Геометрія 9 клас Єршова 2022

9 • багаторівнева побудова навчального матеріалу • авторська система усних, графічних та письмових вправ • тематичне узагальнення і систематизація матеріалу • доступність викладення, зручність користування • наявність тем навчальних проектів

Інтернет-підтримка дозволить: • здійснити інтерактивне онлайн-тестування за кожною темою

• переглянути відеоуроки за темами курсу

Інтернетпідтримка за QR-кодом rnk.com.ua/100627

Геометрія

Особливості підручника

Геометрія 9

Єршова А. П., Голобородько В. В., Крижановський О. Ф., Єршов С. В.

Геометрія

«Геометрія» підручник для 9 класу закладів загальної середньої освіти

Видавництво «Ранок»

Геометрія Підручник для 9 класу закладів загальної середньої освіти 2-ге видання, перероблене Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Харків Видавництво «Ранок»

Дорогі друзі! У цьому навчальному році завершується вивчення планімет­рії — геометрії на площині. Радимо ще перед початком занять пригадати основні поняття й теореми, що їх ви вивчали в 7–8 класах. Усі вони відомі з часів Давньої Греції і належать до елементарної (евклідової) геометрії. Але в дев’ятому класі ви познайомитеся з геометричними методами, які було винайдено значно пізні­ше, у XIV–XX ст.: координатним, векторним і методом геометричних перетворень. Вони набули широкого застосування в техніці й природничих науках, насамперед у фізиці, тому, ви­вчаючи їх, ви краще зрозумієте деякі фізичні закони. Узагалі геометрію 9 класу можна без перебільшення назвати геометрією ­методів. За допомогою цього підручника ви навчитеся розв’язувати будьякі, а не тільки прямокутні, трикутники; поглибите свої знання в галузі логіки; дізнаєтесь про життя і здобутки відомих учених ­минулого. Майже в кожному параграфі вам запропоновано довести математичне твердження або навести приклад, провести аналогію, тобто самостійно рушити до нових знань. Отже, скарби геометрії чекають на тих, хто вдумливо і спостережливо досліджуючи їх, зможе не тільки віднайти, але й оцінити справжню красу й витонченість геометричних знань. Ми дуже сподіваємось, що це будете саме ви. Інтернетпідтримка Бажаємо вам успіхів! за QR-кодом rnk.com.ua/100627

Як користуватися підручником Підручник має п’ять розділів, кожний із яких складається з параграфів, а параграфи — з пунктів. У тексті міститься як теоретичний матеріал, так і приклади розв’язування задач. Найважливіші поняття й факти виділено кольоровим шрифтом. Вправи і задачі, які подано в підручнику, поділяються на декілька груп. Усні вправи допоможуть вам зрозуміти, наскільки успішно ви засвоїли теоретичний матеріал. Ці вправи не обов’язково виконувати подумки — для їх розв’язування ви можете використати рисунки, провести необхідні міркування в чернетці. Після них можна переходити до графічних вправ, які виконуються в зошиті або на комп’ютері. ­Далі 3

йдуть письмові ­задачі. ­Спочатку перевірте свої знання, виконуючи завдання рівня А. Більш складними є задачі рівня Б. Якщо ви добре опанували матеріал і бажаєте виявити свої творчі здібності, на вас чеі біля номерів вправ означають, кають задачі рівня В. Значки що ці вправи на розсуд учителя можуть бути використані відповідно для роботи в парах і групах. Після кожного параграфа в рубриці «­Повторення» зазначено, які саме поняття й факти слід пригадати для успішного вивчення нового матеріалу, а також указано відповідні пара­графи в підручниках для 7 і 8 класів1* та наведено задачі, які підготують вас до сприйняття наступної теми. Більшість задач підручника супроводжуються відповідями, які наведені наприкінці підручника. Для самостійної роботи вдома призначені задачі, номери яких позначено значком . Наприкінці кожного розділу подано контрольні запитання й типові задачі для контрольних робіт, завдяки яким ви зможете систематизувати свої знання та вдосконалити вміння й навич­ки. Звернувшись до інтернет-підтримки, ви зможете самостійно перевірити рівень вашої підготовки, пройшовши онлайн-тестування. Про можливість скористатися матеріалами сайту вам нагадуватиме значок . Додаткові задачі до розділів допоможуть вам узагальнити вивчене, а задачі підвищеної складності відкриють нові грані геометрії та красу нестандартного мислення. Зверніть увагу також на матеріали рубрики «Готуємося до ДПА», зокрема задачі для повторення курсу геометрії 7–9 класів, подані після останнього розділу, — вони допоможуть вам краще підготуватися до підсумкової атестації. Підсумки наприкінці кожного розділу — своєрідний геометричний компас, за допомогою якого ви зможете орієнтуватися у ви­вченому матеріалі. Рубрики «Історична довідка» і «Математичні олімпіади» познайомлять із цікавими ­фактами про розвиток геометрії та математичного олімпіадного руху, з діяль­ністю відомих українських та зарубіжних учених.

1*

4

Єршова, А. П. Геометрія : підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. [Текст] / А. П. Єршова, В. В. Голобородько, О. Ф. Крижановський. — Харків : Видво «Ранок». — 2015. — 224 с. : іл.; Єршова, А. П. Геометрія : Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. [Текст] / А. П. Єршова, В. В. Голобородько, О. Ф. Крижановський, С. В. Єршов.— 2-ге вид., перероб.— Харків : Вид-во «Ранок», 2021. — 256 с. : іл.

Розділ І Розв’язування трикутників

§ 1. Тригонометричні функції кутів від 0° до 180° § 2. Теорема косинусів та наслідки з неї § 3. Теорема синусів та наслідки з неї § 4. Розв’язування трикутників § 5. Формули для знаходження площі трикутника

Трикутник є першою фігурою, яка не може розкластися в простіші фігури... і тому є першим фундаментом будь-якої речі, яка має межу й форму. Джордано Бруно, італійський учений У восьмому класі ви навчилися розв’язувати прямокутні трикутники, тобто знаходити їхні невідомі елементи за відомими. Теоретичним підґрунтям для розв’язування прямокутних трикутників були теорема Піфагора й властивості тригонометричних функцій гострого кута прямокутного трикутника — синуса, косинуса, тангенса й котангенса. За допомогою теорем і співвідношень, які розглядатимуться в цьому розділі, можна розв’язати не тільки прямокутний, але й узагалі будь-який трикутник. Застосування тригонометричних функцій дозволяє отримати нові формули для знаходження окремих елементів та площ многокутників і значно розширює можливості використання алгебри в процесі розв’язування геометричних задач.

Тригонометричні функції кутів від 0° до 180°

§1

1.1. Означення тригонометричних функцій на колі Нагадаємо, що в прямокутному трикутнику з катетами a і b, гіпотенузою c та гострим кутом α (рис. 1) за раніше даним означенням

sin α =

a c

, cos α =

b c

a

, tg α =

b

, ctg α =

b a

MN

=

y

= y , cos α =

OM 1 MN y

tg α =

ON

=

x

, ctg α =

ON OM ON MN

= =

x 1 x y

=x,

y

x

, ctg α =

b

Рис. 1. До означення тригонометричних функцій гострого кута прямокутного трикутника

–

.

Отже, у тригонометричному колі синус і косинус гострого кута дорівнюють відповідно ординаті й абсцисі точки, в якій сторона даного кута перетинає коло, а тангенс і котангенс цього кута дорівнюють відношенням ординати до абсциси й абсциси до ординати відповідно: sin α = y, cos α = x, tg α =

a

.

Дамо означення тригонометричних функцій для будь-якого кута від 0° до 180°. У прямокутній системі координат побудуємо коло радіуса 1 із центром у початку координат (рис. 2). Таке коло називають тригонометричним. Від додатної півосі осі Ox відкладемо в напрямі проти ходу годинникової стрілки гострий кут α. Нехай M (x; y) — точка, в якій сторона цього кута перетинає дане коло (рис. 2, а). Проведемо перпендикуляр MN до осі Ox. Утворився прямокутний трикутник OMN з гострим кутом α, гіпотенузою OM = 1 і катетами, довжини яких дорівнюють координатам точки M: ON = x, MN = y. Із трикутника OMN маємо:

sin α =

c

x y

а Рис. 2. До означення тригонометричних функцій кутів від 0° до 180° [Див. також с. 8]

. 7

Розділ І. Розв’язування трикутників

Зазначимо, що значення тригонометричних функцій залежать лише від градусної міри кута. Використаємо отримані рівності для означення тригонометричних функцій будь-якого кута від 0° до 180°. означення для будь-якого кута α з проміжку 0°

tg α =

y x

(α ≠ 90°), ctg α =

x y

α

180° sin α = y, cos α = x,

(α ≠ 0°, α ≠ 180°), де x, y — координати

відповідної точки M тригонометричного кола (рис. 2).

–

б M2(0; 1) M1(1; 0)

M3(–1; 0)

в Рис. 2. [Закінчення]

8

Отже, якщо кут α тупий (90° < α < 180°, рис. 2, б), то ордината точки M додатна (тобто sin α > 0), а абсциса від’ємна (тобто cos α < 0). Очевидно, що відношення координат у цьому випадку також від’ємні, тобто tg α < 0, ctg α < 0. Узагалі, косинуси, тангенси й котангенси тупих кутів є від’ємними числами. І навпаки, якщо косинус, тангенс або котангенс кута α (α < 180°) від’ємні, то кут α тупий. Визначимо значення тригонометричних функцій кутів 0°, 90°, 180° (рис. 2, в). Якщо α = 0°, то точка M1 має координати (1; 0). Звідси sin 0° = 0, cos 0° = 1, tg 0° = 0. Оскільки ділення на нуль не визначене, то ctg 0° не існує. Якщо α = 90°, то точка M2 має координати (0; 1). Звідси sin 90° = 1, cos 90° = 0, ctg 90° = 0. Оскільки ділення на нуль не визначене, то tg 90° не існує. І, нарешті, якщо α = 180°, то точка M3 має координати (–1; 0). Звідси sin 180° = 0, cos 180° = −1, tg 180° = 0. Оскільки ділення на нуль не визначене, то ctg 180° не існує. Зауважимо також, що абсциси точок M для кутів від 0° до 180° змінюються в межах від –1 до 1, тобто −1 cos α 1, а ординати — у межах від 0 до 1, тобто 0 sin α 1.

§ 1. Тригонометричні функції кутів від 0° до 180°

1.2. Тригонометричні тотожності Нагадаємо, що для будь-якого гострого ку­та α прямокутного трикутника було доведено основ­ну тригонометричну тотожність sin2 α + cos2 α = 1. Покажемо, що це співвідношення справджу­ється для будь-якого кута від 0° до 180°. Справді, якщо кут α тупий (див. рис. 2, б), то з прямокутного трикутника OMN (∠ N = 90°, ON = x , MN = y, OM = 1) за теоремою Піфагора маємо MN 2 + ON 2 = OM 2, тобто x2 + y2 = 1, і, з ­урахуванням означень синуса й косинуса, sin2 α + cos2 α = 1. У ви­падку, коли кут α дорівнює 0°, 90° або 180°, цю ­тотожність легко перевірити безпосеред­ньою під­становкою значень синуса й косинуса відпо­відного кута (зробіть це самостійно). Отже, для будь-якого кута α з проміжку 0° α 180° sin2 α + cos2 α = 1. З основної тригонометричної тотожності з урахуванням знаків тригонометричних функцій для кутів від 0° до 180° випливає, що

2 sin2 α cos α

1

2 sin α = 1 − cos2 α , cos α = ± 1 − sin α . Знак cos α обирають залежно від того, чи є кут α гострим (знак «+») або тупим (знак «–»). Безпосередньо з означень тригонометричних функцій випливають такі тотожності:

tg α =

sin α cos α

(α ≠ 90°),   ctg α =

cos α sin α

(0° < α < 180°),

tg α ⋅ ctg α = 1 (α ≠ 0°, α ≠ 90°, α ≠ 180°). У восьмому класі для гострого кута α було доведено формули доповнення, які виражають функ­ції кута (90° – α) через функції кута α: sin (90° − α) = cos α,   cos (90° − α) = sin α, tg (90° − α) = ctg α,   ctg (90° − α) = tg α. Доведемо формули, що дозволяють зве­сти розгляд тригонометричних функцій кутів (180° – α) до розгляду функцій кута α. 9

Розділ І. Розв’язування трикутників

Теорема (формули зведення для кутів 180° – α) для будь-якого кута α з проміжку 0° α 180° sin(180° − α) = sin α, cos(180° − α) = – cos α.

°

Рис. 3. До доведення формул зведення для кутів від 0° до 180°

доведення  Нехай від додатної півосі осі Ox відкладено кути α і 180° − α, причому сторони цих кутів перетинають тригонометричне коло в точках M і M1 відповідно (рис. 3). Розглянемо випадок, коли кут α гострий (для тупих кутів доведення аналогічне). Проведемо з точок M і M1 перпендикуляри MN і M1N1 до осі Ox. Оскільки кут N1OM1 доповнює кут 180° − α до розгорнутого, то ∠ N1OM1 = 180° − − (180° − α) = α, а прямокутні трикутники OMN і OM1N1 рівні за гіпотенузою і гострим кутом. Із рівності катетів MN і M1N1 випливає, що точки M і M1 мають однакові ординати, тобто sin (180° − α) = y1 = y = sin α. Крім того, з рівності катетів ON і ON1 випливає, що абсциси точок M і M1 протилежні, тобто cos (180° − α) = x1 = –x = −cos α. Для випадків, коли кут α дорівнює 0°, 90° і 180°, перевірте правильність формул зведення самостійно.  наслідок tg (180° − α) = −tg α (0° α 180°, α ≠ 90°), ctg (180° − α) = −ctg α (0° < α < 180°).

задача обчисліть значення тригонометричних функцій кута 150°. Розв’язання sin 150° = sin(180° − 30°) = sin 30° = tg 150° = tg(180° − 30°) = − tg 30° = − Відповідь: sin 150° =

10

1 2

1

2

, cos 150° = cos (180° − 30°) = − cos 30° = − 3 3

3 2

,

, ctg 150° = ctg(180° − 30°) = − ctg 30° = − 3 .

, cos 150° = −

3 2

, tg 150° = −

3 3

, ctg 150° = − 3 .

§ 1. Тригонометричні функції кутів від 0° до 180°

Наведемо значення тригонометричних функ­цій деяких кутів у ви­ гляді таблиці.

α

0°

sin α

0

cos α

1

tg α

0

ctg α

—

30°

45°

60°

1

2

3

2

2

2

3

2

1

2

2

1

3

2 3 3

3

1

3 3

90°

120°

135°

150°

3

2

1

2

2

2

1

1

0

−

—

− 3

0

−

2

3 3

−

2 2

−

180°

0 3

2 3

–1

−

–1

− 3

3

–1 0 —

Запитання і задачі Усні вправи 1. Сторона кута α, відкладеного від додатної півосі осі Ox у напря­ мі проти годинникової стрілки, перетинає тригонометричне коло в точці M. а) Назвіть координати точки M, якщо α = 90°.

2.

 2 2  б) Визначте величину кута α, якщо M  ; .  2 2   Визначте, чи є кут α (0° < α < 180°) гострим, прямим або тупим, якщо: б) sin α ⋅ cos α < 0; в) tg α > 0. а) cos α = 0;

3. Чи може косинус тупого кута дорівнювати 0,01; -0,8; -3? Чи може косинус тупого кута дорівнювати синусу того самого кута? 4. Дано гострий кут β, причому sin β = n, cos β = m. Знайдіть синус і косинус кута (180° − β). 5. Чи є правильним твердження: а) синуси суміжних кутів є протилежними числами; б) тангенси суміжних кутів є протилежними числами? 11

Розділ І. Розв’язування трикутників

Графічні вправи 6. У прямокутній системі координат на тригонометричному колі по­ значте точку M, яка відповідає куту 120°. а) Проведіть із точки М перпендикуляри до осей координат. Ви­ значте координати основ цих перпендикулярів. б) Позначте на тригонометричному колі точку M1, що відповідає гострому куту, синус якого дорівнює синусу 120°. Виміряйте цей гострий кут і обґрунтуйте отриманий результат. 7. У прямокутній системі координат на тригонометричному колі по­ значте точку M, яка відповідає куту 150°. а) Визначте координати x і y точки M. Яка з координат більша? б) Обчисліть значення виразу x2 + y2. Обґрунтуйте отриманий ре­ зультат.

Aa

Письмові вправи Рівень А

8. За допомогою формул зведення для кутів (180° – a) обчисліть синус, косинус і тангенс кутів 120° і 135°.

9. За допомогою формул зведення і тригонометричних таблиць (калькулятора) обчисліть: а) sin 160°; б) cos 115°; в) tg 95°. 10. Визначте всі значення α від 0° до 180°, для яких справджується рівність: а) sin α =

3 2

;

б) cos α = −0,5;

в) tg α = −1.

11. За допомогою формул зведення й таблиці значень тригонометричних функцій (див. Довідкові матеріали на с. 236–238) знайдіть: а) sin α і tg α, якщо α = 170°; б) гострий і тупий кути, синуси яких дорівнюють 0,643. 12. Знайдіть: а) sin α, якщо cos α = −0,8; б) cos α, якщо sin α =

1

в) tg α, якщо cos α = −1.

5

, 90° < α < 180°;

13. Знайдіть cos α і tg α, якщо sin α = 0,6 і кут α тупий. 12

§ 1. Тригонометричні функції кутів від 0° до 180°

14. Порівняйте: а) cos 65° і cos 115°; б) tg 48° і tg 148°; 15. Доведіть тотожність: а) − tg (180° − α ) ⋅ cos α = sin α ;

в) sin 35° і sin 145°.

б) cos2 α + sin α sin (180° − α ) = 1 .

16. Доведіть тотожність: а)

− sin α

cos (180° − α )

= tg α ;

в)

sin (180° − α ) sin α

=1 .

б) 1 − cos2 α = sin α sin (180° − α ) ;

Рівень Б

17. Знайдіть тангенс і котангенс кута α, якщо: а) cos α = − б) sin α =

18. Знайдіть:

5 13

8 17

в) sin α = − cos α.

;

, 90° < α < 180°;

а) tg α, якщо cos α = −0,28; б) ctg α, якщо sin α =

12 13

і кут α тупий.

19 (опорна). Доведіть, що: 2 а) 1 + tg α =

1 cos2 α 1

2 б) 1 + ctg α =

sin 2 α

(0° α 180°, α ≠ 90°); (0° < α < 180°).

20. Спростіть вираз:

а) 1 − sin (180° − α ) cos (180° − α ) tg (180° − α ) ; б) 1 − tg (180° − α ) tg α .

21. Спростіть вираз:

а) tg α ctg α + cos α cos (180° − α ) ; б) ( sin α − cos α ) − 2 tg (180° − α ) cos2 α . 2

13

Розділ І. Розв’язування трикутників

22. 23. 24. 25. 26.

Відомо, що tg α = −0,75. Знайдіть sin α і cos α (0° < α < 180°). Знайдіть sinα і cosα, якщо ctg α = −2,4. Доведіть, що синуси будь-яких двох кутів паралелограма рівні. Доведіть, що сума косинусів усіх кутів трапеції дорівнює нулю. Побудуйте кут α, якщо: а) sin α =

4 5

; і кут α гострий;

б) cos α = −

3 5

.

1

27. Побудуйте кут α, якщо tg α = − . 3

Рівень В

28. Знайдіть sin α і cos α, якщо tg α + ctg α = −2,5. Скільки розв’язків має задача?

29. Знайдіть tg α, якщо cos2 α − sin2 α = 0,5. Скільки розв’язків має задача? 30. Розташуйте кути 50°, 120°, 170° у порядку зростання значень їхніх тригонометричних функцій: а) косинусів; б) синусів; в) тангенсів. 31. Відомо, що α і β — тупі кути, причому cos α > cos β. Порівняйте: а) sin α і sin β; б) tg α і tg β; в) ctg α і ctg β.

Повторення перед вивченням § 2 Теоретичний матеріал • розв’язування прямокутних трикутників; • теорема Піфагора.

8 клас, § 19–21 8 клас, § 13

Задачі

32. У прямокутному трикутнику з гострим кутом 30° гіпотенуза дорівнює 6 см. Знайдіть катети трикутника. 33. Висота ромба, проведена з вершини тупого кута, ділить сторону ромба на відрізки завдовжки 8 см і 9 см. Знайдіть площу ромба. Скільки розв’язків має задача? 14

§2

Теорема косинусів та наслідки з неї

2.1. Теорема косинусів

Під час розв’язування задач часто виникає необхідність обчислити невідому сторону трикутника за двома відомими сторонами й кутом між ними. Теорема Піфагора дозволяє зробити це у випадку, коли даний кут прямий. Наступна теорема є узагальненням теореми Піфагора й дозволяє знаходити невідому сторону в довільному трикутнику. Теорема (косинусів) квадрат будь-якої сторони трикутника дорівнює сумі квадратів двох інших сторін без подвоєного добутку цих сторін на косинус кута між ними: c2 = a2 + b2 – 2ab cos C, де a, b, c — сторони трикутника, кут C — кут між сторонами a і b. доведення  Нехай у трикутнику ABC BC = a, AC = b, AB = c. Розглянемо одночасно два випадки, коли кути A і C обидва гострі (рис. 4, а) та коли кут A тупий, а кут C гострий (рис. 4, б). Проведемо висоту BD. Із прямокутного трикутника BDC маємо: BD = a sin C, CD = a cos C. Тоді AD =  b − a cos C . Із прямокутного трикутника ABD за теоремою Піфагора: AB2 = BD2 + AD2, c2 = (a sin C)2 + (b − a cos C)2, c2 = a2 sin2 C + b2 − 2ab cosC + a2 cos2 C, c2 = a2(sin2 C + cos2 C) + b2 − 2ab cos C, c2 = a2 + b2 − 2ab cos C. У випадку, коли кут C прямий, маємо cos C = = cos 90° = 0. Тоді твердження теореми набуває вигляду c2 = a2 + b2, тобто збігається з твердженням вже доведеної теореми Піфагора. Доведення для випадку, коли кут C тупий (рис. 4, в), проведіть самостійно. 

а

б

в Рис. 4. До доведення теореми косинусів

15

Розділ І. Розв’язування трикутників

Рис. 5

задача знайдіть сторони паралелограма, якщо його діагоналі завдовжки 10 см і 16 см перетинаються під ку том 60°. Розв’язання нехай діагоналі паралелограма ABCD перетинаються в точці O, AC = 16 см, BD = 10 см, ∠AOB = 60° (рис. 5). оскільки діагоналі паралелограма точкою перетину діляться навпіл, то AO = OC = 8 см, BO = OD = 5 см. за теоремою косинусів із трикутника AOB маємо: AB2 = AO2 + OB2 − 2AO ⋅ OB cos ∠ AOB, AB2 = 82 + 52 − 2 ⋅ 8 ⋅ 5cos 60°. оскільки cos 60° =

1

2

, то AB2 = 49, AB = 7 (см).

оскільки ∠ AOD = 120 ° як суміжний з кутом AOB, то з трикутника AOD за теоремою косинусів маємо: AD2 = AO2 + OD2 − 2AO ⋅ OD cos∠ AOD, AD2 = 82 + 52 − 2 ⋅ 8 ⋅ 5cos120°. 1 оскільки cos 120° = − cos 60° = − , то AD2 = 129, AD = 129 (см).

2

Відповідь: 7 см і

129 см.

2.2. Наслідки з теореми косинусів Завдяки своїм наслідкам теорема косинусів дає можливість не тільки знаходити невідому сторону трикутника, але й визначати кути трикутника за відомими сторонами (див. рис. 4). наслідок 1 у трикутнику ABC cos C =

a 2 + b2 − c2 2ab

.

наслідок 2 якщо в трикутнику зі сторонами a, b, c справджується нерівність a2 + b2 > c2, то кут, протилежний стороні c, гострий; якщо a2 + b2 < c2, то кут, протилежний стороні c, тупий. 16

§ 2. Теорема косинусів та наслідки з неї

Дійсно, якщо у формулі, наведеній у наслідку 1, a2 + b2 > c2, то cos C > 0, отже, кут C гострий, якщо a2 + b2 < c2, то cos C < 0, отже, кут С тупий. Нагадаємо, що у випадку, коли a2 + b2 = c2, за теоремою, оберненою до теореми Піфагора, кут, протилежний стороні c, прямий. Таким чином, за допомогою теореми косинусів можна однозначно встановити, чи є трикутник із заданими сторонами гострокутним, прямокутним або тупокутним. Наслідком із теореми косинусів можна вважати також таку властивість паралелограма. опорна задача (про співвідношення діагоналей і сторін паралелограма) Сума квадратів діагоналей паралелограма дорівнює сумі квадратів усіх його сторін: d12 + d22 = 2 (a2 + b2 ), де d1 і d2 — діагоналі паралелограма, a і b — сусідні сторони паралелограма. доведіть. Розв’язання нехай у паралелограмі ABCD AB = CD = a, AD = BC = b, BD = d1, AC = d2, ∠ BAD = γ (рис. 6). оскільки сума сусідніх кутів паралелограма дорівнює 180°, то ∠ ABC = 180° − γ. Виразимо квадрати діагоналей паралелограма за допомогою теореми косинусів. Із трикутника ABD маємо: BD2 = AB2 + AD2 − 2AB ⋅ AD cos γ, d12 = a2 + b2 − 2ab cos γ. Із трикутника ABC маємо: AC2 = AB2 + BC2 − 2AB ⋅ BC cos (180° − γ), або, враховуючи, що cos (180° − γ) = −cos γ, d22 = a2 + b2 + 2ab cos γ. додаючи праві й ліві частини отриманих рівностей, одержимо: d12 + d22 = 2 (a2 + b2 ), що й треба було довести.

Рис. 6

17

Розділ І. Розв’язування трикутників

Запитання і задачі Усні вправи 34. У трикутнику зі сторонами a, b, c визначте, чи є кут, протилежний стороні a, гострим, прямим або тупим, якщо: б) a2 < b2 + c2; в) a2 = b2 + c2. а) a2 > b2 + c2; 35. Чи можуть бути від’ємними косинуси двох кутів трикутника? 36. Назвіть найбільший кут трикутника ABC, якщо AB2 > BC2 + AC2.

Графічні вправи 37. Накресліть трикутник зі сторонами 3 см

і 5 см та кутом між ними 120°. За теоремою косинусів обчисліть довжину найбільшої сторони трикутника. Перевірте отриманий результат вимірюванням. 38. Накресліть різносторонній трикутник і виміряйте його сторони. а) Обчисліть значення виразу a2 + b2 − c2, де a, b, c — довжини сторін трикутника, причому a < b < c. б) За результатом обчислення визначте, чи є найбільший кут трикутника гострим, прямим або тупим. Перевірте отриманий результат вимірюванням.

Aa

Письмові вправи Рівень А

39. Знайдіть невідому сторону трикутника, якщо дві його сторони і кут між ними дорівнюють відповідно: а) 3 3 см, 11 см і 30°;

в) 5 см, 16 см і 120°.

б) 8 см, 15 см і 60°; 40. Знайдіть периметр трикутника, якщо його сторони завдовжки 7 см і 15 см утворюють кут 60°. 41. Сторони трикутника дорівнюють 3 2 , 1 і 5. Визначте градусну міру найбільшого кута трикутника. 18

§      2. Теорема косинусів та наслідки з неї

42. Доведіть, що рівнобедрений трикутник з основою 7 см і бічною стороною 4 см є тупокутним. 43. Дві сторони трикутника дорівнюють 4 і 8. Яке найменше ціле значення повинна мати довжина третьої сторони, щоб кут між двома даними сторонами був тупим? 44. Дві сторони трикутника дорівнюють 4 2 см і 1 см, а синус к ­ ута між ними дорівнює

2 2

. Знайдіть третю сторону трикутника.

Скільки розв’язків має задача? 45. У трикутнику ABC AB = 6 см, BC = 5 см, а косинус зовнішнього кута при вершині B дорівнює –0,2. Знайдіть сторону AC.

Рівень Б 46. У паралелограмі знайдіть довжини: а) сторін, якщо діагоналі завдовжки 6 2 см і 14 см пере­тинаються під кутом 45°; б) діагоналей, якщо сторони дорівнюють 10 см і 16 см, а один із кутів паралелограма вдвічі більший за інший. 47. Знайдіть діагоналі ромба з периметром 4a і гострим кутом α. Розв’яжіть задачу двома способами. 48. Діагональ паралелограма дорівнює 6 см і утворює зі стороною зав­ довжки 8 см кут 60°. Знайдіть невідому сторону й невідому діагональ паралелограма. 49. Не обчислюючи кутів трикутника, визначте його вид (за вели­чиною кутів), якщо сторони трикутника дорівнюють: а) 2, 3 і 4; б) 7, 24 і 25; в) 6, 10 і 11. 50. Сторони трикутника дорівнюють 5 м, 6 м і 7 м. Знайдіть косинуси кутів трикутника й визначте його вид (за величиною кутів). 51. У паралелограмі знайдіть: а) периметр, якщо діагоналі дорівнюють 11 см і 17 см, а одна зі сторін — 13 см; б) діагоналі, якщо їхні довжини відносяться як 4 : 7, а сторони дорівнюють 7 см і 9 см. 52. Знайдіть сторони паралелограма, якщо його периметр дорівнює 34 см, а діагоналі 11 см і 13 см. 19

Розділ І. Розв’язування трикутників

Рівень В

53. У трикутнику ABC ∠ A = 90°, AC = 4 см, BC = 8 см. На катеті AC зовні даного трикутника побудовано рівносторонній трикутник ACD. Зна­ йдіть довжину відрізка BD. 54. У паралелограмі ABCD ∠ A = 60°, AB = 2, BC = 4. Точки M і N — середини сторін BC і CD відповідно. Знайдіть косинус кута MAN. 55. Cторони трикутника завдовжки 10 см і 42 см утворюють кут 120°. Знайдіть довжину медіани, проведеної з вершини даного кута.

56 (опорна). У трикутнику зі сторонами a, b, c до сторони c проведена медіана mc. Доведіть, що справджується формула

mc =

1 2

(

)

2 a 2 + b2 − c2 .

57. Якщо для медіан трикутника ma, mb і mc справджується рівність

ma2 + mb2 = 5mc2, то цей трикутник є прямокутним з гіпотенузою c. Доведіть. Чи справджується обернене твердження? AB = 8 см, CD = 4 3 см. Коло, яке 58. У трапеції ABCD AD  CB , AD проходить через точки A, B і C, перетинає відрізок AD в точці K, причому ∠ AKB = 60°. Знайдіть BK.

Повторення перед вивченням § 3 Теоретичний матеріал • пропорції; • розв’язування прямокутних трикутників; • коло, описане навколо трикутника.

6 клас 8 клас, § 19–21 7 клас, п. 23.1

Задачі 59. У трикутнику ABC ∠ A = 60°, ∠ C = 45°, BD = 4 см — висота трикут­ ника. Знайдіть довжини сторін AB і BC. 60. На колі позначено точки A, B, C і D так, що кут ABC утричі мен­ ший, ніж кут ADC. Знайдіть градусні міри цих кутів. 20

§3

Теорема синусів та наслідки з неї

3.1. Теорема синусів Розглянемо ще одну теорему, за допомогою якої можна знаходити невідомі сторони й кути трикутника. Теорема (синусів) сторони трикутника пропорційні синусам протилежних кутів: a

sin A

=

b

sin B

=

c

sin C

,

де a, b, c — сторони трикутника, протилежні кутам A, B, C відповідно. доведення  Нехай у трикутнику ABC BC = a, AC = b, AB = c. Проведемо висоту CD. Якщо кут A гострий (рис. 7, а), то з прямокутного трикутника ACD маємо CD = b sin A; якщо кут A тупий (рис. 7, б), то CD = b sin (180° − A) = = b sin A. Аналогічно з трикутника BCD маємо CD = a sin B. Прирівняємо отримані вирази: b sin A = a sin B, або

a

sin A

=

b

sin B b

Аналогічно доводиться рівність

.

sin B

а

б

=

c sin C

.

У випадку, коли кут A прямий, твердження теореми випливає з означення синусів кутів трикутника ABC (обґрунтуйте це самостійно). 

Рис. 7. До доведення теореми синусів

задача діагональ паралелограма дорівнює d і утворює зі сторонами паралелограма кути α і β. знайдіть сторони паралелограма.

21

Розділ І. Розв’язування трикутників

Рис. 8

Розв’язання нехай у паралелограмі ABCD AC = d, ∠ BAC = α, ∠ CAD = = β (рис. 8). знайдемо сторони паралелограма. кути CAD і ACB — внутрішні різносторонні при пара лельних прямих AD і BC та січній AC, тому ∠ ACB = β. Тоді в трикутнику ABC ∠ B = 180° − (α + β). застосувавши теорему синусів для цього трикутника, одержимо: AC sin (180° − ( α + β)) d sin ( α + β)

BC =

=

d sin α sin ( α + β)

AB sin β

= =

AB sin β BC sin α

=

BC

, або

sin α

. звідси AB =

d sin β sin ( α + β)

,

. Відповідь:

d sin β sin ( α + β)

,

d sin α sin ( α + β)

.

3.2. Зв’язок між пропорційними відношеннями теореми синусів і діаметром описаного кола опорна задача (повне формулювання теореми синусів) Відношення сторони трикутника до синуса протилежного кута дорівнює діаметру кола, описаного навколо трикутника: а

б Рис. 9. [Див. також с. 23]

22

a sin A

=

b sin B

=

c sin C

= 2R ,

де a, b, c — сторони трикутника, протилежні кутам A, B, C відповідно, R — радіус описаного кола. доведіть. Розв’язання нехай навколо трикутника ABC (BC = a) описано коло радіуса R. Враховуючи пропорційні співвідношення a теореми синусів, достатньо довести, що = 2R , або sin A a = 2R sin A.

§ 3. Теорема синусів та наслідки з неї

1) нехай ∠ A = 90° (рис. 9, а). Тоді вписаний кут A спирається на півколо, тобто a = BC = 2R = 2R ⋅ 1 = = 2R sin 90° = 2R sin A. 2) нехай ∠ A < 90° (рис. 9, б). Проведемо діаметр BA1 і розглянемо трикутник A1BC. у цьому трикутнику ∠ BCA1 = 90° як кут, що спирається на півколо, тобто BC = BA1 sin A1. оскільки вписані кути A і A1 спираються на ту саму дугу, то ∠ A = = ∠ A1. Тоді BC = BA1 sin A = 2R sin A, або a = 2R sin A. 3) нехай ∠ A > 90° (рис. 9, в). Проведемо діаметр BA1. Тоді ∠ A + ∠ A1 = 180°, звідки sin A1 = sin (180° − A) = = sin A. отже, BC = BA1 sin A, або a = 2R sin A, що й треба було довести.

в Рис. 9. [Закінчення]

задача знайдіть радіус кола, описаного навколо рівнобічної трапеції з основами 1 і 3 та бічною стороною 2. Розв’язання нехай у трапеції ABCD AD BC , AD = 3, BC = 1, AB = CD = 2 (рис. 10). Проведемо з вершин тупих кутів трапеції висоти BB1 і CC1. Тоді AB1 = B1C1 = C1D = 1 (доведіть це самостійно). з прямокутного трикутника ABB1 cos A = cos A =

1 2

3

, звідки ∠ A = 60°, sin A =

2

AB 1 AB

,

. Із трикутни-

ка ABD за теоремою косинусів маємо: BD2 = AB2 + AD2 − 1

− 2AB ⋅ AD cos A, BD 2 = 22 + 32 − 2 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ , BD2 = 7, BD = 7 . 2

коло, описане навколо трапеції, є також описаним навколо трикутника ABD. за щойно доведеним отже, R =

BD 2 sin A

, R=

7 3

=

21 3

BD sin A

. Відповідь:

= 2R , 21 3

Рис. 10

.

23

Розділ І. Розв’язування трикутників

Запитання і задачі Усні вправи 61. За допомогою теореми синусів відновіть відношення синусів кутів трикутника ABC у правій частині рівності BC : AC : AB = ... .

62. Назвіть найбільшу та найменшу сторони трикутника ABC, якщо sin B > sin A > sin C.

63. У трикутнику ABC sin A = sin C. Чи може один із кутів A і C бути тупим? Чи має даний трикутник рівні сторони?

64. У трикутнику ABC AB = 6, BC = 3. Чи може бути, що sin  A = 1?

Графічні вправи 65. Накресліть рівнобедрений трикутник із кутом при основі 30°. Виміряйте довжини сторін трикутника та обчисліть їх відношення до синусів протилежних кутів. Порівняйте отримані результати. 66. Накресліть коло радіуса 2 см і впишіть у нього трикутник із кутом 30°. Виміряйте сторону, протилежну до цього кута, і порівняйте її довжину з радіусом кола. Поясніть отриманий результат.

Aa

Письмові вправи Рівень А

67. У трикутнику ABC знайдіть відношення сторін AB : AC і BC : AC,

якщо ∠ A = 120°, ∠ B = 30°. 68. У трикутнику ABC знайдіть: а) сторону BC, якщо AB = 2 2 см, ∠ B = 105°, ∠ C = 30°; б) кут A, якщо AB = 4 2 см, BC = 4 см, ∠ C = 45°. 69. У трикутнику ABC знайдіть: а) сторону AC, якщо AB = 6 2 см, ∠ B = 30°, ∠ C = 45°; б) кут B, якщо AB = 3 см, AC = 2 см, ∠ C = 60°. 1 70. У трикутнику MNK сторона MN удвічі менша, ніж NK, sin K = . 4 Знайдіть кут M. Скільки розв’язків має задача? 71. У трикутнику MNK sin N : sin K = 1 : 3. Знайдіть сторону MN, як­що MK = 3 м. 72. За допомогою теореми синусів знайдіть відношення основи рівнобедреного прямокутного трикутника до бічної сторони. 73. За допомогою теореми синусів доведіть, що в прямокутному трикутнику катет, протилежний куту 30°, дорівнює половині гіпотенузи. 24

§ 3. Теорема синусів та наслідки з неї

Рівень Б

74. У прямокутному трикутнику ABC з гіпотенузою AC знайдіть бісектрису BD, якщо ∠ C = 30°, CD = 8 2 см.

75. Знайдіть сторони трикутника ABC, якщо ∠ A = 45°, ∠ C = 30°, а висота AD дорівнює 6 м.

76. У трикутнику ABC ∠ C = 90°, ∠ B = 75°, CD — бісектриса. Знайдіть AD, якщо AC = 2 3 .

77. Одна зі сторін трикутника дорівнює a, а кути, прилеглі до цієї

сторони, дорівнюють α і β. Знайдіть довжини бісектрис цих кутів.

78. Діагональ паралелограма утворює з його сторонами кути α і β. Знайдіть цю діагональ, якщо сторона, прилегла до кута α, дорівнює a.

79. Радіус кола, описаного навколо рівнобедреного трикутника з ку-

том 120°, дорівнює 8 3 см. Знайдіть сторони трикутника. 80. Радіус кола, описаного навколо трикутника, дорівнює 4 см. Знайдіть кути трикутника, якщо дві його сторони дорівнюють 4 см і 4 3 см. Скільки розв’язків має задача?

Рівень В 81. Знайдіть довжини двох сторін трикутника, які лежать проти кутів 60° і 45°, якщо різниця цих довжин становить m.

82. Знайдіть сторони трикутника, периметр якого дорівнює P, а два кути α і β.

83. Коло, описане навколо трикутника, і коло, яке проходить через ортоцентр і дві вершини цього трикутника, мають рівні радіуси. Доведіть. 84. Основи рівнобедреної трапеції дорівнюють 9 см і 21 см, а висота 8 см. Знайдіть радіус кола, описаного навколо трапеції.

Повторення перед вивченням § 4 Теоретичний матеріал • розв’язування прямокутних трикутників; • означення тригонометричних функцій.

Задачі

8 клас, § 19–21 9 клас, п. 1.1

85. Знайдіть кути ромба, діагоналі якого дорівнюють 4 і 4 3 . 86. У трикутнику ABC ∠ C = 90°, CD — висота. Порівняйте відрізки AD і DB, якщо sin A < sin B.

25

§4

Розв’язування трикутників 4.1. Основні задачі на розв’язування трикутників За допомогою теорем косинусів і синусів можна розв’язати довільний трикутник за трьома основними елементами, якщо хоча б один із них є стороною трикутника. Розглянемо чотири основні задачі на розв’язування трикутників. задача 1 (розв’язування трикутника за стороною та двома кутами) дано: a, ∠ B, ∠ C (рис. 11). знайти: b, c, ∠ A. Розв’язання 1) за теоремою про суму кутів трикутника ∠ A = 180° − (∠ B + ∠ C). a b c = = , 2) за теоремою синусів звідки b =

c

a

b

Рис. 11. До задач на розв’язування трикутників

a sin B sin A

, c=

sin A a sin C sin A

sin B

sin C

.

задача 2 (розв’язування трикутника за двома сторонами й кутом між ними) дано: a, b, ∠ C. знайти: c, ∠ A, ∠ B. Розв’язання 1) за теоремою косинусів c = a2 + b2 − 2ab cos C . 2) за наслідком з теореми косинусів cos A =

b 2 + c 2 − a2 2bc

.

за допомогою калькулятора або таблиць знаходимо кут A. 3) за теоремою про суму кутів трикутника ∠ B = 180° − (∠ A + ∠ C). задача 3 (розв’язування трикутника за трьома сторонами) дано: a, b, c. знайти: ∠ A, ∠ B, ∠ C. Розв’язання b 2 + c 2 − a2 . 1) за наслідком з теореми косинусів cos A = 2bc

26

§ 4. Розв’язування трикутників

за допомогою калькулятора або таблиць знаходимо кут A. 2) аналогічно cos B =

a2 + c 2 − b 2 2ac

.

за допомогою калькулятора або таблиць знаходимо кут B. 3) за теоремою про суму кутів трикутника ∠ C = 180 ° − (∠ A + ∠ B).

Зауважимо, що для знаходження кутів у задачах 2 і 3 можна скористатися також теоремою синусів. Але при цьому слід пам’ятати, що будь-якому значенню sin A, меншому від 1, відповідатимуть два кути — гострий і тупий. Щоб уникнути помилки, рекомендуємо позначити через a найменшу зі сторін. У такому випадку кут A, протилежний стороні a, обов’язково має бути гострим. Обґрунтуйте це самостійно. задача 4 (розв’язування трикутника за двома сторонами й кутом, протилежним одній із них) дано: a, b, ∠ A. знайти: c, ∠ B, ∠ C. Розв’язання 1) за теоремою синусів

c

a

b

[Рис. 11]

a sin A

=

b sin B

, звідки sin B = b sin A . a

за допомогою калькулятора або таблиць знаходимо кут B, враховуючи, що проти більшої сторони трикутника лежить більший кут (якщо a > b, то кут B гострий). 2) за теоремою про суму кутів трикутника ∠ C = 180 ° − (∠ A + ∠ B). 3) за теоремою синусів

a sin A

=

c sin C

, звідки c =

a sin C sin A

.

Задачу 4 можна розв’язати і в інший спосіб, склавши квадратне рівняння відносно змінної c на підставі теореми косинусів: a2 = b2 + c2 − 2bc cos A. Це рівняння може мати один або два корені чи не мати жодного. Тому задача 4 залежно від значень a, b і ∠ A може мати один або два розв’язки чи не мати жодного. Звернемо увагу, що задачі 1–3 завжди мають не більш ніж один розв’язок. Подумайте, як це пов’язане з ознаками рівності трикутників. Домовимося під час розв’язування трикутників округляти довжини сторін до сотих, а градусні міри кутів — до одиниць. 27

Розділ І. Розв’язування трикутників

4.2. Застосування розв’язування трикутників у задачах Щойно розглянуті задачі на розв’язування трикутників часто є окремими фрагментами складніших геометричних задач. У цих випадках варто дотримуватись такого плану. 1. Визначити елемент даної фігури (відрізок або кут), який необхідно знайти. 2. Виділити на рисунку допоміжний трикутник, який містить шуканий елемент і може бути розв’язаний за наявними даними задачі. Якщо на рисунку такого трикутника немає, його можна отримати, провівши додаткові побудови. Іноді для пошуку необхідного відрізка або кута треба послідовно розв’язати декілька допоміжних трикутників зі спільними елементами. 3. Розв’язавши допоміжний трикутник (або трикутники), знайти шуканий елемент і використати його для подальшого розв’язування початкової задачі.

а

180°

б Рис. 12

28

задача за даними рис. 12, а знайдіть середню лінію трапеції ABCD. Розв’язання нехай у трапеції ABCD AD BC , AB = a, BC = b, ∠ B = β, ∠ D = α (рис. 12, а). знайдемо середню лінію трапеції. Проведемо через вершину C пряму, паралельну стороні AB. нехай вона перетинає основу AD в точці E (рис. 12, б). Тоді ABCE — паралелограм, CE = AB = a, AE = BC = b, ∠ AEC = ∠ B = β. звідси в трикутнику ECD ∠ CED = 180° − β як суміжний із кутом β пара ле лограма. Із трикутника ECD за теоремою синусів EC sin D

=

ED sin ∠ ECD

, тобто

a sin α

=

ED sin (β − α )

.

§ 4. Розв’язування трикутників

звідси ED = AD = b +

a sin (β − α )

a sin (β − α ) sin α

sin α

. Тоді в даній трапеції

. оскільки середня лінія трапеції

дорівнює півсумі її основ, то вона має довжину a sin (β − α ) a sin (β − α )  1 . b + b +  , тобто b + 2 sin α 2 sin α  Відповідь: b +

a sin (β − α ) 2 sin α

.

Зауважимо, що цю задачу можна розв’язати і без застосування теореми синусів, провівши висоти трапеції з вершин B і C. Спробуйте самостійно розв’язати задачу цим способом і зробити висновок про те, який зі способів є зручнішим. Розв’язування трикутників широко застосовується на практиці, зокрема під час проведення вимірювань на місцевості. Нехай, наприклад, необхідно виміряти відстань від точки A до певної недосяжної точки B (рис. 13). Оберемо на місцевості точку C, прохід від якої до точки A можливий, і виміряємо відстань AC. Потім за допомогою спеціальних приладів для вимірювання кутів на місцевості визначимо градусні міри кутів BAC і BCA. Отже, нехай AC = b, ∠ BAC = α, ∠ BCA = γ. Ці дані дозволяють знайти шукану відстань AB (див. задачу 1, п. 4.1). За теоремою про суму кутів трикутника ∠ B = 180° − (α + γ); за теоремою синусів

AC sin B b

=

AB

звідки AB =

b sin γ

sin ( α + γ )

=

A

С

Рис. 13

, тобто

sin C AB

sin (180° − ( α + γ ) )

B

sin γ

,

. 29

Розділ І. Розв’язування трикутників

Запитання і задачі Усні вправи 87. За якою теоремою можна знайти невідому сторону трикутника, в якому задано: а) дві сторони й кут між ними; б) дві сторони й кут, протилежний одній із них; в) сторону й прилеглі до неї кути? 88. Чи можна знайти: а) кути трикутника, в якому задано три сторони; б) сторони трикутника, в якому задано три кути? 89. Скільки розв’язків може мати задача на розв’язування трикутника: а) за трьома сторонами; б) за двома сторонами й кутом, протилежним одній із них; в) за стороною та двома кутами?

Графічні вправи 90. Накресліть трикутник ABC, у якому ∠ A = 20°, ∠ B = 100°, ∠ C = 60°. Знайдіть на стороні AC точку C1 таку, щоб трикутники ABC і ABC1 були двома розв’язками задачі на розв’язування трикутника за двома сторонами й кутом 20°, протилежним одній із них. Сполучіть точки B і C1 та виміряйте кут AC1B. 91. Накресліть трикутник зі стороною 4 см і прилеглими до неї кута­ ми 45° і 60°. Обчисліть довжини сторін трикутника, протилежних заданим кутам. Перевірте отримані результати вимірюванням.

Aa

Письмові вправи Рівень А

92. Розв’яжіть рівнобедрений трикутник за осно­

вою 6 см і кутом при основі 15°. 93. Розв’яжіть трикутник за стороною 10 см і прилеглими до неї кутами 30° і 60°. 94. Розв’яжіть трикутник (див. рис. 11) за сторо­ ною та двома кутами: а) a = 10, β = 45°, γ = 30°; б) b = 6, a = 100°, β = 50°. 30

c

a

b

[рис. 11]

§ 4. Розв’язування трикутників

95. Розв’яжіть трикутник (див. рис. 11) за двома сторонами й кутом між ними: б) b = 7, c = 8, α = 120°. а) a = 5, b = 21, γ = 60°; 96. Дороги між селищами Липове, Веселе і Семенівка вирішили заасфальтувати. Відстань між Липовим і Ве­селим дорівнює 1 км, між Веселим і Семенівкою ­— 4,2 км, а відрізок дороги між Липовим і Семенівкою видно з Веселого під кутом 60°. Бригада ремонтників асфальтує за день 0,5 км дороги. Чи встигнуть ремонтники впоратися до приїзду комісії, якщо роботи розпочато 21 червня, а комісія при­їздить 10 липня? 97. Розв’яжіть трикутник (див. рис. 11), якщо: б) ab = 5 2 , b = 7, γ = 135°. а) a = 12, α = 40°, β = 64°; 98. Розв’яжіть трикутник (див. рис. 11) за трьома сторонами: б) a = 8, b = 15, c = 17. а) a = 3 3 , b = 2, c = 7; 99. Розв’яжіть трикутник (див. рис. 11) за двома сторонами й кутом, протилежним одній із них: а) a = 12, b = 5, α = 120°; б) b = 2, c = 10, β = 6°; в) a = 1, c = 2, α = 45°. 100. Розв’яжіть трикутник (див. рис. 11), якщо: б) a = 6, b = 8, α = 22°. а) a = 5, b = 21, c = 19;

Рівень Б 101. Розв’яжіть трикутник2* (див. рис. 11), якщо: б) a = 17, b = 5 2 , ha = 5. а) c = 3, γ = 30°, hb = 2; 102. У трикутнику ABC ∠ C = 90°, ∠ A = 30°, BC = 2 см, AD — бісектриса. Розв’яжіть трикутник ABD. 2*

Тут і далі медіану, бісектрису й висоту трикутника, проведені до сторо­ ни a, позна­чатимемо ma, la і ha відповідно.

31

Розділ І. Розв’язування трикутників

103. Який вид (за величиною кутів) може мати трикутник ABC, якщо: а) BC = 8 см, AC = 6 см, ∠ A = 60° ; б) BC = 8 см, AC = 4 см, ∠ A = 60° ; в) BC = 8 см, AC = 9 см, ∠ A = 60° ? 104. За даними рис. 14 знайдіть AD. 105. За даними рис. 15 знайдіть sin D.

Рис. 15

Рис. 14

106. На горі, схил якої знижується під кутом α до горизонту, росте де107.

рево (рис. 16). Його тінь завдовжки l падає вниз по схилу при куті сонця над горизонтом β. Знайдіть висоту дерева. Вершину пагорба з точки A видно під кутом α, а в разі наближення до пагорба на відстань a — під кутом β (рис. 17). Знайдіть висоту пагорба.

β l

A α

Рис. 16

32

α a

β

Рис. 17

§ 4. Розв’язування трикутників

108. Спостережна вежа заввишки 100 м

H

100 м

60° розташована на горі (рис. 18). Об’єкт спостереження A видно з вершини вежі під кутом 60°, а від основи вежі — під кутом 30° до горизонту. 30° Знайдіть висоту гори. 109. Більша основа рівнобічної трапеції A дорівнює 10 см, а менша основа Рис. 18 дорівнює бічній стороні. Знайдіть периметр трапеції, якщо один із її кутів дорівнює 110°. Відповідь округліть до сантиметрів. 110. Більша основа й бічні сторони рівнобічної трапеції дорівнюють 10 см, а діагональ трапеції утворює з основою кут 50°. Знайдіть середню лінію трапеції.

