Географія 7 клас Гілецький 2015 by sloven

УДК 91(075.3) ББК 26.8я72 Г47

Рецензенти:

Царик Л.П. — професор, завідувач кафедри геоекології та методики викладання екологічних дисциплін Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, доктор географічних наук Пугач М.І. — вчитель географії НВО №28 м. Хмельницького, вчитель вищої категорії

Г 47

Гілецький Й. Географія : підручник для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Й.Р. Гілецький, Р.Д. Чобан, М.І. Сеньків. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2015. — 312 с. : іл. + 1 електрон. опт. диск (СD). — Електрон. версія. — Режим доступу : http://www.bohdan-digital.com/edu. ISBN 978-966-10-4122-5

УДК 91(075.3) ББК 26.8я72

Охороняється законом про авторське право. Жодна частина цього видання не може бути відтворена в будь-якому вигляді без дозволу автора чи видавництва

ISBN 978-966-10-4122-5

©Г ілецький Й., Чобан Р., Сеньків М., 2015 ©Н авчальна книга — Богдан, оригінал-макет, 2015

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

— фотографії

— інтерактивні додатки

— відео

— карта

Цими піктограмами ( , , , ) у підручнику позначено ті його складові, які можна відкрити у pdf-файлі або скориставшись CD, що входить у комплект. У зв’язку з великим обсягом електронної складової підручника, у pdf-файлі активною є тільки її частина. Для завантаження всіх матеріалів треба перейти за посиланням: http://www.bohdan-digital.com/edu.

ЯК ПРАЦЮВАТИ З ПІДРУЧНИКОМ Шановні учні! Щоб отримати міцні знання з курсу «Географія материків і океанів», потрібно не A а й використати лише прочитати текст параграфів, весь допоміжний матеріал, який міститься у виданні. E Підручник складається іє чотирьох розділів, які охоплюють по декілька тем. Кожен розділ починається зі своєрідної візитівки, де подано перелік тем та коротку довідку, про що ви дізнаєтеся і навчитеся робити у процесі опрацювання навчального матеріалу (1). Зміст тем розкривається у параграфах, яких може бути у темі від одного до дванадцяти. Кожен параграф розрахований на вивчення здебільшого за один, рідше два уроки. На початку є запитання під рубрикою Пригадай або здогадайся (2). Вони спрямовані на те, щоб ви пригадали ті відомості чи знання, які допоможуть зрозуміти і засвоїти новий навчальний матеріал. Відповівши на запитання, ви будете готові до свідомого сприйняття тексту. Зміст параграфа розбитий на дві-чотири частини, назви яких подано синім кольором (3). Окрім того, кожна частина параграфа має два чи три підзаголовки блакитного кольору (4), які зазвичай привертають увагу до важливого чи найбільш цікавого у фрагменті навчального матеріалу. Найважливіші твердження, факти, поняття, які потрібно засвоїти, а також назви географічних об'єктів, розміщення яких на карті треба запам'ятати, виділено курсивом. Основні поняття і терміни, з якими ви стискаєтеся вперше, подано жирним шрифтом, а саме формулювання — курсивом. Важливими для сприйняття навчального матеріалу є картосхеми (5), малюнки (6), фотографії (7), які сприятимуть правильному формуванню уявлень про той чи інший географічний об'єкт, явище тощо. Поміж малюнками під рубрикою Чи відомо тобі? (8) поміщено цікаві факти, які стосуються теми.

Вступ

РОЗДІЛ І

5. Як класифікують карти за призначенням і змістом?

6. Які карти за призначенням і змістом використовують у школі для вивчен-

ня природи материків?

Застосуй знання, дізнайся більше

1. Чим подібні та чим відрізняються за змістом курси географії 6 і 7 класів?

ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ЗЕМЛІ

2. Випиши в зошит назви карт світу зі шкільного атласу для 7 класу. 3. Знайди в Інтернеті відомості про форму і розміри Землі.

Назви зображені об’єкти чи явища

Тема 1.

Форма і рухи Землі

Тема 2.

Материки та океани — великі природні комплекси географічної оболонки

Опрацьовуючи ці дві теми, ти детальніше розглянеш форму та розподіл площ поверхні Землі, географічні наслідки куля-

стої форми планети, її осьового та орбітального рухів. З’ясуєш, що таке дні сонцестояння та рівнодення, пояси сонячного освітлення. Ознайомишся з площами материків, поділом земного суходолу на частини світу. Також ти зможеш скласти собі загальні уявлення про материки та океани як великі природні комплекси географічної оболонки, з’ясувати механізми утворення океанічних западин і материків у процесі переміщення літосферних плит.

РОЗДІЛ ІІ. Материки

ТЕМА 2. Африка

§ 10. Природні зони Африки

Вологі екваторіальн

Клімат і формуванн дина Конго та узбережжя на північ від екватора є з нозелених екваторіальних котний і рівномірно вологи майже щодня випадають д тивності хімічних процесів земної кори, які супроводжу оксидів заліза та алюмінію. сах беруть участь мікроорга фауна. Змінені гірські поро воного (мал. 2.58) і жовтог формуються червоно-жовті (ферум – залізо, алюмініум Багатоярусні ліси. Ве ла і вологи впродовж року сп рослинності. Вологі вічнозе ліси відзначаються велико видів рослин. Ліси ростуть (мал. 2.58). У верхньому яр висотою 40 – 50 м (різні ви частини стовбурів не мают колони, підносять до світла цупким, часто блискучим л захищає дерева від надмірн вологи та опіків прямими со ми. У нижніх ярусах дерева великі листки. Там мало св вологість. Біля поверхні зе то. Стовбури і крони обпле линами, що в’ються. На лис бурах дерев селяться росл використовують дерева як поживні речовини беруть з Опале листя, відмерлі де розкладаються. Продукти р живаються рослинами і тва в ґрунті не нагромаджують велика кількість опадів, що

Пригадай або здогадайся 1. Які кліматичні пояси представлено в межах Африки? 2. Що таке природні зони і як вони розміщені на земній кулі? 3. На які компоненти природи найбільше впливає клімат у ПТК?

3 4

4. Що таке ґрунт?

Розміщення природних зон Африки В Африці вони симетричні. Розміщення природних зон Африки, передусім, залежить від нерівномірного розподілу опадів. Великих відмінностей у кількості тепла, що його отримує поверхня, немає. В Африці формуються природні зони екваторіального (вологих вічнозелених екваторіальних лісів), субекваторіального (перемінно-вологих листопадних лісів, саван і рідколісся), тропічного (тропічних напівпустель і пустель) і субтропічного (субтропічних твердолистяних вічнозелених лісів і чагарників) географічних поясів (мал. 2.56). Розміщення природних зон в Африці є симетричним: по обидві боки від екватора зони закономірно змінюють одна одну. Щодо протяжності та зайнятої площі, то у північній та південній півкулях на материку є деякі відмінності. У ширшій рівнинній північній частині материка природні зони витягнуті майже чітко із заходу на схід. Більшу частину території там займає зона тропічних пустель. Південна Африка має досить значні відмінності в рельєфі, що позначилися і на формуванні та протяжності зональних природних комплексів. Уплив пасатів з Індійського океану відчутний у східній частині, де панують зона саван і рідколісся, а також висотна поясність у Драконових горах. Для внутрішніх западин характерні більш сухі савани, які переходять у напівпустелі. На заході розміщена пустеля Наміб. На крайньому півдні в середземноморській області субтропічного клімату широтно вузькою смугою простягається зона вічнозелених твердолистих лісів. У високо піднятих ділянках плоскогір’їв, Атлаських та Драконових гір виМал. 2.56. Природні зони Африки ражена висотна поясність. 68

РОЗДІЛ ІІ. Материки

турами протягом року (+25° С, +27° С) і великою вологістю (опадів буває до 3000 мм на рік, а в передгір’ях Анд і більше). У субекваторіальних поясах знаходяться Орінокська низовина, Гвіанське нагір’я  Чи відомо тобі? (Північна півкуля), східна і південна частини Холодна Перуанська течія діє Амазонської низовини, північна і центральзавдяки пасатам. Але прина частини Бразильського нагір’я (південна близно один раз на 5 – 10 років пасати слабшають на 1 – 6 півкуля). Середні температури зимових місямісяців течія припиняє свою ців змінюються від +20° С до +24° С, а літніх «роботу», а до берегів Півден– від +25° С до +28° С; опадів буває від 1 000 ної Америки зміщуються тедо 2 000 мм. Основна частина їх випадає в літплі води. Температура поверхній період, а на північно-східних схилах Гвіанневих вод підвищується на ського плоскогір’я та узбережжя Атлантичного 5 – 9 градусів. Це явище назиокеану опади рівномірно випадають протягом вається «Ель-Ніньйо». Енерусього року (2.134). гія Ель-Ніньйо призводить до непердбачуваних ураганів, Відмінності клімату в тропічному поводків чи посух. кліматичному поясі. У тропічному поясі лежать південно-східна частина Бразильського нагір’я, північ Ла-Платської низовини, внутрішні рівнини і середня частина Анд. У ньому помітна різниця температур за сезонами року (літо +25° С, зима +15° С), опадів на сході буває від 1 000 до 2 000 мм, а на внутрішніх рівнинах – від 500 до 1 000 мм. Майже всі опади бувають улітку, за винятком східних схилів Бразильського нагір’я, де вони випа910 мм мм °С 20,2°С дають і взимку. У тропічному поясі чітко ви500

300 0 200 -20

Кількість опадів

Температура повітря

400 20

100 -40 С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г Місяці

Мал.2.134. Кліматограма тропічного вологого клімату

Мал.2.133. Тропічний циклон на північному узбережжі материка

120

РОЗДІЛ ІІ. Материки споруд, які виникли на місці зон взаємодії поясів між двома літосферними плитами. Зазвичай вони простягаються між платформами або між континентальною платформою та океаном. Протяжність складчастих поясів становить багато тисяч кілометрів, а ширина інколи перевищує тисячу кілометрів. ГоловРОЗДІЛ Материки ні складчасті пояси планети: Арктичний, Атлантичний, Середземноморський, РОЗДІЛ ІІ.ІІ.Материки Урало-Монгольський, Тихоокеанський. споруд, які виникли на місці зон взаємодії поясів між двома літосферними споруд, які виникли на місці зон взаємодії поясів між двома літосферними плитами. Зазвичай вони простягаються між платформами або між континенОпрацювавши параграф, спробуйміж відповісти плитами. Зазвичай вони простягаються платформами або між континентальною платформою та океаном. Протяжність складчастих поясів становить тальною платформою та океаном. Протяжність складчастих поясів становить Що таке абсолютний геологічний гірських порід? багато1.тисяч кілометрів, а ширина інколивікперевищує тисячу кілометрів. Головбагато тисяч кілометрів, а ширина інколи перевищує тисячу кілометрів. Голов2. Які два етапи виділяють у розвитку Атлантичний, Землі як планети? ні складчасті пояси планети: Арктичний, Середземноморський, ні складчасті пояси планети: Арктичний, Атлантичний, Середземноморський, 3. Що таке ери? Тихоокеанський. Яка послідовність їх змін та тривалість? Урало-Монгольський, Урало-Монгольський, Тихоокеанський.

ТЕМА 1. Головні особливості природи материків

§ 4. Кліматотвірні процеси. Кліматичні пояси і типи клімату Землі

Наприкінці кожного параграфа містяться питання для закріплення знань Опрацювавши параB B граф, спробуйте відповісти (9). Вони складені так, G G 10 аби виділити обов’язкові для засвоєння знання. A Виконання практичних завдань Застосуй A A E 11 знання, дізнайся більше (10) дасть вам можливість виробити вміння і навички застосування E E набутих знань. Однак це не означає, що геть усі F 12 завдання ви маєте виконати. Учитель дасть вказівки, які з них потрібно вибрати. Під рубрикою Назви зображені об’єкти чи явища (11) подано ілюстрації, які також безпосередньо чи опосередковано стосуються теми. Коротко про зміст усієї теми 13 Якщо вам не вдасться здогадатися про цей зв’яE зок, то про суть відображення можна дізнатись із інформації, яка подана наприкінці підручника в додатку. З’ясувавши її, рекомендуємо детальніше G дізнатися про відображені об’єкти чи явища з довідкових джерел. У багатьох темах передбачене виконання до14 G D сліджень, тому в підручнику після відповідного 15 параграфа поміщено дуже короткі інформативні D дані та рекомендації для їхнього виконання (12). Наприкінці кожної великої чи двох коротких тем міститься скорочений виклад її змісту (13), а також питання Опрацювавши усю тему, спробуй відповісти (14) і завдання Виконай практичні завдання (15). Ця підсумкова частина теми покликана допомогти повторити здобуті знання, укласти їх в цілісну систему, навчитися використовувати їх для пояснення різних явищ. Додаткові практичні завдання дозволять готуватися до участі в учнівських олімпіадах, перевірити свій рівень засвоєння навчального матеріалу. У додатку підручника подано, крім відомостей про зображення об’єктів та явищ у кінці параграфів, теми практичних робіт з деякими необхідними інформативними даними, покажчик термінів, таблиці, які містять цифрові дані про різні природні об’єкти та явища. Отож, шановні учні, працюйте з підручником і пізнавайте глибше географічні особливості різних куточків нашої планети! А

Дослідження

Сучасні материки та океани — наслідок розходження Б А Б А літосферних плит

В В

Нині видрізняють сім великих літосферних плит: Північноамериканську, Південноамериканську, Євразійську, Африканську, Індо-Австралійську, Антарктич36 ну й Тихоокеанську. Усі вони, за винятком Тихоокеанської, містять материкові брили із прилеглими ділянками океанічного дна. Якщо розглянути напрямки переміщення літосферних плит, то можна звернути увагу на те, що розширюється дно Атлантичного та Індійського океанів, а південні материки віддаляються від Африки. Існуючі напрямки руху і подібність контурів материків та їхніх частин 36 36 свідчать про те, що в далекому минулому вони були єдиним материком. Випиши пари ділянок суходолу з найбільш подібними контурами. Розглянь уважно карту переміщення сучасних літосферних плит (мал. 1.31) і спрогнозуй, як розміщуватимуться маТЕМА 2. Материки та океани – великі природні комплекси терики через 200 млн років за умови неМал. 1.31. Напрямки переміщень найбільших літосферних плит змінних напрямків переміщення.

Назви зображені об’єкти чи явища Земля, як і інші планети Сонячної системи, має кулясту форму – тобто дужеблизьку до форми кулі із середнім радіусом 6371 км. Куляста фігура Землі обумовлює зменшення кута падіння сонячних променів на земну поверхню від екватора до полюсів, а отже, відмінності у характері протікання кліматоутворючих процесів. На них суттєво впливає добовий і річний рухи Землі. Зі зміною висоти Сонця над горизонтом змінюються пори року, сезонні ритми природи, формуБ А В ються п’ять поясів освітлення. Материки — найбільші масиви суші Землі, більша частина поверхні яких виступає над рівнем моря, а окраїнна частина їх вкрита водами Світового океану. Загальніокеан закономірності Земліча26 Континенти і великі архіпелаги РОЗДІЛ поділяютьІ. Світовий на чотири великі стини – окремі океани. Опрацювавши тему, спробуй відповісти Сучасні материки виникли за рахунок розколу колись єдиного суперконтиненту — Пангеї. З позицій сучасної теорії літосферних плит основна активність 1. Які і чому форма і розміри земної кулі впливають на ландшафти материвнутрішніх (ендогенних) сил Землі проявляється на краях літосферних плит, тобків? то місцях, де вони стикаються і взаємодіють одна з одною. Виділяють три типи 2. Чи мають значний вплив добовий і річний рухи земної кулі на формуванвзаємодій літосферних плит: перший – розсування, розходження плит; другий – ня материків і океанів, формування сучасного рельєфу материків? зустрічного руху; третій – трансформні розломи, вздовж яких краї плит ковзають, зміщуючись одна відносно другої,РОЗДІЛ не зближуючись і не віддаляючись. І. Загальні закономірності Землі У місцях розсування двох літосферних плит зазвичай утворюються серединні океанічні хребти. Рифтові зони як зачатки майбутніх океанів можуть виникати Опрацювавши тему, спробуй відповісти Виконай практичні завдання спочатку на материках. 1. Знайдіть Які і чомууформа земної кулі впливають на ландшафти материУ місцях зустрічного рухуі розміри літосферних плит виникає типі причини взаємодій, 1. довідковій літературі інформацію про другий «білі ночі» ків? який характеризується процесами підсування однієї плити під край другої, насуїх виникнення. ванням верхньої на нижню, стискуванням ікуту зминанням уземної складки шарів 2. Широта Чи мають значний вплив добовий і річний рухи на формуван2. якої паралелі відповідає нахилу осі Землі кулі до верхніх площини ня материків і океанів, формування сучасного рельєфу материків? земної кори уорбіти? місцях контакту. Саме при зустрічному русі (стиканні і підсуванні) Скільки в сумі становить широта тропіка і полярного кола тієї відбувається самої формування суходолу (материків та островів), гірських а тапівкулі? Яка була широта тропіка, якби вісь Землі булакраїн, нахилена підземної кутом 60 °? власне материкового типу. кож утворення кори 3. Знайдіть довідковій літературі відомості дослідження Альфреда Підсування однієїуплити під іншу призводить допро того, що в результаті тертя Вегенера. виникають розриви пластів, які спричиняють землетруси. Через тріщини в плиті, Виконай практичні завдання що насувається, надходить до поверхні магма. Інтенсивний вулканізм на границі 1. Знайдіть у довідковійналітературі інформацію про «білі ночі» елементів і причини і плит призводить до викидання поверхню легкоплавких хімічних їх виникнення. сполук, які утворюються при частковому розплаві плити, що занурюється в асте2. речовини, Широта якої паралелі відповідає нахилу осі Землі до площини носферу. Ці остигаючи, утворюютькуту гранітний матеріал, який відрізняє орбіти? Скільки в сумі широта тропіка імагми полярного кола тієї в земну кору материкового типу від становить океанічної. З остигаючої формуються самої півкулі? Яка –була широта хребти. тропіка, якби вісь Землі була нахилена океані острівні дуги, а в горах вулканічні під більшість кутом 60 °?гірських масивів виникає в результаті зминання в Переважна 3. Знайдіть довідковій літературі відомості дослідження Альфреда складки гірських поріду під впливом зустрічного руху про літосферних плит. Вегенера.

§4. 4.Кліматотвірні Кліматотвірні процеси. 1. Що таке§клімат? Які основні його характеристики? процеси.

пояси і типитиску клімату Землі 2.Кліматичні Від чого залежить розподіл температур, та опадів на Землі? Кліматичні пояси і типи клімату Землі

3. Чи однаково нагріваються суходіл і водна поверхня?

4. Як розподіляється температура, тиск, вітри та річна кількість опадів на Пригадай або здогадайся Пригадай здогадайся поверхніабо земної кулі?

1. Що таке клімат? Які основні його характеристики? 1. Що таке клімат?Кліматотвірні Які основні його характеристики? процеси 2. Від чого залежить розподіл температур, тиску та опадів на Землі? 2. Від чого залежить розподіл температур, тиску та опадів на Землі? Що таке кліматотвірні процеси? Ти вже знаєш, що кліматом називають 3. Чи однаково нагріваються суходіл і водна поверхня? 3. Чипогодних однаковоумов, нагріваються суходіл і водна сукупність характерних для даної поверхня? території, що повторюють4. Як розподіляється температура, тиск, вітри та річна кількість опадів на 4. Як розподіляється температура, тиск, вітри та річна кількість опадів на ся з року в рік. поверхні земної кулі? поверхні земної кулі? Значна частина учених вважає, що клімат твориться трьома взаємопов’язаними процесами: теплообігом, вологообігом Кліматотвірні процесиі циркуляцією атмо Кліматотвірні процеси сфери (мал. 2.8). Що таке кліматотвірні процеси? Ти вже знаєш, що кліматом називають Що таке кліматотвірні процеси? Ти вже знаєш, що кліматомтепла, називають Теплообіг охоплює всі фізичні процеси, пов’язані з обміном почисукупність погодних умов, характерних для даної території, що повторюютьсукупність погодних умов, характерних для даноїповерхню, території, що повторюютьнаючи від потрапляння сонячної енергії на земну затрат її на випарося з року в рік. ся з року нагрі в рік.вання ґрунту і повітря та закінчуючи поверненням енергії нагрітої вування, Значна частина учених вважає, що клімат твориться трьома взаємоЗначна частина учених вважає, що клімат твориться трьома взаємоЗемлі в холодний космос. пов’язаними процесами: теплообігом, вологообігом і циркуляцією атмо пов’язаними процесами: теплообігом, вологообігом і циркуляцією атмо сфери (мал. 2.8). сфери (мал. 2.8). Сонячна енергія Теплообіг охоплює всі фізичні процеси, пов’язані з обміном тепла, почиТеплообіг охоплює всі фізичні процеси, пов’язані з обміном тепла, починаючи від потрапляння сонячної енергії на земну поверхню, затрат її на випаронаючи від потрапляння сонячної енергії на земну поверхню, затрат її на випаровування, нагрівання ґрунту і повітря та закінчуючи поверненням енергії нагрітої Географічна широта енергії вування, нагрівання ґрунту і повітря та закінчуючи поверненням нагрітої Землі в холоднийТеплообіг космос. Землі в холодний космос. Віддаленість від океанів

Сонячна енергія Сонячна енергія

Циркуляція Вологообіг атмосфери Теплообіг Теплообіг КЛІМАТ

Вологообіг Вологообіг

Циркуляція Циркуляція атмосфери

Океанічні течії

Розміщення на суходолі Географічна широта Географічна широта

Рельєф, що оточує територію Віддаленість від океанів Віддаленість від океанів Абсолютна висота Океанічні течії Океанічні течії

Характер підстилаючої поверхні Розміщення на суходолі Розміщення на суходолі

Мал. 2.8. Схема кліматоутворення атмосфери Рельєф, що оточує територію Рельєф, що оточує територію

КЛІМАТ КЛІМАТ

Абсолютна висота Абсолютна висота

Характер підстилаючої поверхні Характер підстилаючої поверхні

Мал. 2.8. Схема кліматоутворення Мал. 2.8. Схема кліматоутворення

Географічні чинники клімату Географічні клімату Географічнічинники чинники клімату

4. Які епохи горотворення виявилися впродовж трьох наймолодших ер? Опрацювавши параграф, спробуй відповісти Опрацювавши спробуй відповісти 5. У результаті параграф, яких процесів сформувалися платформи? Які особливості будови? 1. їхньої Що таке абсолютний геологічний вік гірських порід? 1. Що таке абсолютний геологічний вік гірських порід? 6.2. УЯкі результаті яких процесіву сформувалися пояси? Які особлидва етапи виділяють розвитку Земліскладчасті як планети? 2. Які два етапи виділяють у розвитку Землі як планети? їх будови? 3. вості Що таке ери? Яка послідовність їх змін та тривалість? 3. Що таке ери? Яка послідовність їх змін та тривалість? 4. Які епохи горотворення виявилися впродовж трьох наймолодших ер? Застосуй знання, дізнайсявиявилися більше впродовж 4. Які епохи горотворення трьох наймолодших ер? 5. У результаті яких процесів сформувалися платформи? Які особливості 5. У результаті яких процесів сформувалися платформи? Які особливості 1. Знайди в додаткових джерелах інформації відомості про те, в який спосіб їхньої будови? їхньої будови? встановлюють вік гірських порід. складчасті пояси? Які особли6. науковці У результаті яких процесів сформувалися 6. У результаті яких процесів сформувалися складчасті пояси? Які особли2. Знайди додаткових джерелах інформації відомості про живі організми, вості їхвбудови? вості їх будови? які жили в мезозої. Застосуй знання, дізнайся більше Застосуй знання, дізнайся більше Назви зображені об’єкти чи явища РОЗДІЛ І. Загальні закономірності Землі 1. Знайди в додаткових джерелах інформації відомості про те, в який спосіб 1. Знайди в додаткових джерелах інформації відомості про те, в який спосіб науковці встановлюють вік гірських порід. 2. науковці Знайди ввстановлюють додаткових джерелах інформації вік гірських порід. відомості про площі частин 2. світу. Знайди в додаткових джерелах інформації відомості про живі організми, 2. Знайди в додаткових джерелах інформації відомості про живі організми, які жили в мезозої. 3. які Знайди джерелах інформації відомості про найбільші глижилиувдодаткових мезозої. боководні жолоби Світового океану. Назви зображені об’єкти чи явища Назви зображені об’єкти чи явища

Господарська діяльність людини Господарська Господарськадіяльність діяльністьлюдини людини

ТЕМА1.1.Головні Головніособливості особливостіприроди природиматериків материків ТЕМА Пригадай або здогадайся

37 37

ВСТУП

Пригадай або здогадайся 1. Що вивчає географія? 2. Що таке материки і скільки їх є на земній кулі? 3. Які океани виділяють у межах Світового океану? 4. Що таке географічні карти і як їх класифікують?

Материки та океани як об’єкти вивчення регіональної географії Неповторні природні комплекси. Вивчаючи загальну географію в 6 класі, ти ознайомився із загальними рисами будови окремих оболонок Землі, їх просторовими відмінностями в різних куточках нашої планети. На завершення дізнався про комплексну географічну оболонку та її закономірності, заселеність нашої планети людьми, держави, у яких вони живуть. У 7 класі ти ознайомишся з географічними особливостями материків (мал. 1.1) і океанів, тобто розглянеш кожний материк і океан як величезний неповторний природний комплекс у межах географічної оболонки. Оскільки в загальному частини географічної оболонки називають регіонами, то географія материків і океанів називається  Чи відомо тобі? регіональною географією. У якій послідовності прийнято вивчати До 1953 р. виділяли три окематерики? Для пізнання особливостей великих ани (Північний Льодовитий природних комплексів тобі доведеться розглянувважався частиною Атланти найхарактерніші риси окремих оболонок Землі тичного океану). Міжнарод(літо-, атмо-, гідро- й біосфери) у межах кожного на гідрографічна організація у 2000 р. запропонувала з материків та океанів. А оскільки одні оболонки виділяти в межах 60-ї південної паралелі Південний океан, що оточує Антарктиду. Однак до цього часу це рішення не затверджено.

Мал. 1.1. Материки з островами, що до них належать

Вступ

Мал. 1.2. Спочатку встановлюються географічне положення материка (1) та історія його дослідження (2), потім вивчаються особливості природних оболонок (3–6) у його межах та основні риси географії населення, країн їхнього проживання (7)

впливають на інші з різною силою, то в географії прийнято вивчення всіх природних комплексів починати з характеристики літосфери як оболонки, вплив якої на перебіг процесів в інших оболонках Землі є найсильнішим. Однак перш ніж перейти до вивчення природи самого материка чи океану, необхідно всебічно розглянути особливості його розміщення на земній кулі. Отже, типовий план фізико-географічної характеристики материка, якого зазвичай притримуються всі географи, такий (мал. 1.2): 1. Загальні відомості та фізико-географічне положення. 2. Історія дослідження материка. 3. Рельєф і корисні копалини (літосфера). 4. Клімат (атмосфера). 5. Внутрішні води (гідросфера). 6. П риродні зони (біосфера та природні комплекси географічної оболонки). 7. Населення і політична карта.

Детальніше про те, що необхідно розглянути в кожному з пунктів плану, ти дізнаєшся під час вивчення одного з материків.

Джерела вивчення і дослідження материків та океанів А за підручником краще! Географічні знання про материки і океани можна здобувати з художніх і наукових книжок, журналів, енциклопедій, довідників, художніх і науково-популярних фільмів, матеріалів, розміщених в Інтернеті (мал. 1.3). Однак найкраще почати пізнавати ці географічні об’єкти за допомогою шкільних підручників. Адже підручники мають такі основні переваги: • у них наведено найважливіші й тільки перевірені відомості, а отже, достовірні; • розкриваються всі (без винятків) пункти типового плану географічної характеристики материка чи океану; • навчальний матеріал розглядається в усталеній для географічної науки послідовності; 6

Вступ • навчальний матеріал подано в доступній для учнів формі (без використання складних наукових термінів і понять). Отже, здобуваючи знання за допомогою підручника, ти немов укладаєш на кожну поличку книжкової шафи, що відповідає пункту географічної характеристики, першу основну книжку. Дізнаючись щось нове про материк з інших джерел, ти наче доповнюєш полички книжкової шафи новими виданнями. Особливо цікаво доповнювати ці своєрідні полички додатковими Мал. 1.3. Перший україномовний знаннями, коли насправді мандруватимеш ма- випуск найпопулярнішого у світі географічного журналу териками і океанами. Без атласів не обійтися. Однак геогра Чи відомо тобі? фія, на відміну від більшості навчальних предДля учителів України видано метів, крім підручників має ще одне обов’язкоспеціальний атлас, в якому ве джерело знань — атлас. А атласи, як ти вже містяться карти для усіх знаєш, — це науково систематизовані збірки курсів шкільної географії. карт. Дещо про географічні атласи і карти ти вже дізнався в 6 класі. У шкільному атласі для 7 класу більшість карт охоплюють тільки один материк чи океан, але є також і мапи світу. Тобто карти відрізняються за охопленням території. Тобі уже відомо, що географічні карти за масштабом поділяють на великомасштабні (масштаби від 1 : 200 000 і більші — до 1 : 10 000), середньомасштабні (масштаби менш ніж 1 : 200 000 і до 1 : 1 000 000 включно) та дрібномасштабні (масштаби менш ніж 1 : 1 000 000). Однак навіть найменші материки чи океани охоплюють таку велику частину поверхні земної кулі, що в атласі й навіть на настінних картах їх можна відобразити тільки в дрібному масштабі. А ще карти поділяють так. Крім класифікації за охопленням території та масштабом географічні карти класифікують за призначенням та змістом. За призначенням карти поділяють на навчальні, демонстраційні й довідкові. Саме навчальні карти використовуються як обов’язкові посібники для вивчення географії. Шкільні навчальні карти відображають найважливіші географічні об’єкти та явища і не переобтяжені другорядною інформацією.

Вступ

Мал. 1.4. Демонстраційна карта Європи

Мал. 1.5. Фрагмент загально географічної великомасштабної карти

Мал. 1.6. Тематична карта басейнів річок Українських Карпат

Настінні карти пристосовані для використання всіма учнями класу, тому написи на них зроблено великими літерами. Настільні карти атласів призначено для індивідуальної роботи учнів як у школі, так і вдома. Демонстраційні карти, що зазвичай є яскравими й дохідливими, призначені для широкого кола людей (мал. 1.4). Довідкові карти поділяють на науково-довідкові, туристські, військові тощо. Від шкільних навчальних карт науково-довідкові відрізняються дуже високим ступенем детальності й різноманітністю інформації, що в них закладена. Однак навіть шкільні карти містять дуже великий обсяг відомостей про навколишній світ. На основі їх уважного вивчення і порівняння було зроблено низку важливих наукових відкриттів, у тому числі в географії материків і океанів. Тому потрібно вчитися якнайповніше розуміти зміст карт. За змістом карти прийнято поділяти на загальногеографічні й тематичні. Перші вирізняються тим, що на них вказується лише назва зображеної території і призначення карти (наприклад, навчальна карта). На загальногеографічних картах з однаковим ступенем детальності нанесено всі види об’єктів, що відображають зовнішній вигляд території: природні умови, населені пункти, транспортні шляхи, кордони держав тощо. Загальногеографічні карти великого масштабу дуже подібні до планів місцевості (мал. 1.5), з якими ти ознайомився в 6 класі. Тематичними називають карти, на яких один або декілька географічних об’єк-

Вступ тів чи явищ зображено з великою детальністю та глибиною (мал. 1.6). На них за допомогою спеціальних умовних знаків можуть бути зображені такі елементи, що їх ніколи не показують на загальногеографічних картах: будову земної кори, середньомісячні температури повітря, тваринний світ. Тема, якій присвячені ці карти, завжди вказується в її назві. Так, у шкільному атласі 7 класу для вивчення кожного материка запропоновано декілька тематичних карт. Серед них передусім фізична, тектонічна, кліматична, карта природних зон. Щоб повною мірою використати карти атласу для пізнання материків і океанів, насамперед необхідно уважно опрацювати легенду карти (мал. 1.7). Стануть у пригоді також додаткові відомості, котрі розміщено навколо картографічного зображення. Здобуті знання з географії материків і океанів допоможуть тобі глибше розуміти природне різноманіття регіонів світу. Це, у свою чергу, дасть змогу підготуватися до вивчення наступних курсів географії, сприймати навчальний матеріал з біології та історії, світової літератури, орієнтуватися у світових новинах із різних сфер життя людства.

Опрацювавши вступ, спробуй відповісти 1. Що вивчають у курсі географії матери-

ків і океанів?

Мал. 1.7. Фрагмент легенди синоптичної карти

 Чи відомо тобі? Використовуючи загальнодоступну комп’ютерну програму «Google Earth» — «Гугл планета Земля», ти можеш розглянути у форматі 3D будь-який куточок земної кулі, сфотографований з космосу. Також можна помилуватися фотознімками цікавих об’єктів, зроблених любителями.

2. У якій послідовності прийнято харак-

теризувати географічні особливості окремих материків? 3. З яких джерел можна отримувати гео-

графічні відомості про материки і океани? 4. Які карти за масштабом і охопленням

території використовують для вивчення географії материків? 9

Вступ 5. Як класифікують карти за призначенням і змістом? 6. Які карти за призначенням і змістом використовують у школі для вивчен-

ня природи материків?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Чим подібні та чим відрізняються за змістом курси географії 6 і 7 класів? 2. Випиши в зошит назви карт світу зі шкільного атласу для 7 класу. 3. Знайди в Інтернеті відомості про форму і розміри Землі.

Назви зображені об’єкти чи явища

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ЗЕМЛІ

Тема 1. Форма і рухи Землі

Тема 2. Материки та океани — великі природні комплекси географічної оболонки

Опрацьовуючи ці дві теми, ти детальніше розглянеш форму та розподіл площ поверхні Землі, географічні наслідки кулястої форми планети, її осьового та орбітального рухів. З’ясуєш, що таке дні сонцестояння та рівнодення, пояси сонячного освітлення. Ознайомишся з площами материків, поділом земного суходолу на частини світу. Також ти зможеш скласти собі загальні уявлення про материки та океани як великі природні комплекси географічної оболонки, з’ясувати механізми утворення океанічних западин і материків у процесі переміщення літосферних плит.

Тема 1. ФОРМА І РУХИ ЗЕМЛІ

§ 1. Форма і рухи Землі

Пригадай або здогадайся 1. До яких небесних тіл належить Земля? 2. Що таке доба, рік? Яка їхня тривалість на Землі? 3. Які ритми характерні для географічної оболонки?

Куляста форма та розміри Землі, їх географічні наслідки Велетенська майже куля. Земля, як і інші планети Сонячної системи, має кулясту форму, тобто дуже близьку до форми кулі. Діаметр Землі становить у середньому 12 742 км. Екваторіальний радіус Землі (у площині екватора) становить понад 6 378 км, а полярний радіус (збігається з уявною піввіссю Землі) — близько 6 357 км. Отже, екваторіальний радіус Землі на 21,4 км довший від полярного. Це означає, що наша планета дещо сплюснута біля полюсів. Довжина великого кола, проведеного через обидва полюси, становить близько 40 009 км, а довжина екватора — 40 076 км (мал. 1.8). Площа поверхні земної кулі становить 510 млн км2. Для створення карт світу, материків Землю приймають за правильну кулю із середнім радіусом 6 371 км, оскільки Мал. 1.8. Форма і розміри Землі різниця між екваторіальним і полярним радіусами є дуже незначною: близько 1/300 від реального екваторіального радіуса Землі. Довжину екватора приймають при цьому за 40 000 км. Кулястість Землі й розподіл тепла. Форма і розміри Землі мають велике географічне значення. Ти вже знаєш, що куляста форма Землі зумовлює зменшення кута падіння сонячних променів на земну поверхню від екватора до полюсів (мал. 1.9). Тому території, ближчі до Мал. 1.9. Відмінність кута падіння сонячних променів залежно від широти

ТЕМА 1. Форма і рухи Землі екватора, отримують більше сонячного тепла, ніж ті, що розташовані поблизу полюсів. Від кількості отриманого тепла залежать не тільки нагрівання повітря, а й багато інших процесів, що відбуваються в географічній оболонці. Передусім це розподіл тиску і вітрів, випадання опадів і режим річок, характер перебігу процесів вивітрювання та перенесення гірських порід (мал. 1.10). Завдяки своїм великим розмірам Земля утримує атмосферу. Місяць — супутник Землі, діаметр якого приблизно вчетверо менший від земного, не має атмосфери.

Рухи Землі та їх наслідки Добовий рух і ритмічність у географічній оболонці. Земля, як і інші планети Сонячної системи, бере участь водночас у декількох Мал. 1.10. Гірські породи руйну видах руху. Головними рухами Землі є добове ються як під впливом дуже низь обертання навколо уявної осі й річний рух по ких, так і високих температур орбіті навколо Сонця. Обертання Землі навколо своєї уявної осі має цілий ряд важливих географічних наслідків. Одним з них є вплив на форму Землі. Сплюснутість Землі біля полюсів є результатом її обертання навколо осі (див. мал. 1.8). З добовим обертанням Землі пов’язані зміна дня і ночі, а отже, й добова ритмічність явищ і процесів у географічній оболонці. Загальновідомими є добовий хід температури, денний і нічний місцеві вітри — бризи на ділянках суходолу, прилеглих до великих водойм (мал. 1.11). Дуже яскраво виражений добовий ритм живої природи. Важливим наслідком добового обертання Землі є відхилення тіл, що руха ються горизонтально (вітрів, морських течій і т. д.), від їхнього первісного напрямку: в Північній півкулі — вправо, у Південній — уліво (мал. 1.12). Воно зумовМал. 1.11. Денний і нічний бризи лене дією сили інерції — силою Коріоліса, 13

РОЗДІЛ І. Загальні закономірності Землі названою на честь французького вченого, який першим пояснив це явище. Найбільше ця сила впливає на тіла, що рухаються у меридіональному напрямку. З віддаленням від екватора і наближенням до полюсів відхилення наростає. Земля обертається навколо своєї уявної осі із заходу на схід, тобто здійснює рух у напрямку проти годинникової стрілки (мал. 1.12). Проміжок часу, за який планета здійснює один повний оберт навколо своєї осі, називають добою, а тому обертання навколо осі ще називають добовим обертанням. Мал. 1.12. Вплив сили Коріоліса на об’єкти, що рухаються від Кожен меридіан на будь-який конкретний полюсів до екватора момент часу займає своє відмінне від усіх інших меридіанів положення відносно Сонця (мал. 1.13). Так, якщо на одному з меридіанів у полудень буде середина дня (12:00), то на протилежному до нього є середина ночі — північ (24:00, або 0 год). Отже, території, що мають різну географічну довготу, перебувають у різних частинах доби, а тому й час на годинниках різний. Так, коли в Україні 8:00 ранку, то на східному узбережжі Євразії — 18:00 вечора, а на східному узбережжі Північної Америки — 2:00 ночі. Рух Землі навколо Сонця і його географічні наслідки. Земля рухається по орбіті з заходу на схід із середньою швидкістю близько 30 км/с. Увесь шлях за рік вона проходить за 365 діб 6 год 09 хв 09 с. Вісь добового обертання Землі нахилена до площини її орбіти під кутом 66,5°. Впродовж року, перебуваючи в різних точках орбіти, вона спрямована в тому самому напрямку («дивиться» північним полюсом на Полярну зірку). Це призводить до найважливіших гео графічних наслідків — зміни пір року, а також тривалості дня і ночі на всіх широтах, окрім екватора. Нахил земної осі до площини орбіти зі збереженням спрямованості Північного полюса Мал. 1.13. Відмінність у часі на на Полярну зірку зумовлює різний кут падінрізних меридіанах ня сонячних променів у різні пори року. Це, 14

ТЕМА 1. Форма і рухи Землі в свою чергу, спричиняє відмінності в ступені нагрівання земної поверхні на тих самих широтах, а також зміну тривалості дня і ночі на всіх широтах, окрім екватора (мал. 1.14). Найбільшу кількість сонячної енергії отримує територія в тому випадку, якщо сонячні промені падають під прямим кутом до площини горизонту, тобто Мал. 1.14. Рух Землі навколо Сонця прямовисно. Таке положення світила на небосхилі називають Сонцем у зеніті. Займати його Сонце може тільки опівдні на територіях, широти яких близькі до екватора. Дві найвіддаленіші від екватора паралелі, на яких тільки один день у році Сонце буває в зеніті, називають троМал. 1.15. Освітлення земної кулі в дні піками. На Північному тропіку (тролітнього та зимового сонцестоянь піку Рака) — паралелі 23,5° пн. ш. промені опівдні падають прямовисно тільки 22 червня (мал. 1.15). Саме цей день, коли вісь Землі північним кінцем найбільше нахилена до Сонця, називають днем літнього сонцестояння. 22 грудня північний кінець земної осі найбільше відвернутий від Сонця. Тоді небесне світило перебуває в зеніті на Південному тропіку, або тропіку Козерога (23,5° пд. ш.). Це день зимового сонцестояння. Скільки можуть тривати дні й ночі? Для розуміння причин різної тривалості дня на різних широтах доцільно скористатися поняттям термінатор, під яким розуміють лінію, що відокремлює освітлену (світлу) частину небесного тіла від неосвітленої (темної). Термінатор Землі мало відрізняється від лінії, утвореної перетином земної кулі площиною, що проходить через її центр, тобто завжди приблизно половина кулі Землі є освітленою, а друга половина — затемненою (мал. 1.16). Проаналізуємо орієнтацію уявної площини, лінія перетину із земною поверхнею якої близька до термінатора. У дні сонцестоянь вісь Землі утворює з нею найбільший кут — 23,5° (див. мал. 1.14), а тому тривалість ночі й дня на широтах, де вони змінюються упродовж однієї Мал. 1.16. Освітлення земної кулі у день доби, бувають найбільшими чи найменлітнього сонцестояння шими за тривалістю. 15

РОЗДІЛ І. Загальні закономірності Землі  Чи відомо тобі? 22 червня й близькі до цієї дати дні на широтах між паралелями 66,5 ° і 57 ° пн. ш. спостерігаються так звані білі ночі. Так називають короткі ночі, коли смеркання після заходу Сонця відразу переходить у світання перед його сходом, а отже, темної ночі взагалі немає.

Біла ніч у Гельсінкі

Мал. 1.17. Орієнтація термінатора в різних точках земної орбіти

Так, 22 червня — найдовший день у Північній півкулі. На паралелі 66,5° пн. ш. у день літнього сонцестояння Сонце не заходить взагалі. Північніше цієї паралелі воно може не заходити або не сходити впродовж декількох діб, а на Північному полюсі — півроку. Таку ніч або день, які тривають одну добу і більше, називають полярними. А паралель 66,5° пн. ш. — Північним полярним колом (мал. 1.16). Ця паралель особлива тим, що північніше від неї бувають полярні дні та полярні ночі тривалістю від двох діб до півроку, а південніше — кожна доба у році має день і ніч. У день зимового сонцестояння на Північному полярному колі й північніше від нього Сонце не сходить, тобто триває полярна ніч. Південне полярне коло має широту 66,5° пд. ш. На ньому в день літнього сонцестояння 22 червня спостерігається полярна ніч, а коли на Північному полярному колі полярна ніч, то на Південному — полярний день (22 грудня). Отже, на широтах між полярними колами і полюсами полярні дні й ночі тривають від декількох діб до декількох місяців (півроку на полюсах). Решту року на цих широтах (крім полюсів) спостерігається звичайна зміна дня і ночі впродовж доби. На широтах, близьких до полярних кіл, улітку спостерігаються білі ночі, що їх можна фіксувати упродовж декількох діб. Що ж відбувається з тривалістю дня і кутом падіння сонячних променів між днями сонцестоянь? Після 22 грудня у Північній півкулі день починає збільшуватися. Це пов’язано з тим, що уявна площина, близька до термінатора, розвертається завжди в бік Сонця (мал. 1.17), а тому кут, який вона утворює з віссю Землі, зменшується. 21 березня ця площина займає таке положення, що вісь

ТЕМА 1. Форма і рухи Землі Землі повністю опиняється в ній, термінатор поділяє всі паралелі практично навпіл. Трива Чи відомо тобі? лість дня на усіх широтах Землі (крім полюсів) Насправді тривалість дня майже дорівнює ночі. Тому цю дату називають навіть у рівнодення буде на днем весняного рівнодення. кілька хвилин більшою за З 21 березня до 22 червня кут між віссю 12 год, а тривалість ночі, Землі та площиною, близькою до термінатора, відповідно, меншою. Це пов’язнову зростає, Сонце в зеніті переміщується на зано з тим, що початок дня Північний тропік. Під час руху Землі по орбіті визначають за появою над від літнього до зимового сонцестояння 23 вегоризонтом краю сонячноресня планета проходить точку осіннього го диска (а не його центра), рівнодення. а також з явищем певного викривлення напрямку поВ усі інші дні, крім рівнодень на всіх шиширення світлових променів ротах, за винятком екватора, тривалості під час їх проходження крізь дня і ночі впродовж року різні. Між широтами повітря атмосфери. 66,5° пн. ш. і 66,5° пд. ш. впродовж доби завжди бувають день і ніч. Сонце у дні рівнодень перебуває в зеніті над екватором. Північна і Південна півкулі в ці дні освітлені однаково, вони отримують однакову кількість тепла. На паралелях між тропіками сонячні промені опівдні падають прямовисно (Сонце перебуває в зеніті) двічі на рік. На екваторі це повторюється щопівроку, на паралелях, близьких до тропіка, — у дні, близькі до днів сонцестояння. Отже, для спостерігача на Землі складається враження, що Сонце рухається впродовж року між тропіками. Північніше Північного і південніше Південного тропіків Сонце ніколи не буває в зеніті. Астрономічні пори року і пояси освітлення. Зі зміною висоти Сонця над горизонтом змінюються пори року (астрономічні пори року починаються у дні сонцестоянь — літо і зима, а осінь і весна — з днів рівнодень), сезонні ритми природи. Вони виявляються у зміні температур, вологості повітря та інших Мал. 1.18. У різні пори року в помірному поясі метеорологічних показників, у режимі 17

РОЗДІЛ І. Загальні закономірності Землі

Мал. 1.19. Пояси сонячного освітлення

 Чи відомо тобі? Оскільки Північний полюс завжди спрямований на Полярну зірку, то за кутом, під яким її видно на різних паралелях Північної півкулі, можна встановити географічну широту паралелі. Тобто ці кути рівні між собою. Тому в Північній півкулі, визначивши кут, під яким видно Полярну зірку, встановлюють географічну широту точки.

водоймищ, в житті рослин, тварин тощо (мал. 1.18). У результаті нахилу осі обертання до площини орбіти та річного руху на Землі утворилося п’ять поясів поясів освітлення, обмежених тропіками та полярними колами (мал. 1.19). Вони відрізняються висотою полуденного Сонця, тривалістю дня, а відповідно й тепловими умовами. Жаркий пояс лежить між тропіками, займаючи близько 40 % земної поверхні. Помірні пояси (два) розташовуються між тропіками і полярними колами. Загальна площа помірних поясів становить 52 % земної поверхні. Холодні пояси (два) загальною площею 8 % земної поверхні простяглися до півночі від Північного і до півдня від Південного полярних кіл. Пояси освітлення є прикладом прояву закономірності широтної зональності у географічній оболонці.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти

1. Які розміри і форму має Земля? 2. Як форма і розміри Землі впливають на

процеси в географічній оболонці? 3. Які особливості розподілу площ суходолу

та океану на поверхні земної кулі? 4. Які особливості й наслідки добового обер-

тання Землі? 5. Яка причина зміни пір року? 6. Що таке тропіки? 7. Скільки можуть тривати дні та ночі? 8. Що відбувається з тривалістю дня і кутом

падіння сонячних променів між днями сонцестоянь? 9. Що таке астрономічні пори року і пояси

освітлення? 18

ТЕМА 1. Форма і рухи Землі

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Знайди у додаткових джерел дані про радіуси найменшої і найбільшої серед планет Сонячної системи. Встанови, у скільки разів розміри Землі відрізняються від розмірів цих планет. 2. Опиши, якою була б природа на Землі, якби вісь планети була перпендикулярною до площини земної орбіти. 3. Уяви, як рухається Сонце по горизонту для спостерігача, який перебуває на Північному полюсі в полярний день.

Назви зображені об’єкти чи явища

 Чи відомо тобі? Науковці розрізняють зоряну і сонячну доби. Зоряна доба — проміжок часу між двома послідовними кульмінаціями зірки (найвищим положенням її над горизонтом) над меридіаном точки спостереження. Саме за зоряну добу Земля робить повний оберт навколо своєї уявної осі. Вона становить 23 год 56 хв 04 с. А

Сонячна доба — проміжок часу між двома послідовними проходженнями центра Сонця через меридіан точки спостереження. У зв’язку з тим, що Земля одночасно з добовим рухом здійснює рух навколо Сонця, сонячна доба довша від зоряної, і саме вона триває рівно 24 год.

Тема 2. МАТЕРИКИ ТА ОКЕАНИ — ВЕЛИКІ ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИ

§ 2. Материки та океани — великі природні комплекси географічної оболонки

Пригадай або здогадайся 1. Яка площа суходолу? 2. Назви найбільший і найменший за площею материк. 3. Назви найбільший і найменший за площею океан. 4. Хто вперше висловив гіпотезу про походження материків і океанів?

Співвідношення і розподіл на Землі материків та океанів

Мал. 1.20. Розподіл площ матери ків з прилеглими островами

Мал. 1.21. Частини світу

Материки і частини світу. Материки, або континенти (від лат. continens terra) — найбільші масиви суходолу Землі, більша частина поверхні яких виступає над рівнем моря, а їхня окраїнна частина вкрита водами Світового океану. Площі материків з приналежними до них островами, а також частки території, яку вони займають, від площі усього суходолу відображено на малюнку (див. мал. 1.20). Близько 149 млн км2 (29 % усієї площі) припадає на суходіл і 361 млн км2 (71 %) на поверхню Світового океану. Значно більше площі суходолу розміщено в Північній півкулі (39 % загальної площі півкулі), у Південній суходіл займає тільки 19 %. Загальна площа усіх островів становить близько 10 млн км2. Однак острови мають значно менші розміри, ніж материки. Найбільший серед них — острів Гренландія, площа якого 2,2 млн км2. Площі материків без островів становлять: Євразії — 50,6 млн км2, Африки — 29,2 млн км2, Північної Америки — 20,1 млн км2, Південної Америки — 17,7 млн км2, Антарктиди — 14,0 млн км2, Австралії — 7,6 млн км2.

ТЕМА 2. Материки та океани – великі природні комплекси Слід звернути увагу, що материки Північна Америка і Південна Америка та Євразія і Африка розділені штучними об’єктами — відповідно Панамським та Суецьким каналами. Історично склалося так, що суходіл на Землі поділяють також на частини світу. Цей поділ виник в епоху Великих географічних відкриттів. Частин світу також шість (мал. 1.21), оскільки материк Євразія містить дві частини світу — Європу та Азію. У той самий час два материки — Північна і Південна Америка — становлять одну частину світу — Америку. Материк зазвичай розглядають без островів, а от частини світу завжди характеризують разом з прилеглими островами. Найбільші частини Світового океану. Континенти, великі архіпелаги, острови поділяють Світовий океан на чотири великі частини — окремі океани. Вони суттєво різняться своїми площами (мал. 1.22). Межі між окремими океанами подекуди проведено по лініях підвищень океанічного дна (менших глибин) або просто вздовж меридіанів.

 Чи відомо тобі? У школах різних країн світу вчать різні схеми розподілу земної суші, кількість континентів, згідно з якими, може коливатися від 5 до 7. У випадку 7 континентів різними континентами вважаються Європа та Азія. Схему, що поділяє сушу на 7 материків, широко використовують у Китаї, Індії та більшості англомовних країн. Оскільки Євразія та Африка відділені тільки штучним Суецьким каналом, то їх об’єднують також у суперконтинент Афроєвразію.

Мал. 1.22. Океани та їхні межі

РОЗДІЛ І. Загальні закономірності Землі

Походження материків та океанічних западин «Діти» Пангеї. Більшість науковців є послідовниками німецького вченого Альфреда Вегенера, який ще у 1912 році стверджував, що материки виникли внаслідок розколу колись єдиного суперконтиненту — Пангеї. Спочатку Пангея розділилася на Лавразію і Гондвану (мал. 1.23). В подальшому й вони розпались на дрібніші частини, які мали обриси сучасних материків. Контури континентів змінювалися внаслідок зародження і розширення нових океанів, зіткнення літосферних плит. Взаємодії літосферних плит. З позицій сучасної теорії літосферних плит основна активність внутрішніх сил Землі виявляється на краях літосферних плит, тобто в місцях, де вони стикаються і взаємодіють одна з одною. Виокремлюють три типи взаємодій літосферних плит. Перший характеризується розсуванням, розходженням плит. Другий відображає процеси при русі назустріч двох плит. Третій характерний для трансформних Мал. 1.23. Формування сучасних розломів, вздовж яких краї плит ковзають, материків зміщуючись одна відносно другої, не зближуючись і не віддаляючись (див. мал. 1.24). У місцях розсування двох літосферних плит зазвичай утворюються серединні океанічні хребти. Їхнє утворення пов’язано з тим, що там із надр Землі надходить магма. Вона нарощує краї літосферних плит. Нові порції магми розсувають літосферні плити, розширюючи дно океану, збільшуючи площу земної кори океанічного типу. Мал. 1.24. Типи взаємодій літосферних Тріщину в центральній частині сеплит рединного океанічного хребта, куди підходять потоки магми, називають рифтом. 22

ТЕМА 2. Материки та океани – великі природні комплекси Як виникають нові океани? Як показують дослідження, рифтові зони можуть з’являтися спочатку на материках (див. мал. 1.25). Причиною їх виникнення є висхідні мантійні потоки, які, вдаряючи в основу континенту, поступово розколюють його на частини. З часом вони все більше віддаляються, і може зародитися новий океан із серединно-океанічним хребтом на місці колишнього материкового рифту. Отже, перший тип взаємодій літосферних плит характеризується їх розсуванням, що супроводжується розривними тектонічними рухами, землетрусами, активним вулканізмом, розширенням океанічного дна. Мал. 1.25. Формування та Як формуються гірські країни і зророзвиток рифтової зони стають розміри материків? Окраїна тієї са- материка та утворення океану мої плити може з одного боку нарощуватись у зоні серединного океанічного хребта, а з другого — занурюватись під іншу, нагадуючи конвеєр (мал. 1.24). У місцях зустрічного руху літосферних плит виникає другий тип взаємодій (див. мал. 1.26, 1.27). Він характеризується процесами підсування однієї плити під край другої, насуванням верхньої на нижню, стискуванням і зминанням у складки верхніх Мал. 1.26. Форми взаємодій під час шарів земної кори в місцях контакту. зустрічного руху літосферних плит Кожний з країв плит, у тому числі й тієї, що підсувається під іншу, може бути представлений океанічною або континентальною земною корою. Зазвичай це залежить від стадії розвитку процесу підсування. Тому зони зіткнення літосферних плит на земній поверхні виявляються у різних формах. Якщо відбувається другий тип взаємодій між краями океанічних літосферних плит, то розвиваються острівні Мал. 1.27. Вулканічний острів Маріанської острівної дуги дуги з глибоководними жолобами (див. мал. 1.26). 23

РОЗДІЛ І. Загальні закономірності Землі Якщо край літосферної плити з океанічною земною корою підсувається під континентальну (навпаки бути не може, оскільки океанічна завжди важча), то на дні океану утворюється океанічний жолоб, а край материкової зминається в складки з вираженою вулканічною грядою (див. мал. 1.26). При стисканні та підсуванні материкових країв літосферних плит відбувається зминання в складки верхніх шарів обох плит, утворюються гірські хребти з глибокими крайовими прогинами (мал. 1.28). З порівняння ролі взаємодій літосферних плит різних типів можна дійти висновку, що саме при зустрічному русі (стиканні та підсуванні) відбувається формування суходолу (материків та островів), гірських країн, а також утворення земної кори власне материкового типу (мал. 1.28). Підсування однієї плити під іншу призводить до того, що в результаті тертя виникають розриви пластів, які спричиняють землетруси. Крізь тріщини в плиті, що насувається, до поверхні надходить магма. Інтенсивний вулканізм на стику плит призводить до викидання на поверхню легкоплавких хімічних елементів і сполук, які утворюються при частковому розплавленні плити, що занурюється в астеносферу. Ці речовини, остиМал.1.28. Замикання океанічного дна, формування крайових прогинів гаючи, утворюють гранітний матеріал, який і гірської країни при зустрічному вирізняє земну кору материкового типу від русі і підсуванні літосферних океанічної. З остигаючої магми формуються плит, а також старіння гір після в океані острівні дуги, а в горах — вулканічні згасання зустрічних рухів хребти. Переважна більшість гірських масивів виникає не внаслідок вулканізму, а в результаті зминання в складки гірських порід під дією зустрічного руху літосферних плит (мал. 1.29). Такі рухи називають ще орогенічними (від грецьких слів «орос» — гора і «генезіс» — утворення, народження). Мал. 1.29. Найпотужніша гірська Зминаються в складки, у більшості викраїна світу — Гімалаї, яка сфор падків, гірські породи плити, що насуваєтьмувалася в зоні стикання Євро ся зверху. Але процес горотворення може азійської та Індо-Австралійської відбуватися й на зустрічній плиті, що занулітосферних плит 24

ТЕМА 2. Материки та океани – великі природні комплекси

Мал. 1.30. Зім’яті осадові відклади в одній зі скиб Українських Карпат в околицях міста Яремче

рюється. Це пояснюється тим, що часто вона може мати надто товстий шар в’язких осадових відкладів, які не можуть бути затягнуті під край наповзаючої зверху плити. Вони зминаються у складки, а при подальшому стискуванні зриваються з кристалічної основи. Утворюються луски (скиби) із сильно зім’ятих відкладів (мал. 1.30).

 Чи відомо тобі? Найбільша система грабенів на сьогодні існує в Східній Африці, де розташовуються озера Ньяса, Танганьїка. Великим грабеном є улоговина озера Байкал (див. фото).

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Як співвідносяться між собою площі

материків? 2. Чим відрізняються материки і частини

світу? 3. Як співвідносяться між собою площі

океанів? 4. Як відбувалося формування матери-

ків упродовж останніх двохсот мільйонів років? 5. Які типи взаємодій літосферних плит

розрізняють науковці? 6. Як і чому відбувається розсування лі-

тосферних плит? 25

РОЗДІЛ І. Загальні закономірності Землі 7. Які випадки виникають при зустрічному русі літосферних плит? 8. Які географічні наслідки зустрічного руху літосферних плит?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Більша частина материків розташована в Північній півкулі, де вони займають площу 100 млн км2. Обчисли, яку частку становить суходіл у загальній площі окремо Північної та Південної півкуль. 2. Знайди в додаткових джерелах інформації відомості про площі частин світу. 3. Знайди у додаткових джерелах інформації відомості про найбільші глибоководні жолоби Світового океану.

Назви зображені об’єкти чи явища

Дослідження

Сучасні материки та океани — наслідок розходження літосферних плит

Мал. 1.31. Напрямки переміщень найбільших літосферних плит

Нині вирізняють сім великих літосферних плит: Північноамериканську, Південноамериканську, Євразійську, Африканську, Індо-Австралійську, Антарктичну й Тихоокеанську. Усі вони, за винятком Тихоокеанської, містять материкові брили із прилеглими ділянками океанічного дна. Якщо розглянути напрямки переміщення літосферних плит, то можна звер-

ТЕМА 2. Материки та океани – великі природні комплекси нути увагу на те, що розширюється дно Атлантичного та Індійського океанів, а південні материки віддаляються від Африки. Існуючі напрямки руху і подібність контурів материків та їхніх частин свідчать про те, що в далекому минулому вони були єдиним материком. Випиши пари ділянок суходолу з найбільш подібними контурами. Розглянь уважно карту переміщення сучасних літосферних плит (мал. 1.31) і спрогнозуй, як розміщуватимуться материки через 200 млн років за умови незмінних напрямків переміщення.

Коротко про зміст тем розділу Земля, як і інші планети Сонячної системи, має кулясту форму — тобто дуже близьку до форми кулі з середнім радіусом 6 371 км. Куляста форма Землі зумовлює зменшення кута падіння сонячних променів на земну поверхню від екватора до полюсів, а отже, відмінності у характері перебігу кліматоутворювальних процесів. На них суттєво впливає добовий і річний рухи Землі. Зі зміною висоти Сонця над горизонтом змінюються пори року, сезонні ритми природи, формуються п’ять поясів освітлення. Материки — найбільші масиви суходолу Землі, більша частина поверхні яких виступає над рівнем моря, а їхня окраїнна частина вкрита водами Світового океану. Континенти, великі архіпелаги та острови поділяють Світовий океан на чотири великі частини — окремі океани. Сучасні материки виникли за рахунок розколу колись єдиного суперконтиненту — Пангеї. З позицій сучасної теорії літосферних плит основна активність внутрішніх (ендогенних) сил Землі проявляється на краях літосферних плит, тобто в місцях, де вони стикаються і взаємодіють одна з одною. Вирізняють три типи взаємодій літосферних плит: перший — розсування, розходження плит; другий — зустрічного руху; третій — трансформні розломи, вздовж яких краї плит ковзають, зміщуючись одна відносно другої, не зближуючись і не віддаляючись. У місцях розсування двох літосферних плит зазвичай утворюються серединні океанічні хребти. Рифтові зони як зачатки майбутніх океанів можуть виникати спочатку на материках. У місцях зустрічного руху літосферних плит виникає другий тип взаємодій, який характеризується процесами підсування однієї плити під край другої, насуванням верхньої на нижню, стискуванням і зминанням у складки верхніх шарів земної кори у місцях контакту. Саме при зустрічному русі (стиканні та підсуванні) відбувається формування суходолу (материків та островів), гірських країн, а також утворення земної кори власне материкового типу. 27

РОЗДІЛ І. Загальні закономірності Землі Підсування однієї плити під іншу призводить до того, що в результаті тертя виникають розриви пластів, які спричиняють землетруси. Через тріщини в плиті, що насувається, надходить до поверхні магма. Інтенсивний вулканізм на межі плит призводить до викидання на поверхню легкоплавких хімічних елементів і сполук, які утворюються при частковому розплаві плити, що занурюється в астеносферу. Ці речовини, остигаючи, утворюють гранітний матеріал, який відрізняє земну кору материкового типу від океанічної. З остигаючої магми формуються в океані острівні дуги, а в горах — вулканічні хребти. Переважна більшість гірських масивів виникає в результаті зминання в складки гірських порід під впливом зустрічного руху літосферних плит.

Опрацювавши теми, спробуй відповісти 1. Як і чому форма та розміри земної кулі впливають на природу материків? 2. Чи мають значний вплив добовий і річний рухи земної кулі на формуван-

ня материків і океанів, а також сучасного рельєфу материків?

Виконай практичні завдання 1. Відшукай у довідковій літературі інформацію про білі ночі та причини

їх виникнення. 2. Широта якої паралелі відповідає куту нахилу осі Землі до площини

орбіти? Скільки в сумі становить широта тропіка і полярного кола тієї самої півкулі? Визнач широту тропіка, якби вісь Землі була нахилена під кутом 60°. 3. Знайди в довідковій літературі відомості про дослідження Альфреда

Вегенера.

РОЗДІЛ ІІ

МАТЕРИКИ

Тема 1. Г оловні особливості природи материків Тема 2. Африка Тема 3. А встралія та Океанія Тема 4. П івденна Америка Тема 5. А нтарктида Тема 6. П івнічна Америка Тема 7. Є вразія Розглянеш загальні особливості геологічної історії та формування рельєфу материків, закономірності перебігу кліматичних процесів та поширення ландшафтів материків. Ознайомишся із географічним положенням, дослідженнями, особливостями природних оболонок та населення у межах кожного з материків.

Тема 1. ГОЛОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДИ МАТЕРИКІВ

§ 3. Загальні особливості геологічної будови і рельєфу материків

Пригадай або здогадайся 1. Які сили впливають на формування рельєфу? 2. Чим відрізняються гори і рівнини? 3. Які процеси спричиняють формування гірських країн? 4. Як сформувалася наша планета?

Геологічна історія формування рельєфу материків Що таке геологічний вік? Вік, виражений у роках, що минули від моменту утворення гірської породи, називають абсолютним геологічним віком. Назва його походить від науки геології, яка вивчає процеси, що відбуваються на поверхні й у надрах Землі, а також її будову, походження та розвиток. За допомогою різних методів науковці встановлюють вік гірських порід. Деякі з них уможливлюють встановлення геологічного віку за залишками живих організмів, що їх було знайдено у пластах гірських порід (мал. 2.1). Давно досліджено, що спочатку на Землі не було життя, а потім упродовж конкретних великих проміжків геологічного часу були поширені певні види живих організмів, на місце яких потім прийшли інші. Беручи до уваги основні події у розвитку Землі, її географічної оболонки, науковці здійснили періодизацію земної геологічної історії. Насамперед етап у розвитку Землі, коли вона формувалась з космічного пилу, називають догеологічним. Від моменту сформування земної кори (близько 4,6 млрд років тому) визначають геологічний етап розвитку. Нині науці відомо, що на початку геологічного Мал. 2.1. Скам’янілий етапу розвитку молода Земля з тонкою і дуже активзалишок амоніта — ною земною корою була оповита розігрітою, збагачеморського головоногого ною вуглекислим газом та водяною парою атмосфемолюска, який жив на рою (мал. 2.2). Майже 4,25 млрд років тому почалась Землі 200–65 млн років тому. Діаметр мушлі — від конденсація водяної пари й утворення гідросфери. кількох сантиметрів до 2 м У водних басейнах 3,8 млрд років тому зародилося

ТЕМА 1. Головні особливості природи материків життя. Перші організми могли жити у безкисневому середовищі. На зміну їм розвинулися фотосинтезуючі організми (одноклітинні бактерії та водорості), які збагатили атмосферу киснем. Протягом мільярдів років на Землі існували надзвичайно різноманітні живі організми (близько 2 млрд видів живих істот). Сьогодні на Землі існує 5 млн видів. Мал. 2.2. Так могла виглядати Геологічний етап розвитку Землі на основі поверхня земної кулі близько важливих еволюційних змін органічного світу 4 млрд років тому поділили на найбільші періоди геологічної історії — ери. Така періодизація геологічного етапу розвитку Землі прийнята в усьому світі. Зображають її у формі геохронологічної таблиці (мал. 2.3), яка відображає послідовність етапів геологічної історії, розвитку органічного світу. У самих назвах ер відображено розвиток життя на Землі. Так, палеозойська ера (570 —  Чи відомо тобі? 230 млн років тому) означає еру давнього життя, мезозойська ера (230 — 65 млн років тому) — середнього життя, а кайнозойська (від 65 млн років тому до сьогодні) — сучасного життя. У палеозої панували морські безхребетні, риби, земноводні й спорові рослини, в мезозої — плазуни й голонасінні рослини, а в кайнозої — ссавці й покритонасінні рослини. Дві найдавніші та найтриваліші ери (по 2 млрд років кожна) в геологічному етапі розвитку Землі, коли існували тільки найпростіші організми, називають архейською та протерозойською. Відклади їхні сильно змінено метаморфізмом і містять дуже мало викопних решток. Часто ці дві ери називають докембрієм. У свою чергу, гірські породи чи ділянки земної кори датують як докембрійські. Епохи горотворення. Дані про вік вивержених магматичних порід дають можливість стверджувати, що формування земної кори відбувалося на певних етапах її розвитку з різною інтенсивністю. Порівняно короткі епохи під-

Вважають, що на початку палеозою, у байкальську тектономагматичну епоху, відбулося з’єднання у великий суперконтинент Гондвану п’яти великих континентальних платформ Південної півкулі — Африкано-Аравійської, Австралійської, Південноамериканської, Антарктичної та Індостанської. У Північній півкулі в цей час існували розрізнені платформи у вигляді великих островів.

