протягом трьох століть було побудова­ но понад 20 дерев’яних і кам’яних храмів. У 1160 р. князь Мстислав Ізяславич збу­ дував у місті шедевр світової архітектури — Успенський собор. У 1325 р. місто Володимир отримало магдебурзьке право. Після 1341 р., Свято-Василівська коли столицю князівства перенесли до Луцька, церква. X III ст. Володимир утратив політичне значення, ставСучасне фото ши затишним повітовим містечком. Г А Л И Ч (Д А В Н ІЙ ) — давньоруське місто на території сучасної

Івано-Франківської області. Назва міста дала назву регіону — Галичина. У минулому це місто було великим економічним і культурним центром Русі на березі річки Лукви, на місці сучасного с. Крилоса Галицького району Івано-Ф ранківської обл. Уперше згаданий в Ігіатіївському літописі в 1140 р., з 1144 р. — центр Галицького князівства, у 1199 р. — друге за ве­ личиною місто Галицько-Волинського князів­ ства. Значного розквіту досяг у другій половині XII ст. за князювання Ярослава Осмомисла й Романа Мстиславича, а також його сина Данила Романовича. Саме там було укладено першу по­ ловину Галицько-Волинського літопису. У 1241 р. Галич зруйнували монголи. Місто Герб давнього занепало й утратило своє значення. Столиця Га­ Галича лицько-Волинського князівства була перенесена в Холм, а давній Галич залишився центром Галицької єпархії. На по­ чатку XIV ст. за 5 км на північ від зруйнованого давнього Галича на річці Дністер був заснований сучасний Галич, де діє Національний за­ повідник «Давній Галич».

§ 26. Історія рідного краю

Г Л У Х ІВ — місто в Сумській області, роз­

ташоване на річці Есмані. Уперше це місто зга­ дане в Іпатіївському літописі в 1152 р., але де­ які історичні джерела згадують про місто ще в 992 р., коли було створено Чернігівську єпархію, а князь Володимир наказав ставити міста на бе­ регах Десни, Остра й інших річок. Першим відомим князем у Глухові був син чернігівського князя Михайла Всеволодови­ ча — Симеон Михайлович. Глухів у 1239 р. був захоплений монголами. У 1352 р. його спіткала велика біда — моровиця цілком винищила на­ селення міста. Глухів відроджувався дуже повільно. У 1618 р. місто потрапило під владу Польщі. Подальша історія Глухова надзвичайно насичена значними подіями й славетними іменами. Із Глуховим пов’язані події Національно-визвольної війни під прово­ дом Богдана Хмельницького, імена гетьманів Дем’яна Многогрішного, Івана Скоропадського, Павла Полуботка, Кирила Розумовського, ком­ позиторів Максима Березовського та Дмитра Бортнянського, великого українського філософа й поета Григорія Сковороди. Ж И Т О М И Р — одне з найдавніших міст України. Ще з часів серед­

ньовіччя й досі Ж итомир був і є адміністративним центром регіону. Поблизу міста археологи виявили поселення й кургани епохи брон­ зи, раннього залізного віку. У межах міста розкопано також могильни­ ки VII ст. та залишки староруського городища Х -Х ІІІ ст. У 1444 р. Ж итомир одержав магдебурзьке право. Місто росло, бу­ дувалося, розвивалися ремесла й торгівля. Його центром був замок. У 40-х роках XVI ст. він був перемурований та укріплений за проектом місцевого зодчого Семена Бабинського. Міцні стіни твердині були ото­ чені оборонним ровом, заповненим водою. Після Люблінської унії 1569 р. Ж итомир потрапив під владу поль­ ських магнатів. К О Р О С Т Е Н Ь (ІС К О Р О С Т Е Н Ь )

У давнину це місто було столицею племені древлян. Після поділу Русі в результаті феодальної роздробленості Іскоростень залиш ався під владою київських князів. Із 1243 р. тут хазяй­ нують монголи. Після перемог над Тевтонським орденом, потіснив­ ши монгол, великий князь литовський приєднує ці землі до Великого князівства Литовського. Пізніше дарує їх одному зі своїх лицарів за вірну службу.

У наш час це гарний районний центр Житомирської області Укра­ їни. Через місто протікає річка Уж. Коростень славиться цінними по­ родами природного граніту й вишуканою неповторною порцеляною. Л Ь В ІВ — обласний центр на заході України. Історичну частину

Львова занесено до переліку об’єктів світової спадщини Ю НЕСКО. Місто засноване князем Данилом Галицьким і назване на честь його сина — Лева. Першу згадку про Львів знаходимо в ГалицькоВолинському літописі (1256 р.). Львів у добу Середньовіччя невпинно зростав і забудовувався. На початку XV ст. в ньому налічувалося майже 10 тис. мешканців. Осно­ вою економічного розвитку були торгівля й ре­ месло. Ш ироко відомими були вироби місцевих ремісників, об’єднаних у цехи. Львів багатий на архітектурні пам’ятки. Се­ ред них — церква св. М иколая (X III ст.). Одна зі своєрідних споруд Львова — вірменський со­ бор Успіння Пресвятої Богородиці (Вірменська церква), збудований ще в 1363-1370 рр. пересе­ Печатка м. Львова ленцями зі стародавньої вірменської столиці Ані. М А Л И Н — давньоруське місто на Житомирщині. На території

міста збереглися залишки давньоруського городища, заснованого на межі V III—IX ст. як пункт укріплення одного зі східнослов’янських племен — древлян. Деякі науковці вважають, що його побудував князь Мал Древлянський. Усередині X ст. поселення на березі річки Ірш було зруйноване. У 1569 р. після підписання Люблінської унії Малин увійшов до складу Польщі. О ВРУЧ

Стародавнє волинське місто Овруч уперше згадується ще до хре­ щення Русі (946 р.). Відоме в літописах під назвами Вручай, Вручий, Овручев. У XII ст. був резиденцією князя Рюрика Ростиславича. Окре­ мі рештки укріплень цього періоду збереглися й до наших днів. Зн и ­ щений монголами, Овруч відродився на початку XIV ст., коли ввійшов до Галицько-Волинського князівства, уже мав свою фортецю. З 1356 р. входив до складу Великого князівства Литовського. Починаючи з XVI ст. Овруч був під владою Речі Посполитої, а зго­ дом і Російської імперії.

§ 26. Історія рідного краю

О Л Е Ш Ш Я (О Л Е Ш Ш Я - О Л Е Ш К И - Ц Ю Р У П И Н С Ь К )

В Х І-Х ІІІ ст. на березі Пудової протоки в пониззі Дніпра стояло ранньослов’янське місто-порт Олешшя, що було «морськими воро­ тами» Русі. У 1711-1728 рр. в урочищі Олешки на річці Конці була розміщена козацька Олешківська Січ на території тодішнього К рим­ ського ханства. У 1784 р. тут було засноване поселення Олешки, яке в 1790 р. ввійшло до складу Чорноморського козацького війська, а з 1802 р. отримало статус міста й стало центром Дніпровського пові­ ту Таврійської губернії. У 1928 р. Олеш ків перейменували на Цюрупинськ. Нині це невелике місто поблизу Херсона. ПЕРЕЯСЛА ВСЬКЕ ПОСУЛЛЯ

Для нього були характерними здебільшого остроги та городки, за винятком Воїня (його можна віднести до градів). До вузлових укрі­ плень належали й Горошин, Лукомль, Лубно, Лохвиця, Ромен, Прилук, Пирятин. Сторожа цих укріплень-фортець мала вчасно повідомити князів про напад кочовиків, а стіни — прихис­ тити в лиху годину мешканців навколишніх по­ селень (власне, це й зумовлювало розмір укрі­ плення). Тихі береги р. Сули. Великий порубіжний град був розташований Полтавщина на території сучасного села Свиридівки. Можливо, саме тут був загад­ ковий Римів, про який часто згадує літопис, але місце розташування якого достеменно не встановлено й досі. До значних городків Посулля належали також Коснятин, Велика Буримка. Т Е Р Е Б О В Л Ь (нині Т Е Р Е Б О В Л Я ) -

рай­ центр Тернопільської області на річці Гнізній. Археологічні матеріали свідчать, що тут існувало слов’янське поселення з першої половини IX ст. За розміщенням воно було подібне до сучасних великих міст — мегаполісів. Навколо центральної частини (пагорба з потужними укріпленнями) розташовувалися декілька поселень, які нарахо­ вували від 18 до 23 садиб. Місто вперше згадане в Іпатіївському літописі в 1097 р.

