Issuu

Аркадій Мерзляк Віталій Полонський Михайло Якір

АЛГЕБРА підручник для 9 класу з поглибленим вивченням математики закладів загальної середньої освіти 2-ге видання, перероблене Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Харків «Гімназія» 2021

Від авторів ЛЮБІ ДЕВ’ЯТИКЛАСНИКИ ТА ДЕВ’ЯТИКЛАСНИЦІ!

Ми маємо надію, що ви не розчарувалися, вибравши нелегкий шлях — навчатися в математичному класі. У цьому навчальному році ви продовжите вивчати математику за програмою для класів з поглибленим вивченням математики. Сподіваємося, що цьому сприятиме підручник, який ви тримаєте в руках. Ознайомтеся, будь ласка, з його структурою. Підручник поділено на сім параграфів, кожний з яких складається з пунктів. У пунктах викладено теоретичний матеріал. Вивчаючи його, особливу увагу звертайте на текст, який надруковано жирним шрифтом, жирним курсивом і курсивом; так у книзі виділено означення, правила та найважливіші математичні твердження. Зазвичай виклад теоретичного матеріалу завершується прикладами розв’язування задач. Ці записи можна розглядати як один із можливих зразків оформлення розв’язання. До кожного пункту дібрано задачі для самостійного розв’я зування, приступати до яких радимо лише після засвоєння теоретичного матеріалу. Серед завдань є як прості й середні за складністю вправи, так і складні задачі. Якщо після виконання домашніх завдань залишається вільний час і ви хочете дізнатися більше, то рекомендуємо звернутися до рубрики «Коли зроблено уроки». Матеріал, викладений там, непростий. Але тим цікавіше випробувати свої сили! Дерзайте! Бажаємо успіху! ШАНОВНІ КОЛЕГИ ТА КОЛЕЖАНКИ!

Ми знаємо, що підготовка до уроку в класі з поглибленим вивченням математики — робота нелегка. Організація такого навчального процесу вимагає великих зусиль учителя / учительки, які формують навчальний матеріал по крихтах, збираючи його в багатьох посібниках. Ми сподіваємося, що

Від авторів 

цей підручник стане надійним помічником у вашій нелегкій та шляхетній праці, і будемо щиро раді, якщо він вам сподобається. У книзі дібрано великий і різноманітний дидактичний матеріал. Проте за один навчальний рік усі задачі розв’язати неможливо, та в цьому й немає потреби. Разом з тим набагато зручніше працювати, коли є значний запас задач. Це дає можливість реалізувати принципи рівневої диференціації та індивідуального підходу в навчанні. Блакитним кольором позначено номери задач, що рекомендуються для домашньої роботи, пурпуровим кольором — номери задач, які на розсуд учителя / учительки (з урахуванням індивідуальних особливостей учнів та учениць класу) можна розв’язувати усно. Матеріал рубрики «Коли зроблено уроки» може бути використаний для організації роботи математичного гуртка та факультативних занять. Бажаємо творчого натхнення й терпіння.

Умовні позначення n° •

••

завдання, що відповідають початковому та середньому рівням навчальних досягнень; завдання, що відповідають достатньому рівню навчальних досягнень; завдання, що відповідають високому рівню навчальних досягнень; задачі для математичних гуртків і факультативів; ключові задачі, результат яких може бути використаний під час розв’язування інших задач;

n (m)



задача, яка пропонується в різних пунктах для розв’язу вання різними способами (номер m у�� казує місцезнаходження цієї задачі в іншому пункті); закінчення доведення теореми, розв’язування прикладу; рубрика «Коли зроблено уроки».

§1

ПОВТОРЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ З КУРСУ АЛГЕБРИ 8 КЛАСУ

Задачі на повторення курсу алгебри 8 класу

1.1. Які множини є рівними: 1) A = {x | x = 5n − 1, n ∈ }; 3) C = {x | x = 5n + 4, n ∈ }; 2) B = {x | x = 10n + 9, n ∈ }; 4) D = {x | x = 10n − 1, n ∈ }? 1.2. Яка множина є перерізом множин A і B, якщо A — множина прямокутників, B — множина описаних чотирикутників? 1.3. Яка множина є перерізом множин A і B, якщо A — множина ромбів, B — множина вписаних чотирикутників? 1.4. Яка множина є об’єднанням множин A і B, якщо A = {x | x = 4n, n ∈ }, B = {x | x = 4n + 2, n ∈ }? 1.5. Яка множина є об’єднанням множин A і B, якщо A = {x | x = 6n, n ∈ }, B = {x | x = 6n − 3, n ∈ }? 1.6. Замість знака * запишіть знак ∪ або ∩ так, щоб утворилася правильна рівність: 2) A * ∅ = ∅. 1) A * ∅ = A; 1.7. Відомо, що A ⊂ B. Замість знака * запишіть знак ∪ або ∩ так, щоб утворилася правильна рівність: 2) A * B = A. 1) A * B = B; 1.8. Використовуючи діаграми Ейлера, проілюструйте такі властивості операцій над множинами: 1) ( A ∪ B) ∪ C = A ∪ ( B ∪ C); 2) A ∩ ( B ∪ C) = ( A ∩ B) ∪ ( A ∩ C).

§ 1. Повторення та систематизація навчального матеріалу

1.9. Використовуючи діаграми Ейлера, проілюструйте такі властивості операцій над множинами: 1) ( A ∩ B) ∩ C = A ∩ ( B ∩ C); 2) A ∪ ( B ∩ C) = ( A ∪ B) ∩ ( A ∪ C). 1.10. У класі 35 учнів та учениць. Із них 20 відвідують математичний гурток, 11 — гурток із фізики, а 10 учнів та учениць не відвідують ці гуртки. Скільки дітей із гуртка фізики захоплюються математикою? 1.11. Квадрату, площа якого дорівнює 6 см2, належать три многокутники, площа кожного з яких дорівнює 3 см2. Доведіть, що серед цих многокутників знайдуться два, площа спільної частини яких не менша ніж 1 см2. 1.12. Яких п’ятицифрових чисел більше: тих, у яких цифри записано в порядку зростання, чи тих, у яких цифри записано в порядку спадання? 1.13. Знайдіть область визначення виразу: 1)

1 2x2 − x − 1

;

2) x−

;

x −1

1.14. Побудуйте графік функції: 1) y = 2) y =

9x2 − 6x + 1 3x − 1 2 2x + 5x + 2 x+2

3) y =

;

x +1 . 1 − x 2x + 1 1

x −1 x −1 +1− x

;

1.15. Скоротіть дріб: 1) 2)

3x2 − 10x + 3

;

x 2 − 4x + 3 9x3 + 3x2 + 3x + 1 3x2 − 2x − 1

3) ;

a 4 + 9a2 + 25

;

a2 + a + 5 x71 + x70 + ... + x + 1 x23 + x22 + ... + x + 1

1.16. Знайдіть усі натуральні значення n, при яких є цілим числом значення виразу: 1)

2n + 11 n+3

;

n3 − 3n2 + 2n − 3 n2 + 2

1.17. Спростіть вираз: 1 x (x + 4)

1 (x + 4) (x + 8)

1 (x + 8) (x + 12)

1 (x + 12) (x + 16)

1. Задачі на повторення курсу алгебри 8 класу

1.18. Спростіть вираз: 2x  4x2 + 14x  2x 1)  + : ;  1 − 3y 3y + 1 9y2 + 1 − 6y 2)

x 3 − y3  2y 2xy + 4y  + ;  2y  4 − 2y − 2x + xy (x − y) (x2 − 4) 

1 1 2  1 1   ( a + b) 2 3)  2 + 2 + ;  +  : a a + b  a b ab b 1

2 2 2 b + c 1 + b + c − a  .   1 1  2bc − a b+c

4) a

1.19. Спростіть вираз: −1

 x2   y2  − y æ x + ; 1)  x−y   x + y  −1

 a 1 1  a + 2 + æ æ(3a + 2) −1 ; 2)  +  8 6a 3   12a   x y  x y  3)  −   + − 2  y x  y x   x + 9 4)   x + 7 

−1

   1 +

y



x 

x  x − y 

−2

; −2

x+7 x + 5   x + 3  + 2 + .  x + 81 − 18x x2 − 81  x − 9 

1.20. Розв’яжіть систему нерівностей:  2x  3x − 1 x + 1 4x + 1 + l ,  3 − 1 < 1 + 4x,  4 3 4 1)  2) 3x − 6 > −2 (1 − x),   5x − 2 + x − 8 m x ;  2 3 (2x − 1) > 1 − 2x. 3 1.21. Для кожного значення параметра a розв’яжіть нерівність: 2) ax + a2 l 2x + 4. 1) ax + 2 > x; 1.22. Розв’яжіть нерівність: 1) (x + 1)2 (x − 2) l 0; 2) (x + 1) (x – 2)2 > 0;

3) x2 − 4 (x − 1) l 0; 4) | x2 – 9 | (x + 2) < 0.

§ 1. Повторення та систематизація навчального матеріалу

1.23. Для кожного значення параметра a розв’яжіть нерівність: 2) | x2 + 3x + 2 | (x – a) < 0. 1) x2 − 4x + 3 (x − a) l 0; 1.24. Розв’яжіть рівняння: 1) | | x – 1 | – 1 | = 2; 4) | x – 4 | + | x + 1 | = 5; 2) | 2x – 1 | = x + 2; 5) | x + 2 | – | x – 1 | = 3; 3) | 3x – 2 | = | 2x – 3 |;

x +1 − x −1 x

= 1.

Розв’яжіть нерівність: | 3x – 4 | < 2; 3) | 4x + 5 | > x + 8; | x – 2 | < –2x; 4) x − x − 3 m 2x. Побудуйте графік функції: x 2 , якщо x < 2, x3 + 2x2  ; 1) f (x) = 3) f (x) =  1 x+2  x + 3, якщо x l 2. 2

1.25. 1) 2) 1.26.

2) f (x) =

x 4 − x2 x2 − 1

;

1.27. Побудуйте графік рівняння: 1) 2)

y − x2 x2 − x y + x2 y+x

= 0;

y2 − x 4 x2 − 1

= 0.

= 0;

1.28. Розв’яжіть рівняння: 1)

x2 − 3x + 2 + x2 + x − 2 = 0;

2) (x2 − 4x + 3) x − 2 = 0; 3) (x2 + 3x − 4)

(

)

x − 2 = 0.

1.29. Знайдіть усі пари чисел (x; y), які задовольняють рівняння: 1)

x2 − 4x + y − 2 = 0;

x2 − 6x + 5 + y2 − y − 2 = 0;

x + y + x2 − 1 + y2 − 1 = 0.

1. Задачі на повторення курсу алгебри 8 класу

1.30. Для кожного значення параметра a розв’яжіть рівняння: 1) (a − 1) x − 3 = 0; 2) (x2 − 4x + 3) x − a = 0; 3) (x2 + 4x − 5)

(

)

x − a = 0.

1.31. Спростіть вираз: 1)

14 − 6 5 + 14 + 6 5 ;

43 + 6 50 − 43 − 6 50 ;

6 − 17 − 12 2 ;

3 + 5 − 13 + 48 .

1.32. Спростіть вираз: 1)

a − 2 + 2 a − 3;

2x − 2 x2 − 4 , якщо x > 2;

2a − 4 + 2 a2 − 4a + 3 − a − 1; x + 3+ 2 x + 2 −1

x+2

1.33. Спростіть вираз: 1)

(

a a +b b

)

a + b ( a − b)

2 b a+ b

−

ab a−b

;

 a + b  a + b 2) a :   + b: ;  2b a   2a b  2

1+ x 1− x 1+ x 1+ x 3)  − − −   ;  1 + x 1 + x  1+ x 1− x x+y

x−

x+y

− +

x−y x+

x−y

y − xy + x 2 xy

§ 1. Повторення та систематизація навчального матеріалу

1.34. Відомо, що x1 і x2 — корені рівняння 2x2 – x – 5 = 0. Не розв’язуючи рівняння, знайдіть значення виразу: 1) x12 + x22 ;

x2 x1

;

x12 x2

x22 x1

1.35. Складіть квадратне рівняння, корені якого на 3 більші за відповідні корені рівняння x2 + 4x – 7 = 0. 1.36. При яких значеннях параметра a сума коренів рівняння x2 – (a2 + 2a) x – a = 0 дорівнює 3? 1.37. При яких значеннях параметра a добуток коренів рівняння x2 – 2ax + a2 – a = 0 дорівнює 2? 1.38. Розв’яжіть рівняння: 1) 2) 3) 1.39. 1) 2) 3)

−

;

2x + 6x x − 9 9 − 6x + x 2x − 7 1 1 x2 − 9x + 14 x2 − 3x − 6

−

x2 − 3x + 2 8x

x2 − 3x − 6

x −1

;

= −2.

Розв’яжіть рівняння: (x – 1) (x – 7) (x – 4) (x + 2) = 40; (12x – 1) (6x – 1) (4x – 1) (3x – 1) = 5; (x + 6) (x + 3) (x –1) (x – 2) = 12x2;

1 1   4) 7  x +  − 2  x2 + 2  = 9;    x x  5) x4 – x3 – 10x2 + 2x + 4 = 0; 6) (x2 – x + 1)4 – 10x2 (x2 – x + 1)2 + 9x4 = 0; 7) (x + 5)4 + (x + 3)4 = 2;

8) x2 +

9x2 (x + 3)2

= 7.

1.40. Доведіть, що при будь-якому цілому значенні n значення виразу n (n + 1) (2n + 1) кратне 6. 1.41. Доведіть, що при будь-якому натуральному значенні n значення виразу

n 3

n2 2

n3 6

є натуральним числом.

1. Задачі на повторення курсу алгебри 8 класу

1.42. Чи існують такі натуральні числа n і k, що значення виразу 5n + 1 кратне значенню виразу 5k – 1? 1.43. Натуральне число n > 1 не ділиться націло ні на 2, ні на 3. Доведіть, що число n2 – 1 кратне 24. 1.44. Доведіть, що не існує такого натурального числа p, для якого числа p + 5 і p + 10 є простими. 1.45. Знайдіть усі пари натуральних чисел (m; n) таких, що m! + 12 = n2. 1.46. Знайдіть усі двоцифрові натуральні числа, будь-який натуральний степінь яких закінчується двома цифрами, які утворюють це двоцифрове число. 1.47. Доведіть, що при всіх натуральних значеннях n дріб 2n2 + 5n + 3 3n2 + 10n + 8

є нескоротним.

1.48. Квадратний тричлен x2 + ax + b має цілі корені, більші за 2. Доведіть, що число a + b + 1 складене. 1.49. Остання цифра десяткового запису числа n2 + 8n дорівнює 4. Яка передостання цифра в записі цього числа?

§2

КВАДРАТИЧНА ФУНКЦІЯ

••

У цьому параграфі ви повторите й розширите свої знання про функцію та її властивості. •• Навчитеся, використовуючи графік функції y = f (x), буду вати графіки функцій y = kf (x), y = f (x) + b, y = f (x + a), y = f (| x |), y = | f (x) |. •• Дізнаєтесь, яку функцію називають квадратичною, яка фігу ра є її графіком, вивчите властивості квадратичної функції. •• Навчитеся застосовувати властивості квадратичної функції.

Функція

У повсякденному житті нам часто доводиться спостерігати процеси, у яких зміна однієї величини (незалежної змінної) призводить до зміни другої величини (залежної змінної). Вивчення цих процесів потребує створення їхніх математичних моделей. Однією з таких найважливіших моделей є функція. Із цим поняттям ви ознайомилися в 7 класі. Нагадаємо й уточнимо основні відомості. Нехай X — множина значень незалежної змінної, Y — множина значень залежної змінної. Функція — це правило, за допомогою якого за кожним значенням незалежної змінної з множини X можна знайти єдине значення залежної змінної з множини Y. Іншими словами, функція — це правило, яке кожному елементу множини Х ставить у відповідність єдиний елемент множини Y. Зазвичай незалежну змінну позначають буквою x, залежну — буквою y, функцію (правило) — буквою f. Якщо розглядають функцію f із незалежною змінною х і залежною змінною у, то говорять, що змінна y функціонально залежить від змінної x. Цей факт позначають так: y = f (x). Незалежну змінну ще називають аргументом функції.

2. Функція

Множину всіх значень, яких набуває аргумент, тобто множину X, називають областю визначення функції і позначають D (f) або D (y). Так, областю визначення оберненої пропорційності y =

2 x

є множина (−×; 0) ∪ (0; + ×). Також можна записати: D (y) = {x ∈ | x ≠ 0} D (y) = {x ∈ | x ≠ 0} або D (y) = \ {0}. Значення залежної змінної ще називають значенням функ ції. Значення функції f, яке відповідає значенню х0 аргументу х, позначають f (x0). Наприклад, f (7) — це значення функції при х = 7. Також прийнято називати число f (x0) значенням функції f у точці х0. Множину всіх значень, яких набуває залежна змінна, тобто множину Y, називають областю значень функції і позначають E (f) або E (y). Так, областю значень функції y = x є проміжок [0; +×), тобто E (y) = [0; +×). Елементами множин D (f) і E (f) можуть бути об’єкти найрізноманітнішої природи. Так, якщо кожному многокутнику поставити у відповідність його площу, то можна говорити про функцію, область визначення якої — множина многокутників, а область значень — множина додатних чисел. Якщо кожній людині поставити у відповідність день тижня, у який вона народилася, то можна говорити про функцію, область визначення якої — множина людей, а область значень — множина днів тижня. Якщо D (f ) ⊂ і E (f ) ⊂ , то функцію f називають чис ловою. Якщо областю визначення функції f є множина X, а областю значень — множина Y, то функцію f також називають відображенням множини X на множину Y. Слова «відображення» і «функція» є синонімами. Проте термін «відображення» частіше використовують тоді, коли при заданні функції хочуть наголосити, які саме множини є областю визначення та областю значень. Наприклад, нумерація елементів деякої зліченної множини A — це відображення множини A на множину .

§ 2. Квадратична функція

X ϕ

Рис. 2.1

На рисунку 2.1 проілюстровано відображення множини X на множину Y (точками позначено елементи множин). У відображенні f кожний елемент множини Y є відповідним деякому єдиному елементу множини X. Таке відображення називають взаємно однозначним відображенням множини X на множину Y. Кожне з відображень g і j не є взаємно однозначним відображенням множини X на множину Y. Наприклад, функція y = x − 1 є взаємно однозначним відображенням множини X = [1; +×) на множину Y = [0; +×). Зауважимо, що функція y = x2 не є взаємно однозначним відображенням множини X = на множину Y = [0; +×). Справді, наприклад, елемент 4 множини Y є відповідним двом елементам множини X: –2 і 2. Функцію вважають заданою, якщо вказано її область ви значення та правило, за яким можна за кожним значенням незалежної змінної знайти значення залежної змінної. Функцію можна задати одним із таких способів: •• описово; •• за допомогою формули; •• за допомогою таблиці; •• графічно. Розглянемо кілька прикладів функцій, заданих описово. Ä Кожному раціональному числу поставимо у відповідність число 1, а кожному ірраціональному — число 0. Функцію, задану таким чином, називають функцією Діріхле та позначають y = D (x). Пишуть: 1, якщо x ∈ , D ( x) =  0, якщо x ∈ \ . Зауважимо, що D (y) = , E (y) = {0, 1}.

2. Функція

Ä Кожному дійсному числу x поставимо у відповідність найбільше ціле число, яке не перевищує числа x. Із курсу алгебри 7 класу ви знаєте, що задану функцію називають цілою частиною числа x і позначають y = [x]. Наприклад, [ 2 ] = 1 , [2] = 2, [ − 2 ] = –2. Зауважимо, що D (y) = , E (y) = . Ä Кожному дійсному числу x поставимо у відповідність різницю між цим числом та його цілою частиною. Задану функцію називають дробовою частиною числа x і позначають y = {x}. Маємо: {x} = x – [x]. Наприклад, { 2 } = 2 − [ 2 ] = 2 − 1,

{2} = 2 – [2] = 2 – 2 = 0, {− 2 } = − 2 − [ − 2 ] = − 2 − (−2) = 2 − 2. Зауважимо, що D (y) = , E (y) = [0; 1). Ä Кожному від’ємному дійсному числу поставимо у відповідність число –1, кожному додатному дійсному числу — число 1, нулю — число 0. Функцію, задану таким чином, називають сигнум (від латин. signum — знак) і позначають y = sgn x. −1, якщо x < 0,  Пишуть: sgn x = 0, якщо x = 0, 1, якщо x > 0. 

Зауважимо, що D (y) = , E (y) = {–1, 0, 1}. Значення цієї функції характеризує знак відповідного аргументу. Легко перевірити справедливість такої рівності: xæsgn x = xæsgn x = x . Зробіть це самостійно. Ä Розглянемо функцію f, у якої D (f ) = . Вважатимемо, що f (n) = 1, якщо десятковий запис числа p містить n цифр 4, що йдуть поспіль, і f (n) = 0, якщо цей запис такої властивості не має. Звернемо увагу на те, що значення функції f обчислювати нелегко. Наприклад, ми не знаємо, чому дорівнює f (10 000 000 000). Проте область визначення та правило задані, а отже, заданою є і сама функція. Найчастіше функцію задають за допомогою формули. Якщо при цьому не вказано область визначення, то вважають, що областю визначення функції є множина значень аргументу, при яких формула має зміст.

§ 2. Квадратична функція

Наприклад, якщо функцію задано формулою f (x) = то її областю визначення є область визначення виразу

1 x −1 1 x −1

, ,

тобто проміжок (1; +×). Значення однієї функції можуть слугувати значеннями аргументу іншої функції. Наприклад, розглянемо функції f (x) = 2x – 1 і g (x) = x2 + + x + 1. Тоді f (g (x)) = 2g (x) – 1 = 2 (x2 + x + 1) – 1 = 2x2 + 2x + + 1. Отже, можна говорити, що формула y = 2x2 + 2x + 1 задає функцію y = f (g (x)). Якщо для будь-якого x ∈ M усі значення функції g слугують значеннями аргументу функції f, то говорять, що задано складену функцію y = f (g (x)) з областю визначення М. Існують функції, які на різних підмножинах області визначення задаються різними формулами. Наприклад, x 2 , якщо x m 1, y= 2x − 1, якщо x > 1. Такі функції називають кусково заданими. Спосіб задання функції однією або кількома формулами називають аналітичним. У тих випадках, коли область визначення функції є скінченною множиною та кількість її елементів не дуже велика, зручно використовувати табличний спосіб задання функції. Цей спосіб досить часто використовують на практиці. Так, результатом запису спостережень за якою-небудь характеристикою процесу (температурою, швидкістю, тиском і т. п.) є таблиця, яка задає функціональну залежність цієї величини від часу. О з н а ч е н н я. Г р а ф і к о м ч и с л о в о ї ф у н к ц і ї f назива ють геометричну фігуру, яка складається з усіх тих і тільки тих точок координатної площини, абсциси яких дорівнюють значенням аргументу, а ординати — відповідним значенням функції f. Сказане означає, що коли якась фігура є графіком функції f, то виконуються дві умови:

2. Функція

1) якщо x0 — деяке значення аргументу, а f (x0 ) — відповідне значення функції, то точка з координатами (x0 ; f (x0 )) належить графіку; 2) якщо (x0 ; y0 ) — координати довільної точки графіка, то x0 і y0 — відповідні значення незалежної і залежної змінних функції f, тобто y0 = f (x0). Фігура на координатній площині може бути графіком деякої функції, якщо будь-яка пряма, перпендикулярна до осі абсцис, має із цією фігурою не більше однієї спільної точки. Наприклад, коло не може слугувати графіком жодної функції. Графічний спосіб задання функції широко застосовують при дослідженні реальних процесів. Існують прилади, які видають оброблену інформацію у вигляді графіків. Так, у медицині використовують електрокардіограф. Цей прилад рисує криві, які характеризують роботу серця. У таблиці наведено функції, які ви вивчали в 7 і 8 класах. Функція

y = kx + b

D (y)

Е (y)

Графік

(–×; +×)

Якщо k ≠ 0, то Е (y) = (–×; +×); якщо k = 0, то Е (y) = {b}

Пряма

, k ≠ 0 (−×; 0) ∪ (0; + ×) (−×; 0) ∪ (0; + ×) x y = x2 (–×; +×) [0; +×)

y= x

[0; +×)

Осцилограф

[0; +×)

Гіпербола Парабола Вітка параболи

Електрокардіограф

§ 2. Квадратична функція

П Р И К Л А Д 1 Знайдіть область визначення функції y = x2 (x − 1). Р о з в ’я з а н н я. Область визначення даної функції — це множина розв’язків нерівності x2 (x − 1) l 0. x2 = 0, Ця нерівність рівносильна сукупності  x − 1 l 0. Розв’язки цієї сукупності утворюють множину {0} ∪ [1; + ×). В і д п о в і д ь: {0} ∪ [1; + ×).  П Р И К Л А Д 2 Знайдіть область значень функції y =

2x 1 + x2

Р о з в ’я з а н н я. Нехай a — довільний елемент області значень даної функції, тобто a ∈ E (y). Тоді задача зводиться до знаходження всіх значень параметра a, при яких рівняння 2x 1 + x2

= a має розв’язки.

