Географія (Пестушко, Уварова) 10 клас by sloven

естуї^Ш ^ Г.Ш* Уварова

ББК 26.8я721 П28

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України М 177 від 03.03.2010 р.) Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено Наукову експертизу проводив Інститут географії НАН України; Психологічно-педагогічну експертизу проводив Інститут педагогіки НАПН України; Експерти, які здійсню вали експертизу: Пальчевський С.С. - професор Рівненського державного гуманітарного універ ситету, доктор педагогічних наук; Лісовський СЛ. - завідувач відділу природокористування та збалансованого розвитку Інституту географії НАН України, доктор географічних наук; Сліпець С.Ю. - методист Інформаційно-методичного центру освіти Жовківської райдержадміністрації. Львівська обл.; Гунько Н.С. - методист районного відділу освіти, м. Радивилів, Рівненська обл., учитель-методист; Алєксєєнко О.В. - учитель ЗОШ І-ІП ст. № 4 м. Іллічівськ, Одеська обл., учитель-методист.

П28

Пестушко, В.Ю. Географія : Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: Рівень стандарту, академічний рівень/ В.Ю. Пестушко, Г,Ш . Уварова. К. : Генеза, 2010. - 304 с.: іл. ISBN 978-966-11-0017-5.

У підручнику доступно і надзвичайно цікаво дано загальну економіко-географічну характеристику світу, а також висвітлено основні риси й особливості розвитку регіонів і країн світу. Підручник яскраво ілюстрований, містить багато довідкових даних, а також короткий словник термінів і понять. ББК 26.8я721

ISBN 978-966-11-0017-5

ШАНОВНІ ДРУЗІ! Ви стали помітно дорослішими, а коло ваших інтересів – ширшим і глибшим. Однак разом із вами дорослішим і глибшим став і довколишній світ, зокрема і світ географії! Погортайте підручник, який ви зараз тримаєте в руках, і ви побачите, що його сторінки наповнені дорослими турботами про нагальні проблеми сьогодення. На зміну красномовним описам прийшли аналітичні огляди, на зміну прогулянкам «у природу» – копітка праця зі статистичними матеріалами, а незабутні враження від красот довкілля змінилися на неприховане занепокоєння та турботу про їхнє збереження. Як відрізняється життя дорослих від дитинства, так само різниться підручник, який ви щойно взяли в руки, від своїх попередників. І річ не лише в появі іншої назви курсу – «Економічна і соціальна географія світу». Річ у тім, що цей підручник допоможе вам тримати руку на пульсі найважливіших викликів суспільного життя – економіки, науки, глобальних проблем. Утім навіть тим, хто завдяки попереднім курсам географії добре підготувався до сприйняття нових знань, одразу нелегко буде проникнути в суть питань, які вивчає «Економічна і соціальна географія світу». Тому, пригадавши прислів’я «Повторення – основа навчання», скористайтеся Вступом і ще раз повторіть і закріпіть набуті раніше знання. Йдеться насамперед про предмет соціально5економічної географії, джерела географічних знань, методи географічних досліджень. Крім того, для вас відкриються нові імена серед видатних учених економгеографів. Увесь інший матеріал підручника розбитий на два розділи. У першому дано загальну економіко5географічну характеристику світу. Тут ви зможете зазирнути у своєрідне дзеркало політичної ситуації – політичну карту світу, відкривши для себе різноманіття форм державного правління і державного устрою. Ви також зможете зрозуміти проблеми народонаселення світу, усвідомити, наскільки багате людство на природні ресурси, і дізнатися про загальні закономірності світового господарства. Наприкінці першого розділу вам надається можливість збагнути всю серйоз-

Pestushko10a1.indd 3

29.06.2010 12:29:49

ність того, що називають глобальними проблемами людства, а отже, і вашими проблемами. Озброєні таким чином, ви подорожуватимете далі сторінками другого розділу – регіонами та країнами світу. Крок за кроком перед вами розкриватиметься мозаїка «дорослої географії» – держава за державою, проблема за проблемою... Вивчаючи економічну і соціальну географію світу, варто пам’ятати, що життя ніколи не зупиняється і тому світ не залишається незмінним. Міняються суспільні устрої і політичні кордони, злет в економіці окремих держав змінюється їхнім занепадом, міняються провідні підприємства світу, мільйони людей переміщуються по планеті, опиняючись далеко за межами батьківщини тимчасово і залишаючись там назавжди, народжуються і зникають міжнародні угруповання та організації, триває безперервна боротьба за мир, за ресурси, проти голоду і тероризму... Світ мінливий! Саме тому до кожного розділу в підручнику подано Інтернет5сторінку, за допомогою якої ви зможете оперативно відстежувати новини в галузі економічної і соціальної географії. З огляду на сказане, у підручнику впроваджено і науково5пізнавальні рубрики, як5от: «Прогноз», «Проблема», «Географія культури», «Наука стверджує», «Історична довідка», «Провідні підприємства», «Реалії сьогодення», «Україна і світ», «Цікаві факти». Разом з ілюстративним, у тому числі і картографічним матеріалом та Додатками, ці рубрики покликані полегшити опанування курсу економічної та соціальної географії світу. Практичні ж завдання і практичні роботи, що запропоновані у тексті підручника, мають сприяти розвитку і закріпленню у вас важливих практичних навичок. Отже, все необхідне для чергової географічної подорожі приготоване. В дорогу! І успіхів вам! Автори

Pestushko10a1.indd 4

29.06.2010 12:29:50

ВСТУП §1.

ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ СВІТУ. ДЖЕРЕЛА ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ

Географічна розминка Пригадайте з курсу географії 9-го класу, що є предметом вивчення економічної і соціальної географії України. Назвіть відомі вам джерела географічних знань.

Предмет економічної і соціальної географії світу. З попереднього курсу географії вам уже відомо про існування «родини» географічних наук, в якій належне місце посідає й економічна і соціальна географія. Також ви маєте пам’ятати, що економічна і соціальна географія поділяється на три великі галузі. Усі ці галузі – економічну географію, соціальну географію і географію населення – об’єднує те, що вони вивчають територіальну організацію – виробництва, життя людей або населення відповідно. Інакше ка жу чи, вони вивча ють різні сторони просторової організації суспільства. Територіальна організація суспільства – це просторова організація життя людей, що включає розміщення населення і господарства, а також їхні просторові комбінації, поєднання за певними законами на певній території. Такою територією в курсі географії 9-го класу було обрано Україну. Тепер у фокусі нашої уваги буде увесь світ, уся планета загалом, а також окремі держави (країни) або їхні частини. Предметом вивчення економічної і соціальної географії світу є територіальна організація суспільства в міждержавному масштабі, а також у різних країнах, районах і місцевостях. Територіальна організація суспільства – дуже містке поняття, що включає розміщення населення відносно природного середовища і використання його ресурсів, підприємств матеріального виробництва й невиробничої сфери, різних типів суспільно5територіальних систем (виробничих, обслуговування населення, рекреаційних тощо), які функціонують на певній території. З огляду на це, слід зазначити, що у наш час визнається необхідність саме територіального підходу до планування господарства. Адже територія як особливий тип просторового угруповання ресурсів нині стає ціннішою за власне речовинні ресурси – корисні копалини, земельні і водні ресурси тощо.

Pestushko10a1.indd 5

29.06.2010 12:29:51

ВСТУП

Така думка ґрунтується на тому, що майже будь5які ресурси так чи інакше можна замінити або, принаймні, компенсувати їхню втрату. Тим часом територія – ресурс вичерпний і невідновлюваний, його нічим не можна замінити. До того ж, територія – це ще й арена життя людей з їхніми соціальними, культурними, національними і духовними інтересами, потребами тощо. Основна мета економічної і соціальної географії – пошук способів підвищення продуктивності суспільної праці на основі раціонального використання території і розміщення виробництва та населення. Джерела географічних знань. Вам уже відомо, що є джерела первинної і вторинної географічної інформації. Разом вони забезпечують повноцінні географічні знання. Первинні джерела суспільно географічних знань пов’язані з суспільно5географічними польовими дослідженнями, коли об’єкти вивчаються прямо на місцевості завдяки безпосередньому знайомству з ними, завдяки спостереженням, інструментальним вимірюванням, а також опитуванню, анкетуванню тощо. Це зазвичай дослідження окремих господарств і підприємств (сільськогосподарських, промислових, будівельних, рекреаційних тощо), а також населених пунктів і місць зосередження виробництва й інфраструктури (сукупності споруд і служб, що забезпечують функціонування га лузей виробництва та умов життєдіяльності суспільства). Первинним джерелом суспільно5географічних знань може також бути польове спеціальне (тематичне) картографування досліджуваної території – фактичного використання земель, розселення населення, рівнів техногенного навантаження на територію, її екологічного стану і т. д. Для потреб такого картографування як основу зазвичай використовують топографічні карти або ж плани землекористування чи земельно5господарського устрою адміністративно5територіальних одиниць, окремих господарств, міст. Первинні джерела зазвичай забезпечують суспільно5географічні знання про власну державу, адже не так часто дослідникам випадає нагода здійснити необхідні польові дослідження за кордоном. Тому основними джерелами суспільно5географічних знань про світ є вторинні джерела. Вторинні джерела суспільно географічних знань – це такі, що добуті і певним чином упорядковані іншими дослідниками. Класичним прикладом є різноманітні літературні джерела – історична, географічна, природоохоронна література. Нині завдяки Інтернету існує можливість не виходячи з власної оселі «відвідувати» найбільші бібліотеки світу. Серед таких закладів – бібліотека Конгресу США, Німецька національна економічна бібліотека, Російська національна бібліотека, Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського тощо. Для набуття знань у галузі соціальної і економічної географії дуже важливі різноманітні джерела, що містять упорядковану статистичну інформацію. В Україні такими джерелами є органи державного управління – обласні й районні державні адміністрації, а також державні управлінські структури – екологічної безпеки та природних ресурсів, санітарно5епідеміологічної служби, водного господарства, лісового господарства, залізничного й водного транспорту, електро5 й газопостачання та ін.

Pestushko10a1.indd 6

29.06.2010 12:29:51

§1. Предмет соціально економічної географії світу...

Важливі географічні дані нерідко містяться також у місцевих органах влади – обласних, районних, міських, селищних, сільських радах тощо. Так само корисними часто виявляються окремі підприємства, господарства, установи з їхньою оперативно5обліковою та звітно5статистичною інформацією. Корисними є також науково дослідні та проектні заклади й організації, що накопичують фондову інформацію та наукові й проектні розробки за своїм профілем. Цікаву суспільно5географічну інформацію можуть мати й громадські організації та рухи – етнокультурні, конфесійні, політичні (партійні), професійні і т. д. Щодо інформації про різні держави, регіони або загалом про світ, то вона є на сайтах Організації Об’єднаних Націй, Світової організації торгівлі, Організації економічного співробітництва і розвитку, Всесвітньої туристичної організації та інших відомих міжнародних організацій.

Практичне завдання Зайдіть на сайт Організації Об’єднаних Націй (http://www.un.org/ru/) і, ознайомившись з ним, визначте, яка саме інформація ООН може поглибити ваші знання в галузі суспільної географії.

В окремих випадках для доповнення суспільно5географічних знань можна користуватися експертними оцінками різних ситуацій – соціально5економічних, демографічних, етнокультурних, політичних, екологічних, які надаються відомими та авторитетними спеціалістами зі значним досвідом відповідних досліджень. У З А ГА Л Ь Н Е Н Н Я

 Предметом вивчення економічної і соціальної географії світу є територіальна організація суспільства в міждержавному масштабі і в різних країнах, районах і місцевостях.  Джерела суспільно#географічних знань є первинні (результати власних польових досліджень) і вторинні (добуті в статистичних, фондових, відомчих та інших установах). Ключові терміни і поняття

 територіальна організація суспільства суспільно5географічних знань 

 первинні і вторинні джерела

САМОПЕРЕВІРКА I

Що є предметом вивчення економічної і соціальної географії світу?

Розкрийте сутність поняття «територіальна організація суспільства».

III

Поясніть, як виникають вторинні джерела суспільно5географічних знань. Визначте з них найдоступніші для вас.

Знайдіть у себе дома джерела суспільно5географічних знань. Поясніть, які вони є – первинні чи вторинні.

Pestushko10a1.indd 7

29.06.2010 12:29:51

§2.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ СОЦІАЛЬНОЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ. ВИДАТНІ ЕКОНОМГЕОГРАФИ СВІТУ

Географічна розминка

ВСТУП

Пригадайте з попередніх курсів географії джерела географічних знань. Назвіть вітчизняних учених-економгеографів.

Методи досліджень соціально#економічної географії. Як наукова дисципліна соціально5економічна географія дуже складна. Адже вона оперує природними, економічними, соціальними і політичними поняттями і факта ми. Тому спектр методів, які застосовують у суспільно5географічних дослідженнях, досить широкий, він включає як загальнонаукові, так і галузеві методи. Серед загальнонаукових методів суспільно5географічних досліджень традиційно застосовують споглядання, спостереження за подіями та фактами, їх опис і пояснення за допомогою аналізу. Зокрема, існує метод аналізу аналогових об’єктів, який застосовують у тих випадках, коли досліджувані об’єкти подібні (аналогічні) і коли про один з них є достовірне знання. У цьому разі основні результати вже дослідженого об’єкта переносять на всі інші аналогічні об’єкти. Успішно використовують і давній порівняльно географічний метод, зокрема у просторових дослідженнях політико5географічних явищ і процесів.

Наука стверджує Н а к л а д а ю ч и к а р т и о д н а н а о д н у, з д о бу в а ю т ь н о в і з н а н н я. Нак ла данням політичних карт на кліматичні, геоморфологічні, мінеральних ресурсів, ґрунтів, рослинності, економічні виявляють певні господарські, соціально економічні та політичні за леж ності й закономірності. Так, англійський учений П. Тейлор таким методом довів, що політичні центри світу зосеред жені у середніх широтах Північної півкулі, у країнах з вологим кліматом і багатих на вугілля.

Помітне місце серед загальнонаукових методів посідає історичний метод, що дає змогу вивчати динаміку і тенденції соціально5економічного розвитку. У суспільній географії користуються також загальнонауковим балансовим методом, коли, зіставляючи певні компоненти, визначають повну відповідність, співвідношення між ними. Так, наприклад, часто розглядають баланси природних ресурсів, населення та трудових ресурсів, палива, електроенергії, продовольства, вантажопотоків, виробництва і споживання, прибутків і видатків. Більш спеціальним є метод міжгалузевих балансів, за яким аналізують рух тих чи тих ресурсів між галузями і між регіонами. Такі дослідження, де є численні кількісні показники, потребують математичних методів обробки даних. Для одержання оперативних даних нерідко застосовують аерометоди, космічні методи з комп’ютерним дешифруванням здобутої інформації. Для суспільно5географічних узагальнень також використовують комп’ютери, за допомогою яких створюють інформаційні бази да них з подаль-

Pestushko10a1.indd 8

29.06.2010 12:29:51

§2. Методи досліджень соціально економічної географії...

шою метою їх обробки, аналізу та інтерпретації. У практиці суспільно5географічних досліджень широко застосовують методи моделювання (заміщення реального об’єкта чи процесу його спрощеним аналогом, моделлю), у тому числі математичного та комп’ютерного, а також прогнозування суспільно5географічних подій і явищ. Картографічний метод, що здавна є традиційним у географії, нині набув нового поштовху до розвитку завдяки ГІС5технологіям. Адже тепер зчитування і аналіз карт можна виконувати в автоматичних режимах. До того ж для соціально5економічної географії, що часто оперує досить динамічними характеристиками, надзвичайно важливим є часова узгодженість ГІС. Адже, на відміну від звичайної географічної карти, ГІС – активна багатофункціональна база даних, яка може постійно доповнюватися і оновлюватися. Видатні економгеографи світу. Вам уже відомі славетні імена вітчизняних учених економгеографів. Проте сучасна суспільна географія формувалася завдяки вченим різних часів і народів. Перші наукові напрями в царині соціальної та економічної географії сформувалися упродовж ХVІІІ ст. Саме тоді в працях німецьких географів Г. Ахенваля і А. Ф. Бюшінга було обґрунтовано новий напрямок у географії – камеральна статистика. Назва «камеральна статистика» (від лат. status – стан, становище; держава) може бути перекладена як «описове державознавство». У підручниках із камеральної статистики описувалися території держав, адміністративний устрій, державний апарат управління, галузі господарства, фінанси, бюджет і навіть збройні сили та зовнішні зв’язки. Все це супроводжувалося всілякими відомостями, цифровими довідками. Власне, це були економічна, політична й військова географії, зведені в єдиній навчальній дисципліні. У першій половині ХІХ ст. І. Тюнен (1783–1850) започаткував новий напрямок в економічній географії. Він уперше використав модель просторового моделювання, застосувавши її до вирішення конкретного завдання щодо розміщення сільськогосподарського виробництва. За цією моделлю, існує центральне місто, навколо якого і розміщуються сільські господарства. Залежно від відстані до ринку змінюються спосіб використання землі й система сільського господарювання. Метод дослідження, який запропонував учений, дав помітний науковий поштовх. Саме завдяки І. Тюнену нині вивчають так звані кільцеві приміські зони, що утворюються навколо великих міст. На початку ХХ ст. з’явилася праця французького географа П. Відаля де ла Бланша (1845–1918) «Географія людини як частина географії життя», яка започаткувала формування школи географії людини у Франції (мал. 1). Головну увагу в ній приділено характерним особливостям пристосування життя людей до своєрідних умов географічного середовища, реалізації місцевих природних можливостей господарства у процесі історичного розвитку окремих територій. Наприкінці XIX – на початку XX ст. закладаються підвалини міжнаціональних і національних наукових шкіл. Серед їхніх засновників і німецький географ Ф. Ратцель (1844–1904) – фундатор антропогеографії. У своїй «Антропогеографії» він узагальнив дані про розселення людства, характер поселень, господарської діяльності й побуту населення у зв’язку з відмінностями навколишнього географічного середовища.

Pestushko10a1.indd 9

29.06.2010 12:29:51

ВСТУП

Мал. 1. П. Відаль де ла Бланш

Мал. 2. В. Кристаллер

Мал. 3. П. Хаггет

У праці «Політична географія» вчений географічними умовами пояснює особливості політичної історії різних держав, їхні протиріччя й конфлікти. Ж.Ж.Е. Реклю (1830–1905) можна вважати засновником сучасного країнознавства. Йому належить багатотомна праця «Нова всесвітня географія. Земля і люди». Це була перша в історії географії праця, де вміщено опис усіх країн планети на базі достовірних наукових даних. Тут, зокрема, є розділи, присвячені Україні. Чималий внесок у розвиток майбутньої суспільної географії зробив німецький економіст і соціолог А. Вебер (1868–1958). Він виявив певні просторові закономірності в географії промисловості, висунувши теорію «штандорта» (з німецьк. – місцеположення). За цією теорією, розміщення промисловості визначають три групи чинників – витрати на транспорт, орієнтація на робочу силу і на населені пункти, щоб використати переваги виробничої та соціальної інфраструктури. У першій половині ХХ ст. німецький географ В. Кристаллер (1893– 1969) висунув «теорію центральних місць», яка помітно вплинула на подальший розвиток економічної географії (мал. 2). Він створив модель території, яка ще недостатньо заселена і, аналізуючи закономірності взаємного розташування населених пунктів, намагався визначити головне місце розташування майбутнього центрального міста. У 19505х роках у зв’язку з розвитком обчислювальної техніки і накопиченням багатого фактичного матеріалу в економічній географії виникла школа просторового аналізу. Представники цієї школи розробляли теорії, які мали допомогти з’ясувати закономірності у розміщенні підприємств і населених пунктів, а також у формуванні транспортних мереж. Найяскравішим представником школи просторового аналізу є видатний німецький економіст і географ А. Льош (1906–1945). У своїй основній праці «Географічне розміщення господарства» він запропонував нову теорію (концепцію економічного ландшафту) розміщення виробництва і територіальної організації промисловості в умовах ринкової економіки. Фактично це була модель територіальної самоорганізації суспільства і його економічного життя.

Pestushko10a1.indd 10

29.06.2010 12:29:51

§2. Методи досліджень соціально економічної географії...

Ідеї В. Кристаллера і А. Льоша розвивав У. Айзард (1919) – американський економіст і географ. Метою географії Айзард вважав аналіз територіального розподілу соціально5економічних явищ для виявлення законів їхнього розвитку. Він запропонував інтегральну територіальну модель соціально5економічного життя суспільства, сукупність складових елементів якої визначає так званий економічний ландшафт території. Серед видатних представників школи просторового аналізу були також учені5теоретики – американський географ В. Бунге (1928) і британський географ П. Хаггет (1933) (мал. 3). Американський географ Е. Тейф (1921–2001) зробив великий внесок у географію транспорту. Серед найвідоміших постатей соціальної і економічної географії останнього періоду слід також назвати американських географів Р. Хартшорна (1899–1992) і Е. Ульмана (1912–1976), а також шведського географа Т. Хагерстранда (1916–2004). Р. Хартшорн є засновником поведінкової географії. Він вивчав традиції і звичаї населення різних територій, поведінку їх мешканців. Вважав їх тісно взаємопов’язаними з іншими природними і соціально5економічними явищами, характерними для тієї чи іншої території. Зробив значний внесок у розвиток теорії політичної і культурної географії. Е. Ульман – один із засновників сучасної географії транспорту. Т. Хагерстранд відомий як автор теорії просторової дифузії інновацій, тобто поширення нововведень, нових явищ.

Практичне завдання За додатковими джерелами підготуйте коротку доповідь (2–3 хв) про видатного економгеографа світу (за вибором) на тему «Наукові доробки вченого».

У З А ГА Л Ь Н Е Н Н Я

 Суспільна географія користується загальнонауковими і галузевими методами досліджень.  Головні наукові напрямки в царині соціальної та економічної географії світу почали формуватися з ХVІІІ ст. К л юч о в і т е р м і н и і п о н я т т я

методи досліджень: споглядання, спостереження, аналізу, історичний, балансовий, математичний, аерометод, космічний, моделювання, прогнозування, картографічний 

САМОПЕРЕВІРКА I

Наведіть приклади найдавніших і найсучасніших методів, які застосовують у суспільно-географічних дослідженнях.

Назвіть видатних європейських і американських економгеографів. Які з їхніх досліджень продовжують розвиватися у наш час?

III

З огляду на основні напрямки роботи визначте методи досліджень, які використовували видатні економгеографи світу.

Опишіть методи соціально5економічної географії, які можна застосовувати: а) на уроках географії; б) поза шкільними уроками.

Pestushko10a1.indd 11

29.06.2010 12:29:51

ТЕМА 1

Політична карта світу

РОЗДІЛ

Тема 1. ПОЛIТИЧНА КАРТА СВIТУ

Тема 2. НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

Тема 3. ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ. СВІТОВІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

Тема 4. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

Тема 5. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

Pestushko10a1.indd 12

29.06.2010 12:29:51

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ

Pestushko10a1.indd 13

29.06.2010 12:29:53

ТЕМА 1

Політична карта світу

Òåìà 1.

ПОЛIТИЧНА КАРТА СВIТУ

1 РОЗДІЛ

и живемо у час бурхливих політичних подій. Президентські вибори й антидержавні перевороти, міжнародні зустрічі й міжнаціональні конфлікти, прикордонні військові суперечки і спільні дружні прикордонні заходи. Усе це стало звичною складовою суспільно5політичного життя в різних куточках нашої планети. Часто політичні події спричинюють у тих чи інших країнах світу навіть зміну форм державного правління та їхнього адміністративно5територіального устрою. Подекуди внутрішньодержавні зміни настільки виявляються серйозними, що нещодавно єдині і, здавалося б, непорушні держави розпадаються на окремі території, кожна з яких заявляє своє право на політичну самостійність. І ось уже міняються усталені кордони, видозмінюються обриси країн і держав... Своєрідні підсумки політичних процесів надає політична карта, яка, наче дзеркало політичної ситуації, відображає різні території, країни, держави, а також розкриває їхню форму правління і державного устрою.

§3.

ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ

Географічна розминка Пригадайте, як поділяють географічні карти за змістом. Наведіть приклади тематичних карт.

Етапи формування політичної карти світу. Політична карта – це географічна карта, на якій відображено територіально5політичний поділ світу, материків або окремих регіонів (див. форзац). Сучасна політична карта світу формувалася поступово, в ході історичного розвитку. Наче у калейдоскопі простору та часу, на п’яти континентах планети виникали, зростали і процвітали чергові територіально5політичні утворення. Плинув час, і вони розпадалися і зникали з політичної арени, даючи ученим матеріал для наукового аналізу процесу державотворення. Формування політичної карти світу вивчає одна з гілок суспільної географії, окрема наука – політична географія.

Pestushko10a1.indd 14

29.06.2010 12:29:55

§3. Політична карта світу Стародавній етап (V тис. до н. е. – V ст. н. е.) пов’язаний з виникненням, розквітом і крахом перших державних утворень – двох основних форм державного ладу: монархій (Стародавній Єгипет, Ассирія, Вавилон, Перська держава) і республік (міста5держави Фінікії, Греції, Стародавній Рим). Саме з них розпочався політико5територіальний поділ географічного простору.

Середньовічний етап (V–XV ст.) супроводжувався територіальними захопленнями земель великими феодальними державами, внаслідок чого політична карта була вкрай роздрібненою та нестійкою. У цей період існували такі могутні держави, як Священна Римська імперія, Англія, Португалія, Київська Русь. Новий етап (на межі ХV–ХVІ ст. – поч. Першої світової війни) характеризується великими географічними відкриттями і, як наслідок, поділом світу на колоніальні імперії. Найбільшими серед таких були Іспанська, Португальська, Голландська, Британська, Французька, Російська, Османська, Німецька тощо. Водночас це епоха зародження, розвитку й утвердження ринкових відносин. Новітній етап (1914 р. – до наших днів), за якого відбуваються новий перерозподіл поділеного на той час світу, процеси деколонізації, визнання суверенітетів десятків держав, утворення низки авторитетних міжнародних організацій та ін. Мал. 4. Етапи формування політичної карти світу

Формування політичної карти світу налічує декілька тисячоліть. У цьому процесі визначають чотири етапи: стародавній, середньовічний, новий і новітній (мал. 4). Новітній етап поділяють на три періоди. Визначальними подіями пер шог о період у (1914–1939 pp.) були розпад Австро5Угорської імперії і поява на політичній карті світу групи нових незалежних країн. Зокрема, на політичній карті Європи з’явились такі держави, як Австрія, Угорщина, Польща, Чехословаччина, Фінляндія, Литва, на короткий час Українська Народна Республіка та ін. Загалом в 1939 р. була 71 суверенна країна. До того ж у цей період утворилася величезна держава з командно5адміністративним типом економіки – СРСР і світ розколовся на дві системи за ідеологічним принципом. Характерною озна кою д ру г ог о період у новітнього ета пу у формуванні політичної карти світу (після закінчення Другої світової війни і до початку 19905х років) є крах колоніальної системи. Десятки країн Африки, Азії, Латинської Америки упродовж цього періоду проголосили неза лежність, визволившись з5під колоніального гніту. Особливо результативним виявився 1960 p. – «рік Африки», коли на політичній карті Чорного континенту з’явилися десятки суверенних країн.

Pestushko10a1.indd 15

29.06.2010 12:29:55

ТЕМА 1

РОЗДІЛ

Політична карта світу

Т р е ті й період новітнього етапу формування політичної карти світу позначився розпадом Радянського Союзу в 1991 р. і крахом соціалістичного табору. Як наслідок, на політичній карті світу замість 15 колишніх республік СРСР з’явилася ціла низка незалежних країн. Крім того, об’єдналася Німеччина і, навпаки, розпалися Союзні Республіки Югославія та Чехословаччина. Виникли нові неза лежні держави і в Океанії, в Африці. Визначено долю Гонконгу та Аоминю, які відійшли до Китаю. Сучасна політична карта світу. Головними за значенням об’єктами політичної карти світу є держави, країни і території. Держава – заселена територія з визначеними кордонами, що в політико5географічному відношенні незалежна від інших держав у внутрішніх і зовнішніх відносинах. Зважаючи на це, часто кажуть, що держава є суверенним політичним утворенням.

Реалії сьогодення « Д е р ж а в н а м о з а ї к а » с в і т у. На початок 2010 року на політичній карті світу налічува лося 193 неза лежні держави. В Європі – 44 (з Росією), в Азії – 47, в Африці – 53, Північній і Центральній Америці – 23, Південній Америці – 12, Австралії і Океанії – 14. Крім того, ще три держави розташовані водночас у двох частинах світу: Туреччина – в Азії та Європі, Єгипет – в Африці та Азії, Росія – в Азії та Європі.

Неза лежно від свого розташування, усі держави є повноцінними суб’єктами міжнародного права. При цьому деякі держави продовжують визнавати главою держави правителя іншої держави, з якою вона пов’язана колоніальним минулим. Прикладами є колишні домініони Великої Британії (англ. dominion – володіння, влада – Канада, Австралія тощо), де главою формально визнається британський монарх. Нині вони входять до складу Британської Співдружності Націй. Так само формально володіють князівством Андорра дві інші європейські держави – Франція та Іспанія (так званий кондомініум, від лат. – сумісне володіння). Реальну ж владу в Андоррі має глава її уряду.

Практичне завдання За політичною картою світу (див. форзац) визначте найближчі до України держави кожної з частин світу.

Країна – заселена територія з визначеними кордонами, що в політико5географічному відношенні може мати державний суверенітет або бути залежною від інших держав. Отже, країною є будь5яка держава. Водночас, далеко не кожна країна має право називатися державою. Вважається, що загалом у світі нині налічують близько 250 країн.

Проблема На політичній карті світу існують країни, які не визнані більшістю інших держав як незалежні держави. Прикладом невизнаних держав є Абхазія (частина Грузії), Нагірнокарабаська Республіка (частина Азербайджа ну), Придністров’я (частина Молдови), Турецька Республіка Північного Кіпру (частина Кіпру) тощо. Так само існують території з невизначеним статусом, як5от Палестина (частково окупована Ізраїлем), Західна Сахара (окупована Марокко).

Pestushko10a1.indd 16

29.06.2010 12:29:55

§3. Політична карта світу

Статус країн мають також залежні країни і території, кожна з яких перебуває під політичним чи військовим контролем однієї із суверенних держав. Серед таких, зокрема, колонії – країни, позбавлені державної самостійності і політичної та економічної свободи. Колонії можуть мати різний статус, наприклад: заморська територія, як5от Гібралтар у Великої Британії, заморський департамент (регіон), як5от французька Гвіана, або автономний регіон – Фарерські острови Данії. До залежних країн належать і протекторати – країни, що зазвичай визнають над собою суверенітет певної держави у міжнародних відносинах, але зберігають незалежність у внутрішніх справах. Нині подібною формою міждержавних відносин є «вільно асоційована держава», як5от Пуерто5Рико, що залежить від США, тощо. Окремий специфічний вид територій (акваторій) виділено відповідно до норм міжнародного права на Землі – це води відкритого моря. Окремий статус має і так звана морська економічна зона, що прилягає до кордонів суходолу держави, яка має вихід до моря. Це акваторія на відстань 200 миль (понад 370 км) від узбережжя і на глибину 500 метрів шельфу материкового схилу. Відповідно до конвенції з морського права 1982 р. у зазначених межах акваторії держави мають суверенне право на економічну діяльність – промисловий вилов риби, розвідку і розробку природних ресурсів тощо. Особливий статус має Антарктида, міжнародно5правовий режим якої визнано договором від 1 жовтня 1959 р. Згідно з ним, даний континент є нейтральним, демілітаризованим, де заборонена будь5яка військова та господарська діяльність, а також політичні поділи території. Єдиним дозволеним видом діяльності є науково5пошукова робота. Пригадаємо, Україна також має там науково5дослідну станцію «Академік Вернадський».

У З А ГА Л Ь Н Е Н Н Я

 Політична карта – це географічна карта, на якій відображено територіально#політичний поділ світу, материків або окремих регіонів.

 Процес формування сучасної політичної карти світу тривалий і налічує чотири етапи: стародавній, середньовічний, новий і новітній.  Головними об’єктами політичної карти світу є держави, країни, території. Ключові терміни і поняття

 політична карта  держава  країна  територія  домініон конневизнана держава  залежна країна  колонія  протекдомініум  торат  САМОПЕРЕВІРКА I

Що відображено на політичній карті? Назвіть головні об’єкти політичної карти світу початку нашої ери.

Поясніть, у чому головна відмінність між країною та державою.

III

Визначте, в якій частині світу найбільше залежних країн і територій.

Назвіть і покажіть на політичній карті Європи приклади різних видів територіально5політичних утворень. Які з них є сусідами України?

Pestushko10a1.indd 17

29.06.2010 12:29:56

ТЕМА 1

§4.

Політична карта світу

ФОРМИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ І ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ

Географічна розминка

РОЗДІЛ

Пригадайте призначення адміністративно5територіального устрою. Назвіть адміністративно5територіальні одиниці України.

Форми адмiністративно#територiального устрою держави. Форма державного устрою – це спосіб територіальної організації держави, що встановлює порядок поділу країни на частини і визначає характер відносин між центральними і місцевими органами влади. Нині у світі розрізняють дві головні форми державного устрою – просту (унітарну) і складну (федеративну). Проста, або унітарна, форма державного устрою (від лат. unitar – єднання) означає верховенство єдиної держави над адміністративно5 територіальними одиницями або національно5етнічними одиницями (областями, департаментами, префектурами, провінціями тощо), на які вона поділена. Характерними ознаками унітарної держави є наявність єдиної конституції, єдиного керівного центру, єдиного громадянства та єдиної державної мови. Унітарна форма устрою з’явилася значно раніше, і саме вона тепер притаманна, зокрема, більшості держав Європи, Латинської Америки і Африки. За конституцією Україна також є унітарною. Складна за устроєм держава характеризується наявністю державних утворень, які мають певну юридичну і політичну самостійність. На сьогодні фактично єдиним представником такої форми державного устрою залишилась федерація (від лат. foederatio – союз). У федеративних державах ознаки державного утворення притаманні і державі, і її суб’єктам (республікам, штатам, землям, кантонам тощо). У федеративній державі поряд з єдиними (федеральними) законами та органами влади існують і закони та органи влади суб’єктів федерації. Проте вони, так би мовити, «другого порядку». Для відстоювання інтересів суб’єктів федерації у більшості федеративних держав вищий законодавчий орган складається з двох палат, одна з яких забезпечує представництво таких суб’єктів. Такими є, наприклад, функції Сенату в Конгресі США.

Історична довідка П р о ко н ф е д е р а ц і ю я к ф о р м у д е рж а в н о г о у с т р о ю. Інколи серед форм державного устрою називають конфедерацію (від лат. соnfoederatio – союзний договір) – об’єднання суверенних держав, створене для забезпечення спільних інтересів. На відміну від федерації, правовою основою конфедерації є не конституція, а договір. У конфедерації немає єдиного грома дянства і єдиних збройних сил. У минулому конфедераціями були, наприк лад, Конфедерація Нідерландів (1579–1795 рр.) і США (формально з 1776–1787, фак тично до 60 х років XIX ст.), Германський Союз (1815–1866 рр.) і Австро Угорщина (до 1918 р.) тощо. Остання конфедерація су часності – Швейцарська Конфедерація, яка, попри таку офіційну назву, за своїм устроєм є федерацією (з 1848 р.).

Pestushko10a1.indd 18

29.06.2010 12:29:56

§4. Форми адміністративно територіального устрою...

Мал. 5. Форми державного правління країн світу

Форми державного правління. Форма правління – це організація державної влади. Традиційно розрізняють дві основні форми правління – республіка і монархія, підґрунтям яких є різні джерела вла ди (народ, монарх) і спосіб формування вищих органів державної вла ди (вибори, призначення, наслідування тощо) (мал. 5). За республіканської форми правління, що є найпоширенішою у світі, вища влада в державі належить обраним на визначений термін представницьким органам. Такими органами є парламент, якому належить законодавча вла да, і уряд, що має виконавчу вла ду. Глава республіки – президент – також обирається на визначений термін. За лежно від розподілу повноважень між парламентом і президентом розрізняють республіку: президентську, парламентську, президентсько5парламентську. У президентській республіці глава держави, якого обирає народ, є водночас і главою уряду. Отже, він має дуже великі повноваження, призначає та звільняє членів уряду на власний розсуд. Однак він не може розпустити парламент, а парламент не може висловити недовіру урядові. Серед президентських республік, зокрема, Росія, США, Бразилія, Єгипет, ПАР, Уганда та ін. У парламентській республіці роль президента значно менша, верховенство має парламент. Саме парламент обирає президента, якому він звітує. Так само більшість парламенту формує уряд, в руках якого й зосереджена вла да. При цьому президент має право розпустити парламент. Та ка форма правління поширилася у європейських (Греція,

Pestushko10a1.indd 19

29.06.2010 12:29:56

ТЕМА 1

РОЗДІЛ

Політична карта світу

Естонія, Італія, Угорщина, ФРН тощо) і азійських країнах (Індія, Ізраїль та ін.). Президентсько парламентська (змішана) республіка передбачає поєднання сильної президентської вла ди і ефективного контролю парламенту за діяльністю уряду. Президента за умов такої форми правління обирають на прямих виборах, він є главою держави і виконавчої влади. Уряд, очолений прем’єр5міністром, несе політичну відповідальність водночас перед президентом і парламентом. Змішана республіканська форма правління характерна для Франції, Австрії, Болгарії, Польщі, Фінляндії, а також для більшості країн, що утворилися на теренах колишнього Ра дянського Союзу, у тому числі для України.

Проблема В Україні існують різні, інколи протилежні думки щодо ефективності існуючого розподілу повноважень між парламентом і президентом. А як ви вважаєте, чи слід змінити президентсько5парламентську форму державного правління в нашій країні на іншу — президентську або, можливо, парламентську?

Така форма правління, як монархія (від грец. monarchia – єдиновладдя), означає, що влада цілком або частково зосереджена у руках одноосібного глави держави – монарха. Зазвичай влада монарха є довічною і передається у спа док на щадкам. Лише в Ма лайзії та Об’єдна них Арабських Еміратах монархи обира ються (серед пра вителів5спадкоємців) на п’ятирічний термін. Розрізняють кілька різновидів монархії – конституційна, абсолютна, теократична. Найпоширеніша у світі конституційна монархія, де реальна законодавча вла да на лежить парламенту, а виконавча – уряду. Сам же монарх зазвичай має церемоніальне значення, тобто царює, але, по суті, не править. Прикладами є Данія, Швеція, Норвегія, Іспанія, Мал. 6. Королівська родина Великої Британії Японія.

Реалії сьогодення В л а д а м о н а р х а . На відміну від деяких інших су то символічних монархів, наприк лад, королева Великої Британії Єлизавета II (мал. 6), що посідає трон вже понад 50 років, може реально впливати на політичне жит тя держави. Вона має право скликати та розпускати парламент, може призначати прем’єр міністра, затверд жувати закони, дарувати нагороди, проголошувати помилування.

На сучасній політичній карті ще збереглося кілька абсолютних монархій, де уряд та інші органи влади відповідальні лише перед монархом, як головою держави, а парламенту взагалі немає або він є дорадчим органом. Прикладами є Катар, Бруней, ОАЕ, Оман.

Pestushko10a1.indd 20

29.06.2010 12:29:56

§4. Форми адміністративно територіального устрою...

Різновидом абсолютної монархії є теократична монархія, де глава держави є водночас главою церкви. До цього типу монархій належать дві держави – Ватикан (глава усіх католиків – Папа Римський) і Саудівська Аравія (глава – король, що має титул «зберігача священних ісламських мечетей»). Крім двох основних форм правління, ще розрізняють такі специфічні форми правління, як Британська Співдружність і Джамахірія. Британська Співдружність – форма правління, що поширюється на територію понад десятка держав, колишніх домініонів Великої Британії (Австралія, Канада, Нова Зеландія, Папуа5Нова Гвінея, Тувалу, Антигуа і Барбуда, Барбадос, Беліз, Гренада, Ямайка та ін.). Формально главою держави у кожній з цих країн є британський монарх. На місцях його функції виконує генерал5губернатор, якого призначає монарх за поданням уряду країни з її громадян. Однак дійсним керівником у країнах Співдружності є прем’єр5міністр, що очолює уряд. Ці країни мають також і свій парламент. Мешканці цих держав є громадянами своїх країн, а не підданими британського монарха. Джамахірія (арабською – народовладдя) є особливою формою державного правління і представлена у єдиній країні світу – Лівії. Тут офіційно скасовано уряд, парламент, ліквідовано політичні партії. Верховним органом влади є Загальний народний конгрес, який обирається один раз на рік. Є також постійно діючі виборні народні збори і комітети, що об’єднують усе доросле населення за територіальним принципом і наділені правом законодавчої ініціативи.

У З А ГА Л Ь Н Е Н Н Я

 Розрізняють

дві головні форми державного устрою – просту (унітарну) і складну (федеративну).  Розрізняють такі форми правління: республіка (президентська, парламентська, президентсько-парламентська), монархія (конституційна, абсолютна, теократична), Британська Співдружність і Джамахірія. Ключові терміни і поняття

 унітарна держава  федерація  конфедерація  республіка (президентська, парламентська, президентсько5парламентська)  монархія (конституційна, абсолютна, теократична)  Британська Співдружність  Джамахірія  САМОПЕРЕВІРКА I

Назвіть сучасні форми державного правління.

Чому федеративну форму державного устрою називають складною?

III

Поясніть головні відмінності між різновидами республіканської форми правління.

Визначте форму державного правління в країнах – сусідах України.

Pestushko10a1.indd 21

29.06.2010 12:29:56

ТЕМА 1

§5.

Політична карта світу

ПОЛІТИЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ КРАЇН. ТИПОЛОГІЯ ДЕРЖАВ

Географічна розминка Поясніть, чим держава відрізняється від країни.

РОЗДІЛ

Політичні системи країн. Політична система – це сукупність норм, які визначають права та обов’язки держави, політичних партій, суспільних та громадських організацій, церкви і регулюють їхні взаємовідносини. Політична система залежить від політичного режиму, який визначає конкретні форми керівництва державою, контролює й управляє усіма процесами в суспільстві. Розрізняють такі головні типи політичних режимів: демократичний, авторитарний і тоталітарний. Різновидами є також режим фашистський, теократичний, військової диктатури, або хунти, тощо. Демократія (з грец. – народ і влада) – система політичної влади, що передбачає народовладдя, тобто участь народу у формуванні органів державної влади і в управлінні державними справами. Це відбувається безпосередньо – шляхом волевиявлення у процедурах виборів чи референдумів і опосередковано – через представництво у виборчих органах, у тому числі парламенті. Основними принципами демократії є верховенство закону, рівноправність громадян, захищеність їхніх прав і свобод тощо. Саме тому демократичну державу іноді називають правовою державою. Нині демократична система правління характерна для більшості країн світу. Причому демократичність політичного режиму може втілюватися у різних, не тільки республіканських формах державного правління. Приміром, цілком демократичними вважаються парламентські монархії в Швеції і Нідерландах, у Великій Британії і Японії тощо. Авторитаризм (від лат. autoritas – влада, вплив) – система політичного володарювання, що характеризується зосередженням абсолютної чи значної більшості влади в руках однієї особи або обмеженої групи осіб. Авторитарна система є протилежною демократії. Адже за умов авторитаризму політичні права і свободи громадян та політичних організацій помітно обмежені або зовсім скасовані. Опорою авторитарного режиму є силові структури влади – армія, каральні органи. Особливо яскраво це помітно у крайніх проявах авторитаризму, коли він набуває ознак військової диктатури (лат. dictatura – необмежена влада), або хунти (назва диктатури в іспаномовних країнах). У минулому таке траплялося у ряді країн Африки, Азії, Латинської Америки. За га лом авторитарні політичні системи дуже поширені в історії людства. Нині вони прита манні передусім абсолютним монархіям. Авторитарним є пряме президентське правління, застосування якого в надзвичайних ситуаціях (стихійне лихо, техногенна аварія, соціальні за ворушення тощо) передбачає за конода вство ба гатьох країн світу. Проте авторитарних ознак може набути будь5яка форма державного правління, якщо якась із гілок вла ди – за конодавча чи виконавча (чи президент) – перебере на себе функції та повнова ження інших.

Pestushko10a1.indd 22

29.06.2010 12:29:56

§5. Політичні та економічні системи країн...

Тоталітаризм (від лат. totalis – увесь, цілий, повний) – це політична система, якій притаманний повний (тоталітарний) контроль над усіма сферами суспільного життя. Тоталітарна система ігнорує конституційні права і свободи громадян і жорстоко переслідує тих, хто намагається виступати проти неї. Характерним також є насадження культу вождя – «батька народів і учителя». Саме така політична система панувала в Україні під час перебування її у складі СРСР, до здобуття незалежності. Економічні системи країн. Економічна система є способом економічного життя, це спосіб ведення економіки. Розрізняють дві основні економічні системи: ринкову і планову. Крім того, у багатьох країнах світу спостерігається перехідна економічна система – від планової економіки до ринкової. За умов ринкової економіки обмін товарами та послугами, а також ціни на них залежать від попиту і пропозиції. Власне, місце зустрічі попиту і пропозиції і називають ринком. Основу ринкової економіки становить конкуренція. Характерними ознаками ринкової економіки є приватна власність, свобода підприємництва, особистий інтерес. Проте і ринкова економіка має недоліки, як5от: соціальна нерівність, нестабільність економічного розвитку тощо. Тому нині за певних умов визнається можливим втручання у ринкове господарство з боку держави. Планова економіка, на противагу ринковій, нехтує свободою підприємницької діяльності. Головну роль відіграє держава, яка, володіючи товарами і послугами, а також ресурсами для їхнього виробництва, розподіляє їх через державну торгівлю. За умов планової економіки штучно обмежуються доходи і немає або слабо виражений особистий інтерес. Водночас планова економіка регулює безробіття і забезпечує мінімальний рівень життя. Типологія держав. Типологія – це групування країн за певним критерієм. Необхідність типології виникає (у зв’язку з вирішенням теоретичних і практичних завдань) через велику різноманітність країн світу. Вам уже відомо, що держави різняться за формами державного устрою і правління. Так само вони неоднакові за географічним положенням, площею і формою території, національним складом і мовами, мають різну кількість населення і природних ресурсів тощо (мал. 7, 8). Площа, млн км2

Мал. 7. Десять найбільших за площею країн світу

Pestushko10a1.indd 23

Населення, млн осіб

Мал. 8. Десять найбільших за чисельністю населення країн світу

29.06.2010 12:29:56

ТЕМА 1

Політична карта світу

Реалії сьогодення Д е р ж а в н і г і г а н т и. За величиною території виділяють найбільші держави, площа яких перевищує 2 млн км2. Усього таких понад десяток. Вони охоплюють площу 82,6 млн км2, тобто 57 % території су ходолу. Безумовним лідером за розмірами території є євразійська держава – Росія (понад 17 млн км2). Крім неї, почесні місця у цьому рейтингу держав посідають азійські (Китай, Індія, Каза хстан, Саудівська Аравія), американські (Кана да, США, Бразилія, Аргентина), африканські держави (Судан, Алжир, Демократична Республіка Конго) і Австралія.

РОЗДІЛ

Одна з найважливіших ознак, за якою виділяють різні типи країн, – це рівень соціально5економічного розвитку (див. форзац). Загальновизнаними універсальними показниками, що характеризують стан економіки, передусім є валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП) країни (мал. 9). Валовий внутрішній продукт – сукупна ринкова вартість усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених і реалізованих за один рік на території даної країни (враховуючи надходження від їхнього експорту). Валовий національний продукт – сукупна ринкова вартість усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених і реалізованих за один рік тільки національними виробниками як на території власної країни, так і за її межами. Близькі за ВВП країни можуть дуже відрізнятися за рівнем економічного розвитку (мал. 9), зокрема через різну чисельність населення. Тому під час типології використовують ще й показник середньодушового доходу за рік. Зважаючи на такі ознаки, виділяють три основні типи країн сучасного світу. 1. Економічно розвинуті країни. Вони відрізняються найвищим рівнем добро бу ту населення. Доходи на ду шу населення ста новлять 20–50 тис. дол. США. Втім, ця група є неоднорідною. Високий рівень доходів на 1 мешканця мають головні країни, або так зва на Велика сімка. Це – США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада. Крім того, високий рівень доходів мають такі країни, як Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Норвегія, Данія, Австрія та деякі інші європейські держави. Вони належать до 20 розвинутих країн світу. Іноді окремо розглядають країни «переселенського типу» – Австралію, Нову Зеландію, Ізраїль, Південно5Африканську Республіку. Усі вони вирізняються значними позитивними економічними зрушеннями. 2. Країни перехідного типу економіки – колишні соціалістичні країни, що перебудовують національну економіку відповідно до ринкових засад. Нині до таких країн належить більшість колишніх республік Югославії та країн СНД. Країни Центральної Європи (Словенія, Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина) та країни Балтії (Естонія, Латвія і Литва) завершили перехідний етап розвитку і визнані країнами з ринковою економікою. 3. Країни, що розвиваються, – дуже строката та неоднорідна група. Адже країни тут значно відрізняються одна від одної за економічним

Pestushko10a1.indd 24

29.06.2010 12:29:57

§5. Політичні та економічні системи країн...

Європа

Азія

Північна Америка

Африка

Південна Америка

Австралія та Океанія

Мал. 9. Країни — економічні лідери світу за ВВП (млн дол. США; 2007 р.)

потенціалом і темпами розвитку. Високими прибутками вирізняються нові індустріальні країни, як5от: Бразилія, Мексика, Аргентина, Республіка Корея, Сінгапур, Таїланд, Індонезія, Філіппіни. Так само високі прибутки мають і нафтодобувні країни – Саудівська Аравія, Оман, Бахрейн, Кувейт, ОАЕ, Лівія, Алжир, Бруней, Габон. Зазвичай ще розрізняють найменш розвинуті країни, що мають низькі і дуже низькі доходи. Це переважно африканські країни, зокрема Ангола, Ефіопія, Сомалі, Судан, Танзанія та ін. Серед азійських країн найменш розвинутими є Афганістан, Бангладеш, Непал, М’янма тощо, у Латинській Америці – Гаїті. Невелику, але специфічну групу країн даного типу становлять соціалістичні країни – Корейська Народно5Демократична Республіка, Куба, Китай і В’єтнам. Вони дотримуються централізовано керованої економіки, але водночас запроваджують в економіку ринковий механізм.

Проблема У сучасній соціально5економічній географії не існує усталеної типології країн світу за рівнем соціально5економічного розвитку. Усі запропоновані типології є умовними, оскільки покладені в основу будь5якої з них критерії обираються здебільшого на розсуд автора. Тим часом ті чи інші типології необхідні для аналізу та порівняння соціально5економічного розвитку країн. І певну типологію обирають залежно від завдань, що ставляться під час вивчення та дослідження країни. Запропонуйте власну типологію країн світу.

Практичне завдання Знайдіть і покажіть на політичній карті світу країни, що належать до різних типів за рівнем соціально5економічного розвитку.

Pestushko10a1.indd 25

29.06.2010 12:29:57

ТЕМА 1

Політична карта світу

У З А ГА Л Ь Н Е Н Н Я

 Політична система – це сукупність норм, які визначають права та обов’язки 26

РОЗДІЛ

держави і суспільних об’єднань і регулюють їхні взаємовідносини.  Головні типи політичних режимів – демократичний, авторитарний і тоталітарний.  Економічна система є способом економічного життя; основні економічні системи – ринкова, планова і перехідна (від планової економіки до ринкової).  Розрізняють три основні типи країн сучасного світу: економічно розвинуті країни, країни перехідного типу економіки і країни, що розвиваються. Ключові терміни і поняття

 політична система  демократія  авторитаризм  тоталітаризм  економічна система  ринкова економіка  планова економіка  валовий внутрішній продукт  валовий національний продукт  економічно розвинуті країни  країни перехідного типу економіки  країни, що розвиваються  САМОПЕРЕВІРКА I

Назвіть політичну систему, що є протилежною демократії.

Схарактеризуйте особливості сучасної соціально5економічної типології країн світу.

III

Порівняйте між собою різні політичні режими і визначте їхні «плюси» і «мінуси».

Поясніть, чи має, на вашу думку, сучасна політична система в Україні ознаки авторитаризму.

§6.

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Географічна розминка Пригадайте, у яких міжнародних організаціях бере участь Україна.

У сучасному світі, де жодні природні кордони не є перешкодою для спілкування між народами і самоізоляція будь5якої країни вочевидь є для неї шкідливою, важливе місце посідають різні форми міжнародного співробітництва. Однією з таких форм є міжнародні організації – об’єднання держав або національних громад, у тому числі неурядового характеру, для досягнення загальних цілей у політиці, економіці, соціальній сфері, науці, культурі тощо. Міжнародна організація створюється на підставі угоди її учасників. При цьому діяльність кожної міжнародної організації регламентується її статутом. Існують загальнополітичні і спеціальні міжнародні організації. Загальнополітичні міжнародні організації. Організація Об’єднаних Націй (ООН) – це унікальна організація незалежних країн, які об’єдналися в ім’я загального миру і соціального прогресу (мал. 10). Офіційною датою народження Організації є 24 жовтня 1945 року, а її засновниками

Pestushko10a1.indd 26

29.06.2010 12:29:58

§6. Міжнародні організації

вважається 51 країна, у тому числі й Україна. На кінець 2008 р. кількість країн5членів ООН досягла 192. Організація Об’єднаних Націй не є світовим урядом і не встановлює закони. Вона надає можливості для врегулювання міжнародних конфліктів і вироблення стратегій з питань, які стосуються кожного з нас. ООН переслідує чотири головні цілі: підтримка миру та безпеки на планеті; розвиток дружніх стосунків між країнами; співпраця у вирішенні міжнародних проблем і забезпеМал. 10. Прапор ООН ченні поваги прав людини; узгодження дій різних країн. Заради досягнення цих цілей співробітничають десятки родинних організацій, які разом утворюють систему ООН.

Практичне завдання Зайдіть на сайт ООН http://www.un.org/ru/aboutun/structure/ і, ознайомившись з ним, визначте, які спеціалізовані установи та пов’язані з нею органи утворюють організаційну структуру ООН.

Реалії сьогодення О О Н д о п о м а г а є б і ж е н ц я м і г о л о д у ю ч и м. Ус танови ООН з надзвичайної допомоги надають допомогу більш як 23 млн біженців і переміщених осіб, забезпечуючи їхній захист. Всесвітня продовольча програма – провідна організація ООН, що відповідає за продовольчу допомогу, відправляє понад 5 млн тонн продовольства на рік, забезпечуючи продук тами харчування приблизно 113 млн осіб у 80 країнах світу.

Рада Європи (РЄ) – найдавніша в Європі міжнародна політична організація, створена 1949 р. (мал. 11). Органи РЄ перебувають у французькому місті Страсбурзі, на кордоні Франції і Німеччини, як символ примирення двох країн. Основною метою РЄ є розбудова єдиної Європи, що ґрунтується на принципах свободи, демократії, захисту прав людини і верховенства закону. Діяльність її спрямована насамперед на забезпечення і захист прав людини, чи то цивільних, політичних, економічних, соціальних або культурних прав. Отже, діяльність РЄ охоплює всі сфери життя людини. Проте економічними і військово5політичними питаннями ця організація не опікується. З 1995 р. Україна також є членом Ради Європи, що нині об’єднує 46 держав. Одним із найзначніших досягнень Ра ди Європи є розробка та прийняття Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод. Конвенція встановлює невід’ємні права і свободи для кожного і зобов’язує держави гарантувати ці права кожній людині. Головна відмінність Конвенції від інших міжнародних договорів у галузі прав людини – Мал. 11. існування механізму захисту зазначених прав. Прапор Ради Європи

Pestushko10a1.indd 27

29.06.2010 12:29:58

ТЕМА 1

Політична карта світу

Ним є Європейський суд з прав людини, що розглядає індивідуальні скарги про порушення Конвенції.

Проблема

РОЗДІЛ

Раду Європи не слід плутати з Європейською Радою: це абсолютно різні організації. Європейська Рада є найвищим політичним органом Європейського Союзу, що складається з глав держав та урядів країн5членів ЄС і їхніх заступників – міністрів закордонних справ.

Європейський парламент, що є одним з органів Європейського Союзу, обирають прямим загальним голосуванням терміном на п’ять років. Подібно до законодавчого органу окремої держави депутати Європарламенту утворюють окремі фракції. Щоправда, тут такі фракції є представниками міжнародних партійних об’єднань. Місця в Європарламенті розподілені між країнами5членами відповідно до чисельності населення (мал. 12). Щомісячно сесії Європейського парламенту відбуваються в Страсбурзі, надзвичайні засідання – у Брюсселі, де працюють комітети Європейського парламенту, а секретаріат – у Люксембурзі. Європейський парламент і Рада Європи мають рівні повноваження. Проте Європейський парламент виконує здебільшого консультативні функції. Він не має права вносити власні законопроекти. Водночас разом з Радою Європи бере участь у законодавчому процесі через численні процедури: спільного ухва лення рішень, співпраці, узгодження тощо. До того ж Європейський парламент разом з Ра дою Європи ухва лює річний бюджет і контролює його виконання. Повноваження Європейського парламенту постійно розширюються, проте вони все ще менші, ніж у національних законодавчих органів більшості держав. Співдружність Незалеж них Держав Мал. 12. (СНД) – міждержавне об’єднання більшості Логотип і зал засідань колишніх республік Ра дянського Союзу. Європарламенту Офіційне місце перебування органів СНД – Мінськ. Це об’єднання було утворене наприкінці 1991 р. Білоруссю, Росією та Україною, коли представники цих трьох республік СРСР визна ли неможливість подальшого існування через глибоку політичну кризу єдиної держави – СРСР. Однак, зважаючи на історичну спільність народів, заявили про прагнення розвивати співробітництво в політичній, економічній, культурній та інших сферах на основі взаємного визнання і поваги державного суверенітету. Незабаром кількість членів СНД зросла до дванадцяти (колишніх республік СРСР). Однак ідеї, закла дені в основу діяльності цієї організації, не були реалізовані повною мірою. Через суттєві розбіжності між окремими державами5учасницями всередині СНД ма ли місце і нині тривають процеси подальшого розходження. Керуючись правом

Pestushko10a1.indd 28

29.06.2010 12:29:58

§6. Міжнародні організації

будь5якої держави вийти з організації у будь5який час і на власний розсуд, про такі наміри в 2008 р. заявила Грузія. Спеціальні міжнародні організації. Одна з найвідоміших і найвпливовіших організацій такого характеру – це Європейський Союз (ЄС). Він був утворений 1993 р. і нині налічує 27 країн. ЄС є унікальним міжнародним утворенням, яке поєднує ознаки міжнародної організації і держави. Союз має повноваження на участь у міжнародних відносинах і відіграє в них велику роль. Країни ЄС зобов’язалися проводити спільний курс у сфері зовнішньої політики і безпеки, основних напрямів внутрішньої економічної політики, координувати політику в питаннях охорони довкілля, боротьби зі злочинністю та ін. Головною метою Європейського Союзу є створення «Європи без кордонів», де було б усунено всі перешкоди на шляху вільного пересування людей, капіталу, товарів і послуг. З 1999 р. (у готівкових розрахунках з 2002 р.) введена єдина валюта – євро (за винятком Великої Британії і Данії). Отже, це одночасно політичний, економічний і валютний союз.

Україна і світ П а р т н е р с т в о з Є С. 1 березня 1998 р. набула чинності Угода про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною. 30 грудня 2005 р. набуло чинності рішення ЄС на дати Україні статус країни з ринковою економікою. На сьогодні розширений ЄС є найбільшим зовнішньоторговельним партнером України.

Організація Північноатлантичного договору (НАТО). На сьогодні вона є найкраще організованою та дієвою міжурядовою міжнародною організацією у сфері оборони, безпеки та політики. Договір, що ознаменував утворення НАТО, був укладений 1949 р. десятьма європейськими та двома північноамериканськими незалежними країнами, які взяли на себе зобов’язання щодо забезпечення взаємної оборони. Нині членами НАТО є 28 країн. Штаб5квартира НАТО перебуває в Брюсселі. На початку XXI ст. перед НАТО постав цілий комплекс стратегічних цілей і завдань, які докорінно відрізняються від колишніх, зокрема подолання наслідків поділу Європи за часів «холодної війни», зміцнення демократії в країнах Центральної та Східної Європи. Йдеться про боротьбу зі зброєю масового знищення і тероризмом. Головною метою НАТО є захист свободи і безпеки всіх її членів політичними й військовими засобами відповідно до Статуту ООН. Нині діяльність НАТО, яка здійснює політику «відкритих дверей», дедалі розширюється. Вона охоплює співпрацю і з державами, які не входять до складу цієї організації, у тому числі й з Україною.

Україна і світ П а р т н е р с т в о з Н А Т О. Починаючи з 1994 р. наша держава бере ак тивну участь у програмі «Партнерство зара ди миру» (ПЗМ), в рамках якої українські військові були за лу чені до кількох десятків спільних із країнами членами і партнерами НАТО миротворчих навчань як на території нашої країни, так і за кордоном.

У своїх взаємовідносинах з НАТО Україна подолала шлях від Хартії про особливе партнерство (1997 р.) через План дій (2002 р.) до Інтенси-

Pestushko10a1.indd 29

29.06.2010 12:29:59

ТЕМА 1

Політична карта світу

РОЗДІЛ

1 Мал. 13. Штаб квартира ФАО в Римі та логотип ФАО

фікованого діалогу з НАТО щодо питань набуття членства і відповідних реформ. Процес Інтенсифікованого діалогу пропонується країнам, що висловили зацікавленість стати членами НАТО, і є першим етапом офіційного процесу підготовки країн до членства в НАТО. У серпні 2009 р. Президент України затвердив першу Річну національну програму на 2009 р. з підготовки України до набуття членства в НАТО. Тоді ж було підписано Декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО. Зменшення голоду та жебрацтва було назване на спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН в 2000 р. однією з восьми цілей поточного тисячоліття. З огляду на це, особливу роль посідає Продовольча і сільськогосподарська організація Об’єднаних Націй (ФАО). Це є міжурядова міжнародна організація, спеціалізована установа ООН (мал. 13). Вона була заснована 1945 р. із штаб5квартирою в Римі. Головними цілями ФАО є збір, вивчення і поширення інформації з питань харчування, продовольства, сільського господарства, сприяння поліпшенню виробництва і збуту продовольства та ін. З метою запобігання загостренню проблеми голоду на планеті ФАО намагається передбачити надзвичайні ситуації у сфері продовольства. За допомогою знімків із супутників, польових досліджень та офіційних даних про врожайність і запаси продовольства співробітники ФАО контролюють попит і пропозицію щодо продовольчих продуктів на світовому ринку. У разі настання надзвичайних ситуацій ФАО допомагає сільським мешканцям відновити виробництво продуктів харчування. Серед міжурядових міжнародних організацій досить відомою у світі є Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Це спеціалізована установа ООН, яка нині об’єднує 192 країни. Вона виникла 1945 р., штаб5кварМал. 14. Зал засідань і логотип тира перебуває в Парижі (мал. 14). ЮНЕСКО

Pestushko10a1.indd 30

29.06.2010 12:29:59

§6. Міжнародні організації

ЮНЕСКО здійснює дослідження в галузі освіти, науки і культури, сприяє просуванню, передачі та обміну знаннями, здійснює обмін спеціалізованою інформацією тощо. Однак завдання цієї організації не обмежуються публікацією наукових відкриттів. Розвиваючи співпрацю між державами в галузі освіти, науки і культури, ЮНЕСКО прагне до досягнення вищої мети – забезпечення миру і міжнародної безпеки, дотримання прав людини, взаємної пошани людей і народів.

Географія культури Я к р я т у в а л и Н у б і й с ь к і х р а м и. У Єгипті, зокрема в Нубійській пустелі, є безліч давніх храмів і пам’ятників. З будівництвом Асуанської греблі на річці Ніл ці пам’ятники, що налічують 5000 років, опинилися під загрозою затоплення. У 1960 р. ЮНЕСКО розгорнула міжнародну кампанію проти їхнього знищення. Проте врятувати пам’ятники можна було лише одним способом – вивезти із зони затоплення і встановити на вищому місці. Саме так і вчинили. Запрошені ЮНЕСКО міжнародні експерти розріза ли пам’ятники на частини, а потім заново зібра ли в безпечному місці. На цей грандіозний проект було витрачено 20 років тяжкої праці.

До 2008 р. ООН включила до свого списку об’єктів світової спадщини понад 850 культурних, природних та природно5культурних об’єктів. З огляду на велику цінність цих пам’яток для всіх людей, їх вважають загальним надбанням людства. ЮНЕСКО допомогла захистити багато таких пам’яток у понад 80 країнах світу.

Практичне завдання За картою атласу з’ясуйте, які країни входять до складу СНД, НАТО, ЄС.

У З А ГА Л Ь Н Е Н Н Я

 Міжнародні організації – об’єднання держав або національних громад, у тому числі неурядового характеру, для досягнення загальних цілей у різних сферах життя суспільства.  Існують загальнополітичні і спеціальні міжнародні організації. Ключові терміни і поняття

 загальнополітичні міжнародні організації  спеціальні міжнародні  ООН  РЄ  ЄП  СНД  НАТО  ЄС  ФАО  ЮНЕСКО  організації САМОПЕРЕВІРКА I

Назвіть найвпливовіші міжнародні організації.

Поясніть, як відрізняється роль загальнополітичних і спеціальних міжнародних організацій.

III

Як пояснити суперечливі думки в нашому суспільстві щодо членства України в НАТО?

Висловіть своє ставлення щодо потреби участі України в діяльності різних міжнародних організацій.

Pestushko10a1.indd 31

29.06.2010 12:29:59

Òeìà 2..

НАСЕЛЕННЯ СВIТУ

1 РОЗДІЛ

юди є головним багатством будь5якої країни. Утім і в планетарному масштабі основною «дійовою особою» є саме людина. Адже все, що відбувається, виробляється і здійснюється на Землі, зрештою, оцінюється через придатність або непридатність, корисність чи некорисність, безпеку або небезпеку як для кожної окремої людини, так і для всього населення світу. Насамперед населення визначає можливості і масштаби діяльності кожної окремої держави у багатьох сферах виробництва, науки і культури. Ось чому така велика увага приділяється дослідженню найрізноманітніших характеристик населення: чисельності населення та її динаміці, статево-віковому складу і сімейному стану, рівню освіти й зайнятості, расовому й етнічному складу тощо. Головні ознаки (характеристики) населення світу визначаються демографічним процесом – безперервними змінами в ході природного та механічного руху населення. Зважаючи на різноманіття наслідків такого процесу, населення вивчають різні науки. Демографія досліджує закономірності відтворення населення й окремих його груп шляхом аналізу природного руху і змін статево5вікової, шлюбної та сімейної структур. Наука етнографія вивчає побутові й культурні особливості життя народів. А географія населення спрямовує свою увагу на особливості розміщення населення і поселень на земній кулі залежно від природних особливостей та суспільних умов його існування.

§7.

КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ. ПРИРОДНИЙ І МЕХАНІЧНИЙ РУХ. СТАТЕВО-ВІКОВИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ

Географічна розминка Пригадайте, що є міграцією. Поясніть, чим імміграція відрізняється від еміграції.

Кількість населення. Сукупність людей, які проживають на певній території, становить її населення. Зрозуміло, що чисельність населення світу не є постійною величиною і щороку змінюється (мал. 15). Головним

Pestushko10a1.indd 32

29.06.2010 12:29:59

§7. Кількість населення...

джерелом інформації про такі зміни є переписи, які здійснюють регулярно у більшості країн через кожні 10 років. Завдяки їм відомо, що на сьогоднішній день чисельність населення світу становить 6,8 млрд осіб. Загалом чисельність населення світу постійно збільшується. Однак темпи зростання не завжди були тис. осіб однаковими. Свого піку вони досягли в період 1965–1970 рр. Тоді після здобуття політичної незалежності більшість країн Азії, Африки та Латинської Америки отримали доступ до медичного забезпечення, завдяки чому рівень смертності у них зменшився вдвічі. Завдяки передусім країнам, що розвиваються, темпи зростання населення у світі у середині ХХ ст. сягали 2 % на рік. Як наслідок, менш ніж за 40 років, з 1960 по 1999 Мал. 15. Динаміка чисельності населення Землі р., чисельність населення планети зросла вдвічі, а восени 1999 р. перетнула позначку 6 млрд. Це явище стрімкого % зростання чисельності населення земної кулі дістало назву «демографічного вибуху». Проте у 19905ті роки почала простежуватися тенденція зростання смертності, здебільшого у розвинутих країнах. Як наслідок, темпи зростання населення світу почали неухильно скорочуватися. У нинішній період (2005–2010 рр.) ці темпи становлять приблизно 1,2 % на рік і чисельність населення світу щорічно збільшується приблизно на 79 млн Мал. 16. Темпи зростання осіб (мал. 16). Це означає, що через чисельності населення світу, % кожні 12 місяців населення Землі зростає більш як на одну «Францію», «Велику Британію» чи «Італію», або на один «Єгипет» чи дві «Аргентини».

Практичне завдання За малюнком 16 і Додатком визначте і подальші перспективи щодо темпів зростання чисельності населення світу.

Європа у цьому прирості не бере участі, оскільки тут він є нині від’ємним (населення Європи зменшується на 1 млн осіб щорічно). Левова частка приросту населення світу припадає на найменш розвинуті регіони, передусім на країни Азії та Африки. Втім, як передбачається, у подальшому, в 2045– 2050 рр., темпи приросту населення навіть у цих частинах світу суттєво знизяться і загалом у світі становитимуть лише 0,3–0,4 % на рік (мал. 16).

Pestushko10a1.indd 33

29.06.2010 12:29:59

ТЕМА 2

Населення світу

РОЗДІЛ

Мал. 17. Щорічний приріст населення світу

Прогноз За прогнозами ООН, якщо показники народжуваності в країнах, що розвиваються, і далі скорочуватимуться, то в 2012 р. чисельність населення світу становитиме 7 млрд осіб, в 2025 р. – 8 млрд осіб, а в 2045 р. вона може досягти 9 млрд осіб.

Природний рух. Чисельність населення світу зростає завдяки тому, що на Землі постійно змінюються покоління людей унаслідок природного руху населення, або його відтворення. Відтворення (природний рух) населення – це зміна чисельності і складу населення внаслідок народжуваності і смертності, без урахування механічного переміщення. Відтворення населення визначає розміри природного приросту. Природний приріст – це різниця між народжуваністю та смертністю (обчислюється на 1000 жителів на рік). Він буває додатним у разі перевищення народжуваності над смертністю і від’ємним, коли смертність більша від народжуваності, або нульовим, коли ці показники мають однакове значення (мал. 17). Зазвичай у світі виділяють два типи відтворення населення. Для першого типу характерні порівняно невисокі показники народжуваності, смертності й природного приросту, що становить менш як 2 особи на 1000 жителів. Подекуди рівень народжуваності нижчий за той, який необхідний для простого відтворення населення. Так, в Україні та Росії природний приріст становить відповідно –6 і –5 осіб на 1000 жителів. Перший тип відтворення населення характерний для більшості країн Європи, Північної Америки і деяких інших регіонів світу. Тут відбувається прискорене старіння населення, коли у віковій структурі переважає населення старших вікових груп.

Pestushko10a1.indd 34

29.06.2010 12:30:00

§7. Кількість населення...

Прогноз У період 2009–2050 рр. чисельність населення в 45 розвинутих країнах, за прогнозами, зменшиться. Наприклад, у Росії чисельність населення зменшиться на 33 млн осіб, в Японії – на 25 млн осіб, в Україні – на 15 млн осіб, у Німеччині – на 8,4 млн осіб, а в Польщі – на 7,7 млн осіб.

Другий тип властивий країнам Азії, Африки й Латинської Америки, для структури населення яких характерна висока частка молодших вікових груп. Адже тут порівняно високі показники народжуваності, стабільні (часто низькі) показники смертності та високий природний приріст, що перевищує 12 осіб на 1000 жителів. Найбільший у світі природний приріст населення спостерігається в африканській Уганді та азійському Ємені, де він перевищує 35 осіб на 1000 жителів. У десятках країн, що розвиваються, і чимало з яких належать до найменш розвинутих країн, на одну жінку припадає понад четверо дітей. У глобальному масштабі однією з найважливіших демографічних змін, що відбулися, є майже повсюдне скорочення народжуваності – з п’яти дітей на жінку в період 1965–1970 рр. до менш ніж три дитини на жінку у 2005–2010 рр. Механічний рух. На чисельність населення держав, його структуру та інші характеристики впливає не лише природний, а й механічний рух населення. Пригадайте, такий рух, тобто переміщення людей по території, зумовлений зміною постійного місця проживання та пошуку роботи, ще називають міграцією (від лат. мigratio – переходжу, переселяюсь). Основними причинами міграцій є пошук роботи (мал. 18), політичні утиски людей у своїй країні, релігійні та інші гуманітарні причини. Міграції можуть різнитися за багатьма ознаками. Вам уже відомо з курсу географії України, що всі міграційні переміщення поділяються на зовнішню і внутрішню міграції. Так само ви маєте пам’ятати, що у зовнішній міграції розрізняють еміграцію (від лат. emigro – виселяюсь) та імміграцію (від лат. immigrans – той, що заселяється). Внутрішня міграція позначається тільки на кількості жителів у різних регіонах однієї країни. Тим часом зовнішня міграція може впливати на загальну чисельність населення країни. Кількість міжнародних мігрантів зростає. У 2005 р. їх було 192 млн, а в 2010 р., імовірно, збільшиться до 210 млн. Проте, як і раніше, міжнародні мігранти станоМал. 18. Частка робочихіммігрантів серед загального витимуть лише 3 % від загальної чисельнаселення деяких країн ності населення світу.

Pestushko10a1.indd 35

29.06.2010 12:30:00

ТЕМА 2

Населення світу

Прогноз За прогнозами ООН, близько 128 млн міжнародних мігрантів, або 61 %, проживатимуть в розвинутих країнах, а 82 млн таких мігрантів, або 39 %, – у країнах, що розвиваються. Найбільше міжнародних мігрантів буде в Європі (33 %), далі за цим показником розташуються Азія (28 %), Північна Америка (24 %), Африка (9 %), Латинська Америка і Карибський басейн та Океанія (3 % в кожному з цих регіонів). На країни з високим рівнем доходу припадатиме 62 % загальної кількості міжнародних мігрантів. Лідерами щодо кількості міжнародних мігрантів будуть США, де проживатимуть 20 % загальної кількості таких мігрантів. Далі слідуватимуть Росія (6 %), Німеччина (5 %), Канада (3 %) і Саудівська Аравія (3 %). Значну частку населення становитимуть мігранти в Австралії, Ізраїлі, Йорданії, у Гонконзі й Макао, у деяких невеликих держах Європи тощо.

36 36

РОЗДІЛ

Міграційна політика держав. У багатьох розвинутих країнах повільне зростання чисельності працездатного населення разом із стійким економічним зростанням є причиною браку робочих рук. Причому це стосується тих сфер діяльності, куди приходить працювати все більша кількість трудящих5мігрантів. Зважаючи на це, починаючи приблизно з 1995 р. розвинуті країни стали відкритішими з точки зору допуску мігрантів до роботи там, де відчувається брак робочої сили. У 2005 р. майже половина розвинутих держав заявила про своє бажання залучати більшу кількість висококваліфікованих робочих5іммігрантів (мал. 18). Статево#віковий склад населення. Віковий склад населення неоднаковий у різних країнах світу. В країнах, що розвиваються, загалом проживає більше літніх людей, ніж в економічно розвинутих країнах. Однак якщо порівняти частку літніх людей у загальній чисельності населення країн, то спостерігається протилежна ситуація. Так, у більш розвинутих країнах на частку літніх людей припадає 21 % (мал. 19, 20). Водночас, у менш розвинутих країнах частка літніх людей помітно менша і становить 9 %. Серед окремих регіонів світу найбільше літніх людей у Європі – 22 %. Приблизно удвічі менше людей цієї вікової категорії в Азії, Латинській Америці та у Карибському басейні – 10 %. Ще менше літніх людей в Африці, де їх частка становить тільки 5 %. У більшості країн і регіонів світу тривалість життя збільшується. За прогнозами, вона перевищуватиме 76 років у розвинутих державах і 65 років у країнах, що розвиваються. У найменш розвинутих країнах, дві третини з яких зазнають серйозного негативного впливу епідемії ВІЛ/ СНІДу, середній показник очікуваної тривалості життя становить лише близько 55 років.

Реалії сьогодення Ко н т р а с т и т р и в а л о с т і ж и т т я. Найбільша середня тривалість життя населення в Андоррі – 83,5 року. Понад 80 років у середньому триває життя населення також у Сан Марино і в Сінгапурі (81,7 року), в Японії (81,3 року), в Австралії, Швейцарії та Швеції (80,5 року), в Ісландії (80,3 року), Канаді (80,2 року). Найменша тривалість життя у таких африканських країнах як Свазіленд (32,6 року) і Ботсвана (33,7 року). В Україні тривалість життя населення становить 68 років.

Pestushko10a1.indd 36

29.06.2010 12:30:00

§7. Кількість населення...

У глобальному масштабі очікувана тривалість життя після настання 605річного віку збільшилася з 15 років у 1950–1955 рр. до 20 років у 2005–2010 рр., а в 2045–2050 рр. цей показник досягне 23 років. Отже, люди літнього віку продовжують старіти, і очікується, що частка осіб у віці 80 років або старше, яка нині становить 1,5 % загальної чисельності населення у світі, в 2050 р. дорівнюватиме 4,4 %. Найбільше літніх людей, як і нині, буде в Європі – 35 % в 2050 р. В Азії, Латинській Америці та Карибському басейні літні люди на той час становитимуть 24 % загальної чисельності населення. Найменше літніх людей буде в майбутньому в Африці – лише 10 % населення. Статевий склад населення світу характеризується незначним переважанням чоловіків над жінками. На 100 жінок припадає приблизно 102 Мал. 19. Частка населення віком до 15 років у деяких країнах світу чоловіки. Однак у найбільш працездатному віці – від 15 до 49 років – жінок, навпаки, дещо більше – 52 %. До того ж тривалість життя жінок вища, ніж тривалість життя чоловіків – 70 проти 65 років. Оскільки очікувана тривалість життя жінок, особливо у старшому віці, вища, ніж у чоловіків, більшість літніх людей становлять жінки. Так, у віковій групі 60 років і старше на кожних 100 жінок припадає 82 чоловіки. Демографічна політика держав. Демографічна політика – це система адміністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, які здійснюються державою з метою Мал. 20. Частка населення віком врегулювання передусім народжувапонад 65 років у деяких країнах ності. В країнах з першим типом відсвіту творення населення державні заходи спрямовані на збільшення народжуваності та природного приросту, а в країнах з другим типом, навпаки, на скорочення. Так, у багатьох європейських країнах (ФРН, Нідерланди, Швеція тощо) запроваджують грошові субсидії, певні міри соціального захисту та стимулювання, інші заходи соціально5економічного характеру для підтримки сімей і жінок, які мають дітей. А в Китаї, навпаки, державного значення набула політика стримування народжуваності.

Pestushko10a1.indd 37

29.06.2010 12:30:00

ТЕМА 2

Населення світу

Проблема Старіння населення породжує проблеми, пов’язані із забезпеченням фінансової стабільності як пенсійних систем, заснованих на перерозподілі доходів, унаслідок чого частина доходів молодих поколінь використовується на користь як старших поколінь, так і системи охорони здоров’я. Оскільки жінки становлять більшість літніх людей і протягом свого життя меншою мірою задіяні на ринку праці, вони особливо ризикують опинитися серед незаможних у літньому віці. Як, на вашу думку, держава має реагувати на цю проблему?

РОЗДІЛ

Старіння населення може забезпечити додаткове і постійне збільшення доходу на душу населення і економічне зростання, за тієї умови, що внаслідок зменшення кількості дітей більше жінок поповнюватимуть ринок робочої сили, що обсяг інвестицій у сектори охорони здоров’я і освіти збільшуватиметься і що люди відкладатимуть більше коштів, необхідних для життя протягом тривалішого періоду перебування на пенсії. Проте відповідні результати залежатимуть від створення належних інститутів і прийняття на озброєння стратегій, які сприяють накопиченню людського та фізичного капіталу. У З А ГА Л Ь Н Е Н Н Я

 Чисельність населення світу становить 6,8 млрд осіб і темпи його зростання сягають 1,2 % щорічно.  У більшості країн Європи і Північної Америки, для яких характерний перший тип відтворення населення, переважає населення старших вікових груп.  У країнах Азії, Африки та Латинської Америки, для яких властивий другий тип відтворення населення, висока частка молодших вікових груп.  Кількість міжнародних мігрантів зростає, найбільше їх очікується в Європі, а серед країн – у США.  Зменшення розміру сімей і зростання тривалості життя зумовлює процес старіння населення в усьому світі. К л юч о в і т е р м і н и і п о н я т т я

 кількість населення  відтворення  типи відтворення населення  природний рух населення  природний приріст  механічний рух  міграція  еміграція  імміграція  статево5віковий населення  міграційна політика  демографічна політика  склад населення САМОПЕРЕВІРКА I

Покажіть на карті регіони світу, де переважає: а) перший тип відтворення населення; б) другий тип відтворення населення.

Поясніть причини появи подібних гасел у Китаї: «Одна сім’я – одна дитина» та Індії: «Одна сім’я – дві дитини».

III

Обґрунтуйте необхідність скорочення темпів приросту населення для країн, що розвиваються.

Доведіть, що старіння населення світу породжує проблеми.

Pestushko10a1.indd 38

29.06.2010 12:30:00

§8. Розміщення населення...

РОЗМІЩЕННЯ НАСЕЛЕННЯ. МІСЬКЕ І СІЛЬСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ Географічна розминка ■

Пригадайте, як обчислюють густоту населення. Поясніть, як агломерація пов’язана з урбанізацією.

Розміщ ення населення. Населення світу розміщується дуже нерівно мірно. Адже не всі регіони на континентах мають сприятливі природні умови для ж иття і господарської діяльності людини. Найбільш густо населеними у світі є прибережні території. Загалом лише на 7 % площі суходолу проживає 70 % населення світу. Утім на чисельність населення в окремих частинах світу вплинули й інш і чинники - історичні, політич ні, економічні, соціальні. Найбільше жителів має А зія, де на площі понад 43 млн км^ постійно проживає 4 млрд 52 млн осіб. Друге місце посідає Африка, де на ЗО млн км2 меш кає 967 млн осіб. Третє місце належ ить Європі, де на площі 10 млн км2 розмістилось 736 млн осіб. У Північній та Центральній Америці кількість постійного населення становить 528 млн осіб, і живуть вони на площі понад 24 млн км^. Передостаннє місце посідає Південна Америка з населенням 387 млн осіб на площі близько 18 млн км2. Найменше населена А встралія і Океанія, де на площі менш як 8 млн км2 постійно мешкає 35 млн осіб. Проте показник чисельності населення в тому чи іншому регіоні не від биває справжніх особливостей розміщення населення. Головним показ ником розміщення людей на Землі є густота населення - кількість людей, що постійно проживаю ть на 1 км2 території. Зрозуміло, що при зростанні чисельності населення та незмінності площі суходолу середня густота населення Землі постійно зростає (мал. 21, Додаток).

[

Практичне завдання За вищенаведеними даними про чисельність населення і площу частин світу визначте, який з регіонів має найвищу і найнижчу густоту насе лення.

Густота населення дуже різниться в різних країнах світу. Так, наприклад, у Монако густота населення перевищує 42 тис. осіб/км^, у Сінгапурі - понад 18 тис. осіб/км2. Понад 2 тис. осіб/ qq осіб/кмг км^ становить густота населення в 70 Бангладеш, Бахрейні, на Мальті. 60 Значно вищ а за середньосвітову 50 густота населення в Японії, у Вели 40 кій Британії, у Німеччині понад ЗО 600, в Італії - понад 500, у Ф ран 20 ції - понад 280, в Іспанії - понад 10 О ЮІІ 200, у СІЛА - понад 80. Водночас в Ю gNIC oM oCN SCM SCM SCS SICSNJC SM gO» оЮ О) І ш о> < S ^^CSNCgMC Австралії і Ботсвані - 7 осіб/км2, в Ісландії і М авританії - 8, менше М ал. 21. Д инам іка зрост ання густоти населення Зем лі 10 осіб/км2 в Канаді та Лівії. ' ІЛ

ІГ) І

і Населення світу

q rV)

О a

Міське населення. Я к вам уж е відомо, за місцем прож ивання населен ня світу поділяють на міське і сільське. Але єдиних у світі критеріїв міста немає. До того ж міста класифікую ть за різними ознаками. Н априклад, за зовнішнім виглядом виділяю ть міста європейського, північноамери канського, азіатського типу. За господарськими функціями розрізняють промислові і транспортні міста, наукові, культурні і курортні центри, торговельні та адміністра тивні тощо. Н адалі, ознайомлюючись з державами світу, ви переконаєте ся, що важливою особливістю переважної більшості сучасних міст є їхня багатофу нкціонал ьність. У кож ній державі існують свої стандарти міста, я к і передусім врахову ють чисельність населення і структуру його зайнятості. Зважаю чи на це, містом зазвичай називають населений пункт, який має значну кількість жителів, залучених переважно до несільськогосподарської діяльності. Залежно від місцевих особливостей ниж ній кількісний критерій для міста коливається від кількох сотень (наприклад, 250 у Данії) і тисяч (у М алайзії - понад 1 тис., в Ісландії - 2 тис.) до десятків тисяч (понад 10 тис. в Україні, 25 тис. - у США, 50 тис. - в Японії) ж ителів населеного пункту. Ще донедавна у світі переважало сільське населення. Проте в 2008 p., за даними ООН, вперше в історії кількість ж ителів міст перевищ ила кількість ж ителів сільських районів. З курсу економічної і соціальної географії України вам уж е відомо, що процес зростання міст і підвищ ен ня їхньої ролі в ж итті суспільства одержав назву ур б а ніза ц ія. Серед головних причин урбанізації - відтік людей із сільської місцевості в міста і перетворення частини сільських поселень на міські. Процеси урбанізації охоплюють увесь світ, однак рівні її прояву різні (Додаток). Найбільш урбанізованим серед регіонів світу є нині А встралія, де частка міського населення становить м айж е 92 %. Високо урбанізованими є також П івнічна А мерика (81 %) і Латинська А мерика, вклю чаю чи Карибський басейн (78 %). їм поступається Європа, де 72 % населен ня проживає в містах. Ще більше відстають за рівнем урбанізації А зія і А фрика, де проживаю ть відповідно 40 % і близько 39 % городян. Реалії сьогодення Н а й у р б а н і з о в а н і ш і д е р ж а в и . Населення таких невеликих за роз мірами держав, як Ватикан, Монако, Сінгапур, повністю є міським. У Бельгії і Кувейті на міське населення припадає 97 %, у Венесуелі та Ізраїлі, в Ісландії і Катарі частка міського населення перевищує 90 %. Також до найбільш урбанізованих країн, де міське населення становить понад 4/5 жителів, належать Велика Британія і Уругвай, Нідерланди і Ліван, Німеччина і Чилі, Австралія і Д жибуті тощо.

Міське населення Зем лі продовжує зростати. О чікується, що особли во ш видким и темпами будуть відбуватися процеси урб ан ізац ії в к р аї нах, що розвиваю ться. У 2050 р. саме тут прож иватим е більш ість горо дян світу - 5,3 млрд осіб, а ч астка міського населення становитиме 67 % населення цієї групи країн.

§8. Розміщ ення населення... .

Прогноз Передбачається, що в наступні десятиліття Африка і Азія переживати муть процес швидкої урбанізації і на їхню частку припадатиме 80 % при росту міського населення в країнах, що розвиваються. Проте до 2050 р. для них, як і раніше, будуть характерні значно нижчі рівні урбанізації, ніж для інших великих регіонів. У розвинутих країнах чисельність населення міст, ймовірно, становитиме лише 1,1 млрд осіб (86 % населення цієї групи країн). Загалом до 2050 р. 6,4 млрд осіб, або 70 % усіх жителів планети, ймовірно, мешкатимуть у містах.

Найшвидше зростає населення сучасних великих міст, внаслідок чого формуються міські агломерації (мал. 22). Як ви уже знаєте з попереднього курсу географії, м іські аглом ерації (від лат. - приєднувати) - це єдине компактне просторове угруповання міських поселень, що розміш;ені на певній території і об’єднані м іж собою політичними, культурно-побу товими, виробничими, організаційно-господарськими, адміністративноуправлінськими та інш ими зв’язкам и (Додаток).

Наука ствер д ж ує Н а й б і л ь ш і у с в і т і а г л о м е р а ц і ї п о з а м е ж а м и Є в р о п и . Адже найбільша з них сформувалася навколо японської столиці Токіо (понад 36 млн осіб). їй помітно поступається індійське місто ІУІумбаї (понад 20 млн осіб), за яким упритул наближаються бразильське Сан-Паулу (19,9 млн осіб), мексиканська столиця Мехіко (19,48 млн осіб) та Нью-Йорк у США (19,44 млн осіб). Найпотужніші європейські агломерації розташо вані не ближче 20-го (Москва - 10,5 млн) і 21-го місця (Париж - близько 10 млн жителів) (мал. 2 2 ).

