Географія 9 клас Гільберг 2022

Т. Г. Гільберг, І. Г. Савчук, В. В. Совенко

Підручник для 9 класу закладів загальної середньої освіти

2-ге видання, перероблене Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ 2022

Шановні друзі! Курс географії «Україна і світове господарство», який ви вивчатимете протягом цього року, дасть змогу зрозуміти економіку України та оцінити її значення й роль у світогосподарських процесах. Він є логічним продовженням курсу, який ви опановували у 8 класі. Торік ви вже чимало дізнались про географічний простір, природні умови й ресурси, населення України та який взаємозв’язок усе це має зі світом. Нині починаєте відкривати для себе сучасну економічну географію Батьківщини. Ви дізнаєтесь, як організовано виробництво, як виявляють закономірності, принципи й чинники формування структури економіки країн і регіонів світу. Знання з цього курсу дозволять зрозуміти, як функціонує економіка держави. Ви зможете свідомо обрати свою майбутню професію. Економіка України має виразну експортну орієнтацію. Тому розв’язання багатьох її сучасних економічних проблем можливе лише за тісної співпраці з іншими країнами світу. Усвідомлення новітніх тенденцій у розвитку світового господарства дозволить правильно зрозуміти сучасні зміни у вітчизняній економіці. Знання особливостей національної економіки та світового господарства розкрито в першому розділі підручника. Ви зрозумієте, як вимірюють економічний і людський розвиток країн світу та як на них впливає глобалізація. Глобалізація охопила нині всі сфери людської діяльності. Найбільші корпорації діють у всьому світі, який, залежно від значення у світогосподарських процесах, поділяється на центр і периферію. У країнах «Великої сімки» зосереджено більшість штаб-квартир провідних компаній, які керують міжнародними потоками товарів і послуг. У першому розділі ви зможете зрозуміти, як функціонує світова економіка, як рішення, прийняті керівництвом цих корпорацій, впливають на добробут мільйонів людей у всьому світі та в Україні. Вивчаючи другий–четвертий розділи підручника, ви дізнаєтеся про особливості сучасного розвитку трьох секторів економіки, про тенденції розвитку сільського господарства України та його значення у світі. Зрозумієте особливості добувної промисловості та як вона визначає економічний розвиток країн світу. Ознайомитесь, як виробляють і постачають електроенергію, які чинники впливають на розвиток металургії, хімічного виробництва, машинобудування, харчової й легкої промисловості тощо. Зможете проаналізувати відповідні світові й вітчизняні ринки товарів та послуг. Вирішальна роль у поступі людської цивілізації належить освіті й науці. Упровадження сучасних медичних технологій у всьому світі дозволяє зберегти здоров’я мільйонам мешканцям планети. Стан здоров’я кожного / кожної та його добробут залежать не лише від рівня розвитку економіки, а й від її впливу на природне середовище. Ці зв’язки доволі складні. Більшість із них є глобальними. Основні виклики, що постали перед людством, розкрито в п’ятому розділі підручника. Як працювати з підручником Текст підручника поділено на параграфи, а параграфи — на пункти. Для зручності орієнтування в тексті й для чіткішого розуміння структури кожного параграфа основні терміни виділено жирним курсивом. Нові терміни й поняття, передбачені навчальною програмою, подано також на другому форзаці підручника в «Покажчику термінів юного економгеографа». Світлим курсивом позначено програмову географічну номенклатуру. Карти, таблиці, схеми, статистичні дані, світлини надають додаткову інформацію та ілюструють описане в тексті, а також допоможуть вам відповісти на поставленні запитання. У підручнику використано останні на час створення офіційні опубліковані відкриті дані. Розгляд тимчасово окупованих територій України здійснено лише за офіційними відомостями державних органів України. З огляду на те, що реформа управління державою триває, використано адміністративно-територіальний поділ України, який діяв до 2020 року. Пам’ятайте, що статистика змінюється, тому доцільно використовувати ресурси інтернету, звертатись до довідників і картографічного матеріалу.

3

Коли будете працювати з підручником, вам траплятимуться такі рубрики: Запитання перед кожним параграфом, які допоможуть пригадати вивчене з попередніх курсів географії або інших предметів, налаштуватися на опанування нового матеріалу. Ця рубрика підводить до тих питань, на які потрібно звернути особливу увагу при вивченні теми, а також активізує процес навчання. Запитання до тексту або ілюстрації, які потребують вашої відповіді під час вивчення матеріалу параграфа, аналізу його інформації, власних суджень, виконання завдань, що допоможуть зрозуміти тему. Відкриваємо Україну — рубрика, яка розширить пізнання нашої країни й дасть змогу зіставляти її досягнення в економічній і господарській діяльності зі світовими тенденціями. Ви дізнаєтесь про великі нові господарські об’єкти України, їхні технологічні рішення, потужність, унікальні характеристики й можливості. Світові можливості — висвітлено важливі економічні події, описано нові господарські об’єкти та їхнє значення в розвитку зарубіжних країн. Дізнайтеся більше — інформація, яка має важливе пізнавальне й виховне значення. Доведіть або спростуйте — завдання, яке сприяє розвитку аналітичного й критичного мислення. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне — узагальнена інформація після кожного параграфа, що відображає основний зміст і головну ідею теми уроку. Сприятиме повторенню й запам’ятовуванню вивченого матеріалу. Після кожного параграфа вміщено блок перевірочних запитань і завдань: «Знаю і вмію обґрунтувати»

«Працюю з картою»

«Шукаю в інтернеті»

«Генерую ідеї»

Блок містить прості й складніші запитання, творчі завдання. Відповідь на прості запитання потребує вашої уваги на уроці або під час самостійного опрацювання параграфа. Для відповіді на складніші запитання вам знадобляться вміння працювати з картами, графіками, діаграмами, схемами. Творчі завдання передбачають знання з інших предметів, використання життєвого досвіду, уміння знаходити й аналізувати джерела інформації, пропонувати шляхи роз­в’язання проблеми, робити самостійні висновки, обґрунтовувати власну думку. У підручнику подано тематику практичних робіт і досліджень та алгоритм їхнього виконання. Додатки наприкінці підручника знадобляться вам для виконання практичних робіт, досліджень, реалізації проєктів, формування висновків, доведення власної точки зору під час дискусій тощо. Вивчення кожного розділу завершується дискусійними завданнями, рольовими й діловими іграми, груповою роботою, які розміщені в рубриці «Академія нестандартних рішень», та блоком запитань «Міцні знання — стратегічне мислення». Структура підручника допоможе реалізувати компетентнісний і діяльнісний підходи до навчання, зробить його цікавим, ефективним. Висловлюємо надію на те, що підручник вам сподобається, стане вашим помічником під час вивчення географії й дасть можливість отримати нові знання про Україну і світ. Успіхів вам! З повагою автори

4

Вступ

Вступ Ви дізнаєтесь

 що є об’єктом вивчення економічної географії  що таке географічне середовище

і навчитесь

 наводити приклади зв’язків економічної географії з іншими науками  пояснювати актуальність і необхідність вивчення економічної географії

§ 1. Економічна географія та її роль у вирішенні завдань розвитку країни Що вивчає фізична географія? Що є об’єктом її вивчення? Що вивчає суспільна географія? Які методи дослідження вона використовує? Що таке географічна оболонка?

Об’єкт вивчення економічної географії. Перше питання, яке виникає при знайомстві з наукою, це — що вона вивчає? Якими спо­ собами отримують нові знання та які завдання вона вирішує? Географія — наука про взаємодію людини і природи, збереження та створення умов для розвитку людства. Для створення умов для власного життя люди взаємодіють із природним середовищем території, а також між собою. Як наслідок складається система зв’язків і відносин між ними, тобто людське суспільство. Суспільство має різні сфери життє­ діяльності — економічну, соціальну, політичну та ін. Людське суспільство живе в ойкумені — частині Землі, яка заселена й освоєна людиною. Тому об’єктом вивчення економічної географії є госпо­ дарська діяльність людства. Економічна географія — складова суспільної географії, яка вивчає про­ Дізнайтеся більше сторові процеси та форми організації Нобелівську премію з економіки господарської діяльності людства. Еко­ присуджують від 1969 р. Пол Круґман у 2008 р. отримав її за дослідження номіко-географічні дослідження про­ міжнародної торгівлі та економічної водять на різних рівнях — світовому географії. (глобальному), регіональному, країн тощо. Економічна географія в системі географічних наук за­ ймає окреме місце поряд з іншими видами географічних наук (мал. 1). У її складі виділяють наукові напрями, наприклад географію промисловості,

5

на ич ія ед аф М огр ге

6

Етногеографія

Г на еог се ра ле фі нн я я

Геоморфо логія І ге сто ог ри ра чн фі а я

сільського господарства тощо. Кож­ на економіко-географічна наука має Кл і м власний об’єкт і предмет досліджен­ ло ат гія оня. При проведенні відповідних на­ Ф гео ізичн укових досліджень також застосо­ гра а афія фія Геогьртури вують знання з інших сус­кул пільно-географічних наук. Тільки Політична Геополігеографія таким чином можна досягнути тика ЕКОНОМІЧНА комплексності в розумінні розвитку Геог ГЕОГРАФІЯ а певної території. н турирафія Соціальфія зму Взаємодія господарства геогра Кра і природи В географічному зна їно о­ вст ­ рт ія середовищі. Частина географіч­ а во К аф гр ної оболонки, яка освоєна людиною, називається географічним середо­ вищем. Географічне середовище — необхідна умова життя й діяльності суспільства (мал. 2). Воно є місцем її Мал. 1. Місце економічної географії проживання, найважливішим дже­ в системі географічних наук релом ресурсів, має великий вплив на духовний світ людей, на їхнє здоров’я та настрій. Географічне Географічне середовище насам­ положення перед впливає на розвиток матері­ Будова поверхні ального виробництва. Різноманіття та рельєф Характер ґрунту природи здавна є основою поділу Надра праці, адже добувати корисні копа­ лини можна лише з їхніх родовищ, які дуже нерівномірно поширені на Землі. Для забезпечення своїх по­ треб людина залучає у виробництво Мал. 2. Складові географічного середовища дедалі нові природні ресурси. У процесі праці та виробництва Наведіть приклади використання нових змінюються й розширюються межі природних ресурсів людиною. географічного середовища. Географічне середовище впливає на розвиток суспільства й саме піддається його впливу. Воно здатне при­ швидшувати або уповільнювати розвиток суспільства. Компоненти гео­ графічного середовища у природних умовах змінюються не так швидко, як за впливу на них людини. Змінюючи довкілля, люди водночас можуть змінити умови свого існування. Людина відкриває дедалі нові можливості використання географічно­ го середовища у своїх цілях. Господарська діяльність впливає на зміни географічного середовища. Наведіть приклади негативного впливу Людство має розв’язувати гло­ господарської діяльності людини на приробальні екологічні проблеми, щоб ду у світі, Україні, вашій місцевості. прийдешні покоління також могли

Вступ

жити на планеті Земля. Для цього необхідно об’єднувати зусилля всіх країн світу. Значення знань з економічної географії. У сучасному світі географія відіграє неабияку роль. Природа, що нас оточує, праця, місця відпочинку, подорожі, освіта й медицина — усе це відбувається у геогра­ фічному просторі. Географічні знання допомагають об­ ґрунтувати вибір місць для будівництва Доведіть або спростуйте промислових і сільськогосподарських «Географічна освіта необхідна для підприємств, прокладення транспорт­ розвитку відповідальних та активних гроних шляхів, освоєння нових родовищ мадян сьогодення і майбутнього світу». (Міжнародна хартія з географічної корисних копалин. Водночас вони «під­ освіти, 1995 p.) казують», як людині розумно господа­ рювати у своїй країні й на планеті зага­ лом, не завдаючи шкоди природному середовищу. Нині великого значення набули географічні знання для впровадження екологічних способів виробництва, біотехнологій, розви­ тку рекреації й туризму, утилізації відходів, сміттєпереробки та ін. Географія дає повні знання про природу, населення й господарство, необхідні для розроблення напряму розвитку будь-якої країни. Знаючи особливості поширення корисних копалин і природні умови й ресурси різних країн світу, можна правильно зрозуміти їхнє значення для світо­ вого господарства. Напрацювання економічної географії є основою регіональної політики в усіх країнах світу. Їхнє застосування сприяє подоланню диспропорцій у соціально-економічному розвитку територій. Економічна географія виконує унікальну функцію, а саме — синтезує все різноманіття інформації про навколишній світ. Подає її в зручному для сприйняття вигляді за допомогою карт, довідників, енциклопедій, баз даних, геоінформаційних систем тощо. Знання з економічної географії сприяють розв’язанню цілого комплек­ су виробничих і соціальних проблем та прийняттю раціональних і вива­ жених рішень. Що більше взаємопов’язаних чинників здатний урахову­ вати економгеограф, то меншим є ризик помилитися. Будь-який посіб­ ник для підприємця-початківця почи­ Відкриваємо Україну нається з твердження про важливість Відомі українські імена економгеоправильного вибору місця розташуван­ графів: Володимир Геринович, Олексій ня компанії та ринку збуту товарів як Діброва, Максим Паламарчук. передумови успішного ведення бізнесу. Географія є важливим компонентом багатьох професій. Ось окремі з них: Спробуйте продовжити перелік агроном, археолог, дипломат, журна­ професій, для яких важливі знання з ліст, містобудівник, ландшафт­ний ар­ географії. хітектор, лісник, маркетолог, митник, пілот, статистик тощо.

7

Світові можливості Відомі світові імена економгеографів: Вальтер Кристаллер, Август Льош, Уолтер Ізард.

•• •• •• •• ••

Найважливіший аспект географії — формування світогляду, інтелектуаль­ ного та професійного кругозору майбут­ нього фахівця. Географічні знання не­ обхідні кожній людині, щоб усвідомити свої роль і місце в житті.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Економічна географія — складова суспільної географії, яка вивчає просторові процеси та форми організації господарської діяльності людства. Об’єкт її вивчення — господарство. Географічне середовище є необхідною умовою життя суспільства. Що воно різноманітніше, то кращі умови для життєдіяльності суспільства. Господарська діяльність людини впливає на географічне середовище, що призводить до змін географічного середовища, а також розширення його меж. Найважливіший аспект географії — формування світогляду, інтелектуального та професійного кругозору майбутнього фахівця. Географія є важливим компонентом багатьох професій.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Зазначте, що є об’єктом вивчення економічної географії. Наведіть приклади взаємозв’язку економічної географії з іншими науками. Яка відмінність між поняттями «географічне середовище» та «природне середовище»? Поясніть. Чи можна стверджувати, що сучасне суспільство почало менше залежати від природних ресурсів? Як ви розумієте вислів: «Історія є географією в часі, а географія — історією в просторі»? (Жан-Жак Елізе Реклю, видатний французький географ) Назвіть професії, в яких застосовують знання з географії. Як твоя омріяна професія може бути пов’язана з географією?

Працюю з картою Покажіть на карті світу території зі складними природними умовами. Як вплинуло це на їхній господарський розвиток?

Шукаю в інтернеті Відвідайте сайт «Словник суспільної географії» (https://geohub.org.ua/geography) та ознайомтесь з сучасними науковими визначеннями термінів економічної географії.

Генерую ідеї Уявіть, ви науковий співробітник або співробітниця і проводите дослідження на тему «Географія вищої освіти в Україні». Використовуйте статистичні дані Державної служби статистики України. Сформулюйте мету дослідження й запропонуйте та обґрунтуйте два-три методи дослідження, якими ви скористаєтесь.

8

Мал. 3. Емблема Державної служби статистики України

тв о с д а р

о сп

го ве

іт о св

та а

ік і он ц а Н

на ь ал

о ек

н

о

Тема 1. Тема 2.

м

Розділ 1 Національна економіка Світове господарство

РОЗДІЛ 1

Тема 1. національна економіка Ви дізнаєтесь

 що таке національна економіка  про показники економічного розвитку

і навчитесь

 розрізняти сектори національної економіки  пояснювати вплив природних і суспільних чинників на розміщення виробництва  характеризувати форми суспільної організації виробництва

§ 2. Національна економіка — складна господарська система Як ви розумієте слова Аристотеля: «Багатство — це те, що ми витрачаємо, а не те, що зберігаємо»? Як створюють і вимірюють багатство країни?

Що таке національна економіка. Національна економіка — це система економічних суб’єктів і зв’язків між ними з виробництва, роз­ поділу, обміну та споживання товарів і послуг. У її складі виділяють про­ сторову та видову структури. Сучасна національна економіка характеризується певними ознаками (мал. 4).

Мал. 4. Основні ознаки національної економіки

10

Національна економіка

Бр Ве ит лик ан а ія

а

я

ім еч чи н

ні

Н

Яп о

й

та

Ки

С

Ш

А

Національні компанії можуть здійснювати економічну діяльність і за межами країни, а іноземні — у її межах. Співвідношення видів економічної діяльності відрізняється в різних країнах. Що розвиненіший науково-технічний потенціал, то досконалі­ ша система господарювання, вищі економічна й соціальна ефективність виробництва та рівень життя населення. Структурними елементами національної економіки є види економічної діяльності — особливі її частини, які виділяють за ступенем і напря­ мом перероблення сировини чи створення послуг. Одним із критеріїв структуризації національної економіки за секто­ рами є форма власності. Виділяють приватний та державний сектори. До приватного належать домогосподарства й приватні підприємства. Державний об’єднує державні підприємства й заклади виробничої та соціальної сфер, що перебувають у державній і муніципальній власності. Валовий внутрішній продукт (ВВП). Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сукупна вартість усього обсягу кінцевих товарів і по­ слуг, вироблених у країні впродовж року. ВВП обчислюють за територі­ альною ознакою. Це сукупна вартість продукції сфери виробництва та по­ слуг незалежно від національної приналежності компаній, розташованих на т ­ ериторії країни. У процесі створення ВВП всі суб’єкти одержують доходи в тій чи іншій формі. Таким чином, сума всіх доходів має дорівнювати величині вартос­ ті всіх вироблених товарів і послуг. Користуючись базою даних СвітоЯкщо рівність доходів і витрат пору­ вого банку, з’ясуйте, до якої групи за шується, то економіка перебуває у обсягом ВВП належить Україна. стадії рецесії (спаду) чи депресії (застою). 20,5 ВВП дає можливість визначити економічний потенціал країни, її місце у світовому господарстві. Роз­ 16,4 міри ВВП провідних країн світу по­ казано на малюнку 5. Стан економіки країни за умов 4,7 3,9 тривалого спаду виробництва нази­ 3,2 вається економічною депресією. Це може бути викликано серйозними прорахунками в економічній страте­ гії, загостренням внутрішньополі­ тичної ситуації, внутрішніми та зо­ внішніми військовими конфліктами тощо. Мал. 5. ВВП провідних країн світу у 2019 р., трлн дол. США Кризовий стан економіки вияв­ ляється в коливанні темпів розвитку або чергуванні підйомів і спадів. Це За допомогою додаткових джерел інформації визначте показник ВВП на перехідний стан, який може привес­ душу населення в Україні. До якої групи ти або до поступового оздоровлення, належить наша держава? або до економічного занепаду країни.

11

РОЗДІЛ 1

Економіка розвинених країн характеризується не обов’язково висо­ кими, але стабільними темпами розвитку. Тривалі й різкі економічні під­ йоми можуть «підірвати» національну економіку. Для повної характеристики рівня економічного розвитку країни ­доцільно зважати на різні показники. Найважливіші з них подано на малюнку 6.

Рівень економічного розвитку

Мал. 6. Основні показники економічного розвитку

Економічний розвиток та його показники. Економічний розвиток відображає зміни в усіх сферах господарського життя країни. Він є складним процесом, у якому взаємодіють позитивні та негативні чинники. Політичні й військові потрясіння, соціальні конфлікти, еколо­ гічні катастрофи можуть призупинити розвиток економіки будь-якої країни, відкинути її на кілька десятиліть назад. (Використовуючи знання з історії, наведіть відповідні приклади.) Для визначення рівня економічного розвитку країни використовують систему показників. Основним показником є ВВП та його вартість на душу населення. Залежно від його значення країни поділяють на розви­ нені та країни, що розвиваються (мал. 7). Про рівень економічного розвитку країни свідчать показники виробниЗ’ясуйте, яка країна посідає перше цтва та споживання базових видів місце за показником ВВП на душу населення. продукції на душу населення — енергії, автомобілів, паперу, зерна, м’яса тощо. Показники ефективності економіки найповніше характеризують рівень економічного розвитку країни: результативність використання основних чинників виробництва — енерго-, матеріаломісткість, наукоєм­ ність, продуктивність праці тощо. Національний дохід (НД) на душу населення — сукупний дохід, ство­ рений на території відповідної держави (ВВП за винятком амортизації основного капіталу, непрямих податків на підприємства, з додатком чистих односторонніх переказів). Це узагальнений показник економічно­ го розвитку країни й ефективності національної економіки. Рівень і якість життя населення визначають за такими показника­ ми: середня тривалість життя, рівень освіти, тривалість робочого дня, за­ безпеченість житлом, кількість лікарів, учителів на 1000 осіб, величина добового бюджету особи тощо.

12

Національна економіка

Мал. 7. Країни за обсягом ВВП на душу населення (за даними Світового банку, 2019 р.)

Оцінюють рівень розвитку країни також на підставі характеристики структури видів економічної діяльності. Висока частка переробних видів є ознакою високорозвинутої економіки. Для визначення ступеня розвитку національної економіки використо­ вують спеціальні показники. Найважливіші з них: валовий внутрішній продукт (ВВП), експорт, імпорт, рівень безробіття, інфляція, дефіцит бюджету та ін. Індекс розвитку людИНИ. Для зіставлення рівня життя насе­ лення різних країн і регіонів використовують такий показник, як індекс розвитку людини. Індекс розвитку людини (ІРЛ) — інтегральний показник, що обчислю­ ють для порівняння країн й виміру рівня життя, письменності, освіти та довголіття як основних характерис­ тик людського розвитку. Індекс пу­ Користуючись різноманітними джерелами інформації, з’ясуйте, який поблікує ООН у щорічному звіті про казник ІРЛ характерний для України за розвиток людства від 1990 р. Для останній рік. України його почали визначати від

13

РОЗДІЛ 1

1993 р. Для обчислення ІРЛ врахову­ ють такі показники: очікувана середня тривалість життя П’ятірка країн-лідерів за ІРЛ в 2019 р.: Норвегія, Ірландія, Швейцарія, (фізичний стан людей); Гонконг, Ісландія. рівень писемності населення країни (середня кількість років, витраче­ них на навчання) й очікувана трива­ Відкриваємо Україну лість навчання (духовний та інте­ лектуальний розвиток); Українці належать до найбільш осві матеріальне забезпечення населен­ чених націй. Кількість осіб з вищою освіня (рівень реального доходу на душу на­ тою в державі вища за середньоєвропейський рівень. Україна посідає селення, оцінений через ВВП на душу четверте місце у світі за цим показником. населення за паритетом купівельної спроможності в доларах США). У найбільш розвинених країнах ІРЛ наближається до 1, мінімальні показники — майже 0,4 (мал. 8). Показни­ ки рівня і якості життя населення взаємопов’язані.

Світові можливості

Мал. 8. Індекс розвитку людини в країнах світу, 2019 р.

14

Національна економіка

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне

••

Національна економіка є системою економічних суб’єктів і зв’язків між ними, яка має просторово визначену організаційну структуру. Для визначення ступеня розвитку національної економіки використовують показник ВВП. Основним показником економічного розвитку країни є розмір ВВП на душу населення. Для зіставлення рівня життя населення різних країн і регіонів використовують індекс розвитку людини (ІРЛ).

•• •• ••

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Що таке національна економіка? Які її основні ознаки? Які показники використовують для характеристики рівня соціально-економічного розвитку країни? Назвіть складові ІРЛ. Проаналізуйте структуру ІРЛ в Україні за останній рік. Чим відрізняються країни з високим, середнім і низьким рівнями доходів населення? Використовуючи матеріали параграфа та додаткові джерела інформації, визначте, за якими показниками Україна наближається до високорозвинених, а за яким — до менш розвинених країн світу. Які відмінності між поняттями «економічний розвиток» і «темпи економічного розвитку»? За графіками на малюнку 9 визначте, який стан економіки характеризує кожний з них.

%

%

%

%

роки роки

роки

роки Мал. 9. Темпи економічного розвитку

Працюю з картою Знайдіть на карті навчального атласу й позначте на контурній карті п’ять країн-лідерів з найбільшим значенням ВВП на душу населення та за ІРЛ у світі.

Шукаю в інтернеті На офіційному сайті Державної служби статистики України знайдіть дані щодо змін ВВП за останні 10 років. Побудуйте графік за зразком (мал. 9) та поясніть відповідні зміни.

Генерую ідеї мал.10. Доповідь про стан людського розвитку за 2019 рік

Продумайте й запропонуйте додаткові показники добробуту населення країн світу (мал. 10). Обґрунтуйте свою позицію.

15

РОЗДІЛ 1

§ 3. Сектори національної економіки України та форми суспільної організації виробництва Чим займається населення вашого населеного пункта? Які промислові та сільськогосподарські підприємства є у вашій місцевості?

Секторальна модель економіки країни. Крім форм власності й видів діяльності, в економіці використовують класифікацію за секторами національної економіки. У її основі лежить секторальна модель економіки, у складі якої виділяють первинний, вторинний і третинний сектори (мал. 11). Первинний сектор економіки об’єднує види діяльності, пов’язані з видобуванням сировини та її пе­ реробкою в напівфабрикати. До нього належать сільське господар­ ство, рибництво, лісівництво, мис­ ливство та видобування мінераль­ ної сировини (вугілля, нафти, металічних руд тощо). Первинний сектор був першим в історії люд­ ства, з нього розпочалася еконо­ мічна діяльність первісних людей Мал. 11. Структура національної економіки (збирання й полювання). Йому на­ за секторами лежало провідне місце в економіці країн світу до початку промислової революції. У межах первинного сек­ тора найважливішим видом діяльності було сільське господарство. Нині його переважання у ВВП країни здебільшого свідчить про низький рівень її економічного розвитку. Прикладом цього є чимало країн Африки, де досі значна частина населення зайнята в сільському господарстві. Але є і винятки. Первинний сектор (видобування нафти й газу) є основою еконо­ міки багатих країн Перської затоки, таких як Саудівська Аравія й Катар. Суспільство, яке існує в умовах панівного традиційного сільського госпо­ дарства, називають доіндустріальним, або аграрним. Вторинний сектор економіки утворюють види діяльності переробної промисловості й будівництва. В економіці країн Західної Європи вторин­ ний сектор панував у XX ст. (Перша промислова революція.) Перед­ умовою переходу від економіки первинного до економіки вторинного сек­ тора було поліпшення технологій ведення сільського господарства, що зумовило підвищення продуктивності праці. У зв’язку із цим вивільня­ лись робоча сила й фінансові ресурси, які було спрямовано на розвиток промисловості. Суспільство, що існує в умовах панівного вторинного сек­ тора економіки, називають індустріальним. Третинний сектор економіки — це сфера послуг. Перехід до третин­ ної економіки пов’язаний зі зростанням продуктивності праці в промис­ ловості, у зв’язку із чим вивільнялись ресурси для розвитку сфери по­

16

Національна економіка

слуг. До сфери послуг належать: освіта, наука, культура, туризм, охорона здоров’я тощо. Останніми роками в цьому секторі високими темпами роз­ виваються інформаційні технології. Країни, у яких переважає третин­ ний сектор економіки, називають ­постіндустріальними, або інформаційним суспільством. Це країни-лідери економічного розвитку світу. Україна має показники типової краї­ ни, що перебуває на індустріальному етапі розвитку суспільства. Частка вто­ ринного сектора сягає майже 45 % вар­ тості ВВП, відносно високою є також частка первинного сектора. Натомість відсоток третинного сектора в економіці України значно нижчий, ніж у провід­ них постіндустріальних країнах світу (США, Японія, країни Західної Європи). Форми суспільної організа­ ції виробництва. До форм суспіль­ ної організації виробництва ­належать концентрація, спеціалізація, кооперу­ вання, комбінування, агломерування. Також виділяють дисперсію та дивер­ сифікацію виробництва (мал. 12). Концентрація — це зосередження виробництва на великих підприємствах (виробнича концентрація) та зосеред­ ження підприємств одного виду діяль­ ності на обмеженій території (територі­ альна концентрація виробництва). Зростання концентрації виробництва відбувається за рахунок розширення ді­ ючих підприємств, будівництва нових великих підприємств або об’єднання кількох малих. Концентрація — це про­ цес зосередження виробництва, робочої сили, засобів праці на великих підпри­ ємствах, тобто процес усуспільнення виробництва через збільшення обсягів випуску продукції. У сучасних умовах процесу концентрації промислового ви­ робництва притаманна докорінна зміна техніки на базі науково-технічного про­

Дізнайтеся більше Найбільшу частку третинної сфери у ВВП мають малі країни Океанії.

Світові можливості Часто з третинної сфери економіки виділяють четвертинну — інформаційну. Це інформаційні технології, наукові ­дослідження, маркетинг, банківські й ­фінансові послуги та інші, пов’язані не ­ з виробництвом як таким, а з його плануванням й організацією. Прикладом успішного розвитку такої економіки є Сінгапур.

Відкриваємо Україну Миколаївський глиноземний завод — приклад успішної концентрації виробництва. Це найбільше в Україні й одне з найбільших у Європі підприємств кольорової металургії, оснащене сучасним обладнанням. Підприємство є лідером у світовій алюмінієвій промисловості за рівнем екологізації. У нього найменші викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря.

Мал. 12. Основні суспільні форми організації виробництва

17

РОЗДІЛ 1

цесу, зосередження її на великих підприємствах. На розвиток концентра­ ції виробництва впливають такі чинники, як зростання потреби в окре­ мих видах продукції, технічний прогрес у промисловості. Спеціалізація — орієнтація певного економічного об’єкта в загальній системі географічного поділу праці на виробництво благ, що споживають за її межами. Розрізняють три форми спеціалізації: предметну, подеталь­ ну, стадійну. Предметна спеціалізація означає, що підприємство виробляє продук­ цію певного виду від початку до кінця й за межі підприємства йдуть не деталі, а готові вироби. Подетальна спеціалізація полягає в тому, що окремі підприємства ви­ робляють різні деталі й вузли. Потім їх збирають на спеціальних скла­ дальних заводах і виготовляють (збирають) з них готові вироби. Вона най­ більш поширена в машинобудуванні. Технологічна (стадійна) спеціалізація — це послідовне виробництво напівфабрикатів, деталей чи вузлів на різних підприємствах, кожне з яких виконує певну стадію обробки або ж спеціалізується на окремій ста­ дії технологічного процесу. Територіальна спеціалізація — зосередження виробництва в окремій територіальній одиниці поділу. Виділяють міжнародну, міжрегіональну та локальну спеціалізацію. Кооперування виробництва — процес встановлення виробничих зв’язків між різними спеціалізованими підприємствами, які спільно пра­ цюють над виробництвом складної про­ дукції. Наприклад, для виробництва Світові можливості автобуса необхідні деталі, що виробля­ ють кілька сотень спеціалізованих під­ Сучасні найбільші транснаціональні приємств. Вони постачають ці деталі на компанії — приклад комбінування вискладальне підприємство, яке випус­ робництва. Наймогутніші з них широко застосовують різні види концентрації, кає готову продукцію. Про ступінь роз­ диверсифікації з метою встановлення витку кооперування виробництва в глобальних виробничих ланцюгів. Намежах окремих гігантських корпора­ приклад, «Фіат» має автоскладальні цій свідчить те, що окремі деталі, вуз­ підприємства в Польщі, Італії, Єгипті. ли автомобілів для корпорації «Джене­ рал моторз» постачають майже 40 тис. дрібних і середніх підприємств. Комбінуванням називають таку форму суспільної організації вироб­ ництва, за якої на одному підприємстві зосереджують виробництва різ­ них видів продукції. Наприклад, металургійні комбінати повного циклу. Агломерування — це процес утворення тісних економічних зв’язків між підприємствами на основі спільної інфраструктури в межах відповід­ ної міської агломерації. Найбільш ефективним є їхнє розміщення у вели­ ких містах. Диверсифікація виробництва — це процес його кількісного та якіс­ ного поділу й подрібнення. Диверсифікація характерна для великих під­ приємств із високою концентрацією виробництва. Наприклад, великі компанії водночас із виробництвом ракетної техніки розгортають випуск високотехнологічної електронної апаратури, побутової техніки.

18

Національна економіка

Процес дисперсії (розосередження) виробництва зумовлюють пере­ важно два взаємопов’язані чинники. Це активний розвиток малого й середнього бізнесу та залучення у виробництво високопродуктивних технологій. Це значно підвищує можливості відриву багатьох видів гос­ подарської діяльності від сформованих центрів. Виявляється цей процес у повсюдному розміщенні невеликих і середніх промислових підпри­ ємств, їхньому інтенсивному поширенні навіть у сільській місцевості. Зо­ крема, хліб випікають у багатьох населених пунктах на підприємствах із різною потужністю й асортиментом.

•• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Національну економіку поділяють на три сектори: первинний (добувна промисловість і сільське господарство), вторинний (переробна промисловість і будівництво), третинний (сервісний або сфера послуг). Основними формами суспільної організації виробництва є: агломерування, концентрація/деконцентрація, спеціалізація, кооперування, комбінування, дисперсія, диверсифікація виробництва.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9.

Що належить до сфери послуг? До якої групи належать країни, у яких домінує розвиток третинного сектора економіки? Дайте визначення поняття «спеціалізація». Які розрізняють її форми? Поясніть, чому сільське господарство належить до первинного сектора економіки. Які відмінності між поняттями «комбінування» та «концентрація»? Схарактеризуйте переваги спеціалізації виробництва. Чи може розвиватися кооперування між підприємствами різних країн? Які негативні ефекти характерні для спеціалізації? Назвіть позитивні й негативні сторони кооперування. Для цього в зошиті складіть відповідну таблицю.

Працюю з картою Користуючись картою першого форзацу та легендою до неї, наведіть приклади видів економічної діяльності за секторами економіки, які розвинені в Україні.

Шукаю в інтернеті Використовуючи інтернет-ресурси, наведіть приклади участі українських підприємств у міжнародній кооперації.

Генерую ідеї

Мал. 13. Плантація ялинок

Уявіть, що ви підприємець, який займається вирощуванням ялинок. До якого сектора економіки належить ваше господарство? Назвіть, які форми організації виробництва для нього характерні.

19

РОЗДІЛ 1

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1 Тема: Аналіз секторальної моделі економіки 1. Накресліть схему секторальної структури національної економіки України. 2. Проаналізуйте таблицю 1. Обчисліть, скільки продукції (послуг) у фактичних цінах реалізовано кожним сектором економіки. Обра­ хунки зробіть у відносних величинах (%). Отримані результати зо­ бразіть у вигляді кругової діаграми. Які співвідношення між секто­ рами віт­чизняної економіки? Про що це свідчить? Зробіть обґрунтований висновок. Таблиця 1 Валовий внутрішній продукт України у 2019 році у фактичних цінах (млн грн) Сектор економіки

Вид економічної діяльності Валовий внутрішній продукт

Первинний

Сільське, лісове та рибне господарство Добувна промисловість і розроблення кар’єрів

Переробна промисловість Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря Вторинний Водопостачання; каналізація, поводження з відходами Будівництво Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність Тимчасове розміщування і організація харчування Інформація і телекомунікації

3 974 564 358 072 222 369 430 666 123 076 13 946 106 751 524 083 268 968 34 630 179 246

Фінансова та страхова діяльність

111 990

Операції з нерухомим майном

247 008

Третинний Професійна, наукова та технічна діяльність Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування Державне управління і оборона; обов’язкове соціальне страхування Освіта

139 932 61 144 265 477 176 464

Охорона здоров’я і надання соціальної допомоги

93 337

Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок

23 853

Надання інших видів послуг

37 129

Інша діяльність

20

Обсяг реалізованої продукції

556 416

% 100

Національна економіка

§ 4. Чинники розміщення виробництва та форми просторової організації національної економіки Чи з’явились у вашому населеному пункті (обласному центрі) нові підприємства? Чим це обумовлено? Які чинники, на вашу думку, впливають на розвиток сільського господарства?

ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ. Розміщення виробництва на території країн, регіонів і світу відбувається під дією певних умов. Ті з них, які мають вирішальний вплив на вибір місця для зведення відповідних об’єктів, називають чинниками розмі­ щення виробництва. Виділяють такі основні види: сировинний, палив­ ний, енергетичний, трудових ресурсів, споживчий, транспортний, еколо­ гічний, науковий тощо (мал. 14). На розміщення конкретних підприємств впливає не один, а кілька чинників одночасно. ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА Сировинний

Трудових ресурсів

Паливний

Споживчий

Енергетичний

Транспортний Екологічний

Мал. 14. Головні чинники розміщення підприємств

Характеристика чинників розміщення виробництва. Сировинний чинник обумовлює розміщення підприємств добувної промисловості біля джерел сировини. Паливний є визначальним у розміщенні видів діяльності, які вико­ ристовують для виробництва продукції великі обсяги мінерального пали­ ва: вугілля, природного газу, нафти. До таких виробництв належить, наприклад, теплоенергетика. Енергетичний чинник впливає на розміщення підприємств, які на ви­ робництво одиниці продукції використовують велику кількість енергії. Такі виробництва називаються енергоємними. Наприклад, виплавка алюмінію. Тому підприємства з виробництва енергоємної продукції роз­ міщують біля великих електростанцій. Чинник трудових ресурсів істотно впливає на розміщення вироб­ ництв, заснованих на використанні великої кількості трудових ресурсів. Це працеємні виробництва. Наприклад, у легкій промисловості до таких виробництв належить швейне виробництво. Споживчий чинник впливає на розміщення виробництв, які виробля­ ють продукцію, що користується широким попитом у населення. Це про­ дукти харчування, одяг, взуття тощо.

21

РОЗДІЛ 1

Роль транспортного чинника важлива для більшості видів діяльнос­ ті, продукція яких споживається не на місці її виробництва, а постачається в інші райони. Тому значна частина про­ мислових підприємств розміщена у ве­ ликих транспортних вузлах, морських портах, поблизу ліній магістральних Дізнайтеся більше залізниць, нафто- та газопроводів. У Китаї відбувається «велике переміУ розміщенні виробництв велике щення забруднення». Брудні виробзначення має екологічний чинник, ництва «переїжджають» зі східних рапов’язаний з охороною навколишнього йонів углиб материка. Це загрожує середовища. До виробництв, які ха­ погіршенню екологічної ситуації в цих рактеризуються великими викидами регіонах. забруднюючих речовин або іншим шкідливим впливом на навколишнє середовище, висувають підвищені вимоги щодо їхнього розміщення. Найбільш важливо враховувати екологічний чинник у розташуванні під­ приємств хімічної промисловості, металургії, енергетики. Форми просторової організації національної економі­ ки. Підприємства різних виробництв по-різному розташовані на терито­ рії одне відносно одного, а також щодо населених пунктів, своїх сировин­ но-ресурсних баз тощо. В одних випадках вони мають одиничне, в інших — групове або комплексне розміщення. Ці групи утворюють певні територі­ альні об’єднання, підприємства в них більшою чи меншою мірою вико­ ристовують спільну інфраструктуру, з’єднані виробничими зв’язками (постачання деталей, матеріалів, напівпродуктів). Таким чином виника­ ють різні форми просторової організації господарства (мал. 15). Первинний сектор економіки тісно взаємодіє з природним середови­ щем. Він має переважно ареальні форми поширення: сільськогосподар­ ські зони й райони, лісогосподарські й лісопромислові райони та ділянки, рибопромислові зони й райони, гірни­ чодобувні басейни, райони, ареали. Підприємства переробної промис­ ловості, більшість яких розміщені в населених пунктах, утворюють такі елементи територіальної структури, як промисловий пункт (одне під­ приємство), промисловий центр — населений пункт із кількома малопов’язаними підприємствами, промисловий вузол — місто або гру­ па близько розташованих населених пунктів з великою кількістю взаємопов’язаних підприємств. За наявності значного центру вузол може перетворитися на промислову Мал. 15. Основні форми просторової агломерацію. Поєднання всіх цих організації національної економіки

Поміркуйте, на які підприємства вашої місцевості істотний вплив має транспортний чинник. Як він проявляється? З якими чинниками взаємодіє?

22

Національна економіка

елементів просторової організації, що взаємодіють на певній території, утворює промисловий район.

•• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне На розміщення виробництва впливають різноманітні чинники: сировинний, паливний, енергетичний, трудових ресурсів, споживчий, транспортний, екологічний тощо. Виокремлюють такі форми просторової організації національної економіки: промислові (пункти, центри, вузли, агломерації, райони); сільськогосподарські (зони й райони); лісогосподарські й лісопромислові (райони та ділянки); рибопромислові (зони й райони); гірничодобувні (басейни, райони, ареали).

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3.

Назвіть чинники, які впливають на розміщення виробництва. Поясніть, чим відрізняється промисловий пункт від промислового вузла. Заповніть у зошиті таблицю 2. Таблиця 2 Значення чинників розміщення виробництва

Екологічний

Транспортний

Споживчий

Трудових ресурсів

Енергетичний

Паливний

Сектор промисловості

Сировинний

Чинники

Добувна Переробна Значення чинників: – незначне, + суттєве, ++ значне, +++ дуже значне. 4. 5.

Назвіть виробництво, розміщене найближче до вашого навчального закладу. Подумайте і вкажіть чинники, які відіграли найбільшу роль у визначенні його місця розташування. Поясніть, як економіко-географічне положення вашого регіону впливає на розвиток виробництва.

Працюю з картою Користуючись картою першого форзаца та легендою до неї, наведіть приклади промислових центрів, вузлів, районів, сільськогосподарських зон.

Шукаю в інтернеті За допомогою інтернет-ресурсів дізнайтеся, які нові підприємства відкрились в Україні цього року. На офіційному сайті одного з них отримайте якнайбільше інформації. Знайдіть вказаний населений пункт на карті атласу. Спробуйте пояснити, які чинники відіграли найбільшу роль у виборі місця розташування підприємства. Відповідь обґрунтуйте.

Генерую ідеї

Уявіть, що ви плануєте розпочати власний бізнес. Який вид діяльності ви оберете? Поясніть чому.

23

РОЗДІЛ 1

Тема 2. Світове господарство Ви дізнаєтесь

   

що таке світове господарство про типи економічних систем про типізацію країн світу про сучасні тенденції розвитку світового господарства

і навчитесь

 наводити приклади країн світу з різним рівнем економічного розвитку  пояснювати на прикладах вплив глобалізації на темпи розвитку світового господарства та національних економік країн різних типів  оцінювати вплив глобалізації на економічну діяльність населення

§ 5. Сучасне світове господарство Що таке національне господарство? Чи можна уявити сучасне господарство України без зв’язків з іншими країнами? Чому?

Світове господарство (світова економіка). Різні природні умови визначили потребу у придбанні товарів, що виробляли чи вилуча­ ли з природи інші народи. Уже на початку розвитку світової економіки, ще за привласнюючого господарювання, первісні люди обмінювали рід­ кісні мушлі та бурштин на інші види виробів. З постанням перших дер­ жав виникають міжнародні економічні відносини й формується світовий ринок. У його основі лежить використання країнами світу своїх природ­ них і відносних переваг. Таким чином виникає світове господарство. Світове господарство — це система національних економік, пов’я­ заних між собою різними формами міжнародних економічних відносин. Світове господарство стосується кожного з нас безпосередньо. Ми корис­туємося речами, виготовленими в Туреччині, Польщі, Китаї, краї­ нах Європи, п’ємо каву з Бразилії, чай з Індії. В Україні чимало вітчизня­ них товарів міс­тять складові, вироблені за її межами. Світове господар­ ство пройшло тривалий шлях свого розвитку, продовжує змінюватись й у наші дні. Відповідно в історії розвитку світового господарства виділяють певні його етапи (табл. 3).

24

Світове господарство Таблиця 3 Етапи розвитку світового господарства Етап / Тривалість Характеристика У той час людина насамперед дбала про добуПривласнююче господарство — кам’яний вік вання харчів, тому основними видами господарської діяльності були полювання, рибальство, збір (300 тис. років тому — диких плодів та ягід, бортництво. На цьому етапі 5 тис. років до н.е.) людина була частиною природи й майже не завдавала їй помітної шкоди. Для суспільного устрою характерна родова община з рівністю всіх її членів.

Основним видом діяльності людини залишалось отримання харчів, але вони не вилучались із Аграрне господарство — дикої природи, а вироблялись. З’явився новий вид від неоліту (5 тис. років до н.е.) людської діяльності — виробництво. Провідним видо нового часу (кінець ХV — дом стало сільське господарство. Ремесла й торсередина ХVІІІ ст.) гівля, що зародилися, тільки обслуговували його. Для суспільного устрою характерні нерівність і експлуатація людини людиною, панування рабовласництва, потім феодалізму. Активна господарська діяльність людини сприяла загостренню екологічної ситуації. Провідним видом економічної діяльності стала промисловість. Розвиток товарного виробництва Індустріальне господарство визначався орієнтацією на виготовлення продукції для її продажу й отримання прибутків. Підприємці (70–80-ті роки ХVІІІ ст. — весь час прагнули здешевити виробництво, залу70-ті роки ХХ ст.) чити ресурси як власних країн, так й інших. Країни поділяли на колонії, що постачали ресурси, та метрополії, які ці ресурси переробляли. Розширення виробництва товарів і послуг обумовило формування суспільства споживання. Суспільний устрій — капіталізм і соціалізм. Інтенсивний розвиток господарства призвів до значного погіршення екологічної ситуації. Постіндуст­ріальне господарХарактерна ознака — переважний розвиток ство (70-ті роки ХХ ст. сфери послуг, а сільське господарство та промисі донині) ловість утрачають свої позиції. Серед видів економічної діяльності у сфері послуг провідну роль відіграють фінансові операції. До постіндустріального суспільства вже перейшли США, Канада, країни Західної Європи, Японія. У них понад 60 % робочої сили зайнято у сфері послуг.

Формування світового господарства — тривалий історичний процес, який пов’язаний з певними подіями в історії людства. Серед них рубіж­ ними є такі: 1. Неолітична революція — історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства.

25

РОЗДІЛ 1

Це пов’язано з: відокремленням рослинництва від скотарства, появою передумов для товарообміну; відокремленням ремесел від сільського господарства, формуванням ринку й торговельної діяльності та як наслідок — виникненням при­ ватної власності, відокремленням міста від села. 2. Промислова революція — перехід від ручної праці до машинного ви­ робництва, розвиток промисловості, активізація торговельних відносин між країнами світу; розширення мережі залізниць, що сприяло сполучен­ ню внутрішніх частин континентів; утворення світового ринку після епохи Великих географічних відкриттів (кінець XVIII–XIX ст.), розши­ рення ринку завдяки розвитку транспорту, зокрема морського. 3. Науково-технічна революція — докорінне якісне перетворення господарства, за якого наука стає безпосередньою виробничою силою. Під впливом розвитку науково-технічного прогресу в промисловості й на транспорті, а також еволюції світового ринку, сформувалось єдине світо­ ве господарство. Її наслідком є новітня інформаційна революція. Отже, на кінець ХХІ ст. світове господарство сформувалось, проте його розвиток триває і сьогодні. Поділ праці. Організуючою основою світового господарства є поділ праці (мал. 16). Так, окремі країни можуть виробляти те, що інші зробити не в змозі. Завдяки сприятливому клімату та якості ґрунту в Іспанії, напри­ клад, вирощують цитрусові, а не пшеницю. В Україні, навпаки, через при­ родні умови вирощують пшеницю, а не помаранчі. Тому країни спеціалізу­ ються на вирощуванні одного продукту й потім торгують ними між собою.

Мал. 16. Поділ праці в системі світового господарства

Залежно від кліматичних умов, природних, трудових ресурсів, техно­ логій різні країни спеціалізуються на виробництві окремих продуктів і купують решту необхідного за кордоном. Наприклад, Демократична Республіка Конго (ДР Конго) й Півден­ Чому, на вашу думку, господарство на Африка володіють значними запаса­ різних країн світу має однакову спеціами корисних копалин. Гондурас і Гва­ лізацію? Обґрунтуйте. темала, завдяки своєму географічному

26

Світове господарство

положенню, мають природні переваги у вирощуванні тропічних фруктів. Швейцарія та Японія зосередили наукове виробництво. Поділ праці полягає в спеціалізації діяльності окремих виробників то­ варів чи послуг і товарному обміні між ними продуктами цієї діяльності. Територіальний поділ праці (географічний поділ праці) — це про­ сторовий вияв поділу суспільної праці. У його складі виділяють міжна­ родний поділ праці. Міжнародний географічний поділ праці виявляється у спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції, по­ слуг і подальшому обмі­ні ними. Головні чинники міжнародного географічного поділу праці: географічне положення країн (наприклад, спеціалізація на морському рибальстві приморських країн); природно-ресурсна база (визначає спеціалізацію країн на видах добув­ ної промисловості, сільського й лісового господар­ств, відпочинку, туризмі); соціально-економічні умови (розвиток окремих видів економічної діяльності під впливом ­історичних, національних, релігійних особли­ востей, рівень нагромадження капіталів, науково-технічний розвиток тощо). Спеціалізація на певних видах про­дукції та послуг передбачає їхнє виробництво в розмірах, які значно перевищують потреби країни-вироб­ ника. Так формується міжнародна спе­ ціалізація, яка орієнтована на експорт продукції й визначає «обличчя» краї­ Відкриваємо Україну ни в міжна­родному поділі праці. На­ Конструкторське бюро імені О. К. Анприклад, Саудівська Аравія є поста­ тонова (м. Київ) розробило літак з найчальником на світовий ринок нафти, більшою у світі вантажопідйомністю — Канада — зерна, Замбія — міді, Япо­ Ан-225 «Мрія» (мал. 17). Нині «Мрія» нія — електроніки. виконує комерційні міжнародні ванСвітовий ринок — сфера стійких то­ тажні перевезення. варно-грошових відносин між юридич­ ними й фізичними особами країн світу, основою яких є міжнародний поділ праці. Особливістю географічного поділу праці є те, що він дає змогу зменшити або й зовсім зняти проблеми, пов’язані, наприклад, з нестачею ресурсів у будьМал. 17. Ан-225 з космічним якому районі країни. Що ширший ви­ кораблем «Буран» у польоті бір взаємодіючих чинників і передумов має країна, то більші в неї можливості брати участь у міжнародному геогра­ Поміркуйте, як при виробництві фічному поділі праці. Щоб подібна спе­ літаків у світі використовують переціалізація могла виникнути взагалі, ваги міжнародної спеціалізації та необхідні певні умови: країна, що ви­ кооперацію виробництва. ходить на світовий ринок, повин­на

27

РОЗДІЛ 1

мати переваги бодай над частиною інших виробників продукції, яку вона пропонує. Наприклад, мати дешеву сировину або володіти секретами но­ вітніх технологій. Водночас на світовому ринку має бути попит на цю про­ дукцію, витрати на транспортування повинні бути вигідними і для краї­ ни-виробника, і для споживача. Так виникають порівняльні (відносні) переваги одних країн щодо ін­ ших у виробництві певної продукції. Із часом вони можуть змінюватись. Наприклад, Франція на початку ХХ ст. імпортувала зерно через нестачу власного його виробництва, а нині вона його експортує найбільше серед країн-членів ЄС. Це зумовлено впровадженням від 60-х років ХХ ст. ін­ тенсивних новітніх технологій у рослинництві цієї країни. Таким чином, досягнення науки дозволяють докорінно змінити міжнародну спеціаліза­ цію країн світу.

•• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Більшість країн є невід’ємною частиною світової економіки. Світове господарство остаточно сфор­мувалось наприкінці ХІХ ст. і пройшло певні етапи розвитку. Національні економіки країн світу спеціалізуються на виробництві певної продукції для подальшого обміну на інші товари чи послуги. В економіці діє закон порівняльних переваг — кожна країна має порівняльну перевагу у виробництві того чи іншого товару чи послуги й може отримати вигоду, торгуючи ними.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Дайте визначення поняття «світове господарство». З якою метою порівнюють структуру господарств різних країн чи регіонів? Поясніть, чому ми стверджуємо про єдність світового господарства, якщо до нього належать економіки країн різних типів. Що таке міжнародний географічний поділ праці й чим він зумовлений? На виробництві якої продукції спеціалізується Україна в міжнародному поділі праці?

Працюю з картою Користуючись картами навчального атласу, визначте країни, що спеціалізуються на виробництві: риби, алмазів, кави, нафти, бавовни, годинників, вовни, парфумів, літаків. Нанесіть на контурну карту країни-лідери в зовнішній торгівлі; за картами атласу встановіть, яку продукцію вони експортують.

Генерую ідеї Проаналізувавши карти навчального атласу, визначте, у яких країнах (Республіка Корея, Єгипет, Німеччина, Бразилія) доцільно заснувати виробництво легкових автомобілів, мобільних телефонів, розчинної кави, будівництво приморських готелів. Зазначте чинники розміщення цих виробництв в обраних вами країнах.

28

Світове господарство

§ 6. Економічні системи та їхні типи За якою ознакою країни світу поділяють на залежні й суверенні? Чому в різних країнах рівень добробуту людей неоднаковий?

ЩО ТАКЕ ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА. Господарство країни, організо­ ване певним чином, називається економічною системою. У сучасному світі розрізняють чотири основні її типи (мал. 18).

Мал. 18. Основні типи економічних систем

ТРАДИЦІЙНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА. Тип господарства, за якого всі ресурси перебувають у власності громади та розподіляються відповід­ но до традицій і звичаїв, називають традиційною економічною системою. В економіці переважає сільське господарство. Технічний прогрес і введення інновацій обмежені, тому що вони зазвичай суперечать звичаям і загрожують стабільності суспільства. Місцеве виробництво не забезпе­ чує всіх потреб населення. Як наслідок — низький рівень життя. Таку економічну систему мають найменш розвинені країни світу: БуркінаФасо, Гаїті, Афганістан. Добувна промисловість може бути основою економічного розвитку країн з високими доходами населення в разі впровадження наукових досягнень і ведення товарного спеціалізованого виробництва. Норвегія, Кувейт, Австралія — країни з традиційною економічною системою. КОМАНДНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА. Тип господарства, за якого всі ресурси й засоби виробництва є власністю народу, але в реальності центральна влада повністю контролює виробництво й розподіл продукції, називають командною економікою. Основний механізм господарю­вання — централізоване планування, відсутність конкуренції, впрова­ дження нових технологій виробництва — спрямований передусім на на­ рощування його обсягів. Ця система панувала в СРСР та в інших соціаліс­ тичних державах. Нині вона залишилась на Кубі й у КНДР. РИНКОВА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА. Ринкова економічна система заснована на приватній власності, свободі вибору та конкуренції. Вона спирається на особисті інтереси та обмежує роль уряду. Країн зі 100-від­ сотковою ринковою економічною системою немає. Найбільше під це визначення підходить Сінгапур та окремі малі держави з ліберальною мо­ деллю економіки. ЗМІШАНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА. Змішана економічна система поєднує елементи різних економік. Так організовані господарства Бразилії, Болгарії, Індії. Економіка сучасної України також є змішаною.

29

РОЗДІЛ 1

У реальному житті будь-якої країни жодну економічну систему не можна віднести до певного ідеального типу. У Великій Британії, напри­ клад, майже 30 % робочої сили зайнято в державному, інші 70 % — у приватному секторі. ТИПІЗАЦІЯ КРАЇН СВІТУ ЗА РІВНЕМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗ­ ВИТКУ, МІСЦЕ УКРАЇНИ У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ. Країни світу за рівнем економічного розвитку поділяють за кількома показника­ ми. Основ­ний — вартість ВВП. Його величина відображає економічний розвиток країни та її роль у світовому економічному просторі. Крім абсо­ лютного обсягу ВВП, важливим показником економічного розвитку країн є розрахунок ВВП на душу населення. Його використовують ООН і Світовий банк для визначення рівня розвитку країни в доларах США за паритетом купівельної спроможності. Виділяють такі типи країн: з високим рівнем доходів (10 000 дол. США на одну особу та більше); з рівнем доходів, вищим за середній (5 000 — 9 999 дол. США на одну особу); з рівнем доходів, нижчим від середнього (2 001 — 4 999 дол. США на одну особу); країни з низьким рівнем доходів (2 000 дол. США на одну особу й менше). За методикою ООН, до розвинених Поміркуйте, з якою метою ООН країн належать 60 держав Європи, Азії, щорічно встановлює рейтинги країн за Північної Америки, Австралії та Океа­ різними економічними показниками. нії. Усі вони характеризуються висо­ ким рівнем економічного й соціаль­ного розвитку та мають найвище значення ВВП в розрахунку на душу населен­ ня. Однак ця група країн вирізняється значною внутрішньою неоднорід­ ністю, і в її складі виділяють чотири підгрупи. Перша підгрупа — країни «Великої сімки» (США, Канада, Велика Британія, Франція, Японія, Німеччина, Італія). Ці країни-лідери мають найбільші масштаби економічної діяльності (мал. 5 на с. 11). Для них ха­ рактерна структура господарства постіндустріального типу. На частку цих країн припадає майже половина ВВП і промислового виробництва та понад 25 % сільськогосподарської продукції світу. Показник ВВП на душу населення в них становить від 20 тис. до 30 тис. дол. США. Другу підгрупу становлять малі високорозвинені країни Європи — Норвегія, Данія, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія тощо. Незважаючи на те, що економічний потенціал кожної з цих країн незначний, вони беруть активну участь у міжнародному поділі праці. Показник ВВП з розрахун­ ку на душу населення в більшості цих країн такий самий, як у країнах «Великої сімки». Третю підгрупу утворюють неєвропейські високорозвинені країни — Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль. До четвертої підгрупи належать азіатські країни, які включено до економічно розвинених країн нещодавно: Республіка Корея, Сінгапур, Гонконг/Сянган (САР Китаю), о. Тайвань (пров. Китаю). Вони впритул наблизились до економічно розвинених країн за показником ВВП на

30

Світове господарство

душу населення, мають різноманітну структуру економіки, зокрема роз­ винений третинний сектор, що стрімко зростає, та беруть активну участь у світовій торгівлі. До країн, що розвиваються, належать 143 країни й залежні території, з яких дві постсоціалістичні держави в Європі (Албанія та Молдова), в Азії — 46, Африці — 52, Латинській Америці — 33, Океанії — 12. Разом вони займають понад половину площі суходолу й зосереджують 3/5 населен­ Світові можливості ня світу. Між ними також існують Сінгапур за мудрого управління значні відмінності в соціально-еконо­ державою з однієї з найбідніших країн мічному розвитку. Переважно вони Азії став лідером за темпами економічрозміщені на південь від екватора. ного зростання в Індокитаї. Країни, що розвиваються, можна поділити на шість підгруп. Першу під­ групу утворюють країни-гіганти — Аргентина, Бразилія, Китай, Індія, Мексика, маючи великий природний, людський і економічний потенці­ ал, є лідерами серед країн світу, що розвиваються. Ці країни виробляють майже стільки промислової продукції, скільки всі інші країни, що розви­ ваються, разом. Проте ВВП на душу населення в них значно нижчий, ніж в економічно розвинених країнах. До другої підгрупи належать країни, які також досягли відносно високого рівня соціально-економічного розвитку й мають порівняно висо­ кий показник ВВП на одну особу. Найбільше таких країн у Латинській Америці (Мексика, Уругвай, Чилі та ін.). До них належить Україна. До третьої підгрупи відносять новітні індустріальні країни, що ма­ ють міжнародну спеціалізацію в багатьох видах переробної промисловос­ ті. Основу їх економіки та експортного потенціалу становлять працеємні види економічної діяльності. До таких країн належать: Малайзія, Таї­ ланд, Індонезія та ін. Четверту підгрупу утворюють країни-експортери нафти. Завдяки припливу «нафтодоларів» показник ВВП на одну особу становить 10–20 тис. дол. США й більше. Це передусім країни Перської затоки (Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, ОАЕ), а також Лівія та Бруней. За даними офіційного сайта СвіДо п’ятої підгрупи — відсталих тового банку визначте, яке місце у країн — належить більшість країн, що світі Україна посідала за показнирозвиваються. Показник ВВП на одну ком ВВП у 2010 і 2020 рр. особу в них менший, ніж 2 тис. дол. США на рік. Наявні феодальні елемен­ ти відносин. Найбільше таких країн в Африці, але вони є також в Азії та Латинській Америці. Шосту підгрупу утворюють найменш розвинені країни світу. Їх об­ разно називають «відчепленим вагоном людства», оскільки більшість із них дедалі більше відстають від інших країн світу. У них переважає не­ товарне сільське господарство, майже немає переробної промисловості. ВВП на душу населення становить лише 100–300 дол. США на рік. До цієї підгрупи належать такі країни, як Афганістан, Малі, Гаїті та ін.

31

РОЗДІЛ 1

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне

••

Господарське життя будь-якого суспільства певним чином організоване. Спосіб цієї організації є економічною системою. У сучасному світі існують такі основні типи економічних систем: традиційна, командна, ринкова, змішана. Розрізняють розвинені країни та країни, що розвиваються.

•• ••

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4.

Що таке економічна система? Назвіть типи економічних систем та вкажіть їхні ознаки. На які підгрупи й чому поділяють розвинені країни? Які характерні ознаки країн, що розвиваються? Які групи країн можна виділити серед них?

Працюю з картою Користуючись картами навчального атласу, визначте, де розташовані найбідніші країни світу. Які географічні чинники зумовили їхню відсталість?

Шукаю в інтернеті За допомогою офіційного сайта Світового банку з’ясуйте місце України та її країн-сусідів за показником ВВП на душу населення у 2000, 2010, 2020 рр. та зіставте темпи приросту/скорочення цього показника.

Генерую ідеї Поміркуйте, чи є залежність між розміром території країни та рівнем її економічного розвитку. Доведіть свою думку на конкретних прикладах.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2 Тема: Позначення на контурній карті країн «Великої двадцятки» (G-20) і визначення їхнього місця в сучас­ ній типізації країн за рівнем економічного розвитку 1. На контурній карті підпишіть країни «Великої двадцятки»: ­Австралія, Аргентина, Бразилія, Велика Британія, Індія, Індоне­ зія, Італія, Канада, Китай, Республіка Корея, Мексика, Німеччина, Південна Африка, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, Японія та Європейський Союз (як організація). 2. Використовуючи текст параграфа, заповніть у зошиті таблицю 4. Таблиця 4 №

Країна

Вартість ВВП, млрд дол. США Тип країни за рівнем економічного розвитку 2010 р. 2020 р.

1

3. Зіставте вартість ВВП в цих країнах і встановіть їхнє значення у світовому ВВП за 2010 і 2020 рр.

32

Світове господарство

§ 7. Просторова структура світового господарства Що таке світове господарство?

Багаторівневість світового господарства. Сучасний світ — складна соціально-економічна система. Національні господарства, які входять до його складу, належать до різних типів таких систем. За просторовим охопленням і суб’єктами господарювання розрізня­ ють кілька рівнів організації світово­ го господарства (мал. 19). Відносини між державами — це міжнародний рівень, регульований міжнародними правилами та нормами. Відносини по­ токів, що виходять за межі національ­ них кордонів, утворюють трансна­ ціональний рівень — сферу діяльності Мал. 19. Рівні просторової структури фірм та організацій. Він дедалі більше світового господарства стає автономним, менше піддається регулюванню. Просторова структура господарства — це сукупність елементів націо­ нальної економіки (підприємств і організацій), які між собою взаємоді­ ють в економічному просторі. До них належать регіони світу, економічні райони, промислові райони, центри, вузли тощо. Виділяють кілька ієрархічних рівнів і відповідних їм видів просторо­ вих утворень. Міжнародний рівень охоп­лює кон­тиненти, їхні окремі частини й країни. Цьому рівню організації господарства відповідають регіон світу та країна. Регіон світу є найбільшим територіальним утворенням у господарстві світу. У складі світового господарства виділяють такі регіони: Австралія і Океанія, Азія, Америка, Африка, Європа. Другий рівень територіальної струк­ тури господарства світу — районний. У Світові можливості межах великих індустріальних країн виділяють економічні райони. Наймогутніше ядро світового господарства склалось у Північній Економічний район — це терито­ Америці. Його основу становить екорія, яка вирізняється спеціалізацією номіка США, з нею тісно пов’язані екота структурою виробництва й має міцні номіки Канади й Мексики, які разом внутрішні економічні зв’язки. У його утворюють НАФТА. На цю трійку прискладі виділяють як окремі терито­ падає 7 % населення, 22 % ВВП, 23 % ріальні елементи промислові пункти, виробленої промислової та 13 % сільськогосподарської продукції світу. центри, вузли (мал. 15 на с. 22). Утворення районів пов’язано з роз­ витком терито­ріа­ль­ного поділу праці.

33

РОЗДІЛ 1

У сучасному світі великий вплив на цей процес має міжнародний поділ праці. В економічно розвинених країнах сформувалась просторова структура господарства, яка відрізняється високим рівнем «зрілості». Тут склалась система економічних районів чотирьох типів: високорозвинені райони, старопромислові, аграрні, райони нового освоєння (наприклад, Канада). Основні ознаки просторової структури господарства країн, що розвиваються, склалися ще в період, коли вони перебували в колоніальній за­ лежності. Роль головного центру всієї території виконує її столиця. Роль допоміжних центрів — райони експортної спеціалізації (гірничодобув­ на промисловість та плантаційне сільське господарство). Роль периферії виконують великі внутрішні території традиційного нетоварного сіль­ ського господарства (наприклад, Бразилія). Просторова структура світового господарства за кон­ цепцією «Центр — периферія». У світі виділяють центр — розви­ нені країни світу, які оточені напівпериферією, де одночасно розвинені окремі види послуг і промислового виробництва (наприклад, видобуван­ ня нафти та послуги авіаперевезень в ОАЕ). У розвинених країнах світу розташовані переважно штаб-квартири міжнародних організацій і транс­ національних корпорацій (ТНК). У цих країнах досягнуто найвищих по­ казників соціально-економічного розвитку. Найчисленнішою є група країн світу периферії. Ці країни переважно мають міжнародну спеціалі­ зацію на одному-двох видах економічної діяльності (наприклад, Еквадор вирощує й постачає банани). Просторові моделі розвитку світового господарства. Незважаючи на те, що світове господарство є єдиним організмом, окремі його складові різко відрізняються одна від одної. У географії набула по­ ширення концепція «центр — периферія» — модель взаємодії централь­ них і периферійних районів у процесі їхнього розвитку (мал. 20). У світі сформувалась багаторівнева структура світового господарства. Центральну його частину («центр») становлять постіндустріальні краї­ ни Північної Америки, Західної Європи та Японія, які контролюють науково-­технічний прогрес, рух капіталу й стан світових ринків. Між ­країнами «центру» досягнуто високого рівня єдності виробничих, торговель­ Дізнайтеся більше них і фінансових відносин. У ході історичного розвитку цен­ На сучасному етапі розвитку світовотральні економічні райони змінюють го господарства глобальна ринкова свою спеціалізацію й географічне поло­ економіка охоплює лише порівняно невелике коло постіндустріальних і ження. Вони передають інновації ін­ найбільш «просунутих» індустріальшим регіонам світу. А ті ніби «підтягу­ них країн (таких, як Канада) та ще ноються» центром на новий якісний вих індустріальних країн з великим рівень розвитку економіки. У результа­ експортом (Республіка Корея). Разом ті цього центр світового господарства вони утворюють «золотий мільярд» починає поступово розширюватися. людства, який споживає майже 80 % Так, наприклад, до центру світу свого світового ВВП. часу було включено США.

34

Світове господарство

Мал. 20. Модель світового господарства «центр — периферія»

Центр і периферія на будь-якому просторовому рівні пов’язані між со­ бою потоками інформації, капіталу, товарів, робочої сили. Поширення інформації відбувається на трьох рівнях: від провідних економічних ра­ йонів і центрів до регіональних центрів і периферійних територій; від центрів вищого ієрархічного рівня до центрів нижчого порядку; з вели­ ких і середніх міст — у прилеглі райони (наприклад, сільську місцевість). Інноваційна діяльність центру, де найбільш інтенсивні ділові та наукові контакти й кращий доступ до інформації, забезпечує його перевагу над периферією. Таким чином, залежно від перерозподілу профільних функцій центру та периферії змінюється й економічна ефективність розміщення й роз­ витку різних підприємств, фірм та організацій. Невеликий за територією центр, який об’єднує найбільш передові технічні, технологічні та соціальні інновації, оточено великою пери­ ферією — сукупністю територій з уповільненою модернізацією, що є джерелом ресурсів і споживачем інновацій. Периферійна частина світу («периферія») — країни, розташовані зде­ більшого у тропіках. Периферія живе переважно за рахунок використан­

35

РОЗДІЛ 1

ня власних природних ресурсів, деякі її регіони перенаселені, у багатьох місцях зберігаються зони політичної нестабільності та конфліктів. Виділяють різні види периферії світу (мал. 20). Інтегрована тісно пов’язана із центром, який має безпосередній вплив на її розвиток (наприклад, Республіка Корея). У віддаленій і покинутій — навпаки вплив центру майже відсутній. У таких країнах спостерігається неста­ більна політична обстановка, міжнаціональні та релігійні конфлікти (наприклад, Південний Судан). Окреме місце займають країни частково автономної периферії, які є регіональними лідерами (наприклад, Індія). Виокремлюють також залучену у світові процеси периферію. Це пере­ важно постсоціалістичні країни Євразії, серед них й Україна (мал. 20). За умови проведення економічних реформ наша країна має всі передумови наздогнати своїх західних сусідів та стати інтегрованою у світові еконо­ мічні процеси. Отже, у цьому разі просторову структуру господарства розглядають як двоярусну за концепцією «центр — периферія». Інші вчені виділяють триярусну — «центр — напівпериферія — периферія». Напівпериферія перебуває між центром і периферією, вона дуже неоднорідна. Це достат­ ньо розвинені країни, які продають на світовому ринку багато промисло­ вих і непромислових товарів, адже їхні економіки є індустріальними і працюють переважно з використанням іноземних технологій. Однак ці країни мало впливають на світові економічні й політичні процеси. До на­ півпериферії належать індустріально розвинені країни Євразії та Латин­ ської Америки, нові індустріальні країни, країни-експортери нафти та окремі країни з перехідною економікою. Слід зазначити, що в центрі та напівпериферії світового господарства сконцентрована величезна частка світового виробництва. 2/3 населення Земної кулі, 90 % ВВП світу та 80 % світової торгівлі припадає на так звану «Велику двадцятку» (G-20), з якою ви ознайомилися під час вико­ нання попередньої практичної роботи.

•• •• •• ••

•• •• 36

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Сучасне світове господарство — сукупність національних економік, що взаємодіють між собою за допомогою зовнішньої торгівлі та потоків капіталу й фінансів. Під просторовою структурою господарства розуміють її поділ за просторовими формами розвитку, а саме: на регіони, економічні райони, центри, вузли тощо. У географії набула поширення концепція «центр — периферія» — модель взаємодії центральних і периферійних районів різного просторового рівня у процесі їхнього розвитку. За концепцією «центр — периферія» нерівномірність економічного зростання регіону і процес просторової поляризації неминуче породжують диспропорції між центром і периферією. Виникають ці контрасти завдяки природно-ресурсному, економічному та соціальному чинникам. Центр і периферія пов’язані між собою потоками інформації, капіталу, товарів, робочої сили. Значна частка світового виробництва сконцентрована у центрі та напівпериферії.

Світове господарство

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Поясніть значення поняття «просторова структура економіки». Назвіть три найважливіші складові сучасної світової економіки. За якою ознакою країни відносять до центру? Скільки країн належать до периферії? Якій стадії розвитку економіки відповідає господарство країн периферії? Яка найхарактерніша ознака сучасної просторової структури світового господарства? Сформулюйте найважливіші й найгостріші суперечності сучасного світового господарства та запропонуйте можливі шляхи їхнього розв’язання.

Працюю з картою Знайдіть на карті навчального атласу та позначте на контурній карті основні регіони світового господарства.

Шукаю в інтернеті Користуючись інтернет-джерелами інформації, опрацюйте матеріал про: головний центр економічної активності світової економічної системи на прикладі США; країни віддаленої периферії на прикладі Французької Полінезії; країни інтегрованої периферії на прикладі України.

Генерую ідеї Поясніть, спираючись на модель «центр — периферія», відмінності в освітленні різних частин Європи (мал. 21). Як, на вашу думку, яскраве нічне освітлення впливає на біоту відповідних районів Європи?

Мал. 21. Нічний космічний знімок Європи

37

РОЗДІЛ 1

§ 8. Сучасне світове господарство та особливості його розвитку Які структури господарства ви знаєте? Назвіть основні форми організації виробництва.

Сучасні тенденції розвитку світового господарства. За сучасних умов світове господарство дедалі більше набуває ознак ціліснос­ ті. Цей процес об’єктивно зумовлений дією таких чинників: науково-технічний прогрес, соціалізація, глобалізація й інтернаціоналізація (мал. 22). Науково-технічний прогрес та інформатизація (інформаційна техніка й технології)

ТЕНДЕНЦІЇ розвитку світового господарства

Соціалізація (посилення ролі людського чинника)

Глобалізація (посилення впливу глобальних проблем сучасності)

Інтернаціоналізація (посилення взаємозалежності країн)

Мал. 22. Сучасні чинники розвитку світового господарства

Сучасні тенденції розвитку світового господарства визначились напри­ кінці ХХ ст. Нині широко використовують інформаційну техніку й технології, що сприяють значній економії праці. Важ­ли­вим стає й те, що до сфери індустріалізації та інформа­ти­зації включають не тільки промисло­ вість, а й сільське господарство, транспорт. Для сучасного періоду міжнародного економічного розвитку харак­ терне широке залучення країн у світові зв’язки. Це пов’язано з тим, що масштаби сучасного виробництва переросли національні рамки. У між­ народних масштабах переміщують не лише товари, а й чинники виробни­ цтва, насамперед капітал і робочу силу. Для нормального підтримання та розвитку національного виробництва стає необхідною взаємодія з інши­ ми країнами, участь у міжнародному поділі праці та обміні. Національні господарства так тісно взаємопов’язані, що іноді складно провести їхні межі. Дізнайтеся більше Наприклад, японська автомобільна Сучасна японська стратегія підгокомпанія виробляє автомобілі у Вели­ товки кадрів базується на «трьох кикій Британії. Якій країні «зарахують» тах»: 1) розвиток у кожного здібносцю продукцію — Великій Британії чи тей управління; 2) створення Японії? можливостей для самоствердження Інший приклад: Європейський та самореалізації; 3) необхідність роСоюз (ЄС), у якому майже відсутні еко­ зуміння кожним збільшення власного внеску в розвиток суспільства. номічні кордони. (Наведіть приклади, які показують інші важливі аспекти інтернаціоналізації.)

38

Світове господарство

На розвиток світового господарства Світові можливості істотний вплив має науково-технічний прогрес. Створення нових видів вироб­ Розвиток космонавтики зумовив виникнення аерокосмічної промислоництва дедалі складніших виробів вості. У космосі співпрацюють різні потребує залучення підприємств у різ­ країни світу (мал. 23). них частинах світу. Нині жодна з країн не може само­ стійно використати всі досягнення су­ часної науки і техніки, тому треба об’єднувати зусилля в цій сфері, що сприятиме встановленню тісних еконо­ мічних і науково-технічних зв’язків між країнами, формуванню стійких структур у світовому господарстві. Необхідно об’єднати зусилля країн для розв’язання глобальних проблем (екологічних, продовольчих тощо) у взаємній допомозі в екстремальних си­ туаціях (землетруси, ядерні аварії Мал. 23. Український ракетоносій тощо), для освоєння багатств Світового «Зеніт» перед запуском океану й космосу, збереження вже європейського телекомунікаційного ­набутих людством знань, ідей і для пе­ супутника зв’язку в Бразилії рероблення й використання дедалі складніших інформаційних систем, створення міжнародного інформаційно­ Відкриваємо Україну го банку даних, яким могла б користу­ ватись відповідно до своїх потреб кожна Україна — потенційно багата країна, країна світового співтовариства. через яку проходить п’ять з десяти міжФормуванню цілісності світового народних транспортних коридорів Європи. Налагоджено виробництво ракегосподарства сприяє розвиток відпотоносіїв, супутників та обладнання для відної інфраструктури: прокладання дослідження космосу. Україна є знач­ міжнародних транспортних коридорів, ним виробником військової техніки. глобальних систем зв’язку та ін. Україна активно бере участь у техні­ ко-економічних відносинах із країнами в Центральній і Східній Європі. Особливості розвитку сучасного світового господар­ ства під впливом глобалізації. Глобалі­зацію можна розглядати як процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції. В економічній сфері вона характеризується такими ознаками: поширен­ ня ринкової економіки, поглиблення міжнародного геогра­фічного поділу праці, активне переміщення виробничих, фінансових і трудових ресурсів у масштабах планети. Глобалізація супроводжуєть­ся концентрацією де­ далі більших обсягів виробництва товарів і послуг у транснаціональних корпораціях (ТНК). Крім масштабної економії на ресурсах, вони також виг­рають у результаті застосування нових, більш досконалих технологій вироб­ництва. Усе це, з одного боку, сприяє зменшенню собівартості ви­ робництва, а отже, і цін, а з іншого — призводить до концентрації вели­

39

РОЗДІЛ 1

чезних фінан­сових ресурсів. На 500 ТНК припадає майже чверть виро­ бленої у світі продукції, понад третина експорту товарів, вироблених переробною промисловістю, і 80 % торгівлі технологіями. Важливими умовами глобалізації є розвиток транспорту й зв’язку. За ос­таннє століття швидкість пересування транспортними засобами збільшилась у 102 рази, зв’язку — у 107 разів, обробки інформації — у 106 разів. Водночас глобалізація по­роджує у світовому господарстві нові проблеми й суперечності. Так, основні фінансові ресурси та провідні нау­ кові центри розташовані в розвинених країнах. В умовах глобалізації це дозволяє їм одержувати чималі прибутки. Проблемою залишається розшару­вання населення за доходами, зумовлене функціонуванням рин­ кової економіки.

•• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне За сучасних умов світове господарство дедалі більше набуває ознак цілісності. Основними тенденціями розвитку світового господарства є: науково-технічний прогрес, глобалізація й інтернаціоналізація. Сучасний етап господарського розвитку характеризується широким використанням інформаційної техніки й технологій. Міжнародні економічні відносини посідають провідне місце у світовому господарстві. Глобалізація охоплює всі сфери життя сучасного суспіль­ства — економічну, політичну, соціальну.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Як ви вважаєте: чи можна серед чинників розвитку світового господарства виділити найважливіший? Відповідь аргументуйте. Прикладом якого чинника розвитку світового господарства є ЄС, у якому відсутні економічні кордони? Що таке глобалізація? Що стало її передумовами? Оцініть вплив глобалізації на темпи розвитку світового господарства та національних економік країн різних типів. Назвіть відомі вам приклади вияву глобалізації в Україні.

Шукаю в інтернеті Перший з технополісів створено в Каліфорнії (США) — це Силіконова долина із центром у м. Стенфорд. За допомогою інтернет-джерел підготуйте розповідь про нього. Обґрунтуйте появу технополіса саме в цій місцевості. Дізнайтесь, чи є технополіси в Україні.

Генерую ідеї Зазначте вид продукції, винахід і випуск якої можна вважати прикладом переходу до принципово нової техніки або технологій: мобільні телефони, плазмові телевізори, пластмаси, кондиціонери, кар’єрні вантажні автомобілі. Винахід чого може привести до нового етапу розвитку економіки? Поясніть свою точку зору.

40

Світове господарство

§ 9. Інтернаціоналізація світового господарства Назвіть сучасні особливості розвитку світового господарства. Як ви розумієте поняття «інтернаціоналізація» світового господарства? Наведіть приклад.

Важливими аспектами інтернаціоналізації світового господарства є міжнародна економічна інтеграція та транснаціоналізація. Міжнародна економічна інтеграція. Процес встановлення глибоких і стійких взаємозв’язків між країнами та проведення ними зла­ годженої міждержавної економічної політики називають міжнародною економічною інтеграцією. Економічна інтеграція — процес усунення митних та інших бар’єрів між країнами. Образно кажучи, у «приміщенні» світу ліквідують внутріш­ ні перегородки й замість численних комірчин роблять одну велику залу. Регіональна інтеграція — процес розширення економічного співро­ бітництва, об’єднання національних економік двох і більше держав у пев­ ному регіоні світу, який передбачає створення єдиного економічного про­ стору. Така інтеграція розглядається як форма вибіркової дискримінації. Інтеграція сприяє ліквідації ізольованості країн й усуває відмінності між ними, що склалися історично. Інтеграція сприяє об’єднанню націо­ нальних економік. В умовах ринкової економіки приводить до вільного руху капіталів, товарів, послуг і робочої сили в межах відповідного угру­ повання країн. Найпростішою формою економічної інтеграції є зона вільної торгівлі. Країни-члени такого угруповання взаємно скасовують мито на товари та послуги, якими вони торгують між собою. Прикладом є НАФТА — Північ­ ноамериканська зона вільної торгівлі у складі США, Канади, Мексики. Митний союз вважається поглибленою формою економічної інтегра­ ції. Крім скасування мита на торгівлю між країнами-членами, таке угру­ повання виробляє та застосовує єдиний митний тариф у торгівлі з іншими країнами. Прикладом митного союзу є Меркосур, до якого належить біль­ шість країн півдня Латинської Америки. Спільний ринок — це вільний рух товарів, робочої сили, капіталу. Такі умови економічних взаємовідно­ син характерні для ЄС. Світові можливості Найвищою формою міжнародної економічної інтеграції вважається екоМіжнародні корпорації домінують у світовій економіці. Вони різко посилили номічний і валютний союзи. У межах взаємозв’язок і взаємозалежність націоугруповання здійснюється спільна еко­ нальних економік, інтенсифікували міжномічна й валютна політика. Економі­ народну спеціалізацію та кооперацію. ка угруповання перестає бути простою Тому міжнародні корпорації стали головсумою економік країн-учасниць і пере­ ною й важливою складовою руху міжнатворюється на єдине ціле. Тому що родних інвестицій, технологій та функціо­ більше економічної інтеграції, то мен­ нування міжнародного виробництва. ше політичного суверенітету.

41

РОЗДІЛ 1

До ЄС входять 27 країн з населенням понад 447 млн осіб. Засноване ще в 1957 р. як «Загальний ринок», це інтеграційне об’єднання поступово зростало. Нині країни ЄС виробляють 1/4 світового ВВП й забезпечують 1/3 світової торгівлі. Вони сформували єдиний економічний простір. Від 1 січня 1999 р. уведено єдину валюту — євро. В Азійсько-Тихоокеанському регіоні до Асоціації держав ПівденноСхідної Азії (АСЕАН) належать 10 країн з населенням понад 450 млн осіб. Також діє організація Азійсько-Тихоокеанського економічного співро­ бітництва (АТЕС), до складу якої входить 21 країна. У Латинській Америці Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ) об’єднує 11 країн ре­ гіону й визначає своїм головним завданням створення «спільного ринку» країн-членів. Членами ЛАІ є Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Парагвай, Уругвай, Чилі, Еквадор. Крім регіональних, у системі світового госпо­ дарства є чимало спеціалізованих економічних угруповань. Наприклад, Організація країн-екс­ портерів нафти (ОПЕК) об’єднує 11 країн. Транснаціоналізація світового господарства. Транснаціоналізація — це якісно новий етап інтернаціоналізації господар­ ського життя, який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх чинників розвитку всіх держав і створенням транснаціонального капіталу. Мал. 24. Логотипи окремих Транснаціоналізація сприяє функціонуван­ світових корпорацій ню будь-якої компанії за кордоном, результа­ том чого є утворення ТНК. Їм належить важли­ ва роль у міжнародному поділі праці, тому ТНК ще називають «мотором сві­ Які світові корпорації ви впізнали за тової економіки». їхніми логотипами (мал. 24)? Назвіть їх. Транснаціональні корпорації — це компанії, що складаються з материн­ ського підприємства та його закордонних філій. При цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати його. ТНК створює систему міжнародного виробництва, розподілену між кількома країнами, але контрольовану з одного центру — материнської компанії. Країна базування — це країна, у якій розташована штаб-квартира мате­ ринської компанії ТНК (наприклад, компанія «Пепсіко» має штабквартиру в США, а виробничі філії — у багатьох країнах світу, у т.ч. в Україні). Поясніть, чому країнами базування Приймаючі країни — це іноземні кра­ більшості ТНК є економічно розвинені їни, у яких ТНК розміщує власні дочірні держави. Що змушує компанії рухатися підприємства або філії на основі здійс­ за межі своєї країни? нення прямих іноземних інвестицій.

42

Світове господарство

Компанію можна вважати трансна­ ціональною, якщо вона створила мере­ жу своїх філій за кордоном. Мотиви за­ кордонної діяльності ТНК можуть бути різними (мал. 25). У цілому ТНК забезпечують майже половину світового промислового вироб­ ництва. На ТНК припадає понад 70 % світової торгівлі. Причому 40 % цієї тор­ гівлі відбувається всередині ТНК за ціна­ ми, які формуються довгостроковою по­ літикою материнської корпорації. Дуже великі ТНК мають прибутки більші, ніж ВВП України. Обсяг біржо­ вої капіталізації «Google» — 852, а ВВП України — 155 млрд дол. США (2020 р.). Зі 100 найбільших економічних утво­ рень світу 52 є ТНК, 48 — державами. ТНК володіють значними коштами, впливають на політичні рішення. ТНК відіграють важливу роль у про­ цесах глобалізації. Також вони мають вагоме значення у світових науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробках (НДДКР). На ТНК припадає понад 80 % зареєстрованих НДДКР. ТНК — це не тільки виробничі компа­ нії, а й банки, телекомунікаційні, стра­ хові й аудиторські компанії, інвести­ ційні та пенсійні фонди.

Мал. 25. Мотивація закордонної діяльності ТНК

Доведіть або спростуйте Американський письменник-фантаст Мак Рейнолдс у повісті «Таємний агент» прогнозує, що в майбутньому світом будуть управляти ТНК. Спробуйте знайти докази на підтвердження такого прогнозу або на його спростування.

Відкриваємо Україну ТНК в Україні:

 «УкрАВТО» — транснаціональна автомобільна компанія. Найбільший в Україні виробник, дистриб’ютор та експортер автомобілів.

 «Т.Б. Фрут» — транснаціональна компанія з вирощування фруктів та виробництва

натуральних соків. Виробничі підрозділи діють у Львівській, Тернопільській, Харківській областях і в Польщі. Соки експортують до країн-членів ЄС, США, Китаю та до інших країн світу.

 В Україні корпорація «Кока-Кола» збудувала одне з найпотужніших підприємств з розливу безалкогольних напоїв у державі. На відповідному вітчизняному ринку «Кока-Кола» є одним з основних виробників безалкогольних напоїв.

 До списку глобальних корпорацій, представлених на вітчизняному ринку, належать: «Самсунг», «Тойота», «Нестле», «Нокія», «Хьюлетт-Паккард», «Брітіш Американ Тобакко» та деякі інші ТНК.

43

РОЗДІЛ 1

•• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Важливими ознаками глобалізації є транснаціоналізація й інтеграція. Основні форми міжнародної економічної інтеграції: зона вільної торгівлі; митний союз; спільний ринок; економічний союз. Велику роль у міжнародному поділі праці відіграють транснаціональні корпорації (ТНК).

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Що таке ТНК? У яких видах економічної діяльності вони найбільш поширені? Який вплив має діяльність ТНК та існування інтеграційних угруповань на ­географію сучасного світового господарства? Наведіть приклади ТНК та вкажіть види їхньої діяльності. Які ви знаєте форми економічної інтеграції? Наведіть приклади. Покажіть на карті п’ять економічних угруповань світу. Оцініть вплив глобалізації на економічну діяльність населення (на прикладі свого регіону). Чому в Україні ТНК поширені в харчовій промисловості?

Працюю з картою Використовуючи інтернет, визначте місця розташування штаб-квартир основних ТНК світу та позначте їх на контурній карті. Зробіть висновки щодо їхньої територіальної локалізації. Чому більшість із них розташовано у провідних містах світу в країнах «центру» (мал. 20 на с. 35)?

Шукаю в інтернеті Дізнайтеся з інтернет-джерел про ТОП-50 найбільших корпорацій, які, як вважають учені, керують світом. Поміркуйте, як їм це вдається. Користуючись інформаційними ресурсами інтернету, підготуйте повідомлення на одну з тем: «Інтеграція України у світову економіку», «ТНК і Україна», «Найпотужніші інтеграційні об’єднання у світі». Міжнародні економічні угруповання країн можуть бути регіональними і профільними. Регіональні сформувалися на основі спільного географічного положення, а профільні виникли на основі подібної господарської спеціалізації. До найвідоміших регіональних угруповань належать Європейський Союз (ЄС), Угода про Північно-Американську зону вільної торгівлі (НАФТА), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Африканський Союз та ін. До профільних угруповань належать Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ) та ін. Використовуючи інтернет, підготуйте повідомлення про одне з еко­номічних угруповань.

Генерую ідеї У 2008 р. створено міжнародну організацію провідних виробників і експортерів природного газу — Форум країн-експортерів газу (ФКЕГ). Постійними членами форуму є: Алжир, Болівія, Бруней, Венесуела, Екваторіальна Гвінея, Єгипет, Індонезія, Іран, Катар, Лівія, Малайзія, Нігерія, ОАЕ, Оман, Росія, Тринідад і Тобаго. На окремих зустрічах ФКЕГ також брали участь представники Туркменістану. Норвегія та Казахстан є спостерігачами. На ці країни ФКЕГ припадає більше половини світового видобутку природного газу. Висловте свою думку щодо створення цієї організації.

44

Формуємо ключові компетентності Академія нестандарТних рішень

Кейс

1

Способи обчислення ВВП

ВВП обчислюють двома способами: за доходами та за витратами. Теоретично результат обчислень в обох випадках має бути однако­ вим, оскільки витрати одного учасника економічних відносин за­ вжди є доходами для іншого, тому сума всіх витрат має дорівнювати сумі всіх доходів. За даними міжнародної статистики, як правило, різниця між цими показниками незначна. Проте в деяких країнах вона є істот­ ною (наприклад, нафтодобувні країни Перської затоки). Назвіть інші країни, для яких характерні такі відмінності. Відповідь обґрунтуйте.

Кейс

2

Ділова гра «Зустріч глобалістів Й антиглобалістів»

1. Підготуйте матеріал, що розкриває позитивні й негативні ознаки процесу сучасної глобалізації у світі. На чиєму боці будете ви? 2. Прочитайте лозунг і поясніть причину появи в різних країнах світу мітингів антиглобалістів (мал. 26).

Мал. 26. Транспарант антиглобалістів «Друге обличчя глобалізації»

45

МІЦНІ ЗНАННЯ — СТРАТЕГІЧНЕ МИСЛЕННЯ 1. Поясніть, у чому полягає унікальність географічної науки. 2. Назвіть види діяльності, у яких широко застосовують знання з економічної географії. 3. Які чинники розміщення (мал. 14 на с. 21), на вашу думку, є головними? 4. Заповніть таблицю довільної форми про географічні методи до­ слідження, зазначивши назву та суть кожного методу. 5. Чому необхідно проводити комплексні географічні дослідження? Наведіть конкретні приклади. 6. Поясніть секторальну модель структури економіки. Яке співвід­ ношення різних секторів у економіці найбільш розвинених країн? 7. З якою метою використовують показник ВВП на душу населення? 8. Назвіть основні ознаки національної економіки. 9. Для якого сектора економіки характерні ареальні форми просто­ рової організації? 10. Поясніть, чому нині змінилося співвідношення між виробничою й невиробничою сферами. 11. На якому етапі розвитку (табл. 3 на с. 25), на вашу думку, пере­ буває Україна? 12. Поясніть, за яких умов формується міжнародна спеціалізація. 13. Наведіть аргументи «за» і «проти» віднесення Південної Африки й Китаю до групи країн, що розвиваються. Для доказу використо­ вуйте показники рівня соціального й економічного розвитку. 14. Поясніть, у чому полягає відмінність між типологією та кла­ сифікацією країн світу. 15. Поясніть, яке співвідношення простежується між структурою економіки, рівнем розвитку й типом країни. 16. Які наслідки глобалізації світового господарства? 17. Чию точку зору підтримуєте ви — глобалістів чи антиглобалістів? Чому? 18. Поясніть закономірності розміщення штаб-квартир ТНК.

46

тв а рс

а

д

с п о о ПЕРВ

ИЙ Н ИН

Р О Т К Е С

Тема 1. Тема 2.

г

Розділ 2

Сільське та лісове господарства добувна промисловість

РОЗДІЛ 2

Тема 1. Сільське та лісове господарства Ви дізнаєтесь

   

про види діяльності в сільському господарстві які є види сільськогосподарських угідь про країни з аграрною міжнародною спеціалізацією де розміщені основні лісові пояси світу

і навчитесь

 пояснювати поширення у світі свинарства, птахівництва, формування спеціалізованих районів скотарства та вівчарства  наводити приклади впливу природних і суспільних чинників на рівень роз­ витку та спеціалізацію сільського господарства в регіонах світу, країні  характеризувати особливості розміщення рослинництва й тваринництва в Україні  аналізувати карти сільськогосподарських культур і тваринництва  оцінювати місце України на світових ринках сільськогосподарської продукції  показувати на карті зони (райони) вирощування основних сільськогосподарських культур України  показувати сільськогосподарські зони, гірські та приміські сільськогосподарські райони  пояснювати розміщення лісових поясів світу, лісових масивів в Україні  показувати на карті світу ліси помірного поясу, вологі екваторіальні й тропічні ліси, райони лісового господарства у світі та в Україні  порівнювати лісозабезпеченість України, світу й окремих його регіонів  оцінювати вплив лісового господарства на екологічний стан довкілля

§ 10. Сільське господарство та його складові Пригадайте з історії, де вперше виникло землеробство. Що ви знаєте про річкові цивілізації?

Значення сільського господарства в сучасному світі. Сільське господарство — вид мате­ріального виробництва з вирощування сільськогосподарських культур і розведення худоби та птиці для забез­ печення населення продуктами харчування, а промисловості — сирови­ ною. Це найдавніше й досить поширене заняття людей. Тільки в п’яти країнах світу (Сінгапур, Кувейт, Бахрейн, Люксембург, Ватикан) частка

48

Сільське та Лісове господарства

сільського господарства у ВВП не досягає 1 %. Загалом у світовому сіль­ ському господарстві зайнято 1,5 млрд осіб. Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції постійно зростає, але відносно невеликими темпами. Для характеристики рівня його роз­ витку використовують різні показники (мал. 27). Найчастіше визнача­ ють вартість виробництва окремих видів сільськогосподарської продук­ ції з розрахунку на душу населення та показника продуктивності праці.

Мал. 27. Показники рівня розвитку сільського господарства

Сільське господарство забезпечує продовольством населення планети, чисельність якого дедалі зростає. Для найбідніших країн воно є основним джерелом валютних надходжень. Такі країни живуть за рахунок експор­ ту сільськогосподарської продукції. Наприклад, Гватемала експортує банани та каву, Чад — бавовну тощо. Сільське господарство забезпечує людей продуктами харчування, тому проблеми в його розвитку є причиною соціальної напруженості й неста­ більності в окремих країнах світу. Функціонування товарного сільського господарства зумовлює виник­ нення проблеми використання природних ресурсів через необхідність збереження екологічної рівноваги. Розорення всієї придатної для посівів площі земель, постійне збільшення поголів’я худоби та птиці зумовлює посилення антропогенного навантаження на довкілля в усьому світі. Аграрні суспільства В сучасному світі. Аграрні відно­ сини. Однією з найважливіших закономірностей розвитку сільського господарства є посилення його інтеграції з переробними видами економічної діяль­ Доведіть або спростуйте ності. Це зумовлює утворення вертикаль­ Давньогрецький учений Ксенофонт них виробничих ланцюгів від вирощу­ казав, що «…сільське господарство вання сільськогосподарської продукції є матір’ю і годувальником усіх інших до подальшого її перероблення, тран­ ремесел. Коли сільським господарспортування та збуту аграрної сировини і ством добре управляють, то і всі продукції. інші ремесла процвітають, але коли Сектор ринкової економіки, що зайня­ на сільське господарство не звертають належної уваги, всі інші ретий виробництвом продуктів харчування месла занепадають». Доведіть або та інших сільськогосподарських товарів, спростуйте це твердження. постачанням населенню цих виробів, ви­

49

РОЗДІЛ 2

робництвом машин і механізмів для сільськогосподарського виробництва і сфери перероблення, а також включає виробничу і соціальну інфра­ структуру села отримав назву агробізнес. На розвиток агробізнесу актив­ но впливають соціально-економічні чинники: аграрні відносини на селі, форми земельної власності, особливості землекористування, рівень роз­ витку агрокультури тощо. Величезний вплив мають досягнення науки, зокрема розвиток генної та клітинної інженерії. Ядро міжнародного агробізнесу утворюють великі ТНК, що контролю­ ють виробництво та збут продуктів харчування. Це такі відомі компанії, як «Данон», «Бунге», «Каргілл» (усі із США) та швейцарська «Нестле», британо-нідерландська «Юнілевер». Загальна тенденція розвитку сільськогосподарського виробництва в розвинених країнах характеризується постійним скороченням зайнятих у сільському господарстві за постійного зростання обсягів виробництва товарної продукції. Ось чому частка сільського господарства у ВВП цих країн та частка зайнятих у ньому така мала. Провідні позиції займають великі ТНК, які контролюють виготовлення засобів виробництва і пере­ роблення та збут сільськогосподарської сировини і продукції, а також ма­ ють великі підприємства з вирощування сільськогосподарської продук­ ції. Із 500 найбільших ТНК світу більш як 50 належать до сфери сільськогосподарського виробництва, наприклад, «Каргілл». У світі основним типом сільськогосподарського підприємства є сімейна ферма. Фермери і фермерки укладають контракти з компаніями, що по­ стачають їм машини, добрива, насіння та закуповують їхню продукцію. Для уникнення надвиробництва чи, навпаки, різкого зростання цін на продукцію сільського господарства в розвинених країнах здійснюють ак­ тивне державне його регулювання, особливо у сфері виробництва первин­ ної продукції. Ринки всіх розвинених країн захищені не так митом, як різними видами квот, суворими вимогами до маркування, упакування, специфічними санітарно-епідеміологічними умовами до аграрної продук­ ції. Ці країни переважно виступають проти поширення режиму вільної торгівлі на міжнародне посчання сільськогосподарської продукції. Сільське господарство країн, що розвиваються, включає два відмін­ ні сектори — традиційний нетоварний і плантаційний експортоорієнто­ ваний. Традиційне ведення сільського господарства спирається на дрібні господарства й охоплює більшість сільського населення країни. Вони ви­ рощують продовольчі культури переважно для власного споживання. Плантаційний експортоорієнтований сектор сільського господар­ ства країн, що розвиваються, представлений великими, добре організова­ ними компаніями, які володіють кращими землями. Вони широко вико­ ристовують найману робочу силу, машини, добрива і штучне зрошення. Свою продукцію вони експортують. Сільське господарство постсоціалістичних країн і країн із плановою економікою має ознаки як розвинених, так і країн, що розвиваються. Од­ нак якщо в Китаї, наприклад, були проведені реформи, які зумовили швид­ ке зростання обсягів аграрного виробництва, то в КНДР продовжує існува­ ти командно-адміністративна система ведення сільського господарства.

50

Сільське та Лісове господарства

Не залишилась осторонь цих процесів і Україна, де в ході аграрної ре­ форми розпайовано землі колективних господарств. Створені й розвива­ ються різні форми господарювання. Відроджено фермерські господар­ ства. Основними товарними виробниками в Україні нині є агрохолдинги — сукупність компаній, що здійснюють господарську діяльність у сфері виробництва та перероблення сільськогосподарської продукції. Складові сільського господарства. До них належить рослин­ ництво й тваринництво, у складі яких виділяють різні види економічної діяльності. Зокрема, у тваринництві: скотарство, свинарство, вівчар­ ство, конярство, звірівництво, шовківництво, бджолярство тощо (мал. 28)

Мал. 28. Структура тваринництва

Рослинництво — найважливіший вид сільського господарства світу. У зв’язку з великою різноманітністю сільськогосподарських культур склад рослинництва досить складний. У ньому виділяють: зернове госпо­ дарство, виробництво технічних культур, овочівництво, садівництво, ви­ ноградарство, виробництво кормових культур, квітникарство — з подальшим їхнім поділом за видами культур (мал. 29). Роль природних чинників у розвитку й розміщенні аграрного виробництва. Сільськогосподарське виробництво дуже залежить від природних умов. Навіть у розвинених країнах результати аграрного виробництва непередбачувані. Засухи, повені, шкідники, хво­ роби роблять аграрний сектор ризикованим видом діяльності. Поширення сільськогосподарських культур і видів тваринництва ви­ значають такі природні чинники: якість ґрунтів, тривалість безморозного й вегетаційного періоду (забезпеченість теплом), сумарна сонячна радіація (забезпеченість світлом), кількість опадів, забезпеченість водними ресур­ сами тощо. На розвиток тваринництва природні чинники впливають через

51

РОЗДІЛ 2

кормову базу. Найбільше залежить від природно-кліматичних умов пасо­ вищне тваринництво, для якого важливі: наявність пасовищ, їхнім розмі­ ри, склад рослинного покриву, тривалість періоду його використання.

Мал. 29. Рослинництво. Види сільськогосподарських культур світу

Світові можливості Найвищий рівень механізації й хімізації сільського господарства досягнуто в невеликих за площею країнах Західної Європи та в Японії.

Дізнайтеся більше У Бангладеш, Данії, Угорщині, Україні рілля займає більш ніж половину їхньої території.

Відкриваємо Україну Кількість ріллі в Україні на 100 жителів становить 64 га. За цим показником нашу державу випереджають лише Австралія (153 га), Канада (167,5 га), США (67,0 га). У Данії він становить 50, в Угорщині — 49,5, Іспанії — 39,1, Франції — 31,4 на 100 осіб.

52

Для сільського господарства визна­ чальним є ступінь освоєності земель­ них угідь та їхня якість. З розвитком механізації, застосуванням хімічних засобів, нових селекційних видів рос­ лин землеробство отримало можливість поліпшити якість земельних угідь. Землезабезпеченість. Земля необхідна для будь-якого матеріально­ го виробництва, але лише в аграрному її використовують для виробництва го­ тової продукції. Земля — це предмет праці, яким людина, обробляючи її верхній шар — ґрунт, створює сприят­ ливі умови для отримання врожаю. Водночас земля є знаряддям праці, коли використовують фізичні, меха­ нічні й біологічні властивості ґрунту для отримання сільськогосподарської продукції. Земля як природне тіло стає таким чином засобом виробництва. Тому важливим показником розвитку

Сільське та Лісове господарства

сільського господарства є землезабезпеченість — обсяг площі відповід­ них угідь на одного мешканця країни. Землезабезпеченість різних країн світу дуже відмінна. Найбільшою вона є в Австралії (2 га оброблюваних земель на особу), у Північній (0,7 га) і Південній Америці (0,5 га). Найнижчою — у Європі (0,3 га) й Азії (0,15 га). Дуже гостро стоїть проблема землезабезпечення в Японії та Єгип­ ті (0,04 га), Індонезії й Китаї (0,07–0,08 га). Проте це не вказує на нестачу продуктів харчування в цих країнах. За умови інтенсивного землеробства у країнах Західної Європи за низької землезабезпеченості виробляють сільськогосподарської продукції значно більше, ніж споживають.

•• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Сільське господарство — вид матеріального виробництва, яке забезпечує населення продуктами харчування, а промисловість — сировиною. Сільське господарство складається з рослинництва й тваринництва. На розвиток і розміщення сільськогосподарського виробництва істотний вплив мають природні чинники та ступінь його розвитку у відповідній країні світу.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Назвіть чинники, які впливають на розвиток сільського господарства. У чому суть агробізнесу? Наведіть приклади агрохолдингів в Україні. Яку продукцію вони виробляють? На врожайність сільськогосподарських культур впливають багато чинників, серед яких вирішальне значення належить погодним умовам. Поясніть, як погодні умови цього року вплинули на сільське господарство вашої області. З’ясуйте та обґрунтуйте причини скорочення земельного фонду в Японії. Англійському економісту XVII ст. Вільяму Петті належать слова: «Праця є батько багатства, а земля — його мати». Поясніть, як ви їх розумієте.

Працюю з картою За картою навчального атласу проаналізуйте поширення ріллі в різних регіонах світу. Проаналізуйте карту світу в навчальному атласі «Сільськогосподарські угіддя» та встановіть види угідь, які характерні для розвинених країн і країн, що розвиваються. Поясніть причини відмінностей. Нанесіть на контурну карту 10 країн–лідерів за розмірами площі ріллі (США, Індія, Росія, Китай, Австралія, Канада, Бразилія, Казахстан, Україна, Нігерія) та поясніть, як природні умови вплинули на їхню міжнародну спеціалізацію.

Шукаю в інтернеті Використовуючи інтернет-ресурси, підготуйте повідомлення про одну ТНК, що діє в сільському господарстві світу.

Генерую ідеї Уявіть, що ви вирішили займатися підприємницькою діяльністю в сільському господарстві у своїй області. Який вид діяльності як фермер ви оберете? Свій вибір обґрунтуйте.

53

РОЗДІЛ 2

§ 11. Сільське господарство України. Рослинництво Назвіть чинники, які є сприятливими для розвитку сільського господарства в Україні.

Місце сільського господарства в економіці країни. Сільське господарство — один з найдавніших видів економічної діяльнос­ ті в Україні. На сільське господарство припадає 1,9 % ВВП держави. У ньому зайнято 3,3 млн осіб. Від 2015 р. воно є лідером в експорті това­рів. Сільське господарство є основою економічного розвитку більшості ре­ гіонів нашої держави. Структура сільськогосподарських угідь в Україні. Сіль­ ськогосподарські землі становлять 70,8 % від загальної площі держави, з яких щорічно обробляють понад 32 млн га (мал. 30). Для порівняння: у Польщі під сільгоспвиробництво задіяні вдвічі менші площі — 14 млн га, у Німеччині — 12 млн га, у Румунії — 4,3 % 3,3 % 9 млн га. 4,0 % Земельні угіддя України характери­ зуються високим біопродуктивним по­ 17,6 % тенціалом, оскільки основна база зем­ леробства розміщується на найбільш 70,8 % родючих ґрунтах світу — чорноземах (більш як 60 % від загальної площі орних земель у державі). Сільськогосподарські угіддя Украї­ ни мають високий ступінь розораності. Сільськогосподарські землі Це, з одного боку, свідчить про інтен­ сивне використання землі в сільському Ліси та лісовкриті площі господарстві, а з іншого — про необхід­ Внутрішні води ність відповідних заходів щодо захисту земель від вітрової та водної ерозії. Забудовані землі Структура угідь залежить від зо­ Інші землі нальних особливостей і характеризує Мал. 30. Структура земельного фонду якість землі як засобу виробництва в України, 2019 р. сільському господарстві. З-поміж сільськогосподарських угідь найбільшу цінність мають рілля й багаторічні насадження. Зі збільшенням їхньої частки підвищується якість земельних ресурсів й ефективність їхнього використання. Най­ більша частка посівних площ — у Степу й Лісостепу (майже 70 %), сіно­ жатей і пасовищ — на Поліссі та в Карпатах (мал. 31). Сільськогосподарські угіддя потребують систематичного поліпшення: зрошення на Півдні, захисту ґрунтів від ерозії в Лісостепу та розвіювання на Поліссі. Комплекс заходів, спрямованих на збереження й поліпшення земельних угідь, називається меліорацією. Розрізняють три види меліо­ рації: водну (зрошування, осушення), хімічну (внесення добрив) і лісову. Водна меліорація полягає в осушенні перезволожених ґрунтів та зрошу­

54

Сільське та Лісове господарства

Мал. 31. Структура сільськогосподарських угідь регіонів України, 2019 р.

ванні малозволожених, у захисті від зсувів ґрунтів гірських схилів; хімічна меліорація — у вапнуванні кислих і гіпсуванні солонцюватих ґрунтів. В Україні площа зрошуваних земель становить понад 2 млн га, осушених — майже 3 млн га. Рослинництво. Зернові культури. На продукцію рослинництва припадає 70,3 % продукції сільського господарства України (2019 р.). За способом використання земель рос­ линництво поділяють на підвиди еко­ номічної діяльності (мал. 32). У рільництві виділяють: зернове господарство; вирощування техніч­ них культур; картоплярство, овочів­ ництво та баштанництво; вирощу­ вання кормових культур. Зернове господарство спеціалізу­ ється на вирощуванні продовольчих хлібних культур — пшениці й жита; продовольчих круп’яних — гречки, проса, рису; фуражних (що викорис­ товуються як корм для тварин) — ячменя, вівса, кукурудзи; зернобобо­ Мал. 32. Структура рослинництва України вих — гороху, квасолі тощо.

55

РОЗДІЛ 2

Провідне місце в рослинництві посі­ дає вирощування зернових. Під цими культурами в Україні зайнято більше половини посівних площ (мал. 33). 31,0 % 54,8 % Традиційно найважливішою зерно­ вою культурою в Україні є пшениця, особливо озима, яка на чорноземах дає гарні врожаї. Озиму пшеницю висіва­ ють восени, щоб використати осінню й весняну вологу в ґрунті. Найбільша Зернові та зернобобові кількість земель під нею припадає на культури степові та лісостепові райони. Посіви Технічні культури ярої пшениці займають незначні площі в східних областях України, де клімат Картопля та овочебаштанні культури континентальніший і взимку випадає мало снігу, який не може захистити Кормові культури посіви від вимерзання. Мал. 33. Структура посівних Жито — цінна продовольча культу­ площ України, 2019 р. ра, яка вирізняється високою холодота посухостійкістю, росте на бідних піщаних ґрунтах. Основні райони його Відкриваємо Україну вирощування — Полісся, рідше Лісостеп. Найбільші агрохолдинги України: Кукурудза вимоглива до родючості «УкрЛенд Фармінг», «Кернел Груп», «Миронівський хлібопродукт», «Українґрунтів, не витримує приморозків. Ви­ ські аграрні інвестиції». сівають її в Степу й Лісостепу, а також на Закарпатті. Найвищі врожаї збира­ ють на зрошувальних землях півдня України. Через потепління клімату дедалі більше кукурудзи вирощують у північних регіонах України (Чер­ нігівській і Сумській областях). Ячмінь — один з невибагливих злаків, скоростиглий, посухостійкий, з невеликим вегетаційним періодом (60–90 днів). Завдяки цим особли­ востям посіви його розміщені в північних районах Степу й Лісостепу, в передгірських і гірських районах Карпат. У роки вимерзання озимої пшениці ячмінь висівають на півдні Лісостепу. Важлива культура — овес. Його посіви поширені на Поліссі та Передкарпатті, оскільки рослина ця вологолюбна й невибаглива до ґрунту. Круп’яні культури України — просо, гречка та рис. Однією з найцін­ ніших круп’яних культур є гречка. Ця рослина вологолюбна, тому поши­ рена в Лісостепу й на Поліссі, на вологих піщаних ґрунтах. Просо, навпа­ ки, завдяки його посухостійкості, вирощують переважно в Степу, а також у південних районах Лісостепу. Отримання високих врожаїв рису в Укра­ їні можливе лише на поливних землях. Його сіють на півдні Херсонської й Одеської областей на зрошуваних полях. Зернобобові (горох, квасоля, соя) — важливі продовольчі й кормові культури, їхні посіви зосереджені на Поліссі та в Лісостепу. Основною 7.4 %

56

6,8 %

Сільське та Лісове господарства

зернобобовою культурою є соя. Це вологолюбна, вимоглива до ґрунтів, нетерпима до суховіїв культура. Технічні культури. Технічними називаються культури, які пе­ реважно є сировиною для харчової та легкої промисловості. Їх поділяють на волокнисті, наприклад коноплі; цукроноси — цукровий буряк; олійні — Відкриваємо Україну соняшник, соя, ріпак; ефіроолійні — кмин, м’ята тощо; лікарські — вале­Україна входить у топ-10 країнвиробників сої у світі. ріана та ін. Цукровий буряк — технічна культу­ ра, яка потребує родючих ґрунтів, багато сонячних і теплих днів, значного зволоження. Основним районом посівів цукрового буряку є Лісостеп та південь Полісся. Провідною технічною культурою є соняшник. Це світлолюбна, посу­ хостійка культура, що потребує багато тепла й родючих ґрунтів. Найкра­ щі умови для його вирощування — у Степу й частково Лісостепу України. Найвища врожайність соняшнику — у північних і центральних районах Степу. З інших олійних культур найбільше вирощують ріпак (на Поліссі й у Лісостепу) та сою (у Степу). Дуже скоротились площі під коноплями. Менш теплолюбні її сорти сі­ ють на Поліссі. Південні сорти коноплі (переважно на насіння) вирощують у Херсонській області. Значно менше вирощують льон звичайний і хміль. Лікарські та ефіроолійні культури вирощують на Правобережжі Лісостепу та в Передгір’ї Криму. Вирощування картоплі й овочів. садівництво. кормові культури. Більшість посівних площ картоплі зосереджена на Поліссі, майже половина — у північних районах Лісостепу. Також її вирощують на Прикарпатті. Найвищі врожаї картоплі збирають на Поліссі, оскільки тут достатня кількість вологи, супіщані ґрунти з хорошим доступом повітря. Найпоширенішими овочевими культурами в Україні є: капуста, помі­ дори, огірки, цибуля, столові буряки, морква тощо. Вирощування овочів поширене на всій території країни, але найбільше — у Степу й Лісостепу. Помідори, перець, баклажани культивують у Степу, а огірки, капусту та інші види городини — у північній частині Лісостепу й на Поліссі. Баштанні рослини (кавуни, дині, гарбузи) вирощують у Херсонській, Миколаївській, Одеській областях та у Степовому Криму. Садівництво охоплює: садівництво (вирощування яблунь, груш, айви, вишень, абрикосів, персиків, волоських горіхів); ягідництво (виро­ щування полуниць, малини, смородини, порічок, аґрусу); виноградар­ ство. Вони потребують дренованих ґрунтів, тому краще ростуть на терито­ Відкриваємо Україну ріях з погорбованим рельєфом. Найрозвиненіший район товарного Україна належить до п’ятірки найбільших виробників волоських горіхів у садівництва — Правобережжя Лісо­ Європі з часткою майже 24 %, частка у степу, особливо Придністров’я, а також світовому виробництві перевищує 5 %. Закарпаття та Крим. Ягідники розмі­

57

РОЗДІЛ 2

щують переважно на Поліссі та в Лісостепу (полуниця, смородина), у Сте­ пу (посухостійка малина). Значні обсяги товарної продукції дає виноградарство. В Україні виро­ щують майже 50 сортів винограду. Основні площі виноградників зосеред­ жені в південній частині Степу, Центральному Лісостепу, перед­гір’ях Криму й на Закарпатті (карта першого форзаца). До кормових культур належать багаторічні (люцерна, конюшина, тимо­фіївка та ін.) й однорічні трави, кукурудза на зелений корм, кормові коренеплоди (кормовий буряк). Найбільше кормових культур сіють у пів­ денних і південно-східних областях країни, найменше — на Поліссі та в передгірських районах Карпат. Загалом під ними зайнято 16 % орних земель. З них половину займають однорічні та багаторічні трави, майже 25 % — кукурудза на силос і зелений корм, а решта припадає на кормові коренеплоди та кормові баштанні культури. Органічне сільське господарство в Україні. Зважаючи на природні властивості клімату та ґрунту, Україна є одним із провідних ви­ робників органічних продуктів. Площа сільськогосподарських угідь, за­ йнятих під органіку, становить понад 270 тис. га. За цим показником наша держава належить до двадцятки лідерів органічного виробництва у світі. В Україні працює більш як 120 сільськогосподарських підприємств органічного землеробства, що отримали міжнародну сертифікацію. Здебільшого вони вирощують зернові, зернобобові та олійні культури. Майже 70 % органічних продуктів іде на експорт.

Відкриваємо Україну «НІБУЛОН» — один з провідних агрохолдингів Європи із центральним офісом у м. Миколаєві. Компанія має 50 підрозділів у 12 областях України. Обробляє 82,9 тис. га земель, на яких вирощує пшеницю, ячмінь, ріпак, кукурудзу, сорго, сою та соняшник. Експортує свою продукцію в понад 60 країн світу. Елеватори та перевантажувальні термінали «НІБУЛОНа» — високотехнологічні й повністю автоматизовані підприємства (мал. 34). «НІБУЛОН» є першою українською компанією, яка здійснила поставку сільськогосподарської продукції в країни, де панує голод, у рамках Всесвітньої продовольчої програми ООН. Реалізує інвестиційну програму з відродження судноплавства на річках Дніпро та Південний Буг — основних водних транспортних магістралях України. «НІБУЛОН» — перше аграрне українське підприємство, яке успішно займається суднобудуванням на власному суднобудівносудноремонтному заводі в Миколаєві.

Мал. 34. Перевантаження з баржі на морський корабель зерна в Миколаївському морському торговельному порту

58

Сільське та Лісове господарства

•• •• •• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Сільське господарство складається з рослинництва і тваринництва. Рослинництво включає в себе вирощування зернових, технічних, кормових культур, картоплі, овочів, фруктів. На рослинництво припадає більш як 70 % продукції сільського господарства України. У тваринництві найбільш поширене скотарство, свинарство й птахівництво. У складі сільськогосподарських угідь переважає рілля. Найбільша частка посівних площ у Степу й Лісостепу, сіножатей і пасовищ — на Поліссі та в Карпатах. Україна є одним з найбільших світових експортерів зерна, насіння соняшнику, ріпаку, сої.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4.

5.

Схарактеризуйте особливості агрокліматичних ресурсів України. Чим можна пояснити переважний розвиток у державі зернового господарства? Чи може рослинництво й надалі нарощувати обсяги експорту своєї продукції? Користуючись офіційним сайтом управління статистики вашої області, накресліть актуальну діаграму «Структура сільськогосподарських угідь регіону». Зіставте її зі структурою сільськогосподарських угідь у 2019 р. (мал. 31 на с. 55). Поясніть виявлені відмінності. Яка міжнародна спеціалізація сільського господарства вашої області? Чи ведеться в ній органічне землеробство?

Працюю з картою Позначте на контурній карті України території з найбільшою часткою природних сіножатей і пасовищ.

Шукаю в інтернеті Використовуючи інтернет-ресурси, дізнайтесь, які сільськогосподарські підприємства України працюють на засадах органічного землеробства.

Генерую ідеї У 2015 р. Міністерство аграрної політики та продовольства України затвердило державний логотип для органічної продукції (сировини) (мал. 35). Спробуйте розробити свій логотип. Презентуйте його, поясніть закладену в малюнок ідею.

Мал. 35. Державний логотип для органічної продукції України

59

РОЗДІЛ 2

§ 12. Тваринництво України Що необхідно для розвитку тваринництва? Яких свійських тварин розводять у домашніх господарствах вашого краю?

Розвиток кормової бази тваринництва. Розвиток тваринни­ цтва залежить від кормовиробництва. Під кормовою базою розуміють об­ сяг і структуру кормів, систему їхнього виробництва та використання у тваринництві. У тваринництві використовують різноманітні корми — рослинні, тваринного походження та мінеральні. Корми рослинного похо­ дження, у свою чергу, включа­ють концентровані (зерно фуражне, комбі­ корми, висів­ки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, корене- та бульбоплоди, кормові баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, по­ лова), зелені (сіяні трави, трави при­родних лук і пасовищ). Комбіновані корми — це суміш, збалансована за вмістом поживних і мінеральних речовин, вітамінів. Відходи підприємств харчової промисловості (жом, ме­ ляса, сироватка), громадського харчування, а також харчові відходи насе­ лення використовують як корм для тварин без додаткового перероблення. Структура та розміщення тваринництва. У структурі ­валової продукції сільського господарства України тваринництво стано­ вить майже 30 %. Основні його види — скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво (мал. 36). Основне завдання тваринництва — виробництво продуктів харчуван­ ня (м’ясо, молоко, масло, сир, яйця, мед) і сировини для харчової та лег­ кої промисловості (м’ясо, шкіра, вовна, хутрова сировина, шовк-сирець, віск, Назвіть, які ще види тваринництва пух тощо). ви знаєте. б

а

г Мал. 36. Породи худоби, виведені в Україні: а) українська степова біла порода свиней; б) гуцульський кінь; в) червона степова порода корів; г) асканійська тонкорунна вівця

в

60

Сільське та Лісове господарства

Провідним видом тваринництва в Україні є скотарство. Найбільше великої рогатої худоби розводять у Карпатах, Лісостепу й на Поліссі, найменше — у Степу (карта першого форзаца). Розрізняються скотарство молочного, молочно-м’ясного та м’ясного напрямів. В Україні переважає скотарство молочно-м’ясного напряму. Молочне скотарство розвивається переважно навколо великих міст, де є споживач, і на Поліссі, де достатньо соковитих трав. Для районів інтен­ сивного землеробства з потужною кормовою базою, де високу частку становлять соковиті корми, властивий молочно-м’ясний напрям. Він ха­ рактерний для Лісостепу, частково Степу, Карпат і Криму (мал. 37). М’ясо-молочна спеціалізація скотарства збереглась у господарствах південно-східних частин Миколаївської й Херсонської областей та степо­ вого Криму. Тут є значні площі природних кормових угідь, де трави влітку часто висихають, а також висококалорійні стійлові корми. М’ясний напрям розвивається тільки у спеціалізованих господарствах з вирощування молодняка й у тваринницьких комплексах з відгодівлі ве­ ликої рогатої худоби стойлового утримання. Свинарство поширене повсюди, оскільки використовує різноманітні корми: зерно, картоплю, відходи від харчової промисловості та харчуван­ ня людей. У своєму розміщенні воно орієнтоване на споживача. Виробляє понад третину м’яса в Україні. Найбільш розвинене свинарство у Степу й Лісостепу, де достатньо концентрованих кормів. У господарствах Полісся й Лісостепу, що базуються на картоплі та буряках, провідною спеціаліза­ цією є м’ясо-сальна. Сальне свинарство характерне для Степу, оскільки тут висока частка дешевих кормів. Питома вага вівчарства у структурі товарного тваринництва незначна. Поширене воно в південному Степу та в Карпатах. Постачає сировину для текстильної, хутрової та шкіряної промисловості. У степових областях вівчарство базується на дешевих пасовищних і грубих кормах. У Карпа­ тах переважає грубововняне вівчарство. Продукція козівництва — важливе джерело цінних харчових продуктів і сировини для різних видів промисловості. Розведенням кіз в Україні займаються переважно особисті селянські господарства. Птахівництво — один з високопродуктивних видів тваринництва, що постачає населенню м’ясо та яйця, а легкій промисловості — пух і пір’я. Розвинене воно повсюди. Серед птиці переважають кури. Основ­ний приріст м’яса птиці дають бройлери. Також розводять качок, гусей, інди­ ків, цесарок, перепілок. У розміщенні птахівництво орієнтується на спо­ живача. Тому поблизу великих міст, промислових і рекреаційних центрів розміщено великі птахофабрики. Висока концентрація спостерігається також у Лісостепу та Степу, де птахівництво орієнтується на виробництво зерна (карта першого форзаца). Бджільництво належить до найдавніших занять українців. Найкра­ щі умови для його розвитку — на Поліссі, у Лісостепу та Карпатах. У лісостепових і поліських областях поширене кролівництво, яке дає вдвічі більше м’яса, ніж вівчарство.

61

РОЗДІЛ 2

Зональна спеціалізація сільського господарства України. На території України залежно від природних, економічних та історичних умов виділяють три основні зони спеціалізації сільського гос­ подарства: Полісся, Лісостеп і Степ, а також два гірські регіони — Карпа­ ти та Крим (мал. 37). Сільськогосподарська зона — це частина території, що має однакові Визначте за картою сільськогосподарські зони України (мал. 37). природно-економічні умови. Полісся спеціалізується на виробни­ цтві озимого жита, вівса, гречки, картоплі тощо. Тваринництво має мо­ лочну, молочно-м’ясну та м’ясну спеціалізацію. Негативний вплив на розвиток сільського господарства має радіоактивне забруднення значної частини цієї сільськогосподарської зони внаслідок катастрофи на Чорно­ бильській атомній електростанції. У Лісостепу провідними видами землеробства є зернове господарство (озима пшениця, кукурудза на зерно, ячмінь). Це основний район виро­ щування цукрових буряків в Україні. Тваринництво спеціалізується на ­розведенні великої рогатої худоби м’ясо-молочного й молочно-м’ясного ­напрямів та на м’ясо-сальному свинарстві. На правобережжі сільсько­ господарської зони, особливо у Придністров’ї, розвинене садівництво. У Степу провідними культурами є зернові (озима пшениця, кукурудза на зерно та зелений корм) і соняшник. Високотоварними є виноградар­ ство та садівництво, овочівництво, вирощування баштанних культур.

Мал. 37. Сільськогосподарські зони України

62

Сільське та Лісове господарства

У тваринництві переважає скотарство м’ясо-молочного й м’ясного напря­ мів та свинарство, на півдні — вівчарство. У приміських районах розви­ нене птахівництво. Гірські та приміські сільськогосподарські райони. Гірські райони Карпат і Криму спеціалізуються на розведенні овець і ве­ ликої рогатої худоби м’ясо-молочного напряму. У передгір’ях Карпат ви­ рощують пшеницю, цукрові буряки, картоплю. На Закарпатті рослинни­ цтво спеціалізується на зернових культурах, особливо кукурудзі на зерно, виноградарстві, садівництві та овочівництві. На Південному узбережжі Криму поширені виноградники та сади. Приміські сільськогосподарські райони сформувались навколо вели­ ких міст із метою задоволення потреб у малотранспортабельній аграрній продукції: м’ясі птиці, молоці й виробах з нього, свіжих овочах, фруктах, ягодах тощо.

•• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Тваринництво й рослинництво забезпечують населення продуктами харчування, а промисловість — сировиною. Розвиток тваринництва залежить від кормовиробництва. Основні види тваринництва — скотарство і свинарство. Розрізняють скотарство молочного, молочно-м’ясного та м’ясного напрямів. На території України виділяють три основні зони спеціалізації сільського господарства: Полісся, Лісостеп і Степ, а також два гірські райони — Карпати та Крим.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Зазначте види тваринництва. Які з них розвинені у вашій області? Наведіть приклади впливу спеціалізації землеробства на спеціалізацію тваринництва в різних областях України. Подумайте, чому концентрація тваринництва на великих комплексах є екологічно небезпечною. Який чинник є найбільш вагомим у виборі спеціалізації й розміщенні великих птахофабрик? Назвіть напрями скотарства. Який з них характерний для тваринництва вашої області, чим це можна пояснити?

Працюю з картою Нанесіть на контурну карту найбільші приміські сільськогосподарські райони України.

Шукаю в інтернеті За допомогою інтернет-ресурсів дізнайтеся, що таке агрохолдинги та яка мета їхнього створення. Які агрохолдинги діють у вашій області? Назвіть їх та зазначте види діяльності. Заповніть у зошиті відповідну таблицю.

Генерую ідеї Уявіть, що ви у спадок отримали 2 га землі у своїй області. Подумайте, як ви її будете використовувати. Напишіть план дій. Обґрунтуйте кожну свою позицію.

63

РОЗДІЛ 2

§ 13. Сільське господарство світу. Рослинництво Назвіть складові сільського господарства. Яке їхнє значення в економіці країни (світу)? Які чинники впливають на їхній розвиток?

Особливості сільського господарства світу. Порівняно з іншими видами економічної діяльності сільському господарству власти­ ве освоєння значних земельних площ, тривалий термін виробничого про­ цесу, велика трудомісткість. Його роль в економіці різних країн і регіонів має значні відмінності. Розрізняють товарне й споживче сільське господарство. Для товарного характерна велика продуктивність, інтенсивність розвитку, високий рівень спеціалізації. Для споживчого — низька продуктивність, екстенсивність розвитку, відсутність спеціалізації. У розвинених країнах переважає товарне сільське господарство. Воно розвивається на основі механізації, хімізації, застосування біотехноло­ гій, новітніх методів селекції. У країнах, що розвиваються, сільське гос­ подарство неоднорідне. Воно включає в себе традиційний сектор дрібних приватних селянських господарств і плантаційний експортоорієнтова­ ний сектор, що складається з великих господарств, які збувають свою продукцію за кордон. У структурі світового сільського господарства частки землеробства і тваринництва приблизно рівні. Тваринництво переважає в розвинених країнах, а рослинництво — у країнах, що розвиваються. Є два основні типи рослинництва — неполивне та зрошувальне. Останнє поширене у тропіках, сухих субтропіках і субекваторіальних широ­ тах. Найбільші площі зрошуваних зе­ мель у Китаї, Індії, Мексиці, Пакиста­ 26 % 39 % ні, Єгипті. Географія основних зерно­ вих культур. Основа рослинництва 26 % — зернове господарство. Під зерновими 5% культурами зайнята майже половина 1% оброб­люваних земель світу. Вони є 1% 2% основним джерелом рослинних білків у Кукурудза на зерно харчуванні та відгодівлі худоби. У роз­ Пшениця винених країнах велика частина зерна згодовується худобі (до 75 %), а в краї­ Рис нах, що розвиваються, навпаки, іде на Ячмінь продовольчі потреби (до 90 %). Майже 4/5 світового виробництва припадає на Сорго три основні «хліби людства» — пшени­ Просо цю, рис і кукурудзу (мал. 38). За пло­ Інші щею посівів й експорту першість серед Мал. 38. Структура виробництва зернових культур належить пшениці. зернових культур світу, 2020 р.

64

Сільське та Лісове господарства

Також значні площі зайняті під посіва­ Використовуючи карти навчальми жита, ячменю та інших зернових ного атласу, з’ясуйте, у яких прикультур. родних зонах розміщені основні Пшениця дає найбільші врожаї на ­райони вирощення пшениці у світі. чорноземах. За природними умовами Поясніть чому. найсприятливіші регіони її вирощуван­ ня — Степ і Лісостеп, де вона є голов­ ною серед продовольчих зернових Світові можливості культур. В областях континентального клімату з холодними зимами (степові Найбільшу врожайність пшениці в 2019 р. зафіксовано в Новій Зеландії провінції ­Канади, азійська частина Ро­ — 17,4 т/га. сії та Північний Казахстан) вирощують яру пшеницю, а помірно-континен­ тального, з м’якими зимами (США, країни Європи та ін.) — більш урожай­ ну озиму. Найбільші у світі виробники Дізнайтеся більше пшениці: Китай, ­Індія, Росія, США, Японські фермери, щоб привабити Франція. якнайбільше туристів і мандрівників у свої краї, засівають поля рисом різних Рис вимогливий до ґрунту, тепло­ кольорів. Після проростання, його палюбний і вологолюбний. Поля, на яких ростки утворюють красиві картини вирощують цю культуру, на час вегета­ (мал. 39). ції зазвичай затоплюють водою. Без зрошення рис можна вирощувати лише в районах зі значною кількістю опадів (1500–2000 мм). Найбільш сприятливі для рису природні умови — у тропіках і субтропіках. Рис широко культивують у країнах Східної, Південно-Східної та Південної Азії (Китай, КНДР, Респу­ бліка Корея, Японія, Таїланд, М’янма, В’єтнам, Лаос, Індія, Пакистан, Індо­ Мал. 39. Картина на рисовому полі незія, Філіппіни), де він є основним в Японії продуктом харчування. Розвитку рисо­ сіяння тут, крім відповідних природ­ них умов, сприяє висока забезпеченість робочою силою (рис — культура трудомістка). Крім азіатських країн, рис вирощують у США, Бразилії, Єгипті. Головні виробники рису — Китай (понад 1/3 світового виробни­ цтва), Індія (1/5), Індонезія, Бангладеш, В’єтнам — є одночасно й вели­ кими його споживачами. Кукурудза — рослина теплолюбна, досить вимоглива до ґрунтів. Серед зернових культур посідає друге місце у світовій торгівлі та відрізняється найбільшою врожайністю. Кукурудза є одночасно продовольчою та кор­ мовою культурою. Тому в країнах розвиненого тваринництва під неї від­ водять значну частину посівної площі. Переважна частина світового ви­ робництва цієї культури припадає на США, Китай, Бразилію, Аргентину та Мексику. Для власних продовольчих потреб і фуражної бази кукуру­ дзу вирощують також у багатьох європейських (Франція, Угорщина,

65

РОЗДІЛ 2

Румунія, Молдова, Україна, Росія та ін.) й африканських країнах (Пів­ денна Африка, Кенія, Ангола, Мозамбік, Малаві та ін.). З інших зернових культур найбільш важливі: жито, ячмінь, овес, про­ со та сорго. Жито добре росте на лісових ґрунтах помірного поясу. Тому 90 % його світового збору припадає на країни Західної та Східної Європи. Ячмінь й овес, як найменш теплолюбні зернові культури, здебільшого ви­ рощують у країнах лісової зони Північної Америки (Канада, США) і Європи (Велика Британія, Франція, Німеччина, Польща, Естонія, Латвія, Литва, Росія та ін.). Просо й сорго — теплолюбні й посухостійкі, вирощують їх пе­ реважно в США (1/4 світового виробництва), у степових і напівпустельних районах Азії (Індія та Китай) й Африки (Судан, Малі, Нігер). Географія основних технічних культур. Цукрова трос­тина й цукровий буряк — найважливіші цукроноси; бавовник і льон — основні прядильні культури; соя та соняшник — олійні культури; чай, кава й ­какао — стимулюючі рослини; гевея — каучуконос тощо. Цукрова тростина — багаторічна теплолюбна й вологолюбна росли­ на, яку культивують у тропіках і субтропіках. Головні виробники цукро­ вої тростини — країни Латинської Америки (Бразилія, Куба, Мексика та ін.), Східної й Південної Азії (Індія, Китай, Філіппіни, Таїланд, В’єтнам та ін.), а також Австралія. Цукровий буряк — культура менш теплолюбна, ніж цукрова тростина, поширена в помірному поясі. За збором цукрових буряків попереду євро­ пейські країни (Польща, Німеччина, Росія, Туреччина, Україна, Фран­ ція) і США. Більшу частину цукру, виробленого у світі, отримують із цукрової тростини. Основні виробники: Бразилія, Індія, Китай, Таїланд. З волокнистих культур, крім бавовнику й льону, в текстильній промис­ ловості світу використовують джут і сизаль. Бавовник потребує багато тепла, сонячного світла й добре зволожених, багатих на поживні речовини ґрунтів. Найбільше підходять для нього природні умови тропіків і субтропіків. Основні виробники бавовни: Індія, Китай, США, Пакистан, Бразилія. Льон — культура помірного поясу зони широколистих лісів. Основні виробники: Канада, Казахстан, Китай, Росія, США, Індія. Джут — трав’яниста рослина субекваторіального й екваторіального клімату, його волокна використовують для виготовлення грубих тканин, мотузок, канатів. Виробництво сконцентровано в Китаї, Індії, Бангладеші. Сизаль — волокно, вироблене з листя трав’янистої тропічної рослини агави. Вирощують у Бразилії та окремих африканських країнах (Танза­ нія, Кенія та ін.). Чай, кава, какао — тепло- й вологолюбні рослини, їх переважно виро­ щують у тропіках і субтропіках, де випадає багато опадів. Найбільші у світі виробники й експортери чаю — Індія, Китай, Шрі-Ланка, Індоне­ зія, Туреччина; кави — Бразилія, Колумбія, Мексика, Ефіопія; какаобобів — Кот-д’Івуар, Гана, Нігерія, Камерун, Бразилія. Соя — найважливіша олійна культура, найбільшого поширення набу­ ла у країнах Америки: Бразилії, США, Аргентині (3/4 світового виробни­ цтва й експорту соєвих бобів) (мал. 40). Велике значення мають інші олій­

66

Сільське та Лісове господарства

ні культури — соняшник (Україна, Аргентина), оливкове дерево (країни Середзем­номор’я), олійна пальма (краї­ ни Західної й Екваторіальної ­Африки, Індонезія, Малайзія), арахіс (тропічні країни Америки, Азії та Африки), ріпак (Канада, Індія, Аргентина). Із соку гевеї виробляють натураль­ ний каучук. Найбільші у світі плантації гевеї розташовано в Малайзії, Індонезії, Таїланді, Бразилії. Мал. 40. Плантація сої в Індії Землеробство поділяють на овочів­ ництво, садівництво, виноградарство. Великі врожаї картоплі збирають у Світові можливості Китаї, Індії, Росії, Україні та США. На нашій планеті вирощують понад Найбільші райони світового виробни­ 7500 сортів яблунь. За кількістю вироцтва цитрусових, інших плодів й ово­ щених яблук перше місце посідає Китай. чів — штати Каліфорнія та Флорида в США та країни Середземномор’я. Велику групу непродовольчих технічних культур становлять ефіро­ олійні й фарбувальні рослини. Це троянда, пеларгонія, лаванда, коріандр, мальва, шафран та ін. Їх використовують як цінну промислову сировину в парфумерній промисловості. До технічних культур належать також тютюн і хміль. За збором тютюну першими є Туреччина, Куба, США, Болгарія, хмелю — Німеччина та Чехія. Квітникарство спрямоване на задоволення власних потреб країни й на експорт. Провідними у світі «квітникарями» й експортерами квітів є Нідерланди, Колумбія, Філіппіни. Луківництво є основою для кормової бази тваринництва. Серед кормо­ вих культур виділяють багаторічні й однорічні трави — конюшину, лю­ церну, вику, тимофіївку та ін. Вирощують також кормові коренеплоди — буряк, моркву, брукву, турнепс, топінамбур тощо. Є і кормові баштанні культури. Луківництво розвинене в багатьох країнах світу.

•• •• •• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Географія сільського господарства характеризується різноманіттям форм виробництва й аграрних відносин. Розрізняють товарне й споживче сільське господарство. У розвинених країнах переважає товарне сільське господарство. Воно розвивається на основі механізації, хімізації, застосуванні біотехнологій. Основа світового сільського господарства — виробництво зерна. Значна частина продовольчих культур надходить на світовий ринок і забезпечує людство продуктами харчування. Технічні культури дуже вимогливі до природних умов, їхнє вирощування трудомістке, а поширення обмежене. Технічні культури — сировина для легкої та харчової промисловості. Найбільш важливі з них — волокнисті. Луківництво є основою для кормової бази тваринництва.

67

РОЗДІЛ 2

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Поясніть, чим відрізняється товарне сільське господарство від споживчого. Протягом тривалого часу однією з основних зернових культур у світі було жито. Як можна пояснити втрату ним чільної позиції в сучасних умовах? Назвіть райони вирощування ярої й озимої пшениці. Покажіть їх на карті. Поясніть, чому їхні межі не збігаються. Схарактеризуйте особливості поширення цукроносних й олійних культур. Установіть чинники, які обумовили розміщення кожної групи культур. Наведіть приклади технічних культур. Зазначте країни, де їх вирощують. Запов­ ніть у зошиті таблицю 5. Таблиця 5 Технічні культури

6. 7.

Країни-виробники

Назвіть три основні «хліби людства». Чому їх так називають? Покажіть на карті світу райони їхнього вирощування. Підготуйте повідомлення про одну з волокнистих культур світу. Що з неї вироб­ ляють? Які вона має властивості? Чи є у вашому будинку речі, виготовлені з цієї культури? Назвіть їх.

Працюю з картою Складіть картосхему «Головні країни з виробництва пшениці, рису, кукурудзи у світі». Побудуйте кругові діаграми, які відображають питому вагу країн у виробництві цих культур.

Шукаю в інтернеті Користуючись ресурсами інтернету, підготуйте повідомлення про країни, що виробляють найбільше у світі бананів. Поясніть вплив природних чинників на розміщення цих плантацій (мал. 41).

Мал. 41. Плантація бананів у Гватемалі

Генерую ідеї Які чинники в найближчі десятиліття можуть вплинути на спеціалізацію ­ ослинництва у світі? До яких змін це може призвести? Запропонуйте заходи, ­які р допоможуть уникнути можливих проблем.

68

Сільське та Лісове господарства

§ 14. Тваринництво світу. Зональна спеціалізація світового сільського господарства Які головні особливості сільського господарства? Чим цей вид економічної діяльності відрізняється від інших?

Тваринництво. Виробництво Розвиток тваринництва має продукції тваринництва поширене менше обмежень порівняно із земмайже на всій планеті. Основна її част­ леробством. Поясніть чому. ка припадає на країни, розташовані в зоні помірного клімату. Розміщення тваринництва переважно залежить від кормової бази. Основними видами тваринництва є розведення великої рогатої худоби, сви­ нарство й вівчарство. Найпоширенішим є скотарство. На нього припадає більш ніж половина загального виробництва м’ясних продуктів і майже вся молочна продукція (мал. 42). Найчисельніше поголів’я корів — у Індії. У скотарстві Мал. 42. Молочна продукція розрізняють три основні напрями: мо­ лочне (характерне для густонаселених районів Європи й Північної Америки); Світові можливості м’ясо-молочне (поширене в лісовій і лі­ состеповій зонах); м’ясне (посушливі ра­ У світі є понад 1500 різних порід овець. Найбільш породисті вівці внесейони помірного й субтропічного поясів). но в родовідні книги в Англії, які ведуть Свинарство поширене майже по­ від XVII ст. всюди незалежно від природних умов. Найбільше воно розвинене в країнах з високою густотою населення, за винят­ ком ареалу розселення мусульман і юдеїв, які за релігійними переконання­ Дізнайтеся більше ми не мають торкатись цієї тварини. Абсолютний світовий рекорд із надоїв належить корові Джуліані голштинДля відгодівлі свиней широко викорис­ ської породи (США), що дала у 2004 р. товують відходи харчової промисловос­ 30 805 л молока. ті. Воно тяжіє до великих міст, а також до районів інтенсивного картопляр­ ства. Майже половина світового поголів’я свиней зосереджена в Китаї. Вівчарство — найменш вибагливий до природних умов і кормової бази вид тваринництва. Найбільшого розвитку воно набуло в країнах, де сухі степи, напівпустелі й гірські райони займають великі простори. Найчисленніше поголів’я овець у Китаї, Австралії, Індії. Птахівництво виробляє 20 % м’яса у світі. Також до його продуктів належать яйця, пух, перо. У США, Великій Британії, Японії та інших розвинених країнах світу створено підприємства промислового типу для

69

РОЗДІЛ 2

вирощення спеціально виведених курчат м’ясних порід — бройлерів. Велике поголів’я птиці мають Китай, США, Індонезія, Бразилія. Конярство найбільш поширене в Китаї, Бразилії, Мексиці. Коней ви­ користовують переважно для транспортних перевезень у сільській місце­ вості цих країн. Бджільництво займається розведенням бджіл для отримання меду, воску та інших продуктів, а також для запилення сільськогосподарських культур з метою підвищення врожайності. Бджільництво поширене на всіх континентах. Промислове спеціалізоване бджільництво найбільш розвинене в США, Канаді, Австралії. Рибальство — один з найдавніших промислів людства. Улов риби й морепродуктів розподіляються таким чином: на Тихий океан припадає 64 %, Атлантичний — 27 %, Індійський — 9 %. Основні рибопромислові райони світу розташовані в межах континентального шельфу Тихого й Атлантичного океанів. Світовими лідерами з вилову риби є Китай, Перу, Індія, Індонезія, Чилі. У світовому рибальстві дедалі більшого значення набули такі промис­ ли, як аквакультура й марикультура — вирощування водних організмів відповідно у прісних і морських водах. У прибережних шельфових морях Японії, Китаю, Республіки Корея і КНДР, Філіппін, Індонезії, по берегах Середземного моря, у країнах Ла­ тинської Америки, США, Росії вирощують камбалу, жовтохвоста, мор­ ського судака, устриці, мідії, гребінці та інші молюски. На заводах, де розводять рибу, вирощують молодь лососевих, осетрових та інших риб. Штучні нерестовища у прибережних зонах створюють для оселедців, сай­ ри, тунця. Приблизно 4/5 аквакультури світу дають країни Азії — Ки­ тай, Японія, Республіка Корея, Індія, Філіппіни. Зональність світового сільського господарства. При ви­ діленні сільськогосподарських зон ураховують три основні групи чинни­ ків: природні особливості території (рельєф, клімат, ґрунти); її заселе­ ність (розміщення трудових ресурсів і споживачів продукції); економічну освоєність (наявність необхідної інфраструктури). Сукупність усіх цих чинників, включаючи соціально-економічні аспекти, дає можливість по­ бачити загальну картину основних сільськогосподарських районів та зон. Такий підхід допомагає визначити спеціалізацію сільськогосподарського виробництва в конкретному районі, зробити прогноз ефективності його функціонування й перспектив розвитку. Оскільки природні умови на планеті дуже різноманітні, то для сіль­ ського господарства характерна зональна спеціалізація. Наприклад, у зоні тундри й лісотундри з усіх сільгоспугідь представлені тільки оленя­ чі пасовища. Тому основною галуззю спеціалізації є оленярство. У зоні тайги вирощують льон, жито, картоплю. Посіви кормових культур і на­ явність природних пасовищ сприяють розвитку тут молочного скотар­ ства. У лісостепу і степу основними культурами є пшениця, кукурудза, цукровий буряк, соняшник. Тваринництво — молочно-м’ясного напря­ му. На відходах перероблення цукрових буряків і соняшнику набуло

70

Сільське та Лісове господарства

розвитку свинарство. У зоні напівпустель переважає вівчарство. Для субтропіків характерні цитрусові культури, чай. Біля великих міст зосереджено приміське сільське господарство. Воно не має чітких зональних ознак. Його основна функція — забезпечення на­ селення свіжими й малотранспортабельними продуктами: молоком, м’ясом, яйцями, картоплею, овочами та ягодами. Найбільші виробники й експортери сільськогосподар­ ської продукції. Китай посідає перше місце у світі за обсягом вироб­ ництва продовольства. У цій країні щороку виробляють понад 500 млн т продуктів харчування. США щорічно виробляють приблизно 490 млн т продовольства, посідаю­ чи друге місце у світі. Щорічно обсяг експорту продуктів харчування США становить майже 144 млн т, що робить країну світовим лідером у цій сфері. Важливим світовим виробником продовольства є Індія (майже 230 млн т на рік). Однак через велику чисельність населення значна час­ тина продукції використовується для того, щоб задовольнити потреби в продуктах харчування на внутріш­ ньому ринку. Україна відома у світі як експор­ тер зернових (пшениці, ячменю, ку­ курудзи), займає провідні позиції зі збору соняшнику, картоплі, меду. Бразилія тримає першість у світі з експорту сої, посідає третє місце з виробництва кукурудзи й перше — за обсягами її експорту. Поголів’я худоби в Бразилії лише на 6,3 % мен­ Мал. 43. Рибна ферма в Японії ше, ніж в Індії. Японії належить світова першість за обсягом споживання риби й море­ продуктів. У середньому дорослий її житель щорічно з’їдає 168 кг море­ продуктів. Рибу не лише виловлюють у морі, а й розводять штучно (мал. 43), особливо лососевих. Переважна частина японських аграріїв (78 %) займається вирощуванням рису, яким засівають майже половину площі сільгоспугідь цієї країни. Туреччина відома як найбільший постачальник на світовий ринок фун­ дука, фісташок і сухофруктів, вишень, абрикосів, айви, гранатів та овочів.

•• •• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Основні види тваринництва — скотарство, свинарство й вівчарство. Скотарство має три основні напрями: молочний, м’ясо-молочний, м’ясний. Свинарство переважно поширено в густонаселених районах Землі. Вівчарство зосереджено в сухих степах, напівпустелях і гірських районах. Птахівництво промислового типу розміщено в густонаселених районах розвинених країн світу. Рибальство переважно розвинуто у приморських країнах Тихого й Атлантичного океанів.

71

РОЗДІЛ 2

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3.

Поясніть, які чинники впливають на розвиток тваринництва. Назвіть чинники, які визначають зональну спеціалізацію сільського господарства. Відповідь супроводжуйте прикладами. Використовуючи текст підручника, карту навчального атласу, заповніть у зошиті таблицю 6. Таблиця 6 Розміщення основних видів тваринництва Види тваринництва

Головні райони поширення

Скотарство Свинарство Вівчарство 4. 5. 6.

З’ясуйте, які країни є найбільшими експортерами свинини, яловичини та м’яса птиці. Поясніть, чому Індія є лідером у світі за поголів’ям великої рогатої худоби. Чим пояснити, що Чилі й Перу належать до світових лідерів з вилову риби?

Працюю з картою Позначте на контурній карті світу країни, до яких експортувала сільськогосподарську продукцію Україна. Поясніть, чому має місце виразна відмінність у структурі цих поставок.

Шукаю в інтернеті За допомогою інтернет-ресурсів підготуйте презентацію (повідомлення) про види утримання великої рогатої худоби у світі.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3 Тема: Визначення основних зернових і технічних культур, що їх вирощують у помірному, субтропіч­ ному і тропічному кліматичних поясах, та обґрун­ тування встановлених відмінностей Користуючись картами навчального атласу та текстом підручника, з’ясуйте, які зернові й технічні культури вирощують у помірному, субтропічному і тропічному кліматичних поясах. Зазначте, які від­ мінності між ними та які чинники їх обумовили. Заповніть у зошиті таблицю 7. Зробіть висновок. Таблиця 7 Кліматичні пояси Помірний Субтропічний Тропічний

72

Особливості природних умов (температура, вологість, рельєф тощо)

Зернові культури, які вирощують

Технічні культури, які вирощують

Сільське та Лісове господарства

§ 15. Лісове господарство Яке значення мають ліси в житті й діяльності людини? Що таке лісистість території? Яке значення цього показника в Україні?

Лісове господарство. Лісове господарство — вид економічної діяльності, що займається обліком, відтворенням, охороною та захистом лісів, а також регулює їх використання. Основу лісозаготівельної діяль­ ності становить заготівля й реалізація круглого лісу та товарних дров. Провідна роль у розміщенні підприємств лісового господарства нале­ жить сировинному чиннику, велике значення має також транспортний. Заготівля лісу ведеться здебільшого в забезпечених сировиною районах. Основні лісові пояси світу. Основою для розвитку лісового госпо­ дарства є лісові ресурси. Лісові ресурси — це сукупність матеріаль­ них благ лісу, які можна використо­ вувати без шкоди для навколишнього середовища з найбільшою господар­ ською ефективністю. Усі компоненти лісових ресурсів залежно від їхнього призначення й особливостей застосу­ вання об’єднують у групи (мал. 44). Лісами вкрито майже 1/3 поверх­ ні Землі. Їхня площа становить 4,1 млрд га, що відповідає середній лісистості 30,5 %. Цінність лісів по­ лягає в тому, що вони є відновлю­ вальними ресурсами й виробляють майже дві третини органічної речови­ ни планети. Ліси розміщені нерівномірно. Най­ більші їхні площі — у Бразилії та Росії Мал. 44. Основні лісові ресурси (мал. 45). Найнижчі показники харак­ терні для Австралії з Океанією. Усі ліси світу утворюють два великі за про­ тяжністю лісові пояси — північний і Доведіть або спростуйте південний. Розміщення на Землі цих Відомий німецький лісничий Е. А. Росдвох поясів визначає географію лісово­ смеслер зазначав, що «дуб стає нам го господарства. корисним не з того моменту, коли, зруПівнічний лісовий пояс (хвойні та баний, він лежить біля свого коріння і роздрібнюється на частини пилкою. мішані ліси) простягнувся широкою Навпаки, більшість його корисності зусмугою через Північну Америку та Єв­ пиняється з його життям». Наведіть арразію. Він займає половину всієї лісо­ гументи на підтвердження або спросвої площі світу. Ліси тут представлені тування цієї думки. переважно хвойними породами (со­

73

РОЗДІЛ 2

сна, ялина, модрина, ялиця, кедр). З листяних — береза, осика, вільха, дуб, бук, граб, ясен та ін. За обсягами заготівлі лісу та участі у світовій тор­ гівлі ним і лісопродуктами лідерами є Канада, Фінляндія, Росія, Швеція. Південний лісовий пояс (тропічні та екваторіальні широколистяні ліси) включає три частини — південноамериканську, африканську й азі­ атсько-австралійську. За площею він майже такий самий, але складаєть­ ся із широколистяних лісів. Його деревостій різноманітніший, багатший і оновлюється значно швидше. Тому запаси деревини в лісах південного поясу більші. Велика частина запасів деревини поясу сконцентрована в Пів­ Світові можливості денній Америці (майже 60 %) та Азії (25 %). У країнах південного поясу (це Найбільш лісиста країна ЄС — Фінляндія. 70 % її території вкрито лісами. переважно країни, що розвиваються) з усієї деревини, яку заготовляють, на ділову припадає тільки 10–20 % (біль­ Користуючись картою (мал. 45), пошу її частину вивозять до країн Захід­ ясніть, яке місце займає Україна за ної Європи та до Японії). Решту вико­ площею лісів у Європі. ристовують як паливо. Лісова промис­-

Мал. 45. Світові запаси лісових ресурсів, 2019 р.

74

Сільське та Лісове господарства

сі я

ія

ил

аз

Бр

Ро

й

та

я

Ки

ді

Ін

С

Ш А

Обсяг заготівлі деревини, млн м3

ловість у межах цього поясу найбільш розвинена в Бразилії, країнах тропічної Африки, на південному сході Азії. Найбільші вкриті лісом площі — у Бразилії та ДР Конго (мал. 45). За лісистістю території країни поділяють на три групи: значна лісистість (50 % і більше): Гвіана, Суринам, Еквадор, Росія; средньолісисті (10–50 %): Ангола, Бразилія, Канада; слаболісисті (менш ніж 10 %): Велика Британія, Сирія, Південна Африка. У країнах Західної Європи та Північної Америки обсяг приросту дере­ вини нині перевищує обсяг лісозаготівель. У результаті цього площа лісів у багатьох країнах починає зростати. Світові обсяги лісозаготівлі. Заготовляють деревину майже всі країни світу, тож її загальний обсяг виробництва поступово зростає. Найбільші країни-заготівельники деревини представлено на малюнку 46. До найбільших постачальників де­ ревини на світовий ринок належать Дізнайтеся більше США, Канада, Бразилія, Малайзія, Щосекунди Земля втрачає понад Індонезія. 1,5 га лісу. Лише для виробництва Найшвидше втрачається лісовий по­ паперу щорічно вирубають більш як крив у таких країнах: Камбоджа, Сьєр­ 125 млн дерев. ра-Леоне, Мадагаскар, Уругвай, Параг­ вай. У багатьох із цих країн прискорення процесу знеліснення пов’язане із сільськогосподарським виробництвом. Щоб уповільнити цей процес, необхідно поліпшити систему управління лі­ сами, що запобігає незаконним вирубкам і випалам. Лісове господарство в Україні. Україна належить до малоліс­ них і лісодефіцитних країн. Загальна площа лісового фонду становить 10,4 млн га, лісистість території країни — майже 16 %. Ліси в Україні розміщені нерівномірно 400 398,7 (мал. 47). Наприклад, у Карпатах вони за­ 356,7 ймають 40 % площі, у Кримських горах — 336,6 32 %, на Поліссі — 26 %. У Лісостепу цей по­ 300 казник дорівнює 12 %, у Степу — лише 4 %. 267,7 На хвойні ліси припадає 54 % запасів де­ ревини, у тому числі на сосну — 35 %, що пе­ 203,0 200 реважно поширена на Поліссі. Майже 40 % запасів деревини — твердолистяні породи: дуб, бук, граб. Серед дрібнолистяних порід 100 переважають береза, осика, вільха, липа, то­ поля. За рахунок власних лісів Україна задо­ вольняє 25 % своїх потреб у деревині. До 0 найбільш лісистих належать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомир­ ська, Волинська та Чернівецька області. Мал. 46. Країни-лідери Загальний обсяг лісокористування в із заготівлі деревини 3 Україні становить 14,4 млн м , у тому числі у світі, 2019 р. 3 основного користування — 6,7 млн м , що за­ довольняє потреби економіки в деревині

75

РОЗДІЛ 2

лише на 25–27 %. У зв’язку із цим щорічна потреба в її завезенні стано­ вить 30 млн м3. Заготівлею лісу займаються лісозаготівельні підприємства й спеціалі­ зовані підрозділи великих комбінатів. Отрима­ний кругляк вони відправ­ ляють на лісопильні підприємства, на будів­ництво та на підприємства добувної промисловості. Частина продукції (напри­клад, тріски дерева) надходить на паперові комбінати. Основними лісозаготівельними районами є Карпати та Полісся. Про­ стежується тенденція до зростання розмірів заготівлі промислової дере­ вини. З одного боку, це зумовлює збільшення обсягів виробництва, з ін­ шого — призводить до загострення екологічних проблем. До лісозаготівельних районів тяжіє лісопильна промисловість, яка за­ безпечує первинну стадію механічної обробки деревини (розпилювання на дошки та брус). Вона розміщується переважно в основних районах лі­ созаготівель і вузлах транспортних магістралей, на перетині залізниць і сплавних водних шляхів. Великі підприємства є в таких областях: ІваноФранківській (смт Брошнів-Осада, м. Калуш), Львівській (місто Буськ, селище Гніздичів) та в обласних центрах: Вінниця, Миколаїв, Одеса. Найбільше виробництво деревного вугілля — у місті Свалява (Закарпат­ ська область) .