Герб м. Теребовля

У ЗА ГА Л ЬН ЕН Н Я ЗА Р О ЗД ІЛ О М V « У К Р А ЇН С Ь К І З Е М Л І В С К Л А Д І В Е Л И К О Г О К Н Я З ІВ С Т В А Л И Т О В С Ь К О Г О ТА ІН Ш И Х Д Е Р Ж А В (д р у га п о л о ви н а Х ІУ -Х У ст.)>>

Після занепаду Галицько-Волинського князівства українські землі потрапили до складу сусідніх держав. Галичина, Західна Волинь і З а­ хідне Поділля ввійшли до Польського королівства. Волинь, Київщина, Східне Поділля та Чернігово-Сіверщина опинились у складі Великого князівства Литовського. Становище українських земель у складі цих держав було різним. У Польському королівстві були утворені Руське (Галичина), Белзьке (Західна Волинь) і Подільське воєводства на чолі з намісниками. Тут було запроваджене польське право й поступово вводилося кріпацтво. Міста заселялися поляками й німецькими колоністами. У Великому князівстві Литовському українські землі тривалий час зберігали автономію, а українські пани та шляхта істотно впливали на перебіг подій у державі. Тут зберігалося руське право, а руська (дав­ ньоукраїнська) мова була державною. У південноукраїнських стенах і Криму після розпаду Золотої Орди утворилося Кримське ханство. Відтоді історія України тісно перепле­ лася з історією сусідніх народів — поляків, литовців і татар. ЗАХОПЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕ М Е Л Ь ІН О З Е М Н И М И Ф ЕО ДА ЛАМ И Велике князівство Литовське

Волинь (1340); Київщина, Чернігово-Сіверщина (1355); східне Поділля, Переяславщина (1362);

Московська держава Польське королівство Угорське королівство Молдовське князівство

Чернігово-Сіверщина (1500-1523) Галичина (1387), Західне Поділля (1434) Закарпаття (ХІ-ХІ 11ст.) Буковина (середина XIV ст.)

ЕКО НО М ІЧНИЙ РО ЗВ ИТО К УКРАЇНИ В Х ІУ -Х У І ст. Землеробство СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

Тваринництво

Зернове • Городництво • •Садівництво

Рогата худоба

Велика* Дрібна

Свинар­ ство

РЕМЕСЛО

(200 різновидів)

ПРОМ ИСЛИ

Мисливство • Рибальство • Бджіл ьнииПГВО

ТОРГІВЛЯ

Внутрішня

Торг • Ярмарок • Базар

Зовнішня

У ЗА ГА Л ЬН ЕН Н Я ДО К У РС У С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Н А ІС Т О Р ІЯ У К Р А ЇН И ТА ї ї В Н Е С О К У ЗА ГА Л ЬН О ЄВ РО П ЕЙ С ЬК У СПАДЩ ИНУ

Київська держава вийшла на політичну арену після вдалих військових походів на Візантію. Після запровадження християнства вона заявила про себе тодішньому світові своєю високою культурою, мистецтвом, умілою дипломатією, що ставило її на один щабель з європейськими державами. Рівноправну участь у політичному житті країн Європи та Близького Сходу засвідчують укладені київськими князями мирні й союзні угоди з Візантійською та Німецькою імперіями, Польщею, Угорщиною, Л ит­ вою, Швецією та Норвегією. Відносини між державами досить часто скріплювалися династичними шлюбами. Русь-Україна відігравала важливу роль у міжнародній торгівлі. Її центром був Київ. Тут перехрещувалися торговельні шляхи, що вели з Візантії на Північ — у Скандинавію, а також ті, що вели з Центральної та Західної Європи на Схід — до Арабського халіфату й далі в Індію та Китай. Через Русь ішли не лише транзитні товари. Вироби руських ремісників також розходилися по світу. Русь-Україна стала важливою віхою української та світової історії. Її внесок у середньовічне політичне, економічне, суспільне й культурне життя важко переоцінити. Серцевиною Русі-України були українські землі. Сам термін «Русь» початково означав територію навколо Києва, Чернігова, Пе­ реяслава. Тому природно звучить назва цієї першої української дер­ жави — Русь-Україна. Після роздроблення величезної держави на українських землях утворилося Галицько-Волинське князівство. Воно успадкувало не лише значну територію, а й релігію, культуру, мистецтво, правову сис­ тему та державний устрій Київської держави. Це була друга в хроно­ логічному порядку українська князівська держава. У Галицько-Во­ линському князівстві правили Рюриковичі — нащадки легендарного Рюрика й Володимира Мономаха. Межуючи з європейськими країнами, Галицько-Волинське князів­ ство підтримувало з ними тісні економічні, культурні та династичні зв’язки. У західних хроніках нашу країну називали Руським королів­ ством. Князь Данило був урочисто коронований як король Русі. Коро­ ну йому надіслав найвищий церковний авторитет середньовічної Єв­ ропи — Папа Римський. Руське королівство та його володарі були, як писав польський ко­ роль, «непоборним щитом» Європи проти жорстокого монгольського

племені. Захищаючи захід Європи від кочовиків, Київська держава зазнала величезних спустошень від походів монголів, а після розпаду Золотої Орди — від набігів кримських татар. Боротьба з кочовиками призвела до фізичного винищення значної частини руської еліти —бояр і князів, величезних демографічних утрат серед городян і селян. Галицько-Волинська держава, як і Русь-Україна, залишилася своє­ рідним мостом, що з’єднував Західну Європу та Схід. У Галицько-Волинській державі почало запроваджуватися магде­ бурзьке право — міське самоврядування та цехова організація ремесла. Це були європейські форми суспільного життя, яких не знали інші час­ тини колишньої Русі-України. Після смерті останнього Галицько-Волинського князя Ю рія II Болеслава більшу частину тодішніх українських земель успадкував родич Галицько-Волинських князів — литовський князь Любарт. Велике князівство Литовське, Руське й Жемайтійське, або Литов­ сько-Руська держава, на 90 % складалося з українських і білоруських земель. Це була, по суті, українсько-білоруська держава за етнічним і культурним наповненням. Руська мова була тут офіційною, продовжу­ вала діяти «Руська правда», православна церква не зазнавала утисків. Лиш е замість правлячої династії Рюриковичів прийшли Гедиміновичі, які швидко перейняли мову, культуру й віру місцевого населення. Українські князівства в складі Литовсько-Руського князівства корис­ тувалися правами широкої автономії. На Київщині й Новгород-Сіверщині навіть карбували власні монети. Руські пани й шляхта займали значне місце в житті Великого князівства Литовського. Зміни в становищі українських земель розпочалися після укладен­ ня Кревської унії, яка стала першим кроком до об’єднання Литви та Польщі. Наприкінці XV ст. на українські й білоруські землі ЛитовськоРуської держави почало зазіхати Велике князівство Московське. Ного володарі заявили претензії на територіальну спадщину Русі-України. Розпочалися багатолітні виснажливі війни з кінця XV до другої поло­ вини XVI ст. Через Литву й Польщу українці здобували освіту в Краківському університеті та Литовській колегії Празького університету. Деякі з них навчалися в Сорбонні, ГІадуї, Оксфорді та Болоньї. Найвідомішим є Юрій Котермак з Дрогобича. Однак саме Краків став центром вищої освіти для української молоді. Звідти прийшли в Україну й перші дру­ ковані книги. Таким чином, українські землі приєднувалися до загальноєвропей­ ських економічних і культурних процесів. Ф ;.