М ал. 22. Н айбільш і у світі міські агломерації

Населення світу

О ь

Подекуди агломерації зростаються м іж собою, утворюючи найбільші форми розселення - м егалополіси, або м егаполіси (з грец. - велике місто). Н айбільш им у світі є мегаполіс Токайдо, яки й простягається впродовж 700 км на Тихоокеанському узбереж ж і Японії від столиці Токіо до міст Осака і Кобе. У меж ах цього мегаполіса, за деяким и під рахунками, проживає близько 70 млн осіб, тобто понад половину насе лення країни. У США сформувалося три мегаполіси, у яких проживає більш як тре тина населення країни. Найбільш ий серед них - це Босваш, ш;о видовже ний на 800 км від Бостона до Вашингтона. Тут сконцентровано близько 50 млн осіб. Другий мегалополіс - Чипіттс - простягається уздовж пів денного узбережжя Великих озер від Ч икаго до Піттсбурга. Наймолодший мегалополіс США - Сапсан, розташований на заході країни, простягаєть ся від Сан-Франциско до Сан-Дієго, ш;о неподалік від кордону з Мек сикою. Мегалополіси формуються і в Західній Європі, але там вони менші за масштабами концентрації населення. Серед інш их виділяю ться своїми розмірами Англійський мегалополіс (об’єднує агломерації від Лондона до Ліверпуля) і Рейнський (від Роттердама в Н ідерландах до М айна в Німеччині). Кожен з них включає десятки агломерацій з населенням по 30-35 млн осіб. Урбанізація надає ш ирокі можливості для скорочення злиденності. Однак неконтрольоване зростання міст, я к і нині мають тенденцію до роз ширення своїх територій, спричинятиме загострення соціальних та еко логічних проблем. Зрештою, усе це впливає на результати трудової д іяль ності, на економіку міст.

Проблема у великих за розмірами містах активніше використовується транспорт, внаслідок чого споживається більше енергії і сильніше забруднюється повітря. Так само збільшуються витрати води і водночас зростає ризик зменшення зелених зон. Негативним результатом урбанізації є також «ефект міського теплового острова» - підвищення на 2 -6 С температури повітря в містах порівняно з їхніми околицями, що спричинює теплове забруднення і виникнення в людей теплового стресу. Чи можна, на вашу думку, уникнути згаданих проблем і що для цього слід зробити?

Проблеми, ш;о виникають або посилюються внаслідок урбанізації, спричинили подекуди ЯВИШ.Є субурбанізації. С убурбанізація - це відтік населення з міст у приміську зону, де кращ;а екологічна ситуація та умови ж иття. Подібне особливо характерне в розвинутих країнах, де заможні верстви населення, уникаю чи шуму, забруднення повітря і нестачі зеле ні, споруджують собі за околицями міст котедж і - будинки «сільського типу». При цьому нові поселення в передмісті аж н іяк не стають сіль ськими, оскільки практично всі його меш канці продовжують працю ва ти в місті. Сільське населення. Чисельність сільського населення в усьому світі, за прогнозами ООН, на відміну від населення міст, поступово зменшува тиметься. Свого максимального показника, що становить 3,5 млрд осіб.

§8. Розміщ ення населення...

чисельність сільського населення досягне в 2018 р. Але в 2050 р. вона знизиться майж е до 2,8 млрд осіб, що становитиме лиш е ЗО % від загаль ної кількості ж ителів планети. Левова частка кількості сільських меш канців (93 %) припадатиме на країни, що розвиваються. Нині найменш урбанізованими країнами є азійський Бутан і африкан ські країни Руанда та Бурунді, де сільське населення складає 94-95 %. Сільське населення переважає також у таких країнах, як Непал та Ефіопія (близько 89 %), Бангладеш і Нігер (80 %), Таїланд, В’єтнам, Афганістан, Чад (79 %), Індія (72 %) та інші. Існують дві основні форми сільського розселення - групова і розсіяна. Групова форма (села, хутори, станиці тощо) поширені у Східній Європі, зокрема в Україні. Така форма розселення характерна також для Китаю, Японії та більшості країн, що розвиваються. Розсіяна форма розселення ви різняється прож и ван ням людей на окремих фермах - зазви чай , приватне господарство або сільськогоспо дарське підприєм ство на власній зем ельній д іл я н ц і. В иникнення ферм пов’язано з особливостями освоєння території і характерно пере довсім д л я СІЛА, Канади, А встр ал ії, П івденно-А ф риканської Республіки тощо. У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ___________________________________________________

4“Населення світу розміщується дуже нерівномірно, найбільш густо населени ми є прибережні території. 4“Найбільше жителів має Азія, друге місце посідає Африка, третє місце нале жить Європі. Головним показником розміщення людей на землі є густота населення. Серед ня густота населення Землі постійно зростає. Кількість жителів міст перевищує кількість жителів сільських районів. Найурбанізованішнми є нині Австралія і Північна Америка, найбільше від стають за рівнем урбанізації Азія і Африка. 4* Найбільші в світі міські агломерації розташовані в Азії та Латинській Америці. К л ю ч о в і т е р м ін и і п о н я т т я густота населення міське населення сільське населення урба нізація ^ міські агломерації ^ мегалополіси (мегаполіси) субурбанізація САМ О ПЕРЕВІРКА I

Назвіть головні особливості розміщення населення світу і чинники, які їх визначають

Визначте основні закономірності розвитку процесів урбанізації у світі.

III

Поясніть, як і чому змінюється в часі середня густота населення світу.

Доведіть (на прикладі України), що субурбанізація має позитивні та нега тивні наслідки.

Населення світу

ЕТНІЧНИМ, М ОВНИИ І РЕЛІГІИНИИ С К ЛАД НАСЕЛЕННЯ Г еографічна розминка щ

Пригадайте чисельність найбільшої української діаспори. Назвіть світову релігію, яку сповідує більшість українців.

Етнічний і мовний склад населення. Терміном «етнос» (з давньогрец. народ) зазвичай позначають особливе соціальне угруповання людей, що виникло впродовж тривалого історичного розвитку. У сучасному суспільно-політичному лексиконі, науковій і навчальній літературі поняття «народ» та «етнос» часто застосовують як тотожні. Етнічний склад населення світу дуж е строкатий. А дже він складаєть ся з великої кількості так званих етнічних спільнот - племен, народностей, націй. Однак поняття «народ» (етнос) не варто ототожнювати з поняттям «нація». За даними ЮНЕСКО, на Земній кулі прож иває понад 4 тис. різних етносів. Чисельність їх коливається від кількох десятків до сотень мільйонів осіб, з них лиш е 800 досягли вищої стадії розвитку етнічних спільнот - нації. При цьому націй чисельністю понад 10 млн осіб у світі лиш е 67, серед них китайці, хіндустанці, ам ериканці, росія ни, японці та ін.

Проблема Політичні кордони не завжди збігаються з етнічними. Трапляється, що окремі народи проживають у різних державах. Подекуди це спричинює загострення національних відносин, ш;о можуть навіть призводити до збройних конфліктів. Прикладами є Боснія і Герцеговина, Північна Ірландія, Палестина, країна Басків в Іспанії, Нагірний Карабах, Ічкерія тошіо. Чи можна, на вашу думку, уникнути таких ситуацій і що для цього слід робити?

Однією з найголовніших умов формування етнічних спільнот є спіль ність мови, тому назви народів найчастіше збігаються з назвами мов. Важливою умовою формування етносу є також спільність території. Але й територіально роз’єднані групи етносу можуть тривалий час зберігати свою національну самобутність, я к а виражається у звичаях, народному мистецтві, релігії, нормах поведінки, обрядах тощо. Отже, етнос - це стійка спільнота людей, що історично склалася на певній території, де люди мають власну мову, культуру, розуміння своєї єдності і відмінності від інш их етносів. Із часом та чи інш а мова внаслідок різних причин (найчастіше внаслі док колонізації) поширювалася на різних територіях. Н априклад, англій ською мовою говорять і американці США, і австралійці, і англоканадці та інші народи, іспанською —народи Латинської Америки, португальською — населення Бразилії, Анголи, Мозамбіку та ін. У сучасному світі налічують за різними підрахунками від 2,5 до 5 тис. різних мов. Детально встановити їхню кількість дуже важко, бо деякі області земної кулі лінгвістично недостатньо вивчені. До того ж відмін

§9. Ет нічний, мовний і релігійний склад населення

ності м іж різними мовами і діалектами (різновидами) однієї мови є досить нечіткими. Мови світу за ознакою спорідненості об’єднують у мовні сім’ї. Сім’ї поділяють на групи. Найбільш поширені мови індоєвропейської сім’ї, яка включає близько 100 різних мов. Ними розмовляє близько 45 % населен ня світу. Ц я мовна сім’я об’єднує 10 мовних груп, але тільки чотири з них (індоарійська, романська, германська і слов’янська) мають понад 100 млн осіб кож на. В важ ається, ш,о мови цієї сім ’ї виникли на меж і Південно-Східної Європи і Східної А зії на початку нашої ери і розповсю дилися від країн Західної Європи до басейну р. Інд. Пізніше вони стали мовами також А встралії і Америки. І

Практичне завдання

І їт

Зважаючи на чисельність населення світу, визначте приблизну чисельність людей, які розмовляють мовами індоєвропейської сім’ї.

На другому місці за поширеністю серед населення Землі перебуває китайсько-тибетська мовна сім’я, я к а охоплює 22 % усіх мешканців плане ти. Понад 1 млрд осіб, що спілкуються мовами цієї сім’ї, займає дуже ком пактну територію Східної і Південно-Східної Азії. Найбільша частка тут припадає на китайську мову. Серед інш их сімей численними є мови сино-тибетської (близько 23 % населення світу), нігеро-кордофанської (6 %), семіто-хамітської (понад 5 %), австронезійської (майже 5 %), дравідійської (майже 4 %).

Прогноз За даними ЮНЕСКО, більше половини мов, якими нині користуються у світі, може зникнути вже до кінця XXI ст. Значною мірою це пов’язано зі зникненням певного народу і мовною асиміляцією, тобто злиттям різних мов в одну.

Україна і світ З а х и с т мов. Мови, яким загрожує зникнення, потребують спеціально го правового захисту. Саме з такою метою була прийнята Європейська хартія регіональних мов, або мов меншин, ратифікована в Україні у 1999-2003 pp. З переліку зникаючих мов до цього документа потра пили лише гагаузька та кримськотатарська мови. Проте в документі не згадано караїмської мови, тим часом, згідно з Червоною книгою зника ючих мов, вона належить до тих, що «перебуває під серйозною за гр о зою», не згадується в ньому й русинська, роменська, ногайська, які «перебувають під загрозою», та інші мови народів, що проживають в Україні.

Н айбільш а кількість людей на Зем лі розмовляє китайською мовою. На початку XXI ст. їх налічувалося понад 1 млрд 264 млн осіб. Також до найпош иреніш их мов світу належать: гінді (824 млн осіб), англійська (822), іспанська (349), арабська (281,5), ф ранцузька (228), індонезійська (225), португальська (215), російська (146), урду (141,5), бенгальська (129), японська (126 млн осіб). Кожною з усіх інш их мов світу розмовляє менш я к 100 млн осіб. Українською мовою спілкується на планеті близь ко 48 млн осіб.

Населення світу

q m

О й

Окремі народи спілкуються двома мовами. Так, наприклад, ірландці використовують ірландську та англійську, канадці - англійську і фран цузьку. Залежно від національного складу населення країни поділяються на однонаціональні та багатонаціональні. Більш ість країн світу - багатона ціональні. Саме такими є США, де ж ивуть представники понад 100 наро дів, Бразилія та Канада - понад 80, М ексика й Аргентина - понад 50 тощо. Водночас є чимало держ ав, де основна національність становить понад 90 % усього населення. Серед таких в Європі, зокрема, Ірландія, Д анія, Ш веція, Польщ а, Угорщина, П ортугалія, Італія, Греція та ін. В А зії національно однорідними є П івденна Корея, Я понія, Ємен, Бангладеш , Саудівська А равія та ін. Так само переважаю ть етнічно від носно однорідні країни в Африці. Понад 80 % населення А встралії англоавстралійці. Релігійний склад населення. Релігія завж ди була невід’ємною складо вою культури будь-якого народу. Проте релігійний склад населення світу досить неоднорідний (мал. 23). Релігії виникли з примітивних вірувань як-от: тотемізм, магія, фетишизм, анімізм, культ предків. Вони ґрунту ються на вірі у зв’язок людини з певним предметом, що має таємничу силу, з тваринами, явищ ами природи. Ц і первинні форми релігії й донині збереглися в деяких народів тропічної Африки, багатьох груп індіанців Америки, аборигенів А встралії і островів Океанії, у деяких районах Азії. Серед одного народу або групи народів, об’єднаних в одній державі, виникали також традиційні місцеві (регіональні) релігії. До таких від носять юдаїзм (переважно в Ізраїлі), даосизм і конфуціанство (в Китаї), синтоїзм (в Японії), дж айнізм (в Індії) і сикхізм (на території Пенджабу, що нині поділена м іж Індією та Пакистаном), зороастризм (здебільшого, в Ірані та Індії), індуїзм (передусім в Індії, Непалі, Ш рі-Ланці і Б ан гладеш). Тим часом є релігії, я к і поширені серед народів різних країн і різних континентів. їх так і називають - світові релігії. Найдавнішою з них є буддизм, що виник у VI ст. до н. е. в Південній Азії. У середині І ст. н. е. в Палестині зародилося християнство. Наймолодшою серед світових релі гій є іслам, що виник у VII ст. на заході Аравійського півострова. Світові релігії сповідує загалом більше половини віруючого населення світу - понад три мільярди осіб. З них найбільше християн - понад 1 млрд 800 млн. Однак христ иянст во має три основні гілки - католи цизм (його прихильники налічують 1 млрд осіб), протестантизм (понад 600 млн осіб) і православ’я (близько 200 млн осіб). П рихильників іс ла м у (мусульманства) на Землі налічую ть понад 1 млрд 100 млн. Так само я к і в християнстві, у цій релігії існує кілька напрямків. Найчисленніший з них представляють суніти, я к і становлять близько 90 % мусульман. Набагато менші за чисельністю шиїти та інші (суфії, харидж ити тощо). Б уддизм , що сповідують понад 300 млн ж ителів Землі, так само має численні течії. Загалом їх понад 200, але окремі з них налічують лише кілька десятків тисяч прихильників.

^S. Етнічні

мовний релігійнии склад населення ^

Європа

0,7 Африка

ШШ Католики Протестанти

Мусульмани їйШ Іудаїсти

■ і Православні Англікани

S' "- Спіритисти Атеїсти

Інші християни

■ ■ Місцеві племенні вірування

iSKt Буддисти Китайські традиційні вірування Індуїсти Сікхи Нові релігії

М ал. 23. Релігійний склад населення вели ки х регіонів світу, %

У Європі поширилося майж е виключно християнство, причому като лицизм найбільш широко представлений у південній, частково в західній і східній її частинах; протестантизм - у північній, центральній і західній; православ’я - на південному сході. У країнах колишнього СРСР пошире ні православ’я, мусульманство, іудаїзм, частково католицизм. В А зії найбільше поширився іслам переважно сунітського спрямуван ня, а в Ірані, Ємені, Іраку - шиїтського (понад 10 млн осіб). За кількістю віруючих найбільшою мусульманською країною є Індонезія. А зія — це регіон світу, де зосереджені буддизм, індуїзм, конфуціанство, синтоїзм; християнство розповсюджене на Ф іліппінах, у Лівані і на Кіпрі. В Африці, особливо в її північній частині, а також в Сомалі панує іслам (суніти), у ПАР переважає протестантизм серед білого населення, в Ефіопії - християнство. У більшості країн представлені католики і про тестанти, а також місцеві традиційні релігії. В Австралії серед віруючих переважають протестанти і католики, або ригени - представники примітивних вірувань. На Америку припадає більше половини всіх католиків світу (СІЛА, Канада, країни Латинської Америки) і значна частина протестантів (у США). В Україні після встановлення незалежності утворилася Українська православна церква (Київського та Московського патріархатів), віднови ла діяльність Українська греко-католицька церква, відкрилися мечеті та синагоги, інш і культові споруди.

Населення світу УЗАГАЛЬНЕННЯ На земній кулі проживає понад 4 тис. різних етносів, близько 800 націй, які використовують для спілкування до 5 тис. різних мов. Найбільша кількість людей на Землі розмовляє китайською мовою. Виділяють три найпоширеніші основні релігії, які вважають світовими, християнство, іслам і буддизм. К л ю ч о в і т е р м ін и і п о н я т т я

4* етнос 4 “ народ нація мова мовна сім ’я 4 “ мовна група ^ релігія 4* світова релігія християнство іслам 4" буддизм 4" місцева релігія примітивна релігія 4"

САМ ОПЕРЕВІРКА q

В українців здавна існував культ сонця як джерела усякого добробуту. Як називають нині такі релігійні вірування?

Які є відмінності між етносом, народом і нацією?

III

Розкрийте особливості поширення світових релігій на планеті.

Наведіть приклади і поясніть причини користування однією мовою в різ них країнах на різних континентах.

О (L

СО ЦІАЛЬН А І ПРОФЕСІЙНА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ. ТРУДОВІ РЕСУРСИ Г вографічна розминка Пригадайте з курсу географії 9-го класу, яке населення вважають еконо• Щ мічно активним і яку його частину відносять до трудових ресурсів.

Соціальна і професійна структура населення - розподіл населення за приналежністю до певної соціальної і професійної групи. На перший погляд, робітники і селяни, учені і бізнесмени, службовці не об’єднані в якісь групи, на зразок політичних партій. Однак якщ о придивитися уважніш е до будь-якого суспільства, то стане очевидним, ш,о окремі його члени різняться своїм становиш;ем у суспільстві —відношенням до засобів виробництва, влади, характеру праці, фаху, освіти, рівня й структури прибутків тощо. Отже, інтереси в них теж різні. Саме соціальні інтереси і об’єднують окремих людей у «неформальні», соціальні, групи. Виділяються різні види соціальних структур. Н айваж ливіш ий зріз соціальної структури відображає соціально-класова структура. Вона від дзеркалює складну картину соціальної нерівності м іж суспільними кла сами, представниками розумової і фізичної праці, соціальними верства ми всередині класів. Соціальна структура населення у світі помітно змінилася впродовж останніх десятиліть. А на рубежі минулого і поточного століття в соціаль ній структурі суспільства відбулася своєрідна революція. Саме в цей період індустріальне суспільство перейшло до постіндустріального суспільства.

§10. Соціальна і професійна ст рукт ура населення...

Історична д о в ід ка ___________________________________________ \

С о ц і а л ь н а с т р у к т у р а с у с п і л ь с т в а в С Р С Р . У Радянській імперії соціальну структуру суспільства до 1960-х років практично не вивчали. Це було спричинено офіційним визнанням того, що соціальну структуру радян ського суспільства становили два класи (робітники і колгоспне селянство) й одна верства (прошарок) - інтелігенція. Взаємовідносини між ними через відсутність суперечностей, вважалося, були безконфліктні. Проте насправді такі твердження абсолютно не відображали реального стану суспільства.

У соціальній структурі населення сучасного постіндустріального су спільства визначальний вплив на класові відносини і соціальну нерівність має освітньо-професійний чинник. Це означає, що соціальна структура суспільства взаємодіє з професійною структурою. А дже професії пов’язані з соціально-економічними відмінностями в суспільстві, тобто з суспіль ними класами і верствами. Нині залежність оплати праці від рівня освіти і кваліф ікації працівни ка посилилася. Водночас зросли суспільна значущість і престиж інтелек туальної діяльності, наявності вищої освіти, можливості самостійно орга нізовувати роботу й управляти людьми. Саме тому у складі працюючого населення збільш илася чисельність менеджерів (управлінців), спеціаліс тів з високим рівнем освітньо-професійної підготовки. Внаслідок цього вони входять до найбільш високооплачуваної, привілейованої та впливової частини зайнятих, формуючи основу нового середнього класу. Окреме місце посідає так звана державна еліта, що поповнилася керівни ками націоналізованих і змішаних компаній. Загалом же соціальна верхів ка зміцніла, адже зазвичай має і політичну, і економічну владу. Трудові ресурси —частина населення, що бере чи може брати участь у трудовій діяльності, маючи для цього необхідний фізичний розвиток, розумові здібності і знання. У різних країнах величину трудових ресурсів визначають по-різному, відповідно до юридично встановлених меж працездат ного віку, найчас тіше визначеного термінами шкільного навчання і пенсійним віком. У міжнародній статистиці працездатним вважається населення від 15 до 65 років (мал. 24). Але національні законодавства країн, зважаю чи на місцеві особливості (традиції, демографічну й економічну ситуацію), вста новлюють свої межі працездатного віку. Так, у більшості країн нижньою межею працездатного віку визнається вік у 14-16 років (в Україні 16 років). Верхня межа визначається середньою тривалістю ж иття і для більшості країн світу встановлена в 6 0 -6 5 років. Проте у ряді країн Африки й А зії вік виходу на пенсію визначений у 50 років. Водночас, у розвинутих країнах з високими показниками тривалості ж иття (Данія, Ш веція, Норвегія) пенсійний вік встановлюється з 67 до 70 років. У багатьох країнах вік виходу на пенсію чоловіків і жінок є однаковим, в інших - пенсійний вік чоловіків на 3 -5 років вищий, ніж жінок (СІЛА, Ш веція, Україна та ін.) В Україні низький вік виходу на пенсію - для жінок він установлений у 55 років, для чоловіків - 60 років. Крім населення у працездатному віці, до складу трудових ресурсів вхо дять працюючі підлітки (до 15 років) й особи пенсійного віку, що станов лять так звані додаткові трудові ресурси.

ЧОЛОВІКИ

76 МАКСИМАЛЬНА

O ft

МІНІМАЛЬНА

МАКСИМАЛЬНА

МІНІМАЛЬНА

М ал. 24. Частка працездатного населення віком 1 5 -6 4 роки в деяких країнах світ у, %

Частина трудових ресурсів, що на даний час безпосередньо залучена в суспільне виробництво, та безробітні люди, які хочуть працювати (шука ють роботу), становлять економічно а кт ивне населення. Н а нього при падає близько 3/4 трудових ресурсів світу. Решту становить економічно неактивне населення - люди, які перебувають на утриманні держави або окремих осіб. До економічно неактивного населення належать зайняті в домашньому господарстві, ті, щ;о навчаються, і непрацюючі пенсіонери. Структура зайнятості загалом відповідає структурі господарства і типу країни за рівнем економічного розвитку. У розвинутих країнах понад половину зайнятого населення, подекуди до 6 0 -8 0 %, зайнято в невироб ничій сфері (наука, освіта, медицина, торгово-фінансова діяльність тощо). У промисловості зайнято в середньому близько 25-40 %, а кількість зайня тих у сільському господарстві постійно зменшується - зазвичай 3 -6 %. Водночас у більшості країн, що розвиваються, понад 40-50 % населення зайнято в сільському і лісовому господарстві. Ч астка зайнятих у промис ловості не перевищує 20-25 %. Подекуди, як-от у Латинській Америці, значний відсоток становлять зайняті в невиробничій сфері, переважно сфері послуг. У країнах перехідного типу економіки основна частина населення зайнята у виробничій сфері - майже 40 % у промисловості і 20 % у сіль ському господарстві. На невиробничу сферу припадає понад 40 %, при чому 2/3 з них зайняті в освіті, охороні здоров’я, культурі. Рівень безробітт я - це співвідношення м іж офіційно зареєстровани ми безробітними до загальної кількості трудових ресурсів. Цей показник змінюється в часі й неоднаковий у різних країнах. Так, у країнах, що роз виваються, він може коливатися від 10 до 40 % економічно активного населення. У розвинутих країнах частка безробітних зазвичай становить 10-20 %, а в країнах перехідного типу економіки - 5-3 0 %. Загострення глобальної фінансової кризи спричинює тяж к і наслідки для зайнятості у всьому світі. З 2008 р. спостерігається швидке зростання безробіття, і, як очікується, найближчими роками ця тенденція лише посилиться.

§10. Соціальна і професійна структура населення...

Прогноз За прогнозами ООН, кількість безробітних в наступні два роки має збіль шитися на 50 млн осіб, проте якщо ситуація погіршуватиметься, то ця цифра може подвоїтися. Наслідком цього стане, зокрема, те, що кількість людей, які так і не зможуть вирватися з жебрацтва або поповнять ряди знедолених, буде на 73-103 млн осіб більша, ніж мала би бути за відсут ності кризи. Ця проблема дуже актуальна для Східної і Південної Азії, де жертвами кризи можуть стати 5 6-80 млн осіб, близько половини з яких проживає в Індії. Криза, можливо, не дасть змоги вирватися з убогості додатково 12-16 млн осіб в Африці і ще 4 млн осіб у Латинській Америці та Карибському басейні.

Проблема Найбільшого ризику втратити під час глобальної кризи роботу або позбу тися частини доходу зазнають працівники на низькооплачуваних поса дах, включаючи молодь і жінок. Хто, на ваш погляд, може допомогти в даній ситуації цій категорії населення?

Колишні працівники, я к і стають безробітними, змушені переїжджати назад з міст у сільські райони. Лише в Китаї в кінці 2008 р. жертвами такого витіснення стали 20 млн працівників. Негативні наслідки кризи ш;е довго даватимуть про себе знати. Оскільки глобальне пожвавлення в 2010 p., у крайкому випадку, буде вельми нестійким, більшості країн необхідно буде домогтися істотного підвищення темпів зростання еконо міки в 2011-2015 pp., аби компенсувати втрати робочих місць і переміш;ення робочої сили внаслідок кризи. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1 Порівняльна оцінка трудових ресурсів і зайнятості населення в основних сферах господарства країн і регіонів світу

1. За картами атласу порівняйте зайнятість населення в індустріаль них галузях господарства різних регіонів (Європа, Азія, Америка, Австралія, Африка) і груп країн (економічно розвинуті країни, країни перехідного типу економіки, країни, що розвиваються). 2. За картами атласу порівняйте зайнятість населення в сільському, лісовому й рибному господарстві різних регіонів і груп країн. 3. За картами атласу порівняйте зайнятість населення в обслуговую чих галузях господарства різних регіонів і груп країн. Дані запишіть у таблицю. Зробіть висновок про відмінності в зайнятості різних регіонів і країн. Зайнятість населення, % Регіон, країна

в індустріальних галузях господарства

в сільському, лісовому та рибному господарстві

в обслуговуючих галузях господарства

4. За Додатком 5 визначте залежність між рівнем розвитку держави і розподілом трудових ресурсів за сферами прикладання праці.

Населення світу

Соціальна і професійна структура населення - це розподіл населення за при належністю до певної соціальної і професійної групи. 4-Соціальна і професійна структура населення нині характеризується форму ванням нового середнього класу - високооплачуваних управлінців і кваліфі кованих спеціалістів. 4“Трудові ресурси - частина населення, що бере чи може брати участь у трудо вій діяльності. 4“Структура зайнятості загалом відповідає структурі господарства і типу краї ни за рівнем економічного розвитку. К л ю ч о в і т е р м ін и і п о н я т т я 4* соціальна структура населення 4* проф есійна структура населення трудові ресурси населення працездатного віку 4 “ економічно активне населення 4 “ безробіття

Самоперевірка I

Що називають трудовими ресурсами?

Назвіть наслідки загострення глобальної фінансової кризи для зайнятос ті в усьому світі. III Поясніть, чому безробітних вважають економічно активним населен ням. IV Визначте власне місце у сучасній соціальній та професійній структурі населення. ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ ДО

ТЕМИ «НАСЕЛЕННЯ

СВІТУ»

1. Підготуйте перелік власних пропозицій щодо здійснення демографічної полі тики в Україні. 2. Складіть обґрунтування місць виникнення майбутніх мегалополісів на різних континентах. 3. Підготуйте інформацію на тему «Значення етнічного та релігійного складу населення для окремих регіонів світу». 4. Складіть коротку доповідь на тему «Роль “державної еліти” у сучасній соці альній та професійній структурі населення». 5. Підготуйте творчу роботу (есе) на тему «Краще місто - краще життя», корис туючись матеріалами міжнародної виставки «Експо-2010».

ШШЄМОДІЯІ с у с п іл ь с т в а ! Т п ш р о д Ш СВІТОВІ П Р И Р О Д Н І РЕСУРСИ "О

J —^ у д ь -я к а взаєм одія передбачає обов’язко в і н аслідки д л я тих хто взаєм одіє. І ці наслідки м ож уть бути я к позитивні, так негативні. Саме про це, на ж ал ь , «забуло» суспільство, беззасте реж но експлуатую чи природу. В иснаж ення родовищ м інераль них ресурсів і величезні к а р ’єри та провалля, зм енш ення площ лісів і спустелення, забруднення поверхневих і підзем них вод «водний голод», втрата ґрунтам и родючості і загроза нестачі продовольства... Ось неповний перелік «відповіді» д о вкіл л я на нерозумні кро к и суспільства в процесі природокористування. Потреби суспільства в природних ресурсах безперервно зроста ють. Отже, експ луатації природи і відповідних наслідків не у никнути. Однак ф ак ти свідчать, що видобуті ресурси загалом використовую ться вкр ай нераціонально. До того ж високий рівень сп ож иван ня природних ресурсів спричиню є не тіл ьки їхнє виснаж ення, а й завдає збитків довкіллю в процесі видобут ку й переробки. Проблема взаємодії суспільства і природи остан ні к іл ь к а десятиліть є однією з н ай акту ал ьн іш и х . О знайомтеся ближ че і ви з цією проблемою. А дж е не виклю чено, що саме вам доведеться взяти участь в її виріш енні.

ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ І РЕСУРСОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ Географічна розминка І

Пригадайте, що є географічною оболонкою. За матеріалами попередніх курсів географії наведіть позитивні й негатив ні приклади взаємодії суспільства і природи.

Географічне середовище. Вся історія людського суспільства - це історія його взаємин з природою. Багато тисячоліть природа є головним джерелом ресурсів і природних умов, я к і використовує для своїх потреб людина і від яких залежить її здоров’я. Проте характер, напрям, масштаби і наслідки пе ретворень природи на різних етапах розвитку суспільства були неоднакові.

^r-- Й

' Взаємодія суспільства і природи.

^ щ

О ^

На початку людина обмежувалася прилеглою територією і впливала лише на навколишнє природне середовище - частину природи, з якою контактувала безпосередньо. Традиційно вважається, що давня людина, полюючи на диких тварин і збираючи дари природи, була з нею в повній гармонії. Проте, як тепер відомо, уже в кам ’яному віці людина видозмі нювала природні комплекси. Адже для виготовлення зброї і знаряддя почали використовувати певні природні ресурси - камінь, дерево, кістку. У подальшому з розвитком землеробства і скотарства масштаби видозмін незайманої природи зростали. З появою перших розвинених держав людина почала перетворювати навколишнє природне середовиш;е у дедалі більших масштабах: спору дж увала фортеці, палаци й величезні храми, зводила міста, прокладала канали, вирубувала ліси, розорювала цілину. Інтенсивна господарська діяльність супроводжувалася виснаженням родючих земель і спустеленням значних за плош;ею територій. До того ж численні міждерж авні конфлікти часто спричинювали війни, внаслідок чого страж дали не лише люди, а й природа. Поступовий розвиток цивілізації спричинив формування антропосфери - частини географічної оболонки, що охоплює все людство, як сукуп ність організмів. І така сукупність доволі швидко ставала дедалі впливо вішою щодо навколишнього природного середовища. Один з виріш альних етапів у перетворенні первозданної природи розпо чався понад 200 років тому. Він пов’язаний з технічним прогресом, розвитком машинного виробництва, ш видким зростанням кількості населення й відповідно його потреб. Розвиток техніки, поява мануфактури і фабрик, ш видка індустріаліза ція спричинили значне виснаження в першу чергу мінеральних і лісових ресурсів. Отже, техніка дала новий поштовх процесу інтенсивного пере творення природи з метою максимального використання її ресурсів. Конфлікт м іж людиною і природою особливо загострився у другій половині XX ст. Саме тоді руйнівну діяльність людини почали порівню вати з дією геологічних сил Землі, оскільки вона набула планетарних масштабів. Наслідком тривалих взаємовідносин людини і природи стало виник нення географічного середовища - частини освоєної людиною і задіяної нею у виробництво географічної оболонки. Н ині господарська діяльність людини спостерігається практично в усіх географічних поясах Землі. З подальш им розш иренням сфери діяльності людини географічне середовище починає охоплювати більшу частину географічної оболон ки, а отже, не виключено, що в майбутньому воно може поглинути її повністю. Зважаю чи на сказане, украй важливо, поки ще не пізно, змінити став лення людини до природи. Саме це мав на увазі наш видатний учений, академік В.І. Вернадський, розвиваючи уявлення про ноосферу - «сферу розуму». Вона, розумна діяльність, має зрештою стати виріш альним чин ником у системі «людина-суспільство-природа». Адже географічне середо вище є необхідною умовою існування суспільства. Тут безпосередньо від бувається життєдіяльність людини, що значною мірою визначається наявністю природних ресурсів.

§11. Географічне середовище...

Проблема Ідея раціонального, тобто розумного господарювання часто не має прак тичного втілення через прагнення ділових людей отримати швидкі і/або значні прибутки. Звідси й нехтування проблемами охорони природи заради власного благополуччя. А яка ваша думка, - чи можливо переко нати бізнесменів у необхідності і важливості настання ери ноосфери?

Природні ресурси. До природних ресурсів відносять природні об’єкти і явищ а, я к і за даного рівня розвитку продуктивних сил використовують ся або можуть бути використані для потреб людини. Природні ресурси дуже різноманітні, але єдиної, загальноприйнятої системи класифікації природних ресурсів немає (мал. 25). Щодо вичерпаності і можливості відновлення природні ресурси поді ляю ть на три групи: вичерпні відновлювані - біологічні ресурси, здатні до самовідновлення або відтворення за допомогою людини. За умов раціонально організованої експлуатації вони можуть навіть зростати, проте за надмірної їх експлуа тації темпи витрачання перевищують темпи відтворення, а тому ресурси виснажуються аж до повного зникнення; вичерпні невідновлювані - ресурси мінеральної сировини, поклади якої утворювалися в земній корі протягом багатьох мільйонів років, а добува ються і витрачаються впродовж сотень років; невичерпні - ресурси (енергія сонця, води, повітря), я к і за раціонально го їх використання здатні задовольнити будь-який обсяг потреб. Слід зазначити, що поняття «невичерпні» є досить умовним, оскільки на обмеженій планеті, якою є Земля, не може бути нічого безкінечного. До того ж за відомих обставин будь-які ресурси можуть втратити природ ні властивості і через це стати обмеженими. Прикладом є, зокрема, водні ресурси, запаси яких через забруднення є недостатніми для задоволення потреб людства. Поширеною є також класиф ікація за походженням і призначенням. ПРИРОДНІ

РЕСУРСИ

За характером відновлення вичерпні г відновлювані невідновлювані біологічні земельні водні

мінеральні

За походженням невичерпні

.! біологічні ■! кліматичні

сонячна енергія енергія припливів енергія вітру

водні земельні мінеральні

За призначенням

д л я ПРОМИСЛОВОСТІ

паливно-енергетичні ресурси (горючі) металургійна сировина(рудні) хімічна сировина (нерудні)

ДЛЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

агрокліматичні ґрунтові

Мал. 25. Класифікація природних ресурсів

ДЛЯ ВІДПОЧИНКУ

рекреаційні

Взаємодія суспільства і природи...

Практичне завдання За атласом визначте карти, які відображають поширення вичерпних невід новлюваних, вичерпних відновлюваних, невичерпних природних ресурсів .

Видобуток і використання тих чи тих природних ресурсів можуть бути ускладнені природними умовами. П риродні ум ови - це природні об’єкти і явищ а, я к і самі безпосередньо не використовуються, але опосередкова но впливають на життєдіяльність людини. Особливо яскраво виражений такий вплив природних умов під час різноманітних катастрофічних явищ, як-от: землетруси, цунамі, повені, заметілі, заморозки тощо. Не менше впливають на господарство та діяльність людини зміна дня і ночі, пір року. Однак межа між поняттями «природні ресурси» і «природні умови» часто досить умовна. Так, наприклад, в умовах близького залягання під земних вод може ускладнюватися ведення сільського господарства і будівництво. Але власне підземні запаси прісної води є, безсумнівно, ресурсом. Тропічні циклони на морських узбереж ж ях завдають великих збитків господарству, а тим часом вітер, який примушує вітрову електро станцію виробляти енергію, - ресурс. Так само деревина лісів є ресурсом, а лісонасадження - сприятливими умовами для рекреації і т. д. Ресурсозабезпеченість і природокористування. Н аш а планета має сприятливі умови для розвитку господарства. Але, я к вам уже відомо з попередніх курсів географії, запаси різних видів природних ресурсів неоднакові і поширені нерівномірно. Тому забезпеченість ними окремих регіонів світу дуже різна. Утім цей показник залеж ить не лише від наяв ності ресурсів, а й від обсягів їх використання. Отже, ресурсозабезпеченіст ь - це співвідношення м іж запасами при родних ресурсів і обсягом їх використання. Вона обчислюється або к іл ь кістю років, на я к і вистачить цих ресурсів, або їхніми запасами з розра хунку на душу населення. Ресурсозабезпеченість безпосередньо пов’язана також з особливостями природокорист ування - цілеспрямованою діяльністю з експлуатації природно-ресурсного потенціалу задля задоволення потреб людства. Століттями люди нарощували обсяги і темпи споживання природних ресурсів, особливо не замислюючись над наслідками. Лише за першу половину XX ст. кількість видобутих мінеральних ресурсів перевищила ту, яку спожило людство за весь попередній час існування. Тим часом, потреба в мінеральній сировині неухильно зростає. Так само не зменшу ються потреби зростаючого населення світу і щодо інш их природних ресурсів. А це закономірно спричинює подальше наростання інтенсивнос ті природокористування. Я к наслідок, нині виникла реальна небезпека виснаження багатьох «дарів» природи.

Реали сьогодення Н е р а ц і о н а л ь н е в и к о р и с т а н н я д е р е в и н и . Близько половини її світових заготівель дотепер використовують у вигляді палива. Більша частина цього обсягу припадає на слаборозвинуті країни Азії, Африки і Південної Америки, де щороку спалюють близько 1,5 млрд мз деревини. Лісові масиви напівпосушливих рідколісь, особливо в Африці, нестрим но деградують, що у свою чергу є одним із чинників посух, які почастіша ли тут.

§11. Географічне середовище...

Вихід із цієї проблеми природокористування вбачають у ра ц іо н а льно м у (розум ном у) природокорист уванні. Суть його полягає в тому, що, інтенсивно експлуатуючи природу, використовуючи її ресурси, людина водночас здійснює низку заходів з її збереження для сьогоднішнього і майбутнього поколінь. Це завдання надзвичайно складне, особливо в справі освоєння ресурсів, я к і майж е не поновлюються, - корисних копа лин, лісів, ґрунтів тощо. Досягнення на ш ляху до раціонального природокористування пов’язані насамперед з новими технологіями. Н априклад, широко застосовують так зване оборотне водопостачання в промисловості, коли стоки підпри ємств очищаються і повертаються у виробничий цикл. Побудовано також перші заводи із замкнутим виробничим циклом, в якому відходи одного підприємства є сировиною для іншого. Це відкриває ш ирокі можливості для комбінування, наприклад у металургії і хімічній промисловості. Перспективними є спроби використання нетрадиційних джерел енергії геотермальної, сонячної, вітрової, припливів тощо. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2 П орівняльна оцінка ресурсозабезпеченості двох окремих країн і регіонів світу (за вибором) За Додатками 6-8 порівняйте забезпеченість паливними ресурсами двох окремих країн і регіонів світу (за вибором).

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ________________________________________________ Географічне середовище - частина освоєної людиною і задіяної нею у вироб ництво географічної оболонки. 4" Природні ресурси - природні об’єкти і явища, які за певного рівня розвитку продуктивних сил використовують або можуть використовувати для потреб людини. Ресурсозабезпеченість - це співвідношення між запасами природних ресур сів і обсягом їх використання. 4* Основною умовою збереження природи Землі є раціональне природокористу вання. К л ю ч о в і те р м ін и і п о н я т т я

навколиш нє природне середовище антропосфера географічне середовище природні ресурси; вичерпні невідновлювані, вичерпні від новлювані, невичерпні природні умови природокористування 4 раціональне природокористування ресурсозабезпеченість ”4"

САМ ОПЕРЕВІРКА __________________________________________________ І

Як обчислюють ресурсозабезпеченість?

Наведіть приклади природних ресурсів, що виділяються за походженням і призначенням.

III

Поясніть зв’язок між навколишнім природним середовищем, антропосфе рою і географічним середовищем.

Спрогнозуйте ресурсозабезпеченість людства в найближчі десятиліття.

Взаємодія суспільства і природи...

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ Географічна розминка І

Поясніть, що розуміють під поняттям «мінеральні ресурси». Пригадайте, чим відрізняються рудні й нерудні корисні копалини.

П аливні ресурси. Саме паливні ресурси нині забезпечують понад 90 % сумарного споживання енергії у світі. При цьому світова енергетика про довжує базуватися на трьох основних «копалинах» - нафті, газі й вугіллі. Загальногеологічні запаси енергетичних ресурсів за різними даними оцінюють у 10-14 трлн т. Однак запаси вираховують не лиш е в тоннах або кубометрах. Часто вони визначаються за кількістю років, упродовж яких цього ресурсу вистачить для виробництва енергії на сучасному кількісно му рівні. Зважаю чи на це, вугілля вистачить приблизно на 400 років, нафти і природного газу - на 40-50, а урану за сучасних реакторів - на 35 років. Отже, запаси вугілля в кілька разів перевищують сукупні ресурси нафти й газу. У зв’язку з цим у середині поточного століття тверде паливо знову вийде на перше місце в структурі споживання енергоресур сів, як це було в першій половині XX ст. Крім того, зростатиме викорис тання альтернативних джерел енергії. Завдяки сприятливим природним умовам найбільш і товш;і вугілля накопичилися в Північній півкулі (мал. 26). Приблизно 43 % вугілля сконцентровано на території пострадянських держав, 29 % - у Північній Америці, 14,5 % - у Китаї, Індії та інш их країнах А зії і 5,5 % - у Європі. На решту світу припадає лише 8 %. Найбільш ими вугільними басейнами є А ппалацький (СІЛА), Рурський (Німеччина), Сілезький (Польща), Кузнецький, Кансько-Ачинський, Тунгуський (Росія), Ф уш унський (Китай). У Південній півкулі значні поклади вугілля є лише в Південній Африці й А встралії. За попередніми даними геологічної розвідки, основні запаси вугілля цієї півкулі лежать під льодовиковим щитом Антарктиди. Подібно до вугілля, нафта й газ конмлн т центруються також вельми локально в надрах Землі і здебільшого в П ів 600000 нічній півкулі (мал. 27, 28). Основні 500000 поклади нафтогазової сировини, на відміну від вугілля, зосереджені в 400 000 країнах, що розвиваються, особливо в районі Перської затоки і Карибсько 300000 го моря. На Близькому і Середньому Сході найбагатш ими на ці види 200000 паливних ресурсів є Саудівська Ара 100000 вія, Ірак, Кувейт, Іран і ОАЕ. У Латин ській Америці головні запаси міс о тяться в надрах Венесуели і Мексики. М ал. 26. Світові ресурси ву гіл ля за Значні запаси нафти є також у Росії, регіонами, 2008 р. СІЛА, Китаї, Л івії і Норвегії.

§12. М ін ер а ль н і ресурси

Практичне завдання За Додатками 7-9 з’ясуйте, які регіони і які країни є лідерами щодо запа сів нафти, природного газу і вугілля.

Прогноз у майбутньому можуть бути відкриті нові великі родовища газу. Але навіть за найоптимістичніших прогнозів за сучасних темпів видобутку запаси нафти й газу будуть використані ще в XXI ст.

Загалом розміщення паливних корисних копалин збігається з геогра фією їх видобутку, хоча окремі країни (як-от, США) прагнуть «законсер вувати» («притримувати») свої ресурси. Натомість вони використовують перспективні родовища за кордоном. Інш а ситуація в деяких слаборозви нутих країнах, я к і поки не в змозі повномасштабно освоювати свій природно-ресурсний потенціал. Рудні корисні копалини. За масштабами видобутку і переробки перше місце належить чорним металам (залізо, марганець). Проте в нових наукоємних виробництвах дедалі більшого значення набувають кольорові метали. Розвіданих запасів за лізни х руд достатньо для розвитку чорної мета лургії щонайменше на 100-150 років. Основна частина ресурсів заліза міститься в осадових відкладах щитів. Найбільш ими є родовища в райо ні Курської магнітної аномалії (Росія), Кривого Рогу (Україна), ЛейкСьюпіріору і Лабрадорського прогину (СІЛА, Канада), М інас-Жерайсу (Бразилія), Хамерслі (Австралія). Марганець, яки й є дуже важ ливим компонентом підвищ ення якості сталі, також трапляється досить часто. Але його родовищ, придатних для промислової розробки, не так уж е й багато і зосереджені вони у кількох країнах світу, насамперед в У країні, ПАР, Грузії, А встралії, Китаї, Індії і Габоні. Алю міній, що застосовується і як конструкційний метал, і в електро техніці, видобувають переважно з бокситів. Адже тут його вміст досягає 40-45 %, у той час як в інш их рудах він не перевищує 20 %. Особливістю поширення бокситів є те, що вони приурочені до вологих тропіків, де млрдт 150 г 120

трлн мЗ 200 г

150

ге

90 100

50 h с <

ЗО

8.87

Іі іОя5 с;<

7^1

О М ал. 27. Світові ресурси нафти за регіонами, 2008 р.

М ал. 28. Світові ресурси газу за регіонами, 2008 р.

* Взаємодія

q m

О а

суспільства і природи...

існують найкращ і умови для їх утворення. Н айбільш і родовища розта шовані в А встралії (півострів Арнемленд), Гвінеї, Бразилії, Ямайці, Суринамі. Тит ан почали застосовувати пізніш е, ніж алю міній, але нині він практично незамінний в авіаційній промисловості. Видобувають його або з ільменітів, найбільш і поклади яки х має Канада, США, Норвегія і ПАР, або з рутилу, що концентрується в розсипних родовищах уздовж морських узбереж. З важ ки х металів найбільше використовується мідь. М айже половина запасів міді приурочена до низки родовищ, що утворюють своєрідний пояс, який тягнеться вздовж Тихоокеанського узбереж ж я обох Америк (Канада, США, Мексика, Перу, Чилі). Значними ресурсами міді володі ють також Конго і Замбія (мідний пояс Африки), А встралія, Казахстан, Росія, Польща. Поліметалічні руди, в як и х головними цінними компонентами є сви нець і цинк сконцентровані в А встралії і Південній Америці, проте у невеликих кількостях є в багатьох країнах світу. Унікальними є запаси нікелю на острові Нова Каледонія, крім того, поклади нікелевих руд є в Канаді, Росії, А встралії, на Кубі і Ф іліппінах. Такі метали, я к олово і вольфрам, зазвичай є супутникам и і приуро чені до двох поясів. Один з них - Тихоокеанський, що простягається з півночі Я кутії до острова Ява, інш ий - А ндський (Болівія і Перу). За запасами і видобутком золота й платини серед інш их країн виділяється ПАР. Значні ресурси цих металів є також у Росії, США, К анаді і А встралії. Нерудні корисні копалини. Саме вони є, зокрема, основою для вироб ництва мінеральних добрив. Серед найвідоміш их таких копалин - ка лій ні солі (сільвін і карналіт), значні родовища яких є в США і Канаді, Німеччині, Росії, Білорусі. Не менш потрібні фосфати, як-от: апатити і фосфорити. А патити магматичного походження приурочені до Кольського півострова (Росія) і півострова Лабрадор (Канада). Величезні запаси фосфоритів осадового походження сконцентровані в Західній Африці (Марокко), на Аравійському півострові в США (Флорида). Потужні родо вищ а фосфоритів органічного походження є на острові Науру, я к і стали основою добробуту цієї невеликої країни. Азот отримують з повітря, а запаси галіт у (кухонної солі) на Землі практично невичерпні. Сіль видобувається більше ніж у ста країнах світу, але більше половини її використовується в промислово розвинутих країнах, де вона є основою для виробництва соди і хлору. Сірка трапляється у вигляді чистого мінералу, сполук із залізом і кальцієм, сірчистого газу та домішок у багатьох видах палива. Розвідані родовища самородної сірки ш ироко розробляються в США, Мексиці, Польщі, Україні та Іраку. Із залізного колчедану сірку видобувають у багатьох промислово розвинутих країнах, але дедалі більше значення має отримання сірки та її сполук (у першу чергу сірчаної кислоти) під час очистки вугілля і нафти. Н айбільш і обсяги видобутку корисних копалин припадають на буді вельні матеріали. Ресурси різноманітного будівельного кам іння, вапня

§12. М інеральні ресурси

ків, гіпсу, глин и і піску настільки великі і поширені, що головним питан ням під час оцінки родовищ є не їхня потужність і навіть не якість, а від стань до споживача й вартість транс портування. Особливий інтерес ви кли каю ть алм ази, я к і завдяки їхній твердості широко використовують у промисло вості, а завдяки надзвичайній здат ності заломлювати і розсіювати світло - я к найдорожчі ювелірні прикраси. Н айбільш і алмазоносні провінції роз таш овані на півдні А фрики - у ПАР (мал. 29), Конго, Ботсвані, Намібії, а також у Я кутії, на території Росії. J I|H

Мал. 29. Діамантова копальня в Південній Африці

Проблема Десятиліттями, а подекуди й століттями здійснюється видобування міне ральних ресурсів у Рурі і Саарі, Лотарингії і Сілезії, Донбасі і Кузбасі, на Уралі, в китайських провінціях Шансі і Фушунь, в ПАР тощо. Наслід ком стали величезні покинуті рукотворні «гори» і «западини», які спо творюють земну поверхню. Чи можна, на вашу думку, якось використати такі результати людської діяльності? Надайте свої пропозиції.

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ________________________________________________ Мінеральні ресурси включають у себе паливні, рудні і нерудні корисні копа лини. Серед паливних ресурсів найбільшими е запаси вугілля, що разом з нафтою та газом зосереджені здебільшого в Північній півкулі. Серед рудних копалин за масштабами видобутку і переробки перше місце належить рудам чорних металів, що зосереджені переважно в осадових від кладах щитів. 4* Серед нерудних корисних копалин найбільші обсяги видобутку припадають на будівельні матеріали. К л ю ч о в і те р м ін и і п о н я т т я

мінеральні ресурси ' f паливні ресурси 4" рудні корисні копалини нерудні корисні копалини

САМ ОПЕРЕВІРКА I II

Наведіть приклади мінеральних ресурсів.

Назвіть регіони або країни світу, що найбільше забезпечені різними міне ральними ресурсами: паливними, рудними, нерудними. III Поясніть закономірності територіального поширення різних мінеральних ресурсів. IV Обґрунтуйте, яким чином може впливати забезпеченість мінеральними ресурсами на розвиток господарства окремої країни?

%?v ,£ j" Взаємодія суспільства і природи...

ЗЕМЕЛЬНІ, ЛІСОВІ, ВОДНІ РЕСУРСИ Географічна розминка Пригадайте, які розрізняють види природних ресурсів.

О а

Земельні ресурси. Земельні ресурси можна розглядати у двох аспектах: по-перше, я к територію для розміщення продуктивних сил; по-друге, як ресурс, що завдяки своїм унікальним властивостям забезпечує вирощу вання сільськогосподарських і лісових культур. Весь земельний фонд світу (без Антарктиди) становить 134 млн га. З огляду на сучасну чисельність населення планети, здається, що землі достатньо для кожного. Проте значні території земель практично непри датні для проживання і господарювання, наприклад землі, охоплені льо довиками, кам ’янистими породами, арктичними і тропічними пустеля ми. Тому під ріллю і багаторічні насадження нині використовують лише 11 % земель (мал. ЗО). Найбільш і масиви оброблюваних земель розташо вані в помірному і субтропічному поясах, де родючі ґрунти поєднуються зі сприятливими кліматичними умовами.

Практичне завдання Зважаючи на земельний фонд світу і чисельність населення Землі, визнач те середню землезабезпеченість на душу населення планети.

Рівень землезабезпеченості населення на різних материках і в країнах світу неоднаковий. Найбільшою вона є в А встралії (2 га оброблюваних земель на людину), у Північній (0,7 га) та Південній Америці (0,5 га). Найгірше забезпечене землею населення в Європі (0,3 га) та А зії (0,15 га). Дуже гостро стоїть проблема землезабезпечення в Японії та Єгипті (0,04 га), Індонезії і К итаї (0,07-0,08 га). Проте «земельний голод» найближчими роками людству не загрожує. Адже, з одного боку, постійно зростає інтенсивність землеробства, а з іншого —в багатьох регіонах світу є великі резерви для освоєння нових земель (Додаток 10). Н а ж аль, дуж е великі площі родючих земель щорічно вилучаються з сільськогос подарського використання під забудову, через процеси ерозії, спустелення і засолен ня ґрунтів. Особливо багато земель втрача ється через спустелення в тропічних районах Африки, А зії та інш их материків, переваж но в країнах, що розвиваються. Причинами спустелення є нераціональний обробіток ґрунту, перевипас худоби в посушливих районах. Д ля багатьох країн із сухим клім а том, де землеробство ведеться на поливних землях, гострою проблемою стало засолення Мал. ЗО. Земельні ресурси ґрунтів. Унаслідок нераціонального поливу світу підземні води, піднімаючись до поверхні.

:13. Земельні, лісові, водні ресурси

Ліси

Мал. 31. Північний і південний лісові пояси насичують орний шар ґрунту солями, що робить такі землі непридатни ми для вирощування сільськогосподарських культур. Засолення найха рактерніше для країн А зії, де поливне землеробство ведеться здавна і на великих площах (Пакистан, Індія, Іран, Узбекистан, Туркменія, Ірак).

Прогноз Уже в найближчі 25-30 років площа оброблюваних земель у світі може розширитись у півтора раза. Майже половина цих земель припадає на Латинську Америку, причому вони розташовані переважно в зоні «гаран тованого землеробства», а освоєння нових земель в Азії, Африці, Австралії має проводитися переважно в районах «ризикованого землеробства».

Лісові ресурси. Саме вони посідають серед рослин перше місце за обся гами використання. Адже продуктивність лісів є значно вищою, ніж інш их рослинних угрупувань, а деревина, хвоя і сік дерев є основою для виробництва сотень і тисяч найменувань продукції. Ліси на земній кулі зосереджені в двох поясах (мал. 31). Один з них - північний, представле ний хвойними і мішаними лісами Євразії та Північної Америки. Інший, південний, охоплює ліси екваторіального та тропічного поясів. Н айвищ у продуктивність мають вологі екваторіальні ліси, але їхня розробка ускладнюється тим, що дерева одного виду трапляю ться тут дуже рідко, та ж арким і вологим кліматом. Найбільш і запаси деревини у цьому поясі мають Бразилія, Індонезія, Венесуела, Конго. Ліси помірного поясу, особливо тайга, мають однорідний видовий склад, а переважання в них цінних хвойних порід робить їхню експлуа тацію дуже вигідною. Деревина хвойних порід вважається найкращою сировиною для целюлозно-паперової та лісохімічної промисловості. Н айбільші запаси деревини помірного поясу сконцентровані в Росії, СІЛА, Канаді, Скандинавських країнах і на півночі Китаю. У більшості країн Європи і Північної Америки, завдяки величезній праці лісівників, розширюються я к площі заліснених територій, так і запаси деревини. У країнах, що розвиваються, лісові ресурси використовують нераціо нально. Більш е половини деревини тут спалюють для побутових потреб і підвищення родючості ґрунту. Ш видко скорочується площа вологих екваторіальних лісів, збіднюється їхній видовий склад.

Взаємодія суспільства і природи. Водні ресурси є одними з найнеобхідніших. Д ля біологічних потреб і для більшості технологічних процесів потрібна переважно прісна вода, якої на Землі зовсім небагато (табл. 1). Таблиця 1.

Світові запаси води

О б’єкт

Площа поширення, млн км2

Світовий океан

361,3

Підземні води

134,8

В ІД

загальних запасів

від запасів прісних вод

96,5 0,76

30,1

16,2

1,76

69,6 0,26

вт. ч. прісні Льодовики

Частка у світових запасах,'

Води озер прісних солоних Води річок (в руслах)

1,24

0,01

0,82

0,01

148,2

0,0002

Загальні запаси води

100

Загальні запаси прісної води

2,53

0,006

100

Реали сьогодення В о д а в а ж к о д о с т у п н а . Якщо говорити про прісну воду, то саме так. Адже з 1,4 млрд кмЗ вод земної кулі 96,5 % припадає на води Світового океану, ще близько 1 % - на солоні підземні води. Щодо прісних вод, то майже 70 % їх сконцентровано в льодовиках Антарктиди, Гренландії та інших приполярних і гірських областей.

Д ля сільськогосподарського, комунального та промислового водопоста чання використовують переважно річкові і ґрунтові води. Ресурси їх ста новлять близько 60 тис. км^ у рік або приблизно 10 тис. мз на людину. За максимальних сучасних потреб близько 2 тис. мЗ води на людину в рік цих ресурсів має бути цілком достатньо. Однак води розподіляються дуже нерівномірно, а велика частка річкових вод дуж е забруднена.

Проблема У багатьох країнах, що розвиваються, через відсутність коштів для попе редньої очистки населення споживає недоброякісну воду з річок чи озер, що є причиною багатьох захворювань. Поміркуйте, чи можна допомогти таким країнам. Якщо так, то як саме? У нікальні водні ресурси окремих країн дають їм змогу вже зараз кон центрувати на своїй території водомісткі виробництва, а ряду країн П івнічної Європи і К анади навіть експортувати чисту питну воду. Н айкращ е забезпечена водними ресурсами Латинська Америка, відносно непогано - Північна А мерика і Європа (мал. 32). В А зії і Африці за високої середньої водозабезпеченості є дуже багато територій з посушливим клі матом, на яки х проживає понад 800 млн осіб. Н аявні тут водні ресурси вже тепер не забезпечують мінімальних потреб населення у прісній воді.

§13. Земельні, лісові, водні ресурси % від світових ресурсів прісної води

Стік на одну людину

Європа Азія

Латинська Америка Карибський басейн

Північна Америка

Африка

Мал. 32. Ресурси прісної води ( за даними ООН) Тільки А встралія, я к а є найсухіш им материком, за рахунок значного стоку річок на східному узбережжі і невеликої кількості ж ителів має найвищ і показники водозабезпечення на душу населення. Людство намагається вирішити проблему нестачі води. Уже нині опрісню ють морську воду в країнах Перської затоки, проте це доступно лиш е для дуже багатих держав з надлиш ком енергетичних ресурсів. Розробляються навіть проекти транспортування айсбергів від берега А нтарктиди і Гренландії. Однак головним напрямком вирішення проблеми водного дефіциту є максимальна економія води. УЗАГАЛЬНЕННЯ

Рівень забезпеченості населення світу земельними ресурсами неоднаковий, найвищий він в Австралії, найнижчий - у Європі та Азії. Лісові ресурси на земній кулі зосереджені в північному помірному поясі і в екваторіальному, тропічному поясах. 4" Водні ресурси розподіляються дуже нерівномірно, а велика частка річкових вод дуже забруднена. К л ю ч о в і те р м ін и і п о н я т т я

"f земельні ресурси "4" лісові ресурси

водні ресурси "f

С АМ ОПЕРЕВІРКА I II

III IV

Назвіть особливості територіального поширення земельних, лісових і водних ресурсів. За картами атласу і матеріалами підручника визначте регіон світу, най краще забезпечений; а) земельними ресурсами; б) лісовими ресурсами; в) водними ресурсами. Поясніть, як може збільшуватися площа земельних ресурсів, якщо Земля обмежена певними розмірами. Запропонуйте вирішення найбільших проблем людства, що пов’язані з нестачею ресурсів.

Взаємодія суспільства і природи.

РЕСУРСИ СВІТОВОГО ОКЕАНУ. РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ Г еографічна розминка ■

п (У)

О 0.

Пригадайте з попередніх курсів географії і біології, що називають планктоном, нектоном і бентосом. Назвіть причини руху води в океані.

Ресурси Світового океану. Суходіл охоплює менше третини поверхні земної кулі, тому людство дедалі більше звертає свої погляди до просторів Світового океану. І як показали дослідження другої половини XX ст., тут містяться такі багатства, я к і часто перевищують ресурси суходолу. Головним багатством океану є величезні запаси води (близько чверті кубічного кілометра на кожного ж ителя Землі). Ц і ресурси є практично невичерпними, і коли людство оволодіє економічно вигідною технологією опріснення солоної морської води, можна буде повністю виріш ити пробле ми водозабезпечення. Здавна використовуються біологічні ресурси морів та океанів. Загалом в океані мешкає 180 тис. видів тварин і понад 20 тис. рослин. Проте серед трьох груп океанічних організмів —планктону, нектону і бентосу —зде більшого експлуатуються лише запаси нектону (риби і ссавці) (мал. 33). Тим часом їхня біомаса становить лиш е 1 % від 35 млрд т біомаси усіх морських організмів. Отже, якш,о людство зможе використовувати всі групи ж ивих організмів, то вилов морепродуктів зросте в кілька разів. На сьогодні людство приблизно на 25 % задовольняє свої потреби в харчових білках саме за рахунок ресурсів Світового океану. Концентрація найбільшої кількості морських організмів на континен тальному шельфі, особливо на мілководдях, дає змогу вирощувати багато видів риб, молюсків, водоростей. Уже тепер розведення деяких видів мор ських організмів на штучно створених плантаціях і фермах (марикультура), яке досить інтенсивно розвинуте тільки в країнах Східної і Південно-Східної Азії, дає до 20 % всієї продукції моря.

Проблема Нерівномірність поширення в океані промислових запасів риби (мал. 33), зростання світового рибопромислового флоту спричинили різке заго стрення боротьби за використання океанічних біоресурсів. Так, у другій половині XX ст. мали місце «тріскові», «оселедцеві», «анчоусні», «тунце ві» та інші «рибні війни». Чи можливо, на вашу думку, уникнути подіб них конфліктів і якщо так, то які заходи слід вжити?

Практично невичерпними є м ін ер а льн і ресурси Світового океану. Однак слід зважати на те, що поки їх експлуатація нерідко є або технічно неможливою, або економічно неефективною. Ресурси містяться у водах Світового океану, залягаю ть просто на дні або пов’язані з його надрами. Так, у морській воді розчинені практично всі хімічні елементи. Разом вони утворюють у кожному кубічному кілометрі води 35 млн т різних солей. Проте економічно виправдана технологія видобутку відпрацьова на лише на чотирьох. Йдеться про видобуток натрію і хлору (містить

§14. Ресурси Світового океану...

fi.: більше 10 Ш більше 100

-4^:- більше 200 Ш більше 500

■■ більше 1000

М ал. 33. Рибопродуктивність Світового океану ( кг/км ^)

кухонна сіль), а також магнію і брому. Утім науково-технічний прогрес дає змогу стверджувати, що найближчими десятиліттями видобуток з морської води таких елементів я к калій, кальцій, стронцій, йод, фтор, сірка, бор, фосфор стане цілком економічно виправданим. З усіх видів мінеральної сировини, що розробляється у Світовому океа ні, реальне значення для економіки має нафта й газ. Адже на морському дні зосереджено не менш я к 65 % потенційних запасів нафти. У наш час з морського дна одержують понад 25 % загального видобутку нафти й газу у світі (мал. 34). Головна частина нафтогазових покладів приурочена до континенталь ного шельфу, де в осадових породах виявлено більш як 600 нафтогазонос них басейнів. Це прибережні акваторії Латинської Америки, країн Близького і Середнього Сходу, А фрики, П івнічної, Південної і Південно-Східної Азії. Значною нафтогазоносністю вирізняю ться ш ель фові акваторії таких розвинених країн, я к Велика Британія, Норвегія, США і Канада. І

Практичне завдання

І ?

За картою атласу «Ресурси Світового океану» визначте, в акваторії яких саме морів і заток утворилися найбільші нафтогазоносні басейни світу.

Достатньо вивчені та оцінені залізо-марганцеві конкреції, я к і встелю ють величезні улоговини всіх океанів, особливо Тихого. Конкреції є комплексною сировиною для чорної і кольорової металургії, оскільки, крім заліза й марганцю, містять сполуки близько 20 кольорових металів. Уже розроблено технічні обґрунтування їх видобутку. Але вартість видо бування конкрецій поки вища, ніж експлуатація мінеральних ресурсів на суходолі. Крім того, повністю не вивчені екологічні наслідки велико масштабного підняття конкрецій з дна океану, а також юридичні аспекти прав власності на ту чи інш у ділянку океанічного дна.

W"-' ^Взаємодія суспільства і природи...

Е нергет ичні ресурси океану також вели чезні і мають різне походження. Це - енергія припливів, хвиль, морських течій, перепа дів температури тощо. Я к ви вже знаєте, сила тяж іння Землі, М ісяця і Сонця спричинює виникнення припливно-відпливних явищ , у відкритому океані висота припливних хвиль становить менш я к 1 м, але в довгих і вузьких затоках, особливо східних узбереж материків, вони можуть перевищувати 10 м. Саме в таких затоках можливе будівництво припливних Мал. 34. Нафтові платфор електростанцій (ПЕС) із сукупним виробни ми в Мексиканській затоці цтвом енергії більш я к 1 трлн кВт • год. Щ оправда, через недосконалість технологій і деякі негативні екологічні наслідки сучас них ПЕС їх широке промислове будівництво можливе лиш е в майбутньому. Проте вже кіл ька десятиліть експлуату ється ПЕС на р. Ране (мал. 35) на францу зьком у узбереж ж і вздовж Ла-М аншу. Перетворення енергії морських припливів на електричну почали також здійснювати на узбережжі Білого моря в Росії, в затоці Фанді в Канаді, у затоці Пассамакуодді в США, на узбережжі Кімберлі в Австралії, неподалік Ш анхаю в К итаї, у В еликій Британії, Аргентині та багатьох інш их країнах. Ви маєте пам ’ятати, що вітри спричиняють М ал. 35. П рипливна елек постійне хвилю вання поверхні води і виник тростанція в гирлі річки нення великих потоків океанічних течій. Ране у Франції Сукупна енергія течій дуже велика, хоч і силь но розсіяна на просторах Світового океану. Та вже тепер невеликі електростанції, що використовують енергію хвиль, забезпечують роботу м аяків і метеостанцій на дрібних островах Японії. Д ля виробництва електроенергії можна використати також і різницю температур поверхневих і глибинних вод. У багатьох тропічних районах придонні води на 15-20 градусів холодніші, ніж поверхневі, що дає змогу будувати тут електростанції потужністю близько 1 млн кВт.

Прогноз Води Світового океану містять величезну кількість важкого водню (дей терію), який необхідний для здійснення реакцій термоядерного синтезу. Запаси дейтерію та його енергетична ефективність настільки грандіозні, що їх навіть не можна порівнювати з іншими видами енергетичних ресурсів на Землі. Вони на довгий час зможуть забезпечити зростаючі потреби людства в енергії.

Простори Світового океану вже багато тисяч років використовуються для морського транспорту, в останні десятиріччя почалося і їх рекреаційне

§14. Ресурси Світового океану...

освоєння, тому значення океанів і морів у ж итті людського суспільства постійно зростатиме. Рекреаційні ресурси - це сукупність об’єктів або явищ природного і антропогенного походження, я к і сприяють відпочинку, оздоровленню і лікуванню людини. Серед різноманітних природних благ, я к і використовують для різних видів рекреації (оздоровчої, відпочинкової, пізнавальної чи розважальної тощо) можуть бути мінеральні джерела, сприятливі кліматичні умови, узбережжя озер і морів, мальовничі ландш афти, заповідники і націо нальні парки, порожисті річки, круті ш пилясті вершини та багато інш о го. Визначні пам ’ятки історії, архітектури, релігії, культури і мистецтва також різко підвищують сукупний рекреаційний потенціал території. Однак використання рекреаційних ресурсів залеж ить ще й від належної інфраструктури - транспортного освоєння території, закладів розміщен ня (готелів, мотелів та ін.), громадського харчування тощо. Оптимальне поєднання природних та історико-культурних рекреацій них ресурсів спостерігається в Європі, що дає змогу приваблювати сюди туристів з усього світу. В Іспанії, Італії, Ф ранції, Німеччині, Великій Британії, Греції, Чехії, Австрії, Ш вейцарії є не лише відповідна інфра структура, а й дуж е давні традиції прийому відпочиваючих і туристів. Спортивний, особливо гірськолижний туризм, активно розвивається в Скандинавських країнах, у високогір’ї А льп і т. д. Значними рекреаційним и ресурсами володіє А зія. Тут і десятки тисяч кілометрів узбереж теплих морів, і найвищ і у світі гори, і тисячі унікальних історичних та архітектурних об’єктів, і дуж е самобутня культура багатьох народів. Але потік туристів у країни А зії нерідко стримується різними політичними і соціальними чинникам и. У бага тьох країнах паную ть тоталітарні реж им и, тривають військово-політичні конфлікти. В Африці використання рекреаційних ресурсів стримується надзви чайно низьким рівнем розвитку більшості країн цього континенту, а також тропічними хворобами. У цьому регіоні виділяю ться ПАР та кра їни Північної Африки, особливо Єгипет, що мають рекреаційні ресурси, схожі з європейським Середземномор’ям. Україна і світ Р е к р е а ц і й н и й п о т е н ц і а л У к р а ї н и . Вітчизняні вчені здійснили порівняльну медико-кліматичну характеристику основних приморських курортних місцевостей Європи та прилеглих до неї регіонів Азії і Африки. За одержаними результатами групу курортів-лідерів представляють І\/1адейра, Канарські острови, узбережжя Португалії. Звертає на себе увагу те, що південний берег Криму посів почесне третє місце разом з південним узбережжям Франції, північними узбережжями Італії і Хорватії. Інша частина узбережжя України за рекреаційною придатністю поділила п’яте місце з морськими берегами Румунії і Болгарії.

В А мериці найбільш е приваблюють відпочивальників острівні країни Карибського моря, М ексика, окремі райони СІЛА та Канади. Рекреаційним и районами світового значення стали Флорида та Каліфорнія.

- n

^LLL 'mS

t i

Взаємодія суспільства і природи...

Відносне здешевлення і підвищення швидкості транспортних переве зень також може сприяти інтенсивнішому використанню рекреаційних ресурсів багатьох віддалених регіонів. Серед таких особливо цікавими є А встралія та Океанія, я к і мають ендемічний рослинний і тваринний світ.

УЗАГАЛЬНЕННЯ 4* Світовий океан надзвичайно багатий на різноманітні природні ресурси. 4'Нині використовуються біологічні, мінеральні, енергетичні та рекреаційні ресурси Світового океану. Видобуток багатьох з природних ресурсів поки є технічно неможливим або економічно не вигідним. ^ Ключові терміни і поняття Q 4" біологічні ресурси марикультура 4* мінеральні ресурси 4" енергетичні ресурси рекреаційні ресурси 4*

О а

САМ ОПЕРЕВІРКА I

Назвіть природні ресурси, на які багатий Світовий океан.

Порівняйте природні ресурси розвинутих країн і країн, що розвиваються.

III

Поясніть, у чому сьогодні полягають проблеми видобутку природних ресурсів океану.

Доведіть необхідність і можливість використання природних ресурсів океану Україною.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ Д О ТЕМИ «ВЗАЄМ ОД ІЯ СУ СП ІЛЬСТВА І ПРИРОДИ. СВІТОВІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ» 1. Підготуйте доповідь про можливість переходу людства в найближчі десяти ліття до раціонального природокористування. 2. Складіть доповідну записку на тему «Місце України щодо світових запасів мінеральних ресурсів та перспективи нарощування мінерально-ресурсного потенціалу». 3. Запропонуйте власні способи вирішення водної проблеми загалом у світі і зокрема в Україні. 4. За додатковими джерелами складіть перелік основних рекреаційно-туристичних районів світу. Поясніть причини їхньої популярності.

^ b.'v >

‘S-?. •'*-4*vf >• r- >'5t- '

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ^

C .'Бітове господарство... Воно, наче м озаїчна картин а, в и к л а дена багатьм а д есяткам и господарств окрем их регіонів і кр аїн . К ож не з них м ає свій «колір», тобто свої особливості. І ко ж н и й так и й «колір», ви зн ачени й певним и ум овам и та наявністю ресурсів, є важ л и ви м . В илучення будь-якого з них збіднює загальну картин у світового господарства. А ле разом з тим жодне господарство окрем ої території або держ ави є неповноцінним , а подекуди й просто нем ож ливим . П ричин ви н и кн ен н я цього феномену - господарства, хазяїном якого є все Л ю дство, - щ онайм енш е дві. Одна з них - неоднорід ність розподілу по план еті необхідних природних ресурсів і умов господарю вання. Ін ш а ви пливає з перш ої і ви зн ачається я к м іж народни й гео гр а ф іч н и й п о д іл п р а ц і - сп ец іал ізац ія окрем их країн і територій на виробництві та експорті певних товарів і послуг.

СУЧАСНЕ СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО Географічна розминка Пригадайте, які товари на світовий ринок постачає Україна.

Світове господарство та міжнародний поділ праці. З курсу географії 9-го класу вам відомо, що існує географічний поділ праці. Йдеться про спеціалізацію окремих територій на виробництві товарів і послуг та обмін ними. Причиною такої спеціалізації є нерівномірний розподіл природних ресурсів по території Землі, неоднакова кваліф ікац ія трудо вих ресурсів та різний попит на певні товари і послуги в тих чи інш их куточках планети. Якщо географічний поділ відбувається м іж територіями або підприєм ствами однієї держави і відповідно обмежений її кордонами, то формуєть ся національне господарство. Проте наявність політичних кордонів зовсім не означає, що окреме національне господарство функціонує ізольовано. Національне господарство будь-якої держави так чи інакш е взаємопов’я зане з національними господарствами інш их держав через економічні, політичні та інш і зв’язки.

Мал. 36. Галузі міжнародної спеціалізації Німеччини (1), Еквадору (2), Росії (3)

q m

Такі зв’язки є взаємовигідними, оскільки навіть наймогутніш а держа ва не виробляє увесь асортимент необхідних її населенню товарів і послуг потрібної кількості і якості. Вона спеціалізується лиш е на тих товарах і послугах, для виробництва яких має кращ і умови (зазнаючи менших затрат) порівняно з іншими країнами світу. Так само робить кож на дер ж ава світу. Отже, має місце міжнародний поділ праці - спеціалізація держав на виробництві певних товарів і послуг та обмін ними (мал. 36). Завдяки такому обміну і сформувалося світове господарство - глобаль на система національних господарств, взаємопов’язаних різними форма ми міжнародних економічних та інш их зв’язків.

Практичне завдання За картами географічного атласу визначте, на чому спеціалізуються еко номічно розвинуті країни світу. Етапи формування світового господарства. Уся історія світового госпо дарства нагадує історію ж иття людини, ш;о має свою «юність», «моло дість» і «зрілість». Передумови зародження світового господарства скла лися приблизно 10 тис. років тому, коли людина з простого споживача перетворилася на виробника. Головну роль тоді, в «юності» світового гос подарства, відігравало сільське господарство. Саме тому цей етап і одер ж ав назву аграрного. Під час аграрного етапу виникли перші осередки землеробства і почало розвиватися тваринництво. Упродовж кількох тисяч років усе нові й нові види тварин і рослин «приручалися», тобто одомашнювалися людиною. Водночас неухильно зростали плош;і сіль ськогосподарських земель. Поступово сільське господарство ставало багатогалузевим і потребува ло нових знарядь праці. Тому одночасно з розвитком сільського господар ства відбувалося становлення ремесел, щ;о супроводжувалося вилучен ням з природи ресурсів у мінімальній кількості. Розвиток сільського господарства і ремесел сприяв виникненню торгівлі. Однак попри це національні господарства аграрного періоду були дуже слабо пов’язані одне з іншим. Отже, справжнього цілісного світового господарства не існувало. Наступний, «молодіжний», етап розвитку світового господарства одер ж ав назву індустріального. Адже він був ознаменований появою потуж ної промисловості (з лат. - індустрія, тобто діяльність) - передусім елек троенергетики, машинобудування і хімічного виробництва. Це, зокрема, вимагало інтенсивного використання різноманітних природних ресурсів, а також значних інвестицій капіталу з більш розвинутих країн.

§15. Сучасне світове господарство

Бурхливий розвиток обробної промисловості, транспорту і водночас подальше удосконалення сільськогосподарського виробництва дало змогу збільшити обсяги виробництва. Це, у свою чергу, сприяло поширенню збуту продукції й укріпленню міжнародних економічних зв’язків, з другої половини XX ст. відбулося різке зростання масштабів і поглиблення зв’язків м іж державами, ш;о й сформували по-справжньому світове госпо дарство. Нині ми є свідками «зрілого» етапу світового господарства, який одер ж ав назву пост індуст ріального. А дже дедалі більшу роль тепер починає відігравати не промислове виробництво, а сфера послуг, наука і освіта. Як наслідок, корпорації починають поступатися головним місцем універси тетам, а бізнесмени - ученим і професійним фахівцям. У 1980-х роках концепція «постіндустріального суспільства» отримує подальший розви ток у теорії «інформаційного суспільства», у якій відбито зростання зна чення в ж итті суспільства інформації. В основі усіх змін, що відбувалися і відбуваються у світовому господар стві, леж ить міжнародний поділ праці. Сучасні тенденції в міжнародному поділі праці. Сучасний міжнарод ний поділ праці і відповідно світове господарство має свої відмінні особ ливості. Загалом можна відзначити к іл ьк а основних тенденцій, що характеризують структуру і форми сучасного міжнародного поділу праці. Передовсім слід зауваж ити, що відбувається зм іщ ення від т радиційних у бік наукоємних і технологічно складних виробництв. Н априклад, вироб ництво авіаційної техніки, телекомунікаційного обладнання, верстатів з числовим керуванням, мікросхем тощо. Такий вибір зумовлений онов ленням світової економіки в результаті науково-технічної революції (НТР) і, як наслідок, витісненням зі світового ринку застарілої техніки та обладнання. Також спостерігається тенденція переходу від готових виробів до напів продуктів, деталей і операцій. Вона проявляється у тому, що окремі кра їни почали спеціалізуватися не лиш е на випуску готової продукції, а й на виробництві окремих її частин. Так, наприклад, окремі деталі і вузли західноєвропейських аеробусів (літаків) виробляють у різних містах Великої Британії, Німеччини, Нідерландів, Ф ранції, а також в Іспанії. Подібне спостерігається й у виробництві продукції американської корпо рації «Дженерал Моторе» (мал. 37). Вона має свої представництва в П ів нічній і Південній Америці, Західній Європі і Тихоокеанському регіоні. У кожному з цих регіонів обрана «базова» країна, в я к ій підприємства виробляють усі необхідні деталі і вузли для збиральних заводів, що роз ташовані в сусідніх країнах. Ще одна характерна особливість - зміна розподілу виробничих опера цій. У минулому за межі національних господарств виходили для прода ж у готової продукції або для закупівлі необхідної сировини. Увесь же виробничий процес був прив’язаний до одного конкретного географічного місця і часто навіть до одного підприємства. А тепер ж е окремі техноло гічні стадії виробництва товару або послуги можуть бути розподілені між різними виробниками, я к і розташовані в різних країнах. Прикладом може бути американська металургійна компанія АЛКО, друга у світі за виробництвом алюмінію. Видобуток сировини АЛКО здійснює за кордо-

„

Світове господарство

Мал. 37. Штаб-квартира ТНК «Дженерал Моторе» у Детройті (СІЛА)

ном, виплавку алюмінію - там, де є деше ва енергія, а прокат та інш а готова продук ція виготовляється в США, у районі спо ж ивання. Загалом же АЛКО здійснює свою діяльність у понад 40 країнах світу. Нарешті, слід зазначити, що в наш час уповільнені темпи зростання торгівлі сировиною, енергоресурсами, продоволь ством. Водночас розширюється обмін послугам и, інформацією, пат ент ам и, ліцензіям и, науково-технічною докумен тацією тощо. Зважаю чи на сказане, визначення роз витку світової торгівлі лише через продукти матеріального виробництва вже не може бути надійним критерієм загального стану міжнародного розподілу праці. Сама ж зовніш ня торгівля нині стає більш залежною від транснаціональних компа ній (ТНК), я к і належать одразу кільком країнам.

Наука ствер д ж ує В плив і масштаби д ія льності Т НК стрімко зростають. Нині їх налічують понад 65 тис., у той час як на початку 1970-х років налі чували лише близько 7 тис. ТНК контролюють близько 50 % світового промислового виробництва і 65 % міжнародної торгівлі. До сфери діяль ності ТНК залучено близько 850 тис. дочірніх компаній і відділень за кор доном. На підприємствах ТНК працює величезна армія працівників, які щ ороку виробляють продукцію на суму понад 6 трлн дол.

Світова економічна могутність сконцентрована в руках 100 найбіль ших ТНК, на я к і припадає 22 % світових продаж. Чистий прибуток будь-якої з найбільших ТНК можна співвіднести з річним бюджетом України. При цьому попри те, що 2/3 обсягу виробництва ТНК припадає на країни, де розміщені їхні філіали, основні прибутки надходять в краї ни базування ТНК. Це передусім США (мал. 37), Японія, Німеччина і Ф ранція. Сучасний стан світового господарства. За визнанням ООН, світове гос подарство нині зазнає найважчої з часів Другої світової війни фінансовоекономічної кризи. До кризи, в період 2004-2007 pp., темпи зростання світового валового п р о дукт у (С ВП ) становили майж е 4 % щорічно. У 2008 р. СВП зріс лиш е приблизно на 2 % , а за результатами 2009 р. уперше за останні майже 65 років скоротився на 2,2 % . Н ині світова економіка знаходиться в процесі відновлення. П ісля різ кого глобального спаду в кінці 2008 - на початку 2009 р. дедалі більше країн відзначають зростання ВВП. Але відновлення світової економіки відбувається повільними темпами, має нерівномірний характер, а умови для її стійкого зростання усе ще нестабільні.

§15. Сучасне світове господарство

Прогноз у 2010 р. у світовій економіці очікується помірне зростання в 2,4 %. Однак, як передбачається, більшість розвинутих країн не зможе най ближчим часом зробити гідний внесок у світове економічне зростання, оскільки приріст їхніх економік складатиме в 2010 р. в середньому лише 1,3 %. Утім це є прогресом порівняно зі спадом в 3,5 % у 2009 р.

Реалії сьогодення У ро зв ин ут и х країнах економічний с п а д о с о б л и в о різ к и й . Серед причин - падіння попиту на дорогу продукцію, перш за все на автомобілі, інформаційні технології і устаткування. Крім того, спосте рігається зниження попиту на різні види товарів, що спричинило різке скорочення обсягу експорту. Звідси сильно впали прибутки компаній, погіршало фінансове положення, почав зростати рівень безробіття, зни зився рівень добробуту домашніх господарств і скоротився внутрішній попит.

Серйозно постраждала від кризи економіка країн Західної Європи. За прогнозами, максимум, на що слід розраховувати країнам Європейського Союзу, - це поступова стабілізація економіки і вихід на практично нульові темпи зростання ВВП в 2010 р. Відновлення економіки відбувається нерівномірно серед країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. У країнах, що розвива ються, очікується швидш ий підйом виробництва, з прогнозованими тем пами зростання в 5,3 % у 2010 р. Щ оправда, це нижче за докризовий рівень у 7 % за рік. Перехідні економіки, я к очікується, зазнаватимуть слабкого зростання в 1,6 % в 2010 р. після глибокого спаду в 6,5 % у 2009 р. Через фінансово-економічну кризу в усьому світі різко зменшився обсяг торгівлі. За 2009 р. він скоротився майж е на 13 % . У 2010 р. за умови помірного відновлення світового виробництва прогнозується неве лике зростання обсягу світової торгівлі на 5 % . Значно знизилися і ціни на сировину. Це посилило негативні наслідки для багатьох країн, що розвиваються. Адже чимало з них залеж ать від експорту сировини. Серед експортерів сировини від стрімкого падіння цін на світових рин ках найбільше страждають країни з низьким рівнем доходу, оскільки сировина становить в середньому 70 % загального обсягу їх експорту, а відповідні доходи - значну частку державних надходжень.

Проблема Через кризу в більшості країн зростає кількість безробітних. їхня чисель ність більш ніж подвоїлася в СІЛА з грудня 2007 р. Рівень безробіття помітно підвищився також у країнах Єврозони і в Японії. Реальна ситуація навіть гірша, оскільки офіційний рівень безробіття не враховує осіб, які перестали шукати роботу, втративши надію її знайти. Рівень безробіття також підвиш;ився в країнах, що розвиваються, та країнах з перехідною економікою, зокрема в Південно-Східній Європі і в країнах СНД.

Різко погіршилася з кінця 2008 р. економічна ситуація в СНД. Серйозні економічні проблеми посилюють зростаюча соціальна напруженість і політичні безлади, що мають місце в деяких країнах Співдружності.

Світове господарство УЗАГАЛЬНЕННЯ

^ : Щ

Міжнародний географічний поділ праці - спеціалізація окремих країн і тери торій на виробництві та експорті певних товарів і послуг. 4" Географічний поділ праці - спеціалізація окремих територій на виробництві товарів і послуг та обмін ними. 4* Міжнародний поділ праці - спеціалізація держав на виробництві певних товарів і послуг та обмін ними. 4“Світове господарство — глобальна система національних господарств, взаємопов’язаних різними формами міжнародних економічних та інших зв’язків. Сучасне світове господарство з кінця 2008 р. зазнає глобальної фінансовоекономічної кризи.

К л ю ч о в і тер мі ни і п о н я т т я

^ ^

4* світове господарство 4" географічний (територіальний^і поділ праці *4* національне господарство міжнародний поділ праці 4*

САМ ОПЕРЕВІРКА І

Дайте визначення світовому господарству. Порівняйте індустріальний і постіндустріальний етапи розвитку світово го господарства і з ’ясуйте, чим постіндустріальний етап господарства від різняється від свого попередника. Доведіть наявність нових тенденцій у сучасному міжнародному поділі праці. Поясніть неминучість міжнародного географічного поділу праці.

Н А УК О В О -ТЕХ Н ІЧ Н А РЕВОЛЮЦІЯ І СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО Географічна розминка Поясніть, що є світовим господарством.

■

Н ауково-технічна револю ція (НТР) - глибокі якісні перетворення суспільного виробництва під впливом досягнень науки і техніки. Саме таких перетворень і зазнає сучасне світове господарство від середини XX ст. Головною і визначальною особливістю НТР є бурхливий розвиток науки, я к а стала важливою сферою діяльності. А дже рівень сучасних наукових розробок визначає поступ людства на ш ляху до розв’язання цілої низки глобальних проблем: екологічної, продовольчої, сировинноенергетичної та ін. Н ині характерною особливістю науки є перетворення її на безпосеред ню продуктивну силу. Стрімко розвиваються наукоємні галузі - електро ніка, електронно-обчислювальна техніка, робототехніка. Н а цьому тлі

§16. Н ТР і світове господарство

відбувається деяке скорочення традиційних галузей промисловості, як-от: текстильної, вугільної та ін. Отже, за рахунок зростання частки високотехнологічних і наукоємних виробництв відбувається зміна ст рук тури виробництва. Іншою важливою особливістю сучасного господарства є докорінна зміна в т ехнічній базі виробництва. Свідчень цього чимало. Тут і поява нових хімічних матеріалів із заздалегідь заданими властивостями, і від криття нових джерел енергії (атомної, термоядерної), і широке викорис тання ЕОМ та лазерної техніки тош;о. Крім того, змінюється технологія виробництва. Прикладом цього є впровадження нових технологічних досягнень, як-от біотехнологій і робототехніки, з одного боку, це значно підвиш,ує продуктивність праці, але з іншого —впливає на зменшення зайнятості працездатного населен ня. Продовжують широко впроваджуватися ресурсозберігаючі техніка і технології, пов’язані з проблемами економії палива і сировини, з викорис танням вторинної сировини. Дедалі більшого значення набувають також природоохоронна техніка і технології, я к і впливають на зменшення ш кідливих викидів або їх запо бігання на основі використання так званої безвідходної технології (техно логії мінімальних відходів). Законодавством багатьох країн передбачені жорсткі санкції за забруднення навколишнього середовища.

Проблема Природоохоронна техніка і технології вимагають додаткових капітало вкладень, на які власники приватних підприємств не завжди погоджу ються. Хто і як, на вашу думку, може у таких випадках вирішити проб лему?

Вплив Н ТР на територіальну організацію виробництва. До середини XX ст. зазвичай розглядалися такі чинники розміш;ення виробництва, як наявність сировини, джерела енергії, води, споживача (ринки збуту про дукції) і особливості географічного положення або транспортної доступ ності. Відомо, що їх значення не залиш алося сталим, змінюючись залеж но від галузі, а також у різні історичні епохи. Сучасний етап науково-технічної революції вносить суттєві додаткові корективи до ролі зазначених традиційних чинників розміщення не лиш е в окремих країнах, а й в усьому світі. Різко виявилося т яж іння виробництва до центрів наукових досліджень, що мають у своєму розпо рядженні відповідні кадри. У кінці XX ст. у країнах ЄС, США, Японії розширювалася практика створення науково-промислових комплексів, зокрема їх різновиду - т ех нологічних парків, для виробництва новітньої наукоємної продукції на базі тісних зв’язків з університетськими і науково-дослідними центрами. Типовими прикладами подібних парків є «Ізар Веллі» у Німеччині, що спеціалізується на випуску мікроелектроніки, і аналогічного профілю «Цукуба» в Японії, що виник на базі нового університетського центру поблизу Токіо. Відомим прикладом тяжіння виробництв до наукових баз та висококвалі фікованих трудових ресурсів є також Силіконова долина, що на південь від Сан-Франциско в США.