Мал. 47. Лісове господарство та деревообробна промисловість України, 2019 р.

76

Сільське та Лісове господарства

•• •• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Основою для розвитку лісового господарства є лісові ресурси. Усі ліси світу утворюють два великі лісові пояси — північний і південний. Провідна роль у розміщенні підприємств лісової промисловості належить сировинному чиннику, велике значення має і транспортний. Найбільшими країнами із заготівлі деревини є Індія, США, Китай, Бразилія та Росія. Україна належить до малолісних і лісодефіцитних країн. Основними лісозаготівельними районами України є Карпати та Полісся.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

До якого сектора економіки належить лісове господарство? Чому? Назвіть чинники, які впливають на розміщення підприємств лісової промисловості. Поясніть, чому запасів деревини більше в південному поясі. Назвіть причини, які призводять до знеліснення у світі. Запропонуйте шляхи розв’язання цієї проблеми. Як ви вважаєте, чому нині особливо ціняться вироби, виготовлені з натурального дерева? Спрогнозуйте ситуацію: «Якщо ліс, у якому ми відпочиваємо, буде вирубано, то…». У розвинених країнах за лісами добре доглядають, вкладають великі кошти в їхнє збереження та відновлення. Однак ліси часто хворіють, втрачають продуктивність. Чим це зумовлено?

Працюю з картою Позначте на контурній карті світу ліси помірного поясу, вологі екваторіальні й тропічні ліси та основні райони лісового господарства.

Шукаю в інтернеті Відвідайте офіційний сайт Державного агентства лісових ресурсів України. Користуючись його матеріалами, підготуйте повідомлення на тему «Охорона та захист лісів України».

Генерую ідеї Розгляньте малюнок 48. Поясніть, який зв’язок між лісом, водою, врожаєм і життям.

Мал. 48. Стенд у центральній садибі Дарницького лісгоспу в м. Києві

77

РОЗДІЛ 2

Тема 2. Добувна промисловість Ви дізнаєтесь

 як класифікують мінеральні ресурси за використанням  про істотні ознаки понять «родовище корисних копалин» і «ресурсозабезпеченість»  яку роль відіграє добувна промисловість в економіці України  про промислові запаси мінеральних ресурсів в Україні та обсяги їхнього видобування

і навчитесь

 знаходити на карті: — найбільші країни-експортери та країни-імпортери сирої нафти, природного газу, кам’яного вугілля — найбільші у світі басейни нафти та природного газу — основні райони видобування нафти та природного газу в Україні — найбільші басейни та райони видобування вугілля у світі — країни з найбільшими обсягами видобування залізних руд — центри видобування залізних і марганцевих руд в Україні — найбільші райони видобування руд кольорових металів у світі  наводити приклади родовищ руд кольорових металів, що їх розробляють в Україні  пояснювати закономірності поширення родовищ і басейнів корисних копалин  визначати лідерство окремих країн на світових ринках мінеральної сировини за сукупністю природних і суспільних чинників, зміщення добувної промисловості до районів зі складними природними умовами, на шельф Світового океану  оцінювати місце України на світових ринках нафти, природного газу, вугілля, руд чорних і кольорових металів  пояснювати розміщення основних центрів видобування кам’яної солі в Україні

§ 16. Поширення мінеральних ресурсів у світі Які мінеральні ресурси ви знаєте? Як їх використовують?

Класифікація мінеральних ресурсів за використанням. Мінеральні ресурси за використанням поділяють на три великі групи: паливні, металеві, неметалеві (мал. 49). Їхній розподіл у світі зумовлено геологічною будовою й тектонікою. Тому вони нерівномірно поширені на Землі. Ділянку земної кори, на якій унаслідок геологічних і тектонічних

78

добувна промисловість

процесів відбулося накопичення певної мінеральної речовини, що за якіс­ тю, кількістю та умовами залягання придатна для промислового розро­ блення, називають родовищем певного мінерального ресурсу.

Мал. 49. Класифікація мінеральних ресурсів за використанням

Сучасна добувна промисловість представлена великими промисловими підприємствами з видобування та первинного оброблення корисних копа­ лин. Більшість великих нових промислових покладів мінеральної сирови­ ни у світі розташована у віддалених районах. Саме тому вони потребують розбудови спеціальної інфраструктури з доставки сировини споживачам. Лише в окремих розвинених країнах світу в господарсько освоєних райо­ нах розробляють промислові поклади мінеральної сировини. До таких країн належить й Україна. У більшості розвинених країн Європи припи­ нено видобування корисних копалин через вичерпність їхніх покладів зі значним вмістом корисних речовин, наявність значно дешевших їхніх іноземних аналогів, негативний вплив на екологічний стан довкілля. забезпеченість світу мінеральними ресурсами. Ресурсо­ забезпеченість — це співвідношення між наявністю природних ресурсів та їхнім використанням. Що більша площа країни, то більша ймовірність знайдення на її території покладів різноманітних корисних копалин і більшими є обсяги їх видобування. Існує кілька способів визначення ресурсозабезпеченості. Один з них оцінює забезпеченість ресурсами на основі врахування їхнього щорічного споживання (видобутку): Ресурсозабезпеченість =

Запаси Видобуток

Одиницею виміру ресурсозабезпеченості в цьому разі є роки (кількість років надійного забезпечення споживачів цим видом ресурсів). Це важли­ ва інформація, що дає змогу оцінювати перспективи використання тих чи інших ресурсів. Такий спосіб розрахунку ресурсозабезпеченості застосо­ вують для невідновних ресурсів.

79

РОЗДІЛ 2

Величину ресурсозабезпеченості розраховують на певний рік. Для по­ рівняння країн світу застосовують також перерахунок відповідних запа­ сів за вартістю кожного з видів сировини. У промислове використання залучили майже всі хімічні елементи таблиці Менделєєва. Нині ресурсоза­ Дізнайтеся більше безпеченість промисловими покладами металів, що найбільше використову­ Людство у ХХ ст. видобуло корисних ють, коливається в межах 13–131 року. копалин більше, ніж за всю свою попередню історію існування. Тому важливо збирати металобрухт для виплавки металів. Важливе значення у збільшенні промислових запасів має геологічна розвідка корисних копалин. У другій половині ХХ ст. розвідані промис­ лові запаси зросли в 11 разів. Нині можливе одночасне вилучення з надр цілого комплексу корисних копалин. Це значно підвищує ефективність використання мінеральних ресурсів, зменшує відвали та відходи. Тривале Дізнайтеся більше видобування мінеральних ресурсів Карту розміщення промислових ропризводить до виснаження найбільш довищ корисних копалин в Україні доступних їхніх ресурсів у розвинених можна проглянути на офіційному сайкраїнах світу. Тому, наприклад, у Бель­ ті Державного науково-виробничого гії та Франції припинено видобування підприємства «Державний інформакам’яного вугілля, адже завезене з Пів­ ційний геологічний фонд України». денної Африки, Австралії, Бразилії значно дешевше та якісніше. забезпеченість України мінеральними ресурсами. Україна посідає 12 місце у світі за вартістю підтверджених видобувних запасів корисних копалин у своїх надрах. На території нашої держави по­ ширені всі класи мінеральних ресурсів. Проте їхнє розміщення є доволі нерівномірним. В Україні зосереджені світового значення родовища за­ лізної (1-е), марганцевої (2-е) і титанової руд (4-е за рутилом і 7-е за ільме­ нітом), брому (5-е), калію (9-е), урану (10-е місце у світі за запасами відпо­ відних корисних копалин), які вже тривалий час розробляють. Господарська освоєність території, наявність значних кваліфікованих тру­ Пригадайте з курсу географії 8 кладових ресурсів і промислових запасів су, де в Україні розташовані родовища мінеральної сировини, тривалий розви­ залізної та марганцевої руд, ільменіту, калію, урану. ток добувної промисловості дає всі під­ стави стверджувати, що в Україні скла­ лися винятково сприятливі умови для подальшого розвитку цього виду економічної діяльності. В Україні розвідано 3 923 родовища 97 видів корисних копалин про­ мислового значення. Експлуатують 35,5 % з них. Вітчизняне видобування значної частини мінеральної сировини, що використовують в економіці України, є недостатнім для нормального функціонування її промисловос­ ті. Тому імпортують різні види мінералів. Найбільші за обсягами поклади корисних копалин в Україні світового значення — залізної руди й кам’яного вугілля — видобувають у великих

80

добувна промисловість

промислових масштабах із 60-х років ХІХ ст., коли відповідні центри до­ бувної промисловості було з’єднано між собою залізничним сполученням. (Назвіть ці басейни.) Через тривале широкомасштабне видобування мінеральної сировини ресурсне забезпечення України доступними для видобування запасами не дуже велике. Більшість розвіданих родовищ перебуває на стадії переходу до виснаження ресурсів.

•• •• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Мінеральні ресурси — основа функціонування промисловості світу. Обсяг і структура їх видобування визначають ресурсозабезпеченість країн світу, а промислові запаси — можливості розвитку добувної промисловості. У сучасній економіці застосовують майже всі хімічні елементи. Геологічна й тектонічна будова території зумовила різне поширення мінеральних ресурсів у світі та в Україні. Що більшою за площею є країна світу, то різноманітніші на її території поклади корисних копалин. Україна належить до групи країн світу з найбільшими запасами корисних копалин.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Поясніть, як ви розумієте термін «ресурсозабезпеченість». Як його визначають? Зазначте, які запаси металів першими вичерпаються у світі. Чому Україна не повністю забезпечена всіма видами корисних копалин? Поясніть, чому в Україні зосереджені найбільші у світі поклади залізної руди. Чому не експлуатують усі промислові родовища мінеральних ресурсів в Україні?

Працюю з картою За допомогою карт навчального атласу: складіть таблицю розподілу родовищ корисних копалин за їхніми видами по континентах; поясніть, чому в ПАР зосереджено основні запаси золота та платини у світі.

Генерую ідеї За допомогою інтерактивної карти родовищ корисних копалин в Україні, що розміщена на офіційному сайті Державного інформаційного геологічного фонду, встановіть, які види корисних копалин видобувають у вашій області.

Мал. 50. Логотип Державного інформаційного геологічного фонду України

81

РОЗДІЛ 2

§ 17. Видобування вугілля, нафти і природного газу Які мінеральні ресурси використовують для опалення приміщення школи, де ви навчаєтесь?

ВИДобування нафти та газу. Нафта і природний газ — це основ­ний вид паливних ресурсів світу, тому їх видобування доволі поши­ рене. Проте­ відповідні промислові запаси є в незначній кількості країн. У Венесуелі, Саудівській Аравії, Канаді зосереджено 43,5 % усіх запасів нафти, в Ірані, Росії, Саудівській Аравії — 48,6 % природного газу. За об­ сягом видобування паливних мінеральних ресурсів лідерами є такі краї­ ни, як США, Канада, Австралія, Росія (додаток 1). Більшість розвинених країн світу імпортує паливні ресурси. Тому створено спеціалізовані термінали в морських торговельних портах цих країн, прокладено мережу нафто- й газопроводів. Значні обсяги їх пере­ везень зумовлені великими потребами сучасного суспільства в енергетич­ них ресурсах. У світі трубопроводи переважно прокладають від покладів нафти й природного газу на шельфі чи у віддалених континентальних районах (додаток 3) до основних районів споживання й перероблення. Магі­ стральні нафто- й газопроводи (наприклад, «Дружба») постачають відпо­ відну сировину для її продажу в розвинені країни світу. (Покажіть їх на відповідній карті у навчальному атласі.) Найбільше у світі торгують сирою нафтою, значну частину якої пере­ возять танкерами, тоді як природний газ переважно постачають трубопро­ водами в межах окремих частин світу. Для транспортування природного газу морським транспортом його необхідно згустити за від’ємної темпера­ тури (скраплений газ) та під високим тиском подавати в рідкому стані до спеціалізованих морських суден. Найбільшими експортерами природного газу трубопроводами є Росія, а в скра­ Дізнайтеся більше пленому вигляді — Катар (мал. 51). Більшість продукції нафтогазової При перевезенні природного газу промисловості у світі видобувають морським транспортом його ціна ТНК. Вони створили розгалужені зростає утричі. транс­портно-збутові мережі від видобу­ вання до перероблення/споживання рідких і газоподібних вуглеводнів. На структуру світового видобування й споживання нафти та газу вплинуло стрімке зростання видобутку сланцевого газу у другій половині 2000-х років (мал. 52), особливо в США, де на нього припадає 34 % усього видобутого при­ родного газу. Це дозволило США стати лідером з видобування природного газу у світі. Мал. 51. LNG-термінал у Катарі

82

добувна промисловість 380,5 Останніми роками у світі зменшились млрд м3 ціни на сиру нафту. Значною мірою це зу­ мовлено економічними проблемами розви­ нених країн світу та широким впроваджен­ ням новітніх енергоощадних технологій. Скорочення темпів економічного зростання в Китаї також істотно позначилося на цінах на світовому ринку нафти. ВИДобування кам’яного вугілля. Кам’яне вугілля переважно використову­ ють для виробництва електроенергії та опа­ лення приміщень (енергетичне вугілля). На 20,6 його основі виробляють майже 3/4 елек­ млрд м3 тричного струму світу. Значну його частину 2005 р. 2014 р. також використовують у чорній металургії та коксохімічній промисловості (коксове ву­ Мал. 52. Зростання гілля). У таких країнах, як Австралія й видобутку сланцевого газу у світі ПАР, налагоджено потужне виробництво з вугілля синтетичного пального та різнома­ нітних інших хімічних продуктів (мал. 53). Його промислові запаси у сві­ ті є найбільшими серед інших видів мінеральних енергетичних ресурсів. На відміну від нафти, великі родовища кам’яного вугілля є на всіх конти­ нентах, що дозволяє зменшити його постачання океаном. Австралія є сві­ товим лідером з експорту вугілля у світі. Вона постачає більше половини видобутого кам’яного вугілля до країн Далекого Сходу та Західної Європи. Основні закономірності розміщення родовищ вугілля, нафти, природного газу. Найбільші відомі поклади паливних мі­ неральних ресурсів пов’язані з поширенням осадових басейнів, що утво­ рились у кайнозої, мезозої, палеозої. Тектонічно найбільші поклади на­ фти і природного газу розміщені в областях глибокого занурення давніх кристалічних щитів. Також значні їхні запаси розташовані в крайових прогинах платформ у зоні утворення складок великих осадових товщ. Найближче до поверхні розташований природний газ, за ним залягає нафта, а нижче — водна товща. Тому максимальні їхні запаси у світі роз­ міщені до глибин 1–3 км. Родовища нафти й природного газу зосереджені в межах прогинів і западин земної кори, які заповнені товщою осадових порід. Що більшою є площа і глибина осадового басейну, то більшими є запаси нафти та газу в ньому. Поклади кам’яного вугілля залягають шарами, що сформувались у палеозої. Максимальна у світі потужність вугільного пласта в родовищі Хат-Крик (Канада) становить 450 м. У вугіллі є домішки іншого мінерального Пригадайте з попередніх курсів географії, де розташовані найбільпоходження, що істотно впливають на ші прогини й западини земної кори його теплотворну здатність і на кіль­ у світі та в Україні. кість золи та пилу, що утворюється піс­ ля його спалення.

83

РОЗДІЛ 2

сажа

паливо бензол

лег кі

ліки

си

ри

й

ол

моторне мастило паливо для домен

і

фарби

сла ма

покрівельні матеріали

смола пар. е р п

а

смоли

добрива

бе

нз

розчинники

гірський віск

ма сл

жк ва

мастила

смола

дорожні бітуми

нашатирний спирт паливо

к міа

а

ко

з

га

кс

хімічна сировина

г аз

коксування ня иф напівкокс, ва н і ка у с ція тверде паливо ок к пів штучний на розчинення ння а в бензин ру гід ВУГІЛЛЯ

фарби

синтетичний бензин і газ

пластмаса

нафталін

Мал. 53. «Дерево» продуктів перероблення кам’яного вугілля

У структурі світових запасів на вугілля припадає 67 %, на нафту — 18 %, природний газ — 15 % усіх запасів. В Україні відповідно 95 %, 2,0 %, 3,0%. Найбільші У світі басейни й країни за видобуванням кам’яного вугілля, нафти ТА природного газу. Відомі 600 басейнів, де виявлено майже 50 тис. родовищ нафти й природного газу. У 40 унікальних (із запасами понад 1000 млн т нафти і млрд м3 газу)

84

добувна промисловість

пластмаси барвники штучна шкіра

сажа мило

жи

рн

одяг

ік

шт

аптечні матеріали

учн

ис

ло

а гу

ти

ла

масти

для швейних машин

СИРА НАФТА

ма шини с медичні пеціальн і мас паливо тила для печей нафт для суден ове п для локомотивів алив о асф оцтова аль т кислота графіт кокс олівці и штк мазут водоне. ре н і ф проникні ара сполуки п

автомобільне авіаційне тракторне

.

мат

аро

и

вод

ле вуг

парфумерія

ль

ого

алк

хімічні реактиви

ь

маз

сірники свічки н афі фарби електроізоляція пар для нагрівання мило га гас зо для освітлення лін ,б ен зи н

Мал. 54. «Дерево» продуктів перероблення сирої нафти

зосереджена більш як половина всіх розвіданих запасів нафти й газу. Вважається, що потенційні запаси нафти й природного газу в надрах Світового океану становлять половину світових запасів. Найперспектив­ нішими є шельфові зони, де вже розвідані й експлуатують значні їхні поклади (наприклад, у Мексиканській затоці). Найбільші промислові поклади наф­ти й газу виявлено в басейні Перської затоки. У ньому зосереджено 47,5 % відомих світових запасів нафти й 35 % природного газу. Тому такі країни, як Катар, мають одні з

85

РОЗДІЛ 2

найбільших у світі запасів природного газу (13,1 %), і Кувейт — нафти (6,0 %). Найбільші у світі за запасами нафти родовище Гхавар (Саудівська Аравія) і природного газу — Північно-Західний Купол (Катар) займають площі більші, ніж Чернівецька область. У яких країнах світу розташовані Серед інших найбільших басейнів на­ найбільші родовища нафти й газу? фти і природного газу слід зазначити Західносибірський, Зондський, Сахарський, Гвінейської затоки, Техаський, Мексиканської затоки, Західноканадський, Дізнайтеся більше Північноморський басейни. Антрацит — майже бездимний малоКам’яне вугілля є одним з найпоши­ зольний вид палива з найбільшим пореніших видів енергетичних мінераль­ казником теплоти згорання серед усіх них ресурсів у світі. Відомо майже 3000 видів вугілля (8400–8750 ккал/кг). басейнів і великих самостійних його родовищ. Що більшим є вугільний басейн і різноманітнішою його геологічна й тектонічна будова, то більше марок вугілля в ньому представлено. Тому, наприклад, у Донецькому кам’яновугіль­ному басейні (Донбас) представ­ лено всі марки вугілля — від бурого до антрациту. Геологічною й текто­ нічною будовою басейну зумовлена наявність різних домішок, що доволі істотно впливають на використання видобутого вугілля. Наприклад, кам’яне вугілля, що видобувають на шахті «Курахівська» (м. Гірник До­ нецької області), у середньому вміщує 9,8 г германію на одну тонну вугіл­ ля. Це єдиний його промисловий поклад в Україні. Найбільше кам’яного вугілля видобувають країни, на території яких розміщені великі вугільні басейни. Наймасштабніше видобування й спо­ живання кам’яного вугілля у світі — у Китаї (Бейпяо, Ордоський, Шаньсінський та інші басейни). На його основі виробляють майже 3/4 всього електричного струму цієї країни. Найбільше вугілля видобуває державна компанія «Шеньхуа Груп». Нарощують видобування приватні компанії переважно на експорт відкритим способом у вугільних басейнах Австралії, Індонезії та Південної Африки. Це зумовлює розбудову відповідних транспортних комунікацій. У країнах Європи та США видобування здійснюють у старих басейнах, таких як Аппалачський, Донецький, Верхньосілезький тощо. Добре розвину­ Світові можливості та транспортна інфраструктура та наяв­ ність кваліфікованих трудових ресурсів На новій вугільній шахті «Даунья» дає змогу заощаджувати значні кошти у 2013 р. розпочато видобування металургійного коксу (штат Квісленд, Авпри введенні в експлуатацію нових лав. стралія). Її потужність — 4,5 млн т вугілСеред інших найбільших басейнів та ля на рік. Коксівне вугілля постачають районів видобутку слід виділити Кузна сталеливарні заводи компанії «Міцунецький (Росія), Карагандинський (Ка­ бісі» в Японії. захстан), Північно-Східний (Китай), Користуючись картою навчального атласу, назвіть шельфові зони, перспективні для видобування нафти й газу у світі.

86

добувна промисловість

Східний (Індія), Південно-Східний (Австралія), Донецький та ЛьвівськоВолинський (Україна). Основні обсяги енергетичного вугілля у світі видобувають відкритим способом, що дозволяє мати низьку його собівартість. Шахтний спосіб за­ стосовують переважно в басейнах, де тривалий період широкомасштабної експлуатації особливо цінних марок вугілля дозволяє покривати видатки на ведення підземних розробок. Найбільшим попитом на світовому ринку користується коксівне вугілля, яке використовують для виробництва різ­ ної продукції (мал. 53).

•• •• •• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Нафта, природний газ, кам’яне вугілля — основні види паливних ресурсів світу. У Венесуелі, Саудівській Аравії, Канаді зосереджено 43,5 % усіх запасів нафти, в Ірані, Росії, Саудівській Аравії — 48,6 % природного газу. Більшість продукції нафтогазової промисловості у світі видобувають ТНК. Великі родовища кам’яного вугілля є на всіх континентах. Найбільші у світі за запасами нафти — нафтогазоконденсатне родовище Гхавар (Саудівська Аравія) і природного газу — Північно-Західний Купол (Катар). Що більшим є вугільний басейн і різноманітнішою його геологічна й тектонічна будова, то більше марок вугілля в ньому представлено. Наймасштабніше видобування і споживання кам’яного вугілля у світі — у Китаї.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Наведіть приклади товарів, які є у вашій оселі й виготовлені з кам’яного вугілля та нафти (мал. 53 і 54 на с. 84–85). Поясніть, чому Китай видобуває найбільше кам’яного вугілля у світі. Чому найбільше у світі експортує кам’яного вугілля Австралія? Поясніть, чому найдовші у світі магістральні газопроводи проходять у Європі (додаток 3). За картами навчального атласу створіть картосхему постачання природного газу до провідних країн-імпортерів (додаток 2).

Працюю з картою Позначте на контурній карті світу найбільші родовища паливних мінеральних ресурсів та з’ясуйте, у яких басейнах вони розташовані.

Шукаю в інтернеті За допомогою інтернет-ресурсів складіть перелік 10 найбільших за обсягом видобування родовищ нафти й природного газу світу. За картами навчального атласу встановіть, до яких тектонічних структур вони приурочені.

Генерую ідеї Обґрунтуйте проєкт постачання в Україну морським транспортом скрапленого газу для забезпечення потреб населення. Насамперед з’ясуйте, скільки газу споживає населення в державі. Потім установіть потенційні країни-експортери цього виду палива у світі. Прокладіть маршрут його постачання між морськими терміналами у країні-виробнику та в Україні. Яка буде його ціна в морському терміналі на українському узбережжі? Як його постачати населенню? Які можливі внутрішні й зовнішні перешкоди та обмеження необхідно вирішити для успішної реалізації цього проєкту?

87

РОЗДІЛ 2

§ 18. Добувна промисловість України Який вид палива використовують для опалення будинку, де ви живете?

Добувна промисловість як сектор національної еко­ номіки. Добувна промисловість України є одним з основних секторів національної економіки. Вона постачає кам’яне вугілля, залізну й мар­ ганцеву руди, нерудну сировину (флюси, вапняки, вогнетриви) для чор­ ної металургії, яка є основою вітчизняного експорту та створює вироби з металів, необхідні для машинобудування, транспорту й будівництва. За роки незалежності України видобування більшості видів мінераль­ ної сировини істотно скоротилось, так само як і їхні запаси. Серед нових великих потенційних запасів слід виділити поклади сланцевого газу. Його дві великі ділянки в Донецькій і Львівській областях мають значні, ще не достатньо вивчені потенційні промислові поклади газу. Основні й перспективні райони видобування кам’я­ ного вугілля, нафти, природного газу в Україні. У найближ­ чому майбутньому Україна й надалі імпортуватиме значну частину палив­ ної сировини. Нафти й природного газу в Україні видобувають значно менше від об­ сягів їхнього споживання. Виділяють три нафтогазові регіони: Східний, Західний і Південний (знайдіть їх на карті навчального атласу). Промислові запаси природного газу оцінюються майже в 600 млрд м3, нафти — 100 млн т. Найбільше її видо­ бувають у Східному регіоні. Найменш вивченими є шельф Чорного й Азов­ ського морів. Обсяг запасів природно­ го газу в Україні зростає з глибиною залягання (мал. 55). Широкомасштаб­ ні геологопошукові роботи проводять­ ся на шельфі навколо о. Зміїний та у Глинсько-Солохівському газонафто­ носному районі. В Україні розробляють такі най­ більші ­родовища нафти: Качанівське (Сумська), Гнідинцівське й Леляків­ ське (Чернігівська), Семиренківське, Глин­сько-Розбишівсь­ке, (Полтавська Мал. 55. Глибина залягання прогнозних область); природного газу: Шебелин­ запасів природного газу в Україні ське, Кобзівське, Мелихівське (Хар­ ківська), Леляківське (Чернігівська), Качанівське (Сумська), Яблунське, Знайдіть зазначені в тексті родовиСемиренківське, Тимофіївське, Захід­ ща нафти в Україні на карті навчального но-Хрестищенське, Глинсько-Розби­ атласу. шівське (Полтавська область). Най­

88

добувна промисловість

більше природного газу видобувають у Харківській (9,7 млрд м3), а нафти — у Відкриваємо Україну Сумській областях (0,9 млн т). Найбільші обсяги видобутку дає Більшість кам’яного вугілля в Укра­ Національна акціонерна компанія «Наїні видобувають приватні шахти — фтогаз України», яка контролює 42,7 % 3 33 млн т (2019 р.). Майже /4 всього ви­ родовищ природного газу й 11,4 % добутку вугілля дають шахти, що нале­ нафти в державі. жать Донбаській паливно-енергетичній компанії. 80 % вітчизняного вугілля спалюють на теплових електростанціях Відкриваємо Україну України. Енергетичне вугілля спочатку Нафтопровід Одеса–Броди — видобувають на шахтах, потім на збага­ найбільший трубопровід, уведений в чувальних фабриках очищують до від­ експлуатацію за роки незалежності повідних стандартів. (у 2001 р.). Його експлуатаційна доГоловними проблемами є вичерпа­ вжина — 674 км, проєктна потужність — ність запасів у шахтах і зосередження 14,5 млн т нафти на рік. промислових запасів у тонких вугіль­ них пластах, що часто мають нерівно­ мірне залягання та високий вміст сірки й золи. Дізнайтеся більше У Донецькій і Луганській областях З 1 т кам’яного вугілля можна отримарозташовано 66,8 % усіх запасів ти горючого газу, якого достатньо для опалення 75 квартир протягом однієї кам’яного вугілля, тому Донбас лиша­ доби. ється основним регіоном з його видобу­ вання в Україні. Кам’яне вугілля в Донбасі видобувають переважно на глибині 700 м, при цьому понад 4/5 шахт є вибухо-, газо- й метанонебезпечними. Майже третину всього видобутку вугілля в державі дають 10 шахт, що належать компанії «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропе­ тровської області). Тут зосереджено 1/4 всіх промислових запасів кам’яного вугілля в Україні. Ця частина Донбасу має найбільші перспек­ тиви для нарощення обсягів видобування. Великі шахти Донбасу залишаються основними виробниками вугілля в державі. Перспективними є шахта імені Героїв космосу (м. Павлоград Дніпропетровської області), яка видобуває 11,3 %, і шахтоуправління «Покровське» (м. Покровськ Донецької області) — 10,8 % від загального видобутку вугілля в державі. У Львівсько-Волинському басейні зосереджено лише 2,4 % усіх запасів кам’яного вугілля в Україні. Вугілля цього басейну характеризується підвищеною зольністю й вологістю та незначними за запасами й товщи­ ною пластами. Його збувають у межах Західної України. Головними спо­ живачами є Бурштинська й Добротвірська теплові електростанції. Оскільки обсяги видобування коксівного вугілля для потреб чорної металургії не достатні, його довозять переважно з Казахстану, Польщі, Росії. «Систем Капітал Менеджмент» також завозить вугілля з власних шахт у США. З метою покриття дефіциту антрациту в Україні останніми роками збільшились його закупівлі в Австралії, Південній Африці, Росії.

89

РОЗДІЛ 2

Основні шляхи покриття дефіциту палива в Україні Активізація геологопошукових робіт у перспективних районах видо­ бування палива на суходолі й шельфі держави. Відкриття нових лав на шахтах з видобування енергетичних марок вугілля в Західному Донбасі. Упровадження технології вилучення метану з вугільних пластів. Відновлення видобування бурого вугілля в Україні. Модернізація трубопровідного транспорту України. Упровадження енергоощадних технологій у всіх видах діяльності.

•• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Добувна промисловість України є одним з основних видів економічної діяльності. В Україні більшість запасів мінеральних паливних енергетичних ресурсів припадає на кам’яне вугілля. Найбільші його поклади в Донбасі. Найбільше природного газу видобувають у Харківській області, а нафти — у Сумській області. Широкомасштабні геологопошукові роботи на шельфі в зоні тектонічних розломів дозволять збільшити запаси паливної сировини.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Схарактеризуйте ресурсозабезпеченість України нафтою, природним газом і кам’яним вугіллям. Чому більшість кам’яного вугілля в Україні використовують в енергетиці? Поясніть, чому з глибиною зростає обсяг прогнозованих запасів природного газу в Україні (мал. 55 на с. 88). За даними, розміщеними на офіційному сайті Державного підприємства «Львіввугілля», обчисліть ресурсозабезпеченість вугільних шахт у ЛьвівськоВолинському басейні. За малюнками 53 і 54 на с. 84–85 установіть, якими продуктами перероб­лення нафти й кам’яного вугілля ви користуєтеся щодня.

Працюю з картою Позначте на контурній карті: основні родовища нафти та природного газу в Україні; основні підприємства з видобування вугілля та укажіть, яке вугілля вони видобувають.

Шукаю в інтернеті Знайдіть за допомогою інтернет-ресурсів відомості про нові родовища нафти та природного газу в Україні. Нанесіть їх на контурну карту й поясніть, до яких тектонічних структур вони належать.

Генерую ідеї Дізнайтеся, які природні ресурси використовують для обігріву приміщення вашої школи. Розробіть та обґрунтуйте заходи зі зменшення витрат енергоносіїв у вашому навчальному закладі.

90

добувна промисловість

§ 19. Видобування металічних руд Які металеві вироби використовує ваша родина? Де їх виготовили?

Основні закономірності розміщення родовищ МЕТАЛІЧ­ НИХ руд. Руди металів доволі нерівномірно поширені в надрах Землі. Потреба людства в них невпинно зростає. Від другої половини ХХ ст. у промислове використання було залучено майже всі види металів. Для отримання застосовують традиційні технології видобування й збагачення руди. Промислові запаси дорогоцінних, рідкісних і рідкоземельних металів зосереджені в незначній кількості країн світу. Окремі з них майже по­ Кобальт вністю розташовані в одній країні. Так, 97 % ві­ 5% Пластик домих промислових запасів рідкісноземельних 20 % Вуглець металів розташовані в Китаї, 95 % платини — у 5% ПАР, 92 % ніобію — у Бразилії. Чорні та кольо­ рові метали широко застосовують у виробництві Інші Алюміній новітніх електрон­них виробів (мал. 56). метали 20% Основою рудної промисловості світу є видобу­ 10 % вання залізної руди. Широке використання ви­ Мідь Залізо робів із заліза зумовили значні обсяги її видобу­ 10 % 10 % вання. Запаси залізної руди в надрах Землі більші, аніж запаси інших металів, разом узя­ Скло та кераміка тих. Це дозволяє постійно збільшувати обсяг її 20 % видобування. Закономірності розміщення рудних міне­ ральних ресурсів значною мірою визначаються тектонічною будовою планети. У розломах Мал. 56. Компоненти давніх кристалічних щитів зосереджені значні смартфону (за вагою) запаси рідкоземельних, дорогоцінних металів, ніобію, танталу, цирконію. Найбільший вміст металу мають родовища залізної й марганцевої руд, утворені в докембрії, що приурочені до давніх розломів і западин криста­ лічних щитів (наприклад, залізорудний басейн Верхнього озера в США). Найменший вміст заліза (до 30 %) — в осадових оолітових конкреціях озерно-болотистого походження (наприклад, Лотаринзький басейн у Франції). Так само утворені великі родовища марганцю осадового похо­ дження та в корі вивітрювання. Родовища першого типу утворилися в олігоцені в морських затоках і концентрують майже 4/5 промислових за­ пасів марганцю (наприклад, найбільше у світі Нікопольське родовище в Україні). У родовищах другого типу, що утворилися в умовах жаркого тропічного клімату, через процеси хімічного вивітрювання частка домі­ шок у руді незначна, що дозволяє отримувати високоякісний марганець (наприклад, родовище Нсута в Гані).

91

РОЗДІЛ 2

Залізорудна промисловість. У світі залізну руду видобувають переважно відкритим способом на гірничо-збагачувальних комбінатах (мал. 57). Шахти будують лише за умови залягання дуже багатих магне­ титових руд (наприклад, родовище Кі­ руна у Швеції). Видобуту сиру руду очищують від шкідливих домішок сір­ Світові можливості ки, фосфору, кремнію. Так отримують Шіпі-Борвський гірничо-збагарядову руду, яку потім сортують на до­ чувальний комбінат від 2012 р. здійменну та мартенівську. снює видобування марганцевої руди в Калахарському марганцевому басейні У розвинених країнах світу створено (Північнокапська провінція, Південна підприємства чорної металургії на мор­ Африка). Промислові запаси становському узбережжі. Це сприяє появі ве­ лять 163 млн т, а виробничі потужності ликих за обсягом перевезень морем регу­ — 2,4 млн т руди на рік. лярних поставок продукції залізорудної промисловості до цих країн. Розвиток і розміщення виробництв Із видобування залізних і марганцевих руд в Україні. За промисловими запа­ сами залізних і марганцевих руд наша держава є одним з лідерів у світі. Унікальне поєднання на території України на відстані до 500 км великих покладів кам’яного вугілля всіх марок із залізною й марганцевою рудою дозволило створити один з основних світових промислових районів чор­ ної металургії. У світі подібні винятково сприятливі природні передумо­ ви є ще в США, де великі поклади залізної руди в басейні Верхнього озера поєднуються з кам’яним вугіллям в Аппалачському басейні. Проте в ньо­ му відсутні власні великі поклади марганцевої руди. Унікальні світового значення родовища залізної руди в Україні є осно­ вою експорту товарної руди й котунів. Регулярні її поставки за кордон здійснюються вже понад сто років. 4 5 3 6 2

1 Мал. 57. Схема гірничозбагачувального комбінату 1 — кар’єр; 2 — відвали розкривних і порожніх рудовмісних порід; 3 — вантажне відділення; 4 — дробильна, збагачувальна, агломераційна фабрики; 5 — сховище пилувато-піщаних відходів збагачення; 6 — водосховище

92

добувна промисловість

Тривале видобування зумовило вичерпаність більшості експлуатова­ них родовищ багатих залізних руд у Криворізькому залізорудному басейні. Виключно шахтним способом видобувають багаті залізні руди в Білозерському залізорудному районі. «Бідну» на залізо руду (35–40 %) отримують у гірничо-збагачувальних комбінатах Кременчуцького басейну. Вона має переважно високий вміст домішок і потребує збагачення й очищення. Для цього флотаційним способом отримують залізорудний концентрат або шляхом первинного обжарювання напівфабрикат — залізорудні котуни. Нині залізну руду переважно постачають за кордон, а також на вітчиз­ няні підприємства чорної металургії, що так само орієнтовані на експорт готової продукції. Тому залізорудна промисловість України прямо зале­ жить від світового попиту на її продукцію, що сприяє закріпленню сиро­ винної експортоорієнтованої моделі вітчизняної економіки. Більшість вітчизняного експорту залізорудної продукції (за вагою) припадає на Китай. Зростання обсягів цих поставок з України до Китаю зумовлено нетарифними обмеженнями доступу на ринки ЄС. Залізну руду продовжують постачати на більшість металургійних за­ водів Центральної Європи. Промислові запаси залізної руди вітчизняних підприємств достатні для тривалого їх функціонування. У Китаї наявних покладів цієї мінеральної сировини вистачить лише на вісім років. Саме тому ця держава щороку нарощує її імпорт, у тому числі з України. У залізорудній промисловості України потужні корпорації володіють усіма гірничо-збагачувальними комбінатами. Держава має у своїй влас­ ності лише недобудований Криворізький комбінат окиснювальних руд (смт Долинське Кіровоградської області). Введення в дію цього підприєм­ ства дозволить істотно збільшити видобування «бідної» залізної руди, за­ довольнити зростаючі потреби вітчизняної чорної металургії в сировині, необхідній для виробництва сталі та прокату. Майже половину продукції залізорудної промисловості України видо­ бувають в Інгулецькому, Південному, Північному, Центральному гірни­ чо-збагачувальних комбінатах (усі в м. Кривий Ріг). Важливе значення для отримання високоякісної сталі має використання марганцю. Україна володіє другими у світі його промисловими ­запасами, поступаючись лише Південній Африці. Відкритим способом добувають руду Орджонікідзевський (м. Пологи) і в шахтах — Марганецький гірничозбага­ чувальні комбінати (м. Марганець) у Дні­ пропетровській області, що належать кіпрським офшорним компаніям. Вони Відкриваємо Україну розробляють родовища в Нікопольсько­ У 2015 р. запрацювала на повну пому марганцевому басейні. Сира руда зба­ тужність перша черга Єристовського гачується на чотирьох збагачувальних гірничозбагачувального комбінату фабриках з одержанням марганцевого на базі однойменного родовища заліконцентрату, що містить 34 % (Марга­ зомістких руд у м. Горішні Плавні Полнецький) і 37,9 % металу на Орджонікі­ тавської області. Промислові запаси родовища — 613 млн т. Повні виробнидзевському комбінатах. На підприємстві чі потужності комбінату — 28 млн т котакож виробляють марганцевий агломе­ тунів на рік. рат. Отриману продукцію переважно по­

93

РОЗДІЛ 2

стачають на вітчизняні металургійні й феросплавні заводи. Незважаючи на те, що видобування марганцевої руди є меншим від потреб вітчизняних під­ приємств чорної металургії, марганцевий концентрат експортують. Водно­ час має місце значно більший імпорт марганцевої руди до України, що по­ криває понад половину потреби вітчизняних феросплавних заводів. Ця ситуація зумовлена більш низькою, порівняно із закордонними аналогами, якістю української руди. Так само не видобувають власну, а імпортують ні­ келеву руду та концентрат для виробництва в Україні феронікелю на гірни­ чо-збагачувальному комбінаті в смт Побузьке Кіровоградської області. Розробка родовищ руд кольорових металів в Україні. Серед руд кольорових металів в Україні в промислових масштабах видо­ бувають лише ільменітові руди з вмістом титану й рідкоземельних мета­ лів. Державні Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат і Вільногір­ ський гірничо-металургійний комбінат дають на рік до 600 тис. т ільменітового й 65 тис. т рутилового концентратів. При цьому майже 2/3 своєї продукції вони експортують. Основні обсяги виробленого концен­ трату експортують. Компанія «Валки-Ільменіт» виробляє ільменітовий концентрат з Валки-Гацьківського родовища, «Ірша-Ільменіт» (обидва в смт Іршанськ Житомирської області) — з відходів Іршанського гірничозбагачувального комбінату. З відходів Вільногірського державного гірни­ чо-металургійного комбінату підприємство «Кольорові метали» видобу­ ває титаномістку сировину для власних виробничих потужностей. Особливе місце в добувній промисловості України посідає Миколаїв­ ський глиноземний завод, який від 1980 р. переробляє боксити з Гвінеї на металургійний глинозем. Нині це підприємство випускає найбільше гли­ нозему у Східній Європі та є основою виробничого ланцюга світового масштабу. Неметалеві мінеральні ресурси. Велику групу мінеральних ресурсів становлять неметалеві корисні копалини. Серед них особливе місце посідає видобування кухонної солі. Її отримують двома способа­ми — видобуванням у шахтах і випаровуванням у басейнах на узбережжі морів. В Україні кухонну сіль видобуває шахтним способом лише Державне підприємство «Артемсіль» (м. Соледар Донецької області). Підприємство має найбільші в Європі виробничі потужності (7 млн т), 3/4 її йде на експорт. Калійні солі та фосфорити добувають з метою виробництва відповід­ них видів мінеральних добрив. Вони є осадовими видами корисних копа­ лин, що сформувалися переважно в кайнозої. Найбільші їхні промислові поклади й видобування зосереджені в Росії та Марокко. Відкриваємо Україну Каолін є основою виробництва порце­ ляново-фаянсової продукції. Він також Дрогобицький солевиварювальмає осадове походження. Україна воло­ ний завод — найстаріше промислове діє найбільшими запасами первинних підприємство України (перша згадка в каолінів у Європі. Більшість підпри­ 1250 р.). Виробляє з природного розсолу кухонні йодовані солі. ємств із видобування первинного каолі­ ну та виробництва вторинного каоліну

94

добувна промисловість

входять до складу ТНК, що його експор­ тують. Так, за кордон постачає 4/5 усьо­ Відкриваємо Україну го видобутого каоліну з найбільшого в У 2014 р. відкрито новий завод зі Європі за запасами Глуховецького родо­ збагачення каоліну «СОКА Україна» вища у Вінницькій області «АВК Україн­ (с. Жежелів Козятинського району Він­ ське каолінове товариство», що входить ницької області), який 3/4 своєї продо складу ТНК «Кварцверке» (мал. 58). дукції постачає на експорт. Виробничі потужності першої черги заводу стаЦе сучасне підприємство гірничодо­ новлять 50 тис. т. бувної промисловості спеціалізується на видобуванні каоліну-сирцю, вироб­ ництві збагачених марок каоліну, фрак­ ціонуванні кварцових пісків. Інвести­ Відкриваємо Україну ційні проєкти з модернізації обладнання У 2016 р. запрацювала перша черга сприятимуть збереженню конкуренто­ Демуринського гірничо-збагачуспроможності цього підприємства як в вального комбінату (с. Новоандріївка Європі, так і в усьому світі. Виробничі Васильківського району Дніпропетровпотужності з видобування каоліну ської області) з розробки Вовчанського «АВК Українське каолінове товари­ родовища цирконієвих руд (промислоство» становлять більш як 1 млн т на ві запаси — 5 млн т). Триває будівництво збагачувальної фабрики для вирік. Обсяги виробництва збагачених ви­ робництва ільменіт-цирконієвого дів каоліну — понад 140 тис. т на рік. концентрату, проєктна потужність якої Серед неметалевих мінеральних ре­ становить 50 тис. т руди на рік. сурсів виняткове значення мають доломіти та флюсові вапняки, які застосо­ вують у чорній металургії. Їхні промислові родовища доволі поширені на території України, проте найбільше їх видобувають у Донецькій області через близькість до основних підприємств чорної металургії й коксохі­ мічної промисловості. Саме тому провідні підприємства з видобування нерудної мінеральної сировини перебувають у власності корпорацій, що володіють відповідними підприємствами важкої промисловості. Так, До­ кучаєвський флюсодоломітний комбінат, Дружківське рудоуправління,

Мал. 58. Видобування каоліну на Глуховецькому родовищі у Вінницькій області

95

РОЗДІЛ 2

що видобуває вогнетривкі глини, та Новотроїцьке й Комсомольське рудо­ управління (усі в Донецькій області), які видобувають доломіти та флюсо­ ві вапняки, входять до складу «СКМ». Політичні потрясіння й бойові дії в Донецькій й Луганській областях призвели до розриву усталених виробничих зв’язків між металургійними та відповідними добувними підприємствами. Це зумовило різке збільшен­ ня імпорту відповідної продукції з Румунії, Словаччини, ОАЕ. Тому від­ новлюють видобуток на закритих раніше кар’єрах флюсових вапняків у Західній Україні, які раніше постачали вапняк на місцеві цукрові заводи. Будівельні мінеральні матеріали. В Україні розробляють ве­ ликі родовища декоративно-облицювального каменю та будівельних ма­ теріалів. Більшу частину гранітів і габро постачають на експорт необроб­ леними або з мінімальним обробітком переважно з корінних родовищ у Житомирській області (Коростишівський район), також із цієї області експортують кварцити з найбільшого за їхніми запасами в Європі Овруць­ кого родовища. Більш рівномірно розміщені територією України підпри­ ємства з виробництва щебеню, цегли та керамічної черепиці.

•• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне В Україні велике значення в розвитку добувної промисловості має її орієнтація на збут товарної продукції за кордон. Більшу частину товарної продукції дає видобуток залізної руди й кам’яного вугілля та пов’язані з ними розроблення родовищ нерудної сировини чорної металургії. За їхніми запасами держава посідає одні з провідних місць у світі. Основні експортні поставки залізної руди спрямовані в Китай. При цьому збільшують видобуток і вводять в експлуатацію лише нові родовища в залізорудній і титанорудній промисловості, товарна продукція яких переважно постачається за кордон.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4.

Зазначте, у які геологічні епохи були сформовані основні поклади паливних ресурсів у світі. Як геологічні умови та тектонічна будова вплинули на розміщення найбільших залізо- й марганцеворудних басейнів світу? Чому в Західній Україні відновлюють видобування флюсових вапняків? Поясніть, як вплинуло розміщення підприємств чорної металургії на експлуатацію родовищ вогнетривів в Україні.

Працюю з картою За допомогою карт навчального атласу знайдіть і поясніть розміщення основних родовищ металів, які найбільше використовують у світі та в Україні. Позначте на контурній карті світу основні родовища залізної руди та країни-лідери з її видобування.

Генерую ідеї За допомогою інформації, поданої на офіційному сайті Державної служби статистики України, визначте, у яких областях зосереджені основні промислові запаси флюсових вапняків у державі.

96

добувна промисловість

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4 Тема. Позначення на контурній карті найбільших басейнів видобування кам’яного вугілля, нафти та природного газу Позначте на контурній карті найбільші басейни: кам’яного вугілля світу: Верхньосілезький (Польща), Кузнецький (Росія), Карагандин­ ський (Казахстан), Північно-Східний (Китай), Східний (Індія), Ап­ палачський (США), Південно-Східний (Австралія); кам’яного вугілля України: Донецький і Львівсько-Волинський; нафти та природного газу світу: Перської затоки, Західносибірський, Зондський, Сахарський, Гві­ нейської затоки, Техаський, Мексиканської затоки, Західноканад­ ський, Північноморський; нафти та природного газу в Україні: Cхідний, Західний, Південний.

ДОСЛІДження Тема. Проблеми й перспективи освоєння родовищ нафти та природного газу на шельфі Чорного й Азовського морів 1.

2. 3. 4. 5.

6.

Алгоритм виконання На контурній карті позначте межі морських шельфів Чорного й Азовського морів. Укажіть основні тектонічні структури та позна­ чте геологічні епохи їхнього утворення. Нанесіть на карту відкриті родовища нафти, газу й конденсату. Позначте межі територіальних вод і виключних економічних зон прибережних держав. Нанесіть на карту ділянки шельфу, на яких ведуться геологопошу­ кові дослідження нових родовищ нафти та природного газу. Запропонуйте нові ділянки для їхнього пошуку, виходячи з геоло­ гічної й тектонічної будови шельфу, та напрями прокладання нафто- й газопроводів з нових відкритих родовищ. Позначте за навчальним атласом родовища, з яких видобувають на­ фту й газ, та відповідні підводні нафто- й газопроводи від них на поверхню.

97

Формуємо ключові компетентності Академія нестандарТних рішень

Кейс

3

Висловлюємо власні судження

З розвитком індивідуального землекористування контролювати стан, використання й охорону земель складніше. Одні стверджують, що фермер, ставши господарем землі, буде бережно використовувати її ресурси, підвищувати культуру землеробства. Інші вважають, що, отримавши землю, фермер намагатиметься «витиснути» з неї макси­ мум доходу шляхом нещадної експлуатації, внесення великої кіль­ кості мінеральних добрив й отрутохімікатів. Яку точку зору підтримуєте ви? Відповідь обґрунтуйте.

Кейс

4

Дискутуємо

Прочитайте уважно уривок зі статті А.-Б. Янна «Вже запізно бути песимістом». Визначте, яка основна думка закладена в ній. Чи по­ годжуєтесь ви з точкою зору автора? Висловте свої судження. «…Це називається прокляття чорного золота. У двох словах: ба­ гатство, що походить від нафти, не є чинником розвитку, а навпаки, посилює владу привілегійованої меншості, яка має доступ до нафто­ вої манни. Держави, які процвітали, отруюють цим ядом… Підприємства, які з ними вступають у перемовини, навіть за умови, що вони не ба­ жають цього робити, підкорюються логіці хабарництва, інтриг і ви­ давання бажаного за дійсне. Лише держави, у яких є доволі впливові суворі моральні лідери, можуть вистояти перед цим прокляттям — це країни Північної Європи. У душі кожен з нас знає про це, проте намагається думати про інше. Кожен з нас знає також, що наше суспільство не може відмовитися від нафти. Чорне золото потрібне для виробництва не лише енергії, а й ви­ робів із пластику, косметики, сільськогосподарських добрив… Без на­ фти ми негайно зупинимось. І тому… усе наше суспільство і ми самі є відповідальними за це». (GEO (France), 2010. — № 381, р. 70).

98

МІЦНІ ЗНАННЯ — СТРАТЕГІЧНЕ МИСЛЕННЯ 1. Назвіть природні, економічні та соціальні чинники, які вплива­ ють на розвиток сільського господарства. 2. Які причини визначають важливість сільського господарства у світовій економіці у ХХІ ст.? 3. Складіть прогноз стану тропічних лісів до кінця століття, врахо­ вуючи, що темпи їхнього знищення сягають 11 млн га на рік при лісовідновленні на 10 % цієї площі. Яким чином скорочення лі­ сового фонду тропічних лісів позначиться на глобальних еколо­ гічних проблемах? 4. Поясніть, як, на вашу думку, дивляться на проблему збереження лісів: природолюб, лісничий, підприємець, мисливець. 5. Наведіть приклади країн з найбільшою та найменшою забезпече­ ністю ріллею з розрахунку на душу населення. Поясніть причини таких відмінностей. 6. Чому в країнах Західної Європи молочне тваринництво відіграє важливішу роль, ніж у США? Яка при цьому роль природних чинників у спеціалізації рослинництва? 7. Проаналізуйте дані таблиці 8. Поясніть причини таких відмін­ностей. Таблиця 8

Країни з найбільшою та найменшою частками аграрної продукції в експорті, 2019 р. Країна

Частка, %

Країна

Частка, %

Малі

98

Японія

1

Бурунді

94

Лівія

1

Бенін

93

Саудівська Аравія

1

М’янма

88

Венесуела

2

Беліз

86

Сінгапур

3

Парагвай

85

Німеччина

5

Гамбія

82

Мексика

6

99

8. Сільське господарство в багатьох країнах Африки не в змозі виробити стільки продукції, щоб забезпечити по­ треби свого населення. У чому причини такої ситуації? Запропонуйте шляхи розв’язання продовольчої проблеми. Свою відповідь аргументуйте. 9. Головний постулат англійського вченого Т. Р. Мальтуса (1766– 1834 рр.) полягав у тому, що «кількість населення неминуче об­ межена засобами існування». На його думку, «великий закон природи полягає в прагненні всіх живих істот розмножуватися швидше, ніж це допускається кількістю їжі, що є в їхньому роз­ порядженні». Він вважав, що кількість населення зростає в геомет­ричній прогресії, а кількість продовольства — в арифме­ тичній. Чи справедливі твердження Мальтуса сьогодні? 10. Чому відвідування людьми парків і приміських лісів негативно впливає на стан деревостою, навіть коли люди не завдають дере­ вам безпосередньої шкоди? 11. Французькому письменнику Ф. Р. Шатобріану належать слова: «Людині передують ліси, її супроводжують пустелі». Підтвер­ діть відомими вам фактами правомірність цього висловлювання. Назвіть усі можливі екологічні наслідки зведення лісів. 12. Чому Україна найбільше забезпечена покладами кам’яного вугілля? 13. Поясніть, чому серед країн-лідерів у світі за покладами металів відсутні країни «Великої сімки». 14. Установіть, які корисні копалини поширені в Альпах і Карпатах, та поясніть причини відмінності в поширеності промислових за­ пасів мінеральних ресурсів у цих гірських країнах. 15. З’ясуйте, чому рідкоземельні елементи почали видобувати лише у другій половині ХХ ст. 16. Поясніть, чому Катар контролює більше половини міжнародної торгівлі скрапленим газом. 17. З’ясуйте, чому відсутній видобуток кам’яного вугілля в Ленсько­ му басейні. 18. Поясніть, чому не видобувають корисні копалини в Антарктиді. 19. Чому в Україні припинено видобування руд, що вміщують мідь і ртуть? 20. Чи є доцільним відновлення видобування бурого вугілля у Дні­ провському басейні?

100

рс тв а

а

д о п

с

о ин Втор

й ни

то ек с

Тема 4. Тема 5. Тема 6.

Розділ 3

Тема 1.

Виробництво та постачання електроенергії

Тема 2.

Металургійне виробництво

Тема 3.

р

г

Хімічна промисловість. Виробництво деревини та паперу Виробництво машин та устаткування Виробництво тканин, одягу, взуття Виробництво харчових продуктів і напоїв

РОЗДІЛ 3

Тема 1. Виробництво та постачання електроенергії Ви дізнаєтесь

   

про типи електростанцій за джерелом енергетичних ресурсів істотні ознаки поняття «паливно-енергетичний баланс» яку роль відіграє електроенергетика в економіці України про електростанції в Україні та обсяги виробництва ними електричного струму  про шляхи енергозбереження

і навчитесь

 знаходити на карті: — найбільші країни-виробники та країни-споживачі електроенергії у світі — найбільші в Україні ТЕС, АЕС, ГЕС, ЛЕП — найбільші у світі ГЕС — головні електростанції та ЛЕП України  пояснювати основні чинники розміщення електростанцій  оцінювати структуру виробництва електричного струму в Україні та провідних державах світу  пояснювати розміщення відновних джерел енергії

§ 20. Значення електроенергетики Які електричні прилади є у вас удома? Як ви їх використовуєте?

Електроенергія як основа сучасного способу життя. Нині неможливо уявити своє життя без електричної енергії. У виробни­ цтві більшості товарів та послуг вона прямо чи опосередковано бере участь. Наприклад, у хлібопекарському цеху світять електролампочки, працюють витяжка, конвеєрна стрічка. Усе це отримує енергію з елек­ тричної мережі. Ви вмикаєте вдома електроосвітлювальні прилади, ко­ ристуєтесь інтернетом, мобільним телефоном, які припинять функціону­ вати, якщо їх знеструмлять (мал. 59). Нині складно знайти сфери людського життя, у яких не застосовують електричний струм. Тому по­ треби в ньому лише зростатимуть.

102

Виробництво та постачання електроенергії

Телевізор 108 кВт/рік

Ігрові консолі 20 кВт/рік

Декодер 80 кВт/рік

Монітор 60 кВт/рік

Холодильник 314 кВт/рік

Роутер 67 кВт/рік

Принтер 22 кВт/рік

Комп’ютер 250 кВт/рік Мал. 59. Повсякденне використання електричного струму

Електричний струм — це «хліб» промисловості (мал. 60), який має бути доступним. Підви­ щення ціни на електроенергію призводить до подорожчання то­ варів і послуг, для створення або надання яких її використову­ ють. Тому одним з основних по­ казників рівня розвитку країни Мал. 60. Електроенергія — є обсяг й ефективність виробни­ «хліб» промисловості цтва в ній електричного струму (фрагмент реклами національної на різних типах електростанцій і енергетичної компанії Франції «ЕДФ») структура використання за вида­ ми людської діяльності. Як ви розумієте зміст цієї реклами Типи електростанцій, (мал. 60)? ос­новні чинники їхнього розміщення. Сучасна електроенергетика виробляє електричний струм на базі різних джерел енергії (додаток 4). Вони поділяються на відновні (потік води, вітер, сонячне випромінювання та ін.) і невідновні (уран, ву­ гілля, нафта та ін.). Важливе значення має розвиток технології виробни­ цтва електричного струму, що дозволяє підвищити ефективність і змен­ шити споживання первинних енергоносіїв. Завдяки цьому виробництво електроенергії буде дешевшим і зменшиться антропогенне навантаження на довкілля. Електрична станція — промисловий об’єкт, що складається з електро­ генеруючих потужностей, які подають вироблений електричний струм на розподільну трансформаторну станцію для надання його споживачам, та

103

РОЗДІЛ 3

інших необхідних для нормального функціонування об’єкта агрегатів, приміщень і споруд. Неможливо здійснювати тривале накопичення чи зберігання електричного струму в про­ мислових масштабах. Його споживан­ Поясніть, чому найбільше споживаня має денний («пік» припадає на ранок ють електричний струм вранці й увечеі вечір) і сезонний цикли (найбільше рі, а також взимку і влітку. споживають у холодну пору року й спе­ котні дні), що істотно впливає на вироб­ ництво електроенергії. Для забезпечен­ ня потреб у періоди максимального вводять у дію резервні Дізнайтеся більше споживання електрогенеруючі потужності. Перша у світі ТЕС «Перл Стріт» На розміщення електростанцій (м. Нью-Йорк, США) мала потужність впливають різні чинники (табл. 9). 500 кВт і працювала на кам’яному вуВелике значення має впровадження но­ гіллі. У 1882 р. вона дала струм для 400 електричних ламп 86 клієнтів, які вих технологій, що дає змогу підвищу­ жили та працювали в районі Манхетвати ефективність виробництва елек­ тена. тричного струму, одночасно зменшив­ши негативний вплив на довкілля. Наприклад, реконструкція гідро­ агрегатів у 2014 р. на Київській ГЕС (м. Вишгород Київської області) дозволила збільшити її потужність на 10,0 МВт без розширення площі та об’єму водосховища. Таблиця 9 Чинники розміщення електростанцій Тип електростанції ТЕС

Значення чинника* паливний

водний

транс­ портний

+++

++

+++

АЕС

++

ГЕС

++++

ГАЕС ПЕС

природбезпеки спожив- оборонних прожичий ний умов вання ++++ ++

+++

+++

+

+

++++

+++

+

+

++++

+++

++

ВЕС

++++

++

СЕС

++++

++

ГТЕС

++++

++

++++

+++

* Значення чинників: ++++ вирішальне; +++ суттєве; ++ велике; + незначне.

Розрізняють стаціонарні й пересувні електростанції. Стаціонарні — потужні, їх будують у місцях зі значним постійним споживанням елек­

104

Виробництво та постачання електроенергії

тричного струму. Пересувні використовують для тимчасової подачі елек­ тричного струму в разі аварії, знеструмлення ліній електропередачі (ЛЕП) тощо. До стаціонарних також належать електростанції при про­ мислових підприємствах, які не під’єднані до мережі ЛЕП регіону, де вони розташовані. Наприклад, у людських поселеннях у полярних широ­ тах функціонують такі ТЕС на мазуті чи антрациті. Типи електричних станцій розрізняють за джерелом виробництва електричного струму й поділяють на: атомні — АЕС (використовують збагачений уран чи плутоній), теплові — ТЕС (нафту, вугілля, газ, торф, горючі сланці), гідравлічні — ГЕС і гідроакумулюючі — ГАЕС (потік води), сонячні — СЕС (сонячне випромінення), вітрові — ВЕС (енергія ві­ тру), припливні — ПЕС (енергія морських хвиль), геотермальні — ГТЕС (енергія тепла надр Землі). Набуває поширення біоенергетика. Провідні країни з виробництва електроенергії та найпотужніші електростанції сві­ ту подано в додатках 4 і 5. У світі накопичений значний досвід з викорис­ тання рослинних відходів сільськогосподарського виробництва в енерге­ тичних цілях. Наприклад, у Данії щороку спалюють чверть соломи від врожаю зернових для виробництва енергії. Кожен тип електростанцій має свої переваги й недоліки. Проаналізуймо їх (табл. 10). Таблиця 10 Переваги й недоліки різних типів електростанцій Тип електростанції

ТЕС

ГЕС/ГАЕС

Головні переваги/недоліки Переваги. Можливість будівництва електростанцій з різною потужністю й використання різних типів пального для виробництва електричного струму. Посідає друге місце серед усіх електростанцій за ефективністю виробництва електроенергії з незначною вартістю. Може тривалий час експлуатуватись. Відпрацьовано технології демонтажу ТЕС. Недоліки. Найбільший серед усіх типів електростанцій забруднювач довкілля. Потребує значних площ для зберігання відходів, які є токсичними для ґрунтів й підземних вод. Для безперебійної роботи необхідні значні обсяги енергоносія, що переважно постачають залізничним чи трубопровідним транспортом. Переваги. Невичерпність енергоносія та його дешевизна. ГАЕС — єдиний промисловий виробник електричного струму, який може «накопичувати» електроенергію. Відрізняється легкістю запуску та швидким виходом на максимальну потужність. Недоліки. Потребує будівництва великих за площею й обсягом водосховищ. Залежить від змін клімату та погоди. Негативно впливає на мікроклімат прилеглої території. Уповільнює швидкість течії річки. Призводить до накопичення осадів у водосховищі. Зумовлює різкі коливання рівня води у водосховищі-резервуарі. Збільшує ризик землетрусів, що може призвести до значних збитків у результаті зруйнування греблі. Унеможливлює проходження риби по течії річки. Розміщення ГЕС у гірській місцевості на значній віддалі від районів споживання збільшує витрати електричного струму в мережі.

105

РОЗДІЛ 3 Тип електростанції

АЕС

ВЕС

ГТЕС

СЕС

ПЕС

106

Головні переваги/недоліки Переваги. Виробляє найдешевший електричний струм. Має великі встановлені потужності з виробництва й найменшу вагу енергоносія. Стабільне у значних обсягах виробництво електричного струму мало залежить від погодних умов. Перерви у виробництві, зумовлені завантаженням/розвантаженням тепловидільних елементів і плановими ремонтами, нетривалі. Під час експлуатації дає незначні викиди в атмосферу й не потребує біля станції значних площ для зберігання відходів. Недоліки. Висока вартість будівництва та демонтажу, слабке радіоактивне забруднення атмосферного повітря й води у ставкуохолоджувачі, відсутність надійних довготривалих технологій зберігання відходів ядерного пального й демонтажу зони реактора, великі збитки та втрати в результаті аварій і катастроф. Переваги. Невичерпність енергоносія, його безкоштовність, невисока вартість будівництва й експлуатації, відсутність відходів виробництва, незначна площа під силовою вітровою установкою зі збереженням можливості ведення сільськогосподарської діяльності на землях, що безпосередньо розташовані під лопатями електрогенеруючих агрегатів. Недоліки. Для промислового виробництва електричного струму потребує одночасно розміщення відразу не менш як десяти електрогенеруючих агрегатів через невелику їх потужність. Виробництво електричного струму нестабільне через високу залежність від швидкості та напрямку вітру, у зв’язку із чим має найнижчу ефективність виробництва електроенергії серед усіх типів електростанцій. У нормальному режимі експлуатації створює багато шуму та є небезпечним для птахів і кажанів. Змінює мікроклімат на прилеглій території. Переваги. Незначна вичерпність ресурсу й незалежність від стану погоди на поверхні. Безкоштовність теплоносія й відсутність відходів. Недоліки. Велика вартість будівництва, активізація під час експлуатації небезпечних геологічних процесів, зміна хімічного складу підземних вод та їх забруднення важкими металами, нестабільність температури теплоносія, викиди гарячої пари й газів в атмо­ сферне повітря. Можливе їх зведення лише в районах зі значною вулканічною активністю. Переваги. Невичерпність енергоносія, його безкоштовність, відсутність шкідливих викидів і відходів. Не потребує транспортування пального та, у разі аварії чи катастрофи, зумовлює незначні збитки. Недоліки. Повністю залежить від погодних умов і прозорості атмосферного повітря. Займає великі площі під самою станцією. Зумовлює зростання температури атмосферного повітря. Висока вартість будівництва. Переваги. Невичерпність енергоносія, його безкоштовність, відсутність шкідливих викидів і відходів. Не потребує транспортування пального та, у разі аварії чи катастрофи, зумовлює незначні збитки. Недоліки. Поширення обмежене через незначну кількість заток, у яких є стабільні високі приливні процеси, тому не може бути вагомим виробником електричного струму.

Виробництво та постачання електроенергії

Шляхи енергозбереження. Економія енергоресурсів є важли­ вим завданням, що стоїть перед усім світом. Переважна більшість енерго­ генеруючих потужностей працює на невідновних джерелах первинної енергії, серед яких першість тримають паливні мінеральні ресурси. Кожен і кожна з нас щодня використовує електричний струм. Тому важливо не забувати вимикати світло й електроприлади, коли не корис­ туєшся ними. Залишена на ніч одна звичайна електролампа потужністю 100 Вт за рік витрачає 365 кВт · год. Її заміна на енергоощадну дасть змогу зекономити за термін її використання 437 МДж енергії. Важливим напрямом енергозбереження в Україні є заміна застарілого та енергоємного обладнання й устаткування в усіх без винятку сферах людської діяльності. Необхідно модернізувати ЛЕП, особливо ті з них, по яких подають електричний струм населенню, через високий ступінь їх­ нього зношення. Для зменшення втрат електричного струму ЛЕП доціль­ но прокладати під землею, як це практикують у Західній Європі. Це подо­ вжить термін їхнього використання, знизить втрати та зменшить можли­ Дізнайтеся більше вість пошкодження чи незаконного У 2015 р. 1,0 % світового виробництва під’єд­нання до електромережі. електричного струму (238 млрд кВт × × год) використано на живлення Важливе значення має поліпшення 30 млн серверів. Це більше, ніж витеплоізоляційних властивостей житло­ робництво електроенергії в Україні вих приміщень, оновлення мереж цен­ (193,8 млрд кВт ∙ год). тралізованого водо- й теплопостачання, впровадження багатозонного тарифу на електричний струм населенню. Які заходи зі збереження перПаливно-енергетичний ба­ винних енергоресурсів упровадили ланс. Співвідношення між видобут­ в населеному пункті, де ви живете? ком палива й виробленою енергією та Як члени вашої родини економлять їхнім використанням називається паелектроенергію? ливно-енергетичним балансом. Він дає змогу встановити потреби країни в різних видах первинних енергоносіїв, визначити заходи для зменшення нера­ 52,5 % ціональних витрат. У його складі виді­ ляють три окремі баланси: первинних 26,6 % енергоресурсів, виробництва вторин7,3 % ної енергії та кінцеве її споживання. 8,6 % Розглянемо їх докладно на прикладі України. 4,0 % У першому балансі необхідно визна­ 1,0 % чити роль національного виробництва АЕС ГАЕС й використання первинних енергоре­ сурсів. В Україні на АЕС припадає ТЕС ТЕЦ більш ніж половина всього виробни­ ГЕС ВЕС і СЕС цтва електроенергії (мал. 61). У другому балансі встановлюють зна­ Мал. 61. Структура виробництва чення відновних і невідновних ресурсів, електроенергії в Україні, 2020 р.

107

РОЗДІЛ 3

що розташовані на території країни, у виробництві енергії. Третій баланс дає Відкриваємо Україну змогу проаналізувати витрати енергоре­ Україна посідає восьме місце в Євсурсів за видами економічної діяльності. ропі за обсягами споживання первинВ Україні промисловість використовує них енергоресурсів. переважно кам’яне вугілля (40,8 %), сільське господарство та транспорт — нафтопродукти (відповідно 65,0 % і 70,9 %), житлово-комунальне господар­ ство — природний газ (57,4 %), торгівля та послуги — електроенергію (42,6 % від усіх спожитих первинних енергоресурсів).

•• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Без електроенергії неможливий розвиток економіки. Енергогенеруючі потужності створено на базі використання атомної, вітрової, гідравлічної, сонячної, теплової енергії та енергії біомаси й морських хвиль. Кожний тип електростанцій має свої особливості в розміщенні та переваги й недоліки в експлуатації. Важливо впроваджувати заходи з енергозбереження в побуті й на виробництві. Для визначення енергетичної ефективності й енергоємності національної економіки укладають паливно-енергетичний баланс.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Які розрізняють типи електростанцій? Схарактеризуйте вплив різних чинників на їхнє розміщення. Поясніть, чому під час вибору місця для зведення ГЕС важливо враховувати кліматичні умови. Чому різні види економічної діяльності в Україні використовують різні види паливно-енергетичних ресурсів? Назвіть ознаки поняття «паливно-енергетичний баланс». Зіставте дані додатків 1 і 2 та зробіть висновок про роль провідних країн світу у видобуванні та споживанні паливних енергетичних ресурсів.

Працюю з картою За допомогою карти навчального атласу встановіть розміщення атомних електростанцій у світі.

Шукаю в інтернеті Знайдіть на офіційному сайті Державної служби статистики України інформацію про виробництво різних видів промислової продукції в державі. На підставі цих даних і додатка 4 обчисліть загальні витрати електричного струму на їхнє виробництво.

Генерую ідеї Обчисліть економію електричного струму у грошах у вашому приватному будинку/квартирі в разі заміни всіх ламп розжарювання на енергоощадні. Запропонуйте інші способи економії електроенергії у вашій оселі.

108

Виробництво та постачання електроенергії

§ 21. Електроенергетика України Які типи електростанції діють в Україні? З чим це пов’язано?

Електрогенеруючі потужності України переважно функ­ ціонують на базі мінеральних паливних ресурсів. Майже вся електроенергія, що виробляється в Україні, реалізується через Державне підприємство «Енергоринок». Воно об’єднує отриману від виробників електричну енергію, визначає для неї середню ціну та про­ дає її обласним розподільчим компаніям (обленерго) і незалежним поста­ чальникам, у т.ч. закордон (мал. 63). Першість із виробництва електричного струму в Україні, так само як і у Франції, належить АЕС. Від усіх великих електрогенеруючих потуж­ ностей України прокладено ЛЕП різної напруги (табл. 11). Вони з’єднують найбільші електростанції в єдину мережу, що має виходи до енергосистем Білорусі, Молдови, Польщі, Росії, Словаччини, Угорщини (мал. 63). У ці країни експортують електричний струм. Триває модерніза­ ція високовольтних ЛЕП і побудова нових ліній з метою повнішого вико­ ристання енергогенеруючих потужностей. Таблиця 11 Протяжність ліній передачі електричного струму в Україні, 2020 р. Напруга, кВ

800

750

500

400

Протяжність, км

98,5

4403,2

374,8

339,0

330

220

12862,5 3019,4

110

35

458,3

122,4

Лінії напругою 800, 750, 500, 400 кВ прокладено для передавання Відкриваємо Україну електричного струму між регіонами ЛЕП «Рівненська АЕС — підстандержави та для міжнародного постачан­ ція “Київська” (750 кВ)» була відкриня. По ЛЕП 750 кВ можна передавати та у 2015 р. Вона призначена для переелектричний струм на відстань до 1500 дачі електричного струму з Рівненської км. В Україні діє така ЛЕП між підстан­ АЕС в енергосистему Київської області й м. Києва з метою ліквідації дефіциту ціями «Донбаська» — «Вінницька» — енергії. Потужність передавання — «Західноукраїнська» й далі до м. Аль­ 700 МВт/рік. бертірша (Угорщина). Такі самі ЛЕП прокладено для передавання електрич­ ного струму від вітчизняних АЕС й Установіть, від якої підстанції окремих ТЕС за кордон (мал. 62 і 63). отримує електричний струм ваша Найважливіші розподільчі підстан­ школа та до якої магістральної лінії ції розташовано біля великих міст і в електропередачі вона під’єднана. прикордонних районах. За їх допомо­ гою керують передачею електричного струму. Наприклад, Київське енергетичне кільце утворюють п’ять під­ станцій напругою 330 кВ, які регулюють потоки електричного струму до столиці держави. Серед міжнародних підстанцій виняткову роль відіграє

109

РОЗДІЛ 3

«Мукачівська» напругою 750 кВ, яка розподіляє електричний струм з України у прилеглі країни в рамках електромережі «Острів Бурштин­ ської ТЕС», що включена в енергосистему країн ЄС (мал. 62 і 63).

Мал. 62. Високовольтна лінія електропередачі для експорту електричного струму в Мукачівському районі Закарпатської області

Мал. 63. Виробництво електро- та теплоенергії України

Атомна енергетика. В Україні зведено енергоблоки АЕС потуж­ ністю 1 млн кВт, що дає змогу забезпечувати потреби промисловості й на­ селення в електричному струмі та постачати його на експорт. Для збіль­ шення обсягів постачання електроенергії до Польщі, Румунії, Словаччини й Угорщини було збудовано Рівненську, Южно-Українську, Хмельниць­

110

Виробництво та постачання електроенергії

ку АЕС (покажіть їх на відповідній карті у навчальному атласі). Кожна АЕС у державі має своє місто-«супутник», де переважно живуть працівники станції та члени їхніх родин. Таке місто є центром соціально-економічного розвитку прилеглої території. У м. Енергодар Запорізької області З курсу географії у 8 класі призосереджено найбільші енергогенеруючі гадайте, де розташовано міста-супотужності держави — Запорізька путники АЕС в Україні та яка в них АЕС (найпотужніша в Європі — 6 млн кількість населення. кВт) і Запорізька ТЕС (найпотужніша в Україні — 3,6 млн кВт). У 2015 р. вони виробили 20 % усього електричного струму в державі. Особливе місце в енергетиці сучасної України посідає Південноукраїнський енергетичний вузол, де в єдиному комплексі працюють АЕС (3000 МВт), ГАЕС (300 МВт), ГЕС (11,5 МВт). У 2004 р. відбулося збільшення потужностей атомної енергетики з вве­ денням в експлуатацію по одному енергоблоку на Рівненській і Хмель­ ницькій АЕС. Це компенсувало втрати потужностей через закриття Чор­ нобильської АЕС (2000 р.). Ліквідація наслідків катастрофи 1986 р. на цій станції ще тривалий час потребуватиме значних коштів. Це найбіль­ ша техногенна катастрофа в Європі. У 2016 р. завершено будівництво но­ вого саркофага — об’єкта «Арка» над зруйнованим четвертим енергобло­ ком Чорнобильської АЕС на кошти, виділені міжнародними організаціями (мал. 64). Об’єкт розраховано на 100 років експлуатації. Його висота — 110 м, ширина — 257 м, довжина — 164 м. Важливою проблемою нормального функціонування атомної енергетики України є відсутність національного замкненого циклу від виробництва до утилізації ядерного палива для АЕС. Атомна енергетика на найближчі роки залишиться основою енергетичної системи України. На чотирьох АЕС Мал. 64. Об’єкт «Арка» в м. Прип’яті функціонує 15 енергоблоків із загальною Київської області встановленою потужністю 13 835 МВт. Вони забезпечують базове завантажен­ Дізнайтеся більше про унікальня енергосистеми держави. Проте необ­ ність «Арки» за допомогою офіційних інтернет-джерел. хідно терміново розробити безпечну технологію з демонтажу та утилізації зони реактора, адже термін експлуатації більшості енергоблоків вітчиз­ няних АЕС закінчується у 2030–2035 рр. Теплова енергетика. Найбільше енергогенеруючих потужностей теплової енергетики (ТЕС і ТЕЦ) в Україні функціонує в основних ареа­ лах розселення населення й зосередження промислового виробництва (мал. 63). Це зумовлено виразною орієнтацією на споживача (табл. 11 на с. 109). Більшість із них перебуває у приватній власності. ТЕЦ переважно працюють на природному газі.