Рівень В 111. Дослідіть залежність кількості розв’язків задачі розв’язування три-

кутника за двома сторонами a і b та кутом α, протилежним одній із них, від значень a, b і α.

112. Розв’яжіть трикутник (див. рис. 11), якщо: а) α = 30°, β = 45°, a + b = 24,14; б) b = 9, c = 19, ma = 11. 113. Знайдіть сторони трикутника (див. рис. 11), якщо: а) α = 47°, β = 120°, a − c = 11; б) ma = 12, mb = 15, mc = 9. 114. За даними рис. 19 знайдіть сторони трикутника AOB. 115. Сторони a і b трикутника утворюють кут 120°. Знайдіть бісектрису трикутника, проведену з вершини цього кута.

Рис. 19

33

Розділ І. Розв’язування трикутників

Повторення перед вивченням § 5 Теоретичний матеріал • площа паралелограма;

8 клас, п. 16.3

• площа трикутника; • вписане й описане кола трикутника.

8 клас, п. 17.1 7 клас, § 23

Задачі

116. Дві сторони трикутника дорівнюють 10 см і 12 см, а кут між ни117.

34

ми 30°. Знайдіть площу трикутника. Знайдіть площу паралелограма з висотами 6 2 см і 8 см та гострим кутом 45°.

§5

Формули для знаходження площі трикутника

5.1. Формула площі трикутника та наслідки з неї Досі у формулах площ многокутників використовувалися лише довжини їхніх лінійних елементів (сторін, висот, діагоналей). Тригонометричні функції дозволяють залучити для знаходження площі многокутника величини його кутів. Теорема (формула обчислення площі трикутника за двома сторонами й кутом між ними) Площа трикутника дорівнює половині добутку його сторін на синус кута між ними:

S=

1 2

ab sin γ,

де a і b — сторони трикутника, γ — кут між ними. доведення  Нехай у трикутнику ABC BC = a, AC = b, AB = c, ∠ C = γ. Проведемо висоту BH. За відомою формулою площі трикутника S =

1 2

AC ⋅ BH. Од-

нак із прямокутного трикутника BCH (∠ H = 90°) маємо BH = BC sin ∠ BCH. При цьому у випадку, коли кут γ гострий (рис. 20, а), ∠ BCH = γ, а коли кут γ тупий (рис. 20, б), ∠ BCH = 180° − γ, sin ∠ BCH = = sin (180° − γ) = sin γ. Отже, BH = BC sin γ. Тоді

S=

1 2

AC ⋅ BC ⋅ sin γ =

1 2

ab sin γ.

Випадок, коли кут γ прямий, розгляньте самостійно. 

а

б

Рис. 20. До доведення формули площі трикутника

35

Розділ І. Розв’язування трикутників

наслідок Площа паралелограма дорівнює добутку його сторін на синус кута між ними: S = ab sin γ , де a і b — сторони паралелограма, γ — кут між ними. задача знайдіть найменшу сторону трикутника, площа якого дорівнює 8 3 см2, найбільша сторона — 8 см, а один із кутів — 30°. Розв’язання нехай дано трикутник ABC, AC = 8 см, S ABC = 8 3 см2 (рис. 21). Із теореми про суму кутів трикутника випливає, що кут 30° не може бути найбільшим кутом, отже, він не є протилежним даній стороні. нехай ∠ A = 30°. за формулою площі трикутника

°

S= Рис. 21

1 2

AB ⋅ AC ⋅ sin A, тобто 8 3 =

1 2

AB ⋅ 8 ⋅

1 2

, звідки

AB = 4 3 (см). за теоремою косинусів BC2 = AB2 + AC2 − 2AB ⋅ AC cos A, BC 2 = 48 + 64 − 2 ⋅ 4 3 ⋅ 8 ⋅

3 2

, звідки BC = 4 (см).

отже, BC — найменша сторона даного трикутника. Відповідь: 4 см.

Формула площі трикутника застосовується і для доведення формули площі чотирикутника із заданими діагоналями й кутом між ними. опорна задача (формула площі чотирикутника) Площа опуклого чотирикутника дорівнює половині добутку діагоналей на синус кута між ними: S=

1 2

d 1d 2 sin γ ,

де d1, d2 — діагоналі чотирикутника, γ — кут між ними. доведіть.

36

§ 5. формули для знаходження площі трикутника

Розв’язання нехай діагоналі чотирикутника ABCD перетинаються в точці O під кутом γ (рис. 22). Площа чотирикутника ABCD дорівнює сумі площ чотирьох трикутників: S AOB = SBOC = SCOD = S AOD =

1 2 1 2 1 2 1 2

AO ⋅ BO ⋅ sin γ , BO ⋅ OC ⋅ sin(180° − γ ), OC ⋅ OD ⋅ sin γ ,

Рис. 22. До доведення формули площі чотирикутника

AO ⋅ OD ⋅ sin(180° − γ ).

Враховуючи, що sin(180° − γ ) = sin γ , маємо: S ABCD = =

1 2

1 2

sin γ (BO ⋅ ( AO + OC ) + OD ⋅ ( AO + OC )) =

sin γ ⋅ AC ⋅ BD =

1 2

d 1d 2 sin γ.

наслідок Площа прямокутника обчислюється за формулою S=

1

2

d2 sin γ, де d — діагональ прямокутника, γ —

кут між діагоналями. зокрема, площа квадрата з діагоналлю d обчислюється за формулою S =

d2 2

.

Нагадаємо також, що площа ромба з діагоналями d1 і d2 обчислюється за формулою S =

d1d2 2

.

5.2. Формула Герона Ще одна формула площі трикутника, для доведення якої можна використати тригонометричні функції, була запропонована давньогрецьким математиком Героном Александрійським і отримала його ім’я. Тільки у ХХ ст. з’ясувалося, що раніше за Герона цю формулу винайшов Архімед. 37

Розділ І. Розв’язування трикутників

Теорема (формула герона) Площа трикутника обчислюється за формулою

S = p( p − a )( p − b)( p − c) , де a, b, c — сторони трикутника, p =

a+b+c 2

— його півпериметр.

дано: a, b, c — сторони трикутника. довести: S = p ( p − a)( p − b )( p − c ) , де p =

a+b+c 2

.

доведення  S=

1 2

ab sin γ ; cos γ =

a2 + b 2 − c 2 2ab

(за наслідком з теореми косинусів).

з основної тригонометричної тотожності маємо: sin2 γ = 1− cos2 γ = (1− cos γ )(1+ cos γ ) = =

c 2 − ( a − b )2 2ab

оскільки p =

⋅

( a + b )2 − c 2 2ab

a+b+c 2

=

1 4 a2 b 2

2ab − a2 − b2 + c 2 2ab

⋅

2ab + a2 + b2 − c 2 2ab

=

(c − a + b )(c + a − b )(a + b − c )(a + b + c) .

, то a + b + c = 2 p , c − a + b = 2 p − 2a , c + a − b = 2 p − 2b ,

a + b − c = 2 p − 2c . Тоді sin2 γ =

16 p ( p − a )( p − b )( p − c ) 2 2

4a b

, sin γ =

Підставивши одержаний вираз у формулу S =

1 2

2 p ( p − a )( p − b )( p − c ) ab

.

ab sin γ , отримаємо:

S = p ( p − a)( p − b )( p − c ) , що й треба було довести.  задача знайдіть найбільшу висоту трикутника зі сторонами завдовжки 12, 39 і 45. Розв’язання оскільки найбільша висота трикутника перпендикулярна до його найменшої сторони, знайдемо висоту, проведену до сторони a = 12. скористаємось методом площ. за формулою герона S = p( p − a)( p − b )( p − c ) .

38

§ 5. Формули для знаходження площі трикутника

у нашому випадку p =

12 + 39 + 45 2

= 48,

S = 48( 48 − 12)( 48 − 39 )( 48 − 45) = 216. З іншого боку, S =

1 2

ah a , тобто 216 =

1 2

⋅12 ⋅ h a , звідки ha = 36. відповідь: 36.

5.3. Формули радіусів вписаного й описаного кіл трикутника теорема (формули радіусів вписаного й описаного кіл трикутника) для радіусів вписаного й описаного кіл трикутника справджуються формули

r=

S p

=

2S a+b+c

, R=

abc 4S

,

де r — радіус вписаного кола, R — радіус описаного кола, S — площа трикутника, a, b, c — сторони трикутника, p =

a+b+c 2

— півпериметр.

доведення  Доведемо спочатку формулу для обчис­ лення r. Нехай у трикутнику ABC зі сторонами BC = a, AC = b, AB = c точка O — центр вписаного кола (рис. 23). Тоді площа цього трикутника до­ рівнює сумі площ трикутників BOC, AOC і AOB:

S=

1 2

ar +

Звідси r =

1

br +

2 S p

=

1

cr =

2 2S

a+b+c

1 2

( a + b + c )r = pr.

b

.

Щоб довести формулу для R, скористаємось повним формулюванням теореми синусів, згідно з яким

a sin A

= 2R, звідки R =

a

c

a 2 sin A

. Оскільки

рис. 23. До доведення формули радіуса впи­ саного кола

39

Розділ І. Розв’язування трикутників

S=

1 2

bc sin A, то sin A =

для R, маємо: R = 1)

abc 4S

2S bc

. Підставивши цей вираз у формулу

. Теорему доведено. 

Нагадаємо: для прямокутного трикутника з катетами a і b та гіпотенузою c часто застосовують раніше отримані формули r =

a+b−c 2

2)

і R=

c

2

;

центр кола, вписаного в трикутник, є точкою перетину бісектрис трикутника; центр кола, описаного навколо трикутника, є точкою перетину серединних перпендикулярів до сторін трикутника; 3) для обчислення радіуса описаного кола в трикутнику зі стороною a і протилежним кутом α можна скористатися формулою

R=

a 2 sin α

. задача основа рівнобедреного трикутника дорівнює 48 см, а проведена до неї висота — 32 см. знайдіть радіус кола, описаного навколо трикутника. Розв’язання нехай у трикутнику ABC AB = BC, AC = 48 см, BD = = 32 см — висота (рис. 24). оскільки висота BD є також медіаною трикутника ABC, то AD = DC = 24 см. Із трикутника ABD (∠D = 90°) за теоремою Піфагора

Рис. 24

AB = 24 2 + 322 = 40 (см). за формулою радіуса описаного кола R=

AB ⋅ BC ⋅ AC 4S

=

AB 2 ⋅ AC

4 ⋅ 0 , 5 AC ⋅ BD

=

AB 2

2BD

, R=

402 2 ⋅ 32

= 25 (см).

Відповідь: 25 см.

Зазначимо, що цю задачу можна розв’язати і без застосування формули радіуса описаного кола. Але такий спосіб може виявитися більш складним, особливо тоді, коли він потребує обґрунтування розміщення центра описаного кола в даному трикутнику. 40

§ 5. Формули для знаходження площі трикутника

Запитання і задачі Усні вправи 118. Дві сторони трикутника дорівнюють 5 см і 6 см. Чи може площа

цього трикутника дорівнювати 10 см2; 15 см2; 30 см2? 119. С еред усіх паралелограмів із заданими сторонами a і b визначте той, площа якого є найбільшою. Відповідь обґрунтуйте. 120. Два трикутники описані навколо одного кола. Відомо, що периметр першого трикутника менший, ніж периметр другого. Який із цих трикутників має більшу площу?

Графічні вправи 121. Накресліть паралелограм із кутом 30° і виміряйте довжини його сторін. а) Обчисліть площу побудованого паралелограма. б) Накресліть прямокутник, сторони якого дорівнюють сто­ро­нам побудованого паралелограма. У скільки разів площа прямокутника більша за площу паралелограма? 122. Накресліть гострокутний трикутник, площа якого дорівнює 12 см2. Накресліть тупокутний трикутник, рівновеликий побудова­ному гострокутному, так, щоб побудовані трикутники мали спільну сторону.

Aa

Письмові вправи Рівень А

123. Знайдіть площу трикутника ABC, якщо: а) AB = 10, BC = 12, ∠ B = 30°; б) AB = AC = 6, ∠ A = 120°; в) AC = 5 2 , BC = 8, ∠ A = 100°, ∠ B = 35°. 124. Знайдіть площу: а) прямокутного трикутника з катетом 6 3 см і прилеглим кутом 60°; б) паралелограма зі сторонами 4 см і 4 3 см та кутом 60°; в) прямокутника з діагоналлю 12 см і кутом між діагона­лями 30°. 41

Розділ І. Розв’язування трикутників

125. Знайдіть площу: а) рівнобедреного трикутника з бічною стороною 10 см і кутом при основі 75°; б) ромба з периметром 16 2 см і кутом 135°; в) квадрата з діагоналлю 6 см. 126. Площа трикутника ABC дорівнює 20 см2. Знайдіть сторону BC, якщо AC = 5 2 см, ∠ C = 45°. 127. Знайдіть кути паралелограма зі сторонами 3 см і 12 см, якщо його площа дорівнює 18 см2. 128. Кут при вершині рівнобедреного трикутника дорівнює 30°. Знай­ діть бічну сторону трикутника, якщо його площа дорівнює 36 м2. 129. Знайдіть площу трикутника зі сторонами: а) 13, 14 і 15; в) 8, 29 і 35; б) 15, 26 і 37; г) 17, 25 і 26. 130. Сторони паралелограма дорівнюють 25 см і 29 см, а одна з діа­ гоналей — 36 см. Знайдіть площу паралелограма. 131. Знайдіть площу трикутника зі сторонами 5, 5 і 6 двома спо­собами. 132. Знайдіть радіуси вписаного й описаного кіл: а) рівнобедреного трикутника з основою 12 см, якщо медіана, проведена до основи, дорівнює 8 см; б) трикутника зі сторонами 7 см, 15 см і 20 см. 133. Знайдіть радіуси вписаного й описаного кіл трикутника зі сто­ ронами 16, 25 і 39.

Рівень Б

134. Знайдіть площу трикутника ABC, якщо:

а) ∠ A = α, а висоти, проведені з вершин B і C, відповідно дорів­ нюють hb і hc; б) ∠ A = α, ∠ B = β, а висота, проведена з вершини B, дорів­нює hb. 135. Знайдіть площу: а) рівнобедреного трикутника з основою 8 3 см, найменший зовнішній кут якого дорівнює 60°; б) паралелограма з кутом 30°, якщо бісектриса цього кута ділить сторону на відрізки завдовжки 11 см і 5 см починаючи від вершини протилежного кута; в) прямокутника, діагональ якого дорівнює 10 см і утворює зі стороною кут 75°. 42

§ 5. Формули для знаходження площі трикутника

136. Знайдіть площу:

а) ромба з периметром 80 см і відношенням кутів 1 : 5;

б) трикутника зі сторонами 6 3 см, 4 см і 14 см.

137. Знайдіть периметр трикутника з площею 6 3 см2 і кутом 60°, якщо сторони, прилеглі до даного кута, відносяться як 3 : 8.

138. Площа прямокутника з діагоналлю 6 см дорівнює 9 3 см2. Знай­ діть сторони прямокутника. 139. Чи може у формулі Герона хоча б одна з різниць p − a, p − b або p − c бути від’ємною? Відповідь обґрунтуйте. 140. Знайдіть найбільшу висоту й радіус вписаного кола для трикут­ ника зі сторонами: а) 4, 13 і 15; б) 9, 10 і 17; в) 16, 25 і 39. 141. Знайдіть найменшу висоту й радіус описаного кола для трикут­ ника зі сторонами: а) 10, 17 і 21; б) 20, 34 і 42. 142 (опорна). Площа описаного многокутника дорівнює добутку його півпериметра на радіус вписаного кола. Доведіть. 143. Периметр рівнобедреного трикутника дорівнює 64 см, а бічна сторона відноситься до основи як 5 : 6. Знайдіть радіуси вписаного й описаного кіл трикутника. 144. Висота трикутника дорівнює 12 см і ділить його сторону на відрізки завдовжки 5 см і 9 см. Знайдіть радіуси вписаного й описаного кіл трикутника.

Рівень В

145. Основи трапеції дорівнюють 3 см і 11 см, а діагоналі — 13 см і 15 см. Знайдіть площу трапеції. 146. Паралельні сторони трапеції дорівнюють 2 см і 6 см, а непаралель­ ні — 13 см і 15 см. Знайдіть площу трапеції. 147. Точка дотику вписаного кола ділить бічну сторону рівнобічної трапеції на відрізки завдовжки 9 см і 16 см. Знайдіть радіус кола і площу трапеції. 148. Знайдіть радіус кола, описаного навколо трапеції, у якій бічна сторона дорівнює 40 см, основа — 13 см, а діагональ — 51 см. 43

Розділ І. Розв’язування трикутників

Повторення перед вивченням § 6 Теоретичний матеріал • теорема Фалеса; середні лінії трикутника і трапеції; • теорема Піфагора.

8 клас, § 6 8 клас, § 13

Задачі

149. У мотузковому містечку дві точки маршруту, що розташовані на висоті 5,6 м і 2 м, з’єднані прямим містком. Знайдіть відстань від середини цього містка до землі. 150. Відрізки AA1 = 10 см і BB1 = 28 см — відстані від точок A і B до прямої l (точки A і B лежать по один бік від прямої). Знайдіть відстань між точками A і B, якщо A1B1 = 24 см.

Задачі для підготовки до контрольної роботи № 1 1. 2. 3.

4. 5. 6.

У трикутнику ABC AB = 8 м, BC = 15 м, ∠ B = 60°. Знайдіть периметр і площу трикутника. У трикутнику DEF DE = 4 см, ∠ D = 30°, ∠ E = 120°. Знайдіть невідомі сторони трикутника і радіус кола, описаного навколо нього. Дано трикутник зі сторонами 13, 20 і 21. а) Доведіть, що даний трикутник гострокутний. б) Знайдіть площу трикутника. в) Знайдіть найменшу висоту трикутника. Сторони паралелограма дорівнюють 8 2 см і 2 см та утворюють кут 45°. Знайдіть меншу діагональ і площу паралелограма. Основа рівнобедреного трикутника дорівнює 24 см, а проведена до неї висота — 16 см. Знайдіть радіус кола, вписаного в трикутник. Діагональ, бічна сторона і більша основа рівнобічної трапеції дорівнюють відповідно 40 см, 13 см і 51 см. Знайдіть радіус кола, описаного навколо трапеції.

Онлайн-тестування 44

Підсумки розділу І

Підсумки розділу І Тригонометричні функції

sin α = y cos α = x ––

––

tg α =

y x

ctg α =

x y

Тригонометричні тотожності і формули зведення

Тригонометричні тотожності

Для 0° α 90°

sin2 α + cos2 α = 1 tg α =

sin (90° − α) = cos α

sin α

(α ≠ 90°)

cos α

ctg α =

Формули зведення

cos α sin α

(α ≠ 0°, α ≠ 180°)

cos (90° − α) = sin α Для 0° < α < 90° tg (90° − α) = ctg α

ctg (90° − α) = tg α tg α ⋅ ctg α = 1 (α ≠ 0°, α ≠ 90°, α ≠ 180°) Для 0° α 180° 1 + tg 2 α =

sin (180° − α) = sin α

1 cos2 α

1 + ctg 2 α =

1 2

sin α

(α ≠ 90°) (α ≠ 0°, α ≠ 180°)

cos (180° − α) = −cos α tg (180° − α) = −tg α (α ≠ 90°) ctg (180° − α) = − ctg α (α ≠ 0°, α ≠ 180°) 45

Розділ І. Розв’язування трикутників

Теорема косинусів та наслідки з неї

c

a

b

Квадрат будь-якої сторони трикутника дорівнює сумі квадратів двох інших сторін без по­двоєного добутку цих сторін на косинус кута між ними: c2 = a2 + b2 − 2ab cos C

Наслідок 1

Наслідок 2

У трикутнику ABC зі сто- Якщо в трикутнику зі сторонами a, b, c ронами a, b, c і кутом C справджується нерівність a2 + b2 > c2, то між сторонами a і b кут C гострий; якщо a2 + b2 < c2, то кут C тупий; якщо a2 + b2 = c2, то кут C прямий a 2 + b 2 − c2 cosC = 2ab

Теорема синусів

Сторони трикутника пропорційні синусам протилежних кутів: c

a

a sin A

b

46

=

b sin B

=

c sin C

= 2R ,

де R — радіус кола, описаного навколо трикутника

Підсумки розділу І

Основні задачі на розв’язування трикутників Задача

Задача 1 За стороною та двома кутами

Умова

Схема розв’язування

Дано: a, ∠ B, ∠ C. Знайти: b, c, ∠ A

2. b =

B

a sin B sin A

, c=

a sin C sin A

C

A

Задача 2 За двома сторонами й кутом між ними

1. ∠ A = 180° − (∠ B + ∠ C).

Дано: a, b, ∠ C. Знайти: c, ∠ A, ∠ B

1. c = a 2 + b2 − 2ab cos C .

B

2. cos A =

b2 + c2 − a 2 2bc

.

3. ∠ B = 180° − (∠ A + ∠ C) C

A

Задача 3 За трьома сторо­ нами

Дано: a, b, c. Знайти: ∠ A, ∠ B, ∠ C

1. cos A =

B

2. cos B =

b2 + c2 − a 2 2bc a 2 + c2 − b2 2ac

. .

3. ∠ C = 180° − (∠ A + ∠ B) C

A

Задача 4 За двома сторонами й кутом, протилежним одній із них

Дано: a, b, ∠ A. Знайти: c, ∠ B, ∠ C

1. sin B =

B

a

.

2. ∠ C = 180° − (∠ A + ∠ B). 3. c =

A

b sin A

a sin C sin A

C

47

Розділ І. Розв’язування трикутників

Формули площ Площа трикутника

S

1 2

Формула Герона

ab sin ,

S p p a p b p c ,

де a і b — сторони трикутника, γ — кут між ними

де a, b, c — сторони трикутни­ка, p

a b c 2

— півпериметр

Площа паралелограма

S = ab sin γ, де a і b — сторони паралелограма, γ — кут між ними

Площа опуклого чотирикутника

S

1 2

d1d2 sin ,

де d1, d2 — діагоналі чотирикутника, γ — кут між ними

Площа прямокутника

S

d2 2

sin ,

де d — діагональ прямокутника, γ — кут між діагоналями 48

Підсумки розділу І

Формули площ Площа ромба

S=

d1d2

,

2

де d1 і d1 — діагоналі ромба Площа квадрата

S=

d2 2

,

де d — діагональ квадрата Формули радіусів

Радіус вписаного кола трикутника r

r r

r

S p

2S a b c

,

де S — площа трикутника, a, b, c — сторони трикутника, p

a b c 2

— півпериметр

Радіус описаного кола трикутника

R=

abc 4S

,

де S — площа трикутника, a, b, c — сторони трикутника

49

Розділ І. Розв’язування трикутників

Контрольні запитання до розділу I 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.

Дайте означення синуса, косинуса й тангенса кутів від 0° до 180°. Запишіть формули зведення для кутів (90° − α) і (180° − α). Сформулюйте теорему косинусів. Сформулюйте наслідки з теореми косинусів. Сформулюйте теорему синусів. Опишіть основні алгоритми розв’язування трикутників. Запишіть формули площі довільного трикутника. Запишіть формули радіусів вписаного й описаного кіл трикут­ника.

Додаткові задачі до розділу І 151. Основа рівнобедреного трикутника дорівнює 4 2 см, а медіана, проведена до бічної сторони, дорівнює 5 см. Знайдіть бічну сторону трикутника. 152. Знайдіть діагоналі паралелограма, площа якого дорівнює 14 3 м2, а сторони — 4 м і 7 м. 153. Точка D лежить на основі AC рівнобедреного трикутника ABC. Доведіть, що радіуси кіл, описаних навколо трикутників ABD і DBC, рівні. 154. Доведіть теорему синусів методом площ. 155. Доведіть за допомогою теореми синусів теорему про властивість бісектриси трикутника. 156. Розв’яжіть трикутник ABC, якщо ∠ A = α, ∠ B = β, а радіус кола, описаного навколо трикутника, дорівнює R. 157 (опорна). Якщо два трикутники мають по рівному куту, то відношення площ цих трикутників дорівнює відношенню добутків сторін, що утворюють рівні кути. Доведіть. 158. Знайдіть площу трикутника, в якому бісектриса кута, що дорівнює 120°, ділить протилежну сторону на відрізки 21 см і 35 см. 159. Дві сторони трикутника дорівнюють 8 2 см і 7 см, а його площа — 28 см2. Знайдіть третю сторону. 160. До якої з вершин різностороннього трикутника центр вписаного кола є найближчим? Відповідь обґрунтуйте. 50

Підсумки розділу І

161. Площа рівнобедреного трикутника дорівнює 192 см2, а радіус вписаного кола — 6 см. Знайдіть сторони трикутника, якщо його основа на 4 см більша за бічну сторону. 162. Основи рівнобічної трапеції дорівнюють 22 см і 42 см, а бічна сто­ рона — 26 см. Знайдіть радіус кола, описаного навколо трапеції.

Задачі підвищеної складності

163. Медіани AN і BM трикутника ABC перетинаються в точці O,

AN = 6, BM = 9, ∠ AOB = 30°. Знайдіть площу трикутника ABC. 164. У трикутнику ABC ∠ A = 75°, AB = 1, AC = 6 . На стороні BC позначено точку M так, що ∠ BAM = 30°. Пряма AM перетинає коло, описане навколо трикутника ABC, в точці N, яка не збігається з точ­кою A. Знайдіть AN.

165 (опорна). Якщо у трикутнику зі сторонами a, b, c і кутом α між сторонами b і c до сторони a проведена бісектриса la, то

la

2bc cos b c

2 ,. Доведіть.

166. У трикутнику зі стороною 26 см медіани, проведені до двох інших сторін, дорівнюють 15 см і 30 см. Знайдіть довжину третьої медіани. 167. Сторони опуклого чотирикутника з площею S дорів­нюють a, b, c і d. Доведіть, що SS

1

2

ab cd .

168. Доведіть формулу площі вписаного чотирикутника (формулу Брах­

магупти) S p a p b p c p d , де a, b, c і d — сторони чотирикутника, p — його півпериметр. 169. Доведіть, що для висот трикутника ha, hb і hc та радіуса вписаного кола r справджується співвідношення

1 r

1

ha

1

hb

1

hc

.

170. Центр вписаного в прямокутний трикутник кола віддалений від кінців гіпотенузи на 7 см і 5 2 см. Знайдіть радіус вписаного кола. 171. Довжини двох сторін трикутника дорівнюють a і b. Бісектриси кутів при третій стороні в результаті перетину утворюють кут 165°. Знайдіть площу трикутника. 172. У трапеції з основами a і b (a < b) діагоналі взаємно перпен­ дикулярні, а кут між продовженнями бічних сторін дорівнює 45°. Знай­діть висоту трапеції. 51

Розділ І. Розв’язування трикутників

Історична довідка Приблизно до XVII ст. тригонометрія як розділ геометрії вивчала майже виключно одне питання — розв’язування трикутників. І це не дивно, адже по­треби архітектури й астрономії, геодезії і мореплавання висували проблему пошуку невідомих сторін і кутів трикутника на чільне місце в процесі розв’язування практичних задач. Теорему косинусів фактично було доведено вже в другій книзі «Начал» Евкліда, де узагальнюється теорема Піфагора і наводяться формули для обчислення квадрата сторони довільного трикутника. Математики Александрії, Давньої Індії, країн Близького та Середнього Сходу також використовували подібні формули. Однак уперше чітке формулювання теореми косинусів навів у 1579 р. французький математик Франсуа Вієт (1540–1603). Сучасного вигляду ця теорема набула в 1801 р. у роботі іншого фран­цузького вченого — Лазара Карно (1753–1823). Значно пізніше за теорему косинусів було винайдено теорему синусів. Річ у тім, що математики давнини зводили розв’язування довільних трикутників до розв’язування прямокутних трикутників, тому теорема синусів їм не була потрібна. Цю теорему довів лише в ХІ ст. астроном із Хорезма Аль-Беруні. Починаючи з XVI ст. теорему синусів використовують Гімназія (палестра) і європейські геометри, а в 1801 р. французький мав Олімпії тематик Ж. Л. Ла­гранж (1736–1813) ви­вів її з тео­реми (Давня Греція) косинусів.

Розкопки МохенджоДаро (Давня Індія)

52

Історична довідка

Франсуа Вієт

Ж. Л. Лагранж

Університет Пуатьє, де вчився Ф. Вієт (Франція)

Цікавою є історія виникнення формули Герона. Про життя й діяльність Герона Александрійського відомо вкрай мало — навіть роки його життя достеменно не встановлено (одні історики вважають, що він жив у ІІІ ст. до н. е., другі — у І ст. до н. е., треті — у І ст. н. е.). Герон досяг визнач­них результатів у прикладних науках — геодезії та механіці (його навіть називали Герон-механік). Він виклав правила вимірювання земельних ділянок і описав деякі вимірювальні прилади, зокрема «діоптри» — прилади для побудови й вимірювання кутів на місцевості. У своєму найважливішому геометричному творі «Метрика» Герон навів доведення формули площі трикутника, нині відомої як формула Герона. Але пізніше з’ясувалося, що першим цю формулу в ІІІ ст. до н. е. вивів славнозвісний Архімед.

Герон

Римській амфітеатр (Александрія, Єгипет)

53

Математичні олімпіади

Українські учнівські математичні олімпіади Для тих, хто захоплюється математикою і завжди прагне проявити себе в розв’язуванні нестандартних задач, матеріалів будь-якого підручника буде замало. Тому вже понад 130 років у світі проводяться різноманітні математичні змагання. Найбільш поширеними з них є учнівські математичні олімпіади. У 1884 році в Києві почав виходити «Журнал елементарної математики», в якому школярам пропонувалися задачі для самостійного розв’язування. Це була фактично перша заочна математична олімпіада на теренах України. У 1935 році вперше було проведено очну мі­ську олімпіаду з математики в Києві. Її фундатором став професор, дійсний член Всеукраїнської академії наук Михайло Пилипович Кравчук, у числі організаторів була також Клавдія Яківна Латишева. Зазначимо, що К. Я. Латишева стала першою в Україні жінкою, яка захистила дисертацію на здобуття ступеня кандидата фізико-математичних наук, а потім — докторську дисертацію та отримала звання професора. У серпні 2021 року Укрпошта випустила марки, на яких зображені жінки, що досягли вагомих здобутків у ІТ, фізиці чи математиці. Одна із цих жінок — К. Я. Латишева. У 1936 році у Київській міській олімпіаді взяли участь також діти з інших міст України. Серед переможців був харківський школяр, майбутній академік Олексій Погорєлов. Після того як у 1938 році М. П. Кравчука було репресовано, організацією учнівських олімпіад активно опікувався майбутній академік, а в ті часи професор Київського університету М. М. Боголюбов. П ­ ісля війни він доклав значних зусиль до відновлення Київських олімпіад з математики. Слід відзначити також вагомий внесок у цю справу Любові Миколаївни Граціанської, яка присвятила себе історії математики. Цікаво, що у 1950 році друге місце в Київській міській олімпіаді посів запрошений до участі в ній учень ніжинської 54

школи Михайло Ядренко, у майбутньому видатний учений і педагог. З 1961 року стали проводитися традиційні щорічні Всеукраїнські олімпіади з математики. У них беруть участь талановиті діти з усіх куточків України. У 1968 році Михайло Йосипович Ядренко, який у той час уже очолював кафедру Київського університету, заснував періодичне видання «У світі математики», а починаючи з 1970 року він понад 30 років був головою журі Всеукраїнських учнівських олімпіад. Задачі математичних олімпіад завжди були надзвичайно цікавим джерелом нестандартних ідей. Зокрема, традиційно пропонується багато олімпіадних завдань з геометрії. І всі ви можете спробувати отримати насолоду в пошуках свого, оригінального розв’язання олімпіадної задачі. Розглянемо, наприклад, задачу I Всеукраїнської B олімпіади з математики. У даний рівносторонній триD кутник вписати рівносторонній трикутник найменшої площі. Розглянемо розв’язання цієї задачі, засноване на методах і формулах розділу, який ви щойно опанували. Розв’язання. Нехай дано рівносторонній трикутник ABC зі стороною a і вписаний у нього рівносторон- A F Рис. 25 ній трикутник DEF (рис. 25). Очевидно, що трикутники ADF, BED і CFE є рівними (доведіть це самостійно). ПлоB ща трикутника DEF буде дорівнювати різниці площі трикутника ABC і площ цих трикутників. Нехай AD = x , тоді SDEF =

a2 3 4

1  − 3 ⋅  x ( a − x ) sin 60°  . Отже, SDEF 2  

буде найменшою, коли значення виразу x ( a − x ) бу-

A

E С

С Рис. 26

2

a a2  + x a − x = − x − де найбільшим. А оскільки ( , )   2 4 

то добуток x ( a − x ) набуде найбільшого значення, якщо x =

a 2

.

Звідси шуканим є трикутник, утворений середніми лініями трикутника ABC (рис. 26). Поверніться до розв’язання цієї задачі після опанування методів наступних розділів підручника та спробуйте розв’язати її в інший спосіб. 55

1 Частина II. ЧастинаТест II. Тести Тести р озв’язування трикутників в аріант 1трикутників Розділ І. Розв’язування

11 Тест ЧастинаТест II. Тести

озв’язування У завданнях р виберітьтрикутників одну правильну, на вашу думку, р1—12 озв’язування трикутників відповідь. вв аріант Тест 1 аріант 11 1. На тригонометричному колі точка У виберіть одну думку, y р1—12 озв’язування Готуємось до ДПА У завданнях завданнях 1—12 виберітьтрикутників одну правильну, правильну, на на вашу вашу думку, M x ; y відповідає ку ту α (див. ри( ) відповідь. відповідь. в аріант Тест 1 1 сунок). Укажіть функцію кута α , M(x; y) 1. На тригонометричному колі точ ка 1. На тригонометричному колі точ ка y Виберіть одну правильну, на вашу x. думку, відповідь. У завданнях 1—12 виберіть одну правильну, на вашу думку, y значення якої дорівнює α M M ((x x;; y y)) відповідає відповідає ку куту ту α α (див. (див. риривідповідь. O x sinα А В tg α M x ; y 1. На тригонометричному колі точка αα ,, сунок). Укажіть функцію кута M(x; сунок). Укажіть функцію кута M(x; y) y) 1. На тригонометричному колі Укажіть точка y αякої (див. відповідає Б куту cosα Г рисунок). ctg α x. зна чення дорівнює α зна чення якої дорівнює x. α M x; yα) ,відповідає ку ту дорівнює α (див. ри(sinα O x функцію кута значення якої y. O x А В tg α sinα 2. сунок). Серед наведених співвідношень між А В tg α Укажіть функцію кута α , M(x; y) α α α cos αякої та А sin α зна Бчення Вдорівнює трикутниБ cosα Гtg ctg Бсторонами cosα Г кутами ctg α x.Г ctg α ка ABC (див. рисунок) укажіть праO x sinα наведених між АСеред В співвідношень tg α між сторонами 2. Серед 2. наведених співвідношень та кутами трикут2. Серед наведених співвідношень між вильне. B та кутами трикутнисторонами та Г укажіть кутами трикутниБсторонами cosα ctg α ника ABC (див. правильне. BCрисунок) AB ка ABC (див. рисунок) укажіть пра= ка ABC (див. рисунок) укажіть праА AB BCsinнаведених A sin B співвідношень між 2. Серед вильне. B = вильне. B А та кутами трикутниcos C сторонами cos BC A AB AC AB BC AB A C == ABC (див. рисунок) укажіть праА АБBC AC ка cosA C = sin cosB B sin sin A sin B =вильне.2 B Б 2 sin B В sinBC A = AB AB AC AC + BC2 − 2 AB ⋅ BC ⋅cos B AB AC AB A C A C Б = 2cos2 B == Б 2cos C 2 2BC sin B AB BC 2 AB В AC 2 А cos C cos B sin A sin B Г BC = AB + AC − 2 AB ⋅ AC ⋅sin A 2 2 2 2 = AB 2 + BC 2 − 2 AB ⋅ BC ⋅cos B В 2 AC AB ВЗа2AC AC = AB +AB BC AC − 2 AB B AB AC 2 cos⋅ BC A ⋅cosплощу Г BC 2 3. даними рисунка знайдіть A C = 2 B Б 2 2 cos C cos2 B 2 = AB 2 − 2 AB ⋅ AC ⋅sin A ABC. ГГтрикутника BC + AC BC = ABα + AC AB ⋅ AC A sin 0 6 cos 0 0 2 − 2 180 ⋅sin 3. Визначте вид кута , якщо , . BC 2 2 В AC = AB + − 2 AB ⋅ BC ⋅cos B А 24 В 24 2 3. За даними рисунка знайдіть площу 45°B 3. За даними рисунка знайдіть площу А Гострий Б Прямий2 В Тупий Г Розгорнутий B A C 8 БBC 122 =3AB2 +ABC. трикутника ABC. Гтрикутника AC Г− 12 2 AB2⋅ AC ⋅sin A 6 6 А 24 В 1 sin знайдіть 2 sin . 4. Спростіть вираз 180 24 АВизначте 24 В 24 45° 3.4. За даними вид рисунка 45°B кута α 2 (0° < α площу 180°) , A C 2трикутника 2 Б Г 12 2 12 3 C ABC. 12 < 2 0 .В cos α 12 3Бsinα якщо > 0, Гcosα 1 cos sin А 1 sin Б Г Asin 2 α 88 6

АА24Гострий ВВ24 2 ° < α 180°) , 45° Тупий 4. вид кута α 5. Знайдіть радіус кола, трикутник з біч4. Визначте Визначте вид вписаного кута α ((0 0°в<рівнобедрений α 180°) , A C 8 Б Г 12 2 12 3 якщо sinα > 0, cosα < 0 . ною стороною 5 sinα см і >основою 8< 0см. Б Прямий Г Розгорнутий якщо 0, cosα . B 1 2 А В За даними рисунка AB. А Гострий Гострий В Тупий Тупий кута αзнайдіть 180°) , (0° В< α3 см А 1 4.5. смВизначте Б 2вид см Г 2,5 см60° 3 3 Б ГГ Розгорнутий якщо sinα > 0, cosα < 0. B БА Прямий Прямий Розгорнутий B 45° 4 В 3 2 3 6. Сторона трикутника, вписаного в коло, у рази більша за радіус 5. За даними рисунка знайдіть AB. А Гострий В Тупий A C ЗаБ даними рисунка AB. 60° 2 3кут трикутника, Г 2 знайдіть 2 6 60° кола. 5. Знайдіть протилежний даній стороні. БА Прямий Г Розгорнутий B А 4 4 Б 60° В В 3 3 2 2 В 120° 45° А 30° Г 60° або 45° 120°. 445. За даними A C рисунка знайдіть AB. A 60° C Б 2 3 Г 2 2 6 Б 2 3трикутника Г 2менша за його півпериметр на 2 2 6 см, дру7. Одна зі сторін 4 В 3 2 45° га 44  на 4А см, третя  на 3 см. Знайдіть площу трикутника. 44 A C 2 6 А 252 см2Б 2 3 В 126 смГ2 2

Б 84 см2 44

56

Г Визначити неможливо

Розділ ІІ Координати на площині

§ 6. Найпростіші задачі в координатах § 7. Рівняння кола і прямої § 8. Застосування формул, пов’язаних з координатами, та рівнянь фігур до розв’язування задач

Мислю, отже, існую. Рене Декарт, французький учений Координатний метод, біля витоків виникнення якого стояв великий французький математик і філософ XVII ст. Рене Декарт, став справжнім переворотом у геометрії та математиці в цілому. Завдяки координатам учені отримали універсальний спосіб поставити у відповідність геометричним об’єктам алгебраїчні вирази і співвідношення. Узагалі, уміння перейти в процесі розв’язування задачі до іншої пошукової області завжди вважалося «найвищим пілотажем» математики. Відкриття Декарта дало науці можливість створити своєрідний словник для перекладу геометричних задач мовою алгебри з подальшою можливістю використовувати рівняння і тотожні перетворення виразів для розв’язування суто геометричних проблем. У наш час жодну природничу науку або технічну галузь неможливо уявити на сучасному рівні розвитку без застосування координат. Більш того, доведення багатьох уже відомих вам геометричних тверджень завдяки координатному методу значно спрощуються. І хоча на перший погляд теореми й задачі цього розділу здаватимуться вам дещо незвичними для геометрії, але можливості, які відкриває метод координат, варті зусиль, витрачених на його засвоєння.

58

§6

Найпростіші задачі в координатах

6.1. Прямокутна система координат на площині (повторення) Нагадаємо, що для введення системи координат на площині через довільну точку O необхідно провести дві взаємно перпендикулярні прямі Ox і Oy, вибрати на кожній із них напрям (його позначають стрілкою) і одиничний відрізок (рис. 27). Точку O називають початком координат, площину, на якій проведено прямі, — координатною площиною, а самі прямі Ox і Oy — координатними осями (або осями координат). Початок координат ділить кожну з осей на дві півосі: додатну (на ній позначається стрілка) і від’ємну. Тепер будь-якій точці A даної площини можна однозначно поставити у відповідність упорядковану пару чисел — координати цієї точки. Для цього з точки A проведемо перпендикуляри AAx ⊥ Ox і AAy ⊥ Oy. Перша координата точки A — абсциса (позначається буквою x) — є додатним числом, якщо точка Ax лежить на додатній півосі осі Ox, або від’ємним числом, якщо точка Ax лежить на від’ємній півосі осі Ox. При цьому модуль числа x дорівнює довжині відрізка OA x. Аналогічно визначається друга координата точки A — ордината (позначається буквою y): це додатне число, якщо точка Ay лежить на додатній півосі осі Oy, або від’ємне число, якщо точка Ay лежить на від’ємній півосі осі Oy; модуль чис ла y дорівнює довжині відрізка OAy. Координати точки A записують так: A(x; y). При цьому абсцису точки вказують першою, а ординату — другою. Ординати точок осі Ox дорівнюють нулю, абсциси точок осі Oy також дорівнюють нулю, а початок координат має координати O(0; 0).

Рис. 27. Прямокутна система координат на площині

абсциса — від ла ци бс «а тинського й, сум» — відрізани відсічений. ордината — від латинського «ординатус» — упорядкований. Від цього кореня походить і слово а».. «координата»

59

Розділ ІІ. координати на площині

II

I

III

IV

Рис. 28. Знаки координат точок у різних координатних чвертях

Вісь Ox (зазвичай вона горизонтальна) називають віссю абсцис, вісь Oy — віссю ординат, а введену таким способом систему координат — прямокутною декартовою на честь Рене Декарта, який першим застосував її у своїх дослідженнях. Осі координат ділять площину на чотири частини (координатні чверті). У межах однієї чверті знаки координат точок зберігаються такими, які вказані на рис. 28. Розглянемо основні випадки застосування координат для вивчення геометричних фігур та їхніх властивостей.

6.2. Координати середини відрізка Теорема (формули координат середини відрізка) координати середини відрізка обчислюються за формулами x +x y +y x= 1 2 , y= 1 2 , 2

2

де A (x1; y1) і B (x2; y2) — кінці відрізка, C (x; y) — середина відрізка.

0

0

0

доведення  Нехай відрізок AB не перетинає вісь Ox. Розглянемо випадок, коли x1 < x2 (рис. 29). Проведемо перпендикуляри AA0, BB0 і CC0 до осі Ox. Очевидно, що AA0  BB0  CC0 і основи перпендикулярів мають координати A0(x1; 0), B0(x2; 0) і C0(x; 0). Оскільки точка C — середина відрізка AB, то за теоремою Фалеса точка C0 — середина відрізка A0B0. Це означає, що A0 C0 = C0B0, тобто x x x2 − x = x − x1, звідки x 1 2 . 2

Рис. 29. До доведення формул координат середини відрізка

60

Той самий результат одержимо і у випадку x1 > x2 (перевірте це самостійно). У випадку x1 = x2 точки A0, B0 і C0 збігаються, тобто x1 = x = x2 і формула знову справджується.

§ 6. найпростіші задачі в координатах

Випадок, коли відрізок AB перетинає вісь Ox, зводиться до щойно розглянутого. Рівність y

y1 y2 2

доводимо аналогічно.  задача

Вершини чотирикутника ABCD мають координати A(–2; 1), B(0; 4), C(4; 1), D(2; –2). доведіть, що ABCD — паралелограм. Розв’язання (1-й спосіб) як відомо, за ознакою паралелограма чотирикутник, діагоналі якого точкою перетину діляться навпіл, є паралелограмом. знайдемо координати середин діагоналей AC і BD даного чотирикутника ABCD. середина відрізка AC має координати: x

2 4 2

1, y

1 1 2

1.

середина відрізка BD має координати: x

0 2 2

1, y

4 ( 2) 2

1.

отже, відрізки AC і BD мають спільну середину (1; 1), тобто чотирикутник ABCD — паралелограм за ознакою.

Інший спосіб розв’язування цієї задачі розглянемо далі.

6.3. Відстань між точками Теорема (формула відстані між двома точками) Відстань між точками A(x1; y1) і B(x2; y2) обчислюється за формулою

AB = ( x2 − x1 )2 + ( y2 − y1 )2 . доведення  Розглянемо спочатку випадок, коли x1 ≠ x2 і y1 ≠ y2 (рис. 30). Проведемо через дані точки A і B прямі, перпендикулярні до осей координат,

Рис. 30. До доведення формули відстані між точками

61

розділ іі. координати на площині

і позначимо точку їх перетину C. Відстань між точками A і C дорівнює x2 − x1 , а відстань між точками B і C дорівнює y2 − y1 . Отже, з прямокутного трикутника ABC за теоремою Піфагора маємо: AB2 = (x2 − x1)2 + (y2 − y1)2, або AB =

( x2 − x1 )2 + ( y2 − y1 )2

.

У випадку, коли x1 = x2, y1 ≠ y2, відстань між точками A і B дорівнює y2 − y1 . Той самий результат дає і щойно доведена формула. Аналогічно у випадку x1 ≠ x2, y1 = y2 маємо: AB = x2 − x1 . Якщо точки A і B збігаються, відстань між ними за доведеною формулою дорівнює нулю.  Як приклад застосування доведеної формули розглянемо другий спосіб розв’язування задачі з п. 6.2. Задача вершини чотирикутника ABCD мають координати A(–2; 1), B(0; 4), C(4; 1), D(2; –2). доведіть, що ABCD — паралелограм. розв’язання (2­й спосіб) як відомо, чотирикутник, протилежні сторони якого попарно рівні, є паралелограмом (за ознакою). Знайдемо довжини сторін чотирикутника ABCD: AB = (0 − ( −2))2 + ( 4 − 1)2 = 13 , BC = ( 4 − 0 )2 + (1− 4 )2 = 5, CD = (2 − 4 )2 + ( −2 − 1)2 = 13 , AD = (2 − ( −2))2 + ( −2 − 1)2 = 5. отже, AB = CD, BC = AD, тобто чотирикутник ABCD — паралелограм за ознакою.

Запитання і задачі Усні вправи 173. Із точки A(3; –5) проведено перпендикуляри до осей координат. Назвіть координати основ цих перпендикулярів.

174. Визначте, в якій координатній чверті лежить точка A(x; y), якщо:

175. 62

а) x = − 4, y = − 9; б) x > 0, y < 0; в) точка A лежить вище від осі абсцис і ліворуч від осі ординат. Визначте, які з координатних осей перетинає відрізок CD, якщо: а) C(3; −2), D(8; 1); б) C(−4; −5), D(2; −3); в) C(1; −6), D(−7; 2).

§ 6. Найпростіші задачі в координатах

176. Середина відрізка AB лежить на осі ординат. Назвіть абсцису точки A, якщо абсциса точки B дорівнює 12. 177. Точка C — середина відрізка AB. Визначте: а) ординату точки B, якщо A(x1; 3), C(x2; 3); б) абсцису точки A, якщо C(-1; y1) і B(-1; y2). Якій із координатних осей паралельний відрі­зок AB у кожному випадку? 178. Довжина відрізка AB дорівнює 5. Чи можуть: а) абсциси точок A і B відрізнятися на 7; б) ординати точок A і B відрізнятися на 5?

Графічні вправи 179. З образіть на координатній площині геометричне місце то­ чок M(x; y), які задовольняють умову:

x y , в) x 2. 180. Через точку C(-3; 4) проведіть прямі, паралельні осям координат. Опишіть за допомогою нерівностей умови, що їх задовольняють усі внутрішні точки прямокутника, утвореного цими прямими та осями координат. а) x −3;

Aa

б) y 1;

Письмові вправи Рівень А

181. Знайдіть координати середини відрізка AB, якщо:

а) A(-12; -3), B(-8; 1); в) A(-2; 9), B(-2; -7). б) A(4; -11), B(-4; 0); 182. Точка C — середина відрізка AB. Знайдіть координати: а) точки B, якщо A(2; -3), C(0,5; 1); б) точки A, якщо C(0; -1), B(3; -3). 183. Точка E — середина відрізка CD. Знайдіть координати: а) точки E, якщо C(18; -2), D(6; 4); б) точки D, якщо C(-5; 21), E(0; 1). 184. Знайдіть координати четвертої вершини паралелограма ABCD, ­якщо: а) A(2; 6), B(4; 7), C(8; 10); б) B(-1; 4), C(3; 5), D(1; 3). 63

Розділ ІІ. Координати на площині

185. Дано точки A(-4; 0), B(-2; -2), C(0; -6), D(-2; -4). Доведіть, що чотирикутник ABCD — паралелограм.

186. Знайдіть довжину відрізка AB, якщо: а) A(–3; 8), B(5; 2); в) A(5; 0), B(0; –12). б) A(2; –1), B(–7; 0); 187. Знайдіть x, якщо: а) відстань між точками M(2; 1) і N(x; -2) дорівнює 5; б) відстань між точками M(x; 0) і N(2; -1) дорівнює 1. 188. Знайдіть периметр трикутника ABC, якщо A(-1; 2), B(2; 6), C(5; 2). 189. Доведіть, що в трикутнику з вершинами A(-6; 5), B(2; -10), C(-13; -18) кути A і C рівні. 190. Доведіть, що трикутник з вершинами A(1; 0), B 2; 3 , C(3; 0) рівносторонній.

Рівень Б 191. Дано точку A(-4; 3). Знайдіть точку B таку, щоб відрізок AB був паралельним одній із координатних осей, а його середина лежала: а) на осі абсцис; б) на осі ординат. 192. Точка C(x; y) — середина відрізка з кінцями в точках A(-y; -4) і B(3; x). Знайдіть x і y. 193. Точка C — середина відрізка AB, точка D — середина відрізка BC. Знайдіть координати точки D, якщо: а) A(-3; 3), B(5; -1); б) A(-2; -1), C(2; 3). 194. На відрізку AD позначено точки B і C так, що AB = BC = CD. Знайдіть координати точки D, якщо A(5; 2), B(3; 1). 195. За допомогою формули відстані між точками доведіть, що точки K(5; -3), M(2; 1) і N(-1; 5) лежать на одній прямій. Яка із цих точок лежить між двома іншими? 196. Знайдіть точку, яка рівновіддалена від точок (2; 3) і (6; -1) та лежить: а) на осі абсцис; б) на осі ординат. 197. Доведіть, що трикутник з вершинами в точках A(4; 1), B(6; 2), C(8; -2) прямокутний, і визначте його гіпотенузу. 198. Знайдіть довжину медіани AM трикутника ABC, якщо A(–6; -3), B(-4; 3), C(-2; -1). 64

§ 6. Найпростіші задачі в координатах

199. У трикутнику ABC знайдіть довжину середньої лінії, паралельної стороні AC, якщо A(−2; 1), B(–2; 7), C(2; 5). Розв’яжіть задачу двома способами. 200. Доведіть, що чотирикутник ABCD — прямокутник, якщо A(−2; −1), B(−4; 1), C(−1; 4), D(1; 2). 201. Доведіть, що чотирикутник ABCD — ромб, якщо A(−1; 2), B(2; 3), C(3; 6), D(0; 5).