'ііі'АЛ

Світове господарство

Реали сьогодення Ц а р с т в о н о в і т н і х т е х н о л о г і й . Силіконова долина має ще іншу назву - Кремнієва долина (Silicon Valley), від silicon, англіі?іської назви кремнію - основного елемента, що застосовується при виробництві напівпровідників. У Силіконовії?! долині найвища у світі концентрація під приємств електронної промисловості. Тут діють понад три тисячі фірм. Сотні з них випускають комп’ютери, близько тисячі спеціалізується на програмному забезпеченні. Тут працюють близько 40 % американських інженерів, зайнятих у сфері інформаційних технологій.

В умовах НТР ви с о к а к о н ц е н т р а ц ія ви р о б н и ц т ва нерідко п о в ’я з а н а з а гл о м е р а ц ія м и т а р о зв и н у т о ю інф р а ст р укт ур о ю . Прикладом можуть бути потужні промислові регіони високорозвинутих країн, зокрема РейнВестфалія в Німеччині, район Великого Лондона в Англії, мегаполіси США. Усі вони є носіями НТР, оскільки володіють висококваліфікованими ^ кадрами, найсучаснішою виробничою та соціальною інфраструктурою, 1*1 можливостями комплексної переробки відходів виробництва. У подібних Q регіонах уміло використовують вигоди кооперування і спеціалізації (так званого ефекту агломерації), мають значні резерви капіталовкладень, що Q i можуть спрямовуватися на природоохоронні заходи тощо. Помітна також о р іє н т а ц ія в и р о б н и ц т ва н а д еш еву робочу с и л у , особ ливо невисокої кваліф ікації, що є економічно доцільним. Я к наслідок, у країни «третього світу» перенесено окремі підприємства легкої промисло вості, а також деякі екологічно небезпечні нафтопереробні підприємства і підприємства кольорової металургії. Так, відомо, що Сінгапур або М алайзія зовсім не є світовими «кузнями» науково-технічних кадрів. У цьому випадку йдеться про трудомісткі галузі, що випускають масову продукцію або технологічно складну продукцію філіалами ТНК у краї нах з дешевшою робочою силою. Проте особливо сильно в останні десятиліття зросла роль екологічного ч и н н и к а в розміщенні господарства, що обмежує можливості нового про мислового будівництва в багатьох індустріальних регіонах світу і потре бує нових, часом колосальних витрат на підтримку екологічної безпеки. У сільському господарстві визначальними, як відомо, є природні чин ники. Проте в другій половині XX ст. помітно посилилася роль економіч них і соціальних чинників. Це проявляється, наприклад, у формуванні приміських сільськогосподарських ареалів довкола великих населених пунктів, у витісненні (особливо в слаборозвинутих країнах) споживчих культур високотоварними і т. ін.

Практичне завдання За картами географічного атласу знайдіть на кожному материку місця найбільшої концентрації виробництва.

Таким чином, НТР помітно впливає на територіальну структуру світо вого господарства. До кін ця XIX ст. домінував один центр світового госпо дарства - Європа. Потім утворився другий центр —США. У період між двома світовими війнами виникли нові центри світового значення — СРСР і Японія. П ісля Другої світової війни почали формуватися такі цен три світового господарства, як Китай, Індія, група нафтовидобувних

§16. Н ТР і світове господарство

Північна !22б'^ Америка ' ' ’

1,7 J

•

Мексика Нові

індустріалбі країни Азії

М ал. 38. Головні центри світового господарства ( част ка у світовому В В П , %)

країн Південно-Західної Азії, Канада, А встралія, Бразилія. Н априкінці XX ст. на світову арену вийш ли нові індустріальні країни, спочатку «пер шої хвилі» - Республіка Корея, Сінгапур, Гонконг, Тайвань, а потім і «другої хвилі» - М алайзія, Таїланд, Ф іліппіни, Індонезія. Я к наслідок, на рубежі XX і XXI століть географічна модель світового господарства розглядається як така, ш;о має багато центрів (мал. 38). УЗАГАЛЬНЕННЯ Науково-технічна революція (НТР) - глибокі якісні перетворення суспільно го виробництва під впливом досягнень науки і техніки. Особливістю НТР є бурхливий розвиток науки, що спричинює зміни у струк турі, технічній базі і технології виробництва. 4“НТР впливає на територіальну структуру світового господарства. 4" В епоху НТР велику роль відіграють такі чинники розміщення виробництва, як-от: наукові центри, висококваліфіковані трудові ресурси, агломерації, роз винута інфраструктура, екологічна безпека, дешева робоча сила. К л ю ч о в і те р мі ни і п о н я т т я

4“ науково-технічна революція 4* структура виробництва 4* технологія виробництва 4* територіальна організація виробництва 4* технологічні парки 4^ наукоємна продукція 4" САМ О ПЕРЕВІРКА I

Що розуміють під поняттям «науково-технічна революція»?

Визначте чинники найбільшої концентрації виробництва в різних регіо нах світу.

III

Поясніть, як НТР впливає на територіальну структуру світового госпо дарства.

Спрогнозуйте появу нових центрів світового господарства, зважаючи на сучасні тенденції його розвитку.

Світове господарство

ПРОМ ИСЛОВІСТЬ СВІТУ: ЕНЕРГЕТИКА, М ЕТАЛУРГІЯ, М АШ И НО БУДУВАНН Я Географічна розминка

І q m

О й

Пригадайте основні райони розміщення енергоресурсів, Назвіть закономірності територіального поширення різних мінеральних ресурсів.

Промисловість світу - провідна галузь світового господарства, що має визначальниії вплив на рівень економічного розвитку суспільства. Вона складається з двох великих груп галузей — видобувної та обробної. Видобувна об’єднує галузі, що зайняті видобуванням різноманітної сиро вини, зокрема палива. Обробна промисловість займається обробкою або переробкою одержаної сировини. Особливе місце в промисловості нале ж ить енергетиці (мал. 39).

Практичне завдання Користуючись картами географічного атласу, назвіть галузі, що входять до видобувної та обробної промисловості.

Енергетика складається з двох великих галузей - паливної й електро енергетики. Як вам відомо з попередніх курсів географії, паливна енерге тика у свою чергу об’єднує в собі сукупність галузей, я к і видобувають і переробляють різні види паливно-енергетичних ресурсів (мал. 39). Загалом центри паливної промисловості збігаються з місцями розміщення паливних корисних копалин та їх видобутку (див. § 12). Електроенергетика разом з машинобудуван ням є своєрідним фундаментом глобальної еко номіки. Виробництво електричної енергії є опосередкованим показником потужності еко номічного потенціалу країни. Лідирують тут ГЛТТА (близько 4,7 трлн кВт • год), Китай (понад 1,5 трлн кВт • год), Японія (900 млрд кВт • год) і Росія (близько 800 млрд кВт • год). Я к вам відомо, електроенергія виробляється різними типами станцій (мал. 40, 41). Н ай США меншу собівартість має гідроелектроенергія, Китай але будівництво станції такого типу (ГЕС) Росія потребує величезних одноразових капітало Японія вкладень і затягується на роки. Відносно низь ВВІ Індія кою собівартістю відрізняється електроенергія Німеччина атомних електростанцій (АЕС), проте їх спо Н ІН Франція рудження пов’язане з відомим ризиком і не під ВВІ Канада силу слаборозвинутим країнам. Тому «універ Велика Британія сальним» типом електростанцій є традиційні Н ^ І Південна Корея теплові (ТЕС). Адже, попри високу собівар Мал. 39. Країни - головні тість виробленої ними енергії, їх спорудження споживачі енергії, %, 2007р. є порівняно дешевим. Теплові станції, що роз-

§17. Промисловість світу: енергетика.

Мал. 40. АЕС у Франції

Мал. 41. Гідровузол Ітайпу на р. Парана міщуються повсюдно у світі, незалежно від рівня розвитісу держави, використовують здавна відомі енергоносії - вугілля, нафту й нафтопро дукти, природний газ. Серед особливостей сучасної світової електроенергетики CJ(iд відзначи ти, зокрема, нарощування потужностей електростанціями, я к і працю ють на вугіллі і приурочені до місць видобутку. Це зумовлено різкими коливаннями цін на світовому ринку нафти, наявністю надійних резервів порівняно дешевого вугілля тощо.

Проблема Теплові електростанції, які працюють на вугіллі, користуються достатні ми запасами відносно дешевого палива. Однак саме через це паливо ТЕС є забруднювачами атмосфери. Як, на вашу думку, можна узгодити потре би людства в енергії і екологічно чистому довкіллі? Упродовж останнього періоду спостерігалося зменшення частки елек троенергії АЕС в сумарному її виробництві всіма типами станцій. Ц я обставина пов’язана я к з негативним ставленням громадськості до ядер них програм в енергетиці, що зросло після чорнобильської трагедії, так і

Мал. 39. Структура паливно-енергетичного комплексу

■ Lj

І m

О й

Світове господарство

з впровадженням енергозберігаючих технологій. У деяких країнах (Ш веція, Австрія) були прийняті спеціальні законодавчі акти, що взагалі забороняють спорудження АЕС. Так само поволі зниж увалася в структурі електроенергетичного балан су частка гідравлічних станцій, що пов’язано з поступовим вичерпанням енергетичного потенціалу великих водних артерій індустріально розви нутих країн. Чорна металургія. Темпи розвитку чорної металургії наприкінці XX ст. істотно сповільнилися. Ц я обставина частково пояснюється конкуренці єю замінників - пластмас, алюмінію, кераміки тощо. Н айваж ливіш і центри чорної металургії світу зазвичай приурочені до родовищ сировини (залізняку) з розрахунку на привізне паливо (вугілля). Прикладом є Кривий Ріг в Україні або Дулут біля озера Верхнього в США. Інш ий поширений варіант розміщення металургійного виробництва - близь кість до родовищ палива, куди доставляється сировина (Рур і Саар у Німеччині або Теміртау в Казахстані). М еталургійні центри також вини кають і на перетині зустрічних (річкових, морських, залізничних) товаропотоків сировини й палива (Череповець у Росії, Маріуполь в Україні або Чикаго в США). Металургія може успішно розвиватися і на морських узбереж ж ях або в гирлах великих річок з розрахунку на імпортні сировину і паливо. Саме на таких засадах виникла металургія Балтимора в США, Бремена і Гамбурга в Німеччині, підприємства чорної металургії Японії та ін. Нарешті, металургійні центри тяж ію ть і до великих центрів машинобу дування, особливо металоємного. Як відомо, одним з головних виробництв чорної металургії є виплавка сталі. Найбільше її виробляє нині Китай (понад 130 млн т), частка якого за підсумками першого півріччя 2009 р. становила 48 %. Він упевнено випереджає Японію і США (більш я к 90 млн т), що належать до світової трійки лідерів. Провідні під пр иєм ства С в і т о в і л і д е р и з в и р о б н и ц т в а с т а л і . За даними Metal Bulletin's К Тор Steelmakers of 2007, до провідних компаній світу за обсягами вироб ництва сталі належить ArcelorM ittal (Люксембург), яка в 2007 р. виробила 116,40 млн т. За нею йдуть дві японські компанії - Nippon Steel (34,50 млн т) і JFE Steel (33,80 млн т). Замикають першу п’ятірку ще дві азійські ком панії - південнокорейська Posco (32,78 млн т) і китайська Shanghai Baosteel (28,58 млн т).

Кольорова металургія. Значення цієї галузі багато в чому визначається тим, що кольорові метали володіють деякими кориснішими, порівняно з чорними металами, властивостями - вищою тепло- та електропровідніс тю, меншою щільністю тощо. Крім того, вони є «царством» сплавів, тобто конструкційних матеріалів з наперед заданими властивостями. Н иніш ній етап розвитку кольорової металургії світу характеризується зростанням значення вторинної сировини і випереджаючими темпами розвитку металургії рідкісних металів, зокрема стратегічно важливих (титан, кобальт, германій, галій, тантал та ін.). Спостерігається також

§17. Промисловість світу: енергетика...

географічне зрушення галузі (особливо алюмінієвої) в країни, що розви ваються, ближче до джерел сировини, а іноді й до джерел дешевої елек троенергії. у зв’язку зі складною внутрішньогалузевою структурою кольорової металургії її розміш;ення відрізняється багатоваріантністю. Найчастіше трапляється сировинна орієнтація (Мідний пояс у Замбії, провінція Шаба в Конго, Урал в Росії та ін.). Має місце також енергетична орієнта ція - ближче до центрів, пі;о володіють ресурсами дешевої електричної енергії (так, практично всі могутні алюмінієві заводи тяжію ть до вели ких ГЕС і електростанцій інш их типів). Крім того, розміш;ення вироб ництв кольорової металургії часто визначається орієнтацією щодо транс портної доступності, а в густонаселених районах - орієнтацією на спо живача. Н айбільш ими виробниками кольорових металів є країни Великої сімки, а також Китай, Росія, Індія, Бразилія, Венесуела та ін.

Практичне завдання Користуючись картами географічного атласу, знайдіть основні центри кольорової металургії світу.

М ашинобудування - цілий комплекс галузей обробної промисловості. Умовно в складі машинобудування світу можна виділити три великі групи, ш;о охоплюють понад 90 % усіх товарів, я к і випускаються цією галуззю, і є приблизно рівними за вартістю продукції: 1) загальне маш и нобудування; 2) транспортне машинобудування; 3) електротехніка (вклю чаючи електроніку). Найбільш розгалуженим є загальне маш инобудування, ш;о налічує понад 300 різних виробництв. Виробництво цієї досить складної продук ції тяж іє в основному до індустріально розвинутих країн і багато у чому визначається наявністю кваліфікованої робочої сили. Н априклад, вер статобудування - приналежність здебільшого «елітних» держав, як-от: Японії, Н імеччини, США, Італії, Ш вейцарії. Особливо виділяється Японія, що масово виробляє висококласну робототехніку, випереджаючи як американських, так і європейських конкурентів. Аналогічна картина в розміщенні спостерігається у сфері важкого маш инобудування, яке виробляє устаткування для окремих галузей індустрії. Таке виробництво найкращ е розвинуте насамперед у таких країнах, як США, Японія, Німеччина, Велика Британія. Відбулися істотні зміни в територіальному розподілі праці м іж країна ми у випуску продукції транспортного машинобудування. Так, колись провідні суднобудівельні держави - Велика Британія, Італія, Нідерланди, США - поступилися лідерством у світовому суднобудуванні Південній Кореї, Японії, Ф інляндії, Бразилії. Вагонобудування плавно «переміща ється» до середньорозвинутих країн - Індії, Б разилії, Аргентини, Туреччини, Мексики, Ірану, Таїланду, Ч илі, Колумбії, а в перші чотири країни - і локомотивобудування. У цих процесах вагому роль відіграла дешевша наймана праця, що використовується у нових країнах. У сучасних умовах зазнали істотних змін чинники розміщення і автомо більної промисловості. Раніше підприємства автомобільної промисловості явно тяж іли до центрів виробництва металу, гуми, зручних транспортних

ff-■

Світове господарство 64,7 47,8

73,1

51 ,1

39,3

і 1950 р.

1960 р.

1970 р.

1980 р.

1990 р.

2000 р.

2005 р.

2007р.

Мал. 42. Динаміка світового виробництва автомобілів, млн од.

q rt

о a

ком унікацій тощо. Завдяки цьому виникли центри, наприклад, у Детройті (США), у Турині (Італія), на острові Хонсю (Японія). Сьогодні спеціалізовані заводи з випуску окремих деталей, вузлів і агрегатів усе частіше виникають там, де є робоча сила і попит. У виробництві автомобілів тривалий час поперемінно лідирують дві країни - США і Японія. Стабільним обсягом випуску автопродукції від різняються й деякі інш і країни (див. Додаток). Утім нині більш правиль но говорити не про географію японського, американського або французь кого автомобілебудування, а про географію економічної діяльності авто мобільних ТНК. А дже автобудування давно вже вийшло за рамки дер ж авних кордонів (мал. 42). Найбільш вузьким є «клуб» авіакосмічного машинобудування, де про відні позиції посідають США, Росія, Ф ранція і Велика Британія. На рубежі ХХ-ХХІ ст. очевидне «пожвавлення» проявили також авіакосмічні підприємства Німеччини, Японії та Індії. Загалом розміш;ення світового машинобудування зумовлене багатьма чинниками. У той ж е час розміщення окремих машинобудівних вироб ництв слабо підкоряється строгим закономірностям. Так, електроніка не тяж іє ні до джерел сировини чи матеріалів, ні до споживачів. Підприємства цієї галузі нерідко розміщуються «вільно» і все частіше виникають у кра їнах, що розвиваються, з розрахунку на дешеву працю. За загальною вартістю продукції машинобудування перше місце міцно посідають США, потім Японія, Німеччина і Китай.

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ________________________________________________ 4" Промисловість світу - провідна галузь світового господарства, що складаєть ся з видобувної та обробної галузей. енергетичному балансі світу спостерігається збільшення частки електро енергії, виробленої ТЕС, і водночас зменшення ролі АЕС і ГЕС. Чорна металургія світу характеризується уповільненням темпів розвитку. 4" Кольорова металургія світу характеризується зростанням значення вторин ної сировини і випереджаючими темпами розвитку металургії рідкісних металів. За загальною вартістю продукції машинобудування перше місце міцно посі дають США, потім Японія, Німеччина і Китай.

§18. Промисловість світу: хім ічна, лісова... К л ю чо в і те р мі ни і п о н я т т я

промисловість світу 4" видобувна промисловість 4* обробна промисло вість енергетика електроенергетика 4" чорна металургія 4“ кольо- ojрова м еталургія 4* маш инобудування 4* загальне маш инобудування -----4* транспортне машинобудування 4* електроніка 4*

САМ ОПЕРЕВІРКА I

Назвіть країни-лідери щодо розвитку металургії і машинобудування.

Завдяки яким електростанціям виробляється найбільше у світі електро енергії? Поясніть, чим це зумовлено. Поясніть, які зміни останнім часом відбулися в машинобудуванні світу.

III

Обґрунтуйте існування закономірностей в розміщенні головних вироб ництв металургії та машинобудування.

ПРОМ ИСЛОВІСТЬ СВІТУ: ХІМ ІЧНА, ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА, ЛЕГКА, ХАРЧОВА Географічна розминка Пригадайте галузевий склад лісопромислового комплексу України.

■ Х імічна промисловість - галузь, що виробляє продукцію з вуглеводне вої, мінеральної та іншої сировини шляхом її хімічної переробки. Хімічна промисловість має дуже складну галузеву структуру. Вона включає майже двісті взаємопов’язаних виробництв із ш ироким асорти ментом продукції, я к а ш видко оновлюється. Чимало продукції хімічної промисловості (синтетичний каучук, ш тучні волокна і т. п.) замінюють натуральну сировину або доповнюють потребу в ній. Щ онайменше хімічну промисловість можна поділити на дві підгалузі. Провідне місце посідає промисловість органічного синтезу, для якої вихідною сировиною є органічні складники. Інш а - основна хім ія, де переробляються у великій кількості мінерали і складники повітря для виробництва ш тучних добрив, кислот, солей, соди, хлору. Серед важ ли вих особливостей хімічної промисловості слід назвати переважання без перервних технологічних процесів, кінцева продукція як и х може теж бути вихідною сировиною або складником для інших хімічних виробництв. Розміщення підприємств хімічної промисловості визначається перед усім наявністю сировини, що дуже розмаїта - я к органічного, так і неор ганічного походження. Це - вугілля і коксівний газ, природний газ і нафта, супутні нафтові гази і солі (кухонна або калійна), фосфорити й азот, природна сірка і газові відходи чорної та кольорової металургії тощо. Завдяки НТР чимало виробництв хімічної промисловості було переведено з кам ’яновугільної сировини на нафтову й газову. Хімічна промисловість світу в останні десятиріччя розвивається досить швидкими темпами. Найбільш повно вона представлена в розвинутих країнах світу. Перші сім її представників (США, Японія, Німеччина, Ф ранція, Велика Британія, К анада та Італія) виробляють понад 75 %

Світове господарство

хімічної продукції світу. Лідером є США, які найбільше виробляють наукомістких видів хімічної продукції. Так, за виробництвом хімічних волокон США посідають перше місце у світі (понад 25 % світового виробництва). У Європі традиційно виробництвом хімічної продукції виділяються такі країни: фармацевтикою - Ф ранція, Німеччина й Угорщина, парфу мерією - Ф ранція, Велика Британія, країни Бенілюксу, косметикою Ф ранція, Ш веція і Латвія, виробництвом кіно- і фотоплівки - Німеччина, Чехія тош;о.

і Q m

O a

Наука стверд ж ує Х і м і я п о т р е б у є б а г а т о в о д и , п а л и в а т а е н е р г і ї . Для вироб ництва 1 т хімічних волокон потрібно у 25 разів більше води, ніж для виплав ки 1 т чавуну, і в кільканадцять разів більше, ніж для виплавки 1 т міді, свинцю або цинку. Загалом норми витрати води на 1 т продукції в хіміч ній промисловості коливаються від 50 м^ у виробництві хлору й соди до 6000 м^ у виробництві синтетичних волокон. Чимало галузей хімічної промисловості потребують також значної кількості палива й енергії. Наприклад, для виробництва синтетичного каучуку на базі ацетилену необхідно 15 тис. кВт ■год, а фосфору - до 20 тис. кВт • год на 1 т продукції.

Нині хімічна промисловість перемішіується до портів - імпортерів нафто хімічної сировини. Наприклад, поряд із старими промисловими районами, як-от: Рур (Німеччина), Мідленд (Велика Британія), Донбас (Україна) та ін., розвивається новий Північний регіон у Німеччині, ростуть центри сучасної нафтохімії на північному сході Шотландії та Норвегії тош;о. Так само хіміч на промисловість зосереджена на тихоокеанському узбережжі - в Японії. Провідні п ід п р иєм ства ______________________________________ Х і м і ч н і к о м п а н і ї - с в і т о в і л і д е р и за о б с я г а м и п р о д а ж . П’ятірку лідерів становлять здебільшого представники Європи. Перше місце належить відомій німецькій компанії BASF AG, якій за рік вдається продати продукції на суму понад 53 млрд дол. Друге місце посідає аме риканська Dow Cliemical (понад 46 млрд дол.), третє - британська Sliell Chemicals (35 млрд дол.). Наступні два місця посідають німецька Bayer AG (понад 34 млрд дол.) і британська INEOS (33 млрд дол.).

Практичне завдання За картами географічного атласу назвіть провідні щодо розвитку хімічної промисловості країни і виробництва, які там представлені. Назвіть країни, що розвиваються, з найбільшою концентрацією вироб ництв хімічної промисловості. Х імічна промисловість у країнах «третього світу» має свою специфіку. Вони потенційно володіють багатими ресурсами - нафтою, природним газом, фосфоритами, природною сіркою, різними мінералами. Однак свої можливості не використовують. А промисловість, п];о існує, майже повніс тю зорієнтована на експорт. Загалом країни, ш;о розвиваються, не забезпечують себе необхідними продуктами хімічної промисловості, за винятком мінеральних добрив і побутової хімії. Не вистачає в цих країнах ліків, отрутохімікатів, якіс них барвників, синтетичних волокон. Уся ця та інш а хімічна продукція завозиться із розвинутих країн світу.

§1S. Промисловість світу: хімічна, лісови. Лісова і деревообробна промисловість - сукупність галузей, я к і здій снюють заготівлю, комплексну механічну і хімічну обробку та переробку деревини. З огляду на це, лісопромисловий комплекс включає лісозаготівельну, деревообробну (лісопильну, виробництво меблів, фанери тощо), целюлозно-паперову (виробництво целюлози, паперу, картону та ін.) і лісо хім ічну (виробництво деревного вугілля, метилового спирту, розчинів тощо) промисловість.

Проблема Запаси деревини світу оцінені спеціалістами у 143 млрд м®. Щорічно у світі заготовляється близько 3,5 млрд деревини, а обсяги лісозаготівель при цьому зростають на 50 мли м®. Отже, запаси лісу обмежені, а темпи виру бування зростають. Поміркуйте, яких обмежень слід додержуватися на виробництвах лісової і деревообробної промисловості. Вологі тропічні широколисті ліси дають зараз майж е 50 % деревини, що заготовляється у світі. При цьому в загальній масі використовуваної деревини 55 % припадає на хвойні і 45 % - на листяні породи. Характер сировини лісозаготівельної промисловості за останні десяти річчя докорінно змінився. Розширені плантаційні насадження, я к і зам і нили природні лісові масиви. Завдяки цьому тепер хвойною деревиною себе забезпечують Німеччина, Ф ранція, Італія, Японія. До штучних насаджень приступили навіть Бразилія і А встралія. Великими лісозаготівельними країнами є Канада і США. Близько 20 % світового обсягу заготовленої деревини припадає на Росію. Ш ироко масштабні лісозаготівлі ведуться також у країнах, що розвиваються. Разом із тим за останнє десятиріччя географія лісозаготівель змінилась. Відомі на весь світ постачальники деревини, зокрема Скандинавські країни, нині імпортують ділову деревину, у тому числі тропічну. Наприклад, Норвегія освоює переробку евкаліпту. Адже у світі існує високий попит на тропічну кольорову сировину (деревину), яку широко використовують для меблевої промисловості і внутрішніх оздоблювальних робіт. Важливим етапом використання деревини вважається її механічна переробка, зокрема виробництво пиломатеріалів. Щорічно у світі виро бляється 500 млн м® пиломатеріалів. У першу десятку країн, що найбільше виробляють пиломатеріалів, входять США, К анада, Росія, Японія, Китай, Бразилія, Індія, Німеччина, Ф ранція, Ш веція. За масштабами хімічної переробки деревини лідирують дві країни США і Канада. Вони посідають перші два місця у світі, виробляючи разом половину целюлози (близько 80 млн т). Провідні позиції мають також Японія, Ш веція, Ф інляндія, Китай, Росія (мал. 43), Бразилія. Так само США є світовим лідером і щодо загального виробництва паперу і картону, а їхні найближчі конкуренти Японія і Китай. Утім, якщо здійснити перерахунок на одного мешканця, то на першому місці за к іл ь кістю виробництва паперу і картону перебувають Ф інляндія, Ш веція і Канада. Головними експортерами та імпортерами лісоБайкальський вої і лісопаперової продукції були і залиш аю ться целюлозно-паперовий економічно розвинуті країни. комбінат

q m

O a

?'■ b J

Світове господарство

Л егка промисловість - сукупність галузей промисловості, що виробля ють головним чином товари масового народного вж итку з різних видів сировини. Основні галузі - це текстильна (бавовняна, льняна, вовняна, шовкова, трикотаж на тощо), швейна, ш кіряна, хутряна, взуттєва, галан терейна. Підприємства легкої промисловості широко розповсюджені, але їхн я спеціалізація дуже неоднорідна і залеж ить від наявності сировини та потреб населення. Провідне місце посідає т екст ильна промисловість, я к а виробляє різ номанітні тканини (лат. textile - тканина, матерія). Н априкінці XX ст. текстильна промисловість зазнала істотних структурних, галузевих і територіальних зрушень. Вони були зумовлені цілою низкою чинників сировинного, технологічного, трудового, споживчого і особливо екологіч ного характеру. Ще в середині XX ст. у сировині явно переважали нату ральні волокна, але тепер це здебільшого хімічні волокна. Я к наслідок, відбулися територіальні зрушення виробництв у бік хімічних комбінатів і машинобудівних заводів, я к і виробляють відповідне текстильне устат кування. До того ж деякі індустріально розвинуті країни Західної Європи відмовилися від розвитку на своїй території сировиноємних стадій тек стильного виробництва («на користь» слаборозвинутих країн). Серед регіонів за випуском усіляких тканин лідирує А зія (понад 40 % світового випуску). А серед країн провідні позиції з випуску тканин мають Китай, Гонконг, США, Південна Корея, Тайвань, Індія тощо. Економічно розвинуті країни зазвичай мають також і потужну швейну промисловість. Прикладом є США, Італія, Німеччина, Ф ранція, Велика Британія, Японія. Проте великі швейні виробництва мають і країни, що розвиваються, - Китай, Індія, Індонезія, В’єтнам. Зважаю чи на наявність тут дешевої робочої сили, чимало західних фірм перенесли свої виробництва з Америки і Європи саме сюди. Слід зазначити, що Китай посідає перше місце у світі за експортом одягу, обійшовши всі країни ЄС (мал. 44). Х арчова пром исловість - сукупність вироб ництв, я к і спеціалізую ться передусім на виготов ленні готових харчових продуктів або у вигляді напівфабрикатів, а також деяких непродовольчих товарів - тютюнових виробів, мила та мийних засобів, парфумерно-косметичної продукції. Це Китай одна з найрозвиненіш их галузей промисловості ЄС світу. Ч астина виробництв цієї промисловості тяж іє Туреччина Бангладеш до сировини, інш а - до районів споживання. Якщо Індія для розвинутих країн характерні обидва типи В’єтнам виробництв, то для слаборозвинутих —переважно Індонезія лиш е другий. Мексика Гонконг Найбільше продовольства експортують американ США ські країни - США, Бразилія, Канада, Аргентина, а Інші країни також Китай. Три з цієї п ’ятірки належать і до най Мал. 44. Частка (%) більших у світі імпортерів продовольства (мал. 45). Причому лідер в обох випадках залиш ається незмін світового експорту ним - США. За ними послідовно розташовуються одягу, 2007р. (за даними СОТ) Японія, Китай, Росія і Канада.

§18. Промисловіст ь світу: хім ічна, лісова... ЕКСПОРТ

ІМПОРТ

США9.6

;

США9,1

L^nOHEM . Китай 3,6

Китай 3,4-

Канада 3.5І

Росія 2,6

Аргентина 3,1

Канада 2,4

10%

Мал. 45. Провідні експортери й імпортери продовольства, 2007р. ( за даними СОТ)

Прогноз За останніми дослідженнями ФАО, існує потреба у збільшенні глобального виробництва продуктів харчування більш як на 40 % до 2030 р. і на 70 % до 2050 р. порівняно з середнім рівнем за 2005-2007 pp.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ^Розміщення підприємств хімічної промисловості визначається передусім наявністю сировини. Наіібільш повно хімічна промисловість представлена у розвинутих країнах світу. ^Головними експортерами та імпортерами лісової і лісопаперової продукції були і залишаються економічно розвинуті країни. Підприємства легкої промисловості широко розповсюджені, але їхня спеціа лізація дуже неоднорідна і залежить від наявності сировини та потреб насе лення. Харчова промисловість широко розповсюджена і тяжіє до сировини та раііонів споживання. К л ю ч о в і те р м ін и і п о н я т т я

хімічна промисловість '4' промисловість органічного синтезу 4" основна хім ія 4" лісова, лісозаготівельна, деревообробна, целюлозно-паперова, лісохімічна промисловість легка, текстильна, швейна, ш кіряна, хутря на, взуттєва, галантерейна промисловість харчова пром исловість 4 “ .

САМ ОПЕРЕВІРКА 1

Назвіть головні чинники розміщення виробництв хімічної промисло вості.

Порівняйте особливості розвитку хімічної промисловості в економічно розвинутих країнах і країнах, що розвиваються.

III

Розкрийте головні проблеми лісової і деревообробної промисловості світу.

Доведіть на конкретних прикладах, що спеціалізація підприємств легкої промисловості залежить від наявності сировини і потреб населення.

Світове господарство

СВІТОВЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО Географічна розминка Пригадайте з курсу географії України, що є агропромисловим комплекЩ сом.

Q M

O a

Значення і внутріш ньогалузева структура. Сільське господарство найдавніш а галузь матеріального виробництва і особлива галузь економі ки. Адже воно займається вирош;уванням культурних рослин (рослинни цтво) і розведенням і вирошіуванням домашніх тварин (тваринництво). Тим самим сільське господарство забезпечує населення продуктами хар чування і, водночас, промисловість - сировиною. У сільськогосподарському виробництві зайнята приблизно половина економічно активного населення світу. Але в країнах, що розвиваються, цей показник становить 2/3 і більше, тоді я к у розвинутих країнах менше 10 %, а у США і деяких країнах Західної Європи - тільки 2 -3 %. Сільське господарство так чи інакш е розвивається майж е в усіх краї нах. Н айбільш ими виробниками сільськогосподарської продукції є най більші за розмірами й кількістю споживачів країни, як-от: США, Канада, Бразилія, Китай, Індія (мал. 46). Однак у країнах, ш;о розвиваються, переважає внутрішнє споживання продукції, тоді як економічно розви нуті країни є найбільшими експортерами сільськогосподарських товарів. Водночас економічно розвинуті країни є найбільшими імпортерами сіль ськогосподарської продукції, оскільки мають надзвичайно місткий спо живчий ринок. Співвідношення двох головних галузей сільського господарства - рос линництва і тваринництва - залеж ить від цілого ряду чинників. Перш за все напрямок господарства визначають природні умови, я к і можуть накладати суттєві обмеження на певні види сільськогосподарських вироб ництв, сприяючи водночас розвитку інших. Велика роль також належить рівню індустріалізації країни, ш;о може забезпечити високомеханізоване господарство. Подекуди розвиток тих чи інш их галузей сільського госпо дарства визначається етнічними й релігійними особливостями країни. Так, наприклад, іслам забороняє вж ивання свинини, а індуїзм - убивати ФРУКТИ

400000 350000 300000 250000

ОВОЧІ

200000

150000

а.

100000

50000 О

Мал. 46. Виробництво (млн т) основних продовольчих товарів у країнах світу (2007р.)

§19. Світове сільське господарство

корів. Так само вкрай рідко вбивають вели 400000 ЗЕРНОВІ ку рогату худобу деякі африканські народи. 350000 Загалом, рослинництво переважає у біль 300000 шості країн, що розвиваються. Виняток ста 250000 новлять країни тропічних пустель, де над 200000 звичайно мала площа орних земель, а також південноамериканської пампи (Аргентина, 150000 Уругвай), де розвивається високотоварне 100000 50000 тваринництво. Натомість в економічно роз О винутих країнах перевага надається тварин ництву. Мал. 47. Країни - лідери Рослинництво. Виділяю ть два основні виробництва зерна, млн т типи рослинництва - неполивне і зрошу вальне. Останнє найпоширеніше в тропіках, сухих субтропіках і субекваторіальних широтах, найбільш і площі зрош увальних земель - у Китаї, Індії, Мексиці, Пакистані. Основа рослинництва - зернове господар ство. Зернові культ ури займають майж е 1/2 оброблюваної території, вони є основним джерелом рослинних білків у харчуванні. Щорічно збирається близько 2 млрд т на рік зернових. М айже 4/5 світового виробництва припадає на три основні «хліби людства» пшеницю, рис і кукурудзу (мал. 47). Основними районами посівів пшениці є помірні та субтропічні широти Євразії, Північ ної та Південної Америки, Австралії. Основні виробники пшениці у світі - Китай, Індія, СІЛА, Франція, Росія, Канада, Австралія. Основні райони вирощування кукурудзи Мал. 48. Вирощування рису Північна і Південна Америка. Найбільш і виробники - СІЛА, А ргентина, Китай, Б разилія, Ф ранція, М ексика. Головною культурою екваторіальних, тропічних та субтропічних поясів є рис (мал. 48). Технічні культ ури (цукрову тростину, бавовник, каучуконоси), а також виноград, чай, каву, какао вирощують в екваторіаль ному, тропічному і субтропічному поясах. У помірному - льон-довгунець, соняш ник, сою, цукрові буряки. Н айважливіш у технічну культуру - бавов ник - вирощують переважно в країнах, що розвиваються. Найбільші виробники бавов Мал. 49. Збирання бавовнику нику - Китай, СІЛА, Індія, Пакистан, Єгипет, Узбекистан, Таїланд та ін. (мал. 49). Більше половини цукру отримують із цукрової тростини (Куба, Бразилія, Мексика, Я м айка та ін.), решту з цукрового буряку (Україна, Ф ранція, Німеччина, Росія та ін.).

Світове господарство

З олійних культур найбільше культивують соняш ник (Україна, Росія, країни Південної Європи, США, Аргентина, Китай) та сою (США, Китай, Корея). Найбільші виробники чаю: Індія, Ш рі-Ланка, Китай; кави Бразилія, Колумбія, Мексика, Індія та країни Східної Африки. Тваринництво розвинуте в усіх регіонах земної кулі. Воно досить різно манітне за складом, напрямками, рівнем інтенсивності та продуктивності (мал. 50). Серед галузей тваринництва найбільш поширене зокрема скотарство, яке займається розведенням великої рогатої худоби. Більш а половина худоби припадає на країни, що розвиваються. Найбільше поголів’я худо би в Індії, Бразилії, Китаї, США, Аргентині. В економічно розвинутих країнах Європи, Північної Америки в лісовій та лісостеповій зонах розводять велику рогату худобу молочно-м’ясного та молочного напрямків. Н айбільш і виробники молока - країни Європи. У країнах з посушливим і сухим кліматом, як-от: Індія, Пакистан, q Аргентина, А встралія - розвинуте екстенсивне тваринництво м’ясного m напрямку. У напівпустелях і пустелях, саванах, а також у густозаселених сільських районах країн, ш;о розвиваються, переважає тваринництво м’ясного і м’ясо-вовняного напрямку. ь Свинарство поширене всюди, крім мусульманських країн. Значне поголів’я свиней у К итаї (майже 50 %), країнах Європи (Німеччині, Ф ранції, Італії, Великій Британії, Росії, Україні, Польщі), до 10 % - у США. Вівчарство поширене майж е повсюдно. Але більша частина овець випасається в напівпустельних і пустельних районах світу. Найбільш і виробники вовни і баранини 1500 1331 А встралія, Нова Зеландія, Південна Африка, Аргентина, Індія. Вівчарство 1200 розвинене також у Великій Британії, Іспанії, Туреччині, Китаї, США та ін. 900 В останні десятиріччя перспектив 600 ною галуззю тваринництва стало спе ціалізоване інтенсивне птахівництво 300 м’ясного і яєчного напрямків. Воно зосереджене в країнах з певними тра О диціями споживання цієї продукції Мал. 50. Поголів’я свійських тварин та в районах з потужною кормовою у світі, мли голів базою. Агропромисловий комплекс і аграрні відносини. Сільське господар ство є частиною агропромислового комплексу. До нього відносять три сфери. Одна з них - це промисловість, що виробляє засоби виробництва для сільського господарства. Друга сфера охоплює власне сільськогоспо дарське виробництво. І третя сфера представлена галузями, я к і зайняті транспортуванням, переробкою і збутом сільськогосподарської сировини і продукції. У світовому господарстві таку агропромислову інтеграцію називають агробізнесом, або агровиробничою сферою. Н а розвиток агробізнесу активно впливають соціально-економічні чин ники - аграрні відносини на селі, форми земельної власності, характер землекористування, рівень розвитку агрокультури та ін. Величезний

§19. Світове сільське господарство

вплив мають досягнення НТР, зокрема розвиток генної і клітинної ін ж е нерії. Завдяки їм прибуткове виробництво може розвиватися навіть там, де раніше займатися сільським господарством було неможливо або неви гідно. Д ля агробізнесу економічно розвинутих країн характерні ринкові виробничі відносини. Основною виробничою одиницею там є сімейна ферма. Середній розмір її залеж ить від місцевих історичних, соціальних, природних умов і спеціалізації. Так, наприклад, в А встралії він досягає 1,8 тис. га, у США і Канаді - близько 200 га, тоді я к у Західній Європі становить лиш е 17, а в Японії - 2 га. Частина землі належ ить державі (1/4-1/3 площ;і), а також великим монополіям агробізнесу і церкві. В останні десятиліття в країнах Заходу виник міжнародний агробіз нес, ядро якого утворюють великі ТНК, що контролюють виробництво і збут продуктів харчування. Серед 100 найбільш их - понад 40 американ ських і більш я к ЗО західноєвропейських (швейцарська «Нестле», нідер ландська «Юнілевер» та ін.). Сільське господарство країн, що розвиваються, включає два абсолютно різні сектори - традиційний і сучасний. Традиційне ведення сільського господарства спирається на дрібні господарства й охоплює переважну більшість сільського населення країни. У таких господарствах немає спе ціалізації, вони майж е не використовують мінеральних добрив. Селяни вирощують продовольчі культури, я к і є основою їх харчування. Сучасний сектор сільського господарства країн, що розвиваються, представлений великими, добре організованими плантаціям и, я к і займа ють кращ і землі. Тут широко використовують найману робочу силу, маш ини, добрива і штучне зрош ування. Такі плантації зазвичай орієнто вані на зовнішні ринки. У сільському господарстві постсоціалістичних і соціалістичних країн сформувалися аграрно-промислові ком плекси. Проте якщ о в Китаї, наприклад, були проведені реформи, я к і спричинили ш видке зростання аграрної економіки, то в деяких країнах СНД цього не відбулося. ^

Проблема V* Через відсутність належних реформ у 1990-х роках найбільший занепад сільськогосподарського виробництва спостерігався в багатьох колишніх країнах Радянського Союзу, у тому числі і в Україні. Відсутність яких конкретних заходів, на вашу думку, спричинила таку ситуацію в сіль ському господарстві постсоціалістичних країн?

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ________________________________________________ Найбільша частка економічно активного населення зайнята в сільському гос подарстві в країнах, що розвиваються. Найбільшими виробниками сільськогосподарської продукції є найбільші за розмірами й кількістю споживачів країни. 4" В економічно розвинутих країнах провідною галуззю сільського господарства є зазвичай тваринництво, а в країнах, що розвиваються, - рослинництво. *^Ha розвиток агробізнесу впливають аграрні відносини на селі, форми земельної власності, характер землекористування, рівень розвитку агрокультури.

UJ.'LLM iiJ Світове господарство

^ 5 ^

# 4 ’П К ^л ю—ч о в і ^— iv.^’4F<i т е р м і н и i ----------------^ поняття

---------------------------------------------------------

4" сільське господарство 4* рослинництво зернові культури техніч ні культури ■Ф'олійні культури "І-тваринництво 4“ скотарство 4" свинар ство 4“ вівчарство 4* агропромисловий комплекс 4" аграрні відносини 4" агробізнес 4*

САМ ОПЕРЕВІРКА

Д ^

9 ^

Назвіть основні галузі сільського господарства світу.

Порівняйте аграрні відносини в країнах з різним рівнем розвитку еконо міки.

III

Поясніть, від чого залежить розвиток і співвідношення двох головних галузей сільського господарства в будь-якій країні світу.

Доведіть існування закономірностей у територіальному поширенні головних галузей сільського господарства світу.

ГЕОГРАФІЯ СВІТОВОГО ТРАНСПОРТУ. Б 9 П З ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ. М ІЖ НАРОДНИЙ ТУРИЗМ Географічна розминка щ

Пригадайте з курсу географії України, що є пасажирообігом і вантажообігом. Назвіть форми міжнародного співробітництва України.

Географія світового транспорту. Транспорт - одна з головних галу зей господарства, я к а здійснює перевезення пасаж ирів і вантаж ів. Тим самим транспорт об’єднує територію окремої країни в єдине господар ське ціле, а національні господарства - в єдине світове господарство. Без транспорту був би немож ливий сам процес сучасного виробництва, для якого необхідні зв’язки щодо постачання сировини і продукції. Не випадково транспорт називаю ть «кровоносною системою економіки», адж е він є необхідною умовою її функціонування. Світовий транспорт нині - це понад 42 млн км різних ш ляхів сполучення (без морських ш ляхів).

Практичне завдання За картою географічного атласу «Транспорт» назвіть основні види сучас ного транспорту.

З а лізн и ч н и й т ранспорт . Понад два десятки країн нині мають про тяжність залізниць більше 10 тис. км (Додаток 16). За пасажирообігом виділяються залізниці Японії, західноєвропейських країн і СНД. У ван тажообігу лідирують залізниці СІЛА, Китаю, Росії, Індії, України. За рівнем електрифікації залізниць перше місце у світі належ ить Росії (електрифіковано 47 % від загальної протяжності залізниць країни). Одним з головних напрямків розвитку сучасного залізничного тран спорту є будівництво високошвидкісних магістралей, на яких пасажир-

Географія світового транспорту...

ські експреси розвивають ш видкість 200-300 км/год, а подекуди навіть більше. Піонерами будівництва таких доріг стали Японія і Ф ранція. Високошвидкісні магістралі побудовані також у Німеччині та Іспанії. Услід за європейськими країнам и до будівництва високошвидкісних магістралей приступили США, Республіка Корея, Росія.

Практичне завдання За Додатком 16 назвіть країни, що мають найпротяжніші залізниці й най більшу густоту залізничної сітки.

А вт ом об ільний т ранспорт . За протяжністю автомобільних доріг різко виділяю ться США (Додаток 17). Більш повне уявлення про розви ток автомобільного транспорту дають відомості про розміри автомобіль ного парку (Додаток 18). За кількістю легкових автомобілів, що припадає на 1000 ж ителів, лідирують країни Західної Європи, США, Канада, А встралія і Нова Зеландія. На 1000 ж ителів у цих країнах припадає від 330 (Данія) до 500 (Німеччина), 520 (США) і 560 (Італія) автомобілів. Трубопровідний т ранспорт . Сумарна протяжність магістральних нафто- і газопроводів у світі нині досягла 2 млн км (Додаток 19). Лідирують США і європейські країни, я к і вирізняються великими роз мірами видобутку і внутрішнього споживання нафти, нафтопродуктів і природного газу, а також їхнім експортом. Трубопровідний транспорт має великі перспективи розвитку, пов’язані з постійним зростанням потреб у нафті, нафтопродуктах і природному газі. Спорудження магістральних трубопроводів здійснюється в СНД, Південно-Східній Азії, Китаї, Австралії, Західній Європі, США, Канаді, Північній Африці, Латинській Америці. Географію морського т ранспорт у визначає мережа портів, морських каналів і проток тощо. Загальна кількість морських портів, що беруть участь у міжнародних перевезеннях, складає приблизно 2,2 тис. Близько 900 з них розташовані у Європі, понад 500 - в Америці, майж е 400 - в Азії, решта - в інш их частинах світу (Додаток 20). Головними між народними морськими кан алам и залиш аю ться Суецький і П анамський. Третім за значенням вважається Нільський, що сполучає Кільську бухту Балтійського моря з нижньою течією Ельби, передусім порти К іль і Гамбург. Н айваж ливіш им и морськими протока ми, де спостерігається підвищена інтенсивність руху судів, є Ла-Манш, Гібралтарська протока, Ересунн, М алаккська, Ормузька, Босфор. Морський флот мають більше 160 країн світу. Серед лідерів за тонна жем флоту чимало країн, що розвиваються. У більшості випадків це пояснюється наданням цим країнам так званих «дешевих» («зручних») прапорів. Частка суден, що плавають під «дешевими» прапорами, уже перевищила відмітку 60 % (Додаток 21). Внут ріш ній водний т ранспорт становить найбільшу частку в загаль ному вантажообігу Європи і Північної Америки. Перспективи його розвитку пов’язані з використанням понад двохсот міжнародних річко вих басейнів. До таких належать басейни Рейну, Дунаю, Амазонки, Замбезі, Нілу, Конго, Нігеру та ін. Інш им перспективним напрямом є зміш ані перевезення «річка-море» з використанням спеціальних суден.

AM С у Світове господарство

Географію світового повіт ряного т ранспорт у визначає мережа аеро портів, у тому числі 1100 міжнародних (Додаток 22). На цей час загальна кількість перевезених авіаційним транспортом пасажирів перевищує 2,2 млрд осіб. З них 55 % припадає на міжнародні і 45 % - на внутрішні перевезення. За розмірами річних авіаперевезень лідирують США (при близно 600 млн осіб), Японія (близько 100 млн осіб) і Велика Британія (понад 65 млн осіб). Унаслідої: взаємодії різних видів транспорту формуються транспортні системи - національні, регіональні, глобальні. Найбільш потужні й роз винені національні системи склалися в країнах Великої сімки (насамперед, США) і в Росії, регіональні - у Західній Європі та Північній Америці.

Проблема Транспорт шкідливо впливає на довкілля. Автомобільний і авіаційний транспорт є найбільшим забруднювачем атмосфери шкідливими викида ми, а разом із залізничним створює так зване шумове забруднення. Чи вбачаєте ви вихід з цієї проблеми?

q m

О а

Зовніш ні економічні зв’язки - система господарських зв’язків між національними економіками різних країн, ш;о здійснюється на основі міжнародного поділу та інтеграції праці. М іж народна т о р гівля є традиційною і провідною формою економіч них в і д н о с ї Е Н М ІЖ країнам и. Про розміри зовнішньої торгівлі свідчить зовнішньоторговий обіг - сукупна вартість у грошовому вираж енні всіх виконаних операцій за певний період. Перше місце за цим показником посідає Західна Європа, де виняткову роль відіграє ф акт існування Європейського Єоюзу. Друге місце належ ить країнам А зії, головним чином Східній і Південно-Східній А зії. На третьому місці - П івнічна Америка. Інш і регіони забезпечують не більше 10 % світо вої торгівлі. Провідну десятку країн-лідерів ш,одо екс порту та імпорту товарів і послуг утворю ють здебільшого європейські країни, але лідером є США (Додаток 23). У товарній структурі світової торгівлі домі нують товари - готові вироби і напівфабри кати (мал. 51). Н айпотужніш ий зі світових товаропотоків сполучає Північну Америку і Готові вироби і напівфабрикати, Азію. Наступний за ним - Західна Європа й у тому числі: Азія. На третьому місці - Північна Америка І\/Іашини та об ла дн а н н я і Західна Європа. Приблизно половину сві Інші пром ислові товари тового товарообігу забезпечує торгівля про ХІМІЧНІ товари Товари легкої промисловості мислово розвинутих країн Західної Європи, США і Японії. Передусім вони активно Сільськогосподарська сиро обмінюються високотехнологічними виро вина і продовольчі товари бами наукоємних галузей. Звертає на себе Мінеральна сировина і паливо увагу також інтенсивна внутрішньорегіоМал. 51. Товарна структура нальна торгівля країн ЄЄ, П івнічної світової торгівлі, % Америки і торгівля СШ А-Японія.

§20. Географія світового транспорту...

Поряд із традиційною торгівлею товарами великий розвиток отримав обмін послугами. До таких належ ать транспортні послуги (мал. 52), туристичні, консультаційні, страхові, реклам ні, інформаційні тощо. Лідирують у цьому секторі світової торгівлі країни Західної Європи, а 97 також США і Японія. США Важливою передумовою розвитку зовніш Японія ньої торгівлі є переміщення капіт алу, або Республіка Корея інвест ування. Така форма між народних Китай економічних відносин реалізується двома Гонконг ш ляхами - безпосередніми вкладами в роз Сінгапур виток конкретних підприємств і наданням Норвегія позик. Річний обсяг міжнародних фінансо Росія вих операцій у 10-20 разів перевиш;ує мас Канада ,_____ , Індія, штаби світової торгівлі. 4 6 8 10 12 Формою міжнародних економічних відно Мал. 52. Провідні експорте син є м іграція т рудових ресурсів. Вона здійснюється з метою працевлаш тування, ри з надання транспортних послуг, 2007р. ( частка в отрим ання високої професійної освіти, експорті світу, %) вивчення досвіду тош;о. У зв’язку з пом’якш енням міграційної політики спостерігається масо вий відтік кваліфікованих працівників до розвинутих країн. Це харак терно майж е для всіх країн, у тому числі й для України. Втрата кваліф і кованих і освічених працівників, я к і емігрували за кордон, може нега тивно вплинути на економіку країн-постачальниць. Важливою формою міжнародних економічних відносин є також між народний т уризм (мал. 53). Його бурхливий розвиток зумовлений

Кількість туристів, які відвідали країну (млн осіб)

Головні напрямки подорожей туриаів американських

75,1 '

японських

-^ ^ е е р о п е й с ь к ^ ^ ^ = ^

немає даних

Мал. 53. Головні напрямки світового туризму

АЛі Світове господарство HI їм _____ ■________________________ зростаючою урбанізацією, НТР, загальним підвищенням рівня ж иття тощо. Н ині за рік здіііснюється близько 900 млн міжнародних туристич них поїздок. За прогнозами, до 2020 р. їхня кількість зросте до 1,5 млрд. Реали сьогодення Т у р и з м з б а г а ч у є . Доходи від міжнародного туризму зростають щорічно. У 2008 р. міжнародні туристичні прибутки становили 944 млрд дол. США (642 млрд євро). Якщо враховувати прибутки від пасажирських перевезень, то загальні доходи у 2008 р. досягли 1,1 трлн дол. США, тобто майже З млрд дол. США на день.

Понад половину туристичного потоку і надходжень від туризму при падає на Європу. У розвинутих країнах загальні прибутки від туризму становлять десятки мільярдів доларів. Д ля десятків держав світу, перед усім тих, що розвиваються, туризм є основним джерелом доходів. м

о а

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ___________________________________________________ Географію наземного транспорту визначає мережа шляхів сполучення. Географію морського транспорту визначає мережа портів, морських каналів і проток. 4" Географію внутрішнього водного транспорту визначають міжнародні річкові басейни. Географію повітряного транспорту визначає мережа аеропортів. 4" Основні форми зовнішніх економічних зв’язків - міжнародна торгівля, переміш;ення капіталу, міграція трудових ресурсів, міжнародний туризм. Кл ю ч о в і тер мін и і п о н я т т я

4“ транспорт: залізничний, автомобільний, трубопровідний, морський, внутрішній водний, повітряний зовнішні економічні зв’язки м іж народна торгівля обмін послугами 4* переміщення капіталу (інвесту вання) 4* м іграція трудових ресурсів міжнародний туризм

САМ ОПЕРЕВІРКА I

Назвіть основні форми міжнародних економічних зв’язків.

Порівняйте розвиток окремих видів транспорту в країнах з різним рів нем економіки.

III

Поясніть зв’язок між транспортом і міжнародними економічними зв’язками.

Обґрунтуйте перспективи подальшого розвитку транспорту світу.

ТЛОБАЛЬНІщ^ ПРОБЛЕМИ ЛЮ ДСТВА У < сі ми ж ивем о н а одній план еті - З ем л я , а тому варто усвідомити: все, щ о відбувається в будь-яком у к уточку наш ої зем ної к у л і, рано чи пізно пош ири ться навколо всієї планети. О труйні гази , щ о ви кидаю ться у повітря в певному м ісці, через д еяки й час м ож уть пош ири тися по всій Зем лі. М орські течії С вітового океан у , ом иваю чи м атер и к и , перен осять бруд, н езваж аю ч и на д ер ж ав н і кордони . Ш к ід л и в и й вп ли в на д о в к іл л я , спричинений господарською д іял ьн істю в окрем о в зятій к р аїн і, з часом відчувається в ін ш и х частин ах планети. Ми пов’я зан і один з одним... Л ік и , щ о врятовую ть ком усь ж и ття в Н ім еччи ні, м ож ливо, виробляю ться з рослин, щ о зростаю ть у л ісах К оста-Р и к и . В и х л о п н і гази автом обілів н а в у л и ц ях Л ондона або М ехіко м ож уть вп ли вати на погоду в Р абаті або Токіо. Ми дихаємо повітрям спільної зем ної атмосф ери, вж и ваєм о їж у зі спільної ж и во ї оболонки Зем л і і черпаєм о воду з одного світового дж ерела. Ми прагнем о разом подолати пош ирення небезпечних хвороб і не баж аєм о світової війни. А дж е м и зем л ян и . І проблеми наш ої Зем л і - н аш і спільні проблеми.

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮ Д С ТВ А Географічна розминка I

Пригадайте з попередніх курсів географії, які є проблеми взаємодії людини і природи.

П оняття про глобальні проблеми людства. Глобальні проблем и - це явищ а, я к і охоплюють світ в цілому і створюють загрозу для всього люд ства, вимагаючи для свого розв’язання об’єднаних зусиль, спільних дій усіх держав і народів. Найважливіш ою глобальною проблемою залиш ається проблем а м иру і роззброєння. Адже на Землі не припиняються збройні конфлікти і без перервно гинуть люди (мал. 54).

Глобальні проблеми людства

Історична довідка у 1945 p., після того як на японські міста Хіросіму і Нагасакі було скинуто дві атомні бомби, закінчилася Друга світова війна (1939-1945 pp.). Відтоді у світі, за даними ООН, сталося понад 200 збройних конфліктів (мал. 54). Ці конфлікти коштували життя більше 20 млн осіб, з яких понад 80 % - цивільні особи.

Практичне завдання Користуючись додатковими джерелами інформації, назвіть країни, де останнім часом відбулися найбільші воєнні конфлікти. У другій половині XX от. у зв’язку з подальшим удосконаленням ядерної зброї і ракетної техніки, нагромадженням інш их засобів масового зни щення (хімічних і біологічних) виникла реальна можливість знищення цілих країн і континентів у випадку розв’язанн я третьої світової війни. Більш е того, світові запаси зброї масового знищ ення достатні для багато m разового знищ ення всього живого на Землі. Сукупний світовий запас ядерної зброї становить близько 15 тис. мегатонн, що приблизно дорівнює більш я к 1 млн бомб, аналогічних тій, що була скинута на Хіросіму. а Попри це, країни, як і раніше, витрачають величезні кошти на озброєння (мал. 55, 56). На зброю витрачається більше, ніж на людей. Щорічно військо ві витрати країн світу становлять 800 млрд дол. Кожного року в країни, що розвиваються, постачається зброї на суму ЗО млрд дол. І хоча ядерна зброя більше не застосовувалась, викликає занепокоєння прагнення окре мих держав до непідконтрольного з боку міжнародного співтовариства володіння зброєю масового знищення. Н ині налічується щонайменше сім «ядерних держав», у т. ч. й таких, що конфліктують м іж собою (Індія та Пакистан). Ще ряд країн веде активні роботи щодо створення ядерної зброї. У кінці 80-х - на початку 90-х років XX ст. з припиненням «холодної війни» м іж двома суспільними системами була знята загроза світового ядерного конфлікту. Однак значна небезпека криється також у локаль них конфліктах, що можуть мати регіональне поширення. Так, м іж на родні договори про нерозповсюдження ядер ної зброї чи про повне припинення виробни цтва хімічної зброї підписані далеко не всіма країнам и світу. Слід зазначити, що початок XXI ст. позна чився новою проблемою - проблемою бороть би з міжнародним тероризмом. Д ем ограф ічна проблем а в різних країнах має свої особливості. У більшості країн Європи, включно з Україною, проблемою є депопуляція і старіння нації внаслідок пере Північна і Латинська вищення смертності над народжуваністю. Америки Таке падіння приросту населення одержало назву демографічної кризи. На противагу цьому для багатьох країн, Мал. 54. Кількість збройних що розвиваю ться, зазвичай найбідніш их, конфліктів за регіонами (1949-2007) характерний демографічний «вибух». Так

§21. Глобальні проблеми людства

було названо явищ е різкого зростання приросту населення, що створює чимало небажаних наслідків, як-от: утруднення економічного розвитку держав, загострення жебрацтва і проблем охорони довкілля тощо.

Прогноз Пік демографічного вибуху в багатьох країнах Азії і Латинської Амери ки, як відзначають демографи, уже минув, однак чисельність людства ще тривалий час зростатиме. Відносно новими демографічними проблемами є «псевдоурбанізація» (Індія, країни Латинської Америки), криза великих міст (США), неле гальна м іграція (з А зії до Західної Європи). З метою виріш ення демографічної проблеми ООН прийняла «Всесвітній план дій у галузі народонаселення», за яким урядам країн пропонується проводити активну демографічну політику. Багато хто вважає, що досяг ти бажаного результату в зниженні народжуваності можна, здійснивши революцію в культурі і звичаях людства. Е нергет ична і сировинна проблем и полягають у забезпеченні людства енергією і мінерально-сировинними ресурсами. Її загострення у другій половині XX ст. зумовлено рядом причин. Серед них - відносна обмеже ність розвіданих запасів нафти, природного газу і деяких інш их видів палива та сировини, виснаження давно експлуатованих родовищ природ них ресурсів, погіршення гірничо-геологічних умов їхнього видобутку, збільшення територіального розриву м іж районами видобутку і спожи вання, просування добувної промисловості в райони нового освоєння з екстремальними природними умовами. Отже, у наш час необхідно раціонально використовувати вичерпні і від творювати відновні ресурси, запроваджувати енерго- і ресурсозберігаючі технології, широко використовувати альтернативні джерела енергії та вторинну сировину. П родовольча проблем а проявляється в тому, що 2/3 людства відчува ють постійний дефіцит продуктів харчування. До того ж харчування часто є недостатньо калорійним і має нераціональну структуру (нестача вітамінів і білків тваринного походження). При цьому у світі загалом П івнічна К орея

Дберія

350000

Катар

300000

Ізраїль

250000

=г

200000

І 150000

100000

к І о с к

к L0 2 <

Кувейт

Саудівська Араві

Q. <

і^ордачія В ’єтнам

Вір^денія О

Сінгапур

50000

л Ж

Мол. 55. Річні військові витрати деяких країн, млн дол.

10% 15% 20% 25" 0% Мал. 56. Країни, що належать до світових лідерів за витратами на оборону, % від ВВП

101

.i-X *

jf,

«1 О

^ ^

fcj' Г лобальні проблем и лю дст ва

«. -- - ----------------------------------------

виробляється достатньо продовольства, однак географія його виробни цтва далеко не збігається з географією споживання. Північна Америка і Західна Європа мають надлишок продовольства, але країни, що розви ваються, не мають можливості для його закупівлі в достатній кількості. Найбільш надійний напрямок вирішення глобальної продовольчої про блеми - зростання виробництва продуктів харчування в голодуючих дер ж авах - країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Він можливий двома ш ляхам и. Один з них - екстенсивний - передбачає подальше розширення орних, пасовиш,них та інш их угідь. За даними ФАО, залиш а ється ш;е чимало землі для сільськогосподарського використання. Близько 1560 млн га можуть бути додані до ниніш ніх 1,4 млрд га орних земель. Більш е половини наявних додаткових земель розташовано в Африці й Латинській Америці. На ці регіони припадає більшість земель, я к і найкраш;е придатні для вирощування культур з дощовим зрошуванням. Перший ш лях у багатьох країнах вичерпався або ж потребує значних затрат. Тому основою вирішення продовольчої проблеми є інтенсивний ш лях — підвищення біологічної продуктивності вже існуючих угідь. Інтенсифікація сільського господарства в країнах, що розвиваються, пов’язана з біотехнологією, використанням нових високоврожайних сор тів (так звана зелена революція) і нових методів обробітку ґрунту, подаль шим розвитком механізації, хім ізації, меліорації.

Реалії сьогодення П р о д о в о л ь ч а п р о б л е м а . Останніми роками, як ніколи в останні три десятиліття, увага світу привернута до питань продовольства. Цілий ряд чинників зумовив підвищення цін на продукти харчування, що досягли нині найвищого рівня з 1970-х років. Ця обставина серйозно позна чилася на продовольчій безпеці бідних верств населення світу.

П роблем а подолання відст алост і краін, що розвиваю т ься, - одна з найгостріших глобальних проблем сучасності. Адже рівень доходів на душу населення більшості країн, що розвиваються, у десятки, а то й сотні разів нижчий, ніж у розвинутих. Цей розрив не тільки не скорочується, а й наростає. У наш і дні саме в країнах, що розвиваються, найбільше проявляється гострота продовольчої, демографічної, соціальних, економічних і навіть екологічних проблем. За даними ООН, лиш е за одну хвилину від недо їдання, голоду і хвороб, що піддаються лікуванню , вмирає від 25 до ЗО дітей, здебільшого в країнах, що розвиваються. Половина ж ителів країн, що розвиваються, позбавлені елементарних засобів санітарії. У 2007 р. 113 млн дітей шкільного віку не відвідували ш коли, 97 % з них живуть у країнах, що розвиваються.

Проблема Боротьба з убогістю - турбота всього світу. У 1980 р. промислово розвинуті країни зобов’язалися виділяти 0,7 % свого валового національного продукту на офіційну допомогу для розвитку відсталих країн. Проте на сьогодні лише п’ять країн - Данія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія і Швеція - послідов но додержуються своїх обіцянок, виділяючи означені кошти на допомогу бідним країнам. Поміркуйте, у чому полягають причини такої ситуації.

§22. Екологічні проблема У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ___________________________________________________

Глобальні проблеми - це явища, які охоплюють світ загалом і створюють загрозу для всього людства, вимагаючи для свого вирішення об’єднаних зусиль, спільних дій усіх держав і народів. Основні глобальні проблеми - це проблема миру і роззброєння, демографіч на, енергетична і сировинна, продовольча проблеми і проблема подолання відсталості країн, що розвиваються. К л ю ч о в і те р м ін и і п о н я т т я

глобальні проблеми проблема миру і роззброєння демографічна проблема енергетична і сировинна проблеми продовольча проблема ^ проблема подолання відсталості країн, що розвиваються

САМ ОПЕРЕВІРКА I

Назвіть основні глобальні проблеми.

Визначте глобальні проблеми, що найбільш відчутні в Україні.

ПІ

Поясніть, яка з глобальних проблем є найважливішою і чому.

Доведіть взаємозв’язок різних глобальних проблем.

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ Географічна розминка щ

Пригадайте з попередніх курсів географії, які є екологічні проблеми різних материків і океанів.

П оняття про екологічні проблеми. До екологічних проблем належать такі зміни стану довкілля, я к і можуть погіршити (прямо або опосередко вано) умови життєдіяльності людини. Екологічні проблеми нині поширені практично повсюдно. Це означає, що вони створюють загрозу життєдіяльності не окремим групам людей, а людству загалом, не окремим регіонам чи країнам, а всій планеті. Екологічні проблеми можуть бути спровоковані стихійними лихами. Так, наприклад, катастрофічні повені часто спричинюють знищення сільськогосподарських угідь, забруднення поверхневих вод і спалах інфекційних захворювань. Аналогічні наслідки можуть спричинювати й землетруси або виверження вулканів тощо. Водночас екологічна проблема часто є наслідком впливу на природу люди ни. Упродовж усієї своєї історії людство через господарську діяльність по ступово посилювало тиск на природу, усе більше порушуючи в ній екологічну рівновагу. Наслідком цього є забруднення довкілля і своєрідна «відповідь» на порушення людиною природних зв’язків - виснаження ресурсів, видо зміни окремих природних компонентів і загалом природних комплексів.

Практичне завдання За картами географічного атласу назвіть регіони і країни, де найбільше проявляються різні екологічні проблеми.

LTjiJ fc Глобальні проблеми людства Проблема захисту літосфери від забруднення. «Найміцніша» оболон ка нашої планети забруднюється внаслідок «поховання» ш кідливих, у тому числі радіоактивних, відходів. Свій негативний вплив чинять і вне сені мінеральні добрива та отрутохімікати, завали «пустої» породи в районах гірських розробок і нагромаджені сміттєзвалищ,а. Проблема захисту від кислотних дощів. В атмосферу ш;орічно викида ється понад 20 млрд т пилогазових відходів, у яки х міститься близько 140 явно ш кідливих для людини речовин. Особливо чимало їх там, де елек троенергетика базується на спалю ванні великої кількості вугілля. Результатом такого забруднення стали так звані кислот ні дощі. Наука ствер д ж ує і Ц

Л _

К и с л о т н і д о щ і - з а г и б е л ь ж и в о м у ! У викопному паливі, крім вуглеводів, завжди є домішки сірки, фосфору та багатьох інших елементів. При спалюванні ці елементи, так само, як і азот, що міститься в повітрі, утворюють окиси, у результаті різноманітних фізико-хімічних проце сів окиси сірки, азоту, фосфору перетворюються на кислоти, які разом з атмосферними опадами потрапляють на поверхню землі. Потрапляючи в ґрунти, кислотні дощі зменшують в них кількість поживних сумішей, пригнічують ріст рослин, а інколи призводять до їх повної загибелі.

Найбільш чутливр на випадання кислотних дощів реагують хвойні ліси на великих просторах Західної і Центральної Європи та північного сходу США. Негативно впливають кислотні дощі і на органічний світ водойм. Спочатку зникають планктонні організми, потім гине риба, я к а не має корму, а також можлива загибель ракоподібних і молюсків. Значних збитків завдають окиси й кислоти сірки також матеріалам і спо рудам. Посилюється корозія чорних і кольорових металів, мармур і вапня ки внаслідок хімічних реакцій перетворюються на гіпс. Це особливо несприятливо позначається на стані архітектурно-історичних пам’яток європейських країн, які, простоявши століття або навіть тисячоліття, можуть бути зруйновані за кілька десятків років. Н ині кислотні дощі завдають значної шкоди екосистемам Центральної і Східної Європи, Скандинавських країн, багатьох районів Росії, Китаю та Індії. Проблема захисту від теплового забруднення. Унаслідок згоряння органічного палива вміст вуглекислого газу (COg) у повітрі підвищений (мал. 57). Тим самим порушений природний колообіг вуглекислого газу в природі. Саме це, на думку багатьох учених, і спричинило так званий парниковий ефект і, я к наслідок, загальне потепління клімату. За оцін ками, подвоєння вмісту COg у повітрі може призвести до підвищення середньої температури на планеті на 2 -4 °С.

Проблема Вирішити проблеми, пов’язані з глобальним потеплінням, можна тільки в тому випадку, якщо країни, що розвиваються, скоротять обсяги вики дів. Технологічні рішення, які дають змогу перейти до таких технологій, уже існують. Однак нині більшість країн, що розвиваються, не мають у своєму розпорядженні передусім фінансових ресурсів для впровадження цих рішень необхідними темпами. Як можна, на вашу думку, вирішити це питання?

§22. Екологічні проблеми

105

менше 1 т від 1 до з т відЗдо9т від9до 15т від 15 та більше немає даних

Мал. 57. Викиди COg Сприяє потеплінню клім ату і безпосереднє теплове забруднення пові тря, зумовлене низьким коефіцієнтом корисної дії більшості маш ин і механізмів. Це вже яскраво помітно над великими агломераціями, м ікро клімат яки х значно тепліш ий, ніж на навколиш ніх територіях. Зміни клімату впливатимуть, зокрема, на стан здоров’я людей, а також санітарії. Потепління вже призвело до збільшення показника смертності в країнах з низьким рівнем доходу на 150 тис. осіб на рік. Вважається, що показники виж ивання та відтворення бактерій, що зараж аю ть харчові продукти і джерела води, під впливом підвищення температури збільшать ся, посилюючи тим самим негативний вплив на стан здоров’я населення. Проблема руйнації озонового шару. У 70-80-х роках XX ст. учені все частіше стали фіксувати зменшення концентрації озону (Од) у стратосфе рі, особливо над полярними і приполярними районами. Це явище отри мало назву озонових дір. Вони небезпечні тим, що зменшення вмісту Од дає змогу вільно проникати на поверхню Землі ультрафіолетовим проме ням. Тим часом надмірна кількість ультрафіолетової радіації є ш кідли вою для ж ивих організмів, зокрема збільшує ризик ракових захворювань населення. Проблема захисту гідросфери від забруднення. Щорічно до гідросфери надходить близько 1800 млрд м^ викидів неочищених і слабо очищених стічних вод. Найбільш забрудненими у гідросфері є річкові й озерні води. Особливо багато нині нечистот є в річках Східної Європи. Загрозливих масштабів набуває забруднення поверхневих вод також у країнах, що роз виваються. Води Світового океану регулярно забруднюються з різних джерел. Основну масу забруднювачів приносять річкові води. Утім, багато їх над ходить і з атмосферними опадами, а також унаслідок господарської діяльності людини в акваторіях океанів і морів. Найбільшої шкоди завдає забруднення нафтопродуктами, яких викидалося до 10 млн т на рік. Крім того, нерідко всі води після промивання танкерів та інш их суден злива лися прямо в океан. Інш им великим джерелом надходження нафти є аварії танкерів.

i I

Глобальні проблеми людства

Мі о а

Мал. 58. Райони нафтового забруднення Світового океану Найбільш забрудненими районами Світового океану вважаю ться вну тріш ні моря Європи (Балтійське, Чорне, Азовське, Північне, Середземне) та А зії (внутрішнє Японське, Ж овте, Яванське), а також Перська та Мексиканська затоки (мал. 58). Проблема дефіциту чистої прісної води. Вона виникла через забруднен ня багатьох водойм, зміни клімату, а також зростання водоспоживання у зв’язку із зростанням чисельності населення. Я к наслідок, нині приблиз но 1,1 млрд осіб не мають доступу до чистої води. Багато країн відчувають брак доброякісної питної води. Тому кожного року в країнах, ш,о розвиваються, від хвороб, я к і спричинені збудника ми, поширеними у неякісній воді, вмирає не менше як 4 млн дітей. Крім того, за даними ООН, загострення проблеми дефіциту води погіршить і без того низький рівень санітарії в цих країнах, що стане причиною понад мільйона смертей на рік. У багатьох випадках використання водних ресурсів все більше усклад нюється нестійкістю водопостачання, що є наслідком як зростання чисельності населення, так і зміни клімату. Проблема деградації земель. Кількість земельних ресурсів на земній кулі обмежена, до того ж їх не можна замінити жодними іншими ресурсами. Щороку з активного використання вилучаються мільйони гектарів земель, а це зменшує можливості людства вирішити продовольчу, сировинну, соці альну та інші глобальні проблеми. Деградацію земель спричиняє багато чинників. Так, відкритий видо буток корисних копалин і підсилена внаслідок господарської діяльності ерозія призводять до повної втрати родючого шару землі і формування «місячних ландшафтів». Проблемою є і виснаження ґрунтів, оскільки хімічні добрива не можуть повною мірою компенсувати спожитий куль турними рослинами гумус. Крім того, залиш ки добрив накопичуються в ґрунті й разом з отрутохімікатами стають небезпечними забруднювачами найважливіш ого для людей природного ресурсу - ґрунту. Складовою проблеми деградації земель є проблема спуст елення земель, я к а у свою чергу нерідко зумовлена проблемою скорочення площі лісів. Проте внаслідок нераціонального господарювання спустелення відбува

§22. Екологічні проблеми

ється не лише в посушливих регіонах світу (ш;о прилягаю ть до пустель тропіків і помірного поясу). Діяльність людини на Крайній Півночі вже спричинила деградацію тундри. Загалом під загрозою спустелення опи нилося 25 % території планети. Через зниження продуктивності сіль ськогосподарських і пасовищних угідь засоби для існування може втра тити понад 1 млрд осіб у понад 100 країнах. Міркуючи над подальшим існуванням людства у зв’язку із загострен ням екологічних проблем, фахівці ООН розробили концепцію стійкого розвитку людства, я к а передбачає два підходи: 1) стратегію «тотального о ч и ш і є н н я » , ш ;о пов’язує стійкий розвиток людства з екологічно чистою енергетикою, безвідходною технологією, замкненими циклами виробни цтва тощ,о; 2) стратегію обмеженого споживання. Країнами світу вже зроблено деякі конкретні кроки для обмеження забруднення атмосфери: підписано протоколи ш;одо поступового скоро чення викидів вуглекислого газу (головного «винуватця» парникового ефекту), щодо повного припинення виробництва фреонів, я к і руйнують озоновий шар. Слід пам’ятати, що всі глобальні проблеми взаємопов’язані й тому можуть бути вирішені тільки в комплексі і тільки спільними зусиллями світового співтовариства.

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ________________________________________________ Екологічні проблеми - це такі зміни стану довкілля, які можуть погіршити умови життєдіяльності людини. 4”Усі глобальні проблеми взаємопов’язані і можуть бути вирішені лише спіль ними зусиллями світового співтовариства. К л ю ч о в і те р м ін и і п о н я т т я

екологічні проблеми "¥ кислотні дощі 4" теплове забруднення "f парни ковий ефект 4“ озоновий шар "¥ деградація земель 4* спустелення 4^

САМ ОПЕРЕВІРКА I

Назвіть екологічні проблеми, що поширені загалом у світі і зокрема в Україні.

Чому екологічні проблеми поширені повсюдно?

III

Поясніть, які існують способи вирішення екологічних проблем.

Доведіть на конкретних прикладах, що різні екологічні проблеми пов’язані між собою.

Тема 1. КРАЇН И ЄВРОПИ

Тема 2. КРАЇН И А ЗІЇ

Тема 3. КРАЇН И ПІВНІЧНОЇ АМ ЕРИКИ

Тема 4. КРАЇН И ЛАТИНСЬКОЇ АМ ЕРИКИ

Тема 5. КРАЇН И АФ РИКИ , АВСТРАЛІЯ ТА ОКЕАНІЯ

1г

f \V -

'» !

Р о з д іл

Р Е ГІО Н И І К Р А ЇН И С В ІТУ

110

ї н

ЄВРОПИ Є ,'вр о п а є одним з найбільш розвин утих регіонів світу. Вона завж д и вп ли вал а і продовж ує вп ли вати на світову п оліти ку й економ іку. Саме в Європі щ е 450 р. до н. е. народи лася дем окра т ія . Європа завж д и була і є центром економ ічних і соціальних нововведень. Т ак і в аж л и ві к р и тер ії ци вілізац ій н ого прогресу, я к всебічний розвиток особистості, я к іст ь ж и т т я , права лю ди ни, при нц ипи й м ехан ізм и її соціального захисту, були зап очат кован і й набули динам ічного ро зви тку саме в к р аїн ах Європи. Європа є батьківщ иною багатьох велетів ку л ьту р и , серед я к и х Д анте і Сервантес, Ш експір і Гете, М ікеландж ело і Рем брандт, Б етховен і М оцарт, Толстой і Д остоєвський, Тарас Ш евченко і Л еся У кр аїн ка. П роте, кр ім зазн ачен и х позитивних впливів європейської ц и в іл іза ц ії, слід згадати й про т ак і п р и к р і ф акти в історії Європи, я к П ерш а та Д руга світові війни , так звана холодна війна. П опри це, Європа завж д и була й зал и ш ається центром економічного прогресу. Я к наслідок, багато європей ськи х кр аїн н алеж ать до н айбагатш их у світі. Європа - це регіон, у яко м у м и ж ивем о, розвиваєм ося й розбудо вуємо н езал еж н у У країн у, налагодж уєм о відносини з н ай б л и ж чим и і більш віддаленим и сусідам и, ш укаєм о надійн их партн е рів. Ось чому зн ан н я про соц іально-екон ом ічн і особливості кр аїн усієї Європи надзвичайно в аж л и в і д л я інтелектуального розвитку ко ж н о ї лю дини, зокрем а європейця.

q m

O a

З АГАЛЬ Н А ХАРАКТЕРИСТИКА ЄВРОПИ Г еографічна розминка щ

Пригадайте, де проходить межа між Європою та Азією. Наведіть приклади європейських держав з різним рівнем соціальноекономічного розвитку. Які з них входять до Великої сімки?

Загальні відомості про регіон. Європа - західний регіон материка Євразія, яки й охоплює площу близько 10 млн км^ з населенням понад 800 млн осіб. Європа омивається водами Атлантичного і Північного Льодовитого океанів, берегова лінія значно розчленована. Площа півост

§23. Загальна характеристика Європи

ровів становить четверту частину всієї площі континенту, а на острови припадає понад 700 тис. км^. Н айпівнічніш і частини Європи розташовані за Полярним колом, а південні леж ать у субтропічному поясі. М аксималь на віддаленість території Європи від океану становить близько 1600 км, мінімальна —600 км. Європа багата на різноманітні природні ресурси, серед яки х найбільш е господарське значення мають мінеральносировинні, земельні та рекреаційні ресурси. Європа є одним з основних осередків світової цивілізації, батьківщ и ною Великих географічних відкриттів, промислової революції, міських агломерацій, відіграє важ ливу роль у міжнародному географічному поді лі праці. Трансформація сучасної політичної карти Європи. Євроінтеграційні процеси. Кількість країн на карті Європи залеж ить від конкретних полі тичних, економічних і культурних позицій і є неоднозначною. Найбільше дискутується включення до складу Європи таких країн, як Туреччина, Косово, Кіпр, Казахстан і Республіки Закавказзя. На політичній карті Європи (див. форзац) нині існує 44 незалеж ні суве ренні держави (без Кіпру і Туреччини), я к і об’єднані не лиш е географіч ним положенням, а й міцними економічними і політичними зв’язками. За формою правління переважна більшість (34) держав є республіками, інші (10) - монархіями. Більш ість дер ж ав унітарні за територіальним устро єм. Однак у межах Європи е й федера ції, серед яких Австрія, Німеччина, Бельгія. Політична карта Європи формува лася впродовж тривалої історії. Останні суттєві зміни на ній відбулися в кінці 80-х - на початку 90-х років XX ст., коли була зруйнована соціаліс тична система і розпалися такі держа ви, я к ЄРЄР, Ю гославія, Чехословаччина. У європейському регіоні з’явилися молоді незалеж ні держави, серед яких і Україна, і почали одразу М ал. 59. Штаб-квартира ЄС відігравати суттєву роль у політично у Брюсселі му та економічному ж итті не лише Європи, а й усього світу.

Практичне завдання Користуючись політичною картою (див. форзац), назвіть усі молоді неза лежні держави Європи.

У другій половині XX ст., особливо після Другої світової війни, у Європі інтенсивно відбувається економічне і політичне зближ ення держав. У 1991 р. процес європейської інт еграції набув нових рис: підписано М аастрихтську угоду про створення Європейського Єоюзу, я к а набула чинності 1 листопада 1993 р. Саме із цієї дати Європейське співтовариство отримало сучасну назву —Європейський Союз (ЄС) (мал. 59).

111

Європи

Реали сьогодення 112

С у ч а с н а Є в р о п е й с ь к а і н т е г р а ц і я . Можливості подальшого розширення ЄС були визначені в Копенгагенських критеріях на вступ (1993 p.), які дістали назву політичних. Пізніше були приріняті й економіч ні критерії для країн, що бажали вступити до ЄС (їх ще називають країнами-аплікантами). Так були створені основи майбутнього розши рення найбільшої у світі інтеграційної організації. У 1997 р. був підписа ний Амстердамський договір, який визначав вільне працевлаштування і права громадян у спільній Європі, свободу пересування, надання біль шої ваги ЄС на міжнародній арені.

Потужне розширення ЄС розпочалося 1 травня 2004 p., коли членами цієї організації стали десять країн: Кіпр, М альта, республіки Прибалтики (Латвія, Л итва, Естонія), а також Польщ а, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія. Пізніше, у 2007 p., до ЄС приєдналися Болгарія та Q Румунія. Виявили баж ання стати членами ЄС ще кілька країн, серед яки х Ісландія, Туреччина, Сербія, Чорногорія, А лбанія, а також Україна. m Важливим кроком європейської інтеграції стало об’єднання національ них грошових одиниць і впровадження в січні 2002 р. в обіг наднаціо нальної валюти —євро (мал. 60). Унаслідок активного процесу роз ш ирення Європейський Союз став найбільшою і найпотужнішою орга нізацією у світі з площею понад 4,3 млн км2, населенням майж е 494 млн осіб, з показником сукупно го ВВП понад 14 трлн дол. Особливості європейської моделі господарства. Господарство євро пейських країн, на відм іну від інш их країн світу, завж ди вдоско налювалося на власній основі, спи ралося на власний інтелект і духо вний потенціал своїх народів. Європейську модель розвитку еко номіки характеризує високий сту пінь відкритості. І Країни ЄС - члени Єврозони (16) Н ині господарство більш ості країн Європи переживає постіндуІ Країни 0С, що планують приєднатися до бврозони (9) стріальний етап розвитку і характе І Країна ЄС, яка ухиляється від входження ризується я к ринкове, соціально І в Єврозону (1 - Велика Британія) орієнтоване. Дійсно, на основі рин І Країна ЄС, яка має намір провести референдум І з питання впровадження євро (1 - Данія) кових реформ у Європі реалізується Країни, що не входять до ЄС, але використовують програма соціального вирівнюван євро за домовленістю (3) ня, зменшення економічного і соці І Території, які не входять до ЄС, але використовують ального розш арування населення, І євро без домовленості (4) утрим ання доходів низькоонлачуІ Країни, що не входять до ЄС ваних верств населення на пристой ному рівні тощо. Мал. 60. Картосхема Єврозони

§23. Загальна характеристика Європи

Реалії сьогодення Є в р о о б ’ є д н а л о к р а ї н и в Є в р о з о н у . Введення євро стало під ставою для створення Єврозони - регіону в межах Європи, що включає країни ЄС, офіційною валютою яких є євро (мал. 60). Ці країни мають право випускати монети і банкноти, що номінують євро. А Європейський центральний банк відповідає за грош ово-кредитну політику країн Єврозони. Єврозона має наміри розширитися за рахунок інших країн ЄС. Крім того, цю валюту, за домовленістю чи навіть без неї, використо вують окремі країни й території, що не входять до ЄС: усього 44 держави і 5 областей з населенням близько 500 млн осіб.

Проблема Дія високих соціальних стандартів у країнах Європи свідчить про гума нітарну зрілість суспільства, проте є стримуючим чинником розвитку підприємництва. Адже саме підприємці податками, що постійно зроста ють, наповнюють переважно бюджет країн, зокрема для соціальних виплат. Поміркуйте, як можна вирішити цю реальну проблему.

Економічними перевагами європейських країн є стрімкий розвиток так званих ло ко м о т и вни х галузей господарства, я к і спрямовані на випуск високотехнологічної продукції. Галузями виробництва, я к і забез печують на початку XXI ст. європейським країнам глобальну конкурен цію, є літакобудування (Франція, Нідерланди, Велика Британія), автомо білебудування (Німеччина, Ф ранція, Ш веція), програмне забезпечення (Ірландія, Німеччина, Бельгія), цифрове телебачення (Франція), фарма цевтична промисловість (Н імеччина, Ф ранція), виробництво засобів мобільного зв’язку (Ф інляндія, Ш веція, Велика Британія), поліграфічне виробництво (Німеччина), банківська діяльність (Велика Британія, Нідерланди, Німеччина, Ш вейцарія, Іспанія), фінансові послуги (Велика Британія, Люксембург) тощо. Реалії сьогодення Н а й д е ш е в ш і і н а й д о р о ж ч і к р а ї н и Є в р о п и . За даними Євростату, європейські країни суттєво відрізняються за рівнем цін на товари і послуги, що значно впливає на настрої населення і його купі вельну спроможність. Загалом у країнах Північної Європи ціни вищі, ніж у країнах Південної і Східної. У 2009 р. найдорожчою країною в ЄС була Данія, а найдешевшою - Болгарія. За найбільш вигідними цінами одяг можна було купити у Великій Британії, взуття - у Болгарії, в якій найниж чими є ціни й на меблі, холодильники, пилососи та іншу побутову техніку. У Великій Британії відмічено найнижчі ціни на електроніку: телевізори, DVD-програвачі, комп’ютери тощо.

Місце Європи у світовому господарстві та міжнародних відносинах. Країни Європи посідають провідне місце у світі. На них припадає майже 40 % сукупного валового світового продукту (ВСП). Європейські країни, особливо члени ЄС, мають досить високий рівень економічного розвитку, а за показником ВВП на душ у населення входять до десятки перших країн світу. Ч астка країн Європи в промисловому виробництві становить близько 40 %. Європейські країни впродовж останніх років мали пози тивні показники темпів зростання економіки.

Європи

Прогноз Середньорічні темпи зростання за 2005-2007 pp. у країнах Європи стано вили пересічно З %. Однак у 2008 р. ці показники скоротилися вдвічі. У 2009 р. спад темпів зростання економіки тривав. За прогнозами ООН, у 2010 р. ці показники зростуть у середньому до рівня 0,5 %. У європей ських країнах з перехідною економікою очікуються не лише нижчі темпи росту, а й більш значний спад економічного розвитку. У багатьох країнах з перехідною економікою реальні доходи прогнозуються нижчи ми, ніж 20 років тому.

114

2 о

Основними завданнями європейського розвитку на найближчі роки є подальше створення економічного, політичного, а згодом і регіонального союзу. Європейська спільнота спрямовує свої зусилля на розвиток тих регіонів, що мають відставання, на модернізацію галузей освіти, професійно-технічну підготовку та відповідну зайнятість населення в них. У найближчому майбутньому планується перетворення Європи на визнаний центр світової екологічної політики, удосконалення відносин з країнами, що розвиваються, утворення багатополярного міжнародного господарського середовища.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

'^Європа - західний регіон материка Євразії, який охоплює площу близько 10 мли км^ з населенням понад 800 млн осіб. Суттєві зміни на політичній карті Європи відбулися в кінці 80-х - на початку 90-х років XX ст. У результаті інтеграції утворився Європейський Союз, до якого нині входять 27 країн і де діє єдина валюта. Ч"Економіка більшості країн Європи характеризується як ринкова, соціально орієнтована. Європейський регіон посідає провідне місце у світі за економічними показни ками. К л ю ч о в і те р мі ни і п о н я т т я

4- Європейський регіон інтеграція 4" локомотивні галузі господарства 4"

Європейський Союз 4* Єврозона

САМ ОПЕРЕВІРКА I

Назвіть приклади країн Європи з різною формою правління і територіа льного устрою.

Наведіть приклади тих галузей господарства європейських країн, які свідчать про їхній постіндустріальний етап розвитку.

III

Поясніть позитивні й негативні наслідки реалізації соціальних програм у більшості розвинених європейських країн.