111

РОЗДІЛ 3

У державі вводять в експлуатацію промислові енергогенеруючі потуж­ ності на базі вторинного тепла на підприємствах різних видів економічної діяльності. Наприклад, на теплі, що виділяється під час металургійного виробництва, на Алчевському металургійному комбінаті (Луганська об­ ласть) функціонує газотурбінна електростанція потужністю 300 МВт. Вітчизняні ТЕС орієнтовані на споживання кам’яного вугілля певних енергетичних марок і не можуть без зниження ефективності виробництва й зростання обсягів споживання палива працювати на інших видах пали­ ва. Наприклад, Бурштинська ТЕС (покажіть її на відповідній карті у навчальному атласі) працює на вугіллі Львівсько-Волинського басейну. Це призводить до значного забруднення довкілля, адже поряд зі станція­ ми накопичуються відвали вугільної золи, що містить токсичні речови­ ни, а в атмосферне повітря викидаються шкідливі азотні й сірчані сполуки. Серед підприємств теплової енерге­ тики України особливу роль відіграють Відкриваємо Україну 26 ТЕЦ, які подають гарячу воду та те­ плоносій у централізовану мережу Серед працюючих у промисловості з обігріву помешкань і водопостачання. міста Києва у виробництві електричного струму, пари, води зайнято найбільЗдебільшого вони розташовані у вели­ шу кількість із них. ких містах. Найпотужнішою є ТЕЦ-5 у м. Києві (750 тис. кВт). Гідроенергетика контролюється державним підприємством «Укр­гідроенерго», до складу якого входять дев’ять великих електростан­ цій. Це каскад ГЕС/ГАЕС на р. Дніпро, а також Дністровська ГАЕС. (Покажіть їх на відповідній карті у навчальному атласі.) В експлуата­ цію введено майже весь гідроенергетичний потенціал держави. Функціо­ нує 101 ГЕС загальною потужністю 4610 МВт і чотири ГАЕС потужністю 862 МВт. Найбільші потужності має ДніпроГЕС (1 539,8 МВт). Обсяг виробництва ГЕС електричного струму порівняно невеликий (мал. 61 на с. 107), оскільки залежить від рівня води біля греблі. ГАЕС у години «пік» виробляють необхідну кількість електроенергії для покрит­ тя добових коливань у структурі її споживання. Посухи призводять до різкого зменшення водності річок України, через що ГЕС і ГАЕС у відпо­ відні роки виробляють менше електроенергії. Відновлення окремих невеликих за потужністю ГЕС не дозволяє істот­ но збільшити обсяг виробництва електричного струму в гідроенергетиці. Відповідні підприємства можуть лише на локальному рівні забезпе­чувати потреби місцевих споживачів. У країні діє більш як 100 малих ГЕС Відкриваємо Україну із загальною потужністю майже 80 МВт, на яких було вироблено лише Дністровська ГАЕС — найпотужні0,2 млрд кВт ∙ год. ша в Європі. Призначена для покриття пікових навантажень в Об’єднаній Нетрадиційні відновлювані енергосистемі України. Розміщена джерела енергії. Їхнє використан­ в м. Новодністровську Чернівецької ня в Україні незначне. До початку ХХІ області. Її потужність — 972 МВт. ст. діяли лише експериментальні со­

112

Виробництво та постачання електроенергії

нячні та вітрові установки. Ухвалення законодавства про «зелений та­ риф», за яким обленерго зобов’язані купувати за вищим, ніж звичайний тариф, електричний струм, вироблений на ВЕС і СЕС, сприяло введенню в експлуатацію відповідних енергоге­ Дізнайтеся, які є перспективи неруючих потужностей. Переважно їх розбудови мережі підприємств з вистворюють на півдні України, де для робництва нетрадиційної відновлюцього найсприятливіші природні умо­ вальної енергетики у вашій області. ви, що є визначальним чинником їх­ нього розміщення (табл. 9 на с. 104). У 2020 р. в державі діяли 1362 підприємств нетрадиційної відновлю­ вальної енергетики. Переважно вони належать приватним компаніям. На відміну від Франції, вони не відіграють помітної ролі у виробництві електричного струму та не мають значних електрогенеруючих потужнос­ тей (додаток 4). Тому доцільно й надалі розвивати нетрадиційні джерела енергії. В Україні тільки починають створювати підприємства з промислового виробництва електричного струму з біогазу й біомаси. Відсутнє виробни­ цтво електричного струму шляхом перероблення побутових відходів, як у розвинених країнах світу. Найбільш раціонально розвивати ВЕС у Карпатах, де це дозволить заощаджувати на створенні відповідної інфраструктури з передачі елек­ тричного струму до віддалених окре­ мих приватних садиб і закладів Відкриваємо Україну готельно-ресторанного господарства. Також у Закарпатській області можна Ботієвська ВЕС — найпотужніша реалізувати проєкти зі створення ГТЕС серед станцій, що працюють на нетрана базі відповідних місцевих ресурсів. диційних відновлюваних джерелах СЕС доцільно й надалі розвивати в пе­ енергії в Україні (200 мВт). Ця ВЕС розташована поблизу с. Приморський Пориферійних районах півдня України, сад Мелітопольского району Запорізьде найбільша тривалість сонячних днів кої області. і незначне забруднення атмосфери.

•• •• •• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне В Україні переважно розвивають енергетику на основі вітчизняних паливних мінеральних ресурсів. Більше половини електричного струму виробляють АЕС. Аварія на Чорнобильській АЕС засвідчила катастрофічні наслідки помилки в експлуатації атомних енергоблоків. На території України діє два потужні енерговузли — Енергодарський і Південноукраїнський, що є основними виробниками електричного струму. ТЕС, що працюють на кам’яному вугіллі, є одними з основних стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря. Одним з важливих напрямів розвитку енергетики та поліпшення екологічного стану довкілля є розбудова мережі ВЕС і СЕС. Найсприятливіші умови в Україні для їхнього створення є на півдні нашої держави. ЛЕП з’єднують в єдине ціле Об’єднану енергосистему України та дозволяють експортувати електричний струм до країн-сусідів.

113

РОЗДІЛ 3

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2.

Поміркуйте, як вплинуло на вироб­ництво електроенергії на ГЕС України різке зменшення кількості опадів у 2014 р. Проаналізуйте обсяг викидів вуглекислого газу в атмосферне повітря України під час виробництва електричного струму (мал. 61 на с. 107) традиційними видами енергії у 2020 р. (табл. 12). Таблиця 12 Вид палива

3.

Обсяг викидів, т на одну тис. кВт ∙ год

Вугілля

0,96

Мазут

0,67

Газ

0,47

Біогаз, дрова, побутові відходи

0,98

Як, на вашу думку, слід розв’язати проблему дефіциту електроенергії в енергобалансі України у 2035 р., коли, відповідно до умов безпеки, будуть виведені з експлуатації діючі АЕС?

Працюю з картою Позначте на контурній карті України найбільші за потужністю електростанції та поясніть чинники їхнього розміщення.

Шукаю в інтернеті Користуючись інформацією, поданою на офіційному сайті обленерго, дізнайтеся, які підприємства електроенергетики функціонують у вашій області та звідки вони отримують паливо для виробництва електричного струму. Які СЕС і ВЕС діють у вашій області?

Генерую ідеї Визначте, який спосіб примноження доходів за 10 років є більш вигідним — зберігання коштів на накопичувальному депозиті чи вкладання їх у розміщення й під’єднання до централізованої енергомережі сонячних панелей на даху приватного будинку? Ставка за накопичувальними депозитами в євро для населення в середньому в Україні становить 0,1 % на рік. Вартість придбання та встановлення на даху приватного будинку сонячних Мал. 65. Встановлення сонячної батарей для виробництва електричбатареї як спосіб енергоощадності ного струму потужністю 10 Квт коштує 12 000 євро. За рік виробляється 11 000 кВт ∙ год. Сім’я із чотирьох осіб у середньому споживає 400 кВт ∙ год на місяць. У централізовану мережу можна продати електричний струм за тарифом 5,34 грн/кВт ∙ год.

114

Виробництво та постачання електроенергії

§ 22. Електроенергетика світу Поміркуйте, у яких країнах який тип електростанцій найпоширеніший. Як це пов’язано з географічним положенням країни, кліматом, рельєфом, видобуванням мінеральних ресурсів, розвитком промисловості, ощадливим природокористуванням?

Найбільші країни-виробники та країни-споживачі електроенергії. У світі більшість електричного струму виробляють країни з добре розвиненою промисловістю (додаток 4). Кожна країна на­ магається насамперед використати власні природні можливості для розви­ тку своїх електрогенеруючих потужностей. Провідні країни-виробники сирої нафти й природного газу у світі є одно­ часно основними виробниками електричного струму (додатки 1 і 4). Розви­ нені країни, у яких відсутні власні поклади мінеральних паливних ресур­ сів, розвивають свою енергетику на базі використання ядерної енергії та привоз­ Дізнайтеся більше них енергоносіїв (додатки 2 і 4). У цих Кожна п’ята людина планети не має країнах більшість електрогенеруючих доступу до електроенергії. потужностей розміщено на морському узбережжі. Атомна енергетика. Поштовхом до розгортання у світі широко­ масштабного будівництва АЕС була нафтова криза 1973 р., коли ціни на сиру нафту зросли майже у 20 разів. Тоді в окремих країнах-імпортерах було ухвалено програми з введення в експлуатацію АЕС з енергоблоками потужністю від 1 млн МВт. Для розвитку цього виду електроенергетики необхідно мати ємний ри­ нок збуту виробленого електричного струму. Тому атомна енергетика пе­ реважно зосереджена у великих країнах світу, а також у малих розвине­ них країнах Європи, що подають вироблений електричний струм у єдину енергосистему ЄС. Вимоги радіаційної безпеки зумовили розміщення АЕС на периферії густонаселених районів. Для унеможливлення зростання концентрації викидів радіоактивних речовин і рідкісних газів майданчик АЕС має до­ бре провітрюватися й не розташовуватися в зоні паводків чи різких коли­ вань рівня води у природних водоймах. Також намагаються розміщувати станції в районах з найменшим виявом сейсмічної активності. Такі жор­ сткі вимоги безпеки до АЕС зумовлюють концентрацію на одному май­ данчику відразу кількох енергоблоків та створення сховища тимчасового зберігання теплопровідних елементів і ядерних відходів. В окремих краї­ нах світу намагаються зосередити на одному майданчику відразу кілька підприємств ядерно-енергетичного комплексу. Водний чинник є одним з вирішальних у розміщенні АЕС, адже техно­ логія виробництва електричного струму на більшості АЕС передбачає примусове охолодження на градирнях чи скидання відпрацьованих вод у ставок-охолоджувач. У таких країнах, як Франція, Швеція, Японія, АЕС переважно збудовані у приморських районах.

115

РОЗДІЛ 3

Специфікою АЕС є дуже незначна добова потреба в ядерному паливі. Тому транспортний і сировинний чинники розміщення електростанцій не мають вагомого значення при розміщенні АЕС (табл. 9 на с. 104). Катастрофа на Чорнобильській АЕС (1986 р.) показала, що людські по­ милки мають занадто дорогу ціну. Аварія на АЕС «Фукусіма» (2011 р.) продемонструвала, що природне стихійне лихо (цунамі) може не просто вивести з ладу певні елементи забезпечення функціонування станції, а й призвести до колосальних збитків. Після цієї аварії Японія зупинила ро­ боту всіх своїх АЕС для приведення їхніх засобів безпеки у відповідність до нових, ще більш жорстких, умов. У низці країн Європи ухвалено рі­ шення про встановлення мораторію на введення в експлуатацію нових по­ тужностей на АЕС та про поступове закриття діючих станцій. Головною проблемою атомної енергетики всіх країн світу є відсутність відпрацьованих надійних технологій з утилізації та довготривалого гер­ метичного зберігання відходів ядерного палива. Немає й надійних техно­ логій демонтажу зони реактора в разі виведення з експлуатації АЕС. Таку станцію не можна просто закрити після припинення виробництва елек­ тричного струму, а навпаки, слід підтримувати системи її забезпечення на невизначений термін до впровадження відпрацьованих надійних тех­ нологій демонтажу. Це значно здорожчує виробництво. Гідроенергетика. Китай є світовим лідером з виробництва елек­ тричного струму з гідравлічної енергії. Гірський рельєф із численними водотоками сприяв розбудові потужної гідроенергетики в Бразилії, Кана­ ді, Норвегії, Росії, США (додатки 4 і 5). Перспективними регіонами створення великих ГЕС і ГАЕС у світі є Гімалаї та Памір, оскільки на при­ леглих до них територіях зосереджена значна частина населення плане­ ти, яке може споживати електричний струм у великих обсягах. Побудова каскаду ГЕС на найбіль­ ших річках у віддалених районах Ки­ Світові можливості таю дозволяє не лише виробляти вели­ ку кількість електричного струму, а й ГЕС «Сан-Ся» («Три ущелини») біля м. Саньдоулін у провінції Хубей у Китаї поліпшувати умови судноплавства, має висоту греблі 181 м. Встановлена збільшувати площі зрошуваних сіль­ потужність — 22 500 МВт. Виробниськогосподарських угідь, розводити цтво електричного струму — 112 млн рибу й унеможливлювати паводки. кВт ∙ год (2020 р.). При цьому постає необхідність зведен­ ня великих за протяжністю ЛЕП висо­ кої напруги для передачі виробленого електричного струму в національну енергетичну мережу. Це зумовлює відчуження під санітарну зону вздовж такої лінії значних площ, у т. ч. цінних сільськогосподарських угідь. За умови зведення греблі водосховища в гірській місцевості відбува­ ється активізація неотектонічних процесів, спричинених тиском значної маси води на незначну ділянку земної поверхні, що може зумовлювати локальні землетруси. Також береги такого водосховища зазнають зна­ чних змін унаслідок водної ерозії. Головною проблемою гірських ГЕС є значний вміст дрібного осадового матеріалу у водному потоці, що вимива­ ється під час його руху вниз за течією. Зведення греблі призводить до

116

Виробництво та постачання електроенергії

створення бар’єра природного поширення вниз за течією та випадання більшості такого осаду на дно водосховища. Тому його потрібно періодич­ но чистити. Зведення греблі унеможливлює весняний розлив річки в нижній течії. У цей період на прилеглих до берега річки землях осідає значна частина мулу, що є природним добривом. Наприклад, після зведення Асуанської ГЕС єгипетські селяни змушені у значно більших обсягах використовува­ ти мінеральні добрива для полів уздовж р. Ніл через осідання 96 % усього мулу в озері імені Насера. Це призвело до хімічного забруднення води в річці та занепаду традиційного рибальства. Розбудова каскаду ГЕС є найефективнішим напрямом використання наявного енергетичного потенціалу річок. Це добре видно на прикладі функціонування такого каскаду на р. Теннессі у США. Проте це призво­ дить до істотних негативних наслідків, які виявляються при повному зарегулюванні великих рівнинних річок з незначним кутом падіння води. У мілких малопроточних водосховищах на рівнинних річках швидко накопичуються осади, що призводить до замулення та збільшення хіміч­ ного забруднення води й донних осадів через змив у водойму хімічних до­ брив із прилеглих полів та рідких відходів з каналізації населених пунк­ тів і великих промислових об’єктів на їхніх берегах. Вода у водосховищах прогрівається сильніше, ніж за природних умов до зарегулювання. Як наслідок — зменшується видовий склад водної біоти, відбувається «цві­ тіння води», вона стає непридатною для використання, у т.ч. для техніч­ них потреб. Тому її неможливо без відповідного очищення застосовувати для водопою свійської худоби і птиці. Мілководдя із часом перетворюють­ ся на болота, що стають осередками розповсюдження небезпечних хво­ роб. Це унеможливлює використання прибережних території для органі­ зованого відпочинку населення. Що більшою є площа водного дзеркала водосховища, то більшим є ви­ паровування води з нього. Тому місцевий мікроклімат стає вологішим. Зростає кількість днів з туманами і мрякою. Також відбувається підви­ щення рівня ґрунтових вод на прилеглій до водосховища території. Це призводить до значних змін у природному середовищі та зумовлює змен­ шення врожайності більшості видів культурних рослин у цих регіонах. Найбільш оптимальним є введення в експлуатацію ГЕС на гірських річках у районах водоспадів, де не потрібно створювати водосховище й істотно змінювати природне середовище на прилеглій території. Прикла­ дом є Ніагарська ГЕС (Канада—США). Також доцільно створювати такі станції в нижній ділянці течії гірської річки перед її впадінням у море чи океан. Це дозволяє мінімізувати негативний вплив на довкілля та вико­ ристовувати природну енергію гірського потоку без створення водосхови­ ща, яке уповільнювало б течію такої річки. Найпоширеніший цей тип ГЕС в Ісландії, Норвегії, Швейцарії. Теплова енергетика. Особливо великого значення набуло ство­ рення великих потужних ТЕС у приморських районах і на периферії великих міських агломерацій у розвинених країнах світу (мал. 66).

117

РОЗДІЛ 3

Вони працюють на імпортованому кам’яному вугіллі та мазуті в години «пік» споживання електричного струму. Таким чином вони мінімально забруднюють атмосферне повітря та мають незначні обсяги відвалів вугільної золи. ТЕС, що працюють на вугіллі, виробляють найбільшу кількість елек­ тричного струму у світі (додаток 4). Це зумовлено тим, що вони спалю­ ють переважно видобутий у відпо­ відних країнах вид вугілля. На потреби енергетики щорічно йде майже 75 % усього видобутого кам’яного й майже все буре вугілля світу. Поряд з великими бурову­ гільними розрізами в Австралії, Німеччині, Росії, США створено потужні ТЕС, що виробляють най­ дешевший електричний струм, звівши до мінімуму витрати на транспортування палива. Біля всіх Мал. 66. ТЕС у Гаврському морському порту, що працює на імпортованому вугіллі великих ТЕС світу є великі склади вугілля та розвинена мережа під’їзних залізничних шляхів. Залучення залізниці до переве­ Світові можливості зення великих масових партій ву­ Белхатувська ТЕС поблизу однойменгілля дозволяє використовувати ного міста в Лодзинскому воєводстві Белдля виробництва електричного хатувського повіту (Польща) є найбільшим струму навіть лігніт, що має най­ виробником електроенергії в Європі. Установлена потужність — 5 420 МВт. Виробнижчу тепло­творну здатність серед ництво електричного струму — 27 млрд усіх типів вугілля. На ньому пра­ кВт ∙ год. Працює на бурому вугіллі. Вона є цює найпотужніша в Європі бурову­ найбільшим забруднювачем атмосферногільна Белхатув ТЕС, розміщена у го повітря у ЄС — 30,1 млн тонн викидів с. Роговець (Белхатувський повіт, вуглекислого газу (2020 р.). Лодзинське воєводство, Польща). Що нижчою є теплотворна здат­ ність марки вугілля, то менша відстань, на яку його перевозять для вироб­ ництва електричного струму. Максимальною вона є для антрациту і стано­ вить не більш як 700 км по суходолу. На значно більші відстані перевозять антрацит морським транспортом. Тому вугільні ТЕС у портах Великої Британії, Франції, Японії виробляють електричний струм з антрациту, привезеного з Австралії, Південної Африки, Польщі. Широкому використанню ТЕС на вугіллі в усьому світі сприяє поши­ рення покладів вугілля у світі та їхні значні запаси. Вони є найбільшими (мал. 67), що дозволяє й надалі розвивати цей напрям енергетики. Вугіль­ ні ТЕС залишаться на найближчу перспективу основою електроенергети­ ки світу. Переважно великі ТЕС функціонують на периферії міських агломера­ цій і поряд з великими підприємствами з видобування й первинної оброб­ ки мінеральної сировини. У цих районах також зосереджено більшість

118

Виробництво та постачання електроенергії

енергогенеруючих потужностей у Вугілля країнах, що розвиваються. Тому в 470,6 Китаї, де найбільше виробляють електричного струму саме на ТЕС, вони розташовані в усіх важливих економічних центрах цієї держави. Виробництво електричного стру­ му на вугільних ТЕС призвело до за­ бруднення атмосферного повітря на значних територіях. Так, найпотуж­ ніша ТЕС Великої Британії «Дракс» Нафта (3 960 МВт), що розміщена між міс­ 164,4 тами Селбі та Гул (графство Північ­ Природний газ ний Йокшир в Англії) є найбільшим 163,4 стаціонарним забруднювачем атмос­ фери в цій державі. Тому найпотуж­ ніші вугільні ТЕЦ зводять на пери­ ферії великих міст, а ТЕС — на відстані 30–50 км від них. На ТЕЦ Уран гарячу воду, що утворилась під час 21,5 виробництва електричного струму, застосовують як теплоносій, який Мал. 67. Прогнозні запаси мінеральних подають у централізовані мережі паливних ресурсів Землі, млрд т опалення. На другому місці за обсягом ви­ робництва електричного струму на ТЕС у світі перебуває природний газ. На ньому працюють ТЕС, розміщені біля газопроводів та в морських пор­ тах, куди доставляють скраплений газ. Серед усіх видів палива природ­ ний газ є найекологічнішим. Від його спалення не утворюються відвали використаного пального, а шкідливі викиди в атмосферне повітря та їхній хімічний склад є найменш токсичними серед усіх типів електростанцій. Незважаючи на найбільшу теплоту згорання сирої нафти для виробни­ цтва електричного струму на ТЕС, її використовують найменше у світі. Лише в країнах, що мають найбільші показники її видобування, діють великі ТЕС зі спалювання місцевої дешевої нафти. Велика токсичність відходів від спалювання нафти та небезпека заго­ рання зумовлює особливі умови їхнього зберігання. Особливо небезпеч­ ним є розлив нафти на водній поверхні, що призводить до знищення всієї біоти. Найменш поширеними у світі є ТЕС, що працюють на торфі та горючо­ му сланці. Їхній видобуток є незначним. Тому відповідні ТЕС також ма­ ють невелику, порівняно з іншими видами електростанцій, установлену потужність (додаток 5). Нетрадиційні відновлювані джерела енергії. Найбільш високими темпами розвивається у світі електроенергетика на базі нетради­ ційних відновлюваних джерел енергії. Їхнє розміщення цілковито зале­ жить від наявності відповідних місцевих природних ресурсів. Головними

119

РОЗДІЛ 3

районами розміщення нових генерую­ чих потужностей вітрової та сонячної У Китаї в 2017 р. запущено найбільенергетики є нині великі країни світу шу у світі плавучу СЕС потужністю (додаток 5). У них закуповується за ви­ 40 МВт. Вона розташована в провінції щим, ніж зазвичай, тарифом вироблена Аньхой і здатна виробляти достатньо електроенергія ВЕС і СЕС. Тому її ви­ чистої енергії для електропостачання робництво дозволяє забезпечувати по­ населенню в цьому регіоні країни. треби в електричному струмі окремих населених пунктів та відігравати важливу роль в енергобалансі малих розвинених країн світу. Відмінності у структурі виробництва електроенергії на електростанціях різних типів. Структура паливно-енерге­ тичного балансу країн і перевага в розвитку певних видів електростанцій зумовлена насамперед наявними можливостями з використання власних первинних енергетичних ресурсів. Тому найбільш зацікавлені в розвитку атомної енергетики країни зі значним дефіцитом власних енергоресурсів (наприклад, Франція). Країни зі значними запасами дешевої енергії спрямовують свої зусил­ ля на забезпечення власних потреб в електричному струмі насамперед за рахунок цих запасів. Цим зумовлений переважний розвиток гідроенерге­ тики в Норвегії та ТЕС на мазуті в Кувейті, на вугіллі в Німеччині та на горючих сланцях в Естонії. Відкриття нових значних родовищ мінеральних паливно-енергетич­ них ресурсів певного типу зумовлює переорієнтацію значної частини на­ явних електрогенеруючих потужностей ТЕС і ТЕЦ на використання від­ повідного виду палива. Наприклад, нині в США значна їхня частина переведена на використання сланцевого газу, а в Австралії вони працю­ ють переважно на місцевому бурому вугіллі. У країнах, де власні енергоресурси незначні та відсутня перспектива їхнього нарощення, намагаються одночасно розвивати різні види елек­ троенергетики на імпортному паливі. Так, у Японії для виробництва електричного струму використовують одночасно кам’яне вугілля, нафту, газ. Окремі розвинені країни світу розширюють використання нетрадицій­ них відновлюваних джерел енергії, спираючись на унікальні природні умови. Наприклад, Ісландія виробляє весь електричний струм на базі ГТЕС і ГЕС, спираючись на відповідні природні властивості свого рельєфу та надр. Найменш використовуваною у світі лишається енергія припливів і морських хвиль. Наявні невеликі станції (наприклад, станція «Ля Ранс» неподалік м. Сен-Мало в регіоні Бретань у Франції) не відіграють помітної ролі у виробництві електричного струму. Великою мірою це зумовлено не­ значною кількістю місць на Землі, де є сприятливі для цього умови. Більшість ВЕС у Європі створено на морському узбережжі й на міли­ нах німецького й данського секторів Балтійського і Північного морів. Тому в загальній структурі виробництва електричного струму ВЕС у Да­ нії посідають друге, а в Німеччині — третє місце. У Франції, де районів зі значним постійним вітром не так багато, вони поступаються за обсягом

Дізнайтеся більше

120

Виробництво та постачання електроенергії

виробництва електричного струму СЕС. У Швеції набуло особливого роз­ Світові можливості витку спалення побутових відходів ВЕС «ГлобалТех І» — перша у світі міст для виробництва електричного вітрова електростанція (2015 р.), звеструму. Цей вид нетрадиційних віднов­ дена у відкритому морі за 140 км від люваних джерел енергії виробляє біль­ м. Емдем (федеральна земля Шлезвінг-Гольштайн, Німеччина). Вона ше електроенергії, ніж ТЕС цієї складається з 80 вітрових силових країни. агрегатів, розміщених на площі 41 км2. У найближчій перспективі у світі й надалі спиратимуться у виробництві електричного струму на традиційні види первинних енергоносіїв. Нетрадиційні відновлювані джерела енергії відіграватимуть помітну роль в енергобалансі малих країн, що розвиваються, з винятково сприят­ ливими природними умовами для розвитку ВЕС і СЕС, а також у відповід­ них регіонах розвинених країн світу, де реалізується політика сталого розвитку у сфері енергетики.

•• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне У світі 70 % електричного струму виробляють вугільні ТЕС. Найшвидшими темпами в розвинених країнах світу збільшують електрогенеруючі потужності відновних джерел енергії. Найнебезпечнішими є АЕС, які в разі катастрофи призводять до довготривалих численних збитків і втрат. За однакової людності та площі, що більш розвиненою є країна, то більшим є обсяг споживання нею первинних енергоресурсів. Кожна країна намагається насамперед використати власні природні можливості для розвитку електрогенеруючих потужностей.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4.

Чому, на вашу думку, Китай є лідером у світі з розбудови ГЕС і ТЕС? Назвіть провідні країни-виробники електричного струму, у яких ТЕС працюють на нафті й вугіллі (додаток 4). Поясніть, який вид теплоенергетики має менший негативний вплив на довкілля, проаналізувавши таблицю 12 на с. 114. Спираючись на які власні природні ресурси, на вашу думку, Індія може замінити використання кам’яного вугілля для виробництва електричного струму? Зіставте структуру паливо-енергетичного балансу провідних країн-виробників електричного струму (додаток 4) й поясніть, чим зумовлені відмінності у використанні різних видів первинних енергоносіїв.

Працюю з картою Позначте на контурній карті світу найбільші за встановленою потужністю діючі електростанції (додаток 5) та поясніть чинники їхнього розміщення.

Шукаю в інтернеті На основі даних офіційного сайту Міжнародної енергетичної агенції побудуйте й проаналізуйте діаграми виробництва електричного струму в Албанії, Угорщині, Фінляндії. Поясніть, як ці країни використовують власні природні енергетичні ресурси.

121

РОЗДІЛ 3

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5 (на вибір) Тема: Позначення на контурній карті України най­ більших електростанцій та пояснення чинників їх­ нього розміщення 1. За малюнком 63 на с. 110 відберіть і позначте на контурній карті України міста, у яких розміщено найпотужніші ТЕС. За даними, розміщеними на офіційних сайтах відповідних енергокомпаній, установіть, скільки вони виробили електричного струму минулого року та яке паливо для цього використовували. 2. Поясніть чинники їхнього розміщення (табл. 9 на с. 104). Тема. Побудова та аналіз діаграм виробництва електроенергії на електростанціях різних типів в Україні, країнах Європи та світу 1. Проаналізуйте виробництво електричного струму в Україні та Франції різними типами електростанцій (табл. 13). Таблиця 13

Виробництво електроенергії, млн кВт · год/рік

Тип електростанції

2000 р.

2010 р.

2020 р.

Україна

Франція

Україна

Франція

Україна

Франція

АЕС

77,3

415,0

89,2

425,4

87,6

416,8

ГЕС

11,5

72,0

13,2

67,7

7,0

58,7

0,0

8,1

0,1

10,5

1,6

28,5

82,6

53,0

86,5

62,8

67,5

34,1

171,4

540,0

188,8

569,6

163,7

546,0

СЕС і ВЕС ТЕС Усі станції

2. Побудуйте стовпчасті діаграми за даними загальних обсягів вироб­ ництва електроенергії в Україні та Франції й одного з типів елек­ тростанцій. Яка роль АЕС у загальному виробництві? 3. Зіставте отримані результати. Про що вони свідчать?

122

Металургійне виробництво

Тема 2. Металургійне виробництво Ви дізнаєтесь

    

про види чорних і кольорових металів яку продукцію випускає металургійний комбінат і яка його структура сучасні технології виробництва чавуну й сталі яку роль відіграє чорна металургія в економіці України про підприємства чорної й кольорової металургії в Україні та обсяги виробництва ними відповідних металевих виробів

і навчитесь

   

знаходити на карті центри чорної й кольорової металургії в Україні наводити приклади найбільших країн-виробників чавуну й сталі пояснювати основні чинники розміщення металургійних підприємств давати оцінку наслідкам впливу металургійного виробництва на довкілля

§ 23. Значення металургійного виробництва в економіці Які металеві вироби є у вас удома? Як ви їх використовуєте?

Роль металургійного виробництва в господарстві. Із часу винайдення технології виробництва заліза людство увійшло в за­ лізний вік. Можна впевнено сказати, що ми є металевою цивілізацією. Нині у світі виробляють більш як 1,5 млрд т сталі понад 3500 сортів. Значна кількість речей, що нас оточують, створена з використанням за­ ліза чи сплавів на його основі. У комп’ютера металевий корпус, по алю­ Назвіть вироби з металу, якими мінієвих дротах передають електрич­ ви користуєтесь щодня. ний струм до вашого будинку. У світі для різних потреб використовують чорні та кольорові метали. Чорні метали — спільна назва металів і сплавів на основі заліза, мар­ ганцю, хрому, з яких виробляють сталь, чавун, феросплави. Це універ­ сальний найпоширеніший вид матеріальних ресурсів. Кольорові метали — спільна назва всіх металів, окрім заліза та його сплавів (мал. 68).

123

РОЗДІЛ 3

З розвитком техніки збільшують­ ся обсяги виробництва металів. У про­мислове використання залучають не лише нові види металів, а й упрова­ джують нові сплави на їхній основі. Майже половину ваги сучасного смартфону становлять різноманітні метали (мал. 56 на с. 91). Серед них лідерами є кольорові — алюміній, кобальт, мідь, олово, срібло та ін. Металургія значною мірою визна­ чає виробничі зв’язки у промисло­ Мал. 68. Види кольорових металів вості. У своєму розвитку вона спира­ ється на виробництво залізорудної сировини, вапнякових флюсів, жаростійких глин. Виплавка металів, особливо кольорових, потребує на­ явності значних електрогенеруючих потужностей. Сучасні технології виробництва чавуну й сталі. Техно­ логія виробництва чорних металів і виробів з них передбачає чотири ета­ пи. Перший етап — отримання чавуну, другий — сталі, третій — прокату сталевих зливків і заготовок, четвертий — виробництво металевих виро­ бів (мал. 69). Залізна руда Агломерування Домна

Вугілля Коксова батарея

Конвектор

Рідкий чавун 1500 °С

Рідка первинна сталь Розлив у ковші Сляб

Безперервний розлив сталі Розкиснення

Гарячий прокат

Прокатний стан Листовий прокат

Мал. 69. Технологія виробництва від чавуну до готового прокату

Чавун — сплав заліза з вуглецем та окремими іншими елементами. На відміну від сталі важко (через малу пластичність) обробляється під тиском. Розрізняють ливарний, переробний і спеціальний (наприклад,

124

Металургійне виробництво

дзеркальний) чавун тощо. Переважно його отримують у домнах. Вико­ ристовують у машинобудуванні, зокрема у виробництві елементів захис­ ту ядерних реакторів, будівництві тощо. Домна — промислова шахтна піч, де із залізорудних матеріалів ви­ плавляють чавун. До неї засипають порціями сирі вихідні матеріали (шихту). Важливу роль відіграє металургійний кокс. У горн вдувають на­ гріте до 1200 °С збагачене на кисень повітря, що обумовлює утворення газів з вуглецю коксу. Також додають паливо для прискорення цього про­ цесу. Горнові гази відновлюють із залізорудної сировини залізо, насичене вуглецем. Так утворюється чавун, який за високої температури вилива­ ється зі шлаками через отвори в ковші. Сталь — сплав заліза з вуглецем та окремими іншими елементами. По­ рівняно з чавуном вона значно міцніша й гнучкіша. Сталь — найважливі­ ший продукт чорної металургії, основний матеріал для машинобудуван­ ня, будівництва тощо. Розрізняють такі види сталі: конструкційна (наприклад, арматурна), інструментальна та з особливими фізикохімічними властивостями (наприклад, жароміцна). Прокат — металеві вироби, що виготовляють гарячою або холодною прокаткою зі сталі. Розрізняють листовий, сортовий і спеціальний прокат. Є три основні способи виробництва сталі — мартенівський, кисневоконверторний, електросталеплавильний. Розглянемо основні технологіч­ ні особливості кожного з них. Мартенівський спосіб є найстарішим способом промислового вироб­ ництва сталі. Він спирається на послідовну обробку залізорудної сирови­ ни. Спочатку з неї в домнах виробляють чавун, потім з рідкого чавуну в мартенівській печі виплавляють сталь, яку спрямовують на виготовлен­ ня прокату (мал. 69). Такий спосіб виплавки сталі зберігся лише в Україні. Киснево-конверторний спосіб виробництва сталі спирається на про­ дування рідкого чавуну в конверторах (спеціальні агрегати у формі боч­ ки) технічно чистим киснем. Рідкий чавун у суміші зі сталевим брухтом, а також вапном, бокситами, плавиковим шпатом завантажують у конвер­ тор, де чавун перетворюється на сталь. Виділення тепла обумовлює рід­ кий стан отриманої сталі. Для отримання окремих сортів спецсталі дода­ ють залізну руду з високим вмістом фосфору, марганцю, ванадію. Киснево-конверторним способом виробляють більшість сталі у світі та в Україні. Найпотужніші цехи діють на підприємствах «АрселорМіттал Кривий Ріг» і «Євраз-Дніпровський металургійний завод». Електросталеплавильний спосіб передбачає отримання сталі в елек­ тричних дугових печах. Процес виробництва триває 50—60 хв, тому най­ продуктивніші печі можуть виконува­ Дізнайтеся більше ти до 30 розливів сталі за день. Під час виробництва однієї тонни стаНайпоширеніша технологія електро­ лі киснево-конверторним способом сталеплавильного виробництва скла­ утворюється 2 кг пилу, 2,45 кг діоксидається з розплавлення, окиснення та ду сірки й 1,8 кг вуглекислого газу. відновлення.

125

РОЗДІЛ 3

У світі електросталеплавильний спосіб є другим за значенням у вироб­ ництві сталі. В Україні його застосовують на найсучаснішому металургій­ ному комбінаті «ІНТЕРПАЙП Сталь» (м. Дніпро). Дізнайтеся більше Окреме місце посідає порошкова меКожна тонна сталевого брухту дозвоталургія. З порошків отримують шихту ляє зекономити 1,4 т залізної руди, (суміш матеріалів) із заданим хімічним 740 кг вугілля і 120 кг флюсового вапскладом і властивостями, а з неї форму­ няку у виробництві чорних металів. ють заготовки майбутніх виробів. Комбінування В чорній ме­ талургії. Це поєднання кількох взаємопов’язаних видів виробництв у рамках одного підприємства — комбінату. Він є складною формою органі­ зації виробництва, а це обумовлює появу ефекту агломерування. Продук­ ти чи відходи одного виробництва є сировиною, напівфабрикатами чи допоміжними матеріалами для інших виробництв у рамках комбінату (мал. 70). Це можливо лише тоді, коли основне виробництво має одиничні потужні агрегати, яким потрібна у значних обсягах відповідна сировина, а також постачання допоміжних мате­ ріалів, енергії, палива. Так виникає Поясніть, чому комбінування притехніко-економічна й територіальна єд­ зводить до посилення антропогенного ність між різними видами економічної навантаження на довкілля. діяльності. Водночас різко зростає ан­ тропогенне навантаження на довкілля.

Залізна руда

Агломераційне виробництво

Доменне виробництво

Коксохімічне виробництво

Вугілля

Кисневоконверторне чи мартенівське виробництво Блюмінг Арматура дротяна

Дрібносортні стани Заготовки

Сортовий прокат

Товарна заготовка

Дротові стани

Катанка в мотках

Арматура в мотках

Мал. 70. Структура металургійного комбінату повного циклу

126

Металургійне виробництво

Комбінування зумовлює концентрацію виробництва в одному чи кіль­ кох населених пунктах. Розрізняють зосереджений (на одному промисло­ вому майданчику чи поряд у межах одного міста) і розосереджений (на значній відстані) комбінати. Прикладом зосередженого є типовий комбі­ нат чорної металургії на базі доменного й мартенівського виробництва, розосередженого — алюмінієвий комбінат, до якого постачають сировину (боксити) з віддалених районів залізничним чи морським транспортом. Функціонування комбінатів зумовлює утворення навколо них міст. Під впливом ефекту агломерування поруч із комбінатами створюють інші підприємства, робота яких значною мірою обумовлена високим рівнем розвитку загальноміської інфраструктури та магістральних видів тран­ спорту (наприклад, м. Донецьк). Економічні переваги комбінування дозволяють мінімізувати втрати сировини під час постадійного її використання у промисловому виробни­ цтві. Це значно здешевлює виготовлення головного виду продукції мета­ лургійного комбінату. Також істотно зменшуються транспортні витрати. Підприємства чорної металургії є повного (виготовляють чавун, сталь, прокат) і неповного циклу (виробництво лише одного виду металургійної продукції — сталі чи прокату). У складі підприємств неповного циклу функціонують переробні металургійні заводи, які використовують як си­ ровину готові металеві заготовки чи металобрухт. У складі великих ма­ шинобудівних підприємств діють ливарні цехи тих видів чавуну чи сортів сталі, які необхідні для виробництва окремих компонентів кінцевої про­ дукції, — «мала» металургія. Прикладом комбінату повного циклу є «АрселорМіттал Кривий Ріг». Це найбільше за обсягом виробництва в Україні металургійне підприєм­ ство. Тут виробляють арматурну сталь і катанку зі звичайних і низьколе­ гованих марок сталі, агломерат, концентрат, кокс, чавун, сталь, сорто­ вий і фасонний прокат, доменний шлак. Складові цього комбінату представлено на малюнку 70. Підприємства чорної металургії неповного циклу спеціалізуються на випуску окремого виду продукції. Серед них переважають заводи, що ви­ пускають вироби в одиничному примірнику чи дрібними серіями. Вони є осередками науково-технічного прогресу, адже у виробництві застосову­ ють спеціальні технології, на них працюють висококваліфіковані кадри. Прикладом такого підприємства є «Енергомашспецсталь» (м. Крама­ торськ). Це найбільший в Україні виробник литих і кованих виробів інди­ відуального і дрібносерійного виробництва зі спеціальних сталей, а також єдиний виробник кованих елементів корпусів ядерних реакторів. Сучасні чинники розміщення підприємств чорної металургії. Чинники, які впливають на розміщення підприємств чор­ ної металургії, різні. Вони залежать від типу підприємства та виду про­ дукції, яку воно випускає (табл. 14 на с. 128). Для перших потужніших підприємств чорної металургії на основі доменної й мартенівської техно­ логії бралися до уваги лише сировинний, паливний, споживчий і тран­ спортний чинники. Натомість не зважали на екологічний, постачання води не лімітувалось.

127

РОЗДІЛ 3

Таблиця 14 Чинники розміщення підприємств чорної металургії

паливний

водний

транспортний

сировинний

споживчий

екологічний

електроенергії

Значення чинника*

Мартенівський

++

+++

++

++

+

+

+++

Киснево-конверторний

++

Тип технології виробництва

++

Електросталеплавильний Передільна чорна металургія

+

++ ++

++++

++++ ++++

+

Порошкова металургія

++++

++

«Мала» металургія

++++

++

+++

* Значення чинників: ++++ вирішальне; +++ суттєве; ++ велике, + незначне.

Виплавка чавуну і сталі потребує наявності достатніх паливних і сиро­ винних ресурсів. Оскільки перші підприємства потребували для своєї ро­ боти паливних ресурсів більше ніж сировинних, їх розміщували пере­ важно поряд з вугільними шахтами. Пізніше, коли технологічно було досягнуто рівність між обсягами вико­ ристання залізної руди й вугілля, такі З курсу фізичної географії материків підприємства почали створювати між і океанів пригадайте, у яких країнах світу є порівняно близько між собою розрайонами їхнього видобування побли­ ташовані поклади залізної руди та зу великих річок й озер. Так виникли кам’яного вугілля. зустрічні великі потоки відповідної си­ ровини, які перевозили залізницею. Велике споживання електричного струму на різних етапах виробни­ цтва продукції чорної металургії зумовило створення великих енергоге­ неруючих потужностей біля металургійних заводів. Для виробництва сталі киснево-конверторним способом і за техноло­ гією безперервного розливу велике значення має близькість до електро­ генеруючих потужностей і ресурсів прісної води. Сучасні металургійні підприємства повного циклу в розвинених краї­ нах світу переважно працюють на привізній морським транспортом за­ лізній руді й коксівному вугіллі, тому вони розміщені в портово-промис­ лових комплексах. Наприклад, до металургійного комбінату повного циклу «АрселорМіттал Дюнкерк» коксівне вугілля й залізну руду достав­ ляють морем з Австралії, Бразилії, Канади та інших країн. При розміщенні металургійних підприємств неповного циклу вирі­ шальними є електроенергетичний і споживчий чинники. Важливе зна­ чення має врахування екологічного чинника (табл. 14). Передільна, порошкова й «мала» металургія переважно орієнтовані на споживача. Тому відповідні підприємства розташовані неподалік від вели­

128

Металургійне виробництво

ких машинобудівних заводів або входять як окремі цехи до їхнього складу. Під час будівництва підприємств порошкової та «малої» металургії істотне значення має екологічний чинник, передільної металургії — сировинний.

•• •• •• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Розвиток металургії зумовлює збільшення виробництва залізорудної сировини, вогнетривів, кам’яного вугілля, флюсових вапняків тощо. Їх використовують у промисловому виробництві металів. У світі чорні метали виробляють в киснево-конверторний, електросталеплавильний та мартенівський способи. Технологія виробництва чорних металів передбачає комбінування різних промислових підприємств. Підприємства чорної металургії поділяють на комбінати повного та неповного циклу, а також «малу» металургію. Технологія виробництва чорних металів і виробів з них передбачає чотири етапи. На розміщення металургійних підприємств впливають різні чинники. Комбінати повного циклу орієнтуються на сировину й паливо, неповного циклу — на електроенергетичний і споживчий чинники, «малої» металургії — на споживчий чинник. У розвинених країнах світу велику роль відіграє екологічний чинник, на який мало зважають у країнах, що розвиваються.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Назвіть ознаки підприємств чорної металургії повного та неповного циклу. Поясніть, чому в розміщенні підприємств «малої» металургії виняткове значення має споживчий чинник. Чому у світі найпоширенішим способом виробництва сталі є киснево-конверторний? Поясніть, які чинники зумовили те, що в Китаї більшість сталі виробляють киснево-конверторним, а в Японії — електросталеплавильним способами. З’ясуйте, які природні передумови для розвитку чорної металургії в Китаї сприяли лідерству цієї країни у виплавці сталі у світі.

Працюю з картою Установіть чинники розміщення підприємств чорної металургії у складі компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг» за допомогою відповідної картосхеми, поданої на офіційному сайті цієї компанії.

Шукаю в інтернеті На офіційному сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України знайдіть інформацію щодо екологічного стану довкілля в областях, у яких діють підприємства чорної металургії. Проаналізуйте обсяги й склад викидів шкідливих речовин, які вони здійснюють. Поясніть, як це впливає на стан атмосферного повітря.

Генерую ідеї Як, на вашу думку, зміняться обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря на підприємствах чорної металургії України за умови їх повного переходу на електросталеплавильний спосіб виробництва?

129

РОЗДІЛ 3

§ 24. Кольорова металургія Назвіть вироби з міді та алюмінію, які є у вас удома? Як ви їх використовуєте?

Значення кольорових металів. У світі використовують більшість відомих кольорових ме­ талів (мал. 68 на с. 124). Вони по­ ширені на Землі нерівномірно. Зо­ крема, мідь здебільшого видобувають у Чилі, звідки її виво­ зять до розвинених країн світу. Мідь переважно застосовують у виробництві електричних виробів і Мал. 71. Світове виробництво радіотехніки, алюміній — літаль­ найуживаніших кольорових металів них апаратів і легкових автомобі­ лів, титан — тугоплавких сплавів. За обсягом використання у виробництві лідером є алюміній, друге місце посідає мідь, а третє — цинк (мал. 71). Чинники розміщення підприємств Із виплавки міді, алюмінію, титану. Ці види кольорових металів мають відмінні тех­ нології виробництва, а отже — й чинники розміщення. Основою виробни­ цтва міді є пірометалургія — сукупність металургійних процесів, що від­ буваються за високих температур (додаток 6). Багаті мідні руди обробляють поряд із шахтою, звідки їх видобули, безпосередньо для виробництва катодів, шляхом електролізу мінералів міді у водному розчині сірчаної кислоти. Цей спосіб є найменш пошире­ ним у промисловому отриманні міді через незначну кількість родовищ багатих мідних руд у світі. Розрізняють промислове виробництво чорнової й рафінованої міді. Підприємства з виробництва мідного концентрату розташовані безпосе­ редньо біля родовищ сульфідних руд. Концентрат можна транспортувати на значні відстані. Спочатку з нього виробляють чорнову мідь. У розвине­ них країнах діють екологічні обмеження на перероблення мідного кон­ центрату в значних обсягах. Тому до них завозять готову чорнову мідь, яку випускають на підприємствах країн, що розвиваються. Це дозволяє також економити значні енергетичні й водні ресурси. Найбільшим спеціалізованим районом з виробництва мідного концен­ трату й чорнової міді у світі є Мідний пояс. Він простягається між мідни­ ми шахтами, гірничо-збагачувальними комбінатами та підприємствами з виплавки чорної міді на півдні ДР Конго й у центрі Замбії. Рафінування міді можливе як у місцях видобування сирої руди, так і великих центрах виробництва сірчаної кислоти у провідних державах світу. У цих країнах є значна кількість брухту кольорових металів, що вміщує мідь (мал. 72). Зокрема, 45 % усієї міді, що використовують у Європі, вироблено саме з місцевого її брухту.

130

Металургійне виробництво

Світове виробництва рафінованої міді постійно зростає. Це зумовлено Дізнайтеся більше розвитком новітніх видів електричних У ЄС довжина мідних дротів, по яких приладів, виробництва консервів, елек­ передають електричний струм, статроенергетики, у яких широко застосо­ новить 8 млн км. вують мідь та сплави з неї. Для рафінування міді необхідні значні обсяги електроенергії, тому одним із чинників розміщення під­ приємств цього типу є їхня наближеність до великих електрогенеруючих потужностей. Важливо зважати на екологічний чинник. Застосування сірчаної кислоти та викиди в атмо­ сферне повітря сполук сірки й наси­ Рафінована Виробченої міддю водяної пари є небез­ Видобуток 16,8 мідь 20,2 ництво печними для людей. Тому більшість напівфабрикатів мідеплавильних заводів у розвине­ 20,2 них країнах світу розташовані в портово-промислових комплексах. Вони працюють на привізній сиро­ вині та на місцевому брухті міді. Наприклад, найбільший у Європі завод з рафінування чорнової міді в Невідновні м. Гамбург (Німеччина) компанії відходи 5,6 Мідь у виробах, «Аеробус» має потужності з її ви­ що використовують робництва 450 тис. т на рік. 369 Втрати Алюміній — перший у світі за 2,3 обсягом виробництва кольоровий метал (мал. 71). Його оксид найпо­ Мал. 72. Структура світових потоків міді, ширеніший у земній корі й тому за­ млн т паси алюмінію найбільші серед ін­ ших кольорових металів. Використовують його насамперед у виробництві транспортних засобів. Виробництво алюмінію здійснюється кількома етапами. Спочатку ви­ добувають боксити чи нефеліни, потім їх перероблюють в оксид алюмі­ нію, з якого вже виробляють первинний алюміній (мал. 73). Розглянемо техніко-економічні особливості кожного з них. У більшості країн світу основною сировиною алюмінієвої промисло­ З курсу географії материків і вості є боксити. Лише в Росії ведуть океанів пригадайте, де у світі розміпромислову переробку нефелінів, щені родовища бокситів і нефелінів. що отримують як побічний продукт переробки апатитів. На першому етапі виробництва алюмінію отримують оксид алюмінію на глиноземних заводах (мал. 73). Під час його виробництва переважно використовують боксити (37,0 %) і прісну воду. Тому сировинний і вод­ ний чинники є головними в розміщенні відповідних підприємств (додаток 6). На другому етапі з оксиду алюмінію отримують первинний (си­ рий) алюміній у формі металу.

131

РОЗДІЛ 3

На завершальному етапі — ра­ фінування — рідкий алюміній про­ дувають через хлор. Хлорування алюмінію дозволяє вилучити всі домішки та гази, розчинені в алю­ Оброблення Утворення мінії-сирці. Потім рідкий алюмі­ гарячим Утворення Al2O3 ній витримують у ковші за темпе­ розчином Al(OH) NaOH ратури 700–730° С для вилучення неметалевих домішок і виділення газів з металу. У результаті отри­ мують метал, що на 99,5–99,9 % складається з алюмінію. Визначальним у розміщенні Осад оксиду підприємств з виробництва алюмі­ алюмінію нію є зосередженість запасів бок­ ситів і наявність значних дешевих Мал. 73. Технологія виробництва електроенергетичних потужностей від бокситу до оксиду алюмінію (додаток 6). Боксити й оксид алю­ мінію на переробні підприємства доставляють здебільшого магістральни­ ми видами транспорту в межах внутрішніх поставок ТНК, які контролю­ ють алюмінієву промисловість світу. У розвинених країнах світу більшість підприємств із виплавлення пер­ винного алюмінію зосереджена на узбережжі морів та біля великих гідроелектростанцій. Україна є шостою країною світу з експорту й посідає 11 місце за вироб­ ництвом оксиду алюмінію. Лідером є Китай. Для потреб електронної промисловості виробляють рафінований (ре­ тельно очищений) алюміній. Вторинний алюміній отримують у результаті переплавки відповідного подрібненого відсортованого ущільненого мета­ левого брухту. Його виробництво значне у провідних країнах світу, у яких регулярно накопичується відповідна вторинна сировина. Титан називають «космічним» металом. Цей легкий метал викорис­ товують в авіакосмічному машинобудуванні переважно у формі сплавів з алюмінієм, ванадієм, залізом. Він витримує високу температуру, тиск, стійкий до корозії. Для виробництва металевого титану придатні лише 6 % титановмісної руди, що видобува­ ють у світі. Більша частина руди йде на З курсу географії материків і океавиробництво діоксиду титану, який є нів пригадайте, де розміщені родовиважливим компонентом білил. ща ільменітів в Україні. Виробництво титану розділено між промисловими підприємствами на ета­ пах від отримання концентрату до виплавлення чистого металу. Осно­ вним технологічним процесом є магнієтермічний спосіб. Він дозволяє отримати титанову губку, з якої виплавляють власне титан у зливках або вироб­ляють білила (мал. 74). Їхнє виробництво потребує значної кількос­ ті електричного струму, а також прісної води, тому відповідні підприєм­ ства зазвичай розміщують неподалік потужних ГЕС (додаток 6). Очищення та подрібнення бокситів

132

Металургійне виробництво

Титанову губку після очищення плавлять у вакуумнодугових печах, Дізнайтеся більше отримуючи металевий титан у зливках. Щороку у світі вставляють ендопроДля потреб електроніки й ендопротезу­ тезів із чистого титану загальною вання виробляють особливо чистий ти­ вагою 1 тис. т. тан (99,999 %). Для цього його пере­ плавляють двічі. На виробництво одного кілограму титану використовують 30 кВт. Тож вирішальним чинником у розміщенні відповідних підприємств є наяв­ ність дешевої електроенергії та незначна віддаленість від основних про­ мислових підприємств-споживачів титану у зливках.

Хлорування

Перегонка

Осідання й вакуумна сепарація

Подрібнення Пакування

Сировина (концентрат титану, флюси, кокс)

Титанова губка

Хлор

Магній Електроліз Хлорид магнію

Титановий зливок Мал. 74. Технологічна схема виробництва титанової губки й металевого титану

Вторинний титан отримують після переплавлення його брухту. Пере­ важно здійснюють переробку виробів з його сплавів із залізом. Визна­ чальними в розміщенні таких підприємств є наявність достатньої сиро­ винної бази, водних ресурсів та екологічний чинник. Україна посідає четверте місце у світі за обсягом виробництва рутило­ вого й десяте за виробництвом ільменітового концентрату (додаток 7). Єдине в Європі підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» виробляє 4 % світового виробництва титанової губки, тоді як більшість

133

РОЗДІЛ 3

вітчизняного рутилового концентрату, придатного для виробництва ме­ талевого титану, експортують на переробку. При цьому в м. Запоріжжя лише у 2008 р. розпочали виплавляти металевий титан на промисловій основі.

•• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Кольорові метали є основою новітніх наукоємних напрямів промислового виробництва. Виробництво кольорових металів потребує значних обсягів електричного струму і прісної води, тому зосереджене біля великих ГЕС. Великі ТНК контролюють увесь процес виробництва більшості кольорових металів. Перші етапи виробництва здійснюють на підприємствах країн, що розвиваються, через велике антропогенне забруднення довкілля. У розвинених країнах світу великого значення набуло виробництво вторинних кольорових металів з відповідного металевого брухту.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Чому виробництво кольорових металів має кілька етапів? Поясніть, чому виробництво алюмінію з бокситів має трансокеанічний виробничий ланцюг. Чому у світі найбільші підприємства з виробництва первинного алюмінію розташовані біля потужних ГЕС? Поясніть, які чинники зумовили те, що одні країни експортують чорнову, а інші — рафіновану мідь. Поміркуйте, які чинники зумовили першість Китаю у виробництві рафінованої міді та первинного алюмінію у світі. Поясніть, чому більшість країн, що виробляють титан у зливках, не виробляють його концентрат. Чи має Україна можливість збільшити виробництво металевого титану?

Працюю з картою За картами навчального атласу поясніть невідповідність між виробництвом за країнами світу ільменітової руди й титанових зливків (додаток 7).

Шукаю в інтернеті На офіційному сайті Запорізького титано-магнієвого комбінату знайдіть інформацію про технологію виробництва титану та зобразіть її схематично.

Генерую ідеї Поміркуйте, як будуть виробляти кольорові метали, коли промислові запаси руд, що їх вміщують, вичерпаються. Як це вплине на міжнародні поставки відповідної продукції?

134

Металургійне виробництво

§ 25. Виробництво чавуну, сталі, прокату та кольорових металів в Україні Які чавунні вироби є у вас удома? Як ви їх використовуєте?

Значення чорної металургії в економіці України. Чорна металургія в нашій країні є однією з основних видів промислового вироб­ ництва й товарного експорту. У ній діють великі корпорації, що визнача­ ють господарський розвиток держави: холдинги «Індустріальний союз Донбасу», «Інтерпайп», «Метінвест». Вони відновили вертикальні замкнені виробничі ланцюги «руда— вугілля—сталь—прокат». На їхній основі створено паралельні виробничоВідкриваємо Україну територіальні системи (мал. 75). «Металит» (м. Кропивницький) — Підприємства чорної металургії сучасне підприємство в Україні з визначною мірою визначають господар­ робництва високоякісних чавунних ський розвиток держави. Основну про­ литих деталей. Проєктна потужність — дукцію випускають металургійні ком­ 8,0 тис. т чавунного литва на рік (2016 р.). бінати повного циклу з обсягом щорічного виробництва понад 1 млн т.

Мал. 75. Чорна металургія України, 2019 р.

135

РОЗДІЛ 3

Вітчизняні підприємства чорної металургії орієнтовані переважно на збут своєї продукції за кордоном. Так, компанія «АрселорМіттал Кривий Ріг» експортує більш як 80 % своєї продукції. Здебільшого на світовий ринок постачають напівфабрикати, з яких уже на іноземних заводах виробляють більш вартісну продукцію. Наприклад, стальні сляби виробництва металургійного комбінату «Азовсталь» (м. Ма­ ріуполь) постачають на «Феррьєра Вальсідер» (м. Валлезе-ді-Оппеано, про­ вінція Верона, Італія) для випуску конструкційного стального прокату. Це дає змогу зберігати високі показники експорту чорних металів до Італії. Структура виробництва продукції чорної металургії. Україна є світовим лідером з виробництва сталі на металургійних комбі­ натах повного циклу в мартенівський спосіб. Від нього відмовились у роз­ винених країнах світу через високу енергоємність і низьку продуктив­ ність. Більшість киснево-конверторної сталі в Україні виробляють 6 із 17 підприємств чорної металургії. Вони технічно відстають від підприємстваналогів у розвинених країнах світу. Електросталеплавильним способом виробляють сталь з металобрухту на трьох вітчизняних підприємствах чорної металургії. Також її виплав­ ляють у сталеливарних цехах на машинобудівних підприємствах у міс­ тах Краматорськ і Суми. Електроплавильний спосіб лежить в основі виробництва продукції на вітчизняних феросплавних заводах, що переважно постачають свою про­ дукцію за кордон (мал. 75). Кожне із цих підприємств спеціалізується на випуску великих партій відповідних сплавів. У їхньому розміщенні ви­ рішальними чинниками є дешеві джерела електричного струму та прісна вода. Наприклад, Запорізький феросплавний завод є одним з основних споживачів електроенергії в Запорізькій області. Виробництво напівфабрикатів і низькоякісних сортів сталевих виро­ бів є найбільш «брудним» етапом виробництва продукції чорної металур­ гії. Спеціалізація на ньому вітчизня­ Дізнайтеся більше них підприємств зумовлює великі обсяги викидів шкідливих речовин в Найбільша в Україні домна (установатмосферне повітря, скидів забрудне­ лена потужність 4 млн т чавуну на рік) ної води у природні водойми України. від 1974 р. функціонує на «АрселорМіттал Кривий Ріг». В Україні 20 % усієї продукції ви­ пускають агрегати, які експлуатують вже понад 30 років. Тому вітчизняна чорна металургія потребує модерні­ зації, щоб привести її структуру виробництва та обсяги витрат сировини, енергії, води до рівня розвинених країн світу. За роки незалежності введено в експлуатацію лише два відповідні під­ приємства — «Інтерпайп Сталь» (м. Дніпро) й «Електросталь» (м. Кура­ хове Донецької області). Державі належить лише Броварський завод по­ рошкової металургії. У структурі виробництва четвертого етапу вирізняється випуск товсто­ го листа. Його використовують для виробництва сталевих труб різного діаметру та призначення. Переважно труби постачають на експорт. Про­ відні підприємства з їхнього виробництва в Україні входять до складу

136

Металургійне виробництво

холдингів «Інтерпайп» і «Метінвест». За винятком Харцизького трубно­ го заводу вони зосереджені в містах Дніпропетровської області (мал. 75). Виробничий ланцюг «вугілля—руда—чавун—сталь» привів до форму­ вання на обмеженій частині території України найбільших центрів чор­ ної металургії на базі металургійних комбінатів повного циклу (мал. 75). На незначній за площею території поєднано одночасно мінеральні ресур­ си, які використовують у виробництві чорних металів, із щільною розга­ луженою залізничною мережею, що має вихід до морських портів і вели­ ких міст Східної Європи. Чинники розміщення віт­чизняних металургійних підприємств. Для підприємств повного циклу вирішальними є вугіл­ ля, руда, вода, транспорт, споживач. Перевага одного з них визначає зосе­ З попередніх курсів географії редження відповідних видів металур­ пригадайте, де розміщені родовища залізної руди й кам’яного вугілгійного виробництва. Наприклад, на­ ля в Україні. явність значних покладів коксівного вугілля в Алчевську, Донецьку, Єнакі­ євому стала передумовою створення металургійних комбінатів повного циклу. У Кривому Розі вирішальним був чинник наявності великих під­ приємств із видобування залізної руди, у Маріуполі — транспортний. Водний чинник зумовив створення металургійних підприємств у містах Дніпро, Запоріжжя, Кам’янське. Споживчий — заводу в Костянтинівці, де діють потужні металоємні машинобудівні підприємства. Особливо ве­ лике значення цей чинник має в розміщенні підприємств передільної ме­ талургії. Він також обумовив розвиток трубного виробництва в містах Дніпро, Макіївка, Нікополь, Новомосковськ, Харцизьк (мал. 75). Для потреб підприємств чорної металургійної промисловості м. Запо­ ріжжя збудовано ДніпроГЕС, а також Запорізький енерговузол у м. Енер­ годарі. Лише один Запорізький завод феросплавів споживає 22 % усього електричного струму, виробленого в Запорізькій області. Основні центри виробництва кольорових металів в Україні. Відсутність значних промислових покладів більшості видів кольорових металів не дозволяє розвивати цей напрям металургії. Тому діють одне-два підприємства з виробництва певних видів металів та спла­ вів з них. Вони переважно орієнтуються на експорт (мал. 76). Найбільшим центром вітчизняної кольорової металургії є м. Запо­ ріжжя, де зосереджено виробництво: графіту, кремнію, магнію, титану та сплавів кольорових металів (мал. 76). Ці великі промислові підприєм­ ства зведено, зважаючи на наявність у цьому місті значних електрогене­ руючих потужностей. В Україні розвивається експортоорієнтоване виробництво вторинного ме­ талевого алюмінію та сплавів з нього (мал. 76). Первинний металевий алюмі­ ній в Україні від 2010 р. не виплавляють. Діє лише підприємство з виробни­ цтва глинозему в м. Миколаєві, що повністю експортує свою продукцію. Титанова промисловість України майже повністю контролюється групою компаній «Груп ДФ». Вона володіє підприємством «Юкрейніан

137

РОЗДІЛ 3

Мал. 76. Кольорова металургія України, 2019 р.

Кемікал Продактс» (м. Армянськ) — найпотужнішим у Східній Європі виробником діоксиду титану. Майже 90 % усієї продукції цього підпри­ ємства експортують. Державне підприємство «Сумихімпром» (м. Суми) виробляє діоксид титану з ільменітового концентрату, який постачає Державне підприєм­ ство «Об’єднана гірничо-хімічна компанія». Більшість відповідної сиро­ вини видобувають у його Іршанській філії. Переважна частина продукції підприємства йде на експорт (мал. 76). Ільменітовий й рутиловий концентрати філії «Вільногірський гірничометалургійний комбінат» Державного підприємства «Об’єднана гірничохімічна компанія» переважно експортують за кордон. Також це українське підприємство виробляє цирконієвий концентрат і цирконієві продукти. Група компаній «Груп ДФ» володіє 49 % акцій єдиного в Європі вироб­ ника губчастого титану — Запорізького титаново-магнієвого комбінату. На експорт іде 95 % усієї його продукції (мал. 76). Сировиною для виробництва титанової губки є ільменітовий концен­ трат, який виробляє група компаній «Груп ДФ» на власних підприєм­ ствах «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» і «ВалкиІльменіт». Також вона закуповує концентрат у філії «Іршанський гірничозбагачувальний комбінат» Державного підприємства «Об’єднана гірничохімічна компанія» (мал. 76). Переважно з відповідного металобрухту виробляють металевий титан і вироби з нього на підприємствах, розміщених у м. Київ. Титанові порош­

138

Металургійне виробництво

ки виробляє завод Державного науко­ во-дослідного та проєктного інституту Відкриваємо Україну титану в м. Запоріжжі (мал. 76). Державний науково-дослідний та Магній і германій виробляє лише проєктний інститут титану (м. ЗапоріжЗапорізький титаново-магнієвий ком­ жя) — від 1956 р. єдина в Європі компбінат. Магній є побічним продуктом пе­ лексна науково-дослідна та проєктна рероблення ільменітового концентра­ установа з виробництва титану й магнію. ту, тоді як германій отримують з кам’яного вугілля Донбасу. Вторинний магній випускає підприємство «ОНВІ» (м. Житомир). Мідь і сплави на її основі з металобрухту виробляють два підприємства в м. Бахмут (Донецька) та по одному — у містах Запоріжжя, Костянтинів­ ка (Донецька), смт Печеніги (Харківська область) (мал. 76). Cвинець і сплави на його основі, цинк і цинкові білила виробляють підпри­ ємства в м. Костянтинівка, а вторинний цинк періодично в незначній кіль­ кості — фабрика у смт Донське Волноваського району Донецької області. Головними чинниками розміщення підприємств із виробництва вто­ ринних кольорових металів і сплавів з них в Україні є споживчий і сиро­ винний (додаток 6). Вони розміщені неподалік від великих машинобу­ дівних підприємств, які споживають значну частину їхньої продукції й розташовані в густозаселеному промислово розвинутому районі зі знач­ ним обсягом утворення брухту кольорових металів. У містах Київ, Львів, Кропивницький, Дніпро, Запоріжжя, Покровськ (Донецька область) діють невеликі підприємства з виробництва золота з брухту цінних металів для потреб машинобудування. ВИРОБНИЦТВО НЕМЕТАЛЕВИХ МІНЕРАЛЬНИХ ВИРОБІВ. Під­ приємства графітової промисловості належать до переробної промисло­ вості й обслуговують потреби різноманітних виробництв у ізоляційних матеріалах, електродах, ущільнювачах тощо. Такі підприємства діють у містах Запоріжжя й Маріуполь. Мінеральну графітовмісну сировину ви­ добувають у смт Завалля Голованівського району Кіровоградської області на найбільшому за запасами графіту в Європі родовищі. Це підприємство належить ТНК «Солвей Інвестмент Груп» (Швейцарія), і тому переважно експортує свою продукцію (мал. 76).

•• •• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Вітчизняна металургія має виразну експортну орієнтацію. У структурі експорту чорних металів переважають напівфабрикати та продукція передільної металургії з низькою вартістю. Україна є лідером у світі з виробництва сталі мартенівським способом. Провідні металургійні корпорації створили вертикальні виробничо-терито­ ріальні комплекси від видобування сировини до виробництва готової продукції. Виділяють такі головні центри чорної металургії: Дніпро, Запоріжжя, Кам’янське, Кривий Ріг, Кременчук, Курахове, Маріуполь. Кольорова металургія менше розвинена в Україні через відсутність промислових покладів більшості відповідних металів. Провідний металургійний центр держави — м. Запоріжжя.

139

РОЗДІЛ 3

••

Титанова промисловість є основним видом економічної діяльності України в кольоровій металургії. У решті напрямів кольорової металургії переважає вторинне виробництво відповідних металів з місцевого металевого брухту.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Чому чорна металургія відіграє важливу роль в економічному розвитку України? Чому у вітчизняній чорній металургії існує вертикальна інтеграція? Які чинники зумовили перетворення м. Запоріжжя в головний центр металургії України? Схарактеризуйте чинники, які визначають сучасну структуру виробництва прокату в державі (додаток 8). Поясніть, чому в Україні незначне виробництво кольорових металів.

Працюю з картою За допомогою карт навчального атласу поясніть чинники розміщення металургійних підприємств в Україні.

Шукаю в інтернеті За допомогою офіційних сайтів «Індустріального союзу Донбасу» та «Метінвест» з’ясуйте, які підприємства чорної металургії входять до їхнього складу та як побудована в них вертикальна виробнича інтеграція.

Генерую ідеї Чи є доцільним в Україні відновлення виробництва металевого алюмінію і на потужностях Запорізького алюмінієвого комбінату? Свою відповідь обґрунтуйте.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 6 Тема: Позначення на контурній карті сировинної бази та основних центрів виробництва чорних металів в Україні 1. Позначте на контурній карті основні вітчизняні родовища залізної руди та країни-імпортери залізорудної сировини з України. Пояс­ ніть, якими видами транспорту їх постачають на вітчизняні мета­ лургійні заводи. 2. Позначте на контурній карті основні центри чорної металургії в Україні — Кривий Ріг, Дніпро, Кам’янське, Запоріжжя, Нікополь, Маріуполь, Краматорськ, Алчевськ. 3. Позначте на контурній карті центри кольорової металургії в Украї­ ні — Миколаїв, Запоріжжя, Іршанськ, Київ, Бахмут, Кам’янське. 4. Поясніть, який чинник був вирішальним при створенні в них відпо­ відних підприємств.

140

Металургійне виробництво

§ 26. Металургійне виробництво світу Які імпортні металеві прилади є у вас удома? Як ви їх використовуєте?

Найбільші країни-виробники та країни-споживачі чорних металів. У більшості розвинених країн світу відсутня власна сировинна база чорної металургії й тому переважно сучасні підприємства розміщені на морському узбережжі, зокрема в м. Дюнкерк у департамен­ ті Нор у Франції. Лише в Канаді й США розробляють власні родовища кам’яного вугілля та залізної руди, що дозволяє мати відповідні підпри­ ємства у внутрішньоконтинентальних районах. Морські перевезення є найдешевшими, водні ресурси моря безкоштовні й у них можна скидати відходи виробництва з меншими обмеженнями, ніж у прісні води. Водно­ час в окремих розвинених країнах світу збереглись металургійні комбіна­ ти повного циклу у старих районах вуглевидобування, наприклад, у м. Дуйсбург (федеральна земля Північний Рейн-Вестфалія Німеччини). Основні сучасні виробники чорної металургії світу зосереджені пере­ важно в Азії. Лідером з виробництва більшості виробів є Китай. У цій країні добре розвинене машинобудування, що потребує значної кількості чорних металів. На виробництво третини сталі світу китайська металур­ гія щороку переробляє 600 млн т залізорудної сировини. Унікальне по­ єднання покладів залізної руди й кам’яного вугілля на відстані до 300 км у північно-східних регіонах Китаю сприяло розвитку потужної місцевої чорної металургії. Також у портово-промислових комплексах цієї краї­ ни, що розміщені в гирлах найбільших річок, на привізній мінеральній сировині працюють великі металургійні комбінати повного циклу. Чорна металургія Китаю за 2000-ні роки зазнала значних змін. Якщо до 2004 р. ця країна була чистим імпортером відповідної продукції, то у 2015 р. стала чистим експортером (112 млн т сталі вивезено проти 13 млн т завезеної з-за кордону). Це обумовило вирішальну роль Китаю в сучасному світовому імпорті не лише залізорудної сировини, а й коксу, нікелю та інших первинних мінеральних ресурсів. Японія від 70-х років ХХ ст. посідає друге місце у світі за вироб­ництвом сталі. І це за відсутності в цій країні власних покладів кам’яного вугілля та залізної руди. Уся її металургія зосереджена в портово-промислових комплексах на узбережжі Тихого океану. Ця країна експортує сталь і прокат, при цьому більшу частину становить продаж за кордон високоя­ кісних виробів чорної металургії (додаток 8). США мають чорну металургію, що за якісними параметрами та еконо­ мічною ефективністю поступається японській і німецькій. Тому ця краї­ на закуповує значні партії сталі й прокату за кордоном. Серед країн-членів ЄС провідними виробниками чорної металургії тра­ диційно є Німеччина, Франція, Італія, Бельгія. Ці країни спеціалізують­ ся на випуску високоякісних типів сталі та прокату. Тому вони ведуть жваву торгівлю різними видами продукції чорної металургії.

141

РОЗДІЛ 3

Це зумовлює інтенсивну міжнародну торгівлю виробами чорної мета­ лургії. Чистими імпортерами залишаються переважно країни, що розви­ ваються, попри будівництво в них національних металургійних підпри­ ємств. Лідером за обсягами виробництва та міжнародних операцій у світі є ТНК «Арселор Міттал». В імпорті чорних металів і виробів з них є суттєві відмінності. Напри­ клад, труби постачають переважно у країни, що мають добре розвинену нафто- й газовидобувну промисловість. Листовий прокат закуповують країни, у яких розвинене автомобілебудування. Таким чином міжнарод­ на спеціалізація країн обумовлює розвиток відповідних поставок у світо­ вому масштабі (додаток 8). Україна представлена на міжнародному ринку здебільшого продук­ цією першого переділу та напівфабрикатами, що зумовлено застарілою виробничою базою й жорсткими вимогами до якості прокату. Особливості розміщення виробництв чавуну, сталі, прокату. У розвинених країнах вироби чорної металургії переважно отримують у киснево-конверторний і електросталеплавильний способи. В електропечах переважно пере­ плавляють металобрухт. Тому на цей Світові можливості спосіб виробництва сталі в середньому припадає п’ята частина всієї її виплав­ Таджицький металургійний комбінат (м. Гіссар) — найбільше в Ценки в розвинених країнах світу. З еколо­ тральній Азії підприємство чорної метагічних міркувань відповідні підприєм­ лургії. Потужність однієї черги — 120 ства розташовано на периферії великих тис. т сталевого прокату на рік (2016 р.). міських агломерацій, звідки на них постачають металобрухт. Основою сучасних технологій є безперервне розлиття сталі. Його за­ стосування дозволило ліквідувати три проміжні процедури традиційного способу виробництва між домною і прокатним станом (виготовлення зливків, гаряча катка, виробництво заготовок). Це дозволило істотно зменшити втрати металу та здешевити виробництво. Тому в провідних країнах світу майже тотожне виробництво сталі та прокату, натомість мало поширене лиття чавуну. Для потреб машинобудування підприємства чорної металургії виго­ товляють поковки й заготовки з прокату таких його видів, як гнуті, фа­ сонні профілі високої точності, чисті сорти сталі тощо. Особливе місце за­ ймають підприємства «порошкової» металургії, які випускають якісні сорти інструментальної та спеціальної сталі. Більшість підприємств чорної металургії в розвинених країнах світу мають малі або середні потужності. Вони випускають високоточний про­ кат малотоннажних партій, фасонні, тонкостінні сортові й гнуті профілі. У структурі прокатного виробництва розвинених країн світу переважає випуск тонкого листового холоднокатаного прокату. У Великій Британії, Німеччині, США, Франції на листовий прокат припадає понад половини всієї продукції прокатного виробництва. У Японії цей показник сягає по­ над 75 % усього відповідного виробництва. Більшу частину цієї продукції використовують в автомобіле-, ракето- й літакобудуванні.

142

Металургійне виробництво

Металургійні комбінати повного циклу на базі мартенівської техноло­ гії збереглись у країнах, що розвиваються, та в окремих постсоціалістич­ них країнах. Використання технологій 50-х років ХХ ст. зумовлює «бруд­ ний» характер виробництва. Найбільші країни-виробники та країни-споживачі кольорових металів у світі розміщені доволі нерівномірно. Це зу­ мовлено специфікою технології їхнього виробництва та використання. Переважно кольорові метали використовують у промисловості розвине­ них країн світу, тому ці країни є провідними в їхньому імпорті. Водночас створення значної кількості складальних підприємств ТНК в машинобу­ дуванні, електроніці, електро- й радіотехніці обумовило значні обсяги ім­ порту до таких країн, як Китай, Республіка Корея, Тайвань (пров. Ки­ таю). Наявність дешевих місцевих енергоносіїв сприяло налагодженню виробництва первинних металів в Ісландії, Норвегії, ОАЕ, Росії. У розмі­ щенні власних підприємств кольорової металургії ТНК враховують на­ самперед мінімальні витрати на електричний струм. Алюмінієва промисловість світу має виразну стадійність у виробни­ цтві промислової продукції на етапах від видобування сировини до вироб­ ництва первинного металевого алюмінію. Більшість підприємств добув­ ної ланки розташовано у країнах, що розвиваються. За винятком Китаю, усі вони є провідними експортерами бокситів. Експортують оксид алюмі­ нію вже інші країни, й зовсім інші країни світу постачають на світовий ринок власне первинний алюміній. Україна також бере участь в одному з таких ланцюгів. Титанова промисловість не набула такого поширення, як алюмініє­ ва. Це зумовлено пізнішим залученням у промислове використання тита­ ну й незначними його промисловими запасами у світі. Здебільшого він міститься в комплексних родовищах поліметалічних руд. Більшу части­ ну ільменітового й рутилового концентрату видобувають і постачають на світовий ринок країни, що розвиваються (додаток 7). ТНК закуповують відповідний концентрат для перероблення його на великих підприєм­ ствах титанової промисловості в розвинених країнах світу. Тому вони є лідерами з виробництва титану у зливках, тоді як титанову губку виро­ бляють також в Україні та Казахстані. Вітчизняні підприємства титано­ вої промисловості є найбільшими в Європі за потужностями. Вони орієн­ туються на вітчизняні великі промислові запаси ільменіту й рутилу. Більша частина відповідної продукції постачається за кордон. Мідна промисловість добре розвинена лише в окремих країнах. Це значною мірою зумовлено тим, що родовища, які експлуатують, розміще­ ні лише в п’яти країнах світу. У них виробляють концентрат і чорнову мідь. Найбільше видобувають міді в Чилі. Світовим лідером з виробни­ цтва чорнової й рафінованої міді є Китай, який так само є її основним експортером. Рафіновану мідь також виробляють у значній кількості в розвинених країнах світу, у яких відсутні власні її промислові поклади. Зазвичай для цього використовують відповідний місцевий металобрухт, а також завозять частину чорнової міді з країн, що розвиваються, для пе­ реробки на метал. В імпорті рафінованої міді лідерами є країни з добре

143

РОЗДІЛ 3

Світові можливості Фанченський мідеплавильний завод (м. Фанчен Гуансі-Чжуанського автономного району Китаю) має проєктні потужності з виробництва рафінованої міді 120 тис. т на рік (2016 р.).