Рівень В

202. Середини сторін трикутника мають координати (−2; 2), (0; 7) 203

і (4; –1). Знайдіть координати вершин трикутника. (опорна). Точка C, яка ділить відрізок з кінцями в точках A(x1; y1) і B(x2; y2) у відношенні AC : CB = m : n, має координати

x

nx1 mx2 m n

, y

ny1 my2 m n

. Доведіть.

204. Знайдіть координати точки перетину медіан трикутника з вершинами (1; 2), (0; 7) і (5; 6). 205. Доведіть, що чотирикутник ABCD — квадрат, якщо A(−5; 0), B(−2; 1), C(−1; −2), D(−4; −3). 206. Знайдіть площу трикутника ABC, якщо A(–1; 3), B(2; 4), C(4; –2). 207. Знайдіть периметр і площу трикутника, серединами сторін якого є точки (–3; –1), (1; –1) і (1; 2).

Повторення перед вивченням § 7 Теоретичний матеріал • геометричні місця точок; • лінійна функція та її графік.

7 клас, § 22 алгебра, 7 клас

Задачі 208. Зобразіть на координатній площині геометричне місце точок: а) віддалених від початку координат на 4; б) рівновіддалених від точок A(–1; 3) і B(5; –1). 209. Знайдіть геометричне місце точок, рівновіддалених від вершин рівнобедреного прямокутного трикутника. 65

Рівняння кола і прямої

§7

7.1. Рівняння фігури на площині

l 1

1

Рис. 31. Пряма l — графік функції y = x

На уроках алгебри ви розглядали функції і будували їхні графіки у прямокутній системі координат. Так, наприклад, графіком функції y = x є пряма l, яка проходить через початок координат O (рис. 31). Це означає, що координати будьякої точки прямої l задовольняють рівняння y = x (тобто є рівними). Також будь-які два числа, що задовольняють рівняння y = x, є координатами деякої точки прямої l. Рівняння y = x є рівнянням прямої l. За допомогою рівнянь можна описувати й інші фігури на площині. означення Рівняння з двома змінними x і y називається рівнянням фігури F у прямокутній системі координат, якщо: 1) координати будь-якої точки фігури F задовольняють це рівняння; 2) будь-які два числа, що задовольняють це рівняння, є координатами деякої точки фігури F.

( ; ) ( ; )

Рис. 32. До означення рівняння фігури

66

Так, на рис. 32 координати точки M — числа x1 і y1 — задовольняють рівняння фігури F, а координати точки N — числа x2 і y2 — не задовольняють. Зазвичай у процесі вивчення фігур на координатній площині виникають дві взаємно обернені задачі: побудова фігури за даним рівнянням і знаходження рівняння фігури за її властивостями. Перший вид задач ви неодноразово розв’язували в курсі алгебри, будуючи графіки функцій та рівнянь. Розглянемо другий вид задач щодо кола і прямої.

§ 7. Рівняння кола і прямої

7.2. Рівняння кола Теорема (про рівняння кола) у прямокутній системі координат рівняння кола радіуса R із центром у точці C(a; b) має вигляд

(x − a )2 + ( y − b)2 = R 2 . доведення  Нехай у прямокутній системі координат задано коло радіуса R (R > 0) із центром у точці C(a; b) (рис. 33). Оберемо довільну точку кола M(x; y). За означенням кола відстань від центра до довільної точки кола дорівнює R, тобто CM = R, отже, CM2 = R2. Записавши цю рівність у координатній формі, маємо: (x − a)2 + (y − b)2 = R2. Оскільки M — довільна точка кола, то це рівняння задовольняють координати будь-якої точки кола. Згідно з означенням рівняння фігури доведемо обернене твердження. Нехай числа x0 і y0 задовольняють наше рівняння, тобто (x0 − a)2 +

( ; )

Рис. 33. До доведення теореми про рівняння кола

+ (y0 − b)2 = R2, або x0 a y0 b R. За формулою відстані між точками це означає, що відстань між точками M0(x0; y0) і C(a; b) дорівнює R. Отже, точка M0(x0; y0) є точкою кола радіуса R із центром C. Таким чином, обидві вимоги до рівняння фігури справджуються. Теорему доведено.  2

2

наслідок коло радіуса R із центром у початку координат задається рівнянням вигляду x 2 + y 2 = R 2. Узагалі, будь-яке рівняння вигляду (x − a)2 + (y − b)2 = R2, де R > 0, описує коло радіуса R із центром C(a; b). 67

Розділ ІІ. координати на площині

задача Визначте центр і радіус кола, заданого рівнянням x2 − 4x + y2 + 2y − 11 = 0. Розв’язання зведемо дане рівняння до вигляду (x − a)2 + (y − b)2 = R2. маємо: x2 − 4x + y2 + 2y = 11. додамо до обох частин цієї рівності числа так, щоб виділити квадрати двочленів ( x − a) і ( y − b ) : (x2 − 4x + 4) + (y2 + 2y + 1) = 11 + 4 + 1, (x − 2)2 + (y + 1)2 = 42. отже, дане коло має радіус 4 і центр (2; −1). Відповідь: (2; −1), R = 4.

7.3. Рівняння прямої

Для виведення рівняння кола ми скористалися тим, що коло є геометричним місцем точок, віддалених від даної точки на задану відстань. Нагадаємо, що за теоремою про серединний перпендикуляр пряму можна описати як геометричне місце точок, рівновіддалених від кінців відрізка. Застосуємо цей факт для доведення такої теореми. Теорема (про рівняння прямої) у прямокутній системі координат рівняння прямої має вигляд ax + by + c = 0, де a, b, c — деякі числа.

A(x1; y1) M(x; y)

B(x2; y2)

Рис. 34. До доведення теореми про рівняння прямої

68

 дано: A( x1 ; y1 ) , B ( x2 ; y2 ) , l — серединний перпендикуляр до відрізка AB, M ∈l , M ( x ; y ) . довести: ax + by + c = 0 — рівняння прямої l (a, b, c — числа, які залежать від A і B). Доведення Пряма l — серединний перпендикуляр до відрізка AB, тому AM = MB (рис. 34). запишемо цю рівність в координатах: ( x − x1 )2 + ( y − y1 )2 = ( x − x2 )2 + ( y − y2 )2 ; x 2 − 2 x x1 + x12 + y 2 − 2 y y1 + y12 = x 2 − 2 x x2 + x22 + y 2 − 2 y y2 + y22 ; зведемо подібні доданки: 2 ( x2 − x1 ) x + 2 ( y2 − y1 ) y + ( x12 + y12 − x22 − y22 ) = 0 .

§ 7. Рівняння кола і прямої

x1 , y1 , x2 , y2 — числа; позначимо 2 ( x2 − x1 ) = a , 2 2 2 2 2 ( y2 − y1 ) = b , x1 + y1 − x2 − y2 = c , отримаємо рівняння прямої: ax + by + c = 0 . оскільки M ( x ; y ) — довільна точка прямої l, то рівняння ax + by + c = 0 задовольняють координати будь-якої точки даної прямої.

Нехай тепер числа x0 і y0 — координати деякої точки M0 — задовольняють наше рівняння. У цьому випадку M0A = M0B, тобто точка M0 рівновіддалена від точок A і B, отже, належить серединному перпендикуляру до відрізка AB — прямій l. На завершення доведення зауважимо, що, оскільки A і B — дві різні точки, то хоча б одна з різниць (x2 − x1) або (y2 − y1) не дорівнює нулю, тобто хоча б одне з чисел a або b обов’язково відмінне від нуля.  Узагалі, будь-яке рівняння вигляду ax + by + c = 0, де a і b не дорівнюють нулю одно часно, описує деяку пряму. Виділимо три окремі випадки розміщення прямої у прямокутній системі координат. 1) a = 0, b ≠ 0. У цьому випадку рівняння прямої набуває вигляду by + c = 0, або y = y0, де c y0 — деяке число. Пряма y = y0 паралельна

= = =

0 0 0

0 0 0

а = = =

0 0 0

0 0 0

б

b

осі абсцис (рис. 35, а) або збігається з нею (рівняння осі абсцис має вигляд y = 0). 2) a ≠ 0, b = 0. У цьому випадку рівняння прямої набуває вигляду ax + c = 0, або x = x0, де c x0 — деяке число. Пряма x = x0 паралельна

y y= = kx kx y = kx

a

осі ординат (рис. 35, б) або збігається з нею (рівняння осі ординат має вигляд x = 0). 3) a ≠ 0, b ≠ 0, c = 0. У цьому випадку рівняння прямої набуває вигляду ax + by = 0, або y = kx, a де k — деяке число. Пряма y = kx проходить b

через початок координат (рис. 35, в).

в Рис. 35. Окремі випадки розміщення прямої y y= = kx kx + +m m y = kx + m в системі координат [Див. також с. 68] m m m

69

Розділ ІІ. Координати на площині

y = kx + m

Зазначимо також, що для прямих, не паралельних осі ординат, рівняння ax + by + c = 0 можна подати у вигляді y

m

г

a b

x

c b

, або y = kx + m,

де k і m — деякі числа (рівняння невертикальної прямої) (рис. 35, г). Саме такий вигляд рівняння прямої зручно використовувати для розв’язування багатьох, зокрема й алгебраїчних, задач.

Рис. 35. [Закінчення]

задача складіть рівняння прямої, яка проходить через точки A(−6; −1) і B(3; 2). Розв’язання оскільки абсциси точок A і B не рівні, пряма AB не паралельна осі ординат. отже, будемо шукати її рівняння у вигляді y = kx + m. за умовою задачі координати точок A і B задовольняють шукане рівняння, 1 6k m, тобто 2 3k m. 1 Розв’язком системи цих рівнянь буде пара k = , m = 1. Таким чином, y

1

3

x 1 — шукане рівняння.

3

зведемо його до вигляду ax + by + c = 0: 3y = x + 3, x − 3y + 3 = 0. Відповідь: x − 3y + 3 = 0.

Зауважимо, що правильною відповіддю в цій задачі є також будь-яке рівняння, яке можна отримати з наведеного множенням обох частин на число, відмінне від нуля.

Запитання і задачі Усні вправи 210. Назвіть центр і радіус кола, заданого рівнянням:

в) x2 + (y + 3)2 = 2. а) x2 + y2 = 25; 2 2 б) (x + 4) + (y − 7) = 100; 211. Центром кола радіуса R є початок координат. Скільки точок перетину з осями координат має це коло? Назвіть координати цих точок. 70

§ 7. Рівняння кола і прямої

212. Коло задане рівнянням (x − 3)2 + (y − 5)2 = 16. Чи перетинає це коло вісь абсцис; вісь ординат? 213. Серед прямих 2x − 3y = 0, 4y − 8 = 0, 3x + y + 9 = 0, 5 − 10x = 0 виберіть прямі, які: а) паралельні осі абсцис; б) паралельні осі ординат; в) проходять через початок координат. 214. Пряма проходить через точки A(4; 0) і B(4; 3). Чи проходить вона через точки C(4; –1) і D(0; 4)?

Графічні вправи 215. Побудуйте в прямокутній системі координат коло, задане рів­

нянням (x − 4)2 + (y + 1)2 = 9, і пряму x − y + 2 = 0. Позначте на рисунку: а) дві точки з цілочисельними координатами, які лежать на даному колі й не лежать на даній прямій; б) дві точки з цілочисельними координатами, які лежать на ­даній прямій і не лежать на даному колі; в) точки перетину кола і прямої. 216. Побудуйте в прямокутній системі координат коло, задане рів­нян­ ням (x + 4)2 + (y + 4)2 = 25, і пряму, яка проходить через центр цього кола і початок координат. а) Запишіть рівняння побудованої прямої. б) Визначте за рисунком координати точок перетину кола з осями координат. Перевірте отримані результати підстановкою в рівняння кола.

Aa

Письмові вправи Рівень А

217. Визначте, які з точок A(-1; 5), B(-4; 0), C(5; -3), D(-3; 1), E(2; 1)

лежать на колі, заданому рівнянням (x − 2)2 + (y − 1)2 = 25. 218. Складіть рівняння кола: а) радіуса 3 із центром (-2; 1); б) із центром у початку координат, яке проходить через точ­ку (–4; –3); в) з діаметром AB, якщо A(-2; 1), B(2; 1). 71

Розділ ІІ. Координати на площині

219. Складіть рівняння кола із центром A і радіусом AB, якщо A(1; 1),

B(-3; -2). Які з точок C(4; 5), D(-4; 1), E(1; 4) лежать на цьому колі? 220. На колі, заданому рівнянням x2 + y2 = 100, знайдіть точки: а) з абсцисою 8; б) з ординатою –6. 221. Визначте, чи має коло, задане рівнянням (x + 2)2 + (y − 1)2 = 5, спільні точки з осями координат. Якщо так, знайдіть координати цих точок. 222. Коло задане рівнянням x2 + (y − 1)2 = 4. Знайдіть точки перетину цього кола з осями координат. 223. Визначте, які з точок A(3; -1), B(-3; 0), C(12; 5), D(1; 0), E(-9; -2) лежать на прямій, заданій рівнянням x − 3y + 3 = 0. 224. Складіть рівняння прямої, яка проходить через точку (–6; 2) і: а) паралельна осі ординат; в) проходить через початок координат. б) паралельна осі абсцис; 225. Складіть рівняння прямої, яка проходить через початок коор­динат і центр кола, заданого рівнянням (x + 3)2 + (y − 3)2 = 1. Визнач­те, які з точок A(-1; -1), B(-8; 8), C(12; 12) лежать на цій прямій. 226. Знайдіть точки перетину: а) прямих 2x − 5y + 1 = 0 і y = 3; б) прямої 3x + y + 6 = 0 з осями координат; в) прямої x − y = 0 і кола x2 + y2 = 8. 227. Доведіть, що коло (x − 2)2 + (y + 3)2 = 4 дотикається до осі ординат. Знайдіть координати точки дотику. 228. Знайдіть точку перетину прямих 2x − y − 9 = 0 і y = − x.

Рівень Б 229. Визначте центр і радіус кола, заданого рівнянням:

б) x2 + y2 + 10y + 24 = 0. а) x2 − 6x + y2 + 2y − 6 = 0; 230. Складіть рівняння: а) кола з діаметром AB, якщо A(-1; 5), B(5; –3); б) кола, описаного навколо рівностороннього трикутника з точкою пере­тину медіан (-4; 9) і периметром 6 3 ; в) кола, вписаного у квадрат ABCD, якщо A(-1; -3), B(-1; -1), C(1; -1), D(1; -3). 72

§ 7. Рівняння кола і прямої

231. Складіть рівняння кола: а) вписаного в ромб, діагоналі якого дорівнюють 15 і 20 та лежать на осях координат; б) описаного навколо прямокутного трикутника ABC, якщо ∠ A = 90°, B(4; 0), C(-2; -8). 232. Коло із центром C(-4; 5) дотикається до осі абсцис. Складіть рівняння цього кола і знайдіть точки його перетину з віссю ординат. 233. Складіть рівняння кіл радіуса 2, які мають центр на осі абсцис і дотикаються до осі ординат. 234. Складіть рівняння прямої, яка: а) проходить через точки (-1; -6) і (1; 2); б) проходить через початок координат і центр кола x2 + 4x + + y2 − 2y + 4 = 0; в) перетинає осі координат в точках (-3; 0) і (0; -3). 235. Складіть рівняння прямих, що містять сторони трикутни­ка ABC, якщо A(-1; -1), B(-1; 3), C(2; 2). 236. Знайдіть точку перетину прямих: а) 3x + y + 5 = 0 і x − 2y − 3 = 0; б) x − y + 1 = 0 і 2x − 5y + 5 = 0; в) дотичних до кола x2 + y2 = 4 в точках (2; 0) і (0; –2). 237. Знайдіть точки перетину: а) прямої x − 3y + 6 = 0 і кола (x − 2)2 + (y − 1)2 = 25; б) кіл (x − 2)2 + y2 = 1 і x2 + y2 = 5. 238. Д ано коло (x − 3)2 + (y − 2)2 = 8 і прямі x − y + 3 = 0 та x + y − 9 = 0. Знайдіть точку перетину даних прямих і спільні точки кожної з них і кола.

Рівень В

239. Складіть рівняння кола, якщо: а) воно проходить через точки (–5; 1) і (3; 5), а його центр лежить на осі ординат; б) воно проходить через точки (1; 4) і (5; 4), а його радіус дорівнює 2 2 . 240. Складіть рівняння кола радіуса 5 із центром на осі абсцис, якщо воно проходить через точку (1; –3). Скільки розв’язків має задача? 73

Розділ ІІ. Координати на площині

241

(опорна). Рівняння прямої, яка перетинає осі координат у точках x

y

1 (рівняння пря(a; 0) і (0; b), де a ≠ 0 і b ≠ 0, має вигляд a b мої у відрізках). Доведіть. 242. Доведіть, що прямі x + y − 5 = 0, 2x − y − 4 = 0 і x − 3y + 3 = 0 перетинаються в одній точці. 243. Знайдіть довжину хорди, яка утворюється в результаті перетину кола (x + 4)2 + (y − 3)2 = 4 прямою x − y + 9 = 0. 244. Знайдіть периметр трикутника, обмеженого прямими 4x − 3y + 3 = 0, y = 1, x = 3. Складіть рівняння прямої, що містить медіану трикутника, проведену до середньої за довжиною сторони.

Повторення перед вивченням § 8 Теоретичний матеріал • властивості й ознаки; • взаємне розміщення графіків лінійних функцій; • види чотирикутників.

7 клас, п. 13.2 алгебра, 7 клас 8 клас, § 4, 5

Задачі

245. Сформулюйте і доведіть три ознаки квадрата. 246. Два трикутники вписані в одне коло. Сторони одного з них дорівнюють 7 см, 15 см і 20 см. Знайдіть сторони другого трикутника, якщо він є єгипетським.*

3*

74

Нагадаємо, що єгипетським трикутником називається прямокутний трикутник, сторони якого відносяться як 3 : 4 : 5.

§8

Застосування формул, пов'язаних з координатами, та рівнянь фігур до розв'язування задач

8.1. Розв’язування задач на доведення та обчислення із застосуванням формул, пов’язаних з координатами Формули й рівняння, отримані в цьому розді­ лі, дають можливість вивчати геометричні фігури та їхні властивості за допомогою рівнянь і нерів­ ностей, тобто використовувати в геометрії засоби алгебри. Такий метод дослідження геометричних фігур називають методом координат, а відповід­ ний розділ геометрії — аналітичною геометрією. Задача доведіть, що сума квадратів діагоналей трапеції дорівнює сумі квадратів бічних сторін, доданій до подвоєного добутку основ. розв’язання Сформулюємо задачу в координатах. для цього розмістимо дану трапецію ABCD у системі координат так, щоб її вершини мали координати A(0; 0), B(a; b), C(c; b), D(d; 0) (рис. 36). виразимо суму квадратів діагоналей трапеції через координати її вершин: AC2 + BD2 = c2 + b2 + (a − d)2 + b2 = a2 + 2b2 + c2 + d2 − 2ad. обчислимо довжини основ трапеції: AD = d, BC = c − a. виразимо в координатах суму квадратів бічних сторін:

рис. 36

AB2 + CD2 = a2 + b2 + (c − d)2 + b2 = a2 + 2b2 + c2 + d2 − 2cd. додаючи до цього виразу подвоєний добуток основ, маємо: AB2 + CD 2 + 2AD ⋅ BC = a2 + 2b2 + c 2 + d2 − 2cd + + 2cd − 2ad = a2 + 2b2 + c 2 + d2 − 2ad. отже, AC2 + BD2 = = AB2 + CD2 + 2AD ⋅ BC, що й треба було довести.

75

Розділ ІІ. координати на площині

Отже, розв’язування геометричної задачі методом координат складається з трьох основних етапів: 1) сформулювати задачу мовою координат; 2) перетворити алгебраїчні вирази, користуючись відомими співвідношеннями та формулами; 3) перекласти отриманий результат мовою геометрії. На першому етапі розв’язування часто необхідно задати на площині систему координат. Зазвичай її вибирають так, щоб якнайбільше координат розглядуваних точок фігури дорівнювали нулю або легко виражались через невелику кількість параметрів. Це дозволяє максимально спростити подальші алгебраїчні перетворення.

8.2. Дослідження рівняння прямої y2 y2 y1 y1 x1 x1

x2 x2

Як відомо з курсу алгебри, у рівнянні невертикальної прямої y = kx + m число k називають кутовим коефіцієнтом прямої. Нехай пряма проходить через точки M(x1; y1) і N(x2; y2) і утворює з додатним напрямом осі абсцис гострий кут α (рис. 37, а). Виразимо з прямокутного трикутника MNK тангенс кута α:

а

tg tg NMK y2 y2 y1 y1

x2 x2

y2 y1 x2 x1

kx2 m kx1 m x2 x1

, k x2 x1 x2 x1

k.

У випадку, коли кут α тупий (рис. 37, б):

tg tg 180 NMK tg NMK ,

x1 x1

б Рис. 37. Визначення кутового коефіцієнта прямої

76

tg

NK MK

tg

y2 y1 x1 x2

y2 y1 x2 x1

k.

Отже, кутовий коефіцієнт прямої k дорівнює тангенсу кута нахилу прямої до додатної півосі осі абсцис. Геометричний зміст чисел k і m у рівнянні y = kx + m унаочнено на рис. 38.

A

§ 8. Застосування формул, пов'язаних з координатами, та рівнянь фігур до розв'язування задач

Теорема (критерій паралельності прямих у системі координат)

=

Прямі l1 і l2 , задані рівняннями y = k1x + m1 і y = k2x + m2 відповідно, паралельні тоді й тільки тоді, коли k1 = k2 і m1 ≠ m2. доведення  1) Властивість. Нехай l1  l2 . У випадку, коли обидві ці прямі паралельні осі абсцис, k1 = k2 = 0 і твердження теореми очевидне. В іншому випадку (рис. 39) α1 = α2 як відповідні кути при паралельних прямих l1 і l2 та січній Ox. Отже, tg α1 = tg α2, тобто k1 = k2. Очевидно, що m1 ≠ m2, оскільки в іншому випадку дані прямі збігаються. 2) Ознака. Якщо k1 = k2 = 0, твердження теореми очевидне. Проведемо доведення для випадку, коли дані прямі утворюють з додатною піввіссю осі абсцис гострі кути (інший випадок розгляньте самостійно). Нехай k1 = k2 і m1 ≠ m2, звідки tg α1 = tg α2. Оскільки різним гострим кутам α відповідають різні тангенси, то α1 = α2, отже, за ознакою паралельності прямих l1  l2 . Теорему доведено повністю.  Теорема (критерій перпендикулярності прямих у системі координат)

Рис. 38. Геометричний зміст k і m у рівнянні прямої

1

1

2

2

Рис. 39. До доведення властивості й ознаки паралельності прямих

Прямі l1 і l2 , задані рівняннями y = k1x + m1 і y = k2x + m2 відповідно, перпендикулярні тоді й тільки тоді, коли k1 ⋅ k2 = –1. доведення  1) Властивість. Нехай l1⊥ l2 (рис. 40). Із прямокутного трикутника ABC (∠ C = 90°) маємо:

tg 1 tg CAB 1 tg CBA

1 tg 180 2

BC AC

ctg CBA 1

tg 2

.

Отже, tg α1 ⋅ tg α2 = k1 ⋅ k2 = −1.

1 tg CBA

1 1 доведення . Рис. 40. До tg 180 2 tg 2 властивості й ознаки перпендикулярності прямих

77

Розділ ІІ. координати на площині

2) Ознака.

Нехай k1 ⋅ k2 = −1, тобто k1 (див. рис. 40), то

tg CAB

1 k2

1 tg 180 CBA

. Оскільки k1 = tg α1, k2 = tg α2

1 tg CBA

ctg CBA.

Враховуючи, що ctg α = tg (90° − α), маємо: tg ∠ CAB = tg (90° − − ∠ CBA). Оскільки кут CBA гострий, то кут (90° − ∠ CBA) також гострий, отже, ∠ CAB = 90° − ∠ CBA. Тоді ∠ CAB + ∠ CBA = 90°, тобто ∠ C = 90°. Теорему доведено повністю.  задача Визначте, чи є серед прямих x − 3y − 3 = 0, 3x + y − 9 = 0 і x − 3y + 12 = 0 паралельні або перпендикулярні. Розв’язання Подамо рівняння даних прямих у вигляді y = kx + m: y отже, оскільки

1 3

1

3

x 1, y = − 3x + 9, y

( 3) 1, прямі y

до прямої y = − 3x + 9. оскільки

1 3

=

1 3

1 3

1 3

x 4.

x 1 і y

1 3

x 4 перпендикулярні

і −1 ≠ 4, то прямі y

1 3

x 1 і y

1 3

x 4

паралельні.

8.3. Застосування координат до розв’язування задач на відшукання ГМТ Розв’язування задач на відшукання ГМТ за допомогою методу координат передбачає два основні етапи: 1) складання рівняння з двома невідомими x і y, яке задовольняють координати будь-якої точки шуканого ГМТ. На цьому етапі обґрунтовується пряме твердження: якщо точка M(x; y) — довільна точка шуканого ГМТ, то її координати задовольняють знайдене рівняння; 2) доведення оберненого твердження: будь-яка точка, координати якої задовольняють знайдене рівняння, належить шуканому ГМТ. 78

§ 8. Застосування формул, пов'язаних з координатами, та рівнянь фігур

задача дано точки A і B. знайдіть геометричне місце точок площини, для яких різниця MA2 − MB2 дорівнює сталому числу k. Розв’язання Виберемо систему координат так, щоб точки A і B лежали на осі абсцис, а середина відрізка AB збігалася з початком координат (рис. 41). нехай AB = a, тоді дані

;

a

A − ;0 2

a  B  ; 0 2 

a a Рис. 41 точки матимуть координати A ; 0 і B ; 0 . 2 2 для довільної точки M(x; y) за умовою задачі MA2 − MB2 = k. записавши цю 2

2

a a умову в координатах, маємо: x y 2 x y 2 k . 2 2

спростивши цей вираз, одержимо: 2ax = k, тобто x =

k

2a

.

отже, кожна точка шуканого гмТ належить прямій x =

k 2a

, яка пара-

лельна осі ординат (тобто перпендикулярна до прямої AB) і проходить через k k ; 0 . І навпаки: якщо точка M(x; y) лежить на прямій x = точку , то 2 a 2a її координати задовольняють рівняння MA2 − MB2 = k, отже, точка M належить шуканому гмТ.

Запитання і задачі Усні вправи 247. Квадрат зі стороною 1 розміщений у системі координат так, що три його вершини лежать на осях координат, а четверта — у першій координатній чверті. Назвіть координати вершин квадрата. 248. Ромб із діагоналями 6 і 8 розміщений у системі координат так, що його діагоналі лежать на осях координат, причому більша діагональ — на осі абсцис. Назвіть координати вершин ромба. 249. Назвіть кутовий коефіцієнт прямої, яка: а) паралельна прямій y = −0,5x + 7; б) перпендикулярна до прямої y = −0,5x + 7. 79

Розділ ІІ. Координати на площині

250. Одна з основ трапеції лежить на осі абсцис. Яким рівнянням задається пряма, що містить другу основу, якщо висота трапеції дорівнює 8? Скільки розв’язків має задача?

Графічні вправи 251. Розмістіть у системі координат рівнобе-

y дрений трикутник з основою 6 і бічною стороною 5 так, щоб основа і вершина, протилежна основі трикутника, лежаO x ли на осях координат. Визначте координати вершин трикутника. 252. Розмістіть у системі координат прямокутну трапецію з основами a і b (a < b) і висотою h так, щоб дві сторони трапеції лежали на осях координат. Визначте координати вершин трапеції.

Aa

Письмові вправи Рівень А

253. Складіть рівняння прямої, яка:

254. 255. 256. 257. 258.

80

а) паралельна прямій 2x + 3y + 1 = 0 і проходить через точку (1; 1); б) паралельна прямій x + y − 14 = 0 і проходить через початок координат. Дано пряму 2x − y + 4 = 0 і точку A(1; 1). Через точку A проведено пряму, паралельну даній, і пряму, перпендикулярну до даної. Складіть рівняння цих прямих. Доведіть методом координат, що паралелограм, який має рівні діагоналі, є прямокутником. Доведіть методом координат, що сума квадратів діагоналей паралелограма дорівнює сумі квадратів усіх його сторін. Доведіть методом координат, що середня лінія трапеції паралельна її основам. Складіть рівняння ГМТ: а) рівновіддалених від початку координат і точки (−4; 2); б) сума квадратів відстаней від яких до точок (−1; 0) і (1; 0) дорівнює 12.

§ 8. Застосування формул, пов'язаних з координатами, та рівнянь фігур до розв'язування задач

259. Складіть рівняння ГМТ, різниця квадратів відстаней від яких до точок (1; 0) і (-1; 2) дорівнює 1.

Рівень Б 260. Складіть рівняння прямої, яка: а) нахилена до додатної півосі осі абсцис під кутом 60° і проходить через точку (0; 1); б) нахилена до додатної півосі осі абсцис під кутом 135° і про­ ходить через точку (0; -1). 261. Складіть рівняння дотичних до кола x2 + y2 = 25 у точках (3; 4) і (-3; -4). Доведіть, що ці дотичні паралельні. 262. Т ри сторони квадрата лежать на прямих 3x + y + 1 = 0, 3x + y − 9 = 0, x − 3y − 3 = 0. Складіть рівняння прямої, на якій лежить четверта сторона квадрата. Скільки розв’язків має задача? 263. До стіни вертикально приставлено драбину. На середній сходинці драбини сидить кішка. Хлопець починає рухати драбину так, що один її кінець переміщується прямолінійно по землі, а інший — вертикально вниз уздовж стіни. По якій траєкторії рухатиметься кішка, якщо вона весь час сидітиме посередині драбини? Застосуйте для розв’язування задачі метод координат. 264. Пряма віддалена від центра кола радіуса R на відстань d. До­слі­ діть взаємне розміщення кола і прямої залежно від зна­чень d і R. 265. Відстань між центрами кіл з радіусами R і r дорівнює d. Дослі­діть взаємне розміщення кіл залежно від значень d, R і r.

Рівень В

266 (опорна). Рівняння прямої, що проходить через точки (x1; y1) і (x2; y2), має вигляд

x x1

x2 x1

y y1

y2 y1

. Доведіть.

267 (опорна). Прямі a1x + b1y + c1 = 0 і a2x + b2y + c2 = 0 пер­пен­ дикулярні тоді й тільки тоді, коли a1a2 + b1b2 = 0. Доведіть.

268. Катет і гіпотенуза прямокутного трикутника дорівнюють відповідно a 2 і a 3 . Доведіть, що медіани, проведені до цих сторін, взаємно перпендикулярні. 269. У прямокутнику ABCD AB = 2a, AD = 5a. На стороні AD позначе­ но точку K так, що AK = a. Доведіть, що BK ⊥ KC. 81

Розділ ІІ. Координати на площині

270. На колі радіуса R позначено точку A. Знайдіть геометричне місце середин усіх хорд даного кола, які виходять із точки A. 271. У прямокутному трикутнику ABC ∠ C = 90°. Знайдіть геометричне місце точок M таких, що MA2 + MB2 = 2MC2.

Повторення перед вивченням § 9 Теоретичний матеріал • аксіома вимірювання відрізків; • рівні фігури.

7 клас, п. 2.2 7 клас, п. 7.2

Задачі

272. Діагоналі рівнобічної трапеції ABCD AD  BC перетинаються в точці O. Доведіть рівність трикутників AOB і DOC. 273. Вершини трикутника ABC мають координати A(−2; 1), B(−1; 4), C(1; 4). Знайдіть на координатній площині точку D таку, що: б) ABC = CDA . а) ABC = ADC ;

1. 2. 3. 4. 5. 6.

Задачі для підготовки до контрольної роботи № 2 Відрізок BD — медіана трикутника ABC. Знайдіть координати вершини C, якщо A(−1; 7), D(3; 1). Точки A(−3; −1) і B(5; 5) — кінці діаметра кола. Знайдіть радіус цього кола. Складіть рівняння кола з центром (3; −4), яке проходить через початок координат. Знайдіть точки перетину прямої 2x − 5y + 20 = 0 з осями координат. Визначте, чи є відрізок AB діаметром кола x2 + 6x + y2 = 0, якщо A 1; 5 , B 5; 5 .

Доведіть, що чотирикутник ABCD — прямокутник, якщо A(−2; 0), B(4; 3), C(5; 1), D(−1; −2).

Онлайн-тестування 82

Підсумки розділу ІІ Найпростіші задачі й рівняння фігур у координатах Відстань між точками

Координати середини відрізка

x

x1 x2 2

,y

y1 y2 2

AB =

Рівняння кола

2 2 ( x2 − x1 )2 + ( y2 − y1 )2 x a y b R 2

Рівняння прямої

Рівняння невертикальної прямої

ax + by + c = 0 (a і b не дорівнюють нулю одночасно)

y = kx + m, k = tg α

Окремі випадки розміщення прямої в системі координат Графічне подання

Значення коефіцієнтів та вигляд рівняння

Особливості розміщення

a = 0, b ≠ 0.

Пряма паралельна осі абсцис або збігається з нею.

by + c = 0 або y = y0, де y0

c b

—

деяке число

Рівняння осі абсцис y=0 83

Розділ ІІ. Координати на площині

Окремі випадки розміщення прямої в системі координат Графічне подання

Значення коефіцієнтів та вигляд рівняння

Особливості розміщення

a ≠ 0, b = 0.

Пряма паралельна осі ординат або збігається з нею.

ax + c = 0, або x = x0, c де x0 — a деяке число

Рівняння осі ординат

x=0

a ≠ 0, b ≠ 0, c = 0. ax + by = 0, або y = kx, a де k — b деяке число

Пряма проходить через початок координат

Взаємне розміщення прямих у системі координат Критерій паралельності прямих у системі координат

Критерій перпендикулярності прямих у системі координат

Прямі l1 і l2, задані рівняннями y = k1x + m1 і y = k2x + m2 відповід­ но, паралельні тоді й тільки тоді, коли k1 = k2 і m1 ≠ m2

Прямі l1 і l2, задані рівняннями y = k1x + m1 і y = k2x + m2 відповідно, перпендикулярні тоді й тільки тоді, коли k1 ⋅ k2 = –1

2

1

84

2

1

Підсумки розділу ІІ

Контрольні запитання до розділу ІІ 1. 2. 3. 4. 5.

Опишіть прямокутну систему координат на площині. Доведіть формули координат середини відрізка. Доведіть формулу відстані між двома точками. Запишіть рівняння кола у прямокутній системі координат. Запишіть рівняння прямої у прямокутній системі координат.

Додаткові задачі до розділу ІІ 274. Діагоналі паралелограма ABCD перетинаються в точці O, при­чому A(-3; -1), B(0; 4), O(2; 1). Знайдіть координати вершин C і D.

275. Доведіть, що: а) сума абсцис середин сторін трикутника дорівнює сумі абсцис його вершин; б) точка перетину медіан трикутника, утвореного середніми лінія­ ми даного трикутника, збігається з точкою перетину медіан даного трикутника. 276. На осі ординат знайдіть точку, відстань від якої до точки A(1; 3) удвічі менша, ніж до точки B(2; -3). 277. Дано точки A(-3; 1) і B(7; 1). Складіть рівняння геометричного місця точок C таких, що трикутник ABC: а) прямокутний з гіпотенузою AB; б) прямокутний з катетом AB. 278. Коло дотикається до осей координат, а його центр лежить у другій координатній чверті й віддалений від початку координат на 2 2 . Складіть рівняння цього кола. 279. Вершини трикутника ABC мають координати A(2; -6), B(4; 2), C(0; -4). Складіть рівняння прямої, яка містить середню лінію три­кутника, паралельну стороні AC. 280. Доведіть, що прямі ax + 2y − 6 = 0 і bx − y + 5 = 0 перетинаються за умови a + 2b ≠ 0. 281. Складіть рівняння прямої, яка перетинає коло x2 + y2 = 25 у точках з абсцисами –4 і 3 та вісь Oy у точці з найбільшою із можливих ординатою. 85

Розділ ІІ. Координати на площині

Задачі підвищеної складності

282. Складіть рівняння кола, яке проходить через точки (3; 0) і (-1; 2),

якщо центр кола лежить на прямій x − y + 2 = 0. 283. Знайдіть відстань від початку координат до прямої 3x + 2y − 13 = 0. 284. Складіть рівняння кола, описаного навколо трикутника з вер­ шинами (3; –7), (8; –2) і (6; 2). 285 (опорна). Відстань від точки M x0 ; y0 до прямої ax + by + c = 0 визначають за формулою d

ax0 by0 c a 2 b2

. Доведіть.

286. Знайдіть усі значення k, за яких пряма y = kx + 5 віддалена від початку координат на 3 одиниці. 287. Точка M — точка перетину медіан трикутника ABC, причому A(-1; 2), B(2; 3), M (1; 2). Знайдіть координати вершини C. 288. Навколо рівностороннього трикутника зі стороною a описано коло. Доведіть, що сума квадратів відстаней від довільної точки кола до вершин трикутника дорівнює 2a2. 289. На площині позначено точки A і B. Доведіть, що геометричним місцем точок M, для яких

MA

MB

= k (k > 0, k ≠ 1), є коло із центром

на прямій AB (коло Аполлонія).

86

Історична довідка

Історична довідка Розвиток торгівлі й мореплавання, зростання промисловості й техніки, що відбувались у XVII ст., сприяли виникненню нових математичних ідей і методів, які відповідали вимогам часу. Одним із провідників цих ідей був Рене Декарт (1596–1650) — видатний французький учений і філософ. Широта інтересів цієї людини вражає: окрім математики, він збагатив своїми відкриттями астрономію, фізику, біологію, медицину. Але універсальРене Декарт ною наукою, здатною пояснити всі явища реального світу, Декарт вважав філософію. Він став засновником власного філософського вчення — картезіанства (Картезій — латинізоване прізвище Декарта), в якому викладено погляд на розвиток природничих наукових теорій. Біографія Декарта є взірцем самовідданого служіння науці й боротьби за свободу думки. Зазнавши утисків на батьківщині, у 1629 р. Декарт змушений був переїхати до Голландії. Саме там у 1637 р. вперше побачив світ його головний твір — «Міркування про метод, що дозволяє спрямовувати розум і відшукувати істину в науках». У цій роботі Декарт виклав чотири основні принципи наукового пізнання: 1) ніколи не сприймати за істину те, що є недостатньо обґрунтованим; 2) ділити кожну проблему на частини, щоб розв’язувати її послідовно; 3) рухатися в процесі пізнання від найпростішого до більш складного; 4) супроводжувати дослідження переліками й оглядами, щоб нічого не пропустити. «Міркування про метод...» мало три додатки: «Діоптрика», «Метеори» та «Геометрія». Саме в останньому викладено метод координат, який пізніше склав основу аналітичної геометрії. Цікаво, що в цій роботі Декарт уперше запропонував сучасні позначення змінних і степенів, а також першим став подавати рівняння у вигляді, коли в правій частині стоїть нуль. «Геометрія» ще Пам’ятник Рене за життя автора мала чотири перевидання і стала Декарту в Гаазі настільною книгою математиків того часу. 87

Математичні олімпіади Михайло Йосипович Ядренко (1932–2004) Як виявляється математичний талант дитини? Чи можливе це в умовах масової школи? Чи дійсно серед переможців математичних олімпіад трапляються майбутні видатні вчені та педагоги? Відповіді на ці запитання можна знайти в біографії знаного математика та організатора математичного олімпіадного руху в Україні М. Й. ­Ядренка. Михайло Йосипович Ядренко народився в Чернігівській області, у селі Дрімайлівка неподалік Ніжина. За власними спогадами, підручниками юного Михайла були буквар та «Кобзар» Т. Г. Шевченка. Уже в 9 класі Михайло вирішує стати математиком. У 1950 році він пише листа до Київського державного університету з проханням допустити його до участі в міській олімпіаді. Юнак отримує запрошення, приїжджає до Києва, розв’язує чотири задачі з п’яти та отримує друге місце! Але сам Михайло їде незадоволений тим, що не все розв’язав… Згодом він закінчує школу із золотою медаллю і вступає на механіко-математичний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Тут повною мірою розкрився талант ученого. Блискучий захист кандидатської та докторської дисертацій, завідування кафедрою

88

теорії ймовірностей та математичної статистики, створення нових математичних теорій та підручників — ось далеко не всі надбання цієї надзвичайної людини. Михайло Йосипович Ядренко відомий як чудовий педагог. Його лекції вирізнялися математичною чіткістю, логічною послідовністю, високим науковим рівнем та разом із тим доступністю викладання матеріалу. Можна без перебільшення сказати, що значна частина відомих українських спеціалістів з теорії ймовірностей та математичної статистики познайомились із цими розділами математики на лекціях Ядренка. Але Михайло Йосипович не забув, як саме математичні олімпіади підштовхнули його до серйозної науки. Він віддає багато сил та енергії розвиткові шкільної математичної освіти в Україні, організації математичних олімпіад, виданню сучасних посібників з елементарної математики, а також збірників задач із математичних олімпіад. У 1968 році Ядренко заснував періодичний науково-популярний збірник «У світі математики», який з 1995 року перетворився на унікальний науково-популярний журнал. Понад 40 років Михайло Йосипович був постійним організатором шкільних математичних олімпіад різного рівня та математичних гуртків, з 1970 року очолював журі Всеукраїнських учнівських олімпіад. Для роботи у складі журі він залучав спочатку своїх друзів-математиків, пізніше — колишніх «олімпіадників», провідних науковців — палких ентузіастів олімпіадного руху. Багато років Ядренко виступав з лекціями для учнівства на українському телебаченні, був керівником Всеукраїнської заочної фізико-математичної олімпіади. Наказом Міністерства освіти і науки України у 2010 році Всеукраїнським турнірам юних математиків присвоєно ім’я видатного вченого і педагога, фундатора вітчизняної системи роботи з математично обдарованими дітьми, члена-кореспондента Академії наук України М. Й. Ядренка. 89

Розділ ІІ. Координати на площині

Готуємось до ДПА Тест 2

Виберіть одну правильну, на вашу думку, відповідь. 1. Закінчіть речення так, щоб утворилося правильне твердження. Точка 2; 1 належить... А осі абсцис. В першій координатній чверті. Б осі ординат. Г другій координатній чверті. Знайдіть координати середини відрізка AB, якщо A 0; 3 , B 8; 5 . А 8; 8 Б 4; 4 В 8; 1 Г 4; 1

2.

Знайдіть відстань між точками A 2; 3 і B 1; 1 . А 4 Б 5 В 6 Г 10 4. Серед наведених рівнянь укажіть рівняння кола із центром 2; 1 і радіусом 4. 2 2 2 2 А x 2 y 1 16 В x 2 y 1 16

3.

Б x 2 y 1 4 2

2

Г x 2 y 1 4 2

2

5. Пряма, задана рівнянням ax by c 0 , паралельна осі ординат. Серед наведених рівностей укажіть правильну. А a = 0 Б b=0 В c = 0 Г a=b A 3 ; 3 6. Середина відрізка з кінцями в точках і B 1; m лежить на осі абсцис. Знайдіть m. А 2 Б 3 В 1 Г0 7. Серед наведених рівнянь укажіть рівняння прямої, яка проходить через центр кола x 2 y 2 16 . А 2x 3y 0 Б 3x 8 0 В x 2y 3 0 Г 3y 12 0 8. Скільки спільних точок з осями координат має коло, задане рівнянням x 1 y 1 2 ? А Жодної Б Чотири В Дві Г Три 9. Серед наведених рівнянь укажіть рівняння прямої, яка є дотичною 2 до кола x 2 y 1 9 . А y 3 0 Б y 4 0 В x 4 0 Г x 3 0 2

90

2

Розділ ІІІ Геометричні переміщення

§ 9. Переміщення. Рівність фігур § 10. Симетрії відносно точки і прямої § 11. Поворот і паралельне перенесення § 12. Застосування переміщень для розв’язування задач

Геометрія є прообразом краси світу. Йоганн Кеплер, німецький астроном і математик Уявіть собі, що ви кидаєте камінець у плесо тихого ставка і по воді колами розбігаються хвилі, причому центр кожного кола розміщений саме там, де камінець торкнувся води. А тепер підніміть переднє колесо велосипеда і покрутіть його — колесо не зрушить із місця, але його спиці закружляють у шаленому танці. Станьте перед дзеркалом, тримаючи в правій руці олівець — і дзеркало «перетворить» вас на лівшу, адже ваш двійник триматиме олівець у лівій руці. У шухляді вашого столу лежить косинець: ви трохи висунули шухляду — і косинець перемістився разом із нею. Так чи інакше, в кожному з цих випадків фігури, про які йдеться, зазнають певних змін, перетворень. Ідея перетворень є однією з провідних ідей су часної математики. За її допомогою з успіхом доводять складні твердження з різних розділів геометрії, які виходять далеко за межі шкільного курсу. За допомогою геометричних перетворень і комп’ютерної графіки кінематографісти захоплюють уяву глядача дивовижними образами і незвичайними перевтіленнями на екрані. Перетворення допомагають художникам правильно будувати композиції картин, а хімікам і фізикам — досліджувати структуру кристалів. У цьому розділі ми розглянемо основні види геометричних перетворень на площині.

92

§9

Переміщення. Рівність фігур

9.1. Поняття про геометричне перетворення Будь-яку геометричну фігуру можна розглядати як множину точок: наприклад, на площині коло є множиною всіх точок, рівновіддалених від даної точки. Крім того, між точками двох геометричних фігур можна встановлювати відповідності. Розглянемо півколо з центром O і діаметром AB (рис. 42). З довільної точки півкола проведемо перпендикуляр до прямої AB і вважатимемо, що кожній точці півкола X відповідає точка X′ — основа перпендикуляра, проведеного з точки X до прямої AB. За теоремою про існування і єдиність перпендикуляра до прямої кожній точці півкола в такому разі відповідатиме єдина точка діаметра AB, і навпаки: кожній точці діаметра поставлена у відповідність єдина точка півкола. Крім того, різним точкам півкола відповідають різні точки діаметра AB (точки A і B, які відповідають самі собі, належать як півколу, так і діаметру). У такому випадку кажуть, що встановлена відповідність є перетворенням півкола в діаметр. означення

′

Рис. 42. Відповідність між точками півкола і діаметра

Перетворенням фігури F у фігуру F ′ називається така відповідність, за якої: 1) кожній точці фігури F відповідає єдина точка фігури F ′; 2) кожній точці фігури F ′ відповідає певна точка фігури F; 3) різним точкам фігури F відповідають різні точки фігури F ′. 93

Розділ ІІІ. геометричні переміщення

Фігура F ′ називається образом фігури F при даному перетворенні. У шкільному курсі геометрії докладно розглядаються такі геометричні перетворення, які залишають незмінними форму та розміри фігури — переміщення.

9.2. Переміщення та його властивості означення Переміщенням (або рухом) називається перетворення фігури, внаслідок якого зберігаються відстані між точками цієї фігури.

Рис. 43. До означення переміщення

94

Це означає: якщо фігура F ′ є образом фігури F, отриманим унаслідок переміщення, то будьякі дві точки X і Y фігури F переходять у точки X′ і Y′ фігури F ′ так, що XY = X′Y′ (рис. 43). Зауважимо, що поняття переміщення (руху) зустрічається й у фізиці, але там воно має інший зміст. Фізичний рух характеризується траєкторією, швидкістю тощо. Натомість у геометрії мають значення лише початкове й кінцеве положення фігури. Сформулюємо деякі властивості переміщення. Очевидно, що коли фігуру F ′ отримано деяким переміщенням фігури F, а фігуру F ′′ — іншим переміщенням фігури F ′, то відстані між відповідними точками фігур F, F ′ і F ′′ рівні, тобто два послідовні переміщення знову дають переміщення. Якщо певне перетворення переводить фігуру F у фігуру F ′, то існує перетворення, яке переводить фігуру F ′ у фігуру F. Таке перетворення називають оберненим до даного. Якщо дане перетворення зберігає відстань між точками, то обернене також має цю властивість. Це означає, що перетворення, обернене до переміщення, також є переміщенням.

§ 9. Переміщення. Рівність фігур

Доведемо основну властивість переміщення. Теорема (основна властивість переміщення) унаслідок переміщення точки, що лежать на прямій, переходять у точки, що лежать на прямій, і порядок їх взаємного розміщення зберігається. доведення  Нехай на прямій AC точка B лежить між точками A і C, а точки A′, B′ і C′ — образи точок A, B і C, отримані в результаті переміщення (рис. 44). Доведемо, що точка B′ лежить на прямій A′C′ між точками A′ і C′. Якщо точка B лежить між точками A і C, то за аксіомою вимірювання відрізків AC = AB + BC. За означенням переміщення AC = A′C′, AB = A′B′, BC = B′C′, отже, A′C′ = A′B′ + B′C′. За наслідком з нерівності трикутника це означає, що точка B′ лежить на прямій A′C′ між точками A′ і C′, тобто точки A′, B′ і C′ лежать на одній прямій. Теорему доведено. 

Рис. 44. До доведення основної властивості переміщення

наслідок 1 унаслідок переміщення прямі переходять у прямі, промені — у промені, відрізки — у відрізки. наслідок 2 унаслідок переміщення зберігаються кути між променями.

Рис. 45

Справді, нехай промені AB і AC, що не лежать на одній прямій, унаслідок переміщення переходять у промені A′B′ і A′C′ відповідно (рис. 45). Оскільки відстані між точками внаслідок переміщення зберігаються, то ABC A′B′C′ заCDA трьома стоABC == CDA ABC = ронами. Отже, ∠ BAC = ∠ B′A′C′, тобто градусні міри кутів унаслідок переміщення зберігаються. 95

Розділ ІІІ. геометричні переміщення

O1 O2

Рис. 46

задача доведіть, що внаслідок переміщення паралельні прямі переходять у паралельні прямі. Розв’язання нехай унаслідок переміщення паралельні прямі a і b переходять у прямі a′ і b′ відповідно. доведемо від супротивного, що a′ b′. нехай прямі a′ і b′ перетинаються в деякій точці O′ (рис. 46). на прямій a існує точка O1, а на прямій b — точка O2, такі, що внаслідок переміщення обидві ці точки переходять у точку O ′. оскільки точки O1 і O2 лежать на паралельних прямих, то відстань між ними не дорівнює нулю. але відстань між їхніми образами дорівнює нулю, що суперечить означенню переміщення. отже, наше припущення хибне, тобто a′ b′.

Нагадаємо, що дві фігури називаються рівними, якщо вони суміщаються накладанням, причому поняття накладання вводилося на наочних прикладах. Введення геометричних перетворень, зокрема переміщення, дозволяє ототожнити накладання фігури F на фігуру F ′ із переміщенням, під час якого фігура F переходить у фігуру F ′. Теорема (про зв’язок переміщення і накладання) Будь-яке накладання є переміщенням, і навпаки: будь-яке переміщення є накладанням. Обґрунтування цих тверджень надано в Додатку 2. наслідок Рівні фігури переводяться одна в одну переміщенням, і навпаки: внаслідок переміщення будь-яка фігура переходить у рівну їй фігуру. 96

§ 9. Переміщення. Рівність фігур

Таким чином, можна дати таке означення рівних фігур. Означення Дві фігури називаються рівними, якщо вони суміщаються перемі­щенням.

Запитання і задачі Усні вправи 290. Чи може переміщення переводити: а) сторону паралелограма в протилежну його сторону; б) одну з основ трапеції в іншу; в) один із кутів при основі рівнобедреного трикутника в інший; г) один із кутів різностороннього трикутника в інший? 291. Відрізок AC і його середина B внаслідок переміщення переходять у відрізок A′C′ і точку B′ відповідно. Знайдіть довжину відрізка A′C′, якщо AB = 20 см. 292. П ід час переміщення чотирикутника ABCD отримали квад­ рат A′B′C′D′. Визначте довжину діагоналі BD, якщо A′C′ = 4 см. 293. Трикутник A′B′C′ є образом рівностороннього трикутни­ка ABC, отриманим у результаті переміщення. Визначте кути трикут­ни­ ка A′B′C′.