Це рівняння рівносильне такому: 2x = a + ax2, звідки ax2 – 2x + a = 0. Якщо a = 0, то отримане рівняння має корінь x = 0. Отже, число 0 входить в область значень функції. Якщо a ≠ 0, то це рівняння є квадратним, і наявність коренів визначається умовою D l 0. Маємо: D = 4 – 4a2. Залишається розв’язати нерівність 4 − 4a2 l 0. Отримуємо: 4a2 m 4, a2 m 1,

a m1.

Множиною розв’язків останньої нерівності є проміжок [–1; 1]. В і д п о в і д ь: [–1; 1].  П Р И К Л А Д 3 Побудуйте графік функції y = {x}. Р о з в ’я з а н н я. Спочатку доведемо важливі властивості цілої та дробової частин числа.

2. Функція

Ä Якщо k ∈ , то [x + k] = [x] + k. Нехай [x] = c. Тоді за означенням цілої частини числа c m x < c + 1. Звідси c + k m x + k < (c + k) + 1. Отже, [x + k] = = c + k = [x] + k. Ä Якщо k ∈ , то {x + k} = {x}. Маємо: {x + k} = x + k – [x + k] = x + k – ([x] + k) = x – [x] = {x}. Доведена властивість дробової частини y числа показує, що значення функції y = {x} не зміниться, якщо до її аргументу додати ціле число. А цей факт у свою 1 чергу дає змогу стверджувати, що на кожному з проміжків виду [k; k + 1), де –1 0 1 2 3 4 x k ∈ , графік функції y = {x} має однаковий вигляд. Тому достатньо побудувати Рис. 2.2 його, наприклад, на проміжку [0; 1), а потім отриману фігуру «розмножити». Якщо x ∈ [0; 1), то [x] = 0 і {x} = x – [x] = x, тобто при x ∈ [0; 1) маємо y = x. Шуканий графік зображено на рисунку 2.2.  П Р И К Л А Д 4 Знайдіть функцію f таку, що D (f ) = і для будь-якого x ∈ виконується рівність f (2x – 1) = x2. Р о з в ’я з а н н я. Нехай 2x – 1 = t. Оскільки змінна х набуває будь-яких дійсних значень, то й змінна t також набуває будьяких дійсних значень. Маємо: x =

 t + 1 . Тоді f (t) =   2  2

t +1

для будь-якого t ∈ . Ми встановили, що коли функція f, яка задовольняє умову f (2x – 1) = x2 для будь-якого x ∈ , існує, то вона має 2

 x + 1 вигляд f (x) =  . Залишилося показати, що знайдена  2  функція задовольняє умову задачі. 2

(2x − 1) + 1  2 Маємо: D (f ) = і f (2x − 1) =   = x .  2 2

 x + 1 В і д п о в і д ь: f (x) =  .  2 

§ 2. Квадратична функція

1. Що називають функцією? 2. Як записують, що змінна y функціонально залежить від змін ної x? 3. Що називають аргументом функції? 4. Що називають областю визначення функції та як її позначають? 5. Що називають значенням функції? 6. Що називають областю значень функції та як її позначають? 7. Яку функцію називають числовою? 8. Як інакше можна назвати функцію з областю визначення Х і областю значень Y? 9. Яке відображення називають взаємно однозначним відо браженням множини X на множину Y? 10. Що треба вказати, щоб функція вважалася заданою? 11. Назвіть способи задання функції. 12. Що вважають областю визначення функції, якщо її задано формулою та при цьому не вказано область визначення? 13. Що називають графіком функції? ВПРАВИ

2.1.° Кожному натуральному числу, більшому за 10, але меншому від 20, поставили у відповідність остачу при діленні цього числа на 5. 1) Яким способом задано цю функцію? 2) Яка область значень цієї функції? 3) Задайте цю функцію таблично. 2.2.° Заповніть таблицю. Значення аргументу x 3,2 –3,2

3 − 3

Значення функції f (x) = [x]

g (x) = {x}

j (x) = D (x)

2. Функція

2.3.° На рисунку 2.3 зображено графік функції y = f (x), визначеної на проміжку [–4; 5]. Користуючись графіком, знайдіть: 1) f (–3,5); f (–2,5); f (–1); f (2); 2) значення x, при яких f (x) = –2,5; f (x) = –2; f (x) = 0; f (x) = 2; 3) область значень функції. 3 2 1 4

1 2 3 Рис. 2.3

2.4.° Знайдіть, не виконуючи побудови, точки перетину з осями координат графіка функції: 1) f (x) = 2) f (x) =

x − 7;

6 20 + 4x 3x − 5

3) g (x) = 9 – x2; ;

4) j (x) = x2 + 2x – 3.

2.5.° Знайдіть, не виконуючи побудови, точки перетину з осями координат графіка функції: 1) h (x) = 9 – 10x;

2) p (x) = 4x2 + x – 3;

3) s (x) =

3x − 1, якщо x m − 1,  2.6.° Дано функцію f (x) = x2 − 5, якщо − 1 < x < 4, 11, якщо x l 4.  Знайдіть: 1) f (–3); 2) f (–1); 3) f (2); 4) f (6,4).

x2 − 2 x2 + 2

§ 2. Квадратична функція

6, якщо x m − 3,  2.7.° Побудуйте графік функції f (x) = x2 , якщо − 3 < x < 1, x, якщо x l 1.   4 − x , якщо x < −2,  2.8.° Побудуйте графік функції f (x) = − x, якщо − 2 m x m 0,   x , якщо x > 0.  2.9.° Побудуйте графік функції y = sgn x. 2.10.° Знайдіть область визначення функції: 1) f (x) = x − 2 + 2) f (x) =

x x −7

x+2 x−5

;

3) f (x) = x + 3 + 4) f (x) =

;

x−4 x+2

1 x2 − 9

;

4x − 3 2

x − 7x + 6

2.11.° Знайдіть область визначення функції: 1) f (x) = x + 4 +

2 x +1

;

2) f (x) = 8 − x +

4 2

x − 8x

2.12.° Знайдіть область значень функції: 1) f (x) = x − 1; 4) f (x) = | x + 2 | + 2; 2) f (x) = 5 – x2;

5) f (x) = −x2 ;

3) f (x) = –7; 6) f (x) = x − 2 + 2 − x . 2.13.° Знайдіть область значень функції:

( )

1) f (x) = x2 + 3; 2) f (x) = 6 − x ; 3) f (x) = x . 2.14.° Чи є функція взаємно однозначним відображенням множини D (y) на множину E (y): 2) y = | x |; 3) y = x ? 1) y = 2x + 1; 2.15.° Чи є функція взаємно однозначним відображенням множини D (y) на множину E (y): 1) y =

;

2) y = x2 + 1;

3) y = 2?

2.16.° Кожному многокутнику поставили у відповідність його периметр. Чи є описане відображення множини много-

2. Функція

кутників на множину додатних дійсних чисел взаємно однозначним? 2.17.° Дано функції f (x) = 1 – 3x і g (x) = x2 – 1. Задайте формулою функцію: 1) y = f (x + 1); 3) y = f (g (x)); 5) y = f (f (x)); 1   2) y = g   ; 4) y = g (f (x)); 6) y = g (g (x)).  x 2.18.° Дано функції f (x) = x + 1 і g (x) = x2 – 2x. Задайте формулою функцію: 3) y = f (g (x)); 5) y = f (f (x)); 1) y = f (3x); 2) y = g (–x); 4) y = g (f (x)); 6) y = g (g (x)). 2.19.° Задайте формулою яку-небудь функцію, областю визначення якої є: 1) множина дійсних чисел, крім чисел 1 і 2; 2) множина всіх чисел, не менших від 5; 3) множина всіх чисел, не більших за 10, крім числа –1; 4) множина, яка складається з одного числа –4. 2.20.° Знайдіть область визначення функції та побудуйте її графік: 1) f (x) =

x2 − 16 x+4

2) f (x) =

;

12x − 72 2

x − 6x

3) f (x) =

;

x2 − 9 x2 − 9

2.21.° Знайдіть область визначення функції та побудуйте її графік: 1) f (x) =

x 2 + 4x + 4 x+2

2) f (x) =

;

x3 x

2.22.• Функцію f задано описом: кожному цілому числу поставлено у відповідність остачу при діленні цього числа на 3. Знайдіть f (2), f (0), f (–17), f (21). Знайдіть E (f). Доведіть, що f (x) = f (x + 3) для будь-якого x ∈ . 2.23.• Функцію g задано описом: кожному цілому числу поставлено у відповідність остачу при діленні цього числа на 4. Знайдіть g (3), g (0), g (–21), g (32). Знайдіть E (g). Доведіть, що g (x) = g (x + 4) для будь-якого x ∈ . 2.24.• Знайдіть область визначення функції: 1) y = 4 − x +

1 x+2

;

2) y =

x −3 +

1 x +1

;

§ 2. Квадратична функція

3) y = (x − 1)2 (x − 2);

5) y =

4) y =

6) y = sgn x .

x + 1 (x − 3);

x2 (x + 2)

;

•

2.25. Знайдіть область визначення функції: 1) y = 2) y = 3) y =

3− x 1 x −1 1

x−2

4) y = (x + 4)2 (x − 3);

;

+ x + 4;

(x + 1) (x + 3)

;

5) y =

x + 5 (x + 2);

6) y =

1 sgn x

2.26.•• Знайдіть область значень функції: 1) y = 3x2 – 2x + 1;

3) y =

2) y = –2x2 + 3x – 4;

4) y =

3x + 1

2x + 3 x x2 − 1

5) y = x +

;

9 x

;

2.27.•• Знайдіть область значень функції: 1) y = 5x2 – x + 1;

3) y =

2) y = –3x2 – x – 2;

4) y =

2x − 1

5x + 4 2x x2 − 4

2.28.•• Побудуйте графік функції y =

5) y = 4x +

;

1 x

;

(

(x + 2)2 x

)

− x 3 − 4x 2 .

2.29.•• Відомо, що D (f) = [–1; 4]. Знайдіть область визначення функції: 1) y = f (–x); 3) y = f (1 – x); 5) y = f (| x |);  1 2) y = f (2x); 4) y = f (x2); 6) y = f   .  x •• 2.30. Відомо, що D (g) = [–9; 1]. Знайдіть область визначення функції: 3) y = g (x2); 5) y = g x ; 1) y = g (x + 1); 1   1 2) y = g  x ; 4) y = g (| x |); 6) y = g   . 3   x •• 2.31. Знайдіть область визначення функції:

( )

1) y =

D (x)

;

2) y =

[x ]

;

3) y =

{x}

;

2. Функція

4) y = −D (x); 5) y = D (x) − 1. •• 2.32. Знайдіть область значень функції: 1) y = D ([x]); 2) y = D ({x}); 3) y = x D (x). •• 2.33. Знайдіть область значень функції: 1) y = [D (x)]; 2) y = {D (x)}. •• 2.34. Побудуйте графік функції: 1) y = D (D (x)); 2) y = {[x]}; 3) y = 1 − [x]2 . 2.35.•• Побудуйте графік функції: 1) y = [{x}]; 2) y = {x} ({x} − 1). •• 2.36. Побудуйте графік функції: 1) y = sgn (x + 1); 2) y = sgn (1 – x2). 2.37.•• Побудуйте графік функції: 1) y = sgn (1 – x); 2) y = sgn (x2 – 4). 2.38.•• Функцію задано описом: кожному цілому числу поставлено у відповідність остачу при діленні квадрата цього числа на 5. Побудуйте графік цієї функції. 2.39.•• Функцію задано описом: кожному цілому числу поставлено у відповідність остачу при діленні квадрата цього числа на 3. Побудуйте графік цієї функції. 2.40.•• Знайдіть функцію f таку, що D (f ) = і для будь-якого x ∈ виконується рівність f (3x – 1) = x + 2. 2.41.•• Знайдіть функцію g таку, що D ( g ) = і для будь-якого x ∈ виконується рівність g (4 – x) = 3x + 1. 2.42.* Знайдіть функцію f таку, що D (f ) = і для будь-якого x ∈ виконується рівність f (x) + 2f (–x) = x + 1. 2.43.* Знайдіть функцію f таку, що D (f ) = (−×; 0) ∪ (0; + ×) і для будь-якого x ∈ D (f) виконується рівність 1  1 f (x) − 3f   = x + .  x x 2.44.* Знайдіть функцію f таку, що D (y) = і для будь-якого x ∈ виконується рівність 2f (x) – f (1 – x) = x + 3. 2.45.* Дано функцію f (x) = x2 + 2x. Розв’яжіть рівняння f (f (f (x))) = 0.

§ 2. Квадратична функція

2.46.* Дано функцію f (x) = x2 + 10x + 20. Розв’яжіть рівняння f (f (f (x))) = x. 2.47.* Дано функцію f (x) = x2 – x + 1. Розв’яжіть рівняння f (f (x)) = x. ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

2.48. Скоротіть дріб

9x3 + 3x2 + 3x + 1 3x2 − 2x − 1

2.49. Розв’яжіть рівняння | 2x – 1 | = x + 2. 2.50. Побудуйте графік рівняння

y − x2 x2 − x

= 0.

1+ x 1− x 1+ x 1+ x 2.51. Спростіть вираз  − − − .   1+ x 1+ x  1 + x 1 − x 

З історії розвитку поняття функції Означення функції, яким ви користуєтеся на даному етапі вивчення математики, з’явилося порівняно нещодавно — у ХІХ ст. Воно формувалося більше 200 років під впливом бурхливих суперечок видатних математиків кількох поколінь. Досліджувати функціональні залежності між величинами почали ще стародавні вчені. Цей пошук знайшов відображення у відкритті формул для обчислення площ і об’ємів деяких фігур. Прикладами табличного задання функцій можуть слугувати астрономічні таблиці вавилонян, стародавніх греків і арабів. Проте лише в першій половині ХVІІ ст. своїм відкриттям методу координат видатні французькі математики П’єр Ферма́ і Рене Декарт заклали основи для виникнення поняття функції. У своїх працях вони досліджували зміну ординати точки залежно від зміни її абсциси. Значну роль у формуванні поняття функції відіграли роботи великого англійського вченого Ісаака Ньютона. Під функцією він розумів величину, яка змінює своє значення з плином часу.

З історії розвитку поняття функції

П’єр Ферма (1601–1665)

Рене Декарт (1596–1650)

Ісаак Ньютон (1643–1727)

Термін «функція» (від латин. functio — здійснення, виконання) запровадив німецький математик Готфрід Лейбніц. Він і його учень, швейцарський математик Йоганн Бернуллі, під функцією розуміли формулу, яка пов’язує одну змінну з іншою, тобто ототожнювали функцію з одним зі способів її задання.

Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646–1716)

Йоганн Бернуллі (1667–1748)

Леонард Ейлер (1707–1783)

Подальшому розвиткові поняття функції багато в чому сприяло з’ясування істини в багаторічному спорі видатних математиків Леонарда Ейлера і Жана Лерона д’Аламбера, одним із предметів якого було з’ясування сутності цього поняття. У результаті було сформовано більш загальний погляд

§ 2. Квадратична функція

на функцію як залежність однієї змінної величини від другої, у якому це поняття жорстко не пов’язувалося зі способом задання функції. У 30-х рр. ХІХ ст. ідеї Ейлера набули подальшого розвитку в роботах видатних учених: російського математика Миколи Лобачевського та німецького математика Петера Густава Лежена Діріхле. Саме тоді з’явилося таке означення: змінну величину y називають функцією змінної величини x, якщо кожному значенню величини x відповідає єдине значення величини y. Таке означення функції можна й сьогодні зустріти в шкільних підручниках. Проте більш сучасний погляд — це трактування функції як правила, за допомогою якого за значенням незалежної змінної можна знайти єдине значення залежної змінної. Коли на межі ХІХ і ХХ ст. виникла теорія множин і стало зрозумілим, що елементами області визначення та області значень зовсім не обов’язково мають бути числа, то під функцією стали розуміти правило, яке кожному елементу множини X ставить у відповідність єдиний елемент множини Y. За допомогою поняття множини можна дати означення функції, не використовуючи термін «правило». Якщо множини X і Y — відповідно область визначення і область значень функції f, то тим самим задається множина {(x; y) | x ∈ X, y ∈ Y, y = f (x)}.

Жан Лерон д’Аламбер Микола Лобачевський (1717–1783) (1792–1856)

Петер Діріхле (1805–1859)

3. Зростання і спадання функції. Найбільше і найменше значення функції

Упорядковані пари, які складають цю множину, характеризуються тим, що у них перші компоненти є різними. Справедливе й обернене твердження: будь-яка множина упорядкованих пар, перші компоненти яких є різними, задає деяку функцію, область визначення якої — множина перших компонентів пар, область значень — множина других компонентів пар. Правило, яке кожному елементу області визначення ставить у відповідність єдиний елемент області значень, визначається самими упорядкованими парами. Сказане демонструє, що можна прийняти таке означення. О з н а ч е н н я. Ф у н к ц і я — це множина упорядкованих пар з різними першими компонентами. Так, множина {(1; 3), (5; –7), (2; 6), (–3; 6)} є деякою функцією f, у якої D (f) = {1, 5, 2, –3}, E (f) = {3, –7, 6}. Пишуть: f = {(1; 3), (5; –7), (2; 6), (–3; 6)}. Із цього запису, наприклад, випливає, що f (5) = –7. Наприклад, множини f і g, де f = {(x; 2x − 1) | x ∈ },  1   g =  x;  x ∈ \ {0} ,  x   є відповідно лінійною функцією та оберненою пропорцій ністю.

Зростання і спадання функції. Найбільше і найменше значення функції

Часто про властивості об’єкта можна робити висновки за його зображенням: фотографією, рентгенівським знімком, рисунком тощо. «Зображенням» функції може слугувати її графік. Покажемо, як графік функції дає змогу визначити певні її властивості.

§ 2. Квадратична функція

y 4 3

7 –4 –3

–1

–2 –4 Рис. 3.1

На рисунку 3.1 зображено графік деякої функції y = f (x). Її областю визначення є проміжок [–4; 7], а областю значень — проміжок [–4; 4]. При x = –3, x = 1, x = 5 значення функції дорівнюють нулю. О з н а ч е н н я. Значення аргументу, при якому значення функції дорівнює нулю, називають н у л е м ф у н к ц і ї. Так, числа –3, 1, 5 є нулями даної функції. Зауважимо, що на проміжках [–4; –3) і (1; 5) графік функції f розташований над віссю абсцис, а на проміжках (–3; 1) і (5; 7] — під віссю абсцис. Це означає, що на проміжках [–4; –3) і (1; 5) функція набуває додатних значень, а на проміжках (–3; 1) і (5; 7] — від’ємних. О з н а ч е н н я. Проміжок, на якому функція набуває зна чень однакового знака, називають п р о м і ж к о м з н а к о с т а л о с т і функції. Проміжки [–4; –3), (1; 5), (–3; 1) і (5; 7] є проміжками знакосталості розглядуваної функції. Зазначимо, що, наприклад, проміжки (0; 5) і [1; 5) не є проміжками знакосталості даної функції. З а у в а ж е н н я. Під час пошуку проміжків знакосталості функції вказують ті проміжки, які не є власними підмножи-

3. Зростання і спадання функції. Найбільше і найменше значення функції

нами жодних інших проміжків знакосталості. Наприклад, на проміжку (–2; –1) функція f набуває від’ємних значень (рис. 3.1), але до відповіді потрібно включити проміжок (–3; 1), який містить проміжок (–2; –1). Зі збільшенням x від –4 до –1 графік функції «йде вниз», тобто значення функції зменшуються. Говорять, що на проміжку [–4; –1] функція є спадною. Зі збільшенням x від –1 до 3 графік функції «йде вгору», тобто значення функції збільшуються. Говорять, що на проміжку [–1; 3] функція є зростаючою. О з н а ч е н н я. Функцію f називають з р о с т а ю ч о ю н а м н о ж ин і M ⊂ D (f), якщо для будь-яких двох значень ар гументу x1 і x2, які належать множині M, таких, що x2 > x1, виконується нерівність f (x2) > f (x1). О з н а ч е н н я. Функцію f називають с п а д н о ю н а м н о ж и н і M ⊂ D (f), якщо для будь-яких двох значень аргументу x1 і x2, які належать множині M, таких, що x2 > x1, виконується нерівність f (x2) < f (x1). Часто використовують і такі формулювання. О з н а ч е н н я. Функцію f називають з р о с т а ю ч о ю (сп а д н о ю) н а м н о ж и н і M ⊂ D (f), якщо для будь-яких значень аргументу із цієї множини більшому значенню аргументу відповідає більше (менше) значення функції. Якщо функція є зростаючою (спадною) на множині М, то також прийнято говорити, що ця функція зрос тає (спадає) на множині М. Якщо функція зростає на всій області визначення, то її називають зростаючою. Якщо функція спадає на всій області визначення, то її називають спадною. Наприклад, на рисунку 3.2 зображено графік функції y = x . Ця

Рис. 3.2

§ 2. Квадратична функція

функція є зростаючою. На рисунку 3.3 зображено графік спадної функції y = –x. На рисунку 3.1 зображено графік функції, яка не є ні зростаючою, ні y спадною. Використовуючи означення зростаючої та спадної на множині М функції, легко довести таку теорему (зробіть це самостійно). x 0 Т е о р е м а 3.1. Якщо функція f є зростаючою (спадною) і f (x1) = f (x2), то x1 = x2. =

−x

Наслідок. Якщо функція f є зростаючою (спадною), то відображення множини D (f) на множину Е (f) є взаємно однозначним відображенням. Доведіть цей наслідок самостійно. Рис. 3.3

П Р И К Л А Д 1 Доведіть, що функція y = xn, де n — парне натуральне число, спадає на проміжку (–×; 0]. Р о з в ’я з а н н я. Нехай x1 і x2 — довільні значення аргументу з проміжку (– × ; 0], причому x 2 > x 1. Доведемо, що x2n < x1n . Тим самим покажемо, що на проміжку (–×; 0] більшому значенню аргументу відповідає менше значення функції. Маємо: x2 > x1, –x2 < –x1. Обидві частини останньої нерівності є невід’ємними числами. Тоді за властивістю числових нерівностей можна записати, що (–x2)n < (–x1)n. Оскільки n — парне число, то x2n > x1n . Якщо функція є зростаючою (спадною) на деякому проміжку, то цей проміжок називають проміжком зростання (спадання) функції. Так, у прикладі 1 доведено, що проміжок (–×; 0] є проміжком спадання функції y = xn, де n — парне натуральне число. Аналогічно можна довести, що проміжок [0; +×) є проміжком зростання цієї функції. З а у в а ж е н н я. У задачах на пошук проміжків зростання і спадання функції вказують ті проміжки, які не є власними

3. Зростання і спадання функції. Найбільше і найменше значення функції

підмножинами жодних інших проміжків зростання і спадання, аналогічно тому, як це робиться під час пошуку проміжків знакосталості. Існують функції, визначені на , які не є зростаючими (спадними) на жодному проміжку області визначення. Наприклад, такою функцією є константа. Ще одним прикладом такої функції є функція Діріхле. ПРИКЛАД

2 Доведіть, що функція f (x) =

кожному з проміжків (–×; 0) і (0; +×).

