Геометрія 9 клас Мерзляк 2021 поглиб by sloven

Аркадій Мерзляк Віталій Полонський Михайло Якір

ГЕОМЕТРІЯ підручник для 9 класу з поглибленим вивченням математики закладів загальної середньої освіти

Харків «Гімназія» 2021

ВІД АВТОРІВ Любі дев’ятикласники та дев’ятикласниці! Ми маємо надію, що ви не розчарувалися, вибравши нелегкий шлях — навчатися в математичному класі. У цьому навчальному році ви продовжите вивчати математику за програмою для класів з поглибленим вивченням математики. Сподіваємося, що цьому сприятиме підручник, який ви тримаєте в руках. Ознайомтеся, будь ласка, з його структурою. Підручник поділено на сім параграфів, кожний з яких складається з пунктів. У пунктах викладено теоретичний матеріал. Вивчаючи його, особливу увагу звертайте на текст, який надруковано жирним шрифтом, жирним курсивом і курсивом; так у книзі виділено означення, правила та найважливіші математичні твердження. Зазвичай виклад теоретичного матеріалу завершується прикладами розв’язування задач. Ці записи можна розглядати як один із можливих зразків оформлення розв’язання. До кожного пункту дібрано задачі для самостійного розв’язування, приступати до яких радимо лише після засвоєння теоретичного матеріалу. Серед завдань є як прості й середні за складністю вправи, так і складні задачі. Якщо після виконання домашніх завдань залишається вільний час і ви хочете дізнатися більше, то рекомендуємо звернутися до рубрики «Коли зроблено уроки». Матеріал, викладений там, непростий. Але тим цікавіше випробувати свої сили! Дерзайте! Бажаємо успіху!

Від авторів

Шановні колеги та колежанки! Ми знаємо, що підготовка до уроку в класі з поглибленим вивченням математики — робота нелегка. Організація такого навчального процесу вимагає великих зусиль учителя / учительки, які формують навчальний матеріал по крихтах, збираючи його в багатьох посібниках. Ми сподіваємося, що цей підручник стане надійним помічником у вашій нелегкій та шляхетній праці, і будемо щиро раді, якщо він вам сподобається. У книзі дібрано великий і різноманітний дидактичний матеріал. Проте за один навчальний рік усі задачі розв’язати неможливо, та в цьому й немає потреби. Разом з тим набагато зручніше працювати, коли є значний запас задач. Це дає можливість реалізувати принципи рівневої диференціації та індивідуального підходу в навчанні. Блакитним кольором позначено номери задач, що рекомендуються для домашньої роботи, пурпуровим кольором — номери задач, які на розсуд учителя / учительки (з урахуванням індивідуальних особливостей учнів та учениць класу) можна розв’я зувати усно. Матеріал рубрики «Коли зроблено уроки» може бути використаний для організації роботи математичного гуртка та факультативних занять. Бажаємо творчого натхнення й терпіння. УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ n° •

••



завдання, що відповідають початковому та середньому рівням навчальних досягнень; завдання, що відповідають достатньому рівню навчаль них досягнень; завдання, що відповідають високому рівню навчальних досягнень; задачі для математичних гуртків і факультативів; ключові задачі, результати яких можуть бути використані під час розв’язування інших задач; закінчення доведення теореми, розв’язання задачі, розгляду прикладу; рубрика «Коли зроблено уроки».

ПОВТОРЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ З КУРСУ ГЕОМЕТРІЇ 8 КЛАСУ

§1

1. Задачі на повторення навчального матеріалу з курсу геометрії 8 класу 1.1.° Бічна сторона AB і менша основа BC трапеції ABCD дорівнюють відповідно 16 см і 15 см. Який із відрізків перетинає бісектриса кута BAD — основу BC чи бічну сторону CD? 1.2.° Пряма AB дотикається до кола в точці B, а пряма AC перетинає коло в точках C і D. Знайдіть відрізок CD, якщо AB = 6 см, AC = 9 см. 1.3.° На одній стороні кута з вершиною в точці A позначили точки B і C, а на другій — точки D і E, причому AB = 10 см, AC = 18 см, AD : AE = 5 : 9. Знайдіть відрізок CE, якщо BD = 20 см. 1.4.° Площа паралелограма ABCD, зображеного на рисунку 1.1, дорівнює S. Знайдіть площу зафарбованої фігури. B

C 3

S1 S 2

б Рис. 1.1

Рис. 1.2

1.5.° Знайдіть відношення площ S1 і S2 трикутників, зображених на рисунку 1.2.

§ 1. ПОВТОРЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1.6.° Відрізок AD — бісектриса трикутника ABC, площа трикутника ABD дорівнює 12 см2, а трикутника ACD — 20 см2. Знайдіть відношення сторони AB до сторони AC. 1.7.° Діагоналі рівнобічної трапеції є бісектрисами її гострих кутів і точкою перетину діляться у відношенні 5 : 13. Знайдіть площу трапеції, якщо її висота дорівнює 90 см. 1.8.° Катети прямокутного трикутника дорівнюють 18 см і 24 см. Знайдіть бісектрису трикутника, проведену з вершини меншого гострого кута. 1.9.° Медіани AM і CK трикутника ABC перпендикулярні. Знайдіть сторони трикутника, якщо AM = 9 см і CK = 12 см. 1.10.° У трикутнику ABC медіани BM і CK перпендикулярні та перетинаються в точці O. Знайдіть відрізок AO, якщо BM = 36 см і CK = 15 см. 1.11.° У трикутнику ABC відомо, що AB = BC, відрізки BD і AM — висоти трикутника, BD : AM = 3 : 1. Знайдіть cos C. 1.12.° У трикутнику ABC відомо, що AB = BC, відрізки BD 3

і CK — висоти трикутника, cos A = . Знайдіть відношен7

ня CK : BD. 1.13.° Діагональ рівнобічної трапеції перпендикулярна до бічної сторони та утворює з основою трапеції кут 30°. Знайдіть висоту трапеції, якщо радіус кола, описаного навколо трапеції, дорівнює R. 1.14.° Побудуйте квадрат, площа якого дорівнює сумі площ двох даних квадратів. 1.15.° На медіані AM трикутника ABC позначено точку D так, що AD : DM = 1 : 3. Через точку D проведено пряму, паралельну стороні AC. У якому відношенні ця пряма ділить сторону BC, рахуючи від вершини C? 1.16.° У чотирикутнику ABCD відомо, що AB = AD, CB = CD. Доведіть, що AC ^ BD. 1.17.° На основі AC рівнобедреного трикутника ABC позначили точку M, а на бічних сторонах AB і BC відповідно точки K і N так, що MK || BC, MN || AB. Знайдіть довжину бічної сторони, якщо відомо, що периметр чотирикутника MKBN дорівнює 30 см.

1. Задачі на повторення навчального матеріалу з курсу геометрії 8 класу

1.18.° У прямокутнику ABCD відомо, що AB = 2AD. Точка K — середина сторони AB. Знайдіть кут CKD. 1.19.° Побудуйте квадрат за трьома точками, які є серединами трьох його сторін. 1.20.° Діагоналі рівнобічної трапеції ABCD (BC || AD) перетинаються в точці M. Відомо, що ∠CMD = ∠BAD. Доведіть, що BC = AB. 1.21.° У рівнобічній трапеції ABCD (BC || AD) бісектриси гострих кутів BAD і CDA перетинаються в точці, яка належить основі BC. Знайдіть периметр трапеції, якщо BC = 36 см, ∠BAD = 60°. 1.22.• Побудуйте паралелограм за його вершиною та середи нами сторін, яким ця вершина не належить. 1.23.• Перпендикуляр, опущений із вершини кута прямокутника на його діагональ, ділить цю діагональ на відрізки, довжини яких відносяться як 1 : 3. Знайдіть кут між діагоналями прямокутника. 1.24.• На стороні AD прямокутника ABCD позначили точку M так, що MD = CD, MA = MC. Знайдіть кут між діагоналями прямокутника. 1.25.• Висоти BN і DM ромба ABCD, проведені з його тупих кутів B і D, перетинаються в точці F. Знайдіть кути ромба, якщо NF : FB = MF : FD = 1 : 2. 1.26.• Сума довжин катетів AB і BC прямокутного трикутника ABC дорівнює a. На гіпотенузі AC поза трикутником побудовано квадрат ACMN, діагоналі якого перетинаються в точці O. Із точки O на прямі BA і BC опустили перпендикуляри OK і OF відповідно. Знайдіть периметр чотирикутника BKOF. 1.27.• Серединний перпендикуляр діагоналі прямокутника утворює з його більшою стороною кут 60°. Відрізок цього перпендикуляра, який міститься всередині прямокутника, дорівнює 12 см. Знайдіть більшу сторону прямокутника. 1.28.• На медіані BD трикутника ABC позначено точку M так, що BM : MD = 3 : 2. Пряма AM перетинає сторону BC у точці E. У якому відношенні точка E ділить сторону BC, рахуючи від вершини B?

§ 1. ПОВТОРЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1.29.• Бісектриса кута A паралелограма ABCD перетинає діагональ BD і сторону BC у точках E і F відповідно так, що BE : ED = 2 : 7. Знайдіть відношення BF : FC. 1.30.• Медіани AD і BM трикутника ABC перетинаються в точці O. Через точку O проведено пряму, яка паралельна стороні AC і перетинає сторону BC у точці K. Знайдіть відрізки BD, DK і KC, якщо BC = 18 см. 1.31.• Коло, центр якого належить гіпотенузі прямокутного трикутника, дотикається до більшого катета та проходить через вершину протилежного гострого кута. Знайдіть радіус кола, якщо катети даного трикутника дорівнюють 5 см і 12 см. 1.32.• Катети прямокутного трикутника дорівнюють 6 см і 8 см. Знайдіть відстань від вершини меншого гострого кута трикутника до центра вписаного кола. 1.33.• Площа рівнобічної трапеції дорівнює 36 2 см2, а гострий кут — 45°. Знайдіть висоту трапеції, якщо в неї можна вписати коло. 1.34.• Бісектриса кута A трикутника ABC (∠C = 90°) ділить катет BC на відрізки завдовжки 6 см і 10 см. Знайдіть радіус кола, яке проходить через точки A, C і точку перетину цієї бісектриси з катетом BC. 1.35.• Центр кола, вписаного в рівнобічну трапецію, віддалений від кінців її бічної сторони на 12 см і 16 см. Знайдіть периметр трапеції. 1.36.• Діагональ рівнобічної трапеції ділить висоту, проведену з вершини тупого кута, на відрізки завдовжки 15 см і 12 см, а бічна сторона трапеції дорівнює її меншій основі. Знайдіть площу трапеції. 1.37.• Більша діагональ прямокутної трапеції ділить висоту, проведену з вершини тупого кута, на відрізки завдовжки 15 см і 9 см. Більша бічна сторона трапеції дорівнює її меншій основі. Знайдіть площу трапеції. 1.38.• У трапеції ABCD ( BC AD) точка M — середина сторони AB. Знайдіть площу трикутника CMD, якщо площа даної трапеції дорівнює S.

1. Задачі на повторення навчального матеріалу з курсу геометрії 8 класу

1.39.• Коло, побудоване на діагоналі AC ромба ABCD як на діаметрі, проходить через середину сторони AB. Знайдіть кути ромба. 1.40.•• На сторонах AB і BC трикутника ABC побудовано в зовнішній бік квадрати ABDE і BCFG. Виявилося, що DG AC. Доведіть, що трикутник ABC рівнобедрений. 1.41.•• У трикутнику ABC проведено висоту AH і медіану BM. Відрізок MH перетинає бісектрису CK у її середині. Доведіть, що трикутник ABC рівнобедрений. 1.42.•• Побудуйте чотирикутник за його сторонами та відстанню між серединами діагоналей. 1.43.•• Точка C належить прямому куту BOA (рис. 1.3). Доведіть, що периметр трикутника ABC більший, ніж 2OC. 1.44.•• На аркуші паперу в клітинку накреслено трикутник ABC із вершинами у вузлах сітки (рис. 1.4). За допомогою лінійки побудуйте точку перетину медіан цього трикутника. A B O

A Рис. 1.3

Рис. 1.4

1.45.•• У трапеції довжина однієї з діагоналей дорівнює сумі основ, а кут між діагоналями дорівнює 60°. Доведіть, що трапеція є рівнобічною. 1.46.•• На стороні AC трикутника ABC позначили точку K так, що вписані кола трикутників ABK і BCK дотикаються. Доведіть, що точка K належить вписаному колу трикутника ABC. 1.47.•• На сторонах AB і CD трапеції ABCD ( BC AD) відповідно позначили точки K і L такі, що ∠BAL = ∠CDK. Доведіть, що ∠BLA = ∠CKD.

§ 1. ПОВТОРЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1.48.•• У гострокутному трикутнику ABC відрізок AH є висотою. Із точки H на сторони AB і AC опущено перпендикуляри HK і HL відповідно. Доведіть, що чотирикутник BKLC вписаний. 1.49.•• Точка J належить трикутнику ABC і ∠BJC = 90° + 1

BJC 90 BAC. Відомо, що пряма AJ містить центр описаного 2

кола трикутника BJC. Доведіть, що точка J — центр вписаного кола трикутника ABC. 1.50.•• Дано два кола. Перше з них проходить через центр O другого кола та перетинає це коло в точках A і B. Хорда OC першого кола перетинає друге коло в точці J. Доведіть, що точка J — центр вписаного кола трикутника ABC. 1.51.•• У трикутнику ABC проведено висоти AH і CP. Знайдіть кут B, якщо відомо, що AC = 2PH. 1.52.•• На стороні AC трикутника ABC позначили точку D таку, що ∠ABD = ∠BCD і AB = CD. Бісектриса кута A перетинає сторону BC у точці E. Доведіть, що DE AB. 1.53.•• Точка D — середина сторони AC трикутника ABC, відрізки DE і DF — бісектриси відповідно трикутників ABD і CBD. Відрізки BD і EF перетинаються в точці M. До1

ведіть, що DM = EF. 2

1.54.•• У прямокутному трикутнику ABC (∠C = 90°) відрізки CH, CL і CM — відповідно висота, бісектриса та медіана трикутника. Знайдіть відрізок CL, якщо CH = 6 см, CM = 10 см. 1.55.•• У трикутнику ABC проведено бісектрису BD. Відомо, що AB = 15 см, BC = 10 см. Доведіть, що BD < 12 см. 1.56.•• В опуклому чотирикутнику ABCD діагоналі перетинаються в точці O. Відомо, що ∠BAC = ∠CBD, ∠BCA = ∠CDB. Доведіть, що COæCA = BOæBD. 1.57.•• Бісектриси кутів A і B трикутника ABC перетинають описане коло трикутника ABC у точках K і L відповідно. Відрізки AK і BL перетинаються в точці O так, що Доведіть, що трикутник ABC рівнобедрений.

AO OK

BO OL

1. Задачі на повторення навчального матеріалу з курсу геометрії 8 класу

1.58.•• Трапеція ABCD ( AB CD) така, що коло, описане навколо трикутника ABD, дотикається до прямої BC. Доведіть, що коло, описане навколо трикутника BCD, доти кається до прямої AD. 1.59.•• У трикутнику ABC проведено бісектрису BK. На сторонах BA і BC позначили відповідно точки M і N такі, що 1

AKM CKN ABC. Доведіть, що пряма AC — дотич2

на до кола, описаного навколо трикутника MBN. 1.60.•• У колі проведено хорду CD паралельно діаметру AB так, що в трапецію ABCD можна вписати коло. Знайдіть хорду CD, якщо AB = 2R. 1.61.•• На медіані AM трикутника ABC позначили точку F. Точки K і N — основи перпендикулярів, опущених із точки F на сторони AB і AC відповідно. Знайдіть відрізки FK і FN, якщо FK + FN = d, AB = c, AC = b. 1.62.•• У трикутнику ABC проведено чевіани AA1, BB1, CC1, які перетинаються в точці M. Відомо, що трикутники AMB1 і AMC1 рівновеликі, трикутники BMC1 і BMA1 рівновеликі, трикутники CMA1 і CMB1 рівновеликі. Доведіть, що M — точка перетину медіан трикутника ABC. 1.63.•• У трапеції ABCD ( AD BC, AD > BC) на діагоналі AC позначили точку E так, що BE || CD. Доведіть, що площі трикутників ABC і DEC рівні. 1.64.* На медіані BM трикутника ABC позначили точку D. Через точки C і D провели прямі, паралельні відповідно прямим BM і AB. Проведені прямі перетинаються в точці E. Доведіть, що BE = AD. 1.65.* На основі AD трапеції ABCD позначили точку M. Відомо, що периметри трикутників ABM, MBC і CMD рівні. Доведіть, що AD = 2BC. 1.66.* У коло вписано чотирикутник ABCD. На хорді AB побудуйте точку M таку, що ∠ADM = ∠BCM. 1.67.* Точки M і N — середини основ AD і BC трапеції ABCD відповідно. На сторонах AB і CD позначили точки P і Q відповідно так, що PQ AD (AP ≠ PB). Доведіть, що прямі PN, MQ і AC перетинаються в одній точці.

РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

§2

У цьому параграфі ви дізнаєтесь, що являють собою синус, косинус, тангенс і котангенс кута α, де 0° m α m 180°. Ви навчитеся за двома сторонами трикутника та кутом між ними знаходити третю сторону, а також за стороною та двома прилеглими до неї кутами знаходити дві інші сторони трикутника. У 8 класі ви навчилися розв’язувати прямокутні трикутники. Вивчивши матеріал цього параграфа, ви зможете розв’язувати будь-які трикутники. Ви дізнаєтеся про нові формули, за допомогою яких можна знаходити площу трикутника.

2. Синус, косинус, тангенс і котангенс кута від 0° до 180° Поняття синуса, косинуса, тангенса й котангенса гострого кута вам відомі з курсу геометрії 8 класу. Розширимо ці поняття для довільного кута a, де 0° m α m 180°. У верхній півплощині координатної площини розглянемо півколо із центром у початку координат, радіус якого дорівнює 1 (рис. 2.1). Таке півколо називають одиничним.

Рис. 2.1

Будемо говорити, що куту a (0° m α m 180°) відповідає точка M одиничного півкола, якщо ∠MOA = a, де точки O і A

2. Синус, косинус, тангенс і котангенс кута від 0° до 180°

мають відповідно координати (0; 0) і (1; 0) (рис. 2.1). Наприклад, на рисунку 2.1 куту, який дорівнює 90°, відповідає точка C; куту, який дорівнює 180°, — точка B; куту, який дорівнює 0°, — точка A. Нехай a — гострий кут. Йому відповідає деяка точка M (x; y) дуги AC одиничного півкола (рис. 2.2). У прямокутному трикутнику OMN маємо: cos α =

ON OM

, sin α =

MN OM

Оскільки OM = 1, ON = x, MN = y, то cos a = x, sin a = y. Отже, косинус і синус гострого кута a — це відповідно абсциса й ордината точки M одиничного півкола, яка відповідає куту a.

Рис. 2.2

Рис. 2.3

Отриманий результат підказує, як означити синус і косинус довільного кута a, де 0° m α m 180°. Означення. Косинусом і синусом кута a (0° m α m 180°) називають відповідно абсцису й ординату точки M одиничного півкола, яка відповідає куту a (рис. 2.3). Користуючись цим означенням, можна, наприклад, установити, що sin 0° = 0, cos 0° = 1, sin 90° = 1, cos 90° = 0, sin 180° = 0, cos 180° = –1. Якщо M (x; y) — довільна точка одиничного півкола, то −1 m x m 1 і 0 m y m 1. Отже, для будь-якого кута a, де 0° m α m 180°, маємо: 0 m sin α m 1, −1 m cos α m 1.

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

Якщо a — тупий кут, то абсциса точки, що відповідає цьому куту, є від’ємною. Отже, косинус тупого кута є від’ємним числом. Справедливе й таке твердження: якщо cos a < 0, то a — тупий або розгорнутий кут. Із курсу геометрії 8 класу ви знаєте, що для будь-якого гострого кута a виконуються рівності: sin (90° – a) = cos a, cos (90° – a) = sin a

Ці формули залишаються справедливими також для a = 0° і для a = 90° (переконайтеся в цьому самостійно). Нехай кутам a і 180° – a, де a ≠ 0°, a ≠ 90° і a ≠ 180°, відповідають точки M (x1; y1) і N (x2; y2) одиничного півкола (рис. 2.4).

Рис. 2.4

Прямокутні трикутники OMM1 і ONN1 рівні за гіпотенузою та гострим кутом (OM = ON = 1, ∠MOM1 = ∠NON1 = a). Звідси y2 = y1 і x2 = –x1. Отже, sin (180° – a) = sin a, cos (180° – a) = –cos a Переконайтеся самостійно, що ці рівності залишаються правильними для a = 0°, a = 90°, a = 180°. Якщо a — гострий кут, то, як ви знаєте з курсу геометрії 8 класу, є справедливою тотожність, яку називають основною тригонометричною тотожністю: sin2 a + cos2 a = 1

2. Синус, косинус, тангенс і котангенс кута від 0° до 180°

Ця рівність залишається правильною для a = 0°, a = 90°, a = 180° (переконайтеся в цьому самостійно). Нехай a — тупий кут. Тоді кут 180° – a є гострим. Маємо: sin2 a + cos2 a = (sin (180° – a))2 + (–cos (180° – a))2 = = sin2 (180° – a) + cos2 (180° – a) = 1. Отже, рівність sin2 a + cos2 a = 1 виконується для всіх 0° m α m 180°. Для того щоб порівнювати значення sin a і sin b, а також cos a і cos b, скористаємося такими наочно зрозумілими міркуваннями: якщо 0° m α < β m 90°, то sin a < sin b (рис. 2.5); якщо 90° m α < β m 180°, то sin a > sin b (рис. 2.6); якщо 0° m α < β m 180°, то cos a > cos b (рис. 2.5, 2.6). y 1

y 1 sin β

sinβ

sin α β O

sin α

α β

α 1 cos β cos α x

cos β cosα O

Рис. 2.5

Рис. 2.6

О з н а ч е н н я. Т а н г е н с о м кута a, де 0° m a m 180° і a ≠ 90°, називають відношення tg α =

sin α cos α

, тобто

sin α cos α

Оскільки cos 90° = 0, то tg a не визначений для a = 90°. О з н а ч е н н я. К о т а н г е н с о м кута a, де 0° < a < 180°, називають відношення

cos α sin α

, тобто

ctg α =

cos α sin α

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

Оскільки sin 0° = sin 180° = 0, то ctg a не визначений для a = 0° і a = 180°. Очевидно, що кожному куту a (0° m a m 180°) відповідає єдина точка одиничного півкола. Отже, кожному куту a відповідає єдине число, яке є значенням синуса (косинуса, тангенса для a ≠ 90°, котангенса для a ≠ 0° і a ≠ 180°). Тому залежність значення синуса (косинуса, тангенса, котангенса) від величини кута є функціональною. Функції f (a) = sin a, g (a) = cos a, h (a) = tg a, p (a) = ctg a, які відповідають цим функціональним залежностям, називають тригонометричними функціями кута a. Задача 1. Доведіть, що tg (180° – a) = –tg a, ctg (180° – a) = –ctg a. Розв’язання tg (180° − α) = ctg (180° − α) =

sin (180° − α )

sin α

cos (180° − α ) − cos α cos (180° − α ) − cos α sin (180° − α )

sin α

=−

sin α

cos α cos α sin α

= − tg α;

= − ctg α. 

З а д а ч а 2. Знайдіть sin 120°, cos 120°, tg 120°, ctg 120°. Р о з в ’ я з а н н я. Маємо: sin 120° = sin (180° − 60°) = sin 60° =

3 2

;

cos 120° = cos (180° − 60°) = − cos 60° = − ; 2

tg 120° = tg (180° − 60°) = − tg 60° = − 3; ctg 120° = ctg (180° − 60°) = − ctg 60° = −

1. 2. 3. 4. 5.

3 3

. 

Яке півколо називають одиничним? Що називають синусом кута a, де 0° m α m 180°? Що називають косинусом кута a, де 0° m α m 180°? У яких межах знаходяться значення sin a, якщо 0° m α m 180°? У яких межах знаходяться значення cos a, якщо 0° m α m 180°?

2. Синус, косинус, тангенс і котангенс кута від 0° до 180°

6. Чому дорівнює sin (180° – a)? cos (180° – a)? 7. Як пов’язані між собою синус і косинус одного й того самого кута? 8. Що називають тангенсом кута a, де 0° m α m 180° і a ≠ 90°? 9. Що називають котангенсом кута a, де 0° < a < 180°?

ВПРАВИ 2.1.° Чому дорівнює: 1

1) sin (180° – a), якщо sin α = ; 3

2) cos (180° – a), якщо cos a = 0,7; 3) tg (180° – a), якщо tg a = –5; 1

4) ctg (180° – a), якщо ctg α = − ? 3 1

2.2.° Кути a і b суміжні, cos α = − . 6

1) Знайдіть cos b. 2) Який із кутів a і b є гострим, а який — тупим? 2.3.° Знайдіть значення виразу: 1) 2 sin 90° + 3 cos 0° + ctg 90°; 2) 3 sin 0° – 5 cos 180° + tg 180°; 3) tg 23°ætg 0°ætg 106°; 4) 6 tg 180° + 5 sin 180° + cos 180°; 5) cos2 165° + sin2 165°; 6)

sin 0° + sin 90° cos 0° − cos 90°

2.4.° Обчисліть: 1) 4 cos 90° + 2 cos 180° – ctg 90°; 2) cos 0° – cos 180° + sin 90° + tg 180°. 2.5.° Чому дорівнює синус кута, якщо його косинус дорівнює: 1) 1; 2) 0? 2.6.° Чому дорівнює косинус кута, якщо його синус дорівнює: 1) 1; 2) 0? 2.7.° Чому дорівнює тангенс кута, якщо його котангенс дорівнює: 1) 1;

2) − ? 3

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

2.8.° Чому дорівнює котангенс кута, якщо його тангенс дорівнює: 1) –1; 2) 3? 2.9.° Знайдіть sin 135°, cos 135°, tg 135°, ctg 135°. 2.10.° Знайдіть sin 150°, cos 150°, tg 150°, ctg 150°. 2.11.° Чи існує кут a, для якого: 1) sin a = 0,3; 3) cos a = 1,001; 4) sin α =

2) cos a = –0,99;

5 2

2.12.° Знайдіть: 1) cos a, якщо sin α =

і 90° m α m 180°;

2) cos a, якщо sin α =

;

3) sin a, якщо cos a = –0,8; 4) tg a, якщо sin α =

і 90° < α m 180°;

5 12

5) ctg a, якщо cos α =

і 0° < α m 90°.

2.13.° Знайдіть: 1) cos a, якщо sin α =

5 13 1

;

2) sin a, якщо cos α = ; 3) tg a, якщо sin α =

6 5

4) ctg a, якщо cos α = −

і 0° m α < 90°; 8 17

2.14.° Чи є правильним твердження (відповідь обґрунтуйте): 1) косинус гострого кута більший за косинус тупого кута; 2) існує тупий кут, синус і косинус якого рівні; 3) існує кут, синус і косинус якого дорівнюють нулю; 4) косинус кута трикутника може дорівнювати від’ємному числу;

2. Синус, косинус, тангенс і котангенс кута від 0° до 180°

5) синус кута трикутника може дорівнювати від’ємному числу; 6) косинус кута трикутника може дорівнювати нулю; 7) синус кута трикутника може дорівнювати нулю; 8) синуси суміжних кутів рівні; 9) косинуси нерівних суміжних кутів є протилежними числами; 10) якщо косинуси двох кутів рівні, то рівні й самі кути; 11) якщо синуси двох кутів рівні, то рівні й самі кути; 12) тангенс гострого кута більший за тангенс тупого кута; 13) тангенс гострого кута більший за котангенс тупого кута? 2.15.° Порівняйте з нулем значення виразу: 1) sin 110° cos 140°; 4) sin 70° cos 90° tg 104°; 2) sin 80° cos 100° cos 148°; 5) ctg 100° sin 114° cos 11°; 3) sin 128° cos2 130° tg 92°; 6) cos 85° sin 171° ctg 87°. 2.16.° Знайдіть значення виразу: 1) 2 sin 120° + 4 cos 150° – 2 tg 135°; 2) 2 cos2 120° – 8 sin2 150° + 3 cos 90° cos 162°; 3) cos 180° (sin 135° ctg 30° – cos 135°)2; 4) 2 sin2 30° + cos2 60° + sin2 45° + tg2 60° – tg2 120°. 2.17.° Чому дорівнює значення виразу: 1) 2 sin 150° – 4 cos 120° + 2 ctg 135°; 2) sin 90° (tg 150° cos 135° + ctg 150° sin 135°)2? 2.18.° Знайдіть значення виразу, не користуючись калькулятором: 1)

sin 18° sin 162°

;

cos 18° cos 162°

;

tg 18° tg 162°

;

ctg 18° ctg 162°

2.19.° Знайдіть значення виразу, не користуючись калькулятором: 1)

cos 49° cos 131°

;

tg 14° tg 166°

;

sin 53° sin 127°

2.20.° Знайдіть суму квадратів синусів усіх кутів прямокутного трикутника. 2.21.° Знайдіть суму квадратів косинусів усіх кутів прямокутного трикутника.

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

2.22.° Порівняйте: 1) sin 17° і sin 35°;

4) sin 50° і sin 140°; 1

2) cos 1° і cos 2°;

3) cos 89° і cos 113°;

6) −

2.23.° Порівняйте: 1) sin 118° і sin 91°;

і sin 40°;

1 2

і cos 130°.

4) sin 70° і sin 105°;

2) cos 179° і cos 160°;

3) cos 75° і cos 175°;

3 2 1 2

і cos 20°;

і sin 130°.

2.24.° У трикутнику ABC відомо, що ∠B = 60°, точка O — центр вписаного кола. Чому дорівнює косинус кута AOC? 2.25.° Точка O — центр кола, вписаного в трикутник ABC, 3

cos ∠BOC = −

. Знайдіть кут A трикутника.

2.26.• У непрямокутному трикутнику ABC відомо, що ∠B = 30°, точка H — ортоцентр. Чому дорівнює тангенс кута AHC? 2.27.• Точка H — ортоцентр трикутника ABC. Відомо, що 2

cos ∠AHC = −

. Знайдіть кут B трикутника.

2.28.• Точка O — центр вписаного кола трикутника ABC. 1

Відомо, що sin ∠AOC = . Знайдіть кут B трикутника. 2

•

2.29. Точка H — ортоцентр трикутника ABC. Відомо, що sin ∠AHC =

3 2

. Знайдіть кут B трикутника.

2.30.• Точка O — центр описаного кола трикутника ABC. 1

Відомо, що sin ∠AOC = . Знайдіть кут B трикутника. 2

2.31. Обчисліть ctg 5° ctg 15° ctg 25°æ...æctg 75° ctg 85°. 2.32.•• Обчисліть tg 10° tg 20° tg 30°æ...ætg 70° tg 80°. ••

3. Теорема косинусів

3. Теорема косинусів Із першої ознаки рівності трикутників випливає, що дві сторони та кут між ними однозначно визначають трикутник. Отже, за вказаними елементами можна, наприклад, знайти третю сторону трикутника. Як це зробити, показує така теорема. Т е о р е м а 3.1 (т е о р е м а к о с и н у с і в). Квадрат сторони трикутника дорівнює сумі квадратів двох інших сторін мінус подвоєний добуток цих сторін і косинуса кута між ними. Д о в е д е н н я. Розглянемо трикутник ABC. Доведемо, наприклад, що BC2 = AB2 + AC2 − 2 ABæ ACæcos A. Можливі три випадки: 1) кут A гострий; B 2) кут A тупий; 3) кут A прямий. Перший випадок. Нехай кут A гострий. Тоді хоча б один із кутів B або C C A D є гострим. ● Нехай ∠C < 90°. Проведемо висоту Рис. 3.1 BD. Вона повністю належатиме трикутнику ABC (рис. 3.1). У прямокутному трикутнику ABD: BD = ABæsin A, AD = ABæcos A. У прямокутному трикутнику BDC: BC2 = BD2 + CD2 = = BD2 + ( AC − AD)2 = AB2 æsin2 A + ( AC − ABæcos A )2 = = AB2 æsin2 A + AC2 − 2 ACæ ABæcos A + AB2 æcos2 A = = AB2 æ(sin2 A + cos2 A ) + AC2 − 2 ACæ ABæcos A = = AB2 + AC2 − 2 ABæ ACæcos A. ● Нехай ∠B < 90°. Проведемо висоту трикутника ABC із вершини C. Вона повністю належатиме трикутнику ABC. Доведення для цього випадку аналогічне розглянутому. Проведіть його самостійно.

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

Другий випадок. Нехай кут A тупий. Проведемо висоту BD трикутника ABC (рис. 3.2). У прямокутному трикутнику ABD: BD = ABæsin ∠BAD = = ABæsin (180° − ∠BAC) = ABæsin ∠BAC; AD = ABæcos ∠BAD = ABæcos (180° − ∠BAC) = − ABæcos ∠BAC. У прямокутному трикутнику BDC: BC2 = BD2 + CD2 = = BD2 + ( AC + AD)2 = AB2 æsin2 ∠BAC + ( AC − ABæcos ∠BAC)2 = = AB2 + AC2 − 2 ABæ ACæcos ∠BAC. B

A Рис. 3.2

Рис. 3.3

Третій випадок. Нехай кут A прямий (рис. 3.3). Тоді cos A = 0. Треба довести, що BC2 = AB2 + AC2. Ця рівність випливає з теореми Піфагора для трикутника ABC.  Доведення теореми косинусів показує, що теорема Піфагора є окремим випадком теореми косинусів, а теорема косинусів є узагальненням теореми Піфагора. Якщо скористатися позначенням для довжин сторін і величин кутів трикутника ABC (див. форзац), то, наприклад, для сторони, довжина якої дорівнює a, можна записати: a2 = b2 + c2 – 2bc cos a За допомогою теореми косинусів, знаючи три сторони трикутника, можна визначити, чи є він гострокутним, тупокутним або прямокутним. Т е о р е м а 3.2 (н а с л і д о к з т е о р е м и к о с и н у с і в). Нехай a, b і c — довжини сторін трикутника, причому a — довжина його найбільшої сторони. Якщо a2 < b2 + c2, то трикутник є гострокутним. Якщо a2 > b2 + c2, то трикутник є тупокутним. Якщо a2 = b2 + c2, то трикутник є прямокутним.

3. Теорема косинусів

Д о в е д е н н я. За теоремою косинусів a2 = b2 + c2 – 2bc cos a. Звідси 2bc cos a = b2 + c2 – a2. Нехай a2 < b2 + c2. Тоді b2 + c2 – a2 > 0. Звідси 2bc cos a > 0, тобто cos a > 0. Тому кут a гострий. Оскільки a — довжина найбільшої сторони трикутника, то проти цієї сторони лежить найбільший кут, який, як ми довели, є гострим. Отже, у цьому випадку трикутник є гострокутним. Нехай a2 > b2 + c2. Тоді b2 + c2 – a2 < 0. Звідси 2bc cos a < 0, тобто cos a < 0. Тому кут a тупий. Отже, у цьому випадку трикутник є тупокутним. Нехай a2 = b2 + c2. Тоді 2bc cos a = 0. Звідси cos a = 0. Отже, a = 90°. У цьому випадку трикутник є прямокутним.  Т е о р е м а 3.3. Сума квадратів діагоналей паралелограма дорівнює сумі квадратів усіх його сторін. Д о в е д е н н я. На рисунку 3.4 зображеb B C но паралелограм ABCD. Нехай AB = CD = a, BC = AD = b, a a ∠BAD = a, тоді ∠ADC = 180° – a. D b Із трикутника ABD за теоремою коси- A нусів отримуємо: Рис. 3.4 (1) BD2 = a2 + b2 – 2ab cos a. Із трикутника ACD за теоремою косинусів отримуємо: AC2 = a2 + b2 – 2ab cos (180° – a). Звідси AC2 = a2 + b2 + 2ab cos a. (2) Додавши рівності (1) і (2), отримаємо: BD2 + AC2 = 2a2 + 2b2.  З а д а ч а 1. Доведіть, що в трикутнику ABC (див. позначення на форзаці): ma2 =

2b2 + 2c2 − a2 4

mc2 =

, mb2 =

2c2 + 2a2 − b2

2a2 + 2b2 − c2 4

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

Р о з в ’ я з а н н я. Нехай відрізок BM — медіана трикутника ABC. На промені BM позначимо таку точку D, що BM = MD (рис. 3.5). Тоді чотирикутник ABCD — паралелограм. Використовуючи теорему 3.3, можна записати: BD2 + AC2 = 2AB2 + 2BC2 або 4mb2 + b2 = 2c2 + 2a2 . Звідси mb2 =

2c2 + 2a2 − b2 4

Аналогічно можна довести дві інші формули.  B M

A D Рис. 3.5

Рис. 3.6

З а д а ч а 2. На стороні AC трикутника ABC позначили точку D так, що CD : AD = 1 : 2. Знайдіть відрізок BD, якщо AB = 14 см, BC = 13 см, AC = 15 см. Р о з в ’ я з а н н я. За теоремою косинусів із трикутника ABC (рис. 3.6) отримуємо: AB2 = AC2 + BC2 − 2 ACæBCæcos C. Звідси cos C = =

AC 2 + BC 2 − AB2 2 ACæBC

152 + 132 − 142 2æ15æ13

225 + 169 − 196 2æ15æ13 1

Оскільки CD : AD = 1 : 2, то CD =

33 65

AC = 5 (см).

Тоді з трикутника BCD отримуємо: BD2 = BC2 + CD2 − 2BCæCDæcos C = 132 + 52 − 2æ13æ5æ Отже, BD = 128 = 8 2 (см). В і д п о в і д ь: 8 2 см. 

33 65

= 128.

3. Теорема косинусів

З а д а ч а 3. На діаметрі AB кола із центром O вибрали точки M і N так, що OM = ON. На колі позначили точку X. Доведіть, що сума XM2 + XN2 не залежить від вибору точки X. Р о з в ’ я з а н н я. Нехай X — точка кола, відмінна від точок A і B. Тоді радіус OX — медіана трикутника MXN (рис. 3.7). Скориставшись ключовою задачею 1, запишемо: XO2 = Звідси XM 2 + XN 2 =

2XM 2 + 2XN 2 − MN 2 4 4 XO2 + MN 2 2

Рис. 3.7

Оскільки відрізок XO — радіус даного кола, то значення правої частини останньої рівності не залежить від вибору точки X. Випадок, коли точка X збігається з точкою A або точкою B, розгляньте самостійно.  З а д а ч а 4. Відомо, що довжина найбільшої сторони трикутника дорівнює 3 см. Доведіть, що три круги із центрами у вершинах трикутника та радіусами 1 повністю покривають трикутник. Р о з в ’ я з а н н я. Очевидно, що ці круги покривають сторони трикутника. Нехай усередині трикутника ABC знайшлася точка O, не покрита жодним із кругів. Очевидно, що один із кутів AOB, BOC, COA не менший від 120°. Нехай, наприклад, це кут AOC.

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

Тоді cos ∠AOC m − . Із трикутника AOC за теоремою ко2

синусів AC2 = OA 2 + OC2 − 2OA æOC cos ∠AOC. З урахуванням нерівності cos ∠AOC m −

1 2

отримуємо:

AC2 l OA 2 + OC2 + OA æOC. Оскільки точка О не покрита кругами із центрами А і C, то OA > 1 см і OC > 1 см. Тоді OA2 + OC2 + OAæOC > 3 см. Звідси AC > 3 см, що суперечить умові задачі. Отже, точок трикутника, не покритих жодним з указаних кругів, не існує.  Задача 5. Додатні числа a, b, c є такими, що c2 = a2 + b2 – ab. Доведіть, що (a − c) (b − c) m 0. Р о з в ’ я з а н н я. Побудуємо кут MON, який дорівнює 60°. На M його сторонах OM і ON познаA чимо відповідно точки A і B так, що OA = a, OB = b (рис. 3.8). За a теоремою косинусів AB2 = a2 + b2 – 60° – ab. Отже, AB = c. O b B N У трикутнику OAB один із кутів A або B не менший від 60°, а друРис. 3.8 гий не більший за 60°. Отже, у трикутнику OAB сторона c не менша від однієї з двох інших сторін і не більша за другу. Звідси (a − c) (b − c) m 0. 

1. Сформулюйте теорему косинусів. 2. Гострокутним, прямокутним чи тупокутним є трикутник зі сторонами a, b і c, де a — довжина його найбільшої сторони, якщо: 1) a2 < b2 + c2; 2) a2 > b2 + c2; 3) a2 = b2 + c2 ? 3. Як пов’язані між собою діагоналі та сторони паралелограма?

3. Теорема косинусів

ВПРАВИ 3.1.° Знайдіть невідому сторону трикутника ABC, якщо: 1) AB = 5 см, BC = 8 см, ∠B = 60°; 2) AB = 3 см, AC = 2 2 см, ∠A = 135°. 3.2.° Знайдіть невідому сторону трикутника DEF, якщо: 1) DE = 4 см, DF = 2 3 см, ∠D = 30°; 2) DF = 3 см, EF = 5 см, ∠F = 120°. 3.3.° Сторони трикутника дорівнюють 12 см, 20 см і 28 см. Знайдіть найбільший кут трикутника. 3.4.° Сторони трикутника дорівнюють 18 см, 5 см і 7 см. Знайдіть середній за величиною кут трикутника. 3.5.° Установіть, гострокутним, прямокутним чи тупокутним є трикутник, сторони якого дорівнюють: 1) 5 см, 7 см і 9 см; 3) 10 см, 15 см і 18 см. 2) 5 см, 12 см і 13 см; 3.6.° Сторони трикутника дорівнюють 7 см, 8 см і 12 см. Чи є даний трикутник гострокутним? 3.7.° Доведіть, що трикутник зі сторонами 8 см, 15 см і 17 см є прямокутним. 3.8.° Сторони паралелограма дорівнюють 2 2 см і 5 см, а один із кутів дорівнює 45°. Знайдіть діагоналі паралелограма. 3.9.° У трапеції ABCD відомо, що BC AD, BC = 3 см, AD = 10 см, CD = 4 см, ∠D = 60°. Знайдіть діагоналі трапеції. 3.10.° На стороні AB рівностороннього трикутника ABC позначено точку D так, що AD : DB = 2 : 1. Знайдіть відрізок СD, якщо AB = 6 см. 3.11.° На гіпотенузі AB прямокутного трикутника ABC позначено точку M так, що AM : BM = 1 : 3. Знайдіть відрізок CM, якщо AC = BC = 4 см. 3.12.° У трикутнику ABC відомо, що ∠C = 90°, AC = 20 см, BC = = 15 см. На стороні AB позначено точку M так, що BM = 4 см. Знайдіть відрізок CM.

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

3.13.° На продовженні гіпотенузи AB прямокутного рівнобедреного трикутника ABC за точку B позначено точку D так, що BD = BC. Знайдіть відрізок CD, якщо катет трикутника ABC дорівнює a. 3.14.° У трикутнику ABC відомо, що ∠C = 90°, AB = 13 см, AC = 12 см. На продовженні гіпотенузи AB за точку B позначено точку D так, що BD = 26 см. Знайдіть відрізок CD. 3.15.° Центр кола, вписаного в прямокутний трикутник, знаходиться на відстанях a і b від кінців гіпотенузи. Знайдіть гіпотенузу трикутника. 3.16.° Точка O — центр кола, вписаного в трикутник ABC, BC = a, AC = b, ∠AOB = 120°. Знайдіть сторону AB. 3.17.° Дві сторони трикутника, кут між якими дорівнює 60°, відносяться як 5 : 8, а третя сторона дорівнює 21 см. Знайдіть невідомі сторони трикутника. 3.18.° Дві сторони трикутника відносяться як 1 : 2 3 і утворюють кут, величина якого становить 30°. Третя сторона трикутника дорівнює 2 7 см. Знайдіть невідомі сторони трикутника. 3.19.° Сума двох сторін трикутника, які утворюють кут величиною 120°, дорівнює 8 см, а довжина третьої сторони — 7 см. Знайдіть невідомі сторони трикутника. 3.20.° Дві сторони трикутника, кут між якими дорівнює 120°, відносяться як 5 : 3. Знайдіть сторони трикутника, якщо його периметр дорівнює 30 см. 3.21.° Дві сторони трикутника дорівнюють 16 см і 14 см, а кут, протилежний меншій із відомих сторін, дорівнює 60°. Знайдіть невідому сторону трикутника. 3.22.° Дві сторони трикутника дорівнюють 15 см і 35 см, а кут, протилежний більшій із відомих сторін, дорівнює 120°. Знайдіть периметр трикутника. 3.23.° Одна зі сторін трикутника у 2 рази більша за другу, а кут між цими сторонами становить 60°. Доведіть, що даний трикутник є прямокутним.

3. Теорема косинусів

3.24.° Доведіть, що коли квадрат сторони трикутника дорівнює неповному квадрату суми двох інших сторін, то протилежний цій стороні кут дорівнює 120°. 3.25.° Доведіть, що коли квадрат сторони трикутника дорівнює неповному квадрату різниці двох інших сторін, то протилежний цій стороні кут дорівнює 60°. 3.26.° Дві сторони паралелограма дорівнюють 7 см і 11 см, а одна з діагоналей — 12 см. Знайдіть другу діагональ паралелограма. 3.27.° Діагоналі паралелограма дорівнюють 13 см і 11 см, а одна зі сторін — 9 см. Знайдіть периметр паралелограма. 3.28.° Діагоналі паралелограма дорівнюють 8 см і 14 см, а одна зі сторін на 2 см більша за другу. Знайдіть сторони паралелограма. 3.29.° Сторони паралелограма дорівнюють 11 см і 23 см, а його діагоналі відносяться як 2 : 3. Знайдіть діагоналі паралелограма. 3.30.° Сторони трикутника дорівнюють 16 см, 18 см і 26 см. Знайдіть медіану трикутника, проведену до його більшої сторони. 3.31.° Дві сторони трикутника дорівнюють 12 см і 14 см, а медіана, проведена до третьої сторони, — 7 см. Знайдіть невідому сторону трикутника. 3.32.• Дві сторони трикутника дорівнюють 3 см і 4 см, а синус кута між ними дорівнює

35 6

. Знайдіть третю сторону

трикутника. 3.33.• На стороні BC трикутника ABC позначено точку D так, що CD = 14 см. Знайдіть відрізок AD, якщо AB = 37 см, BC = 44 см і AC = 15 см. 3.34.• На стороні AB трикутника ABC позначено точку K, а на продовженні сторони BC за точку C — точку M. Знайдіть відрізок MK, якщо AB = 15 см, BC = 7 см, AC = 13 см, AK = 8 см, MC = 3 см. 3.35.• У трикутнику ABC відомо, що AB = BC, ∠ABC = 120°. На продовженні відрізка AB за точку B позначено точку D так, що BD = 2AB. Доведіть, що трикутник ACD рівнобедрений.

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

3.36.• Знайдіть діагональ AC чотирикутника ABCD, якщо навколо нього можна описати коло й AB = 3 см, BC = 4 см, CD = 5 см, AD = 6 см. 3.37.• Чи можна описати коло навколо чотирикутника ABCD, якщо AB = 4 см, AD = 3 см, BD = 6 см і ∠C = 30°? 3.38.• Доведіть, що проти більшого кута паралелограма лежить більша діагональ. Сформулюйте та доведіть обернене твердження. 3.39.• Доведіть, що трикутник зі сторонами 2mn, m2 – n2, m2 + n2, де m і n — натуральні числа, причому m > n, є прямокутним.1 3.40.• Основа рівнобедреного трикутника дорівнює 4 2 см, а медіана, проведена до бічної сторони, — 5 см. Знайдіть бічну сторону трикутника. 3.41.• Доведіть, що в трикутнику ABC виконується рівність

ma2 + mb2 + mc2 2

a +b +c

= . 4

3.42.• Доведіть, що коли в трикутнику ABC виконується рівність ma2 + mb2 = 5mc2 , то цей трикутник прямокутний. 3.43.• Доведіть, що коли в трикутнику ABC виконується рівність a2 + b2 = 5c2, то медіани, проведені з вершин A і B, перпендикулярні. 3.44.•• Доведіть, що сума квадратів медіан трикутника не менша від квадрата його півпериметра. 3.45.•• Дано два кола, які мають спільний центр (такі кола називають концентричними). Доведіть, що сума квадратів відстаней від точки одного з кіл до кінців діаметра другого кола не залежить ні від вибраної точки, ні від вибраного діаметра. 3.46.•• Доведіть, що сума квадратів діагоналей чотирикутника у два рази більша за суму квадратів відрізків, які сполучають середини його протилежних сторін. Надаючи числам m і n різних натуральних значень, можна отримати безліч трійок натуральних чисел таких, що квадрат одного з них дорівнює сумі квадратів двох інших. Такі трійки чисел називають піфагоровими. 1

3. Теорема косинусів

3.47.•• В опуклому чотирикутнику відрізки, які сполучають середини протилежних сторін, дорівнюють m і n, кут між ними дорівнює 60°. Знайдіть діагоналі чотирикутника. 3.48.•• Діагоналі опуклого чотирикутника дорівнюють a і b, кут між ними дорівнює 45°. Знайдіть відрізки, які сполучають середини протилежних сторін чотирикутника. 3.49.•• Відстань між серединами діагоналей трапеції дорівнює 5 см, а її бічні сторони дорівнюють 6 см і 8 см. Знайдіть відстань між серединами основ. 3.50.•• У трапеції ABCD відомо, що AD BC, AB = 5 см, BC = 1

= 9 см, AD = 16 см, cos A = . Знайдіть сторону CD трапеції. 7

3.51. У трапеції ABCD відомо, що AD BC, AB = 15 см, BC = 6 см, СD = 4 см, AD = 11 см. Знайдіть косинус кута D трапеції. ••

3.52.•• У трапеції ABCD відомо, що AD BC, BC = 1 см, AD = = 6 см, AC = 3 см, BD = 5 см. Знайдіть кут AOD, де O — точка перетину діагоналей трапеції. 3.53.•• У трикутнику ABC проведено висоти AA1 і CC1. Відомо, 1

що A1C1 : AC = , AB = c, BC = a. Знайдіть сторону AC. 2

••

3.54. Із вершини D ромба ABCD на сторону BC опущено висоту DE. Діагональ AC перетинає відрізок DE в точці F так, що DF : FE = 5 : 1. Знайдіть сторону ромба, якщо AE = 35 см. 3.55.•• В опуклому чотирикутнику ABCD відомо, що AB = a, BC = b, CD = c, DA = d, причому a2 + c2 = b2 + d2. Доведіть, що діагоналі цього чотирикутника перпендикулярні. 3.56.•• У паралелограмі ABCD діагоналі AC і BD перетинаються в точці O. Відомо, що AB = a, BC = b (a l b), ∠BOC = a. Доведіть, що cos α l

a 2 − b2 a 2 + b2

3.57.•• На діаметрі кола радіуса R із центром O позначили точку M. Доведіть, що сума квадратів відстаней від

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

точки M до кінців хорди, паралельної цьому діаметру, не залежить від вибору хорди. 3.58.•• Довжина кожної зі сторін опуклого чотирикутника не більша за 7 см. Доведіть, що для будь-якої точки чотирикутника знайдеться вершина, відстань від якої до цієї точки менша від 5 см. 3.59.* (Т е о р е м а С т ю а р т а) На стороні BC трикутника ABC позначили точку D. Доведіть, що AB2 æDC + AC2 æBD − AD2 æBC = BCæDCæBD. 3.60.* Знайдіть найменше значення виразу 1 + x2 − x + 1 + x2 − x 3 . 3.61.* Доведіть, що 1 + x2 + 1 + x2 − x 3 l 3. 3.62.* Доведіть, що для додатних чисел a, b і c виконується нерівність a2 − ab + b2 + b2 − bc + c2 l a2 + ac + c2 . 3.63.* Чи існують такі три точки A, B і C, що для будь-якої точки X довжина хоча б одного з відрізків XA, XB, XC дорівнює ірраціональному числу?

4. Теорема синусів Із другої ознаки рівності трикутників випливає, що сторона та два прилеглих до неї кути однозначно визначають трикутник. Отже, за вказаними елементами можна знайти дві інші сторони трикутника. Як це зробити, підказує така теорема. Т е о р е м а 4.1 (т е о р е м а с и н у с і в). Сторони трикутника пропорційні синусам протилежних кутів. Л е м а. Хорда кола дорівнює добутку діаметра та синуса будь-якого вписаного кута, який спирається на цю хорду. Д о в е д е н н я. На рисунку 4.1 відрізок MN — хорда кола із центром у точці O. Проведемо діаметр MP. Тоді ∠MNP = 90° як вписаний кут, що спирається на діаметр. Нехай величина вписаного кута MPN дорівнює a. Тоді з прямокутного трикутника MPN отримуємо: MN = MP sin a. (1)

4. Теорема синусів

Усі вписані кути, які спираються на хорду MN, дорівнюють a або 180° – a. Отже, їхні синуси рівні. Тому отримана рівність (1) справедлива для всіх вписаних кутів, які спираються на хорду MN.  P Тепер доведемо теорему синусів. α Д о в е д е н н я. Нехай у трикутниO α ку ABC відомо, що AB = c, BC = a, CA = b. Доведемо, що a sin A

b sin B

c sin C

180° α

Нехай радіус описаного кола трикутника ABC дорівнює R. Тоді Рис. 4.1 з доведеної леми випливає, що a = 2R sin A, b = 2R sin B, c = 2R sin C. Звідси a sin A

b sin B

c sin C

= 2R



Н а с л і д о к. Радіус кола, описаного навколо трикутника, можна обчислити за формулою R=

a 2 sin α

де a — довжина сторони трикутника, a — величина протилежного цій стороні кута. З а д а ч а 1. У трикутнику ABC відомо, що AC = 2 см, BC = 1 см, ∠A = 30°. Знайдіть кут B. Р о з в ’ я з а н н я. За теоремою синусів Тоді sin B =

AC sin A BC

2 2

BC sin A

AC sin B

Оскільки BC < AC, то ∠A < ∠B. Тоді кут B може бути як гострим, так і тупим. Звідси ∠B = 45° або ∠B = 180° – 45° = 135°. В і д п о в і д ь: 45° або 135°. 

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

З а д а ч а 2. Відрізок BD — бісектриса трикутника ABC, ∠ABC = 30°, ∠C = 105° (рис. 4.2). Знайдіть радіус кола, описаного навколо трикутника ABC, якщо радіус кола, описаного навколо трикутника BDC, дорівнює 8 6 см. Р о з в ’ я з а н н я. Нехай R1 — радіус C кола, описаного навколо трикутника D BDC, R1 = 8 6 см. Оскільки відрізок BD — бісектриA B са трикутника, то Рис. 4.2

∠CBD =

1 2

∠ABC = 15°.

Із трикутника BDC отримуємо: ∠BDC = 180° – (∠CBD + ∠C) = 180° – (15° + 105°) = 60°. За наслідком з теореми синусів

BC 2 sin ∠BDC

= R1 . Звідси

BC = 2R1 sin ∠BDC = 2æ8 6 sin 60° = 24 2 (см). Із трикутника ABC отримуємо: ∠A = 180° – (∠ABC + ∠C) = 180° – (30° + 105°) = 45°. Нехай R — шуканий радіус кола, описаного навколо трикутника ABC. BC BC 24 2 Тоді = = 24 (см). = R, звідси R = 2 sin A 2 sin 45° 2 sin A В і д п о в і д ь: 24 см.  З а д а ч а 3. У рівнобічній трапеції основи дорівнюють 21 см і 9 см, а висота — 8 см. Знайдіть радіус кола, описаного нав коло трапеції. Р о з в ’ я з а н н я. Проведемо висоту BM рівнобічної трапеції ABCD (рис. 4.3). Відомо, що AM =

AD − BC 2

, MD =

BC + AD 2

Маємо: AM = 6 см, MD = 15 см. Із трикутника ABM отримуємо: AB = AM 2 + BM 2 = 62 + 82 = 10 (см), sin A =

BM AB

8 10

= . 5

M Рис. 4.3

4. Теорема синусів

Із трикутника MBD отримуємо: BD = BM 2 + MD2 = 82 + 152 = 17 (см). Коло, описане навколо трапеції ABCD, є також описаним колом трикутника ABD. Позначивши шуканий радіус R, маємо: BD = 2R æsin A. Звідси R =

BD 2 sin A

В і д п о в і д ь:

85 8

17 85 = (см). 4 8 2æ 5

см. 

З а д а ч а 4. На найбільшій стороні AC трикутника ABC позначили точку X, відмінну від вершин A і C. Із точки X опущено перпендикуляри XM і XN на прямі AB і BC відповідно. Знайдіть таке положення точки X, при якому довжина відрізка MN буде найменшою. Р о з в ’ я з а н н я. На рисунку 4.4 показано випадок, коли точки M і N лежать на сторонах трикутника, а на рисунку 4.5 — випадок, коли тільки одна точка, наприклад точка M, лежить на стороні трикутника. Легко показати, що точки M, B, N, X лежать на одному колі з діаметром BX. Відрізок MN — хорда цього кола, на яку спирається кут MBN (рис. 4.4) або кут, суміжний із кутом MBN (рис. 4.5). Для кожного із цих випадків можна записати: MN = BXæsin ∠MBN. Отже, довжина відрізка MN набуває найменшого значення, якщо набуває найменшого значення довжина відрізка BX. А ця умова виконується тоді, коли точка X є основою висоти трикутника ABC, проведеної з вершини B.  B N M A

N M X Рис. 4.4

X Рис. 4.5

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

1. Як знайти хорду кола, якщо відомо діаметр кола та вписаний кут, який спирається на цю хорду? 2. Сформулюйте теорему синусів. 3. Як знайти радіус кола, описаного навколо трикутника зі стороною a та протилежним цій стороні кутом a?

ВПРАВИ 4.1.° Знайдіть сторону BC трикутника ABC, зображеного на рисунку 4.6 (довжину відрізка дано в сантиметрах). B B

45°

60° 4 2 Рис. 4.6

6 2 C

6 45°

Рис. 4.7

4.2.° Знайдіть кут A трикутника ABC, зображеного на рисунку 4.7 (довжини відрізків дано в сантиметрах). 4.3.° Знайдіть сторону AB трикутника ABC, якщо AC = 6 см, ∠B = 120°, ∠C = 45°. 4.4.° У трикутнику ABC відомо, що AB = 12 см, BC = 10 см, sin A = 0,2. Знайдіть синус кута C трикутника. 4.5.° У трикутнику ABC відомо, що BС = a, ∠A = a, ∠C = g. Знайдіть сторони AB і AC. 4.6.° Діагональ паралелограма дорівнює d і утворює з його сторонами кути a і b. Знайдіть сторони паралелограма. 4.7.° Знайдіть кут A трикутника ABC, якщо: 1) AC = 2 см, BC = 1 см, ∠B = 135°; 2) AC = 2 см, BC = 3 см, ∠B = 45°. Скільки розв’язків у кожному з випадків має задача? Відповідь обґрунтуйте.

4. Теорема синусів

4.8.° Чи існує трикутник ABC такий, що sin A = 0,4, AC = = 18 см, BC = 6 см? Відповідь обґрунтуйте. 4.9.° На продовженні сторони AB трикутника ABC за точку B позначили точку D. Знайдіть радіус кола, описаного навколо трикутника ACD, якщо ∠ABC = 60°, ∠ADC = 45°, а радіус кола, описаного навколо трикутника ABC, дорівнює 4 см. 4.10.° Радіус кола, описаного навколо трикутника ABC, дорівнює 6 см. Знайдіть радіус кола, описаного навколо трикутника AOC, де O — точка перетину бісектрис трикутника ABC, якщо ∠ABC = 60°. 4.11.° Використовуючи дані рисунка 4.8, знайдіть відрізок AD, якщо CD = a. A

B β

γ D

Рис. 4.8

α C

β m

Рис. 4.9

4.12.° Використовуючи дані рисунка 4.9, знайдіть відрізок AC, якщо BD = m. 4.13.° На стороні AB трикутника ABC позначили точку M так, що ∠AMC = j. Знайдіть відрізок CM, якщо AB = c, ∠A = a, ∠ACB = g. 4.14.° У трикутнику ABC відомо, що ∠A = a, ∠B = b. На стороні BC позначили точку D так, що ∠ADB = j, AD = m. Знайдіть сторону BC. 4.15.• Доведіть, що існує трикутник, сторони якого дорівнюють sin A, sin B, sin C, де A, B і C — кути даного трикутника ABC.

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

4.16.• Доведіть, користуючись теоремою синусів, що бісектриса трикутника ділить його сторону на відрізки, довжини яких пропорційні прилеглим сторонам1. 4.17.• Доведіть, що бісектриса трикутника ділить його сторону на відрізки, довжини яких обернено пропорційні синусам прилеглих до цієї сторони кутів. 4.18.• Для сторін і кутів трикутника ABC виконується рівність BC cos A

AC cos B

. Доведіть, що AC = BC.

4.19.• Дві сторони трикутника дорівнюють 6 см і 12 см, а висота, проведена до третьої сторони, — 4 см. Знайдіть радіус кола, описаного навколо даного трикутника. 4.20.• Знайдіть радіус кола, описаного навколо рівнобедреного трикутника з основою 16 см і бічною стороною 10 см. 4.21.• Сторона трикутника дорівнює 24 см, а радіус описаного кола — 8 3 см. Чому дорівнює кут трикутника, протилежний даній стороні? 4.22.• У трикутнику ABC відомо, що AC = b, ∠A = a, ∠C = g. Знайдіть бісектрису BD трикутника. 4.23.• Основа рівнобедреного трикутника дорівнює a, протилежний їй кут дорівнює a. Знайдіть бісектрису трикутника, проведену з вершини кута при основі. 4.24.• Відрізок CD — бісектриса трикутника ABC, у якому ∠A = a, ∠B = b. Через точку D проведено пряму, паралельну стороні BC. Ця пряма перетинає сторону AC у точці E, причому AE = a. Знайдіть відрізок CE. 4.25.• Медіана AM трикутника ABC дорівнює m і утворює зі сторонами AB і AC кути a і b відповідно. Знайдіть сторони AB і AC. Нагадаємо, що це твердження з використанням теореми про пропорційні відрізки було доведено в підручнику: А. Г. Мерзляк, В. Б. Полонський, М. С. Якір. Геометрія : підруч. для 8 кл. з поглибл. вивч. математики закладів заг. серед. освіти. — Х. : Гімназія, 2016. Далі посилатимемося на цей підручник так: «Геометрія, 8 клас». 1

4. Теорема синусів

4.26.• Медіана CD трикутника ABC утворює зі сторонами AC і BC кути a і b відповідно, BC = a. Знайдіть медіану CD. 4.27.• У прямокутному трикутнику ABC через вершини A і C та середину M гіпотенузи AB проведено коло радіуса R. Знайдіть радіус описаного кола трикутника CMB, якщо ∠A = a. 4.28.• Точка H — ортоцентр непрямокутного трикутника ABC. Доведіть, що радіуси кіл, описаних навколо трикутників AHB, BHC, AHC і ABC, рівні. 4.29.• Центр вписаного кола рівнобедреного трикутника ділить висоту, проведену до основи, на відрізки завдовжки 5 см і 3 см, рахуючи від вершини. Знайдіть радіус кола, описаного навколо даного трикутника. 4.30.•• Діагоналі описаного чотирикутника ABCD перетинаються в точці O. Радіуси описаних кіл трикутників AOB, BOC, COD і DOA відповідно дорівнюють R1, R2, R3 і R4. Доведіть, що R1 + R3 = R2 + R4. 4.31.•• На стороні AB трикутника ABC позначили точки M і N. Відомо, що радіуси описаних кіл трикутників ANC і BMC рівні. Крім того, радіуси описаних кіл трикутників AMC і BNC також рівні. Доведіть, що трикутник ABC рівнобедрений. 4.32.•• У колі проведено три хорди: MN = 1 см, MP = 6 см, MQ = 2 см. Відомо, що ∠NMP = ∠PMQ. Знайдіть радіус кола. 4.33.•• Із точки M, що належить куту, на його сторони AB і AC опустили перпендикуляри, які дорівнюють 7 см і 2 7 см. Знайдіть відрізок MA, якщо ∠A = 60°. 4.34.•• Дано дві прямі, які перетинаються та кут між якими дорівнює a. Знайдіть геометричне місце точок X таких, що відстань між основами перпендикулярів, опущених із точки X на дані прямі, дорівнює a. 4.35.•• Із точки M кола на його діаметри AB і CD опустили перпендикуляри. Доведіть, що відстань між основами перпендикулярів не залежить від вибору точки M.

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

4.36.•• Навколо трикутника ABC описано коло. З довільної точки M кола опущено перпендикуляри MN і MK на прямі AB і AC відповідно. Для якої точки M довжина відрізка NK буде найбільшою? 4.37.•• Бісектриси трикутника ABC перетинаються в точці O. Пряма AO вдруге перетинає описане коло трикутника BOC у точці M. Знайдіть відрізок OM, якщо BC = 3 см, ∠BAC = 120°. 4.38.•• Точка J — центр вписаного кола трикутника ABC. Пряма AJ вдруге перетинає описане коло трикутника ABC у точці D. Знайдіть відрізок DJ, якщо BC = 6 см, а радіус описаного кола дорівнює 2 3 см. 4.39.•• У трикутнику ABC на стороні AB існує така точка D, AD

що

AB BC

. Доведіть, що кут C тупий.

4.40.•• На діагоналі BD квадрата ABCD позначили точку E. Точки O1 і O2 — центри описаних кіл трикутників ABE і ADE відповідно. Доведіть, що чотирикутник AO1EO2 — квадрат. 4.41.* Діагоналі вписаного чотирикутника ABCD перетинаються в точці K. Відомо, що AB = a, CD = b, ∠BKA = a. Знайдіть радіус кола, описаного навколо даного чотирикутника. 4.42.* У коло вписано чотирикутник ABCD (рис. 4.10). Прямі AB і CD перетинаються в точці M, а прямі BC і AD — у точці N. Відомо, що BM = DN. Доведіть, що CM = CN. B

6 5

C1 3

N A

A1 1

M Рис. 4.10

Рис. 4.11

Тригонометрична форма теореми Чеви

ТРИГОНОМЕТРИЧНА ФОРМА ТЕОРЕМИ ЧЕВИ У 8 класі ви вивчали теорему Чеви. Нагадаємо її. Т е о р е м а Ч е в и. Для того щоб чевіани AA1, BB1 і CC1 трикутника ABC перетиналися в одній точці (рис. 4.11), необхідно і достатньо, щоб виконувалася рівність AC1 C1 B

BA1

CB1

A1C B1 A

= 1.