Графічні вправи 294. Накресліть два кола зі спільним центром O. Опишіть геометричне перетворення, яке переводить менше коло в більше. Чи є таке перетворення переміщенням? 295. Накресліть прямокутник ABCD і позначте точку O перетину його діагоналей. Опишіть геометричне перетворення, яке переводить трикутник AOB у трикутник DOC. Чи є це перетворення пере­ міщенням? 97

Розділ ІІІ. Геометричні переміщення

A a Письмові вправи

Рівень А 296. Точки A, B і C не лежать на одній прямій і під час переміщення переходять у точки A′, B′ і C′ відповідно. Доведіть рівність трикутни­ків ABC і A′B′C′. 297. Доведіть, що внаслідок переміщення суміжні кути переходять у суміжні кути. 298. Доведіть, що внаслідок переміщення вертикальні кути переходять у вертикальні кути. 299. Унаслідок переміщення різносторонній трикутник ABC переходить у трикутник MNK, причому ∠ A = ∠ N, ∠ B = 70°, ∠ M = 20°. Знай­діть кути N і K. 300. Трикутник MNK — образ трикутника ABC, отриманий у ре­ зультаті переміщення. Знайдіть кути трикутника ABC, якщо AB = BC, а найбільший кут трикутника MNK дорівнює 100°.

Рівень Б

301. Доведіть, що внаслідок переміщення подібні трикутники переходять у подібні трикутники. 302. Доведіть, що коли образом даного чотирикутника, отриманим унаслідок переміщення, є трапеція, то даний чотирикутник також є трапецією. 303. Доведіть, що внаслідок переміщення паралелограм переходить у паралелограм. 304. Унаслідок переміщення ромб ABCD переходить у чотирикутник A′B′C′D′. Знайдіть кути отриманого чотирикутника, якщо AB = AC. 305. Унаслідок переміщення чотирикутник ABCD переходить у чо­ тирикутник A′B′C′D′. Знайдіть кути чотирикутника ABCD, якщо A′D′ B′C′, A′B′ = C′D′, ∠ B′ = 140° (розгляньте два випадки).

Рівень В 306. Унаслідок переміщення фігури F1 і F2 та їхня спільна точ­ка O

переходять у фігури F1′ і F2′ та точку O′ відповідно. Доведіть, що точка O′ — спільна точка фігур F1′ і F2′.

98

§ 9. Переміщення. Рівність фігур

307. Доведіть ознаку рівності паралелограмів за двома діагоналями і кутом між ними. 308. Доведіть, що внаслідок переміщення коло переходить у коло з тим самим радіусом. 309. Сформулюйте і доведіть будь-яку ознаку рівності ромбів.

Повторення перед вивченням § 10 Теоретичний матеріал • паралелограм та його властивості; • види трикутників; • види чотирикутників.

8 клас, § 2 7 клас, § 16 8 клас, § 4, 5

Задачі 310. Доведіть, що відрізок, який має кінці на сторонах паралелограма 311.

і проходить через точку перетину діагоналей, ділиться цією точкою навпіл. Відрізок із кінцями на бічних сторонах рівнобедреного трикутника, перпендикулярний до висоти, проведеної до основи, ділиться цією висотою навпіл. Доведіть.

99

§ 10

Симетрії відносно точки і прямої 10.1. Симетрія відносно точки

д грецького Cиметрія — ві узгодженість «симетріа» — вість розмірів, однако ин. ст ча у розміщенні

Нехай O — фіксована точка, X — довільна точка площини (рис. 47). Відкладемо на промені XO відрізок OX′, який дорівнює XO. Ми отримали точку X′, симетричну точці X відносно точки O. означення Точки X і X ′ називаються симетричними відносно точки O, якщо точка O — середина відрізка XX ′.

Рис. 47. Точки X і X′ симетричні відносно точки O

Рис. 48. Фігури F і F′ симетричні відносно точки O

Рис. 49. Точка перетину діагоналей — центр симетрії паралелограма

100

Очевидно, що точкою, симетричною точці X′ відносно точки O, є точка X. Точка O вважається симетричною самій собі і називається центром симетрії. Перетворенням симетрії (симетрією) відносно точки O називають таке перетворення фігури F у фігуру F ′, унаслідок якого кожна точка X фігури F переходить у точку X′ фігури F ′, симетричну точці X відносно точки O (рис. 48). При цьому фігури F і F ′ називають симетричними відносно точки O. Симетрію відносно точки називають також центральною симетрією. Якщо перетворення симетрії відносно точки O переводить фігуру F у себе, то така фігура називається центрально-симетричною, а точка O — центром симетрії фігури F. Наприклад, точка перетину діагоналей паралелограма є центром симетрії паралелограма (рис. 49), оскільки центральна симетрія відносно цієї точки переводить паралелограм у себе (відповідна опорна задача розглядалася у 8 класі). Теорема (основна властивість центральної симетрії) центральна симетрія є переміщенням.

§ 10. симетрії відносно точки і прямої

доведення  Нехай унаслідок центральної симетрії відносно точки O точки X і Y переходять у точки X′ і Y′ відповідно. Розглянемо загальний випадок (рис. 50), коли точки O, X і Y не лежать на одній прямій (інший випадок розгляньте самостійно). Трикутники XOY і X′OY′ рівні за першою ознакою (XO = X′O і YO = Y′O за означенням центральної симетрії, ∠ XOY = ∠ X′OY′ як вертикальні), отже, XY = X′Y′. Таким чином, центральна симетрія зберігає відстань між точками, отже, є переміщенням.  Із доведеної теореми випливає, що центральна симетрія має всі властивості переміщення. задача доведіть, що центральна симетрія переводить пряму в паралельну пряму або в себе. Розв’язання нехай дано точку O і пряму a. Розглянемо спочатку випадок, коли точка O не лежить на даній прямій (рис. 51, а). оскільки центральна симетрія є переміщенням, то за основною властивістю переміщення центральна симетрія відносно точки O переводить пряму a в деяку пряму a′. нехай точки X′ і Y′ прямої a′ — образи точок X і Y прямої a. Тоді XOY X′OY′ ABC== CDA ABC =за першою CDA ознакою, звідки ∠OXY = ∠OX′Y′. ці кути є внутрішніми різносторонніми при прямих a і a′ та січній XX′. отже, за ознакою паралельності прямих a a′. у випадку, коли точка O лежить на прямій a (рис. 51, б), симетрія відносно цієї точки переводить довільну точку X у точку X′ прямої a, а саму точку O — у себе. отже, пряма a′ — образ прямої a — проходить через точки O і X′. а оскільки через дві точки можна провести лише одну пряму, то пряма a′ збігається з прямою a. Таким чином, симетрія відносно точки O переводить пряму a в себе.

Рис. 50. До доведення основної властивості центральної симетрії

а

б Рис. 51

101

Розділ ІІІ. геометричні переміщення

Цікаво, що пряма є центрально-симетричною фігурою, причому центром симетрії прямої є будь-яка її точка (доведіть це самостійно). Як правило, геометричні фігури мають не більш ніж один центр симетрії. Рис. 52. Точки X і X′ симетричні відносно прямої l

10.2. Симетрія відносно прямої Нехай на площині зафіксовано пряму l і позначено довільну точку X (рис. 52). Проведемо з точки X перпендикуляр XO до прямої l і відкладемо на промені XO відрізок OX′, який дорівнює XO. Ми отримали точку X′, симетричну точці X відносно прямої l. означення Точки X і X ′ називаються симетричними відносно прямої l, якщо ця пряма перпендикулярна до відрізка XX′ і проходить через його середину.

Рис. 53. Фігури F і F′ симетричні відносно прямої l

102

Очевидно, що точкою, симетричною точці X′ відносно прямої l, є точка X. Точки прямої l вважаються симетричними самі собі. Пряма l є серединним перпендикуляром до відрізка XX′ і називається віссю симетрії. Перетворенням симетрії (симетрією) відносно прямої l називають таке перетворення фігури F у фігуру F ′, унаслідок якого кожна точка X фігури F переходить у точку X′ фігури F ′, симетричну X відносно прямої l (рис. 53). При цьому фігури F і F ′ називають симетричними відносно прямої l. Симетрію відносно прямої називають також осьовою симетрією. Якщо перетворення симетрії відносно прямої l переводить фігуру F у себе, то така фігура називається симетричною відносно прямої l, а сама пряма l — віссю симетрії фігури F. Наприклад, віссю симетрії рівнобедреного трикутника ABC є пряма, що проходить через вер-

§ 10. симетрії відносно точки і прямої

шину B перпендикулярно до основи AC (рис. 54), бо симетрія відносно цієї прямої переводить даний трикутник у себе (доведіть це самостійно). Теорема (основна властивість осьової симетрії) осьова симетрія є переміщенням. доведення  Нехай унаслідок осьової симетрії відносно прямої l точки X і Y переходять у точки X′ і Y′ відповідно. Введемо систему координат так, щоб пряма l збіглася з віссю Oy (рис. 55). Тоді внаслідок симетрії відносно цієї прямої точки X(x1; y1) і Y(x2; y2) перейдуть у точки X′(–x1; y1) і Y′(–x2; y2) відповідно. За формулою відстані між точками маємо: XY

X Y x1 y2 y1 2

2

x2 x1 y2 y1 2

2 x2 x1 y2 y1 2

2

Рис. 54. Пряма BD — вісь симетрії рівнобедреного трикутника ABC

;

;

,

x2 x1 2 y2 y1 2 ,

x2 x1 2 y2 y1 2 ,

;

;

отже, XY = X′Y′.

Таким чином, осьова симетрія зберігає відстань між точками, тобто є переміщенням. Теорему доведено.  Із доведеної теореми випливає, що осьова симетрія має всі властивості переміщення. задача доведіть, що пряма, яка містить бісектрису кута, є віссю його симетрії. Розв’язання нехай пряма l містить бісектрису даного кута BAC (рис. 56). Позначимо на стороні AB цього кута довільну точку X. оскільки осьова симетрія є переміщенням, вона переводить промінь AB у деякий промінь AB′, а точку X — у точку X′ променя AB′. нехай O — точка перетину відрізка XX′ з прямою l. Прямокутні

Рис. 55. До доведення основної властивості осьової симетрії

Рис. 56

103

Розділ ІІІ. Геометричні переміщення

трикутники AOX і AOX′ рівні за двома катетами, звідки ∠ OAX = ∠ OAX′. але за аксіомою відкладання кутів кут OAX′ має збігатися з кутом OAC, отже, промінь AB′ збігатиметься з променем AC. оскільки X — довільна точка променя AB, то під час симетрії відносно прямої l промінь AB переходить у промінь AC. Таким чином, пряма l — вісь симетрії кута BAC.

Запитання і задачі Усні вправи 312. Симетрія відносно точки O переводить точку A в точку B. Де розміщена точка O?

313. Унаслідок симетрії відносно точки O точки A і B переходять у точки A′ і B′ відповідно. Серед рівностей а–г виберіть рівність, яка не обов’язково справджується: б) AO = A′O; в) AO = BO; г) BO = B′O. а) AB = A′B′; 314. Які прямі під час центральної симетрії переходять самі в себе? 315. Які з фігур на рис. 57 мають центр симетрії? Де він розміщений?

а

б

в

г

д

е

є

Рис. 57

316. Симетрія відносно прямої l переводить точку A в точку B. Як розміщені прямі l і AB? 317. Унаслідок симетрії відносно прямої l відрізок AB, кінці якого не лежать на прямій l, переходить у відрізок A′B′. Серед тверджень а–г оберіть твердження, яке не обов’язково справджується: а) AB = A′B′; б) AA′ ⊥ l; в) AA ′  BB′; г) AB  A ′B′. 318. Скільки осей симетрії має відрізок; пряма? Для кожної із цих фігур опишіть взаємне розміщення осей симетрії. 104

§ 10. Симетрії відносно точки і прямої

319. Які з фігур на рис. 57 мають осі симетрії? Скільки осей симетрії має кожна фігура? Як вони розміщені? 320. Наведіть приклад фігури, яка: а) не має ні центра, ні осей симетрії; б) має центр симетрії, але не має осей симетрії; в) не має центра симетрії, але має вісь симетрії; г) має центр симетрії і декілька (безліч) осей симетрії.

Графічні вправи 321. Накресліть трикутник ABC. Побудуйте трикутник AB′C′, симе­ тричний трикутнику ABC відносно точки A. Визначте вид чоти­ ри­кутника CBC′B′. 322. Накресліть квадрат ABCD. Побудуйте квадрат, симетричний даному квадрату відносно середини сторони CD. Скільки вершин даного квадрата є також вершинами його образу? 323. На мапі України побудуйте відрізок, кінцями якого є міста Львів і Харків. Знайдіть центр симетрії цього відрізка. У якій області розташована знайдена точка? Поблизу якого великого населеного пункту? 324. На мапі України побудуйте пряму, відносно якої Львів та ІваноФранківськ є симетричними. Які області перетинає ця пряма? 325. Накресліть рівнобедрений трикутник ABC з основою AC. По­ будуйте трикутник AB′C, симетричний трикутнику ABC відносно пря­мої AC. Знайдіть точку O, внаслідок симетрії відносно якої трикутник ABC переходить у трикутник AB′C. 326. Накресліть гострий кут ABC. Побудуйте кут ABC′, симетричний куту ABC відносно прямої AB. У якому відношенні промінь AB ділить кут C′AC? 327. Н акресліть прямокутник ABCD і проведіть осі його симетрії. Сполучіть послідовно точки перетину цих осей зі сторонами пря­мокутника. Яку фігуру ви отримали? Чи є осі симетрії прямокутни­ка осями симетрії отриманої фігури? 328. Накресліть рівносторонній трикутник і проведіть осі його симетрії. Чи буде точка їхнього перетину центром симетрії цього трикутника? 105

Розділ ІІІ. Геометричні переміщення

Aa

Письмові вправи Рівень А

329. Знайдіть точку, симетричну: а) точці (2; 9) відносно початку координат; б) точці (2; −7) відносно точки (1; 1); в) точці O(0; 0) відносно точки перетину прямих x = −2 і y = 3. 330. Знайдіть точку, симетричну: а) точці (2; 9) відносно точки (-1; 3); б) точці (a; b) відносно початку координат. 331. Доведіть, що центр (точка, рівновіддалена від вершин) рівностороннього трикутника не є центром його симетрії. Чи може промінь мати центр симетрії? Відповідь об­ґрунтуйте. 332. Доведіть, що центр кола є центром його симетрії. 333. Знайдіть точку, симетричну: а) точці (-3; 9) відносно осі ординат; б) точці (-2; -5) відносно осі абсцис; в) початку координат відносно прямої x = 4. 334. Знайдіть точку, симетричну точці (a; b) відносно: а) осі абсцис; б) осі ординат. 335. Складіть рівняння прямої, симетричної прямій y = x відносно: а) осі абсцис; б) осі ординат; в) початку координат. 336. Знайдіть у навколишньому світі предмети, що мають центр симетрії, вісь симетрії, декілька осей симетрії.

Рівень Б

337. Коло задане рівнянням (x − 4)2 + (y − 3)2 = 25. Складіть рівняння кола, симетричного даному колу відносно: а) початку координат; б) точки (-1; 4). 338. Складіть рівняння прямої, симетричної: а) прямій y = 8 відносно точки (1; 3); б) прямій y = −x + 1 відносно початку координат. 339. Доведіть, що: а) жоден трикутник не має центра симетрії; б) трикутник, який має вісь симетрії, є рівнобедреним. 340. Доведіть, що чотирикутник, який має центр симетрії, є пара­ле­ лограмом. 106

§ 10. Симетрії відносно точки і прямої

341. Складіть рівняння:

а) кола, симетричного колу (x − 4)2 + (y − 3)2 = 25 відносно прямої x = −6; б) прямої, симетричної прямій y = −2 відносно прямої y = x. 342. Складіть рівняння: а) кола, симетричного колу x2 + y2 = 4 відносно прямої y = 3; б) прямої, симетричної осі абсцис відносно прямої y = x. 343. Доведіть, що прямі, які містять діагоналі ромба, є осями його симетрії. 344. Доведіть, що прямі, які проходять через середини протилежних сторін прямокутника, є осями його симетрії.

Рівень В

345. Доведіть, що жодна фігура не може мати 346. 347. 348. 349.

рівно два центри симетрії. Доведіть, що точка, симетрична точці (a; b) відносно прямої y = x, має координати (b; a). Доведіть, що трапеція, яка має вісь симетрії, є рівнобічною. Сформулюйте і доведіть обернене твердження. Доведіть, що точки, симетричні ортоцентру гострокутного трикутника відносно його сторін, лежать на колі, описаному навколо трикутника. Доведіть, що фігура, яка має дві взаємно перпендикулярні осі симетрії, має центр симетрії.

Повторення перед вивченням § 11 Теоретичний матеріал • аксіоми відкладання відрізків і кутів; • ознаки паралелограма.

7 клас, § 2, 3 8 клас, § 3

Задачі

350. Точка O — центр рівностороннього трикутника ABC. Доведіть рівність кутів AOB, BOC і AOC. 351. Дві вершини прямокутника лежать на осі абсцис, третя вершина має координати (−4; −4), а точка (0; −2) — точка перетину діагоналей прямокутника. Знайдіть координати решти вершин. 107

§ 11

Поворот і паралельне перенесення 11.1. Поворот Зафіксуємо на площині точку O та оберемо довільну точку X (рис. 58). Відкладемо від променя OX у заданому напрямі кут із заданою градусною мірою α і позначимо на другій стороні кута точку X′ так, що OX′ = OX. Такий перехід точки X у точку X′ є поворотом навколо точки O на кут α.

Рис. 58. Поворот точки X навколо точки O на кут α проти годинникової стрілки

Рис. 59. Поворот фігури F навколо точки O на кут α за годинниковою стрілкою

означення Поворотом фігури F навколо точки O на кут α називається перетворення фігури F у фігуру F ′, унаслідок якого кожна точка X фігури F переходить у точку X ′ фігури F ′ так, що OX ′ = OX і ∠ XOX ′ = α. Точку O називають центром повороту, а кут α — кутом повороту41*. Окрім центра й кута, поворот за дається також напрямом — за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки. Унаслідок повороту фігури F навколо точки O на кут α кожна точка X даної фігури зміщується по дузі кола із центром O і радіусом OX (рис. 59). Очевидно, що внаслідок будь-якого повороту положення центра повороту не змінюється. Теорема (основна властивість повороту) Поворот є переміщенням. доведення  Розглянемо випадок, коли кут повороту менший від 180°. Нехай унаслідок повороту навколо точки O на кут α точки X і Y переходять у точки X′ і Y′ відповідно. Розглянемо загальний випадок 4*

108

У шкільному курсі геометрії розглядатимуться кути повороту в межах від 0° до 360°.

§ 11. Поворот і паралельне перенесення

(рис. 60), коли точки O, X і Y не лежать на одній прямій (інший випадок розгляньте самостійно). Трикутники XOY і X′OY′ рівні за першою ознакою: OX = OX′ і OY = OY′ за означенням повороту, ∠ XOY = ∠ X′OY′ (у випадку, поданому на рис. 60, кожен із цих кутів дорівнює сумі (рис. 60, а) або різниці (рис. 60, б) кута повороту α і кута X′OY). Із рівності трикутників випливає, що XY = X′Y′. Отже, поворот зберігає відстань між точками, тобто є переміщенням. Випадки, коли 180° α 360°, розгляньте самостійно.  З перетворенням повороту також пов’язаний певний вид симетрії. Якщо внаслідок повороту навколо деякої точки O на кут α (0° < α 180°) фігура F переходить у себе, то кажуть, що ця фігура має поворотну симетрію (або симетрію обертання). Наприклад, поворотну симетрію має рівносторонній трикутник: справді, він переходить у себе внаслідок повороту на кут 120° навколо точки О — центра даного трикутника (рис. 61).

а

б Рис. 60. До доведення основної властивості повороту

11.2. Співнапрямлені промені. Паралельне перенесення Про потяги або автомобілі, які рухаються один за одним або паралельними шляхами, наприклад, з Харкова до Києва, кажуть, що вони йдуть в одному напрямі. Геометричний відповідник цієї побутової ситуації дає поняття співнапрямленості. означення два промені називаються співнапрямленими (або однаково напрямленими), якщо виконується одна з двох умов: 1) дані промені паралельні й лежать по один бік від прямої, що проходить через їхні початкові точки; 2) дані промені лежать на одній прямій, причому один із них є частиною іншого.

Рис. 61. Поворотна симетрія рівностороннього трикутника

109

Розділ ІІІ. геометричні переміщення

а

На рис. 62, а промені AB і CD паралельні й лежать по один бік від прямої AC; на рис. 62, б промінь CD є частиною променя AB. В обох цих випадках промені AB і CD співнапрямлені. Зауважимо, що два промені a і b, співнапрямлені з тим самим променем c, також співнапрямлені (рис. 62, в). означення

б

в Рис. 62. Співнапрямлені і протилежно напрямлені промені

два промені називаються протилежно напрямленими, якщо один із них співнапрямлений з променем, доповняльним до іншого. На рис. 62, а, б промені AB1 і CD є протилежно напрямленими. Нехай на площині задано промінь OA, причому довжина відрізка OA дорівнює a (рис. 63). Виберемо довільну точку X і побудуємо точку X′ так, щоб промені XX′ і OA були співнапрямленими і відрізок XX′ дорівнював a. Таке перетворення точки X у точку X′ є паралельним перенесенням у напрямі променя OA на відстань a. означення

Рис. 63. Паралельне перенесення точки X у напрямі променя OA на відстань a

Паралельним перенесенням фігури F у напрямі променя OA на відстань a називається перетворення фігури F у фігуру F ′, унаслідок якого кожна точка X фігури F переходить у точку X ′ фігури F ′ так, що промені XX ′ і OA співнапрямлені і XX ′ = a.

Рис. 64. Паралельне перенесення фігури F у напрямі променя OA на відстань a

На рис. 64 фігура F ′ отримана з фігури F унаслідок паралельного перенесення в на прямі променя OA на відстань a. Для будь-яких двох точок A і B існує паралельне перенесення, яке переводить точку A в точку B, і тільки одне. Справді, за аксіомою відкладання відрізків на промені AB від точки A можна відкласти єдиний відрізок завдовжки AB, тобто

110

§ 11. Поворот і паралельне перенесення

шукане паралельне перенесення задається променем AB і довжиною відрізка AB. Теорема (основна властивість паралельного перенесення) Паралельне перенесення є переміщенням. доведення  Нехай унаслідок паралельного перенесення в напрямі променя OA на відстань a точки X і Y переходять у точки X′ і Y′ відповідно. Розглянемо загальний випадок (рис. 65), коли відрізок XY не паралельний променю OA і не лежить на ньому (інші випадки розгляньте самостійно). За означенням паралельного перенесення XX′  YY ′., XX′ = YY′ = a. Таким чином, чотирикутник XX′Y′Y, дві сторони якого паралельні й рівні, — паралелограм, звідки XY = X′Y′. Отже, паралельне перенесення зберігає відстань між точками, тобто є переміщенням. Теорему доведено.  Якщо внаслідок деякого паралельного перенесення фігура F переходить у себе, то кажуть, що ця фігура має переносну симетрію. Серед фігур, які вивчаються в шкільному курсі планіметрії, таку властивість має лише пряма. Але приклади переносної симетрії можна знайти в інших науках, мистецтві й повсякденному житті. На рис. 66 подано ескіз графіка функції y = sin x, яку ви будете вивчати в курсі алгебри; цей графік має переносну симетрію в напрямі осі абсцис.

Рис. 65. До доведення основної властивості паралельного перенесення

y O x Рис. 66. Ескіз графіка функції y = sinx

111

Розділ ІІІ. геометричні переміщення

У прямокутній системі координат паралельне перенесення, яке переводить точку (x; y) у точку (x′; y′), задається формулами x′ = x + a, y′ = y + b, O

Рис. 67. Паралельне перенесення в прямокутній системі координат

де a і b — деякі числа, однакові для всіх точок площини (рис. 67). Обґрунтування цього факту подано в Додатку 1.

задача унаслідок паралельного перенесення точка (–2; 1) переходить у точку (3; –6). у яку точку внаслідок такого перенесення переходить початок координат? Розв’язання нехай паралельне перенесення задано формулами x′ = x + a, y′ = y + b. оскільки точка (–2; 1) переходить у точку (3; –6), то 3 = –2 + a, –6 = 1 + b. звідси a = 5, b = –7, тобто дане паралельне перенесення має формули x′ = x + 5, y′ = y – 7. Підставивши в ці формули координати початку координат x = 0, y = 0, маємо: x′ = 0 + 5 = 5, y′ = 0 – 7 = –7. отже, початок координат переходить у точку (5; –7). Відповідь: (5; –7).

11.3. Симетрія в природі, науці й мистецтві У процесі вивчення многокутників ми щоразу виділяли з певного класу фігур ті, що мають елементи симетрії: серед трикутників — рівнобедрені й рівносторонні, серед паралелограмів — прямокутники, ромби й квадрати. І це не випадково, адже світ, який нас оточує, сповнений симетрії: симетричними є квіти й листя, тіла тварин і комах, сніжинки й кристали природних мінералів. Те, що створене людиною, також здебільшого симетричне — архітектурні споруди (рис. 68, 69), меблі, посуд, автомобілі тощо. Ми знаходимо симетрію в музичних і літературних творах, спортивних іграх. Німецький математик Г. Вейль (1885–1955) стверджував, що «краса нерозривно пов’язана із симетрією». Симетрія присутня в різних розділах математики, зокрема в алгебрі. Наприклад, многочлени виду ax2 + bxy + ay2, які не змінюються 112

§ 11. Поворот і паралельне перенесення

Рис. 68. Маріїнський палац у Києві

Рис. 69. Софійський собор у Києві

від перестановки змінних x і y, називають симетричними — для таких многочленів існують спеціальні способи розкладання на множники. Наочним прикладом симетрії в алгебрі є графіки елементарних функцій: так, парабола y = x2 симетрична відносно осі ординат (рис. 70, а), а гіпербола

y=

1

x

— відносно початку координат (рис. 70, б).

З біології відомо, що переважна більшість організмів «спроєктована» за чіткою геометричною схемою, і виділяють окремі види просторової симетрії, характерні для рослин і тварин. З курсу хімії вам відомо, що чимало природних речовин складається з кристалів, які являють собою многогранники (з ними ви докладніше познайомитесь на уроках геометрії в старших класах). Дослідженнями встановлено, що існує 32 види симетрії кристалів. У царині мистецтв найбільш наочно симетрія проявляється в архітектурі. За переконанням давньогрецьких архітекторів, симетрія уособлює закономірність, доцільність і гармонію. Фасади багатьох історичних і сучасних будівель мають елементи симетрії. Мотиви симетрії переважали в образотворчому мистецтві Давнього Єгипту, Греції і Риму. На особливу увагу заслуговує використання

а

б

Рис. 70. Симетрія графіків елементарних функцій

113

Розділ ІІІ. геометричні переміщення

симетрії в декоративно-прикладному мистецтві: структура й розміщення орнаментів на українських рушниках і вишиванках — яскраве свідчення проникнення симетрії в народну творчість (рис. 71).

Меандр

Вишиванка

Рушник

Рис. 71. Орнаменти в декоративно-прикладному мистецтві

Поетичні рими та розміри — типові прояви симетрії в літературі. З огляду на це цікаві також паліндроми («перевертні») — «симетричні» слова, фрази або вірші, що однаково читаються й зліва направо й справа наліво: «око», «зараз», «радар»; найвідоміший з українських паліндромів «І що сало? Ласощі...» придумав поет О. Ірванець. Невичерпні можливості симетрії й сьогодні приваблюють учених і митців, надихаючи їх на нові злети творчої думки.

Запитання і задачі Усні вправи 352. Чи існує поворот, унаслідок якого: а) сторона прямокутника, що не є квадратом, переходить у сусідню сторону; б) одна діагональ прямокутника переходить в іншу; в) один із внутрішніх різносторонніх кутів при паралельних прямих і січній переходить в інший; г) один із відповідних кутів при паралельних прямих і січній переходить в інший? 353. Точка О лежить на прямій l. На який кут треба повернути пряму l навколо точки O, щоб отримати пряму, яка збігається з l? 354. Точка O не лежить на прямій l. На який кут треба повернути пряму l навколо точки O, щоб отримати пряму, паралельну l? 114

§ 11. Поворот і паралельне перенесення

355. Які з фігур на рис. 72 мають симетрію обертання?

а

б

в

г

д

е

є

Рис. 72

356. Діагоналі паралелограма ABCD перетинаються в точці O (рис. 73). Назвіть промінь: а) співнапрямлений з променем AB; б) протилежно напрямлений з променем CB; в) співнапрямлений з променем AO; г) протилежно напрямлений з променем OD. Рис. 73 357. Промені AB і CD співнапрямлені. Чи співнапрямлені промені AB і EF, якщо: а) промені CD і EF співнапрямлені; б) промені CD і EF протилежно напрямлені? 358. Чи існує паралельне перенесення, внаслідок якого: а) одна сторона прямокутника переходить в іншу; б) одна діагональ прямокутника переходить в іншу; в) один із внутрішніх різносторонніх кутів при паралельних прямих і січній переходить в інший; г) один із відповідних кутів при паралельних прямих і січній переходить в інший? 359. Діагоналі паралелограма ABCD перетинаються в точці O (рис. 73). Визначте образ точки A при паралельному перенесенні, внаслідок якого: а) точка D переходить у точку C; б) точка O переходить у точку C.

Графічні вправи 360. Накресліть відрізок AB. Позначте на прямій AB точку O, що не лежить на відрізку AB, і точку C — середину відрізка AB. Побудуйте фігуру, в яку переходить відрізок AB внаслідок повороту: а) на 60° проти годинникової стрілки навколо точки O; б) на 90° за годинниковою стрілкою навколо точки C. 115

Розділ ІІІ. Геометричні переміщення

361. Побудуйте фігуру, в яку переходить рівносторонній трикутник ABC внаслідок повороту: а) на 60° проти годинникової стрілки навколо точки C; б) на 180° навколо точки B. 362. Побудуйте фігуру, в яку переходить квадрат ABCD внаслідок повороту: а) на 90° за годинниковою стрілкою навколо точки D; б) на 90° проти годинникової стрілки навколо точки перетину діагоналей. 363. На мапі України побудуйте коло, яке має центром місто Запоріжжя і проходить через місто Миколаїв. На який кут потрібно повернути відрізок «Запоріжжя — Миколаїв» навколо центра кола проти годинникової стрілки, щоб точка, що відповідає місту Миколаїв, перейшла у точку, що відповідає місту Харків? 364. Побудуйте паралелограм ABCD, у якому AB = 2 см, BC = 4 см. Побудуйте фігуру, в яку переходить цей паралелограм унаслідок паралельного перенесення: а) в напрямі променя DC на 2 см; б) в напрямі променя AD на 2 см. 365. Побудуйте фігуру, в яку переходить рівносторонній трикут­ник ABC внаслідок паралельного перенесення в напрямі проме­ня CB на відстань, що дорівнює третині периметра трикутника.

A a Письмові вправи

Рівень А 366. Унаслідок певного повороту даний прямий кут переходить у кут, суміжний із даним. Визначте центр і кут повороту. 367. Визначте, чи мають поворотну симетрію відрізок, квадрат. У разі ствердної відповіді визначте центр і найменший кут обертання, внаслідок якого дана фігура переходить у себе. 368. Точка O лежить на прямій l. Унаслідок повороту навколо точ­ки O ця пряма переходить у себе. Визначте кут повороту. 369. Паралельне перенесення задано формулами x′ = x − 1, y′ = y + 2. Знайдіть координати: а) точки, в яку переходить точка (-3; -1); б) точки, образом якої є точка (4; -2). 116

§ 11. Поворот і паралельне перенесення

370. Паралельне перенесення задано формулами x′ = x + 4, y′ = y. Ви­ значте напрям і відстань, якими задається це перенесення. 371. Паралельне перенесення задано формулами x′ = x − 2, y′ = y + 7. Знайдіть координати: а) точки, в яку переходить центр кола (x + 1)2 + y2 = 9; б) точки, образом якої є точка перетину прямих y = 2x і x = 3. 372. Чи існує паралельне перенесення, внаслідок якого: а) точка (-2; 3) переходить у точку (1; -1), а точка (0; -1) — у точку (3; 3); б) точка (1; -4) переходить у початок координат, а початок координат — у точку (-1; 4)? 373. Задайте формулами паралельне перенесення, внаслідок якого ­точ­ка (8; 3) переходить у середину відрізка з кінцями (-2; 0) і (0; 16).

Рівень Б 374. Доведіть, що поворот навколо точки O на 180° є центральною симетрією відносно точки O.

375. Унаслідок повороту навколо точки O на кут α (0° < α < 180°) точ­ ка A переходить у точку A′. Доведіть, що точки A і A′ симетричні відносно прямої, що містить бісектрису кута AOA′.

376. Доведіть, що внаслідок повороту навколо центра описаного кола на кут 90° квадрат переходить у себе.

377. Кінцями діаметра кола є точки (2; 1) і (-4; 9). Складіть формули паралельного перенесення, внаслідок якого дане коло переходить у коло (x − 3)2 + y2 = 25.

378. Унаслідок паралельного перенесення точка кола x2 + y2 = 36, яка має найменшу ординату, переходить у центр цього кола. Складіть рівняння образу даного кола.

379. В ершини трикутника ABC мають координати A(-3; -3),

B(-2; -1), C(0; -2). Унаслідок паралельного перенесення точ­ ка B пере­ходить у точку B′, симетричну точці A відносно початку координат. У які точки внаслідок такого перенесення переходять верши­ни A і C? 117

Розділ ІІІ. Геометричні переміщення

Рівень В

380. Фігура F має симетрію обертання порядку n ( n∈ N , n 2), якщо вона переходить у себе внаслідок повороту на кут

381.

382.

383.

384.

360° n

.

а) Доведіть, що рівносторонній трикутник має симетрію обертання порядку 3. б) Визначте порядок симетрії обертання довільного паралелограма навколо точки перетину діагоналей. Дано рівні відрізки AB і A′B′ (рис. 74). Побудуйте центр повороту, внаслідок Рис. 74 якого один із цих відрізків переходить в інший. Два гравці по черзі кладуть на круглий стіл по одній монеті у п’ятдесят копійок так, щоб вони не накладались одна на одну. Виграє той гравець, який покладе монету останнім. Як має діяти перший гравець, щоб гарантовано виграти? Є дві коробки цукерок, причому кількість цукерок у коробках однакова. Кожен із двох гравців за один хід має право взяти довільну кількість цукерок, але лише з однієї коробки. Виграє той, хто візьме останню цукерку. Як має діяти другий гравець, щоб гарантовано виграти? Прямі a і b перетинаються в точці O під кутом α. Доведіть, що послідовні симетрії відносно цих прямих дають поворот навколо точки O на кут 2α.

Повторення перед вивченням § 12 Теоретичний матеріал • види переміщень; • метод подібності.

Задачі

9 клас, § 10, 11 8 клас, п. 14.2

385. Два рівні кола мають спільну хорду AB. Доведіть, що дані кола симетричні відносно прямої AB.

386. Побудуйте трикутник за двома кутами і найбільшою висотою. 118

§ 12

Застосування переміщень для розв’язування задач

12.1. Розв’язування задач методом геометричних переміщень. Метод симетрії Суть методу геометричних переміщень полягає в розгляді поряд з даними фігурами їхніх образів, отриманих за допомогою певного перетворення. Залежно від того, яке переміщення застосовується, розрізняють методи симетрії, повороту, паралельного перенесення. Метод симетрії передбачає заміну даної в умові фігури або її елементів симетричними їм відносно певної точки або прямої. задача у прямокутному трикутнику медіана, проведена до меншого катета, дорівнює m і утворює з більшим катетом кут 15°. знайдіть площу трикутника. Розв’язання нехай у трикутнику ABC ∠ B = 90°, BC < AB, AM = m — медіана (рис. 75). Побудуємо точку M1, симетричну точці M відносно прямої AB. Тоді трикутники MAC і M1AB рівновеликі, оскільки мають спільну висоту AB, а M1B = BM = MC за побудовою. отже, SABC = SABM + SMAC = SABM + SM 1AB = SM 1AM. за побудовою трикутник M1AM рівнобедрений з бічною стороною m і кутом між бічними сторонами 30°. Таким чином, SM 1AM

1 2

m2 sin30

m2 4

Рис. 75

.

Відповідь:

m2 4

.

119

Розділ ІІІ. геометричні переміщення

Метод симетрії часто використовується в задачах на знаходження найменших значень певних величин. задача Точка O лежить усередині гострого кута ABC. знайдіть на сторонах кута точки X і Y такі, щоб периметр трикутника OXY був найменшим. Розв’язання Аналіз Припустимо, що трикутник OX′Y′ шуканий (рис. 76). Вершини X′ і Y′, які необхідно побудувати, мають лежати на сторонах BA і BC кута ABC. Побудуємо точки O1 і O2, симетричні точці O відносно цих сторін. Тоді за побудовою OX′ = O1X′, OY′ = O2Y′. знайдемо периметр шуканого трикутника:

Рис. 76

120

POX′Y′ = OX ′ + X ′Y ′ + Y ′O = O1X ′ + X ′Y ′ + Y ′O2, тобто периметр дорівнює O1X′ + X′Y′ + Y′O2. ця сума буде найменшою, якщо точки O1, X′, Y′ і O2 лежатимуть на одній прямій. отже, шукані точки X′ і Y′ мають лежати на прямій O1O2, тобто на перетині цієї прямої зі сторонами кута ABC. Побудова 1. Побудуємо точки O1 і O2, симетричні точці O відносно прямих BA і BC відповідно. 2. Побудуємо пряму O1O 2 і позначимо точки X і Y — точки перетину цієї прямої зі сторонами кута ABC. 3. сполучимо точки X і Y з точкою O. Трикутник OXY — шуканий. спираючись на властивості геометричних перетворень, використаних у процесі побудови, легко довести, що побудовані точки шукані й визначаються однозначно.

§ 12. застосування переміщень для розв’язування задач

12.2. Методи повороту і паралельного перенесення Метод повороту доцільно використовувати в задачах, у яких задано фігури з рівними сторонами й відомими кутами — рівносторонні й прямокутні рівнобедрені трикутники, квадрати тощо. На практиці для повороту прямої a навколо точки O на даній прямій обирають дві точки і здійснюють їх поворот навколо точки O (рис. 77).

a

a Рис. 77

задача Побудуйте рівносторонній трикутник, вершини якого лежать на трьох даних паралельних прямих. Розв’язання Аналіз нехай рівносторонній трикутник ABC, вершини якого лежать на даних паралельних прямих a, b і c, побудовано (рис. 78). Розглянемо поворот прямої a навколо вершини B на 60° проти годинникової стрілки. унаслідок такого повороту точка A переходить у точку C, а пряма a — у деяку пряму a′. оскільки точка A лежить на прямій a, то її образ — точка C — має лежати на прямій a′. Таким чином, точка C може бути знайдена як точка перетину прямих c і a′. аналогічно завдяки повороту прямої c навколо точки B на 60° за годинниковою стрілкою можна визначити положення точки A — образу точки C при такому повороті. Побудова 1. Позначимо на прямій b довільну точку B. 2. Виконаємо поворот прямої a навколо точки B на 60° проти годинникової стрілки. нехай C — точка перетину прямих c і a′.

Рис. 78

121

Розділ ІІІ. геометричні переміщення

3. Виконаємо поворот прямої c навколо точки B на 60° за годинниковою стрілкою. нехай A — точка перетину прямої a і прямої c′, отриманої внаслідок цього повороту. 4. сполучимо точки A, B і C. Трикутник ABC шуканий (це легко обґрунтувати, спираючись на властивості геометричних перетворень).

Метод паралельного перенесення особливо ефективний у випадках, коли елементи даної фігури (фігур) віддалені один від одного, внаслідок чого важко відобразити на рисунку дані умови. Зближення елементів зручно проводити шляхом паралельного перенесення.

Рис. 79

задача дано два кола, які мають зовнішній дотик, і пряму m. Побудуйте паралельну m пряму, на якій дані кола відтинають рівні хорди. Розв’язання (скорочений план) нехай дано кола із центрами O і O1, які дотикаються зовні, і пряму m (рис. 79). Проведемо із центрів даних кіл перпендикуляри OC і O1C1 на пряму m і виконаємо паралельне перенесення кола із центром O1 в напрямі променя C1C на відстань C1C. отримане коло із центром O ′1 перетинає дане коло із центром O в точках A і B. Тоді пряма l, яка проходить через ці точки, паралельна прямій m і перетинає друге дане коло в точках A1 і B1, причому A1B1 = AB (доведіть це самостійно).

12.3. Застосування геометричних перетворень У попередніх пунктах було розглянуто застосування різних видів переміщень, тобто перетворень, які зберігають відстані між точками. Але існують геометричні перетворення, які можуть 122

§ 12. застосування переміщень для розв’язування задач

змінювати відстані між точками. Це перетворення подібності. Розглянемо ці перетворення та їх застосування. Перетворенням подібності (подібністю) називають таке перетворення фігури F у фігуру F ′, унаслідок якого відстань між точками змінюється в тому самому відношенні k (k > 0). Це означає, що коли довільні точки X і Y фігури F унаслідок перетворення подібності переходять у точки X′ і Y′ фігури F ′, то X′Y′ = kXY (рис. 80). Число k називають коефіцієнтом подібності. Очевидно, що якщо k = 1, маємо X′Y′ = XY, тобто відстані між точками фігури зберігаються. Це означає, що переміщення є окремим випадком подібності, якщо k = 1. Наочне уявлення про перетворення подібності дає зображення ділянки місцевості на плані, виконане в масштабі (рис. 81). Масштаб у цьому випадку є коефіцієнтом подібності і вказує, у скільки разів реальні відстані між об’єктами відрізняються від відстаней на плані. Як і у випадку переміщення, неважко довести, що внаслідок перетворення подібності точки, які лежать на прямій, переходять у точки, що лежать на прямій, і порядок їхнього взаємного розміщення зберігається. Із цього випливає, що перетворення подібності переводить прямі в прямі, промені — у промені, відрізки — у відрізки. Так само, як і переміщення, перетворення подібності зберігає кути між променями. Справді, якщо внаслідок перетворення подібності кут ABC переходить у кут A′B′C′ (рис. 82), то A′B′ = kAB, B′C′ = kBC, A′C′ = kAC. Отже, трикутники ABC і A′B′C′ подібні за трьома пропорційними сторонами, звідки ∠ ABC = ∠ A′B′C′.

Рис. 80. Перетворення подібності переводить фігуру F у фігуру F′

Рис. 81. План місцевості

Рис. 82. Перетворення подібності зберігає кути між променями

123

Розділ ІІІ. геометричні переміщення

Рис. 83

Нехай на площині зафіксовано точку O, точка X — довільна точка фігури F (рис. 83). Відкладемо на промені OX відрізок OX′, що дорівнює kOX (k — фіксоване додатне число). Провівши такі побудови для кожної точки фігури F, одержимо фігуру F ′, яка є образом фігури F, отриманим унаслідок перетворення, що називається гомотетією. Число k називають коефіцієнтом гомотетії, а самі фігури F і F ′ — гомотетичними. опорна задача

Рис. 84

Гомотетія є перетворенням подібності. доведіть. Розв’язання  Розглянемо випадок, коли точки O, X і Y не лежать на одній прямій (інший випадок розгляньте самостійно). нехай унаслідок гомотетії з центром O точки X і Y переходять у точки X′ і Y′ відповідно (рис. 84), тоді OX′ = k OX, OY′ = k OY. отже, трикутники OXY і OX′Y′ подібні за двома пропорційними сторонами й кутом між ними. звідси випливає, що X′Y′ = kXY, тобто гомотетія є перетворенням подібності. 

Аналогічно тому, як визначаються рівні фігури за допомогою переміщень, подібні фігури можна визначити за допомогою перетворення подібності. Дві фігури будемо називати подібними, якщо вони переводяться одна в одну перетворенням подібності. Подібність довільних фігур F і F ′ позначається так само, як і подібність трикутників: F F ′. Сформулюємо декілька властивостей подібних фігур. 1) Будь-яка фігура подібна самій собі: F F. 2) Якщо F1 F2, то F2 F1. 124

§ 12. застосування переміщень для розв’язування задач

3) Якщо F1 F2, а F2 F3, то F1 F3. 4) Відношення площ подібних фігур дорівнює квадрату коефіцієнта подібності: якщо F F ′ з коефіцієнтом k, то

SF SF

k2 .

Спробуйте обґрунтувати їх самостійно. Розглянемо приклад застосування перетворення подібності до розв’язування задач. a

задача у даний трикутник ABC впишіть трикутник, сторони якого паралельні даним прямим a, b і c (рис. 85, а). Розв’язання оберемо на стороні AB трикутника ABC довільну точку C1 та проведемо через неї пряму, паралельну прямій a (рис. 85, б). Точку перетину цієї прямої зі стороною AC трикутника позначимо B1. Проведемо через точки B1 і C1 прямі, паралельні прямим b і c відповідно, та позначимо точку їх перетину A1. Розглянемо гомотетію із центром в точці A, яка переведе точку A1 в точку A2, що належить стороні BC трикутника ABC, а точки B1 і C1 — у точки B2 і C2 відповідно. оскільки гомотетія переводить прямі у паралельні або ті самі прямі, то трикутник A2B2C2 є шуканим (обґрунтуйте це самостійно).

b

B

c

A

C а a

b

B

C2 C1 A

c

A2

A1

C

B1 B2 б

Рис. 85

12.4. Властивості відношень

Поняття рівності або подібності дозволяють установити відповідності між певними об’єктами (геометричними фігурами). Такі відповідності називають відношеннями (точніше, бінарними відношеннями). Відношення зустрічаються не тільки в геометрії, але і в багатьох інших науках та повсякденному 125

Розділ ІІІ. геометричні переміщення

Рефлексивність — від латинського «рефлексіо» — відображення.

Транзитивність — від латинського «транзит ус» — перехід.

126

житті. Наприклад, між числами можна встановити відношення «більше», «менше», «дорівнює», між іменниками української мови — «мати однакові закінчення», між людьми — «бути родичем» тощо. Відношення, як і геометричні фігури, мають певні властивості. Розглянемо деякі з цих властивостей на прикладах. 1) Рефлексивність. Така властивість означає, що об’єкт перебуває в даному відношенні із самим собою: F F, тобто будь-яка фігура подібна самій собі. Рефлексивними також є відношення рівності геометричних фігур (будь-яка фігура дорівнює самій собі), подільності натуральних чисел (будь-яке натуральне число ділиться на себе). Не є рефлексивним відношення паралельності прямих (пряма не паралельна самій собі). 2) Симетричність. Ця властивість означає, що коли певний об’єкт перебуває в даному відношенні з другим об’єктом, то другий об’єкт перебуває в тому самому відношенні з першим: якщо F1 F2, то F2 F1. Симетричними є рівність чисел (якщо a = b, то b = a) і родинні відносини між людьми (якщо А — родич В, то В — родич А). Не симетричне відношення «більше» для чисел (твердження «якщо a > b, то b > a» хибне для будь-яких a і b). 3) Транзитивність. Цю властивість можна описати так: якщо в даному відношенні перебувають об’єкти 1 і 2, а також об’єкти 2 і 3, то об’єкти 1 і 3 також перебувають у цьому відношенні; наприклад, якщо F1 F2, а F2 F3, то F1 F3. Транзитивною є рівність фігур. Якщо відношення є рефлексивним, симетричним та транзитивним, воно називається відношенням еквівалентності. Ось чому про рівні або подібні фігури кажуть, що вони еквівалентні.

§ 12. Застосування переміщень для розв’язування задач

Запитання і задачі Усні вправи 387. За допомогою геометричних перетворень необхідно перевести один із кутів паралелограма у протилежний кут. Які перетворення можна для цього використати? 388. За допомогою геометричних перетворень необхідно отримати коло, яке дорівнює даному колу і дотикається до нього. Які пере­ творення можна для цього використати? 389. Чи є правильним, що: а) будь-які дві гомотетичні фігури подібні; б) будь-які дві подібні фігури гомотетичні?

Графічні вправи 390. Накресліть рівносторонній трикутник ABC із центром O. Побудуйте трикутник, у який переходить трикутник ABC внаслідок гомотетії: а) із центром A і коефіцієнтом 3; б) із центром O і коефіцієнтом 2. 391. Накресліть квадрат і здійсніть його гомотетію: а) із центром в одній із вершин і коефіцієнтом 0,5; б) із центром у точці перетину діагоналей і коефіцієнтом 3.

A a Письмові вправи

Рівень А 392. Відрізки AC і BD перетинаються в точці O, яка є серединою кожного з них. Точки M і N — середини відрізків AB і CD. За допомогою центральної симетрії доведіть, що точка O — середина відрізка MN. 393. За допомогою осьової симетрії доведіть, що медіани рівнобедре­ного трикутника, проведені до бічних сторін, рівні. 394. За допомогою паралельного перенесення доведіть, що коли одна з двох паралельних прямих перпендикулярна до третьої прямої, то друга також перпендикулярна до цієї прямої. 395. За допомогою повороту доведіть, що рівні хорди кола стягують відповідно рівні дуги. 127

Розділ ІІІ. Геометричні переміщення

396. Чи є подібними: а) паралелограм із кутом 40° і паралелограм із кутом 135°; б) ромб із кутом 120° і ромб з діагоналлю, що дорівнює стороні; в) будь-які два квадрати? 397. Д іаметр Місяця приблизно дорівнює 3470 км, а відстань між поверхнями Землі та Місяця — 377 200 км. На якій відстані (у см) від спостерігача має бути розташована монета діаметром 1 см, щоб розміри монети і Місяця здавалися б цьому спостерігачу однаковими? Відповідь округ­ літь до цілих. 398. На мапі, зробленій у масштабі 1 : 400, площа зображення земельної ділянки становить 20 см2. Яку площу має ділянка на місцевості? 399. Під будівництво відведено ділянку площею 40 а. Знайдіть пло­щу зображення цієї ділянки на плані, масштаб якого 1 : 1000.

Рівень Б

400. Побудуйте відрізок із серединою в даній точці й кінцями на двох даних непаралельних прямих. 401. Точки A і B лежать по різні боки від прямої l. Побудуйте кут AOB так, щоб його бісектриса лежала на прямій l. 402. Точка D лежить усередині гострого кута ABC. Побудуйте рівнобедрений прямокутний трикутник DEF так, щоб вершини його гострих кутів E і F лежали на сторонах кута ABC. 403. Дано два рівні кола із центрами O і O1, які не мають спільних точок, OO1 = 10 см. Пряма l паралельна OO1 і перетинає ці кола по­слідовно в точках A, B, C і D. Знайдіть довжину відрізка AC. 404. Дано точки A і B. Побудуйте центр гомотетії, внаслідок якої точ­ ка A переходить у точку B, якщо коефіцієнт гомотетії дорівнює 3. 405. Побудуйте центр гомотетії, внаслідок якої одна з основ трапеції переходить в іншу. 406. Доведіть, що фігура, подібна квадрату, є квадратом. 128

§ 12. Застосування переміщень для розв’язування задач

407. Унаслідок гомотетії із центром (2; –1) точка A(8; 7) переходить у точку A′. Знайдіть коефіцієнт гомотетії, якщо: а) A′(5; 3); б) A′(14; 15). 408. Унаслідок гомотетії із центром у початку координат і коефіцієнтом k точка A переходить у точку A′. Знайдіть координати: а) точки A, якщо A′(–3; 15), k = 3 ; б) точки A′, якщо A(2; 8), k = 0,5 . 409. Сторона і діагональ прямокутника дорівнюють відповідно 5 см і 13 см. Знайдіть площу подібного йому прямокутника, периметр якого дорівнює 170 см. 410. Знайдіть площу ромба з периметром 20 см, якщо він подібний ромбу з діагоналями 30 см і 40 см.