РОЗДІЛ ІІ. Материки Ера, її початок

Епоха горотворення

Гори

Кайнозойська 65 млн років

Альпійська

Піренеї, Альпи, Карпати, Памір, Гіндукуш, Гімалаї, Анди, південь Кордільєрів

Мезозойська 250 млн років

Мезозойська (Кімерійська)

Кримські гори, гори Північно-Східного Сибіру, Кордільєри

Герцинська

Уральські гори, Гіндукуш, Каракорум, Тянь-Шань, Кунь-Лунь, Тібет, Аппалачі

Палеозойська 540 млн років

Вигляд природи

Північна частина Аппалачів, Алтай, Каледонська Саяни, Великий Вододільний хребет Австралії

Протерозойська 2,5 млрд

Докембрій

Байкальська

Архейська 4,6 млрд

Мал. 2.3. Геохронологічна таблиця

Гірські системи, що оточують теперішнє озеро Байкал, Бразильське нагір’я

ТЕМА 1. Головні особливості природи материків вищеної магматичної і тектонічної активності, що супроводжувались інтенсивним горотворенням (епохи горотворення, або тектоно-магматичні епохи), змінювались тривалими періодами відносного спокою. Впродовж трьох останніх ер таких епох виокремлюють п’ять (байкальську, каледонську, герцинську, мезозойську та альпійську). Їх також показують у геохронологічній таблиці (мал. 2.3). Результатом різновікових інтенсивних горотвірних процесів є ділянки земної поверхні зі складками певної тектономагматичної епохи — області складчастості, які відображають на тектонічних картах. Назва карт походить від назви розділу геології. Тектоніка — це розділ геології, що вивчає будову, рух і розвиток земної кори.

Платформи і пояси складчастості Літосферні плити і давні платформи. З позицій теорії літосферних плит усю геологічну історію формування земної кори можна розглядати як безперервний зв’язок подій, що спричинені рухом літосферних плит (їхнім зіткненням й утворенням складчастих областей; зануренням у мантію Землі, що супроводжувалося виверженнями вулканів і землетрусами (мал. 2.4 і 2.5), зминанням у складки осадових відкладів верхнього шару земної кори; розколенням літосферних плит і континентів; розсуванням вздовж розломів і утворенням нових морів та океанів; нарощуванням континентальних окраїн, що зумовлювало збільшення площ материків тощо) . Мал. 2.4. Виверження вулкана Фактичних даних про геологічний розвиток Землі в докембрії є значно менше, ніж про кайнозойський відтинок геологічної історії. Однак застосування сучасних методів дослідження дозволило і про цей давній етап розвтку земної кори зібрати відносно багато інформації. Науковці вважають, що до 1,7 млрд років тому давні осередки літосферних плит, фундамент яких остаточно сформувався, стають відносно стійкими структурними елементами земної кори — давніми Мал. 2.5. Наслідки землетрусу, який (докембрійськими) платформами. спричинений процесами взаємодії Пізніше в межах цих відносно стійких літосферних плит

РОЗДІЛ ІІ. Материки ділянок земної кори проявилися процеси плавного прогинання, розколення вздовж глибинних розломів. Ділянки давніх платформ, Формування фундаменту плит зазвичай що зазнавали тривалих опускань і затоплення морем, мавідбувалося в результаті поступового старінють значно потужнішу товня й руйнування докембрійських гір, в яких щу осадових відкладів. Якщо дуже активними були процеси магматизму. ця товща порід становить Тому нижній ярус докембрійських платформ до 2 000 м, то таку ділянку (фундамент) складений твердими кристаплатформи називають плилічними породами (гранітами, базальтами, тою. Частину платформи, де кристалічними сланцями тощо), а верхній кристалічний фундамент уг(осадовий чохол) утворюють осадові поронутий і лежить на глибинах ди (пісок, глина, вапняк та ін.), що залягають (2 – 10 тис. метрів), вважаздебільшого горизонтальними пластами. ють тектонічною западиною. Давні докембрійські платформи, як і області складчастості, є головними тектонічними структурами материків. З тектонічної карти зрозуміло, що на п’яти материках (крім Євразії) вони займають понад половину їх площі. Платформи називають відносно стійкими ділянками земної кори, оскільки для них практично не характерні горотвірні рухи. Однак розривні рухи та повільні вертикальні коливання земної кори у їх межах неодноразово відбувалися впродовж їх тривалої геологічної історії. Опускання платформ спричиняли затоплення їх морськими басейнами, Мал. 2.6. Відклади морського у яких відбувалось нагромадження осапоходження на узбережжі Чорного моря дових порід. Тому осадовий чохол платформ найчастіше утворений відкладами морського (мал. 2.6), рідше озерного походження. Про періоди, коли платформа в результаті повільних вертикальних коливань ставала дном моря чи знову суходолом, можемо судити, вивчивши вік і походження пластів порід, що утворюють чохол платформ. Отже, саме завдяки повільним коливанням земної кори на сьогодні більшу площу в межах докембрійських платформ займають ділянки з двоярусною будовою, де крім фундаменту з кристалізованих коренів дуже давніх (архейсько-протерозойських) гір, сформувався чохол осадових порід.

 Чи відомо тобі?

ТЕМА 1. Головні особливості природи материків Виникнення та руйнування гірських країн. Активізація тектонічних рухів у певні періоди палеозойської, мезозойської та кайнозойської ер призводила до формування нових  Чи відомо тобі? складчастих областей, омолодження чи поСередземноморський складховання під осадовими відкладами давніших частий пояс — складчастий складчастих споруд, перебудови материків. пояс, що перетинає земну Раніше вчені визнавали, що існують тількулю в широтному напрямки вертикальні рухи. Тому утворення гір пояку від Карибського до Півснювали як процес, що спричинений спочатку денно-Китайського моря, вертикальними опусканнями земної кори з відокремлюючи південну груутворенням моря, а пізніше підняттям та змипу прадавніх платформ, які нанням у складки морського дна. З позиції тедо середини мезозойської ери орії літосферних плит основними причинами становили суперконтинент формування великих форм земної поверхні Гондвану, від північної групи. (гір та рівнин) є горизонтальні переміщення Іноді цей пояс ще називають літосферних плит. Саме вони зумовлюють Альпійсько-Гімалайським, а вертикальні рухи, формування острівних в Центральній Америці тадуг, передгірських крайових прогинів, складкож називають Карибським. частих областей. Тобто сучасний рельєф є передусім результатом горизонтальних переміщень літосферних плит. Так, можна стверджувати, що саме існування гірської країни, активні висхідні рухи в її межах продовжуються завдяки тому, що триває процес підсування однієї плити під іншу. Складчасті області палеозойської ери впродовж сотень мільйонів років геологічної історії зазнавали старіння та опускання й деякі з них перетворились на горбисті рівнини. Інші зазнали нових піднять та омолодження під дією горотвірних процесів альпійської складчастості. Тому нині мають вигляд високих складчасто-брилових гір (мал. 2.7). Складчасті пояси. Складчасті області формують своєрідні складчасті Мал. 2.7. Складчасто-брилові гори пояси — планетарні системи гірських 35

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Що таке абсолютний геологічний вік гірських порід? 2. Які два етапи виділяють у розвитку Землі як планети? 3. Що таке ери? Яка послідовність їх змін та тривалість? 4. Які епохи горотворення виявилися впродовж трьох наймолодших ер? 5. У результаті яких процесів сформувалися платформи? Які особливості

їхньої будови? 6. У результаті яких процесів сформувалися складчасті пояси? Які особли-

A E

вості їхньої будови? Застосуй знання, дізнайся більше 1. Знайди в додаткових джерелах інформації відомості про те, в який спосіб науковці встановлюють вік гірських порід. 2. Знайди в додаткових джерелах інформації відомості про живі організми, які жили в мезозої. Назви зображені об’єкти чи явища

ТЕМА 1. Головні особливості природи материків

§ 4. Кліматотвірні процеси. Кліматичні пояси і типи клімату Землі

Пригадай або здогадайся 1. Що таке клімат? Які основні його характеристики? 2. Від чого залежить розподіл температур, тиску та опадів на Землі? 3. Чи однаково нагріваються суходіл і водна поверхня? 4. Як розподіляється температура, тиск, вітри та річна кількість опадів на поверхні земної кулі?

Кліматотвірні процеси Що таке кліматотвірні процеси? Ти вже знаєш, що кліматом називають сукупність погодних умов, характерних для даної території, що повторюються з року в рік. Значна частина учених вважає, що клімат твориться трьома взаємо пов’язаними процесами: теплообігом, вологообігом і циркуляцією атмо сфери (мал. 2.8). Теплообіг охоплює всі фізичні процеси, пов’язані з обміном тепла, почи наючи від потрапляння сонячної енергії на земну поверхню, затрат її на випаровування, нагрівання ґрунту і повітря та закінчуючи поверненням енергії нагрітої Землі в холодний космос.

Географічна широта

Теплообіг

Віддаленість від океанів Океанічні течії

Вологообіг

Циркуляція атмосфери

Розміщення на суходолі Рельєф, що оточує територію Абсолютна висота

КЛІМАТ

Характер підстилаючої поверхні

Географічні чинники клімату

Господарська діяльність людини

Сонячна енергія

Мал. 2.8. Схема кліматоутворення

РОЗДІЛ ІІ. Материки Вологообіг охоплює випаровування води з поверхні водоймищ, особливо океану, перенесення водяної пари, її конденсацію в атмосфері й утворення хмар, випадання опадів і повернення води з поверхні суходолу у Світовий океан (мал. 2.9). Циркуляцією атмосфери вважають горизонтальні та вертикальні перемі щення повітря, що в багатьох випадках відіграють вирішальну роль у формуванні кліматичного режиму. Мал. 2.9. Схема вологообігу Сонце — основне джерело енергії в географічній оболонці. «Заводяться» всі три кліматотвірні процеси Сонцем, яке є основним джерелом енергії для них. Сонце випромінює величезну кількість енергії у всіх напрямках. Лише незначну її частину отримує Земля. Однак за добу поверхня земної кулі дістає від нього більше тепла, ніж його могло б дати все паливо, що його використало людство за 1000 років за теперішньої річної витрати. Сонячна енергія, перш ніж досягМал. 2.10. Розподіл сонячної енергії, що ти земної поверхні, проходить довгий потрапляє на верхню межу атмосфери шлях в атмосфері. Долаючи його, вона Землі значною мірою поглинається й розсіюється повітряною оболонкою. Всього атмосфера поглинає близько 20 % сонячної енергії, яка потрапляє на її верхню межу (мал. 2.10). Ще 34 % сонячної енергії відбивається від хмар в атмосфері та земної поверхні і спрямовується в космос. Решта 46 % від усієї сонячної енергії, яка досягла водної поверхні та суходолу у вигляді прямих променів або після розсіювання в атмосфері, поглинається земною поверхнею. Вона затрачається на нагрівання поверхневих вод та гірських порід, випаровування води, фотосинтез у зелених листках рослин. Приземний шар повітря нагрівається не безпосередньо від Сонця, а в результаті передачі тепла від нагрітої поверхні океану та суходолу. Тому в тропосфері з висотою температура знижується. 38

ТЕМА 1. Головні особливості природи материків

Географічні чинники клімату Чим зумовлена різноманітність кліматів? Ти вже знаєш, що різноманітність кліматів різних куточків земної кулі зумовлена процесами тепло- і вологообігу, циркуляції атмосфери. Причини, що визначають такі відмінності клімату в різних точках Землі, називають географічними факторами (чинниками) клімату (мал. 2.8). Географічним фактором клімату можна на звати той елемент географічної оболонки, який впливає на клімат, але сам не є кліматотвірним процесом чи його складовою частиною. Якщо характеризувати клімат певної ділянки суходолу, то таких основних чинників можна виділити сім. Це географічна широта, абсолютна висота, рельєф, що оточує дану територію, віддаленість від морів і океанів, наявність поблизу океанічних течій, розміщення на материку (розміри і частина материка), характер підстилаючої поверхні (колір, рослинність, мікроформи рельєфу). Як впливають на клімат географічні чинники? Головним фактором, що зумовлює особливості розвитку кліматотвірних процесів, є географічна широта. Від неї насамперед залежать кількість сонячної енергії, що потрапляє на земну поверхню (мал. 2.11), а також дія сили Коріоліса. Ця сила значною мірою визначає характер циркуляції атмосфери. Вологообіг, пов’язаний з двома іншими кліматотвірними процесами, також формується під впливом географічної широти. Тому клімат у цілому має добре виражені відмінності від екватора до полюсів. Вплив віддаленості від океанів пов’язаний з тим, що здатність води повільно нагріватися і віддавати тепло, постійне її перемішування сприяють нагромадженню запасів тепла

 Чи відомо тобі? Дуже тонкий приземний шар тропосфери отримує тепло від земної поверхні внаслідок високої теплопровідності, а тому температура його значно вища. Нагріте повітря стає легшим і підіймається вгору, а холодніше і важке його заміщує. Цей процес називають конвекцією. Земля, маючи температуру поверхні значно вищу від абсолютного нуля, випромінює енергію у вигляді довгохвильового теплового випромінювання. Завдяки конвекції та випромінюванню прогріваються й вищі шари повітря тропосфери.

Мал. 2.11. Залежність кута падіння сонячних променів від географічної широти

РОЗДІЛ ІІ. Материки °С

10,7°С

930 мм

мм 500

300 0 200 -20

Кількість опадів

Температура повітря

400 20

100 -40 С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г Місяці

Мал. 2.12. У помірному поясі близькість до моря спричиняє рівномірне випадання достатньо великої кількості опадів в усі місяці та незначну різницю між зимовими та літніми температурами

Мал. 2.13. Розташована на узбережжі океану пустеля Атакама

Мал. 2.14. Коли у долинах Альп панує літо, то на високих вершинах гір царство снігів

в океанах. Воно поступово потрапляє в атмосферу і повітряними потоками виноситься на континенти. Сформовані над океаном повітряні маси, наситившись вологою, що випаровується з океану, віддають їх суходолу, сприяючи цим їхньому зволоженню (мал. 2.12). Океанічні течії сприяють охолодженню або потеплішанню клімату територій, біля яких проходять, впливають на розподіл атмосферних опадів (теплі течії збільшують їхню кількість, а холодні — зменшують). На західних узбережжях материків, які омиваються холодними течіями, опадів часто так мало, що там утворюються пустелі (Атакама — мал. 2.13., Наміб та ін.) . Вплив абсолютної висоти як чинника клімату виявляється в тому, що в горах температура з висотою знижується приблизно на 6 °С на кожен кілометр, а на певній висоті (висоті снігової лінії) навіть улітку виявляється рівною нулю. Вище від цієї уявної лінії починається царство снігів і льоду (мал. 2.14). Щодо рельєфу, то слід звернути увагу на те, що саме навколишні форми поверхні визначають особливості кліматоутворюючих процесів. Гірські системи, які стоять на шляху переважаючих напрямів вітрів можуть захищати рівнинні території від проникнення холодного повітря чи не допускати до них тепле. Також вони можуть позбавляти вологи потоки повітря, які переходять через гірське пасмо. Відсутність гірських хребтів робить територію відкритою до проникнення різних повітряних мас, які часто формуються досить далеко від даної місцевості.

ТЕМА 1. Головні особливості природи материків Оцінюючи вплив на клімат фактора розміщення на материку (ост рові), необхідно звернути увагу на розміри даної ділянки суходолу. Має також значення, в якій його частині (західній, східній, південній, північній) розташована місцевість. Характер підстилаючої поверхні впливає на величину відбивання і поглинання енергії сонячних променів (мал. 2.15).

Мал. 2.15. Частка відбитої сонячної енергії снігом і трав’яним покривом

Повітряні маси Повітряні маси і їх типи. Географічна широта зумовлює існування на Землі великих об’ємів повітря з подібними властивостями. Повітря, перебуваючи тривалий час над конкретною територією, що розміщена на однакових широтах (мал. 2.16), набуває певних особливостей (температури, вологості, прозорості). Великі об’єми повітря з певними порівняно стабільними властивостями, які рухаються як одне ціле, називають повітряними масами. Виокремлюють чотири зональні типи повітряних мас: екваторіальні, тропічні, помірні та арктичні (антарктичні).

Мал. 2.16. Властивості повітряних мас залежать не тільки від кута падіння сонячних променів, а й системи переміщення повітря тропосфери, характеру поверхні

РОЗДІЛ ІІ. Материки Екваторіальне повітря формується в умовах зниженого тиску, має високі температури і велику вологість. Тропічні повітряні маси формуються між 30 пн. ш. і 40° пд. ш. Вони відзначаються підвищеною температурою і низькою відносною вологістю. Помірні повітряні маси формуються над материками та океанами. Їх властивості залежні від сезонів: улітку характерна досить висока температура, спостерігається висхідний рух повітря (мал. 2.17), опади; узимку — низькі температури і вологість. Арктичне (антарктичне) повітря формується над льодами Арктики та Антарктиди, а також періодично замерзаючими морями. Воно має вкрай низькі температури і невелику волоМал. 2.17. Схема переміщення потоків повітря тропосфери гість (мал 2.17). у Північній півкулі Вирішальне значення для формування особливостей повітряної маси має висота Сонця над горизонтом. Сонце, перебуваючи в зеніті, впродовж року зміщується то до північного, то до південного тропіка, тож і повітряні маси дещо переміщуються за ним. Беручи до уваги панування на певних територіях того чи іншого типу повітряних мас, прийнято виділяти кліматичні пояси (мал. 2.18).

Кліматичні пояси і типи клімату  Чи відомо тобі? Через великі розміри Євразії, віддаленість від океану міста Верхоянськ, рельєф, що оточує котловиноподібне зниження, в якому воно лежить, у місті зафіксовані найнижчі температури для Північної півкулі

Переміщення повітряних мас, формування кліматичних поясів. У кожній півкулі розрізняють сім кліматичних поясів. При цьому 4 з них належать до головних кліматичних поясів і 3 — до перехідних. Головна ознака поясу — панування тих чи інших типів повітряних мас. В основних поясах кліматичний процес цілий рік відбувається під переважаючим впливом повітряних мас одного типу. Отже, в екваторіальному кліматичному поясі сукупність погодних умов упродовж року визначається екваторіальними повітряними масами, у двох тропічних — тропічними, у двох помірних — помірними, у двох холодних — арктичному і антарктичному — відповідно арктичними та антарктичними повітряними масами (мал. 2.19).

ТЕМА 1. Головні особливості природи материків

Мал. 2.18. Схема переміщення повітряних мас і формування кліматичних поясів

Перехідні пояси, що розташовуються між основними, характеризуються сезон ною зміною пануючих повітряних мас (див. мал. 2.18). Це субекваторіальний, субтропічний, субарктичний і субантарктичниий пояси. Погода в цих перехідних поясах у літній період подібна до тієї, яка характерна для основного кліматичного поясу, ближчого від них до екватора (мал. 2.19), а в зимовий — тих, що ближчі до полюсів. Кліматичні області. Всередині кліматичних поясів виділяють кліматичні області (від двох до чотирьох) з різними типами кліматів. Їхнє формування пов’язане з впливом інших чинників клімату, насамперед віддаленості від океану, розміщення на суходолі, рельєфу, що оточує місцевість. Так, у помірному поясі (мал. 2.20) на західному узбережжі формується морський тип клімату, далі на схід — помірно континентальний, який характеризується меншим впливом західних вітрів з океану. У центральній частині материків панує характерний для Північної півкулі континентальний тип клімату. Він характеризується маМал. 2.19. У субантарктичному лим впливом океанів через віддаленість кліматичному поясі влітку 43

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.20. Фрагмент карти кліматичних поясів Євразії

від них, а тому високими літніми та низькими зимовими температурами, малою річною кількістю опадів. Біля східних узбереж сформувався в помірному поясі мусонний тип клімату з вологим прохолодним літом і сухою морозною зимою.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які кліматотвірні процеси формують клімат? 2. Як розподіляється сонячна енергія, яка надходить до Землі? 3. Чим зумовлені відмінності клімату на Землі? 4. Як і чому географічна широта впливає на клімат? 5. Як впливає на клімат віддаленість від океанів та океанічних течій? 6. Як впливають на клімат абсолютні висоти і рельєф? 7. Що таке повітряні маси? Які особливості різних типів повітряних мас? 8. Які кліматичні пояси прийнято виділяти на Землі? 9. Від яких чинників залежить формування різних типів клімату в одному

поясі?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Визнач типи клімату, що утворились у межах тропічного поясу Північної півкулі в Африці. 2. Опиши один із типів клімату помірного поясу за таким планом: а) географічне розміщення території, яку він охоплює; б) тип повітряних мас, що визначають погодні умови; в) середні температури січня і липня; г) тиск і переважаючі вітри; ґ) річна кількість опадів.

ТЕМА 1. Головні особливості природи материків

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 5. Ландшафти материків

Пригадай або здогадайся 1. Які основні закономірності виявляються у географічній оболонці? 2. У чому полягає закономірність широтної зональності та висотної поясності? 3. Що таке природні зони? 4. Що таке природні територіальні комплекси і природні компоненти?

Широтна зональність і висотна поясність Планетарна закономірність. Планетарною географічною закономірністю географічної оболонки є широтна зональність — закономірна зміна природних компонентів і природних комплексів у напрямку від екватора до полюсів. Широтна зональність зумовлена насамперед неоднаковою кількістю сонячної енергії, що потрапляє на земну поверхню на різних широтах у зв’язку з кулястою формою Землі (мал. 2.21). Зональність на материках найчіткіше виражена у процесах утворення клімату, розподілі вод суходолу, поширенні рослинності, тваринного світу та ґрунтів. Географічні пояси і природні зони. Найбільші зональні частини географічної оболонки називають географічними поясами. Вони відрізняються один від одного температурними умовами, загальними особливостями цир Мал. 2.21. Розподіл середньорічних куляції атмосфери, ґрунтово-рослинного температур 45

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.22. Розподіл природних зон та областей висотної поясності по території земної кулі

Мал. 2.23. Льодова зона на території Антарктиди

Мал. 2.24. Екваторіальні ліси

покриву і тваринного світу. Простягаються географічні пояси переважно в широтному напрямку і збігаються з кліматичними поясами. Отже, на суходолі виділяють такі географічні пояси: екваторіальний, а також у кожній півкулі — субекваторіальний, тропічний, субтропічний, помірний, у Північній півкулі — субарктичний і арктичний, а у Південній — субантарктичний і антарктичний. Усередині поясів виражені великі території з подібними природними комплексами, які сформувалися під впливом певного співвідношення тепла і вологи — природні зони (мал. 2.22). Назви зон визначені за пануючим у них типом рослинності. В арктичному (антарктичному) сформувалася льодова зона (мал. 2.23); субарктичному — зони тундри і лісотундри; у помірному — зони лісів (тайги, мішаних і широколистяних), лісостепу, степу, напівпустель і пустель; у субтропічному та тропічному поясах — зони лісів, саван та рідколісся, напівпустель і пустель; у субекваторіальному — зони лісів, саван та рідколісся; в екваторіальному — вологих екваторіальних лісів (мал. 2.24). Відмінності у протяжності зон. У зв’язку з неоднорідністю кліматичних умов, які залежать не тільки від географічної широти, а й інших географічних чинників, природні зони не завжди мають широтну протяжність. До того ж деякі зони (степів, напівпустель і пустель) є найхарактернішими для внутрішніх частин материків, а інші тяжіють до їхніх приокеанічних окраїн (зони лісів). Горизонтальна зональність найкраще виражена на суходолі на великих за площею рівнинах (Східноєвропейській, Західносибірській).

ТЕМА 1. Головні особливості природи материків Висотна поясність. Для гірських областей зональний тип ґрунтово-рослинного покриву характерний переважно лише для підніж, а з висотою він змінюється (мал. 2.25). Ця закономірність отримала назву висотної поясності. Тобто висотна поясність — це закономірна зміна природних компонентів і природних комплексів з підйомом у гори від їхнього підніжжя до вершин. Вона зумовлена, перш за все, зниженням температури з висотою (на 6 °С на кожні 1 000 м підйому), а також збільшенням кількості опадів, а отже, зволоженням території. Зміна висотних поясів у горах відбувається зазвичай у тій самій послідовності, що й зміна природних зон на рівнині в напрямку від екватора до полюсів. Висотна поясність починається в горах з тієї широтної зони, у межах якої розташоване підніжжя гір. Так, у горах, що у лісовій зоні, нижній пояс є гірсько-лісовим і т. д. Крім того, у горах є особливий пояс субальпійських та альпійських лук, якого немає на рівнинах. Кількість висотних поясів залежить від висоти гір та їхнього географічного положення.

Мал. 2.25. Приклад прояву висотної поясності

Ландшафти материків Ще раз про ПТК. З тим, що таке природний територіальний комплекс Мал. 2.26. Схематичне зображення (ПТК), ти уже знайомився у 6 класі. Од- природних компонентів у ПТК суходолу нак оскільки поняття ПТК є одним з найважливіших у фізичній географії, то ми розглянемо його детальніше, опираючись на знання, здобуті під час вивчення географії та природознавства. У фізичній географії ПТК розглядають як закономірне поєднання природних компонентів, що перебувають у складній взаємодії й утворюють єдину систему. Під компонентами природи, як ти вже знаєш, розуміють речовини чи організми, з яких утворено основні природні оболонки Землі. Отже, літосфера утворена гірськими породами, атмосфера — повітрям, гідросфера — водою, 47

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.27. Урочище в зоні широколистяних лісів

Мал. 2.28. Ландшафт Бескидів в Українських Карпатах

Мал. 2.29. Ландшафт Ґорґан в Українських Карпатах

біосфера — передусім рослинним і тваринним світом. Тобто виділяють п’ять основних компонентів природи, а також шостий похідний — ґрунт (мал. 2.26). Кожен компонент природи має певні відмінності навіть на невеликій території, а ще більшою є різноманітність поєднань цих компонентів. Достатньо розглянути фотографію нашої планети з космосу, щоб побачити значні відмінності між суходолом і океаном, гірськими системами і рівнинами. Тобто географічна оболонка, будучи природним комплексом планетарного рівня, складається з частин, які дуже відрізняються як своїм зовнішнім виглядом, так і характером перебігу фізико-географічних процесів у них. Різноманіття ПТК. Перебуваючи безпосередньо на земній поверхні, ми можемо також спостерігати надзвичайну розмаїтість природних особливостей на кожній з її ділянок. Це дає підставу виокремлювати елементарні ПТК, які характеризуються найбільшою однорідністю умов. Найдрібнішим ПТК може бути, наприклад, один схил чи днище яру. Увесь яр — це вже об’єднання найдрібніших ПТК, яке називають урочищем (мал. 2.27). Відносно велика територія, для якої характерне чергування подібних видів урочищ (ярів, балок, пагорбів тощо), утворює ще більший ПТК, який вчені фізико-географи називають місцевістю. Більший за місцевість природний територіальний комплекс, який поєднує декілька місцевостей, називають ландшафтом. Ландшафт — це конкретна

ТЕМА 1. Головні особливості природи материків територія, однорідна за своїм походженням, єдиним геологічним фундаментом та однотипним рельєфом, подібним кліматом, а також певним набором дрібніших природних комплексів (місцевостей, урочищ). Подібні місцевості, урочища можуть траплятися у різних ландшафтах, але малюнок їх Мал. 2.30. Горбисто-рівнинний розміщення та чергування має суттєві степовий ландшафт відмінності. Ландшафт, на відміну від малих ПТК, має свої індивідуальні особливості і є неповторним на земній кулі. Тобто ландшафти можуть бути подібними, але немає абсолютно однакових ландшафтів (мал. 2.28, 2.29). Серед ландшафтів насамперед розрізняють гірські та рівнинні. Подібні гірські зазвичай повторюються у межах 2.31. Плоско-рівнинний степовий однієї гірської країни, а подібні рівнинландшафт ні — у межах природної зони. У межах природних зон є ландшафти, які суттєво відрізняються за характером рельєфу (горбисто-рівнинні чи плоско-рівнинні), складом гірських порід та геологічною історією (мал. 2.30, 2.31). Однак подібність їх пов’язана з подібністю кліматичних умов, ґрунтового покриву, рослинного і тваринного світу. Тому природні зони можна характеризувати як великі території з подібними ландшафтами, що сформувалися під впливом певного співвідношення тепла і вологи. А звідси природні зони ще називають ландшафтними зонами. Ландшафти, які лежать у межах однієї природної зони, зараховують до одного типу ландшафтів (ландшафти мішаних лісів, ландшафти пустель, ландшафти саван і рідколісся і т. д.).

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які найбільші природні комплекси формуються у географічній оболонці у

результаті прояву широтної зональності і висотної поясності? 2. Як співвідносяться географічні пояси і природні зони? 3. Як і чому проявляється висотна поясність? 4. Що таке ландшафти? Як їх класифікують? 5. Чим подібні та чим відрізняються ландшафти у природних зонах?

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Випиши окремо природні зони Північної півкулі, що представлені тільки в одному з географічних поясів, а окремо ті, що повторюються в декількох кліматичних поясах. 2. Опиши, чим відрізнялися природні комплекси, які ти спостерігав вздовж дороги до столиці нашої країни чи свого обласного центру. 3. Знайди на карті географічних поясів і природних зон світу природні зони на окремих материках, які простягаються не широтно, а меридіонально (з півночі на південь). 4. Встанови, як типи ландшафтів займають найбільшу площу на кожному з материків.

Назви зображені об’єкти чи явища

Дослідження

Ландшафти в минулому і тепер Впродовж середини кайнозойської ери у Північній півкулі переважав теп лий і вологий клімат. 2,5-3 млн років тому клімат став значно холоднішим. А під час останніх двох мільйонів років декілька разів повторювались такі тисячолітні похолодання, що значну частину Європи вкривав великий материковий льодовик (мал. 2.32). Потім він відступав 50

Мал. 2.32. Території Європи, вкриті льодом під час найбільшого із зледенінь

ТЕМА 1. Головні особливості природи материків і танув. Останній з покривних льодовиків розтанув понад 10 000 років тому. Ці наступання і відступання льодовикових шапок, без сумніву, впливали на зміну типів ландшафтів. Опиши, якими, на твою думку, могли бути ці зміни.

Коротко про зміст теми Від моменту сформування земної кори (близько 4,6 млрд років тому) відраховують геологічний етап розвитку Землі, який на основі важливих змін у розвиток органічного світу, поділили на найбільші відтинки геологічної історії — п’ять ер (архейську, протерозойську, палеозойську, мезозойську та кайнозойську). Формування земної кори відбувалося на певних етапах її розвитку з різною інтенсивністю. Порівняно короткі епохи підвищеної магматичної і тектонічної активності, що супроводжувались інтенсивним горотворенням (епохи горотворення або тектоно-магматичні епохи) змінювались тривалими періодами відносного спокою, коли у межах платформ проявилися процеси плавного прогинання. Фундамент платформ сформований у результаті поступового старіння і руйнування докембрійських гір, в яких дуже активними були процеси магматизму. Тому нижній ярус докембрійських платформ (фундамент) складений твердими кристалічними породами (гранітами, базальтами, кристалічними сланцями тощо), а верхній (осадовий чохол) утворюють осадові породи, що залягають здебільшого горизонтальними пластами. Докембрійські платформи поряд із областями складчастості є тектонічними структурами першого порядку, які визначають характер сучасного рельєфу материків. Складчасті області формують своєрідні складчасті пояси — планетарні системи гірських споруд, які виникли на місці геосинклінальних поясів між двома літосферними плитами. Платформам відповідають рівнини, які відрізняються за абсолютною висотою та характером рельєфу. Велика різноманітність кліматичних режимів різних куточків земної кулі зумовлена великою різноманітністю перебігу в них процесів тепло- і вологообігу та циркуляції атмосфери. Основними географічними чинниками, які впливають на клімат материків і їх окремих частин, є географічна широта, абсолютна висота, рельєф, що оточує дану територію, віддаленість від морів і океанів, наявність поблизу океанічних течій, розміщення на материку, характер підстилаючої поверхні. Переміщення повітряних мас зумовлює формування основних і перехідних кліматичних поясів на земній кулі. Головна ознака поясу — панування тих чи інших типів повітряних мас. В основних поясах кліматичний процес цілий рік відбувається під переважаючим впливом повітряних мас одного типу. Перехідні 51

РОЗДІЛ ІІ. Материки пояси, що розташовуються між головними, характеризуються сезонною зміною пануючих повітряних мас. Планетарною закономірністю географічної оболонки є широтна зональність — послідовна зміна природних компонентів і природних комплексів (ландшафтів) у напрямку від екватора до полюсів

Опрацювавши усю тему, спробуй відповісти 1. Чи впливає тектонічна будова материків на їх кліматичні особливості? 2. Як переміщення літосферних плит впливає на природні характеристики

та поширення ландшафтів на материках?

Виконай практичні завдання 1. Знайди у довідковій літературі і запишіть у зошит основні риси взаємо-

дії між собою природних оболонок Землі. 2. Складіть список карт атласу, яку можна буде використати для характе-

ристики кожної з природних оболонок Землі у межах території материків.

Тема 2. АФРИКА

§ 6. Географічне положення Африки. Дослідження та освоєння материка

Пригадай або здогадайся 1. Як і чому географічне положення території впливає на особливості її природи? 2. Як і чому змінюються географічні пояси від екватора до полюсів? 3. Які розміри Африки у порівняно з іншими материками? 4. Хто перший з європейців проклав шлях вздовж західного й південного узбережжя материка?

Географічне положення Як прийнято характеризувати географічне положення материка? Щоб звернути увагу на всі важливі особливості розміщення материка, в географії прийнято дотримуватись певного плану. Зазвичай він складається з таких основних пунктів: 1. Розміщення материка відносно екватора і початкового меридіана. 2. Розміщення відносно інших материків і океанів. 3. Розміщення території материка у поясах сонячного освітлення (кліматичних поясах). Розміщення Африки відносно екватора і початкового меридіана. Для більш точної відповіді на перше питання прийнято встановлювати географічну широту крайньої північної і південної точок материка та географічну довготу крайньої західної та східної точок материка. Доцільно звернути увагу і на деякі інші важливі деталі, якими розміщення даного материка відрізняється від інших (мал. 2.33). Так, Африку майже посередині перетинає екватор. Крайні точки материка — північна (мис Рас-Енгела) та південна Мал. 2.33. Африка на знімку з космосу

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.34. Мис Голковий

 Чи відомо тобі? Суецький канал з’єднує Середземне та Червоне моря. Його було відкрито у листопаді 1869 року. Сучасна довжина Суецького каналу становить понад 190 км, глибина — 24 м, ширина — 205 м.

Мал. 2.35. Острів Мадагаскар

(мис Агульяс, або Голковий — мал. 2.34) розміщені між паралелями 40° пн. ш. та 40° пд. ш. Точніше широти цих точок ти визначиш під час виконання практичної роботи. Найбільша частина території Африки розміщується між двома тропіками. Початковий (нульовий) меридіан проходить на заході Африки. А отже, крайня західна точка — мис Альмаді має західну довготу, а східна — мис Рас-Гафун — східну. Підсумувавши сказане, можна зробити висновок, що Африка є материком, який водночас лежить у всіх чотирьох півкулях. Оскільки північна частина материка є набагато ширшою, ніж південна, то значно більша частина площі континенту розташована на північ від екватора. Розміщення Африки відносно материків і океанів. Із заходу Африка омивається Атлантичним океаном, зі сходу — Індійським. Північна частина Африки лежить у безпосередній близькості від південної частини Європи (у найвужчому місці Гібралтарської протоки, лише 14 км відділяють її від Піренейського півострова). На північному сході територія материка відокремлена від Євразії Суецьким каналом та Червоним морем. Інші материки віддалені від Африки просторами Світового океану. У цьому пункті характеристики географічного положення материка прийнято звертати увагу на особливості берегової лінії материка, наявність заток, проток, островів, півостровів. Так, берегова лінія Африки порівняно з іншими материками є слабопорізаною. Єдина велика затока — Гвінейська, один великий півострів — Сомалі, який ніби виcунутий в Індійський океан. Заток і бухт, зручних для будівництва портів вздовж узбережжя Африки є дуже мало.

ТЕМА 2. Африка Найбільший із островів, прилеглих до материка, — Мадагаскар (мал. 2.35) в Індійському океані — відокремлений від Африки Мозамбікською протокою. Про розміщення Африки в поясах сонячного освітлення (кліматичних поясах). Більша частина площі Африки лежить між тропіками, тобто в жаркому поясі. Тільки північні та південні окраїни материка лежать у помірних поясах сонячного освітлення. Щодо кліматичних поясів, то центральна частина Африки розташована в екваторіальному. Від нього до найвіддаленіших окраїн суходолу представлено субекваторіальний, тропічний та субтропічний пояси обох півкуль.

Дослідження та освоєння Африки Відомий, але незвіданий. Африка — найближчий материк до Європи та Азії, а тому він був відомий з давніх часів. Найбільш дослідженим та освоєним було африканське узбережжя, а центральні частини з вологими, густими, майже непрохідними лісами (мал. 2.36), просторими саванами, нескінченними пустельними територіями, тривалий час залишалися незвіданими. Щодо виникнення назви материка у вчених немає одностайної думки. За однією із версій слово «африка» перекладають як «країна пилу» (на території Африки є багато посушливих піщаних пустель). З латинської «африкус» означає «безморозний, той що не знає холоМал. 2.36. Джунглі Африки ду». Однак найімовірніше, що свою назву материк отримав від назви давніх племен афригіїв, які жили на півночі континенту. Про загальні розміри материка та особ ливості природи всього його узбережжя світ вперше довідався після експедицій португальців Бартоломео Діаша, який доплив до мису Доброї Надії та Васко да Гами, який, обігнувши морем всю Африку, дістався до Індії (1497– 1499 рр.). Досліджувати глибини материка досить довго ніхто не наважувався. На мандрівників чатували різні небезпеки: своєрідний Мал. 2.37. Давід Лівінгстон клімат, який спричиняв різні хвороби, ворожі 55

РОЗДІЛ ІІ. Материки африканські племена, які не довіряли іноземцям, дикі звірі, непрохідні ліси та болота чи безкінечні безводні пустелі. Перші європейські дослідники центральних районів Африки. Одним із перших європейців, хто проник у глибину Африки, був англієць Давід Лівінгстон (мал. 2.37). Він прибув до Південної Африки, щоби проповідувати Євангеліє. Своєю скромністю та добротою він завоював симпатії місцевого населення і з його допомогою понад тридцять років (1840 – 1873) досліджував незнані на той час африканські землі. Перетнувши весь материк від Індійського до Атлантичного океану, він описав багато нових територій, зокрема пустелю Калахарі, великі озера Ньяса та Таньганьїка, річку Замбезі. На цій річці він відкрив великий водоспад, який назвав Вікторією на честь англійської королеви. Місцеві жителі Африки запам’ятали Лівінгстона як порадника, лікаря та добру людину. Лівінгстон довго не надсилав про себе звістки, оскільки будь-якого зв’язку в той час не було, тому в Європі вирішили, що дослідника вже немає в живих. На його пошуки вирушила експедиція під керівництвом Генрі Стенлі (мал. 2.38), якому вдалося розшукати Лівінгстона. Водночас Стенлі обстежив багато нових географічних об’єктів. У 1847-1848 рр. північно-східною Африкою мандрував росіянин Єгор Ковалевський, який досліджував верхів’я річки Голубий Ніл, Абісінське нагір’я, описував життя та побут місцевих племен. На жаль, не всі європейці добре ставилися до корінних жителів Африки. Багато експедицій на материк створювалися для поневолення корінного чорношкірого населення та вивезенМал. 2.38. Генрі Стенлі ня його для рабської праці до інших держав. Засновані на узбережжях міста слугували центрами работоргівлі. Із них робилися збройні напади на африканські поселення. Захопивши полонених, завойовники формували великі каравани і, ніби худобу, гнали невільників до узбережжя (мал. 2.39). Непокірних, немічних та хворих знищували. Внаслідок цього колишні густозаселені африканські узбережжя ставали безлюдними. Мал. 2.39. Вивезення рабів з Африки

ТЕМА 2. Африка

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. У якій послідовності прийнято характеризувати фізико-географічне поло-

ження материка? 2. Які особливості фізико-географічного положення Африки? 3. Яка із рис географічного положення відрізняє Африку від інших материків? 4. Чому значні простори Африки довго залишалися недослідженими? 5. Що ти дізнався про перших дослідників центральних районів Африки?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Визнач протяжність Африки вздовж меридіана 30° сх. д. 2. Дізнайся з різних джерел про дослідника Африки Єгора Ковалевського. 3. Знайди описи про работоргівлю, яка процвітала у минулому в Африці.

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 7. Геологічна будова, рельєф, корисні копалини

Пригадай або здогадайся 1. Від чого передусім залежить сучасний рельєф материка? 2. Що таке платформи, складчасті пояси? 3. Як поділяють рівнини і гори за висотою?

Загальні риси рельєфу Аналізуючи фізичну карту. У рельєфі Африки переважають високопідняті рівнинини — височини, нагір’я та плоскогір’я з висотами від 200 до 1 000 м і більше. Менш ніж 10 % поверхні займають низовини і близько 20 % — гірські 57

РОЗДІЛ ІІ. Материки області. Середня висота поверхні Африки — 660 м (друге місце серед частин світу після Азії). Найвища точка материка — гора Кіліманджаро (5 895 м — мал. 2.40), а найнижча — западина озера Ассаль (–155 м відносно р. м.). Окраїнні частини материка здебільшого припідняті порівняно з внутрішніми районами, оскільки зайняті гірськими Мал. 2.40. Гора Кіліманджаро країнами, нагір’ями та плоскогір’ями. Більша частина поверхні Африки одноманітна. Там мало високих хребтів, немає великих низовин, переважають досить рівні, широкі плоскогір’я, що східцями піднімаються одне над одним.

Геологічна будова і рельєф Частина Гондвани. Африка вирізняється єдністю будови земної кори. Майже цілий материк — це давня Африкано-Аравійська платформа, яка є частиною давнього материка Гондвани. В основі платформи лежать прадавні гори, що існували ще два-три мільярди років тому і пізніше зруйнувалися під дією зовнішніх сил. Нині їхні корені становлять фундамент материка, який у різних своїх частинах зазнавав піднять та опускань. У зонах опускання нагромадився потужний чохол з осадових відкладів (мал. 2.41). Особливо процеси опускання проявилися у північній частині материка. Ділянки платформи, які зазнавали піднять, представлено кристалічними породами, що виходять на денну поверхМал. 2.41. Відслонення осадових порід ню. На них переважає рельєф нагір’їв і у північній частині материка плоскогір’їв, особливо у східній і південній частині материка. Східноафриканські розломи. Значний вплив на розвиток рельєфу східної частини материка мала система розломів (мал. 2.42), яка простяглася від Суецького каналу через Червоне море, Ефіопське нагір’я та Східноафриканське плоскогір’я до нижньої частини течії річки Лімпопо. По тріщинах відбувалися вертикальні та горизонтальні переміщення великих блоків земної кори. Утворились підняття — горсти і опускання — грабени. Горстам у рельєфі відповідають брилові хребти Східноафриканського плоскогір’я з плоскими вершинами і стрімкими схилами. У грабенах утворились вузькі та глибокі озера. 58

ТЕМА 2. Африка Формування розломів супроводжувалось вулканічною діяльністю, тому на Ефіопському нагір’ї та Східноафриканському плоскогір’ї є великі ділянки лавових плато і значні вулканічні масиви. Серед них і гора Кіліманджаро (5 895 м). Горстами сформовано Драконові гори, які розташовані у південній частині материка. Вулканічна діяльність продовжується й сьогодні. Вздовж розломів у Східній Африці та на узбережжі Гвінейської затоки є діючі вулкани, найвідоміший серед яких в Африці — гора Камерун. Складчасті споруди Африки. На крайньому північному заході та півдні материка до давньої платформи прилягають рухомі складчасті споруди — Атлаські гори (мал. 2.43) на північному заході та Капські гори — на півдні. Капські гори належать до старих гір. Атлаські гори почали формуватися тоді ж, що й Капські, але північна частина їх належить до молодих гір альпійського горотворення. Вони продовжують рости, а тому там нерідко відбуваються землетруси.

Мал. 2.42. Східноафриканські розломи

Корисні копалини Чому Африка багата на руди? Африка багата на різноманітні корисні копалини. Це зумовлено особливостями геологічної будови. Так, переважання на материку корисних копалин магматичного походження є результатом того, що кристалічний фундамент платформи, особливо у південній частині материка, виходить на поверхню (мал. 2.44). А він значною мірою сформований магматичними породами. Світове значення мають запаси міді, золота, урану, алмазів. Західна Африка багата на алюмінієві та марганцеві руди. Осадові корисні копалини нагромаджувалися в западинах, які характерні для

Мал. 2.43. Атлаські гори

Мал. 2.44. Мідно-рудний кар’єр на півдні Африки

РОЗДІЛ ІІ. Материки північної частини Африки. Тому саме там є нафтові родовища, також поклади природного газу та фосфоритів.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які ділянки земної кори Африки є найстарішими, а які — наймолодшими? 2. Який рельєф переважає на материку і чому? 3. Що таке столові гори і як вони утворюються? 4. Які області складчастості й де проявилися в Африці?

A E

5. Які корисні копалини переважають на материку?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Дізнайся з різних джерел, як можна здійснити сходження найвищої вершини Африки. 2. Знайди описи про найбільші алмази, що їх знайдено в Африці. Назви зображені об’єкти чи явища

§ 8. Клімат

Пригадай або здогадайся 1. Як основні географічні чинники визначають особливості клімату материка? 2. Як змінюються кліматичні пояси від екватора до полюсів? 3. Чим передусім відрізняються основні та перехідні кліматичні пояси?

Загальні риси клімату Які чинники впливають на клімат материка. Вирішальний вплив на клімат має майже симетричне розміщення Африки щодо екватора. Це й визначило такі його особливості, як високі температури, панування в середній частині материка пасатів (мал. 2.46). Вплив океанів і морів, що омивають Аф60

ТЕМА 2. Африка рику, обмежений і відчувається переважно на узбережжях. Істотно впливають на природу материка океанічні течії. Вони суттєво змінюють температури поверхневих вод біля берегів Африки, а ті, у свою чергу, впливають на розподіл температур повітря над суходолом. Розподіл температур і опадів. Більша частина материка лежить між двома тропіками. Двічі впродовж року там Сонце опівдні буває в зеніті. Тому середні температури повітря в літні місяці майже повсюдно вищі за 20 °С, а Мал. 2.46. Пасати в Африці місцями досягають 30–35 °С. Зимою навіть у «холодних» крайніх північних і південних районах середньомісячні температури на рівнинах не опускаються нижче від 8 °С. У центральній частині материка повітря рівномірно прогрівається впродовж усього року. Коливання температур за сезонами чітко проявляється лиш у тропічних і особливо в субтропічних широтах. Клімат різних частин материка відрізняється переважно за кількістю і режимом опадів (мал. 2.47). Найбільша їхня кількість припадає на приекваторіальні райони: басейн річки Конго й узбережжя Гвінейської затоки — 2 000–3 000 мм за рік, а на схилах гір ще більше — до 9 000 мм. Північніше Мал. 2.47. Розподіл річної кількості 17–20° пн. ш. річна кількість опадів стаопадів в Африці новить менш ніж 300 мм.

Кліматичні пояси і типи клімату Кліматичні пояси Африки. На території Африки виділяють екваторіальний, два субекваторіальні та два тропічні кліматичні пояси. Крайня північна та південна частини материка розміщені в субтропічних поясах. Екваторіальний постійно вологий і жаркий клімат формується в западині Конго та на узбережжі Гвінейської затоки. На північ і південь від екватора на значних просторах (до 17–20° пн. і пд. ш.) панує субекваторіальний клімат із 61

РОЗДІЛ ІІ. Материки сезонною зміною напрямку руху повітряних мас. Влітку екваторіальні маси повітря спри40 яють випаданню великої кількості опадів, а 400 взимку тропічні повітряні маси визначають 20 панування спекотної сухої погоди. 300 Відмінності клімату в тропічному клі0 матичному поясі. Субекваторіальні пояси 200 змінюються тропічними, де суха погода панує -20 цілий рік. Літо спекотне (середньодобова тем100 пература — до 40 °С і вище), зимові температу-40 ри опускаються до 18 °С. У межах тропічного 0 С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г поясу на півдні Африки випадає дещо більша Місяці кількість опадів, ніж на півночі (мал. 2.48). Своєрідними є кліматичні умови в межах Мал. 2.48. Кліматична діаграма міста в субекваторіальному поясі тропічних поясів на західному узбережжі АфПівнічної півкулі рики, де повітря рухається вздовж берегів із холодніших помірних широт у бік екватора. Тому температури тут порівняно нижчі (влітку — близько 20 °С, а взимку — близько 15 °С). Під час руху в бік екваторіальних широт повітряні маси нагріваються, а тому стають ще сухішими й опадів не утворюють. Прибережні холодні течії також не сприяють утворенню опадів. Оскільки з поверхні океану випаровується багато вологи, то через відносно холодні ночі на узбережжі часто утворюються роса і туман. Такий клімат зі неспекотним літом, майже цілковитою відсутністю опадів впродовж року, частими туманами характерний для пустелі Наміб (мал. 2.49) і деяких узбережних районів на заході Сахари. На східному узбережжі Південної Африки під дією повітряних мас, що переміщуються з Індійського океану, формується вологий тропічний клімат. Цьому сприяють теплі течії біля берегів материка, над якими повітряні маси отримують багато вологи. Драконові гори та доволі високі уступи плато «примушують» повітря підніматися. Піднімаючись по схилах, воно охолоджується, утворюються хмари і випадають опади. Області субтропічного клімату. На півночі — на узбережжі Середземного моря та на південному заході Африки — формується субтропічний середземноморський клімат із сухим Мал. 2.49. Туман у пустелі Наміб спекотним літом і помірно теплою вологою зимою.

25,7°С

1517 мм мм 500

Кількість опадів

Температура повітря

°С

ТЕМА 2. Африка На східному узбережжі Південної Африки в межах субтропічного поясу режим випадання опадів інший. Літом на узбережжя пасати приносять вологе повітря з Індійського океану, яке, піднімаючись над Капськими горами (мал. 2.50), спричиняє випадання дощів. Взимку залишають опади на схилах Капських гір західні вітри. Тому тип клімату східного узбережжя Мал. 2.50. Хмари над Капськими горами крайнього півдня Африки є субтропічним із рівномірним зволоженням. У східній частині рівнинного узбережжя материка та Капських гір літом панують посушливі дні. Це область середземноморського клімату

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Під впливом яких чинників сформувався клімат Африки? 2. Як розподіляються температури повітря в межах території Африки? 3. Як розподіляються опади у межах території Африки? 4. Які особливості погоди в екваторіальному та субекваторіальних кліма-

тичних поясах Африки? 5. Які відмінності клімату характерні для тропічного кліматичного поясу?

Застосуй знання, дізнайся більше

2. Установи середні температури січня і липня, річну кількість опадів на паралелі 10° пн. ш. у точках перетину її з меридіанами 0° д., 30° сх. д., 50° сх. д. Поясни можливі причини відмінностей у значеннях величин. 3. Схарактеризуй клімат острова Мадагаскар. 4. Де і чому в Африці добові амплітуди температур більші, ніж річні?

°С

28,7°С

172 мм

мм 500

40 400 20 300 0 200 -20

Кількість опадів

1. Проаналізуй кліматичну діаграму подану на малюнку (справа), опиши характер клімату, встанови тип клімату, якому відповідає кліматична діаграма.

Температура повітря

6. Чим відрізняються кліматичні області тропічного кліматичного поясу?

100 -40 С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г Місяці

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 9. Води суходолу

Пригадай або здогадайся 1. Чи густою є річкова мережа у межах Африки? 2. До яких басейнів належать річки Африки? 3. Яке живлення можуть мати річки Африки?

Загальні риси вод Африки Мало опадів — мало річок. Одна з основних рис Африки — порівняно невелика кількість вод суходолу. Це пояснюється тим, що на більшій частині території материка випадає мало опадів, а випаровування з поверхні, через високі температури, повсюдно велике. Води Африки розподілені дуже нерівномірно. Густа річкова мережа розвинута тільки там, де випадає багато опадів і поширені водотривкі гірські породи (передусім в екваторіальному кліматичному поясі та прилеглих до нього частинах субекваторіальних поясів). Понад третину материка не має постійного стоку. Вода там з’являється у зниженнях поверхні тільки після дощів, які трапляються дуже рідко (у Сахарі, пустелі Наміб). У пустелях Мал. 2.51. Ваді у північній частині Африки

ТЕМА 2. Африка є сухі русла — ваді (мал. 2.51), які свідчать про вологий клімат у минулому. Безстічні озера або болота на місці колишніх озер займають днища западин (озера Чад, Туркана). Басейни, водоспади, режим стоку річок. Особливістю річкової мережі Африки є значна площа областей внутрішнього стоку (близько 1/3 всієї площі материка). Річки впадають в озера, що не мають стоку в океан, або губляться в пісках чи болотах. Внутрішній стік пов’язаний як із дефіцитом вологи, так і з багатьма западинами на материку. Решта річок розподіляється між басейнами Індійського та Атлантичного океанів. На всіх ріках Африки багато порогів і водоспадів, що пов’язано з неглибоким заляганням твердих кристалічних порід платформи і припіднятістю окраїн материка. Ріки Африки мають переважно дощове жив лення. Режим стоку майже повністю збігається з режимом опадів. Ріки субекваторіальних і тропічних кліматичних поясів повноводніші літом, а середземноморського типу клімату — зимою. Річка Конго повноводна впродовж усього року, оскільки в неї впадають річки обох півкуль, а літній дощовий сезон настає на півночі й півдні в різні місяці.

 Чи відомо тобі? Водоспад Інга у нижній течії річки Конго належить до системи порогів та водоспадів Лівінгстона. Найбільша висота падіння води становить 96 м, ширина — коливається від 260 м до 4 км. За об’ємом води, яку водоспад пропускає під час повені, він вважається найбільшим у світі. У нижній частині водоспаду планується будівництво супер ГЕС «Гранд Інга» потужністю 39 млн кВт.

Найбільші річки Африки Найдовша річка світу. Найдовша річка Африки та світу — Ніл (6 671 км). Витік річки довгий час був невідомий європейцям. Тільки в 70-х роках XIX ст. була відкрита річка Кагера, що впадає в озеро Вікторія із заходу і вважається витоком Нілу. У верхній частині течії Нілу є цілий каскад порогів і водоспадів. Після впадіння в неї декількох приток зростає водність річки, і вона отримує назву Білого Нілу. Біля міста Хартум Білий Ніл зливається з Голубим Нілом, який бере початок на Ефіопському нагір’ї з озера Тана. Звідси, вже під назвою Ніл, річка перетинає виходи твердих кристалічних порід. Раніше тут були пороги, які заважали судноплавству (цим і пояснюються труднощі доступу у верхів’я Нілу в минулому). Після побудови висотної Асуанської греблі (мал. 2.52) на місці порогів створено велике водосховище. 65

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.52. Асуанська гребля

Нижче від Асуана Ніл стає широкою спокійною рівнинною річкою. Вона впадає в Середземне море, утворюючи велику дельту (мал. 2.53), складену, як і вся заплава Нілу, родючим мулом. Він наноситься під час паводків головним чином з Ефіопського нагір’я. Режим Нілу є своєрідним. Основна маса води в головну річку потрапляє із Голубого Нілу — повноводного під час літніх дощів. Підйом води досягає пониззя ріки у кінці літа — на початку осені. У середній течії Ніл повноводніший, ніж у нижній. Це пов’язано з великою втратою води на випаровування в пустелі, через яку він протікає протягом сотень кілометрів, не маючи приток.

Озера і підземні води. Водні ресурси Озера Африки. В Африці багато озер, западини яких мають різне похоМал. 2.53. Рукав дельти Нілу дження. Є тектонічні озера, які розміщені в грабенах по лінії Великих Східноафриканських розломів. Озера цього типу видовжені, вузькі, дуже глибокі (майже до 1 500 м), з крутими берегами. Найбільші серед них — Танганьїка (мал. 2.54), Ньяса. Є озера, які утворилися в прогинах земної кори. Таке походження має западина озера Вікторія, найбільшого за плоМал. 2.54. Озеро Танганьїка щею в Африці. Дно плоскої западини займає й озеро Чад. Його обриси залежать від кількості води, що стікає в озеро, береги заболочені. На Ефіопському нагір’ї є озера вулканічного походження. Найбільше з них — озеро Тана утворилося шляхом перекриття долини річки потоками лави (мал. 2.55). Вода — це життя. У надрах материка є великі запаси підземних вод. Особливо важливе значення вони мають у посушливих районах материка. У 66

ТЕМА 2. Африка водоносних горизонтах у Сахарі, Судані, напівпустелях і пустелях Південної Африки є запаси прісних вод. Вони підходять близько до поверхні в зниженнях рельєфу — западинах, сухих руслах. Вода — це життя, тому в напівпустельних і пустельних районах біля природних водойм, колодязів сформувалися оазиси. Тут ростуть пальми та інші рослини, а на зрошуваних землях вирощують сільськогосподарські культури, плодові дерева.

Мал. 2.55. Озеро Тана

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які загальні особливості річкової мережі Африки? 2. Якими є живлення і водний режим річок Африки? 3. Які особливості течії і режиму річки Ніл? 4. Які за походженням озера є в Африці? 5. Яке значення мають підземні води для посушливих районів Африки?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Використовуючи атлас та інші джерела знань, опиши річку Нігер. 2. Використовуючи атлас та інші джерела знань, опиши озеро Чад.

Назви зображені об’єкти чи явища

РОЗДІЛ ІІ. Материки

§ 10. Природні зони Африки

ТЕМА 2. Африка

Вологі екваторіальні ліси Африки Клімат і формування ґрунтів. Западина Конго та узбережжя Гвінейської затоки на північ від екватора є зоною вологих вічнозелених екваторіальних лісів. Клімат спекотний і рівномірно вологий. Впродовж року майже щодня випадають дощі. Це сприяє активності хімічних процесів у верхньому шарі земної кори, які супроводжуються утворенням оксидів заліза та алюмінію. У хімічних процесах беруть участь мікроорганізми та ґрунтова фауна. Змінені гірські породи набувають червоного (мал. 2.58) і жовтого кольору. На них формуються червоно-жовті фералітні ґрунти (ферум — залізо, алюмініум — алюміній). Багатоярусні ліси. Велика кількість теп ла і вологи впродовж року сприяє росту багатої рослинності. Вологі вічнозелені екваторіальні ліси відзначаються великою різноманітністю видів рослин. Ліси ростуть багатьма ярусами (мал. 2.58). У верхньому ярусі ростуть дерева висотою 40 — 50 м (різні види пальм). Нижні частини стовбурів не мають гілок і, як високі колони, підносять до світла крони з твердим, цупким, часто блискучим листям. Таке листя захищає дерева від надмірного випаровування вологи та опіків прямими сонячними променями. У нижніх ярусах дерева і кущі мають м’які великі листки. Там мало світла і дуже висока вологість. Біля поверхні землі рослин небагато. Стовбури і крони обплетені ліанами — рослинами, що в’ються. На листках, гілках і стовбурах дерев селяться рослини-епіфіти. Вони використовують дерева як опору, а вологу і поживні речовини беруть з повітря. Опале листя, відмерлі дерева дуже швидко розкладаються. Продукти розпаду відразу споживаються рослинами і тваринами, тому вони в ґрунті не нагромаджуються. Цьому сприяє і велика кількість опадів, що зумовлює сталий

Мал. 2.57. Червоні фералітні ґрунти Африки

Мал. 2.58. Багатоярусний екваторіальний ліс в Африці

 Чи відомо тобі? Ебенове дерево свою другу назву «чорна деревина» отримало через те, що його деревина має чорний колір. Вона також одна з найбільш твердих і важких серед дерев Землі. Чорна деревина знаходить застосування у виробництві меблів. Також її використовують для виготовлення деталей музичних інструментів (наприклад, скрипкових грифів).

РОЗДІЛ ІІ. Материки вимивний режим ґрунтів. Якщо ліси знищуються, то їхнє відновлення відбувається дуже повільно. Безлісі ділянки швидко втрачають поживні речовини, вода розмиває верхній шар ґрунту. Заростають вони в основному невибагливими до ґрунтів кущами і травами. Серед дерев вологих екваторіальних лісів багато порід із цінною деревиною (ебенове, або чорне, червоне, сандалове дерева, різні види пальм, каучуконоси). Тваринний світ лісових ярусів. У лісах вологої екваторіальної зони існують різні умови для проживання тваринного світу. Вони змінюються як горизонтально (передусім залежно від розміщення відносно водойм), а ще більше — вертикально, в різних ярусах. У ґрунті й лісовій підстилці мешкає багата мікрофауна, поширені різні безхребетні, землерийки, змії, ящірки. Наземний ярус багатий на дрібних копитних, лісових свиней, біля водойм живуть карликові бегемоти, окапі (родичі жираф) (мал. 2.59). Там живуть також горили — найбільші людиноподібні мавпи. Крони дерев — своєрідне царство багатьох інших видів мавп — колобусів, шимпанзе та ін. (мал. 2.60). Багато тут також птахів, гризунів, жуків, часто дуже великих розмірів. У всіх ярусах поширені мурахи і терміти. Повсюдно, в тому числі й на деревах, живуть земноводні (особливо багато видів жаб). Найбільший ліМал. 2.59. Окапі совий хижак — леопард. Значення лісів для людини і довкілля. Екваторіальні ліси відіграють велику роль у формуванні природи не тільки тих місць, де вони ростуть, а й всього материка та навіть Землі в цілому. Багато із рослин екваторіальних лісів використовуються в господарстві: банан, кавове дерево, оливкова пальма та ін. Для вирощування сільськогосподарських культур на орних землях місцеві жителі вирубують і випалюють ділянки лісу. Впродовж 10 — 15 років займаються там землеробством. Ґрунт за цей період втрачає родючість, а тому освоєну ділянку залишають. Вирубування цінних порід деревини через такий спосіб ведення землеробства призводить до заміни природних корінних лісів вторинними, в яких проростають зазвичай менш цінні породи. Ще одним наслідком землеробства такого типу є розвиток процесів розмивання родючого шару ґрунту, утворення зсувів, збіднення тваринного світу. Як наслідок природа зони втрачає свої природні продуктивність і привабливість. Необхідні спеціальні заходи для її охорони. Мал. 2.60. Шимпанзе 70

ТЕМА 2. Африка

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Як розміщені природні зони в Африці? 2. Яким чином клімат впливає на формування ґрунтів у екваторіальних лі-

сах Африки? 3. Які особливості проростання рослинності в екваторіальних лісах Афри-

ки? 4. Які тварини поширені в екваторіальних лісах? 5. Яке значення мають екваторіальні ліси Африки для людини і довкілля?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Використовуючи різні джерела знань, опиши один із видів рослин, який характерний для екваторіальних лісів Африки. 2. Використовуючи різні джерела знань, опиши один із видів тварин, який характерний для екваторіальних лісів Африки.

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 11. Природна зона саван та рідколісся

Пригадай або здогадайся 1. Для якого географічного поясу характерні зони саван і рідколісся? 2. Чому на місці зони саван не проростають вічнозелені ліси? 3. Які тварини живуть у саванах Африки?

Розміщення зони і ґрунтовий покрив Зони субекваторіального поясу. На півночі, півдні й сході зона вологих екваторіальних лісів змінюється зонами перемінно-вологих листопадних лісів, 71

РОЗДІЛ ІІ. Материки саван і рідколісся, які належать до субекваторіального географічного поясу. Їх поширення Одним із найпоширеніших зумовлене характерним для цього поясу повидів дерев в зоні перемінносушливим періодом, тривалість якого в міру вологих лісів субекваторіальвіддаленості від екватора зростає. Там де його ного географічного поясу, є тривалість дуже мала до екваторіальних лілімба. Воно виростає до 60 м сів примикають незначні площі перехідної заввишки, форма крони купозони перемінно-вологих лісів. Ці ліси відрізлоподібна або плоска. Широняються від екваторіальних меншим видовим кі, сильно виступаючі дошкорозмаїттям. Основну частину простору субекподібні корені при стовбурі ваторіального поясу в Африці (до 40 % площі можуть сягати до висоти усього материка) зайнято саваною. 2,5 м і більше. Тропічний степ. Савани є своєрідним тропічним лісостепом, де трав’яний покрив є основою рослинності. Над високими травами піднімаються невеликі групи або поодинокі дерева, інколи зарості чагарників. Ґрунти саван більш родючі, ніж ґрунти вологих екваторіальних лісів. У сухий період відбувається нагромадження перегною, оскільки процеси розкладу рослинних залишків у цей час сповільнюються через нестачу вологи, відмерлий трав’яний покрив не встигає повністю розкластися. Формуються червоні фералітні або червоно-бурі ґрунти саван.

 Чи відомо тобі?

Рослинний покрив і тваринний світ Різні пристосування і кольори савани. Дерева та кущі, які поширені в савані, мають пристосування для захисту від посухи і частих пожеж. Листя в основному дрібне, жорстке, опушене, стовбури покриті грубою корою. У деревині, стеблах, листі інколи нагромаджуються запаси води. Для більшості дерев характерна парасолькова форма крон (мал. 2.61). При високому сонцестоянні тінь від таких крон захищає кореневу систему біля стовбурів дерев. У дощовий період савана є простором панування соковитих трав, зелених дерев. У сухий період трави вигорають, листя з дерев опадає, а савана в цілому стає жовто-бурою. У цей період частими є пожежі від блискавок і вогнів. Інколи люди самі підпалюють суху траву, вважаючи, що попіл підживлює ґрунт. Вогонь завдає великої шкоди рослинносМал. 2.61. Африканська савана ті, й особливо тваринному світу. 72

ТЕМА 2. Африка Із дерев у вологій савані переважають баобаби, акації, мімози, пальми. У сухих саванах ростуть деревоподібні молочаї, алое з м’ясистими листками. Розмаїття тварин і їх охорона. Багатий трав’яний покрив дає корм великим травоїдним тваринам: антилопам, жирафам, буйволам, слонам (мал. 2.62), носорогам. Багато хижаків: леви (мал. 2.63), леопарди, гепарди, шакали, гієни. У водоймищах живуть бегемоти, крокодили, на берегах річок та озер гніздяться численні зграї птахів. Природу саван змінює людина. Для захисту тварин від знищення в африканських країнах створюються заповідники і національні природні парки. Їх активно відвідують туристи зі всього світу. Широко відомі національні парки Східної Африки: Ківу, Вірунга у ДР Конго, Кагера в Руанді, Серенгеті у Танзанії, де збереглися природна савана і різноманітний тваринний світ. У цих національних парках проводять наукові дослідження.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які природні зони розміщені в субек-

ваторіальному поясі Африки? 2. Які ґрунти характерні для саван Аф-

рики? 3. Як і чому змінюються кольори рослин-

ного покриву савани? 4. Які тварини поширені в саванах? 5. Які заходи вживають для збереження

біологічного різноманіття в саванах Африки?

Мал. 2.62. Африканський слон

Мал. 2.63. Африканський лев

 Чи відомо тобі? Баобаб може досягати висоти до 30 м, а діаметр стовбура — від 7 до 11 м. Деякі баобаби, як припускають, живуть багато тисяч років, що важко перевірити, оскільки дерево не формує щорічних ростових кілець. Ще його називають мавпячим хлібним деревом (його плоди надзвичайно приваблюють мавп), а за форму стовбура — пляшковим деревом. Плоди їстівні. З м’якуша плодів виготовляють напій, який нагадує лимонад, а з волокон деревини — мотузки і грубі тканини.

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Використовуючи різні джерела знань, опиши один із видів дерев, які ростуть у саванах Африки.

РОЗДІЛ ІІ. Материки 2. Використовуючи різні джерела знань, опиши один із видів тварин, який характерний для саван Африки.

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 12. Природні зони пустель і твердолистих лісів

Пригадай або здогадайся 1. Чому в тропічному поясі Африки панують пустелі? 2. Як називається велика пустеля на півночі Африки? 3. Для якого типу клімату характерною є зона твердолистих лісів і чагарників?

Пустелі й напівпустелі Випадають тільки епізодичні дощі. Великі площі на північ і південь від саван займають тропічні напівпустелі й пустелі (мал. 2.64). У них немає сезону стійких опадів. Бувають лиш епізодичні дощі, а в деяких районах — раз на декілька років. Для зони характерна значна сухість повітря, високі денні (+50 °С) і порівняно низькі (+10 °С) нічні температури, пилові та піщані бурі. Через великі перепади температури повітря руйнуються гірські породи. Поверхня пустель вкрита кам’янистими розсипами, що чергуються з піщаними просторами (мал. 2.64). Там, де колись були озера або морські затоки, формуються глинисті пустелі (мал. 2.65). На місці висохлих солоних озер утворюються солончаки. Мал. 2.64. Піщана пустеля Сахара 74

ТЕМА 2. Африка У ґрунт потрапляє мало органічних речовин, але тропічні пустельні ґрунти багаті на мінеральні солі. Якщо близько до поверхні підходять ґрунтові води, то в оазисах розвивається багата рослинність. Основною рослиною в оазисах Сахари є фінікова пальма. В умовах тропічних пустель і напів пустель рослинний світ дуже бідний і має специфічні пристосування: листя замінено колючками або воно дуже мале, корені рослин проникають глибоко в ґрунт. Деякі рослини можуть жити на засолених ґрунтах, інші мають короткий життєвий цикл і живуть тільки після дощів до висихання землі. Основними рослинами зони є полин, курай, верблюжа колючка. На півдні трапляється ендемічний вид — вельвічія дивна (мал. 2.66), мешканець пустелі Наміб. Як живеться без води? Тваринний світ пустель і напівпустель є своєрідним. Тварини в пошуках їжі та води можуть долати великі відстані (антилопи), або тривалий час обходитись без води (деякі плазуни, верблюди). Вдень багато тварин зариваються глибоко в пісок, ховаються в нори, а активне життя ведуть вночі. Основними представниками фауни є скорпіони, комахи, павуки, багато плазунів, антилопи, шакали, гієни та ін. (мал. 2.67). У пустелях господарська діяльність зосереджена тільки в оазисах, а тому багато народів ведуть кочовий спосіб життя (мал. 2.68). Великий ефект дає штучне зрошування. Але воно пов’язане з великими матеріальними і фінансовими витратами.