(*)

Теорема синусів дає змогу записати критерій конкурентності прямих AA1, BB1 і CC1 в іншій формі. Позначимо кути, утворені чевіанами AA1, BB1 і CC1 зі сторонами трикутника ABC, так, як показано на рисунку 4.11. AC1

Із трикутника AC1C отримуємо:

CC1 CC1

Із трикутника BC1C отримуємо:

C1 B

Звідси AC1 C1 B

sin ∠1 sin ∠C1 AC

= =

sin ∠1 sin ∠C1 AC sin ∠C1 BC

sin ∠C1 BC sin ∠2

sin ∠2

. .

(1)

(2)

Аналогічно можна показати, що BA1

sin ∠3

sin ∠A1CA

sin ∠C1 BC sin ∠4 sin ∠C1 AC sin ∠5 = æ . sin ∠ sin ∠6 B1 A A1CA A1C CB1

(3)

Перемноживши рівності (1), (2) і (3), отримаємо: AC1 BA1 C1 B

CB1

A1C B1 A

sin ∠1æsin ∠3æsin ∠5 sin ∠2æsin ∠4æsin ∠6

Тоді необхідну і достатню умову конкурентності чевіан AA1, BB1 і CC1 можна виразити такою рівністю: sin ∠1æsin ∠3æsin ∠5

sin ∠2æsin ∠4æsin ∠6

= 1. 

Задача. Шестикутник ABCDEF вписано в коло. Доведіть, що діагоналі AD, BE і CF перетинаються в одній точці тоді й тільки тоді, коли AB . CD . EF = BC . DE . FA.

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

Розв’язання. Розглянемо трикутник ACE. Введемо позначення кутів так, як показано на рисунку 4.12. Нехай радіус кола дорівнює R. Тоді: AB = 2R sin ∠1; BC = 2R sin ∠2; CD = 2R sin ∠3; DE = 2R sin ∠4; EF = 2R sin ∠5; FA = 2R sin ∠6. Звідси

sin ∠1æsin ∠3æsin ∠5 sin ∠2æsin ∠4æsin ∠6

ABæCDæEF BCæDEæFA

Діагоналі AD, BE і CF є конкурентними тоді й тільки тоді, коли ліва частина записаної рівності дорівнює 1. Звідси випливає справедливість твердження, що доводиться.  B 6

C 5

3 4

D 1 2

E Рис. 4.12

α1 A2 α2 B1

C2 C

Рис. 4.13

ВПРАВИ 1. На сторонах AB, BC і CA трикутника ABC позначили відповідно точки C1, A1 і B1 так, що прямі AA1, BB1 і CC1 конкурентні. Доведіть, що прямі AA2, BB2 і CC2, симетричні прямим AA1, BB1 і CC1 відносно бісектрис кутів A, B і C відповідно, також конкурентні. 2. На сторонах AB, BC і CA трикутника ABC позначили відповідно точки C1, A1 і B1 так, що прямі AA1, BB1 і CC1 конкурентні (рис. 4.13). На сторонах A1B1, B1C1 і C1A1

Формула Ейлера для відстані між центрами вписаного й описаного кіл 43

трикутника A1B1C1 позначили відповідно точки C2, A2 і B2 так, що прямі A1A2, B1B2 і C1C2 конкурентні. Доведіть, що прямі AA2, BB2 і CC2 також конкурентні. Вказівка. Доведіть, що

sin α1

sin α 2

AB1 æC1 A2

A2 B1 æ AC1

ФОРМУЛА ЕЙЛЕРА ДЛЯ ЗНАХОДЖЕННЯ ВІДСТАНІ МІЖ ЦЕНТРАМИ ВПИСАНОГО Й ОПИСАНОГО КІЛ ТРИКУТНИКА

Т е о р е м а. Відстань d між центрами вписаного й описаного кіл трикутника обчислюється за формулою d = R2 − 2Rr , де r і R — відповідно радіуси його вписаного й описаного кіл. Д о в е д е н н я. Нехай точки O1 і O — центри вписаного й описаного кіл трикутника ABC відповідно (рис. 4.14). Бісектриса кута B перетинає описане коло в точці D. Згідно з ключовою задачею 18.25 підручника «Геометрія, 8 клас»: BO1æ O1D = R2 – O1O2 = R2 – d2. (*) B K O1

O C

D Рис. 4.14

Нехай вписане коло дотикається до сторони BC у точці K. Тоді з трикутника O1BK отримуємо: BO1 =

O1 K sin ∠DBC

r sin ∠DBC

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

За лемою п. 4 маємо: DC = 2R sin ∠DBC. Згідно з ключовою задачею 11.25 підручника «Геометрія, 8 клас» O1D = DC = = 2R sin ∠DBC. Отримані результати підставимо у формулу (*): r sin ∠DBC

æ2R sin ∠DBC = R 2 − d2 . Звідси d2 = R2 – 2Rr. 

Оскільки d2 = R2 – 2Rr, то R 2 − 2Rr l 0. Звідси отримуємо, що для будь-якого трикутника виконується нерівність R l 2r. У цій нерівності рівність досягається тоді й тільки тоді, коли центри вписаного й описаного кіл трикутника збігаються. Така властивість притаманна лише рівносторонньому трикутнику.

5. Розв’язування трикутників Розв’язати трикутник означає знайти невідомі його сторони та кути за відомими сторонами та кутами1. У 8 класі ви навчилися розв’язувати прямокутні трикутники. Теореми косинусів і синусів дають змогу розв’язати будь-який трикутник. У наступних задачах значення тригонометричних функцій будемо знаходити за допомогою калькулятора й округлювати ці значення до сотих. Величини кутів будемо знаходити за допомогою калькулятора й округлювати ці значення до одиниць. Обчислюючи довжини сторін, результат будемо округлювати до десятих. З а д а ч а 1. Розв’яжіть трикутник (рис. 5.1) за стороною a = 12 см і двома кутами b = 36°, g = 119°. Р о з в ’ я з а н н я. Використовуючи теорему про суму кутів трикутника, отримуємо: a = 180° – (b + g) = Рис. 5.1 = 180° – 155° = 25°. У задачах цього пункту та вправах 5.1–5.9 прийнято позначення: a, b і c — довжини сторін трикутника, a, b і g — величини кутів, протилежних відповідно сторонам з довжинами a, b і c. 1

5. Розв’язування трикутників

За теоремою синусів Звідси b =

a sin β

Маємо: b = Знову c sin γ

sin β

sin α

sin 25°

≈

. Звідси c =

Маємо: c =

a sin α

sin α 12 sin 36°

12æ0,59

застосовуючи

0, 42

≈ 16, 9 (см).

теорему

a sin γ

sin 25°

запишемо:

sin α 12 sin 119° 12 sin 61°

синусів,

sin 25°

≈

12æ0, 87 0, 42

≈ 24, 9 (см).

В і д п о в і д ь: b ≈ 16,9 см, c ≈ 24,9 см, a = 25°.  З а д а ч а 2. Розв’яжіть трикутник за двома сторонами a = 14 см, b = 8 см і кутом g = 38° між ними. Р о з в ’ я з а н н я. За теоремою косинусів c2 = a2 + b2 – 2ab cos g. Звідси с2 = 196 + 64 – 2æ14æ8 cos 38° ≈ 260 – 224æ0,79 = 83,04; c ≈ 9,1 см. Далі маємо: a2 = b2 + c2 – 2bc cos a; cos α =

b2 + c2 − a 2 2bc

; cos α ≈

82 + 9,12 − 142 2æ8æ9,1

≈ −0,34.

Звідси a ≈ 110°. Використовуючи теорему про суму кутів трикутника, отримуємо: b = 180° – (a + g); b ≈ 180° – 148° = 32°. В і д п о в і д ь: c ≈ 9,1 см, a ≈ 110°, b ≈ 32°.  З а д а ч а 3. Розв’яжіть трикутник за трьома сторонами a = 7 см, b = 2 см, c = 8 см. Р о з в ’ я з а н н я. За теоремою косинусів a2 = b2 + c2 – 2bc cos a. Звідси cos α =

b2 + c2 − a 2 2bc

; cos α =

Отримуємо: a ≈ 54°.

4 + 64 − 49 2æ2æ8

≈ 0,59.

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

За теоремою синусів Звідси sin β =

b sin α a

a sin α

; sin β ≈

sin β 2 sin 54°

2æ0, 81

≈

≈ 0,23.

Оскільки b — довжина найменшої сторони даного трикутника, то кут b є гострим. Тоді знаходимо, що b ≈ 13°. Використовуючи теорему про суму кутів трикутника, отримуємо: g = 180° – (a + b); g ≈ 180° – 67° = 113°. В і д п о в і д ь: a ≈ 54°, b ≈ 13°, g ≈ 113°.  З а д а ч а 4. Розв’яжіть трикутник за двома сторонами та кутом, протилежним одній зі сторін: 1) a = 17 см, b = 6 см, a = 156°; 2) b = 7 см, c = 8 см, b = 65°; 3) a = 6 см, b = 5 см, b = 50°. a

Р о з в ’ я з а н н я. 1) За теоремою синусів си sin β =

b sin α a

; sin β =

6 sin 156° 17

sin α sin β 6 sin 24° 6æ0, 41

≈

. Звід-

≈ 0,14.

Оскільки кут a даного трикутника тупий, то кут b є гострим. Тоді знаходимо, що b ≈ 8°. Використовуючи теорему про суму кутів трикутника, отримуємо: g = 180° – (a + b); g ≈ 16°. За теоремою синусів Звідси c =

a sin γ sin α

; c≈

sin α sin γ 17 sin 16° 17æ0, 28 sin 156°

≈

0, 41

≈ 11,6 (см).

В і д п о в і д ь: b ≈ 8°, g ≈ 16°, c ≈ 11,6 см. 2) За теоремою синусів Звідси sin γ =

c sin β b

sin β sin γ 8 sin 65°

; sin γ =

≈

8æ0, 91 7

= 1, 04 > 1, що

неможливо. В і д п о в і д ь: задача не має розв’язку. 3) За теоремою синусів Звідси sin α =

a sin β b

a sin α

; sin α =

sin β 6 sin 50° 5

≈

6æ0,77 5

≈ 0, 92.

5. Розв’язування трикутників

Можливі два випадки: a ≈ 67° або a ≈ 180° – 67° = 113°. Розглянемо випадок, коли a ≈ 67°. Використовуючи теорему про суму кутів трикутника, отримуємо: g = 180° – (a + b); g ≈ 180° – 117° = 63°. За теоремою синусів Звідси c =

b sin γ sin β

; c≈

sin β sin γ 5 sin 63° 5æ0, 89 sin 50°

≈

0,77

≈ 5, 8 (см).

Розглянемо випадок, коли a ≈ 113°. Використовуючи теорему про суму кутів трикутника, отримуємо: g = 180° – (a + b); g ≈ 180° – 163° = 17°. Оскільки c =

b sin γ sin β

, то c ≈

5 sin 17° sin 50°

≈

5æ0, 29 0,77

≈ 1, 9 (см).

Відповідь: a ≈ 67°, g ≈ 63°, c ≈ 5,8 см або a ≈ 113°, g ≈ 17°, c ≈ 1,9 см. 

Що означає розв’язати трикутник?

ВПРАВИ 5.1.° Розв’яжіть трикутник за стороною та двома кутами: 1) a = 10 см, b = 20°, g = 85°; 2) b = 16 см, a = 40°, b = 110°. 5.2.° Розв’яжіть трикутник за стороною та двома кутами: 1) b = 9 см, a = 35°, g = 70°; 2) c = 14 см, b = 132°, g = 24°. 5.3.° Розв’яжіть трикутник за двома сторонами та кутом між ними: 1) b = 18 см, c = 22 см, a = 76°; 2) a = 20 см, b = 15 см, g = 104°. 5.4.° Розв’яжіть трикутник за двома сторонами та кутом між ними: 1) a = 8 см, c = 6 см, b = 15°; 2) b = 7 см, c = 5 см, a = 145°.

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

5.5.° Розв’яжіть трикутник за трьома сторонами: 1) a = 4 см, b = 5 см, c = 7 см; 2) a = 26 см, b = 19 см, c = 42 см. 5.6.° Розв’яжіть трикутник за трьома сторонами: 1) a = 5 см, b = 6 см, c = 8 см; 2) a = 21 см, b = 17 см, c = 32 см. 5.7.° Розв’яжіть трикутник, у якому: 1) a = 10 см, b = 3 см, b = 10°, кут a гострий; 2) a = 10 см, b = 3 см, b = 10°, кут a тупий. 5.8.° Розв’яжіть трикутник за двома сторонами та кутом, який лежить проти однієї з даних сторін: 1) a = 7 см, b = 11 см, b = 46°; 2) b = 15 см, c = 17 см, b = 32°; 3) a = 7 см, c = 3 см, g = 27°. 5.9.° Розв’яжіть трикутник за двома сторонами та кутом, який лежить проти однієї з даних сторін: 1) a = 23 см, c = 30 см, g = 102°; 2) a = 18 см, b = 25 см, a = 36°. 5.10.° У трикутнику ABC відомо, що AB = BC = 20 см, ∠A = 70°. Знайдіть: 1) сторону AC; 2) медіану CM; 3) бісектрису AD; 4) радіус описаного кола трикутника ABC. 5.11.° Діагональ AC рівнобічної трапеції ABCD ( BC AD) дорівнює 8 см, ∠CAD = 38°, ∠BAD = 72°. Знайдіть: 1) сторони трапеції; 2) радіус описаного кола трикутника ABC. 5.12.° Основи трапеції дорівнюють 12 см і 16 см, а бічні сторони — 7 см і 9 см. Знайдіть кути трапеції. ТРИГОНОМЕТРІЯ — НАУКА ПРО ВИМІРЮВАННЯ ТРИКУТНИКІВ Ви знаєте, що стародавні мандрівники орієнтувалися за зорями та планетами. Вони могли досить точно визначити місцезнаходження корабля в океані або каравану в пустелі за розташуванням світил на небосхилі. При цьому одним з орієнтирів була висота, на яку піднімалося над горизон-

Тригонометрія — наука про вимірювання трикутників

том те або інше небесне світило в даній місцевості в певний момент часу. Зрозуміло, що безпосередньо виміряти цю висоту неможливо. Тому вчені стали розробляти методи непрямих вимірювань. Тут істотну роль відігравало розв’язування трикутника, дві вершини якого лежали на поверхні Землі, а третя була зорею (рис. 5.2), — відома вам задача 4.12.

α α A

B Рис. 5.2

Рис. 5.3

Для розв’язування подібних задач стародавнім астрономам потрібно було навчитися знаходити взаємозв’язки між елементами трикутника. Так виникла тригонометрія — наука, яка вивчає залежність між сторонами та кутами трикутника. Термін «тригонометрія» (від грецьких слів «тригонон» — трикутник і «метрео» — вимірювати) означає «вимірювання трикутників». На рисунку 5.3 зображено центральний кут AOB, який дорівнює 2a. Із прямокутного трикутника OMB маємо: MB = OB sin a. Отже, якщо в одиничному колі виміряти половини довжин хорд, на які спираються центральні кути з величинами 2°, 4°, 6°, ..., 180°, то таким чином ми обчислимо значення синусів кутів 1°, 2°, 3°, ..., 90° відповідно. Вимірюючи довжини півхорд, давньогрецький астроном Гіппарх (ІІ ст. до н. е.) склав перші тригонометричні таблиці. Значний внесок у розвиток тригонометрії зробила Гіпатія Александрійська (бл. 350– 370 — 415), яка разом зі своїм батьком Теоном Александрійським склала коментарі до вчення Птолемея про тригонометрію хорд. Гіпатія

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

займалася обчисленням астрономічних таблиць, створенням астролябії — приладу для визначення широт і довгот в астрономії, яка використовувалася для визначення положення Сонця, зірок та планет. Поняття синуса й косинуса з’являються в тригонометричних трактатах індійських учених у ІV–V ст. н. е. У Х ст. арабські вчені оперували поняттям тангенса, яке виникло з потреб гномоніки — учення про сонячний годинник (рис. 5.4). У Європі першою роботою, у якій тригонометрія розглядалася як окреРис. 5.4 ма наука, був трактат «П’ять книг про трикутники всіх видів», уперше надрукований у 1533 р. Його автором був німецький учений Реґіомонтан (1436–1476). Цей же вчений відкрив і теорему тангенсів: a−b a+b

tg tg

α−β 2 , α+β 2

b−c = b+c

tg tg

β−γ 2 , β+γ 2

c−a = c+a

tg tg

γ −α 2 , γ +α 2

де a, b і c — довжини сторін трикутника, a, b і g — величини кутів трикутника, протилежних відповідно сторонам з довжинами a, b і c. Сучасного вигляду тригонометрія набула в роботах великого математика Леонарда Ейлера. Леонард Ейлер (1707–1783) Видатний математик, фізик, механік і астроном, автор понад 860 наукових праць, член Петербурзької, Берлінської, Паризької академій наук, Лондонського королівського товариства, багатьох інших академій та наукових товариств. Ім’я Ейлера зустрічається майже в усіх областях математики: теореми Ейлера, тотожності Ейлера, кути, функції, інтеграли, формули, рівняння, підстановки тощо.

6. Формули для знаходження площі трикутника

6. Формули для знаходження площі трикутника Із курсу геометрії 8 класу ви знаєте, що площу S трикутника зі сторонами a, b і c та висотами ha, hb і hc можна обчислити за формулами 1

S = aha = bhb = chc . Тепер у нас з’явилася можливість отримати ще кілька формул для знаходження площі трикутника. Т е о р е м а 6.1. Площа трикутника дорівнює половині добутку двох його сторін і синуса кута між ними. Д о в е д е н н я. Розглянемо трикутник АВС, площа якого дорівнює S, такий, що ВС = а, АС = b і ∠C = g. Доведемо, що S=

1 2

ab sin γ

Можливі три випадки: 1) кут g гострий (рис. 6.1); 2) кут g тупий (рис. 6.2); 3) кут g прямий. B

B a

γ b

γ C

Рис. 6.1

a 180° – γ

Рис. 6.2

На рисунках 6.1 і 6.2 проведемо висоту BD трикутника ABC. Тоді S =

1 2

BDæ AC =

1 2

BDæb.

Із прямокутного трикутника BDC у першому випадку (див. рис. 6.1) отримуємо: BD = a sin g, а в другому (див. рис. 6.2): BD = a sin (180° – g) = a sin g. Звідси для двох перших випад1

ків маємо: S = ab sin γ . 2

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

Якщо кут C прямий, то sin g = 1. Для прямокутного трикутника ABC із катетами a і b маємо: 1

S = ab =

ab sin 90° = ab sin γ .  2

Т е о р е м а 6.2 (фо р м у л а Г е р о н а1). Площу S трикутника зі сторонами a, b і c можна обчислити за формулою S=

p ( p − a ) ( p − b) ( p − c),

де p — його півпериметр. Д о в е д е н н я. Розглянемо трикутник ABC, площа якого дорівнює S, такий, що BC = a, AC = b, AB = c. Доведемо, що S = p ( p − a) ( p − b) ( p − c). Нехай ∠C = g. Запишемо формулу площі трикутника: 1

S = ab sin γ . 2

Звідси S2 =

1 4

a2b2 sin2 γ .

За теоремою косинусів c2 = a2 + b2 – 2ab cos g. Тоді cos γ =

a 2 + b2 − c2 2ab

Оскільки sin2 g = 1 – cos2 g = (1 – cos g) (1 + cos g), то: S2 =

1 4

a2b2 (1 − cos γ ) (1 + cos γ ) =

 a 2 + b2 − c2   a 2 + b2 − c2  = a2b2 æ 1 − 1+    =   4 2ab 2ab 1

1 4

2ab − a2 − b2 + c2 2ab + a2 + b2 − c2 æ = 2ab 2ab 1 2 2 2 2

a 2 b2 æ =

(c − (a − b) ) ((a + b) − c ) =

16 c−a+b c+a−b a+b−c a+b+c æ æ æ = = 2 2 2 2 Г е р о н А л е к с а н д р і й с ь к и й — давньогрецький учений, який жив у І ст. н. е. Його математичні праці є енциклопедією прикладної математики. 1

6. Формули для знаходження площі трикутника

(a + b + c) − 2a (a + b + c) − 2b (a + b + c) − 2c a + b + c æ æ æ = 2 2 2 2 2 p − 2a 2 p − 2b 2 p − 2c 2 p = æ æ æ = p ( p − a) ( p − b) ( p − c). 2 2 2 2

Звідси S =

p ( p − a) ( p − b) ( p − c). 

Т е о р е м а 6.3. Площу S трикутника зі сторонами a, b і c можна обчислити за формулою S=

abc , 4R

де R — радіус кола, описаного навколо трикутника. Д о в е д е н н я. Розглянемо трикутник ABC, площа якого дорівнює S, такий, що BC = a, AC = b, AB = c. Доведемо, що S=

abc 4R

, де R — радіус описаного кола трикутника.

Нехай ∠A = a. Запишемо формулу площі трикутника: 1

S = bc sin α. 2

Із леми п. 4 випливає, що sin α = 1

Тоді S = bc sin α = bcæ

abc 4R

a 2R

. 

Зауважимо, що доведена теорема дає змогу знаходити радіус описаного кола трикутника за формулою R=

abc 4S

Т е о р е м а 6.4. Площа трикутника дорівнює добутку його півпериметра та радіуса вписаного кола. Д о в е д е н н я. На рисунку 6.3 зображено трикутник ABC, у який вписано коло радіуса r.

B N

M O A

P Рис. 6.3

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

Доведемо, що S = pr, де S — площа даного трикутника, p — його півпериметр. Нехай точка O — центр вписаного кола, яке дотикається до сторін трикутника ABC у точках M, N і P. Площа трикутника ABC дорівнює сумі площ трикутників AOB, BOC і COA: S = SAOB + SBOC + SCOA . Проведемо радіуси в точки дотику. Отримуємо: OM ^ AB, ON ^ BC, OP ^ CA. Звідси: 1

SAOB = OMæ AB = r æ AB; SBOC = ON æBC = r æBC; 1

SCOA = OPæ AC = r æ AC. Отже, 1

AB + BC + AC

S = r æ AB + r æBC + r æ AC = r æ

= pr. 

Теорему 6.4 узагальнює така теорема. Т е о р е м а 6.5. Площа описаного многокутника дорівнює добутку його півпериметра та радіуса вписаного кола.

Рис. 6.4

Доведіть цю теорему самостійно (рис. 6.4). Зауважимо, що теорема 6.5 дає змогу знаходити радіус вписаного кола многокутника за формулою S r= p

Т е о р е м а 6.6. Площу S паралелограма можна обчислити за формулою S = ab sin a, де a і b — довжини сусідніх сторін паралелограма, a — кут між ними. Д о в е д е н н я. Розглянемо паралелограм ABCD, у якому AB = a, AD = b, ∠BAD = a (рис. 6.5). Проведемо діагональ BD. Оскільки DABD = DCBD, то запишемо: 1

SABCD = 2SABD = 2æ ab sin α = ab sin α.  2

6. Формули для знаходження площі трикутника

N C B

Рис. 6.5

Рис. 6.6

Т е о р е м а 6.7. Площа опуклого чотирикутника дорівнює половині добутку його діагоналей і синуса кута між ними. Д о в е д е н н я. Через вершини A, B, C і D чотирикутника ABCD проведемо прямі, паралельні його діагоналям AC і BD (рис. 6.6). Отримаємо паралелограм MNPQ, у якому ∠M = j, MN = AC, MQ = BD. Площа цього паралелограма вдвічі більша за площу чотирикутника ABCD (доведіть це самостійно). Звідси 1

SABCD = SMNPQ =

MN æMQæsin ϕ =

1 2

ACæBDæsin ϕ. 

Задача 1. Доведіть, що площу S трикутника ABC можна обчислити за формулою S = 2R2 sin A sin B sin C, де R — радіус описаного кола трикутника ABC. Р о з в ’ я з а н н я. Нехай AC = b, BC = a, AB = c. Маємо: S=

abc 4R

і a = 2R sin A, b = 2R sin B, c = 2R sin C.

Звідси S=

2R sin Aæ2R sin Bæ2R sin C 4R

= 2R 2 sin A sin B sin C. 

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

Задача 2. Доведіть, що sin 2a = 2 sin a cos a. Р о з в ’ я з а н н я. Розглянемо рівноB бедрений трикутник із кутом 2a при вершині та бічними сторонами, які доα α рівнюють 1 (рис. 6.7). Маємо: 1

SABC = A

Також можна записати: SABC =

Рис. 6.7

Тоді

1 2

ABæBCæsin ∠ABC =

1 2

sin 2α.

BDæ AC = BDæ AD = cos α sin α.

sin 2α = cos α sin α, тобто sin 2a = 2 sin a cos a. 

З а д а ч а 3. Сторони трикутника дорівнюють 17 см, 65 см і 80 см. Знайдіть найменшу висоту трикутника, радіуси його вписаного й описаного кіл. Р о з в ’ я з а н н я. Нехай a = 17 см, b = 65 см, c = 80 см. Знайдемо півпериметр трикутника: p=

17 + 65 + 80

= 81 (см).

Площу трикутника обчислимо за формулою Герона: S=

p ( p − a) ( p − b) ( p − c) = 81 (81 − 17) (81 − 65) (81 − 80) =

= 81æ64æ16 = 9æ8æ4 = 288 (см2). Найменшою висотою трикутника є висота, проведена до його найбільшої сторони, довжина якої дорівнює c. 1

c S

Оскільки S = chc , то hc = Радіус вписаного кола r =

2æ288

= 7,2 (см).

80 288 32 81

(см).

Радіус описаного кола R=

abc 4S

17æ65æ80

Відповідь: 7,2 см,

4æ288 32 9

см,

17æ65æ5 4æ18

5525 72

см. 

5525 72

(см).

6. Формули для знаходження площі трикутника

З а д а ч а 4. Із точки M, яка належить куту AOB, опущено перпендикуляри MM1 і MM2 на сторони OA і OB відповідно 1

(рис. 6.8). Доведіть, що SOM1MM2 m OM 2 æsin ∠AOB. 2

A M1

B M ϕ O

Рис. 6.8

Рис. 6.9

Р о з в ’ я з а н н я. Очевидно, що точки O, M1, M, M2 лежать на одному колі з діаметром OM. Тоді M1M2 = OMæsin ∠AOB. 1

Маємо: SOM1MM2 = OMæM1 M2 sin ϕ, де j — кут між діа2

гоналями чотирикутника OM1MM2. Оскільки 0 < sin ϕ m 1, то 1

SOM1MM2 m OMæM1 M2 = OM 2 æsin ∠AOB.  З а д а ч а 5. На стороні AC трикутника ABC позначено довільну точку M, відмінну від вершин A і C. У кожний із трикутників ABM і MBC вписано коло (рис. 6.9). Доведіть, що сума радіусів цих кіл більша за радіус кола, вписаного в трикутник ABC. Р о з в ’ я з а н н я. Позначимо S, S 1, S 2 — площі, p, p 1, p2 — півпериметри, r, r1, r2 — радіуси вписаних кіл трикутників ABC, ABM, MBC відповідно. Маємо: S = S1 + S2, rp = r1p1 + r2p2. Легко отримати (зробіть це самостійно), що p1 < p і p2 < p. Тоді rp = r1p1 + r2p2 < r1p + r2p. Звідси r < r1 + r2. 

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

1. Як можна знайти площу трикутника, якщо відомо дві його сторони та кут між ними? 2. Запишіть формулу Герона для обчислення площі трикутника. 3. Як можна знайти площу трикутника зі сторонами a, b і c та радіусом R описаного кола? 4. Як можна знайти площу трикутника, якщо відомо його півпериметр і радіус вписаного кола? 5. Чому дорівнює площа описаного многокутника? 6. Як можна знайти площу паралелограма, якщо відомо його сусідні сторони та кут між ними? 7. Як можна знайти площу опуклого чотирикутника, якщо відомо його діагоналі та кут між ними?

ВПРАВИ 6.1.° Площа трикутника MKN дорівнює 75 см2. Знайдіть сторону MK, якщо KN = 15 см, ∠K = 30°. 6.2.° Знайдіть кут між даними сторонами трикутника ABC, якщо: 1) AB = 12 см, BC = 10 см, площа трикутника дорівнює 30 3 см2; 2) AB = 14 см, AC = 8 см, площа трикутника дорівнює 56 см2. 6.3.° Площа трикутника ABC дорівнює 18 см2. Відомо, що AC = 8 см, BC = 9 см. Знайдіть кут C. 6.4.° Знайдіть площу рівнобедреного трикутника з бічною стороною 16 см і кутом 15° при основі. 6.5.° Знайдіть бічну сторону рівнобедреного трикутника, площа якого дорівнює 36 см2, а кут при вершині — 30°. 6.6.° Знайдіть найменшу висоту трикутника зі сторонами 13 см, 20 см і 21 см. 6.7.° Знайдіть найбільшу висоту трикутника зі сторонами 11 см, 25 см і 30 см. 6.8.° Знайдіть радіуси вписаного й описаного кіл трикутника зі сторонами: 1) 5 см, 5 см і 6 см; 2) 25 см, 29 см і 36 см.

6. Формули для знаходження площі трикутника

6.9.° Знайдіть радіуси вписаного й описаного кіл трикутника зі сторонами 6 см, 25 см і 29 см. 1

6.10.° Доведіть, що S m ab, де S — площа трикутника, 2

a і b — довжини його сусідніх сторін. 6.11.° Чи може площа трикутника зі сторонами 4 см і 6 см дорівнювати: 1) 6 см2; 2) 14 см2; 3) 12 см2? 6.12.° Дві сусідні сторони паралелограма відповідно дорівнюють двом сусіднім сторонам прямокутника. Чому дорівнює гострий кут паралелограма, якщо його площа вдвічі менша від площі прямокутника? 6.13.° Знайдіть відношення площ S1 і S2 трикутників, зображених на рисунку 6.10 (довжини відрізків дано в сантиметрах). 2

S1 1 5 2

б Рис. 6.10

6.14.° Знайдіть площу трикутника, сторона якого дорівнює a, а прилеглі до неї кути дорівнюють b і g. 6.15.° У трикутнику ABC відомо, що AC = b, ∠A = a, ∠B = b. Знайдіть площу трикутника. 6.16.° У трикутнику ABC кут A дорівнює a, а висоти BD і CE дорівнюють відповідно h1 і h2. Знайдіть площу трикутника ABC. 6.17.° Відрізок BM — висота трикутника ABC, BM = h, ∠A = a, ∠ABC = b. Знайдіть площу трикутника ABC. 6.18.° У трикутник зі сторонами 17 см, 25 см і 28 см вписано коло, центр якого сполучено з вершинами трикутника. Знайдіть площі трикутників, які при цьому утворилися.

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

6.19.• Відрізок AD — бісектриса трикутника ABC, AB = 6 см, AC = 8 см, ∠BAC = 120°. Знайдіть бісектрису AD. 6.20.• Знайдіть площу трапеції, основи якої дорівнюють 10 см і 50 см, а бічні сторони — 13 см і 37 см. 6.21.• Основи трапеції дорівнюють 4 см і 5 см, а діагоналі — 7 см і 8 см. Знайдіть площу трапеції. 6.22.• Сторони трикутника дорівнюють 39 см, 41 см і 50 см. Знайдіть радіус кола, центр якого належить більшій стороні трикутника та яке дотикається до двох інших сторін. 6.23.• Доведіть, що

1 h1

1 h2

1 h3

= , де h1, h2 і h3 — довжини r

висот трикутника, r — радіус вписаного кола. 6.24.• Вершини трикутника сполучено із центром вписаного в нього кола. Проведені відрізки розбивають даний трикутник на трикутники, площі яких дорівнюють 26 см2, 28 см2 і 30 см2. Знайдіть сторони даного трикутника. 6.25.• Медіани AA1 і BB1 трикутника ABC перетинаються в точці M. Знайдіть площу трикутника ABC, якщо AA1 = 9 см, BB1 = 12 см, ∠AMB = 150°. 6.26.• Радіус вписаного кола трикутника дорівнює 4 см. Точка дотику ділить одну зі сторін трикутника на відрізки завдовжки 6 см і 8 см. Знайдіть дві інші сторони трикутника. 6.27.• Доведіть, що площу S трикутника можна обчислити за формулою1 S = rra rb rc . 6.28.• Доведіть, що площу S трикутника можна обчислити за формулою S=

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1  1  h + h + h   h + h − h   h + h − h   h + h − h  a b c a b c a c b b c a

У задачах 6.2�� 7�� –�� 6�� .30,�� 6.32, �� 6.3�� 6�� –6.3�� 9 використовуються позначення, наведені на форзаці. 1

6. Формули для знаходження площі трикутника

6.29.• Доведіть, що площу S трикутника можна обчислити за Rha hb hc

формулою S =

6.30.• Доведіть, що коли площа трикутника ABC дорівнює rrc, то ∠C = 90°. 6.31.• Чотирикутник ABCD вписано в коло радіуса R. Кут між його діагоналями дорівнює j. Доведіть, що площу S чотирикутника можна обчислити за формулою S = 2R2 sin A sin B sin j. 6.32.•• Доведіть, що довжину бісектриси трикутника ABC можна обчислити за формулою la =

2bc cos b+c

A 2

6.33.•• У трикутнику ABC проведено бісектрису AD. Відомо, що

1 AC

1 AB

1 AD

. Знайдіть кут BAC.

6.34.•• У трикутнику ABC відомо, що ∠ABC = 60°, AB + BC = = 3 см. Відрізок BD — бісектриса трикутника, BD =

2 3

AC.

Знайдіть сторони трикутника. 6.35.•• Знайдіть площу трикутника, якщо відомо, що дві його сторони дорівнюють 35 см і 14 см, а бісектриса трикутника, проведена з їхньої спільної вершини, дорівнює 12 см. 6.36.•• Для трикутника ABC доведіть нерівність S m

a 2 + b2 4

6.37.•• Для трикутника ABC доведіть нерівність: 1) S m

a2 + ab + b2 6

;

2) S m

a2 − ab + b2 2

6.38.•• Доведіть, що для прямокутного трикутника виконується нерівність R + r l 2S , де R і r — радіуси описаного та вписаного кіл відповідно. 6.39.•• Для трикутника ABC доведіть нерівність ha + hb + hc l 9r.

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

6.40.•• У трикутник ABC вписано коло радіуса r. Через центр цього кола проведено пряму, яка перетинає сторони AB і BC у точках M і N відповідно. Доведіть, що SMBN l 2r 2 . 6.41.•• У трикутнику ABC проведено медіану BM. Чи може радіус кола, вписаного в трикутник BCM, бути вдвічі меншим від радіуса кола, вписаного в трикутник ABC? 6.42.•• Довжини сторін трикутника не перевищують 1. До3

ведіть, що його площа не перевищує

6.43.* У трикутнику позначено дві точки. Відстані від однієї з них до сторін трикутника дорівнюють 1 см, 3 см і 15 см, а від другої — 4 см, 5 см і 11 см (сторони розглядаються в тому самому порядку). Знайдіть радіус кола, вписаного в даний трикутник. 6.44.* У чотирикутнику ABCD відомо, що AB = a, BC = b, CD = c, DA = d. Доведіть, що S m

( a + c) ( b + d ) 4

, де S — пло-

ща чотирикутника. 6.45.* Периметр чотирикутника дорівнює 4. Доведіть, що його площа не перевищує 1. 6.46.* (Ф о р м у л а К а р н о1) Точка O — центр описаного кола гострокутного трикутника ABC. Точки M1, M2 і M3 — середини сторін BC, AC і AB відповідно. Доведіть, що OM1 + OM2 + OM3 = R + r, де R і r — радіуси відповідно описаного та вписаного кіл трикутника ABC. 6.47.* Додатні числа x, y, z задовольняють систему рівнянь  2 y2 x + xy + = 25,  3  2 y 2  3 + z = 16,  2 2 z + zx + x = 9. Знайдіть значення виразу xy + 2yz + 3xz.

1 Карно Лазар (1753–1823) — французький математик, фізик, державний і військовий діяч.

Головне в параграфі 2

ГОЛОВНЕ В ПАРАГРАФІ 2 Синус, косинус, тангенс і котангенс кута від 0° до 180° Косинусом і синусом кута a (0° m α m 180°) називають відповідно абсцису й ординату точки M одиничного півкола, яка відповідає куту a. Тангенсом кута a, де 0° m α m 180° і a ≠ 90°, називають sin α

відношення

cos α

Котангенсом кута a, де 0° < a < 180°, називають відношення

cos α sin α

Теорема косинусів Квадрат сторони трикутника дорівнює сумі квадратів двох інших сторін мінус подвоєний добуток цих сторін і косинуса кута між ними: a2 = b2 + c2 – 2bc cos a. Лема про хорду кола Хорда кола дорівнює добутку діаметра та синуса будь-якого вписаного кута, який спирається на цю хорду. Теорема синусів Сторони трикутника пропорційні синусам протилежних кутів: a sin α

b sin β

c sin γ

Формули для знаходження площі трикутника 1

S = ab sin γ 2

Формула Герона: S = S=

abc 4R

S = pr

p ( p − a) ( p − b) ( p − c)

§ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ

Формула для знаходження радіуса кола, вписаного в трикутник r=

S p

Формули для знаходження радіуса кола, описаного навколо трикутника R= R=

a 2 sin α abc 4S

Формули для знаходження площі чотирикутника Площа S паралелограма: S = ab sin a, де a і b — довжини сусідніх сторін паралелограма, a — кут між ними. Площа опуклого чотирикутника дорівнює половині добутку його діагоналей і синуса кута між ними. Площа многокутника, описаного навколо кола Площа многокутника, описаного навколо кола, дорівнює добутку його півпериметра та радіуса вписаного кола.

ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ

§3

У цьому параграфі ви дізнаєтесь, які многокутники називають правильними. Вивчите властивості правильних многокутників. Дізнаєтеся, як за допомогою циркуля та лінійки будувати деякі з них. Навчитеся знаходити радіуси вписаного й описаного кіл правильного многокутника, довжину дуги кола, площу частин круга.

7. Правильні многокутники та їхні властивості О з н а ч е н н я. Многокутник називають п р а в и л ь н и м, якщо в нього всі сторони рівні та всі кути рівні. З деякими правильними многокутниками ви вже знайомі: рівносторонній трикутник — це правильний трикутник, квадрат — це правильний чотирикутник. На рисунку 7.1 зображено правильні п’ятикутник і восьмикутник. Ознайомимося з деякими властивосРис. 7.1 тями, що притаманні всім правильним n-кутникам (n — натуральне число). Т е о р е м а 7.1. Правильний многокутник є опуклим многокутником. Д о в е д е н н я. Достатньо показати, що в будь-якому многокутнику є хоча б один a b кут, менший від 180°. Тоді з того, що в правильному n-кутнику всі кути рівні, випливатиме, що всі вони менші від 180°, тобто A многокутник буде опуклим. Розглянемо довільний многокутник і пряму a, яка не має з ним спільних точок (рис. 7.2). Із кожної вершини многокутника опустимо перпендикуляр на пряму a. Рис. 7.2

§ 3. ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ

Порівнявши довжини цих перпендикулярів, ми зможемо вибрати вершину многокутника, яка найменше віддалена від прямої a (якщо таких вершин кілька, то виберемо будь-яку з них). Нехай цю властивість має вершина А (рис. 7.2). Через точку A проведемо пряму b, паралельну прямій a. Тоді кут A многокутника лежить в одній півплощині відносно прямої b. Отже, ∠A < 180°.  У правильному трикутнику є точка, рівновіддалена від усіх його вершин і від усіх його сторін. Це точка перетину бісектрис правильного трикутника. Точці перетину діагоналей квадрата теж притаманна аналогічна властивість. Те, що в будь-якому правильному многокутнику є точка, рівновіддалена як від усіх його вершин, так і від усіх його сторін, підтверджує така теорема. Т е о р е м а 7.2. Будь-який правильний многокутник є як вписаним у коло, так і описаним навколо кола, причому центри описаного та вписаного кіл збігаються. Д о в е д е н н я. На рисунку 7.3 зображено правильний n-кутник A1A2A3...An. Доведемо, що в нього можна вписати й навколо нього можна описати кола. Проведемо бісектриси кутів A1 і A2. Нехай O — точка їх�� нього перетину. Сполучимо точки O і A3. Оскільки в трикутниках OA1A2 і OA2A3 кути 2 і 3 рівні, A1A2 = A2A3 і OA2 — спільна сторона, то ці трикутники рівні за першою ознакою рівності трикутників. Крім того, кути 1 і 2 рівні як половини рівних кутів. Звідси трикутник OA1A2 — рівнобедрений, отже, рівнобедреним є трикутник OA2A3. Тому OA1 = OA2 = OA3. Сполучаючи точку O з вершинами A4, A5, ..., An – 1, An, аналогічно можна показати, що OA3 = OA4 = ... = OAn – 1 = OAn. Таким чином, для многокутника A1A2A3...An існує точка, рівновіддалена від усіх його вершин. Це точка O — центр описаного кола. Оскільки рівнобедрені трикутники OA1A2, OA2A3, OA3A4, ..., OAn – 1An, OAnA1 рівні, то рівні і їхні висоти, проведені з вершини O. Звідси робимо висновок: точка O рівновіддалена від усіх сторін многокутника. Отже, точка O — центр вписаного кола. 

7. Правильні многокутники та їхні властивості

A4 A3

O O

3 2

An–1 1 A1

Рис. 7.3

B Рис. 7.4

Точку, яка є центром описаного та вписаного кіл правильного многокутника, називають центром правильного многокутника. На рисунку 7.4 зображено фрагмент правильного n-кутника із центром O та стороною AB, довжину якої позначимо an. Кут AOB називають центральним кутом правильного многокутника. Зрозуміло, що ∠AOB =

360° n

У рівнобедреному трикутнику AOB проведемо висоту OM. Тоді ∠AOM = ∠BOM =

180° n

, AM = MB =

Із трикутника OMB отримуємо, що OB =

MB sin ∠BOM

an an MB і OM = = . 180° 180° tg ∠BOM 2 sin 2 tg n n

Відрізки OB і OM — радіуси відповідно описаного та вписаного кіл правильного n-кутника. Якщо їхні довжини позначити Rn і rn відповідно, то отримані результати можна записати у вигляді формул: Rn =

an 2 sin

180° n

rn =

an 2 tg

180° n

Підставивши у ці формули замість n числа 3, 4, 6, отримаємо формули для знаходження радіусів описаного та

§ 3. ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ

вписаного кіл для правильних трикутника, чотирикутника й шестикутника зі стороною a: Кількість сторін правильного n-кутника

n=3

Радіус описаного кола

R3 =

a 3

Радіус вписаного кола

r3 =

a 3

n=4

R4 =

n=6

a 2

R6 = a

r4 =

a 2

r6 =

a 3 2

З отриманих результатів випливає, що сторона правильного шестикутника дорівнює радіусу його описаного кола. Тепер можна записати алгоритм побудови правильного шестикутника: від довільної точки M кола потрібно послідовно відкладати хорди, які дорівнюють радіусу (рис. 7.5). Таким чином отримуємо вершини правильного шестикутника. A

D C Рис. 7.5

Рис. 7.6

Рис. 7.7

Сполучивши через одну вершини правильного шестикутника, отримаємо правильний трикутник (рис. 7.6). Для побудови правильного чотирикутника достатньо в колі провести два перпендикулярних діаметри AC і BD (рис. 7.7). Тоді чотирикутник ABCD — квадрат (доведіть це самостійно). Якщо побудовано правильний n-кутник, то легко побудувати правильний 2n-кутник. Для цього потрібно знайти середини всіх сторін n-кутника та провести радіуси описаного кола через отримані точки. Тоді кінці радіусів і вершини даного n-кутника будуть вершинами правильного 2n-кутника.

7. Правильні многокутники та їхні властивості

Рис. 7.8

Рис. 7.9

На рисунках 7.8 і 7.9 показано побудову правильних 8-кутника та 12-кутника. Узагалі, якщо ви вмієте будувати правильний m-кутник, то зможете побудувати будь-який правильний mæ2n -кутник (n — натуральне число). Задачу побудови правильних многокутників за допомогою циркуля та лінійки вивчали ще давньогрецькі геометри. Зокрема, крім зазначених вище многокутників, вони вміли будувати правильні 5-кутник і 15-кутник, що є досить непростою справою. Стародавні вчені, які вміли будувати будь-який із правильних n-кутників, де n = 3, 4, 5, 6, 8, 10, намагалися розв’язати цю задачу і для n = 7, 9. Їм це не вдалося. Узагалі, більше двох тисяч років математики не могли зрушитися з місця у вирішенні цієї проблеми. У 1796 р. великий німецький математик Карл Фрідріх Гаусс зміг за допомогою циркуля та лінійки побудувати правильний 17-кутник. У 1801 р. Гаусс довів, що циркулем та лінійкою можна побудувати правильний n-кутник тоді й тільки тоді, коли n = 2k, де k ∈ , k > 1, або n = 2k æ p1 p2 æ...æ pt , де k — ціле невід’ємКарл Фрідріх Гаусс не число, p1, p2, ..., pt — різні прості m (1777–1855) числа виду 22 + 1, де m — ціле невід’ємне число, які називають простими числами

§ 3. ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ

Ферма1. Зараз відомо лише п’ять простих чисел Ферма: 3, 5, 17, 257, 65 537. Гаусс надавав своєму відкриттю настільки великого значення, що заповів зобразити 17-кутник на своєму надгробку. На могильній плиті Гаусса цього рисунка немає, проте пам’ятник Гауссу в Брауншвейзі стоїть на сімнадцятикутному постаменті. З а д а ч а 1. Чи існує правильний многокутник, кут якого дорівнює: 1) 155°; 2) 177°? У разі ствердної відповіді вкажіть вид многокутника. 1) Нехай n — кількість сторін шуканого правильного многокутника. З одного боку, сума його кутів дорівнює 180° (n – 2). З другого боку, ця сума дорівнює 155°n. Отже, 180° (n – 2) = 155°n; 25°n = 360°; n = 14,4. Оскільки n має бути натуральним числом, то такого правильного многокутника не існує. 2) Маємо: 180° (n – 2) = 177°n; 180°n – 360° = 177°n; n = 120. В і д п о в і д ь: 1) не існує; 2) існує, це — стодвадцятикутник.  З а д а ч а 2. У коло вписано правильний трикутник зі стороною 18 см. Знайдіть сторону правильного шестикутника, описаного навколо цього кола. Р о з в ’я з а н н я. Радіус кола, описаного навколо правильного трикутника, обчислюють за формулою R3 = a — довжина R3 =

18 3 3

сторони

трикутника

a 3

(рис. 7.10).

, де

Отже,

= 6 3 (см).

За умовою радіус кола, вписаного в правильний шестикутник, дорівнює радіусу кола, описаного навколо правильного трикутника, тобто r6 = R3 = 6 3 см. Оскільки r6 =

b 3 2

П’єр Ферма′ (1601–1665) — французький математик, один із фундаторів теорії чисел. 1

7. Правильні многокутники та їхні властивості

де b — довжина сторони правильного шестикутника, то b=

2r6 3

2æ6 3 3

= 12 (см).

В і д п о в і д ь: 12 см.  З адача 3. Побудуйте правильний п’ятикутник. Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо правильний п’ятикутник ABCDE, сторона якого дорівнює a. Нехай діагоналі BE і AC перетинаються в точці M (рис. 7.11). Легко показати, що AC || ED і BE || CD. Отже, чотирикутник EMCD — паралелограм. Звідси MC = ED = a. Трикутники AMB і ABC подібні за першою ознакою подіб AB

ності трикутників (доведіть це самостійно). Звідси Оскільки

AM = AC – a,

то

AC2 − aæ AC − a2 = 0; AC =

(

маємо:

a AC

AC AC − a

AM AB

. Звідси

5 +1 2

Як при заданому відрізку завдовжки a побудувати відрізок, довжина якого дорівнює a 5, показано на рисунку 7.12. Тепер легко побудувати відрізок AC = b

a 5 2

+ . 2

a A

a E Рис. 7.10

Рис. 7.11

a 5 2a Рис. 7.12

Отже, ми можемо побудувати за трьома сторонами трикутник ABC, у якому сторони AB і BC — це сторони правильного п’ятикутника, відрізок AC — його діагональ. Тепер легко завершити побудову правильного п’ятикутника (зробіть це самостійно). 

§ 3. ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ

Число

5 +1 2

, яке дорівнює відношенню діагоналі пра-

вильного п’ятикутника до його сторони, позначають грецькою літерою f і називають золотим числом. A3 Задача 4. Чи існує опуклий семиA4 кутник, у якому будь-яка сторона перA2 пендикулярна до якої-небудь діагоналі? A5 Р о з в ’я з а н н я. У правильному вось- A1 микутнику для будь-якої сторони знайдеться перпендикулярна до неї діагоA6 A8 наль. Доведіть це самостійно. A7 Проведемо діагональ A1A3 правильного восьмикутника A1A2A3A4A5A6A7A8 Рис. 7.13 (рис. 7.13). Очевидно, що семикутник A 1A 3A 4A 5A 6A 7A 8 має потрібну властивість. 

1. 2. 3. 4.

Який многокутник називають правильним? Які спільні властивості мають всі правильні многокутники? Що називають центром правильного многокутника? Запишіть формули радіусів вписаного та описаного кіл правильного n-кутника, трикутника, чотирикутника, шестикутника.

ВПРАВИ 7.1.° Скільки сторін має правильний многокутник, кут якого дорівнює: 1) 160°; 2) 171°? 7.2.° Скільки сторін має правильний многокутник, кут якого дорівнює: 1) 108°; 2) 175°? 7.3.° Чи існує правильний многокутник, кут якого дорівнює: 1) 140°; 2) 130°? 7.4.° Скільки сторін має правильний многокутник, якщо кут, суміжний із кутом многокутника, становить кутника?

1 9

кута много-

7. Правильні многокутники та їхні властивості

7.5.° Визначте кількість сторін правильного многокутника, якщо його кут на 168° більший за суміжний із ним кут. 7.6.° Нехай a — довжина сторони правильного трикутника, R і r — відповідно радіуси його описаного та вписаного кіл. Заповніть таблицю (довжини відрізків дано в сантиметрах): a

6 3 4 3 2 7.7.° Нехай a — довжина сторони квадрата, R і r — відповідно радіуси його описаного та вписаного кіл. Заповніть таблицю (довжини відрізків дано в сантиметрах): a

8 4 2 7.8.° Радіус кола дорівнює 12 см. Знайдіть сторону вписаного в це коло правильного: 1) шестикутника; 2) дванадцятикутника. 7.9.° Радіус кола дорівнює 8 3 см. Знайдіть сторону описаного навколо цього кола правильного шестикутника. 7.10.° Сторона правильного многокутника дорівнює a, радіус описаного кола дорівнює R. Знайдіть радіус вписаного кола. 7.11.° Радіуси вписаного й описаного кіл правильного многокутника дорівнюють відповідно r і R. Знайдіть сторону многокутника. 7.12.° Сторона правильного многокутника дорівнює a, радіус вписаного кола дорівнює r. Знайдіть радіус описаного кола.

§ 3. ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ

7.13.° Навколо кола описано правильний шестикутник зі стороною 4 3 см. Знайдіть сторону квадрата, вписаного в це коло. 7.14.° У коло вписано квадрат зі стороною 6 2 см. Знайдіть сторону правильного трикутника, описаного навколо цього кола. 7.15.° Скільки сторін має правильний многокутник, кут якого на 36° більший за його центральний кут? 7.16.° Кут між радіусами вписаного кола правильного многокутника, проведеними в точки дотику цього кола до сусідніх сторін многокутника, дорівнює 20°. Знайдіть кількість сторін многокутника. 7.17.° Доведіть, що всі діагоналі правильного п’ятикутника рівні. 7.18.° Доведіть, що кожна діагональ правильного п’ятикутника паралельна одній із його сторін. 7.19.° У коло вписано правильний шестикутник і навколо нього описано правильний шестикутник. Знайдіть відношення сторін цих шестикутників. 7.20.° Доведіть, що сторона правильного восьмикутника дорівнює R 2 − 2 , де R — радіус його описаного кола. 7.21.° Доведіть, що сторона правильного дванадцятикутника дорівнює R 2 − 3 , де R — радіус його описаного кола. 7.22.° Знайдіть площу правильного восьмикутника, якщо радіус описаного навколо нього кола дорівнює R. 7.23.° Знайдіть діагоналі та площу правильного шестикутника, сторона якого дорівнює a. 7.24.• Кути квадрата зі стороною 6 см зрізали так, що отримали правильний восьмикутник. Знайдіть сторону утвореного восьмикутника. 7.25.• Кути правильного трикутника зі стороною 24 см зрізали так, що отримали правильний шестикутник. Знайдіть сторону утвореного шестикутника.

7. Правильні многокутники та їхні властивості

7.26.• Знайдіть діагоналі правильного восьмикутника, сторона якого дорівнює a. 7.27.• У правильному дванадцятикутнику, сторона якого дорівнює a, послідовно сполучили середини шести сторін, узятих через одну. Знайдіть сторону правильного шестикутника, який утворився при цьому. 7.28.• У правильному восьмикутнику, сторона якого дорівнює a, послідовно сполучили середини чотирьох сторін, узятих через одну. Знайдіть сторону квадрата, який утворився при цьому. 7.29.• У коло радіуса R вписано правильний n-кутник і правильний 2n-кутник. Доведіть, що a22n = 2R 2 − 2R R 2 −

an2 4

7.30.• На сторонах правильного n-кутника у зовнішній бік побудовано квадрати. Відомо, що 2n-кутник, утворений вершинами цих квадратів, відмінними від вершин n-кутника, є правильним. При яких значеннях n це можливо? 7.31.• Дано правильний п’ятикутник ABCDE. Позначили точку M таку, що трикутник DEM — правильний. Зна йдіть кут AMC. 7.32.• Усі кути вписаного шестикутника рівні. Чи можна стверджувати, що цей шестикутник є правильним? 7.33.• У правильному шестикутнику обчисліть: 1) кут між діагоналями, які мають спільний кінець; 2) кут між найменшими діагоналями, що перетинаються. 7.34.• Доведіть, що сума відстаней від будь-якої точки, взятої всередині правильного многокутника, до всіх прямих, які містять його сторони, є величиною сталою. 7.35.•• Діагоналі AC і BD правильного п’ятикутника ABCDE перетинаються в точці M. Доведіть, що AM 2 = ACæMC. 7.36.•• Дано правильний 30-кутник A1A2...A30 із центром O. Знайдіть кут між прямими OA3 і A1A4. 7.37.•• Чи існує правильний n-кутник, у якого одна з діагоналей дорівнює сумі довжин двох інших діагоналей?

§ 3. ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ

7.38.•• Дано правильний десятикутник A1A2...A10, вписаний у коло радіуса R. Знайдіть різницю A1A4 – A1A2. 7.39.•• Доведіть, що коли в п’ятикутник, у якого всі сторони рівні, можна вписати коло, то він є правильним. 7.40.•• Доведіть, що коли в п’ятикутник, у якого всі кути рівні, можна вписати коло, то він є правильним. 7.41.•• Доведіть, що площа правильного восьмикутника дорівнює добутку найбільшої та найменшої діагоналей. 7.42.* Форму яких рівних правильних многокутників можуть мати дощечки паркету, щоб ними можна було вистелити підлогу? 7.43.* Дано правильний шестикутник, сторона якого дорівнює 1 см. Користуючись тільки лінійкою, побудуйте відрізок завдовжки 7 см. 7.44.* На колі із центром у точці O поB значили точки A і B так, що OA ^ OB. Точка E — середина відрізка OA. На діаметрі AD позначили точку F так, що A EF = EB (рис. 7.14). Доведіть, що від- D F O E різок BF дорівнює стороні правильного п’ятикутника, вписаного в дане коло1. 7.45.* Усі кути вписаного п’ятикутника рівні. Чи можна стверджувати, що цей Рис. 7.14 многокутник є правильним? 7.46.* Кожну точку кола зафарбовано в один із двох кольорів: червоний або синій. Доведіть, що в це коло можна вписати рівнобедрений трикутник, усі вершини якого одного кольору. 7.47.* У правильному 15-кутнику довільним чином позначили 7 вершин. Доведіть, що серед позначених точок є три, які є вершинами рівнобедреного трикутника. 7.48.* Усі кути п’ятикутника рівні. Доведіть, що сума відстаней від будь-якої точки п’ятикутника до його сторін є величиною сталою. Ця задача показує, як за допомогою циркуля та лінійки побудувати правильний п’ятикутник. Цю побудову описано в праці давньогрецького вченого Птолемея «Альмагест». 1

8. Довжина кола. Площа круга

8. Довжина кола. Площа круга Як на практиці виміряти довжину лінії, зображеної на рисунку 8.1? Можна, наприклад, позначити кілька точок на лінії, а потім послідовно сполучити їх відрізками так, як показано на рисунку 8.2. Потім виміряти довжину утвореної ламаної. Отримана величина наближено дорівнює довжині даної лінії. Зрозуміло, що коли зменшувати довжини всіх ланок ламаної та збільшувати їхню кількість, то результат вимірювання довжини даної лінії стає точнішим (рис. 8.3).

Рис. 8.1

Рис. 8.2

Рис. 8.3

Говорять, що довжину лінії, зображеної на рисунку 8.3, наближено виміряно за допомогою довжини ламаної, вписаної в дану лінію. Для вимірювання довжини кола як вписану ламану зручно використати ламану, що складається зі сторін правильного n-кутника, вписаного в це коло. На рисунку 8.4 зображено правильні 4-кутник, 8-кутник і 16-кутник, вписані в коло. Ми бачимо, що при збільшенні кількості сторін правильного n-кутника його периметр Pn усе менше й менше відрізняється від довжини C описаного кола. Так, для нашого прикладу можна записати: O C – P4 > C – P8 > C – P16. При необмеженому збільшенні кількості сторін правильного многокутника його периметр буде як завгодно мало відрізнятися від довжини кола. Це означає, Рис. 8.4

§ 3. ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ

що різницю C – Pn можна зробити меншою від, наприклад, 10–6, 10–9 і взагалі меншою від будь-якого додатного числа. Розглянемо два правильних n-кутники зі сторонами an і a′n, вписаних у кола, радіуси яких дорівнюють R і R′ відповідно (рис. 8.5). Тоді їхні периметри Pn і Pn′ можна обчислити за формулами Pn = nan = næ2R sin

180°

Pn′ = nan′ = næ2R ′ sin

n 180° n

Звідси Pn Pn′

2R 2R ′

(*)

a′n

an R′

Рис. 8.5

Ця рівність справедлива при будь-якому значенні n (n — натуральне число, n l 3). При необмеженому збільшенні значення n периметри Pn і Pn′ відповідно будуть як завгодно мало відрізнятися від довжин C і C′ описаних кіл. Тоді при необмеженому збільшенні n відношення мало відрізнятися від відношення

C C′

сті (*) доходимо висновку, що число відрізняється від числа

C C′

Pn Pn′

буде як завгодно

. З урахуванням рівно2R 2R′

як завгодно мало

8. Довжина кола. Площа круга

А це можливо лише тоді, коли

C C′

2R 2R ′

, тобто

C 2R

C′ 2R ′

Остання рівність означає, що для всіх кіл відношення довжини кола до діаметра є одним і тим самим числом. Із курсу математики 6 класу ви знаєте, що це число прийнято позначати грецькою буквою p (читають: «пі»). З рівності

C 2R

= π отримуємо формулу для обчислення до-

вжини кола: C = 2pR Число p є ірраціональним, отже, його можна подати у вигляді скінченного десяткового дробу лише наближено. Зазвичай при розв’язуванні задач за наближене значення p приймають число 3,14. Видатний давньогрецький учений Архімед (ІІІ ст. до н. е.), виразивши через діаметр описаного кола периметр правильного 96-кутника, установив, що 3

10 71

< π < 3 . Звідси й ви7

пливає, що p ≈ 3,14. За допомогою сучасних комп’ютерів і спеціальних програм можна обчислити число p з величезною точністю. Наведемо запис числа p із 43 цифрами після коми: p = 3,1415926535897932384626433832795028841971693... . У січні 2019 р. було обчислено 31 415 926 535 897 цифр числа p після коми. Цей факт було занесено до Книги рекордів Гіннеса. Найвірогідніше, цей факт буде занесено в чергове видання Книги рекордів Гіннеса. Але цілком впевнено можна стверджувати, що саме число у книзі не буде наведено, оскільки для цього потрібно було б майже 17,5 млн сторінок. Знайдемо формулу для обчислення довжини дуги кола з градусною мірою n°. Оскільки градусна міра всього кола дорівнює 360°, то довжина дуги в 1° дорівнює

2πR 360

довжину l дуги в n° обчислюють за формулою l=

πRn 180

πR 180

. Тоді

§ 3. ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ

Досі вам доводилося обчислювати площі многокутників або фігур, які можна розбити на кілька многокутників. Зауважимо, що круг цієї властивості не має. Розглянемо, як на практиці можна виміряти площу фігури, зображеної на рисунку 8.6. У цю фігуру вписують многокутник (рис. 8.7). Його площа є наближеним значенням площі даної фігури. Якщо зменшувати довжини всіх сторін многокутника, при цьому збільшуючи їхню кількість (рис. 8.8), то результат вимірювання площі даної фігури стає точнішим.

Рис. 8.6

Рис. 8.7

Рис. 8.8

Скористаємося цією ідеєю для знаходження площі круга. Звернемося знову до рисунка 8.4. Бачимо, що при збільшенні кількості сторін правильного n-кутника його площа Sn усе менше й менше відрізняється O від площі S круга. При необмеже180° ному збільшенні кількості сторін n його площа наближається до площі круга. На рисунку 8.9 зображено фрагмент правильного n-кутника із ценA тром у точці O, зі стороною AB = an B і радіусом описаного кола, який доРис. 8.9 рівнює R. Опустимо перпендикуляр OM на сторону AB. Маємо: SAOB =

1 2

180°

ABæOM = an æR cos

Оскільки радіуси, проведені у вершини правильного n-кутника, розбивають його на n рівних трикутників, то площа n-кутника Sn у n разів більша за площу трикутника AOB.

8. Довжина кола. Площа круга

Тоді Sn = næSAOB = næan æR cos

180°

Sn =

1 2

Pn æR cos

. Звідси

n 180° n

(**)

де Pn — периметр даного правильного n-кутника. При необмеженому збільшенні значення n величина 180° n

як завгодно мало відрізнятиметься від 0°, а отже, cos

180° n

наближатиметься до 1. Периметр Pn наближатиметься до довжини C кола, а площа Sn — до площі S круга. Тоді з ура1

хуванням рівності (**) можна записати: S = CæR. 2

Із цієї рівності отримуємо формулу для знаходження площі круга: S = pR2 На рисунку 8.10 радіуси OA і OB ділять круг на дві частини, які зафарбовано в різні кольори. Кожну із цих частин разом із радіусами OA і OB називають круговим сектором або просто сектором. Зрозуміло, що круг радіуса R можна поділити на 360 рівних секторів, кожен з яких міститиме дугу в 1°. Площа такого сектора дорівнює

πR 2 360

. Тоді площу S сектора, який

містить дугу кола в n°, обчислюють за формулою S=

πR2 n 360

На рисунку 8.11 хорда AB ділить круг на дві частини, які зафарбовано в різні кольори. Кожну із цих частин разом із B

A O

Рис. 8.10

B O

Рис. 8.11

§ 3. ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ

хордою AB називають круговим сегментом або просто сегментом. Хорду AB при цьому називають основою сегмента. Щоб знайти площу сегмента, зафарбо ваного в рожевий колір (рис. 8.12), треба A B від площі сектора, який містить хорду AB, відняти площу трикутника AOB (точка O — O центр круга). Щоб знайти площу сегмента, зафарбованого в блакитний колір, треба до площі сектора, який не містить хорду AB, Рис. 8.12 додати площу трикутника AOB. Якщо хорда AB є діаметром круга, то вона ділить круг на два сегменти, які називають півкругами. Площу S півкруга обчислюють за формулою S =

πR 2 2

, де R — радіус круга.

З пошуком формули для знаходження площі круга пов’я зана одна зі знаменитих задач давнини — задача про квадратуру круга: побудувати за допомогою циркуля та лінійки квадрат, площа якого дорівнює площі даного круга. Починаючи з учених Стародавньої Греції, цю задачу намагалися розв’язати математики багатьох поколінь. Натхнення для своїх пошуків вони багато в чому черпали з результатів, отриманих Гіппократом Хіоським: ще в V ст. до н. е. Гіппократ віднайшов ряд криволінійних фігур, рівновеликих деяким многокутникам. Розглянемо одну з його побудов. Опишемо навколо квадрата коло, а на кожній його стороні побудуємо півколо в зовнішній бік (рис. 8.13). Фігури, зафарбовані�� на рисунку 8.13 жовтим кольором, називають серпиками Гіппократа. Легко показати (зробіть це самостійно), що сума площ цих серпиків дорівнює площі даного квадрата. Спроби розв’язати задачу про квадратуру круга припинилися лише на прикінці ХІХ ст., коли було доведено Рис. 8.13 неможливість її розв’язання.

8. Довжина кола. Площа круга

З а д а ч а 1. Довжина дуги кола, радіус якого 25 см, дорівнює p см. Знайдіть градусну міру дуги. Р о з в ’ я з а н н я. Із формули l =

πRn

отримуємо: n =

180  180π  °

= 7,2°. Отже, шукана градусна міра n° =   πæ25  В і д п о в і д ь: 7,2°.  З а д а ч а 2. У коло із центром O, радіус якого дорівнює 8 см, вписано правильний восьмикутник ABCDEFMK (рис. 8.14). Знайд іть площі сектора та�� сегмента, які містять дугу AB. Р о з в ’ я з а н н я. Кут AOB — центральний кут правильного восьмикутника, тому ∠AOB =

360° 8

180l πR

D E

B O

A K

= 45°.

Рис. 8.14

Тоді шукана площа сектора дорівнює Sсект =

πæ82 æ45 360

= 8π (см2), площа сегмента:

(

)

Sсегм = Sсект − SAOB = 8π − OA 2 sin ∠AOB = 8π − 16 2 (см2).

(

)

В і д п о в і д ь: 8p см2, 8π − 16 2 см2. 

Яке відношення позначають буквою p? Назвіть наближене значення числа p з точністю до сотих. За якою формулою обчислюють довжину кола? За якою формулою обчислюють довжину дуги кола? За якою формулою обчислюють площу круга? Поясніть, яку геометричну фігуру називають круговим сектором. 7. За якою формулою обчислюють площу кругового сектора? 8. Поясніть, яку геометричну фігуру називають круговим сегментом. 9. Поясніть, як можна знайти площу кругового сегмента.