Рівень В

411. Побудуйте трикутник за двома сторонами й різницею кутів, протилежних цим сторонам.

412. Дано два кола зі спільним центром. Побудуйте пряму, на якій ці кола відтинають три рівні відрізки. 413. На стороні CD квадрата ABCD позначено точку E. Бісектриса ку­ та BAE перетинає сторону BC в точці F. Доведіть, що AE = ED + BF. 414. Побудуйте трапецію за діагоналями, середньою лінією і кутом при основі. 415. Доведіть, що фігура, подібна колу, є колом. 416. Дано два подібні многокутники. Доведіть, що один із них може бути перетворений в інший за допомогою гомотетії і переміщення. 417. Пряма ділить паралелограм на дві рівні частини, подібні даному паралелограму. Знайдіть відношення його сторін. 418. Установіть і доведіть ознаки подібності паралелограмів, прямо­ кутників, ромбів, рівнобічних трапецій. Результати узагальніть у вигляді дослідження. 419. Основи рівнобічної трапеції дорівнюють 8 см і 20 см, а бічна сторона 10 см. Знайдіть площу трапеції, яка подібна до даної і має висоту 12 см. 420. Дано коло і точку A на ньому. Точка B рухається по даному колу. Яку лінію описує під час такого руху середина відрізка AB? 421. У даний трикутник впишіть ромб так, щоб він мав із даним трикутником спільний кут. 129

Розділ ІІІ. геометричні переміщення

422. Два кола мають внутрішній дотик у точці A, причому менше коло проходить через центр більшого. Доведіть, що будь-яка хорда більшого кола, яка виходить із точки A, ділиться меншим колом навпіл.

Повторення перед вивченням § 13 Теоретичний матеріал • паралельне перенесення; • формула відстані між точками.

9 клас, п. 11.2 9 клас, п. 6.3

Задачі 423. Чи лежить точка A(3; −5) на відрізку BC, якщо B(1; −2), C(5; −8)? 424. Три вершини паралелограма ABCD мають координати A(–1; 1), B(2; 4), C(5; 4). Складіть формули паралельного перенесення, яке переводить сторону BC в сторону AD, і знайдіть координати точки D.

1. 2. 3. 4. 5. 6.

Задачі для підготовки до контрольної роботи № 3

Дано прямокутний трикутник ABC з гіпотенузою AC. Побудуйте: а) відрізок, симетричний катету AB відносно точки C; б) кут, симетричний куту ABC відносно прямої AC. Знайдіть координати точки, симетричної точці A(−3; 1) відносно: а) початку координат; б) осі абсцис. Виконайте поворот рівнобедреного прямокутного трикутника ABC з гіпотенузою AC навколо вершини B на 90° проти годинникової стрілки. Назвіть сторони трикутника, які переходять одна в одну. Складіть формули паралельного перенесення, яке переводить центр кола (x + 1)2 + (y − 7)2 = 4 в початок координат. Пряма l задана рівнянням y = 2x + 3. Побудуйте в прямокутній системі координат пряму l та пряму, симетричну їй відносно осі ординат. Складіть рівняння цієї прямої. Пряма a перетинає дане коло із центром у точці O та є його віссю симетрії. Доведіть, що пряма a проходить через точку O.

Онлайн-тестування 130

Підсумки розділу ІІІ Переміщення

Переміщенням (або рухом) називається перетворення фігури, внаслідок якого зберігаються відстані між точками цієї фігури. Дві фігури називаються рівними, якщо вони суміщаються переміщенням

Симетрія відносно точки

Точки X і X′ називаються симетричними відносно точки O, якщо точка O — середина відрізка XX′ Перетворенням симетрії (центральною си­метрією) відносно точки O нази­вається таке перетворення фігури F у фігуру F ′, унаслідок якого кожна точка X фігури F переходить у точку X′ фігури F ′, симетричну X відносно точки O. Основна властивість симетрії відносно точки: центральна симетрія є переміщенням Якщо перетворення симетрії відносно точ­ки O переводить фігуру F у себе, то така ­фігура називається центрально­симе­ тричною, а точка O — центром симетрії ­фігури F 131

Розділ ІІІ. Геометричні переміщення

Симетрія відносно прямої

Точки X і X′ називаються симетричними відносно прямої l, якщо ця пряма перпендикулярна до від­різка XX′ і проходить через його середину Перетворенням симетрії (осьовою симетрією) відносно прямої l називається таке перетво­ рен­ня ­фігури F у фігуру F ′, унаслідок якого кожна точка X ­фігури F переходить у точку X′ фігури F ′, симетричну X відносно прямої l. Основна властивість осьової симетрії: осьова симетрія є переміщенням Якщо перетворення симетрії відносно прямої l переводить фігуру F у себе, то така фігура називається симетричною відносно прямої l, а сама пряма l — віссю симетрії фігури F Поворот

Поворотом фігури F навколо точ­­ки O на кут α називається перетворення фігури F у фігуру F ′, унаслідок якого кожна точка X фігури F переходить у точку X′ фігури F ′ так, що OX′ = OX і ∠  XOX′ = α . Точку O називають центром повороту, а кут α — кутом повороту. Основна властивість повороту: поворот є переміщенням Якщо внаслідок повороту навколо деякої точки O фігура F переходить у себе, то кажуть, що ця фігура має поворотну симетрію (або симетрію обер­ тання) 132

Підсумки розділу ІІІ

Паралельне перенесення

Паралельним перенесенням фігу­ри F у на­пря­мі променя OA на від­стань a називається перетворення фі­гури F у фігуру F ′, унаслідок якого кожна точка X фігури F переходить у точку X′ фігури F ′ так, що промені XX′ і OA співнапрямлені і XX′ = a. Основна властивість паралельного перене­сен­­ня: паралельне перенесення є переміщенням У прямокутній системі координат паралельне перенесення, яке переводить точку (x; y) у точку (x′; y′), задається формулами x′ = x + a, y′ = y + b, O

де a і b — деякі числа, одакові для всіх точок площини

Контрольні запитання до розділу III 1. Дайте означення переміщення. Назвіть основні властивості переміщення. Який зв’язок переміщення має з рівністю фігур? 2. Дайте означення симетрії відносно точки. Які фігури називаються центрально-симетричними? Наведіть приклади. 3. Дайте означення симетрії відносно прямої. Що таке вісь симетрії фігури? Наведіть приклади фігур, які мають вісь симетрії. 4. Дайте означення повороту. 5. Дайте означення паралельного перенесення. Якими формулами паралельне перенесення задається в прямокутній системі координат?

133

Розділ ІІІ. геометричні переміщення

Додаткові задачі до розділу III 425. Доведіть, що внаслідок переміщення медіана трикутника переходить у відповідну медіану трикутника-образу. 426. Визначте переміщення, за допомогою яких можна перевести: а) одну з бічних сторін рівнобічної трапеції в іншу; б) одну з протилежних сторін паралелограма в іншу. 427. Рівні кола з центрами O і O1 перетинаються в точках A і B. Назвіть: а) центр симетрії, яка переводить одне з даних кіл в інше; б) вісь симетрії, яка переводить одне з даних кіл в інше; в) центр і кут повороту, який переводить одне з даних кіл в інше; г) промінь і відстань, що задають паралельне перенесення, яке переводить одне з даних кіл в інше. 428. Неподалік від селищ Вишневе та Яблуневе проходить залізниця (рис. 86). Станція «Садочок», сполучена із селищами прямими дорогами, розташована так, що сума відстаней від станції до селищ є найменшою з можливих. Де побудована станція? Скористайтеся методом осьової симетрії. Вишневе Яблуневе

10 км

5 км

6 км

Рис. 86

429. Дельтоїдом називається опуклий чотирикутник, що має єдину вісь симетрії, яка містить його діагональ. Побудуйте дельтоїд і опишіть його властивості. 134

Підсумки розділу ІІІ

430. Доведіть подібність двох ромбів із відповідно пропорційними діагоналями. 431. Два кола розміщені по різні боки від прямої l. Побудуйте відрізок із кінцями на даних колах, для якого пряма l є віссю симетрії.

Задачі підвищеної складності 432. Два рівні кола мають зовнішній дотик. В одне з кіл вписано трикутник. Доведіть, що трикутник, симетричний даному відносно точки дотику, є вписаним у друге коло. 433. Кола, симетричні описаному навколо трикутника колу відносно сторін трикутника, проходять через ортоцентр цього трикутника. Доведіть. 434. Побудуйте квадрат, три вершини якого лежать на трьох даних паралельних прямих. 435. Впишіть у даний трикутник ABC квадрат, дві вершини якого лежать на стороні AC, а дві інші — на сторонах AB і BC. 436. Побудуйте коло, яке вписане в даний кут і проходить через дану точку всередині цього кута.

135

Розділ ІІІ. Геометричні переміщення

Історична довідка Теорія геометричних перетворень виникла у зв’яз­ку з пізнанням законів зображення предметів на площині. Спроби правильно відобразити на плоскому рисунку природні форми предметів здійснювалися задовго до виникнення писемності — люди малювали на стінах печер, скелях, посуді різноманітні рослини, тварин тощо. Тривала практика підказувала митцям, як передати на рисунку зображуваний пред­мет,— так зароджувалося вчення про відпо­від­ ності й перетворення. Раніше за інші було встановлено й ви­вчено закони перспективи. СтародавЗразок наскельного живопису ні греки дотримувалися їх уже в V–IV ст. до н. е. В епоху Відродження з’явилися перші фундаментальні дослідження з теорії перспективи, зокрема роботи видатних художників Леонардо да Вінчі (1452–1519) й Альбрехта Дюрера (1471–1528). Розробником

Нарис Леонардо да Вінчі

136

Бастеї Дюрера

Історична довідка

Леонардо да Вінчі

Альбрехт Дюрер

Мішель Шаль

математичних основ теорії проєктивних перетворень (теорії перспективи) став французький інженер і архітектор Жерар Дезарг (1593–1662). Завдяки теорії перспективи вдалося досягнути достатньої наочності зображень, однак технічний прогрес вимагав точного відтворення об’єктів із дотриманням розмірів. Багато талановитих учених доклали зусиль до створення теорії взаємно однозначних відповідностей на площині й у про­сторі. Серед них був, зокрема, францу­зький математик Мішель Шаль (1793– 1880), який довів фундаментальну теорему про геометричні перетворення (нині відому як теорема Шаля). Підсумував наукові пошуки в галузі Гаспар Монж геометричних перетворень французький геометр Гаспар Монж (1746–1818), створивши новий розділ геометрії — нарисну геометрію. Пізніше на основі розподілу геометричних перетворень на групи було виділено ще декілька розділів геометрії — афінна, проєктивна та інші. Здобутки вчених у вивченні перетворень склали математичну основу для розвитку багатьох галузей сучасної техніки. 137

Математичні олімпіади Валентин Миколайович Лейфура (1947–2011) В. М. Лейфура народився в 1947 році у селищі міського типу Березанці Миколаївської області. Його неабияку схильність до точних наук помітили ще в шкільні роки, і подальше навчання в Республіканській фізико-математичній школі-інтернаті при Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка остаточно визначило долю талановитого юнака. Блискавично промайнули роки навчання на фізико-математичному факультеті Миколаївського педагогічного інституту, відбулося становлення науковця в аспірантурі на кафедрі вищої математики Київського педагогічного інституту. Молодого кандидата фізико-математичних наук запрошують до рідного Прибужжя — працювати в Миколаївському педагогічному інституті. Тут В. М. Лейфура згодом очолив кафедру математичного аналізу, вів плідну наукову та педагогічну діяльність. Незабутні юнацькі роки, спогади про вибір майбутньої професії надихнули Валентина Миколайовича на роботу з математично обдарованими дітьми, яка стала для нього дуже важливою частиною життєвого шляху. Тридцять років роботи у складі журі Всеукраїнської математичної олімпіади, до якого його запросив видатний математик і педагог Михайло Йосипович Ядренко, виявилися для професора Лейфури знаковими. В. М. Лейфура також активно працював у складі журі Всеукраїнських турнірів юних математиків, які проводяться з 1998 року. Він створив чимало чудових оригінальних задач для учнівських математичних змагань. Ось одна з них — на застосування знань з теми «Осьова симетрія». Точка M є серединою гіпотенузи AB рівнобедреного прямокутного трикутника ABC, а точка K — така точка катета BC, що BK = 2KC . Точку N обрано на катеті AC так, що для точки L перетину відрізків AK і MN промінь LC є бісектрисою кута KLN. Доведіть, що KN  AB . Доведення На промені AC виберемо таку точку F, що AC = CF . Тоді точка K є точкою перетину медіан трикутника ABF (рис. 87). Зазначимо, що точка C рівновіддалена від прямих AK і MN, оскільки лежить на бісектрисі LC кута KLN. До того ж точка C рівновіддалена від прямих AK і MK. Дійсно, KC — висота та медіана трикутника AKF. Тому цей 138

F трикутник є рівнобедреним, а KC — його бісектриса. Таким чином, точка C рівновіддалена від прямих MK і MN, а тому промінь MC є бісектрисою кута KMN. C Розглянемо симетрію відносно прямої MC. ПромеN K ні CA і CB перейдуть один в інший так само, як і промеL ні MK і MN. Тому точки перетину вказаних променів N M B і K перейдуть одна в іншу. Отже, точки K і N симетричні A відносно прямої CM, а тому CK = CN . Звідси вочевидь виРис. 87 пливає, що KN  AB . Спробуйте самостійно розв’язати цю задачу в інший спосіб. Під час напруженої праці на олімпіадах Валентин Миколайович завжди був справжнім взірцем виваженості, доброзичливості, але разом з тим — принциповості та вимогливості. Завдяки спілкуванню з ним математично обдаровані діти набували незабутнього досвіду, а тому на олімпіадах і турнірах до Валентина Миколайовича дуже часто звертались із запитаннями, чекали від нього порад. Протягом багатьох років В. М. Лейфура керував створеним ним у Миколаєві семінаром для юних математичних обдарувань, що не мав аналогів в Україні. Цей семінар дав поштовх для розвитку багатьом талановитим дітям. Так, учень В. М. Лейфури двічі виборював срібні медалі на Міжнародних математичних олімпіадах. Значну увагу Валентин Миколайович завжди приділяв не тільки «математичному спорту», але й залученню юнацтва до основ суто наукової роботи в Малій академії наук. Багато років В. М. Лейфура був членом редакційної ради журналу «У світі математики», заснованого М. Й. Ядренком, підготував багато статей та посібників для юних математичних талантів. Вагомий внесок Валентина Миколайовича Лейфури в розвиток національної освіти був відзначений почесним званням «Заслужений вчитель України» у 2002 році. Також у 2002 році мешканці міста Миколаєва визнали професора державного університету ім. Петра Могили В. М. Лейфуру «Городянином року» у номінації «Середня школа». Валентин Миколайович Лейфура був людиною щедрої душі, на його мудрість, життєвий досвід, допомогу в складних ситуаціях завжди могли розраховувати друзі та колеги. Професор Лейфура є взірцем справжньої Людини, яка дуже любила життя і цінувала в ньому все — і українські народні пісні, і математичні олімпіади, і високу науку.

139

думку, думку, думку,

не збезбене не збе-

ий кут кут ий ий кут

ному ному ному

1. рігає Середвідстані наведених видів перетворень укажіть те, яке не зберігає відстані відстаніміж міжточками. точками. рігає між точками. відстані між точками. ВВ Поворот А Центральна Центральна симетрія Поворот Арігає симетрія АААЦентральна ВВВПоворот Центральнасиметрія симетрія Поворот Центральна симетрія Поворот А Центральна симетрія В Поворот Бперетворення Гомотетія ((kk≠≠11)) Переміщення Бперетворення Гомотетія ГГ Переміщення Розділ ІІІ. ІІІ.Геометричні Геометричніпереміщення Розділ ІІІ. Геометричні Розділ Б Гомотетія k ≠ 1 Г Переміщення ( ) Б Гомотетія Гомотетія ((kk≠≠11)) Переміщення Розділ ІІІ. Геометричні Б перетворення ГГ Переміщення Б Гомотетія Г яку Переміщення (k ≠ 1) фігуру, 2. Укажіть Укажіть геометричну фігуру, вв яку переходить гострий гострий кут кут 2. геометричну переходить 2. фігуру, 2. Укажіть Укажітьгеометричну геометричну фігуру,вввяку якупереходить переходитьгострий гострийкут кут 2. Укажіть геометричну фігуру, яку переходить гострий кут унаслідок переміщення. унаслідок переміщення. 2. унаслідок Укажіть геометричну фігуру, в яку переходить гострий кут переміщення. унаслідок переміщення. унаслідок переміщення. Готуємось до ДПА ДПА Готуємось до ДПА переміщення. А Тупий Тупий кут Розгорнутий кут кут Готуємось до Аунаслідок кут ВВ Розгорнутий АААТупий ВВВРозгорнутий Тупийкут кут Розгорнутийкут кут Тупий кут Розгорнутий кут А Тупий кут В Розгорнутий кут Промінь Кут, що що дорівнює дорівнює даному даному ББ Промінь ГГ Кут, Б Промінь Г Кут, що дорівнює Тест 3 Тест 3 Промінь Кут, що що дорівнює дорівнюєданому даному Тест 33 ББ Промінь ГГ Кут, даному Тест Б Промінь Г Кут, що дорівнює даному 3. Закінчіть Закінчіть речення речення так, так, щоб щоб утворилося утворилося правильне правильне твертвер3. 3. Закінчіть речення так, щоб утворилося правильне 3.одну Закінчіть речення так, щобподібні утворилося правильне твертвер3. Закінчіть речення так, щоб утворилося правильне тверВиберіть одну правильну, на вашу думку, відповідь. Виберіть на вашу думку, відповідь. Виберіть правильну, на вашу думку, відповідь. дження. Якщо дві фігури з коефіцієнтом 9, то дження. Якщо дві фігури подібні з коефіцієнтом 9, то Закінчіть речення так, щобподібні утворилося правильне 9, тверВиберіть3.одну правильну, на вашу думку, відповідь. дження. Якщо дві фігури ззз коефіцієнтом то дження. Якщо дві фігури подібні коефіцієнтом 9, то дження. Якщо дві фігури подібні коефіцієнтом 9, то площі цих фігур відносяться як: площі цих фігур відносяться як: дження. Якщо дві фігури подібні з коефіцієнтом 9, то площі цих фігур відносяться як: 1. Серед Серед наведених наведених фігур виберіть ту,яка яка має вісь симетрії. 1. виберіть ту, яка має вісь симетрії. площі цих фігур відносяться як: площі цих фігур відносяться як: 1. Серед фігур виберіть ту, має вісь симетрії. 1. Серед наведених виберіть має цих фігур відносяться як: А 33::11 фігур 9::11 ту, яка ВВ 81:вісь :11 симетрії. 27::11 Аплощі ББ 9 81 ГГ 27 ААА 333::1 БББ 999::1 ВВВ 81 ::1 ГГГ 27 : 1 : 1 81 :11 27::1 :11 1 1 81 27 А Б В Г Б В Г АА Б В Г А 3 : 1 Б 9 : 1 В 81 : 1 Г 27 1симетрії. 4. Серед Серед наведених фігур фігур В виберіть ту, ту, яка яка має має вісь:симетрії. 4. наведених виберіть вісь А Б Г 4. 4. Серед Середнаведених наведенихфігур фігурвиберіть виберітьту, ту,яка якамає маєвісь вісьсиметрії. симетрії. 4. Серед наведених фігур виберіть ту, яка має вісь симетрії. 4. Серед наведених фігур виберіть ту, яка має вісь симетрії.

2. У кажіть геометричну геометричну фігуру, яку переходить гострий кут унаслідок 2. Укажіть Укажіть геометричну фігуру, фігуру, ввв яку яку переходить переходить гострий гострий кут кут унаслідок унаслідок 2. 2. Укажіть геометричну фігуру, в яку переходить гострий кут унаслідок переміщення.

переміщення. переміщення. АА ББ ВВ ГГ переміщення. ААА БББ ВВВ ГГГ А Тупий кут В Розгорнутий кут А Б В Г Тупий кут кут Розгорнутий кут 5. На На рисунку рисунку зображенокут паралелограм АА Тупий ВВ Розгорнутий 5. зображено паралелограм А Тупий кут В Розгорнутий кут 5. рисунку зображено паралелограм 5. На На рисунку зображено паралелограм 5. На рисунку зображено паралелограм ABCD. Ука жіть відрізок, який переABCD. Ука жіть відрізок, уу який пере5. ABCD. На рисунку зображено Б Промінь Г Кут, що дорівнює даному Промінь Кут, що дорівнює даному ББ Промінь ГГ Кут, що дорівнює даному жіть відрізок, упаралелограм переBB CC ABCD. Ука Ука жітьщо відрізок, який переABCD. Ука жіть відрізок, уу який який переБ Промінь Г Кут, дорівнює даному B CCC ходить відрізок BO внаслідок симетрії ходить відрізок BO внаслідок симетрії ABCD. Ука жіть відрізок, у який переBB ходить відрізок BO внаслідок симетрії B C ходить відрізок BO внаслідок внаслідок симетрії симетрії ходить відрізок BO відносно точки O. O. 3. На На рисунку зображено паралелограм ABCD. 3. Н а рисунку рисунку зображено паралелограм ABCD. відносно точки 3. зображено паралелограм ABCD. ходить відрізок BO внаслідок симетрії відносно точки O. 3. На рисунку зображено паралелограм ABCD. відносно точки O. відносно точки O. O O Укажіть відрізок, який переходить відрізок BO Укажіть відрізок, у точки який переходить відрізок BO Укажіть відрізок, уу який який переходить відрізок BO O. А BD BD AD BO Авідносно ВВ AD O OO Укажіть відрізок, у переходить відрізок АААBD ВВВAD BD AD BD AD O DD внаслідок симетрії відносно точки O. внаслідок симетрії відносно точки O. A внаслідок симетрії відносно точки O. A А BD В AD Б DO Г BC Б DO Г BC внаслідок симетрії відносно точки O. AAA D DD DO BC ББDO DO BC D А BD BD DOБ AD BC ГГГГГBC А ББ6. DO ВВ AD BC А Б DOВ В AD ГГГквадрат BC Б BC 6. НаDO рисунку зображено квадрат ABCD. A На рисунку зображено ABCD. А BD BD Б DO AD BC 6. зображено квадрат ABCD. 6. На На рисунку рисунку зображено квадрат ABCD. 6. На рисунку зображено квадрат ABCD. Ука жіть відрізок, який переходить Ука жіть відрізок, уу який переходить 6. Ука На рисунку зображено квадрат ABCD. 4. На рисунку зображено квадрат ABCD. Укажіть 4. На рисунку зображено квадрат ABCD. Укажіть жіть відрізок, у який переходить 4. Н а рисунку зображено квадрат ABCD. Укажіть Ука жіть відрізок, у який переходить BB CC Ука жіть відрізок, у який переходить 4. На рисункувідрі зображено квадрат ABCD. Укажіть відрі зок AO AO внаслідок повороту навкозок внаслідок повороту навкоB CCC Ука жіть відрізок, у який переходить BB відрізок, у який який переходить відрізок AOAO внаслідок відрі зок AO внаслідок повороту навковідрізок, у переходить відрізок AO внаслідок відрі зок AO внаслідок повороту навковідрізок, у який переходить відрізок внаслівідрі зок AO внаслідок повороту навкоB C відрізок, у який AO внаслідок ло переходить точки навідрізок 90° проти проти годинникової ло точки OO на 90° годинникової відрі зок AO внаслідок повороту навкоповороту навколо O на 90° проти годинникової ло точки на 90° проти годинникової повороту навколо точки O на 90° проти годинникової ло точки O на 90° проти годинникової ло точки O на 90° проти годинникової док повороту навколо точки O на 90° проти годинстрілки. повороту навколо точки стрілки. OO ло точкиOOна на90° 90°проти протигодинникової годинникової стрілки. стрілки. O стрілки. стрілки. стрілки. OO никової стрілки. стрілки. стрілки. BO DO O АА BO ВВ DO AA DD А BO В DO А BO Б CO В DO Г AB А BO В DO А BO BO Б Б CO 7. В DO зображено AB AAA D А На BOБрисунку ВГDO DD А COВ В DO ГГ AB AB На рисунку паралелограм А BO CO7.БА DO зображено паралелограм BO В DO Б CO Г AB CO Г AB A D 7.ББНа рисунку зображено паралелограм CO Г AB CO Г AB Б CO Г AB ABCD. Унаслідок паралельного переABCD. Унаслідок паралельного пере5. На На рисунку зображено паралелограм ABCD. Уна­ Бзображено CO Г AB 5. рисунку паралелограм ABCD. Уна­ ABCD. Унаслідок паралельного переBB CC 5. Н а рисунку рисунку зображено паралелограм ABCD. 5. На зображено паралелограм ABCD. Уна­ 56 несення точка B переходить у точку O. 56 B C несення точка B переходить у точку O. слідок паралельного перенесення точка B переходить слідок паралельного перенесення точка B переходить 56 несення точка B переходить у точку O. 56 56 Унаслідок паралельного перенесення точка B слідок паралельного перенесення точка B переходить Укажіть точку, яку внаслідок такого Укажіть точку, вв яку внаслідок такого точку 56 O. Укажіть Укажіть точку, яку внаслідок такого уу точку точку O. точку, ввУкажіть яку внаслідок такого Укажіть точку, в яку внаслідок такого переходить у точку O. точку, в яку у O. Укажіть точку, в яку внаслідок такого перенесення переходить переходить точка точка O. O. OO перенесення перенесення переходить переходить точка O. O перенесення переходить точка O. перенесення точка O. перенесення переходить точка O. внаслідок такого перенесення переходить точка O. АА AA ВВ CC AA DD В C B А A D АА AA ББ B ВВ CC ГГ D A D А A A Б B В C Г D Б B D А Б B В C Г Б B ГГD D Б B Г D 6. Серед Серед наведених наведених перетворень перетворень укажіть укажіть те, те, за за допомогою допомогою якого якого не­ не­ 6. 8. На Нарисунку рисунку точкиукажіть M,укажіть NііK K— —сере сере дини 6. Серед наведених перетворень те, за допомогою не­ 8. точки M, N дини 6. С еред наведених перетворень те, за допомогою якогоякого немож8. На рисунку точки M, N і K — сере дини можливо перевести одну з двох протилежних сторін паралелограма з ку­ можливо перевести перевести однутрикутника двох протилежних протилежних сторін паралелограма зз ку­ ку­ сторін ABC. Укажіть Укажіть відможливо одну ззз двох сторін паралелограма сторін трикутника ABC. відливо однутрикутника двох протилежних сторін BB з куABC. Укажіть від-паралелограма том 30° 30° вв перевести іншу. сторін том іншу. B різок, уу який який переходить переходить відрізок відрізок MN MN різок, том 30° іншу. том в30° в іншу. різок, у який переходить відрізок MNперенесення Центральна симетрія симетрія Вцен Паралельне M N АА Центральна Вцен Паралельне перенесення M N внаслідок гомотетії з тром B і ковнаслідок гомотетії з тром B і коА Центральна симетрія Паралельне перенесення M N А Центральна симетріягомотетії з ВВцен Паралельне перенесення внаслідок тром B і коефіцієнтом 2. 2. ефіцієнтом Осьова симетрія симетрія Г Поворот Поворот ББ Осьова ефіцієнтом 2. Б Осьова симетрія Поворот Б Осьова симетрія ГГГ Поворот AK AC АА AK ВВ AC AA CC K K А AK В AC A C K Б KC Г AB 142 Б KC Г AB 142 140 Б KC Г AB 142 9. На На рисунку рисунку зображено зображено паралелограм паралелограм 9. 9. На рисунку зображено паралелограм ABCD. Серед Серед наведених наведених променів променів вивиABCD.

Розділ ІV Вектори на площині

§ 13. Початкові відомості про вектори § 14. Додавання і віднімання векторів § 15. Множення вектора на число. Скалярний добуток векторів § 16. Застосування векторів для розв’язування задач

Доступ до глибших принципових проблем у фізиці вимагає найвитонченіших математичних методів. Альберт Ейнштейн, засновник сучасної фізики

Як відомо з курсу фізики, деякі величини, наприклад сила, швидкість, прискорення тощо, характеризуються не тільки числовим значенням, але й напрямом. Необхідність математичного моделювання таких величин зумовила створення теорії векторів. У сучасній математиці один із розділів, у якому вивчають дії з векторами, не випадково називають векторною алгеброю, адже операції над векторами мають багато спільного з алгебраїчними діями. Вектори, як і координати, значно розширюють арсенал способів геометричних доведень та обчислень і спрощують деякі з них. Векторні співвідношення широко застосовуються в природничих науках і багатьох галузях техніки. Завдяки вивченню векторів ви зможете краще опанувати методи розв’язування не лише геометричних, але й фізичних задач.

§ 13

Початкові відомості про вектори

13.1. Означення вектора. Модуль і напрям вектора

У природничих науках зустрічаються величини, які повністю характеризуються числовим значенням, — довжина, площа, температура, маса тощо (такі величини називають скалярними). Але чимало величин задаються не тільки числовим значенням, але й напрямом. Так, для розв’язування задачі про рух автомобіля недостатньо знати його швидкість — треба уточнити, в якому напрямі він рухається. У такому випадку швидкість автомобіля розглядається як векторна величина. Отже, векторна величина характеризується числовим значенням і напрямом. У геометрії векторні величини зображають за допомогою напрямлених відрізків. означення

тинВектор — від ла — р» то ського «век . се той, що не

Вектором називається напрямлений відрізок, тобто відрізок, для якого вказано, яка точка є його початком, а яка — кінцем. Зазвичай вектор зображають відрізком зі стрілкою, яка вказує напрям вектора. Для позначення векторів використовують малі латинські літери (a, b, c...) або дві великі латинські літери, перша з яких позначає початок вектора, а друга — кінець вектора. Замість слова «вектор» над позначенням вектора ставлять стрілку. Так, вектор з початком A і кінцем B (рис. 88) познача  ють a або AB . означення модулем (або довжиною) вектора AB називається довжина відрізка AB, що зображує вектор.

Рис. 88. Вектор

143

Розділ ІV. Вектори на площині

Довжину вектора AB позначають так: AB . означення нульовим вектором називається вектор, початок і кінець якого збігаються. Таким чином, будь-яку точку A площини AA . Нульоможна вважати нульовим вектором  вий вектор позначають так: 0 . Напряму він не  має, а його довжина дорівнює нулю: 0 = 0 . означення

колінеарний

— о від латинськог о » — з, разом «коі «лінеаріс» — лінійний.

Рис. 89. Колінеарні вектори

144

ненульові вектори називаються колінеарними, якщо вони лежать на одній прямій або на паралельних прямих. На рис. 89 вектори AB , CD і EF колінеарні. Нульовий вектор вважають колінеарним будьякому вектору. означення Вектори AB і CD називаються співнапрямленими (або однаково напрямленими), якщо промені AB і CD співнапрямлені. Вектори AB і CD називаються протилежно напрям леними, якщо промені AB і CD протилежно напрямлені. На рис. 89 вектори AB і CD співнапрямле AB ↑↑ CD ), а векні (коротко це позначають так: CD EF тори і протилежно напрямлені (коротко EF CD це позначають так: ). Зазначимо, що завдяки щойно введеним поняттям можна спростити означення паралельного перенесення. Тепер замість паралельного перенесення в напрямі променя AB на відстань AB можна розглядати паралельне перенесення на вектор AB .

§ 13. Початкові відомості про вектори

13.2. Рівні вектори означення два вектори називаються рівними, якщо вони суміщаються паралельним перенесенням. Це означає, що існує паралельне перенесення, внаслідок якого початок і кінець одного вектора переходять відповідно в початок і кінець іншоCD . AB вектори і го. На рис. 90 зображено рівні Їх рівність позначають так: AB = CD. Обґрунтуємо основні властивості й ознаки рівних векторів. 1) Рівні вектори співнапрямлені та мають рівні довжини. Ця властивість випливає безпосередньо з означення рівних векторів і властивостей паралельного перенесення. 2) Якщо вектори співнапрямлені і мають рівні довжини, то вони рівні. Справді, нехай вектори AB і CD співнапрямлені та мають рівні довжини (рис. 91). Паралельне перенесення на вектор AC переводить промінь AB у співнапрямлений промінь CD. Оскільки відрізки AB і CD рівні, то внаслідок такого паралельного перенесення точка A переходить у точ ку C, а точка B — у точку D. Отже, вектори AB і CD суміщаються паралельним перенесенням, тобто рівні за означенням. 3) Від будь-якої точки можна відкласти вектор, що дорівнює даному, і притому тільки один. Справді, нехай дано вектор AB і точку M (рис. 92). Існує єдине паралельне перенесення, внаслідок якого точка A переходить у точку M— AM . Під час паралельне перенесення на вектор такого сення вектор AB переходить перене у вектор MN , який за означенням дорівнює AB .

Рис. 90. Рівні вектори

Рис. 91. До обґрунтування ознаки рівних векторів

Рис. 92. Відкладання вектора, що дорівнює даному

145

Розділ ІV. Вектори на площині

Для практичного відкладання від заданої точки вектора, що дорівнює даному, варто зазначити, що у випадку, коли точка M не лежить на пря­мій AB, чотирикутник ABNM — паралелограм. Зауважимо також, що рівні вектори, відкладені від різних точок, часто позначають тією самою літерою. Про такі вектори кажуть, що це той самий вектор, відкладений від різних точок. Такий підхід є цілком природним: справді, розглядаючи декілька зображень Вінні-Пуха, ми кажемо: «Це — Вінні-Пух», а не «Це — різні зображення Вінні-Пуха».

13.3. Координати вектора Досі, кажучи про координати, ми мали на увазі координати точки, які однозначно задають її розміщення в системі координат. Виявляється, за допомогою координат можна описувати і вектори. Означення Координатами вектора з початком A(x1; y1) і кінцем B(x2; y2) називають числа a1 = x2 − x1 і a2 = y2 − y1. Інакше кажучи, кожна координата вектора дорівнює різниці відповідних координат його кінця і початку. Координати вектора записують у дужках поряд із його буквеним позначенням: AB a1; a2 . Іноді для позначення вектора з координа тами a1 і a2 використовують запис a1; a2 . Очевидно, що нульовий  вектор має нульові координати: 0 0; 0 . Із формули відстані між точками маємо:   довжина вектора a ( a1; a2 ) обчислюється за формулою a = a12 + a22 . Теорема (властивість і ознака координат рівних векторів) Рівні вектори мають рівні відповідні координати, і навпаки: якщо у векторів відповідні координати рівні, то ці вектори рівні. 146

§ 13. Початкові відомості про вектори

доведення  1) Властивість.  Нехай A(x1; y1) і B(x2; y2) — початок і кінець даного вектора a.   Вектор a′, що дорівнює a, можна отримати з вектора a паралельним перенесенням. Нехай це перенесення задається формулами x′ = x + c, y′ = y + d. Тоді a′ = A′B′. де 1 + c; y1 + d), B′(x2 + c; y2 + d). Оче A′(x видно, що обидва вектори a і a′ мають координати x2 − x1 і y2 − y1, що й треба було довести. 2) Ознака. Нехай тепер вектори AB і A ′B′ мають рівні координати. Якщо початком і кінцем другого вектора є точки A′(x′1; y′1) і B′(x′2; y′2), то за умовою x2 − x1 = x′2 − x′1, y2 − y1 = y′2 − y′1. Звідси x′2 = x2 − x1 + x′1, y′2 = y2 − y1 + y′1. Паралельне перенесення, задане формулами точку A′, x′ = x − x1 + x′1, y′ = y − y1 + y′1, переводить точку A в а точку B — у точку B′, тобто суміщає вектори ABa′ і= A′B′. Отже, AB = A ′B′, що й треба було довести. Теорему доведено повністю.  Зазначимо, що координати вектора не фіксують напрямлений відрізок, а лише задають його довжину і напрям. Як приклад застосування рівності координат векторів наведемо ще один спосіб розв’язування відомої задачі про пошук четвертої вершини паралелограма. задача знайдіть координати четвертої вершини паралелограма ABCD, якщо A(–2; 1), B(0; 4), C(4; 1). Розв’язання якщо ABCD — паралелограм (рис. 93), чотирикутник то AB = DC . нехай шукана — D(x; y). знайдемо вершина координати векторів AB і DC : AB (0 ( 2); 4 1) (2; 3), DC ( 4 x ; 1 y ). отже, 4 − x = 2, 1 − y = 3, звідки x = 2, y = −2. Відповідь: (2; –2).

Рис. 93

147

Розділ ІV. Вектори на площині

Запитання і задачі Усні вправи 437. На площині позначено точки A і B. Чи є правильним, що векто438. 439. 440.

441. 442. 443.

ри AB і BA : а) мають однакові довжини; б) співнапрямлені; в) рівні? Вектори AB і BC колінеарні. Чи лежить точка B на прямій AC; на відрізку AC? Точка C — середина відрізка AB. Чи є рівними вектори AC і BC ? Чи є рівними вектори AC і CB ? Дано паралелограм ABCD (рис. 94). Назвіть вектори: а) співнапрямлені з вектором DC C ; б) співнапрямлені з вектором AO ; в) протилежно напрямлені з вектором AD ; BD ; г) протилежно напрямлені з вектором D д) що дорівнюють вектору AB ; е) що дорівнюють вектору OC Рис. 94 ; є) що дорівнюють вектору BB . Визначте вид чотирикутника ABCD, якщо AB = DC . Дано рівнобедрений трикутник ABC з основою AC. Чи є правиль ? Чи є правильним, що ? ним, що AB = BC AB = BC   Відомо, що a = b . Чи правильно, що: а) дані вектори мають відповідно рівні координати; б) відрізки, що зображають дані вектори, обов’язково збігаються; в) у разі відкладання від однієї точки відрізки, що зображають відкладені вектори, обов’язково збігаються?

Графічні вправи 444. Накресліть паралельні прямі a і b. Позначте на прямій a точки A і B, а на прямій b — точку C. а) Відкладіть від точки C вектор CD , співнапрямлений з AB . CE б) Відкладіть від точки C вектор , протилежно напрямле ний з AB . AB . , що дорівнює вектору в) Відкладіть від точки B вектор BF Чи є співнапрямленими вектори BF і DE , BF і ED ? 148

§ 13. Початкові відомості про вектори

445. Накресліть ромб ABCD.

а) Відкладіть від точки B вектор, що дорівнює вектору CD . б) Відкладіть від точки B вектор, що дорівнює вектору AC .

в) Виконайте паралельне перенесення даного ромба на век­тор BD .

Aa

Письмові вправи Рівень А

446. У прямокутнику ABCD AB = 5, BC = 12, — середина сто E точка

рони BC. Знайдіть довжини векторів AD , CE , AC , AE . 447. У ромбі ABCD AC = 8, BD = 6, — O точка перетину діагоналей. Знайдіть довжини векторів OC , BO , AB . 448. Доведіть, що в паралелограмі ABCD AD = BC . 449. Точка O — середина відрізка AB. Назвіть пари рівних векторів із кінцями в даних точках і доведіть їх рівність. 450. Знайдіть координати вектора AB , якщо: а) A(-1; 4), B(3; 9); б) A(2; -5), B(-1; -1); в) A(3; 2), B(3; -2).  451. Відомо, що OA = a, a (2; -1), O — початок координат. Знайдіть координати точки A. AB , якщо: 452. Знайдіть довжину вектора а) AB (7; 24); б) A(0; -1), B(3; -5); в) A(2; -4), B(2; -1). 453. Знайдіть координати і довжину вектора AB , якщо: а) A(-3; 1), B(5; -5); б) A(12; 0), B(0; -5).   454. Відкладіть від точки D(1; 3) вектори a (2; -1) і b (-3; 4). Знай­діть координати кінців цих векторів.  455. Кінцем вектора a (-3; 7) є точка (0; -2). Знайдіть координати початку вектора і відкладіть його в прямокутній системі координат.

149

Розділ ІV. Вектори на площині

456. За допомогою векторів доведіть, що чотирикутник ABCD — паралелограм, якщо A(-2; -1), B(1; 2), C(2; 2), D(-1; -1). 457. Знайдіть координати четвертої вершини паралелограма ABCD, якщо B(3; 1), C(5; 0), D(2; -3).

Рівень Б 458. У прямокутній трапеції ABCD  BC , AB = 4, AD = 7, ∠ D = 45°. AD Знайдіть довжини векторів BC, CD і BD. 459. У паралелограмі ABCD AB = 4, BC = 7, діагональ за діа­ AC більша гональ BD на 2. Знайдіть довжини векторів AC і DB . 460. Визначте вид ABCD, якщо: чотирикутника а) AB = DC і AB = AD ; б) BC = AD і AC = BD ; в) BC ↑↑ AD , а вектори AB і CD не колінеарні.

461. Якщо AB = CD , то середини відрізків AD і BC збігаються. До­ведіть. 462. Сформулюйте і доведіть твердження, обернене до твердження попередньої задачі.  3; m 1 дорівнює 10. Знайдіть m. 463. Довжина вектора a m 464. Довжина вектора AB дорівнює 5. Знайдіть координати точки B, якщо A(4; -2), а точка B лежить на прямій y = 2x.  465. Довжина вектора a (m; 15) дорівнює 17. Знайдіть m.   466. Відкладіть від початку координат вектори a (-2; 1) і b (1; 2). Знай­ діть координати і довжину вектора, початком якого є кінець век тора a , а кінцем — кінець вектора b .   467. Відкладіть від точки (1; 3) вектори a (2; -1) і b (-4; 2). Чи ко­ лінеарні ці вектори?

Рівень В

468. Вектори AB і CD колінеарні. Чи означає це, що ABCD — трапеція? Відповідь обґрунтуйте. 150

§ 13. Початкові відомості про вектори

469. Дано паралелограми ABCD і A1BC1D. Доведіть, що AA1 = C1C . 470. Від точки M, яка лежить поза рівностороннім трикутником ABC, відкладено вектори MF , ME і MD , що дорівнюють відповідно векторам AB , AC і BC . Доведіть, що MFED — ромб.

471. У колі проведено діаметр AC і хорду AB. Від точки M, що лежить усередині кола, відкладено вектори MD і ME , які дорівнюють відповідно векторам AB і AC . Знайдіть кут MDE.

Повторення перед вивченням § 14 Теоретичний матеріал • нерівність трикутника; • найпростіші задачі в координатах.

7 клас, п. 18.2 9 клас, § 6

Задачі 472. Доведіть, що точки A, B і C лежать на одній прямій, якщо

AB = 8,3 см, BC = 10,1 см, AC = 1,8 см. Яка з цих точок лежить між двома іншими?

473. Чи лежать на одній прямій точки A(−2; −2), B(−3; −4), C(0; 2)? Розв’яжіть задачу двома способами.

151

§ 14

Додавання і віднімання векторів 14.1. Додавання векторів Для векторів, як і для чисел, визначають операції додавання і віднімання, причому результатами цих дій також є вектори. означення сумою векторів a (a1 ; a2 ) і b (b1 ; b2 ) називається век тор c (c1 ; c2 ) з координатами c1 = a1 + b1, c2 = a2 + b2. Таким чином, a1; a2 b1; b2 a1 b1; a2 b2 . Сформулюємо властивості додавання векторів.   Для будь-яких векторів a (a1; a2), b (b1; b2),  c (c1; c2):     1) a + b = b + a;       2) a + b + c = a + b + c ;    3) a + 0 = a. Для доведення цих властивостей достатньо порівняти координати векторів у правій і лівій частинах кожної рівності. Очевидно, що ці координати рівні, отже, рівні й самі вектори. У який спосіб можна побудувати зображення вектора-суми за зображеннями векторів-доданків? Для відповіді на це запитання доведемо таку теорему.

(

)

(

)

Теорема (про додавання векторів)

Рис. 95. До доведення теореми про додавання векторів

152

для будь-яких точок A, B і C справджується векторна рівність AB + BC = AC. доведення  Нехай дано точки A(x1; y1), B(x2; y2) і C(x3; y3) (рис. 95). Виразивши координати векторів-доданків, маємо: AB x2 x1; y2 y1 , BC x3 x2 ; y3 y2 .

§ 14. додавання і віднімання векторів § 15. Додавання і віднімання векторів

За означенням суми векторів для визначення коорЗа означенням суми векторів для визначення ко­ динат вектора-суми відповідні координати додамо ординат вектора­суми додамо відповідні коорди­ BC AB і : векторів нати векторів AB і BC : x2 − x1 + x3 − xx2 = −x x1,− xy2=−xy1−+xy3, − y2 = y3 − y1. − xx31 + 2 3 2 3 1 Отже, координати вектора-суми збігають y2 − y1 + y3 − y2 = y3 − y1. AC , тобто вектори ся з координатами вектора Отже, координати вектора­суми збігають­ AC рівні. Теорему доведено.  AB + BC і ся координатами вектора AC , тобто вектори з Наслідками із цієї теореми є такі способи поAB + BC і AC рівні. Теорему доведено.  будови суми векторів. Наслідками з цієї теореми є такі способи 1) Правило трикутника. Нехай дано ненульові побудови суми векторів.   a b Нехай неколінеарні вектори 96, а). Відкладемо 1) Правило трикутника. ненульові і (рис. дано AB a = aі bвектор BCа). від кінця вектора , що дорівнює неколінеарні вектори (рис. 97, Відкладемо b вектору Тоді за доведеною теоремою векдорівнює тор AC , від кінця .вектора AB = a вектор BC, що вектору . Тодізбігається за доведеною теоремою вектор AB AC , початок bякого з початком вектора початок якого збігається з початком вектора AB, BC а кінець — з кінцем вектора , є вектором-сумою   а AB кінець з кінцем вектора вектора BC . Побудову випадку, коли a + ,bє увектором­сумою + BC —  Побудову вектора a + b у випадку, коли AB + BC . вектори a і b колінеарні, показано на рис. 96, б, в. вектори a і b колінеарні, показано на рис. 97, б, в. 2) Правило  паралелограма. Для ненульових  2) Правило Для вектор-сума ненульових b a векторів і зіпаралелограма. спільним початком   векторів a і b зі спільним початком вектор­сума діагоналлю паралелограма, a + b зображається a b + зображається діаго наллю паралелограма, побудованогона даних векторах, причому початок  на даних векторах, причому початок побудованого вектора + b збігається зі спільним початком a вектора a + b  збігається зі спільним початком векторів a і b (рис. 97). Справді, якщо відкласти векторів a і b (рис. 98). Справді, якщо відкласти від кінця вектора a вектор, що дорівнює вектовід кінця вектора a вектор, що дорівнює векто­ ру b , ця побудова зводиться до попередньої. ру b, ця побудова зводиться до попередньої. 3) Правило многокутника. Якщо декілька век3) Правило многокутника. Якщо декілька торів-доданків відкладено так, що початок другого векторів­доданків відкладено так, що початок дру­ вектора збігається з кінцем першого, початок трегого вектора збігається з кінцем першого, початок тього — з— кінцем другого і т. д.,і то вектотретього з кінцем другого т. початок д., то початок ра-суми є початком першого вектора, а кінець — вектора­суми є початком першого вектора, а кі­ кінцем нець —останнього: кінцем останнього: . A1 A A A A ... A A A An 2 2 3 n 1 n 1 1 A2 + A2 A3 + ... + An −1 An = A1 An . На правила На рис. рис. 98 99 показано показано застосування застосування   правила  b a многокутника для додавання векторів , многокутника для додавання векторів a , b ,, cc іі d d ..

аа

бб

вв

Рис. Побудовасуми Рис. 97. 96. Побудова суми векторів завилом пра­ векторів за пра вилом трикутника трикутника

Рис. Рис. 98. 97. Побудова Побудова суми суми векторів векторів за правилом запаралелограма правилом паралелограма

Рис. 98. Побудова суми Рис. 99. Побудова суми векторів за правилом векторів за правилом многокутника многокутника

153 155

Розділ ІV. Вектори на площині

задача a b дано вектори (2; 3) і (–4; 5). знайдіть координати вектора c такого, що b c a . Розв’язання якщо c (c1 ; c2 ) — шуканий вектор, то −4 + c1 = 2; 5 + c2 = 3. отже, c1 = 6, c2 = −2. Відповідь: c (6; –2).

14.2. Віднімання векторів

 Вектор c , знайдений у попередній задачі,  можна визначити як різницю векторів a і b . означення Різницею векторів a (a1; a 2) і b (b1; b 2) назива ється такий вектор c (c1; c2 ) , який у сумі з вектором b дає вектор a : c = a − b, b + c = a . Із цього означення знаходимо координати   вектора c a b : c1 = a1 − b1, c2 = a2 − b2.

Для побудови вектора-різниці  скористаємося    правилом трикутника і рівністю b a b a . Від кладемо вектори a і b від однієї точки (рис. 99).  Тоді початок вектора-різниці є кінцем вектора b ,  а кінець — кінцем вектора a , тобто вектор-різни  ця сполучає кінці векторів a і b та напрямлений у бік зменшуваного.

Рис. 99. Побудова різниці векторів

означення Протилежними векторами називаються два протилежно напрямлені вектори однакової довжини. 154

§ 14. додавання і віднімання векторів

На рис. 100 вектори OM і ON , а також вектори AB і BA протилежні. Вектор, проти  лежний вектору a , позначають − a . Очевидно,    що a a 0 .     Покажемо, що a b a b . Справді,     за означенням різниці векторів a b b a . До давши до обох частин цієї рівності вектор − b , має           мо: a b b b a b , a b 0 a b ,     тобто a b a b .

Рис. 100. Протилежні вектори

Щойно обґрунтована формула вказує, що   для отримання різниці a − b можна додати до   вектора a вектор, протилежний вектору b (рис. 101). Операції додавання й віднімання векторів широко застосовують у фізиці для додавання сил. На рис. 102 проілюстровано фізичний зміст відомої байки Л. Глібова «Лебідь, Щука і Рак»: для визначення напрямку руху хури необхідно знайти рівнодійну сил Лебедя, Щуки й Рака, тобто суму    векторів a + b + c . Як відомо з байки, «хура     й досі там», тобто a b c 0 .

Рис. 101

   a+b+c     a b c 0

   a+b+c

Запитання і задачі Усні вправи 474. Чи може сума двох векторів дорівнювати: а) нулю; б) нульовому вектору; в) одному з векторів-доданків?

   a+b+c

Рис. 102

155

Розділ ІV. Вектори на площині

475. Чи може довжина вектора-суми дорів476.

477. 478.

479.

нювати сумі довжин векторів-доданків? Якщо так, то в якому випадку? Дано паралелограм ABCD (рис. 103). Назвіть вектор-суму: а) AB + BD ; в) AO + OC ; Рис. 103 б) BA + BC ; г) BO + DO . Чи може різниця двох векторів дорівнювати їх сумі? Якщо так, то в якому випадку? Дано паралелограм ABCD (рис. 103). Назвіть вектор, протилежний: а) вектору BC ; б) вектору OA . У паралелограмі ABCD (рис. 103) назвіть вектор-різницю: а) AB − AC ; б) AB − DA ; в) AD − BC .

Графічні вправи

   c − d , b + d , d − b , a + b + c + d , b − d . Чи є серед них протилежні?    481. Дано вектори a , b , c і d (рис. 105). Побудуйте вектори:   а) b + d , a + c , a + d за правилами трикутника й паралелограма 



480. Дано вектори a , b , c і d (рис. 104). Побудуйте вектори a + b ,

та за допомогою координат;     б) b − d , a − c , c − a трьома способами.

Рис. 104

156

Рис. 105

§ 14. Додавання і віднімання векторів

482. Накресліть довільний трикутник ABC.