Мал. 2.65. Глиниста пустеля

Мал. 2.66. Вельвічія дивна

Мал. 2.67. Шакал

Мал. 2.68. Оазис у Сахарі

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Зона субтропічних твердолистих вічнозелених лісів і чагарників. Висотна поясність В умовах сухого літа. На крайній півночі й крайньому півдні материка в областях із середземноморським субтропічним кліматом розташована зона субтропічних твердолистих вічнозелених лісів і чагарників, під якими в умовах сухого спекотного літа і вологої теплої зими формуються коричневі ґрунти. Рослини добре пристосувалися до сухого літа. У них тверде листя та колючки, що випаровують мало вологи. Тут ростуть африканські види дуба і бука, дика маслина, суничне дерево, карликові пальми. Найцінніші породи дерев, наприклад ліванський кедр, вирубано, а на їхньому місці нині ростуть чагарники. До тваринного світу належать деякі копитні, плазуни та мавпи, серед яких — безхвоста макака (мал. 2.70). В умовах трохи піднятого рельєфу виражена висотна поясність. Так, на Ефіопському нагір’ї, в умовах теплого впродовж усього року клімату, на вулканічних породах під рослиннісМал. 2.70. Самка макаки з дитям тю формуються родючі ґрунти. Цей пояс (від 1 700 до 2 400 м) сприятливий для життя людей і розвитку землеробства. Це батьківщина цінних сільськогосподарських культур — кави (мал. 2.71), різних сортів пшениці, жита, проса. Вище від 2 400 м клімат стає прохолоднішим і сухішим, природні умови сприятливі для розвитку тваринництва. Найвищі вершини на материку, навіть у тропічних і приекваторіальних широтах, покриті вічними снігами та льодовиками. Але таких небагато — Кенія, КілімаМал. 2.71. Кавове дерево з нджаро (в останні десятиріччя льодова шапка плодами помітно зменшилась) та деякі інші.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які відмінності в географічних особливостях пустель Північної і Південної

півкуль в Африці? 2. Які особливості ґрунтово-рослинного покриву і тваринного світу зони

твердолистих вічнозелених лісів Африки? 3. Які особливості висотної поясності в Африці?

ТЕМА 2. Африка

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Використовуючи різні джерела знань, опиши один із видів дерев, які ростуть у саванах Африки. 2. Використовуючи різні джерела знань, опиши один із видів тварин, який характерний для саван Африки.

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 13. Стихійні явища природи. Екологічні проблеми. Об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на материку

Пригадай або здогадайся 1. Що тобі відомо про стихійні природні явища? 2. Що таке екологічні проблеми й у зв’язку з чим вони загострюються? 3. Що тобі відомо про Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО?

Стихійні явища природи Платформу інколи трясе. Серед природних стихійних явищ для Африки характерні землетруси, посухи, паводки, урагани, нашестя сарани. Землетруси фіксуються в основному в східній частині Африки, де простягається система розломів і грабенів. Осередки землетрусів зазвичай знаходяться на глибинах близько 300 кілометрів. Один з найпотужніших африканських землетрусів останнього часу мав магнітуду близько 6 балів. Він стався 2008 року (мал. 2.71). Його епіцентр був поблизу озера Ківу (північніше озера Танганьїка). Незначні за потужністю землетруси, які фіксуються у південній частині Африки, на думку вчених, можуть бути спричинені активною розробкою надглибоких кар’єрів. 77

РОЗДІЛ ІІ. Материки Стихійні лиха, спричинені атмосферними явищами. Одне з найбільш згубних стихійних лих, що періодично повторюються на материку, — посухи. Особливо від них страждають жителі саван, що прилеглі до Сахари, а також Ефіопського нагір’я та Східно-африканського плоскогір’я. Так, наприклад, важка засуха охопила східну частину Африки Мал. 2.71. Наслідки землетрусу 2008 року в період з липня 2011 до середини 2012 року. Вона спричинила серйозну продовольчу кризу, яка загрожувала існуванню  Чи відомо тобі? понад 9,5 млн осіб. Найбільше страждає від сеКатастрофічні повені та паводки найбільш зонних зливових повеней та характерні для басейну річки Нігер та відносдощових катастрофічних но коротких річок басейну Індійського океану. паводків Нігерія. Так, у 2012 Тропічні урагани найбільш характерні для році повінь у Нігерії тривала з початку липня і до листозахідного узбережжя Африки та довколишніх пада. Загинуло понад 360 осіб, островів. а понад 3 000 осіб залишилися без даху над головою. Екологічні проблеми Опустелювання, скорочення площі лісів. Екологічні проблеми в Африці зумовлені економічною й технічною відсталістю, недостатнім розвитком і недотриманням екологічного законодавства. В результаті господарської діяльності людини збільшується площа пустель, скорочуються площі лісів, загострюються проблеми з доступом до безпечної питної води, фіксується збіднення видового складу фауни. Збільшення площі пустель (опустелювання) спричинене надмірною кількістю свійських тварин, які випасаються на територіях, прилеглих до пустелі, де рослинний покрив не дуже стійкий. Скорочення площі лісів пов’язане з розчищенням від дерев ділянок для ведення землеробства, лісозаготівлею цінної деревини та деревини як палива для обігрівання та приготування їжі. Вирубування лісів не тільки зменшує кількість виробленого кисню, але й дещо знижує ймовірність випадання опадів. Забруднення повітря. Спалювання деревини і деревного вугілля, що використовуються для приготування їжі, призводить до викидів вуглекислого 78

ТЕМА 2. Африка газу в атмосферу (мал. 2.72). Дизельне паливо спалюється в генераторах, щоб виробляти електроенергію у багатьох районах, де немає централізованої доставки електроенергії. У зв’язку зі значним зростанням чисельності населення, зокрема міського, все більше палива використовується транспортними засобами. У результаті цього якість повітря в містах і на континенті в цілому погіршується.

Мал. 2.72. Приготування кавових зерен на деревному вугіллі

Об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Що таке Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО? При ООН (Організації Об’єднаних Націй) існує спеціалізована комісія з питань освіти, науки і культури, яку скорочено називають ЮНЕСКО. В 1972 році вона прийняла Конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини. На основі цього документа укладається список об’єктів, які мають особливу пізнавальну цінність для теперішніх і майбутніх поколінь. Вони перебувають під особливою охороною і в той же час стають відомими і доступними для відвідання їх туристами з різних країн. Про Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Африці. Станом на 2014 рік у Списку всесвітньої спадщини в межах Африки входило 119 об’єктів. Серед них окремі архітектурні споруди та ансамблі — Велика мечеть в Алжирі, Піраміди Гізи в Єгипті, місто Абу-Сімбел на півдні Єгипту (мал. 2.73), священне місто ісламу Кайруан у Тунісі та інші міста; національні парки — Вірунга, Гарамба, Окапи в Демократичній Республіці Конго, Нгоронгоро та Серенгеті в Танзанії та інші. Також до цього Списку відносять унікальні природні об’єкти, які не входять безпосередньо до території національних природних парків — водоспад Вікторія на річці Замбезі, долина річки Омо в Ефіопії, острів Роббен, кратер Вредефорт та інші. Держави, на території яких розташовані об’єкти спадщини, беруть на себе зобов’язання Мал. 2.73. Храм Абу-Сімбл, який щодо їхнього збереження. споруджений у ХІІІ ст. до н. е.

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які стихійні природні явища характер-

ні для різних районів Африки? 2. Які екологічні проблеми є найбільш

характерними для різних районів Африки? 3. Що таке Список всесвітньої спадщини

ЮНЕСКО і з якою метою він створений? 4. Які об’єкти входять до Списку всесвіт-

ньої спадщини ЮНЕСКО в Африці?

 Чи відомо тобі? У районі Дракенсберг (Драконові гори) тисячі років жили люди племені Сан. Вони були практично знищені під час зіткнень із зулусами і білими поселенцями у ХІХ ст. Після себе плем’я залишило неймовірні наскельні малюнки в Драконових горах, що їх було внесено ЮНЕСКО до Списку всесвітньої спадщини в 2000 році.

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Використовуючи різні джерела знань, опиши один з об’єктів культури, що входить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Африці. 2. Використовуючи різні джерела знань, опиши один з природних об’єктів, що входить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Африці.

Назви зображені об’єкти чи явища

Дослідження

Наслідки зміни природи Африки

Для Африки характерний швидкий ріст населення, який потребує розширення сільськогосподарських угідь. Спостерігається все більша концентрація людей 80

ТЕМА 2. Африка навколо населених пунктів, де є вода, посилене і не завжди науково правильне використання природних багатств. Все це призводить до порушення рівноваги в природних комплексах (мал. 2.73). Змінюється склад лісів, савани витісняють ліси, а пустелі наступають на савани. Для охорони природи створюється багато заповідників і національних парків. Але й вони не завжди рятують становище. Розгляньте комплексну карту Африки, опрацюйте додаткові джерела знань і докладно опишіть наслідки змін природи материка внаслідок господарської діяльності людини.

Мал. 2.73. Інколи виникають пожежі в джунглях материка

§ 14. Населення і політична карта Африки

Пригадай або здогадайся 1. Що тобі відомо про народи, які населяють Африку? 2. З чим, на думку науковців, пов’язані відмінності в кольорі шкіри людей різних рас? 3. Що відображають на політичній карті? 4. Які давні держави існували на території Африки?

Населення Батьківщина найдавніших людей. Африку вважають місцем появи найдавнішої людини. Тут знайдено залишки викопних форм людиноподібних істот, що мають багато ознак, притаманних людині. Крім Східної Африки, останки давніх людей і їхні знаряддя знайдено на Атлантичному і Середземноморському узбережжях материка, у Південній Африці. Розмаїття рас і народів континенту. Африка — материк, який населяють народи різних рас. Уже на початку розвитку людського суспільства були помітні расові відмінності людей, які населяли різні частини континенту. Сьогодні в Африці живуть представники трьох основних рас Землі: європеоїдної, негроїдної (екваторіальної) і монголоїдної. 81

РОЗДІЛ ІІ. Материки Представники південної гілки європеоїдної раси зі смаглявою шкірою, темним волоссям Більшість учених погоджуі очима, вузьким носом, овальним обличчям ються з твердженням, що населяють Північну Африку. Це корінне насепрямі предки сучасної людини лення — бербери (мал. 2.74.), туареги та араби. з’явилися близько 4,2 млн роБільша частина материка заселена нароків тому на території сучасдами негроїдної гілки екваторіальної раси. ної Кенії. Найбільше знахідок Для них характерний темний колір шкіри, що викопних решток первісної людини зроблено поблизу озезахищає організм від ультрафіолетового вира Туркана (колишня назва — промінювання сонця. Кучеряве волосся також Рудольф), що розміщено на виконує захисні функції. Для представників кордоні Кенії та Ефіопії. цієї раси характерні широкі носи з низьким передніссям, опуклі губи. Але ці ознаки виражено у різних народів по-різному. Колір шкіри — від світло-коричневого в деяких племен південного сходу (тутсі) до майже чорного у племен, що живуть у басейні Верхнього Нілу (нілоти) (мал. 2.75). У пустелях і напівпустелях Південної Африки збереглись племена бушменів і готентотів. За деякими ознаками вони подібні до монголоїдів (жовтуватий колір шкіри, широке плоске обличчя). Але кучеряве волосся та широкий ніс ріднять їх із негроїдами. Очевидно, умови життя зближують ці народи з жителями Центральної Азії — монголоїдами. У місцях проживання різних рас утворились великі групи народів, що поєднують різні расові ознаки. Ефіопське нагір’я заселяють ефіопи, Мал. 2.74. Берберська дівчинка які зовні схожі на європейців, але колір шкіри у у святковому вбранні них коричневий із червоним відтінком. На Мадагаскарі склався тип людей з ознаками негроїдів і монголоїдів. Майже в усіх країнах, які в минулому були колоніями, є значна кількість європейців. На півночі в країнах Середземномор’я багато французів, у Південній Африці — англійців і бурів (нащадків голландських переселенців), а в Східній Африці — індусів. Мал. 2.75. Дівчата з племені нілотів

 Чи відомо тобі?

ТЕМА 2. Африка Понад мільярд жителів. У теперішні часи населення Африки збільшується дуже швидкими темпами, випереджаючи всі інші континенти світу. Це пов’язано передусім з тим, що серед жителів більшості країн материка традиційно зберігаються багатодітні сім’ї, зменшується дитяча смертність та підвищується середня тривалість життя. Загальна чисельність населення Африки, яка в середині ХХ століття становила близько 250 млн осіб, у 2010 році вже перевищила один мільярд. Розміщується населення континенту по  Чи відомо тобі? території дуже нерівномірно. З одного боку, Своєрідними ознаками відзназначні площі материка майже не заселені чаються племена пігмеїв, які (в пустелях Сахари, Наміб, у джунглях запаживуть в екваторіальних лісах басейну Конго. Це особлидини Конго), а з іншого, — дельті Нілу густота ва гілка екваторіальної раси. населення у 20 разів перебільшує середньосвіВони малі на зріст (до 150 см), 2 тову (1 000 осіб на 1 км ). колір шкіри світліший, ніж у негроїдів, губи тонкі. КучеДержави ряве волосся та широкий ніс Від найдавніших держав до краху короблять їх подібними на більлоніальної системи. Народи Африки прошість людей екваторіальної йшли довгий шлях розвитку. У давнину на раси. Напевно, ці особливості території материка існували держави з висопояснюються умовами життя в густих лісах. ким для свого часу рівнем розвитку культури, господарства (Єгипет, Ефіопія, Гана та інші) (мал. 2.76). У колоніальні часи господарський і культурний розвиток африканських країн впродовж століть штучно стримувався. Розпад колоніальної системи у ХХ ст. привів до утворення на території Африки багатьох незалежних країн. Тільки 1960 р. визволилось від колоніальної залежності 17 держав, а до кінця 60-х років XX століття в Африці вже було 42 незалежних країни. Нині тут налічується 54 держави. Тільки чотири з них практично не були колоніями: Південна Африка, Єгипет, Ефіопія, Ліберія. Середньорозвинуті та бідні. Для більшості країн Африки характерний і на сьогодні відносно низький рівень розМал. 2.76. Піраміди фараонів давнього витку господарства, незначна кількість Єгипту промислових підприємств, практична 83

РОЗДІЛ ІІ. Материки відсутність цілого ряду провідних галузей промисловості. Розвиток африканських країн відбувається неоднаковими темпами. Близького до середнього за світовими мірками рівня життя досягли на африканському континенті на сьогодні здебільшого країни північної частини Африки — Лівія, Габон, Алжир, Туніс, Єгипет, а також на півдні — Ботсвана, Намібія (мал. 2.77), Південна Африка. Найбіднішими залишаються ЦентральМал. 2.77. Столиця Намібії — Віндхук но-Африканська Республіка (ЦАР), Демократична Республіка Конго (ДРК), Малаві, Бурунді, Ліберія, Нігер. Зв’язки України з державами Африканського континенту. Україна співпрацює з різними континентами світу. Серед них і Африка. Однак безпосередні торговельні контакти встановлено лише з невеликою кількістю африканських держав. Україна відносно тісно співпрацює останнім часом з Алжиром, Марокко, Лівією, Єгиптом. До цих країни виїжджає багато громадян України на відпочинок та в туристські мандрівки (мал. 2.78). В українських університетах навчається багато студентів з африканських країн. Найперспективнішими для розгортання українсько–африканського економічного співробітництва є країни півМал. 2.78. Шарм-ель-Шейх — один з денної частини материка — Південна курортів у Єгипті, що його найбільше Африка, Ботсвана, Намібія, Зімбабве. відвідують українці

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Чим знаменита Африка в історії людства на Землі? 2. Які раси і народи проживають у різних частинах Африканського конти-

ненту? 3. Як змінюється чисельність населення в Африці? 4. Як розподіляється населення на території Африки? 5. Які найдавніші держави існували в Африці? 6. Що відбулося з колоніальними володіннями Африки у ХХ столітті? 7. Які особливості розвитку країн Африки на сучасному етапі? 8. Які характерні риси взаємозв’язків України з державами Африки?

ТЕМА 2. Африка

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Використовуючи різні джерела знань, опиши один із народів, який проживає в Африці. 2. Використовуючи атлас та інші джерела знань, випиши і запам’ятай столиці держав Алжир, Демократична Республіка Конго, Ефіопія, Єгипет, Лівія, Нігерія, Південна Африка та Судан. 3. Встанови, яка з держав Африки входить на сьогодні в десятку найбільших за чисельністю населення держав світу.

Назви зображені об’єкти чи явища

Коротко про зміст теми Африка майже посередині перетинається екватором. Вона є єдиним материком, що водночас лежить у всіх чотирьох півкулях. Берегова лінія Африки порівняно з іншими материками є слабопорізаною. У 1498 р. Васко да Гама першим обігнув материк із заходу і півдня. У кінці XVIII ст. і в XIX ст. Англія та Франція захопили ряд колоній у внутрішніх частинах материка. Ці захоплення супроводжувались відкриттями та дослідженнями. У рельєфі Африки переважають височини, нагір’я і плоскогір’я з висотами від 200 до 1000 м. Середня висота поверхні материка — 660 м (друге місце після Азії). Менш ніж 10 % поверхні займають низовини, понад 20 % — гірські області. Африка відрізняється єдністю будови земної кори. Майже цілий материк — це давня Африкано-Аравійська платформа, яка є частиною Гондвани, фундамент якої формувався впродовж архею та протерозою. У Східній і Південній Африці плоскогір’я та нагір’я на кристалічних щитах займають більшу частину території. У східній частині утворилась найбільша на планеті система розломів. Формування розломів супроводжувались вулканічною діяльністю, тому на Ефіопському нагір’ї і Східноафриканському плоскогір’ї є великі ділянки лавових плато і 85

РОЗДІЛ ІІ. Материки значні вулканічні масиви. На крайньому північному заході та півдні материка до давньої платформи приєднуються рухомі складчасті пояси — Атлаські гори на північному заході та Капські гори — на півдні. Світове значення мають запаси міді, золота, урану на півдні материка. Західна Африка багата на алюмінієві та марганцеві руди. Клімат різних частин материка відрізняється переважно за кількістю і режимом опадів. Найбільша їхня кількість припадає на приекваторіальні райони: басейн річки Конго та узбережжя Гвінейської затоки — 2000–3000 мм за рік. Північніше 17–20° пн. ш. річна кількість опадів становить менш ніж 300 мм. На території Африки виділяються екваторіальний, два субекваторіальні та два тропічні кліматичні пояси. Крайня північна та південна частини материка розміщені в субтропічних поясах. Особливістю річкової мережі Африки є значна площа областей внутрішнього стоку (близько 1/3 всієї площі материка). Найдовша річка Африки та світу — Ніл. Друга за довжиною річка Африки — Конго, має водність у 15 разів більшу від Нілу. В Африці багато озер, западини яких розміщені в грабенах по лінії Великих Східноафриканських розломів. Озера цього типу видовжені, вузькі, дуже глибокі, з крутими берегами. Найбільші серед них — Танганьїка, Ньяса. В Африці формуються природні зони екваторіального (вологих вічнозелених екваторіальних лісів), субекваторіального (перемінно-вологих листопадних лісів, саван і рідколісся), тропічного (тропічні напівпустелі й пустелі) і субтропічного (субтропічних твердолистяних вічнозелених лісів і чагарників) географічних поясів. Розміщення природних зон в Африці є симетричним: по обидва боки від екватора зони закономірно змінюють одна одну. Западина Конго та узбережжя Гвінейської затоки на північ від екватора зайнято зоною вологих вічнозелених екваторіальних лісів. Вологі вічнозелені екваторіальні ліси відзначаються великою різноманітністю видів рослин. Ліси ростуть багатьма ярусами. Величезні простори в Африці (до 40 %) зайнято саваною — своєрідним тропічним лісостепом, де трав’яний покрив є основою рослинності. Великі площі на північ і південь від саван займають тропічні напівпустелі та пустелі. На крайній півночі та крайньому півдні материка в областях із середземноморським субтропічним кліматом розташована зона субтропічних твердолистих вічнозелених лісів і чагарників, під якими в умовах сухого спекотного літа і вологої теплої зими формуються коричневі ґрунти. В умовах трохи піднятого рельєфу виражена висотна поясність. Африку вважають місцем появи найдавнішої людини. Нині материк населяють народи різних рас. Чисельність населення збільшується дуже швидкими темпами, випереджаючи всі інші континенти світу. Загальна чисельність населення материка у 2010 році перевищила 1 млрд осіб. 86

ТЕМА 2. Африка У давнину на території материка існували держави з високим для свого часу рівнем розвитку культури, господарства (Єгипет, Ефіопія, Гана та інші). Для більшості тепершніх держав Африки характерний відносний низький рівень життя населення.

Опрацювавши тему, спробуй відповісти 1. Чим географічне положення Африки відрізняється від усіх інших мате-

риків? 2. Чому північну частину Африки називають Низькою Африкою, а південну

та східну — Високою? Чим зумовлені ці відмінності? 3. Які тектонічні процеси вплинули на сучасний рельєф Африканського кон-

тиненту? 4. Чим Драконові гори відрізняються від Капських і Атлаських гір? 5. Які найважливіші загальні особливості клімату материка? 6. У яких частинах Африки найбільш відчутний вплив на клімат мають оке-

анічні течії? 7. Який взаємозв’язок існує між рельєфом і річковою мережею Африки? 8. Як клімат вплинув на річкову мережу Африки? 9. Як вплинув рельєф на протяжність природних зон в Африці?

Виконай практичні завдання 1. Використовуючи фізичну карту Африки та інші тематичні карти атласу,

опиши, які випробування спіткали експедицію Василя Юнкера під час мандрування материком. 2. Використовуючи атлас, порівняй середньомісячні температури в Аф-

риці на тих самих широтах у різних півкулях. Яка причина відмінностей? 3. Відобрази у масштабі за даними атласу висоти водної поверхні най-

більших озер Африки. 4. Аналізуючи густоту населення Африки на карті світу шкільного атла-

су, зроби висновок про те, який зв’язок існує між густотою населення і природними зонами.

Тема 3. АВСТРАЛІЯ ТА ОКЕАНІЯ

§ 15. Географічне положення та історія дослідження Австралії. Геологічна будова, рельєф та корисні копалини материка

Пригадай або здогадайся 1. Чому Австралію іноді називають материком-островом? 2. Пригадай, які материки було відкрито найпізніше за інші. 3. Складовою якого найдавнішого материка була колись Австралія? 4. Який рельєф переважає на давніх ділянках земної кори? 5. Які корисні копалини характерні для давніх платформ і областей складчастості?

Географічне положення

Мал. 2.79. Австралія на знімку з космосу

Мал. 2.80. Великий бар’єрний риф

Віддалений від усіх інших материків. Австралія (від латинського слова australis — південний) — найменший материк на Землі, площа якого становить 7,7 млн км2 (мал. 2.79). Він повністю розміщений у Південній півкулі. Майже посередині материк перетинає південний тропік. Австралія — відокремлений материк, віддалений від усіх інших континентів. Найближче до неї розміщена Євразія із архіпелагом Зондських островів. З півночі, заходу і півдня Австралія омивається Індійським океаном, а зі сходу — Тихим. Обриси материка прості, береги порізані слабо. Великих заток тільки дві — Карпентарія на півночі та Велика Австралійська — на півдні. Вздовж північно-східного узбережжя майже на 2 000 км простягнулось скупчення мілководь, островів і коралових рифів — Великий Бар’єрний риф (мал. 2.80). Це уні-

ТЕМА 3. Австралія та Океанія кальний витвір природи, подібного до якого немає ніде в світі. На півночі біля мису Йорк його ширина становить лише 2 км, а поблизу тропіка він розширюється до 150 км. По обидві сторони від тропіка. Північна частина території Австралії розташована в жаркому поясі сонячного освітлення, а більша за площею південна — в помірному. Однак завдяки близькості всієї території материка до тропіка тільки південна частина острова Тасманія лежить у помірному кліматичному поясі. Протяжність Австралії заходу на схід по паралелі 26° пд. ш. становить близько 4 000 км, а з півночі на південь по меридіану 142° сх. д. — понад 3 200 км.

Історія дослідження Австралії Один із найпізніше відкритих материків. Європейцям Австралія стала відома пізніше від інших заселених людиною материків. Вперше біля берегів Австралії вони з’явились в епоху Великих географічних відкриттів. У 1605 р. голландський мореплавець Вільям Мал. 2.81. Поштова марка, Янсзон дістався низовинного пустельного узбеприсвячена Абелу Тасману режжя затоки Карпентарія. Іспанець Луїс Торрес 1606 р. проплив протокою, що відокремлює від материка острів Нову Гвінею. Пізніше цю протоку було названо його іменем. У 1653 р. голландський мореплавець Абел Тасман здійснив плавання вздовж південних берегів материка та довів, що це — окремий великий масив суходолу (мал. 2.81). Але іспанці та голландці зберігали свої відкриття в таємниці. Освоєння й вивчення материка. В 1770 р. знаменитий англійський мореплавець Джеймс Кук відкрив східне узбережжя Австралії та оголосив про це на увесь світ. Невдовзі на південному сході материка англійцями було закладено місто Сідней. Численні експедиції XVIII — XIX ст. дослідили центральні та західні райони материка, басейн річки Муррей. Вивчення внутрішніх районів Австралії було пов’язано з пошуками пасовищ і води для худоби, а пізніше — з розвідкою родовищ корисних копалин. Було складено детальні карти та описи природи. Безводдя, сухість, спека, колючі зарості до цього часу створюють для дослідників значні труднощі у вивченні внутрішніх територій. Мал. 2.82. Поштова марка, Тільки на початку XIX ст. англійський моприсвячена Миколі Миклухореплавець Метью Фліндерс проплив навколо Маклаю

РОЗДІЛ ІІ. Материки материка. Він першим запропонував назвати його Австралією (раніше він називався островом Нова Голландія). В 70-х роках XIX ст. в Австралії та на острові Нова Гвінея жив і працював видатний український мандрівник та етнограф Микола Миклухо-Маклай (мал. 2.82).

Геологічна будова і рельєф Найплоскіший материк. Більша частина площі Австралії являє собою рівнину (мал. 2.83), краї якої припідняті, особливо на сході. Гори займають всього 5% території материка. Середня висота материка — 340–350 м над рівнем океану. У будові її поверхні чітко виражені три області: Західноавстралійське плоскогір’я висотою 400–500 м, Центральна низо Мал. 2.83. Рівнинні простори Австралії вина, де в районі озера Ейр знаходиться найнижча точка материка (–12 м нижче від рівня океану), і середньовисотний Великий Вододільний хребет з Австралійськими Альпами, де знаходиться найвища точка материка — гора Косцюшко (2228 м). Уламок Гондвани. Давність більшої частини материка — один із головних чинників, що визначив своєрідність його природи. Австралія входила до складу Гондвани, але найшвидше відокремилася від неї і поступово віддалилася. Геологічна будова Австралії порівняно з іншими материками є найпростішою. Ма Чи відомо тобі? терик складається з давньої докембрійської Своєрідною візиткою Австраплатформи, що займає західну і центральлії є гора Айерс-рок (Улуру). ну територію, і значно меншого за площею Це скеля овальної форми, що складчастого поясу на сході. сформувалася ≈ 680 млн роАвстралійська платформа — одна із найків тому. Її довжина 2,4 км, більших на Землі. Відмінна риса її будови — а ширина 1,6 кілометра. Вис чергування виступів давнього фундаменту та туп твердого пісковика, що піднімається над навколишмолодших западин. Найдавніші гірські пороньою рівниною на 348 м, є зади фундаменту трохи підняті й місцями вихолишком від колись великого дять на поверхню в західній частині материка. гірського пасма. У рельєфі цій ділянці платформи відповідає Західноавстралійське плоскогір’я середньою висотою 300 — 400 м. По краях воно найбільш підняте. Так, у його північній частині простягається бриловий масив Кімберлі заввишки 600 — 900 м (мал. 2.84). 90

ТЕМА 3. Австралія та Океанія Східну частину материка від півост рова Кейп-Йорк на півночі до Тасманії на півдні займає Східноавстралійська складчаста область. На захід від неї розташувалася Центральна низовина. На заході Австралії переважають рівнини та невисокі плато. Окремі плосковершинні гори-останці свідчать про те, що тут колись залягали вищі гірські масиви. Австралія — єдиний материк у світі, на території якого немає діючих вулканів. Гори Австралії. Гірський пояс Східної Австралії утворюють Великий Вододільний хребет з Австралійськими Альпами (мал. 2.85) та гори Тасманії. Це порівняно невисокі складчасто-брилові гірські споруди. Східні схили гірських хребтів стрімкі, а західні — пологі. Гори північної частини Великого Вододільного хребта — низькі та середньовисотні, витягнуті в меридіональному напрямку, поділені на окремі плосковершинні хребти. Південна частина Великого Вододільного хребта (Австралійські Альпи) відзначається значно більшою висотою та глибшими долинами, що розділяють вершини. Тут знаходиться найвища точка материка — гора Косцюшко (мал. 2.86).

Мал. 2.84. Плато Кімберлі на північному заході Австралії

Мал. 2.85. Австралійські Альпи

Корисні копалини Багатства надр материка. АвстраМал. 2.86. Вершина гори Косцюшко лія багата на різноманітні корисні копалини. У кристалічних породах фунда менту платформи залягають залізні, мідні, свинцево-цинкові, уранові руди, мінерали, що містять олово, золото, платину. До корисних копалин осадового походження належать поклади фосфоритів, кам’яної солі, кам’яного і бурого вугілля, нафти, природного газу. Багато родовищ залягає на невеликій глибині, а тому їх видобувають відкритим способом. За запасами залізних руд і руд кольорових металів, зокрема бокситів (сировина для виплавки алюмінію), свинцю, цинку, нікелю, а також урану Австралія належить до найбагатших регіонів у світі. 91

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Хто вперше довів, що Австралія є окремим материком? 2. Які ділянки земної кори Австралії є найстарішими, а які — наймолодшими? 3. Який рельєф переважає на материку і чому? 4. Що таке гори-останці та як вони утворюються? 5. Які гори є на території Австралії, що в них є особливого? 6. Які корисні копалини переважають на материку?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Чому на території Австралії немає діючих вулканів? 2. Порівняй рельєф Австралії та Африки. 3. Підготуй розповіді про дослідників, які вивчали внутрішні пустельні райони Австралії.

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 16. Клімат і внутрішні води

Пригадай або здогадайся 1. Від яких чинників залежить клімат? 2. Як залежить річкова мережа від рельєфу та клімату?

Клімат Австралії Тиск, вітри та опади на материку. Австралія майже посередині перетинається південним тропіком, тому на території материка домінує область високого тиску. Переважаючими вітрами є південно-східні пасати та західні вітри. Май92

ТЕМА 3. Австралія та Океанія

Кількість опадів

Температура повітря

же три чверті поверхні материка є недостатньо зволоженими. Значний вплив на кліматичні процеси в Австралії чинить Великий Вододільний хребет. Гори отримують майже всю вологу, яку приносять з океану південно-східні пасати. Тому на більшості рівнинних просторів материка випадає дуже мало опадів (мал. 2.87). Мал. 2.87. Через дуже посушливий Влітку (грудні–лютому) над північною і се- клімат водоймища в центральній редньою частинами Австралії встановлюється частині материка висихають низький атмосферний тиск. Екваторіальні повітряні маси спричиняють значні опади на північному узбережжі Австралії (мал. 2.88). Просуваючись у внутрішні райони, повітря прогріваються і стає сухішим, а тому опадів там майже не буває. На крайньому півдні західні вітри помірних широт приносять опади переважно взимку. На сході, як улітку, так і взимку, опадів буває багато. Відмінності у кліматі. Австралія Мал. 2.88. Розподіл річної кількості розміщена в чотирьох кліматичних пояопадів в Австралії сах: субекваторіальному, тропічному, субтропічному та помірному (в останньому 280 мм мм розташована більша частина острова Тасманія). °С 20,8°С 500 Північна частина материка знаходиться в субек40 ваторіальному поясі й характеризується перемін400 но-вологим кліматом. Цей пояс, що доходить до 20 20 ° пд. ш., характеризується спекотним (+30 °С) 300 і дощовим літом та жаркою (+25 °С) сухою зи0 мою. На більшій частині його території протягом 200 -20 року буває від 500 до 1000 мм опадів. На півдні кількість їх зменшується до 250 – 500 мм, а на 100 крайній півночі досягає 3 000 мм на рік. -40 У тропічному поясі формуються два основні 0 С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г типи клімату: тропічний вологий і тропічний суМісяці хий. Область тропічного вологого клімату розміМал. 2.89. Кліматична діаграма щена на східному узбережжі материка, де дмуть для міста у тропічному сухому південно-східні пасати. Ці вітри проходять над кліматі теплою Східноавстралійською течією і прино-

РОЗДІЛ ІІ. Материки сять з Тихого океану багато вологи й рясно зволожують східні схили Великого Вододільного 40 хребта. У центрі й на заході тропічного поясу ці400 лий рік панує сухе тропічне повітря. Літом тем20 пература повітря становить +30 °С і вище, зи300 мою — 10–15 °С тепла. Опадів — 250 – 300 мм. 0 На західному узбережжі через холодну течію 200 температура повітря нижча (мал. 2.89). -20 У субтропічному поясі (на південь від 30° 100 пд. ш.) виділяють три типи клімату: субтро-40 пічний вологий — на південному сході, суб0 С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г тропічний континентальний — вздовж ВеМісяці ликої Австралійської затоки та субтропічний Мал. 2.90. Кліматична діаграма для міста у середземноморському середземноморський — на південному заході кліматі материка. Відрізняються вони, головним чином, кількістю опадів і їхнім режимом. Так, в області субтропічного вологого клімату опади бувають протягом всього року, однак найбільше їх випадає влітку. Температура січня близько +22 °С; липня +6 °С. Континентальний тип клімату характеризується малою кількістю опадів протягом року та доволі різкими річними і добовими коливаннями температур. Особливість середземноморського клімату — осінні та зимові дощі, спекотне сухе літо, середня кількість опадів — 500 – 600 мм (мал. 2.90). Острів Тасманія майже повністю розташований у помірному поясі, де переважають західні вітри, які приносять багато опадів (1000 мм). Там відносно тепла зима та порівняно прохолодне літо. 15,7°С

840 мм

мм 500

Кількість опадів

Температура повітря

°С

Поверхневі та підземні води Австралії Материк, бідний на води. Панування на материку сухого тропічного клімату, відсутність високих гір зі снігами та льодовиками — причина нестачі поверхневих вод. Серед всіх материків Австралія виділяється слаборозвинутою річковою мережею. Материк багатий озерами, більшість яких безстічні. Багато озер заповнюються водою тільки під час дощів, більшу частину року вони вкриті білосніжною кіркою солі. 60 % території Австралії не мають стоку в океан. Такої великої площі внут рішнього стоку немає на жодному материку. Саме на таких територіях найбільш поширені тимчасові русла річок — кріки, Мал. 2.91. Русло річки у сухий сезон 94

ТЕМА 3. Австралія та Океанія вода в яких з’являється лише після великих дощів (мал. 2.91). До басейну Тихого океану належать річки, що стікають зі східних схилів Великого Вододільного хребта. Вони короткі та порожисті, але мають більш-менш рівномірний стік. Деякі з них у нижній течії судноплавні. Живлення більшості річок дощове, а в Австралійських Альпах — мішане. Найбільші водойми материка. Муррей і Дарлінг — найбільші річки в Австралії. Протяжність першої — 2 570 км (мал. 2.92). Головна притока Муррею — Дарлінг є найдовшою річкою на материку (2 740 км), однак в багатьох місцях і вона пересихає у посушливу пору року. Найбільше озеро Ейр розташоване посеред низовинної безстічної рівнини (мал. 2.93). Більшу частину року воно складається з декількох водойм, а під час сильних дощів, коли кріки приносять у нього багато води, воно перетворюється на неозорий водний простір. На материку є великі запаси підземних вод. Вони зосереджуються в артезіанських басейнах, більша частина яких розміщена в прогинах платформи між плоскогір’ями Західної Австралії та Великим Вододільним хребтом (мал. 2.94). Артезіанські басейни займають 1/3 території материка. Глибина залягання вод коливається від 100 до 2 000 м. Частина підземних вод засолена, що перешкоджає їхньому використанню.

Мал. 2.92. Річка Муррей

Мал. 2.93. Озеро Ейр. Залежно від сезону воно то міліє, то розливається

Мал. 2.94. Артезіанський колодязь

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Чому Австралія є найпосушливішим материком? 2. Чому в Австралії мало річок та озер? 3. Яке живлення у річок Австралії? 4. Чому межі озера Ейр та річки позначено на картах пунктиром?

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Чому на сході Австралії випадає більше опадів, ніж на заході? 2. Яке значення мають підземні води для материка? 3. Як і де буває сніг в Австралії?

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 17. Природні зони. Своєрідність органічного світу. Об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Пригадай або здогадайся 1. Від чого залежить багатство природи будь-якої території? 2. Чому природа материка може залежати від його розмірів? 3. Чому пори року Австралії не збігаються із порами року Європи?

Природні зони і своєрідність органічного світу Австралії Материк великих пустель. Австралія — материк пустель, напівпустель і сухих рідколісь, що займають великі внутрішні простори. Вологі та перемінно-вологі тропічні ліси характерні для північної і північно-східної частин материка, на південь і захід змінюються рідколіссями та саванами, які переходять у напівпустелі й пустелі (мал. 2.94). На крайньому південному заході чагарникові степи змінюються твердолистими лісами і чагарниками. На південному сході розміщені зони субтропічних вологих та мішаних Мал. 2.94. Пустеля в Австралії 96

ТЕМА 3. Австралія та Океанія лісів. У цілому Австралія посідає серед материків перше місце за відносною площею пустель і останнє — за площею лісів. Австралійська флора. Австралія відрізняється від інших материків своєрідністю органічного світу. Завдяки довготривалій ізоляції, особливостям географічного положення та природних умов на материку збереглося багато видів рослин та тварин, яких немає на інших материках. Їх називають ендеміками. Найхарактерніші рослини Австралії: евкаліпти, трав’яне дерево, акації, пальми, деревоподібна папороть, багато видів трав і кущів. Евкаліптів налічується понад 300 видів. Серед них є гіганти, що досягають висоти 150 м, низькорослі дерева і навіть кущі (мал. 2.95). Своєрідність тваринного світу. Тваринний світ Австралії ще більш своєрідний, ніж рослинний. Тут багато давніх (реліктових) видів. Але в загальному різноманітність видів тварин на материку невелика. Найхарактернішими з них є кенгуру, коала, качконіс, єхидна, вомбат та інші (мал. 2.96). Різноманітний світ птахів: райські птахи, казуари, попугаї, чорні лебеді, лірохвіст, страус ему (мал. 2.97). В Австралії багато отруйних змій, ящірок, саранчі, москітів, комарів, мух. Всі ці види тварин мають зональне поширення. Особливості природних зон. Зона вологих і перемінно-вологих тропічних лісів охоплює північний схід материка, де випадає багато опадів. На червоних фералітних ґрунтах тут ростуть різні види пальм, фікусів, лаврів. Дерева в цих лісах оповиті ліанами. В лісах на східних схилах Великого Вододільного хребта переважають евкаліпти. В горах вище від

Мал. 2.95. Евкаліптові ліси Австралії просторі та світлі, оскільки листя евкаліпта розташовуються ребром до сонця.

Мал. 2.96. Тварини Австралії: кенгуру, коала, вомбат, єхидна, качконіс

Мал. 2.97. Страус ему

РОЗДІЛ ІІ. Материки 1000 м ростуть гірські ліси, в яких можна побачити окремі масиви давніх хвойних видів — араукарій. При просуванні до внутрішніх частин материка ліси з багатим видовим складом змінюються світлими і сухими евкаліптовими лісами, які переходять у тропічні савани та рідколісся. Для саван характерні евкаліпти, акації, казуарини. Під евкаліптовими лісами та в саванах формуються червоно-бурі та червоно-коричневі ґрунти. Із тварин там живуть кенгуру, страус ему, біля водойм — багато птахів. Великі простори напівпустель і пустель у внутрішніх частинах материка місцями зайнято заростями твердолистих колючих, густо переплетених вічнозелених чагарниМал. 2.98. Австралійський скреб — ків. Такі території називають скребами. густі зарості чагарників В пустелях формуються особливі пустельні ґрунти, часто забарвлені в червоний колір, місцями ґрунтовий покрив не розвинутий. Основні рослини скребів — чагарникові форми евкаліптів та акацій (мал. 2.98). У пустелях ростуть і трави, серед яких поширені злаки. Із тварин тут трапляються велетенські кенгуру, вомбат, страус ему, дикий собака динго (мал. 2.99). У вологих субтропічних лісах на південному сході материка на червоно-жовтих фералітних ґрунтах ростуть евкаМал. 2.99. Собака динго ліптові ліси, а в південній частині цих лісів — вічнозелений бук. Природа і людина. Серед дикої рослинності Австралії немає рослин, які б відіграли помітну роль у землеробстві. Однак є рослини, які дають для господарських потреб деревину, дубильні речовини, ефірні олії. З Європи та інших материків до Австралії завезено багато видів дерев, кущів, трав, свійських тварин. Поряд з хлібними злаками та їхніми бур’янами на материку з’явились фруктові дерева, а також дуби, тополі та інші види. Собака динго, лисиці, щурі відтіснили або знищили місцеві види тварин. Великої шкоди господарству завдають кролики. В цілому природа Австралії сильно змінена людиною. Вирубано та знищено вогнем великі масиви лісів. Савани і рідколісся на значних площах розорано або перетворено на пасовища. Однак за відносно короткої (понад 200 років) історії освоєння країни живий світ порівняно з іншими материками все-таки добре зберігся у своєму первісно98

ТЕМА 3. Австралія та Океанія му вигляді. Охорона ендемічної і вразливої австралійської природи — важлива проблема. На материку створено чимало заповідних територій. Найбільша серед них — Національний парк Косцюшко, де охороняються різні природні комплекси — від евкаліптових лісів до альпійських лук. Парк Грейт-Вікторія-Дезерт створений для охорони природи пустель. Своєрідним дивом є підводний парк Великого Бар’єрного рифу, де зберігається в недоторканості світ коралів (мал. 2.100). Усього в Австралії створено понад 1000 природоохоронних територій (близько 3 % площі материка).

Об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Неповторність природних об’єктів. Всього до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на території Австралії та Океанії занесено 31 об’єкт, із них 19 — природних. Це, зокрема, національні парки Пурнулулу, Улуру-Ката Тьюта (Айерс-рок) (мал. 2.101) та Какаду (мал. 2.102), дика природа острова Тасманія (мал. 2.103), Великий Бар’єрний риф, дощові ліси східного узбережжя та інші. Кожен із природних об’єктів, що належать до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, є неповторним. Наприклад, у Національному парку Пурнулулу охороняються унікальні гори зі смугастих пісковиків, порізаних чудернацькими ущелинами, урвищами, що формувалися під дією зовнішніх геологічних сил останні 20 мільйонів років. У Національному парку Какаду серед мальовничих долин річок і гранітних скель з водоспадами трапляються унікальні рослини та тва-

Мал. 2.100. У підводному парку Великого Бар’єрного рифу

Мал. 2.101. Скелі в Національному парку Улуру подібні до вуликів

Мал. 2.102. Один із водоспадів у Національному парку Какаду

Мал. 2.103. Острів Тасманія, на відміну від Австралії, має значну кількість озер

РОЗДІЛ ІІ. Материки рини, зокрема пальми, фікуси, евкаліпти, сила-силенна різних птахів, у водах водяться рідкісні медузи, риби, крокодили.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Яка природна зона займає найбільшу площу в Австралії? 2. Які особливості австралійської флори? 3. В чому полягає своєрідність тваринного світу Австралії? 4. Які особливості природних зон Австралії? 5. Як найвідоміші об’єкти природної спадщини ЮНЕСКО знаходяться в Ав-

срталії? Застосуй знання, дізнайся більше 1. В яких природних зонах заповідних територій найбільше? Чому? 2. Дізнайтеся із мережі інтернет про інші об’єкти Списку спадщини ЮНЕСКО Австралії.

Назви зображені об’єкти чи явища

Дослідження

Австралія у складі Гондвани 150 млн. років тому

100

Виявлення причин формування ендемічних та реліктових видів тварин та рослин Австралії Як відомо, природа на усіх материках має багато рис подібності. Однак це не стосується Австралії, її органічний світ не схожий на інші. Підказкою для виявлення причин відмінності є картосхема із зображенням розташування материків 150 млн років тому. Знайди додаткову інформацію про унікальність органічного світу Австралії в Інтернеті.

ТЕМА 3. Австралія та Океанія

§ 18. Населення. Австралійський Союз

Пригадай або здогадайся 1. До якої раси належать корінні жителі Австралії? 2. Скільки держав є на материку? 3. Що тобі відомо про українців у Австралії?

Населення Австралії Нащадки переселенців й аборигени. На материку проживає понад 18 млн осіб. Сучасне населення Австралії складається в основному з англо-австралійців (80% населення), які є нащадками переселенців із Великої Британії та Ірландії. Частка корінних жителів (аборигенів) становить лише 1 % населення материка (мал. 2.104). Мал. 2.104. Діти аборигенів Австралії Вважають, що людина вперше з’явилась в Австралії понад 30 тис. років тому і прийшла з Південно-Східної Азії. Аборигени Австралії належать до австралоїдної раси, представники якої суттєво відрізняються від інших трьох великих рас. В їхній зовнішності поєднуються деякі риси негроїдної та європеоїдної рас (мал. 2.105). До приходу європейців корінні жителі материка перебували на рівні кам’яного періоду, займались полюванням і збиральництвом і не знали ні тваринництва, ні землеробства. Корінні австралійці складаються з численних племен, що розмовляють більш ніж 200 мовами. Мал. 2.105. Представник Заселеність території. Середня густота аборигенів з традиційним розфарбуванням воїна населення Австралії — 2 особи на 1 км2. Це один із найнижчих показників у світі. Населення розміщується на території материка вкрай нерівномірно. 9/10 жителів зосереджено на південному сході, внутрішні території майже безлюдні. Більша частина населення Австралії проживає в містах (86 %), при цьому 2/3 його живуть у великих містах (Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Канберра) (мал. 2.106). 101

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Австралійський Союз

Мал. 2.106. Канберра — столиця Австралії

Мал. 2.107. Просторі рівнини використовуються як пасовища, а підвищені ділянки зайняті вітровими електростанціями

Мал. 2.108. Австралія має розвинуту сучасну транспортну мережу. Одна зі шляхових розв’язок

102

Материк-держава. Австралійсь кий Союз — єдина держава в світі, що займає територію усього материка. Вона охоплює також острів Тасманія та ряд невеликих островів. Шість штатів Австралії утворюють єдиний Австралійський Союз, офіційним главою якого є британська королева, а представляє її на території держави генерал-губернатор. Успішна економіка. Австралійський Союз є однією із найрозвинутіших країн світу. Тут добре налагоджено видобуток та переробку корисних копалин. За видобутком бокситів вона посідає одне із перших місць у світі. Також добувають вугілля, залізну, мідну, марганцеві руди, руди, з яких видобувають срібло, золото, нікель, титан та інші метали. Розвинуто виробництво автомобілів, морських суден, різноманітного обладнання. Великий прибуток країні дає сільськогосподарська продукція. На великих просторах-пасовищах випасають мільйони овець, за поголів’ям яких і за кількістю проданої вовни Австралія посідає перше місце в світі (мал. 2.107). Великі простори земель, багато з яких зрошується, зайнято під посівами пшениці, цукрової тростини, садами, полями з овочами, квітами. Великі простори материка з’єднано добротними автомобільними та залізничними магістралями (мал. 2.108). Майже всі міста на берегах океану — це добре оснащені порти. Значна частина населення працює в сфері обслуговування — медичних та освітніх закладах, банках, туристичному бізнесі.

ТЕМА 3. Австралія та Океанія Австралія та українці. Австралія — країна, в якій проживає понад 30 тисяч вихідців з українських земель. Перші з предків ураїнських поселенців прибули сюди ще у ХІХ столітті. Однак найбільш масова українська еміграція в Австралію спостерігалася наприкінці 1940-х років. Найуспішніше розвиваються зовнішні зв’язки теперішньої України з Австралією у культурно-мистецькій діяльності (мал. 2.109 ). Активізовується й економічне співробітництво між державами.

Мал. 2.109. Місто Сідней. Оперний театр. Об’єкт занесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які народи населяють Австралію? 2. Чому Австралія є малозаселеним материком? 3. Які особливості політичної карти Австралії? 4. Запаси яких корисних копалин зумовили розвиток промисловості країни? 5. У чому природа материка допомагає, а в чому перешкоджає веденню

сільського господарства?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Де найгустіше заселена Австралія? Чому? 2. Знайди інформацію про екзотичні сільськогосподарські культури, що їх вирощують на материку. 3. Що зумовило високий розвиток господарства Австралійського Союзу? 4. Знайди інформацію про пам’ятки культури зі Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Австралії. Підготуй коротку розповідь про них.

Назви зображені об’єкти чи явища

103

РОЗДІЛ ІІ. Материки

§ 19. Океанія

Пригадай або здогадайся 1. Що називають Океанією? 2. Які за походженням бувають острови? 3. Як називають скупчення островів?

Природні особливості й заселення Океанії Острівний світ. Океанією називають острови, що лежать у центральній і південно-західній частині Тихого океану, на північний схід від Австралії, між 28° пн. ш. і 53° пд. ш. та 130° сх. д. і 105° зх. д. Цей острівний світ складається майже із 7 тис. островів, частина з яких утворює архіпелаги. Загальна площа Океанії становить близько 1,3 млн км2. Географічне положення, розміри та рельєф островів тісно пов’язані з їхнім походженням. За цією ознакою їх поділяють на чотири типи: материкові, вулканічні, коралові та геосинклінальні (утворюються на стику літосферних плит). Материковими островами, найбільшими за площею в Океанії є Нова Гвінея та Нова Зеландія (мал. 2.110). У західній частині Океанії є острови, які утворені діМал. 2.110. Нова Зеландія — лянками дна, що були трохи підняті над материковий острів поверхнею океану внаслідок горотвірних процесів. Таким є зокрема й острів Нова Каледонія, який витягнутий більш ніж на 400 км. Рельєф материкових та геосинклінальних островів є поєднанням гір і рівнин. Прикладом вулканічних островів є Гавайські. Острови коралового походження — коралові рифи та атоли — зазвичай мають невеликі розміри і розміщені часто поблизу островів іншого походження (мал. 2.111). Корисні копалини Океанії пов’язані Мал. 2.111. Острови Океанії коралового з походженням і геологічною будовою оспоходження тровів. На острові Нова Каледонія є бага104

ТЕМА 3. Австралія та Океанія ті поклади нікелевих руд, хромітів і руд інших металів. Вугілля, нафту, боксити видобувають на Новій Гвінеї. На атолах є поклади фосфоритів. Теплий клімат островів. Майже всі острови лежать у екваторіальному, субекваторіальному та тропічному кліматичних поясах, тільки Нова Зеландія і прилеглі до неї острови — у субтропічному і помірному. Клімат Океанії теплий, рівний, м’який. Температура повітря досить висока (26°), але вітри з океану значно зменшують спеку (мал. 2.112). Пом’якшуючий вплив океану позначається і на незначних коливаннях температури за сезонами року та протягом доби. Опадів випадає багато, в середньому — 3000–4000 мм. Особливо рясні дощі в західній частині Океанії, де гори великих материкових островів стоять на шляху пасатів і затримують вологе повітря. На навітряних схилах гір випадає до 9000 мм дощу за рік. Високі вулканічні острови в центрі Океанії також отримують багато опадів. Одне із найвологіших місць на Землі розташоване на Гавайських островах (мал. 2.113), де на схилах вулканів випадає до 12 500 мм за рік. Бідний та своєрідний. Віддаленість та ізольованість островів Океанії від решти суші суттєво позначились на їхньому органічному світі. Він бідний та своєрідний. Більшість островів покриті вічнозеленими лісами або саванами. Серед дерев багато цінних і корисних для людини: кокосова та сагова пальми, каучуконоси, банани, манго, динне і хлібне дерева (мал. 2.114). Тваринний світ Океанії особливо своєрідний. Серед тварин суходолу майже немає хижаків. Також тут немає отруйних змій. Є багато морських птахів. На

Мал. 2.112. Дуже багато островів Океанії малі за розміром, там цілий рік літо. Океан зменшує спеку, тому жити дуже комфортно

Мал. 2.113. Гейзер на Гавайських островах

Мал. 2.114. Хлібне дерево з плодами

105

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.115. Атол в Океанії

Мал. 2.116. Корінні жителі Папуа Нової Гвінеї в обрядових масках

Мал. 2.117. В Океанії багато курортів та місць для відпочинку. Туристичні послуги — це основний вид прибутку багатьох острівних держав

106

невеликих островах, що розсіяні в океані, природа бідна й одноманітна. Зате дуже багатий живий світ підводного узбережжя коралових островів. Відмінності в геологічній будові, рельєфі, кліматі зумовили велику різноманітність ландшафтів в Океанії. Порівняно простою та однорідною є природа атолів. Для них характерна невелика висота (4–5 м), плоский рельєф, кущова або деревна рослинність (мал. 2.115). Природа вулканічних островів суттєво відрізняється. На схилах гір-вулканів відбувається зміна клімату, ґрунтів і рослинності з висотою. Склад рослинного світу цих островів багатший, ніж на атолах. Природа Океанії зазнала змін у результаті господарської діяльності людини. Мешканці Океанії. Людина з’явилась в Океанії багато тисячоліть тому. Але поки що невідомо, якими шляхами відбувалось її заселення. З цього приводу існують різні гіпотези. Сучасне населення Океанії становить понад 10 млн. осіб. Воно представлене корінними мешканцями, прийшлим та змішаним населенням. Корінні народи відрізняються один від одного не тільки расовими ознаками, а й мовою, особливостями побуту. На Новій Гвінеї і прилеглих островах живуть папуаси (мал. 2.116), які належать до екваторіальної раси. Корінні жителі інших островів належать до особливої полінезійської групи, що займає проміжне положення між великими расами людства. Це населення відрізняється від папуасів світлішою шкірою, хвилястим волоссям. Населення островів Океанії займається морським промислом, видобутком ко-

ТЕМА 3. Австралія та Океанія рисних копалин, обслуговуванням туристів (мал. 2.117). Більшість держав Океанії не належать до високорозвинутих країн світу.

Нова Зеландія — країна в Океанії Країна островів та гір. Нова Зеландія — високорозвинута держава, яка розташована на двох великих островах (Північному та Південному) і приблизно 700 прилеглих дрібніших островах. Столиця країни — місто Веллінгтон. Населення Нової Зеландії становить близько 4,5 млн осіб. Північ Північного острова Нової Зеландії лежить у тропічному кліматичному поясі, а південь Південного острова — у помірному. У рельєфі Нової Мал. 2.118. Один із вулканів у Новій Зеландії понад 75 % займають височиЗеландії ни і гори. Висоти вершин гір Північного острова не перевищують 1 800 м, а на Південному є ряд вершин з висотами понад 3 000 м. Активні горотвірні процеси на островах  Чи відомо тобі? супроводжуються землетрусами і виверженням Щорічно у Новій Зеландії відвулканів, гейзерами (мал 2.118). бувається близько 15 000 землетрусів, з яких до 250 моКлімат і внутрішні води. Східно-Австражуть належати до помітлійська течія робить клімат островів теплішим і них або сильних. У сучасній вологішим порівняно з типовими показниками історії найсильніший землесубтропічного та помірного поясів. Середня річтрус силою понад 8 балів зана температура становить від +10 °C на півдні фіксовано 1855 року поблизу до +16 °C на півночі. На більшій частині Нової Веллінгтона. 2011 року у НоЗеландії річна кількість опадів становить від вій Зеландії стався землетрус 600 до 1600 мм. Вони розподіляються відносмагнітудою 6,3 бала, який но рівномірно впродовж року. Ланцюг високих призвів до численних людських жертв і руйнувань у КрайстПівденних Альп розділяє країну навпіл і, застучерчі, другому за величиною паючи шлях переважним західним вітрам, подімісті країни з 400-тисячним ляє її на дві своєрідні кліматичні зони. Західне населенням. узбережжя Південного острова — найвологіша частина країни, східна частина, що розташовується всього за 100 км від неї — найсухіша. Завдяки особливим природо-географічним умовам у Новій Зеландії багато річок і озер. Більшість річок короткі (найбільша річка має 107

РОЗДІЛ ІІ. Материки довжину 425 км), беруть початок у горах. Більшість озер Північного острова утворилися в результаті вулканічної діяльності, а Південного острова мають льодовикове походження. Органічний світ і населення островів. У Новій Зеландії ростуть деревоподібні папороті, сосна каурі, капустяне дерево, новозеландський льон та інші ендемічні види. Типовим Мал. 2.119. Птах ківі — деревом є кокосова пальма, що дає жителям все національний символ Нової необхідне — кокосове молоко, волокно, деревину Зеландії для будівництва. Тваринний світ островів вирізняється великою кількістю ендемічних тварин, особливо птахів (мал. 2.119). У Новій Зеландії більшість населення — нащадки переселенців з Європи, корінні жителі — маорі становлять лише 9 % усіх мешканців.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Що така Океанія? Як виникли острови Океанії? 2. У чому полягають особливості клімату Океанії? 3. Які характерні риси органічного світу Океанії? 4. До яких рас належать корінні мешканці островів Океанії? 5. Які географічні особливості Нової Зеландії?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Використовуючи різні джерела знань, опиши один з островів Океанії. 2. Встанови, чи є льодовики в Новій Зеландії.

Назви зображені об’єкти чи явища

108

ТЕМА 3. Австралія та Океанія

Коротко про зміст теми

Австралія — найменший серед усіх материків і найвіддаленіший від Європи. Його відкриття та освоєння відбувалося найпізніше серед інших заселених континентів. Через посушливий клімат тривалий час внутрішні райони материка залишались недослідженими. Освоєння земель Нової Голландії (так колись називали Австралію) відбувалося повільно, при цьому корінне населення під натиском європейців змушене було відступити на непридатні для господарства землі. В основі материка розташовується Австралійська платформа, що належить до найдавніших ділянок земної кори. В основному вона складається із кристалічних порід давніх гір, що зруйнувалися під дією зовнішніх сил за сотні мільйонів років. Австралія — найплоскіший материк на Землі. Тільки на сході із півночі на південь простягнулася гірська система Великого Вододільного хребта. Це невисокі гори, східні схили якого круті, а західні — пологі. Вони сформувалися дуже давно, тому їхні вершини згладжені, зруйновані зовнішніми силами. Південна частина цього хребта вища, тут розташовується найвища вершина Австралії — гора Косцюшко (2 228 м). На материку є різноманітні корисні копалини, зокрема руди металів, вугілля, нафти, газу. Австралія — найсухіший материк серед інших. Це зумовлено насамперед її гео графічним положенням. Посередині материк перетинає південний тропік, отже, територія розташована в жаркому поясі. Тільки на півдні острова Тасманія клімат помірний. Мала кількість опадів зумовлює бідність материка на внутрішні води. Найбільша річка Австралії — Муррей. Її притока Дарлінг у суху пору року пересихає. Таких пересихаючих річок — кріків — на материку є багато. Озера також пересихаючі, їх дуже мало, найбільше із них Ейр — розташоване в центральній частині. Австралія відрізняється від інших материків своєрідністю органічного світу. Завдяки тривалій ізоляції материка та особливостям природних умов збереглося чимало ендемічних та реліктових рослин і тварин. Особливе місце посідають евкаліптові ліси, густі зарості чагарників — скреби. Із тварин найунікальнішими є сумчасті — коала, кенгуру. Окремі види тварин є водночас ссавцями та яйцекладними. Однак в цілому різноманітність видів тварин материка є невеликою. Природні комплекси розташовані зонально. Австралія займає перше місце за відносною площею пустель і останнє — за площею лісів. На материку створено багато заповідних територій, оскільки вразлива австралійська природа потребує особливої охорони. Окремі природні території перебувають на особливому контролі міжнародних природоохоронних організацій. Найунікальнішим утворенням Землі вважається Великий Бар’єрний риф із його багатим підводним живим світом коралів та інших організмів, що простягнувся вздовж східного узбережжя Австралії на сотні кілометрів. Держава Австралійський Союз є єдиною в світі, що займає всю площу материка. Вона належить до високорозвинутих країн світу. Всього в Австралії проживає 18 млн. осіб, що є найменшим показником відносно інших материків. Населення роз109

РОЗДІЛ ІІ. Материки міщено вкрай нерівномірно, в основному населені пункти зосереджені на окраїнах материка, внутрішні частини території майже безлюдні. Частка корінних жителів Австралії становить всього 1 %. Океанія — це острови в Тихому океані. Вони коралового, материкового та вулканічного походження. Майже всі розташовані в жаркому поясі. Клімат Океанії — м’який, рівномірний, сприятливий для життя людини. Природа своєрідна, однак видовий склад організмів порівняно бідний. Особливо різноманітні природні комплекси на найбільших материкових островах, таких як Нова Зеландія та Нова Гвінея. Населення островів займається морським промислом, видобутком корисних копалин, обслуговуванням туристів. Більшість держав Океанії не належать до високорозвинутих країн світу.

Опрацювавши усю тему, спробуй відповісти 1. Що особливого в географічному положенні Австралії? Чому Австралію

іноді називають «країною навпаки»? 2. Чому Австралія є рівнинним материком? Чому на її території немає вул-

канів і землетрусів? 3. Що зумовило невелику висоту гір Австралії? 4. Чому Австралія є найпосушливішим материком? 5. Чому західне і східне узбережжя Австралії отримують різну кількість опадів? 6. Як розташовуються природні зони Австралії? Чи є винятки із правил?

З чим це пов’язано? 7. Які закономірності розподілу поверхневих вод на території материка? 8. У чому полягає унікальність природи Великого Бар’єрного рифу? 9. В яких місцях материка ти хотів би побувати. Чому? 10. Порівняй тваринний світ Нової Зеландії та Нової Гвінеї. 11. Дізнайся, які з держав Океанії є найрозвинутішими.

Виконай практичні завдання 1. Знайди на тектонічній карті місця з наймолодшими ділянками земної

кори. Які корисні копалини там переважають? 2. Визнач найбільші висоти великих островів Океанії. 3. Використовуючи кліматичну карту, знайди на материку місця з найниж-

чими та найвищими середніми температурами літа, зими. 4. У чому спільність та відмінність рельєфу Африки та Австралії? Офор-

ми порівняння у вигляді таблиці. 5. Використовуючи засоби масової інформації, підготуй короткі повідом-

лення про унікальні природні об’єкти в межах заповідних територій. 110

Тема 4.

ПІВДЕННА АМЕРИКА

§ 20. Географічне положення, історія дослідження

Пригадай або здогадайся 1. Які з материків повністю розташовані в Західній півкулі? 2. Що ти знаєш про відкриття Америки?

Географічне положення Південний материк Західної півкулі. Площа Південної Америки з прилеглими островами — Фолклендськими (Мальвінськими), Галапагос та іншими — близько 18 млн км2. Це четверте місце серед шести материків (мал. 2.120). Південну Америку в північній частині перетинає екватор. Тільки незначна частина материка розташовується в Північній півкулі. Крайня північна точка — мис Гальїнас (12° пн. ш.), а південна материкова — мис Фроуерд (54° пд. ш.). Материк повністю лежить у Західній півкулі. Крайньою західною точкою є мис Паріньяс, східною — мис Кабу-Бранку. Великий трикутник. Південна Америка розміщена на значній віддалі від інших материків, крім Північної Америки і Антарктиди. З Північною Америкою вона утворює одну частину світу. Межу між Північною і Південною Америкою умовно проводять по Панамському каналу. Материк на півночі омивається Карибським морем, на сході — Атлантичним, а на заході — Тихим океанами. Береги Південної Америки порізані слабо, тільки на південно-західному узбережжі є вузькі затоки, а на східному — зато-

Мал. 2.120. Південна Америка на знімку з космосу

Мал. 2.121. Мис Горн

РОЗДІЛ ІІ. Материки  Чи відомо тобі? Тривалий час, поки не був прокладений Панамський канал, протока Дрейка залишалась єдиним шляхом з Тихого океану до Атлантичного. Однак постійні шторми, хмарність та опади роблять плавання тут небезпечним. Тому за мисом Горн закріпилася «слава» найбільшого кладовища кораб лів — їх у цих водах затонуло близько тисячі. За давнім звичаєм тим мореплавцям, хто під вітрилом обігнув мис вперше, можна було всилювати срібне кільце в ліве вухо, яке після третього переходу замінювали золотим.

ки в гирлах річок. Найбільша серед них — Ла-Плата. Єдиний великий острів — Вогняна Земля, що розташований на крайньому півдні, відокремлюється від материка Магеллановою протокою. Крайня південна острівна точка Південної Америки — мис Горн (мал. 2.121) — розташована на березі найширшої у світі протоки Дрейка, якою материк відокремлюється від Антарктиди. За обрисами Південна Америка подібна до великого трикутника, що звужується до півдня. Більша частина Південної Америки розміщена в жаркому поясі сонячного освітлення. Південна, найбільш звужена її частина, розташована в помірному поясі. Найбільшої ширини (5 150 км) Південна Америка досягає на широтах 5 – 8° пд. ш. Але уже в субтропіках вона звужується і на південь від паралелі 50° пд. ш. ширина материка не перевищує 400 км. Протяжність материка з півночі на південь — 7 362 км.

Дослідження та освоєння материка

Мал. 2.122. Скульптура Амеріго Веспуччі в Перу

112

Чому «Америка»? Існує ряд гіпотез, переказів і документів про плавання до берегів Америки жителів Африки та Європи. Офіційне відкриття материка Південна Америка (1492 р.) для європейців належить Христофору Колумбу. Думка про те, що нові землі, відкриті Колумбом, це не західні береги Індії, а нова частина світу, вперше була висловлена італійським мореплавцем Амеріго Веспуччі. Він першим серед європейців описав природу й населення відвіданих ним земель і дав їм назву Новий Світ. З 1507 року ці землі стали називати країною Амеріго. Пізніше на честь Веспуччі всю частину світу назвали «Америкою» (мал. 2.122).

ТЕМА 4. Південна Америка Услід за мандрівниками на нові землі ринули іспанські та португальські військові загони, які захоплювали землі, перетворюючи їх на власні володіння. У ході військових дій було знищено цивілізацію інків, що займала територію сучасної країни Перу. Переселенці з Європи заселяли узбережні та придатні для землеробства райони, а місцеве населення відтісняли у внутрішні та гірські райони материка. Європейські дослідники материка. Для географічної науки справжнім відкриттям Південної Америки були експедиції німецького географа і мандрівника Олександра Гумбольдта (1769–1859) (мал. 2.123). Результатом Мал. 2.123. Олександр його подорожі по материку стала 30-томна праця «ПодоГумбольдт рож у рівноденні області Нового Світу в 1799–1804 pp.», в якій містяться перші описи особливостей природи багатьох територій, у тому числі високогірної частини материка — Анд. Вивчаючи природу цих гір, він обґрунтував ідею висотної поясності (зміни природи з висотою). Ним відкрито та описано тисячі видів рослин і тварин, зроблено важливі висновки про зв’язки між ними та іншими компонентами природи. Олександр Гумбольдт створив першу геологічну карту материка, описав холодну течію біля західних берегів, пояснив її значення для клімату прибережних районів. Його внесок у вивчення материка Мал. 2.124. Чарлз Дарвін настільки значний, що результати цих досліджень вчені називають другим відкриттям Америки. Рослинний і тваринний світ материка в  Чи відомо тобі? XIX ст. вивчав Чарлз Дарвін під час навкоДарвінові, або земляні в’юрлосвітньої подорожі на кораблі «Бігль» 1831– ки, які живуть на Галапа1836 рр. (мал. 2.124). Побувавши у багатьох гоських островах, є вдалим прикладом того, як у процесі місцях Південної Америки, він зробив багато відмінностей у харчуванні важливих наукових висновків. Зокрема, зізмінювалася будова дзьобів і брав цікаві матеріали, які пояснюють законоутворювався новий вид птамірності географічного поширення організмів хів. у широтному (від Бразилії до Вогняної Землі) й вертикальному (з підйомом у гори) напрямах. Палеонтологічні знахідки (скам’янілі рештки давніх організмів) дали змогу зробити висновок про розвиток життя в минулому і порівняти із сучасним світом. Вивчивши види 113

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.125. Микола Вавилов

рослин і тварин на Галапагоських островах, Дарвін дійшов висновку, що вони материкового походження, але за тривалий час змінилися через навколишні природні умови. Описані ним 26 видів наземних птахів, які водяться на островах, зоологи називають не інакше, як дарвіновими в’юрками. Стародавні осередки землеробства, звідки походять культурні рослини, що нині вирощуються на інших материках, досліджував видатний учений-ботанік, селекціонер Микола Вавилов (1887–1943) (мал. 2.125). Зібрані ним в Південній Америці зразки різних рослин, у тому числі зернових, стали основою для виведення нових сортів пшениці з більшою врожайністю.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які особливості географічного положення Південної Америки? 2. Як виникла назва материка? 3. Як ставилися до корінних жителів материка іспанські завойовники? 4. Який внесок у дослідження Південної Америки зробили європейські вчені

ХVІІІ–ХХ ст.?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Визнач протяжність Південної Америки із заходу на схід по 10-й паралелі пд. ш. у градусах і кілометрах. 2. Порівняй берегові лінії Південної Америки та Африки. 3. Підготуй розповіді про дослідників та експедиції, що вивчали найбільш недоступні та небезпечні для життя місця материка.