1. 2. 3. 4. 5. 6.

§ 3. ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ

ВПРАВИ 8.1.° Обчисліть довжину червоної лінії, зображеної на рисунку 8.15.

a а

б Рис. 8.15

8.2.° Обчисліть площу заштрихованої фігури, зображеної на рисунку 8.16.

a а

Рис. 8.16

8.3.° Знайдіть площу круга, описаного навколо рівнобедреного трикутника з бічною стороною b і кутом a при основі. 8.4.° Знайдіть довжину кола, описаного навколо прямокутника зі стороною a і кутом a між даною стороною та діагоналлю прямокутника. 8.5.° Радіус кола дорівнює 8 см. Знайдіть довжину дуги кола, градусна міра якої дорівнює: 1) 4°; 2) 18°; 3) 160°; 4) 320°.

8. Довжина кола. Площа круга

8.6.° Довжина дуги кола дорівнює 12p см, а її градусна міра — 27°. Знайдіть радіус кола. 8.7.° Довжина дуги кола радіуса 24 см дорівнює 3p см. Зна йдіть градусну міру дуги. 8.8.° Обчисліть довжину дуги екватора Землі, градусна міра якої дорівнює 1°, якщо радіус екватора наближено дорівнює 6400 км. 8.9.° Радіус круга дорівнює 6 см. Знайдіть площу сектора, якщо градусна міра його дуги дорівнює: 1) 15°; 2) 144°; 3) 280°. 8.10.° Площа сектора становить

5 8

площі круга. Знайдіть

градусну міру його дуги. 8.11.° Площа сектора дорівнює 6p дм2. Знайдіть градусну міру дуги цього сектора, якщо радіус круга дорівнює 12 дм. 8.12.° Площа сектора дорівнює

5π 4

см2, а градусна міра дуги

цього сектора становить 75°. Знайдіть радіус круга, частиною якого є даний сектор. 8.13.° Знайдіть площу кругового сегмента, якщо радіус круга дорівнює 5 см, а градусна міра дуги сегмента дорівнює: 1) 45°; 2) 150°; 3) 330°. 8.14.° Знайдіть площу кругового сегмента, якщо радіус круга дорівнює 2 см, а градусна міра дуги сегмента дорівнює: 1) 60°; 2) 300°. 8.15.° Радіус кола збільшили на a. Доведіть, що довжина кола збільшилася на величину, яка не залежить від радіуса даного кола. 8.16.° Сторона трикутника дорівнює 6 см, а прилеглі до неї кути дорівнюють 50° і 100°. Знайдіть довжини дуг, на які вершини трикутника ділять описане навколо нього коло. 8.17.° Сторона трикутника дорівнює 5 3 см, а прилеглі до неї кути дорівнюють 35° і 25°. Знайдіть довжини дуг, на які вершини трикутника ділять описане навколо нього коло.

§ 3. ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ

8.18.° На катеті AC прямокутного трикутника ABC (∠C = 90°) як на діаметрі побудовано коло. Знайдіть довжину дуги цього кола, яка належить трикутнику, якщо ∠A = 24°, AC = 20 см. 8.19.° Кут при основі рівнобедреного трикутника дорівнює 70°. На висоті трикутника, яка проведена до основи й дорівнює 27 см, як на діаметрі побудовано коло. Знайдіть довжину дуги кола, яка належить трикутнику. 8.20.° Колеса автомобіля мають діаметр 65 см. Автомобіль їде з такою швидкістю, що колеса роблять 6 обертів щосе кунди. Знайдіть швидкість автомобіля в кілометрах за годину. Відповідь округліть до десятих. 8.21.° Доведіть, що площа півкруга, побудованого на гіпотенузі прямокутного трикутника як на діаметрі (рис. 8.17), дорівнює сумі площ півкругів, побудованих на його катетах як на діаметрах.

Рис. 8.17

8.22.° У круг вписано квадрат зі стороною a. Знайдіть площу меншого із сегментів, основою яких є сторона квадрата. 8.23.° У круг вписано правильний трикутник зі стороною a. Знайдіть площу меншого із сегментів, основою яких є сторона трикутника. 8.24.° Дві труби, діаметри яких дорівнюють 30 см і 40 см, потрібно замінити однією трубою з такою ж пропускною здатністю1. Яким має бути діаметр цієї труби? Пропускна здатність водопровідної труби — це маса води, яка проходить через поперечний переріз труби за одиницю часу. 1

8. Довжина кола. Площа круга

8.25.• Відрізок AB розбили на n відрізків. На кожному з них як на діаметрі побудували півколо. Цю дію повторили, розбивши даний відрізок на m відрізків. Знайдіть відношення сум довжин півкіл, отриманих у першому й другому випадках. 8.26.• У круговий сектор, радіус якого дорівнює R, а центральний кут становить 60°, вписано круг. Знайдіть площу цього круга. 8.27.• Знайдіть площу розетки (заштрихованої фігури), яка зображена на рисунку 8.18, якщо сторона квадрата ABCD дорівнює a. C

B B

N M P

A Рис. 8.18

Рис. 8.19

•

8.28. При побудові чотирьох дуг із центрами у вершинах квадрата ABCD і радіусами, які дорівнюють стороні квадрата, утворилася фігура, обмежена червоною лінією (рис. 8.19). Знайдіть довжину цієї лінії, якщо довжина сторони квадрата дорівнює a. 8.29.• Знайдіть довжину червоної лінії (рис. 8.20), де точки O1, O2, O3, ... — центри рівних кіл радіуса R.

O2 O1 O2

б Рис. 8.20

§ 3. ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ

8.30.• Дано два кола, радіуси яких дорівнюють R і r (R > r). Центр меншого кола лежить на більшому колі. Довжина дуги меншого кола, розміщеної всередині більшого кола, дорівнює l. Знайдіть довжину дуги більшого кола, розміщеної всередині меншого кола. 8.31.• На гіпотенузі і катетах прямокутного трикутника як на діаметрах побудовано півкруги (рис. 8.21). Доведіть, що площа зафарбованої фігури дорівнює площі трикутника.

Рис. 8.21

Рис. 8.22

8.32.• Знайдіть площу спільної частини двох кругів з радіусами 1 см і 3 см, якщо відстань між їхніми центрами дорівнює 2 см. 8.33.• Три кола, радіус кожного з яких дорівнює R, попарно дотикаються. Обчисліть площу зафарбованої фігури (рис. 8.22). 8.34.• На відрізках AB, BC і AC як на діаметрах побудовано півкруги (рис. 8.23). Відрізки MB і AC перпендикулярні. Доведіть, що площа зафарбованої фігури (її називають áрбелос Архімеда) дорівнює

B Рис. 8.23

πMB2 .

C Рис. 8.24

8. Довжина кола. Площа круга

8.35.• Хорда AB більшого з двох концентричних кіл дотикається до меншого кола (рис. 8.24). Знайдіть площу зафарбованого кільця, якщо AB = a. 8.36.• Побудуйте круг, площа якого дорівнює сумі площ двох даних кругів. 8.37.•• Два кола, радіуси яких дорівнюють 4 см і 12 см, дотикаються зовнішнім чином. Знайдіть площу фігури, обмеженої цими колами та їхньою спільною дотичною (рис. 8.25).

O2 O1 A

B Рис. 8.25

Рис. 8.26

8.38.•• Два квадрати зі сторонами 1 см мають спільний центр (рис. 8.26). Доведіть, що площа їхньої спільної частини більша за

3 4

§ 3. ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ

ГОЛОВНЕ В ПАРАГРАФІ 3 Правильний многокутник Многокутник називають правильним, якщо в нього всі сторони рівні та всі кути рівні. Властивості правильного многокутника yy Правильний многокутник є опуклим многокутником. yy Будь-який правильний многокутник є як вписаним у коло, так і описаним навколо кола, причому центри описаного та вписаного кіл збігаються. Формули для знаходження радіусів описаного та вписаного кіл правильного многокутника Кількість сторін правильного n-кутника зі стороною a

n=3

Радіус описаного кола

Rn =

Радіус вписаного кола

rn =

a 180° 2 sin n

2 tg

a 180° n

R3 =

a 3

r3 =

a 3

n=4

R4 =

r4 =

Довжина кола C = 2pR Довжина дуги кола в n° l=

πRn 180

Площа круга S = pR2 Площа сектора, який містить дугу кола в n° S=

πR 2n 360

a 2 2

a 2

n=6

R6 = a

r6 =

a 3 2

ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

§4

Вивчаючи матеріал цього параграфа, ви розширите свої знання про координатну площину. Ви навчитеся знаходити довжину відрізка та координати точки, яка ділить його в заданому відношенні, знаючи координати його кінців. Отримаєте уявлення про рівняння фігури, виведете рівняння прямої та кола. Ознайомитеся з методом координат, який дає змогу розв’я зувати геометричні задачі засобами алгебри.

9. Відстань між двома точками із заданими координатами. Поділ відрізка в заданому відношенні У 6 класі ви ознайомилися з координатною площиною, тобто з площиною, на якій зображено дві перпендикулярні координатні прямі (вісь абсцис і вісь ординат) зі спільним початком відліку (рис. 9.1). Ви вмієте зображати на ній точки за їхніми координатами і, навпаки, знаходити координати точки, відміченої на координатній площині.

Рис. 9.1

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

Домовилися координатну площину з віссю x (віссю абсцис) і віссю y (віссю ординат) називати площиною xy. Координати точки на площині xy називають декартовими координатами на честь французького математика Рене Декарта (див. оповідання на с. 131). Ви знаєте, як знаходити відстань між двома точками, заданими своA B x їми координатами на координатній x2 x1 прямій. Для точок A (x1) і B (x2) (рис. 9.2) маємо: Рис. 9.2 AB = | x2 – x1 |. Навчимося знаходити відстань між точками A (x1; y1) і B (x2; y2), заданими на площині xy. Розглянемо випадок, коли відрізок AB не перпендикулярний до жодної з координатних осей (рис. 9.3). Через точки A і B проведемо прямі, перпендикулярні до координатних осей. Отримаємо прямокутний трикутник ACB, у якому BC = | x2 – x1 |, AC = | y2 – y1 |. Звідси AB2 = BC2 + AC2 = = | x2 – x1 |2 + | y2 – y1 |2 = (x2 – x1)2 + (y2 – y1)2. Тоді формулу відстані між точками A (x1; y1) і B (x2; y2) можна записати так: AB = (x2 − x1 )2 + (y2 − y1 )2 Доведіть самостійно, що ця формула залишається правильною і для випадку, коли відрізок AB перпендикулярний до однієї з осей координат. Якщо x1 = x2 і y1 = y2, то природно вважати, що AB = 0. Цей самий результат дає й отримана формула. Т е о р е м а 9.1. Якщо точка M (x0; y0) ділить відрізок AB у відношенні

AM MB

= λ, то координати цієї точки можна

обчислити за формулами x0 =

x1 + λx2 1+ λ

, y0 =

y1 + λy2 1+ λ

(*)

де (x1; y1) і (x2; y2) — координати відповідно точок A і B.

9. Відстань між двома точками із заданими координатами

y2 0

A (x1; y1)

M (x0; y0)

B (x2; y2)

A1 M1 x1 x0

Рис. 9.3

B1 x2

Рис. 9.4

Д о в е д е н н я. Розглянемо випадок, коли відрізок AB не перпендикулярний до жодної з координатних осей (рис. 9.4). Вважатимемо, що x2 > x1 (випадок, коли x2 < x1, можна розглянути аналогічно). Через точки A, M і B проведемо прямі, перпендикулярні до осі абсцис, які перетнуть цю вісь відповідно в точках A1, M1 і B1. За теоремою про пропорційні відрізки

A1 M1 M1 B1

= λ, тоді | x0 – x1 | = l | x2 – x0 |. Оскільки x2 > x0 > x1,

то можемо записати: x0 – x1 = l (x2 – x0). Звідси x0 =

x1 + λx2 1+ λ

Аналогічно можна показати, що y0 =

y1 + λy2 1+ λ

Формули для знаходження координат точки M залишаються правильними й у випадку, коли відрізок AB перпендикулярний до однієї з осей координат. Доведіть це самостійно.  Якщо точка M є серединою відрізка AB, то λ =

AM MB

= 1.

Для цього випадку формули (*) можна записати так: x0 =

x1 + x2 2

, y0 =

y1 + y2 2

За цими формулами знаходять координати середини відрізка.

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

З а д а ч а 1. Доведіть, що чотирикутник ABCD з вершинами в точках A (2; –1), B (1; 3), C (–3; 2) і D (–2; –2) є прямокутником. Р о з в ’я з а н н я. Нехай точка M — середина діагоналі AC. Тоді абсциса точки M дорівнює −1 + 2 2

2−3 2

= −0,5, а ордината —

= 0,5. Отже, M (–0,5; 0,5).

Нехай точка K — середина діагоналі BD. Тоді абсциса точки K дорівнює

1−2 2

= −0,5, а ордината —

3−2 2

= 0,5. Отже,

K (–0,5; 0,5). Таким чином, точки M і K збігаються, тобто діагоналі чотирикутника ABCD мають спільну середину. Звідси випливає, що чотирикутник ABCD — паралелограм. Знайдемо діагоналі паралелограма: AC = (−3 − 2)2 + (2 + 1)2 = 34, BD = (−2 − 1)2 + (−2 − 3)2 = 34. Отже, діагоналі паралелограма ABCD рівні. Звідси випливає, що цей паралелограм є прямокутником.  З а д а ч а 2. Дано прямокутник ABCD. Знайдіть усі точки X, для яких виконується рівність XA2 + XC2 = XB2 + XD2. Р о з в ’я з а н н я. Введемо на y площині систему координат так, щоби початок координат збігався B C(d; b) з точкою A, а точки B і D належали осям координат (рис. 9.5). Нехай координати точки B x A D дорівнюють (0; b), а координати точки D — (d; 0). Тоді точка C Рис. 9.5 має координати (d; b). Нехай X (x; y) — довільна точка координатної площини. Маємо: XA2 + XC2 = (x – 0)2 + (y – 0)2 + (x – d)2 + (y – b)2; XB2 + XD2 = (x – 0)2 + (y – b)2 + (x – d)2 + (y – 0)2.

9. Відстань між двома точками із заданими координатами

Звідси XA2 + XC2 = XB2 + XD2. Тобто ця рівність виконується для будь-якої точки X. Звідси випливає, що шуканою множиною точок є вся координатна площина.  З адача 3. Доведіть нерівність x2 + (1 − y)2 + (1 − x)2 + y2 l 2. Р о з в ’я з а н н я. На площині xy розглянемо точки A (0; 1) і B (1; 0). Нехай M (x; y) — довільна точка площини. Маємо: MA = x2 + (1 − y)2 , MB = (1 − x)2 + y2 , AB = 2. З нерівності трикутника випливає, що MA + MB l AB.  З а д а ч а 4. На папері в клітинку зображено опуклий n-кутник так, що всі його вершини розміщено у вузлах сітки й жодний інший вузол сітки не належить цьому n-кутнику. Доведіть, що n = 3 або n = 4. Р о з в ’я з а н н я. На рисунку 9.6 зображено трикутник і чотирикутник, які мають потрібну властивість. Отже, ми показали, що для n = 3 Рис. 9.6 і n = 4 такі n-кутники існують. Для будь-якої точки A (x; y), де x ∈ , y ∈ , має місце один із 4 випадків: 1) x — парне, y — парне; 2) x — непарне, y — парне; 3) x — парне, y — непарне; 4) x — непарне, y — непарне. Введемо систему координат так, щоб усі вузли сітки мали цілі координати. Припустимо, що n l 5. Тоді серед вершин n-кутника знайдуться такі дві, що їхні відповідні координати мають однакову парність. Середина відрізка з кінцями в цих вершинах належить n-кутнику та має цілі координати. Отримали суперечність. 

1. Як знайти відстань між двома точками, якщо відомо їхні координати? 2. Як знайти координати точки, яка ділить відрізок у заданому відношенні, якщо відомо координати його кінців?

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

ВПРАВИ 9.1.° Вершинами трикутника є точки A (–1; 3), B (5; 9), C (6; 2). Доведіть, що трикутник ABC рівнобедрений. 9.2.° Доведіть, що точка M (0; –1) є центром кола, описаного навколо трикутника ABC, якщо A (6; –9), B (–6; 7), C (8; 5). 9.3.° Доведіть, що кути B і C трикутника ABC рівні, якщо A (5; –7), B (–3; 8), C (–10; –15). 9.4.° Доведіть, що трикутник з вершинами в точках A (2; 7), B (–1; 4) і C (1; 2) є прямокутним. 9.5.° Точки A (–1; 2) і B (7; 4) є вершинами прямокутного трикутника. Чи може третя вершина трикутника мати координати: 1) (7; 2); 2) (2; –3)? 9.6.° Чи лежать на одній прямій точки: 1) A (–2; –7), B (–1; –4) і C (5; 14); 2) D (–1; 3), E (2; 13) і F (5; 21)? У разі ствердної відповіді вкажіть, яка з точок лежить між двома іншими. 9.7.° Доведіть, що точки M (–4; 5), N (–10; 7) і K (8; 1) лежать на одній прямій, та вкажіть, яка з них лежить між двома іншими. 9.8.° При якому значенні x відстань між точками C (3; 2) і D (x; –1) дорівнює 5? 9.9.° Точка C — середина відрізка AB. Знайдіть координати точки B, якщо: 1) A (3; –4), C (2; 1); 2) A (–1; 1), C (0,5; –1). 9.10.° Точка K — середина відрізка AD. Заповніть таблицю: Точка

Координати точки

(–3; 1)

(–1; –3)

(–8; 2) (–9; 2) (–4; 6)

(1; 2)

9. Відстань між двома точками із заданими координатами

9.11.° Відомо, що точка C належить відрізку AB, причому AC : CB = 2 : 3. Знайдіть координати точки C, якщо 2 1 A  ; −  , B (2; 6). 3 3 9.12.° Точка M ділить відрізок AB у відношенні 2 : 1. Знайдіть координати точки M, якщо A (–3; 6), B (3; –9). 9.13.° Знайдіть медіану BM трикутника, вершинами якого є точки A (3; –2), B (2; 3) і C (7; 4). 9.14.° Дано точки A (–2; 4) і B (2; –8). Знайдіть відстань від початку координат до середини відрізка AB. 9.15.• На осі абсцис знайдіть точку, яка рівновіддалена від точок A (–1; –1) і B (2; 4). 9.16.• Знайдіть координати точки, яка належить осі ординат і рівновіддалена від точок D (–2; –3) і E (4; 1). 9.17.• Точка C (3; –0,5) ділить відрізок AB у відношенні 1 : 3, рахуючи від точки A (5; –3). Знайдіть координати точки B. 9.18. • Чотирикутник ABCD — паралелограм, A (–5; 1), B (–4; 4), C (–1; 5). Знайдіть координати вершини D. 9.19.• Чотирикутник ABCD — паралелограм, A (–2; –2), C (4; 1), D (–1; 1). Знайдіть координати вершини B. 9.20.• Доведіть, що чотирикутник ABCD з вершинами в точках A (–2; 8), B (3; –3), C (6; 2) і D (1; 13) є паралелограмом. 9.21.• Доведіть, що чотирикутник ABCD з вершинами в точках A (–3; –2), B (–1; 2), C (1; –2) і D (–1; –6) є ромбом. 9.22.• Доведіть, що чотирикутник ABCD з вершинами в точках A (–2; 6), B (–8; –2), C (0; –8) і D (6; 0) є квадратом. 9.23.• Точки D (1; 4) і E (2; 2) — середини сторін AC і BC трикутника ABC відповідно. Знайдіть координати вершин A і C, якщо B (–3; –1). 9.24.• Знайдіть довжину відрізка, кінці якого належать осям координат, а серединою є точка M (–3; 8). 9.25.• Точки A (x1; y1), B (x2; y2), C (x3; y3), D (x4; y4) — вершини чотирикутника ABCD. Доведіть, що цей чотирикутник є паралелограмом тоді й тільки тоді, коли x1 + x3 = x2 + x4 і y1 + y3 = y2 + y4.

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

9.26.• Знайдіть координати вершини C рівностороннього трикутника ABC, якщо A (2; –3) і B (–2; 3). 9.27.• Знайдіть координати вершини E рівностороннього трикутника DEF, якщо D (–6; 0) і F (2; 0). 9.28.• У трикутнику ABC відомо, що AB = BC, A (5; 9), C (1; –3), модулі координат точки B рівні. Знайдіть координати точки B. 9.29.•• Знайдіть координати всіх точок C осі абсцис таких, що трикутник ABC рівнобедрений і A (1; 1), B (2; 3). 9.30.•• Знайдіть координати всіх точок B осі ординат таких, що трикутник ABC прямокутний і A (1; 3), C (3; 7). 9.31.•• Знайдіть координати точки, яка рівновіддалена від осей координат і від точки A (3; 6). 9.32.•• Знайдіть координати точки, яка рівновіддалена від осей координат і від точки B (–4; 2). 9.33.•• Точки A (x1; y1), B (x2; y2), C (x3; y3) є вершинами трикутника ABC. Доведіть, що точка перетину медіан  x + x2 + x3 y1 + y2 + y3  цього трикутника має координати  1 ;  .  3 3 9.34.•• Точки A (1; 2), B (2; 5), C (7; 0) є вершинами трикутника ABC. Знайдіть бісектрису AA1 цього трикутника. 9.35.•• Бісектриса зовнішнього кута трикутника ABC при вершині B перетинає пряму AC у точці D. Знайдіть відрізок BD, якщо A (1; –5), B (0; –2), C (3; 7). 9.36.•• Поясніть, як, знаючи координати вершин трикутника, знайти координати центра його вписаного кола. 9.37.•• Точки A (1; 1), B (3; 4), C (6; 4), D (7; 1) — вершини трапеції ABCD. Знайдіть координати точки перетину діагоналей трапеції. 9.38.•• На папері в клітинку зображено 10-кутник так, що всі його вершини розміщено у вузлах сітки. Доведіть, що в цьому многокутнику існує щонайменше дві діагоналі, кожна з яких містить вузол сітки, відмінний від вершини. 9.39.* На папері в клітинку виділено квадрат сітки, у якому позначено три вершини (рис. 9.7). Дозволяється позначати нові точки за таким правилом: якщо A і B — уже

10. Рівняння фігури

позначені точки, то нову точку X можна позначити так, щоб точка B була серединою відрізка AX або точка A була серединою відрізка BX (рис. 9.8). Чи можна за допомогою цього правила позначити й четверту вершину виділеного квадрата? X A B X

Рис. 9.7

Рис. 9.8

10. Рівняння фігури Із курсу алгебри 7 класу ви знаєте, яку фігуру називають графіком рівняння. У цьому пункті ви ознайомитеся з поняттям рівняння фігури. y Координати (x; y) кожної точки параболи, зображеної на рисунку 10.1, є розв’язком рівняння y = x2. І навпаки, кожний розв’язок рівняння з двома змінними y = x2 є координатами точки, яка лежить 1 на цій параболі. У цьому разі говорять, що рівняння параболи, 0 1 x зображеної на рисунку 10.1, має вигляд y = x2. Рис. 10.1

О з н а ч е н н я. Рі в н я н н я м ф і г ур и F, заданої на площині xy, називають рівняння з двома змінними x і y, яке має такі властивості: 1)  я кщо точка належить фігурі F, то її координати є розв’язком даного рівняння; 2)  будь-який розв’язок (x; y) даного рівняння є координатами точки, яка належить фігурі F.

100

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

Наприклад, рівняння прямої, зображеної на рисунку 10.2, має вигляд y = 2x – 1, а рівняння гіперболи, зображеної на рисунку 10.3, має вигляд y =

1 x

. Прийнято говорити, що,

наприклад, рівняння y = 2x – 1 і y =

1 x

задають пряму та

гіперболу відповідно. y

Рис. 10.2

Рис. 10.3

Якщо дане рівняння є рівнянням фігури F, то цю фігуру можна розглядати як геометричне місце точок (ГМТ), координати яких задовольняють дане рівняння. Користуючись цими міркуваннями, виведемо рівняння кола радіуса R із центром у точці A (a; b). Нехай M (x; y) — довільна точка даного кола (рис. 10.4). Тоді AM = R. Використовуючи формулу відстані між точками, (x − a)2 + (y − b)2 = R. Звідси (x – a)2 + (y – b)2 = R2. (*) Ми показали, що координати (x; y) довільної точки M даного кола є роз в’язком рівняння (*). Тепер покажеM (x; y) мо, що будь-який розв’язок рівняння (x – a)2 + (y – b)2 = R2 є координатами точки, яка належить даному колу. A (a; b) Нехай пара чисел (x1; y1) — доx вільний розв’язок рівняння (*). Тоді (x1 – a)2 + (y1 – b)2 = R2.

отримаємо: y

Рис. 10.4

Звідси

(x1 − a)2 + (y1 − b)2 = R.

10. Рівняння фігури

101

Ця рівність показує, що точка N (x1; y1) віддалена від центра кола A (a; b) на відстань, що дорівнює радіусу кола, а отже, точка N (x1; y1) належить даному колу. Отже, ми довели таку теорему. Т е о р е м а 10.1. Рівняння кола радіуса R із центром у точці A (a; b) має вигляд (x – a)2 + (y – b)2 = R2 Правильним є і таке твердження: будь-яке рівняння виду (x – a)2 + (y – b)2 = R2, де a, b і R — деякі числа, причому R > 0, є рівнянням кола радіуса R із центром у точці з координатами (a; b). Якщо центром кола є початок координат, то a = b = 0. Рівняння такого кола має вигляд x2 + y2 = R2. О з н а ч е н н я. Е л і п с о м називають геометричне місце точок, для яких сума відстаней до двох заданих точок F1 і F2 є сталою величиною, більшою за F1F2. Точки F1 і F2 називають y MF1 + MF2 const ф о к у с а м и еліпса. B M На рисунку 10.5 зображено b еліпс, фокуси F1 і F2 якого мають F1 F2 A відповідно координати (–c; 0) c a x –c O і (c; 0). Відрізки OA = a і OB = b називають відповідно великою і малою півосями еліпса. Рис. 10.5 Рівняння еліпса, зображеного на рисунку 10.5, має вигляд x2 a2

y2 b2

= 1,

(**)

де a > b і a2 – b2 = c2. Якщо a = b, то рівняння (**) можна записати так: x2 + y2 = = a2. Отримали рівняння кола. У цьому разі c = 0 і точки F1 і F2 збігаються. Тому коло можна розглядати як окремий випадок еліпса, у якого фокуси збігаються.

102

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

О з н а ч е н н я. Г і п е р б о л о ю називають геометричне місце точок, для яких модуль різниці відстаней до двох заданих точок F1 і F2 є сталою величиною, меншою від F1F2. Точки F1 і F2 називають ф о к у с а м и гіперболи. На рисунку 10.6 зображено гіперболу, фокуси F1 і F2 якої мають відповідно координати (–c; 0) і (c; 0). Ця фігура складається з двох віток, які належать вертикальним кутам AOB і COD, утвореним прямими AD і BC. Ці прямі мають таку властивість: чим далі точка M, що належить гіперболі, розміщена від початку координат, тим меншою є відстань від неї до однієї із зазначених прямих, причому ця відстань може стати меншою від будь-якого наперед заданого додатного числа. C

MF2 = const A M

F1 –c –a O

a c

F2 x B

D Рис. 10.6

Прямі AD і BC називають асимптотами гіперболи. Вітки гіперболи перетинають вісь абсцис у точках, рівновіддалених від початку координат. Нехай ці точки мають координати (–a; 0) і (a; 0). Рівняння гіперболи, зображеної на рисунку 10.6, має вигляд x2 a2

−

y2 b2

= 1,

де b2 = c2 – a2. Зрозуміло, що, змінивши положення фігури на координатній площині, ми тим самим змінимо її рівняння. Розглянемо гіперболу з перпендикулярними асимптотами. Розмістимо її так, щоб осі координат збігалися з асимптотами (рис. 10.7). Можна показати, що в цьому разі рівняння гіпер-

103

10. Рівняння фігури

боли має вигляд y =

k x

, k ≠ 0. Це рівняння добре відомо вам

з курсу алгебри. y

k> 0

k< 0

б Рис. 10.7

З а д а ч а 1. Складіть рівняння кола, діаметром якого є відрізок AB, якщо A (–5; 9), B (7; –3). Р о з в ’я з а н н я. Оскільки центр кола є серединою діаметра, то можемо знайти координати (a; b) центра C кола: a=

−5 + 7 2

= 1, b =

9−3 2

= 3.

Отже, C (1; 3). Радіус кола R дорівнює відрізку AC. Тоді R2 = (1 + 5)2 + (3 – 9)2 = 72. Отже, шукане рівняння має вигляд (x – 1)2 + (y – 3)2 = 72. В і д п о в і д ь: (x – 1)2 + (y – 3)2 = 72.  З а д а ч а 2. Доведіть, що рівняння x2 + y2 + 6x – 14y + 50 = 0 задає коло. Знайдіть координати центра та радіус цього кола. Р о з в ’я з а н н я. Подамо дане рівняння у вигляді (x – a)2 + + (y – b)2 = R2: x2 + 6x + 9 + y2 – 14y + 49 + 50 – 58 = 0; (x + 3)2 + (y – 7)2 = 8. Отже, дане рівняння є рівнянням кола із центром у точці (–3; 7) і радіусом 2 2. В і д п о в і д ь: (–3; 7), 2 2. 

104

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

З а д а ч а 3. Доведіть, що існує коло, яке проходить через початок координат і на якому немає інших точок, обидві координати яких є раціональними числами. Р о з в ’я з а н н я. Покажемо, що, наприклад, коло, задане

(

рівнянням x − 2

) + (y − 2 ) 2

= 4, є шуканим.

Маємо: x − 2x 2 + 2 + y − 2y 2 + 2 = 4; 2

x2 + y2 = 2 2 (x + y). (***) Пара (0; 0) є розв’язком цього рівняння. Якщо x ∈ і y ∈ , то числа x2 + y2 і x + y також раціональні. Разом із цим, ураховуючи, що число 2 — ірраціональне, отримуємо, що рівність (***) можлива лише при x = y = 0. Отже, рівняння (***) має тільки один розв’язок (x; y) такий, що x ∈ і y ∈ . 

1. Що називають рівнянням фігури, заданої на площині xy? 2. Який вигляд має рівняння кола із центром у точці (a; b) і радіусом R? 3. Який вигляд має рівняння кола із центром у початку координат і радіусом R? 4. Що називають еліпсом? 5. Що називають гіперболою?

ВПРАВИ 10.1.° Визначте за рівнянням кола координати його центра та радіус: 1) (x – 8)2 + (y – 3)2 = 25; 3) x2 + y2 = 7; 2) (x + 5)2 + y2 = 9; 4) x2 + (y + 1)2 = 3. 10.2.° Складіть рівняння кола, якщо відомо координати його центра A і радіус R: 3) A (7; –6), R = 2; 1) A (3; 4), R = 4; 2) A (–2; 0), R = 1; 4) A (0; 5), R = 7. 10.3.° Складіть рівняння кола, якщо відомо координати його центра B і радіус R: 2) B (–8; –8), R = 3. 1) B (–1; 9), R = 9;

105

10. Рівняння фігури

10.4.° Визначте координати центра та радіус кола, зображеного на рисунку 10.8, і запишіть рівняння цього кола. y

–3

3 x

–1 0

x б

г Рис. 10.8

10.5.° Радіус кола із центром у точці A дорівнює 4 (рис. 10.9). Складіть рівняння цього кола. y

y 0 0

x A

б Рис. 10.9

10.6.° Складіть рівняння кола із центром у точці M (–3; 1), яке проходить через точку K (–1; 5).

106

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

10.7.° Складіть рівняння кола, діаметром якого є відрізок AB, якщо A (2; –7), B (–2; 3). 10.8.° Доведіть, що відрізок AB є діаметром кола (x – 5)2 + + (y + 4)2 = 17, якщо A (1; –5), B (9; –3). 10.9.° Доведіть, що відрізок CD є хордою кола x2 + (y – 9)2 = 169, якщо C (5; –3), D (–12; 4). 10.10.° Складіть рівняння кола, центром якого є точка P (–6; 7) та яке дотикається до осі ординат. 10.11.° Складіть рівняння кола, центр якого знаходиться на прямій y = –5 та яке дотикається до осі абсцис у точці S (2; 0). 10.12.° Скільки існує кіл, які проходять через точку (3; 5), радіуси яких дорівнюють 3 5 і центри яких належать осі ординат? Запишіть рівняння кожного такого кола. 10.13.° Складіть рівняння кола, яке проходить через точки A (–4; 1) і B (8; 5) та центр якого належить осі абсцис. 10.14.° Доведіть, що коло (x + 6)2 + (y – 3)2 = 36: 1) дотикається до осі ординат; 2) перетинає вісь абсцис; 3) не має спільних точок з прямою y = 10. 10.15.° Установіть, чи є дане рівняння рівнянням кола. У разі ствердної відповіді вкажіть координати центра та радіус R цього кола: 1) x2 + 2x + y2 – 10y – 23 = 0; 2) x2 – 12x + y2 + 4y + 40 = 0; 3) x2 + y2 + 6y + 8x + 34 = 0; 4) x2 + y2 – 4x – 14y + 51 = 0. 10.16.° Доведіть, що дане рівняння є рівнянням кола, і вкажіть координати центра та радіус R цього кола: 1) x2 + y2 + 16y + 60 = 0; 2) x2 + y2 – 8x + 4y + 15 = 0. 10.17.° Знайдіть велику й малу півосі та координати фокусів еліпса

x2 17

y2 8

= 1.

10.18.° Знайдіть координати фокусів гіперболи

x2 5

−

y2 11

= 1.

10. Рівняння фігури

107

10.19.° Яку фігуру задає рівняння: 1) 2x – 3y = 5; 3) x2 – y2 = 1? 2) x2 + 2y2 = 2; 10.20.° Яку фігуру задає рівняння: 1) y = 2x2 – x + 2; 3) 4x2 – y2 = 2? 2) x2 + y2 = 5; 10.21.° Знайдіть відстань між центрами кіл x2 + y2 – 2x + 4y = 9 і x2 + y2 – 8x – 4y = 21. 10.22.° Знайдіть відстань між центрами кіл x2 + y2 – 20x – – 4y = –68 і x2 + y2 + 4x + 6y = –9. 10.23.• Доведіть, що трикутник із вершинами в точках A (–1; –2), B (–1; 2), C (5; 2) є прямокутним, і складіть рівняння кола, описаного навколо цього трикутника. 10.24.• Складіть рівняння кола, радіус якого дорівнює 5 та яке проходить через точки C (–1; 5) і D (6; 4). 10.25.• Складіть рівняння кола, радіус якого дорівнює 10 та яке проходить через точки M (–2; 1) і K (–4; –1). 10.26.• Складіть рівняння кола, яке дотикається до координатних осей і прямої y = –4. 10.27.• Складіть рівняння кола, яке дотикається до координатних осей і прямої x = 2. 10.28.• Складіть рівняння кола, яке проходить через точки: 1) A (–3; 7), B (–8, 2), C (–6, –2); 2) M (–1; 10), N (12; –3), K (4; 9). 10.29.• Дослідіть взаємне розміщення двох кіл: 1) x2 + y2 – 2x + 4y + 4 = 0 і x2 – 8x + y2 + 12 = 0; 2) x2 + y2 – 4x – 4y + 4 = 0 і x2 + y2 – 10x – 12y + 52 = 0; 3) x2 + y2 – 2x + 4y + 4 = 0 і x2 + y2 + 4x – 4y – 28 = 0; 4) x2 + y2 = 81 і x2 + y2 + 2x – 2y – 2 = 0; 5) x2 + y2 + 6x – 4y + 3 = 0 і x2 + y2 + 6x – 4y – 7 = 0. 10.30.•• Дано коло (x – 1)2 + (y – 1)2 = 4. Знайдіть рівняння кола із центром O1 (4; –3), яке дотикається до даного кола. 10.31.•• Дано коло (x + 1)2 + (y – 2)2 = 100. Знайдіть рівняння кола із центром O1 (3; –1), яке дотикається до даного кола.

108

§ 3. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

10.32.•• Знайдіть рівняння геометричного місця центрів кіл радіуса 1, які дотикаються до кола x2 + y2 = 9. 10.33.•• Складіть рівняння кола, яке проходить через точки A (1; 0) і O (0; 0) та дотикається до кола x2 + y2 = 9. 10.34.•• На колі x2 + y2 = 25 позначили точку A (3; 4). Знайдіть координати вершин квадрата ABCD, вписаного в це коло.

(

)

10.35.•• На колі x2 + y2 = 12 позначили точку A 0; 2 3 . Зна йдіть координати вершин рівностороннього трикутника ABC, вписаного в це коло. 10.36.•• Знайдіть геометричне місце точок X таких, що XA2 + XB2 = a, де A (1; –1), B (3; –5), a — деяке число. 10.37.* Параболи y = x2 – 11 і x = y2 – 12 перетинаються в чотирьох точках. Доведіть, що ці точки лежать на одному колі.

11. Загальне рівняння прямої У попередньому пункті, розглядаючи коло як ГМТ, рівновіддалених від даної точки, ми вивели його рівняння. Для того щоб вивести рівняння прямої, y розглянемо її як ГМТ, рівновіддаA (x1; y1) a лених від двох даних точок. Нехай a — задана пряма. ВибеM (x; y) ремо дві точки A (x ; y ) і B (x ; y ) 1 1 2 2 так, щоби пряма a була серединним перпендикуляром відрізка AB x 0 (рис. 11.1). B (x2; y2) Точка M (x; y) координатної площини належить прямій a тоді Рис. 11.1 й тільки тоді, коли MA = MB, тобто (x − x1 )2 + (y − y1 )2 = (x − x2 )2 + (y − y2 )2 .

(*)

Отже, рівняння (*) є рівнянням даної прямої a. Проте з курсу алгебри 7 класу ви знаєте, що рівняння прямої має набагато простіший вигляд, а саме: ax + by = c, де a, b і c — деякі числа, причому a і b не дорівнюють нулю одночасно. Покажемо, що рівняння (*) можна звести до такого вигляду.

11. Загальне рівняння прямої

109

Піднесемо обидві частини рівняння (*) до квадрата. Маємо: (x – x1)2 + (y – y1)2 = (x – x2)2 + (y – y2)2. Розкриємо дужки та зведемо подібні доданки. Отримаємо: 2 (x2 − x1 ) x + 2 (y2 − y1 ) y = x22 + y22 − x12 − y12 . Позначивши 2 (x2 – x1) = a, 2 (y2 – y1) = b, x22 + y22 − x12 − y12 = c, отримаємо рівняння ax + by = c. Оскільки точки A (x1; y1) і B (x2; y2) є різними, то хоча б одна з різниць x2 – x1 і y2 – y1 не дорівнює нулю. Отже, числа a і b не дорівнюють нулю одночасно. Таким чином, ми довели таку теорему. Т е о р е м а 11.1. Рівняння прямої має вигляд ax + by = c, де a, b і c — деякі числа, причому a і b не дорівнюють нулю одночасно. Є правильним і таке твердження: будь-яке рівняння виду ax + + by = c, де a, b і c — деякі числа, причому a і b не дорівнюють нулю одночасно, є рівнянням прямої. Якщо a = b = c = 0, то графіком рівняння ax + by = c є вся площина xy. Якщо a = b = 0 і c ≠ 0, то рівняння не має розв’язків. Із курсу алгебри 7 класу ви знаєте, що рівняння виду ax + by = c називають лінійним рівнянням з двома змінними. Рівняння прямої є окремим видом лінійного рівняння. Схема, зображена на рисунку 11.2, ілюструє сказане. Ë³í³éí³ ð³âíÿííÿ ç äâîìà çì³ííèìè Ð³âíÿííÿ ïðÿìèõ Рис. 11.2

Також на уроках алгебри в 7 класі ми прийняли без доведення той факт, що графіком лінійної функції y = kx + p є пряма. Зараз ми можемо це довести.

110

§ 3. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

Перепишемо рівняння y = kx + p так: –kx + y = p. Ми отримали рівняння виду ax + by = c для випадку, коли a = –k, b = 1, c = p. Оскільки в цьому рівнянні b ≠ 0, то ми отримали рівняння прямої. А чи будь-яку пряму на площині можна задати рівнянням виду y = kx + p? Відповідь на це запитання заперечна. Річ у тім, що пряма, перпендикулярна до осі абсцис, не може бути графіком функції, а отже, не може бути задана рівнянням y = kx + p. Разом з тим, якщо в рівнянні прямої ax + by = c покласти c

b = 0, то його можна переписати так: x = . Ми отримали a

окремий вид рівняння прямої, усі точки якої мають однакові абсциси. Отже, ця пряма перпендикулярна до осі абсцис. Її називають вертикальною. Коли b ≠ 0, то рівняння ax + by = c задає невертикальну a

пряму, і це рівняння можна переписати так: y = − x + . Позначивши −

a b

= k,

c a

= p, отримаємо рівняння y = kx + p.

Отже, будь-яку невертикальну пряму можна задати рівнянням виду y = kx + p. Якщо b = 0 і a ≠ 0, то рівняння прямої ax + by = c задає вертикальну пряму; якщо b ≠ 0, то це рівняння задає невертикальну пряму. Тому рівняння ax + by = c, де a2 + b2 ≠ 0, називають загальним рівнянням прямої. У наведеній таблиці узагальнимо матеріал, розглянутий у цьому пункті. Рівняння

Значення a, b і c

Графік

b ≠ 0, a і c — будь-які Невертикальна пряма ax + by = c

b = 0, a ≠ 0, c — будь-яке a=b=c=0 a = b = 0, c ≠ 0

Вертикальна пряма Уся координатна площина Порожня множина

111

11. Загальне рівняння прямої

З а д а ч а 1. Складіть рівняння прямої, яка проходить через точки: 1) A (–3; 5) і B (–3; –6); 2) C (6; 1) і D (–18; –7). Р о з в ’я з а н н я. 1) Оскільки дані точки мають рівні абсциси, то пряма AB є вертикальною. Її рівняння має вигляд x = –3. 2) Оскільки дані точки мають різні абсциси, то пряма CD не є вертикальною. Тоді можна скористатися рівнянням прямої у вигляді y = kx + p. Підставивши координати точок C і D у рівняння y = kx + p, отримуємо систему рівнянь 6k + p = 1,  −18k + p = −7. 1

Розв’язавши цю систему рівнянь, знаходимо, що k = , 3

p = –1. 1

В і д п о в і д ь: 1) x = –3; 2) y = x − 1.  3

З а д а ч а 2. Знайдіть периметр і площу трикутника, обмеженого прямою 5x + 12y = –60 та осями координат. Р о з в ’я з а н н я. Знайдемо точки перетину даної прямої з осями координат. З віссю абсцис: при y = 0 отримуємо 5x = –60; x = –12. З віссю ординат: при x = 0 отримуємо 12y = –60; y = –5. Отже, дана пряма й осі координат обмежують прямокутний трикутник AOB (рис. 11.3) з вершинами A (–12; 0), B (0; –5) і O (0; 0). y Знайдемо сторони трикутника: OA = = 12, OB = 5, AB = AO2 + BO2 = 13. Тоді шукані периметр і площа від повідно дорівнюють P = OA + OB + 1

+ AB = 30, S = OA æOB = 30.

–12 –5

В і д п о в і д ь: P = 30, S = 30. 

Рис. 11.3

112

§ 3. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

1. Який вигляд має загальне рівняння прямої на площині xy? 2. У якому вигляді зручно записувати рівняння невертикальної прямої? 3. Чи будь-яке лінійне рівняння з двома змінними є рівнянням прямої? 4. Чи будь-яку пряму на площині можна задати рівнянням виду y = kx + p? 5. За якої умови рівняння прямої ax + by = c є рівнянням вертикальної прямої? невертикальної прямої?

ВПРАВИ 11.1.° Знайдіть координати точок перетину прямої 4x – 5y = 20 з осями координат. Чи належить цій прямій точка: 1) A (10; 4); 3) C (–1,5; 5,2); 2) B (6; 1); 4) D (–1; 5)? 11.2.° Знайдіть координати точок перетину прямої 3x + 4y = 12 з осями координат. Яка з точок M (–2; 4) і K (8; –3) належить цій прямій? 11.3.° Складіть рівняння прямої, яка проходить через точку A (6; –3) і перпендикулярна до осі x. Які координати має точка перетину цієї прямої з віссю x? 11.4.° Складіть рівняння прямої, яка проходить через точку B (5; –8) і перпендикулярна до осі y. Які координати має точка перетину цієї прямої з віссю y? 11.5.° Складіть рівняння прямої, яка проходить через точку C (–4; 9) паралельно: 1) осі абсцис; 2) осі ординат. 11.6.° Складіть рівняння прямої, яка проходить через точки: 1) A (1; –3) і B (–2; –9); 3) E (–4; –1) і F (9; –1); 2) C (3; 5) і D (3; –10); 4) M (3; –3) і K (–6; 12). 11.7.° Складіть рівняння прямої, яка проходить через точки: 1) A (2; –5) і B (–3; 10); 2) C (6; –1) і D (24; 2). 11.8.° Точки A (–6; –1), B (1; 2) і C (–5; –8) — вершини трикутника ABC. Складіть рівняння прямої, яка містить медіану AK трикутника.

11. Загальне рівняння прямої

113

11.9.° Точки A (–3; –4), B (–2; 2), C (1; 3) і D (3; –2) — вершини трапеції ABCD (BC || AD). Складіть рівняння прямої, яка містить середню лінію трапеції. 11.10.° Абсциси середин бічних сторін трапеції рівні. Чи можна стверджувати, що основи трапеції перпендикулярні до осі абсцис? 11.11.° Знайдіть периметр трикутника, обмеженого осями координат і прямою 4x – 3y = 12. 11.12.° Знайдіть площу трикутника, обмеженого осями координат і прямою 7y – 2x = 28. 11.13.° Знайдіть площу трикутника, обмеженого прямими 9

3x + 2y = 6 і y = − x та віссю ординат. 4

11.14.° Доведіть, що коло (x – 5)2 + (y – 5)2 = 9 і пряма x + y = 7 перетинаються, та знайдіть координати точок їхнього перетину. 11.15.° Доведіть, що пряма x + y = 5 є дотичною до кола (x – 3)2 + (y + 2)2 = 8, і знайдіть координати точки дотику. 11.16.° Доведіть, що коло (x – 4)2 + (y – 2)2 = 1 і пряма 3x + y = 3 не мають спільних точок. 11.17.• Знайдіть відстань від початку координат до прямої 5x – 2y = 10. 11.18.• Знайдіть відстань від початку координат до прямої x + y = –8. 11.19.• Знайдіть довжину хорди кола (x + 1)2 + (y – 2)2 = 25, яка лежить на прямій y = 3x. 11.20.• Складіть рівняння геометричного місця центрів кіл, які проходять через точки A (1; –7) і B (–3; 5). 11.21.• Складіть рівняння геометричного місця центрів кіл, які проходять через точки C (2; 3) і D (–5; –2). 11.22.• Складіть рівняння кола, яке проходить через точки A (2; 0) і B (4; 0) та центр якого належить прямій 2x + 3y = 18. 11.23.• Складіть рівняння геометричного місця центрів кіл, радіус яких дорівнює 5 та які відтинають на осі абсцис хорду завдовжки 6.

114

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

12. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом. Рівняння прямої, яка проходить через дві дані точки Розглянемо рівняння y = kx. Воно задає невертикальну пряму, яка проходить через початок координат. Покажемо, що прямі y = kx та y = kx + b, де b ≠ 0, паралельні. Точки O (0; 0) і C (1; k) належать прямій y = kx, а точки A (0; b) і B (1; k + b) належать прямій y = kx + b (рис. 12.1). Легко переконатися (зробіть це самостійно), що середини діагоналей AC і OB чотирикутника OABC збігаються. Отже, чотирикутник OABC — паралелограм. Звідси AB OC. Тепер ми можемо зробити такий висновок: якщо k1 = k2 і b1 ≠ b2, то прямі y = k1x + b1 і y = k2x + b2 паралельні (1). Нехай пряма y = kx перетинає одиничне півколо в точці M (x0; y0) (рис. 12.2). Кут AOM називають кутом між даною прямою та додатним напрямом осі абсцис. y

kx y= B A C O

1 Рис. 12.1

kx y= x

M (x0; y0) –1 B

α O

1 A x

Рис. 12.2

Якщо пряма y = kx збігається з віссю абсцис, то кут між цією прямою та додатним напрямом осі абсцис вважають рівним 0°. Якщо пряма y = kx утворює з додатним напрямом осі абсцис кут a, то вважають, що й пряма y = kx + b, яка паралельна прямій y = kx, також утворює кут a з додатним напрямом осі абсцис (рис. 12.3).

115

12. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом

y= kx

Рис. 12.3

Розглянемо пряму MO, рівняння якої має вигляд y = kx (рис. 12.2). Якщо ∠MOA = a, то tg α =

sin α cos α

точка M (x0; y0) належить прямій y = kx, то

y0 x0 y0 x0

. Оскільки = k. Звідси

k = tg a. Таким чином, для прямої y = kx + b отримуємо, що k = tg a, де a — кут, який утворює ця пряма з додатним напрямом осі абсцис. Тому коефіцієнт k називають кутовим коефіцієнтом цієї прямої, а саме рівняння y = kx + b називають рівнянням прямої з кутовим коефіцієнтом. Коли невертикальні прямі паралельні, то вони утворюють рівні кути з додатним напрямом осі абсцис. Тоді тангенси цих кутів рівні, отже, рівні і їхні кутові коефіцієнти. Таким чином, якщо прямі y = k1x + b1 і y = k2x + b2 паралельні, то k1 = k2 (2). Висновки (1) і (2) об’єднаємо в одну теорему. Т е о р е м а 12.1. Прямі y = k1x + b1 і y = k2x + b2 є пара лельними тоді й тільки тоді, коли k1 = k2 і b1 ≠ b2. У ряді випадків виникає потреба скласти рівняння прямої, знаючи координати однієї її точки та кутовий коефіцієнт прямої. Нехай пряма y = kx + b проходить через точку M (x0; y0). Тоді y0 = kx0 + b. Звідси b = y0 – kx0. Тепер рівняння прямої

116

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

з кутовим коефіцієнтом можна записати так: y = kx + y0 – kx0. Звідси y = k (x – x0) + y0 Отримане рівняння називають рівнянням прямої із заданим кутовим коефіцієнтом, яка проходить через дану точку M (x0; y0). Пряму можна задати будь-якими двома її точками. Тому, знаючи координати двох точок прямої, можна вивести її рівняння. У попередньому пункті ви розв’язували таку задачу для деяких окремих випадків (див. задачі 11.6, 11.7). Розв’яжемо цю задачу в загальному вигляді. Розглянемо дві точки A (x1; y1) і B (x2; y2). Якщо x1 = x2 і y1 ≠ y2, то пряма AB є вертикальною та її рівняння має вигляд x = x1. Якщо y1 = y2 і x1 ≠ x2, то пряма AB є горизонтальною та її рівняння має вигляд y = y1. Нехай x1 ≠ x2 і y1 ≠ y2. Запишемо рівняння прямої AB так: y = k (x – x1) + y1, де k — кутовий коефіцієнт прямої AB. Оскільки точка B (x2; y2) належить прямій AB, то можна записати: y2 = k (x2 – x1) + y1. Звідси k =

y2 − y1

x2 − x1

. Підставивши

знайдене значення k у рівняння y = k (x – x1) + y1, отримаємо: y=

y2 − y1

x2 − x1

æ(x − x1 ) + y1 . Звідси x − x1 x2 − x1

y − y1 y2 − y1

Отримане рівняння називають рівнянням прямої, яка проходить через дві задані точки A (x1; y1) і B (x2; y2). Т е о р е м а 12.2. Прямі y = k1x + b1 і y = k2x + b2 є перпен дикулярними тоді й тільки тоді, коли k1k2 = –1. Доведення • Нехай прямі y = k1x + b1 і y = k2x + b2 перпендикулярні. Доведемо, що k1k2 = –1. Нехай k1 = tg a1, k2 = tg a2 і прямі y = k1x + b1 і y = k2x + b2 перетинаються в точці C, а вісь абсцис ці прямі перетинають відповідно в точках A і B (рис. 12.4).

12. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом

C α2

α1 B

x+ k2

117

Рис. 12.4

У трикутнику ABC маємо: ∠A + ∠B = 90°. Тоді tg A tg B = 1. Звідси tg a1 tg (180° – a2) = 1; tg a1 tg a2 = –1; k1k2 = –1. Випадок, коли прямі y = k1x + b1 і y = k2x + b2 перетинаються в точці, яка належить осі абсцис, розгляньте самостійно. • Нехай k1k2 = –1. Доведемо, що прямі y = k1x + b1 і y = k2x + b2 перпендикулярні. Маємо: tg a1 tg a2 < 0. Тоді один із кутів a1 або a2 гострий, а другий тупий. Нехай, наприклад, a1 — гострий кут, a2 — тупий (рис. 12.4). Запишемо: tg a1 tg a2 = –1; tg a1 tg (180° – a2) = 1; tg α1 =

1 tg (180° − α 2 )

;

tg a1 = ctg (180° – a2); ctg (90° – a1) = ctg (180° – a2). Оскільки кути 90° – a1 і 180° – a2 гострі та їхні котангенси рівні, то рівні й самі кути. Отримуємо: 90° – a1 = 180° – a2; a1 + (180° – a2) = 90°. А це означає, що дані прямі перпендикулярні.  Доведемо, що відстань r від точки M (x0; y0) до прямої, заданої рівнянням ax + by + c = 0, можна обчислити за формулою ρ=

ax0 + by0 + c a 2 + b2

118

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

Нехай b ≠ 0. Тоді кутовий коефіцієнт даної прямої дорівa

нює − . b

Із точки M опустимо перпендикуляр MP на дану пряму (рис. 12.5). Тоді кутовий коефіцієнт прямої MP дорівнює M (x0; y0) + by

а її рівняння має вигляд y =

b a

(x − x0 ) + y0 .

Для того щоб знайти координати точки P, потрібно розв’язати систему рівнянь ax + by + c = 0,   b Рис. 12.5  y = a (x − x0 ) + y0 . Перепишемо цю систему в такому вигляді: a (x − x0 ) + b (y − y0 ) + ax0 + by0 + c = 0,   b y − y0 = a (x − x0 ). Звідси легко отримати, що a  x − x0 = − a2 + b2 (ax0 + by0 + c),  y − y = − b (ax + by + c). 0 0 0  a 2 + b2 + ax P

Маємо: MP2 = (x − x0 )2 + (y − y0 )2 =

(ax0 + by0 + c)2 a 2 + b2

Звідси MP =

ax0 + by0 + c a 2 + b2

Зазначимо, що ця формула залишається справедливою при b = 0, тобто у випадку, коли дана пряма є вертикальною. З а д а ч а 1. Складіть рівняння прямої, яка проходить через точку A (–4; 3) і паралельна прямій y = 0,5x – 4. Р о з в ’ я з а н н я. Із теореми 12.1 випливає, що кутовий коефіцієнт шуканої прямої дорівнює 0,5. Ця пряма проходить

12. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом

119

через точку A (–4; 3). Тому, скориставшись рівнянням прямої із заданим кутовим коефіцієнтом, яка проходить через дану точку, запишемо: y = 0,5 (x + 4) + 3. В і д п о в і д ь: y = 0,5x + 5.  З а д а ч а 2. Точки A (1; 1), B (4; 2), C (0; 7) — вершини трикутника ABC. Знайдіть рівняння прямої, яка містить висоту трикутника, проведену до сторони AB. Р о з в ’ я з а н н я. Скориставшись рівнянням прямої, яка проходить через дві задані точки, знайдемо рівняння прямої AB: x −1 4 −1

y −1

2−1 1 2

;

y= x+ . 3

Звідси отримуємо, що кутовий коефіцієнт шуканої прямої дорівнює –3. Скориставшись рівнянням прямої із заданим кутовим коефіцієнтом, яка проходить через дану точку C, запишемо: y = –3 (x – 0) + 7; y = –3x + 7. В і д п о в і д ь: y = –3x + 7.  З а д а ч а 3. Знайдіть рівняння дотичної до кола x2 + y2 = 5, якщо відомо, що дотична паралельна прямій y = 2x + 9. Р о з в ’ я з а н н я. Рівняння дотичної має вигляд y = 2x + b. I с п о с і б. Для того щоби пряма y = 2x + b була дотичною до кола x2 + y2 = 5, система рівнянь y = 2x + b,  2 2 x + y = 5 повинна мати єдиний розв’язок. y = 2x + b, Маємо:  2 2 x + (2x + b) = 5. Залишилося з’ясувати, при яких значеннях параметра b рівняння x2 + (2x + b)2 = 5 має єдиний розв’язок. Запишемо: 5x2 + 4bx + b2 – 5 = 0. Звідси D = 16b2 – 20b2 + 100. Отримуємо, що D = 0 при b = 5 або b = –5.

120

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

Шукані рівняння дотичних мають вигляд y = 2x + 5 і y = 2x – 5. ІІ с п о с і б. Пряма y = 2x + b є дотичною до кола x2 + y2 = 5, якщо відстань від центра кола до цієї прямої дорівнює радіусу кола, тобто відстань від точки O (0; 0) до прямої 2x – y + b = 0 дорівнює 5. Запишемо:

2æ0 − 0 + b 22 + ( −1)2

. Звідси b = 5 або b = –5.

В і д п о в і д ь: y = 2x + 5, y = 2x – 5. 

1. Поясніть, що називають кутом між прямою та додатним напрямом осі абсцис. 2. Чому вважають рівним кут між прямою, яка паралельна осі абсцис або збігається з нею, та додатним напрямом осі абсцис? 3. Що називають кутовим коефіцієнтом прямої? 4. Як пов’язані кутовий коефіцієнт прямої та кут між прямою та додатним напрямом осі абсцис? 5. Сформулюйте необхідну і достатню умову паралельності двох невертикальних прямих на координатній площині. 6. Який вигляд має рівняння прямої з даним кутовим коефіцієнтом, яка проходить через дану точку? 7. Який вигляд має рівняння прямої, яка проходить через дві задані точки? 8. Сформулюйте необхідну і достатню умову перпендикулярності двох невертикальних прямих на координатній площині. 9. За якою формулою можна обчислити відстань від точки M (x0; y0) до прямої, заданої рівнянням ax + by + c = 0?

ВПРАВИ 12.1.° Чому дорівнює кутовий коефіцієнт прямої: 1) y = 2x – 7; 3) y = x + 10; 5) y = 4; 2) y = –3x; 4) y = 5 – x; 6) 3x – 2y = 4? 3

12.2.° Які з прямих y = 6x – 5, y = 0,6x + 1, y = x + 4, y = = 2 – 6x і y = 600 + 0,6x паралельні?

121

12. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом

12.3.° Які з прямих y = 3x + 2, y = –3x – 4, y = 5 − x, y = x, 1

y = x + 1, y = –2,5x + 3 перпендикулярні? 3

12.4.° Яке число треба підставити замість зірочки, щоби були паралельними прямі: 1) y = 8x – 14 і y = *x + 2; 2) y = *x – 1 і y = 3 – 4x? 12.5.° Складіть рівняння прямої, що проходить через початок координат і паралельна прямій: 1) y = 14x – 11; 2) y = –1,15x + 2. 12.6.° Складіть рівняння прямої, що проходить через початок координат і паралельна прямій: 1) y = 0,1x – 3; 2) y = 2 − 3 x + 1. 12.7.° Складіть рівняння прямої, яка проходить через точку A (–3; 7) і кутовий коефіцієнт якої дорівнює: 1) 4; 2) –3; 3) 0. 12.8.° Складіть рівняння прямої, яка проходить через точку B (2; –5) і кутовий коефіцієнт якої дорівнює –0,5. 12.9.° Складіть рівняння прямої, яка проходить через точку M (–1; 9) і паралельна прямій: 1) y = –7x + 3; 2) 3x – 4y = –8. 12.10.° Складіть рівняння прямої, яка проходить через точку  1  K  − ; 10 і паралельна прямій:  3  1) y = 9x – 16; 2) 6x + 2y = 7. 12.11.° Складіть рівняння прямої, яка проходить через точку M (2; –1) і перпендикулярна до прямої: 1) y = –0,2x – 3; 2) 3x – 6y = 2. 12.12.° Складіть рівняння прямої, яка проходить через точку A (–3; –1) і перпендикулярна до прямої:

(

1) y = −x + ; 2

)

2) 2x + y = –3.

12.13.° Складіть рівняння прямої, яка проходить через точку A (2; 6) та утворює з додатним напрямом осі абсцис кут: 1) 60°; 2) 120°.

122

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

12.14.° Складіть рівняння прямої, яка проходить через точку B (3; –2) та утворює з додатним напрямом осі абсцис кут: 1) 45°; 2) 135°. 12.15.° Складіть рівняння прямої, зображеної на рисунку 12.6. y

3 30° 0

30° 0

2 3

б Рис. 12.6

12.16.° Складіть рівняння прямих, зображених на рисунку 12.7. 12.17.° Визначте, чи паралельні прямі: 1) 2x – 5y = 9 і 5y – 2x = 1; 2) 8x + 12y = 15 і 4x + 6y = 9; 3) 7x – 2y = 12 і 7x – 3y = 12; 4) 3x + 2y = 3 і 6x + 4y = 6.

y 1 60° 60° 0

12.18.° Доведіть, що прямі 7x – 6y = 3 і 6y – 7x = 6 паралельні. 12.19.° Знайдіть координати точок перетину прямої AB з осями координат, Рис. 12.7 якщо: 1) A (1; 1), B (2; 3); 2) A (3; –1), B (–2; 2). 12.20.° Знайдіть відстань від точки M (–1; 2) до прямої: 1) 3x – 4y = 2; 2) –5x + 12y = 1. 12.21.° Знайдіть відстань від точки перетину прямих AB і CD до прямої 6x – 8y = –1, якщо A (1; –1), B (2; 1), C (3; 1), D (–4; 2).

12. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом

123

12.22.° Складіть рівняння прямої, яка проходить через центри двох даних кіл: 1) x2 + y2 – 4x + 2y + 4 = 0 і x2 + y2 – 10x – 6y = 2; 2) x2 + y2 + 2x + 2y = 2 і x2 + y2 – 6x – 4y = 3. 12.23.• Складіть рівняння прямої, яка паралельна прямій y = 4x + 2 і перетинає пряму y = –8x + 9 у точці, що належить осі ординат. 12.24.• Складіть рівняння прямої, яка паралельна прямій y = 3x + 4 і перетинає пряму y = –4x + 16 у точці, що належить осі абсцис. 12.25.• Складіть рівняння прямої, яка перпендикулярна до прямої y = 2x + 3 і перетинає пряму –x + 3y = –6 у точці, що належить осі абсцис. 12.26.• Складіть рівняння прямої, яка перпендикулярна до прямої 2x + y = 1 і перетинає пряму x – 4y = –1 у точці, що належить осі ординат. 12.27.• Дано точки A (–1; 5) і B (8; 2). Знайдіть рівняння прямої, яка перпендикулярна до прямої AB і перетинає відрізок AB у точці M такій, що AM : MB = 2 : 1. 12.28.• Запишіть рівняння прямих, які містять висоти трикутника ABC, якщо A (1; 3), B (5; –7), C (–1; 9). 12.29.• Точки A (1; 2), B (2; 5) і C (7; 0) є вершинами трикутника ABC. Знайдіть рівняння прямої, яка проходить через вершину B і перпендикулярна до бісектриси трикутника, проведеної з вершини A. 12.30.• Дано трикутник ABC, де A (1; –2), B (3; 4) і C (–1; 2). Знайдіть рівняння прямої, яка проходить через вершину B і перпендикулярна до медіани трикутника, проведеної з вершини A. 12.31.• Знайдіть площу трикутника ABC, якщо A (1; –2), B (1; 1) і C (–3; –5). 12.32.• Знайдіть рівняння кола із центром у точці M (–2; 1), яке дотикається до прямої 8x – 15y = –2. 12.33.• Знайдіть ГМТ, рівновіддалених від двох даних паралельних прямих 5x – 12y = 1 і –5x + 12y = –3.

124

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

12.34.• Знайдіть рівняння дотичної до кола x2 + (y – 2)2 = 25, якщо ця дотична проходить через точку M (3; –2). 12.35.•• Запишіть рівняння кола, яке проходить через точки A (5; –3) і B (–3; 5) і центр якого належить прямій 2x + + 3y = 5. 12.36.•• Знайдіть ГМТ, рівновіддалених від прямих 3x – 4y = –7 і 4x – 3y = 8. 12.37.•• Знайдіть відстань між прямими: 1) 3x + 4y = 8 і 3x + 4y = –12; 2) 4x + 3y = 5 і 8x + 6y = 3. 12.38.•• Запишіть рівняння кіл радіуса 1, які дотикаються до прямих 3x – 4y = 1 і 4x – 3y = –1. 12.39.•• Знайдіть рівняння дотичних до кола x2 + y2 – 2y = 9, які проходять через точку M (7; 2). 12.40.•• Знайдіть рівняння спільних дотичних до кіл x2 + y2 = = 6x і x2 + y2 = 6y. 12.41.•• Точка A лежить на прямій 3x – 4y = –34, а точка B — на колі x2 + y2 – 8x + 2y = 8. Знайдіть найменшу можливу відстань між точками A і B.