1 x

спадає на

Р о з в ’я з а н н я. Нехай x1 і x2 — довільні значення аргументу з проміжку (0; +×), причому x2 > x1. Тоді за властивістю числових нерівностей

1 x2

1 x1

. Отже, дана функція спадає

на проміжку (0; +×). Аналогічно можна довести, що функція f спадає на проміжку (–×; 0).  Ми показали, що функція f (x) =

1 x

спадає на кожному

з проміжків (–×; 0) і (0; +×). Об’єднання цих проміжків дорівнює D (f). Проте не можна стверджувати, що дана функція спадає на всій області визначення, тобто є спадною. Справді, якщо, наприклад, x1 = –2, x2 = 3, то з нерівності x2 > x1 не випливає, що

1 x2

1 x1

П Р И К Л А Д 3 Доведіть, що лінійна функція f (x) = kx + b є зростаючою при k > 0 і спадною при k < 0. Р о з в ’я з а н н я. Маємо: D (f ) = . Нехай x1 і x2 — довільні значення аргументу, причому x2 > x1. Запишемо: f (x2) – f (x1) = (kx2 + b) – (kx1 + b) = kx2 – kx1 = k (x2 – x1). Оскільки x2 > x1, то x2 – x1 > 0. Тоді якщо k > 0, то k (x2 – x1) > 0, тобто f (x2) > f (x1). Отже, при k > 0 дана функція є зростаючою. Якщо k < 0, то k (x2 – x1) < 0, тобто f (x2) < f (x1). Отже, при k < 0 дана функція є спадною. 

§ 2. Квадратична функція

Т е о р е м а 3.2. Якщо функція y = f (x) є зростаючою (спадною) на множині M ⊂ D (f), то функція y = –f (x) є спадною (зростаючою) на множині M. Д о в е д е н н я. Нехай, наприклад, функція y = f (x) є зростаючою на множині M. Тоді для будь-яких x1 і x2, які належать множині M і таких, що x2 > x1, виконується нерівність f (x2) > f (x1). Звідси –f (x2) < –f (x1). Отже, функція y = –f (x) є спадною на множині M. Аналогічно можна довести, що коли функція y = f (x) спадає на множині M, то функція y = –f (x) зростає на множині M.  Т е о р е м а 3.3. Якщо функції y = f (x) і y = g (x) є зростаючими (спадними) на множині M ⊂ D ( f ) D ( g), то функція y = f (x) + g (x) є зростаючою (спадною) на множині M. Наприклад, функція y = –2х + 3 є спадною, функція y = х4 спадає на проміжку (–×; 0]. Тоді функція y = –2х + 3 + х4 спадає на проміжку (–×; 0]. Т е о р е м а 3.4. Якщо функції y = f (x) і y = g (x) є зростаючими (спадними) на множині M ⊂ D ( f ) D ( g), причому f (x) l 0 і g (x) l 0 для будь-якого x ∈ M, то функція y = f (x) g (x) є зростаючою (спадною) на множині M. Наприклад, функція y = x є зростаючою, функція y = х2 зростає на проміжку [0; +×). На цьому проміжку розглядувані функції набувають невід’ємних значень. Тоді функція y = x2 x зростає на проміжку [0; +×). Т е о р е м а 3.5. Якщо функція y = f (x) є зростаючою (спадною) на множині M і на цій множині функція f набуває значень однакового знака, то функція y =

1 f ( x)

є спад-

ною (зростаючою) на множині M. Наприклад, функція y = x є зростаючою. Проміжок (0; +×) є проміжком знакосталості цієї функції. Тоді функція y=

1 x

є спадною.

3. Зростання і спадання функції. Найбільше і найменше значення функції

Використовуючи означення зростаючої і спадної на множині М функцій, а також властивості числових нерівностей, доведіть теореми 3.3–3.5 самостійно. Т е о р е м а 3.6. Якщо функція y = f (x) є зростаючою (спадною), то рівняння f (x) = a, де a — деяке число, має не більше одного кореня. Д о в е д е н н я. Нехай числа x1 і x2 є коренями рівняння f (x) = a. Тоді f (x1) = a, f (x2) = a. Звідси f (x1) = f (x2). Із теореми 3.1 випливає, що x1 = x2. Отримали суперечність. Отже, рівняння f (x) = a має не більше одного кореня.  Н а с л і д о к. Якщо одна з функцій y = f (x) або y = g (x) є зростаючою на множині M = D ( f ) D ( g), а друга — спадною на множині M, то рівняння f (x) = g (x) має не більше одного кореня. Д о в е д е н н я. Нехай функція y = f (x) є зростаючою, а функція y = g (x) — спадною на множині М. Тоді за теоремою 3.2 функція y = –g (x) є зростаючою на множині М. За теоремою 3.3 функція y = f (x) – g (x) є зростаючою на множині М. Тоді за теоремою 3.6 рівняння f (x) – g (x) = 0 має не більше одного кореня. Випадок, коли функція y = f (x) є спадною, а функція y = g (x) — зростаючою на множині М, можна розглянути аналогічно.  П Р И К Л А Д 4 Розв’яжіть рівняння x5 + 2x − 1 = 2. Р о з в ’я з а н н я. Легко довести (зробіть це самостійно), що функції f (x) = x5 і g (x) = 2x − 1 є зростаючими. Отже, за теоремою 3.3 функція y = f (x) + g (x) є зростаючою. Тоді теорема 3.6 дає змогу стверджувати, що дане рівняння має не більше одного кореня. Нескладно помітити, що число 1 є коренем даного рівняння. Ураховуючи вищесказане, цей корінь є єдиним. В і д п о в і д ь: 1.  Т е о р е м а 3.7. Якщо функція f є зростаючою, то рівняння f (f (x)) = x рівносильне рівнянню f (x) = x.

§ 2. Квадратична функція

Д о в е д е н н я. Нехай x0 — корінь рівняння f (x) = x, тобто f (x0) = x0. Тоді f (f (x0)) = f (x0) = x0, тобто x0 — корінь рівняння f (f (x)) = x. Нехай x1 — корінь рівняння f (f (x)) = x, тобто f (f (x1)) = x1. Доведемо, що f (x1) = x1. Припустимо, що це не так. Тоді f (x1) > x1 або f (x1) < x1. Розглянемо випадок, коли f (x 1) > x 1 (випадок, коли f (x1) < x1, можна розглянути аналогічно). Оскільки f — зростаюча функція, то f (f (x1)) > f (x1). Але f (f (x1)) = x1. Звідси f (x1) < x1. Отримали суперечність. Отже, f (x1) = x1, тобто x1 — корінь рівняння f (x) = x.  П Р И К Л А Д 5 Розв’яжіть рівняння 2 + 2 + x = x. Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо функцію f (x) = 2 + x . Дане рівняння можна подати в такому вигляді: f (f (x)) = x, де f (x) = 2 + x . Оскільки функція f є зростаючою, то це рівняння рівносильне рівнянню f (x) = x, тобто рівнянню 2 + x = x. Піднесемо обидві частини цього рівняння до квадрату і перейдемо до рівняння-наслідку: 2 + x = x2. x = 2, Звідси  x = −1. Перевіркою встановлюємо, що коренем початкового рівняння є тільки число 2. В і д п о в і д ь: 2.  О з н а ч е н н я. Число f (x0) називають н а й б і л ь ш и м з н аченням функції f на множині M ⊂ D (f), якщо існує таке число x0, що для всіх x ∈ M виконується нерівність f (x0 ) l f (x). Пишуть: max f (x) = f (x0 ). M

О з н а ч е н н я. Число f (x0) називають н а й м е н ш и м з н а ченням функції f на множині M ⊂ D (f), якщо існує таке число x0, що для всіх x ∈ M виконується нерівність f (x0 ) m f (x). Пишуть: min f (x) = f (x0 ). M Розглянемо кілька прикладів.

3. Зростання і спадання функції. Найбільше і найменше значення функції

Для f (x) = x і M = [0; 4] маємо: min f (x) = min x = f (0) = 0, max f (x) = f (4) = 2 (рис. 3.4). [ 0; 4 ]

[ 0; 4 ]

Для f (x) = x і M = [–1; 2] маємо: min f (x) = f (0) = 0, max f (x) = f (2) = 2 (рис. 3.5). [ −1; 2]

[ −1; 2]

1 0

–1 0

Рис. 3.4

1 2

Рис. 3.5

Якщо c — деяке число і f (x) = c для будь-якого x ∈ M ⊂ ⊂ D (f), то це число є і найбільшим, і найменшим значенням функції f на множині M. Не будь-яка функція на заданій множині M ⊂ D (f) має найменше або найбільше значення. Так, для функцій f (x) = x2 і f (x) = {x} отримуємо, що min f (x) = 0, а найбільшого зна чення на множині ці функції не мають. Функція f (x) =

1 x

на множині M = (0; +×) не має ні най-

більшого, ні найменшого значень. Часто при знаходженні найбільшого і найменшого значень функції зручно користуватися такими очевидними фактами: Ä якщо функція f зростає на відрізку [a; b], то min f (x) = f (a), max f (x) = f (b) (рис. 3.6); [ a; b ]

[ a; b ]

Ä якщо функція f спадає на відрізку [a; b], то min f (x) = f (b), [ a; b ]

max f (x) = f (a) (рис. 3.7). [ a; b ]

y f (b)

y f (a) f (b)

f (a) 0

a Рис. 3.6

b x

a Рис. 3.7

b x

§ 2. Квадратична функція

П Р И К Л А Д 6 Знайдіть найбільше і найменше значення функції f (x) = x3 + 3x + 2 на відрізку [–2; 1]. Р о з в ’я з а н н я. Функції y = x3 і y = 3x + 2 є зростаючими. За теоремою 3.3 зростаючою є і задана функція f. Отже, min f (x) = f (−2) = −12, [ −2; 1]

max f (x) = f (1) = 6.  [ −2; 1]

П Р И К Л А Д 7 Доведіть, що при всіх x ∈ [0; 1], y ∈ [0; 1], z ∈ [0; 1] виконується нерівність: x (1 − y) + y (1 − z) + z (1 − x) m 1. Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо різницю лівої та правої частин нерівності: x (1 – y) + y (1 – z) + z (1 – x) – 1 = x (1 – y – z) – yz + y + z – 1. Доведемо, що ця різниця набуває тільки недодатних значень. Вважаючи y і z параметрами, розглянемо функцію f (x) = = (1 – y –z) x – yz + y + z – 1. Функція f, D (f ) = , є лінійною, і її графіком є пряма. Тоді графіком функції f, D (f) = [0; 1], є відрізок, абсциси кінців якого дорівнюють 0 і 1. Отже, найбільшого значення функція f, D (f) = [0; 1], набуває на одному з кінців відрізка. Маємо: f (0) = − yz + y + z − 1 = −(y − 1) (z − 1) m 0, f (1) = 1 − y − z − yz + y + z − 1 = − yz m 0. Отже, f (0) m 0, f (1) m 0. Тому max f (x) m 0. Це означає, [ 0; 1]

що для будь-якого x ∈ [0; 1] виконується нерівність f (x) m 0. Отже, вираз x (1 – y – z) – yz + y + z – 1 набуває тільки недодатних значень.  Нехай для будь-якого x ∈ D (f ) D ( g ) виконуються нерівності f (x) m A і g (x) l A, тоді рівняння f (x) = g (x) рівносильне системі f (x) = A,   g (x) = A. Це очевидне міркування є ключем до розв’язування цілої низки рівнянь.

3. Зростання і спадання функції. Найбільше і найменше значення функції 39

П Р И К Л А Д 8 Розв’яжіть рівняння x + 1 + x − 1 = 4 − x2 . Р о з в ’я з а н н я Розглянемо функції f (x) = | x + 1 | + | x – 1 | і g (x) = 4 − x2 . Оскільки 4 − x2 m 4, то 4 − x2 m 2. Тоді для будь-якого x ∈ D (g) виконується нерівність g (x) m 2. Розглянемо на координатній прямій точки А (х), В (–1) і C (1) (рис. 3.8). Тоді значення виразу | x + 1 | + | x – 1 | дорівнює сумі АВ + АС. Оскільки ВС = 2, то при будь-якому поB C ложенні точки А на координатній прямій A –1 1 виконується нерівність AB + AC l 2, тобто x x + 1 + x − 1 l 2. Тоді для будь-якого Рис. 3.8 x ∈ D (f) виконується нерівність f (x) l 2. Отримуємо, що задане рівняння рівносильне системі:  x + 1 + x − 1 = 2,  2  4 − x = 2. Друге рівняння системи має єдиний корінь 0, який також є коренем першого рівняння системи. В і д п о в і д ь: 0. 

1. Яке значення аргументу називають нулем функції? 2. Поясніть, що називають проміжком знакосталості функції. 3. Яку функцію називають зростаючою (спадною) на мно жині М? 4. Яку функцію називають зростаючою (спадною)? 5. Функція y = f (x) є зростаючою (спадною). Скільки коренів може мати рівняння f (x) = a, де a — деяке число? 6. Яке число називають найбільшим (найменшим) значенням функції на множині М?

§ 2. Квадратична функція

ВПРАВИ

3.1.° На рисунку 3.9 зображено графік функції y = f (x), визначеної на множині . Які з даних тверджень є правильними: 1) функція спадає на проміжку (–×; –9]; 2) f (x) < 0 при −5 m x m 1; 3) функція зростає на проміжку [–2; +×); 4) f (x) = 0 при x = –5 і при x = 1; 5) функція на області визначення набуває найменшого значення при x = –2? y 1 –5

–1 0

12 x

1 –9 Рис. 3.9

1 0

Рис. 3.10

3.2.° На рисунку 3.10 зображено графік функції y = f (x), визначеної на множині . Користуючись графіком, знайдіть: 1) нулі функції; 2) значення x, при яких y < 0; 3) проміжок спадання функції; 4) область значень функції. 3.3.° На рисунку 3.11 зображено графік функції y = f (x), визначеної на множині . Користуючись графіком, знайдіть: 1) нулі функції; 2) проміжки знакосталості функції;

3. Зростання і спадання функції. Найбільше і найменше значення функції

3) проміжки зростання та проміжки спадання функції; 4) min f (x), max f (x);

5) min f (x), max f (x); [ −2; 1]

[ −2; 1]

6) min f (x), max f (x); [ −1; 4 ]

[ −1; 4 ]

7) max f (x), min f (x). ( −2; 0 )

( −2; 0 )

1 2

1 0

2 3

1 Рис. 3.11

Рис. 3.12

3.4.° На рисунку 3.12 зображено графік функції y = f (x), визначеної на множині . Користуючись графіком, знайдіть: 1) нулі функції; 2) проміжки знакосталості функції; 3) проміжки зростання та проміжки спадання функції; 4) max f (x), min f (x); [ 0; 2]

[ 0; 2]

5) max f (x), min f (x);

6) max f (x), min f (x). [ −1; 0 )

[ −1; 0 )

3.5.° Побудуйте графік функції 2x + 8, якщо x m − 2,  якщо − 2 < x < 2, f ( x) =  x 2 , −2x + 8, якщо x l 2.  Користуючись побудованим графіком, укажіть нулі даної функції, її проміжки знакосталості, проміжки зростання та проміжки спадання.

§ 2. Квадратична функція

4  x , якщо x < −1,  x 3.6.° Побудуйте графік функції f (x) =  , якщо − 1 m x m 1, 4 4  x , якщо x > 1.  Користуючись побудованим графіком, укажіть нулі даної функції, її проміжки знакосталості, проміжки зростання та проміжки спадання. 3.7.° Зростаючою чи спадною є функція: 1) y = 9x – 4; 3) y = 12 – 3x; 2) y = –4x + 10; 4) y = –x? 3.8.° Знайдіть нулі функції: 1) y = x2 − 1; 2) y =

x +x−6 x+3

;

4) y = x2 + 1;

7) y = | x | – x;

5) y = x − 1æ x + 1;

8) y = {x};

3) y = x3 – 4x; 6) y = x x − 1; 3.9.° Знайдіть нулі функції: 1) y = x2 − 4;

5) y =

2) y = –5; 3) y =

4) y = | x | + x;

x 2 − 25 x+5

;

x −9 x−2

;

9) y = D (x). 7) y = x D (x); 8) y = sgn (2x – 1).

6) y = [x];

3.10.° Знайдіть проміжки знакосталості функції: 1) y = x2 – 2x + 1;

3) y = x − 1;

5) y = x (x − 1)2 ;

4) y = | x + 1 |;

6) y = {x}.

2) y =

3−x

;

3.11.° Знайдіть проміжки знакосталості функції: 1) y = –x2 – 1; 4) y = | x | – 1; 7) y = [x]. 2 2 2) y = x + 4x + 4; 5) y = | x – 4 |; 3) y = x + 2; 6) y = (x − 1) (x − 3)2 ; 3.12.° При якому найбільшому цілому значенні параметра n функція y = (8 – 3n) x – 7 є зростаючою?

3. Зростання і спадання функції. Найбільше і найменше значення функції 43

3.13.° При яких значеннях параметра m функція y = mx – m – – 3 + 2x є спадною? 3.14.° Знайдіть проміжки зростання та проміжки спадання функції y = {x}. 3.15.° Доведіть, що функція є зростаючою: 1) y = x − 1; 2) y = 2x + 1. 3.16.° Доведіть, що функція є зростаючою: 1) y = x − 3 + 2; 2) y = 3x − 1 − 1. 3.17.• Функція y = f (x) є спадною. Зростаючою чи спадною є функція (відповідь обґрунтуйте): 1) y = 3f (x);

2) y =

1 3

f (x); 3) y = –f (x);

4) y = f (x) + 5?

3.18.• Функція y = f (x) зростає на множині . Зростаючою чи спадною на множині є функція (відповідь обґрунтуйте): 1) y =

1 2

f (x); 2) y = –3f (x); 3) y = f (–x);

4) y = f (x + 5)?

3.19.• Доведіть, що функція y = xn, де n ∈ , n — непарне, є зростаючою. 3.20.• Знайдіть проміжки зростання та проміжки спадання функції y = x2 + 1. 3.21.• Знайдіть проміжки зростання та проміжки спадання функції y = –x2 – 4. 3.22.• Доведіть, що функція: 1) y =

6 3−x

зростає на проміжку (3; +×);

2) y = x2 – 4x + 3 спадає на проміжку (–×; 2]. 3.23.• Доведіть, що функція: 1) y =

7 x+5

спадає на проміжку (–5; +×);

2) y = 6x – x2 зростає на проміжку (–×; 3]. 3.24.• Доведіть, що функція y =

k x

спадає на кожному з про-

міжків (–×; 0) і (0; +×) при k > 0 та зростає на кожному із цих проміжків при k < 0.

§ 2. Квадратична функція

3.25.• Знайдіть проміжки зростання та проміжки спадання функції y =

1 2

x +1

3.26.• Знайдіть проміжки зростання та проміжки спадання функції y =

1 2

−x − 4

3.27.• Знайдіть проміжки зростання та проміжки спадання функції y = | x – a |. 3.28.• Доведіть, що функція є зростаючою: 1) y = x5 + x; 3) y = x − 1 + x ; 5) y = x − x ; 2) y = x4 + x; 4) y = x x ; • 3.29. Доведіть, що функція є спадною: 1) y = − x +

1 x

6) y =

(

)

x +1 .

3) y = − x − x ;

;

2) y = 2 − x + − x ; 4) y = − x x . • 3.30. Функція y = f (x) є зростаючою. Чи можна стверджувати, що зростаючою є функція: 1) y = (f (x))2; 2) y = (f (x))3? 3.31.• Знайдіть max f (x) і min f (x), якщо: M

1) f (x) = x2 – 6x + 10, M = ; 2) f (x) = 16 − x2 , M = D (f). 3.32.• Знайдіть max f (x) і min f (x), якщо: M

1) f (x) = –x2 – 8x – 3, M = ; 2) f (x) = 2x − x2 , M = D (f). 3.33.•• Знайдіть: 1) min ( x − 1 + x − 3 );

2) max ( x + 2 − x );

3) max

1 x2 + 1

3.34.•• Функції f і g визначені на множині . Зростаючою чи спадною є функція y = f (g (x)), якщо: 1) f і g — зростаючі функції; 2) f і g — спадні функції? 3.35.•• Функції f і g визначені на множині . Зростаючою чи спадною є функція y = f (g (x)), якщо: 1) f — зростаюча, g — спадна; 2) f — спадна, g — зростаюча?

3. Зростання і спадання функції. Найбільше і найменше значення функції 45

3.36.•• При яких значеннях параметра a функція y = x | x – a | є зростаючою? 3.37.•• При яких значеннях параметра a функція y = (x – 1) × × (x – a)2 є зростаючою? 3.38.•• При яких значеннях параметра a функція y = | x – a | зростає на проміжку [2; +×)? 3.39.•• При яких значеннях параметра a функція y = | x + a | спадає на проміжку (–×; –1]? 3.40.•• Розв’яжіть рівняння: 1) x5 + x3 + x = –3; 3) x3 + 2x x − 1 = 12. 2) x + 1 + x + 6 + x + 13 = 9; 3.41.•• Розв’яжіть рівняння: 1) 2x7 + x5 + x = 4;

3) 4x3 + 3x 4x − 1 = 2.

2) 2 x + x − 5 + 2x + 7 = 13; 3.42.•• Розв’яжіть рівняння: 1)

x + x − 5 = 23 − 2x;

2) x3 + x =

3.43.•• Розв’яжіть рівняння: 1) x2 + x =

12 x

+ 15;

17 2

x +1

2 x x

3.44.•• Розв’яжіть рівняння x + 1 − x = x4 + 1. 3.45.•• Розв’яжіть рівняння x − 1 − x + 2 = 9 − x2 . 3.46.* Розв’яжіть систему рівнянь x7 − y = y7 − x,  2 2 x + xy + y = 12. 3.47.* Розв’яжіть систему рівнянь x4 − y = y4 − x ,  2 2 x + y = 2. 3.48.* Розв’яжіть систему рівнянь 2 x + y + (x + y)4 = 3,  2 2 x + y = 1.

§ 2. Квадратична функція

3.49.* Доведіть, що при всіх x ∈ [1; 2], y ∈ [1; 2] виконується нерівність 3 (x + y) l 2xy + 4. 3.50.* Доведіть, що при всіх x1 ∈ [0; 1], x2 ∈ [0; 1], ..., xn ∈ [0; 1] виконується нерівність: (1 − x1 ) (1 − x2 ) ... (1 − xn ) + (1 + x1 ) (1 + x2 ) ... (1 + xn ) m 2n. 3.51.* Доведіть, що при всіх a ∈ [0; 1], b ∈ [0; 1], c ∈ [0; 1] виконується нерівність: abc + 2 l a + b + c. 3.52.* Розв’яжіть рівняння 6 + 6 + x = x. 3.53.* Розв’яжіть рівняння (x3 + 1)3 = 8 (2x – 1). 3.54.* Функція f є такою, що для будь-якого x ∈ 1

f (x2 ) − (f (x))2 l . 4

Чи може функція f бути зростаючою або спадною? ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

3.55. Розв’яжіть рівняння 3 2

x −9

−

1 9 − 6x + x

3 2

2x + 6x

3.56. Знайдіть усі пари чисел (x; y), які задовольняють рівняння

x2 − 4x + y − 2 = 0.

3.57. Побудуйте графік функції y =

2x2 + 5x + 2 x+2

3.58. Розв’яжіть нерівність (x + 1) (x – 2)2 > 0.