Назви зображені об’єкти чи явища

114

ТЕМА 4. Південна Америка

§ 21. Геологічна будова, рельєф, корисні копалини

Пригадай або здогадайся 1. Які форми рельєфу можуть утворюватись на стику літосферних плит? 2. Яким за віком ділянкам земної кори відповідають рівнини? 3. Чому молоді за віком гори здебільшого мають стрімкі схили, а старі — пологі? 4. Які корисні копалини поширені на молодих ділянках земної кори?

Загальні риси рельєфу Аналізуючи фізичну карту. Середня висота поверхні Південної Америки становить 655 м. При цьому близько 50 % території — висотою до 300 м над рівнем моря. Найвища точка розташована в горах Андах (мал. 2.126) і має висоту 6 960 м (г. Аконкагуа), Найнижча знаходиться у південно-східній частині материка на березі озера Лагуна-дель-Карбон (безстічна область Велика депресія Сан-Хуліан) — 105 м нижче від рівня моря (мал. 2.127). За характером рельєфу Південна Америка поділяється на дві частини: рівнинно-плоскогірний Схід і гірський Андійський Захід. Анди є сильно розчленованими горами, а на сході материка немає значних перепадів висот.

Геологічна будова і рельєф Сучасна поверхня платформ. Схід материка сформувався на давній Південноамериканській платформі, а гори Анди — в рухомій складчастій області земної кори. Трохи піднятим ділянкам платформи, де на поверхню виходять кристалічні породи (щитам), відповідають Бразильське і Гвіанське плоскогір’я. Тривалі рухи земної кори там супроводжувались утворенням тріщин, витіканням магми

Мал. 2.126. Гори Анди — Аконкагуа

Мал. 2.127. Озеро Лагуна-дель-Карбон

115

РОЗДІЛ ІІ. Материки на поверхню. Розломи земної кори розбили плоскогір’я на окремі масиви, які піднімаТільки для Гвіанського наються над навколишнім простором у вигляді гір’я у Південній Америці гіганстських столоподібних блоків. характерні плосковершинні Найбільші низовинні рівнини — Амазонгори (тепуї). Слово «тепуй» ська, Орінокська, Ла-Платська відповідають мовою індіанців означає «дім тектонічним прогинам платформи. Амазонбогів». Тепуї зазвичай складаська низовина є найбільшою рівниною земної ються з блоків докембрійськокулі. го пісковику або кварцитних скель, які підносяться над Рельєф низовин доволі одноманітний: прилеглими територіями. рівнинні заболочені простори складено осаЧерез ізольованість плоскодовими породами континентального і морвершинних поверхонь тепуїв, ського походження. для них характерні ендемічні Анди — молода гірська країна. Анди — види рослин і тварин. молоді гори, що піднялися в основному в альпійську епоху горотворення на стику океанічної та континентальної плит. Підйоми земної кори супроводжувались інтенсивним вулканізмом. І сьогодні в Андах тривають активні горотвірні процеси. Тут відбуваються сильні землетруси, виверження вулканів. Найвідоміші із вулканів — Котопахі (найвищий вулкан суші — 5 897 м), Сан Педро (мал. 2.128), Сан Пабло та інші. Хребти Анд тягнуться вздовж узбережжя Тихого океану, то розходяться, то зближуються, утворюючи гірські вузли. Між хребтами в Центральних Андах розміщені плоскогір’я. Розломи і скиди утворили круті уступи, ріки проклали глибокі ущелини, схили гір покриті кам’яними осипищами. Значна кількість льодовиків створює відповідний рельєф — обширні льодовикові долини, заглиблення,

 Чи відомо тобі?

Мал. 2.128. Центральні Анди. Вулкан Сан Педро

116

ТЕМА 4. Південна Америка урвища. Багато вершин має стрімкі схили, загострені вершини (піки).

Корисні копалини Багатства надр материка. Надра Південної Америки багаті різноманітними корисними копалинами. З прогинами платформи, міжгірними і передгірними западинами пов’язані родовища корисних копалин осадового походження — нафти, природного газу, кам’яноМал. 2.129. Нафтовий промисел у го вугілля. Найбільші нафтові родовиВенесуелі — найбагатшій на поклади ща зосереджено на півночі материка нафти державі світу (мал. 2.129). На плоскогір’ях східної частини материка з виходами або близьким заляганням магматичних порід пов’язані родовища руд металів цирконію, титану, урану, нікелю; з метаморфічними породами — заліза, марганцю; з осадовими товщами — поклади бокситів. Руди металів і дорогоцінне каміння. Великі запаси рудних копалин магматичного і метаморфічного походження є і в Андах. Серед них родовища руд чорних і кольорових металів: міді, олова, вольфраму, молібдену, срібла, свинцю і цинку. Слово «анди» мовою племені інків перекладається як «мідь». У горах видобувають також платину, золото, дорогоцінне каміння (мал. 2.130). На території Бразильського плоскогір’я та Гвіанського нагір’я видобувають алмази. Серед інших материків Південна Америка Мал. 2.130. Із амазоніту — за запасами залізних та мідних руд посідає напівдорогоцінного мінералу перше місце, титану, молібдену, олова — друвиготовляють різноманітні ге, марганцю, золота — третє місце. прикраси

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. На які дві частини за характером рельєфу можна умовно поділити ма-

терик? 117

РОЗДІЛ ІІ. Материки 2. Які особливості геологічної будови та рельєфу рівнин? 3. Які особливості геологічної будови та рельєфу Анд? 4. Де на території Південної Америки поширені паливні корисні копалини? 5. Чому на материку багато рудних корисних копалин?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Які висоти характерні для різних частин Анд? З чим можуть бути пов’язані відмінності? 2. За допомогою фізичної карти визнач найбільші висоти Гвіанського та Бразильського плоскогір’їв. 3. Порівняй рельєф Південної Америки та Африки.

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 22. Клімат

Пригадай або здогадайся 1. Який із географічних чинників є найбільш визначальним для формування клімату великої території? 2. Як і чому рельєф материка може впливати на клімат? 3. Як впливають на клімат узбережжя холодні та теплі течії?

Загальні риси клімату Південної Америки Залежність клімату від розміщення і форми материка. Особливості клімату Південної Америки визначаються не тільки її географічним положенням (мал. 2.131), а й формою материка. Її ширша північна частина лежить у еква118

ТЕМА 4. Південна Америка торіально-тропічних широтах. Це зумовлює велику кількість сонячної радіації впродовж усього року, а сезони року виражено слабо. У помірному поясі сонячного освітлення Південної півкулі материк різко звужується, тому там великою мірою відчутний вплив океанів. Найвологіший на Землі. Високі Анди на заході стають на шляху вітрів із Тихого океану. Великі рівнинні території центру і сходу материка відкриті для проникнення східних вологих повітряних мас з Атлантичного океану. Пасати, приносячи з Атлантики тепле і вологе повітря, спричиняють випадання великої кількості опадів на рівнинах (мал 2.132). Мал. 2.131. Розміщення Південної На клімат південної частини помірного Америки в поясах сонячного поясу Тихоокеанського узбережжя впливають освітлення західні вітри помірних широт, які приносять з океану багато вологи на західні схили Анд, згладжують різницю температур повітря між сезонами. Як наслідок клімат більшої частини Південної Америки теплий і дуже вологий. Материк є найвологішим на Землі. Важливу роль у формуванні клімату материка відіграють холодна Перуанська течія, яка тече вздовж західного узбережжя майже від 50° пд. ш. і доходить до екМал. 2.132. Підвищені ділянки ватора, та холодна Фолклендська течія, плоскогірних рівнин «примушують» повітря підійматися, а через це що тече на південному сході. Вони дуже формуються хмари й випадають опади охолоджують повітря узбережних районів і не сприяють утворенню опадів. До східного берега материка підходить тепла Південна Пасатна течія, яка поділяється на Гвіанську і Бразильську, що приносить вологе повітря на узбережжя.

Кліматичні пояси і типи клімату Кліматичні пояси двох півкуль. На території Південної Америки виділяють такі кліматичні пояси: екваторіальний, субекваторіальний, тропічний, субтропічний і помірний. В екваторіальному поясі лежать західна частина Амазонської низовини і Північні Анди. Тут переважають екваторіальні повітряні маси з високими темпе119

РОЗДІЛ ІІ. Материки ратурами протягом року (+25 °С, +27 °С) і великою вологістю (опадів буває до 3 000 мм на рік, а в передгір’ях Анд і більше). У субекваторіальних поясах розташовані Орінокська низовина, Гвіанське нагір’я  Чи відомо тобі? (Північна півкуля), східна і південна частини Холодна Перуанська течія діє Амазонської низовини, північна і центральна завдяки пасатам. Але причастини Бразильського нагір’я (Південна півблизно один раз на 5 – 10 років пасати слабшають на 1 – 6 куля). Середні температури зимових місяців місяців течія припиняє свою змінюються від +20 °С до +24 °С, а літніх — «роботу», а до берегів Південвід +25 °С до +28 °С; опадів буває від 1 000 до ної Америки зміщуються те2 000 мм. Основна частина їх випадає в літній плі води. Температура поверхперіод, а на північно-східних схилах Гвіанневих вод підвищується на ського плоскогір’я та узбережжя Атлантичного 5 – 9 градусів. Це явище назиокеану опади рівномірно випадають протягом вається «Ель-Ніньйо». Енерусього року. гія Ель-Ніньйо призводить до непередбачуваних ураганів, Відмінності клімату в тропічному кліпаводків чи посух. матичному поясі. У тропічному поясі лежать південно-східна частина Бразильського нагір’я, північ Ла-Платської низовини, внутрішні рівнини і середня частина Анд. У ньому помітна різниця температур за сезонами року (літо +25 °С, зима +15 °С), опадів на сході буває від 1 000 до 2 000 мм, а на внутрішніх рівнинах — від 500 до 1 000 мм (мал. 2.133). Майже всі опади бувають улітку, за винятком східних схилів Бразильського нагір’я, де вони 910 мм мм °С 20,2°С випадають і взимку. У тропічному поясі чіт500 40

20 300 0 200 -20

Кількість опадів

Температура повітря

400

100 -40 С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г Місяці

Мал. 2.134. Кліматична діаграма тропічного вологого клімату

120

Мал. 2.133. Тропічний циклон на північному узбережжі материка

ТЕМА 4. Південна Америка

Кількість опадів

Температура повітря

ко виділяються такі типи кліматів: тропічний вологий (приатлантичні райони) (мал. 2.134), тропічний континентальний (внутрішні райони), високогірний клімат Анд з вертикальними поясами і тропічний пустельний клімат Тихоокеанського узбережжя. Саме тут, у тропіках на березі Тихого океану, розташоване найсухіше місце на Землі — пустеля Атакама (мал. 2.135). Мал. 2.135. Пустеля Атакама на узбережжі Тихого океану Області субтропічного та помірного кліматів. Субтропічний пояс охоп лює території, розташовані в основному між 30° 2450 мм мм °С 12,8°С 500 і 40° пд. ш. Зима там тепла (+10 °С, +15 °С), літо 40 спекотне (+20 °С, +25 °С). Взимку з півдня часто 400 вторгаються холодні повітряні маси, внаслідок 20 чого бувають короткочасні різкі похолодання. 300 Опадів — у середньому від 500 до 1 000 мм, при0 чому їхня кількість зменшується в напрямку від 200 Атлантичного океану до Анд, але в південній ча-20 стині Тихоокеанського узбережжя — понад 2 000 100 мм. У субтропічному поясі виділяють області суб-40 тропічного вологого клімату (на сході), субтропіч0 С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г ного континентального (у центрі) і середземноМісяці морського клімату із сухим літом і вологою зимою Мал. 2.136. Кліматична діаграма (на Тихоокеанському узбережжі) (мал. 2.136). середземноморського клімату Території, що лежать на південь від 40° пд. ш., розташовуються в помірному кліматичному поясі, де чітко виявляються зміни температур за порами року. На півночі середня температура літа становить +15 °С, на півдні — +10 °С, а взимку, відповідно, +5 °С і 0 °С. У східній частині поясу панує континентальний, порівняно сухий клімат (річна кількість опадів — 100 – 250 мм) з холодною зимою і теплим, вологішим літом. На Тихоокеанському узбережжі клімат морський. Він формується під впливом західних вітрів помірних широт, що приносять багато опадів (понад Мал. 2.137. Західні вітри спричиняють 3000 мм на рік) (мал. 2.137). опади на західних схилах Анд

121

РОЗДІЛ ІІ. Материки Клімат Анд. В Андах клімат змінюється з висотою. У нижньому поясі гір він не відрізняється від клімату навколишніх рівнин. З підняттям у гори температура знижується, а кількість опадів зростає, тільки на найвищих висотах їх стає дещо менше. Східні схили Анд отримують більше опадів, ніж західні, оскільки вони зупиняють теплі й вологі повітряні маси з Атлантичного океану. Високі вершини гір вкриті льодовиками. Особливо суворий клімат Анд у тропічному поясі на високих центральних плоскогір’ях, оточених хребтами, де повітря сухе, холодне, з малою кількістю опадів у вигляді снігу, що випадає навіть літом. Тут розміщені найсухіші та найбідніші на живі організми високогір’я в світі.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які чинники відіграють визначальну роль у формуванні клімату Південної

Америки? 2. Яка роль течій узбережжя на формування клімату материка? 3. Якими є відмінності клімату в межах тропічного та субтропічного поясів?

Чим це зумовлено? 4. Як клімат Анд змінюється з висотою?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Що спільного та відмінного у кліматі тропічних поясів Африки та Південної Америки? 2. Дізнайся більше про особливості помірного кліматичного поясу материка. 3. Опиши за допомогою карт атласу клімат Бразильського плоскогір’я. 4. Чому на 30˚ пд. ш. Південної Америки температура взимку становить +10 ˚С, а на цій самій широті в Африці +24 ˚С?

Назви зображені об’єкти чи явища

122

ТЕМА 4. Південна Америка

§ 23. Внутрішні води

Пригадай або здогадайся 1. Від чого залежить розподіл вод на території материка? 2. Які є типи живлення річок? 3. Які бувають озера за походженням? 4. Що таке льодовики?

Річки Південної Америки Загальні риси поверхневих вод. Води материка представлено великою кількістю річок, озерами, болотами, гірськими льодовиками. Досить густа мережа річок у Південній Америці зумовлена пануванням на більшій частині території вологого клімату. Оскільки головним вододілом між басейнами Тихого і Атлантичного океанів є Анди, то всі великі річки материка впадають в Атлантичний океан. У Тихий океан несуть води лише короткі, непридатні для судноплавства гірські річки (мал. 2.138). Загальними особливостями річок Атлантичного басейну є великі площі їхніх басейнів і повноводність. Усі річки материка мають переважно дощове Мал. 2.138. Одна з річок басейну Тихого живлення, тому ті з них, що течуть у раокеану йонах сезонного випадання дощів субекваторіального і тропічного поясів, узимку дуже міліють, а влітку, розливаючись, виходять із берегів. Річка-гігант. Амазонка — найбільша за площею басейну (понад 7 млн км2) і найбагатоводніша річка не тільки Південної Америки (мал. 2.139), а й усієї земної кулі. Якщо прийняти за витік Амазонки річку Мараньйон, то довжина її дорівнює 6 400 км. З витоком Укаялі її довжина становить понад 7 000 км. Амазонка тече по рівнинній місцевості з незначним похилом, а тому має повільну течію й утворює безліч порівняно великих та малих Мал. 2.139. Басейн Амазонки 123

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.140. Під час найбільшого підвищення свого рівня води Амазонка затоплює величезні площі лісів

Мал. 2.141. Водоспад Ігуасу — одне із світових чудес природи

Мал. 2.142. Водоспад Анхель

островів, проток і стариць. Глибина її у деяких місцях — 50 і навіть 100 м, а ширина — 5 км у середній течії і до 20 км — у нижній. Це дає змогу навіть морським суднам підніматись угору по річці на сотні кілометрів. Амазонка приймає понад 500 приток, з яких 12 не поступаються своєю величиною перед великими річками Європи. Вона багатоводна протягом усього року, але максимальне підняття рівня води спостерігається у березні-квітні, коли праві притоки під час дощів у Південній півкулі підвищують її рівень на 10 – 15 м (мал. 2.140). Парана. Друга за площею басейну на материку річка — Парана. Її розширене гирло називають Ріо-де-Ла-Плата, тобто річка Ла-Плата. На притоці Парани — річці Ігуасу розташований один з найбільших у світі комплекс водоспадів, що має ширину 2,7 км, складається близько із 270 окремих водоспадів. Висота падіння води у водоспаді досягає 82 м (мал. 2.141). Найвищий водоспад світу. На півночі Південної Америки найбільшою річкою є Оріноко. Парана й Оріноко в середній і нижній течіях зручні для судно плавства. У верхній течії цих рік і особливо на їхніх притоках, що беруть початок із плоскогір’їв, багато водоспадів і порогів. На одній із приток Оріноко (річці Чурун) розташований найвищий водоспад світу — Анхель (1 054 м) (мал. 2.142).

Озера материка

Мал. 2.143. Озеро Тітікака

124

Озера материка. Великих озер у Південній Америці мало. Найбільше їх в Андах. Серед них — найвисокогірніше озеро в світі — Тітікака (мал. 2.143). Поверхня його водного дзеркала є на висоті 3 812 м.

ТЕМА 4. Південна Америка На півночі материка розташоване велике солонувате озеро Маракайбо — найбільше за площею озеро в Південній Америці (13 210 км²). Підземні води і льодовики. Територія Південної Америки добре забезпечена підземними водами. Вони зосереджені в прогинах платформи на низовинах. На материку є гірські льодовики Мал. 2.144. Льодовики Анд дають (мал. 2.144). Їх більше в південній частині початок річкам Анд, де клімат холодніший, ніж у горах екваторіальної та тропічної частини Анд. Тут лежить гігантський Патагонський льодовиковий щит, на якому розміщуються 47 великих льодовиків, багато з яких спускаються в Атлантичний океан. Частина цього льодовикового щита — це Національний парк Лос-Гласьярес, який включений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Чим відрізняються річки материка басейнів Атлантичного та Тихого оке-

анів? 2. Чому Амазонка є повноводною цілий рік, якщо вона розливається най-

більше? 3. Чим найбільше відомі річки Парана та Оріноко? 4. Які найвідоміші озера є в Південній Америці?

5. Де на материку поширені льодовики?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Чому на території материка є дуже мала кількість річок із басейнами внутрішнього стоку? Де вони розташовані? 2. Схарактеризуй режим річки Амазонки. Від чого він залежить?

3. Порівняй річки Амазонку та Конго. Які їхні спільні та відмінні риси? Назви зображені об’єкти чи явища

125

РОЗДІЛ ІІ. Материки

§ 24. Природні зони: вологі екваторіальні ліси, савани

Пригадай або здогадайся 1. Які природні зони зазвичай характерні для географічних поясів жаркого поясу сонячного освітлення? 2. Від чого залежить різноманітність рослинного та тваринного світу в межах природної зони?

Ліси Південної Америки Вологий і теплий клімат — багата природа. У зв’язку з переважанням вологого клімату в Південній Америці широко розповсюджені ліси (мал. 2.145) і порівняно мало пустель і напівпустель. Рослинний і тваринний світ формувався ще на материку Гондвана, а потім досить довго розвивався ізольовано. Саме цим зумовлене те, що флора і фауна материка характеризуються досить великою кількістю ендемічних видів. Сельвас. По обидві боки від екватора в Південній Америці лежить зона вологих екваторіальних лісів (сельвас), яка охоплює Амазонську низовину і прилеглі до неї схили Анд та північ Тихо Мал. 2.145. Ліси Південної Америки океанського узбережжя. Слово «сельва» перекладається як «ліс». У вологих екваторіальних лісах Південної Америки дерева нерідко ростуть кількома ярусами (мал. 2.146). Найвищий ярус складається з високостовбурних пальм, крони яких підносяться на 80 – 110 м, велетенських фікусів, дерев пара з їстівними горіхами. Нижче ростуть гевеї – каучуконосні дерева, низькорослі пальми, шоколадне дерево (какао), квіти і плоди якого розміщуються на самому стовбурі, динне і червоне дерева, орхідеї та різноманітні ліани, які обвивають стовбури інших дерев. У наземному ярусі ростуть папороті, а в тихих заводях річок — латаття вікторіярегія (мал. 2.146), листя якого серед усіх рослин земної кулі найбільше — досягає 2 м у поперечнику. Все це велике розмаїття рослинного світу сельвасу росте переважно на червоно-жовтих фералітних ґрунтах. 126

ТЕМА 4. Південна Америка

Мал. 2.146. Ліворуч: сельвас Південної Америки. Праворуч: найменші птахи в світі — колібрі, лінивець, вікторія-регія

Із травоїдних тварин у лісах трапляються тапіри (мал. 2.147), з хижаків — ягуар. Багато є мурахоїдів, на деревах живуть лінивці (див. мал. 2.146) і різноманітні мавпи, особливо ревуни, які вранці та ввечері сповняють ліс гучними криками. Скрізь багато яскраво забарвлених птахів, особливо папуг і крихітних колібрі (мал. 2.146), безліч величезних метеликів, світних жуків, мурашок та термітів. У річках водяться черепахи і крокодили (каймани), водяний удав — анаконда, що є найбільшою змією світу (завдовжки 9 – 11 м), багато різних риб, особливо хижих. Невеличкі рибки піраньї своєю ненажерливістю перевершують морських акул. Зграя таких голодних риб може за лічені секунди залишити від великої тваМал. 2.147. Травоїдна тварина тапір рини, яка зайшла у воду, тільки кістяк. 127

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.148. Бразильська савана

Мал. 2.149. Араукарія

Льянос і кампос. По обидва боки зони вологих екваторіальних лісів розміщені савани і рідколісся. Вони займають Орінокську низовину, де їх називають льянос, і більшу частину Бразильського плоскогір’я, де мають назву кампос (мал. 2.148). У саванах трапляються різні трави з вузьким жорстким листям, вкритим восковою плівкою. Дерева ростуть окремими групами або вузькими смугами уздовж берегів річок (галерейні ліси). Серед дерев найпоширеніші пальми, мирти, мімози, на сході Бразильського нагір’я — кактуси. На заході савана переходить у рідколісся з колючими чагарниками. Там росте кебрачо — дерево з надзвичайно твердою деревиною. Назва «кебрачо» перекладається як «зламай сокиру». На південно-східних схилах Бразильського поскогір’я, де впродовж року буває багато опадів, збереглися субекваторіальні ліси, які схожі на екваторіальні, але не такі розкішні. На півдні нагір’я ростуть субтропічні ліси здебільшого з араукарій (мал. 2.149). Великих травоїдних тварин у саванах немає. Живуть тут невеликі дикі свині — пекарі, тапіри, ягуари, пуми, броненосці (мал. 2.150).

G Мал. 2.150. Броненосець

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти

1. Чому на території материка велика кількість

лісів?

2. Чому рослинний та тваринний світ має багато ендемічних видів? 3. Які з культурних рослин екваторіальних лісів прижилися на інших мате-

риках?

4. Назви найтиповіших тварин материка.

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Чим різняться екваторіальні ліси Африки та Південної Америки? 2. Порівняй савани Північної та Південної півкуль на материку. Яка їхня основна відмінність?

128

ТЕМА 4. Південна Америка

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 25. Природні зони: степи, пустелі та напівпустелі. Природа Анд

Пригадай або здогадайся 1. Які з природних зон відповідають субтропічному та помірному кліматичним поясам? 2. Чому високо в горах ростуть інші рослини, ніж біля їх підніжжя? 3. На яких висотах проходить снігова лінія? Де вона розташована нижче, а де — вище?

Посушливі природні зони Південної Америки Пампа. На півдні материка савани поступово переходять у зону субтропічних степів. У нижній течії річки Парани степ називають пампою. Пампа вкрита ковилою, пампасовою та іншими травами, а подекуди чагарниковими рослинами. У низинах трапляються очеретяні болота. На відкритих степових просторах проживають тварини, що пристосовані до швидкого бігу — пампасний олень, пампасна кішка, із птахів — страус нанду (мал. 2.151). У степах дуже багато гризунів, на берегах річок та озер водиться нутрія. Цього цінного хутрового звіра тепер успішно акліматизували на інших материках. Пампа є дуже сприятливою територією для пасовищ, на її просторах випасають тисячі гоМал. 2.151. Страус нанду 129

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.152. Пампу використовують як пасовища

Мал. 2.153. Напівпустеля

Мал. 2.154. Пустеля Атакама

Мал. 2.155. Чилійські кедри

130

лів худоби (мал. 2.152). Східні частини степу, що більш вологі — це орні землі, на котрих вирощують багато культур, а найбільше — кукурудзи та пшениці. Через розорювання та інші види господарської діяльності територій із природною рослинністю залишилося дуже мало. На захід і на південь пампа переходить у сухі степи і напівпустелі помірного поясу, вкриті рідкими жорсткими травами, колючими чагарниками і низькорослими кактусами (мал. 2.153). Тут трапляється також травоїдна тварина гуанако. Пустелі на березі океану. На інших материках жаркі та сухі пустелі зосереджені зазвичай у тропічному поясі. У Південній Америці ця природна зона займає значну частину помірного поясу. Крім того, довга та вузька пустельна територія простягається смугою на заході материка з півночі на південь, починаючи від 5° пд. ш. (субекваторіальний пояс) до майже 30° пд. ш. (субтропічний пояс). Причиною цього є холодна Перуанська течія, що проходить вздовж західного узбережжя і зменшує кількість опадів. Частиною цієї пустельної смуги є і пустеля Атакама — одне із найсухіших місць на Землі. Тут роками можуть не випадати дощі (мал. 2.154). Ліси і чагарники крайнього півдня. Дещо на південь від Атаками, де на узбережжі клімат вологіший, сформувалися твердолисті ліси та чагарники. Природна зона мішаних лісів займає тільки крайній південь материка та острів Вогняна Земля. Серед хвойних дерев найбільш типовими є араукарії, чилійські кедри (мал. 2.155).

ТЕМА 4. Південна Америка

Природні комплекси Анд Висотна поясність приекваторіальних Анд. Анди — одна із найпротяжніших у меридіональному напрямку гірських систем на Землі. Тому природа в різних частинах неоднакова, вона змінюється як з півночі на південь (за широтою), так і з підйомом у гори. Оскільки температура в горах з висотою знижується, а кількість опадів стає більшою, то, відповідно, змінюється рослинний та тваринний світ. Через значну висоту Анд висотна поясність тут прослідковується дуже добре. Найкраще вона виражена у Північних Андах (мал. 2.156). На східному схилі гір, на широті, близькій до екватора, розрізняють такі висотні пояси: вологі субекваторіальні ліси (до 1 500 м) з бананами, деревом какао, каучуконосами, фікусами, пальмами, ліанами; гірські ліси (до 2 800 м) з бамбуком, дерево подібною папороттю, хінним деревом, чагарником кола, ліанами; високогірні ліси (до 3 800 м) з низькорослими викривленими деревами і чагарниками; високогірні луки — парамос (до 4 500 м), вкриті злаковою рослинністю і мохами; верхній пояс — сніговий (мал. 2.157). Центральні Анди. Центральні Анди — найширша частина гір із порівняно посушливими просторими плоско гір’ями. Вони називаються пунами. Одна із них — Альтиплано, найбільша безстічна територія суходолу. Посушливий клімат сприяє утворенню солончаків, серед них — всесвітньо відомий Салар-де-Уюні (мал. 2.158), що містить найбільше покладів солі у світі. Ця заповідна територія занесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Мал. 2.156. Висотні пояси Анд

Мал. 2.157. Високогірні луки парамос і сніговий пояс Анд

Мал. 2.158. Солончак Салар-де-Уюні

131

РОЗДІЛ ІІ. Материки Південні Анди. Південні Анди вирізняються широким розвитком зледеніння, низьким розміщенням снігової лінії. Тут є багато мальовничих льодовиків, що спускаються в океан. Ці території — улюблене місце туристів та дослідників холодних природних зон. Тваринний світ Анд порівняно бідний. Тут поширені, перш за все, лами, які здавна приручені людиною і використовуються як в’ючні тварини (мал. 2.159). Мал. 2.159. Лама Свійську ламу називають альпакою. Вона добре витримує спеку, високогір’я, крім того, дає молоко та вовну. Своєрідним символом Анд є птах кондор, розмах крил якого становить до 3 м. Невеликий гризун шиншила має цінне хутро, постійне полювання на нього призвело до значного зменшення його чисельності. Ендемічним видом, що також перебуває під охороною, є очковий ведмідь (мал. 2.160). Природа Південної Америки змінена в результаті господарської діяльності Мал. 2.160. Очковий ведмідь людини. Особливо швидко знищуються ліси на Амазонській низовині. Питаннями охорони природи на материку почали займатися порівняно недавно, на початку XX ст. Створено національні парки та заповідники. Площа природоохоронних ділянок становить понад 1% території материка.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Чому пампа є сприятливою територією для ведення сільського господар-

ства? 2. У чому полягає відмінність розташування пустель Південної Америки від

інших материків? 3. Які природні зони розташовані в помірному поясі материка? 4. Назви найтиповіші рослини та тварини пампи й пустель Південної Аме-

рики. 5. Як змінюється природа Анд з висотою та широтою?

132

ТЕМА 4. Південна Америка

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Чим і чому відрізняються рослини памп та парамосів Південної Америки? 2. Порівняй вплив течій на природу західного та східного узбереж Африки та Південної Америки. У чому полягає їхня спільність, а в чому — відмінність?

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 26. Сучасні екологічні проблеми. Об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Пригадай або здогадайся 1. Які екологічні проблеми характерні для материків Африки та Австралії? 2. Яке значення для людства має занесення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО об’єктів природи та культури?

Сучасні екологічні проблеми Що відбувається з легенями планети? На території Південної Америки, як і на інших материках, існує ряд екологічних проблем. Навіть великі простори амазонських лісів, де є місця, куди ще не ступала нога людини, зазнали відчутного тиску цивілізації. Басейн Амазонки називають «легенями нашої планети», оскільки ці ліси продукують значну кількість кисню на Землі. Однак через цінні породи деревини їх вирубують (мал 2.161), а особливо інтенсивно — після прокладан-

Мал. 2.161. Вирубка — це ніби рана на тілі вічнозеленого амазонського лісу

133

РОЗДІЛ ІІ. Материки ня Трансамазонського шосе. Вирубки здійснюють також для збільшення площ плантацій, на яких потім можна вирощувати каву, банани, рис, бавовник, цитрусові та інші культурні рослини. Інші екологічні проблеми. Такі самі проблеми характерні й для саван, де за останні роки значно збільшилися площі, відведені для пасовищ та посівів різних культур. Діяльність людини порушує природну рівновагу, зокрема змінюється водний режим річок, боліт, що, в свою чергу, призводить до зникнення окремих видів рослин та тварин. Значна частина природного середовища забруднюється внаслідок викидів у атмосферу хімічних речовин та потрапляння їх у поверхневі води. Прокладання шляхів, будівництво, кар’єри видобутку корисних копалин змінюють природу корінним чином, і на цих місцях відновити її дуже складно. Уряди більшості держав материка проводять політику максимального збеМал. 2.162. Деревина Амазонії реження природи в первісному вигляді. транспортується річками та Для цього створюються заповідні териТрансамазонським шосе торії.

Об’єкти, занесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Унікальні природні об’єкти. Однією з найвідоміших заповідних територій є комплекс заповідників центральної Амазонії, де охороняються значні території тропічних дощових лісів. На території Бразилії розташована найбільша у світі область боліт, плоскорівнинний ландшафт з численними річками та мілкими озерами — Пантанал (португальське слово pântano означає «болото»), що має площу приблизно 150 тис. км² (мал. 2.163). Він затоплюється впродовж сезону дощів, водою вкривається понад 80 % його території. Біологічне різноманіття Пантаналу надзвичайно багате. Тут Мал. 2.163. Пантанал. Вигляд з висоти ростуть майже всі рослини, що характерні 134

ТЕМА 4. Південна Америка для амазонського лісу. Серед плазунів водяться каймани, багато видів змій, наприклад, гігантська анаконда. Із ссавців поширені річкова видра, тапір, ягуар, гігантський дикобраз, капібара, велике різноманіття мавп, сотні видів птахів, зокрема й ті, що прилітають сюди зимувати з Північної Америки. Окремі види тварин перебувають під загрозою вимирання. Наприклад, гіацинтовий Мал. 2.164. Гіацинтові ара ара — найбільший з південноамериканських папуг (мал. 2.164). Любителі кліткових птахів ладні  Чи відомо тобі? платити за них будь-яку ціну, тому браконьєри не Галапагоська, гігантська або перестають на нього полювати. Сумнівно, що цей слонова черепаха — найбільптах зможе надалі зберегтися. Іншими загрозами ша сучасна сухопутна черепадля Пантаналу є зміни рівня води внаслідок проха. Дорослі особини можуть кладення нафтопроводів, каналів та розширення важити понад 300 кілограмів сільськогосподарських земель. і мати розмір до 1,2 метрів Національні парки Талампая та Ісчізавдовжки. ґуаласто в Аргентині, розташовані на північному заході країни в напівпустелі на висоті 1 300 м над рівнем моря. Одна з місцевостей відома як Місячна долина через незвичайний для Землі вигляд (мал. 2.165). Там було знайдено найстаріші відомі залишки динозаврів, скам’янілі дерева, що є свідками колишньої багатої рослинності мезозойської ери. Галапагоські острови розташовані за 965 км на захід від материка в районі екватора. Складаються із 13 вулканічних островів та 107 скель. Їхню унікальну природу вивчав Чарлз Дарвін. Там охороняються унікальні види тварин.

Мал. 2.165. Місячна долина

135

РОЗДІЛ ІІ. Материки Серед них — галапагоська сухопутна ігуана, гігантська черепаха, галапагоський пінгвін, морський лев, із птахів — великий фрегат, в’юрки, галапагоський альбатрос та інші. Велику загрозу для островів становлять завезені рослини і тварини, які в процесі життя відтісняють місцеві види, несанкціонований вилов риби, аварії нафтових танкерів. Об’єкти історії та культури. Острів Пасхи (Рапануї) — ізольований острів вулканічного походження в Тихому океані за 3 000 км на захід від материка. Він відомий на увесь світ тим, що на ньому розміщуються кам’яні статуї у вигляді людської голови висотою до 20 м (мал. 2.166). У вчених є багато запитань про те, як і ким їх виготовлено, яким чиМал. 2.166. На острові Пасхи ном доставлялися до узбережжя. Біля підніжжя вулкану Рано-Рараку стоять близько 300 статуй. Острів Пасхи — єдиний острів у Тихому океані, на якому була розроблена власна система писемності ронго-ронго. Піктограми розміром 1 см представлено різними графічними символами, зображеннями людей, частин тіла, тварин та ін. Писемність ронго-ронго досі не розшифровано. Мачу-Пікчу — стародавнє місто Мал. 2.167. Мачу-Пікчу інків, розташоване в Андах на висоті 2 400 м на одній з вершин гірського хребта (мал. 2.167). Місто збудоване за сто років до відкриття Америки Колумбом і слугувало гірським притулком одного із правителів імперії інків. У ньому було зведено палаци, житла, склади, храм, де правилися релігійні обряди поклоніння богові Сонця Інті. Коли іспанці завоювали імперію інків, то місто втратило своє значення, і жителі покинули його. Більш ніж 400 років воно було забуте і перебувало в запустінні, хоча конкістадори так і не дісталися до Мачу-Пікчу і не зруйнували його. Нині місто відвідують чимало туристів. Його постійно досліджують вчені, однак багато таємниць ще залишається нерозгаданими. Поки що невідома навіть справжня назва міста. На високому посушливому плато Наска, що простягнулося на 80 км у державі Перу, на поверхні землі з висоти пташиного польоту проглядаються загадкові 136

ТЕМА 4. Південна Америка малюнки (мал. 2.168). Вони містять сотні фігур — від простих ліній до детально прорисованих колібрі, павуків, мавп, риб, лам та ящірок, людини (мал. 2.168). Хто їх створив та з якою метою, залишається невідомим. Лінії створено вибиранням червонуватої гальки, що вкриває пустелю. Під вибраним шаром розташований світліший ґрунт, що різко контрастує із темною поверхнею навколо. Площа території з малюнками становить близько 500 км², а найбільші фігури мають розмір 270 м. Лінії добре зберігаються, бо ця місцевість є однією з найсухіших у світі та має постійні температури близько 25 ˚C протягом всього року, що разом з відсутністю вітру сприяло збереженню зображень до наших днів.

Мал. 2.168. Таємничі малюнки в пустелі Наска

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які екологічні проблеми характерні для материка? 2. У чому унікальність природних об’єктів, занесених до Списку всесвітньої

спадщини ЮНЕСКО? 3. Які об’єкти культурної та історичної спадщини материка найбільше відві-

A E

дують туристи? Чому? Застосуй знання, дізнайся більше 1. У яких природних зонах заповідних територій більше, а в яких — менше? Чому? 2. Дізнайся з Інтернету про інші об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Південної Америки. Назви зображені об’єкти чи явища

137

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Дослідження

Природні унікуми Південної Америки Знайди у засобах масової інформації і систематизуй відомості про унікальні території та представників живого світу материка. Відомості про території та географічні об’єкти згрупуй за таким планом: географічне розташування (частина материка, країна, висота над рівнем моря, кліматичний пояс), геологічне походження та вік, особливості клімату, природні компоненти та їх взаємозв’язки, проблеми та стан збереження об’єкта. Представників рослинного та тваринного світу схарактеризуй за такими пунктами: назва виду, територія та умови існування, залежність від клімату та особливі пристосування до навколишнього середовища, проблеми збереження виду чи середовища існування. Обов’язково зазнач, у чому полягають унікальність об’єкта чи представника живого світу, спробуй знайти риси подібності з унікумами інших материків.

§ 27. Населення. Держави

Пригадай або здогадайся 1. Коли і ким відкрито Американський континент? 2. Як відбувалося заселення Південної Америки після відкриття материка європейцями? 3. Від чого залежить густота населення території?

Населення материка

Мал. 2.169. Індіанці Південної Америки

138

Корінні жителі. У Південній Америці проживають понад 500 млн осіб. Першими почали заселяти материк індіанці — представники монголоїдної раси (мал. 2.169). Вони прийшли з Північної Америки близько 20 тис. років тому. В Андах індіанські народи створили держави з розвинутим господарством і культурою. Серед них найвідоміша — імперія інків. Змішані расові типи. З відкриттям Америки європейцями на материку стали поселятися здебільшого іспанці та португальці. Вони

ТЕМА 4. Південна Америка підкорили корінне населення — індіанців, відтіснивши їх на неродючі землі та в гори. Для роботи на плантаціях у Південну Америку в XVI – XIX ст. було завезено мільйони негрів-рабів з Африки. Відбувався процес змішування рас. Нині на материку переважає населення таких змішаних рас: мулати — нащадки від шлюбів європейців з негроїдами, метиси — нащадки від шлюбів європейців з індіанцями, самбо — нащадки від шлюбів індіанців із неграми. Нащадків європейських переселенців називають креолами (мал. 2.170). За мовною ознакою Південну Америку разом із Центральною Америкою та Мексикою називають Латинською Америкою. Населення материка, за невеликим винятком, розмовляє мовами латинського походження — іспанською та португальською. Розміщення населення. Південна Америка заселена дуже нерівномірно. Більша частина населення проживає на узбережжі Атлантичного океану, в пампі, на деяких територіях в Андах. Середня густота населення на східному узбережжі — від 50 до 100 і більше осіб на 1 км2, а у внутрішніх районах материка — менш ніж одна людина на 1 км2. Найменш заселені Амазонська низовина (мал. 2.171), південна частина материка та гірські посушливі території. Середня густота населення на материку — бли зько 30 осіб на 1 км2. Більшість населення проживає у містах (мал. 2.172), менше — у сільських поселеннях. За останні роки міста зростають високими темпами, на материку з’явилося багато міст-мільйонерів.

Мал. 2.170. Сучасні жителі Анд — перуанці в національному вбранні. 47 % населення Перу становлять індіанці, 32 % — метиси, 12 % — європеоїди

Мал. 2.171. Житло в Амазонії

Мал. 2.172. У місті Каракас (Венесуела)

139

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Держави Південної Америки

Мал. 2.173. Сан-Паулу — місто в Бразилії, одне з найбільших міст світу

Мал. 2.174. Збір кави в Бразилії

Мал. 2.175. Льодовики Патагонії — одне із видовищних туристичних місць Аргентини

140

Політична карта материка. Країни Південної Америки впродовж XVI – XVIII ст. були колоніями Іспанії та Португалії, здобули незалежність на початку XIX ст. На політичній карті материкової частини Південної Америки налічується 12 держав і Гвіана (володіння Франції). Найбільші за площею та чисельністю населення країни Південної Америки — Бразилія (мал. 2.173), Аргентина, Чилі. Це найрозвинутіші держави на материку. Найрозвинутіші держави. Часто в межах багатьох держав є населення, що вирізняється рівнем достатку, розвитку та зайнятістю в господарстві. Наприклад, у Бразилії серед лісів Амазонії живуть племена, які перебувають на дуже низькому рівні розвитку, і сучасні блага цивілізації вони не використовують. У той же час Бразилія посідає четверте місце в світі за виробництвом мікрокомп’ютерів. На її території видобувають багато корисних копалин, зокрема нафти, вугілля, залізної руди, цинку, срібла, золота, алмазів. Також ця держава має добре розвинуте сільське господарство, за експортом кави й апельсинів посідає перше місце в світі (мал. 2.174). Не менш розвинутою є Аргентина, яка експортує в світ значну кількість руд металів, а також сільськогосподарську продукцію — зерно, олію, м’ясо, вовну. Після Бразилії вона є другою за туристичною популярністю країною на материку (мал. 2.175). Щороку її відвідують більш як 5 млн туристів. Уздовж узбережжя Тихого океану вузькою смугою розташувалася держава Чилі, яка в світі є найбіль-

ТЕМА 4. Південна Америка шим експортером міді. Крім того, вона продає на світовому ринку багато інших металів, мінеральних добрив, рибних продуктів. Держава має добре розвинутий морський торговий флот, отримує значні доходи від туризму. Зв’язки України з державами Південної Америки. Українці почали емігрувати в Південну Америку ще в минулому столітті. Нині найбільше українців проживають в Аргентині (близько 220 тис.), Бразилії (близько 300 тис.), а також Парагваї, Уругваї та інших країнах. Як і на інших континентах, українці в Південній Америці об’єдналися в громади, які багато роблять для збереження української мови, самобутньої культури українського народу. Більшість держав материка підтримують з Україною торговельні відносини, співпрацюють у галузі освіти та культури.

 Чи відомо тобі? Тихоокеанське узбережжя Чи лі є місцем гніздування міль йонів птахів, що харчуються рибою. За тисячі років екскременти пернатих у сухому кліматі перетворилися на гори цінних мінеральних добрив, котрі називають чилійською селітрою. Її експорт дає цій країні великі прибутки.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які змішані раси сформувалися в Південній Америці? 2. Де найбільша та найменша густота населення на материку? Які причини

такого розташування населення? 3. Чому в більшості держав материка державною мовою є іспанська або португальська?

4. Які особливості розвитку господарства країн на материку?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Чим приваблювала іспанців та португальців Південна Америка? 2. Знайди інформацію про племена Амазонії та інших віддалених територій материка, що живуть ізольовано від людської цивілізації.

3. Знайди інформацію про найбільші міста Південної Америки. Назви зображені об’єкти чи явища

141

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Коротко про зміст теми Південна Америка — четвертий за площею материк серед інших. Його назва походить від імені мореплавця Амеріго Веспуччі, котрий здогадався, що Христофор Колумб у 1498 р. відкрив не західні береги Індії, а новий материк. У подальшому Новий Світ (так назвав спочатку американські землі Веспуччі) зазнав вторгнення європейських конкістадорів, які винищували місцеве населення, відтісняючи його в гори та на непридатні для ведення господарства землі. Через складні природні умови тривалий час внутрішні території амазонських лісів та гірські області були недослідженими. В основі материка лежить стара ділянка земної кори — Південно-Американ ська платформа та складчаста область альпійського горотворення на заході. Платформі в рельєфі відповідають Бразильське та Гвіанське нагір’я, Амазонська та Ла-Платська низовини. Складчаста область — молоді гори Анди. Це одна із найдовших гірських систем Землі, де є діючі вулкани та відбуваються інтенсивні землетруси. Найвища вершина Анд — Аконкагкуа (6 960 м). Географічне положення, форма материка та Анди зумовили своєрідність клімату Південної Америки, котра є порівняно жарким та найвологішим материком на Землі. Вона розташована в екваторіальному, двох субекваторіальних, тропічному, субтропічному та помірних поясах. Теплі Гвіанська та Бразильська течії Атлантики приносять опади на сході материка, а холодна Перуанська течія Тихого океану зумовлює сухість західного узбережжя. Анди перешкоджають руху повітряних мас із Тихого океану, а рівнини сходу, навпаки, дають змогу вологим вітрам проникати далеко на материк. На території Південної Америки тече найповноводніша річка світу Амазонка. Друга за величиною річка материка — Парана. Вони належать до басейну Атлантичного океану. Річок басейну Тихого океану мало, вони короткі, порівняно маловодні. На річці Чурун, притоці Оріноко, розташований найвищий водоспад світу — Анхель висотою 1 054 м. Живий світ материка унікальний. У межах природних зон багато ендеміків. У вологих екваторіальних лісах (сельвасі) тільки рослин налічують більш як 40 тис. видів. Серед них ті, які становлять чималу цінність для людини. Насамперед це гевея, сік якої — це рідкий каучук, какао, хінне дерево та інші цінні лікарські рослини. Серед тварин «знаменитими» унікумами є анаконда — найдовша змія світу, колібрі — наймініатюрніші птахи на Землі, хижі ягуар та риба піранья. Живий світ саван також різноманітний, однак у ньому порівняно мало копитних тварин. Своєрідністю материка є великі степові простори — пампи, котрі чудово надаються для сільського господарства. На цих землях вирощують високі врожаї зернових та інших культур. Пустелі материка розташовуються не тільки в жаркому, а й у помірному поясі. Пустеля Атакама на західному узбережжі є однією із 142

ТЕМА 4. Південна Америка найсухіших територій Землі. Південна частина материка — Патагонія характеризується холодним кліматом, областями із зледенінням, де висота снігової лінії розміщується низько, на відміну від північних та Центральних Анд, де тепліше. У Андах чітко виявляється висотна поясність. Піднімаючись вгору, можна пройти через різні природні зони, починаючи від вологих екваторіальних лісів внизу і закінчуючи вічними снігами та льодовиками на вершинах. Природа Південної Америки потребує охорони. Основні екологічні проблеми материка — це надмірне вирубування амазонського лісу, забруднення річок, зменшення видів рослин та тварин, надмірна розораність пампи та інші. Населення розташоване на материку нерівномірно. Найгустіше заселено окраїни, найменше — амазонську сельву, пустелі та окремі гірські області. Більшість населення проживає в містах, які за останні десятиліття значно зросли, перетворилися на міста-мільйонери. Серед лісів Амазонії можна побачити поселення деяких племен, які майже не контактують із сучасним світом, зате живуть в цілковитій гармонії із навколишньою природою. Давні традиції культури та ведення господарства збереглися в жителів гірської частини Анд. Держави материка належать до країн, що розвиваються. Найбільших успіхів у веденні господарства та рівня життя досягли Бразилія, Аргентина, Чилі та інші держави. Основні прибутки вони отримують від випуску різноманітних промислових товарів, продажу корисних копалин, сільськогосподарської продукції, туризму та інших видів господарської діяльності. На материку проживають майже 400 тис. українців, які почали емігрувати в Південну Америку Українська церква у Бразилії ще на початку ХХ ст.

G Опрацювавши всю тему, спробуй відповісти

1. Які особливі риси географічного положення материка? 2. Як відбулося відкриття та подальше освоєння материка європейцями? 3. Яких ти знаєш дослідників природи Південної Америки? 4. Які складові частини земної кори на материку? 5. Які докази того, що Анди є молодими горами? 6. Які корисні копалини поширені в горах, а які — на рівнинах материка? 7. Чому Південна Америка є найвологішим материком на Землі? 8. Чому клімат Південної Америки не такий жаркий, як Африки та Австралії? 9. Чому Амазонка є найповноводнішою річкою світу?

143

РОЗДІЛ ІІ. Материки 10. Як поверхня Південної Америки впливає на напрямок та характер течій

річок? 11. Яка різниця між річками басейну Атлантичного та Тихого океанів? 12. Які ендемічні рослини та тварини материка тобі відомі? У чому їхня уні-

кальність? 13. Чому природні зони материка розташовані не по широті, а окремі з них

простягаються меридіонально, з півночі на південь? 14. Які особливості природи Патагонії та Галапагоських островів? 15. Як розміщене населення материка? У чому причини такого розміщення? 16. Назви найрозвинутіші держави Південної Америки. Які види господар-

ської діяльності в них розвинуті і є прибутковими?

Виконай практичні завдання 1. На основі опрацювання карт фізичної та будови земної кори визнач,

які корисні копалини є на Бразильському, Гвіанському плоскогірʼях, Амазонській та Ла-Платській низовинах. Чим зумовлюється такий розподіл корисних копалин? 2. За кліматичною картою визнач найнижчі та найвищі температури літа

та зими в межах рівнинної частини материка Південної півкулі. 3. Порівняй площі кліматичних поясів на суші Південної Америки, Афри-

ки, Австралії. Які відмінності ти помітив, в чому їх причина? 4. Здійсни уявну подорож від витоку до гирла Амазонки на різних тема-

тичних картах. Які особливості ти виявив? 5. Використавши фізичну та карту природних зон, здійсни уявну подорож

по західному узбережжю материка з півночі на південь, виключивши гірську частину Анд. Які природні комплекси зустрілися на твоєму шляху? 6. Дізнайся більше інформації про традиції населення гірської частини

Анд. 7. Підготуй короткі інформативні повідомлення про життя і діяльність

українців, які проживають у державах Південної Америки.

144

Тема 5.

АНТАРКТИДА

§ 28. Географічне положення Антарктиди. Історія відкриття та дослідження. Міжнародний статус материка

Пригадай або здогадайся 1. Що ти знаєш про відкриття Антарктиди? 2. У чому, на твою думку, полягає складність дослідження територій з холодним кліматом?

Географічне положення Антарктида і Антарктика. Антарктидою називається материк, що лежить у районі Південного полюса Землі (мал. 2.176). Приполярні області Північної півкулі називаються Арктикою, тому прямо протилежні їм райони Землі назвали Антарктикою (від грецького префікса анти — проти). Антарктика охоплює Антарктиду та океани, що її омивають з островами приблизно до паралелей 50 — 60° пд. ш. Найпівденніший материк. Антарктида — найпівденніший материк. Він має унікальне географічне положення: цілий материк, крім Антарктичного півострова, лежить південніше Південного полярного кола. Від найближчого материка — Південної Америки — Антарктида відокремлена широкою (понад 1 000 км) протокою Дрейка. Береги материка омивають води Тихого, АтлантичМал. 2.176. Антарктида з космосу ного та Індійського океанів. Біля берегів Антарктиди вони утворюють ряд морів (Веделла, Белінсгаузена, Амундсена, Росса), що неглибоко вдаються в сушу. Берегова лінія майже на всій протяжності — це льодовикові обриви (мал. 2.177). Водний простір, що оточує Антарктиду і простягається південніше 60° пд. ш., на думку деяких науковців, доцільно розМал. 2.177. Льодовикові обриви глядати як Південний океан. Антарктиди

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Історія відкриття та дослідження Як відкривали материк. Сувора природа, особливо замерзаючі води прилеглих морів, віддаленість від інших материків призвели до того, що люди тривалий час не знали про існування Антарктиди. У ХVII столітті вченими та мандрівниками висловлювались припущення про те, що існує Південна земля, але знайти її довго не вдавалось. Відомий мореплавець Джеймс Кук під час навколосвітньої подорожі 1772 — 1775 рр. тричі перетинав Південне полярне коло. 1774 р. він досяг 71°10´ пд. ш., але, натрапивши на велику нездоланну кригу, повернув назад з думкою, що Південний материк відкрити неможливо. У 1819 р. була організована перша російська антарктична експедиція з метою пошуків Південного материка. Очолили її Фадей Беллінсгаузен (мал. 2.178) Мал. 2.178. Фадей та Михайло Лазарєв (мал. 2.179) на суднах «Восток» Беллінсгаузен і «Мирний». Під час дворічного плавання мореплавці дев’ять разів підходили до берегів материка. Їм першим вдалося визначити його межі, описати характер антарктичного льоду й особливості клімату материка. 16 січня 1820 р. вважається датою відкриття Антарктиди. Підкорення Південного полюсу. Серед дослідників Антарктиди, які вперше підкорили Південний полюс, були норвежець Руаль Амундсен (14 грудня 1911 р.) та англієць Роберт Скотт (18 січня 1912 р.). Мал. 2.179. Михайло Досягнення Південного полюсу — це історія, сповЛазарєв нена мужності та драматизму. Майже водночас до найпівденнішої точки Землі вирушили дві експедиції — норвезька під керівництвом Руаля Амундсена (мал. 2.180) та англійська на чолі з Робертом Скоттом (мал. 2.181). Норвежці, як з’ясувалося, мали більше досвіду в подорожах по полярних територіях. Використавши упряжки собак, роками випробуване спорядження, вони з труднощами, але перші дісталися до Південного полюсу. Там залишили невеликий намет, встановили норвезький прапор і записку про те, коли вони тут побували. Коли експедиція Скотта, яка рухалася пішки, прийшла на полюс пізніше, то Мал. 2.180. Руаль Амундсен морально їм було дуже важко, адже перші — не вони. 146

ТЕМА 5. Антарктида Назад мандрівники добиралися в пригніченому стані, та й погода не сприяла. Сильна кількаденна буря і холод не дали дійти до складу, де було заготовлено їжу та паливо. Знесилені мандрівники замерзли. Тільки через кілька місяців знайшли засипаний снігом намет, який став їхньою могилою. На ній встановили великий хрест, на якому написано слова, що стали своєрідним девізом учених-пошуковців: «Боротися й шукати, знайти і не здаватись». У допоміжному загоні, що на першому етапі супроводжував Роберта Скотта на шляху до полюса та повернувся на узбережжя, був і наш зем- Мал. 2.181. Роберт Скотт ляк — Антон Омельченко. Відтоді одна з бухт в Антарктиді носить його ім’я.  Чи відомо тобі? Наукові дослідження до початку 60-х Міжнародний геофізичний років ХХ ст. За першу половину XX ст. в рік (МГР) — це комплекс досліджень процесів, що відбуваАнтарктиді побувало понад 100 експедицій ються в земній корі, атмосфез різних країн. З 1928 р. вивчення Антарктирі та Світовому океані. Вони ди здійснюється за допомогою літаків. Осопроводились науковцями різбливо активне й всебічне вивчення материних країн за узгодженою міжка почалося з другої половини XX ст. З 1950 народною програмою. Вперше року в Антарктиді працюють постійні наувін був проведений з 1 липня ково-дослідні станції. Першими в світі за1957 р. по 31 грудня 1958 р. за снували дослідницьку станцію французи. У участю 67 країн, у тому числі період 1955 — 1959 рр. під час підготовки і й України. проведення Міжнародного геофізичного року було організовано великі експедиції цілого ряду країн з використанням сучасної техніки, 12 країн організували свої дослідні станції. США у 1957 році відкрили науково-дослідну станцію на Південному полюсі, яку назвали «Амундсен-Скотт». Саме на її території сьогодні позначено офіційну точку Південного полюсу (мал. 2.182). Її абсолютна висота над рівнем моря — 2 835 м.

Міжнародний статус материка Материк науки та миру. В 1959 р. був підписаний Договір про Антарктиду, який набрав чинності у 1961 р. Основною

Мал. 2.182. Офіційна точка Південного полюсу та сучасний корпус станції «Амундсен-Скотт»

147

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.183. Українська антарктична станція «Академік Вернадський»

метою цієї міжнародної угоди було забезпечення умов для наукових досліджень і збере Чи відомо тобі? ження миру на материку. Згідно з Договором У середньому кількість учеусім країнам забороняється використовувати них, які перебувають зазвиконтинент з воєнною метою, передбачається чай в Антарктиді влітку, свобода наукових досліджень та обмін наукостановить близько 5000 осіб. вою інформацією. В 1991 р. було накладено Взимку там залишається заборону на 50 років на видобуток корисних працювати не більш ніж копалин в Антарктиді. 1000 науковців. Міжнародний статус Антарктиди полягає в тому, що її територія не належить жодній державі. Тут немає постійного населення. Сюди тільки на певний період приїжджають науковці, які працюють на науково-дослідних станціях. На сьогодні тут діє понад 40 наукових станцій і баз, що належать 17 країнам, які здійснюють дослідження материка та його узбережжя. Із 1994 р. на колишній англійській науковій станції «Фарадей» почала роботу група науковців з України. Нині це українська антарктична станція «Академік Вернадський» (мал. 2.183). Значення наукових досліджень в Антарктиді. Результати наукових досліджень в Антарктиді дуже важливі для людства. Адже Антарктиду часто називають «кухнею погоди світу». Метеорологічні спостереження на материку дають змо148

ТЕМА 5. Антарктида гу точніше прогнозувати погоду та клімат на інших континентах (мал. 2.184). Льодовики Антарктиди — це своєрідна історія розвитку Землі в минулому. На основі аналізу відібраних проб льоду можна встановлювати періоди похолодань та потеплінь на Землі за останні кілька мільйонів років. Постійно вивчається геологічна Мал. 2.184. Метеорологічні будова, склад гірських порід, розвідуютьспостереження на Антарктиді ся нові родовища корисних копалин, які, з допомогою сучасної мобільної можливо, в майбутньому освоюватимутьметеостанції ся. Медики досліджують вплив суворої антарктичної погоди на організм людини, біологи — види мікроорганізмів, рослин і тварин та їхнє пристосування до навколишніх природних умов. За останні роки складено детальну карту рельєфу океанічного дна навколо материка, руху течій, льодовиків, вітрів. Учені з різних країн на основі міжнародних договорів обмінюються науковою інформацією та допомагають одні одним у дослідницькій роботі. Хоча останнім часом на допомогу в експедиціях ученим прийшла сучасна техніка — судна-криголами, санно-тракторний транспорт, авіація, супутниковий зв’язок, проте дослідження даються нелегко. Складні погодні умови, довга полярна ніч, тривале перебування далеко від дому — це ще не всі труднощі, що їх доводиться долати задля науки.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Що таке Антарктика? 2. Хто і коли вперше відкрив Антарктиду? Чому материк Антарктида був

відкритий найпізніше? 3. Хто і як уперше підкорив Південний полюс? 4. Як ведуться наукові дослідження в Антарктиді? 5. Який на сьогодні міжнародний статус Антарктиди? 6. З якою метою проводять наукові дослідження в Антарктиді?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Визнач координати української антарктичної станції «Академік Вернадський». 2. Проклади на глобусі за допомогою нитки найкоротшу відстань від станції «Академік Вернадський» до мису Горн та міста Києва. Визнач за масштабом глобуса цю відстань. 149

РОЗДІЛ ІІ. Материки

3. Дізнайся, від чого походять назви морів біля берегів Антарктиди. Назви зображені об’єкти чи явища

§ 29. Геологічна будова, рельєф, клімат, органічний світ

Пригадай або здогадайся 1. Як географічне положення впливає на клімат та органічний світ? 2. Які бувають льодовики та як вони утворюються? 3. Що таке озоновий шар та яке його значення для Землі?

Геологічна будова і рельєф

Мал. 2.185. Трансантарктичні гори

Мал. 2.186. Пік Вінсон у масиві Вінсон гір Елсворт

150

Гори Антарктиди. Антарктида, як і інші південні материки, була частиною Гондвани й відокремилась від Австралії порівняно недавно в геологічному часі. В основі більшої частини Антарктиди лежить Антарктична докембрійська платформа. Трансантарктичні гори (мал. 2.185) поділяють материк на західну і східну частини. Береги західної частини Антарктиди дуже порізані, а льодовиковий покрив тут менш потужний і порушений численними хребтами. Там, у Тихоокеанській частині материка, в період альпійського горотворення утворились гірські системи — продовження Анд Південної Америки — Антарктичні Анди (найвища вершина — гора Джексон, її висота — 3 184 м). На материковій частині

ТЕМА 5. Антарктида між Антарктичними Андами та Трансарктичними горами простягається гірська система Елсворт з найвищою вершиною усього материка піком Вінсон (4 892 м) в однойменному масиві (мал. 2.186). У західній частині материка утворився ряд розломів земної кори. Процес їх утворення супроводжувався вулканічною діяльністю. І тепер на островах у морі Росса є діючі вулкани. Конус найвищого з них — Еребуса здіймається більш ніж на 3,5 тис. м над рівнем моря (мал. 2.187). Льодовиковий і підльодовиковий рельєф. Рельєф Антарктиди двоповерховий: згори — льодовиковий, знизу — корінний (земна кора). Високі гори можна розглядати як місця виходу нижнього поверху на поверхню (мал. 2.188). Усі інші елементи рельєфу вкриті льодовиковим панциром, середня товщина якого 2 200 м, а максимальна — 4000 — 5000 м. Льодовиковий покрив материка утворився понад 20 млн років тому. Якщо ж за поверхню материка приймати льодовиковий покрив, то Антарктида є найвищим материком Землі (середня висота — 2 040 м). Льодовиковий панцир Антарктиди має куполоподібну поверхню, трохи підняту в центрі й знижену до країв. Середня висота підльодовикової поверхні Антарктиди становить 410 м. Адже у східній частині материка, де підльодовиковий рельєф переважно рівнинний, подекуди підльодовикова поверхня лежить на 2 500 м нижче від рівня моря. Саме тут льодовиковий покрив досягає максимальної потужності. Шельфові льодовики. Льодовиковий панцир крутим уступом обривається до моря, утворюючи шельфові льодовики.

Мал. 2.187. Вулкан Еребус

Мал 2.188. Абсолютна висота підльодовикової поверхні Антарктиди

Мал. 2.189. Край шельфового льодовика Росса

151

РОЗДІЛ ІІ. Материки Називають їх так тому, що, виходячи далеко в море, їхня нижня частина місцями опирається на антарктичний шельф. Ці льодовики утворюють з льодовиковим щитом материка єдине ціле. Найбільший шельфовий льодовик у світі — льодовик Росса, ширина якого становить 800 км, а довжина — 1100 км (мал. 2.189). Надра материка. У надрах Антарктиди виявлено різні корисні копалини: руди чорних і кольорових металів, кам’яне вугілля, алмази та інші. Але видобуток їх в суворих умовах материка пов’язаний з великими труднощами. До того ж діє міжнародна угода про заборону використання надр материка.

Клімат і льоди Гори Антарктиди. Антарктида — найхолодніший материк на Землі. Географічне положення визначає дуже малий кут падіння сонячних променів. До того ж лід відбиває майже всі сонячні промені, що досягають поверхні материка. Майже 90 % сонячної радіації в літній час відбивається від поверхні Антарктиди. В умовах полярної ночі відбувається сильне вихолоджування материка. Особливо це виявляється у внутрішніх районах, де навіть літом середньодобові температури не перевищують –30 °С, а зимою вони доходять до –60...–70 °С. На станції «Восток» зареєстровано найнижчу температуру на Мал. 2.190. Антарктична станція Землі (–89,2 °С) (мал. 2.190). На узбереж«Восток» жі материка температури значно вищі: літом — до 0 °С, зимою — до –10...–25 °С. Ще одна важлива причина суворості клімату  Чи відомо тобі? Антарктиди — висота над рівнем моря. Антарктида — це область У результаті сильного охолодження у внунайбільшого зледеніння Земтрішній частині материка формується область лі. В Антарктичному льовисокого тиску, від якої у бік океану дмуть подовому покриві зосереджено 87 % об’єму льоду всієї Землі. стійні вітри. Вони досягають іноді ураганної Якщо весь лід розтанув би, сили, розвиваючи швидкість до 200 км/год. то рівень Світового океану Льодовиковий покрив постійно поповнюпіднявся б на 62 м. ється за рахунок випадання невеликої кількості снігу. У середньому на материку випадає близько 200 мм опадів на рік, у центральних частинах їхня кількість не перевищує декількох десятків міліметрів. 152

ТЕМА 5. Антарктида Від внутрішніх найпотужніших ча стин купола лід розтікається до окраїн, де його товщина набагато менша. Літом на окраїнах за температури вище від 0 °С відбувається танення льодів (мал. 2.191), але земля не звільняється від льодового покриву, оскільки існує постійний притік льоду з центру. Льоди Антарктиди перебувають у безперервному русі, повільно та поступово сповзаючи в океан зі швидкістю близько 1 км за рік. Краї льодовика місцями виходять за межі суходолу та утворюють на мілководді шельфові льодовики. Від країв льодовикового щита постійно відколюються брили різного розміру — айсберги і виносяться течіями в океан. Поблизу узбережжя трапляються невеликі ділянки суші, вільні від льоду — так звані оазиси. Це кам’янисті пустелі, іноді з озерами. Їхнє походження до кінця не вивчено.

Мал. 2.191. Розмерзання прибережної криги льодовика

 Чи відомо тобі? Нійбільші за розмірами айс берги шельфових льодовиків, які передусім мають значні горизонтальні розміри (десятки і навіть сотні кілометрів). Їх висота в середньому становить 35-50 м. У них рівна горизонтальна поверхня, майже строго вертикальні і рівні бічні стінки.

Органічний світ материка. Екологічні проблеми Життя в оазисах Антарктиди. Особливості органічного світу Антарктиди пов’язані із суворим кліматом. Це льодова зона, або зона антарктичних пустель. Видовий склад рослин і тварин не багатий, але своєрідний. Життя зосереджене переважно в оазисах Антарктиди, які встигають за коротке літо трохи прогрітися і звільнитися від криги. На цих ділянках горизонтальної кам’янистої поверхні та скелях ростуть мохи та лишайники (мал. 2.192), а на поверхні снігу та льоду іноді живуть мікроскопічні кольорові водорості та бактерії. До вищих рослин належать деякі види невисоких

Мал. 2.192. Мохи та деякі трави на кам’янистих скелях появляються тільки влітку

153

РОЗДІЛ ІІ. Материки  Чи відомо тобі? В антарктичних водах мешкає найбільша тварина планети — синій кит. Він має довжину 30 м і може важити 150 т. Трапляється в антарктичних водах і кит-горбач, що має довжину 12 — 15 м.

Мал. 2.193. Імператорські пінгвіни

 Чи відомо тобі? Туризм в Антарктиді почався з організації морських круїзів в 1960-х роках. Авіаперельоти в Антарктиду почалися в 1970-х роках з екскурсійних польотів з Австралії і Нової Зеландії. Туристичний сезон в Антарктиді триває з листопада по березень.