•• •• •• •• •• ••

розвиненим машинобудуванням та про­ мисловою електронікою. Переважно мідь застосовують у світі у виробництві електричного устаткування та електро­ кабелів. Тому провідні країни з їхнього виробництва є лідерами в її імпорті.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Основними способами виробництва сталі у світі є киснево-конверторний та електротермічний. Переважає технологія безперервного розливу сталі. Найпоширенішими у світі є мініметалургійні заводи. Лідером у світі з виробництва продукції чорної металургії є Китай, Японія та окремі розвинені країни Європи. Кольорова металургія має найвищий рівень зосередження виробництва. Алюміній виробляють найбільше серед усіх кольорових металів здебільшого у країнах, що мають значні дешеві джерела енергії. Найбільше мідного концентрату й чорнової міді виробляють у країнах, що розвиваються.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Поясніть, чому в розвинених країнах світу мало виробляють чавуну. Чому більшість підприємств чорної металургії в розвинених країнах світу мають малі або середні потужності? Поміркуйте, які чинники зумовили те, що Бельгія й Німеччина є одними з найбільших у світі експортерів листового прокату. З’ясуйте, які природні передумови для розвитку кольорової металургії в Китаї сприяли лідерству цієї країни у світі у виробництві оксиду алюмінію, рафінованої міді, титанової губки. Поясніть, чому титан у зливках виробляють лише розвинені країни світу (додаток 7).

Працюю з картою На контурній карті світу позначте обсяги виробництва й поставок за кордон із провідних країн-експортерів продукції чорної металургії світу, указаних у додатку 8.

Шукаю в інтернеті За допомогою офіційного сайту ТНК «Арселор Міттал» з’ясуйте виробничу спеціалізацію її металургійних підприємств. Поясніть, чому вона відмінна в різних країнах світу.

Генерую ідеї На Волині розвідане велике промислове Жиричівське родовище самородної міді. Як на вашу думку, чи доцільно створити відповідний виробничий цикл на його основі від видобування до виплавки рафінованої міді? Які це матиме економічні, екологічні, демографічні наслідки на національному й регіональному рівнях?

144

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ ТА ПАПЕРУ

Тема 3. ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ ТА ПАПЕРУ Ви дізнаєтесь

   

про склад хімічної промисловості яку роль відіграє хімічна промисловість в економіці України які є види мінеральних добрив про підприємства хімічної промисловості та виробництва паперу в Україні

і навчитесь

     

характеризувати сировинну базу виробництва хімічної продукції, паперу пояснювати основні чинники розміщення підприємств хімічної промисловості визначати проблеми та перспективи розвитку хімічної промисловості аналізувати зв’язки між хімічними й деревообробними виробництвами пояснювати вплив виробництва хімічної продукції й паперу на довкілля знаходити на карті найбільші регіони розвитку хімічної промисловості, країни-виробники мінеральних добрив і полімерів, центри виробництва деревини й паперу  оцінювати вплив хімічного виробництва на рівень соціально-економічного розвитку країни

§ 27. Хімічна промисловість та її значення Які хімічні вироби є у вас удома? Як ви їх використовуєте?

Значення хімічної промисловості. Продукцією хімічної про­ мисловості кожен користується щодня. Адже ви доглядаєте за волоссям за допомогою шампуню, пишете кульковою ручкою, упаковуєте бутерброд у пластиковий контейнер, працюєте за комп’ютером, клавіші якого зроблено з пластмаси. Крім того, хімічна промисловість виробляє препарати для за­ хисту свійської худоби і птиці від хвороб, посівів від шкідників, мінеральні добрива для збільшення врожайності. Майже всі ліки виготовляють із синте­ Наведіть приклади продукції хімічної промисловості, яка є у вашій тичних сполук. Бензин також є одним шкільній сумці. із продуктів хімічної промисловості.

145

РОЗДІЛ 3

Структура хімічної промисловості. Хімічна промисловість складається з багатьох підвидів економічної діяльності. На їхнє розміщення впливають різні чинники (табл. 15). Найголовні­ ший з них — сировинний. Передусім необхідно вилучити з природного середовища відповідний корисний компонент для його подальшого пере­ роблення. Сировиною для хімічного виробництва є також побічні продук­ ти виробничої діяльності окремих видів промисловості. Таблиця 15 Чинники розміщення провідних підвидів хімічної промисловості Підвиди хімічної промисловості Гірнича хімія Виробництво мінеральних добрив Виробництво сірчаної кислоти Виробництво соди Основний органічний синтез Виробництво пластмас, синтетичних смол, синтетичного каучуку Виробництво хімічних волокон Переробка полімерних матеріалів

сировинний

паливний

Чинники розміщення споводний трудовий екологічний живчий

+++ ++

++ +

++

+

+++

++

++

+++

++

+++

+

+

++

+++

+++

++

++

++

+++

+++

++

+++

+++

++

+

+++ +++

++

++ +++

* Значення чинників: +++ суттєве; ++ велике; + незначне.

Природно-сировинна база та використання відходів. Для виробництва різноманітних хімічних продуктів видобувають фосфо­ рити чи апатити, природну сірку і природний газ, сиру нафту. Використо­ вують гази, що утворились у процесі виробництва чорнової міді. Вони містять чимало діоксиду сірки, що є цінною сировиною для отримання сірчаної кислоти. Для оптимального використання всіх сировинних ре­ сурсів здійснюють комбінування різних видів промислового виробни­ цтва. Зокрема, на коксохімічному заводі виробляють не лише сірчану кислоту, а й бензол та його похідні, нафталін, аміачну й натрієву селітру, карбамід та інші види продукції. Майже 70 % готових продуктів хімічної промисловості є напівфабри­ катами для інших видів виробництв, що зумовлено багатостадійністю технологічного процесу. Це створює виняткові умови для поєднання в од­ ному чи кількох близько розташованих населених пунктах відповідних підприємств у рамках промислового центру чи вузла. При цьому мають місце виробничі та збутові зв’язки не лише в рамках хімічної промисло­

146

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ ТА ПАПЕРУ

вості. Сірчану кислоту використовують у металургії (особливо кольоро­ вій), пластмаси — у машинобудуванні, штучні волокна — у текстильній промисловості. Тому розміщення підприємств хімічної промисловості не­ подалік від основних районів чи цен­ трів її збуту істотно впливає на змен­ З курсу хімії пригадайте властивості сірчаної кислоти. шення транспортних витрат на перевезення готової продукції. Велике різноманіття технологій та видів мінеральної сировини, що ви­ добувають, зумовлює різні види комбінування. Наприклад, коксохімічні заводи й підприємства чорної металургії повного циклу зазвичай розмі­ щені поряд. Вони споживають кокс, а попутний коксівний газ, що утво­ рюється в доменному процесі, є цінною сировиною для перероблення на коксохімічному заводі. На ньому із сірководню коксового газу виробля­ ють сірчану кислоту, собівартість якої нижча, ніж виробленої із самород­ ної сірки чи колчедану. Агломерування застосовують, коли в одному міс­ ці поєднують кілька промислових підприємств, що послідовно переробляють відповідний вид сировини. Принципи розміщення основних виробництв хімічної промисловості. Чинники розміщення виробництв у хімічній промис­ ловості переважно мають однаковий вплив (табл. 15). Вирішальним є технологічні особливості отримання відповідної продукції. Наприклад, азотні добрива, що виробляють шляхом перероблення природного газу з високим вмістом природного азоту, розміщують або біля відповідних свердловин, або вздовж магістральних газопроводів. Сірчану кислоту до­ рого й небезпечно транспортувати, тому зазвичай її виробляють у місцях споживання, довозячи відповідні складові (сірку, сірчаний колчедан, гіпс). Під час перевезення на 100 км її вартість зростає на 66 %. У виробництві полімерних матеріалів використовують велику кіль­ кість прісної води й дешевої електричної енергії. Так, для виробництва 1 т синтетичного каучуку необхідно в середньому 10 т антрациту, виробів з поліхлорвінілової смоли — 1,3 т, автомобільних шин — 0,6 т. У розміщенні підприємств основної Де в Україні видобувають вапхімії орієнтуються на джерела сирови­ няк і кам’яну сіль? ни. Наприклад, на виробництво 1 т ка­ устичної соди витрачають 1,6 т кухон­ ної солі, 1,6 т вапняку й 1,7 т антрациту. Тому найоптимальніше будувати такі підприємства неподалік родовищ цих корисних копалин. Соду вико­ ристовують для виробництва барвників, скла, хімічних волокон, окре­ мих ліків. Окремі види промислової продукції можна отримати з кількох видів сировини. Наприклад, хімічне волокно виготовляють із целюлози, бавов­ нику, органічних напівпродуктів. Продукт — однаковий, а використані обсяги сировини, палива, води, електроенергії — різні. Тому відповідні підприємства розміщують у районах видобування енергетичних міне­ ральних ресурсів, уздовж магістральних газопроводів чи у великих портово-промислових комплексах поряд з потужними водними джерела­ ми й дешевими електрогенеруючими потужностями.

147

РОЗДІЛ 3

Біля джерел сировини й електроенергії розміщують підприємства гір­ ничо-хімічної промисловості, з виробництва соди, хлору, синтетичного аміаку, карбіду кальцію з мінеральної сировини, полімерних напівфабри­ катів. Неподалік джерел дешевого палива та електроенергії зводять під­ приємства з виробництва напівфабрикатів пластмас і гуми. Споживчий чинник є визначальним у розміщенні підприємств із виробництва сірча­ ної кислоти, виробів із пластмас і гуми. Значний вплив має комбінування виробництв у хімічній промисловості на основі стадійності технології ви­ робництва кінцевої продукції та можливого використання відходів як си­ ровини для інших видів виробництва. Це дає змогу істотно зменшити транспорті витрати та сприяє концентрації виробництва. Так формуються райони хімічної промисловості. Зосередження в одному місці кількох ве­ ликих хімічних підприємств різко посилює антропогенне навантаження на прилеглу територію. Тому важливо враховувати екологічний чинник.

•• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Продукція хімічної промисловості є однією зі складових сучасного способу життя. Хімічна промисловість складається з гірничої хімії, основної хімії, хімії органічного синтезу, полімерних матеріалів тощо. У її основі лежить перероблення природної сировини. Окрім традиційних чинників, велике значення для розміщення відповідних підприємств мають ефекти агломерування й комбінування. Таким чином утворюються спеціалізовані хімічні промислові центри, вузли, райони.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Назвіть основні підвиди хімічної промисловості. Які родовища хімічної сировини в Україні ви знаєте? Що є сировиною для основної хімії? Схарактеризуйте значення транспортного чинника в розміщенні підприємств нафтохімічної промисловості. Як комбінування впливає на виробничі зв’язки хімічної промисловості з чорною металургією? До чого може призвести концентрація в одному місці відразу кількох великих підприємств хімічної промисловості?

Працюю з картою За допомогою карти навчального атласу встановіть розміщення підприємств основної хімії в Україні.

Шукаю в інтернеті За допомогою офіційного сайта Державного інформаційного геологічного фонду України з’ясуйте, у яких областях є промислові поклади гірничо-хімічної сировини. Установіть, як це впливає на роботу відповідних хімічних підприємств.

Генерую ідеї Які види хімічного виробництва, на вашу думку, слід розвивати прискореними темпами в Україні? Обґрунтуйте чому.

148

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ ТА ПАПЕРУ

§ 28. Хімічна промисловість України Шампунь якого виробника ви використовуєте?

Хімічне виробництво в Україні. Наявність у надрах нашої землі цінної гірничо-хімічної сировини сприяло розбудові великих хіміч­ них підприємств. Нині найактивніше, як і сто років тому, використову­ ють місцеву кам’яновугільну сировину й продукти вуглепереробки (кок­ совий газ, кам’яновугільну смолу, бензольні вуглеводні, сірчані сполуки тощо), також — імпортовану сиру нафту, природний і попутний газ, про­ дукти їхнього перероблення. В Україні розвивається переважно основна хімія, виробництво пласт­ мас і коксу, перероблення нафти й газу, фармацевтична промисловість. Основна хімія представлена підприємствами з виробництва мінеральних добрив. У їхній структурі першість займає виробництво азотних добрив, що розміщене в центрах виробництва коксу й перероблення при­ родного газу. Уздовж магістральних транс’європейських газопроводів у містах Рівне й Черкаси діють великі підприємства, орієнтовані переважно на збут своєї продукції за кордон. Вони належать холдингу «Остхем». Від­ повідні підприємства діють також у м. Кам’янське й м. Южне. Останнє отримує сировину аміакопроводом з Тольятті. Інше відгалуження від цьо­ го продуктопроводу йде на підприємство холдингу «Остхем» у м. Горлів­ ка. До складу цього холдингу також входить підприємство з найбільшими виробничими потужностями в Україні з виробництва мінеральних добрив — Сєвєродонецьке об’єднання «Азот» (мал. 77). Окрім мінеральних добрив, ці підприємства випускають іншу хімічну продукцію. Зокрема, для ви­ робництва азотних добрив застосовують сірчану кислоту, яку виробляють в окремих їхніх цехах. Фосфатні добрива з імпортної сирови­ ни в Україні виробляють лише підприєм­ ства в містах Кам’янське й Суми. Ці до­ брива переважно експортують за кордон. Імпортують більшу частину сирови­ ни для виробництва комплексних мінеральних добрив на відповідних підпри­ ємствах у містах Кам’янське й Жашків Мал. 77. Сєвєродонецьке об’єднання (Черкаська область), у смт Божедаров­ «Азот» ка (Криничанський район Дніпропет­ ровської області), у с. Жадани (Іллі­ нецький район Вінницької області), Відкриваємо Україну селах Городок і Нова Любомирка (Рів­ «УкрТехноФос» у с. Нова Любомирненський район Рівненської області). ка на Рівненщині — найбільший виНезначні обсяги соди в Україні робник комплексних мінеральних виробляє лише завод у м. Краснопере­ добрив в Україні. Виробнича потужкопськ і бром у м. Саки (АР Крим). ність — 120 тис. т добрив на рік (2019 р.).

149

РОЗДІЛ 3

Виробництво пластмас і виробів з них доволі розвинене в Україні. Цьому сприяють технологічні можливості із запуску виробни­ цтва полімерної плівки, пластикової упаковки чи посуду, збут продукції на внутрішньому ринку. Обсяг їхнього виробництва є стабільним. Пласт­ масові вироби створюють з поліетилену, полістиролу, поліпропілену. Більшість сировини завозять із-за кордону, частково отримують під час перероблення пластикового брухту. Переважно ці невеликі за обсягом виробництва підприємства були ство­ рені за роки незалежності з приватної Установіть, які підприємства у вашому регіоні виготовляють вироби з ініціативи. Виняток становлять під­ пластмас і полімерної плівки й де вони приємства, засновані в 60-і роки розміщені. ХХ ст. у містах Київ, Бердянськ, Бро­ вари, Виноградів, Світловодськ. Коксохімічна промисловість тісно пов’язана із чорною мета­ лургією, яка є основним споживачем коксу. Тому у складі металургійних комбінатів «Азовсталь» й «АрселорМіттал Кривий Ріг» діють окремі ве­ ликі цехи — колишні підприємства цього виробництва в хімічній промис­ ловості. В Україні працюють десять Відкриваємо Україну підприємств коксохімічної промисло­ Найсучасніша коксова батарея вості в містах Авдіївка, Алчевськ, Гор­ 10-біс від 2006 р. функціонує на Алчевлівка, Донецьк, Єнакієве, Запоріжжя, ському коксохімічному заводі. ВиробКам’янське, Макіївка, Харків. Зде­ нича потужність — 1 млн т коксу на рік. більшого вони входять до складу віт­ чизняних металургійних холдингів. Нафтохімічна промисловість розвивається переважно на ім­ портній сировині. Виробництво бензину в Україні ведеться на нафтопере­ робних заводах у м. Кременчук (Полтавська область), смт Андріївка (Хар­ ківська область), селищі Шостаківка (Кіровоградська область), м. Полтава. Мастильні матеріали й моторні мастила виробляють лише два підпри­ Де в Україні видобувають нафту та природний газ? ємства в містах Бердянськ і Запоріжжя. Фармацевтична промисло­ вість України успішно адаптувалась до ринкових умов. Більшість вітчиз­ няних ліків йде на експорт. Лідерами з виробництва є три підприємства в Києві: «Фармак», Фармацевтична фір­ ма «Дарниця» та Науково-виробничий Відкриваємо Україну центр «Борщагівський хіміко-фарма­ цевтичний завод». Виробництво ліків і Завод з виробництва субстанцій медичних препаратів налагоджено в «Фармак» у м. Шостка Сумської області містах Львів, Одеса, Суми, Харків, Чер­ від 2016 р. виробляє їх 150 т на рік. каси (карта першого форзаца). Інші види хімічного вироб­ ництва. В Україні розвинено виробництво побутової хімії, орієнтоване переважно на внутрішній ринок. Наприклад, найбільше миючих і чистя­ чих засобів випускають підприємства в містах Бровари (Київська), Покров, Кам’янське (обидва — Дніпропетровська область), Вінниця.

150

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ ТА ПАПЕРУ

В Україні розвивається лако-фарбна промисловість. Майже вся про­ дукція збувається на внутрішньому ринку. Працюють переважно нові підприємства. Значна частина сировини імпортується, адже в Україні ви­ робляють лише двоокис титану, алкідні смоли, оліфи. Відпрацьовані тех­ нології з розливу та упакування фарб дозволяють створювати відповідне виробництво в районах з гарантованим збутом готової продукції. Лідера­ ми на цьому ринку є кілька потужних сучасних підприємств, таких як: Промислове підприємство «ЗІП» (м. Кам’янске), Виробниче підприєм­ ство «ПОЛІСАН» (м. Суми), «Снєжка-Україна» (м. Яворів Львівської об­ ласті), «Фарби Колорит» (с. Петропавлівська Борщагівка Бучанського району Київської області). Потужні сучасні підприємства діють у містах: Дніпро, Київ, Кривий Ріг, Кропивницький, Одеса, Харків, Черкаси, у смт Брусилів (Житомирська область) та в с. Василівка Солонянського ра­ йону (Дніпропетровська область). У м. Калуш (Івано-Франківська область) працює завод «КарпатиСмо­ ли» з виробництва штучних смол на основі формальдегіду. Їх використо­ вують для виробництва клеєних виробів у деревообробній промисловості. Постійно оновлюють виробництво шин підприємства «Росава» в м. Біла Церква (Київська область) і «ІнтерМікро Дельта» в м. Дніпро. Єдиним вітчизняним виробником сировини для їхнього виробництва є Кремен­ чуцький завод технічного вуглецю. Основні райони розвитку хімічної промисловості в Україні — Придніпровський і Донецький. У першому з них найбільше підприємств хімічної промисловості зосереджено у Дніпро-Кам’янському промисловому вузлі хімічної промисловості (Дніпропетровська область). Виокремлюють окремі важливі центри хімічної промисловості в містах Бердянськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Кропивницький. В іншому районі сформувалися Рубіжансько-Сєвєродонецький промисловий вузол хімічної промисловості (Луганська область) та центри в м. Горлівка (коксохіміч­ ний і гумових виробів заводи), смт Нью-Йорк Торецької міської територі­ альної громади Донецької області (найбільший фенольний завод Європи). Київський вузол хімічної промисловості включає, окрім великих від­ повідних підприємств столиці України, хімічні заводи в населених пунк­ тах цієї міської агломерації (міста Бровари, Васильків, Вишгород, Ірпінь, Обухів, Українка, смт Коцюбинське, с. Петропавлівська Борщагівка Бучанського району, с. Пірнове Вишгородського району). Важливим спеціалізованим вузлом хімічної промисловості є Сиваський (АР Крим), у складі якого виокремлюють два центри — міста Красно­ перекопськ й Армянськ. Він розвивається як на використанні місцевої ропи й солей із солених озер і Сивашу, так і на привізній сирови­ ні — ільменітовому концентраті з Житомирської області. Окремими великими центрами хімічної промисловості України є міста: Біла Церква (підприємства «Росава», «Інтер-РТІ», «Біофарм-Інвест», «Бі­ лоцерківський завод “Трібо”»), Рівне («Рівнеазот»), Суми («Сумихім­ пром», «Кусум-Фарм», «Виробниче підприємство “Полісан”», «РИФ-03»), Черкаси («Азот», «Лакофарбний завод “Аврора”», «Юрія-Фарм», «Чер­ каський завод автохімії»).

151

РОЗДІЛ 3

Проблеми та перспективи розвитку хімічної промис­ ловості в Україні. На експорт орієнтоване великотоварне виробни­ цтво основних видів продукції. Значна їхня частина імпортує мінеральну сировину. Це зумовлює їхню залежність від цін на відповідних світових товарних ринках. Важливе значення має екологічна складова розвитку хімічної промисловості. Нині зростає ризик забруднення довкілля особ­ ливо небезпечними речовинами, накопиченими на місцевих підприєм­ ствах хімічної промисловості.

•• •• •• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне В Україні переважно розвивається основна хімія. Міжнародною спеціалізацією є виробництво азотних добрив. Виробництво пластмас і виробів з них поширене майже в усіх регіонах України. Коксохімічна промисловість держави здебільшого постачає свою продукцію на вітчизняні металургійні підприємства. Нафтохімічна промисловість України працює зазвичай на імпортній сировині. Фармацевтична промисловість держави орієнтована на поставки більшості продукції за кордон. В Україні створено нові великі підприємства лакофарбної промисловості. В Україні виділяють Придніпровський і Донецький райони хімічної промисловості, у складі яких головними є Дніпро-Кам’янський і Рубіжансько-Сєвєродонецький промислові вузли.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Поясніть, чому великі підприємства з виробництва азотних добрив розташовані в містах Рівне й Черкаси. Які чинники зумовили зосередження виробництва фармацевтичної продукції в м. Києві? Чому у складі «Азовсталі» і «АрселорМіттал Кривий Ріг» діють великі цехи — колишні самостійні підприємства коксохімічної промисловості? Наведіть приклади комбінування в хімічній промисловості України. Поміркуйте, чому за роки незалежності України переважно створювали виробничі потужності лакофарбової промисловості.

Працюю з картою За допомогою карти навчального атласу встановіть райони, вузли й найбільші центри хімічної промисловості в Україні.

Шукаю в інтернеті За допомогою офіційного сайта Державної служби статистики України встановіть, до яких регіонів держави за останній рік імпортували найбільше хімічної продукції. Поясніть причини нерівномірності цих поставок між областями держави.

Генерую ідеї В Україні нині відсутнє власне велике виробництво каустичної соди. Де саме ви запропонуєте її випуск у нашій державі? Обґрунтуйте свою думку.

152

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ ТА ПАПЕРУ

§ 29. Хімічна промисловість світу Які парфумерні компанії світу ви знаєте?

Особливості розвитку хімічної промисловості світу. Для сучасної хімічної промисловості світу характерною є тенденція до глобалізації всіх складових — від перероблення природної сировини до збуту готової продукції. За кордон іде майже половина всього світового виробництва. Глобалізація збуту привела до зростання зовнішньої торгів­ лі хімікатами. У світі більшість їхніх поставок здійснюється в межах усталених міжрегіональних вантажопотоків. Насамперед це зумовлено особливостями виробництва мінеральних добрив. Відповідні підприєм­ ства є конкурентоспроможними на світовому ринку лише за умови вели­ кого й дуже великого їхнього виробництва. На основну хімію припадає майже 70 % усього хімічного виробництва світу. Що більшою є вартість і меншою вага відповідної продукції, то вищою є частка її поставок за кордон. Приклад цього — вироби світових брендів у сфері косметики та фармацевтики. Тонка хімія майже повністю вироб­ ляє продукцію на світовий ринок. Так, 75 % усіх фторополімерів у світі експортують. В окремих підвидах основної хімії так само випускають значну кількість продукції для іноземних споживачів. Це — стирол, про­ сті поліефіри, метанол, кальцинована сода. Найменше залучені в міжна­ родну торгівлю вибухо- й пожежонебезпечні, агресивні й токсичні хімі­ кати (хлор, етилен, сірчана кислота). У виробництві мінеральних добрив виразним експортним спрямуванням вирізняються калійні добрива, адже їх виробляють винятково у країнах, що мають відповідні промисло­ ві родовища в експлуатації. На половину менше експортують фосфорні й ще менше — азотні добрива, які виробляють переважно в районах засто­ сування (мал. 78). Більшість видів продукції хімічної промисловості збувають на регіо­ нальних ринках. Наприклад, 2/3 експорту хімікатів ЄС здійснюється в його межах. Для половини хімічних товарів характерна чітка регіональ­ на міжнародна спеціалізація. Так, Близький Схід, спираючись на най­ більші запаси нафти й природного газу, є провідним виробником пласт­ мас й азотних добрив, ЄС — «світова аптека та косметичний салон», Далекий Схід — основний постачальник хімічних волокон, Північна Америка — синтетичного каучуку, сірки, калійних і фосфорних добрив. На базі такої спеціалізації сформувалися глобальні виробничі ланцюги. Наприклад, країни Перської затоки є провідними у світі експортерами пластмас, які переробляють у напівфабрикати й окремі наймасовіші пластмасові вироби в Китаї, Індії, Республіці Корея, а найскладніші ви­ роби — у країнах Західної Європи. Спостерігається тенденція до перенесення виробництв на найбільш шкідливих стадіях до країн, що розвиваються, для зменшення витрат. Тому нині ці країни виробляють майже 40 % усього світового випуску

153

РОЗДІЛ 3

Мал. 78. Міжнародна спеціалізація хімічної промисловості країн світу

хімікатів. Основними виробниками є Китай, Індія та нові індустріальні країни. Намагаються поглибити ступінь перероблення власної сировини і кра­ їни Перської затоки (Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Катар), країни Південної Америки й Африки, де зосереджені значні власні природні й трудові ресурси (Бразилія, Єгипет, Тринідад і Тобаго). Це зумовило висо­ кий рівень прямих іноземних інвестицій у хімічну промисловість, яка за їхнім обсягом у 2000-ні роки вийшла на третє місце у світі після добувної промисловості й машинобудування. Має місце процес концентрації шляхом скуповування національних хімічних компаній провідними ТНК. Нафтові компанії володіють майже половиною світових потужностей з виробництва простих алкенів. Найпоширеніші в хімічній промисловості світу ТНК. Показовим є приклад компанії «Проктер енд Гембел», яка контролює виробництво продукції під однойменною маркою в різних країнах світу, виробленої за її патентами. Це дозволило відповідним ТНК контролювати вузькоспе­ ціалізовані світові ринки хімічної продукції.

154

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ ТА ПАПЕРУ

Найбільші країни-виробники мінеральних добрив. Від 80-х років ХХ ст. триває зростання частки країн, що розвиваються, у виробництві азотних добрив. Китай — найпотужніший виробник азотних добрив у світі (насамперед карбаміду). Найбільше постачає аміаку у світі Тринідад і Тобаго, де зосереджено великі потужності з перероблення на­ фти і природного газу. Великі поставки здійснюють країни із значним розвит­ком газової промисловості: Канада, Росія, Іран. На Україну при­ падає 2 % світової торгівлі азотними добривами. Основні поставки дають підприємства корпорації «Остхем» та Одеський припортовий завод, тому порт Південний є провідним на Чорному морі постачальником мінераль­ них добрив. Собівартість виробництва цього типу добрив прямо залежить від ціни на природний газ. Тому Україна має обмежені можливості за су­ часних умов нарощувати їхнє виробництво. Китай також є лідером з видобування сировини для виробництва фосфорних добрив. Більшість відповідної продукції споживає місцеве сіль­ ське господарство. Марокко, де зосереджені найбільші у світі запаси фос­ форитів, контролює половину їхнього міжнародного експорту. Серед інших країн-експортерів добрив слід відзначити Йорданію, Росію, Перу. Провідними виробниками й експортерами калійних добрив є Канада, Росія, Білорусь. Їхнє виробництво розвинене також у Німеччині, Ізраїлі, Чилі. Остання країна домінує на ринку калійної селітри. Виробництво полімерів зосе­ реджено переважно в багатих на сиру З курсу географії материків і нафту і природний газ країнах світу. океанів світу пригадайте, де розміщені родовища нафти та природТак, на Саудівську Аравію, Катар, Ку­ ного газу на Близькому Сході. вейт, ОАЕ, Іран припадає до третини експорту напівпродуктів (аміаку, ме­ танолу, етанолу тощо) і пластиків. У приморських районах Китаю, Індії, Республіки Корея, Сінгапуру, Таїланду, Малайзії здебільшого зосереджено виробництво працемістких видів продукції — хімічних волокон і пластмас та виробів з них. Ці кра­ їни виробляють майже 40 % світового випуску пластмас і 50 % виробів з них, понад 70 % хімічних волокон, більшість із яких експортують. На базі портово-промислових комп­ лексів між Антверпеном (Бельгія) і Світові можливості Роттердамом (Нідерланди) сформував­ Найбільший завод з виробнися найбільший у Європі район хімічної цтва соди в Південно-Східній Азії відпромисловості на базі привізної сирої крила у 2015 р. група «Солвей» у нафти. Потужні нафтопереробні заво­ м. Мап Ta Пут (провінція Районг у Таїди та підприємства основної хімії й хі­ ланді). Потужність — 100 тис. т на рік. мії пластмас постачають свою продук­ цію на майже всі хімічні заводи ЄС. Лідерами у світі нині є спеціалізовані фірми. Так, нафтохімічний гі­ гант «Роял Дач Шелл» (Велика Британія — Нідерланди) має 96 виробни­ чих філій, фармацевтична компанія «Байєр» (Німеччина) — у 76, провід­ ний світовий виробник побутової хімії «Проктер енд Гембел» (США) — у 72 країнах світу (у т.ч. в Україні). У країнах, що розвиваються, виникли

155

РОЗДІЛ 3

власні, переважно за участю держави, великі компанії, такі як «САБІК» у Саудівській Аравії, «Сінопек» у Китаї, «НПК» в Ірані.

•• •• •• •• ••

••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Глобалізація змінила розміщення хімічної промисловості у світі. Більшість продукції дає основна хімія. За часткою експорту виділяється насамперед малотоннажна хімія, а також виробництво калійних добрив. ТНК, які контролюють відповідні види виробництв, сформували світові виробничі інтеграційні ланцюги. Нерівномірність потреб країн світу та особливості поширення сировини зумовили зосередження виробництва хімічної продукції в таких регіонах, як Західна Європа, Далекий і Близький Схід, Північна Америка, які мають різну міжнародну спеціалізацію. Корпорація «Остхем» — основний експортер хімічної продукції з України.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

За допомогою навчального атласу встановіть, які чинники зумовили зосередження виробництва мінеральних добрив у світі. Чому в розвинених країнах світу мало виробляють мінеральних добрив? Чому більшість підприємств основної хімії в розвинених країнах світу розміщено в портово-промислових комплексах? Поясніть, які чинники зумовили те, що Китай є одним з найбільших у світі виробників мінеральних добрив. З’ясуйте, якою буде частка України у виробництві азотних добрив світу за умови повного завантаження наявних вітчизняних потужностей. Які чинники зумовили зосередження великих потужностей з перероблення сирої нафти в Карибському морі на острові Тринідад? Поясніть, чому ТНК дуже поширені у фармацевтичній промисловості.

Працюю з картою На карті світу з навчального атласу покажіть найбільші регіони хімічної промисловості світу.

Шукаю в інтернеті Знайдіть офіційні сайти виробників ліків, які є у вашій домашній аптечці. Поясніть розміщення штаб-квартир відповідних компаній та їхніх виробничих підрозділів.

Генерую ідеї Чи є можливим створення в Україні ТНК світового масштабу з випуску ліків? Обґрунтуйте свою думку.

Мал. 79. Логотипи провідних хімічних компаній світу

156

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ ТА ПАПЕРУ

§ 30. Лісове господарство. Виробництво деревини й паперу Скільки паперу ви використовуєте на добу? Назвіть основні лісозаготівельні райони світу.

Структура та значення, особливості розміщення. Дере­ вина є найбільш вживаним природним матеріалом. Здавна її використо­ вували для будівництва, опалення, виробництва знарядь праці тощо. Нині значна частина деревини йде на виготовлення продукції органічної хімії. Перероблення продукції лісового господарства, що займається первин­ ною заготівлею деревини, здійснюють у кілька етапів. Усе залежить від мети використання деревини. Одна річ, коли з неї виготовляють меблі, інша — папір. Часто відходи одного з виробництв є сировиною для іншо­ го. Так, із трісок можна виготовити дров’яні пелети, а можна їх перегна­ ти для отримання скипидару чи каніфолі. В окремих країнах світу діють лісохімічні комбінати, на яких комплексно переробляють усі складові зрубаного дерева — від стовбура до кори і гілля. Сучасну лісову промисловість поділяють на кілька видів (мал. 80). Ко­ жен з них має свої особливості розміщення. Виготовлення меблів не на­ лежить до лісової промисловості, а є окремим видом промислового вироб­ ництва. Це зумовлено тим, що у відповідному виробництві застосовують напівфабрикати з дерева, заліза, пластмаси, текстилю. У районах лісозаготівлі поширені деревообробні підприємства, що здійснюють розпилювання деревини на дошки та балки. Це зумовлено відсутністю в достатній кількості електроенергії, прісної води та віддале­ ністю більшості підприємств деревообробної промисловості від спожива­ чів готової продукції. Таким чином виготовляють напівфабрикати і про­ сті вироби, які потім доставляють у райони споживання, де з них уже ви­ робляють готові вироби (меблі, вік­ на, двері тощо). Потреба у значній кількості діло­ вої деревини в районах зосередження населення та промисловості зумов­ Мал. 80. Види лісової промисловості лює розміщення в них деревооброб­ ної промисловості. У ці райони заво­ зять (переважно водними видами транспорту) напівфабрикати й очищені стовбури дерев (кругляк) для виготовлення необхідних виробів. У місцях великих перевалок лісоматеріалів з одного виду транспорту на інший зосереджуються деревообробні підприємства (здебільшого вели­ кі лісопилки). В Україні діють такі підприємства на р. Дніпро. Проміжне положення між центрами лісозаготівлі та районами спожи­ вання займають підприємства лісохімічної й целюлозно-паперової про­ мисловості. На їхнє розміщення суттєво впливає екологічний чинник, до­

157

РОЗДІЛ 3

ступність до великих обсягів прісної води й дешевої електроенергії. Між цими видами лісової промисловості відсутні тісні виробничі зв’язки. Го­ ловним чинником розміщення целюлозної промисловості є сировинний. Паперова промисловість використовує не лише целюлозу натурального походження, а й макулатуру та ганчір’я, тому це виробництво зосередже­ но переважно в районах споживання паперу. Сучасні технології виробництва паперу передбачають застосування значної кількості хімічно активних речовин, що небезпечно для довкіл­ ля. Тому підприємства лісохімічної й целюлозно-паперової промисловос­ ті віддалені від великих міст — основних споживачів продукції. Целюлозне виробництво потребує значної кількості прісної води, тому відповідні підприємства розміщують на берегах річок. Для підприємств із виробництва паперу необхідна велика кількість електричного струму, тому вони розташовані біля високовольтних ЛЕП. Виробляти масові сор­ ти паперу вигідніше з макулатури, тому відповідні великі підприємства розміщені на незначній відстані від великих міст. Підприємства лісової промисловості утворюють лісопромислові райо­ ни та центри. На їхнє формування впливає зональність розміщення лісів, комплексний характер деревини як сировини, зосередження споживачів різних видів продукції її перероблення. Закон зональності розміщення природних зон обумовив розподіл і ви­ довий склад лісів на планеті. Водночас це привело до того, що з’являються спеціалізовані лісозаготівельні райони, які мають розвинені лісопильну, деревообробну, целюлозно-паперову, лісохімічну промисловості. У зв’язку з тим, що більшість лісозаготівельних районів світу зосеред­ жені в малонаселених віддалених районах, то деревообробні підприєм­ ства розміщуються не в середині, а на межі поширення лісів у місцях ви­ везення деревини. При цьому із часом ареал отримання сировини може стати більшим за площу прилеглого району лісоексплуатації. Різноманітність перероблення деревини дозволяє формувати доволі відмінні за складом лісопромислові райони та центри. Таким чином мо­ жуть бути створені територіально-виробничі комплекси на базі лісопере­ робних комбінатів. У світі великі центри лісової промисловості в таких розвинених країнах, як Бельгія, Велика Британія, Японія, отримують деревину, зру­ бану у країнах, що розвиваються. Тому більшість великих центрів цієї промисловості в них розміщені в портово-промислових комплексах. Лісова промисловість світу. У світі й Україні лісова промисло­ вість розміщена нерівномірно. Це зумовлено впливом різних чинників. Головною особливістю розвитку лісової промисловості світу є невідповід­ ність між великими обсягами виробництва продукції в розвинених краї­ нах світу та їхніми лісовими ресурса­ ми. За винятком Канади, США, Дізнайтеся більше Фінляндії, решта розвинених країн не У Канаді виробляють найбільше у світі здійснюють інтенсивної вирубки лісів продукції деревообробної промислодля виготовлення продукції лісової вості — 6,5 м3 на одного жителя. промисловості. Більшість деревини,

158

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ ТА ПАПЕРУ

яку використовують як сировину в цих країнах світу, вони закуповують у країнах, що розвиваються, а також у Росії. Саме ця країна у світі є най­ більшим експортером пиломатеріалів хвойних порід. Вирубку лісів у знач­них обсягах також здійснюють у Бразилії в районі Амазонії, в Індо­ незії на острові Калімантан, у Габоні. На тлі збільшення виробництва ділової круглої деревини, пиломате­ ріалів і пелетів триває спад у світовому виробництві целюлозно-паперової промисловості. Перехід у більшості розвинених країн світу на викорис­ тання електронних версій газет і жур­ налів зумовлює зниження відповідного Світові можливості виробництва. Особливо суттєві зміни Компанія «МВВ Ріжеза» відкрила на ринку паперу відбуваються в Китаї, у 2012 р. в м. Арасатубі (штат Санде триває «вибух» з використання Паоло в Бразилії) завод з виробництва смартфонів, планшетів й айпадів. Вод­ глянцевого паперу. Потужність — ночас Китай залишається основним ви­ 300 тис. т такого паперу на рік. робником і споживачем паперу у світі. Деревину виробляють більше, оскільки це екологічно найпривабливі­ ший вид будівельних матеріалів. У розвинених країнах суттєво зросло виробництво пелетів (гранульованого палива з відходів перероблення де­ ревини), що стали важливим видом біопалива, особливо в країнах Євро­ пи. При цьому більш як половину їхнього світового виробництва збува­ ють за кордон. Основними виробниками й споживачами пелетів у світі є ЄС, США, Канада. ЄС виробляє 62 % і споживає 81 % усієї їхньої кількос­ ті у світі. Найбільші країни-виробники деревини та паперу. Най­ більшими виробниками деревини та паперу у світі є країни, у яких най­ більші площі під лісами, що експлуатуються. Усі вони розташовані в пів­ нічній півкулі та відзначаються добре розвиненою лісовою промисловістю. Водночас дрова на продаж у світі виробляють переважно країни, що розви­ ваються. Винятком є Росія, яка посідає четверте місце у світі за обсягом їхньої заготівлі. Маючи великі ресурси комерційної деревини, ця країна не входить у п’ятірку провідних країн світу з виробництва целюлози й газет­ ного паперу, що вказує на сировинну орієнтацію її лісової промисловості. Знач­ною мірою це зумовлено віддаленістю лісозаготівельних районів у ній. Розвинені країни світу є основними виробниками деревообробної та целюлозно-паперової промисловості. У них зосереджена й більшість спо­ живачів цієї продукції. В окремих розвинених країнах вона має дуже важливе значення. Так, у Фінляндії на неї припадає майже 25 %, у Новій Зеландії та Швеції — майже 20 % промислового виробництва. У країнах, що розвиваються, лісова промисловість є вагомою лише в тих із них, що мають власні великі ліси, які інтенсивно експлуатуються. Світові можливості Це такі країни, як Індонезія, Чилі, Пів­ «Інтернейшенел Пайпер» — найденна Африка. більший світовий виробник целюлози У лісовій промисловості світу мало й паперу. Штаб-квартира розміщена в поширені компанії-гіганти, за винят­ м. Мемфісі (штат Теннессі, США). ком тих її підрозділів, де здійснюють

159

РОЗДІЛ 3

глибоке перероблення деревини. Це пов’язано з порівняно дешевими ці­ нами на кінцеву продукцію. Переважають дрібні й середні компанії. У країнах, що розвиваються, — це переважно кустарні виробництва, а в роз­ винених — малі підприємства. Новим напрямом у лісовий промисловості світу є виробництво пелетів. Їх можна використовувати як екологічно чисте пальне не лише на підпри­ ємствах лісової промисловості, а й продавати зовнішнім споживачам. Цін­ ністю цього виду палива є можливість відновлення його сировинної бази. Лісова промисловість — одна з небагатьох видів економічної діяльнос­ ті, що може регулювати й відновлювати свою сировинну базу. Штучні на­ садження дерев відповідної породи дозволяють за сприятливих умов за 15–20 років отримати відповідну сировину. Таким чином значно знижу­ ється собівартість деревини, підвищується її якість і стає можливим ме­ ханізація й автоматизація лісозаготівель. Успішний досвід США з широкомасштабного створення сировинної бази для лісової промисловості сприяв поширенню відповідної практики в багатьох країнах світу. Штучні лісові насадження для забезпечення по­ треб целюлозного виробництва створювали в Аргентині, Бразилії, Індо­ незії, Китаї, Новій Зеландії, Південній Африці, Португалії, Уругваї, Чилі. Це зумовило суттєві зміни у світовому виробництві целюлози та по­ яву на світовому ринку нових великих постачальників відповідної про­ дукції на експорт. Значну роль при цьому стали відігравати ТНК. Трансформації у структурі використання деревини й паперу в Китаї зумовили суттєві зміни у світовому виробництві. Застосування паперу як пакувального матеріалу та розширення застосування технічних його сортів сприяло збільшенню поставок целюлози й відповідних виробів паперової промисловості в цю країну з інших країн Азії. Лісова промисловість України. В Україні лісова промисло­ вість функціонує за умов малого заліснення й недостатніх власних ресур­ сів ділової деревини (мал. 47 на с. 76). Це потребує постійного імпорту си­ ровини. Відбулося суттєве скорочення вкритих лісом площ у державі через широкомасштабну заготівлю деревини. Значну частину вирубаного лісу в необробленому вигляді постачають за кордон, хоча в Україні є дефі­ цит товарного лісу. Це значно обмежує господарську діяльність в окре­ мих видах промисловості (наприклад, меблевій). Як наслідок, в деяких районах України було вирубано значні площі лісів, що негативно вплинуло на стан довкілля та умови ведення сільсько­ го господарства. Першість за заготівлею деревини займає Житомирська область. Тут працює чимало малих приватних лісопилень і підприємств із виготовлення простих дерев’яних виробів. Через впровадження держа­ вою суворішого нагляду за станом лісів і користування ними, після ката­ строфічної повені в Закарпатській області (1998 р.), почалось відновлен­ ня лісовкритих площ. Деревообробна промисловість зазнала суттєвих змін за роки незалежності України. Значна частина підприємств, через експортну орі­ єнтацію лісового господарства, має суттєві проблеми з отриманням у до­ статній кількості кондиційної сировини. Виробництво майже повністю

160

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ ТА ПАПЕРУ

зосередилось на випуску найпростіших столярних виробів малими парті­ ями дрібними підприємствами розташованими поблизу лісових масивів. Зросло виробництво паркету, який у значних обсягах постачають за кор­ дон. Переважна більшість підприємств цього виду економічної діяльнос­ ті є дрібними, розміщені вони в районах безпосередньої лісозаготівлі (у Карпатах і на Поліссі). Компанія «ОДЕК» у смт Оржів Рівненського райо­ ну Рівненської області виробляє більш як половину всієї фанери в Украї­ ні. Великі підприємства деревообробної промисловості діють у містах: Київ, Вінниця, Житомир, Кам’янка-Бузька, Костопіль, Мукачево, На­ двірна, Рожище, Черкаси, Харків та смт Берегомет і Красноїльськ (Чер­ нівецька), Смига (Рівненська), Брошнів-Осада (Івано-Франківська), Со­ лоницівка (Харківська), Цумань (Волинська область). Целюлозно-паперова про­ мисловість не зазнала суттєвих змін Відкриваємо Україну у територіальному поширенні. Діє фа­ брика банк­нотного паперу Національно­ Київський картонно-паперовий го банку України в м. Малин (Житомир­ комбінат (м. Обухів Київської області) — найбільший в Україні виробник цеська область). До великих підприємств люлозно-паперової продукції (майже належать картонно-паперові комбінати 30 %). Він входить до складу холдингу в містах: Обухів (Київська), Жидачів «Пулп Мілл» (Австрія). Основною сиро(Львівська), Ізмаїл (Одеська область), виною для виробництва є макулатура. інші діють у містах: Київ, Миколаїв, Виготовляють пакувальний крейдоваОдеса, Львів, Луцьк, Вінниця, Калуш, ний і некрейдований картон, тарний Буськ, Рожище. Найбільшим центром картон і папір для гофрування. Потужність із виробництва картону — 240 і целюлозно-паперової промисловості в паперу — 70 тис. т на рік. Україні залишається м. Обухів, де зосе­ реджено низку потужних підприємств різного виробничого профілю. Більшість продукції, особливо спеціальні сорти технічного паперу, майже повністю постачають за кордон. Проблеми й перспективи розвитку лісової промисло­ вості в Україні та світі. У світі головною проблемою розвитку лісо­ вої промисловості є вирубування дерев у країнах, що розвиваються. Ско­ рочення площ екваторіальних і тропічних лісів загрожує різкими змінами клімату на всій планеті, тому вирішення цієї проблеми є завданням усьо­ го людства. Важливим питанням розвитку лісової промисловості є переміщення «найбрудніших» етапів виробництва у країни, що розвиваються. Особли­ во це стосується лісохімічної промисловості. Таким чином має місце отру­ єння річок у багатьох країнах Азії, Африки, Латинської Америки. У світі намітилась тенденція до повнішого використання відходів лісо­ вої промисловості шляхом нарощення виробництва пелетів. Це дає змогу впровадити безвідходні технології та збільшити виробництво тепла. За­ міна хлору у відбілюванні паперу дозволяє зменшити скидання забрудне­ них вод у прісні водойми, а вторинне перероблення макулатури — заоща­ дити витрати енергії й води на виробництво паперу. Експорт переважно необробленої деревини, а також зосередження ви­ робництва на найпростіших видах у деревообробній і целюлозно-паперовій

161

РОЗДІЛ 3

промисловості України призвели до на­ копичення значної кількості відходів Відкриваємо Україну виробництва, що засмічують прилеглі Завод «Українські лісопильні» до відповідних підприємств землі. Не­ в м. Костополі Рівненської області має обхідно поглиблювати комплексність потужності з виробництва у 300 тис. м3 перероблення деревини, збільшувати пиломате­ріалів на рік. виробництво якісних сортів паперу та виробів з деревини. Упровадження ви­ робництва пелетів у районах поширення лісозаготівлі й деревообробних підприємств дозволить зменшити витрати та сприятиме зменшенню за­ лежності від імпортних енергоносіїв.

•• •• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Лісова промисловість світу базується переважно на штучних насадженнях лісу. Більшість її продукції виробляють у країнах, що розміщені в Північній півкулі. Лідером з виробництва більшості продукції лісової промисловості є Китай. Виробництво пелетів дає змогу більш комплексно використовувати природну сировину лісової промисловості. В Україні лісова промисловість не набула високого розвитку через незначну площу промислових лісів. Більшість продукції споживають у межах нашої держави. Лише кругляк, фанеру й паркет вивозять у значних обсягах за кордон. У лісопильному виробництві переважають малі й середні, а у виробництві целюлози та паперу — великі підприємства.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Назвіть найбільші у світі країни-виробники деревини та паперу. Назвіть складові лісової промисловості. Які підприємства лісової промисловості діють у вашій області? Схаракте­ ризуйте чинники їхнього розміщення. Як видовий склад лісів у світі впливає на міжнародну спеціалізацію країн у виробництві продукції лісової промисловості? Як, на вашу думку, впливає на розвиток лісової промисловості в Україні збільшення використання пелетів в опаленні приміщень?

Працюю з картою На карті України із навчального атласу покажіть найбільші центри лісової промисловості.

Шукаю в інтернеті На офіційному сайті Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) знайдіть інформацію про міжнародну торгівлю продукцією лісової промисловості за останній рік. Нанесіть відповідні дані на контурну карту у вигляді квадратів, площа яких дорівнює обсягу поставок і закупівель відповідних країн.

Генерую ідеї Зважаючи на зміни, зумовлені глобальним потеплінням, запропонуйте, породи дерев, які треба висаджувати в різних природних зонах України.

162

ВИРОБНИЦТВО МАШИН ТА УСТАТКУВАННЯ

Тема 4. Виробництво МАШИН ТА УСТАТКУВАННЯ Ви дізнаєтесь

 про види продукції машинобудівних підприємств  які чинники впливають на розміщення окремих виробництв машин та устаткування  про роль машинобудування в розвитку світового господарства та України  про найбільші країни-виробники машин та устаткування

і навчитесь

 знаходити на карті найбільші центри машинобудування в Україні та світі  пояснювати розміщення виробництв транспортних засобів, промислового обладнання, сільськогосподарської техніки, електротехнічної та електрон­ ної продукції побутового призначення  характеризувати сучасні тенденції розвитку й розміщення виробництв машин й устаткування  оцінювати роль машинобудування в розвитку світового господарства й економіки країни

§ 31. Роль машинобудування в сучасному світі та його розвиток в Україні Назвіть приклади продукції машинобудування, якими ви щоденно користуєтесь.

Значення машинобудування для розвитку промисло­ вості. Машинобудування — важливий вид економічної діяльності, за яким визначають промисло­вий розвиток країн світу. Воно має тісні ви­ робничі зв’язки з багатьма видами економічної діяльності. Це сприяє утворенню просторових форм зосередження промислового виробни­ цтва — від пунктів до спеціалізованих промислових районів. Машинобудування вироб­ляє знаряддя праці для тих видів економічної діяль­ності, що виготовляють за­соби ви­ робництва, предмети споживання, а та­ Користуючись інтернет-джерекож самі предмети споживання. Важ­ лами, зіставте обсяги машинобудівної продукції в загальному проливими для його подальшого розвитку мисловому виробництві України. є впровадження передових наукоємних Частка якої продукції машинобудутехнологій і наявність висококваліфі­ вання є найбільшою? кованих кадрів.

163

РОЗДІЛ 3

В економічно розвинених країнах на машинобудування припадає май­ же половина загального обсягу випуску промислової продукції. Це забез­ печує технічне переоснащення економіки кожні 8–10 років. Види машинобудування та чинники розміщення. Під­ приємства машинобудування об’єднують в одне ціле на основі спільності технології, сировини, а також призначення готової продукції. Найрозви­ неніші такі види машинобудування: важке машинобудування, верстато­ будування, приладобудування, радіотехнічне, транспортне, сільськогос­ подарське та електротехнічне виробництва (мал. 81).

Мал. 81. Види машинобудування

Розміщення окремих видів машинобудування залежить від характеру виробництва, його трудомісткості, потреб у кваліфікованій робочій силі, показників витрат сировини, енергії, устаткування з розрахунку на ви­ пуск одиниці продукції. Визначальну роль серед чинників розміщення машинобудівних підприємств відіграють: сировинний, споживчий, тру­ довий і наукоємний. Сировинний чинник має визначальний вплив на розміщення найбільш металомістких виробництв (вагонів, цистерн, тепловозів, тракторів та ін.). Споживчий чинник є вирішальним для підприємств, що випускають великогабаритні, об’ємні машини. Це — сільськогосподарські машини, устаткування для легкої, харчової, хімічної промисловос­ті, а також мета­ лургії, нафто- й газовидобувної, вугільної промисловості. Винятково на споживача орієнтуються морське й річкове суднобудування, розміще­ не в портах. Важливе значення для розвитку машинобудування мають наявність кваліфікованих кадрів і можливість швидко впроваджувати у виробни­ цтво наукові розробки. До місць зосередження кваліфікованих кадрів тяжіють такі види машинобудування, як транспортне, верстатобудуван­ ня, електронна промисловість та ін.

164

ВИРОБНИЦТВО МАШИН ТА УСТАТКУВАННЯ

Транспортний чинник є визначальним у разі віддаленості кінцевого споживача. Наприклад, Новокраматорський машинобудівний завод випускає гірничошахтне устаткування для вітчизняних і закордонних підприємств добувної промисловості. Природний чинник — один з визначальних у розміщенні виробничих потужностей із суднобудування та сільськогосподарського машинобуду­ вання. Для виготовлення такої техніки треба враховувати фізико-геогра­ фічні особливості відповідних природних зон, де розміщені споживачі їхньої продукції (наприклад, кукурудзозбиральні комбайни виробляють у районах вирощування кукурудзи). Спеціалізація та кооперування в машинобудуванні. Сучасні машини складаються із сотень, а то й тисяч деталей і вузлів. Унаслідок цього виникають складні виробничо-технологічні зв’язки між промисловими підприємствами. Великий асортимент і складність виробів, можливість технологічного поділу машин на окремі вузли й де­ талі зумовлюють участь у виробництві різних підприємств. Це сприяє спеціалізації й розвитку виробничої коопе­ рації між ними. Публічне акціонерне товариство У машинобудуванні поширені такі види «АвтоКраз» спеціалізації: предметна (випуск кінцевої готової продукції); технологічна (ви­ робництво напівфабрикатів, заготовок, литво поковок тощо); подетальна та вузлова (випуск деталей, агре­гатів, вузлів, сек­ цій, необхідних для збирання й укомплек­ Клапани тування машин та устаткування). Розвиток усіх видів спеціалізації нероз­ ривно пов’язаний з кооперуванням між Радіатори підприємствами, які є постачальниками металу, пластмас, шин, електротехнічно­го устаткування, скла, технічних тканин Металовироби тощо (мал. 82). Спеціалізація й кооперування в маши­ нобудуванні є основою виробничого проце­ су. Це дає змогу налагодити численні уста­ Карданні вали лені зв’язки у виробничому ланцюгу: від виготовлення простих компонентів до складання з них найсучасніших виробів. Редукторні пари Наприклад, складальне підприємство «Костал Україна» (м. Переяслав Київської області) виробляє елементи механізму ке­ Амортизатори рування перемикачами щіток у легкових автомобілях. Спочатку його продукцію по­ стачають на підприємство зі складання щі­ ток у Чехії, а звідти відповідний виріб ви­ Мал. 82. Схема зв’язків з виробничого кооперування возять до Німеччини на автомобі­автомобільного заводу лескладальні заводи.

165

РОЗДІЛ 3

Найбільше спеціалізованих підприємств — в електронній промисловос­ ті. Як видно на малюнку 83, виробництво смартфонів є глобальним. Спо­ стерігається спеціалізація цих підприємств у рамках міжнародного поділу праці. Найбільш наукоємну частину (чисті метали, їхні сплави, компонен­ ти електронних чіпів, програмне забезпечення) створюють підприємства в розвинених країнах світу. Збирають виріб у країнах Азіатсько-Тихоокеан­ ського регіону. Первинні компоненти (метали, шкіру, гумові елементи, скло, пластмасу) виготовляють у країнах, що розвиваються.

Мал. 83. Виробничі підрозділи зі збирання смартфонів у світі, 2019 р.

Машинобудування в Україні. Важке машинобудування охоп­ лює виробництво металургійного, гірничо-шахтного й підйомно-тран­ спортного устаткування. Підприємства важкого машинобудування ма­ ють високу металомісткість, велику габаритність, а тому — низьку транспортабельність. На них налагоджено повний виробничий цикл (заготовка, обробка, складання) і випуск продукції невеликими серіями або за індивідуальними проєктами. Найбільший за вартістю виробленої продукції центр важкого машино­ будування України — м. Краматорськ (Донецька область). Тут діють два

166

ВИРОБНИЦТВО МАШИН ТА УСТАТКУВАННЯ

заводи-гіганти — Старокраматорський ма­ Які чинники визначили розшинобудівний завод і Новокраматорський ташування підприємств важкомашинобудівний завод. Вони виготовляють го машинобудування в Україні? засоби виробництва, які використовують у всьому світі (мал. 84). Виробництво металургійного та гірничо-шахтного устаткування сконцентровано майже повністю на сході України. Воно є в містах: Кри­ вий Ріг, Дніпро, Донецьк, Горлівка, Маріуполь, Слов’янськ, Ясинувата, Дебальцеве, Луганськ, Лутугине, Одеса, Харків. Устаткування для видобутку нафти й газу виробляють у містах: Дрогобич, Конотоп, Суми, Ужгород, Чернівці, Харків. Лідером з виробництва підйомно-транспортних машин є Харків­ ський завод підйомно-транспортного устаткування, який виготовляє мос­ тові й козлові крани тощо. Відповідні заводи працюють також у містах Київ, Запоріжжя, Дізнайтеся більше Олександрія (Кіровоградська область). У прямому ефірі можна спостеріЕнергетичне машинобудування вироб­ гати за виробничим процесом на ляє устаткування для електростанцій, у Новокраматорському машинобутому числі атомних реакторів. Це вид еконо­ дівному заводі на його офіційному сайті. мічної діяльності міжнародної спеціалізації України. Найбільший центр енергетичного машинобудування — м. Харків. Тут діють одні з найбільших у світі підприємства з цього виду економічної діяльності: «Турбо­ атом» (мал. 85), «Електромашина», «Завод Електроважмаш», Харківський електроме­ ханічний завод. У м. Миколаєві працює сві­ тового значення Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбо­ будування “Зоря” — “Машпроєкт”». Найбільшим центром з виробництва трансформаторів є м. Запоріжжя. Інші а види продукції цього підвиду машинобуду­ вання випускають промислові підприєм­ ства в містах: Дніпро, Миколаїв, Буча (Ки­ ївська область), Нова Каховка (Херсонська область), Харків, Хмельницький, смт Му­ ровані Курилівці (Вінницька область), с. Лукашеве (Запорізька область) і с. Гатне (Київська область). Центром енергетичного дизелебудування є м. Первомайськ (Ми­ колаївська область). б Підприємства кабельної промисловості Мал. 84. Продукція розташовані в містах: Бердянськ (Запорізь­ Новокраматорського ка область), Вінниця, Дніпро, Запоріжжя, машинобудівного заводу: Кам’янець-Подільський (Хмельницька об­ а — портальний кран; ласть), Київ, Коломия (Івано-Франківська б — прохідницький комбайн

167

РОЗДІЛ 3

область), Одеса, Рівне, Харків, Харцизьк (Донецька область), смт Коцю­ бинське й с. Капітанівка (Київська область), с. Бережани (Вінницька область). Транспортне машинобудування спеціалізується на виготовленні й ре­ монті сухопутних, повітряних і водних транспортних засобів, а також ви­ готовлені комплектуючих виробів до них. В Україні розвинені різні його види (мал. 86). Автомобілебудування. Найбільшими виробниками легкових автомобілів в Україні є корпорація «УкрАВТО», підприємства якої розташо­ вані в містах Запоріжжя, Мелітополь (Запорізька область), Чорноморськ (Одеська область). Також легкові автомобілі складають у м. Черкаси та с. Соломонове (Закарпатська область). Автобуси виробляють у містах Стрий (Львівська область), Черкаси, Херсон, Луцьк, Чернігів, Львів, Рівне, Часів Яр (Донецька область); у с. Проліски (Ки­ ївська область). Тролейбуси, трамваї, електробуси випускають у Львові, а трамваї й тролейбуси — у містах Дні­ про, Чернігів, Київ (мал. 86). Вантажні автомобілі виробляє лише один завод «АвтоКрАЗ» у м. Кременчук Полтавської області (мал. 86). Спеціальні автомобілі випускають Мал. 85. У цеху заводу «Турбоатом» підприємства у містах Львів і Київ та в у м. Харкові смт Ладан Чернігівської області. Вітчизняні автомобілебудівні підприємства орієнтовані на внутрішній ринок, а за умов малої купівельної спроможності населення неможливо суттєво збільшити обсяг виробництва. Залізничне машинобудування. Нині виробляє електровози лише Дніпро­ Відкриваємо Україну петровський науково-виробничий комп­ «Єврокар» (с. Соломоново Ужголекс «Електровозобудування». Вагоно­ родського району Закарпатської оббудування розвинене в містах: Дніпро, ласті) — офіційний виробник автомобіКам’янське, Кременчук. лів марки «Шкода» в Україні. Виробничі В Україні розвивається літакобудупотужності заводу — 80 тис. автомобівання, яке орієнтується на науково-до­ лів на рік. слідну базу та висококваліфіковані ка­ дри. Найбільшими його центрами в Україні є міста Київ і Харків, де діють за­ Дізнайтеся більше води підприємства «Антонов» з виробни­ цтва літаків і вертольотів. Легкі літаки Турбореактивний літальний апарат також випускає «Аеропракт» (м. Київ), а Ан-225 «Мрія» — літак-рекордсмен вертольоти — «Мотор Січ» (м. Запоріж­ віт­чизняного виробництва. Розмах крил — 88 м, довжина — 84 м, висота — жя) (мал. 87). Останнє підприємство є лі­ 18,2 м, вага — 250 т. Крейсерська дером у державі з випуску двигунів для швидкість — 850 км/год. літаків і вертольотів. До його складу вхо­

168

ВИРОБНИЦТВО МАШИН ТА УСТАТКУВАННЯ

Мал. 86. Транспортне машинобудування України, 2019 р.

дять виробничі підрозділи в містах Воло­ чиськ (Хмельницька область) і Сніжне (Донецька область). Двигуни для літаків також розробляє й випускає Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О. Г. Івченка. Ракетобудування представлено Дер­ жавним підприємством «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний Мал. 87. Вертоліт МСБ-2 «Надія» виробництва «Мотор Січ» завод імені О. М. Макарова» у м. Запоріжжі (м. Дніпро). Центрами цивільного суднобудування в Україні є міста: Миколаїв, Херсон, Які підприємства сільськогосподарського машинобудування діКиїв, Запоріжжя. ють у вашому районі? Яку продукСільськогосподарське машинобуду­ цію вони випускають? вання є традиційним видом міжнарод­ ної спеціалізації України. Поширення набув ремонт сільськогосподарського реманенту й техніки. Відповідні підприємства діють у всіх областях держави (карта першого форзаца). Наприклад, завод «Ельворті» (м. Кропивницький). Машинобудування є основою наукоємної частини економіки України, тому його розвиток дуже важливий.

169

РОЗДІЛ 3

•• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Рівень розвитку машинобудування є одним з основних показників промислового розвитку країни. В Україні розвиваються різні види машинобудування, для чого є необхідні умови: висококваліфіковані трудові ресурси, сировинна, науково-технічна та науково-виробнича бази. Види міжнародної спеціалізації України — виробництво гірничо-шахтного устаткування, літакобудування, енергетичне та залізничне машинобудування. Решта видів машинобудування переважно працюють на вітчизняного споживача. Особливе місце посідає автомобілебудування. Іноземні компанії мають заводи великовузлового складання власних легкових автомобілів для їхнього збуту на внутрішньому ринку України.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2.

3. 4. 5. 6. 7.

Які види машинобудування визначають міжнародну спеціалізацію України? Які схеми відображають внутрішні зв’язки, а які — між різними видами економічної діяльності машинобудування? А) моторобудування → тракторобудування ← приладобудування. Б) енергетика → тракторобудування ← металургія. В) паливна → металургія ← машинобудування. Які форми організації виробництва доцільно використовувати в машинобудуванні? Чому? Наведіть приклади спеціалізації в машинобудуванні. Назвіть чинники, які визначають розміщення та розвиток провідних видів машинобудування України. Оцініть рівень розвитку літакобудування в Україні. Поміркуйте, чому літак «Мрія» існує лише в одному екземплярі. Які причини не дозволяють налагодити його серійне виробництво? Чому в Україні відсутні заводи зі складання смартфонів?

Працюю з картою Користуючись картою навчального атласу та даними офіційного сайта Головного управління статистики у вашій області та обласної державної адміністрації, визначте особливості розвитку підприємств машинобудування у вашому районі. Позначте їх на контурній карті. Які види машинобудування мають міжнародну, а які — внутрішню спеціалізацію? Які чинники зумовили їхнє розміщення?

Шукаю в інтернеті За допомогою інтернету сформуйте топ-5 провідних машинобудівних підприємств вашої області. Поясніть, чому вони випускають саме таку продукцію та мають відповідні ринки збуту.

Генерую ідеї Чому, на вашу думку, в Україні діють підприємства з іноземним капіталом зі створення окремих складових легкових автомобілів, які збирають у країнах ЄС? Які подібні підприємства ви запропонуєте ще створити? Чому? І де саме?

170

ВИРОБНИЦТВО МАШИН ТА УСТАТКУВАННЯ

§ 32. Машинобудування світу Чому розвиток машинобудування впливає на стан економіки та оборонний потенціал країни, визначає її участь у міжнародному й територіальному поділі праці?

Взаємозв’язок між розвитком економіки та машино­ будуванняМ. Машинобудування належить до найважливіших видів промислового виробництва, адже визначає його ефективність і розвиток. Новітні виробництва машинобудування відрізняються наукоємністю. До них належить електроніка, ракето- й роботобудування, атомне маши­ нобудування тощо. Помітні зрушення відбулись у структурі транспортного машинобуду­ вання (мал. 88). Розбудова світових ко­ 35 % 30 % мунікацій зумовлює випереджувальний розвиток літакобудування, а швидкіс­ ного залізничного сполучення — роз­ 35 % виток залізничного машинобудування. Потужності з виробництва окремих компонентів та вузлів відповідних ви­ робів доцільніше розміщувати у краї­ Точне нах, де дешева робоча сила. У них ство­ рюють філії провідних компаній у Транспортне сфері електроніки, електротехніки, ав­ Загальне томобілебудування. Найменш пошире­ Мал. 88. Структура машинобудування ними у світі є технології виготовлення світу за вартістю виробленої унікальних приладів і верстатів, що за­ продукції, 2019 р. лишається видом міжнародної спеціа­ лізації розвинених країн світу. Розвиток науки і техніки зумовив Використовуючи карти навчального атласу, зіставте рівень розвиускладнення машинобудування, розви­ тку та особливості структури машиток виробничої спеціалізації та міжна­ нобудування високорозвинених родної кооперації. Поступово виокре­ країн і країн, що розвиваються. милися країни-виробники масової продукції й виробники складної науко­ ємної продукції. У високорозвинених країнах на останню припадає більш як 2/3 усіх витрат на науково-дослідні роботи. Для машинобудування розвинених країн характерні: цілісна структура виробництва, значна частка у виробництві точного машинобудування, ви­ сока якість і конкурентоспроможність продукції, орієнтація на експорт. Питома вага машинобудівної продукції в загальній вартості експорту в Японії становить 60 %, США, ФРН, Швеції, Канаді — більше 40 %. У ма­ шинобудуванні розвинених країн переважають такі його види: верстато­ будування, транспортне машинобудування, виробництво обладнання, електротехніка, приладобудування, ракетобудування, літакобудування.

171

РОЗДІЛ 3

Н

172

я

ді

Ін

он ія ім еч чи Ре на сп уб Ко лік ре а я

А

С

Ш

та

Ки

Яп

й

У країнах, що розвиваються, машинобудування засноване на дешевих місцевих трудових ресурсах. Тому воно спеціалізується на випуску масових, трудомістких і технічно нескладних виробів. Тут переважають складальні заводи (мал. 83 на с. 166). Сучасні великі машинобудівні заводи розташова­ но в Аргентині, Бразилії, Індії, Мексиці, Республіці Корея, Сінгапурі, Ту­ реччині. Головні напрями розвитку їхнього машинобудування — вироб­ництво побутової електротехніки, автомобілебудування, суднобудування. Триває поглиблення міжнародної спеціалізації та розвиток інтернаціо­ налізації виробництва. Окремі ТНК здійснюють свою діяльність одночас­ но в багатьох країнах світу. Зокрема, компанія «Сіменс» має заводи в 52 країнах. Виникли промислові райони, які є лідерами на окремих сег­ ментах глобального ринку. Наприклад, в автомобілебудівному районі в провінції Гуандун (Китай) розташовані складальні заводи концернів «Ніссан», «Хонда», «Тойота». У світовому господарстві активно розвиваються транснаціональні ви­ робничі мережі, які забезпечують певну уніфікацію національних рин­ ків. У Бразилії й Мексиці ТНК контролюють 60–70 % виробництва авто­ мобілів, якість яких цілком відповідає вимогам світового ринку. Найбільші країни-виробники літаків, легкових авто­ мобілів, морських суден, верстатів, комп’ютерів, робото­ техніки. За загальною вартістю продукції машинобудування лідерами у світі є США, Китай, Японія, Німеччина. Ці країни разом із Францією, Великою Британією, Італією, Ка­ 25,3 надою, Республікою Корея, Брази­ лією, Індією, Сінгапуром виробля­ ють 80 % усіх машин та устат­кування світу. Найбільше зростає 8,8 8,0 виробництво продукції машинобу­ 3,7 3,5 3,4 дування в Китаї, який став «май­ стернею світу» (мал. 89 і 90). Автомобілебудування нале­ жить до провідних видів не лише машинобудування, а й переробної промисловості. Воно забезпечує майже 11 % ВВП розвинених країн Мал. 89. Країни-лідери за випуском світу. 90% усіх вироблених на пла­ автомобілів у світі, 2020 р., млн шт. неті автомобілів — легкові. Най­ більше автомобілів виробляють Китай, США, Японія, Німеччина, Республіка Корея, Індія (мал. 89). Нині існує не географія япон­ ського, американського або фран­ цузького автомобілебудування, а просторовий прояв економічної діяльності автомобільних ТНК. Їхні підприємства створили глобальні Мал. 90. Найбільший автокран світу — виробничі ланцюги за участю ком­ «ZACB01» компанії «Зумліон» (Китай)

ВИРОБНИЦТВО МАШИН ТА УСТАТКУВАННЯ

паній-виробників окремих компонентів Проаналізуйте лідерство сучасних автомобілів з різних країн світу. найбільших автомобільних Верстатобудування визначає науковокомпаній світу. технічний прогрес у світі. Воно потребує за­ лучення висококваліфікованих трудових ресурсів, тому розміщено переважно в економічно розвинених країнах. Країни-лідери з виробництва верстатів: Китай, Німеччина, Японія, Рес­ публіка Корея, Італія, США, Швейцарія. Вони мають вузьку спеціаліза­ цію та постачають більшість продукції за кордон. Так, США — лідер за випуском верстатів із програмним управлінням; Японія — металорізаль­ них верстатів; Китай, США, Японія та Німеччина — ковальсько-пресових верстатів, Швейцарія — верстатів для високоточної обробки деталей. Збільшується світовий обсяг споживання промислових роботів (мал. 91). Провідні позиції в їхньому виробництві займають Японія, Китай, Республіка Корея, Німеччина, США. Левову частку персональних комп’ю­ терiв виробляють такі фірми, як «ХюлеттПаккард» (США), «Ейсер» (о. Тайвань, пров. Китаю), «Делл» (США). ТНК «Епл» лідирує у виробництві найновітнішої елек­ тронної техніки. Ця компанія створила гло­ бальну виробничу й збутову мережу. Їй на­ лежить найдорожчий бренд мобільного зв’язку — «Айфон». Авіаракетобудування належить до найбільш наукоємних, займаючи лідерство (разом з електронікою) у витратах на науко­ Мал. 91. Робот-кухар во-дослідницькі роботи у світі. У цій сфері зосереджений висококваліфікований інже­ нерно-технічний персонал. Її лідери — США, Франція, Китай. Найбіль­ шими авіаракетобудівними компаніями світу є: «Локхід Мартін», «Бо­ їнг», «Юнайтед Текнолоджиз» (усі в США), «Бомбардьє» (Канада), «Аероспасьяль» й «Аеробус» (Франція), «Брітіш Ейрспейс» (Велика Бри­ танія), «Даймлер-Бенц» (Німеччина). Нині 75 % ринку світового цивільного суднобудування припадає на танкери, контейнеровози, балкери. Лідерами є Японія й Республіка Корея. Вони виробляють більш ніж половину морських суден світу. Краї­ ни Західної Європи залишаються лідерами в будівництві спеціалізованих суден (криголамів, науково-дослідницьких суден, кораблів-заводів тощо). У світі утворилися чотири великі райони машинобудування. Північноамериканський спеціалізується на автомобілебудуванні, радіоелек­ тронній, аерокосмічній, електротехнічній промисловості. Західноєвропейський — на виробництві оптики, радіоелектроніки, електроніки, автомобілів, верстатів. Південно-Східна й Східна Азія — на транспортно­ му машинобудуванні, побутовій електроніці, робототехніці. У Східноєвропейському розвивається переважно сільськогосподарське, важке і транспортне машинобудування.

173

РОЗДІЛ 3

•• •• ••

••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Розвиток машинобудування орієнтується насамперед на науку й висококваліфіковані кадри. Машинобудування світу переважно функціонує в рамках інтернаціоналізації виробництва. Лідерами є країни, де діють провідні науково-виробничі організації з винаходу й упровадження у виробництво новітніх технологій. У машинобудуванні розвинених країн світу переважають новітні види, що дозволяє їхнім компаніям утримувати світове лідерство. Країни, що розвиваються, випускають масову продукцію за рахунок залучення ТНК місцевої дешевої робочої сили та ресурсів. За загальною вартістю продукції машинобудування лідерами є США, Китай, Японія, Німеччина, Росія. Вони є відповідно провідними країнами великих ре­ гіонів машинобудування світу: Північноамериканського, Західноєвропейського, Південно-Східноазійського, Східноєвропейського.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Чому країна не може вважатися економічно розвиненою, якщо в ній не розвивається машинобудування? Назвіть країни-лідери в цій промисловості. Яку роль у розміщенні підприємств машинобудування відіграють дешеві кваліфіковані трудові ресурси? Обґрунтуйте особливості спеціалізації основних машинобудівних регіонів світу. Схарактеризуйте розвиток автомобілебудування світу. Які тенденції спостерігаються в розміщенні його підприємств? Назвіть найбільші автомобілебудівні ТНК. Поясніть вплив чинника кваліфікованих трудових ресурсів на розміщення підприємств літакобудування. Обґрунтуйте особливості розміщення й розвитку світового суднобудування. Який вид машинобудування сьогодні розвивається найбільшими темпами?

Працюю з картою Користуючись відповідною картою навчального атласу, позначте на контурній карті країни-лідери з виробництва автомобілів. Поясніть причини їхнього лідерства.

Шукаю в інтернеті Китайська автомобільна промисловість відома великою різноманітністю моделей. Користуючись інтернет-ресурсами, складіть перелік марок китайських автомобілей. Які з них продають в Україні?

Генерую ідеї Уявіть, що скасовано законодавчі обмеження щодо імпорту автомобілів з країнчленів ЄС до України. Як, на вашу думку, це вплине на вартість відповідних марок на національному ринку? Як це позначиться на функціонуванні вітчизняних підприємств зі складання легкових автомобілів? Які позитивні та негативні зміни матимуть місце на національному й регіональному рівнях?

174

ВИРОБНИЦТВО МАШИН ТА УСТАТКУВАННЯ

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 7 Тема: Позначення на контурній карті України цент­рів виробництва транспортних засобів та по­ яснення чинників їхнього розміщення 1. Установіть відповідність між центрами транспортного машинобу­ дування та продукцією, що на них виробляють. Заповніть у зошиті таблицю 16, користуючись текстом підручника. Таблиця 16 Центр

Машинобудівна продукція

2. За офіційними сайтами підприємств транспортного машинобуду­ вання встановіть, кому вони належать. 3. Позначте міста, у яких вони є, на контурній карті України. 4. Заповніть у зошиті таблицю 17. Позначте головні чинники, що ви­ значають розміщення цих підприємств. Для цього відвідайте їхні офіційні сайти. Знаком «+++» позначте вирішальний вплив чинни­ ка, «++» — сильний, «+» — слабкий, «–» — відсутність впливу. Таблиця 17 Чинники розміщення Вид транспортного машинобудування

Сировинний

Споживчий

Трудові ресурси

Наукоємний

Локомотивобудування Вагонобудування Суднобудування Авіаракетобудування Автомобілебудування

5. Зробіть висновок про особливості розміщення підприємств тран­ спортного машинобудування в Україні. 6. Поясніть, як міжнародна спеціалізація цих підприємств впливає на обсяг виробництва ними продукції.

175

РОЗДІЛ 3

Тема 5. ВИРОБНИЦТВО ТКАНИН, ОДЯГУ, ВЗУТТЯ Ви дізнаєтесь

   

про структуру світової легкої промисловості які розрізняють основні види текстилю про сучасні тенденції розміщення виробництва тканин, одягу, взуття яку продукцію виготовляють підприємства художніх промислів

і навчитесь

 знаходити на карті: — найбільші центри легкої промисловості та художніх промислів України — найбільші країни-виробники та країни-експортери тканин, одягу та взуття у світі  наводити приклади виробничих зв’язків у легкій промисловості  пояснювати основні чинники розміщення підприємств легкої промисловості

§ 33. Легка промисловість Продукція яких виробників (вітчизняних чи зарубіжних) переважає у вашому гардеробі? З якої сировини виготовлений ваш верхній одяг?

Особливості легкої промисловості та чинники її розмі­ щення. Легка промисловість належить до найдавніших видів економіч­ ної діяльності. На її підприємствах виробляють різноманітні товари для населення та промисловості. Легка промисловість відіграє значну роль в економіці Португалії, Китаю, Італії. Натомість її частка у ВВП Німеч­чини та США незначна. Особливістю легкої промисловості є її тісний зв’язок зі споживачем, залежність від культурно-етнічних і соціально-економічних особливос­ тей життєдіяльності населення. Великий вплив на асортимент продукції має мода. Це сприяє швидким змінам у випуску одягу та взуття. Обсяг, якість і різноманіття продукції легкої промисловості безпосе­ редньо вказують на рівень і якість життя населення. Бідне населення не має змоги придбати якісний одяг чи взуття. Значна частина таких людей купує вживані речі, які завозять як гуманітарну допомогу з розвинених країн.