13. Метод координат Ми часто говоримо: пряма y = 2x – 1, парабола y = x2, коло x + y2 = 1, тим самим ототожнюючи фігуру з її рівнянням. Такий підхід дає змогу зводити задачу про пошук властивостей фігури до задачі про дослідження її рівняння. У цьому й полягає сутність методу координат. Проілюструємо сказане на такому прикладі. Із наочних міркувань очевидно, що пряма й коло мають не більше двох спільних точок. Проте таке твердження не є аксіомою, тому його потрібно доводити. Ця задача зводиться до дослідження кількості розв’язків системи рівнянь ax + by = c,  2 2 2 (x − m) + (y − n) = R , де параметри a і b одночасно не дорівнюють нулю та R > 0. 2

125

13. Метод координат

Розв’язуючи цю систему методом підстановки, ми отримаємо квадратне рівняння, яке може мати два розв’язки, один розв’язок або взагалі не мати розв’язків. Отже, для даної системи існує три можливих випадки: 1) система має два розв’язки — пряма й коло перетинаються у двох точках; 2) система має один розв’язок — пряма дотикається до кола; 3) система не має розв’язків — пряма й коло не мають спільних точок. З кожним із цих випадків ви зустрічалися, розв’язуючи задачі 11.14–11.16 відповідно. На користь методу координат свідчить така задача: чи можна вписати в еліпс правильний шестикутник? Припустимо, що в еліпс

x2 a2

y2 b2

= 1 (a ≠ b) вдалося вписа-

ти правильний шестикутник. Опишемо навколо шестикутника коло. Тоді еліпс і коло мають не менше ніж шість спільних точок. Це означає, що коли x2 + y2 = R2 — рівняння описаного кола, то система  x 2 y2  2 + 2 = 1, b a x 2 + y2 = R 2  має не менше шести розв’язків. Нескладно показати, що ця система має не більше чотирьох розв’язків. Тому відповідь на поставлене питання заперечна. Метод координат є особливо ефективним у тих випадках, коли потрібно знайти фігуру, усім точкам якої притаманна задана властивість, тобто знайти ГМТ. Позначимо на площині дві точки A і B. Ви знаєте, якою фігурою є геометричне місце точок M таких, що

MB MA

= k, де

k ≠ 1. Це коло (коло Аполлонія). З досить непростим способом пошуку цього ГМТ ви ознайомились у підручнику «Геометрія, 8 клас». Метод координат дає змогу розв’язати цю задачу набагато простіше.

126

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

Площину, на якій позначено точки A і B, «перетворимо» на координатну. Зробимо це так: за початок координат виберемо точку A, за одиничний y відрізок — відрізок АВ, вісь абсцис проведемо так, щоб точка B мала координати (1; 0) M (x; y) (рис. 13.1). B A Точка M (x; y) координатної 0 1 x площини належить шуканій фігурі F тоді й тільки тоді, коли kMA = MB, або k 2MA 2 = MB 2. Звідси: k2 (x2 + y2) = (x – 1)2 + y2; Рис. 13.1 2 (k – 1) x2 + 2x + (k2 – 1) y2 = 1. Оскільки k ≠ 1, то можна записати: x2 + x2 +

2 2

k −1

2 k2 − 1 1 2

x + y2 =

(k − 1) 2

+ y2 =

1 k2 − 1 1 2

k −1

; +

1 2

(k − 1)2

;

1  k  2 . (*)  x + 2  + y = 2 k −1 (k − 1)2 Таким чином, рівнянням фігури F є рівняння (*), тобто  1  ; 0 і радіусом фігура F — це коло із центром у точці O   1 − k2  k 2

k −1

Зазначимо, що застосування методу координат передбачає виконання певної технічної роботи, пов’язаної з перетвореннями виразів, розв’язуванням рівнянь або систем рівнянь. Вдалий вибір системи координат може значно полегшити викладки. Перетворюючи площину на координатну, ми деяким точкам приписуємо координати, які в рівняннях, що складаються, відіграють роль параметрів. Природно, потрібно прагнути до такого вибору системи координат, щоби параметрів було якомога менше.

127

13. Метод координат

Наприклад, може здаватися, що для задання чотирьох вершин прямокутника необхідно 8 параметрів. Проте якщо ввести систему координат так, як показано на рисунку 13.2, то досить двох параметрів. y

y (a; b)

(–a; b)

(a; b) 0

x (a; –b )

(–a; –b )

б Рис. 13.2

З а д а ч а (ф о р м у л а Л е й б н і ц а). Нехай медіани трикутника ABC перетинаються в точці M. Доведіть, що для будь-якої точки X виконується рівність XA2 + XB2 + XC2 = MA2 + MB2 + MC2 + 3XM2. (*) Р о з в ’ я з а н н я. Щоб задати координати вершин трикутника, здавалося б, потрібно 6 параметрів. Проте якщо вибрати систему координат так, як показано на рисунку 13.3, то можна обмежитися трьома параметрами. y Оскільки BM : MO = 2 : 1, то X(x; y)  b c B (b; c) точка M має координати  ;  .  3 3 Нехай X (x; y) — довільна точка. Тоді M A C a a x XA2 = (x + a)2 + y2; O 2 2 2 XB = (x – b) + (y – c) ; Рис. 13.3 XC2 = (x – a)2 + y2; 2

c b  MA =  + a + ; 3  9 2

4b 4c b  c  MB =  − b +  − c = + ; 3  3  9 9 2

128

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ 2

c b  MC =  − a + ; 3  9 2

b c   XM =  x −  +  y −  .    3 3 Тепер легко переконатися (зробіть це самостійно), що формула (*) є правильною.  2

Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646–1716) Німецький математик, фізик і філософ, перший президент Берлінської академії наук. Увів багато математичних термінів і понять (функція, алгоритм, координата тощо), заклав основи сучасної математичної логіки. Одночасно з І. Ньютоном, але незалежно від нього створив теорії диференційного та інтегрального числень.

Опишіть, у чому полягає сутність методу координат.

ВПРАВИ 13.1.• Знайдіть ГМТ, різниця квадратів відстаней від яких до двох даних точок A і B є величиною сталою. 13.2.• Знайдіть ГМТ, сума квадратів відстаней від яких до двох даних точок A і B є величиною сталою. 13.3.• Знайдіть ГМТ, сума квадратів відстаней від яких до вершин A і B трикутника ABC дорівнює квадрату відстані до третьої його вершини — точки C.

13. Метод координат

129

13.4.• Знайдіть ГМТ, сума квадратів відстаней від яких до вершин трикутника ABC є величиною сталою. 13.5.• Дано дві точки A і B. Знайдіть геометричне місце точок M таких, що AM2 + 2BM2 = 6AB2. 13.6.• Дано дві точки A і B. Знайдіть геометричне місце точок M таких, що 2AM2 – BM2 = 2AB2. 13.7.• Дано дві точки A і B. Знайдіть геометричне місце точок C таких, що медіана AD трикутника ABC має сталу довжину d. 13.8.• Дано дві точки A і B. Знайдіть геометричне місце точок C таких, що медіана AD трикутника ABC дорівнює його стороні BC. 13.9.• Дано дві точки A і B. Знайдіть геометричне місце точок C таких, що висота CD трикутника ABC дорівнює його медіані AM. 13.10.• Дано прямокутний трикутник ABC (∠C = 90°). Знайдіть геометричне місце точок M таких, що MA2 + MB2 = 2MC2. 13.11.•• На відрізку AB довільним чином вибирають точку C. В одній півплощині від прямої AB на відрізках AC і CB як на сторонах будують квадрати. Знайдіть геометричне місце середин відрізків, які сполучають центри квадратів. 13.12.•• На відрізку AB довільним чином вибирають точку C. В одній півплощині від прямої AB на відрізках AC і CB як на сторонах будують рівносторонні трикутники AMC і CNB. Доведіть, що середина відрізка MB, середина відрізка NA і точка C є вершинами рівностороннього трикутника. 13.13.•• Радіус кола, описаного навколо трикутника ABC, дорівнює 2 3. На стороні AB позначили точку D так, що AD = 2DB і CD = 2 2. Знайдіть площу трикутника ABC, якщо ∠ACB = 60°. 13.14.•• Хорда AB стягує дугу, градусна міра якої дорівнює 120°. Точка C лежить на цій дузі, а точка D — на хорді AB. Відомо, що AD = 2, BD = 1, CD = 2. Знайдіть площу трикутника ABC.

130

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

13.15.•• На діагоналях AC і BD паралелограма ABCD позначили відповідно точки P і Q так, що AP : PC = 2 : 3 і BQ : QD = 1 : 4. Знайдіть відрізок PQ, якщо AB = 5, AD = 3, ∠ADB = 90°. M 13.16.•• Через довільну точку M меншого B C з двох концентричних кіл, радіуси яких дорівнюють R і r, R > r, проA ведено хорду BC більшого кола та хорду MA меншого кола (рис. 13.4). Відомо, що BC ^ MA. Знайдіть суму Рис. 13.4 MA2 + MB2 + MC2. •• 13.17. Знайдіть найбільше і найменше значення виразу (a – c)2 + (b – d)2, якщо a2 + b2 = 1, c2 + d2 = 4. 13.18.•• У ромб ABCD з гострим кутом 45° вписано коло. Доведіть, що для будь-якої точки X кола виконується рівність XA 2 + XB2 + XC2 + XD2 =

5 2

AB2 .

13.19.•• У ромб ABCD з гострим кутом 60° вписано коло. Доведіть, що для будь-якої точки X кола виконується рівність XA 2 + XB2 + XC2 + XD2 =

11 4

AB2 .

13.20.•• У квадрат ABCD вписано коло одиничного радіуса. Доведіть, що для будь-якої точки X кола виконується рівність XA 2 æXC2 + XB2 æXD2 = 10. 13.21.•• У правильному шестикутнику ABCDEF сторони AB і CD продовжили до їх перетину в точці K. Доведіть, що для будь-якої точки X кола, описаного навколо шестикутника, виконується рівність XK2 = XB2 + XC2. 13.22.•• На діаметрі кола радіуса R із центром O позначили точку M. Доведіть, що сума квадратів відстаней від точки M до кінців хорди, паралельної цьому діаметру, не залежить від вибору хорди. 13.23.•• На діаметрі кола радіуса R позначили дві точки, рівновіддалені від центра. Через одну з них провели хорду, кінці якої сполучили з другою точкою. Доведіть, що сума квадратів сторін утвореного трикутника не залежить від вибору хорди.

Як будували міст між геометрією та алгеброю

131

13.24.•• У колі із центром O проведено два перпендикулярних діаметри AB і CD. На радіусі OB позначили точку K так, 1

що OK = OB, а на радіусі OD — точку M так, що 3

OM = OD. Доведіть, що точка перетину прямих CK і AM 2

належить даному колу. 13.25.•• Діагоналі опуклого чотирикутника ABCD перпендикулярні. Через середини сторін AB і AD проведено прямі, перпендикулярні відповідно до сторін DC і BC. Доведіть, що точка перетину проведених прямих належить прямій AC. ЯК БУДУВАЛИ МІСТ МІЖ ГЕОМЕТРІЄЮ ТА АЛГЕБРОЮ Ідея координат зародилася дуже давно. Адже ще в давнину люди вивчали Землю, спостерігали зорі, а за результатами своїх досліджень складали карти, схеми. У ІІ ст. до н. е. давньогрецький учений Гіппарх уперше використав ідею координат для визначення місця розташування об’єктів на поверхні Землі. Лише в ХІV ст. французький учений Нікола Орем (близько 1323–1382) уперше застосував у математиці ідею Гіппарха: він розбив площину на клітинки (як розбито аркуш вашого зошита) і почав задавати положення точок широтою й довготою. Однак величезні можливості застосування цієї ідеї були розкриті лише в ХVІІ ст. у роботах видатних французьких математиків П’єра Ферма та Рене Декарта. У своїх працях ці вчені показали, як завдяки системі координат можна переходити від точок до чисел, від ліній до рівнянь, від геометрії до алгебри. Попри те що П. Ферма опублікував свою роботу на рік раніше за Р. Декарта, систему координат, якою ми сьогодні користуємося, називають декартовою. Р. Декарт у своїй роботі «Міркування про метод» запропонував нову зручну буквену

132

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

П’єр Ферма (1601–1665)

Рене Декарт (1596–1650)

символіку, якою з незначними змінами ми користуємося й сьогодні. Слідом за Декартом ми позначаємо змінні останніми буквами латинського алфавіту x, y, z, а коефіцієнти — першими: a, b, c, ... . Звичні нам позначення степенів x2, y3, z5 і т. д. також увів Р. Декарт. РАДИКАЛЬНА ВІСЬ ДВОХ КІЛ Розглянемо коло радіуса R із центром у точці O. Нехай M — довільна точка. Позначимо MO = d. Величину, яка дорівнює d2 – R2, називають степенем точки M відносно даного кола. Якщо точка M лежить усередині кола (рис. 13.5, а), то її степінь є від’ємним; якщо точка M належить колу (рис. 13.5, б), то її степінь дорівнює нулю; якщо точка M лежить поза колом (рис. 13.5, в), то її степінь є додатним.

d O

M R

d O

б Рис. 13.5

d R

133

Радикальна вісь двох кіл

Через точку M, яка лежить поза колом, проведемо дотичну MA (рис. 13.6). Оскільки OA ^ MA, то MA2 = MO2 – OA2 = = d2 – R2, тобто величина MA2 дорівнює степеню точки M відносно даного кола. Розглянемо два кола із центрами O1 і O2 та радіусами R1 і R2 відповідно. Знайдемо ГМТ, які A мають однаковий степінь відносно даних кіл. Точка X належить шуканому ГМТ M O тоді й тільки тоді, коли XO12 − R12 = = XO22 − R22 . Звідси XO12 − XO22 = R12 − R22 . Оскільки різниця R12 − R22 для Рис. 13.6 даних кіл є величиною сталою, то з ключової задачі 13.1 випливає, що шуканим ГМТ є пряма, перпендикулярна до прямої O1O2. Цю пряму називають радикальною віссю даних кіл. Нехай кола із центрами O1 і O2 перетинаються в точках A і B A (рис. 13.7). Точки A і B відносно даних кіл мають степінь, який доO1 O2 рівнює 0. Отже, вони належать раB дикальній осі цих кіл. Це означає, що пряма AB — радикальна вісь. Якщо кола дотикаються в точРис. 13.7 ці A (рис. 13.8), то їхня радикальна вісь проходить через точку A і перпендикулярна до прямої O1O2 (подумайте чому).

O2 O1

Рис. 13.8

134

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

Якщо через точку X, яка належить радикальній осі двох кіл, проведено до цих кіл дотичні XA і XB (A і B — точки дотику), то отримаємо, що XA = XB (рис. 13.9). Ця властивість підказує, як побудувати радикальну вісь двох кіл, зображених на рисунку 13.9. X B

R2 O2

C Рис. 13.9

Рис. 13.10

Проведемо дві спільні зовнішні дотичні AB і CD (A, B, C і D — точки дотику). Нехай точки M і N — середини відповідно відрізків AB і CD (рис. 13.10). Тоді ці точки мають однаковий степінь відносно даних кіл. Отже, пряма MN — радикальна вісь. Зрозуміло, що побудову радикальної осі цих кіл можна здійснити, провівши їхні спільні внутрішні дотичні EF і PQ (E, F, P і Q — точки дотику). Зі сказаного випливає, що середини відрізків AB, CD, EF і PQ лежать на одній прямій, перпендикулярній до прямої O1O2 (рис. 13.11). Доведіть самостійно, що кола, центри яких збігаються, не мають радикальної осі.

A O1 C

P F

O2 Q

M l3

l2 O3

Рис. 13.11

Рис. 13.12

Радикальна вісь двох кіл

135

Т е о р е м а. Якщо центри трьох кіл не лежать на одній прямій і для кожної пари кіл проведено радикальну вісь, то всі три радикальні осі перетинаються в одній точці. Д оведення. Позначимо центри кіл O1, O2, O3. Нехай прямі l1 і l2 — радикальні осі кіл із центрами O1, O2 і O2, O3 відповідно. Оскільки точки O1, O2 і O3 не лежать на одній прямій, то l1 ∩ l2 ≠ ∅. Нехай l1 ∩ l2 = M (рис. 13.12). Тоді точка M має однаковий степінь відносно кіл із центрами O1 і O3, а отже, належить радикальній осі l3 цих кіл. Таким чином, прямі l1, l2 і l3 перетинаються в одній точці. Її називають радикальним центром трьох кіл.  O2 O1 Покажемо, як за допомогою цієї теореми побудувати радикальну вісь кіл, розміщених так, як показано на рисунку 13.13. Проведемо третє коло, центр якого не лежить на прямій O1O2 та яке перетинає Рис. 13.13 кожне з даних кіл у двох точках. Точки перетину позначено на рисунку 13.14 буквами A, B, C і D. Тоді точка M перетину прямих AB і CD належить радикальній осі кіл із центрами O1 і O2. Залишилося провести через точку M пряму, перпендикулярну до прямої O1O2. Вона й буде шуканою радикальною віссю.

M O2

O1 B A

Рис. 13.14

136

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

ВПРАВИ 1. Три кола попарно дотикаються зовнішнім чином (рис. 13.15), A, B і C — точки дотику. Спільні дотичні A до кіл, проведені через точки A і B, M перетинаються в точці M. Доведіть, C що MA = MB = MC. B 2. Дано коло й дві точки, які лежать поза цим колом. Побудуйте коло, яке дотикається до даного кола та проходить через задані точки. Рис. 13.15 Вказівка. Радикальною віссю даного та шуканого кіл є їхня спільна дотична. Ця дотична проходить через радикальний центр трьох кіл: даного кола та будь-яких двох кіл, які проходять через дві дані точки. 3. На сторонах BC і AC трикутника ABC позначили відповідно точки A1 і B1. На відрізках AA1 і BB1 як на діаметрах побудували кола, які перетинаються в точках M і N. Доведіть, що пряма MN містить ортоцентр трикутника ABC. Вказівка. Доведіть, що ортоцентр трикутника ABC є радикальним центром двох указаних кіл і кола, побудованого на стороні AB як на діаметрі. 4. Точки A, B, C і D у вказаному порядку лежать на одній прямій. Кола з діаметрами AC і BD перетинаються в точках X і Y. Нехай P — точка на прямій XY. Пряма CP перетинає коло з діаметром AC у точках C і M, а пряма BP перетинає коло з діаметром BD у точках B і N. Доведіть, що прямі AM, ND, XY перетинаються в одній точці. Вказівка. Доведіть, що точки A, M, N і D лежать на одному колі. Радикальний центр цього кола та кіл з діаметрами AC і BD і є точкою перетину прямих AM, ND і XY.

Головне в параграфі 4

137

ГОЛОВНЕ В ПАРАГРАФІ 4

Відстань між двома точками Відстань між точками A (x1; y1) і B (x2; y2) можна знайти за формулою AB = (x2 − x1 )2 + (y2 − y1 )2 . Координати точки, яка ділить відрізок у заданому відношенні Якщо точка M (x0; y0) ділить відрізок AB у відношенні AM MB

= λ, то координати цієї точки можна обчислити за

формулами x0 = y0 =

x1 + λx2 1+ λ y1 + λy2 1+ λ

, ,

де (x1; y1) і (x2; y2) — координати відповідно точок A і B. Рівняння фігури Рівнянням фігури F, заданої на площині xy, називають рівняння з двома змінними x і y, яке має такі властивості: 1) я кщо точка належить фігурі F, то її координати є розв’язком даного рівняння; 2) будь-який розв’язок (x; y) даного рівняння є координатами точки, яка належить фігурі F. Рівняння кола Рівняння кола радіуса R із центром у точці A (a; b) має вигляд (x – a)2 + (y – b)2 = R2. Будь-яке рівняння виду (x – a)2 + (y – b)2 = R2, де a, b і R — деякі числа, причому R > 0, є рівнянням кола радіуса R із центром у точці з координатами (a; b).

138

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ

Еліпс Еліпсом називають геометричне місце точок, для яких сума відстаней до двох заданих точок F1 і F2 є сталою величиною, більшою за F1F2. Точки F1 і F2 називають фокусами еліпса. Гіпербола Гіперболою називають геометричне місце точок, для яких модуль різниці відстаней до двох заданих точок F1 і F2 є сталою величиною, меншою від F1F2. Точки F1 і F2 називають фокусами гіперболи. Загальне рівняння прямої Загальне рівняння прямої має вигляд ax + by = c, де a, b і c — деякі числа, причому a і b не дорівнюють нулю одночасно. Будь-яке рівняння виду ax + by = c, де a, b і c — деякі числа, причому a і b не дорівнюють нулю одночасно, є рівнянням прямої. Рівняння

Значення a, b, c b ≠ 0, a і c — будь-які

b = 0, a ≠ 0, ax + by = c c — будь-яке

Графік Невертикальна пряма Вертикальна пряма

a=b=c=0

Уся координатна площина

a = b = 0, c ≠ 0

Порожня множина

Кутовий коефіцієнт прямої Коефіцієнт k у рівнянні прямої y = kx + b називають кутовим коефіцієнтом прямої, і він дорівнює тангенсу кута, який утворює ця пряма з додатним напрямом осі абсцис.

139

Головне в параграфі 4

Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом Рівняння прямої із заданим кутовим коефіцієнтом k, яка проходить через дану точку M (x0; y0), має вигляд y = k (x – x0) + y0. Необхідна і достатня умова паралельності невертикальних прямих Прямі y = k1x + b1 і y = k2x + b2 є паралельними тоді й тільки тоді, коли k1 = k2 і b1 ≠ b2. Необхідна і достатня умова перпендикулярності невертикальних прямих Прямі y = k1x + b1 і y = k2x + b2 є перпендикулярними тоді й тільки тоді, коли k1k2 = –1. Рівняння прямої, яка проходить через дві задані точки Рівняння прямої, яка проходить через дві задані точки A (x1; y1) і B (x2; y2), має вигляд

x − x1 x2 − x1

y − y1 y2 − y1

Відстань від точки до прямої Відстань від точки M (x0; y0) до прямої, заданої рівнянням ax + by + c = 0, дорівнює

ax0 + by0 + c a 2 + b2

ВЕКТОРИ

§5

Вивчаючи матеріал цього параграфа, ви дізнаєтеся, що вектори використовують не тільки у фізиці, а й у геометрії. Ви навчитеся додавати й віднімати вектори, множити вектор на число, знаходити кут між двома векторами, застосовувати властивості векторів для розв’язування задач.

14. Поняття вектора Ви знаєте багато величин, які визначаються своїми числовими значеннями: маса, площа, довжина, об’єм, час, температура тощо. Такі величини називають скалярними величинами або скалярами. Із курсу фізики вам відомі величини, для задання яких недостатньо знати тільки їхні числові значення. Наприклад, якщо на пружину діє сила 5 Н, то не зрозуміло, чи буде пружина стискатися або розтягуватися (рис. 14.1). Потрібно ще знати, у якому напрямі діє сила.

Рис. 14.1

Величини, які визначаються не тільки числовим значенням, але й напрямом, називають векторними величинами або векторами1. Термін «вектор» уперше з’явився в 1845 р., його ввів у вжиток ірландський математик і астроном В. Гамільтон. 1

141

14. Поняття вектора

Сила, переміщення, швидкість, прискорення, вага — приклади векторних величин. Є вектори й у геометрії. Розглянемо відрізок AB. Якщо ми домовимося точку A вважати початком відрізка, а точку B — його кінцем, то такий відрізок буде характеризуватися не тільки довжиною, але й напрямом від точки A до точки B. Якщо вказано, яка точка є початком відрізка, а яка точка — його кінцем, то такий відрізок називають напрямленим відрізком або вектором. Вектор з початком у точці A та кінцем у точці B позна чають так: AB (читають: «вектор AB»). На рисунках вектор зображають відрізком зі стрілкою, яка вказує його кінець. На рисунку 14.2 зображено вектори AB, CD і MN. C D A

B M Рис. 14.2

a M

N Рис. 14.3

Рис. 14.4

Для позначення векторів також використовують малі букви латинського алфавіту зверху. На рисунку 14.3 зі стрілкою зображено вектори a , b і c . Вектор, у якого початок і кінець — одна й та сама точка, називають нульовим вектором або нуль-вектором і позначають 0 . Якщо початок і кінець нульового вектора — це точка A, то його можна позначити й так: AA. Модулем вектора AB називають довжину відрізка AB. Модуль вектора AB позначають так: AB , а модуль векто ра a — так: a . Модуль нульового вектора вважають рівним нулю: 0 = 0. О з н а ч е н н я. Ненульові вектори називають к о л і н е а рн и м и, якщо вони лежать на паралельних прямих або на одній прямій.

142

§ 5. ВЕКТОРИ

Нульовий вектор вважають колінеарним будь-якому вектору. На рисунку 14.4 зображено колінеарні вектори a , b і MN. Той факт, що вектори a і b колінеарні, позначають так: a b. На рисунку 14.5 ненульові колінеарні вектори a і b однаково напрямлені. Такі вектори називають співнапрямленими й пишуть: a ↑↑ b . a

Рис. 14.5

Рис. 14.6

Рис. 14.7

Рис. 14.8

Якщо a b і b c , то a c . Аналогічну вектори, властивість мають і співнапрямлені тобто якщо a ↑↑ b і b ↑↑ c , то a ↑↑ c (рис. 14.6). На рисунку 14.7 ненульові колінеарні вектори a і b протилежно напрямлені. Цей факт позначають так: a ↑↓ b . Нульовий вектор не вважають співнапрямленим (протилежно напрямленим) з жодним іншим вектором. О з н а ч е н н я. Два ненульових вектори називають р і в н им и, якщо їхні модулі рівні й вони співнапрямлені. Будь-які два нульових вектори рівні. На рисунку 14.8 зображено рівні вектори a і b . Це по значають так: a = b . Рівність ненульових векторів a і b означає, що a ↑↑ b і a = b . Неважко довести, що коли a = b і b = c , то a = c . Переконайтеся в цьому самостійно.

143

14. Поняття вектора

Часто, говорячи про вектори, ми не конкретизуємо, яка точка є початком вектора. Так, на рисунку 14.9, а зображе но вектор a . На рисунку 14.9, б зображено вектори, рівні вектору a . Кожний із них також прийнято називати векто ром a .

б Рис. 14.9

На рисунку 14.10, а зображено вектор a та точку A. Якщо побудовано вектор AB, рівний вектору a , то говорять, що вектор a відкладено від точки A (рис. 14.10, б). B

a a A

б Рис. 14.10

Покажемо, як від довільної точки M відкласти вектор, рівний даному вектору a . Якщо вектор a нульовий, то шуканим вектором буде вектор MM. Тепер розглянемо випадок, коли a ≠ 0 . Нехай точка M лежить на прямій, яка містить вектор a (рис. 14.11, а). На цій прямій існують дві точки E і F такі, що ME = MF = a .

144

§ 5. ВЕКТОРИ

На вказаному рисунку вектор MF буде співнапрямлений вектору a . Його й потрібно вибрати.

б Рис. 14.11

Якщо точка M не належить прямій, яка містить вектор a , то через точку M проведемо пряму, їй паралельну (рис. 14.11, б). Подальша побудова аналогічна вже розглянутій. Від заданої точки можна відкласти тільки один вектор, рівний даному. З а д а ч а. Дано чотирикутник ABCD. Відомо, що AB = DC і AC = BD . Визначте вид чотирикутника ABCD. Розв’язання. З умови AB = DC випливає, що AB DC і AB = DC. Отже, чотирикутник ABCD — паралелограм. Рівність AC = BD означає, що діагоналі чотирикутника ABCD рівні. А паралелограм з рівними діагоналями є прямокутником. 

1. 2. 3. 4.

5. 6. 7. 8. 9. 10.

Наведіть приклади скалярних величин. Які величини називають векторними? Що в геометрії називають векторами? Який відрізок називають напрямленим відрізком або вектором? Як позначають вектор з початком у точці A та кінцем у точці B? Який вектор називають нульовим? Що називають модулем вектора AB ? Чому дорівнює модуль нульового вектора? Які вектори називають колінеарними? Які вектори називають рівними?

145

14. Поняття вектора

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ 14.1.° Дано вектор a та точку A (рис. 14.12). Відкладіть від точки A вектор, рівний вектору a . A B a

Рис. 14.12

Рис. 14.13

14.2.° Дано вектор b і точку B (рис. 14.13). Відкладіть від точки B вектор, рівний вектору b . 14.3.° Накресліть трикутник ABC і позначте точку M — середину сторони BC. Від точки M відкладіть вектор, рівний вектору AM, а від точки B — вектор, рівний вектору AC. Доведіть, що кінці побудованих векторів збігаються. 14.4.° Накресліть трикутник ABC. Від точок B і C відкладіть вектори, відповідно рівні векторам AC і AB. Доведіть, що кінці побудованих векторів збігаються. 14.5.° Катер із точки А перемістився на північ на 40 км у точку В, а потім на захід на 60 км із точки В у точку C. Вибравши масштаб, накресліть вектори, які зображають переміщення з точки А в точку В, із точки В у точку С, із точки А в точку С. ВПРАВИ 14.6.° Укажіть вектори, початки й кінці яких знаходяться у вершинах квадрата ABCD та які дорівнюють вектору: 2) DA. 1) AB;

146

§ 5. ВЕКТОРИ

14.7.° У ромбі ABCD діагоналі перетинаються в точці O. Укажіть вектори, початки й кінці яких знаходяться в точках A, B, C, D і O та які дорівнюють вектору: 2) AO. 1) DC; 14.8.° Які з векторів, зображених на рисунку 14.14: 1) рівні; 3) протилежно напрямлені; 2) співнапрямлені; 4) колінеарні? g

b c

d f p

e Рис. 14.14

14.9.° Точки M і N — відповідно середини сторін AB і CD паралелограма ABCD. Укажіть вектори, початки й кінці яких знаходяться в точках A, B, C, D, M і N: 1) рівні вектору AM; 2) колінеарні вектору CD; 3) протилежно напрямлені з вектором NC; 4) співнапрямлені з вектором BC. 14.10.° Нехай O — точка перетину діагоналей паралелограма ABCD. Укажіть вектори, початки й кінці яких знаходяться в точках A, B, C, D і O: 1) рівні; 3) протилежно напрямлені. 2) співнапрямлені; 14.11.° Точки M, N і P — відповідно середини сторін AB, BC, CA трикутника ABC. Укажіть вектори, початки й кінці яких знаходяться в точках A, B, C, M, N і P: 1) рівні вектору MN;

147

14. Поняття вектора

2) колінеарні вектору AB; 3) протилежно напрямлені з вектором MP; 4) співнапрямлені з вектором CA. 14.12.° Чи є правильним твердження: 1) якщо m = n , то m = n ; 2) якщо m = n , то m n ; 3) якщо m = n , то m ↑↑ n ; 4) якщо m ≠ n , то m ≠ n ? 14.13.° Доведіть, що коли чотирикутник ABCD — паралелограм, то AB = DC. 14.14.° Визначте вид чотирикутника ABCD, якщо AB DC і BC DA. 14.15.° Визначте вид чотирикутника ABCD, якщо вектори BC і AD колінеарні та BC ≠ AD . 14.16.° Знайдіть модулі векторів a і b (рис. 14.15), якщо сторона клітинки дорівнює 0,5 см. 14.17.° У прямокутнику ABCD відомо, що AB = 6 см, BC = 8 см, O — точка перетину діагоналей. Знайдіть модулі векторів CA, BO і OC.

a b

14.18.° У прямокутнику ABCD діагоналі п ер етинаються в точці O. Відомо, що Рис. 14.15 AB = 5 см, AO = 6,5 см. Знайдіть мо дулі векторів BD і AD. 14.19.° Відомо, що AB = DC. Чи можна стверджувати, що точки A, B, C і D є вершинами паралелограма? 14.20.° Відомо, що AB = DC. Які ще рівні вектори задають точки A, B, C і D? 14.21.° Дано чотирикутник ABCD. Відомо, що AB = DC і AB = BC . Визначте вид чотирикутника ABCD.

148

§ 5. ВЕКТОРИ

14.22.° Дано чотирикутник ABCD. Відомо, що вектори AB і CD колінеарні та AC = BD . Визначте вид чотирикутника ABCD. 14.23.° Що можна сказати про вектор AB, якщо AB = BA ? 14.24.• У прямокутному трикутнику ABC точка M — середи на гіпотенузи AB і ∠B = 30°. Знайдіть модулі векторів AB і MC, якщо AC = 2 см. 14.25.• У прямокутному трикутнику ABC (∠C = 90°) медіана CM дорівнює 6 см. Знайдіть модулі векторів AB і AC, якщо ∠A = 30°. 14.26.• Відомо, що вектори b і c неколінеарні. Вектор a колінеарний кожному з векторів b і c . Доведіть, що век тор a є нульовим. 14.27.• Відомо, що вектори AB і AC колінеарні. Доведіть, що точки A, B і C лежать на одній прямій. Чи є правильним обернене твердження: якщо точки A, B і C лежать на одній прямій, то вектори AB і AC колінеарні? • 14.28. Для чотирьох точок A, B, C, D відомо, що AB = CD. Доведіть, що середини відрізків AD і BC збігаються. Доведіть обернене твердження: якщо середини відрізків AD і BC збігаються, то AB = CD. 14.29.• Відомо, що MO = ON. Доведіть, що точка O — середи на відрізка MN. Доведіть обернене твердження: якщо точка O — середина відрізка MN, то MO = ON.

15. Координати вектора

Розглянемо на координатній площині вектор a . Відкла OA (рис. 15.1). демо від початку координат рівний йому вектор Координатами вектора a називають координати точки A. Запис a (x; y) означає, що вектор a має координати (x; y). відповідно першою та другою коЧисла x і y називають ординатами вектора a .

149

15. Координати вектора

y A

y a

b 1

B x

2 c

Рис. 15.1

Рис. 15.2

З означення випливає, що рівні вектори мають рівні відповідні Наприклад, кожний із рівних век координати. торів a , b і c (рис. 15.2) має координати (2; 1). Справедливе й обернене твердження: якщо відповідні координати векторів рівні, то рівні й самі вектори. Справді, якщо відкласти такі вектори від початку координат, то їхні кінці збігатимуться. Очевидно, що нульовий вектор має координати (0; 0). Т е о р е м а 15.1. Якщо точки A (x1; y1) і B (x2; y2) відпо відно є початком і кінцем вектора a , то числа x2 – x1 і y2 – y1 дорівнюють відповідно першій і другій координа там вектора a . Д о в е д е н н я. Нехай вектор a , рівний вектору AB, має координати (a 1; a2). Доведемо, що a1 = x2 – x1, a2 = y2 – y1. Якщо a = 0 , то твердження теореми є очевидним. Нехай a ≠ 0 . Відкладемо від початку координат вектор OM, рівний вектору AB. Тоді координати точки M дорівнюють (a1; a2). Оскільки AB = OM, то, скориставшись результатом задачі 14.28, можемо зробити висновок, що середини відрізків OB і AM збігаються. Координати середин відрізків OB і AM  0 + x2 0 + y2   x1 + a1 y1 + a2  відповідно дорівнюють  ; ;  і   . Тоді  2 2   2 2  0 + x2 2

x1 + a1 2

0 + y2 2

y1 + a2 2

. Ці рівності виконуються й

150

§ 5. ВЕКТОРИ

тоді, коли точка O збігається з точкою B або точка A збігається з точкою M. Звідси a1 = x2 – x1, a2 = y2 – y1.  Із формули відстані між двома точками випливає, що коли вектор a має координати (a1; a2), то a = a12 + a22 З а д а ч а. Дано координати трьох вершин паралелограма ABCD: A (3; –2), B (–4; 1), C (–2; –3). Знайдіть координати вершини D. Розв’язання. чотирикутник ABCD — парале Оскільки лограм, то AB = DC. Отже, координати цих векторів рівні. Нехай координати точки D дорівнюють (x; y). Для зна ходження координат векторів AB і DC скористаємося теоремою 15.1. Маємо: AB (−4 − 3; 1 − (−2)) = AB (−7; 3); DC (−2 − x; − 3 − y). Звідси: −7 = −2 − x, x = 5,   3 = −3 − y; y = −6. В і д п о в і д ь: D (5; –6). 

1. Поясніть, що називають координатами даного вектора. 2. Що можна сказати про координати рівних векторів? 3. Що можна сказати про вектори, відповідні координати яких рівні? 4. Як знайти координати вектора, якщо відомо координати його початку та кінця? 5. Як знайти модуль вектора, якщо відомо його координати?

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ 15.1.° За допомогою циркуля та лінійки побудуйте точку, координати якої дорівнюють координатам даного векто ра a (рис. 15.3).

151

15. Координати вектора

15.2.° Відкладіть від початку координат вектори a (−3; 2), b (0; − 2) і c (4; 0). 15.3.° Відкладіть від точки M (–1; 2) вектори a (1; − 3), b (−2; 0) і c (0; − 1).

ВПРАВИ 15.4.° Знайдіть координати векторів, що зображені на рисунку 15.4. y

y a

b 1

O Рис. 15.3

1 c

Рис. 15.4

15.5.° Знайдіть координати вектора AB, якщо: 3) A (m; n), B (p, k). 1) A (2; 3), B (–1; 4); 2) A (0; 0), B (–2; –8); 15.6.° Дано точку A (1; 3) і вектор a (−2; 1). Знайдіть коор динати точки B такої, що BA = a . 15.7.° Дано точки A (3; –7), B (4; –5) і C (5; 8). Знайдіть координати точки D такої, що AB = CD. 15.8.° Від точки A (4; –3) відкладено вектор m (−1; 8). Знайдіть координати кінця вектора. 15.9.° Дано точки A (3; –4), B (–2; 7), C (–4; 16) і D (1; 5). Доведіть, що CB = DA. 15.10.° Доведіть, що чотирикутник ABCD з вершинами в точках A (1; –5), B (2; 3), C (–3; 1) і D (–4; –7) є паралелограмом.

152

§ 5. ВЕКТОРИ

15.11.° Серед векторів a (3; − 4), b (−4; 2), c 3; 11 , d (−2; − 4), e −1; − 2 6 і f (−4; 5) знайдіть такі, що мають рівні модулі. 15.12.° Дано чотири точки: A (1; –4), B (–2; 5), C (1 + a; –4 + b) і D (–2 + a; 5 + b). Доведіть, що AC = BD . 15.13.° Знайдіть усі значення x, при яких модуль вектора a (x; − 8) дорівнює 10. 15.14.° При яких значеннях y модуль вектора b (12; y) дорівнює 13? 15.15.° Відрізок BM — медіана трикутника ABC із вершинами A (3; –5), B (2; –3) і C (–1; 7). Знайдіть координати та модуль вектора BM. 15.16.° Точки A (–1; 3), B (5; 0), C (2; –3) є вершинами трикутника ABC, медіани якого перетинаються в точці M. Знайдіть координати векторів MA, MB і MC. 15.17.° Точка F ділить сторону BC прямокутника ABCD у відношенні 1 : 2, рахуючи від B (рис. 15.5). Знайдіть вершини координати векторів AF і FD.

(

y 0

–4

3 C

(

)

5 D

y A 6

)

F B Рис. 15.5

D 8 x

O Рис. 15.6

15.18.° Точка E — середина сторони AC прямокутника OACD (рис. 15.6). Знайдіть координати векторів DE і EO. 15.19.° Модуль вектора a дорівнює 10. Його перша координа та на 2 більша за другу. Знайдіть координати вектора a .

153

16. Додавання і віднімання векторів

15.20.° Модуль вектора c дорівнює 2, а його координати рівні. Знайдіть координати вектора c . 15.21.• Точки A (2; 5) і B (7; 5) — вершини прямокутника ABCD. Модуль вектора BD дорівнює 13. Знайдіть координати точок C і D. 15.22.• Точки A (1; 2) і D (1; –6) — вершини прямокутника ABCD. Модуль вектора AC дорівнює 17. Знайдіть координати вершин B і C.

16. Додавання і віднімання векторів Якщо тіло перемістилося з точки A в точку B, а потім із точки B у точку C, то сумарне переміщення з точки A в точку C природно подати у вигляді вектора AC, вважаючи цей вектор сумою векторів AB і BC, тобто AB + BC = AC (рис. 16.1). Цей приклад підказує, як ввести поняття суми векторів, тобто як додати два даних вектори a і b . b

B a

A C

C Рис. 16.1

Рис. 16.2

Відкладемо від довільної точки A вектор AB, рівний век тору a . Далі від точки B відкладемо вектор BC, рівний вектору b . Вектор AC називають сумою векторів a і b (рис. 16.2) і записують: a + b = AC. Описаний алгоритм додавання двох векторів називають правилом трикутника.

154

§ 5. ВЕКТОРИ

Ця назва пов’язана з тим, що коли вектори a і b не є колінеарними, то точки A, B і C є вершинами трикутника (рис. 16.2). За правилом трикутника можна додавати й колінеарні вектори. На рисунку 16.3 вектор AC дорівнює сумі колінеарних векторів a і b . A

a C

b B

б Рис. 16.3

Отже, для будь-яких трьох точок A, B і C виконується рівність AB + BC = AC, яка виражає правило трикутника для додавання векторів. Т е о р е м а 16.1. Якщо координати векторів a і b відповідно дорівнюють (a1; a2) і (b1; b2), то координати векто ра a + b дорівнюють (a1 + b1; a2 + b2). Д о в е д е н н я. Нехай точки A (x1; y1), B (x 2; y2) і C (x3; y3) такі, що a = AB і b = BC. Маємо: a + b = AC. Доведемо, що координати вектора AC дорівнюють 1; a2 + b2). (a 1 + b Знайдемо координати векторів a , b і AC : a (x2 − x1 ; y2 − y1 ), b (x3 − x2 ; y3 − y2 ), AC (x3 − x1 ; y3 − y1 ). Маємо: a + b = AC (x3 − x1 ; y3 − y1 ) = = AC (x3 − x2 + x2 − x1 ; y3 − y2 + y2 − y1 ). З урахуванням того, що x 2 – x 1 = a1, x3 – x2 = b1, y2 – y1 = a2, y3 – y2 = b2, отримуємо: a + b = AC (a1 + b1 ; a2 + b2 ).  З а у в а ж е н н я. Описуючи правило трикутника для знаходження суми векторів a і b , ми відклали вектор a від довільної точки. Якщо точку A замінити точкою A 1, то замість вектора AC, який дорівнює сумі векторів a і b , отримаємо

(

16. Додавання і віднімання векторів

155

деякий вектор A1C1 . Із теореми 16.1 випливає, що координати векторів AC і A1C1 дорівнюють (a1 + b1; a2 + b2), отже, AC = A1C1 . Це означає, що сума векторів a і b не залежить від того, від якої точки відкладено вектор a . Властивості додавання векторів аналогічні властивостям додавання чисел. Для будь-яких векторів a , b і c виконуються рівності: 1) a + 0 = a ; 2) a + b = b + a — переставна властивість; 3) ( a + b ) + c = a + ( b + c ) — сполучна властивість. Для доведення цих властивостей досить порівняти відповідні координати векторів, записаних у правій та лівій частинах рівностей. Зробіть це самостійно. З переставної та сполучної властивостей додавання векторів випливає, що при додаванні кількох векторів можна міняти місцями доданки та розставляти дужки в будь-який спосіб. Використовуючи правило трикутника, можна знаходити суму трьох і більше векторів. Наприклад, знайдемо суму векторів a , b , c і d , зображених на рисунку 16.4. Від довільної точки A1 відклаd b a демо вектор A1 A2 = a ; від точc ки A відкладемо вектор A2 A3 = b ; 2 A3 A5 A2 від точки A3 відкладемо вектор A3 A4 = c ; від точки A4 відкладемо A1 A4 вектор A4 A5 = d . Знайдемо суму Рис. 16.4 A1 A2 + A2 A3 + A3 A4 + A4 A5 . Маємо: A1 A2 + A2 A3 + A3 A4 + A4 A5 = A1 A2 + A2 A3 + A3 A4 + A4 A5 = A1 A3 + A3 A4 + A1 A2 + A2 A3 + A3 A4 + A4 A5 = A1 A3 + A3 A4 + A4 A5 = = A1 A3 + A3 A4 + A4 A5 = A1 A4 + A4 A5 = A1 A5 .

)

(

)

156

§ 5. ВЕКТОРИ

Узагалі, для точок A1, A2 , A3, ..., An виконуєть будь-яких ся рівність A1 A2 + A2 A3 + ... + An − 1 An = A1 An . У фізиці часто доводиться додавати вектори, відкладені від однієї точки. Так, якщо до тіла прикладено сили F1 і F2 (рис. 16.5), то рівнодійна цих сил дорівнює сумі F1 + F2 . Для знаходження суми двох неколінеарних векторів, відкладених від однієї точки, зручно користуватися правилом паралелограма для додавання векторів. b

F1 + F2

F2 Рис. 16.5

C b a +

D Рис. 16.6

A Рис. 16.7

Нехай треба знайти суму неколінеарних векторів AB і AD (рис. 16.6). Відкладемо вектор BC, рівний вектору AD. AB + AD = AB + BC = AC. Тоді за правилом трикутника Оскільки вектори BC і AD рівні, то чотирикутник ABCD — паралелограм з діагоналлю AC. Наведені міркування дозволяють сформулювати правило паралелограма для додавання неколінеарних векторів a і b . Відкладемо від довільної точки A вектор AB, рівний век тору a , і вектор AD, рівний вектору b . Побудуємо пара лелограм ABCD (рис. 16.7). Тоді шукана сума a + b дорівнює вектору AC. О з н а ч е н н я. Р і з н и ц е ю векторів a і b називають такий вектор c , сума якого з вектором b дорівнює вектору a . Пишуть: c = a − b . Покажемо, як побудувати вектор, рівний різниці заданих векторів a і b .

157

16. Додавання і віднімання векторів

Від довільної точки O відкладемо вектори OA і OB, від повідно рівні векторам a і b (рис. 16.8). Тоді вектор BA дорівнює різниці a − b . Справді, OB + BA = OA. Отже, за означенням різниці двох векторів OA − OB = BA, тобто a − b = BA. На рисунку 16.8 вектори OA і OB неколінеарні. Проте описаний алгоритм можна застосовувати й для знаходження BA різниці колінеарних векторів. На рисунку 16.9 вектор дорівнює різниці колінеарних векторів a і b . b

B O

B Рис. 16.8

a A

б Рис. 16.9

Отже, для будь-яких трьох точок O, A і B виконується рівність OA − OB = BA, яка виражає правило знаходження різниці двох векторів, відкладених від однієї точки. Т е о р е м а 16.2. Якщо координати векторів a і b відповідно дорівнюють (a1; a2) і (b1; b2), то координати векто ра a − b дорівнюють (a1 – b1; a2 – b2). Доведіть цю теорему самостійно. Із теореми 16.2 випливає, що для будь-яких векторів a і b існує єдиний вектор c такий, що a − b = c . О з н а ч е н н я. Два ненульових вектори називають п р от и л е жн и м и, якщо їхні модулі рівні й вектори протилежно напрямлені. Якщо вектори a і b протилежні, то говорять, що век тор a протилежний вектору b , а вектор b протилежний вектору a .

158

§ 5. ВЕКТОРИ

Вектором, протилежним нульовому вектору, вважають нульовий вектор. Вектор, протилежний вектору a , позначають так: −a . З означення випливає, що протилежним вектору AB є вектор BA. Тоді для будь-яких точок A і B виконується рівність AB = − BA. Із правила трикутника випливає, що a + ( −a ) = 0 . А із цієї рівності випливає, що коли вектор a має коор динати (a1; a2), то вектор −a має координати (–a1; –a2). Т е о р е м а 16.3. Для будь-яких векторів a і b викону ється рівність a − b = a + ( − b ) . Для доведення достатньо порівняти відповідні координати векторів, записаних у правій та лівій частинах рівності. Зробіть це самостійно. Теорема 16.3 дає змогу звести віднімання векторів до до давання: щоб від вектора a відняти вектор b , можна до вектора a додати вектор −b (рис. 16.10). З а д а ч а. Діагоналі паралелограма ABCD перетинаються в точці O (рис. 16.11). Виразіть вектори AB, AD і CB через вектори CO = a і BO = b . Розв’язання. Оскільки точка O — середина відрізків BD і AC, то OA = CO = a і OD = BO = b . Маємо: AB = AO + OB = −OA − BO = − a − b ; AD = OD − OA = b − a ; CB = − AD = a − b .  B

–b a+

(– b)

Рис. 16.10

O a

D Рис. 16.11

159

16. Додавання і віднімання векторів

1. Опишіть правило трикутника для знаходження суми векторів. 2. Яка рівність виражає правило трикутника для знаходження суми векторів? 3. Чому дорівнюють координати вектора, рівного сумі двох даних векторів? 4. Запишіть рівності, які виражають властивості додавання векторів. 5. Опишіть правило паралелограма для знаходження суми двох векторів. 6. Який вектор називають різницею двох векторів? 7. Яка рівність виражає правило знаходження різниці двох векторів, відкладених від однієї точки? 8. Чому дорівнюють координати вектора, рівного різниці двох даних векторів? 9. Які вектори називають протилежними? 10. Як можна звести віднімання векторів до додавання векторів?

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ 16.1.° За допомогою правила трикутника побудуйте суму векторів a і b , зображених на рисунку 16.12. a a

b à

a b ´

b â

a b

a å

Рис. 16.12

16.2.° За допомогою правила паралелограма побудуйте суму векторів a і b , зображених на рисунку 16.12, а – г.

160

§ 5. ВЕКТОРИ

16.3.° Для векторів a і b , зображених на рисунку 16.12, побудуйте вектор a − b . 16.4.° Накресліть трикутник ABC. Відкладіть від точки A вектор, протилежний вектору: 1) AB; 2) CA; 3) BC. 16.5.° Накресліть паралелограм ABCD. Побудуйте вектори BC + BA, BC + DC, BC + CA, BC + AD, AC + DB. 16.6.° MNP. Побудуйте вектори Накресліть трикутник MP + PN, MN + PN, MN + MP. 16.7.° Накресліть паралелограм ABCD. Побудуйте вектори BA − BC, BA − DA, BA − AD, AC − DB. 16.8.° Накресліть трикутник ABC. Побудуйте вектори AC − CB, CA − CB, BC − CA. 16.9.° точки M, N, P і Q. Побудуйте вектор Позначте чотири MN + NP + PQ. 16.10.° Для векторів a , b і c , зображених на рисунку 16.13, побудуйте вектор: 1) a + b + c ; 2) a + b − c ; 3) − a + b + c .

b a

c b

a à

c á

Рис. 16.13

16.11.° Відкладіть від однієї точки три вектори, модулі яких рівні, так, щоб сума двох із них дорівнювала третьому вектору. 16.12.° Відкладіть від однієї точки три вектори, модулі яких рівні, так, щоб їхня cума дорівнювала нуль-вектору. 16.13.° Для точок A, B, C і D, зображених на рисунку 16.14, побудуйте такий вектор x , щоб AB + CB + CD + x = 0 .

161

16. Додавання і віднімання векторів

16.14.° Накресліть трикутник ABC. Побудуйте таку точку X, щоб: 1) AX = BX + XC; 2) BX = XC − XA.

B C A D Рис. 16.14

ВПРАВИ 16.15.° Дано трикутник ABC. Виразіть вектор BC через вектори: 1) CA і AB; 2) AB і AC. 16.16.° Дано паралелограм ABCD. Виразіть вектори AB, BC і DA через вектори CA = a і CD = c . 16.17.° Дано паралелограм ABCD. Виразіть вектори AC, BD і BC через вектори BA = a і DA = b . 16.18.° Дано паралелограм ABCD. Виразіть вектори BC, DC і DA через вектори AB = a і BD = b . 16.19.° Доведіть, що для будь-яких точок A, B, C і D виконується рівність: 1) AB + BC = AD + DC; 3) AC + CB − AD = DB. 2) CA − CB = DA − DB; 16.20.° Доведіть, що для будь-яких точок A, B, C і D виконується рівність: 1) BA + AC = BD + DC; 3) BA − BD + AC = DC. 2) AB − AD = CB − CD; 16.21.° Точки M і N — середини відповідно BA сторін і BC трикутника ABC. Виразіть вектори AM, NC, MN і NB через вектори BM = m і BN = n . 16.22.° У паралелограмі ABCD в точ діагоналі перетинаються ці O. Доведіть, що OA + OB + OC + OD = 0 . 16.23.° Дано ABCD і деяку точку O. Відомо, чотирикутник що AO + OB = DO + OC. Доведіть, що чотирикутник ABCD — паралелограм.

162

§ 5. ВЕКТОРИ

16.24.° Дано ABCD і деяку точку O. Відомо, чотирикутник що OA − OD = OB − OC. Доведіть, що чотирикутник ABCD — паралелограм. 16.25.° Дано вектори a (4; − 5) і b (−1; 7). Знайдіть: 1) координати векторів a + b і a − b ; 2) a + b і a − b . 16.26.° Дано точки A (1; –3), B (4; 5), C (–2; –1) і D (3; 0). Знайдіть: 1) координати векторів AB + CD і AB − CD; 2) AB + CD і AB − CD . 16.27.° Сума векторів a (5; − 3) та b (x; 4) дорівнює вектору c (2; y). Знайдіть x і y. 16.28.° Сума векторів a (x; −1) та b (2; y) дорівнює вектору c (−3; 4). Знайдіть x і y. 16.29.° Дано вектор MN (3; − 5). Знайдіть координати векто ра NM. 16.30.° Сторона рівностороннього трикутника ABC дорівнює 3 см. Знайдіть AB + BC . 16.31.° Катет рівнобедреного прямокутного трикутника ABC (∠C = 90°) дорівнює 4 см. Знайдіть AC + CB . 16.32.° Дано точки N (3; –5) і F (4; 1). Знайдіть ON − OF і FO + ON , де O — довільна точка. 16.33.° Доведіть, що для будь-яких n точок A1, A2, ..., рівність An виконується A1 A2 + A2 A3 + A3 A4 + ... + An − 1 An + An A1 = 0 . 16.34.° Виразіть вектор AB через вектори A B a a , b , c і d (рис. 16.15). d 16.35.° У паралелограмі ABCD точки M, N b c і K — середини відповідно сторін AB, BC і CD. Виразіть вектори BA і AD Рис. 16.15 через вектори MN = m і KN = n .

16. Додавання і віднімання векторів

163

16.36.° У паралелограмі ABCD в точ діагоналі перетинаються ці O. Виразіть вектори BA і AD через вектори DO = a і OC = b . 16.37.° Чотирикутник ABCD — паралелограм. Доведіть, що: 1) AD − BA + DB − DC = AB; 2) AB + CA − DA = 0 . 16.38.° У трикутнику ABC проведено медіану BM. Доведіть, що: 1) MB + BC + MA = 0 ; 2) MA + AC + MB + BA = 0 . 16.39.° Плавчиха зі швидкістю 3 м/c відносно води перепливає річку в напрямі, перпендикулярному до паралельних берегів. Швидкість течії дорівнює 1 м/c. Під яким кутом до напряму, перпендикулярному до берегів, переміщається плавчиха? 16.40.• Доведіть, що для неколінеарних векторів a і b ви конується нерівність a + b < a + b . 16.41.• Доведіть, що для неколінеарних векторів a і b ви конується нерівність a − b < a + b . 16.42.• Для ненульових векторів a і b виконується рівність a + b = a + b . Доведіть, що a ↑↑ b . 16.43.• Для ненульових векторів a і b виконується рівність a − b = a + b . Доведіть, що a ↑↓ b . 16.44.• Чи може бути нульовим вектором сума трьох векторів, модулі яких дорівнюють: 1) 5; 2; 3; 2) 4; 6; 3; 3) 8; 9; 18? • 16.45. Доведіть, що для паралелограма довільної ABCD і точки X виконується рівність XA + XC = XB + XD. 16.46.• Весляр із точки А переправляється через річку завширшки 240 м зі сталою власною швидкістю, спрямовуючи ніс човна перпендикулярно до протилежного берега.

164

§ 5. ВЕКТОРИ

Через 4 хв човен причалює до протилежного берега в точці C, розташованій нижче за течією від точки А на 48 м. Знайдіть швидкість течії та швидкість човна відносно берегів річки. 16.47.• Катер із точки А переправляється через річку завширшки 300 м зі сталою власною швидкістю. Через 100 с катер причалює до протилежного берега в точці В. Пряма АВ перпендикулярна до паралельних берегів річки. Швидкість течії річки 3 м/c. Під яким кутом до берега річки було спрямовано ніс катера? в точ16.48.•• Діагоналі чотирикутника ABCD перетинаються ці O. Відомо, що OA + OB + OC + OD = 0 . Доведіть, що чотирикутник ABCD — паралелограм. 16.49.•• Вектори MN, PQ і EF попарно неколінеарні, при чому MN + PQ + EF = 0 . Доведіть, що існує трикутник, сторони якого дорівнюють відрізкам MN, PQ і EF. 16.50.•• Дано дві точки A і B. Знайдіть геометричне місце точок X таких, що AB + BX = AB . 16.51.•• Дано дві точки A і B. Знайдіть геометричне місце точок X таких, що AB + BX = BX . 16.52.•• Медіани трикутника в точ ABC перетинаються ці M. Доведіть, що MA + MB + MC = 0 . 16.53.•• Доведіть, що для будь-яких точок A1 , A2 , ..., n An існує єдина точка M така, що MA1 + MA2 + ... + MAn = 0 (точку M називають центроїдом системи точок A1, A2, ..., An). 16.54.* На сторонах трикутника ABC у зовнішній бік побудовано паралелограми AA1B1B, BB2C1C, CC2A2A. Прямі A1A2, B1B2, C1C2 попарно непаралельні. Доведіть, що існує трикутник, сторони якого дорівнюють відрізкам A1A2, B1B2 і C1C2.

17. Множення вектора на число

165

17. Множення вектора на число. Застосування векторів до розв’язування задач Нехай дано ненульовий вектор a . На рисунку 17.1 зо бражено вектор AB, рівний вектору a + a , і вектор CD, рівний вектору ( − a ) + ( − a ) + ( − a ). Очевидно, що AB = 2 a і AB ↑↑ a , a B CD = 3 a і CD ↑↓ a . A C Вектор AB позначають 2a і вважають, що D його отримано в результаті множення вектора a на число 2. Аналогічно вважають, що векРис. 17.1 отримано в результаті множення вектор CD тора a на число –3, і записують: CD = −3a . Цей приклад підказує, як ввести поняття «множення вектора на число». О з н а ч е н н я. Д о б у т к о м ненульового вектора a і чис ла k, відмінного від нуля, називають такий вектор b , що: 1) b = k a ; 2) якщо k > 0, то b ↑↑ a ; якщо k < 0, то b ↑↓ a . Пишуть: b = ka . Якщо a = 0 або k = 0, то вважають, що ka = 0 . a На рисунку 17.2 зображено вектори a , –2 a 2 2a −2a , a , 3 a . 3

З означення випливає, 3a що 1æa = a , −1æa = − a . Рис. 17.2 Також з означення випливає, що коли b = ka , то векто ри a і b колінеарні.

166

§ 5. ВЕКТОРИ

А якщо вектори a і b колінеарні, то чи можна подати вектор b у вигляді добутку ka ? Відповідь дає така теорема. Т е о р е м а 17.1. Якщо вектори a і b колінеарні й a ≠ 0 , то існує таке число k, що b = ka . Д о в е д е н н я. Якщо b = 0 , то при k = 0 отримуємо, що b = ka . Якщо b ≠ 0 , то або a ↑↑ b , або a ↑↓ b . b 1) Нехай a ↑↑ b . Розглянемо вектор c = ka , де k = . a

Оскільки k > 0, то c ↑↑ a , отже, c ↑↑ b . Крім того, c = k a = b . Таким чином, вектори b і c співнапрям лені та їхні модулі рівні. Звідси b = c = ka . b 2) Нехай a ↑↓ b . Розглянемо вектор c = ka , де k = − . a

Для цього випадку завершіть доведення самостійно. Т е о р е м а 17.2. Якщо вектор a має координати (a1; a2), то вектор ka має координати (ka1; ka2). Д о в е д е н н я. Якщо a = 0 або k = 0, то твердження теореми очевидне. Нехай a ≠ 0 і k ≠ 0. Розглянемо вектор b (ka1; ka2 ). По кажемо, що b = ka . Маємо: b = (ka1 )2 + (ka2 )2 = k a12 + a22 = k a . Відкладемо від початку координат вектори OA і OB, рів ні відповідно векторам a і b . Оскільки пряма OA проходить через початок координат, то її рівняння має вигляд ax + by = 0. Цій прямій належить точка A (a1; a2). Тоді aa1 + ba2 = 0. Звідси a (ka1) + b (ka2) = 0.

17. Множення вектора на число

167

Отже, точка B (ka1; ka2) також належить прямій OA, тому вектори OA і OB колінеарні, тобто a b . При k > 0 числа a1 і ka1 мають однакові знаки (або обидва дорівнюють нулю). Таку саму властивість мають числа a2 і ka2. Отже, при k > 0 точки A і B лежать y в одній координатній чверті (або на одно- B му промені), тому вектори координатному OA і OB співнапрямлені (рис. 17.3), A тобто a ↑↑ b . При k < 0 вектори OA і OB x O є протилежно напрямленими, тобто a ↑↓ b . Рис. 17.3 Отже, ми отримали, що b = ka .  Н а с л і д о к 1. Вектори a (a1 ; a2 ) і b (ka1 ; ka2 ) колінеарні. Н а с л і д о к 2. Якщо вектори a (a1 ; a2 ) і b (b1 ; b2 ) коліне арні, причому a ≠ 0, то існує таке число k, що b1 = ka1 і b2 = ka2. За допомогою теореми 17.2 можна довести такі властивості множення вектора на число. Для будь-яких чисел k, m і будь-яких векторів a , b виконуються рівності: 1) (km) a = k ( ma ) — сполучна властивість; 2) (k + m) a = ka + ma — перша розподільна властивість; 3) k ( a + b ) = ka + kb — друга розподільна властивість. Для доведення цих властивостей досить порівняти відповідні координати векторів, записаних у правих і лівих частинах рівностей. Зробіть це самостійно. Ці властивості дають змогу перетворювати вирази, які містять суму векторів, різницю векторів і добуток вектора на число, аналогічно тому, як ми перетворюємо алгебраїчні вирази. Наприклад, 2 ( a − 3b ) + 3 ( a + b ) = 2a − 6b + 3a + 3b = = 5a − 3b .

168

§ 5. ВЕКТОРИ

Т е о р е м а 17.3. Нехай a і b — неколінеарні вектори. Тоді для будь-якого вектора c існує єдина пара чисел (x; y) така, що c = xa + yb . Д о в е д е н н я. Спочатку покажемо, що така пара чисел (x; y) існує. Нехай c a . Тоді існує таке число k, що c = ka (теоре ма 17.1). Звідси c = ka + 0b . Отже, (k; 0) — шукана пара чисел. Нехай c b . Міркуючи аналогічно, отримуємо, що c = 0a + mb , де m — деяке число. B1 C Нехай вектор c не колінеарний ні вектору a , ні вектору b . Відкладемо B від довільної точки O вектори OA, OB і OC, відповідно рівні векторам a , b A 1 O A і c . Через точку C проведемо прямі, паралельні прямим OA і OB. ОтримаєРис. 17.4 мо паралелограм OB 1CA 1 (рис. 17.4). Тоді за правилом паралелограма OC = OA1 + OB1 . Вектори OB1 і OB колінеарні, вектори OA1 і OA також колінеарні. Отже, існують такі числа x і y, що OA1 = xOA, OB1 = yOB. Звідси OC = xOA + yOB, тобто c = xa + yb . Покажемо, що пара чисел (x; y) — єдина. існує ще одна пара чисел (x1; y1) така, що Нехай c = x1 a + y1 b . Тоді 0 = c − c = ( xa + yb ) − x1 a + y1 b = (x − x1 ) a + (y − y1 ) b . Звідси (x − x1 ) a + (y − y1 ) b = 0 . y − y1 Нехай x ≠ x1. Тоді a = − b , тобто a b , що суперечить

(

)

x − x1

умові теореми. Отже, x = x1. Аналогічно можна довести, що y = y1. 

169

17. Множення вектора на число

Якщо вектори a і b неколінеарні та для вектора c зна йдено пару чисел (x; y) таку, що c = xa + yb , то говорять, що вектор c розкладено за векторами a і b . Упорядковану пару ( a ; b ) неколінеарних векторів нази вають базисом. Якщо для вектора c виконується рівність c = xa + yb , то говорять, що вектор c розкладено за базисом (a ; b ). Упорядковану пару чисел (x; y) називають координа тами вектора c у базисі ( a ; b ). З а д а ч а 1. Доведіть, що коли OA = kOB, то точки O, A і B лежать на одній прямій. Р озв’язання. З умови випливає, що вектори OA і OB колінеарні. До того ж ці вектори відкладено від однієї точки O. Отже, точки O, A і B лежать на одній прямій.  З а д а ч а 2. Нехай M — така точка відрізка AB, що AM MB

m n

(рис. 17.5). Доведіть, що для будь-якої точки X ви-

конується рівність XM =

n m+n

XA +

m m+n

(*)

Р озв’язання. Маємо: XM − XA = AM. m m Оскільки AM = AB, то AM = AB. m+n

m AB. Запишемо: XM − XA = m n + Оскільки AB = XB − XA, то маємо: m XM − XA = ( XB − XA ); XM = XA − XM =

m+n m

m+n

n m+n

XA +

m m+n

XB;

m XB. 

m+n

B Рис. 17.5

170

§ 5. ВЕКТОРИ

Якщо m = n, то точка M є серединою відрізка AB. Тоді формула (*) набуває вигляду 1 XM = ( XA + XB) (**) 2

Властивості векторів широко застосовуються при розв’язу ванні задач і доведенні теорем. Продемонструємо це на прикладах. З а д а ч а 3. Доведіть властивість медіан трикутника: медіани трикутника перетинаються в одній точці, яка ділить кожну медіану у відношенні 2 : 1, рахуючи від вершини. Розв’язання. Нехай медіани AA1 і BB1 трикутника ABC перетинаються в точці M (рис. 17.6). Позначимо AB = c , AB1 = d . Век B тори c і d неколінеарні. Вони утво рюють базис ( c ; d ). c

Нехай

M A

Рис. 17.6

BM MB1

ношення так:

= α. Записавши це відBM MB1

α 1

, можна за до-

помогою формули (*) розкласти вектор AM за базисом ( c ; d ). Маємо: 1 α AM = c+ d. (1) α +1

α +1

Застосовуючи формулу (**), запишемо: 1 1 1 1 1 AA1 = AB + AC = c + æ2d = c + d . 2 2 2 2 2 Оскільки вектори AM і AA1 колінеарні, то існує таке число k ≠ 0, що AM = k AA1 . Звідси k AM = c + kd . (2) 2

З рівностей (1) і (2) внаслідок єдиності розкладу вектора k  1  α + 1 = 2 , за базисом отримуємо:  Звідси a = 2.  α = k.  α + 1

17. Множення вектора на число

Отже,

BM MB1

171

= 2, тобто ми показали, що медіана AA1 ділить

медіану BB1 у відношенні 2 : 1, рахуючи від вершини B. Подальше доведення вам відомо.  З а д а ч а 4. Доведіть, що середини основ трапеції та точка перетину продовжень її бічних сторін лежать на одній прямій. Р о з в ’я з а н н я. Нехай точки M і N — середини основ BC і AD трапеції O ABCD, O — точка перетину прямих AB і CD (рис. 17.7). Застосовуючи ключову задачу 2, C B M запишемо: 1 1 OM = ( OB + OC), ON = ( OA + OD ). 2 2 A D N Оскільки вектори OB і OA коліне Рис. 17.7 арні, а також вектори OC і OD колінеарні, то OB = k OA і OC = k1 OD, де k і k1 — деякі числа. Оскільки ∆BOC " ∆AOD, то

OB OA

OC OD

. Отже, k = k1.