Парні та непарні функції

О з н а ч е н н я. Функцію f називають п а р н о ю, якщо для будь-якого x ∈ D (f) є правильною рівність f (–x) = f (x). О з н а ч е н н я. Функцію f називають н е п а р н о ю, якщо для будь-якого x ∈ D (f) є правильною рівність f (–x) = –f (x). Наприклад, функція f (x) = x2 — парна, а функція g (x) = x3 — непарна. Справді, D (f ) = D ( g ) = . Для будь-якого

4. Парні та непарні функції

x ∈ виконуються рівності f (–x) = (–х)2 = х2 = f (x) і g (–x) = = (–х)3 = –x3 = –g (x). Виконання рівностей f (–x) = f (x) і f (–x) = –f (x) для будьякого x ∈ D (f) означає, що множина D (f) має таку властивість: якщо x0 ∈ D (f), то –x0 ∈ D (f). У цьому разі множину називають симетричною відносно початку координат. З наведених означень випливає, що коли область визначення функції не є симетричною відносно початку координат, то ця функція не може бути парною (непарною). Наприклад, область визначення функції y =

1 x −1

не є си-

метричною відносно початку координат. Тому ця функція не є ні парною, ні непарною. У функції f (x) = x3 + x2 її область визначення D (f ) = симетрична відносно початку координат. Проте ця функція не є ні парною, ні непарною. Справді, f (–x) = (–x)3 + (–x)2 = –x3 + x2; –f (x) = –x3 – x2. Існують деякі значення x, наприклад 0, при яких f (–x) = f (x) або f (–x) = –f (x), проте ці рівності виконуються не для всіх x ∈ . Наприклад, при x = 1 маємо: f (x) = 2, а f (–x) = 0. П Р И К Л А Д 1 Дослідіть на парність функцію f ( x) =

x−2

1+ x

x+2 1− x

Р о з в ’я з а н н я. D (f ) = {x ∈ | x ≠ −1 і x ≠ 1}. Отже, область визначення функції f симетрична відносно початку коор динат. Для будь-якого x ∈ D (f) маємо: f ( − x) =

−x − 2 1 + ( − x)

−x + 2 1 − ( − x)

x+2 1− x

x−2 1+ x

Отже, функція f є парною.  П Р И К Л А Д 2 Дослідіть на парність функцію f (n) =

2n − 1 2n + 1

, D (f ) = .

= f (x).

§ 2. Квадратична функція

Р о з в ’я з а н н я. Множина є симетричною відносно початку координат. Для будь-якого n ∈ маємо: f ( − n) =

−n

1 −1

2− n + 1

n =2

−1 +1

1 − 2n

n 2n = − 2 − 1 = − f (n). 2n + 1 1 + 2n

Отже, функція f є непарною.  Теорема 4.1. Якщо точка M (a; b) належить графіку парної функції f, то точка M1 (–a; b) також належить її графіку1. Д о в е д е н н я. Якщо точка M (a; b) належить графіку функції f, то f (a) = b. Оскільки функція f є парною, то f (–a) = f (a) = b. Це означає, що точка M1 (–a; b) також належить графіку функції f (рис. 4.1).  y

M1 –a

M a

–a a

x M1

Рис. 4.1

–b

Рис. 4.2

Т е о р е м а 4.2. Якщо точка M (a; b) належить графіку непарної функції f, то точка M1 (–a; –b) також належить її графіку2 (рис. 4.2). Доведіть цю теорему самостійно. Про такий графік говорять, що вісь ординат є його віссю симетрії, або графік є симетричним відносно осі ординат. Про фігури, які мають вісь симетрії, ви дізнаєтесь у курсі геометрії 9 класу. 2 �� Про такий графік говорять, що початок координат є його центром симетрії, або графік є симетричним відносно початку координат. Про фігури, які мають центр симетрії, ви дізнаєтесь у курсі геометрії 9 класу. 1

4. Парні та непарні функції

Т е о р е м а 4.3. Якщо функції y = f (x) і y = g (x) є парними (непарними) і D ( f ) D ( g) ≠ ∅, то функція y = f (x) ± g (x) є парною (непарною). Т е о р е м а 4.4. Якщо функції y = f (x) і y = g (x) є парними (непарними) і D ( f ) D ( g) ≠ ∅, то функція y = f (x) g (x) є парною. Якщо одна з функцій f або g є парною, а друга — непарною, то функція y = f (x) g (x) є непарною. Використовуючи означення парної та непарної функцій, доведіть теореми 4.3 і 4.4 самостійно. Очевидно, що функція y = 0, у якої D (y) = , одночасно є і парною, і непарною функцією. Покажемо, що інших функ цій з областю визначення , які є одночасно і парними, і непарними, не існує. Нехай функція f, визначена на множині , є і парною, і непарною. Тоді для будь-якого x ∈ виконуються рівності f (–x) = f (x) і f (–x) = –f (x). Звідси f (x) = –f (x), тобто 2f (x) = 0 для будь-якого x ∈ . Отже, функція f така, що f (x) = 0 для будь-якого x ∈ . Т е о р е м а 4.5. Кожну функцію f, область визначення якої симетрична відносно початку координат, можна єдиним способом подати у вигляді суми парної і непарної функцій. Д о в е д е н н я. Розглянемо функції g (x) = h ( x) =

f (x) − f ( − x) 2

f (x) + f ( − x) 2

. Легко встановити (переконайтеся в цьому

самостійно), що функція g — парна, а функція h — непарна. Зауважимо, що f (x) = g (x) + h (x). Отже, ми подали функцію f у вигляді суми парної та непарної функцій. Доведемо, що таке подання можна здійснити єдиним способом. Нехай це не так, тобто знайдуться парні функції g1 і g2 і непарні функції h1 і h2 такі, що для будь-якого x ∈ D (f) виконуються рівності: f (x) = g1 (x) + h1 (x), f (x) = g2 (x) + h2 (x).

§ 2. Квадратична функція

Звідси для будь-якого x ∈ D (f) виконується рівність g1 (x) – g2 (x) = h2 (x) – h1 (x). Нехай j (x) = g1 (x) – g2 (x). За теоремою 4.3 функція j — парна. З другого боку, j (x) = h2 (x) – h1 (x), а отже, за теоремою 4.3 функція j — непарна. Звідси випливає, що для будь-якого x ∈ D (f) функція j — константа, яка дорівнює нулю. Отже, для будь-якого x ∈ D (f) виконується рівність g1 (x) = g2 (x) і h2 (x) = h1 (x).  П Р И К Л А Д 3 При яких значеннях параметра a рівняння 2ax4 + | x | + x2 = a2 – 1 має єдиний корінь? Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо функцію f (x) = 2ax4 + | x | + + x2 – a2 + 1. Вона є парною. Тому коли рівняння f (x) = 0 має корінь x0, то воно також має корінь –x0. Для того щоб рівняння мало єдиний корінь, повинна виконуватися рівність x0 = –x0, тобто x0 = 0. Тоді необхідно, щоб число 0 було коренем даного рівняння. Підставимо число 0 у задане рівняння. Отримуємо: a2 – 1 = = 0. Звідси a = 1 або a = –1. При цих значеннях параметра a число 0 є коренем заданого рівняння. Проте це не означає, що рівняння не має інших коренів, відмінних від нуля. Тому потрібно з’ясувати, скільки коренів має початкове рівняння при a = 1 і a = –1. При a = 1 маємо: 2x4 + | x | + x2 = 0. Оскільки 2x4 l 0, x l 0 і x2 l 0, то це рівняння має єдиний корінь 0. При a = –1 маємо: –2x4 + | x | + x2 = 0. Це рівняння, крім кореня 0, має і інші корені, наприклад число 1. Отже, значення a = –1 не підходить. В і д п о в і д ь: a = 1.  1. Яку функцію називають парною (непарною)? 2. Яку множину називають симетричною відносно початку ко ординат? 3. Яку властивість має графік парної (непарної) функції? 4. Як можна подати функцію, область визначення якої симе трична відносно початку координат?

4. Парні та непарні функції

ВПРАВИ

4.1.° Функція f є парною. Чи може виконуватися рівність: 1) f (2) – f (–2) = 1;

2) f (5) f (–5) = –2;

f (1) f ( −1)

= 0?

4.2.° Функція f є парною. Чи обов’язково виконується рівність f (1) f ( −1)

= 1?

4.3.° Функція f є непарною. Чи може виконуватися рівність: 1) f (1) + f (–1) = 1;

2) f (2) f (–2) = 3;

4.4.° Доведіть, що функція є парною: 1) f (x) = 171; 2) f (x) = xn, де n ∈ і n — парне; 3) f (x) = –3x2 + | x | – 1; 4) f (x) = 4 − x + 4 + x ; 5) f (x) = x2 − 3x + 5 + x2 + 3x + 5; 6) f (x) = 7) f (x) = 8) f (x) =

;

1− x − x +1 5x − 2 + 5x + 2 x2 − 1 1 7

(3x − 1)

−

;

1 (3x + 1)7

;

9) f (x) = (x + 2) | x – 4 | – (x – 2) | x + 4 |. 4.5.° Доведіть, що функція є непарною: 1) g (x) = xn, де n ∈ і n — непарне; 2) g (x) =

x x

;

3) g (x) = 2 − x − 2 + x ; 4) g (x) = 5) g (x) =

;

3−x − 3+x 4x − 1 − 4x + 1 x4 − 1

;

f ( −2) f (2)

= 0?

§ 2. Квадратична функція

6) g (x) =

3x + 2 2

x − x +1

3x − 2 2

x + x +1

4.6.° Дослідіть на парність функцію: 1) y = 2) y = 3) y =

;

x x −1

;

x −1 x2 − 1 x2 − 1

;

4) y = x2 − 1;

7) y = x D (x);

5) y = x − 1æ x + 1;

8) y = sgn x.

6) y = D (x); f (x)

4.7.• Парні функції f і g такі, що функція h (x) =

g (x)

визна-

чена. Дослідіть на парність функцію h. 4.8.• Непарні функції f і g такі, що функція h (x) =

f (x) g (x)

ви-

значена. Дослідіть на парність функцію h. 4.9.• Одна з функцій f або g є парною, друга — непарною. Відомо, що функція h (x) =

f (x) g (x)

визначена. Дослідіть на

парність функцію h. 4.10.• Функції f і g такі, що функція y = f (g (x)) визначена. Дослідіть її на парність, якщо: 1) f і g — парні функції; 2) f і g — непарні функції; 3) f — парна функція, а g — непарна; 4) f — непарна функція, а g — парна. 4.11.• Непарна функція f така, що 0 ∈ D (f). Знайдіть f (0). 4.12.• Непарна функція f має 4 нулі. Доведіть, що 0 ∉ D (f). 4.13.• Непарна функція f має 7 нулів. Знайдіть f (0). 4.14.• Парна функція f має 7 нулів. Знайдіть f (0).

(

4.15.• Дослідіть на парність функцію f (n) = 2 + 3 D (f ) = . 4.16.• Дослідіть на парність функцію f (n) = D (f ) = .

(

) + (2 − 3 ) n

) ( n

2 +1 −

)

2 −1 ,

4. Парні та непарні функції

4.17.• Парна функція f, визначена на , зростає на�� проміжку [0; +×). Визначте, зростаючою чи спадною є функція f на проміжку (–×; 0]. 4.18.• Непарна функція f, визначена на , зростає на проміжку [0; +×). Визначте, зростаючою чи спадною є функція f на проміжку (–×; 0]. 4.19.• Функція f є парною і min f (x) = 2, max f (x) = 5. [1; 3]

[1; 3]

Знайдіть min f (x), max f (x). [ −3; −1]

[ −3; −1]

4.20.• Функція f є непарною і min f (x) = 1, max f (x) = 3. [2; 5]

[2; 5]

Знайдіть min f (x), max f (x). [ −5; − 2]

[ −5; − 2]

••

4.21. Парна функція f визначена на проміжку [–5; 5] та на кінцях цього проміжку досягає найбільшого і найменшого значень. Знайдіть f (–0,2) – f (1). 4.22.•• Знайдіть усі значення параметра a, при яких функція y = (x – 1)4 + a (x + 1)4 є: 1) парною; 2) непарною. 4.23.•• При яких значеннях параметра a рівняння ax6 + 1 = a2 1 − x має єдиний корінь? 4.24.* Після розкриття дужок і зведення подібних доданків у виразі (1 – x + x2 – x3 + ... + x20) (1 + x + x2 + ... + x20) отримали многочлен. Доведіть, що цей многочлен не містить одночленів непарного степеня. ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

4.25. Спростіть вираз

a − 2 + 2 a − 3.

x 2 , якщо x < 2,  4.26. Побудуйте графік функції f (x) =  1  x + 3, якщо x l 2. 2 4.27. Складіть квадратне рівняння, корені якого на 3 більші за відповідні корені рівняння x2 + 4x – 7 = 0. 4.28. Розв’яжіть рівняння (x – 1) (x – 7) (x – 4) (x + 2) = 40.

§ 2. Квадратична функція

Як побудувати графіки функцій y = kf (x) і y = f (kx), якщо відомо графік функції y = f (x) y

Рис. 5.1

x y = x2

У 8 класі ви ознайомилися з функцією y = x2 і дізналися, що її графіком є фігура, яку називають параболою (рис. 5.1). Покажемо, як можна, використовуючи графік функції y = x2, побудувати графік функції y = ax2, де a ≠ 0. Побудуємо, наприклад, графік функції y = 2x2. Складемо таблицю значень функцій y = x2 і y = 2x2 при одних і тих самих значеннях аргументу:

–3 –2,5 –2 –1,5 –1 –0,5 0 9

6,25 4

y = 2x2 18 12,5 8

0,5

1,5

2,5

2,25 1

0,25 0 0,25 1 2,25 4 6,25 9

4,5

0,5

4,5

8 12,5 18

Ця таблиця підказує, що кожній точці (x0; y0) графіка функції y = x2 відповідає єдина точка (x0; 2y0) графіка функції y = 2x2. А кожна точка (x1; y1) графіка функції y = 2x2 y   є відповідною єдиній точці  x1 ; 1  графіка функції y = x2.  2 Таким чином, між множинами точок графіків функцій y = x2 і y = 2x2 установлено взаємно однозначну відповідність. Тому всі точки графіка функції y = 2x2 можна отримати, замінивши кожну точку графіка функції y = x2 на точку з тією самою абсцисою та з ординатою, помноженою на 2 (рис. 5.2). Використовуючи графік функції y = x2, побудуємо графік 1

функції y = x2 . 2

5. Як побудувати графіки функцій y = kf (x) і y = f (kx)

y = 2x2

y = x2

1 0

Рис. 5.2 1

Усі точки графіка функції y = x2 можна отримати, за2

мінивши кожну точку графіка функції y = x2 на точку з тією самою абсцисою та з ординатою, помноженою на y y = x2

y = 12 x2

1 0

Рис. 5.3

1 2

(рис. 5.3).

§ 2. Квадратична функція

Розглянуті приклади підказують, як, використовуючи графік функції y = f (x), можна побудувати графік функції y = kf (x), де k > 0. Графік функції y = kf (x), де k > 0, можна отримати, замінивши кожну точку графіка функції y = f (x) на точку з тією самою абсцисою та з ординатою, помноженою на k. На рисунках 5.4, 5.5 показано, як «працює» це правило для побудови графіків функцій y =

1 3

x і y=

3 x

0 y= 1 0

3 y= x

1 1

1 x y= x

x y = 13 x x

1 Рис. 5.4

Рис. 5.5

Говорять, що графік функції y = kf (x) отримано в результаті розтягнення графіка функції y = f (x) у k разів від осі абсцис, якщо k > 1, або в результаті стискання графіка функції y = f (x) в

1 k

раза до осі абсцис, якщо 0 < k < 1.

Так, графік функції y = нення графіка функції y = функції y =

1 3

x 1

отримано в результаті розтягу 3 рази від осі абсцис, а графік

x отримано в результаті стискання графіка

функції y = x у 3 рази до осі абсцис.

5. Як побудувати графіки функцій y = kf (x) і y = f (kx)

Розглянемо функції y = x2 і y = –x2. Кожній точці (x0; y0) графіка функції y = x2 відповідає єдина точка (x0; –y0) графіка функції y = –x2. А кожна точка (x1; y1) графіка функції y = –x2 є відповідною єдиній точці (x1; –y1) графіка функції y = x2. Таким чином, між множинами точок графіків функцій y = x2 і y = –x2 установлено взаємно однозначну відповідність. Тому всі точки графіка функції y = –x2 можна отримати, замінивши кожну точку графіка функції y = x2 на точку з тією самою абсцисою та з ординатою, помноженою на –1 (рис. 5.6). Також говорять, що графік функції y = –x2 отримано в результаті перетворення симетрії відносно осі абсцис графіка функції y = x2. y

y y = x2

1 0

y = x2

1 1

y = –x2

y = – 12 x2 Рис. 5.6

Рис. 5.7

Тепер стає зрозумілим, що правило побудови графіка функції y = kf (x), де k < 0, є таким самим, як і для випадку, коли k > 0. Наприклад, на рисунку 5.7 показано, як за допомогою графіка функції y = x2 можна побудувати графік функції 1

y = − x2 . 2

§ 2. Квадратична функція

y y=

Рисунок 5.8 ілюструє, як за допомогою графіка функції y = x можна побудувати графіки функцій

1 0

y=−

y = 12 x

1 2

і y = −2 x . Зауважимо, що при k ≠ 0 функції y = f (x) і y = kf (x) мають y = −2 x одні й ті самі нулі. Отже, графіки цих функцій перетинають вісь абсцис в одних і тих самих Рис. 5.8 точках (рис. 5.9). На рисунку 5.10 зображено 2 графіки функцій y = ax при деяких значеннях параметра a. Кожний із цих графіків, як і графік функції y = x2, називають параболою. Точка (0; 0) є вершиною кожної із цих парабол. y

y = f (x)

y = 12 f (x) 0

Рис. 5.9

Якщо a > 0, то вітки параболи напрямлені вгору, якщо a < 0, то вітки параболи напрямлені вниз. Часто замість вислову «Дано функцію y = ax2» уживають вислів «Дано параболу y = ax2».

5. Як побудувати графіки функцій y = kf (x) і y = f (kx)

y = 3x2 y = 1,5x2 y y = x2 y = 14 x2 y = 0,1x2

1 0

y = –0,1x2 y = – 14 x2 y = –x2 2 y = –3x y = –1,5x2 Рис. 5.10

У таблиці наведено властивості функції y = ax2, a ≠ 0. Властивість

a>0 (–×; +×)

D (y) Е (y)

[0; +×)

(–×; 0] x=0

Нулі функції Проміжки знако сталості

a<0

y > 0 на кожному з проміжків (–×; 0) і (0; +×)

y < 0 на кожному з проміжків (–×; 0) і (0; +×)

Зростає на проміжку

[0; +×)

(–×; 0]

Спадає на проміжку

(–×; 0]

[0; +×)

Парність

Парна

Покажемо, як можна побудувати графік функції y = f (kx), якщо відомо графік функції y = f (x).

§ 2. Квадратична функція

Розглянемо випадок, коли k > 0. Якщо точка (x0; y0) x  належить графіку функції y = f (x), то точка  0 ; y0  нале k  жить графіку функції y = f (kx). Справді, при x =

x0 k

маємо:

 x  f (kx) = f  kæ 0  = f (x0 ) = y0 .  k Отже, кожній точці (x0; y0) графіка функції y = f (x) відпоx  відає єдина точка  0 ; y0  графіка функції y = f (kx). Анало k  гічно можна показати, що кожна точка (x1; y1) графіка функції y = f (kx) є відповідною єдиній точці (kx1; y1) графіка функції y = f (x). Таким чином, між множинами точок графіків функцій y = f (x) і y = f (kx) установлено взаємно однозначну відповідність. Тому всі точки графіка функції y = f (kx), де k > 0, можна отримати, замінивши кожну точку графіка функції y = f (x) на точку з тією самою ординатою та з абсцисою, поділеною на k. На рисунку 5.11 показано, як «працює» це правило для x

побудови графіків функцій y = 2x і y =

y = 2x

1 0

y= x x 2

1 Рис. 5.11

Говорять, що графік функції y = f (kx) отримано в результаті стискання графіка функції y = f (x) у k разів до осі орди

5. Як побудувати графіки функцій y = kf (x) і y = f (kx)

нат, якщо k > 1, або в результаті розтягнення графіка функції y = f (x) в

1 k

раза від осі ординат, якщо 0 < k < 1.

Так, графік функції y = 2x отримано в результаті стискання графіка функції y = x у 2 рази до осі ординат, а графік функції y =

x 2

— у результаті розтягнення графіка

функції y = x у 2 рази від осі ординат. Покажемо, як побудувати графік функції y = f (–x), якщо відомо графік функції y = f (x). Якщо точка (x0; y0) належить графіку функції y = f (x), то точка (–x0; y0) належить графіку функції y = f (–x). Справді, f (–(–x0)) = f (x0) = y0. Аналогічно можна показати, що кожна точка (x1; y1) графіка функції y = f (–x) є відповідною єдиній точці (–x1; y1) графіка функції y = f (x). Таким чином, між множинами точок графіків функцій y = f (x) і y = f (–x) установлено взаємно однозначну відповідність. Тоді всі точки графіка функції y = f (–x) можна отримати, замінивши кожну точку графіка функції y = f (x) на точку з тією самою ординатою та з протилежною абсцисою. Говорять, що графік функції y = f (–x) отримано в результаті перетворення симетрії відносно осі ординат графіка функції y = f (x). На рисунку 5.12 показано, як за допомогою графіка функції y = x побудувати графік функції y = − x . y y=

y = −x

1 0

Рис. 5.12

Тепер стає зрозумілим, що правило побудови графіка функції y = f (kx), де k < 0, аналогічне випадку, коли k > 0.

§ 2. Квадратична функція

Наприклад, на рисунку 5.13 показано, як можна за допомогою графіка функції y = x побудувати графіки функцій x

y = −3x і y = − . 2

y y=

−

x 2

−3x y=

1 0

Рис. 5.13

1. Як можна отримати графік функції y = kf ( x ), де k ≠ 0, використовуючи графік функції y = f (x)? 2. Яка фігура є графіком функції y = ax2, де a ≠ 0? 3. Яка точка є вершиною параболи y = ax2? 4. Як напрямлені вітки параболи y = ax2 при a > 0? при a < 0? 5. Яка область визначення функції y = ax2, де a ≠ 0? 6. Яка область значень функції y = ax2 при a > 0? при a < 0? 7. На якому проміжку зростає, а на якому проміжку спадає функція y = ax2 при a > 0? при a < 0? 8. Як можна отримати графік функції y = f ( kx ), де k ≠ 0, використовуючи графік функції y = f (x)?

ВПРАВИ

5.1.° При яких значеннях параметра a точка A (a; 16) належить графіку функції y = 4x2? 5.2.° При яких значеннях параметра b точка B (–2; b) належить графіку функції y = –0,2x2? 5.3.° Відомо, що точка M (3; –6) належить графіку функції y = ax2. Знайдіть значення a. 5.4.° Відомо, що точка K (–5; 10) належить графіку функції y = ax2. Знайдіть значення a.

5. Як побудувати графіки функцій y = kf (x) і y = f (kx)

5.5.° На рисунку 5.14 зображено графік функції y = ax2. Знайдіть значення a. y y –4

–1

2 1 –4

–2

1 2

–1

б Рис. 5.14

5.6.° На рисунку 5.15 зображено графік функції y = ax2. Знайдіть значення a. y y –3 –1 1 0 1 0

–1

1 2 x

б Рис. 5.15

5.7.° На рисунку 5.16 зображено графік функції y = f (x). Побудуйте графік функції: 1) y =

1 2

f (x);

2) y = –f (x);

3) y = –2f (x).

5.8.° На рисунку 5.17 зображено графік функції y = g (x). Побудуйте графік функції: 1) y =

1 3

g (x);

2) y = − g (x). 2

§ 2. Квадратична функція

y 4 3 2 0

1 4 x

–1 0

–2

–3

Рис. 5.16

Рис. 5.17

5.9.° Використовуючи графік функції y = f (x), зображений на рисунку 5.18, побудуйте графік функції y = f (–x). y

y 3

–2 2 x

–2

0 –1

–3 –2

–2

Рис. 5.18

5.10.° На рисунку 5.19 зображено графік функції y = f (x). Побудуйте графік функції: 1) y = f (2x);  1  2) y = f  − x .  2  5.11.° На рисунку 5.20 зображено графік функції y = g (x). Побудуйте графік функції: 3  1) y = g  x ; 2  2) y = g (–3x).

5. Як побудувати графіки функцій y = kf (x) і y = f (kx)

y 4 1 –7

–4

Рис. 5.19

y 3 1 –6

–3

0 1

Рис. 5.20

5.12.° Використовуючи графік функції y = x2, побудуйте графіки функцій y = 3x2 і y = –

1 4

x2.

5.13.° Використовуючи графік функції y = x , побудуйте x

графіки функцій y = 4 x і y = − . 3

5.14.° Використовуючи графік функції y = x , побудуйте графіки функцій y = − x і y = 3x . 5.15.° Використовуючи графік функції y = | x |, побудуйте графіки функцій y =

1 2

x і y = –2 | x |.