а) Побудуйте вектор AD , що дорівнює сумі AB + AC . Знайдіть суму векторів DB і AC . б) Побудуйте вектор AE , що дорівнює різниці AB − AC . Чи рівні вектори AE і BC ?

Aa

Письмові вправи Рівень А



 

483. Знайдіть координати і довжину вектора c , який дорівнює a + b , якщо:     в) a (-1; 5), b (1; -5). а) a (2; -9), b (6; 3);   б) a (0; 4), b (-3; 0);    484. Знайдіть координати і довжину вектора c , який дорівнює a − b , якщо:     в) a (0; 1), b (0; -2). а) a (-4; 7), b (8; 2);   б) a (2; -2), b (-3; 3);     485. Знайдіть вектор-суму a + b і вектор-різницю a − b , якщо:     а) a (-3; -1), b (-1; 2); б) a (2; -7), b (2; 3). 486. Сторона рівностороннього трикутника ABC дорівнює a. Знай­діть: а) AB + BC ; в) CA − CB ; г) AB − BC . б) AB + AC ;

487. У трикутнику ABC ∠ A = 30°, ∠ B = 90°, AC = a. Знайдіть: BA + AC ; б) BA + BC ;

в) CB − CA ; г) BC − BA . 488. Доведіть, що в чотирикутнику ABCD AB BC AD DC . 489. Доведіть, що в трикутнику ABC AB BC CA 0 . 490. Точки M і N — середини сторін AB і AC трикутника ABC. Вира­ AM і b = AN вектори: зіть через вектори a = б) CN ; в) MN . а) MB ; а)

157

Розділ ІV. Вектори на площині

491. Дано трикутник ABC. Виразіть через вектори a = AB і b = AC ­вектори: а) BA ;

б) BC ;

в) CB .

Рівень Б 492. Дано точки A(-1; 4), B(0; -2), C(3; 5). Знайдіть координати вектора:  а) AB + a , де a (0; -2); в) CB + AB . б) BA + AC ; 493. Дано точки A(0; -1) і C(3; 5) та вектор AB (1; 2). Знайдіть координати вектора: а) CB − CA ; б) AB − CB ; в) AC − AB . 494. Дано точки O(0; 0), A(1; -4), B(8; 3). Знайдіть координати век­тора: а) OA + OB ; б) AO − AB ; в) OA − BA . 495. У прямокутнику ABCD AB = 3, BC = 4, O — точка перетину діагоналей. Знайдіть: а) AB + AD ; б) AO + OD + DC ; в) AO − BC .

496. У ромбі ABCD AC = 10, BD = 24, O — точка перетину діагоналей. Знайдіть: а) AD + DB ;

б) AB + BO + OC ;

в) CO − BA .

497. Точка O — центр рівностороннього трикутника ABC. Доведіть, що OA OB OC 0 .

498. Доведіть, що в чотирикутнику ABCD AC DB AB CD .



499. Дано  паралелограм ABCD. Виразіть вектор AC через вектори a і b , якщо: а) a = AB , b = BC ; б) a = CB , b = CD ;

в) a = AB , b = DA .

500. Відрізок BD — медіана трикутника ABC. Виразіть вектор BD  через вектори a і b , якщо: б) a = CB , b = AD . а) a = AD , b = AB ;

158

§ 14. додавання і віднімання векторів

Рівень В 501

(опорна). Доведіть нерівність трикутника для векторів: для будь      яких векторів x і y справджується нерівність x + y x + y .

502. Чи може дорівнювати нульовому вектору сума трьох векторів, довжини яких становлять: а) 1, 2 і 9; б) 3, 5 і 8;

в) 3, 4 і 5?





503. Доведіть, що для будь-яких неколінеарних векторів x і y   справджується нерівність x y     x y x y ? У якому випадку

  x y . У якому випадку     x y x y ?

504. Якщо точка O — точка перетину медіан трикутника ABC, то

OA OB OC 0 . Доведіть. 505. Дано паралелограм ABCD і довільну точку M. Доведіть, що MA MC MB MD .

Повторення перед вивченням § 15 Теоретичний матеріал • теорема косинусів; • рівняння прямої.

9 клас, § 2 9 клас, § 7

Задачі 506. Складіть рівняння прямої, яка проходить через початок координат і точку A(−4; 2).

507. Дано точки A(1; 5), B(3; 1), C(5; 2). Знайдіть кут ABC.

159

Множення вектора на число. Скалярний добуток векторів

§ 15

15.1. Множення вектора на число Як відомо з курсу алгебри, суму n доданків, кожний із яких дорівнює a, можна подати у вигляді добутку na. Аналогічне подання для векторів можливе завдяки операції множення вектора на число. означення

добутком вектора a (a1; a 2) на число k (або добутком числа k на век тор a ) називається вектор ka = (ka1; ka 2) . Це означає, що k a1; a2 ka1; ka2 . Сформулюємо властивості множення вектора на число.   Для будь-яких векторів aa і bb та чисел k, m:     1) ka = ak; 4) 0a = 0; ;      2) ( km ) a = k ( ma ); 5) ( k + m ) a = ka + ma;       3) k0 = 0; 6) k a + b = ka + kb.

(

)

Ці властивості легко довести, прирівнявши координати векторів у правій і лівій частинах кожної рівності (зробіть це самостійно).   Спосіб побудови вектора ka за даними числом k і вектором a випливає з такої теореми. Теорема (про довжину і напрям вектора ka ) довжина вектора ka дорівнює k a . якщо a ≠ 0, то вектор ka спів напрямлений з вектором a за умови k > 0 і протилежно напрямлений з вектором a за умови k < 0. доведення

Відкладемо вектори a = OA і ka = OB від початку коорди  нат O. Якщо a a1; a2 , то ka ka1; ka2 , тобто A(a1; a2), B(ka1; ka2). Рівняння прямої OA має вигляд ax + by = 0. Оскільки це рівняння задовольняють координати x = a1 та y = a2, то його задовольняють 

160

§ 15. множення вектора на число. скалярний добуток векторів

і координати x = ka1 та y = ka2, тобто точка B лежить на прямій OA. Зауважимо, що координати будь-якої точки променя OA мають ті самі знаки, що й координати точки A, а координати будь-якої точки променя, доповняльного до OA, — знаки, протилежні знакам координат точки A. Тому за умови k > 0 точка B лежить на промені OA   (рис. 106, а), тобто a ↑↑ ka , а за умови k < 0 точка B лежить на промені, доповняльному до OA   (рис. 106, б), тобто a ka .  І нарешті, обчислимо довжину вектора ka :  2 2 ka ka1 ka2 k2 a12 a22  k a12 a22 k a .

k>0

а k<0

Теорему доведено.  наслідок (властивість і ознака колінеарних векторів) якщо a і b — ненульові колінеарні вектори, то існує число k таке, що b = ka , і навпаки: якщо для ненульових векторів a і b справджується рівність   b = ka , то вектори a і b колінеарні.

б Рис. 106. Побудова векто ра ka

Ознаку колінеарних векторів обґрунтовано в щойно доведеній теоремі. Обґрунтуємо власти  вість колінеарних векторів. Якщо a ↑↑ b , виберемо    b k =  . Очевидно, що k > 0, тому вектори b і ka a

співнапрямлені і мають одну й ту саму довжину:  b    ka  a b . a   Це означає, що b = ka. Аналогічно у випадку b   a b слід вибрати k  . a

161

Розділ ІV. Вектори на площині

Щойно обґрунтований наслідок можна сформулювати інакше. у колінеарних векторів відповідні координати пропорційні, і навпаки: якщо у двох векторів відповідні координати пропорційні, то ці вектори колінеарні. Узагалі, повертаючись до тлумачення поняття «векторна величина», слід зазначити, що, крім наявності числового значення й напряму, векторні величини характеризуються обов’язковою визначеністю для них операцій додавання і множення на число. Тому, наприклад, швидкість руху автомобіля є векторною величиною, а потік машин на вулиці міста (який також можна охарактеризувати числовим значенням і напрямом) — не векторна величина. задача доведіть, що точки A(1; 2), B(2; 4) і C(–3; –6) лежать на одній прямій. Розв’язання AC AB Визначимо координати векторів і : (1; 2), AB AC (–4; –8). 4 ; 8 4 1 ; 2 AC 4 AB . це означає, що векзауважимо, що , тобто тори AB і AC колінеарні, тобто мають лежати на одній прямій або на паралельних прямих. але прямі AB і AC мають спільну точку A, тобто точки A, B і C лежать на одній прямій.

15.2. Скалярний добуток векторів означення

скалярний

— о ог ьк нс від лати сло. чи — «скаляр»

162

скалярним добутком векторів a (a1; a2 ) і b (b1; b2) називається число a1b1 + a2b2.  a a1; a2 векторів  Скалярний добуток    і b b1; b2 позначають a ⋅ b або ab .   Отже, a b a1b1 a2b2 .

§ 15. Множення вектора на число. Скалярний добуток векторів

Сформулюємо властивості скалярного добутку векторів.    Для будь-яких векторів a, b і c та числа k:     1) a ⋅ b = b ⋅ a;     2) ( ka ) ⋅ b = k a ⋅ b ;        3) a + b ⋅ c = a ⋅ c + b ⋅ c.

(

)

( )

Доведіть ці рівності самостійно на основі означення скалярного добутку.   Скалярний добуток a ⋅ a називають скалярним квадратом векто   2 ра a і позначають a 2 . Очевидно, що a 2= a12 + a22 = a . означення

кутом між ненульовими векторами AB і AC називається кут BAC. кутом між довільними ненульовими векторами a і b називається кут між векторами, що дорівнюють даним векторам і мають спільний початок.

  Побудову кута між векторами a і b показано   на рис. 107. Цей кут позначають a, b . Оче    видно, що коли a ↑↑ b , то a, b 0 , а коли       a b , то a, b 180 . Якщо a, b 90 , то   вектори a і b називають перпендикулярними (пи  шуть так: a ⊥ b ). Якщо кут між двома векторами відомий, то їх скалярний добуток можна виразити через довжини цих векторів.

Рис. 107. Кут між векторами

Теорема (про скалярний добуток векторів) скалярний добуток векторів дорівнює добутку їхніх довжин на косинус кута між ними: a ⋅ b = a ⋅ b ⋅ cos ∠ a,b .

( )

163

Розділ ІV. Вектори на площині

доведення що скалярний добуток векто   Покажемо, рів a і b не залежить від вибору системи координат. Справді,   2               a b a b a b a b a a b b a 2 2a b b

        a b a b a b a b a a b b a 2a b b , 2

Рис. 108. До доведення теореми про скалярний добуток векторів

2

 a

2

 b

2

  2a b .

  1   2  2  2 Звідси a b a b a b . 2  Таким чином, скалярний добуток векторів a    і b виражається через довжини векторів a , b   і a + b , отже, не залежить від вибору системи координат. Виберемо систему координат так, як показа но на рис. 108. У такому випадку вектор a мати  ме координати a і 0, а вектор b — координати       b cos a, b і b sin a, b .   Виразимо скалярний добуток векторів a і b :            a b a b cos a, b 0 b sin a, b a b cos

             a b a b cos a, b 0 b sin a, b a b cos a, b .

Теорему доведено.  наслідок 1 якщо a і b — ненульові вектори, то a ⋅b cos ∠ (a,b) = . a ⋅ b

164

2

2

  тобто a b

§ 15. Множення вектора на число. Скалярний добуток векторів

наслідок 2 (властивість і ознака перпендикулярних векторів) якщо a ⊥ b, то a ⋅ b = 0, і навпаки: якщо для ненульових векторів a і b справджується рівність a ⋅ b = 0, то a ⊥ b. Для обґрунтування цього наслідку достатньо зауважити, що cos 90° = 0. задача за якого значення x вектори a (2; –1) і b (3; x) перпендикулярні? Розв’язання Вектори a і b перпендикулярні за умови a b 0. записавши цю умову в координатах, маємо: 2 ⋅ 3 + (−1) ⋅ x = 0, 6 − x = 0, x = 6. Відповідь: 6.

Запитання і задачі Усні вправи

   ра a ? Чи є правильним, що довжина вектора ka у k разів більша,  ніж довжина вектора a ?  509. Дано ненульовий вектор a . Визначте знак числа k, якщо:   а) вектори a і ka співнапрямлені;   б) вектори −2a і ka співнапрямлені;   в) вектори ka і k2 a протилежно напрямлені.

508. У скільки разів довжина вектора −3a більша, ніж довжина векто-

510. Діагоналі квадрата ABCD перетинаються в точці O (рис. 109). Знайдіть кут між векторами: а) AC і AD ; г) AC і DA ; б) OB і OC ; д) AO і AC ; в) BC і CD ; е) AB і CD .

Рис. 109

165

Розділ ІV. Вектори на площині

511. Чи може скалярний добуток двох векторів дорівнювати нульовому вектору? Чи може скалярний квадрат ненульового вектора дорівнювати нулю?   512. Визначте, чи є кут між неколінеарними векторами a і b гострим, прямим або тупим, якщо:       а) a b 0 ; б) a b 0 ; в) a b 0 . 513. Чи може скалярний добуток векторів дорівнювати добутку їхніх довжин? Якщо так, то в якому випадку?

Графічні вправи







514. Накресліть вектори a , b , c і d (рис. 110) у зошиті.   а) Побудуйте вектори −2a , 3c , 0,25d .   б) Побудуйте вектори 0,5a + b , 2c + d , 2d + 3b . 1   в) Побудуйте вектори 2c − a , 2a − 0,5d , b − d . 3

Рис. 110

515. Накресліть рівносторонній трикутник ABC.

а) Побудуйте кут між векторами CA і AB . Якою є його градусна міра? 1 б) Побудуйте вектор AB − AC . Який кут він утворює з век2 тором BC ? 1 в) Побудуйте вектор CO CA CB . 2

166

§ 15. Множення вектора на число. Скалярний добуток векторів

Aa

Письмові вправи Рівень А



516. Знайдіть координати і довжину вектора ka , якщо:

  в) a (−1; −2), k = −1. а) a (6; −8), k = 0,5;  б) a (5; 12), k = 3;  517. Довжина вектора ka дорівнює 10. Знайдіть k, якщо:   а) a (3; −4);  б) a (18; 24). 518. Знайдіть координати вектора b , якщо:      1  б) a = kb , k = , a (−6; −9). а) b = ka , k = −2, a (−0,5; 3); 3  519. Доведіть, що для будь-якого вектора a справджується рівність   1 a a .

520. На рис. 111 AB = BC = CD = DE. 521. 522. 523. 524.

Виразіть через вектор a = AB век Рис. 111 тори AE , BE , ED , CA . Точка M — середина відрізка AB. Знайдіть координати векторів AB і BM , якщо AM (2; −3).    Серед векторів a (−2; 3), b (8; 18), A(−4; −9) і d (−4; 6) назвіть пари колінеарних векторів. Які з даних векторів співнапрямлені, а які — протилежно напрямлені?   Вектори a (14; −8) і b (−7; x) колінеарні. Знайдіть x. Чи співнапрямлені ці вектори?   Знайдіть скалярний добуток векторів a і b , якщо:     а) a (7; −4), b (2; 3); б) a = 4 , b = 5 3 , a, b 30 .

525. Сторона квадрата ABCD дорівнює 1. Знайдіть скалярний добуток векторів: б) AC і AD . а) AB і AD ; 526. Знайдіть скалярний добуток векторів:   а) a (0; 4) і b (6; −2);       б) a і b , якщо a= b= 2 , a, b 120 ; в) AB і AC , якщо трикутник ABC рівносторонній зі стороною 6.

167

Розділ ІV. Вектори на площині

527. Знайдіть кут між векторами:   а) a (2; -1) і b (-4; -8);

  б) a (2; 1) і b (1; 3).   528. Доведіть, що ненульові вектори a (x; y) і b (y; –x) перпен­дику­лярні.   529. За якого значення x вектори a (x; 4) і b (-2; 3) перпен­дикулярні?

Рівень Б





530. Дано вектори a (3; -1) і b (-4; 10). Знайдіть координати і довжину  вектора c , якщо:       а) c 2a 0,5b ; б) c 3a b .      531. Дано вектори a (0; -3), b (-2; 1), c ka 2b . Знайдіть k, якщо  c (-4; 11).

532 (опорна). Якщо відрізок BM — медіана трикутника ABC, то 1 BM BA BC . Доведіть. 2

533 (опорна). Якщо точки M і N — середини відрізків AB і CD, то 1 MN AD BC . Доведіть. 2

534. Відрізок BM — медіана трикутника ABC. Виразіть через век­ тори a = AC і b = BM вектори AB і CB .

535. Дано ABCD. Виразіть через вектори a = AC і b = BD векто­ ромб ри AD і DC .

536. Доведіть, що точки A(-3; 1), B(3; 4), C(1; 3) лежать на одній прямій. Яка із цих точок лежить між двома іншими?

537. Дано точки A(2; 6), C(7; 8), D(11; x). Знайдіть значен­ня x, за 3), B(4; якого вектори AB і CD колінеарні. Чи співнапрямлені ці вектори?   538. За яких значень x вектори a (4; x) і b (x; 9) колінеарні? У кожному з випадків визначте, чи співнапрямлені дані вектори.

539. Знайдіть кути трикутника з вершинами A 1; 3 , B 1; 3 ,

C 0,5; 3 . 168

§ 15. Множення вектора на число. Скалярний добуток векторів

540. Знайдіть кути трикутника ABC, якщо A(-5; 2), B(-2; 1), C(-1; 4). 



541. Якщо неколінеарні вектори a і b мають рівні довжини, то векто 

  ри a + b і a − b перпендикулярні. Доведіть.   542. Дано вектори a (1; 0) і b (1; 1). Знайдіть значення k, за якого век   тори a + kb і a перпендикулярні.   543. Дано вектори a (1; 8) і b (-3; 2). Знайдіть значення k, за якого век   тори a + kb і b перпендикулярні.

Рівень В 544 (опорна). а) Якщо точка C ділить відрізок AB у відношенні AC : CB = m : n, n m OA OB , де O — деяка точка площини. то OC m n m n б) Якщо точка C лежить на прямій AB, то OC p OA 1 p OB, де O — деяка точка площини, p — число. Доведіть ці твердження. Сформулюйте і доведіть обернені твер­ дження. 545 (опорна). Відрізки AA1, BB1 і CC1 — медіани трикутника ABC, які перетинаються в точці M. Доведіть, що: а) AA1 BB1 CC1 0; б) MA MB MC 0; в) з відрізків AA1, BB1 і CC1 можна скласти трикутник.

546 (опорна). Якщо точка M — точка перетину медіан три­кут­ника ABC, а точка O — деяка 1 точка площини, то OM OA OB OC . 3 Доведіть.

547. Точка M — точка перетину медіан трикут ника ABC. Виразіть через вектори a = AB і b = AC вектори BM і MA .

169

Розділ ІV. Вектори на площині

548. Точка M ділить сторону BC паралелограма ABCD у відношенні 549. 550. 551.

BM : MC = 1 : 3. Виразіть через вектори a = AB і b = AD вектори AM і MD .     Знайдіть кут між векторами a і b , якщо a= b= 1 , а векто    ри a + 2b і 5a − 4b перпендикулярні.   Дано вектори a (2; −1) і b (4; 3). Знайдіть значення k, за якого век    тори a + kb і b − a перпендикулярні. Знайдіть:       а) a + 2b , якщо a = 2 2 , b = 4 , a, b 135 ;      б) a b , якщо a 2b 4 , a 2 b 2 ;       в) a + b + c , якщо a= b= c = 1 ,       a, b b, c a, c 120 .     Знайдіть кут між векторами a і b , якщо a = 3 , b = 2 ,   2   2 a b a 2b 56 .

552.

Повторення перед вивченням § 16 Теоретичний матеріал • середні лінії трикутника і трапеції; • властивості паралелограмів.

8 клас, § 6 8 клас, § 2, 4

Задачі

553. Середня лінія трапеції дорівнює 33 см. Знайдіть основи трапеції, якщо їхні довжини відносяться як 3 : 8. 554. Діагоналі ромба дорівнюють 10 см і 24 см. Знайдіть периметр чотирикутника, вершини якого є серединами сторін ромба, і визначте вид цього чотирикутника. 170

§ 16

Застосування векторів для розв’язування задач

16.1. Розв’язування геометричних задач векторним методом Використання векторів і векторних співвідношень під час розв’язування задач у деяких випадках дозволяє значно спростити міркування і розрахунки. Застосування векторного методу передбачає три основні етапи. 1) Сформулювати задачу мовою векторів. Для цього необхідно роз­ глянути деякі з даних відрізків як вектори і скласти відповідні до умови задачі векторні рівності. 2) Перетворити складені рівності на основі відомих векторних спів­ відношень. 3) Перекласти отримані результати мовою геометрії. Для подання геометричних співвідношень мовою векторів і нав­ паки зручно користуватися наведеною нижче таблицею. Іноді векторний метод використовують у поєднанні з методом координат. У цих випадках подані векторні співвідношення доцільно записувати в координатній формі. № з/п

рисунок

твердження мовою геометрії

твердження мовою векторів

Точки A і B збігаються

AB = 0 або OA = OB , де O — деяка точка площини

2

AB  CD

AB = k CD , k ≠ 0 (прямі AB і CD не збігаються)

3

AB ⊥ CD

AB CD 0

4

AB = CD = a

2 2 AB = CD = a2

1

171

Розділ ІV. Вектори на площині

Закінчення таблиці № з/п

Рисунок

Твердження мовою геометрії

Твердження мовою векторів

5

6

7

8

9

10

172

∠ AOB = ϕ

Точка C лежить на прямій AB

C ∈ AB, AC : CB = m : n

C — середина AB

M — середина AB, N — середина CD M — точка перетину медіан (центроїд) трикутника ABC

OA OB

cos

OA OB

AB = k AC або OC p OA 1 p OB , де O — деяка точка площини, k, p — деякі сталі, k ≠ 0 m AC = CB або n n m OC OA OB, m n

m n

де O — деяка точка пло­ щини, m, n — деякі сталі AC = CB або 1 OC OA OB , 2

де O — деяка точка площини 1 MN AD BC 2

1 OM OA OB OC , 3

де O — деяка точка площини

§ 16. застосування векторів для розв’язування задач

У деяких задачах доцільно вибрати на пло щині неколінеарні вектори a і b та виразити через них інші вектори, що розглядаються. Доведемо існування і єдиність такого подання. опорна задача (про розкладення вектора за двома неколінеарними векторами) Якщо a і b — неколінеарні вектори, то для будь якого вектора c існує розкладення c = ma + nb , де m, n — деякі числа, причому таке розкладення єдине. доведіть. Розв’язання    нехай a і b — дані вектори, c = AB (рис. 112, а). Проведемо через точки A і B прямі, паралельні векторам   a і b відповідно. оскільки дані вектори неколінеарні, то ці прямі перетинаються в певній точці C, причому AC + CB = AB . оскільки за побудовою вектори AC і CB колінеарні   векторам a і b відповідно, то існують числа m і n такі,    що AC = ma і CB = nb . отже, c = ma + nb. доведемо від супротивного єдиність та ко го    розкладення. нехай існує розкладення c = m1a + n1b, причому справджується хоча б одна з умов m1 ≠ m або n1 ≠ n. Припустимо, наприклад, що m1 ≠ m. Прирівнюю чи два розкладення вектора c , маємо:       ma + nb = m1a + n1b , ( m − m1 ) a = ( n1 − n ) b .

а     ma + nb = m1a + n1b ,

    ma + nb = m1a + n1b ,

б Рис. 112. Розкладення  вектора c за вектора ми a і b

  n −n  b , тобто век тори a оскільки m1 ≠ m, то a = 1

m − m1  і b колінеарні, що суперечить умові теореми. отже,    розкладення c = ma + nb єдине. 

173

Розділ ІV. Вектори на площині

На практиці для розкладення вектора за двома неколінеарними векторами можна використовувати також правило паралелограма. Для цьо   го дані вектори a , b і c відкладають від однієї точки (див. рис. 112, б) і проводять через кінець    вектора c прямі, паралельні векторам a і b . задача Точка перетину відрізків, що сполучають середини протилежних сторін чотирикутника, збігається з точкою перетину його діагоналей. доведіть, що даний чотирикутник — паралелограм. Розв’язання нехай діагоналі чотирикутника ABCD перетинаються в точці O, точки M і N — середини сторін AD і BC відповідно 1 (рис. 113). Позначимо a = OB , b = OC . Тоді ON a b . 2 оскільки OD a , OA b , то OD = ma , OA = nb , 1 1 отже, OM OD OA ma nb , де m і n — деякі

числа.

Рис. 113

2

2

за умовою задачі вектори OM і ON колінеарні, k 1 ( ma nb ) (a b ) . звідси отже, OM = k ON , або 2 2 (k m) a (k n) b . але оскільки вектори a і b неколінеарні, рівність можлива лише за умови k = m = n. отже, BC b a , AD k (b a ) , тобто вектори BC і AD колінеарні, звідки BC AD . аналогічно можна довести, що AB CD . Таким чином, ABCD — паралелограм.

У прямокутній системі координат особливу роль відіграє розкладення вектора за векто рами e1 (1; 0) і e2 (0; 1) — векторами одиничної довжини, співнапрямленими з осями координат 174

§ 16. застосування векторів для розв’язування задач

(рис. 114). Такі вектори називають координатними векторами, або ортами. Коефіцієнти розкладання  вектора a a1; a2 за векторами e1 і e2 дорівню ють координатам вектора a . Справді, a e1 a1 1 a2 0 a1 , a e2 a1 0 a2 1 a2 . Отже, a a1 e1 a2 e2 . Іноді, зокрема у фізичних задачах, розглядають поняття проєкції вектора на вісь. Для побудови векторної проєкції вектора AB на вісь l через кінці даного вектора проводять перпендику ляри AA1⊥ l, BB1⊥ l (рис. 115). Тоді вектор A1 B1 є проєкцією вектора AB на вісь l. Скалярною проєкцією вектора AB на вісь l є число A1 B1 , якщо A1 B1 ↑↑ l (рис. 115, а), або число − A1 B1 , якщо A1 B1 l (рис. 115, б).

Рис. 114

а

16.2. Застосування колінеарності векторів

Властивості й ознаки колінеарних векторів під час розв’язування задач найчастіше використовуються в таких випадках: 1) для доведення паралельності прямих (променів, відрізків) — у цьому випадку треба довести, що вектори, які лежать на цих прямих, колінеарні, і ці прямі не мають спільних точок; 2) для доведення належності трьох точок одній прямій — у цьому випадку користуються тим, що належність точки AB випливає C прямій з колінеарності векторів AB і AC ; 3) для доведення того, що деяка точка ділить даний відрізок у заданому відношенні (зокрема, є його серединою) — у цьому випадку застосовують відповідні векторні рівності.

б Рис. 115. Проєкція вектора на вісь

175

Розділ ІV. Вектори на площині

задача доведіть, що точка перетину продовжень бічних сторін трапеції і середини її основ лежать на одній прямій. Розв’язання нехай у трапеції ABCD точки K і L — середини основ BC і AD відповідно, S — точка перетину прямих AB і CD (рис. 116). доведемо, що вектори SK і SL колінеарні. 1 нехай a = SB і b = SC . Тоді SK a b . оскіль2

Рис. 116

ки AD BC , то SAD SBC за двома кутами, отже, SA SD = = k , звідки SA = k a , SD = kb. маємо: SB

SC

1 1 1 SL ( SA SB ) (ka kb ) k ( a b ) k SK , 2 2 2 тобто вектори SK і SL колінеарні. це означає, що точки S, K і L лежать на одній прямій.

16.3. Застосування скалярного добутку векторів Скалярний добуток векторів доцільно використовувати в таких випадках: 1) для доведення перпендикулярності прямих (променів, відрізків) — у цьому випадку достатньо показати, що скалярний добуток відповідних векторів дорівнює нулю; 2) для знаходження довжини відрізка — для  цього вектор c , який зображується шуканим відрізком, розкладають за двома неколінеарними       векторами a і b (при цьому a , b і a, b

  2 мають бути відомі) і знаходять c 2 = c ; 176

§ 16. Застосування векторів для розв’язування задач

3) для знаходження величини кута — у цьому випадку вектори, якими задано шуканий або даний кут, розкладають за двома неколінеарними векторами, довжини або відношення довжин яких відомі, і обчислюють косинус шуканого кута. задача знайдіть кут між бічними сторонами рівнобедреного трикутника, якщо медіани, проведені до його бічних сторін, взаємно перпендикулярні. Розв’язання нехай дано рівнобедрений трикутник ABC з основою AC; AE ⊥ CD (рис. і CD — медіани, 117). AE нехай a = BD і b = BE . Тоді CD a 2b , AE b 2a. оскільки за умовою AE ⊥ CD, то AE CD 0, тобто (a 2b )(b 2a ) 0. ураховуючи, що a = b і a b a b cos B маємо: 2 2 a b 2a 2 2b 4 a b 0 , 5a b 2a 2 2b 0 , 2 5 a cos B 4 a

2

0 , cos B =

4 5

Рис. 117

.

отже, ∠ B ≈ 37°.

Відповідь: ≈ 37°.

Запитання і задачі Усні вправи 







a і b . Чи є рівними вектори 3a + 7b 555. Дано неколінеарні вектори       і 7b + 3a ; a − 2b і 2b − a ? Чи є серед цих векторів колінеарні?

556. Назвіть:

 а) координати вектора a , якщо a 3e1 8e2 ;  б) коефіцієнти m і n розкладення a me1 ne2 , якщо a (1; −2). 177

Розділ ІV. Вектори на площині

Aa

Письмові вправи Рівень А

557. Доведіть векторним методом властивості середньої лінії трапеції. 558. Доведіть векторним методом властивості середньої лінії трикутника. 559. Доведіть векторним методом, що діагоналі ромба перпендикулярні. 560. Доведіть векторним методом, що діагоналі прямокутника рівні.

Рівень Б 561. Доведіть векторним методом, що сума квадратів діагоналей паралелограма дорівнює сумі квадратів усіх його сторін. 562. Доведіть векторним методом, що коли дві медіани трикутника рівні, то цей трикутник рівнобедрений. 563. На стороні AD і діагоналі AC паралелограма ABCD позначено відповідно точки M і N так, що AM =

1 6

AD , AN =

1 7

AC . Доведіть,

що точки M, N і B лежать на одній прямій. 564. У прямокутному трикутнику ABC (∠ B = 90°) на катеті BC позначено точку K так, що CK : KB = 2 : 1. Доведіть, що середина медіани BM лежить на відрізку AK.

Рівень В

565. У трикутнику ABC (рис. 118) AB =

= BC, BD — висота, DK ⊥ BC, DM = = MK. Доведіть, що BM ⊥ AK. 566. Доведіть, що середини основ трапеції і точка перетину її діагоналей лежать на одній прямій. 567. Відрізок BD — медіана трикутни3

Рис. 118

AB . ка ABC, ∠ DBC = 90°, BD = 4 Знайдіть кут ABD. 568. Знайдіть довжину медіани AM трикутника ABC, якщо AB = 10, AC = 6, ∠ BAC = 60°. 178

§ 16. Застосування векторів для розв’язування задач

Повторення перед вивченням § 17 Теоретичний матеріал • вписане й описане кола трикутника;

7 клас, § 23

• вписані й описані многокутники;

8 клас, § 15 8 клас, § 7

• вписані кути.

Задачі

569. Точка O — центр кола, описаного навколо рівностороннього трикутника ABC. Знайдіть: а) кути AOB, BOC і AOC; б) радіус кола, якщо сторона трикутника дорівнює 4 3 см. 570. Точка O — центр кола, вписаного в рівносторонній трикутник ABC. Знайдіть: а) кути між радіусами, проведеними в точки дотику; б) радіус кола, якщо сторона трикутника дорівнює 4 3 см.

1. 2. 3. 4. 5. 6.

Задачі для підготовки до контрольної роботи № 4

Дано точки A(2; −5) і B(8; 3). Знайдіть координати і довжину век тора AB .      c 2a b . Дано вектори a (0; 4) і b (−3; −2). Знайдіть вектор Дано прямокутник ABCD. Виразіть вектори AC і BD через вектори a = AB і b = BC .   Знайдіть значення x, за якого вектори a (x; 2) і b (−3; 6): а) колінеарні; б) перпендикулярні. У рівносторонньому трикутнику ABC проведено медіани AM і BN. 2 1 AM − AC . Побудуйте вектори AB + AC , AM − AN , 3

2

Визначте вид чотирикутника ABCD, якщо A(0; −2), B(0; 1), C(2; 2), D(4; 0).

Онлайн-тестування 179

Підсумки розділу IV Вектори

a = AB

, AB ↑↑ CD AB EF

Вектором називається напрямлений відрізок, тобто відрізок, для якого вказано, яка точка є його початком, а яка — кінцем.  Координатами вектора a з початком A(x1; y1) і кін­цем B(x2; y2) називають числа a1 = x2 − x1 і a2 = y2 − y1:  a a1; a2 .  Модуль (довжина) вектора a a1; a2 обчислюється за фор­мулою  a a12 a22 Ненульові вектори називаються колінеарними, якщо вони лежать на одній прямій або на паралельних прямих. Вектори AB і CD називаються співнапрямленими (або однаково напрямленими), якщо промені AB і CD співнапрямлені. Вектори AB і EF називаються протилежно напрямленими, якщо промені AB і EF протилежно напрямлені Протилежними векторами називаються два протилежно напрямлені вектори однакової довжини Два вектори називаються рівними, якщо вони суміщаються паралельним перенесенням. Властивості й ознаки рівних векто­рів: • Рівні вектори співнапрямлені та мають рівні дов­жини. • Якщо вектори співнапрямлені і мають рівні дов­ жини, то вони рівні. • Від будь-якої точки можна відкласти вектор, що дорівнює даному, і притому тільки один. • Рівні вектори мають рівні відповідні координати, і нав­паки: якщо у векторів відповідні координати рівні, то ці вектори рівні

180

Підсумки розділу IV

Дії з векторами Додавання векторів    Сумою векторів a a1; a2 і b b1; b2 називається вектор c c1; c2 з коор-

динатами c1 = a1 + b1, c2 = a2 + b2, тобто a1; a2 b1; b2 a1 b1; a2 b2 Побудова суми векторів

Правило трикутника

Правило паралелограма

Правило многокутника

Віднімання векторів   Різницею векторів a a1; a2 і b b1; b2 називається такий вектор       c c1; c2 , який у сумі з вектором b дає вектор a , тобто b c a :

c c1; c2 a1; a2 b1; b2 a1 b1; a2 b2 Побудова різниці векторів

181

Розділ ІV. Вектори на площині

Множення вектора на число

якщо k > 0, то  вектор k a співнапрямлений  з вектором a

 Добутком вектора a a1; a2 на чис­ло k  (або добутком числа k на вектор a ) називається вектор ka ka1; ka2 :   k a1; a2 ka1; ka2 , k a = k a   Якщо a і b — колінеарні вектори, то   існує число k таке, що b = ka, і навпаки:   a і b якщо для ненульових векторів   справджується рівність b = ka, то век­   тори a і b колінеарні

У колінеарних векторів відповідні ко­ ординати пропорційні, і навпаки: якщо у двох векторів відповідні координати пропорційні, то ці вектори колінеарні

якщо k < 0, то вектор k a протилежно  напрямлений з вектором a Скалярний добуток векторів    ⋅ b векторів a Скалярним добутком a a1; a2    і b b1; b2 називається число a b a1b1 a2b2 .   Скалярний добуток a ⋅ a називають скалярним   2 квадратом: a 2 a12 a22 a . • Скалярний добуток векторів дорівнює до­ бутку їх довжин на косинус кута між ними:       a b a b cos a, b .   • Якщо a і b — ненульові вектори, то       a b a, b BAC cos a, b   .

a b

• Властивість і ознака перпендикулярних век­     торів: якщо a ⊥ b , то a b 0, і навпаки:   якщо для ненульових векторів a і b справ­   джується рівність a b 0, то a ⊥ b 182

Підсумки розділу IV

Контрольні запитання до розділу ІV

1. Дайте означення вектора. Як зображають вектори? 2. Що таке довжина вектора? Який вектор називають нульовим? 3. Які вектори називають співнапрямленими; протилежно напрям­ леними; колінеарними?

4. Дайте означення рівних векторів. 5. Як визначити координати вектора? Як пов’язані координати рів­них векторів? 6. Дайте означення суми і різниці двох векторів. Опишіть способи побудови вектора-суми і вектора-різниці. 7. Дайте означення добутку вектора на число. Сформулюйте теорему про довжину і напрям вектора k a . 8. Дайте означення скалярного добутку векторів. Як визначається кут між векторами? 9. Сформулюйте теорему про скалярний добуток векторів. Сформу­ люйте властивість і ознаку перпендикулярних векторів.

Додаткові задачі до розділу ІV 571. Діагоналі чотирикутника ABCD перетинаються в точці O, причо му OA OC OB OD . Доведіть, що ABCD — паралелограм. 572. У прямокутнику ABCD AB = 8 см, BC = 15 см, O — точка пере тину діагоналей. Знайдіть AB AD DC OD .

573. Доведіть, що точки A(8; 0), B(4; 1), C(0; 2) лежать на одній прямій. Яка із цих точок лежить між двома іншими? 



574. Дано вектор a (1; -2). Знайдіть координати вектора b , якщо    

a b 10 , а вектори a і b колінеарні.   575. Дано вектори a (-1; -2) і b (-2; 1). Які кути утворюють ці вектори   з вектором a + b ? 576. У ромбі ABCD AB = 6 см, ∠ A = 120°. Знайдіть скалярні добутки CB ⋅ CD , AC ⋅ AB і AC ⋅ BD . 577. Плавець перетинає Сіверський Донець у місці, де річка має ширину 50 м, за 1 хв 40 с. Швидкість течії дорівнює 1 м/с. Знайдіть: а) тангенс кута між вектором швидкості течії річки і вектором руху плавця (з урахуванням його знесення течією); б) швидкість руху плавця (модуль вектора швидкості руху плавця). 183

Розділ ІV. Вектори на площині

578. Брусок ковзає вниз уздовж похилої пло­

y FFтер. = maN F = ma

( щини. За даними рис. 119 знайдіть рів­ () ) нодійну сил, що діють на брусок. Позна­ чте проєкції всіх сил на осі x і y. Запи­ x шіть співвідношення між проєкціями. α Викори стовуючи другий закон Ньютона = ma ) (FFтяж. F = ma , запишіть формулу для визна­ Рис. 119 чення прискорення руху бруска.     579. Доведіть векторну нерівність a - b a - b . У якому випадку має місце рівність?

(

)

Задачі підвищеної складності

580. Дано довільний трикутник ABC. Доведіть, що вектор

1 1 AB AC напрямлений уздовж бісектриси кута A. AB

AC

581. Точка O — центр кола, описаного навколо трикутника ABC, а точ­

582. 583. 584. 585. 586. 587.

ка H задовольняє векторну рівність OH OA OB OC . Доведіть, що H — ортоцентр трикутника ABC. Сформулюйте і доведіть обер­ нене твердження (формулу Гамільтона). Доведіть, що в трикутнику ABC ортоцентр H, центроїд M і центр описаного кола O лежать на одній прямій (пряма Ейлера), при­ чому MH = 2OM. 1 Точки A, B і C задовольняють рівність AC 2 BC 2 AB2 . До­ 2 ведіть, що AC BC 0 . Знайдіть кути між радіусами кола OA, OB і OC, якщо OA + OB + OC = 0 . Доведіть векторним методом, що сума квадратів діагоналей трапе­ ції дорівнює сумі квадратів бічних сторін, доданій до подвоєного добутку основ. Точки M, N і K лежать на сторонах AB, BC і AC трикутника ABC від­ повідно. Доведіть, що прямі AN, BK і CM перетинаються в одній точці тоді й тільки тоді, коли AM ⋅ BN ⋅ CK = BM ⋅ CN ⋅ AK (теорема Чеви). Доведіть, що для кута між прямими l1 і l2, заданими рівняннями a1x+b1y + c1 = 0 і a2x+b2y + c2 = 0 відповідно, справджується фор­ мула cos l1, l2

184

a1a2 b1b2

a12 b12 a22 b22

.

Історична довідка

Історична довідка Інтерес до векторів і векторного методу виник у математиків у ХІХ ст. у зв’язку з потребами фізики й механіки. Але напрямлені відрізки зустрічаються ще в роботах піфагорійців і геометричній теорії відношень Евдокса (бл. 408–355 рр. до н. е.). У геометричному численні, що його виклав Евклід, додавання і віднімання чисел зводилося до відповідних операцій з відрізками, а множення — до побудови прямокутника зі сторонами, довжини яких дорівнюють множникам. У XIV–XVI ст. геометрична алгебра через обмеженість засобів дослідження майже не розвивалася. Однак у 1587 р. фламандський учений Симон Стевін (1548– 1620), розглядаючи додавання двох сил у роботі «Початки статики», дійшов висновку, що для визначення рівнодійної слід скористатися так званим «паралелограмом сил». Для позначення сил Стевін першим увів відрізки зі стрілками. Значно пізніше, у 1803 р., французький математик Луї Пуансо (1777–1859) розробив загальну теорію векторів, спираючись на дослідження поперед­ників. Подальший розвиток векторного методу пов’я­ заний зі становленням аналітичної і теорії геометрії геометричних перетворень. Вектор AB стали розглядати як паралельне перенесення, яке задано початковою точкою A та її образом B. Згодом відповідний розділ математики отримав назву «векторна алгебра».

«Сухопутна» яхта Стевіна

Статуя на честь Евкліда у Музеї природничої історії Оксфордського університету

Пам’ятник Симону Стевіну в Брюгге (Бельгія) 185

Математичні олімпіади В’ячеслав Андрійович Ясінський (1957–2015) В’ячеслав Андрійович Ясінський народився у 1957 ро­ ці в селі Чернівці Могилів-Подільського району Вінницької області. Після школи та закінчення професійно-технічного училища він отримав спеціальність тракторист-комбайнер. Але душа юнака прагнула до занять математикою. У 1975 році В’ячеслав вступив на фізико-математичний факультет Вінницького державного педагогічного інституту імені Миколи Островського, який закінчив із відзнакою в 1979 році. Після цього В. А. Ясінський працював у різних школах Вінниччини та у Вінницькому педагогічному інституті. З 1991 року він був членом журі, пізніше — експертом-консультантом, заступником голови журі Всеукраїнської олімпіади юних математиків, а з 1998 року — членом журі й експертом-консультантом Всеукраїнського турніру юних математиків імені професора М. Й. Ядренка. Також він працював і в складі журі Всеукраїнських олімпіад для студентів математичних спеціально­стей педагогічних університетів, очолював математичні олімпіади рідної Вінниччини. Авторитет В’ячеслава Андрійовича був безмежним, його неперевершені професійні якості приваблювали математично обдаровану молодь. Варто відзначити, що науково-методичне забезпечення українських математичних змагань для обдарованих дітей значною мірою визначається творчістю В. А. Ясінського як автора яскравих задач. Серед вітчизняних авторів олімпіадних задач він був безсумнівним лідером, визнаним далеко за межами України. Задачі В’ячеслава Андрійовича двічі були представлені на Міжнародних математичних олімпіадах. Задачі Ясінського також неодноразово пропонувалися на «Турнірі чемпіонів», що традиційно кожного року проходить у місті Вінниця для учнівства з усіх куточків України. Наведемо одну з олімпіадних задач В’ячеслава Андрійовича, у ході розв’язування якої варто застосувати методи осьової симетрії та повороту. Дано трапецію ABCD, у якій AB = BC = CD =

1 2

AD . Дове-

діть, що для довільної точки X площини виконується нерівність XD − XA − XB CD . 186

Розв’язання B C Нехай точка O — середина основи AD даної трапеції (рис. 120). Побудуємо трапецію AFED, симетричну O D трапеції ABCD відносно прямої AD, і виконаємо поворот A навколо точки D на кут 60° проти годинникової стрілки. X E Тоді точка B перейде в точку F, а точка X — у деяку F точку X ′ . Трикутник DXX ′ рівносторонній, XB = X ′F , X′ CD = AF . Рис. 120 Маємо: XA + XB + CD = XA + FX ′ + AF X ′X = DX . Лаконічне і яскраве доведення нерівності демонструє красу методу геометричних перетворень і може надихнути вас на пошук свого оригінального способу розв’язання цієї задачі. В. А. Ясінський не лише вмів створювати оригінальні задачі всіх рівнів складності, але й сам блискуче розв’язував олімпіадні задачі. Ще в шкільні роки він з успіхом брав участь у математичних змаганнях різних рівнів, а пізніше був неодноразовим переможцем авторитетних конкурсів для вчителів із розв’язування задач. В’ячеслав Андрійович безпосередньо підготував чимало переможців олімпіад. Зокрема, його вихованець є чотириразовим переможцем Міжнародних математичних олімпіад. Доцент Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського В. А. Ясінський є автором багатьох книг та статей, присвячених підготовці талановитої молоді до математичних змагань. Зокрема, однією з останніх праць майстра стала книжка «Геометричні перетворення в задачах математичних олімпіад». В. А. Ясінський був членом редколегії журналу «У світі математики» з моменту його заснування в 1995 році, одним із ведучих розділу розв’язування задач журналу «Математика в школі». За вагомий внесок у розвиток обдарованої молоді В. А. Ясінський у 2001 році отримав звання «Заслужений вчитель України». Мешканці Вінниці вшанували його званням «Людина року-2000» в номінації «Працівник освіти». Життєвий шлях В’ячеслава Андрійовича — це справжній взірець гідності, творчого горіння, вміння знаходити таланти та сприяти їхньому розквіту. В. А. Ясінський, інтелігентна, щира та чуйна людина, був талановитим у всьому — від блискучої розповіді анекдоту до найкропіткіших математичних досліджень. Видатний композитор математичних задач, незрівнянний викладач В’ячеслав Ясінський є справжньою гордістю України. 187

1. Серед наведених видів перетворень укажіть те, яке не зберігає відстані між точками. Розділ ІV. Вектори на площині А Центральна симетрія

Розділ ІV. Вектори на площині

В Поворот

Б Гомотетія k ≠ 1 Г Переміщення Готуємось до ДПА( ) 2. Укажіть геометричну фігуру, в яку переходить гострий кут Готуємось до ДПА

унаслідок переміщення. А Тупий кут В Розгорнутий кут Виберіть Б одну правильну,на навашу вашудумку, думку, відповідь. Виберіть одну правильну, відповідь. Промінь Г Кут, що дорівнює даному 11   aa,, якщо aa == 66 . 3. довжину Закінчіть речення−−так, щоб правильне твер1. 1. Знайдіть Знайдіть довжину вектора вектора якщоутворилося 3 3 дження. Якщо дві фігури подібні з коефіцієнтом 9, то 2 Г 18 Г 18 А –2А –2 Б 2Бцих В –18 В –18 як: площі фігур відносяться   44:) 1.. 2. добуток 2. Знайдіть Знайдіть скалярний скалярний добуток 2;; − − А 3 :1 Б 9 :векторів 1векторів aВa 2 :3 13 ) іі bb ( −Г3;27 (81 А Бнаведених –18 В –72 Гту,6 якаГ має 6 вісь симетрії. А –3 –3 4. Серед Б –18 В –72 виберіть фігур

Тест 44 Тест

3. Закінчіть Закінчіть речення речення так, так,щоб щобутворилося утворилосяправильне правильнетвердження. твердження. 3.

  Ненульові колінеарні колінеарні вектори вектори aa іі bb можуть можуть зображатися зображатися двома двома    Ненульові сторонами... сторонами... А рівностороннього трикутника. В квадрата. А рівностороннього трикутника. В квадрата. А Б В Г Б гострого кута. Г прямокутного трикутника. Б гострого кута. Г прямокутного трикутника. 5. На рисунку зображено паралелограм 4. Н На рисунку зображено ABCD. ABCD. Ука відрізок, у який пере жіть паралелограм паралелограм 4. а рисунку зображено ABCD. B C BO Знайдіть вектор­суму AB + BC . внаслідок симетрії ходить відрізок ABO. + BC . Знайдіть точки вектор-суму відносно А AC Б BD В DB Г CA O А AC А BD В DB В AD D 5. БЗнайдіть ( 0; 2) , A BD Бдовжину DO Г CAвектора AB , якщоГ A BC B ( −4; 5 ) 6. На рисунку зображено квадрат A Г0ABCD. ;52 , B 4; 5 . AB , якщо 5. А 3 Знайдіть довжину 10 вектора УкаБ жіть відрізок,В у2 який переходить C А3 Б 10 В 2 навко-Г 5 B внаслідок повороту відрізок 1AO 6. Знайдіть ло вектор a − b , якщо a ( −6; 4 ) , b ( −2; − 3 ) . точки  90° проти  12 O на  годинникової a − b , якщо a 6; 4 стрілки. 6. Знайдіть вектор , b 2; 3 . O А ( −1; 5 Б ( −2 4 ; − 1) В Г − 5; 5 ) ) А BO ( −1В; 7 DO ) ( A D А 1; 5 Б CO Б 4; 1 В 1;Г7AB Г 5; 5 7. Дано одиничні взаємно перпендикулярні вектори a і b . Знайдіть  7. взаємно перпендикулярні вектори a і b . Знайдіть a − 3Дbано a +одиничні b . 56     А –2 a 3b a b Б. –1 В 0 Г 1 8. АСеред тверджень укажіть те, яке справджується для –2 наведених Б –1 В 0 Г1 будь­яких векторів a і b та будь­якого числа k. 8. Серед наведених тверджень укажіть те, яке справджується для   a і b . В ka = k ⋅ a А aбудь-яких − b < a + векторів b    a b 2   А Б a ⋅ b < aa b ⋅ b Г a2 < Вa 00⋅ ⋅aa aa       2 Б a b a b Г a2 < a

(

190 188

)(

)

Розділ V Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга

§ 17. Вписане й описане кола правильного многокутника § 18. Довжина кола і площа круга

Геометрія — наше велике творіння, яке нас самих захоплює. Ле Корбюзьє, французький архітектор Фігури, що мають рівні сторони та кути, здавна зачаровували людину досконалістю форми і таємничістю, яка завжди супроводжує досконалість. Такі фігури обожнювали, приписуючи їм магічні та навіть цілющі властивості. Многокутники з рівними сторонами й кутами прикрашали фамільні герби середньовічних можновладців, їх обирали символами таємних товариств, а дослідженню властивостей цих многокутників присвячували свої роботи найвидатніші математики минулого. Вивчення правильних многокутників нерозривно пов’язане зі знаходженням довжини кола й площі круга. Недарма однією з класичних задач геометрії вважається задача про квадратуру круга — побудова квадрата, площа якого дорівнює площі даного круга. І хоча неможливість такої побудови за допомогою циркуля й лінійки вже давно доведено, вираз «квадратура круга» і сьогодні вживається для характеристики вкрай складних задач, що не мають розв’язку. Згодом, розглядаючи фігури в просторі, ви познайомитеся з тривимірним аналогом правильних многокутників — правильними многогранниками.

190

§ 17

Вписане й описане кола правильного многокутника

17.1. Означення правильного многокутника. Існування вписаного й описаного кіл Ви вже неодноразово зустрічалися з многокутниками, в яких усі сторони рівні, і з многокутниками, в яких усі кути рівні. Якщо обидві ці властивості многокутник має одночасно, такий многокутник є правильним. означення Правильним многокутником називається опук лий многокутник, у якому всі сторони рівні й усі кути рівні. Уже відомими вам видами правильних многокутників є рівносторонній трикутник (рис. 121, а) і квадрат (рис. 121, б). На рис. 121 зображено також правильний п’ятикутник (рис. 121, в) і правильний шестикутник (рис. 121, г). Оскільки сума кутів опуклого n-кутника� дорівнює 180°(n – 2), величина кута αn правильного n-кутника обчислюється за формулою:

αn =

n −2 n

а

б

⋅180°.