Доведіть, що країни Європи відіграють провідну роль у світовому госпо дарстві.

§24. Європейські субрегіони. Західна Європа

ЄВРОПЕЙСЬКІ СУБРЕГІОНИ. ЗАХІДН А ЄВРОПА 115 Г еографічна розминка Пригадайте, на які фізико-географічні країни поділяють Європу. Назвіть критерії виділення економічних районів на певній території. Поділ Європи на субрегіони: Субрегіон - це частина географічного регіону світу, що відрізняється схожими географічними умовами, насе ленням, господарством, а часто й історичним розвитком. За пропозицією ООН Європу зазвичай поділяю ть на такі субрегіони, я к Північна, Південна, Західна і Східна (мал. 61). Цей поділ є суто географічним. Залежно від політичної та економічної ситуації окремі країни можуть належати до різних груп країн і відповідно субрегіонів. Н априклад, Велику Британію та Ірландію суто за географічними ознаками - розта ш уванням поза межами материкової Європи - відносять до Північної Європи, а за економічними показниками - до Західної Європи. Останніми роками, особливо після потужного розширення ЄЄ у 2004 p., стало акту альним виділення субрегіону Центральна Європа. Нині до Північного субрегіону, окрім країн Скандинавії, Ф інляндії та Ісландії, відносять П рибалтійські республіки - Латвію, Литву й Естонію. Це зумовлено не тільки розташ уванням останніх трьох країн на півночі Європи, а й історичними особливостями їхнього розвитку. До Південної Європи належ ать три країни Піренейського півострова Португалія, Іспанія та Андорра, а також Італія, Мальта, Греція, Албанія та більшість країн Балканського півострова - колиш ніх республік Югославії. Звісно, до Середземномор’я належать такі країни-карлики, як Сан-Марино і Ватикан. У зв’язку зі вступом Кіпру до ЄС та асоційованим членством у ЄС Туреччини ці країни часто також відносять до Південної Європи. Східна Європа Центральна Європа Північна Європа Західна Європа Південна Європа

Мал. 61. Європейські субрегіони

шни Європи Субрегіон Західна Європа включає Німеччину, Францію, Монако, В елику Британію , Ірландію , Бельгію , Н ідерланди, Люксембург, Ліхтенштейн, Австрію, Швейцарію. Країнами сучасної Східної Європи є Росія, Україна, Білорусь та Молдова. А такі країни, як Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Словенія, Румунія і Болгарія, тобто ті, я к і нещодавно стали членами ЄС, виділяють в окрему групу країн Ц ент ральної Європи. Західна Європа. Субрегіон розташований у найвужчій західній сухо дільній частині Європи, що омивається водами Атлантичного океану, і включає Британські острови. Він охоплює площу понад 1,42 млн км^ з ■ населенням близько 255 млн осіб. Західноєвропейський субрегіон є ядром н Західної цивілізації. Головними його рисами є переважання розвинутих ^ країн, так званих країн-лідерів, наявність зрілої демократії та громадянського суспільства. Географічне положення країн Західної Європи сприятливе. Це пов’язано з тим, що більшість з них мають вихід до моря, що позитивно впливає на , розвиток міцних економічних зв’язків не тільки в межах субрегіону, а й з : інш ими регіонами Європи і світу. Важливим є також незначна віддаленість країн одна від одної. Це сприяє встановленню добросусідських від носин і розбудові єдиної Європи. Незважаючи на певну складність і моза їчність рельєфу території субрегіону, кордони м іж окремими державами проходять переважно через такі форми поверхні, я к і не створюють зна чних перешкод для транспортних зв’язків. Природні умови і природні ресурси країн Західної Європи загалом сприятливі для розвитку господарства. Тут видобувають різноманітні мінерально-сировинні ресурси, зокрема вугілля у Великій Британії та ФРН, боксити у Ф ранції, цинко-свинцеві руди у ФРН та Ірландії, к ал ій ні солі у ФРН та Ф ранції, уран у Ф ранції, нафту і газ на шельфі Північного моря та ін. Незважаю чи на різноманітність корисних копа лин, запаси багатьох з них близькі до виснаж ення. Так, вугільні басей ни А нглії та Н імеччини, а також залізорудні басейни Ф ранції, що були базою розвитку важ кої промисловості, нині відіграю ть дедалі меншу роль я к сировинні для паливно-енергетичної і металургійної галузей. Більш ість країн Західної Європи не забезпечують власних потреб у мінеральних ресурсах, особливо енергетичних, тому змуш ені їх імпор тувати. Західноєвропейські країни володіють різноманітними природнорекреаційними ресурсами, я к і вдало використовують для розвитку туризму. Усі країни субрегіону належать до першого типу відтворення населен ня з низькою народжуваністю і низьким рівнем природного приросту населення. Населення старіє, а коефіцієнт природного приросту в біль шості країн не досягає нині відтворювального рівня і коливається в межах від 1,0 % о в Ірландії до 0,2 % о у Німеччині. Це змінило роль субре гіону у світовій системі зовнішніх м іграцій населення. Н ині він перетво рився на головний осередок трудової ім м іграції, особливо з країн Центральної Європи та інш их регіонів світу. Більш ість народів країн Західної Європи належ ить до індоєвропей ської мовної сім ї, однак їхн я етнічна карта дуже строката. Тут є однонаціональні країни, наприклад Ірландія, ФРН, Австрія. Є країни, де пере-

ті О

§24. Європейські субрегіони. Західна Європа

важ ає одна нація, але наявні націо нальні меншини, наприклад Велика ОСІБ/КМ^ Б ританія, Ф ранція. Трапляю ться д вон ац іон альн і к р аїн и , як-от 500г Бельгія, та країни зі строкатішим національним складом, наприклад 400 Ш вейцарія. В усіх країнах Західної 300 Європи панівною релігією є христи янство - католицизм і протестан тизм. Західна Європа є однією з густозаселених територій світу (мал. 62). Зокрема, країни Бенілю ксу нале ж ать до таких, де густота населення є однією з найбільш их у світі. Пересічно в країнах субрегіону на площ і 1 км2 проживає 120 осіб. Мал. 62. Густота населення в країнах Понад 80 % людей живе в містах. Західної Європи Тут спостерігається значна концен трація великих міст і міських агло мерацій.

■

Практичне завдання За картами атласу визначте найбільші міста і міські агломерації в країнах Західної Європи. Назвіть країни - лідери за кількістю великих міських агломерацій.

Я к і в більшості розвинутих, урбанізованих територій, населення Західної Європи зайняте переважно у сфері послуг, включаючи туризм і фінасновий бізнес. П роблем а у країнах Західної Європи скорочується кількість робочих місць у таких високотехнологічних галузях промисловості, як автомобільна, електрон на, авіакосмічна, що пов’язано з автоматизацією виробництва і кризови ми фінансовими та іншими економічними процесами, які періодично охоплюють ці галузі у зв’язку з глобалізацією світового господарства. Запропонуйте свої способи виходу із цієї проблеми сьогодення.

Країни Західної Європи відрізняю ться високим рівнем охорони здоров’я, освіти і соціальної захищеності, низьким рівнем бідності, а середня тривалість ж иття населення тут наближається до 80 років. Західноєвропейські країни - Німеччина, Велика Британія, Ф ранція є економічними лідерами за показником ВВП не тільки у Європі, а й у світі, а їхній ВВП на душ у населення в кіл ька разів перевищує середньосвітовий рівень.

Прогноз За оцінкою МВФ, попри фінансово-економічні негаразди, показник ВВП на душу населення в країнах Західної Європи загалом буде зростати (див. таблицю 1).

117

*■ 4 '

Ч '* •$< • .-OjiJe.

Європи

Таблиця 1. Прогноз зміни показника ВВП на душу населення в країнах Західної Європи, дол. 118

2 q m

O &

Назва країни Австрія Бельгія Велика Британія Ірландія Люксембург Нідерланди Німеччина Франція Швейцарія

2009

2010

2011

2012

2013

2014

38 744 34 905 35 286 39 383 78 108 38 675 33 804 33 334 41 840

38 920 34 872 34 881 38 253 77 228 38 393 33 638 33 445 41 822

39 632 35 436 35 402 38 746 78 569 39 105 34 383 34 046 42 431

40 949 36 396 36 541 39 926 80 629 40 526 35 580 35 060 43 592

42 543 37 679 37 838 41 404 83 276 42 337 37 030 36 372 45 109

44 314 39 058 38 808 42 947 86 160 44 242 38 641 37 788 46 694

У галузевій структурі господарства західноєвропейських країн пере важає сфера послуг (так звані галузі сервісного сектору), при цьому ефек тивно розвивається й матеріальне виробництво (промисловість і сільське господарство), яке є надзвичайно високотехнологічним. Ц і країни мають провідні позиції у сфері інновацій, високий рівень конкурентоспромож ності національних господарств, високі соціальні стандарти. У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ___________________________________________________ Європу поділяють на такі субрегіони, як Північна, Південна, Західна, Східна та Центральна Європа. 4" Головними рисами субрегіону є переважання розвинутих країн, наявність зрілої демократії та громадянського суспільства з високими соціальними стандартами. країнах Західної Європи спостерігаються старіння населення, трудова імміграція, значна концентрація великих міст і міських агломерацій. У галузевій структурі господарства країн субрегіону переважає сфера послуг і високотехнологічні галузі промисловості та сільського господарства. Кл ю ч о в і те р мі ни і п о н я т т я

^ субрегіон 4- субрегіони Європи: Західна Європа, П івнічна Європа, Південна Європа, Східна та Ц ентральна Європа ^

САМ ОПЕРЕВІРКА I

Що покладено в основу виділення субрегіонів у Європі?

Назвіть приклади країн, що належать до різних субрегіонів Європи.

III

Поясніть, які чинники більше впливають на розвиток господарства країн Західної Європи: сприятливе економіко-географічне положення і наявність природних ресурсів, наявність дешевої робочої сили і пере важання міських жителів чи розвиток науки та інноваційних техноло гій виробництва.

Доведіть, що субрегіон Західна Європа посідає провідні позиції у світі.

§25. Федеративна Республіка Німеччини

Ф ЕДЕРАТИВН А РЕСПУБЛІКА НІМЕЧЧИНИ 119

Географічна розминка Пригадайте, коли відбулося об’єднання Західної і Східної Німеччини. Поміркуйте, як рельєф, корисні копалини та внутрішні води впливають на розвиток господарства країни.

З агал ьн і відомості про країну. О фіційна назва Н імеччини - Федера тивна Республіка Німеччини, її площа 357,04 тис. км2, населення - понад 82 млн осіб. Німеччину справедливо називають європейським велетнем. Так, за площею вона перебуває на п ’ятому місці в Європі після України, Ф ранції, Іспанії та Ш веції. За кількістю населення країна посідає перше місце серед країн Західної Європи і друге серед усіх європейських дер жав. А її середня густота населення є однією з найвищ их у Європі і стано вить 230 осіб на км2. Німеччина - це парламентська республіка за формою правління і феде ративна держава за формою державного устрою. Вона поділяється на 16 федеральних земель (мал. 63). Найбільшою із земель є Баварія, а найзаселенішою - Північний Рейн-Вестфалія. Три із ш істнадцяти федераль них земель є фактично містами. Це столиця ФРН Берлін, північне порто ве місто Гамбург і промислове місто Бремен. Серед інш их міст Німеччини слід згадати Мюнхен - столицю Баварії, Франкфурт-на-Майні - найбіль ший аеропорт материкової Європи та ін. Державна мова в країні німецька, грошова Ш лєзвігГольштейн одиниця - євро. Географічне положення. ФРН розташова на на сході Західної Європи в оточенні добре розвинених європейських країн, її економіч них і політичних партнерів, що є вигідним насамперед для ведення зовнішньоекономіч ної діяльності. На півночі Німеччина межує з Данією, на сході її сусідкою є Польща, а на південйому сході - Чехія. На півдні ФРН має спільні кордони з Австрією і Швейцарією, на заході з Францією, а на північному заході з країнами Бенілюксу. На півночі територія Н ім еччини ом ивається П івнічним і Балтійським морями, проте їхн я мілководність і відсутність глибоководних природ ВВП зе м е л ь н а о д н у особ у, % них проходів (фарватерів) до найбільш их С е р е д н ь о н а ц іо н а л ь н и й = 100 % німецьких портів - Гамбурга та Бремена, п о н а д 120 робить Німеччину малоконкурентною з пор 1 0 0 -1 1 9 8 0 -9 9 тами інш их країн Західної Європи. 6 0 -7 9 Природні умови й ресурси країни різно н и ж ч е 60 манітні, але не забезпечують повністю всіх її потреб. Поверхня Німеччини поступово зни Мал. 63. Федеральні землі жується з півдня на північ, де представлена ФРН широкою і плоскою Північнонімецькою рів

Європи

2 q rt

О й

ниною. Рівнинний рельєф, а також сприятливий клім ат є основними чинниками розвитку тут сільського господарства. Центральна і південнозахідна частини країни представлені середньовисотними горами, багати ми на лікувальні мінеральні води, я к і використовують у рекреаційному господарстві. На півдні Німеччини здіймаються Альпи, яким передує Баварське плоскогір’я. Ц я місцевість цілорічно приваблює сюди туристів. Північнонімецькою рівниною течуть річки Одер, Ельба, Візер. Вони об’єднані між собою каналам и, я к і виконують роль важ ливих водних транспортних ш ляхів. На південному заході Німеччини розташована долина повноводного Рейну, який відіграє значну економічну роль для країни і має статус міжнародної річки. На півдні країни тече Дунай, ш;о забезпечує водою великі міські агломерації. До середньовисотних гір та їхніх передгір’їв тяж ію ть родовищ,а кам ’яного вугілля і рудних корисних копалин, нафта і природний газ зосереджені на П івнічнонімецькій рівнині. Переважно в Східній Німеччині є незначні поклади бурого вугілля. Запаси природного газу, що становлять понад 300 млрд м^, використовують в енергетиці, однак ці об’єми не забезпечують повністю потреб країни. Німеччина багата на різ номанітні солі, зокрема калійні. Значними є запаси сировини для вироб ництва будівельних матеріалів, керамічних виробів і скла. Народонаселення і культура. Незважаючи на від’ємний природний приріст, кількість населення Німеччини зростає, але переважно завдяки іммігрантам. З майж е 82 млн меш канців понад 7 млн —це іноземці, а ще 4 млн є етнічними німцями, що народилися поза країною. У національно му складі населення ФРН переважають німці (майже 92 %). Серед інш их національностей найбільший відсоток становлять турки (2 %), а ще понад 6 % - це серби, хорвати, італійці, росіяни, євреї, греки, поляки, курди, араби, іспанці. Щодо віросповідання населення Німеччини, то близько 40 % віруючих належать до протестантів, я к і мешкають на сході, півночі і в центрі країни, 35 % - до католиків, що населяють переважно південь і захід, майже 2 % - це мусульмани. П р о гн о з За даними Міжнародної організації міграції, Німеччина посідає третє місце в світі за кількістю іммігрантів, значна частка яких є трудовими мігрантами. За даними Федерального агентства зайнятості Німеччини, нині понад 80 % виданих іммігрантам дозволів на роботу припадає на громадян країн Центральної Європи. Спостерігається тенденція до мігра ції із цих країн висококваліфікованих спеціалістів. Більшість працівни ків, що приїздять на роботу, родом з Польщі, Чехії та Румунії.

О собливості народів і націй Рисами характеру німців є скромність, чесність і домовитість. З усіх цивілізованих націй німці легше і найдовше здатні підкорятися урядам, під владою яких вони живуть. За темпераментом німців відносять до флегматиків. їм притаманні розсудливість, прагматизм і наполегливість у досягненні мети, а також здатність витримувати труднощі, але у кмітли вості й смаку вони дещо поступаються англійцям, французам та італій цям. Німці дуже люблять спорт, подорожі, цінують сімейні традиції. Населені пункти країни відрізняються високим рівнем благоустрою і чистотою.

§25. Федеративна Республіка Н імеччини

Господарство. ФРН - це високорозвинута країна Європи й світу, що вхо дить до Великої сімки. Господарська модель розвитку ФРН представлена соціально-ринковою системою, яка являє собою компроміс м іж економіч ним зростанням і рівномірним розподілом багатства. За показником ВВП Німеччина тривалий час не опускається нижче п’ятого місця у світі.

121

П роблем а Нині у ФРН низькі темпи росту ВВП, що є наслідком доволі щедрих соці альних програм. Майже 40 % чистого прибутку компаній ФРН йде на оплату праці, у численні соціальні фонди. Витрати на соціальне забезпе чення пенсіонерів зростають. Високий рівень допомоги з безробіття часто породжує утриманські настрої в німецькому суспільстві. Поміркуйте, як можна поліпшити таку ситуацію.

У галузевій структурі господарства Німеччини, типовій для постіндустріальних країн, на сферу послуг припадає більше 68 % ВВП, на промисло вість - ЗО %, а на аграрний сектор - лиш е близько 2 %. П р о м и с л о в і с т ь Німеччини значно залеж ить від зовнішніх ринків сировини і збуту продукції. ФРН є одним з найбільш их у світі виробни ків сталі, вугілля, цементу, хімічних товарів, транспортних засобів, вер статів, електроніки, суден, продуктів харчування та текстилю. Однак не всі галузі промисловості розвиваються нині успішно, ш,о пов’язано як з міжнародною конкуренцією, так і з внутрішньою кризою. Так, конкурен ції після воз’єднання країни не витримують більшість промислових підприємств Східної Німеччини. Існують певні проблеми у розви тку й чорної мет алургії, хоча за обсягом виробництва її продукції ФРН значно випе реджає інш і країни Західної Європи. Нині переважає передільна металургія, я к а роз Лудвигсі^льде міщ ена в багатьох районах Німеччини. Однак більшість основних потужностей чор ної металургії зосереджено в межах давніх м еталургійних районів - Рурськом у і Нижньорейнському. Кольорова м ет алургія працює переважно на імпортній сировині, тому її розміщення визначається транспорт Саарлуї ними умовами і дешевими енергоресурсами. Рашта' Найголовнішим районом виплавки алю мі нію є Північний Рейн-Вестфалія з центрами Ессен, Ферде, Норф; мідь виробляю ть у Гамбурзі, Люнені, Оснабрюке, Любеку та ін. Фольксваген ф Форд ^ Опель Однією з найваж ливіш их галузей м іж на ф БМВ ф Ауді МерседесБенц родної спеціалізації країни є багатогалузе Ф Порше ф Фаун вий маш инобудівний комплекс, продукція # МАН Магірус ф Кессборер якого забезпечує більше половини всього О Головні заводи товарного експорту. В еликим и центрами маш инобудування є Мюнхен, Нюрнберг, Мал. 64. Міста ФРН М анхайм, Гамбург, Берлін і Лейпциг центри машинобудування (мал. 64). До галузей спеціалізації належ ить

Європи

122

також хім ічна промисловість. Головними районами концентрації хіміч ного виробництва є Рейнсько-Вестфальський, Рейн-М айнський та Верхній Рейн, де виробляється понад 50 % усієї продукції галузі. Н айбільш ими центрами є Леверкузен, Кельн, Весселінг, Ф ранкфурт-наМайні, Людвігсгафен та ін. П ровідні п ід п р иєм ства

Оі

П р о м и с л о в і г і г а н т и . В організаційній структурі промисловості Німеччини основну роль відіграють інтегровані фірми - концерни. А всі найбільші промислові компанії - це ТНК, окремі з яких, особливо в галу зях міжнародної спеціалізації, належать до найбільших корпорацій світу. Так, автомобільними гігантами є корпорації, «Даймлер-Крайслер» і «Фольксваген». Лідерами європейської хімічної і хіміко-фармацевтичної індустрії є німецькі концерни «Басф», «Бауер», які мають приблизно однаковий торговельний оборот і кількість працюючих. Найбільшими електротехнічними корпораціями Німеччини є «Сіменс» і «Вош».

С іл ь с ь к е г о с п о д а р с т в о . У сільському господарстві Німеччина вико ристовує майже 50 % своєї території. У галузевій структурі аграрного сектору господарства домінуючим є тваринництво, зокрема скотарство, свинарство і птахівництво. Ц і галузі виробляють до 70 % товарної про дукції. У рослинницт ві значні площі охоплено кормовими культурами (кормовий буряк, кукурудза на корм, люцерна, конюшина), що зумовлено потребами тваринництва, проте значну кількість кормового зерна Німеччина ще й імпортує. Продовольчим зерном країна забезпечує себе майже повністю. Тут вирощують переважно жито (3/4 збору зернових), овес, ячмінь. Добре розвиваються такі галузі рослинництва, я к картоп лярство, виноградарство і садівництво. Сільське господарство є потуж ною базою для розвитку харчової промисловості.

Практичне завдання Користуючись картами атласу, назвіть основні галузі харчової промисло вості Німеччини. Які з них виробляють продукцію на експорт? Які з німецьких товарів харчової промисловості е на українському ринку?

С ф е р а п о с л у г ФРН представлена багатьма галузями, серед яких на самперед ті, що забезпечують соціальні потреби населення: освіта, охорона навколишнього середовища, медичне обслуговування, соціальне забез печення, а також торгівля, громадський транспорт і банківська сфера. Найбільшу частку становлять торгівля і транспорт, у яких залучено близько 20 % робочої сили країни. П ровідні п ід п р иєм ства П о з и ц і ї л і д е р і в т о р г і в л і і т р а н с п о р т у . Німецька компанія «Метро» є європейським торговельним лідером, щорічний торговельний обіг якої становить близько 50 млрд євро і в якій працює майже 250 тис. населення. Найвищі сходинки на європейському транспортному ринку посідають німецькі компанії «Люфтганза» (авіаційний транспорт) з торговельнкгм обігом у 17 млрд євро і з кількістю зайнятих 90 тис. та «Bahn» (залізничний транспорт), відповідні показники- якої становлять близько 16 млрд євро та 214 тис. працівників.

§25. Федеративна Республіка Н імеччини

123

Мал. 65. Книжковий фестиваль у Німеччині

Мал. 66. Автомобільна виставка в Мюнхені

Німеччина є світовим лідером у банківській сфері. Тут створена двосту пенева банківська система, я к а складається з головного Дойче Бундесбанку, Центральних банків земель і численних відділень і філій. Крім того, існують приватні банки, ф ункції яки х чітко регламентовані. У Німеччині переважає діловий та екскурсійний туризм. Серед турис тичних міст варто згадати Берлін з Бранденбурзькими воротами, Дрезден з палацовим комплексом Цвінгер та Дрезденською картинною галереєю, Гамбург, Бремен, Кельн, Дюссельдорф, Мюнхен - міста проведення різно манітних виставок і фестивалів світового рівня (мал. 65, 66). Рекреаційний туризм у країні пов’язаний з наявністю бальнеологічних ресурсів - мінеральних вод. Тут діє близько 50 курортів, багато з яких над звичайно престижні, зокрема Баден-Баден, Бад-Кіссинген, Бад-Фюссінг та ін. Щорічно на німецьких курортах оздоровлюється понад 1 млн осіб. Гірськокліматичні курорти зосереджені в німецьких Альпах. Зовніш ньоекономічна діяльність. За обсягами експорту ФРН посідає 2-3 місця у світі. Основними експортними товарами є автомобілі та тех нологічне обладнання, метал, продукти харчування, продукція хімічної, хіміко-фармацевтичної, текстильної та швейної промисловості. Подібним до експорту є й перелік імпортних товарів, проте в ньому значну частку становлять енергоносії - природний газ і нафта. Географія екпорту та імпорту подібна до інших країн Євросоюзу. Майже 60 % експорту та імпорту припадає на країни ЄС. Потужними торговельними партнерами Німеччи ни є також США та Японія. Останнім часом активізувалися торговельні процеси з країнами Центральної Європи і Росією. ФРН є одним з найбільш их інвесторів для Іспанії, Португалії, Греції та інш их країн ЄС. Справжній німецький «інвестиційний бум» наприкінці XX ст. пережили й США. Значно посилився інтерес німецьких інвесторів до країн Центральної і Східної Європи, зокрема в галузях зв’язку, авто мобілебудування, хімічної промисловості. Україна також входить до двадцяти найваж ливіш их партнерів Німеч чини. У наш ій країні діють близько 500 спільних українсько-німецьких підприємств. ФРН експортує до України різноманітну продукцію машино будування, тканини, одяг, продукти харчування. В останні роки значно розширилося співробітництво двох держав у сфері науки, освіти й культури. В Україні продуктивно працюють бюро різноманітних німецьких фондів (Аденауера, Еберта, Зайделя), відділення інституту Гете. У Німеччині стажуються українські менеджери, студенти і викладачі.

1 24

^ О б’єднана Німеччина - це розвинена країна Західної Європи, що має великі розміри території, значну кількість і густоту населення. Різноманітні природні умови і ресурси не забезпечують усіх потреб країни, тому окремі галузі господарства орієнтується на імпортну сировину. У національному складі населення ФРН переважають німці. Економіка країни ринкова, соціально орієнтована. Галузями міжнародної спеціалізації є машинобудування, хімічна, харчова і легка промисловість. Ч*Сфера послуг, зокрема такі галузі, як торгівля, транспорт і банківська сфера, за створенням ВВП посідає передові позиції. Наііголовнішими зовнішньоекономічними партнерами Німеччини є країни ЄС, США та Японія.

К л юч о в і т е р мі н и і п о н я т т я

Федеративна Республіка Німеччини ^ федеральні землі ^ соціальноринкова економіка постіндустріальна країна

О,

САМ ОПЕРЕВІРКА I

Складіть візитну картку Німеччини.

Назвіть галузі господарства і продукцію Німеччини, яка має європей ське і світове значення.

III

Поясніть розташування різних центрів розвитку промисловості Німеччини, користуючись картою атласу.

Оцініть роль ФРН в об’єднаній Європі.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ Географічна розминка Ц

Назвіть острови, на яких розташувалася Велика Британія. Назвіть природні ресурси, які здавна використовували на території країни.

Загальн і відомості про країну. Офіційна назва Великої Британії Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, площа 244,1 тис. км2, населення - 61,8 млн осіб. Форма державного правління парламентська монархія. Главою держави є королева. У державі не напи сана Конституція, а законодавство складається з актів конституційного характеру, я к і в сукупності є Конституцією країни. Проте відсутність основного закону не заваж ає населенню країни бути законослухняним. Велика Британія - унітарна держава з наданням прав адміністратив ної та політичної автономії Ш отландії, Уельсу, Північній Ірландії. Країну поділяю ть на чотири історико-географічні області: А нглія, Уельс, Північна Ірландія і Ш отландія, особливий статус мають острів Мен і Нормандські острови. Велика Британія має острівні володіння за межами

$26. Велике Британія

своєї території, вона зуміла зберегти економічні зв’язки з колиш німи 1 колоніями, створивши Співдружність Британських Націй. Це одна з небагатьох держав ЄС, я к а поки що зберігав свою національну валюту ^ 125 фунт стерлінгів. Столиця держави Лондон - один з най більших фінансових, економічних, куль турних центрів Європи і світу. Тут діє понад ЗО музеїв, серед як и х Тауер, музей Вікторії та Альберта, музей воскових фігур Мадам Тюссо. Лондон внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО я к місто, в якому зібрано велику кількість пам’яток культури - Вестмінстерське абатство XI ст. з Куточком поетів, Віндзорський замок. Куточок ораторів у Гайд-парку, колона Нельсона та ін. Привертають увагу й чис ленні парки міста (мал. 67). Г еограф ічне п о лож ен н я. В елика Британія - це острівна країна. Берегова лінія Британських островів значно розчле нована численними затоками і утворює великі півострови - Уельс і Корнуолл. Найближче до Королівства розташована Ф ранція, з якою зв’язок здійсню ється через протоки Ла-М анш (тунель під Мал. 67. Лондон - столиця Ла-Маншем) і Па-де-Кале, а також Бельгія Великої Британії (1), і Нідерланди, я к і межують з ним також по Вестмінстерський палац (2) морю. Велику Британію часто називають західними воротами до Європи, що повністю виправдано, бо саме ця країна стоїть на перетині важ ливих повітряних і морських ш ляхів Старого світу з Новим. Таке розташ ування Великої Британії значно впливало на розвиток країни впродовж усієї її історії. Природні умови і ресурси. Райони Великої Британії дуже відрізняються за рельєфом, кліматом і пануючими ландшафтами. На півночі і заході країни переважає гірський рельєф, на південному сході - рівнинний. Найбільш гористою є територія Шотландії. Значна частина території країни добре освоєна, а близько 3/4 її площі - це сільськогосподарські угіддя (мал. 68).

Мал. 68. Сільськогосподарські угіддя Великої Британії

О Q,

раїни Європи

Велика Британія не відрізняється різноманітністю корисних копалин, проте окремі з них відіграли у свій час суттєву роль у формуванні про мислових районів країни. Найбільше значення мали запаси кам ’яного вугілля, я к і зосереджені в трьох басейнах країни - Йоркширському, Нортумберленд-Даренському та Південно-Уельському. Нині роль вугілля суттєво зменшилася. Натомість зріс видобуток нафти й газу на шельфі Північного моря. Велика Британія раніш е використовувала власну заліз ну руду для потреб металургії. Н ині галузь перейшла на якісніш у імпортну руду. З інш их корисних копалин заслуговують на увагу родовиш;а каоліну, кам ’яної та калійної солі. Досліджуються родовища урано вих руд. К лім ат Великої Британії морський, дуже м ’який і вологий на заході та більш сухий на сході. У ґрунтовому покриві переважають підзолисті й бурі лісові ґрунти, я к і суттєво окультурені і дають високі врожаї. Особливості ґрунтово-кліматичних умов визначають спіеціалізацію сільського господарства західної і східної частин країни. Річки Великої Британії повноводні, близько розташовані одна до одної, Шіо дало змогу об’єднати їх каналам и і створити густу мережу транспортних ш ляхів. Порізаність берегової лінії і зручність гирлових частин річок, я к і далеко заходять у суходіл, позитивно впливає на створення портів, я к і стали важ ливими транспортними вузлами. У Великій Британії переважають культурні ландш афти, хоча в бага тьох місцях збереглися куточки незайманої природи, що вражаю ть своєю красою всіх відвідувачів. Народонаселення і культура. Н ині для країни характерний низький природний приріст (0,4 % о ) , з цим пов’язане «старіння нації» і проблеми відтворення працездатного населення. А нглійці становлять близько 80 % населення країни. Вони є нащ адками англосаксів і норманів. Близько 15 % - це шотландці, валійці та ірландці - нащадки кельтів. До 5 % припа дає на іммігрантів з країн Співдружності. За віросповіданням переважа ють англікани. Серед віруючих е католики і незначна частка мусульман. О собливості народів і націй Англійці відрізняються поміркованістю, про яку вони не забувають ні під час роботи, ні під час відпочинку. їм притаманна любов до порядку, ком форту, потяг до розумової діяльності. Вони люблять гарний транспорт, свіжий костюм і багату бібліотеку. Увагу привертає англійський спосіб життя, зокрема прихильність до традицій, повага до королівської сім'ї, своя система мір, лівосторонній рух, традиції в харчуванні, старомодні кеби та омнібуси на вулицях, зневага лондонських клерків до портфелів.

У країні спостерігаються одна з найвищ их у Європі густота населення і дуже високий рівень урбанізації. У містах проживає понад 90 % населен ня. Велика Британія має високоефективний ринок праці, що забезпечує досить високий рівень зайнятості населення. Рівень безробіття приблиз но вдвічі нижчий, ніж у Німеччині та Ф ранції. Держава, не втручаючись у регулювання зайнятості населення, активно стимулює створення нових робочих місць у приватному секторі господарства. Соціальні проблеми сучасної Великої Британії пов’язані з іммігранта ми, з яким и часто виникають і загострюються трудові конфлікти.

§26. Велика Британія

Велика Британія має надзвичайно цікаву й давню культуру. Країна дала світу багатьох діячів науки і культури, серед як и х філософ Р. Бекон, мандрівники-дослідники Ф. Дрейк, Дж. Кук, біологи і медики Ч. Дарвін, Ф. Хопкінс, А. Флемінг, літератори В. Шекснір, Д. Дефо, Дж. Свіфт, С. Моем, Р. Кіплінг, Дж. Прістлі та ін., музиканти У. Бьорд, Б. Бріттен, група «Бітлз». Господарство. Велика Британія є однією з найрозвинутіш их країн світу, провідною торговельною країною, світовим фінансовим центром. ВВП країни становить понад 2 трлн дол. Країна вибудовує свою ринкову модель господарського розвитку, що має такі особливості: мінімум дер жавного втручання і максимум приватної ініціативи. Велика Британія посідає провідне місце в науково-технічних розробках, у розвитку новіт ніх технологій. Структура господарства Великої Британії в загальних рисах повторює німецьку. У ній на сферу послуг припадає понад 73 % ВВП, а на промис ловість і сільське господарство відповідно лише 25 % і близько 2 %.

Прогноз За економічним прогнозом Британської торгової палати (БТП) спад еко номічного розвитку у 2009 р. становив близько 4 %, але вже в 2010 р. фіксується зростання на 1,1 %, а в 2011 р. ВВП Великої Британії, як очі кується, зросте на 1,9 %. На думку БТП, зростатиме до середини 2010 р. й кількість безробітних з 2,43 млн до пікової цифри понад З млн осіб, або 9,6 % усього працездатного населення.

П р о м и с л о в іс т ь . За обсягами промислового виробництва Велика Британія посідає п ’яте місце у світі. Я к і в інш их країнах Західної Європи, у Великій Британії існують галузі, я к і всіляко підтримуються урядом. Це передусім м ет алургійна промисловість. Н ині збереглося п’ять металургійних районів. Однак змінилася географія розміщення металургійної промисловості.

Практичне завдання Користуючись картами атласу, назвіть металургійні райони Великої Британії. Поясніть, чому розміщення підприємств чорної металургії зміс тилося на узбережжя у порти.

Такою самою галуззю є т екст ильна промисловість, географія якої збереглася з епохи промислового перевороту. Бавовняна промисловість зосереджена у Л анкаш ирі, вовняна - в Йоркширі, ллян а - у Північній Ірландії, а трикотаж на - у Східному Мідленді. Досить сильними є позиції Великої Британії в енергетичній, нафтохі мічній, харчовій галузях промисловості та в багатогалузевому машинобу дуванні. Хоча машинобудівний промисловий комплекс зазнав кризи і значних структурних змін, його частка впродовж останніх років зросла. Найбільш значущ і позиції в машинобудуванні має виробництво двигу нів, літаків і космічного обладнання, виробництво комп’ютерів, телефо нів, засобів зв’язку, радіоелектронного обладнання, а також автомобілів. При цьому значно зменш илися обсяги суднобудування, проте Велика Британія залиш ається одним з найбільших у світі виробників військових та спеціалізованих суден.

127

1\раіни Європи 128

Н айбільш им центром розвитку електроніки та електротехніки е Лондонська агломерація, проте зростає роль і Глазго, Едінбурга та Данді, я к і справедливо називаю ть «Силіконовою долиною Ш отландії». А віаракетна галузь розміщена в Лондоні, Бристолі і Східному Мідленді. Верстатобудування та приладобудування приурочені до Бірменгена, а важ ке машинобудування - до металургійних районів Північного Сходу Англії. П ровідні п ід п р иєм ства

j i аУ~Ж В

Л &

Л і д е р и б р и т а н с ь к о ї е к о н о м і к и . П’яте місце у світі за торговельним обігом посідає нафтопереробна компанія «Брітіш Петроліум». Наступна за нею авангардна трійка представлена виробництвом пер винних пластмас і пластику, фармацевтичних товарів (компанія «GSK») та органічної хімії. Британські компанії «Брітіш Телеком», «Ракал Електроніко», «Сіменс Плессі» є традиційно сильними в електротехнічній промисловості. Приватизована компанія «Брітіш Аероспейс» спеціалізується на випуску широкого спектру космічних апаратів, ракет, літаків тощо, а «РоллсРойс» - один зі світових лідерів з виробництва авіадвигунів. Харчова промисловість представлена багатьма гігантами, серед яких «Юнілевер» британсько-нідерландський консорціум, торговельний обіг якого понад 50 млрд євро, а кількість зайнятих становить понад 250 тис. осіб.

С іл ь с ь к е г о с п о д а р с т в о Великої Британії є типовим для постіндустріальних країн СС з досить низькою часткою у структурі ВВП та з висо ким рівнем фінансової підтримки з боку держави та країн СС.

Проблема Обсяги виробництва продукції в аграрному секторі господарства країни постійно скорочуються, що пояснюється аграрною політикою ЄС, спря мованою на контроль за обсягами продукції, що випускається, та части ми хворобами сільськогосподарських тварин останніми роками. Помір куйте, як вирішити проблему збільшення обсягів виробництва сільсько господарської продукції і при цьому виконати всі угоди «Спільної аграр ної політики» країн ЄС.

Сільське господарство характеризується наявністю великих земле власників {лендлордів), я к і здають свої землі в аренду, особливо на пів денному сході країни. У структурі галузі переважає тваринництво, ш;о зумовлено наявністю цілорічних продуктивних пасовищ. Основними галузями тваринництва, я к і в інш их країнах Західної Європи, є розве дення великої рогатої худоби, свинарство і птахівництво. У рослинницт ві третина земель охоплена зерновими культурами, серед яких провідними є пш ениця і ячмінь. На половині ріллі вирощують багаторічні трави, незначні ділянки відведені під вирощування картоплі, цукрового буряку, городини та ягід.

Практичне завдання Користуючись картами атласу, назвіть основні землеробські і тварин ницькі райони Великої Британії.

С ф е р а п о с л у г . Враховуючи острівне положення країни, важливою галуззю сфери послуг є транспорт, представлений усіма видами. Після

§26. Велика Британія

введення в експлуатацію Трансламаншського тунелю, завдовжки понад 50 км, країна отримала прямий вихід до континентальної транспортної системи. Велика Британія посідає одне з перших місць у Європі за розвит ком морського транспорту. Вона володіє однією з найбільших авіакомпаній світу («Брітіш Ейрвейз»), я к а за протяжністю авіаліній є абсолютним лідером у Європі, проте за торговельним обігом поступається німецькій «Люфтганзі». Досить сильними є позиції Великої Британії в галузі телекомунікацій, банківському секторі, концентрація та централізація в якому призвела до формування потужних фінансових груп. Ч астка британських банків у міжнародному кредитуванні перевиш;ує 20 %. Велика Британія відіграє значну роль у сфері туризму. Вона є країною переважно ділового, пізнавального, спортивного та освітнього туризму. Крім Лондона, привабливими для туристів є молодіжний центр країни Ліверпуль, університетські міста Оксфорд та Кембридж, шотландські міста Единбург і Глазго - центри мистецтва і проведення фестивалів, Кардифф - столиця Уельсу, я к а збирає ш анувальників пам ’яток Єередньовіччя, а також курортні райони на півдні А нглії (Боримут). Рівень розвитку господарства в окремих районах Великої Британії нео днаковий, ш;о зумовлено я к історичними чинниками, так і сучасними тенденціями. Провідні позиції в розвитку господарства країни посідають райони Південної Англії, серед яких Південний Схід. Райони Центральної А нглії більше ніж інш і залеж ать від розвитку обробних галузей промис ловості. Північні райони А нглії відрізняю ться насиченістю давніх тради ційних галузей господарства. Райони національної окраїни, ш;о включають Уельс, Шотландію та Північну Ірландію, з депресивних перетворилися на території інтенсивного промислового і сільськогосподарського розвитку. Зовнішньоекономічна діяльність. Я к і більшість країн Західної Європи, Велика Британія значну увагу приділяє зовніш ній торгівлі, частка якої у світовій торгівлі становить близько 6 %. Основними промисловими това рами, я к і країна постачає на зовнішні ринки, є продукція машинобуду вання, хімічної та хіміко-фармацевтичної галузей. Надзвичайно конку рентоспроможними на світовому ринку є харчові концентрати, кондитер ські вироби, тютюн і різноманітні напої. Основними статтями імпорту є промислове обладнання, технології, паливо, продукти харчування. Країна здійснює 10 % світового експорту послуг - банківських, страхо вих, брокерских, консультативних, а також у галузі комп’ютерного про грамування. Велика Британія є потужним світовим інвестором. Значна частина інвестицій припадає на країни ЄЄ, зокрема на Німеччину (особливо Східну). А в самому Королівстві високою є частка інвестицій із ЄША. Відносини Великої Британії з Україною набувають дедалі більш стійкого і динамічного характеру. Спостерігається тенденція щодо збільшення обсягів взаємної торгівлі. У структурі товарообігу лідерами є текстильна промисловість, продукція чорної металургії і хімічної промисловості. Велика Британія входить до числа великих інвесторів України, посідаючи п’яте місце серед країн-інвесторів. Н айбільш а частка інвестицій спрямо вується в харчову промисловість, машинобудування, внутрішню торгівлю. Створюються спільні українсько-британські підприємства.

Європи УЗАГАЛЬНЕННЯ

q m

Велика Британія - парламентська монархія, унітарна держава, має острівні володіння за межами своєї території. ^К раїн а не відрізняється різноманітністю мінерально-сировинних ресурсів, значна частина її території добре освоєна і заіінята сільськогосподарськими угіддями. ^В елика Британія - це держава з низьким природним приростом, високою густотою населення і урбанізацією, у її національному складі переважають англійці. 4* Провідними галузями промисловості країни є енергетика, нафтохімічна, хіміко-фармацевтична, харчова галузь промисловості та багатогалузеве машинобудування. 4* У структурі сільського господарства Великої Британії переважає тварин ництво. 4* Сильними є позиції Великої Британії в транспорті, галузі телекомунікації!, банківському секторі. "f Велика Британія є провідною торговельною країною і потужним інвестором. К л юч о в і т е р мі н и і п о н я т т я

^ парламентська монархія ^ ринкова модель господарського розвитку 4" галузі міжнародної спеціалізації лендлорди 4*

САМ ОПЕРЕВІРКА Назвіть найважливіші риси економіко-географічного положення Великої Британії, що впливають на розвиток господарства. II

Порівняйте особливості населення Великої Британії і Німеччини.

III

Поясніть, чому держава всіляко підтримує такі галузі господарства, як чорна металургія, текстильна промисловість і сільське господарство.

Доведіть, що сфера послуг Великої Британії посідає провідні позиції у світі.

2 7 J

Ф Р А Н Ц ІЯ

Географічна розминка _

Пригадайте, яке місце за площею посідає Франція в Європі. Поміркуйте, які особливості природних умов Франції найбільше вплива ють на розвиток господарства.

Загальн і відомості про країну. Офіційна назва держави - Ф ранцузька Республіка. Її площа становить 551,6 тис. км^, а населення - 62,9 млн осіб. Форма державного правління - президентсько-парламентська рес публіка. Ф ранція є унітарною державою. Вона складається разом з Корсикою з 22 регіонів, я к і поділяють на 96 департаментів (мал. 69). Заморськими департаментами Ф ранції є Ф ранцузька Гвіана, Гваделупа,

4‘2 7 .

Франція

М артиніка, Реюньйон. Її територіальними одиницями з особливим стату сом є Майотта, Сен-П’єр, Мікелон. Заморські французькі території - це Бассас-да-Індія, о. Кліппертон, о. Європа, Ф ранцузька П олінезія, Ф ранцузькі Південні та А нтарктичні землі, о. Глорйоз, о. Жуан-да-Нова, | . . Нова Каледонія, о. Тромнлен, о. Уолесс і Футу на. Столиця Ф ранції - місто П ариж - є серцевиною країни. Державна мова країни - французька. Країна входить до Єврозони і нині користується євро. Географічне полож ення Ф ранції на заході Європи є вигідним з погля ду соціально-економічного розвитку. Моря і гори утворюють природні кордони країни з усіх боків, крім північно-східної частини, і водно час є джерелом важ ливих природ них ресурсів. Н а заході, півночі і півдні територія країни омивається водами Атлантичного океану, зо крема його Біскайською затокою, протокою Ла-М анш і теплим Серед земним морем. Країна розташ ована на великому плато, яке на півночі перетинають річки Сена і Марна. На північному сході вздовж кордонів з Бельгією поверхня горбиста, укрита ліса Прованс-Тми. Південніше над долиною Рей J Альпиї Л а н г ^ к - Лазурний берег ну здіймаю ться гори Вогези. Саме Населення ОН районів тут проходить кордон Ф ранції з Корс»ч<а ]] понад 6 млн Німеччиною. Д алі на кордоні зі І4-6МЛН І І2-4МЛН Ш вейцарією простягається гірський 250 000-6 мли ланцю г Юра. Високогір’я Ц ентраль Мал. 69. Сучасні економічні райони ного масиву займаю ть значну площу Франції в центральній південній частині, де подекуди розкинуті застиглі вул канічні кратери. Піренейські гори створюють природний кордон м іж Францією та Іспанією. Н а кордоні з Італією височіють грандіозні Альпи (мал. 70). Отже, Ф ранція оточена та кими природними об’єктами, я к і є її природною скарбницею, межує з таким и сусідами, з яким и склалися тісні політичні та економічні зв’язки. Природні умови і ресурси Ф ранції в цілому сприятливі для господарю вання і комфортного проживання людей. Природні умови, зокрема ре льєф переважної більшості терито рії країни і клім ат , сприятливі для М ал. 70. Французькі А льпи ведення сільського господарства.

;Європи

132

q м

о а

На мінерально-сировинні ресурси Ф ранція небагата. Так, у Лотарингії є незначні запаси к ам ’яного вугілля та залізної руди, у Центральному масиві - запаси урану, яки й використовують на атомних електростан ціях. Я к енергетичний ресурс використовують також енергію гірських річок. На півдні - у Провансі і Лангедоці - видобувають боксити. Країна має природні будівельні матеріали, а також калій ну та к ам ’яну сіль. Особливості рельєфу, зокрема гірські масиви Альп і Піренеїв, є важ ли вим чинником розвитку туризму. Туристськими ресурсами є й морські узбережжя з чудовими пляж ам и (мал. 71), судноплавні річки, серед яких Сена, Луара, Гаронна, Рона. У меж ах країни експлуатуються численні джерела цілющ их мінеральних вод. Територія Ф ранції вкрита ш ироко листими лісами, я к і становлять понад 25 % площі країни, на півдні середземноморський маквіс, що подекуди змінює культурна рослинність маслинові гаї, виноградники, фруктові і декоративні дерева. З метою збереження флори і фауни створено національні природні парки, ланд шафти яки х є важ ливими рекреаційними ресурсами країни. Народонаселення і культура. Природний приріст населення у Ф ранції, як і в більшості країн Західної Європи, невисокий і становить нині всього 0,4 %о. Понад 85 % жителів країни французи. Свої етнічні особливості зберігають каталонці, корсиканці, бретонці, фламандці та ін. народи. У країні проживає достатньо багато іммігрантів - алж ирців, порту гальців, іспанців, італійців, тур ків, вірмен, марокканців, тунісців, в’єтнамців, басків. Католики стано влять 90 %, що підтверджує сильні традиції Римської католицької церкви. Прихильність до інш их ре лігій у відсотках така: протестанти становлять 2 %, мусульмани - 2 %, іудеї - 1 %, православні - 0,5 %, поза вірою - 4,5 %. Переважна біль шість населення (понад 70 %) меш кає в містах. Рівень ж иття францу Мал. 71. Французьке зів високий. Більш е половини Середземномор’я населення працює у сфері послуг.

Проблема Франція має висококваліфіковані кадри, нове технологічно модернізоване обладнання, цікаві науково-технічні розробки. Однак останніми рока ми спостерігається «втеча мізків», особливо до США та Великої Британії, де оплата кваліфікованої праці вища, а податки нижчі, ніж у Франції. Запропонуйте способи подолання цієї проблеми.

Ф ранція дала світу великих мислителів (Монтеск’є, Руссо, Вольтера), письменників (Бальзака, Золя, Мопассана, Дюма, Перо, Анатоля Франса), художників (Гогена, Матіса, Моне, Мане та ін.), музикантів (Бізе, Равеля, Дебюссі та ін.) та інш их представників культури.

§27. Франція

О собливості народів і націй Французька нація має багату історію і культуру, яка завжди впливала і впливає нині на розвиток європейської культури. Позитивними рисами французів, на думку іноземців, є їхня енергійність, привітність, праце любність, розум, готовність прийти на допомогу, галантність, захопле ність. Французів відрізняє вишуканий смак у спілкуванні. У минулому Франція значно вплинула на формування європейського етикету, а французька мова тривалий час була мовою дипломатичного листування. Французи виховані так, що потрапляючи в іншу країну, з легкістю засво юють і чуже життя, і чужі норми поведінки. Водночас для французів характерні й такі риси, як суєтність, скептицизм, часто зверхність, недо статня пунктуальність. Справедливо пишаючись своєю мовою, францу зи зазвичай погано знають іноземні мови.

Господарство. За показником ВВП Ф ранція посідає восьме місце у світі, поступаючись сусіднім Німеччині та Великій Британії, а також Росії. У ній, як і в Німеччині, утвердилася соціально орієнтована модель ринкової економіки. Її найважливіш ою особливістю є більша частка в господарстві державного сектору, ніж у ФРН і Великій Британії. Тому на державних підприємствах Ф ранції працює майж е четверта частина всього зайнятого населення країни, а держава розподіляє до 55 % ВВП. Саме держава зберігає суттєвий вплив у ключових галузях господарства, володіє більшою частиною залізниць, енергосистем, повітряного транспорту та телекомунікаційних компаній. Іншою важливою особливістю господарства Ф ранції, як і Н і меччини, є захист з боку держави соціальних інтересів населення. Підтвер дженням цього є те, ш,о рівень оплати праці в державному секторі вищий, ніж у приватному. Тому більшість французів віддають перевагу роботі на підприємствах, в установах і закладах державної форми власності.

Прогноз За даними журналу європейської економіки, Франція посідає друге місце у світі за кількістю та розмірами податків, що відштовхує потенційних інвесторів. Так, соціальні відрахування в країні вищі порівняно з Німеч чиною та Великою Британією на 6 %, порівняно з Японією - на 12 %, а зі США - на 16 %.

П р о м и с л о в іс т ь Ф ранції в умовах глобалізації орієнтується на роз виток тих галузей, я к і визначають НТП. Це насамперед багатогалузеве машинобудування, представлене виробництвом автомобілів, літаків, ракет, швидкісного рухомого складу залізниць, робототехніки, мікроелектроніки та ін. Н айбільш а концентрація машинобудування спостерігається у Великому П арижі, а також у Ліоні, Тулузі й інш их міських агломераці ях. Д ля країни характерний високий рівень розвитку ядерної енергетики і біотехнологій.

Реалії сьогодення Я д е р н а е н е р г е т и к а Ф р а н ц і ї . За масштабами ядерної енергетики Франція поступається тільки США. У країні діє понад 50 енергоблоків АЕС, на яких щорічно виробляється понад 70 % електроенергії. У Франції багато унікальних центрів ядерної енергетики. Зокрема у Трикастене зосереджений найбільший у Західній Європі завод зі збагачення урану, а на мисі Лаг - найбільший у регіоні завод з відновлення стержнів АЕС.

.Л

аіни Європи

Ф ранцузькі підприємства мають досить високі конкурентні позиції в хімічній, хіміко-фармацевтичній і харчовій галузях промисловості. Під приємства цих галузей розміщено в багатьох районах. Так, найбільшим центром нафтохімії є Марсель. Підприємства з виробництва калійних добрив зосереджені в Ельзасі, виробництва соди та вуглехімії - у Лота рингії, лісохімії - у Ландах. Традиційно конкурентоспроможними на зов нішньому ринку є виноробна, швейна та парфумерно-косметична галузі. Розвивається у Ф ранції й металургійна промисловість, я к а перебуває під надійним захистом держави. Найбільше значення мають металургій ні комбінати в Дюнкерку та Фосі. Електрометалургія зосереджена побли зу джерел дешевої електроенергії в гірських районах. П ровідні під пр иєм ства

q rt

o й

Л і д е р и п р о м и с л о в о г о в и р о б н и ц т в а . Європейськими лідерами з виробництва автомобілів є компанії «Пежо» і «Рано», електронної та електротехнічної промисловості - державна компанія «Томпсон», авіакосмічної - «Аероспасьяль». Потужною металургійною компанією є «Юзінор-Сасілор», яка забезпечує близько 70 % виробництва сталі та 98 % експорту продукції галузі. Одним з лідерів харчової промисловості є «Данон», яка домінує в Європі на ринку молокопродуктів.

С іл ь с ь к е г о с п о д а р с т в о Ф ранції забезпечене значними площами родючої землі, сучасними технологіями і державними дотаціями ферме рів. Усе це зробило Францію лідером у виробництві сільськогосподарської продукції всієї Європи й потужним її експортером, у сільському госпо дарстві, а також у легкій і харчовій промисловості ключову роль відіграють дрібні приватні підприємства. Різноманітність клім ату дає змогу поєднувати рослинницт во помірно го і субтропічного типів. Провідною галуззю рослинництва в помірному поясі є вирощування зернових культур, насамперед пшениці, кукурудзи і ячменю. На Північнофранцузькій низовині вирощують також картоплю, цукровий буряк, соняш ник, хміль і льон. Традиційними для Ф ранції і дуже важливими галузями рослинництва є виноградарство, садівництво та овочівництво, я к і тяжію ть на південь до Середземномор’я. Найважливіш ою галуззю тварин ницт ва є скотарство, зокрема виро щ ування великої рогатої худоби. Розвинуті також свинарство та коняр ство. Значну роль у господарстві бага тьох міст, що розташ увалися на узбе р еж ж і Атлантичного океану, відіграє рибальство. С ф е р а п о с л у г . Провідну роль у структурі сфери послуг відіграють бан ківська сфера, транспорт (мал. 72), т оргівля, туризм, хоча за кількістю зайнятих найбільшими є установи з надання консульт ат ивних послуг (інформаційних, рекламних, марке Мал. 72. Швидкісний потяг тингових та ін.).

§27. Франція

Провідні підприємства Л і д е р и з н а д а н н я п о с л у г . Найбільшими банками Франції вважа ються «Сосьете женераль», «Кредит Ліонне», «Банк насьональ де Парі», які мають розгалужену мережу відділень та активно працюють на світо вих ринках банківських послуг. Франція має розвинений транспортний комплекс, представлений насамперед надшвидкісними залізницями «ТЖВ» (швидкість понад 320 км на годину) (мал. 72). Авіаційна компанія «ЕР Франс» є лідером авіаперевезень з торговельним оборотом близько 12 млрд євро, у якій працює понад 60 тис. осіб.

Ф ранція є світовим лідером у сфері туризму, частка якого становить більше 10 % ВВП країни. У сфері туризму зайнято понад З млн осіб. Пе ресічно щорічно країну відвідують понад 70 млн туристів, я к і приносять дохід у розмірі більше 55 млрд дол. За особливостями розвитку й розміщ;ення господарства Ф ранція поді ляється на вісім районів. Це - Столичний район (Іль-де-Франс), Паризь кий басейн. Північ, Схід, Центральний Схід, Середземномор’я, Південний Захід, Захід. Кожний район має своє господарське «обличчя». Н ині райо ни розвиваються неоднаково: найбільш розвиненими є район П ариж а та Середземномор’я, депресивними залиш аю ться Північ і Схід, набирають обертів у господарському розвитку Південний Захід і Захід.

■

Практичне завдання Користуючись картами атласу, назвіть галузі промислової і сільськогос подарської спеціалізації кожного з районів Франції.

Зовніш ньоекономічна діяльність Ф ранції представлена всіма форма ми, серед яки х чільне місце посідає зовнішня торгівля. Так, за обсягом товарообігу країна посідає четверте-п’яте місце у світі. У ЄС вона є другою за обсягом експорту і третьою за обсягом імпорту. В експорті переважає передусім продукція промисловості - понад 80 %. Основними експорт ними товарами є автомобілі, літаки, гелікоптери, обладнання для АЕС, космічної техніки, сталь та алюміній, продукція хімічної промисловості, ліки, зброя, текстиль та одяг. На експорт Ф ранція постачає й продукцію аграрного сектору господарства. Основу імпорту становлять енергоносії (зокрема, сира нафта), деякі сільгосппродукти та вироби хімічної галузі. Перші місця у взаємній торгівлі Ф ранції посідають Німеччина, Велика Британія, Італія, а також Бельгія, Люксембург та Іспанія. Частка СІЛА досить невелика і становить усього 7-9 %. Загальний обсяг французьких інвестицій в економіку інш их країн ста новить понад 25 млрд дол. на рік. Ф ранція завж ди приділяла значну увагу країнам Африки я к чиннику свого впливу у світі. Це пояснюється в першу чергу наявністю колись тут великої кількості французьких коло ній, я к і й нині перебувають під великим впливом країни. Н ині як у Ф ранції, так і в Україні надається великого значення дво стороннім відносинам. Ф ранція зам икає десятку головних країнінвесторів в українську економіку. Інвестиції спрямовуються, зокрема, у харчову промисловість і сільське господарство, телекомунікації і зв’язок, виробництво будівельних матеріалів тош,о. Перспективним є розвиток відносин у сфері морського торговельного судноплавства, а також куль турних зв’язків.

13 5

Європи УЗАГАЛЬНЕННЯ

2 q m

О ь

4“Франція - це велика за розмірами парламентсько-президентська республіка, що розташувалася на заході Європи. 4“Країна багата на земельні іі рекреаційно-туристичні ресурси, меншою мірою забезпечена мінерально-сировинними ресурсами. 4" Франція - однонаціональна країна, де сповідується католицизм. 4" У країні сформоване ринкове соціально орієнтоване господарство з великою часткою державного сектору. Провідними галузями промисловості є атомна енергетика, машинобудуван ня, хімічна і харчова галузі. 4“Сільське господарство країни посідає провідні позиції в Європі і спеціалізу ється переважно на рослинництві. ^ Франція експортує автомобілі, літаки, гелікоптери, обладнання для АЕС, кос мічну техніку, сталь та алюміній, продукцію хімічної промисловості, ліки, зброю, текстиль та одяг; імпортує переважно енергоносії. К л юч о в і т е р мі н и і п о н я т т я

4 “ парламентсько-президентська республіка 4 “ «втеча мізків» 4" ринкова соціально орієнтована економіка Ч* держ авний сектор економіки 4 “

САМ ОПЕРЕВІРКА I

Складіть візитну картку Франції.

Порівняйте спеціалізацію будь-яких двох районів Франції.

III

Поясніть переваги й недоліки потужного державного сектору економі ки Франції.

Доведіть, що туризм посідає одне з провідних місць у господарстві Франції.

ПІВНІЧНА І ПІВДЕННА ЄВРОПА Географічна розминка щ

Назвіть країни, що входять до Північного та Південного субрегіону Європи. Поміркуйте, чому Північну і Південну Європу називають субрегіонамиантиподами.

Загальна характеристика П івнічної Європи. Субрегіон налічує вісім країн, що відрізняю ться за формою державного правління, площею і кількістю населення (табл. 1). Цей субрегіон розташований на півночі Європи і простягається за Північне полярне коло до мису Нордкін, що є її крайньою північною точкою. Часто країни субрегіону називають Скандинавськими, що в перекладі з фінської, фарерської та ісландської мов означає «північні землі».

§2Н. П івнічна і Південна Європа Таблиця 1. Назва країни Ісландія Данія Норвегія Швеція Фінляндія Латвія Литва Естонія

Країни Північної Європи, 2009 р. Форма державного правління республіка конституційна монархія конституційна монархія_____ конституційна монархія_____ республіка республіка республіка республіка

Площа, тис. км2

Кількість населення, млн осіб

ВВП на душу населення, дол.

102,8

0,3

35758

43,0

5,5

35984

324,2

4,8

52797

450,0

9,3

35836

338,15 64,6 65,3 45,2

5,3 2,3 3,3 1,3

34582 15218 17315 18386

Північноєвропейські країни займають переважно півострівне та ост рівне положення. Винятком є Ф інляндія та республіки П рибалтики. Від континентальної Європи субрегіон П івнічна Європа майж е з усіх боків відокремлений водою. Загальна площа території становить понад 1,4 млн км^. Ц ікаво, що на такій великій території проживає всього 32 млн меш канців, що майже удвічі менше, ніж , наприклад, населення Ф ранції. Найбільш а густота населення спостерігається в Данії (125 осіб/км2), а найменш а - в Ісландії (2,7 осіб/км2). Національний склад населення строкатий. У Північній Європі мешкають шведи, ісландці, саами, фінни, фарерці, норвежці, данці, інуїти, росіяни, латиш і, литовці, естонці та ін. Більш ість населен ня субрегіону розмовляє трьома мовами - данською, шведською і нор везькою. М іграційні процеси переважають м іж основними країнами субрегіону, зокрема з Ф інляндії і Данії до Ш веції. Спостерігається неви сока частка міграцій м іж країнами П івнічної Європи та інш ими європей ськими країнами. Реали сьогодення

О с о б л и в о с т і к р а ї н П і в н і ч н о ї Є в р о п и . В усіх країнах регіону висока частка людей похилого віку. Середня тривалість життя становить 77 років, а у Швеції, Ісландії та Норвегії - 81 рік. До того ж Швеція є краї ною з найбільшою часткою людей похилого віку у світі. Усі країни - високоурбанізовані. Максимальний рівень урбанізації в регіоні зафіксований в Ісландії. Він становить 94 %. Міські агломерації країн Північної Європи за кількістю населення суттєво поступаються країнам Західної Європи. Так, найбільш людними є міські агломерації Копенгагена (1,75 млн осіб) і Стокгольма (1,2 млн осіб). Майже всі столиці північних держав розташо вані на півдні своїх країн і приблизно на одній широті (мал. 73).

Інш ими регіональними особливостями є приналежність країн до люте ранської церкви, високий рівень соціальної захищеності населення, більш повна участь ж інок у владних органах і політиці, ніж будь-де у світі.

137

Європи

138

2 q rt

o a

Мал. 73. Столиці країн Північної Європи: Копенгаген (1), Рейк’явік (2), Гельсінкі (3), Осло (4), Стокгольм (5) Північне положення країн Північної Європи відрізняється особливи ми природними умовами - переважно холодним кліматом, малородючи ми ґрунтами і обмеженими мінерально-сировинними ресурсами. Проте сувора північна природа, цікава історія та високий рівень цивілізації Скандинавських країн приваблює сюди, особливо останніми роками, туристів з багатьох куточків світу (мал. 74). Господарство країн П івнічної Європи. Постіндустріальні країни субрегіону за багатьма показниками входять до двадцятки країн-лідерів. Серед таких показників є ВВП на душу населення, темпи росту зовніш ньоторговельного обігу, обсяг експорту й імпорту на душу населення.

Прогноз За оцінкою МВФ, показник ВВП на душу населення в країнах Північної Європи загалом зростатиме і в більшості країн буде найбільшим не тіль ки в Європі, а й у світі (табл. 2).

Мал. 74. Фіорди Норвегії (1), мальовничі краєвиди Швеції (2) приваблюють численних туристів

^28. П івнічна і Південна Європа

Таблиця 2.

Прогноз зміни показника ВВП на душу населення в країнах П івнічної Європи, дол.

Назва країни

2010

2011

2012

2013

2014

Ісландія

35485

36799

38626

40752

43127

Данія

36173 52855 35901 34225 15026 16973 18266

36817 53761 36675 34859 15368 17670 18790

38175 55140 38536 36173 16103 19009 19812

39807 56830 40878 37900 17064 20546 21092

41384 58610 43265 39918 18154 22217 22461

Норвегія Швеція Фінляндія Латвія Литва Естонія

Набагато більшою, ніж в інш их країнах, є «відкритість» економіки країн. Ц і країни розвивають на світових ринках тип так званої нішової спеціалізації, тобто концентруються на випуску продукції в досить вузь ких сферах виробництва (так званих ніш ах), я к і компанії-виробники цих країн намагаються зайняти повністю, забезпечуючи світовий попит на цей вид продукції. До них належ ать я к прості вироби, наприклад шведські сірники чи підш ипники, так і високотехнологічні - в атомній енергетиці, біотехнологіях, електроніці. Скандинавські країни мають досить високий рівень технологічності господарства. Упродовж останніх десятків років ці держави створили потужні центри технологічного новаторства, я к і мають високий світовий рейтинг, як-от Стокгольм— Кіста, М альме-Копенгаген, Гельсінкі, Оулу, Трондхейм.

Практичне завдання Користуючись картами атласу, знайдіть перелічені центри і країни, у яких вони розміщені, визначте їхню спеціалізацію. Досить відомими в усьому світі є окремі машинобудівні фірми та корпо рації країн Північної Європи. Крім машинобудування, країнам субрегіону належать провідні позиції в енергетиці, целюлозно-паперовій, дерево обробній, хімічній та інш их галузях промисловості, а також у сільському господарстві, зокрема товарному тваринництві. Н априклад, Норвегія є лідером з виробництва найдешевшої електроенергії на ГЕС, ш;о побудо вані майже в кожному фіорді, а також за експортом риби; Ш веція з виробництва та експорту пиломатеріалів; Ф інляндія - з виробництва та експорту паперу й картону. А данські сири, масло та бекони експорту ються майже в усі країни Європи. Крім того, на Данію припадає 1/3 сві тового експорту норкових ш курок. Провідні п ід п р иєм ства П і в н і ч н о є в р о п е й с ь к і л і д е р и п р о м и с л о в о с т і . Фінська«Нокія» впродовж останніх десяти років посідає перше місце за рівнем конку рентоспроможності з виробництва мобільних телефонів. Сильні позиції в електротехнічній галузі мають шведські «Еріксон» і «Електролюкс», а в автомобілебудуванні - «Вольво». Провідними підприємствами Норвегії є нафтогазова компанія «Статойл Гідро», хімічна - «Яра Інтернешнл», ком панія з виробництва продуктів харчування «Оркла» та ін.

139

. Європи

Реали сьогодення

2 п

Н о р в е г і я ма є п о т у ж н и й м о р с ь к и й ф л о т з д а в н і м и т р а д и ц і я м и . Норвежці експортують сушену рибу з XIII ст. Риболовецький флот Норвегії є одним з провідних у світі. Тоннаж торговельного флоту водозаміщенням понад 100 т становить понад 20 млн т. Норвегія посі дає одне з перших місць у світі за внутрішніми перевезеннями. Крім того, до 90 % загального тонажу припадає на так звану невидиму тор гівлю, коли морським транспортом Норвегії перевозяться товари інших країн.

Скандинавські країни як постіндустріальні мають одну з найвищих у світі частку послуг, я к а в структурі ВВП становить 6 3 -7 3 % . Своєрідною є інтеграційна політика країн П івнічної Європи. Насамперед країни регіону беруть участь у так званому Північному спів робітництві, а потім у загальному європейському, завдяки участі в ЄС. Республіки Прибалтики - Л атвія, Литва та Естонія - це молоді неза леж ні країни з ринковою економікою, що формується. Н ині ці країни адаптуються до нових умов розвитку в складі ЄС. З агал ьн а характери сти ка П івденної Європи. Субрегіон налічує 16 держ ав й охоплює південну частину Європи, що омивається Середземним морем, тому часто його ще називають Середземноморською Європою. П ереваж на більшість країн Південної Європи розташовані на великих півостровах, що розділяються морями Середземноморського басейну. Є й острівні країни. Подібно до Північної Європи, цей субрегіон також обмежує європейську серцевину. Усі держави субрегіону відрізняю ться розмірами, чисельністю насе лення, формою державного правління (табл. 3). Саме в Південній Єропі зосереджена більшість європейських країн-карликів. Д еякі держави субрегіону є членами ЄС, хоча за окремими показниками не відповіда ють його стандартам, інш і ж - країнами, що виявили бажання вступити до європейської спільноти. Поступаючись за площею Північній Європі, Південна Європа має в кілька разів більшу кількість населення. За показником природного приросту країни субрегіону, як і більшість інш их країн Європи, нале ж ать до першого типу відтворення населення. Найвищ ий природний приріст зафіксовано в Туреччині (1,2 %о) та Андоррі (0,7 % о ) , а най ниж чий - у Сербії — 0,5 %о. Це свідчить про старіння населення субре гіону. Розселення населення країн Південної Європи нерівномірне - най більше людей зосереджено на прибережних низовинах і в басейнах річок. Спостерігається зростання й промислових центрів, особливо в Італії та Іспанії. Загалом показник рівня урбанізації в країнах Середземномор’я ниж чий, ніж у Західній і Північній Європі. Винятком є М альта, де в містах проживає до 94 % населення. А, наприклад, у Португалії і Боснії та Герцеговині - 46 % . Це один з найниж чих показ ників усієї Європи. Панівною релігією серед населення субрегіону є християнство (католицизм). Територія Південної Європи характеризується підвищеним рельєфом і переважанням субтропічного середземноморського типу клімату, що позитивно впливає як на розвиток сільськогосподарського виробництва.

§28. Північна і Південна Європа

так і на рекреаційно-туристичну діяльність. Тут розвідано різноманітні корисні копалини, що давно використовуються я к промислова сировина і багато з яки х вже вичерпано. Серед них - поліметалеві, алюмінієві, мідні, ртутні, уранові та залізні руди, а також сірка, слюда, газ. Таблиця 3. К раїни Південної Європи Форма державного правління

Площа^ тис.

Кількість населення, млн осіб (2009 р.)

ВВП на душу населення, дол. за даними МВФ (2008 р.)

Іспанія

конституційна монархія

506,0

46,9

29 596

Португалія

республіка

91,8

10,6

21 425

Андорра

конституційна монархія

0,453

0,1

17 000

Італія

республіка

301,3

60,3

29 274

Ватикан держава-місто

теократична монархія

0,044

0,001

Сан-Марино

республіка

0,061

0,03

25 000

Греція

республіка

132,0

11,3

ЗО 689

Мальта

республіка

0,316

0,4

23 413

Албанія

республіка

28,75

3,2

6916

Чорногорія

республіка

0,6

10 898

Сербія

республіка

7,3

10 679

Назва країни

Хорватія Б о с н ія

Герцеговина Македонія

республіка

56,6

4,4

18 057

республіка

51,13

3,8

7434

республіка

25,7

2,0

9031

Господарство країн Південної Європи. Більш ість країн Середземно мор’я є нині індустріально-аграрними із середнім рівнем розвитку, хоча тривалий час розвивалися я к аграрні з високою часткою зайнятих у сільському господарстві. Винятком є Італія. Н аявність мінеральносировинних ресурсів сприяла розвитку в країнах субрегіону гірничодо бувної промисловості, я к а має міжнародне значення. Так, одним з най більш их експортерів мінеральної сировини до Західної Європи є Іспанія. Серед інш их галузей міжнародної спеціалізації країн регіону є багато галузеве сільське господарство, зокрема вирощ ування олив, винограду, цитрусових, зернових і зернобобових культур, а також гірськопасовищне тваринництво. Провідні позиції в багатьох країнах субрегіону посіда ють туризм, маш инобудування й легка промисловість.

Проблема у промисловості країн Південної Європи переважають традиційні мате ріале- та енергоємні галузі, гірше розвиваються наукоємні виробництва. Запропонуйте види інноваційного промислового виробництва в цих країнах.

141

Європи

142

Країни Північної Європи мають значну площу, але є малонаселепими, а краї ни Південної Європи - значно заселені при невеликій території. Природні умови і ресурси субрегіонів сприятливі для розвитку господарства. "^Країни Північної Європи переважно постіндустріальні, а країни Південної Європи - індустріально-аграрні, середньорозвинені. 4" Скандинавські країни відзначаються досить високим рівнем технологічності господарства, країни Середземномор’я - потужним розвитком туризму. Клю чові терм іни і по н я ття

"4" Скандинавські країни 4" країни Середземномор’я країни-карлики центри технологічного новаторства інтенсивне сільськогосподар ське виробництво

Q м

САМ ОПЕРЕВІРКА І П ПІ IV

За якими показниками країни об’єднані у субрегіони Північна і Південна Європа? Порівняйте природно-ресурсний потенціал країн Скандинавії та Середземномор ’я . На конкретних прикладах поясніть роль країн Північної і Південної Європи у світі. Яку інформацію про країни двох субрегіонів ви візьмете на озброєння як майбутній фахівець у галузі міжнародної економіки? Свою відпо відь обґрунтуйте.

ІТАЛІЯ

Географічна розминка Пригадайте, на якому півострові розташована Італія і які острови входять до її складу. Поміркуйте, які італійські товари найчастіше можна придбати в Україні.

Загальні відомості про країну. Офіцііїна назва країни - Італійська Республіка. Площ а держави разом з островами Сицилія та Сардинія ста новить 301,3 тис. км2, населення - 58 млн осіб. Форма державного прав ління - парламентська республіка. Італія - це унітарна держава, яка поді ляється на 20 адміністративних областей (мал. 75). Столиця Італії - Рим, грошова одиниця - євро. На території Італії розташ овані дві державикарлики Ватикан і Сан-Марино. Державною мовою є італійська. Географічне полож ення Італії на півдні Європи зручне з погляду роз витку економіки і зовніш ніх зв’язків. Територія країни складається з материкової, півострівної і острівної частин, має протяж ні морські кор дони, оскільки омивається Адріатичним, Лігурійським, Тірренським,

§29. Іт алія

Іонічним і Середземним морями. На півночі Італії здіймаються вкриті сні гами і льодовиками Альпи. Східні при кордонні д іл я н к и і узб ер еж ж я Адріатичного моря охоплені рівнина ми. Апеннінський півострів перетина ють з півночі на південь гори Апенніни. Між Альпами і Апеннінами розташ ова на досить велика П аданська рівнина, якою несе свої води річка По. Західні узбережжя являю ть собою слабо хви лясту рівнину. Н айближ чим и сусідами Італ ії є Ф ранц ія, Словенія, Ш вейцарія та А встрія. Відстань від Італії до най ближчого материка - А фрики - усього 148 км. Природні умови і ресурси Італії різно манітні, що зумовлено значною протяж ністю країни з півночі на південь. Майже 4 /5 території зайнято горами, що визна чило й загальні особливості ландшафтів країни. На півдні Апеннінського півост рова і островах є сліди давньої і сучасної вулканічної діяльності. З вулканізмом пов’язано утворення гарячих мінераль них джерел, грязьових вулканів, гейзе рів. Цікавими формами рельєфу, що тра пляються переважно на південному сході вздовж берегів Адріатичного моря, є кар стові печери, гроти, колодязі, лійки та ін. Клімат Італії змінюється від помірно теплого на Паданській рівнині до типо вого субтропічного на півдні півострова та островах. Клімат Альп підпорядко ваний висотній зональності: помірно теплий біля підніж ж я й холодний на вершинах гір. Клімат і рельєф сприятли ві для розвитку рослинництва і рекреаційно-туристичного господарства. Найбільшою за площею басейну і найповноводнішою річкою Італії є По. На Апеннінському півострові найбіль ш ими річкам и є Тибр і Арно, що з ’єднані системою каналів. Саме на цих річках розташ овані найбільш і міста Італії - Рим, Флоренція (мал. 76) і П іза. Р ічки використовуються для зрошення і як транспортні ш ляхи.

Регіональний ВВП на одну особу, % сере дньонаціональний = 100 % І І “ А б р у ц ц о (1 А п у л ія (3 ) Б а з и л ік а т а (4 ) К а л а б р ія (5) К а м п а н ія (6) Е м іл ія -Р о м а н ь я (7) Л а ц іо (9 ) Л іґ у р ія ( І О ) Л о м б а р д ія (1 1 ) М а р ке (1 2 ) 15

115-129 100-114 85-99 70 -8 4 55-69

М о л із е (1 3 ) П 'є м о н т (1 4 ) Т о с к а н а (1 8 ) У м б р ія ( 1 9 ) В е н е т о (2 0 ) і 5 автоном них областей:

Ф р іу л і-В е н е ц ія -Д ж у л ія (8) С а р д и н ія (1 5 ) С и ц и л ія (1 6 ) Т р е н т ін о -А л ь т о -А д ід ж е (1 7 ) В а л л в -д 'А о с т а (2 )

Мал. 75. Області Італії

Мал. 76. Міста Італії: Рим (1), Флоренція (2)

143

Сіни Європи

144

2 q m О ft

Природна рослинніст ь представлена широколистими лісами, субтро пічними вічнозеленими твердолистими лісами і чагарниками, я к і зна чно змінені і перетворені на сільськогосподарські угіддя. Італія небагата на мінерально-сировинні ресурси. Власні енергоресур си - нафта Сицілії та газ Паданської низовини - задовольняють потреби країни лиш е на 15 % . Промислове значення мають запаси сірки і солей, поліметалевих і ртутних руд, а також будівельних та облицювальних матеріалів, зокрема відомий з давніх часів білий карарський мармур. Народонаселення і культура. Більшість населення Італії - понад 90 % італійці, хоча вони себе вважаю ть римлянами, венеціанцями, сицилій цями, а вже потім італійцям и, ш;о пов’язано з історією формування краї ни. Регіональні відмінності проявляю ться у мові (хоча більшість насе лення розмовляє італійською мовою), звичаях, традиціях. Н ині показ ник річного приросту населення нульовий, тобто спостерігається процес старіння нації. Середня тривалість ж иття італійців - 82 роки. Пересічна густота населення - понад 190 осіб/км2, а в окремих районах вона сягає 375 (Ломбардія) і 425 (Кампанія) осіб/км^. У містах проживає близько 68 % населення країни; 99 % італійців сповідують католицизм. Італія подарувала світові багато видатних постатей: художників, скульпторів, поетів, учених. Серед них - Леонардо да Вінчі, якого справед ливо називають «титаном Відродження», Рафаель Санті, М ікеланджело Буонарроті, Данте, Петрарка, Боккаччо, Дж. Бруно, Г. Галілей, Е. Торрічеллі та ін. О собливості народів і націй Італійці - народ, у характері якого домінує експресивність, нестримність емоцій. Важливими рисами італійців є людяність, кмітливість, розум, вишуканий смак. Вони завжди і скрізь здатні насолоджуватися приро дою і мистецтвом, дуже люблять публічні розваги: карнавали, парадні спектаклі, процесії. Недаремно Італія стала батьківщиною карнавалів. Велику популярність у світі здобула традиційна італійська кухня. Але кожна область країни славиться своїми місцевими стравами: Лігурія рибою, звареною в олії з великою кількістю зелені; Ломбардія - супом з нутрощами, Умбрія - сосисками з печінки; венеціанські провінції рисом із зеленим горошком, а Неаполь - всесвітньо відомою нині піцою. Традиційна страва римлян - картопляні кльоцки з молодою яловичиною.

Господарство. Італія - країна з багатопрофільною ринковою економі кою. На початку XXI ст. пріоритетними напрямками господарського роз витку є стимулювання приватного бізнесу, продовження ринкових реформ, боротьба з інфляцією. Серед країн-лідерів Італія має помірні позиції. Так, за показником ВВП Італія посідає 10-те місце у світі, поступаючись Німеччині, Великій Британії і Франції. Незважаючи на це, держава належить до країн Великої сімки і відіграє провідну роль у Південній Європі та ЄС.

Прогноз За прогнозом МВФ, ВВП на душу населення Італії найближчим часом зростатиме, хоча темпи зростання порівняно з країнами Північної і Західної Європи будуть невисокі. Так, показник ВВП на душу населення у 2009 р. становив 28 274 дол., у 2010 та 2011 pp. він сягне відповідно 29 080 і 29 255 дол. Суттєве зростання очікується у наступні три роки: у 2012 р. до 29 889 дол., у 2013 р. - ЗО 767 дол., а в 2014 р. - 31 785 дол.

П р о м и с л о в іс т ь країни представлена передусім обробними галузями, що орієнтуються на трудові ресурси та переважно імпортну сировину. Для Італії характерна наявність великих монополій, я к і відіграють сут тєву роль в економіці країни. Промисло вість країни об’єднує понад 150 підприємств різних галузей: суднобудування і судноре монт, морський транспорт, машинобуду вання, чорна м еталургія. Н афтогазове об’єднання «ЕНІ» контролює понад 160 компаній. Автомобільний концерн «ФІАТ» включає до свого складу понад 100 компа ній і забезпечує понад 13 % європейського автомобільного ринку (мал. 77). Більш ість галузей промисловості сконцентровані на півночі країни. Н ині італій ські промислові фірми за своїми розмірами і торговельним обігом не Мал. 77. Завод автомобільного претендують на світове лідерство, проте концерну «ФІАТ» мають сильні позиції в ЄС. Основними напрямками італійського м аш инобудування, ш,о має міжнародне зна чення, є автомобілебудування, виробництво залізничного рухомого скла ду, обладнання для різних галузей, сільськогосподарське машинобуду вання, випуск електроніки та електротехніки, майж е 40 % якої експор тується. Інш ими галузями міжнародної спеціалізації Італії є хім ічна й легка промисловість, а також виробництво будівельних мат еріалів. В останні роки в Італії інтенсивно зростає роль малого і середнього бізнесу. П родукція, ш;о виробляється на таких підприємствах, посіла провідні позиції на світовому ринку. П ровідні п ід п р иєм ства « М а л і » і т а л і й с ь к і в и р о б н и к и . Вони постачають на внутрішній і зовнішній ринки верстати, інструменти високої точності, текстиль, одяг, взуття, меблі, кераміку, ювелірні вироби та інші товари і є дуже конкурен тоспроможними. Так, у П’ємонті, вовняній столиці світу, три тисячі фірм постачають на міжнародний ринок 3/4 світового виробництва вовняних тканин. Місцева компанія «Алесей» завоювала міжнародне визнання виробництвом кухонного начиння. Бергамо став визнаним центром меблевого виробництва. У Брешіа десятки дрібних сталеплавильних компаній показали світу, як можна вигідно виробляти високоякісну сталь на міні-заводах. Містечко Вичевано - відомий центр взуттєвого вироб ництва, а Ареццо і Віченца - центри виробництва золотих прикрас. Фірми «Сафіло» та «Лукотика» постачають до 85 % італійських окулярів на експорт

С іл ь с ь к е г о с п о д а р с т в о Італії спеціалізується насамперед на рос линницт ві. Його частка у вартості товарної продукції становить майже 60 % . За збором овочів і фруктів Італія є лідером у Європі, а за обсягами вирощування цитрусових та оливок поступається лиш е Іспанії. Провідні позиції посідає країна також у вирощуванні та переробці винограду.

145

[ІШ

•

ti* iQ Розвиток т варинницт ва стримується як нестачею кормової бази, так і конкуренцією дешевшої продукції з Ф ранції, Нідерландів та інш их країн ЄС. Спеціалізується Італія на вирощуванні великої і дрібної рога 146 тої худоби, свиней.

Практичне завдання

2 |у | О

Користуючись картами атласу, назвіть основні райони сільськогосподарського виробництва і визначте їхню спеціалізацію.

С ф е р а п о с л у г Італії представлена такими найбільш значуш;ими галузями, я к т уризм, транспорт і банківська діяльніст ь. їх н я частка у ВВП становить 69 % . Транспорт ний комплекс Італії забезпечує не тіль ки внутрішні потреби країни, а й є важливою ланкою транспортної сис теми усіх країн ЄС. Стосується це насамперед трубопровідних і морських магістралей. Банківська сфера завжди добре була розвинена в країні, я к а є її батьківш;иною. Проте кількість банків та обсяг їхніх активів нині невпинно скорочуються. Реали сьогодення Т у р и с т и ч н и й п о т е н ц і а л І т а л і ї . Італію справедливо вважають музеєм під відкритим небом, країною музики й архітектури, яку щорічно відвідують понад 40 млн туристів. У багатьох її містах зосереджені видатні пам’ятки архітектури різних часів, які сприяють розвитку пізна вального туризму. Туристичні райони Італії, як-от: Лаціо, П’ємонт, ЛІгурія, Ломбардія, Трентіно-Альто-Адідже, Венето, Ф ріулі-Джулія, ЕміліяРоманья, Тоскана, Умбрія, Калабрія, Апулія, Сицилія, Сардинія - мають розширену спеціалізацію відповідно до туристських ресурсів.

За особливостями розвитку і розміш;ення господарства Італія поділя ється на 11 економічних районів, об’єднаних у три групи: Північ, Центр, Південь. На Північ припадає понад 40 % території і майж е половина населення. Це найбільш урбанізований регіон країни, в якому створю ється 58 % її ВВП. Північ є головним промисловим, сільськогосподар ським і транспортним регіоном Італії. Промисловість району зосередже на в трикутнику: Мілан - Генуя - Турин. Мілан є неофіційною столицею Півночі Італії, містом «виш;ої ліги» із всесвітньо відомим М іланським собором, хмарочосами, скупченням ринкової інфраструктури - бірж а ми, страховими компаніями, ш таб-квартирами великих корпорацій. Центр посідає друге місце в країні за економічним потенціалом, хоча є невеликим за плош,ею і кількістю населення. Роль Центру в Італії визна чається наявністю тут столиці країни. Рим пов’язують із Папською дер жавою Ватиканом і стародавнім Римом, де й дотепер зберігаються руїни Форуму, Колізею, Тріумфальна арка Тіта, колона Трояна і багато інш их пам ’яток архітектури, що приваблюють сюди мільйони туристів. Південь Італії охоплює не тільки материкову, а й острівну частину і є найменш розвиненим. Проблемами П івдня є високий рівень безробіття, відтік населення, низькі доходи. Провідною галуззю тут є сільське госпо дарство, в якому переважають вирощування цитрусових, олив, пш ени ці, а з галузей тваринництва - вівчарство. З галузей промисловості пере важають нафтохімічна, металургійна та інш і матеріало- і капіталоємні галузі. Неофіційною столицею Півдня є Неаполь - сучасне місто-порт, науковий і культурний центр.

§2!К Іт алія

/ Т 'і Проблема

x J Уi

Основними внутрішніми проблемами сучасної Італії є корупція, високий рівень безробіття, значні диспропорції у соціально-економічному розви тку Півночі і Півдня. Враховуючи досвід інших європейських країн, запропонуйте способи подолання перелічених проблем країни.

Зовніш ньоекономічна діяльність. В експорті країни переважає пере дусім продукція машинобудування, зокрема обладнання для різних га лузей і транспортне обладнання, електротовари та інструменти. Понад 10 % експорту становлять текстиль, одяг і взуття. Імпортують до Італії мінеральну сировину, метали і металонродукцію, окремі хімічні й елек тротовари. Основними партнерами Італії є країни ЄС. Останніми роками країна намагається переорієнтувати свій експорт на країни Центральної і Східної Європи та Китай. Попри великий зовніш ній борг, Італія є по тужним джерелом економічної допомоги, я к а в основному зорієнтована на країни Середземномор’я. Стосунки Італії та У країни побудовані на взаємовигідних двосторон ніх відносинах. Обидві країни активно співробітничають у рам ках Ради Свропи, ОБСЄ, регіональної організації Центральноєвропейська ініціа тива. Італія підтримує У країну у відносинах з ЄС, НАТО та СОТ. Між двома країнами розвиваються торговельні відносини. Україна експортує до Італії метал і металопродукти, мінеральну сировину, хімічну продукцію. Італія постачає в Україну маш ини та обладнання, текстиль і текстильні вироби, а також продукцію хімічної промисловості. Італія інвестує окремі галузі господарства У країни, зокрема сільське господарство і машинобудування. В У країні створені спільні італійськоукраїнські підприємства. ПРА КТИ ЧНА РОБОТА № З П о р ів н я л ь н а х а р а к т е р и с т и к а п р о м и сл о в о ст і Ф Р Н і Ф р а н ц ії, В е л и к о ї Б р и т а н ії т а І т а л ії (з а ви бо р о м ) Користуючись підручником і картами атласу, порівняйте промисло вість двох країн (на вибір) за таким планом: 1.Ч астка промисловості у створенні ВВП країни; 2. Добувні галузі; 3. Обробні галузі; 4. Високотехнологічні галузі промисловості; 5. Галузі, які визначають участь країни у міжнародному поділі праці; 6. Найбільші промислові центри; 7. Провідні промислові підприємства та ТНК; 8. Експорт промислової продукції; 9. Імпорт промислової продукції. Дані запиш іть у таблицю. Зробіть висновок про переваги і недоліки в розвитку промисловості двох країн. План порівняльної характеристики

Назва країни 1

Назва країни 2

147

р*

країни Європи

^4 Q

2 н ^

УЗАГАЛЬНЕННЯ ^Італія розташована в Південній Європі і належить до країн Великої сімки. "f Країна небагата на мінерально-сировинні ресурси, а її рельєф і клімат спри ятливі для розвитку рослинництва і рекреацііїно-туристичного господарства. 4 -За показником ВВП Італія посідає 10-те місце у світі.

4“У галузевііі структурі промисловості переважають обробні галузі, орієнтовані на трудові ресурси та імпортну сировину, а в сільському господарстві - росI линництво. Наіібільш значущими галузями сфери послуг Італії є туризм, транспорт і бан ківська діяльність. Переважаючими формами зовнішньоекономічної діяльності Італії є зовнішня торгівля, інвестування та спільне підприємництво.

p f i К л юч о в і т е р мі н и і п о н я т т я

4- парламентська республіка 4" багатопрофільна ринкова економіка малий і середній бізнес'^

САМ ОПЕРЕВІРКА

а I II

Складіть візитну картку Італії. Схарактеризуйте найголовніші риси населення країни. Поясніть, які риси господарства віддаляють Італію від інших країн Великої сімки, а які об’єднують. Доведіть, що в господарстві Італії зростає роль малих і середніх підпри ємств.

СХІДНА І ЦЕНТРАЛЬНА ЄВРОПА

Географічна розминка Назвіть країни Східної і Центральної Європи, Поміркуйте, чому кількість країн у цих регіонах і їхні кордони суттєво змінювалися останнім часом.