5.16.° Доведіть, що функція y = ax2 при a > 0 спадає на проміжку (–×; 0] і зростає на проміжку [0; +×). 5.17.° Доведіть, що функція y = ax2 при a < 0 зростає на проміжку (–×; 0] і спадає на проміжку [0; +×).

§ 2. Квадратична функція

1 2  2 x , ÿêùî x m −2,  5.18.° Побудуйте графік функції: y =  − x, ÿêùî −2 < x < 2, − x2 , ÿêùî x l 2.   Користуючись побудованим графіком, знайдіть проміжки зростання та проміжки спадання функції. −2, якщо x < −1,  5.19.° Побудуйте графік функції: y = −2x2 , якщо − 1 m x m 0, 2x2 , якщо x > 0.  Користуючись побудованим графіком, знайдіть проміжки зростання та проміжки спадання функції. 5.20.° Знайдіть найбільше і найменше значення функції y = –2x2 на множині M, якщо: 1) M = [–3; –2]; 3) M = [–2; 1]; 5) M = [1; 3). 2) M = [1; 2]; 4) M = (–3; 1]; 5.21.° Знайдіть найбільше і найменше значення функції 1

y = x2 на множині M, якщо: 2

1) M = [–2; –1]; 3) M = [–2; 4]; 2) M = [2; 4]; 4) M = [–2; 4); • 5.22. Побудуйте графік функції: 1) y = 2 [x];

2) y = −

1 2

5) M = (–4; –2).

3) y = 3 sgn x.

{x};

5.23.• Побудуйте графік функції: 1

1) y = − [x]; 2

2) y = 2 {x};

5.24.• Побудуйте графік функції: 1) y = [2x];

3) y = –2 sgn x.

{ }

2) y = −

x 2

5.25.• Побудуйте графік функції:  x 1) y =  −  ; 2) y = {2x}.  2

6. Як побудувати графіки функцій y = f (x) + b і y = f (x + a)

ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

5.26. Розв’яжіть рівняння | 3x – 2 | = | 2x – 3 |. 5.27. Побудуйте графік рівняння

y + x2 y+x

= 0.

5.28. Спростіть вираз 6 − 17 − 12 2 . 5.29. При яких значеннях параметра a добуток коренів рівняння x2 – 2ax + a2 – a = 0 дорівнює 2?

Як побудувати графіки функцій y = f (x) + b і y = f (x + a), якщо відомо графік функції y = f (x)

Покажемо, як, використовуючи графік функції y = x2, можна побудувати графік функції y = x2 + 2. Складемо таблицю значень цих функцій при одних і тих самих значеннях аргументу. –3 –2,5 –2 –1,5 –1 –0,5 0 0,5 1

x y=x

1,5

2,5

9 6,25 4 2,25 1 0,25 0 0,25 1 2,25 4 6,25 9

y = x + 2 11 8,25 6 4,25 3 2,25 2 2,25 3 4,25 6 8,25 11 2

Ця таблиця підказує, що кожній точці (x0; y0) графіка функції y = x2 відповідає єдина точка (x0; y0 + 2) графіка функції y = x2 + 2. А кожна точка (x1; y1) графіка функції y = x2 + 2 є відповідною єдиній точці (x1; y1 – 2) графіка функції y = x2. Таким чином, між множинами точок графіків функцій y = x2 і y = x2 + 2 установлено взаємно однозначну відповідність. Тому всі точки графіка функції y = x2 + 2 можна отримати, замінивши кожну точку графіка функції y = x2 на точку з тією самою абсцисою та з ординатою, збільшеною на 2 (рис. 6.1). Говорять, що графік функції y = x2 + 2 отримано в результаті паралельного перенесення1 графіка функції y = x2 на дві одиниці вгору вздовж осі ординат. �� На уроках геометрії ви більш докладно ознайомитеся з паралельним перенесенням. 1

§ 2. Квадратична функція

y y = x2 + 2

y y = x2

1 0

y = x2

1 0

y = x2 – 4 1

Рис. 6.1

x Рис. 6.2

Аналогічно, графік функції y = x2 – 4 можна отримати в результаті паралельного перенесення графіка функції y = x2 на 4 одиниці вниз уздовж осі ординат (рис. 6.2). Розглянуті приклади підказують, як можна, використовуючи графік функції y = f (x), побудувати графік функції y = f (x) + b. Графік функції y = f (x) + b можна отримати в результаті паралельного перенесення графіка функції y = f (x) уздовж осі ординат на b одиниць угору, якщо b > 0, і на –b одиниць униз, якщо b < 0. На рисунках 6.3, 6.4 показано, як «працює» це правило для побудови графіків функцій y = x + 3 і y =

1 x

− 1.

У результаті паралельного перенесення графіка функції отримуємо фігуру, яка дорівнює цьому графіку. Наприклад, кожний із графіків функцій y = x2 + 2 і y = x2 – 4 дорівнює параболі y = x2, тому графіками функцій y = x2 + 2 і y = x2 – 4 також є параболи. Покажемо, як можна за допомогою графіка функції y = x2 побудувати графік функції y = (x + 2)2. Нехай точка (x0; y0) належить графіку функції y = x2, тобто x02 = y0. Доведемо, що точка (x0 – 2; y0) належить графіку

6. Як побудувати графіки функцій y = f (x) + b і y = f (x + a)

x +3

0 y=

1 0

1 y= x

1 −1 y= x

x Рис. 6.3

Рис. 6.4

функції y = (x + 2) . Знайдемо значення цієї функції у точці з абсцисою x0 – 2. Маємо: ((x0 – 2) + 2)2 = x02 = y0. Отже, кожній точці (x0; y0) графіка функції y = x2 відповідає єдина точка (x0 – 2; y0) графіка функції y = (x + 2)2. Аналогічно можна показати, що кожна точка (x1; y1) графіка функції y = (x + 2)2 є відповідною єдиній точці (x1 + 2; y1) графіка функції y = x2. Таким чином, між множинами точок графіків функцій y = x2 і y = (x + 2)2 установлено взаємно однозначну відповідність. Тому всі точки графіка функції y = (x + 2)2 можна отримати, замінивши кожну точку графіка функції y = x2 на точку з тією самою ординатою та з абсцисою, зменшеною на 2 (рис. 6.5). Говорять, що графік функції y = (x + 2)2 отримано в результаті паралельного перенесення графіка функції y = x2 уздовж осі абсцис на 2 одиниці вліво. Покажемо, як можна за допомогою графіка функції y = x2 побудувати графік функції y = (x – 2)2. Легко встановити (зробіть це самостійно), що кожній точці (x0; y0) графіка функції y = x2 відповідає єдина точка (x0 + 2; y0) графіка функції y = (x – 2)2 і кожна точка (x1; y1) графіка функції y = (x – 2)2 є відповідною єдиній точці (x1 – 2; y1) графіка функції y = x2. Таким чином, між множинами точок графіків функцій y = x2 і y = (x – 2)2 установлено взаємно однозначну відповідність. Тому всі точки графіка функції y = (x – 2)2 можна отримати, замінивши кожну точку графіка функції y = x2 точкою з тією самою ординатою та з абсцисою, зменшеною на 2 (рис. 6.6). 2

§ 2. Квадратична функція

y = x2

y = (x + 2)2

y = x2

1 0

y = (x – 2)2

1 0

Рис. 6.5

Рис. 6.6

Говорять, що графік функції y = (x – 2) отримано в результаті паралельного перенесення графіка функції y = x2 уздовж осі абсцис на 2 одиниці вправо (рис. 6.6). Ці приклади підказують, як можна, використовуючи графік функції y = f (x), побудувати графік функції y = f (x + a). Графік функції y = f (x + a) можна отримати в результаті паралельного перенесення графіка функції y = f (x) уздовж осі абсцис на a одиниць уліво, якщо a > 0, і на –a одиниць управо, якщо a < 0. На рисунках 6.7, 6.8 показано, як «працює» це правило 2

для побудови графіків функцій y = x + 3 і y =

1 x −1

y y

1 Рис. 6.7

0 1

x +3 y

1 0

1 x

x Рис. 6.8

1 x–1

6. Як побудувати графіки функцій y = f (x) + b і y = f (x + a)

Зауважимо, що кожний із графіків функцій y = (x + 2)2 і y = (x – 2)2 дорівнює параболі y = x2, тому графіками функцій y = (x + 2)2 і y = (x – 2)2 також є параболи. П Р И К Л А Д 1 Побудуйте графік функції y = (x – 1)2 + 3. Р о з в ’я з а н н я. 1) Побудуємо графік функції y = x2. 2) Паралельно перенесемо графік функції y = x2 уздовж осі абсцис на 1 одиницю вправо. Отримаємо графік функції y = (x – 1)2 (рис. 6.9). 3) Паралельно перенесемо графік функції y = (x – 1)2 уздовж осі ординат на 3 одиниці вгору. Отримаємо графік функції y = (x – 1)2 + 3 (див. рис. 6.9). Описаний алгоритм побудови подамо у вигляді такої схеми:

y = x2

управо на 1 од.

y = (x – 1)2

угору на 3 од.

y = (x – 1)2 + 3 

y= 1 2 x2

)2 + 3

3) 1 (x + y= 2

x–1

y=( 2

y = x2

1 0

y = (x – 1) x

Рис. 6.9

0 y = 12 (x + 3)2 – 1

Рис. 6.10

П Р И К Л А Д 2 Побудуйте графік функції y =

1 2

(x + 3)2 − 1. 1

Р о з в ’я з а н н я. 1) Побудуємо графік функції y = x2 2

(рис. 6.10).

§ 2. Квадратична функція

2) Паралельно перенесемо графік функції y = x2 уздовж 2

осі абсцис на 3 одиниці вліво. Отримаємо графік функції y=

1 2

(x + 3)2 (див. рис. 6.10).

3) Паралельно перенесемо графік функції y =

1 2

(x + 3)2

уздовж осі ординат на 1 одиницю вниз. Отримаємо шуканий графік (див.рис. 6.10). Описаний алгоритм побудови подамо у вигляді такої схеми: 1

y = x2 2

уліво на 3 од.

1 2

униз

(x + 3)2 на 1 од.

1 2

(x + 3)2 − 1

З описаних перетворень випливає, що графіком функції y =

1 2

(x + 3)2 − 1 є парабола, яка дорівнює параболі y = x2 2

і вершиною якої є точка (–3; –1).  Цей приклад підказує, як за допомогою графіка функції y = f (x) побудувати графік функції y = kf (x + a) + b, зокрема, як за допомогою графіка функції y = x2 побудувати графік функції y = k (x + a)2 + b. Тепер можна зробити такий висновок. Графіком функції y = k (x + a)2 + b, k ≠ 0, є парабола, яка дорівнює параболі y = kx2 і вершиною якої є точка (–a; b). П Р И К Л А Д 3 Побудуйте графік функції y = –2x2 – 20x – 47. Розв’язання. Маємо: y = –2x2 – 20x – 47 = –2x2 – 20x – 50 + + 3 = –2 (x + 5)2 + 3. Ми подали формулу, що задає дану функцію, у вигляді y = kf (x + a) + b, де f (x) = x2, k = –2, a = 5, b = 3. Схема побудови має такий вигляд: y = –2x2

уліво на 5 од.

y = –2 (x + 5)2

угору на 3 од.

y = –2 (x + 5)2 + 3

Побудований графік є параболою, яка дорівнює параболі y = –2x2 і вершиною якої є точка (–5; 3) (рис. 6.11). 

6. Як побудувати графіки функцій y = f (x) + b і y = f (x + a)

y y = –2 (x + 5)2 + 3

y=− 1

6 x +1

y =2−

6 x +1

y = –2x2

0 1

y=−

6 x

y = –2 (x + 5)2 Рис. 6.11

Рис. 6.12 2x − 4

П Р И К Л А Д 4 Побудуйте графік функції y =

x +1

Р о з в ’я з а н н я. Маємо: 2x − 4 x +1

2x + 2 − 6 x +1

2 (x + 1) − 6

x +1

=2−

Тоді дану функцію задає формула y = 2 −

6 x +1 6 x +1

Схема побудови має такий вигляд (рис. 6.12): y=−

6 x

уліво на 1 од.

y=−

угору на 2 од.

6 x +1

y =2−

6 x +1

Із побудови випливає, що шуканий графік є гіперболою, 6

яка дорівнює гіперболі y = − .  x

Цей приклад підказує, як розв’язати більш загальну задачу: побудувати графік функції y = раметри, причому c ≠ 0. a

Маємо:

ax + b cx + d

= c

(cx + d) −

cx + d

ax + b cx + d

a c

, де a, b, c, d — па-

b−

ad a

−

c = + c c2 . d cx + d c x+ c

§ 2. Квадратична функція

Таким чином, функцію, яка розглядається, подали у вигляді y = m +

k x+n

, де m = , n =

, k=

b c

−

ad c2

. Будувати

такий графік ви вже вмієте. П Р И К Л А Д 5 Побудуйте графік функції y = 3x − 2. Розв’язання. Схема побудови має такий вигляд (рис. 6.13): управо на 2 од.

y= x

y = x−2

y = 3x − 2

y y = 3x − 2

y= y=

1 0

стискання в 3 рази до осі ординат

x−2

1 x

(

y= 3 x−

y = 3x

2 3

)

Рис. 6.13

Рис. 6.14

2  Якщо задану функцію подати у вигляді y = 3  x −  ,  3

то побудову графіка можна провести за такою схемою (рис. 6.14):

y= x

стискання в 3 рази до осі ординат

управо на y = 3x

2 од. 3

( )

y= 3 x−

2 3



П Р И К Л А Д 6 Побудуйте графік функції y = 1 − 3x . Р о з в ’я з а н н я. Побудову графіка можна провести за такою схемою (рис. 6.15):

y= x

уліво на 1 од.

симетрія стискання відносно осі в 3 рази до ординат осі ординат y = x +1 y = −3x + 1 y = −x + 1

6. Як побудувати графіки функцій y = f (x) + b і y = f (x + a)

−3x + 1 y

y= y=

x +1 y=

−x + 1

Рис. 6.15

Зазначимо, що можливі й інші схеми побудови. Нижче наведено дві з них, які відповідають рисункам 6.16 і 6.17: уліво стискання симетрія на в 3 рази до осі відносно осі 1 од. ординат ординат y= x y = x +1 y = 3x + 1 y = −3x + 1 y=

−3x + 1

y = 3x + 1

1 0

x +1

Рис. 6.16 симетрія стискання управо відносно в 3 рази осі до осі на 1 од. 3 ординат ординат 1 y = −3 x − y= x y = −3x y = −x

( ) 3

y= y=

−3x y=

(

)

1 −3 x − − y 3

−x

1 0

Рис. 6.17



§ 2. Квадратична функція

П Р И К Л А Д 7 Визначте кількість коренів рівняння | x – a | + + 2 | x + 1 | = 3 залежно від значення параметра a. Р о з в ’я з а н н я. Перепишемо дане рівняння так: | x – a | = 3 – 2 | x + 1 |. Розглянемо функції f (x) = | x – a | і g (x) = 3 – 2 | x + 1 |. Задача зводиться до того, щоб з’ясувати, скільки точок перетину залежно від значення параметра a мають графіки функцій f і g. y C

y = |x|

1 A

–1 0

1 B

Рис. 6.18

Графік функції g зображено на рисунку 6.18 червоним кольором. Графік функції f — це фігура, яку отримують у результаті паралельного перенесення вздовж осі абсцис графіка функції y = | x | (синім кольором зображено графік для від’ємного значення a, зеленим — для додатного, чорним — для a = 0). З рисунка 6.18 видно, що коли вершина кута, який є графіком функції f, розміщена на осі абсцис ліворуч від точки A або праворуч від точки B, то графіки функцій f і g не перетинаються. Якщо вершина кута збігається або з точкою A, або з точкою B, то графіки функцій f і g мають одну спільну точку — точку C (–1; 3). Якщо вершина кута знаходиться між точками A і B, то графіки функцій f і g мають дві спільні точки. Координати точок A і B мають вигляд (a; 0). Значення параметра a, при яких вершина кута, що є графіком функції f, збігається з точкою А або з точкою В, можна знайти, підставивши в рівняння y = | x – a | координати точки C. Маємо: 3 = | –1 – a |. Звідси a = –4 або a = 2.

6. Як побудувати графіки функцій y = f (x) + b і y = f (x + a)

Отримуємо: A (–4; 0), B (2; 0). В і д п о в і д ь: якщо a < –4 або a > 2, то коренів немає; якщо a = –4 або a = 2, то один корінь; якщо –4 < a < 2, то 2 корені.  1. Як можна отримати графік функції y = f (x) + b, використову ючи графік функції y = f (x)? 2. Яка фігура є графіком функції y = x2 + b? 3. Які координати вершини параболи y = x2 + b? 4. Як можна отримати графік функції y = f (x + a), використову ючи графік функції y = f (x)? 5. Яка фігура є графіком функції y = (x + a)2? 6. Які координати вершини параболи y = (x + a)2? 7. Яка фігура є графіком функції y = k (x + a)2 + b, де k ≠ 0? 8. Які координати вершини параболи y = k (x + a)2 + b?

ВПРАВИ

6.1.° Графік якої функції отримаємо, якщо графік функції y = x2 паралельно перенесемо: 1) на 6 одиниць угору вздовж осі ординат; 2) на 9 одиниць управо вздовж осі абсцис; 3) на 12 одиниць униз уздовж осі ординат; 4) на 7 одиниць уліво вздовж осі абсцис; 5) на 2 одиниці вправо вздовж осі абсцис і на 3 одиниці вниз уздовж осі ординат; 6) на 1 одиницю вліво вздовж осі абсцис і на 1 одиницю вгору вздовж осі ординат? 6.2.° Графік якої з наведених функцій отримаємо, якщо паралельно перенесемо графік функції y = x2 уздовж осі абсцис на 4 одиниці вправо: 1) y = x2 + 4; 2) y = x2 – 4; 3) y = (x + 4)2; 4) y = (x – 4)2? 6.3.° Графік якої з наведених функцій отримаємо, якщо паралельно перенесемо графік функції y = x2 уздовж осі ординат на 5 одиниць угору: 1) y = x2 + 5; 2) y = x2 – 5; 3) y = (x + 5)2; 4) y = (x – 5)2?

§ 2. Квадратична функція

6.4.° Які координати має вершина параболи: 1) y = x2 + 8; 5) y = (x – 4)2 + 3; 2) y = x2 – 8; 6) y = (x + 4)2 + 3; 2 3) y = (x + 8) ; 7) y = (x – 4)2 – 3; 2 4) y = (x – 8) ; 8) y = (x + 4)2 – 3? 6.5.° У якій координатній чверті лежить вершина параболи: 1) y = (x + 10)2 – 16; 3) y = (x + 15)2 + 4; 2 2) y = (x – 11) + 15; 4) y = (x – 11)2 – 9? 6.6.° Як треба паралельно перенести графік функції y = щоб отримати графік функції y =

5 x−8

5 x

1) на 8 одиниць угору вздовж осі ординат; 2) на 8 одиниць униз уздовж осі ординат; 3) на 8 одиниць управо вздовж осі абсцис; 4) на 8 одиниць уліво вздовж осі абсцис? 6.7.° Як треба паралельно перенести графік функції y = x , щоб отримати графік функції y = x + 3 : 1) на 3 одиниці вгору вздовж осі ординат; 2) на 3 одиниці вниз уздовж осі ординат; 3) на 3 одиниці вправо вздовж осі абсцис; 4) на 3 одиниці вліво вздовж осі абсцис? 6.8.° На рисунку 6.19 зображено графік функції y = f (x). Побудуйте графік функції: 1) y = f (x) – 2; 3) y = f (x – 3); 5) y = –f (x); 2) y = f (x) + 4; 4) y = f (x + 1); 6) y = 3 – f (x). y 4

1 0

4 x

1 0

1 2

–4

б Рис. 6.19

6. Як побудувати графіки функцій y = f (x) + b і y = f (x + a)

6.9.° На рисунку 6.20 зображено графік функції y = f (x). Побудуйте графік функції: y 1) y = f (x) + 5; 2) y = f (x) – 3; 1 3) y = f (x + 1); 4) y = f (x – 2); 0 1x 5) y = –f (x); Рис. 6.20 6) y = –f (x) – 1. 6.10.° Побудуйте графік функції y = x2. Використовуючи цей графік, побудуйте графік функції: 3) y = (x – 5)2; 5) y = (x – 1)2 + 2; 1) y = x2 – 3; 2) y = x2 + 4; 4) y = (x + 2)2; 6) y = (x + 3)2 – 2. 2 6.11.° Побудуйте графік функції y = –x . Використовуючи цей графік, побудуйте графік функції: 1) y = –x2 + 1; 3) y = –(x – 2)2; 5) y = –(x + 1)2 – 1; 2 2 2) y = –x – 2; 4) y = –(x + 4) ; 6) y = –(x – 3)2 + 4. 6

6.12.° Побудуйте графік функції y = − . Використовуючи x

цей графік, побудуйте графік функції: 1) y = −

6 x

+ 5;

2) y = −

6 x−2

3) y = −

;

6.13.° Побудуйте графік функції y =

2 x

6 x+4

− 2.

. Використовуючи цей

графік, побудуйте графік функції: 1) y =

2 x

− 1;

2) y =

2 x +1

;

3) y =

2 x−3

+ 6.

6.14.° Побудуйте графік функції y = x . Використовуючи цей графік, побудуйте графік функції: 2) y = x − 4; 3) y = x − 1 + 3. 1) y = x − 4; 6.15.° Побудуйте графік функції y = (x + 5)2 – 9. Користуючись графіком, знайдіть: 1) нулі функції; 2) значення аргументу, при яких функція набуває додатних значень; 3) проміжок зростання та проміжок спадання функції; 4) область значень функції.

§ 2. Квадратична функція

6.16.° Побудуйте графік функції y = (x – 4)2 + 4. Користуючись графіком, знайдіть: 1) нулі функції; 2) значення аргументу, при яких функція набуває додатних значень; 3) проміжок зростання та проміжок спадання функції; 4) область значень функції. 6.17.° Задайте формулою виду y = ax2 + n функцію, графік якої зображено на рисунку 6.21. 6.18.° Задайте формулою виду y = ax2 + n функцію, графік якої зображено на рисунку 6.22. y

y 1 0

1 0

б Рис. 6.21

1 0

б Рис. 6.22

6. Як побудувати графіки функцій y = f (x) + b і y = f (x + a)

6.19.° Задайте формулою виду якої зображено на рисунку 6.20.° Задайте формулою виду якої зображено на рисунку

y = a (x + m)2 функцію, графік 6.23. y = a (x + m)2 функцію, графік 6.24. y 1

y –3

0 1x 4 1 x

0 1 2

б Рис. 6.23

y 1

–2

1 –4

0 1

б Рис. 6.24

6.21.° Задайте формулою виду y = a (x + m)2 + n функцію, графік якої зображено на рисунку 6.25. 6.22.° Задайте формулою виду y = a (x + m)2 + n функцію, графік якої зображено на рисунку 6.26. 6.23.° Розв’яжіть графічно рівняння: 1) (x − 1)2 =

2 x

;

2) 2 − x2 = x.

§ 2. Квадратична функція

y 5

1 –4

4 1

01 x

–2

01 2

1 01

–4

Рис. 6.25

y 7

1 0

–5

0 1x

–6

б Рис. 6.26

6.24.° Розв’яжіть графічно рівняння

3 x

= x + 2.