176

ВИРОБНИЦТВО ТКАНИН, ОДЯГУ, ВЗУТТЯ

У легкій промисловості здебільшого зайняті жінки — до 75 % усіх пра­ цюючих. Чоловіки переважно задіяні на підприємствах з виготовлення взуття. Більшість підприємств легкої промисловості випускають невеликі обсяги продукції й тому не потребують значної кількості енергії та води. Ви­ рішальними чинниками в їхньому розміщенні є споживчий і наявність вільних трудових ресурсів. Часто підприємства легкої промисловості ство­ рюють у великих центрах важкої промисловості для збалансування зайня­ тості населення за статтю. Наприклад, у м. Новомосковськ є також маши­ нобудівний і трубний заводи, на яких працюють переважно чоловіки. Основні види виробництв легкої промисловості подано на малюнку 92.

Мал. 92. Види виробництв легкої промисловості

Технологія виробництва. Натуральні волокна виготовляють з різних частин рослин: стебла (льон, коноплі, джут, кенаф), листя (сизаль й абака), волокон, які вкривають насіння (бавовник, волокна кокосового горіха). Первинну обробку волокон здійснюють переважно у місцях їхнього ви­ робництва — на бавовноочисних, льонопереробних, шовкомотальних чи вовномийних фабриках. Якщо всі етапи виробництва тканини поєднано на одному підприємстві, то це — текстильний комбінат. Існують і підпри­ ємства, на яких зосереджено один або два етапи виготовлення тканин — це ткацькі, прядильні, прядильно-ткацькі, оздоблювальні чи ткацько-оздо­ блювальні фабрики. Легка промисловість має тісні зв’язки з іншими видами економічної Дізнайтеся більше діяльності. Сільське господарство за­ З 1 м3 деревини ялини отримують безпечує її окремими видами сировини. 1500 м віскозної тканини. Машинобудуванням постачає облад­ нання. Хімічна промисловість виробляє

177

РОЗДІЛ 3

барвники й штучні волокна. Продукцію легкої промисловості використо­ вують у меблевій, автомобільній, авіаційній, харчовій промисловості, сільському господарстві, транспорті, у сфері охорони здоров’я та інших сферах життєдіяльності людини. Підприємства легкої промисловості діють у кожній області України. Їхня спеціалізація залежить від потреб населення, наявної сировини та забезпеченості трудовими ресурсами, міжнародної спеціалізації (карта першого форзаца). Розвиток легкої промисловості в Україні та світі. Нині в Україні діє понад 750 підприємств легкої промисловості у 23 підвидах економічної діяльності. Найбільше підприємств легкої промисловості зосереджено в Харківській і Львівській областях (мал. 93).

Мал. 93. Текстильне виробництво України, 2019 р.

Провідні підприємства, що діють у легкій промисловості України, вхо­ дять до складу компаній: «Текстиль-контакт» (міста Київ, Одеса, Черні­ гів, Харків), «Ярослав» (міста Київ і Богуслав, смт Димер Київської об­ ласті та смт Стеблів Черкаської області). Підприємства легкої промисловості України працюють за умов жорсткої кон­ Які підприємства легкої промислокуренції постачальників готових анало­ вості є у вашому регіоні? гічних імпортних виробів. Світові ціни на сировину, матеріали, устаткування

178

ВИРОБНИЦТВО ТКАНИН, ОДЯГУ, ВЗУТТЯ

формують 65–80 %, а витрати на оплату праці — лише 10–20 % собівартос­ ті їхньої продукції. Тому вони сильно залежать від імпорту сировини. Понад 90 % готового одягу Україна експортує до ЄС. Найбільше його постачають до Німеччини, Італії, Польщі, Великої Британії. Простежу­ ється тісний зв’язок між вартістю зовнішньоторговельних поставок і гео­ графією експорту й імпорту цієї про­ дукції. Саме тому більш ніж половину Поміркуйте, чому в Україні зростоварів легкої промисловості вітчизня­ тає кількість магазинів «секондні підприємства виробляють з даваль­ хенду». ницької сировини. Готові вироби поста­ чають переважно до країн-членів ЄС. Текстильна промисловість і виробництво зазнали кардинальних змін у розміщенні виробничих потужностей за роки незалежності. Заку­ півля дешевшої аналогічної продукції іноземних компаній зумовила змі­ ну асортименту й обсягів виробництва. Значну частину дрібних фабрик закрито через їхню технологічну відсталість. Більшість підприємств, що виробляють готовий одяг, працюють на основі давальницьких схем на експорт, що зумовлює різкі коливання обсягів випуску продукції. Провідне місце за вартістю виробленої продукції у складі легкої про­ мисловості України посідає виробництво текстилю. До його складу вхо­ дять підприємства, які виробляють тканини, неткані матеріали, трико­ тажні, текстильно-галантерейні та інші вироби (мал. 92). Бязь залишається основною тканиною, яку продають на ринку Украї­ ни, у тому числі в готових текстильних виробах. Провідні підприємства, що діють у текстильному й трикотажному ви­ робництвах України, зосереджені в містах: Київ, Харків, Житомир, Чер­ каси, Тернопіль. Великі підприємства діють у містах: Суми, Луцьк, Дрого­ бич, Голованівськ (Кіровоградська), с. Чорнотисів (Закарпатська область). Основними виробниками у світі є: Китай — лідер за випуском бавовня­ них і вовняних тканин, США — лідер за виробництвом синтетичних тка­ нин, Японія — лідер за виробництвом якісного натурального шовку, Ін­ дія — лідер за виробництвом продукції зі джуту. Також добре розвинена текстильна промисловість у Єгипті, Індонезії, Пакистані. Країни, у яких розводять у значній кількості тонкорунних овець, спеціалізуються на по­ ставках вовняної пряжі та виробів з неї: Австралія, Іспанія, Туреччина, ПАР, Аргентина, Нова Зеландія тощо. У високорозвинених країнах світу незначне виробництво бавовняних і льняних тканин, хоча вони й надалі є лідерами з виробництва трикотажу та тканин з хімічних волокон. (Поясніть чому.) Швейне виробництво посідає друге місце у складі легкої промисловості Світові можливості України за вартістю виробленої про­ Текстильну фабрику «Фешен дукції. Воно поширене в усіх регіонах Стар Текстиль» відкрито у 2016 р. в держави, переважно на невеликих за м. Ташкенті (Узбекистан). Потужність — обсягом виробництва продукції підпри­ 100 тис. одиниць готового текстильноємствах. Більшість цих підприємств го одягу. виконують замовлення іноземних фірм

179

РОЗДІЛ 3

Мал. 94. Виробництво панчішношкарпеткових виробів, 2019 р.

за давальницькими схемами, експортуючи майже весь пошитий одяг. На вітчизняному ринку одягу переважно продають вироби з Китаю, Туреччини, Італії, Німеччини, Польщі. При цьому більша частина виро­ бів із країн-членів ЄС переважно була виготовлена в самій Україні за да­ вальницькими схемами, а потім лише доведена до товарного вигляду у відповідних країнах. Провідні підприємства з виробництва швейної продукції діють у міс­ тах: Львів, Немирів, Горішні Плавні, Дрогобич, Виноградів, Червоно­ град, Лубни, Чернівці (мал. 94). У структурі експорту швейної продукції України переважає верхній одяг і нижня білизна. Лідерами із закупівель вітчизняного одягу є Німеч­ чина, Росія, Угорщина. Світова швейна промисловість майже повністю зосереджена у країнах, що розвиваються. Вони спеціалізуються на пошитті масових партій одягу для решти країн світу. Провідними експортерами такої продукції є Китай та окремо ОАР Гонконг/Сянган й Тайвань (провінція Китаю), Республіка Корея, Індія, Колумбія. (Поясніть чому.) Китай є лідером у світовому експорті текстилю та найбільшим поста­ чальником текстилю до країн-членів ЄС. Також велике його виробництво є в Туреччині та Бангладеші. Китай є лідером з експорту одягу у світі. Серед країн першість за імпортом одягу утримують США. У розвинених країнах світу функ­ціонує лише виробництво елітного, модного й дорогого одягу та взуття. Найбільшими центрами високої моди є міста Париж, Мілан, Лондон, Нью-Йорк. Тому, наприклад, Італія є лі­ дером серед розвинених країн світу за вартістю експорту одягу. Підприємства шкіряної та взуттєвої промисловості займаються об­ робленням натуральних шкір, виробляють штучні замінники шкіри, а також шиють з них різноманітні вироби (верхній одяг, взуття, рукавич­ ки, сумки тощо). Вітчизняна промисловість суттєво змінила обсяги ви­ робництва продукції через значну конкуренцію іноземної аналогічної

180

ВИРОБНИЦТВО ТКАНИН, ОДЯГУ, ВЗУТТЯ

продукції на вітчизняному ринку. Різке скорочення поголів’я худоби, продаж значної частини шкіряної сировини за кордон призвели до суттє­ вих проблем у виробництві продукції цим підвидом легкої промисловос­ ті. Підприємства, що діють, виробляють продукцію не лише на внутріш­ ній ринок, а й за кордон. В Україні функціонує майже 150 підприємств взуттєвої промисловості. Найбільше його виробляють у Житомирській області — 29,7 %. При цьо­ му загальний обсяг проданого взуття в Україні більш ніж удвічі переви­ щує обсяг його виробництва в державі. Переважно імпортують дешевше взуття з Китаю й Туреччини. Більше 50 % вартості шкіряного взуття віт­ чизняного виробництва становлять імпортні комплектуючі та сировина, тому їм важко конкурувати з країнами з більш дешевою робочою силою. Провідні підприємства діють у містах: Бердичів, Білгород-Дністров­ ський, Дніпро, Житомир, Хмельницький, Чернівці; інші важливі у міс­ тах: Чернігів, Ромни, Роздільна, Львів, Дрогобич, Запоріжжя, Вишневе (карта першого форзаца). Упровадження режиму вільної торгівлі з ЄС дозволило Чернігівській взуттєвій фабриці «Берегиня» за сприяння компанії «Глоб Комплет» (Ав­ стрія) збувати свою продукцію у країнах-членах ЄС під торговельною маркою «Primissimi». Шкіряні заводи діють у містах: Баришівка, Бердичів, Болехів, Василь­ ків, Вознесенськ, Запоріжжя, Київ, Львів. Майже 35 % усього взуття, виробленого в Україні, іде на експорт, пе­ реважно до країн ЄС і СНД. Виробництво шкіри в Україні орієнтоване на постачання продукції до таких країн світу: Білорусь, Китай, Польща, Росія, Франція, Індія, Італія. У світі понад 40 % взуття виробляє Китай, на який припадає 69 % експор­ ту шкіряної продукції світу за вартіс­ Відкриваємо Україну тю. Таїланд є другим за обсягом вироб­ Шкіряний завод «УкрПелл» відництва та експорту цієї продукції. крито у 2016 р. в м. Новомиргород Також великими виробниками насам­ Кіровоградської області. Потужність — перед спортивного взуття є Республіка 400 т шкіри на місяць. Корея й Тайвань (пров. Китаю), Япо­ нія, Індонезія, В’єтнам. У розвинених країнах світу, таких як Італія, США, Австрія, Німеччина, нині виробля­ ють шкіряне взуття з дорогої натуральної сировини. Першість у світі за обсягами виробництва та експорту елітного взуття належить Італії. Хутряна промисловість України імпортує значну частину сирови­ ни. Лише наймасовішу продукцію випускають з вітчизняної сировини, яку постачають великі спеціалізовані ферми з вирощування хутрових звірів. Провідні підприємства в державі діють у містах Тисмениця й Харків. Більшість виробів із хутра отримують зі шкір диких звірів, звірів кліт­ кового утримання та домашніх тварин. Тому найбільшими країнамипостачальниками хутряних виробів у світі є Фінляндія, Росія, Канада, Данія, Греція.

181

РОЗДІЛ 3

Проблеми легкої промисловості України пов’язані з відсутністю вільних обігових коштів і залежністю більшості підприємств від іноземних компа­ ній, які надають давальницьку сировину для виробництва готової продук­ ції. Їхнє розв’язання можливе шляхом реконструкції та модернізації наяв­ них потужностей і створення вертикальних холдингів, які б контролювали весь процес від виробництва сировини до збуту готової продукції. Для легкої промисловості світу характерне розміщення масових ви­ робництв у менш розвинених країнах Азії та виробництво елітних моде­ лей у розвинених країнах, таких як США та країни Західної Європи.

•• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Легка промисловість має у своєму складі: текстильне, швейне, шкіряно-взуттєве, хутряне, галантерейне виробництво. Легка промисловість має тісні виробничі зв’язки із сільським господарством, машинобудуванням і хімічною промисловістю. Процес виготовлення тканин з натуральних волокон здійснюється поетапно: первинна підготовка сировини — прядіння — ткацтво — оброблення тканини тощо. Текстильна промисловість об’єднує підприємства, які виробляють тканини з різної сировини. Світова швейна промисловість майже повністю зосереджена у країнах, що розвиваються, завдяки дешевій робочій силі та природній сировинній базі. Тому більшість виробів шиють у країнах Азії, тоді як елітний модний одяг — переважно у розвинених країнах світу.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Назвіть головні підвиди легкої промисловості. Схарактеризуйте розміщення текстильної промисловості України. Яка є закономірність розміщення підприємств світової легкої промисловості? Як ви розумієте українську приказку «Яке волокно, таке й полотно»? Чому в Україні перестали функціонувати великі бавовняні комбінати?

Працюю з картою На контурну карту світу нанесіть країни, які мають території зі складними природними умовами. Як це вплинуло на розвиток й асортимент продукції місцевих підприємств легкої промисловості?

Шукаю в інтернеті Підготуйте повідомлення про найвідоміші модні будинки світу та їхню спеціалізацію у виробництві продукції легкої промисловості.

Генерую ідеї Які перспективи розвитку легкої промисловості України ви бачите? Для цього запишіть з етикеток одягу, який має ваша родина, країни-виробники та нанесіть їх на контурну карту світу. Потім на підставі даних митної статистики Державної фіскальної служби України з’ясуйте обсяги імпорту одягу із цих країн та як вони змінилися за останні п’ять років. Зробіть висновки.

182

ВИРОБНИЦТВО ТКАНИН, ОДЯГУ, ВЗУТТЯ

§ 34. Народні промисли в Україні Які народні художні промисли вам відомі? Чи є у вашій оселі вироби народних художніх промислів? Які народні художні промисли функціонують у вашому регіоні?

Народні художні промисли. Народні художні промисли — одна з форм мистецтва, що виробляє художньо оформлені предмети побу­ ту, одягу, прикраси, вироби декоративно-ужиткового мистецтва. Їх виго­ товляють з місцевої сировини майстри, які зазвичай живуть і працюють у сіль­ ській місцевості. Давнім промислом є гончарство. Ви­ роби гончарів (миски, глечики, макі­ три, куманці та ін.) завжди були окра­ сою традиційного житла в Україні. Народні гончарні вироби мають не лише практичну, а й естетичну цінність, при­ ваблюючи своїм декором. Основними центрами сучасного товарного народно­ го гончарства є смт Опішня Полтавсько­ а го району Полтавської області та м. Ко­ сів Івано-Франківської області (мал. 95). Гутництво (виготовлення виробів зі скла) традиційно було поширене по всій Україні. Назва промислу походить від слова «гута» — склодувна піч. Нині незначна кількість майстрів виготов­ ляє іграшки зі скла та інші декоративні вироби. У Львові працює найбільше гутників. Також діють відповідні під­ б приємства в м. Новояворівськ і с. Но­ Мал. 95. Керамічні вироби: вий Яр (обидва Яворівського району), а) з Опішні; б) з Косова смт Щирець Львівського району (усі у Львівській області). В Україні виробляють ялинкові при­ краси в містах Львів і Теребовля та в смт Клавдієве-Тарасове й у с. Луб’янка, що в Бучанському районі Київської об­ ласті (мал. 96). Бондарство майже перестало існу­ вати як окремий вид декоративноужиткового мистецтва в Україні. Лише в окремих селах Поділля виготовляють Мал. 96. Ялинкові іграшки малими партіями невеликі діжки для (с. Луб’янка Київської області) вина й меду з дуба чи бука.

183

РОЗДІЛ 3

Декоративний розпис — розпис бу­ дівель і виробів з дерева — найдавніший Відкриваємо Україну і найпоширеніший вид декоративноПетриківський розпис 5 грудня ужиткового мистецтва. У різних етно­ 2013 р. включено до списку немате­ графічних регіонах України сформува­ ріальної культурної спадщини людлися притаманні лише для кожного з ства ЮНЕСКО. них види розписів. Найвідоміший центр — с. Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області. Відкриваємо Україну Художнє ткацтво й вишивка збе­ реглись як у народних майстрів, так і Українській писанці встановлено пам’ятники в смт Вижниця (Черніна підприємствах художніх промислів. вецька область), с. Братківці СтрийНині відроджуються ці види промислу ського району (Львівська область), на через відновлення інтересу до вишива­ острові Хортиця в м. Запоріжжя. Також нок, тканих і вишитих предметів побу­ є відповідні пам’ятки в містах Вільнюс ту. В Україні діють спеціалізовані під­ (Литва) і Вегревіль (Канада) (мал. 97). приємства з виробництва художніх У м. Коломия (Івано-Франківська обтканин і виробів з вишивкою в містах ласть) діє у стилізованому під велику великодню писанку музей. Найбільша Кролевець (Сумська область), Переяс­ колекція писанок представлена в музеї лав та в м. Решетилівка (Решетилів­ декоративно-ужиткового мистецтва в ський район Полтавської області) Києво-Печерській лаврі. (мал. 98). Килимарство в Україні майже зни­ кло. Поодинокі майстрині літнього віку займаються традиційним килимар­ ством та незначну кількість килимів на замовлення виготовляє Решетилів­ ська майстерня художніх промислів. Писанкарство широко представлене в Україні. Писанки виготовля­ ють до Великодня переважно вдома. На продаж окремі майстрині розпи­ сують їх за традиціями відповідних етнографічних регіонів. Особливістю декоративно-ужиткового мистецтва є збереження тради­ ційних технологій і матеріалів, а також необхідність передачі досвіду з виготовлення відповідних виробів від майстра до учня. Твори народного мистецтва потребують уваги й охорони. Якщо їх не берегти, то може по­ ступово зникнути це джерело неповторної краси.

Мал. 97. Пам’ятник писанці у м. Вегревілі (Канада)

184

Мал. 98. Ткацький верстат у музеї Кролевецької фабрики «Художнє ткацтво»

ВИРОБНИЦТВО ТКАНИН, ОДЯГУ, ВЗУТТЯ

•• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Народні художні промисли — одна з форм народного мистецтва, що виробляє предмети побуту, одягу, прикраси, вироби декоративно-ужиткового мистецтва. У промислових масштабах виробляють гончарні вироби в смт Опішня (Полтавська область) і м. Косів (Івано-Франківська область). Центрами ткацтва й вишивки є міста: Переяслав (Київська область) і Кролевець (Сумська область).

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3.

Які гончарні вироби ви використовуєте вдома? Чому нині майже не залишилося промислових підприємств із виробництва предметів народних промислів? Назвіть відомі вам види народних художніх промислів. Поясніть, чому, на вашу думку, нині розвиваються лише окремі з них.

Працюю з картою Покажіть на картах України й світу міста, де встановлено пам’ятники писанці.

Шукаю в інтернеті Використовуючи інтернет-ресурси, нанесіть на контурну карту України центри сучасної народної вишивки.

Генерую ідеї Чи є можливим, на вашу думку, відродження традиційних видів народних промислів у вашій області? Що для цього слід зробити? Обґрунтуйте вашу відповідь.

ДОСЛІДження Тема: Малі й середні міста України — центри швейного виробництва 1. 2. 3. 4.

Алгоритм виконання З’ясуйте, які підприємства швейної промисловості розміщено у ва­ шій області. За офіційними сайтами цих підприємств установіть, яку продукцію вони виробляють та куди її постачають. На контурній карті своєї області нанесіть ці підприємства за допо­ могою умовних позначень навчального атласу. Які чинники вплинули на їхнє розміщення? Установіть їхнє зна­ чення у структурі зайнятості населення у відповідних містах.

185

РОЗДІЛ 3

Тема 6. Виробництво харчових продуктів і напоїв Ви дізнаєтесь

 що виробляє харчова промисловість  про склад харчової промисловості  які чинники впливають на розміщення відповідних підприємств

і навчитесь

 характеризувати особливості виробництва окремих видів продукції харчової промисловості  аналізувати карту харчової промисловості України  показувати на карті найбільші центри виробництва харчових продуктів і напоїв в Україні  оцінювати місце України на світовому та європейському ринках продовольства

§ 35. Харчова промисловість в Україні Як ви розумієте вислів Сократа: «Людина їсть, щоб жити, а не живе, щоб їсти»? Яку роль відіграє харчування у вашому житті?

Структура харчової промисловості. Харчова промисло­вість — сукупність виробництв, які спеціалізуються на виготовленні го­ тових харчових продуктів або у вигляді напівфабрикатів, а також окре­ мих непродовольчих товарів, створе­ Як, на вашу думку, харчова промисних із природної сировини. ловість пов’язана з машинобудуванГоловним постачальником сировини ням? для харчової промисловості є сільське господарство. Чинники розміщення підприємств. Визначальну роль у роз­ міщенні підприємств харчової промисловості мають сировина та спожи­ вач (мал. 99). До джерел сировини тяжіють ті підвиди харчової промисловості, про­ дукція яких швидко втрачає якість під час її перевезення (малотранспор­ табельна продукція), або це зумовлено технологічними потребами в її швидкому переробленні (наприклад, полуниця).

186

Виробництво харчових продуктів і напоїв

Мал. 99. Структура харчової промисловості

На споживача орієнтується виробництво, яке має або короткий термін зберігання, або витрати на перевезення готової продукції більші, ніж на транспортування сировини. Тому їх розміщують у густозаселених місцях (мал. 99). Окремі підприємства можуть бути розміщені як у районах зосередження сировини, так й орієнтуватись на споживача (мал. 99). Стадії технологічно­ го процесу цих виробництв можуть бути територіально відокремленими. Наприклад, поширення рефрижератор­ ного транспорту дозволило розмістити Поміркуйте, які відмінності в розміщенні підприємств, що вироб­ підприємства з виробництва ікри в насе­ ляють вершки та згущене молоко. лених пунктах, що значно віддалені від районів вилову відповідних сортів риби. Географія харчової промисловості. Виробництво харчових продуктів і напоїв поширене по всій території України. Суттєвий вплив на міжнародну спеціалізацію харчової промисловості має збут продукції на зовнішніх ринках (наприклад, цукрової та сироробної промисловості). Підприємства борошномельно-круп’яної промисловості виробляють борошно та крупи. В Україні майже 97 % випуску борошна припадає на пшеничне, з якого здебільшого випікають булочно-кондитерські вироби. Лідерами з виробництва борошна є Державне агентство резерву України та Державна продовольчо-зернова корпорація України, а також приватні підприємства, що працюють у містах Київ, Дніпро, Тальне. Підприємство в Тальному (Черкаська область) є лідером з експорту борошна з України. Найбільше підприємств борошномельно-круп’яної промисловості зосе­ реджено в Харківській області. Україна у 2015 р. стала світовим лідером з експорту борошна. (Поясніть чому.) Підприємства з виробництва круп в Україні розміщено переважно в районах вирощування зерна. Лідерами за обсягами виробництва є компа­ нії «Альтера AцтекаМіллінг Україна» в м. Черкасах (кукурудзяна крупа й борошно), «Олімп» у м. Харкові (гре­ чана крупа), «Терра» в м. Первомай­ Яким макаронним виробам наському Харківської області (вівсяна дає перевагу ваша сім’я? крупа). Ці компанії водночас є провід­ ними експортерами круп.

187

РОЗДІЛ 3

Макаронна промисловість повніс­ тю орієнтована на споживача. Підпри­ Відкриваємо Україну ємства, розташовані в містах Чугуїв У 2011 р. в м. Біла Церква (Київська (Харківська область), Хмельницький і область) відкрито фабрику з виготовЧернігів, виготовляють 2/3 загального лення виробів на основі макаронних обсягу макаронних виробів в Україні. продуктів швидкого приготування Фабрики в Хмельницькому й Чернігові «МаравенФуд Україна». Тут зайнято входять до складу компанії «Україн­ майже 500 осіб. Продукцію експортують до країн Азії та Європи. ські макарони» (штаб-квартира в м. Київ). Великі макаронні фабрики функціо­ нують також у містах: Київ, Луганськ, Херсонської області, Вінни­ Дізнайтеся більше Каховка ця, Луцьк; у смт Солоне Дніпропетров­ Першим промисловим підприємської області. Вітчизняні виробники ством у м. Одесі в рік її заснування задовольняють 85 % усього споживан­ (1795 р.) була макаронна фабрика. ня мака­ронних виробів у державі. Її створили італійці, які приїхали Хлібопекарна промисловість — на запрошення герцога Рішельє. один з найпоширеніших видів харчової промисловості, підприємства якої ви­ робляють різні види виробів з борошна. Чому, на вашу думку, мініпекарні Потужні сучасні хлібопекарні підпри­ діють навіть у селах? ємства розміщено в усіх великих міс­ тах України. Кондитерська промисловість успішно конкурує на іноземних рин­ ках збуту, майже повністю витіснивши закордонних постачальників з на­ ціонального ринку. Більшість малих і середніх підприємств орієнтовані на регіональний ринок однієї-двох областей, а великі фабрики значну частину власної продукції експортують. Більшу частину сировини для кондитерської промисловості (особливо для виробництва шоколадних виробів) імпортують. До найбільших виробників України належать такі компанії: «Рошен» (заводи працюють у містах Вінниця, Київ, Кременчук) — 27 %, «Конті» (м. Костянтинівка Донецької області) — 14 %. Великі кондитерські під­ приємства розташовані також у містах: Житомир, Львів, Полтава, Трос­ тянець Сумської області, Харків. Більшу частину своєї продукції вони експортують. Серед інших виробників слід відзначити провідного в державі вироб­ ника білого шоколаду — «МалбіФудс» (м. Дніпро). Вафлі та печиво ви­ робляють у містах Кагарлик Київської області й Харків та в с. Старий Яричів Львівського району Львівської області. Цукрова промисловість — один з видів міжнародної спеціалізації України. Цукор виробляють із власних фабричних цукрових буряків (мал. 100). Більшість заводів об’єднані в локальні й міжрайонні аграрно-про­ мислові комплекси. Таким чином вони контролюють не лише виробництво цукру в державі, а й вирощення фабричних цукрових буряків, використо­ вують відходи виробництва у тваринництві та харчовій промисловості.

188

Виробництво харчових продуктів і напоїв

Мал. 100. Цукрова промисловість України, 2020 р.

В Україні у 2019 р. діяли лише 30 цукрових заводів, які виробили 192 1,0 млн т цукру (мал. 101). Лідерами з виробництва цукру в 153 Україні є компанії ТОВ «Цукор­ 115 агропром», «УКРПРОМІНВЕСТАГРО», «Радехівський цукор», аг­ 73 рофірма «Світанок», «Галс Агро». 30 Ці підприємства є найбільшими українськими експортерами цукру. 1990 р. 2000 р. 2005 р. 2010 р. 2020 р. Цукор-рафінад в Україні виробляє Мал. 101. Кількість діючих цукрових лише Гнідавський цукровий завод заводів в Україні в 1990–2020 рр. (с. Полонка Луцького району Во­ линської області). Олійно-жирова промисловість Схарактеризуйте, з якими видами виробляє олію, маргарин, майонез економічної діяльності має зв’язки цута інші продукти. Орієнтуючись на крова промисловість. наявність сировини (для виробни­ цтва 1 т рослинної олії використо­ вують 3–4 т насіння соняшнику), відповідні підприємства зосереджено переважно в Степу та Лісостепу. Лідером з її виробництва в Україні є За­ порізька область.

189

РОЗДІЛ 3

У державі діють різні за потужністю відповідні підприємства — від ма­ лих олійниць у сільській місцевості до гігантських ультрасучасних підпри­ ємств у містах. Останні здебільшого орієнтовані на експорт своєї продукції. Значні виробничі потужності та велика сировинна база дозволяють Україні бути лідером у світі з експорту соняшникової олії. На неї припа­ дає 65 % усього виробництва рослинної олії в державі. Найбільше її ви­ робляють підприємства холдингу «Кернел». Вони працюють у Полтаві, селищі Бандурка (Первомайський район Миколаївської області), м. Вов­ чанськ та смт Приколотне (Куп’янський район Харківської області), міс­ тах Кропивницький, Миколаїв, Чорноморськ. Соняшникову нерафіновану олію ви­ робляє Запорізький олійно-жировий Відкриваємо Україну комбінат, рафіновану — Дніпропетров­ ський олійноекстракційний завод. Паль­ У 2015 р. введено в експлуатацію мову й кокосову олію виробляє компанія новий олійноекстракційний завод «Дельта ВільмарУкраїна» (м. Южне у м. Южне Одеської області міжнародної групи «Олсідс». Потужність перероб­Одеської області). лення — 2,4 тис. т насіння соняшнику Провідним виробником майонезу в на добу. Україні є група компаній «Агрокосм», до складу якої входять відповідні під­ приємства в містах Запоріжжя, Львів, Харків. Великі обсяги виробни­ цтва олії, майонезів, соусів є на відповідних підприємствах в інших міс­ тах України. (Дізнайтеся самостійно в яких.) Україна — найбільший експортер світу рослинної (соняшникової та рі­ пакової) олії. Постачає її до понад 100 країн світу. Молочна промисловість розвинута в усіх областях України. Пере­ важно виробляють пастеризоване молоко, а також кисломолочні продук­ ти та сири. У районах споживання розміщуються підприємства, що ви­ пускають продукцію з незбираного молока. Більш ніж половину всього виробництва продукції дають 10 найпотужніших компаній. Лідерами є корпорація «ТерраФуд», Вінницький молочний завод кондитерської корпо­ Дізнайтесь з офіційних сайтів прорації «Рошен», холдинг «Молочний відних компаній, де розташовано їхні виробничі потужності. Альянс», компанія «Данон Україна», холдинг «Альміра». Найбільше рідкого обробленого молока та вершкового масла виробля­ ють у Вінницькій, жирних сирів — у Сумській, а йогуртів — у Київській області. Найбільше вершкового масла виробляє Тульчинський маслосир­ завод, твердого сиру — «Гадячсир», молочних консервів — «ТЕХМОЛ­ ПРОМ», сухого молока — Золотоніський маслоробний комбінат, згуще­ ного молока — «Бершадьмолоко». Відбулося суттєве розширення географії вітчизняного експорту за рахунок виходу на ринки країн Азії й Африки. М’ясна промисловість здійснює перероблення м’яса великої рогатої худоби, свинини, птиці, баранини. Виділяють такі основні напрями виробництва м’ясної продукції: м’ясне, ковбасне, м’ясоконсервне. Підприємства з перероблення м’яса розміщено в усіх регіонах України

190

Виробництво харчових продуктів і напоїв

(карта першого форзаца). Вони різні за потужністю — від напівкустар­ них у сільській місцевості до сучасних великих підприємств у містах. У 2015 р. найбільше виробляли свіжого чи охолодженого м’яса великої рогатої худоби у Вінницькій, свиней — у Львівській, птиці — у Черкась­ кій областях. У структурі споживання в Україні переважає м’ясо птиці. Це зумовле­ но його невисокою вартістю. Більш ніж половину всієї курятини вироб­ ляє агрохолдинг «Миронівський Хлібопродукт». У його складі діє «Він­ ницька птахофабрика» в м. Ладижині (мал. 102) — найпотужніша за обсягом виробництва в Європі. У структурі ковбасної продукції переважають варені ковбаси, сосиски й сардельки. Ковбас найбільше виробляє м’ясна фабрика «Фаворит плюс» корпорації «АТБ» (смт Слобожанське Дніпропетровської області). Також великими виробниками ковбас є Глобинський м’ясокомбінат (м. Глобине Полтавської області), м’ясокомбінат «Ятрань» (м. Кропивницький). Провідний виробник м’ясних напівфабрикатів в Україні — «Єрмак Голд» (с. Чумаки Дніпровського району Дніпропетровської області). В експорті України м’ясних виробів понад 60 % поставок припадає на країни Азії й Африки. Більшість становить курятина та вироби з неї. Плодоовочеконсервне виробництво розміщують у районах виробни­ цтва сировини, яка має чіткий сезон заготівлі та нетривалий термін збері­ гання у природному стані (овочі, фрукти, ягоди тощо). Відповідні підпри­ ємства діють у всіх регіонах України. Переважно консервують бобові. Найбільше консервованих овочів виробляють в Херсонській області, а фруктових джемів, желе, пюре — у Харківській області. Лідерами з плодоовочеконсервного виробництва є підприємства: «Ві­ тмарк-Україна» (фрукти), «Верес» корпорації «Смарт-Холдинг» (гриби й соуси), Ніжинський консервний завод (огірки), «Чумак» (томати та соуси з них), «Агрофьюжен» (томатна паста), «Агроспецпроєкт» (цукрова ку­ курудза та боби).

Мал. 102. Вінницька птахофабрика у м. Ладижині

191

РОЗДІЛ 3

Підприємства рибної промисловості виловлюють рибу, морепродук­ ти та виробляють харчову, медичну, кормову й технічну продукцію. У внутрішніх водоймах виловлюють морську (скумбрія, бичок, криль, тюлька) та річкову рибу (короп, товстолоб, карась). Більше половини риби імпортують з Норвегії, США, Ісландії. Найбільшою компанією з виробництва рибо- й морепродуктів та імпорту риби до України є «Флагман Сіфуд». Вона має найпотужніший у державі ри­ бопереробний завод у с. Саливонки Біло­ церківського району Київської області. Відкриваємо Україну Особливе місце займають спеціалі­ зовані господарства з вирощування Сільськогосподарське рибоводриби для виробництва ікри. В Україні не підприємство «Осетр» (м. Українка діє два такі підприємства: у м. Україн­ Київської області) — найбільший у державі виробник чорної ікри (500 кг у 2015 ка та с. Трипілля Обухівського району р.), що вирощує стерлядь й осетрів та Київської області. отримує від них чорну ікру від 2000 р. На ринку України активно діють іноземні компанії-імпортери: «СантаУкраїна» (с. Святопетрівське Бучанського району Київської області), «Вічунай-Україна» та «Лексо» (м. Київ). Виноробство притаманне регіонам зі сприятливими агрокліматични­ ми умовами для вирощення винограду, фруктів і ягід. Основним вироб­ ником виноградного вина та коньяку є Одеська область. Найбільшим виробником виноробної продукції в Україні є холдинг «Баядера Групп», до складу якого входять завод «Коблево» (с. Коблево Миколаївського району Миколаївської області) та Миколаївський ко­ ньячний завод (селище Радісний Сад Миколаївського району Миколаїв­ ської області). Найбільшими підприємствами пивоварної промисловості є «АБІН­ БЕВ Ефес Україна», «Карлсберг Україна», корпорація «Оболонь». Укра­ їнське пиво експортують до більш як 40 країн світу. Виробництво безалкогольних напоїв переважно зосереджене в Київ­ ській алгомерації. Більшу їхню частину виготовляють іноземні підпри­ ємства: «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (філія «Київський за­ вод» поряд із с. Велика Димерка Броварського району Київської області), «Сандора» корпорації «Пепсіко» (завод у с. Мішково-Погорілове Микола­ ївського району Миколаївської області). Великі підприємства з виробни­ цтва безалкогольних напоїв розташо­ вано також у містах Фастів (Київська Відкриваємо Україну область), Красилів (Хмельницька об­ ласть), Охтирка (Сумська область), Підприємство «АРТВАЙНЕРІ» (м. Бершадь (Вінницька область). Бахмут) — найбільший у Східній Європі Український квас здебільшого спожи­ виробник ігристих вин класичним ває населення, його також експортують пляшковим способом. На одночасному зберіганні перебуває до 30 млн пляшок до США, Молдови, Німеччини. Основни­ вина. На вітчизняному ринку ігристих ми виробниками квасу є підприємства в вин на них припадає 26 % усіх обсягів містах Запоріжжя, Київ, Львів, Жито­ продажу. мир, Радомишль Житомирської області.

192

Виробництво харчових продуктів і напоїв

В Україні у промисловій експлуатації перебуває 84 родовища мінеральних вод. Випускають переважно газовану натуральну мінеральну воду (68 %). У виробництві натуральної мінеральної газованої води лідером в Які мінеральні води виробляють Україні є Львівська, а негазованої — у вашій області? Дніпропетровська області. Понад 30 % усього виробництва мі­ неральних вод припадає на заводи з їхнього розливу в містах Миргород, Моршин, Трускавець міжнародної корпорації «ІДС Груп Юкрейн», 16 % дає завод корпорації «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», 6 % — го­ ловний завод у м. Київ корпорації «Оболонь». Лідерами з виробництва соків є Миколаївська та Одеська області. В Україні діє 78 промислових підприємств цього виду економічної діяль­ ності. Найбільшими виробниками є компанія «Сандора» корпорації «Пепсіко» та компанія «Вітмарк-Україна». Значними виробниками соків та концентратів є група компаній «T.Б. Фрут», а також підприємства у містах: Вінниця, Каховка (Херсон­ ська область); у смт Царичанка Дніпропетровської області. Україна постачає за кордон до 20 % цієї продукції, виробленої на віт­ чизняних підприємствах, передусім до Польщі, Австрії, Білорусі. В ім­ порті домінують поставки тропічних і субтропічних фруктових соків і концентратів. Закуповують соки у Бразилії, Нідерландах, Іспанії. Перспективи розвитку харчової промисловості. Харчова промисловість — основа сучасного промислового виробництва України. Від рівня її розвитку, стабільності функціонування залежить стан еконо­ міки, продовольча безпека держави, рівень життя населення. Її розвиток дозволяє збільшити експорт готових харчових продуктів. Таким чином можна створити нові робочі місця в селах і малих міських поселеннях. Найбільший розвиток отримають ті підвиди харчової промисловості, які можуть утвердитись на ринку країн-членів ЄС. Для цього необхідно випускати високоякісну продукцію за стандартами відповідних країн. Природні переваги України у виробництві сільськогосподарської сирови­ ни дозволяють нарощувати обсяги виробництва: олії, молочної продук­ ції, плодоовочевих консервів, концентратів соків фруктів і ягід. Окремі види харчової промисловості України (молокопереробна, пиво­ варна, сокова промисловість) контролюються міжнародними корпораці­ ями, які будуть розвивати ті види виробництва, що приносять найбільші прибутки, на власних великих сучасних підприємствах.

•• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Харчова промисловість є другим за вартістю виробництва продукції видом економічної діяльності в Україні після чорної металургії. Сировинною базою розвитку харчової промисловості є продукція сільського господарства, рибальства, рибництва, лісового господарства. Визначальну роль у розміщенні підприємств харчової промисловості мають сировина та споживач. Харчова промисловість України постачає за кордон значну частину своєї продукції.

193

РОЗДІЛ 3

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2.

Назвіть основні виробництва в харчовій промисловості. Схарактеризуйте чинники розміщення підприємств плодоовочевої та кондитерської промисловостей. Які чинники є вирішальними під час будівництва цукрового заводу? Які регіони України спеціалізуються на виробництві олії, м’яса, цукру (на вибір)? Обґрунтуйте причини такої спеціалізації. У сільських населених пунктах створюють мінізаводи з перероблення м’яса. Поясніть доцільність їхнього функціонування.

3. 4. 5.

Працюю з картою Позначте на контурній карті України підприємства, що входять до складу ТНК, які діють у виробництві безалкогольних напоїв у нашій державі.

Шукаю в інтернеті Користуючись інтернет-джерелами, установіть, де в Україні розміщено виробничі потужності провідних компаній у рибоконсервній промисловості.

Генерую ідеї У наш час багато уваги приділяють виробництву екологічно чистих продуктів харчування. У яких районах України доцільно розвивати відповідне виробництво?

ДОСЛІДження Тема: Українські та імпортні продукти в споживчому кошику вашої родини Алгоритм виконання 1. Користуючись «Словником суспільної географії» (https://geohub. org.ua/geography) та відповідною постановою уряду України, запи­ шіть у зошит визначення поняття «споживчий кошик» та продук­ ти, які він включає. 2. Відвідайте продовольчий магазин, який розташований біля вашого будинку. Встановіть, звідки походять продукти харчування, які найчастіше споживає ваша сім’я. Заповніть у зошиті таблицю 18. Таблиця 18 Споживчий кошик родини №

Продукти харчування

Країна-виробник

3. Згрупуйте, користуючись маркуванням на продукції: а) товари, вироблені у вашій області; б) товари, виготовлені в інших областях України; в) товари імпортного виробництва. 4. Зробіть висновок: товари якого виробника переважають у спожив­ чому кошику вашої родини.

194

Виробництво харчових продуктів і напоїв

§ 36. Виробництво продуктів харчування у світі Назвіть основні види виробництв у харчовій промисловості. Яке значення харчової промисловості в житті людства? Схарактеризуйте чинники розміщення відповідних підприємств.

Особливості харчової промисловості світу. Харчова про­ мисловість належить до провідних за кількістю зайнятих та обсягом ви­ робленої продукції. Найбільше харчових продуктів виробляють у густо­ заселених районах, а різноманітність і якість продуктів вища в країнах з розвиненою економікою. За вартістю виробленої продукції харчова промисловість належить до важливих видів економічної діяльності в більшості країн світу. Харчова промисловість у менш розвинених країнах повторює тенден­ ції розвитку, характерні для високорозвинених країн. Зростає виробни­ цтво напівфабрикатів через збільшення статків населення, яке не бажає витрачати свій час на тривалий процес первинної підготовки їжі. Саме ці виробництва сьогодні є лідерами в її розвитку у світі. Проте це призво­ дить до збіднення різноманіття страв та їхньої стандартизації, що суттєво впливає на якість продуктів харчування. У багатьох країнах світу набув розвитку рух за здоровий спосіб життя, що зумовлює скорочення спожи­ вання та виробництва таких традиційних виробництв у харчовій промис­ ловості, як виноробство й цукрова промисловість. Найбільші регіони сучасної харчової промисловості — Європа та Пів­ нічна Америка мають складну структуру. При цьому значну частину си­ ровини вони імпортують з усього світу. Водночас низка традиційних ви­ дів виробництва харчової промислової, таких як м’ясна промисловість Данії, маслоробна Нідерландів, виноробна Франції, працюють винятково на місцевій сировині. При цьому вони вивозять за кордон значну частину виробленої продукції, знану в усьому світі завдяки її високій якості та смаковим властивостям. З імпортної сировини у країнах Європи вироб­ ляють каву, шоколад та багато інших продуктів харчування. У США й Канаді, які володіють величезними ресурсами для виробни­ цтва сільськогосподарської продукції, харчова промисловість розвива­ ється переважно на місцевій сировині. Водночас вони завозять значну частину продуктів харчування з інших країн світу, наприклад банани. У більшості країн, що розвиваються, промислове перероблення прохо­ дить незначна частина сільськогосподарської продукції. Високий рівень розвитку харчової промисловості є в небагатьох країнах, що розвивають­ ся: Аргентині, Бразилії, Уругваї, Індії тощо. В інших країнах є тільки первинні стадії переробки, часто — не промислової, а ручної, завершаль­ ні стадії розташовано в розвинених країнах світу. Структура харчової промисловості світу. М’ясна промисловість світу дуже різноманітна. Обсяг виробництва визначається куль­ турними, історичними й релігійними переконаннями населення різних країн. Так, країни Перської затоки визначаються на тлі інших країн Азії

195

РОЗДІЛ 3

високим обсягом споживання яловичини. М’ясні продукти є основним джерелом високоцінних тваринних білків, тому зростання їхнього спожи­ вання є одним з основних показників підвищення добробуту населення. Виробництво м’яса на душу населення в середньому у світі становить лише 36 кг на рік, тоді як у Данії воно сягає 365 кг проти 4,6 кг в Індії. Збільшення споживання м’яса птиці (особливо курятини) у світі зумовлено такими чинниками, як: впровадження промислових інтенсивних методів відгодівлі птиці; зосередження більшості виробництва товарної продукції в рамках великих вертикальних холдингів; швидкий обіг коштів та високий рівень рентабельності виробництва м’яса птиці; курятина має найнижчу ціну серед усіх видів м’яса на ринку, тому вона може задовольнити постійно зростаючий споживчий попит у кра­ їнах, що розвиваються. У світі більш ніж половину м’яса птиці виробляють птахофабрики з вирощування курей-бройлерів. Вони розміщені в переважній більшості країн світу, адже щодо його споживання відсутні релігійні чи культурні обмеження. Найбільше виробляють і споживають курятину в США. Дру­ ге місце з виробництва та споживання займають Китай і Бразилія, яка є найбільшим її експортером у світі. Лідерами зі споживання курятини на душу населення є ОАЕ, Кувейт, Бразилія й Гонконг/Сян­ган (ОАР Китаю). Розміщення виробництва м’яса у світі має певні особливості: більш ніж половину світового виробництва м’яса зосереджено в краї­ нах, що розвиваються; головним регіоном з виробництва м’яса є Азія, де триває зростання обсягів його виробництва та споживання; майже вдвічі зменшилася його частка у Східній Європі; провідним експортером м’яса у світі (47 %) є Західна Європа; Північна Америка зберегла друге місце за обсягами експорту м’яса у світі (20 %), а Австралія й Нова Зеландія — третє (12 %). Рибна промисловість виробляє удвічі менше товарної продукції, ніж м’ясна промисловість. Риболовецький флот і спеціалізовані порти з під­ приємствами з глибокого перероблювання морепродуктів дозволяють за­ безпечувати необхідний рівень їхнього споживання. На країни басейну Тихого океану припадає понад 70 % усіх рибо- та морепродуктів світу. Лідерами за уловом є Китай, Перу, Чилі. Одне з перших місць у виробництві товарної продукції рибної промис­ ловості зайняла аквакультура. У Норвегії, наприклад, лосося вирощують більше, ніж виловлюють у відкритому морі. Провідні рибницькі госпо­ дарства не лише виловлюють, а й здійснюють перероблення риби. Впро­ вадження сучасних індустріальних технологій інтенсивного рибництва зумовило концентрацію виробництва окремих видів ставкових риб у малих країнах Європи. Наприклад, Данія постачає на експорт більшу частину форелі, яку вирощено та перероблено в її рибницьких господарствах.

196

Виробництво харчових продуктів і напоїв

Маслосироробна промисловість нині переважно експортує сир, тоді як верш­ кове масло й казеїн здебільшого виробля­ ють для місцевих потреб. Найбільше сиру постачають на експорт країни Європи. Лідером є Франція, де в промислових масштабах виробляють 365 сортів сиру. Сир — здебільшого продукт споживання населення розвинених країн світу. Також у значних обсягах виробляють сир у США, Німеччині, Швейцарії, Італії Мал. 103. Швейцарський сир тощо. сорту Грюєр Виробництво вершкового масла скоро­ тилось у США та країнах Західної Єв­ ропи через зміни у структурі харчуван­ Дізнайтеся більше ня населення. Проте воно зросло у Швейцарія експортує понад 28 тис. т країнах Азії, особливо в Індії. Значною сиру на рік (мал. 103). мірою це пов’язано з необхідністю пе­ рероблення молока, адже ця країна — третій у світі його виробник. Зростає З курсу географії материків і також маргаринове виробництво у краї­океанів пригадайте характерні осонах, що розвиваються, через значно бливості тропічного та субтропічноменшу його вартість. го кліматичних поясів. Чим природЦукрове виробництво засноване на ні умови в них відрізняються від тих, що в помірному поясі? використанні двох видів сировини: цу­ крової тростини й цукрових буряків, які дають відповідно 60 і 40 % світово­ го виробництва цього продукту. Цукрову тростину вирощують у тропіч­ ному й субтропічному кліматичних поясах, тобто переважно в країнах, що розвиваються. Виробництво цукрових буряків зосереджено в помірному кліматично­ му поясі, особливо в континентальній Європі, а також у США та Канаді. В Азії їх вирощують у Туреччині, Ірані, Китаї. Основними виробниками цукру у світі є: Бразилія, Індія, Франція, Та­ їланд, США, Австралія, Куба. Основні імпортери — Респуб­ліка Корея, США, Малайзія, Японія, Канада. Олійне виробництво світу виробляє 13 основних видів рослинних олій, до яких належить соєва, ріпакова, пальмова, бавовняна, арахісова, олив­ кова, соняшникова та інші олії. Рослинні олії використовують у їжу в чи­ стому вигляді, вони є сировиною для виробництва кулінарних жирів, маргаринів, спредів та інших харчових продуктів. Крім того, їх викорис­ товують у хімічній та косметичній промисловості. Соняшникова олія є одним з основних рослинних жирів, попит на який постійно зростає. Сьогодні на неї припадає до 95 % світового ринку рослинних олій. Лідерами з її експорту є Україна, Аргентина, Росія. Найбільше споживають рослинних олій розвинені країни Європи та Північної Америки.

197

РОЗДІЛ 3

Вплив глобалізації на харчову промисловість. У процесі глобалізації світової економіки дедалі більший сектор світового ринку стає підконтрольним ТНК (мал. 104). Вони є дуже потужними виробника­ ми харчових продуктів, які контролюють окремі сегменти світового рин­ ку продовольства. Найбільшими компаніями є: «Бунге» із США (виробництво рослинної олії, маргарину, майонезу та цукру); «IнБев» з Бельгії (виробництво пива); «Кока-Кола» із США (виробництво сокових концентратів, сиропів і безалкогольних напоїв); «Крафт Фудс» із США (виробництво виробів із шоколаду, кави, соло­ них снеків і печива); «Нестле» зі Швейцарії (виробництво розчинної кави, мінеральної води, морозива, бульйонів, молочних продуктів, кондитерських виро­ бів, дитячого харчування); «САБМіллер» з Великої Британії (виробництво пива); «Юнілевер» з Великої Британії (виробництво морозива, сирів і чаю).

Мал. 104. Споживання напоїв «Кока-Кола» у світі, 2019 р.

198

Виробництво харчових продуктів і напоїв

•• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Харчова промисловість є в усіх країнах світу. Зі зростанням добробуту населення збільшується різноманіття та якість вироб­ лених продуктів харчування. Провідними виробниками продукції харчової промисловості є США, Франція, Німеччина, Китай. Природні умови визначили міжнародну спеціалізацію країн на переважному виробництві окремих видів продукції харчової промисловості. Панівну роль у міжнародній торгівлі продуктами харчування займають ТНК.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Назвіть особливості розвитку харчової промисловості в розвинених країнах та країнах, що розвиваються. Які зрушення в м’ясному виробництві світу відбулись в останні роки? Схарактеризуйте вплив глобалізації на харчову промисловість. Поясніть китайське прислів’я: «Живе біля гір — харчується від гір, живе біля річки — харчується від річки». На прикладі корпорації «Кока-Кола» поясніть особливості споживання безалкогольних напоїв цієї ТНК (мал. 104).

Працюю з картою Позначте на контурній карті світу штаб-квартири провідних ТНК у харчовій промисловості.

Шукаю в інтернеті За допомогою офіційних сайтів ТНК, що діють у харчовій промисловості України (вказаних у підручнику) нанесіть на контурну карту їхні штаб-квартири й виробничі підрозділи та поясніть місце нашої держави в їхній виробничо-збутовій політиці.

Генерую ідеї Поясніть значення провідних ТНК в харчовій промисловості світу у виробництві харчових продуктів в Україні.

ДОСЛІДження Тема: Традиційні продукти харчування в Україні та країнах-сусідах 1. Їжа поділяється на дві великі групи: щоденна й святкова. Яка їжа та продукти посідають чільне місце в харчовому раціоні вашої ро­ дини? Яким стравам надають перевагу у вихідні та святкові дні? 2. Дослідіть і підготуйте презентацію про особливості харчування в країнах-сусідах України (дві-три на вибір). Зробіть порівняльний аналіз.

199

Формуємо ключові компетентності Академія нестандарТних рішень

Кейс

5

ДИСКУТУЄМО

Прочитайте уривок зі статті «Костюми від HugoBoss шиють в Україні» та обговоріть можливості подальшого розвитку швейної промисловості в нашій державі. «85 % виготовлених в Україні суконь, плащів і костюмів із брендо­ вими етикетками виїжджають за кордон. … Цікаво, що із-за кордону постачають усе — від тканин і ниток до етикеток, цінників й упаковки. Вітчизняні фабрики виконують за­ мовлення та відправляють у Європу й США вже готові вироби. …. Саме робота на іноземні бренди нині стала головною сферою діяльності вітчизняних швейних фабрик… на експорт відправляють до 85 % їхньої продукції. … Співробітництво із закордонними замовниками не лише допомогло вижити вітчизняній легкій промисловості, а й дозволило їй долучи­ тись до світових технологій, а також модернізувати обладнання. Сьогодні устаткування українських фабрик… відповідає європейсько­ му рівню. Водночас… налагодити власне виробництво й відмовитись від да­ вальницьких схем вдається лише одиницям, і цьому заважають над­ великі податки, а також неможливість конкурувати з напливом деше­ вих неякісних товарів, що потрапляють на український ринок як напівлегальний імпорт і контрабанда. Також бар’єром підприємці називають і невигідні умови співпраці, що диктують українські торговельні мережі, а насамперед — відсут­ ність вітчизняної сировинної бази». Із газети «Вечірній Харків», 06.09.2013 р.

200

Кейс

6

ВИСЛОВЛЮЄМО ВЛАСНІ СУДЖЕННЯ

Прочитайте уважно уривок зі статті «Особливості національного ринку цукру України» та обговоріть можливості відновлення обсягів виробництва цукру з вітчизняної сировини. Як вплине євроінтеграція України на відновлення обсягів виробництва цукру в державі? «…Потужності українських цукрозаводів дозволяють переробити понад 40 млн т цукрових буряків і виробити щорічно до 4,4 млн т цукру. Агрокліматичні умови цукросіючих районів України сприяють отриманню такого врожаю цукросировини. Вирощення цукрових бу­ ряків є працеємним процесом, який передбачає внесення мінеральних добрив і пестицидів, механізовану обробку посівів та збір коренепло­ дів. Усе це потребує значних витрат на закупівлю агрохімії, підтри­ мання сільгосптехніки, придбання паливно-мастильних матеріалів. …. Від 2001 р. Україна не має можливості забезпечити себе цукром. По­ чинаючи з цього року нестачу цукрових буряків поповнюють за рахунок імпортного цукру-сирцю. Собівартість виробництва білого цукру з трос­ тинного цукру-сирцю майже на третину дешевша від бурякового. Крім цього, продаж цукру, виробленого з імпортної цукросировини, за цінами нижче від встановленої мінімальної ціни, збиває вартість бурякового цу­ кру, що негативно впливає на рентабельність цукробурякового виробни­ цтва й дестабілізує ринок. Особливо гостро це відчувається, коли ринок переповнено сирцевим цукром у період виробництва бурякового цукру». Із сайту Калинівського машинобудівного заводу

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

МІЦНІ ЗНАННЯ — СТРАТЕГІЧНЕ МИСЛЕННЯ Які зміни відбудуться у виробництві електроенергії в разі закрит­ тя всіх АЕС у світі? Зазначте негативні аспекти використання енергоефективних ламп освітлення. Який буде обсяг економії паливно-енергетичних ресурсів в Украї­ ні за умови введення в експлуатацію такої самої кількості та по­ тужності ВЕС і СЕС, як у Франції? Які види відходів сільського та лісового господарства у вашій об­ ласті використовують для виробництва електроенергії й тепла? У якому регіоні Україні доцільно розвивати енергетику на основі місцевих запасів геотермальних вод? Чи можна стверджувати, що «залізний вік» триває й нині? Чи є перспективи збереження мартенівського способу виробни­ цтва сталі у світі?

201

8. Як ви вважаєте, чи потрібно нарощувати виробни­ чі потужності в чорній металургії України? 9. Чому, на вашу думку, у м. Києві діють підприємства з виплавки титану та золота? 10. Яка сировинна база підприємства з виплавки золота в м. Львові? 11. Поясніть, чому найбільше у світі виробляють азотних добрив. 12. Який чинник зумовив зосередження найпотужніших нафтопере­ робних підприємств у Європі в м. Роттердамі? 13. Поясніть, чому в Україні нині не виробляють харчову соду за на­ явності достатньої кількості відповідної сировини. 14. Які екологічні проблеми виникли в Есватіні через посадку лісів деревообробними компаніями? 15. Чому Україна нарощує обсяги експорту пелетів до країн-членів ЄС? 16. Поясніть, чому в автомобілебудуванні світу широко застосовують виробничу кооперацію та спеціалізацію. 17. Які чинники зумовили поширення сільськогосподарського маши­ нобудування в усіх регіонах України? 18. Чи є можливим в Україні відновити виробництво хатніх телевізо­ рів у великих масштабах? 19. Як, на вашу думку, модернізація рухомого складу «Укрзалізни­ ці» вплине на розвиток вітчизняного машинобудування? 20. Чому, на вашу думку, одяг і взуття іноземних виробників дешев­ ші від вітчизняного на внутрішньому ринку України? 21. Назвіть чинники, які зумовили утвердження в українській легкій промисловості експортоорієнтованої моделі розвитку. 22. Обґрунтуйте, чому найбільшим центром хутрової промисловості України є м. Тисмениця Івано-Франківської області. 23. Чому нині гутництво переважно зосереджено у Львівській області? 24. Поясніть причини збільшення обсягів імпорту вживаного одягу та взуття до України. 25. Поясніть, чому ТНК «Кока-Кола» відкрила свій завод з розливу напоїв у передмісті Києва. 26. Чому в Україні у 2015 р. виробили стільки цукру, як у 1915 р. (1,5 млн т)? 27. Поясніть, який чинник зумовив зосередження більш ніж полови­ ни виробництва майонезу в Україні в містах Запоріжжя, Львів, Харків. 28. Який чинник зумовив розміщення нового олійноекстракційного заводу в м. Южному Одеської області? 29. Чому в Херсонській області виробляють найбільше в Україні консервованих овочів? 30. Чому Китай вважають «майстернею світу»?

202

тв а

рс а

д

о о с п Тр е т и

н

й ни

то ек с

р

г

Розділ 4

Тема 1.

Транспорт

Тема 2.

Торгівля

Тема 3.

Туризм

Тема 4.

Наукова діяльність. Освіта. Охорона здоров’я

Тема 5.

ФінансовІ ПОСЛУГИ. Комп’ютерне програмування

РОЗДІЛ 4

Тема 1. ТРАНСПОРТ Ви дізнаєтесь

 яку роль відіграє транспорт у перевезенні вантажів та пасажирів в Україні  які є види транспорту та їхні особливості  істотні ознаки понять: «вантажообіг», «транспортний вузол», «транспортна магістраль», «обсяг перевезень»  про найбільші транспорті вузли в Україні, аеропорти й порти світу

і навчитесь

 показувати на карті: — найбільші за вантажообігом морські порти Східної Азії та Європи — морські судноплавні канали — Панамський, Суецький, Кільський — найбільші за пасажирообігом аеропорти світу — країни з високошвидкісними залізницями — країни з найбільшою протяжністю автомобільних шляхів — основні залізниці, автомагістралі, морські й річкові порти, аеропорти, міжнародні транспортні коридори в Україні

§ 37. Транспорт та його роль у національній економіці Як часто ви користуєтесь транспортом? З якою метою?

Роль транспорту В національній економіці ТА форму­ ванні світового господарства. Транспорт — це вид економічної діяльності, який здійснює переміщення людей і вантажів у просторі. Переміщення товарів збільшує їхню вартість на величину видатків на пе­ ревезення. Тому важливо враховувати транспортно-географічне поло­ ження майбутнього підприємства, його розміщення у транспортній мере­ жі та її пропускну здатність. Особливо це важливо для масових вантажів (вугілля, зерна, руди), які споживають у значних обсягах за межами регі­ ону їхнього виробництва. Транспортну систему країни утворює мережа лінійних (автомобільні й залізничні дороги, трубопроводи, канали) і точкових об’єктів (вокзали, станції, зупинки), між якими переміщуються рухомі транспортні засоби (літаки, залізничні локомотиви, автомобілі, річкові й морські судна тощо).

204

Транспорт

Обсяг перевезень — кількість вантажу, перевезеного від вантажовідправника до одержувача (у тоннах). Сучасне світове господарство сформувалося завдяки дешевому мор­ ському транспорту. Усі великі морські торговельні порти світу є водночас важливими промисловими й торговельними центрами. У них працюють міжнародного значення портово-промислові комплекси. Наприклад, та­ кий комплекс у м. Фос-сюр-Мер (Франція), що працює на привезених мо­ рем залізній руді й кам’яному вугіллі, постачає прокат чорних металів на автомобільні заводи до країн Європи й до США. За структурою перевезень вантажів різними видами транспорту роз­ різняють міжнародну та міжрегіональну спеціалізацію виробництва кра­ їни, її роль у світових потоках товарів. У перевезеннях пасажирів переважають внутрішні поїздки в межах великих міст і в приміському сполученні. Велике значення в процесах глобалізації відіграє розвиток міжнародного пасажирського авіаційного та морського сполучення. Значні стабільні потоки пасажирів і вантажів об’єднують в одне ціле головні центри світової економіки. Між цими містами основні перевезен­ ня пасажирів здійснює цивільна авіа­ ція. Також відбувається постійний об­ Пригадайте з курсу географії мін цінними тарно-штучними ван­8 класу, про які міста йдеться. тажами в контейнерах, які перевозять літаками й морськими судами. Види транспорту. Усі перевезення, які здійснює транспорт, поді­ ляються на вантажні та пасажирські. Вони мають різні тенденції розви­ тку, свої переваги й недоліки (табл. 19). Розрізняють такі види транспор­ ту: наземний (залізничний, автомобільний і гужовий, трубопровідний), водний (річковий, озерний, морський), повітряний (авіація). Найменш поширеним видом транспорту у світі є космічний, для функціонування якого потрібна дорога інфраструктура та засоби переміщення (мал. 105). Одним з показників, що розкриває інтенсивність перевезення ванта­ жів, є вантажообіг (добуток обсягу перевезеного ватажу на відстань пере­ везень, т · км). Пасажирські перевезення поділяють на міські, приміські та магі­ стральні. До міських належать: регулярні маршрути руху трамвая, тро­ лейбуса, автобуса й маршрутних таксі, таксі, метрополітену, міської за­

Мал. 105. Види й типи транспорту

205

РОЗДІЛ 4

лізниці, фунікулера. До приміських — автобусні й залізничні маршрути в межах міської агломерації. До магістральних — поїзди далекого пря­ мування, міжобласні регулярні автобусні маршрути. За періодичністю здійснення перевезень розрізняють такі маршрути руху видів наземного пасажирського транспорту: регулярні (циркулюють протягом року), сезонні (курсують лише влітку або взимку), за призначенням Розгляньте таблицю 19. Проаналі(здійснюються тимчасово). Останні при­ зуйте переваги й недоліки різних видів значають у дати різкого збільшення по­ транспорту. Який з них найдешевший? треб населення в перевезеннях (напри­ Який — найекологічніший? Свою відповідь обґрунтуйте. клад, напередодні свят, у пік періоду відпусток) чи за умови проведення ре­ монтних робіт на відповідній лінії. Таблиця 19 Переваги й недоліки видів транспорту Види транспорту

Залізничний

Автомобільний

Морський

206

Переваги / недоліки Переваги. Можливість одночасного перевезення значної кількості вантажів на далеку відстань. Не залежить у русі від стану погоди й пори року. Найдешевший вид транспорту для масового перевезення вантажів і людей на відстань від 500 до 2000 км. Відносно екологічно чистий. Недоліки. Перевезення виконують лише за усталеними маршрутами та зупинками. Має різкі диспропорції в щільності мережі й розміщенні станцій та їхній пропускній здатності. Потребує значних капіталовкладень для підтримання інфраструктури в належному стані. Переваги. Має високу мобільність і маневреність у перевезенні вантажів. Виконує перевезення в режимі «від дверей до дверей». Дешевший вид транспорту для масового перевезення вантажів і людей на відстань до 500 км. Головний вид міського транспорту. Може виконувати перевезення у важкодоступних регіонах. Недоліки. Вантажопідйомність одного автотранспортного засобу найнижча серед усіх видів транспорту. Висока собівартість перевезень на далекі відстані та в умовах частих зупинок. Дуже залежить від погодних умов і якості дорожнього покриття. Основний забруднювач атмосфери. Переваги. Наявність різних за вантажопідйомністю типів комерційних суден дозволяє значно здешевити вартість перевезень. Найдешевший вид транспорту світу для перевезень на великі відстані. Може здійснювати комбіновані перевезення залізничних й автотранспортних засобів морськими паромами. Має високу гнучкість у маршрутах перевезень вантажів і людей. Недоліки. На швидкість суден суттєво впливають погодні умови. Виконання перевезень та вантажно-розвантажувальних робіт залежить від стану погоди й морського середовища. Основний забруднювач акваторії моря.

Транспорт Види транспорту Річковий

Авіаційний

Трубопровідний

Космічний

Переваги / недоліки Переваги. Може перевозити різні за вагою й технічними параметрами комерційні вантажі вглиб континенту. Має низьку собівартість перевезення вантажів і людей. Може здійснювати комбіновані перевезення типу «річка–море». Відносно екологічно чистий. Недоліки. Низька швидкість руху більшості вантажних суден. Виконує перевезення лише в рамках усталених маршрутів. Залежить від умов погоди й пір року. Переваги. Має найбільшу комерційну швидкість руху. Може перевозити товари й людей на великі відстані. Не має обмежень у переміщенні в атмосфері між аеропортами. Недоліки. Висока собівартість перевезення. Літаки мають низьку вантажопідйомність. Небезпечні погодні умови унеможливлюють авіарух. Переваги. Має можливість далеких перевезень вантажів. Найнижча собівартість перевезень серед наземних видів транспорту. Значна пропускна здатність. Найменше впливає в нормальному режимі експлуатації на екологічний стан природного середовища. Мало залежить від умов погоди й пір року. Недоліки. Переважно застосовують для транспортування товарів у рідкому й газоподібному стані. Потребує дорогої інфраструктури та значних витрат на її підтримання в належному стані. Переваги. Може вертикально переміщуватись. Має найбільшу швидкість серед усіх видів транспорту. Мало залежить від погодних умов. Ексклюзивність у наданні транспортних послуг у навколоземному просторі. Недоліки. Висока вартість перевезень. Потребує спеціальної дорогої інфраструктури та транспортних засобів. Негативно впливає на екологічний стан верхніх шарів атмосфери.

Транспортне сполучення складається із зупинок, між якими прокладе­ но маршрути руху. Їхня сукупність є транспортною мережею. В її складі виділяють найважливіші комунікаційні осі наземного транспорту — транспортні магістралі, якими відбувається переміщення більшості вантажів і пасажирів. Найбільша щільність транспортної мережі спосте­ рігається у великих містах та районах, що безпосередньо до них приляга­ ють, а також в ареалах з високою густотою сільського населення. Транспортний вузол — місце перетину або розгалуження не менше трьох шляхів сполучення одного або різних видів транспорту. Напри­ клад, у найбільшому транспортному вузлі України — м. Києві сходяться шість залізничних ліній і шість автомобільних шляхів, діє два аеропорти, один пасажирський і один торговель­ Дізнайтеся, які види транспорту ний річкові порти, шість автовокзалів й розвинені у вашому обласному ценавтостанцій, залізничні пасажирські трі. А у вашому населеному пункті? й товарні вокзали, станції Київського залізничного вузла.

207

РОЗДІЛ 4

••

•• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Транспорт — основа функціонування економіки. Обсяг і структура перевезень відображають структуру господарства відповідного регіону, а рівень розвитку транспортної мережі — особливості розміщення населення й економічної діяльності в ньому. Головними характеристиками роботи транспорту є обсяг перевезень вантажів і пасажирів. Виділяють такі види транспорту: наземний, водний, повітряний і космічний. Останній з них є найменш поширеним видом транспорту у світі.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Назвіть ознаки понять «обсяг перевезень» і «вантажообіг». Що між ними спільного, а що відмінного? Як ви розумієте перевезення в режимі «від дверей до дверей»? Для якого виду транспорту це характерно? Назвіть сучасні види транспорту в Україні. З якою метою створюють транспортні магістралі? Поясніть, чому м. Київ є головним транспортним вузлом України. Поміркуйте, чому трубопровідний транспорт не набув поширення в океанах. Чому космічний транспорт є найменш поширеним у світі?

Мал. 106. Космічний центр імені Джона Кеннеді (США)

Працюю з картою За допомогою карти навчального атласу з’ясуйте, який транспортний вузол найближче розміщений до вашого населеного пункту. Які види транспорту він об’єднує?

Шукаю в інтернеті Установіть, які країни світу мають космодроми. Поясніть, чому в Україні він відсутній.

Генерую ідеї Запропонуйте, які види транспорту доцільно розвивати в пасажирському сполученні між містами Львівської та Харківської областей.

208

Транспорт

§ 38. Транспорт України Який вид транспорту найкраще розвинений у вашому населеному пункті?

Залізничний транспорт — основний вид транспорту України. «Укрзалізниця» надає значну частину транспортних послуг та є одним з головних працедавців в Україні. До її організаційно-управ­ лінської структури входять шість регіональних залізниць із центрами в містах: Дніпро, Донецьк, Київ, Львів, Одеса, Харків (мал. 107). Україна серед країн Європи посідає друге місце за кількістю залізнич­ них вагонів, четверте — за протяжністю експлуатаційних залізничних ліній загального користування, шосте — Про що свідчать показники роза кількістю локомотивів, сьоме — за боти залізниці в Україні? чисельністю перевезених пасажирів.

Мал. 107. Пасажирське залізничне сполучення України, 2019 р.

У пасажирському залізничному сполученні України стабільно збіль­ шується частка у відправленні пасажирів у далекому прямуванні й скоро­ чується в приміському сполученні. Пасажирів залізницею перевозять пе­ реважно в приміському сполученні, яке обслуговує щоденні маятникові поїздки до обласних центрів. За обсягом перевезень пасажирів у примісь­ кому сполученні Україна відстає від розвинених європейських країн.

209

РОЗДІЛ 4

Наприклад, у 2012 р. в Україні перевез­ ли в приміському сполученні 370 млн осіб. Майже така сама кількість (374 млн осіб) скористалась послугами перевезень пасажирів у приміському сполученні м. Парижа в 1966 р. Обсяг перевезень пасажирів залізни­ цями України в далекому сполученні суттєво змінився. Слід зауважити, у 2002 р. між Києвом і Харковом запусти­ ли перший швидкісний поїзд «Столич­ ний експрес», а у 2012 р. — швидкісні поїзди категорії «Інтерсіті+» між Киє­ вом і Дніпром, Донецьком, Львовом на­ Мал. 108. Пасажирський швидкісний ціональним швидкісним коридором поїзд категорії «Інтерсіті+» (мал. 107 і 108). За роки незалежності України поси­ лилась роль Київського залізничного вузла в пасажирському залізничному сполученні. До столиці прибуває нині найбільше поїздів далекого сполучен­ ня, тому станція Київ-Пасажирський відправляє майже 20 тис. осіб на добу. Вантажні залізничні перевезення. На масові насипні вантажі традиційно припадає більше половини обсягу пере­ Мал. 109. Залізнично-автомобільний везених залізницями вантажів (мал. мостовий перехід через 110). р. Дніпро в м. Києві Значна частина товарної руди, кон­ центрату, котунів з Кривого Рогу йде за кордон на металургійні підприємства Відкриваємо Україну Угорщини та Словаччини. Також на ці підприємства із Центрального Донбасу Залізнично-автомобільний мосмаршрутом Ясинувата — Полтава — товий перехід через р. Дніпро Київ — Фастів постачали кам’яне ву­ в м. Києві (мал. 109) — найбільша ногілля. Ці два потужні вантажопотоки вобудова залізничної інфраструктури незалежної України (2010 р.). Прокласходились на станції Фастів і далі йшли дено дві залізничні лінії завдовжки єдиним маршрутом до Львівського за­ 32,71 км. Пропускна здатність — лізничного вузла, розділяючись у ньо­ 182 пари поїздів на добу. Загальна дому в напрямку Ужгородського й Чоп­ вжина мосту — 1,066 км. ського прикордонних залізничних вузлів. (Покажіть їх на мал. 107.) Найважливіші автомагістралі України. Автомобільний транспорт за роки незалежності докорінно змінився. Лише в незначній кількості міст залишились комунальні перевізники, у міжміському спо­ лученні вони відсутні. Це призвело до різкого скорочення маршрутів та кількості населених пунктів, що мають регулярне автобусне сполучення

Україна й Франція зіставні за площею території й чисельністю населення країни. Поміркуйте, чому показники пасажирських перевезень у них істотно відрізняються.

210

Транспорт

Мал. 110. Залізничні вантажні вагони

Мал. 111. Автостанція «Видубичі» у м. Києві

зі своїм обласним центром. Водночас різко зросло значення таких рейсів у Відкриваємо Україну напрямку до столиці України. Нова сучасна автостанція «ВидуУ 2000-ні роки з’явилися великі бичі» в м. Києві (мал. 111) була відкритранспортні автобусні компанії, що та 2012 р. в рамках розбудови єдиного здійс­нюють регулярні перевезення па­ транспортного вузла, що поєднує одсажирів між великими містами на ком­нойменні залізничну станцію і станцію фортабельних автобусах. Проте біль­ метрополітену із цією автостанцією. Це перший в Україні мультимодальний пашість пасажирів перевозять малопри­ сажирський комплекс. Загальна площа датні для цього мікроавтобуси, що так станції — 4,26 га. Вона може обслуговусамо є важливим видом міського тран­ вати майже 20 тис. пасажирів на добу. спорту. Різке зростання кількості при­ ватних легкових автомобілів певним чином послабило потребу в їхніх послу­ Значення Довжина, гах, але водночас призвело до утворен­ автодоріг тис. км ня стабільних заторів на головних ав­ Міжнародні 8,7 тошляхах великих міст України. Національні 4,8 За роки незалежності України кіль­ кість легкових автомобілів у приватній Регіональні 10,1 власності зросла більш як удвічі. Пере­ Обласні 48,8 важно ними користуються для трудових Районні 68,8 і культурно-побутових поїздок у межах Мал. 112. Розподіл довжини великих міст і в передмістя. А влітку й автомобільних доріг України узимку власним автомобілем їдуть на за значенням, 2020 р. оздоровлення й відпочинок до примор­ ських і гірських регіонів держави пере­ З’ясуйте, у яких придніпровважно автошляхами національного і ре­ ських областях є регулярні пасагіонального значення (мал. 112). жирські перевезення річковим Водні шляхи, найбільші транспортом. морські та річкові порти Укра­ їни. В Україні майже перестав існува­ ти раніше розвинений річковий транспорт. Найбільше пасажирів нині перевозять круїзні пасажирські судна.

211

РОЗДІЛ 4

Вантажні перевезення річками від­ роджують провідні агрохолдинги, заці­ кавлені в цьому дешевому виді тран­ Світловодський річковий терміспортування зернових. Відновлюють нал від 2013 р. розпочав роботу з перепристані для перевалки зерна на валки зерна на експорт. Потужності зі р. Дніпро та від 2016 р. розпочато кур­ зберігання зернових — 94 тис. т. Довжисування барж із зерном від Вознесен­ на причалу — 240 м. Одночасне завантаження — 5 тис. т на 2 баржі. ська до Миколаєва річкою Південний Буг. Найбільшою річкою держави Дні­ пром нині перевозять лише 0,5% усіх вантажів. У морських перевезеннях виразно домінують вантажі далекого пла­ вання, що обслуговують зовнішньоторговельні перевезення. Нині, як на початку ХХ ст., 80 % усіх перевезень у далекому плаванні (курсування суден у територіальних водах двох і більше держав) виконують іноземні компанії. Головними залишаються порти міст Одеси, Чорномоморська, Южного. Пасажирські перевезення в каботажному плаванні (у територіальних водах своєї держави) здійснюють лише у Криму влітку. Морські катери на регулярній основі курсують між Севастополем і Ялтою із зупинками на причалах на Південному березі Криму, а також функціонують регулярні морські перевезення міського сполучен­ ня в Севастопольській бухті. Відкриваємо Україну У світовому масштабі вантажообіг вітчизняних портів та обсяги переве­ Морський спеціалізований порт зення вантажів морськими суднами є «Ніка-Тера» (м. Миколаїв) — перший незначними (додаток 9). Вони мають приватний морський термінал у державі. Від 2001 р. розпочав роботу як сперізну спеціалізацію. Пасажирські пере­ ціалізований морський порт із перевезення, забезпечення розвитку турис­ валки хлористого калію на експорт і від тичного бізнесу, обслуговування круїз­ 2007 р. — зернових культур. Вантажо­ них лайнерів має здійснюватись обіг порту (2015 р.) — 4,2 млн т. Проморськими пасажирськими портами єктна потужність перевалки всіх вантаОдеса, Севастополь, Ялта. Два останні жів — 8 млн т. Довжина семи нині перестали виконувати функції причалів — 1600 м. міжнародних перевезень. Вітчизняна структура морських пе­ ревезень товарів суттєво відрізняється Дізнайтеся більше від відповідної структури світу. Це зу­ мовлено тим, що Україна має міжна­ У режимі реального часу можна стеродну спеціалізацію на виробництві та жити за морськими суднами, які курпродажу на світовому ринку переважно сують у всьому світі, за допомогою чорних металів, залізної та марганцевої сайта http://www.marinetraffic.com. руди й зернових культур. Повітряний транспорт значно залежить від зовнішньої політики держави, адже понад 3/4 пасажирів перевозять у міжнародних рейсах. У них домінує міжнародний аеропорт «Бориспіль» (мал. 113). Фактично панівне положення на цьому ринку по­ слуг займають приватні вітчизняні компанії.