Загальна характеристика субрегіонів. Східна Європа налічує чотири країни, що розташовані на сході Європи і є колишніми республіками СРСР, а нині входять до СНД. До Центральної Європи належать сім країн, які не стільки займають центральне положення в Європі, скільки об’єднані політичними подіями останніх років, коли вони стали членами ЄЄ. Усі країни Центральної і Східної Європи є республіками і унітарними державами (крім Російської Федерації). Проте вони суттєво відрізняю ть ся одна від одної географічним положенням, конфігурацією, розмірами території, природними умовами і ресурсами та макроекономічними показниками. Найбільшою за площею і кількістю населення є Росія, найменшою - Словенія (мал. 78). Серед країн субрегіонів найвигідніше транзитне положення займає Україна.

§30. Східна і Ц ент ральна Європа

За запасами паливних ресурсів виді ляються Росія, У країна, Польща, Румунія, залізних руд - Росія, Украї на, Румунія, Словаччина, бокситів Угорщина, хоча ці мінерально-сиро винні ресурси не задовольняють усіх потреб країн. Країни Центральної і Східної Європи мають достатньо вели кі запаси земельних і рекреаційнотуристичних ресурсів. Росія вирізня ється з-поміж інших країн субрегіонів лісовими і водними ресурсами. Кількість населення Ц ентральної і Східної Європи в сукупності більша, ніж в інш их європейських субрегіонах, проте спостерігається стрімке скорочення населення у зв’я зк у з низькою народжуваністю і високою смертністю, особливо в країнах СНД. Н айниж чі показники природного приросту населення (-0 ,5 ... -0 ,3 %о) заф іксовані в У країн і, Б олгарії, Угорщині, Росії; найвищі (+0,1 %о) у Польщ і, Ч ехії, Словаччині. Населення субрегіонів має строка тий етнічний склад, хоча переважають слов’янські народи. Найоднорідніший національний склад в Угорщині та Польщі. Найурбанізованішою країною є Ч ехія (мал. 79). На міських жителів тут припадає 74 % населення. Наймен шим рівень урбанізації є у Молдові 41 % . У Ц ентральній і Східній Європі багато міських агломерацій, але в більшості країн переважають неве л и кі за кількістю населення міста. Господарство Східної і Ц ентраль ної Європи. М айже всі країни субре гіонів пройшли перехідний етап від планової до ринкової економіки. Під час здійснення комплексного рефор мування національних господарств ними були обрані різні підходи. За показником ВВП (мал. 80) абсо лютним лідером у Ц ентральній та Східній Європі є Росія, друге і третє місця посідають відповідно Польщ а і У країна. Н айниж чий рівень ВВП зафіксований у Молдові.

Мал. 78. Столиця Словенії Любляна

Мал. 79. Прага - столиця Чехії 2500 г

тис.дол.

2000

1500 1000

ск 5 5У- ш п>

500

И с ь Н О иК1ія=и Мал. 80. Показники ВВП країн Східної і Центральної Європи за даними МВФ

iJ i Л ^аіни Європи

^ ^ ч Прогноз За даними МВФ, країни Центральної Європи випереджають нині країни Східної Європи за показниками ВВП на душу населення (табл. 1). Така тенденція спостерігатиметься й у найближчі п’ять років. Таблиця 1.

Прогноз змін ВВП на душу населення в країнах Східної і Ц ентральної Європи, дол.

Назва країни

2009

2010

2011

2012

2013

2014

Росія

15176

15423

16104

17136

18368

19735

Україна

6873

7026

7446

8054

8746

9524

12814

13692

14794

16108

3219

3430

3672

3932

Білорусь

11989

12363

Молдова

3094

3108

Польща

17524

17825

18654

19766

21039

22398

26885

28496

30216

гч

Чехія

24727

24847

25607

Словаччина

21771

22287

23589

25022

26563

28223

Угорщина

19044

19053

19666

20736

22113

23589

Румунія

12214

12299

13036

14231

15341

16337

Болгарія

12296

12316

12735

13545

14500

15527

Словенія

28898

29384

30617

32214

34046

35954

Реали сьогодення У с п і ш н і м о д е л і т р а н с ф о р м а ц і ї е к о н о м і к и . Особливими успі хами відзначилися моделі трансформації постсоціалістичної економіки у Польщі, яка отримала назву «шокова терапія», та «еволюційна стратегія», що впроваджувалася в Угорщині. Відмінною рисою першої моделі була «космічна» швидкість здійснення ринкових реформ, унаслідок чого від булася майже повна відмова держави від регулювання цін і від багатьох соціальних програм, приборкання інфляції, швидка приватизація тощо. Позитивним наслідком «шокової терапії» був швидкий перехід до ринко вої економіки, негативним - різке зубожіння населення, 70 % якого опи нилося за межею бідності. Реформи за угорським зразком здійснювалися за принципом поступо вості (еволюційності). Унаслідок цього Угорщина досягла стабільності у зростанні макроекономічних показників і високого рівня іноземних інвести цій. Цю модель у свій час використали й Чехія, Словаччина та Словенія. А в таких країнах, як Болгарія, Румунія, ІУІолдова, Росія та Україна, програ ми здійснення реформ мали елементи як «шокової терапії», так і «еволю ційності», унаслідок чого реформи затягнулися на тривалий час.

Країни Східної і Ц ентральної Європи на сучасному етапі розвитку не характеризую ться яскраво вираженою соціально-економічною єдністю, проте завдяки проведенню регіональної економічної політики я к ЄЄ, так і СНД у них останніми роками більш високими темпами розвивалися не тільки галузі промисловості, а й сфера послуг. Значні зміни відбули ся й у структурі та обсягах виробництва агропромислових комплексів. Через дефіцит запасів нафти енергетична галузь у багатьох країнах орієнтована на вугілля. Важливе значення мають також ГЕС та АЕС.

‘'й в .

іЦ

. “ її

€ p^via

; 151

Мал. 81. Завод компанії. «Авто ВАЗ» - найбільшого виробника легкових автомобілів у Східній Європі У Болгарії побудована одна з найбільш их АЕС Центральної Європи «Козлодуй». Як енергетичний ресурс використовується також імпортна нафта і газ, переважно з Росії. П р о м и с л о в іс т ь . У країнах субрегіонів інтенсивно розвивається мета лургійна промисловість, що орієнтується як на власну сировину (кольорова металургія), так і на імпортну (чорна металургія). М ашинобудування представлене в усіх країнах, але найбільш розвинене воно у Ч ехії та Росії (мал. 81). Істотно зросла частка конкурентоспроможної наукоемної продук ції. Хімічна промисловість значно відстає від західноєвропейської насам перед за технологіями виробництва. Проте окремі хімічні галузі досягли гідного рівня розвитку, серед яких хіміко-фармацевтична та скляна.

Практичне завдання Користуючись картами атласу, визначте основні центри розміщення галу зей промисловості у Східній і Центральній Європі. С іл ь с ь к е г о с п о д а р с т в о країн Східної і Ц ентральної Європи в основ ному забезпечує потреби населення у продуктах харчування. У галузевій структурі сільського господарства Чехії, Словаччини, Угорш;ини та Польщі частка тваринництва перевищує частку рослинництва, в інш их країнах співвідношення між основними галузями на користь рослинництва. Унаслідок різноманітності ґрунтово-кліматичних умов рослинництво характеризується різною спеціалізацією . Головні культури, що вирощу ють у країнах Центральної і Східної Європи, - це пш ениця, кукурудза, овочі, фрукти і виноград. Важливу роль відіграють також жито і картопля. Головними пш енично-кукурудзяними районами є рівнини У країни, Середньо- і Н ижньодунайська низовини. Найбільш і успіхи у вирощу ванні зернових культур мають У країна та Угорщина. Овочі, фрукти і виноград вирощують практично в усіх країнах Центральної і Східної Європи, але найбільші площі зайняті ними у південніш их країнах. Картоплю вирощують переважно Польща і Білорусь, хміль - Ч ехія, а олійні культури - Болгарія і Україна.

аїни Європи

Північні і центральні країни субрегіонів спеціалізуються на молочно му і м ’ясо-молочному скотарстві і на свинарстві, а південні - на вівчар стві м ’ясного і вовняного напрямків. С ф е р а п о с л у г Ц ентральної і Східної Європи представлена потуж ною транспортною системою, в як ій переважають залізничні перевезен ня. Також важ ливу роль у зовнішньоторговельних перевезеннях відіграє морський транспорт, проте його значення у транспортній системі біль шості країн субрегіонів набагато менше, ніж у країн Західної Свропи. Галуззю, ш,о забезпечує країни субрегіонів значними доходами, став в останнє десятиріччя і туризм. М іжнародний туризм сприяє підвиш;енню рівня розвитку багатьох депресивних районів цих країн.

Проблема Серйозним економічним викликом для країн Центральної Європи стала глобальна фінансова криза, що розпочалась у 2008 р. Незважаючи на те, що економічні показники країн субрегіону впродовж останніх 3-4 років зростали швидше, ніж навіть у розвинутих країнах Західної Європи, падіння, спричинене кризою, у цьому регіоні відбувається також досить швидкими темпами. У Центральній Європі спостерігається падіння ще не дуже зрілих, так званих трансформаційних ринкових економік (винятком можуть бути Словенія і Чехія). Ускладнює ситуацію значна зовнішня заборгованість країн субрегіону. Поміркуйте, як краще вийти з цієї кризи.

В Л _ №

Зовніш ньоеконом ічна діяльність. Економ ічний розвиток країн Центральної Європи на початку XXI ст. супроводжується їх подальшою інтеграцією в ЄС. Крім того, було створено так звану Вишеградську групу країн, до якої увійш ли Ч ехія, Словаччина, Угорш;ина і Польща. У рамках цього угруповання координується розвиток господарства й еконо мічних зв’язків, забезпечується спільна оборона, розвивається виробнича кооперація. Країни групи є членами НАТО. Окремі країни регіону Болгарія і Румунія - входять до О рганізації Чорноморського економіч ного співробітництва (ОЧЕС), метою якого є сприяння господарському розвитку, зокрема поліпш ення умов для підприємницької діяльності в басейні Чорного моря. Усі країни Ц ентральної і Східної Європи беруть активну участь у зовніш ній торгівлі, освоюючи нові ринки збуту своєї продукції. Більш ість країн є членами Світової організації торгівлі (СОТ). К раїни Східної Європи співпрацю ю ть у рам ках регіонального об’єднання СНД, діяльність якого спрямована на погодження стратегії економічного розвитку країн субрегіону.

РеалГі' сьогодення Н о в а с т о р і н к а у в і д н о с и н а х з Є С . Відповіддю на бажання Білорусі, Молдови, України та країн Закавказзя наблизитися до Європейського Союзу є Ініціатива «Східне партнерство». Це партнер ство передбачає підвищення рівня політичної взаємодії, спрощення перетину кордону ЄС для громадян цих країн, фінансову допомогу. Ключовими ініціативами є програма інтегрованого управління кордо нами; сприяння розвитку малих і середніх підприємств, а також регіо нальних ринків електроенергії, енергоефективності та відновлюваних джерел енергії; розвиток Південного енергетичного коридора; співпра ця щодо запобігання стихійним лихам І техногенним аваріям.

§31. Країни

сусіди України: Росія, Білорусь

У З А Г А Л Ь Н ЕННЯ До Східної Європи належать чотири країни, об’єднані в СНД, а до Центральної сім країн - членів ЄС. ^ Країни субрегіонів суттєво відрізняються географічним положенням, конфі гурацією, розмірами території, природними умовами і ресурсами та макроекономічними показниками. 4 “Майже всі країни субрегіонів проіішли перехідний етап від планової до рин кової економіки. У господарстві країн субрегіонів швидко розвивається не тільки промисловість, а й сфера послуг. Економічний розвиток країн Цен тральної і Східної Європи супроводжується їхньою подальшою інтеграцією. К л юч о в і т е р мі н и і п о н я т т я

■t" Східна Європа ційна стратегія» ційна економіка

Центральна Європа «шокова терапія» 4* «еволю перехідний етап розвитку економіки 4" трансформа Виш еградська група*>-«Східне партнерство» 4*

САМ ОПЕРЕВІРКА І II III IV

Назвіть провідні галузі господарства країн Східної і Центральної Європи. Сформулюйте переваги і недоліки проведення ринкових реформ у краї нах субрегіонів. Порівняйте економічні показники країн Східної і Західної Європи і поясніть причини відмінностей між ними. Обґрунтуйте перспективи розширення ЄС за рахунок країн Східної Європи.

КРАЇНИ - СУСІДИ УКРАЇНИ: РОСІЯ. БІЛОРУСЬ Географічна розминка Пригадайте, де проходять кордони України з Росією та Білоруссю. Назвіть столиці Росії і Білорусі. Поміркуйте, які природні ресурси Росії мають світове значення. Загальні відомості про Росію. Офіційна назва Росії, східного сусіда України, - Російська Федеративна Республіка. Вона є провідною країною СНД за природно-ресурсним, трудоресурсним і виробничим потенціа лом. Це євразійська держ ава, проте її найчастіш е відносять до Європейського економічного регіону. За площею Росія є найбільшою державою світу. За формою державного правління РФ - президентськопарламентська республіка, за державним устроєм - федерація. Російська мова є державною мовою і мовою м іж національного спілкування. Грошова одиниця - рубль. Географічне полож ення РФ . Територія Росії простягається від Берингового моря в А зії до Ф інської затоки в Європі, від Чорного моря на південному заході до Японського на південному сході. Північ Росії лежить за Полярним колом, а південь країни - на широті 42°. Її перетинає

аіни Європи

десять часових поясів. Росія має найбільшу кількість прикордонних держав (16) і морів (13). Незважаю чи на значні морські кордони, Росія переважно оточена суходолом. Тут дуже мало зручно розташованих пор тів. Загалом географічне положення РФ зручне для розвитку господар ства і налагодження зовнішньоекономічних зв’язків.

Практичне завдання Користуючись картою, знайдіть держави - сусіди Росії. Визначте, з якими країнами Росія має морські кордони.

о;

Природні умови й ресурси. Територія країни має складний рельєф. Європейська частина країни леж ить переважно в межах добре освоєної Східноєвропейської рівнини зі сприятливим для проживання і господа рювання клімат ом . Рівнина обмежена зі сходу У ральськими горами, східніше розташовані Західносибірська рівнина та Середньосибірське плоскогір’я. Освоєння цих частин Сибіру ускладнює панування конти нентального клімату, багаторічної мерзлоти та заболоченість. Зі сходу і півдня азійська частина країни оточена поясом середньовисотних гір, я к і також ускладнюють господарську діяльність. Росія багата на природні ресурси - мінерально-сировинні, водні, лісо ві, земельні, я к і відіграють важ ливу роль в економіці країни. Серед мінерально-сировинних ресурсів велике господарське значення мають запаси газу, нафти, вугілля та залізної руди, за видобутком яких країна посідає провідне місце у світовому господарстві. Водні ресурси потуж них сибірських річок використову ють для вироблення дешевої гідро енергії. Значні плошіі лісів сприяють розвитку лісової промисловості, тому на Росію припадає близько ЗО % світового експорту необробленої деревини (мал. 82). Земельні ресур си, особливо європейської частини Росії, використовують під сільсько господарські угіддя. Народонаселення і культура. За кількістю населення Росія посідає шосте місце у світі після Китаю, Індії, США, Індонезії та Бразилії. Проте густота населення в країні невисока. Більш ість населення скон Мал. 82. Заготівля деревини в центрована в західній європейській сибірській тайзі частині, натомість східні азійські простори часто зовсім не заселені. Нині понад 60 % населення зосереджено у трьох федеральних округах Ц ентральному (26 %), Приволзькому (22 %) та Південному (16 %). Н айнечисленніш им є Далекосхідний федеральний округ. Останніми роками чисельність населення РФ скорочується через незначний при родний приріст і зовнішні міграції.

§:і і . К^’пїни - сусіди України: Росія, Білорусь

Реалії сьогодення

Т р у д о в а м і г р а ц і я . У 2008 році за кордон з метою працевлаштування виїхали понад 73 тис. російських громадян. Рейтинг найпривабливіших країн для російських гастарбайтерів виглядає так: США, Кіпр, ІУІальта, Німеччина, Ліберія, Камбоджа. Зазвичай до роботи в інших країнах заохочуються кваліфіковані кадри, які проходять своєрідне тестування на знання мови країни перебування, її культури, традицій, володіння спе ціальністю, стан здоров’я тощо. Набравши необхідну кількість балів, людина отримує дозвіл на тимчасове проживання і трудову діяльність.

Прогноз За прогнозами ООН, кількість населення Росії до 2025 р. зменшиться на 8,5 млн осіб. При цьому частка росіян працездатного віку скоротиться з нинішніх 67,4 % до 52,1 %, а частка людей, старших за 60 років, збіль шиться з 20,6 % до 37,7 %. Кількість працюючих зрівняється з кількістю пенсіонерів уже до 2030 р. Росія є однією з найбільш багатонаціональних держав світу, проте майже 80 % усього населення становлять росіяни. Друге місце посідають татари (близько 4 %), а третє - українці (2 %). За віросповіданням у Росії переважають православні християни (89 % ), а традиційно сповідують іслам 10 % її меш канців. Нині 73 % росіян проживає у містах, а 23 % - у селах. Особливістю розселення міського населення є його концентрація у невеликій кількос ті густонаселених центрів. Третина ж ителів країни меш кає у великих м істах-м ільйонерах: М оскві, С анкт-П етербурзі, Н овосибірську, Єкатеринбурзі, Н ижньому Новгороді та ін. Москва входить до 20 най більших міст світу. Російська Ф едерація дала світу великих письменників, музикантів, художників, архітекторів, серед яких О. П уш кін, Ф. Достоєвський. Л. Толстой, А. Чехов, П. Ч айковський, І. Рєпін, В. Васнецов, В. Баженов, К. Брюллов та ін. Ш ироко відомі вироби народних промислів Росії: палехська м ініатю ра, ростовська ф ініф ть, хохлом ська іграш ка. А рхітектурні та історико-культурні пам ’ятки РФ внесені до Списку Всесвітньої спадш;ини ЮНЕСКО, зокрема Московський Кремль і Красна площ;а. Господарство Росії. Н а початок XXI ст. за всіма макроекономічними показниками Росія є лідером Східної Європи. РФ посідає п ер ш е-п ’яте місця у світовому господарстві з багатьох галузей і виробництв, серед яки х видобуток природного газу, бурого вугілля, нафти, виробництво сірчаної кислоти, електроенергії, чавуну, сталі, мінеральних добрив та ін. Н ині країна розробляє нову стратегію розвитку ринкової економіки, спрямовану на зміни не тільки в галузевій структурі господарства, а й у технологіях виробництва, у структурі зайнятості населення, у фінансо вій політиці тош;о. У сучасній структурі ВВП Росії на сферу послуг припадає 55 % , що значно нижче, ніж у розвинутих країнах Європи, на промисловість 31 % , на аграрний сектор і будівництво - по 7 % . Особливістю сучасного господарства РФ є наявність потужних ТНК, я к і працюють переважно у нафтогазовому комплексі, наприклад «Газпром» і «Сургут нафтогаз».

15 5

Європи ___________________________________________________________

156

Нині галузями російської промисловості, що визначають міжнародну спеціалізацію країни, є добувна (23 % зайнятого населення), потужна оборонна промисловість, чорна і кольорова металургія, хімічна промис ловість і машинобудування. У машинобудівному комплексі Росії виробля ється майже все - від побутових приладів до аерокосмічної техніки.

2І q м

о а

Практичне завдання Користуючись картами атласу, визначте основні центри і райони промис ловості Росії та їхню спеціалізацію.

Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні зерна, цукро вого буряку, соняш нику, ф руктів, овочів, а також на розведенні великої рогатої худоби м ’ясо-молочного напрямку. Проте країна не задовольняє усіх своїх потреб у сільськогосподарській продукції і є великим її імпор тером. Сфера послуг Росії представлена усіма галузям и. Особливе значення для господарства має транспортний комплекс та банківська система. За останні роки вантажообіг транспорту РФ значно зменш ився, змінилася його структура. Зокрема, підвищ илася частка трубопровідного і мор ського транспорту, а знизилася - річкового та залізничного. Ш видкими темпами в Росії розвивається банківська сфера. П ровідні під п р и єм ства ______________________________________ Н а й б і л ь ш і б а н к и Р о с і ї . Це Ощадбанк, Зовнішторгбанк, Газпромбанк, Альфа Банк та ін, в яких працює кілька сотень тисяч службовців, а їхні обсяги активних грошей перевищують десятки мільярдів доларів. Особливістю російської банківської сфери є значна концентрація їхніх центральних офісів у Москві. Так, серед ЗО найбільших банків РФ 25 перебувають у столиці, три у Санкт-Петербурзі і по одному в Уфі та Казані. За прогнозами, у першій половині XXI ст. Москва має стати регіо нальним фінансовим лідером.

Проблема у Росії суттєво загострилися суперечності між різними за рівнем соціально-економічного розвитку економічними районами щодо отри мання бюджетних коштів. Визначилися регіони-донори (Москва, СанктПетербург та цілий ряд областей Європейської Росії, а також Свердловська, Челябінська, Тюменська та ін.) і регіони - отримувачі допомоги з федерального бюджету. Поміркуйте, як можна гармонізувати бюджетний розподіл і «примирити» регіони Росії. Зовнішньоекономічна діяльність. Основними пріоритетами зовнішньо економічної діяльності Росії на найближчий час є забезпечення націо нальної безпеки, збереження позицій Росії я к великої держ ави, форму вання добросусідських відносин з усіма країнами-сусідами, активна участь у міжнародних відносинах у рам ках ООН, ЄС та посилення азій ського і латиноам ериканського зовніш ньоекономічного вектора (з Китаєм, Індією, Японією, Венесуелою, Бразилією та інш ими країнами). За останні роки зм інилися пріоритети зовніш ньої торгівлі РФ . Зокрема, зменш илися обсяги взаємної торгівлі м іж Росією та країнами СНД, натомість зросла частка зовніш ньої торгівлі з країнам и ЄС,

§31. Країни - cifcidv Укріг^.и: Росія, Білорусь Частка російського газу, % від загального імпорту газу

1 — Німеччина 42,4 % 2 — Італія 32,9 % 3 — Туреччина 75,7 % 4 — Угорщина 74,9 % 5 — Франція 22,6 % 6 - Чехія 74,5 % 7 — Польща 66,7 % 8 — Словаччина 100 % 9 —Австрія 74,9 % 10 — Болгарія 100 % 11 — Греція 3,2 % Г2 — Румунія 52,1 % /З - С е р б ія 100% /4 — Хорватія 87,5 % / 5 — Словенія 50,9 % Мал. S3. Транспортування газу з Росії до країн Європи Традиційними статтями російського експорту є нафта і природний газ (мал. 83), деревина та продукція первинної обробки деревини і хімічної промисловості, метали, продукція військово-промислового комплексу. Основними споживачами російських товарів є Німеччина, СІЛА, Італія, Білорусь, Китай та У країна. Структура імпорту представлена ш ироким набором промислових і продовольчих товарів, я к і не можуть бути виро блені у достатньому обсязі російськими підприємствами. Це маш ини і обладнання, ліки , зерно, цукор, м ’ясо, металургійні напівфабрикати та ін. Основними експортерами товарів до Росії є майж е ті самі країни: Німеччина, Білорусь, К азахстан, Італія, СІЛА та У країна. Росія є найбільш им зовніш ньоторговельним партнером У країни. Зростає обсяг прямих російських інвестицій, зокрема у металургійну й нафтопереробну галузі, енергетику, маш инобудування, транспорт і будівництво, у сферу фінансової діяльності та охорону здоров’я У країни. Між нашими країнами укладено двосторонні між держ авні і міжурядові договори різного спрямування, у тому числі з гуманітарного співробітни цтва. Росія та У країна є важ ливим и стратегічними партнерами щодо націо нальної безпеки, взаємовідносин з ЄС та НАТО, спільної боротьби з теро ризмом тощо. Проблемами у відносинах м іж Росією та Україною зали ш ається делімітація кордонів, створення зони вільної торгівлі. Загальні відомості про Білорусь. Республіка Білорусь розмістилася на площі у 207,6 тис. км2. У держ аві існує президентська форма правління. Президент наділений значними повноваженнями. Білорусь є унітарною державою. Офіційними мовами Білорусі є білоруська і російська мови, а грошовою одиницею - білоруський рубль. Географічне положення. Білорусь займає континентальне положення і розташована північніш е У країни. Вона межує, крім У країни, також з Росією, Литвою, Латвією та Польщею. Суттєвим недоліком географічного

< v

і I в ; *"* ^ О

^ р а їн и Є вроли

положення країни є відсутність виходу до моря. Через Білорусь прохо дять важ ливі транспортні ш ляхи і трубопроводи до країн Центральної і Північної Європи. П риродні умови і ресурси. Ресурсна база Білорусі незначна і обмеже на торфом, я к паливною сировиною, калійною сіллю для виробництва мінеральних добрив і невеликою кількістю нафти. Велике значення для розвитку сільського господарства маю ть зем ельні ресурси. Природно-заповідний фонд країни ш ироко використовують у рекреа ційній діяльності. Народонаселення і культура. Чисельність населення Білорусі має тенденцію до зменш ення і становить сьогодні близько 10 млн осіб. Густота населення в країні невисока, її пересічний показник 48 осіб/км^. Середня тривалість ж иття населення становить 70,5 року, ш;о вище, ніж цей показник в У країні чи Росії. На території Білорусі проживають представники 130 національностей. Серед них найбільш представницькими є білоруси (81 % ), росіяни (11 % ), поляки (4 % ), українці (2 % ) та інш і (євреї, вірмени, азербайджанці, литовці і грузини). У країні здавна співіснують усі світові релігії. Н ині понад 80 % віруючих вважаю ть себе православними, 14 % католиками, 2 % - протестантами. Реш та віруючих - це іудеї, мусульма ни, буддисти та представники нових релігійних течій. Кількість сільського населення постійно зменш ується і становить нині 26 % усього населення. У містах проживає 74 % населення Білорусі. Н айбільш ими містами є М інськ, Гомель, Могилів, Вітебськ та ін. На території країни збереглися найдавніш і пам ’ятки , середньовічні оборонні споруди, церкви і костели. До визначних місць належ ать музеї, пам ’ятн ики та меморіальні комплекси, пов’язані з Другою світо вою війною. Здавна в Б ілорусі розвивалися різном анітні худож ні ремесла - мистецтво дерев’яної скульптури, різьблення по дереву, керам іка, ю велірна справа та ін ., я к і є справж нім культурним надбан ням людства. Господарство. Економічні показники (зокрема ВВП і ВВП на душу населення) свідчать, щ;о країна є певним лідером пострадянської еконо міки. Білорусь розбудовує свою модель економічного розвитку, за якої влада держави намагається поєднати адміністративно-командну еконо м іку з ринковою і створити так званий ринковий соціалізм. У Білорусі стабільно працює промисловість, на я к у припадає понад ЗО % ВВП і близько ЗО % працюючих. Саме промислове виробництво сприяє наси ченню внутрішнього ринку необхідними товарами, допомагає скоротити рівень безробіття. Реалії сьогодення Незначні обсяги інвестицій га ль му ю ть розвиток п р о м и с л о в о с т і . У Білорусі переважають промислові підприємства державної форми власності, що поступаються європейським за впровадженням інноваційних технологій виробництва. Тому керівництво країни всіляко намагається залучити в економіку країни іноземні інвестиції. Проте част ка іноземних інвестицій у Білорусі є однією з найнижчих серед країн Європи. Головною формою залучення інвестицій є створення спільних підприємств. Найбільше їх з Росією, Польщею, Литвою та Німеччиною.

i-il. h'purnu - vycidu України: Росія. Білорусь

Серед провідних галузей промисловості виділяю ться хімічна (вироб ництво добрив, шин, синтетичних матеріалів), нафтохімічна, а також автомобілебудування, приладобудування, тракторобудування та оборонна промисловість. Інтенсивно розвиваються і мають міжнародне значення харчова та легка галузі промисловості. Останній галузі приділяється знач на підтримка з боку держави і намагання вивести її на світовий ринок.

■

Практичне завдання Користуючись картами атласу, визначте промислові центри країни та їхню спеціалізацію.

Сільське господарство країни розвивається менш стабільно, що пов’язано я к з природними чинниками, так і з аграрною політикою дер ж ави. Провідною галуззю сільськогосподарського виробництва є рос линництво. На майже 10 млн га угідь вирощуються зернові, картопля, льон, цукровий буряк та овочі. Серед галузей тваринництва виділяються скотарство, свинарство, птахівництво, я к і поки що не відповідають вимогам світового товарного тваринництва. Зовніш ньоекономічна діяльність. Основним зовнішньоекономічним пріоритетом Білорусі є союз з Росією та країнами СНД. Інш им пріорите том є створення поясу добросусідства з країнами-сусідами, до яких нале ж ить й Україна. Білорусько-російські відносини розвиваються на основі поглиблення всебічних інтеграційних процесів. Відносини Білорусі з Україною розвиваються як добросусідські, хоча існують й окремі проблеми. Зокрема, офіційний Мінськ не схвалює пози цію України щодо НАТО. Нещодавно було проведено переговори про демаркацію кордонів м іж двома держ авами. У торгово-економічній сфері відносини розвиваються на основі довгострокового двостороннього співробітництва. Білорусь і У країна співпрацюють у сфері текстильної та фармацевтичної галузей промисловості, у проведенні заходів щодо захисту території від радіаційного забруднення, у торгівлі. За торговельним оборотом У країна посідає у Білорусі друге місце після Росії. Обсяг двосторонньої торгівлі за останні роки складає понад 1 млрд дол. на рік. Білоруський експорт до У країни представлений сіль ськогосподарською технікою, мінеральними добривами, побутовою тех нікою, текстилем. У країна експортує до Білорусі зерно, продовольчі товари, метал, комплектую чі до продукції машинобудування та ін.

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ________________________________________________ Росія та Білорусь - це східний і північний сусіди України, пострадянські незалежні держави, члени СНД, країни добросусіцеького партнерства. 4“Росія має значні розміри, велику чисельність населення, потужний природноресурсний потенціал; Білорусь є країною з невеликою кількістю населення та обмеженою ресурсною базою. '4'Росія є економічним лідером Східної Свропи за економічними показниками. ■¥у країнах розвиваються як традиційні галузі матеріального виробництва (добувна, металургійна, хімічна галузі промисловості, багатогалузеве маши нобудування, сільське господарство), так і сфера послуг. 4* Зовнішньоекономічні зв’язки Росії і Білорусі з Україною розвиваються на взаємовигідній двосторонній основі.

'раїни Європи К л юч о в і т е р мі н и і п о н я т т я 160

4- галузі спеціалізації делімітація та демаркація кордонів зовнішньоекономічної діяльності

пріоритети

САМ ОПЕРЕВІРКА I

Складіть візитні картки для Росії і Білорусі.

Назвіть найважливіші географічні особливості Росії та Білорусі.

III

Порівняйте статті експорту та імпорту Росії і Білорусі і поясніть, чим вони зумовлені.

Доведіть, що Росія є регіональним економічним лідером.

КРАЇНИ - СУСІДИ УКРАЇНИ: ПОЛЬЩ А, СЛОВАЧЧИНА Географічна розминка _

Пригадайте, де проходять кордони України з Польщею і Словаччиною. Пригадайте, до якої групи країн за рівнем соціально-економічного розвит ку належать Польща і Словаччина.

Загальні відомості про країни. Республіка Польщ а - таку офіційну на зву має держава - сусідка У країни, що розмістилася в Ц ентральній Єв ропі, у басейні двох великих західноєвропейських річок - Вісли та Оде ру. Площа території країни становить 312,7 тис. км^, населення - понад 38 млн осіб. Вона є найбільшою державою серед нових членів ЄС я к за кількістю населення, так і за площею та показником ВВП. Столицею Польщі є місто Варш ава з населенням понад 2 млн осіб. За формою дер жавного правління Польщ а - парламентсько-президентська республіка, за державним устроєм - унітарна держава. Д ерж авна мова - польська. Грошова одиниця - злотий, хоча Польщ а планує найближчим часом при єднатися до Єврозони. Словаччина має офіційну назву Словацька Республіка. Площа країни 49 тис. км2, чисельність населення - 5,4 млн осіб. Столиця - місто Б рати слава з населенням майж е 500 тис. осіб. Словаччина - це молода унітарна держава, що утворилася після розпаду Чехословаччини. За формою дер жавного правління - парламентська республіка. Держ авна мова - сло вацька. Країна приєдналася до Єврозони на початку 2009 p., тому нині її грошовою одиницею є євро. Польща і Словаччина - члени НАТО та СОТ, а з і травня 2004 р. стали повноправними членами ЄС. Географічне положення. На півдні П ольщ а межує з Чехією і Словач чиною, на сході - з Україною, Білоруссю і Литвою, на заході - з Німеч чиною, на півночі - з Калінінградською областю Росії і має вихід до Б ал тійського моря. Словаччина - континентальна країна. Вона розташована південніше Польщі. Н а сході країна межує з Україною, на півдні - з Угор щиною та Австрією, на заході - з Чехією. Географічне положення країн у Ц ентральній Європі на перетині важ ливих економічних, зокрема тран спортних, ш ляхів є сприятливим чинником розвитку держав.

§32. Країни - сусіди України: Польща, Словаччина

Природні умови і ресурси. У рельєфі Польщ і переважають рівнини. Середня висота поверхні над рівнем моря становить близько 170 м. У пів денній часині країни простягаються гори - Судети і Карпати (Високі Татри). К лімат П ольщ і помірно континентальний, перехідний від м ’якого морського до континентального. І рельєф, і клімат сприятливі для розвитку сільського господарства. Країна має розви нену річкову мережу. На півночі серед лісів і мальовничих рівнин є багато озер льодовико вого походження. М інерально-сировинні ресурси Польщі представлені кам ’яним вугіллям, сіркою, сріблом, цинком, свинцем, кухонною сіллю і природним газом. Проте значна частка про мисловості працює на імпортній сировині. Словаччина - це переважно гірська країна. На її території простягаю ться Західні Карпати і Словацькі Рудні гори. їх н я назва свідчить про наявність тут покладів рудних Мал. 84. Дунай - важлива корисних копалин, зокрема залізних, м ар транспортна магістраль ганцевих, поліметалевих руд, є родовища Словаччини сурми та магнезиту. Низовини охоплюють незначні площі на південному заході та південному сході країни. На пів дні Словаччини протікає Дунай із своїми притоками - важлива транспорт на магістраль країни (мал. 84). Н а окремих притоках побудовані ГЕС. Народонаселення і культура. За показниками природного приросту обидві країни належ ать до першого типу відтворення населення. У Польщ і 98 % населення країни становлять поляки, що підтверджує її статус однонаціональної держави. Ч астка національних меншин в країні дуже незначна. Основною етнічною групою населення Словаччини є словаки (87 % усього населення країни). Інш а численна етнічна група (понад 10 %) - це угорці. Тому у країні діє дві мови - словацька я к офі ційна та угорська я к мова спілкування. Б іл я кордонів з інш ими держ а вами можна почути українську, польську і чеську мови. О собливості народів і націй О

Н а й х а р а к т е р н і ш о ю р и с о ю п о л я к і в є п а т р і о т и з м . Поляки з гордістю згадують кращі часи своєї історії й дуже болісно сприймають прояв будь-якої зневаги до своєї країни. Крім того, поляки відверті, зде більшого люди слова. Порядність у стосунках з партнером є однією з найважливіших цінностей для поляка. Багато рис польського менталіте ту сформовано під впливом католицької церкви, позиції якої в польсько му суспільстві дуже сильні. Серед позитивних рис слід також відзначити чесність, шляхетність у відносинах з іншими людьми, сумлінність у праці. Загалом поляки - надійні ділові партнери, що доброзичливо ставляться до співробітництва з українцями.

Серед віруючих я к у Польщ і, так і у Словаччині переважають католи ки. Проте у Словаччині значна частка серед віруючих - це протестанти (9 %) і православні (4 %).

161

аіни Європи

Мал. 85. Варшава

О 6

У польських містах меш кає 61 % населення, а у словацьких лише 56 % . Це є наслідком того, ш;о у складі колиш ньої Чехословаччини Словацька Республіка була здебільшого сільськогосподарською, менш розвиненою. Н ині в обох країнах відбуваються суттєві зруш ення у струк турі зайнятості населення у бік збільшення частки тих, ш;о займаються невиробничою сферою. Звичаї, мови й релігії впродовж багатьох тисячоліть зміш увалися на польських зем лях, результатом чого стала її неповторна культура. Попри колосальні втрати у Другій світовій війні, Польш,а може похвали тися багатьма історичними пам ’яткам и світового значення. До Списку світової культурної спадшіини ЮНЕСКО занесено історичний центр Кракова, соляний рудник у Величчі, Старе місто Варшави (мал. 85), Старе місто в Замосці та ін. У Словаччині збереглися готичні міста середньовіччя з укріпленнями, замками та ратуш ними площ ами, ш,о також є частиною культурної скарбниці світу. Серед таких є й столиця країни Братислава (мал. 86). Словаки вирізняю ться особливою майстерністю у декоративноприкладному мистецтві - кераміці, виш иванні, виготовленні вітраж ів і ювелірних виробів. Господарства П о л ь ш і і та Словаччини пройшли перехідний етап ринко вих перетворень, і нині ці країни вважаю ться країнами з ринковою еко номікою. Нині Польщ а, як й інш і країни Центральної Європи, перейшла до довгострокової стратегії економічних перетворень, яка передбачає структурну перебудову, розвиток фінансових ринків, виріш ення пробле ми зайнятості та соціального захисту населення. Ринкові перетворення у Словаччині відбувалися повільно, а зростання економіки було забезпечене в основному конкурентоспроможністю сло вацьких товарів на ринках пострадянських країн. Одним із підтвер джень успіху економічних перетворень є зростання основних макроекономічних показників обох країн.

Прогноз За прогнозами експертів, економічна криза, яка розпочалася 2008 p., дала Польщі і Словаччині найкращі шанси впевнено протриматися «на плаву». Про це свідчать дані зростання економічних показників уже в 2009 p.: у Польщі на +2 %, а у Словаччині на +2,7 %. Пояснюють це тим, що Словаччина дуже вдало вступила до Єврозони, що допомагає долати їй деякі фінансові проблеми, а Польща оголосила політику жорсткої економії.

h’jUiiH ,

I і, ‘Іи -Ук/.

163

Мал. 86. Братислава П р о м и с л о в іс т ь Польщ і нині залиш ається енергоємною, а маш ино будування - металомістким (виробництво дорожньо-будівельної техніки, турбін і котлів, шахтного обладнання, обладнання для хімічної промис ловості). В останні роки деш;о збільш илися обсяги виробництва чорної й кольорової металургії, коксохімії. Поступово у Польш;і формуються й нові, сучасні галузі машинобудування із залученням іноземного кап іта лу. До них належать електротехнічне машинобудування, електроніка і особливо автомобілебудування, яке розш ирюється завдяки капіталу таких фірм, я к «Фольксваген», «Опель», «Део», «Судзукі». У хімічній промисловості переважають галузі неорганічної хімії, що працюють на власній сировині (вугілля, сірка, кухонна сіль). Продовжує розвиватися виробництво сірчаної кислоти, суперфосфату й азотних добрив. Л егка промисловість П ольщ і працює тепер переважно на внутрішній ринок, від чого обсяги виробництва, зокрема в текстильній промисловос ті, різко скоротилися, в останні роки пожвавився збут продукції на ринки країн Східної Європи і країн-сусідів. Харчова промисловість Польщі має добрі традиції й відома на ринках Східної та Західної Європи. Особливо виділяється продукція молочної промисловості, а також цукрова, борошномельна, м ’ясна. Основними галузями промисловості Словаччини є чорна металургія, електроенергетика, хімічна промисловість, машинобудування, зокрема випуск транспортних засобів, електричних та оптичних приладів. Продовжується розвиток добувних галузей - видобуток кам ’яного вугілля та ядерного палива. П ісля вступу до ЄС нормалізуються обсяги виробни цтва продукції текстильної та харчової промисловості. П ровідні п ід п р иєм ства П р о м и с л о в і г і г а н т и на т е р е н а х С л о в а ч ч и н и . Завдяки відкри тості економіки у Словаччину за останні 10 років прийшло багато світо вих промислових гігантів. Свої заводи у країні побудували німецький «Фольксваген», корейська «Кіа Моторе», французький концерн «Пежо». Завдяки цьому загальна кількість автомобілів, що виробляються щоріч но у Словаччині, сягає понад півмільйона, а показник виробництва авто мобілів на душу населення є одним з найвищих у світі. До інших компа ній, заводи яких формують «кістяк» словацького економічного дива, належать американські металургійна корпорація «Стелл» і виробник побутової техніки «Вірпул», азійські технологічні тигри «Соні» та «Самсунг» і норвезький алюмінієвий холдинг

Практичне завдання Користуючись картами атласу, знайдіть райони і центри розміщення галу зей промисловості Польщі і Словаччини та визначте їхню спеціалізацію.

Європи

164

2 Q m

O й

С іл ь с ь к е г о с п о д а р с т в о П ольщ і зосереджене у малоземельних і середньоземельних господарствах. У структурі сільського господарства переважає тваринництво (дві третини товарної продукції), зокрема сви нарство й розведення великої рогатої худоби молочного напрямку. У рос линництві основними культурами є пш ениця, ж ито, картопля, цукро вий буряк. Серед країн Ц ентральної Європи Польщ а посідає третє місце за збиранням зерна й рапсу, четверте - за вирощуванням цукрових буря ків і надоями молока, друге - за поголів’ям свиней, а перше - за збиран ням картоплі. Сільське господарство Словаччини є багатогалузевим і має сучасну матеріально-технічну базу. В країні практично заверш ився процес при ватизації сільськогосподарського виробництва. У галузевій структурі переважає рослинництво, яке спеціалізується на вирощуванні пшениці, кукурудзи, ячменю, цукрового буряку.

Проблема Після вступу до ЄС серйозним викликом для сільського господарства, в якому була зайнята значна частка населення Польщі та Словаччини, стало встановлення значних обмежень на виробництво аграрної продук ції, суворих санітарних і технологічних вимог до виробництва продуктів харчування. Це зменшило обсяги виробництва і продажу продукції сіль ського господарства. Поміркуйте, як можна зберегти конкурентні пози ції цієї важливої галузі для обох країн на європейському ринку сільсько господарської продукції. С ф е р а п о с л у г П ольщ і та Словаччини тривалий час перебуває у ста дії реформування та становлення. Важливе значення серед обслуговую чих галузей мають транспортні системи країн. Транспортна мережа Польщі має радіальний малюнок з центром у Варшаві і охоплює усі части ни країни. Найбільш популярними є залізничний та автомобільний види транспорту. Автомагістралі, залізниці і водні ш ляхи з ’єднують столицю з портом Гданськ на узбережжі Балтійського моря. Останніми роками П ольщ а зробила значні інвестиції у реконструкцію транспортної мережі. Це зумовлено не тільки вимогами ЄС, а ще й проведенням на території країни чемпіонату Європи з футболу у 2012 році. Н ині її дороги і система комунікацій вважаю ться найкращ им и у Ц ентральній і Східній Європі. Транспортний комплекс Словаччини представлений залізничним , повітряним та автомобільним видами транспорту. Найбільш комфорта бельним і ш видким є залізничний транспорт, як и й успішно перевозить як пасажирів, так і вантаж і. Добре розвинені й автобусні перевезення, однак цей вид транспорту дорожчий за залізничний. М іжнародні авто бусні марш рути дають змогу потрапити з Братислави до Мюнхена, Кельна, Відня, Берліна та П ариж а. Існують міжнародні марш рути м іж Словаччиною та Україною. Значні зміни останніми роками відбулися у банківському секторі країн, пов’язані з приходом на їхній фінансовий ринок іноземних банків переважно американських і нім ецьких. Ж орстка конкуренція привела до поглинання багатьох національних банків та зменш ення контролю над ними з боку держави. Проте початок XXI ст. ознаменувався зростан ням обсягів і якості банківських послуг, я к і нічим не відрізняються від аналогічних у західноєвропейських країнах.

§32. Країни - сусіди України: Польщ а, Словаччина

Помітно зросла в країнах роль такої галузі сфери послуг, я к туризм, який розвивається динамічно й інтенсивно. Так, у Словаччині популяр ними є зимові види туризму, а також лікувально-оздоровчий туризм на цілющ их водах. У Польщ і найбільш поширеними є такі види туризму, я к пізнавальний і релігійний. Ц ікаві ф акти Т у р и с т и ч н и й п о т е н ц і а л П о л ь щ і . Країна славиться своїми резиденціями, які збереглися до наших днів з середньовіччя. Одна з най яскравіших королівських резиденцій - це Вавель у Кракові. Майже у кожному великому місті Польщі є музеї, в яких зберігаються колекції ремесел і живопису. Крім того, багато в містах і містечках костелів, пам’яток старовини й архітектури. Так, у місті Кракові в костелі Діви Марії міститься найбільший в Європі олтар, виконаний у готичному стилі. Цікавим об’єктом в цьому ж місті є Головний Ринок, квадрат у Старій час тині міста, розмірами 200 на 200 метрів. Він був заснований 1257 р. на перехресті торговельних шляхів. Ринок сьогодні є однією з найбільших міських площ Європи. Польська земля відома своїми традиціями про ведення різноманітних музичних заходів. Серед них Міжнародний кон курс піаністів імені Ф. Шопена, який відбувається кожні 5 років, щорічний Міжнародний фестиваль сучасної музики «Варшавська осінь». Всесвітньо відомими є також фестивалі церковної музики у Хайнувці.

Зовніш ньоекономічна діяльність. Н айбільш ими зовнішньоекономіч ними партнерами Польщ і і Словаччини нині є країни ЄС. Інш ими парт нерами є країни Східної Європи, у тому числі й У країна. Головними статтями екпорту Польщ і є продукція машинобудування (морські судна, гірничош ахтне обладнання, автомобілі, устаткування для різних галу зей промисловості, кокс). Експортується також вугілля, мідь, срібло. На сировину припадає близько 10 % експорту, на сільськогосподарські та харчові продукти - 10 % , на продукцію легкої і целюлозно-паперової промисловості - 8 % , на будівельні послуги - 5 % . Імпортує Польща переважно паливо, металургійну сировину, хімічні продукти. Статті експорту Словаччини відповідають галузевій спеціалізації. Близько 50 % експорту припадає на продукцію важ кої промисловості і машинобудування. Вивозяться за меж і країни нафтопродукти, сталь, хімічні товари, автомобілі, хім ікати. Ввозяться до Словаччини нафта і природний газ, маш ини та обладнання, продукти харчування. П ольщ а і Словаччина є важ ливим и інвестиційним и ринкам и у Ц ентральній Європі. Основними країнам и-інвесторам и для них є Німеччина, СІЛА, Ф ранція, Росія та ін. Основою українсько-польських і українсько-словацьких відносин сьо годні є зовніш ня торгівля, я к а характеризується позитивною динамі кою. В експорті У країни до цих країн переважає сировина - газ, нафта і нафтопродукти, руди чорних металів тощо. Імпортує У країна з Польщ і і Словаччини здебільшого готову продукцію: автомобілі, енергетичне обладнання, папір і вироби поліграфічної промисловості, одяг, взуття, будівельні вироби, продукти харчування тощо. Країни-сусіди є інвесто рами української економіки, хоча обсяги їхніх інвестицій незначні. Крім того, Польщ а, Словаччина та У країна співпрацюють у спільному підприємництві, інтенсивно розвивають співробітництво на прикордон них територіях у так званих єврорегіонах.

165

^poiHU Європи

УЗАГАЛЬНЕННЯ "¥ Польща

166

- це найбільша держава серед нових членів ЄС як за кількістю насе лення, так і за площею та ВВП. Словаччина - це молода унітарна держава, що утворилася після розпаду Чехословаччини. 4* Польща і Словаччина - члени НАТО, ЄС та СОТ. Природні умови і ресурси країн сприятливі для розвитку сільського господар ства і рекреації, але недостатні для розвитку промисловості. Польща та Словаччина є країнами з ринковою економікою. У структурі госпо дарства цих країн переважає промисловість, формується потужна сфера послуг. Найважливішими зовнішньоекономічними партнерами Польщі і Словаччини є країни ЄС, динамічно розвиваються двосторонні відносини з Україною. К л ю ч о в і т е р мі н и і п о н я т т я

Q m

*4* країни Центральної Європи 4 “ ринкова економіка "¥ Єврозона економічний регіональний лідер інвестиційний ринок Центральної Європи 4*

САМ ОПЕРЕВІРКА І

Складіть візитні картки для Польщі та Словаччини.

Порівняйте особливості розміщення основних галузей господарства двох країн.

III

Поясніть тенденції розвитку господарства Польщі і Словаччини після вступу до ЄС.

Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що Польща є економічним ліде ром у Центральній Європі? Відповідь обґрунтуйте.

КРАЇНИ - СУСІДИ УКРАЇНИ: УГО РЩ ИНА, РУМУНІЯ, М О Л Д О В А Географічна розминка Пригадайте, через які географічні об’єкти проходять кордони України з Угорщиною, Румунією і Молдовою. Пригадайте показники ВВП трьох країн.

Загальні відомості про країни. Офіційна назва Угорщини - Угорська Республіка. Її кордони з Україною проходять на південному заході. Закарпатською низовиною. Площ а країни - 93 тис. км^, кількість насе лення - 10 млн осіб. Румунія - таку офіційну назву має країна, яка межує з Україною також на південному заході. Вона має набагато більшу площу, ніж Угорщина (понад 238 тис. км^). А кількість її населення удвічі перевищує населення Угорщини (21,5 млн осіб). Найменшою за площею і кількістю населення серед південно-західних сусідів України є Республіка Молдова - відповідно 33,7 тис. км^ і 4,1 млн осіб. Усі три країни - це унітарні республіки.

ti ?=.-»

Угорщина. Р^т ьнш . Чоя^-.*чи

Угорщ ина і Рум унія - це молоді держ ави ЄС з ринковою економікою, Молдова - пострадянська республіка, я к а входить до СНД і намагаєть ся розбудовувати ринкову економіку. Проте її успіхи в економіці не значні. Угорщина і Румунія поки що не увійш ли до Єврозони, тому користу ються національними грошовими одиницями, відповідно форинтом та румунським леєм. Грошовою одиницею Молдови є молдовський лей. Географічне полож ення. Угорщ ина розташ ована у південно-східній частині Ц ентральної Європи і займає більшу частину Середньодунайської низовини, що на заході зам икається А льпами, а на півночі і сході Карпатами. Дунай перетинає країну майж е посередині і ділить її на дві частини. Рум унія також розташ ована на південному сході Центральної Європи, у басейні Н ижнього Дунаю. Ц ентральну частину країни займає Трансільванія, на півночі і сході країни розташ овані Карпати, на пів дні - Трансільванські А льпи, на заході - гори Бихор. Молдова розташ о вана на південному заході Східної Європи. Найбільш високою є цент ральна частина країни - Кодри, реш та території являє собою горбисту рівнину. Географічне положення країн зручне з погляду соціально-економіч ного розвитку. Через їхню територію проходять важ ливі міжнародні транспортні коридори, у тому числі й Д унайський, що об’єднують Західну, Східну, Ц ентральну і Південну Європу.

Практичне завдання Користуючись політичною картою Європи, назвіть усі країни, з якими межують Угорщина, Румунія та Молдова. Оцініть сусідське положення трьох країн.

Природні умови і ресурси. Природно-ресурсний потенціал країн неви сокий, проте окремі види ресурсів відіграють суттєву роль у розвитку господарства. Угорщина багата на боксити, я к і є сировиною для алю мі нієвої промисловості і важливою експортною продукцією. Крім того, тут видобувають залізну і марганцеву руди, вугілля, нафту і природний газ, хоча паливні ресурси не задоволь няють потреб країни. Значними є земельні ресурси Угорщини, 2 /3 з як и х зай няті сільськогосподар ськими угіддями. П отуж ними в країні є рекреаційні ресурси, осо бливо термальні цілющі мінераль ні джерела (мал. 87). На території Румунії є родови ща газу. Вона посідає одне з пер ш их місць в Європі за видобутком вугілля, міді, залізної руди, свин цю, цинку, золота і срібла. Велике значення мають лісові ресурси. Природні умови як Румунії, так і Мал. 87. Термальне озеро Хевіз Молдови, зокрема клім ат і ґрунти, в Угорщині сприятливі для розвитку сільського

167

І^раіни Європи

168

2 q m

господарства (мал. 88). Мабуть, тому ці сусідні республіки тривалий час розвивались я к аграрно-індустріальні. Розвиток промисловості Мол дови повністю залеж ить від імпортної сировини. Народонаселення і культура. В усіх трьох країнах спостерігається стійка тенденція до зменш ення кількості населення, що зумовлено від’ємним природним приростом. Н айбільш а густота населення, понад 100 осіб/км^, М ал. 88. В иноградники М олдови характерна для Угорш;ини (мал. 89). Ц я країна, пройшовши тисячолітній рубіж своєї непростої історії, залиш илася країною однієї нації: 90 % населення - це угорці. У національному складі населення Румунії також переважає одна нація - румуни (89 %). Серед її найбільш численних національних меншин виділяю ться угорці та цигани. Натомість насе лення Молдови представлене багатьма етнічними групами, серед яких переважну більшість становлять молдовани (65 %). Численними є тут українці, росіяни, гагаузи, болгари, євреї, а також цигани. Рівень урбанізації, порівняно з інш ими країнам и Європи, в Угорш,ині, Румунії та Молдові невисокий. Реали сьогодення М і г р а ц і й н і п р о ц е с и в У г о р щ и н і й Р у м у н і ї . Після вступу Угорщини та Румунії до ЄС і приєднання першої до Шенгенської угоди значно пожвавилися міграційні процеси в цих країнах. Найбільше мігрує населення цих країн у пошуках роботи до найбільш розвинених країн Західної Європи. Це викликало хвилю серйозного занепокоєння місце вих жителів і керівництва цих держав. Розглядається питання про обме ження кількості мігрантів з країн ІДентральної Європи.

М ал. 89. Будапеш т - ст олиця Угорщини

Господарство. У наслідок проведе них у 90-х роках XX ст. ринкових реформ - потуж ної при ватизац ії та р еал ізац ії інвестиційних проектів економ іка Угоршіини відчула значний підйом. Н ині за структурою ВВП вона є постіндустріальною держ авою , в як ій частка сервісних галузей перевиш;ує 64 % , а частка приватного секто ру досягла 85 % . Я к і раніш е, розви вається добувна та м еталургійна (осо бливо алю м ін ієва) пром исловість, виробництво будівельних матеріалів, ф арм ацевтичних виробів, транспорт них засобів, а також продукція харчо вої промисловості.

,^33. Країни - сусіди України: Угорщина, Р ум унія, Молдова

Стимулом для розвитку економіки Румунії (мал. 90) були переваги у географічному положенні на перетині важ ливих ш ляхів м іж Європою, Азією та Африкою, на ш ляху основних транзитних нафто- і газопроводів із Каспійського регіону до Європи. За обся гом ВВП країна поступається лише Польш;і. Використавши ці переваги, Румунія після вступу до ЄЄ спрямувала зусилля на подо лання кризи попередніх років (особливо у соціальній сфері) і розвиток ринкових від носин в усіх гал у зях господарства. Останніми роками в Румунії були зафіксо вані одні з найвиш;их темпів економічного зростання, підвищ ення заробітної плати, пенсій тош;о. Нині ООН ставить Румунію в ряд країн з високим рівнем ІРЛП. Румунія єдина країна, я к а на момент вступу до ЄС не мала зовніш ніх боргів. Рум унія поки що залиш ається інду Мал. 90. Столиця Румуни стріально-аграрною державою, хоча стрім Бухарест ко зростає у ВВП частка сфери послуг; про мисловість і сільське господарство сумарно створюють 55 % ВВП. З країн Центральної Європи Рум унія є найбільш енергетично забезпе ченою. Подальший розвиток енергетики є її пріоритетом. (

J Прогноз За оцінками експертів, коефіцієнт енергетичної незалежності Румунії становить нині 80 % (для порівняння; цей показник в інших країнах Центральної Європи лише 4 0 -5 0 %). До 2012-2013 pp. Румунія планує досягти стовідсоткової енергетичної незалежності. Серед найближчих планів керівництва держави - створення загального регіонального енер гетичного ринку з Угорщиною та Австрією для збільшення обсягів інвес тицій у цю галузь та її реструктуризації.

Крім енергетики, промисловість Рум унії представлена добувною, металургійною, хімічною, лісовою, меблевою галузям и та машинобуду ванням , перспективною галуззю якого є автомобілебудування. П риватизація американською компанією «Форд» автомобільного заводу у Крайові дасть змогу Румунії стати одним із найбільш их виробників автомобілів у регіоні. Вже працює автозавод у П итеш ті, який виробляє автомобілі «Логан». Н адш видкими темпами в Румунії розвиваються будівельна індустрія та інформаційні технології.

Практичне завдання Користуючись картами атласу, порівняйте розміщення галузей промисло вості Угорщини і Румунії, вкажіть найбільші її центри, визначте їхню спеціалізацію.

А грарний сектор Угорщини виробляє близько 7 % ВВП. Він спеціалі зується на вирощуванні зернових (пшениці, кукурудзи), соняш нику, цукрового буряку, а також на скотарстві, свинарстві, птахівництві. Подібною є спеціалізація сільського господарства Румунії.

169

п m

О а

Сфера послуг Угорщини представ лена багатьма галузями, серед яких значну роль на сучасному етапі віді грає туризм, частка якого у ВВП становить 7 % . Туризм динамічно розвивається й у Румунії, проте у структурі ВВП на нього припадає лиш е близько 5 % , що значно нижче, ніж у сусідніх Угорщині та Болгарії (12 %). Ш видкими темпа ми в обох країнах розвивається бан ківська сфера. Молдова - аграрно-індустріальна Мал. 91. Кишинів - столиця Молдови держава (мал. 91). Це підтверджу ється й тим, що головною галуззю промисловості є харчова, для розви тку якої існують сприятливі умови - потужна сировинна сільськогоспо дарська база. На території країни вирощують різноманітні овочі, ф рук ти, кукурудзу, цукровий буряк, соняш ник, тютюн, розводять велику рогату худобу м ’ясо-молочного напрямку. Серед галузей промисловості, я к і мають певні традиції розвитку в Молдові, слід згадати машинобуду вання й легку промисловість. Проте продукція цих галузей не витримує конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Проблема з 90-х років XX ст. і дотепер у Молдові зберігається гостра соціальна про блема - низькі доходи громадян, зубожіння і бідність, високий рівень безробіття і масовий виїзд людей за кордон у пошуках роботи, значне роз шарування населення на багатих і бідних. Поміркуйте, як можна вирі шити цю проблему, враховуючи досвід інших європейських країн.

Зовніш ньоекономічна діяльність. Угорщина, Румунія і Молдова, як і більшість країн Центральної і Східної Європи, великого значення у м іж народних зв’язках надають зовніш ній торгівлі. Основними партнерами Угорщини і Румунії є промислово розвинуті країни (Росія, Китай) та країни ЄС. Серед країн СС найбільша частка зовнішньоторговельного обо роту припадає на Німеччину, Австрію, Францію. У структурі експорту Угорщини близько 60 % припадає на маш ини, обладнання, транспортні засоби, ЗО % - на продукцію переробної промисловості, 7 % становлять продовольчі товари і близько 4 % - сировина. Подібною до експорту є структура й імпорту, але в ній зростає частка паливно-енергетичної про дукції, а зменш ується частка маш ин і обладнання. Румунія у рам ках міжнародного поділу праці представлена експортом взуття і текстилю, металів, машин та обладнання. У структурі імпорту переважають паливо і мінеральна сировина, маш ини й обладнання для окремих галузей промисловості, продукція хімічної промисловості. Важливу роль у зовнішньоекономічній діяльності Румунії відіграють прямі іноземні інвестиції. За даними Світового Банку, Румунія за інвестиціями швидко перейшла із 101 місця у 2005 р. на 22 у 2007 p., а іноземні інвестиції перевищили 33 млрд дол. За обсягом інвестицій вона посідає друге місце в Європі.

3,7.

Країни

ryfiitu Ул)шти: У горщика, Р ум унія, Молдова

А ктивну участь у зовніш ній торгівлі Молдова розпочала з 1994 р. Виключне значення у зовнішньоекономічній діяльності відіграє імпорт енергоносіїв (переважно з Росії), щ;о має пріоритетне значення для краї ни, а також електрообладнання, маш ин і побутової техніки, хімічної продукції. В експорті Молдови значна частка припадає на продукти хар чування, напої, текстиль, ш кіру та вироби з неї. Основне місце в експорті займає ринок країн СНД - понад 55 % та ринок країн ЄС - близько 22 % . Найбільше товарів імпортують до Молдови також країни СНД (40 %) та країни ЄС (понад 25 %). У країнсько-угорські та українсько-молдовські відносини будуються на основі добросусідства і взаєм овигідних двосторонніх з в ’я зк ів . У країна є одним з партнерів Молдови і Угорш;ини у зовніш ній торгівлі, інвестиціях та в реалізації проектів спільного підприємництва. У країнсько-румунські відносини тривалий час були непростими, ш,о пов’язано передусім з проблемою кордонів, зокрем а на о. Зміїному. Обом сторонам довелося звертатися до М іжнародного суду ООН щодо делім ітації континентального ш ельфу та виклю чної економічної зони м іж Україною та Румунією в Чорному морі. Віднедавна активізувалася зовніш ня торгівля між країнами, про ш;о свідчить зростання товарообігу. Н ині між Україною , Румунією , Молдовою і Угорш;иною існує цілий ряд угод про транскордонне співробітництво, зокрема створення єврорегіонів. Трьома сторонами - Україною , Румунією та Молдовою - роз роблено проект єврорегіону «Н ижній Дунай», діяльність якого спрямо вана як на розв’язанн я економічних питань, так і на проведення при родоохоронних заходів і соціального захисту населення у прикордон них районах трьох країн.

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ________________________________________________ "f Угорщина і Румунія - це молоді держави ЄС з ринковою економікою, Молдо ва - пострадянська республіка, яка входить до СНД. Угорщина - постіндустріальна, Румунія - індустріально-аграрна, Молдова аграрно-індустріальна країна. Промисловість в Угорщині представлена добувною, металургійною, машино будівною та хіміко-фармацевтичною галузями; у Румунії - енергетикою, металургійною, хімічною, лісовою, меблевою галузями та машинобудуван ням; у Молдові - машинобудуванням та легкою промисловістю. Спеціалізація сільського господарства трьох країн подібна і представлена вирощуванням зернових культур, овочівництвом, садівництвом, виноградар ством, скотарством, свинарством та птахівництвом. 4" Сфера послуг інтенсивно розвивається в Угорщині та Румунії, серед пріори тетних галузей відзначається туризм. ^Угорщина, Румунія та Молдова розвивають відносини з Україною на взаємо вигідних двосторонніх зв’язках. К л юч о в і т е р мі н и і п о н я т т я

їна

делімітація кордонів "¥ молоді держави ЄС 4" постіндустріальна кр а індустріально-аграрна країна аграрно-індустріальна країна 4"

171

Європи

САМ ОПЕРЕВІРКА 172

I II

III IV

Складіть візитні картки для Угорщини, Румунії та Молдови. Порівняйте географічне положення та природно-ресурсний потенціал трьох країн. У якій країні, на вашу думку, ці два чинники найбільше впливають на розвиток господарства? Поясніть господарську спеціалізацію Румунії і Молдови. Оцініть наслідки сусідства України з Угорщиною, Румунією і Молдовою. П р а к т и ч н а р о б о та № З (п р о д о в ж е н н я ) Х а р а к т е р и с т и к а з в ’ я з к ів У к р а ї н и з к р а їн а м и -с у с ід а м и

1. Проаналізуйте обсяги експорту та імпорту України і країн-сусідів, користу ючись статистичними даними додатка. 2. Складіть таблицю статей експорту та імпорту між Україною і країнамисусідами, користуючись текстом підручника, картами атласу і додатковою інформацією. Країни - сусіди України

Товари і п ослуги , які країни-сусіди експортую ть в Україну

Товари і по слуги , які країни-сусіди імпортують з України

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ Д О ТЕМИ «КРАЇНИ ЄВРОПИ» 1. Схарактеризуйте наслідки розширеної європейської інтеграції для нових і старих країн ЄС, користуючись додатковими інформаційними джерелами. 2. Спрогнозуйте розвиток господарства в країнах Західної Європи на найближ чу перспективу, користуючись матеріалами Інтернету. 3. Напишіть есе «Моє бачення розвитку взаємовідносин між ФРН та Украї ною», користуючись підручником і додатковими джерелами інформації. 4. Підготуйте статистичну інформацію про зовнішньоекономічні зв’язки Вели кої Британії з Україною. 5. Підготуйте есе «Міста-побратими Франції та України». 6. Зберіть інформацію про особливості розвитку відносин між країнами Пів нічної і Південної Європи та Україною. 7. Підготуйте інформацію про спільний господарський проект між двома чи більше країнами Східної і Центральної Європи. 8. Зберіть інформацію про газові стосунки Росії та України. Спрогнозуйте, як будуть розвиватися взаємовідносини між країнами в енергетичній сфері у найближчій перспективі. 9. На основі аналізу розвитку господарства Білорусі й України розробіть про ект спільного підприємництва двох країн, поясніть свій вибір. 10. Зберіть інформацію про прикордонне співробітництво України з Польш;ею і Словаччиною. Яке воно має значення для розвитку двосторонніх зв’язків між країнами? 11. Підготуйте есе про реалізацію проектів єврорегіонів «Карпати» і «Нижній Дунай».

■ ,Й

173

КРАЇНИ А ЗІЇ .зія - один із осередків зародження цивілізації, батьківщи на землеробства, штучного зрошення, міст, багатьох наукових досягнень. Тут протягом століть розвивалося багато цивілізова них держав, виникали і розпадалися великі імперії. У XIX ст. значна кількість азійських територій і країн були колоніями. Азія вирізняється природними контрастами і геополітикою. Тут склалися непрості взаємовідносини між окремими країнамисусідами, ш;о часто призводить до загострення ситуації. За бурхливе XX ст. тут прогриміло немало війн, десятки революцій, військо вих переворотів, путчів. Більшість конфліктів і нині виникає на релігійній і міжетнічній основі. Серйозним викликом сучасності є війни, ш,о періодично охоплюють окремі азійські регіони, в яких часто беруть участь і розвинені країни світу. Нині на континенті переважають країни, ш;о розвиваються. Вони намагаються поліпшити своє економічне становиш;е, освої ти і впровадити новітні технології в господарство. Проте вдається це зробити далеко не всім з них. Окремі країни А зії досягли значних успіхів в економіці й увійшли в групу найбільш розви нутих, впливових держав світу. Пропонуємо вам пізнати найбільший географічний регіон світу, ш;об з’ясувати його роль у світовому господарстві, зрозуміти при чини відмінностей у рівнях розвитку і спеціалізації країн, долу читися до культурної спадщини народів з іншою, ніж у нас, релігією, традиціями і побутом.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИ КА АЗІЇ Географічна розминка ~

Пригадайте найголовніші географічні особливості А зії як частини світу. Назвіть країни, які розміщуються в Азії, а належать до Європи за геополітичними та економічними особливостями.

З агал ьн і відомості про регіон. А зія займає 1/3 земної поверхні і є найбільшою частиною світу. В А зії налічую ть 47 суверенних держав, багато з як и х є найдавніш ими. К раїни різні за розмірами і кількістю

иїни Азії

174

населення, кордони м іж ними визначені і політично, і природними ме ж ами. Географічне положення країн А зії відрізняється трьома особливостя ми: приморським положенням, глибинним (континентальним) положен ням, а також не завж ди сприятливим сусідським положенням.

■ 2

Практичне завдання Користуючись картами атласу і картою на форзаці, назвіть приклади країн Азії, які мають широкий вихід до моря та які розташовані в глибині континенту. Як таке географічне положення, на вашу думку, впливає на розвиток господарства і зовнішньоекономічну діяльність?

Більш ість країн великі за розмірами, наприклад К итай, Індія,

5 ; Саудівська Аравія. На тлі цих велетнів виділяю ться зовсім малі за роз

«1

мірами країни, приміром Сінгапур і Мальдіви. Проте в А зії, на відміну від Свропи, таких країн небагато. Чисельність населення А зії - 4 млрд 117 млн осіб, з них майж е 2,5 млрд осіб проживає лише у двох країнах - К итаї та Індії.

Прогноз

На думку експертів, у найближчі 50 років кількість населення на заході А зії збільшиться на 105 %, а на сході усього лише на 5 %. У найближчі 15 років зростання кількості населення Китаю загальмується. До 2025 р. китайців стане на 198 млн більше, ніж нині. Темпи зростання кількості населення Індії, навпаки, прискоряться, і до 2025 р. ця країна майже вирівняється з Китаєм за кількістю населення. Очікується значне змен шення кількості населення Японії.

А зія є одним з найменш урбанізованих регіонів, але це відставання від інших регіонів скорочується. Особливо це відчутно на півдні і сході, де роз ташовані деякі з найбільших і швидкозростаючих мегаполісів планети. Зайнятість населення неоднакова в різних країнах (мал. 92). У менш розвинених країнах зростає частка зайнятих у сільському господарстві, а Перша 'десятка Японія

—-

Китай

Сільське, лісове, рибне гос-во

П івденна Корея Індія

Промисловість

С аудівська Аравія Індонезія

Сфера послуг

Таїланд Іран Ізраїль М ал айзія

Мал. 92. Зайнятість населення Азй за секторами господарства, %

i li.

альна

- "fpti

'.a

в Японії 70 % робочої сили задіяно у сфері послуг. У промисловості країн А зії пересічно зайнято 20-25 % працюючих. Політична карта Азії. Країни А зії - це складний комплекс демократич них і авторитарних режимів, я к і змінювалися і продовжують змінювати ся впродовж тривалої історії. Тому сучасна політична карта і типологія країн строката: в А зії є різні за формою державного правління та устроєм держави. Більш ість держав є республіками. Найбільш зрілими парла ментськими республіками є Ізраїль, Індія та ін. До республік народної демократії належать Монголія, В’єтнам, Лаос. Вони, я к і колиш ні середньоазійські республіки СРСР, перебувають на початковому етапі демо кратичних перетворень. Особливе місце в цій групі посідає Китай, для якого характерне поєднання авторитарного політичного режиму з ринко вими перетвореннями в економіці, є в А зії республіки, в яких поєднуєть ся релігійний режим з президентською владою, наприклад Ісламська Республіка Іран. Конституція Ірану закріплює керівну роль мусульман ського духовенства в ж итті іранського суспільства, а духовний керівник країни наділений дуже широкими повноваженнями. Шість держав Азії - це конституційні монархії, серед яких Японія, Малайзія, Таїланд, Бутан, Йорданія, Камбоджа. У деяких з цих держав спо стерігається змішаний режим правління, своєрідний симбіоз авторитаризму в особі монарха з багатопартійною парламентською системою. Є на континенті й абсолютні монархії. Більш ість з них орієнтується на збереження і підтримку традиційних форм державного і суспільного ж иття, що сформувалося історично. Це - Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, Кувейт, Бруней, Оман. Реали сьогодення А з і й с ь к і к о р о л і в с ь к і д о м и . Вони й досі відіграють важливу роль у житті своїх держав, хоча більшість з них має переважно неформальний вплив, аніж формальну владу. Так, імператор Японії дуже шанований в країні, але не має ніякого впливу на політику. У ІУІалайзії королі змінюють ся кожні п’ять років з числа нащадків, але відіграють лише церемоніальну роль. Проте є виняток з правил. Так, король Таїланду має велику популяр ність серед громадян країни і неодноразово приймав важливі політичні рішення (мал. 93). Зовсім інша ситуація у Непалі. Там ставлення до короля з боку парламенту і народу не зовсім поважне. Тому навесні 2006 р. роз дратований народ позбавив короля влади і проголосив Непал світською державою.

Особливості господарства країн Азії. Роль А зії у світовому господар стві за останні десятиріччя значно зросла. Економіка регіону експортоорієнтована, більш закрита, ніж європейська, де спостерігається швидке економічне зростання. Крім ринкової моделі, присутня й соціалістична модель, за якою розвиваються лиш е окремі країни. Відмінності в рівнях розвитку і спеціалізації країн вираж ені тут сильніше, ніж в Європі. За рівнем соціально-економічного розвитку і особливостями господар ства в А зії виділяють шість груп (типів) країн. До першої групи входить лише Японія - високорозвинута держава, єдиний азійський член Великої сімки, я к а за багатьма показниками посідає провідні позиції у світі. До другої групи відносять Китай та Індію, я к і за сумарним ВВП обійшли розвинені країни Європи, але за душовим його значенням їхні успіхи

175

Азії

176

2 Q м

о a

Мал. 93. Королівська резиденція в Таїланді поки що незначні. Країни третьої групи називають новими індустріаль ними країнами, я к і за рахунок дешевої робочої сили та інвестицій, а також за участю західних ТНК здійснили реформи господарства, впрова дивши високотехнологічну модель його розвитку. Серед таких країн Республіка Корея, Сінгапур, Китайська республіка Тайвань, а також Таїланд, М алайзія, Індонезія і Ф іліппіни. Особливу групу країн А зії складаю ть так звані нафтопереробні країни Перської затоки та Південно-Західної Азії. Цим країнам завдяки експорту нафти і газу вдалося також у короткі строки зміцнити свої позиції у світо вому господарстві і розвинути інш і галузі господарства у своїх країнах. До п’ятої групи належ ать держави з переважанням добувних галузей і легкої промисловості. Це Монголія, Бангладеш, Афганістан, В’єтнам та ін. Шосту групу становлять найменш розвинуті країни, в яких структура господарства несформована і представлена однією-двома галузями. Це, наприклад, Лаос, Непал, Бутан та ін.

Проблема Через невисоку культуру господарювання, обмежений життєвий простір та зростаюче населення невпинно деградує навколишнє середовище. Інтенсивний видобуток корисних копалин без здійснення природоохо ронних заходів, екстенсивне ведення сільського господарства, вирубу вання лісів - усе це призводить до забруднення повітря і води, ерозії ґрунтів. До того ж часті конфлікти і війни тільки ускладнюють екологіч ну ситуацію. Як зупинити негативний вплив на природу в Азії? Запропо нуйте свої способи поліпшення стану довкілля в регіоні. Місце А зії у світовому господарстві та м іж народних відносинах. Країни А зії посідають одне з провідних місць у світі в сучасних політич них та соціально-економічних процесах. Серед експертів навіть існує

Загальна харакг^г^^рист

л з їі

думка, що найближчим часом центр світової економічної активності може переміститися зі США і Європи до Азії. Позитивний ім ідж для свого регіону створює насамперед Японія, як а за багатьма показниками входить до десятки країн-лідерів. Вона має високий рейтинг за технологічними досягнення ми, інноваціями, інформатизацією, конкуренто спроможністю національного господарства тощо. За деякими з цих показників у лідери виходить і Сінгапур. Ц і дві країни, а ще Китай та Індія характеризую ться високим показником ВВП. ^ .% Чільне місце в системі світового господарства посідають країни - експортери нафти Південно* Західної та Південно-Східної Азії. У межах регіону створено кілька політичних, економічних і культурних регіональних органі зацій (згадайте їхні назви). Серед них м іж урядо ва організація країн Південно-Східної А зії Мал. 94. Країни - члени АСЕАН, до якої входять 10 країн (Індонезія, АСЕАН М алайзія, Сінгапур, Таїланд, Ф іліппіни, Бруней, В’єтнам, Лаос, М’янма, Камбоджа) (мал. 94). У складі АСЕАН є дві країни зі статусом спостерігачів - Папуа-Нова Гвінея та Східний Тімор. Співпрацюють з нею Японія, Південна Корея та Китай. Цю міжурядову організацію часто порівнюють з СС, оскільки АСЕАН є дійсно великою за площею та кількістю населення. Головною метою організації є інтеграція країн регіону, прискорення економічного зростання, соціального і куль турного прогресу, установлення миру і стабільності. У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ___________________________________________________

4* в Азії налічують 43 суверенні держави, переважна більшість яких це держа ви, що розвиваються. На політичній карті Азії 29 республік, 7 конституцій них і 7 абсолютних монархій. Чисельність населення Азії становить 4 млрд 117 млн осіб. Це найбільший показник серед регіонів світу. Попри це Азія є одним з найменш урбанізованих регіонів світу. 4* За рівнем соціально-економічного розвитку в Азії виділяють шість груп країн. К л юч о в і т е р мі н и і п о н я т т я

4" А зійський регіон і абсолютна монархія

типологія країн ^ республіка 4" конституційна експортоорієнтована економіка ^ АСЕАН 4"

САМОПЕРЕВІРКА

I II III IV

Назвіть приклади країн Азії з різною формою державного правління. Порівняйте політичну карту Азії та Європи і назвіть держави, різні за формою правління та устроєм. Поясніть, чому значна частина населення азійських країн зайнята в сільському господарстві. Обґрунтуйте, чому економіку країн Азії вважають закритою, хоча вона екпортоорієнтована.

177

СУБРЕПОНИ АЗИ. СХІДНА І ПІВДЕНН О-СХІДН А АЗІЯ Географічна розминка щ

Назвіть країни Східної і Південно-Східної Азії. Пригадайте, на які природні ресурси багаті ці субрегіони Азії.

Субрегіони Азії. Поділ А зії на субрегіони зумовлений я к географічни ми та історико-культурними особливостями окремих територій, так і соціально-економічними тенденціями розвитку країн. Н ині таких субрегіонів п’ять, серед яких: Південно-Західна, Південна, Південно-Східна, Східна і Центральна А зія (мал. 95).

І О

а.

Практичне завдання Користуючись картосхемою (мал. 95), назвіть приклади країн, які вхо дять до різних субрегіонів Азії.

П івденно-Західну Азію окремі вчені називають Близьким, або Середнім, Сходом. Існує також тенденція щодо об’єднання цього регіону за культурно-географічними ознаками з Північною Африкою. Ми будемо розглядати його як окремий азійський субрегіон, який відрізняється такими рисами: розміщений на перетині важ ливих геополітичних, еко номічних, транспортних ш ляхів, у так званій зоні контакту А зії, Європи

Південна Азія ІДентральна Азія Південно-Західна Азія Східна Азія Південно-Східна Азія

Росія

Мал. 95. Субрегіони Азії

535.

Субрегіони

та Африки, має унікальну нафтоносність, більшість країн субрегіону є ісламськими за віросповіданням (мал. 96). У П івденній А зїі зосереджена значна частина населення світу з найбіль шою густотою, переважаю ть багатонаціо нальні держави з різноманітними релігіями. Цей субрегіон є одним з найдавніш их у світі ареалів трудомісткого зрошувального земле робства та інтенсивного господарського осво єння, одним з найдавніш их осередків місь кої культури. Н ині цей регіон є економічно залежним від розвинених країн Заходу. '"Ji '*иі Південно-Східна А зія - великий історикокультурний субрегіон А зії, який завдяки географічному положенню відігравав клю чову роль у розвитку світових цивілізацій. Через регіон пройшли кілька хвиль пересе лення населення з А зії до А встралії та на острови Тихого океану. І дотепер країни регіону є важливою ланкою світової торгівлі Мал. 96. Саудівська Аравія. Мекка - місто паломництва та судноплавства. Характерною рисою субре мусульман гіону є часта повторюваність несприятливих природних процесів: землетрусів, вулканізму, руйнівних тайфунів, я к і призводять до катастрофічних наслідків і є частиною ж иття населення. Країни Південно-Східної Азії різні й за рівнем соціально-економічного розвитку. Східна А зія налічує небагато країн, які відрізняються своїми розмірами і кількістю населення. Значний вплив на формування культурно-цивілізаційної спільності регіону в різні часи відігравав Китай. Експерти вва жають, ш;о в багатьох випадках економічні успіхи країн регіону визна чаються саме китайськими особливостями розвитку, здатністю Китаю до загальної мобілізації для досягнення загальнонаціональних цілей, здат ністю сприймати все нове, засвоювати його і трансформувати для себе. Ц ент ральна А зія - це країни, що не мають виходу до океану і розміш;ені майже в центрі континенту. До них належать п’ять колиш ніх середньоазійських республік СРСР: К азахстан, Киргизстан, Тадж икистан, Туркменистан, Узбекистан. Різноманітність природних умов, історичних ш ляхів розвитку і сучасного стану країн не суперечить їх об’єднанню в один субрегіон. У сучасному світі країни Центральної А зії є переважно аграрно-індустріальними з високим рівнем розвитку добувних галузей промисловості. У 90-х роках XX ст. країни вступили в якісно новий етап розвитку: від централізовано-планової до ринкової економіки. у

Проблема Більшість країн Центральної А зії (Киргизстан, Таджикистан, Узбеки стан) є аграрно-індустріальними, в яких частка аграрного сектору у структурі ВВП переважає над промисловістю. Середньомісячна заробітна плата в них досить низька. Низький рівень доходів підштовхує громадян до вимушеної міграції. Як змінити ситуацію на краще? Запропонуйте способи вирішення проблеми, спираючись на досвід інших країн.

179

Мал. 97. Столиця Тайваню Тайбей

Мал. 98. Сеул - столиця Південної Кореї

Східна А зія. Субрегіон включає Китай (КНР) і Китайську республіку Тайвань (мал. 97), Японію, Південну Корею (мал. 98), Північну Корею, Монголію. За формою державного правління переважають республіки. На площі у 13 млн км^ проживає 1,56 млрд осіб. Природні умови значно впливають на господарську діяльність населення регіону і визначають його спеціалізацію. Східну Азію часто називають коморою мінеральносировинних ресурсів, проте розподіляються вони по території нерівномірно. Більшістю корисних копалин володіє КНР, а, наприклад, Японія має обмежену їх кількість. Значна роль Східної А зії у світовому видобутку вугілля, залізних і марганцевих руд, олова, поліметалевих, мідних руд та ін. Східна А зія - один з найдавніш их осередків культури і найстарішої цивілізації, один з найзаселеніш их регіонів Землі. Проте більшість насе лення зосереджена на тихоокеанському узбережжі. Найчисленнішим і найдавніш им народом регіону є китайці. Перші достовірні відомості про предків сучасних китайців датовані V-П І тис. до н. е. Інш ими великими народами Східної А зії є японці, айни, корейці, монголи. Так звані малі народи і народності представлені тибетцями, іцзу, тайцями, мяо, яо та ін. Серед іммігрантів значна кількість європейців. Реали сьогодення Д ж а к о т с ь к и й т р и к у т н и к . Так називають особливу частину Східної Азії. Англійська назва «Джакота» походить від перших двох літер кожної з трьох країн - Японії, Південної Кореї і Тайваню. Територія відрізняється прискореним економічним розвитком. Це територія великих міст, спо живання у величезних обсягах імпортної сировини з усього світу, зна чного експорту готової продукції і глобальних фінансових зв’язків. Але це також регіон політичної нестабільності та різноманітних соціальних про блем. Певна політична нестабільність спостерігається у відносинах між Китаєм і Тайванем та між Північною і Південною Кореєю.

Країни субрегіону різні за рівнем соціально-економічного розвитку. Як вам уже відомо, Японія належ ить до розвинутих країн світу, де працює переважно національний капітал. Південна Корея - до нових індустрі альних країн з іноземним капіталом. Китай є країною з перехідною еко номікою, для якої характерні високі темпи росту ВВП, хоча вони залиш а ються низькими з розрахунку на душ у населення. Монголія є країною, що розвивається, а Північна Корея залиш ається соціалістичною респуб лікою з вираженою централізованою економікою.

§35. убрегіоні. Аза...

ч Прогноз За прогнозами МВФ (табл. 1), показник ВВП на душу населення в країнах Східної А зії буде в цілому зростати, хоча темпи зростання в країнах різні.

Таблиця 1.

Прогноз зміни показника ВВП на душу населення в країнах Східної А зії, дол.

Назва країни

2010

2011

2012

2013

2014

Китай

6786 28458 27204

7413 29219 28752 3916 33581

8202 30694 30594

9089 32447 32599 4947 36975

34435 34674 5270 38748

Тайвань Південна Корея Монголія Японія

3730 32638

4358 35211

10044

Г о с п о д а р с т в о країн субрегіону представлене різноманітними галузя ми. Провідними галузям и важ кої промисловості є чорна і кольорова металургія та хімічна промисловість (Китай, Японія). У машинобудівно му комплексі переважають підприємства, що спеціалізуються на вироб ництві побутової техніки та радіоелектроніки, автомобілів і суден (Японія, Південна Корея, Китай, Тайвань). У хімічній промисловості особливо виділяються виробництво мінеральних добрив, засобів побутової хімії, фармацевтичної промисловості та полімерних матеріалів (Китай, Японія). Велику роль відіграє й текстильна промисловість, зокрема виробництво шовкових та бавовняних тканин. Сільське господарство орієнтується здебільшого на рослинництво. Винятком є лише Монголія, де провідне місце посідає тваринництво. Основними культурами в субрегіоні є рис і пшениця. Крім того, тут також вирощують зернобобові, овочі і фрукти. Абсолютним лідером з вирощу вання сільськогосподарських культур серед країн Східної А зії є Китай. Однак країни субрегіону не забезпечують повністю своїх потреб і певну частку сільськогосподарських культур, зокрема зернових, імпортують. Тваринництво має різну спеціалізацію в країнах субрегіону й орієнтуєть ся переважно на свинарство, скотарство, вівчарство, птахівництво. Ц ікавим є той факт, що спеціалізація тваринництва великою мірою зале ж ить і від релігії, я к а сповідується в тій чи інш ій країні. Південно-Східна А зія. До субрегіону згідно із сучасною класифікацією ООН належать 11 країн: Бруней, В’єтнам, Камбоджа, Лаоська НародноДемократична Республіка (ЛНДР), Індонезія, М’янма, М алайзія, Таїланд, Сінгапур, Ф іліппіни та Східний Тімор. За формою державного правління тут є як республіки, яких шість, так і монархії, яких чотири. Загальна площа субрегіону становить понад 4,5 млн км^, населення близько 600 млн осіб. Більш е половини території припадає на півострів Індокитай. Значну площу займає також М алайський архіпелаг - Малі Великі Зондські, Ф іліппінські та М олуккські острови. Країни Південно Східної А зії є нібито природним містком м іж Австралією та Азією Розділяючи два океани, вони розташ увалися на перехресті морських ш ляхів. За економічним значенням М алаккську протоку часто порівню ють з Гібралтарською протокою та Суецьким каналом. Порт Сінгапур

181

%»

Дрдїнц^ізи

182 і

М ал. 99. Сінгапур - велике портове місто

М ал. 100. Типове сільське поселення в Південно-Східній А зії

розташований у цій протоці, посідає провідне місце у світі за вантажообі гом і кількістю суден, що до нього заходять (мал. 99). Відмінними рисами природи субрегіону є активна сейсмічність, значне П і розчленування рельєфу, наявність різноманітних корисних копалин, які за запасами і видобутком займають важ ливі позиції у світі, переважання о екваторіального та мусонного типів клімату з величезною кількістю опа а дів, панування лісової рослинності з цінними породами дерев. Етнічний склад населення субрегіону відрізняється складністю і стро катістю. Найбільшим народом тут є в’єти - в’єтнамці, за мовою і культу рою близькі до них міонги. Велику групу складаю ть також тайські наро ди. Численними є також тібето-бірманці, яванці, м алайці, філіппінці та ін. Д ля країн Південно-Східної А зії характерне нерівномірне розміш;ення населення. Поряд з малозаселеними територіями є такі, де густота насе лення одна з найвищ,их у світі. Таким є, наприклад, о. Ява. М айже всі країни відрізняю ться позитивним природним приростом населення (1-1,5 % о ) . Винятком є Сінгапур і Таїланд, де природний приріст менше 1 %о. Південно-Східна А зія є одним з найменш урбанізованих субрегіонів світу (середній рівень урбанізації становить 43 %), незважаючи на те, ш;о міське ж иття почало розвиватися тут дуже давно - з перших століть нашої ери (мал. 100). Сінгапур знову є винятком. У цій державі рівень урбанізації становить сто відсотків. Панівними релігіями в субрегіоні є буддизм та іслам. Цікавою є вікова і статева структури населення. На відміну від багатьох інш их субрегіонів Азії, тут переважають молодь і ж інки. Основними рисами господарства країн Південно-Східної А зії є невпин не зростання частки промисловості і туризму у створенні ВВП, швидкий розвиток тих галузей, я к і випускають наукоємну продукцію, ш;о орієнто вана на експорт, проведення ефективних аграрних реформ, розвиток національної освіти, ш;о орієнтована на підготовку власних конкуренто спроможних кадрів. К ілька країн субрегіону: Сінгапур, Індонезію, Філіппіни, М алайзію —відносять до нових індустріальних країн. Бруней є країною —експортером нафти. За показником ВВП на душ у населення в субрегіоні більше половини бідних країн.

Практичне завдання Користуючись картами атласу, назвіть галузі господарства, які розвива ються в країнах Південно-Східної Азії. Поясніть їхнє розміщення.

Прогноз За прогнозами МВФ, показник ВВП на душу населення в країнах Південно-Східної А зії буде в цілому зростати, хоча темпи зростання в країнах, як і в інших субрегіонах Азії, також різні (табл. 2). Пояснюється це різною кількістю населення в країнах субрегіону, наявністю експортних ресурсів, господарською спеціалізацією країн, світовою фінансовою кризою.