6.25.° Побудуйте графік функції y = | x |. Використовуючи цей графік, побудуйте графік функції: 1) y = | x – 2 | + 1;

4) y =

1 2

x + 1 − 3;

2) y = | 3 – x | – 2; 5) y = 1 – 2 | x – 1 |. 3) y = 3 – | x + 2 |; 6.26.° Побудуйте графік функції y = | x |. Використовуючи цей графік, побудуйте графік функції: 1) y = | x – 1 | – 3; 3) y = 2 – 3 | x + 1 |. 2) y = 2 – | x + 4 |;

6. Як побудувати графіки функцій y = f (x) + b і y = f (x + a)

6.27.• Прямі m і n, зображені на рисунку 6.27, паралельні, причому пряма n є графіком функції y = f (x). Яке з тверджень є правильним: 1) пряма m є графіком функції y = f (x) + b; 2) пряма m є графіком функції y = f (x – a)? y

m n

b a

Рис. 6.27

6.28.• Задайте дану функцію формулою виду y = a (x – m)2 + n і побудуйте її графік, використовуючи графік функції y = ax2: 1) y = x2 – 4x + 6; 3) y = 2x2 – 4x + 5; 2) y = –x2 + 6x – 6; 4) y = 0,2x2 – 2x – 4. 6.29.• Задайте дану функцію формулою виду y = a (x – m)2 + n і побудуйте її графік, використовуючи графік функції y = ax2: 2) y = –2x2 + 8x – 3. 1) y = x2 – 2x – 8; 6.30.• Задайте дану функцію формулою виду y =

k x+a

+ b і по-

будуйте її графік, використовуючи графік функції y = 1) y =

3x + 8 x

2) y =

;

2x + 14 x+3

;

3) y =

−2x x −1

4) y =

;

6.31.• Задайте дану функцію формулою виду y =

k x+a

x x −1

2x + 1

4x + 14 x +1

;

2) y =

7−x x−2

;

3) y =

3x − 2 x +1

: .

+ b і по-

будуйте її графік, використовуючи графік функції y = 1) y =

k x

§ 2. Квадратична функція

6.32.• Побудуйте графік функції: 1) y = 4x − 1; x

2) y = 1 − ; 2

3) y = (2x + 1)2; 4) y = | 2x – 1 |.

6.33.• Побудуйте графік функції: 1) y = 3x + 1; 2) y = −

x 3

− 1;

3) y = (3x – 1)2; 4) y = | 3x + 2 |.

6.34.• Побудуйте графік функції: 1) y = [x – 1]; 5) y = [2x – 1]; 2) y = [x] – 1; 6) y = [1 – 3x];

{ }

3) y = x +

;

7) y = 8) y =

4) y = {x} – 1;

{ } { } x

2 1 2

−

3 x 3

; .

6.35.• Побудуйте графік функції: 1) y = [x + 1]; 5) y = [3x + 1]; 2) y = [x] + 2; 6) y = [1 – 2x];

{ }

3) y = x −

4) y = {x} + 1;

;

7) y = 8) y =

{ } { } x

3 1 3

−

2 x 2

; .

6.36.• Визначте кількість коренів рівняння a – | x | = x2 залежно від значення параметра a. 6.37.• При яких значеннях параметра a рівняння | x | + a = –x2 має два корені? 6.38.• Скільки коренів залежно від значення параметра a має рівняння x − a = 1 − x ? 6.39.• Скільки коренів залежно від значення параметра a має рівняння x + a = 2 − x ? 6.40.•• Знайдіть найбільше і найменше значення функції f (x) = = | x – a | на відрізку [1; 3].

7. Як побудувати графіки функцій y = f (| x |) і y = | f (x) |

6.41.•• Знайдіть найбільше і найменше значення функції y = (x + a)2 на відрізку [–4; –2]. 6.42.•• Визначте кількість коренів рівняння 3 | x | = | x – a | залежно від значення параметра a. 6.43.•• Визначте кількість коренів рівняння | x – a | + | x | = 2 залежно від значення параметра a. 6.44.•• Скільки коренів залежно від значення параметра a має рівняння x2 + 1 = | x – a |? 6.45.•• Скільки коренів залежно від значення параметра a має рівняння 2 – x2 = | x + a |? ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

6.46. Яка множина є об’єднанням множин A і B, якщо A = {x | x = 6n, n ∈ }, B = {x | x = 6n − 3, n ∈ }? x+y

6.47. Спростіть вираз

x−

x+y

− +

x−y x+

y − xy + x 2 xy

x−y

6.48. Знайдіть усі пари чисел (x; y), які задовольняють умову x2 − 6x + 5 + y2 − y − 2 = 0. 6.49. Розв’яжіть рівняння (x + 5)4 + (x + 3)4 = 2.

Як побудувати графіки функцій y = f (| x |) і y = | f (x) |, якщо відомо графік функції y = f (x)

Скориставшись означенням модуля, можна записати: f (x), якщо x l 0, y=f( x )= f (− x), якщо x < 0. Звідси робимо висновок, що графік функції y = f (| x |) при x l 0 збігається з графіком функції y = f (x), а при x < 0 — з графіком функції y = f (–x).

§ 2. Квадратична функція

Тоді побудову графіка функції y = f (| x |) можна проводити так: 1) побудувати ту частину графіка функції y = f (x), усі точки якої мають невід’ємні абсциси; 2) побудувати ту частину графіка функції y = f (–x), усі точки якої мають від’ємні абсциси. Об’єднання цих двох частин є графіком функції y = f (| x |). Зауважимо, що функція y = f (| x |) є парною. Тому вісь ординат є віссю симетрії її графіка. Тоді графік функції y = f (| x |) можна отримати ще так: 1) побудувати ту частину графіка функції y = f (x), усі точки якої мають невід’ємні абсциси; 2) побудувати фігуру, симетричну отриманій відносно осі ординат. Об’єднання двох побудованих фігур є графіком функції y = f (| x |). На рисунку 7.1 показано, як за допомогою графіка функції y = (x – 2)2 побудовано графік функції y = (| x | – 2)2. y

4 1 –2

0 1 2

Рис. 7.1

Для функції y = | f (x) | можна записати: f (x), якщо f (x) l 0, y = f ( x) =  − f (x), якщо f (x) < 0. Звідси робимо такий висновок: графік функції y = | f (x) | при всіх x, для яких f (x) l 0, збігається з графіком

7. Як побудувати графіки функцій y = f (| x |) і y = | f (x) |

функції y = f (x), а при всіх x, для яких f (x) < 0, — з графіком функції y = –f (x). Тоді побудову графіка функції y = | f (x) | можна проводити так: 1) побудувати ту частину графіка функції y = f (x), усі точки якої мають невід’ємні ординати; 2) побудувати ту частину графіка функції y = –f (x), усі точки якої мають додатні ординати. Об’єднання двох побудованих фігур є графіком функції y = | f (x) |. Оскільки графіки функцій y = f (x) і y = –f (x) симетричні відносно осі абсцис, то шуканий графік можна отримати ще так: 1) ту частину графіка функції y = f (x), точки якої мають невід’ємні ординати, залишити без змін; 2) побудувати фігуру, симетричну відносно осі ординат тій частині графіка функції y = f (x), точки якої мають від’ємні ординати. Об’єднання цих двох частин і буде графіком функції y = | f (x) |. На рисунку 7.2 показано, як за допомогою графіка функції y = (x – 1)2 – 2 побудовано графік функції y = | (x – 1)2 – 2 |.

1 0

Рис. 7.2

§ 2. Квадратична функція

П Р И К Л А Д 1 Побудуйте графік функції y =

x +1 −2 .

Р о з в ’я з а н н я. Алгоритм побудови шуканого графіка (рис. 7.3). можна подати у вигляді такої схеми: y=

y = x +1

x +1

x +1 −2

y y=

x+1

1 0

а y y = |x | + 1 1 x

б y

y = |x | + 1 y = |x | + 1 – 2

–3

0 –1

в y y=

|x | + 1 – 2 1 –3

г Рис. 7.3



7. Як побудувати графіки функцій y = f (| x |) і y = | f (x) |

П Р И К Л А Д 2 Побудуйте графік функції y =

x +1 −1 .

Р о з в ’я з а н н я. Алгоритм побудови шуканого графіка (рис. 7.4). можна подати у вигляді такої схеми: y=

x +1

x +1 −1

а y

x +1 y=

1 –1 0

б y y= –1 –2

x +1 y=

–1

x +1 −1 x

в y

x +1 −1

1 –2

0 1

г Рис. 7.4



§ 2. Квадратична функція

П Р И К Л А Д 3 При яких значеннях параметра a рівняння | 2 | x | – 1 | = x – a має три корені? Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо функцію f (x) = | 2 | x | – 1 |. Проведемо побудову її графіка за такою схемою: y = x → y = x – 1 → y = 2x – 1 → y = 2 | x | – 1 → y = | 2 | x | – 1 |. Графік функції f зображено на рисунку 7.5 червоним кольором. Розглянемо функцію g (x) = x – a. Її графіком є пряма. Задача зводиться до того, щоб знайти таке положення прямої g (x) = x – a, при якому графіки функцій f і g мають три спільні точки. Ця умова буде виконана лише тоді, коли пряма g (x) = x – a  1  пройде через точку  − ; 0 або через точку (0; 1) (рис. 7.5).  2  Знайдемо значення параметра а, які відповідають цим по1  1  − − a = 0, a = − ,  ложенням прямої. Маємо: 2 2   0 − a = 1 ; a = − 1 .   y

1 –20 1

1 2

Рис. 7.5

В і д п о в і д ь: a = −

1 2

або a = –1. 

1. Як можна побудувати графік функції y = f (| x |), використо вуючи графік функції y = f (x)? 2. Як можна побудувати графік функції y = | f (x) |, використо вуючи графік функції y = f (x)?

7. Як побудувати графіки функцій y = f (| x |) і y = | f (x) |

ВПРАВИ

7.1.° Використовуючи графік функції y = f (x), зображений на рисунку 7.6, побудуйте графік функції: 2) y = | f (x) |. 1) y = f (| x |); y

–1

–2

–1

г Рис. 7.6

7.2.° Використовуючи графік функції y = f (x), зображений на рисунку 7.7, побудуйте графік функції: 1) y = f (| x |); 2) y = | f (x) |. y

–2 x

1 1

б Рис. 7.7

–3

–1 0 1

§ 2. Квадратична функція

7.3.° Використовуючи графік функції y = f (x), зображений на рисунку 7.8, побудуйте графік функції y = | f (| x |) |. y

1 2

4 x

–2

б Рис. 7.8

7.4.° Побудуйте графік функції: 1) y =

1 x

2) y = −

;

6 x

7.5.° Побудуйте графік функції: 1) y =

2 x

2) y = −

;

1 x

7.6.° Побудуйте графік функції: 1) y = | x2 – 1 |;

4) y =

2) y =

5) y =

3) y =

x −2 ; 2 x

2 x −1 x−4 x +1

; .

−1 ;

7.7.° Побудуйте графік функції: 1) y = | x2 – 4 |;

3) y =

2) y =

4) y =

x −1 ;

4 x

−2 ; 4

x−2

5) y =

x+2 x−3

;

7.8. • Про функцію y = f (x) відомо, що D (f) = [–3; 7] і E (f) = [–6; 5]. Знайдіть: 1) область визначення функції y = f (| x |); 2) область визначення та область значень функції y = | f (x) |.

7. Як побудувати графіки функцій y = f (| x |) і y = | f (x) |

7.9.• Про функцію y = f (x) відомо, що D (f ) = , числа –3 і 2 є її нулями, f (x) > 0 при x ∈ (−×; − 3) Ÿ (2; + ×). Знайдіть нулі та проміжки знакосталості функції: 1) y = f (| x |); 2) y = | f (x) |. 7.10.• Про функцію y = f (x) відомо, що D (f ) = , числа –1 і 3 є її нулями, f (x) < 0 при x ∈ (−×; − 1) Ÿ (3; + ×). Знайдіть нулі та проміжки знакосталості функції: 1) y = f (| x |); 2) y = | f (x) |. 7.11.• Використовуючи графік функції y = f (x), зображений на рисунку 7.9, побудуйте графік функції: 1) y = f (| x | – 1); 2) y = f (| x – 1 |). y

–1

–2

2 x

1 0

–1

–2

Рис. 7.9

Рис. 7.10

7.12.• Використовуючи графік функції y = f (x), зображений на рисунку 7.10, побудуйте графік функції: 1) y = f (| x | + 2); 2) y = f (| x + 2 |). • 7.13. Побудуйте графік функції: 1

1) y = (| x | – 1)2;

3) y =

2) y =

4) y = 1 − x .

x + 2;

x −3

;

•

7.14. Побудуйте графік функції: 1) y = (| x | + 2)2; 2) y =

x − 3;

3) y =

1 x −4

;

4) y = 2 − x .

•

7.15. Побудуйте графік функції: 1) y = x + 2 ; 3) y = 2) y = (| x – 2| – 1)2;

4) y =

x − 1 + 2; 1 x +1 −3

§ 2. Квадратична функція

7.16.• Побудуйте графік функції: 1) y = x − 3 ; 3) y = 4) y =

2) y = (| x + 1| + 2)2;

x − 2 − 3; 1 x −1 − 4

7.17.• Скільки коренів має рівняння залежно від значення параметра a: 1) | | x | – 1 | = a; 3) | (| x | – 1)2 – 1 | = a; 4) x − 2 = a? 2) | (x + 1)2 – 1 | = a; • 7.18. Скільки коренів має рівняння залежно від значення параметра a: 1) | x2 – 1 | = a; 3) | (| x | – 2)2 – 3 | = a? 2 2) | (x + 2) – 3 | = a; 7.19.• Побудуйте графік функції: 1) y = 2 x − 1; 2) y = 1 − 3 x ; 3) y = 2x − 1 . 7.20.• Побудуйте графік функції: 1) y = 3 x + 1; 2) y = 3x + 1 . 7.21.• Побудуйте графік функції: 1) y =

−2 ;

2) y =

4 x −2

;

3) y = | 1 – | 1 – | x | | |.

7.22.• Побудуйте графік функції: 1) y = | | x | – 4 |; 3) y = | | | x – 1 | – 1 | – 1 |. 2) y = | 2 | x | – 4 |; 7.23.•• Побудуйте графік функції: 1) y =

x −1 −1 ;

4) y =

2) y =

x −1 −1 ;

5) y =

3) y =

1 x −2

1 x−2 x +2 x −1

−1 ; .

− 1 ;

7.24.•• Побудуйте графік функції: 1) y =

2 x −1 −1 ;

2) y =

3x + 1 − 2 ;

7. як побудувати графіки функцій y = f (| x |) і y = | f (x) |

3) y =

x −2 x +1

7.25.•• При яких значеннях параметра a рівняння | | x–1 |–1 |=x–a має безліч коренів? 7.26.•• При яких значеннях параметра a рівняння | | x+2 |–3 |=a–x має безліч коренів? 7.27.•• При яких значеннях параметра a рівняння | 2 | x–1 |–3 |=x–a має 3 корені? 7.28.•• При яких значеннях параметра a рівняння | 3 | x+1 |–2 |=a–x має 3 корені? 7.29.•• При яких значеннях параметра a рівняння | 2 | x+a |–1 |=x–1 має єдиний корінь? 7.30.•• При яких значеннях параметра a рівняння | 3 | x–a |–2 |=2–x має єдиний корінь? ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

7.31. Відомо, що x1 і x2 — корені рівняння 2x2 – x – 5 = 0. Не розв’язуючи рівняння, знайдіть значення виразу: 1) x12 + x22 ;

x1 x2

7.32. Розв’яжіть рівняння

x2 x1

;

2x − 7 2

x − 9x + 14

−

x12 x2

9x2 (x + 3)2

x22 x1

1 2

x − 3x + 2

7.33. Розв’яжіть нерівність x − x − 3 m 2x. 7.34. Розв’яжіть рівняння x2 +

= 7.

. =

1 x −1

§ 2. Квадратична функція

Квадратична функція, її графік і властивості

О з н а ч е н н я. Функцію, яку можна задати формулою виду y = ax2 + bx + c, де x — незалежна змінна, a, b і c — параме три, причому a ≠ 0, називають к в а д р а т и ч н о ю. Квадратична функція не є для вас новою. Так, у 8 класі ви вивчали її окремий випадок, а саме функцію y = x2. Функціональна залежність площі S круга від його радіуса r визначає квадратичну функцію S (r) = pr2, яка є функцією виду y = ax2. На уроках фізики ви ознайомилися з формулою h = h = v0t −

gt2 2

, яка задає залежність висоти h, на якій знаходить-

ся тіло, що його кинули вертикально вгору з початковою швидкістю v0, від часу руху t. Ця формула задає квадратичну функцію h (t) = v0t −

gt2 2

Установимо деякі властивості квадратичної функції. Для цього перетворимо вираз ax2 + bx + c. Маємо:  b c b b2 b2 c  ax2 + bx + c = a  x2 + x +  = a  x2 + 2xæ + 2 − 2 +  =    a a a 2a 4a 4a 2 2 2  b 4ac − b2  b 4ac − b2 b D   − , = a x +  + = a x + + = a x +      2     2a  2a  4a 2a  4a 4a 2 де D — дискримінант квадратного тричлена ax + bx + c.

Введемо позначення x0 = −

b 2a

, y0 = −

D 4a

Тоді квадратичну функцію f (x) = ax2 + bx + c можна подати у вигляді: f (x) = a (x – x0)2 + y0. Дослідимо функцію f на зростання і спадання. Нехай x1 і x2, де x2 > x1, — довільні значення аргументу функції f із проміжку (–×; x0].

8. Квадратична функція, її графік і властивості

Маємо: x0 l x2 > x1. f (x2) – f (x1) = a (x2 – x0)2 + y0 – різницю Розглянемо 2 – a (x1 – x0) – y0 = a (x2 – x1) ((x2 – x0) + (x1 – x0)). Оскільки x2 – x1 > 0, x1 – x0 < 0 і x2 − x0 m 0, то значення виразу (x2 – x1) ((x2 – x0) + (x1 – x0)) — від’ємне число. Таким чином, знак розглядуваної різниці залежить тільки від знака параметра a: •• якщо a < 0, то f (x2) – f (x1) > 0, тобто f (x2) > f (x1), а отже, функція f зростає на проміжку (–×; x0]; •• якщо a > 0, то f (x2) < f (x1), тобто функція f спадає на проміжку (–×; x0]. Аналогічно можна дослідити на зростання і спадання функцію f на проміжку [x0; +×) і отримати такий результат: •• якщо a < 0, то функція f спадає на проміжку [x0; +×); •• якщо a > 0, то функція f зростає на проміжку [x0; +×). Тепер можна зробити такі висновки. Якщо a > 0, то f (x0 ) m f (x) для будь-якого x ∈ . Отже, при a > 0 маємо: min f (x) = f (x0 ) = −

D 4a

Якщо a < 0, то f (x0 ) l f (x) для будь-якого x ∈ . Отже, при a < 0 маємо: max f (x) = f (x0 ) = −

D 4a

Розглянемо ще деякі властивості квадратичної функції f (x) = ax2 + bx + c. Якщо D > 0, то функція f має два нулі; якщо D = 0, то функція f має один нуль; якщо D < 0, то функція f нулів не має. Якщо a > 0, то функція f не набуває найбільшого значення; якщо a < 0 — не набуває найменшого значення.  D  Якщо a > 0, то E (f ) =  − ; + × ; якщо a < 0, то  a 4  D  E (f ) =  −×; −  .  4a  Якщо b = 0, то функція f є парною; якщо b ≠ 0, то функція f не є ні парною, ні непарною.

§ 2. Квадратична функція

У таблиці наведено властивості квадратичної функції f (x) = ax2 + bx + c. Властивість

a>0

a<0

(–×; +×)

D (y) Е (y)

  D  − 4a ; + × 

D   −×; −  4a 

Зростає на проміжку

  b  − 2a ; + × 

b    −×; −  2a 

Спадає на проміжку

b    −×; −  2a 

 b   − 2a ; + ×

Найбільше значення функції на D (f) Найменше значення функції на D (f)

Не існує

−

Не існує

Якщо D > 0, то Нулі функції

−b + D −b − D і ; 2a 2a

якщо D = 0, то −

;

2a якщо D < 0, то нулів немає Парність

Графік

Якщо b = 0, то парна; якщо b ≠ 0, то не є ні парною, ні непарною Парабола, абсциса вершини якої b

x0 = −

Покажемо, як графік квадратичної функції y = ax2 + bx + c можна отримати з графіка функції y = ax2. Ви вже будували графік квадратичної функції, виділяючи квадрат двочлена (див. приклад 3 п. 6). Використовуючи цю ідею, запишемо: y = a (x – x0)2 + y0, де x0 = −

b 2a

, y0 =

4ac − b2 4a

8. Квадратична функція, її графік і властивості

Тоді схема побудови шуканого графіка має такий вигляд:

y = ax2

управо або вліво на | x0 | од.

y = a (x – x0)2

угору або вниз на | y0 | од.

y = a (x – x0)2 + y0

На рисунку 8.1 показано побудову для випадку, коли a > 0, x0 > 0, y0 < 0. На рисунку 8.2 показано побудову для випадку, коли a < 0, x0 < 0, y0 > 0. y

y y0

y = ax2 x0

x y = ax2

y0 Рис. 8.1

Рис. 8.2

Графіком квадратичної функції y = ax2 + bx + c є фігура, яка дорівнює параболі y = ax 2, тобто графіком функції y = ax2 + bx + c є парабола з вершиною в точці (x0; y0), де x0 = −

b 2a

, y0 =

4ac − b2 4a

Вітки параболи y = ax2 + bx + c напрямлені так само, як і вітки параболи y = ax2: якщо a > 0, то вітки параболи напрямлені вгору, якщо a < 0, то вітки параболи напрямлені вниз. Загальне уявлення про графік квадратичної функції дають координати вершини параболи та напрям її віток. Це уявлення буде тим повнішим, чим більше точок, які належать графіку, ми знатимемо. Тому графік квадратичної функції можна будувати, не використовуючи паралельних перенесень:

100

§ 2. Квадратична функція

1) знайти абсцису вершини параболи за формулою x0 = −

b 2a

;

2) знайти ординату вершини параболи за формулою1 y0 =

4ac − b2 4a

=−

D 4a

, де D — дискримінант квадратного три

члена ax2 + bx + c, і позначити на координатній площині вершину параболи; 3) визначити напрям віток параболи; 4) знайти координати ще кількох точок, які належать шуканому графіку, зокрема координати точок перетину параболи з віссю абсцис (якщо дана функція має нулі), координати точки перетину параболи з віссю ординат; по значити ці точки на координатній площині; 5) провести через усі позначені точки плавну неперервну лінію. П Р И К Л А Д 1 Побудуйте графік функції f (x) = x2 + 4x – 5. Користуючись графіком, знайдіть проміжки знакосталості функції. Р о з в ’я з а н н я. Графіком даної функції є парабола, вітки якої напрямлені вгору. Знайдемо абсцису й ординату вершини параболи. Маємо: x0 = −

4 2

= −2,

y0 = f (x0) = f (–2) = –9. Точка (–2; –9) — вершина параболи. Знайдемо координати точок перетину параболи з віссю абсцис. Для цього розв’яжемо рівняння: x2 + 4x – 5 = 0. Звідси x1 = –5, x2 = 1. Отже, парабола перетинає вісь абсцис у точках (–5; 0) і (1; 0). 1

Формулу y0

D 4a

запам’ятовувати необов’язково. Достатньо

обчислити значення функції y = ax2 + bx + c у точці x0

b 2a

101

8. Квадратична функція, її графік і властивості

Знайдемо координати точки перетину параболи з віссю ординат. Маємо: f (0) = –5. Парабола перетинає вісь ординат у точці (0; –5). Позначимо знайдені чотири точки параболи на координатній площині (рис. 8.3). Тепер бачимо, що доцільно знайти значення даної функції в точках –1, –3, –4 та позначити відповідні точки на координатній площині. y –5

–2

–5 1 x

–2

1 0

–5

–9

Рис. 8.3

Рис. 8.4

1 x

Маємо: f (–3) = f (–1) = –8; f (–4) = f (0) = –5. Сполучимо всі позначені точки плавною неперервною лінією. Шуканий графік зображено на рисунку 8.4. Маємо: f (x) > 0 на кожному з проміжків (–×; –5) і (1; +×); f (x) < 0 на проміжку (–5; 1).  2 Знайдіть найбільше і найменше значення

ПРИКЛАД функції y =

4x 2 2

(x + 1)

−

12x x2 + 1

+ 2 на її області визначення.

Р о з в ’я з а н н я. Дана функція визначена на множині . Нехай

2x 2

x +1

= t. У прикладі 2 п. 2 було встановлено, що

змінна t набуває всіх значень із проміжку [–1; 1]. Задачу зведено до знаходження найбільшого і найменшого значень функції f (t) = t2 – 6t + 2 на проміжку [–1; 1].