Нагадаємо, що многокутник є вписаним у коло, якщо всі його вершини лежать на цьому колі; многокутник є описаним навколо кола, якщо всі його сторони дотикаються до цього кола.

в

Теорема (про вписане й описане кола правильного многокутника) навколо будь-якого правильного многокутника можна описати коло, і в будь-який правильний многокутник можна вписати коло, причому центри описаного і вписаного кіл збігаються.

г Рис. 121. Правильні многокутники

191

Розділ V. Правильні многокутники. довжина кола. Площа круга

2

2

2

2

Рис. 122. До доведення теореми про вписане й описане кола правильного многокутника

доведення  Нехай A, B, С і D — послідовні вершини пра вильного многокутника (рис. 122). Проведемо бісектриси кутів A і B. Вони перетинаються в певній точці O (поясніть чому). Трикутник AOB є рівнобедреним з основою AB, оскільки OAB OBA , де α — кут даного 2 многокутника. Сполучимо точки O і C. Трикутники AOB і COB рівні за першою ознакою: у них сторона OB спільна, AB = CB як сторони правильно го многокутника, OBC OBA , оскільки 2

BO — бісектриса кута ABC. Отже, трикутник COB рівнобедрений з основою CB, OCB OBC , тобто CO — бісектриса кута BCD.

2

Продовжуючи цей процес далі, легко переконатися, що всі трикутники з вершиною O, основами яких є сторони даного правильного многокутника, рівнобедрені й рівні. Звідси випливає, що всі вершини даного многокутника лежать на колі із центром O, радіус якого дорівнює бічним сторонам цих трикутників. Крім того, всі сторони даного многокутника дотикаються до іншого кола із центром O, радіус якого дорівнює висотам цих трикутників, проведеним із вершини O. Теорему доведено.  Неважко переконатися, що будь-який правильний многокутник має єдине вписане і єдине описане кола (доведіть це самостійно). Точку, яка є спільним центром цих кіл, називають центром правильного многокутника. означення центральним кутом правильного многокутника називається кут, під яким сторону многокутника видно із центра цього многокутника. 192

§ 17. Вписане й описане кола правильного многокутника

Так, на рис. 122 кути AOB, BOC, COD, ... — центральні кути правильного многокутника. Очевидно, що центральний кут правильного n-кутника дорівнює

360° n

.

17.2. Формули радіусів вписаного й описаного кіл правильного многокутника Радіуси вписаного й описаного кіл правильного n-кутника можна знайти, знаючи довжину його сторони і число n. Теорема (формули радіусів вписаного й описаного кіл правильного n-кутника) для правильного n-кутника радіуси вписаного й описаного кіл обчислюються за формулами an an , R= , 180° 180° 2tg 2sin n n де r — радіус вписаного кола; R — радіус описаного кола; an — сторона n-кутника.

r=

доведення  Нехай O — центр правильного n-кутника зі стороною an, A і B — сусідні вершини цього n-кутника (рис. 123). Тоді в рівнобедреному трикутнику AOB бічні сторони OA і OB — радіуси описаного кола, а висота OC — радіус вписаного кола даного n-кутника. Оскільки висота є також бісектрисою і медіаною трикутника AOB і центральний кут AOB дорівнює = CB

360° n

1

an

2

2

= AB

, то в трикутнику OCB ∠ C = 90°,

, COB

1 2

AOB

180 n

.

Рис. 123. До доведення формул радіусів вписаного й описаного кіл правильного n-кутника

193

Розділ V. Правильні многокутники. довжина кола. Площа круга

Звідси

r OC

R OB

CB tg COB CB sin COB

an 180 , 2 tg n an 180 . 2 sin n

Теорему доведено.  наслідок для правильного n-кутника зі стороною an при n = 3, 4, 6 радіуси вписаного й описаного кіл обчислюються за такими формулами. n 3 4 6

r

R

a3

a3

2 3

3

a4

a4

2

2

a6 3

a6

2

Справді, для правильного (рівностороннього) трикутника (n = 3):

r

a3 a a3 a 3 ,; R 3 ;, 180 180 3 2 3 2 tg 2 sin 3 3

для правильного чотирикутника (квадрата) (n = 4): a4 a a4 a 4 ,; R 4 ; 180 180 2 2 2 tg 2 sin 4 4 для правильного шестикутника (n = 6):

r

r 194

a6 a6 a 3 a6 . 6 , R 180 180 2 2 sin 2 tg 6 6

§ 17. Вписане й описане кола правильного многокутника

задача Площа квадрата, описаного навколо кола, дорівнює 48 см2. знайдіть площу рівностороннього трикутника, вписаного в те саме коло. Розв’язання нехай навколо кола описано квадрат з площею S = = 48 см2 (рис. 124, а). Тоді сторона квадрата= a4 = 48 4 3 a4

a

= 48 4 3 (см). Із формули r = 4 маємо r = 2 3 (см). 2 знайдений радіус r є радіусом R описаного кола для рівностороннього трикутника (рис. 124, б), площу якого a необхідно знайти. оскільки R = 3 , то a3 = R 3 , отже, a3 2 3 3 6 (см).

3

за формулою площі рівностороннього трикутника S=

a2 3 4

маємо: S

62 3 4

а

б

2

9 3 (см ). Відповідь: 9 3 см2.

Рис. 124

Зауважимо, що у випадку, коли в задачі йдеться про вписаний і описаний правильні n-кутники, з метою уникнення непорозумінь із застосуванням формул сторони цих n-кутників можна позначати an і bn відповідно.

17.3. Побудова правильних многокутників Розглянемо способи побудови деяких правильних многокутників за допомогою циркуля і лінійки. Ви вже вмієте будувати правильний (рівносторонній) трикутник і квадрат. Для побудови інших видів правильних многокутників часто використовують описане коло. Побудуємо правильний шестикутник зі стороною a (рис. 125). Оскільки сторона такого шестикутника дорівнює радіусу описаного кола,

Рис. 125. Побудова правильного шестикутника

195

Розділ V. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга

O

Рис. 126. Побудова вписаного квадрата

а

б Рис. 127. Побудова правильного вписаного 2n-кутника

Рис. 128. Побудова правильного описаного трикутника

196

побудуємо спочатку коло радіуса a і позначимо на ньому довільну точку A1. Далі з неї як із центра тим самим радіусом a проведемо дугу і на її перетині з побудованим колом позначимо точку A2. Послідовно відкладаючи такі дуги, отримаємо точки A3, A4, A5 та A6 і послідовно сполучимо їх відрізками. Узагалі, для побудови правильного вписаного многокутника достатньо побудувати його центральний кут. Наприклад, для квадрата він дорівнює 90°, отже, якщо провести через центр кола дві взаємно перпендикулярні прямі, то вони перетнуть дане коло у вершинах вписаного квадрата (рис. 126). Якщо в коло вписано правильний n-кутник A1 A2...An, то неважко побудувати правильний вписаний 2n-кутник. Для цього достатньо розділити хорди A1 A2, A2 A3, ..., An A1 (а отже, і відповідні дуги) навпіл (рис. 127, а). На рис. 127, б показано, як, маючи вписаний квадрат, побудувати правильний вписаний восьмикутник. Застосовуючи цей спосіб, можна далі побудувати правильний 16-кутник, 32-кутник і взагалі правильний 2k-кутник, де k — будь-яке натуральне число, більше за 2. Для побудови правильного описаного n-кутника достатньо провести дотичні до кола у вершинах правильного вписаного n-кутника. На рис. 128 показано, як у такий спосіб побудувати правильний описаний трикутник. Наведені приклади підтверджують, що багато видів правильних многокутників можна побудувати за допомогою циркуля і лінійки. Однак не всі правильні многокутники допускають таку побудову. Наприклад, доведено, що за допомогою циркуля і лінійки можна побудувати правильний сімнадцятикутник, але не можна побудувати правильний семикутник.

§ 17. Вписане й описане кола правильного многокутника

Запитання і задачі Усні вправи 588. Чи є правильним многокутником рівнобедрений прямокутний трикутник; ромб із кутом 60°; прямокутник із нерівними сторонами? Чому? 589. Чи є правильним, що: а) коли в трикутнику всі кути рівні, то він є правильним; б) коли в чотирикутнику всі кути рівні, то він є правильним? 590. Сума кутів правильного многокутника дорівнює 180°. Яка гра­ дусна міра кута цього многокутника? 591. Чи можуть бісектриси кутів правильного многокутника і се­рединні перпендикуляри до його сторін перетинатися у двох різних точках? Чому? 592. Скільки кутів має правильний многокутник, у якому: а) радіус описаного кола вдвічі більший за радіус вписаного ­кола; б) радіус описаного кола дорівнює стороні? 593. Опи­шіть, як, маючи зображення правильного 18-кутника, побудувати правильний 9-кутник; правильний 36-кутник.

Графічні вправи 594. Побудуйте правильний шестикутник ABCDEF. а) Проведіть діагональ AD. Визначте вид чотирикутників, на які вона ділить даний шестикутник. б) Проведіть діагоналі AC і AE. Визначте вид утворених три­ кутників. 595. На аркуші паперу побудуйте правильний трикутник і виріжте його. Зріжте кути трикутника так, щоб отримати правильний шестикутник. У якому відношенні точки зрізу ділять сторони трикутника?

Aa

Письмові вправи Рівень А

596. Визначте кількість сторін правильного многокутника, центральний кут якого дорівнює: б) 72°; а) 90°;

в) 20°. 197

Розділ V. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга

597. Знайдіть кути правильного n-кутника, якщо:

б) n = 6; в) n = 10. а) n = 5; 598. Визначте кількість сторін правильного многокутника, в якому: а) центральний кут дорівнює 30°; б) сума кутів дорівнює 1800°. 599. Доведіть, що діагональ правильного п’ятикутника паралельна одній із його сторін. 600. Доведіть, що найбільша діагональ правильного шестикутника ділить його на дві трапеції. 601. Знайдіть радіус кола: а) вписаного в правильний трикутник зі стороною 8 3 см; б) описаного навколо квадрата з площею 16 см2; в) вписаного в правильний шестикутник з периметром 36 3 см. 602. Знайдіть: а) площу рівностороннього трикутника, навколо якого описано коло радіуса 2 см; б) діагональ квадрата, в який вписано коло радіуса 2 см; в) периметр правильного шестикутника, навколо якого описано коло діаметром 8 см. 603. Заповніть таблицю формул для обчислення сторони an, радіуса R описаного і радіуса r вписаного кола для правильного n-кутника. n

R через an

r через an

an через R

an через r

3 4 6

604. Переріз терпуга має форму правильного трикутника зі стороною 3 см. Яким міг бути найменший діаметр круглого металевого стрижня, з якого виготовляють терпуг? 605. Поперечний переріз дерев’яного бруска є квадратом з діагоналлю 4 2 см. Знайдіть найбільший діаметр круглого стрижня, який можна виточити з такого бруска. 198

R через r

r через R

§ 17. Вписане й описане кола правильного многокутника

Рівень Б

606. Доведіть, що зовнішній кут правильного многокутника дорівнює його центральному куту. 607. Визначте кількість сторін правильного многокутника, кути якого дорівнюють: б) 108°; в) 150°. а) 120°; 608. Знайдіть: а) периметр правильного многокутника зі стороною 5 см і внут­ рішнім кутом 144°; б) сторону правильного многокутника, периметр якого дорівнює 48 см, а внутрішній кут утричі більший, ніж зовнішній. 609. Доведіть, що середини сторін правильного n-кутника є вершинами іншого правильного n-кутника. 610. Доведіть, що вершини правильного 2n-кутника, взяті через одну, є вершинами правильного n-кутника. 611. Знайдіть: а) площу правильного шестикутника, вписаного в коло, якщо площа квадрата, описаного навколо цього кола, дорівнює 64 см2; б) площу квадрата, описаного навколо кола, якщо площа пра­ виль­ного трикутника, вписаного в це коло, дорівнює 9 3 см2; в) радіус кола, описаного навколо правильного шестикутника, якщо радіус кола, вписаного в цей шестикутник, дорівнює 8 3 см. 612. Знайдіть: а) площу квадрата, вписаного в коло, якщо площа правильного шестикутника, вписаного в це коло, дорівнює 6 3 см2; б) площу правильного трикутника, описаного навколо кола, якщо площа квадрата, описаного навколо цього кола, дорівнює 36 см2; в) радіуси описаного і вписаного кіл рівностороннього трикут­ ника, якщо різниця цих радіусів складає 3 см. 613. Заповніть таблицю формул для обчислення площі S правильного n-кутника зі стороною an, радіусом R описаного кола і радіусом r вписаного кола. n

S через an

S через R

S через r

3 4 6

199

Розділ V. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга

614. Доведіть, що серединні перпендикуляри до будь-яких двох сторін правильного многокутника перетинаються або збігаються. 615. Доведіть, що прямі, на яких лежать бісектриси будь-яких двох кутів правильного многокутника, перетинаються або збігаються.

Рівень В 616. Різниця зовнішніх кутів двох правильних многокутників становить 24°, а різниця сум усіх внутрішніх кутів цих многокутників становить 720°. Визначте кількість сторін кожного многокутника. 617. Визначте кількість сторін правильного многокутника, якщо: а) сума чотирьох його внутрішніх кутів на 240° більша за суму решти ку­тів; б) сума чотирьох внутрішніх і двох зовнішніх його кутів дорів­ нює 576°. 618. Правильний трикутник, квадрат і правильний шестикутник мають однакові периметри. Знайдіть відношення їхніх площ. 619. Правильний трикутник, квадрат і правильний шестикутник вписані в одне коло. Знайдіть відношення їхніх площ. 620. Побудуйте правильний шестикутник із периметром 12 см. Обчисліть площу побудованого шестикутника. 621. Впишіть квадрат у коло радіуса 3 см. За допомогою вписаного квадрата побудуйте правильний восьмикутник, вписаний у це ­коло. 622. Побудуйте коло радіуса 3 см. Для цього кола побудуйте правиль­ні вписаний і описаний шестикутники та обчисліть відношення їхніх площ. Чи залежить воно від довжини радіуса кола? 623. Впишіть у коло правильний восьмикутник. Обчисліть його площу, якщо радіус кола дорівнює R. 624. Доведіть формулу залежності сторони a2n правильного вписаного 2n-кутника від радіуса R описаного кола і сторони an правильного вписаного n-кутника (формулу подвоєння числа сторін правильного вписаного многокутника):

a2n 2R 2 2R R 2

an2 4

.

. Користуючись цією формулою, виразіть через R сторони правильних вписаних восьмикутника та дванадцятикутника. 200

§ 17. Вписане й описане кола правильного многокутника

625. Впишіть у коло даного радіуса R правильний десятикутник. а) Доведіть, що сторона a10 побудованого десятикутника і радіус R кола відносяться в «золотому перерізі». б) Впишіть у це коло правильний п’ятикутник. 626. Дано правильний n-кутник. Доведіть, що сума n рівних за модулем векторів із початками у серединах сторін цього n-кутника, перпендикулярних до відповідних сторін і побудованих зовні многокутника, дорівнює нульовому вектору.

Повторення перед вивченням § 18 Теоретичний матеріал • коло і круг; • вписані кути; • поняття площ.

7 клас, § 19 8 клас, § 7 8 клас, § 16

Задачі

627. Два кути трикутника дорівнюють 15° і 85°. Знайдіть центральні кути, під якими сторони даного трикутника видно з центра описаного кола. 628. Дві сторони трикутника дорівнюють 6 см і 8 см, а його площа 24 см2. Знайдіть радіуси описаного і вписаного кіл трикутника.

201

§ 18

Довжина кола і площа круга

18.1. Довжина кола і дуги кола Отримати наочне уявлення про довжину кола досить просто — для цього достатньо, наприклад, уявити, що коло є металевим обручем, який можна розрізати в довільній точці A і розпрямити (рис. 129). Отримаємо відрізок AA1, довжина якого і є довжиною кола.

Рис. 129. Наочне уявлення про довжину кола

Рис. 130. До означення довжини кола

Сформулювати строге означення довжини кола значно складніше. Розглянемо послідовність вписаних у коло правильних n-кутників. Периметр будь-якого з них може вважатися наближеним значенням довжини кола (рис. 130). У ході необмеженого зростання числа n такі n-кутники все ближче «прилягають» до кола, а їхні периметри все менше відрізняються від довжини кола. Отже, визначимо довжину кола як величину, до якої прямують периметри правильних n-кутників, вписаних у це коло, в ході необмеженого зростання числа n. Перш ніж подати формулу довжини кола, сформулюємо важливу допоміжну теорему. Теорема (про відношення довжини кола до його діаметра) Відношення довжини кола до його діаметра не залежить від кола, тобто є однаковим для будь-яких двох кіл.

202

§ 18. Довжина кола і площа круга

Доведення цієї теореми виходить за межі шкільного курсу геометрії. Тому наведемо лише загальну схему міркувань, на яких воно ґрунтується (повне доведення подане в Додатку 3). Розглянемо два кола з радіусами R′ і R′′ та вписані в них правильні n-кутники з периметрами Pn′ і Pn′′. Оскільки Pn nan n 2R sin то

Pn Pn

n 2R sin

180 n

180

,

P P n R , звідки n n . 180 R R R n 2R sin n

У ході необмеженого зростання n периметри n-кутників за означенням прямують до довжин відповідних кіл C′ і C′′, отже, помноживши обидві частини останньої рівності на C

C , що й стверджує теорема. 2R 2R

1

2

, маємо

Таким чином, для всіх кіл відношення довжини кола до діаметра є сталим числом. Це число прийнято позначати грецькою буквою π (читається «пі»): C

2R

.

Доведено, що π — ірраціональне число, значення якого дорівнює 3,1415... . Великий грецький учений Архімед у ІІІ ст. до н. е. встановив, що раціональне число

22 7

є наближеним значенням числа π. Для

практичних обчислень зазвичай використовують значення π ≈ 3,14. Отже, довжина кола радіуса R обчислюється за формулою C = 2πR. Визначимо довжину l дуги кола з градусною мірою α (рис. 131). Оскільки довжина кола дорівнює 2πR, то довжина дуги з градусною мірою 1° становить

2πR 360

, тобто

πR

180

.

Тому довжина дуги кола з градусною мірою ϕ = α° обчислюється за формулою

lϕ =

πR 180

⋅ α.

Рис. 131. Дуга кола. ϕ = α°

203

Розділ V. Правильні многокутники. довжина кола. Площа круга

18.2. Площа круга та його частин Нагадаємо, що поняття площі було визначено у 8 класі лише для многокутників. Для визначення площі круга скористаємось міркуваннями, аналогічними до тих, за якими визначалася довжина кола. Отже, площею круга, обмеженого даним колом, будемо вважати величину, до якої прямує площа правильного n-кутника, вписаного в це коло, у ході необмеженого зростання числа n. Теорема (формула площі круга) Площа круга радіуса R обчислюється за формулою S = πR2. Як і у випадку довжини кола, доведення цієї теореми виходить за межі шкільного курсу геометрії, тому знову наведемо лише загальну схему міркувань (доведення подане в Додатку 3). Впишемо в дане коло радіуса R правильний n-кутник A1 A2... An зі стороною an, і в цей n-кутник впишемо ще одне коло радіуса rn (рис. 132). Тоді:

S A1OA2 =

1 2

an rn ,

S A1 A2 ... An nS A1OA2 n Рис. 132. До обґрунтування формули площі круга

1 2

an rn

1 2

Pn rn ,

де Pn — периметр n-кутника. Із прямокутного трикутника A1OB маємо:

rn R cos дріб

180 n

180 n

. З необмеженим зростанням n

прямує до нуля, отже, значення cos

180° n

прямує до cos 0°, який дорівнює одиниці. З іншого боку, при зростанні n вписане коло «наближується» 204

§ 18. довжина кола і площа круга

до описаного, rn — до R, а периметр вписаного n-кутника — до довжини даного кола C. Отже, у ході необмеженого зростання n маємо:

S

1 2

CR

1 2

2 R R R 2 .

задача довжина кола дорівнює 12π см. знайдіть площу круга, обмеженого цим колом. Розв’язання оскільки довжина кола дорівнює 2πR, то за умовою 2πR = 12π, звідки R = 6 см — радіус даного кола. отже, за формулою S = πR2 маємо: S = π ⋅ 62 = 36π (см2). Відповідь: 36π см2. задача якою має бути довжина дроту, щоб зробити з нього коло, яке обмежує круг площею 154 см2? Розв’язання оскільки площа круга дорівнює πR2, то за умовою πR2 = 154. ураховуючи, що

22 7

, маємо: R

154

154 7 22

7 (см) — радіус даного кола. знайдемо

довжину дроту за формулою C = 2πR: C

2 22 7 7

44 (см). Відповідь: ≈ 44 см.

Зауважимо, що в суто геометричних задачах відповідь можна подавати у вигляді буквеного виразу, який містить π, а в прикладних задачах бажано число π замінювати його наближеним значенням. означення круговим сектором називається частина круга, яка лежить усередині відповідного центрального кута.

тинськосектор — від ла зець. го «сектор» — рі

205

Розділ V. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга

На рис. 133 заштриховано круговий сектор, який відповідає меншому центральному куту AOB (або спирається на дугу AMB). Оскільки площа круга дорівнює πR2, то площа кругового сектора, що спирається на дугу 1°,

ϕ

дорівнює Рис. 133. Круговий сектор. ϕ = α°

πR 2 360

.

Отже, площа кругового сектора, що спирається на дугу з градусною мірою ϕ = α°, обчислюється за формулою

Sсект = Сегмент — від латинського «сегментум» — відрізок.

а

б Рис. 134. Круговий сегмент. ϕ = α°

206

360

⋅ α.

Круг можна розділити на частини і в інший спосіб — перетнувши його прямою. Частину круга, яка лежить по один бік від прямої, що перетинає цей круг, називають круговим сегментом. Унаслідок перетину круга з прямою AB утворюються два кругові сегменти: на рис. 134, а заштриховано менший із них, а на рис. 134, б — більший. Площа сегмента, який не дорівнює півкругу, обчислюється за формулою

Sсегм Sсегм

πR 2

R 2 S , 360

де α — градусна міра дуги, що обмежує цей сег R 2 S , — площа трикутника з вершинами мент, 360 в центрі круга і на кінцях цієї дуги. При цьому знак «+» треба обирати, коли α > 180°, а знак «–» — коли α < 180°. У випадку α = 180° сегмент є півкругом, площа якого дорівнює

πR 2 2

.

§ 18. Довжина кола і площа круга

18.3. Гіпотеза в геометрії У деяких геометричних проблемах знайти шлях до розв’язання допомагає припущення про існування деякої фігури або деякого співвідношення, яке на момент початку розв’язування не є доведеним і не випливає безпосередньо з даних задачі. Так, при розгляданні понять «довжина кола» та «площа круга» ми припустили, що периметри правильних n-кутників, вписаних у те саме коло, прямують до певної величини при необмеженому зростанні числа n. Подібні припущення в науці називаються ­гіпотезами. Зазвичай гіпотези в геометрії використовуються саме на етапі аналізу умов задачі й визначення плану її розв’язування. Вони можуть стосуватися як однієї, так і декількох розгля­ дуваних ­фігур — це насамперед припущення про рівність фі­гур або їх окремих елементів, про подіб­ ність фігур, паралельність або перетин прямих, належність точок одній прямій тощо. Досить ча­ сто знайти необхідну гіпотезу допомагає аналогія з раніше розв’язаними задачами. Дуже важливо, щоб у процесі подальших міркувань висунуту гіпотезу було доведено (або спростовано). Але інколи це стає дуже складною проблемою, яка потребує для розв’язання багато часу й зусиль. Гіпотези відіграють важливу роль у науці. Всесвітньо відомий учений М. В. Ломоносов вважав гіпотезу «єдиним шляхом, яким ви­значні люди дійшли до відкриття найважливіших істин». Дій­сно, деякі гіпотези докорінно змінювали цілі науки. Класичним прикладом таких революційних змін є Періодична таблиця хімічних елементів Д. І. Менделєєва. У ній видатний учений висловив гіпотезу про існування багатьох не відкритих на той час хімічних елементів. Однак

ецьГіпотеза — від гр кого «гіпотеза» — ення. підстава, припущ

207

Розділ V. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга

не всі гіпотези завжди знаходили підтвердження. Так, вивчаючи процеси харчування коней, мавп, вовків, учені Середньовіччя висловили гіпотезу, що в усіх тварин під час жування рухається лише нижня щелепа. Але подальші дослідження виявили, що, наприклад, крокодил жує верхньою щелепою.

гіпотеза

Знайдіть самостійно приклади гіпотез (не лише підтверджених, але й спростованих) з історії розвитку біології, фізики, хімії. Їх різноманітність і наукове значення стануть найпереконливішим аргументом на користь важливості гіпотез у процесі пізнання та навчання.

Запитання і задачі Усні вправи 629. Визначте, як зміняться довжина кола і площа обмеженого ним круга, якщо: а) радіус кола збільшити втричі; б) діаметр кола зменшити в 5 разів. 630. Чи є правильним, що довжина кола більша за його потрійний діаметр? 631. Чи може площа правильного многокутника, вписаного в коло, бути більшою, ніж площа круга, обмеженого цим колом? 208

§ 18. Довжина кола і площа круга

632. Круговий сектор спирається на дугу α. Визначте, чи є кут α гострим, прямим або тупим, якщо: а) довжина дуги, яка обмежує сектор, становить чверть довжини кола; б) площа сектора становить третину площі круга. 633. Із круга радіуса 4 вирізано сегмент. Визначте, чи є даний сегмент більшим або меншим за півкруг, якщо: а) площа сегмента дорівнює 9π; б) площа сегмента становить половину площі частини круга, що лишилася.

Графічні вправи 634. Впишіть у круг рівносторонній трикутник. Виділіть кольором сегменти, що утворилися. Яка градусна міра їхніх дуг? 635. Накресліть два круги зі спільним центром і радіусами 2 см і 3 см. Порівняйте на око площу меншого круга з площею утвореного кільця. Перевірте правильність порівняння обчисленням.

Aa

Письмові вправи Рівень А

636. Знайдіть:

а) довжину кола, радіус якого дорівнює 6 см; б) радіус кола, довжина якого дорівнює 12,56 см. 637. Знайдіть довжину кола: а) вписаного у квадрат з площею 144 см2; б) описаного навколо рівностороннього трикутника зі стороною 4 3 см; в) описаного навколо правильного шестикутника з периметром 30 см. 638. Петрик, допомагаючи бабусі, набирав воду з колодязя. Хлопчик підрахував, що підняти відро можна за 20 обертів валу. Яка глибина колодязя (у м), якщо діаметр валу дорівнює 0,2 м? Вважайте, що p = 3. 209

Розділ V. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга

639. На шляху 219,8 м колесо електровоза ро640.

641. 642.

643. 644. 645. 646.

647.

648.

649. 210

бить 50 обертів. Знайдіть діаметр колеса. Обчисліть довжину колової орбіти штучного супутника Землі, якщо він обертається на відстані 330 км від земної поверхні, а радіус Землі дорівнює 6370 км. Знайдіть довжину дуги кола радіуса R, якщо її градусна міра дорівнює: б) 135°; в) 340°. а) 90°; Довжина маятника стінного годинника дорівнює 60 см, а кут його коливань — 30°. Знайдіть довжину дуги, яку описує кінець маятника. Знайдіть діаметр кола, якщо довжина його дуги дорівнює 12,56 см, а градусна міра — 240°. Довжина кола циркової арени дорівнює 75,36 м. Знайдіть площу арени. Знайдіть площу круга, обмеженого колом: а) вписаним у правильний шестикутник зі стороною 8 3 см; б) описаним навколо квадрата з периметром 12 2 см. Знайдіть площу круга, обмеженого колом: а) описаним навколо рівностороннього трикутника з висотою 6 см; б) вписаним у квадрат з діагоналлю 14 2 см. Радіуси кіл стрілецької мішені дорівнюють 1, 2, 3 і 4 (рис. 135). Знайдіть площу кожного з трьох кілець мішені. Дві труби водогону, внутрішні діаметри яких дорівнюють 10 см і 24 см, необхідно замінити однією, не змінюючи пропускної спроможності. Яким має бути внутрішній Рис. 135 діаметр нової труби? Знайдіть площу кругового сектора з радіусом R і дугою α, якщо: а) R = 9, α = 120°; б) R = 8, α = 225°; в) R = 12, α = 15°.

§ 18. Довжина кола і площа круга

650. Знайдіть площу більшого і меншого кругових сегментів, на які круг радіуса 1 ділиться хордою, що дорівнює радіусу.

Рівень Б

651. Знайдіть довжину кола:

652. 653.

654.

655.

а) вписаного в трикутник зі сторонами 8 см, 26 см і 30 см; б) описаного навколо прямокутника зі сторонами 6 см і 8 см; в) вписаного в правильний шестикутник із площею 6 3 см2. Довжина кола, вписаного в рівнобічну трапецію, дорівнює 12π см. Знайдіть площу трапеції, якщо її бічна сторона дорівнює 13 см. Знайдіть довжину кола: а) вписаного в ромб із діагоналями 30 см і 40 см; б) описаного навколо прямокутного трикутника з катетами 14 см і 48 см. На рис. 136 на сітці з одиничних квадратів зображено фігури, що складаються з дуг кіл із заа даними центрами. Знайдіть: а) периметр зображеної фігури (рис. 136, а); б) площу зафарбованої частини круга (рис. 136, б). На рис. 137 на сітці з одиничних квадратів зображено фігури, що складаються з дуг кіл із б заданими центрами. Знайдіть: а) периметр зображеної фігури (рис. 137, а); Рис. 136 б) площу зафарбованої частини круга (рис. 137, б).

а

б Рис. 137

211

Розділ V. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга

656. Визначте довжини дуг, які описують протягом 2 годин кінці стрі657. 658.

659.

660.

661. 662.

лок годинника на будівлі Харківського університету, якщо годинна стрілка має довжину 2,4 м, а хвилинна — 3,2 м. Зі шматка металевого дроту, який має форму дуги кола радіуса 3 м, необхідно зварити кільце. Знайдіть радіус цього кільця, якщо градусна міра дуги становить 120°. Знайдіть площу круга, обмеженого колом: а) описаним навколо рівнобедреного трикутника з основою 48 см і проведеною до неї медіаною 32 см; б) вписаним у ромб з периметром 48 см і кутом 120°. Знайдіть площу круга, обмеженого колом: а) описаним навколо прямокутника з меншою стороною 4 см і кутом між діагоналями 60°; б) вписаним у трикутник зі сторонами 11 см, 13 см і 20 см. Два кола мають спільний центр O (рис. 138). Доведіть, що площа утвореного кільця дорівнює добутку ширини кільця AB на довжину кола з тим самим центром і радіусом OC (С — середина AB). Площа сектора з дугою 108° дорівнює S. Знайдіть радіус сектора. Знайдіть площу кожного із сегментів, що лежать поза вписаним у коло радіуса R правильним n-кутником, якщо: Рис. 138 а) n = 3 (рис. 139, а); б) n = 4 (рис. 139, б); в) n = 6 (рис. 139, в).

а

б Рис. 139

212

в

§ 18. Довжина кола і площа круга

663. Радіус круга дорівнює R. Знайдіть площу кругового сегмента, дуга якого дорівнює: а) 60°;

б) 240°.

Рівень В

664. За даними рис. 140: а) доведіть, що площа зафарбованого трикутника дорівнює сумі площ зафарбованих «серпиків» (рис. 140, а); б) знайдіть периметр фігури, яка зображена на сітці з правильних трикутників зі стороною 1 і складається з дуг кіл із заданими центрами (рис. 140, б).

b

a c

а

б Рис. 140

665. За даними рис. 141: а) доведіть, що площа зафарбованої фігури дорівнює сумі площ шести зафарбованих «серпиків» (рис. 141, а); б) знайдіть периметр фігури, яка нарисована на сітці з одиничних квадратів і складається з дуг кіл із заданими центрами (рис. 141, б).

r

r

а

б Рис. 141

213

Розділ V. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга

666. Площа кругового сектора дорівнює

6π см2, а довжина його дуги — 2π см.

Знайдіть площу круга, вписаного в цей сектор (рис. 142). 667. Сторони трикутника дорівнюють 17 см, 25 см і 28 см. Коло з центром на найбільшій стороні трикутника дотикається до двох інших сторін. Знайдіть площу круга, обмеженого цим колом. 668. Коло ділить кожну сторону рівностороннього трикутника на три рівні частини завдовжки 2 см. Знайдіть площу частини трикутника, що лежить усередині кола.

1. 2. 3. 4. 5. 6.

Задачі для підготовки до контрольної роботи № 5 Знайдіть внутрішній і центральний кути правильного дванадцятикутника. Площа круга, вписаного у квадрат, дорівнює 16π см2. Знайдіть площу квадрата. Знайдіть довжину кола, описаного навколо правильного шестикутника, найбільша діагональ якого дорівнює 14 см. Правильний трикутник ABC вписано в коло. Знайдіть площу трикутника, якщо довжина дуги CAB складає 8π см. Визначте кількість сторін правильного вписаного многокутника, якщо кожна сторона стягує дугу 3π см, а радіус описаного кола дорівнює 12 см. Прямокутний трикутник з гіпотенузою 12 і гострим кутом 30° вписано в круг. Знайдіть площу кожного з сегментів, які відтинають сторони трикутника.

Онлайн-тестування

214

Рис. 142

Підсумки розділу V Правильні многокутники

Правильним многокутником називається опуклий многокутник, у яко­ му всі сторони рівні й усі кути рівні Правильний трикутник

Правильний чотирикутник (квадрат)

Правильний шестикутник

α3 = 60°

α4 = 90°

α6 = 120°

Формула для обчислення кута αn правильного n-кутника: n

°

n 2 n

180

Центральним кутом правильного многокутника нази­вається кут, під яким сторону многокутника видно із центра цього многокутника. Центральний кут правильного n-кутника дорівнює

360° n

Вписане й описане кола правильного многокутника Теорема про вписане й описане кола правильного многокутника Навколо будь-якого правильного многокутника можна описати коло, і в будь-який правильний многокутник можна вписати коло, причому центри описаного і вписаного кіл збігаються. Правильний многокутник має єдине вписане і єдине описане кола 215

Розділ V. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга

Формули радіусів вписаного й описаного кіл

Для правильного n-кутника an 180 2 tg n an R 180 2 sin n

r

Для квадрата

Для пра­вильного трикутника r=

a3

r=

2 3

R=

a3

R=

3

Для правильного шестикутника

a4

r=

2

a4

a6 3 2

R = a6

2

Формули для кола і круга та їх частин Теорема про відношення довжини кола до його діаметра Відношення довжини кола до його діаметра не залежить від кола, тобто є однаковим для будь-яких двох кіл:

Довжина кола C = 2πR

C 2R

3,14

О

R

Площа круга S = πR2

Круговим сектором називається частина круга, яка лежить усередині відповідного центрального кута

Довжина дуги j = a° lϕ =

216

πR 180

⋅α

Площа кругового сектора j = a° Sсект

R 2 360

Підсумки розділу V

Контрольні запитання до розділу V 1. Дайте означення правильного многокутника. 2. Доведіть формули радіусів вписаного і описаного кіл для правиль­ ного n-кутника. Виразіть радіуси вписаного й описаного кіл: а) правильного трикутника зі стороною a; б) квадрата зі стороною a; в) правильного шестикутника зі стороною a. 4. Опишіть побудову правильного трикутника, квадрата, правильного шестикутника. 5. Сформулюйте теорему про відношення довжини кола до його діаметра. Назвіть наближене числове значення цього відношення. Як воно позначається? 6. Запишіть формули довжини кола і довжини дуги кола. 7. Запишіть формулу площі круга. 8. Опишіть круговий сектор. Запишіть формулу площі кругового ­сек­тора.

3.

Додаткові задачі до розділу V 669. Сума внутрішніх кутів правильного многокутника вдвічі біль­ша за суму його зовнішніх кутів. Знайдіть площу цього многокутника, якщо радіус кола, описаного навколо нього, дорівнює R. 670. У прямий кут вписано коло радіуса 4 см. Знайдіть периметр ­фігури, обмеженої сторонами кута і меншою дугою кола, що міститься між точками дотику. 671. Визначте, чи буде правильним рівносторонній многокутник, якщо він є: а) описаним навколо кола; б) вписаним у коло. 672. У коло вписані квадрат і правильний трикутник. Знайдіть площу трикутника, якщо площа квадрата дорівнює S. 673. Центри двох кіл, що перетинаються, лежать по різні боки від їхньої спільної хорди завдовжки a. Ця хорда в одному з кіл є стороною вписаного квадрата, а в іншому — стороною правильного вписаного шестикутника. Знайдіть відстань між центрами кіл. 217

Розділ V. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга

674. У сегмент, дуга якого дорівнює 120° і має довжину l, вписано коло найбільшого радіуса (рис. 143). Знайдіть довжину цього кола. 675. Два кола мають спільний центр. Знайдіть площу утвореного кільця, якщо хорда більшого кола, яка дотикається до меншого, має довжину 2a.

Задачі підвищеної складності

Рис. 143

676. Відрізки, що сполучають середини кожної зі сторін квадрата з кінцями протилежної сторони, обмежують опуклий восьмикутник (рис. 144). Чи є він правильним? 677. Доведіть, що площа правильного шестикутника дорівнює

678. 679. 680.

681.

682.

218

3 4

добутку двох його

нерівних діагоналей. Сторона квадрата дорівнює a. Знайдіть довжину кола, яке проходить через кінці однієї сторони і дотикається до протилежної. Доведіть, що будь-які два правильні n-кутники подібні. Сторона квадрата дорівнює a. Кожна вершина квадрата є центром кола радіуса a (рис. 145). Знайдіть периметр криволінійного чотирикутника ABCD. Два кола з радіусами 3 см і 9 см дотикаються зовні в точці A. Певна пряма дотикається до цих кіл у точках B і C (рис. 146). Знайдіть площу криволінійного трикутника ABC і радіус кола, вписаного в нього. Дано правильний n-кутник. Доведіть, що сума n векторів із початком у центрі цього n-кутника і кінцями в його вершинах дорівнює нульовому вектору.

Рис. 144

Рис. 145

Рис. 146

Історична довідка

Історична довідка Інтерес людини до правильних многокутників виявлявся з прадавніх часів. Правильні чотирикутники, шестикутники і восьмикутники зу­стрічаються в культурах Давнього Єгипту і Ва­вилону у вигляді настінних зображень і прикрас із каменю. Давніх греків цікавила проблема поділу дуги кола на певну кількість рівних частин для побудови правильних вписаних многокутників. Дослідження піфагорійців із цього питання систематизував Евклід, який у четвертій книзі «Начал» описав побудову правильного 15-кутника циркулем і лінійкою. Побудувавши правильні n-кутники при n = 3, 4, 5, 6, 8, учені висловили гіпотезу про немож­ливість Евклід побудови правильного семикутника і дев’ятикутника. Теоретичну можливість побудови правильного 17-кутника ще у 19-річному віці довів знаменитий німецький математик Карл Гаусс (1777– 1855). Пізніше він встановив можливість побудови циркулем та лінійкою n-кутників, для яких n = 2m ⋅ p1 ⋅ p2 ⋅ p3 ⋅ ... ⋅ ps , де всі pi — різні прості k

числа вигляду 22 + 1 . З праць ­Гаусса та його послідовників випливає, що для інших значень n відповідні побудови за допомогою циркуля та лінійки Карл Гаусс є неможливими. Зокрема, це підтвердило гіпотезу давньогрецьких учених про неможливість такої побудови для правильного семикутника та дев'ятикутника. Але між висловленням гіпотези та її підтвердженням у даному випадку пройшло декілька століть. Сам Гаусс вважав таке дослідження надзвичайно важливим та висловив побажання щодо зображення на його могилі правильного сімнадцятикутника. Математичний папірус Рінда — давньо­єгипетський навчальний посібник з ариф­метики і геометрії періоду Середнього царства, переписаний прибл. 1650 до н. е. переписувачем Ахме­сом на сувій папірусу довжиною 5,25 мет­рів і шириною 33 см

219

Розділ V. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга

За відсутності точних математичних розрахунків у минулі часи широко використовували приблизні обчислення й побудови. Але найширше наближені обчислення застосовували в задачах на знаходження довжини кола й площі круга. Ще в ­папірусі Рінда (ХVII ст. до н. е.) зазначалося, що за площу круга слід брати площу квадрата зі сто2 8 256 2 8 R , тоб­то для роною, що дорівнює діаметра: S 2R 9 81 9 чи­сла π обиралося наближення

256 81

≈ 3,1605... В інших єгипетських

та ва­вилонських текстах зустрічається наближення π ≈ 3, яке цілком влаштовувало тогочасних землемірів. Давні римляни за допомогою прямого вимірювання ­довжини кола мотузкою отримали наближення π ≈ 3,12. Але ­першу спробу визначити число π на основі теоретичних міркувань здійснив у ІІІ ст. до н. е. славетний ­давньогрецький учений Архімед. У своїй роботі «Про вимірювання круга» на основі вимірювання периметрів описаних і вписаних многокутників він довів, що 3

10 71

3

1 7

. Наближене значення

22 7

3,14 , запропоноване Архі-

медом, використовується, як вам відомо, і в наш час. З появою нових методів обчислень дослідження числа π продовжувалися. У 1736 р. всесвітньо відомий учений Леонард Ейлер обчислив π з точністю до 153-го десяткового знака. Саме він ввів в обіг позначення π (від першої букви грецького слова «периферія» — коло). У наші часи значення π обчислене з точністю до кількох сотень тисяч знаків, і в пресі час від часу з’являються повідомлення про нові «рекорди» точності цих обчислень. Але ці досягнення цікавлять хіба що книгу рекордів Гіннесса, адже ні­якого Леонард Ейлер практичного значення така точність не має — вона лише демонструє переваги сучасних засобів і методів обчислень. Дослідження Архімеда і його послідовників започаткували напрям геометрії, який сьогодні часто Базельський університет, виділяють в окремий розділ,— геоде навчався Леонард Ейлер метрію кіл. 220

Математичні олімпіади Міжнародні учнівські математичні олімпіади Історію учнівських математичних олімпіад прийнято вести з 1894 року, коли в Угорщині відбу­ лася перша олімпіада з математики для випускни­ ків гімназій. Відтоді в багатьох країнах склалася своя си­стема традиційних національних олімпіад з математики. Так, з 1961 р. регулярно відбувається Всеукраїнська учнівська олімпіада з математики. У 1959 р. за ініціативою Румунського математичного та фізич­ного товариства в Румунії відбулася I Міжнародна матема­ тична олімпіада (ММО). У ній узяли участь команди з 7 країн. Від­ тоді це найпрестижніше міжнародне інтелектуальне змагання се­ ред школярів старших класів проводиться кожного року (за винят­ ком 1980 р.). В останні роки в ММО беруть участь понад 100 країн із 5 континентів. Чимало талановитих дітей з України перемагали в міжнародних математичних олімпіадах. Доречно пригадати Во­ лодимира Дрінфельда — харківського школяра, який у 15 років став абсолютним переможцем ММО. Згодом В. Дрінфельд став (єдиним в Україні!) вченим, який одержав найпрестижнішу між­ народну нагороду для молодих математиків — Філдсівську премію (у 1990 р.). Уперше офіційно окремою командою українські школя­ рі взяли участь у ММО у 1993 р. З того часу понад 130 українських школярів стали переможцями міжнародних математичних олім­ піад, з них більше 30 отримали золоті медалі. Також щорічно про­ ходить Європейська математична олімпіада для дівчат. У 2019 р. у Києві українська ­команда посіла в ній перше місце, у 2020 р. українські дівчата стали срібними призерами. Гордість виклика­ ють ці вра­жаючі досягнення наших хлопців і дівчат!

221

A

Не менш значущим є всесвітнє визнання української методичної математичної школи. Ще в 1987 р. до комплекту завдань міжнародної математичної олімпіади потрапила така геометрична задача київського вчителя І. А. Кушніра. У гострокутному трикутнику АВС бісектриса кута А перетинає сторону ВС в точці L, а коло, описане навколо трикутника АВС, — в точці N. З точки L проведено перпендикуляри до АВ та АС з основами K та М відповідно. Доведіть, що чотирикутник AKNM та трикутник АВС є рівновеликими. Під час розв’язання цієї задачі варто заB стосувати геометричні формули та методи, які K N ви опанували в 9 класі. Розглянемо доведення. L З рівності прямокутних трикутників AKL та AML випливає, що трикутник КАМ є рівнобедреним (рис. 147). Отже, бісектриса кута А перпендикулярна до його основи, тобто AN ⊥ KM . M

C

Звідси маємо: S AKNM =

1

2

AN ⋅ KM . З подібності

трикутників ABN та ALC за двома кутами випли-

Рис. 147

ває, що

AN AB

=

AC AL

, тобто AN =

AB ⋅ AC AL

. Отже,

формула для обчислення площі чотирикутника AKNM набуває вигляду S AKNM =

1 AB ⋅ AC AL

2

⋅ KM .

З іншого боку, з трикутника AKL маємо: AL =

AK sin ∠ KLA

.

Враховуючи рівність кутів: ∠ KLA = ∠ AKM = ∠ AMK , отримуємо:

AL =

AK sin ∠ AMK

маємо:

. Застосувавши теорему синусів, з трикутника AKM

AK sin ∠ AMK

=

KM sin ∠ KAM

Таким чином, S AKNM =

. 1 AB ⋅ AC 2

AL

⋅ KM =

1 2

AB ⋅ AC KM

⋅ KM =

sin ∠ KAM

AB ⋅ AC KM

⋅ KM =

n ∠ KAM

222

1 2

AB ⋅ AC ⋅ sin ∠ BAC = S ABC . Отже, чотирикутник AKNM і трикут-

ник АВС є рівновеликими.

1 2

AB ⋅ A

Підсумки розділу V

Готуємось до ДПА Тест 5 Виберіть одну правильну, на вашу думку, відповідь.

1.

Серед наведених формул укажіть формулу площі круга радіуса R.

А S 2 R

Б S

1 2

R 2

В S R 2

Г S 2 R

2.

Закінчіть речення так, щоб утворилося правильне твердження. У правильному многокутнику... А кількість сторін більша за кількість кутів. Б радіуси описаного і вписаного кіл збігаються. В центри описаного і вписаного кіл збігаються. Г внутрішній кут завжди більший за зовнішній.

3.

Знайдіть довжину кола з діаметром 6 см. А 36π см Б 12π см В 9π см

Г 6π см

4.

Знайдіть радіус кола, описаного навколо квадрата з діагоналлю 10 см. А 10 см Б 5 см В 10 2 см Г 5 2 см

5.

Знайдіть величину кута правильного шестикутника. А 60° Б 720° В 108° Г 120°

6. Площа кругового сектора становить три чверті площі круга. Знай­ діть центральний кут, який відповідає даному сектору. А 90° Б 135° В 240° Г 270°

7. Визначте кількість сторін правильного многокутника, якщо його центральний кут дорівнює 45°. А4 Б6

В8

Г 12

8. Знайдіть периметр правильного многокутника зі стороною 2 см, якщо його центральний кут удвічі більший за внутрішній. А 8 см Б 6 см В 12 см Г 16 см 223

Розділ V. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга

Задачі на повторення курсу геометрії 7–9 класів 683. Точки B і C лежать на відрізку AD завдовжки 24 см. Знайдіть до-

вжину відрізка BC, якщо AB = 7 см, AC : CD = 3 : 1. 684. Сума трьох кутів, що утворилися в результаті перетину двох прямих, дорівнює 220°. Знайдіть кут між даними прямими. 685. У рівнобедреному трикутнику ABC з основою AC проведено медіа­ ни AN і CM. Доведіть рівність трикутників: а) ANM і CMN; б) ABN і CBM. 686. У трикутнику ABC бісектриса зовнішнього кута при вершині B паралельна стороні AC. Доведіть, що AB = BC. 687. Доведіть рівність трикутників ABC і A1B1C1, якщо BC = B1C1, ∠ A = 80°, ∠ B = ∠ B1 = 55°, ∠ C1 = 45°. 688. У прямокутному трикутнику ABC серединний перпендикуляр до гіпотенузи BC перетинає катет AB в точці M. Знайдіть гострі кути трикутника, якщо ∠ AMC = 50°. 689. У прямокутному трикутнику ABC з гіпотенузою BC проведено бісектрису CM. Відрізок MK — висота трикутника CMB. Знайдіть гострі кути трикутника ABC, якщо ∠ AMK = 140°. 690. Дві сторони трикутника дорівнюють 5 см і 12 см. У яких ме­жах може змінюватися довжина третьої сторони, якщо кут між цими сторонами тупий? 691. Побудуйте трикутник за стороною, прилеглим кутом і бісек­т­рисою, проведеною з вершини цього кута. 692. Коло дотикається до сторін кута A в точках B і C. Бісектриса ­ку­та A перетинає це коло в точках M і N. Доведіть рівність трикутни­ків MBN і MCN. 693. На сторонах AD і BC паралелограма ABCD позначено точки M і N відповідно, причому AM = CN = AB. Доведіть, що чотирикутник MBND — паралелограм, і знайдіть його кути, якщо ∠ A = 80°. 694. Діагоналі рівнобічної трапеції взаємно перпендикулярні. Доведіть, що середини сторін трапеції є вершинами квадрата. 695. Основу рівнобедреного трикутника видно із центра описаного кола під кутом 140°. Знайдіть кути трикутника. Скільки розв’язків має ­задача? 224

Задачі на повторення курсу геометрії 7–9 класів

696. Пряма, паралельна основі рівнобедреного трикутника, ділить бічні сторони у відношенні 3 : 5, починаючи від основи. Знайдіть довжину відрізка прямої, який міститься всередині трикутника, якщо середня лінія, що сполучає середини бічних сторін, дорівнює 8 см. 697. Бісектриса прямокутного трикутника ділить гіпотенузу на відрізки завдовжки 100 см і 75 см. Знайдіть довжини відрізків, на які ділить гіпотенузу висота трикутника. 698. Знайдіть периметр і площу трикутника зі сторонами 8 см і 15 см та кутом між ними 60°. 699. У трикутник зі сторонами 11 см, 25 см і 30 см вписано коло. Знай­ діть площу правильного трикутника, вписаного в це коло. 700. Площа паралелограма дорівнює 21 см2, а одна з його висот 3 см. Знайдіть меншу діагональ паралелограма, якщо його гострий кут дорівнює 45°. 701. Радіус кола, вписаного в рівнобічну трапецію, дорівнює 6 см, а різниця основ 10 см. Знайдіть площу трапеції. 702. Знайдіть площу круга, в який вписано прямокутний трикутник із катетами 18 см і 24 см. 703. У трикутнику ABC AC = b, ∠ A = α, ∠ B = β. Знайдіть висоту BD. 704. Трикутник ABC задано координатами вершин A(-6; 1), B(3; 0), C(4; 5). Знайдіть довжину медіани, проведеної з вершини B. 705. Дано точку A(1; 2). Задайте: а) центральну симетрію, внаслідок якої дана точка переходить у точку B(-5; 4); б) осьову симетрію, внаслідок якої дана точка переходить у точ­ ку C(–1; 2); в) паралельне перенесення, внаслідок якого дана точка переходить у точку D(-4; -1); г) поворот навколо початку координат, внаслідок якої дана точка переходить у точку E(-2; 1); 706. Дано паралелограм ABCD. Знайдіть AC BD 2 AD . 707. Знайдіть кути трикутника ABC, якщо AB (-4; 3), BC (7; 1).