Таблиця 2.

Прогноз зміни показника ВВП на душу населення в країнах Південно-Східної Азії, дол.

Назва країни

2010

Бруней

49241

2011 49164

2012

2013

2014

49699

51509

53427

В’єтнам

2948

3087

3292

3542

3816

Індонезія

4178

4335

4559

4840

Камбоджа

2063

2180

2321

2489

5166 2674

Лаос

2352

2496

2650

2826

3086

Малайзія

13487

13878

14608

15523

16500

І\/І’янма

1235

1266

1311

1363

1418

Сінгапур

45029

46451

48800

51569

54499

2506

2663

3029

3325

9366

10025

3896

4090

Східний Тімор Таїланд

8013

8299

2823 8754

Філіппіни

3489

3571

3712

УЗАГАЛЬНЕННЯ Азія поділяється на п’ять субрегіонів: Південно-Західна, Південна, ПівденноСхідна, Східна і Центральна. На життя і діяльність населення країн субрегіо нів значно впливають різноманітні природні процеси. Східна Азія налічує шість країн і є одним з найзаселеніших субрегіонів Землі. Країни Східної Азії різні за рівнем соціально-економічного розвитку; в її межах добре виражена внутрішня регіоналізація. 4" До Південно-Східної Азії входять 11 держав, що належать до групи країн, що розвиваються. Субрегіон вирізняється строкатим етнічним складом населен ня, позитивним природним приростом, низьким рівнем урбанізації. У госпо дарстві країн Південно-Східної Азії зростає частка промисловості.

Ключові терміни і поняття ^■субрегіони Азії ^ Джакотський трикутник

нові індустріальні країни "4"

САМ ОПЕРЕВІРКА I

Назвіть субрегіони А зії та країни, ш;о входять до них.

Порівняйте Східну і Південно-Східну Азію за географічним положен ням, природними особливостями, рівнем розвитку господарства.

III

Поясніть, чому в країнах Східної і Південно-Східної А зії інтенсивно розвиваються наукоємні галузі промисловості.

Доведіть, що на сході А зії формується потужний економічний регіон.

183

Іраїни А зії

ЯПОНІЯ 184

Географічна розминка щ

Поміркуйте, як природні умови Японії впливають на розвиток ЇЇ господарства. Пригадайте, в яких галузях світового господарства Японія є лідером.

Загальн і відомості про країну. Японія займає площу 372,2 тис. км^, кількість населення - 127,6 млн осіб. Столиця - місто Токіо, в якому меш кає понад 36 млн осіб (мал. 101). Офіційна мова - японська, але більшість японців добре володіє англійською мовою. Грошова одиниця —японська єна. Країна поділяється на 46 префектур та губернаторство. Японія - кон ституційна монархія, проте імператор є тільки символом нації і реальною ч владою не володіє. Давня назва Японії - Ніппон, що означає «джерело M l Сонця». Ц я давня назва відображена на прапорі Японії: червоний диск в центрі полотнища означає сонце, що сходить. Географічне положення. Японія розташована в Східній А зії на чоти fiL рьох великих островах (Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю) і майже чоти рьох тисячах дрібних островів, я к і омиваються водами Тихого океану та його морями - Охотським, Японським, Східнокитайським. Найближче до Японії розташовані Курильські острови Росії та Південна Корея, я к а від ділена від Японських островів Корейською протокою. Природні умови і ресурси. Головна особливість природи Японії - море. Воно оточує територію країни з усіх боків і присутнє в усіх сферах життя японців. Рельєф Японії переважно гірський (понад 70 % території).

Мал. 101. Токіо - столиця Японії

§36. Японія

185

Мал. 102. Фудзіяма і квітуча сакура - візитівки Японії Н айвищ а точка - гора Ф удзіяма (3776 м) (мал. 102). Територія країни сей смічно активна. У країні налічують 150 вулканів, 15 з яки х є діючими. Спостерігається часта повторюваність цунамі та тайфунів. Усе це усклад нює ж иттєдіяльність населення. Клімат Японії переважно мусонний, на півночі - помірний, на півдні - субтропічний. Суттєвий зігріваючий вплив на клімат Японії здійснюють морські течії Куросіо та Цусімська. В Японії багато коротких повноводних, переважно гірських, річок. О собливості народів і націй Існує багато традицій, яких дотримуються японці. Вони живуть, зазвичай, скромно у своєрідних будинках з розсувними дверима та стінами, в так званих кімнатах-капсулах, сплять на солом’яних матах - татамі, обов’яз ково відвідують пагоди - буддійські храми, побудовані в японському стилі з чотирискатними дахами, хоча здебільшого японці є стихійними атеїста ми. Всі вони дотримуються традиційних норм поведінки: поклоняються горі Фудзіяма, фанатично люблять природу, а отже, часто ведуть спосте реження в національних садах, дотримуються чайної церемонії, склада ють ікебани, носять кімоно, серйозно займаються бойовими мистецтва ми - дзюдо, кендо, боротьбою сумо. Серед національних квітучих дерев Японії особливо привабливими є вишня сакура і слива, які рано зацвіта ють і символізують прихід весни і відродження всього живого (мал. 102 ). У квітні зацвітає азалія, у травні - півонія. У листопаді на островах зацві тають хризантеми - національна квітка Японії, яких тут створено велику кількість сортів. На честь квітів у Японії проводять тематичні фестивалі.

На території країни переважають лісові ландш афти, третина яких штучно посаджена. Острівний розвиток території сприяв збереженню тут ендемічних видів рослин і тварин. Японці значну увагу приділяю ть охо роні природи. Свідченням цього є близько ЗО національних парків і дер

iff 186

'рални Азії жавних заповідників, багато парків місцевого значення (мал. 103) і понад 2 тис. мисливських заказників. Н а острівному шельфі діє понад 40 під водних національних парків. Японія бідна на мінерально-сировинні ресурси, тому вони не можуть слугувати основою економічного розвитку. Більш я к на 80 % країна зале ж ить від імпорту енергоносіїв і сировини. Дуже обмежені земельні ресур си країни, обробляється лиш е 14 % всієї плош,і. Проте окремими корис ними копалинами Японія володіє, зокрема незначними покладами вугіл ля, природного газу, сірки, залізної, цинкової та мідної руд. Дефіцит землі певною мірою компенсується ресурсами океану, яким країна оточе на з усіх боків. Народонаселення і культура. Японія - однонаціональна країна, тут японці становлять 99 % населення. Серед інш их національностей є корейці, щ;о потрапили на японські острови як дешева робоча сила, та корінне населення айни на о. Хоккайдо, яке значно асимілювалося. Японія має нині найбільший у світі показник очікуваної тривалості життя - 83 роки. Державними релігіями є буддизм (з X ст.) та синтоїзм. Переважна більшість японців - міські ж ителі, ш;о ж ивуть у перенасе лених містах - мегалополісах. Близько 70 % японців працюють за наймом, ш;о гарантує їм пенсійне забезпечення і захищає певним чином від безробіття.

Прогноз у Японії відсутній природний приріст населення (О %). Низька народжу ваність і рекордна тривалість життя можуть перетворити Японію на кра їну людей похилого віку. До 2025 р. очікується зменшення чисельності населення на 7 млн осіб. А частка працездатного населення зменшиться з 57 % до 45 %. Для того аби забезпечити мінімальний приріст ВВП, Японії потрібно буде залучати щорічно до 100 тис. мігрантів. Отже, глобальний ринок трудових ресурсів уже нині є серйозною проблемою для країни.

Мал. 103. Типовий японський парк

§36. Японія

Господарство. Японія —одна з найрозвинутіш их держав світу. Частка країни у світовому ВВП становить близько 8 %, а у світовому промислово му виробництві - 12 %. Чинниками, я к і визначають економічній розви ток Японії та оригінальність її економічної моделі, є історичні умови роз витку, рішучість у проведенні економічних реформ та їхня ефективність, специфіка соціальних відносин, я к і встановилися всередині країни між урядом, бізнесом і рештою населення. Модель сучасного господарства Японії є корпоративно-ієрархічною. Вона характеризується активною участю держави в економічних проце сах. Відносини між державою та бізнесом будуються на принципах спів робітництва, трудової етики, переваги високих технологій, пріоритетнос ті освіти над оборонним комплексом, проте існують проблеми державного управління.

Проблема Як вважають експерти, значний вплив з боку держави на регулювання попиту і пропозиції, виражений централізм у вирішенні окремих госпо дарських питань, певна інформаційна закритість є гострою проблемою Японії. Як можна обмежити функції держави в економіці Японії? Сфор мулюйте свої пропозиції, користуючись додатковою інформацією.

Японія має розвинену сферу послуг, в якій створюється до 63 % ВВП, а основними її компонентами є торгівля, транспорт, телекомунікації, бан ківська сфера, туризм та ін. Це свідчить про постіндустріальний етап роз витку країни. Добре і широко в країні розвиваються фінансова і торгова інфраструктура, а морський флот за тоннажем посідає друге місце у світі. Про стабільність банківської сфери говорить той факт, що японська єна є однією з найбільш стійких валют світу. Ц я грошова одиниця має стабільні позиції в країнах Східної Азії, для яких Японія надає кредити переважно у своїй національній валюті. А столиця Японії Токіо є найбільшим в Азійсько-Тихоокеанському регіоні валютно-фінансовим центром, проте поступається іншим світовим центрам, як-от Нью-Йорк і Лондон. Японія є однією з потужних туристичних країн свого регіону, хоча японці й самі дуже люблять подорожувати. Тут розвиваються різні види туризму, а особливо діловий, пізнавальний і рекреаційний. Промисловість Японії є добре розвинутою галуззю економіки (виробляє до 35 % ВВП країни). Вона представлена переважно наукоємними галу зями, я к і базуються на новітніх технологіях виробництва. Реали сьогодення

Н а у к о в о - т е х н і ч н і д о с я г н е н н я Я п о н і ї . Вони відомі в усьому світі, оскільки в експорті японських товарів понад 80 % становлять това ри високих і середніх технологій. За індексом технологічних досягнень Японія посідає четверте місце у світі після Фінляндії, США та Швеції. Країна посідає перше місце у світі за кількістю виданих патентів (понад мільйон осіб), випереджаючи США - у 3,4, ФРН - у 4,2, а Австралію у 13,3 разу. 57 % промислових роботів світу виробляється саме в Японії.

Основними галузями промисловості є машинобудування (автомобіле будування, суднобудування, виробництво електронної техніки), чорна металургія, хімічна промисловість. Японія перебуває серед світових ліде-

187

Азії рів за виробництвом чорних металів, електроенергії, автомобілів, суден і комп’ютерної техніки (на її частку припадає 50 % світового виробництва суден, до 20 % телевізорів, побутової техніки). Серед наіібільших світо вих промислових корпорацій багато і японських, я к і виділяю ться зна чними обсягами та якістю виробництва продукції.

2І

Практичне завдання Користуючись картами атласу, поясніть особливості розміщення галузей промисловості Японії. Назвіть найбільші промислові центри та їхню спе ціалізацію.

П ровідні п ід п р иєм ства

Q 14

о в,

Я п о н с ь к і п р о м и с л о в і л і д е р и . «Тойота», «Ніссан», «Хонда», «Соні», «Тошиба» - усі ці назви об’єднує одне - вони є провідними японськими компаніями в автомобільній та електротехнічній галузях промисловості. Проте, незважаючи на явні успіхи у виробництві і збуті своєї продукції, ці фірми мають загалом невисокий рейтинг за рівнем транснаціоналізації, тобто за часткою зарубіжних активів у загальних активах компанії, част кою зарубіжних продажів у загальному обсязі продажів компаній та часткою зайнятих на закордонних підприємствах компаній від загальної кількості їхнього персоналу. Тому в останнє десятиріччя більшість япон ських фірм закривали заводи у своїй країні і переводили їх до Європи, США та в окремі країни Азії. Серед таких компаній «І\/Ііцубісі Мотор», «Фудзі», «Команцу» та ін.

Сільське господарство відіграє тако ж значну роль у господарстві країни, хоча частка сільськогосподарської продукції у створенні ВВП нині знизилася до 2 %. Основою сільськогосподарського виробництва залиш аю ться дрібні селянські господарства. Тому ц я галузь господар ства отримує вели кі субсидії від держ ави і перебуває під її опікою. В Японії розвинене зернове господарство, зокрем а ви рощ ування рису, що має найвищ у у світі врож айність. К рім того, тут вирощ ую ть різнома нітні овочі та фрукти, цукрові буряки, розводять свиней, вели ку рога ту худобу, зай м аю ться птахівництвом . Забезпечую чи себе рисом, Я понія загалом належ ить до імпортоорієнтованих кр аїн щодо продук тів харчування (понад ЗО % їх становить імпорт). Перебуваючи в ранзі морської держ ави, Я понія посідає провідне місце у світі щодо вилову риби (близько 12 млн т щорічно). Японці вправно продукую ть аквакультуру - успіш но перетворюють певні д іл я н к и моря в інтенсивні центри ви рощ ування водоростей, розведен ня риб і молюсків. Зовніш ньоекономічна діяльність. Сучасна Японія має розш ирену структуру зовнішньоекономічних зв’язків. Географічним пріоритетом у зовніш ній торгівлі д ля Я понії є насамперед к р аїн и А зійськоТихоокеанського регіону. Вони є я к джерелом сировини, так і ринком збуту готової продукції. Н айбільш ими партнерами за експортом (понад 50 % ) є країни Східної А зії - Китай, Південна Корея, К итайська респу бліка Тайвань і особливий район Гонконг, а також США. Основною продук цією, що вивозиться, є транспортні засоби, напівпровідникові прилади, автомобілі, хім ікати, риба та рибопродукти. Японський імпорт склада ється переважно з палива, різних руд, продуктів харчування, окремих

§36. Японія

хім ікатів, цивільних літаків, тканин тощо. Основними партнерами з імпорту є ті самі країни та А встралія. Значно розш ирилася останнім и рокам и ін вестиц ій на діяльн ість Японії. Понад 20 % японських інвестицій спрямовується до країн А зії, близько 15 % - до країн ЄС, 9 % - до Латинської Америки, а понад 40 % припадає на США. Японія є ініціатором проекту «АСЕАН плюс З», я к и й спрям ований на створення потуж ного ін теграційн ого об’єд н ан н я в А зійськоТихоокеанському регіоні м іж кр аїн ам и - членам и АСЕАН та Японією, Південною Кореєю і Китаєм. Головна мета проекту, з одного боку, це подальш ий потуж ний розвиток регіону, а з іншого - посилення конку ренції з таки м и орган ізац іям и , я к ЄС і НАФТА. Н ині Україна не має значних економічних стосунків з Японією. Це пояснюється я к географічною віддаленістю країн, так і інвестиційною непривабливістю нашої країни. Проте я к Україна, так і Японія ш укають ш ляхи зближення. Так, упродовж наступних десяти років будуть реалі зовуватися дослідницькі проекти в меж ах ЧАЕС. Також з’явилися нові можливості залучення в українську економіку пільгових кредитів з Японії та вигідних інвестицій. Крім того, японські фірми беруть участь у розбу дові транспортної інфраструктури України. Закладені проекти з будівни цтва українських супутників і ракетоносіїв для Японії. Співпрацюють країни на спільному підприємстві з виробництва автобусів «Богдан».

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я _________________________________ _______________ Японія - це острівна, однонаціональна, постіндустріальна високорозвинута країна світу. 4* Господарство Японії залежить від імпортних енергоносіїв, сировини та про дуктів харчування. У Японії 63 % ВВП створюється сферою послуг, 35 % промисловістю, лише 2 % - сільським господарством. 4* У структурі промисловості країни переважають наукоємні галузі. Японія посіцає провідне місце у світі щодо вилову риби. '^Основними зовнішньоекономічними партнерами Японії є країни АзійськоТихоокеанського регіону та США. К л юч о в і т е р мі н и і п о н я т т я

^ однонаціональна держ ава •¥ корпоративно-ієрархічна модель еконо м іки наукоємні галузі промисловості 4" транснаціоналізація Ч* аквакультура «АСЕАН плюс З» Ч*

САМ ОПЕРЕВІРКА І

Складіть візитну картку Японії.

Порівняйте особливості розвитку промисловості і сільського господар ства Японії.

III

Поясніть, як дефіцит природних ресурсів вплинув на економічний роз виток Японії.

Обґрунтуйте напрямки подальшої інтеграції господарства Японії у сві тове господарство в умовах глобалізації.

'репни А зії

§37] у

КИ ТАЙ

Географічна розминка Порівняйте Китай за розмірами і чисельністю населення з іншими держа вами. Назвіть ресурси країни, які, на вашу думку, відіграють визначальну роль у розвитку господарства.

4 f i

Загальні відомості про країну. Офіційна назва держави - Китайська Народна Республіка. Країна охоплює п’яту частину Азії, її площа стано вить 9,5 млн км2, а кількість населення - 1,3 млрд осіб. Підраховано, що кожний день тут народжується близько 50 тис. дітей. Столиця держави місто Пекін (мал. 104). Адміністративний поділ Китаю - це 23 провінції, З муніципалітети, 5 адміністративних автономій, 2 особливі райони Сянган (Гонконг) та Аоминь (Макао). Офіційна мова в країні - китайська. Грошова одиниця Китаю - юань. Історична д о від ка І с т о р і я н а з в и к р а ї н и . Китайці часто називають свою країну «Чжунго»,

що в перекладі означає «центральна держава». Жителі Стародавнього Китакз дійсно вважали свою країну центром Всесвіту. Себе китайці називаюті> «хань», що відповідає назві стародавньої династії Хань. Колись на південному заході країни мешкав народ «кидань», від якого увійшло у вжиток трансформоване слово «Китай».

Географічне положення. Китай розташований на сході Азії, на пере хресті важ ливих міжнародних транспортних і торговельних ш ляхів, що завжди впливало на розвиток країни, формування її імідж у у світі. На півночі країна межує з Росією, Монголією і Казахстаном, на заході - з Киргизстаном, Таджикистаном, Індією та Непалом. На півдні до китайських кор донів знову підходять північні території Індії, також на півдні Китай межує з Королівством Бутан та кількома країнами Південно-Східної Азії: М’янмою, Лаосом, В’єтнамом. На північному сході Китай межує з Росією та Північною Кореєю, а на сході омивається морями Тихого океану, як-от: Ж овтим, Східнокитайським та Південнокитайським. Країна розташ о вана в помірному і субтропічному геогра фічних поясах, що зумовлює різноманіт ність природи країни. Природні умови і ресурси. Природа Китаю вирізняється контрастністю . Понад 3/4 території країни охоплюють Мал. 104. Місто Пекін гори, плоскогір’я, що розміщені на півстолиця Китаю дні, південному заході, північному захо-

S37. Kumd't

ді і півночі. На рівнинні ділянки припадає лише 12 % території, і розта шовані вони на сході країни. Геологічна будова території зумовила наяв ність значних покладів корисних копалин. Китай є однією з найзабезпеченіших серед країн А зії гідроенергоресурсами, кам ’яним вугіллям, графітом, вольфрамом, молібденом, оловом (найбільші запаси у світі), алмазами, золотом, марганцем, ураном (3-тє місце у світі за видобутком), нафтою, природним газом топі;о. На великій за плош;ею території Китаю спостерігаються й різноманітні кліматичні умови. Загалом переважають континентальні типи клімату, ш;о не дуже сприятливі для ж иття і діяльності людини. Тут розташовані величезні пустелі світу - Гобі та Такла-М акан, я к і майж е не освоєні. На південному сході країни клімат ж аркий і вологий з мусонними вітрами, як і приносять рясні дош,і в теплу пору року. Такі кліматичні умови спри ятливі для землеробства. Водні ресурси країни значні, але дуже нерівномірно розміш;ені по те риторії. Через південно-східні райони Китаю несе свої води річка Янцзи, як а ніби ділить територію на дві частини - північну і південну. На північ від неї розташована Велика Китайська рівнина, якою несе свої води ще одна велика річка Китаю - Хуанхе. Саме від її руйнівних повеней багато століть захищ аю ться люди, будуючи дамби та укріплення. Рослинний світ Китаю вирізняється численністю видів, але у зв’язку з інтенсивним розвитком землеробства багато з них було знищено. Окремі лісові масиви, крім М аньчжурії, трапляю ться ще на схилах гір, в районах західніш е Тибету та на півдні. Тут росте багато цінних у господарсько му відношенні порід дерев. Фауна Китаю багата на різноманітні рідкісні види, я к і перебувають під охороною. Тут мешкають велетенська панда, китайський водяний олень, сніговий барс, димчастий леопард та ін. У річ ках мешкає багато риби, я к а має господарське значення. Н ародонаселення і культура. К итай - багатонаціональна держава. З 56 народностей, що тут проживаю ть, найчисленнішою є хань, я к а становить понад 90 % ж ителів країни. Китай дав світові одне з релігійних на правлень - конфуціанство, що сповідує владу монархів і проповідує самовдос коналення. Водночас з конфуціанством державними релігіям и є даосизм, буд дизм, християнство, іслам, але не все населення країни віруюче. Офіційною мовою у країні є китайська стандартна (пекінський діалект) мова. Серед інш их мов поширені ю, ву, мінбей, маннань, манбей, хань та інш і. Китай порівняно молода країна щодо вікової структури населення. 1/3 меш канців країни перебуває у віці до 15 ро ків. У країні зафіксована найбільша кількість трудових ресурсів, половина з Мал. 105. Шанхай - один з яких зайнята в сільському господарстві. популярних центрів туризму Більш ість населення мешкає в густозасе-

191

'раїни А зії

лених СХІДНИХ районах країни, саме там, де земля придатна для сільсько господарського освоєння. Проте є в КН Р і великі мегалополіси, зокрема Ш анхай (м&л. 105), Пекін, Тяньцзінь.

Прогноз За оцінками експертів, до 2050 р. КНР планує стати країною із середнім рівнем розвитку, а з майже 900 млн селян близько 300 млн стануть городянаріи. У світовій історії немає аналогів постановки і реалізації таких масштабних завдань.

О собливості народів і націй

q я

О ft

Китайці у своєму житті керуються суворими нормами і правилами. Є пра вила проїзду в транспорті, правила відвідування музеїв, кінотеатрів, різноманітних виставок, фестивалів тощо. Китайці дотримуються режиму дня. Після обіду є обов’язкова перерва на дві години у школярів, сту дентів, робітників і службовців. А в магазинах, які не зачиняються на перерву, продавці іноді сплять на робочих місцях, поклавши голову на прилавок. Національною гордістю китайців є кухня, яка має трьохтисячолітию історію. Тільки в китайській кухні можна скуштувати свинину, яку не відрізниш від курки, рибу, що за смаком нагадує баранину, та інші страви, походження яких важко визначити. Китайська кухня тісно зв ’язана не тільки з історією, а й з повсякденним побутом китайців та з народними і сімейними традиціями. Так, в день повного місяця обов язково готують солодкі пельмені - великі і білі, як місяць; у день народження готують довгу локшину - символ довголіття. Кожний сезон має свої страви, своя кухня є в кожній провінції країни і майже в кож ному місті.

Господарство. П оєднання грамотно проведеної економічної реформи та унікальної культури колективної праці вивело китайську економіку на друге місце у світі. За оцінкам и Світового Банку, КН Р володіє нині другою у світі економічною системою після США, а ВВП країни стано вить понад 7 трлн дол. У держ ави - третій за розмірами ядерний потен ціал у світі. Господарство характеризу ється високим і стійким економічним ростом, темпи якого є одними з найви щ их у світі (7-8 %). Основними чинникам и економічного росту Китаю на сучасному етапі є неви черпні трудові ресурси; наявність різно манітних природних ресурсів; зростання внутріш нього спож ивання; створення державою сприятливого інвестиційного клім ату; проведення політики відкри тості економіки; ш видкий розвиток галу зей, щ,о використовують нові технології; якісне реформування системи освіти. Нині господарство характеризується пере ходом від традиційно планової економі Мал. 106. Сільськогосподарське ки до так званої соціалістичної ринкової виробництво в Китаї економіки.

§37. Китай

Реали сьогодення П р о г р а м а м о д е р н і з а ц і ї г о с п о д а р с т в а . У 90-х роках XX ст. у Китаї була проголошена програма модернізації промисловості, сільського господарства, оборони, науки і техніки, яка успішно реалізується дотепер. Тоді ж у ранг закону була піднесена приватна власність і розпо чалися ринкові реформи. Нині швидкими темпами впроваджуються нові технології, особливо у сфері використання ядерної енергії, в освоєнні космічного простору, у військово-промисловому комплексі, у розвитку сучасних телекомунікаційних систем. У чотирьох приморських містах були сформовані дослідні полігони реформ - спеціальні економічні зони (СЕЗ), в яких створені достатньо сприятливі умови для залучення іно земного капіталу. Найбільшою з них є СЕЗ Шанхая.

У сучасній структурі господарства Китаю на промисловість припадає понад 52 % створеного ВВП, на сільське господарство - 15 % (мал. 106), на сферу послуг - близько 33 %, що дозволяє відносити країну до індустріально-аграрних держав. У промисловому виробництві значна частка припадає на галузі важ кої промисловості - чорну і кольорову металургію, енергетику та хімічну промисловість, важ ке машинобуду вання. Проте на початку XXI ст. найбільш динамічно почали розвиватися новітні галузі машинобудування, серед яких електронна та електротех нічна. Разом з тим у світовому виробництві високотехнологічної продук ц ії країна поки ш;о відстає від США та розвинутих країн Європи. Наявність значної кількості жіночої дешевої робочої сили сприяла розви тку багатогалузевої легкої промисловості.

Практичне завдання Користуючись картами атласу, назвіть найбільші промислові центри Китаю та їхню спеціалізацію. Поясніть особливості розміщення промис лового виробництва країни.

П ровідні п ід п р иєм ства К о м п а н і ї з П і д н е б е с н о ї на м і ж н а р о д н о м у р и н к у . Багато китайських компаній на початку XXI с т почали інтенсивно скуповувати західноєвропейські та американські компанії і цим підсилили свої ринко ві позиції, вийшли на нових споживачів своїх товарів. Так, у 2002 р. кор порація TCL, одна з найбільших виробників телевізорів, придбала збан крутілу німецьку компанію Schneider Electronics AG. А вже через рік після придбання німецького виробника TCL створила спільне підприємство з французькою компанією Thomson, отримавши статус найбільшого виробника телевізорів у світі.

Однією із значуш,их подій 2004 р. було придбання китайською Lenovo підрозділу з виробництва персональних комп’ютерів IBM. Завдяки цьому кроку китайська компанія стала третім у світі виробником ПК. Сільське господарство Китаю розвивається в умовах обмеженості земельних ресурсів, а тому зосереджене переважно в м еж ах Північнокитайської рівнини, де спостерігається найбільш а у світі густота сільського населення світу. У рослинництві основною галуззю є зернове господарство. Недаремно за обсягом вирош;ування зернових культур, зокрема рису, країна посідає перше місце у світі. Пшениця є другою за

19 3

1і

I \раіни А зії

2 q m

O a Мал. 107. Гонконг сучасний і колишній значенням продовольчою культурою Китаю. Країна виділяєтся також збором кукурудзи і гаоляну, я к і широко використовуються як продукти харчування населення, корм для тварин та сировина в різних галузях промисловості (харчовій, паперовій). З інш их сільськогосподарських культур, що вирощуються в країні, найбільш поширеними є батат, соя, бавовник, арахіс, цукровий буряк та цукрова тростина. Крім того, з дав ніх часів Китай відомий у світі як потужний виробник різноманітних сортів чаю. КНР є провідною країною світу з вирощування тютюну. Традиційними для китайців є такі галузі, як овочівництво і плодівництво. У тваринництві провідною галуззю є свинарство, яке розвивається переважно в підсобних господарствах селян. За поголів’ям свиней країна є абсолютним лідером у світі. Стабільно функціонує й скотарство, яке спирається на природну кормову базу луків і пасовищ. У кожній селян ській родині розводять домашніх птахів. Традиційно китайською галуз зю тваринництва є шовківництво, яке поширене в південних та східних районах країни. Велике значення має рибне господарство. Нині популяр ним є освоєння прибережних ділянок для вирощування риби, креветок, водоростей тощо. в аграрному секторі господарства нині відбуваються суттєві зміни, пов’язані зі ш видкими темпами розвитку тваринництва, яке вже у най ближчі роки може випередити рослинництво за обсягами виробництва. У сфері послуг Китаю домінуючою галуззю є торгівля, товарообіг якої за період економічних реформ зріс у 12 разів. Важливим напрямком роз витку сфери послуг є туризм. Сучасний Китай - це один із світових турис тичних лідерів. За деякими оцінками експертів, Китай у XXI ст. стане лі дером у світі за відвідуванням туристів. Підставою для цього є щорічний

§'^7. Кип-'лй

195

Мал. 108. Велика Китайська стіна стабільно високий приріст туристів на 6-12 %. Найбільш популярними центрами туризму є Пекін, Ш анхай, Гуанчжоу, Макао, Гонконг (Сянган) (мал. 107), Тибет і острів Хайнань. Однією з найбільш грандіозних пам’яток архітектури країни є Велика китайська стіна (мал. 108). Цей історичний туристський об’єкт входить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і є найбільш відвідуваним у Китаї. ^ ^ j Проблема ^

у Китаї склався суттєвий розрив у рівнях економічного розвитку між найрозвиненішими приморськими провінціями і містами центрального підпорядкування, з одного боку, та внутрішніми частинами країни Тибетом, Синьцзяном, Ганьсу та ін. - з іншого. Це пояснюють особливос тями історичного розвитку території, природними умовами, традиціями населення. Чи можливо зменшити цей розрив між Сходом і Заходом Китаю? Запропонуйте способи подолання регіональних диспропорцій розвитку країни.

Зовніш ньоекономічна діяльність. Сучасний Китай є прихильником експортоорієнтованої економіки, тому зовнішня торгівля є однією з основ них форм зв’язків країни з іншими державами. Основними статтями екс порту є побутова техніка, продукція легкої промисловості (текстильні вироби, одяг, взуття, спортивні товари та іграшки), продукція хімічної промисловості. Головними партнерами Китаю і споживачами китайської продукції є США, Японія, Німеччина. В імпорті країни переважають обладнання й устаткування, сталь, паливні ресурси, пластмасові вироби і технології. Партнерами КНР є практично ті ж самі держави, але провідне місце тут посідає Японія, а потім Південна Корея і США.

196

2 q ff)

o a

Суттєву роль у розвитку зовнішньоекономічної діяльності мали і мають тепер інвестиції. Керівництво держави змогло зацікавити числен ну китайську діаспору, ш;о є в усьому світі, аби вона вкладала гроші в економіку своєї країни. Іноземні інвестиції приходили з Південної Кореї, Сінгапуру, Тайваню, Японії, СІЛА та ін. держав. За останні ЗО років 190 країн світу вклали в Китай понад 600 млрд дол. Результатом інвесту вання стало створення близько 500 тис. компаній, щ;о випускають нині до 60 % експортної продукції Китаю. Тепер значні кошти вкладає і сам Китай у господарство США, Великої Британії та Японії. Торговельні відносини м іж Китаєм та Україною розпочалися в 1992 p., коли товарообіг між наш ими країнам и становив близько 230 млн дол, а нині він сягає кількох мільярдів доларів. В Україні діє понад 1200 спіль них з Китаєм підприємств. Особливу зацікавленість проявляє китайська сторона в розвитку науково-технічних зв’язків з Україною. Так, у місті Ц зинань з 2002 р. діє перший українсько-китайський технопарк. Пізніше був створений технопарк у місті Харбін. Країни нарош;ують також співробітництво у сфері машинобудування, металургійної та хімічної галузей промисловості. Динамічно розвивають ся зв’язки в галузі авіабудування. Розвиваються також міжрегіональні відносини між провінціями Китаю та областями України, м іж містами двох країн: Києвом і Пекіном, Дніпропетровськом і Ш анхаєм, Донецьком і Таюанем, Харковом і Тяньцзинем, Одесою і Ціндао.

УЗАГАЛЬНЕННЯ 4" КНР - це велика за розмірами і кількістю населення, багатонаціональна, індустріально-аграрна країна. країні зосереджені значні поклади різноманітних мінерально-сировинних ресурсів і, навпаки, відчувається дефіцит земельних ресурсів. ^ У Китаї зафіксована найбільша кількість трудових ресурсів, половина з яких зайнята в сільському господарстві. Китайська економіка посідає друге місце у світі. Найдинамічніше в країні розвиваються новітні галузі машинобудування, торгівля і туризм. Зовнішня торгівля, інвестиційна діяльність та спільне ніцприемництво основні форми зовнішньоекономічної діяльності Китаю.

Ключові терміни і поняття 4“ конфуціанство 4" мегаполіси "¥ соціалістична ринкова економіка 4" спеціальні економічні зони 4* САМ ОПЕРЕВІРКА I

Складіть візитну картку Китаю та його районів.

Наведіть конкретні приклади впливу історичних і природних чинни ків на розвиток господарства Китаю.

III

Поясніть економічний феномен Китаю.

Обґрунтуйте причини розміщення більшості галузей господарства спільних підприємств на східному узбережжі країни.

§38. Південно-Західна і Південна А зія

П ІВД ЕН Н О -ЗАХІД Н А І ПІВДЕННА АЗІЯ Географічна розминка Пригадайте країни, що лідирують за видобутком і запасами нафти.

■

Субрегіон П івденно-Західна А зія - це 19 незалеж них держ ав і П алестинські території, загальна площа яких сягає понад 6,5 млн км^, а населення становить понад 300 млн осіб. До країн субрегіону належать Грузія, Вірменія, Азербайджан, Афганістан, Бахреіін, Ємен, Ізраїль, Ірак, Іран, Йорданія, Катар, Кувейт, Ліван, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Туреччина. З Єгиптом і Лівією цей регіон називають Близьким Сходом. Певні дискусії існують щодо включення до регіону республік З акавказзя та Ізраїлю, я к і орієнтовані на Європу. Географічне положення субрегіону на стику трьох частин світу і вихід до моря зумовлюють його традиційно важ ливу роль в європейськоазійській торгівлі. П івденно-Західна А зія має важ ливе військовостратегічне положення. Однією з об’єднавчих рис регіону є етнічно-релігійні особливості, оскільки більшість населення —це араби-мусульмани. Так, у Саудівській А равії, ОАЕ, Кувейті, Омані, Катарі, Ємені арабське населення стано вить 96-100 %. В иняток щодо віросповідання становлять Грузія, Вірменія та Ізраїль. До того ж П івденно-Західна А зія є історичним цен тром ісламу. Країни регіону вирізняю ться демографічними особливостями. Середній природний приріст населення становить 1,8 %о, середня густота населен ня —близько ЗО осіб/км2. Найбільший природний приріст —3,0 % о —спосте рігається в Ємені. Економічно активне населення становить лиш е ЗО % населення регіону. Пояснюється це тим, що закони Ш аріату (сукупність норм ж иття мусульманина, що спираються на Коран) забороняють пра цювати ж інкам. До того ж у віковій структурі населення до 40 % припадає на дітей, я к і не належать до працездатної групи населення. Стрімке зрос тання економіки, що спостерігалося у більшості країн субрегіону останні кілька десятків років, супроводжувалося й збільшенням чисельності населення та розвитком урбанізації.

РеалГі' сьо го д е н н я С т р і м к е з р о с т а н н я м і с ь к о г о н а с е л е н н я . Майже в усіх країнах населення із сільських районів масово мігрувало в міста, а також спо стерігалась імміграція іноземних громадян у пошуках роботи. Особливо це стосується країн Перської затоки. Як наслідок, середньорічний при ріст міського населення досяг близько 6 %, що удвічі перевищувало при родний приріст. Наприклад, в Омані міське населення зросло з 11,4 % у 1970 р. до 84 % у 2000 р. В усіх країнах Аравійського півострова рівень урбанізації перевищує 84 %. Винятком є Ємен, де цей показник стано вить близько ЗО %. У 2000 р. майже все населення Бахрейну, Кувейту і Катару мешкало у містах. Нині темпи урбанізації дещо знизилися.

197

q m

O a

Природні умови і ресурси. Природними особливостями країн субрегіону є перева ж ан ня пустель (майже 70 % території), обме женість і нерівномірність розподілу водних ресурсів, наявність різноманітних мінерально-сировинних ресурсів, серед яких сві тове значення мають нафта і газ. Господарство країн П івденно-Західної А зії характеризується дуже високим рівнем розвитку гірничодобувної промисловості. Світове значення має нафтовидобувна галузь (мал. 109). У субрегіоні зосереджена значна Мал. 109. Видобуток нафти кількість країн - експортерів нафти, серед у Перській затоці яки х лідирую ть Саудівська А равія, Іран, ОАЕ, Катар і Кувейт. На галузі обробної про мисловості припадає близько 25 % створення регіонального ВВП. Це нафтохімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, ш кіряно-взуттєва, металообробна, харчова галузі, в яких використову ють дешеву робочу силу.

Практичне завдання Користуючись картами атласу, з’ясуйте особливості розміщення галузей промисловості в країнах Південно-Західної Азії. Назвіть країни, в яких розвиваються галузі обробної промисловості.

У структурі сільськогосподарського виробництва 3/4 припадає на зер нові культури та вирош;ування овочів і фруктів. У тваринництві виробля ється близько 13 % продукції. До найбільш их виробників продукції сільського господарства належ ать дві країни, я к і не є власне аграрними. Це Ізраїль, який вирошіує овочі і фрукти, та Саудівська Аравія, ш;о спеці алізується на вирощуванні пшениці. Інш ими досить потужними вироб никами сільськогосподарської продукції є Іран, Ірак, Сирія. Хоча сіль ське господарство розвивається тут загалом стабільно, проте регіон є залежним від імпорту продуктів харчування. Важливу роль у регіоні відіграє сфера послуг, на яку припадає близько 60 % ВВП. Так, важливим джерелом доходів є туризм, банківська і фінансова сфери. Зовнішньоекономічні зв’язки країн субрегіону досить широкі, проте найрозвиненішою формою цих зв’язків є зовніш ня торгівля. Частка екс порту країн субрегіону становить близько 4 %. В експорті переважають паливні ресурси та продукція легкої промисловості. У структурі субрегіонального імпорту 75 % припадає на промислову продукцію, 10 % - на продукти харчування, З % - на продукцію сільського господарства. Географія зовнішньої торгівлі в цілому відображає історичні зв’язки, ш;о склалися в регіоні. Так, колиш ні республіки СРСР торгують переважно з країнами СНД, середземноморські країни - з ЄС, а країни Аравійського півострова —зі США та країнами інш их субрегіонів А зії. На внутрішньорегіональну торгівлю припадає лиш е 1/6 частина загального обсягу това рообігу, ш;о зумовлено структурою національних господарств країн.

■viiV-

llir >HHu А зія

Прогноз За прогнозами МВФ, показник ВВП на душу населення в країнах Південно-Західної А зії буде загалом зростати (табл. 1). Винятком є лише Катар. Його високий показник ВВП знижуватиметься унаслідок змен шення частки країни у видобутку та експорті нафти. Невисокі показники ВВП мають республіки Закавказзя, що пов’язано з перехідним етапом розвитку економіки. Найбіднішою країною субрегіону є Афганістан.

Таблиця 1. Прогноз зміни показника ВВП на душу населення в країнах П івденно-Західної Азії, дол. 2010

2011

2012

2013

2014

Азербайджан

9905

10286

10628

11089

11126

Афганістан

850

900

969

1051

1142

Бахрейн

35807

36699

38299

40144

42098

Вірменія

4855

5078

5462

5902

6320

Грузія

5128

5416

5770

6177

6614

Ємен

2597

2638

2716

2810

2909

Ізраїль

26969

27745

28796

29920

31095

Ірак

3817

3983

4192

4425

4624

Іран

11730

11904

12136

12432

12741

Йорданія

5515

5666

5901

6204

6526

Катар

97001

95711

90458

85127

80082

Кіпр

30696 39771

32329 41048

34061 42561

35889

Кувейт

29335 39034

44090

Ліван

13790

14240

14905

15676

16492

ОАЕ

37452

37776

38944

40509

42165

Оман

25686

27122

28973

31152

33526

Саудівська Аравія

23448

24020

24833

25693

26352

Сирія

4860

4990

5164

5395

5651

Туреччина

14084

14997

15897

16819

17768

Назва країни

Південна А зія є одним з найбільш их субрегіонів А зії і включає півост рів Індостан з Індо-Ганською низовиною, острів Ш рі-Ланка, Мальдівські, Андаманські, Нікобарські та Л аккадівські острови. Площа субрегіону становить майж е 4,5 млн км^, населення — понад 1,56 млрд осіб. До Південної А зії відносять такі країни, я к Індія, П акистан, Бангладеш, Ш рі-Ланка, Непал, Бутан та М альдівська Республіка. На політичній карті Південної А зії нині шість республік і одне королів ство - Бутан. Усі держави, крім Індії і Пакистану, є унітарними. Природні умови й ресурси. Субрегіон має чітко виражені природні межі, я к і проходять через гірські системи Гімалаї, Каракорум, Гіндукуш, Іранське нагір’я. Бірманські гори. Таке гірське оточення території на пін-

199

fiK U А зїі

2 n М

О й

ночі, північному СХОДІ та північному заході зумовило певну її ізольова ність від зовнішнього світу. Лише окремі між гірські проходи на північ ному заході були своєрідними воротами, через які просочувалися численні племена і народи з Південно-Західної А зії зі своєю культурою і укладом ж иття. Географічне положення субрегіону загалом сприятливе, бо воно не тільки прибережне, а й центральне на азійському узбережжі Індійського океану. Як раніше, так і тепер уздовж узбереж жя проходять важ ливі міжнародні ш ляхи та інш і комунікації, що з’єднують м іж собою усі субрегіони Азії, а також Азію з Європою та Африкою. Серед природних ресурсів субрегіону особливо виділяю ться земельні; оброблювані землі складаю ть половину площі території. Господарське значення мають корисні копалини Індостану, серед яких к ам ’яне вугіл ля, руди чорних і кольорових металів (алюміній, цинк, уран), а також газ, золото, алмази, смарагди тощо. Своїм специфічним ресурсом меш канці регіону вважаю ть і мусонні дощі. Н аселення і культура. За кількістю населення Південна А зія дещо перевищує Східну Азію і посідає перше місце у світі. Щ орічні темпи при росту населення становлять пересічно 1,8 % о , а найвищ і вони в П акистані (2,3 % о ) і Непалі (2,1 % о ) . Цей субрегіон є й найбільш густозаселеним. Середня густота населення перевищує 250 осіб/км^ (у Бангладеш - близь ко 1000 осіб/км2), що в шість разів більше від пересічного світового показ ника. У регіоні налічують 33 основні етноси, частка як и х серед меш кан ців регіону становить 98 %. Н айчисленніш і народи - це хіндустанці, бенгальці, пенджабці. Найрізноманітніш ий етнічний склад населення в Індії, де налічують кілька сотень націй, народностей, етнічних груп. Відносно однорідним є етнічний склад населення в Бангладеш, де 98 % жителів є бенгальцями. Сдина народність й у М альдівській Республіці, але за зовнішнім виглядом, культурними особливостями вона дуже від різняється на різних островах. У країнах Південної А зії поширені різні релігії. Так, індуїзм перева ж ає в Індії та Непалі, іслам —у П акистані, Бангладеш та в Мальдівській Республіці, буддизм є головною релігією у Бутані та у Ш рі-Ланці. Серед інш их релігій, що трапляю ться в Південній А зії, найпоширеніші - хрис тиянство, сикхізм, дж айнізм та анімізм. Південна А зія є одним з найдавніш их осередків міської культури. Н ині в регіоні налічують до ЗО агломерацій-мільйонерів. Найбільшими мегалополісами є індійські Мумбаї, Колката, Делі, Карачі та Д акка, в яких мешкає третина всіх городян країни. Проте середній рівень урбані зації в субрегіоні є одним з найниж чих у світі і становить 27 %. Про рівень економічного розвитку країн Південної А зії свідчать зага лом низькі показники ВВП на душу населення, тому часто субрегіон називають регіоном бідності. Дотепер зберігається економічна залежність країн від промислово розвинутих держав Заходу.

Прогноз За прогнозами МВФ, показник ВВП на душу населення у країнах Півден ної А зії буде загалом зростати (табл. 2). Невисокі показники ВВП на душу населення пов’язані із значною кількістю населення та економічною полі тикою держав, частими конфліктами в субрегіоні.

-іахідна і Південна А зія

Таблиця 2. Прогноз зміни показника ВВП на душу населення в країнах Південної Азії, дол. Назва країни

2010

2011

2012

2013

2014

Бангладеш

1503

1574

1673

1793

1922

Бутан

5857

6205

6604

7111

7741

Індія

3005

3187

3433

3730

4056

Мальдівська Республіка

5097

5321

5669

6098

6561

Непал

1215

1268

1340

1428

1522

Пакистан

2857

2959

3122

3310

3563

Шрі-Ланка

4841

5076

5397

5767

6163

Країни Південної А зії є важливими виробниками сільськогосподар ської продукції у світі. Тут вирощують зернові й зернобобові культури, чай (мал. 110), цукрову тростину, бавовник, джут, арахіс, натуральний каучук, кокосовий горіх, різноманітні прянощі. Ц я продукція постача ється країнами й на світовий ринок. Добре розвивається й тваринництво, але тварин використовують переваж но як тяглову силу. Промисловість розвивається зде більшого в Індії, Ш рі-Л анці і П акистані. Головні напрям ки про мислового виробництва —це гірничо добувна, металургійна, вугільна про мисловість, атомна енергетика, окре мі галузі машинобудування, легкої та харчової промисловості. Промисловий розвиток у П еналі та Бутані дуже обмежений і представлений дрібними напівкустарним и підприєм ствам и харчової, текстильної і деревооброб Мал. 110. Чайні плантації в ної галузей. Виробництво оригіналь Південній Азії них поштових марок є основним дж е релом валютних надходжень цих дер ж ав. Мальдівська Республіка спеціа лізується на рибній промисловості і туризмі (мал. 111). П івденна А зія посідає скромне місце у світовій торгівлі. П а неї при падає близько З % світового товаро обігу. Масштаби торгівлі м іж окреми ми країнам и субрегіону незначні, незважаючи на існування Асоціації субрегіонального співробітництва Південної Азії, створеної 1985 p., яка має на меті розширення зовнішньоекономічних зв’язків у субрегіоні. Мал. 111. Курорти Мальдівів

201

ш и Азії УЗАГАЛЬНЕННЯ

^Південно-Західна Азія - це 19 незалежних держав і Палестинські території загальною площею близько 6,5 млн км^, з населенням понад 300 млн осіб. ■4*Господарство країн Південно-Західної Азії характеризується дуже високим рівнем розвитку гірничодобувної промисловості. Особливе значення має сфера послуг, на яку припадає близько 60 % ВВП. ^'Субрегіон має важливе віііськово-стратегічне положення, відіграє провідну роль в європейсько-азіііськііі торгівлі. В експорті країн регіону переважають паливні ресурси та продукція легкої промисловості. 4" До Південної Азії входять сім незалежних держав, які охоплюють площу понад 4,5 млн км^, з населенням понад 1,56 млрд осіб. 4* Серед природних ресурсів субрегіону особливо виділяються земельні; госпо дарське значення мають корисні копалини Індостану (кам’яне вугілля, руди чорних і кольорових металів, а також газ, золото, алмази, смарагди). '^Країни Південної Азії є важливими світовими виробниками сільськогоспо дарської продукції; промисловість розвивається здебільшого в Індії, ШріЛанці та Пакистані. Зовнішньоекономічні та внутрішньорегіональні торговельні зв’язки в Півден нії! Азії розвинені слабо. Ключові терміни і п о ня т тя

^ субрегіон "4* іслам 4" індуїзм 'Ф' буддизм '4' країни - експортери нафти 4 “ мегалополіси "4" напівкустарні підприємства

САМ ОПЕРЕВІРКА Назвіть республіки та монархії серед країн Південно-Західної і Південної Азії. II

Порівняйте географічне положення країн Південно-Західної та Південної А зії. Як воно впливає на розвиток господарства?

III

Поясніть, чому показники ВВП на душу населення суттєво відрізня ються як усередині субрегіонів, так і між субрегіонами.

Обґрунтуйте господарську спеціалізацію країн Південно-Західної і Південної А зії. Які, на вашу думку, галузі є найбільш перспективни ми для цих субрегіонів у майбутньому?

ІНДІЯ Г еографічна розминка 'Jjr Поміркуйте, як тривала залежність Індії від Великої Британії позначилац ся на її господарстві.

Загальні відомості. Офіційна назва країни - Республіка Індія. Площа 3,2 млн км2, населення - 1 млрд 171 млн осіб, столиця - Делі (мал. 112, 113). Індія посідає сьоме місце у світі за площею і друге за кількістю на-

§39. Індія

селення. Індія - федеративна держава, а за формою державного правління парламентська республіка. Офіційних мов у країні дві - хінді та англій ська. Грошовою одиницею є індійська рупія. Географічне положення. Індія майж е повністю розташована на півост рові Індостан. Її територія за конфігурацією нагадує величезний трикут ник, спрямований своєю вершиною на південь. Часто цю територію називають Індійським субконтинентом. На північ ному заході Індія межує з Пакистаном, на півночі має протяж ні кордони з Ки таєм, я к і перериваються кордонами з Непалом і Бутаном. На північному схо ді сусідами Індії є М’янм а і Бангладеш. Більш а частина території країни на за ході, сході і півдні омивається водами Індійського океану та його морів. Здавна через територію Індії проходили важ ли ві торговельні і транспортні ш ляхи, які й нині мають велике значення для роз Мал. 112. Делі - столиця Індії витку держави. Природні умови і ресурси. Індія від різняється різноманітним рельєфом. На півночі височіють Гімалаї - най вищі гори світу, що до висоти 4000 м вкриті густими лісами. Південніше від гірської системи леж ить велика і родюча Індо-Гангська рівнина. Тут мешкає більшість населення країни. Західніш е рівнини розташ увалася безжиттєва пустеля Тар. Більш у частину центральної і південної Індії охоплює плоскогір’я Декан. Тут розвідано багато родовищ корисних копа лин, розташовані найбільші пасовища та інш і сільськогосподарські угід дя. Із заходу і сходу плоскогір’я оточене хребтами і горбами Західних і Східних Гат, я к і поступово знижую ться на південь, поступаючись місцем прибережним рівнинам. Індія розташована в субекваторіальному кліматичному поясі з вологим і сухим сезонами. Щорічно на західну частину країни надходять потужні

М ал. 113. На вулицях Делі

203

ж А з ії

мусони, я к і приносять рясні дощі і спричиняють повені на річках. Ц і яви щ а е справжнім лихом для населення і господарства країни. Країна має значні мінерально-сировинні ресурси. Так, виділяються за паси високоякісної залізної руди, значними є родовища марганцевої та хромітової руд, бокситів, цинку, титану. Світове значення мають ресурси слюди, графіту, бариту і берилію. Індія володіє також великими запасами урану - сировини для ядерної енергетики. За запасами кам ’яного вугіл ля серед країн, що розвиваються, Індія посідає перше місце, проте його якість невисока. Різноманітність природних умов сприяла формуванню на території Ін дії майже всіх типів ґрунтів земної кулі, серед яких найродючішими є алю віальні ґрунти Індо-Гангської та прибережних низовин. Вони здатні давати декілька врожаїв на рік. Інш ими високоякісними ґрунтами є чер воноземи та чорноземоподібні ґрунти. Індія володіє також значним гідроенергетичним потенціалом та лісо вими ресурсами, частка яки х суттєво скоротилася (нині ліси охоплюють менше 20 % території країни). Економічне значення мають цінні породи дерев гімалайських лісів: кедр, камфорне, сандалове, розове, залізне, ат ласне дерева, різні види пальм і бамбука. Народонаселення і культура. Індія - багатонаціональна держава, де налічують більше 500 етносів. Проте понад 70 % складає населення індоарійського походження, ще 25 % - це дравіди і монголи, З % - інш і етноси. Крім двох офіційних мов, в Індії користуються ще сімнадцятьма мовами, серед яких найпоширенішими є пенджабська, бенгальська, каш мірська. За віросповіданням країна також різноманітна, проте в ній переважають прихильники індуїзму - майже 80 %. Другою за чисельністю конфесією є му сульмани (близько 10 %). Представники інших віросповідань менш численні; християни становлять близько З %, сікхи - 2 %, буддисти - 1 %. О соб ли вості народ ів і націй За індуською традицією, люди з народження належать до різних соціаль них груп - каст, кожна з яких має свою кухню, одяг і виконує певну робо ту. У країні велике значення надається родинним зв’язкам, і тому шлюб розглядається здебільшого як об'єднання сімей, а не як союз двох людей. За Існуючими традиціями дружину чи чоловіка своїм дітям оби рають батьки.

Трудові ресурси становлять понад 60 % населення країни, понад по ловину яких зайнято в сільському господарстві. Цей показник є одним з найвищ их у світі. Характерними рисами у структурі зайнятості населен ня є низька частка зайнятих жінок, високий рівень безробіття, низький рівень зайнятих за найманням і переважання кількості самозайнятих трудових ресурсів. М айже 3/4 населення Індії проживає у сільській місцевості (мал. 114). В останні десятиріччя спостерігається швидке зростання великих міст і міського населення. Характерним є те, що третина городян зосереджена всього у 23 великих містах. М іграція населення із села до міста зумовле на пошуком роботи і кращ ими соціальними умовами, зокрема охороною здоров’я й освітою.

§39. Індія

205

Мал. 114. Сільські поселення Індії

Проблема Однією з найбільших соціальних проблем Індії є висока частка населен ня, що перебуває на межі бідності. За офіційними даними, це понад 20 % людей, переважно мешканці сільської місцевості. Поміркуйте, як можна знизити цей відсоток. Досвід яких країн світу в боротьбі з бідністю може запозичити Індія? Господарство. За своїм господарським спрямуванням Індія є індустріально-аграрною країною. На сучасному етапі її вважаю ть провід ною державою серед країн, що розвиваються. Вона посідає четверте місце у світі за показником ВВП (понад З трлн дол.), входить у двадцятку країн за обсягом промислового виробництва. За останні роки щорічне зростання ВВП становить пересічно 6 %. Індія першою з країн, що розвиваються, почала розробляти атомну енергетику, розвиває аерокосмічну галузь, створює нові науково-технічні центри, інтенсивно впроваджує нові техно логії. Найсуттєвіші позитивні зміни відбуваються в таких галузях про мисловості, я к металургія, машинобудування, нафтопереробна і хімічна галузі, в яких значна частка виробництва продукції припадає на приватні підприємства. Нарощує свої потужності військово-промисловий комплекс країни. Провідними центрами розвитку чорної металургії є Б хілаї, Бакаро, Руркела і Дургапура. Н айбільш і підприємства кольорової м еталур гії зосереджені в містах Корба та А лвая, я к і є експортоорієнтованими. Провідними центрами маш инобудування є Мумбаї, Колката, Мадрас, Пупе, Бангало та ін. На маш инобудівних підприємствах випускають найрізноманітніш у продукцію: верстати, електромотори, тепловози, ав томобілі, трактори, військові літаки, судна тощо. Країна є одним з най більш их виробників хімічної промисловості і посідає 12 місце у світі за обсягами виробництва хімічної продукції. Індія нині є другим найбіль шим виробником ювелірних виробів і центром з огранки і ш ліфування алм азів у світі. Разом з тим у республіці ще значною залиш ається частка традицій них галузей: текстильної (джутова, бавовняна), харчової (чайна, цукрова, тютюнова), ш кіряно-взуттєвої та медичної промисловості. Велика частка продукції цих галузей іде на експорт.

11 шк

^ а ї н і ї Азії

Практичне завдання 206

Користуючись картами атласу, поясніть особливості розміщення галузей промисловості Індії. Визначте, які чинники при цьому відіграють най важливішу роль.

П ровідні п ід п р и єм с тв а

2 Q m

o a

П р о м и с л о в і г і г а н т и І н д і ї . Таких у цій країні надзвичайно багато. Світової слави набули нафтопереробні заводи Індії, які були створені за підтримки держави. Країна посідає шосте місце у світі за здатністю якісно переробляти нафту. Нафтогазовий сектор відкритий для прямих інозем них інвестицій. Процесвідчитьнаявністьспільнихіндійсько-американських компаній «Калтекс» і «Ессо», індійсько-англійської «Бірма Шелл». Серед підприємств чорної металургії виділяється за обсягами виробництва дер жавна компанія «Стил Асориті оф Індія Лімітед». Лідерами автомобілебу дування є вітчизняні компанії «Тата Моторе», «Черо Хонда», а серед між народних, які працюють в країні, - «Форд», «Сузукі», «Тойота».

Індія - країна давньої землеробської культури. Н ині вона є одним з найваж ливіш их сільськогосподарських регіонів світу. Тут обробляється 2/5 території, 20 % земель зрош ується, 4/5 вартості всієї сільськогос подарської продукції становить рослинництво. Основні культури: рис, пш ениця, просяні, бобові. Д ерж ава посідає одне з перших місць у світі за виробництвом цукрової тростини, арахісу, чаю, джуту. Виробляють в Індії також каучук, каву, прянош;і. Тваринництво представлене переважно скотарством. В Індії розводять велику рогату худобу, за поголів’ям якої країна посідає перше місце у світі. Однак у держ аві існує релігійна заборона щодо вж ивання м ’яса. Тому велику рогату худобу - буйволів, волів, корів - використовують здебільшого як тяглову силу. Індія займає сьоме місце у світі за обсягами вилову риби. При цьому морське рибальство зосереджене в приморських південних і західних ш татах, річкове - на сході і південному сході країни. Д ля багатьох райо нів Індії риба є одним з головних продуктів харчування. Незважаю чи на високу частку населення, зайнятого в сільському господарстві, воно не досягло високої інтенсиф ікації. У багатьох селах і досі зберігаються натуральний і напівтоварний уклади. А третина гос подарств взагалі не продає своєї продукції. Переваж аю ть дрібні та дуже дрібні господарства, а в результаті аграрних реформ не всі селяни отри мали землю. Д ля подолання недоліків у сільському господарстві в Індії розробле но державну програму його реформування, згідно з якою країна ставить перед собою амбітні плани ш;одо виробництва продовольчих товарів на експорт, заявляю чи про свою готовність стати «продовольчим кошиком світу». Д ля реалізації цієї програми розпочалося впровадження біотехнологій з розробки зернових культур, іноземним інвесторам надається стовідсотковий дозвіл на участь у виробництві продукції харчової про мисловості. За прогнозами експертів, виробництво продовольчих това рів може зрости удвічі вже до 2020 р. Послуги є найбільш швидкозростаючим сектором економіки Індії, ш;о підтверджується його часткою у створенні ВВП, я к а нині становить 52 %

§39. Інд^

207

Мал. 115. Слон в індійській культурі - дуже шанована тварина, традиційно бере участь у релігійних церемоніях проти зо % на початку 90-х років XX ст. Галузі сфери послуг представле ні торгівлею, транспортом, туризмом, фінансовими, телекомунікаційни ми, інформаційними та іншими послугами. Індія є однією з найбільших залізничних держав світу. За обсягом ван тажоперевезень країна посідає п’яте місце у світі. Основні залізничні ма гістралі прокладені м іж великими містами. Постійно удосконалюються і розширюються автомобільні ш ляхи країни. Однак більшість доріг в ін дійських глибинках залиш аю ться поки що ґрунтовими, що ускладнює життєдіяльність віддалених сіл. У важкодоступних для автотранспорту районах Індії як їздових тварин і досі використовують слонів (мал. 115). Індія є морською державою з потужним морським торговельним фло том. Понад 60 % морського товарообігу обслуговують вісім портів, най більшим з яких є Мумбаї. Значного розвитку досяг в Індії повітряний транспорт, який обслуговує як внутрішні, так і міжнародні авіалінії. Найбільшими аеропортами, я к і обслуговують транзитні маршрути з Єв ропи в Австралію та Південно-Східну Азію, є Делі, Мумбаї, Колката. Для поліпшення роботи транспорту в Індії також розроблена держав на програма, якою передбачене значне фінансування для реконструкції автодоріг, великих портів, модернізації аеропортів та створення мережі метро в містах на зразок делійського. Інтенсивно розвиваються в Індії різні види туризму - пізнавальний, ре креаційний, екологічний, я к і приносять країні значні прибутки. Класич ним туром до Індії є тур «Золотий трикутник» з відвідуванням всесвітньо відомого палацу Тадж-М ахал (мал. 116).

аіни А зії

2 Q rt

O a

Мал. 116. Палац Тадж-Махал в Індії

Прогноз За оцінкою експертів, до 2025 р. в Індії прибуток від іноземного туризму становитиме 24 млрд дол., що є одним з найвищих показників серед країн світу. Особливе місце серед видів туризму в Індії посідає медичний туризм, який дає прибуток у понад 300 мли дол. За прогнозами, цей показник може зрости до 2012 р. у шість разів.

Зовніш ньоекономічна діяльність Індії представлена насамперед тор гівлею. Статтями індійського експорту є сталь, промислове обладнання, транспортні засоби, програмне забезпечення, продукція хімічної промис ловості, ш кіра, текстиль, джут, одяг, чай, кава, рибопродукти та продукти харчування, ліки, діаманти, ковдри ручної роботи, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби. Імпортує країна продукцію важкого машинобудування, автомобілі, військову техніку та зброю, нафту, газ, споживчі товари. Голо вні торговельні партнери Індії з експорту - це СІЛА, Росія, Японія і Вели ка Британія, а з імпорту - Росія, США, ФРН, Велика Британія і Канада. Індія підтримує торговельні відносини і з Україною, я к і стійко розви ваються. Основними товарами експорту з України до Індії є чорні метали та вироби з них (близько 50 % усього обсягу експорту), маш ини, устат кування і продукція хімічної промисловості. Натомість основними товар ними позиціями імпорту є продукція хімічної промисловості, зокрема медикаменти та фармацевтичні препарати, сільськогосподарська продук ція і продукція харчової промисловості, мінеральна сировина (алюмінієві руди та концентрати).

§39. Індія У З А Г А Л Ь Н Е Н НЯ

Республіка Індія - це одна з найбільших за площею та кількістю населення країн світу, федеративна, багатонаціональна держава. 4* Господарство країни забезпечене значними мінерально-сировинними і земель ними ресурсами. 4* Провідними галузями промисловості Індії є металургійна, хімічна, нафтопе реробна, текстильна, медична, харчова галузі та машинобудування, у сіль ському господарстві лідирує рослинництво. Сфера послуг розвивається в країні швидкими темпами, чому сприяють спеціально розроблені державні програми. Головними зовнішньоекономічними партнерами Індії є СІЛА, Росія, Велика Британія, ФРН і Канада. Ключові терміни і по ня т тя

4 “ країна, що розвивається федеративна держава тості населення "4^ науково-технічні центри

структура зайня

САМОПЕРЕВІРКА

I II III IV

Складіть візитну картку для Індії. На конкретних прикладах покажіть, як історія, природа і культура вплинули на розвиток господарства в Індії. Поясніть причини зростання економіки Індії та визначте її місце у сві товому господарстві. Обґрунтуйте, чому країна з четвертим у світі показником ВВП нале жить до країн, що розвиваються.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ ДО

Т Е М И « К Р А Ї Н И А З І Ї » ____________

1. Напишіть есе на тему «Сучасна інтеграція країн Азії - це об’єктивна реаль ність чи мрія?». 2. Розробіть маршрут перебування в одній з країн Східної та Південно-Східної Азії з бізнесовою чи туристичною метою. 3. Оцініть особливості сучасного стану українсько-японських відносин. Накресліть перспективи цих відносин у найближчий час. 4. Напишіть есе «Китайські традиції та їхня роль у розвитку туризму в країні». 5. Напишіть есе на тему «Роль Південно-Західної і Південної Азії у процесах глобалізації», користуючись підручником і додатковою інформацією. 6. Напишіть есе на тему «Індія —країна звуків, кольорів і ароматів», викорис тавши додаткові джерела інформації.

КРАЇНИ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ регіон, н а відм іну від двох поперед JПL X північноамериканський ] ніх, складається лиш е з двох кр аїн , що маю ть значні розміри. Н аселення регіону нечисленне, порівняно з Азією, дуж е урбанізоване і надзвичайно мобільне. М аючи величезні природні, нау кові та ін телектуальн і ресурси, кр аїн и регіону за короткий істо ричний час стали впливовою силою в усьому світі. У П івнічній А м ериці я к економічному регіоні діє ринкова модель розвитку економіки з низькою часткою держ авної власності, законодав чим забезпеченням свободи ринку, високою динам ікою розви тку, гн учкістю господарства і ш ви д ки м пристосуванням до нових економічних умов. Проте, крім переваг, тут є й недоліки, переваж но соціального характеру: неоднорідність суспільства, значна диф еренціація доходів населення. Створення суспільства високих доходів сприяло ф орм уванню суспільства високого рівня спож ивання, іцо періодично дає збої. Пропонуємо вам оці нити переваги і недоліки кр аїн Нового світу, ознайомивш ись з цією темою.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИ КА ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ Географічна розминка ■

Пригадайте, чому Північну Америку називають Новим світом. Пригадайте, коли було відкрито Північноамериканський континент.

Загальн і відомості про регіон. Материк Північна Америка - це вели кий масив суходолу аж до Панамського каналу плюс острови Карибського басейну та Гренландія, однак до економічного регіону Північна Америка відносять лиш е США і Канаду (мал. 117). Цей регіон охоплює територію 19,4 млн км2 з населенням 340,5 млн осіб. Умовна суходільна межа регіо ну на півдні проходить по кордону США з Мексикою. На півночі регіон обмежений Північним Льодовитим океаном і включає групу островів Канадського Арктичного архіпелагу. Більша частина території Північної Америки розташована в помірному географічному поясі, північ - в арктичному, а південь - у субтропічному і тропічному. Третина плоїці регіону вкрита лісами, близько 8 % земель оброб-

§10.

.'іік’а л ь м я л ч і / т к п и ’/ і н г ш и к а

Пілнічноі Али їтки

ллються і належать до одних з найпродуктивніших у світі. Природні умови загалом сприятливі для життя і діяльності населення.

Практичне завдання Користуючись картою атласу, назвіть мінерально-сировинні ресурси Північної Америки, які мають господарське значення. У яких галузях промисловості вони можуть бути використані?

Географічне положення Північної Америки загалом вигідне. Це пояс нюється наявністю широкого фронту морських кордонів і природних бухт, які сприяють розвитку торговельно-економічних зв’язків. Сусідське положення м іж США і Канадою та м іж США і Мексикою позитивно впливає на формування загалом сприятливого геополітичного клімату в регіоні. Країни північноамериканського регіону мають невисокий показник при родного приросту населення: пересічно він становить 0,5 %о. Переважна більшість населення живе в містах. Рівень урбанізації Канади становить 80 %, а США - 79 %. Тут сконцентровані одні з найбільших мегалополісів світу. Після відкриття Нового світу, як назвали Америку, у формуванні насе лення США і Канади велику роль відігравали еміграції, що відбувалися в першу чергу з Європи. Серед переселенців до Північної Америки в різні часи були й українці, я к і в північноамериканських країнах утворили так звану західну українську діаспору з кількістю українців понад 2,6 млн осіб. Зв’язок української діаспори з історичною батьківщиною здійсню ється через товариство «Україна», громадські і культурні організації. Державна політика України спрямована на підтримку української діаспо ри і формування механізму широкого долучення українців, що проживають у США і Канаді, до розвитку української держави, сприяння співробітни цтву громадських організацій українців у цих державах. США і Канада належать до одних з найбагатших країн світу, про що свідчить показник ВВП на душу населення (табл. 1). Обидві держави входять до 20 країн, у яких соціально-еконо мічні умови для життя людей визнані найкращими. Канада у цій двадцятці посіла четверте, а США - тринадцяте місця. Проте пересічно високі доходи населення, високий рівень охорони здоров’я й освіти не означають повної відсутності бідності в них. Більш а частина населення Північної Америки зай нята у сфері послуг. Близько 25 % економічно активного населення працює у промисловості, хоча багато підприємств перенесено в регіони дешевої робочої сили, зокрема в Латинську Америку. У сільському господарстві США і Канади зайнята зовсім незначна кількість робочої Мал. 117. Економічний регіон сили. Північна Америка

211

щраїни П івнічної Ам ерики

у , ч Прогноз За оцінкою МВФ, попри сучасну фінансово-економічну кризу, показник ВВП на душу населення в країнах Північної Америки у найближчій пер спективі буде зростати (табл. 1).

Таблиця 1.

П 14

Прогноз зміни показника ВВП на душу населення в країнах П івнічної Америки, дол.

Назва країни

2009

2010

2011

2012

2013

2014

США

45550

45254

46663

48591

50652

52393

Канада

38154

38478

39363

41175

43097

44724

Обидві країни північноамериканського регіону належ ать до високорозвинених постіндустріальних країн - лідерів світу. США посідають особ ливе місце в сучасній світовій економіці насамперед тому, що мають не тільки регіональне лідерство, а й глобальне. Маючи спільні зі США риси економіки, Канада вирізняється своїми ресурсами, я к і за запасами мають світове значення. Інтеграційні процеси. У північноамериканському регіоні в 1992 р. була укладена угода про вільну торгівлю і створена організація НАФТА. Це прискорило взаємну інтеграцію двох країн регіону з Мексикою, поліпши ло співробітництво м іж державами і розширило зовнішньоекономічні відносини, ш;о позитивно відбилося на економіці країн-учасниць. Було ліквідовано обмеження у взаємній торгівлі, створені умови, що полегши ли взаємні капіталовкладення і реалізацію інвестиційних програм. Місце П івнічної Америки у світовому господарстві та міжнародних відносинах. Інтенсивний розвиток економіки США і Канади значно впливає на хід економічного розвитку всього світу, на структуру м іж на родних економічних зв’язків, на процеси глобалізації та інтерналізації. У США і Канаді добре вираж ені всі ознаки країн-лідерів. Це, насампе ред, високий рівень економічного розвитку і виробництва сукупного ВВП і ВВП на душу населення. У структурі господарства цих країн у створенні ВВП високою є частка сфери послуг. Високим є й рівень конкурентоспро можності національних економік. Країни регіону входять у першу десят ку країн щодо розвитку інновацій. їхнє лідерство підтверджується й високими технологічними досягненнями: США посідають 2-ге місце, а Канада - 8-ме у світі. Крім того, країни регіону є лідерами з надання інформаційних послуг у світі. Наприклад, США володіють понад 75 % баз інформаційних даних, що підтверджує перехід країни до інформаційного суспільства.

Р е а л ії сьогодення Ф і р м и - л і д е р и в г а л у з і і н ф о р м а ц і й н и х т е х н о л о г і й . За даними експертів Світового Банку, у рейтингу 100 компаній цієї сфери 75 припадають на США, три з яких є світовими лідерами. Щотижня тільки в одній Силіконовій долині (штат Каліфорнія) виникає близько десяти нових компаній, які й утворюють так звану нову економіку з такими новими галузями, як інформатика, телекомунікації, електроніка (мал. 118).

§40. Загальна характеристика П івнічної Ам ерики

Сільське господарство північноаме|Я риканських країн вирізняється вели^ ким ступенем інтенсивності та продук,• тивності. А грарний сектор США і К анади, незваж аю чи на невисоку ^ зайнятість у ньому населення, не тільки ; повністю забезпечує внутрішні потреби країни, а й має великий експортний потенціал. Ще одним підтвердженням лідерства північноамериканських дер- Цк ж ав є стрімкий вплив їхніх транснаціональпих корпорацій на всі сфери діяль- Мал. 118. Сан-Хосе - найбільше ності. місто Силіконової долини

'л А

Проблема Глобальне гальмування темпів росту світового господарства у 20082009 pp. було спричинене фінансовою кризою, що розпочалася спочатку в США, а потім поширилася на весь світ. Це підтверджує, з одного боку, глобальну синхронізацію усіх економічних процесів, що відбуваються у світі, а з іншого - показує роль США в них. Поміркуйте, як можна обме жити вплив однієї держави на розвиток господарства інших країн. Запропонуйте свої способи виходу із ситуації, що склалася, використав ши додаткові інформаційні матеріали.

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ________________________________________________ Економічний регіон Північна Америка - це США і Канада. Північна Америка має сприятливі соціально-економічні умови для життя і діяльності людей. 4“Країни північноамериканського регіону належать до другого типу відтворен ня населення з високим рівнем урбанізації. -^США і Канада є постіндустріальними країнами-лідерами з добре виражени ми ознаками таких країн. *4*Високий рівень господарського розвитку країн північноамериканського регі ону впливає на хід усіх економічних процесів у світі. К лючові терміни і п о н я т т я

регіон Північна Америка 4* діаспора граційна організація НАФТА

ознаки країн-лідерів 4 “ інте

САМ ОПЕРЕВІРКА I

Назвіть найголовніші риси географічного положення північноамери канського регіону.

Порівняйте ознаки країн - лідерів Північної Америки і Європи. Ш^о у них спільного і чим вони відрізняються?

III

Поясніть своєрідність північноамериканської економічної інтеграції.

Оцініть місце США і Канади у світовому господарстві.

• 1 л

iJ . Іраїни Північної Ам ерики

СШ А: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИ КА КРАЇНИ

т м о Q.

Географічна розминка Порівняйте США з іншими країнами світу за площею і чисельністю населення. Пригадайте, з яких континентів відбувалися міграції до США.

Загальні відомості про країну. Офіційна назва держави - Сполучені Штати Америки. Площа США становить 9,4 млн км^; населення - 306,8 млн осіб. Столиця держави - Вашингтон. США - це батьківщ ина першої у світі Конституції, я к а була прийнята ще 17 вересня 1787 р. За формою держ ав ного правління США е президентською республікою, за державним устроєм - федеративною державою. Вищою посадовою особою держави є президент, який уособлює у собі й виконавчу владу. Вищим законодавчим органом влади є Конгрес США (мал. 119), який складається з двох палат. Влада і авторитет президента в США дуже великі. Він може накладати вето на закони парламенту, призначати членів Верховного суду. В той же час його влада контролюється як парламентом, так і Верховним судом, який може відмінити будь-яке рішення інш их гілок влади, якщ о воно суперечить Конституції. Така система взаємного контролю гілок влади не дозволяє їм безмежно застосовувати свої владні повноваження. Територія США поділена на 50 штатів (включаючи А ляску і Гаваї) і федеральний (столичний) округ Колумбію. Держава має й відокремлені

Мал. 119. Капітолій - місце перебування Конгресу США на Капітолійському пагорбі у Вашингтоні

§11. СІПЛ: загальна характеристика країни

територіальні володіння. Серед них Віргінські острови, Самоа, Гуам, Пуерто-Рико, острови Уейк, Джонстон, Мідуей та ін. Об’єднавшись у федерацію, штати за Конституцією відмовилися від частини своїх суве ренних прав на користь федеративних інтересів, у тому числі від права на вихід із федерації. Офіційно встановленої державної мови у США немає, однак найпоширенішою мовою спілкування в країні є англійська. Грошовою одиницею є американський долар. Географічне положення. Країна розташована на більшій, переважно центральній частині материка Північна Америка. Протяжність країни з півночі на південь понад 2570 км, а із заходу на схід - від Атлантичного узбережжя до Гавайських островів у Тихому океані - становить понад 4500 км. США розміщені у восьми часових поясах. Територія країни оми вається водами двох океанів - Атлантичного і Тихого, протяжність мате рикової берегової лінії становить 8035 км. На півночі США межують з Канадою, її південною сусідкою є Мексика, на північному заході має мор ські кордони з Росією. Загалом географічне положення країни зручне. Природні умови і ресурси США різноманітні, що зумовлено великими розмірами країни, значною протяжністю її території не тільки із заходу на схід, а й з півночі на південь. Дві великі гірські системи височать на заході і сході країни. М іж ними простягаю ться великі за розмірами рів нини, яким и течуть Міссісіпі з Міссурі та Огайо. Ц і річки каналам и з’єднані з системою В еликих озер і річкою Св. Лаврентія, я к а є судно плавною. Д ля потреб східних прибережних районів США використову ється низка коротких річок Атлантичного узбереж ж я. Н а крайньому заході дж ерелами питної води, зрош ування та гідроенергії стали річки Колумбія і Колорадо (мал. 120), я к і до того ж є цікавим и всесвітньо відомими туристичними об’єктами.

М ал. 120. Річка Колорадо

215

Іраіни П івнічної Ам ерики

2 q rt

О й

К ліматичні умови на півночі і півдні країни відрізняю ться насампе ред умовами зволоження, що найбільше впливає на освоєння і сільсько господарську спеціалізацію окремих районів. В елика частина опадів випадає на узбереж ж і Атлантичного океану, де формується помірний морський тип клім ату під дією мусонів. У центральних ш татах клімат помірно континентальний, а на Тихоокеанському узбереж ж і перехід ний - від океанічного до континентального. У південних ш татах пану ють субтропічні типи клімату: на південному сході - вологий, а на пів денному заході - сухий, що зумовило форм ування тут пустель. Л андш афти країни різноманітні —від лісових на півночі до лісостепо вих, степових і пустельних відповідно у центрі і на півдні. США забезпечені різноманітними мінерально-сировинними ресурса ми, серед як и х особливе значення мають вугілля, нафта і природний газ, залізна руда, руди кольорових металів (мідні, свинцеві, цинкові), а також золото, срібло, платина, уран, сірка і фосфорити.

Практичне завдання Користуючись картами атласу, визначте основні басейни вугілля, родови ща нафти й газу та рудних корисних копалин. Поясніть, як вони вплива ють на розвиток промисловості. Якими мінерально-сировинними ресурса ми США мало забезпечені? Поясніть особливості розміщення населення США. Назвіть райони з най більшою і найменшою густотою.

Народонаселення і культура. З перших днів існування США характеризуються стійким припливом іммігрантів. Тому нині країна від різняється багатонаціональним і строкатим расовим складом населення. Найчисленніші за расовим складом є американці європейсько го походження (майже 70 %). Представники інших рас, зокрема афроамериканці та амери канці азійського походження, становлять близько ЗО %. Найменш численною є група корінного населення - індіанці, яких залиш и лося менше 1 % (мал. 121). Ж орстокі, жадібні до землі європейці до к ін ц я XVHI ст. вигнали більш у частину корінних ж ителів з їх н іх земель уздовж Атлантичного узбереж ж я і М ексиканської затоки на не освоєний тоді захід. Такими були вигнання східних народів чірокі, чікасау, чоктау, крік, семіноле. Попри те що Конгрес США неодноразово проголошував гарантії захисту корінних ж ителів, білі поселенці нехтували ними. П івстолітня війна залиш ила реш тки від перших наро дів, я к їх нині називаю ть у США, на 4 % території країни. З часом корінні американМал. 121. Індіанці - корінні перетворилися у сотні народів з різними мешканці США мовами і культурою.

§41. c m A: загальна характеристика країни

Населення США розміщене по території країни нерівномірно. Це зумовлено історією заселення території європейцями і природними умо вами. Н ині м іграції всередині країни спостерігаються переважно у пів денному та західному напрям ках (у бік так званого Сонячного поясу). Історична д о в ід ка %

П е р ш і п о с е л е н ц і . Існують свідчення, що перші люди на континенті з ’явилися понад 13 тис. років тому. Вони були переселенцями з Азії і потрапили в Америку через Аляску, а можливо, й через Тихий океан. Цих перших американців європейці назвали індіанцями і віднесли до корінних мешканців, хоча вони були історично споріднені з народами Східної і Північно-Східної Азії, а не Індії.

Прогноз На думку експертів, переважаючими напрямками міграцій до США най ближчими роками залишатимуться потоки з Латинської Америки і Схід ної А зії, які відповідно будуть спрямовані до південного кордону країни та в міські райони Тихоокеанського узбережжя. Натомість кількість мігрантів з Європи значно скоротиться. У внутрішніх міграціях тривати ме зворотний процес переміш,ення темношкірого населення з середніми доходами з міської Півночі до сільського Півдня США.

У США переважає міське населення. Міста розвиваються у країні понад 200 років, проте значний їх розквіт припадає на другу половину XIX ст. і сучасну епоху супутників, електроніки, реактивних двигунів. Особлива роль нині відводиться глобально орієнтованим містам, я к і розташовані вздовж Атлантичного і Тихоокеанського узбережжя США. їх часто називаю ть світовими містами, міжнародними воротами. У результаті зростання мегалополісів розш ирилася периферія великих міст. Н айваж ливіш им и у цьому процесі є мегалополіси Атлантичного узбережжя, ш;о тягнуться на 1000 км. Серед них Бостон (мал. 122, 1), Нью-Йорк, Ф іладельфія (мал. 122, 2), Балтимор, Вашингтон. Окрім них, важ ливими мегалополісами країни є Н иж ні Великі озера (Ч и к аго Детройт-Клівленд-Піттсбург), Підмонт (Атланта-Ш арлотт-Ролі-Дарем), Флорида (Д ж ексонвілл-Т ам п а-О рландо-М аям і), Техас (Х’ю стонДаллас-Форт-Верт-Сан-Антоніо), Каліфорнія (Сан-Дієго-Лос-АнджелесСан-Франциско).

М ал. 122. Бостон (1), Філадельфія (2)

217

■'

'*1 ,л ■uПівнічної Америки

'. i^ y

2 м

Переважна більшість американців розмовляють англійською мовою, проте у 1/8 населення країни головна мова якась інша. Відмінності у використанні англійської мови дуже помітні на регіональному рівні м іж Сходом і Заходом, Північчю і Півднем, де існують свої діалекти. Панівною релігією у США є християнство, однак воно також має значні просторові відмінності. Так, римокатолики найбільше зосереджені у мега лополісах на сході країни та у прикордонних районах з Мексикою. Лютерани сконцентровані переважно на півночі Великих рівнин. Мормони компактно проживають у штаті Юта. Найбільше іудеїв зосереджено у містах і перед містях Південної Кароліни, Південної Флориди та Південної Каліфорнії. Представники різних етносів намагаю ться зберегти свою мову, культу ру, традиції, віросповідання. Проте у США сформувалася єдина амери канська культура, я к а за походженням є «гібридною», але об’єднана спільними цілям и американського народу. О соб ливості наро д ів і націй ^

На думку спеціалістів, американська культура виникла на основі сукуп ності таких ціннісних орієнтирів, як любов до новизни, індивідуалізм, свобода пересування, наполегливість у досягненні мети, непохитне усві домлення долі, бажання бути ближче до природи, схвалення суспіль ством, доступ у наступний вищий прошарок суспільства. Ці риси добре проявляються у поведінці американців. Для більшості американців важ ливим є багатство і цілковите задоволення.

П роблем а Нині у США відбувається значне розшарування населення і формування окремих груп, як за прибутками, расою чи етнічністю, релігією, так і за віком, професією та способом життя. Кількість груп, у яких люди бажа ють спілкуватися точно з такими, як вони самі, швидко зростає. На думку експертів, це загрожує збереженню цінностей демократії, що пере важали упродовж усього періоду становлення американського суспіль ства. Поміркуйте, чи можуть ці процеси зруйнувати демократичне аме риканське суспільство. Як можна уникнути цього? Для США характерна гнучкість ринку праці - кожний американець змінює роботу у середньому кожні п’ять років, тобто економічно активне населення має високу мобільність. У країні працює багато висококваліфі кованих спеціалістів - як своїх, так і з інш их країн світу. Високим рівнем відрізняється американський менеджмент, зокрема, ш,одо швидкого при йняття рішень. Докризовий рівень безробіття у США пересічно становив 4 ,0 -4 ,5 % . Р еалії сьогодення Н а с л і д к и к р и з и . У першому кварталі 2009 р. кількість робочих місць скоротилася у США на 5,1 млн, а рівень безробіття зріс до 13,1 млн осіб, або на 8,5 %, і є найвищим рівнем за останні 25 років. Кількість людей, що отримують допомогу з безробіття, досягла 5,84 млн осіб, що також є найвищим показником з 1967 p., коли стали вести статистичний облік цього показника. А кількість людей, що користуються продовольчими талонами, зросла до 32,2 млн. ІДей показник є також найвищим показни ком за всю історію.

§12. CUIA: господарство...

УЗАГАЛЬНЕННЯ Сполучені Штати Америки - це президентська республіка, федеративна дер жава, що розмістилася на площі 9,4 мли км^, з населенням 306,8 млн осіб. Територія США поділена на 50 штатів і федеральний (столичниіі) округ Колумбію; держава має й відокремлені територіальні володіння. ^США розташовані переважно в центральній частині материка Північна Аме рика, мають зручне географічне положення і різноманітні природні ресурси; водні, лісові, земельні, мінерально-сировинні. ^ Країна відрізняється багатонаціональним і строкатим расовим складом насе лення, що сформувалося унаслідок зовнішніх міграцій, переважанням горо дян, високим рівнем урбанізації. "f У США сформувався мобільний ринок праці, на якому працюють як амери канці, так й іноземці з різних країн світу.

Ключові терміни і поняття 4* президентська республіка 4* штат 4 “ відокремлені території 4* расо вий склад населення 4* м іграція 4* мегаполіс 4 “ світові міста 4^ ринок праці 4* САМ ОПЕРЕВІРКА I

Складіть візитну картку США.

Порівняйте США з однією з країн Східної Азії за природно-ресурсним потенціалом.

III

Поясніть особливості формування населення США. Чому країну часто порівнюють з киплячим казаном?

Оцініть рівень урбанізації США та особливості її розвитку на сучасно му етапі.

СШ А: ГОСПОДАРСТВО, ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ. РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

Географічна розминка Пригадайте, які галузі світового господарства розвиваються у США. Назвіть фізико-географічні регіони США, які найбільше відрізняються своїми природними умовами.

Господарство. За масштабами економічного розвитку США випереджа ють інш і країни світу. Загальновизнаною є думка, що США мають одну з найефективніших систем господарства. Це підтверджується макроекономічними показниками: держава має найбільший у світі показник сумар ного ВВП - понад 14,6 трлн дол., а реальне зростання ВВП становить пересічно З % на рік. У США сформувалася ринкова модель ринкової економ іки - потужна технологічно, різноманітна щодо галузевої структури, найбільш а за масштабами і обсягами виробництва. Основна риса американської моделі

219

П івнічної Ам ерики

220

економіки - перевага приватної власності над державним сектором, пере вага підприємницьких рішень в усіх сферах економіки: інвестуванні, виробництві, використанні людських ресурсів, розподілі та збуті продук ції. Попри це, держава все-таки відіграє важ ливу роль в економічних процесах. Насамперед, вона через законодавство бере участь у регулюванні співвідношення між окремими галузями, впливає на місцеву владу з метою створення конкуренції, протидіє монополізму, всіляко захиіцає інтереси окремих соціальних груп. Р еалії сьогодення Провідна роль в економіці С Ш А на ле ж ит ь корпораціям. Так, за оцінками експертів, прибутки американських корпорацій у 2005 р. перевищували 20 трлн дол., а прибутки некорпоративних приватних під приємств - усього лише 1,5 трлн дол. Помічено, що велика частка про дукції корпорацій виробляється невеликим числом найбільших фірм. Переважна частина прибутків зазвичай припадає на корпорації з капіта лом понад 250 млн дол. їхня частка становить близько 2 % усіх корпора цій країни, а прибуток - понад 80 %. Зазвичай це транснаціональні кор порації (ТНК). На території США налічують близько 500 центрів ТНК.

Галузева структура господарства США характеризується чітко вира женою постіндустріальністю: переважна більшість ВВП - близько 80 % створюється у сфері послуг. Частка матеріального виробництва у створенні ВВП становить відповідно близько 20 %, з них у сільському господарстві створю ється дещо більше 1 % ВВП. Серед галу зей матеріального виробництва обробна промисловість залиш ається найваж ли вішою, натомість частка добувних галу зей і сільського господарства постійно зменшується. П р о м и с л о в іс т ь . Найбільш розви нутими є наукоємні галузі промисло вості, зокрема електроніка (мал. 123) та багатопрофільне м аш инобудування. Ш видкими темпами в останні десяти річчя розвивалися лазерна техніка, генна інженерія та біотехнології. Серед Мал. 123. Празька філія інш их галузей промисловості, я к і є найбільшого американського виробника програмного традиційним и для США, особливо забезпечення - корпорації ефективними є металургія, хімічна і «Майкрософт» нафтохімічна галузі промисловості. Основними промисловими районами США є П івнічно-Східний, Приозерний, Каліфорнійський, А ппалацький Підмонт. Промисловими центрами є такі міста, я к Сент-Пол, Сент-Луїс, Даллас, Сіетл. У США сформувалося к іл ь к а потуж них технопарків - своєрідних науковотехнологічних лабораторій, в яких розвиваються найсучасніш і галузі промисловості. Серед таких сучасних технопарків Силіконова долина Північної Каліфорнії, Шосе 128 у Бостоні, а також Вашингтонський, Д аллас-Ф орт-Верт-Х ’юстон та ін.

§42. c m A: господарство...

Мал. 124. «Ексон Мобіл» - найбільша у СІЛА і світі промислова ТНК П ровідні п ід п р и єм с тв а Н а й б і л ь ш і к о м п а н і ї С Ш А . Це корпорації «Дженерал Електрик», «Сіті груп» , «Ексон Мобіл», «Дженерал Моторе», «АйБіеМ», «Американ Телеграф енд Телефон Груп», «Вол-Март», «еСБіСІ комм'юнікейшнс»таін. Найбільшою промисловою ТНК у США і в усьому світі є «Ексон Мобіл», яка утворилася унаслідок злиття двох нафтових гігантів. Валовий дохід цієї компанії перевищує ВВП окремих країн, як-от Венесуела чи Туреччина. Компанія має виробничі відділення І філіали на всіх континен тах, а дочірні фірми у більшості країн Європи, Азії і Латинської Америки. «Ексон Мобіл» видобуває понад 200 млн нафти на рік, а за прибутками значно випереджає компанію «Дженерал Моторе» (мал. 124).