154

трав, що ростуть лише на південному краї Антарктичного півострова та на островах Антарктики. Життя на узбережжі й прибережних водах. Наземних ссавців на материку немає. На узбережжі досить багато тварин, життя яких пов’язане з океаном. У прибережних водах багато планктону, особливо дрібних ракоподібних. Ними живляться риби, китоподібні, ластоногі, птахи. В антарктичних водах живуть кити, кашалоти, касатки. На айсберги, крижані береги материка виходять тюлені, морські леопарди, морські слони. Найпоширеніші тварини Антарктиди — пінгвіни, птахи, які не літають, але добре плавають. Розрізняють маленьких пінгвінів Аделі (вага близько 6 кг)й значно більших за розмірами імператорських масою до 50 кг і висотою понад 1 м (мал. 2.193). Літом на узбережних скелях гніздяться чайки, буревісники, баклани, альбатроси, поморники — головні вороги пінгвінів. Екологічні проблеми Антарктиди. В Антарктиці й Антарктиді існує ряд екологічних проблем. Одна із них — це порушення озонового шару, який захищає живі організми від ультрафіолетового випромінювання Сонця. За останні роки морські багатства Антарктики значно виснажилися. Тому виникла потреба охорони багатьох видів морських тварин, зокрема риби, китів, тюленів. Полювання і промисел на них обмежено. Це необхідно для того, щоб зникаючі види могли відновити свою чисельність. Суворо контролюється рівень морського забруднення, категорично заборонено викиди будь-якого сміття чи стічних вод із кораблів. У льодовиках материка зосереджено близько 80 % запасів прісної води світу. Уже

ТЕМА 5. Антарктида було зроблено спроби транспортування антарктичних айсбергів до берегів Африки. Останнім часом екологи стривожені все більшою кількістю туристів, які відвідують Антарктиду. Вони прибувають сюди на суднах (мал. 2.192). Уникнути навіть найменшого просочування пального в чисті води неможливо, а це загрожує екологічною бідою. Гинуть насамперед дрібні організми, що є джерелом живлення для інших — риб, чайок, тюленів.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які ділянки земної кори Антарктиди найстаріші, а які — наймолодші? 2. Яка висота льодовикового покриву в різних частинах материка? 3. Чому саме в Антарктиді зафіксовано найнижчі температури на Землі? 4. Як називаються постійні вітри в Антарктиді? Які причини їх утворення? 5. Назви типових представників живого світу материка. 6. Які екологічні проблеми є на материку? Як їх можна розв’язати?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Які переважаючі глибини Південного океану навколо Антарктиди? 2. Як впливає на клімат Антарктиди материковий лід? 3. Де зафіксовано найнижчу температуру на Землі? 4. Чому життя живих організмів у Антарктиді неможливе без зв’язку з океаном? 5. Як живі організми пристосувалися до суворих антарктичних погодних умов? 6. Знайди у засобах масової інформації відомості про діяльність міжнародних екологічних організацій у Антарктиці.

Назви зображені об’єкти чи явища

155

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Дослідження

Вплив Південної полярної області на природні особливості Землі Знайди відповіді на запитання плану дослідження, використавши різні джерела інформації — підручник, карти атласу, сайти Інтернету. 1. Як Антарктида впливає на погоду та клімат Землі? Проаналізуй температури літа та зими, встанови переважаючі тиск на материку та постійні вітри, кількість опадів. Спробуй спрогнозувати зміни клімату Антарктиди в майбутньому та як це позначиться в подальшому на кліматі Землі. 2. Як глобальне потепління на земній кулі впливає на льодовиковий покрив материка? Як зміни в льодовиковому покриві Антарктиди можуть вплинути на природу Землі? 3. Чи може змінитися живий світ суміжних з Антарктидою материків, якщо він зміниться на самому материку? 4. Спрогнозуй екологічні проблеми, що можуть виникнути в світі, якщо не розв’язати екологічних проблем Антарктиди.

Коротко про зміст теми Антарктида — найпівденніший материк. Він має унікальне географічне положення: цілий материк, крім Антарктичного півострова, лежить південніше від Південного полярного кола. Своєрідне географічне положення в холодних високих широтах визначає основні риси природи материка. Головна особливість — наявність суцільного льодовикового покриву. 16 січня 1820 р. вважається датою відкриття Антарктиди російською експедицією, яку очолювали Фадей Беллінсгаузен та Михайло Лазарєв. Серед дослідників Антарктиди, які вперше підкорили Південний полюс, були норвежець Руаль Амундсен (14 грудня 1911 р.) та англієць Роберт Скотт (18 січня 1912 р.). У 1959 р. 12 країн підписали між собою Договір про Антарктиду. Згідно з цією угодою забороняється використовувати континент з воєнною метою, передбачається свобода наукових досліджень та обмін науковою інформацією. Рельєф Антарктиди двоповерховий: згори — льодовиковий, знизу — корінний (земна кора). Якщо за поверхню материка приймати льодовиковий покрив, то Антарктида є найвищим материком Землі (середня висота — 2 040 м). 156

ТЕМА 5. Антарктида В основі більшої частини Антарктиди лежить Антарктична докембрійська платформа. Трансантарктичні гори поділяють материк на західну і східну частини. У Тихоокеанській частині материка в період альпійського горотворення утворились гірські системи — продовження Анд Південної Америки — Антарктичні Анди. На материковій частині між Антарктичними Андами та Трансарктичними горами простягається гірська система Елсворт з найвищою вершиною усього материка піком Вінсон (4 892 м) в однойменному масиві. На островах у морі Росса є діючі вулкани. У Східній Антарктиді підльодовиковий рельєф переважно рівнинний. Подекуди ділянки корінної поверхні лежать значно нижче від рівня океану. Антарктида — найхолодніший материк на Землі. У внутрішніх районах навіть літом середньодобові температури не піднімаються вище від –30 °С, а зимою вони доходять до –60...–70 °С. Антарктида — це область найбільшого зледеніння Землі. 99 % території материка покрито потужним льодовиковим покривом. Льоди Антарктиди перебувають у безперервному русі. Від країв льодовикового щита постійно відколюються айсберги. Особливості органічного світу Антарктиди пов’язані із суворим кліматом. Це льодова зона, або зона антарктичних пустель. В оазисах Антарктиди на звільнених від криги ділянках ростуть мохи та лишайники. Наземних ссавців на материку немає. На узбережжі досить багато тварин, життя яких пов’язане з океаном. Найпоширеніші тварини Антарктиди — пінгвіни. В Антарктиді немає постійного населення. Міжнародний статус Антарктиди такий, що вона не належить жодній державі.

Опрацювавши усю тему, спробуй відповісти 1. Які особливі риси географічного положення материка? 2. Як відбулося відкриття та дослідження материка? У чому полягали труд-

нощі для дослідників? 3. Який міжнародний статус Антарктиди? 4. Яке значення мають наукові дослідження Антарктиди для людства? 5. Розкажи про дослідження українських учених в Антарктиді. 6. Які складові частини земної кори на материку? 7. З’ясуй, які корисні копалини розташовані на молодих і давніх ділянках

земної кори Антарктиди. 8. Чому в Антарктиді не буває землетрусів? 9. Яка товщина льодовикового покриву материка? 10. Які види льодовиків є в Антарктиді? 11. Чому льодовики в центральній частині материка рухаються зі швидкістю

кілька метрів за рік, а у прибережній частині — 200 – 300 м за рік? 157

РОЗДІЛ ІІ. Материки 12. Як утворюються айсберги? 13. Чому температура повітря над сушею Антарктиди нижча, ніж над по-

верхнею узбережжя? 14. Чому у внутрішніх областях Антарктиди мало опадів? Скільки їх випа-

дає? 15. Які запаси прісних вод материка? Як вони співвідносяться зі світовими

запасами прісних вод? 16. У чому полягає унікальність тваринного світу Антарктики? 17. Що таке антарктичні оазиси? 18. Які природні об’єкти, на твою думку, ти б запропонував до Списку все

світньої спадщини ЮНЕСКО? Чому? 19. Яким чином, на твою думку, треба розв’язувати екологічні проблеми на

материку?

Виконай практичні завдання 1. Визнач, використовуючи карту та її масштаб, довжину маршрутів Ру-

аля Амундсена та Роберта Скотта до Південного полюса. В кого була більша перевага у першості його досягнення? 2. Знайди на карті та визнач географічні координати американської ан-

тарктичної станції «Амундсен-Скотт». 3. Виміряй протяжність Антарктиди від полюса до узбережжя вздовж ну-

льового і 180 меридіанів. 4. Опрацюй карту і випиши в зошит острови Антарктики. 5. Користуючись атласом, випиши в зошит назви держав, котрі мають

антарктичні дослідницькі станції, та вкажи їхню кількість. 6. Аналізуючи карту, визнач мінімальні та максимальні ізотерми повітря

Антарктиди взимку і влітку.

158

Тема 6.

ПІВНІЧНА АМЕРИКА

§ 30. Географічне положення Північної Америки. Історія відкриття та освоєння

Пригадай або здогадайся 1. Чим географічне положення Північної Америки відрізняється від географічного положення вже вивчених материків? 2. Які розміри має Північна Америка порівняно з іншими материками? 3. Хто перший з європейців проклав шлях уздовж західного і південного узбереж материка?

Географічне положення Третій за розмірами. Північна Америка — третій за розмірами материк Землі (після Євразії та Африки). Її площа — 20,4 млн квадратних кілометрів (з островами 24,25 млн км2) (мал. 2.193). Північна Америка розташована повністю в Північній та водночас у Західній півкулях. На півдні материк перетинає тропік, на півночі — Північне полярне коло. Крайні точки материка: на півночі — мис Мерчісон (73° пн. ш., півострів Бутія); на півдні — мис Мар’ято (8° пн. ш.); на сході — мис Сент-Чарльз (56° зх. д.); на заході — мис Принца Уельського (168° зх. д.). Розміщення відносно материків Мал. 2.193. Північна Америка на знімку і океанів. Північна Америка омивається з космосу водами Тихого (із заходу), Атлантичного (зі сходу) й Північного Льодовитого (з півночі) океанів. Берингова протока відокремлює Північну Америку від Євразії, а Панамський канал — від Південної Америки. Берегова лінія Північної Америки дуже порізана. На півночі біля материка розташований найбільший острів земної кулі — Гренландія (2,2 млн км2) і багато великих та малих островів Канадського Арктичного архіпелагу. Північно-західна окраїна материка утворює півострів Аляску, продовженням якої є Алеутські

РОЗДІЛ ІІ. Материки острови, а східна — півострів Лабрадор, що омивається великою, але мілкою Гудзоновою затокою. Біля східних берегів Північної Америки лежать острови Ньюфаундленд та Великі й Малі Антильські. Останні відокремлюють від Атлантичного океану Карибське море та Мексиканську затоку, обмежену півостровами Флорида і Юкатан. Найбільш порізаною є берегова лінія на північному заході, де багато островів, заток і бухт. На західному узбережжі материка є велика звужена затока — Каліфорнійська, яка відокремлена від океану півостровом Каліфорнія. У вузьких затоках східних берегів, що глибоко врізуються в суходіл, спостерігаються найвищі на Землі морські припливи — до 18 м (затока Фанді (мал. 2.195). Біля берегів маМал. 2.195. Затока Фанді під час терика проходять багато течій: Аляскінвідпливу і припливу ська, Каліфорнійська, Лабрадорська і течія Гольфстрім.  Чи відомо тобі? Материк у кліматичних поясах. Основні особливості клімату Північної Америки У фізичній географії під Центральною Америкою завизначаються значною протяжністю материзвичай розуміють частика з півночі на південь, впливом оточуючих ну північноамериканського океанів, особливостями рельєфу. Північна континенту від перешийка Америка за формою близька до трикутника, Теуантепек до Панамського тобто звужується в напрямку до екватора. перешийка. Історично ЦенНайвужчу частину материка, яка лежить на тральну Америку інколи розпівдень від паралелі 20° пн. ш., називають глядають як самостійний Центральною Америкою. регіон світу. Панівною мовою Протяжність материка від берегів Північтам є іспанська, єдиним винятком є англомовна країна ного Льодовитого океану до берегів Тихого Беліз. океану по меридіану 100° зх. д. становить 5 772 км. Від берегів Тихого до берегів Атлантичного океану вздовж паралелі 40° пн. ш. відстань становить 4 270 км. Територія Північної Америки розташована в усіх кліматичних поясах, крім екваторіального. 160

ТЕМА 6. Північна Америка

Історія відкриття та освоєння Північної Америки Двічі відкритий. Вперше нога європейця ступила на материк на початку XI ст. Близько 981 або 982 р.нормани під керівництвом Еріка Рудого відкрили Грен ландію. А в 1000 р. його син Лайф Еріксон (мал. 2.196) разом з одноплемінниками досягли берегів Північної Америки. Одначе нормани не підозрювали, що відкрили новий материк, вважаючи його узбережжя продовженням відомих їм островів Ісландії та Гренландії. Датою відкриття Північної Америки вважається 12 жовтня 1492 р., коли іспанські мореплавці, очолювані Христофором Колумбом, досягли островів поблизу берегів материка. Але і Колумб не здогадувався, що відкрив новий материк, адже був переконаний, що проклав новий, західний шлях до Індії. Дослідження узбережжя материка. Воєнні походи іспанців, які попрямували шляхами Колумба на територію Центральної Америки, супроводжувались новими географічними відкриттями. За іспанцями біля берегів континенту з’явилися експедиції інших європейських країн. Їхні маршрути пролягали північніше територій, що вже були захоплені Іспанією. У кінці XV ст. італієць Джон Кабот (мал. 2.197) на англійській службі відкрив для європейців острів Ньюфаундленд та узбережжя півострова Лабрадор. У середині ХVI ст. французька експедиція під керівництвом Жака Картьє (мал. 2.198) досягла затоки Св. Лаврентія й увійшла в гирло однойменної річки. На узбережжі було засноване поселення, яке назвали Канадою. Англійці Джон Девіс (XV ст.), Генрі Гудзон (XVI ст.), Вільям Баффін (XVII ст.), сер Олександр Маккензі (XVIII ст.) та інші мандрівники продовжили дослідження північно-східних і північних берегів материка. У відкритті та освоєнні західних берегів Північної Америки великою є заслуга російських мореплавців середини XVIII ст. Експедиція Вітуса Беринга та Олексія Чирикова пройшла вздовж Алеутських островів, півост рова Аляска. Було відкрито та описано нові острови та Тихоокеанське узбережжя. Перші постійні російські поселення в Північній Америці заснував Григорій Ше-

Мал. 2.196. Пам’ятник Лайфу Еріксону в місті Бостоні (США)

Мал. 2.197. Джон Кабот

Мал. 2.198. Жак Картьє

161

РОЗДІЛ ІІ. Материки ліхов. З його ім’ям пов’язують виникнення так званої Російської Америки — північно-західної частини материка, що стала належати Росії. Пізніше ці володіння у 1867 р. були продані Сполученим Штатам Америки (США).

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які особливості фізико-географічного положення Північної Америки? 2. Водами яких морів і океанів омиваються береги Північної Америки? 3. Які особливості берегової лінії материка? 4. Яким є розміщення Північної Америки у кліматичних поясах? 5. Що ти дізнався про перших дослідників Північної Америки? 6. Хто з європейців досліджував узбережжя Північної Америки?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Порівняй географічне положення Північної та Південної Америки. 2. З’ясуй, чому Аляска опинилась у складі США.

3. Здійсни уявну мандрівку навколо Північної Америки. Назви географічні об’єкти, які побачиш під час подорожі. Назви зображені об’єкти чи явища

§ 31. Геологічна будова, рельєф, корисні копалини

Пригадай або здогадайся 1. Який єдиний великий материк існував у Північній півкулі? 2. Які гірські країни є у Північній Америці?

Загальні риси рельєфу Три частини материка в рельєфі. Найважливіші особливості поверхні Північної Америки полягають у тому, що західна частина материка набагато вища 162

ТЕМА 6. Північна Америка від східної, причому найнижчі, рівнинні, ділянки розташовано в центральній частині, а гірські системи витягнуті в меридіональному напрямку. Середня висота поверхні материка становить близько 680 м. Найвища точка материка — гора Мак-Кінлі (6193 м, мал. 2.199), а найнижча розташована в Долині Смерті (майже 86 м нижче від рівня моря, мал. 2.200). Відмінності рельєфу зумовлено насамперед геологічною будовою. За характером поверхні материк умовно поділяють на три частини. Північна та центральна частини зайнято рівнинами, на південному сході розміщені гори Аппалачі, а на заході простяглись гірські пасма Кордильєр.

Мал. 2.199. Гора Мак-Кінлі

Рівнини материка Ділянки платформи і відповідні Мал. 2.200. Найнижча точка їм рівнини. Рівнини материка сформатерика — в Долині Смерті мувались на давній Північноамериканській платформі, яка охоплює докембрійський Канадський кристалічний щит і плиту, складену у верхньому ярусі породами палеозойської і мезозойської ер. Північна частина рівнин розміщена в межах Канадського кристалічного щита. Північні та західні межі його добре виражено: вони обрамлені ланцюгом озер (мал. 2.201). У рельєфі кристалічному щиту відповідає Лаврентійська височина, а плиті — Центральні рівнини (висота до 500 м) і Великі рівнини (висоти перевищують Мал. 2.201. Максимальне 500 м, подекуди до 1 500 м). поширення льодової шапки на Екзогенні процеси і поверхня рівнин. території Північної Америки під На рівнинах Канади збереглись форми рельєфу, час антропогенових зледенінь утворені давнім покривним льодовиком: згладжені горби та пасма, западини виорювання, більша частина яких заповнена озерами. Повсюдно багато валунів. Південніше розміщені Центральні рівнини (висотою 200 — 300 м), складені морськими й континентальними відкладами. Для північної частини рівнини, 163

РОЗДІЛ ІІ. Материки що зазнавала зледеніння, характерні горби та пасма, південь рівнин розчленований річковими долинами й балками. На крайньому півдні Центральні рівнини переходять у плоску Примексиканську низовину (домінуючі висоти — до 100 м), значна частина якої утворена річковими наносами, відкладеними на колишній шельфовій відмілині Мексиканської за токи. На захід від Центральних рівнин Мал. 2.202. Ступінчасті плато перед Кордильєрами розміщені Великі Великих рівнин рівнини. Вони утворились у західній частині платформи, яка зазнала піднять при утворенні Скелястих гір. Це система ступінчастих плато (мал. 2.202) висотою від 500 до 1 700 м, складених потужною товщею осадових порід морського та континентального походження. Великі рівнини розчленовані долинами рік на окремі масиви і плато.

Гірські країни Північної Америки Складчасто-брилові Аппалачі. Гори Аппалачі на південному сході материка складаються із середньовисотних хребтів, плоскогір’їв і плато. Це складчасто-брилові гори, що відродились на каледонських і герцинських складчастих структурах. При цьому колишні гребеневі частини складок тепер переважно розмито й зайнято річковими долинами. Колишні зниження, які були складені стійкими до розмиву породами, перетвоМал. 2.203. Аппалачі восени рились на підвищені ділянки гір. Сучасні Аппалачі мають пологі схили, округлі вершини (мал. 2.203). Найвища точка — гора Мітчелл (2 037 м). У західних передгір’ях Аппалачів розміщується одна із найбільших печер світу — Мамонтова. Кордильєри. Найбільша складчаста область — Кордильєри виникла на заході материка, на стику Тихоокеанської та Північно-Американської літосферних плит. Вона простягнулася з півночі на південь на 7 000 км. Найвища вершина Кордильєр, гора Мак-Кінлі, підноситься в північній частині гір. У широкій системі меридіональних гірських хребтів виокремлюють два основні велетенські пасма: західне — власне Кордильєри і східне — Скелясті гори (висоти понад 4 200 м, 164

ТЕМА 6. Північна Америка мал. 2.204). Ці дві гілки гір розділені високими плато, нагір’ями і западинами. Серед них найвідоміші нагір’я — Великий Басейн і вулканічне Мексиканське нагір’я, плато Колорадо і вулканічне плато Колумбія (мал. 2.205). Така будова Кордильєр пов’язана з тривалою історією їхнього формування. Більша частина гір утворилась під час мезозойської складчастості. В епоху альпійського горотворення «постарілі» гори зазнали омолодження. Берегові хребти Кордильєр на території США є молодими, оскільки утворились в період альпійської складчастості. Горотворчі процеси, які впродовж двох останніх ер формували Кордільєри, супроводжувались утворенням розломів, складок, лавових плато, передгірських прогинів, міжгірських западин. Гори пересікає багато розломів. Деякі з них починаються на дні океану й продовжуються на суходолі. З ними пов’язані руйнівні землетруси, виверження вулканів. Найвідоміші серед них — Попокатепетль, Катмай, Орісаба (найвищий на континенті — 5 700 м, мал. 2.206). Між хребтами Скелястих гір розміщено Єллоустонське вулканічне плато — одне із природних чудес Північної Америки. Тут діє понад 200 гейзерів. Активну участь у формуванні рельєфу Північної Америки брали поверхневі та підземні води, а також вітер. Так, річка Колорадо утворила найглибший у світі (до 1800 м) Великий каньйон (мал. 2.207). Діяльність вітру на величезних просторах північно-американських пустель спричинила утворення великої кількості еолових форм рельєфу.

Мал. 2.204. Скелясті гори в Канаді

Мал. 2.205. Вулканічне плато Колумбія

Мал. 2.206. Вулкан Орісаба

Мал. 2.207. Великий каньйон

165

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Корисні копалини Багатства надр материка. Північна Америка багата на корисні копалини, родовища яких тісно пов’язані з геологічною будовою материка. У місцях виходу або близького залягання до поверхні кристалічних порід Північноамериканської платформи і в Кордильєрах відкрито родовища залізних, уранових, мідних, нікелевих руд, золота, срібла. З районами, складеними великими товщами осадових порід, пов’язані поклади нафти і природного газу. Найбагатші нафтоносні райони розташовуються на узбережжі та шельфі Мексиканської затоки, на Великих рівнинах, на Алясці в гірських прогинах Кордильєр, а також на шельфі Північного Льодовитого океану. Великі запаси кам’яного вугілля зосереджено в передгірному прогині та гірських долинах Аппалачів, а також у передгір’ях Скелястих гір у Канаді. На півострові Флорида є багаті поклади фосфоритів. У цілому Північна Америка особливо багата на нафту, природний газ, вугілля, залізні, нікелеві та уранові руди, фосфорити.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. На які три частини за характером рельєфу можна умовно поділити ма-

терик? 2. Які особливості геологічної будови та рельєфу рівнин Північної Америки? 3. Які особливості геологічної будови та рельєфу Аппалачів та Кордильєр? 4. На які корисні копалини багата Північна Америка?

A E

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Порівняй особливості геологічної будови та рельєфу Кордильєр і Анд? 2. Випиши назви та висоти найбільших вулканів, позначених у атласі. Назви зображені об’єкти чи явища

166

ТЕМА 6. Північна Америка

§ 32. Клімат Північної Америки

Пригадай або здогадайся 1. У яких кліматичних поясах розміщена територія Північної Америки? 2. Як океани, що омивають Північну Америку, можуть впливати на клімат материка?

Вплив географічних чинників на загальні риси клімату материка Залежність клімату від широти і рельєфу. Клімат Північної Америки формується під упливом багатьох чинників (мал. 2.208). Визначальний вплив серед них має географічна широта — розміщення материка в різних теплових поясах. Це зумовлює надходження неоднакової кількості тепла в різні його райони. Так, середня температура січня на півночі материка становить –35 °С, а в Центральній Америці — +24 °С; температура липня на півночі досягає +5 °С, а на півдні — +25 °С. Другим важливим географічним чинником клімату є особливості простягання гірських країн. Вони значною мірою визначають характер атмосферної циркуляції над материком. Територія, яка розташована на південь від паралелі 30° пн. ш., перебуває під упливом північно-східних пасатів, що впродовж року рівномірно приносять на рівнини і навітряні схили Мал. 2.208. Метеорологічна станція на острові Ньюфаундленд підвищень велику кількість опадів — від 1 000 до 2 000 мм і більше (мал. 2.209). У помірних широтах переважають західні вітри з Тихого океану. Однак вплив вологи і температур поширюється тільки на вузьку узбережну смугу. Морські повітряні маси, перейшовши через високі Кордильєри, втрачають вологу та своєрідні температурні властивості. Як наслідок у внутрішніх районах материМал. 2.209. Надмірні опади можуть ка спостерігаються вищі літні темпераспричиняти катастрофічні паводки на тури, нижчі зимові та менша вологість. річках

167

РОЗДІЛ ІІ. Материки Через відсутність гірських систем широтного напрямку холодні арктичні повітряні маси доходять аж до берегів Мексиканської затоки, а тропічні — далеко на північ. Це зумовлює велику мінливість погоди на рівнинах, особливо взимку, спричиняє виникнення час від часу на Центральних рівнинах Північної Америки потужних атмосферних вихорів — торнадо (мал. 2.210). Вплив океанічних течій. Певний вплив на клімат Північної Америки чинять морські течії. Аляскінська тепла течія пом’якшує зимові температури північно-західного узбережжя і приносить сюди насичене вологою повітря. Мал. 2.210. Наближення торнадо і його Холодна Каліфорнійська течія знижує наслідки літні температури у прибережних районах і не сприяє утворенню опадів. Значною мірою впливає на клімат Північної Америки холодна Лабрадорська течія, знижуючи температуру повітря на північному сході. Вплив теплої течії Гольфстрім позначається на кліматі тільки південно-східної частини материка, бо у вищих широтах вона повертає на північний схід. Усі ці чинники зумовлюють різноманітність клімату Північної Америки і формування кількох кліматичних поясів та областей.

Особливості кліматичних поясів та областей

Мал. 2.211. Метеорологічна станція на одному з островів Канадського архіпелагу

168

Клімат північної частини материка. Канадський Арктичний архіпелаг, Гренландія і північне узбережжя материка майже до Полярного кола розташовані в арктичному кліматичному поясі, де тільки в узбережних районах літні температури піднімаються до +5 °С, а на островах — трохи вище від 0 °С (мал. 2.211). Взимку ж температури не перевищують –35 °С. Далі на південь, до 60° пн. ш. на заході і 63 °С пн. ш. на сході, лежить субарктичний кліматичний пояс із теплішим літом (від +5 °С до +12 °С)

ТЕМА 6. Північна Америка °С

5,3°С

850 мм

мм 500

40 400 20 300 0 200

-20

Кількість опадів

Температура повітря

і м’якшою зимою (–25 °С), особливо на заході та сході, де відчувається пом’якшувальний вплив океанів. Опадів, як і в арктичному поясі, буває мало (до 300 мм), але через малу випаровуваність клімат досить вологий. На південь від субарктичного поясу розташований помірний кліматичний пояс, південна межа якого проходить приблизно по 40° пн. ш., відхиляючись на західному узбережжі на північ до 45° пн. ш. Помірний кліматичний пояс поділяється на області морського клімату (тихоокеанське узбережжя), помірно континентального клімату (Кордильєри), континентального клімату (внутрішні райони від Аппалачів до Кордильєр) і мусонного клімату (східне узбережжя). У першій області зима тепла (0 °С), літо прохолодне (+16 °С), багато опадів (1 500 мм), особливо взимку. У другій області клімат прохолодніший зимою (–8 °С) і тепліший літом (+19 °С), з меншою кількістю опадів (500 — 600 мм). Континентальний тип клімату характеризується досить холодною зимою (до –24 °С) і спекотним літом (до +24 °С), з незначною вологістю (опадів до 500 мм). Четверта область характеризується холодною зимою (до –20 °С), прохолодним літом (до +18 °С) та великою кількістю опадів (500– 1000 мм і більше) (мал. 2.212). Клімат південної частини материка. Південна частина материка, приблизно між 40 — 30° пн. ш., лежить у субтропічному кліматичному поясі, який охоплює області середземноморського, континентального й субтропічного вологого кліматів. В області середземноморського клімату (західне узбережжя) зима тепла та дощова, а літо спекотне і бездощове. На Атлантичному узбережжі й на півночі Флориди панує субтропічний вологий клімат з додатними температурами впродовж року і великою кількістю опадів (1000 — 2000 мм). У внутрішніх областях цього поясу клімат кон-

100 -40 С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г Місяці

Мал. 2.212. Кліматична діаграма Оттави — столиці Канади, яка розташована поблизу межі континентального і мусонного типів клімату

 Чи відомо тобі? Сезон ураганів у південній частині Північної Америки зазвичай триває з 1 червня по 30 листопада. За рік буває до 20 штормів, з яких половина переростає у торнадо й урагани. Один з найбільш руйнівних ураганів в США за всю історію спостережень сформувався у серпні 2005 року в районі Багамських островів. Він отримав назву «Катріна».

169

РОЗДІЛ ІІ. Материки тинентальний зі спекотним літом, теплою зимою і меншою кількістю опадів, які бувають зазвичай теплої пори року. Вузька частина материка (між 30° і 13° пн. ш.) та острови Карибського моря лежать у тропічному кліматичному поясі, в якому спекотне, вологе літо (+25 °С) змінюється теплою зимою (понад +20 °С). Мал. 2.213. Штормовий вітер на Опадів буває від 500 до 1000 мм на рік. узбережжі півострова Флорида У внутрішніх районах Мексиканського нагір’я і на півострові Каліфорнія клімат дуже посушливий, пустельний (опадів менш ніж 300 мм на рік). У приатлантичній частині півдня материка досить часто бувають сильні штормові вітри (мал. 2.213). У тропічних широтах океану шторми можуть перетворюватися на смерчі, які насуваються на суходіл у вигляді торнадо. Територія Панамського перешийка, на південь від 13° пн. ш., лежить у субекваторіальному кліматичному поясі, де впродовж року панують високі температури (до +30 °С) і буває до 3 000 мм опадів на рік, більша частина яких припадає на літо.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які чинники відіграють визначальну роль у формуванні клімату Північної

Америки? 2. Яка роль океанічних течій у формуванні клімату материка? 3. Які особливості клімату північної частини материка? 4. Які особливості клімату південної частини материка?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Що є спільного та відмінного у кліматі помірних поясів Північної та Південної Америки? 2. Відшукай інформацію про торнадо, які пройшли останнім часом у Північній Америці.

Назви зображені об’єкти чи явища

170

ТЕМА 6. Північна Америка

§ 33. Внутрішні води Пригадай або здогадайся 1. Як впливає рельєф та клімат на розподіл поверхневих вод на материку? 2. До басейну яких океанів належать річки Північної Америки? 3. Якими можуть бути озера за походженням у північній частині материка?

Загальні риси поверхневих і підземних вод Північної Америки Різноманіття вод материка. Материк багатий поверхневими та підземними водами. По його території протікають повноводні річки (мал. 2.215), є багато озер, гірські та покривні льодовики, підземні води. Річкова мережа добре розвинута, але розподілена нерівномірно. Річки та озера Північної Америки належать до басейнів Атлантичного, Тихого й Північного Льодовитого океанів та внутрішнього стоку. Головний вододіл між ними проходить по Кордильєрах. Протяжність та живлення річок. Основними особливостями річок Північної Америки є велика протяжність річок Атлантичного і Північного Льодовитого басейнів і мала — Тихоокеанського басейну та різноманітність типів живлення. Так, для річок північної частини материка, а також інших частин, що беруть початок у високих горах (річки Юкон, мал. 2.216; Атабаска, мал. 2.217; Колорадо), характерне переважно снігове живлення та літня повінь. Мішане снігово-дощове живлення та весняна повінь, часті літні паводки є основними рисами річок південної частини материка (Міссісіпі з притоками та ін.), дощове живлення — для річок субтропічного, тропічного і субекваторіального поясів.

Мал. 2.215. Річка Маккензі

Мал. 2.216. Річка Юкон несе свої води до Тихого океану

Мал. 2.217. Верхів’я річки Атабаска

171

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Річки Північної Америки Річки басейну Атлантичного океану. Найбільша річка материка — Міссісіпі з Міссурі та іншими притоками має великий басейн (мал. 2.218), збираючи води зі Скелястих гір (Міссурі), Аппалачів (Огайо), Центральних і Великих рівнин. Міссісіпі є повноводною впродовж усього року, розливається весною внаслідок танення снігу і під час літніх дощів. В Атлантичний океан несе свої води Мал. 2.218. Міссісіпі у нижній течії під час літніх дощів річка Святого Лаврентія (мал. 2.219), що витікає з озера Онтаріо. Її режим зарегульований озерами. Зі східних схилів Аппалачів течуть короткі з порогами річки, глибокими долинами та значним похилом. Вони мають більш-менш рівномірний стік. Річки Північного Льодовитого океану. Річки басейну Північного Льодовитого океану мають переважно снігове живлення, вони надовго замерзають, Мал. 2.219. Річка Святого Лаврентія мають значні відмінності в об’ємах стоку за порами року. Зимою деякі річки промерзають до дна. Багато з них протікають через озера, і тому стік їх відносно рівномірний. Найбільша річка на півночі материка — Маккензі, що витікає з Великого Невільничого озера і носить ім’я її першовідкривача (мал. 2.220). Річки Тихоокеанського басейну. Мал. 2.220. Річка Маккензі протікає Річки Тихоокеанського басейну коротпоміж тисячами озер кі, бурхливі, багатоводні, багаті гідроенергією. Долини річок глибокі та вузькі. Всесвітньої популярності набув Великий каньйон на річці Колорадо глибиною до 1 800 м і довжиною понад 320 км, врізаний у пласти осадових порід. На північному заході материка, на Алясці, по плоскогір’ю та серед гір несе свої води в Тихий океан річка Юкон. Притоку води в річку сприяє і вічна мерзлота. Це товща гірських порід, температура яких упродовж багатьох років не піднімається вище 0 °С. Вона перешкоджає просочуванню у ґрунт талих вод. 172

ТЕМА 6. Північна Америка

Озера, підземні води і льодовики материка

 Чи відомо тобі?

Ніагарський водоспад — Озера материка. Північна Америка бакомплекс водоспадів на річгата великими і малими озерами. Вони розміці Ніагарі, що відокремлює американський штат Ньющені по території дуже нерівномірно. Більша Йорк від канадської провінції частина їх розташована в межах Канадського Онтаріо. Ніагарські водоспакристалічного щита. Западини озер здебільшоди — це три водоспади «Підго мають тут льодовикове та льодовиково-теккова» (Канадський водоспад) тонічне походження. На південній окраїні Американський водоспад і щита простяглася найбільша озерна система водоспад «Фата». За об’ємом світу — Великі Американські озера: Верхнє, води, що проходить через воМічиган, Гурон, Ері, Онтаріо. Глибина озер додоспад, — найпотужніший у сить значна, у Верхнього вона досягає 393 м. Північній Америці. Вони з’єднані між собою короткими річками. Із озер Ері та Онтаріо тече коротка і бурхлива річка Ніагара, на якій утворився комплекс водоспадів висотою до 53 м і загальною шириною понад 1 км. Уздовж західного краю щита розміщені такі великі за площею озера, як Вінніпег, Велике Ведмеже, Велике Невільниче, Атабаска та інші. На нагір’ї Великий Басейн лежить безстічне Велике Солоне озеро (мал. 2.221). Підземні води і льодовики. Для материка характерне сучасне зледеніння, загальна площа якого становить понад 2 млн км2. Це покривні льодовики Мал. 2.221. Велике Солоне озеро Гренландії, Канадського Арктичного архіпелагу, гірські льодовики Кордильєр (мал. 2.222). На півночі материка поширена також вічна мерзлота. У мерзлих відкладах подекуди на лід припадає до 80 % об’єму гірської породи. Значні запаси підземних вод у рідкому стані є в південно-західній частині материка. Загалом Північна Америка добре забезпечена водними ресурсами, водними транспортними шляхами, запасами гід- Мал. 2.222. Гірські льодовики Кордильєр роенергії. 173

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Чим відрізняються басейни стоку Атлантичного й Тихого океанів? 2. Які особливості живлення та режиму річок у різних частинах Північної

Америки? 3. Які характерні риси найбільших річок басейнів трьох океанів та внутріш-

нього стоку? 4. Де і чому розташована більша частина озер на материку? 5. Де на материку поширені льодовики?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. До басейнів яких океанів належить більшість річок материка? 2. Порівняй режим та живлення Міссісіпі та Маккензі. Поясни причини їх подібності та відмінності. 3. Яке походження мають озерні улоговини найбільших озер Північної Америки?

Назви зображені об’єкти чи явища

174

ТЕМА 6. Північна Америка

§ 34. Природні зони. Висотна поясність. Зміни природи материка людиною

Пригадай або здогадайся 1. Якій закономірності географічної оболонки підпорядковане простягання природних зон? 2. Від чого залежить різноманітність рослинного та тваринного світу в межах природної зони? 3. Із якими природними зонами Північної півкулі ти вже ознайомився при вивченні інших материків?

Природні зони Північної Америки Широтне і меридіональне простягання. Прояв широтної зональності в Північній Америці має ряд особливостей (мал. 2.223). На півночі материка природні зони підпорядковані закономірності широтної зональності, тобто змінюють одна одну з півночі на південь. При цьому на сході материка природні зони тундри і лісів дещо зміщені на південь порівняно із заходом, а також з аналогічними зонами Євразії. Південніше широти Великих озер зміна зон відбувається зі сходу на захід, тобто вони мають меридіональне простягання. У напрямку від узбережжя Атлантичного океану до Скелястих гір ліси змінюються лісостепами і степами через поступове зменшення зволоженості території опадами, які можуть приноситись сюди тільки з Атлантики. Зона арктичних пустель. Більшу частину Гренландії і Канадсько- Мал. 2.223. Простягання природних зон Північної Америки го Арктичного архіпелагу займає зона арктичних пустель. На сході зони великі простори зайнято льодовими, а на заході — кам’янистими пустелями. На льодовиках арктичних пустель можуть жити тільки найпростіші організми. На прогрітих ділянках кам’янистих пустель ростуть мохи та лишайники. Життя більшості тварин тут пов’язане з океаном. На суші трапляються лемінги, якими харчуМал. 2.224. Песець — мешканець зони ються песці та вовки (мал. 2.224). арктичних пустель

175

РОЗДІЛ ІІ. Материки Зона тундри. Розміщена в субарктичному кліматичному поясі, на сході материка просувається далеко на південь, займаючи майже половину півострова Лабрадор. При малій кількості тепла й опадів для неї характерні надмірне зволоження, наявність боліт, озер, невеликих річок. На тундро-болотних ґрунтах ростуть кущі, трави (карликова береза, карликова вільха, кассіопея та інші), великі простори покриті мохами і лишайниками. Вздовж річок, що течуть із півдня і несуть тепло, з’являється деревна рослинність. Для американської тундри із тварин характерні: північний олень карибу, лемінг, песець, вовк, вівцебик (мал. 2.225). Зона лісотундри. Зона лісотундри простягнулась вузькою смугою на південь від тундри. В лісотундрі з’являються хвойні дерева — чорна і біла ялина, бальзамічна туя, а на півдні — модрина. Зона тайги. У помірному кліматичному поясі, що займає майже 1/3 материка, розміщено декілька природних зон. На півночі поясу в умовах прохолодного літа і надмірного зволоження на мерзлотМал. 2.225. Вівцебик посеред тундрових но-тайгових і підзолистих ґрунтах ростуть хвойні ліси, тобто сформувалася зона чагарників тайги (мал. 2.226). Хоча за видовим складом рослинний і тваринний світ Північної Америки має подібні риси з Євразією, американська тайга багатша видами, ніж європейська. Це зумовлено тим, що вона сформувалася в умовах панування вищих середньорічних температур. Тут ростуть чорна і біла ялина, бальзамічна туя, декілька видів сосни та модрини. Особливо багаМал. 2.226. Американська тайга тий видовий склад тайги на узбережжі Тихого океану. Для неї характерні сітхінська ялина, дугласія, хемлок та інші види великих дерев висотою до 80–100 м (мал. 2.227). У тайзі живуть чорний ведмідь, сірий ведмідь гризлі (мал. 2.228), американський лось, лісовий бізон, канадська рись, єнот, ондатра, червона лисиця тощо. Зона мішаних лісів. На південь від тайги на рівнинах Північної Америки зміна природних зон відбувається від узМал. 2.227. Дугласія бережжя Атлантичного океану вглиб ма176

ТЕМА 6. Північна Америка терика. Зона мішаних лісів (мал. 2.229) з пануванням бурих лісових і дерново-підзолистих ґрунтів займає область Великих озер. У її межах поєднуються масиви хвойних, дрібнолистих (береза, тополя) і широколистих лісів. На узбережжі розповсюджені хвойно-широколисті ліси, де ростуть декілька видів клена (цукровий, червоний, сріблястий), а також буки, липи, дуби, ясени, з хвойних — туя (мал. 2.229). Зона широколистих лісів. Широколисті (аппалачські) ліси лежать на південь і південний схід від мішаних лісів. Ґрунти там бурі лісові. Флористичний склад лісів багатий і різноманітний: дуб (білий, чорний, північний, червоний), липа, бук, платан, каштан, тюльпанове дерево, листопадна магнолія. Мішані та широколисті ліси збереглися дуже мало, тому й тварин там мало. У заповідниках водяться бізони (мал. 2.230). Лісостепи і прерії. У межах помірного кліматичного поясу в центрі материка, південніше тайги і західніше мішаних і широколистих лісів простягаються лісостепи, а також степи, які у Північній Америці називають преріями (мал. 2.231). Там у минулому панували високотравні злакові рослинні угруповання. Сьогодні обидві підзони майже повністю розорано. На захід від Великих озер рівнини прерії змінюються степами на каштанових ґрунтах. Ландшафти напівпустель і пустель. На плоскогір’ях, плато і нагір’ях, що простягаються поміж пасмами Кордильєр, у помірному поясі сформувалися ландшафти напівпустель і пустель. Природні зони субтропічного поясу. У субтропічному поясі зміна зон також відбувається зі сходу на захід.

Мал. 2.228. Ведмідь гризлі

Мал. 2.229. Туя восени в зоні мішаних лісів

Мал. 2.230. Американський бізон

Мал. 2.231. Прерії

177

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.232. Пальма сабаль

Мал. 2.233. Посіви бавовнику в преріях

Мал. 2.234. Секвої

Мал. 2.235. Савани

178

Кількість тепла в усьому поясі приблизно однакова, а тому формування зон пов’язане з відмінностями у зволоженні. На сході ростуть субтропічні вологі вічнозелені мішані ліси на жовто- і червоноземах. У лісах панують дуб, магнолія, бук; там, де сухіше, ростуть сосна, пальма сабаль (мал. 2.232), а на заболочених ділянках — болотний кипарис. Лісів на рівнинах материка збереглось мало. Вглиб материка ліси змінюються преріями, які в цьому поясі є продовженням прерій помірного поясу. Природна рослинність прерій майже не збереглась. Її змінили поля бавовнику (мал. 2.233), арахісу, тютюну. На захід прерії переходять у зону субтропічних степів, де серед трав трапляються сухі колючі кущі, а на самому півдні — навіть дерева (дуб, акація). Зона напівпустель і пустель розміщена у внутрішніх районах Кордильєр (нагір’я Великий Басейн, плато Колорадо, північна частина Мексиканського нагір’я). Основні рослини — чорний полин, лобода. Для Мексиканського нагір’я характерні кактуси. Серед тварин багато плазунів, гризунів, трапляються броненосці. Високі хребти в цьому поясі покрито рідкими сосновими лісами. Зона середземноморських твердолистих лісів та чагарників розміщена на заході материка. У лісах на західних схилах гір — вічнозелені дуби, сосни, секвої, які належать до реліктових видів (мал. 2.234). Секвою (деревну рослину родини кипарисових) вважають найбільшим деревом на планеті. Деякі дерева досягають висоти понад 110 м, діаметр стовбура — понад 7 м. Максимальний вік дерева може сягати більш ніж 3,5 тисячі років.

ТЕМА 6. Північна Америка Природні зони тропічного поясу. У тропічному поясі на високих плато Центральної Америки панують савани (мал. 2.235), а на узбережжі Мексиканської затоки і на островах — савани та вологі тропічні ліси на червоноземних і червоно-бурих ґрунтах. Природна рослинність збереглась мало, поступившись плантаціям тропічних культур.

Висотна поясність. Зміни природи материка людиною Висотна поясність Кордильєр. У Кордильєрах виражена висотна поясність, особливості якої визначаються висотою гір і розміщенням їхніх окремих частин у різних кліматичних поясах. Нижній пояс складається з чагарників, вище ростуть ліси з дуба, сосни, клена, а вище від 1 000 м переважають хвойні породи (сосна, кедр, смерека і гігантська секвоя заввишки до 110 м). Вище від межі лісу поширені альпійські луки, які переходять у гірську тундру і голі скелі. З тварин у горах водяться сірий ведмідь гризлі, рисі, вовки, лисиці, рисі (мал. 2.236). Зміни природи материка людиною. Природа Північної Америки змінена в результаті господарської діяльності людини, особливо на території США. З метою Мал. 2.236. Рись охорони природи створено заповідники і декілька десятків національних парків. Серед них і перший у світі національний парк (заснований у 1872 р.), міжнародний біосферний заповідник, об’єкт, що занесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — Єллоустонський національний парк. Заповідник відомий насамперед численними гейзерами та гарячими джереМал. 2.237. Гейзер Старий Служака в лами, багатою живою природою, мальовЄллоустонському національному парку ничими ландшафтами (мал. 2.237).

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Чим тундра відрізняється від тайги і що є спільного в цих природних зо-

нах? 2. Схарактеризуй природні зони помірного поясу материка. 3. Які особливості природи природних зон субтропічного та тропічних поя-

сів Північної Америки? 179

РОЗДІЛ ІІ. Материки 4. Які загальні особливості прояву висотної поясності в Кордильєрах?

5. Як змінилась природа материка під впливом господарської діяльності?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. В якій частині Північної Америки особливо змінено природу? 2. Чому набір висотних поясів на західних і східних схилах Кордильєр не однаковий?

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 35. Населення. Держави

Пригадай або здогадайся 1. Які народи є корінними жителями Північної Америки? 2. Як відбувалося заселення Північної Америки після відкриття материка європейцями? 3. Що тобі відомо про зв’язки країн Північної Америки з Україною?

Населення материка

Мал. 2.238. Індіанська дівчинка

180

Корінні жителі, нащадки європейців та африканців. Населення материка Північної Америки з островами складає понад 500 млн осіб. Корінні жителі материка — індіанці (мал. 2.238), ескімоси (мал. 2.239), алеути — належать до монголоїдної раси. Основну частину населення становлять вихідці з різних країн Європи. На території Канади і США живуть переважно нащадки європейців, які переселились сюди із Великої Британії і Франції (у Канаді), а на півдні материка — з Іспанії. Більша частина населення говорить англій-

ТЕМА 6. Північна Америка ською мовою, франко-канадці — французькою, а в Мексиці та більшості країн Центральної Америки — в основному іспанською мовою. У Північній Америці є понад 30 млн афро-американців — нащадків рабів, привезених сюди з Африки для роботи на плантаціях. Більшість з них живуть у США та країнах Карибсь кого басейну. В Центральній Америці та на островах мешкає багато змішаного населення — мулатів і метисів. Розміщення населення. Населення розміщується на материку нерівномірно. Невелика кількість населення живе на вузенькій прибережній смузі Гренландії. Деякі острови Канадського Арктичного архіпелагу взагалі безлюдні. Рідко заселені також напівпустельні та пустельні райони заходу. Висока густота населення на островах Карибського моря і на материковій частині Центральної Америки (мал. 2.240) — понад

Мал. 2.239. У таких льодових будинках жили ескімоси

Мал. 2.240. Санто-Домінго — столиця однієї з острівних держав на узбережжі Карибського моря

Мал. 2.241. Чикаго — місто в США на узбережжі озера Мічиган

181

РОЗДІЛ ІІ. Материки 200 осіб на 1 км2. Другий район з високою густотою — східна частина материка та територія навколо Великих озер, куди в основному переселялися англійці й французи. Висока густота населення і в окремих районах Тихоокеанського узбережжя, особливо в США. Багато людей живуть у дуже великих містах з багатоповерховою забудовою (мал. 2.241).

Держави Північної Америки Найрозвинутіші та найбільші держави. На материку розміщена найбільш економічно розвинута країна в світі — США, територія якої складається з трьох частин: основної материкової частини, Аляски та Гавайських островів. На півночі розташована економічно розвинута країна — Канада (мал 2.242). Решта країн континенту є менш розвинутими. Найбільша за площею та чисельністю населення серед цих країн — Мексика. У Центральній Америці та на островах Карибського моря розміщується понад 20 невеликих країн. Острів Гренландія належить до європейської країни Данії. Україна і Північна Америка. Україна налагодила співпрацю майже з усіма країнами Північної Америки. Найбільшою мірою наша держава співпрацює з Канадою та США. Канада — це країна, яка першою визнала незалежМал. 2.242. Будинок парламенту ність України. в Канаді Саме в Канаді проживає одна з найчисельніших українських громад, яка завжди активно підтримує Українську державу в часи важких політичних та економічних випробувань (мал. 2.243). Сполучені Штати Америки є важливим стратегічним партнером України. Цей вибір зумовлюється передусім великою роллю США у світовій економіці й політиці. У цій державі також проживає багато вихідців з України, але в загальній чисельності населення США вони Мал. 2.243. Урочиста хода українців становлять значно меншу частку, ніж у Канади на підтримку української державності Канаді.

182

ТЕМА 6. Північна Америка

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які корінні народи проживають у Північній Америці? 2. Вихідці з яких частин світу проживають у Північній Америці? 3. Як розподілене населення на території материка за густотою? Які причи-

ни такого розселення? 4. Якими мовами розмовляє більша частина населення сучасної Північної

Америки? 5. Які найбільші країни розміщені на материку? 6. З чим пов’язані відносно стійкі зв’язки України з країнами Північної Аме-

рики?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. На карті народів та густоти населення знайди назви народів, які проживають у північній частині материка. Знайди в Інтернеті коротку інформацію про них. 2. Знайди інформацію про найбільші міста Північної Америки. 3. Знайди інформацію про роль українців у житті Канади.

Назви зображені об’єкти чи явища

183

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Дослідження

Розробка та обґрунтування маршруту, що проходить через об’єкти Північної Америки, занесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО На материку розміщено понад 150 об’єктів, які занесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З них близько половини є природними об’єктами. Для прокладання маршруту обери шість природних об’єктів зі Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у трьох найбільших країнах материка (мал. 2.244). При цьому обери початковий і кінцевий об’єкти та послідовність їх відвідання. Познач об’єкти на контурній карті материка, склади короткий опис кожного з обраних об’єктів. Мал. 2.244. Об’єкти в Канаді, США та Мексиці

Коротко про зміст теми Північна Америка розташована повністю у Північній та водночас у Західній півкулях. На півдні материк перетинає тропік, на півночі — Північне полярне коло. Берегова лінія Північної Америки дуже порізана. На півночі біля материка розташований найбільший острів земної кулі — Гренландія. Найвужчу частину материка, яка лежить на південь від паралелі 20° пн. ш., називають Центральною Америкою. Вперше нога європейця ступила на материк на початку XI ст. Одначе датою відкриття Північної Америки вважається 12 жовтня 1492 р., коли іспанські мореплавці, очолювані Христофором Колумбом, досягли островів поблизу берегів материка. 184

ТЕМА 6. Північна Америка Найважливіші особливості поверхні Північної Америки полягають у тому, що західна частина материка набагато вища від східної, причому найнижчі, рівнинні ділянки розташовуються в центральній частині, а гірські системи витягнуті в меридіональному напрямку. Рівнини материка сформувались на давній Північноамериканській платформі. Гори Аппалачі на південному сході материка складаються із середньовисотних хребтів, плоскогір’їв і плато. Це відроджені складчасто-брилові гори. Найбільша складчаста область — Кордильєри виникла на заході материка, на стику Тихоокеанської та Північно-американської літосферних плит. Вона простяглася з півночі на південь на 7 000 км. У широкій смузі меридіональних гірських хребтів виокремлюють два основні велетенські пасма хребтів: західне — власне Кордильєри і східне — Скелясті гори. Більша частина гір утворилась у різні фази формування складчастості в мезозої, а потім мезозойські структури було омолоджено пізнішими рухами альпійського горотворення. Північна Америка багата на корисні копалини залізних, уранових, мідних, нікелевих руд, золота, срібла, вугілля, нафти і природного газу. Клімат Північної Америки формується під упливом насамперед географічної широти та особливостей простягання гірських країн. Середня температура січня на півночі материка становить –35 °С, а в Центральній Америці — +24 °С; температура липня на півночі досягає +5 °С, а на півдні — +25 °С. Через відсутність гірських систем широтного напрямку холодні арктичні повітряні маси доходять аж до берегів Мексиканської затоки, а тропічні — далеко на північ. Це зумовлює велику мінливість погоди на рівнинах, особливо взимку, спричиняє виникнення час від часу на Центральних рівнинах Північної Америки потужних атмосферних вихорів — торнадо. Материк багатий поверхневими та підземними водами. По його території протікають повноводні річки, є багато озер, гірські та покривні льодовики, підземні води. Річки та озера Північної Америки належать до басейнів Атлантичного, Тихого й Північного Льодовитого океанів та внутрішнього стоку. Головний вододіл між ними проходить по Кордильєрах. Більша частина озер розташовується в межах Канадського кристалічного щита. Западини озер здебільшого мають льодовикове та льодовиково-тектонічне походження. На півночі материка природні зони підпорядковані закономірностям широтної зональності. Південніше широти Великих озер зміна зон відбувається зі сходу на захід, тобто вони мають меридіональне простягання. У Кордильєрах виражена висотна поясність. Природа Північної Америки змінена в результаті господарської діяльності людини, особливо на території США. З метою охорони природи на континенті створено заповідники і декілька десятків національних природних парків. 185

РОЗДІЛ ІІ. Материки Корінні жителі материка — індіанці, ескімоси, алеути — належать до монголоїдної раси. Основну частину населення становлять вихідці з різних країн Європи. Населення розміщується на материку дуже нерівномірно. Деякі острови Канадського Арктичного архіпелагу взагалі безлюдні. На материку розміщена найбільш економічно розвинута країна в світі — США. Наша держава співпрацює з Канадою та США. Канада — це країна, яка першою визнала незалежність України і в якій проживає одна з найбільш численних українських громад.

Опрацювавши усю тему, спробуй відповісти 1. Які особливі риси географічного положення материка? 2. Як відбулося відкриття та подальше освоєння материка європейцями? 3. Які ділянки земної кори є на материку? Наскільки тісним є зв’язок між

тектонічною будовою і рельєфом Північної Америки? 4. Які корисні копалини поширені в горах, а які — на рівнинах материка? 5. Чим клімат Північної Америки подібний до клімату Південної Америки? 6. Як клімат впливає на режим річки Міссісіпі? 7. Які ендемічні рослини та тварини материка тобі відомі? У чому їхня уні-

кальність? 8. Чому окремі природні зони материка простягаються меридіонально,

з півночі на південь? 9. Які особливості природи Центральних та Великих рівнин і Кордильєр? 10. Як розміщене населення материка? У чому причини нерівномірності роз-

міщення?

Виконай практичні завдання 1. На основі опрацювання карт фізичної та будови земної кори визнач,

які корисні копалини є в Аппалачах та Кордильєрах. Чим зумовлюється такий розподіл корисних копалин? 2. За кліматичною картою визнач найнижчі та найвищі температури літа

та зими в межах рівнинної частини материка. 3. Порівняй площі кліматичних поясів на суходолі Північної та Південної

Америки. 4. Здійсни уявну подорож від витоку Міссурі до гирла Міссісіпі. Які осо-

бливості зміни природних умов можна виявити?

186

ТЕМА 6. Північна Америка 5. Використавши фізичну та карту природних зон, здійсни уявну подорож

уздовж східного узбережжя материка з півночі на південь. Укажи, які природні комплекси трапилися на твоєму шляху. 6. Підготуй інформацію про три об’єкти зі Списку всесвітньої спадщини

ЮНЕСКО в межах трьох різних країн Північної Америки. 7. Підготуй короткі інформаційні повідомлення про життя і діяльність

українців, які проживають у державах Північної Америки.

187

Тема 7. ЄВРАЗІЯ

§ 36. Географічне положення Євразії

Пригадай або здогадайся 1. Як і чому географічне положення території впливає на особливості її природи? 2. Як і чому змінюються географічні пояси від екватора до полюсів? 3. Які розміри має Євразія порівняно з іншими материками? 4. На які дві частини світу поділяють Євразію?

Географічне положення Материк між полюсом і екватором. Євразія — найбільший материк Землі. Він заходить на півночі далеко за полярне коло, а на півдні сягає екваторіальних широт (мал. 2.245). З урахуванням островів територія Євразії лише близько 10° не досягає Північного полюса (Земля Франца-Йосифа) і на 11° заходить у Південну півкулю (Малі Зондські острови). Крайня північна точка материка — мис Челюскін (78° пн. ш.), а південна — мис Піай (1° пн. ш.) (мал. 2.246, 2.247). Більша частина материка лежить у Східній півкулі, але окраїнні його частини заходять у Західну півкулю. Найбільш західною точкою материка є мис Рока (9° зх. д.) (мал. 2.248), а східною — мис Дежньова (170° зх. д.). Найбільше материк простягається із заходу на схід — на 16 тис. кілометрів. Материк, омитий чотирма океанами. Найближче до території Євразії Мал. 2.245. Євразія на знімку з космосу. розміщена Африка, яка відділена Суе Показано точку полюса та екватор цьким каналом. У недавньому геологічному минулому Євразія була територіально пов’язана з Північною Америкою, а нині материки розділяє не дуже широка, замерзаюча взимку Берингова протока. Відносно тісне сусідство з материками значно урізноманітнює природу Євразії. Величезний материк омивається водами Мал. 2.246. Мис Челюскін всіх чотирьох океанів.

ТЕМА 7. Євразія Берегова лінія материка найбільш порізана на заході. Атлантичний океан там утворює численні моря, затоки, які глибоко вдаються в суходіл. Води Тихого океану відділені від суші ланцюгами островів. Між острівними дугами і материком розташовані окраїнні моря. На півночі мілководні окраїнні моря широко відкриті в бік Північного Льодовитого океану. В Індійський океан вдаються великі півострови, а між ними — широкі затоки і моря. Різноманіття кліматів та ландшафтів. Євразія розміщена в усіх теплових і кліматичних поясах. Також на материку представлено майже усі типи клімату, що існують на Землі. Завдяки цьому в Євразії існують ландшафти усіх природних зон із притаманними їм типами рослинності та ґрунтів, видовим складом тваринного світу (мал. 2.249).

Мал. 2.247. Мис Піай

Мал. 2.248. Мис Рока

Мал. 2.249. Різноманіття ландшафтів Євразії

Поділ Євразії на дві частини світу Один материк — дві частини світу. Євразія — найбільший материк Землі. Він займає третину суші (площа — 53 млн км2). Традиційно Євразію поділяють на дві частини світу — Європу та Азію. Умовну межу між Європою та Азією найчастіше проводять по головному вододілу Уральських гір, річці Урал, півночі Каспійського моря, північніше Кавказу по Кумо-Маницькій западині, по Азовському, Чорному, Мармуровому морях, протоках, якими ці моря з’єднуються між собою та із Середземним морем (мал. 2.250).

 Чи відомо тобі? На Уралі встановлено понад 20 обелісків «Європа-Азія». Один з них стоїть за 17 км від російського міста Єкатеринбурга.

189

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.250. Червоним кольором показано межу, з якою погоджується більшість науковців, оранжевим — інші варіанти меж

Варіанти меж між частинами світу. Однак слід мати на увазі, що немає жодного міжнародного узаконення лінії проходження цієї межі. Тому в різних країнах дещо по-різному пропонується її проводити (мал. 2.250). Найбільше варіантів її проведення стосується простору між Чорним та Каспійським морями. Науковці найбільш обґрунтованою вважають межу, яка проходить приблизно за 300 км на північ від Кавказьких гір. Її проводять долинами річок Манич та Кума. На місці цього зниження в недалекому з геологічного погляду минулому була протока, яка сполучала нинішній Каспій з Чорним морем.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які особливості розміщення Євразії відносно екватора і початкового ме-

ридіану? 2. Як розміщена Євразія відносно океанів та інших материків? 3. Як позначаються розміри материка та його географічне положення на

ландшафтному різноманітті? 4. Як проходить межа між двома частинами світу в Євразії?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Визнач протяжність Євразії вздовж меридіана 100° сх. д. 2. Дізнайся з різних джерел більше про крайні точки материка, моря і затоки навколо Євразії.

Назви зображені об’єкти чи явища

190

ТЕМА 7. Євразія

§ 37. Дослідження та освоєння материка

Пригадай або здогадайся 1. Що тобі відомо про географічні дослідження Євразії? 2. Хто з європейців здійснив подорожі, на основі яких описав природу, народи та їхні звичаї у межах Китаю, Індії? 3. Які найдавніші держави існували на території Євразії?

Найдавніші дослідження Євразії Давні цивілізації і вивчення материка. Природу Євразії почали досліджувати значно раніше від інших материків. Особливо це стосується найзаселеніших регіонів Європи та Азії. Багато природних явищ було відкрито та вивчено вченими на прикладі територій Європи та Азії. У Євразії склалися і розвивалися найдавніші цивілізації Землі. Культура Індії, Китаю, Вавилона (у Месопотамії) (мал. 2.251) налічує тисячоліття. Тут існували такі великі й високорозвинуті в минулому держави, як Вавилон, Стародавня Греція, Римська імперія, Візантія, арабські халіфати та ін. Вчені цих країн здавна почали активно пізнавати Землю, передусім простори свого континенту. Подорожі в Індію і Китай, проникнення в Сибір і Мал. 2.251. Руїни давнього Вавилона та сучасний палац на місці давньої Центральну Азію, пошуки шляхів у півВавилонської вежі денні країни вздовж північного і східного узбереж дали перші відомості про розміщення географічних об’єктів, обриси берегової лінії, основні риси природи материка, життя народів, які його населяли. Особливо значний внесок у географічне вивчення Євразії зробили давньогрецькі, а пізніше арабські вчені (мал. 2.252). Наукові експедиції XIІ — XV ст. розширювали і поглиблювали наявні відомості про материк. Серед них найбільш Мал. 2.252. Зображення Євразії на карті відомі подорожі Марко Поло, Афанасія давньогрецького вченого Птолемея Нікітіна, Васко да Гами. Важливою в цей 191

РОЗДІЛ ІІ. Материки період була також подорож венеційського купця і мандрівника Нікколо де Конті (мал. 2.253). Він мандрував у 1424 р. по землях Індії, відвідав також острови Шрі-Ланка, Суматра, Борнео, Ява. За дорученням Папи Римського на основі розповідей мандрівника було зроблено докладний звіт про ці подорожі.

Дослідження Євразії в XVI–XVII ст.

Мал. 2.253. Генуезька карта 1457 р., при складанні якої було використано інформацію, зібрану Нікколо де Конті

Мал. 2.254. Книга Енгельберта Кемпфера

Мал. 2.255. Монумент Семену Дежньову на мисі Дежньова

192

Вивчення Південної Азії та Японії. У другій половині XVI — на початку XVII ст. в країни Південної Азії плавали голландці, англійці, іспанці. Німецький натураліст і лікар Енгельберт Кемпфер одним з перших європейців у 1690–1692 pp. відвідав Японію, де зібрав великий матеріал про природу, історію і побут її народу. Його книга, опублікована 1728 р. в Лондоні, тривалий час була основним джерелом відомостей про Японію (мал. 2.254). Російські землепрохідці. У цей історичний період значний внесок у дослідження північних областей Азії, куди не проникали європейці, зробили російські землепрохідці (Семен Дежньов, Василь Поярков, Єрофей Хабаров). Це було пов’язано з тим, що Росія тоді активно завойовувала та освоювала великі простори Східної Азії — Сибір, Далекий Схід, холодні та неприступні північні землі. Семен Дежньов першим у 1648 р. пройшов Берингову протоку по всій її протяжності — з півночі на південь (мал. 2.255). Василь Поярков, а потім Єрофій Хабаров у середині XVII ст. із загонами козаків дослідили долину річки Амур, узбережжя Охотського моря. Географи та геологи Великої Британії, Німеччини, Австрії, Росії, інших країн вивчали Альпи і Скандинавію, Піренеї і Карпати, природу Західної і Центральної Європи. Подорожі в Тибет і Гімалаї,

ТЕМА 7. Євразія на острови Індонезії й у Передньоазійське нагір’я доповнювали і завершували наші уявлення про природу континенту.

Дослідження материка у XVIІІ–XІХ ст. Вперше навколо Євразії. У XVIII — XIX ст. продовжуються дослідження півночі та північного сходу Азійського континенту, Центральної Азії. Сергій Крашенинников ще в XVIII ст. описав природу далекої Камчатки. У 1872–1873 рр. експедиція під керівни цтвом шведського мандрівника Нільса Норденшельда виконала зйомку берегів Шпіцбергена, вперше перетнула Східне крижане поле (мал. 2.256). У 1878–1879 рр. експедиція Норденшельда на пароплаві «Вега» вперше здійснила наскрізне (із зимівлею в дорозі) плавання Північно-Східним проходом з Атлантичного океану в Тихий і через Суецький канал повернулася до Швеції (1880 р.), першою у світі обійшла навколо всю Євразію. Дослідження районів Центральної Азії. Важкодоступні гори Азії (Памір, Тянь-Шань), пустелі Центральної Азії і найбільше нагір’я Тибет було обстежено у ХІХ ст. численними експедиціями Петра Семенова-Тян-Шанського, Миколи Пржевальського, Петра Козлова та ін. (мал. 2.257, 2.258). Петро Семенов-Тян-Шанський у 1856–1857 рр. здійснив подорож на Тянь-Шань, зробивши важливі відкриття про походження гір. Пізніше був організатором ще багатьох експедицій до Середньої і Центральної Азії. Микола Пржевальський досліджував природу Східного Сибіру та Усурійського краю. 1870 р. здійснив експедицію в Центральну Азію. Дослідник першим з європейців проник до Тибету, побував у верхів’ях річок Хуанхе та Янцзи. Вчений зробив докладні описи пустелі Гобі, високогірних районів Північного Тибету. Книжка Миколи Пржевальського «Монголія і країна тангутів» (1875–1876) принесла автору світову славу, перекладена багатьма мовами. У кінці ХІХ ст. український ботанік Володимир Липський одним з перших зробив науковий опис флори Індонезії, Середньої Азії.

Мал. 2.256. Нільс Норденшельд

Мал. 2.257. Петро Семенов-Тян-Шанський

Мал. 2.258. Пам’ятник Миколі Пржевальському в Санкт-Петербурзі

193

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Дослідження материка у XХ ст. За одну навігацію Північним морським шляхом. Досить значний внесок у дослідження Євразії зробив Отто Шмідт (мал. 2.259), який народився у Білорусі, навчався в Київській гімназії та Київському університеті. У 1928 році Отто Шмідт брав участь у першій радянсько-німецькій памірській експедиції, яка вивчала гірські пасма, льодовики, перевали і найвищі вершини Західного Паміру. У 1929 та 1930 роках він очолював арктичні експедиції на криголамному пароплаві «Сєдов». Перша експедиція досягла Землі Франца-Йосифа, під час другої було відкрито ряд малих островів, західні береги Північної Землі. У 1932 році експедиція під керівництвом Отто Шмідта на криголамному пароплаві «Сибіряков» за одну навігацію пройшла увесь Північний морський шлях, поклала початок регулярним плаванням уздовж берегів Сибіру. У 1937 році він організував експедицію на першу в світі дрейфуючу наукову станцію «Північний полюс-1» у самому центрі Північного Льодовитого океану (мал. 2.259). Отто Шмідт зробив значний внесок у розвиток різних наук. Зокрема, він запропонував теорію утворення планет Сонячної системи. Однак і до сьогодні територію Євразії вивчено нерівномірно. Є райони материка, про які ще відносно небагато відомо науковій громадськості (гори Гіндукуш, Каракорум). Мал. 2.259. Корабель, названий іменем Отто Шмідта

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. З якими подіями пов’язані найдавніші дослідження Євразії? 2. Які внески в дослідження Азії зробили науковці та землепрохідці? 3. Хто і коли вперше здійснив подорож навколо всієї Євразії? 4. Хто у ХІХ столітті здійснював дослідження центральних районів Євразії? 5. Який внесок у вивчення Євразії зробив Отто Шмідт?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Дізнайся з різних джерел більше про дослідників Євразії, про яких ішлося в тексті параграфа. 2. На основі опрацювання атласу та інших джерел склади опис Північного морського шляху.

194

ТЕМА 7. Євразія

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 38. Геологічна будова і рельєф. Рівнини

Пригадай або здогадайся 1. Від чого передусім залежить сучасний рельєф материка? 2. Що таке платформи? Якими за віком і будовою вони бувають? 3. Які форми рельєфу відповідають платформам? 4. Які бувають рівнини за походженням, абсолютною висотою, характером рельєфу?