' 232

Н А Й В А Ж Л И В ІШ І ІС Т О Р И Ч Н І Д А Т И ХРО НО ЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ Д ата

Подія

602 р.

Остання згадка про антів у писемних джерелах

860 р.

Похід Аскольда на Константинополь

882 р.

Похід Олега на Київ

907, 911 рр.

Походи Олега на Константинополь

912-945 рр.

Князювання Ігоря в Києві

94 1,9 44 рр.

Походи князя Ігоря на Константинополь

945 р.

Повстання древлян

9 4 5-9 64 рр.

Правління княгині Ольги

964-972 рр.

Князювання Святослава

968-971 рр.

Війни князя Святослава на Дунаї

980-1015 рр.

Князювання Володимира

988-989 рр.

Хрещення Русі

996 р.

Спорудження Десятинної церкви

1019-1054 рр.

Князювання Ярослава Мудрого

1036 р.

Розгром печенігів під Києвом

1039 р.

Утворення Київської митрополії

1068 р.

Повстання в Києві

1097 р.

З ’їзд князів у Любечі

1113-1125 рр.

Князювання в Києві Володимира Мономаха

1 1 5 3 -1 187 рр.

Князювання в Галичі Ярослава Осмомисла

1169 р.

Спустошення Києва Андрієм Боголюбським

1187 р.

Перша згадка назви «Україна» в літописах

1199 р.

Утворення Галицько-Волинського князівства

Продовження табл. ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ

234

Дата

Подія

1223 р.

Битва на річці Калці

1237-1264 рр.

Правління Данила Романовича в Галицько-Волинському князівстві

1238 р.

Розгром військом Данила Галицького рицарів-хрестоносців під Дорогичином

1240 р.

Спустошення монголами Києва

1253 р.

Коронація Данила Галицького в Дорогичині

1256 р.

Перша літописна згадка про м. Львів

1264-1301 рр.

Князювання Лева — сина Данила Романовича

1301-1308 рр.

Правління короля Юрія І Львовича в Галицько-Волинській державі

1308-1323 рр.

Князювання Андрія та Лева Юрійовичів

1323-1340 рр.

Князювання Юрія II Болеслава

1324 р.

Надання магдебурзького права місту Володимиру-Волинському

1340 р.

Початок боротьби за Галицько-Волинські землі між Польщею, Угорщиною та Литвою

1356 р.

Надання магдебурзького права місту Львову

1359 р.

Включення Ш ипинської землі до складу Молдовської держави

1362 р.

Битва на річці Сині Води

1385 р.

Кревська унія

1387 р.

Остаточне приєднання Галичини до Польського королівства

1425-1449 рр.

Утворення Кримського ханату

1478 р.

Перехід Кримського ханату у васальну залежність від Османської імперії

1491 р.

Початок українського книговидання, друк кириличним шрифтом у м. Кракові релігійних книг

К О Р О Т К И Й С Л О В Н И К П О Н Я Т Ь І ТЕРМ ІН ІВ А Авари — кочовики, об’єднані у вели­ кий племінний союз, у якому провідну роль відігравали тюркомовні племена. Автономія — самоврядування окремої території в межах певної держави. Анти — східнослов’янське міжплемінне об’єднання, яке розселилося між Дніп­ ром і Дністром. Існувало з кіпця IV до початку VII ст. Апсйда — напівкруглий виступ у стіні церковної або античної будівлі. Археологія — наука, що вивчає давні побут і культуру людського суспіль­ ства па підставі речових пам’яток ми­ нулого, добутих розкопками. Б

Балти — племена, які заселяли в І тис. н. е. територію від Південно-Західної Прибалтики до Верхнього Придні­ пров’я й басейн р. Оки.

ній драбині верства населення РусіУкраїни та середньовічної України.

Буковгіна — історико-географічна об­ ласть па південному заході України. Нині Північна Буковина — це Черні­ вецька область України. Південна Бу­ ковина —у складі Румунії. Булгари — плем’я, яке населяло Вол­ зьку Булгарію (перше державне утво­ рення народів Середнього Поволжя та Прикам’я). В Варвари — назва, яку давні греки й рим­ ляни давали народам і племенам, що не належали до греко-римської цивілізації. Варяги (вікінги, нормани) — морські воїни давньої Скандинавії. Васал —у середні віки в Західній Євро­ пі феодал, який отримував від заможні­ шого феодала-сюзерена земельні ділян­ ки й заступництво, за що виконував для нього ряд повинностей.

Баскак — представник монгольського хана па завойованих землях; здійсню­ вав контроль за місцевою владою, про­ водив облік населення й збирав данину в підкореній країні.

Велгіке переселення народів — умов­ на назва масових переселень варвар­ ських племен у напрямку Римської імперії в IV-VIІ ст.

Берестяні грамоти — пам’ятки давньої східнослов’янської писемності (X IXV ст.), написані на дешевому й до­ ступному матеріалі — бересті (березо­ вій корі).

Велике розселення слов’ян —заключний етап Великого переселення народів. Від­ бувалося протягом V-VI1 ст. й привело до заселення слов’янами більшої частини сучасної України, Подунав’я та Балкан.

Болгари — населення Болгарії, основу якого становлять протоболгарн, фракій­ ські та слов’янські племена. Переважно православні, є також римо-католики, протестанти й мусульмани.

Венеди — слов’янські племена, які на межі нашої ери населяли територію Єв­ ропи від р. Ельби до р. Дніпра.

Бортництво (від борть — дупло дере­ ва) —один із різновидів бджолярства в давній Україні.

Відун — людина, яка вгадувала май­ бутнє; віщун, пророк.

Бояри (від тюрк, благородний, знат­ ний) — друга після князів в ієрархіч­

Верства —частина суспільства, суспіл­ ьна група.

Візантійська імперія — держава IV XV ст., що утворилася після розпаду Римської імперії па її східних землях.

Короткий словник понять і термінів

Віче —народні збори. В олинь — історико-географічний регі­ он па північному заході України.

Готи — плем’я давніх германців — ви­ хідців із Скандинавії, яке в І ст. до н. е. розселилося в пониззі Вісли.

Волиняни — давнє східнослов’янсь­ ке плем’я, яке жило у верхів’ях Захід­ ного Бугу й правих приток верхньої Прип’яті.

Гравюра —вирізьблений або витравле­ ний на спеціально підготовленій дошці або пластинці малюнок, а також відби­ ток такого малюнка на папері.

Волость — територія, підпорядкована єдиній владі (князя, монастиря тощо).

Графіті — стародавні написи й малюн­ ки різного змісту, зроблені гострими предметами на посудинах, стінах тощо.