Практичне завдання Користуючись картами атласу, відшукайте промислові райони, центри і технопарки США і визначте їхню спеціалізацію. С іл ь с ь к е г о с п о д а р с т в о США вирізняється високим рівнем продук тивності, незначною часткою зайнятих і переважанням рослинництва. У рослинництві провідною галуззю є вирощування різноманітних зернових культур. Нині на США припадає понад 45 % світового виробництва куку рудзи, 12 % світового виробництва пшениці. Країна посідає провідні позиції щодо вирощ ування рису. Крім виробництва зерна, у США розви ваються садівництво і городництво, вирощується бавовник і різноманітні субтропічні культури. Зміна природних умов я к з півночі на південь, так і з заходу на схід позначилася на закономірностях вирощування сільсько господарських культур у вигляді своєрідних поясів - зернового, пшенич ного, бавовняного, субтропічних культур та ін. У США представлені майже усі галузі тваринництва, серед яких за обсягами виробництва осо бливо виділяю ться скотарство, птахівництво і свинарство.

Практичне завдання Користуючись картами атласу, знайдіть пояси і райони різних галузей сільського господарства США і поясніть їхнє розміщення. Які штати вони охоплюють?

4 md

i ” l

222

оаїни П івнічної Ам ерики

Проблема Американські фермери досягли найвищої продуктивності праці у світі. На початку XXI ст. один фермер США забезпечував потреби у продукції сільського господарства 59 осіб, західноєвропейський - 19, японський 14. Однак є актуальною проблема банкрутства фермерів. За прогнозами американських експертів, найближчим часом кількість ферм знизиться з 2 до 1,5 млн. Поміркуйте, як можна призупинити цей процес. Якими можуть бути наслідки скорочення фермерських господарств США? С ф е р а п о с л у г США має дуже розгалужену структуру. Так, понад 25 % усіх послуг припадає на операції з нерухомістю, надання фінансових і страхових послуг. Близько 22 % послуг створюється в оптовій і роздріб ній торгівлі; 26 % - це ділові, юридичні, соціальні, особисті послуги, а також охорона здоров’я, розваги, відпочинок, туризм та автосервіс. Ч астка транспорту та зв’язку становить понад 8 % усіх послуг, а на дер жавне управління припадає понад 18 %. Банківська справа з-поміж багатьох галузей сфери послуг є провідною. Вона характеризується концентрацією банківського капіталу при скоро ченні малих і середніх банків. У 50 з 12 тис. банків зосереджена третина активів і депозитів усіх банків США. Н айпотуж ніш ими з них є «Сіті Бенк Корпорейшн», «Бенк оф Американ», «Чейз Манхеттен Бенк» та ін.

( . \ Прогноз На думку експертів, розвиток банківської сфери останніх років став при чиною кризи, що розпочалася у США 2007 р. У післякризовий період від новлення економіки США і повернення нею втрачених позицій може бути найтривалішим з часів Другої світової війни. Падіння було настільки гли боким, що повернути докризовий пік ВВП за рік неможливо. У цьому від мінність останньої кризи від попередніх 10, коли ВВП повертався до свого докризового рівня протягом 12 місяців. Дефіцит у бюджеті США на 2010 фінансовий рік становитиме близько 10 %. Унаслідок цього держав ний борг країни у процентному відношенні до ВВП може зрости більш ніж удвічі і досягти приблизно 100 % ВВП 2012 р.

А мериканці я к мобільна нація люб лять подорожувати, тому важливою галуззю сфери послуг країни є туризм (мал. 125), який пов’язаний з відвіду ванням великих міст і курортів, від починком на морських курортах і розвагами. Задля задоволення рекреа ційних потреб громадян у країні була створена спеціальна мережа автома гістралей, я к а дає змогу перетинати країну в усіх напрямках. В останні роки підвищ ився інтерес до подорожей потягом. Значною популярністю кори стується маршрут «Транс-Америка» 12-добовий переїзд із Вашингтона до Мал. 125. Скелясті гори - улюблений Лос-Анднселеса, а також залізничні туристичний об’єкт американців тури до Скелястих гір із штату Айдахо

§4ї.

■

от-

до штату Монтана. Національні і тематичні парки із задоволенням ви користовують стародавні локомотиви і вагони для організації оглядових екскурсій. Регіональний розвиток господарства. США є країною, в якій відчуваєть ся суттєва диспропорційність господарського розвитку між окремими тери торіями. Загальноприйнятим є поділ США на три великі економічні регіо ни - Північ, Південь і Захід. Проте у кожному з них існують менші регіони, що суттєво відрізняються один від одного розмірами, кількістю населення, господарською спеціалізацією і навіть своїми економічними проблемами. П ів н іч є провідним економічним регіоном США. Тут виробляється значна частина промислової і сільськогосподарської продукції. М айже всі промислові підприємства зосереджені у східній частині регіону. Сільське господарство переважає у західних штатах здебільшого у басей ні Міссісіпі та в преріях. Одним з найбільших міст Півночі, яке виконує найрізноманітніш і функції, є Нью-Йорк. Тут зосереджені промислові підприємства і потужні фінансові установи, розташована штаб-квартира ООН, машинобудівні і хімічні заводи, поліграфічні та швейні фабрики. Інш ими важливими економічними, транспортними і культурними цен трами регіону є Ф іладельфія, у я к ій розвинуті металургія, нафтохімічна та нафтопереробна галузі, Балтимор із суднобудівною та нафтопереробною промисловістю та міста Приозер’я: Чикаго і Детройт. На Півночі виробля ють більше половини усієї сільськогосподарської продукції США. П і в д е н ь США спеціалізується переважно на нафтопереробній, нафто хімічній та алюмінієвій галузях промисловості (мал. 126). Більш ість під приємств цих галузей розташовані у штаті Техас, на прибережній низо вині сусідніх штатів та у долині річки Теннесі, де створено потужний енергетичний комплекс для енергоємної кольорової металургії, у районі розвиваються різноманітні галузі сільського господарства, проте перева жає рослинництво. З а х і д - це порівняно молодий економічний регіон, в якому розвива ються нові галузі промисловості (аерокосмічна, електроіша), а також нафтопереробна, суднобудівна та ін. Більш ість міст - промислових цен трів Заходу зосереджені у штаті Каліфорнія. Серед них Лос-Анджелес,

М ал. 126. Детройт

223

' ,Ц

Д р а їн ц

Північної Ам ерики

Сан-Франциско, Сан-Дієго, Сан-Хосе, Окленд. Серед міст інш их штатів регіону виділяються Портленд, Сіетл. Сільське господарство Заходу роз вивається у двох напрямках: на зрош увальних землях - рослинництво, у гірських штатах - пасовищне тваринництво. У віддале:іих штатах Заходу, а саме на А лясці та Гаваях, своя спеціалі зація. Роль А ляски визначається видобутком нафти і газу, а також рибо ловством і пуш ним промислом. Гаваї - це сільськогосподарський і рекре аційний штат США. Ц ікаві ф акти_________________________________________________

Ч М

О &

Л і д е р и і а у т с а й д е р и С Ш А . Абсолютним лідером серед штатів за створенням валового регіонального продукту (ВРП) є Каліфорнія, яка входить до Заходу. Натомість аутсайдерами, де цей показник низький, є штати Північна Дакота, Південна Дакота, Вермонтта Вайомінг, які належать Півночі. Каліфорнія виробляє майже у 63 рази більше, ніж, наприклад, штат Вайомінг. Ці важливі показники регіональної економіки суттєво впливають насамперед на доходи населення і часто визначають напрям ки внутрішніх міграцій.

Федеральна і місцева влада США приділяє особливу увагу розвитку депресивних штатів, стимулюючи їхнє економічне зростання. З цією метою розробляються спеціальні державні програми, створюються зони підприємництва і так звані кластери (комплекси). На відміну від технопарків, вони можуть спеціалізуватися не тільки на наукомісткому вироб ництві. Це можуть бути, наприклад, й деревообробні, рекреаційнотуристичні та інш і комплекси, але обов’язково ті, я к і використовують новітні технології. Зовніш ньоекономічна діяльність. США відіграють провідну роль у світовій торгівлі. На США припадає близько 13 % світового експорту і 18 % світового імпорту. Пересічно експортується лише близько 15 % проми слової продукції. Набагато більша в експорті роль сільського господарства. Статті експорту США - це продукти харчування і сільськогосподарської продукції. Країна посідає перше місце у світі за експортом кукурудзи та пш ениці і друге за експортом рису. Експортуються також різноманітні продовольчі напівфабрикати, а з промислової продукції - літаки, телекому нікаційне обладнання, споживчі товари (автомобілі, ліки) та ін. Партнери США з експорту - це Канада, Мексика, Китай, Японія, Велика Британія. Товари імпорту дещо повторюють експортні товари. Серед них продовольчі товари, нафта, обладнання, споживчі товари (автомобілі, одяг, взуття тощо). Партнерами з імпорту насамперед є найближ чі сусіди США і члени НАФТА Канада та Мексика. Серед інш их країн провідне місце в імпорті товарів до США мають Китай, Японія та Німеччина. Н ині США є найбільшим у світі експортером не тільки товарів, а й капіталу. Розвиток українсько-американських відносин на сучасному етапі має загалом динамічний характер. Для нашої країни є дуже важливою підтрим ка США у МВФ, СОТ та інш их міжнародних організаціях. Крім того, за роки незалежності суттєво зросли прям і американські інвестиції в еконо міку України, за обсягом яки х США входять у десятку країн-інвесторів. Найбільші обсяги інвестицій надходять у харчову промисловість. США вхо дять до перших шести країн в українській зовніш ній торгівлі.

§42. США: господарство... УЗАГАЛЬНЕННЯ

"¥У США сформувалася ринкова модель економіки. Галузева структура госпо дарства США вирізняється чітко вираженою постіндустріальністю. Наукоємні галузі промисловості є основою усього господарства, серед них машинобудування з електронікою та аерокосмічною галуззю, мікробіологія, генна інженерія. "f Сільське господарство США відрізняється високим рівнем продуктивності, незначною часткою заіінятих і переважанням рослинництва. Сфера послуг країни має розгалужену систему з переважанням банківського сектору. 4" США поділяються на три економічні регіони - Північ, Південь і Захід.

225

Ключові терміни і п о н я т тя

неоліберальна модель економіки 4" транснаціональні корпорації валовий регіональний продукт 4 “ промислові райони 4" пояси сільського господарства 4* економічні регіони Ч'* спеціалізація 4* САМОПЕРЕВІРКА I

Перелічіть найважливіші риси американської економіки.

Порівняйте галузеву структуру господарства США та Японії. Що між ними спільного і чим вони відрізняються?

III

Поясніть особливості розміщення галузей матеріального виробництва на Півночі, Півдні і Заході США. Які нові форми розміщення господар ства поширені у країні?

Оцініть роль ТИК у розвитку економіки США.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4 П о р ів н я л ь н а х а р а к т е р и с т и к а го с п о д а р с тв а г о л о в н и х е к о н о м іч н и х р е г іо н ів С Ш А : П ів н о ч і, П ів д н я та З а х о д у

1. Користуючись текстом підручника, додатком і картами атласу, скла діть порівняльну характеристику економічних районів США за таким планом: 1) Склад району, розміри; 2) Оцінка географічного положення; 3) Оцінка природно-ресурсного потенціалу; 4) Народонаселення; 5) Галузі промислової спеціалізації; 6) Галузі сільськогосподарської спеціалізації; 7) Особливості розвитку сфери послуг; 8) Вивіз і ввіз товарів і послуг; 9) Проблеми розвитку; 10) Перспективи розвитку. Дані запиш іть у таб лицю. П орівняльна характеристика економічних регіонів США План характеристики

Північ

Південь

Захід

2. Позначте на контурній карті у кожному з регіонів найбільші промис лові центри та технопарки.

П івнічної Ам ерики

КАНАДА Географічна розминка

Пригадайте природні особливості північних районів Північної Америки. Як вони впливають на господарську діяльність людей? Поміркуйте, як вплинула на розвиток Канади її колонізація Великою Британією.

Загальні відомості про країну. Площа Канади - близько 10 млн км2; населення 33,7 млн осіб. Канада - друга за розмірами країна світу після Росії. За формою державного правління Канада є конституційною монар хією, за формою державного устрою - федерацією (мал. 127). Столиця країни - Оттава. Главою держави є Королева Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Представляє монарха в Канаді генерал-губернатор, якого призначає монарх за поданням прем’єрміністра. Грошова одиниця - канадський долар. Офіційними мовами в країні є англійська і французька. Географічне положення Канади на півночі материка визначило її при родні особливості. На півдні і північному заході країна межує зі США, з якими підтримує найтісніші економічні зв’язки. Решта кордонів країни на півночі, заході і сході - морські. До складу Канади входить велика група арктичних островів, так званий Канадський арктичний архіпелаг, який має суворі природні умови і поки що мало освоєний. Поряд з Канадою розташований найбільший острів світу Гренландія, вкритий потужним льодовиком. Таке сусідство такояс впливає на формування природних, зокрема кліматичних, умов країни.

■ ‘J

ТерИТОріТ

Н у „ д д у ;

Північно-Західні

' '

^Б р и тан ська тСолумбія

Н ью ф а ун дле нд та Л а б р а д о р

А ль б е р та

М анітоба

Саскачеван

Квебек Онтаріо

-ф

Острів Принца Ед уа р да

Нова Ш о тла н д ія Нью -Брансвік

М ал. 127. Провінції Канади

§43. Канада

Природні умови і ресурси. Канада відрізняється наявністю різноманіт них природних ресурсів - мінерально-сировинних, земельних і лісових. На заході Канади здіймаються високі гірські хребти Кордильєр. Гори посту паються місцем Великим рівнинам з їхніми вічнозеленими хвойними ліса ми на півночі і преріями на півдні. До рівнин на півночі примикає Канадський щ ит - дугоподібний виступ фундаменту Північноамериканської платфор ми. У рельєфі - це скелясте плато з розташованими на ньому численними озерами й горбами. Канада розташована в арктичному, субарктичному та помірному клім а тичних поясах. На півночі країни кліматичні умови суворі, узимку з про низливими вітрами, щ;о утримують температуру набагато нижче нульової позначки. Лише на півдні і заході переважає деш;о м’якіш ий клімат. Най більша кількість опадів спостерігається на західному узбережжі. Країна відрізняється величезними запасами водних, і зокрема гідро енергетичних, ресурсів. Велике господарське значення мають Великі озера з річкою Св. Лаврентія, водні системи Великих Канадських озер, річки М аккензі з Атабаскою, Пельсон із Саскачеваном та ін. Природа в Канаді перебуває під охороною держави. Канада посідає одне з перших місць у світі за запасами деревини, во лодіє значними (світового значення) покладами мінерально-сировинних ресурсів, зокрема рудами кольорових і дорогоцінних металів, залізною та урановою рудами, нафтою і природним газом, калійними солями і азбес том, вугіллям. Народонаселення і культура. Природний приріст населення Канади, як і більшості розвинутих країн, становить менше 1 %о. А найголовні шим чинником формування населення країни є ім м іграція. Так, за раху нок іноземців, я к і інтенсивно переселялися до Канади в XIX ст., населен ня країни збільшилося в п’ять разів! Значними міграційні процеси були й до 70-х років XX ст. Н ині темпи переселення населення до Канади суттєво зменшилися. Іммігранти не тільки вплинули на чисельність населення, а й визначили його вікову, статеву, національну і професійну структуру. У Канаді переважає населення у віці старше 15 і молодше 65 років. Проте в останні роки намітилася тенденція до старіння населення. Тривалий час в країні переважали чоловіки. Тепер їхн я кількість суттєво зменшилася. Національний склад населення Канади дуже строкатий, проте його основою є дві нації, яких часто називають засновниками країни. Це канадці британського походження (40 % від усього населення країни) і канадці французького походження (відповідно 25 %). Є серед ж ителів ко рінне населення - індіанці та ескімоси, кількість яки х становить близько півмільйопа осіб. Найбільше корінного населення проживає в північнозахідній частині країни в провінції Нунавут. Канада характеризується дуже низькою густотою населення. Найгустіше заселені південні райони країни на кордоні зі СІЛА. Довжина за селеної смуги в 40 разів перевиш;ує ширину. М алозаселеними або зовсім незаселеними є території на Півночі та в центральній частині країни. У багатих на природні ресурси північних районах проживає тільки 1,5 % її ж ителів. Серед віруючих переважають католики і протестанти, як и х у країні майже порівну (по 40 %), представники інш их конфесій та поза вірою -

227

UKU

228

2 м

близько 20 %. У державі діє дві офіційні мови - англійська та французька. Двомовність дотримується вельми скрупульозно: двомовними є всі офі ційні документи, етикетки на товарах, оголошення, написи та ін. Причи ною цього є неодноразове загострення мовної проблеми м іж канадцями британського та канадцям и французького походження, яке вилилося у так званий Квебекський конфлікт.

Р еалії сьогодення Н а й к р а щ е м і с ц е д л я ж и т т я . За оцінками ООН, Канада вже кілька років поспіль є «одним з кращих у світі місцем для проживання» за загальним рівнем життя, можливістю отримати освіту, за екологічними умовами, за розвитком культури і мистецтва, особистісною безпекою людини тощо. За комплексним показником «індекс розвитку людського потенціалу» Канада стійко випереджає США, Японію та розвинуті країни Європи. У 2002 р. в Канаді набрав чинності імміграційний закон, який забороняє проникнення в країну «з чорного ходу», тобто нелегально.

Господарство. К анада входить до країн Великої сімки. За рівнем ВВП (1,3 трлн дол.) вона посідає тринадцяте місце у світі. Д ля Канади, я к і для США, характерна ринкова модель розвитку економіки, що ґрунту ється на ринкових відносинах, приватному підприємництві та приватній ініціативі, стабільному правовому забезпеченні всіх видів економічної діяльності. В основі динамічного розвитку країни леж ить раціональне викорис тання природних ресурсів країни, застосування найсучасніш их досяг нень НТР, значні іноземні інвестиції, розширення міжнародного співро бітництва, зокрема в рам ках НАФТА. Однією з провідних галузей економіки Канади є добувна промисло вість, що відрізняє її від більшості розвинутих країн світу (80 % продук ції цієї галузі йде на експорт).

Практичне завдання Користуючись картами атласу, визначте райони розвитку добувної про мисловості. Які галузі обробної промисловості вона забезпечує сирови ною? Прогноз У провінції Альберта є величезні запаси бітуму та бітумного піску. А як відомо, бітум за певних технологій виробництва може використовуватися для виробництва нафти. Значний стрибок цін на нафту, що спостерігався в останні роки, породив у країні значне зростання інвестицій і виробни цтва «бітумної нафти». Експерти стверджують: якщо ціни на нафту будуть так стрімко зростати, то в найближчому майбутньому Канада без особливих труднощів може стати одним з найбільших у світі постачаль ників палива. У структурі обробної промисловості країни головні позиції посідають машинобудування, металургія та деревообробка. 3/4 продукції обробної промисловості виробляють провінції Онтаріо та Квебек. П ровінція Альберта є ядром нафтохімії, а Британська Колумбія - центром лісової промисловості країни.

§43. Канада

Провідні підприємства Л і д е р и п р о м и с л о в о с т і , у Канаді розмістили свої провідні автомо більні корпорації США і Японія («Дженерал-Моторс», «Форд», «Крайслер», «Хонда», «Ніссан»), хоча власних підприємств цієї галузі країна не має. Натомість Канада є одним зі світових лідерів в авіаційному машинобуду ванні і виробництві потягів метро. Однією з найкращих машинобудівних компаній є «Бомбардьє Інк». Частина виробленої продукції потрапляє на канадський ринок, але більшість направляється до південного сусіда.

Для Канади характерне високотоварне, багатогалузеве сільське госпо дарство. Сільськогосподарські угіддя становить лиш е 7 % території краї ни, а чисельність фермерських поселень становить менше 4 % жителів Канади. Проте тут щороку виробляють 50 млн т зерна, більша частина якого є товарною продукцією експорту. Частка Канади у світовому вироб ництві зерна становить 4 % та 13 % світового експорту і 20 % світового експорту пшениці. Головні ж итниці - це провінції Саскачеван, Альберта та Манітоба. Ц і провінції спеціалізуються також на розведенні великої рогатої худоби і виробництві м ’яса. У Британській Колумбії розвинене птахівництво, а Квебек є найбільшим у К анаді виробником молока, воло діє другим за розмірами поголів’ям великої рогатої худоби в країні. «Фруктові кош ики Канади», я к називають провінції Нова Ш отландія та Британська Колумбія, спеціалізую ться на вирощ уванні фруктів, зокрема яблук, я к і експортуються в понад ЗО країн світу. В атлантичних провінціях Канади вирощують картоплю. У прибережних водах розви вається рибальство - традиційна галузь країни. Спеціалізується ця про вінція переважно на вилові раків, креветок, коропів, лангустів. Суттєве зменшення обсягів риби стало причиною заборони риболовлі у водах на широті Ньюфаундленду і Лабрадору. Дотримуючись заборони, Канада намагається не допускати в ці води й інш і країни, зокрема Іспанію. Між ними ведеться тривалий економічний і політичний спір із цього питання. Сфера послуг створює 3/4 ВЕН Канади і є значним джерелом доходів країни. Провідна роль у сфері послуг належ ить торговельним (22 %) і фінансовим (19 %) послугам. Міста Торонто і Монреаль - це головні фінансові центри Канади, у яки х зосереджено багато різноманітних фінансових установ, бірж, банків тощо. Джерелом доходів є й туризм. Торонто, Ванкувер (мал. 128), Монреаль є містами-рекордсменами щодо прибуття туристів з пізнавальною метою.

М ал. 128. Ванкувер (1 ) і Торонто (2 )

229

Щоаїни Північної Ам ерики

Добре розвинений в країні й екологічний туризм, що зумовлено наявністю унікальних національних парків (мал. 129). Серед них: Вуд-Баффало - з найбільшим стадом бізонів, Елк-Айленд - лосиний острів, Джаспер - з льодовиками, озерами, гарячими джерелами тощо. Канада - це країна із сучасною транспортною системою, у якій розвине ні всі види транспорту. Канадські залізниці посідають четверте місце у сві ті за довжиною. Міста країни з’єднані між собою автомагістралями. Серед них виділяється «Трансканадська автомагістраль», завдовжки у вісім тисяч кілометрів, від Тихого до Атлантичного океану. У Канаді діє найбільш ви користовувана в світі автомагістраль —Автострада 401. Найбільшим автодорожним вузлом країни є Монреаль з розвинутою системою швидкісних доріг. Головними канадськими портами є Ванкувер, Монреаль, Галіфакс, Торонто. Функцію повітряних воріт країни виконують Торонто, Ванкувер і Монреаль. Зовніш ньоекономічна діяльність. Канада найбільший серед розвину тих країн виробник урану, нікелю, цинку, азбесту, калійних солей, га зетного паперу. Вона посідає друге-третє місце в світі з видобутку золота, платини, молібдену, титану, гіпсу, сірки, кобальту, кадмію, міді, свинцю, виробляє достатньо багато алюмінію. Тому одним з напрямків експорту є сировина. Експортує Канада також і готову продукцію: автомобілі та комплектуючі до них, верстати, літаки, телекомунікаційне обладнання, хімікати, целюлозу, добрива, електроенергію, алюміній. Канада імпортує значну частку технологій переважно з країн Великої сімки. Найголовнішим економічним партнером Канади є СІЛА. Товарообіг між цими двома країнами є найбільшим у світі. Економічна інтеграція цих двох країн є джерелом процвітання Канади, хоча й створює проблему економічної залежності, особливо технологічної. Помітна також інформа ційна експансія США в Канаді. Так, 80 % усіх ж урналів та 90 % фільмів, що демонструються в Канаді, мають американське походження.

М ал. 129. Національний парк Банф, гора Рандл

§43. Канада

Проблема Як відомо, Канада має значні запаси прісної води, за яку США платять, в районі Великих озер. Експорт прісної води Канади до США є предметом обговорення в різних колах обох країн. А яке ваше ставлення до факту продажу води Канадою?

Канадсько-українські відносини розвиваються динамічно з часів на буття Україною незалежності. Н априклад, Канада першою визнала су веренітет нашої держави, налагодила повітряне сполучення. Крім того, між двома країнами підписано низку угод про співпрацю в галузі освіти, з питань надзвичайних ситуацій, з питань захисту населення від наслід ків аварії на ЧЛЕС, підписано також комерційні угоди між бізнесменами. Канада є торговельним партнером України. Вона неодноразово надавала допомогу Україні в розвитку інфраструктури, ПЕК, фермерських госпо дарств, розвитку малого й середнього бізнесу. У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ___________________________________________________

4* Канада розташована в межах трьох географічних поясів на півночі Північної Америки. Країна володіє різноманітними природними ресурсами, що визна чає її господарськиіі розвиток. Найголовнішим чинником формування населення країни є імміграція. *^Для Канади характерна ринкова модель розвитку економіки, у якій провід ними є добувна галузь промисловості і високопродуктивне сільське господар ство. Сфера послуг Канади створює понад 75 % ВВП країни. Провідними галузями цієї сфери є торговельні, фінансові, туристичні та транспортні послуги. К л ю ч о в і т е р мі н и і п о н я т т я

ня

канадці британського походження ^ канадці французького походжен ринкова модель економіки

САМ ОПЕРЕВІРКА I

Складіть візитну картку Канади.

Порівняйте природно-ресурсний потенціал Канади і країн Північної Європи. Що в них спільного і чим вони відрізняються?

III

Поясніть вислів «У Канаді надто мало історії та занадто багато географії».

Доведіть, що Канада є розвинутою країною світу.

1. Підготуйте міні-доповідь «Українська діаспора в США і Канаді». 2. Напишіть міні-доповідь на тему «Моделі американських міст та їхній вплив на господарство і спосіб життя американців». 3. Напишіть міні-доповідь «Техноиарки США та їхня роль у розвитку економіки країни». 4. Розробіть туристичний маршрут по Канаді для туристів з України, викори ставши транспортну систему країни. Обґрунтуйте свій вибір.

КРАЇНИ ^ Л А Т И Н С Ь К О Ї АМЕРИКИ

Т , ут не одразу зрозум ієш , де ти є. А дж е природа і лю ди спром оглися створити в цьом у регіоні дивовиж не р ізн ом ан іття. У вінчані льодовикам и зовні пустельні гір ські верш ини і дивови ж н о б агаті н а ж и т т я л іси площ ею з ц іл и й м атер и к . «Загублений», м айж е невідом ий навіть м ісцевим ж и тел я м світ неприступних п лоскогір’їв і м іста, щ о буквально задихаю ться від перенаселеності. Б агатю щ і родовищ а корисних копали н і волаю че ж ебрацтво тисяч і тисяч знедолених. Б іл а, чорна, ж овта, червона... ш к ір а м еш кан ц ів однієї к р аїн и і м овна сум іш , корені я к о ї тягн у ться сюди з різн и х конти нен тів. В раж аю чі успіхи в економ іці одних к р аїн і не менш вр аж аю ча відсталість інш их... Такою вона є - Л ати н ськ а А м ерика.

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. ПО ЛІТИ Ч Н А КАРТА. ПРИРОДНІ УМ О В И І РЕСУРСИ. НАСЕЛЕННЯ Географічна розминка Пригадайте, хто такі метиси і мулати.

■ Загальні відомості про регіон. Л атинська А мерика - регіон, розташ о ваний у Західній півкулі м іж південним кордоном США на півночі й Антарктидою на півдні. Із заходу омивається Тихим океаном, зі сходу А тлантичним. Цей регіон включає південну частину материка Північна А мерика, Ц ентральну Америку, острови Вест-Індії (усі разом вони утво рюють Середню А мерику) та материк Південна А мерика. Загальна площ а регіону сягає близько 21 млн км^, що становить понад 15 % сухо долу земної кулі. Термін «латинська» є умовним і відбиває загальну латинську основу романських мов (іспанської, португальської та французької), яким и роз мовляє абсолютна більшість меш канців регіону. Природні умови і ресурси. Завдяки розташуванню переважно в низь ких ш иротах (здебільшого поблизу екватора). Л атинська А мерика отри мує багато сонячного тепла. Тому для більшої частини регіону х арак терні ж аркі типи клімату, де середні місячні температури перевищують -1-20 °С, а сезонні відмінності виявляю ться здебільшого в зміні режиму

§44. Географічне положення...

опадів, а не температур. Це створює сприятливі умови для цілорічної ве гетації рослин і дає змогу вирощувати всі тропічні плантаційні та спо ж ивчі сільськогосподарські культури. Латинська А мерика має досить своєрідну флору, багату на ендемічні рослини. У гілеях росте чимало дерев з цінною деревиною і рослин, які дають важ ливу технічну та медичну сировину. Регіон є батьківщиною багатьох відомих культурних рослин - ананасу, кукурудзи, соняш нику, перцю, картоплі, помідора, квасолі та ін. Складна геологічна будова визначає багатство й різноманітність ко рисних копалин Л атинської Америки. На неї припадає 20 % світових запасів нафти, 25 % залізних і олов’яних руд і бокситів, ЗО % - чорних металів, сірки та срібла, понад 40 % —мідних руд, 55 % рідкісних і роз сіяних металів. За запасами деяких корисних копалин окремі держави регіону посідають провідні місця у світі. Країни Латинської Америки найкращ е в світі забезпечені водними ресурсами.

■

Практичне завдання За картами географічного атласу назвіть країни регіону, що багаті на паливні і рудні корисні копалини.

П олітична карта. На території регіону розташовано 33 самостійні дер жави (див. форзац). Крім того, у регіоні збереглося більше 10 колоній і залеж них територій, переважно острівних. Вони належать США, Вели кій Британії, Ф ранції і Нідерландам. Реалії сьогодення С а м о с т і й н і д е р ж а в и Л а т и н с ь к о ї А м е р и к и . До таких належать Антигуа і Барбуда, Аргентина, Багамські Острови, Барбадос, Беліз, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гаїті, Гайана, Гватемала, Гондурас, Гренада, Д омініка, Д ом ініканська Республіка, Колумбія, Коста-Рика, Куба, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Сальвадор, Сент-Вінсент і Гренадини, Сент-Кітс і Навіс, Сент-Люсія, Суринам, Тринідад і Тобаго, Уругвай, Чилі, Еквадор, Ямайка.

■

Практичне завдання Знайдіть на політичній карті держави Латинської Америки.

Країни Латинської Америки досить різняться за розмірами терито рії. Половина країн регіону за цим показником належ ить до малих країн. Це насамперед острівні країни в басейні Карибського моря. Н априклад, територія найменшої в Західній півкулі країни Сент-Кітс і Невіс (269 км2) утричі менша, ніж територія Києва. Водночас Бразилія за розмірами території (понад 8,5 млн км2) належ ить до першої десятки найбільших країн світу. За формою державного правління в Латинській Америці переважають республіки. Колиш ні колонії Великої Британії утворили інш у форму державного правління - країни в складі Співдружності. До Співдруж ності увійшло 12 країн регіону. Ц і країни формально незалеж ні від Ве ликої Британії. Вони самостійно вирішують свої внутрішні й зовнішні проблеми. Разом з тим вони добровільно обрали для себе главою держ а ви і символом вищої влади Королеву Великої Британії і закріпили це в

233

234

2 q m

O a

Латинської Ам ерики

Конституціях. Три країни Співдружності - Гайяна, Домініка, Тринідад і Тобаго мають власного главу держави - президента. За адмініст рат ивно-т ериторіальним устроєм у регіоні домінують унітарні країни. П ’ять країн мають федеративний устрій - Аргентина, Б разилія, Венесуела, М ексика, Сент-Кітс і Невіс. Останні два десятиліття регіон потрясали військові перевороти. На по чатку 70-х років XX ст. (1971-1985) у країнах регіону панували військо ві режими. Н априклад, у Бразилії військова диктатура тривала 20 років, у Ч илі - 17, Болівії і Н ікарагуа - 15, у Гватемалі і Гондурасі - 12, а в Аргентині і Перу - 11 років. Н айтриваліш им було правління військових режимів у Сальвадорі і Парагваї. Рекордсменом за кількістю переворотів є Болівія - 190. Демократизація в регіоні відбувається повільно. З 1990 р. 18 країн перейшли від військових режимів до демократичних форм прав ління. Н ародонаселення і культура. Чисельність населення Л атинської Америки неревиш;ує 500 млн осіб. При цьому країни регіону значно від різняю ться за кількіст ю населення. У трьох країнах - Аргентині, Бразилії і Мексиці - проживає більше половини населення Латинської Америки. Б разилія з населенням 188 млн осіб посідає п ’яте місце в світі за його чисельністю. Проте чисельність населення майж е третини країн регіону не перевиш;ує 1 млн ж ителів, а острівна країна Сент-Кітс і Невіс має лиш е близько 40 тис. жителів. За прогнозами ООН, до 2025 р. чисельність населення регіону сягне 790 млн осіб. Інтенсивне збільш ення чисельності населення регіону є результатом успіхів країн Л атинської А мерики в зниж енні смертності у повоєнний період за збереження високої народж уваності. На відміну від Європи чи П івнічної А мерики, скорочення смертності в Л атинській А мериці, за деяким и виняткам и, не супроводжувалося помітним зни женням народжуваності, тому в регіоні склалася молода вікова струк тура населення. Діти й підлітки до 15 років становлять близько 45 % населення регіону (для порівняння в Європі цей показник - 25 % , у США -■ майж е ЗО %). Латинська А мерика - один з найменше заселених регіонів світу. Се редня густота населення тут становить близько 22 особи/км^. Для ре гіону характерні два типи розселення - узбережний і внутрішній. Так, у Б разилії на вузькій приморській смузі, ш;о становить 7 % території, меш кає близько половини населення країни. Водночас великі внутрішні райони та південь Латинської Америки заселені вкрай рідко, а величезні області екваторіальних лісів у басейні Амазонки практично безлюдні. Для латиноамериканських країн характерний інтенсивний процес урбанізації. На початку 90-х років XX ст. у її містах проживало 74 % , за прогнозами ООН цей показник у 2025 р. становитиме 84 % . Найвиш;у питому вагу міського населення (85-91 % ) мають Венесуела і країни пів дня регіону. Процеси урбанізації супроводжуються формуванням вели ких міських агломерацій. Зокрема, в столичних агломераціях М ексики, Перу, Аргентини та Уругваю зосереджується від 25 до 50 % населення цих країн. Великий Мехіко (близько 23 млн осіб) і Сан-Паулу (близько 21 млн осіб) входять у провідну десятку найбільших міст планети.

§44. Географічне положення...

Проблема i Z

’ Стрімка урбанізація призводить до того, що основну зайнятість населення забезпечує сфера послуг (мал. 131), яка притягує в міста щораз більше сіль ських мешканців. Проте, не маючи належної кваліфікації, а часто іі еле ментарної освіти, багато з них лише поповнюють численну армію безробіт них, що населяють міські злиденні нетрі, типові для всього регіону. Помір куйте, як можна подолати такі негативні наслідки урбанізації.

Сучасний національний склад населення Латинської А мерики форму вався на основі різноманітних рас і народів. У Латинській Америці нині живуть європейські й африканські переселенці, метиси, мулати, індіанці (мал. 130) та ін. Нащадків перших іспанських і португальських переселенців у Латинській Америці називають креолами. У країнах, що розташовані в Андах, за винятком Коста-Рики та Парагваю, переважаю ть індіанці та м ет иси. Причому найбільш «індіанською» серед них є Б олівія, де індіанські народи становлять 55 % населення. У сусідніх Перу й Еквадорі на них припадає близько 45 % населення, у Гватемалі приблизно 44 % . Загалом у сучасній Л атинській А мериці ін ді анців залиш илося не більше 15 % (мал. 130). Понад половину населен ня регіону становлять метиси. У Бразилії та країнах Карибського басейну (В енесуела, К олум бія, М ал. 1 ЗО. Корінні меш канці Панама, острови Вест-Індії), куди в Л ат инської Америки X V I-X V ni ст. для роботи на плантаПерша десятка М ексика

Ж "ТГ

Бразилія

66 _ж

А ргентина Венесуела Колумбія

■ ■

Чилі

Сільське, лісове, рибне гос-во Промисловість

С ф ера послуг

Перу

_Z3L

Куба

51'

Еквадор

Гватемала

100

М ал. 131. Зайнят іст ь населення Л ат инської Америки за галузям и господарства, %

235

2 Q п

ш ни Латинської Ам ерики

ціях було завезено кіл ька мільйонів негрів із Західної А фрики, багато людей з темним кольором ш кіри. М айже 45 % бразильців - м улат и і негри. У Д ом ініканській Республіці, Гаїті, Я м айці та на М алих А нтильських островах цей показник подекуди перевищує 90 % . Загалом негри становлять приблизно 10 % населення Латинської Америки. У країнах пізньої колонізації, масове заселення котрих почалося в другій половині XIX ст., - Аргентині, Уругваї та Коста-Риці - переваж а ють нащ адки європейських іммігрант ів. Причому склад переселенців з Європи тут був різноманітним - приїж дж ало чимало італійців, німців, слов’ян. Вони віддавали перевагу компактному поселенню, створюючи національні колонії. Від колиш ніх іспанських і португальських колоній за етнічним скла дом помітно відрізняю ться Гайана, Суринам та Трінідад і Тобаго, де 35 -5 5 % населення становлять вихідці з Індост ану. У латиноамерикан ських країнах можна зустріти й людей з арабськими прізвиш,ами.

Географія культури У н о в і й б а т ь к і в щ и н і . Д еяківихідціздалекихвідЛ атинськоїАм ерики регіонів змогли досягти високого становища в новій батьківщині. Так, синами іммігрантів-арабів були в 1990-ті роки президенти Аргентини (Карлос Сауль ІУІенем) і Еквадору (Джаміль Мауад Вітт). Серед японців, котрі опинилися в Латинській Америці в 3 0 -4 0 -х роках XX ст., один Альберто Фухіморі - в 1990 і 1995 pp. обирався президентом Перу.

Абсолютна більшість країн Латинської Америки багатонаціональна. Н априклад, у Б разилії нині меш кають представники понад 80 народів, в Аргентині та Мексиці - більше 50, у Болівії, Венесуелі, Колумбії, Перу та Чилі - більше 25. Із часів конкісти європейські завойовники примусово насаджували свої мови в Латинській Америці, тому в усіх її державах і територіях вони стали державними (чи офіційними). У 18 держ авах - це іспанська, у Б ра зилії - португальська, у Гаїті - французька, у Суринамі - нідерландська.

М ал. 132. Кафедральний католицький собор у Мехіко

§44. Географічне положення...

в Інших - англійська. Загалом для значної частини населення Латинської Америки характерна двомовність і навіть багатомовність. Індіанські мови після завоювання Латинської Америки були витіснені і залиш илися здебільшого в побуті пригніченого корінного населення. На сьогодні лише кечуа в Болівії та Перу і гуарані в Парагваї є офіційними мо вами. Ними, як і деякими іншими (у Гватемалі, Мексиці, Перу і Чилі), іс нує писемність, видається література, котра, однак, не здобула поширення через низький рівень грамотності основної маси індіанського населення. Наука ствер д ж ує У Л а т и н с ь к і й А м е р и ц і « н а р о д ж у ю т ь с я » м о в и . У ряді країн Карибського басейну в процесі міжнаціонального спілкування виникли так звані креольські мови. Вони сформувалися в результаті неповного засвоєння європейських мов (зазвичай англійської та французької) носі ями інших мов. Так, у Суринамі функціонує кілька креольських мов, що утворилися на англійській і португальській основі (сарамаккан), на англій ській (джука і сранантонга). Подекуди вони навіть одержують статус дер жавної, як-от таїтянська креольська мова, що стала державною водночас із французькою.

Релігійна структура населення Л атинської Америки відзначається аб солютним переважанням католиків (більше 90 % ), оскільки в колоніаль ний період католицизм був єдиною обов’язковою релігією, а належність до інш их віросповідань переслідувалась інквізицією (мал. 132).

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ________________________________________________ 4* Латинська Америка - регіон, що охоплює південь Північної Америки, Цен тральну Америку, острови Вест-Індії і Південну Америку. ' f y регіоні розташовано 33 самостійні держави і 13 колоній та залежних тери торій. 4“За формою державного правління в Латинській Америці переважають республіки, а за адміністративно-територіальним устроєм - унітарні країни. Більшість країн Латинської Америки багатонаціональні й щонайменше дво мовні К л юч о в і т е р мі н и і п о н я т т я

4* Л атинська А м е р и к а Вест-Індія 4* Співдружність 4 ' креоли "Ф" інді анці ^ метиси мулати негри нашіадки європейських іммігран тів ^ креольські мови

САМ ОПЕРЕВІРКА I

Назвіть і покажіть на карті материкові та острівні країни Латинської Америки.

Порівняйте передумови розвитку економіки в різних країнах Латинської Америки.

III

Поясніть назву Америки - «Латинська» і багатомовність цього регіону.

Доведіть наявність закономірностей у розселенні населення по терито рії Латинської Америки.

237

Латинської Ам ерики

ГОСПОДАРСТВО, ТРАНСПОРТ. ЗОВНІШ НЬОЕКОНОМ ІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Географічна розминка

Назвіть види корисних копалин, на які багаті країни Латинської Америки.

Господарство країн Л атинської Америки. П р о м и с л о в і с т ь . Однією з провідних галузей економіки багатьох країн Латинської Америки є видо бувна промисловість. Нафтовій промисловості належ ить провідне місце серед паливних галузей Латинської Америки. Дві країни Л атинської Америки - Мексика і Венесуела - входять до десятки найбільших виробників та експортерів ч нафти у світі. Більш у частину нафти вивозять за м еж і регіону, переваж но до США, Канади й інш их економічно розвинених країн. Пі Гірничорудна промисловість - одна з основних галузей економіки О регіону, що має сприятливі передумови для подальшого розвитку. й ! Переважає видобуток руд кольорових металів (Бразилія, Ч илі, Мексика, Перу). На регіон припадає третина світового видобутку (передусім, Чилі) і майже чверть світового експорту мідної руди. Латинська Америка також забезпечує близько чверті світового видо бутку бокситів. На країни регіону припадає майже третина світового експорту бокситів (Бразилія, Ямайка, Суринам і Ґаяна) і понад 20 % світового експорту олов’яної руди (Болівія, Бразилія). За підрахунками спеціалістів, регіон не має собі рівних у світі за обся гом вивезеного за його межі золота і срібла. На Бразилію і Колумбію при падає 3 /4 загального видобутку золота в регіоні. Б разилія входить до першої десятки світових виробників цього металу. А М ексика посідає перше місце у світі за видобутком срібла. Відома Латинська Америка й рудами чорних металів. Так, Бразилія є однією з провідних держав світу ш;одо видобутку залізної руди. В енергетиці головним ресурсом Л атинської Америки є нафта. Друге місце в паливно-енергетичному балансі регіону займає природний газ. Роль кам 'яного вугілля та інш их джерел енергії невелика.

Проблема Загалом енергетика є слабкою ланкою економіки регіону. У регіоні, осо бливо в побуті народів Центральної Америки та Карибського басейну, широко використовуються місцеві традиційні енергоджерела, як-от дрова й біомаса. Поміркуйте, який вихід з даної проблеми можуть знайти країни Латинської Америки.

На Латинську Америку припадає близько половини продукції оброб ної промисловості країн, ш;о розвиваються. Але в розрахунку на одного ж ителя регіону виробляється вдвічі менше продукції обробної промисло вості, ніж в економічно високорозвинених країнах. Основна частка загального обсягу продукції обробної промисловості припадає на Бразилію, М ексику й Аргентину. Значних успіхів у розвитку цієї галузі досягли також Венесуела, Колумбія, Ч илі і Перу.

§45. Господарство, транспорт..

Процес індустріалізації в Л атинській Америці призвів до різкого зменш ення питомої ваги традиційних галузей промисловості - харчо вої і легкої. У 1970-х роках їх випередили металообробка і маш инобу дування. У процесі індустріалізації виникли також нові галузі: чорна металургія, маш инобудування, наф тохім ія та ін. Значний розвиток отримали наукоємкі галузі - електроніка, інф орм атика і біотехнології. Розм іщ ення більш ості галузей промисловості збігається з місцями видобутку сировини.

■

Практичне завдання За картами географічного атласу назвіть країни регіону, у яких розвинуті сучасні галузі обробної промисловості.

С іл ьське го сп о д ар ство Л атинської Америки характеризується висо кою концентрацією виробництва. Понад 2 /3 продукції аграрного секто ру припадає на Бразилію , М ексику, Аргентину та Колумбію. Провідною галуззю є рослинницт во. У Латинській Америці поширені два типи рослинництва. Споживче рослинництво розвивається в усіх країнах регіону і передбачає вирош;ування традиційних сільськогоспо дарських культур для власного споживання або невеликого обміну на внутрішньому ринку. П лантаційне рослинництво в Латинській Америці склалося під впливом потреб світового ринку, від якого воно суттєво залеж ить. Головні плантаційні культури - банани, кава, какао, цукрова тростина - дають основну частину сільськогосподарського експорту.

■

Практичне завдання За картами атласу назвіть країни, які є головними виробниками експорт них сільськогосподарських культур.

Щодо тваринництва, то розвиток його в регіоні стримує недостатня кормова база (мал. 133). У цій галузі передусім виділяється Аргентина, продукція скотарства і вівчарства якої має експортне значення.

Мал. 133. Дикі лами здавна є свійськими тваринами в країнах Латинської Америки

239

tH tu

240

2 |У |

О а

Латинської Ам ерики

Географія транспорту. У структурі вантажообігу основних видів тран спорту провідне місце посідає морськиіі транспорт. Друге місце нале ж ить автомобільному, третє - трубопровідному і лиш е четверте - заліз ничному. У пасажироперевезеннях зростає значення автомобільного й авіаційного транспорту. Морський транспорт, що переважає в структурі водного транспорту Латинської Америки, відіграє важливу роль у зовнішній торгівлі регіону і транспортних зв'язках латиноамериканських країн. За тоннажем морсько го флоту перше місце посідає Бразилія, друге - Аргентина і третє - Мексика.

Практичне завдання За картами Латинської Америки назвіть країни, що володіють головними морськими портами регіону.

Авт омобільний транспорт почав активно розвиватися в Латинській Америці лиш е після Другої світової війни. Загальна довжина дорожньої сітки становить тут понад 2700 тис. км, з них лиш е 20 % - дороги з твер дим покриттям . Н айбільш протяж ну сітку доріг мають Б разилія, М ексика, Аргентина і Венесуела. Реалії сьогодення Г о л о в н і « п р о с п е к т и » Л а т и н с ь к о ї А м е р и к и . їх лише два, і одним з них є Панамериканське шосе - трансконтинентальна магі страль, яка проходить через усю Латинську Америку, сполучаючи країни Південної і Центральної Америки зі США. Його протяжність у межах регі ону становить 36 тис. км. Трансамазонське шосе - велика транспортна магістраль Бразилії про тяжністю 5,5 тис. км. Особливістю її є те, що розпочинаючись на північносхідному узбережжі Бразилії, шосе потім проходить важкодоступними тропічними лісами басейну Амазонки. Закінчується магістраль поблизу кордону з Перу.

Трубопровідний транспорт Латинської Америки є відносно молодим видом транспорту. Н ині загальна протяжність трубопроводів у країнах Л атинської Америки перевищує 100 тис км. Близько 2 /3 загальної про тяж ності трубопроводів припадає на М ексику, Аргентину і Венесуелу. Сітка магістральних трубопроводів з ’єднує нафтові й газові родовища та морські порти. Залізниці Латинської Америки не утворюють єдиної сітки і до того ж мають неоднакову ширину залізничної колії у різних країнах, що ство рює додаткові труднощі під час переміщення вантажів. Актуальною проб лемою для країн Л атинської Америки є слабка електриф ікація залізнич ного транспорту. На сьогодні лиш е п ’ять країн регіону мають електрифі ковані залізниці: Б разилія, Ч илі, Аргентина, Коста-Рика, Болівія. П овіт ряний т ранспорт представлений на внутріш ніх л ін іях пере важно національними приватним и, а на м іж народних - іноземними авіаком паніям и. Регулярні авіалінії сполучають латиноам ериканські країни зі США, країнам и Західної Європи тощо. М іж континентальні авіарейси здійснюються на літаках, куплених у США та Європі. Водночас у внутрішніх перевезеннях подекуди використовуються літаки власного виробництва.

f# .> .

Господарство, транспорт

Екологічні проблеми. У Латинській Америці дедалі гостріше відчува ється потреба пов’язати економічниіі розвиток з раціональним використан ням і охороною природних багатств. За підрахунками латиноамерикан ських учених, протягом останньої третини XX ст. було винищено лісів більше, ніж за попередні 400 років. Під загрозою зникнення перебувають вічнозелені ліси Амазонії - «легені планети», за збереження існуючих тем пів вирубки вони припинять своє існування до середини XXI ст. (мал. 134). Площ;а територій під охороною все ш;е не перевишіує 1 % площі регіону (в Японії - майже 15 % , Танзанії - близько 10 % , СІЛА - більше З %). Пануючі методи землекористування спричинили повсюдне приско рення процесів ерозії ґрунту, зокрема в «пшеничному поясі» аргентин ської пампи ними охоплено не менше чверті угідь, у Мексиці - більше 70 % . Н априкінці 70-х років XX ст. 17 провідних промислових зон Арген тини, Бразилії, Венесуели, Колумбії, М ексики, Перу, Уругваю та Чилі було оголошено екологічно загрозливими. Зовніш ньоекономічна діяльність. Участь регіону в міжнародному гео графічному поділі праці є досить активною завдяки зовніш ній торгівлі країн Л атинської Америки. Адже більшість країн регіону значну части ну товарної продукції реалізують на зовнішньому ринку. Н априклад, частка регіону у світовому експорті бананів становить близько 80 % , цукру і кави - близько 60 %, Н а ці товари припадає понад половину всього експорту сільськогосподарської продукції. Велику роль відіграє Л атинська А мерика також я к експортер цитрусо вих, сизалю, сої, какао, тютюну. З продовольчих культур провідне місце в структурі експорту займають зернові - пш ениця і кукурудза. Вагомі позиції займає регіон на ринках мінеральної сировини і ме талів - мідної руди і міді, залізної руди, бокситів і алюмінію, нікелю, олов'яної руди та олова. Однак структура експорту розширюється, і вже нині в регіоні є країни з високою часткою промислового експорту. Н а приклад, Аргентина, Б разилія і М ексика експортують комплексне об-

М ал. 134. Вирубка вологих екваторіальних лісів Амазонії

241

'раїни Латинської Ам ерики

2 а «1

О й

ладнання, технологічні лінії. А Барбадос - електротехнічне обладнання, як-от: принтери, фотоелементи тощо. Структура експорту країн Л атинської Америки значною мірою роз ширюється завдяки нетрадиційним товарам. Н априклад, Ч илі за остан ні двадцять років перетворилася з моноекспортера міді в експортера товарів на ринки США і Європи: целюлози, риби, винограду, фруктів. Колумбія протягом кількох років перетворилася з експортера кави в по стачальника нафти і нафтопродуктів, вугілля і одягу. Б разилія швидко закріпилася на ринках сої і алюмінію. На світовому ринку Л атинська А мерика є також важливим імпорте ром сільськогосподарських товарів, деревини. У продовольчих товарах це є пш ениця, рис, олія, молочні продукти. Найбільш ими імпортерами продовольства в регіоні є М ексика, Венесуела, Перу та ін. Основна частина обсягу зовнішньої торгівлі припадає на економічно розвинені країни, у я к і спрямовується 2 /3 експорту Латинської Америки. Головним зовнішньоторговельним партнером регіону і надалі залиш а ються США, на я к і припадає близько 1/3 експорту та імпорту країн Л атинської Америки. Друге місце за обсягом зовнішньоторговельного обігу посідають країни Західної Європи. Ш видко розвивається торгівля з Японією. У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ___________________________________________________

Розміщення більшості галузей промисловості країн Латинської Америки приурочено до сировинної бази. Провідною галуззю сільського господарства є рослинництво, виробництва якого зазвичай визначаються поширенням головних плантаційних культур. За вантажообігом провідне місце посідає морський транспорт. У пасажироперевезеннях зростає значення автомобільного й авіаційного транспорту. 4* Найбільш економічно розвинутими країнами Латинської Америки є Брази лія, Мексика і Аргентина. К л юч о в і т е р мі н и і п о н я т т я

"4* господарство "4' видобувна промисловість 4 “ нафтова промисловість *4^ гірничорудна промисловість ^ обробна промисловість плантацій не рослинництво - f морський транспорт '4' автомобільний транспорт трубопровідний транспорт 4" залізниці повітряний транспорт *4" зовніш ня торгівля ■4"

САМ ОПЕРЕВІРКА I II III IV

Назвіть провідні галузі промисловості країн Латинської Америки. Порівняйте рівень економічного розвитку двох країн Латинської Америки (за вибором). Поясніть, які насамперед галузі сільського господарства розвинуті в країнах Латинської Америки. Обґрунтуйте необхідність одночасного вирішення в Латинській Америці іроблем економічного та екологічного характеру.

КРА ЇН И АФРИКИ, АВСТРАЛ ІЯ ТА ОКЕАНІЯ

f j цій тем і ви познайом итеся з особливостями господарського розвитку кр аїн А ф ри ки , А встралії та О кеанії, їх н ім и здобуткам и і проблемам и, а так о ж дізн аєтеся про ц ік а в і сторін ки з історії ф орм ування і ро зви тку держ ав ци х регіонів. А ф ри ка є одним з н айб ільш и х у світі за площ ею і кіл ькістю населенн я регіоном , на к ар т і якого м о ж н а побачити понад 50 вел и ки х і м алих держ ав зі своєю історією і тр ад и ц іям и , що суттєво відрізняю ться від європейських. К раїни регіону маю ть р ізн и й рівень соціально-екон ом ічн ого р о зви тк у , серед них багато бідних к р аїн . Н а А ф р и кан сько м у к о н ти н ен ті гостро проявляю ться всі глобальні в и к л и к и лю дства. А встралія і О кеанія - це н айвіддален іш ий регіон, я к и й роз ви вається в тісн ій співдруж ності з н айближ чим и сусідам и країн ам и А зії. Тому часто А встралію і О кеанію асоцію ю ть з А зій сько -Т и х о о к еан ськ и м регіоном світу. До його скл ад у входи ть у н ік а л ь н а д ер ж ав а, щ о зай м ає повністю увесь конти нен т, і к іл ь к а м олодих д ерж ав, розташ овани х на островах і архіп ел агах Тихого океану.

АФ Р И К А . ЗАГАЛЬ Н А ХАРАКТЕРИСТИКА Географічна розминка щ

Пригадайте найголовніші особливості природних умов і природних ресурсів Африки. Як вони впливають на життя і діяльність населення конти ненту? Зазначте, які країни за рівнем соціально-економічного розвитку перева жають в Африці.

Загал ьн і відомості. А ф рика розм істилася м іж А тлантичним та Індійським океанами, на південь від Середземного моря. Н айближчими її сусідами є Європа та Південно-Західна А зія. Континент охоплює 1/5 площі суходолу (разом з островами 30,3 млн км^), а кількість насе лення наближається до 1 млрд (понад 999 млн осіб).

'раїни Африки, Авст ралія та Океанія

Мал. 135. Каїр — столиця Єгипту і культурний центр арабського світу В Африці розташовано 53 держ ави, що суттєво відрізняю ться одна від одної та від інш их країн світу. Н ині більшість країн континенту перебу М і ває на рівні розвитку періоду неоліту, а незначна частка країн має постіндустріальний рівень розвитку. Д ля аф риканських країн характер о на примітивна структура господарства і незначні обсяги виробництва, загальна економічна відсталість і нерозвиненість. Транспортна система й на континенті за загальним напрямком і малюнком мережі доріг і за тех нічним станом рухомого складу успадкувала колоніальні риси. П олітична карта. А фрика політично наймолодший регіон світу. Н ині на її політичній карті за формою державного правління переважають республіки. Вони мають різне політичне спрямування, віросповідання, мову, що часто відображено в їхн іх офіційних назвах. Так, назва Демократична Республіка Конго вказує на демократичний вибір країни, а Арабська Республіка Єгипет (мал. 135) підкреслює етнічне походжен ня та релігійну прихильність. Лиш е три країни регіону є монархіями. Це - Королівство Лесото, Королівство Свазіленд, Королівство М арокко. За державним устроєм більшість держав на континенті унітарні, але є й федерації. Найбільш і з них - це Н ігерія та Ефіопія. М іж африканськими державами підтримуються політичні, економіч ні, культурні зв’язк и . А ф риканські держ ави входять до ООН та Африканського Союзу. Проте в багатьох країнах часто виникають вну тріш ні міжусобні конфлікти і війни. Найнестабільнішими державами є Судан, Зімбабве, Сомалі, Гвінея, Ц ентральноафриканська Республіка, Чад, Уганда, Руанда, Ефіопія, М алаві, Н ігерія.

Реалії сьогодення А ф риканська ін те гр а ц ія . У вересні 1999 р. за ініціативою лівій ського лідера М. Каддафі була створена Організація Африканської Єдності (ОАЄ), яка об’єднала 53 держави, а в липні 2002 р. вона була офі ційно перетворена на Африканський Союз. Головними його завданнями є сприяння політичній і соціально-економічній інтеграції континенту; просування і захист інтересів населення Африки у світі; досягнення миру і безпеки на континенті; сприяння розвитку демократії в африканських країнах. До Африканського Союзу нині не входить Марокко на знак про тесту прсяи прийняття до його складу Західної Сахари, яку І\/Іарокко вважає своєю територією.

і.;,.-.,-.,

і ■

і ї '. . .

Природні умови і ресурси. А фриканський регіон - один з найкращ е забезпечених регіонів світу. Тут зосереджені різноманітні мінеральносировинні ресурси. Серед інш их регіонів А фрика посідає перше місце за запасами марганцю, бокситів, хромітів, кобальту, ванадію, металів пла тинової групи, золота, алмазів; друге - за запасами міді, урану, берилію, азбесту, графіту; третє - за запасами нафти, газу, залізної руди. Значними й здебільшого високорентабельними є поклади титану, вольфраму, тан талу, літію, вісмуту, ніобію, цезію, тобто особливо цінної і важливої для високих технологій сировини, а також олова і дорогоцінних мінералів. Зберігаються значні темпи зростання розвіданих покладів корисних копалин.

Практичне завдання Користуючись картами атласу, визначте основні райони зосередження різних груп корисних копалин: паливних, рудних, нерудних, дорогоцін них та ін. Які країни найбільше забезпечені мінерально-сировинними ресурсами?

У приекваторіальній частині А фрики ростуть вологі екваторіальні ліси - потужні рослинні ресурси. М айже третина континенту - це пусте лі, малопридатні для господарського освоєння. Близько половини площі охоплено саванами, я к і використовують під сільськогосподарські угід дя, зокрема пасовища (мал. 136). Розорані землі зосереджені переважно в долинах річок і навколо озер. Сприятливі умови для землеробства характерні також для прибережних рівнин, зокрема для Середземномор’я та південної окраїни материка. Отже, загалом аф риканський регіон має значні ґрунтово-рослинні ресурси. За розмірами оброблюваної поверхні на одного меш канця (0,6 га) А ф рика значно випередж ає такий аграрний субрегіон, як Південно-Східна А зія (0,2 га), і Латинську А мерику (0,4 га). Хоча від носна природна родючість землі тут невисока. А фриканський континент

М ал. 136. Скотарі народу масаі

245

Іраїни Африки, Авст ралія та Океанія 60 г народжень на 1000 мешканців

246

' 40

ш 2 ^ ^ ® !S

^ ЗО і

12' 10

О 100

0 1 S 0 Q. С 1 ш 5

20 X

10000 г

ВВП/осібдол.

8000

6000

4000

2000

Мал. 137. Населення Африки: народжуваність (а), грамотність (б), річний ВВП на душу населення (в)

міг би забезпечити продовольством майже 1,5 млрд осіб. Проте екстенсивний х арак тер виробництва, примітивна агротехні ка, архаїчні форми аграрних відносин призвели до загострення саме продоволь чої проблеми в більшості африканських країн. Народонаселення і культура. Населення на континенті зростає швидше, ніж будьде. Середній показник приросту населен ня становить 2,4 %о, щ;о вдвічі перевищ;ує середній світовий показник. Причиною цього є збереження традиції ранніх ш лю бів та багатодітних сімей. Абсолютний світовий рекорд належ и ть Республіці Н ігер, де ш;орічно населення зростає на 3,9 % . У віковій структурі дуже високою є частка дітей. На цю групу (до 15 років) припадає в середньому по африканському регіону 41 % населення, натомість серед ній показник людей похилого віку (біль ше 65 років) - усього З % . Це, з одного боку, підтверджує факт високого природ ного приросту, а з іншого, вказує на низь ку тривалість ж иття населення в Африці (пересічно 5 3 -5 5 років). Причиною цього є загалом низький рівень ж иття населен ня в регіоні (мал. 137). Попри ш видке зростання кількості населення, А ф рика залиш ається порівня но малолюдною. Більш ість її меш канців зосередж ена вздовж узбереж ж я морів, річок, навколо східних озер і на півдні регіону. П ереваж ає сільське населення (понад 62 % ). Проте в окремих країнах, як-от Джибуті, Габон і Л івія, спостеріга ється висока частка міського населення, відповідно 87 % , 84 % та 77 % . Серед інш их особливостей населення А фрики - значна етнічна строкатість. Населення континенту належить до кіль кох мовних сімей: семіто-хамітська (афроазійська) мовна сім ’я з арабською мовою в основі; ніло-сахарська мовна сім’я; нігерокордофанська. Н а окремих територіях трапляю ться представники індоєвропей ської сім ’ї. За твердженнями демографів, в Африці налічують понад 3,5 тис. етносів.

§46. Африка. Загальна характеристика

247

Мал. 138. Середньовічне місто Тімбукту (1) і водоспад Вікторія ( 2 ) унікальні культурні й природні об’єкти Африки, що належать до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО О собливості народів і націй А ф р и к а - р е г і о н б а г а т о м о в н о с т і . Найпоширенішими мовами є арабська, англійська, французька. Існує ще щонайменше 85 мов, кожна з яких має понад один мільйон носіїв. Різноманітний етнічний склад робить населення Африки неповторним щодо своїх традицій, звичаїв, способу життя, культури. Країни континенту насичені унікальними при родними й культурними об’єктами, 91 з яких занесено до Списку куль турної спадщини ЮНЕСКО. Це, наприклад, середньовічні столиці в IV la p o K K O - Фес, Марракеш і ІУІекнес, руїни Карфагена і Керкуана в Тунісі, пам’ятки Абу-Самбель в Єгипті, центри середньовічних міст Дженне і Тімбукту в І\/1алі, культурний ландшафт Сукура в Нігерії, церкви Лалібели, висічені в скелях Ефіопії та ін. (мал. 138).

В Африці збільшується кількість великих міст. Н езважаю чи на те, що чисельність населення в них суттєво менша, ніж у найбільш их мегаполісах світу, темпи урбанізації дуже високі. Спостерігається значна мігра ція населення до міст, де гостро проявляється контрастність рівня ж иття. У містах спостерігається підвиш;ена частка чоловічого населення.

Проблем а Майже половина населення Африки живе менше ніж на один долар в день. У більшості країн немає обов’язкової освіти, не вистачає вчителів і підручників. Галузь охорони здоров’я розвинута слабо і бореться пере важно з наслідками недоїдання та інфекційними хворобами - малярією, черевним тифом, дизентерією. Південніше Сахари багато хворих на СШД і тих, які мають ВІЛ-інфекцію. Як ці соціальні виклики на Африканському континенті можна подолати? Запропонуйте найефек тивніші, на вашу думку, заходи, які сприятимуть поліпшенню ситуації в країнах Африки.

Зайнятість загалом в африканському регіоні невисока, тому в бага тьох країнах люди не мають роботи й виживаю ть лиш е завдяки інозем ній допомозі. Така ситуація змушує їх емігрувати (легально, а здебіль шого нелегально) до Європи та Америки.

\раіни Африки, Авст ралія та Океанія

Сільське, лісове, рибне гос-во Промисловість Сфера послуг

100

Мал. 139. Структура зайнятості населення в африканських країнах за галузями господарства, % Селяни займаються малопродуктивним і низькотоварним виробни цтвом, міські ж ителі працюють за наймом. Структура зайнятості насе лення суттєво відрізняється м іж країнам и (мал. 139).

Практичне завдання Користуючись діаграмою (мал. 139), порівняйте структуру зайнятості населення різних африканських країн. Поясніть причини такої зайнятос ті населення за основними галузями господарства.

Особливості аф риканської моделі господарства. За галузевою струк турою господарства переважна більшість країн А фрики належ ить до аграрних, деякі - до аграрно-індустріальних. Відносно високого рівня індустріалізації, крім ПАР, досягли М аврикій і Республіка Сейшельські Острови - невеличкі держави, яким вдалося ефективно використати зо вніш ні чинники розвитку, зокрема інвестиції іноземного капіталу.

Практичне завдання Користуючись картами атласу, визначте аграрні та аграрно-індустріальні країни Африки. Які галузі промисловості і сільського господарства розви ваються в них? Реалії сьогодення Д е н ь і н д у с т р і а л і з а ц і ї А ф р и к и . За ініціативою СОН цей день від значають щорічно, починаючи з 1990 p., 20 листопада. Головною метою проведення Дня є підтримка міжнародним співтовариством стійкого промислового розвитку африканських країн, який відбувається дуже повільно і складно. Африка відстає від усіх інших регіонів щодо промис лового зростання і забезпечення зайнятості в цьому секторі економіки. За останні 15 років частка Африки у світовому промисловому виробництві не змінилася і становить 1 %.

У господарському розвитку країн спостерігаються значні контрасти м іж Північною Африкою та Африкою , розташованою південніше Сахари. У більшості країн зберігається відстала структура господарства зі слаб

§4в. Африка. Нагальна характертстика

ким розвитком обробної промисловості та низькопродуктивним сіль ським господарством. Розвинуті переважно гірничодобувна галузь, я к а в багатьох країнах складає єдині статті експорту і валютних надходжень, тому такі країни дуже залеж ать від світового ринку. Ч астка сільського господарства в країнах на південь від Сахари стано вить пересічно понад 40 % від ВВП, промисловості - більше 20 % , а сфери послуг - близько 39 % . У країнах Північної А фрики відповідні показники становлять у сільському господарстві - близько 15 % , у про мисловості - близько 35 % , у сфері послуг - понад 50 % . Характерною рисою господарства аф риканських країн є його багато укладність. Провідну роль у розбудові національних господарств окре мих африканських країн відіграє державний сектор економіки. Він має значні позиції в А лж ирі, Анголі, Габоні, Заїрі, Замбії, Єгипті, Нігерії, Сенегалі, Тунісі та інш их країнах.

Прогноз Економічна і Соціальна Рада ООН зауважує, що в Африці стало легше займатися підприємницькою діяльністю, бо в останні роки в 28 країнах континенту здійснювалися різноманітні реформи. Це дало можливість Африці в 2008 р. у регіональному рейтингу посісти третє місце у світі після Європи і Центральної Азії. Три африканські країни - Сенегал, Буркіна-Фасо і Ботсвана - увійшли в першу десятку країн, ш;о здійсню ють реформи в сфері підприємництва. За оцінками експертів, реформи, проведені у державах Африки, стимулюватимуть, незважаючи на світову фінансову кризу, подальше зростання макроекономічних показників, яке було суттєвим у попередні роки. Зовнішньоекономічна діяльність. Країни Африки намагаються брати активну участь у зовнішньоекономічній діяльності переважно в про цесі зовнішньої торгівлі, частка якої у світі незначна (1,5 %). Спочатку з континенту вивозилася рослинна сировина та дорогоцінні метали, пізніш е нафта та інш і мінеральні ресурси. Розвинуті країни отриму ють з країн А фрики до 93 % алмазів, близько 80 % кобальту і золота, ЗО % - фосфатів, 27 % - міді. Іноземні інвестиції вкладаю ться здебільшого у видобуток нафти, енер гетику і банківську справу. Н априклад, Південна А фрика є країною зна чного за обсягом іноземного капіталу. Присутній він також у Заїрі, Н і герії, Габоні, Кенії, Кот-д’ Івуарі. Значна частка цього капіталу йде на кредити, я к і досягли суми, ш;о дорівнює близько 90 % річного ВВП усіх африканських країн. Країни африканського регіону є для У країни важ ливим напрямом для подальшого нарош;ування економічного співробітництва, рин ком збуту промислових і продовольчих товарів, обладнання і надання різноманітних послуг. Водночас цей регіон потребує участі У країни в науково-технічному співробітництві, наданні освітніх медичних по слуг, участі в різних миротворчих м ісіях тощо. Найбільш важ ливим и та перспективними для У країни є взаємовідносини з аф риканським и країнам и в таких сферах, я к : нафтогазова промисловість, м еталургій ний комплекс, авіаційна промисловість, будівництво, банківська сфера та ін. Партнерами в зовніш ньоекономічній діяльності У країни є зде більшого Л івія та Єгипет.

249

ш Африки, Авст ралія та Океанія УЗАГАЛЬНЕННЯ

4“Африканський регіон займає 1/5 площі суходолу, із чисельністю населення близько 1 млрд осіб. У регіоні 52 держави, переважають за формою держав ного правління республіки. -f3 a наявністю основних природних ресурсів африканський макрорегіон один із найкраще забезпечених регіонів світу. 4" Африка - це регіон високих темпів приросту населення, яке проживає пере важно в сільській місцевості, низької густоти населення і значної етнічної строкатості. "^За галузевою структурою господарства переважна більшість країн Африки належить до аграрних та аграрно-індустріальних з багатоукладністю госпо дарства. 4“Частка країн Африки у зовнішній торгівлі незначна, вони постачають на сві товий ринок сировину й сільськогосподарські товари.

К л ю ч о в і тер м і ни і п о н я т т я

250

2 о а

4 “республіка 4* монархія А фриканський Союз аграрна структура господарства аграрно-індустріальна структура господарства 4* багато укладність економіки 4* САМ ОПЕРЕВІРКА

Н азвіть приклади країн А фрики з різною формою державного правління.

П орівняйте особливості населення А фрики й Л атинської Америки. Що у них спільного і чим вони відрізняю ться?

III

Поясніть, чому 60-ті роки XX ст. називають «роками А ф рики».

Обґрунтуйте причини слабкого економічного рівня розвитку країн африканського регіону.

СУБРЕГІОНИ І КРАЇНИ АФ РИ КИ Г вографічна розминка Назвіть макроекономічні показники, за якими суттєво відрізняються краЩ їни Африки. Поміркуйте, яка галузь сфери послуг має одні з найвищих темпів розвитку на Африканському континенті. Назвіть країни, де ця галузь є провідною.

Поділ на субрегіони. За пропозицією ООН, африканський регіон поді ляється на п ’ять субрегіонів - Північну, Західну, Східну, Центральну (Тропічну) і Південну А фрику (мал. 127). При цьому об’єднувальними чинниками виступають історія розвитку країн, їх географія, особливості населення, господарства, культури, їх взаємовідносини на сучасному етапі. Існують й інші підходи до регіоналізації континенту, в основі якої леж ать природні чи політичні чинники. Н априклад, економісти виокрем

§47. Субрегіони і країни Африки

люють країни П івнічної А фрики та ті, що розташ овані південніше Сахари (так звані країни Чорної Африки). Виокремлюють також Сахель країни, що розташовані на межі Сахари та зони саван. Єгипет з політич них міркувань часто розглядають у складі Близького Сходу, а Північну Африку без Єгипту називають Магриб (мал. 140). Регіони, що визначені ООН, суттєво відрізняю ться один від одного макроекономічними показниками, спеціалізацією та інтеграцією у сві товий економічний простір. П івнічна А ф рика охоплює такі країни, як А лж ир, Єгипет, Л івія, М авританія, М арокко, Туніс, Судан і Західна Сахара. Країни Північної А ф рики мають значні розм іри, майже всі виходять до Середземного моря, що впливає на їхні торговель ні відносини з Європою. Більш а час тина території регіону охоплена пус телею Сахара, комфортні умови для Субрегіони А ф рики ж иття і діяльності населення скла щПівнічна Африка лися вздовж долини Н ілу та на узбе □ Західна Африка □ ІДентральна реж ж і морів. (Тропічна Африка П івнічна А фрика є середньо роз □ Східна Африка Q Південна Африка виненим регіоном А фрики. Трохи Сахепь Х к (перехідна зона) вищий рівень економічного розвит ку спостерігається в Єгипті, Л івії та І І І Магриб А лж ирі, про що свідчить, зокрема, показник ВВП цих країн. м ал. 140. Субрегіони Африки

Прогноз Показник ВВП на душу населення в країнах Північної Африки не є дуже високим, але, за оцінкою МВФ, найближчими роками буде зростати (табл. 1). Найбіднішою країною регіону є Мавританія.

Таблиця 1.

Прогноз зміни показника ВВП на душу населення в країнах П івнічної А фрики, дол. 2011

2012

6994

7216

6130

6346

14540

14713

2070

2125

Назва країни

2009

2010

Алжир

6801

Єгипет

6044

Лівія Мавританія

2013

2014

7527

7890

8267

6692

7091

7517

15573

16844

18316

19851

2206

2473

2653

2799

IV Ia p o K K O

4519

4673

4885

5176

5516

5881

Туніс

8220

8486

8871

9410

10047

10752

Судан

2357

2424

2496

2575

2678

2794

У середземноморських районах Єгипту, Л івії, А лж иру, Тунісу та Марокко вирощують цитрусові, оливи та ячмінь. У долині Н ілу збира ють багаті врожаї бавовнику й цукрової тростини. В оазисах Сахари головною культурою є ф ініки.

251

jfpam u Африки, Авст ралія та Океанія

і 252

Серед галузей промисловості регіону виділяється добувна, легка й харчова. Однією з найбільш індустріально розвинутих країн регіону й усієї А фрики є Єгипет. Цьому сприяє наявність ресурсів і відповідна промислова політика керівництва країни, зокрема залучення іноземних інвестицій. Серед корисних копалин, я к і найбільш активно розробля ються в останні роки в Єгипті, є нафта, газ, фосфорити, уран, залізна руда, марганець, золото (мал. 141), вугілля. Провідними галузям и про мисловості країни є нафтова, металургійна, хім ічна, цементна, легка, зокрема текстильна. Прибутковою галуззю економіки Єгипту та й інш их країн Північної А фрики є туризм. Отже, Єгипет, Л івія, А лж ир та деякі інш і країни Північної А фрики є експортерами нафти й природного газу, туристич них послуг, сільськогосподарської продукції, товарів легкої промисло вості. Усі країни регіону є членами ООН і Ліги Арабських Держав. Реали сьогодення П і в н і ч н о а ф р и к а н с ь к і л і д е р и т у р и з м у . За даними Всесвітньої туристичної організації, серед країн Північної Африки кілька років поспіль лідером за кількістю туристів є Єгипет (понад 10-12 млн туристів щоріч но). Потік туристів збільшується щорічно не тільки до Єгипту, а й таких нових на туристичному ринку країн, як Марокко та Туніс, які пропонують не тільки пізнавальні маршрути, а й широку програму лікувальнооздоровчих турів.

Західна А ф рика - це регіон, розташований південніше центральної Сахари. Багато країн регіону мають вихід до Атлантичного океану. Природним кордоном регіону на сході є гірський масив Камерун. До Західної А фрики належ ать країни Бенін, Буркіна-Ф асо, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде, К ам ерун, К от-д’Івуар, Л іберія, М алі, Н ігер, Н ігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того, Чад. Більш ість країн регіону є слабо розвинутими з БВП від 1 -2 млрд до навіть кількох сот мільйонів дола рів (наприклад, ВВП Гвінеї-Бісау становить 808 млн дол.), показни ки ВВП на душу населення також невисокі (табл. 2). В инятком є насамперед Н ігерія з ВВП понад 328 млрд дол. Крапці за інш і країни показники економічного розвитку Мал. 141. Шукачі діамантів у Сьєрра- мають також Гвінея, Камерун, Леоне Кабо-Верде.

Прогноз Показник ВВП на душу населення в країнах Західної Африки, за оцін кою МВФ, загалом невисокий і залишатиметься таким на найближчу перспективу (табл. 2).

* 17.

Таблиця 2.

t убр*^Нони і країни Африки

Прогноз зміни показника ВВП на душу населення в країнах Західної А фрики, дол. 2014

2012

2013

1683

1754

1836

1923

1368

1438

1519

1606

1453

1497

1561

1635

1715

1604

1837

1944

2041

2148

1006

1019

1039

1074

1116

1160

Гвінея-Бісау

485

488

494

508

525

543

Кабо-Верде

3551

3603

3787

4018

4286

4564

2291

2381

2481

Назва країни

2009

2010

2011

Бенін

1630

1634

Буркіна-Фасо

1293

1321

Гамбія

1421

Гана

1564

Гвінея

Камерун

2165

2177

2222

Кот-д’Івуар

1667

1693

1731

1795

1880

1973

462

516

578

Ліберія

376

389

417

Малі

1154

1179

1213

1264

1322

1392

885

925

Нігер

745

758

773

854

Нігерія

2156

2162

2220

2320

2447

2582

1990

2079

Сенегал

1765

1790

1835

1906

Сьєрра-Леоне

745

768

798

840

888

932

881

911

1749

1771

Того

811

828

852

Чад

1677

1685

1702

1718

Країни Західної А фрики спеціалізую ться на сільськогосподарському виробництві, тому понад 60 % населення субрегіону працює в сільсько му господарстві (мал. 142). Окремі галузі добувної і обробної промисловос ті розвинені в країнах С ахеля, зокрема в Н ігерії. Статті експорту цих країн представлені какао, пальмовою олією, мінеральною сировиною , тропічною деревиною тощо. Н адзвичайно погано в субрегіоні розви н ен и й транспорт. Залізниц і прокладені лиш е від окре мих внутріш ніх районів до узбереж ж я, що є наслідком колоніальної економіч ної політики. Гвінея, Камерун, КабоВерде розвивають судноплавство, хоча плавають вони під «чужими прапора ми». Н айбільш им и портами Західної Мал. 142. Значна частка А фрики є Д акар, К онакрі, А бідж ан, нігерійських жінок працює А ккра, Ломе і Лагос. в сільському господарстві

Практичне завдання т

Користуючись картами атласу, назвіть країни Західної Африки, в яких розвивається промисловість. Порівняйте їх промислову спеціалізацію зі спеціалізацією країн Північної Африки.

253

таїни Африки, Авст ралія та Океанія

Проблем а Країни Західної Африки розділені між собою протиріччями на мовній основі - між франкомовними та англомовними країнами. Нині зв’язки між колишніми колоніями і колишніми метрополіями в еубрегіоні нерід ко є тіснішими, ніж між сусідніми державами. Тому тут дуже багато «гарячих» конфліктних точок. Як можна вирішити цю серйозну пробле му, адже вона суттєво впливає й на економічний розвиток країн? Яка Західноафриканська організація сприяє інтеграції країн субрегіону? Ц ентральна А ф рика - це субрегіон, до якого входять такі країни: Габон, Демократична Республіка Конго, Республіка Конго, Сан-Томе і Прінсіпі, Ц ентральноафриканська Республіка (ЦАР) та Екваторіальна Гвінея. Іноді до цього субрегіону відносять Чад і Камерун. Обсяг субрегіонального ВВП становить нині близько 73 млрд дол., а середній по к р аї нах показник ВВП на душу населення - 5476 дол. Найбіднішою країною в Ц ентральній Африці є ДР Конго з душовим показником ВВП 330 дол. Прогноз Показник ВВП на душу населення в країнах Центральної Африки низь кий, а темпи зростання найближчими роками будуть невисокі (табл. 3).

МІ

Оі а

Таблиця 3.

Прогноз зміни показника ВВП на душу населення в країнах Ц ентральної А фрики, дол.

Назва країни

2009

2010

2011

2012

2013

2014

Габон

14507

14756

15286

15809

16276

16817

ДР Конго

330

340

358

377

406

432

Екваторіальна Гвінея

16721

15859

16086

16254

16047

16606

Республіка Конго

4204

4591

4534

4550

4570

4654

Сан-Томе і Принсіпі

1824

1910

2023

2171

2351

2545

[ДАР

749

760

779

814

854

897

У створенні ВВП країн Центральної А фрики, я к і більшості інш их субрегіонів континенту, провідну роль відіграють сільське господарство і добувні галузі промисловості. Тут видобувають кобальт, мідь, марга нець, золото, алмази, нафту і природний газ. Субрегіон володіє також значними гідроенергетичними та лісовими ресурсами. Це зумовило сировинну орієнтацію експорту країн та експортування сільськогоспо дарської продукції. Імпортують держави Центральної А фрики інозем ний капітал та продукцію обробних галузей промисловості, зокрема машинобудування. Сукупний зовніш ній борг цих країн становить майже 60 % сукупного субрегіонального ВВП. Східна А ф рика є одним із найбільш их за кількістю держав субрегіонів континенту. Він охоплює усі материкові й острівні країни, розташовані східніше Пілу (крім Єгипту). Це - Бурунді, Джібуті, Еритрея, Ефіопія, Кенія, Коморські острови, М адагаскар, М аврикій, Мозамбік, Руанда, Сейшельські острови, Сомалі, Танзанія, Уганда, я к і отримали незалеж ність недавно. Причинами відсталості окремих країн цього субрегіону А фрики є складні природні умови, тривале перебування в колоніальній залежності, панування військових режимів і часті збройні конфлікти. Нині серйозною проблемою цього субрегіону й усього світу є піратство.

Східну Африку вважаю ть батьківщиною сучасної людини. Н ині тут меш кають близько 200 народностей і представники чотирьох мовних груп. Така етнічна строкатість і значні культурно-соціальні відмінності є причиною частих конф ліктів і військових сутичок як м іж сусідами, так і всередині окремих країн. Др того ж кордони багатьох колиш ніх колоній у свій час були проведені без урахування природних, етнічних і культурних меж, ш;о також погіршує ситуацію та ускладнює розвиток країн. Найбіднішою державою субрегіону є Сомалі. Показник ВВП на душу населення у Східній Африці суттєво відрізняється між країнами (табл. 4).

Прогноз Показник ВВП на душу населення в країнах Східної Африки за останні роки суттєво зріс і буде зростати надалі (табл. 4).

Таблиця 4. Прогноз зміни показника ВВП на душу населення в країнах Східної А фрики, дол. 2009

2010

2011

2012

2013

2014

Бурунді

399

408

417

433

454

476

Джібуті

2476

2556

2654

2793

2965

3161

Еритрея

740

754

774

793

822

839

Ефіопія

940

982

1032

1097

1174

1258

Кенія

1751

1797

1865

1977

2110

2253

Коморські Острови

1151

1149

1161

1194

1240

1288

Мадагаскар

957

956

972

1015

1067

1122

Маврикій

12261

12497

13067

13720

14482

15294

Мозамбік

925

948

976

1025

1091

1161

Руанда

1087

1131

1180

1244

1318

1396

Сейшельські Острови

19898

20072

20858

22253

23764

25355

Назва країни

Даних немає

Сомалі Танзанія

1404

1460

1543

1650

1773

1906

Уганда

1192

1219

1263

1323

1393

1468

Близько 90 % зайнятого населення країн працює у монокультурному сільському господарстві, продукція якого йде на експорт. Серед ек с портних культур виділяю ться кава (мал. 143), бавовна, тютюн та ін. Ост рівні країни інтенсивно розвивають туризм, доходи від якого становлять значну частку їхнього ВВП. До найпопулярніш их ш;одо туризму матери кових країн субрегіону належ ать

М ал. 143. Збирання кави

\раіни Африки, Авст ралія та Океанія

Мал. 144. У Національному парку Кенії Кенія, Танзанія, Уганда, в як и х розташовані унікальні національні парки (мал. 144). Великий попит на туристичні послуги, а також на сировинні товари і високі ціни на них є головними чинниками, що в останні роки підтриму ють значне зростання показників економіки у Східній Африці. Зростання ВВП у більшості країн зафіксовано в меж ах 8 -6 % . П івденна А ф рика вклю чає дев’ять держ ав, серед як и х Ангола, Ботсвана, Замбія, Зімбабве, Лесото, М алаві, Н амібія, Південна А фрика (ПАР) та Свазіленд, ш;о розташовані в південній частині материка. Проте існують й інш і думки щодо складу цього субрегіону. Інколи до Південної А фрики відносять ДР Конго і Танзанію, а також південні острівні к р аї ни. У складі субрегіону часто заявляю ться невизнані країни та ті, я к і поки є залежними. Країни Південної А фрики належ ать до середньорозвинутих країн, хоча їхній рівень розвитку суттєво відрізняється. М алаві і Зімбабве - це найбідніші країни. Найбільш розвинутою державою субрегіону і всієї А фрики є Південна А фрика (Південно-Африканська Республіка, ПАР). За показником ВВП (506 млрд дол.) ПАР посідає нині 25 місце у світі. ПАР має три столиці, що виконують різні ф ункції: Преторія - адміні стративна столиця, Кейптаун - законодавча, а Влумфонтейн - юридична столиця. Країна є членом Британської Співдружності націй.

Прогноз За оцінкою МВФ, показник ВВП на душу населення в країнах Південної Африки неоднаковий і найближчими роками він буде зростати (табл. 5).

Таблиця 5. Назва країни

І7. Гі;Су, .і- їй

кі':і'и:-‘ .і^гики

Прогноз зміни показника ВВП на душу населення в країнах Південної А фрики, дол. 2009

2010

2011

2012

2013

2014

Ангола

5982

6376

6896

7179

7570

7951

Ботсвана

13301

15094

15837

16963

18591

19402

Замбія

1435

1472

1518

1594

1681

1774

Зімбабве

Даних немає

Лесото

1299

1319

1366

1424

1489

1557

ІИалаві

882

921

954

1010

1062

1118

Намібія

6536

6628

6770

7001

7294

7605

ПАР

10070

10195

10538

11034

11627

12245

Свазіленд

5694

5848

6040

6264

6521

6724

ПАР є постіндустріальною країною. У структурі зайнятості на сферу послуг припадає понад 65 % зайнятого населення, у промисловості - 26 %, а у сільському господарстві - 9 % . Основні принципи розвитку економі ки, я к і проголосила держава, є зростання інвестицій в економіку; розви ток зовнішньої торгівлі; забезпечення вільного руху капіталу я к всере дині країни, так і на міжнародному рівні; виріш ення соціальних про блем; приватизація підприємств державного сектору. Результатом реа лізації економічної програми став потужний розвиток підприємницької діяльності, збільш ення іноземних інвестицій, розвиток економічної інфраструктури, розгалуж еної мереж і телеком унікаційних систем і ІР-технологій, низькі ціни на споживання електроенергії, її доступність на всій території країни. Н а частку ПАР припадає понад 52 % електроенергії, 40 % промисло вої і ЗО % сільськогосподарської продукції, що виробляються на конти ненті. Це зумовлено насамперед значними запасами природних ресурсів (особливо мінерально-сировинних), я к і стали основою розвитку різно манітних галузей промисловості. Саме з цієї причини близько 52 % екс порту ПАР припадає на добувну промисловість.

Практичне завдання Користуючись картою атласу, визначте галузі промислової і сільсько господарської спеціалізації ПАР, порівняйте їх з іншими країнами субрегіону. РеалГі' сьогодення___________________________________________ Т у р и с т и ч н и й п о т е н ц і а л П А Р . У ПАР розвиваються різні види туризму (діловий, пізнавальний, рекреаційний, екологічний). Оскільки країна є важливим фінансовим центром континенту, то тут часто відбу ваються різноманітні симпозіуми, конференції регіонального і міжна родного рівня. Як велика виноробська країна ПАР проводить виробничі тури по країні з метою ознайомлення з процесом виробництва вина. Як алмазна країна ПАР пропонує туристам відвідати визначні місця гірни чорудної промисловості, зокрема найглибшу рукотворну алмазну шахту світу у місті-музеї Кімберлі.

257

Африки, Авст ралія та Океанія УЗАГАЛЬНЕННЯ 258

Африці виділяють такі економічні субрегіони: Північна, Західна, Центральна, Східна і Південна Африка. 4* Країни Північної Африки відрізняються значними розмірами, середнім рів нем розвитку господарства, переважанням добувних галузеіі промисловості, багатогалузевим сільським господарством і розвитком туризму. Країни Західної Африки спеціалізуються на сільському господарстві та послугах, демонструють позитивні зміни у розвитку економіки.

У створенні ВВП країн Центральної Африки провідну роль відіграє сільське господарство і добувні галузі промисловості. 4* Східна Африка є одним з наіібільших за кількістю держав субрегіонів конти ненту зі значною кількістю як середньорозвинутих, так і бідних країн, рій Країни Південної Африки належать до середньорозвинутих країн, крім ПАР, ^ яка є провідною постіндустріальною країною континенту.

W А _

К л ю ч о в і тер мі ни і п о н я т т я

Ві

субрегіони ВВП на душу населення рівень соціально-економічного розвитку ^ монокультурне сільське господарство постіндустріальна країна 4 “

САМ ОПЕРЕВІРКА І

Складіть візитні картки двох країн з різних субрегіонів Африки.