102

§ 2. Квадратична функція

Функція f спадає на проміжку (–×; 3]. Оскільки [–1; 1] ⊂ (–×; 3], то функція f спадає на проміжку [–1; 1]. Звідси max f (t) = f (−1) = 9,

[ −1; 1]

min f (t) = f (1) = −3. [ −1; 1]

0 1 –1 –3

–7 Рис. 8.5

Цю задачу також можна розв’язати графічно. Для цього треба побудувати графік функції f (t) = t2 – 6t + 2, D (f) = [–1; 1] (на рисунку 8.5 це червона крива). Ординати точок А і В будуть відповідно найбільшим і найменшим значеннями функції f на D (f) = [–1; 1]. В і д п о в і д ь: 9; –3. 

П Р И К Л А Д 3 Знайдіть усі значення параметра a, при яких найменше значення функції f (x) = x2 + 2x – 1 + | x – a | на D (f) більше за 2. Р о з в ’я з а н н я. Маємо: D (f ) = . Якщо min f (x) > 2, то

для будь-якого x ∈ виконується нерівність: x2 + 2x – 1 + | x – a | > 2. (*) Отже, задача зводиться до того, щоб знайти всі значення параметра a, при яких нерівність (*) виконується при всіх x ∈ R. Маємо: | x – a | > –x2 – 2x + 3. Розглянемо функції g (x) = | x – a | і h (x) = –x2 – 2x + 3. Достатньо знайти ті значення параметра a, при яких усі точки графіка функції g (кута, вершина якого належить осі абсцис) розташовані вище за відповідні точки графіка функції h (параболи з вершиною в точці (–1; 4), вітки якої напрямлені вниз). На рисунку 8.6 показано два положення графіка функції g, при яких графіки функцій h і g мають одну спільну точку. Якщо вершина кута розташована на осі абсцис ліворуч від точки A або праворуч від точки B, то отримуємо шукане взаємне розташування графіків функцій g і h.

103

8. Квадратична функція, її графік і властивості

Якщо вершина кута збігається з точкою A, то пряма y = x – a має з параболою y = –x2 – 2x + 3 одну спільну точку. Цьому випадку відповідають ті значення параметра a, при яких рівняння –x2 – 2x + 3 = x – a має єдиний розв’язок. Отримуємо: –x2 – 3x + 3 + a = 0; D = 9 + 12 + 4a = 0. Звідси a = −

21 4

Якщо вершина кута збігається з точкою B, то пряма y = a – x має з параболою y = –x2 – 2x + 3 одну спільну точку. Значення параметра a, що відповідає цьому випадку, дорівнює

13 4

(переконайтеся в цьому самостійно).

В і д п о в і д ь: a < −

21 4

або a >

13 4

. 

П Р И К Л А Д 4 При яких значеннях параметра a рівняння (a + 4x – x2 – 3) (a – 1 – | x – 2 |) = 0 має три корені? Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо координатну площину xa, тобто координатну площину, кожна точка якої має координати виду (x; a). Розглядаючи дане рівняння як рівняння з двома змінними х і а, побудуємо його графік на координатній площині xa. a = x2 − 4x + 3, Переходимо до рівносильної сукупності:  a = x − 2 + 1. Графіком першого рівняння сукупності є парабола, другого — кут із вершиною в точці (2; 1). Отже, графіком заданого рівняння є об’єднання цих фігур (на рисунку 8.7 графік зображено синім кольором). y

a a = x 2 − 4x + 3

3 1 A –3

0 1 Рис. 8.6

a = x −2 +1

0 1

Рис. 8.7

104

§ 2. Квадратична функція

Кількість точок перетину із цим графіком горизонтальної прямої a = a1 відповідає кількості коренів даного рівняння при значенні параметра a, який дорівнює a1. З рисунка 8.7 видно, що тільки пряма a = 1 перетинає графік рівняння в трьох точках. В і д п о в і д ь: a = 1.  1. Яку функцію називають квадратичною? 2. Яка фігура є графіком квадратичної функції? 3. За якою формулою можна знайти абсцису вершини парабо ли y = ax2 + bx + c? 4. Який напрям мають вітки параболи y = ax2 + bx + c залежно від значення параметра a? 5. Опишіть схему побудови графіка квадратичної функції.

ВПРАВИ

8.1.° Визначте напрям віток і координати вершини параболи: 1) y = x2 – 12x + 3; 3) y = 0,3x2 + 2,4x – 5; 2) y = –x2 + 4x – 6; 4) y = –5x2 + 10x + 2. 8.2.° Знайдіть область значень і проміжки зростання та спадання функції: 3) f (x) = 4 – 12x – 0,3x2; 1) f (x) = 4x2 – 8x + 3; 1

2) f (x) = − x2 + 2x − 6; 5

4) f (x) = 7x2 + 21x.

8.3.° Знайдіть область значень і проміжки зростання та спадання функції: 2) f (x) = 9 + 8x – 0,2x2. 1) f (x) = 2x2 – 12x + 8; 8.4.° Побудуйте графік функції: 1) y = x2 – 4x – 5; 5) y = x2 – 2x + 4; 1

2) y = –x2 + 2x + 3;

6) y = − x2 + 3x − 4;

3) y = 6x – x2; 4) y = 2x2 – 8x + 8;

7) y = x2 – 6x + 5; 8) y = 2x2 – 5x + 2.

105

8. Квадратична функція, її графік і властивості

8.5.° Побудуйте графік функції: 1) y = x2 + 2x – 8; 3) y = –x2 + 4x – 5; 2) y = x2 – 2x; 4) y = 2x2 – 2x – 4. 8.6.° Побудуйте графік функції f (x) = x2 – 6x + 8. Користуючись графіком, знайдіть, при яких значеннях аргументу функція набуває додатних значень, а при яких — від’ємних. 8.7.° Побудуйте графік функції f (x) = –x2 – 6x – 5. Користуючись графіком, знайдіть множину розв’язків нерівності f (x) > 0. 8.8.° Побудуйте графік функції f (x) = x – 0,5x2. Користуючись графіком, знайдіть, при яких значеннях x виконується нерівність f (x) m 0. 8.9.° Побудуйте графік функції f (x) = 3x2 – 6x. Користуючись графіком, знайдіть, при яких значеннях x виконується нерівність f (x) l 0. 3

8.10.° Розв’яжіть графічно рівняння x2 − 3x − 1 = − . x

8.11.° Розв’яжіть графічно рівняння − x2 + x + 2 = x. 4

8.12.° Побудуйте в одній системі координат графіки функцій y = f (x) і y = g (x) та визначте кількість коренів рівняння f (x) = g (x): 1) f (x) = –x2 + 6x – 7; g (x) = − x ; 4

2) f (x) = 4x – 2x2; g (x) = − . x

8.13.° Побудувавши в одній системі координат графіки функцій y = x2 + 4x + 1 і y = няння x2 + 4x + 1 =

6 x

, визначте кількість коренів рів-

8.14.° Знайдіть координати точки параболи y = –x2 + 9x + 9, у якої: 1) абсциса й ордината рівні; 2) сума абсциси й ординати дорівнює 25. 8.15.° Знайдіть координати точки параболи y = 2x2 – 3x + 6, у якої ордината на 12 більша за абсцису.

106

§ 2. Квадратична функція

8.16.° Побудуйте графік даної функції, укажіть її область значень і проміжки зростання та спадання: якщо x m − 2, 3 − x,  2 y = x − 2x − 3, якщо − 2 < x < 2, −3, якщо x l 2.  8.17.° Побудуйте графік даної функції, укажіть її область значень і проміжки зростання та спадання: якщо x m 0, x,  2 y = 4x − x , якщо 0 < x < 5, x − 10, якщо x l 5. 

8.18.° Знайдіть найменше значення функції y = 3x2 – 18x + 2 на проміжку: 1) [–1; 4]; 2) [–4; 1]; 3) [4; 5]. 8.19.° Знайдіть найбільше значення функції y = –x2 – 8x + 10 на проміжку: 1) [–5; –3]; 2) [–1; 0]; 3) [–11; –10]. 8.20.° При яких значеннях параметрів p і q графік функції y = x2 + px + q проходить через точки M (–1; 4) і K (2; 10)? 8.21.° При яких значеннях параметрів a і b нулями функції y = ax2 + bx + 7 є числа –2 і 3? 8.22.° При яких значеннях параметрів a і b парабола y = ax2 + bx – 4 проходить через точки C (–3; 8) і D (1; 4)? 8.23. • Нехай D — дискримінант квадратного тричлена ax2 + bx + c. Зобразіть схематично графік квадратичної функції y = ax2 + bx + c, якщо: 1) a > 0, D > 0, c > 0, − 2) a > 0, D = 0, −

b 2a

> 0;

< 0;

3) a < 0, D < 0, − 4) a < 0, c = 0, −

b 2a b

> 0;

< 0.

8.24. • Нехай D — дискримінант квадратного тричлена ax2 + bx + c. Зобразіть схематично графік квадратичної функції y = ax2 + bx + c, якщо: 1) a > 0, D < 0, −

b 2a

< 0;

2) a < 0, D > 0, c < 0, −

b 2a

3) a < 0, D = 0, − > 0;

b 2a

< 0.

107

8. Квадратична функція, її графік і властивості

8.25.• Знайдіть усі значення параметра a, при яких вершина параболи y = –x2 + 6x – a належить осі абсцис. 8.26.• При якому значенні параметра b проміжок (–×; 2] є проміжком зростання функції y = –4x2 – bx + 5? 8.27.• При якому значенні параметра b проміжок (–×; –3] є проміжком спадання функції y = 3x2 + bx – 8? 8.28.• При яких значеннях параметра a функція y = 2x2 – 4ax + 3 зростає на проміжку [–1; 4]? 8.29.• При яких значеннях параметра a функція y = –x2 – – 2ax + 1 спадає на проміжку [–3; –2]? 8.30.• При яких значеннях параметра a графік функції y = ax2 ++ (a − 2) x +

1 4

має з віссю абсцис одну спільну

точку? 8.31.• При яких значеннях параметра c найбільше значення функції y = –5x2 + 10x + c дорівнює –3? 8.32.• При яких значеннях параметра c найменше значення функції y = 0,6x2 – 6x + c дорівнює –1? 8.33.• При яких значеннях параметра c вершина параболи y = x2 – 8x + c розміщена вище від прямої y = –2? 8.34.• При яких значеннях параметра a пряма y = x – 1 має з параболою y = x2 – 2ax + 3 одну спільну точку? 8.35.• При яких значеннях параметра a пряма y = –x + 4 має з параболою y = x2 – 3x – a одну спільну точку? 8.36.• На рисунку 8.8 зображено графік квадратичної функції y = ax2 + bx + c. Визначте знаки коефіцієнтів a, b і c. 8.37.• На рисунку 8.9 зображено графік квадратичної функції y = ax2 + bx + c. Визначте знаки коефіцієнтів a, b і c. y

y x

0 x

б Рис. 8.8

б Рис. 8.9

108

§ 2. Квадратична функція

8.38.• Чи можуть графіки квадратичних функцій y = ax2 + bx + c і y = cx2 + bx + a бути розміщені так, як показано на рисунку 8.10? y

Рис. 8.10

8.39.• Графік квадратичної функції f (x) = ax2 + bx + c, де a + b + + c > 0, не має спільних точок з віссю абсцис. Визначте знак параметра c. 8.40.• Про квадратичну функцію f відомо, що f (–3) = f (7). Знайдіть усі значення x, при яких f (x) = f (3). 8.41.• При яких значеннях параметра a вершина параболи y = x2 – 4ax + 5a2 – 3 рівновіддалена від осей координат? 8.42.• При яких значеннях параметра a вершина параболи y = x2 – 6ax + 4 + 8a2 знаходиться у другій координатній чверті? 8.43.• При яких значеннях коефіцієнтів p і q вершиною параболи y = x2 + px + q є точка A (2; 5)? 8.44.• Вершина параболи y = ax2 + bx + c знаходиться в точці C (4; –10), парабола проходить через точку D (1; –1). Знайдіть значення коефіцієнтів a, b і c. 8.45.• Знайдіть ординату вершини параболи, фрагмент якої зображено на рисунку 8.11. 8.46.• Знайдіть ординату вершини параболи, фрагмент якої зображено на рисунку 8.12. 8.47.• Побудуйте графік функції: 1) y = | x2 – x – 2 |; 2) y = | 2x2 – 3x – 2 |. • 8.48. Побудуйте графік функції: 1) y = | x2 + 4x + 3 |; 2) y = | 3x2 + 2x – 1 |. • 8.49. Побудуйте графік функції: 1) y = | x2 – 2 | x | |; 2) y = | x2 – 2 | x | – 3 |.

109

8. Квадратична функція, її графік і властивості

1 0

0 1 x

–4

–1 0

–5

б Рис. 8.11

Рис. 8.12

8.50.• Побудуйте графік функції: 1) y = | x2 – 3 | x | |; 2) y = | x2 – 4 | x | + 3 |. • 8.51. Побудуйте графік функції: 1) y = 2) y =

8x + 2x2 − x3 x x3 − 8 x−2

3) y =

;

− 3;

4) y =

x 4 − 16

;

x2 − 4 x 4 + 4x 2 − 5 x2 − 1

8.52.• Побудуйте графік функції: 1) y =

(x + 3)3 x+3

;

2) y =

x 3 − 6x 2 + 8 x x

;

3) y =

x4 − 1 1 − x2

8.53.• Побудуйте графік функції: x

1) y = x | x |;

4) y =

2) y = x2 – 4 | x | + 3;

5) y = x2 + 3x

|x|

(x2 – x – 6);

3) y = x2 – 4 | x – 1 | – 1; 8.54.• Побудуйте графік функції: 1) y = 6 | x | – x2;

2) y = x2 + 3 | x – 1 | – 1;

x−3 x−3

3) y =

− 4.

x3 x

+ 4x.

8.55.• Установіть, скільки коренів має рівняння залежно від значення параметра a: 1) | x2 – 4 | x | + 3 | = a; 2) x2 + 3 | x – 1 | – 1 = a.

110

§ 2. Квадратична функція

8.56.• Установіть, скільки коренів має рівняння залежно від значення параметра a: 1) | x2 – 2 | x | – 3 | = a; 2) x2 – 4 | x – 1 | – 1 = a. •• 8.57. Про квадратичну функцію f відомо, що існує рівно три значення аргументу, при яких модуль значення функції дорівнює 2. Скільки коренів має рівняння f (x) = 1,1? 8.58.•• Чи можуть графіки квадратичних функцій y = ax2 + bx + c і y = bx2 + cx + a бути розміщені так, як показано на рисунку 8.13? y

Рис. 8.13

Рис. 8.14

8.59.•• Чи можуть графіки квадратичної функції y = ax2 + bx + c і лінійної функції y = cx + a бути розміщені так, як показано на рисунку 8.14? 8.60.•• Відомо, що 2p – q = 4. Доведіть, що всі параболи виду y = x2 + px + q проходять через одну точку. 8.61.•• Функція f (x) = x2 + px + q набуває тільки невід’ємних значень. Знайдіть найменше значення виразу p + q. 8.62.•• Параметр a набуває всіх дійсних значень. Доведіть, що вершини парабол f (x) = –x2 + 2ax – a2 + a + 1 утворюють пряму. 8.63.•• Параметр a набуває всіх дійсних значень. Доведіть, що вершини парабол f (x) = x2 – 2ax + 2a2 + 1 утворюють параболу. 8.64.•• Дано функцію f (t) = t2 – 2t. Побудуйте графік функції g, якщо g (x) = min f (t). [ x − 1; x ]

8.65.•• Дано функцію f (t) = –t2 – 2t. Побудуйте графік функції g, якщо g (x) = max f (t). [ x; x + 1]

8. Квадратична функція, її графік і властивості

111

8.66.•• Знайдіть найменше значення функції y = (x2 + x)2 + + 2 (x2 + x) + 2 на її області визначення. 8.67.•• При яких значеннях параметра a рівняння | x2 – 4x + 3 | + + x – a = 0 має три корені? 8.68.•• При яких значеннях параметра a найменше значення функції y = x2 – 4x + 3 + | x – a | на її області визначення менше від 2? 8.69.•• При яких значеннях параметра a сума квадратів коренів рівняння x2 – 2ax + a2 – a + 1 = 0 буде найменшою? 8.70.•• При яких значеннях параметра a добуток коренів рівняння x2 – 2ax + a2 – 2a + 4 = 0 буде найменшим? 8.71.* Визначте кількість коренів рівняння x4 + 2ax2 – x + a2 + + a = 0 залежно від значення параметра a. 8.72.* На координатній площині xy укажіть усі точки, через які не проходить жодна з парабол виду y = x2 – 4ax + 2a2 – 3. 8.73.* Функція f (x) = x2 + bx + c має два нулі, один з яких належить проміжку (0; 1), а другий не належить цьому проміжку. Доведіть, що f (c) m 0. 8.74.* Розглядаються всі параболи виду y = x2 + px + q, q > 0, які перетинають осі координат у трьох точках. Для кожної параболи через зазначені три точки проводять коло. Доведіть, що всі ці кола мають спільну точку. 8.75.* Розглядаються всі параболи виду y = x2 + px + q, q < 0, які перетинають осі координат у трьох точках. Для кожної параболи через зазначені три точки проводять коло. Доведіть, що всі ці кола мають спільну точку. 8.76.* Доведіть, що при всіх a ∈ [0; 1], b ∈ [0; 1], c ∈ [0; 1] виконується нерівність a2 + b2 + c2 m a2b + b2 c + c2 a + 1. 8.77.* Доведіть, що при всіх x ∈ [0; 1], y ∈ [0; 1], z ∈ [0; 1] виконується нерівність 3 (x2 y2 + y2 z2 + z2 x2 ) − 2xyz (x + y + z) m 3. ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

8.78. Розв’яжіть нерівність | x2 – 9 | (x + 2) < 0. 8.79. Розв’яжіть рівняння

x2 − 3x + 2 + x2 + x − 2 = 0.

112

§ 2. Квадратична функція

8.80. Спростіть вираз

x + 3+ 2 x + 2 −1

8.81. Розв’яжіть рівняння

x+2 x2 − 3x − 6 x

−

. 8x 2

x − 3x − 6

= −2.

Розв’язування квадратних нерівностей

На рисунку 9.1 зображено графік деякої функції y = f (x), областю визначення якої є множина дійсних чисел. За допомогою цього графіка y легко визначити проміжки знако сталості функції f, а саме: y > 0 на кожному з проміжків (–5; –2) x –5 –2 0 1 і (1; +×); y < 0 на кожному з проміжків (–×; –5) і (–2; 1). Знайшовши проміжки знак о Рис. 9.1 сталості функції f, ми тим самим розв’язали нерівності f (x) > 0 і f (x) < 0. Множиною розв’язків нерівності f (x) > 0 є множина (−5; − 2) Ÿ (1; + ×). Множиною розв’язків нерівності f (x) < 0 є множина (−× ; − 5) Ÿ (−2; 1). Такий метод розв’язування нерівностей f (x) > 0 і f (x) < 0 за допомогою графіка функції y = f (x) називають графічним. Покажемо, як за допомогою цього методу розв’язують квадратні нерівності. Означення. Нерівності виду ax2 + bx + c > 0, ax2 + bx + c < 0, 2 ax + bx + c l 0, ax2 + bx + c m 0, де x — змінна, a, b і c — па раметри, причому a ≠ 0, називають к в а д р а т н и м и. З’ясуємо, як визначити положення графіка квадратичної функції y = ax2 + bx + c відносно осі абсцис. Нагадаємо, що знак дискримінанта D квадратного тричлена ax2 + bx + c визначає кількість нулів квадратичної функції y = ax2 + bx + c: якщо D > 0, то нулів у функції два;

113

9. Розв’язування квадратних нерівностей

якщо D = 0, то функція має один нуль; якщо D < 0, то нулів немає. Знак старшого коефіцієнта квадратного тричлена ax2 + bx + + c визначає напрям віток параболи y = ax2 + bx + c. При a > 0 вітки параболи напрямлені вгору, при a < 0 — униз. Схематичне розміщення параболи y = ax2 + bx + c відносно осі абсцис залежно від знаків параметрів a і D наведено в таблиці (x1 і x2 — нулі функції, x0 — абсциса вершини параболи). D=0

D>0 1

D<0 2

a>0 x1

x 5

4 x0

a<0 x1

x 6 x

Пояснимо, як використовувати цю таблицю для розв’я зування квадратних нерівностей. Нехай, наприклад, потрібно розв’язати нерівність ax2 + + bx + c > 0, де a < 0 і D > 0. Цим умовам відповідає клітинка 4 таблиці. Відповіддю буде проміжок (x1; x2), на якому графік квадратичної функції y = ax2 + bx + c розміщено над віссю абсцис. П Р И К Л А Д 1 Розв’яжіть нерівність 2x2 – x – 1 > 0. Р о з в ’я з а н н я. Для квадратного тричлена 2x2 – x – 1 маємо: a = 2 > 0, D = 9 > 0. Цим умовам відповідає клітинка 1 таблиці. Розв’яжемо рівняння 2x2 – x – 1 = 0. Отримуємо: 1

x1 = − , x2 = 1. Ці числа є нулями функції y = 2x2 – x – 1. 2

114

§ 2. Квадратична функція

Тоді схематично графік функції y = 2x2 – x – 1 можна зобразити так, як показано на рисунку 9.2. Із рисунка 9.2 видно, що відповідна квадратична функція набуває додатних 1  x значень на кожному з проміжків  −×; − 2  1 1 –2 і (1; +×). 1  Рис. 9.2 В і д п о в і д ь:  −×; −  Ÿ (1; + ×).   2 П Р И К Л А Д 2 Розв’яжіть нерівність –9x2 + 6x – 1 < 0. Р о з в ’я з а н н я. Маємо: a = –9, D = 0. Цим умовам відпо1

відає клітинка 5 таблиці. Установлюємо, що x0 = . Тоді 3

схематично графік функції y = –9x2 + 6x – 1 можна зобразити так, як показано на рисунку 9.3. Із рисунка 9.3 видно, що розв’язками нерівності є всі числа, крім

1 3

Зауважимо, що цю нерівність можна розв’язати в інший спосіб. Запишемо нерівність, рівносильну даній: 9x2 – 6x + 1 > 0. Тоді (3x – 1)2 > 0. Звідси отримуємо той самий результат. 1  1   В і д п о в і д ь:  −×;  Ÿ  ; + × .      3 3

1 3

Рис. 9.3

П Р И К Л А Д 3 Розв’яжіть нерівність 3x2 – x + 1 < 0. Р о з в ’я з а н н я. Маємо: a = 3, D = –11. Цим умовам відповідає клітинка 3 таблиці. У цьому випадку графік функції y = 3x2 – x + 1 не має точок з від’ємними ординатами. В і д п о в і д ь: розв’язків немає.  П Р И К Л А Д 4 Розв’яжіть нерівність 0,2x2 + 2x + 5 m 0. Р о з в ’я з а н н я. Маємо: a = 0,2, D = 0. Цим умовам відповідає клітинка 2 таблиці. У цьому випадку квадратична функція набуває тільки невід’ємних значень. Отже, дана нерівність має єдиний розв’язок x0. Установлюємо, що x0 = –5. В і д п о в і д ь: {–5}. 

115

9. Розв’язування квадратних нерівностей

П Р И К Л А Д 5 Розв’яжіть нерівність 2 x − 2 m 2x2 − 5x − 1. Р о з в ’я з а н н я. Задана нерівність рівносильна системі 2 2 2x − 4 m 2x − 5x − 1, 2x − 7x + 3 l 0, Звідси  2  2 2x − 4 l − 2x + 5x + 1. 2x − 3x − 5 l 0. За допомогою рисунка 9.4 встановлюємо, що множиною розв’язків першої нерівності системи є множина 1  M1 =  −×;  Ÿ [3; + ×).  2 Множиною розв’язків другої нерівності системи (рис. 9.5) 5  є множина M2 = (−×; − 1] Ÿ  ; + × .  2 1 2

3 Рис. 9.4

5 2

–1

Рис. 9.5

–1

1 2

5 2

Рис. 9.6

Множиною розв’язків системи є множина M1 йдемо за допомогою рисунка 9.6. В і д п о в і д ь: (−×; − 1] Ÿ [3; + ×). 