Загальні риси рельєфу материка Материк найбільших висот і найнижчих западин. За таких величезних розмірів не дивно, що природні умови материка дуже різноманітні, у тому числі й рельєф. Там розташовані найвища вершина Землі — г. Джомолунгма (Еверест) висотою 8848 м і найглибша западина суходолу — рівень Мертвого моря (-395 м). Середня висота Євразії становить 830 м над рівнем моря. Гори разом з плоскогір’ями займають близько 2/3 території материка (мал. 2.260). Мал. 2.260. Фізична карта Євразії

195

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Платформні області Материк, зітканий із частин давніх літосферних плит. Розманітність природи Євразїі пов’язана не тільки з її великою протяжністю, а й з надзвичайною складністю будови земної кори в межах материка. Всі інші материки являють Мал. 2.261. Виступи кристалічного собою геологічно давню стійку платформу фундаменту Східноєвропейської із приєднаними до неї молодшими і рухплатформи в межах Балтійського ливими складчастими поясами. кристалічного щита Євразія складається з декількох давніх платформних ядер — Східно європейської, Сибірської, КитайськоКорейської, Південнокитайської, Індостанської та Аравійської платформ, що з’єднані між собою різновіковими складчастими поясами (мал. 2.261). Ці давні платформи є частинами декількох з’єдМал. 2.262. Західні Гати — брилові наних в єдине ціле літосферних плит. гори на півострові Індостан, які Так, Аравійський півострів та Індостан сформувалися в зоні відколення є частинами давньої Гондвани, які приІндостанської платформи від Гондвани єдналися пізніше до давніх євразійських платформних ядер (мал. 2.262).  Чи відомо тобі? Крім давніх платфом у межах Євразії є Вздовж русла річки Лени на декілька молодих платформ, осадовий чохол багато кілометрів тягнетьяких поховав зруйновані часом гори, що були ся комплекс вапнякових скель сформовані ще в палеозойську еру. Серед найзаввишки до 100 м. Їх назибільших молодих платформ (плит) — Західновають Ленськими стовпасибірська, Західноєвропейська, Туранська. ми. Вони сформувалися в реПлатформи і дія зовнішніх сил. Платзультаті підняття ділянки формам у рельєфі відповідають рівнини, відплатформи вздовж розлому, мінні за висотою, характером поверхні. Це що призвело до активізації зумовлено не тільки тектонічними структуерозійних процесів. рами, які лежать у їх основі, а й дією зовнішніх сил. Саме вони зазвичай є причиною нагромадження осадових гірських порід, якими складена поверхня рівнин, утворення малих і середніх форм земної поверхні (пагорбів, скель, балок, ярів і т. ін.). У межах Євразії представлено всі типи рівнин, які сформува196

ТЕМА 7. Євразія лися у процесі взаємодії внутрішніх і зовнішніх сил — алювіальні, льодовикові, водно-льодовикові, денудаційні, морські.

Рівнини Євразії Рівнини давніх платформ. Східноєвропейській давній платформі відповідає в рельєфі Східноєвропейська рівнина. У її межах виділяють менші за розмірами височини і низовини, які відрізняються характером рельєфу, абсолютними висотами та походженням. У північній частині вони сформовані давнім льодовиком, у центральній — його талими водами та процесами вивітрювання гірських порід, а на півдні — річковими наносами та відкладами моря. Отже, льодовикові та водно-льодовикові рівнини на Східноєвропейській рівнині пов’язані з формуМал. 2.263. Покривне зледеніння в ванням упродовж останніх двох мільйонів Європі. Ізолінії червоного кольору років декілька разів покривних льодови- показують середньорічні температури повітря, а сині — товщину льодового ків, осередок зародження яких розташопокриву вувався на Скандинавському півострові (мал. 2.263).  Чи відомо тобі? У межах високопіднятої Сибірської платМісцями поміж розломами форми панують плоскогір’я, плато та нагір’я, земної кори в межах давніх які називають Середньосибірським плоскоплатформ піднялися плоскогір’ям. Роздроблена Китайсько-Корейська вершинні брилові гори. Це платформа, різні частини якої зазнали висхідСхідні й Західні Гати на півних рухів та опускань, у приморській частині острові Індостан, хребти на сформована алювіальними відкладами. північному сході Китаю, АлРівнини на місці гір палеозойської данського нагір’я з висотами ери. Рівнинні форми поверхні здебільшого до 1700–2000 м, в основі яковідповідають і молодим платформам. На більго лежить Алданський щит шості з них розкинулися великі низовини (ЗаСибірської платформи. хідносибірська, Туранська), але інколи і плоскогір’я (пустеля Гобі). На зовнішній вигляд цих рівнин також значний вплив мали й екзогенні процеси: діяльність річок і тимчасових водотоків, вітру, морських хвиль, карстових процесів, а у північній частині — й материкових покривних зледенінь. 197

РОЗДІЛ ІІ. Материки Є на території Євразії і рівнини, що виникли на місці гір у результаті їхнього тривалого руйнування. Хоч вони складені твердими породами, які зім’яті в складки, але незначні абсолютні висоти та сучасний згладжений рельєф унеможливлюють відносити їх до гір. До рівнин цього типу належить Казахський дрібносопковик (мал. 2.264). На сьогодні це горбкувата або хвиляста рівнина із залишковими узвишшями типу сопок у місцях виходу на поверхню твердіших, стійких до вивітрювання, порід.

Мал. 2.264. Казахський дрібносопковик

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Чим рельєф Євразії відрізняється від інших материків? 2. Чим тектонічна будова Євразії відрізняється від інших материків? 3. Завдяки яким чинникам сформувалися рівнинні території Євразії? 4. Які особливості рельєфу та походження найбільших рівнин материка?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Знайди на карті атласу Месопотамську та Індо-Гангську низовини, дізнайся про їхнє походження. 2. Знайди описи рельєфу найбільших рівнин Євразії.

Назви зображені об’єкти чи явища

198

ТЕМА 7. Євразія

§ 39. Гірські країни. Корисні копалини

Гірські країни Альпійсько-Гімалайський склад частий пояс. В основі більшості гірських систем Євразії лежать різновікові рухливі складчасті пояси. Областям кайнозойської складчастості відповідають гігантські гірські системи. Так, на півдні Євразії простягнувся на тисячі кілометрів величезний АльпійськоГімалайський складчастий пояс. У межах Європи до нього належать Піренеї, Альпи (Монблан — 4 807 м — найвища вершина Європи), Апенніни, Карпати (вершина Герлаховський Штит — 2 655 м) (мал. 2.265). В Азії до найвищих гір цього поясу належать Кавказ, Гіндукуш, Памір, Гімалаї. У рельєфі це переважно різновисотні складчасті гори. Місцями, між пасмами хребтів, простягаються внутрішні високопідняті рівнини, які ускладнені бриловими горами. Серед них, наприклад, внутрішні райони Іранського нагір’я. Іноді хребти зближуються, утворюючи гірські вузли. Найвищий із них — Памір (найвища вершина Конгур (7719 м), мал. 2.266). Між гірськими спорудами і платформними ділянками сформувалися передгірні крайові прогини. Вони заповнені осадовими відкладами, нанесеними з гір, що піднімаються. У них сформувалися здебільшого низовинні рівнини (ІндоГангська — мал. 2.267, Месопотамська).

Мал. 2.265. Гори Альпи

Мал. 2.266. Вершина Конгур у китайській частині Паміру

Мал. 2.267. Індо-Гангська низовина. Долина річки Інд

199

РОЗДІЛ ІІ. Материки Тихоокеанський пояс. Другий молодий складчастий пояс Євразії, формування якого ще не закінчено, — Тихоокеанський. Він простягається вздовж східної окраїни материка поруч з найглибшими океанічними западинами. Тут відбувається взаємодія Тихоокеанської океанічної і материкової літосферних плит. Підсування океанічної плити під окраїну материка супроводжується формуванням складчастих гірських систем, острівних вулканічних дуг. Утворення складчастих невисоких гір Європи, Уралу (мал. 2.268), Тянь-Шаню, Куньлуню, Алтаю, Саян, Тибету і багатьох інших гірських систем відбулося у палеозої і мезозої. З того часу гори поступово руйнувалися, перетворюючись на горбисті рівнини. У період альпійського горотворення ці області зазнали розломів і піднять окремих блоків у вигляді Мал. 2.268. Південний Урал горстів. Таким чином відбулося відродження та омолодження гірських систем. Деякі з них досягли значної висоти і на сьогодні є вищими від багатьох молодих складчастих гір. Серед таких високих омолоджених складчасто-брилових гір — Тянь-Шань (найвища вершина Томур — 7439 м), Каракорум (Чонгорі — 8611 м, мал. 2.269), Куньлунь, Алтай. Процеси омолодження продовжуються в деяких з Мал. 2.269. Чонгорі них і сьогодні, а тому час від часу фіксуються осередки досить потужних землетрусів. Вулкани там у більшості випадків згаслі, але є мінеральні й термальні джерела, що слугують своєрідними свідченнями активності земної кори й у цих районах. Це стосується, зокрема, зруйнованих гірських масивів у центральній частині Франції, гір Чехії (Карлові Вари) та ін. У цілому рельєф Євразії нагадує собою своєрідну «решітку» з великих і дрібних гірських систем, між якими розташувалися порівняно високі рівнини. Є на материку і багато улоговин, які з усіх боків оточені горами і височинами. Землетруси і вулкани Євразії. У поясах нової складчастості й сьогодні тривають активні тектонічні рухи. Про це свідчить високий ступінь сейсмічності в районах взаємодії літосферних плит. Японські та Філіппінські острови, архіпелаги Південно-Східної Азії, узбережжя Адріатичного й Егейського морів у Європі, Іранське і Вірменське нагір’я часто зазнають землетрусів різної сили, іноді катастрофічних. Землетруси часто руйнували столицю Японії — Токіо, 200

ТЕМА 7. Євразія приморські міста Італії та країн Балканського півострова. У молодих складчастих поясах також широко розвинутий вулканізм. Тут багато діючих вулканів, з яких найвідомішими є на Камчатці (Ключевська Сопка, мал. 2.270), Везувій на Апеннінському півострові, Етна на Сицилії. Багато вулМал. 2.270. Ключевська Сопка канів на острові Ісландія в Атлантичному океані, де магма піднімається на поверхню у рифтовій зоні серединного океанічного  Чи відомо тобі? хребта. У результаті виверження деяких вулЯпонські острови — важканів відбувалися могутні руйнівні вибухи. лива ланка Тихоокеанського Велике лихо приніс 1883 р. вибух вулкану на сейсмічного поясу, на який одному з островів Малайського архіпелагу. Він загалом припадає 80 % землемайже знищив острів із декількома тисячами трусів світу, а на Японію — жителів. Внаслідок виверження сформувалось 36 % землетрусів поясу, тобцунамі. Всього вибухом і цунамі було зруйното (майже 29 % землетрусів вано 165 міст та сіл. Хмара попелу, викинута світу). Найпотужніші землена висоту до 80 км, забарвлювала у червоний труси повторюються з періодичністю від 10 до 30 років. колір нічні зорі у багатьох районах Землі впроЗазвичай вони спричиняють довж декількох років. цунамі з підйомом води на беКорисні копалини резі до 10–20 м. Різноманіття корисних копалин. Складна будова земної кори Євразії зумовлює виняткову розмаїтість на її території корисних копалин. Із виходами на поверхню магматичних і метаморфічних порід у виступах фундаменту платформ і в гірських країнах пов’язані найбагатші родовища руд різних металів. Значні поклади залізних руд є на півострові Індостан, північному сході Китаю, у Скандинавії (мал. 2.271), Україні. У породах докембрійського фундаменту є золото, дорогоцінне каміння, наприклад, на півострові Індостан і острові Шрі-Ланка. На півостровах Індостан та Скандинавському є запаси уранових руд. Уздовж східної окраїни материка тягнеть- Мал. 2.271. Залізорудний кар’єр у Швеції 201

РОЗДІЛ ІІ. Материки ся пояс гірських споруд, багатих родовищами олова і вольфраму. У тектонічних западинах, заповнених могутніми товщами осадових порід, утворилися найбагатші поклади вугілля, нафти, газу, різних солей. Відомі великі родовища кам’яного вугілля на Східноєвропейській рівнині (Печорський, Донецький басейни), у середній частині Європи (Сілезький басейн), а також у Кузнецькій улоговині, Великій Китайській рівнині, у западинах Монголії, на півострові Індостан. У багатьох прогинах земної кори сконцентровано Мал. 2.272. Нафтова великі запаси нафти і природного газу. Найбільші з свердловина на Аравійському півострові них виявлено на Аравійському півострові та на Месопотамській низовині, Західносибірській низовині та Східноєвропейській рівнині (мал. 2.272). Виявлено нафту також на шельфі деяких морів, наприклад Північного моря. В осадових породах платформ та крайових прогинів є також поклади залізних руд, бокситів, кухонної і калійної солей.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які особливості гір Альпійсько-Гімалайського поясу? 2. Які процеси відбуваються в Тихоокеанському складчастому поясі? 3. Як виглядають у Євразії гори давніх складчастостей? 4. Які корисні копалини характерні для різних тектонічних структур материка?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Дізнайся про підкорення найвищих вершин Євразії. 2. Знайди описи гірських країн Євразії.

Назви зображені об’єкти чи явища

202

ТЕМА 7. Євразія

§ 40. Клімат

Пригадай або здогадайся 1. Як географічна широта впливає на особливості клімату Євразії? 2. Як впливають на клімат розміри материка та рельєф? 3. Чим передусім відрізняються основні та перехідні кліматичні пояси?

Загальні риси клімату Чинники, що впливають на клімат материка. Кліматичні особливості материка визначаються його чималими розмірами, великою протяжністю з півдня на північ (від екватора до арктичних широт), із заходу на схід, а також будовою поверхні — наявністю високих гірських систем на півдні й сході, поширенням рівнин у північній частині. Могутні гірські пасма хребтів, які піднімаються на  Чи відомо тобі? півдні Євразії й уздовж східної окраїни, ствоІснує декілька версій того, рюють труднощі для проникнення повітряних де розташований справжній мас з Тихого й Індійського океанів углиб матеПолюс холоду Північної півкурика. На заході й півночі Євразія «відкрита» лі. Це «оскаржують» Верходля впливу Атлантики і Північного Льодовиянськ, Томтор і Оймякон. Всі того океану. вони розташовані в Якутії. Будова поверхні разом із географічним поУ Верхоянську було офіційно ложенням і розмірами материка зумовили роззафіксовано температуру ташування на теренах Євразії полюсу холоду –67,8 °C на метеостанції суПівнічної півкулі в Оймяконі. На Аравійськочасними приладами. У Тому півострові розміщується один із найспемторі в 70-х роках ХХ ст. котніших районів світу. Також є території, де зафіксували температуру за рік випадає в середньому менш ніж 50 мм –71,2 °C на метеостанції місопадів (на Аравійському півострові, у Ценцевого аеропорту. В Оймятральній Азії), та найвологіше місце у світі — коні, який розміщується за 12 000 мм (селище Черапунджі в Індії). 30 км від Томтора, також було зафіксовано температуКліматичні пояси і типи клімату ру –71,2 °C. Це зробила експедиція Обручева в 1929 р. Кліматичні пояси та області північної частини Євразії. Завдяки великій протяжності з півночі на південь Євразія розташована в усіх кліматичних поясах Північної півкулі: від арктичного до екваторіального. Найбільші площі займає помірний пояс, тому що саме в 203

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.273. У арктичному кліматичному поясі Євразії °С

9°С

670 мм

мм 500

20 300 0 200

-20

Кількість опадів

Температура повітря

400

100 -40 С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г Місяці

Мал. 2.274. Кліматична діаграма Лондона, який розташований в області морського клімату помірного поясу

Мал. 2.275. Перший сніг інколи випадає в Українських Карпатах на початку жовтня, коли листя дерев тільки починає жовтіти

204

помірних широтах материк найбільше витягнутий із заходу на схід. В арктичному і субарктичному кліматичних поясах західні райони мають м’якіший клімат з відносно невеликими амплітудами температур за рахунок порівняно теплої зими і прохолодного літа. На сході поясів клімат характеризується дуже холодною (до –40...–45 °С) зимою (мал. 2.273). У межах помірного поясу кліматичні умови дуже різноманітні. Клімат західного узбережжя — морський, він перебуває впродовж усього року під упливом морських повітряних мас з Атлантичного океану. Тому літо тут прохолодне, зима відносно тепла навіть у північних широтах (на узбережжі Скандинавського півострова) (мал. 2.274). Опади випадають цілий рік. При проходженні циклонів погода швидко змінюється, улітку можуть бути похолодання, узимку часті відлиги. Деякі риси морського типу клімату зберігаються і східніше (майже на всій континентальній території Європи): нестійкість погоди, відносно волога зима (мал. 2.275). Однак з віддаленням на схід від Атлантичного океану збільшується різниця літніх і зимових температур: зима стає помітно холоднішою. Влітку опадів більше, ніж узимку. Це область перехідного від морського до континентального клімату. Такий тип клімату називають помірно континентальним. За Уралом у Сибіру і Центральній Азії зима дуже холодна, суха, літо спекотне, помірно вологе. Це область континентального клімату. Вона сформувалася під впливом того, що територія віддалена від Атлантичного океану, горами відокрем-

ТЕМА 7. Євразія

Мал. 2.276. Азійський максимум і зимові мусони °С

11,8°С

630 мм

мм 500

40 400 20 300 0 200

-20

Кількість опадів

Температура повітря

лена від Тихого, а тому взимку тут домінує величезна область високого тиску — Азійський максимум (мал. 2.276). На східному узбережжі материка клімат мусонний із відносно теплим і дуже вологим літом і холодною сухою зимою. Кліматичні пояси та області південної частини Євразії. У субтропічному поясі на рівнинах цілий рік температури додатні. Тут вирізняють три кліматичні області. На заході — середземноморського клімату, де влітку панує сухе тропічне повітря (спекотно, небо безхмарне), а взимку — морське повітря помірних широт, яке спричиняє випадання опадів. У районах Передньоазійських нагір’їв клімат субтропічний континентальний з відносно холодною (місцями з температурами нижче від 0 °С) зимою і спекотним, дуже сухим літом. Загальна кількість опадів невелика, випадають вони у зимово-весняний період. На сході материка субтропічного поясу — область мусонного клімату з характерним для нього режимом опадів (літній максимум, мал. 2.277). Тропічний клімат панує тільки на Аравійському півострові, у Месопотамії, на півдні Іранського нагір’я й у басейні нижнього Інду. Там панують впродовж усього року континентальні тропічні повітряні маси, дуже сухі й жаркі. Літо дуже спекотне (середні температури липня +30...+ 35 °С), зима тепла (середні температури січня — +18...+24 °С). Кількість опадів на рівнинах не перевищує 200 мм, а місцями — менш ніж 50 мм за рік (мал. 2.278).

100 -40 С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г Місяці

Мал. 2.277. Кліматограма Пекіна, що розташований у північній частині області субтропічного мусонного клімату

Мал. 2.278. Серед великих за розміром ссавців верблюди є найбільш пристосованими до життя в посушливих умовах пустелі

205

РОЗДІЛ ІІ. Материки На широтах 10 — 20° пн. ш. на схід від річки Інд тропічний пояс виклинюється і заміщується субекваторіальним кліматом. Він охоплює більшу частину Індо-Гангської низовини, півострови Індостан та Індокитай, південну частину Китаю. На півостровах та островах південніше від 8° пн. ш. сформувався екваторіальний клімат. Він характеризується високими температурами, вологістю та кількістю опадів впродовж усього року (мал. 2.279).

Мал. 2.279. Післяобідня злива в Сінгапурі (екваторіальний пояс)

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Під впливом яких чинників сформувався клімат Євразії? 2. Які особливості клімату в північній частині материка? 3. Які особливості клімату в південній частині материка?

Застосуй знання, дізнайся більше

Назви зображені об’єкти чи явища

1. Проаналізуй, як проходить на кліматичній карті Євразії літня ізотерма +16 °С. 2. Назви території Євразії з найбільшою річною кількістю опадів. 3. Схарактеризуй клімат острова Сахалін.

206

ТЕМА 7. Євразія

§ 41. Річки Євразії

Пригадай або здогадайся 1. Що називається басейном річки? 2. Які типи живлення має річка? 3. Що таке режим річки та від чого він залежить?

Загальні риси поверхневих і підземних вод материка Материк сотень великих річок. На материку є багато поверхневих (річок, озер, боліт, льодовиків) та підземних вод. На жодному іншому материку немає такої кількості великих річок. Вони несуть свої води в усі чотири океани, що омивають Євразію. Величезні повноводні ріки мають дуже розгалужену мережу приток. Материк не має собі рівних і за площею басейнів внутрішнього стоку (мал. 2.280). Це пояснюється маловодністю внутрішніх частин материка, а також наявністю великих тектонічних знижень. Різноманіття живлення річок. Мал. 2.280. Найбільша річка Різноманітність кліматичних умов ЄвраЄвропи — Волга належить до басейну внутрішнього стоку, оскільки впадає зії суттєво позначається на особливостях в озеро, яке називають Каспійським вод суші в межах материка. Там є всі типи морем річок за джерелами живлення і режимом стоку. У різних частинах материка річки живляться дощовими і ґрунтовими, талими сніговими і льодовиковими водами. Багато з них збирають воду з величезних басейнів.

Річки басейнів Атлантичного та Північного Льодовитого океанів Загальні риси річок Атлантики. В Атлантичний океан і його моря впадають річки західної, південної і північної частин Європи. Велика кількість річок західної і південної частин Європи починаються в горах й у верхній течії мають типово гірський характер: у вузьких глибоких долинах утворюються численні пороги і водоспади (мал. 2.281). Стрімкі потоки виносять масу твердого матеріалу 207

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.281. Водоспад у Карпатах на одній з малих річок басейну Тиси

Мал. 2.282. Ельба під час весняної повені

Мал. 2.283. Витік Дунаю у Шварцвальді

Мал. 2.284. Дунай у Джердапській ущелині

208

(пісок, гальку), що відкладається при виході річок на рівнини, де течія різко сповільнюється, а річки стають рівнинними. Режим річок басейну Атлантичного океану має значні відмінності залежно від кліматичних умов. На заході, в області морського клімату, річки не замерзають. Вони повноводні впродовж року, особливо взимку, коли зменшується випаровування (річка Сена та ін.). На схід, там, де взимку буває сніговий покрив і ріки замерзають, хоч і ненадовго, повені настають весною (Дон, Дніпро, Вісла, Одра, Ельба, мал. 2.282). Найбільша річка басейну Атлантичного океану. Дунай — найбільша річка басейну Атлантичного океану в Євразії, друга за величиною річка Європи. Вона тече із заходу (з гір Шварцвальд, мал. 2.283) на схід у Чорне море, де утворює дельту з декількома рукавами («гир лами»). У верхній течії Дунай збирає воду з Альп, а тому повноводний і влітку (мал. 2.284). У середній і нижній течії річка перетинає низовини, де має добре виражену весняну повінь, яка пов’язана з таненням снігу. Прориваючись поміж Карпатами і Східно-сербськими горами, Дунай утворює вузьку глибоку скелясту ущелину — Залізні Ворота, де побудований великий гідровузол. Рейн. У високих Альпійських горах бере початок одна з великих річок Європи — Рейн (мал. 2.285). У верхній течії він має головним чином льодовикове живлення, а тому особливо повноводний влітку, коли тане лід і сніг у горах. Тече він у верхів’ях гірськими масивами, утворюючи безліч порогів. У середній і нижній течії — це рівнинна ріка, що живиться переваж-

ТЕМА 7. Євразія но дощовими водами. Замерзає Рейн на короткий час і не щороку. У пониззях на низинному узбережжі Північного моря він відкладає велику масу твердого матеріалу і тече начебто по насипу, що утворений власними наносами. При найменшому підйомі води Рейн заливає великі простори. Для захисту земель від повеней побудовано багато штучних валів та дамб. Господарське значення річок. Рейн і Дунай (мал. 2.286) — найважливіші транспортні магістралі, що зв’язують країни, розташовані вздовж їхніх берегів. Вони забезпечують вихід багатьох країн Європи до океану. Річки, що впадають у Середземне море, повноводні взимку і міліють, коли настає сухе літо. Скандинавські річки басейну Атлантичного океану — короткі, порожисті, течуть по твердих породах, зв’язуючи між собою численні озера. Вони мають великі запаси гідроенергії (мал. 2.287). Багато гідроелектростанцій є у верхів’ях інших річок Європи, що беруть початок у горах. Річки Північного Льодовитого океану. У Північний Льодовитий океан впадають такі великі річки, як Об, Єнісей, Лена, Печора та безліч менших. Усі вони живляться в основному талими сніговими водами і частково за рахунок літніх дощів. Узимку річки замерзають. Їхнє скресання з настанням теплого сезону починається з верхів’їв, куди весна приходить раніше. Оскільки нижче за течією річка перебуває ще під крижаним панцирем, то спостерігаються затори і наледі, підйом рівня води, затоплення значних площ. Найповноводніша річка басейну — Єнісей, а найдовша — Об (мал. 2.288) з Іртишем (5 410 км).

Мал. 2.285.Територію долини річки Рейн у середній течії із численною кількістю середньовічних замків та мальовничими берегами занесено до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Мал. 2.286. Річка Дунай — головна водна магістраль Західної Європи

Мал. 2.287. Одна із річок на Скандинавському півострові, що перегороджена греблею ГЕС

Мал. 2.288. Річка Об

209

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Річки басейнів Тихого та Індійського океанів, внутрішнього стоку Річки Тихого океану. Річки басейну Тихого океану також здебільшого починаються в горах. Значна частина течії таких великих річок, як Янцзи, Хуанхе, Меконг, лежить у високих гірських районах Тибету. У верхів’ях ці річки гірські, зі стрімкою течією, глибоко врізаються в товщі гірських порід (мал. 2.289). Вони виносять на рівнини величезну кількість намулу, що відкладається на низовинах Східної Азії. Одна із найбільших річок басейну Тихого океану Хуанхе перетинає Лесове плато (мал. 2.290). Оскільки лес — осадова суглиниста порода жовтого кольору, що легко розмивається, то вода у річці каламутна й жовта. Хуанхе — «жовта ріка» у перекладі з китайської мови. Так само, як і Рейн у пониззях, вона тече по «насипу» власних відкладів. Під час літніх мусонних Мал. 2.289. Верхів’я Янцзи — найдовшої дощів вода в Хуанхе високо піднімається, річки Євразії річка розливається, часто змінює своє русло. Дамби, що тягнуться вздовж русла, під час сильних підйомів рівня води прориваються, і вода руйнує поселення, змиває ґрунт із полів, знищує дороги, позбавляє мільйони людей даху і їжі. Місце впадіння ріки у Жовте море перемістилося за період існування у цих краях людської цивілізації на сотні кілометрів. Найбільша річка Євразії Янцзи (довМал. 2.290. Хуанхе — «жовта річка» жина — 5530 км) також належить до басейну Тихого океану і впадає в Східнокитайське море (мал. 2.291). Вона має багато спільних рис з Хуанхе за характером течії, живленням, режимом. У верхній течії це гірська річка, а, вийшовши на рівнину, тече повільно, розділяється на рукави, утворює озероподібні розширення. Як і Хуанхе, Янцзи має постійно зростаючу простору дельту. Крім мусонних літніх Мал. 2.291. Янцзи у нижній течії дощів вона живиться талими сніговими і льодовиковими водами у верхній течії. На 210

ТЕМА 7. Євразія відміну від Хуанхе, стік Янцзи в пониззях зарегульований озерами. Рівень води в нижній течії залежить і від морських припливів, що виступають у ролі загат. Хуанхе, Янцзи та інші річки Східної Азії відіграють величезну роль у житті населення. Вони дають воду для зрошення, відкладають родючий намул, використовуються для судноплавства. По Янцзи піднімаються навіть морські судна. У перенаселених місцях річка дає додаткову площу для житла: люди селяться на плотах і суднах. Дещо інший режим мають ті річки басейну Тихого океану, які протікають у помірних широтах, наприклад Амур. Узимку вони замерзають. На річках системи Амуру характерні літні повені, які пов’язані з випаданням мусонних дощів (мал. 2.292). Мал. 2.292. Катастрофічна повінь на Річки басейну Індійського океАмурі ану. Річки басейну Індійського океану також належать до найбільших річок світу. Серед них Ганг із Брахмапутрою, Інд, Тигр і Євфрат. Ганг, Брахмапутра, Інд беруть початок у Гімалаях. Частина приток Інду та Брах мапутри стікають із Тибетського нагір’я. У верхів’ях — це типові гірські річки. Виходячи на Індо-Гангську низовину, вони поступово набувають рівнинного характеру. На схилах Гімалаїв улітку випадає Мал. 2.293. Джерело живлення річки дуже багато опадів, крім того, тануть сніІнд — льодовики Гімалаїв ги і льодовики (мал. 2.293). Рівень річок у цей сезон різко підвищується. Ганг і Брахмапутра при впадінні в Бенгальську затоку утворюють величезну спільну дельту (мал. 2.284). При підйомах води тут бувають грандіозні повені, що загрожують загибеллю густонаселеним островам дельти. Однак люди все-таки селяться на островах, незважаючи на небезпеку, тому що землі родючі, а кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства. Інд у нижній течії перетинає поМал. 2.294.Спільна дельта Гангу та сушливі місцевості, і багато його води Брахмапутри. Вигляд з космосу йде на випаровування і зрошення земель. 211

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.295. Волга у нижній течії

У посушливі сезони Інд іноді не досягає Аравійського моря. Річки басейну внутрішнього стоку. Серед найбільших річок басейну внутрішнього стоку — Волга (найбільша річка Європи, мал. 2.295), Урал, Аракс, Терек, які несуть свої води в Каспійське море-озеро. Сирдар’я та Амудар’я несли свої води до Аральського моря, але в наш час, як і Зеравшан, Чу, Мургаб, губляться у пісках пустелі.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. До басейнів яких океанів належать річки Євразії? 2. Назви джерела живлення річок басейну Атлантичного океану. 3. Чому та на яких річках трапляються затори та наледі? 4. Чому річки басейну Тихого океану розливаються влітку? 5. Які особливості живлення і режиму річок басейну Індійського океану? 6. Які річки належать до басейну внутрішнього стоку?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Чому на заході Євразії густота річок більша, ніж у центральній її частині? 2. Чому серед басейнів внутрішнього стоку всіх материків на території Євразії він найбільший? 3. Які з великих річок Євразії мають дельти? 4. Порівняй річки басейнів Індійського та Тихого океанів. У чому полягають їхні спільність та відмінність?

Назви зображені об’єкти чи явища

212

ТЕМА 7. Євразія

§ 42. Озера. Болота. Зледеніння. Підземні води

Пригадай або здогадайся 1. Як утворюються озера? 2. Як поділяються озера за властивостями вод? 3. Що називається підземними водами? Як вони утворюються?

Озера Євразії Найбільші озера-моря. У Євразії багато озер різного походження. Серед них і найбільше за площею безстічне озеро — Каспійське море (мал. 2.296). Його площа становить 371 тис. квадратних кілометрів. Саме за величезну площу, солоність води, глибини водоймища його і назвали морем. Насправді це залишок морського басейну, що існував у геологічному минулому, а потім втратив Мал 2.296. Узбережжя найбільшого зв’язок з океаном і став велетенським озера Землі — Каспійського моря озером. Максимальна глибина Каспійського моря становить 1 025 м. Частина узбережжя розташована нижче від рівня моря (–28 м). Більшість води у Каспій приносять річки Волга та Урал. Дослідження показують, що рівень моря за час існування на берегах озера людства знизився на 10 м. На озері розвинуте рибальМал. 2.297. Зменшення площі Аралу ство, видобуток нафти, судноплавство, що призводить до його забруднення. Одним із озер, що буквально на очах зникають із лиця Землі, є Аральське море. Його найбільша глибина ще 50 років тому була 70 м, а нині зменшилася вдвічі. Берегова лінія відійшла від попереднього місця на 100 км. Власне самого озера майже не залишилося (мал. 2.297). Причина цього екологічного лиха полягає у зменшенні притоку до озера вод річок Амудар’ї та Сирдар’ї. Вони вже не можуть живити Арал як раніше, бо їхні води по каналах забрано на зрошення полів. Озера тектонічного походження. У розломі земної кори утворилося унікальне найглибше (1 620 м) прісноводне озеро на Землі — Байкал (мал. 2.298). 213

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.298. На берегах Байкалу

Мал. 2.299. Ладозьке озеро

Мал. 2.300. Женевське озеро

Мал. 2.301. Соляні береги Мертвого моря

214

У ньому міститься п’ята частина всіх запасів прісної води Землі. В Байкал впадає 336 річок і витікає лише одна — Ангара. Вода в ньому цілюща, дуже чиста. У періоди, коли немає хвиль, через товщу води можна бачити дно на глибині понад 40 м. У межах опущеної ділянки земної кори (грабена) сформувалося і найбільше озеро Європи — Ладозьке (мал. 2.299). Воно живиться в основному за рахунок притоку річок. Озеро судноплавне, його максимальна глибина становить 270 м, а пересічна — 70 м. Мальовничості додають острови, яких налічується понад 600. У басейні озера є майже 50 тисяч менших озер. Інші великі озера Євразії. Є на материку й озера льодовикового (Венерн, Чудсько-Псковське, Женевське — мал. 2.300), карстового, вулканічного походження, великі завальні озера в горах і багато інших. Найгустіша мережа озер спостерігається в північно-західній частині Європи. У внутрішніх районах материка є велика кількість безстічних солоних озер. Одне із них — Балхаш. Однак західна частина цього озера опріснена, оскільки там в нього впадає річка Ілі, що живиться льодовиковими водами. Одне з унікальних озер світу — це Мертве море (мал. 2.301). Воно розташоване на заході Аравійського півострова на посушливій території нижче від рівня моря (–395 м). Його узбережжя — найнижчий суходіл Землі. Це найсолоніше озеро в світі. Його води мають цілющі властивості, туди приїжджають лікуватися люди з усього світу.

ТЕМА 7. Євразія

Болота, зледеніння та підземні води Євразії Болота та їхнє осушення. Значні площі в перезволожених районах Євразії займають болота. Більшість з них розташовані на північних та центральних територіях помірного поясу. Поширенню боліт сприяють надмірна кількість опадів, пониження в рельєфі, мала випаровуваність. Живляться болота як підземними, так і поверхневими водами, а торфовий шар сягає більш як півметра. Мал. 2.302. Васюганське болото Одне із найбільших боліт Євразії та світу — Васюганське, що розташоване на Західно-Сибірській низовині (мал. 2.302). Для північної та південно-східної частини материка також характерні приморські болота (марші), що розташовуються на морських узбережжях з вологим кліматом. В Європі такі болотисті місцевості у багатьох місцях осушені й викоМал. 2.303. Сільськогосподарські землі ристовуються як сільськогосподарські на місці осушених земель у Нідерландах землі (мал. 2.303). Часто вони відгороджені від моря дамбами. Вічна мерзлота. У північно-східній частині материка поширена вічна мерзлота (мал. 2.304). В Євразії площа мерзлоти найбільша серед усіх материків. У його центральній і східній частинах вона поширюється від північного узбережжя до паралелі 50˚ пн. ш. Товщина мерзлого шару збільшується із заходу на схід. На Кольському півострові вона становить декілька метрів, а на півострові Мал. 2.304. Лід у вічній мерзлоті Таймир — до 1,5 км. На досить значній території верхній шар мерзлого ґрунту влітку розтає. Це уможливлює існування рослинних угруповань, у тому числі лісової рослинності. У мерзлоті добре збереглися рештки викопних тварин, зокрема мамонтів, носорогів, які жили на цій території десятки тисяч років тому.

215

РОЗДІЛ ІІ. Материки Сучасне зледеніння. Сучасне зледеніння із покривними льодовиками охоплює У горах Паміру розташований острови Північного Льодовитого океану — найдовший льодовик у світі за Ісландію, Нову Землю, Шпіцберген, Землю межами полярних регіонів — Франца-Йосифа. Гірські льодовики є у всіх льодовик Федченка. Довжина горах материка, висота яких перевищує 4,5 його становить 77 км, а плотис. метрів. Снігова лінія в горах, що розща — близько 700 км². Серед ташовуються ближче до півночі, проходить льодовиків Євразії він постузначно нижче. пається за площею лише двом Підземні води. Євразія багата на підземКаракорумським льодовикам ні води. На всіх великих рівнинах, в тому чисСіачен та Балторо. лі й на посушливих територіях, на значних глибинах є великі своєрідні сховища вод. Серед них і артезіанські джерела, що перебувають під тиском, а вийшовши на поверхню, б’ють фонтаном. Рухаючись під землею, води за багато років утворили лабіринти печер, які найкраще зберігаються у вапнякових та гіпсових породах (мал. 2.305). Одну з таких територій — Південно-Китайський карст — занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Гарячі підземні води — гейзери є на півострові Камчатка та острові Ісландія. Важлива господарська проблема — чистота внутрішніх вод материка. Забруднення зазнають практично всі великі Мал. 2.305. Одна із підземних річок річки й озера Євразії. Південно-Східної Азії

 Чи відомо тобі?

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Якого походження найбільші та найглибші озера Євразії? 2. Як залежить глибина озера від його походження? 3. Які особливості живлення в озер, що розташовані в пустелях? 4. Де і чому розміщені найбільші площі боліт на материку? 5. Які особливості поширення вічної мерзлоти на території Євразії?

216

ТЕМА 7. Євразія

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Друге за площею озеро земної кулі — Верхнє (Північна Америка) має площу 82 тис. квадратних кілометрів. Визнач, у скільки разів його площа менша від площі Каспійського моря. 2. Від чого залежить солоність озер? Порівняй солоність озер Євразії із середньою солоністю океанічних вод. 3. Чим відрізняються болота холодного та жаркого поясів сонячного освітлення? 4. В яких горах Євразії льодовики розташовані найвище, а в яких — найнижче щодо рівня моря? 5. Що є спільного та відмінного між озерами північної частини Північної Америки та озерами на півночі Європи?

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 43. Природні зони Євразії. Арктичні пустелі, тундра, лісотундра, ліси помірного поясу

Пригадай або здогадайся 1. Які природні зони є в холодному, помірному та жаркому поясах? 2. Які причини зміни природи в межах однієї природної зони? 3. В якій із природних зон Землі живий світ найрізноманітніший, а в якій — найбідніший? Чому?

Природні зони материка Материк з усіма природними зонами. Євразія розташована в усіх географічних поясах Північної півкулі, а тому в її межах є природні зони Землі всіх типів. 217

РОЗДІЛ ІІ. Материки Здебільшого зони витягнуті із заходу на схід. Але складна будова поверхні материка, специфічні особливості циркуляції атмосфери визначили відмінності у зволоженні різних частин Євразії. Відтак багато зон не мають суцільного поширення або їх простягання істотно відхиляється від широтного напрямку. Оскільки Євразія — найбільш витягнута із заходу на схід у помірних і субарктичних широтах, то природні зони цих поясів займають особливо велику частину материка.

Природні зони холодного поясу

Мал. 2.306. Арктична пустеля

Мал. 2.307. Білий ведмідь — мешканець арктичних пустель

Мал. 2.308. Краєвид лісотундри

218

Простягання зон холодного поясу. Арктичні пустелі, тундра і лісотундра розташовуються північніше, ніж у Північній Америці (мал. 2.306, 2.307). На заході материка вони лежить далеко за полярним колом, що зумовлено впливом теплої Північно-Атлантичної течії. Тундра і лісотундра займають у Північній Європі вузьку смугу, що розширюється на схід із зростанням суворості клімату. Риси клімату. Узимку в континентальних районах температури повітря бувають дуже низькі (від –15 °С до –45 °С). Часто дмуть сильні вітри, лютують хуртовини. Літо коротке, прохолодне, із середньомісячними температурами не вище від +10 °С. Опади випадають часто, але загальна їхня кількість невелика — 200 — 300 мм за рік. Однак ця річна сума опадів перевищує інтенсивність випаровування, а тому для тундри та лісотундри характерне надлишкове зволоження. Ґрунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Характерною рисою земної поверхні у межах тундри є панування вічної мерзлоти. В умовах короткого літа сформувалися тундрово-глеєві, в низинних ділянках — торф’яно-болотні ґрунти. Основна рослинність тундри — мохи, лишайники, карликові дерева.

ТЕМА 7. Євразія У видовому складі лісотундрового рідколісся — криворослі берези, ялини, модрини (мал. 2.308). Тваринний світ представлений лемінгами, полярними зайцями, песцями, північними оленями, білими куріпками, полярними совами (мал. 2.309). Господарське значення має полювання на звірів та птахів, розведення оленів. Отже, природні особливості цих зон в Євразії дуже подібні до аналогічних у Північній Америці. Це зумовлено, зокрема, тим, що донедавна материки в цих широтах становили єдине ціле. Убога низькоросла рослинність і тварини, що пристосувалися до суворих умов, представлено тими самими родами і навіть видами.

Мал. 2.309. Полярна сова

Ліси помірного поясу Тайга. Південніше лісотундри в межах помірного поясу від Атлантичного до Тихого океану простягнулися хвойні ліси (тайга). Тут достатньо тепла і вологи для росту дерев (мал. 2.310). Ґрунт промива ється, з нього виноситься багато речовин. Біля поверхні формується ґрунтовий шар Мал. 2.310. Тайга світло-сірого кольору, який позбавлений гумусу. Такі ґрунти називаються підзо листими. Там, де сформувалися умови затримання вологи, виникли болота. Із заходу на схід у межах зони тайги природні умови поступово змінюються. В Азійській частині широко поширена вічна мерзлота, що спричиняє певною мірою зміну видового складу тайги. Так, Мал. 2.311. Модрини восени на заході материка переважають сосна і ялина, за Уралом панують ялиця та сибірський кедр (кедрова сосна), у Східному Сибіру — модрина (мал. 2.311). До хвойних порід часто домішуються дрібнолисті — береза, осика, вільха. У тайзі багатий і різноманітний тваринний світ, чимало хутрових звірів: тепле хутро рятує їх у холодні зими. Найціннішим хутром виділяються соболі, бобри (мал. 2.312), горностай. Надмірний відстріл цих тварин призвів до різкого зменшення чисельності й навіть місМал. 2.312. Бобер 219

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.313. Сибірський кедр — цінне промислове дерево

Мал. 2.314. Мішаний ліс восени

Мал. 2.315. Буковий ліс

220

цями — до їхнього цілковитого знищення. Нині вживаються заходи для розширення популяції хутрових звірів. У тайзі водяться лисиці, білки, куниці — на них також полюють заради хутра. Є звичайні зайці, бурундуки, рисі, з великих тварин — лосі, бурі ведмеді. Багато різноманітних птахів, які живляться насінням, бруньками, молодими паростками рослин (глухарі, рябчики, шишкарі, кедрівки та ін.), є комахоїдні (шпаки, дятли), хижі. Деякі з птахів стали об’єктом промислу: рябчики, куріпки, тетеруки. Тайгові ліси багаті деревиною (мал. 2.313). На великих площах вирубують дерева, одночасно вживаючи заходів для їхнього відновлення. У теперішній час ліси сильно змінено людиною, вони вимагають спеціальних заходів для їхнього раціонального використання. Мішані ліси. На південь зона тайги змінюється зоною мішаних лісів (мал. 2.314). Опале листя і трав’яний покрив цих лісів сприяють нагромадженню в поверхневому шарі деякої кількості органічних речовин. Утворюється світлий і малопотужний гумусовий горизонт. Такі ґрунти називаються дерново-підзолистими. Мішані ліси поширені не суцільною смугою, а лише в Європі та Східній Азії. Широколисті ліси. Зона широколистих лісів простяглась південніше. Вона також не утворює суцільної смуги, виклинюється поблизу Волги. У Європі, в умовах достатньої кількості тепла й опадів, переважають букові ліси (мал. 2.315), на сході вони змінюються дубовими, оскільки дуб краще витримує літню спеку і сухість. До основних деревних порід у цій зоні домішуються граб, в’яз, ільм — на заході, липа, клен — на сході.

ТЕМА 7. Євразія У широколистих лісах, особливо дубових, звичайний трав’яний покрив з рослин із широким листям: папоротей, конвалії, медунки та ін. Листя і трави, перегниваючи, утворюють темний і досить могутній гумусовий горизонт. У Західній Європі під широколистими лісами формуються бурі лісові ґрунти, на Східноєвропейській рівнині — сірі лісові. Мал. 2.316. Ліс помірного поясу На сході материка широколисті ліси на сході Євразії збереглися лише в гірських районах. В умовах теплого і дуже вологого літа мусонного клімату ліси ці дуже різноманітні за видовим складом. Там не було перешкод для проникнення рослин з півдня на північ і в зворотному напрямку. Тому в помірному поясі трапляються південні елементи, наприклад бамбук, ліани. Під пологом лісу — густий чагарниковий ярус і трав’яний покрив (мал. 2.316). Є багато реліктових форм. У широколистих лісах формуються Мал. 2.317. Куниця — житель найродючіші в усій лісовій зоні ґрунти. широколистих та мішаних лісів Вони давно використовуються під сільськогосподарські угіддя. До того ж деревина широколистих порід здавна цінувалася і широко використовувалася людиною. Тому ці ліси дуже погано збереглися й у Європі, й особливо в Азії. Трохи більше лісопокритої площі в мішаних лісах, але і тут вони сильно змінені. Широколисті породи замінено березою й осикою, що добре ростуть на вирубках. Корінних типів лісів залишилося небагато. У мішаних та широколистих лісах Мал. 2.318. Олень благородний водиться багато тварин, які характерні і для тайги (зайці, куниці, білки й ін.) (мал. 2.317). Раніше було багато козуль, кабанів, благородних оленів (мал. 2.318). У збережених масивах лісу вони живуть і тепер. На сході світ тварин у лісах, що залишилися, різноманітніший внаслідок збагачення видами південніших широт. 221

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.319. Уссурійський тигр

Так, у Японії в цій зоні водяться мавпи (японська макака), у басейні Амуру — тигри (мал. 2.319). Ліси в зоні лісостепу. У центральних частинах материка ліси на південь змінюються лісостепами і степами у зв’язку зі зменшенням кількості опадів і збільшенням випаровуваності. У лісостепу переважає трав’яниста рослинність на чорноземних ґрунтах, але є ділянки широко- чи дрібнолистих лісів, під якими формуються сірі лісові ґрунти.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Чому в Євразії є всі типи природних зон? 2. Чим відрізняється географічне положення зон арктичних пустель і тун-

дри у Євразії та Північній Америці? Чому? 3. Які типи ґрунтів є основними для тундри та лісотундри, а також лісових

зон помірного поясу Євразії? 4. Які види рослин і тварин є характерними для тайги, мішаних та широко-

листих лісів Євразії?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Порівняй розташування мішаних лісів Євразії та Північної Америки. 2. Чим різняться між собою зони хвойних, мішаних і широколистих лісів? 3. Які окремі природні зони розміщені не суцільною смугою із заходу на схід, а окремими ділянками? Чому?

Назви зображені об’єкти чи явища

222

ТЕМА 7. Євразія

§ 44. Природні зони Євразії: степи, пустелі, ліси жаркого поясу. Висотна поясність

Пригадай або здогадайся 1. Які природні зони є найбільш сприятливими для життя людини? Чому? 2. Як віддаленість території від океанів може змінювати природу однієї і тієї самої зони? 3. Які особливості режиму опадів у саванах?

Степи й пустелі помірного поясу Степи. Степи — безлісі простори, де панують злаки з густою і щільною кореневою системою. Під ними утворились родючі чорноземні ґрунти. Тому степи майже цілком розорано, й в усьому світі є тільки декілька заповідних ділянок степової рослинності (мал. 2.320). Тваринний світ степів майже не зберігся. Тільки гризуни — ховрахи, бабаМал. 2.320. Степ навесні — це зелені ки, польові миші — пристосувалися до трав’яні простори життя на сільськогосподарських угіддях й існують, незважаючи на те, що людина бореться з ними, як зі шкідниками (мал. 2.321). Численні череди копитних зникли з оранкою степу, залишки їх перебувають під охороною. У східній частині материка в міру віддалення від океану зростає континентальність клімату. Там з’являються сухі степи з убогою рослинністю і каштаноМал. 2.321. Ховрах вими ґрунтами, що містять менше перегною, ніж чорноземи. Пустелі. У центральних районах Євразії у внутрішніх улоговинах розташовані напівпустелі й пустелі. Серед інших материків там найбільша площа пустель помірного поясу. Наприклад, Каракуми, більша частина Гобі, Такла-Макан. Вони сформувалися тому, що в тих районах випадає дуже мало опадів. Літо сухе і спекотне, а зима суха і холодна. Для життя рослин у пустелі дуже не вистачає вологи. Бурі й сіро-бурі ґрунти не утворюють суцільного покриву, так само, як і рослинність. Органічних речовин у ґрунтах мало. На багатьох ділянках вони засолені. 223

РОЗДІЛ ІІ. Материки  Чи відомо тобі? Пустеля Такла-Макан на заході Китаю є однією з найбільших піщаних пустель світу. Довжина із заходу на схід — понад 1 000 км, ширина — до 400 км, площа пісків — понад 330 тис. км². На південному заході переважають бархани, на північному сході — піщані гряди складної конфігурації, які простягаються іноді на 10 — 13 км. За форму їх називають китовими спинами.

Мал. 2.322. Дикі осли-кулани

224

Мал. 2.323. Рослинність Середземномор’я пристосована до сухого та спекотного літа

Природні зони жаркого теплового поясу Тропічні пустелі. Від тропічних пустель Африки й Австралії азійські пустелі відрізняються холоднішою зимою з морозами, а тому в них немає рослин, що запасають воду в тканинах. Взимку вода, замерзаючи, могла би розірвати рослинні клітини. У пустелях помірного і субтропічного поясів Євразії ростуть полин, солянки, саксаул. У Центральній і Середній Азії, в зоні напівпустель і пустель, є численні гризуни, які здебільшого узимку впадають у сплячку. Раніше там жили дикі осли-кулани, дикі коні Пржевальського, верблюди (мал. 2.322). Нині вони майже не збереглися, але від цілковитого вимирання їх урятовано завдяки активним заходам з охорони та відновлення чисельності популяції цих тварин. Тропічні пустелі Аравії, Месопотамії і басейну Інду подібні за своїми природними умовами з африканськими. Живий світ також подібний, тому що між цими територіями здавна існують широкі зв’язки і немає перешкод для обміну. Найбільша на материку тропічна пустеля Руб-ель-Халі характеризується дуже малою кількістю опадів — 100 мм за рік та своєрідними великими площами із барханами та дюнами. Субтропічні й тропічні ліси. На півдні приокеанських територій материка розташовані зони субтропічних, а на сході — і тропічних лісів. Особливою своєрідністю відрізняється зона твердолистяних вічнозелених лісів і чагарників Середземномор’я (мал. 2.323). Літо тут сухе і спекотне, зима волога і тепла. Рослини мають пристосування проти спеки і посу-

ТЕМА 7. Євразія хи: восковий наліт на листках, товсту чи щільну шкірясту поверхню. Багато з них виділяють запашні ефірні олії. Під такими лісами формуються родючі коричневі ґрунти. Сформувавшись на широко поширених там вапнякових породах, ґрунти мають високу родючість, оскільки великий вміст солей кальцію сприяє нагромадженню поживних речовин. Середземномор’я — область давньої цивілізації. Люди там завжди займалися сільським господарством, тому природа дуже змінена. Умови для росту деревної рослинності несприятливі, через те вирубані ліси не відновлюються. Їхнє місце займають чагарники. У прибережних лісах переважають вічнозелені дуби, оливки, кипариси, південна сосна пінія (мал. 2.324). У підліску — низькорослі й чагарникові форми дубів, мирт, суничне дерево, розмарин і т. ін. Вони і становлять основну рослинність чагарникових заростей. Великі площі зайнято культурними рослинами. Вирощують оливки, цитрусові, виноград, ефіроолійні культури, наприклад, лаванду (мал. 2.325). Раніше тут було розвинуте скотарство. У результаті перевипасання деякі райони взагалі виявилися позбавленими ґрунтово-рослинного покриву або заросли колючими чагарниками. Диких тварин мало, збереглися гризуни (наприклад, дикий кролик), невелика кількість диких кіз і гірських баранів (у горах, переважно на островах). Багато є плазунів: змій, ящірок, хамелеонів. Своєрідний світ птахів, багато з яких не трапляються в інших місцях (блакитна сорока, іспанський горобець і т. ін.). Є великі хижі птахи — грифи, орли (мал. 2.326).

Мал. 2.324. Південна сосна — пінія

Мал. 2.325. Апельсиновий сад в Італії

Мал. 2.326. Гриф

225

РОЗДІЛ ІІ. Материки Перемінно-вологі (мусонні) ліси. У субтропічному поясі на сході материка панують перемінно-вологі (мусонні) ліси. Опади там випадають переважно у період жаркого літа, а зима прохолодна і відносно суха. Ліси мають дуже багатий видовий склад дерев. Там ростуть вічнозелені дерева: магнолії, камфорний лавр, камелії, тунгове дерево, бамбук (мал. 2.327). Мал. 2.327. Бамбуковий ліс вологих До них домішуються листопадні: дуб, тропіків бук, граб і південні хвойні: особливі види сосни, кипариси і т. ін. Є багато ліан. Під цими лісами формуються родючі червоно- і жовтоземи. На густозаселених рівнинах Китаю природної рослинності майже немає. Там вирощують субтропічні культури. Дикі тварини збереглися переважно в горах. Склад фауни своєрідний: трапляються чорний гімалайський ведмідь, бамбуковий ведмідь — панда (мал. 2.328), леопарди, мавпи — макаки і гібони. Птахи, звичайно, мають яскраве Мал. 2.328. Бамбуковий ведмідь — панда пір’я: фазани, папуги, строкато пофарбовані качки тощо. Савани і рідколісся. Там, де добре виражений посушливий період, у субекваторіальному поясі переважають савани і рідколісся. Багато рослин скидають листя на сухий і жаркий зимовий період. Вони нагадують аналогічні ліси і савани Африки та Південної Америки. Вологі екваторіальні ліси. У ПівМал. 2.329. Індійський слон є мешканцем денній і Південно-Східній Азії порівняно екваторіальних лісів Азії великі площі зайнято вологими екваторіальними лісами. За умовами і зовнішнім виглядом вони подібні до лісів екваторіального поясу інших материків. Ліси відрізняються великою розмаїтістю рослин і тварин, серед яких багато своєрідних груп (мал 2.329). Особливо великою є кількість видів пальм (до 300 видів), бамбука. Пальми і бамбуки відіграють велику роль у житті населення: вони «дають» їжу, будівельний матеріал, сировину для різних промислів. 226

ТЕМА 7. Євразія

Висотна поясність Євразії Висотні пояси Гімалаїв. У Євразії великі площі займають високі гірські системи і нагір’я, в яких добре виражена висотна поясність. Структура її надзвичайно різноманітна і залежить від географічного положення гір, експозиції схилів, висоти. Найбільше висотних поясів спостерігається на південних схилах Гімалаїв (мал. 2.330). Біля підніжжя гір ростуть вологі тропічні ліси. Вище — гірський тропічний ліс, далі з висотою він змінюється на субтропічний, що складається здебільшого з вічнозелених сосен та дубів. Починаючи з висоти 2 000 м, поширюються листопадні дерева. Вище 3 000 м панують хвойні, оскільки стає досить прохолодно. Мал. 2.330. Висотні пояси Гімалаїв На висоті 3 500 м з’являються альпійські луки, а вище — тундра, що переходить після 5 000 м у вічні сніги та льодовики. Висотні пояси інших гірських країн. У нижчих горах спостерігається менше висотних поясів, ніж у Гімалаях. Наприклад, в Альпах — найвищих горах Західної Європи, біля підніжжя ростуть широколисті ліси (дуб, бук), вище розтаМал. 2.331. Високогір’я Тибету шовані мішані — до дубів та буків додаються сосна, ялина. Вище розташована зона хвойних лісів, що переходить у альпійські луки із чагарниками, які стеляться по землі. Вже ближче до снігової зони луки стають низькотравними. Найвищі вершини та привершинні схили вкрито вічними снігами. Особливу природу має Тибетське нагір’я, яке підняте на дуже велику висоту — 4 — 6 км (мал. 2.331). Воно розташоване в 30 — 40-х широтах, однак має вкрай незвичайний клімат. Розріджена і дуже суха атмосфера на цих висотах вільно пропускає сонячні промені й сприяє нагріванню землі в денні години, а вночі ґрунт і повітря сильно остигають. Виникає різниця температур у денний та нічний час, і навіть удень у тіні й на сонці, що досягає іноді десятків градусів. Зимові та літні температури також сильно різняться. Тривала, морозна, вітряна і малосніжна зима, порівняно коротке сухе літо з частими нічними заморозками і спекотне денними годинами, розріджене повітря роблять клімат Тибетського нагір’я дуже несприятливим для життя рослин і тварин. У центрі й на заході нагір’я, де ці умови особливо яскраво виражено, формуються високогірні пустелі з низькорослими багаторічними рослинами. Вздовж 227

РОЗДІЛ ІІ. Материки водних потоків ростуть деякі витривалі лучні трави (мітлиця, вівсянка, осоки) та кущі обліпихи. Тварини цього регіону пристосувалися до несприятливих умов. Серед них вирізняється як, що подібний на бика з густою довгою шерстю (мал. 2.332). Яків одомашнено, вони дають шерсть, молоко, м’ясо і використовуються як в’ючні тварини. З інших копитних багато антилоп, є дикі осли-кіангі (тибетські кулани), гірМал. 2.332. Як ські барани (мал. 2.333). Вони можуть долати великі відстані в пошуках їжі та води. Умови високогірних пустель несприятливі й для життя людей, тому вони живуть здебільшого в долинах річок на південних і східних окраїнах Тибету, де клімат м’якіший. У межах інших високогір’їв Євразії кліматичні умови мають деякі риси подібності з Тибетом, але ніде немає таких великих просторів високогірних пустель. У міжгірних долинах і Мал. 2.333. Гірський баран улоговинах Гімалаїв, Альп, Кавказу, Тянь-Шаню та інших великих гірських систем Євразії досить сприятливі умови для життя людей, сільського господарства, і вони густо заселені. Водночас у деяких місцях гір є території зовсім не освоєні, навіть такі, куди не ступала нога людини.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які особливості природи степів і пустель помірного поясу Євразії? 2. Які ґрунти поширені у степах Євразії? 3. Які природні зони є в жаркому поясі Євразії? 4. Які особливості рослинного і тваринного світу тропічних пустель та саван

Євразії? 5. Назви типові рослини лісів жаркого поясу. 6. Як проявляється висотна поясність у Гімалаях? 7. У чому полягає своєрідність природи Тибету?

A 228

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Чому пустелі помірного поясу розташовані у внутрішніх частинах материка?

ТЕМА 7. Євразія 2. Що є відмінного між пустелями тропічного, субтропічного та помірного поясів на материку? 3. Спрогнозуй, які зміни в природі узбереж Євразії могли б відбутися, якби зникли течії навколо материка.

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 45. Екологічні проблеми. Об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Пригадай або здогадайся 1. Які екологічні проблеми характерні для вивчених тобою материків? 2. Які, на твою думку, особливості об’єктів відіграють основну роль для занесення їх до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО? Від чого залежить кількість таких пам’яток на тому чи іншому материку?

Екологічні проблеми материка Найдавніше заселений і змінений. Вважається, що Євразія — найдавніше заселений людиною материк. Тому він чи не найбільше серед інших материків зазнав значних змін природи. Перш за все це стосується помірного та субтропічного поясів, що є одними із найсприятливіших для життя та ведення господарства. Од нією із найбільших проблем є значна розораність степу та лісостепу. Через постійну експлуатацію найкращих у світі чорноземів вони частково втрачають свою родючість (мал. 2.334). Ці природні зони мають

Мал. 2.334. Чорноземні розорані ґрунти у лісостеповій зоні Європи

229

РОЗДІЛ ІІ. Материки густу мережу поселень із суцільно забудованими житловими масивами, магістралями, кар’єрами, промисловими будівлями. Тут первісна природа подекуди змінена докорінно і втрачена назавжди. Значних змін зазнав тваринний світ материка. Окремі види тварин внаслідок прямого винищення та забруднення навколишнього середовища зникли або перебувають на межі зникнення. Особливо це стосується риби в океа Мал. 2.334. Соболь нах, хутрових звірів (песця, соболя — мал. 2.334 та ін.), екзотичних тварин (тигра, слона, морського котика та ін.). Зростання потреб людства у деревині призвело до знищення значних площ лісів усіх природних зон (мал. 2.335). Екологічні лиха, катастрофи. Внаслідок неправильного водокористування змінено природні умови посушливих територій. Зникнення Аральського та обміління Каспійського морів — це одна із глобальних катастроф на материку Мал. 2.335. Вирубування внаслідок втручання людини у природу. вічнозелених вологих лісів під Значних екологічних забруднень материк плантації олійної пальми на зазнає внаслідок викидів газів у атмосферу, поострові Борнео в Індонезії трапляння хімічних відходів із заводів та фабрик у поверхневі води. Світовою катастрофою є аварія на Чорнобильській атомній станції, результатом якої і сьогодні є існування мертвої 30-кілометрової забрудненої радіацією зони та суміжних з нею територій. Для збереження природи у межах Євразії створено багато заповідників.

Об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Об’єкти Списку в Європі. На території Євразії до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО занесено майже 700 об’єктів природи, історії та культури. Серед об’єктів природи є унікальні заповідники, де природа перебуває під ретельним науковим спостереженням та суворим контролем, який покликаний обмежити вплив людини на навколишнє середовище. Це насамперед ті об’єкти, що розташовані в державах Європи. Серед природних об’єктів Європи — фіорди в Західній Норвегії. Це давні вузькі та довгі льодовикові долини на Мал. 2.336. Один із фіордів Норвегії узбережжях, які затоплені морем (мал. 2.336). 230

ТЕМА 7. Євразія Один із вулканів Ісландії — Суртсей розташований на однойменному острові, що утворився внаслідок виверження вулкана в 1967 році (мал. 2.337). Його площа нині становить майже 2 км². Це справжня наукова знахідка для вчених з усього світу. Дослідження на ньому почали проводитися відразу ж після виверження та остигання лави. Особливо цінними для науки є спостереження за поступовим заселенням острова живими організмами. Одним із особливих біосферних заповідників світу є дельта Дунаю, що розташовується на території України та Румунії (мал. 2.338). Там охороняється значна кількість птахів та тварин, що занесена до Червоної книги. Площа дельти щорічно збільшується внаслідок наносів річки. В сусідній із Україною державі Словаччині охороняються карстові печери, в яких течуть підземні ріки (мал. 2.339). Печери обладнано для проведення екскурсій. В одному із підземних залів проводяться концерти хорової та органної музики. У підземеллях знайдено давні поселення людей кам’яного віку. На території Європи до Списку все світньої спадщини ЮНЕСКО занесено чималу кількість пам’яток історії, культури, мистецтва. Одними із найвизначніших найдавніших мистецьких пам’яток є малюнки первісної людини, що збереглися в печерах. Зокрема, до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО входять печери, що розташовані в долині річки Везер (Франція), на стінах яких є зображення мамонтів, биків, коней та інших доісторичних тварин. В Україні до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО належать архітектурні

Мал. 2.337. Утворення острова Суртсей

Мал. 2.338. Вигляд дельти Дунаю із космосу. Пелікани у дельті Дунаю

Мал. 2.339. У печерах Словаччини

Мал. 2.340. Софійський собор у Києві

231

РОЗДІЛ ІІ. Материки пам’ятки Києва (зокрема Софійський собор — мал. 2.340 та Києво-Печерська лавра), історичного центру Львова, окремі дерев’яні церкви Заходу України, залишки грецького міста Херсонес у Криму. Значна кількість пам’яток є комплексними, тобто поєднують у собі природні, історичні та культурні особливості тієї чи іншої території. Так, в Італії одним із найбільш відвідуваних місць є залишки міст Помпеїв, Геркуланума, що їх було засипано попелом під час виверження вулкана Везувій в 79 році. З часом ця територія була заселена знову. Пізніше археологи, провівши розкопки, віднайшли руїни будівель, дороги та навіть останки мешканців міста, Мал. 2.342. Монастирі Метеора у Греції які жили тут дві тисячі років тому. На території Греції є унікальний комплекс монастирів, що розміщуються на недоступних скелях (мал. 2.342). Об’єкти Списку в Азії. На Філіппінських островах місцеві жителі використали схили гір для рисових полів, створивши на них численні штучні тераси, що є прикладом величезного працелюбства (мал. 2.343). У Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Азії також є дуже багато цікавих природних і культурних об’єкМал. 2.343. Штучні тераси для тів. Серед них, зокрема, екзотичні форми вирощування рису на схилах гір рельєфу — гори-останці Уїшань, карстові стовпи Гуйлінь у Китаї (мал. 2.344).

Мал. 2.344. Національний парк «Гуйлінь»

232

ТЕМА 7. Євразія Унікальним природним утворенням є озеро Убсу-Нур у Монголії (мал. 2.345). Воно є залишком давньої великої водойми, яка існувала тут в льодовиковий період. В улоговині озера існує особливий мікроклімат, що уможливлює існування різноманітних природних зон на обмеженому просторі. Тут дуже багатий тваринний світ — 173 видів птахів і 41 вид ссавців, у тому числі й такі рідкісні тварини. Мал. 2.345. Озеро Убсу-Нур На території Індії росте найбільший на Землі мангровий ліс, що охороняється у Національному парку Сундарбан. Там водиться бенгальський тигр, який перебуває під загрозою зникнення. Ліс цієї території є своєрідним бар’єром, що захищає населення від частих тропічних ураганів. У ньому живуть численні стада оленів, багато птахів, водяться крокодили, змії та багато інших видів тварин вологих тропічних та субтропічних тварин і рослин.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які екологічні проблеми характерні для Євразії? 2. Які природні об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є у Європі? 3. Які культурні об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є у Азії?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Визнач, які екологічні проблеми спостерігаються в околицях твого населеного пункту. 2. Які об’єкти природи занесено до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в межах території України? 3. Ознайомся з іншими об’єктами Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що не наведені в підручнику, за допомогою пошукової роботи в Інтернеті.

Назви зображені об’єкти чи явища

233

РОЗДІЛ ІІ. Материки

§ 46. Населення Євразії

Пригадай або здогадайся 1. Пригадай, від чого залежить густота населення тієї чи іншої території. 2. До яких рас належить населення Євразії?

Заселення материка та сучасне розміщення населення З давніх часів. Людина в Євразії живе з дуже давніх часів. Є підстави вважати деякі  Чи відомо тобі? райони Східної і Південної Азії прабатьківВ Індії зберігся комплекс з 29 щиною найдавніших людей. Перші стоянки буддійських храмів і монаспервісної людини в Європі сягають мільйона тирів ІІ ст. до н. е. — VІІ ст. років тому. Саме в Євразії відомі найдавніші Їх висічено у скелях поблизу цивілізації Землі: в Індії, Китаї, Месопотаселища Аджанта штату мії, на узбережжі Середземного моря. Вони Махараштра. Аджанта є визіграли велику роль у розвитку людського значною пам’яткою давньосуспільства. За чисельністю народи контиіндійської культури. ненту становлять близько 65 % жителів земної кулі. Вкрай нерівномірно заселений материк. Розміщення населення на материку є вкрай нерівномірним. У деяких районах густота населення сягає понад 1 000 осіб на 1 км2 (дельта Гангу і Брахмапутри, острів Ява, мал. 2.346, деякі райони Китаю, узбережжя Японських островів). Густо заселена Західна Європа. Але є й майже безлюдні райони (Сибір, Тибет, Гобі, Аравійський півострів, багато гірських систем). Більшість населення материка живе в містах (понад 60 %). Густозаселені сільські території переважають у Східній та Південній Азії, Західній та Центральній Європі. Давнє заселення та інтенсивна господарська діяльність на багатьох Мал. 2.346. Джакарта — одне з територіях призвели до сильних змін у найбільших міст світу, розташоване на природі. Місцями виникають серйозні острові Ява

234

ТЕМА 7. Євразія проблеми, які пов’язані з використанням природних ресурсів, господарською діяльністю людей. Скупчення великих міст, тривалий розвиток землеробства, розвиток транспортної мережі нерідко призводять до незворотних змін у природі в багатьох районах Європи та Азії.

Раси, народи, релігії Раси в Євразії. Населення Євразії різноманітне за расовим і національним складом. Велику частину становлять народи європеоїдної раси — як північної, так і південної її гілок (мал. 2.347). Південні європеоїди з темними очима і волоссям (давніша гілка) населяють Південну Європу і Південно-Західну Азію. Із просуванням від центрів заселення на північ усе світлішими стають шкіра, очі, волосся людей. Найяскравіше риси північних європеоїдів виражено у шведів, норвежців — блондинів зі світлими очима (мал. 2.348). Народи монголоїдної раси зазвичай ни зькорослі, з жовтувато-смаглявою шкірою, темними вузькими очима, широким носом, чорним прямим волоссям населяють головним чином Центральну, Східну Азію. Вважається, що представники цієї раси поширилися на інші материки (наприклад, у Північну та Південну Америку) саме із Азії. Расові ознаки монголоїдів — це багаторічне пристосування до природних умов сухих, жарких, вітряних, пилових континентальних районів Азії (мал. 2.349). На півдні материка (південь Індостану та прилеглі острови) живуть народи, для яких характерна темна шкіра, плоскі обличчя, хвилясте волосся. Їх вважають представники особливої гілки екваторіальної раси.