Маємо: 1 1 1 OM = ( OB + OC) = (kOA + kOD ) = kæ ( OA + OD ) = kON. 2

Із ключової задачі 1 випливає, що точки O, M і N лежать на одній прямій.  Також за допомогою векторів можна довести, що прямій ON належить точка перетину діагоналей трапеції. Зробіть це самостійно.

M A

K Рис. 17.8

З а д а ч а 5. Нехай M — точка перетину медіан трикутника ABC і X — довільна точка (рис. 17.8). Доведіть, що 1 XM = ( XA + XB + XC). 3

172

§ 5. ВЕКТОРИ

Р о з в ’я з а н н я. Нехай точка K — середина відрізка AC. Маємо: BM : MK = 2 : 1. Тоді, використовуючи ключову задачу 2, можна записати: 1 2 1 2 1 XM = XB + XK = XB + æ XA + XC = 3

3 1

3 2

(

)

( XA + XB + XC).  3

Доведемо векторну рівність, яка пов’язує дві чудові точки трикутника. З а д а ч а 6. Доведіть, що коли точка H — ортоцентр трикутника ABC, а точка O — центр його описаного кола, то OH = OA + OB + OC. (***) Р о з в ’я з а н н я. Для прямокутного трикутника рівність (***) є очевидною. Нехай трикутник ABC не є прямокутним. Опустимо з точки O перпендикуляр OK на сторону AC трикутника ABC (рис. 17.9). У курсі геометрії 8 класу було доведено, що BH = 2OK. B

H A

P Рис. 17.9

На промені OK позначимо точку P таку, що OK = KP. Тоді BH = OP. Оскільки BH OP, то чотирикутник HBOP — паралелограм. За правилом паралелограма OH = OB + OP.

173

17. Множення вектора на число

Оскільки точка K є серединою відрізка AC, то в чотирикутнику AOCP діагоналі точкою перетину діляться навпіл. Отже, цей чотирикутник — паралелограм. Звідси OP = OA + OC . Маємо: OH = OB + OP = OB + OA + OC.  1 Звернемося до векторної рівності XM = ( XA + XB + XC), 3

де M — точка перетину медіан трикутника ABC. Оскільки X — довільна точка, то рівність залишається правильною, якщо за точку X вибрати точку O — центр описаного кола трикутника ABC. Маємо: 3OM = OA + OB + OC. Беручи до уваги рівність (***), отримуємо: 3OM = OH. Ця рівність означає, що точки O, M і H лежать на одній прямій. Як ви знаєте з курсу геометрії 8 класу, цю пряму називають прямою Ейлера.

1. Що називають добутком ненульового вектора a і числа k, відмінного від нуля?

2. Чому дорівнює добуток ka , якщо k = 0 або a = 0?

3. Що можна сказати про ненульові вектори a і b , якщо b = ka , де k — деяке число?

4. Відомо, що вектори a і b колінеарні, причому a ≠ 0. Як

можна виразити вектор b через вектор a ?

5. Вектор a має координати (a1; a2). Чому дорівнюють коорди-

нати вектора ka ? 6. Що можна сказати про вектори, координати яких дорівнюють (a1; a2) і (ka1; ka2)? 7. Запишіть сполучну та розподільні властивості множення вектора на число.

174

§ 5. ВЕКТОРИ

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ 17.1.° Дано вектори a і b (рис. 17.10). Побудуйте вектор: 1 1 1 2 1) 2a + b ; 2) a + b ; 3) a − b ; 4) − a − b . 3

17.2.° Побудуйте два неколінеарних вектори x і y . Позначте довільну точку O. Від точки O відкладіть вектор: 1 1) 3x + y ; 3) − x + 3y ;

2) x + 2y ;

1 4) −2x − y .

17.3.° Позначте на площині три точки A, B і C такі, що: 1 1) AB = 2 AC; 3) BC = AB;

Рис. 17.10

1 2) AB = −3 AC; 4) AC = − BC. 3

17.4.° Накресліть трикутник ABC. Позначте точку M — середину сторони AC. 1 1) Від точки M відкладіть вектор, рівний вектору CB. 2

2) Від точки B відкладіть вектор, рівний вектору 1 1 BA + BC. 2

17.5.° Накресліть трапецію ABCD ( BC AD). Позначте точку M — середину сторони AB. Від точки M відкладіть 1 1 вектор, рівний вектору BC + AD. 2

17.6.° Накресліть трикутник ABC. Побудуйте вектор, рівний 1 вектору AC, так, щоб його початок належав стороні AB, 3

а кінець — стороні BC.

17. Множення вектора на число

175

ВПРАВИ 1 17.7.° Знайдіть модулі векторів 3m та − m, якщо m = 4. 2

1 17.8.° Який із векторів, 3a чи − a , співнапрямлений із 3 вектором a , якщо a ≠ 0 ? 17.9.° Визначте, співнапрямленими чи протилежно напрямленими є ненульові вектори a і b , якщо: 1 1) b = 2a ; 2) a = − b ; 3) b = 2 a . 3 Знайдіть відношення

17.10.° У паралелограмі ABCD діагоналі перетинаються в точці O. Виразіть: 1) вектор AO через вектор AC; 2) вектор BD через вектор BO; 3) вектор CO через вектор AC. 17.11.° У паралелограмі в точ ABCD діагоналі перетинаються ці O, AB = a , AD = b . Виразіть вектор AO через вектори a і b. 17.12.° У паралелограмі ABCD на діагоналі AC позначили : MC = 1 : 3. Виразіть вектор MC точку M так, що AM через вектори a і b , де a = AB, b = AD. 17.13.° У паралелограмі ABCD точка M — середина сторони BC, AB = a , AD = b . Виразіть вектори AM і MD через вектори a і b . 17.14.° У трикутнику ABC точки M і N — середини сторін AB і BC відповідно. Виразіть: 1) вектор MN через вектор CA; 2) вектор AC через вектор MN.

176

§ 5. ВЕКТОРИ

17.15.° На відрізку AB завдовжки 18 см позначено точку C так, що BC = 6 см. Виразіть: 1) вектор AB через вектор AC; 2) вектор BC через вектор AB; 3) вектор AC через вектор BC. 17.16.° Дано вектор a (−4; 2). Знайдіть координати та моду 1 3 лі векторів 3a , − a і a . 2 2 17.17.° Дано вектор b (−6; 12). Знайдіть координати та моду 1 2 лі векторів 2b , − b і b . 6 3 17.18.° Дано вектор a (3; − 2). Які з векторів b (−3; − 2),  3 2    c (−6; 4), d  ; − 1 , e  −1; −  і f −3 2; 2 2 колінеар2   3 ні вектору a ? 17.19.° Дано вектори a (3; − 3) і b (−16; 8). Знайдіть координати вектора: 1 5 1 3 1) 2a + b ; 2) − a + b ; 3) a − b . 2 4 8 3 17.20.° Дано вектори m (−2; 4) і n (3; − 1). Знайдіть координати вектора: 1 1) 3m + 2n ; 2) − m + 2n ; 3) m − 3n .

(

)

17.21.° На сторонах AB і AC трикутника ABC позначено відповідно точки M і N так, що AM : MB = AN : NC = 1 : 2. Виразіть вектор MN через вектор CB. 17.22.° Точки O, A і B лежать прямій. Доведіть, на одній що існує таке число k, що OA = kOB. 17.23.° На сторонах AB і BC паралелограма ABCD позначено відповідно точки M і N так, що AM : MB = 1 : 2, BN : NC = 2 : 1. Розкладіть вектор NM за базисом ( a ; b ), де AB = a і AD = b .

17. Множення вектора на число

177

17.24.° На сторонах BC і CD паралелограма ABCD позначили відповідно точки E і F так, що BE : EC = 3 : 1, CF : FD = = 1 : 3. Розкладіть вектор EF за базисом ( a ; b ), де AB = a і AD = b . 17.25.° Серед векторів a (1; − 2), b (−3; − 6), c (−4; 8) і d (−1; − 2) укажіть пари колінеарних векторів. 17.26.° Доведіть, що вектори AB і CD колінеарні, якщо A (1; 1), B (3; –2), C (–1; 3), D (5; –6).  3   9 17.27.° Дано вектори m (4; − 6), n  −1;  і k  3; −  . Укажіть   2 2 пари співнапрямлених і протилежно напрямлених векторів. 17.28.° Знайдіть значення x, при яких вектори a (1; x)  x  і b  ; 4 колінеарні. 4  17.29.° При яких значеннях y вектори a (2; 3) і b (−1; y) колінеарні? 17.30.° Дано вектор b (−3; 1). Знайдіть координати вектора, колінеарного вектору b , модуль якого вдвічі більший за модуль вектора b . Скільки розв’язків має задача? 17.31.° Знайдіть координати вектора m , протилежно на прямленого вектору n (5; − 12), якщо m = 39. 17.32.° Знайдіть координати вектора a , співнапрямленого з вектором b (−9; 12), якщо a = 5. 17.33.° Доведіть, що чотирикутник ABCD з вершинами A (–1; 2), B (3; 5), C (14; 6) і D (2; –3) є трапецією. 17.34.° Доведіть, що точки A (–1; 3), B (4; –7) і D (–2; 5) лежать на одній прямій. 17.35.° Дано вектори a (1; − 4), b (0; 3) і c (2; − 17). Знайдіть такі числа x і y, що c = xa + yb .

178

§ 5. ВЕКТОРИ

17.36.° На стороні AC трикутника ABC позначили точку M 3 2 так, що AM : MC = 2 : 3. Доведіть, що BM = BA + BC. 5

17.37.° На стороні BC трикутника ABC позначили точку D 2 1 так, що BD : DC = 1 : 2. Доведіть, що AD = AB + AC. 3

17.38.• У паралелограмі ABCD діагоналі перетинаються в точці O. На стороні BC позначено точку K так, що BK : KC = = 2 : 3. Розкладіть вектор OK за базисом ( a ; b ), де AB = a і AD = b . 17.39.• Діагоналі чотирикутника ABCD перетинаються в точці O так, що AO : OC = 1 : 2, BO : OD = 4 : 3. Розкладіть вектори AB, BC, CD і DA за базисом ( a ; b ), де OA = a і OB = b . 17.40.• На сторонах AB і BC трикутника ABC позначили відповідно точки K і F так, що AK : KB = 1 : 2 і BF : FC = 2 : 3. Розкладіть вектори AC, AF, KC і KF за базисом (m ; n ), де BK = m, CF = n . 17.41.• На сторонах AC і BC трикутника ABC позначили відповідно точки M і N так, що AM : MC = 1 : 3 і BN : NC = 4 : 3. Розкладіть вектори BA, AN, BM і NM за базисом (k ; p ), де BN = k , AM = p . 17.42.• Медіани трикутника ABC перетинаються в точці M. Розкладіть вектор BM за базисом: 1) ( BA; BC); 2) ( BA; CA ). 17.43.• За допомогою векторів доведіть теорему про середню лінію трикутника. 17.44.• За допомогою векторів доведіть теорему про середню лінію трапеції. 17.45.• Точки M і N — відповідно середини діагоналей AC і BD трапеції ABCD ( BC AD). За допомогою векторів доведіть, що MN AD.

179

17. Множення вектора на число

17.46.•• Точки M1 і M2 — середини відрізків A1B1 і A2B2 1 відповідно. Доведіть, що M1 M2 = A1 A2 + B1 B2 . 2

(

)

17.47.•• Точки M і N — відповідно середини протилежних сторін AB і CD чотирикутника ABCD. Доведіть, що коли MN =

1 2

( BC + AD), то BC AD.

17.48.•• Точки M і N — відповідно середини діагоналей AC 1 і BD чотирикутника ABCD. Доведіть, що MN = ( AB − DC). 2

17.49.•• У коло вписано трикутники ABC ортоцен1C і A1 B 1 з трами H і H1 відповідно. Доведіть, що HH1 = AA1 + BB1 + CC1 . 17.50.•• Доведіть, що існує трикутник, сторони якого дорівнюють медіанам даного трикутника. 17.51.•• На сторонах BC, CA і AB трикутника ABC позначили відповідно точки A1, B1 і C1 так, що

BA1 A1C

CB1 B1 A

AC1 C1 B

. До-

ведіть, що існує трикутник, сторони якого дорівнюють відрізкам AA1, BB1 і CC1. 17.52.•• Точки M і N — середини відповідно сторін AB і CD опуклого чотирикутника ABCD. Доведіть, що існує трикутник, сторони якого дорівнюють

1 2

AC,

1 2

BD і MN.

17.53.•• Точки M1 і M2 — середини відрізків A1B1 і A2B2 відповідно. Доведіть, що середини відрізків A1A2, M1M2 і B1B2 лежать на одній прямій. 17.54.•• На стороні AD і на діагоналі AC паралелограма ABCD позначено відповідно точки M і N так, що AM = і AN =

1 6

1 5

AC. Доведіть, що точки M, N і B лежать на одній

прямій. 17.55.•• Нехай M1 і M2 — точки перетину медіан відповідно трикутників A1B1C1 і A2B2C2. Доведіть, що 1 M1 M2 = A1 A2 + B1 B2 + C1C2 . 3

(

)

180

§ 5. ВЕКТОРИ

17.56.•• На сторонах AB, BC і CA трикутника ABC позначили відповідно точки C1, A1 і B1 так, що

AC1 C1 B

BA1 A1C

CB1 B1 A

. До-

ведіть, що точки перетину медіан трикутників ABC і A1B1C1 збігаються. 17.57.* Чотирикутник ABCD є вписаним. Точки H1, H2, H3 і H4 — ортоцентри відповідно трикутників BCD, ACD, ABD і ABC. Доведіть, що середини відрізків AH1, BH2, CH3 і DH4 збігаються. із центром O. 17.58.* Чотирикутник ABCD вписано в коло Доведіть, що коли OA + OB + OC + OD = 0 , то чотирикутник ABCD — прямокутник. 17.59.* Точка перетину відрізків, які сполучають середини протилежних сторін чотирикутника, збігається з точкою перетину його діагоналей. Доведіть, що цей чотирикутник є паралелограмом. 17.60.* Дано чотирикутник ABCD, середини сторін AB і CD та точка перетину діагоналей якого належать одній прямій. Доведіть, що AB CD. 17.61.* У п’ятикутнику ABCDE точки M, N, P і Q — сере дини сторін AB, BC, CD і DE відповідно. Точки K і F — середини відрізків MP і NQ відповідно. Доведіть, що KF AE і KF =

1 4

AE.

17.62.* У чотирикутнику ABCD точки M і N — середини сторін AB і CD відповідно. Точка K — середина відрізка MN. Медіани трикутника BCD перетинаються в точці P. Доведіть, що точки A, K і P лежать на одній прямій. 17.63.* Із точки P, яка належить стороні AC рівностороннього трикутника ABC, на сторони AB і BC опущено перпендикуляри PE і PF відповідно. Доведіть, що точка перетину медіан трикутника ABC, середина відрізка EF і точка P лежать на одній прямій. 17.64.* Дано трикутник ABC і довільну точку O. Точки P, Q і R — відповідно точки перетину медіан трикутників AOB, BOC, COA. Доведіть, що точка O і точки перетину медіан трикутників ABC і PQR лежать на одній прямій.

181

18. Скалярний добуток векторів

17.65.* Паралельні прямі, які проходять через вершини A, B і C трикутника ABC, перетинають його описане коло в точках A1, B1 і C1 відповідно. Доведіть, що ортоцентри H1, H2 і H3 відповідно трикутників ABC1, BCA1 і CAB1 лежать на одній прямій.

18. Скалярний добуток векторів Нехай a і b — два ненульових та неспівнапрямлених вектори векто (рис. 18.1). Від довільної точки O відкладемо ри OA і OB, відповідно рівні векторам a і b . Величину кута AOB називатимемо кутом між векторами a і b . Кут між векторами a і b позначають так: ∠ ( a , b ). На приклад, на рисунку 18.1 ∠ ( a , b ) = 120°, а на рисунку 18.2 ∠ (m, n ) = 180°. b

a B

120° O

Рис. 18.1

a Рис. 18.2

Рис. 18.3

Якщо вектори a і b співнапрямлені, то вважають, що ∠ ( a , b ) = 0°. Якщо хоча б один із векторів a або b нульовий, то також вважають, що ∠ ( a , b ) = 0°. Отже, для будь-яких векторів a і b має місце нерівність: 0° m ∠ ( a , b ) m 180°. Вектори a і b називають перпендикулярними, якщо кут між ними дорівнює 90°. Пишуть: a ⊥ b . Ненульовий вектор AB називають перпендикулярним до прямої а, якщо прямі АВ і а перпендикулярні (рис. 18.3).

182

§ 5. ВЕКТОРИ

Ви вмієте додавати й віднімати вектори, множити вектор на число. Також із курсу фізики ви знаєте, що коли під впливом постійної B A сили F тіло перемістилося з точки A в точку B (рис. 18.4), то вико Рис. 18.4 нана механічна робота дорівнює F AB cos ϕ, де ϕ = ∠ ( F, AB). Викладене вище підказує, що доцільно ввести ще одну дію над векторами. О з н а ч е н н я. С к а л я р н и м д о б у т к о м д в о х в е к т о р і в називають добуток їхніх модулів і косинуса кута між ними. Скалярний добуток векторів a і b позначають так: aæb. Маємо: a æb = a b cos ∠ ( a , b ) Якщо хоча б один із векторів a або b нульовий, то оче видно, що a æb = 0. 2 Нехай a = b . Тоді a æb = a æa = a a cos 0° = a . Скалярний добуток aæa називають скалярним квадратом 2 вектора a та позначають a . 2 2 Ми отримали, що a = a , тобто скалярний квадрат 2 вектора дорівнює квадрату його модуля. Звідси a = a . F ϕ

F ϕ

Т е о р е м а 18.1. Скалярний добуток двох ненульових векторів дорівнює нулю тоді й тільки тоді, коли ці вектори перпендикулярні. Д о в е д е н н я. Нехай a ⊥ b . Доведемо, що a æb = 0. Маємо: ∠ ( a , b ) = 90°. Звідси a æb = a b cos 90° = 0. Нехай тепер a æb = 0. Доведемо, що a ⊥ b . Запишемо: a b cos ∠ ( a , b ) = 0. Оскільки a ≠ 0 і b ≠ 0, то cos ∠ ( a , b ) = 0. Звідси ∠ ( a , b ) = 90°, тобто a ⊥ b . 

183

18. Скалярний добуток векторів

Т е о р е м а 18.2. Скалярний добуток векторів a (a1 ; a2 ) і b (b1 ; b2 ) можна обчислити за формулою a æb = a1 b1 + a2 b2 Д о в е д е н н я. Спочатку розгляy B немо випадок, коли вектори a і b a неколінеарні. Відкладемо від коорди початку нат вектори OA і OB, відповідно b рівні векторам a і b (рис. 18.5). O Тоді ∠ ( a , b ) = ∠AOB. Застосуємо теорему косинусів до Рис. 18.5 трикутника AOB: AB2 = OA 2 + OB2 − 2OA æOBæcos ∠AOB.

A x

Звідси OA æOBæcos ∠AOB = (OA 2 + OB2 − AB2 ). 2 Оскільки a = OA і b = OB, то OA æOBæcos ∠AOB = a æb . Крім того, AB = OB − OA = b − a. Звідси AB (b1 − a1; b2 − a2 ). 1 2 2 2 Маємо: a æb = a + b − AB . Скориставшись фор2

(

)

мулою знаходження модуля вектора за його координатами, запишемо: 1 2 2 a æb = (a12 + a22 ) + (b12 + b22 ) − (b1 − a1 ) − (b2 − a2 ) . 2

(

)

Спрощуючи вираз, який записано в правій частині останньої рівності, отримуємо: a æb = a1b1 + a2b2 . Розглянемо випадок, коли вектори a і b колінеарні. Якщо a = 0 або b = 0 , то очевидно, що a æb = a1b1 + a2b2 . Якщо a ≠ 0 і b ≠ 0 , то існує таке число k, що b = ka , тобто b1 = ka1, b2 = ka2. Якщо k > 0, то ∠ ( a , b ) = 0°.

184

§ 5. ВЕКТОРИ

Маємо: 2 a æb = a æ(ka ) = a k a cos 0° = k a = k (a12 + a22 ) = = a1 æka1 + a2 æka2 = a1b1 + a2b2 . Випадок, коли k < 0, розгляньте самостійно.  Н а с л і д о к. Косинус кута між ненульовими векторами a (a1 ; a2 ) і b (b1 ; b2 ) можна обчислити за формулою cos ∠ ( a , b ) =

a 1b1 + a2 b2 a12 + a22 æ b12 + b22

(*)

Д о в е д е н н я. З означення скалярного добутку векторів a a æb і b випливає, що cos ∠ ( a , b ) = . Скориставшись теоa

ремою 18.2 і формулою знаходження модуля вектора за його координатами, отримуємо формулу (*).  За допомогою теореми 18.2 легко довести такі властивості скалярного добутку векторів. Для будь-яких векторів a , b , c і будь-якого числа k виконуються рівності: 1) a æb = b æa — переставна властивість; 2) ( ka )æb = k ( a æb ) — сполучна властивість; 3) ( a + b )æc = a æc + b æc — розподільна властивість.

Для доведення цих властивостей достатньо виразити через координати векторів скалярні добутки, записані в правих і лівих частинах рівностей, і порівняти їх. Зробіть це самостійно. Ці властивості разом із властивостями додавання векторів і множення вектора на число дають змогу перетворювати вирази, які містять скалярний добуток векторів, аналогічно тому, як ми перетворюємо алгебраїчні вирази. Наприклад, 2 (a + b) = (a + b )æ(a + b ) = (a + b )æa + (a + b )æb = a 2 + b æa + a æ ) = (a + b )æa + (a + b )æb = a 2 + b æa + a æb + b 2 = a 2 + 2a æb + b 2 .

185

18. Скалярний добуток векторів

З а д а ч а 1. Відомо, що Знайдіть 2a − 3 b .

a = 3,

b = 1, ∠ ( a , b ) = 120°.

Р о з в ’я з а н н я. Оскільки скалярний квадрат вектора дорівнює квадрату його модуля, то 2 2 2a − 3 b = (2a − 3 b ) . Звідси 2 2 2 2a − 3 b = (2a − 3 b ) = 4a − 12a æb + 9b = 2 2 = 4 a − 12 a b cos ∠ ( a , b ) + 9 b = 36 + 18 + 9 = 63 = 3 2 b cos ∠ ( a , b ) + 9 b = 36 + 18 + 9 = 63 = 3 7 . B

В і д п о в і д ь: 3 7.  З а д а ч а 2 . У трикутнику ABC відомо, що AB = 4 см, BC = 6 3 см, ∠ABC = 30°. Знайдіть медіану BM. Р о з в ’я з а н н я. З астосовуючи ключову за 1 дачу 2 п. 17, запишемо: BM = ( BA + BC)

A M C

Рис. 18.6

(рис. 18.6). Звідси 2 1 2 BM = ( BA + BC) = = ) 4 ( BA

2 1 + 2BA æBC + BC =

( BA 4

1 2

) 4 ( BA

2 1 + 2BA æBC + BC =

+ 2 BA

BC æcos ∠ABC + BC

 3 + 108 = 49.  16 + 48 3 æ  4 2 Отже, BM2 = 49; BM = 7 см. =

1

В і д п о в і д ь: 7 см. 

+ 2 BA

BC æcos ∠AB

186

§ 5. ВЕКТОРИ

З а д а ч а 3. На гіпотенузі AB рівнобедреного прямокутного трикутника ABC позначили точку K так, що AK : KB = 2 : 1 (рис. 18.7). Доведіть, що відрізок CK перпендикулярний до медіани AM трикутника ABC. Р о з в ’я з а н н я. Нехай CA = a і CB = b . Скориставшись 1 2 ключовою задачею 2 п. 17, можна записати: CK = a + b . 3

1 Маємо: AM = CM − CA = b − a . 2 З урахуванням того, що a = b і a ⊥ b , знайдемо ска лярний добуток векторів CK і AM.  1 2   1  Маємо: CK æ AM =  a + b   b − a  =  3 3  2 2 1 1 2 1 2 2 1 1 2 = a æb − a + b − a æb = b − a = 0. 6 3 3 3 3 3 Отже, CK ⊥ AM.  y

C (x; y)

C B1 M A

K Рис. 18.7

Рис. 18.8

З а д а ч а 4. Дано точки A і B. Знайдіть геометричне місце точок C таких, що медіани AA1 і BB1 трикутника ABC перпендикулярні. Р о з в ’я з а н н я. Виберемо систему координат так, щоб A (0; 0), B (1; 0). Нехай C (x; y) — вершина трикутника ABC (рис. 18.8). Очевидно, що y ≠ 0. Знайдемо координати векторів AA1 і BB1 . Маємо:  x + 1 y   x − 2 y  ;  , BB1  ; . AA1   2  2 2 2

18. Скалярний добуток векторів

187

Точка C належить шуканому ГМТ тоді й тільки тоді, коли AA1 æBB1 = 0 і y ≠ 0. Маємо:  x + 1 x − 2 y2 æ + = 0,  2 4  2 y ≠ 0; 

2  1 9  x −  + y2 = ,  2 4 y ≠ 0. 

Отже, шуканим ГМТ є коло радіуса

3 2

AB із центром у се-

редині відрізка AB, за винятком точок, які належать прямій AB.  З а д а ч а 5. Знайдіть рівняння прямої, яка проходить через задану точку M (x0; y0) перпендикулярно до даного ненульового вектора n (a; b). Р о з в ’я з а н н я. Нехай X (x; y) — довільна точка (рис. 18.9). Точка X належить шуканій прямій тоді й тільки тоді, коли n ⊥ MX, тобто якщо виконується рівність n æMX = 0. Звідси отримуємо: a (x – x0) + b (y – y0) = 0

(*)

Рівняння (*) шукане. Перепишемо рівняння (*) так: ax + by = ax0 + by0. n Нехай ax0 + by0 = c. Оскільки векX (x; y) тор n ≠ 0 , тобто a2 + b2 ≠ 0, то отри; y ) M (x 0 0 муємо загальне рівняння прямої ax + by = c. Рис. 18.9 Розв’язання цієї задачі дає змогу в загальному рівнянні прямої ax + + by = c визначити геометричний зміст коефіцієнтів a і b: вектор n (a; b) перпендикулярний до даної прямої. 

1. У яких межах знаходиться кут між будь-якими векторами a і b? 2. Які вектори називають перпендикулярними?

188

§ 5. ВЕКТОРИ

3. 4. 5. 6.

Що називають скалярним добутком двох векторів? Що називають скалярним квадратом вектора? Чому дорівнює скалярний квадрат вектора? Сформулюйте умову перпендикулярності двох ненульових векторів. 7. Як знайти скалярний добуток векторів, якщо відомо їхні координати? 8. Як знайти косинус кута між двома ненульовими векторами, якщо відомо їхні координати? 9. Запишіть властивості скалярного добутку векторів.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ 18.1.° Побудуйте величина якого дорівнює куту між кут, векторами a і b (рис. 18.10). 18.2.° Побудуйте кут, величина якого дорівнює куту між векторами m і n (рис. 18.11). a

n b

Рис. 18.10

m Рис. 18.11

Рис. 18.12

18.3.° На рисунку 18.12 зображено вектор a (довжина сторони клітинки дорівнює від точки A 0,5 см). Відкладіть вектор b такий, що b = 3 см і ∠ ( a , b ) = 120°. Скільки розв’язків має задача? ВПРАВИ 18.4.° На рисунку 18.13 зображено рівносторонній трикутник ABC, медіани AM і BK якого перетинаються в точці F. Зна йдіть кут між векторами: 1) BA і BC; 2) BA і AC; 3) BC і AM; 4) AB і AM; 5) AB і BK; 6) AM і BK; 7) CF і AB.

189

18. Скалярний добуток векторів

F A

Рис. 18.13

D Рис. 18.14

D Рис. 18.15

18.5.° На рисунку 18.14 зображено квадрат ABCD, діагоналі якого перетинаються в точці O. Знайдіть кут між векторами: 3) AB і CA; 4) DB і CB; 1) AB і DA; 2) AB і AC; 5) BO і CD. 18.6.° Знайдіть скалярний добуток векторів a і b , якщо: 1) a = 2, b = 5, ∠ ( a , b ) = 60°; 2) a = 3, b = 2 2, ∠ ( a , b ) = 135°; 3) a = 4, b = 1, ∠ ( a , b ) = 0°; 1 4) a = , b = 6, ∠ ( a , b ) = 180°. 2 18.7.° Знайдіть скалярний добуток векторів m і n , якщо: 1) m = 7 2, n = 4, ∠ (m, n ) = 45°; 2) m = 8, n = 3, ∠ (m, n ) = 150°. 18.8.° Знайдіть скалярний добуток векторів a і b , якщо: 3) a (1; − 4), b (8; 2). 1) a (2; − 1), b (1; − 3); 2) a (−5; 1), b (2; 7); 18.9.° Знайдіть скалярний добуток векторів m і n, якщо:  3  1) m (3; − 2), n (1; 0); 2) m  ; − 1 , n (6; 9). 2  18.10.° На рисунку 18.15 зображено ромб ABCD, у якому AB = 6, ∠ABC = 120°. Знайдіть скалярний добуток векторів: 2) AB і CB; 1) AB і AD;

190

§ 5. ВЕКТОРИ

3) AB і DC; 6) DB і DC; 4) BC і DA; 7) BD і AD. 5) BD і AC; 18.11.° У трикутнику ABC відомо, що ∠C = 90°, ∠A = 30°, CB = 2. скалярний векторів: Знайдіть добуток 1) AC і BC; 2) AC і AB; 3) CB і BA. 18.12.° Знайдіть роботу сили величиною 6 Н з переміщення тіла на відстань 7 м, якщо кут між напрямами сили та переміщення дорівнює 60°. 18.13.° У рівносторонньому трикутнику ABC, сторона якого дорівнює 1, медіани AA1 і BB1 перетинаються в точці M. Обчисліть: 2) BMæMA1 . 1) AA1 æBB1 ; 18.14.° Точка O — центр правильного шестикутника ABCDEF, сторона якого дорівнює 1. Обчисліть: 2) ADæCD; 3) AOæED; 4) ACæCD. 1) BA æCD; 18.15.° Знайдіть косинус кута між векторами a (1; − 2) і b (2; − 3). 18.16.° Який знак має скалярний добуток векторів, якщо кут між ними: 1) гострий; 2) тупий? 18.17.° Відомо, що скалярний добуток векторів є: 1) додатним числом; 2) від’ємним числом. Визначте вид кута між векторами. При яких значеннях x кут між векторами a (2; 5) 18.18.° і b (x; 4) : 1) гострий; 2) тупий? 18.19.° Знайдіть координати вектора b , колінеарного векто ру a (3; − 4), якщо aæb = −100. 18.20.° При якому значенні x вектори a (3; x) і b (1; 9) перпендикулярні? 18.21.° Відомо, що x ≠ 0 і y ≠ 0. Доведіть, що вектори a (− x; y) і b (y; x) перпендикулярні.

18. Скалярний добуток векторів

191

18.22.° При яких значеннях x вектори a (2x; − 3) і b (x; 6) перпендикулярні? При якому значенні y скалярний добуток векторів 18.23.° a (4; y) і b (3; − 2) дорівнює 14? 18.24.° Відомо, що вектори a і b неколінеарні та a = b ≠ 0. При яких значеннях x вектори a + xb і a − xb перпендику лярні? 18.25.° Вектори a + b і a − b перпендикулярні. Доведіть, що a = b . 18.26.° Відомо, що a = 3, b = 2 2, ∠ ( a , b ) = 45°. Знайдіть скалярний добуток (2 a − b)æ b. 18.27.° Знайдіть скалярний добуток ( a − 2 b)æ( a + b), якщо a = a = b = 1, ∠ ( a , b ) = 120°. 18.28.• Відомо, що a = 3, b = 1, ∠ ( a, b) = 150°. Знайдіть 2a + 5b . 18.29.• Відомо, що m = 1, n = 2, ∠ (m, n ) = 60°. Знайдіть 2m − 3n . 18.30. • Доведіть, що чотирикутник ABCD з вершинами A (3; –2), B (4; 0), C (2; 1) і D (1; –1) є прямокутником. 18.31. • Доведіть, що чотирикутник ABCD з вершинами A (–1; 4), B (–2; 5), C (–1; 6) і D (0; 5) є квадратом. 18.32.• Знайдіть косинуси кутів трикутника з вершинами A (1; 6), B (–2; 3) і C (2; –1). 18.33.• Знайдіть кути трикутника з вершинами A (0; 6), B 4 3; 6 і C 3 3; 3 . 18.34.• Доведіть, що для будь-яких двох векторів a і b ви конується нерівність − a b m a æb m a b . 18.35.• Визначте взаємне розміщення двох ненульових векторів a і b , якщо: 2) a æb = − a b . 1) a æb = a b ;

(

)

(

)

192

§ 5. ВЕКТОРИ

18.36.• Знайдіть кут між векторами m і n , якщо (m + 3n )æ(m − n ) = –11, m = 2, n = 3. 18.37.• Знайдіть кут між векторами a і b , якщо (a + b )æ(a + 2b ) = 3 , a = b = 1. 2

18.38. • У трикутнику ABC відомо, що AB = 4, AC = 10, ∠BAC = 60°. На стороні BC позначили точку M так, що BM : MC = 3. Знайдіть відрізок AM. 18.39.•• На параболі y = x2 позначили точки A (x1; y1), B (x2; y2) і C (x3; y3) так, що ∠ABC = 90°. Доведіть, що (x1 + x2) (x2 + x3) = = –1. 18.40.•• Точки M і N є серединами відповідно сторін BC і CD ромба ABCD. Доведіть, що коли AM ^ BN, то чотирикутник ABCD — квадрат. 18.41.•• У трикутнику ABC відомо, що ∠C = 90°, AC = 1, BC = 2. Доведіть, що його медіани AK і CM перпендикулярні. 18.42.•• У трикутнику ABC (∠C = 90°) медіани CC1 і BB1 перпендикулярні. Знайдіть tg ∠ABC. 18.43.•• У чотирикутнику ABCD діагоналі AC і BD перпендикулярні та перетинаються в точці O. Відомо, що OB = OC = 1, OA = 2, OD = 3. Знайдіть кут між прямими AB і DC. 18.44.•• У трикутнику ABC проведено медіану BD. Відомо, що ∠DBC = 90°, BD =

3 4

AB. Знайдіть кут ABD.

18.45.•• Точки K і M — середини відповідно сторін BC і CD паралелограма ABCD. Знайдіть сторону AD, якщо AK = 6, AM = 3, ∠KAM = 60°. 18.46.•• В опуклому чотирикутнику ABCD відомо, що ∠A = 65°, ∠D = 85°, AB = 3, CD = 3. Знайдіть довжину відрізка, який сполучає середини сторін AD і BC. 18.47.•• В опуклому чотирикутнику ABCD точки M і N — середини діагоналей AC і BD відповідно. Знайдіть кут між прямими AB і CD, якщо AB = 2, CD = 4, MN = 3.

193

Головне в параграфі 5

18.48.•• На гіпотенузі AB рівнобедреного прямокутного трикутника ABC знайдіть таку точку K, щоб відрізок CK і медіана AM були перпендикулярними. 18.49.•• На стороні AB рівностороннього трикутника ABC позначили точку C1 так, що AC1 : C1B = 1 : 2, а на стороні AC позначили точку B1 так, що CC1 ^ BB1. Знайдіть відношення AB1 : B1C. 18.50.•• На сторонах AB і BC трикутника ABC у зовнішній бік побудовано квадрати ABMN і BCKF. Доведіть, що медіана BD трикутника ABC перпендикулярна до прямої MF. 3

18.51.* Доведіть нерівність cos A + cos B + cos C m , де A, B і C — кути трикутника ABC.

ГОЛОВНЕ В ПАРАГРАФІ 5 Вектор Якщо вказано, яка точка є початком відрізка, а яка точка — його кінцем, то такий відрізок називають напрямленим відрізком або вектором. Колінеарні вектори Ненульові вектори називають колінеарними, якщо вони лежать на паралельних прямих або на одній прямій. Нульовий вектор вважають колінеарним будь-якому вектору. Рівні вектори Ненульові вектори називають рівними, якщо їхні модулі рівні й вони співнапрямлені. Будь-які два нульових вектори рівні. Рівні вектори мають рівні відповідні координати. Якщо відповідні координати векторів рівні, то рівні й самі вектори. Координати вектора Якщо точки A (x1 ; y1) і B (x2; y2) відповідно є початком і кінцем вектора a , то числа x2 – x1 і y2 – y1 дорівнюють відповідно першій і другій координатам вектора a .

194

§ 5. ВЕКТОРИ

Модуль вектора

Якщо вектор a має координати (a1; a2), то a = a12 + a22 .

Правила додавання двох векторів Правило трикутника Відкладемо A від довільної точки вектор AB, рівний вектору a , а від точки B — вектор BC, рівний век тору b . Вектор AC — сума векторів a і b. Для будь-яких трьох точок А, і C B виконується рівність AB + BC = AC. Правило паралелограма Відкладемо від довільної точки A век тор AB, рівний вектору a , і вектор AD, рівний вектору b . Побудуємо паралелограм ABCD. Тоді вектор AC — сума векторів a і b .

b A

C B

a B

C b a +

Координати суми векторів Якщо координати векторів a і b відповідно дорівнюють (a1; a2) і (b1; b2), то координати вектора a + b дорівнюють (a1 + b1; a2 + b2). Властивості додавання векторів Для будь-яких векторів a , b і c виконуються рівності: 1) a + 0 = a ; 2) a + b = b + a — переставна властивість; 3) ( a + b ) + c = a + (b + c ) — сполучна властивість. Різниця векторів

Різницею векторів a і b називають такий вектор c , сума якого з вектором b дорівнює вектору a .

Головне в параграфі 5

195

Для будь-яких трьох точок O, A і B виконується рівність OA − OB = BA. Координати різниці векторів

Якщо координати векторів a і b відповідно дорівнюють (a1; a2) і (b1; b2), то координати вектора a − b дорівнюють (a1 – b1; a2 – b2).

Протилежні вектори Два ненульових вектори називають протилежними, якщо їхні модулі рівні й вектори протилежно напрямлені. Для будь-яких точок A і B виконується рівність AB = − BA. Множення вектора на число Добутком ненульового вектора a і числа k, відмінного від нуля, називають такий вектор b , що: 1) b = k a ; 2) якщо k > 0, то b ↑↑ a ; якщо k < 0, то b ↑↓ a . Якщо a = 0 або k = 0, то вважають, що ka = 0 . Якщо вектор a має координати (a1; a2), то вектор ka має координати (ka1; ka2). Властивості колінеарних векторів Якщо вектори a і b колінеарні, причому a ≠ 0 , то існує таке число k, що b = ka . Якщо вектори a (a1 ; a2 ) і b (b1 ; b2 ) колінеарні, причому a ≠ 0 , то існує таке число k, що b1 = ka1 і b2 = ka2. Властивості множення вектора на число

Для будь-яких чисел k, m і будь-яких векторів a , b виконуються рівності: 1) (km) a = k (ma ) — сполучна властивість; 2) (k + m) a = ka + ma — перша розподільна властивість; 3) k ( a + b ) = ka + kb — друга розподільна властивість.

196

Розкладання Нехай a і вектора c

§ 5. ВЕКТОРИ

вектора за базисом b — неколінеарні вектори. Тоді для будь-якого

існує єдина пара чисел (x; y) така, що c = xa + yb . Базисом називають упорядковану пару ( a ; b ) неколінеарних векторів.

Скалярний добуток векторів Скалярним добутком двох векторів називають добуток їхніх модулів і косинуса кута між ними: a æb = a b cos ∠ ( a , b ). Скалярний добуток векторів a (a1 ; a2 ) і b (b1 ; b2 ) можна обчислити за формулою a æb = a1b1 + a2b2 . Властивості скалярного добутку Для будь-яких векторів a , b , c і будь-якого числа k виконуються рівності: 1) a æb = b æa — переставна властивість; 2) (ka )æb = k ( a æb ) — сполучна властивість; 3) ( a + b )æc = a æc + b æc — розподільна властивість. Умова перпендикулярності двох векторів Скалярний добуток двох ненульових векторів дорівнює нулю тоді й тільки тоді, коли ці вектори перпендикулярні. Косинус кута між двома векторами

Косинус кута між ненульовими векторами a (a1 ; a2 ) і b (b1 ; b2 ) можна обчислити за формулою a1b1 + a2b2 cos ∠ ( a , b ) = . a12 + a22 æ b12 + b22

ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

§6

У цьому параграфі ви дізнаєтеся, що таке перетворення фігури. Ознайомитеся з такими видами перетворень, як паралельне перенесення, центральна симетрія, осьова симетрія, поворот, подібність. Ви навчитеся застосовувати властивості перетворень під час розв’язування задач і доведення теорем.

19. Перетворення (відображення) фігур Із курсу алгебри ви знаєте, що функцію f, у якої D (f) = X, E (f) = Y, також називають відображенням множини X на множину Y. Як правило, в алгебрі елементами множин X і Y є числа. У геометрії природно розглядати такі множини X і Y, елементами яких є точки. У цьому разі множина X — це деяка фігура F, множина Y — фігура F1, а відображення f — це відображення фігури F на фігуру F1 (рис. 19.1). Пишуть: f (F) = F1. Фігуру F1 називають образом фігури F, фігуру F — прообразом фігури F1 при відображенні f.

A D

A1 C1 B1

f — відображення (функція), f (F) = F1, f (A) = A1, f (B) = B1, f (C) = C1, f (D) = C1 Рис. 19.1

Розглянемо приклади.

198

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

П р и к л а д 1. На рисунку 19.2 зображено відрізок AB, пряму a та точку O, яка не належить ні прямій a, ні прямій AB. Розглянемо функцію f, областю визначення якої є множина точок відрізка AB і яка задається за таким правилом: кожній точці X відрізка AB поставимо у відповідність точку X1 прямої a так, щоб точки O, X і X1 лежали на одній прямій. Зокрема, f (A) = A1, f (B) = B1. Зрозуміло, що множина всіх точок X1 таких, що X1 = f (X), утворює відрізок A1B1. Таким чином, ми задали відображення f відрізка AB на відрізок A1B1. Також прийнято говорити, що задано перетворення f відрізка AB, результатом якого є відрізок A1B1. Тут відрізок A1B1 — це образ відрізка AB при перетворенні f, зокрема, точка A1 — образ точки A, точка B1 — образ точки B. O A a

X B

A1 X1 Рис. 19.2

B1 Рис. 19.3

Слова «відображення» та «перетворення» є синонімами. У геометрії ми частіше користуватимемося терміном «перетворення фігури F». П р и к л а д 2. На рисунку 19.3 зображено коло з діаметром AB. Задамо перетворення g кола: кожній точці X кола поставимо у відповідність точку X1 — основу перпендикуляра, опущеного з точки X на діаметр AB. Зокрема, g (A) = A, g (B) = B. При цьому кожній точці кола поставлено у відповідність єдину точку діаметра AB, і кожна точка діаметра AB є образом щонайменше однієї точки кола. Таким чином, ми задали перетворення g кола, при якому образом кола є його діаметр AB.

19. Перетворення (відображення) фігур

199

П р и к л а д 3. Позначимо на площині точку O. Розглянемо функцію h, областю визначення якої є всі точки площини, а областю значень — множина, яка складається з однієї точки O, тобто кожній точці X площини поставимо у відповідність точку O. Маємо: h (X) = O. Тут функція h — це перетворення площини, при якому образом площини є фігура, яка складається з однієї точки O. У прикладі 1 кожна точка відрізка A1B1 є відповідною деякій єдиній точці відрізка AB. У таких випадках говорять, що перетворення f відрізка AB є оборотним. Оборотним перетворенням фігури називають таке перетворення, при якому різним точкам фігури відповідають різні образи. У прикладі 2 перетворення кола не є оборотним (подумайте чому). Для кожного оборотного перетворення існує обернене до нього перетворення. Пояснимо сказане. Знову звернемося до рисунка 19.2. Оскільки перетворення f відрізка АВ є оборотним, то ми можемо розглянути функцію f1, областю визначення якої є множина точок відрізка A1B1 і яку задано таким правилом: кожній точці X1 відрізка A1B1 поставимо у відповідність єдину точку X відрізка AB таку, що точки O, X і X1 лежать на одній прямій. Перетворення f1 є оберненим до перетворення f. Узагалі, для заданого оборотного перетворення f можна вказати перетворення f1, яке має такі властивості: 1) якщо фігура F1 — образ фігури F при перетворенні f, то фігура F — образ фігури F1 при перетворенні f1; 2) якщо X — довільна точка фігури F і f (X) = X1, то f1 (X1) = X. Таке перетворення f1 називають оберненим до перетворення f. Також можна сказати, що перетворення f є оберненим до перетворення f1. Перетворення f і f1 називають взаємно оберненими. Розглянемо перетворення f, при якому образом фігури F є сама ця фігура F, тобто f (F) = F. У цьому разі говорять, що задано перетворення фігури F на себе.

200

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

П р и к л а д 4. Розглянемо точку M, яка лежить усередині м�� о у відповідкола (рис. 19.4). Кожній точці X кола постави�� ність точку X1 — другу точку перетину прямої MX із колом. Отримаємо перетворення даного кола на себе. Розглянемо перетворення f, при якому кожній точці X фігури F поставлено у відповідність саму точку X, тобто f (X) = X. Таке перетворення f фігури F називають тотожним. Очевидно, що тотожне перетворення є окремим випадком перетворення фігури на себе. Тотожне перетворення є оборотним (подумайте чому). Нехай у результаті перетворення f образом фігури F є фігура F1, а в результаті перетворення g образом фігури F1 є фігура F2, тобто f (F) = F1, g (F1) = F2 (рис. 19.5). Y

f X X1

h=g

f (X) = X1, g (X1) = X2 Рис. 19.4

Рис. 19.5

Перетворення f і g, виконані послідовно, задають перетворення h, при якому образом фігури F є фігура F2. Таке перетворення h називають композицією перетворень f і g. Якщо виконується спочатку перетворення f, а потім перетворення g, то пишуть: h = g é f. Тоді g é f (F) = g (f (F)) = g (F1) = F2, тобто g é f (F) = F2. Розглянемо два взаємно обернених перетворення f і g. Нехай X — довільна точка фігури F і f (X) = X1. Тоді g (X1) = X. Отже, g é f (X) = X. Це означає, що композиція двох взаємно обернених перетворень є тотожним перетворенням.

1. Опишіть, що таке перетворення фігури. 2. У якому разі фігуру F1 називають образом фігури F, а фігуру F — прообразом фігури F1?

201

19. Перетворення (відображення) фігур

3. Яке перетворення фігури називають оборотним? тотожним? 4. Опишіть перетворення, які називають взаємно оберненими. 5. Опишіть перетворення фігури, яке називають композицією перетворень.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ 19.1.° Позначимо на площині точку O. Задамо перетворення площини за таким правилом (рис. 19.6): кожній точці X площини поставимо у відповідність таку точку X1, що точка O є серединою відрізка XX1 (точці O поставимо у відповідність саму точку O). Побудуйте образи точок A і B при заданому перетворенні. Чи є це перетворення оборотним? A

O X1

B Рис. 19.6

X1 Рис. 19.7

l B

X O

Рис. 19.8

19.2.° Проведемо на площині пряму l. Задамо перетворення площини за таким правилом (рис. 19.7): кожній точці X площини поставимо у відповідність таку точку X1, що пряма l є серединним перпендикуляром відрізка XX1 (кожній точці прямої l поставимо у відповідність цю саму точку). Побудуйте образи точок A і B при заданому перетворенні. Чи є це перетворення оборотним? 19.3.° Позначимо на площині точку O. Задамо перетворення площини за таким правилом (рис. 19.8): кожній точці X площини поставимо у відповідність таку точку X1, що 1 OX1 = − OX (точці O поставимо у відповідність саму точ2

ку O). Побудуйте образи точок A і B при заданому перетворенні площини. Чи є це перетворення оборотним?

202

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

19.4.° Дано вектор a . Задамо перетворення площини за таким правилом (рис. 19.9): кожній точці X площини поставимо у відповідність таку точку X1, що XX1 = a . Побудуйте образи точок A і B при заданому перетворенні площини. Чи є це перетворення оборотним? M

A X1

X A Рис. 19.9

B a

p Рис. 19.10

F Рис. 19.11

19.5.° На рисунку 19.10 зображено кут AOB і пряму p, не паралельну його сторонам. Кожній точці X сторони OA поставимо у відповідність таку точку X1 сторони OB, що XX1 || p (точці O поставлено у відповідність саму точку O). Побудуйте образ точки M і прообраз точки K при даному перетворенні променя OA. Яка фігура є образом променя OA? 19.6.° На рисунку 19.11 зображено відрізок AB і пряму a. Кожній точці X відрізка AB поставимо у відповідність основу перпендикуляра, опущеного з точки X на пряму a. Побудуйте образ точки E та прообраз точки F при даному перетворенні відрізка AB. Чи існують точки прямої a, які не мають прообразу? Побудуйте образ відрізка AB. 19.7.° Нехай f і g — перетворення, задані в задачах 19.1 і 19.2 відповідно. Побудуйте образи точок A і B (рис. 19.12) при перетворенні: 1) f g; 2) g f. 19.8.° Нехай f і g — перетворення, задані в задачах 19.3 і 19.4 відповідно. Побудуйте образи точок A і B (рис. 19.13) при перетворенні: 1) f g; 2) g f. 19.9.° Пряма a дотикається до півкола AB із центром O (рис. 19.14). Задайте яке-небудь перетворення півкола AB, при якому пряма a є образом півкола AB з «виколотими» точками A і B. З’ясуйте, чи є задане перетворення оборотним.

203

19. Перетворення (відображення) фігур

A l

Рис. 19.12

Рис. 19.13

Рис. 19.14

19.10.° Задайте яке-небудь перетворення відрізка AB, при якому відрізок CD є образом відрізка AB (рис. 19.15). З’ясуйте, чи є задане перетворення оборотним. 19.11.• Відрізок AB перпендикулярний до прямої MN (рис. 19.16). Задайте яке-небудь перетворення відрізка AB із «виколотою» точкою A, при якому його образом є промінь BN. A

B l

D Рис. 19.15

Рис. 19.16

B Рис. 19.17

19.12.• Відрізок AB перпендикулярний до прямої l (рис. 19.17). Задайте яке-небудь перетворення відрізка AB із «виколотими» кінцями A і B, при якому його образом є пряма l.

ВПРАВИ 19.13.° Задайте яке-небудь перетворення квадрата ABCD, при якому образом квадрата є сторона AB. 19.14.° Задайте яке-небудь перетворення квадрата ABCD, при якому образом квадрата є діагональ AC. 19.15.° Розглянемо коло радіуса r із центром O. Кожній точці X кола поставимо у відповідність точку X1, яка нале1

жить радіусу OX, таку, що OX1 = r. Яка фігура є образом заданого кола?

204

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

19.16.° Дано кут AOB (рис. 19.18). Кожній точці X сторони OA поставимо у відповідність точку X1, яка належить стороні OB і лежить на колі радіуса OX із центром O (точці A O поставимо у відповідність X саму точку O). Яка фігура є образом сторони OA? 19.17.° Дано кут MON. Кожній O X1 точці X сторони OM поставиB мо у відповідність таку точку X1 сторони ON, що пряма XX1 Рис. 19.18 перпендикулярна до бісектриси кута MON (точці O поставимо у відповідність саму точку O). Чи є описане перетворення променя OM оборотним? 19.18.° Відомо, що при перетворенні фігури F її образом є сама фігура F. Чи можна стверджувати, що це перетворення є тотожним? 19.19.• Розглянемо фігуру, що складається з усіх точок, які належать сторонам прямокутника. Опишіть яке-небудь перетворення цієї фігури, при якому її образом є коло. 19.20.• Розглянемо фігуру, що складається з усіх точок, які належать сторонам прямокутника. Опишіть яке-небудь перетворення цієї фігури, при якому її образом є фігура, що складається з усіх точок сторін ромба. 19.21.• Задайте яке-небудь перетворення площини, при якому її образом є: 1) пряма; 3) відрізок; 2) промінь; 4) дві точки. 19.22.• Позначимо на площині точку O. Задамо перетворення площини за таким правилом: кожній точці X площини поставимо у відповідність таку точку X1, що OX1 = 2OX (точці O відповідає сама точка O). Доведіть, що це перетворення є оборотним, і задайте перетворення, обернене до даного.

205

20. Рух. Паралельне перенесення

19.23.• Проведемо на площині пряму l (рис. 19.19). Задамо перетворення площини за таким правилом: кожній точці X площини поставимо у відповідність таку точку X1, що XX1 ^ l, X1 M =

1 2

XM,

де M = XX1 ∩ l, і точки X і X1 лежать l у різних півплощинах відносно прямої X1 l (кожній точці прямої l поставимо у відповідність цю саму точку). ДоРис. 19.19 ведіть, що це перетворення є оборотним, і задайте перетворення, обернене до даного. 19.24.• Задайте перетворення відрізка, відмінне від тотожного, при якому образом відрізка є цей самий відрізок. 19.25.• Розглядається фігура, яка складається з трьох точок A, B і C. Укажіть образи точки A при всіх можливих перетвореннях даної фігури на себе. 19.26.•• Чи будь-яке перетворення фігури F на себе є оборотним?

20. Рух. Паралельне перенесення Які властивості перетворення фігури гарантують збереження її розміру та форми? Виявляється, що достатньо лише однієї властивості: перетворення повинне зберігати відстань між точками, тобто якщо A і B — довільні точки фігури F, а точки A1 і B1 — їхні образи, то має виконуватися рівність AB = A1B1. О з н а ч е н н я. Перетворення фігури F, яке зберігає відстань між точками, називають р у х о м (пер е м і щ е н н я м) фігури F. Найпростішим прикладом руху є тотожне перетворення. Розглянемо властивості руху. Т е о р е м а 20.1. При русі фігури F образами будь-яких її трьох точок, які лежать на одній прямій, є три точки, які лежать на одній прямій, а образами трьох точок, які не лежать на одній прямій, є три точки, які не лежать на одній прямій.

206

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

Д о в е д е н н я. Нехай точки A, B і C фігури F лежать на даній прямій, причому точка B належить відрізку AC (рис. 20.1). Тоді AC = AB + BC. (1) C Розглянемо рух f фігури F. B A Нехай f (A) = A1, f (B) = B1, f (C) = C1. З означення руху випливає, що AC = A1C1, A1 B1 AB = A1B1, BC = B1C1. З урахуванням рівC1 ності (1) можна записати: A1C1 = A1B1 + B1C1. Рис. 20.1 Отже, точка B 1 належить відрізку A1C1, тобто точки A1, B1 і C1 лежать на одній прямій. Використовуючи нерівність трикутника, доведіть другу частину теореми самостійно.  Н а с л і д о к. При русі відрізка, променя, прямої, кута образами є відповідно відрізок, промінь, пряма, кут. Доведемо першу із зазначених властивостей (решту властивостей ви можете довести самостійно або на заняттях математичного гуртка). Нехай X — довільна точка відрізка AB. Розглянемо деякий рух f відрізка AB. Нехай f (A) = A1, f (B) = B1, f (X) = X1. Під час доведення теореми 20.1 було показано, що точка X1 належить відрізку A1B1. Це означає, що образи всіх точок відрізка AB належать відрізку A1B1. Покажемо, що для кожної точки Y1 відрізка A1B1 знайдеться точка Y відрізка AB така, що f (Y) = Y1. Виберемо на відрізку AB таку точку Y, що AY = A1Y1. A Нехай f (Y) = Y2. Тоді точка Y2 належить M відрізку A1B1 і AY = A1Y2. Отримуємо, що A1Y1 = A1Y2. Отже, точки Y1 і Y2 збігаються, B N C B1 тобто f (Y) = Y1.  Т е о р е м а 20.2. Якщо f — рух, при якоM1 му образом кута ABC є кут A1B1C1, то ∠ABC = ∠A1B1C1. A1 N1 Д о в е д е н н я. Позначимо на променях C1 BA і BC точки M і N відповідно. Нехай f (M) = M1, f (N) = N1 (рис. 20.2). Точки M1 Рис. 20.2

20. Рух. Паралельне перенесення

207

і N1 належать променям B1A1 і B1C1 відповідно. Оскільки BM = B1M1, BN = B1N1, MN = M1N1, то трикутники BMN і B1M1N1 рівні за третьою ознакою рівності трикутників. Звідси ∠B = ∠B1.  Т е о р е м а 20.3. Якщо f — рух, при якому образом трикутника ABC є трикутник A1B1C1, то DABC = DA1B1C1. Доведіть цю теорему самостійно. Т е о р е м а 20.4. Рух є оборотним перетворенням. Перетворення, обернене до руху, також є рухом. Д о в е д е н н я. Припустимо, що рух f фігури F не є оборотним перетворенням. Тоді знайдуться дві різні точки A і B фігури F такі, що f (A) = f (B) = C. Звідси випливає, що відстань між образами точок A і B дорівнює нулю. Отримали суперечність, оскільки AB ≠ 0. Другу частину теореми доведіть самостійно.  Т е о р е м а 20.5. Якщо f і g — рухи, то композиція цих перетворень також є рухом. Доведіть цю теорему самостійно. Ми давно використовуємо поняття «рівність фігур», хоча не давали йому строгого означення. Властивості руху вказують на те, що рух пов’язаний з рівністю фігур. Тому доречно домовитися про таке означення. О з н а ч е н н я. Дві фігури називають р і в н и м и, якщо існує рух, при якому одна з даних фігур є образом другої. Запис F = F1 означає, що фігури F і F1 рівні. Раніше рівними фігурами ми називали такі фігури, які збігалися при накладанні. Термін «накладання» інтуїтивно зрозумілий, і в нашому уявленні він пов’язаний із накладанням реальних тіл. Але геометричні фігури не можна накласти в буквальному розумінні цього слова. Тепер накладання фігури F на фігуру F1 можна розглядати як рух фігури F, при якому її образом є фігура F1. Термін «рух» також асоціюється з певною фізичною дією: зміною положення тіла без деформації. Саме із цим пов’язана поява цього терміна в математиці. Проте в геометрії пред-

208

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

метом дослідження є не процес, який відбувається в часі, а лише властивості фігури та її образу. Нехай задано деяку фігуру F і вектор a . Кожній точці X фігури F поставили у відповідність точку X1 таку, що XX1 = a . Унаслідок такого перетворення фігури F отримаємо фігуру F1 (рис. 20.3). Таке перетворення фігури F називають паралельним перенесенням на вектор a та позначають Ta . Пишуть: Ta ( F ) = F1 . a

F1 F

A F Рис. 20.3

B1 B

Рис. 20.4

Те, що зображені на рисунку 20.3 фігури F і F1 рівні, зрозуміло з наочного сприйняття. Строге обґрунтування цього твердження дає така теорема. Т е о р е м а 20.6 (в л а с т и в і с т ь п а р а л е л ь н о г о п е р е н е с е н н я). Паралельне перенесення є рухом. Д о в е д е н н я. Нехай A (x1; y1) і B (x2; y2) — довільні точки фігури F (рис. 20.4), точки A1 і B1 — їхні відповідні образи при паралельному перенесенні на вектор a (m; n), тобто Ta ( A ) = A1 , Ta ( B) = B1 . Тоді вектори AA1 і BB1 мають координати (m; n). Отже, координатами точок A1 і B1 є відповідно пари чисел (x1 + m; y1 + n) і (x2 + m; y2 + n). Маємо: AB = (x2 − x1 )2 + (y2 − y1 )2 ; A1 B1 = (x2 + m − x1 − m)2 + (y2 + n − y1 − n)2 = (x2 − x1 )2 + (y2 − y1 )2 .

209

20. Рух. Паралельне перенесення

Отже, ми показали, що AB = A1B1, тобто паралельне перенесення зберігає відстань між точками.  Н а с л і д о к. Якщо фігура F1 — образ фігури F при паралельному перенесенні, то F1 = F. Цю властивість використовують при створенні малюнків на тканинах, шпалерах, покриттях для підлоги тощо (рис. 20.5).

Рис. 20.5

Якщо фігура F1 є образом фігури F при паралельному перенесенні на вектор a , то фігура F є образом фігури F1 при паралельному перенесенні на век тор −a (рис. 20.6). Паралельні пере несення на вектори a і −a є взаємно оберненими перетвореннями.

a F

–a Рис. 20.6

З а д а ч а 1. Кожній точці X (x; y) фігури F поставлено у відповідність точку X1 (x + m; y + n), де m і n — задані числа. Доведіть, що таке перетворення фігури F є паралельним перенесенням на вектор a (m; n). Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо вектор a (m; n). Зауважимо, що координати вектора XX1 дорівнюють (m; n), тобто XX1 = a . Отже, описане перетворення фігури F — паралель не перенесення на вектор a . 

210

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

З а д а ч а 2. Точка A1 (–2; 3) є образом точки A (–1; 2) при паралельному перенесенні на вектор a . Знайдіть координати вектора a і координати образу точки B (–7; –3). Р о з в ’я з а н н я. З умови випливає, що AA1 = a . Звідси a (−1; 1). Нехай B1 (x; y) — образ точки B (–7; –3). Тоді BB1 = a , тобто x + 7 = –1 і y + 3 = 1. Звідси x = –8, y = –2. В і д п о в і д ь: a (−1; 1), B1 (–8; –2).  З а д а ч а 3. Дано кут ABC і пряму p, не паралельну жодній зі сторін цього кута (рис. 20.7). Побудуйте пряму p1, паралельну прямій p, так, щоб сторони кута відтинали на ній відрізок заданої довжини a. A

M N

A F A1

B1 Рис. 20.7

Рис. 20.8

Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо вектор MN такий, що MN p і MN = a (рис. 20.8). Побудуємо промінь B1A1, який є образом променя BA при паралельному перенесенні на вектор MN. Позначимо точку перетину променів BC і B1A1 буквою E. Нехай точка F — прообраз точки E при паралельному пере несенні, що розглядається. Тоді FE = MN, тобто FE = a і FE p. Наведені міркування підказують такий алгоритм побудови: 1) знайти образ променя BA при паралельному перене сенні на вектор MN;

211

20. Рух. Паралельне перенесення

2) позначити точку перетину променя BC із побудованим образом; 3) через знайдену точку провести пряму p1, паралельну прямій p. Пряма p1 буде шуканою. 

1. 2. 3. 4.

Яке перетворення фігури називають рухом? Сформулюйте властивості руху. Які дві фігури називають рівними? Опишіть перетворення фігури F, яке називають паралельним перенесенням на вектор a . 5. Сформулюйте властивість паралельного перенесення. 6. Якими рухами є паралельні перенесення на вектори a

і −a ?

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ 20.1.° Побудуйте образи відрізка AB і променя OM при паралельному перенесенні на вектор a (рис. 20.9). B a

M Рис. 20.9

m Рис. 20.10

O1 Рис. 20.11

20.2.° На рисунку 20.10 пряма a є образом деякої прямої при паралельному перенесенні на вектор m . Побудуйте прообраз прямої a. 20.3.° Коло із центром O1 є образом кола із центром O при паралельному перенесенні на вектор a (рис. 20.11). Від кладіть вектор a від точки M.

212

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

A1 C1

Рис. 20.12

20.4.• На рисунку 20.12 трикутник A1B1C1 є образом трикутника АВС при деякому русі f. Побудуйте образ точки М при цьому русі.1

ВПРАВИ 20.5.° Розглянемо коло радіуса r із центром O. Кожній точці X кола поставимо у відповідність точку X1, яка належить 1

радіусу OX, таку, що OX1 = r. Чи є рухом описане пере2

творення? 20.6.° Дано кут AOB (рис. 20.13). Кожній точці X сторони OA поставимо у відповідність точку X1, яка належить стороні OB і лежить на колі радіуса OX із центром O (точці O поставимо у відповідність саму точку O). Доведіть, що описане перетворення є рухом. A X O

Рис. 20.13 Ця задача є ілюстрацією до такої теореми: будь-який рух площини задається рухом трьох точок, які не лежать на одній прямій. 1

20. Рух. Паралельне перенесення

213

20.7.° Дано кут MON. Кожній точці X сторони OM поставимо у відповідність таку точку X1 сторони ON, що пряма XX1 перпендикулярна до бісектриси кута MON (точці O поставимо у відповідність саму точку O). Доведіть, що описане перетворення є рухом. 20.8.° Дано пряму a і відрізок AB, який не має з нею спільних точок. Кожній точці X відрізка AB ставиться у відповідність основа перпендикуляра, опущеного з точки X на пряму a. При якому взаємному розміщенні прямої a і відрізка AB описане перетворення є рухом? 20.9.° Точки A1 і B1 не належать прямій AB та є образами відповідно точок A і B при паралельному перенесенні прямої AB. Доведіть, що чотирикутник AA1B1B — паралелограм. 20.10.° Точки A1 і B1 є образами відповідно точок A і B при паралельному перенесенні відрізка AB. Знайдіть відрізок A1B1, якщо AB = 5 см. 20.11.° Вектор m паралельний прямій a. Яка фігура є образом прямої a при її паралельному перенесенні на вектор m ? 20.12.° Дано паралелограм ABCD. Який вектор задає паралельне перенесення, при якому сторона AD є образом сторони BC? 20.13.° Чи існує паралельне перенесення рівностороннього трикутника ABC, при якому сторона AB є образом сторони BC? 20.14.° Знайдіть точки, які є образами точок A (–2; 3) і B (1; –4) при паралельному перенесенні на вектор a (−1; − 3). 20.15.° Чи існує паралельне перенесення, при якому образом точки A (1; 3) є точка A1 (4; 0), а образом точки B (–2; 1) — точка B1 (1; 4)? 20.16.° При паралельному перенесенні на вектор a (2; − 1) образом точки A є точка A1 (–3; 4). Знайдіть координати точки A.