225

Додатки Додаток 1. Паралельне перенесення в декартовій системі координат

B A

O

C ′′ C′

C

Рис. 148. До обґрунтування єдиності паралельного перенесення

226

Застосування паралельного перенесення в геометрії часто пов’язане з декартовою системою координат. Доведемо відповідні формули паралельного перенесення у два етапи. Обґрунтуємо спочатку, що для будь-яких точок A і B icнyє паралельне перенесення, яке переводить точку A в точку B, і притому єдине. Очевидно, що таке паралельне перенесення f існує — в напрямі променя AB на відстань AB . Доведемо, що будь-яке паралельне перенесення g , яке переводить точку A в точку B , збігається з f . Нехай C — довільна точка площини. Розглянемо випадок, коли C не лежить на прямій AB (рис. 148). Нехай точка C′ — образ точки C при паралельному перенесенні f , а точка C′′ — образ точки C при паралельному перенесенні g . Оскільки AB = CC′ , а промені AB і CC′ співнапрямлені, то ABC′C — паралелограм за ознакою. Отже, точка O — середина відрізка CB — є серединою відрізка AC′ . Аналогічно доводимо, що точка O є серединою відрізка AC′′ . Звідси випливає, що точки C′ та C′′ збігаються. Нескладно доводиться їх збіг і у випадку, коли C лежить на прямій AB (зробіть це самостійно). Отже, оскільки точка C довільна, паралельні перенесення f і g збігаються, що й треба було довести. Доведемо тепер теорему про задання паралельного перенесення формулами в декартовій системі координат.

додаток 1. Паралельне перенесення в декартовій системі координат

Теорема (формули паралельного перенесення в прямокутній системі координат) у прямокутній декартовій системі координат паралельне перенесення, яке переводить точку ( x; y ) фігури F в точку ( x′; y′ ) фігури F ′ , задається формулами: x′ = x + a , y′ = y + b , де a і b — числа, однакові для всіх точок фігури F . доведення  Доведемо спочатку, що перетворення будьякої точки ( x; y ) у точку ( x′; y′ ) , де x′ = x + a , y′ = y + b , a і b — сталі, є паралельним перенесенням. Розглянемо довільні точки A ( x1; y1 ) та B ( x2 ; y2 ) , що переходять у точки A ′ ( x1 + a; y1 + b ) , B′ ( x2 + a; y2 + b ) відповідно. Нехай точка B не належить прямій AA ′ (рис. 149). Тоді середини відрізків AB′ та BA ′ мають координати  x1 + x2 + a y1 + y2 + b  ;   , тобто збігаються. 2 2   Отже, чотирикутник AA ′B′B — паралелограм за ознакою. Тому промені AA ′ та BB′ співнапрямлені, а довжини відрізків AA ′ та BB′ рівні. Такий самий висновок легко обґрунтувати й у випадку, коли точка B належить прямій AA ′ . Оскільки за доведеним паралельне перенесення, яке переводить точку A в точку A ′ , єдине, а дане перетворення x′ = x + a , y′ = y + b є саме таким перенесенням, то паралельне перенесення в прямокутній декартовій системі координат задається формулами x′ = x + a , y′ = y + b . Теорему доведено.  Зазначимо, що коли задано точку A ( x; y ) і точку A ′ ( x′; y′ ) , у яку переходить точка A внаслідок паралельного перенесення, то числа, що визначають це перенесення, легко знайти за формулами a = x′ − x , b = y′ − y .

y A′(x1 + a; y1 + b) A(x1; y1)

B′(x2 + a; y2 + b) B(x2; y2) O

x

Рис. 149. До доведення формул паралельного перенесення

227

Додатки

Додаток 2.  Накладання, переміщення, подібність На початку вивчення курсу геометрії ми визначили, що рівними фігурами називаються ті, що суміщаються накладанням. Але поняття накладання було введено наочно, тому ми не розглядали докладно його властивості. Під час вивчення теми «Переміщення» ми визначили рівні ­фігури як такі, що суміщаються переміщенням, тобто перетворенням, що зберігає відстані між точками. Можна встановити, що будь-яке переміщення на площині є накладанням, і навпаки, накладання на площині є переміщенням. Деталізуємо ці твердження для трикутників. Теорема (про тотожність накладання і переміщення трикутників) Два трикутники суміщаються накладанням тоді й тільки тоді, коли існує переміщення, що переводить один із них в інший. Доведення  1) Нехай існує переміщення f , що переводить трикутник ABC у трикутник A ′B′C′ , зокрема точку A в A ′ , B — у B′, C — у C′. Тоді, за властивостями переміщення, відрізок AB накладається на відрізок A ′B′ , BC — на B′C′ , AC — на A ′C′ ; отже, трикутник ABC накладається на трикутник A ′B′C′ . 2) Нехай тепер трикутник ABC накладається на трикутник A ′B′C′ , тобто відповідні сторони й кути цих трикутників ­рівні. Доведемо існування переміщення, що переводить трикутник ABC у трикутник A ′B′C′ . Розглянемо симетрію f1 відносно прямої l1 — серединного перпендикуля­ра до відрізка AA ′ . Унаслідок такого переміщення трикутник ABC переходить у трикутник A1 B1C1 , причому точки A1 і A ′ збігаються (рис. 150). Розглянемо ­тепер симетрію f2 відносно прямої l2 — сере­ динного перпендикуляра до відрізка B1 B′ (якщо його кінці не збігаються). Тоді трикутник A1 B1C1 переходить у трикутник A2 B2 C2 , причому точки A1 , A2 та A ′ збігаються, так само, як і точки B2 та B′ . За властивістю переміщення ∠ CAB = ∠ C1 A1 B1 = ∠ C2 A2 B2 = α , 228

додаток 2. накладання, переміщення, подібність

A

A′(A1, A2) α

α

C

C′(C2, C3)

α

C1 β β

β

B

l1

B1

l2

B′(B2)

Рис. 150. До доведення теореми про тотожність накладання і переміщення трикутників

∠ ABC = ∠ A1 B1C1 = ∠ A2 B2 C2 = β . Оскільки в результаті послідовного застосування переміщень f1 та f2 точка A переходить в A2 ( A ′ ), B — у B2 ( B′ ), то відрізок AB суміщається з A ′B′ . За умовою ∠ CAB = ∠ C′A ′B′ = α , ∠ ABC = ∠ A ′B′C′ = β . Якщо точки C2 та C′ лежать по один бік від прямої A ′B′ , то з наведених рівностей кутів випливає збіг променів A ′C′ та A2 C2 , B′C′ та B2 C2 ; отже, точки C2 та C′ також збігаються. Тому трикутник ABC переходить у трикутник A ′B′C′ в результаті послідовного виконання переміщень f1 та f2 . Якщо ж C2 та C′ лежать по різні боки від прямої A ′B′ , то внаслідок симетрії f3 відносно прямої A ′B′ точка C2 перейде в точку C3 , що збігається з C′ , і далі доведення є аналогічним до попереднього. Теорему доведено.  У процесі доведення другої частини теореми ми задали певне переміщення, що переводить трикутник ABC у трикутник A ′B′C′ , за допомогою осьових симетрій. Насправді, таке переміщення є єдиним. Теорема (про однозначність задання переміщення) якщо під час деякого переміщення трикутник ABC переходить у трикутник A ′B′C′ , причому точка A — в точку A ′ , B — в B′ , C — в C′ , то для будь-якої точки площини M її образ M ′ за умови такого переміщення визначається однозначно. 229

додатки

доведення  Нехай існують два різних переміщення f та g , що переводять точку A — в A ′ , B — у B′ , C — у C′ (рис. 151). Нехай далі певна точка M внаслідок переміщення f переходить у точку M1 , а внаслідок переміщення g — у точку M2 , причому точки M1 і M2 не збігаються (рис. 152). Оскільки внаслідок переміщення зберігаються відстані між точками, то AM = A ′M1 = A ′M2 , BM = B′M1 = B′M2 , CM = C′M1 = C′M2 . Отже, точки A ′ , B′ і C′ лежать на серединному перпендикулярі до відрізка M1 M2 , що суперечить тому, що A ′B′C′ — трикутник. B′ A′ B

A

B′

f g C

M1 A′

M2

C′ C′

Рис. 151

Рис. 152

Отже, переміщення f і g збігаються, що й треба було довести.  Аналогічного аналізу потребує й ситуація з подібними трикутниками. Спочатку, у восьмому класі, ми визначили подібні трикутники як такі, в яких відповідні кути рівні, а відповідні сторони пропорційні. Але у дев’ятому класі, під час вивчення подібності, ми визначили, що дві фігури є подібними, якщо вони суміщаються перетворенням подібності. Покажемо, що ці означення подібності для трикутників є рівносильними. 1) Якщо трикутник ABC переходить у трикутник A ′B′C′ внаслідок деякого перетворення подібності f з коефіцієнтом k , то

∠ A = ∠ A ′, ∠ B = ∠ B′, ∠ C = ∠ C′ ,

A ′B′ AB

джуються умови першого означення. A ′B′ AB

=

B′C ′ BC

230

=

B′C ′ BC

=

A ′C ′ AC

= k , тобто справ-

2) Нехай навпаки ∠A = ∠A ′, ∠B = ∠B′, ∠C = ∠C′ ,

=

A ′C ′ AC

A ′B′ AB

=

B′C ′ BC

=

= k . Розглянемо гомотетію f із центром у точці A і коефіцієн-

A ′C ′ AC

=k

додаток 3. довжина кола і площа круга

том k (рис. 153), яка переводить трикутник ABC у трикутник A1 B1C1 ( A збігається з A1). B

B1

f A(A1)

C

B′

g C1

A′

C′

Рис. 153

Тоді A1 B1C1 = ABC за трьома сторонами. Отже, за доведеною теоремою існує переміщення g , що суміщає трикутник A1 B1C1 з трикутником A ′B′C′ . Але тоді послідовне виконання f та g є перетворенням подібності, що суміщає трикутник ABC з трикутником A ′B′C′ , що й треба було довести.  Таким чином, ті означення рівних (подібних) трикутників, які зустрічались під час вивчення різних розділів геометрії, рівносильні.

Додаток 3. Довжина кола і площа круга Розглянемо криву лінію L , що сполучає точки A і B . Розіб’ємо її точками A1, A2 ,..., An −1 на n частин і розглянемо фігуру, що складається з відрізків AA1 , A1 A2, A2 A3, ..., An–1B — ламану AA1 A2...An–1B (рис. 154). Назвемо таку ламану вписаною в криву L . Довжиною кривої L називається границя, до якої прямує довжина вписаної в неї ламаної, коли число ланок необмежено зростає, а їх довжини наближаються до нуля. Такий самий підхід можна застосувати і для визначення довжини кола. При цьому ламана буде многокутником, вписаним у це коло (рис. 155). Однак для коректності такого означення потрібно довести, що вказана границя існує. Це доволі складна проблема, яка розв’язується засобами

A1 A

An – 1

A2

B

L

Рис. 154. Довжина кривої

A1 A2 A(B)

An – 1

Рис. 155. До означення довжини кола

231

додатки

іншої математичної науки — математичного аналізу. Тому визначимо довжину кола таким чином1*. Розглянемо послідовність P2k периметрів вписаних у дане коло правильних 2k -кутників. Доведемо, що з необмеженим зростанням k ці периметри наближаються до певної межі C . Тоді число C ми називатимемо довжиною даного кола. Доведемо спочатку допоміжне твердження (лему).

E

лема (про периметри опуклих многокутників) якщо один опуклий многокутник міститься всередині іншого опуклого многокутника, то периметр першого менший, ніж периметр другого.

B

A

C D

доведення  Із вершин внутрішнього многокутника проведемо промені, які перпендикулярні до його відповідних сторін та перетинають сторони зовнішнього многокутника (рис. 156). Тоді за нерівністю трикутника AB CE < CD + DE AB CE < CD + DE , і т. д. Отже, периметр внутрішнього многокутника менший за периметр зовнішнього.  Із доведеної леми випливають такі наслідки. 1) Периметр правильного 2k -кутника, вписаного у певне коло, менший від периметра правильного 2k+1 -кутника, вписаного у те саме коло (рис. 157). 2) Периметр будь-якого правильного вписаного в коло многокутника менший від периметра будь-якого правильного многокутника, описаного навколо того самого кола (рис. 158). Отже, послідовність P2k зростає зі зростанням k і обмежена зверху периметром квадра-

Рис. 156. До доведення леми про периметри опуклих многокутників

Рис. 157

Рис. 158

1* Можна довести, що таке означення буде рівносильним попередньому.

232

додаток 3. довжина кола і площа круга

та, описаного навколо даного кола: P2k < P2k +1 , P2k < 8R . Тоді за теоремою Вейєрштрасса з курсу математичного аналізу існує границя C , до якої наближається P2k зі зростанням k , тобто довжина кола. Доведемо, що відношення довжини кола до його діаметра є числом сталим для всіх кіл (позначається π ). Впишемо в кожне з двох довільних кіл радіусів R та R ′ правильні 2k -кутники (рис. 159). Тоді P2k = 2k ⋅ 2 ⋅ R sin Отже,

Pk 2

P′k 2

=

2R . 2R ′

180° 2

k

, P2′k = 2k ⋅ 2 ⋅ R ′ sin

180° 2k

P2k

. O

R

Звідси за умови необмеженого зростання k C d = , що й треба було довести. маємо C′ d′

O R

R′

O′

P2′k

Рис. 159. До обґрунтуванОтже, C = πd = 2πR . ня формули довжини Зазначимо, що периметри Q2k правильних кола k 2 -кутників, описаних навколо кола, наближаються до його довжини C з необмеженим зростанням k. Розглянемо правильний 2k -кутник AB...M, описаний навколо кола радіуса R. Проведемо дотичні G1 F1 , K1 L1 , ..., P1H1 перпендикулярні до відрізків AO, BO, ..., MO. При цьому утворитьA F1 F K1 B ся 2k+1-кутник G1 F1 K1 L1...H1 . Покажемо, що G 1 він правильний (рис. 160). Використовуючи влаN T L1 G S стивості правильного описаного многокутниH1 ка AB...M, маємо: AO = BO , ON = OT = R , звідси M O AN = BT . Таким чином, отримали рівність прямоP1 кутних трикутників: G1 AN = F1 AN = K1 BT = L1 BT K1 BT = L1 BT . За властивістю відрізків дотичних NF1 = F1 F , FK1 = K1T . Але точка F — середина Рис. 160 відрізка AB, а AF1 = K1 B . Отже, G1 N = NF1 = F1 F = FK1 = K1T = TL1

233

R′

O′

додатки

G1 N = NF1 = F1 F = FK1 = K1T = TL1. Звідси G1 F1 = F1 K1 = K1 L1. Аналогічно можна довести, що всі сторони многокутника G1 F1 K1 L1...H1 рівні. Розглянемо тепер кути G1 F1 K1 і F1 K1 L1 . Вони рівні як суміжні з відповідними кутами в рівних трикутниках F1 AN і K1 BT . Аналогічно доводимо, що всі кути многокутника G1 F1 K1 L1...H1 рівні.

K

A

B F

L

O

M

C

Рис. 161

Отже, 2k+1 -кутник G1 F1 K1 L1...H1, описаний навколо кола радіуса R, є правильним. Із цього згідно з лемою про периметр опуклих многокутників випливає, що Q2k > Q2k +1 > P4 , де P4 — периметр квадрата, вписаного в те саме коло. За теоремою Вейєрштрасса існує границя C , до якої наближаються периметри Q2k правильних описаних 2k -кутників. Покажемо, що ця границя дорівнює довжині кола C. Розглянемо правильні 2k -кутники — описаний і вписаний — для кола радіуса R (рис. 161) Їхні периметри дорівнюють відповідно Q2k = 2k ⋅ AB і P2k = 2k ⋅ KL . Отже, Pk 2

Q

=

2k

KL AB

=

KF KB

= cos ∠ BKF = cos ∠ KOF =

Розглянемо величину cos

cos

180° 2k

= cos ∠ KOF =

OF R

180° 2

k

OF OK

=

OF R

.

= cos ∠ KOF =

за умови необмеженого зростання k. Оскіль-

ки KL =

Pk 2 k

2

<

Q4 2k

, то зі зростанням k довжина

відрізка KL, а отже, й відрізка KF, наближається до нуля. За теоремою Піфагора OF = R 2 − KF 2 , тому OF прямує до R зі зростанням k. Отже, величина

Pk 2

Q

2k

= cos

180° 2

k

=

OF R

набли-

жається до 1, тобто з необмеженим зростанням k 234

OF R

додаток 3. довжина кола і площа круга

Pk 2

Q

→ 1 , інакше кажучи,

2k

C C

= 1 , або C = C , що

й треба було довести. Перейдемо тепер до розгляду площі круга. Назвемо простою фігуру, яку можна розбити на скінченну кількість трикутників. За означенням дана фігура має площу S , якщо існують прості фігури, які містяться в даній, і прості фігури, що містять дану, площі яких як завгодно мало відрізняються від S . Розглянемо площу круга, ґрунтуючись на цьому означенні. Очевидно, що площі S2k правильних вписа-

R A

k

них у дане коло 2 -кутників (рис. 162) дорівнюють k

k

S2k = 2 ⋅ S AOB = 2 ⋅

1 2

⋅ AB ⋅ b2k =

1 2

P2k ⋅ R ⋅ cos

180° 2k

b2k

O B

Рис. 162

.

Отже, за умови необмеженого зростання k маємо: S2k →

1 2

CR =

1 2

⋅ 2πR ⋅ R = πR 2 .

Аналогічно, площі S2′ k правильних 2k -кутників, описаних навколо даного кола (рис. 163), доk

k

рівнюють S2′ k = 2 ⋅ S COD = 2 ⋅

1 2

⋅ R ⋅ CD =

1 2

Q2k ⋅ R .

За умови необмеженого зростання k маємо:

S2′ k →

1 2

CR =

1 2

O

⋅ 2πR ⋅ R = πR 2 .

R C

D

Рис. 163

Отже, S2k та S2′ k з необмеженим зростанням k як завгодно мало будуть відрізнятися від числа πR 2 , тобто Sкруга = πR 2 за означенням.

235

Довідкові матеріали Таблиця значень тригонометричних функцій Градуси

tg α (0° α 45°)

ctg α (0°   α 45°)

cosα (0°   α 45°)

Градуси

0

0,000

0,000

—

1,000

90

1

0,017

0,017

57,290

1,000

89

2

0,035

0,035

28,636

0,999

88

3

0,052

0,052

19,081

0,999

87

4

0,070

0,070

14,301

0,998

86

5

0,087

0,087

11,430

0,996

85

6

0,105

0,105

9,514

0,995

84

7

0,122

0,123

8,144

0,993

83

8

0,139

0,141

7,115

0,990

82

9

0,156

0,158

6,314

0,988

81

10

0,174

0,176

5,671

0,985

80

11

0,191

0,194

5,145

0,982

79

12

0,208

0,213

4,705

0,978

78

13

0,225

0,231

4,331

0,974

77

14

0,242

0,249

4,011

0,970

76

15

0,259

0,268

3,732

0,966

75

16

0,276

0,287

3,487

0,961

74

17

0,292

0,306

3,271

0,956

73

18

0,309

0,335

3,078

0,951

72

19

0,326

0,344

2,904

0,946

71

20

0,342

0,364

2,747

0,940

70

21

0,358

0,384

2,605

0,934

69

22

0,375

0,404

2,475

0,927

68

23

0,391

0,424

2,356

0,921

67

24

0,407

0,445

2,246

0,914

66

Градуси

236

sinα (0° α 45°)

cosα (45°   α 90°) ctg α (45°   α 90°) tg α (45°   α 90°) sinα (45°   α 90°)

Градуси

Довідкові матеріали

Закінчення таблиці Градуси

sinα (0° α 45°)

tg α (0° α 45°)

ctg α (0°   α 45°)

cosα (0°   α 45°)

Градуси

25

0,423

0,466

2,145

0,906

65

26

0,438

0,488

2,050

0,899

64

27

0,454

0,510

1,963

0,891

63

28

0,469

0,532

1,881

0,883

62

29

0,485

0,554

1,804

0,875

61

30

0,500

0,577

1,732

0,866

60

31

0,515

0,601

1,664

0,857

59

32

0,530

0,625

1,600

0,848

58

33

0,545

0,649

1,540

0,839

57

34

0,559

0,675

1,483

0,829

56

35

0,574

0,700

1,428

0,819

55

36

0,588

0,727

1,376

0,809

54

37

0,602

0,754

1,327

0,799

53

38

0,616

0,781

1,280

0,788

52

39

0,629

0,810

1,235

0,777

51

40

0,643

0,839

1,192

0,766

50

41

0,656

0,869

1,150

0,755

49

42

0,669

0,900

1,111

0,743

48

43

0,682

0,933

1,072

0,731

47

44

0,695

0,966

1,036

0,719

46

45

0,707

1,000

1,000

0,707

45

Градуси

cosα (45°   α 90°) ctg α (45°   α 90°) tg α (45°   α 90°) sinα (45°   α 90°)

Градуси

237

Довідкові матеріали

Таблиця квадратів натуральних чисел від 1 до 99 Одиниці Десятки

0

0

238

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1

4

9

16

25

36

49

64

81

1

100

121

144

169

196

225

256

289

324

361

2

400

441

484

529

576

625

676

729

784

841

3

900

961

1024

1089

1156

1225

1296

1369

1444

1521

4

1600

1681

1764

1849

1936

2025

2116

2209

2304

2401

5

2500

2601

2704

2809

2916

3025

3136

3249

3364

3481

6

3600

3721

3844

3969

4096

4225

4356

4489

4624

4761

7

4900

5041

5184

5329

5476

5625

5776

5929

6084

6241

8

6400

6561

6724

6889

7056

7225

7396

7569

7744

7921

9

8100

8281

8464 8649

8836

9025

9216

9409

9604

9801

Довідкові матеріали

Теми навчальних проєктів До розділу І 1. Застосування тригонометричних співвідношень у будів­ 2. 3. 4.

ництві. Застосування властивостей трикутників для розв’язу­вання алгебраїчних задач. Практичні задачі на розв’язування трикутників. Дослідження властивостей чотирикутників та їх застосування.

До розділу ІІ 1. Застосування геометричного методу координат в алгебрі. 2. Полярні координати на площині та їх застосування. 3. Задачі оптимізації. Застосування методу координат в еко4.

номіці. Геометричні основи лінійного програмування. Дослідження кривих методом координат. Парабола, гіпербола та еліпс. Застосування кривих в оптиці та техніці.

До розділу ІІІ 1. Застосування геометричних переміщень у мистецтві та ар2. 3. 4.

хітектурі. Інверсія відносно кола. Застосування інверсії для розв’я­ зування задач. Теорія перспективи у мистецтві та комп’ютерній графіці. Паркети і бордюри на площині. Правильні та архімедові паркети.

239

Довідкові матеріали

До розділу ІV 1. Псевдоскалярний добуток векторів та його застосування. 2. Порівняння алгебраїчного та геометричного підходів 3. 4.

до побудови теорії векторів. Застосування векторів для розв’язування алгебраїчних задач. Застосування координатно-векторного методу для дослідження афінних перетворень. Застосування векторів у фізиці.

До розділу V 1. Ізопериметрична задача. Ізопериметричні властивості пра2. 3. 4.

240

вильних многокутників. Застосування цих властивостей. Геометрія кіл в оптиці: лінзи та «серпики». Кола, що дотикаються. Застосування їх властивостей у ми­ стецтві, техніці та архітектурі. Рух по колу. Дослідження його властивостей та застосування в техніці.

Відповіді та вказівки

Розділ I. Розв’язування трикутників 10. а) 60° і 120°; б) 120°; в) 135°. 11. а) ≈ 0,174 і ≈ – 0,176; б) ≈ 40° і ≈ 140°. 12. а) 0,6; б) − б) tg

б)

1 cos2 α

8 15

2 5

; в) 0.

, ctg

15 8

13. –0,8 і –0,75. 17. а) tg α = −2,4, ctg

. 21. а) sin2 a; б) 1. 22. 0,6 і –0,8. 23.

або sin

2 5

, cos

18. а) − 24 ; б) −

; в) tg α = ctg α = −1.

1 5

.

29.

3 3

5 13

або −

7

і− 3 3

12 13

. 28. sin

5 12 1 5

.

в) ctg α > ctg β.

;

20. а) cos2 a;

, cos

2 5

. Вказівка. Складіть праві й ліві

ча­стини заданої рівності й основної тригонометричної тотожності. 120°, 50°; б) 170°, 50°, 120°; в) 120°, 170°, 50°.

5 12

30. а) 170°,

31. а) sin α > sin β; б) tg α < tg β;

32. 3 см і 3 3 см. 33. 255 см2 або 68 13 см2. 39. а) 7 см;

б) 13 см; в) 19 см.

40. 35 см. 41. 135°. 43. 9. 44. 5 см або

41 см.

45. 7 см.

46. а) 5 см і 109 см; б) 14 см і 2 129 см. 47. a 2 1 cos і a 2 1 cos або, за умови розв’язування без теореми косинусів, 2a cos

α 2

і 2a sin

48. 2 13 см і 14 см. 49. а) Тупокутний; б) прямокутний; в) гострокутний. 50.

1 5

,

α 2 5 7

. ,

241

Відповіді та вказівки

19 35

; гострокутний. 51. а) 38 см; б) 8 см і 14 см. 52. 8 см і 9 см. 53. 4 7 см. 54.

5 7 14

.

55. 19 см. 58. 4 см. Вказівка. Доведіть, що ABCK — рівнобічна трапеція, і застосуйте теорему косинусів у трикут­н ику ACD.

8 3

59.

3

см,

60. 45° і 135°. 67. 1 і

3.

68. а) 4 см; б) 30°. 69. а) 6 см; б) 45°.

70. 30° або 150°. 71. 9 м. 72.

2.

74. 8 см. 75. AC = 12 м, AB ≈ 6,21 м,

4 2 см.

BC ≈ 8,78 м.

76. 2 2 . 77.

a sin a sin , . sin sin 2 2

78.

a sin sin

.

79. 24 см,

80. 30°, 60°, 90° або 30°, 120°, 30°. 81. m 3 6 , m 2 6 . P sin P sin P sin , , . sin sin sin sin sin sin sin sin sin

8 3 см, 8 3 см.

82.

83. Вказівка. Якщо H — ортоцентр трикутника ABC, то ∠ AHB = 180° − ∠ C. 84. 10,625 см. 85. 60° і 120°. 86. AD > DB. 92. 150°, ≈ 3,11 см, ≈ 3,11 см. 93. 90°, 5 см, 59 3

см.

94. а) α = 105°, b ≈ 7,32, c ≈ 5,18; б) γ = 30°, a ≈ 7,71, c ≈ 3,92.

95. а) c = 19, α ≈ 13°, β ≈ 107°; б) a = 13, β ≈ 28°, γ ≈ 32°. 96. Встигнуть. 97. а) γ = 76°, b ≈ 16,78, c ≈ 18,11; б) c = 13, α ≈ 23°, β ≈ 22°. 98. а) α ≈ 22°, β ≈ 8°, γ = 150°; б) α ≈ 28°, β ≈ 62°, γ = 90°.

99. а) β ≈ 21°, γ ≈ 39°,

c ≈ 8,69; б) γ ≈ 32°, α ≈ 142°, a ≈ 11,65 або γ ≈ 148°, α ≈ 26°, a ≈ 8,24; в) розв’язків немає.

100. а) α ≈ 13°, β ≈ 107°, γ = 60°; б) β ≈ 30°, γ ≈ 128°, c ≈ 12,62

або β ≈ 150°, γ ≈ 8°, c ≈ 2,22.

101. а) a = 4, α ≈ 42°, β ≈ 108°, b ≈ 5,70 або

a = 4, α ≈ 138°, β ≈ 12°, b ≈ 1,23; б) γ = 45°, c = 13, α ≈ 112°, β ≈ 23° або γ = 135°, c ≈ 22,56, α ≈ 32°, β ≈ 13°.

102. ∠BAD = 15°, ∠ ABD = 60°, ∠ ADB = 105°, AB = 4 см,

AD ≈ 3,59 см, BD ≈ 1,07 см. кутний або тупокутний.

106. 242

l sin cos

.

107.

103. а) Гострокутний; б) тупокутний; в) гостро-

104.

a sin sin sin

sin b 2 c 2 2bc cos sin

.

.

105.

a sin sin c sin

.

108. 50 м. 109. ≈ 28 см. Вказівка. Дове­діть,

Відповіді та вказівки що діагональ трапеції є бісектрисою кута при більшій основі.

110. ≈ 8,26 см.

Вказівка. Доведіть, що діагональ трапеції є бісектрисою кута при меншій основі.

111. Якщо a b — один розв’язок; якщо a < b, то при

a > bsin α — два розв’язки, при a = bsin α — один розв’язок, при a < bsin α — розв’яз­к ів немає.

112. а) a ≈ 10, b ≈ 14,14, c ≈ 19,32; б) a = 20,

α ≈ 83°, β ≈ 27°, γ ≈ 70°.

114 .

c = 2 73 .

b = 10,

AO b2

a 2 sin 2 sin 2

113. а) a ≈ 16, b ≈ 19, c ≈ 5; б) a = 4 13 , AB a 2 b2 2ab cos ,

2ab sin cos sin

.

115.

ab a+b

.

BO

a sin sin

,

116. 30 см2. 117. 96 см2.

123. а) 30; б) 9 3 ; в) 20. 124. а) 54 3 см2; б) 24 см2; в) 36 см2. 125. а) 25 см2; см2; в) 18 см2.

б) 16 2

б) 156; в) 84; г) 204. і 12,5 см.

130. 720 см2. 131. 12. 132. а) 3 см і 6,25 см; б) 2 см

133. 3 і 32,5. 134. а)

б) 40 см2; в) 25 см2. кут трикутника. і 3.

126. 8 см. 127. 30° і 150°. 128. 12 м. 129. а) 84;

hb hc 2 sin α

; б)

hb2 sin

2 sin sin

.

135. а) 16 3 см2;

136. а) 200 см2; б) 6 3 см2. Вказівка. Знайдіть найбільший

137. 18 см. 138. 3 см і 3 3 см. 140. а) 12 і 1,5; б) 8 і 2; в) 15

141. а) 8 і 10,625; б) 16 і 21,25. 143. 6 см і 12,5 см. 144. 4 см і 8,125 см.

145. 84 см2. Вказівка. Проведіть через вершину тупого кута пряму, паралельну діагоналі трапеції. 146. 48 см2. Вказівка. Проведіть через вершину тупого кута пряму, паралельну бічній стороні трапеції.

150. 30 см. 151. 6 см. 152.

147. 12 см, 600 см2. 148. 42,5 см. 149. 3,8 м.

37

м і

93

AB = 2Rsin (α + β), BC = 2Rsin α, AC = 2Rsin β. або 17 см.

м.

156. ∠ C = 180° − (α + β),

158. 240 3 см2. 159.

65 см

160. До вершини найбільшого кута. 161. 24 см, 20 см, 20 см.

162. 21 2 см. 163. 18. Вказівка. Три медіани трикутника при перетині 3

243

Відповіді та вказівки ­ділять даний трикутник на шість рівновеликих трикутників.

164. 2. Вка-

зівка. Нехай R — радіус описаного кола. Виразіть через R довжини відріз­ ків BN і CN та запишіть теорему косинусів у трикутниках ABN і ACN.

166. 27 см. 167. Вказівка. Розгляньте два випадки: коли сторони a, b, c, d йдуть послідовно та коли це не справджується.

168. Вказівка.

За допомогою теореми косинусів доведіть, що синус кута між сторонами a і b дорівнює

2

p a p b p c p d ab cd

.

170. 2

9 13

см. Вказівка.

Якщо AC — гіпотенуза трикутника, O — центр вписаного кола, то ∠ AOC = 135°. Скористайтеся методом площ у трикутнику AOC.

172.

ab b−a

171.

ab 4

.

. Вказівка. Проведіть через вершину меншої основи пряму, паралельну

бічній стороні, і застосуйте до отриманого трикутника теорему косинусів, враховуючи, що сума квадратів бічних сторін трапеції дорівнює a2 + b2.

Розділ ІІ. Координати на площині 182. а) B(–1; 5); б) A(–3; 1). 183. а) E(12; 1); б) D(5; –19). 184. а) D(6; 9); б) A(–3; 2). 186. а) 10; б) б) B(4; 3).

82 ; в) 13.

187. а) –2 або 6; б) 2. 188. 16. 191. а) B(–4; –3);

192. x = 2, y = −1. 193. а) D(3; 0); б) D(4; 5). 194. D(–1; –1). 195. M.

196. а) (3; 0); б) (0; –3). 197. AC. 198. 5. 199. 2 2 . 202. (2; –6), (6; 4), (–6; 10). Вказівка. Дані точки разом із кожною із шуканих вершин утворюють паралелограм.

204. (2; 5). 206. 10. Вказівка. Доведіть, що даний трикутник

прямокутний.

207. P = 24, S = 24. 209. Середина гіпотенузи. 217. A, C, D.

218. а) (x + 2)2 + (y − 1)2 = 9; б) x2 + y2 = 25; в) x2 + (y − 1)2 = 4. 219. (x − 1)2 + 244

Відповіді та вказівки + (y − 1)2 = 25; C, D. 220. а) (8; 6), (8; –6); б) (–8; –6), (8; –6). 221. (–4; 0), (0; 0), (0; 2).

222. (0; 3), (0; –1), в) x + 3y = 0.

3;0 ,

3;0 .

223. B, C, E. 224. а) x =  − 6; б) y = 2;

225. x + y = 0; B. 226. а) (7; 3); б) (–2; 0) і (0; –6); в) (2; 2)

227. (0; –3). 228. (3; –3). 229. а) (3; –1), R = 4; б) (0; –5), R = 1.

і (–2; –2).

230. а) (x − 2) 2 + (y − 1) 2 = 25; б) (x + 4) 2 + (y − 9) 2 = 4; в) x2 + (y + 2) 2 = 1. 231. а) x2 + y2 = 36; б) (x − 1) 2 + (y + 4) 2 = 25. 232. (x + 4) 2 + (y − 5) 2 = 25; (0; 2) і (0; 8). 233. (x − 2)2 + y2 = 4; (x + 2)2 + y2 = 4. 234. а) 4x − y − 2 = 0; б) x + 2y = 0; в) x + y + 3 = 0. в) (2; –2).

235. x =  − 1, x − y = 0, x + 3y − 8 = 0. 236. а) (–1; –2); б) (0; 1);

237. а) (–3; 1) і (6; 4); б) (2; 1) і (2; –1). 238. (3; 6); (1; 4); (5; 4).

239. а) x2 + (y − 1) 2 = 25; б) (x − 3) 2 + (y − 2) 2 = 8 або (x − 3) 2 + (y − 6) 2 = 8. 240. (x + 3)2 + y2 = 25 або (x − 5)2 + y2 = 25. 243. 2 2 . 244. 12; 2x − 3y + 3 = 0. 246. 15 см, 20 см, 25 см. 253. а) 2x + 3y − 5 = 0; б) x + y = 0. 254. 2x − y − 1 = 0 і x + 2y − 3 = 0.

258. а) 2x − y + 5 = 0; б) x2 + y2 = 5. 259. 4x − 4y + 5 = 0.

260. а) y 3 x 1 ; б) y =  − x − 1. 261. 3x + 4y − 25 = 0, 3x + 4y + 25 = 0. 262. x − 3y + 7 = 0 або x − 3y − 13 = 0. 263. Чверть кола, радіус якого дорівнює половині довжини драбини.

270. Коло радіуса 0,5R, яке дотикається

до даного кола внутрішньо в точці A, окрім цієї точки. Вказівка. Виберіть систему координат так, що O(0; 0) — центр даного кола, A(R; 0).

271. Пряма, яка

проходить через середину N сторони АВ перпендикулярно до CN. б) D(0; 1).

273. а) D(1; 2);

274. C(7; 3), D(4; –2). 276. (0; 1) або (0; 9). 277. а) (x − 2)2 + (y − 1)2 = 25,

x ≠  − 3, x ≠ 7; б) x =  − 3 або x = 7, y ≠ 1. 278. (x + 2)2 + (y − 2)2 = 4. 279. x + y − 1 = 0.

281. x − 7y + 25 = 0. 282. (x − 3)2 + (y − 5)2 = 25. 283. 13 . 284. (x − 3)2 + (y + 2)2 = 25. 286. k 4 . 287. C(2; 1). 3

245

Відповіді та вказівки

Розділ ІІІ. Геометричні перетворення 299. ∠ K = 70°, ∠ N = 90°. 300. ∠ A = ∠ C = 40°, ∠ B = 100°. 304. 60° і 120°. 305. ∠ A = ∠ D = 40°, ∠ B = ∠C = 140°. 329. а) (8; –1); б) (0; 9); в) (–4; 6). 330. а) (–4; –3); б) (–a; –b). 333. а) (3; 9); б) (–2; 5); в) (8; 0). 334. а) (a; –b); б) (–a; b).

335. а) y =  − x; б) y =  − x; в) y = x. 337. а) (x + 4) 2 +

+ (y + 3)2 = 25; б) (x + 6)2 + (y − 5)2 = 25. 338. а) y =  − 2; б) y =  − x − 1. 341. а) (x + 16)2 + + (y − 3)2 = 25; б) x = −2. (4; –4).

342. а) x2 + (y − 6)2 = 4; б) x = 0. 351. (–4; 0), (4; 0),

369. а) (–4; 1); б) (5; –4). 370. У напрямі додатної півосі осі Ox на 4 оди­ниці.

371. а) (–3; 7); б) (5; –1). 372. а) Ні; б) так. 373. x′ = x − 9, y′ = y + 5. 377. x′ = x + 4, y′ = y − 5.

378. x2 + (y − 6)2 = 36. 379. A′(2; 1), C′(5; 2). 381. Точка перетину

серединних перпендикулярів до відрізків AA′ і BB′.

382. Покласти першу

монету в центр столу, а решту монет — симетрично відносно центра столу до ходів суперника.

383. Брати стільки ж цукерок, скільки взяв перший гравець,

але з іншої коробки (тобто робити ходи, симетричні ходам першого гравця).

397. 109 см. 398. 320 м2. 399. 40 см2. 400. Вказівка. Застосуйте симетрію відносно даної точки.

401. Вказівка. Застосуйте симетрію відносно прямої l.

402. Вказівка. Застосуйте поворот на 90° навколо точки D. 403. 10 см. Вказівка. За­сто­суйте паралельне перенесення в напрямі променя OO1 на 10 см.

405. Точка перетину продовжень бічних сторін. 407. а) 0,5; б) 2. 408. а) (–1; 5); б) (1; 4).

409. 1500 см2. 410. 24 см2. 411. Вказівка. За­сто­суйте симетрію від-

носно серединного перпендикуляра до третьої сторони.

412. Вка­зівка. Відобра-

зіть менше коло симетрично відносно будьякої його точки A. Шукана пряма проходить через точку A і точку перетину образу меншого кола з більшим.

413. Вказівка. Застосуйте поворот навколо точки A на 90°, внаслідок якого точка D переходить у точку B.

246

414. Вказівка. Нехай ABCD ( AD  BC ) —

Відповіді та вказівки

шукана трапеція. Застосуйте паралельне перенесення діагоналі BD в напрямі променя AD на відстань BC.

417. 2 : 2 . 419. 252 см2. 420. Коло, гомотетичне да-

ному відносно його центра з коефіцієнтом 0,5. D(2; 1).

423. Так. 424. x′ = x − 3, y′ = y − 3;

427. а) Середина відрізка OO1; б) пряма AB; в) довільна точка X пря-

мої AB, ∠ OXO1; г) промінь OO1 (або O1O), відстань OO1. суйте симетрію одного з даних кіл відносно прямої l.

431. Вказівка. Засто-

435. Вказівка. Застосуйте

гомотетію з центром A. 436. Вказівка. Застосуйте гомотетію з центром у вершині даного кута.

Розділ ІV. Вектори на площині

450. а) 4; 5 ; б) 3; 4 ; в) 0; 4 . 452. а) 25; б) 5; в) 3. 453. а) AB (8; –6), AB = 10 ; б) AB (–12; –5), AB = 13 . 454. (3; 2), (–2; 7). 455. (3; –9). 456. A(0; –2).

458. 3, 4 2 ,

65 .

459. 9 і 7. 460. а) Ромб; б) прямокутник; в) тра-

пеція.

463. 9 або –5. 464. (1; 2) або (–1; –2). 465. 8 або –8. 466. (3; 1),

10 .

467. Та к. 468. Ні. 471. 90°. 485. а) 4; 1 і 2; 3 ;

б) в)

4; 4 a 3 2

і

0; 10 . 486.

; г) a.

а) a; б) a 3 ; в) a; г) a 3 .

487. а) 0,5a; б) a;

         490. а) a ; б) −b ; в) b − a . 491. а) − a ; б) b − a ; в) a − b .

492. а) 1; 8 ; б) 3; 7 ; в) 2; 13 . 493. а) 1; 2 ; б) 3; 6 ; в) 2; 4 .

494. а) 9; 1 ; б) 8; 3 ; в) 8; 3 . 495. а) 5; б) 5; в) 2,5. 496. а) 13; б) 10; в) 12.           499. а) a + b ; б) − a − b ; в) a − b . 500. а) a − b ; б) − a − b . 502. а) Ні; б) так; в) так.

506. x + 2y = 0. 507. 90°. 517. а) –2 або 2; б) − 1 або

 б) b (–18; –27).

3

1 3

.



518. а) b (1; –6);

521. AB (4; –6), BM (–2; 3). 523. 4; ні. 524. а) 2; б) 30. 247

Відповіді та вказівки

525. а) 0; б) 1. 526. а) –8; б) –2; в) 18. 527. а) 90°; б) 45°. 529. 6.     530. а) c (4; 3), c = 5 ; б) c (13; –13), c = 13 2 . 531. –3. 534. AB 0,5a b , CB 0,5a b . або –6, ні.

535. AD 0,5 a b , CD 0,5 a b . 537. 14; так. 538. 6, так

539. ∠ A = 60°, ∠ B ≈ 22°, ∠ C ≈ 98°. 540. ∠ A = ∠ C = 45°, ∠ B = 90°.

542. –1. 543. –1. 547. BM 1 b 2 a , MA 1 a b . 548. AM a 1 b , 3

3 MD b a . 4

3

3

4

549. 60°. 550. 0. 551. а) 2 10 ; б) 1,5; в) 0. Вказівка. Знайдіть

скалярний квадрат шуканого вектора.

552. 120°. 553. 18 см і 48 см.

554. 34 см; прямокутник. 565. Вказівка. Знайдіть скалярний добуток век торів BM BD DM і AK AC CK .

567. 30°. 568. 7. 569. а) 120°; б) 4 см. 

570. а) 120°; б) 2 см. 572. 8,5 см. 573. C. 574. b (2; −4). 575. 45°. 576. –18; 18; 0. 577. а) 0,5; б) 1,12 м/с. 578. a = g (sin a – µ cos a), де µ — коефіцієнт тертя. 580. Вказів­ ка. Скористайтеся тим, що векторидоданки мають рівні довжини і співнапрямлені з векторами AB і AC відповідно. 581. Вказівка. Спочатку доведіть, що AH ⊥ BC. Для цього покажіть, що AH OB OC , BC OC OB і AH BC 0 .

582. Вказівка. Застосуйте формулу Гамільтона з попередньої задачі і формулу 1 OM OA OB OC . 584. 120°. 586. Вказівка. Розкладіть вектори AN , BK 3

і CM за двома неколінеар­ними векторами і доведіть, що точки попарного перетину вказаних в умові задачі прямих збігаються.

Розділ V. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга 596. а) 4; б) 5; в) 18. 597. а) 108°; б) 120°; в) 144°. 598. а) 12; б) 12. 601. а) 4 см; б) 2 2 см; в) 9 см.

602. а) 3 3 см2; б) 4 см; в) 24 см. 604. 2 3 см. 605. 4 см.

607. а) 6; б) 5; в) 12. 608. а) 50 см; б) 6 см. 611. а) 24 3 см2; б) 48 см2; в) 16 см. 248

Відповіді та вказівки

612. а) 8 см2; б) 27 3 см2; в) 6 см і 3 см. 616. 6 і 10. 617. а) 6; б) 5. 618. 4 : 3 3 : 6 . 619. 9 : 8 3 : 18 . 620. 6 3 см2. 622. 3 : 4. 623. 2 2 R 2 . 624. a8 R 2 2 , a12 R 2 3 . 626. Вказівка. Доведіть, що під час повороту на 90° вказаний вектор-сума перейде у нульовий вектор.

627. 30°, 170° і 160°.

628. 5 см і 2 см. 636. а) 12π см; б) 2 см. 637. а) 12π см; б) 8π см; в) 10π см. 639. ≈ 1,4 м. 640. ≈ 42  097 км. 641. а)

R 2

; б)

3 R 4

; в)

17 R

.

9

642. 10π см.

643. ≈ 6 см. 644. ≈ 452 м2. 645. а) 144π см2; б) 9π см2. 646. а) 16π см2; б) 49π см 2.

650.

1 12

647. 3π, 5π і 7π. 648. 26 см. 649. а) 27π; б) 40π; в) 6π.

2 3 3 ,

1 12

10 3 3 . 651. а) 6π см; б) 10π см; в) 2

3 см.

652. 156 см2. 653. а) 24π см; б) 50π см. 654. а) 3 2 ; б) 6π. 655. а) 6π; б) 15π.

656. ≈ 2,5 м і ≈ 40 м. 657. 1 м. 658. а) 625π см2; б) 27π см2. 10S

659. а) 16π см2; б) 9π см2. 661. в)

2 3 3 . 663. а) 12

R2

3

.

2 3 3 ; б) 12

R2

662. а) R2 12

4 3 3 ; б) 12

R2

R2 4

2 ;

8 3 3 . 664. б) 6π. 665. б) 36

2 .

666. 4π см2. 667. 100π см2. 668. 2 3 3 см2. 669. 1,5 3 R 2 . 670. 2 8 см. 671. а) Ні (контрприклад — ромб); б) так. 672.

3 3S 8

.

673.

a 2

3 1 .

674. 0,75l. 675. πa2. 676. Ні: його кути рівні через один. 678. 1,25πa. Вказівка. Дане коло є описаним навколо рівнобедреного трикутника з основою a і біч­ ною стороною

a 5 2

.

680.

2 a 3

LCK і LDM рівносторонні.

. Вказівка. Доведіть, що трикутники NAM, KBN,

681. 36 3 16,5 см, 4,5 2 3 см. Вказівка. 249

Відповіді та вказівки Обчисліть площу трапеції O1BCO2 і відніміть від неї площі двох секторів.

682. Вказівка. Доведіть, що під час повороту на центральний кут даного nкутника вказаний векторсума не змінюється, тобто є нульовим вектором.

Задачі на повторення курсу геометрії 7–9 класів 683. 11 см. 684. 40°. 688. 25°, 65°. 689. 40°, 50°. 690. Більше за 13 см, але менше за 17 см.

693. 50° і 130°. 695. 70°, 55°, 55° або 110°, 35°, 35°. 696. 10 см.

697. 112 см і 63 см. 698. 36 см, 30 3 см2. 699. 12 3 см2. 700. 5 см. 701. 156 см2. 702. 225π см2. 703.

250

b sin sin sin

.



704. 5. 706. 0 . 707. 45°, 45°, 90°.

Предметний покажчик А Абсциса точки 59

В Вектор 143 — нульовий 144 Вектори колінеарні 144 — координатні 175 — перпендикулярні 163 — протилежні 154 — протилежно напрямлені 144 — рівні 145 — співнапрямлені 144 Вісь абсцис 59 — ординат 59 — симетрії 102 — — фігури 102

Г Геометричне перетворення 93

Д Добуток вектора на число 160 Довжина вектора 143 — кола 202–203 — дуги кола 203

К Координати вектора 146 — точки 59 Координатна вісь 59 — площина 59 — чверть 60 Косинус кута від 0° до 180° 8 Котангенс кута від 0° до 180° 8 Круговий сектор 205 Кутовий коефіцієнт прямої 76 Кут між векторами 163 — повороту 108 — правильного многокутника 191 — — — центральний 192 251

Предметний покажчик

М Метод векторний 171 — геометричних переміщень 119 — координат 75 — паралельного перенесення 122 — повороту 121 — симетрії 119 Множення вектора на число 160

О Ордината точки 59 Орт 175

П Паралельне перенесення 110 Переміщення (рух) 94 Площа круга 204 — кругового сектора 206 Поворот 108 Початок координат 59 Правильний многокутник 191 Правило — многокутника 153 — паралелограма 153 — трикутника 153 Проєкція вектора на вісь 175 Промені протилежно напрямлені 110 — співнапрямлені 109 252

Р Рівняння кола 67 — прямої 68 — фігури 66 Різниця векторів 154 Рух (переміщення) 94

С Симетрія відносно прямої (осьова) 102 — відносно точки (центральна) 100 Синус кута від 0° до 180° 8 Скалярний добуток векторів 162 — квадрат вектора 163 Сума векторів 152

Т Тангенс кута від 0° до 180° 8

Ф Фігура центрально-симетрична 100 — симетрична відносно прямої 102 Фігури рівні 97

Ц Центр повороту 108 — правильного многокутника 192 — симетрії 100 — — фігури 100

Зміст Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Розділ І. Розв’язування трикутників § 1. Тригонометричні функції кутів від 0° до 180° . . . . . . . . . . . 7 § 2. Теорема косинусів та наслідки з неї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 § 3. Теорема синусів та наслідки з неї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 § 4. Розв’язування трикутників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 § 5. Формули для знаходження площі трикутника . . . . . . . . . 35 Підсумки розділу І . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 Історична довідка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52 Математичні олімпіади. Українські учнівські математичні олімпіади . . . . . . . . . . . . . . 54 Готуємось до ДПА. Тест 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

Розділ ІІ. координатИ на площині § 6. Найпростіші задачі в координатах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59 § 7. Рівняння кола і прямої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66 § 8. Застосування формул, пов’язаних з координатами, та рівнянь фігур до розв’язування задач . . . . . . . . . . . . . . . . 75 Підсумки розділу ІІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83 Історична довідка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87 Математичні олімпіади. М. Й. Ядренко . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88 Готуємось до ДПА. Тест 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90 253

Розділ ІІІ. Геометричні переміщення § 9. Переміщення. Рівність фігур . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93 § 10. Симетрії відносно точки і прямої . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100 § 11. Поворот і паралельне перенесення . . . . . . . . . . . . . . . . . 108 § 12. Застосування переміщень для розв’язування задач . . . 119 Підсумки розділу ІІІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131 Історична довідка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136 Математичні олімпіади. В. М. Лейфура . . . . . . . . . . . . . . . . . 138 Готуємось до ДПА. Тест 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 140

Розділ ІV. Вектори на площині § 13. Початкові відомості про вектори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143 § 14. Додавання і віднімання векторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152 § 15. Множення вектора на число. Скалярний добуток векторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160 § 16. Застосування векторів для розв’язування задач . . . . . . . 171 Підсумки розділу IV . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 180 Історична довідка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185 Математичні олімпіади. В. А. Ясінський . . . . . . . . . . . . . . . . 186 Готуємось до ДПА. Тест 4 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188

Розділ V. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга § 17. В писане й описане кола правильного многокутника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191 § 18. Довжина кола і площа круга . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 202 Підсумки розділу V . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215 254

Історична довідка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 219 Математичні олімпіади. Міжнародні учнівські математичні олімпіади . . . . . . . . . . . . 221 Готуємось до ДПА. Тест 5 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 223 Готуємось до ДПА. Задачі на повторення курсу геометрії 7–9 класів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 224 Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226 Довідкові матеріали . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 236 Теми навчальних проєктів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239 Відповіді та вказівки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 241 Предметний покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 251

9 • багаторівнева побудова навчального матеріалу • авторська система усних, графічних та письмових вправ • тематичне узагальнення і систематизація матеріалу • доступність викладення, зручність користування • наявність тем навчальних проєктів

Інтернет-підтримка дозволить: • здійснити інтерактивне онлайн-тестування за кожною темою

• переглянути відеоуроки за темами курсу

Інтернетпідтримка за QR-кодом rnk.com.ua/100627

Геометрія

Особливості підручника

Геометрія 9