Мал. 2.347. Українці — представники європеоїдної раси. За мовою належать до слов’янської групи

Мал. 2.348. Юні шведи

Мал. 2.349. Жителі Тибету належать до монголоїдної раси

235

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.350. Поклоніння мусульман біля головного святилища ісламу — будівлі Каабу в місті Мекка

Мал. 2.351. Віруючі індуїсти вважають річку Ганг священною

Народи і релігії. Кожен з народів, що проживає на території материка, має власну мову, звичаї та традиції. За мовними ознаками науковці об’єднують народи з подібними мовами у мовні сім’ї, мовні групи. Найчисленнішою є індоєвропейська мовна сім’я, народи якої живуть в Європі, Індії, Ірані. До її складу входить численна слов’янська мовна група, до якої належать і українці. Євразія — батьківщина трьох світових релігій — християнства, буддизму, ісламу. Християнство найбільше поширене в Європі. Іслам походить із Близького Сходу (мал. 2.350). Прихильники ісламу (мусульмани) живуть також на південному сході материка. Буддизм найбільшою мірою поширений у Південній та Центральній Азії. Значна частина Китаю — найбільшої держави за кількістю населення в світі має свою національну релігію — конфуціанство. У другій за кількістю населення країні — Індії сповідують індуїзм (понад 80 % населення, мал. 2.351) та іслам.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Як розміщено населення на території Євразії? 2. Представники яких рас живуть на материку Євразія з найдавніших часів? 3. До якої раси, мовної групи та сім’ї належать українці? 4. Які релігії є найбільш поширеними на материку?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Дізнайся, до яких мовних груп та сімей належать населення держав-сусідів України. 2. В яких природних зонах розташовано території, найгустіше заселені сільським населенням? 3. Які найпоширеніші віросповідання є в Європі та Азії?

236

ТЕМА 7. Євразія

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 47. Держави Євразії

Пригадай або здогадайся 1. Які стародавні держави світу ти знаєш? Які з них існували на території Євразії? 2. Що тобі відомо про високорозвинуті держави у Євразії? 3. Від чого, на твою думку, залежить розмір території держави?

Країни Європи Найбільші та найменші. Народи Євразії живуть у межах 90 великих і малих держав. Серед них є дуже великі за площею — Росія та Китай, кількістю населення — Китай та Індія. І найменша у світі за площею і кількістю населення держава — Ватикан також розташована в Євразії. Країни Європи та Україна. У Європі розміщена велика група відносно невеликих за розмірами території і чисельністю населення держав. Вони виділяються серед інших країн світу виробництвом найсучаснішої якісної продукції (мал. 2.352), високим рівнем комфортності життя для більшості своїх громадян. Серед найрозвинутіших Мал. 2.352. На сучасному промисловому держав Європи за величиною обсягів підприємстві в одній з країн Європи виробництва, впливу на характер взаємовідносин між країнами світу особливо вирізняються Німеччина, Велика Британія, Франція. 237

РОЗДІЛ ІІ. Материки Україна за площею є більшою від усіх європейських держав, але за рівнем розвитку та умовами життя громадян суттєво відстає від найбільш розвинутих країн Європи. Останнім часом Україна налагодила торговельні та культурні зв’язки з більшістю держав світу і розвиває своє господарство, орієнтуючись на досвід високорозвинутих світових дерМал. 2.353. Україна здавна мала славу жав. Найбільше Україна у світі відома житниці Європи своєю сільськогосподарською продукцією (мал. 2.353). Німеччина — найбільша за кількістю населення держава Європи. На півночі її омивають Північне та Балтійське моря, на півдні розташовані гори Баварські Альпи, покриті лісом. Більшість країни — це низовини й височини. Запаси корисних копалин порівняно невеликі. Серед них найбільше значення мають вугілля та руди. Клімат помірний, з відчутним упливом Атлантичного океану, повітря якого знижує спеку влітку та пом’якшує зиму, приносить достатню кількість опадів. Річок на території держави досить багато. Найбільші з них — судноплавні Рейн, що тече майже через всю країну із півдня на північ, та Дунай, що з’єднує Німеччину із Чорним морем (мал. 2.354). У Німеччині проживає близько Мал. 2.354. Рейн протікає через 82 млн осіб. Це однонаціональна країна: німецьке місто Кельн 95 % жителів — німці. Значна частина населення проживає у містах, найбільшим із яких є Берлін — столиця держави. Країна є однією із найкращих у світі виробників автомобілів, суден, верстатів, електронних приладів, оптики, літаків, різноманітних двигунів, продукції хімічної, деревообробної, легкої та харчової промисловості. Дуже розвинутим є сільське господарство. Тут вирощують Мал. 2.355. Один із старовинних замків пшеницю, ячмінь, цукровий буряк, овочі Німеччини в місті Штутгарт 238

ТЕМА 7. Євразія та фрукти. На фермах розводять велику кількість худоби, свиней, овець, птиці. Транспортні магістралі держави відповідають всім сучасним досягненням науки та техніки. Значна частина вантажів перевозиться до інших країн морським транспортом. Останнім часом значний прибуток німці одержують зі сфери туристичного бізнесу (мал. 2.355). Велика Британія. Офіційна назва держави — Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Це острівна держава, що відділена від материка протоками Ла-Манш і Па-де-Кале. Під протокою збудовано швидкісну магістраль, якою швидко можна з Великої Британії дістатися на континент чи навпаки. Рельєф у цілому рівнинний, тільки на півночі розташовані невисокі гори. Із корисних копалин є великі родовища кам’яного вугілля, а на шельфі — нафта і газ. Клімат морський, літо прохолодне, зима майже безморозна, однак часто переважає сира та вітряна погода. Опадів випадає порівняно багато — в середньому 1 000 мм на рік. Кількість населення становить трохи Мал. 2.356. Вестмінстерський палац у якому засідає Парламент Великої більше від 62 млн осіб. Це густозаселена Британії в Лондоні країна, більшість жителів якої проживає в містах. Великобританія — одна із найрозвинутіших країн світу (мал. 2.356). Найбільший прибуток їй приносить виробництво приладів, різноманітних машин та пристроїв, автомобілів, літаків, суден, сільськогосподарської техніки. Значного рівня розвитку досягла хімічна промисловість, що виробляє мінеральні добрива, пластмаси, гуму, фарби, ліки. Основну роль у сільському господарстві відіграє тваринництво, зокрема розвеМал. 2.357. Виноградники Франції. дення худоби, овець, коней, свиней та Виноробство — давня традиція сільського господарства французів птиці. Найбільше значення для зв’язку з іншими державами має морський транспорт. У межах держави досить густа мережа автомобільних доріг та залізниць. Франція. Це держава, що має вихід до Середземного моря на півдні та на півночі омивається водами Атлантичного океану. Територія в основному рівнинна, на півдні є гори Альпи, а на заході — Піренеї. Франція має порівняно багаті родовища руд — залізної та кольорових металів, зокрема алюмінію, золота, міді, 239

РОЗДІЛ ІІ. Материки а також солей та будівельних корисних копалин. Клімат — теплий і м’який, сприятливий для життя та ведення господарства (мал. 2.357). Найтепліше на півдні — там середземноморський тип клімату: морози взимку є рідкістю, а літо сухе та жарке. Порівняно мало лісів, їх вирубано в минулому, тому багато з них насаджено пізніше штучно. Населення країни, що складається на 85 % із французів, становить близько 65 млн осіб. Більшість проживає в містах. Країна славиться випуском різноманітних машин, зокрема космічної техніки, автомобілів, літаків, кораблів. Виробляється багато парфумерних виробів, тканин, одягу, взуття, харчових продуктів. Основні сільськогосподарські культури — пшениця, цукрові буряки, виноград, оливки, Мал. 2.358. Ейфелева вежа — візитка різні овочі. Франція — країна туризму Парижа та всієї Франції (мал. 2.358). Мандрівників сюди приваблює давня архітектура, пам’ятки природи, історії, культури, санаторії та курорти. Росія — найбільша за площею держава світу. Її територія розташована в межах як Європи, так і Азії. Різноманітна геологічна будова зумовила відмінності у рельєфі та значні запаси корисних копалин (мал. 2.359). Клімат на більшості території холодний, континентальний. Значними є площі лісів та боліт, багато річок, озер. Населення становить близько 142 млн осіб. По території воно розміщується дуже нерівномірно. Найгустіше заселена західна частина, а в центральних та північних областях є багато безлюдних місць. Росія — багатонаціональна країна, в ній проживають більш як 100 народів. Серед національних меншин — українці, татари, башкири, чуваші та ін. Господарство складається із багатьох галузей. У даний час спостерігається спад виробництва. Країна постачає за кордон багато нафти, газу, металів, продукцію машинобудування. Характерний нерівномірний господарський розвиток території. Північні та центральні райони Росії менш економічно розвинуті, ніж її Мал. 2.359. Уренгойське родовище газу західна частина. на півночі Західно-Сибірської низовини

240

ТЕМА 7. Євразія Землеробство (вирощування зернових, картоплі, цукрового буряку, овочів та фруктів) поширене в південних та західних частинах держави, оскільки більшість території займають вічна мерзлота, гори, болота та інші непридатні для обробітку землі. На півночі населення займається оленярством (мал. 2.360). Прибутковими також є рибальство та полювання Мал. 2.360. Оленярство — традиційне на хутрових звірів. Розвинуто всі види тваринництво північних народів Росії транспорту, найбільше вантажів перевозиться залізницею, багато річок — судноплавні. Держава має вихід до трьох океанів, через які морським транспортом здійснюється торгівля з іншими державами.

Країни Азії Різноманіття країн Азії. В Азії більшість держав суттєво відстають у рівні свого розвитку від європейських країн. Однак деякі з них виробляють дуже велику кількість продукції у світовому масштабі завдяки величезній чисельності населення (Китай, Індія), інші — мають високі доходи на особу завдяки дуже великим запасам нафти, газу (Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, Об’єднані Арабські Емірати, мал. 2.361). Тільки Японія входить у п’ятірку держав з найбільшими у світі обсягами виробництва завдяки Мал. 2.361. Місто Дубаї в Об’єднаних Арабських Еміратах — багатій великій кількості найсучасніших виробнафтовидобувній державі ництв, які виготовляють продукцію дуже високої якості. Японія — острівна країна на сході Азії. Для інших держав вона є прикладом того, як можна досягнути надзвичайно високого рівня розвитку, маючи дуже мало корисних копалин та не досить сприятливі природні умови. Країна постійно перебуває під дією руйнівних землетрусів, тайфунів, що призводять до людського лиха та значних збитків у веденні господарства. Найбільший прибуток державі приносять висококваліфіковані працелюбні робітники та науковці, які користуються значним попитом у інших державах. Японці мають дуже значні досягнення в науці, їм належать вагомі винаходи, розробки, зокрема в галузі комп’ютеризації та робототехніки. 241

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Мал. 2.362. Символи Японії: на передньому плані цвіте сакура — японська вишня, справа пагода — будівля із вигнутим дахом, на задньому плані — священна гора японців — вулкан Фудзіяма

Природа порівняно різноманітна, оскільки Японські острови мають значну протяжність із півночі на південь, багато лісів, які дуже добре охороняються (мал. 2.362). Річки короткі, повноводні та порожисті. На них збудовано електростанції. Японія, де проживає близько 127 млн. жителів — одна із найгустіше заселених територій світу. Вздовж узбережжя розташовані одне біля одного міста, утворюючи неперервну суцільну смугу, що з’єднана сучасними транспортними магістралями (мал. 2.363), зокрема й підводними. Міста дуже впорядковані, прибрані, мають багато парків, садів, місць відпочинку. Столиця Токіо — одне із найбільших міст світу — славиться сучасними високими будівлями, найновішими видами транспорту, організованістю та дисципліною мешканців. Усьому світу відомі японські товари з їх високою якістю — автомобілі, комп’ютери, електротехніка, одяг, верстати та інструменти. Не менш вагомі досягнення японців і в сільському господарстві. Вони вирощують високоврожайні сорти рису, чаю, цукрової тростини. Багато мандрівників з усього світу відвідують Японію, щоби побачити різноманітні природні, історичні та культурні туристські об’єкти, ознайомитися з особливими старовинними звичаями та традиціями. Китай. Найбільша за чисельністю держава світу — понад 1,3 млрд жителів. На її території проживає більш як Мал. 2.363. Сучасна мережа шляхів 100 народів. Це земля прадавніх цивіліодного із японських міст 242

ТЕМА 7. Євразія зацій із дуже стародавніми традиціями та культурою (мал. 2.364). Китайці першими у світі винайшли компас, папір, шовк, фарфор, сірники, порох та феєрверки. На території держави дуже різноманітна природа. Західна частина — гірська, а східна — рівнинна. Країна має значні запаси корисних копалин — вугілля, газу, руд заліза, кольорових металів та ін. Північна та центральна частина Мал. 2.364. Одне із густозаселених мають помірний клімат, тут є посушливі селищ в Тибеті пустелі, особливо холодні та вітряні взимку. Схід та південь — це теплий субтропічний та тропічний клімат із вологими мусонними вічнозеленими лісами. За останні десятиліття Китай став однією із найрозвинутіших держав Азії. Там виробляється багато електроенергії, металів, різноманітної промислової продукції. Це насамперед машини та обладнання, судна, літаки, крани, автомобілі, верстати, електротовари, одяг, взуття, харчові продукти. Мал. 2.365. Збирання рису потребує Основними складовими сільського багато ручної праці господарства Китаю є вирощування рису, пшениці, бавовнику, цукрової тростини, арахісу, чаю, фруктів та інших культур (мал. 2.365). На просторих пасовищах розводять багато худоби, свиней, овець. Китай посідає третє місце в світі за виловом риби й виробництвом рибопродуктів. Природа, стародавні архітектура, мистецтво, звичаї, традиції та побут китайців приваблюють в країну багато туристів.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які особливості розвитку держав Євразії? 2. Які з держав Європи є найрозвинутішими? 3. Випуск яких видів продукції, на твою думку, дає найбільший прибуток

державам?

243

РОЗДІЛ ІІ. Материки

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Що є особливого в розташуванні держав Євразії порівняно з розташуванням держав на інших материках? 2. Порівняй розміри держав Європи та Азії. Поясни причину різниці, яку ти помітив. 3. Знайди інформацію про держави-сусіди України. Які відносини з ними має Україна?

Назви зображені об’єкти чи явища

Дослідження

Здійснення уявної подорожі уздовж 50-ї паралелі. Виявлення природних закономірностей за маршрутом слідування, складання карти маршруту з позначенням країн та унікальних природних об’єктів Для виконання завдання спочатку прокресли лінію маршруту на контурній карті. Користуючись фізичною, кліматичною та картами природних зон, підпиши форми рельєфу, ізотерми січня та липня, кількість опадів у районі великих міст, річки, озера, що трапилися на шляху. Окремо в зошит випиши послідовність природних зон із заходу на схід. Пригадай, які типові та унікальні рослини і тварини у них поширені. Зверни увагу на те, які зони зникають у центрі материка. Пригадай, в чому причини. Які з унікальних об’єктів розташовані по лінії маршруту? Знайди відомості про них, використавши засоби масової інформації. Розглянь політичну карту материка. Які держави перетинає маршрут? Коротко охарактеризуй природу та господарство цих держав. 244

ТЕМА 7. Євразія

Коротко про зміст теми Євразія — найбільший із усіх материків на Землі. Він складається із двох частин світу — Європи та Азії. Його величина великою мірою визначає надзвичайну різноманітність та специфічні риси природи. Євразія розташована в усіх кліматичних поясах, а її протяжність із заходу на схід становить дещо більше третини довжини екватора. Материк омивають всі чотири океани, а берегова лінія не має собі рівних серед інших за кількістю островів, півостровів, заток, проток, морів. Євразія, насамперед її європейська частина, найдавніше освоєна людиною. Однак остаточне освоєння та дослідження материка було порівняно складним. Чималою ціною людству діставалися нові географічні знання. Тривалий час залишалися невивченими внутрішні та холодні північні території материка. Багато експедицій ризикувало своїм здоров’ям та життям, іноді вони взагалі зникали безслідно. Однак прагнення пізнати невідомі землі з допомогою географічної науки дали добрі результати, і всі «білі плями» на карті Євразії було ліквідовано. Не можна стверджувати, що на даний час материк вивчений повністю, дослідження його таємниць природи тривають і зараз. Євразія має складну будову земної кори. Її складовими є стійкі та нестійкі ділянки. Особливо вирізняється Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс, що розташований на стику Євразійської, Африканської та Індо-Австралійської плит. Це територія із діючими вулканами та зонами землетрусів. Одна із найбільш активних сейсмічних територій Землі — східна частина Євразії, що контактує із Тихоокеанською плитою. Це — складова Тихоокеанського вулканічного кільця. Платформам відповідають рівнинні ділянки, а складчастим областям — гори. Найбільшими рівнинами материка, що водночас є найбільшими на Землі, це — Східно-Європейська та Західно-Сибірська низовини. На материку розташовані найвищі гори світу — Гімалаї із максимальною вершиною — Еверестом (Джомолунгмою) — 8 848 м. Клімат Євразії своєрідний та різноманітний. Він значною мірою зумовлений чималими розмірами та протяжністю материка як з півночі на південь, так і з заходу на схід. Клімат центральних частин Євразії — континентальний. Віддаленість від океану, застій холодного повітря взимку в міжгірських улоговинах зумовлюють дуже низькі температури. В місті Оймякон розташований Полюс холоду материка (-72°). Рельєф вносить значні корективи в особливості кліматичних процесів. У підніжжі Гімалаїв, на навітряному схилі, куди проникають мусони із Тихого океану, розташоване найвологіше місце на Землі — селище Черапунджі, де випадає в середньому 11 700 мм за рік. Органічний світ Євразії надзвичайно багатий, оскільки на її території є всі природні зони Землі. Північ — це арктичні пустелі, тундра та лісотундра. Ліси помірного поясу — тайга, мішані ліси та широколисті мають свої відмінності в ме245

РОЗДІЛ ІІ. Материки жах простягання, а зона широколистих лісів у центрі материка зникає. Це зумовлюється континентальністю, зокрема низькими зимовими температурами всередині континенту. Євразія — материк, в якому значна площа пустель розташована в помірному поясі. Зона степу та лісостепу материка є найсприятливішою територією в світі для ведення сільського господарства, оскільки тут є найродючіші ґрунти — чорноземи. Природні зони жаркого поясу мають такі ж особливості, що і на інших материках, однак площі зони саван та вологих екваторіальних лісів є порівняно меншими. У більшості гір проявляється висотна поясність. Основні екологічні проблеми материка — це надмірна розораність степу, вирубування лісу, забруднення річок, повітря, зникнення окремих видів рослин та тварин. Світовими екологічними катастрофами є обміління Аральського моря, аварія на Чорнобильській атомній станції, викид шкідливих речовин із заводів у води Дунаю. Населення розташоване на материку дуже нерівномірно. Найгустіше заселена Південно-Східна та Південна Азія, Європейська частина. Більшість населення проживає у містах. Майже незаселеними є арктичні пустелі, пустелі помірного та жаркого поясу. Малозаселеними є північні райони тундри, тайги, вологих тропічних лісів. Більшість держав Європи є високорозвинутими, вони досягли значних успіхів у веденні господарства. Це — Німеччина, Велика Британія, Італія, Франція. В Азії високорозвинутих держав менше, це, зокрема, Японія та Південна Корея. Переважають держави, що розвиваються. Основні прибутки розвинуті країни отримують від сфери послуг, випуску різноманітних промислових товарів та сільськогосподарської продукції, банківської справи.

Опрацювавши всю тему, спробуй відповісти 1. На які складові природи значною мірою впливає географічне положення

материка? 2. Які території Євразії були вивчені та освоєні найпізніше? Чому? 3. Які найвагоміші наукові досягнення експедицій, що досліджували північ-

ні райони Євразії? 4. Які з низьких гір материка є старими, а які — молодими? 5. Де на території Євразії розташовані зони землетрусів та вулканів? 6. Де на території Євразії залягають найбільші нафтові родовища? До яких

ділянок земної кори вони належать? 7. Які корисні копалини поширені у складчастих областях Азії? 8. Чим зумовлена різноманітність клімату Євразії? 9. Яка роль течії Гольфстрім для Європейської частини материка?

246

ТЕМА 7. Євразія 10. Як ти гадаєш, чому на західному та східному узбережжях півострова Ін-

достан випадає різна кількість опадів? 11. Чому район селища Черапунджі є найвологішим місцем на Землі? 12. Чим пояснюються максимально низькі температури материка в містах

Оймякон та Верхоянськ? 13. До яких басейнів належать річки Євразії? 14. Як поверхня Євразії впливає на напрям та характер течій річок? У чому

відмінність між режимами річок Атлантичного та Північного Льодовитого океану? 15. Які ендемічні рослини та тварини материка зони лісів жаркого поясу тобі

відомі? В чому їхня унікальність? 16. Чому природні зони материка мають значні відмінності в межах свого

простягання? 17. Які природні зони зазнали найсуттєвіших змін внаслідок господарської

діяльності людини? 18. Назви гірські території, в яких чітко виражено висотну поясність. 19. Які особливості природи Тибету? Які причини унікальності цього регіону

Євразії? 20. Які екологічні проблеми, що є на інших материках, характерні й для Єв-

разії? 21. Чи рівномірно заселений материк? В чому причини такого розміщення? 22. Представники яких народів живуть на території європейської частини

материка? 23. Назви найрозвинутіші держави Євразії.

Виконай практичні завдання 1. Нанеси на контурну карту вулкани материка. До яких ділянок земної

кори вони належать? 2. Згрупуй та випиши в дві колонки зовнішні та внутрішні моря узбереж

Євразії. 3. Порівнявши фізичну та карту будови земної кори, визнач, які ділянки

земної кори відповідають найбільшими низовинам, височинам та плоскогір’ям материка. 4. Якими були б обриси Євразії на карті, якби рівень океану підвищився

на 200 м? Виконай це завдання, використавши контурну карту. 247

РОЗДІЛ ІІ. Материки 5. Використавши кліматичну та карту природних зон, визнач кліматичні

показники та природні зони міст Рим, Ташкент та Владивосток, що розташовані майже на тій самій широті. В чому причина такої різниці? 6. Згрупуй та випиши у три колонки по кілька річок із дощовим, сніговим

та льодовиковим живленням. 7. Випиши реліктові та ендемічні рослини і тварини лісових зон материка. 8. Розглянь карту населення Євразії. Визнач, на яких територіях матери-

ка спостерігається найбільша густота міст. 9. Підготуй короткі інформативні повідомлення про життя і долю тих

українців, що опинилися на просторах Росії та Казахстану внаслідок примусового виселення та репресій.

248

РОЗДІЛ ІІІ

ОКЕАНИ

Тема 1. Головні особливості природи Світового океану Тема 2.

Тихий океан

Тема 3.

Атлантичний океан

Тема 4.

Індійський океан

Тема 5.

Північний Льодовитий океан

Вивчаючи тему, ти дізнаєшся про характерні риси рельєфу Світового океану, властивості водних мас, особливості переміщення океанічних течій, закономірності поширення живих організмів. Розглянеш географічне положення кожного з океанів, історії їх відкриття та освоєння, рельєф дна, клімат і властивості вод, органічний світ та природні ресурси. Проаналізуєш вплив океанів на природу сусідніх материків і життєдіяльність людей.

Тема 1. ГОЛОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДИ СВІТОВОГО ОКЕАНУ

§ 48. Загальні особливості рельєфу дна та вод Світового океану

Пригадай або здогадайся 1. Які є дві основні планетарні форми земної поверхні? 2. Які є два основні типи земної кори? 3. Що утворюється в океанах у місцях, де стикаються чи розходяться літосферні плити? 4. Чим відрізняються води Світового океану на різних широтах і глибинах? 5. Що таке океанічні течії?

Рельєф дна Світового океану — результат переміщення літосферних плит

Мал. 3.1. Окраїна материка, затоплена водами океану

Основні форми океанічного дна. У результаті дії внутрішніх сил упродовж геологічного етапу розвитку Землі сформувалися найбільші планетарні форми поверхні земної кори — материки з гірськими країнами і рівнинами та западини океанів. При цьому океанічними водами затоплено не тільки території із

Мал. 3.2. Основні форми рельєфу дна Світового океану: 1 — шельф; 2 — материковий схил; 3 — ложе океану; 4 — острівна дуга; 5 — океанічний жолоб; 6 — серединно-океанічний хребет; 7 — рифтова зона

ТЕМА 1. Головні особливості природи Світового океану земною корою океанічного типу, а й відносно  Чи відомо тобі? великі площі земної кори материкового типу Характерна особливість ре(мал. 3.1). Океанічне дно також є зоною стильєфу материкового схилу — кання літосферних плит, які розходяться, рурізка розчленованість долинохаються назустріч чи ковзають одна відносно подібними формами, тобто іншої. Цим зумовлена велика різноманітність підводними каньйонами. Чаформ дна Світового океану. У його межах пестіше за все вони є продовженредусім виокремлюють шельф, материковий ням в океані річкових долин. схил, ложе океану, а також океанічні жолоби та Ними рухається по схилу з велисерединні океанічні хребти (мал. 3.2). кою швидкістю (70–90 км/год) Шельфом, або материковою відмілиною, мул, пісок, гравій тощо. називають прибережну частину океану з материковим типом земної кори та глибинами до 200 м. Дно тут зазвичай утворене відкладами, які принесені із суші — мул, пісок, гравій, галька та ін. Шельф багатий на нафту, газ, розсипні родовища металів, алмазів тощо. Від глибини 200 м зазвичай зразу починається різке збільшення крутизни схилу дна. Ця зона різкого збільшення глибини від 200 до 3 000 — 3 500 м отримала назву материкового схилу. Він, як і шельф, є затопленою частиною континенту із земною корою материкового типу. На стику материкових і океанічних частин літосферних плит, що рухаються, утворюються ланцюжки островів переважно вулканічного походження, глибоководні жолоби. В усьому Світовому океані жолобів є понад тридцять. Найглибший із них Маріанський жолоб — 11 022 м, а найдовший — Алеутський — близько 3 600 км. Із зоною стику літосферних плит пов’язані основні діючі вулкани Землі, а також центри землетрусів. Основна частина дна Світового океану називається ложем океану. Вона займає понад половину його площі з переважаючими глибинами від 4 до 6 км. В основі цієї частини дна лежить земна кора океанічного типу. Серединно-океанічні хребти виділяються в центральних частинах океанів. Загальна довжина їх становить близько 60 тис. кілометрів. Висота хребтів над ложем океану — до 3 000 — 4 000 м, ширина — 1 000 – 2 000 км. Уздовж осьових частин хребтів є глибокі ущелини — рифти. Вони мають ширину до декількох кілометрів, а глибину — 1 – 1,5 км. Уздовж рифтів є багато діючих підводних вулканів, часто бувають землетруси, спостерігається посилений тепловий потік. Основою серединно-океанічних хребтів є земна кора океанічного типу, яка інколи виходить на поверхню у вигляді островів. Вулканізм і форми океанічного дна. Під широкими рівнинами ложа океанів земна кора дуже тонка (близько 5 км). Через це в місцях підйому магматич251

РОЗДІЛ ІІІ. Океани них потоків (так званих гарячих точок) формуються потужні вулкани. Цікаво, що внаслідок руху плит рухаються й самі вулкани. Тому вони утворюють довгі ланцюжки островів. Таким чином утворилися Гавайські острови із гігантським вулканом Мауна-Кеа (мал. 3.3). Своєрідним дивом підводного світу стали гайоти — це підводні гори з ідеМал. 3.3. Вулкан Мауна-Кеа ально рівними площинками на вершині. Ці рівні поверхні утворились у результаті того, що кратери згаслих підводних вулканів з плином часу заповнювались частиночками мулу, що їх приносять океанічні течії від материкових узбереж.

Водні маси Океану, їх властивості, географічне поширення Поверхневі водні маси. На різних глибинах у Світовому океані води вирізняються температурами, солоністю та деякими іншими характеристиками. Великі об’єми вод з подібними властивостями, які розміщуються на певних глибинах океану, називають водними масами. За глибиною шару їх поділяють на поверхневі, проміжні, глибинні та придонні. Товщина шару поверхневих водних мас сягає 200 — 250 м. Перебуваючи постійно у контакті з атмосферою, вони залежать від клімату, а тому їхні характеристики змінюються впродовж року. Поверхневі води також активно переміщуються в просторі. Залежно від своїх особливостей на різних широтах поверхневі водні маси поділяються на підтипи: екваторіальні (Е), тропічні (ПнТ і ПдТ), помірні (ПнП і ПдП), субарктичні (СбАр), субантарктичні (СбАн), арктичні (Ар), антарктичні (Ан).  Чи відомо тобі? Проміжні, глибинні та придонні водНайменшою є солоність ні маси. Нижню межу проміжних водних (33 ‰) у прибережних водах мас на різних широтах проводять на глибинах Антарктиди через мале випа1 000–2 000 м. Формуються вони здебільшого ровування, спричинене низькишляхом зміни властивостей поверхневих вод, ми температурами, та їхнє що опустилися на більші глибини. Порівняно опріснення від танення криги. з поверхневими проміжні водні маси є менш рухливими, у полярних областях відзначаються дещо підвищеною температурою, а в помірних та тропічних широтах — зниженою або підвищеною солоністю. Глибинні водні маси формуються у приполярних широтах у шельфовій зоні, де 252

ТЕМА 1. Головні особливості природи Світового океану зазнають значного охолодження. Холодні й дуже щільні води сповзають по шельфу і материковому схилу і розтікаються улоговинами в ложі океану в різних напрямках, переважно в бік екватора. Нижню межу глибинних вод проводять на глибинах 4–4,5 тис. м. Температури їх становлять 3 — 5 °С, солоність — до 35‰. На глибинах понад 4 — 4,5 тис. метрів панують придонні водні маси. Вони відрізняються найнижчими температурами (від +2 °С до –2 °С) та найбільшою щільністю вод. Утворюються в результаті подальшого опускання глибинних вод здебільшого у шельфових зонах Арктики та Антарктики.

Течії у Світовому океані Особливості та причини виникнення океанічних течій. Ти вже знаєш, що океанічні течії — це горизонтальні переміщення води в океанах і морях певними постійними шляхами. Тобто це своєрідні річки в океані, довжина яких досягає декількох тисяч кілометрів, ширина — сотень кілометрів, а глибина — сотень метрів. Швидкість переміщення вод у морських течіях набагато менша, ніж у річках — у середньому 1 — 3 км/год. За глибиною розташування в товщі води розрізняють поверхневі, глибинні та придонні течії. За температурними характеристиками течії поділяють на теплі та холодні. Приналежність конкретної течії до теплих чи холодних визначається не їхньою власною температурою, а температурою навколишніх вод. Теплою називають течію, що приносить тепліші води, а холодною — холодніші від навколишніх. Холодні течії зазвичай спрямовані від високих широт (більш віддалених від екватора) до низьких, а теплі навпаки — від низьких широт до високих (мал. 3.4).

Мал. 3.4. Схема течій: 1 — Гольфстрім; 2 — Куросіо; 3 — Каліфорнійська; 4 — Канарська; 5 — Лабрадорська; 6 — Західних Вітрів; 7 — Перуанська; 8 — Бенгальська; 9 — Південна Пасатна; 10 — Бразильська; 11 — Східноавстралійська

253

РОЗДІЛ ІІІ. Океани Основними причинами виникнення поверхневих течій є вітри, різниця рівнів води в різних частинах океану. Серед течій, що викликані вітрами, виділяють дрейфові, які спричинені постійними вітрами, та вітрові, що виникають під дією сезонних вітрів. Якщо вітер приганяє воду з однієї частини океану в іншу, то виникають місця з підвищеним та пониженим рівнями. Прилеглі води спрямовуються у ділянки із пониженим рівнем, що спричиняє утворення течії. Від місць з підвищеним рівнем води також беруть початок течії, які не спричинені напрямком вітру. Система течій Світового океану. Вирішальний вплив на формування си стеми течій в океані має загальна циркуляція атмосфери. Течії у Північній півкулі утворює в океанах по два кільця. Пасати спричиняють пасатні течії, що спрямовуються до екваторіальних широт. Там вони набирають східного напрямку і рухаються у західну частину океанів, підвищуючи рівень води. Це призводить до формування стічних течій, що рухаються уздовж східних узбереж материків (Гольфстрім, Куросіо). У помірних широтах ці течії підхоплюються пануючими  Чи відомо тобі? західними вітрами і спрямовуються до східної Причиною появи течії Гольфчастини океанів. Частина вод у вигляді комстрім є наганяння пасатами пенсаційних течій рухається до 30-х шиводи через Юкатанську пророт, звідки пасати вигнали воду (Каліфорнійтоку до Мексиканської затоська, Канарська), замикаючи південне кільце. ки. Саме це спричиняє значну Основна маса води, переміщеної західними різницю рівня води між завітрами, рухається вздовж західних узбереж токою і прилеглою частиною материків у високі приполярні широти (ПівнічАтлантичного океану. На ноатлантична, Північнотихоокеанська). Звідти виході в океан потужність вода у вигляді стічних течій, які підхоплюютьтечії становить 25 млн м³/с ся північно-східними вітрами, спрямовується (2 160 км³ за добу), що в 20 вздовж східних узбереж материків до помірних разів перевищує витрати широт (Лабрадорська, Камчатська, Східноаввсіх річок земної кулі, разом стралійська), замикаючи північне кільце. узятих. В океані течія з’єдУ Південній півкулі формується тільнується з Антильською теки одне кільце в екваторіальних і тропічних чією, причому потужність широтах. Першопричиною його існування є Гольфстріму збільшується і на 38° сягає 82 млн м³/с. також пасати. Південніше (у помірних широтах), оскільки на шляху вод, підхоплених західними вітрами, немає материків, формується колова течія Західних Вітрів. Тільки незначні її відгалуження повертають воду в тропічні широти (Перуанська, Бенгальська, Західноавстралійська течії). 254

ТЕМА 1. Головні особливості природи Світового океану Міжпасатними течіями обох півкуль вздовж екватора формується Міжпасатна протитечія. У північній частині Індійського океану мусонна циркуляція породжує сезонні вітрові течії.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які особливості рельєфу дна Світового океану? 2. Які водні маси переважно виділяють в океані? Яка їхня географія? 3. Якими причинами зумовлене виникнення океанічних течій? 4. Який вигляд має сформована система океанічних течій?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Температура води двох течій дорівнює +18 °С. До яких течій їх слід віднести, якщо перша проходить у тій частині океану, де температура навколишніх вод становить +20°, а друга — туди, де вона нижча на 4°. 2. Установи, які ще інші назви мають течії Західних Вітрів та Перуанська.

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 49. Життя у Світовому океані. Океан і людина

Пригадай або здогадайся 1. Які живі організми творять органічний світ Світового океану? 2. Які умови передусім необхідні для живих організмів у Океані? 3. У чому полягає господарське значення Світового океану?

Закономірності поширення життя у Світовому океані Способи пристосування організмів до життя в океані. У Світовому океані поширення живих організмів визначається температурою вод, вмістом у них розчинених газів, передусім кисню, які поглинаються з атмосфери, а також багат255

РОЗДІЛ ІІІ. Океани

Мал. 3.5. Схема розподілу живих організмів в океані

 Чи відомо тобі? Найбільший ссавець на земній кулі — синій кит. Маса окремих особин сягає 150 т. Стільки ж важать 30 слонів або 300 корів. Живиться синій кит переважно планктоном.

Мал. 3.6. Дельфіни як і усі інші ссавці дихають киснем з атмосфери, а тому часто виходять на поверхню води

256

ством живильних для організмів речовин. В Океані живе близько 160 тис. видів тварин і понад 10 тис. видів водоростей. Живі організми Океану за умовами життя прийнято поділяти на три великі групи: планктон, нектон і бентос (мал. 3.5). Планктон — сукупність організмів, які пасивно зависають у верхніх шарах вод, переносяться океанічними течіями. Основну масу планктону становлять одноклітинні водорості (фітопланктон) та одноклітинні або дрібні багатоклітинні тварини (зоопланктон). Бентос — сукупність організмів, які живуть на морському дні. Найрізноманітнішим є видовий склад і його кількість на незначних глибинах недалеко від берегів. Бентос — харчова база для промислових тварин. Нектон — сукупність тварин, здатних до самостійного активного пересування у воді на значні відстані. До нектонних організмів належать кити, дельфіни (мал. 3.6), риби. Умови життя на різних глибинах. Рослинні організми найбільше сконцентровані у поверхневому шарі вод Океану глибиною до 400 м. Це зумовлено перш за все тим, що на такі глибини проникає світло, яке необхідне для життя рослин. Тварини поширені в усіх шарах Океану, хоч найбільше їх у поверхневих шарах, де концентрується фітопланктон. Тварини у глибинних шарах живляться залишками відмерлих організмів, що потрапляють з верхніх шарів, або поїдають одне одного.

ТЕМА 1. Головні особливості природи Світового океану Широтний розподіл живих організмів у поверхневому шарі вод океану. Життя в поверхневому шарі води Світового океану має різні особливості в різних кліматичних поясах. Найбільша маса живих організмів, велика активність у розмноженні та рості характерні для помірних широт (мал. 3.7). Це зумовлено, перш за все, тим, що там відбувається активне перемішування води, а тому глибини добре забезпечуються киснем. Також у помірному поясі в Океані є достатня кількість тепла і світла. Завдяки сприятливим умовам там концентрується велика маса дрібних організмів. Вони ж, у свою чергу, стають кормом для великої кількості риб. У тропічних широтах маса живих організмів є найменшою, оскільки вода біля поверхні має підвищену солоність, а через високу температуру містить кисню вдвічі менше, ніж у помірних широтах. Мал. 3.7. Риби у помірних широтах В екваторіальних широтах у місцях зучасто збираються у великі косяки стрічі пасатних течій і міжпасатних протитечій відбувається перемішування води, тому район відносно багатий на поживні речовини і кисень. Менша солоність, висока температура вод упродовж року водночас з іншими сприятливими умовами зумовлюють велике різноманіття видового складу органічного світу (мал. 3.8). В арктичних (антарктичних) широтах через суворість умов органічний світ ОкеМал. 3.8. Видове різноманіття в ану характеризується малою різноманітокеанічних водах екваторіальних широт ністю видового складу, але порівняно великою біомасою завдяки високому вмісту кисню у воді.

Роль Світового океану в життєдіяльності людини Багатства Світового океану. Велике господарське значення морів та океанів полягає в тому, що вони є найдешевшими і зручними шляхами сполучення (мал. 3.9). З ними пов’язані різні промисли: вилов риби, крабів, мідій, добування

Мал. 3.9. Морські судна перевозять величезну кількість різноманітних вантажів

257

РОЗДІЛ ІІІ. Океани їстівних водоростей, полювання на морських звірів (китів, моржів, тюленів), добування перлів, коралів, бурштину та ін. На дні океанів і морів є дуже багато різних корисних копалин. У межах материкових відмілин Атлантичного і Тихоокеанського узбереж та під дном Північного Льодовитого океану, Північного, Каспійського, Азовського та інших морів є багаті поклади нафти й горючих газів, запаси яких удвічі більші, ніж на суходолі. У багатьох місцях дна Океану є розсипи рудних корисних копалин. Морська вода містить у розчиненому вигляді багато корисних речовин, які після процесу її опріснення також можна видобувати і використовувати (мал. 3.10). Енергію припливів, а останнім часом й океанічних течій, починають використовувати для виробництва електро Мал. 3.10. Навантаження солі, отриманої енергії. у процесі випаровування морської води Використання природних багатств. Здавна люди ловили рибу, полювали на морських тварин. Сьогодні Світовий океан щорічно дає близько 20 % їжі людства. Це не тільки риба і тварини, а й багато інших морепродуктів. До найбільш продуктивних належать Норвезьке, Берингове, Охотське та Японське моря. Видобуток нафти ведеться у шельфовій зоні Мексиканської та Перської заМал. 3.11. Морська платформа для буріння та експлуатації нафтових ток, Північного моря, біля берегів Аляски свердловин (мал. 3.11). Добре розвинуто видобуток із підводних шахт вугілля, залізної руди в Японії, Австралії, Канаді. Перші припливні електростанції (ПЕС) було споруджено у Франції та Росії (мал. 3.12). Їхнє будівництво можливе у вузьких і довгих затоках, де велика висота припливних хвиль (Франція, Велика Британія, Росія, США, Канада, Норвегія, Аргентина та ін.). Хвильові електростанМал. 3.12. Припливна електростанція ції діють в Японії, Великій Британії, Аву Франції, яка водночас відіграє роль стралії, Індії, Норвегії. У перспективі пемоста

258

ТЕМА 1. Головні особливості природи Світового океану редбачається використання енергії океанічних течій, морського прибою, різниці температур поверхневих і глибинних вод. У процесі використання ресурсів Океану, а також не завжди грамотного природокористування на суходолі Океан нині зазнає значного забруднення, а тому потребує охорони.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які особливості поширення живих організмів у глибинах Світового океану? 2. Як розподіляється органічний світ океану в кліматичних поясах? 3. Якими багатствами володіє Світовий океан? 4. Яке господарське значення Світового океану?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Дізнайся з різних джерел більше про дослідження глибин Світового океану та його органічного світу. 2. Випиши назви країн, в яких працюють припливні електростанції.

Назви зображені об’єкти чи явища

Дослідження

Взаємодія Світового океану, атмосфери та суходолу, її наслідки

Знайди у параграфах підручника, присвячених клімату материків, абзаци, де сказано про вплив океану та океанічних течій на клімат прилеглих територій. З’ясуй, як впливає океан на східні та західні узбережжя материків у тропічних, субтропічних та помірних широтах. Зроби висновки про вплив океанів на температурний режим материків, кількість і режим опадів. Дізнайся, як впливають особливості клімату на простягання природних зон та багатство органічного світу узбереж усіх материків. 259

Тема 2. ТИХИЙ ОКЕАН

§ 50. Тихий океан

Пригадай або здогадайся 1. З яких частин складається Світовий океан? 2. Як називається найглибший жолоб у Світовому океані? 3. Яка експедиція першою перепливла Тихий океан? 4. Яке значення має Світовий океан для людини?

Географічне положення та вивчення океану Як зазвичай характеризують гео графічне положення океану? Щоб звернути увагу на всі важливі особливості розташування океану, в географії прийнято дотримуватись певного плану. Зазвичай він складається з таких основних пунктів: 1. Загальні відомості та фізико-географічне положення. 2. Рельєф дна. 3. Клімат. Мал. 3.13. Тихий океан з космосу 4. Властивості вод та океанічні течії. 5. Органічний світ.  Чи відомо тобі? 6. Природні комплекси (широтні пояМалаккська протока, яка си) океану. вважається найдовшою у 7. Господарське використання. світі (957 км), з’єднує Тихий Унікальний за розмірами природокеан з Індійським, розділяний об’єкт. Тихий океан за розмірами та ючи півострів Малакка та особливостями природи — унікальний приострів Суматра. Найменша родний об’єкт нашої планети (мал. 3.13). Так, ширина протоки — 15 км, він найбільший за площею, найглибший, глибина — 12 км. розташований у всіх півкулях Землі, між материками Євразією та Австралією на заході, Північною і Південною Америкою на сході та Антарктидою на півдні.

ТЕМА 2. Тихий океан Межі його з іншими океанами проходять по Беринговій протоці, а також по умовних лініях від південно-східного краю Австралії до Антарктиди та від Вогняної Землі до Антарктичного півострова (мал. 3.14). Тихий океан займає площу близько 179 млн км2, більш як 1/3 поверхні планети і майже половину Світового океану. Середня глибина океану — 3 980 м, а максимальна — 11 022 м (Маріанський Мал. 3.14. Берингова протока з космосу жолоб). Океан має округлу форму. Він трохи витягнутий з північного заходу на південний схід і найширший між тропіками. Берегова лінія відносно прямолінійна біля берегів Північної і Південної Америки і сильно розчленована біля берегів Євразії. До складу Тихого океану входить ряд окраїнних морів Східної і Південно-Східної Азії. В океані є велика кількість архіпелагів та окремих островів. Історія відкриття та освоєння. Першим європейцем, який в 1513 р. побачив Тихий океан з боку Америки, був іспанський конкістадор Васко Нуньєс де Бальбоа (мал. 3.15). Сучасна назва океану пов’язана з навколосвітньою подорожжю Фернана Магеллана. Він першим з європейців у 1521 р. перетнув Тихий океан від Вогняної Мал. 3.15. Васко Нуньєс Землі до Філіппін, не зустрівши на своєму шляху де Бальбоа жодної бурі, жодного шторму. Вражений цим, Магеллан дав океану назву «Спокійне море». Прийнята в Англії назва «Тихий океан» у XIX ст. стала загальновизнаною у світі. У той самий час у літературі можна натрапити на ще одну назву цього океану — Великий. Англійський мореплавець Джеймс Кук у 1768–1771 рр. відкрив у Тихому океані багато островів, у тому числі Гавайські (мал. 3.16) та Великий Бар’єрний Мал. 3.16. Гавайські острови риф. 261

РОЗДІЛ ІІІ. Океани Наприкінці 1880-х років водні маси Тихого океану в його північній частині успішно вивчав адмірал і вчений С.О. Макаров. За свою роботу він був удостоєний премії Російської академії наук і золотої медалі Географічного товариства.

Особливості природи океану

Мал. 3.17. Стрілками вказано Маріанський жолоб

Мал. 3.18. Глибоководна сталева камера — батискаф на дні Маріанського жолоба (2012 рік)

Мал. 3.19. Тихоокеанське «вогняне кільце»

262

Рельєф дна океану. Тихий океан має дуже складний рельєф дна. Шельф займає відносно невелику площу. Біля берегів Північної і Південної Америки його ширина не перевищує десятків кілометрів, а поблизу берегів Євразії вона становить сотні кілометрів. У периферійних частинах океану розташовані глибоководні жолоби (мал. 3.17). У Тихому океані є більшість глибоководних жолобів Світового океану (25 з 35, що мають глибину більш як 5 км), і всі чотири жолоби глибиною понад 10 км, в тому числі Маріанський жолоб з найглибшою відміткою дна Світового океану — 11 022 м (мал. 3.18). Великі підняття, окремі гори і хребти поділяють ложе океану на улоговини. На південному сході розташоване Східнотихоокеанське підняття, що входить до системи серединно-океанічних хребтів. Із системою глибоководних жолобів і гірських споруд на материках та островах, що оточують океан, пов’язаний майже безперервний ланцюг діючих вулканів, що утворюють Тихоокеанське «вогняне кільце» (мал. 3.19). У цій зоні частими є як наземні, так і підводні землетруси, що спричиняють хвилі — цунамі. Клімат і води океану. Тихий океан розташований майже в усіх кліматичних

ТЕМА 2. Тихий океан поясах. Велика частина його лежить в екваторіальному, субекваторіальному й тропічному поясах. Температура повітря над цими акваторіями увесь рік становить +16 ...+24 °С. На півночі океану взимку вона опускається нижче від 0°, біля берегів Антарктиди низька температура тримається й у літні місяці. В тропічних широтах над океаном панують пасати. У помірних широтах над океаном переважають західні вітри, а біля берегів Мал. 3.20. Льоди в Тихому океані біля Євразії панують мусони. Над океаном чаузбережжя Антарктиди сто бувають сильні вітри — шторми та тропічні циклони (тайфуни). Максимальна кількість опадів (близько 3 000 мм) випадає в західній частині екваторіального поясу, мінімальна — у східних районах між екватором і Південним тропіком (близько 100 мм). У Тихому океані утворюються поверхневі водні маси всіх типів, крім арктичних. Через велику площу океану між тропіками його поверхневі води тепліші, ніж в інших океанах. Середньорічна темМал. 3.21. Тихий океан поблизу гирла пература вод між тропіками становить Меконгу +19 °С, біля екватора — +25...+29 °С, в Антарктиці вона знижується до –1 °С. Льодові явища в північній частині океану й у субантарктичному поясі мають сезонний характер. Поблизу Антарктиди морські льоди тримаються увесь рік (мал. 3.20). Опади, що випадають над океаном, у цілому переважають над випаровуванням. Західна частина океану отримує багато річкових вод (Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг та ін.), а тому солоність поверхневих вод Тихого океану трохи нижча, ніж в Атлантичному (мал. 3.21). В океані утворилася система океанічних течій, яка у Північній півкулі має форму величезної вісімки та містить Північну Пасатну, Куросіо, Північнотихоокеанську та Каліфорнійську течії. На південь від екватора вона має кільцеподібну форму, охоплюючи Південну Пасатну, Східноавстралійську, Західних Вітрів і Перуанську течії. Вони впливають на перерозподіл тепла в океані, природу прилеглого суходолу. Наприклад, пасатні течії відганяють теплу воду від 263

РОЗДІЛ ІІІ. Океани західних тропічних берегів материків до східних, тому в низьких широтах західна частина океану істотно тепліша від східної. У середніх і високих широтах — навпаки, східні частини океану тепліші від західних. Органічний світ. За кількістю видів та біомаси органічний світ Тихого океану багатший, ніж в інших океанах. Це пояснюється його розмірами, розмаїМал. 3.22. Погонофори тістю природних умов і тривалою геологічною історією. Багато особливостей фауни Тихого океану свідчать про давність формування. У глибоководних жолобах виявлено невідомий раніше тип тварин — погонофори — безхребетні ниткоподібні організми (мал. 3.22). Особливо багате органічне життя в екваторіально-тропічних широтах, в областях поширення коралових рифів. Для північної частини океану характерні різноманітні види риб.

Тихий океан для людей

Мал. 3.23. Риболовецьке судно в Тихому океані

Мал. 3.24. Важливе портове місто Тихого океану — Йокогама у Японії

264

Природні багатства. У водах Тихого океану, на його дні й берегах є багато різноманітних природних багатств. Тут виловлюють найбільше риби, заготовляють багато водоростей та інших дарів моря (кальмарів, креветок, крабів, мідій і т. ін.). Вилов риби у Тихому океані (мал.3.23 ) складає понад половину світового обсягу, а заготівля водоростей — понад 90%. Головні райони рибного промислу — області взаємодії теплих і холодних вод, шельфові райони на заході океану і райони підйому глибинних вод поблизу берегів Північної й особливо Південної Америки. З морської води добувають кухонну та калійну солі, сполуки магнію, брому; існують установки з опріснення морської води. На шельфі океану розробляються родовища руд олова, інших металів, добувають багато нафти і газу.

ТЕМА 2. Тихий океан Припливи, океанічні течії розглядають як енергетичні ресурси океану, які дедалі ширше починають використовувати в наш час. Роль Тихого океану в господарстві країн. Тихий океан відіграє важливу роль у житті багатьох країн і народів. Океан і його моря омивають узбережжя континентів, на яких розташовано понад 30 прибережних держав із загальним населенням понад 2 млрд осіб. Через Тихий океан проходять траси світового і регіонального судноплавства, на його берегах розташована велика кількість портів (мал. 3.24). У зв’язку з величезними розмірами океану інтенсивне судноплавство розвинуте вздовж обох узбереж океану. Найважливіші лінії проходять від північноамериканських берегів до далекосхідних берегів Азії. Господарська діяльність призвела в останні десятиріччя до сильного забруднення деяких акваторій океану. Виснажилися запаси риб, китів й інших тварин, причому деякі з них втратили промислове значення.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Які особливості географічного положення Тихого океану? 2. Назви дослідників Тихого океану. 3. Назви основні природні ресурси океану. Як їх використовує людина?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Як змінюються властивості водних мас Тихого океану з віддаленням від екватора? 2. Які небезпечні природні явища загрожують мореплавцям у Тихому океані?

Назви зображені об’єкти чи явища

265

Тема 3. АТЛАНТИЧНИЙ ОКЕАН

§ 51. Атлантичний океан

Пригадай або здогадайся 1. Які особливості географічного положення Атлантичного океану? 2. Які материки омивають води Атлантичного океану? 3. Як називається найглибша западина Атлантичного океану? 4. Яке значення має Атлантичний океан для людини?

Географічне положення й дослідження Другий за розмірами. Атлантичний океан — другий за розмірами серед чотирьох океанів (мал. 3.25). Площа його — 91,7 млн км2, найбільша глибина — 8 742 м, середня глибина близько 4 000 м. Берегова лінія океану в Північній півкулі сильно розчленована півостровами та затоками. Біля материків в океані є багато островів, внутрішніх і окраїнних морів. Усього до океану належать 13 морів, які займають 11 % його площі. Атлантичний океан розташований здебільшого в Західній півкулі, з півночі на південь він витягнутий на 16 тис. кілометрів. Океан розширюється в північній і південній частині, а в екваторіальних широтах звужується до 2 900 км. Атлантичний океан обмежений берегами Північної Мал. 3.25. Атлантичний океан з космосу і Південної Америки, Європи, Африки й Антарктиди. На півдні він широкими водними просторами з’єднується з Тихим та Індійським океанами, а на півночі — з Північним Льодовитим океаном. Історія дослідження та освоєння. Атлантичний океан люди почали освоювати ще з прадавніх часів. Початок швидшому освоєнню океану поклав у ХV ст. Христофор Колумб. З тих часів океан стає головним водним шляхом Мал. 3.26. Сучасне круїзне судно в людства і свого значення не втратив Атлантиці

ТЕМА 3. Атлантичний океан і нині (мал. 3.26). Через кілька століть після експедиції Христофора Колумба було нанесено на карту багато островів Карибського басейну і величезний материк, котрий пізніше назвали Америкою. Важливі наукові дослідження поверхневих вод океану було здійснено у другій половині XVIII ст., коли американські вчені виміряли швидкість, ширину і глибину Гольфстріму. Цю течію, назву якій дав Бенджамін Франклін, було нанесено на карту в 1770 р. Особливо широкі комплексні дослідження природи Атлантики розпочалися з кінця ХІХ ст. Це, зокрема, експедиції на кораблях «Челленджер», «Витязь», «Метеор», «Діскавері II» (мал. 3.27).

Особливості природи океану Рельєф дна океану. Через увесь океан приблизно на однаковій відстані від берегів материків простягнувся Серединно-Атлантичний хребет. Відносна висота хребта — 2 км. В його осьовій частині розташована рифтова долина шириною від 6 до 30 км і глибиною до 2 км. Поперечні розломи розчленовують хребет на окремі сегменти. З рифтами і розломами Серединно-Атлантичного хребта пов’язані підводні діючі вулкани, а також вулкани Ісландії та Азорських островів. По обидва боки від хребта лежать улоговини з відносно рівним дном, які розділені підняттями. Найбільшу глибину океан має в межах жолоба Пуерто-Рико — 8 742 м. Площа шельфу Атлантичного океану досить велика — більша, ніж у Тихому океані. Клімат і води океану. Атлантичний океан розташований у всіх кліматичних поясах Землі, тому кліматичні характеристики дуже різняться на різних широтах. Переважна частина океану

Мал. 3.27. Дослідницьке судно «Челленджер»

 Чи відомо тобі? Жолоб Пуерто-Рико належить до меж так званого Бермудського трикутника, який відомий як район таємничих зникнень літаків і суден. На сьогодні це пояснюють дуже інтенсивним рухом транспорту, а також частими тропічними тайфунами. Однак науково підтверджено, що Бермудський трикутник — район високої електромагнітної активності, впливом якої пояснюють аномальну поведінку електрообладнання та компасів на суднах і літаках.

267

РОЗДІЛ ІІІ. Океани (між 40° пн. ш. і 42° пд. ш.) розташовується в субтропічних, тропічних, субекваторіальних і Найпрозорішим серед морів екваторіальному кліматичних поясах. Найсудовгий час вважалося Сарворіший клімат мають південні частини океаґасове море, прозорість якону, дещо менше — холодні північні райони. го — 66,5 м. Однак, у кінці ХХ Властивості водних мас океану пов’язані з століття встановили, що особливостями його клімату. В усьому океані лідером у цьому є інше море середня температура поверхневих вод станоАтлантичного океану — Ведвить +16,5 °С, але Південна Атлантика на делла. Занурений у воду диск 6 °С холодніша за Північну — дається взнаки за сонячного освітлення тут вплив крижаної Антарктиди. Найбільша соможна побачити з борту колоність води (37,5 ‰) спостерігається в субрабля на глибині 79 м. тропічних і тропічних широтах, найменша (33 ‰) — у прибережних водах Антарктиди. В Атлантичному, як і в Тихому океані, утворюються два кола поверхневих течій, але через значну протяжність Атлантичного океану з півночі на південь у ньому більш розвинуті меридіональні потоки вод, ніж широтні. Через Північну Атлантику проходить тепла течія Гольфстрім — одна з найпотужніших у світі (мал. 3.28). Прямуючи на північний схід, Гольфстрім розширюється, поділяється на кілька течій, що прямують у різні боки. Під дією західних вітрів один із найпотужніших потоків утворює Північно-Атлантичну течію, яка несе до північного сходу Європи мільярди тонн теплої води. Вона розтоплює кригу Берингового моря та помітно пом’якшує клімат північМал. 3.28. Схема течії Гольфстрім но-західної Європи. Органічний світ. Атлантичний океан порівняно з Тихим має бідніший видовий склад живих організмів. Однією з причин цього є його геологічна молодість. Однак щодо кількості та загальної біомаси, то Атлантичний океан багатий організмами. Це пов’язано насамперед зі значним поширенням шельфу, на якому живе багато придонних і донних риб — Мал. 3.29. Камбала тріска, окунь, камбала (мал. 3.29).

 Чи відомо тобі?

268

ТЕМА 3. Атлантичний океан

Господарське значення океану Мінеральні багатства океану. До мінеральних ресурсів океану належать розсипні родовища рідкісних металів, алмазів, золота. У надрах шельфу зосереджено запаси залізних руд, сірки; виявлено багато родовищ нафти і газу, що експлуатуються багатьма країнами (Північне море та ін.). Деякі райони шельфу багаті кам’яним вугіллям. Енергія океану використовується в роботі припливних електростанцій. Розвинуте господарство в багатьох приатлантичних країнах дає змогу видобувати з  Чи відомо тобі? океану і його морів такі мінеральні багатВперше буріння у Північному ства, як кухонну сіль, сполуки магнію, брому, морі було здійснено влітку урану. У посушливих районах працюють оп1965 року. Ця свердловина доріснювальні установки. сягла глибини 4 520 м, але у Активно використовуються й біологічні ній нафти не було. Її виявили ресурси океану. Атлантичний океан — найпізніше неподалік від першої продуктивніший на одиницю площі, але його свердловини. Вже на 1 січня біологічні ресурси в деяких районах виснаже1971 року в Північному морі но. Частка океану в світовому рибальстві за було пробурено 400 свердлоостанній період значно знизилася. Атлантичвин, з них 150 допущено до ний океан на сьогодні за виловом риби постуексплуатації. З тих пір щопився першістю Тихому океану. місяця з’являються все нові Вплив Атлантичного океану на житсвердловини і нові розробки. тєдіяльність людей. В Атлантичному океані представлено всі види морської діяльності, серед яких найбільше значення мають використання морського транспорту, підводний нафтогазовидобуток і тільки потім — використання біологічних ресурсів. Атлантичний океан — головний морський шлях світу, район інтенсивного судноплавства. Ним здійснюються широкі економічні та культурні зв’язки між багатьма країнами. На берегах Атлантичного океану розміщуються понад 70 приморських країн із населенням понад 1,3 млрд осіб. У розвитку господарства багатьох країн галузі, пов’язані з морем, відіграють помітну роль. Через Атлантику проходять багато трансокеанських Мал. 3.30. Морський порт в Роттердамі маршрутів з великими обсягами вантаж(Нідерланди) належить до найбільших портів світу

269

РОЗДІЛ ІІІ. Океани них і пасажирських перевезень. На узбережжях океану і його морів розташовані найбільші за вантажообігом порти світу (мал. 3.30). Сучасне судно за три–чотири доби перетинає океан. Ще з часів Великих географічних відкриттів і до наших днів Атлантика продовжує посідати провідне місце в транспортних морських пеМал. 3.31. Порятунок птахів від ревезеннях. забруднення нафтою У зв’язку з інтенсивною господарською діяльністю в багатьох морях у відкритому океані спостерігається погіршення природних умов — забруднення води, повітря, зменшення запасів цінних промислових риб та інших тварин (мал. 3.31). Погіршуються рекреаційні умови на берегах океану. З метою запобігання подальшого зменшення існуючого забруднення Атлантичного океану укладаються міжнародні угоди, розробляються наукові рекомендації з раціонального використання біологічних і мінеральних ресурсів океану.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Порівняй географічне положення Атлантичного й Тихого океанів. 2. Назви дослідників Атлантичного океану. 3. Де в Атлантичному океані можна побачити айсберги? 4. Які багатства приховані у водах Атлантики?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Як ти гадаєш, у яких частинах Атлантичного океану найбагатший органічний світ? 2. Які дослідні судна першими зібрали матеріал про рельєф дна, властивості водних мас та органічний світ? 3. Чим зумовлені відмінності рельєфу дна Тихого й Атлантичного океанів?

Назви зображені об’єкти чи явища

270

Тема 4. ІНДІЙСЬКИЙ ОКЕАН

§ 52. Індійський океан

Пригадай або здогадайся 1. Які особливості географічного положення Індійського океану? 2. Хто першим з мореплавців-європейців перетнув Індійський океан? 3. До якої літосферної плити належить більша частина земної кори Індійського океану?

Географічне положення та освоєння океану Океан Східної півкулі. Індійський океан — третій за розмірами океан Землі і займає близько 21 % водної поверхні нашої планети (мал. 3.32). Глибина сягає 7 729 м (Зондський жолоб), середня — 3 897 м. Велика частина Індійського океану розташована в Південній півкулі й цілком — у Східній. На заході океан обмежений берегами Африки, на півночі — Євразії, на сході — Австралії, ЗондМал. 3.32. Індійський океан на знімку ських островів, на півдні — Антарктиди. з космосу Індійський океан на південному заході широким водним простором з’єднується з Атлантичним океаном, а на південному сході — з Тихим. Берегова лінія розчленована слабо. Океан складається з восьми морів та великих заток. Островів порівняно мало. Найбільші серед них (Мадагаскар, Шрі-Ланка, Сокотра — мал. 3.33) розташовані біля узбереж материків. Історія відкриття та освоєння. Є відомості, що Індійський океан люди почали освоювати ще за 3 тис. років до н. е. Його водами єгипетські, фінікійські, індійські мореплавці та купці доставляли спеції, слонову кістку, тканини.

Мал. 3.33. Огіркове дерево на острові Сокотра

РОЗДІЛ ІІІ. Океани

Мал. 3.34. Жен Хо

У ХV ст. китайський мореплавець Жен Хо плавав Індійським океаном до берегів Індії і далі — до Африки (мал. 3.34). А в 1498 р. португалець Васко да Гама став першим серед європейців, хто перетнув Індійський океан і дістався берегів Індії. У ХVІІІ ст. англійський мореплавець Джеймс Кук зробив перші проміри глибин океану. Всебічне ж вивчення Індійського океану океанологами почалося у ХІХ ст. Англійські, німецькі та російські експедиції на науково-дослідних суднах вивчали будову дна, властивості вод і органічний світ океану. Нині вчені різних країн світу продовжують досліджувати океан за допомогою підводних апаратів та штучних супутників Землі.

Особливості природи океану Рельєф дна океану. Як і в інших океанах, рельєф дна Індійського океану складний і різноманітний. Серед піднять на дні виділяється система серединно-океанічних хребтів, що розходяться на північний захід і південний схід. Для хребтів характерні рифти (мал. 3.35) і поперечні розломи, сейсмічність і підводний вулканізм. Між хребтами лежать численні улоговини. На окраїнах простягаються океанічні жолоби. Найглибший серед них Зондський з найглибшою відміткою Індійського океану — 7 209 м (мал. 3.36). Шельф здебільшого має невелику ширину (до 100 км). Він займає помітну площу лише біля берегів Азії. Мал. 3.35. Аквалангіст у рифтовій зоні Клімат і води океану. Велика часерединно-океанічного хребта стина океану лежить в екваторіальному, субекваторіальному і тропічному кліматичних поясах, тільки південна частина охоплює високі широти, аж до субантарктичних. Загальна особливість клімату океану — сезонні вітри (мусони) в його північній частині, що зазнає значного впливу суходолу. Тому в північній частині океану добре виражені два сезони — Мал. 3.36. Зондський жолоб біля берегів тепла, тиха сонячна зима і жарке, хмарне острова Ява 272

ТЕМА 4. Індійський океан дощове, штормове літо. На південь від 10° пд. ш. панує південно-східний пасат. Південніше, в помірних широтах, дме сильний і стійкий західний вітер. Кількість опадів велика в екваторіальному поясі (до 3 000 мм/рік). Дуже мало опадів випадає біля берегів Аравії, у Червоному морі й Перській затоці (мал. 3.37). Середня температура поверхневих Мал. 3.37. Пустельний берег вод океану становить +17 °С. Дещо зниПерської затоки жена середня температура пояснюється сильним охолоджувальним упливом антарктичних вод у південній частині океану. Північна частина добре прогрівається, а також позбавлена припливу холодних вод з півдня, а тому є найтеплішою. Влітку температура води в Перській затоці піднімається до +34 °С. У Південній півкулі температура вод знижується зі зростанням широти. Солоність поверхневих вод у багатьох районах вища за середню, а в Червоному морі — найбільша серед усіх морів Світового океану (понад 41 ‰). На утворення течій у північній частині океану вирішальний вплив чинять мусони. Це призводить до перебудови системи течій за сезонами: літні мусонні — із заходу на схід, зимові — зі сходу на захід. У південній частині океану найбільш вираженими є Південна Пасатна течія і течія Західних Вітрів. Органічний світ океану. Життя в Індійському океані має багато спільного з Мал. 3.38. Нототенієві риби Тихим і Атлантичним океанами. Багатий і різноманітний видовий склад риб. У північній частині живуть сардинела, анчоус, скумбрія, тунець, корифена, акули, летючі риби, у південних водах — нототенієві (мал. 3.38) і білокровні риби; трапляються китоподібні й ластоногі. Особливо багатий органічний світ шельфу і коралових рифів. Зарості водоростей вкривають береги Австралії, Південної Африки, островів. Є великі промислові скупчення ракоподібних (креветки, лангусти, мал. 3.39). Мал. 3.39. Лангусти 273

РОЗДІЛ ІІІ. Океани  Чи відомо тобі? Кілька століть Арабські емірати славилися на увесь світ своїми перлами. Однак добувати їх завжди було непросто. Пірнальники за перлинами з ранку до ночі пірнали на кількаметрову глибину. З обладнання у них були тільки спеціальна прищіпка для носа, мотузка та камінь. У наш час намагаються відродити вирощування перлин. Для цього всередину живого молюска вкладають намистину. Потім навколо неї наростає перламутр.

Ресурси й господарське значення океану

Природні ресурси. Природні ресурси Індійського океану у порівнянні з іншими океанами використовуються мало. Це пов’язано насамперед з тим, що тут відносно мала біомаса живих організмів, особливо у центральній частині океану. Однак, і такі відносно бідні біологічні ресурси Індійського океану споживаються з давніх часів мешканцям узбереж. Дотепер кустарні промисли із вилову риби та заготівлі морепродуктів відіграють важливу роль у господарстві країн. В останні роки у ряді держав Азійського узбережжя активно розвивається і сучасне рибне господарство. Хімічні ресурси вод поки що не використовуються. У великих масштабах здійснюється опріснення солоних вод у країнах Близького Сходу, де відчувається гострий дефіцит прісної води. Серед мінеральних ресурсів виділяються родовища нафти і газу. За їхніми запасами і видобутком Індійський океан посідає перше місце серед усіх океанів. В узбережно-морських розсипах містяться мінерали і солі важких металів. Вплив океану на життєдіяльність людей. Через Індійський океан проходять важливі транспортні шляхи. Океан поступається Атлантичному і Тихому в розвитку судноплавства, але щодо обсягів перевезення нафти він перевершує їх. Перська затока — головний нафтоекспортний район світу, звідси починаються найбільші вантажопотоки нафти і нафтопродуктів (мал. 3.40). Під час видобування і транспортування нафти трапляютьМал. 3.40. Нафтовий портовий комплекс Рас-Таннура в Саудівській ся аварії, внаслідок яких забруднюються Аравії, який приймає одночасно десятки океанічні води. Тому в цьому районі ненафтоналивних суден — танкерів обхідні систематичні спостереження за 274

ТЕМА 4. Індійський океан станом водного середовища й охорона його від нафтового забруднення. Через Індійський океан, особливо в північній його частині, проходять важливі судно плавні траси. Збудований наприкінці ХІХ ст., Суецький канал з’єднує Індійський океан із Середземним морем. Цей шлях має важливе значення для здійснення торговельних зв’язків з країнами Європи. Теплі води і мальовничі острови океану завжди приваблюють туристів із різних країн світу.