Відкриваємо Україну

212

Транспорт

Відкриваємо Україну Новий аеровокзальний комплекс (термінал «А») міжнародного аеропорту «Львів» ім. Данила Галицького (м. Львів) відкрито 2012 р. Максимальна пропускна здатність — 1000 пасажирів/год. Площа термінала — 39 тис. м2. Протяжність злітно-посадкової смуги — 3305 м. Мал. 113. В аеропорту «Бориспіль»

Більшість міжнародних рейсів до 2015 р. здійснювали з українських міст Дізнайтеся більше до Москви. Нині переважає європей­ У режимі реального часу можна стеський вектор. Повітряний транспорт є жити за літаками, які курсують у всьолідером за середньою відстанню пере­ му світі за допомогою сайта https:// везення пасажирів у державі. Регуляр­ www.flightradar24.com. ні внутрішні авіарейси залишились лише між провідними містами з вираз­ ним домінуванням Києва. Проаналізуйте інтенсивність поМіські види транспорту. За­ льотів літаків у режимі реального лишаються комунальними видами часу над Україною, Європою та іншими регіонами світу. Зробіть витранспорту трамвай, тролейбус, а та­ сновок про роль авіатранспорту в кож метрополітени в містах Київ, Хар­ різних регіонах світу. ків, Дніпро (мал. 114). За роки неза­ лежності намітилась чітка тенденція до скорочення протяжності трамвай­ них і тролейбусних ліній. У 51 місті функціонує 177 трамвайних і 405 тро­ лейбусних маршрутів. Сформувалась розлога мережа «маршруток» — мі­ кроавтобусів, що працюють у режимі регулярного таксі. Міські види тран­ спорту мають зазвичай незначну серед­ ню відстань перевезення пасажирів. Транспортні вузли. Головним транспортним вузлом держави є її сто­ Мал. 114. Станція «Металургів» лиця — м. Київ. Місто має авіа-, авто­ метрополітену в м. Дніпрі мобільне- й залізничне сполучення. Усі великі міста України сполучені між собою автомобільними шляхами за­ гальнодержавного значення. Водночас їхня якість є низькою порівняно з відповідними аналогами в розвинених країнах світу. Усі обласні центри є автомобільними транспортними вузлами. Міста-центри управління регі­ ональними залізницями є залізнично-автомобільними вузлами. Важли­ вими транспортними вузлами України є окремі прикордонні міста, такі як Чоп, де поєднуються автомобільні, залізничні дороги міжнародного

213

РОЗДІЛ 4

значення й проходить трансконтинен­ тальний газопровід. Транзитне значення транс­ портної системи України. Укра­ їна належить до країн напівпериферії Європи (мал. 20 на с. 35), тому в її транспорті простежуються ознаки роз­ винених країн світу й країн, що розвиваються. Сусідство з ЄС, безумовно, сприятиме розбудові інтенсивних транспортних сполучень з одним з най­ більших у світі регіональних економічних міждержавних утворень. Транзитне положення між ним та країнами, що входять до СНД, дозволяє нарощувати обсяг транзитних перевезень пасажирів і вантажів територі­ єю України. Розвитку міжнародного сполучення України сприяє конфігурація те­ риторії держави — суттєвий виступ на сході частини Донецької та Луган­ ської областей, а на заході — проходження територією прикарпатських областей найкоротших залізничних й автомобільних шляхів між Поль­ щею й Румунією та вихід у Закарпатській області у транспортні мережі Угорщини, Румунії та Словаччини. Природні обмеження у проходженні наземного транспорту в Україні є лише в Карпатах, Кримських горах та Поліській низовині. Більша части­ на транспортних ліній прокладена рівнинною частиною території країни. Це дозволяє перевозити людей і вантажі як зі сходу на захід, так і з пів­ ночі на південь. Лише в Карпатських і Кримських горах окремі ділянки мають складний профіль, що обмежує швидкість руху. Саме складний пересі­ За допомогою карт навчального атчений рельєф Кримських гір між Сім­ ласу визначте, скільки залізничних ліферополем та Ялтою унеможливив по­ ній та автомобільних доріг перетинабудову залізничної лінії між цими ють державний кордон України з Польщею й Білоруссю. Поясніть, які містами. фізико-географічні причини зумовили Вигідне транспортно-географічне нерівномірність в їхньому розміщенні. положення України сприяє збільшен­ ню міжнародних залізничних переве­ зень її територією. Так, за 2000–2012 рр. вартість експорту залізничних пасажирських послуг збільшилась у майже п’ять разів, вантажних по­ слуг — удвічі. Значна їхня частина відбувалась міжнародними тран­ спортними коридорами. Міжнародні транспортні коридори на території Украї­ ни. Віддавна найважливіші биті шляхи слугували поширенню знань та інновацій, а також ними переміщували товари міжнародної спеціалізації різних країн. Вигідне транспортно-географічне положення України на перехресті шляхів між країнами континентальної Європи неодноразово сприяло економічному розвитку окремих її регіонів і міст. Україна бере активну участь у розбудові своєї частини міжнародних транспортних ко­ ридорів в автомобільному та залізничному сполученні. Зокрема, здійснює електрифікацію залізничних ліній, реконструює автомобільні дороги на відповідних українських ділянках міжнародних транспортних коридорів.

За допомогою карт навчального атласу визначте, скільки у вашій області транспортних вузлів і де вони розташовані та як між собою сполучені.

214

Транспорт

У 2012 р. відкрито рух національ­ Пригадайте зі шкільного курсу ним залізничним коридором швидкіс­ значення «шляху з варяг у греки» у ного сполучення Львів–Київ–Полтава– становленні та розвитку Русі. Слов’янськ–Костянтинівка в рамках розбудови міжнародних залізничних пан’європейських коридорів. Ним можуть переміщуватись пасажирські залізничні поїзди зі швидкістю 120–150 км/год. Це дозволяє за 5–7 год перевезти людей із заходу на схід держави. Таким чином можна приско­ рити залізничний рух у міжнародному сполученні та збільшити надхо­ дження з експорту транспортних послуг.

•• •• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне В Україні розвинені переважно наземні види транспорту. Основою транспортної системи держави є залізничний транспорт. Головні автомагістралі держави сполучають між собою її провідні міста. Морські порти мають міжнародну спеціалізацію, що зумовлює їхнє важливе місце в обсягах вантажоперевезень. Велике значення мають транзитні перевезення. Річковий транспорт найменш розвинутий в Україні. Переважно виконують авіарейси в міжнародному сполученні. Лідером за показниками перевезення в державі є міжнародний аеропорт «Бориспіль». Найбільшими транспортними вузлами України є її найбільші за людністю міста, а також головні прикордонні міста на західному державному кордоні. Що більша чисельність населення міста, то більше в ньому перевозять пасажирів.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Поясніть, чому найбільша густота залізничних шляхів у державі в Донецькій і Львівській областях. З’ясуйте тенденції розвитку пасажирських залізничних перевезень в Україні у 2000-ні роки за допомогою даних Держстату України. Поясніть, чому міжнародний аеропорт «Бориспіль» є лідером у міжнародних авіаперевезеннях України. Поміркуйте, чому за роки незалежності України майже не змінилась середня відстань перевезення пасажирів трамваєм і тролейбусом. Якими річками, на вашу думку, відбувається річкове пасажирське перевезення в Україні? Назвіть основні загальнодержавного значення транспорті вузли. За допомогою карти навчального атласу встановіть зв’язок між їхнім розміщенням та рівнем розвитку залізничної й автомобільної мережі у відповідних регіонах України.

Працюю з картою Користуючись картами навчального атласу, зазначте на контурній карті України основні автомобільні дороги і залізниці, які підходять до м. Світловодськ. Поясніть, звідки, на вашу думку, завозять зерно на річковий термінал у цьому місті. Мал. 115. Світловодський річковий термінал

215

РОЗДІЛ 4

Шукаю в інтернеті За допомогою розкладу руху поїздів, розміщеному на офіційному сайті «Укрзалізниці», з’ясуйте: •• які поїзди на найближчій до вас залізничній станції призначено на цілий рік, які курсують лише влітку чи взимку, а які мають певні дати відправлення. Поясніть причини таких відмінностей у призначенні поїздів; •• напрямки руху швидкісних поїздів категорії «Інтерсіті+» в Україні та позначте їх на контурній карті.

Генерую ідеї Проаналізуйте стратегічні плани розвитку морського й річкового транспорту, розміщені на офіційному сайті Міністерства інфраструктури України, та сформулюйте власне бачення перспектив розвитку водних видів транспорту в нашій державі.

ДОСЛІДження Тема: Міські види транспорту свого обласного центру 1.

2.

3.

4.

5.

6. 7.

216

Алгоритм виконання На офіційній вебсторінці обласної чи міської державної адміністра­ ції дізнайтесь, які види міського транспорту функціонують у вашо­ му обласному центрі. Знайдіть інформацію про час виникнення різ­ них його видів у цьому місті. На картосхему обласного центру нанесіть маршрути кожного з ви­ дів міського транспорту. Встановіть, на яких вулицях одночасно курсують кілька видів міського транспорту та які важливі устано­ ви, заклади, об’єкти міста на них розміщено. Позначте на цій картосхемі авто- й залізничний вокзали, будинок обласної та міської державної адміністрації. Чи всі види міського транспорту мають зупинки біля цих важливих об’єктів? З’ясуйте маршрути міського транспорту, що сполучають центр і пе­ риферію міста. Чи мають відповідні види транспорту зупинки на авто- й залізничному вокзалах? На офіційному сайті обласної чи міської державної адміністрації знайдіть інформацію про розвиток міського транспорту та основні результати його роботи за минулий рік. Установіть, які види міського транспорту мають пріоритет у розвитку. Сформулюйте власні пропозиції щодо розв’язання наявних проблем у розвитку міських видів транспорту вашого обласного центру.

Транспорт

§ 39. Транспорт світу Звідки привозять одяг, який ви носите? Як міжнародні перевезення вантажів впливають на його вартість?

Країни з високим рівнем розвитку мережі залізниць та автомобільних шляхів. У світі транспорт розвинений нерівно­ мірно. Причиною цього є як природні, так і політико-економічні переду­ мови та чинники. Найбільшого розвитку різні види транспорту набули в провідних країнах світу, особливо в їхніх приморських частинах. Залізничний транспорт є найстійкішим до несприятливих природних умов. Для його функціонування необхідна дорога інфраструктура — стан­ ційно-колійне господарство та рухомий склад. На відміну від чітко визна­ ченого маршруту руху залізничних поїздів, авіаційне й автобусне сполу­ чення більш гнучке при обранні маршруту руху. Проте ці види транспорту сильно залежать від погодних умов. За експлуатаційною довжиною залізничної мережі загального корис­ тування у світі лідирують найбільші за площею країни світу: США (293,6), Китай (191,3), Росія (87,2), Індія (64,2), Канада (46,5 тис. км). Залізничний транспорт залишається основою транспортної системи на­ шої держави. Залізнична мережа є доволі нерівномірною в більшості великих за пло­ щею країнах світу. Це зумовлено концентрацією населення й господар­ ства в окремих їхніх частинах. Велике значення мають залізниці в спо­ лученні провідних економічних центрів та їхньому включенні в міжнародні економічні процеси. Тому були створені трансконтиненталь­ ні залізниці в Росії та США. Вони пов’язують між собою приморські регі­ они цих країн, і залізничні лінії йдуть від головних морських портів Ін­ дії, Канади, Китаю в глибинні їхні райони. Здійснювати перевезення на відстань до 500 км вигідніше автомобіль­ ним транспортом. У світі лідерами за протяжністю автомобільних доріг є найбільші за площею країни світу: США (64,3), Індія (6,6), Китай (4,5), Бразилія (1,7), Росія (1,4 млн км). Необхідність сполучити між собою різ­ ні регіони цих країн було основою для розбудови трансконтинентальних автомобільних шляхів. Водночас щільність автомобільних доріг у цих країнах та їхнє розміщення є дуже нерівномірним. Переважно вони про­ кладені біля великих міст, де більшість населення й вантажів перевозять автомобільним транспортом. У США, де досягнуто високого рівня авто­ мобілізації населення, більшість мешканців великих міст живуть у пе­ редмістях у власних садибах. Найінтенсивніший автомобільний рух у цій країні створюють щоденні маятникові мігранти з передмістя до ядер відповідних міських агломерацій, а також рух приватного легкового ав­ тотранспорту в межах цих міст. У Бразилії, Індії, Китаї, Росії більшість населення, особливо в містах, перевозять комунальними видами міського транспорту, що характерно й для України.

217

РОЗДІЛ 4

Роль високошвидкісних залізничних сполучень у пасажирських перевезеннях. Розбудова високошвидкісного руху в розвинених країнах Західної Європи дозволила переорієнтувати цей вид транспорту на перевезення переважно пасажирів. Першою серед країн Європи цим шляхом пішла Франція, у якій такі поїзди називають «літаками на колесах» (середня їхня швидкість руху — 320 км/год.). Від 1981 р. курсує високошвидкісний поїзд із Парижа до Ліона. Також доволі розгалужена мережа високошвидкісних поїздів у Німеччині, яка сполу­ чила між собою великі міста цієї країни. Євротунель під Ла-Маншем (мал. 116) від 1994 р. з’єднує Лондон з Парижем і Брюсселем, проходячи через Лілль. Це місто стало важливим вузлом високошвидкісних поїздів у Європі, адже в ньому поєднуються маршрути з Великої Британії, Німеч­ чини, Нідерландів, Франції. Це дозво­ ляє створювати потужні міжнародні па­ сажиропотоки. Наприклад, у 2013 р. лише одним Євротунелем між Вели­кою Британією та Францією перевезено 10,3 млн осіб, тоді як вся Придніпровська залізниця перевезла лише 9,9 млн осіб. Високошвидкісні залізниці є також у Китаї, Республіці Корея, США, Япо­ нії. Надшвидкісні пасажирські поїзди курсують на магнітній подушці в Япо­ нії — понад 500 км/год. Це дозволяє Мал. 116. Поїзд виїжджає з Євротунелю під Ла-Маншем об’єднати в єдину систему міста, розмі­ щені на значній віддалі, що значно роз­ ширює зони впливу агломерацій. Найбільші морські порти, їх­ ній вплив на розміщення про­ Дізнайтеся більше мисловості. Провідне місце у світі за Розбудова високошвидкісного залізничобсягом вантажоперевезень відіграють ного пасажирського сполучення допомоморські торговельні порти країн Далегла «подолати» відстані між Парижем і найбільшими містами Західної Європи. кого Сходу (додаток 9). Перетворення в Високошвидкісним поїздом можна при90-ті роки ХХ ст. цього регіону світу на бути з Північного вокзалу Парижа: головного виробника продукції пере­ •• до Брюсселя — за 1 год 22 хв; робної промисловості зумовило різке •• до Лондона — за 2 год 15 хв; зростання обсягів перевезення морем •• до Амстердама — за 3 год 17 хв; відповідної сировини. •• до Дюссельдорфа — за 3 год 45 хв. Найбільші морські торговельні фло­ ти у світі мають країни-лідери з еконо­ мічного розвитку на Далекому Сході. Знач­ний флот Греції зумовлений особливостями її законодавства, яке створює надзвичайно сприятливі умови для судовласників. Німеччина, як один з найбільших у світі екс­ портерів товарів, має великий морський торговельний флот, за допомо­ гою якого постачають товари її промисловості по всьому світу. Морські перевезення мають усталені маршрути курсування (напри­ клад, сиру нафту переважно вивозять із країн Перської затоки через Су-

218

Транспорт

ецький канал до країн Південної Європи), що зумовлено значними обся­ гами поставок товарів та використанням спеціалізованого обладнання для навантажувально-розвантажувальних робіт. Тому в морських портах розвинених країн світу на її основі сформувались потужні нафтоперероб­ ні комплекси (див. попередній розділ), що зумовлює переважання налив­ них вантажів у структурі їхнього вантажообігу. Міжнародне значення мають також Панамський та Кільський канали. Так само й в Україні за стабільними морськими маршрутами постача­ ють за кордон зернові й олійні культури та залізну руду. Саме в морських портах розвинених країн зосереджено найбільші про­ мислові комплекси з перероблення завезеної сировини та виробництва пального й енергії. Показовим є при­ клад найбільшого в Європі за вантажо­ обігом морського торговельного порту Роттердама (мал. 117). Тут сформу­ вався портово-промисловий комплекс (поєднання на одній обмеженій ділянці приморської території портових по­ тужностей і промислових підприємств із перероблення привезеної морем си­ ровини) загальносвітового значення. В Україні від 1980 р. діє перший Мал. 117. Морський торговельний порт портово-промисловий комплекс на базі Роттердама (Нідерланди) Миколаївського глиноземного заводу та Дніпро-Бузького морського порту. Із Гвінеї постачають боксити, які цей завод переробляє на глинозем. У 2021 р. Світові можливості відкрито підводний магістральний га­ Найпотужніший контейнерний зопровід «Балтікпайп» між Данією і термінал Індонезії «Нью-Пріок Конкраїнами Балтії (150 км). тейнер Термінал Ван» відкрито 2016 р. Контейнеризація як чин­ в морському торговельному порту Калібару (поряд з м. Джакарта). Потужник розвитку транспорту. Знач­ність термінала — 1,5 млн TEU/рік. ний вплив на розвиток усіх видів тран­ Довжина причалу — 850 м. Глибина спорту мала його контейнеризація, яка біля причалу — 16 м. різко підвищила швидкість перевезен­ ня тарноштучних вантажів. З нею пов’язана поява нових транспортних засобів — контейнеровозів (мал. 118) і спеціальних перевантажувальних станцій — контейнерних терміналів. Контейнер — це залізна коробка пев­ ного стандарту, у якій зберігають това­ ри під час їхнього транспортування. У них перевозять не лише продукцію машинобудування, а й банани, ткани­ ни та інші вантажі. Для контейнерів необхідні великі площі для їхнього Мал. 118. Контейнеровоз

219

РОЗДІЛ 4

тимчасового зберігання перед відправленням адресатам. Тому створюють спеціалізовані портові контейнерні термінали. У них подають залізничні поїзди-контейнеровози та заїжджають вантажівки для розвезення контейнерів. За роки незалежності України набули розвитку перевезення вантажів залізницями в контейнерах. Залізницями України проходять одні з головних маршрутів руху контейнерних потягів у сполученні ЄС — СНД. Для створення «мосту суходолом» між Балтійським і Чорним морями запущено вантажний комбінований залізничний поїзд «Вікінг» між міс­ тами Чорноморськ і Клайпеда через Мінськ. З України до країн Балтії постачають прокат і вироби із чорних металів, феросплави, а з них — електроприлади й продукцію хімічної промисловості. У внутрішньому сполученні лідерами за обсягом таких перевезень є маршрути: Чорноморськ–Нікополь, Оде­са–Дніпро, Одеса–Київ, Одеса– Хмельницький. Найбільші судноплавні річки світу. В окремих країнах сві­ ту добре розвинене комерційне судноплавство річками й каналами. У Ки­ таї, США, Росії великі річки є основними транспортними магістралями в серединних районах цих країн (відповідно Хуанхе, Міссісіпі, Волга). На цих річках розташовані головні міста та осередки товарного виробни­ цтва продукції в центральних районах цих держав. Для них характерним є зростання обсягу вантажопотоку в напрямку до морського узбережжя, де функціонують важливі морські торговельні порти (наприклад, Новий Орлеан у США). Це пов’язано з низькою вартістю відповідних перевезень. У Європі основні обсяги пасажиро- й вантажопотоків відбуваються річками Рейн і Дунай та каналами, що сполучають ці річки з іншими ве­ ликими водними артеріями в цій частині світу (мал. 119). Для країн За­ хідної Європи характерним є зменшення обсягу вантажоперевезень від гирла до витоку річок. Це зумовлено завезенням більшості товарів з мор­ ських торговельних портів, що розміщені в гирлах річок Ельба, Рейн, Рона, Сена. У країнах Центральної та Східної Європи більшість вантажів перевозять по середній течії відповідно Волги, Дніпра, Дунаю. Ними пе­ реважно перевозять контейнерні та на­ вантажі. Дізнайтеся більше сипні У решти регіонів світу річкове суд­ Судноплавний канал Рейн-Майнноплавство менш розвинуто через при­ Дунай завдовжки 171 км, завширшки родні перепони (пороги, мілини, забо­ 55 м і завглибшки 4,2 м відкрито в лоченість) та політико-економічні 1992 р. По ньому можливий рух суден причини (перетин кордонами судно­ з максимальними довжиною 110 м, шириною 11,40 м, посадкою 2,70 м і плавних ділянок річок, відсутність ве­ вантажопідйомністю 1800 т. Здебільликих міст). Доволі інтенсивним є рух шого по ньому перевозять контейрічкового транспорту по частині течії нерні вантажі в сполученні між Ротрічок Амазонка, Ганг, Меконг, Ніл у тердамом і Віднем та між Сулиною й районах найбільшого господарського Бамбергом. освоєння прилеглої території.

220

Транспорт

Мал. 119. Мережа судноплавних річок і каналів у Європі

Найбільші аеропорти світу. У світі авіаційне сполучення пере­ важно з’єднує великі міста провідних розвинених країн світу. Окремі з них є важливими розподільчими пунктами, у які прибуває значна частина пасажирів для пересадки на інші авіарейси. Такі вузлові аеропорти нази­ вають хабами (наприклад, аеропорт «Дубаї»). Найбільшу кількість паса­ жирів у світі перевозить міжнародний аеропорт «Хартсфілд-Джексон» (м. Атланта, штат Джорджія, США), який має авіаційне сполучення з понад 150 містами США й майже із 70 містами 45 країн світу. У Європі вирізняються за цим показником аеро­ порти Лондона («Хітроу»), Парижа Поміркуйте, як впливає існуван(«Шарль-де-Голль»), Франкфурта-наня хабу на розвиток транспортної Майні («Рейн-Майнсь­кий аеропорт»), системи міста. які є хабами світового значення. Великі за обсягом перевезень паса­ жирів аеропорти світу мають авіаційне Світові можливості сполучення з усіма частинами світу. На базі світового значення міжнародних Найбільший аеропорт Туркмеаеропортів сформувались великі паса­ ністану «Огузхан» із трьома терміналами відкрито у 2016 р. Він входить до жирські транспорті вузли, біля них складу Ашгабадського міжнародного розбудовано широку мережу закладів аеропорту. Пропускна здатність — громадського харчування та готелів 2 тис. осіб/год. для транзитних пасажирів.

221

РОЗДІЛ 4

Міжнародні транспортні коридори. У світі поширені міжна­ родні транспорті коридори, що дозволяють формувати великі вантажопо­ токи між країнами. Так, найдовша у світі Панамериканська автомагі­ страль об’єднала в єдину мережу автомобільні дороги всіх країн континентальної Америки. Також є мережа євразійських транспортних коридорів, розбудова яких сприятиме пришвидшенню обігу транспорт­ них засобів та зменшенню вартості в переміщенні ними. Залізничні тран­ спортні коридори Організації співробітництва залізниць прокладено між Берліном і Владивостоком. З метою інтеграції економік країн Центральної та Східної Європи з ЄС визначено пріоритетні автомобільні й залізничні магістралі, що мають стати основними маршрутами в переміщенні товарів і пасажирів (пан’європейські транспортні коридори). Пан’європейські транспортні коридори, що поєднують автомобільний, залізничний, річковий види транспорту, мають за мету сприяти змен­ шенню видатків на перевезення товарів та прискоренню їхньої доставки між країнами ЄС і Східної Європи (мал. 120). У розбудові відповідної інф­ раструктури активну участь бере Україна, яка зацікавлена в реалізації свого вигідного транспортно-географічного положення між країнами Центральної та Східної Європи.

Мал. 120. Швидкісна автомобільна дорога на V пан’європейському автомобільному міжнародному транспортному коридорі на території Словенії

•• •• •• •• ••

222

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Рівень розвитку господарства та тривалість періоду освоєння території впливають на щільність і протяжність залізничного й автомобільного видів транспорту. Морські перевезення вантажів більшості товарів мають усталені маршрути курсування. У морських портах розвинених країн зосереджено найбільші промислові комплекси з перероблення завезеної сировини та виробництва пального й енергії. Річкові перевезення переважно розвинені у внутрішньому сполученні у великих за площею країнах світу. Винятком є Європа, де більшість вантажів і пасажирів перевозять між країнами, що розміщені вздовж течій Рейну й Дунаю. Більшість пасажирів у світі перевозять цивільною авіацією між хабами. Найважливіші хаби поєднані між собою регулярними лініями авіаперевезень. Міжнародними транспортними коридорами перевозять значну частину вантажів у трансконтинентальному сполученні. Їхня розбудова дозволяє залучити до міжнародних економічних зв’язків підприємства в глибинних районах.

Транспорт

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Які ви знаєте пан’європейські транспортні коридори? Які з них проходять територією України? Чому, на вашу думку, більшість контейнерних перевезень вітчизняними залізницями у внутрішньому сполученні здійснюють у напрямку південь– північ, а в міжнародному сполученні — захід–схід? Поясніть, чому суттєво відрізняється структура морських комерційних перевезень України та світу. Як міжнародна спеціалізація України вплинула на структуру вантажоперевезень вітчизняних морських торговельних портів? Зазначте причини, що зумовили, на вашу думку, збільшення довжини електрифікованих ділянок залізничних шляхів в Іспанії й Франції. Поясніть за допомогою навчального атласу, чому при перевезенні сирої нафти з Перської затоки до країн Західної Європи більшість супертанкерів оминає південь Африки, а не йде через Суецький канал. Поясніть географію регулярного авіаційного пасажирського сполучення міжнародного аеропорту «Бориспіль».

Працюю з картою Покажіть на карті навчального атласу «Транспорт світу» хаби та встановіть зв’язок між їхнім розміщенням та рівнем розвитку залізничної й автомобільної мережі у відповідних країнах світу.

Шукаю в інтернеті За допомогою інтернету і навчального атласу знайдіть і позначте на контурній карті п’ятірку найбільших за обсягом перевезень пасажирів і пасажирок міжнародних аеропортів світу (мал. 121) та за обсягом вантажоперевезень — морських торговельних портів світу. Поясніть, чому вони так розміщені.

Генерую ідеї Проаналізуйте, як природні умови впливають на судноплавство найбільшими річками Євразії. Позначте на контурній карті світу ті їхні ділянки, якими судноплавство неможливе за природних перешкод. «Прокладіть» найоптимальніші річкові шляхи територією України.

Мал. 121. Міжнародний аеропорт-хаб «О’Гара» в м. Чикаго (США)

223

РОЗДІЛ 4

Тема 2. ТОРГІВЛЯ Ви дізнаєтесь

 які є види торгівлі  про ознаки поняття «зовнішня торгівля»  що таке показники зовнішньої торгівлі

і навчитесь

 показувати на карті головні регіони світової торгівлі — ЄС, НАФТА, АСЕАН  розуміти залежність обсягів торгівлі між країнами від рівня їхнього економічного розвитку та інтеграційних процесів у світі

§ 40. Торгівля як вид послуг Як товари, що виробляють різні підприємства промисловості й сільського господарства, потрапляють до споживача? Які групи товарів і де купуєте ви та члени вашої родини?

Торгівля як вид послуг. Форми торгівлі. Торгівля — це вид підприємницької діяльності, пов’язаний з купівлею-продажем товарів і наданням послуг покупцям. Це окремий вид господарської й економічної діяльності. В Україні в ній зайнято майже 23 % населення (мал. 122). Пригадайте, як виникла торгівля. Розрізняють оптову й роздрібну торгівлю, громадське харчування. Сільське господарство Промисловість 8,8 %

Будівництво

14,5 % 17,1 % 5,9 %

Торгівля 14,8 %

5,7 % 6,1 %

Транспорт Державне управління й оборона

22,9 % 4,2 %

Освіта Охорона здоров'я та соціальна допомога Інші види економічної діяльності

Мал. 122. Структура зайнятості населення України, 2020 р.

224

ТОРГІВЛЯ

Оптова торгівля — торгівля товарами з подальшим їхнім перепрода­ жем уроздріб або професійним використанням. Тому товари закуповують великими партіями й у значних обсягах. У цій сфері задіяно різні органі­ зації (мал. 123). Заклади оптової торгівлі для зберігання й реалізації то­ варів мають відповідну матеріально-технічну базу (склади, холодильни­ ки, сховища).

Мал. 123. Основні типи оптових організацій

Оптові посередники володіють не товарами, а інформацією про них, їх­ ніх виробників і потенційних покупців. Тобто вони торгують не товарами, а інформацією й за це отримують винагороду. Організатори оптового обігу не володіють ані товарами, ані інформа­ цією про них. Вони є організаторами оптового обігу. Тобто надають мож­ ливість виробникам і продавцям това­ рів, оптовим і роздрібним торговим Дізнайтеся більше організаціям укладати конт­ракти на Торгівля відіграла велику роль в історії поставку товарів. людства — породила гроші. Коріння Роздрібна торгівля — торгівля то­ грошової системи сягають сивої давниварами й надання послуг покупцям для ни, коли перші цивілізації створили свої особистого, сімейного, домашнього ви­ види грошей. Ними спершу були різні користання, не пов’язаного з підприєм­ товари: сіль, бавовняні тканини, мідні Розгляньте малюнки 124 і 125. Встановіть, який тип оптових торговельних організацій на них зображено.

Мал. 124. Оптова база «7 кілометр» у м. Одесі

браслети, коні, золотий пісок, шкури звірів. В «Одіссеї» та «Іліаді» Гомера ціни на товари визначались коровами, биками. У слов’ян худоба символізувала багатство, майно, товар.

Мал. 125. Гіпермаркет «METРО» у м. Києві

225

РОЗДІЛ 4

226

р.

0

20 2

15

р.

р.

20

р.

20 10

5

20 0

20

00

р.

ницькою діяльністю. За видами та осо­ бливостями ведення роздрібна тор­Які види роздрібної торговельної говельна мережа поділяється на мага­ мережі є у вашому населеному пункті? зини, магазини-склади, павільйони, палятки, пересувні магазини тощо. Приблизно 90 % мережі роздрібної торгівлі припадає на магазини. Вони мають приміщення та обладнання, які потрібні для виконання різ­ номанітних торговельно-технологічних операцій, зазвичай розташовані в капітальних будівлях. Магазини-склади здійснюють торгівлю буді­ вельними матеріалами, паливом, продовольчими товарами та ін. Вони мають пристосовані майданчики, навіси та складські приміщення, а та­ кож приміщення для товарних зразків та оформлення продажу товарів. Павільйони, палятки, кіоски — це споруди легкої конструкції. На від­ міну від магазинів, вони пропонують вузький асортимент товарів і менш зручні для обслуговування покупців. Пересувні магазини використову­ ють для обслуговування жителів невеликих населених пунктів та праців­ ників сільського господарства. За формами обслуговування розрізняють магазини самообслуговування й магазини, що використовують традицій­ ний метод торгівлі через прилавок. Громадське харчування — підприємницька діяльність, пов’язана з приготуванням їжі, реалізацією продукції власного виробництва й заку­ плених товарів, а також з організацією харчування. Підприємствами гро­ мадського харчування є їдальня, ресторан, кафе, бар та ін. Торгівля в Україні. Для України характерне зростання обсягів роздрібної торгівлі (мал. 126). Основний приріст товарообігу (рух това­ рів, пов’язаний з їхнім обміном на гроші й переходом від виробництва до споживання) досягнуто за рахунок підвищення цін, а не обсягів продажу споживчих товарів, особливо вітчизняного виробництва. У розміщенні об’єктів торгівлі в містах є суттєві недоліки. Закриття наявних та відкриття нових торговельних об’єктів відбувається стихійно, без узгодження з генеральним планом розвитку міста, недотримання ви­ мог щодо «пішохідної» доступності торговельних об’єктів, що реалізують товари першої необхідності. В окремих містах України повністю змінено торговельну мережу. Надмірною є кількість аптек та «бутиків», магази­ 1202 нів із продажу автотранспортних засо­ бів, ювелірних виробів. Залишаються низькими технічний і технологічний рівні: оснащення підприємств сучас­ 487,6 ним торговельним обладнанням, тран­ 280,9 спортними засобами, особливо в сіль­ 94,3 28,8 ській місцевості та малих населених пунктах. Роздрібна торгівля в сільських по­ селеннях становить лише 10 % загаль­ Мал. 126. Обсяг обороту роздрібної ного обсягу через скорочення й занепад торгівлі України, млрд грн торговельної мережі, незадовільне по­

ТОРГІВЛЯ

стачання товарів, вузький їхній асор­ Світові можливості тимент. Це змушує сільське населення купувати частину товарів у містах. Найбільший світовий торговий У 2000-ті роки відбувся стрімкий центр «Дубай Молл» розташований у м. Дубай (ОАЕ). Це лідер серед торгорозвиток гіпер- і супермаркетів. Проте вельних комплексів за масштабом, їх лише 1% від загальної кількості тор­ розкішшю, дизайном, торговельними й говельних закладів України. Підви­ розважальними послугами. Усере­дині щення уваги до обслуговування покуп­ функціонує 1200 магазинів, ковзанка, ців, розважальної складової обумовило найбільший у світі критий акваріум, поширення торговельних центрів. розважальний центр для дітей, 22 кіноУ межах України простежується театри, готель із 250 номерами, 120 різноманітних ресторанів і кафе на чіткий розподіл підприємств роздріб­ будь-який смак, три автомобільні стоної торгівлі за регіонами: найбільша янки на 14 тис. паркомісць тощо. їхня кількість зосереджена в м. Київ, Київській, Дніпропетровській, Львів­ ській, Харківській областях. Найменше — у Чернівецькій, Тернопіль­ ській, Херсонській, Сумській, Закарпатській областях. Останніми роками в Україні запрацювали мережеві торговельні центри іноземних компаній. Найбільші з них — «METРO Кеш енд Кері» (Німеччина), Ашан» (Франція), «Новус» та «БІЛЛА» (обидва — Литва). інтернет-торгівля. Розвивається торгівля через інтернет. Основни­ ми користувачами електронної торгівлі є молодь з хорошою освітою й ак­ тивною споживчою поведінкою. Сьогодні навряд чи можна знайти сферу бізнесу, якої не торкнулась електронна торгівля. Фунціонує майже 30 ве­ ликих інтернет-магазинів, які за добу відвідують тисячі покупців, і понад півтори тисячі дрібних. Незважаючи на економічні негаразди в Україні, протягом 2010–2020 рр. обсяг продажу зріс більш ніж у чотири рази. Клі­ єнтами інтернет-магазинів є переважно жителі великих міст. На Київ при­ падає приблизно 40 % усіх покупців. За ним ідуть Одеса (7 %), Харків і Дніпро (по 6 %), Львів (5 %). Чинники концентрації роздрібної торгівлі в населе­ них пунктах І регіонах. У розвитку торговельної мережі є певні територіальні особливості. Є великі відмінності між регіонами України за показником територіальної концентрації торгівлі. На рівень торго­ вельного обслуговування впливає: урбанізація території, господарський потенціал та особливості розселенської мережі. Пришвидшення розвитку торгівлі спостерігається у великих містах. У середніх і малих містах, а особливо в сільській місцевості, відбулось різке скорочення кількості торговельних закладів, істотно знизилася територіальна доступність тор­ говельних послуг для населення. У регіонах України є суттєві відмінності в розмірах товарообігу на одну особу. Особливо низький цей показник у Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях. Це переважно аграрні області, у яких спостерігається найвища частка сільського населення, низьке промисло­ ве освоєння території та найнижчий рівень доходів. Сприятлива ситуація склалась у м. Київ, Харківській, Київській, Дніпропетровській, Запо­

227

РОЗДІЛ 4

різькій, Львівській областях. Це території з високим рівнем урбанізації й розвитку промислового виробництва. На розвиток і концентрацію торгівлі впливають також близькість до кор­ дону, багатосторонні економічні відносини з державами-сусідами, значна концентрація населення, особливо навколо обласних центрів. Важливими чинниками для успішного ведення торговельної діяльності є наявність мор­ ських і річкових транспортних шляхів, а також розвиток рекреаційної діяльності, туризму й відпочинку. Значні показники природного скорочен­ ня населення теж істотно знижують торговельний потенціал території.

•• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Торгівля — окремий вид економічної діяльності. Вона включає оптову й роздрібну торгівлю, громадське харчування. Незважаючи на достатньо сприятливі умови розвитку, торгівля в Україні є нерозвиненою. Негативними особливостями роздрібної торгівлі є мала кількість торговельних закладів, значні диспропорції між обсягами торгівлі в селах і містах, наявність стихійної торгівлі. Основними чинниками, що впливають на концентрацію торгівлі, є кількість і рівень доходів населення.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Що таке торгівля? Які розрізняють її форми? Поясніть відмінність між оптовою базою та дистриб’юторською компанією. Назвіть відмінності між такими закладами роздрібної торгівлі, як магазин і супермаркет. Визначте рівень концентрації торгівлі у вашій області та чинники, що впливають на нього. Поясніть розміщення гіпермаркетів в Україні.

Працюю з картою За картою в навчальному атласі визначте частку вашого регіону в роздрібній торгівлі та чинники, що впливають на рівень її розвитку. Заповніть таблицю 20. Таблиця 20 Частка регіону у роздрібній торгівлі

Регіони України

Чинники розвитку торгівлі

Шукаю в інтернеті За допомогою інтернет-ресурсів дізнайтесь, які інтернет-магазини побутової техніки є найпопулярнішими серед онлайн-споживачів.

Генерую ідеї Найближчими роками темпи торгівлі через інтернет лише зростатимуть. Уявіть, що ви відкрили власний інтернет-магазин. Які переваги й недоліки ведення такого бізнесу для власника та споживача ви можете назвати?

228

ТОРГІВЛЯ

§ 41. Світовий ринок товарів і послуг Імпортним чи вітчизняним товарам надає перевагу ваша родина? На чому ґрунтується вибір вашої родини? Чому країни торгують одна з одною?

11,2 5,2

49,2 54,3

6,4 2,9

34,2 36,1

Світовий ринок товарів і послуг. Показники зовніш­ ньої торгівлі. Сьогодні торгівля між державами — звичне явище. Світовий ринок товарів і послуг сформувався на основі розвитку міжна­ родної торгівлі як форми економічних зв’язків між країнами, що спеціа­ лізуються на виробництві певних видів продукції. Кожній країні вигідно виробляти і продавати те, що відповідає її абсолютним і відносним осо­ бливостям і перевагам. До абсолютних переваг належать: клімат, корис­ ні копалини, ґрунти, лісові ресурси тощо. Відносними перевагами є: ква­ ліфіковані працівники, обладнання, фінанси. Наприклад, Бразилія має тропічний клімат, родючі землі, багато некваліфікованої робочої сили; усе це забезпечує можливість виробництва дешевої кави. Японія має ве­ лику кількість кваліфікованих працівників, тому здатна ефективно ви­ робляти таку продукцію, як комп’ютери, фото- та відеокамери. Німеччи­ на спеціалізується на виробництві капіталомістких товарів, наприклад, автомобілів, обладнання. Кожній країні вигідніше виробляти й продава­ ти ті товари, під час виготовлення яких продуктивність праці на підпри­ ємствах найвища. Водночас із ринком товарів розвивається й ринок послуг: морські пере­ везення, туризм, банківські операції, страхові, посередницькі, консуль­ тативні та управлінські послуги. Лідером серед країн, що приймає турис­ тів, є Франція. Сінгапур надає фінансові та банківські послуги. Багато малих острівних країн спеціалізуються на туристичному та готельному бізнесі, що виступає чи не єдиним джерелом їхнього існування. Обмін по­ слугами на світовому ринку зростає вдвічі швидше, ніж обмін товарами. Тому кожна країна може знайти своє місце на світовому ринку, викорис­ товуючи те, чим вона багата й у чому є її відносна перевага. Зовнішня торгівля — це сума експор­ ту та імпорту. Експорт — вивезення благ за кордон. Імпорт — ввезення благ до країни з-за кордону. Важливим поняттям є торговельний баланс — річний показ­ ник експортно-імпортних операцій. Різ­ ниця між експортом та імпортом стано­ 2005 р. 2005 р. 2020 р. 2020 р. товари послуги товари послуги вить сальдо балансу. Якщо сальдо балансу додатне, це означає, що в грошо­ Експорт Імпорт вому еквіваленті поставки за кордон є Мал. 127. Обсяги зовнішньої більшими, ніж завезено з інших країн. торгівлі України товарами Якщо сальдо від’ємне, тоді імпорт пере­ та послугами, млрд дол. США важає над експортом.

229

РОЗДІЛ 4

на

Н

ім

еч

чи

ин

а

я

сі

Н Кит ім еч ай чи на Ро П сія ол ьщ а Ту СШ ре А чч ин а

Ту

ре

чч

а

Ро

ьщ

ол

П

Ки

та

й

Міжнародна торгівля має велике значення для налагодження зв’язків між країнами. Вона формує конкурентоспроможне виробництво, стан­ дарти якості, ефективність національної економіки. Для більшості країн світу надходження від експорту — суттєве джерело накопичення капіта­ лу для розвитку національної економіки. Обсяги та структура експорту й імпорту товарів та по­ слуг. Основні напрями зовнішньоторговельних зв’язків. За останні кілька років у зовнішній торгівлі України поступово зростає частка ЄС. Однак серед країн домінуючу роль усе ще займають Росія й Китай (мал. 128). Українські підприємства вивозять за кордон здебільшого зернові куль­ тури, чорні метали, жири та олію, мінеральні продукти, а також готові харчові продукти. Левову частку продукції до України завозять з тих країн, куди йде найбільше експортних поставок, — Росії та Китаю. Третє місце посідає Німеччина, за нею йдуть Білорусь і Польща. Варто відзна­ чити активізацію імпорту з Туреччини (мал. 128). Істотну частку в імпорті України займають нафта, нафтопродукти й мінеральні палива. ЕКСПОРТ Зросли обсяги імпорту електротехнічного об­ 7,1 ладнання та спеціалізованих машин, збіль­ шились поставки засобів наземного транспор­ ту, літальних апаратів і плавзасобів. 3,3 Обсяги торгівлі послугами значно менші, 2,7 2,4 2,1 ніж обсяги торгівлі товарами (мал. 127). Част­ ка України в міжнародній торгівлі послугами дуже мала. Структура експортно-імпортних операцій послугами протягом тривалого часу залишається майже незмінною. Найбільші обсяги експорту припадають на транспортні послуги країнам СНД. Послуги, пов’язані з подорожами, переважно надають Туреччина ІМПОРТ та Єгипет. Найбільшу частку в загальному об­ 8,3 сязі імпорту послуг з України у 2020 р. стано­ вили: транспортні — 19,5 %, ділові — 18,7 %, 5,3 4,5 4,1 державні та урядові послуги — 14,2 %. 2,4 Для розширення присутності на ринку науко­ 3,1 ємних видів послуг і технологій потрібно забезпечити більш масштабне залучення в спеціалізовані міжнародні об’єднання, які регулюють обмін більш наукоємними техно­ логіями, товарами та послугами. Світова організація торгівлі (СОТ), Європейський Союз, НАФТА, АСЕАН. Сучасний світовий ринок стає дедалі Мал. 128. Основні країнипартнери України в експорті більш регульованим. Його регулювання здій­ й імпорті в 2020 р., % снюють світові та регіональні міжурядові організації.

230

ТОРГІВЛЯ

Світова організація торгівлі (СОТ) — провідна міжнародна економічна орга­ Відкриваємо Україну нізація, членами якої є 162 країни, на Україна посідає перше місце у долю яких припадає більш як 97 % об­ світі з експорту соняшникової олії, сягів світової торгівлі. Головна її функ­ третє — за експортом меду, четверте — ція — забезпечувати, наскільки це мож­ з експорту зернових та кукурудзи, а таливо, легкі, передбачувані й вільні кож восьме — з експорту пшениці. процеси торговельних обмінів, вирі­ Україна має всі можливості для нарощування потужного експортного потен­ шення спірних питань. ціалу сільськогосподарської продукції. Важливі принципи діяльності СОТ — це торгівля без дискримінації, розширення доступу до ринків, сприян­ ня справедливій конкуренції, розумне використання митних зборів, за­ охочення розвитку й здійснення економічних реформ. Від 2008 р. Украї­ на є членом цієї організації. Європейський Союз (ЄС) — найбільш інтеграційне об’єднання світу. Мета створення — економічна та політична стабільність у регіоні. Його членами є 27 країн Європи. Ця організація має значний політичний вплив, потужний науковий та економічний потенціал, єдину грошову одиницю (євро). ЄС посідає перше місце за купівельною спроможністю, друге — за обсягами ВВП, третє — за кількістю населення, сьоме — за площею у світі. Через великий політичний і економічний глобальний вплив ЄС розглядають як наддержаву. Україна 21 березня 2014 р. підпи­ сала політичну частину Угоди про асоціацію з метою активізації процесу вступу в ЄС, а 27 червня 2014 р. — економічну. Відповідно до цього для України визнано перспективу членства в ЄС. Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА) об’єднує лише великі за територією, людськими ресурсами та економічним потенціалом країни Північної Америки — США, Канаду й Мексику. Особливість уго­ ди НАФТА полягає в тому, що вперше міждержавне інтеграційне угрупо­ вання об’єднало високорозвинені країни з однією з країн, що розвиваєть­ ся. Цілі угоди полягають у тому, щоб позбутися перешкод у торгівлі, створи­ Дізнайтеся більше ти умови для справедливої конкуренції, Угода про асоціацію між ЄС та Україною збільшити доцільність інвестування, передбачає застосування тарифних спільно захищати права інтелектуаль­ квот (ТК) — це встановлення нижчого ної власності. податку на імпорт певного товару Найбільш впливовим інтеграційним в межах граничного обсягу — «квоти» та вищого для імпорту понад граничний ріоб’єднанням в Азіатсько-Тихоокеан­ вень. Вони встановлені для певних ському регіоні є Асоціація держав вітчизняних товарів: продуктів тваринПівденно-Східної Азії (АСЕАН), до якої ного походження (м’яса, молока та моналежать Бруней, В’єтнам, Камбоджа, лочних продуктів, яєць, меду), рослинЛаос, Малайзія, М’янма, Сінгапур, Таї­ ного походження (зерна пшениці, ланд, Філіппіни, Індонезія. Основними ячменю, вівса, кукурудзи, грибів, часнисферами співпраці в межах АСЕАН є по­ ку), готових харчових продуктів (цукру, виноградного та яблучного соків, томалітична взаємодія й безпека, економіч­ тів, цукрової кукурудзи). не й ділове співробітництво, розвиток

231

РОЗДІЛ 4

кооперації. Співробітництво поширюється на торгівлю, митну справу, стандарти, інвестиції, а також сільське й лісове господарство, навколиш­ нє середовище, науку, технологію та соціальний розвиток.

•• •• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Українська економіка є експортоорієнтованою. Основним торговельним партнером України є ЄС. Головними статтями експорту є переважно зернові культури, чорні метали, готові харчові продукти. Україна імпортує енергетичні ресурси, продукцію машинобудування. Обсяги торгівлі послугами значно менші, ніж обсяги торгівлі товарами. Світова торгівля регулюється світовими та регіональними спеціалізованими організаціями (СОТ, ЄС, НАФТА, АСЕАН та ін.).

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4.

Які товари Україна експортує та імпортує? Чим можна пояснити відмінність у товарній структурі між ними? За діаграмою (мал. 127 на с. 229) визначте сальдо торговельного балансу України у 2005–2020 рр. На що вказує цей показник? Складіть перелік товарів іноземного походження, які ви купуєте. Зазначте країни походження цих товарів. Нижче подано емблеми торговельних організацій (мал. 129). Яка з них належить НАФТА? Які країни входять до її складу?

Мал. 129. Емблеми міжнародних міжурядових організацій

Працюю з картою За матеріалами Державної служби статистики України складіть картосхему «Країни — основні торговельні партнери України». Використайте контурну карту світу та систему умовних позначень із навчального атласу.

Шукаю в інтернеті Використовуючи інтернет-ресурси, з’ясуйте переваги й негативні наслідки вступу України до СОТ.

Генерую ідеї У 2020 р. Велика Британія вийшла з ЄС. У Європі заговорили про неминучий розпад ЄС. Але є і ті, які називають себе єврооптимістами. До чиєї позиції пристанете ви? Свій вибір аргументуйте.

232

ТУРИЗМ

Тема 3. ТУРИЗМ Ви дізнаєтесь

 про види туризму  чим відрізняються поняття «туризм», «рекреаційні ресурси», «інфраструктура туризму»

і навчитесь

   

пояснювати вплив природних і суспільних чинників на розвиток туризму характеризувати особливості основних туристичних регіонів світу показувати на карті основні райони туризму в Україні обґрунтовувати рівень розвитку туризму в окремих регіонах, країнах, районах України

§ 42. Туризм та його види. Туризм в Україні Чи доводилось вам подорожувати? З якою метою?

Туризм як складова національної економіки. Туризм — активний відпочинок, що позитивно впливає на зміцнення здоров’я, фізичний розвиток людини та пов’язаний з перебуванням за межами постійного місця проживання. У багатьох країнах світу туризм відіграє значну роль у функціонуванні економіки й зайнятості населення. Він сприяє регіональному розвитку. Особливе значення має розвиток туризму для сфери послуг. Готельноресторанна мережа й виготовлення сувенірів орієнтовані саме на туристів. Кожен, хто мандрує, привозить на згадку певні сувеніри. Це підтримує міс­ цеві народні промисли та виробництво певних видів «люксових» товарів. Чинники розвитку туризму в регіоні, країні. Розвиток ту­ ризму залежить від запитів та інтересів населення. Туризм зумовлений наявністю на певній території місць, сприятливих для відпочинку й оздо­ ровлення. Також важливе значення має наявність пам’яток природної й культурної спадщини. Тому виділяють природні та створені людиною ре­ креаційні ресурси. Рекреаційні ресурси — природні й природно-технічні об’єкти та яви­ ща природи, які мають комфортні властивості для відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини. Рекреаційно-туристичні ресурси поділяють на дві групи (мал. 130).

233

РОЗДІЛ 4

•• •• •• ••

•• •• •• •• •• Мал. 130. Основні рекреаційно-туристичні ресурси

ВИДИ ТУРИЗМУ

Поєднання на певній обмеженій території рекреаційно-туристичних ресурсів дозволяє використати її для відпочинку й оздоровлення людей. При цьому важливе значення має її доступність, зручне положення щодо основних транспортних магістралей, доброзичливе ставлення місцевого населення до приїжджих і безпечність перебування. Види туризму. Розрізняють два великі класи подорожей: внутрішні — здійснюють громадяни відповідної країни в її межах; міжнародні — поїздки за кордон. Найпоширенішими видами туризму за метою є: оздоровчий (лікуван­ ня й відпочинок), пізнавальний (поїздки культурно-історичними місця­ ми, круїзні подорожі), спортивний (полювання, рибальство, альпінізм) та ін. (мал. 131). За класом: міжнародний, внутрішній За метою: рекреаційний (відпочинок), оздоровчий, пізнавальний (екскурсійний), релігійний, сільський, діловий (бізнес -, конгрес -, виставковий туризм та ін.), етнічний тощо За способом проведення часу: активний (спортивний, пригодницький тощо), пасивний («пляжний») За формою організації подорожі: індивідуальний, груповий За віком учасників подорожі: дитячий, молодіжний, дорослий, людей літнього віку За масштабом: локальний, регіональний, міжрегіональний, світовий За терміном відпочинку: нетривалий (вихідного дня або кінця тижня), стандартний (один-два тижні), тривалий (місяць і більше) Мал. 131. Основні види туризму

Розвиток туризму вказує на високу якість і рівень життя населення. Він сприяє налагодженню контактів між людьми в різних країнах світу. Тому туризм розглядають як важливу складову міжнародних відносин. Туристична інфраструктура. Туристична інфраструктура — сукупність установ і закладів туристичної діяльності (заклади тимчасово­ го перебування, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), у яких забезпечено прийом, обслуговування й перевезення туристів і туристок. Вона має соціальну та виробничу складові. Розвиток соціальної інфраструктури має відповідати високим стан­ дартам обслуговування туристів. Найважливішими її елементами є за­

234

ТУРИЗМ

клади громадського харчування та тимчасового перебування. Система громадського харчування — сукупність ресторанів, барів, кафе, їдалень, пунктів швидкого приготування їжі та самообслуговуван­ ня. Харчування туристів може бути окремим видом туризму, як-от гастрономічний. Це своєрідний спосіб пізнання культури, традицій народу країни перебування. Важливе місце в наданні послуг посідають заклади тимчасового перебування — належним чином облаштовані місця для проживання (пере­ важно ночівлі) приїжджих. Їхня комфортність є основою якості обслуго­ вування туристів. Найпоширенішими серед них є готелі, мотелі, туристичні бази (мал. 132). Нині більшість туристів переважно купують туристичні тури за прин­ ципом «усе включено» (послуги з переїзду, проживання, харчування, до­ ступу до основних місць відпочинку). Поширення систем інтернет-бро­ нювання туристичних послуг дозволяє самостійно обирати та складати маршрут своєї майбутньої мандрівки. Важливою складовою туризму є транспортні послуги з доставки ту­ ристів до місць відпочинку. Переважно переміщуються у групових поїзд­ ках, організованих туроператорами. Для потреб туристів функціонують спе­ціальні туристичні поїзди, нерегулярні туристичні авіарейси в ци­ вільній авіації (чартерні рейси), круїзні морські й річкові пасажирські перевезення, автобусні туристичні тури тощо.

Мал. 132. Типи закладів розміщення туристів

Найпоширенішим видом туризму є тури вихідного дня. Їх організову­ ють туристичні фірми у вихідні та святкові дні. Це зазвичай пізнавальні поїздки до історико-культурних пам’яток або оздоровчо-відпочинкові. Туризм в Україні. Традиційні туристичні маршрути відомі кожно­ му з нас. Нині в Україні постають нові форми, як сільський (зелений) ту­ ризм. Мережі приватних закладів відпочинку та оздоровлення побудова­ но в усіх регіонах держави.

235

РОЗДІЛ 4

Іноземних туристів насамперед приваблюють пам’ятки архітектури й мистецтва, місця проживання їхніх предків на теренах нашої держави, санаторно-лікувальні установи. природнІ рекреаційнІ ресурсИ України. Україна має різно­ манітні природні рекреаційні ресурси (кліматичні, біологічні, гідроло­ гічні, ландшафтні, джерела мінеральних вод, лікувальні грязі тощо). В Україні є унікальні місця лікувального туризму. На їхній основі збудо­ вано водолікувальні заклади. Найбільша їхня кількість зосереджена в за­ хідній частині держави (переважно Закарпатській і Львівській областях). Це такі відомі курорти, як Хмільник (Вінницька область), Трускавець, Моршин, Немирів, Шкло (усі у Львівській області), Миргород (Полтавська область), Шаян, Свалява, Солотвино (усі в Закарпатській області). В Україні грязьові курорти функціонують у Бердянську (Запорізька область), на Куяльницькому й Хаджибейському лиманах (Одеська об­ ласть), на озері Сиваш (Херсонська область) тощо. Гірсько-рекреаційні ресурси зосереджено в Карпатах і Кримських го­ рах. У Карпатах діють такі відомі гірськолижні центри, як Славське (Львівська область), Буковель, Яремче (Івано-Франківська область) та ін. У Кримських горах поширений альпінізм, кінний і піший туризм. Наймасовішим є пляжний відпочинок на узбережжях Азовського й Чорного морів. Найціннішими з огляду туризму й рекреації є ділянки морського узбережжя на Південному березі Криму та в районі Одеси. З рекреаційною метою використовують також узбережжя озер, ставків і рі­ чок. Набув розвитку відпочинок на берегах Шацьких озер. Об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Україні. До Всес­ вітньої спадщини людства належать об’єкти матеріальної та духовної куль­ З курсу географії України пригадайтури. Нині є шість таких культурних те, де розміщені об’єкти Всесвітньої об’єктів (архітектурні ансамблі Софії спадщини. Київської, Києво-Печерської лаври, ан­ самбль історичного центру Львова, ста­ родавнє місто Херсонес Таврійський, Дізнайтеся більше резиденція митрополитів Буковини й Далмації, дерев’яні церкви Карпат­ Геодезична дуга Струве — унікальний ського регіону, пункти геодезичної об’єкт у Всесвітній спадщині ЮНЕСКО, дуги Струве), одна природна (Букові який пов’язаний з географічною наукою. праліси Карпат) і дві пам’ятки немаВін єдиний у світі, елементи якого розташовано одночасно на території десяти теріальної культури (козацькі пісні, країн (у т.ч. в Україні). косівська кераміка, петриківський роз­ пис, кримсько-татарський орнамент орнек). Туристичні райони в Україні. Туристичний район — терито­ рія, забезпечена інфраструктурою й системою організації туризму. Основою формування є відповідні туристично-рекреаційні ресурси, що й визначають їхню спеціалізацію. Наприклад, природні кліматичні ресур­ си Південного берега Криму сприяли створенню морських курортів (Ялта, Феодосія, Алушта), а культурно-історичні пам’ятки Львова (площа Ри­

236

ТУРИЗМ

нок, Успенська церква, Вірменський Які пам’ятки у вашій області ви собор та ін.) стали базою для формуван­ запропонували би внести до Все­ ня відомої в Україні дестинації (геогра­ світньої спадщини ЮНЕСКО? фічної території, привабливої для туристів). В Україні найінтенсивніше в рекреаційно-туристичному плані розви­ вається Південний і Карпатський туристичні райони, а також відповідні об’єкти у старовинних містах Київ, Львів, Чернігів тощо. Південний туристичний район охоплює узбережжя Азовського й Чорного морів. У його складі виділяють район Одеських, Миколаївських, Херсонських, Приазовських курортів. До Одеських курортів належать населені пункти, розміщені від Каро­ ліно-Бугаза до Хаджибейського лиману. Основним видом туризму тут є морський відпочинок, а також відвідання пам’яток культури й мистецтва в містах Білгород-Дністровський і Одеса. Особливе місце займає викорис­ тання в рекреаційних цілях лікувальних грязей Хаджибейського та Куяльницького лиманів. До складу Миколаївських курортів належать населені пункти від с. Коблеве до м. Очакова. Основним видом туризму тут є морський відпо­ чинок, а також відвідання об’єктів природно-заповідного фонду України на території Миколаївської області. До складу Херсонських курортів входять населені пункти від Залізно­ го порту до с. Хорли. Основним видом туризму тут є морський відпочи­ нок. Особливістю цієї групи курортів є орієнтація на відпочинок й оздо­ ровлення дітей і підлітків. До складу Приазовських курортів З курсу географії України пригавходять населені пункти, що розмісти­ дайте, які відомі об’єкти природнолись на березі Сивашу та морських кіс заповідного фонду розміщені на Азовського моря й навколо Молочного території Херсонської області. лиману. Переважно тут відпочивають діти та підлітки, а також люди, які по­ требують грязелікування. Особливе місце серед усіх курортних і туристичних місцевостей Укра­ їни займає Крим. На території півострова, а особливо на його південному березі, зосереджені різноманітні туристичні об’єкти та заклади відпочин­ ку й оздоровлення. Карпатський туристичний район відповідає Карпатській гірській країні. У його складі виділяють район переважно гірськолижного туриз­ му в центральних районах Українських Карпат і лікувально-оздоровчого спрямування в передгір’ях Закарпатської та Львівської областей. Для лікувальних цілей використовують відомі види мінеральних вод «Нафтуся», «Моршинська», «Поляна Квасова», «Свалява», а також озо­ керит у санаторно-курортних закладах Львівської області. На решті території України триває процес формування відповідних туристичних районів на базі місцевих туристичних ресурсів, розбудова закладів готельно-ресторанного бізнесу.

237

РОЗДІЛ 4

•• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Туризм є важливою складовою світової економіки. Його розвиток свідчить про позитивні зміни в рівні та якості життя населення. Серед видів туризму найголовнішими є оздоровчий, пізнавальний, спортивний, лікувальний. Розбудова готельно-ресторанної мережі та облаштування пам’яток культури й мистецтва для прийому туристів є основою розвитку туризму. Особливо важливо розвивати транспортну доступність відповідних туристичних місць. Україна має різноманітні рекреаційні ресурси. Найцінніші з них внесено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Чому туризм у світі нині визначає якість життя населення? Схарактеризуйте роль туризму у світовому господарстві. Подумайте, чому туризм, на розвиток якого впливають природні умови, належить до третинного сектора економіки. Поясніть, як туризм впливає на розвиток інших видів економічної діяльності. Які складові туристичної інфраструктури є у вашій області? Складіть маршрути для різних видів туризму у своїй області. Виділіть перспективні рекреаційні території та об’єкти. Чим вони привабливі для туристів? Поясніть, чому найбільше закладів лікувального туризму в Україні зосереджено у Львівській області.

Працюю з картою Нанесіть на контурну карту України об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та туристичні райони.

Шукаю в інтернеті Використовуючи інтернет-ресурси, дізнайтесь про об’єкти, включені до Все­ світньої спадщини ЮНЕСКО на території України.

Генерую ідеї Уявіть, що ви туристичний менеджер. Розробіть туристичний проспект своєї області для іноземних туристів з позначенням унікальних об’єктів культурної та історичної спадщини, місць важливих подій, осередків народних промислів, закладів сільського (зеленого) туризму (мал. 133).

Мал. 133. Зелений туризм — запорука розвитку українського села

238

ТУРИЗМ

§ 43. Міжнародний туризм Дізнайтесь, до яких країн найчастіше подорожують? З якою метою? Про роботу яких туроператорів ви знаєте?

4,

9

%

Види міжнародного туризму. Міжнародний туризм поділя­ ється на: в’їзний (іноземний) — із забезпечення прийому та обслуговування іно­ земних громадян у певній країні, куди вони прибули на певний час із туристичною метою; виїзний (зарубіжний) — поїздки за межі країни постійного проживан­ ня, з туристичною метою на термін від однієї доби до року. Такий поділ має суттєве значення для точного підрахунку міжнарод­ них туристів. Подорожі громадян власною країною та іноземних грома­ дян у межах цієї країни, а також надання низки послуг власним громадя­ нам з організації їхніх подорожей за кордон об’єднують у національний туризм. Основні туристичні регіони світу. Основні міжнародні турис­ тичні потоки спрямовані до країн Західної Європи. У цій частині світу розвинені всі види туризму. Нині він бурхливо розвивається в АзіатськоТихоокеанському регіоні. Також важливим регіоном світового туризму є Північна Америка та країни Карибського басейну. В Африці, окрім тра­ диційних районів міжнародного туризму на півночі континенту, зростає кількість іноземних туристів і туристок до південноафриканських країн. Особливе місце у світовому туризмі займає Близький Схід, де зосередже­ но головні святині найпоширеніших релігій (мал. 134). Нині, коли кожен п’ятий мешка­ нець планети виїжджає з туристичною метою за кордон, великого значення 15,8 % набуває розбудова міжнародних аеро­ портів-хабів. Більшість міжнародних 20,4 % 53,6 % туристів виїжджають за кордон відпо­ % чити й оздоровитися. Тому приморські 5,3 райони й острови Середземного, Ка­ рибського, Червоного морів є основни­ ми туристичними районами світу. Та­ кож значна кількість туристів відвідує Європа світові центри культури з пізнавальни­ ми екскурсіями. Лідирують міста Єв­ Африка ропи: Париж, Рим, Лондон. Близький Схід Лікують переважно на бальнеоло­ Азійсько-Тихоокеанський регіон гічних і морських курортах. Розмі­ щення найвідоміших бальнеологічних Америка курортів залежить від наявності уні­ Мал. 134. Структура міжнародних кальних за хімічним складом родовищ туристичних потоків за регіонами мінеральних вод, лікувальних грязей, світу у 2019 р., %

239

РОЗДІЛ 4

озокериту. Більшість із них зосередже­ но в Італії, Німеччині, Франції, Швей­ царії, Чехії. У бальне­ол ­ огічних центрах Діловий туризм можна назвати найдавнішим його видом. Після того як людина світового значення сформувалася спеці­ розпочала економічну діяльність, вона альна інфраструктура, облаштована регулярно почала навідуватись до сусідля прийому людей з особливими по­ дів з метою обміну. Тенденцію продов­ требами. Провідними такими центрами жили місіонери, мореплавці та першоє курорти: Баден-Баден (Німеччина), відкривачі на славу європейських Віші (Франція), Монтре (Швейцарія), монархій, купці та комерсанти… Отже, Карлові Вари (Чехія). Унікальне поєд­ до ХХІ ст. людство непогано налагодило механізм ділових поїздок, і сьогодні цим нання сприятливого для одужання мі­ займається спеціалізований туризм. кроклімату з відповідними лікувальни­ ми природними компонентами дозволяє суттєво поліпшити стан здоров’я значній частині відвідувачів з різних країн світу. У світі також зростає кількість туристів і туристок, яких приваблюють екзотичні віддалені природні райони, такі як Антарктида й Гімалаї. Най­ відоміші природні національні парки світу на всіх континентах є одними з найважливіших місць відвідання туристами. Глобалізація призвела до уніфікації та стандартизації туризму. Ство­ рено туристичні маршрути з відвідання певних подій, таких як олімпій­ ські ігри, карнавали, кінофестивалі. Країни світу з найбільшою кількістю об’єктів Всесвіт­ ньої спадщини ЮНЕСКО. Кожна країна має унікальні пам’ятки культури й мистецтва. Внесення їх до списку об’єктів Всесвітньої спад­ щини ЮНЕСКО дозволяє поширити інформацію про них на весь світ. Та­ ким чином туристи можуть гарантовано обрати для відвідання унікаль­ ний об’єкт світового значення. Серед них переважають об’єкти культурної спадщини (мал. 135). Майже половина об’єктів спис­ 3% ку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 21 % зосереджена в Європі. Більшу час­ тину з них становлять пам’ятки іс­ торії та культури Франції, Іспанії, 76 % Італії, Німеччини, Великої Брита­ нії, Греції. Об’єкти природної спадщини людства найбільш представлені в Австралії (наприклад, Великий природні Бар’єрний риф), Новій Зеландії (Національний парк «Тонгаріро»), природно-культурні у Східній Африці (Національний культурні природний парк «Серенгеті»). У Північній і Західній Африці Мал. 135. Розподіл об’єктів списку Всесвітної спадщини більше половини відповідних ЮНЕСКО у 2020 р., % об’єктів є пам’ятками історії та культури.

Дізнайтеся більше

240

ТУРИЗМ

У країнах Азії сконцентрована май­ же п’ята частина загальної кількості пам’яток, внесених до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Пере­ важно це пам’ятки історії та культури. Найбільше їх у Китаї (мал. 136). Серед країн Латинської Америки половина об’єктів культурної спадщи­ ни людства розташована в Мексиці (на­ приклад, міста народу майя). На Близькому Сході домінують об’єкти культурної спадщини людства (наприклад, м. Петра в Йорданії).

•• •• ••

Мал. 136. Статуя Будди у м. Лешань — об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (Китай)

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Міжнародний туризм є однією з найпоширеніших форм обміну послугами. Основним регіоном туризму є Європа. Список об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є дороговказом для обрання маршрутів подорожі для багатьох туристів. Тому включення в нього нових об’єктів на території України сприятиме залученню іноземних туристів до нашої держави.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Поясніть, як процеси глобалізації впливають на міжнародний туризм. Які чинники визначають формування міжнародних туристичних потоків? Схарактеризуйте просторові тенденції сучасної географії туризму. Зіставте перелік об’єктів списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в ПАР, Мексиці, Шрі-Ланці, Казахстані. Як ви вважаєте, чому вони відмінні та як це зумовлює приїзд іноземних туристів до цих країн? Схематично покажіть зв’язки туризму з іншими видами економічної діяльності.

Працюю з картою Позначте на контурній карті світу країни з найбільшою кількістю об’єктів Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Поясніть їхнє лідерство.

Шукаю в інтернеті Використовуючи офіційний сайт списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, визначте, які країни світу мають їхню найбільшу кількість у переліку природних, природно-культурних, культурних і нематеріальних об’єктів у світі. Поясніть, чому саме ці країни є лідерами за кількістю кожного виду пам’яток у світі.

Генерую ідеї Запропонуйте власний план заходів, яких необхідно вжити в Україні для збільшення кількості іноземних туристів і туристок.

241

РОЗДІЛ 4

Тема 4. НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. ОСВІТА. ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я Ви дізнаєтесь

 про роль освіти й науки в суспільстві та чинники, які впливають на їхній розвиток  джерела фінансування науки й освіти  про форми просторової організації наукових досліджень та освіти

і навчитесь

 знаходити на карті найвідоміші спеціалізовані центри освіти й науки, технополіси, заклади охорони здоров’я в Україні та своєму регіоні  обґрунтовувати рівень розвитку освіти й науки, охорони здоров’я в окремих регіонах світу, країнах, в Україні  показувати на карті найвідоміші центри освіти в Україні

§ 44. Наукова й освітня діяльність Які заклади освіти є у вашому населеному пункті?

Роль науки й освіти в суспільстві. Наука та освіта є важли­ вою складовою розвитку будь-якої держави. Вони є невід’ємною части­ ною діяльності людини, допомагають їй розвиватися і знаходити нові шляхи у вирішенні багатьох питань і розв’язанні проблем. Будь-яке від­ криття прямо чи опосередковано формується через науку й освіту. У сучасному суспільстві дуже важлива роль науки. Наука — особлива сфера людської діяльності, основне завдання якої — отримання й систе­ матизація різноманітних знань. Головна роль у науці належить науковим кадрам — ученим, творча праця яких дозволяє здобути нові знання. Завдяки розвитку науки і техніки до кінця XX ст. розвинулись високі технології, розпочато перехід до постіндустріальної економіки. Рівень розвитку науки є одним з основних показників суспільно-економічного, культурного, освітнього розвитку держави. Розвиток науки відбувається нерівномірно. Це обумовлено багатьма економічними, технічними, освітніми, культурними чинниками.

242

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. ОСВІТА. ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я

Освіта — це система установ, ор­ ганізацій та підприємств, що здій­ снюють освітню діяльність, спрямо­ вану на задоволення різноманітних потреб населення в освітніх послугах і підготовку кваліфікованих праців­ ників. Структуру освіти в Україні показано на малюнку 137. Рівень освіти населення є одним з головних показників добробуту краї­ ни. Освіта сама для себе готує профе­ сійних працівників — викладачів і вчителів. Освітянська праця стала однією з наймасовіших видів люд­ ської діяльності. У світі в освітньому процесі беруть участь одночасно май­ же 1 млрд учнів і 50 млн педагогів. В Україні недостатнім є охоплен­ ня дітей дошкільними закладами. Спостерігається постійне скорочен­ ня чисельності учнів сільських шкіл, ліцеїв і коледжів. Проблемою є вели­

Мал. 137. Структура освіти України Користуючись картою (мал. 138), з’ясуйте, які регіони України найкраще забезпечені ЗВО.

Мал. 138. Освіта України, 2018/2019 навчальний рік

243

РОЗДІЛ 4

ка кількість ЗВО, які не здатні якісно підготувати нові кадри (лише 10 вищих начальних закладів України з 846 відзначають у міжнародних рейтингах). Здобутий фах не забезпечує конкурентоспроможність на рин­ ку праці. Унаслідок цього молоді фахівці наймаються на роботу не за спе­ ціальністю або стають безробітними. Особливості освітньої й наукової діяльності. Основним продуктом цієї сфери є освітні послуги — система знань, інформації, умінь і навичок, які використовують для задоволення різноманітних освітніх потреб особистості, суспільства й держави. До особливостей освітніх послуг належать їхня невідчутність, невіддільність від їхнього безпосереднього виробника, неможливість їхнього зберігання і транспор­ тування, мінливість. Послуги за своїм економічним змістом не відрізня­ ються від матеріально-речових продук­ тів. Вони, як і товари, слугують Наведіть приклади освітніх послуг. Якими з них вам доводилося скористазадоволенню потреб людини й мають тись? споживчу вартість. Вартість освітньої послуги визначають за витратами на її надання. Головними в навчально-виховному Світові можливості процесі є викладачі. Отже, характерна ознака сфери освіти — це висока част­ Жіночий університет Іхва ка витрат їхньої кваліфікованої праці. (м. Сеул, Республіка Корея) — найбільший у світі жіночий університет, де наОрганізаційна структура науки вчаються 15 698 студенток (2021 р.). специфічна. Її дослідницькі підрозділи представлені установами різного типу. Найдавніші за часом виникнення цен­ три науки — ЗВО з їхніми дослідницькими лабораторіями (університети, різного профілю інститути, коледжі тощо). На сучасному етапі численни­ ми стали дослідницькі центри окремих компаній, об’єднань, корпорацій. Їхні інститути й лабораторії забезпечують передусім потреби виробни­ цтва. Крім того, у сфері наукоємних виробництв виникли безліч невели­ ких приватних дослідницьких фірм. Наукові дослідження потребують величезних інтелектуальних зусиль для здобуття нових знань. Праця в науці оцінюється як один з найсклад­ ніших видів творчої діяльності. Підготовка та виявлення таких кадрів потребує значних коштів і багато часу. Наукові дослідження — основа розвитку суспільства. Відмітна ознака науки — міжвидове спрямування діяльності, можли­ вість використання отриманих результатів досліджень, розробок у різних сферах господарства. Вона перетворилась у потужний міжвидовий комп­ лекс, що стимулює розвиток усієї економіки. Наука включає фундаментальні та прикладні дослідження, а також дослідно-конструкторські розробки. Фундаментальні дослідження ма­ ють пошукове спрямування, у процесі їхнього проведення зростає обсяг об’єктивних знань. Наприкінці XІХ ст. велика увага приділялась вивчен­ ню суспільних явищ і людини, що визначає особливу роль відповідних напрямів науки. Результати фундаментальних досліджень зазвичай не

244

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. ОСВІТА. ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я

можна відразу застосувати в техніці, економіці та інших сферах життєді­ яльності. Прикладні дослідження мають чітке цільове призначення. Вони ґрунтуються на фундаментальних дослідженнях, поглиблюють їх у конкретних напрямках. Дослідно-конструкторські розробки спрямо­ вані на реалізацію конкретних технічних проєктів, практичне впрова­ дження запропонованих фундаментальною й прикладною наукою техно­ логій у виробничі процеси. У світі науковою діяльністю зайнято майже 7 млн осіб. Джерела фінансування науки й освіти. Технічна оснаще­ ність праці наукових співробітників розвинених країн така сама висока, як і в промисловості, що потребує значних інвестицій. У провідних краї­ нах світу загальні асигнування (сума грошей, виділена на ті чи інші по­ треби) на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи станов­ лять 2 %, рідше 3 % ВВП (мал. 139). Німеччина

3,09

Фінляндія

2,77

Франція

2,20

Велика Британія

1,72

Польща

1,21

Румунія Україна

0,51 0,47

Користуючись малюнком 139, назвіть країни, у яких витрати на наукові дослідження у ВВП є найвищими.

Мал. 139. Частка витрат на наукові дослідження у ВВП окремих країн Європи у 2018 р., %

В Україні в середньому 60 % видатків надходить до сфери технічних наук, 30 % — природничих наук, 5% — суспільних наук, 2% — гумані­ тарних наук. Великі витрати на науку можуть дозволити собі лише найбільш еконо­ мічно сильні держави. Приріст національного доходу від інвестицій у науку в чотири рази вищий, ніж у всіх інших секторах економіки. Так, у США кожен вкладений у кос­ Світові можливості монавтику 1 дол. дає в підсумку У 2018 р. США спрямували на наукові 13 дол. США прибутку. дослідження 511,1, Китай — 451,2, Японія Основні витрати на наукові дослі­ — 168,6, Німеччина — 118,5, Республіка дження здійснюється за рахунок Корея — 79,4 млрд дол. США. приватного капіталу. Другим за об­ сягом джерелом фінансування є дер­ жавний сектор (мал. 140 на с. 246).

245

РОЗДІЛ 4

1%

1% 18 %

22 % 44 %

38 %

УКРАЇНА

76 %

РЕСПУБЛІКА КОРЕЯ

Бізнес-сектор

Сектор вищої освіти

Державний сектор

Приватний неприбутковий сектор

Кошти з іноземних джерел

Мал. 140. Джерела фінансування освіти та науки в Україні та Республіці Корея, 2019 р.