Волок —місце найбільшого зближення двох судноплавних річок, де суходолом перетягали (волочили) від однієї до ін­ шої човни та вантажі. Вотчина (давньорус. отмина — бать­ ківська власність) — спадкова земель­ на власність князів, бояр та інших членів панівної верхівки в Київській державі. В’ятичі —давнє східнослов’янське плем’я, яке жило над Окою та Москвою-рікою. Г Галицько-Волинське князівство —дав­ ньоукраїнська держава на території Правобережної України, що проісну­ вала з 1199 р. до 1340 р. Галичина — історико-географічний ре­ гіон на заході України. Гарнізон — військові частини, розта­ шовані постійно або тимчасово в якому-небудь населеному пункті, в укріп­ леному районі. Гетьман (від старонім. Hauptmann — ко­ мандувач) —таку Польсько-Литовській державі називали головнокомандуючо­ го військами. У XVI-XVII ст. — керів­ ник Війська Запорізького.

Гривна — срібний злиток вагою при­ близно 200 г, який був основною гро­ шовою одиницею в Русі-Україні. Гроші —умовні предмети, які познача­ ють вартість товару, підлягають обміну на товар. Гуни —тюркомовні кочові племена, що в IV ст. вдерлися зі сходу в Північне При­ чорномор’я.

д Данник — селянин, який сплачував данину (грошову або натуральну) за користування орними землями й угід­ дями. Демографія — наука, що вивчає кіль­ кість і склад народонаселення. Держава —вища форма організації сус­ пільства, що приходить па зміну пер­ вісному ладу. Характеризується певною територією, де проживає постійне населення, що підпорядковується чин­ ним законам і органам влади. Дитинець — центральна частина міс­ та, яка була обнесена валами з дере­ в’яними стінами, які мали одні або кілька воріт.

Глаголиця — одна з двох найдавніших систем слов’янського письма, створена близько 863 р. просвітителем Копстантином (у чернецтві — Кирило).

Домен —землі, що належали особисто королю, князю.

Господар — 1. Той, хто займається гос­ подарством, веде господарство. 2. При­ ватний наймач робочої сили.

Дреговичі — давнє східнослов’янське плем'я, яке жило між Прип’яттю та За­ хідною Двіною.

Древляни — давнє східнослов’янське плем’я, яке жато в прип’ятському Поліссі.

Короткий словник понять і термінів

Дружина — озброєні загони, постійна військова сила князя в Київській дер­ жаві. Дуліби — давнє східнослов’янське плем’я, яке жило у верхів’ях Західного Бугу та Прип’яті. Ж Жемайтія, або Жмудь, — етнографіч­ на область Литви. Е Експансія —розширення своїх терито­ рій за рахунок захоплення чужих. Еліта — найкращі представники пев­ ної частини суспільства або суспільної групи. Естонці —народ, що становить основне населення Естонії. /

Етнос — спільнота людей (плем’я, на­ родність, нація), що історично склалася й має спільні особливості мови, культу­ ри, психіки, а також усвідомлення своєї єдності та відмінності від інших. Є Євангеліє — частина Біблії про життя, діяння та повчання Ісуса Христа.

Золота Орда —держава, заснована мон­ голами на початку 40-х років XIII ст. внаслідок завойовницьких походів ха­ на Батия, онука Чингісхана. Золотоордгінське ярмо (монгольське іго) —система монгольської зверхності над руськими князівствами.

І «Із варяг у греки» — важливий водний торговельний шлях Київської держави, що з’єднував Чорне та Балтійське моря системою річкових шляхів і волоків. Ікона — живописне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих. Іконостас — у православній церкві — спеціальна стіна з іконами, що відо­ кремлює священне місце вівтар від ос­ новної частини храму. /

Ільменські словени —назва східносло­ в’янських племен, які проживали біля о. Ільмень. Ітіль — столиця Хозарської держави (каганату); була розміщена на обох берегах Волги й на острові в її пониззі. К

З

Каганат —самостійна держава в тюрк­ ських народів (від середини VI ст.), на чолі якої стояв каган (найвищий титул голови держави).

Закон —установлене державою загаль­ нообов’язкове правило або сукупність таких правил.

Кімерійці — найдавніше відоме з пи­ сьмових джерел населення Північного Причорномор’я.

Заповідник — територія або архітек­ турна споруда, що перебуває під охоро­ ною держави з метою збереження.

Князь — до середини IX ст. військо­ вий керівник племені або союзу племен. З другої половини IX ст. —єдиновладний глава держави, великий князь — вищий князівський титул Київської держави.

Єпйскоп, митрополйт — вищі духовні чини в православній церкві.

Зарубинецька культура — археологіч­ на культура кінця III ст. до н. е. — II ст. и. е., названа за місцем розташування у с. Зарубінці. Землеробство — обробіток землі для вирощування сільськогосподарських рослин.

Г

Коаліція —об’єднання, союз для досяг­ нення спільної мети. Колонізація — заселення та господар­ ське освоєння вільних земель або тери­ торії інших країн.

Короткий словник понять і термінів

Константан VII Багрянорбдний —візан­ тійський імператор. За його правління в 944 р. було укладемо торговельний договір між Київською державою та Візантією. Константинополь (Царгород) — сто­ лиця Східної Римської, потім Візантій­ ської, імперії, заснована в 324-330 рр. імператором Константаном І Великим. Корогва — полотнище, що є емблемою країни, військової частини, організації тощо. Кремль — центральна, укріплена му­ рами й баштами, частина феодально­ го міста в Північно-Східній Русі. До XV ст. кремль називали дитинцем. У кремлі розміщувалися княжі палати, храми, будинки бояр і церковної знаті. Кривичі — давнє східнослов’янське плем’я, яке жило у верхів’ях Дніпра, Західної Двіни та Волги. Кріпацтво — особиста залежність се­ лян від феодала, зумовлена викорис­ танням ними панської землі. Культ — релігійне служіння божеству, релігійна обрядовість. Купці — власники торговельних під­ приємств, особи, що ведуть приватну торгівлю.

л Лан — земельний наділ, площа якого становить ЗО моргів, або 16,8 га. Літопис —хронологічно послідовний за­ пис історичних подій, зроблених їхнім сучасником, книга з такими записами. М Магдебурзьке право — середньовічне право, перенесене в Україну німець­ кими колоністами, за яким міста част­ ково звільнялися від влади короля (королівські) чи місцевого феодала (приватні) й мали власні органи са­ моврядування.

Магнат —великий землевласник, пред­ ставник родовитої й багатої знаті. Майоліка — випалена глина, укрита поливою та малюнками. Меря — фінське плем’я, яке до XI ст. займало землі у Волзько-Окському ме­ жиріччі. Митрополія — церковно-адміністра­ тивний округ (голова — митрополит), що поділяється на єпархії на чолі з єпископами. Міграція — переселення народів у ме­ жах країни або з однієї країни в іншу. Мініатюра — невеликий кольоровий малюнок у старовинному рукописі або книзі. Мозаїка — зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасо­ ваних один до одного й закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, інших ко­ льорових камінців. Монархія — система управління дер­ жавою одноосібним володарем, тобто монархом. Монастйр — релігійна громада ченців або черниць, які живуть за єдиним пра­ вилом. Монографія — ґрунтовне наукове до­ слідження, у якому висвітлюється одне питання, одна тема. Музей — культурно-освітній і науко­ во-дослідний заклад, що збирає, ви­ вчає, експонує та зберігає пам’ятки матеріальної і духовної культури, при­ родничо-наукові колекції тощо. Мусульманство (іслам, магометанство) — одна з трьох світових релігій. Ґрунту­ ється на вірі про цілковиту залежність від волі Бога (Аллаха), який наперед визначає долю кожної людини. Про­ рок Мухаммед —посланець Аллаха.