 Чи відомо тобі? Перська затока є «візитною карткою» морського нафтогазовидобутку. На її шельфі розвідано величезні нафтогазові родовища. У прибережних районах видобувають олов’яні руди і фосфорити.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Порівняй географічне положення Індійського океану з Атлантичним та

Тихим. У чому їхні відмінність і подібність? 2. Назви дослідників Індійського океану. 3. Які особливості дна Індійського океану? 4. Які загальні особливості клімату і вод Індійського океану? 5. Які особливості органічного світу Індійського океану? 6. Яке господарське значення океану?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Поясни, чому саме Індійський океан є найтеплішим і найсолонішим у світі. 2. З природою якого океану — Тихого чи Атлантичного — природа Індійського океану має більше подібних ознак?

Назви зображені об’єкти чи явища

275

Тема 5. ПІВНІЧНИЙ ЛЬОДОВИТИЙ ОКЕАН

§ 53. Північний Льодовитий океан

Пригадай або здогадайся 1. Які особливості географічного положення Північного Льодовитого океану? 2. Що називають Арктикою? 3. Чи відомо тобі хто першим дістався Північного полюса.

Географічне положення й дослідження Найменший з океанів. Північний Льодовитий океан — найменший з океанів Землі (мал. 3.41). Він займає практично увесь простір центральної Арктики. Площа океану становить тільки 4 % площі Світового океану. Найбільша глибина — 5 527 м, середня — 1 220 м. Мал. 3.41. Північний Льодовитий океан З усіх боків океан оточений суходолом, з космосу що визначає особливості його природи — клімат, гідрологічний режим. Межі  Чи відомо тобі? Північного Льодовитого океану проходять від Берингову протоку було відСкандинавського півострова (62° пн. ш.) до крито у 1648 р. і названо ім’ям Шотландських і Фарерських островів, по Данмореплавця Вітуса Беринга. ській і Девісовій, а також Беринговій протоШирина протоки — 86 км, ках, через які його води з’єднуються з водами глибина — 42 м. З жовтня по Атлантичного і Тихого океанів. липень вона вкрита дрейфуюБерегова лінія океану сильно розчленочою кригою. вана. У ньому виділяються дев’ять морів, на частку яких припадає половина всієї поверхні океану. Найбільше море — Норвезьке (мал. 3.42), найменше — Біле. Багато є поодиноких островів та архіпелагів (Гренландія, Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа, Нова Земля).

ТЕМА 5. Північний Льодовитий океан Північний Льодовитий океан сполучається широкими протоками з Атлантичним океаном. Зв’язок з Тихим океаном відбувається через вузьку Берингову протоку. Історія вивчення та освоєння. Дослідження Північного Льодовитого океану завжди були складними й небезпечними. Наприкінці XVIII ст. за результатами плавання російської експедиції Вітуса Беринга було складено достовірну карту західної частини океану. Перші відомості про природу навколо полярних областей отримали лише наприкінці ХІХ ст. в результаті дрейфу судна норвезького дослідника Фрітьофа Нансена, а пізніше — плавання російського полярного дослідника Георгія Сєдова (мал. 3.43). У 1932 році експедицією на криголамі «Сибіряков» було зроблено заміри глибин, встановлено товщу льодового покриМал. 3.42. Норвезьке море ву в різних частинах океану, проведено спостереження за погодою. Нині для дослідження океану використовують авіацію й космічні апарати, з яких надходить інформація про зміну атмосфери над Арктикою та переміщення криги.

Основні риси природи океану Рельєф дна океану. Північний Льодовитий океан — наймілкіший серед океанів. Близько половини площі дна займає шельф. Особливо широкою є смуга шельфу біля берегів Євразії, де вона вимірюється багатьма сотнями кілометрів. Ложе океану складається з декількох улоговин, розділених підводними хребтами. Найбільшу глибину зафіксовано в акваторії Гренландського моря — 5 527 м. Головними елементами рельєфу дна є хребет Гаккеля — продовження Серединно-Атлантичного хребта, а також хребти Ломоносова (мал. 3.44), Менделєєва, Чукотське підняття.

Мал. 3.43. Портрет Фрітьофа Нансена на грошовій купюрі Норвегії

Мал. 3.44. Хребет Ломоносова

277

РОЗДІЛ ІІІ. Океани Клімат і води океану. Особливості клімату визначаються полярним положенням океану. Там формуються і панують упродовж року арктичні повітряні маси. Середня температура повітря узимку знижується до -40 °С, улітку вона близька до 0 °С. У період полярного дня льоди, вкриті снігом, відбивають значну частину сонячної енергії, посилюючи суворість клімату (мал. 3.45). Опадів випаМал. 3.45. Сонце навіть улітку світить дає дуже мало — 100 — 200 мм. Особливості вод в океані визначаютьдуже низько над горизонтом ся переважно процесами водо- і теплообміну з сусідніми океанами. Зокрема, запас тепла у водних масах підтримується постійно завдяки припливу порівняно теплих вод з Атлантичного океану. Великий річковий стік (Об, Єнісей, Лена та ін.) також сприяє підвищенню температури і зменшенню солоності водних мас, а також створює надлишок вод і зумовлює зародження течій у поверхневому шарі від берега. Температура поверхневих вод океану більшу частину року близька до температури замерзання води при певній солоності (–1 °С...–2 °С). Тільки в субарктичних районах вона підвищується до +5...+8 °С. Характерна риса океану — існування льоду впродовж цілого року. Щорічно взимку льодів утворюється більше, ніж тане влітку. Тому в океані переважає багаторічний лід — пак — товщиною 2 – 4 м і більше. Надлишок льоду виноситься в основному в Атлантичний океан. Улітку моря океану значною мірою звільняються від льоду. З Північної Атлантики у Північний Льодовитий океан під дією західних вітрів потрапляє могутній потік теплих вод — продовження Північно-Атлантичної течії (мал. 3.46). Рухаючись на схід, її відносно солоні й тому щільніші води занурюються під менш солоні, хоча і холодні води Північного Льодовитого океану. Від Чукотського і Східно-Сибірського морів води в океані рухаються в зворотному напрямку — зі сходу на захід, утворюючи Мал. 3.46. Течії Північного Льодовитого Трансарктичну течію, що виносить поокеану. Синім — холодні течії, лярні води і льоди в Атлантику в основжовтим — теплі ному через Данську протоку. 278

ТЕМА 5. Північний Льодовитий океан Органічний світ. Основну біомасу в океані утворюють діатомові водорості, які пристосовані до життя у холодних водах. Вони живуть як у воді, так і на льодах. У приатлантичному районі й біля узбережних вод, гирл річок розвиваються зоо- і фітопланктон, багато водоростей, що ростуть на дні. На периферії океану й у морях живуть промислові риби (тріска, пікша, навага, палтус і т. ін.), із ссавців — тюлені (мал. 3.47), моржі, білухи, білі ведмеді.

Мал. 3.47. Тюлень на крижаному узбережжі

Господарське значення океану

 Чи відомо тобі? Багатства океану. Холодні води ПівнічноБілуха, або білуга — морський го Льодовитого океану малопродуктивні, тому ссавець довжина якого сягає біологічні ресурси океану невеликі. Лише в ра6,6 м, вага до 1,9 т. Тримайонах, що прилягають до Атлантики, біологічна ється стадами, живиться продуктивність зростає. Тут здійснюється вилов рибою, ракоподібними, молюсриби, існує китобійний промисел, але видобуток ками. Іноді на 1000 км запликитів суворо лімітований (мал. 3.48). Місцеве ває в ріки басейну Північного значення має промисел тюленів, нерпи, моржів. Льодовитого океану. Мінеральні ресурси океану через сувору природу розвідано поки що мало. На шельфі починають експлуатувати родовища нафти, розсипні родовища мінералів. Вплив океану на життєдіяльність людей. Суворі природні умови позначаються на можливостях освоєння ресурсів Північного Льодовитого океану. Океан має велике господарське значення для Росії, Канади і деяких інших країн. Для вод Північного Льодовитого океану забруднення нафтою є особливо небезпечним. Якщо в теплих водах інших океанів нафтові плями порівняно швидко зникають завдяки природним процесам розкладу, то в холодних полярних водах це відбувається дуже повільно — упроМал. 3.48. Китобійний промисел довж кількох десятиліть. 279

РОЗДІЛ ІІІ. Океани

Мал. 3.49. Шлях для інших суден у льодах Північного Льодовитого океану прокладає криголам

Через Північний Льодовитий океан прокладено транспортні магістралі. Постійний льодовий покрив протягом року — серйозна перешкода для мореплавства. Північний морський шлях — це головна судноплавна магістраль Арктики. Навігація триває впродовж теплого періоду року. Для проводження суден використовують криголами, у тому числі й атомні (мал. 3.49).

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Чому Північний Льодовитий океан і досі недостатньо досліджено? 2. Назви найвідоміших дослідників Північного Льодовитого океану. 3. Які материки омивають води Північного Льодовитого океану? Які частини

світу? 4. Які тварини пристосувались до суворих умов Північного Льодовитого

океану? 5. Які кліматичні умови впливають на органічний світ океану? 6. Яке господарське значення має Північний Льодовитий океан?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Чим рельєф дна Північного Льодовитого океану відрізняється від рельєфу океанів планети? 2. Поясни, чому морські течії слабо пов’язані з атмосферною циркуляцією над океаном. 3. Що, на твою думку, ускладнює господарське освоєння Північного Льодовитого океану?

Назви зображені об’єкти чи явища

280

ТЕМА 5. Північний Льодовитий океан

Коротко про зміст розділу У результаті дії внутрішніх сил упродовж геологічного етапу розвитку Землі сформувалися найбільші планетарні форми поверхні земної кори — материки з гірськими країнами і рівнинами та западини океанів. При цьому океанічними водами затоплено не тільки території із земною корою океанічного типу, а й відносно великі площі земної кори материкового типу. Океанічне дно також є зоною стикання літосферних плит, які розходяться, рухаються назустріч чи ковзають одна відносно іншої. Цим зумовлена велика різноманітність форм дна Світового океану. У його межах передусім виділяють шельф, материковий схил, ложе океану, а також океанічні жолоби та серединні океанічні хребти. Основна частина дна Світового океану називається ложем океану. Воно займає більш ніж половину його площі з переважаючими глибинами від 4 до 6 км. В основі цієї частини дна лежить земна кора океанічного типу. На основі відмінностей у температурах та солоності вод у Світовому океані зазвичай виділяють великі об’єми вод з подібними властивостями, які називають водними масами. Вони за глибиною шару поділяються на поверхневі, проміжні, глибинні та придонні. Залежно від своїх особливостей на різних широтах, поверхневі водні маси поділяють на підтипи: екваторіальні (Е), тропічні (ПнТ і ПдТ), помірні (ПнП і ПдП), субарктичні (СбАр), субантарктичні (СбАн), арктичні (Ар), антарктичні (Ан). Основними причинами виникнення поверхневих течій в океані є вітри, різниця рівнів води в різних частинах океану. Схема течій у Північній півкулі утворює в океанах по два кільця. У Південній півкулі формується тільки одне кільце в екваторіальних і тропічних широтах. Південніше (у помірних широтах) формується колова течія Західних Вітрів. У Світовому океані поширення живих організмів визначається температурою вод, умістом у них розчинених газів, передусім кисню, які поглинаються з атмо сфери, а також багатством живильних для організмів речовин. Живі організми океану за умовами життя прийнято поділяти на три великі групи: планктон, нектон і бентос. Життя в поверхневому шарі води Світового океану також має різні особливості у різних кліматичних поясах. Велике господарське значення морів та океанів полягає в тому, що вони є найдешевшими і зручними шляхами сполучення. З ними пов’язані різні промисли: вилов риби, крабів, мідій, добування їстівних водоростей, полювання на морських звірів (китів, моржів, тюленів), добування перлів, коралів, бурштину та ін. У процесі використання ресурсів Світового океану, а також не завжди грамотного природокористування на суходолі, Океан нині зазнає значного забруднення, а тому потребує охорони. 281

РОЗДІЛ ІІІ. Океани Тихий океан найбільший за площею, найглибший, розташований у всіх півкулях Землі. Першим європейцем, який побачив Тихий океан з боку Америки в 1513 р., був іспанський конкістадор Васко Нуньєс де Бальбоа. Тихий океан має дуже складний рельєф дна. Шельф займає відносно невелику площу. У периферійних частинах океану розташовані глибоководні жолоби. Тихий океан розташований майже в усіх кліматичних поясах. У Тихому океані утворюються всі типи поверхневих водних мас, крім арктичних. В океані утворилася система океанічних течій, яка у Північній півкулі має форму величезної вісімки, включає Північну Пасатну та Куросіо, Північнотихоокеанську і Каліфорнійську течії. У водах Тихого океану, на дні та берегах є багато різноманітних природних багатств. В останні роки Тихий океан посідає перше місце у світі за виловом риби та заготівлею інших морепродуктів. Атлантичний океан люди почали освоювати ще з прадавніх часів. Через увесь океан приблизно на однаковій відстані від берегів материків простягнувся Серединно-Атлантичний хребет. З його рифтами і розломами пов’язані підводні діючі вулкани, а також вулкани Ісландії та Азорських островів. Атлантичний океан розташований у всіх кліматичних поясах Землі. Через Північну Атлантику проходить тепла течія Гольфстрім — одна з найпотужніших у світі. Щодо кількості та загальної біомаси, то Атлантичний океан багатий організмами. Це пов’язано насамперед зі значним поширенням шельфу, на якому живе багато придонних і донних риб. В Атлантичному океані представлено всі види морської діяльності, серед яких найбільше значення має морський транспорт, підводний нафтогазовидобуток і тільки потім — використання біологічних ресурсів. Велика частина Індійського океану розташована в Південній півкулі та цілком — у Східній. Всебічне вивчення Індійського океану океанологами почалося у ХІХ ст. Англійські, німецькі та російські експедиції на науково-дослідних суднах вивчали будову дна, властивості вод і органічний світ океану. Серед піднять на дні Індійського океану виділяється система серединно-океанічних хребтів, що розходяться на північний захід і південний схід. Велика частина океану лежить в екваторіальному, субекваторіальному і тропічному кліматичних поясах, тільки південна частина охоплює високі широти, аж до субантарктичних. Солоність поверхневих вод у багатьох районах вища, ніж середня, а в Червоному морі вона найбільша серед усіх морів Світового океану (понад 41‰). Особливо багатий органічний світ шельфу і коралових рифів океану. Щодо обсягів перевезення нафти він перевершує всі інші океани. 282

ТЕМА 5. Північний Льодовитий океан Північний Льодовитий океан — найменший з океанів Землі. Берегова лінія океану сильно розчленована. У ньому виділяється дев’ять морів, на частку яких припадає половина всієї поверхні океану. Перші відомості про природу навколо полярних областей отримано лише наприкінці ХІХ ст. в результаті дрейфу судна норвезького дослідника Фрітьофа Нансена. Льодовитий океан є найменш глибоким серед океанів. Близько половини площі дна займає шельф. Головними елементами рельєфу дна є хребет Гаккеля — продовження Серединно-Атлантичного хребта, а також хребти Ломоносова, Менделєєва. Особливості клімату визначаються полярним положенням океану. Тут формуються і панують впродовж року арктичні повітряні маси. Середня температура повітря узимку знижується до — 40 °С, улітку вона близька до 0 °С. Характерна риса океану — існування льоду впродовж цілого року. Основну біомасу в океані утворюють діатомові водорості, які пристосовані до життя у холодних водах. На периферії океану й у морях живуть промислові риби, із ссавців — тюлені, моржі, білухи, білі ведмеді. Північний морський шлях — це головна судноплавна магістраль Арктики. Навігація триває впродовж теплого періоду року. Для проводження суден використовують криголами.

Опрацювавши всю тему, спробуй відповісти 1. Які ділянки земної кори лежать в основі шельфової зони океанів? В яких

океанах вона найбільша? 2. Які процеси відбуваються у серединно-океанічних хребтах? У яких океа-

нах вони відбуваються найбільш активно? 3. Які процеси відбуваються в океанічних жолобах? У яких океанах вони

відбуваються найбільш активно? 4. Беручи до уваги особливості клімату, охарактеризуй властивості широт-

них підтипів водних мас Світового океану. 5. Які типи водних мас формуються тільки у високих (приполярних) широ-

тах? 6. Як і чому розподілений планктон на різних широтах Світового океану? 7. Як і чому розподілений нектон на різних широтах Світового океану? Яки-

ми організмами він представлений? 8. Які основні напрями використання Світового океану людиною? 9. Які основні напрями господарського використання кожного з чотирьох

океанів? 283

РОЗДІЛ ІІІ. Океани

Виконай практичні завдання 1. Аналізуючи тематичні карти атласу, охарактеризуй значення середньо-

річних температур, середньорічної солоності вздовж меридіана 180° д. 2. Аналізуючи тематичну карту атласу, вкажи, які річки найбільше впли-

вають на солоність вод у прилеглих частинах Світового океану. 3. Аналізуючи тематичну карту атласу, порівняй особливості розподілу

значень середньорічних температур, середньорічної солоності у північній та південній частинах Атлантичного океану. 4. Аналізуючи тематичну карту атласу, вкажи, який з океанів і чому має

найбільшу площу річкового стоку. 5. Підготуйте інформацію про найцікавіші живі організми, які проживають

у глибинах Океану. 6. Підготуй на основі опрацювання різних джерел інформацію про підко-

рення Північного полюса Землі.

284

РОЗДІЛ ІV

ПРИРОДА МАТЕРИКІВ ТА ОКЕАНІВ І ЛЮДИНА

Тема 1. Природні ресурси материків та океанів Тема 2. Екологічні проблеми материків та океанів У процесі вивчення розділу ти ознайомишся з природними ресурсами та їх класифікацією за оболонками Землі. Дізнаєшся про основні напрями використання природних ресурсів у господарській діяльності, що розуміють під раціональним та нераціональним природокористуванням. Проаналізуєш побічні наслідки природокористування, які спричиняють порушення природної рівноваги у природних комплексах. Дізнаєшся про формування антропогенних ландшафтів. Більш детально розглянеш причини і характер забруднення навколишнього середовища, значення міжнародного співробітництва для розв’язання екологічних проблем.

Тема 1. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ МАТЕРИКІВ ТА ОКЕАНІВ

§ 54. Природні ресурси материків та океанів

Пригадай або здогадайся 1. Які природні багатства використовує людина в господарській діяльності? 2. Для задоволення яких потреб використовуються природні багатства окремих природних оболонок Землі?

Природні ресурси та їхня класифікація Що таке природні ресурси? Слово «ресурс» означає запас, тобто те, що може бути використане людиною в господарській діяльності. Під природними ресурсами розуміють компоненти і сили природи, які безпосередньо використовуються у господарській діяльності. Зазвичай вони слугують сировиною або джерелом енергії для виробництва. Наприклад, залізна руда є сировиною, тобто тим матеріалом, з якого на заводах виробляють сталь (мал. 4.1). Щоб отримати метал, на цих заводах спалюють вугілля та природний газ, які дають енергію для його виплавлення з очищеної руди. Отже, залізна руда, вугілля, природний газ є природними ресурсами. Ліс використовується як сировина для виробництва меблів, паперу. Енергію Сонця нині все ширше використовують не тільки для вирощування культурних рослин (соняшника, рису тощо), а й як джерело енергії для виробництва електричної енергії. Однак з урізноманітненням видів господарської діяльності людства все більше елементів географічної оболонки на сьогодні також розглядаються як природні Мал. 4.1. Видобуток і вивезення залізної ресурси. Так, узбережжя водоймищ і самі руди (зверху) та отримана з неї водоймища, ліс, сонячне сяяння викорозплавлена сталь (внизу) ристовуються для активного відпочинку,

ТЕМА 1. Природні ресурси материків та океанів який передбачає різноманітні мандрівки, купання, дихання чистим повітрям (мал. 4.2). Відновлення здоров’я і праце здатності людини під час відпочинку на лоні природи сьогодні прийнято називати рекреацією, а всі елементи природного довкілля, які для цього використовуються — рекреаційними ресурсами. Що таке класифікація природних Мал. 4.2. Мандрівка горами — один із ресурсів? Під класифікацією ресурсів ровидів активного відпочинку зуміють групування їх за певною ознакою. Найзручніше це робити за приналежністю до однієї з природних оболонок Землі. Таким чином матимемо чотири групи природних ресурсів — ресурси літосфери, атмосфери, гідросфери та біосфери. Ресурси літосфери. Літосфера утворена гірськими породами, які є сировиною або паливом у виробництві, тобто корисними копалинами, або мінеральниМал. 4.3. Гейзери в Ісландії ми ресурсами. Поверхню земної кори, яка використовуються для обігрівання оранжерей, будинків, а також як на більшості території суходолу представоб’єкти туризму лена ґрунтом, розглядають як земельні ресурси. Як джерело енергії все більше використовується тепло надр Землі, яке може передаватися до поверхні гарячими джерелами, гейзерами (мал. 4.3). Ресурси атмосфери. Своєрідним природним ресурсом атмосфери є енергія Сонця, яка нагріває земну поверхню завдяки прозорості повітряної оболонки Землі. Енергію Сонця використовують для вирощування сільськогосподарських Мал. 4.4. Сонячна і вітрова культур, нагрівання і випаровування електростанція у Нідерландах води, сушіння, виробництва електроенергії (мал. 4.4). Атмосферні опади є також ресурсом атмосфери, який має значний вплив на урожайність вирощуваних культурних рослин. Енергія вітру все ширше в останні десятиріччя використовується для виробництва електроенергії. Енергію Сонця і вітру, річний хід температур повітря, кількість та режим випадання опадів разом розглядають як кліматичні ресурси. 287

РОЗДІЛ ІV. Природа материків та океанів і людина Ресурси гідросфери. Прісні води, які зосереджені у річках, озерах, в надрах Землі, меншою мірою у льодовиках після очищення чи без нього, використовують для пиття та інших побутових потреб. Води гідросфери, які придатні для використання людиною називають водними ресурсами. Води річок завдяки тому, що вони течуть, надають руху турбінам електростанцій чи в минулому Мал. 4.5. Одна з найпотужніших крутили колеса млинів (мал. 4.5). Силу гідроелектростанцій у світі «Ітайпу» текучих вод прийнято розглядати як на річці Парана гідроресурси. Води Світового океану у своєму природному стані не придатні для пиття, зрошення полів, але можуть використовуватися для добування з них розчинених солей та прісної води, купання. Тому їх розглядають як окремий вид ресурсів гідросфери. Ресурси біосфери. Рослини і тварини, які утворюють четверту оболонку Землі — біосферу, також розглядаютьМал. 4.6. Сучасна заготівля лісу ся у господарській діяльності людини як біологічні ресурси. Серед рослинних ресурсів (дикоростучих рослин) дуже важливими є лісові (мал. 4.6). До тваринних ресурсів належать дикі тварини, які використовуються людиною. Тепер особливо важливим видом тваринних ресурсів залишаються рибні ресурси океану.

Використання природних ресурсів

Мал. 4.7. Якщо атмосферних опадів не вистачає, то застосовують штучне зрошення полів

288

Напрями використання природних ресурсів. Найбільш активно використовують природні ресурси у промисловості, сільському господарстві, а також для зміцнення здоров’я людей, відпочинку (рекреації). Серед ресурсів для промисловості найбільше значення мають мінеральні, водні та гідроресурси, лісові та рибні. Для сіль-

ТЕМА 1. Природні ресурси материків та океанів ського господарства дуже важливі земельні та водні ресурси (мал. 4.7), а також кліматичні. До рекреаційних ресурсів відносять як елементи природи (сприятливий клімат, узбережжя морів чи озер, лісові масиви, мінеральні джерела і т. ін.), так і культури (пам’ятки культури, місця історичних подій). Природокористування і його види. Не всі види господарської діяльності людини пов’язані з процесами безпосередньої взаємодії з природою. Так, для виробництва автомобілів потрібні не залізна руда чи сира нафта, а готові метали, пластмаса, гума. Для підприємства з випікання хліба потрібне готове борошно, а не родюча земля. Ті види господарської діяльності, які передбачають безпосередню взаємодію з природою, називають природокористуванням. Воно включає вирощування культурних рослин, видобуток корисних копалин, заготівлю лісу, вилов риби, забирання води для подальшого очищення і розподілення, тобто використання природних ресурсів. Однак в результаті природокористування людина завдає шкоди природі, руйнуючи існуючі взаємозв’язки, забруднює довкілля, надає йому непривабливого вигляду. Тому, використовуючи природні ресурси, необхідно водночас вживати заходів, спрямованих на подолання негативних наслідків від природокористування. Якщо ці заходи добре продумано і вони забезпечують відновлення привабливості довкілля, можливості довгого їх Мал. 4.8. Вигляд відпрацьованого кар’єру при нераціональному використання без шкоди для природи, то (зверху) та раціональному (внизу) таке природокористування називають природокористуванні раціональним (мал. 4.8). Якщо не вживати заходів, спрямованих на збереження довкілля, то таке природокористування називають нераціональним.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Що називають природними ресурсами? 2. Якими видами ресурсів представлено природні оболонки Землі? 3. У яких видах господарської діяльності найактивніше використовуються

природні ресурси?

289

РОЗДІЛ ІV. Природа материків та океанів і людина 4. Що таке природокористування? Чим різняться раціональне і нераціо-

нальне природокористування? Застосуй знання, дізнайся більше 1. Випиши природні ресурси різних оболонок Землі, які використовуються людиною для отримання енергії. 2. Встанови, який вид ресурсів використовується практично в усіх видах господарської діяльності, що їх зараховують до природокористування.

Назви зображені об’єкти чи явища

§ 55. Наслідки природокористування. Антропогенні ландшафти

Пригадай або здогадайся 1. Які компоненти (складові) природи є в межах кожного природного комплексу? 2. Які найпомітніші зміни навколишньої природи сталися у твоїй місцевості?

Негативні наслідки природокористування

Мал. 4.9. Крем’яні знаряддя праці

290

Вдосконалення знарядь праці та зростання сили впливу на природу. Відколи існує людина, відтоді вона користується різноманітними дарами природи. У глибоку давнину людина майже не змінювала довкілля. Це пов’язано з тим, що на Землі людей проживало небагато. Первісні люди займалися тільки збиральництвом, полюванням та мисливством, використовуючи дуже примітивні знаряддя праці (мал. 4.9).

ТЕМА 1. Природні ресурси материків та океанів Особливо помітні зміни у характері природокористування сталися тоді, коли людина навчилася виплавляти метали і робити з них знаряддя праці. Це дало змогу не тільки більше вполювати тварин, а й краще обробляти землю, яку розорювали все більше. Технічні винаходи людства, з одного боку, полегшували її працю, а з іншого, — сприяли більшому тиску на природу. Із винайденням парового двигуна, двигуна внутрішнього згоряння, підкорення атомної енергії людина почала все більше освоювати нових площ для поселень, видобутку корисних копалин, обробітку землі, випасання свійських тварин. На певному етапі розвитку людського суспільства стаМал. 4.10. Висаджені дерева замінять ло зрозуміло, що багато з ресурсів можуть вирубані ділянки лісу вичерпатися, якщо не сприяти свідомо їх відновленню чи використовувати неекономно, непродумано (мал. 4.10). Деякі негативні наслідки природокористування. При природокористуванні слід завжди мати на увазі закономірність цілісності географічної оболонки, яка полягає в тому, що усі складові природи між собою тісно взаємопов’язані. Тому, впливаючи на один компонент природи, ми порушуємо й інші. Так, осушуючи болото, щоби мати більше землі для обробітку, ми зменшуМал. 4.11. Канал для осушення ємо кількість води у довколишніх водоболотних угідь ймах — озерах та річках (мал. 4.11). Це, у свою чергу, призводить до зникнення багатьох видів рослин та тварин, які були пристосовані до проживання в умовах надмірної зволоженості. Розорюючи степ та вирощуючи культурні рослини, ми не тільки виснажуємо поживні речовини ґрунту, а й інколи втрачаємо його взагалі. Бо чим більше розорюється, тим більше із поверхні випаровується вологи, що призводить до висихання поверхневого шару і перетворення його на пилуваті часточки, що їх легко видуває та переносить вітер. У результаті вирубки лісів Амазонії може змінитися клімат в інших регіонах землі (мал. 4.12). Адже, як стверджують учені, лісовий покрив затримує під своїм пологом велику кількість вологи. Вирубування лісів призводить до обміління 291

РОЗДІЛ ІV. Природа материків та океанів і людина

Мал. 4.12. Вирубування лісів Амазонії

Мал. 4.13. Танення прибережних покривних льодовиків

Мал. 4.14. Опустелення на краю Сахари

Мал. 4.15. Терикони шахт

292

річок і навіть деякого зменшення кількості опадів. «Зелені легені нашої планети» — так називають екваторіальні ліси, які дають значну частину кисню на Землі. Втрата лісів — це втрата газу, яким дихають всі живі організми нашої планети. Викиди шкідливих газів призводять до руйнування озонового шару атмосфери. А зменшення кількості озону небезпечне для життя живих організмів, здоров’я людини. Збільшення кількості енергії Сонця, що додатково проходить крізь озонові діри, загрожує потеплінням. Це, у свою чергу, призводить до підвищення рівня океану через танення льодовиків та підтоплення низовинних територій морських узбереж (мал. 4.13). Через надмірну кількість свійських тварин, які випасаються на територіях, прилеглих до пустелі, в останні десятиліття збільшується площа пустель. Так, Сахара щороку наступає в південному напрямку (мал. 4.14). Внаслідок нераціонального вилову риби значно зменшилася її кількість у всьому Світовому океані, на межі зникнення опинилися найбільші на Землі ссавці — кити. Особливо вплинула на природні комплекси Землі діяльність промислових підприємств, що пов’язані з видобутком і переробкою корисних копалин. Це шахти, кар’єри, металургійні, хімічні підприємства. Наприклад, відвали порід із шахт займають великі площі. Ці рукотворні гори називають териконами (мал. 4.15). Вони бувають набагато вищі, ніж декількаповерхові будинки. Часто від нагромадження породи вони самозаймаються, довго горять, завдаючи шкоди довкіллю.

ТЕМА 1. Природні ресурси материків та океанів

Антропогенні ландшафти Що таке антропогенні ландшафти? На Землі на сьогодні залишилося дуже мало природних ландшафтів, які зазнали тільки опосередкованого впливу господарської діяльності людини. Наприклад, у результаті переміщення на ці території повітряних мас, які забруднені промисловими підприємствами, що розміщені в інших районах Земної кулі. Такі ландшафти прийнято відносити до умовно незмінених або первинних. Серед них передусім природні комплекси Антарктиди, Гренландії, центральних районів пустель, високогір’їв. Більшість сучасних ландшафтів Землі належить до антропогенних (від грецьких слів — «антропос» — людина, «ген» — створення, походження). Це природні комплекси у більшій чи меншій мірі змінені господарською діяльністю людини. Залежно від ступеня і характеру впливу людини зазвичай розрізняють слабозмінені, сильнозмінені або порушені та перетворені антропогенні ландшафти. До слабозмінених ландшафтів відносять тундрові, тайгові, пустельні, екваторіальні ландшафти, які піддалися впродовж останніх тисячоліть незначному господарському впливу (полювання, рибальство, вибіркова незначна вирубка лісу). До них належать заповідні території, водойми, ліси, луки (мал. 4.16), що раціонально використовуються людиною. Сильнозмінені (порушені) ландшафти виникли внаслідок тривалого господарського використання природних ландшафтів. Найбільше вони характерні для зон мішаних і широколистяних лісів, саван і рідколісь. До сильнозмінених ландшафтів відносять вторинні (ті що виросли після вирубки природних лісів) збіднені на видовий склад ліси та чагарники (мал.4.17), давно освоєні луки і пасовища, Мал.4.16. Використання гірських лук річкові долини, які дуже активно і часто в Альпах надмірно використовуються. До перетворених ландшафтів відносять ті, у яких цілеспрямовано змінені людиною природні компоненти і взаємозв’язки між ними, і ці зміни постійно підтримуються людиною. Це — засіяні поля, насадження багаторічних культур, насіяні луки, лісонасадження, парки. Найбільш перетворені людиною ландшафти ще називають штучними. До таких відносять території суцільної забудови, кар’єри, Мал.4.17. Вторинний ліс автомагістралі, водосховища. 293

РОЗДІЛ ІV. Природа материків та океанів і людина Культурні ландшафти. Люди цілеспрямовано можуть утримувати антропогенний ландшафт у такому стані, при якому він приносить користь людям, не втрачаючи своєї продуктивності і зовнішньої привабливості. Так, оброблювані землі на яких вдало змінюють вирощування різних культурних рослин, правильно використовують оранку, внеМал.4.18. Культурний сільськогоспосення добрив не тільки щорічно дають дарський ландшафт в США добрі врожаї, але й є приємними для споглядання (мал. 4.18 ). Милують око також впорядковані парки, зони відпочинку, штучні насадження лісів чи лісосмуг. Такі позитивно змінені природні комплекси називають культурними ландшафтами. Це ландшафти, у яких структура змінена на науковій основі в інтересах суспільства і без шкоди для природи.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Чому з розвитком людського суспільства зростав його вплив на природу? 2. Які негативні наслідки впливу природокористування на різні природні

оболонки, компоненти природи? 3. Як поділяють антропогенні ландшафти за ступенем зміненості природи? 4. Які антропогенні ландшафти називають культурними? 5. Які антропогенні комплекси є у твоїй місцевості?

Застосуй знання, дізнайся більше 1. Спрогнозуй, як, на твою думку, зміняться рослинний та тваринний світ берегів, якщо через річку побудувати міст. 2. Які культурні ландшафти ти запропонував би створити для околиць твого населеного пункту?

Назви зображені об’єкти чи явища

294

ТЕМА 2. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ МАТЕРИКІВ ТА ОКЕАНІВ

§ 56. Екологічні проблеми материків та океанів

Пригадай або здогадайся 1. У чому полягає роль географічної науки для розв’язання проблем охорони природи? 2. Наведи приклади антропогенних природних комплексів. Яка основна відмінність природного комплексу від антропогенного? 3. Які міжнародні природоохоронні організації ти знаєш?

Забруднення навколишнього середовища Забруднення і його види. Забруднення довкілля — це зміна навколишнього середовища, яка призводить до негативних наслідків. Розрізняють природне та антропогенне забруднення. Природне забруднення виникає в результаті природних причин — виверження вулканів, землетрусів, катастрофічних повеней, пожеж. Антропогенне забруднення — результат людської діяльності Мал. 4.19. Забруднення побутовим (мал. 4.19). сміттям є проблемою для багатьох У наш час джерел антропогенного за- міст, біля яких існують великі звалища бруднення більше, ніж природних. Поширення забруднення. Оскільки вся природа на Землі взаємопов’язана, то забруднення в одному місці може призвести до змін у природі навіть на найвіддаленіших територіях. Так, якщо стається аварія з танкером, що перевозить нафту, то течіями вилита нафта переноситься на узбережжя чи інші частини океану. Викиди шкідливих газів у повітря в промислових районах міст постійними вітрами часто переносяться на далекі відстані, забруднюючи порівняно чисті території і т. ін. Тому екологічні проблеми вважають глобальними, тобто такими, що взаємопов’язані між собою в межах усього світу і які можна розв’язувати тільки спільно усіма державами.

РОЗДІЛ ІV. Природа материків та океанів і людина

Основні антропогенні джерела забруднень Промислові підприємства. До найбільших антропогенних забруднювачів належать передусім потужні промислові комплекси, які зазвичай є споживачами сировини, енергії, води, повітря, земельних просторів. Серед цих об’єктів найнебезпечнішими для довкілля є металургійні, хімічні, нафтопереробні, цементні заводи, кар’єри та збагачувальні фабрики (мал. 4.20). Погіршують стан довкілля теплові електростанції. Поглинаючи величезну кількість нафтопродуктів, газу й вугілля, вони викидають в атмосферу мільйони кубометрів шкідливих газів, аерозолей і сажі, захаращують сотні гектарів землі шлаками й золою. Меншу небезпеку становлять гідроелектростанції. Однак їхні водосховища за останні десятиліття перетворилися на нагромаджувачів відходів із прилеглих регіонів. Велику небезпеку становлять атомні станції не тільки тим, що на Мал. 4.20. Заводи — основні них можуть статися аварії, а й тому, що забруднювачі довкілля існує проблема поховання небезпечних для здоров’я людей і тварин радіоактивних відходів. Транспорт і довкілля. Транспортна мережа світу доволі густа, кількість і активність автотранспорту в містах великі, він завдає дуже відчутної шкоди довкіллю. Основні причини цього — Мал. 4.21. Автомобілі — одні з основних застарілі конструкції двигунів, викозабруднювачів атмосфери великих міст ристовуване паливо (бензин, а не газ чи інші, менш токсичні речовини) та погана організація руху, особливо в містах, на перехрестях (мал. 4.21). Залізничний транспорт екологічно чистіший, особливо електричний. Сільськогосподарські та комунальні стоки. Суттєвий вплив на забруднення природних вод і ґрунтів має сільське господарство. Відбувається це Мал. 4.22. Поля обприскують засобами зокрема у процесі змивання з полів мізахисту від проростання бур’янів

296

ТЕМА 2. Екологічні проблеми материків та океанів неральних добрив (мал. 4.22), отрутохімікатів, що їх використовують для боротьби зі шкід¬никами та бур’янами. Дедалі нагальнішою екологічною проблемою міст, особливо великих і курортних, стає очищення різних комунальних відходів — побутових і промислових — та їхня переробка. Щорічно у водойми скидається близько 4 млрд кубічних метрів забруднених стічних вод (мал. 4.23). До небезпечних забруднювачів дов кілля належать об’єкти, які створюють потужні фізичні поля, — електромагнітні, радіаційні, шумові, теплові, вібраційні. Це великі радіостанції, трансформаторні підстанції, лінії електропередачі, ретрансляційні вишки, спеціальні фізичні лабораторії й установки, кібернетичні Мал. 4.23. Неочищені комунальні стоки центри та ін.

Міжнародне співробітництво в розв’язуванні екологічних проблем Міжнародні організації з охорони природи. Багато з екологічних проб лем є великомасштабними, охоплюють території багатьох країн, а тому їх неможливо розв’язати зусиллями однієї окремо взятої держави. Потрібна єдина спільна робота усіх країн, щоби оберігати географічну оболонку від забруднення, допомагати їй відновити свій нормальний рівноважний стан. Для координації діяльності держав у цій справі важливу роль відіграють міжнародні організації. Особливу вагу серед них мають ті, що діють при ООН (Організації Об’єднаних Націй): ЮНЕСКО, ВООЗ, ФАО, ВМО: ЮНЕСКО — це ООН з питань освіти, науки і культури, що займається також проблемами екологічної освіти та виховання (мал. 4.24). ВООЗ — Всесвітня організація охорони здоров’я; приділяє увагу інформуванню населення про стан довкілля, надає медичну допомогу країнам, що зазнали лиха. ФАО — Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, яка займається проблемами розвитку сільських регіонів і сільськогосподарського виробництва. ВМО — Всесвітня метеорологічна організація, яка веде глобальний екологічний контроль за атмосферою. У 1971 році в Канаді було засновано найвідомішу на сьогодні у світі громадМал. 4.24. Штаб-квартира організації ську організацію «Грінпіс» (у перекладі — ЮНЕСКО у Парижі 297

РОЗДІЛ ІV. Природа материків та океанів і людина

Мал. 4.25. Представники «Грінпісу» перешкоджають китобійному судну витягнути на борт впольованого кита

«Зелений світ»), що проводить різноманітні акції, привертаючи увагу людей до питань необхідності збереження природи. Міжнародний контроль за станом довкілля. Отже, в світі вже існує розгалужена система контролю за станом природи, екологічною освітою та вихованням населення, передусім молоді. Контроль за виконанням укладених міжнародних договорів здійснює ООН. До порушників міжнародного законодавства застосовуються різні санкції — штрафи, економічні обмеження торгівлі тощо.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти 1. Що таке забруднення довкілля? 2. Які види забруднення ти знаєш? 3. Назви основних антропогенних забруднювачів. 4. Чому для розв’язування екологічних проблем потрібне міжнародне спів-

робітництво? 5. Назви міжнародні організації, діяльність яких спрямована на охорону

природи.

Застосуй знання, дізнайся більше 1. З якими міжнародними природоохоронними організаціями співпрацює Україна? 2. Чим зумовлена гострота екологічної проблеми на сучасному етапі? 3. Запропонуй свій спосіб переробки побутових відходів.

4. Назви конкретні приклади успіхів людства у розв’язуванні екологічних проблем. Назви зображені об’єкти чи явища

298

ТЕМА 2. Екологічні проблеми материків та океанів

Дослідження

Причини і наслідки забруднення Землі Знайди за допомогою засобів інформації приклади, як забруднюються кожна із оболонок — літосфера, атмосфера, гідросфера та біосфера. Розбий екологічні проблеми на групи: ті, що стосуються материків; ті, що стосуються океанів; а також ті, що є спільними проблемами. Дізнайся про місця найбільших світових екологічних аварій та катастроф, що призвели до забруднення довкілля чи зникнення природних комплексів. Зверни увагу, які з природних зон зазнали найбільшого впливу людини. Визнач, чим різняться причини та стан забрудненості в густозаселених і малозаселених територіях, містах та селах. Запропонуй, як розв’язати проблеми чистоти навколишнього середовища у твоїй місцевості.

Коротко про зміст розділу Відколи існує людина, відтоді для своєї життєдіяльності вона користується складовими та силами природи — природними ресурсами. Вони класифікуються за певними ознаками. За приналежністю до географічних оболонок їх поділяють на ресурси літосфери, атмосфери, гідросфери та біосфери. Більш детально в межах кожної з оболонок виділяють мінеральні та земельні, кліматичні, водні, рослинні, тваринні, рекреаційні ресурси. Природокористування буває раціональним та нераціональним. На жаль, поки що людина використовує більшою мірою природу нераціональним способом, що призводить до погіршення стану довкілля. Для людства необхідно в подальшому переходити до більш раціонального використання ресурсів, оскільки це дасть змогу існувати людській цивілізації в чистому середовищі та зберегти його таким для майбутніх поколінь. Надмірне та необдумане використання природних ресурсів призводить до порушення рівноваги в природі. Використовуючи надра, людина змінює водний режим території. Внаслідок втручання у гідросферу змінюються процеси в атмосфері та біосфері. Порушені людиною взаємозв’язки в природі відновлюються нешвидко. Це призводить до зміни клімату, природних комплексів. За останнє століття на Землі більшість природних комплексів стали антропогенними. Антропогенні ландшафти поділяються за ступенем зміни природи людиною, за можли299

РОЗДІЛ ІV. Природа материків та океанів і людина вістю їх відновлення у первісному вигляді. На жаль, значну частину природних комплексів відновити до первинного вигляду вже не вдасться ніколи. Порівняно невелика частина природи людиною використовується без завдання шкоди нав колишньому середовищу. Це заповідники та більшість культурних ландшафтів. Зі зростанням прогресу суспільства дедалі більшає джерел забруднення материків та океанів. Найбільше шкоди природі завдають механічне, хімічне, радіаційне та біологічні види забруднень. Природа не встигає відновлюватися, тому ці проблеми стали глобальними, тобто вони поширилися по всій Землі. Для контролю за чистотою природи і подолання наслідків безвідповідального природокористування створено ряд міжнародних організацій, в яких наша держава також бере участь. Забруднення середовища загрожує існуванню людства. Тому розв’язування екологічних проблем є першочерговим спільним завданням усіх країн світу.

Опрацювавши усю тему, спробуй відповісти 1. Що таке природні ресурси? 2. Як класифікують природні ресурси? 3. Які переваги раціонального та негативні наслідки нераціонального при-

родокористування? 4. Чому складно відновити порушену рівновагу в природі навіть на малій

території? 5. Що таке антропогенні комплекси та як їх класифікують? 6. Назви основні джерела забруднення навколишнього середовища. Які з

них є на території твоєї місцевості? 7. Назви міжнародні організації, що займаються природоохоронною діяль-

ністю.

Виконай практичні завдання 1. Склади схему природних ресурсів твоєї місцевості. 2. Намалюй плакат про необхідність захисту навколишнього середовища

твого населеного пункту. 3. Нанеси на контурну карту місця на материках, де людина найменше

та найбільше змінила природу. 4. Використовуючи засоби масової інформації, підготуй повідомлення

про роботу міжнародних природоохоронних організацій щодо охорони довкілля. 300

ДОДАТОК ПРАКТИЧНІ РОБОТИ Практична робота 1. Аналіз тектонічної, геологічної та фізичної карт світу: виявлення зв’язків між геологічною будовою, тектонічними структурами і формами рельєфу. Практична робота 2. Визначення географічних координат крайніх точок та протяжності материка з півночі на південь та із заходу на схід Африки. Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів материка. Позначити і показати на карті: миси (Рас-Енгела, Агульяс, Альмаді, Рас-Гафун), моря (Середземне, Червоне), затоки (Гвінейську, Аденську), протоки (Мозамбіцьку, Гібралтарську, Баб-ель-Мандебську), острови (Мадагаскар), півострови (Сомалі), гори (Атлас, Драконові, Капські), вулкани (Кіліманджаро), нагір’я (Ефіопське), плоскогір’я (Східноафриканське), річки (Ніл, Конго, Нігер, Замбезі, Оранжеву), озера (Вікторія, Танганьїка, Ньяса, Чад), водоспади (Вікторія), пустелі (Сахара, Наміб), напівпустелі (Калахарі); держави та їх столиці (Алжир, Демократична Республіка Конго, Ефіопія, Єгипет, Лівія, Нігерія, Південна Африка, Судан). Практична робота 3. Нанесення об’єктів географічної номенклатури Австралії на контурну карту. Позначити і показати на карті: миси (Йорк, Південно-Східний, Стіп-Пойнт, Байрон), моря (Коралове, Тасманове), затоки (Карпентарія, Велика Австралійська), острови (Тасманія, Великий Бар’єрний риф, Нова Зеландія, Нова Гвінея), півострови (Кейп-Йорк), плоскогір’я (Західно-Австралійське), низовини (Центральна низовина), гори (Великий Вододільний хребет — г. Косцюшко), річки (Муррей, Дарлінг), озера (Ейр), пустелі (Велика Піщана пустеля, Велика пустеля Вікторія), держави та їх столиці (Австралія та Нова Зеландія). Практична робота 4. Позначення географічних об’єктів Південної Америки на контурній карті. Позначити і показати на карті: миси (Галлінас, Фроуерд, Кабу-Бранку, Паріньяс, Горн), моря (Карибське), затоки (Ла-Плата), протоки (Магелланова, Дрейка), острови (Вогняна Земля, Фолклендські), низовини (Амазонська, Орінокська, Ла-Платська), плоскогір’я (Бразильське, Гвіанське), гори (Анди — г. Аконкагуа), вулкани (Сан-Педро, Котопахі), річки (Амазонка, Парана, Оріноко), водоспади (Анхель, Ігуасу), озера (Маракайбо, Тітікака), пустелі (Атакама), держави та їх столиці ( Бразилія, Аргентина, Чилі).

ДОДАТОК Практична робота 5. Визначення типів клімату Південної Америки за кліматичними діаграмами. Практична робота 6. Позначення географічних об’єктів Антарктиди на контурній карті. Позначити і показати на карті: моря (Уеддела, Росса), півострови (Антарктичний), гори (Трансантарктичні), вулкани (Еребус). Практична робота 7. Позначення об’єктів географічної номенклатури материка на контурній карті. Позначити і показати на карті: миси (Мерчісон, Мар’ято, Принца Уельського, Сент-Чарльз), затоки (Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська, Аляска), острови (Гренландія, Ньюфаундленд, Великі Антильські — Куба, Гаїті, Ямайка, Малі Антильські, Канадський Арктичний Архіпелаг), півострови (Лабрадор, Флорида, Каліфорнія, Аляска, Юкатан), рівнини (Примексиканська низовина, Центральні та Великі рівнини), гори (Кордильєри — г. Мак-Кінлі), Скелясті, Аппалачі; річки (Міссісіпі, Міссурі, Колумбія, Маккензі, Юкон, Колорадо), водоспади (Ніагарський), озера (Великі — Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо; Велике Солоне), держави та їх столиці (США, Канада, Мексика). Практична робота 8. Складання порівняльної характеристики висотної поясності у різних частинах Кордильєр. Практична робота 9. Позначення об’єктів географічної номенклатури материка Євразія на контурній карті. Позначити і показати на карті: миси (Рока, Дежньова, Челюскін, Піай), моря (Північне, Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське, Баренцове, Східносибірське, Жовте, Японське, Охотське, Берингове, Східнокитайське, Південно-Китайське, Аравійське), затоки (Біскайська, Бенгальська, Аденська, Перська, Сіамська, Ботнічна), протоки (Дарданелли, Босфор, Ла-Манш, Гібралтарська, Малаккська, Берингова), острови (Великобританія, Ірландія, Шпіцберген, Нова Земля, Сахалін, Японські, Великі Зондські — Калімантан, Суматра, Ява; Філіппінські), півострови (Скандинавський, Піренейський, Апеннінський, Балканський, Кримський, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський), гори (Альпи, Піренеї, Апенніни, Карпати, Кримські, Скандинавські, Уральські, Кавказ, Тянь-Шань, Гімалаї — г. Джомолунгма; рівнини (Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська), низовини (Прикаспійська, Індо-Гангська, Месопотамська), плоскогір’я (Середньосибірське, Декан), нагір’я (Тибет, Іранське), вулкани (Гекла, Везувій, Ключевська Сопка, Фудзіяма), пустелі (Каракуми, Гобі, Руб-ель-Халі), річки (Рейн, Ельба, Дунай, Дніпро, Дністер, Волга, Об, Єнісей, Лена, Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг, Ганг, Інд, Євфрат, Тигр), озера (Женевське, Ладозьке, Байкал, Балхаш, Мертве море), 302

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ ТА ПЕРЕЛІК ОБ’ЄКТІВ держави та їх столиці (Україна, Росія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Китай, Індія, Японія). Практична робота 10. Визначення типів клімату в межах помірного кліматичного поясу за допомогою кліматодіаграм. Практична робота 11. Порівняльна характеристика ландшафтів у різних секторах однієї природної зони. Практична робота 12. Позначення географічних об’єктів та течій Тихого океану на контурній карті. Позначити і показати на карті: течії (Північна та Південна Пасатна, Куросіо, Західних Вітрів, Каліфорнійська, Перуанська). Практична робота 13. Позначення географічних об’єктів і течій Атлантичного океану на контурній карті. Позначити і показати на карті: підводні хребти: Північноатлантичний, Південноатлантичний; течії: Гольфстрім, Північно атлантична, Канарська, Лабрадорська. Практична робота 14. Складання лоції Індійського океану. Позначити і показати на карті: Зондський глибоководний жолоб; підводні хребти (Західноіндійський, Аравійсько-Індійський, Центрально-Індійський), течії (Мусонна, Мадагаскарська). Практична робота 15. Позначення географічних об’єктів Північного Льодовитого океану на контурній карті. Позначити і показати на карті: підводні хребти (Ломоносова, Менделєєва) і Трансарктичну течію.

303

ДОДАТОК

ПЕРЕЛІК ОБ’ЄКТІВ І ЯВИЩ, ЯКІ ВІДОБРАЖЕНІ У КІНЦІ ПАРАГРАФІВ С.10 — А) Гондвана у складі: 1 — Південної Америки; 2 — Африки; 3 — Мадагаскару; 4 — Індостану; 5 — Антарктиди; 6 — Австралії. Б) Острів Гренландія на космічному знімку. С.19 — А) Зірки на небі, зняті нерухомим фотоапаратом впродовж доби під час полярної ночі. Б) Важливі точки знаходження Землі на орбіті. С.26 — А) Автошлях після землетрусу. Б) Олімпійські кільця, які символізують п’ять заселених частин світу. В) Картосхема літосферних плит. С.36 — А) Реконструкція вигляду динозавра. Б) Скам’янілий відбиток тіла трилобіта. В) Каньйон річки Колорадо. С.45 — А) Схема формування припливів в океані. Б) Атмосферний вихор — торнадо. В) Схема впливу висоти гір на випадання опадів. С.50 — А) Білий ведмідь в Арктиці на крижині. Б) Підльодовиковий рельєф Антарктиди. В) Форми рельєфу, сформовані діяльністю вітру, який переносить пісок. С.57 — А) Вид з африканського берега на Гібралтарську протоку та Гібралтар. Б) Водоспад Вікторія на річці Замбезі у наш час. С.60 — А) Брилові Драконові гори. Б) Затоплений відпрацьований кар’єр з видобутку алмазів у Південній Африці. С.64 — А) Полуднева злива в екваторіальному поясі Африки. Б) Висохле дно озера у субекваторіальному поясі в посушливий сезон. С.67 — А) Голубий Ніл у межах Ефіопського нагір’я в сезон дощів. Б) Озеро Туркана або Рудольф — найбільше постійне пустельне озеро. Над ним здіймається кратер Набійотум. С.71 — А) Товстотілі мавпи колобуси, які живуть в екваторіальних лісах Африки. Б) Фігурки африканських слонів з ебенового дерева. В) Леопард. С.74 — А) Сезонна міграція слонів у більш зволожені райони савани. Б) Відпочинковий комплекс в екваторіальних широтах Африки з будиночками, стилізованими під житла корінних мешканців. В) Бородавочник африканський. С.77 — А) Гієна. Б) Гілки суничного дерева. В) Кратер на вершині Кіліманджаро. С.80 — А) Слон у зграї сарани. Б) Велика мечеть Дженне. С.85 — А) Бушмени добувають вогонь. Б) Європеєць середнього зросту серед пігмеїв. С.92 — А) Прогулянка прибережною частиною океану в Новій Зеландії. Б) Каньйоноподібна долина річки в Австралійських Альпах. В) Вивітрювання та сухість клімату створюють химерні форми рельєфу в Західно-Австралійському плоскогір’ї. 304

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ ТА ПЕРЕЛІК ОБ’ЄКТІВ С.96 — А) Гасіння пожежі в посушливий сезон в Австралії. Б) Гроза. С.100 — А) Лірохвіст. Б) Мурахоїд. В) Термітники. С.103 — А) Будинок парламенту Австралійського Союзу. Б) Автопоїзд на австралійській магістралі. В) Сонячні батареї. С.108 — А) Коралові острови. Б) Льодовик у Новій Зеландії. С.114 — А) Маяк на мисі Горн. Б) Галапагоські черепахи. С.118 — А) Одна із скель-останців у Перу, в якій древні племена влаштовували житла-печери. Б) Скам’янілі рештки давніх морських живих організмів у пустелі Атакама. С.122 — А) Рисове поле, що висохло під впливом Ель-Ніньйо. Б) Наближення урагану до міста Картахена на півночі Піденної Америки. С.125 — А) Піранья. Б) На озері Тітікака. С.129 — А) Анаконда. Б) Тукан. В) Плоди какао. С.133 — А) Монумент «Рука пустелі» в Атакамі. Б) Кондор. С.137 — А) Синій олуша. Б) Нафта з пошкодженого танкера забруднює акваторію океану. С.141 — А) Ріо-де-Жанейро. Б) Тераси Льяктапата. С.150 — А) Пам’ятник членам експедиції Амундсена до Південного полюса в Осло. Б) Антарктична станція «Принцеса Елізабет». С.155 — А) Самка морського лева. Б) Антарктичний оазис влітку. С.162 — А) Реконструкція поселення вікінгів на Ньюфаундленді. Б) Давній форт на мисі Принца Уельського. С.166 — А) Льодовиковий валун на Великих рівнинах. Б) Вершина гори Мітчел в Аппалачах. В) Вхід у Мамонтову печеру. С.170 — А) Полярне сяйво. Б) Найспекотніше місце у Північній Америці (пустеля Мохаве). С.174 — А) Зимою річка Маккензі перетворюється в автотрасу, по якій везуть на північ важкі вантажі. Б) Водоспад Вежа у Єллоустонському національному парку. С.180 — А) Білоголовий орлан. Б) Столові гори у напівпустелі Північної Америки. С.183 — А) Статуя Свободи у Нью-Йорку. Б) Будинок ООН у Нью-Йорку. В) Стародавнє місто племені майя Чичен-Іца у північній частині півострова Юкатан. С.190 — А) Нульовий меридіан на території Грінвіцької обсерваторії. Б) Міст між Європою та Азією в Стамбулі. С.195 — А) Кінь Пржевальського. Б) Дослідна станція біля льодовика на островах Землі Франца-Йосифа. С.198 — А) У Мертвому морі можна почитати газету, лежачи на воді. Б) Джомолунгма. 305

ДОДАТОК С.202 — А) Герлаховський Штит — найвища вершина Карпат. Б) Наслідки цунамі в Японії 2011 року. С.206 — А) Гольфстрім розділяється на дві течії, які впливають на клімат Європи. Б) Катастрофічний паводок у Нідерландах. С.212 — А) Витік річки Тиса в Українських Карпатах. Б) Наледі у долині річки Лена. С.217 — А) Тут колись був порт на березі Аральського моря. Б) Геотермальна електростанція в Ісландії. В) Результати діяльності льодовика у горах Паміру. С.222 — А) Борсуки. Б) Гілка карликової берези. В) Зубри. С.229 — А) Чорний птах-носоріг. Б) Саксаул у пустелі Каракум. В) Високогірні луки в Альпах. С.233 — А) Килим з квітів на Великому ринку — центральному історичному майдані столиці Бельгії — Брюсселі. Б) Стоунхендж — давня споруда, внесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В) Прамбанан — комплекс ранньосередньовічних буддійських і індуїстських храмів, розташованих в центральній частині острова Ява. С.237 — А) Площа Святого Петра у Римі. Б) Буддисти на богослужінні. В) Купол Скелі — монумент на Храмовій горі в Єрусалимі. С.244 — А) Велика китайська стіна. Б) Колізей — найбільший амфітеатр Стародавнього Риму. С.255 — А) Сканування дна океану сучасними приладами із морського судна. Б) Виступ магматичної породи колишнього кратера вулкана на одному з Маріанських островів. В) Електростанція, яка використовує енергію океанічної течії. С.259 — А) Морський коник. Б) Штучний насипний острів у Перській затоці (емірат Дубай). С.265 — А) Риба з прозорою головою. Б) Відпочинковий комплекс на Таїті. В) Цунамі. С.270 — А) Луйтла-Дуймун — безлюдний острів в архіпелазі Фарерських островів. Б) Судно, що використовує енергію сонця. С.275 — А) Острів Маврикій. Б) Підводна частина готелю біля узбережжя Танзанії. В) Перлина. С.280 — А) Арктична ціанея. Б) Водоспад у Північному Льодовитому океані. С.290 — А) Янтар. Б) Реставровані вітрові млини у Нідерландах. С.294 — А) Зародження яру на розорюваному схилі. Б) Сучасний антропогенний сільськогосподарський ландшафт. С.298 — А) Фотоколаж-символ: «Чистота Землі — у наших руках!». Б) Електронний датчик контролю за чистотою повітря та ґрунту.

306

ПОКАЖЧИК ТЕРМІНІВ

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК Абсолютний геологічний вік 26 Антропогенні ландшафти 293 Арктичні (антарктичні) повітряні маси 38 Астрономічні пори року 17 Атлас 7 Бентос 256 Висотна поясність 43 Вітрові течії 253 ВМО 297 Водні маси океану 252 Вологообіг 34 ВООЗ 297 Географічні пояси 41 Географічні фактори (чинники) клімату 35 Геологія 26 Гідроресурси 288 Глибинні водні маси 252 Горсти 56 Грабени 56 Давні (докембрійські) платформи 30 Демонстраційні карти 8 День весняного рівнодення 17 День зимового сонцестояння 15 День літнього сонцестояння 15 День осіннього рівнодення 17 Добове обертання 14 Довідкові карти 8 Догеологічний етап розвитку Землі 27 Докембрій 28 Дрейфові течії 253 Екваторіальні повітряні маси 38 Епохи горотворення 28 Ери 27 Жаркий пояс сонячного освітлення 17

Загальногеографічні карти 8 Кампос 127 Карти за змістом 8 Карти за призначенням 7 Клімат 33 Кліматичні ресурси 287 Компенсаційні течії 253 Компоненти природи 43 Культурні ландшафти 294 Ландшафт 44 Ландшафтні зони 45 Літосферні плити 22 Ложе океану 251 Льянос 127 Материки 20 Материковий схил 251 Метиси 138 Мінеральні ресурси 287 Місцевість 44 Мулати 138 Навчальні карти 7 Некктон 256 Нераціональне природокористування 289 Океанічні течії 253 Орогенічні рухи земної кори 24 Основні кліматичні пояси 38 Пампа 128 Перетворені ландшафти 294 Перехідні кліматичні пояси 37 Південне полярне коло 16 Північне полярне коло 16 Планктон 256 Поверхневі водні маси 252 Повітряні маси 37 Полярна ніч 16 307

Зміст Полярний день 16 Помірний пояс сонячного освітлення 17 Помірні повітряні маси 38 Пояси сонячного освітлення 17 Прерії 180 Придонні водні маси 253 Природний територіальний комплекс 43 Природні зони 42 Природні ресурси 286 Природокористування 289 Проміжні водні маси 252 Раціональне природокористування 289 Регіональна географія 5 Рекреаційні ресурси 287 Рекреація 286 Рифти 22 Самбо 138 Сельвас 125 Сила Коріоліса 13 Сильнозмінені ландшафти 293

308

Складчасті пояси 31 Слабозмінені ландшафти 293 Сонце у зеніті 15 Тектоніка 28 Тектоно-магматичні епохи 28 Тематичні карти 8 Теплообіг 33 Термінатор 15 Типи взаємодій Тропіки 15 Тропічні повітряні маси 38 Умовно незмінені ландшафти 293 Урочище 44 ФАО 297 Холодний пояс сонячного освітлення 17 Циркуляція атмосери 34 Частини світу 20 Шельф або материкова відмілина 251 Широтна зональність 41 ЮНЕСКО 297

Зміст

ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................................ 5 РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ЗЕМЛІ Тема 1. Форма і рухи Землі § 1. Форма і рухи Землі........................................................................................ 12 Тема 2. М атерики та океани — великі природні комплекси географічної оболонки § 2. Материки та океани — великі природні комплекси географічної оболонки................................................................................... 20 Коротко про зміст розділу.................................................................................... 27 РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРИКИ Тема 1. Головні особливості природи материків § 3. Загальні особливості геологічної будови і рельєфу материків................. 30 § 4. Кліматотвірні процеси. Кліматичні пояси і типи клімату Землі . ........... 37 § 5. Ландшафти материків . ................................................................................ 45 Коротко про зміст теми........................................................................................ 51 Тема 2. Африка § 6. Географічне положення Африки. Дослідження та освоєння материка... 53 § 7. Геологічна будова, рельєф, корисні копалини............................................ 57 § 8. Клімат.............................................................................................................. 60 § 9. Води суходолу................................................................................................. 64 § 10. Природні зони Африки .............................................................................. 68 § 11. Природна зона саван та рідколісся ........................................................... 71 § 12. Природні зони пустель і твердолистих лісів . .......................................... 74 § 13. С тихійні явища природи. Екологічні проблеми. Об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на материку ........................................ 77 § 14. Населення і політична карта Африки ...................................................... 81 Коротко про зміст теми........................................................................................ 85 Тема 3. Австралія та Океанія § 15. Г еографічне положення та історія дослідження Австралії. Геологічна будова, рельєф та корисні копалини материка..................... 88 § 16. Клімат і внутрішні води.............................................................................. 92 § 17. П риродні зони. Своєрідність органічного світу. Об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.................................... 96 § 18. Населення. Австралійський Союз............................................................ 101 § 19. Океанія........................................................................................................ 104 Коротко про зміст теми...................................................................................... 109

309

Зміст Тема 4. Південна Америка § 20. Географічне положення, історія дослідження ....................................... 111 § 21. Геологічна будова, рельєф, корисні копалини ...................................... 115 § 22. Клімат.......................................................................................................... 118 § 23. Внутрішні води........................................................................................... 123 § 24. Природні зони: вологі екваторіальні ліси, савани................................. 126 § 25. Природні зони: степи, пустелі та напівпустелі. Природа Анд............. 129 § 26. С учасні екологічні проблеми. Об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.................................................................................................... 133 § 27. Населення. Держави . ............................................................................... 138 Коротко про зміст теми...................................................................................... 142 Тема 5. Антарктида § 28. Г еографічне положення Антарктиди. Історія відкриття та дослідження. Міжнародний статус материка . .................................. 145 § 29. Геологічна будова, рельєф, клімат, органічний світ.............................. 150 Коротко про зміст теми...................................................................................... 156 Тема 6. Північна Америка § 30. Г еографічне положення Північної Америки. Історія відкриття та освоєння................................................................... 159 § 31. Геологічна будова, рельєф, корисні копалини........................................ 162 § 32. Клімат Північної Америки........................................................................ 167 § 33. Внутрішні води........................................................................................... 171 § 34. П риродні зони. Висотна поясність. Зміни природи материка людиною...................................................................................................... 175 § 35. Населення. Держави . .............................................................................. 180 Коротко про зміст теми...................................................................................... 184 Тема 7. Євразія § 36. Географічне положення Євразії............................................................... 188 § 37. Дослідження та освоєння материка......................................................... 191 § 38. Геологічна будова і рельєф. Рівнини....................................................... 195 § 39. Гірські країни. Корисні копалини............................................................ 199 § 40. Клімат.......................................................................................................... 203 § 41. Річки Євразії............................................................................................... 207 § 42. Озера. Болота. Зледеніння. Підземні води ............................................ 213 § 43. П риродні зони Євразії. Арктичні пустелі, тундра, лісотундра, ліси помірного поясу............................................................. 217 § 44. П риродні зони Євразії: степи, пустелі, ліси жаркого поясу. Висотна поясність...................................................................................... 223 § 45. Е кологічні проблеми. Об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.................................................................................................... 229 310

Зміст § 46. Населення Євразії...................................................................................... 234 § 47. Держави Євразії......................................................................................... 237 Коротко про зміст теми...................................................................................... 245 РОЗДІЛ ІІІ. ОКЕАНИ Тема 1. Головні особливості природи Світового океану § 48. Загальні особливості рельєфу дна та вод Світового океану.................. 250 § 49. Життя у Світовому океані. Океан і людина............................................ 255 Тема 2. Тихий океан § 50. Тихий океан................................................................................................ 260 Тема 3. Атлантичний океан § 51. Атлантичний океан.................................................................................... 266 Тема 4. Індійський океан § 52. Індійський океан........................................................................................ 271 Тема 5. Північний Льодовитий океан § 53. Північний Льодовитий океан................................................................... 276 Коротко про зміст розділу.................................................................................. 281 РОЗДІЛ ІV. ПРИРОДА МАТЕРИКІВ ТА ОКЕАНІВ І ЛЮДИНА Тема 1. Природні ресурси материків та океанів § 54. Природні ресурси материків та океанів.................................................. 286 § 55. Наслідки природокористування. Антропогенні ландшафти................ 290 Тема 2. Екологічні проблеми материків та океанів § 56. Екологічні проблеми материків та океанів............................................. 295 Коротко про зміст розділу.................................................................................. 299 Додаток Практичні роботи................................................................................................ 301 Відповіді............................................................................................................... 304

311

“КНИГА ПОШТОЮ” А/С 529 м. Тернопіль, 46008 т. (0352) 287489, 511141 (067) 3501870, (066) 7271762 mail@bohdan-books.com

Навчальне видання ГІЛЕЦЬКИЙ Йосип Романович ЧОБАН Роман Дмитрович СЕНЬКІВ Мар’ян Іванович

ГЕОГРАФІЯ ПІДРУЧНИК ДЛЯ 7 КЛАСУ

загальноосвітніх навчальних закладів Головний редактор Богдан Будний Редактор Донара Пендзей Обкладинка Володимира Басалиги Комп’ютерна верстка Івана Бліща Технічний редактор Оксана Чучук

Підписано до друку 13.01.2015. Формат . Папір офсетний. Гарнітура Pragmatica. Умовн. друк. арк. 25,272. Умовн. фарбо-відб. 101,088 Видавництво «Навчальна книга — Богдан» Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 4221 від 07.12.2011 р. Навчальна книга — Богдан, просп. С. Бандери, 34а, м. Тернопіль, 46002 Навчальна книга — Богдан, а/с 529, м. Тернопіль, 46008 тел./факс (0352)52-06-07; 52-19-66; 52-05-48 office@bohdan-books.com www.bohdan-books.com

ISBN: 978-966-10-4112-6

9 789661 041126