Порівняйте природно-ресурсний і людський потенціал країн Північної і Південної Африки. Назвіть спільні й відмінні їхні особливості.

III

Поясніть, чому найбільше соціальних проблем існує в країнах Західної, Центральної і Східної Африки.

Обґрунтуйте необхідність гуманітарної допомоги для африканських країн. Країнам якого субрегіону вона найбільше необхідна?

АВСТРАЛІЯ Географічна розминка щ

Пригадайте особливості державного правління Канади. Назвіть унікальні риси природи Австралії, їх роль у розвитку господар ства країни.

Загальні відомості про країну. Офіційна назва держави - А встралій ський Союз. Вона розташ ована на однойменному материку та на дріб них островах (Різдва, Норфолк, Макдональд, Кокосові та ін.). Загальна плош,а країни становить близько 7,7 млн км2; населення - 21,9 млн осіб. Столиця держави —Канберра, я к а виділена в особливу адміністративну одиницю - Австралійську столичну територію (мал. 145). За формою державного правління А встралія е конституційною монар хією, за устроєм - федерацією. Вона поділяється на 6 ш татів - Західна і

§48. Авст ралія

Мал. 145. Будівля австралійського парламенту (1) і Австралійської академії наук (2) у Канберрі - столиці держави Південна А встралія, Новий Південний Уельс, Вікторія, Квінсленд, Тас манія та 2 території - П івнічну і Столичну. Главою держави є монарх Ве ликої Британії, представлений в Австралії генерал-губернатором, який призначається за рекомендацією австралійського уряду. Офіційна мова держави англійська. Грошова одиниця - австралійський долар. Географічне положення. Країна розташ ована переважно у тропічних широтах, омивається водами Індійського й Тихого океанів, має тільки дві значні затоки: Карпентарія на півночі й Велика А встралійська - на півдні. Океанічні простори значно відокремлюють Австралію від інш их регіонів і країн світу. Тільки на півночі через численні острови вона має зв’язок із країнами Південно-Східної Азії. Природні умови й ресурси. В А встралії переваж ає рівнинний рельєф: на заході - плоскогір’я , у центрі - низовина. Н а сході м атерика розміщ е ні давні середньовисотні гори. К раїна розташ ована в трьох клім атичних поясах: субекваторіальному, тропічному та субтропічному. Внаслідок сухості клім ату тут мало великих р і чок, що створює проблему водного де фіциту. Лиш е річки басейну Муррею та підземні води є важ ливим и дж ере лами водопостачання для господар ських і побутових цілей. Мінерально-сировинні ресурси Ав стралії різноманітні й достатні я к для власних потреб, так і для експорту. Це боксити, алмази, залізна і марганцева руди, вольфрам, титан, цинк, олово, свинець, золото (мал. 146), срібло. Є великі поклади урану в північних ш татах країни. Тривала ізольованість А встралії зу мовила неповторність її органічного світу. Д ля рослинності й тваринного світу країни характерними є ендеміки Мал. 146. Золотий рудник у та релікти, серед яких численні види Калгурлі

\раїни Африки, Авст ралія та Океанія

І* 260

Мал. 147. Сідней евкаліптів, сумчасті тварини. Н айбільш у площ у в А встралії охоплю ють природні зони тропічних пустель і напівпустель. Ліси трапляю ть ся на крайній півночі та в горах. Природу країни значно зм інили люди особливо в густозаселених районах. Серед проблем, що трапляю ться в А встралії щорічно, є лісові пож еж і, я к і завдаю ть великих збитків державі. Народонаселення і культура. Понад 80 % австралійців мають євро пейське походження і є нащ адками англійців та ірландців. Крім того, тут ж ивуть італійці, греки й слов’яни, зокрема українці (діаспора укра їнців налічує тут понад 35 тис. осіб). Аборигени становлять лиш е 1,5 % населення країни. В останні роки вони активно проводять боротьбу за по вернення своїх земель, зміцнення соціальних та інш их прав. Для країни характерна найниж ча густота населення: пересічно до 10 осіб/км2. Найгустіше заселені південно-східні (разом з Тасманією) й південно-західні території. А встралія має високий рівень урбанізації 83 % , що є одним з найвищ их показників у світі. Особливе місце серед міських поселень належ ить столицям ш татів, як-от: Брісбен, Сідней (мал. 147), Аделаїда, Мельбурн (мал. 148), Перт, а також гірничим міс там і середнім містам - центрам окремих галузей важ кої промисловості

Мал. 148. Королівський виставковий центр (1), собор Св. Патріка (2), хмарочоси (3) в Мельбурні

§4fi. Авст ралія

(Н ью касл, Порт-Кембл, К уїнана та ін.). Натомість сільські поселення ма ють дуже незначну густоту населення. Характерним явищ ем для Австра л ії є крапкове ізольоване фермерське розселення людей. У релігії переважає християнство, зокрема, серед віруючих переважна більшість є католиками й англіканам и, у країні є представники й інш их віросповідань. О собливості народів і націй в ^ 1' Незалежно від походження в австралійців добре розвинене почуття своєї національної приналежності. Це досить витривалі, сміливі, працьо виті люди. Вони часто влаштовують різноманітні свята, змагання, особ ливо кінні. Скачки коней є основною подією на щорічному королівському пасхальному шоу в Сіднеї. Це своєрідний ярмарок, на який звозиться сільськогосподарська продукція і худоба з усієї країни. У Сіднеї щорічно влаштовуються аукціони вовни, скотарства, ремісницькі виставки. Улюбленими видами спорту австралійців є крикет, футбол, регбі й водні види: серфінг, плавання, віндсерфінг, парусний спорт, водні лижі та ін. В Аделаїді щорічно проводяться автогонки «Формула-1» на Гран-прі Австралії, у Мельбурні - відкритий чемпіонат країни з тенісу, що входить у серію «Великого шлему».

в Австралії значна увага приділяється охороні культурних і природних об’єктів, багато з яки х є унікальними туристичними ресурсами. Серед найбільш цікавих - споруда оперного театру. Королівський національ ний парк у Сіднеї, Королівський монетний двір, Королівський виставко вий центр, собор Св. П атріка у Мельбурні (мал. 148), католицькі собори у Перті та Аделаїді. Серед природних пам ’яток - Великий Б ар ’єрний Риф, останці Айєрс-Рок та Ольгас. Обов’язковою в А встралії є ш кільна освіта з 6 до 15 років у державних чи приватних ш колах. Д ля дітей, що ж ивуть на тваринницьких фермах, навчальний матеріал транслюється по радіо (дистанційне навчання), ви користовується Інтернет, відео- та аудіоуроки. Університетська освіта не є обов’язковою. Молодь віддає перевагу базовій вищій освіті у коледж ах. Австралія відрізняється високим показником людського розвитку. Господарство. Структура економіки А встралії відповідає критеріям високорозвинутих країн світу. Про це свідчить високий показник ВВП, який нині оцінюється у понад 770 млрд дол. та понад 36 000 дол. ВВП на душу населення (табл. 1).

Прогноз Показник ВВП на душу населення в Австралії та країнах Океанії, за оцінкою МВФ, найближчими роками буде стабільно зростати (табл. 1). Таблиця 1.

Прогноз зміни показника ВВП на душу населення в А встралії, дол.

Назва країни

2009

2010

2011

2012

2013

2014

Австралія

36642

36583

37040

38176

39559

41060

Більш а частина населення країни (69 %) зайнята у сфері послуг (туризм, банківська справа, кіноіндустрія, телеіндустрія), я к а створює

Іраїни Африки, Авст ралія та Океанія Перша десятка

Австралія Нова Зеландія ПапуаНова Гвінея Фіджі

Сільське, лісове, рибне гос-во Промисловість

Ж"

Самоа Вануату

Сфера послуг

"Я"

Соломонові 0-ви

Мікронезія Тонга

q m

0 fr

Маршаллові О-ви

100

Мал. 149. Зайнятість населення Австралії та Океанії за галузями господарства, % 62 % ВВП. В обробній промисловості ці показники становлять відповід но 15 і 18 % ВВП, у добувній - 2 і 7 % , а в сільському господарстві - 5 і З % (мал. 149). Значним в Австралії є розвиток гірничодобувних галузей, я к і орієнту ються на зовніш ній ринок. Обробна промисловість представлена галузя ми харчової, текстильної промисловості, автомобілебудуванням, чорною металургією. Близько 2 /3 підприємств обробної промисловості сконцен тровані у ш татах Новий Південний Уельс і Вікторія. Інтенсивно розви вається обробна промисловість у ш таті Південна А встралія. Поблизу міста Аделаїда з допомогою японців був створений багатофункціональ ний технополіс «Хайтек-Сіті», в якому розвиваються наукоємні галузі. Поблизу міста Сіднея є космічний і атомний центри.

Практичне завдання Користуючись картами атласу, виявіть райони розвитку промисловості й сільського господарства Австралії.

М ал. 150. Виноградники Австралії

§ 48. Авст ралія

Зовніш ньоекономічна діяльність. Підвищ ений інтерес для Австралії становить співпраця з країнам и А зії. Держ ава входить до складу Комі сії країн південної частини Тихого океану, є членом Організації еконо мічного співробітництва і розвитку країн, з 1989 р. входить до АзійськоТихоокеанського економічного співробітництва, метою якого є сприяння обміну послугами, інвестиціями, охороні довкілля. Австралія підтримує потужні двосторонні торговельні відносини з ба гатьма країнами. На добувні галузі промисловості країни припадає до 45 % експорту. Вони виступають основним джерелом надходження валюти до країни. Експортною галуззю є також сільське господарство й переробні галузі, на я к і припадає понад 35 % вартості експорту. Експор туються переважно вовна, м ’ясо, сир, ш кіра, пш ениця, цукрова трости на, фрукти (мал. 150). Головні зовнішньоторговельні партнери Австралії - це Японія, СІЛА, Китай та країни Південно-Східної А зії. З Україною А встралія також під тримує торговельні відносини, однак товарообіг м іж наш ими країнами поки що незначний.

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я ________________________________________________ Австралійський Союз розташований на однойменному материку та на дріб них островах. Величезні океанічні простори значно відокремлюють Австралію від інших регіонів і країн світу. Тривала ізольованість Австралії зумовила неповторність її органічного світу. ^ За формою державного правління Австралія є конституційною монархією, за устроєм - федерацією. Австралії переважає рівнинний рельєф. Країна розташована в трьох кліматичних поясах: субекваторіальному, тропічному та субтропічному. Вна слідок сухості клімату в Австралії мало великих річок, ш;о створює серйозну проблему водного дефіциту. ■4*Структура економіки Австралії відповідає критеріям високорозвинутих країн світу. Австралія підтримує потужні двосторонні торговельні відносини з багатьма країнами.

Ключові терміни і поняття А встралійський Союз член Британської Співдружності націй індекс розвитку людського потенціалу САМ ОПЕРЕВІРКА I

Складіть візитну картку для Австралії.

Порівняйте галузеву спеціалізацію Австралії і Канади. Що у ній спіль ного і чим вона відрізняється?

III

Поясніть місце Австралії у світі, використавши додаткову інформацію і статистичні дані.

Оцініть роль природно-ресурсного потенціалу в розвитку Австралії.

263

Африки, Авст ралія та Океанія

ОКЕАНІЯ

2 q m

О &

Географічна розминка Пригадайте, скільки держав є в Океанії. Поміркуйте, які природні умови сприяють життю людей на островах Океанії, а які його ускладнюють.

Загальні відомості. Океанія - це сукупність островів південно-західної, центральної і південної частин Тихого океану. За походженням це острови вулканічного, коралового й материкового походження. За соціальноекономічними особливостями та їх заселенням острови об’єднані у три великі групи - Меланезію, Мікронезію та Полінезію (мал. 151). М еланезія у перекладі з грецької мови означає «Чорні острови». Це дійсно сукупність островів, розташ ованих на північний схід від Австралії, де корінні ж ителі належ ать до негроїдної раси. М ікронезія названа так за незначну площу островів і кількість населення, що на них проживає. П олінезія з грецької мови перекладається я к «багато островів». Ц я час тина Океанії охоплює центральні частини Тихого океану. Н ині на політичній карті Океанії існує 13 незалежних держав, пере важно республік, і кіл ь к а залеж них територій, загальною площею близько 525 тис. км^, з населенням 6,1 млн осіб. До самостійних незалежних дер ж ав належать Республіка Вануату, Р еспубліка К ірибаті, Республіка М арпіаллові Острови, Ф едеративні Ш тати М ікрон езії, Р есп убліка Науру, Республіка Палау, Незалежна Д ерж ава Самоа, Суверенна Демо кратична Республіка Ф іджі. Є серед держ ав О кеанії й конституційні монархії. Це - Нова Зеландія, ПапуаНова Гвінея, Соломонові Острови, Королівство Тонга і Тувалу (Еліс). Залеж ним и від розвинутих країн Мал. 151. Регіони Океанії світу територіями поки що залиш а ються Гуам, Кокосові Острови, К ука, Мідуей, Ніуе, Нова Каледонія, Норфолк, Острів Різдва, П іткерн, Східне Самоа, П івнічні М аріанські Острови, Токелау, Уолліс і Футуна, Ф ранцузька П олінезія.

Практичне завдання Користуючись картосхемою (мал. 151) і картами атласу, відшукайте Меланезію, Мікронезію і Полінезію, усі незалежні держави й залежні території. Визначте, які з розвинутих держав володіють останніми.

П риродні умови й ресурси безпосередньо впливають на характер і структуру господарства країн Океанії. Більш ість островів утворилися у результаті потужної вулканічної діяльності, я к а триває і нині. До інш их

§ a t. Океані If

несприятливих природних умов належ ать цунамі. Є в Океанії коралові за походженням острови, я к і суттєво відрізняю ться від вулканічних своїм низовинним плоским рельєфом. На більшості островів корисні копалини відсутні. Окремі родовища нафти і газу, нікелю, міді, золота, а також фосфоритів розробляються лиш е на кількох великих островах - Нова Гвінея, Нова Зеландія, Ф іджі, Папуа-Нова Гвінея. Перспективними для освоєння є родовища рудних корисних копалин на океанічному дні. Океанія розташ ована в п ’яти клім атичних поясах, проте на більшій частині островів панує тропічний клім ат із значною кількістю опадів, що формуються під дією пасатної циркуляції. На формування погодних умов регіону часто впливають океанічні течії Ель-Нінья і Л а-Н інья, з яким и пов’язують як тривгиіі посухи, так і тривалі дощі. Населення Океанії звикло до таких умов проживання, хоча часто вони несуть значні матеріальні й людські втрати (мал. 152). Походження островів і клім атичні умови сприяли формуванню різно манітних ґрунтів, проте родючими вони є лиш е на вулканічних остро вах, де й зосереджене сільське господарство. Рідкістю для окремих островів Океанії є прісна вода. Переважають або солонуваті підземні води, або термальні озера. Великі річки також рідкість для регіону. Є вони лише на островах Нової Зеландії та Нової Гвінеї. Рослинний покрив і тваринний світ Океанії багатий. Різноманітні дерева відіграють суттєву роль у ж итті місцевих ж ителів, я к і використо вують їх плоди в їж у, деревину на дрова і я к будівельний матеріал. Серед тварин надзвичайно цікавими є ссавці, плазуни й птахи. З метою збере ж ення унікальної флори й фауни в Океанії створено кіл ька великих національних парків. Народонаселення й культура. Корінними ж ителям и Океанії є поліне зійці, мікронезійці, меланезійці й папуаси, я к і представлені зміш аними расовими типами (мал. 153). Вони відрізняю ться не тільки зовнішніми рисами, а й мовами, кількість яки х тут дуже велика. Багато мов пере бувають на стадії зникнення, їх заміщають англійська й французька мови. Кількість населення Океанії нині становить близько 15 млн осіб, а середній показник приросту населення - 1,5 %о. Н айбільш им він є на М аршаллових (2,9 %о) і Соломонових (2,7 %о) Островах. Середній показ ник урбанізації - 67 % . Проте є країни, де цей показник наближається або вже дорівнює 100 % . Це, наприклад, Науру та острів Гуам. П олож ення корінного населення в країнах Океанії різне. Є держ ави, в яки х частка корінних ж ителів висока. Н априклад, у Новій Зеландії аборигени становлять до 15 % населення країни, ч астка полінезійців на П івнічних М аріанських островах сягає понад 21 % . Ч астка європейців є високою на Гавайських островах, у Новій Каледонії Мал. 152. Типові ландшафти островів Океанії та Новій Зеландії. Останнім часом у

'раіни А ф рики, А в ст р а л ія та О кеанія

0 ^ :

М ал. 154. Переробка кокосів на одному з островів у Ф ранцузькій П олінезії

М ал. 153. Корінні м еш канці Океанії

г m

країнах Океанії зростає частка вихідців із країн А зії. Населення Океанії сповідує переважно християнство. Господарство. Економічно країни Океанії тісно пов’язані зі своїми колиш німи чи теперіш німи метрополіями. Більш ість країн і територій належ ать до слаборозвинутих країн, мають невисокі макроекономічні показники, індекс людського розвитку і низький рівень ж иття (табл. 1). Це зумовлено обмеженістю природних ресурсів, віддаленістю від світо вих ринків збуту продукції, дефіцитом кваліф ікованих спеціалістів, фінансовою залежністю від розвинутих держав. Загалом кращ е розви ваються ті острови, я к і експортують мінеральну сировину або є відо кремленими департаментами метрополій. Головною галуззю у більшості країн є сільське господарство, яке спеціалі зується на виробництві споживчих культур. Тут вирош;ують батат, маніок, хлібне дерево, цукрову тростину, банани, кокосову пальму (мал. 154), окре мі з яких є експортоорієнтованими. Серед галузей тваринництва представле ні свинарство, птахівництво, скотарство, зокрема розведення малої рогатої худоби (мал. 155). Популярною галуззю Океанії останнім часом стає туризм.

Прогноз Показник ВВП на душу населення в країнах Океанії, за оцінкою МВФ, буде стабільно зростати в найближчі роки (табл. 1). Таблиця 1 .

Прогноз зміни показника ВВП на душу населення в країнах Океанії, дол. 2014

Назва країни

2009

2010

2011

2012

2013

Вануату

4301

4357

4451

4600

4900

5223

Кірибаті

6262

6358

6465

6632

6836

7048

26495

26447

26949

29032

30233

Папуа-Нова Гвінея

2158

2197

2231

2279

2380

2485

Даних немає

Науру Нова Зеландія

27896

Даних немає

Палау Самоа

6018

6255

6511

6838

7251

7615

Тонга

5552

5666

5784

5966

6182

6409

Фіджі

4116

4152

4247

4426

4639

4863

§ 49. Океанія

Проблем а \ж J i

Однією з найгостріших проблем окремих країн Океанії є нерозвиненість транспортної системи. Мешканці країни користуються як транспортним засобом переважно човнами-каное. Проте є деякі держави, які досить швид ко розвивають авіаційний і морський транспорт, створюючи потужні компа нії. Поміркуйте, як можна активізувати створення транспортної системи в Океанії. Знайдіть на карті ті міста, які нині є міжнародними транспортними вузлами в регіоні.

Найбільш розвинутою країною Океанії нині є Нова Зеландія. Вона займає частину Полінезії на площі понад 271 тис. км^. К ількість насе лення понад 4,3 млн осіб. Столиця країни - Веллінгтон. Н ова Зеландія - це парламентська держ ава, хоча її главою є англій ський монарх, якого представляє генерал-губернатор. Високий рівень демократії у Новій Зеландії утвердився дуже давно. Ц ікавим фактом є те, що саме ця країна ще в 1893 р. першою надала право голосу ж інкам . Понад 85 % населення країни належ ить до європеоїдної раси англій ського походження. Тому офіційна англійська мова є тут невипадковою. Нова Зеландія відрізняється високим рівнем розвитку, про що свідчать усі макроекономічні показники. Основною галуззю господарства країни є обробна про мисловість - чорна і кольорова металургія, лісохімічна промисловість, багатопрофільне машинобудування. Одночасно Нова Зеландія спеціалізується й на аграрно-сировинних галу зях і є важливим постачальником на світовий ринок продукції тваринництва, лісопаперових виробів, рибопродуктів та алюмінію. Основ ними її торговельними партнерами є Австралія, США та Японія. Ш видкими темпами у Новій Зеландії розвивається міжнародний туризм із 155. Новозеландська щорічним прибутком понад 4 -5 млрд дол. мериносна вівця Зовніш ньоекономічна діяльність. К раїни Океанії здобували свою незалежність ніби двома хвилями: перша група країн стала незалежною у 70-ті, а друга - у 90-ті роки XX ст. Зважаю чи на молодість новостворених суверенних держав, варто говорити про незначну їхню роль у світо вому господарстві й міжнародних відносинах. Окремі з них і досі є фор мально залежними від своїх колиш ніх метрополій, я к і надають система тичну допомогу своїм заморським володінням.

Реали сьогодення З в ’я зк и між О к е а н і є ю т а і н ш им с в і т о м . Прикладом таких зв’язків є Французька Полінезія, до складу якої входить 130 островів. Франція збері гає повний контроль над цією територією і одночасно допомагає в розвитку прибуткових галузей, які сама й інвестує. Такими галузями є туризм, вирощу вання на світовий ринок прянощів (зокрема, ваніліну). Завдяки такій підтрим ці й допомозі Французька Полінезія має достатньо високі економічні показ ники (ВВП на душу населення - понад 10 000 дол.). Окремі країни мають стратегічне значення: у них побудовані військові бази розвинутих держав світу. Випробування тут ядерної зброї завдало великої шкоди довкіллю. Прибуття туристів на острови приносить краї нам значні доходи й змінює їхній імідж у світі.

Ж ?ІЙ -

, Ofiu Африки, Австралія та Океанія

УЗАГАЛЬНЕННЯ Ч'Океанія - це сукупність островів Тихого океану, які об’єднані у Меланезію, Мікронезію та Полінезію. На політичній карті Океанії існує 13 незалежних держав. Природні умови Океанії прямо впливають на життя й діяльність населення, на сировинні ресурси багаті лише окремі країни. Головною галуззю в більшості країн є сільське господарство, яке спеціалізу ється на виробництві споживчих культур, на окремих островах швидкими темпами розвиваються туризм та обробні галузі промисловості. 4" Нова Зеландія є високорозвинутою країною Океанії й світу. Окремі острови зайняті під військові бази розвинутих країн світу. ^

Кл ю ч о в і т е р м ін и й п о н я т т я

Океанія М еланезія М ікронезія ^ Полінезія ^ залежні території ^ метрополії аборигени

О Q,

САМ ОПЕРЕВІРКА I II

III IV

Складіть візитну картку однієї з країн Океанії. На які частини поділяють Океанію? Порівняйте два океанічні регіони за особливостями населення й господарства, користуючись тематични ми картами. Поясніть, чому Нова Зеландія стала високорозвинутою державою. Оцініть роль країн Океанії у світовому господарстві, користуючись додатковими статистичними даними.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ до ТЕМИ «КРАЇНИ АФРИКИ, АВСТРАЛІЯ ТА ОКЕАНІЯ» _______________ 1. Підготуйте міні-доповідь «Традиції і звичаї народів Африки». 2. Підготуйте міні-доповідь «Сучасні регіональні виклики Африки, їхні наслід ки і шляхи розв’язання». 3. Спрогнозуйте, як можуть розвиватися взаємовідносини між Україною та Австралією в найближчій перспективі. Якою може бути роль української діа спори в Австралії у зміцненні наших стосунків? 4. Підготуйте творчу роботу на одну із запропонованих тем: «Сфера послуг Нової Зеландії - шлях до процвітання»; «Перлини Французької Полінезії»; «Науру - Кувейт Тихого океану».

$50. Всесвітні економічні відносини

ВСЕСВІТНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ 269

Географічна розминка Пригадайте, що є зовнішніми економічними зв’язками.

■

Форми всесвітніх економічних відносин. Я к вам уж е відомо, світове господарство - це сукупність національних господарств, я к і пов’язані м іж собою системою міжнародних економічних відносин. Такі відноси ни є своєрідною «кровоносною системою» світової економіки. Основні форми міжнародних економічних відносин - це міжнародна спеціалізація, зовніш ня торгівля, міжнародна фінансова діяльність, міжнародні трудові м іграції, міжнародний туризм. Частково деякі із цих форм уж е раніш е розглядалися. М іжнародні економічні відносини почали розвиватися з виникненням перших держав. З розвитком цивілізації їхня роль поступово зростала. На етапі аграрної економіки, коли господарство мало натуральний характер, вони були другорядні. Але в індустріальну епоху значення міжнародних господарських зв’язків різко зросло. Н ині вони є невід’ємною частиною економіки будь-якої країни світу. Усі форми міжнародних економічних відносин поглибилися, розш ирилися й тісно переплелися м іж собою. М іжнародна спеціалізація. М іжнародні економічні відносини розви ваються на основі міжнародного географічного розподілу праці та інте грації праці. Власне йдеться про спеціалізацію окремих країн і терито рій на виробництві певних товарів і наданні конкретних послуг. М іжнародна спеціалізація - це «візитівка» країни, її місце у світі. М іжнародним спеціалізованим виробництвом називається те виробни цтво, яке має велике значення в господарстві країни, і особливо у світо вому експорті. У процесі розвитку склалися чотири основні види міжнародної спеці алізації виробництва: міжгалузева, предметна, технологічна й подетальна. Найдавніш а за часом виникнення й найпростіша за механізмом ф унк ціонування - між галузева спеціалізація. Вона формується на основі при родних чинників, як-от: наявність певних видів корисних копалин, агрокліматичних, лісових, а також біологічних ресурсів. Тому м іж галу зева спеціалізація охоплює експорт мінеральної, сільськогосподарської, лісової сировини, а також морепродуктів.

Проблем а Ринки спеціалізованої продукції давно вже зайняті, і потрапити на них новим виробникам дуже важко. Наприклад, світовий ринок квітів більш як наполовину зайнятий нідерландськими фермерами (знамениті нідер ландські тюльпани). Але деяким новим конкурентам удається потіснити «ветеранів». Особливо вдало розвивають своє експортне квітникарство Кенія і Еквадор. Поміркуйте, за яких умов нині можна вийти на світовий ринок новим виробникам. Предметна спеціалізація охоплює продукцію обробної промисловості, як а є готовим виробом (а не сировиною, напівфабрикатом чи деталлю).

2 m Q

О a

mv-m M I . I ИГ * ■« і

....................

_. . _

Н айкращ е предметна спеціалізація розвивається в основних промисло вих виробництвах - машинобудуванні й хімії. Необхідність предметної спеціалізації зумовлена тим, що виробляти у себе все необхідне для життєдіяльності надзвичайно невигідно. У такому випадку продукція виходить майж е завж ди дорожча, а інколи й більш низької якості. Разом із тим є виробництва, я к і отримали більш ий роз виток. К раїна може бути лідером у певному, більш вузькому напрямку.

Практичне завдання За картами географічного атласу з’ясуйте предметну спеціалізацію про відних розвинутих країн світу. Технологічна спеціалізація означає своєрідний територіальний «роз рив» в єдиному технологічному ланцю ж ку. Він відбувається за рахунок розподілення окремих технологічних стадій виробництва товару або послуги між різними виробниками, я к і знаходяться в різних країнах. П одет альна спеціалізація є вищою й найскладнішою формою м іж на родної спеціалізації. Нодетальна спеціалізація отримала розвиток лише в епоху НТР, з поглибленням економічної інтеграції. Торгівля. М іжнародні економічні відносини зазвичай поділяють на дві великі групи торгівлі - товарами й послугами. У т оварній ст рукт урі світової торгівлі переважають готові вироби й напівфабрикати, у т.ч. маш ини, обладнання й транспортні засоби. У про мислово розвинутих країнах на частку обробної промисловості припадає понад 90 % (в Японії практично усі 100 % ) їх експорту. На другому місці знаходяться паливно-сировинні та продовольчі товари. Вони складають основний обсяг експорту країн, що розвиваються. Вам уж е відомо, що поряд з торгівлею товарами значного розвитку набула також торгівля послугами. Найбільше їх надають країни Західної Європи, я к і особливо виділяю ться за розмірами туристичних, тран спортних, інформаційних, фінансових послуг, а також послуг в галузі культури, освіти й охорони здоров’я. До лідерів у сфері послуг належать також США і Японія. У епоху НТР різко зросло значення ще однієї форми торгівлі - науковот ехнічним и знанням и, тобто технологіями й науковою інформацією. Для того щоб подібна торгівля відбулася, кожен винахід реєструється, а заявникові видається свідоцтво на право використання свого винаходу або патент. Коли винахід зафіксований, його автор, маючи патент, може продати дозвіл (тобто ліцензію) на його використання у своїй країні або за кордоном. Ліцензується право використання не лиш е якого-небудь винаходу, але й різних товарних знаків (брендів). Торгівля ліцензіям и в даний час набула найбільшого поширення. Вартість продукції, що випускається у світі за іноземними ліцензіям и, оцінюється приблизно в 0,5 трлн дол. Серед експортерів постійним ліде ром є США, що продають ліцензії перш за все в країни Західної Європи і до Канади. Експортують ліцензії й інш і великі розвинуті країни. Головні покупці ліцензій - Японія, Італія, Німеччина та ін. Особливо виділяється Я понія, я к а дуже ефективно використовує іноземний науково-технічний досвід. Окрім ліцензій, на ринку науково-технічних знань торгують і «ноухау» (з англійської - «знаю як»). Ноу-хау є сукупністю знань і досвіду.

■

§50. Всесвітні економічні відносини

необхідних для швидкого освоєння нового виробництва, у порівнянні з ліцензією система ноу-хау дає можливість покупцеві в найкоротш і термі ни налагодити нову справу. Ш ироко практикується надання різних науково-технічних послуг, що отримали найменування «інж иніринг» (з англ. «споруджувати», «проектувати»). До основних видів інж инірингу відносяться послуги з проектування, реком ендації щодо експлуатації, управління, продажів тощо. Так само великого попиту нині набули різноманітні консалтин гові послуги - консультації в різних сферах ж иттєдіяльності. У науково-технічній сфері розвивається ін тер н ац іо н алізац ія. Транснаціональні компанії виносять свої науково-дослідні центри за рубіж, використовуючи переваги місцевих умов (дешевший персонал, менші податки, високий рівень науки й техніки в певних областях тощо). А мериканські транснаціональні компанії приблизно 1/10 своїх витрат на науково-дослідні цілі здійснюють за кордоном. Усе більше укладається міжнародних угод, я к і стосуються спільних розробок у прі оритетних напрямах, - інформаційні технології, біотехнологія, нові конструкційні матеріали. М іжнародна ф інансова діяльність. Вона посідає особливе місце у м іж народній торгівлі послугами й взагалі в господарських зв’язках. Дана форма міжнародних економічних відносин реалізується через торгівлю валютою, безпосередні вклади в розвиток конкретних підприємств (інвестиції) та надання позик (кредитування). Н айбільш і валютні резерви мають у своєму розпорядженні найбільші і економічно потужніш і держави. Серед регіонів світу за обсягом ф інан сових послуг виділяється Європа, де лідером є Ш вейцарія. Друге місце посідає П івнічна А мерика, передусім завдяки США. До світових лідерів належать також азійські країни - Гонконг (Китай), Японія, Сінгапур, Республіка Корея та ін. Н а інвестиційному ринку виріш альну роль відіграють так звані прямі приватні інвестиції - такі, що надають інвестору право контролю над діяльністю будь-якого об’єкта. Основну їх частину в умовах глобалізації забезпечують нині ТНК, серед яки х особливо велика роль належить західноєвропейським корпораціям. Одержання іноземних кредитів (так само, я к і надання кредитів іншим країнам) є нормою міжнародних економічних відносин. На них базуються усі основні економічні зв’язки м іж країнами. П ровідні п ід п р иєм ства « Н е с т л е » - с в і т о в и й л і д е р х а р ч о в о ї п р о м и с л о в о с т і . «Нестле» (Nestle) - швейцарська харчова компанія, найбільший у світі виробник продуктів харчування. Окрім продуктів харчування, вона контролює ряд підприємств парфумерно-косметичної і фармацевтичної промисловос ті. «Нестле» контролює близько 45 % світового виробництва кави. Компанії належать бренди Nescafe, Perrier, Vera, Nestea, Nesquik, IVIaggi, Friskies, L’Oreal. У групі компаній «Нестле» працюють близько 253 тис. осіб, їй належать 500 фабрик і промислових підприємств у багатьох кра їнах світу. Однак майже усі фінансові кошти (активи), персонал і продажі зареєстровані за кордоном. Близько 95 % продукції «Нестле» випуска ється поза межами Швейцарії.

271

УЗАГАЛЬНЕННЯ 272

^Основні форми міжнародних економічних відносин - це міжнародна спеціалізація, зовнішня торгівля, міжнародна фінансова діяльність, міжнародні трудові міграції, міжнародниіі туризм. "^Наііважливіші тенденції розвитку світового господарства - інтеграція, інтер націоналізація й глобалізація. К л ю ч о в і п о н я т т я і тер мін и

міжнародна спеціалізація інтеграція 4" торгівля ноу-хау "¥ інж и ніринг інтернаціоналізація 4* міжнародна фінансова діяльність *4“ інвестиції Ч* міжнародні трудові міграції міжнародний туризм 4*

САМ ОПЕРЕВІРКА Ч

Назвіть основні форми міжнародних економічних відносин.

Поясніть, у чому полягає суть і важливість міжнародної спеціалізації.

ІП

Розкриііте особливості сучасної зовнішньої торгівлі.

ЛУ

Які, на вашу думку, форми міжнародних економічних відносин най ближчим часом будуть відігравати головну роль?

КО Р О ТК И Й

словник

ТЕРМ ІН ІВ І

понять

Адміністративно-територіальний поділ - система просторової організації

держави, затверджена законом. Азійсько-Тихоокеанськиіі регіон - регіон, що включає країни материкової частини А зії і Америки і зони Тихого океану. Буддизм - давня світова релігія. Виникла в Індії у V I - V ст. до н. е. на проти вагу кастовому брахманізму. Валовий внутрішній продукт (ВВП) - сукупна вартість усієї кінцевої продук ції і послуг, вироблених і реалізованих протягом року в країні. Валовий національний продукт (ВНП) - сукупна вартість усього обсягу това рів і послуг, вироблених протягом року на території країни і за її межами. Вантажні потоки — кількість вантажів, перевезених транспортом у певному напрямку за рік. Вантажообіг - кількість вантажу, який перевозиться за певний проміжок часу на певну відстань. Вимірюється зазвичай у тонно-кілометрах за рік. Відтворення населення — постійне оновлення поколінь людей, процес зміни поколінь. Військово-промисловий комплекс (ВПК) - військова промисловість, армія і зв’язані з нею частини державного апарату і науки. Вікова структура населення - розподіл населення за віковими групами з метою вивчення демографічних і соціально-економічних процесів. Галузь спеціалізації - галузь, виробництво продукції якої забезпечене ресур сами на тривалий строк; вартість виробництва нижча, ніж в інших районах чи країнах; обсяги виробництва не тільки забезпечують потреби даного району чи країни, а й експортуються. Генеральна угода про тарифи і торгівлю - багатостороння угода про режим торгівлі і тарифної політики. У рамках цієї угоди проводяться переговори про взаємне зниження мита. Геополітика - це науковий напрямок, що вивчає залежність зовнішньої полі тики держав і міжнародних відносин від системи політичних, економічних, військово-стратегічних та ін. взаємозв’язків, обумовлених географічним поло женням країни (регіону) та ін. чинниками. Густота населення - показник розміщення населення (виражається в кількос ті осіб, що мешкають на 1 км^). Дезурбанізація - занепад міст, скорочення їх значущості в суспільстві. Делімітація кордонів - визначення шляхом переговорів загального положен ня і напряму державного кордону між сусідніми державами. Демаркація - проведення лінії державного кордону на місцевості з позначен ням її спеціальними прикордонними знаками, здійснюється на основі докумен тів про делімітацію кордонів. Демографічна політика - соціальні, економічні та юридичні заходи щодо регулювання процесу народжуваності. Мета цієї політики - зміна чи підтримка існуючих в даний момент демографічних тенденцій. Демографічний вибух - процес, що супроводжується швидким природним приростом населення за рахунок високої народжуваності і низького рівня смерт ності. Демографічні показники - показники, що характеризують стан і якісний склад населення (народжуваність, смертність, природний приріст тощо). Депопуляція - абсолютне скорочення чисельності населення. Депресивні райони - райони країни, що характеризуються економічним і соціальним занепадом.

273

Державна мова - мова, якою говорить найчисленніша нація держави. Державний суверенітет - верховенство держави в межах власних кордонів та 274

її самостійність у міжнародних справах. Диверсифікація господарства - процес ускладнення галузевої структури гос подарства, збільшення номенклатури (різноманітності) продукції, числа еконо мічних об’єктів, їх розосередження по території. Диспропорції економічні - незбалансованість у розвитку окремих галузей, виробництв, між ресурсами і виробництвом та ін. Домініони - держави у складі Британської імперії. Економіко-географічне положення (ЕГП) - це положення країни, регіону від носно природних та історико-економічних об’єктів, що впливають на їхній роз виток. Економічний уклад - спосіб ведення господарства із специфічними виробни чими відносинами. Експорт - це вивіз і продаж товарів, технологій і послуг за кордон для реалі зації їх на зовнішньому ринку. Еміграція - виїзд громадян за межі країни з метою тимчасового чи постійного проживання в іншій державі. Етнос - стійка спільнота людей, що історично склалася на певній території, де люди мають власну мову, культуру, розуміння своєї єдності і відмінності від інших етносів. Зелена революція - комплекс заходів, які проводяться у країнах, що розви ваються, з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур для вирішення продовольчої проблеми. Зовнішньоекономічні зв’язки - сукупність видів економічної діяльності, які характеризуються міжкраїновим переміщенням товарів, послуг, технологій, управлінського досвіду, а також міжнародним туризмом. Зовнішньоторговельний оборот - сумарний обсяг експорту та імпорту держави. Зовнішня торгівля - одна з форм міжнародних економічних зв’язків. Основними показниками, що характеризують зовнішню торгівлю, є обсяг екс порту, імпорту, зовнішньоторговельного обігу, сальдо зовнішньої торгівлі (різниці між експортом та імпортом) тощо. Зона вільної торгівлі - територія з особливим статусом, який передбачає лік відацію тарифних і кількісних обмежень на товарообіг між державами. Імміграція - в’їзд громадян однієї країни в іншу на тимчасове чи постійне проживання. Імпорт - закупівля і ввіз товарів, технологій та послуг із-за кордону для реа лізації їх на внутрішньому ринку країни. Інвестиція - довгострокове вкладання капіталу в галузі економіки в країні та за кордоном. Розрізняють фінансові (купівля цінних паперів) та реальні інвести ції (вкладання капіталу в промисловість, сільське господарство тощо). Індуїзм - це сукупність форм релігій, індійський спосіб життя з кастовим поділом населення, що включає життєві принципи, норми поведінки, соціальні та етичні цінності, вірування, культи, обряди. Іноземні інвестиції - усі види майнових й інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Інтенсифікація виробництва - розвиток виробництва, що базується на вико ристанні ефективних засобів виробництва і технологічних процесів, викорис тання передових методів організації праці, більш раціональне використання ресурсів. Інфляція - знецінення паперових грошей, що перебувають в обігу, тобто падіння їхньої купівельної спроможності.

Інфраструктура - комплекс галузей, що обслуговують виробництво і населення, а також необхідних для їхнього функціонування споруд, систем і служб. Іригація - штучне зрошення полів. Іслам - світова релігія, яку заснував в Аравії пророк Мухаммед у VII ст. на ґрунті арабських племінних релігій. Іудаїзм - релігійне вчення, сформоване в І тисячолітті до н. е. серед єврей ського населення Палестини, на його основі сформувалося християнство. Католицизм - одна з гілок християнства, існує як суворо централізована церква, на чолі якої стоїть Папа - глава держави Ватикан. Квота (експортна) - частка продукції, що йде на експорт, від загального вироб ництва продукції тієї чи іншої галузі господарства, окремого підприємства. Коефіцієнт міграційного приросту населення - відношення різниці між чис лом прибулих і вибулих людей до середньорічної кількості населення. Коефіцієнт народжуваності - число народжень за рік на 1000 осіб. Коефіцієнт природного приросту населення - відношення різниці між кількіс тю народжених і померлих у країні за рік до загальної кількості населення країни. Коефіцієнт смертності - число смертей за рік на 1000 осіб. Колонія - країна чи територія, що перебуває під владою іноземної держави (метрополії). Вона не має політичної та економічної самостійності, керівництво в ній здійснюється на основі спеціального режиму. Конфедерація - тимчасовий юридичний союз суверенних держав, створений для забезпечення їхніх спільних інтересів. Корпорація - об’єднання, союз підприємств чи окремих підприємців, одна з форм підприємництва. Латифундії - великі приватні господарства у Латинській Америці і Африці, що виробляють значні обсяги сільськогосподарської товарної продукції на продаж. Людність - чисельність постійного населення того чи іншого міського або сільського поселення. Мегалополіс (мегаполіс) - значна за розмірами високоурбанізована зона, що утворилася в результаті зростання кількох міських агломерацій. Метрополія - країна, що володіє колонією. Механічний приріст населення - різниця між числом прибулих на якусь територію і числом вибулих з неї за певний строк. Механічний рух населення - рух населення з одних місць в інші. Міграція населення - переміщення людей, зв’язане зазвичай із зміною місця проживання. Міжнародна інтеграція - процес розвитку глибоких і стійких зв’язків між групами країн, що ґрунтується на узгодженні і проведенні міждержавної еконо міки і політики; вищий ступінь міжнародного поділу праці. Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) - спеціалізована установа з валютно-фінансових питань. Нині до складу МБРР входить близько 180 держав. Міжнародний валютний фонд (МВФ) - спеціалізована установа з упорядку вання валютно-фінансових відносин між країнами; у складі МВФ близько 180 держав-членів. Міжнародний поділ праці (МПП) - спеціалізація господарства окремих країн світу на виробництві певних видів продукції і послуг, якими вони обмінюються з іншими країнами. Міська агломерація - компактне просторове угруповання міських поселень, що об’єднані інтенсивними виробничими, трудовими, культурно-побутовими, рекреаційними зв’язками. Мовні сім’ї - сукупність мов народів світу, що схожі за лінгвістичною будо вою і походженням. До найбільших мовних сімей належать індоєвропейська, тибетська, афро-азійська, алтайська, уральська та ін.

275

276

Монархія - форма правління держави, за якої влада зосереджена в руках однієї людини (царя, короля, імператора, султана). Зазвичай влада є пожиттевою і передається у спадок. Монотоварна спеціалізація - вузька спеціалізація країни на виробництві одного чи двох-трьох видів товарів (сировини або сільськогосподарської продук ції), що призначена переважно для експорту. Народонаселення - сукупність людей, що проживає на Землі у цілому чи на певній території і характеризується чисельністю, динамікою чисельності, інтен сивністю демографічних процесів (народжуваність, смертність), статево-віковою структурою, расовим, мовним, етнічним, релігійним складом, особливостями зайнятості тощо. Науково-технічна революція (НТР) - якісне перетворення сучасних виробни чих сил на основі науки; провідний чинник розвитку суспільства. Нафтодолари («нафтові гроші») - поняття, що закріпилося в міжнародній комерційній практиці через стрімке підвищення ціни на нафту. Вони є державними валютними доходами країн - експортерів нафти, перш за все держав - членів ОПЕК. Нація —стійка спільність людей, що склалася історично і для якої характерна спільність економічного життя, мови, території і певних рис ментальності (пси хології). Несамоуправна територія - термін, прийнятий ООН для позначення всіх коло ніальних і залежних територій, народи яких ще не досягли повного самоуправління. Нові індустріальні країни (НІК) — група країн, що розвиваються, в яких стрімко розвиваються галузі обробної промисловості, що дало їм змогу значно розширити постачання промислової продукції на світовий ринок. Організація Об’єднаних Націй (ООН) - універсальна міжнародна організація загальної компетенції, що утворена на основі добровільного об’єднання суверен них держав з метою підтримання і зміцнення міжнародного миру і безпеки. Була створена 24 жовтня 1945 р. Паритет купівельної здатності (НКЗ) - перевідні курси валют, що використо вуються для перерахунку ВВП чи ВИП доходу на душу населення з метою більш точної оцінки рівня життя населення у різних країнах. Підопічні території - залежні території, управління якими було передане ООН якійсь державі. Плантаційні культури - сільськогосподарські культури (кава, какао, банани, арахіс, чай тощо), які вирощують на великих плантаціях переважно на експорт. Політична географія — галузь географії, що вивчає регіональні і глобальні проблеми миру; є базою для виявлення причин конфліктів, пошуку розумних компромісів, оптимальних просторових рівнів для співробітництва. Православ’я — одна з найдавніших гілок християнства. Виникла у 395 p., коли Римська імперія розпалася на західну і східну частини; остаточно сформу валась як самостійна церква у 1054 р. Районування - процес виділення районів на основі однієї чи декількох ознак. Регіон - територіально однорідне утворення, як правило, більше, ніж район. Рівень урбанізації - частка міського населення в чисельності населення країни. Розселення населення —процес розподілу і перерозподілу населення по тери торії і створення в результаті мережі поселень. Світове господарство - система взаємозв’язаних національних господарств, в основі якої лежить міжнародний поділ праці, різноманітні економічні, політич ні та інші відносини. Світові релігії - релігії, що найбільше поширені серед народів різних країн і континентів. До світових релігій належать буддизм, іслам, християнство. Система розселення - територіальне поєднання поселень, між якими існує розподіл функцій, а також виробничі і соціальні зв’язки.

Спеціалізація країни (району) - зосередження в країні (районі) виробництва певного виду продукції, значна частина якої призначена для обміну (торгівлі). Спільне підприємство - господарська організація, створена вітчизняними підприємствами на певних умовах разом з партнерами з інших країн. Статево-вікова піраміда - графічне зображення розподілу населення за стат тю і віком. Субурбанізація - процес стрімкого розвитку приміських територій великих міст (процес відтоку населення в приміські, екологічно більш чисті зони). Сфера послуг - частина невиробничої діяльності людей, ш;о обслуговує спо живчі потреби населення. Типологія країн - виділення груп країн світу за рівнем, характером і типом соціально-економічного та історичного розвитку. Транснаціональні корпорації (ТНК) - найбільші приватні монополії з широкою мережею філіалів і відділень у різних країнах світу; союзи фірм різної націо нальної приналежності. Уклад - спосіб ведення господарства із специфічними виробничими відноси нами (натурально-патріархальний, дрібнотоварний та ін.). Унітарна держава - одна з форм державного устрою, за якої адміністративнотериторіальні одиниці всередині країни підкоряються безпосередньо централь ному уряду. Урбанізація - процес виникнення, зростання людності і числа міст, концен трації в них економічного потенціалу, підвищення ролі міст у житті суспільства. Федерація - добровільне об’єднання кількох раніше самостійних державних утворень в одну союзну державу. Форми міжнародного економічного співробітництва - зовнішня торгівля, науково-технічне співробітництво, кредитно-фінансові відносини, міжнародний туризм, спільне підприємництво, надання різних послуг тощо. Християнство - світова релігія, що нині включає три основні гілки - католи цизм, православ’я, протестантизм - у рамках яких існує багато різних віроспо відань і релігійних об’єднань. Чинник розміщення - конкретна умова, що обумовлює розміщення об’єкта, галузі в тому чи іншому місці. Якість життя населення - сукупність показників, що характеризують умови і рівень життя населення (доходи населення, житлові умови, рівень медичного обслуговування, екологічний стан території, розвиненість соціальної інфра структури тощо).

277

ДОДАТКИ 278

Д одат ок 1 Н аселення світу 1950 р. Регіон

2000 р.

Прогноз на 2050 р.

% від % від % від млн осіб населення млн осіб населення млн осіб населення світу світу світу

Європа

549,4

21,8

728,0

12,1

603,3

6,5

Азія

1 398,6

55,5

3 634,0

60,6

5 428,2

58,2

Африка

221,8

8,8

786,7

13,1

2 000,4

21,5

Північна Америка

171,4

6,8

407,2

6,7

437,6

4,7

Центральна і Південна Америка

166,3

6,6

414,2

7,0

805,6

8,6

Австралія та Океанія

12,6

0,5

29,9

0,5

42,2

0,5

Усього

2 520,0

100,0

6 037,0

100,0

9 322,3

100,0

Д одат ок 2 Зміни кількості і темпи зростання населення світу, 1 9 5 0 -2 0 5 0 pp. Показник

1950- 1955- 1960- 1965- 1970- 1975- 1980- 1985- 19901955 1960 1965 1970 1975 1980 1985 1990 1995

Зміни кількості населення за період (тисячі)

46 822 51 981 61 663 70 821 75 108 75 258 81 728 88 841 84 524

Темпи зростання населення (%) Показник

1,77

1,80

1,94

2,02

1,94

1,77

1,76

1,75

1,54

1 995- 2 000- 2 005- 2 0 1 0 - 2 0 1 5 - 2 0 20- 2 0 2 5 - 2 030- 2 0 3 5 - 2040- 20452000 2005 2010 2015 2020 2025 2030 2035 2040 2045 2050

Зміни кількості населення 80459 79382 79 282 78 700 74 529 67 340 59 472 52335 46125 39030 30 728 за період (тисячі)

Продовження

Показник 1995- 2000- 2005- 2010- 2015- 2020- 2025- 2030- 2035- 2040- 20452000 2005 2010 2015 2020 2025 2030 2035 2040 2045 2050 Темпи зростання 1,11 1,00 0,86 0,73 0,62 0,53 0,44 0,34 населення 1,36 1,26 1,18 (%) Д одат ок З Густота населення світу,

1 9 5 0 -2 0 5 0 pp. Рік

Густота населення (осіб на км2)

1950

1955

1960

1965

1970

1975

ЗО

1980

1985

1990

1995

2000

2005

2010

2015

2020

2025

2030

2035

2040

2045

2050

279

Додат ок 4 Міське і сільське населення світу, 1 9 5 0 -2 0 5 0 pp.

280 Світ, регіон

Середньорічні темпи приросту, %

Населення, млрд осіб 1950

1975

2007

2025

2050

1950- 1975- 2007- 20251975 2007 2025 2050

Загальна чисельність населення Світ

2,54

4,08

6,67

8,01

9,19

1,90

1,54

1,02

0,55

Більш розвинуті регіони

0,81

1,05

1,22

1,26

1,25

1,01

0,48

0,16

-0 ,0 4

Менш розвинуті регіони

1,71

3,03

5,45

6,75

7,95

2,26

1,84

1,19

0,65

Міське населення Світ

0,74

1,52

3,29

4,58

6,40

2,89

2,42

1,84

1,33

Більш розвинуті регіони

0,43

0,70

0,91

0,99

1,07

1,98

0,81

0,49

0,30

Менш розвинуті регіони

0,31

0,82

2,38

3,59

5,33

3,88

3,35

2,27

1,58

Сільське населення Світ

1,80

2,56

3,38

3,43

2,79

1,41

0,87

0,08

-0 ,8 2

Більш розвинуті регіони

0,39

0,35

0,31

0,26

0,17

-0 ,4 4

-0 ,3 2

-0 ,9 4

-1 ,6 7

Менш розвинуті регіони

1,41

2,21

3,06

3,16

2,62

1,80

1,02

0,17

-0 ,7 5

Міське населення в регіонах світу, 1 9 5 0 -2 0 5 0 pp. Світ, регіон

Середньорічні темпи приросту, %

Міське населення, %

1950- 1975- 2007- 20251975 2007 2025 2050

1950

1975

2007

2025

2050

Африка

14,5

25,7

38,7

47,2

61,8

2,28

1,28

1,10

1,08

Азія

16,8

24,0

40,8

51,1

66,2

1,42

1,66

1,24

1,04

Європа

51,2

65,7

72,2

76,2

83,8

1,00

0,29

0,30

0,38

Продовження Середньорічні темпи приросту, %

Міське населення, %

Світ, регіон

1950- 1975- 2007- 20251975 2007 2025 2050

1950

1975

2007

2025

2050

Латинська Америка і Карибський басейн

41,4

61,1

78,3

83,5

88,7

1,56

0,78

0,36

0,24

Північна Америка

63,9

73,8

81,3

85,7

90,2

0,58

0,30

0,29

0,20

Австралія і Океанія

62,0

71,5

70,5

71,9

76,4

0,57

-0 ,0 5

0,11

0,24

Д одат ок 5 Н айбільш і аглом ерації на Зем лі з чисельністю ж ителів понад 10 млн (на січень 2009 р.) Агломерація

Кількість мешканців

Міста, що утворюють агломерацію

Держава

Токіо

33,8 млн

Йокогама, Кавасакі, Саітама

Японія

Сеул

23,9 млн

Пучхон, Коян, Інчхон, Соннам, Сувон

Південна Корея

Мехіко

22,9 млн

Несауалькойотль, Екатепек-деМорелос, Наукальпан-де-Хуарес

Мексика

Делі

22,4 млн

Фаридабад, Газіабад

Індія

Мумбаї

22,3 млн

Bhiwandi, Кальян, Тхане, Ulhasnagar

Індія

Нью-Йорк

21,9 млн

Ньюарк, Патерсон

США

Сан-Паулу

21,0 млн

Гуарульюс

Бразилія

Маніла

19,2 млн

Калоокан, Кесон

Філіппіни

ЛосАнджелес

18,0 млн

Риверсайд, Анахайм

США

Шанхай

17,9 млн

Осака

16,7 млн

Кобе, Кіото

Японія

Хаура

Індія

Китай

Калькутта

16,0 млн

Карачі

15,7 млн

Гуанчжоу

15,3 млн

Фошань

Китай

Джакарта

15,1 млн

Бекаси, Богор, Депок, Тагенганг

Індонезія

Каїр

14,8 млн

Гиза, Хелуан, Шубра-Зль-Хайма

Єгипет

Москва

14,5 млн

Пакистан

Росія

Продовження Агломерація

Кількість мешканців

Міста, що утворюють агломерацію

Держава

БуеносАйрес

13,8 млн

Сан-Хусто, Ла-Плата

Аргентина

Пекін

13,2 млн

Китай

Дакка

13,1 млн

Бангладеш

Додаток 6 Зайнятість населення Регіон, країна

Зайнятість населення Зайнятість Зайнятість населення в сільському, лісовому населення в в обслуговуючих галузях та рибному промисловості, % господарства, % господарстві, %

Німеччина

Франція

Швейцарія

СІЛА

Канада

Саудівська Аравія

Афганістан

Індія

. Казахстан

ЗО

Малайзія

Індонезія

Таїланд

В’єтнам

Куба

Чилі

ПАР

ЗО

Єгипет

Нігерія

Марокко

Австралія

Нова Зеландія

Додат ок 7 Світові ресурси нафти, 2008 р.

(за даними ВР S tatistical Review of W orld Energy)

283

Регіон, країна

Доведені запаси, млрд т

Видобуток, мли т

Споживання, млн т

Світ

170,8

3928,8

3927,9

Північна Америка

9,7

619,2

1076,6

США

3,7

305,1

884,5

Канада

4,4

156,7

102,0

Латинська Америка

17,6

335,6

270,3

Венесуела

14,3

131,6

32,5

Євразія

19,2

851,0

955,5

Росія

10,8

488,5

130,4

Казахстан

5,3

72,0

10,9

Близький Схід

102,0

1253,7

306,9

Саудівська Аравія

36,3

515,3

104,2

Іран

18,9

209,8

83.3

Ірак

15,5

119,3

Кувейт

14,0

137,3

15,3

ОАЕ

13,0

139,5

22,9

Африка

16,6

488,1

135,2

Алжир

1,5

85,6

14,0

Єгипет

0,6

34,6

32,6

Азія і Тихий океан

5,6

381,2

1183,4

Китай

2,1

189,7

375,7

Додат ок 8 Світові ресурси природного газу, 2008 р. (за даними ВР S tatistical Review of W orld Energy) Регіон, країна

Доведені запаси, трлн мз

Видобуток, млрд M3

Споживання, млрд мз

Світ

185,02

3065,6

3018,7

Північна Америка

8,87

812,3

824,4

США

6,73

582,2

657,2

Канада

1,63

175,2

100,0

Латинська Америка

7,31

158,9

143,0

Венесуела

4,84

31,5

32,4

t-4

Продовження Доведені запаси, ТрЛН M3

Видобуток, млрд M3

Споживання, млрд мз

Євразія

62,89

1087,3

1143,9

Росія

43,30

601,7

420,2

Туркменистан

7,94

66,1

19,0

Близький Схід

75,91

381,1

327,1

Іран

29,61

116,3

117,6

Катар

25,46

76,6

19,8

Саудівська Аравія

7,57

78,1

ОАЕ

6,43

50,2

58,1

Африка

14,65

214,8

94,9

Алжир

4,50

86,5

25,4

Єгипет

2,17

58,9

40,9

Азія і Тихий океан

15,39

411,2

485,3

Індонезія

3,18

69,7

38,0

Австралія

2,51

38,3

23,5

Китай

2,46

76,1

80,7

Регіон, країна

Д одат ок 9 Світові ресурси вугілля, 2008 р. (за даними ВР S tatistical Review of W orld Energy) Регіон, країна

Доведені запаси, млн т

Видобуток, млн т

Споживання, млн т

Світ

826001

3324,9

3303,7

Північна Америка

246097

638,4

606,9

СІЛА

238308

596,9

565,0

Канада

6578

36,0

33,0

Латинська Америка

15006

55,5

23,3

Бразилія

7059

2,4

14,6

Колумбія

6814

47,8

2,3

Євразія

272246

456,4

522,7

Росія

157010

152,8

101,3

Україна

33873

40,2

39,3

Казахстан

31300

58,8

33,6

Близький Схід

1386

0,5

9,4

Африка

32013

143,4

110,3

Продовження Доведені запаси, млн т

Видобуток, млн т

Споживання, млн т

ПАР

30408

141,1

102,8

Азія і Тихий океан

259253

2030,7

2031,2

Китай

114500

1414,5

1406,3

Австралія

76200

219,9

51,3

Індія

58600

194,3

231,4

Регіон, країна

Д одат ок 10 Сучасний земельний фонд і можливі резерви освоєння нових земель, млн га (за даними ФАО) Сільгоспугіддя

Регіон

Площі Можливі оброблених % ДО Загальна площі Лісові земель 3 загаль обробле площа, освоєння площі урахуван ної них млн га всього для ням площі земель обробітку освоєних

Європа і країни СНД

2733

850

380

1050

70-80

470

17,2

Азія

2753

970

460

540

100-110

560

20,0

Африка

3031

1040

210

640

210-230

430

14,2

Північна Америка

1971

500

230

740

5 0-60

280

14,2

Південна Америка

2054

580

130

990

300-320

410

20,0

Австралія і Океанія

851

510

2 0-30

7,0

Усього

13393

4450

1460

4040

750-820

2210

16,5

Д одат ок 11 Темни зростання світового виробництва за ООН (зміни порівняно з попереднім роком, у % ) 2010 р. Світ, регіони

20042008 р. 2009 р. Базовий 2007 pp. сценарій

Оптимі стичний сценарій

Песимі стичний сценарій

Світ

3,8

2,1

-2 ,6

1,6

2,3

0,2

Розвинуті країни

2,6

0,8

-3 ,9

0,6

1,1

-0 ,4

СПІА

2,6

1,1

-3 ,5

1,0

1,5

0,0

Продовження Світ, регіони

20042008 р. 2009 р. Базовий 2007 pp. сценарій

2,0

0,4

0,9

1,5 0,0

0,6

-1,0

7,6

5,3

-5,1

1,4

2,4

-0,5

7,8

5,4

-5,4

1,5

2,5

-0,6

7,1

5,4

1,4

4,3

5,5

2,0

5,9

4,9

0,9

4,0

5,3

1.7

8,5

6,2

3,2

5,6

6,5

3,7

5,9

4,5

-0,7

2,9

5,0

-1,1

5,2

4,0

-1,9

1,7

3,2

-0,7

2,1

-0,6

ЄС Країни 3 перехідною економікою

2,6

снд Країни, що розвиваються Африка

Латинська Америка і Карибський басейн

Песимі стичний сценарій

-7,1 -3,5

Японія

Східна і Південна Азія Західна Азія

2010 р. Оптимі стичний сценарій

Д одат ок 12 Виробництво сталі в світі, 2007 р. (за даними Міжнародного інституту чувуну і сталі (IISI)

Групи країн

Виробництво, тис. т

Частка у світовому виробництві, %

Загалом світ

1344265

100

Азія

754574

56,1

Африка

18764

1,4

Близький Схід

16452

1,2

Європейський Союз (27)

210186

15,6

Європейський Союз (15)

175609

13,1

Інша Європа

30452

2,3

Океанія

8745

0,7

Північна Америка

132834

9,9

СНД (6)

124006

9,2

Південна Америка

48251

3,6

Додат ок 13 Виробництво автомобілів, 2007 р. (за даними М іжнародної організації виробників автомобілів) Місце

Країна/Регіон

Автомобільна продукція, одиниць

Світ

73 101 695

єс

18 887 996

Японія

11 596 327

СІЛА

10 780 729

Китай

8 882 456

Німеччина

6 213 460

Південна Корея

4 086 308

Франція

3 019 144

Бразилія

2 970 818

Іспанія

2 889 703

Канада

2 578 238

Індія

2 306 768

Мексика

2 095 245

Велика Британія

1 750 253

Росія

1 660 120

Італія

1 284 312

Таїланд

1 238 460

Туреччина

1 099 414

Іран

997 240

Чехія

938 527

Бельгія

844 030

Польща

784 700

Словаччина

571 071

Аргентина

544 647

ПАР

534 490

Індонезія

419 040

Малайзія

413 440

Україна

402 591

287

288

Д одат ок 15 Провідні експортери з надання транспортних послуг, 2007 р. (за даними СОТ) Частка в експорті світу, % Країна 2000 р.

2007 р.

СІЛА

14,5

10,3

Японія

7,4

5,6

Республіка Корея

3,9

4,5

Китай

1,1

4,2

Гонконг (Китай)

3,7

3,2

Сінгапур

3,4

3,1

Норвегія

2,8

2,5

Росія

1,0

1,6

Канада

2,2

1,6

Індія

0,6

1,2

Д одат ок 16 П ротяжність залізниць і густота залізничної сітки в країнах світу Країна

Протяжність Густота доріг, сітки, км на 1 тис. КМ2 тис. км

Країна

Протяжність Густота доріг, сітки, км на 1 тис. КМ2 тис. км

СИТА

195

Польща

Росія

Україна

Канада

ПАР

Індія

Бразилія

Китай

Японія

Німеччина

107

Велика Британія

Австралія

Італія

Аргентина

Казахстан

Франція

Іспанія

Мексика

Швеція

Д одат ок 17 П ротяж ність автомобільних доріг у країнах світу Країна

Протяжність автодоріг, тис. км

Країна

Протяжність автодоріг, тис. км

США

6284

ПАР

530

Індія

3350

Туреччина

380

Бразилія

2000

Польща

371

Китай

1300

Велика Британія

367

Японія

1150

Іспанія

350

Росія

936

Індонезія

350

Канада

902

Італія

305

Франція

813

Мексика

250

Австралія

800

Пакистан

230

Німеччина

640

Аргентина

220

Д одат ок 18 Автомобільний парк в країнах світу Автомобільний парк, мли одиниць Країна

Всього

У т. ч. легкові

вантажні і автобуси

США

215

207

Японія

Німеччина

Італія

Франція

Велика Британія

Росія

Канада

Іспанія

Бразилія

Мексика

Китай

Австралія

Польща

Республіка Корея

289

Д одат ок 19 Протяжність трубопроводів у країнах світу Протяжність трубопроводів, тис. км Країна

Нафто- і нафтопродуктопроводи

Газопроводи

Всього

СІЛА

276,0

331,0

607,0

Росія

63,0

150,0

213,0

Німеччина

7,5

97,6

105,1

Канада

23,5

75,0

98,5

Мексика

39,7

13,2

52,9

Франція

7,5

24,7

32,2

Італія

3,8

19,4

Китай

10,8

6,2

17,0

Аргентина

7,0

9,9

16,9

Велика Британія

3,9

12,8

16,7

23,2

Додат ок 20 Найбільші універсальні морські порти світу Порт

Країна

Вантажообіг, мли т

Сінгапур

325

Роттердам

Нідерланди

320

Новий Орлеан

СІПА

225

Шанхай

Китай

185

Сянган

Китай

175

Тиба

Японія

170

Хьюстон

СІЛА

160

Нагоя

Японія

155

Ульсан

Республіка Корея

І 50

Антверпен

Бельгія

130

Додат ок 21 Тоннаж світового морського флоту Країна

Кількість суден

Тоннаж, млн брт (об’єм приміщень судна)

Країна

Кількість суден

Тоннаж, млн брт (об’єм приміщень судна)

Панама

6140

105,2

Росія

4700

10,6

Ліберія

1630

54,1

Італія

1400

8,0

Багамські Острови

1300

29,5

Філіппіни

1900

7,7

Продовження Країна

Кількість суден

Тоннаж, млн брт (об’єм приміщень судна)

Країна

Кількість суден

Тоннаж, млн брт (об’єм приміщень судна)

Мальта

1570

28,2

СентВінсент і Гренадіни

2440

7,2

Греція

1500

24,8

Індія

970

6,9

Кіпр

1560

23,6

Німеччина

1030

6,5

Норвегія

2315

23,4

Туреччина

1150

6,3

Сінгапур

1730

21,8

Данія

1050

5,9

Японія

8460

17,1

Республіка Корея

2420

5,7

Китай

3280

16,3

Тайвань

680

5,3

США

5640

12,0

Малайзія

630

5,2

Д одат ок 22 Н айбільш і аеропорти світу Аеропорт

Країна

Кількість пасажирів на рік, млн осіб

Атланта (Хартфілд)

США

Чикаго (О’Хара)

США

Лос-Анджелес

США

Хітроу (Лондон)

Велика Британія

Даллас

США

Ханеда (Токіо)

Японія

Рейн-Майн Франкфурт

Німеччина

Шарль де Голль (Париж)

Франція

Сан-Франциско

США

Схіпхол (Амстердам)

Нідерланди

Д одат ок 23 Провідні світові експортери і імпортери товарів та послуг, 2007 р. (за даними ВТО) Країна

Частка в експорті світу, %

Країна

Частка в імпорті світу, %

США

13,9

США

10,9

Велика Британія

8,3

Німеччина

8,1

Німеччина

6,3

Велика Британія

6,3

291

Продовження Країна

Частка в експорті світу, %

Країна

Частка в імпорті світу, %

Франція

4,2

Японія

4,8

Іспанія

3,9

Китай

4,2

Японія

3,9

Франція

4,0

Китай

3,7

Італія

3,8

Італія

3,4

Іспанія

3,2

Індія

2,7

Ірландія

3,1

Ірландія

2,7

Нідерланди

2,8

Додат ок 24 Країни, що користуються євро Категорії країн

Кількість населення, млн осіб

Країни і території

Офіційні члени Єврозони

329

Австрія, Бельгія, Греція, Ірландія, Італія, Іспанія, Кіпр, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Словенія, Словаччина, Фінляндія, Франція

Інші європейські країни і території, які викори стовують євро

3,0

Акротірі і Декелія, Андорра, Косово, Чорногорія, Монако, Сан-Марино, Ватикан

Неєвропейські території, що використо вують євро

0,207

Країни ЄС, валюти яких прив’язані до євро

Болгарія, Данія, Естонія, Латвія, Литва

Інші європейські держа ви, валюти яких при в’язані до євро

Боснія та Герцоговина

Інші держави і території, валюти яких прив’язані до євро

Кабо-Верде, Коморські Острови, Марокко

Африканські держави, що використовують франки, прив’язані до євро

110

Бенін, Буркіна-Фасо, Камерун, ЦАР, Республіка Чад, Кот-д’Івуар, Екваторіальна Гвінея, Габон, ГвінеяБісау, Малі, Нігер, Республіка Конго, Сенегал, Того

Французькі території Тихого океану, що вико ристовують французький тихоокеанський франк, прив’язаний до євро

0,5

Французька Полінезія, Нова Каледонія, Острови Уолліс і Футуна

Кліппертон, південні французькі та антарктичні землі, Майотта, Сен-П’єр і Мікелон

Д одат ок 25

Динаміка експорту-імпорту послуг України з країнами світу 2005—2008 pp., тис. дол. (за даними Державного комітету статистики України) Назва країн

Експорт 2005

2006

2007

2008

Країни СНД

2849229,2

3451304,8

3717066,6

4311211,7

Азербайджан

10691,1

11051,6

14335,3

24462,9

Білорусь

47268,2

57939,7

81257,8

123253,8

Вірменія

5637,8

8606,1

7601,7

9526,5

Грузія

33718,4

41392,5

50760,6

65681,3

Казахстан

21358,8

33339,3

67527,9

113106,1

Киргизстан

1051,7

2336,4

1535,8

2731,2

Молдова

33724,3

35266,7

53390,8

68935,1

Росія

2574533,2

3137030,2

3410567,7

3851594,0

Таджикистан

7732,4

1636,3

2243,8

2062,5

Туркменистан

107990,6

114753,3

16415,7

37941,9

Узбекистан

5522,9

7952,8

11429,5

11916,4

Країни Європи

1870363,4

2360832,9

3154141,1

4176449,0

Австрія

94882,1

126500,2

183898,5

261428,5

Албанія

536,6

1181,9

673,2

1051,4

Андорра

14.7

14,6

18,8

29,6

Бельгія

145497

171202,1

203495,6

237778,6

Болгарія

32307,8

34996,7

41886,4

48368,5

Боснія та Герцеговина

97,9

205,9

255,5

171,5

Греція

69245,5

64934,3

104922,9

140520,9

Данія

48550,6

78430,9

80393,2

80478,0

Естонія

12868,1

97339,7

144083,3

189768,9

Ірландія

8915,4

6076,4

7761,3

44181,2

Ісландія

2258,5

2278,2

4661,8

4378,9

Іспанія

20121,1

24321,3

29045,0

34220,5

Італія

74134,0

92769,1

110190,1

165851,2

Латвія

39794,4

40352,6

47323,5

56633,2

Ліхтенштейн

8278,4

6927,4

5890,2

1705,1

Литва

12628,5

19068,8

33422,6

33839,8

Люксембург

664,8

835,1

1656,7

8837,4

Македонія

432,8

343,1

2465,7

973,8

293

Продовження Експорт Назва країн

2005

2006

2007

2008

Мальта

35201,2

41500,1

37166,8

58236,0

Монако

3431,3

2174

5278,9

3918,2

Нідерланди

73246,7

89639,9

139450,2

161896,1

Німеччина

185809,6

253987,8

380882,0

547059,2

Норвегія

13450,4

13258,2

20380,7

26724,8

Польща

62214,8

80765,9

104508,8

152665,8

Португалія

10581,8

12219,8

9965,2

14324,7

Румунія

8017,5

18305

19661,1

29770,4

Сербія

18559,0

Словаччина

49167,3

29536,1

50219,3

71099,4

Словенія

1960,9

2847,7

6163,2

9544,2

Велика Британія

300196,6

389995,1

546754,0

695050,5

Угорщина

128210,2

125815,8

102529,6

113813,9

Фінляндія

14743,6

20953,6

31905,5

47558,8

Франція

57394,4

69147,8

84211,9

123641,1

Хорватія

1502,5

1897,6

3315,3

52495,7

Чехія

21209,6

29727,2

38943,3

41455,6

Чорногорія

1871,9

Швейцарія

296187,9

361456,5

510201,1

617909,0

Швеція

16506,5

27930,0

32307,7

60897,1

Країни А зії

559425,5

692864,4

888191,3

1314846,4

Ізраїль

40913,2

44392,9

60698,5

86679,0

Індія

17069,9

19676,4

36036,0

37158,3

Індонезія

2190,3

1298,8

4113,2

2620,8

Іран

9170,5

13165,1

36328,4

9855,4

Кіпр

242354,1

322565,4

406907,2

637340,5

Китай

24027,7

24720,8

38290,6

70221,1

ОАЕ

25999,3

43932,5

46491,7

67455,5

Південна Корея

8279,2

9492,7

9136,6

11034,9

Сирія

22139,2

15670

16633,8

30302,5

Таїланд

5484,6

5909,1

4951,6

9086,5

Туреччина

90228,7

108362,7

131422,9

199266,5

Продовження Назва країн

Експорт 2005

2006

2007

2008

Японія

5288,2

11597,9

11794,8

19631,2

Країни Африки

73193,0

94274,1

125942,2

203139,4

Алжир

5666,9

12391,2

8144,6

7127,8

Єгипет

14069,1

21684

38618,4

73430,5

Лівія

3264,7

2853,3

6340,6

4494,9

Нігерія

3717,8

6285,1

7859,2

11534,0

Південна Африка

1702,9

3869,7

2849,0

3197,3

Сейшели

8033,1

8711,2

12743,9

19894,7

Туніс

2708,6

3094

3774,5

6380,0

Країни Америки

476812,8

574768,4

793098,5

1247173,8

Аргентина

1800,5

1499,2

367,2

499,2

Бразилія

506,7

742,2

534,1

4718,7

Канада

39579,9

64920,7

95860,5

120534,4

Куба

513,6

387,4

500,6

1082,1

Мексика

322,6

433,3

377,5

2028,5

Панама

34045,6

47019,5

57977,0

115517,1

США

281441,0

316066,2

442617,1

555249,5

Австралія і Океанія

6854,6

10479,8

16380,6

26368,0

Австралія

855,9

1658,4

2372,7

4350,1

Нова Зеландія

293,9

278,4

1759,3

9298,1

Назва країн

Імпорт 2005

2006

2007

2008

Країни СНД

520704,9

702249,3

815652,1

1077247,1

Азербайджан

5508,2

3977,6

7022,1

8510,7

Білорусь

23843,4

26973,3

35902,8

54650,9

Вірменія

2174,4

2729,5

4665,3

6638,7

Грузія

11435,5

11948,2

15798,9

19246,5

Казахстан

8915,9

12977,3

20447,9

38270,6

Киргизстан

482,2

477,4

825,0

1648,8

Продовження Назва країн

Імпорт 2005

2006

2007

2008

Молдова

15322,6

25086,1

29855,7

47211,9

Росія

436689,3

596582,8

696697,8

894214,7

Таджикистан

71,5

81,7

159,5

241,4

Туркменистан

13911,3

18493,6

1936,6

Узбекистан

2350,5

2922,0

2847,5

4676,3

Країни Європи

1220181

1703895,2

2402106,7

3488947,7

Австрія

127493,6

213271,2

163560,0

333763,3

Албанія

56,0

66,2

25,1

2,1

Андорра

17,4

9,9

Бельгія

28643,5

35684,8

55295,7

78985,8

Болгарія

10393

17334,9

23950,6

32337,7

Боснія та Герцеговина

16,2

24,2

133,0

172,9

Греція

12467,7

18361,1

67470,4

60438,2

Данія

13307,3

22264,6

29773,3

31234,3

Естонія

8508,3

7335,5

11285,3

14457,9

Ірландія

1103,0

2142,1

4056,8

7964,0

Ісландія

19,5

216,1

265,9

625,8

Іспанія

16379,6

17408,8

14552,6

17296,6

Італія

19535,5

27923,1

54743,8

54466,8

Латвія

12962,4

13338,1

22497,5

22389,4

Ліхтенштейн

7318,2

8971,3

2899,2

9466,4

Литва

6720,5

9913,2

29726,6

43990,9

Люксембург

274,8

282,1

33445,8

1176,0

Македонія

6129

556,4

526,8

11642,3

Мальта

1423,3

1573,1

1662,6

2107,0

Монако

28,5

2,6

51,5

66,5

Нідерланди

65634,8

84460,2

93359,6

133103,3

Німеччина

171296,5

244176,2

339442,6

511544,2

Норвегія

6923,9

5226,8

4117,5

6854,3

Польща

76955,2

96954,7

146301,5

230591,4

Португалія

2430,9

4950,9

18140,4

31199,1

Продовження Назва країн

Імпорт 2005

2006

2007

2008

Румунія

4023,8

5229,2

11223,7

30545,6

Сербія

6758,2

Словаччина

17460,0

25104,0

28028,2

39243,4

Словенія

2587,1

4089,2

3803,8

5238,0

Велика Британія

271345,4

428702,7

610539,8

863581,4

Угорщина

49757,3

59271,4

127110,5

96157,4

Фінляндія

2929,7

8958,8

16989,0

38030,4

Франція

53187,4

61273

154445,6

279761,3

Хорватія

1434,9

3578,6

8361,1

17204,7

Чехія

17620,7

28293,1

48489,0

69532,3

Чорногорія

1932,8

Швейцарія

111093,8

166450,8

174160,5

258007,1

Швеція

90627,9

76970,2

96758,9

146193,9

Країни Азії

451226,8

522863,0

729751,3

1137475,4

Ізраїль

18800,3

14689,2

24839,1

4 8 7 0 9 ,5

Індія

3192,7

4325,2

7786,4

7678,2

Індонезія

303

632,9

1166,3

1893,2

Іран

2254,9

2264,1

2964,0

1640,8

Кіпр

213540

279091,6

389833,0

661444,8

Китай

7669,8

8474,7

15323,9

21141,0

ОАЕ

10833,5

29402,9

37667,3

70796,7

Швденна Корея

2760,4

1704,1

4838,1

6199,5

Сирія

1363,0

1410,4

2849,6

1086,2

Таїланд

8135,9

10514,2

15507,4

20632,9

Туреччина

93863,7

120152,8

180130,7

226590,4

Японія

5435,6

4444,4

9621,0

28301,9

Країни Африки

28636,8

50735,7

61852,5

87018,2

Алжир

1418,2

2106,1

898,4

1063,6

Єгипет

18000,5

34708,8

43718,1

71761,3 801,8 1240,5

Лівія

589,1

2195,8

3314,2

Нігерія

740,4

1052,7

925,8

і Продовження Назва країн

Імпорт 2005

2006

2007

2008

Південна Африка

1242,1

3851,6

4659,3

3475,7

Сейшели

840,9

634

1891,9

893,3

Туніс

1159,9

1789,2

971,2

1980,2

Країни Америки

391737,1

396143,5

574684,8

570357,4

Аргентина

975,6

1039,6

1104,5

1648,1

Бразилія

1583,2

2015,3

38592,9

2440,1

Канада

25793,6

27681,7

28529,4

33116,6

Куба

353,7

544,5

1065,0

1355,8

Мексика

525

658,4

608,3

1027,0

Панама

1791,3

2153

3561,6

12324,2

США

306750,7

318090,7

437227,2

426304,0

Австралія і Океанія

1665,4

1738,6

2661,0

4937,1

Австралія

999,8

1413,2

1923,8

1551,6

Нова Зеландія

360,6

22,8

567,4

2372,8

Д одат ок 26 Географічна структура зовніш ньої торгівлі товарами за 2008 p., тис. дол. (за даними Державного комітету статистики України)

Назва країни

Експорт

Імпорт

Сальдо

Всього

66954429,8

85535356,4

-18580926,6

Країни СНД, у тому числі

23809374,8

33569424,7

-9760049,9

Азербайджан

910521,0

75694,2

834826,8

Білорусь

2105576,7

2809645,7

-704069,1

Вірменія

263608,3

25456,2

238152,1

Грузія

655988,4

191582,6

464405,8

Казахстан

1832582,7

3118852,3

-1286269,6

Киргизстан

83650,1

9119,7

74530,4

Молдова

1171987,3

169569,7

1002417,6

Росія

15735571,9

19414212,5

-3678640,7

Продовження

Назва країни

Експорт

Імпорт

Сальдо

Всього

66954429,8

85535356,4

-18580926,6

Таджикистан

77673,6

5355,6

72317,9

Туркменистан

376943,9

5631673,5

-5254729,6

Узбекистан

595271,0

2118262,6

-1522991,6

Країни Європи, у тому числі

19732793,6

30476956,1

-10744162,5

Австрія

593449,1

1031197,7

-437748,6

Албанія

80405,6

407,0

79998,6

Бельгія

364665,6

725442,2

-360776,6

Болгарія

1105942,4

239398,5

866543,9

Боснія та Герцеговина

101168,1

10816,2

90352,0

Греція

339438,9

171846,7

167592,2

Данія

195240,0

339312,0

-144072,0

Естонія

173878,2

177643,5

-3765,3

Ірландія

28798,7

126273,6

-97474,9

Ісландія

35,5

43008,9

-42973,4

Іспанія

870009,4

660177,4

209832,0

Італія

2911728,8

2432064,4

479664,4

Латвія

280540,6

113102,5

167438,1

Ліхтенштейн

321,5

3568,9

-3247,4

Литва

432299,3

723920,3

-291621,0

Люксембург

7882,8

22959,8

-15077,0

Македонія

184134,5

7311,7

176822,8

Мальта

53110,2

2438,9

50671,3

Монако

119,1

1947,8

-1828,6

Нідерланди

1117855,1

1283690,4

-165835,3

Німеччина

1837105,4

7165287,8

-5328182,4

Норвегія

139453,2

280504,8

-141051,6

Польща

2338303,0

4280309,2

-1942006,2

Португалія

63138,5

61679,8

1458,7

Румунія

670802,8

1171079,9

-500277,1

Сербія

555559,7

87942,4

467617,2

Словаччина

910208,2

742466,5

167741,7

Продовження Назва країни

Експорт

Імпорт

Сальдо

Всього

66954429,8

85535356,4

-18580926,6

Словенія

27472,2

231951,9

-204479,7

Велика Британія

640583,5

1375787,3

-735203,8

Угорщина

1367110,1

1282661,3

84448,9

Фінляндія

59100,9

686345,9

-627245,0

Франція

513472,1

1682505,5

-1169033,4

Хорватія

136162,3

60162,3

76000,0

Чехія

670804,7

1376032,9

-705228,2

Чорногорія

2703,5

997,0

1706,5

Швейцарія

831253,9

1171550,6

-340296,6

Швеція

105131,6

696224,8

-591093,2

Країни Азії, у тому числі

15231013,0

15306159,4

-75146,4

Ізраїль

463026,5

172267,1

290759,5

Індія

1005577,2

649935,0

355642,2

Індонезія

460334,4

426019,5

34315,0

Іран

859231,4

71676,3

787555,2

Кіпр

451420,5

66598,7

384821,8

Китай

547524,8

5601545,8

-5054021,0

ОАЕ

898830,9

78403,1

820427,9

Південна Корея

625663,4

2046187,8

-1420524,4

Саудівська Аравія

956391,9

12238,7

944153,2

Сирія

1037338,5

104003,2

933335,4

Таїланд

270184,5

232711,9

37472,6

Туреччина

4633291,4

1950133,2

2683158,2

Японія

115671,4

2795769,5

-2680098,1

Країни Африки, у тому числі

3902444,2

1559056,2

2343388,0

Алжир

344970,2

8194,4

336775,9

Всього

66954429,8

85535356,4

-18580926,6

Єгипет

1560027,4

90862,2

1469165,2

Кот-д’Івуар

27359,0

103806,7

-76447,7

Лівія

124872,6

85,0

124787,6

Продовження Назва країни

Експорт

Імпорт

Сальдо

Всього

66954429,8

85535356,4

-18580926,6

Марокко

256064,8

5957,6

250107,1

Нігерія

393502,6

734,4

392768,2

Південна Африка

33765,6

341326,6

-307561,1

Сейшели

346,8

507,6

-1 6 0 ,8

Туніс

490031,3

2496,0

487535,4

Країни Америки, у тому числі

4143968,8

4190574,4

-466 0 5 ,6

Аргентина

36761,5

139119,7

-102358,1

Бразилія

468839,7

562264,5

-934 2 4 ,8

Віргінські Острови, Британські

862000,0

714,9

861285,0

Домініканська Республіка

116744,7

3138,1

113606,6

Еквадор

36403,0

157357,2

-120954,3

Канада

144090,4

260236,8

-116146,4

Колумбія

52427,1

27297,1

25130,0

Куба

47597,9

2951,9

44645,9

Мексика

140883,5

87388,1

53495,4

Панама

23756,8

5569,4

18187,4

США

1949129,5

2808229,0

-859099,5

Чилі

94156,6

46919,7

47236,9

Австралія і Океанія

63960,1

431680,5

-367720,4

Австралія

56319,8

411163,8

-354844,0

Нова Зеландія

6406,8

20419,9

-14013,1

ЗМІСТ

Шановні друзі!.......................................................................................................

ВСТУП...................................................................................................................... § 1. Предмет соціально-економічної географії світу. Джерела економічних знань........................................................................................................................ § 2. Методи досліджень соціально-економічної географії. Видатні економгеографи с в іту ............................................................................

5 5 8

Розділ І. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ Тема 1. Політична карта світу § 3. Політична карта с в іт у .................................................................................. § 4. Форми адміністративно-територі£ільного устрою і державного правління ............................................................................................................. § 5. Політичні та економічні системи країн. Типологія д ер ж ав ................... § 6. Міжнародні організації................................................................................

18 22 26

Тема 2. Населення світу § 7. Кількість населення. Природний і механічний рух. Статево-віковий склад населення ................................................................................................... § 8. Розміщення населення. Міське і сільське населення............................. § 9. Етнічний, мовний і релігійний склад населення...................................... § 10. Соціальна і професійна структура населення. Трудові ресурси

32 39 44 48

Тема 3. Взаємодія суспільства і природи. Світові природні ресурси § 11. Географічне середовище. Природні ресурси і ресурсозабезпеченість.......................................................................................... § 12. Мінеральні ресурси...................................................................................... § 13. Земельні, лісові, водні ресурси................................................................. § 14. Ресурси Світового океану, рекреаційні ресурси......................................

53 58 62 66

Тема 4. Світове господарство § 15. Сучасне світове господарство..................................................................... § 16. Науково-технічна революція і світове господарство.............................. § 17. Промисловість світу: енергетика, металургія, машинобудування . . . . § 18. Промисловість світу: хімічна, лісова, деревообробна, легка, харчова................................................................................................................... § 19. Світове сільське господарство................................................................... § 20. Географія світового транспорту. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародний ту р и зм ..........................................................................................

71 76 80 85 90 94

Тема 5. Глобальні проблеми людства § 21. Глобальні проблеми людства..................................................................... 99 § 22. Екологічні проблеми .................................................................................. 103 Розділ 2. РЕГІОНИ І КРАЇНИ СВІТУ Тема 1. Країни Європи § 23. Загальна характеристика Європи............................................................. 110 § 24. Європейські субрегіони. Західна Європа ................................................ 115

§ 25. Федеративна Республіка Німеччини............................................................... § 26. Велика Британія.................................................................................................... § 27. Ф ранція.................................................................................................................... § 28. Північна і Південна Є вропа............................................................................... § 29. Італ ія......................................................................................................................... § ЗО. Східна і Центральна Європа ............................................................................. § 31. Країни - сусіди України: Росія, Білорусь ................................................... § 32. Країни - сусіди України: Польща, Словаччина.......................................... § 33. Країни - сусіди України: Угорщина, Румунія, Молдова .......................

119 124 130 136 142 148 153 160 166

Тема 2. Країни А зії § 34. § 35. § 36. §37. § 38. §39.

Загальна характеристика А з ії .......................................................................... Субрегіони Азії. Східна і Південно-Східна А зія .......................................... Я п о н ія ...................................................................................................................... К итай......................................................................................................................... Південно-Західна і Південна А з ія .................................................................... Індія ...........................................................................................................................

Тема 3. Країни Північної Америки § 40. Загальна характеристика Північної А м ерики............................................ § 41. СІЛА: загальна характеристика к р а їн и ........................................................ § 42. СІЛА: господарство, зовнішньоекономічна діяльність, регіональні особливості......................................................................................................................... § 43. К анада......................................................................................................................

173 178 184 190 197 202 210 214 219 226

Тема 4. Країни Латинської Америки § 44. Географічне положення. Політична карта. Природні умови і ресурси. Населення...................................................................... 232 § 45. Господарство, транспорт, зовнішньоекономічна діяльність................... 238

Тема 5. Країни Африки, Австралія та Океанія § 46. § 47. § 48. § 49. § 50.

Африка. Загальна характеристика................................................................. Субрегіони і країни А ф р и к и ............................................................................. Австралія ................................................................................................................ О к еан ія .................................................................................................................... Всесвітні економічні відносини........................................................................

243 250 258 264 269

Короткий словник термінів і п о н я т ь ...........................................................................273 Д одатки ............................................................................................................................... 278

303

Навчальне видання

П ЕС ТУ ПІКО Валерій Ю рійович УВАРОВА Ганна Ш евкет івна

ГЕОГРАФІЯ 10 Рівень стандарту, академічний рівень Підручник для 10 класу

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Редактор Світлана Андрющенко Обкладинка, макет, художнє редагування Світлани Ж елезняк Технічний редактор Валентина Олійник Коректор А лла Кравченко

Формат 70х100/іб. Умови, друк. арк. 24,7. Обл.-вид. арк. 23,28. Наклад 270535 (4-й з-д: 200526-270535) прим. Вид. X» 1063. Зам. 178-10. Видавництво «Генеза», вул. Тимошенка, 2-л, м. Київ, 04212. Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців серія ДК № 25 від 31.03.2000 р. Віддруковано з готових позитивів ТОВ “Видавництво “Фоліо” вул. Чубаря, 11, м. Харків, 61002 Свідоцтво серія ДК № 3194 від 22.05.2008 р.