Короткий словник понять і термінів

н Натуральне (природне) господарс­ тво — господарство, у якому продукти виробляються для власного споживан­ ня, а не на продаж. Нестор Літопйсець — чернець Киє­ во-Печерського монастиря, укладач літопису «Повість минулих літ».

о /

Одигітрія («та, що вказує») — ікона, де зображена Богородиця з Ісусом-дитям. Окупація —тимчасове захоплення час­ тини або всієї території однієї держави збройними силами іншої держави. Опозйція — опір, протидія, протистав­ лення однієї політики, одних поглядів іншій політиці, іншим поглядам. Оранта («та, що молиться») — іко­ на Богородиці, зображена на повний зріст, ніби за молитвою з піднятими на рівень обличчя руками. П г

Панагія (від грецьк. пресвята) — епі­ тет Богородиці. Панирада — дорадчий орган при кня­ зеві, що складався з представників най­ визначніших родів. Панщина — примусова иеоплачувана праця селянина-кріпака в господарстві свого пана. Патріарх —глава православної церкви. Пектораль —дорогоцінна металева на­ грудна прикраса. Пергамент — оброблена шкіра моло­ дих тварин, що застосовувалася для письма. Петрогліф — стародавнє зображення на скелях, каменях, стінах печер. /

Печеніги —тюркські кочові племена, що з IX ст. населяли Північне Причорно­ мор’я.

Плінфа — тонка цегла, яку викорис­ товували як старовинний будівельний матеріал. Погости — адміністративно-територіа­ льна одиниця, велике селище з церк­ вою та кладовищем (цвинтарем). Г

Політика — діяльність органів дер­ жавної влади або окремих діячів усе­ редині країни та в міжнародних відно­ синах. Половці — тюркський кочовий народ, який в Х І-Х ІІІ ст. населяв степи між Дунаєм і Волгою, у тому числі Крим і басейн Дону та Сіверського Дінця. Полочани — східнослов’янське пле­ м’я, яке жило між Західною Двіпою та Прип’яттю. Полюддя — збирання князем із дружи­ ною або його представниками данини з підлеглого населення. Поляни — східнослов’янське плем’я, яке жило в Середньому Подніпров’ї. Посадник — намісник князя. Привілей — певні права й пільги для окремих осіб, груп людей або суспіль­ них станів. Промисли — дрібне ремісниче вироб­ ництво. Псалтир — одна з біблійних книг Старого Заповіту, що складається зі 150 псалмів. Р Радимичі — група східнослов’янських племен, які жили в межиріччі Дніпра й Десни. Рало —примітивне знаряддя для оран­ ки землі; одиниця оподаткування. Регентство (від латин, правитель) — у монархічних державах — тимчасо­ ве правління однієї чи кількох осіб у разі неповноліття, хвороби монарха тощо.

Короткий словник понять і термінів / Релігія — віра в надприродні сили та поклоніння їм. Реліквія — річ, яку особливо шанують і зберігають як пам’ять про минуле; предмети релігійного поклоніння. Ремісництво —дрібне, переважно руч­ не виробництво за допомогою несклад­ ного інструмента. Республіка (від латин, справа наро­ ду) — форма державного управління через обраних народом урядовців. Реформа —докорінна перебудова; змі­ на, нововведення. Рймська імперія — держава стародав­ нього світу, столиця — Константино­ поль. Роздробленість феодальна —зміцнен­ ня самостійності удільних князівств. Рубін —коштовний камінь червоного кольору; прозорий різновид корунду. Русини —народонаселення Русі-України. Русь-Україна — назва держави, що проіснувала з кінця IX до середини XIII ст. в Східній Європі. «Руська правда» — збірники норм давньоруського права. С Сармати — кочові іраномовні племена, споріднені зі скіфами. /

Середньовіччя — історична епоха, що охоплює час від загибелі Римської ім­ перії, кінець V ст. до кінця XV — по­ чатку XVI ст.

Серп —сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави при корені. Сіверяни — давнє східнослов’янське плем'я, що жило в басейнах річок Дес­ ни, Сейму й Сули. Скіфи — степові племена, які населя­ ли південну частину території сучасної України в І тис. до н. е.

Склавйни — давні західнослов’янські племена, які походили від венедів і на­ селяли територію на північ від Серед­ нього й Нижнього Дунаю. Слов’яни — одна з найбільших груп європейських народів, об’єднаних близь­ кістю мов і спільним походженням. Слуга — чоловік, який супроводжував свого володаря у військових походах, виконував різні доручення. Соха — примітивне землеробське зна­ ряддя для орання землі. Соціальний — пов’язаний із життям і стосунками людей у суспільстві. Ставка — місце розташування воєна­ чальника та його полководців. Т Тевтонський (Німецький) орден —ка­ толицький духовно-рицарський орден, започаткований наприкінці XII ст. в Палестині під час хрестових походів. Тйверці — племінна група східних слов’ян, яка населяла територію в по­ низзі Дністра, Пруту й Дунаю. /

Тмутараканське князівство — князів­ ство Київської держави, що знаходило­ ся на Таманському півострові; столи­ ця —Тмутаракань. Торки —тюркські племена, які кочували в південноруських степах у Х-ХІІІ ст. Г

Трипільська культура — археологічна культура ранніх землеробсько-скотар­ ських племен Південно-Східної Євро­ пи; залишки її вперше було знайдено під час розкопок в Україні в с. Трипіллі. Тюркські племена — велика група споріднених за мовою предків сучас­ них народів (узбеків, киргизів, якутів, туркменів, турків та ін.). Тяглий (тягловйй) — заможний селя­ нин, що працював у господарстві свого володаря, використовуючи власну ху­ добу й інвентар.

Короткий

СЛОВНИК

понять і термінів

У

ц

Угро-фіни — племена, які розселилися на північний схід від місць проживан­ ня східних слов’ян.

Централізація — зосередження біль­ шої частини державних функцій у ві­ данні центральних установ.

/

Уличі —давнє східнослов’янське плем’я, яке жило в пониззі Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря.

Церква — християнська спільнота ві­ руючих; християнський храм.

Улус — володіння монгольського хана на території Центральної Азії та Схід­ ної Європи.

Чернець — глибоко віруюча людина, яка пориває зі світським життям, бе­ ре обітниці безшлюбності, послуху та мешкає усамітнено або в чернечій гро­ маді (монастирі).

Ф Факторії — торговельні та військовоадміністративні населені пункти. Федерація — союзна держава, скла­ дові частини якої (землі, князівства) проводять самостійну внутрішню по­ літику. Феод, ф ’єф — спадкове земельне во­ лодіння, що надавав своєму васалові сеньйор (феодал) за умови виконання військової та судової служби, а також сплати внесків згідно зі звичаєвим правом. Феодальна роздробленість — пері­ од розпаду єдиної держави на терито­ рії, якими керують окремі правителі. Фільварок — багатогалузеве сільсько­ господарське виробництво, спрямова­ не на ринок, грунтується на праці за­ лежних селян. Фреска — картина, написана фарбами (водяними або на вапняному молоці) на свіжій вогкій штукатурці.

X Хан —титул монарха, феодального пра­ вителя в багатьох країнах Сходу в серед­ ні віки, а також особа, яка мала цей титул. Хозари —тюркські напівкочові племе­ на, які в І тис. и. е. жили в ПівденноСхідній Європі. Християнство — одна з трьох світових релігій. Сповідує віру в єдиного Бога.