214

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

20.17.° Точка M1 (x; 2) є образом точки M (3; y) при паралельному перенесенні, при якому точка A (2; 3) є образом початку координат. Знайдіть x і y. 20.18.• Скільки існує паралельних перенесень прямої a, при яких її образом є пряма a? 20.19.• Дано точки A (3; –2) і B (5; –4). При паралельному перенесенні відрізка AB образом його середини є точка M1 (–4; 3). Знайдіть образи точок A і B при такому паралельному перенесенні. 20.20.• Точки A (1; 3), B (2; 6) і C (–3; 1) є вершинами паралелограма ABCD. При паралельному перенесенні паралелограма ABCD образом точки перетину його діагоналей є точка O1 (–2; –4). Знайдіть образи точок A, B, C і D при такому паралельному перенесенні. 20.21.• Знайдіть рівняння кола, яке є образом кола x2 + y2 = 1 при паралельному перенесенні на вектор a (−3; 4). 20.22.• Знайдіть рівняння параболи, яка є образом параболи y = x2 при паралельному перенесенні на вектор a (2; − 3). 20.23.• Усередині прямокутника ABCD позначили точку M. Доведіть, що існує опуклий чотирикутник, діагоналі якого перпендикулярні та дорівнюють AB і BC, а сторони дорівнюють MA, MB, MC і MD. 20.24.•• Побудуйте трапецію за основами та діагоналями. 20.25.•• Побудуйте трапецію за чотирма сторонами. 20.26.•• Побудуйте відрізок, рівний і паралельний даному відрізку AB, так, щоб один його кінець належав даній прямій, а другий — даному колу. 20.27.•• Побудуйте хорду даного кола, яка дорівнює та паралельна даному відрізку AB. 20.28.•• Два кола радіуса R дотикаються в точці M. На одному з них позначили точку A, на другому — точку B так, що ∠AMB = 90°. Доведіть, що AB = 2R. 20.29.* Побудуйте чотирикутник, у якого протилежні сторони попарно непаралельні, за чотирма кутами та двома протилежними сторонами.

215

21. Осьова симетрія

20.30.* У якому місці потрібно побудувати міст MN через річку, яка розділяє два населених пункти A і B (рис. 20.14), щоби шлях AMNB був найкоротA шим (береги річки вважаємо паM ралельними прямими, міст перпендикулярний до берегів річки)? N 20.31.* Усередині прямокутника B ABCD позначили точку M так, що ∠BMC + ∠AMD = 180°. Знайдіть Рис. 20.14 суму кутів BCM і MAD. 20.32.* Усередині паралелограма ABCD позначили точку M так, що ∠MAD = ∠MCD. Доведіть, що ∠MBC = ∠MDС.

21. Осьова симетрія О з н а ч е н н я. Точки A і A1 називають с и м е т р и ч н и м и в і дн о с н о п р я м о ї l, якщо пряма l є серединним перпендикуляром відрізка AA1 (рис. 21.1). Якщо точка A належить прямій l, то її вважають симетричною самій собі відносно прямої l. l

l X

X1 F1

A1 –x0 Рис. 21.1

x0 Рис. 21.2

x Рис. 21.3

Наприклад, точки A і A1, у яких ординати рівні, а абсциси — протилежні числа, симетричні відносно осі ординат (рис. 21.2). Розглянемо фігуру F і пряму l. Кожній точці X фігури F поставимо у відповідність симетричну їй відносно прямої l точку X1. Унаслідок такого перетворення фігури F отримаємо фігуру F1 (рис. 21.3). Таке перетворення фігури F називають осьовою симетрією відносно прямої l. Перетворення, яке

216

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

є осьовою симетрією відносно прямої l, позначають Sl. Пишуть: Sl (F) = F1. Пряму l називають віссю симетрії. Говорять, що фігури F і F1 симетричні відносно прямої l. Т е о р е м а 21.1 (в л а с т и в і с т ь о с ь о в о ї с и м е т р і ї). Осьова симетрія є рухом. Д о в е д е н н я. Виберемо систему координат так, щоб вісь симетрії збігалася з віссю ординат. Нехай A (x1; y1) і B (x2; y2) — довільні точки фігури F. Тоді точки A1 (–x1; y1) і B1 (–x2; y2) — їхні відповідні образи при осьовій симетрії відносно осі ординат. Маємо: AB = (x2 − x1 )2 + (y2 − y1 )2 ; A1 B1 = (− x2 − (− x1 ))2 + (y2 − y1 )2 = (− x2 + x1 )2 + (y2 − y1 )2 = AB. Ми отримали, що AB = A1B1, тобто осьова симетрія зберігає відстань між точками. Отже, осьова симетрія є рухом.  Н а с л і д о к 1. Якщо Sl (F) = F1, то F = F1. Н а с л і д о к 2. Осьова симетрія є оборотним перетворенням. Якщо Sl (F) = F1, то Sl (F1) = F, тобто Sl é Sl (F) = F. Д о в е д е н н я. Перша частина теореми випливає з оборотності руху. Нехай X — довільна точка фігури F і Sl (X) = X1. Тоді Sl (X1) = X. Звідси Sl Sl ( X ) = X, тобто Sl Sl ( F ) = F.  О з н а ч е н н я. Фігуру називають симетричною відносно п р я м о ї l, якщо Sl (F) = F. Пряму l називають віссю симетрії фігури. Також говорять, що фігура має вісь симетрії. Наведемо приклади фігур, які мають вісь симетрії. На рисунку 21.4 зображено рівнобедрений трикутник. Пряма, яка містить його висоту, провеРис. 21.4 Рис. 21.5 дену до основи, є віссю симетрії трикутника. Будь-який кут має вісь симетрії — це пряма, яка містить його бісектрису (рис. 21.5).

217

21. Осьова симетрія

Рис. 21.6

Рис. 21.7

Рис. 21.8

Рівносторонній трикутник має три осі симетрії (рис. 21.6). Дві осі симетрії має відрізок: це його серединний перпендикуляр і пряма, яка містить цей відрізок (рис. 21.7). Квадрат має чотири осі симетрії (рис. 21.8). Прямокутник і ромб, відмінні від квадрата, мають рівно по дві осі симетрії (рис. 21.9, 21.10). Ці осі перпендикулярні. Узагалі, справедлива така теорема. Т е о р е м а 21.2. Якщо фігура має рівно дві осі симетрії, то ці осі перпендикулярні. Цю теорему ви зможете довести на заняттях математичного гуртка. Існують фігури, які мають безліч осей симетрії, наприклад коло. Будь-яка пряма, що проходить через центр кола, є його віссю симетрії (рис. 21.11). Безліч осей симетрії має і пряма: сама пряма та будь-яка пряма, перпендикулярна до неї, є її осями симетрії.

Рис. 21.9

Рис. 21.10

Рис. 21.11

Ми бачимо, що осі симетрії рівностороннього трикутника, прямокутника, ромба, квадрата перетинаються в одній точці. Узагалі, справедлива така теорема.

218

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

Т е о р е м а 21.3. Якщо многокутник має дві або більше осей симетрії, то всі вони перетинаються в одній точці. Цю теорему ви зможете довести на заняттях математичного гуртка. Нехай l1 || l2 і Sl1 ( F ) = F1 , Sl2 ( F1 ) = F2 (рис. 21.12). Наочно очевидно, що фігура F2 — це образ фігури F при деякому паралельному перенесенні. F

2a Рис. 21.12

l2 X1

Рис. 21.13

Строге обґрунтування цього факту дає така теорема. Т е о р е м а 21.4. Композиція двох осьових симетрій з паралельними осями є паралельним перенесенням. Складемо план доведення, який ви зможете реалізувати самостійно. Нехай прямі l1 і l2 паралельні й Ta (l1 ) = l2 , де a ⊥ l1 . Покажіть, що Sl2 Sl1 = T2a . Для цього введіть систему координат так, як показано на рисунку 21.13. Нехай X — довільна точка фігури F, Sl1 ( X ) = X1 , Sl2 ( X1 ) = X2 . Доведіть, що XX2 = 2a . З а д а ч а 1. Накреслили нерівнобедрений трикутник ABC. Провели пряму l, яка містить бісектрису кута С. Потім рисунок витерли, залишивши лише точки A і B та пряму l. Відновіть трикутник ABС. Р о з в ’я з а н н я. Оскільки пряма l є віссю симетрії кута ACB, то точка A1, де A1 = Sl (A), належить променю CB. Тоді перетином прямих l і BA1 є вершина C шуканого трикутника ABC (рис. 21.14). Ці міркування підказують, як побудувати шуканий трикутник: будуємо точку A1, симетричну точці A відносно

219

21. Осьова симетрія

прямої l. Знаходимо вершину C як точку перетину прямих l і BA1.  A

A l

a Y

Рис. 21.14

O B

A1 Рис. 21.15

C Рис. 21.16

З а д а ч а 2. Точки A і B лежать в одній півплощині відносно прямої a. Знайдіть на прямій a таку точку X, щоб сума AX + XB була найменшою. Р о з в ’я з а н н я. Нехай Sa (A) = A1. Покажемо, що шуканою точкою X є точка перетину прямих A1B і a. Нехай Y — довільна точка прямої a, відмінна від точки X (рис. 21.15), відрізки A1X і A1Y — образи відрізків AX і AY при симетрії відносно прямої a відповідно. Тоді AX = A1X, AY = A1Y. Маємо AX + BX = A1X + BX = A1B < A1Y + YB = AY + YB.  З а д а ч а 3. Точка O належить гострому куту ABC (рис. 21.16). На сторонах BA і BC кута знайдіть такі точки E і F, щоби периметр трикутника OEF був найменшим. Р о з в ’я з а н н я. Нехай SBA (O) = O1, SBC (O) = O2 (рис. 21.17) і пряма O1O2 перетинає сторони BA і BC у точках E і F відповідно. Доведемо, що точки E і F — O1 A шукані. Зауважимо, що відрізки EO 1 і EO E симетричні відносно прямої BA. Отже, K O EO 1 = EO. Аналогічно FO = FO 2. Тоді периметр трикутника OEF дорівнює дов B F C M жині відрізка O1O2. O2 Покажемо, що побудований трикутник має найменший периметр з можливих. Рис. 21.17 Розглянемо трикутник KOM, де K і M —

220

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

довільні точки відповідно променів BA і BC, причому точка K не збігається з точкою E або точка M не збігається з точкою F. Зрозуміло, що KO = KO1 і MO = MO2. Тоді периметр трикутника KOM дорівнює сумі O1K + KM + MO2. Проте O1 K + KM + MO2 l O1O2.  З а д а ч а 4. На сторонах AB, BC і CA гострокутного трикутника ABC знайдіть такі точки M, N і P відповідно, щоби периметр трикутника MNP був найменшим.

B M

M N

E A

F C

Рис. 21.18

P2 A

Рис. 21.19

Р о з в ’я з а н н я. Нехай P — довільна точка сторони AC трикутника ABC, SAB (P) = P1, SBC (P) = P2 (рис. 21.18). Пряма P1P2 перетинає сторони AB і BC відповідно в точках M і N. Із розв’язування задачі 3 випливає, що з периметрів усіх трикутників, для яких точка P фіксована, а точки M і N належать сторонам AB і BC відповідно, периметр трикутника MNP є найменшим. Цей периметр дорівнює довжині відрізка P1P2. Зауважимо, що відрізок EF — середня лінія трикутника PP1P2. Тоді EF =

1 2

P1 P2 .

Оскільки ∠BEP + ∠BFP = 180°, то точки P, E, B і F лежать на одному колі з діаметром BP. Звідси EF = BP sin B. Отже, довжина відрізка EF буде найменшою при найменшій довжині відрізка BP, тобто тоді, коли BP — висота трикутника ABC. На рисунку 21.19 відрізок BP — висота трикутника ABC. Алгоритм побудови трикутника MNP зрозумілий з рисунка. Із побудови випливає, що периметр будь-якого іншого трикутника, вершини якого лежать на сторонах трикутни-

221

21. Осьова симетрія

ка ABC, більший за периметр трикутника MNP. Отже, шуканий трикутник є єдиним — це побудований трикутник MNP. Можна показати (зробіть це самостійно), що точки M і N є основами висот, проведених відповідно з вершин C і A трикутника АВС. Отже, вершини шуканого трикутника — це основи висот даного трикутника ABC. Такий трикутник називають ортоцентричним. 

1. Які точки називають симетричними відносно прямої l? Як називають пряму l? 2. Які фігури називають симетричними відносно прямої l? 3. Сформулюйте властивість осьової симетрії. 4. Яку властивість мають фігури, симетричні відносно прямої? 5. Про яку фігуру говорять, що вона має вісь симетрії? 6. Наведіть приклади фігур, які мають вісь симетрії.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ 21.1.° Побудуйте образи фігур, зображених на рисунку 21.20, при симетрії відносно прямої l.

Рис. 21.20

21.2.° Накресліть трикутник. Побудуйте трикутник, симетричний йому відносно прямої, яка містить одну з його середніх ліній.

222

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

21.3.° Точки A і B симетричні відносно прямої l (рис. 21.21). Побудуйте пряму l. 21.4.° Проведіть прямі a і a1, які перетинаються. Побудуйте пряму, відносно якої пряма a1 буде симетричною прямій a. Скільки розв’язків має задача? 21.5.° Проведіть паралельні прямі a і a1. Побудуйте пряму, відносно якої пряма a1 буде симетричною прямій a. 21.6.° Побудуйте ромб ABCD за його вершинами B і C та прямою l, яка містить його діагональ BD (рис. 21.22). 21.7.° Побудуйте рівнобедрений трикутник ABC за вершиною A, точкою K, яка належить бічній стороні BC, і прямою, яка містить висоту, проведену до основи AB (рис. 21.23). B

K C

A l

B Рис. 21.21

Рис. 21.22

O1 B

Рис. 21.23

Рис. 21.24

21.8.• Кола із центрами O1 і O2 мають дві спільні точки (рис. 21.24). За допомогою тільки циркуля побудуйте кола, симетричні даним відносно прямої AB. ВПРАВИ 21.9.° Пряма l проходить через середину відрізка AB. Чи обов’язково точки A і B є симетричними відносно прямої l? 21.10.° Доведіть, що пряма, яка містить медіану рівнобедреного трикутника, проведену до основи, є його віссю симетрії. 21.11.° На рисунку 21.25 зображено рівнобедрений трикутник ABC і пряму l, яка містить його висоту, проведену до основи AC. Відрізки AM і CN — медіани трикутника. Укажіть образи точок A і B, медіани CN і сторони AC при симетрії відносно прямої l.

223

21. Осьова симетрія

B N

Рис. 21.25

Рис. 21.26

21.12.° Доведіть, що пряма, яка проходить через середини основ рівнобічної трапеції, є її віссю симетрії. 21.13.° На рисунку 21.26 зображено рівнобічну трапецію ABCD і пряму l, яка проходить через середини її основ. Укажіть образи точок B і D, діагоналі AC і основи BC при симетрії відносно прямої l. 21.14.° Доведіть, що прямі, які містять діагоналі ромба, є його осями симетрії. 21.15.° Доведіть, що прямі, які проходять через середини протилежних сторін прямокутника, є його осями симетрії. 21.16.° Доведіть, що пряма, яка містить бісектрису кута, є його віссю симетрії. 21.17.° Кола із центрами O1 і O2 перетинаються в точках A і B. Доведіть, що точки A і B симетричні відносно прямої O1O2. 21.18.° Знайдіть координати точок, симетричних точкам A (–2; 1) і B (0; –4) відносно осей координат. 21.19.° Точки A (x; 3) і B (–2; y) симетричні відносно: 1) осі абсцис; 2) осі ординат. Знайдіть x і y. 21.20.• Образом прямої a при симетрії відносно прямої l є сама пряма a. Яке взаємне розміщення прямих a і l? 21.21.• Доведіть, що трикутник, який має вісь симетрії, є рівнобедреним. 21.22.• Доведіть, що трикутник, який має дві осі симетрії, є рівностороннім. Чи може трикутник мати рівно дві осі симетрії? 21.23.• Доведіть, що коли паралелограм має рівно дві осі симетрії, то він є або прямокутником, або ромбом.

224

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

21.24.• Доведіть, що коли чотирикутник має чотири осі симетрії, то він є квадратом. 21.25.• Точка M належить прямому куту A ABC (рис. 21.27). Точки M1 і M2 — обM рази точки M при симетрії відносно M 1 прямих BA і BC відповідно. Доведіть, що точки M1, B і M2 лежать на одній прямій. B C 21.26.• Знайдіть координати точок, симетричних точкам A (–2; 0) і B (3; –1) відM2 носно прямої, яка містить бісектриси: 1) першого та третього координатних Рис. 21.27 кутів; 2) другого та четвертого координатних кутів. 21.27.• Точки A (x; –1) і B (y; 2) симетричні відносно прямої, яка містить бісектриси першого та третього координатних кутів. Знайдіть x і y. 21.28.• Центр кола, вписаного в чотирикутник, лежить на його діагоналі. Доведіть, що цей чотирикутник має вісь симетрії. 21.29.• Доведіть, що опуклий чотирикутник, який має вісь симетрії, є або вписаним у коло, або описаним навколо кола. 21.30.• Доведіть, що точки, симетричні ортоцентру трикутника відносно прямих, які містять його сторони, лежать на описаному колі цього трикутника. 21.31.•• У прямокутному трикутнику ABC (∠C = 90°) медіана AM, проведена до меншого катета, утворює з більшим катетом кут 15°. Знайдіть площу трикутника ABC, якщо AM = m. 21.32.•• Точки A і B лежать у різних півплощинах відносно прямої a. На прямій a знайдіть таку точку X, щоби пряма a містила бісектрису кута AXB. 21.33.•• Точки A і B лежать в одній півплощині відносно прямої a. Знайдіть на прямій a таку точку X, щоби промені XA і XB утворювали із цією прямою рівні кути.

225

22. Центральна симетрія

21.34.•• Точки A і B лежать у різних півплощинах відносно прямої a. Знайдіть на прямій a таку точку X, щоб величина | AX – XB | була найбільшою. 21.35.•• Доведіть, що з усіх трикутників з даною стороною та даною висотою, проведеною до цієї сторони, рівнобедрений має найменший периметр. 21.36.•• Точки M і N належать куту ABC. Знайдіть на сторонах цього кута такі точки E і F, щоби периметр чотирикутника EMNF був найменшим. 21.37.•• Через вершину A трикутника ABC і точку D, яка лежить на стороні BC, проведено пряму. Відомо, що ∠ADB ≠ ≠ 90°. Знайдіть на цій прямій таку точку X, з якої відрізки BD і DC було б видно під однаковими кутами. 21.38.•• Побудуйте трикутник ABC, якщо дано пряму AB і серединні перпендикуляри сторін BC і CA. 21.39.•• Побудуйте трикутник ABC, якщо дано вершину A та прямі, на яких лежать бісектриси кутів B і C. 21.40.•• Побудуйте паралелограм ABCD за вершиною D і серединними перпендикулярами сторін AB і BC. 21.41.•• На бісектрисі зовнішнього кута C трикутника ABC позначено точку M, відмінну від точки C. Доведіть, що MA + MB > CA + CB. 21.42.•• Точки A, B і C є вершинами нерівнобедреного трикутника. Скільки існує таких точок D, що чотирикутник з вершинами A, B, C і D має хоча б одну вісь симетрії? 21.43.* Побудуйте трикутник ABC за двома сторонами AB і AC (AB < AC) та різницею кутів B і C. 21.44.* Побудуйте трапецію за бічними сторонами, основою та різницею кутів при цій основі. D 21.45.* Точки C і D лежать в одній півплощині відносно прямої AB (рис. 21.28). C На прямій AB знайдіть таку точку X, що A X B ∠AXC =

∠DXB.

Рис. 21.28

226

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

21.46.* Точки C і D лежать в одній півплощині відносно прямої AB. На прямій AB знайдіть таку точку X, що | ∠AXC – ∠BXD | = 90°. 21.47.* Доведіть, що площа опуклого чотирикутника ABCD не більша за 1 2

( ABæCD + BCæ AD).

21.48.* Побудуйте чотирикутник ABCD за чотирма його сторонами, якщо відомо, що його діагональ AC є бісектрисою кута BAC. 21.49.* У коло вписано гострокутний трикутник. Побудуйте шестикутник, вписаний у це коло, площа якого вдвічі більша за площу даного трикутника. 21.50.* В опуклому чотирикутнику ABCD кут BAD дорівнює 60°. Відомо, що точки, симетричні точці A відносно прямих CB і CD, лежать на прямій BD. Знайдіть кут BCD. 21.51.* У прямокутній трапеції ABCD (∠A = ∠B = 90°) бісектриса кута ADC перетинає сторону AB у точці M. Знайдіть кут CMD, якщо CD = AD + BC. 21.52.* Точка M — середина сторони BC опуклого чотирикутника ABCD. Відомо, що ∠AMD = 120°. Доведіть, що AB +

1 2

BC + CD l AD.

21.53.* Сторони опуклого п’ятикутника ABCDE рівні. Відомо, що ∠ACE =

1 2

∠BCD. Знайдіть кут ACE.

21.54.* Дано трикутник АВС. Знайдіть точку, симетричний образ якої відносно будь-якої сторони трикутника лежить на колі, описаному навколо цього трикутника.

Перша Всеукраїнська олімпіада юних математиків

227

ПЕРША ВСЕУКРАЇНСЬКА ОЛІМПІАДА ЮНИХ МАТЕМАТИКІВ Сподіваємося, що задача 21.�� 54�� вам сподобалася і ви відчули радість успіху, розв’язавши її. Ця задача варта уваги ще й тому, що в 1961 р. її було запропоновано учасникам першої Всеукраїнської олімпіади юних математиків. Узагалі, математичні олімпіади в Україні мають давню традицію. Перша міська олімпіада юних математиків відбулася в 1935 р. у Києві. Серед організаторів Першої всеукраїнської математичної олімпіади в 1936 р. була математикиня К. Я. Латишева. Відтоді минуло понад 80 років, Клавдія і за цей час математичні олімпіади стали для Яківна багатьох талановитих школярів першим кроком Латишева на шляху до наукової творчості. Сьогодні такі (1897–1956) імена, як О. В. Погорєлов, С. Г. Крейн, М. О. Красносельський, В. Г. Дрінфельд, відомі всьому науковому світові. Усі вони в різні роки були переможцями математичних олімпіад в Україні. Хочемо із задоволенням зазначити, що й зараз математичні олімпіади в Україні дуже популярні. Десятки тисяч школярів і школярок нашої країни на різних етапах беруть участь у цьому математичному змаганні. До організації та проведення олімпіад залучають найкращих представників і представниць наукової й освітянської спільноти. Саме завдяки їхньому ентузіазму та професіоналізму команда України гідно представляє нашу країну на міжнародних математичних олімпіадах.

Олексій Васильович Погорєлов (1919 – 2002)

Селім Григорович Крейн (1917 – 1999)

Марк Олександрович Красносельський (1920 – 1997)

Володимир Гершонович Дрінфельд (1954 р. н.)

228

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

Радимо й вам, любі діти, брати участь у математичних олімпіадах. Нижче ми наводимо деякі задачі першої Всеукраїнської олімпіади юних математиків. Випробуйте свої сили. 1. Коло, вписане в трикутник АВС, дотикається до його сторін у точках K, L, M. Нехай точки O1, O2, O3 є центрами кіл, зовнівписаних у цей самий трикутник. Довести, що трикутники KLM і O1O2O3 подібні. 2. Усередині прямокутника, площа якого 4 м2, розміщено 7 прямокутників, причому площа кожного з них дорівнює 1 м2. Довести, що принаймні два прямокутники мають спільну частину, площа якої не менша ніж

1 7

м2.

3. Нехай сторони чотирикутника відповідно дорівнюють a, b, c, d, а його площа дорівнює S. Довести, що Sm

1 4

(a + c) (b + d).

22. Центральна симетрія О з н а ч е н н я. Точки A і A1 називають с и м е т р и ч н и м и в і д н о с н о т о ч к и O, якщо точка O є серединою відрізка AA1 (рис. 22.1). Точку O вважають симетричною самій собі. Наприклад, точки A і A1, у яких як абсциси, так і ординати — протилежні числа, симетричні відносно початку координат (рис. 22.2). y A

y0 –x0

O A1 Рис. 22.1

–y0

Рис. 22.2

22. Центральна симетрія

229

Розглянемо фігуру F і точку O. Кожній точці X фігури F поставимо у відповідність симетричну їй F X відносно точки O точку X1. Унаслідок таF1 кого перетворення фігури F отримаємо O фігуру F1 (рис. 22.3). Таке перетворення фігури F називають центральною симетріX1 єю відносно точки O та позначають SO. Пишуть: SO (F) = F1. Точку O називають центром симетрії. Також говорять, що фіРис. 22.3 гури F і F1 симетричні відносно точки O. Т е о р е м а 22.1 (в л а с т и в і с т ь ц е н т р а л ь н о ї с и м е т р і ї). Центральна симетрія є рухом. Д о в е д е н н я. Виберемо систему координат так, щоб центр симетрії збігався з початком координат. Нехай A (x1; y1) і B (x2; y2) — довільні точки фігури F. Точки A1 (–x1; –y1) і B1 (–x2; –y2) — відповідно їхні образи при центральній симетрії відносно початку координат. Маємо: AB = (x2 − x1 )2 + (y2 − y1 )2 ,

A1 B1 = (− x2 − (− x1 ))2 + (− y2 − (− y1 ))2 = (− x2 + x1 )2 + (− y2 + y1 )2 =

− (− x1 ))2 + (− y2 − (− y1 ))2 = (− x2 + x1 )2 + (− y2 + y1 )2 = AB. Ми отримали, що AB = A1B1, тобто центральна симетрія зберігає відстань між точками. Отже, центральна симетрія є рухом.  Н а с л і д о к 1. Якщо SO (F) = F1, то F = F1. Н а с л і д о к 2. Центральна симетрія є оборотним перетворенням. Якщо S O (F) = F 1 , то S O (F 1 ) = F, тобто SO SO ( F) = F. О з н а ч е н н я. Фігуру називають с и м е т р и ч н о ю в і д н о сн о т о ч к и O, якщо SO (F) = F. Точку O називають центром симетрії фігури. Також говорять, що фігура має центр симетрії. Наведемо приклади фігур, які мають A B центр симетрії. O Центром симетрії відрізка є його середина Рис. 22.4 (рис. 22.4).

230

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

Точка перетину діагоналей паралелограма є його центром симетрії (рис. 22.5). Існують фігури, які мають безліч центрів симетрії. Наприклад, кожна точка прямої є її центром симетрії. B

O A

X1 Рис. 22.5

D Рис. 22.6

Також безліч центрів симетрії має фігура, яка складається з двох паралельних прямих. Будь-яка точка прямої, рівновіддаленої від двох даних, є центром симетрії розглядуваної фігури (рис. 22.6). З а д а ч а 1. Доведіть, що образом даної прямої l при симетрії відносно точки O, яка не належить прямій l, є пряма, паралельна даній. Р о з в ’я з а н н я. Оскільки центральна симетрія — це рух, то образом прямої l буде пряма. Для побудови прямої достатньо знайти дві будь-які її точки. Виберемо на прямій l довільні точB ки A і B (рис. 22.7). Нехай точки A1 A 1 і B1 — їхні образи при центральній l O симетрії відносно точки O, тобто SO (A) = A1, SO (B) = B1. Тоді пряма 2 A1B1 — образ прямої l. A1 Оскільки AO = OA1, BO = OB1, кути B1 AOB і A1OB1 рівні як вертикальні, то трикутники AOB і A1OB1 рівні за Рис. 22.7 першою ознакою рівності трикутників. Звідси ∠1 = ∠2 (рис. 22.7). Отже, l A1 B1 .  Ми навели приклади фігур, які мають рівно один центр симетрії або безліч центрів симетрії. Виникає природне запитання: чи може фігура мати рівно два, рівно три й узагалі, будь-яку скінченну, відмінну від 1, кількість центрів

231

22. Центральна симетрія

симетрії? Відповідь на це запитання негативна. Ви можете довести цей факт на заняттях математичного гуртка. З а д а ч а 2. Точка M належить куту ABC (рис. 22.8). На сторонах BA і BC кута побудуйте такі точки E і F, щоб точка M була серединою відрізка EF. A

E M

M B

C Рис. 22.8

A B1 C

Рис. 22.9

Р о з в ’я з а н н я. Нехай пряма A1B1 — образ прямої AB при центральній симетрії відносно точки M (рис. 22.9). Позначимо буквою F точку перетину прямих A1B1 і BC. Знайдемо прообраз точки F. Очевидно, що він лежить на прямій AB. Тому достатньо знайти точку перетину прямих FM і AB. Позначимо цю точку буквою E. Тоді E і F — шукані точки.  З а д а ч а 3. Доведіть, що: 1) композиція двох центральних симетрій є паралельним перенесенням; 2) композиція центральної симетрії та паралельного перенесення є центральною симетрією; 3) композиція парної кількості центральних симетрій є паралельним перенесенням; 4) композиція непарної кількості центральних симетрій є центральною симетрією. Р о з в ’я з а н н я. 1) Розглянемо дві центральні симетрії із центрами O1 (a1; b1) і O2 (a2; b2). Нехай A (x; y) — довільна точка площини і SO1 ( A ) = A1 , SO2 ( A1 ) = A2 . Знайдемо координати точок А1 і А2. Маємо: A1 (2a1 – x; 2b1 – y) і A2 (2a2 – 2a 1 + x; 2b2 – 2b1 + y). Звідси отримуємо, що вектор AA2 при заданих точках O1 і O2 має сталі координати (2a2 – 2a1; 2b2 – 2b1). Отже,

232

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

точка A2 є образом точки A при паралельному перенесенні на вектор з координатами (2a2 – 2a1; 2b2 – 2b1). 2) Розглянемо композицію Ta SO . Виберемо систему координат так, щоб центр симетрії, точка O, мав координати (0; 0). Нехай при цьому вектор a має координати (a; b). Розглянемо довільну точку A (x; y) координатної площини. Маємо: S O (A) = A 1 (–x; –y); Ta ( A1 ) = A2 (− x + a; − y + b). Отже, точка A2 є образом точки A при центральній симе a b трії із центром O1  ;  . Аналогічно можна показати, що  2 2 композиція SO Ta є центральною симетрією із центром b  a O2  − ; −  .  2 2 Використовуючи пункти 1 і 2 задачі, доведіть пункти 3 і 4 самостійно.  З а д а ч а 4 . Побудуйте п’ятикутник ABCDE, якщо дано точки M1, M2, M3, M4, M5, які є серединами його сторін AB, BC, CD, DE, EA відповідно. Розв’язання. Маємо: SM1 ( A ) = B, SM2 ( B) = C, SM3 (C) = D,

SM4 ( D) = E, SM5 ( E) = A. Отже, SM5 SM4 SM3 SM2 SM1 ( A ) = A. Але композиція непарної кількості центральних симетрій є центральною симетрією. А при центральній симетрії лише одна точка збігається зі своїм образом — це центр симетрії. Отже, SM5 SM4 SM3 SM2 SM1 = SA . Тепер вершину A шуканого п’ятикутника можна побудувати таким чином. Нехай X — довільна точка. Побудуємо точки X1, X2, X3, X4, X5 такі, що X1 = SM1 ( X ), X2 = SM2 ( X1 ), X3 = SM3 ( X2 ), X4 = SM4 ( X3 ), X5 = SM5 ( X4 ). Точка A є середи ною відрізка XX5. Подальша побудова є очевидною.  Вивчаючи навколишній світ, ми часто бачимо приклади прояву симетрії в природі (рис. 22.10). Об’єкти, які мають вісь або центр симетрії, легко сприймаються та приємні для очей. Недарма в Стародавній Греції

22. Центральна симетрія

233

слово «симетрія» слугувало синонімом слів «гармонія», «краса».

Рис. 22.10

Ідея симетрії широко використовується в образотворчому мистецтві, архітектурі й техніці (рис. 22.11).

Рис. 22.11

1. Які точки називають симетричними відносно точки O? Як називають точку O? 2. Які фігури називають симетричними відносно точки O? 3. Сформулюйте властивість центральної симетрії. 4. Яку властивість мають фігури, симетричні відносно точки? 5. Про яку фігуру говорять, що вона має центр симетрії? 6. Наведіть приклади фігур, які мають центр симетрії.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ 22.1.° Накресліть трикутник ABC і позначте точку O, яка не належить йому. Побудуйте трикутник, симетричний даному відносно точки O. 22.2.° Накресліть трикутник ABC. Побудуйте трикутник, симетричний даному відносно середини сторони AB. 22.3.° Накресліть коло й позначте на ньому точку. Побудуйте коло, симетричне даному відносно позначеної точки.

234

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

B A

O b Рис. 22.12

Рис. 22.13

D Рис. 22.14

22.4.° Побудуйте паралелограм ABCD за його вершинами A і B та точкою O перетину його діагоналей (рис. 22.12). 22.5.° Дано дві паралельні прямі a і b (рис. 22.13). Знайдіть точку, відносно якої пряма a буде симетричною прямій b. Скільки розв’язків має задача? ВПРАВИ 22.6.° Діагоналі паралелограма ABCD перетинаються в точці O (рис. 22.14). Точка M — середина сторони BC. Укажіть образи точок A, D і M, сторони CD, діагоналі BD при симетрії відносно точки O. 22.7.° Доведіть, що точка перетину діагоналей паралелограма є його центром симетрії. 22.8.° Доведіть, що коло має центр симетрії. 22.9.° Точки A1 і B1 є образами відповідно точок A і B при симетрії відносно точки, яка не належить прямій AB. Доведіть, що чотирикутник ABA1B1 — паралелограм. 22.10.° Знайдіть координати точок, симетричних точкам A (3; –1) і B (0; –2) відносно: 1) початку координат; 2) точки M (2; –3). 22.11.° Доведіть, що образом прямої, яка проходить через центр симетрії, є ця сама пряма. 22.12.° Точки A (x; –2) і B (1; y) симетричні відносно: 1) початку координат; 2) точки M (–1; 3). Знайдіть x і y. 22.13.• Доведіть, що трикутник не має центра симетрії. 22.14.• Доведіть, що промінь не має центра симетрії. 22.15.• Доведіть, що фігура, що складається з двох рівних паралельних відрізків, має центр симетрії.

235

22. Центральна симетрія

22.16.• Доведіть, що коли чотирикутник має центр симетрії, то він є паралелограмом. 22.17.• Вершини одного паралелограма лежать на сторонах другого: по одній вершині на кожній стороні. Доведіть, що точки перетину діагоналей цих паралелограмів збігаються. 22.18.• Кола із центрами O1 і O2 симетричні відносно точки O (рис. 22.15). Пряма, яка проходить через центр симетрії, перетинає перше коло в точках A1 і B1, а друге — у точках A2 і B2. Доведіть, що A1B1 = A2B2. A2 B2 O1

O B1

A1 Рис. 22.15

22.19.• Дано коло, пряму та точку. Побудуйте відрізок із серединою в даній точці, один із кінців якого належить даному колу, а другий — даній прямій. 22.20.• Дано два кола та точку. Побудуйте відрізок із середи ною в даній точці, кінці якого належать даним колам. 22.21.• Дано пряму a та два кола по різні боки від неї. На прямій взято відрізок CD. Побудуйте трикутник ABC так, щоб точки A і B лежали на даних колах, а відрізок CD був його медіаною. 22.22.• На протилежних сторонах BC і AD паралелограма ABCD як на сторонах побудовано поза ним рівносторонні трикутники BMC і AND. Доведіть, що точки M, O і N, де O — точка перетину діагоналей даного паралелограма, лежать на одній прямій. 22.23.• На протилежних сторонах паралелограма як на сторонах побудовано поза ним квадрати. Доведіть, що пряма, яка сполучає центри квадратів, проходить через точку перетину діагоналей паралелограма.

236

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

22.24.• Діагоналі паралелограма ABCD перетинаються в точці O. Доведіть, що описані кола трикутників BOC і AOD дотикаються. 22.25.•• Доведіть, що коли фігура має дві перпендикулярні осі симетрії, то точка їхнього перетину є центром симетрії фігури. 22.26.•• Точки A і C належать гострому куту, але не лежать на його сторонах. Побудуйте паралелограм ABCD так, щоб точки B і D лежали на сторонах кута. 22.27.•• Побудуйте квадрат із центром у даній точці O та даними точками M і N на двох протилежних сторонах або на їхніх продовженнях. 22.28.•• Побудуйте ромб, точкою перетину діагоналей якого є дана точка, а три вершини належать трьом даним попарно непаралельним прямим. 22.29.•• Дано точку та три кола. Побудуйте ромб, точкою перетину діагоналей якого є дана точка, а три вершини лежать на трьох даних колах. 22.30.•• Дано паралелограм ABCD і точку M. Через точки A, B, C і D проведено прямі, паралельні прямим MC, MD, MA і MB відповідно. Доведіть, що проведені прямі перетинаються в одній точці. 22.31.•• Два кола перетинаються в точці M. Проведіть через точку M пряму, яка вдруге перетинає дані кола в точках A і B так, що AM = MB. 22.32.•• Точка C — середина відрізка AB. На промені CQ позначили точки P і M такі, що PM = MQ (рис. 22.16). Доведіть, що AP + BQ > 2CM. 22.33.* Доведіть, що прямі, проведені Q через середини сторін вписаного M чотирикутника перпендикулярно P до протилежних сторін, перетинаються в одній точці. 22.34.* Коло перетинає сторони BC, A B C CA, AB трикутника ABC у точках A1 і A2, B1 і B2, C1 і C2 відповідно. Рис. 22.16

237

23. Поворот

Доведіть, що коли прямі, які перпендикулярні до сторін трикутника та проходять через точки A1, B1 і C1, перетинаються в одній точці, то й прямі, які перпендикулярні до сторін трикутника та проведені через точки A2, B2 і C2, також перетинаються в одній точці. 22.35.* Довжина висоти AB прямокутної трапеції ABCD дорівнює сумі довжин основ AD і BC. У якому відношенні бісектриса кута ABC ділить сторону CD? 22.36.* Дано два концентричних кола. Проведіть пряму, на якій ці кола відтинають три рівних відрізки.

23. Поворот На рисунку 23.1 зображено точки O, X, X1 і X2 такі, що OX1 = OX2 = OX, ∠X1OX = ∠X2OX = a. Говорять, що точка X1 є образом точки X при повороті навколо центра O проти годинникової стрілки на кут a. Також говорять, що точка X2 — це образ точки X при повороті навколо центра O за годинниковою стрілкою на кут a. Точку O називають центром повороту, кут a — кутом повороту. Розглянемо фігуру F, точку O та кут a. Кожній точці X фігури F поставимо у відповідність точку X1, яка є образом точки X при повороті навколо центра O проти годинникової стрілки на кут a (якщо точка O належить фігурі F, то їй зіставляється вона сама). Унаслідок такого перетворення фігури F отримаємо фігуру F1 (рис. 23.2). X1

α α

F1 X1

α O α

F X

O X2 Рис. 23.1

б Рис. 23.2

238

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

Таке перетворення фігури F називають поворотом навколо центра O проти годинникової стрілки на кут a та позначають ROα . Пишуть: ROα ( F ) = F1 . Точку O називають F центром повороту. Аналогічно означають перетворення поX вороту фігури F за годинниковою стрілкою F1 на кут a (рис. 23.3). α X1 Поворот за годинниковою стрілкою позначають так: RO−α . Пишуть: RO− α ( F ) = F1 . O Очевидно, що повороти ROα і RO−α є взаємно оберненими перетвореннями. Зауважимо, що центральна симетрія є поворотом навколо центра симетрії на кут 180° у будь-якому з напрямів. Т е о р е м а 23.1 (в л а с т и в і с т ь п о в о р о т у). Поворот є рухом. Рис. 23.3

Доведіть цю теорему самостійно. Н а с л і д о к. Якщо фігура F1 — образ фігури F при повороті, то F = F1. Нехай прямі l1 і l2 перетинаються в точці O і Sl1 ( F ) = F1 , Sl2 ( F1 ) = F2 (рис. 23.4). Наочно очевидно, що фігура F2 — це образ фігури F при деякому повороті навколо точки O. l1

l1 F1

2α O

α Рис. 23.4

Рис. 23.5

23. Поворот

239

Строге обґрунтування цього факту дає така теорема. Теорема 23.2. Композицією двох осьових симетрій з непаралельними осями є поворот навколо точки перетину осей. Складемо план доведення, який ви зможете реалізувати самостійно. Нехай l1 ∩ l2 = O та кут між прямими l1 і l2 дорівнює a (рис. 23.5). Доведіть, що Sl2 Sl1 = RO−2α . Для цього розгляньте довільну точку X фігури F. Нехай Sl1 ( X ) = X1 , Sl2 ( X1 ) = X2 . Доведіть, що XO = X2O і ∠XOX2 = 2a. Теореми 21.4 і 23.2 показують, що паралельне перенесення, поворот, а отже, і центральну симетрію можна подати у вигляді композиції осьових симетрій. Таким чином, осьова симетрія відіграє роль базового руху для всіх відомих вам видів рухів фігур. Більш того, справедливою є така теорема. Т е о р е м а 23.3. Будь-який рух фігури є композицією не більше ніж трьох осьових симетрій. З доведенням цієї теореми ви можете ознайомитися на заняттях математичного гуртка. З а д а ч а 1. Дано пряму a та точку O поза нею. Побудуйте образ прямої a при B1 повороті навколо точки O проти годин- O никової стрілки на кут 45°. A1 Р о з в ’я з а н н я. Оскільки поворот — це рух, то образом прямої a буде пряма. Для a B A побудови прямої достатньо знайти дві будь-які її точки. Виберемо на прямій Рис. 23.6 a довільні точки A і B (рис. 23.6). Побудуємо точки A1 і B1 — їхні образи при повороті навколо точки O проти годинникової стрілки на кут 45°. Тоді пряма A1B1 — образ прямої a.  З а д а ч а 2. Точка P належить куту ABC, але не належить його сторонам. Побудуйте рівносторонній трикутник, одна вершина якого є точкою P, а дві інші належать сторонам BA і BC кута ABC.

240

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

Р о з в ’я з а н н я. Нехай пряма A1B1 — образ прямої AB при повороті навколо центра P проти годинникової стрілки на кут 60° (рис. 23.7). Позначимо буквою F точку перетину прямих A1B1 і BC. Нехай точка E — прообраз точки F при розглядуваному повороті. Точка E належить стороні BA кута ABC. Ці міркування підказують, як побудувати шуканий трикутник. Будуємо пряму A1B1 як образ прямої AB при повороті навколо центра P проти годинникової стрілки на кут 60°. Нехай F — точка перетину прямих A1B1 і BC. Будуємо кут MPF, що дорівнює 60°. Нехай прямі MP і AB перетинаються в точці E. Ця точка і є прообразом точки F. Маємо: PF = PE і ∠FPE = 60°. Отже, трикутник EPF рівносторонній.  B

A1 M B

3 T 1 2 4

C B1

Рис. 23.7

C1 Рис. 23.8

З а д а ч а 3. У трикутнику ABC, кожний із кутів якого менший від 120°, знайдіть таку точку T, щоб сума TA + TB + TC була найменшою. Р о з в ’я з а н н я. Нехай T — довільна точка даного трикутника ABC (рис. 23.8). Розглянемо поворот із центром A на кут 60° за годинниковою стрілкою. Нехай точки T1 і C1 — образи точок T і C відповідно. Оскільки поворот є рухом, то T1C1 = TC. Очевидно, що трикутник ATT1 є рівностороннім. Тоді AT = TT1. Маємо: TA + TB + TC = TT1 + TB + T1C1.

241

23. Поворот

Зрозуміло, що сума TT1 + TB + T1C1 буде найменшою, якщо точки B, T, T1 і C1 лежать на одній прямій. Оскільки ∠1 = ∠2 = 60°, то ця умова виконуватиметься тоді, коли ∠3 = ∠4 = 120°. Оскільки кут AT1C1 — образ кута ATC при вказаному повороті, то має виконуватися рівність ∠ATC = 120°. Отже, точки B, T, T1 і C1 належатимуть одній прямій тоді й тільки тоді, коли ∠ATB = ∠ATC = 120°. Звідси ∠BTC = 120°. Таким чином, сума TA + TB + TC буде найменшою, якщо ∠ATB = ∠BTC = ∠ATC = 120°. Знайти точку T можна, наприклад, побудувавши ГМТ, з яких відрізки AB і AC видно під кутами 120° (рис. 23.9). Зрозуміло, що коли один із кутів трикутника ABC не менший від 120°, то точка перетину побудованих дуг не буде розміщена всередині трикутника. Можна показати, що в трикутнику з кутом, не меншим від 120°, точка T, сума відстаней від якої до вершин трикутника є найменшою, збігається з вершиною тупого кута.  B

B A O

T A

C Рис. 23.9

Рис. 23.10

1. Опишіть перетворення повороту навколо точки. 2. Сформулюйте властивість повороту. 3. Яку властивість мають фігури, якщо одна з них є образом другої при повороті?

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ 23.1.° Побудуйте образ відрізка AB при повороті навколо центра O проти годинникової стрілки на кут 45° (рис. 23.10).

242

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

23.2.° Побудуйте образ трикутника ABC при повороті навколо центра O за годинниковою стрілкою на кут 90° (рис. 23.11). 23.3.° На рисунку 23.12 зображено два рівних відрізки AB і BC, причому ∠ABC = 60°. Знайдіть точку O таку, щоб відрізок AB був образом відрізка BC при повороті навколо точки O проти годинникової стрілки на кут 120°. O A

B A

C Рис. 23.11

Рис. 23.12

Рис. 23.13

23.4.° На рисунку 23.13 зображено два рівних перпендикулярних відрізки MN і NK. Знайдіть точку O таку, щоб відрізок NK був образом відрізка MN при повороті навколо точки O за годинниковою стрілкою на кут 90°. 23.5.• Побудуйте фігуру, яка не має осей симетрії та образом якої є ця сама фігура при повороті навколо деякої точки: 1) на кут 90°; 2) на кут 120°. ВПРАВИ 23.6.° На рисунку 23.14 зображено фігури, які складено з рівних півкругів. Які із цих фігур при повороті навколо точки O на кут a, де 0° < α m 180°, збігаються зі своїми образами?

O а

в Рис. 23.14

243

23. Поворот

23.7.° Медіани рівностороннього трикутника ABC перетинаються в точці O (рис. 23.15). Укажіть образи точок C, C1 і O, сторони BC, медіани BB1, відрізка OC1, трикутника A1B1C1 при повороті навколо точки O проти годинникової стрілки на кут 120°. B C1

A A1

F C

Рис. 23.15

Рис. 23.16

23.8.° Точка O — центр правильного шестикутника ABCDEF (рис. 23.16). Укажіть образи сторони AF, діагоналі BF, діагоналі AD, шестикутника ABCDEF при повороті навколо точки O за годинниковою стрілкою на кут: 2) 120°. 1) 60°; 23.9.° Діагоналі квадрата ABCD перетинаються в точці O (рис. 23.17). Укажіть образи точок A, O і C, сторони AD, діагоналі BD при повороті навколо точки O за годинниковою стрілкою на кут 90°. 23.10.• Точка O — центр правильного n-кутника A1A2...An (рис. 23.18). Доведіть, що OA1 + OA2 + ... + OAn = 0 . A4 C

A3 O O An–1

A2 D

A1 Рис. 23.17

Рис. 23.18

244

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

23.11.• Вершина A рівностороннього трикутника ABC є центром повороту на кут 120°. Знайдіть відрізок BC1, де точка C1 — образ точки C при заданому повороті, якщо AB = 1 см. 23.12.• Вершина A квадрата ABCD є центром повороту проти годинникової стрілки на кут 90°. Знайдіть відрізок CC1, де точка C1 — образ точки C при заданому повороті, якщо AB = 1 см. 23.13.•• Точка M належить куту ABC і не належить його сторонам. Побудуйте рівнобедрений прямокутний трикутник, вершина прямого кута якого є точкою M, а дві інші належать сторонам BA і BC відповідно. 23.14.•• У даний квадрат впишіть рівносторонній трикутник так, щоб одна з його вершин збігалася з вершиною квадрата, а дві інші належали сторонам квадрата. 23.15.•• Дано два кола та точку M поза цими колами. Побудуйте прямокутний рівнобедрений трикутник з вершиною в точці M так, щоб дві інші вершини лежали на даних колах. 23.16.•• На сторонах AB і AC трикутника ABC у зовнішній бік побудовано квадрати ABNM і ACQP. Доведіть, що MC = BP і MC ^ BP. 23.17.•• На сторонах BC і AC трикутника ABC у зовнішній бік побудовано рівносторонні трикутники BCK і CAM. Знайдіть кут між прямими BM і AK та доведіть, що BM = AK. 23.18.•• На сторонах AB і AD квадрата ABCD позначили точки K і M відповідно так, що AK + AM = AB. Знайдіть кут KOM, де точка O — центр квадрата. 23.19.•• На сторонах AB і AC рівностороннього трикутника ABC позначили точки K і M відповідно так, що AK + AM = AB. Знайдіть кут KOM, де точка O — центр трикутника. 23.20.•• У рівнобічній трапеції ABCD на бічних сторонах AB і CD позначили точки K і M відповідно так, що AK = CM. Менша основа BC трапеції дорівнює бічній стороні, а гострий кут трапеції дорівнює 60°. Знайдіть кут KOM, де точка O — середина відрізка AD.

23. Поворот

245

23.21.•• У ромбі ABCD кут A дорівнює 120°. На сторонах AB і AD позначили точки K і M відповідно так, що BK = AM. Знайдіть кут KCM. 23.22.•• Усередині квадрата ABCD позначили точку K і на відрізку AK як на стороні побудували квадрат AKEM, сторона KE якого перетинає сторону AD квадрата ABCD. Доведіть, що BK = DM. 23.23.•• На прямій l позначили послідовно точки A, B і C, а на відрізках AB і AC у різних півплощинах відносно прямої l побудували рівносторонні трикутники ABD і ACN. Доведіть, що середини K і L відповідно відрізків DC і BN та точка A є вершинами рівностороннього трикутника. 23.24.•• На прямій l позначили послідовно точки A, C і E. На відрізках AC і CE в одній півплощині відносно прямої l побудували рівносторонні трикутники ABC і CDE. Точки K і M — середини відрізків AD і BE відповідно. Доведіть, що трикутник CKM рівносторонній. 23.25.* Дано опуклий чотирикутник ABCD і точку O всередині нього. Відомо, що ∠AOB = ∠COD = 90°, OA = OB, OC = OD. Точки K, L і M — середини відрізків AB, BC і CD відповідно. Доведіть, що трикутник KLM рівнобедрений і прямокутний. 23.26.* Побудуйте рівносторонній трикутник так, щоб його вершини належали трьом даним паралельним прямим. 23.27.* Побудуйте квадрат так, щоб три його вершини належали трьом даним паралельним прямим. 23.28.* На стороні CD квадрата ABCD позначили точку E. Бісектриса кута BAE перетинає сторону BC у точці F. Доведіть, що AE = BF + ED. 23.29.* У рівносторонньому трикутнику ABC вибрали точку P так, що ∠APB = 150°. Доведіть, що існує прямокутний трикутник, сторони якого дорівнюють відрізкам PA, PB і PC. 23.30.* Усередині рівностороннього трикутника ABC позначили точку P таку, що AP2 + BP2 = CP2. Доведіть, що ∠APB = 150°.

246

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

23.31.* У рівносторонньому трикутнику ABC позначили точку M таку, що ∠AMB = 120°, MA = 1 см, MB = 2 см. Знайдіть відрізок MC. 23.32.* Поза рівностороннім трикутником ABC позначили точку M так, що ∠AMB = 120°, MA = 1 см, MB = 2 см. Знайдіть відрізок MC. B 23.33.* На стороні BC рівносторонM нього трикутника ABC позначили точку D. Поза трикутником ABC позначили точку E таку, що E K D трикутник DEC рівносторонній (рис. 23.19). Доведіть, що точка A C C і середини M і K відрізків BE і AD відповідно є вершинами Рис. 23.19 рівностороннього трикутника. 23.34.* Точка P розміщена всередині квадрата ABCD, причому AP : BP : CP = 1 : 2 : 3. Знайдіть кут APB. 23.35.* В опуклому чотирикутнику ABCD відомо, що AB = AD, BC + DC = AC = 1 см, ∠BAD = 60°. Знайдіть площу чотирикутника ABCD. 23.36.* На сторонах AB і BC трикутника ABC у зовнішній бік побудовано квадрати ABDE і CBLK. Точки M1 і M2 — середини відрізків DL і AC відповідно. Доведіть, що центри квадратів і точки M1 і M2 є вершинами квадрата.

24. Гомотетія. Подібність фігур Розглянемо фіксовану точку O та довільну точку X. Побудуємо таку точку X1, що OX1 = 2OX (рис. 24.1). Говорять, що точка X1 є образом точки X при гомотетії із центром O та коефіцієнтом 2.

X Рис. 24.1

O X1 Рис. 24.2

247

24. Гомотетія. Подібність фігур

На рисунку 24.2 зображено точки O, X і X1 такі, що 1 OX1 = − OX. Говорять, що точка X1 — це образ точки X при 2

гомотетії із центром O та коефіцієнтом − . 2

Узагалі, якщо точки O, X і X1 є такими, що OX1 = kOX, де k ≠ 0, то говорять, що точка X1 — це образ точки X при гомотетії із центром O та коефіцієнтом k. Точку O називають центром гомотетії, число k — коефіцієнтом гомотетії, k ≠ 0. Розглянемо фігуру F і точку O. Кожній точці X фігури F поставимо у відповідність точку X1, яка є образом точки X при гомотетії із центром O та коефіцієнтом k (якщо точка O належить фігурі F, то їй зіставляється вона сама). У результаті такого перетворення фігури F отримаємо фігуру F1 (рис. 24.3).

X1 X

б Рис. 24.3

Таке перетворення фігури F називають гомотетією із центром O та коефіцієнтом k і позначають HOk . Пишуть: HOk ( F ) = F1 . Також говорять, що фігура F1 гомотетична фігурі F із центром O та коефіцієнтом k. Наприклад, на рисунку 24.4 трикутник A1B1C1 гомотетичний трикутнику ABC із центром O та коефіцієнтом, який дорівнює –3. Пишуть: HO−3 (∆ABC) = ∆A1 B1C1 .

B1 A C

O B

A1 Рис. 24.4

248

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

Також можна сказати, що трикутник ABC гомотетичний трикутнику A1B1C1 із тим самим центром, але коефіцієнтом 1

−

гомотетії, який дорівнює − . Пишуть: HO 3 (∆A1 B1C1 ) = ∆ABC. 3

Очевидно, що гомотетії HOk і HOk є взаємно оберненими перетвореннями. Зазначимо, що при k = –1 гомотетія із центром О є центральною симетрією із центром O (рис. 24.5). Якщо k = 1, то гомотетія є тотожним перетворенням. F1

F O

Рис. 24.5

Очевидно, що при k ≠ 1 і k ≠ –1 гомотетія не є рухом. Т е о р е м а 24.1. При гомотетії фігури F із коефіцієнтом k усі відстані між її точками змінюються в | k | разів, тобто якщо A і B — довільні точки фігури F, а точки A1 і B1 — їхні відповідні образи при гомотетії з коефіцієнтом k, то A1B1 = | k | AB. точка O — центр гомотетії. Тоді Д о в е д е н н я. Нехай OA1 = kOA, OB1 = kOB. Маємо: A1 B1 = OB1 − OA1 = kOB − kOA = k (OB − OA ) = k AB, тобто A1B1 = | k | AB.  Н а с л і д о к. Якщо трикутник A1B1C1 гомотетичний трикутнику ABC із коефіцієнтом гомотетії k, то k

∆A1 B1C1 " ∆ABC. Для доведення цього твердження достатньо скористатися теоремою 24.1 і третьою ознакою подібності трикутників. Гомотетія має низку інших властивостей.

249

24. Гомотетія. Подібність фігур

Т е о р е м а 24.2. При гомотетії фігури F образами будьяких її трьох точок, які лежать на одній прямій, є три точки, які лежать на одній прямій, а образами трьох точок, які не лежать на одній прямій, є три точки, які не лежать на одній прямій. Скориставшись теоремою 24.1 та ідеєю доведення теореми 20.1, доведіть цю теорему самостійно. Н а с л і д о к. При гомотетії відрізка, променя, прямої образами є відповідно відрізок, промінь, пряма. При гомотетії кута образом є кут, рівний даному. При гомотетії трикутника образом є трикутник, подібний даному. Доведіть цей наслідок самостійно. Зазначені властивості гомотетії вказують на те, що це перетворення може змінити розміри фігури, але не змінює її форму, тобто при гомотетії образ і прообраз є подібними фігурами. Зауважимо, що в курсі геометрії 8 класу, коли йшлося про подібність фігур, ми давали означення лише подібним трикутникам. Зараз означимо поняття подібності для довільних фігур. F1

F O

Рис. 24.6

На рисунку 24.6 фігура F1 гомотетична фігурі F, а фігура F2 симетрична фігурі F1 відносно прямої l. Фігуру F2 отримано з фігури F у результаті композиції двох перетворень: гомотетії та осьової симетрії. Оскільки F1 = F2, то фігури F і F2 мають однакові форми, але різні розміри, тобто вони є подібними. Говорять, що фігуру F2 отримано з фігури F у результаті перетворення подібності.

250

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

На рисунку 24.7 фігура F1 гомотетична фігурі F, а фігура F2 — образ фігури F1 при деякому русі. Тут також можна стверджувати, що фігури F і F2 подібні. F1

F O

Рис. 24.7

Зі сказаного випливає, що доцільно прийняти таке означення. О з н а ч е н н я. Дві фігури називають п о д і б н и м и, якщо одну з них можна отримати з другої в результаті композиції двох перетворень: гомотетії та руху. Це означення ілюструє схема, зображена на рисунку 24.8. Ïîä³áí³ñòü

Ãîìîòåò³ÿ

Ðóõ

Рис. 24.8

Запис F " F1 означає, що фігури F і F1 подібні. Також говорять, що фігура F1 — образ фігури F при перетворенні подібності. Із наведеного означення випливає, що при перетворенні подібності фігури F відстані між її точками змінюються в одну й ту саму кількість разів. Оскільки тотожне перетворення є рухом, то зі схеми, зображеної на рисунку 24.8, випливає, що гомотетія — окремий випадок перетворення подібності. Нехай A і B — довільні точки фігури F, а точки A1 і B1 — їхні образи при перетворенні подібності. Точки A1 і B1 належать фігурі F1, яка подібна фігурі F. Число k =

A1 B1 AB

на-

зивають коефіцієнтом подібності. Говорять, що фігура F1 по-

251

24. Гомотетія. Подібність фігур

дібна фігурі F із коефіцієнтом подібності k, а фігура F подібна фігурі F1 із коефіцієнтом подібності

1 k

Зауважимо, що перетворення подібності з коефіцієнтом k = 1 є рухом. Звідси випливає, що рух — окремий випадок перетворення подібності. З перетворенням подібності ми часто маємо справу в повсякденному житті (рис. 24.9). Наприклад, унаслідок зміни масштабу карти отримуємо карту, подібну даній. Фотографія — це перетворення негатива в подібне зображення на фотопапері. Переносячи до свого зошита рисунок, зроблений учителем на дошці, ви також виконуєте перетворення подіб ності.

Рис. 24.9

Т е о р е м а 24.3. Відношення площ подібних многокутників дорівнює квадрату коефіцієнта подібності. Намітимо план доведення. Спочатку доведемо цю теорему для трикутників. Нехай трикутник A1B1C1 — образ трикутника ABC при перетворенні подібності з коефіцієнтом k (див. рис. 24.10 на с. 252). Сторона A1C1 — образ сторони AC. Тоді A1C1 = kæ AC. Проведемо висоту BD. Нехай точка D1 — образ точки D. Оскільки при перетворенні подібності зберігаються кути, то відрізок B1D1 — висота трикутника A1B1C1. Тоді B1 D1 = kæBD. Маємо: SA1 B1C1 SABC

A1C1 æB1 D1 1 2

ACæBD

kæ ACækæBD ACæBD

= k2 .

Якщо дані многокутники опуклі, то розіб’ємо їх на трикутники. Для цього виберемо в многокутниках вершини М

252

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

і М1 — відповідні точки при перетворенні подібності. У кожному з многокутників проведемо всі діагоналі, які виходять з вершин М і М1 (рис. 24.11). Далі застосуйте доведений факт для утворених пар подібних трикутників. B

D B1 A1

Рис. 24.10

C1 Рис. 24.11

Твердження теореми залишається справедливим і для неопуклих многокутників. Тут треба скористатися таким фактом: кожний многокутник можна розбити на трикутники. З а д а ч а 1. Доведіть, що образом прямої l при гомотетії із центром O, який не належить прямій l, є пряма, паралельна даній. Р о з в ’я з а н н я. Із властивостей гоA1 мотетії випливає, що образом прямої l B1 буде пряма. Для побудови прямої достатньо знайти дві будь-які її точки. l A Виберемо на прямій l довільні точки A B O і B (рис. 24.12). Нехай точки A1 і B1 — їхні образи при гомотетії із центром O Рис. 24.12 та коефіцієнтом k (рис. 24.12 відповідає випадку, коли k > 1). Тоді пряма A1B1 — образ прямої AB. При доведенні теореми 24.1 ми показали, що A1 B1 = k AB. Отже, AB A1 B1 .  З а д а ч а 2. У гострокутний трикутник ABC впишіть квадрат так, щоб дві його вершини лежали відповідно на сторонах AB і BC, а дві інші — на стороні AC.

253

24. Гомотетія. Подібність фігур

B N1

M1 M A

N P Q1

Рис. 24.13

D Рис. 24.14

Р о з в ’я з а н н я. Із довільної точки M сторони AB опустимо перпендикуляр MQ на сторону AC (рис. 24.13). Побудуємо квадрат MQPN так, щоб точка P лежала на промені QC. Нехай промінь AN перетинає сторону BC у точці N1. Розглянемо гомотетію із центром A та коефіцієнтом k=

AN1 AN

. Тоді точка N1 — образ точки N при цій гомотетії.

Образом відрізка MN є відрізок M1N1, де точка M1 належить променю AB, причому M1 N1 MN. Аналогічно відрізок N1P1 такий, що точка P1 належить променю AC і N1 P1 NP, є образом відрізка NP. Отже, відрізки M1N1 і N1P1 — сусідні сторони шуканого квадрата. Для завершення побудови залишилося опустити перпендикуляр M1Q1 на сторону AC.  З а д а ч а 3. Відрізок CD — висота прямокутного трикутника ABC (∠C = 90°). Знайдіть радіус r вписаного кола трикутника ABC, якщо радіуси кіл, вписаних у трикутники ACD і BCD, відповідно дорівнюють r1 і r2. Р о з в ’я з а н н я. Оскільки кут A — спільний для прямокутних трикутників ACD і ABC, то ці трикутники подібні (рис. 24.14). Нехай коефіцієнт подібності дорівнює k1. Очевидно, що k1 = подібності k2 =

. Аналогічно ∆BCD " ∆ABC із коефіцієнтом

r r2 r

Позначимо площі трикутників ACD, BCD і ABC відповідно S1, S2 і S. Маємо: S1 S

= k12 =

r12

; 2

= k22 =

r22 r2

254

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

Звідси r12 + r22 r

S1 + S2 S

= 1.

Отримуємо, що r 2 = r12 + r22 , тобто r = r12 + r22 . r12 + r22 . 

В і д п о в і д ь:

З а д а ч а 4. Відрізки AA1, BB1 і CC1 — висоти гострокутного трикутника ABC. Доведіть, що радіус описаного кола трикутника ABC удвічі більший за радіус описаного кола трикутника A1B1C1. Р о з в ’я з а н н я. Нехай прямі AA1, BB1 і CC1 перетинають описане коло трикутника ABC відповідно в точках M, N і P (рис. 24.15). Позначимо буквою H ортоцентр трикутника ABC. Із ключової задачі 20.30 випливає, що HA1 = A1M, HB1 = B1N, HC1 = C1P. A

P 2

N B1 H C

M Рис. 24.15

Тепер зрозуміло, що трикутник MNP гомотетичний трикутнику A1B1C1 із центром H і коефіцієнтом 2. Тоді радіус описаного кола трикутника MNP удвічі більший за радіус описаного кола трикутника A1B1C1. Залишилося зауважити, що трикутники MNP і ABC вписані в одне й те саме коло. 

255

24. Гомотетія. Подібність фігур

1. У якому разі говорять, що точка X1 є образом точки X при гомотетії із центром O та коефіцієнтом k? 2. Опишіть перетворення фігури F, яке називають гомотетією із центром O та коефіцієнтом k. 3. Як змінюється відстань між точками при гомотетії з коефіцієнтом k? 4. Сформулюйте властивості гомотетії. 5. Які фігури називають подібними? 6. Чому дорівнює відношення площ подібних многокутників?

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ 24.1.° Побудуйте образ відрізка AB (рис. 24.16) при гомотетії із центром O та коефіцієнтом: 1) k = 2;

2) k = − .

24.2.° Накресліть відрізок AB. Побудуйте B O образ цього відрізка при гомотетії з коефіцієнтом k і центром: 1) у точці A, k = 3; Рис. 24.16 2) у точці B, k = –2; 3) у середині відрізка AB, k = 2. 24.3.° Накресліть коло, радіус якого дорівнює 2 см, і позначте на ньому точку A. Побудуйте образ цього кола при гомотетії з коефіцієнтом k і центром: 1

1) у центрі кола, k = − , k = 2; 2) у точці A, k = 2, k = − . 24.4.° Накресліть трикутник ABC. Побудуйте образ цього трикутника при гомотетії з коефіцієнтом k і центром: 1) у точці B, k = 3; 1

2) у точці C, k = − ; 2 1

3) у точці A, k = ; 2

4) у середині сторони AB, k = ; 2 1

5) у середині сторони AC, k = − . 3

256

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

24.5.° Накресліть трикутник ABC. Знайдіть точку перетину його медіан. Побудуйте образ цього трикутника при гомотетії із центром у точці перетину його медіан і коефіцієнтом: 1

2) k = ;

1) k = 2;

3) k = − . 2

24.6.° Накресліть паралелограм ABCD. Точку перетину його діагоналей позначте буквою O. Побудуйте образ цього паралелограма при гомотетії із центром O та коефіцієнтом: 1

2) k = − .

1) k = 2;

24.7.° Накресліть квадрат ABCD. Побудуйте образ цього квадрата при гомотетії з коефіцієнтом k і центром: 1

1) у точці A, k = ; 3

3) у точці C, k = 2.

2) у точці B, k = –2; 24.8.° Орієнтуючись за клітинками, накресліть п’ятикутник ABCDE (рис. 24.17). Побудуйте п’ятикутник A1B1C1D1E1, подібний даному, з коефіцієнтом подібності

1 2

A Рис. 24.17

24.9.• На рисунку 24.18 точка A1 — образ точки A при гомотетії із центром O. Побудуйте образ точки B при цій гомотетії.