Країни з високорозвиненим науково-освітнім секто­ ром. Отримані в прикладних дослідженнях і проєктно-конструктор­ ських розробках нові знання, винаходи та вперше освоєні високотехноло­ гічні процеси також стають товаром. Вони фіксуються патентами, що за­ Відкриваємо Україну свідчують авторство та виключне право на них. Їхнє використання здійснюєть­ Науковці Інституту гідромеханіки ся шляхом продажу ліцензій, покупка НАН України розробили, апробували, запатентували та впровадили в медичяких може обійтися дешевше від вико­ ну практику у 2016 р. унікальний фононання відповідних наукових розробок спірографічний комп’ютерний комп­власними силами. У результаті форму­ лекс «КоРА-03М1». ється єдиний світовий науково-техніч­ ний простір. У загальносвітовому масштабі лише кілька країн здійснюють суттєвий вплив на світову науку й володіють потужною та добре фінансованою нау­ ково-технічною базою, у т.ч. й Україна (мал. 140). Водночас висока частка населення світу не має доступу до шкільної освіти й ще більша не має вищої освіти, що зумовлює їхнє соціально-економічне відставання в розвитку. Найрозвиненішу науково-освітню сферу мають США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія. На них припадає більш як 80% патен­ тів у найсучасніших напрямах досліджень. Безпе­речним лідером є США. Тому в США науковий персонал за чисельністю перевищує кількість за­ йнятих у виробництві автомобілів. До цієї групи належать також Австралія, Австрія, Бельгія, Данія, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Норвегія, Нідерланди, Республіка Корея, Сінгапур, Фінляндія, Швейцарія, Швеція. Спільним для цих країн є високі витрати на освіту та науку, велика частка експорту високих технологій, надходжень і виплат за лі­ цензійними платежами, провідні позиції з новаторства та патентування. Країни зі значним потенціалом розвитку науково-освітньої сфери можна поділити на три підгрупи. До першої належать, зокрема, постсо­ ціалістичні країни. Для них характерний високий рівень освіти та науко­

246

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. ОСВІТА. ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я

во-технічного потенціалу. Тут зайнято 14 % науковців світу, з них 8,5 % — у Росії та 1,5 % — в Україні. Через низький рівень фінансування ці країни не можуть повною мірою використати свій науковий потенціал. При цьому в окремих постсоціалістичних країнах є високий рівень ви­ трат на науку (Словенія, Чехія, Угорщина). До цієї підгрупи також належать Бразилія, Південна Африка, Аргентина, Чилі, Греція, Португалія, Туреччина. Вони мають відносно значну кількість учених, але їхнє фінансування не достатнє для того, щоб посіда­ ти провідні місця у світовій науці. Сюди можна віднести Китай та Індію, де також висока частка вчених (Китай на другому місці за їхньою кількіс­ тю у світі), які досягли значних успіхів у певних напрямах наукових до­ сліджень, зокрема з ядерної енергії та космічних технологій. До цієї під­ групи також належать КНДР, Іран, Пакистан. Другу підгрупу становлять Панама, Мальта, Венесуела, Нова Зеландія, Ісландія, Люксембург. Для цих країн характерні високі витрати на науку та освіту, але через невелику кількість учених, які працюють у цих країнах, вони не мають суттєвого впливу на світову науку. Окремі країни підгрупи беруть активну участь у торгівлі високотехнологічними товара­ ми, зокрема Мальта (відповідний експорт становить 74 % від її промис­ лового експорту). Третю невелику підгрупу сформували нові індустріальні країни Південно-Східної Азії. Головною їхньою спільною ознакою є спеціалізація на експорті високотехнологічних товарів, зокрема електроніки, обчислю­ вальної та комунікаційної техніки, і відповідна спрямованість науки. Решта країн світу не відіграє помітної ролі в науково-освітньому секто­ рі світу. У них майже відсутня наукова сфера, незначна кількість науков­ ців та вузькі й локальні напрями їхніх досліджень. Брак коштів не дозво­ ляє цим країнам налагодити та розвивати свої науково-освітні системи. Це позбавляє можливості стрімкого економічного розвитку. Найвідоміші наукові центри у світі та Україні. Наукові дослідження в Україні вперше почали набувати систематичного характе­ ру зі створенням і розвитком Львівського університету (1661 р.). Значно­ го розвитку наука в Україні набула в ХІХ ст., коли було засновано Хар­ ківський (1804 р.), Київський (1834 р.) і Одеський (1865 р.) університети, які стали науковими центрами України. Визначальним етапом у роз­ витку науки стало створення в 1918 р. Української академії наук (згодом ВУАН, АН УРСР, нині НАН України). Найбільшою науковою організацією України є НАН України з її 160 на­ Назвіть, які національні універуковими установами (2020 р.). Потуж­ ситети України ви знаєте. ними науковими центрами є національ­ ні університети. В Україні також створено технопарки. Більшість із них засновано на базі науково-дослідницьких установ НАН України та зосереджено в го­ ловному науковому центрі держави — м. Києві (мал. 141). Харківський технопарк «Інститут монокристалів» створено в червні 2000 р. на базі од­ нойменного науково-технічного концерну НАН України, технопарк «Ін­

247

РОЗДІЛ 4

ститут електрозварювання ім. Є. О. Патона», технопарк «Напівпровідни­ кові технології і матеріали, оптоелектроніка і сенсорна техніка» — на базі Інституту фізики напівпровідників НАН України в Києві та ін.

Мал. 141. Технопарки України, 2020 р.

Фундаментальні дослідження зосереджено на 60 % у ЗВО розвинених країн світу. Особливу роль серед них відіграють університети США. Серед них всесвітньо відомі Массачусетський технологічний інститут та Стенфордський, Колумбійський, Гарвардський, Єльський, Принстон­ ський університети. Форми просторової організації наукових досліджень та освіти. технополіси. Є три типи науково-виробничих центрів: технопарки, міста науки й технополіси. Для технопарків ха­ рактерна дослідно-виробнича спрямованість, тобто їхня особливість — експериментальне, дрібносерійне виробництво (мал. 141). Технопарки набули значного розвитку в ЄС, де вони відіграють важливу роль у модер­ нізації промисловості. Міст науки у світі дуже багато. Дізнайтеся більше Найбільш відомі з них — Райлі в США, Від 2015 р. Україна є повноцінним Цукуба в Японії, Софія Антиполіс у партнером програми ЄС «Горизонт Франції, Дубна в Росії. 2021–2027», що дозволяє інтегрувати Технополіси — японський винахід. українську науку в єдиний науковий простір Європи. У цій країні було розроблено концеп­

248

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. ОСВІТА. ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я

цію їхнього створення й механізм функціонування. Вона базується на «трьох китах». По-перше, технополіс має бути «містом-садом», тобто міс­ том з екологічно сприятливою ситуацією, зручним для його жителів. Подруге, — стати справжнім «царством нових технологій». По-третє, необ­ хідна наявність готового до ризику капіталу. Отже, технополіс — це компактне місто, що спеціалізується на роз­ робці й виробництві високотехнологічної продукції, має науково-вироб­ ничу, освітню, житлову й культурно-побутову зони, об’єднані навколо наукового центру, що забезпечує неперервний інноваційний цикл на базі наукових досліджень. Головне завдання технополісів — комерціалізація результатів науко­ вих досліджень, тому вони найчастіше спеціалізуються на прикладних дослідницьких роботах. Швидке зростання технополісів у світі пов’язано з такими причинами: усвідомленням неминучості вичерпання традиційних ресурсів промисло­ вості; потребою в розвитку пріоритетних технологій і, відповідно, нових промислових екологічно чистих виробництв на базі цих технологій. Нині ареал поширення технополісів досить масштабний — вони функ­ ціонують у Західній Європі, Північній Америці та Північно-Східній Азії. Охорона здоров’я в Україні ТА світі. Охорона здоров’я — вид економічної діяльності держави, метою якої є організація та забезпечен­ ня доступного медичного обслуговування населення. Охорона здоров’я — це ключовий елемент національної безпеки держави. Споживаючи економічні ресурси, охорона здоров’я надає медичні по­ слуги, які сприяють відтворенню населення та його довголіттю. Відтак виробництво є джерелом ресурсів для охорони здоров’я. Залежно від джерел фінансування, системи охорони здоров’я країн світу поділяють на три форми. Переважно державна (суспільна) система охорони здоров’я най­ більш розвинена у Великій Британії, Данії, Італії, Норвегії, Бельгії, Ка­ наді тощо. У них велика частина всіх коштів на охорону здоров’я йде з державного бюджету, який формується за рахунок обов’язкових спеці­ альних податків з населення і підприємств. Держави, у яких фінансування охорони здоров’я здійснюється пере­ важно за рахунок надходження ко­ Доведіть або спростуйте штів у систему обов’язкового медич­ Як ви розумієте вислів: «Здоровий женого страхування, належать до країн брак щасливіший за хворого короля»? (А. Шопенгауер). зі страховою системою охорони здоров’я. Страхова медицина най­ більш повно розвинута ​в Німеччині та Франції. Держави, де фонди охорони здоров’я формуються здебільшого за раху­ нок особистих внесків громадян або третіх осіб, тобто за рахунок коштів добровільного медичного страхування, належать до країн із приватною системою охорони здоров’я. Найвиразніший її приклад — медицина в США.

249

РОЗДІЛ 4

У 1948 р. засновано Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ) — спеціалізовану установу ООН, членами якої є 194 держави. Основна її функція — міжнародні проблеми охорони здоров’я населення всієї Землі. Штаб-квартира розташована в м. Женева (Швейцарія). Країни з найкращим медичним обслуговуванням (за даними ВООЗ у 2019 р.): Франція, Італія, Мальта, Сінгапур, Іспанія, Оман, Австрія, Япо­ нія, Швейцарія.

•• •• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Наука та освіта є важливою складовою розвитку будь-якої держави. Рівень освіти населення — один з основних показників добробуту народу країни. Наука включає фундаментальні та прикладні дослідження, а також дослідноконструкторські розробки. Основними джерелами фінансування освіти й науки є держава та бізнес. Фундаментальні й прикладні дослідження фінансуються зазвичай державою, а практичні й прикладні — приватним капіталом. Є три типи науково-виробничих центрів: технопарки, міста науки й технополіси. Найбільше їх у Західній Європі, Північній Америці та Північно-Східній Азії.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Яка роль освіти й науки в економіці країни? Поясніть, яка роль патентів у формуванні єдиного світового науково-технічного простору. Назвіть країни із значним потенціалом розвитку науково-освітньої сфери. Покажіть їх на карті. Що таке технополіси? Яка їхня основна функція? Назвіть найбільші технополіси світу. Поясніть відмінність між технополісами й технопарками. Яка мета створення технопарків в Україні? Нині часто можна почути, що наука має самоокупатися, держава не повинна вкладати в неї кошти, особливо в кризових умовах, коли потрібно розв’язувати чимало соціальних і політичних проблем. Як вважаєте ви? Схарактеризуйте особливості розвитку охорони здоров’я в Україні та світі.

Працюю з картою Користуючись текстом підручника та інтернет-ресурсами, позначте на контурній карті світу найбільші наукові центри України та світу.

Шукаю в інтернеті •• ••

За допомогою інформаційних ресурсів підготуйте повідомлення: про один з найбільших технополісів світу або технопарків України; найкращі клініки України та світу.

Генерую ідеї «Відтік мізків» може «вивести» людський капітал із країни, перешкоджати її розвитку в майбутньому, знизити податкові надходження та анулювати соціальні інвестиції в освіту. Запропонуйте свій шлях розв’язання цієї проблеми.

250

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ. КОМП’ЮТЕРНЕ ПРОГРАМУВАННЯ

Тема 5. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ. КОМП’ЮТЕРНЕ ПРОГРАМУВАННЯ Ви дізнаєтесь

 що таке кредит, фінансовий центр, офшор, аутсорсинг

і навчитесь

 визначати взаємозв’язок між рівнем розвитку господарства й обсягом фінансових послуг у країні  пояснювати особливості розміщення аутсорсингу у світі та Україні

§ 45. Фінансові послуги Що ви знаєте про фінанси?

Фінансові послуги. Фінансові послуги є сферою послуг, які най­ більш інтенсивно розвиваються, значно відрізняються від усіх інших ви­ дів послуг і розглядаються урядами країн світу як стратегічний вид діяльності. Фінансова послуга — результат виконання відповідних операцій з фінансовими активами, спрямованими на задоволення індивідуальних фінансових потреб клієнтів. Надання фінансових послуг посідає перше місце за прибутковістю се­ ред видів світового бізнесу. В економічно розвинених країнах є понад 700 їхніх різновидів. Найшвидше зростає обсяг залучення інвестицій і кіль­ кість контрактів з надання міжнарод­ них фінансових послуг у сфері торгівлі. Пригадайте, якими фінансовиФінансові послуги в розвиненому ми послугами користувались ви суспільстві мають таке саме вагоме зна­ самі чи ваші рідні або друзі. чення, як виробництво. Найдинамічні­ ше розвивають ті, що пов’язані із задо­ воленням потреб суспільства: фінансово-кредитне обслуговування, страхові послуги, інформаційне та бухгалтерське обслуговування тощо (мал. 142).

251

РОЗДІЛ 4

Мал. 142. Види фінансових послуг

Основний зміст фінансової посе­ редницької діяльності — забезпечен­ ня обслуговування руху грошей для отримання доходу. Фінансові послу­ ги надаються фінансовими установа­ ми (мал. 143). Банки. Світові центри бан­ ківсько-фінансової діяль­ ності. Банк — кредитно-фінансова установа, яка здійснює грошові роз­ рахунки, акумулює грошові кошти та інші цінності, надає кредити й інші послуги з фінансових операцій. Банківська система більшості країн є дворівневою. Комерційні банки розташовані на першому ща­ блі банківської системи й безпосе­ редньо здійснюють обслуговування фізичних та юридичних осіб для отримання прибутку. Центральний банк («банк банків») розташований на другому щаблі банківської систе­ ми й здійснює емісійну та грошовокредитну політику в державі, орга­ нізовує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому. В Україні ці функ­ ції виконує Національний банк України (НБУ). Фінансовий центр — це глобальне світове місто, у якому зосереджено провідні банки міжнародного значен­ ня, великі фірми та є фондова біржа. Фондова біржа — це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому створюються сприятливі умови для вільної купівлі-продажу цінних паперів за ринковими цінами. Поміркуйте, які види фінансових послуг (мал. 142) надають комерційні банки.

Мал. 143. Основні види фінансових установ

252

Які ви знаєте найбільші банки України? Які послуги вони надають?

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ. КОМП’ЮТЕРНЕ ПРОГРАМУВАННЯ

Світові фінансові центри мають певні особливості, які відрізняють їх від інших міст. Це насамперед розвинена спеціальна інфраструктура, транспортна мережа та вузькоспеціалізовані висококваліфіковані кадри. Також важливою їхньою ознакою є те, що фінансові центри мають вико­ нувати комунікаційну функцію для певного регіону світу. Світовими фінансовими центрами є Нью-Йорк, Лондон, Гонконг (ОАР Китаю), Сінгапур, Токіо. Особливістю Нью-Йорка як фінансового центру є те, що він спеціалізу­ ється на ринку банківських кредитів. Міжнародна діяльність великих американських банків пов’язана не тільки з кредитними операціями, а й з інвестиційними (операції з іноземними цінними паперами). На Нью-Йоркській фондовій біржі обертаються акції 2768 компаній загальною вартістю 19,8 трлн дол. США. Лондон — це фінансовий центр Європи. Він є найбільшим у світі фі­ нансовим центром з однаково добре розвинутими ринками короткостро­ кових кредитів і довготермінових позик, потужними біржами, страху­ ванням і фрахтовою справою. Характерне домінування міжнародних складових над національними. Основою його є міжнародний валютний ринок і ринок позичкових капіталів. Лондонський валютний ринок найбільший у світі. Через його біржу проходить 30 % усіх контрактів з валютою, цьому сприяла максимальна свобода таких операцій. Токіо є значним міжнародним валютним ринком завдяки великому щоденному обороту іноземної валюти, особливо в угодах єна/долар. Тут оперують японські та іноземні банки, які займаються кредитуванням про­ мисловості й торгівлі в єнах та іноземній валюті, наданням кредитів за­ кордонним японським підприємствам через свої материнські банки тощо. Перетворення Сінгапура на світовий фінансовий центр відбулося через вигідне географічне положення на шляхах світової торгівлі. Він володіє одним з найзручніших портів у світі та має пільговий податковий режим для іноземних фінансово-банківських інститутів. Гонконг/Сянган (ОАР Китаю) є стратегічним пунктом міжнародної торгівлі, особливо з Китаєм. У ньому діє спеціальний економічний ре­ жим, що дозволяє відігравати важливу роль у фінансових операціях на Далекому Сході. Фінансові центри працюють цілодобово, керуючи рухом міжнародних фінансових потоків. Ефективність міжнародних валютно-кредитних і розрахункових операцій забезпечує Міжнародна міжбанківська система передачі інформації та здійснення платежів (СВІФТ). Країни-офшори. Це фінансові центри, які здійснюють значні об­ сяги кредитування й фінансування у валюті інших країн та мають осо­ бливий пільговий режим оподаткування іноземних компаній. Важливе місце в їхньому розвитку має економіко-географічне поло­ ження. Більшість офшорних зон розташовано на важливих морських, авіаційних, телекомунікаційних шляхах. Майже 70 % усіх офшорних зон зосереджено у країнах, що розвиваються, причому здебільшого — на невеликих островах (мал. 144 на с. 254).

253

РОЗДІЛ 4

Мал. 144. Офшори у світі, 2020 р.

Мережа офшорних зон складається із чотирьох основних груп, що сформувались за регіональним принципом (мал. 145). У цих зонах концентрується банківський і страховий бізнес, через них здійснюють експортно-імпортні операції, операції з нерухомістю, трасто­ ву та консалтингову діяльність. Вони приваблюють клієнтів сприятливим валютно-фінансовим режимом, піль­ говим податковим та зовнішньо­торговельним законодавством. Лідерами серед офшорів за кіль­ кістю зареєстрованих компаній є Па­ нама (337 004 компанії в реєстрі краї­ ни), Британські Віргінські острови (208 000 компаній). На Кіпрі зареє­ стровано 27 400 офшорних компаній, на Багамських островах — більш як Мал. 145. Основні офшорні зони 400 офшорних банків і трастових

254

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ. КОМП’ЮТЕРНЕ ПРОГРАМУВАННЯ

компаній зі щорічним оборотом понад 20 млрд дол. США (мал. 144). Відкриваємо Україну Особливості розміщення фі­ В Україні фінансові центри сформунансових установ в Україні. валися ще на початку XX ст. Ними стали В Україні, за даними НБУ, налічується найбільші міста: Київ, Львів, Харків, більше сотні комерційних банків. Нині Одеса. За роки незалежності фінансоцентральні банківські установи зосе­ вим центром став Дніпро. реджені в 15 містах (усі — адміністра­ тивні центри областей). У м. Києві — понад 60 % усіх таких установ. Цей тип їхньої територіальної концентрації зберігається від 2001 р., коли утвердилася сучасна географія фінансових установ України.

•• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Фінансові послуги є сферою міжнародних послуг, які найбільш інтенсивно розвиваються. Їх надають фінансові установи: біржі, банки тощо. Найвпливовішими світовими фінансовими центрами є Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур, Гонконг (ОАР Китаю). Глобальна мережа офшорних центрів дозволяє в будь-якій країні світу здійснювати міжнародні фінансові операції.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Дайте визначення поняття «фінансові послуги». Назвіть їхні види. Що собою являє фінансово-банківська система країни? Які фінансові інститути вона включає? Яка її роль? Наведіть приклади державних та комерційних банків України. Назвіть найбільші фінансові центри. У яких країнах вони з’явилися й чому? Використовуючи матеріал параграфа й додаткові джерела інформації, схарактеризуйте вплив міжнародних фінансових центрів на економічну політику держав світу. Що таке офшорна зона? Дайте оцінку банківському сектору України.

Працюю з картою Позначте на контурній карті світу найбільші країни-офшори та найбільші фінансові центри.

Шукаю в інтернеті Використовуючи офіційний сайт Державної служби статистики України, підрахуйте, скільки капіталу вивезли за останні п’ять років до країн-офшорів (мал. 144) з нашої держави.

Генерую ідеї Продумайте й запропонуйте варіанти боротьби з незаконним вивезенням капіталу до країн-офшорів з України.

255

РОЗДІЛ 4

§ 46. Комп’ютерне програмування як вид економічної діяльності Пригадайте з курсу інформатики, що таке інформаційні технології.

Комп’ютерне програмування. Вид економічної діяльності, що передбачає розроблення, модифікацію, тестування та технічну під­ тримку програмного забезпечення. Світовий лідер з виробництва програмного забезпечення, надання по­ слуг і розробки інтернет-технологій для персональних комп’ютерів та серверів «Майкрософт» пропонує широкий спектр програмних продуктів ділового й персонального призначення, використання яких значно підви­ щує ефективність роботи та дозволяє застосувати новітні досягнення ін­ формаційних технологій на роботі, удома, у навчанні. «IBM» пропонує широкий спектр програмного забезпечення, додатків, операційних систем для всіх типів обчислювальних машин, дозволяючи своїм клієнтам отримати максимальні вигоди від використання нових технологій ери електронного бізнесу. «ІнтелСек’юриті» дозволяє підприємствам, організаціям державного сектора й домашнім користувачам безпечно й ефективно застосовувати інтернет-технології. Компанія пропонує перевірені попереджувальні рі­ шення захисту для систем, мереж і мобільних пристроїв у всьому світі. «Прадотек Корпорейшен» — лідер з розроблення та виробництва муль­ тифункціональних пристроїв для безпеки, ідентифікації, аутентифікації та надання платіжних послуг. «Даймонд Технолоджі» — лідер з розроблення та продажу систем без­ пеки і відеоспостереження. Компанія представляє ряд рішень для мобіль­ ного відеоспостереження різних служб: поліції, Служби безпеки Украї­ ни, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної прикордонної служби України та ін. Аутсорсинг, його переваги. Аутсорсинг — це інструмент управ­ ління підприємством, спрямований на підвищення його ефективності та конкурентоспроможної діяльності. Він передбачає укладання контракту між замовником (підприємством) і постачальником (аутсорсером) з ме­ тою виконання останнім як основних, так і допоміжних бізнес-функцій і бізнес-процесів замовника за певну плату. Види аутсорсингу подано на малюнку 146. Найбільшого розвитку у світі набув ІТ-аутсорсинг. Основною причи­ ною цього є ресурсозатратність і трудомісткість операцій у сфері інформа­ ційних технологій. Тому більшість підприємств передають зазначені функції зовнішнім спеціалізованим підрядникам. Добре розвиненим є також аутсорсинг бізнес-процесів. Аутсорсинг дозволяє компанії-замовнику скоротити витрати й значно знизити трудомісткість на експлуатацію інформаційних систем і додат­ ків, концентруватись на основних бізнес-процесах компанії, не відволі­ каючись на допоміжні.

256

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ. КОМП’ЮТЕРНЕ ПРОГРАМУВАННЯ

Мал. 146. Основні види аутсорсингу

Передача зовнішнім партнерам цих функцій має низку стратегіч­ них переваг (мал. 147). У розвинених країнах організа­ ції витрачають на абонентське об­ слуговування не менше половини всього бюджету, відведеного на IT. Попит на послуги абонентського IT-обслуговування в найближчі роки буде постійно підвищуватись і в нашій країні. Підставою для цьо­ го стала значна фінансова ефектив­ ність використання IT-аутсорсингу, а також широке поширення інфор­ маційних технологій та переосна­ щення підприємств. Мал. 147. Основні переваги аутсорсингу світовий ринок програ­ мування та аутсорсингу. До світового інформаційного ринку належать такі регіональні ринки (мал. 148 на с. 258): Європейський (у т.ч. СНД) — медіа-послуги, телекомунікації, прила­ добудування, послуги реклами, зв’язки з громадськістю, лобіювання, послуги кредитно-довідкового бюро, продукти та послуги інформаційної безпеки, електронна комерція, послуги мережі Інтернет, послуги елек­ тронного врядування, розважальний бізнес. Азійсько-Тихоокеанський — послуги з офшорного програмування, ноу-хау, інтернет-сервісу, електронної комерції, ринку реклами, про­ грамного забезпечення. Північноамериканський — усі інформаційні продукти та послуги на світовому ринку.

257

РОЗДІЛ 4

Латиноамериканський — ви­ робництво серіалів і розважальних телестрічок. Африканський — послуги теле­ бачення, інтернет-мережі, телеко­мунікацій. Формування інформаційного ринку відбувається одночасно з розвитком інформаційної інду­ стрії. У глобальній економіці спо­ стерігається швидкий розвиток ви­ соких технологій, їхнє широке застосування у світовій торгівлі. Найбільший попит мають інформа­ Мал. 148. Частка регіону у світовому ційно-комунікаційні технології, ринку ІТ-послуг, 2020 р. комплексні технології, продаж ноу-хау. Аутсорсинг інформаційних технологій (ІТ-аутсор­ синг) України. Інформаційні технології в Україні демонструють най­ кращу динаміку розвитку серед інноваційних сфер діяльності. Світовим лідером з IT-аутсорсингу є Індія. Іншим привабливим місцем для цього виду діяльності є Східна Європа. Україна посідає перше місце серед країн Центральної та Східної Європи за обсягом IT-аутсорсингу (мал. 149). Розвиток IT-аутсорсингу позитивно впливає на економічний розвиток країни. У перспективі це приведе до формування нових тенденцій у роз­ витку української економіки. Україна посідає четверте місце у світі 5700 за кількістю сертифікованих ІТспеціалістів (після США, Індії, Росії). Наша держава входить до ТОП-30 лока­ цій для передачі замовлень на розробку програмного забезпечення. Це свідчить 2379 про наявність величезного потенціалу в розвитку цього виду діяльності. Українські спеціалісти займаються 874 205 переважно розробленням програмного забезпечення на замовлення компаній із Західної Європи та США. 2005 р. 2010 р. 2015 р. 2019 р. Зважена політика сприяння розви­ Мал. 149. Динаміка розвитку тку ІТ-аут­сорсингу може перетворити ринку аутсорсингу цю діяльність на потужний чинник в Україні, млн дол. США зростання національної економіки. Також досить поширеним в Україні є надання послуг фрилансу. Фри­ ланс має багато спільного з IT-аутсорсингом. Фрилансери й ІТ-аутсорсери є позаштатними працівниками компаній, які їх наймають. У разі застосу­ вання аутсорсингу підрядником є певна компанія, а у випадку фрилансу — окремий позаштатний працівник. В Україні фрилансерами зазвичай

258

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ. КОМП’ЮТЕРНЕ ПРОГРАМУВАННЯ

називають людей, які виконують будь-яку роботу через інтернет на відстані. Фриланс поширений серед дизайнерів і дизайнерок, програмістів і програмісток, перекладачів і перекладачок, учасників партнерських про­ грам, інженерів-конструкторів та інженерок. Функціонує багато спеціа­ лізованих сайтів, покликаних допомогти фрилансерам і фрилансеркам знайти чергове замовлення.

•• •• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Світовий ринок аутсорсингу має тенденцію до зростання. Світовий інформаційний ринок включає такі регіональні ринки: Європейський, Азійсько-Тихоокеанський, Північноамериканський, Латиноамериканський, Африканський. Україна посідає першу позицію за обсягом IT-аутсорсингу серед країн Центральної та Східної Європи. Фрилансери — це люди, які виконують будь-яку роботу через інтернет.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5.

Що таке аутсорсинг? Які його ознаки? Назвіть види аутсорсингу. Схарактеризуйте регіональні ринки інформаційних послуг. Підготуйте проєкт «Фрилансер — сучасна професія». Використовуючи додаткові джерела інформації, назвіть позитивні й негативні наслідки розвитку фрилансу в Україні.

Працюю з картою Позначте на контурній карті світу країни-лідери на ринку ІТ-аутсорсингу.

Шукаю в інтернеті Використовуючи інтернет-ресурси, знайдіть інформацію про відомі в усьому світі українські компанії у сфері ІТ-технологій (мал. 150).

Генерую ідеї Спрогнозуйте подальшу долю ринку ІТ-послуг України.

Мал. 150. Офіс однієї з найбільших IT-компаній України «ЕРАМ Україна» у м. Києві

259

Формуємо ключові компетентності Академія нестандарТних рішень

Кейс

7

Обговорюємо публікацію

Ознайомтесь із пресрелізом «Консорціум чотирьох країн опрацює відтворення водного шляху з Херсона до Гданська». Висловіть свою думку про те, чи можливе відновлення судноплавства цим маршрутом. Як це вплине на розвиток господарства та екологічний стан Полісся? «Міжнародний консорціум на чолі з Морським інститутом у Гдан­ ську (Польща) підписав 29 січня в Мінську контракт із підприємством «Дніпро-Бузький водний шлях» (Білорусь) про проведення дослі­ дження щодо можливості відтворення водного шляху між Балтій­ ським й Чорним морями. … Пролягаючи територією Польщі, Білорусі та України, магістраль Е-40 сполучає порти Гданська й Херсона по річках Вісла, Західний Буг, Прип’ять і Дніпро. Однак сьогодні судна не можуть проходити по її відрізку на річці Західний Буг, між Варшавою та Брестом, який є майже несудохідним. Ця ділянка Е-40 також перетинає Екопарк, що належить до європейської природоохоронної мережі Natura 2000. … Е-40 зможе пропускати до 4 млн т вантажів щорічно, що значно спростить торгівлю між Україною, Польщею та Білоруссю…» З офіційного сайту Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», 31 січня 2015 р.

Кейс

8

ДИСКУТУЄМО

Чи погоджуєтеся ви з поданим визначенням поняття «банк»? Запропонуйте своє. «Банк — це місце, де вам позичають зонтик у ясну погоду, а потім просять повернути, коли починається дощ». Американський письменник Роберт Фрост

260

Кейс

9

ЗМАГАННЯ «Їдемо на море!»

Учні та учениці класу обирають місто своєї області, з якого їм слід виїхати до місця відпочинку на морі. За допомогою розкладу «Укрзаліз­ ниці» та руху регулярних пасажирських автобусів відповідного міста учні мають з’ясувати час і маршрут, необхідний для переїзду між міста­ ми відповідно рейсовим автобусом і пасажирським поїздом та кількість пересадок і вартість проїзду. Переможе той учень, який зможе якнай­ швидше і з мінімальними витратами доїхати до місця відпочинку.

Кейс

10

Ділова гра «Географія туризму В моєму регіоні»

Ролі: підприємці — (дві-три команди із чотирьох осіб у кожній), які працюють у туризмі у своєму регіоні; інвестори — усі інші учні класу. Обладнання: проєктор для презентацій; спеціальна валюта «гео» для голосування за кращий проєкт. Завдання для підприємців. Професійно, переконливо й привабли­ во представити туристичні принади свого регіону, щоб в інвесторів з’явилось бажання вкласти свої кошти в розвиток туризму.

Кейс

11

Самостійні дослідження

З’ясуйте, як реформа децентралізації у вашій області вплине на роз­ міщення закладів освіти й охорони здоров’я. Чи поліпшиться мате­ ріально-технічна база цих закладів і якість послуг, які вони надають? Кожному з вас доводилося чути слова «Хворобу простіше попереди­ ти, ніж лікувати». Дізнайтеся в своїх однокласників перелік хво­ роб, на які найчастіше хворіли вони за останні три роки. Користую­ чись отриманими даними, побудуйте діаграму, яка відображає кількість учнів, які хворіли на ту чи іншу хворобу у відповідному навчальному році. Дізнайтеся, яких профілактичних заходів необхідно вживати для запобігання поширення цих захворювань. Користуючись інтерне­ том, знайдіть санаторно-курортні заклади або пансіонати в Украї­ ні, де здійснюють профілактику й реабілітацію після цих захворю­ вань. Запропонуйте заклад, що найкраще підходить для відповідної категорії учнів, зважаючи на зручність проїзду, термін і вартість перебування.

261

МІЦНІ ЗНАННЯ — СТРАТЕГІЧНЕ МИСЛЕННЯ 1. Який чинник зумовив виняткову роль залізничного транспорту в Україні? 2. Поясніть, чому в Україні відсутній космодром. 3. Поясніть чинники появи хабів у світі. 4. Чому в Україні відсутні регулярні морські перевезення між віт­ чизняними портами в Азовському й Чорному морях? 5. Чому національний швидкісний коридор проходить зі сходу на за­ хід, а не з півночі на південь України? 6. У більшості розвинених країн світу частка вуличної торгівлі дуже мала. В Україні цей показник є ще високим. Які причини цього явища? Яких заходів треба вжити для його зменшення? 7. Поясніть, чи залежать обсяги торгівлі між країнами від рівня їх­ нього економічного розвитку та інтеграційних процесів у світі. 8. Назвіть і схарактеризуйте показники зовнішньої торгівлі. Що таке експорт, імпорт, торговельний баланс та сальдо балансу? 9. Поміркуйте, чому туризм називають феноменом ХХ ст. 10. Які ви знаєте види туризму? 11. Що таке туристична інфраструктура? Як вона впливає на розви­ ток туризму? 12. Які рекреаційні ресурси характерні для вашої області? Які види туризму доцільно розвивати? 13. Яку роль відіграє туризм у світовому господарстві? 14. Давньокитайський філософ Конфуцій зазначав: «Того, хто не дбає про своє майбутнє, найближчим часом чекають неприємності». Як ви розумієте ці слова? 15. Чи погоджуєтеся ви з висловлюванням українського вченого Ми­ хайла Ільченка: «Не задіявши у виробництво власну науку та ін­ новації, Україна буде фінансувати дослідження інших країн»? Свою відповідь обґрунтуйте. 16. Поясніть вплив глобалізації на розміщення фінансових установ. 17. Що таке банк? Які його функції? 18. Що таке офшорні зони? Із чим пов’язане їхнє виникнення? 19. Назвіть причини нестабільності банківської системи України. 20. Зазначте основні переваги аутсорсингу. 21. Використовуючи різноманітні джерела інформації, схарактери­ зуйте особливості Африканського, Близькосхідного й Південно­ азійського туристичних мікрорегіонів (на вибір). 22. Які види туризму належать до пригодницького? Зазначте райони розвитку екстремального туризму. 23. Чому в Україні від 2000-х років бурхливо розвивається аутсор­ синг у сфері ІТ-технологій? 24. Як ви розумієте американське прислів’я: «Гроші, витрачені для розвитку розуму, ніколи не витрачені даремно»?

262

ст ва д

л ю

и

Гло б

а

е л б о р п і н ль

м

Розділ 5

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ. СТАЛИЙ РОЗВИТОК

РОЗДІЛ 5

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ. СТАЛИЙ РОЗВИТОК Ви дізнаєтесь

 які є глобальні проблеми людства  про причини виникнення глобальних проблем  що таке «сталий розвиток» та його складові

і навчитесь

 наводити приклади конфліктонебезпечних регіонів на карті Європи та світу  характеризувати поширення глобальних проблем та їхній прояв на території України  аналізувати сутність, причини виникнення, особливості розвитку сучасних глобальних проблем  показувати на карті країни, що володіють ядерною зброєю, найбільші у світі райони екологічної катастрофи  аналізувати наслідки прояву глобальних викликів для окремих регіонів і країн світу, роль світової громадськості та міжнародних організацій у їхньому розв’язанні  обґрунтовувати можливі шляхи подолання глобальних проблем

§ 47. Глобальні проблеми людства, причини їхнього виникнення Як людство впливає на географічне середовище? Чи завжди людська діяльність сприяє виживанню людини як біологічного виду? Які небезпеки найбільше загрожують людству та планеті в цілому?

Поняття про глобальні проблеми людства, причини їхНЬОГО виникнення. У ході розвитку цивілізації перед людством неодноразово виникали складні проблеми, навіть планетарного масшта­ бу. Повною мірою ці проблеми проявилися в другій половині XX ст. Вони викликані цілим комплексом причин. Ніколи раніше чисельність населення планети не зростала так стрімко — у 2,5 раза за життя лише одного покоління, нарощуючи цим силу «демографічного пресу». Ніколи до цього людство не вступало в постіндустріальний етап розвитку. Ніколи раніше для його життєзабез­

264

печення не було потрібно такої кількості природних ресурсів. Ніколи до цього не виникало такої глобалізації світової економіки, єдиної світової інформаційної системи. Класифікація глобальних проблем. До головних глобаль­ них проблем належать проблеми: війни і миру; Дізнайтеся більше тероризму; Ліси нашої планети зникають зі екологічна; швидкістю 6 млн га на рік, у результа сировинна й енергетична; ті чого атмосфера не отримує щоріч демографічна та продовольча; но до 15 млрд т кисню. подолання відсталості країн, Протягом усієї історії людства з надр Землі вилучено близько що розвиваються. 110 млрд т вугілля, 85 млрд т нафти, Усі ці проблеми можна назвати пріо­ 40 млрд т залізної руди. ритетними, оскільки вони стосуються виживання людства. Вони породжені різними чинниками, поява яких пов’язана з інтернаціоналізацією гос­ подарського життя. Глобальні пробле­ Доведіть або спростуйте ми людства стали важливим об’єктом Чи погоджуєтеся ви з твердженням: міждисциплінарних досліджень, у «Глобальні проблеми людства не здатна самостійно розв’язати жодна, наяких беруть участь різні науки. віть наймогутніша країна світу»? Проблема війни і миру. Збере­ ження миру й усунення загрози смер­ тельної для людства ядерної війни за­ лишається однією з найважливіших. На початку ХХI cт. налічується кілька десятків конфліктонебезпечних регіонів на планеті, де велись бо­ йові дії. У світі нині майже 50 локальних конфліктів, де ведуть бойові дії (наприклад, Сирія). Особливу небезпеку становить неконтрольоване розширення «клубу ядерних держав». Офіційно у світі існує сім таких країн: США, Росія, Ве­ лика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан. Близькі до створення ядерних військ Ізраїль, Іран, КНДР. Проблема тероризму. Міжнародний тероризм є однією з найго­ стріших глобальних проблем сучасності. Суть тероризму — насильство з метою залякування для досягнення певних політичних цілей. Міжнародний тероризм набуває по­ ширення на планеті. Він проявляється Доведіть або спростуйте як у регіонах традиційних міжнарод­ В основі сучасного тероризму лежать них конфліктів (наприклад, Близький суперечності між цивілізаціями. Чи подіСхід), так і в найрозвиненіших країнах ляєте ви цю думку? світу (наприклад, теракт у Парижі у 2016 р.). У XXI ст. тероризм став частиною політичних процесів світу. Подолання міжнародного тероризму як глобальної проблеми потребує колективних зусиль усієї світової спільноти. Екологічна проблема. Людство дедалі більше турбує стан навколишнього середовища. Із часу появи індустріального суспільства

265

РОЗДІЛ 5

небезпечне втручання людини в природу різко посилилося, що загрожує глобальною небезпекою для людства. Екологічна проблема — це зміна природного середовища в результаті антропогенного впливу, що веде до порушення структури й функціону­ вання ландшафтів і призводить до негативних наслідків. Сучасна еко­ логічна ситуація у світі — це вже не проблема, а справжня криза. Еколо­ гічна криза сьогодні проявляється в невідповідності потреб суспільства можливостям біосфери. Сучасні екологічні проблеми про­ являються по-різному, проте можна виділити такі найважливіші їхні ас­ пекти (мал. 151): критичне забруднення майже кожної сфери природи; погіршення стану й деградація ком­ понентів нав­колишнього середовища; виснаження природних ресурсів; погіршення комфортності прожи­ вання людини в природному середовищі. Основною причиною виникнення глобальних екологічних проблем є нераціональне природокористуван­ ня. Проблема виснаження природ­ них ресурсів посилюється тим, що країни з низьким рівнем розвитку намагаються подолати своє еконо­ Мал. 151. Екологічні проблеми сучасності мічне відставання за рахунок поси­ леної експлуатації власних природ­ них ресурсів, і як результат — різке погіршення стану довкілля. Загострена екологічна ситуація — це результат тривалого й неконтро­ льованого господарського розвитку, а також швидкої урбанізації. Однак можуть бути також й інші чинники Мал. 152. Основні чинники виникнення (мал. 152). екологічних проблем Серед основних шляхів роз­в’я­ зання екологічних проблем виділя­ ють такі: Подумайте, як урбанізація зумовлює перехід до матеріало- й енерго­ екологічні проблеми. ощадних технологій, а в перспективі

266

— до замкнених циклів використання ресурсів, що дасть змогу пере­ йти до безвідходного виробництва; використання нагромадженого за тисячоліття людської діяльності досвіду традиційного раціонального природокористування; розосередження екологічно шкідливих виробництв, які не можна закрити; розширення природно-заповідних територій, особливо в тундрі, тро­ пічних пустелях, вологих екваторіальних лісах; екологічна освіта, просвіта та виховання. Сировинна й енергетична проблеми. Глобальна енергетична проблема — це насамперед проблема надійного забезпечення людства паливом та енергією. Уперше вона проявилась у 70-х роках XX ст., коли вибухнула енергетична криза, яка ознаменувала кінець ери дешевої наф­ ти. Ця криза вплинула на всю світову економіку. Головною причиною виникнення глобальних енергетичної та сировин­ ної проблем вважають постійне зростання обсягів видобування мінераль­ ної сировини. Як наслідок — виснаження багатьох басейнів і родовищ мінерального палива, збіднення багатьох покладів руд, зростання кіль­ кості вилученої з надр пустої породи. Це зумовлює освоєння родовищ у віддалених районах, що призводить до помітного збільшення терито­ ріального розриву між центрами видобування й споживання та впливає на збільшення витрат на перевезення видобутої мінеральної сировини. Тому зростає залежність країн Західної Європи, Японії, США від імпорту багатьох важливих видів мінеральної сировини. Шляхи розв’язання сировинної та енергетичної проблем мають багато спільного (мал. 153).

Мал. 153. Шляхи розв’язання сировинної та енергетичної проблем

Розв’язання сировинної та енерге­ тичної проблем є пріоритетним для людства. Для забезпечення сталого роз­ витку країнам слід знайти шляхи, які забезпечують економічне зростання

Спробуйте визначити пріоритетність шляхів розв’язання сировинної та енергетичної проблем для України.

267

РОЗДІЛ 5

і процвітання при одночасному змен­ шенні витрат енергії та сировини (мал. 153). Енергозбереження можливе за ра­ 7 хунок удосконалення устаткування, випуску більш економічної техніки тощо. 6 Найбільших успіхів на шляху енергозбере­ ження домоглись розвинені країни світу. Нато­ 5 мість у СНД економіка залишається ще дуже енергоємною. Це характерно і для більшості кра­ 4 їн, що розвиваються. Наприклад, у цих країнах 3 втрати попутного природного газу, що видобува­ ється разом з нафтою, становлять майже 80 %. 2 Розв’язання енергетичної проблеми, крім еко­ номії енергії та вдосконалення енергетики, пе­ 1 редбачає широке використання альтернативних джерел енергії, передусім вітрової, сонячної, геотермальної. Демографічна та продовольча проб­ леми. Суть демографічної проблеми полягає в Мал. 154. Періоди часу, стрімкому зростанні населення Землі. Його мож­ через які населення Землі на простежити, аналізуючи періоди часу, через досягало кожного наступного які населення планети досягало кожного наступ­ мільярда жителів, ного мільярда жителів (мал. 154). У другій поло­ млрд осіб вині XX ст. розпочався демографічний бум, що характеризує надзвичайно швидке зростання населення планети. При­ Обчисліть за малюнком 154 інтервал подвоєння кількості населення Землі. чини такої глобальної демографічної ситуації подано на малюнку 155. 18

20 19 р. 27 19 р. 60 19 р. 74 19 р. 87 19 р. 99 20 р. 11 р.

Пригадайте, у яких країнах світу найбільше використовують нетрадиційні джерела енергії.

+

+

=

Мал. 155. Причини зростання кількості населення

Демографічні проблеми — складні й мають суттєві географічні відмін­ ності. Якщо країни, що розвиваються, відчувають демографічний вибух, то для низки країн світу (у т.ч. для України) характерна демографічна криза. Зниження чисельності населення внаслідок перевищення смерт­ ності над народжуваністю спричиняє природне зменшення населення. Таке явище притаманне багатьом країнам світу. Відповідно до прогнозу ООН до 2025 р. населення Землі зросте до 8,58 млрд осіб. При цьому частка економічно розвинених країн у загаль­

268

ній чисельності людства знизиться, а Дізнайтеся більше країн, що розвиваються — зросте. Згідно з даними ФАО нині на планеті Для розв’язання демографічної про­ голодує понад 500 млн осіб, а ще блеми ООН ухвалила «Всесвітній план 1 млрд осіб постійно недоїдають. дій щодо народонаселення». Однієї де­ За даними ООН, до якісної питної мографічної політики недостатньо. води не мають доступу 1,3 млрд жиВона має супроводжуватись поліпшен­ телів Землі. ням економічних і соціальних умов життя людей. Демографічна проблема тісно пов’язана з продовольчою. До середини ХХІ ст. для забезпечення постійно зростаючого населення Землі продо­ вольством обсяги сільськогосподарського виробництва необхідно збіль­ шити в п’ять разів. У країнах, що розвиваються, поширені голод і хроніч­ не недоїдання, а в розвинених країнах — навпаки, ожиріння й надмірна вага. Для подолання продовольчої проблеми людство має повною мірою використовувати ресурси рослинництва, тваринництва та рибальства, на­ давати перевагу інтенсивному шляху ведення сільського господарства. Проблема подолання відсталості країн, що розвива­ ються. Соціально-економічна нерівність окремих країн світу сягає сво­ їм корінням далекого минулого: багаті й бідні країни, як і багаті й бідні люди, існували в усі часи. Поляризація багатства в сучасному світі не зменшується, а навпаки — зростає. На початок XXI ст. у світі існує 1,2 млрд бідних людей (ті, хто живе менше ніж на 1 дол. США на день). Більшість бідних людей — це жителі країн, що розвиваються, наприклад Гаїті, Мадагаскара, Зімбабве та ін. Успіх руху країн на шляху подолання відсталості визначають такі чинники: витрати на освіту та підготовку кадрів; реалізація досягнень науково-технічного прогресу; інтеграція у світове господарство. Відсталість найменш розвинених країн пояснюється цілим комплексом причин: високі темпи зростання населення, слабкий розвиток ринкового механізму (перевага надається торгівлі), несформованість громадянського суспільства, висока частка неписьменного населення, монокультурність в експорті, відсталість сільського господарства, де частка зайнятих стано­ вить понад 80 % усього працюючого населення цих країн, велика зовніш­ ня заборгованість.

Мал. 156. Логотипи організацій, які надають допомогу країнам, що розвиваються

269

РОЗДІЛ 5

•• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Глобальні проблеми охоплюють увесь світ, усе людство та створюють загрозу для його сьогодення й майбутнього. До головних проблем належать: 1) проблема війни і миру, 2) тероризму, 3) екологічна, 4) сировинна та енергетична, 5) демографічна та продовольча, 6) подолання відсталості країн, що розвиваються. Глобальність проблем потребує таких самих глобальних дій. Жодна проблема не може бути розв’язана окремо, адже всі проблеми взаємопов’язані й потребують об’єднаних зусиль, спільних дій усіх держав і народів.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Назвіть глобальні проблеми світу. Які з них стосуються особисто вас? Коли, на вашу думку, виникли глобальні проблеми людства? Назвіть географічні аспекти енергетичної та сировинної проблем. Вкажіть шляхи їхнього подолання. Підготуйте доповідь на тему «Нетрадиційні джерела енергії». Назвіть енергоощадні технології, які впровадили у вас удома (школі). Уявіть, що на Землі зникли запаси нафти. Які зміни стануться в повсякденному житті людей?

Шукаю в інтернеті Використовуючи інтернет-ресурси: Проаналізуйте показник ІРЛ країн світу. Яке місце посідає Україна в цьому рейтингу? Які пріоритетні напрями в розв’язанні проблем в Україні дозволять піднятись нашій державі в рейтингу за показником ІРЛ? Підготуйте повідомлення про найяскравіші приклади енергозбереження та економії ресурсів.

Генерую ідеї Прочитайте уривок зі статті «Ідеальна температура для економіки». Пригадайте з курсу фізичної географії України, яка середня річна температура на території нашої держави. Встановіть, як зміниться економічна продуктивність у ній у результаті глобального потепління. «Відповідно до дослідження, проведеного командою науковців зі Стенфордського університету (США), глобальна економічна продуктивність сягає свого піка за середньої річної температури близько 13 °С. На основі аналізу економічних показників 166 країн за період між 1960 і 2010 рр. було встановлено, що зі зростанням температури продуктивність швидко падає… Проблема: якщо підтвердиться, що глобальне потепління триватиме і надалі на всій планеті (температура підвищиться на 4,3 °С у 2100 р.), середні глобальні прибутки можуть скоротитись на 23 %. Лише кілька регіонів, у яких нині холодний клімат, такі як північ Європи чи Росія, можливо, економічно покращать свій стан зі зростанням температури». Із журналу L’OBS (2015 р., № 2660, с. 20)

270

§ 48. Взаємозв’язок глобальних проблем людства У зв’язку з чим виникають глобальні проблеми людства? Назвіть три найгостріші з них. Поясніть, чому саме так ви вважаєте.

Взаємозв’язок між глобальними проблемами. Усі гло­ бальні проблеми тісно взаємопов’язані. Немає потреби доводити, що енергетична й сировинна проблеми взаємодіють з екологічною, екологіч­ на — з демографічною, демографічна — з продовольчою і т. д. Центральне місце в цій взаємозалежності належить людині та її майбутньому. Продовольчі та пов’язані з ними проблеми споживання по-різному проявляються в розвинених країнах і країнах, що розвиваються. В остан­ ніх це переважно брак продовольства (або навіть голод), недостатній рі­ вень споживання інших товарів і послуг. У розвинених країнах ці пробле­ ми пов’язані зі значними змінами в структурі харчування й характером споживання. У цих країнах досягнуто достатній (або навіть надлишко­ вий) рівень продовольчого та іншого забезпечення. У розвинених держа­ вах громадськість активно обговорює необхідність обмеження марнотратно­ Дізнайтеся більше го споживання товарів і послуг. За історію людства відбулось 14 550 Глобальні проблеми, по суті, є гло­ великих і малих війн, під час яких забальними балансами. Тільки за умови гинули, померли від ран, голоду, епіїхньої рівноваги людство, тобто світ, демій понад 3,6 млрд осіб. зможе нормально розвиватись. Пору­ шення рівноваги загрожує серйозними наслідками, аж до загрози існуванню самої людини. Використовуючи малюнок 157, Неможливо подолати одну глобаль­ наведіть приклади взаємозв’язків у ну проблему, не звертаючи уваги на розв’язанні глобальних проблем. інші (мал. 157).

Мал. 157. Взаємозв’язок глобальних проблем

Ще не винайдено засобів для розв’язання актуальних глобальних про­ блем, однак шляхи стабілізації та узгодження взаємодії природи й сус­ пільства вже визначені в рамках концепції сталого розвитку. Роль світової громадськості та міжнародних органі­ зацій у подоланні глобальних проблем. В умовах глобаліза­ ції формується світове (глобальне) громадянське суспільство, яке також здатне впливати на світові процеси. Громадські організації мають різне

271

РОЗДІЛ 5

спрямування. Розрізняють дві групи міжнародних громадських організа­ цій і рухів. Перші працюють у сфері захисту довкілля, прав людини та роззброєння, проводять моніторинги, сприяють укладенню міжнародних угод. Ці міжнародні громадські організації сприяють прогресивним со­ ціальним і політичним перетворенням, створенню соціальних мереж тощо (наприклад, «Лікарі без кордонів»). Громадські об’єднання другої групи мають руйнівну роль. Це переду­ сім терористичні міжнародні організації (наприклад, «Аль-Каїда»). Їхні можливості впливу на політику держав і міжнародних організацій обмежені певним регіоном поширення. Сьогодні робота міжнародних громадських організацій зводиться до привернення уваги світової громадськості до проблем, формування гро­ мадської думки, здійснення тиску на владу в певних країнах світу тощо. Ці організації намагаються чинити тиск на ООН, ВООЗ та інші міжнарод­ ні міжурядові організації. Значний внесок у подолання глобальних проблем зробили члени Рим­ ського клубу, створеного в 1968 р. Теоретична діяльність клубу охоплює глобальне моделювання, побудову комп’ютерних моделей світу, пошук засобів і шляхів гуманізації життя світового співтовариства і людини, збереження навколишнього середовища тощо. Збереження миру, зміцнення міжнародної безпеки та роззброєння — головна мета діяльності ООН — це передумова створення необхідного міжнародного «клімату» для подолання глобальних проблем. Велику роботу з охорони довкілля проводить ЮНЕП — Програма ООН з навколишнього середовища. Основні напрями її роботи: охорона атмосфери; охорона наземних біологічних ресурсів; екологічні аспекти планування населених пунктів; боротьба з ерозією ґрунтів; оцінка впливу на довкілля різних видів енергії; розробка різних аспектів міжнародного права з охорони довкілля; підготовка необхідних кадрів тощо. Важливе місце в діяльності міжнародних організацій займає продо­ вольча проблема. Значну роль виконує Продовольча та сільськогосподар­ ська організація ООН (ФАО). Вона здійснює: технічну допомогу; огляд світового продовольчого положення; аналіз розвитку сільськогосподарського виробництва. Прояв глобальних проблем Які глобальні проблеми людства людства на території Украї­ мають прояв на території України? ни. Гострота глобальних проблем у різних країнах неоднакова. Розгляне­ мо, як вони проявляються на території України. Проблема війни та миру для України, після початку проведення Ан­ титерористичної операції на сході держави у 2014 р., за втручання в її внутрішні справи та підтримки з боку інших країн антиурядових сил і незаконних збройних формувань, стала дуже важливою.

272

Актуальною для України є енергосировинна проблема. Імпорт нафти та природного газу становить 43 % від споживання. Торкнулася України й продовольча проблема. Економіка країни на 12 % залежить від імпорту продуктів харчування. Демографічна проблема загостри­ лась в Україні в останнє десятиліття. Для країни характерна інтенсивна де­ Мал. 158. Засмічення пластиковими популяція — майже 400 тис. осіб на відходами долини первоцвітів рік. Спостерігається погіршення стану на Закарпатті здоров’я населення. За даними Інституту демографії У яких заходах зі збереження НАН України, у 2020 р. середня трива­ довкілля ви брали участь? лість життя в Україні жінок становить 73 роки, а чоловіків — 63 роки. Екологічна криза в Україні зумов­ лена такими чинниками: Відкриваємо Україну високий рівень концентрації вироб­В Україні лише 7 % території є умовництва; но чистою. Це переважно природно застарілі технології перероблення заповідний фонд. Забруднені та дуже сировини; забруднені території становлять відпо тривалий період експлуатації міне­ відно 40 % та 30 %. рально-сировинних ресурсів. Основні забруднювачі природного середовища в Україні: хімічна, металургійна, добувна промисловості, АЕС і ТЕС, автотранспорт тощо. Виділяється особлива територія зони екологічного лиха — 30-кіломет­ рова зона відчуження Чорнобильської АЕС, пов’язана зі значним радіо­ активним забрудненням. На екологічний стан території України також впливає забруднення вод і повітря з інших країн. Шкідливі викиди в атмосферу з країн Західної та Центральної Європи з повітряними потоками переносяться до Західної України, значна частина забруднення хромом надходить із дніпровською водою з Білорусі. Таким чином, екологічні проблеми України прямо пов’язані з аналогічними проблемами сусідніх держав і Європи в цілому.

•• •• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Важливу роль у збереженні довкілля відіграє світове громадянське суспільство. Одним з основних завдань суб’єктів світового суспільства є привернення уваги громадськості до екологічних проблем і вироблення спільно з урядами держав, міжнародних об’єднань держав способів розв’язання цих проблем. Екологічні проблеми України тісно пов’язані із загальноєвропейськими, адже природа не визнає державних кордонів.

273

РОЗДІЛ 5

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3.

Поясніть, який взаємозв’язок є між глобальними проблемами. Як ви розумієте зміст девізу «Грінпіс»: «Думай глобально — дій локально!»? Назвіть три основні екологічні проблеми України транспортного походження. Обґрунтуйте шляхи їхнього розв’язання. Результат подайте у вигляді таблиці 21. Таблиця 21 №

Основні екологічні транспортні проблеми

Шляхи розв’язання

1 4.

Створенням моделі майбутнього світу займається міжнародна організація Римський клуб. За характером прогнозів учені розділилися на оптимістів та песимістів. Песимісти вважають, що, не розв’язавши глобальних проблем, людство поступово почне вимирати із середини ХХІ ст. Оптимісти переконані в тому, що, використовуючи новітні досягнення науково-технічного прогресу, людина успішно подолає проблеми та житиме в гармонії з природою. Який погляд на майбутнє людства ви поділяєте: песимістичний чи оптимістичний? Обґрунтуйте свою думку.

Шукаю в інтернеті Використовуючи ресурси інтернету, зробіть прогноз розвитку людства.

Генерую ідеї Підготуйте доповідь з теми «Роль молоді в розв’язанні глобальних проблем людства». Висловіть свою думку про те, як зміниться життя людини, якщо не відвернути загрозу тієї чи іншої проблеми та яка ваша роль і всієї молоді світу в розв’язанні глобальних проблем.

ДОСЛІДження Тема: Прояв глобальних проблем у своєму регіоні Алгоритм виконання 1. З’ясуйте на офіційному сайті Департаменту екології та природних ресурсів у вашому регіоні, які екологічні проблеми є провідними. 2. З’ясуйте за текстом підручника, які з них є глобальними. 3. Зазначте причини виникнення й прояву цих глобальних проблем у вашому регіоні та запропонуйте шляхи їхнього розв’язання. Запо­ вніть таблицю 22. Таблиця 22 Глобальна проблема

274

Причини виникнення

Шляхи розв’язання

§ 49. Сталий розвиток — стратегія людства на ХХІ століття Який взаємозв’язок між виробництвом і природою? Як діяльність людини впливає на природу? Як природа впливає на господарську діяльність людей?

сталий розвиток суспільства. Сталий розвиток — це сучасна концепція взаємодії суспільства і природи з узгодження між економіч­ ним та соціальним розвитком суспільства й збереженням довкілля. При цьому має місце такий розвиток суспільства, за якого задоволення потреб сучасних поколінь не має ставити під загрозу можливості майбутніх по­ колінь задовольняти свої потреби. Сталий розвиток — це насамперед економічне зростання, за якого ефективно розв’язуються найважливіші проблеми життєзабезпечення суспільства без виснаження, деградації та забруднення довкілля. Етапи формування стратегії сталого розвитку. У Сток­ гольмі відбулася перша Всесвітня конференція ООН (1972 р.) з навко­ лишнього середовища, на якій проголошено основні принципи подолан­ ня глобальних екологічних проблем. Це стало початком створення таких міжнародних природоохоронно-екологічних організацій і програм, як «Програма ООН з навколишнього середовища» (ЮНЕП) і «Людина і біо­ сфера» (МАБ). У 1982 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила Всесвітню хартію охорони природи. Друга Всесвітня конференція ООН з навколишнього середовища і роз­ витку відбулась у Ріо-де-Жанейро в 1992 р. На ній було прийнято «Поря­ док дня на ХХІ століття» — план людства щодо досягнення стійкого роз­ витку. «Декларація Землі» була прийнята тільки у 2000 р., на 55-й сесії Генеральної Асамблеї ООН. Вона заснована на таких головних принципах: повага й турбота про живі угруповання; екологічна доцільність; соціальна та екологічна справедливість; демократія і ненасилля. У 2015 р. в рамках 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку відбувся Саміт ООН для прийняття Порядку денного розвитку людства на період після 2015 р. Проблематика Саміту охоплювала всі аспекти соціально-економічного розвитку, конкурентоспроможності країн, еко­ логічної та енергетичної безпеки, гло­ бального партнерства. Дізнайтеся більше Конференція ООН з питань клімату На пересилку спаму щорічно витрача2015 р. у м. Парижі уклала міжнарод­ ється 33 млрд кВт · год. електроенергії, ну угоду щодо утримання підвищення що супроводжується викидом в атмостемператури не вище 1,5 °C (Паризька феру майже 17 млн т вуглекислого газу. угода) і зменшення викидів СО2 на період від 2020 р.

275

РОЗДІЛ 5

Складники сталого розвитку. Сталий розвиток — це керова­ ний розвиток. Основою його керованості є системний підхід та сучасні ін­ формаційні технології, які дозволяють швидко моделювати різні варіан­ ти напрямів розвитку, з високою точністю прогнозувати їхні результати та вибирати найоптимальніший. Парадигма сталого розвитку включає вимоги до захисту довкілля, со­ ціальної справедливості та відсутності расової й національної дискримі­ нації. Людство має навчитися жити в певних обмеженнях, які визнача­ ються ємністю біосфери, скоротити обсяги ресурсів, які вилучають з природи, і зменшити кількість відходів своєї життєдіяльності, що повер­ таються у природу. Це основа екологічно стійкого розвитку. Стійкий соціальний розвиток означає збалансоване розв’язання де­ мографічних проблем, проблем зайнятості, рівня і якості життя, розши­ рення доступу до знань, культурних цінностей, забезпечення громадян­ ських прав й особистої безпеки людей. Економічно стійкий розвиток передбачає структурні й територіальні зрушення у світовій економіці, підвищення інтенсивності та продуктив­ ності господарства, досягнення оптимальних, з точки зору збереження рівноваги між суспільством і природою, темпів економічного розвитку (мал. 159).

Мал. 159. Складові сталого розвитку

Таким чином, сталий розвиток — це процес гармонізації, поєднання між собою навколишнього середовища, економіки й добробуту людей у триєдину систему (мал. 159). Це можливо за умови вдосконалення управ­ ління природокористуванням, економікою та суспільством на всіх рів­ нях: глобальному, регіональному, національному й локальному.

276

Основні положення концепції сталого розвитку. Вона передбачає суттєві зміни в усіх сферах суспільного життя. Так, сталий розвиток висуває на порядок денний політичних інститутів проблеми, пов’язані з пошуком балансу між необхідністю глобального управління та збереженням державного суверенітету країн, пошуком ефективних ме­ тодів вирішення глобальних і локальних питань, визначенням ефектив­ ного політичного ладу тощо. Перед економікою — проблему балансу між потребами суспільства та можливостями навколишнього середовища.

Концепція сталого розвитку ґрунтується на п’яти головних принципах: людство може надати розвитку сталого й довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, які живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби; обмеження у сфері експлуатації природних ресурсів відносні. Вони пов’язані з сучасним рівнем техніки й соціальної організації, а та­ кож зі здатністю біосфери до самовідновлення; необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім нада­ ти можливість реалізувати себе в житті. Без цього сталий і довготри­ валий розвиток просто неможливий; необхідно урівноважити можливості тих, хто користується надмір­ ними грошовими й матеріальними благами, з екологічними можли­ востями планети, зокрема щодо використання енергії; кількість і темпи росту населення мають відповідати потенціалу гло­ бальної екосистеми Землі.

Ця концепція ставить фундаментальне завдання поєднати динамічний економічний розвиток з наданням рівних можливостей кожному члену суспільства за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів та ліквідації залежності між економічним зростанням і забрудненням довкілля. Отже, концепція сталого розвитку має на меті об’єднати три головні складові: економічний, соціальний, екологічний. Україна і сталий розвиток. Питання сталого розвитку є дуже актуальними для України. Неузгодженість темпів економічного розвит­ ку й вимог екологічної безпеки, домінування природоємних видів еконо­ мічної діяльності з високою питомою вагою ресурсо- та енергоємних за­ старілих технологій, сировинна орієнтація експорту, відсутність культури відповідного масового споживання, як наслідок, зумовили наближення антропогенного навантаження на природу до граничної межі її екологіч­ ної стійкості. За нею починаються кризові та катастрофічні зміни в при­ роді, що негативно впливають на жит­ тєдіяльність людини й суспільства. Дізнайтеся більше Шляхи вирішення головних еколо­ Ознайомтесь детальніше зі страте­ гічних проблем України зазначено у гією «Україна — 2030 р.» на сайті Верстратегії сталого розвитку «Україна — ховної Ради України. 2030 р.».

277

РОЗДІЛ 5

•• ••

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне Стратегія сталого розвитку спрямована на те, щоб не допустити подальшу деградацію навколишнього природного середовища, а в майбутньому забезпечити оптимальне співвідношення між розвитком суспільства і природи. Стратегія сталого розвитку «Україна — 2030 р.» — основний документ, який визначає напрями та пріоритети розвитку України на період до 2030 р.

Знаю і вмію обґрунтувати 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.

Як ви розумієте поняття «сталий розвиток»? Назвіть міжнародні заходи, на яких обговорювалися питання глобальних екологічних проблем та сталого розвитку. Обґрунтуйте передумови виникнення проблеми сталого суспільного розвитку. Визначте головні принципи концепції сталого розвитку. У чому, на вашу думку, полягають основні завдання сталого розвитку? Доведіть на прикладах, чому питання сталого розвитку є дуже актуальним для України. Що означає — жити за принципами сталого розвитку? Концепція сталого розвитку веде до переосмислення поняття «економічне зростання». Наведіть аргументи, що підтверджують те, що формальне економічне зростання не завжди поліпшує добробут.

Шукаю в інтернеті Користуючись інтернет-ресурсами, ознайомтеся із цілями сталого розвитку.

Генерую ідеї Уявіть, що ви — організатор підприємства, яке взялося за очищення водойми у вашій місцевості. Які заходи й у якій послідовності ви будете здійснювати? Поясніть чому.

Мал. 160. Проєкти міст майбутнього Поміркуйте, як у цих проєктах (мал. 160) втілено ідеї сталого розвитку. Спробуйте розробити власний проєкт.

278

Формуємо ключові компетентності Академія нестандарТних рішень

Кейс

12

Дискутуємо

У ході дискусії учених про перспективи розвитку АЕС прозвучала така точка зору: «Людство проявляє вразливу недалекоглядність, слабо вико­ ристовуючи альтернативні джерела енергії (енергію Сонця, вітру, при­ пливів, відпливів, геотермальну). Їм належить майбутнє енергетики». Яку точку зору в цій дискусії поділяєте ви? Відповідь аргументуйте.

Кейс

13

ОБГОВОРЮЄМО

Передвісником сучасних підходів та ідей сталого розвитку слід вва­ жати засновника Академії наук України Володимира Вернадського, який майже століття тому створив учення про ноосферу, єдність лю­ дини і природи, їхній тісний взаємозв’язок і взаємний вплив. Обговоріть причини виникнення ідей сталого розвитку.

Кейс

14

Діємо вже сьогодні

Глобальна програма зі сталого розвитку складається із 17 амбітних цілей задля подолання бідності, викорінення нерівності та несправед­ ливості, а також протидії кліматичним змінам. Що ви можете зробити вже сьогодні? Для того щоб запропонувати своє рішення, виконайте таке: 1. Дізнайтеся більше про цілі сталого розвитку. 2. Оберіть найважливіші цілі сталого розвитку для України. 3. Дбайте щодня про свою планету. 4. Організуйте захід для сталого розвитку.

279

МІЦНІ ЗНАННЯ — СТРАТЕГІЧНЕ МИСЛЕННЯ 1. Зіставте рівень гостроти глобальних проблем у світі та в Україні. Через які негативні явища проявляються ці проблеми у вашому регіоні? Що вже роблять і що, на вашу думку, потрібно зробити для подолання цих явищ? 2. Які світові громадські міжнародні організації, що беруть активну участь у розв’язанні глобальних проблем людства, вам відомі? Наведіть приклади розв’язання глобальних проблем за допомогою таких організацій. 3. Яке міжнародне об’єднання ставить за свою основну мету вивчен­ ня «сценаріїв» майбутнього розвитку людства в його взаєминах із природою? 4. Назвіть причини виникнення глобальної енергетичної проблеми. 5. Що спільного між енергетичною й сировинною проблемами? Чи є між ними відмінності? 6. Чому саме в країнах, що розвиваються, прояви продовольчої, де­ мографічної, соціальної, економічної та екологічної проблем ви­ являються найгостріше? 7. Назвіть основні документи світової спільноти зі сталого розвитку. 8. Назвіть глобальні проблеми, що становлять найбільшу загрозу для сталого розвитку людської цивілізації. 9. Сьогодні часто можна почути легенду про Всесвітній потоп. Давні люди вважали, що потоп посланий на Землю за волею Бога як по­ карання за гріхи людству. Нині «грядущий потоп» пов’язують з техногенною діяльністю людини. Що при цьому мають на увазі? 10. Cхарактеризуйте роль географії в розв’язанні глобальних проблем людства. 11. Назвіть подібні й відмінні ознаки екологічних проблем у розвине­ них країнах і країнах, що розвиваються. 12. Запропонуйте заходи з поліпшення екологічної ситуації в Украї­ ні. Складіть їхню коротку характеристику. 13. Назвіть чинники, що визначають необхідність переходу України до сталого розвитку. 14. У двох країнах однакова середня заробітна плата. Чи можна ска­ зати, що обидві країни мають однаковий рівень життя? Дайте роз­ горнуту відповідь. 15. Розкрийте головну мету сталого розвитку та основні його цілі. 16. У чому суть стратегії сталого розвитку «Україна — 2030 р.»?

280

Додатки

ДОДАТКИ Додаток 1 Провідні країни світу у сфері видобування вуглеводнів, 2019 р.

Запаси

Країна

Видобуток

Кам’яне вугілля, млрд т

Запаси

Видобуток

Країна

Природний газ, трлн м3

Запаси

Країна

Видобуток

Сира нафта, млрд т

США

0,7

8,2 США

0,9

12,9 Китай

3,8

8,1

Саудівська Аравія

0,6

40,9 Росія

0,7

38,0 Індія

0,7

5,1

Росія

0,6

14,7 Іран

0,2

32,0 Індонезія

0,6

11,7

Канада

0,3

27,3 Катар

0,2

24,7 США

0,6

219,5

Ірак

0,2

19,6 Китай

0,2

0,5

76,5

0,04

43,0

8,1

320,5

Україна

0,002

Світ

4,5

0,09 Україна 224,6 Світ

0,02 3,9

8,4 Австралія 1,10 Україна 198,8 Світ

Додаток 2 Провідні країни світу у споживанні вуглеводнів, 2019 р. Країна

Сира нафта, млн т

Країна

Природний газ, млрд м3

Країна

Кам’яне вугілля, млн т

США

851,6

США

846,6

Китай

Китай

559,7

Росія

444,3

Індія

412,0

Індія

195,5

Китай

307,3

США

358,0

Японія

189,6

Іран

223,6

Японія

120,0

Росія

168,1

Саудівська Аравія

113,6

Росія

87,0

Україна

32,0

Україна Світ

8,4 4331,3

Україна Світ

30,9 3929,2

Світ

1888,0

3727,0

281

Додатки

Додаток 3 Найдовші у світі магістральні трубопроводи, 2019 р. (км) Рік Довжина, відкриття км Нафтопроводи

Назва

Країни, територією яких проходить трубопровід

Дружба

1963

8900

Енбрідж

1950

5363

Росія, Білорусь, Україна, Латвія, Литва, Угорщина, Словаччина, Чехія, Німеччина Канада, США

Східний Сибір—Тихий океан

2012

4740

Росія

Кістоун Туймази—Омськ—Новосибірськ—Красноярськ— Іркутськ

2010

4706

Канада, США

1959

3662

Росія

Газопроводи Захід—Схід

2005

8704

Туркменістан—Китай

2009

6400

Середня Азія—Центр

1985

5000

Уренгой—Помари —Ужгород

1984

4451

Ямал—Європа

1999

4196

Китай Туркменістан, Узбекистан, Казахстан, Китай Туркменістан, Узбекистан, Казахстан, Росія Росія, Україна Росія, Білорусь, Польща, Німеччина

Додаток 4 Провідні країни з виробництва електричного струму традиційними видами енергії у 2019 р. (млрд кВт ∙ год)

США

852,0 Китай

Китай

348,7 Бразилія

399,3 Індія

Саудів4853,7 ська Аравія 1137,4 Іран

Росія

209,0 Канада

382,0 США

1053,5 Японія

Республіка Корея

146,0 США

271,2 Японія

Росія Україна

282

83,0 Україна

1269,7 Китай

Південна Африка 6,8 Україна

194,4

Виробництво

Природний газ

Країна

Виробництво

Сира нафта

Країна

Виробництво

Кам’яне вугілля Країна

Виробництво

Гідравлічна енергія Країна

Виробництво

Країна

Ядерна енергія

149,6 США

1700,9

82,6 Росія

519,5

44,7 Японія

362,4

326,2 Мексика

37,7 Китай

236,5

217,3 США

20,0 Мексика

205,6

0,2 Україна

9,2

48,3 Україна

Додатки Світ

2796,0 Світ

4222,2 Світ

9824,1 Світ

825,3 Світ

6297,9

Додаток 5 Найбільші за потужністю електростанції світу за видами енергоносія Тип станції

Назва станції

Країна

Встановлена потужність, млн кВт 22 500

Вид енергоносія

ГЕС

Три ущелини Китай

гідравлічна енергія

АЕС

Брюс

Канада

6300

ядерна енергія

ТЕС

Шоаба

Саудівська Аравія

5600

мазут

ТЕС

Сургутська-2 Росія

5597

природний газ

ТЕС

Тайчунг

Тайвань (пров. Китаю)

5500

кам’яне вугілля

ВЕС

Гансю

Китай

5160

вітрова енергія

ТЕС

Нойратська

Німеччина

4420

буре вугілля

ГАЕС

Бас-Кантрі

США

3003

гідравлічна енергія

ГТЕС

Гейзерс

США

1808

гідротермальна енергія

ТЕС

КохтлеЯрвеська

Естонія

1615

горючі сланці

ТЕС

Дракс

Велика Британія

750

дерев’яні пелети

СЕС

Голмуд

Китай

600

сонячна енергія

ТЕС

Кіровська

Росія

300

торф

283

Додатки

ПЕС

Республіка Корея

Сіхва

254

припливна енергія

Додаток 6 Значення чинників розміщення підприємств кольорової металургії

рафінованої міді оксиду алюмінію

++++

електроенергії

++++

екологічний

+

споживчий

чорнової міді

сировинний

Тип технології виробництва

водний

Значення чинника*

++

+++

++

+

++++

+

++++

++++

первинного алюмінію вторинного алюмінію

+++

++++

концентрату титану

+++

++++

+++

титанової губки

+++

металевого титану вторинного титану

++ ++

++++

++++ ++++

+++

* Значення чинників: ++++ вирішальне; +++ суттєве; ++ велике, + незначне.

Додаток 7 Виробництво ільменітової руди і титанових зливків у 2019 р. (тис. т) Країна

Ільменіт

Країна

Титанові зливки

Китай

2300

США

85,0

Південна Африка

1000

Росія

65,0

Австралія

800

Японія

20,4

Мозамбік

600

Франція

13,1

284

Додатки Україна

470

Світ

Велика Британія

7700

8,3

Світ

200,0

Катанка

Країна

Рейки

Країна

Гарячекатаний прокат

Країна

Сталь у зливках

Країна

Країна

Виплавлення сталі

Додаток 8 Країни-лідери у виробництві головних видів продукції чорної металургії, 2019 р. (млн т)

Китай

831 Індія

14 Китай

Японія

104 Росія

11 Індія

Індія

101 Україна

10 США

82 Японія

0,6

США

81 Китай

10 Росія

49 Австрія

0,5 Тайвань

2,9

Росія

71 Канада

4 Німеччина

38 Франція

0,3 Іспанія

2,8

Україна

21

Україна

13 Україна

0,08 Україна

1,3

Світ

1690 Світ

58 Світ

1048 Росія

1,3 Японія

6,0

120 США

0,5 Італія

4,5

1660 Світ

Республіка Корея

4,9 Світ

3,3

46,3

Додаток 9 Найбільші морські торговельні порти світу у 2017 р. (млн т) Морський торговельний порт

Країна

Вантажообіг

Нінбо-Чжоушань

Китай

1077,1

Шанхай

Китай

705,6

Сінгапур

Сінгапур

626,2

Сучжоу

Китай

607,7

Тяньцзинь

Китай

566,2

Усі морські торговельні порти України

113,0

285

ЗМІСТ

ЗМІСТ ВСТУП § 1. Економічна географія та її роль у вирішенні завдань розвитку країни . . . 5 РОЗДІЛ І. Національна економіка та світове господарство Тема 1. Національна економіка § 2. Національна економіка — складна господарська система . . . . . . . . . 10 § 3. Сектори національної економіки України та форми суспільної організації виробництва. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 § 4. Чинники розміщення виробництва та форми просторової організації національної економіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 § 5. § 6. § 7. § 8. § 9.

Тема 2. Світове господарство Сучасне світове господарство. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 Економічні системи та їхні типи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29 Просторова структура світового господарства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 Сучасне світове господарство та особливості його розвитку. . . . . . . 38 Інтернаціоналізація світового господарства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41

§ 15.

РОЗДІЛ ІI. Первинний сектор господарства Тема 1. Сільське та лісове господарство Сільське господарство та його складові. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48 Сільське господарство України. Рослинництво. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54 Тваринництво України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60 Сільське господарство світу. Рослинництво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64 Тваринництво світу. Зональна спеціалізація світового сільського господарства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69 Лісове господарство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73

§ 16. § 17. § 18. § 19.

Тема 2. Добувна промисловість Поширення мінеральних ресурсів у світі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78 Видобування вугілля, нафти і природного газу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82 Добувна промисловість України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88 Видобування металічних руд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91

§ 10. § 11. § 12. § 13. § 14.

РОЗДІЛ ІII. Вторинний сектор господарства Тема 1. Виробництво та постачання електроенергії § 20. Значення електроенергетики. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102 § 21. Електроенергетика України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109 § 22. Електроенергетика світу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115 § 23. § 24. § 25. § 26.

286

Тема 2. Металургійне виробництво Значення металургійного виробництва в економіці . . . . . . . . . . . . . . 123 Кольорова металургія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130 Виробництво чавуну, сталі, прокату та кольорових металів в Україні. . 135 Металургійне виробництво світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141

ЗМІСТ

Тема 3. Хімічна промисловість. Виробництво деревини та паперу § 27. Хімічна промисловість та її значення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145 § 28. Хімічна промисловість України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149 § 29. Хімічна промисловість світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153 § 30. Лісове господарство. Виробництво деревини й паперу . . . . . . . . . . 157 Тема 4. Виробництво машин та устаткування § 31. Роль машинобудування в сучасному світі та його розвиток в Україні. . 163 § 32. Машинобудування світу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171 Тема 5. Виробництво тканин, одягу, взуття § 33. Легка промисловість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 176 § 34. Народні промисли в Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 183 Тема 6. Виробництво харчових продуктів і напоїв § 35. Харчова промисловість в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186 § 36. Виробництво продуктів харчування у світі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 195 РОЗДІЛ ІV. Третинний сектор господарства Тема 1. Транспорт § 37. Транспорт та його роль у національній економіці . . . . . . . . . . . . . . . . 204 § 38. Транспорт України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 209 § 39. Транспорт світу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217 Тема 2. Торгівля § 40. Торгівля як вид послуг. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 224 § 41. Світовий ринок товарів і послуг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 229 Тема 3. Туризм § 42. Туризм та його види. Туризм в Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233 § 43. Міжнародний туризм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239 Тема 4. Наукова діяльність. Освіта. Охорона здоров’я § 44. Наукова й освітня діяльність. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 242 Тема 5. Фінансові послуги. Комп’ютерне програмування § 45. Фінансові послуги. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 251 § 46. Комп’ютерне програмування як вид економічної діяльності. . . . . . . 256 РОЗДІЛ V. Глобальні проблеми людства § 47. Глобальні проблеми людства, причини їхнього виникнення. . . . . . . 264 § 48. Взаємозв’язок глобальних проблем людства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 271 § 49. Сталий розвиток — стратегія людства на ХХІ століття . . . . . . . . . . . . 275 Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 281

287