Ч

Чинш — регулярний грошовий пода­ ток, який сплачували кріпаки своєму панові. Чудь — давньоруська назва естів, а та­ кож неслов’янських племен, які жили на землях Новгорода Великого, на схід від Онезького озера по річках Онезі та Північній Двіні. Ш Шеляг — старовинна українська найдрібніша монета польського похо­ дження. Шляхта (від ній. родовитий, знат­ ний) — вищий, привілейований стан суспільства в Польщі, Великому кня­ зівстві Литовському та в Україні в Х ІУ -Х У ІІІст. Я Язйчництво — загальне позначення дохристиянських релігій; поганство. Ярмарок — торг, який улаштовується регулярно, у певну пору року й у пев­ ному місці, для продажу та купівлі то­ варів; контрактовий ярмарок —торг, на якому укладали контракти (угоди) на оптовий продаж і купівлю товарів. Ятвяги — литовське плем’я, яке жило між річками Німан і Нарев.

Стрілки з правильними відповідями ведуть від старту до фінішу, їм відповідають ключові букви. З літер, що позначають правильні відповіді, складіть слово, зашифроване у фінальному прямокутни­ ку, дайте йому визначення.

О-

Яка група слов’янських племен розселилася на теренах сучасної України?

б

ИНИКНЕННЯ та СТАНОВЛЕННЯ РУСІ-УКРАЇНИ

Готуючись до контрольної роботи (тематичного оційюван11я) усвідомте, чи можете ви виконати все, що зазначено на с. 15.

22

Південна Д

\/

Яка послідовність правління київських володарів правильна?

к

С рXО

5* р

\/ Чиїми пращура­ ми були поляни, древляни, сіверя­ ни, тиверці, ули­ чі, волиняни, дуліби, бужани, білі хорвати? 25 2о* •о

Єдиновладний правитель держиви в Русіс\ с Україні, чз влада якого була спадковою, — це...

Ч/

Як слов'яни Русьв ІХ-Х ст. називали свою Україна державу?

Росіян £

Яке місто князь Олег назвав Чернігів, «матір’ю городів «Війна руських» і в якій з готами» книзі це зафіксо­ вано? Київ, «Повість минулих літ»

и з«г

\/

Кий, Аскольд і Дір, Ігор, Ольга, Олег, Святослав Е

\/

Про кого йдеться в літописі: «Жили мир­ но, володіли родами своїми, вирішили збу­ дувати місто й назва­ ти його на честь стар­ шого брата»?

Як називається збирання князем із дружинниками данини з підлеглого населення?

Кий, Аскольд і Дір, Олег, Ігор, Ольга, Святослав \/

ж

Хто був основоноложником християнства?

242

Іоанн Хреститель

Д

\

Скільки дітей було в князівській родині Ігоря й Ольги?

Троє Н

У якому місті княгиня Ольга прийняла християнство?

У Херсо­ несі

912-945 pp.

X

ГПІНІФ

243

Стрілки з правильними відповідями ведуть від старту до фінішу, їм відповідають ключові букви. З літер, що позначають правильні відповіді, складіть слово, зашифроване у фінальному прямокутни­ ку, дайте йому визначення. ИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ-УКРАІНА) РАЇНА) наприкінці X — О. у перш ій половині XI ст. Готуючись до контрольної роботи (тематичного оцінювання), усвідомте, чи можете ви виконати все, що зазначено на с. 55.

б

Хто і коли запровадив на Русі християнство як державну релігію?

Олег, 911-912 рр. А

Скільки синів було в князя Володимира Великого? Іа вїї Є

Аскольд і Дір, 881 882 рр.

2 — о*

у

Ж _ч

За часів правління яких князів РусьУкраїна досягла найвищої могутності?

Віщий Олег, Володимир Великий

к

Як назвав князь Володимир першу муровану

Десятинна П

церкву?

Князь Ігор і княгиня Ольга

Спаса на Берестові

М/

Штрафів

В

-------------------- >

Політична система, що склалася в Київській державі, — це ... . -о гпв «во\ < зв

Кровної помсти

м

\/

- -Е 1= § * іх §• З

«Руська правда»

ч/

\/

Застосування якої кари обмежила «Руська правда»?

->

Назва зводу писаного давньоруського права —це ... .

V

'

Яке місто РусіУкраїни було перехрестям найважливіших торговельних шляхів?

/ічЩ к й о О

ч/ а>

Звідки цитата: «Якщо хто сяде на чужого коня, не запитавши, то сплачує З гривни»? 244

чГ

«Руська правда»

ш

Чиї функції Віча Ю перебрала боярська > на себе рада?

Хто становив основну масу населення РусіУкраїни?

П Е Р Е В І Р Т Е

Хто «княжив у Києві одноосібно» в 980-1015 рр.?

Володимир Ц \

Головний митрополичий храм за часів Ярослава Мудрого — це ... .

Софійський собор у Києві \

у

СЕБЕ

Де зосередився за часів Ярослава Мудрого центр ученості та літописання?

у

5 ■* оо

У боярській раді

Десятинна церква в Києві

з ьот.

2о з О н ■ззз

п Ч/

\/

>

На основі якого алфавіту Латинського | створена кирилиця? ---------------->

\/

До якого князівства належали землі Таманського п-ва, Приазовья, Кубані?

Кого з київських князів називали Ярослава «тестем Мудрого Європи»? Володимира Великого

К

У

Ч

х ■оз

нр в Зс О гя О Ч/ г

— Князя ■ Ярослава

^

У

На честь кого названа сучасна державна нагорода, девіз якої: «Мудрість, честь, слава»? Князя Володимира

4? /

А \у

Ч/ Народні збори, що вирішували важливі громадські справи,— це ... .

ю

Острогу, посаду

в

Частиною яких поселень був дитинець?

<■ Городка, града

/к з лз о X

ч/ слов яно- ^ Оригінальний Сі стиль, який ство- західно- ^ До якої Раби Д рили давньоруські європейський суспільної майстри в архітекверстви \ У належали холопи турі, живописі, церковному співі, та челядь? —це_

Ч/ Патріарх Митрополит Єпископ °£ Г

З І Монах Є

246

П Е Р Е В І Р Т Е

З ким постійно доводилося боротися

31своїми боярами

н ■>

галицьким князям?

Яка подія відбулася 1169 р. в Києві та Вишгороді?

Пограбування й спустошення міст Андрієм Боголюбським

СЕБЕ

З чиїм ім’ям пов’язана перша літописна ■> згадка назви «Україна»?

Ч/ Протягом XII ст. від ЗОдо 40 в Русі-Україні Щ утворилися само­ стійні (удільні) князівства; усього їх нарахову­ валося .... я от іа О

Імена ченця Аганіта та внучки Володимира Мономаха Євнраксії пов’яза­ ні з розвитком у Русі-Україні...

2о

ю

ч/ Київський і ГалицькоВолинський літописи за змістом є продовженням.

медицини

Узірцем поетичної творчості в Київській державі був..

\/

\/

«Повісті минулих літ»

Остромирового Євангелія

н

На якій річці Коли на Русі були ж На Дніпрі розташовані розпочалася доба феодальної <■ найбільші міста роздробле ності? Чернігівської землі? /К

в

А Ч «

5 и О

Які кочові племена зазнали Печеніги нищівної поразки від Володимира Мономаха?

Відомим іконописцем Київської держави був ...

Алімпій Ч

Володимира Глібовича Переяславського, 1187 р.