257

24. Гомотетія. Подібність фігур

A1 A1

б Рис. 24.18

Рис. 24.19

24.10.• На рисунку 24.19 точка A1 — образ точки A при гомотетії з коефіцієнтом: 1) k = 3; 2) k = –2. Побудуйте центр гомотетії. 24.11.• На рисунку 24.20 зображено прямокутник ABCD і точки A1 і D1, які є образами відповідно точок A і D при перетворенні подібності. Побудуйте образ прямокутника ABCD при цьому перетворенні. Скільки розв’язків має задача?

D1 B

D Рис. 24.20

C C1

Рис. 24.21

24.12.• На рисунку 24.21 зображено прямокутник ABCD і точки A1 і C1, які є образами відповідно точок A і C при перетворенні подібності. Побудуйте образ прямокутника ABCD при цьому перетворенні. Скільки розв’язків має задача? 24.13.• Побудуйте образ трикутника ABC при перетворенні подібності, яке є композицією двох перетворень: гомотетії із центром O і коефіцієнтом k = 2 та осьової симетрії відносно прямої l (рис. 24.22). Укажіть коефіцієнт подібності.

258

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

a b

O C

Рис. 24.22

Рис. 24.23

24.14.• Накресліть коло, радіус якого дорівнює 2 см. Позначте точку O на відстані 4 см від його центра. Побудуйте образ цього кола при перетворенні подібності, яке є композицією двох перетворень: гомотетії із центром O та коефіцієнтом k =

1 2

і повороту із центром O за годинниковою

стрілкою на кут 45°. Укажіть коефіцієнт подібності. 24.15.• На рисунку 24.23 зображено дві паралельні прямі a і b. Побудуйте центр гомотетії, при якому пряма b є об1

разом прямої a з коефіцієнтом: 1) k = 2; 2) k = ; 3) k = − . Скільки розв’язків має задача? 24.16.• Накресліть трапецію ABCD, основа BC якої у два рази менша від основи AD. Побудуйте центр гомотетії, при якій відрізок AD є образом відрізка BC із коефіцієнтом: 1) k = 2; 2) k = –2.

ВПРАВИ 24.17.° У паралелограмі ABCD точка D1 — середина сторони AD. При гомотетії із центром A точка D1 є образом точки D. Знайдіть коефіцієнт гомотетії. Укажіть, які точки є образами точок B і C при цій гомотетії. 24.18.° Які з фігур, зображених на рисунку 24.24, збігаються зі своїми образами при гомотетії із центром O та коефіцієнтом k > 0 і k ≠ 1?

259

24. Гомотетія. Подібність фігур

O а

в Рис. 24.24

O г

24.19.° Які з фігур, зображених на рисунку 24.25, збігаються зі своїми образами при гомотетії із центром O та коефіцієнтом k < 0? O

O а

O г

´ Рис. 24.25

24.20.° Медіани трикутника ABC перетинаються в точці M (рис. 24.26). Знайдіть коефіцієнт гомотетії із центром: 1) у точці B, при якій точка B1 є образом точки M; 2) у точці M, при якій точка A1 є образом точки A; 3) у точці C, при якій точка M є образом точки C1. 24.21.° Медіани трикутника ABC перетинаються в точці M (рис. 24.26). Укажіть коефіцієнт і центр гомотетії, при якій трикутник A1B1C1 є образом трикутника ABC. 24.22.° У трикутнику ABC медіани AA1, BB1 і CC1 перетинаються в точці M. Точки K, F і N — середини відрізків AM, BM і CM відповідно. Укажіть коефіцієнт і центр гомотетії, при якій трикутник ABC є образом трикутника KFN. 24.23.° Знайдіть образи точок A (–2; 1), B (3; 0) і D (0; –6) при гомотетії із центром O (0; 0) та коефіцієнтом: 1) k = 2;

2) k = 3;

3) k = − ; 2

4) k = − . 3

260

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

24.24.° Точка A1 (–1; 2) — образ точки A (–3; 6) при гомотетії із центром у початку координат. Знайдіть коефіцієнт гомотетії. 24.25.° Площі двох подібних трикутників дорівнюють 28 см2 і 63 см2. Одна зі сторін першого трикутника дорівнює 8 см. Знайдіть сторону другого трикутника, яка відповідає даній стороні першого. 24.26.° Відповідні сторони двох подібних трикутників дорівнюють 30 см і 24 см. Площа трикутника зі стороною 30 см дорівнює 45 см2. Знайдіть площу другого трикутника. 24.27.° Площа трикутника дорівнює S. Чому дорівнює площа трикутника, який відтинає від даного його середня лінія? 24.28.° Площа трикутника дорівнює S. Знайдіть площу трикутника, вершини якого — середини середніх ліній даного трикутника. B B C1 A

B1 Рис. 24.26

M C

N C

A Рис. 24.27

24.29.° Відрізок MN — середня лінія трикутника ABC (рис. 24.27). Укажіть коефіцієнт і центр гомотетії, при якій: 1) відрізок AC є образом відрізка MN; 2) відрізок MN є образом відрізка AC. 24.30.° Паралельні прямі перетинають сторони кута A в точках M, N, P і Q (рис. 24.28). Відомо, що AM : MP = 3 : 1. Укажіть коефіцієнт і центр гомотетії, при якій: 1) відрізок PQ є образом відрізка MN; 2) відрізок MN є образом відрізка PQ.

261

24. Гомотетія. Подібність фігур

M A N Рис. 24.28

R O1 O

Рис. 24.29

Рис. 24.30

24.31.• Паралельні відрізки BC і AD такі, що AD = 3BC. Скільки існує точок, що є центрами гомотетії, при якій образом відрізка BC є відрізок AD? Для кожної такої точки визначте коефіцієнт гомотетії. 24.32.• Кола із центрами O1 і O2 та радіусами R і r відповідно мають зовнішній дотик у точці O (рис. 24.29). Доведіть, що коло із центром O1 є образом кола із центром O2 при гомотетії із центром O та коефіцієнтом −

R r

24.33.• Кола із центрами O1 і O2 та радіусами R і r відповідно мають внутрішній дотик у точці O (рис. 24.30). Доведіть, що коло із центром O1 є образом кола із центром O2 при гомотетії із центром O та коефіцієнтом 24.34.• Коло із центром O дотикається до прямої a. Доведіть, що образ цього кола при гомотетії із центром A, де A — довільна точка прямої a (рис. 24.31), дотикається до цієї прямої.

R r

O A

a Рис. 24.31

24.35.• Два кола дотикаються в точці K. Пряма, яка проходить через точку K, перетинає ці кола в точках A і B. Доведіть, що дотичні до кіл, проведені через точки A і B, паралельні. 24.36.• Точка A (2; –3) — образ точки B (8; 6) при гомотетії із центром M (4; 0). Знайдіть коефіцієнт гомотетії. 24.37.• Точка A (–7; 10) — образ точки B (–1; –2) при гомотетії з коефіцієнтом –2. Знайдіть центр гомотетії.

262

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

24.38.• Точка A1 (x; 4) — образ точки A (–6; y) при гомотетії 1

із центром у початку координат та коефіцієнтом: 1) k = ; 2) k = –2. Знайдіть x і y.

24.39.• Точка A1 (4; y) — образ точки A (x; –4) при гомотетії із центром B (1; –1) та коефіцієнтом k = –3. Знайдіть x і y. 24.40.• Пряма, паралельна стороні AC трикутника ABC, перетинає його сторону AB у точці M, а сторону BC — у точці K. Знайдіть площу трикутника ABC, якщо BM = 4 см, AC = 8 см, AM = MK, а площа трикутника MBK дорівнює 5 см2. 24.41.• Продовження бічних сторін AB і CD трапеції ABCD перетинаються в точці E. Знайдіть площу трапеції, якщо BC : AD = 3 : 5, а площа трикутника AED дорівнює 175 см2. 24.42.• Відрізки BM і CK — висоти гострокутного трикутника ABC, ∠A = 45°. Знайдіть відношення площ трикутників AMK і ABC. 24.43.• Знайдіть образ прямої y = 2x + 1 при гомотетії із центром у початку координат та коефіцієнтом: 1) k = 2;

2) k = − . 2

24.44.• Знайдіть образ кола (x + 2)2 + (y – 4)2 = 4 при гомотетії із центром у початку координат та коефіцієнтом: 1

1) k = ; 2

2) k = –2.

24.45.• Діагоналі трапеції ABCD ( AD BC) перетинаються в точці O. Доведіть, що описані кола трикутників AOD і BOC дотикаються. 24.46.• Доведіть, що коли нерівні трикутники ABC і A1B1C1 є такими, що AB A1 B1 , BC B1C1 , CA C1 A1 , то існують такі точка O і число k ≠ 0, | k | ≠ 1, що HOk (∆ABC) = ∆A1 B1C1 . 24.47.• Два кола мають внутрішній дотик. Через точку дотику проведено дві прямі, які перетинають кола в точках A1, A2, B1, B2 (рис. 24.32). Доведіть, що A1 B1 A2 B2 .

263

24. Гомотетія. Подібність фігур

24.48.• Два кола мають зовнішній дотик. Через точку дотику проведено дві прямі, які перетинають кола в точках A1, A2, B1, B2 (рис. 24.33). Доведіть, що A1B1 || A2B2. A2 A1

B1 B2 Рис. 24.32

B2 Рис. 24.33

Рис. 24.34

24.49.• Точка A належить колу (рис. 24.34). Знайдіть геометричне місце точок, які є серединами хорд даного кола, одним із кінців яких є точка A. 24.50.• Два кола мають внутрішній дотик, причому менше коло проходить через центр більшого. Доведіть, що менше коло ділить навпіл будь-яку хорду більшого кола, яка проходить через точку дотику. 24.51.• Дано трикутник ABC і довільну точку M. Доведіть, що точки, симетричні точці M відносно середин сторін трикутника ABC, є вершинами трикутника, рівного даному. 24.52.• На продовженнях медіан AK, BL і CM трикутника ABC взято точки P, Q, R такі, що KP =

1 2

AK, LQ =

1 2

BL,

MR = CM. Знайдіть SPQR, якщо SABC = 1 см2. 2

24.53.• Доведіть, що точки, симетричні довільній точці відносно середин сторін квадрата, є вершинами деякого квадрата. 24.54.• Усередині опуклого чотирикутника ABCD позначили точку P. Точки M1, M2, M3, M4 — точки перетину медіан трикутників APB, BPC, CPD і DPA відповідно. Доведіть, що чотирикутник M1M2M3M4 — паралелограм.

264

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

24.55.•• Два кола мають внутрішній дотик у точці O. У довільній точці M внутрішнього кола проведено до нього дотичну, яка перетинає друге коло в точках A і B. Доведіть, що ∠AOM = ∠MOB. 24.56.•• Побудуйте трикутник за двома його кутами та радіусом описаного кола. 24.57.•• Побудуйте трикутник за двома його кутами та радіусом вписаного кола. 24.58.•• Побудуйте трикутник за його периметром і двома кутами. 24.59.•• Відрізок AC — найбільша сторона трикутника ABC. Впишіть у трикутник ABC прямокутник, сторони якого відносяться як 2 : 1, так, щоб дві вершини більшої сторони прямокутника лежали на стороні AC трикутника, а дві інші вершини — на сторонах AB і BC. 24.60.•• Впишіть у даний трикутник інший трикутник, сторони якого були би паралельні трьом даним прямим. 24.61.•• Точку, яка знаходиться всередині опуклого чотирикутника з площею S, сполучили з його вершинами. Знайдіть площу чотирикутника, вершини якого є точками перетину медіан чотирьох утворених трикутників. 24.62.•• Відрізок AB — хорда даного кола, точка C — довільна точка цього кола. Знайдіть геометричне місце точок, які є точками перетину медіан трикутників ABC. 24.63.•• Дано дві точки A і B та пряму l. Знайдіть геометричне місце точок, які є точками перетину медіан трикутників ABC, де C — довільна точка прямої l. 24.64.•• Точка M належить куту ABC, але не належить його сторонам. Побудуйте коло, яке дотикається до сторін кута і проходить через точку M. 24.65.•• Усередині кута AOB дано точку M. Знайдіть на про мені OA точку, однаково віддалену від точки M і променя OB. 24.66.•• На стороні AC гострокутного трикутника ABC позначили точку M. Перпендикуляри, опущені із середин відрізків AM і MC відповідно на сторони BC і AB, перетинаються

265

24. Гомотетія. Подібність фігур

в точці O. При якому положенні точки M на стороні AC довжина відрізка MO буде найменшою? 24.67.•• На сторонах AB і AC гострокутного трикутника ABC позначили відповідно точки K і L так, що KL BC. Прямі, проведені через точки K і L перпендикулярно до сторін AB і AC відповідно, перетинаються в точці M. Доведіть, що центр описаного кола трикутника ABC належить прямій AM. 24.68.•• Точка M лежить усередині кола. Проведіть через точку M хорду AB так, щоб AM : MB = 2 : 1. 24.69.* На катетах AC і CB та гіпотенузі AB прямокутного трикутника ABC позначили відповідно точки M, N і K так, що MN AB і трикутник MNK рівносторонній. Потім увесь рисунок витерли, залишивши лише точки A, K і B. Як за цими точками відновити трикутник ABC? 24.70.* Бісектриси кутів A, B і C трикутника ABC перетинають описане коло цього трикутника в точках A1, B1 і C1 відповідно. Вписане коло дотикається до сторін AB, BC і CA відповідно в точках C2, A2 і B2. Доведіть, що прямі A1A2, B1B2 і C1C2 перетинаються в одній точці. 24.71.* Бісектриси кутів A, B і C трикутника ABC перетинають описане коло цього трикутника в точках A1, B1 і C1 відповідно. Дотичні до кола в точках A1, B1 і C1 перетинаються в точках A2, B2 і C2 (рис. 24.35). Доведіть, що прямі AA2, BB2 і CC2 перетинаються в одній точці. B2

B A1

A A2

B1 Рис. 24.35

266

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

24.72.* Коло, вписане в трикутник ABC, дотикається до сторін AB, BC і CA в точках C1, A1 і B1 відповідно. Прямі, які містять висоти трикутника A1B1C1, проведені до сторін A1B1, B1C1 і C1A1, перетинають дане коло в точках C2, A2 і B2 відповідно. Доведіть, що прямі AA2, BB2 і CC2 перетинаються в одній точці. 24.73.* Розглянемо множину рівнобедрених трикутників з рівними радіусами вписаних кіл, основи яких лежать на даній прямій, а одна з вершин — у даній точці A цієї прямої. Доведіть, що всі прямі, які містять бічні сторони цих трикутників, що не проходять через вершину A, дотикаються до одного й того самого кола. ІНВЕРСІЯ Як правило, ми розглядали такі перетворення фігур, які зберігали прямолінійність, тобто мали властивості, про які йдеться в теоремах 20.1 і 24.2. У цьому оповіданні ми розглянемо перетворення фігур, яке називають інверсією (від латин. inversio — перегортання, обернення). Це перетворення не зберігає прямолінійність. Нехай дано коло радіуса R із центром O. Розглянемо фігуру F, якою є вся площина за винятком точки O. Кожній точці X фігури F поставимо у відповідність таку точку X1 променя OX, що OX1 æOX = R 2 . Таке перетворення фігури F називаX X1 ють інверсією відносно кола із центром O O. Точку O називають центром інверсії (це єдина точка, у якій перетворення «інверсія» не визначено). Дане коло називають колом інверсії, число R — раРис. 24.36 діусом інверсії (рис. 24.36). Інверсію із центром O та радіусом R позначають так: IOR . Безпосередньо з означення випливають такі три властивості інверсії.

Інверсія

267

Властивість 1. Образами точок, які лежать усередині кола інверсії (не включаючи центр кола), є точки, які лежать поза колом, і навпаки, образами точок, які лежать поза колом інверсії, є точки, які лежать усередині кола. Властивість 2. Якщо X — довільна точка кола інверсії, то IOR ( X ) = X, тобто всі точки кола інверсії є нерухомими точками цього перетворення. Ці дві властивості дають змогу розглядати інверсію як перетворення, яке ніби «вивертає» круг «назовні» та навпаки. Причому коли точку X вибирати все ближче й ближче до центра інверсії, то її образ розміщуватиметься все далі й далі від центра інверсії (рис. 24.37). Властивість 3. Інверсія є оборотним перетворенням. Перетворенням, оберненим до інверсії IOR , є ця сама інверсія IOR . Інверсію також називають симетрією відносно кола. Це пов’язано з тим, що наведені властивості 1–3 схожі на властивості осьової симетрії.

Рис. 24.37

Розглянемо ще кілька властивостей інверсії. Властивість 4. Образом прямої, яка проходить через центр інверсії, є ця сама пряма1. Властивість 5. Образом прямої, яка не проходить через центр інверсії, є коло, яке проходить через центр інверсії2. Тут під прямою ми розуміємо пряму з виколотою точкою (центром інверсії). 2 Тут під колом ми розуміємо коло з виколотою точкою (центром інверсії). 1

268

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

Д о в е д е н н я. Нехай пряма a не проходить через центр інверсії (рис. 24.38). Опустимо із центра інверсії перпендикуляр OM на пряму a. X

X1 O

Êîëî ³íâåðñ³¿ Рис. 24.38

Нехай IOR ( M ) = M1 , тобто OM1 æOM = R 2 . На відрізку OM1 як на діаметрі побудуємо коло. Покажемо, що образ будь-якої точки прямої a лежить на цьому колі. Нехай X — довільна точка прямої a, відмінна від точки M. Якщо X1 = IOR ( X ), то OX1 æOX = R 2 . Маємо: OM1 æOM = OX1 æOX. Тоді

OM OX

OX1 OM1

. Отже, три-

кутники OX1M1 і OMX подібні за другою ознакою подібності трикутників. Звідси ∠OX1M1 = ∠OMX = 90°. Це означає, що точка X1 лежить на колі з діаметром OM1. Нескладно показати (зробіть це самостійно), що кожна точка цього кола (крім точки O) є образом деякої точки прямої a.  Властивість 6. Образом кола, яке проходить через центр інверсії, є пряма, яка не проходить через центр інверсії. Доведіть цю властивість самостійно. Властивість 7. Образом кола, яке не проходить через центр інверсії, є коло, яке не проходить через центр інверсії. Д о в е д е н н я. Проведемо через точку O — центр інверсії — пряму AB, яка містить діаметр AB даного кола

269

Інверсія

(рис. 24.39). Нехай IOR ( A ) = A1 , IOR ( B) = B1 . Виберемо на даному колі довільну точку X, відмінну від точок A і B. Тоді ∠AXB = 90°. X1 X O A

B B1

Рис. 24.39

Нехай IOR ( X ) = X1 . Маємо: OA1 æOA = OB1 æOB = OX1 æOX = R 2 . Звідси випливає, що ∆OXA " ∆OA1 X1 , ∆OXB " ∆OB1 X1 . Тоді ∠OXA = ∠OA1X1, ∠OXB = ∠OB1X1. Маємо: ∠A1X1B1 = = ∠OB1X1 – ∠OA1X1 = ∠OXB – ∠OXA = 90°. Отже, точка X1 належить колу з діаметром A1B1. Отримали, що образ будь-якої точки даного кола належить колу з діаметром A1B1. Нескладно показати (зробіть це самостійно), що кожна точка кола з діаметром A1B1 є образом деякої точки даного кола. Зазначимо, що ми розглянули випадок, коли центр інверсії лежить поза даним колом. Другий випадок розгляньте самостійно.  Властивість 8. Якщо IOR ( A ) = A1 , IOR ( B) = B1 , то A1B1 = A1 B1 =

ABæR 2 OA æOB

Доведіть цю властивість самостійно. Вивчаючи матеріал цього параграфа, ви переконалися, що застосування руху та гомотетії є ефективним засобом для розв’язування багатьох задач. Інверсія розширює коло задач, які можна розв’язати за допомогою перетворень фігури.

270

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

Наприклад, інверсія дає змогу за допомогою лише циркуля знайти середину даного відрізка. Також за допомогою інверсії можна розв’язати одну зі складних задач стародавніх часів — задачу Аполлонія: побудувати за допомогою циркуля та лінійки коло, яке дотикається до трьох даних кіл. Розв’язати ці задачі ви можете на заняттях математичного гуртка. Ви знаєте, що застосування методу координат починається з вибору системи координат. Аналогічно, перший крок у розв’язуванні задач за допомогою інверсії — це вигідний вибір центра інверсії. Наприклад, якщо два кола дотикаються, то, вибравши за центр інверсії точку дотику, ми отримаємо, що образом даних кіл є дві паралельні прямі. У таблиці наведено приклади фігур та їхніх образів при інверсії із центром у точці O (образ показано схематично, точка A1 — образ точки A). Фігура

Образ фігури

А1 О

А1

271

Інверсія

Фігура

Образ фігури

А А1

О А

А1 О

А1

Покажемо, як за допомогою інверсії довести відому вам теорему Птолемея1: у вписаному чотирикутнику добуток діагоналей дорівнює сумі добутків протилежних сторін. На рисунку 24.40 зображено чотирикутник ABCD, навколо якого описано коло. A D

B C

l B1

Рис. 24.40 З іншим способом доведення цієї теореми ви ознайомились у 8 класі. 1

272

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

Приймемо точку A за центр інверсії, а радіус інверсії R виберемо довільно. Тоді образом описаного кола є деяка пряма l. Нехай IOR ( D) = D1 , IOR ( B) = B1 , IOR (C) = C1 . Оскільки точки B, C і D лежать на описаному колі, то їхні образи, точки B1, C1 і D1, лежать на образі цього кола — прямій l. За властивістю 8 можна записати: D1 B1 =

DBæR 2 ADæ AB

, D1C1 =

DCæR 2 ADæ AC

, C1 B1 =

де R — радіус інверсії. Маємо: D1B1 = D1C1 + C1B1. Тоді DBæR 2

DCæR 2

CBæR 2

ADæ AB ADæ AC ACæ AB Звідси DBæ AC = DCæ AB + CBæ AD.

CBæR 2 ACæ AB

Головне в параграфі 6

273

ГОЛОВНЕ В ПАРАГРАФІ 6 Рух (переміщення) Перетворення фігури F, яке зберігає відстань між точками, називають рухом (переміщенням) фігури F. Властивості руху При русі фігури F образами будь-яких її трьох точок, які лежать на одній прямій, є три точки, які лежать на одній прямій, а образами трьох точок, які не лежать на одній прямій, є три точки, які не лежать на одній прямій. При русі відрізка, променя, прямої, кута образами є відповідно відрізок, промінь, пряма, кут. Якщо f — рух, при якому образом кута ABC є кут A1B1C1, то ∠ABC = ∠A1B1C1. Якщо f — рух, при якому образом трикутника ABC є трикутник A1B1C1, то DABC = DA1B1C1. Якщо f і g — рухи, то композиція цих перетворень також є рухом. Оборотне перетворення фігури Оборотним перетворенням фігури називають таке перетворення, при якому різним точкам фігури відповідають різні образи. Рух є оборотним перетворенням. Перетворення, обернене до руху, також є рухом. Рівні фігури Дві фігури називають рівними, якщо існує рух, при якому одна з даних фігур є образом другої. Паралельне перенесення

Якщо точки X і X1 є такими, що XX1 = a , то говорять, точки X при паралельному перещо точка X1 — це образ несенні на вектор a .

274

§ 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР

Властивості паралельного перенесення Паралельне перенесення є рухом. Якщо фігура F1 — образ фігури F при паралельному перенесенні, то F1 = F. Осьова симетрія Точки A і A1 називають симетричними відносно прямої l, якщо пряма l є серединним перпендикуляром відрізка AA1. Якщо точка A належить прямій l, то її вважають симетричною самій собі відносно прямої l. Властивості осьової симетрії Осьова симетрія є рухом. Якщо фігури F і F1 симетричні відносно прямої, то F = F1. Композиція двох осьових симетрій з паралельними осями є паралельним перенесенням. Будь-який рух фігури є композицією не більше ніж трьох осьових симетрій. Фігура, яка має вісь симетрії Фігуру називають симетричною відносно прямої l, якщо Sl (F) = F. Пряму l називають віссю симетрії фігури. Якщо фігура має рівно дві осі симетрії, то ці осі перпендикулярні. Якщо многокутник має дві або більше осей симетрії, то всі вони перетинаються в одній точці. Центральна симетрія Точки A і A1 називають симетричними відносно точки O, якщо точка O є серединою відрізка AA1. Точку O вважають симетричною самій собі. Властивості центральної симетрії Центральна симетрія є рухом. Якщо фігури F і F1 симетричні відносно точки, то F = F1. Фігура, яка має центр симетрії Фігуру називають симетричною відносно точки O, якщо SO (F) = F. Точку O називають центром симетрії фігури.

Головне в параграфі 6

275

Властивості повороту Поворот є рухом. Якщо фігура F1 — образ фігури F при повороті, то F1 = F. Композицією двох осьових симетрій з непаралельними осями є поворот навколо точки перетину осей. Гомотетія

Якщо точки O, X і X1 є такими, що OX1 = kOX, де k ≠ 0, то говорять, що точка X1 — це образ точки X при гомотетії із центром O та коефіцієнтом k.

Властивості гомотетії При гомотетії фігури F із коефіцієнтом k усі відстані між її точками змінюються в | k | разів, тобто якщо A і B — довільні точки фігури F, а точки A1 і B1 — їхні відповідні образи при гомотетії з коефіцієнтом k, то A1B1 = | k | AB. При гомотетії фігури F образами будь-яких її трьох точок, які лежать на одній прямій, є три точки, які лежать на одній прямій, а образами трьох точок, які не лежать на одній прямій, є три точки, які не лежать на одній прямій. При гомотетії відрізка, променя, прямої образами є відповідно відрізок, промінь, пряма. При гомотетії кута образом є кут, рівний даному. При гомотетії трикутника образом є трикутник, подібний даному. Подібність Дві фігури називають подібними, якщо одну з них можна отримати з другої в результаті композиції двох перетворень: гомотетії та руху. Площі подібних многокутників Відношення площ подібних многокутників дорівнює квадрату коефіцієнта подібності.

ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ЗІ СТЕРЕОМЕТРІЇ

§7

Під час вивчення цього параграфа ви дізнаєтеся, як можна однозначно задати площину, яким може бути взаємне розміщення в просторі двох прямих, прямої та площини, двох площин. Ви отримаєте початкові відомості про піраміду, паралелепіпед, призму, сферу, кулю, циліндр, конус, їхні елементи та найпростіші властивості. Ви вивчите формули для обчислення об’ємів і площ поверхонь прямої призми, циліндра, конуса, кулі, об’єму піраміди.

25. Прямі й площини в просторі Ви завершили вивчення курсу планіметрії — розділу геометрії, який вивчає властивості фігур, розміщених в одній площині. Проте більшість оточуючих нас об’єктів не є плоскими. Розділ геометрії, який вивчає властивості фігур у просторі, називають стереометрією («стереос» у перекладі з грецької — «просторовий»). Курс стереометрії ви вивчатимете в 10–11 класах. Зараз ви ознайомитеся з початковими відомостями цього розділу геометрії. У стереометрії поряд з точками та прямими розглядають площини. Наочне уявлення про площину дають поверхня водойми в безвітряну погоду, поверхня дзеркала, поверхня полірованого стола, подумки продовжені в усіх напрямах. Із цією фігурою ви ознайомилися в 5 класі. Зрозуміло, що всю площину, як і пряму, зобразити неможливо. На рисунках зображають тільки частину площини, найчастіше α у вигляді паралелограма (рис. 25.1). Як правило, площини позначають буквами грецькоРис. 25.1 го алфавіту: a, b, g... .

277

25. Прямі й площини в просторі

Ви знаєте, що пряма однозначно задається будь-якими двома своїми точками. Наведені твердження вказують, як однозначно задати площину: Через три точки, які не лежать на одній прямій, можна провести площину, і до того ж тільки одну

Через дві прямі, які перетинаються, можна провести площину, і до того ж тільки одну

Через дві паралельні прямі можна провести площину, і до того ж тільки одну

Через пряму і точку, яка їй не належить, можна провести площину, і до того ж тільки одну

Те, що через три точки, які не лежать на одній прямій, можна провести площину, і до того ж тільки одну, дозволяє позначати площину будь-якими трьома її точками, які не лежать на одній прямій. Так, на рисунку 25.2 зображено площину ABC. На рисунку 25.3 зображено пряму a, яка перетинає площину a в точці A. a a A

B Рис. 25.2

α Рис. 25.3

Рис. 25.4

Якщо пряма a і площина a не мають спільних точок, то їх називають паралельними (рис. 25.4). Пишуть: a α.

278

§ 7. ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ЗІ СТЕРЕОМЕТРІЇ

Пряма a може належати площині a (рис. 25.5), причому справедливим є таке твердження: якщо дві точки прямої належать площині, то вся пряма належить цій площині. На рисунку 25.6 зображено пряму a, яка перетинає площину a в точці A так, що вона перпендикулярна до будь-якої прямої, яка належить площині та проходить через точку A. Говорять, що пряма a перпендикулярна до площини a, і записують: a ⊥ α. a

A α

α Рис. 25.5

Рис. 25.6

Рис. 25.7

Уявлення про пряму, перпендикулярну до площини, дає вертикально встановлена щогла (рис. 25.7). Нехай пряма a, яка перпендикулярна до площини a, перетинає її в точці A. Виберемо на прямій a точку B (рис. 25.8). Відрізок BA називають перпендикуляром, опущеним із точки B на площину a. B a A

α α Рис. 25.8

Рис. 25.9

Якщо площини a і b не мають спільних точок, то їх називають паралельними (рис. 25.9). Пишуть: α β. На рисунку 25.10 площини a і b перетинаються. Перетином цих площин є пряма a.

279

25. Прямі й площини в просторі

b a

a α

β Рис. 25.10

Рис. 25.11

Із курсу планіметрії ви знаєте, що дві прямі на площині перетинаються або паралельні. У просторі можливий і третій випадок розміщення двох прямих. На рисунку 25.11 зображено прямі a і b, які не перетинаються та не лежать в одній площині. Такі прямі називають мимобіжними.

1. Як називають розділ геометрії, який вивчає властивості фігур у просторі? 2. Які є способи позначення площин? 3. Як можна однозначно задати площину? 4. Які можливі випадки взаємного розміщення прямої та площини? 5. У якому випадку пряму та площину називають паралельними? 6. Поясніть, який відрізок називають перпендикуляром, опущеним із точки на площину. 7. Які площини називають паралельними? 8. Яка геометрична фігура є перетином двох площин? 9. Які можливі випадки взаємного розміщення в просторі двох прямих? 10. Які дві прямі називають мимобіжними?

ВПРАВИ 25.1.° Скільки площин можна провести через дві точки: 1) одну; 2) дві; 3) безліч; 4) жодної? 25.2.° Скільки площин можна провести через три точки: 1) одну; 3) одну або безліч; 2) безліч; 4) одну або жодної?

280

§ 7. ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ЗІ СТЕРЕОМЕТРІЇ

25.3.° Скільки площин можна провести через дві прямі: 1) одну; 3) одну або жодної; 2) безліч; 4) одну або безліч? 25.4.° Скільки площин можна провести через одну пряму: 1) одну; 3) жодної; 2) безліч; 4) безліч або жодної? 25.5.° Через три точки проведено дві площини. Як розміщені ці точки? 25.6.° Точка A не належить площині a. Скільки існує прямих, які проходять через точку A та паралельні площині a: 1) одна; 2) дві; 3) безліч; 4) жодної? 25.7.° Чи є правильним твердження: 1) якщо пряма a перпендикулярна до прямої b, яка лежить у площині a, то a ^ a; 2) якщо пряма a не перпендикулярна до площини a, то вона не перпендикулярна до жодної прямої цієї площини? 25.8.° Із точки A опущено перпендикуляр AB на площину a, точка C належить площині a. Знайдіть: 1) відрізок AB, якщо AC = 13 см, BC = 5 см; 2) відрізок AC, якщо AB = 4 3 см, ∠ACB = 60°. 25.9.° Із точки M опущено перпендикуляр MK на площину b, точка P належить площині b. Знайдіть: 1) відрізок MP, якщо MK = 8 см, KP = 6 см; 2) відрізок MK, якщо MP = 10 см, ∠MPK = 45°. 25.10.° Чи можуть дві площини мати тільки одну спільну точку? 25.11.° Чи можуть три площини мати тільки одну спільну точку? Відповідь проілюструйте, навівши приклад з навколишнього середовища. 25.12.° Пряма a та площина a паралельні. Скільки площин, які паралельні площині a, можна провести через пряму a: 1) одну; 2) дві; 3) безліч; 4) жодної? 25.13.° Пряма перетинає одну з двох паралельних площин. Яке взаємне розміщення даної прямої та другої з площин? 25.14.° Відомо, що пряма a паралельна кожній із площин a і b. Яким може бути взаємне розміщення площин a і b?

281

25. Прямі й площини в просторі

25.15.° Точка A лежить поза площиA ною a, точки B, C і D належать площині a (рис. 25.12). Укажіть лінію перетину: D B 1) площин ABC і ACD; C α 2) площин a і ABC. 25.16.° Точка A лежить поза площиною a, точки B, C і D належать площині a (рис. 25.12). Укажіть Рис. 25.12 лінію перетину: 1) площин ACD і ABD; 2) площин a і ACD. 25.17.° На рисунку 25.13 укажіть зображення: 1) прямих, які перетинаються; 2) паралельних прямих; 3) мимобіжних прямих.

Рис. 25.13

25.18.° Пряма a перетинає сторону AC трикутника ABC. Яке взаємне розміщення прямих a і AB, якщо пряма a не лежить у площині ABC? 25.19.° Пряма m паралельна стороні DE трикутника DEF. Яке взаємне розміщення прямих m і EF, якщо пряма m не лежить у площині DEF? 25.20.° Чи є правильним твердження: 1) якщо пряма a паралельна прямій b, яка лежить у площині a, то пряма a паралельна площині a; 2) якщо пряма a не паралельна прямій b, яка лежить у площині a, то пряма a не паралельна площині a; 3) якщо пряма a перетинає площину b, а пряма b належить площині b, то пряма a перетинає пряму b;

282

§ 7. ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ЗІ СТЕРЕОМЕТРІЇ

4) якщо дві прямі не мають спільних точок, то вони паралельні; 5) якщо пряма перетинає одну з двох паралельних прямих, то вона перетинає й другу пряму; 6) якщо пряма паралельна площині, то вона паралельна будь-якій прямій цієї площини; 7) якщо дві площини паралельні одній і тій самій прямій, то ці площини паралельні; 8) якщо прямі a і b не перетинаються, то вони не лежать в одній площині? 25.21.• Точки A, B, C і D не лежать в одній площині. Яке взаємне розміщення прямих AB і CD? 25.22.• Точка K лежить поза площиною трикутника DEF. Яке взаємне розміщення прямих DK і EF? 25.23.• Із точки A опущено перпендикуляр AB на площину a, точки C і D належать площині a, AD = 10 3 см, ∠ADB = = 60°, ∠ACB = 45°. Знайдіть відрізок AC. 25.24.• Із точки B опущено перпендикуляр BM на площину b, точки A і C належать площині b, BC = 17 см, MC = 8 см, ∠BAM = 30°. Знайдіть відрізок AM. 25.25.• Із точки A опущено перпендикуляр AD на площину a, точки B і C належать площині a, AB = 25 см, AC = 17 см, BD : DC = 5 : 2. Знайдіть довжину перпендикуляра AD. 25.26.• Із точки B опущено перпендикуляр BO на площину g, точки A і C належать площині g, AB = 12 см, BC = 30 см, AO : OC = 10 : 17. Знайдіть відрізок AO. 25.27.•• Із точки A опущено перпендикуляр AD на площину a, точки B і C належать площині a. Знайдіть відстань між точками B і C, якщо AD = 6 см, ∠ABD = 45°, ∠ACD = 60°, ∠BDC = 150°. 25.28.•• Із точки M опущено перпендикуляр MB на площину b, точки A і C належать площині b, MC = 4 3 см, ∠MCB = 30°, ∠MAB = 45°, ∠ABC = 135°. Знайдіть відстань між точками A і C.

283

26. Пряма призма. Піраміда

26. Пряма призма. Піраміда У стереометрії, крім точок, прямих і площин, розглядають геометричні тіла. Прикладами тіл є многогранники (рис. 26.1). Поверхня многогранника складається з многокутників. Їх називають гранями многогранника. Сторони многокутників називають ребрами многогранника, а вершини — вершинами многогранника.

Рис. 26.1

У 5 класі ви ознайомилися з одним із видів многогранника — прямокутним паралелепіпедом і його окремим видом — кубом. На рисунку 26.2 зображено прямокутний паралелепіпед ABCDA1B1C1D1. F1 A1 B1 A1

C1 D1

B A

C D

Рис. 26.2

A B

C Рис. 26.3

Прямокутний паралелепіпед є окремим видом многогранника, який називають призмою. Многогранник, зображений на рисунку 26.3, є шестикутною призмою. Дві його грані ABCDEF і A1B1C1D1E1F1 — рівні шестикутники, які лежать у паралельних площинах.

284

§ 7. ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ЗІ СТЕРЕОМЕТРІЇ

Їх називають основами призми. Усі інші шість граней — це паралелограми. Їх називають бічними гранями призми. Ребра призми, які належать основам, називають ребрами основ призми, а всі інші ребра — бічними ребрами призми. Усі бічні ребра призми паралельні й рівні. Названі елементи призми вказано на рисунку 26.4. Îñíîâà

Á³ ðåá÷íå ðî

A1 Á³÷íà ãðàíü

B1 E

Îñíîâà

Рис. 26.4

î áð è Ðå íîâ îñ

A B

Рис. 26.5

Аналогічно можна говорити про n-кутну призму. Якщо бічні ребра призми перпендикулярні до площини основи, то призму називають прямою. На рисунку 26.5 зображено пряму п’ятикутну призму. Бічні грані прямої призми є прямокутниками. Прямокутний паралелепіпед — це окремий вид прямої призми. Площа бічної поверхні призми — це сума площ усіх її бічних граней. Т е о р е м а 26.1. Площа бічної поверхні прямої призми дорівнює добутку периметра її основи та довжини бічного ребра. Д о в е д е н н я. Нехай a1, a2, ..., an — довжини сторін основи прямої призми, h — довжина бічного ребра, Pосн — периметр основи, Sб — площа бічної поверхні. Оскільки бічні грані прямої призми — прямокутники, то: Sб = a1h + a2 h + ... + an h = (a1 + a2 + ... + an ) h = Pосн æh.  Площа поверхні призми — це сума площ усіх її граней.

26. Пряма призма. Піраміда

285

Позначивши площу основи Sосн, можна записати очевидну формулу для знаходження площі Sп поверхні призми: Sп = Sб + 2Sосн. Кожне геометричне тіло має певний об’єм. З такою величиною, як об’єм, ви часто стикаєтесь у повсякденному житті: об’єм пакета соку, об’єм скляної банки, показники споживання води або палива на лічильниках тощо. Досвід підказує, що однакові посудини мають однакові об’єми; об’єм посудини, яка складається з кількох частин, дорівнює сумі об’ємів цих частин. Ці приклади ілюструють такі властивості об’єму фігури: 1) рівні фігури мають рівні об’єми; 2) об’єм фігури дорівнює сумі об’ємів фігур, з яких вона складається. Як і у випадках з іншими величинами (довжина, площа), потрібно ввести одиницю виміру об’єму. За одиницю виміру об’єму приймають куб, ребро якого дорівнює одиничному відрізку. Такий куб називають оди ничним. Об’єм V прямої призми обчислюють за формулою V = Sосн æh, де Sосн — площа основи призми, h — довжина бічного ребра.

à ÷í Á³ àíü ãð

Цю формулу буде доведено в курсі Âåðøèíà стереометрії. íå î ÷ На рисунку 26.6 зображено многоÁ³ åáð ð гранник, одна грань якого — многокутник, а решта — трикутники, які мають спільну вершину. Такий многогранник називають пірамідою. î Спільну вершину трикутників наáð âè å î Ð Îñíîâà зивають вершиною піраміди. Грань, í îñ яка не містить вершину піраміди, називають основою піраміди, решту Рис. 26.6 граней — бічними гранями піраміди. Ребра, які належать основі, називають ребрами основи піраміди, решту ребер — бічними ребрами піраміди.

286

§ 7. ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ЗІ СТЕРЕОМЕТРІЇ

На рисунку 26.7 зображено трикутну піраміду SABC і чотирикутну піраміду SABCD. S

C O

O A B

O B

Рис. 26.7

Площа поверхні піраміди — це сума площ усіх її граней. Перпендикуляр, опущений із вершини піраміди на площину основи, називають висотою піраміди. На рисунку 26.7 відрізок SO — висота піраміди. Об’єм V піраміди обчислюють за формулою V=

1 3

Sосн æh,

де Sосн — площа основи піраміди, h — довжина висоти піраміди. Цю формулу буде доведено в курсі стереометрії. Зв’язок між окремими видами многогранників ілюструє схема, зображена на рисунку 26.8.

Ìíîãîãðàííèêè

Ïðèçìè Ïðÿì³ ïðèçìè

Ï³ðàì³äè

Ïðÿìîêóòí³ ïàðàëåëåï³ïåäè Êóáè

Рис. 26.8

287

26. Пряма призма. Піраміда

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14.

З яких фігур складається поверхня многогранника? Назвіть елементи многогранника. Якою геометричною фігурою є бічна грань призми? Яким є взаємне розміщення бічних ребер призми? Якою геометричною фігурою є бічна грань прямої призми? Що таке площа бічної поверхні призми? Що таке площа поверхні призми? Сформулюйте властивості об’єму фігури. За якою формулою обчислюють об’єм прямої призми? Поясніть, який многогранник називають пірамідою. Назвіть елементи піраміди. Що таке площа поверхні піраміди? Що називають висотою піраміди? За якою формулою обчислюють об’єм піраміди?

ВПРАВИ 26.1.° На рисунку 26.9 зображено прямокутний паралелепіпед ABCDA1B1C1D1. Укажіть: 1) основи паралелепіпеда; 2) бічні грані паралелепіпеда; 3) бічні ребра паралелепіпеда; 4) ребра, які паралельні ребру AB; 5) ребра, які паралельні ребру BB1; 6) ребра, які мимобіжні з ребром BC. 26.2.° На рисунку 26.10 зображено пряму призму ABCA1B1C1. Укажіть: 1) основи призми; 2) бічні грані призми; 3) бічні ребра призми; 4) ребра основи призми; 5) усі пари паралельних ребер призми.

D1 B

D Рис. 26.9

C1 B1

C B Рис. 26.10

288

§ 7. ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ЗІ СТЕРЕОМЕТРІЇ

26.3.° На рисунку 26.11 зображено піраміду MABC. Укажіть: 1) основу піраміди; 4) бічні ребра піраміди; 2) вершину піраміди; 5) ребра основи піраміди. 3) бічні грані піраміди; S

C B

Рис. 26.11

Рис. 26.12

26.4.° На рисунку 26.12 зображено піраміду SABCD. Укажіть: 1) основу піраміди; 4) бічні ребра піраміди; 2) вершину піраміди; 5) ребра основи піраміди. 3) бічні грані піраміди; 26.5.° Знайдіть площу бічної поверхні, площу поверхні та об’єм прямої трикутної призми, основою якої є правильний трикутник зі стороною 6 см, а бічне ребро дорівнює 4 см. 26.6.° Знайдіть площу бічної поверхні, площу поверхні та об’єм прямої чотирикутної призми, основою якої є квадрат зі стороною 7 см, а бічне ребро дорівнює 6 см. 26.7.° Знайдіть площу бічної поверхні, площу поверхні та об’єм прямої призми, зображеної на рисунку 26.13 (дов жини відрізків дано в сантиметрах).

10 15 13

8 6 150° 30° 8

12 60° 8

б Рис. 26.13

Рис. 26.14

289

26. Пряма призма. Піраміда

B Рис. 26.15

C D

Рис. 26.16

26.8.° Знайдіть площу бічної поверхні, площу поверхні та об’єм прямої призми, зображеної на рисунку 26.14 (дов жини відрізків дано в сантиметрах). 26.9.° Обчисліть об’єм піраміди MABC (рис. 26.15), основа якої — трикутник ABC, BC = 4,8 см, відрізок AK — висота трикутника ABC, AK = 3,5 см, відрізок MO — висота піраміди, MO = 4,5 см. 26.10.° Обчисліть об’єм піраміди MABCD (рис. 26.16), основа якої — квадрат ABCD зі стороною 6 см, відрізок ME — висота піраміди, ME = 7,2 см. 26.11.° Обчисліть об’єм піраміди AMNKP (рис. 26.17), основа якої — прямокутник MNKP, MN = 1,2 см, NK = 2,6 см, відрізок AD — висота піраміди, AD = 2,5 см. A

M N

Рис. 26.17

26.12.• Основа прямої призми — прямокутний трикутник, один із катетів якого дорівнює 15 см, а гіпотенуза — 25 см. Знайдіть площу поверхні та об’єм призми, якщо її бічне ребро дорівнює 9 см.

290

§ 7. ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ЗІ СТЕРЕОМЕТРІЇ

26.13.• Основою прямої призми є рівнобічна трапеція з основами 4 см і 16 см та діагоналлю 2 41 см. Знайдіть площу бічної поверхні, площу поверхні та об’єм призми, якщо її бічне ребро дорівнює 17 см. 26.14.• Класна кімната має форму прямокутного паралелепіпеда, виміри якого дорівнюють 8,5 м, 6 м і 3,6 м. Чи можна у цій кімнаті розмістити на урок 30 учнів та учениць, якщо відповідно до санітарних норм на одну особу має припадати 6 м3 повітря? 26.15.• Поперечний переріз чавунної труби має форму квадрата. Зовнішня ширина труби дорівнює 30 см, а товщина стінок — 5 см. Знайдіть масу погонного метра труби, якщо густина чавуну становить 7,3æ103 кг/м3. 26.16.• Поперечний переріз канави має форму рівнобічної трапеції, основи якої дорівнюють 1 м і 0,8 м, а висота — 0,6 м. Скільки потрібно робітників, щоб за 4 год викопати таку канаву завдовжки 15 м, якщо за годину один робітник викопує 0,75 м3 ґрунту? 26.17.• Відливок міді завдовжки 50 см має форму прямої приз ми, основою якої є рівнобічна трапеція, паралельні сторони якої дорівнюють 6 см і 14 см, а бічна сторона — 8,5 см. Установіть, чи є всередині відливка порожнини чи він є суцільним, якщо маса відливка дорівнює 32 кг, а густина міді — 9,0æ103 кг/м3. 26.18.• Основою піраміди є прямокутний трикутник із катетами 6 см і 8 см, висота піраміди дорівнює 12 см. Знайдіть об’єм піраміди. 26.19.• Основою піраміди є ромб, сторона якого дорівнює 10 см, а одна з діагоналей — 16 см. Знайдіть об’єм піраміди, якщо її висота дорівнює 11 см. 26.20.• Основою піраміди є трикутник зі сторонами 17 см, 17 см і 16 см. Знайдіть об’єм піраміди, якщо її висота дорівнює 20 см. 26.21.•• Знайдіть об’єм прямої призми ABCA1B1C1, якщо A1B = d, ∠ABA1 = b, AB = AC, ∠BAC = a. 26.22.•• Основою прямої призми ABCDA1B1C1D1 є ромб, AB = a, ∠BAD = a, ∠ACA1 = b. Знайдіть площу бічної поверхні та об’єм призми.

27. Циліндр. Конус. Куля

291

27. Циліндр. Конус. Куля У повсякденному житті ми часто натрапляємо на предмети, які мають форму циліндра: консервна банка (рис. 27.1), хокейна шайба (рис. 27.2), колони будівлі (рис. 27.3), бочка (рис. 27.4).

Рис. 27.1

Рис. 27.2

Рис. 27.3

Рис. 27.4

Циліндр можна уявити як тіло, утворене в результаті обертання прямокутника ABCD навколо однієї з його сторін, наприклад сторони AB (рис. 27.5). Пряму AB називають віс сю циліндра. Сторони BC і AD, обертаючись, утворюють рівні круги, які називають основами циліндра. При обертанні сторони CD утворюється бічна поверхня циліндра. Нехай при обертанні прямокутника відрізок CD зайняв положення C1D1 (рис. 27.5). Говорять, що відрізок C1D1 — образ відрізка CD. Усі відрізки, положення яких може заC C1 B R йняти відрізок CD при обертанні прямокутника, називають твірними циліндра. Наприклад, на рисунку 27.5 відрізки CD h і C1D1 — твірні циліндра. Усі твірні циліндра рівні й паралельні. Крім того, кожна твірна D A перпендикулярна до площин основ циліндра. D 1 Якщо бічну поверхню циліндра розрізати по одній з його твірних, а потім розгорнути Рис. 27.5 її на площині, то отримаємо прямокутник.

292

§ 7. ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ЗІ СТЕРЕОМЕТРІЇ

2π R h

Рис. 27.6

Одна з його сторін дорівнює твірній, а довжина другої сторони дорівнює довжині кола, яке обмежує основу циліндра (рис. 27.6). Отриманий прямокутник називають розгорткою бічної поверхні циліндра. Площа бічної поверхні циліндра Sб дорівнює площі її розгортки. Маємо: Sб = 2pRh,

де R — радіус основи циліндра, h — довжина його твірної. Площа Sп поверхні циліндра дорівнює сумі площі бічної поверхні та площ його основ: Sп = Sб + 2Sосн, де Sосн — площа основи циліндра. Об’єм V циліндра обчислюють за формулою V = pR2h, де R — радіус основи циліндра, h — довжина його твірної. Конус можна уявити як тіло, утворене в результаті обертання прямокутного трикутника ABC навколо одного з його катетів, наприклад катета AC (рис. 27.7). Катет BC, обертаючись, утворює круг, який називають основою конуса. При обертанні гіпоA тенузи AB утворюється бічна поверхня конуса. Нехай при обертанні трикутника гіпотенуза l AB зайняла положення AB1 (рис. 27.7). Говорять, що AB1 — образ відрізка AB. Усі відрізки, положення яких може зайняти R C відрізок АВ при обертанні прямокутного три- B B 1 кутника, називають твірними конуса. Наприклад, на рисунку 27.7 відрізки AB і AB1 — твірні конуса. Усі твірні конуса рівні. Рис. 27.7 Пряму AC називають віссю конуса, відрізок AC — висотою конуса, точку A — вершиною конуса. Висота конуса перпендикулярна до площини його основи.

293

27. Циліндр. Конус. Куля

Якщо бічну поверхню конуса розрізати по одній із його твірних, а потім розгорнути її на площині, то отримаємо сектор. Радіус цього сектора дорівнює довжині l твірної конуса, а довжина дуги, яка обмежує сектор, — довжині кола, яке обмежує основу конуса (рис. 27.8). l

l R

2πR Рис. 27.8

Рис. 27.9

Отриманий сектор називають розгорткою бічної поверхні конуса. Площа бічної поверхні конуса Sб дорівнює площі її розгортки, яку обчислюють за формулою Sб = pRl, де R — радіус основи конуса, l — довжина його твірної. Площа Sп поверхні конуса дорівнює сумі площі бічної поверхні та площі його основи: Sп = Sб + Sосн, де Sосн — площа основи конуса. Об’єм V конуса обчислюють за формулою V=

1 3

πR2 h,

де R — радіус основи конуса, h — довжина його висоти. Усі точки простору, віддалені від даної точки на задану відстань R (R > 0), утворюють фігуру, яку називають сферою (рис. 27.9). Дану точку називають центром сфери, а число R — радіусом сфери. Будь-який відрізок, який сполучає центр сфери з її точкою, також називають радіусом сфери. На рисунку 27.9 точка O — центр сфери, R — радіус.

294

§ 7. ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ЗІ СТЕРЕОМЕТРІЇ

Тіло, яке є частиною простору, обмеженою сферою, разом зі сферою, називають кулею. Сферу, яка обмежує кулю, називають поверхнею кулі. Центр і радіус сфери називають також центром і радіусом кулі. Кулю можна уявити як тіло, отримане в результаті обертання круга навколо одного O з діаметрів (рис. 27.10). Площу S поверхні кулі, тобто площу сфери, обчислюють за формулою S = 4pR2, Рис. 27.10

де R — радіус кулі.

Об’єм V кулі обчислюють за формулою V=

4 3

πR3 ,

де R — радіус кулі.

1. Яка геометрична фігура є розгорткою бічної поверхні циліндра? 2. За якою формулою обчислюють площу бічної поверхні циліндра? 3. Чому дорівнює площа поверхні циліндра? 4. За якою формулою обчислюють об’єм циліндра? 5. Яка геометрична фігура є розгорткою бічної поверхні конуса? 6. За якою формулою обчислюють площу бічної поверхні конуса? 7. Чому дорівнює площа поверхні конуса? 8. За якою формулою обчислюють об’єм конуса? 9. Яку фігуру називають сферою? 10. Яку фігуру обмежує сфера? 11. За якою формулою обчислюють площу поверхні кулі? 12. За якою формулою обчислюють об’єм кулі?

295

27. Циліндр. Конус. Куля

ВПРАВИ 27.1.° На рисунку 27.11 зображено циліндр. Укажіть: 1) вісь циліндра; 2) твірну циліндра; 3) радіус нижньої основи циліндра; 4) радіус верхньої основи циліндра. M

O1 B

7 O

A Рис. 27.11

Рис. 27.12

Рис. 27.13

27.2.° Радіус основи циліндра дорівнює 6 см, а його твірна — 8 см. Знайдіть площу бічної поверхні, площу поверхні та об’єм циліндра. 27.3.° Знайдіть площу бічної поверхні, площу поверхні та об’єм циліндра, розгортку якого зображено на рисунку 27.12 (довжини відрізків дано в сантиметрах). 27.4.° На рисунку 27.13 зображено конус. Укажіть: 1) вершину конуса; 4) радіус основи конуса; 2) центр його основи; 5) висоту конуса. 3) твірну конуса; 27.5.° Радіус основи конуса дорівнює 4 см, а його твірна — 7 см. Знайдіть площу бічної поверхні та площу поверхні конуса. 27.6.° Знайдіть площу поверхні конуса, розгортку якого зображено на рисунку 27.14 (довжини відрізків дано в сантиметрах).

Рис. 27.14

296

§ 7. ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ЗІ СТЕРЕОМЕТРІЇ

27.7.° Знайдіть об’єм конуса, висота якого дорівнює 12 см, а радіус основи — 3 см. 27.8.° Знайдіть площу поверхні та об’єм кулі, радіус якої дорівнює 3 см. 27.9.° Прямокутник, сторони якого дорівнюють 12 см і 5 см, обертається навколо більшої сторони. Знайдіть площу поверхні та об’єм циліндра, що утворився при цьому. 27.10.° Твірна циліндра дорівнює 6 см, а об’єм — 150p см3. Знайдіть площу бічної поверхні циліндра. 27.11.• Маса 10 м мідного дроту кругового перерізу дорівнює 106,8 г. Знайдіть діаметр дроту, якщо густина міді становить 8, 9æ103 кг/м3. 27.12.• Визначте тиск цегляної колони циліндричної форми заввишки 3 м на фундамент, якщо діаметр колони дорівнює 1,2 м, а маса 1 м3 цегли дорівнює 1,8 т. 27.13.• Діаметр основи конуса дорівнює 16 см, а його твірна — 17 см. Знайдіть площу поверхні та об’єм конуса. 27.14.• Прямокутний трикутник із катетами 12 см і 16 см обертається навколо меншого катета. Знайдіть площу бічної поверхні та об’єм конуса, що утворився при цьому. 27.15.• Зерно зсипали в купу конічної форми заввишки 1,2 м. Яка маса цієї купи, якщо радіус її основи дорівнює 2 м, а маса 1 м3 зерна становить 750 кг? 27.16.• Рідину з повної посудини конічної форми, висота якої дорівнює 24 см, а радіус основи — 6 см, перелили в посудину циліндричної форми, радіус основи якої дорівнює 8 см, а висота — 10 см. Визначте висоту рівня води в посудині циліндричної форми. 27.17.• Стіжок сіна має форму циліндра з конічним верхом (рис. 27.15). Радіус його основи дорівнює 1,5 м, висота — 3 м, причому циліндрична частина стіжка має висоту 2,4 м. Знайдіть масу стіжка, якщо маса 1 м3 сіна становить 30 кг. 27.18.• Як зміняться площа поверхні та об’єм кулі, якщо її радіус збільшити у 2 рази?

297

27. Циліндр. Конус. Куля

A Рис. 27.15

Рис. 27.16

27.19.• Радіус однієї кулі дорівнює 3 см, а другої — 4 см. Знайдіть відношення площ поверхонь і відношення об’ємів даних куль. 27.20.• Діаметр зовнішньої сфери залізної порожнистої кулі дорівнює 12 см, а діаметр внутрішньої сфери — 10 см. Знайдіть масу кулі, якщо густина заліза дорівнює 7,9æ106 кг/м3. 27.21.•• Відрізок AB — діаметр основи конуса (рис. 27.16), ∠AMB = 90°, відрізок MO — висота конуса, MO = h. Знайдіть площу бічної поверхні та об’єм конуса. 27.22.•• Відрізок AB — діаметр основи конуса (рис. 27.16), ∠AMB = 60°, точка O — центр основи конуса, OA = R. Знайдіть площу бічної поверхні та об’єм конуса. 27.23.•• Сторони прямокутника дорівнюють a і b, a > b. Він обертається спочатку навколо сторони a, потім — навколо сторони b. Порівняйте площі бічних поверхонь і об’єми циліндрів, які при цьому утворилися.

298

§ 7. ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ЗІ СТЕРЕОМЕТРІЇ

ГОЛОВНЕ В ПАРАГРАФІ 7 Площа бічної поверхні призми Площа бічної поверхні призми — це сума площ усіх її бічних граней. Площа бічної поверхні прямої призми дорівнює добутку периметра її основи та довжини бічного ребра. Площа поверхні призми Площа поверхні призми — це сума площ усіх її граней. Sп = Sб + 2Sосн. Об’єм прямої призми де Sосн ребра.

V = Sосн æh, — площа основи призми, h — довжина бічного

Об’єм піраміди 1

V = Sосн æh, 3

де Sосн — площа основи піраміди, h — довжина висоти піраміди. Площа бічної поверхні циліндра Sб = 2pRh, де R — радіус основи циліндра, h — довжина його твірної. Площа поверхні циліндра Площа Sп поверхні циліндра дорівнює сумі площі бічної поверхні та площ його основ: Sп = Sб + 2Sосн. Об’єм циліндра V = pR2h, де R — радіус основи циліндра, h — довжина його твірної.

Головне в параграфі 7

299

Площа бічної поверхні конуса Sб = pRl, де R — радіус основи конуса, l — довжина його твірної. Площа поверхні конуса Площа Sп поверхні конуса дорівнює сумі площі бічної поверхні та площі його основи: Sп = Sб + Sосн. Об’єм конуса V=

1 3

πR 2 h,

де R — радіус основи конуса, h — довжина його висоти. Площа сфери S = 4pR2, де R — радіус сфери. Об’єм кулі V= де R — радіус кулі.

4 3

πR 3 ,

300

Дружимо з комп’ютером Ви продовжите вдосконалювати навички користування комп’ю тером, що їх набули в 7 і 8 класах, опановувати нові інструменти та нові програмні засоби. Нагадаємо, що, крім завдань, наведених у цьому розділі, ви можете використовувати різноманітні програми, створені для вивчення шкільного курсу геометрії. Ви можете звертатися до глобальної мережі «Інтернет» для пошуку таких програм та іншої додаткової інформації до курсу геометрії. У підручнику наведено стислі історичні відомості про знаменитих учених, праці яких пов’язані з темами, що вивчаються. За допомогою глобальної мережі «Інтернет» ви можете отримати більше інформації про їхні біографії та наукові відкриття. Якщо ви плануєте вибрати професію, що потребує постійно використовувати знання з математики, то можна почати опановувати математичні пакети (наприклад, Mathcad, MATLAB і т. п.), які містять потужний інструментарій для математичних обчислень, геометричних побудов тощо. Для майбутнього інженера необхідними є знання інженерної графіки та вміння будувати складні креслення (набути цих знань можна, наприклад, користуючись пакетом AutoCad). Ви можете опановувати ці програмні засоби, виконуючи завдання до курсу геометрії. У цьому розділі наведено завдання, які ви можете виконувати за допомогою комп’ютера в міру вивчення відповідних тем. Переважно це завдання на побудову геометричних фігур, які ви виконуватимете за допомогою графічного редактора, та обчислення, які ви можете виконувати за допомогою калькулятора або математичних пакетів. Крім цих завдань, ви можете виконувати завдання з рубрики «Практичні завдання» та ілюструвати розв’язування задач не лише в зошиті, а й за допомогою графічного редактора. Значна частина курсу геометрії 9 класу присвячена декартовим координатам на площині, рівнянням деяких фігур. Залежно від можливостей мови програмування, яку ви вивчаєте на уроках інформатики або самостійно, рекомендуємо написати програми для зображення на екрані комп’ютера точок із заданими координатами; прямих і кіл із заданими рівняннями тощо. Ці завдання можна виконувати на уроках інформатики або під час позакласної роботи із самостійного вивчення програмування. Нижче наведено найпростіші завдання; узявши їх за ідеї, ви можете самостійно придумувати нові завдання та створювати програми для їх виконання.

Дружимо з комп’ютером

301

Синус, косинус, тангенс і котангенс кута від 0° до 180° 1. Навчіться обчислювати тригонометричні функції кута, а також знаходити величину кута за значеннями його тригонометричних функцій за допомогою калькулятора. Теорема косинусів 2. Проілюструйте наслідок з теореми косинусів за допомогою графічного редактора таким чином. Виберіть набір додатних чисел a, b і c, які задовольняють умову a2 < b2 + c2, де a — найбільше число з вибраних. Побудуйте набір відрізків із заданими довжинами a, b і c. Складіть із цих відрізків трикутник. Чи виявився він гострокутним? Виконайте такі самі дії для умов a2 > b2 + c2 і a2 = b2 + c2. Числа a, b і c мають задовольняти умову a < b + c. Теорема синусів 3. Зобразіть довільний трикутник, виміряйте за допомогою засобів графічного редактора його сторони та кути. Перевірте, чи виконується теорема синусів. Обчислення проводьте також за допомогою комп’ютера. Розв’язування трикутників. Формули для знаходження площі трикутника 4. Завдання пп. 5, 6, які потребують знаходження значень тригонометричних функцій і проведення значного обсягу обчислень, виконуйте за допомогою комп’ютера. Правильні многокутники та їхні властивості 5. Придумайте, як будувати правильні многокутники. Розгляньте два способи: 1) використайте теорему 7.2 і формулу для обчислення величини центрального кута вписаного многокутника; 2) використайте інформацію про величину кута правильного многокутника та довжину його сторони. 6. Побудуйте кілька правильних многокутників із заданою кількістю сторін. Довжина кола. Площа круга 7. Обчисліть кілька разів довжину кола та площу круга, використовуючи наближення числа p з різною точністю. 8. Чи є в калькуляторі або математичному пакеті, яким ви користуєтеся, засоби для використання стандартного значення числа p? З якою точністю подають число p ці засоби?

302

Дружимо з комп’ютером

Відстань між двома точками із заданими координатами. Поділ відрізка в заданому відношенні 9. Більшість графічних редакторів подають поле для креслення у вигляді координатної площини. Дослідіть, яким чином задаються координати точок на цій площині. Продумайте, як ви можете використовувати цей інструментарій для виконання побудов. Рівняння фігури 10. Якщо ви вивчаєте математичні пакети, то можете їхніми засобами побудувати кілька довільних фігур із заданими рівняннями. 11. Вивчаючи програмування на уроках інформатики, ви можете створити свої засоби для зображення на екрані комп’ютера фігур за заданим рівнянням. 12. Знайдіть у глобальній мережі «Інтернет» інформацію про пристрої для автоматизації креслярських робіт (так звані плотери, англ. plotter). Чим схожі та чим відрізняються принципи побудови зображень на екрані комп’ютера й на папері плотера? Ознайомтеся з поняттям «черепашача графіка». Загальне рівняння прямої 13. Напишіть програму, яка за заданими значеннями величин a, b і c робить висновок, яка фігура є графіком рівняння ax + by = c, виводить повідомлення про це та зображає цей графік на екрані комп’ютера. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом. Рівняння прямої, яка проходить через дві дані точки 14. Які засоби графічного редактора можна використати, щоби побудувати пряму із заданим кутовим коефіцієнтом? 15. Напишіть програму, яка за заданими значеннями величин k і b будує зображення прямої y = kx + b на екрані комп’ютера. Поняття вектора 16. Зобразіть за допомогою графічного редактора кілька векторів, які ілюструють зміст п. 14 підручника. Який інструмент ви використаєте для побудови колінеарних векторів? співнапрямлених векторів? протилежно напрямлених векторів? Визначте модулі побудованих векторів. Як це зробити найпростіше?

Дружимо з комп’ютером

303

Координати вектора 17. Зобразіть на екрані комп’ютера декартову систему координат, виберіть зручний одиничний відрізок. Задайте координати вектора та координати деякої точки. Відкладіть від цієї точки вектор із заданими координатами. Додавання і віднімання векторів 18. Нарисуйте кілька довільних векторів. За допомогою якого інструмента графічного редактора найпростіше знаходити суму й різницю цих векторів? Множення вектора на число. Застосування векторів до розв’язування задач 19. Нарисуйте довільний вектор і задайте кілька довільних чисел (натуральних, цілих, дробових). Побудуйте вектори, які є добутками нарисованого вектора та цих чисел. Скалярний добуток векторів 20. Побудуйте на координатній площині два довільних вектори. Знайдіть величину кута між ними за допомогою наслідку з теореми 18.2. Перевірте отриманий результат, визначивши кут між цими векторами за допомогою засобів графічного редактора. Перетворення фігур 21. Визначте, які засоби графічного редактора дають змогу виконувати переміщення фігури. Які види переміщення можна реалізувати за їхньою допомогою? 22. Знайдіть засоби графічного редактора, за допомогою яких можна побудувати: 1) фігуру, симетричну даній фігурі відносно даної прямої; 2) фігуру, симетричну даній фігурі відносно даної точки; 3) фігуру, яка є результатом повороту даної фігури навколо заданої точки; 4) фігуру, гомотетичну даній фігурі. 23. Знайдіть засоби графічного редактора, за допомогою яких можна побудувати фігуру, подібну даній довільній фігурі. Які засоби треба використати, щоб ці фігури були подібними із заданим коефіцієнтом? 24. Декартові координати — не єдиний спосіб задання фігур на площині за допомогою координат. Знайдіть у мережі «Інтернет» інформацію про полярні координати. Який зв’язок між декар-

304

Дружимо з комп’ютером

товими координатами точки та її полярними координатами? Як використати полярні координати для побудови математичної моделі перетворення інверсії? Пряма призма. Піраміда 2�� 5�� . Побудуйте в графічному редакторі зображення прямої та похилої призми, зображення різних пірамід. Зверніть увагу на вибір типу лінії для зображення невидимих ліній. Циліндр. Конус. Куля 26. Побудуйте в графічному редакторі кілька зображень циліндра, змінюючи кут між твірною циліндра та напрямом зору глядача: напрям зору паралельний твірній, перпендикулярний до твірної, становить із твірною гострий кут. Виконайте це саме завдання для конуса та для кулі.