Володимира Мономаха, 1125 р.

Стрілки з правильними відповідями ведуть від старту до фінішу, їм відповідають ключові букви. З літер, що позначають правильні відповіді, складіть слово, зашифроване у фінальному прямокутни­ ку, дайте йому визначення.

о.

А Л И Ц Ь КО $ ВОЛИНСЬКА и ДЕРЖАВА Готуючись до контрольної роботи (тематичного оцінювання), усвідомте, чи можете ви виконати все, що зазначено на с. 145.

Галицьке й Волинське князівства об’єднав у 1199 р. князь ....

За часів правління якого князя почала Данило формуватися А Романович __ч шляхта в Україні?

]а »9

"0 с 2 Б

\/

Хто намагався обмежити владу галицько-волин­ ських князів, утручаючись у їхню внутрішню й зов­ нішню політику? \ <х< о я

Князі інших земель \ ) \

Яке місто після Галича стало столицею ГалицькоВолинського князівства

Холм И

Як звали Чингісхана того, як його в \ до1206 р. обрали великим ханом?

1іа

он яс \/

\ /

-

3Р 2:

Н а2>

їа р

2

£ 52:

-

2

м

Ч/

Особливістю західноєвро­ З ким пішли на зго­ пейського культури вір галицькі бояри, й візантійського! щоб не допустити ГалицькоВолинського до князівства синів князівства було Романа Мстисла­ вича —Данила й поєднання стилів .... Василька?

Через що РусьУкраїна була не готова до відсічі монгольським ханам? Ж

слов яновізантійського й західноєвро­ пейського

2-і С Я Я а

Польська

королева Ядвіга

Ф Ч/ Ім’я Чипгісхап з монгольської перекладається як ... .

248

«Справед­ ливий хан» \ /

Хто з князів уважався залежним Гедимін від Литви, але нравив на Волині самостійно та був прихильником ироруської політики?

О \

Хто остаточно загарбав Галичину, залишивши князеві Любарту лише Волинь?

Я £з*~° м О 2 З. *=2 Я © =5 “5

П Е Р Е В І Р Т Е

Хто переніс столицю ГалицькоВолинського князівства до Львова?

У 1241 р. війська ГалицькоВолинське Батия розгромили .... князівство

Лев Данилович В

СЕБЕ

Золоту Орду зі столицею в м. Сарай створив

Батий

Данило Галицький

\/

6 г Дня 12В ?

Коли війська хана Батия захопили Київ?

Василько короля Де й коли Романович, Юрія І коронували Володимир Львовича Данила Васильковим, Лев Галицького <■ Данилович — це як короля Русі? наступники....

П

Крем’янець, 1253 р.

6 грудня 1241 р.

короля Данила Галицького

Щ \/

Чиїм васалом визнав себе Данило Рома­ Тевтон­ нович у 1246 р., ського ордену щоб зберегти правління у своїх землях?

Який регіон Русі першим потерпів під час монгольської > навали?

Баскаки, орда, данина, половецькі ярлик, Сарай набіги це ключові на Русь слова, що символізують .,

<■

У

7 \

Золотої Орди

Ю

золотоординське ярмо

.

Т

ч/ На якій річці відбулася битва русько-половецьких військ із монголами (1223 р.) і чим вона завершилася?

О

-

На р. Росі, перемогою руськополовецьких ВІЙСЬК

І

Король Юрій І

\

ґ*

\/

Хто утворив у 1303 р. Галицьку церковну митрополію?

Князь Лев II Юрійович 1 >

і X в

249

Стрілки з правильними відповідями ведуть від старту до фінішу, їм відповідають ключові букви. З літер, що позначають правильні відповіді, складіть слово, зашифроване у фінальному прямокутни­ ку, дайте йому визначення. КРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ < в складі 0 ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО та інших держ ав (друга половина Х ІУ -Х У ст.)

Феодали якої краї­ низахопили Волинь (1340), Київщину, Чернігово-Сіверщину (1355), Східне Московської Поділля й Пере­ держави яславщину(1362)?

Готуючись до контрольної роботи (тематичного оцінювання), усвідомте, чи можете ви виконати все, що зазначено на с. 181.

Яка з поданих послідовностей правління князів правильна?

Вітовт, Свидригайло, Ольгерд

/V

грЧ Угорського королівства \/

\/

У 1500-1523 рр. ЧерніговоМолдовським Сіверщина князівством ^ була захоплена .... »

Польськорусько-

Між якими військами відбулася Грюнвальдська битва 1410 р.?

В ХІ-ХІП ст. Закарпаття було під владою ....

ЛИТОВСЫСИМИ

та кримського хана І »

Польсько-руськолитовськими та Тевтонського ордену

Польським королівством

А

Угорського королівства

и

А К

Землі, що належать особисто домен у королю, —це ... . <<

У 1387 р. Галичина та Західна Волинь, а в 1434 р. — і Західне Поділля \ були захоплені.... /

У середині XIV ст. Буковина була приєднана до ....

........ Угорським королівством

г* у7!

7 1 'Ь

\

^ лс>4

в Ім'я якого подільського князя пов'язане з посиленням слов янських впливів на Закарпаття? 250

<

\/

ч/ Юрія Коріятовича

Е

\ /

Що ознаменувало рішення шляхетського сейму Галицької землі в 1435 р.?

0? 2 п5 Я >а -з 1 ? 3 05 й он С я н

Уведення магдебурзького права

й

Після втрати автономії Шинииська земля отримала назву ... .

*

П Е Р Е В І Р Т Е

Селянин, який сплачував данину (грошову або

Литовсько-Руська держава і Велике князівство Литов­ ське, Руське та Жемайтійське — це дві назви однієї Так держави?

н а т у р а л ь н у ) за

користування орними землями й Слуга угіддями, —це ....

Українська ш л яхта

складалася з...

й

духівництва, дрібної та середньої шляхти

Ні

09

У

к

В \/

И

\/

\/

Правителями Московської держави, які вважали себе правонаступни­ ками Київської держави та збирачами \ / її земель, були ....

Іван III і Юрій Довгорукий

ж

** \ /

Як у православній церкві називається спеціальна стіна з іконами?

Під чиїм Гіреїв — керівництвом нащадків Кримське ханство від Чингісхана відокремилося Золотої Орди? / X

ю

со

Василь III і Андрій Боголюбський

V

Мегмеда II Фатига І

5' -іо: "Є

Хх%.

м

“

\/ Часткове звіль­ нення міста від влади короля, феодала, забезпе­ чення місцевого Магдебурзьким самоврядування правом м надавалося.... 5 р ї= о 5

\/ Які сторони 14 серпня 1385 р. уклали Крсвську унію?

\/

польський король Казимир IV Ягайлович

\і/

Особисто вільні селяни, які могли піти від господаря, виплативши йому відступне натурою чигрішми, —це ... .

Хто в 1482 р. напав на Київ, <г пограбував і підпалив його?

кримський хан Менглі-Гірей

•о

И

магнатів, дрібної та середньої шляхти

їа

СЕБЕ

І Олелька Володимировича

\

А

Після смерті якого князя в 1471 р. було Семена «ненохожі ліквідоване Київ­ Олельковича селяни» ське князівство й \/ остаточно втрачена ------------ > автономія україн­ ш ських земель? 251

П еред т им , я к вируш ит и д алі... Ось і закінчився навчальний рік, настав час зазирнути до вашої осо­ бистої скарбнички знань. До неї додалося чимало, зокрема ґрунтовні ві­ домості, здобуті на уроках історії України, на яких ви дізналися про часи далекі й великою мірою непізнані. Науковці й досі дискутують з певних проблем, залишилося ще чимало таємниць, які, можливо, пощастить роз­ крити комусь із вас. Історики поділили українську середньовічну добу на три періоди: 1) раннє Середньовіччя —від великого розселення слов’ян у У -У ІІ ст. н. е. до утворення Русі-України наприкінці IX ст.; 2) класичне Середньовіччя — існування Русі-України (кінець IX — середина XIII ст.); 3) пізнє Серед­ ньовіччя — із середини XIII до кінця XV ст. Добре оволодівши навчальним матеріалом, ви тепер здатні охаракте­ ризувати ці періоди, віднести до кожного з них історичні події та окремих діячів, описати найвизначніші культурні пам’ятки, спосіб життя людей різних станів тощо. Читаючи про певні історичні явища, ви розумієте при­ чини їх виникнення, закономірність перебігу подій, наслідки. Вивчаючи, наприклад, на уроках зарубіжної літератури билину «Ілля Муромець і Соловей-Розбійник», ви можете зіставити події, описані в ній, з набу­ тими історичними знаннями и урізноманітнити свою відповідь, зауваживши, що для економіки Русі-України вагоме значення мав торговельний шлях з вол­ зького Булгару через Київ на Перемишль і даті —у Західну Європу. Князь Во­ лодимир кинув великі сили, щоб гарантувати безпеку цього шляху від розбій­ ників. Проти них діяв навіть билинний Ілля Муромець, який знищив отамана розбійників, що грабували купецькі каравани в муромських лісах... Отже, зрозуміло, що не буває знань самих по собі —усі вони поєднують­ ся у велику багатосходинкову систему. Прикладів тому безліч: відповідь на уроках математики можна доповнити відомостями про давньоруські оди­ ниці виміру; на уроці фізики зауважити, що будівельники Софійського со­ бору добре володіли законами оптики; а на заняттях з історії використати знання з географії. Відвідуючи музей, картинну галерею чи середньовічний замок, ви тепер почуватиметеся там не випадковими гостями, а людьми, які розуміють добу й усвідомлюють цінність історичних і художніх скарбів. Попереду — новий навчальний рік. У 8 класі на вас чекають захопливі уроки з історії України (ХУІ-ХУІІІ ст.). Це були непрості триста років по­ літичної залежності від інших держав, під час яких покоління за поколінням українців виборювали во­ лю, відстоювали національну незалежність. Запорозька Січ, Хмельниччина, Козацька дер­ жава, гетьманська Україна, Руїна, культурне підне­ сення —просвітництво Петра Могили, Києво-Могилянська академія, філософія Григорія Сковороди... Фасад КиєвоУсі ці славні імена та героїчні події є наріжними ка­ Могилянської академії. З гравюри XVII ст. менями історії України ХУІ-ХУІІІ ст.

ЗМІСТ Від а в т о р ів ............................................................................................... З Повторення § 1. Історія України в стародавні часи..............................................5 Вступ § 2. Історія України в середні в ік и ....................................................9 РО ЗДІЛ І. ВИНИКНЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ РУСІ-УКРАЇНИ § 3. Східні слов’яни та їхні сусіди......................................................17 § 4. Утворення Київської держави (Р у сі-У к р аїн и ).......................27 § 5. Київська держава (Русь-Україна) за часів князя Ігоря та княгині Ольги.............................................................................. 38 Практичне заняття. Князь Святослав і його походи ............... 46 Узагальнення за розділом 1.....................................................................53 РО ЗДІЛ II. КИЇВСЬКА ДЕРЖ АВА (РУСЬ-УКРАЇНА) наприкінці X —у першій половині XI ст. § 6. Володимир В ели кий .......................................................................57 § 7. Ярослав М удрий.............................................................................. 64 § 8. Культура Русі-України наприкінці X — у першій половині XI ст................................... 73 § 9 -1 0 . Політичний і соціальний устрій Русі-України наприкінці X — у першій половині XI ст. Розвиток господарства........................................................... 81

Практичне заняття. Християнська релігія і церква в житті давньоукраїнського суспільства................. 97 Узагальнення за розділом I I ................................................................. 100

РО ЗДІЛ III. КИЇВСЬКА ДЕРЖ АВА (РУСЬ-УКРАЇНА) у другій половині XI — першій половині XIII ст. §11. Київська держава за Я рославичів..............................................104 §12. Правління Володимира М он ом аха.......................................... 111 § 13. Політичне й соціально-економічне життя давньоукраїнських князівств у середині XII — першій половині X III ст..................................................119 § 14. Архітектура, літописи й образотворче мистецтво в Русі-Україні в другій половині XI — першій половині XIII ст..................................................... 132 Практичне заняття. «Слово о полку Ігоревім» як історичне джерело................................................................... 138 Узагальнення за розділом I I I ............................................................... 144 РО ЗДІЛ IV. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖ АВА § 15. Утворення Галицько-Волинської держави за Романа М стиславича............................................................... 147 §16. Монгольська навала на українській зем л і...............................154 § 17. Розквіт Галицько-Волинської держави за Данила Галицького та його наступників.............................164 Практичне заняття. Зовнішня політика князя Данила Романовича.......................................................................167 § 18. Правління Юрія І Львовича й останні галицько-волинські к н я з і.....................

171

§19. Освіта, мистецтво та церква в Галицько-Волинській д ер ж аві..............................................174 Узагальнення за розділом I V ............................................................... 179 РО ЗДІЛ V. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ (друга половина Х ІУ -Х У ст.) § 20-21. Політичний статус українських земель у складі Великого князівства Литовського й інших держав. Кревськаунія 1385 р. та українські з е м л і................................................................. 183 § 22. Держава Феодоро та Кримське ханство.................................. 193 § 23. Суспільне життя в У країн і..........................................................199 § 24. Господарське життя в У країн і................................................... 205 § 25. Особливості розвитку культури українських земель у другій половині Х ІУ -Х У ст.......................................212 Практичне заняття. Етнічний склад населення України. Повсякденне ж и т т я .....................................................................218 § 26. Історія рідного к р а ю .....................................................................219 Узагальнення за розділом V ...................................................................230 Узагальнення до к ур су............................................................................ 231 Найважливіші історичні д а т и .............................................................233 Короткий словник понять і термінів ............................................... 235 Перевірте себ е..........................................................................................242

Навчальне видання

Свідерський Юрій Юрійович, Романиш ин Наталія Юріївна, Л адиченко Тетяна Вячеславівна

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Підручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Редактор М. Жук Художній редактор 10. Ясінська Технічне редагування та комп’ютерна верстка Л. Ткаченко Коректори І. Барвінок, С. Бабич Підписано до друку 14.09.2015 р. Формат 70x100/16. Папір офс. № 1. Гарнітура Петербург С. Друк офс. Ум. друк. арк. 20,736.Обл.-вид. арк. 19,23. Умови, фарбовідб. 82,944. Наклад 16 123 прим. Зам. №

Видавництво «Грамота», вул. Паньківська, 25, оф. 15. м. Київ, 01133. Тел./факс: (044) 253-98-04. Е-таі1: gramotanew@bigmir.net; www.gramota.kiev.ua С відоцтво про внесення до Державного реєстру України суб’єктів видавничої справи ДК № 341 від 21.02.2001 р. Віддруковано з готових діапозитів видавництва «Грамота» на ПП «ЮНІСОФТ», 61036, м. Харків, вул. Морозова, 13 Б. 61036 ДК№ 3461 від 14.04.2015 р.