305

Відповіді та вказівки до вправ

§ 1. ПОВТОРЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ З КУРСУ ГЕОМЕТРІЇ 8 КЛАСУ 1. Задачі на повторення навчального матеріалу з курсу геометрії 8 класу 1.6. 3 : 5. 1.21. 126 см. 1.23. 60°. 1.24. 45°. 1.25. 60° і 120°. 1.26. 2a. 1.40. Вказівка. Доведіть, що DABG = DDBC. 1.42. Вказівка. Скористайтеся тим, що середини діагоналей і середини двох протилежних сторін чотирикутника є вершинами паралелограма, сторони якого дорівнюють половинам двох інших сторін чотирикутника. 1.43. Вказівка. Нехай точка M — середина відрізка AB. Тоді OM =

1 2

AB, а CM <

1 2

(CB + CA ). 1.44. Вказівка. Побудуйте парале-

лограми ACBD і BAKC. 1.47. Вказівка. Чотирикутники AKLD і KBCL вписані. Нехай F — точка перетину прямих CK і AD. Тоді ∠CKD = ∠KFD + ∠KDF. 1.48. Вказівка. Скориставшись тим, що чотирикутник AKHL вписаний, доведіть, що ∠BKL + ∠BCL = 180°. 1.49. Вказівка. Нехай точка O — центр описаного кола трикутника BJC. Доведіть, що чотирикутник ABOC вписаний. 1.51. 60° або 120°. 1.52. Вказівка. Із подібності трикутників ABD і ACB випливає, що AD DC

AB AC

, звідки з урахуванням AB = DC можна записати:

. 1.53. Вказівка. Доведіть, що EF AC. 1.54. 3 5 см.

Вказівка. Скористайтеся тим, що промінь CL — бісектриса кута HCM. 1.55. Вказівка. AC > AB – BC = 5 см. Нехай AD = 3x см, тоді CD = 2x см, де x > 1. Можна записати: BD 2 = 150 – 6x 2 < 144. 1.56. Вказівка. DCBO " DCAB, звідси COæCA = CB2 . Крім того, DCBO " DDBC, і можна записати: BOæBD = CB2 . 1.58. Вказівка. І с п о с і б. Нехай E — точка перетину прямих DA і CB (див. рисунок на с. 306). Тоді

EA ED

EB EC

, крім того, EB2 = EAæED. Із двох отри-

маних рівностей випливає, що ED2 = EBæEC. ІІ с п о с і б. Розглянемо трикутники ABD і CDB. Маємо: ∠ABD = ∠CDB, ∠BAD = ∠CBD. Звідси ∠BDA = ∠BCD.

306

Відповіді та вказівки до вправ

E B

E F

B C

D A

До задачі 1.58

До задачі 1.64

1.59. Вказівка. Доведіть, що чотирикутник MBNK вписаний, а потім скористайтеся властивістю, оберненою до властивості кута між дотичною і хордою. 1.60. 2R 5 2 . Вказівка. Скористайтеся теоремою Птолемея. 1.61.

bd b+c

cd b+c

. Вказівка. Трикутники AFC

і AFB рівновеликі. 1.63. Вказівка. Нехай F — точка перетину прямої BE з основою AD. Тоді площа кожного із зазначених трикутників дорівнює половині площі паралелограма BCDF. 1.64. Вказівка. Проведіть пряму MF паралельно прямій DE (див. рисунок). Доведіть, що DABM = DMFC. 1.65. Вказівка. Доведіть, що чотирикутники BCDM і ABCM — паралелограми. 1.66. Вказівка. Побудуйте коло, яке проходить через точки C і D та дотикається до хорди AB. 1.67. Вказівка. Нехай прямі MQ і PN перетинають пряму AC у точках F і F1 відповідно. Застосувавши теорему Менелая до трикутника ACD і прямої MQ, а також до трикутника ACB і прямої PN, доведіть, що точки F і F1 збігаються. § 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ 2. Синус, косинус, тангенс і котангенс кута від 0° до 180° 2.12. 2) 12 13

; 2) 5 4

35 6

13 4

; 3)

або − 5 12

. 2.17. 1) 1; 2)

13 4

; 4) − 2 3

; 3) 0,6; 4) − ; 5) 8 15

. 2.13. 1) −

12 13

або

. 2.16. 1) 2 − 3; 2) –1,5; 3) − 3 − 2; 1

. 2.24. − . 2.25. 120°. 2.26. У гострокутному: 2

307

Відповіді та вказівки до вправ

−

1 3

, у тупокутному:

. 2.27. 45°. 2.28. 120°. 2.29. 60° або 120°.

2.30. 15°, або 75°, або 105°, або 165°. 2.31. 1. 2.32. 1. 3. Теорема косинусів 3.3. 120°.

3.10. 2 7 см.

3.4. 45°.

3.13. a 2 + 2 .

3.14. 3 89 см.

3.11.

10 см.

3.12. 13 см.

a2 + b2 + ab 2 .

3.15.

3.16. a2 b2 ab. 3.17. 15 см, 24 см. 3.18. 2 см, 4 3 см. 3.19. 3 см, 5 см. 3.20. 10 см, 6 см, 14 см. 3.21. 6 см або 10 см. 3.22. 75 см. 3.26. 14 см. 3.27. 34 см. 3.28. 7 см, 9 см. 3.29. 20 см, 30 см. 3.30. 11 см. 3.31. 22 см. 3.32. 21 см або 29 см. 3.33. 13 см. 3.34.

79 см. 3.36.

247

см. 3.37. Ні. 3.40. 6 см. 3.43. Вказівка.

Скориставшись ключовою задачею 1 п. 3, доведіть, що 4

4 9

ma2 mb2 c2 . 9

ma2 mb2 c2 . 3.45. Вказівка. Нехай відрізок AB — діаметр одного кола, 9 X — точка другого кола. Якщо точка X не належить прямій AB, то розгляньте паралелограм, сторони якого — відрізки XA і XB. 3.46. Вказівка. Середини сторін чотирикутника є вершинами пара лелограма. 3.47. m2 + n2 + mn , m2 n2 mn . 3.48. 1 2

1 2

a2 + b2 + ab 2 ,

a2 b2 ab 2 . 3.49. 5 см. Вказівка. Доведіть, що в даній тра-

пеції середини діагоналей і основ є вершинами прямокутника. 3.50. 8 см. Вказівка. Проведіть через вершину B пряму, паралельну стороні CD, і розгляньте трикутник, який при цьому утворився. 3.51.

13 20

. 3.52. 120°. Вказівка. Через вершину C проведіть пряму,

паралельну діагоналі BD. 3.53. a2 + c2 + ac або a2 c2 ac. Вказівка. Скористайтеся тим, що DC1 BA1 " DABC із коефіцієнтом подібності, що дорівнює | cos B |. 3.54. 25 см. Вказівка. Використовуючи властивість бісектриси трикутника, покажіть, що DC : CE = = 5 : 1. Застосуйте теорему косинусів до трикутника ABE. 3.55. Вказівка. Доведіть, що косинус кута між діагоналями чотирикутника дорівнює 0. 3.56. Вказівка. Нехай діагоналі паралелограма дорівнюють d1 і d2. Маємо: b2

d12 4

d22 4

d1d2 2

cos , a2

d12 4

d22 4

d1d2 2

cos .

308

Відповіді та вказівки до вправ

Звідси cos

a 2 b2 d1d2

. Скористайтеся тим, що d1d2 m

d12 + d22 2

. 3.57. Вка

зівка. На даному діаметрі виберіть точку M1 таку, що OM1 = OM. Нехай хорда CD паралельна діаметру. Тоді CM 2 DM 2 DM 2 DM12 . 3.58. Вказівка. Нехай X — довільна точка даного чотирикутника ABCD. Тоді один із кутів AXB, BXC, CXD, DXA не є гострим. Нехай, наприклад, AXB l 90 . Припустивши, що XA l 5 і XB l 5, покажіть, що AB > 7. 3.60. 2. Вказівка. Очевидно, що при x m 0 найменше значення не може бути досягнуто. При x > 0 розгляньте трикутник AOB, у якого ∠O = 90°, OA = OB = 1. Побудуйте промінь OC так, що ∠AOC = 60°, ∠BOC = 30°. Нехай M — довільна точка променя OC, відмінна від точки O. Позначимо OM = x. Скористайтеся тим, що MA + MB l AB. 3.62. Вказівка. Розгляньте відрізки OA, OB і OC такі, що OA = a, OB = b, OC = c, ∠AOB = 60°, ∠BOC = 60°. 3.63. Існують. Вказівка. Виберіть точки A, B і C на одній прямій так, щоб AB 2 1, AC = CB. 4. Теорема синусів 4.9. 2 6 см. 4.10. 6 см. 4.11. 4.13.

c sin α sin (α + γ ) sin γ sin ϕ

що tg A = tg B.

a sin cos ( ) sin

m sin sin

. 4.14.

sin sin ( )

4.19. 9 см.

4.20.

m sin sin sin ( )

. 4.18. Вказівка. Доведіть,

25 3

. 4.12.

см.

4.21. 60° або 120°.

a cos b sin sin a sin 2 . 4.24. . Вказівка. 4.22. . 4.23. 3 sin sin ( ) cos sin 45 2 4 2m sin 2m sin

Доведіть, що CE = DE. 4.25.

sin ( )

. Вказівка. На про-

довженні медіани AM за точку M позначте точку K таку, що AМ = MK, і застосуйте теорему синусів до трикутника ACK або трикутника ABK. 4.26.

a sin ( ) 2 sin

. 4.27. R tg a. 4.28. Вказівка.

Виразіть кути AHB, BHC і AHC через кути трикутника ABC. 4.29.

25 4

см. Вказівка. Скориставшись властивістю бісектриси

309

Відповіді та вказівки до вправ

трикутника, знайдіть косинус кута при основі рівнобедреного трикутника. 4.32. 2

34 15

см. Вказівка. Застосувавши теорему косину-

сів до трикутників MNP і MQP, знайдіть косинус кута PMQ. 4.33.

14 3 3

см. Вказівка. Якщо точки M1 і M2 — основи перпен-

дикулярів, то навколо чотирикутника MM1AM2 можна описати коло. 4.34. Коло радіуса

a sin a

із центром у точці перетину даних

прямих. 4.36. Для такої точки, що відрізок AM — діаметр кола. Вказівка. Точки A, N, M і K лежать на B одному колі. 4.37. 6 см. Вказівка. Покажіть, що ∠BOC = 150°. Доведіть, що M a відрізок OM є діаметром описаного кола трикутника BOC. 4.38. 6 см або 2 3 см. α A Вказівка. Скористайтеся тим, що DC = K = DJ = DB. 4.39. Вказівка. Доведіть, що sin ∠ACD = sin ∠ACB. 4.40. Вказівка. C AE = 2O1A sin 45°, AE = 2O2A sin 45°. b D Звідси AO1 = AO2. 4.41.

a2 + b2 + 2ab cos α 2 sin α

Вказівка. Позначте на колі таку точку M, що DM DC AB (див. ри-

До задачі 4.41

сунок). Тоді CM = a, ∠DCM = 180° – a. 4.42. Вказівка.

CM sin CBM

DN sin DCN

CN sin CDN

BM sin BCM

. Далі скористайтеся тим, що

sin ∠CBM = sin ∠ABC = sin ∠ADC = sin ∠CDN. 5. Розв’язування трикутників 5.12. 107°, 73°, 132°, 48°. Вказівка. Проведіть через один із кінців меншої основи пряму, паралельну бічній стороні трапеції, і розгляньте трикутник, який при цьому утворився. 6. Формули для знаходження площі трикутника 6.2. 1) 60° або 120°; 2) 90°. 6.3. 30° або 150°. 6.7. 24 см. 6.8. 1)

3 2

см,

25 8

см; 2) 8 см,

145 8

6.6. 12 см.

см. 6.9. 2 см,

310

Відповіді та вказівки до вправ

145 8

см.

6.17.

6.14.

a2 sin sin 2 sin ( )

h2 sin 2 sin sin ( )

6.15.

b2 sin sin ( ) 2 sin

6.16.

. 6.18. 51 см2, 75 см2, 84 см2. 6.19.

24 7

h1h2 2 sin a

см. Вка-

зівка. Скористайтеся тим, що SABC = SABD + SACD. 6.20. 360 см2. Вказівка. Проведіть через один із кінців меншої основи трапеції пряму, паралельну бічній стороні трапеції, та знайдіть висоту трикутника, який ця пряма відтинає від трапеції. 6.21. 12 5 см2. Вказівка. Нехай ABCD — дана трапеція, BC || AD. Проведіть через вершину C пряму, яка паралельна прямій BD і перетинає пряму AD у точці E. Доведіть, що трикутник ACE і дана трапеція рівновеликі. 6.22. 19,5 см. 6.24. 13 см, 14 см, 15 см. 6.25. 36 см2. 6.26. 13 см, 15 см. Вказівка. Нехай точки дотику вписаного кола ділять одну з невідомих сторін на відрізки 6 см і x см, а другу — на відрізки 8 см і x см. Виразіть площу трикутника двома способами: за допомогою формули Герона та через радіус вписаного кола. 6.27. Вказівка. Скористайтеся формулою для знаходження радіуса зовні вписаного кола та формулою Герона. 6.28. Вказівка. Виразіть висоти трикутника через його площу та відповідні сторони. 6.32. Вказівка. Нехай відрізок AK — бісектриса трикутника ABC. Маємо: SABC = SBAK + SKAC. Далі скористайтеся теоремою 6.1 і ключовою задачею 2 п. 6. 6.33. 120°. Вказівка. Скористайтеся ключовою задачею 6.32. 6.34. 1 см, 2 см, 3 см. Вказівка. Скористайтеся ключовою задачею 6.32 і теоремою косинусів. 6.35. 235,2 см2. Вказівка. Скориставшись ключовою задачею 6.32, знайдіть косинус кута між бісектрисою та стороною трикутника. 6.36. Вказівка. Скористайтеся ключовою задачею 6.10. 6.37. Вказівка. Скористайa b теся ключовою задачею 6.10. 6.38. Вказівка. Доведіть, що R r , R r

a b 2

, де a і b — довжини катетів. 6.39. Вказівка. Маємо: aha =

b c = 2S = r (a + b + c). Звідси ha r 1 . 6.40. Вказівка. Маємо: a a SMBN = SMBO + SOBN, де точка O — центр вписаного кола. Проведе1

мо радіуси в точки дотику й отримаємо SMBN = ( BM + BN )ær l 2

( BM BN )ær l r BMæBN l r 2SMBN . 6.41. Ні. Вказівка. Нехай r і r1 — радіуси кіл, вписаних у трикутники ABC і BCM відповідно, і r = 2r1. По1

кажіть, що з рівності SBCM = SABC випливає рівність периметрів 2

311

Відповіді та вказівки до вправ

трикутників ABC і BCM. 6.42. Вказівка. Найменший кут трикутника не перевищує 60°. 6.43. 7 см. Вказівка. Нехай довжини сторін трикутника дорівнюють a, b і c. Тоді a + 3b + 15c = 2S, 4a + 5b + 11c = 2S. Звідси 7 (a + b + c) = 2S = (a + b + c) r. 6.44. Вка( a c) ( b d )

зівка.

ab 4

ad 4

cb 4

cd 4

l (SABC SBAD SBCD SCDA ). 2

6.45. Вказівка. Скориставшись результатом задачі 6.44, можна 2

1 ( a c) (b d ) m æ 1. 6.46. Вказівка. 4 4 2 B Навколо кожного із чотирикутників OM1CM2, OM1BM3, OM2AM3 можна описати коло. До цих чотирикутників застосуйте теорему Птолемея. y ( a c) (b d )

записати: S m

6.47. 24 3. Вказівка. Побудуйте відрізки OA, OB і OC так, що ∠BOC = 90°, ∠COA = 120°, ∠BOA = 150° (див. рисунок). Нех ай OA = x, OC = z, OB =

y 3

O x

. Покажіть, що xy 2yz 3zx 4 A3 SABC.

yz 3zx 4 3 SABC.

До задачі 6.47

§ 3. ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ 7. Правильні многокутники та їхні властивості 7.10.

R2 −

a2 4

. 7.11. 2 R 2 − r 2 . 7.12.

7.16. 18 сторін. 7.19. 7.24. 6 7.27.

r2 +

a2 4

. 7.15. 5 сторін.

3 : 2. 7.22. 2R 2 2. 7.23. a 3, 2a,

3a2 2

2 1 см. 7.25. 8 см. 7.26. a 2 + 2 , a 2 1 , a 4 + 2 2 .

a 2 3 2

. 7.28.

a 2 2 2

. 7.30. 6. Вказівка. Знайдіть кути

правильного 2n-кутника. 7.31. 168° або 48°. Вказівка. Розгляньте два випадки: точка M належить п’ятикутнику і точка M лежить поза ним. 7.32. Ні (див. рисунок). 7.33. 1) 30° або 60°; 2) 60°. 7.35. Вказівка. Доведіть, що AM = BC, і скористайтеся тим, що DABC " DCMB. 7.36. 84°. Вказівка. Пряма OA3 містить діагональ A3A18 (див. рисунок). Маємо: ∠A1 BA18 =

1 2

(∪ A1 A18 + ∪ A3 A4 ).

312

Відповіді та вказівки до вправ

B 60° 60°

60°

O A18

До задачі 7.32

До задачі 7.36

7.37. Існує. Вказівка. Розгляньте правильний 12-кутник A1A2...A12 та його діагоналі A1A3, A3A5, A1A7. 7.38. R. Вказівка. Нехай прямі A1A4 і OA3, де O — центр описаного кола, перетинаються в точці B. Доведіть, що трикутники OBA4, BA4A3 і OA1B рівнобедрені. 7.39. Вказівка. Доведіть, що точки дотику вписаного кола зі сторонами п’ятикутника ділять кожну сторону навпіл. 7.41. Вказівка. Див. рисунок.

E A

До задачі 7.41

До задачі 7.43

7.42. Трикутників, або квадратів, або шестикутників. Вказівка. Навколо однієї точки можна укласти стільки дощечок, у скільки разів кут при вершині дощечки, який дорівнює від 360°, тобто 360 : 2n n−2

2n 4 4 n 2

180 (n 2) n

2n n 2

180 (n 2)

n 2

, то значення виразу

4 n−2

, менший

дощечок. Значення виразу

має бути натуральним числом. Оскільки 4

2n n−2

2n − 4 + 4 n−2

має бути натуральним числом.

7.43. Вказівка. Нехай ABCDEF — правильний шестикутник (див. рисунок), K — точка перетину прямих CD і EF. Тоді AK — шука-

313

Відповіді та вказівки до вправ

ний відрізок. 7.45. Так. Вказівка. Нехай точка O — центр описаного кола даного п’ятикутника A1A2A3A4A5. Тоді ∠A1OA3 = ∠A2OA4. Звідси ∠A1OA2 = ∠A3OA4. Отже, A1A2 = A3A4. Аналогічно можна показати, що A3A4 = A5A1. 7.46. Вказівка. Розгляньте правильний п’ятикутник, вписаний в дане коло. 7.47. Вка зівка. Нехай A1A2...A15 — даний правильний 15-кутник. Тоді п’ятикутники A1A4A7A10A13, A2A5A8A11A14, A3A6A9A12A15 — правильні. В одному із цих п’ятикутників позначили щонайменше три вершини. 7.48. Вказівка. Оскільки кути даного п’ятикутника рівні, то його можна розмістити всередині правильного п’ятикутника, сторони якого паралельні сторонам даного п’ятикутника (див. рисунок). До задачі 7.48 Далі скористайтеся результатом задачі 7.34. 8. Довжина кола. Площа круга 8.7. 22,5°. 8.12. 25 (11 3)

10p 3

12 20p

см,

8.22.

3 8

см2. 8.14. 1)

см. 8.17.

a2 ( 2)

6 см. 8.13. 1)

. 8.23.

25p 18

2 3 3

см,

3 35p 18

см2; 2)

см,

a2 4 3 3 36

25 2 2

20p 3

см2; 2)

10 3 3 3

см. 8.18.

8p 3

25 (5 3) 12

см2;

см2. 8.16. 2p см, см. 8.19. 6p см.

. 8.24. 50 см. 8.25. 1 : 1. Вказівка.

Доведіть, що в обох випадках сума довжин півкіл дорівнює pR 2

1 2

pAB.

2pa . 8.27. a2 1 . 8.28. . Вказівка. Розгляньте три3 2 9 l кутник AND і доведіть, що він рівносторонній. 8.30. 2 R 1 . r 5 8.32. 3 см2. 8.33. R 2 3 . 2 6 pa2 88π   2 8.35. . 8.37.  64 3 −  см . Вказівка.  4 3  Проведіть O1M ^ O2B. Доведіть, що ∠O2O1M = = 30°. 8.38. Вказівка. Спільна частина квадратів містить круг, радіус якого дорівнює

8.26.

До задачі 8.38

см (див. рисунок).

314

Відповіді та вказівки до вправ

§ 4. ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ НА ПЛОЩИНІ 9. Відстань між двома точками із заданими координатами. Поділ відрізка в заданому відношенні 9.6. 1) Так, точка B лежить між точками A і C; 2) ні. 9.8. x = 7 або x = –1. 9.11. (1; 2). 9.12. (1; –4) або (–1; 1). 9.15. (3; 0). 9.16. (0; 0,5). 9.17. (–3; 7). 9.18. (–2; 2). 9.19. (3; –2). 9.23. A (–5; 3), C (7; 5). 9.24. 2 73. 9.26. 3 3; 2 3 або 3 3; 2 3 .

9.27. (–2; 4 3) або 2; 4 3 . 9.28. (3; 3) або (–6; 6). Вказівка. Розгляньте два випадки: B (a; a) або B (a; –a). 9.29. (5,5; 0), (3; 0), (–1; 0). Вказівка. Розгляньте три випадки: AC = BC, AC = AB і BC = AB. 9.30. (0; 6), (0; 4), (0; 3,5), (0; 8,5). Вказівка. Розгляньте три випадки: AC2 + BC2 = AB2, AB2 + BC2 = AC2, AC2 + AB2 = BC2. 9.31. (3; 3) або (15; 15). 9.32. (–2; 2) або (–10; 10). 9.34.

4 5 3

. 9.35. 9.

13 9.37. ; 3 . 9.38. Вказівка. Позначимо даний 10-кутник так: 3 A1A2...A10. Розгляньте два п’ятикутники A1A3A5A7A9 і A2A4A6A8A10. Далі скористайтеся ідеєю розв’язування задачі 4 п. 9. 9.39. Ні. Вказівка. Розташуємо систему координат так, щоби початок координат збігався з непозначеною вершиною квадрата, а осі координат збігалися з лініями сітки. Тоді парність координат точки X збігається з парністю координат або точки A, або точки B. Зазначимо, що обидві координати непозначеної вершини квадрата є парними. 10. Рівняння фігури 10.12. Два кола: x2 + (y – 11)2 = 45 і x2 + (y + 1)2 = 45. 10.13. (x – 3)2 + + y2 = 50. 10.15. 1) Так, точка (–1; 5) — центр кола, R = 7; 2) ні; 3) ні; 4) так, точка (2; 7) — центр кола, R = 2. 10.16. 1) Точка (0; –8) — центр кола, R = 2; 2) точка (4; –2) — центр кола, R = 5. 10.21. 5. 10.22. 13. 10.23. (x – 2) 2 + y 2 = 13. 10.24. (x – 2) 2 + + (y – 1)2 = 25 або (x – 3)2 + (y – 8)2 = 25. 10.25. (x + 5)2 + (y – 2)2 = 10 або (x + 1) 2 + (y + 2) 2 = 10. 10.26. (x – 2) 2 + (y + 2) 2 = 4 або (x + 2)2 + (y + 2)2 = 4. Вказівка. Діаметр шуканого кола дорівнює відстані між віссю абсцис і прямою y = –4, а центр кола належить бісектрисі третього або четвертого координатного кута. 10.27. (x – 1)2 + + (y – 1)2 = 1 або (x – 1)2 + (y + 1)2 = 1. 10.28. 1) (x + 3)2 + (y – 2)2 = 25; 2) (x + 1)2 + (y + 3)2 = 169. 10.30. (x – 4)2 + (y + 3)2 = 9 або (x – 4)2 + + (y + 3)2 = 49. Вказівка. Кола можуть мати як зовнішній, так

315

Відповіді та вказівки до вправ

і внутрішній дотик. 10.31. (x – 3)2 + (y + 1)2 = 25 або (x – 3)2 + 2

1 + (y + 1)2 = 225. 10.32. (x2 + y2 – 16) (x2 + y2 – 4) = 0. 10.33. x 2 2 2 2 9 1 9 + y− 2 = або x y 2 . 10.34. (3; 4), (–4; 3), 4 2 4

(

)

(–3; –4), (4; –3). 10.35. 0; 2 3 , 3; 3 , 3; 3 . 10.36. Якщо a < 10, то порожня множина; якщо a = 10, то точка M (2; –3); якщо

a > 10, то коло (x 2)2 (y 3)2

a 2

5. 10.37. Вказівка. Додайте

почленно ліві й праві частини рівнянь парабол. 11. Загальне рівняння прямої 11.6. 1) y = 2x – 5; 2) x = 3; 3) y = –1; 4) 5x + 3y = 6. 11.7. 1) y = = –3x + 1; 2) x – 6y = 12. 11.8. y = –0,5x – 4. 11.9. y =

1 3

x− . 6

11.11. 12. 11.12. 28. 11.13. 6. 11.14. (2; 5), (5; 2). 11.15. (5; 0). 11.17.

10 29 29

. Вказівка. Шукана відстань дорівнює висоті трикут-

ника, обмеженого осями координат і даною прямою. 11.18. 4 2. 11.19. 3 10. 11.20. x – 3y = 2. 11.21. 7x + 5y = –8. 11.22. (x – 3)2 + + (y – 4)2 = 17. 11.23. (y – 4) (y + 4) = 0. 12. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом. Рівняння прямої, яка проходить через дві дані точки 2) y 2 3 x. 12.7. 1) y = 4x + 19; 12.6. 1) y = 0,1x; 2) y = –3x – 2; 3) y = 7. 12.8. y = –0,5x – 4. 12.9. 1) y = –7x + 2; 2) 3x – 4y = –39. 12.10. 1) y = 9x + 13; 2) 3x + y = 9. 12.11. 1) y = 1

= 5x – 11; 2) y = –2x + 3. 12.12. 1) y = x + 2; 2) y x . 12.13. 1) y = y x 3 6 2 3; 2) y x 3 6 2 3. 12.14. 1) y = x – 5; 2) y = –x + 1. 12.15. a) y

x 3 3

3; б) y

y x 3 1; y x 3 1.

x 3 3

12.16. y = x – 1; y = 1 – x;

12.17. 1) Так; 2) так; 3) ні; 4) ні.

28 1 4 12.19. 1) (0; –1), ; 0 ; 2) (0; 0,8), ; 0 . 12.20. 1) 2,6; 2) . 13 2 3

316

Відповіді та вказівки до вправ

12.21.

. 12.22. 1) 4x – 3y = 11; 2) 3x – 4y = 1. 12.23. y = 4x + 9.

12.24. y = 3x – 12. 12.25. x + 2y = 6. 12.26. 2x – 4y = –1. 12.27. y = = 3x – 12. 12.28. 8y – 3x = 21, 3y – x = –26, 5y – 2x = 47. 12.29. y = = –2x + 9. 12.30. y = 4. 12.31. 6. Вказівка. Знайдіть відстань від точки C до прямої AB. 12.32. (x 2)2 (y 1)2

841 289

. 12.33. Пряма

5x – 12y = 2. 12.34. 3x – 4y = 17. 12.35. (x – 1) 2 + (y – 1) 2 = 32. 12.36. Об’єднання прямих: x + y = 15 і 7x – 7y = 1. Вказівка. Скористайтеся формулою відстані від точки до прямої. 12.37. 1) 4; 2

2 2) 0,7. 12.38. (x – 4)2 + (y – 4)2 = 1; (x + 6)2 + (y + 6)2 = 1; x 7 2

12 2 12   +  y +  = 1; x y 1. 12.39. x + 3y = 13 і 9x – 13y = 37.   7 7 7 12.40. x y 3 2 3; x y 3 2 3. 12.41. 5. Вказівка. Точка A має бути основою перпендикуляра, опущеного із центра кола на пряму, а точка B має належати цьому перпендикуляру.

13. Метод координат 13.1. Пряма, перпендикулярна до прямої AB. 13.2. Порожня множина, або середина відрізка AB, або коло із центром у середині відрізка AB. 13.3. Порожня множина, або точка, або коло. Вказівка. Виберіть систему координат так, як показано на рисунку. Покажіть, що коли a2 + b2 < 1, то отримаємо порожню множину; якщо a2 + b2 = 1, то точку D (–a; –b); якщо a2 + b2 > 1, то коло із центром у точці D (–a; –b). 13.4. Порожня множина, або точка перетину медіан трикутника ABC, або коло із центром у точці перетину медіан трикутника ABC. Вказівка. Скористайтеся формулою Лейбні-

C (a; b)

A 1

ца. 13.5. Коло радіуса

До задачі 13.3

4 3

AB, центр

якого ділить відрізок AB у відношенні 2 : 1, рахуючи від вершини A. 13.6. Коло із центром у точці B1 такій, що точка A є серединою відрізка BB1. Радіус кола дорівнює 2AB. 13.7. Коло без точок перетину з прямою AB. Центр кола знаходиться в точці B1 такій, що точка A є середи ною відрізка BB1, радіус кола дорів-

317

Відповіді та вказівки до вправ

нює 2d. 13.8. Коло із центром у точці K такій, що K ділить відрізок AB у відношенні 3 : 2, рахуючи від точки A, без точок, які належать прямій AB. Радіус кола дорівнює

4 3

AB. 13.9. Дві прямі, що пере-

тинаються в точці B1 такій, що точка A — середина відрізка BB1, без самої точки B1. Ці прямі утворюють кут 30° з прямою AB. 13.10. Пряма, яка проходить через середину гіпотенузи і перпендикулярна до медіани, проведеної з вершини C. 13.11. Відрізок без його кінців. 13.13. 3 2. Вказівка. Виберіть систему координат так, як показано на рисунку (точка O — середина відрізка AB). Вершина C належить двом колам: описаному колу трикутника ABC і колу із центром у точці D і радіусом 2 2. Знайдіть рівняння цих кіл. 13.14.

3 2 4

. 13.15.

73 5

. Вказівка. Скористайтеся теоремою 9.1.

13.16. 2 (R2 + r2). 13.17. 9 і 1. Вказівка. Розгляньте два концентричних кола із центром у початку координат і радіусами 1 і 2.

y C

A 3

O D

До задачі 13.13 § 5. ВЕКТОРИ 14. Поняття вектора

14.12. 3) Ні. Вказівка. Можливий випадок, коли m = n = 0. 14.22. Прямокутник або рівнобічна трапеція. 15. Координати вектора 15.17. AF (−2; 2), FD (2; 4). 15.18. DE (−4; 6), EO (−4; − 6). 15.19. a (−6; − 8) або a (8; 6). 15.20. c 2; 2 або c 2; 2 .

318

Відповіді та вказівки до вправ

15.21. C (7; 17), D (2; 17) або C (7; –7), D (2; –7). 15.22. B (16; 2), C (16; –6) або B (–14; 2), C (–14; –6). 16. Додавання і віднімання векторів

16.44. 2) 1) Так; так; 3) ні. 16.45. Вказівка. Достатньо показати, що XA XB XD XC. 16.46. 0,2 м/c, 1,04 м/c. 16.47. 60°. 16.48. Покажіть, що кожний із векторів OA + OC і Вказівка. OB + OD дорівнює нуль-вектору. 16.50. Коло радіуса AB із центром у точці A. 16.51. Серединний перпендикуляр відрізка AB. 16.52. Вказівка. Нехай відрізок AA1 — медіана трикутника ABC. На продов женні відрізка AA1 за точку A1 відкладіть відрізок A1D, рівний MA1. 16.53. Вказівка. Нехай при деякому виборі системи координат точки мають координати A1 (x1; y1), A2 (x2; y2), ..., An (xn; yn). x x2 ... xn y1 y2 ... yn ; Розгляньте точку M 1 . 16.54. Вказівn n ка. Маємо: A2 A1 A1 B1 B1 B2 B2C1 C1C2 C2 A2 0 , A1 B1 B2C1 C2 A2 0 A1 B1 B2C1 C2 A2 0 , звідси A2 A1 B1 B2 C1C2 0 . 17. Множення вектора на число. Застосування векторів до розв’язування задач 17.28. –4; 4. 17.29. –1,5. 17.31. m (−15; 36). 17.32. a (−3; 4). 1 1 17.35. x = 2, y = –3. 17.38. OK 0,5a 0,1b . 17.42. 1) BM BA BC; 3

1 1 2 1 BM BA BC; 2) BM BA CA. 17.46. Вказівка. З одного боку, M1 M2 M1 B1 B 3 3 3 3 M1 M2 M1 B1 B1 B2 B2 M2 . З другого боку, M1 M2 M1 A1 A1 A2 A2 M2 . Додайте ці рівності. 17.47. Вказівка. Скористайтеся ключовою задачею 17.46. 17.49. Вказівка. Скористайтеся ключовою задачею 6 п. 17. 17.50. Вказівка. Нехай відрізки 1, BB1 і CC1 — медіани AA трикутника ABC. Доведіть, що AA1 BB1 CC1 0 . 17.52. Вказівка. 1 1 1 1 1 1 1 1 Маємо: MN BC AD AC AB BD BA AC BD. 2

17.53. Вказівка. Скористайтеся задачею 17.46 задачею 1 і ключовою п. Вказівка. Виразіть вектори BM і BN через вектори 17. 17.54. BA і BC. 17.56. Вказівка. Скористайтеся задачею 17.55. 17.57. Вказівка. Нехай точки M1, M2, M3 і M4 — середини відповідно від-

319

Відповіді та вказівки до вправ

різків AH1, BH2, CH3 і DH4. Доведіть, що OM1 = OM2 = 1 (OA + OB + OC + OD), де точка O — центр описано1 = OM2 = OM3 = OM4 = 2

го кола. 17.58. Вказівка. Нехай точка H — ортоцентр трикутни ка ABC. Тоді з ключової задачі 6 п. 16 випливає, що OH OD 0. Із цієї рівності випливає, що точка H належить описаному колу трикутника ABC. 17.59. Вказівка. Розгляньте чотирикутник ABCD, діагоналі якого перетинаються в точці O. Нехай точки M і N — се редини сторін BC і AD відповідно. Доведіть, що вектори OM і ON протилежні. Розкладіть вектори OM і ON за базисом OB; OC . 17.60. Вказівка. Нехай O — точка діагоналей чотири перетину кутника ABCD. Доведіть, що OA = kOC, OB = kOD. 17.61. Вказівка. 1 Скориставшись ключовою задачею 17.46, можна записати: KF = ( PN + MQ), 1 2 1 1 KF = ( PN + MQ), MQ = ( BD + AE). Зауважимо, що PN = DB. 2

17.62. Вказівка. Скориставшись ключовою задачею 5 п. 17, запи 1 1 шемо: AP = ( AB + AC + AD ). Також AK = ( AM + AN ). Далі ви3 2 разіть вектор AK через вектори AB, AC і AD. 17.63. Вказівка. Нехай точка N — середина відрізка EF, а медіани AA1 і CC1 трикутника ABC перетинаються в точці M. Нехай AP : PC = m : n. Оскільки PE CC1 і PF AA1, то AE : EB = m : (m + 2n), CF : FB = = n : (n + 2m). Скориставшись ключовою задачею 5 п. 17, запише 1 1 мо: PM = ( PA + PB + PC ). Далі, PN = ( PE + PF ). Скористайтеся 3 2 PE PA ключовою задачею 2 п. 17 і виразіть вектор через вектори і PB, а вектор PF через вектори PB і PC. 17.64. Вказівка. Для точки O і трикутників ABC і PQR скористайтеся ключовою задачею 5 п. 17. 17.65. Вказівка. Скориставшись задачею ключовою 6 п. 17, запишемо: OH1 OA OB OC1, OH2 OB OC OA1, OH3 OC OA OB OH3 OC OA OB1. Покажіть, що вектори H2 H1 і H2 H3 колінеарні. 18. Скалярний добуток векторів 18.14. 1)

1 2

; 2) 1; 3)

1 2

; 4) 0. 18.19. b (−12; 16). 18.22. –3 і 3.

18.23. –1. 18.24. –1 і 1. 18.26. 4. 18.27. –0,5. 18.28.

7. 18.29. 2 7.

320 18.32.

Відповіді та вказівки до вправ

3 5

, 0,

4 5

18.33. 30°, 60°, 90°.

18.36. 0°.

18.37. 120°.

1 3 . Вказівка. AM AB AC. 18.39. Вказівка. BAæBC = 0. 2 4 4 18.40. Вказівка. Доведіть, що ABæBC = 0. 18.41. Вказівка. Роз 2 . кладіть вектори CM і AK за базисом CA; CB . 18.42. 2 18.43. Виразіть вектори AB і DC через вектори 45°. Вказівка. b = OB і c = OC. 18.44. 30°. 18.45. 4. Вказівка. Розкладіть вектор 21 AD за базисом AK; AM . 18.46. . Вказівка. Нехай точки M

18.38.

259

і N — середини сторін AD і BC відповідно. Тоді за допомогою клю 1 чової задачі 17.46 можна записати: NM BA CD . 18.47. 60°. 2

18.48. AK : KB = 2 : 1. Вказівка. Нехай AK : KB = m : n. Розкладіть вектори CK і AM за базисом CA; CB . 18.49. 1 : 4. 18.50. Вказів 1 ка. BD = ( BA + BC ), MF MB BF. Залишилося показати, що 2 BDæMF = 0. 18.51. Вказівка. Розгляньте вектори l1, l2 і l3 , спів напрямлені з векторами AB, BC і CA, такі, що l1 = l2 = l3 = 1. 2 Скористайтеся очевидною нерівністю l1 l2 l3 l 0. § 6. ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР 19. Перетворення (відображення) фігур 19.25. f (A) = A, f (A) = B, f (A) = C. 19.26. Ні. 20. Рух. Паралельне перенесення 20.8. При AB a. 20.18. Безліч. 20.21. (x + 3)2 + (y – 4)2 = 1. 20.22. y = x2 – 4x + 1. 20.24. Вказівка. Нехай ABCD — шукана трапеція ( BC AD). Побудуйте образ діагоналі BD при паралельному перенесенні на вектор BC. 20.26. Вказівка. Побудуйте образ даної AB (або прямої при паралельному перенесенні на вектор BA). Розгляньте точки перетину образу з даним колом. Зауважимо,

321

Відповіді та вказівки до вправ

що коли побудований образ і дане коло не мають спільних точок, то задача не має розв’язку. 20.28. Вказівка. Нехай ( M ) = M , де O і O — центри кіл. Тоді TOO 1 1 1

( A ) = B. 20.29. ВкаBM1 AM. Звідси TOO 1

C B

зівка. Нехай ABCD — шуканий чотирикутник з даними сторонами AB і CD (див. A1 ( A ) = A . Трикутрисунок). Нехай T BC 1 ник A1CD можна побудувати за двома A D сторонами CD і CA1 = BA і кутом A1CD, який дорівнює ∠BCD – (180° – ∠ABC). До задачі 20.29 Трикутник AA1D можна побудувати за стороною A1D і двома прилеглими кута ( A ) = A . Сполучіть ми AA1D і ADA1. 20.30. Вказівка. Нехай T MN 1 точки A1 і B. 20.31. 90°. Вказівка. Нехай TAB ( M ) = M1. Скористайтеся тим, що навколо чотирикутника MBM1C можна описати коло. ( M ) = M . Доведіть, що навколо чотири20.32. Вказівка. Нехай T BC 1 кутника MCM1D можна описати коло. 21. Осьова симетрія 21.20. a ^ l або прямі a і l збігаються. 21.23. Вказівка. Якщо чотирикутник має вісь симетрії, то образом будь-якої його вершини є вершина цього самого чотирикутника. Оберіть деяку вершину паралелограма та розгляньте дві можливості: її образом є або сусідня вершина, або протилежна. 21.25. Вказівка. Кути M1BA і MBA є симетричними відносно прямої AB. Отже, ∠M1BA = ∠MBA. Аналогічно ∠M2BС = ∠MBC. Залишилося показати, що ∠M1BM2 = 180°. 21.26. 1) A1 (0; –2), B1 (–1; 3); 2) A2 (0; 2), B2 (1; –3). 21.27. x = 2, y = –1. 21.31.

m2 4

. Вказівка. Нехай M1 = SAC (M). Доведіть, що три-

кутники M1AM і ABC рівновеликі. 21.32. Вказівка. Нехай точка A1 — образ точки A при симетрії відносно прямої a. Тоді точка перетину прямих a і A1B буде шуканою. Зауважимо, що коли точки A і B симетричні відносно прямої a, то задача має безліч розв’язків. Якщо точки A і B рівновіддалені, але не симетричні відносно прямої a, то задача не має розв’язку. 21.34. Вказівка. Нехай A1 = Sa (A). Тоді точка перетину прямих A1B і a є шуканою. 21.35. Вказівка. Скористайтеся задачею 2 п. 21. 21.36. Вказівка. Скористайтеся задачею 3 п. 21. 21.37. Вказівка. Нехай C1 = SAD (C). Проведіть пряму BC1. 21.38. Вказівка. Нехай прямі l і m —

322

Відповіді та вказівки до вправ

серединні перпендикуляри. Покажіть, що C = Sl ( AB) ∩ Sm ( AB). 21.39. Вказівка. Образи точки A при симетрії відносно прямих, які містять бісектриси, лежать на прямій BC. 21.40. Вказівка. Нехай прямі l і m — серединні перпендикуляри сторін AB і BC відповідно. Нехай D1 = Sl (D), D2 = Sm (D). Точки D1 і D2 лежать відповідно на прямих DC і DA. Зауважимо, що коли гострий кут паралелограма дорівнює 60°, то задача має безліч розв’язків. 21.41. Вказівка. Нехай точка A1 симетрична точці A відносно цієї бісектриси. AM + MB = A1M + MB > A1B = A1C + CB = AC + CB. 21.42. 6, якщо трикутник ABC не є прямокутним; 3, якщо трикутник ABC прямокутний. 21.43. Вказівка. Нехай трикутник A1BC — образ трикутника ABC при симетрії відносно серединного перпендикуляра відрізка BC (див. рисунок). Трикутник ACA1 можна побудувати за відомими сторонами AC і A1C (A1C = AB) і кутом ACA1, який дорівнює різниці кутів B і C. B l

C A1

До задачі 21.43 21.45. Вказівка. Нехай точка C1 симетрична точці C відносно прямої AB. Побудуйте коло із центром у точці C1, яке дотикається до прямої AB. Проведіть через точку D дотичну до побудованого кола. Ця дотична перетинає пряму AB у шуканій точці. 21.46. Вказівка. Нехай C1 = Sl (C). На відрізку C1D як на діаметрі побудуйте коло. 21.47. Вказівка. Нехай пряма l — серединний перпендикуляр діагоналі AC, B1 = Sl (B). Скористайтеся тим, що чотирикутники ABCD і AB1CD рівновеликі. 21.48. Вказівка. Нехай B1 = SAC (B). Точка B1 лежить на прямій AD. У трикутнику B1CD відомо всі три сторони. 21.49. Вказівка. Скористайтеся ключовою задачею 21.30. 21.50. 60°. Вказівка. Доведіть, що точка C — центр зовнівписаного кола трикутника ABD. 21.51. 90°. Вказівка. Нехай C1 = SAB (C), D1 = SAB (D). Доведіть, що в чотирикутник D1C1CD можна вписати коло. 21.52. Вказівка. Нехай B1 = SAM (B), C1 = SDM (C). Доведіть, що

Відповіді та вказівки до вправ

323

трикутник B1MC1 рівносторонній. 21.53. 30°. Вказівка. Доведіть, що SCE (D) = SCA (B) = O, де точка O — центр описаного кола трикутника ACE. 21.54. Точка перетину висот трикутника ABC. 22. Центральна симетрія 22.13. Вказівка. Припустимо, що трикутник ABC має центр симетрії. Тоді, наприклад, образом вершини A є вершина B. Отже, центр симетрії — це середина сторони AB. Проте в цьому випадку образ вершини C не належатиме трикутнику ABC. 22.16. Вказівка. При центральній симетрії образом сторони даного чотирикутника є сторона цього самого чотирикутника. Далі скористайтеся ключовою задачею 1 п. 22. 22.17. Вказівка. Розгляньте центральну симетрію із центром у точці перетину діагоналей одного з паралелограмів. 22.18. Вказівка. При симетрії відносно точки O образи точок A1 і B1 належать колу із центром O2. Оскільки образом прямої, яка проходить через центр симетрії, є ця сама пряма, то образи точок A1 і B1 також належать прямій A1B1. Отже, відрізок A2B2 — образ відрізка A1B1. 22.19. Вказівка. Розгляньте симетрію даної прямої відносно даної точки. 22.21. Вказівка. Відобразіть одне з кіл симетрично відносно точки D. Точка перетину другого кола з отриманим — вершина трикутника. 22.22. Вказівка. Покажіть, що SO (DBMC) = DDNA. 22.24. Вказівка. Доведіть, що коли спільна точка двох кіл є центром симетрії, при якій одне з кіл є образом другого, то ці кола дотикаються. 22.25. Вказівка. Скористайтеся результатом задачі 21.25. 22.26. Вказівка. Знайдіть середину відрізка AC, а далі скористайтеся задачею 2 п. 22. 22.28. Вказівка. Нехай O — дана точка, l1, l2 і l3 — дані прямі. Побудуйте відрізок AC, серединою якого є точка O, а кінці належать прямим l1 і l2. Цей відрізок є однією з діагоналей ромба. Знайдіть точку перетину прямої l3 із серединним перпендикуляром відрізка AC. 22.30. Вказівка. Покажіть, що при симетрії із центром у точці перетину діагоналей паралелограма образами прямих MC, MD, MA і MB будуть проведені прямі. 22.31. Вказівка. Побудуйте образ одного з кіл при центральній симетрії відносно точки M. 22.32. Вказівка. Нехай P1 = SC (P). Тоді AP + BQ = P1B + BQ. 22.33. Вказівка. Нехай точки K, M, N і L — відповідно середини сторін AB, BC, CD і DA вписаного чотирикутника ABCD. Покажіть, що при симетрії відносно точки перетину прямих KN і ML образами проведених прямих є серединні перпендикуляри сторін чотирикутника. 22.35. 1 : 1. Вказівка. Об’єднанням даної трапеції та її образа при симетрії від-

324

Відповіді та вказівки до вправ

носно середини сторони CD є квадрат. 22.36. Вказівка. Виберіть на колі меншого радіуса довільну точку. Узявши її за центр симетрії, побудуйте образ цього кола. 23. Поворот

23.10. Вказівка. Нехай OA1 OA2 ... OAn a . Розглянемо поворот із центром O на кут

360° n

, наприклад, против годинникової

стрілки. Очевидно, що при такому перетворенні образом даного n-кутника буде цей самий n-кутник. Отже, шукана сума не зміниться. А це можливо лише тоді, коли a = 0.

l1 C1

До задачі 23.12

l3 M До задачі 23.26

23.11. 2 см або 1 см. 23.12. 2 см. Вказівка. При розглядуваному повороті точка B є образом точки D, точка C1 — образом точки C, точка A — образом точки A (див. рисунок). Отже, трикутник ABC1 — образ трикутника ADC. Звідси ∠ABC1 = ∠ADC = 90°. Отже, точки C1, B і C лежать на одній прямій. 23.13. Вказівка. Скористайтеся ідеєю розв’язування задачі 2 п. 23. 23.16. Вказівка. Розгляньте поворот R A90° . 23.17. 60°. Вказівка. Розгляньте поворот RC60° . 23.18. 90°. Вказівка. Розгляньте поворот RO90° . 23.19. 120°. Вказівка. Розгляньте поворот RO120° . 23.20. 120°. Вказівка. Доведіть, що AD = 2BC. Розгляньте поворот із центром O на кут 120°. 23.21. 60°. 23.22. Вказівка. Розгляньте поворот R A90° . 23.23. Вказівка. Розгляньте поворот R A60° . 23.25. Вказівка. Покажіть, що при повороті RO90° одна з діагоналей чотирикутника ABCD є образом другої діагоналі. 23.26. Вказівка. Нехай l1, l2, l3 — дані паралельні прямі, O — довільна точка прямої l2 (див. рисунок). Пряма l1′ — образ прямої l1 при повороті навколо точки O проти годинни-

325

Відповіді та вказівки до вправ

кової стрілки на кут 60° — перетинає пряму l3 у точці M. Знайдемо прообраз точки M при заданому повороті. Очевидно, що він належить прямій l1. Тому достатньо відкласти від променя OM кут, що дорівнює 60°. 23.28. Вказівка. Розглянемо поворот із центром A проти годинникової стрілки на кут 90°. При цьому повороті образом відрізка AD буде відрізок AB (див. рисунок). Нехай точка E1 — образ точки E. Тоді трикутник ABE1 — образ трикутника ADE. Звідси DABE1 = DADE. Тоді DE = BE1, AE = AE1, ∠E1AB = ∠EAD. Маємо: ∠E 1 AF = ∠E 1 AB + ∠BAF = ∠EAD + ∠FAE = ∠FAD. Але ∠FAD = ∠E1FA. Отже, трикутник AE1F рівнобедрений і AE1 = E1F.

B E1

F C P E D

До задачі 23.28

C P1

До задачі 23.29

C M1

До задачі 23.31

23.29. Вказівка. Розглянемо поворот із центром у точці A за годинниковою стрілкою на кут 60° (див. рисунок). При цьому повороті образом трикутника ABP буде трикутник ACP1 (точка P1 — образ точки P). Звідси ∠AP1C = ∠APB = 150°. Трикутник APP1 рівносторонній. Тоді ∠AP1P = 60°. Отже, ∠PP1C = 90°. Залишилося зауважити, що P1C = PB і PP1 = AP. 23.31. 3 см. Вказівка. Розгляньте поворот R A60° (див. рисунок). 23.32. 3 см. 23.33. Вказівка. Розглянемо поворот із центром у точці C проти годинникової стрілки на кут 60°. При такому повороті образами точок E і B будуть відповідно точки D і A. Отже, відрізок AD і його середина K будуть відповідно образами відрізка BE і його середини M. 23.34. 135°. Вказівка. Нехай AP = x, BP = 2x, CP = 3x. Розгляньте поворот RB90° . 23.35.

3 4

см2. Вказівка. Маємо: R A60 (C) C1 (див. рисунок). До-

ведіть, що точки C, B і C1 лежать на одній прямій. Скористайтеся тим, що трикутник ACC1 і чотирикутник ABCD рівновеликі. 23.36. Вказівка. Нехай точки O1 і O2 — центри квадратів ABDE

326

Відповіді та вказівки до вправ

і CBLK відповідно (див. рисунок). Чотирикутник O1M1O2M2 — паралелограм. Покажіть, що відрізок AL є образом відрізка DC при повороті RB90° . D

M1 E

C1 D

B O2

B A

До задачі 23.35

До задачі 23.36

24. Гомотетія. Подібність фігур 1

24.20. 1) 1,5; 2) − ; 3) 24.28.

S 16

. 24.24.

1 3

. 24.25. 12 см. 24.26. 28,8 см2.

. 24.29. 1) k = 2, точка B або k = –2, точка перетину діа-

гоналей трапеції AMNC. 24.34. Вказівка. Нехай дане коло дотикається до прямої a в точці M. Точка M1 — образ точки M при гомотетії із центром A. Оскільки образом прямої a є ця сама пряма, то точка M1 належить прямій a. Покажіть, що образ даного кола 1

та пряма a мають тільки одну спільну точку M1. 24.36. − . Вка2 зівка. За означенням гомотетії MA = kMB . Знайдіть координати векторів MA і MB. 24.37. (–3; 2). 24.38. 1) x = –3, y = 8; 2) x = 12, y = –2. 24.39. x = 0, y = 8. 24.40. 20 см2. 24.41. 112 см2. 24.42. 1 : 2. 1

Вказівка.

SAMK SABC

AK æ AM sin A

1 2

= cos2 A. 24.43. 1) y = 2x + 2;

ACæ AB sin A

2) y 2x . Вказівка. Скористайтеся тим, що кутовий коефіцієнт 2

шуканої прямої дорівнює 2. 24.44. 1) (x + 1) 2 + (y – 2) 2 = 1; 2 2 2) (x – 4) + (y + 8) = 16. 24.45. Вказівка. Доведіть, що коли спільна точка двох кіл є центром гомотетії, при якій образом одного кола

327

Відповіді та вказівки до вправ

є друге, то ці кола дотикаються. 24.47. Вказівка. Пряма A2B2 є образом прямої A1B1 при гомотетії із центром у точці дотику та коефіцієнтом, який дорівнює відношенню більшого радіуса до меншого. 24.49. Коло, яке є образом даного кола при гомотетії із центром A та коефіцієнтом

1 2

, за винятком точки A. 24.51. Вказівка. Три-

кутник з вершинами в отриманих точках є образом трикутника з вершинами в серединах сторін даного трикутника при гомотетії із центром M і коефіцієнтом 2. 24.52.

25 16

см2. 24.55. Вказівка.

Нехай A1 і B1 — точки перетину відповідно прямих OA і OB з меншим колом. Із задачі 24.47 випливає, що A1 B1 AB. Маємо: ∠B1MB = ∠A1B1M = ∠MOB = ∠MA1B1 = ∠A1MA = ∠AOM. 24.56. Вказівка. Побудуйте довільний трикутник, два кути якого дорівнюють двом даним кутам. Опишіть навколо нього коло. Шуканий трикутник є образом побудованого трикутника при гомотетії із центром у довільній точці та коефіцієнтом, що дорівнює відношенню даного радіуса до радіуса побудованого кола. 24.58. Вказівка. Побудуйте трикутник A1B1C1, подібний даному, і застосуйте гомотетію із центром у будь-якій із вершин і коефіцієнтом

PABC PA B C

. 24.59. Вка-

1 1 1

зівка. Див. розв’язання задачі 2 п. 24. 24.60. Вказівка. Побудуйте трикутник так, щоб його сторони були паралельні даним прямим, а дві вершини належали сторонам даного трикутника. Потім застосуйте гомотетію із центром у вершині даного трикутника. 24.61.

2 9

S. 24.62. Вказівка. Розгляньте гомотетію із центром у се-

редині відрізка AB і коефіцієнтом

1 3

. 24.63. Пряма, що є образом

прямої l при гомотетії із центром у середині відрізка AB і коефіцієнтом

1 3

, за винятком точки перетину прямих AB і l (якщо така

точка існує). 24.64. Вказівка. Побудуйте довільне коло, яке дотикається до сторін кута (див. рисунок). Нехай M1 — одна з точок перетину прямої BM з побудованим колом. Розгляньте гомотетію із центром у точці B і коефіцієнтом

BM BM1

. Задача має два розв’язки.

24.65. Вказівка. На промені OA виберемо довільну точку A1. Проведемо A1B1 ^ OB і A1M1 = A1B1 так, щоб точка M1 належала променю OM (див. рисунок).

328

Відповіді та вказівки до вправ

A M1

A1 M

C До задачі 24.64

До задачі 24.65

Застосуйте гомотетію із центром у точці O та коефіцієнтом

OM OM1

24.66. Основа висоти трикутника, проведеної з вершини B. Вказівка. Нехай точки M1 і M2 — середини відрізків AM і MC відповід2 2 ( M1 ) = A, HM ( M2 ) = C. Тоді при вказаній гомотетії но. Маємо: HM образами проведених перпендикулярів є висоти трикутника ABC, проведені з вершин A і C. 24.67. Вказівка. Нехай точки C1 і B1 — середини відрізків AB і AC відповідно. Тоді при гомотетії із центром A та коефіцієнтом k =

B1C1 KL

образами проведених прямих будуть

серединні перпендикуляри сторін AB і AC. 24.68. Вказівка. Побудуйте образ даного кола при гомотетії із центром M і коефіцієнтом –2. 24.69. Вказівка. На гіпотенузі AB у зовнішній бік побудуйте рівносторонній трикутник. Він є образом трикутника MNK при гомотетії із центром у точці C. 24.70. Вказівка. Покажіть, що A1 B1 A2 B2 , B1C1 B2C2 і C1 A1 C2 A2 . Далі скористайтеся результатом ключової задачі 24.46. 24.72. Вказівка. Доведіть, що AB A2 B2 , BC B2C2 , AC A2C2 . 24.73. Вказівка. Розглянемо трикутник ABC, який належить розглядуваній множині трикутників. Шуканим колом буде образ вписаного кола трикутника ABC при гомотетії із центром C і коефіцієнтом 2. § 7. ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ЗІ СТЕРЕОМЕТРІЇ 25. Прямі й площини в просторі 25.5. Точки лежать на одній прямій. 25.14. Площини можуть перетинатися або бути паралельними. 25.18. Перетинаються або мимобіжні. 25.23. 15 2 см. 25.24. 15 3 см. 25.25. 15 см. 25.26. 20 см. 25.27. 2 21 см. 25.28. 2 12 + 3 6 см.

329

Відповіді та вказівки до вправ

26. Пряма призма. Піраміда 26.13. 680 см2, 840 см2, 1360 см3. 26.21. 26.22. 8a2 cos

tg ; 2a3 sin cos

1 2

d3 sin sin cos2 .

tg .

27. Циліндр. Конус. Куля 27.11. ≈ 1,24 мм. 27.12. ≈ 60 000 Н. 27.13. 200p см2, 320p см3. 27.14. 320p см2, 1024p см3. 27.15. ≈ 3770 кг. 27.16. 4,5 см. 27.17. ≈ 550 кг. 27.20. ≈ 3 кг. 27.21. ph2 2; pR 3 3

1 3

ph3 . 27.22. 2pR2;

330

Предметний покажчик Асимптота гіперболи 102 Базис 169 Бічна грань піраміди 284 — — призми 284 — поверхня конуса 292 — — циліндра 291 Бічне ребро піраміди 285 — призми 284 Вектор 140, 141 —, відкладений від точки 143 Вектори колінеарні 141 — перпендикулярні 181 — протилежні 157 — протилежно напрямлені 142 — рівні 142 — співнапрямлені 142 Векторна величина 140 Велика піввісь еліпса 101 Вершина конуса 292 — многогранника 283 — піраміди 285 Висота конуса 292 — піраміди 286 Відображення фігури 197 Вісь конуса 292 — симетрії 216 — — фігури 216 — циліндра 291 Вітка гіперболи 102 Властивості гомотетії 248, 249 — осьової симетрії 216

— паралельного перенесення 208 — повороту 238 — перетворення подібності 250 — руху 208, 239 — центральної симетрії 229 Геометричні тіла 283 Гіпербола 102 Гомотетія 247 Грань многогранника 283 Декартові координати 92 Добуток вектора та числа 165 Довжина дуги кола 79 — кола 79 Друга координата вектора 148 Еліпс 101 Задача про квадратуру круга 82 Композиція перетворень 200 Кінець вектора 141 Коефіцієнт гомотетії 247 — подібності 250 Конус 292 Координати вектора 148 — — в базисі 169 Косинус 13 Котангенс 15 Круговий сегмент 82 — сектор 81

Предметний покажчик

Куб 283, 286 Куля 294 Кут між векторами 181 — — прямою та додатним напрямом осі абсцис 114 — повороту 237 Кутовий коефіцієнт прямої 115 Ламана, вписана в лінію 77 Мала піввісь еліпса 101 Мимобіжні прямі 279 Многогранник 283 Модуль вектора 141 Напрямлений відрізок 141 Нуль-вектор 141 Нульовий вектор 141 Образ фігури 197 Об’єм конуса 293 — кулі 294 — піраміди 286 — прямої призми 285 — циліндра 292 Одиничне півколо 13 Основа конуса 292 — піраміди 285 — призми 284 — сегмента 82 — циліндра 291 Основна тригонометрична тотожність 14 Осьова симетрія 215 Паралелепіпед прямокутний 283, 286 Паралельне перенесення 208

331

Паралельні площини 278 — пряма та площина 277 Переміщення 205 Перетворення взаємно обернені 199 — обернене 199 — оборотне 199 — подібності 249 — тотожне 200 — фігури 197 — — на себе 199 Перпендикуляр, опущений із точки на площину 278 Перша координата вектора 148 Півкруг 82 Піраміда 285 Площа бічної поверхні конуса 293 — — — призми 284 — — — циліндра 292 — круга 81 — кругового сегмента 82 — — сектора 81 — поверхні кулі 294 — — піраміди 286 — — призми 284 — сфери 294 Площина 276 — xy 92 Площі подібних многокутників 251 Поверхня кулі 294 — многогранника 283 Поворот 237 Початок вектора 141 Правило паралелограма 156 — трикутника 153

332

Предметний покажчик

Правильний многокутник 65 Призма 283 — пряма 284 Прообраз фігури 197 Простір 276 Пряма, перпендикулярна до площини 278 Радіус кулі 294 — сфери 293 Ребро многогранника 283 — основи піраміди 285 — — призми 284 Рівняння кола 103 — прямої загальне 110 — — із заданим кутовим коефіцієнтом, яка проходить через дану точку 116 — — з кутовим коефіцієнтом 115 — —, яка проходить через дві задані точки 116 — фігури 99 Різниця векторів 156 Розв’язування трикутників 44 Розгортка бічної поверхні конуса 293 — — — циліндра 292 Розкладання вектора за базисом 169 — — — векторами 169 Рух 205 Сегмент 82 Сектор 81

Серпики Гіппократа 82 Синус 13 Скаляр 140 Скалярна величина 140 Скалярний добуток векторів 182 — квадрат вектора 182 Стереометрія 276 Сума векторів 153 Сфера 293 Тангенс 15 Твірна конуса 292 — циліндра 291 Теорема косинусів 21 — Птолемея 271 — синусів 32 — Стюарта 32 — Чеви 41 Точки, симетричні відносно прямої 215 — — — точки 228 Тригонометричні функції 16 Тригонометрія 49 Трикутник ортоцентричний 221 Умова перпендикулярності векторів 182 — прямих 116 Фігура, гомотетична фігурі 247 —, симетрична відносно прямої 216 —, — — точки 229 Фігури гомотетичні 247 — подібні 250

Предметний покажчик

— рівні 207 —, симетричні відносно прямої 216 —, — — точки 229 Фокус гіперболи 102 — еліпса 101 Формула Герона 52 — Ейлера 43 — для знаходження радіуса описаного кола трикутника 53 — — — площі описаного многокутника 54 — — — — опуклого чотирикутника 54 — — — — паралелограма 54 — — — радіуса вписаного кола многокутника 54

333

— Карно 62 — Лейбніца 127 Формули для знаходження площі трикутника 51–53 Центр гомотетії 247 — кулі 294 — повороту 237 — правильного многокутника 67 — симетрії 229 — — фігури 229 — сфери 293 Центральна симетрія 229 Центральний кут правильного многокутника 67 Циліндр 291 Число p 79

334

ЗМІСТ Від авторів.......................................................................... 3 Умовні позначення............................................................... 4 § 1. Повторення та систематизація навчального матеріалу з курсу геометрії 8 класу................................................. 5 1. Задачі на повторення навчального матеріалу з курсу геометрії 8 класу ......................................... 5 § 2. Розв’язування трикутників..............................................12 2. Синус, косинус, тангенс і котангенс кута від 0° до 180°..........................................................12 3. Теорема косинусів................................................21 4. Теорема синусів...................................................32 ● Тригонометрична форма теореми Чеви................. 41 ● Формула Ейлера для знаходження відстані між центрами вписаного й описаного кіл трикутника... 43 5. Розв’язування трикутників ...................................44 ● Тригонометрія — наука про вимірювання трикутників . ......................................................48 6. Формули для знаходження площі трикутника........... 51 Головне в параграфі 2.............................................................63 § 3. Правильні многокутники.............................................65 7. Правильні многокутники та їхні властивості . ...........65 8. Довжина кола. Площа круга . ..................................77 Головне в параграфі 3......................................................... 90 § 4. Декартові координати на площині ................................91 9. Відстань між двома точками із заданими координатами. Поділ відрізка в заданому відношенні...................... 91 10. Рівняння фігури................................................... 99 11. Загальне рівняння прямої.................................. 108 12. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом. Рівняння прямої, яка проходить через дві дані точки...................................................... 114

Зміст

335

13. Метод координат ................................................ 124 ● Як будували міст між геометрією та алгеброю....... 131 ● Радикальна вісь двох кіл.................................... 132 Головне в параграфі 4........................................................ 137 § 5. Вектори...................................................................... 140 14. 15. 16. 17.

Поняття вектора.................................................. 140 Координати вектора............................................. 148 Додавання і віднімання векторів........................... 153 Множення вектора на число. Застосування векторів до розв’язування задач............................. 165 18. Скалярний добуток векторів................................. 181 Головне в параграфі 5........................................................ 193 § 6. Перетворення фігур..................................................... 197 19. Перетворення (відображення) фігур....................... 197 20. Рух. Паралельне перенесення .............................. 205 21. Осьова симетрія................................................... 215 ● Перша Всеукраїнська олімпіада юних математиків . ........................................... 227 22. Центральна симетрія . ......................................... 228 23. Поворот.............................................................. 237 24. Гомотетія. Подібність фігур.................................. 246 ● Інверсія............................................................. 266 Головне в параграфі 6........................................................ 273 § 7. Початкові відомості зі стереометрії................................ 276 25. Прямі й площини в просторі................................. 276 26. Пряма призма. Піраміда . .................................... 283 27. Циліндр. Конус. Куля.......................................... 291 Головне в параграфі 7........................................................ 298 Дружимо з комп’ютером.................................................... 300 Відповіді та вказівки до вправ........................................... 305 Предметний покажчик...................................................... 330