M2 . Її зна-

П Р И К Л А Д 6 Розв’яжіть нерівність x | 2x – 3 | < 2. Р о з в ’я з а н н я. Задана нерівність рівносильна сукупності  2x − 3 < 0,  x (3 − 2x) < 2, двох систем:   2x − 3 l 0,   x (2x − 3) < 2.  3  3 , x <   2  x < 2 ,   3   2 x ∈ , , x <     2x − 3x + 2 > 0,  2 Звідси  x < 2.   x l 3 ,  3 m x < 2;  x l 3 ,   2  2   2   1  2   2x − 3x − 2 < 0;  − 2 < x < 2; В і д п о в і д ь: (–×; 2). 

116

§ 2. Квадратична функція

П Р И К Л А Д 7 При яких значеннях параметра a нерівність (a − 1) x2 + 4ax − 2a − 4 l 0 має єдиний розв’язок? Р о з в ’я з а н н я. Якщо a = 1, то дана нерівність набуває вигляду 4x − 6 l 0 і має безліч розв’язків. Отже, а = 1 не підходить. Для випадку, коли a ≠ 1, розглянемо квадратичну функцію y = (a – 1) x2 + 4ax – 2a – 4. Якщо a – 1 > 0, то цій умові відповідають клітинки 1 – 3 таблиці. Тоді множина значень аргументу, при яких квадратична функція набуває невід’ємних значень, є нескінченною. Залишилося розглянути випадок, коли a – 1 < 0. Тоді вимозі задачі відповідає клітинка 5 таблиці. Отже, шуканими a − 1 < 0, Звідзначеннями параметра a є розв’язки системи   D = 0. a − 1 < 0, си  Розв’язавши цю систему, отримаємо: 2 24a + 8a − 16 = 0. 2

a = –1 або a = . 3

В і д п о в і д ь: a = –1 або a = .  3

П Р И К Л А Д 8 Про числа a, b і c відомо, що c (a + b + c) < 0. Доведіть, що b2 > 4ac. Р о з в ’я з а н н я. Якщо a = b = 0, то з умови випливає, що c2 < 0. Отже, числа a і b не можуть дорівнювати нулю одночасно. Нехай a = 0. Тоді b ≠ 0, і нерівність b2 > 4ac стає очевидною. Нехай a ≠ 0. Тоді розглянемо квадратичну функцію f (x) = ax2 + bx + c. Маємо: f (0) = c, f (1) = a + b + c. З умови випливає, що f (0) f (1) < 0, тобто квадратична функція f у точках x = 0 і x = 1 набуває значень різних знаків. Тоді її графіку відповідає клітинка 1 або клітинка 4 таблиці. Отже, функція f має два нулі. Тому дискримінант квадратного тричлена ax2 + bx + c є додатним, тобто b2 > 4ac. Цю задачу можна розв’язати інакше.

117

9. Розв’язування квадратних нерівностей

Розглянемо квадратичну функцію f (x) = x2 + bx + аc. Маємо: f (c) = с2 + bс + аc = c (a + b + c). Отже, f (c) < 0. Вітки параболи f (x) = x2 + bx + аc напрямлені вгору, і існує значення аргументу, при якому функція f набуває від’ємного значення. Тоді графіку цієї функції відповідає клітинка 1 таблиці.  1. Які нерівності називають квадратними? 2. Які можливі випадки розміщення параболи y = ax2 + bx + c відносно осі абсцис залежно від знаків a і D, де D — дискри мінант квадратного тричлена ax2 + bx + c? Зобразіть схема тично ці випадки. ВПРАВИ

9.1.° На рисунку 9.7 зображено графік функції y = x2 + 4x – 5. Знайдіть множину розв’язків нерівності: 1) x2 + 4x – 5 < 0; 3) x2 + 4x – 5 > 0; 2) x2 + 4x − 5 m 0; 4) x2 + 4x − 5 l 0. 9.2.° На рисунку 9.8 зображено графік функції y = –3x2 – 6x. Знайдіть множину розв’язків нерівності: 1) –3x2 – 6x < 0; 3) –3x2 – 6x > 0; 2) −3x2 − 6x m 0; 4) −3x2 − 6x l 0. 9.3.° На рисунку 9.9 зображено графік функції y = x2 – 4x + 4. Знайдіть множину розв’язків нерівності: 1) x2 – 4x + 4 < 0; 3) x2 – 4x + 4 > 0; 2) x2 − 4x + 4 m 0; 4) x2 − 4x + 4 l 0.

–5

y 1 –2 0 1 x

3 1

–2

–9 Рис. 9.7

1 x

1 0

Рис. 9.8

1 Рис. 9.9

118

§ 2. Квадратична функція

9.4.° На рисунку 9.10 зображено графік функції y = –x2 + 2x – 2. Знайдіть множину розв’язків нерівності: 1) –x2 + 2x – 2 < 0; 2) −x2 + 2x − 2 m 0; 3) –x2 + 2x – 2 > 0; 4) –x2 + 2x – 2 l 0. 9.5.° Розв’яжіть нерівність: 1) x2 + 6x – 7 < 0; 2) x2 − 2x − 48 l 0; 3) –x2 – 6x – 5 > 0; 4) –x2 + 4x – 3 < 0; 5) 3x2 − 7x + 4 m 0; 6) 2x2 + 3x + 1 > 0; 7) 4x2 − 12x m 0; 8) 4x2 – 9 > 0; 9.6.° Розв’яжіть нерівність: 1) x2 + 4x + 3 > 0; 2) x2 − 3x + 2 m 0; 3) –x2 + 12x + 45 < 0; 4) −3x2 − 5x − 2 l 0; 5) x2 – 5x > 0; 6) −25x2 + 16 m 0;

y 1 0

Рис. 9.10

9) x2 – 12x + 36 > 0; 10) 4x2 − 12x + 9 l 0; 11) x2 + 4x + 4 < 0; 12) 49x2 – 14x + 1 m 0; 13) 2x2 – x + 3 > 0; 14) 3x2 − 4x + 5 m 0; 15) –4x2 + 5x – 7 > 0; 16) −2x2 + 3x − 2 m 0. 7) 5x2 − 3x + 1 l 0; 8) –3x2 + 6x – 4 > 0; 9)

1 3

x2 − 2x + 3 m 0;

1 > 0; 3 36 11) 2x2 – 2x + 0,5 < 0. 1

10) −x2 + x −

9.7.° Знайдіть множину розв’язків нерівності: 1) x2 m 49; 2) x2 > 5; 3) 7x2 m 4x; 4) 0,9x2 < –27x. 9.8.° Знайдіть множину розв’язків нерівності: 1) x2 > 1; 2) x2 < 3; 3) −3x2 l − 12x; 4) –2x2 < –128. 9.9.° Розв’яжіть нерівність: 1) x (x + 5) – 2 < 4x; 2) 11 − (x + 1)2 m x; 3) (2x + 1)2 − (x + 1) (x − 7) m 5;

119

9. Розв’язування квадратних нерівностей

4) 5x (x + 4) – (2x – 3) (2x + 3) > 30; 5) (3x – 7) (x + 2) – (x – 4) (x + 5) > 30; 6)

2x2 − 1 4

−

3 − 4x 6

8x − 5 8

19 24

9.10.° Розв’яжіть нерівність: 1) 2 (x2 + 2) l x (x + 5); 2) x – (x + 4) (x + 5) > –5; 3) (6x – 1) (6x + 1) – (12x – 5) (x + 2) < 7 – 3x; 4)

x −1 4

−

2x − 3 2

x2 + 3x 8

9.11.° При яких значеннях аргументу значення функції 1

y = − x2 + x + 9 більші за відповідні значення функції y = 2x – 1? 9.12.° При яких значеннях аргументу значення функції y=

3 2

x 2 − 7x + 1 1

менші від відповідних значень функції y = − x2 − 4? 2

9.13.° Знайдіть найменший цілий розв’язок нерівності: 1) 42 – x2 – x > 0; 2) 2x2 – 3x – 20 < 0. 9.14.° Знайдіть найбільший цілий розв’язок нерівності: 1) 1,5x2 – 2x – 2 < 0; 2) –2x2 – 15x – 25 l 0. 9.15.° Складіть яку-небудь квадратну нерівність, множина розв’язків якої: 1) є об’єднанням проміжків (–×; –4) і (8; +×); 2) є проміжком [–2; 9]; 3) складається з одного числа 7. 9.16.° Знайдіть область визначення функції: 1) y = −x2 + 3x + 4;

3) y =

2) y = 2x2 + 5x − 3;

4) y =

1 2

x + 4x − 12 x+2 6x − 2x2

9.17.° Знайдіть область визначення виразу: 1)

2x2 − 9x − 18;

1 15 + 2x − x2

;

120

§ 2. Квадратична функція

9.18.° Чи рівносильні нерівності: 1) x2 – 2x – 15 > 0 і x2 − 2x − 15 l 0; 2)

1 2

x − x − 20

<0 і

1 2

x − x − 20

m 0;

3) x2 – 6x + 10 > 0 і − x2 + x − 1 m 0; 4) x2 + 2x + 3 < 0 і –2x2 – 4 > 0? 9.19.° При яких значеннях параметра a не має коренів рівняння: 1) x2 – ax + 4 = 0; 3) 4,5x2 – (4a + 3) x + 3a = 0? 2 2) x + (a – 2) x + 25 = 0; 9.20.° При яких значеннях параметра b має два різних корені рівняння: 1) x2 – 8bx + 15b + 1 = 0; 2) 2x2 + 2 (b – 6) x + b – 2 = 0? •• 9.21. Розв’яжіть систему нерівностей: x2 − 9x − 10 m 0, x2 − x − 6 m 0, 1)  3)  2 x > 0; 6x − x < 0; x2 − x − 12 l 0, 2x2 − 11x − 6 l 0, 2)  4)  2 x + 4 l 0; x + 3x − 10 < 0. • 9.22. Розв’яжіть систему нерівностей: 2 −6x2 + 13x − 5 m 0, x − 7x − 18 < 0, 1)  2)  2 5x − x m 0. 6 − 2x > 0; 9.23.•• Знайдіть цілі розв’язки системи нерівностей: 2 x2 − 5 − 3 x − 3 5 m 0, −2x − 5x + 18 l 0, 1)  2 2)  2 x + 4x − 5 m 0; x + x > 0. 9.24.•• Знайдіть область визначення функції:

(

1) y = 2) y =

5 x2 − 4x − 12 x−3 18 + 3x − x

+ x + 1; +

8 x−5

;

)

3) y = x2 − 5x − 14 − 4) y =

1 6 − 7x − 3x

9 2

x − 81 2

x +1

;

9.25.• Знайдіть область визначення функції: 1) y = 20 + 4x − 3x2 +

3 8 − 4x

; 2) y =

x+5 35 + 2x − x2

x −1 x −6

9. Розв’язування квадратних нерівностей

121

9.26.•• Знайдіть множину розв’язків нерівності: 1) x2 – 8 | x | – 33 < 0; 3) x2 − 8 x + 15 m 0; 2) 8x2 + 7 x − 1 l 0; 4) 4x2 – 5 | x | + 1 > 0. 9.27.• Знайдіть множину розв’язків нерівності: 1) 5x2 − 7 x + 2 l 0; 3) 6x2 – 5 | x | + 1 < 0. 2) x2 + 10 | x | – 24 m 0; 9.28.•• Розв’яжіть нерівність: 1) | x2 – x – 3 | < 9; 5) 4x − 3 l x2 − 3x + 3; 2) | x2 – 4 | < 3x; 6) x2 + 3x l 2 − x2 ; 3) | 4x2 – 1 | < x + 2; 7) | 3x – 2 | x < 1; 2 4) x – 5x + 9 > | x – 6 |; 8) x − 4 (x + 2) l 4x. • 9.29. Розв’яжіть нерівність: 1) | x2 + 5x | < 6; 4) x2 − 3x l x + 5; 2) | x2 + 3x | < x + 4; 5) x | 3x – 1 | < –2; 2 3) x – x – 2 < | 5x – 3 |; 6) x2 + | x – 3 | – 9 < 0. 9.30.•• При яких значеннях параметра a дана нерівність виконується при всіх дійсних значеннях x: 1) x2 – 4x + a > 0; 2) x2 + (a − 1) x + 1 − a − a2 l 0; 1

3) − x2 + 5ax − 9a2 − 8a < 0; 4

4) (a – 1) x2 – (a + 1) x + a + 1 > 0; 5) (a – 3) x2 – 2ax + 3a – 6 > 0? 9.31.•• При яких значеннях параметра a не має розв’язків нерівність: 3) ax2 + (a – 1) x + (a – 1) < 0; 1) –x2 + 6x – a > 0; 2 2) x – (a + 1) x + 3a – 5 < 0; 4) (a + 4) x2 – 2ax + 2a – 6 < 0? 9.32.•• При яких значеннях параметра a функція y = 0,5x2 – – 3x + a набуває невід’ємних значень при всіх дійсних значеннях x? 9.33.•• При яких значеннях параметра a функція y = –4x2 – – 16x + a набуває від’ємних значень при всіх дійсних значеннях x?

122

§ 2. Квадратична функція

9.34.•• При яких значеннях параметра a нерівність ax2 + + (2 – a) x + 3 – 2a m 0 має єдиний розв’язок? 9.35.•• Для кожного значення параметра a розв’яжіть систему нерівностей: x2 − 5x + 4 > 0, 4x2 − 3x − 1 m 0, 1)  2)  x > a; x < a. •• 9.36. Для кожного значення параметра a розв’яжіть систему нерівностей: x2 − x − 72 < 0, x2 − 9x + 8 > 0, 1)  2)  x > a; x < a. •• 9.37. При яких значеннях параметра a нерівність x2 – 4x + 3 < 0 є наслідком нерівності x2 – (3a – 1) x + 2a2 – a < 0? 9.38.•• При яких значеннях параметра a нерівність x2 + x – 2 < 0 є наслідком нерівності x2 – (2a – 1) x – 3a2 + a < 0? 9.39.•• При яких значеннях параметра a з нерівності x2 – x < 0 випливає нерівність x2 − (2a + 3) x + a2 + 3a m 0 ? 9.40.•• При яких значеннях параметра a з нерівності x2 + x < 0 випливає нерівність x2 − 2 (a − 1) x + a2 − 2a m 0 ? 9.41.•• Відомо, що b2 – 4ac = 0 і a + b + c < 0. Розв’яжіть квадратну нерівність ax2 + bx + c l 0. 9.42.•• Відомо, що b2 – 4ac < 0 і a + c > b. Розв’яжіть квадратну нерівність ax2 + bx + c m 0. 9.43.•• При яких значеннях параметра a рівняння має єдиний розв’язок: 1)

x2 − (4 + 3a) x + 12a x2 − 1

= 0;

x2 − 3ax − 3a − 1 − x2 + 3x − 2

= 0?

9.44.•• При яких значеннях параметра a рівняння має єдиний розв’язок: 1)

x2 − (5 + 2a) x + 10a x2 − 4

= 0;

x2 − (2a + 2) x + 6a − 3 2 + x − x2

= 0?

9.45.•• Відомо, що (a + b + c) (a – b + c) < 0. Доведіть, що b2 > 4ac. 9.46.•• Відомо, що a (a + b + c) < 0. Доведіть, що b2 > 4ac. 9.47.* Розв’яжіть рівняння x2 – 8 [x] + 7 = 0. 9.48.* Розв’яжіть рівняння x2 – 6 [x] + 5 = 0.

123

10. Розв’язування нерівностей методом інтервалів

ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

9.49. Побудуйте графік функції f (x) =

x3 + 2x2 x+2

9.50. Знайдіть усі пари чисел (x; y), які задовольняють рівняння x + y + x2 − 1 + y2 − 1 = 0. 9.51. Для кожного значення параметра a розв’яжіть рівняння (x2 + 4x − 5) x − a = 0. 9.52. Відомо, що x1 і x2 — корені рівняння 3x2 – 4x – 2 = 0. Не розв’язуючи рівняння, знайдіть значення виразу x2 − x1 .

(

)

10. Розв’язування нерівностей методом інтервалів На рисунку 10.1 зображено графік деякої функції f, у якої D (f ) = і нулями є числа x1, x2 і x3. Ці числа розбивають область визначення функції на проміжки знакосталості (–×; x1), (x1; x2), (x2; x3), (x3; +×). А чи завжди нулі функції розбивають її область визначення на проміжки знакосталості? Відповідь на це запитання заперечна. Для функції g, графік якої зображено на рисунку 10.2, проміжок (x2; x3) не є проміжком знакосталості. Справді, якщо x ∈ (x2; x0), то g (x) > 0, а якщо x ∈ [x0; x3), то g (x) < 0. y

x2 Рис. 10.1

x3 x

x0 x3 x

Рис. 10.2

Принципова відмінність між функціями f і g полягає в тому, що графіком функції f є неперервна крива, а графік функції g такої властивості не має. Говорять, що функція f неперервна в кожній точці області визначення або не перервна на D (f), а функція g не є неперервною на D (g) і в точці x0 має розрив.

124

§ 2. Квадратична функція

Так, функція y = {x} має розрив у кожній точці x такій, що x ∈ . При цьому, наприклад, у кожній точці проміжку (0; 1) ця функція є неперервною, тобто функція неперервна на цьому проміжку (рис. 10.3). y

y 1

Рис. 10.3

A x1

B x2

C x3

Рис. 10.4

Таке уявлення про неперервну функцію інтуїтивно зрозуміле. Більш детально із цим поняттям ви ознайомитеся в старших класах. Там же буде доведено таку наочно очевидну теорему. Т е о р е м а 10.1. Якщо функція f неперервна на деякому проміжку і не має на ньому нулів, то вона на цьому проміжку зберігає сталий знак. Наприклад, функція y = {x} неперервна на проміжку (0; 1) і не має нулів на цьому проміжку. Вона на цьому проміжку набуває тільки додатних значень, тобто зберігає сталий знак. Теорема 10.1 дає змогу без побудови графіка функції f розв’язувати нерівності виду f (x) > 0 і f (x) < 0. Уявимо собі, що з рисунка 10.1 «зникли» всі точки графіка функції f, за винятком точок A (x1; 0), B (x2; 0), C (x3; 0) (рис. 10.4). Кожний із проміжків (–×; x1), (x1; x2), (x2; x3), (x3; +×) не містить нулів функції f. Функція f є неперервною на цих проміжках. Отже, згідно з теоремою 10.1 зазначені проміжки є проміжками знакосталості функції f. Залишається лише з’ясувати, якого знака набувають значення функції f на кожному із цих проміжків. Це можна зробити за допомогою «пробних точок». Нехай, наприклад, a ∈ (–×; x1) і обчислення показали, що f (a) > 0. Тоді для будь-якого x ∈ (–×; x1) виконується нерівність f (x) > 0. Вибираючи по одній точці на кожному проміжку

10. Розв’язування нерівностей методом інтервалів

125

знакосталості та знаходячи значення функції в цій точці, можна визначити знак функції на розглядуваних проміжках. Описаний метод розв’язування нерівностей називають методом інтервалів. Справедливою є така теорема, яку буде доведено в старших класах. Т е о р е м а 10.2. Функція y = члени, неперервна на D (y). Наприклад, функція y =

1 x

f ( x) g ( x)

, де f (x) і g (x) — много-

неперервна в кожній точці

множини (−×; 0) Ÿ (0; + ×), тобто на D (y). Ця теорема дає змогу для нерівності виду f (x) g (x)

f (x) g (x)

> 0 або

< 0, де f (x) і g (x) – многочлени, застосовувати метод

інтервалів. П Р И К Л А Д 1 Розв’яжіть нерівність (x + 3) (x – 1) (x – 2) > 0. Р о з в ’я з а н н я. Числа –3, 1 і 2 є нулями функції f (x) = = (x + 3) (x – 1) (x – 2), яка є неперервною на D (f ) = . Тому ці числа розбивають множину на проміжки знакосталості функції f: (–×; –3), (–3; 1), (1; 2), (2; +×) (рис. 10.5). –3

Рис. 10.5

За допомогою «пробних точок» визначимо знаки функції f на вказаних проміжках. Маємо: –4 ∈ (–×; –3); f (–4) < 0, тому f (x) < 0 при будь-якому x ∈ ∈ (–×; –3); 0 ∈ (–3; 1); f (0) > 0, тому f (x) > 0 при будь-якому x ∈ (–3; 1); 3  3 ∈(1; 2); f   < 0, тому f (x) < 0 при будь-якому x ∈ (1; 2);  2 2 3 ∈ (2; +×); f (3) > 0, тому f (x) > 0 при будь-якому x ∈ (2; +×).

126

§ 2. Квадратична функція

Результати дослідження знака функції f показано на рисунку 10.6. –

+ –3

–

+ 2

Рис. 10.6

В і д п о в і д ь: (−3; 1) Ÿ (2; + ×).  З а у в а ж е н н я. При оформленні розв’язування нерівностей досліджувати знак функції можна усно, фіксуючи результати у вигляді схеми, наведеної на рисунку 10.6. П Р И К Л А Д 2 Розв’яжіть нерівність (x + 1) (3 – x) (x – 2)2 > 0. Р о з в ’я з а н н я. Функція f (x) = (x + 1) (3 – x) (x – 2)2 є непе рервною на . Позначимо на координатній прямій її нулі (рис. 10.7). Вони розбивають множину D (f ) = на проміжки знакосталості функції f. –1

–

+ –1

+ 2

Рис. 10.7

–

Рис. 10.8

Дослідимо знак функції f на цих проміжках. Результат дослідження показано на рисунку 10.8. В і д п о в і д ь: (−1; 2) Ÿ (2; 3).  П Р И К Л А Д 3 Розв’яжіть нерівність

(x − 1)3 (x + 2)4 (x − 5) (2x + 1) (x − 4)2

< 0.

Р о з в ’я з а н н я Областю визначення функції f (x) =

(x − 1)3 (x + 2)4 (x − 5) (2x + 1) (x − 4)2

1  1   є множина  −×; −  Ÿ  − ; 4 Ÿ (4; + ×). Функція f є непе 2  2  1  1   рервною на кожному з проміжків  −×; −  ,  − ; 4 , (4; +×).  2  2  Тому нулі –2, 1, 5 функції f розбивають D (f) на такі проміж1  1   ки знакосталості: (–×; –2),  −2; −  ,  − ; 1 , (1; 4), (4; 5),  2  2  (5; +×).

127

10. Розв’язування нерівностей методом інтервалів

Результат дослідження знака функції f на цих проміжках показано на рисунку 10.9. –

–2

–

1 2

–

Рис. 10.9 1  В і д п о в і д ь: (−×; − 2) Ÿ  −2; −  Ÿ (1; 4) Ÿ (4; 5).   2

П Р И К Л А Д 4 Розв’яжіть нерівність Р о з в ’я з а н н я. Маємо: 2 + x + 10 − 5x − 4 + x2 (2 − x) (2 + x)

< 0;

1 2−x

5 2+x

x 2 − 4x + 8 (2 − x) (2 + x)

Областю визначення функції f (x) =

< 1.

< 0.

x 2 − 4x + 8 (2 − x) (2 + x)

є множи-

на (−×; − 2) Ÿ (−2; 2) Ÿ (2; + ×). Функція f нулів не має. Оскільки функція f неперервна на кожному з проміжків (–×; –2), (–2; 2), (2; +×) і не має на них нулів, то + ці проміжки є проміжками знакосталості. – –2 2 – На рисунку 10.10 показано результат дослідження знака функції f. Рис. 10.10 Розв’язання цієї нерівності можна оформити інакше. Оскільки дискримінант квадратного тричлена x2 – 4x + 8 від’ємний, а старший коефіцієнт додатний, то для будь-якого x ∈ маємо: x2 – 4x + 8 > 0. Тому нерівність x 2 − 4x + 8 (2 − x) (2 + x)

< 0 рівносильна такій: (2 – x) (2 + x) < 0. Далі тре-

ба звернутися до рисунка 10.10. В і д п о в і д ь: (−×; − 2) Ÿ (2; + ×).  За допомогою методу інтервалів можна розв’язувати й нестрогі нерівності виду f (x) l 0 або f (x) m 0. Множина розв’язків такої нерівності — це об’єднання множини розв’язків нерівності f (x) > 0 (або відповідно f (x) < 0) і множини коренів рівняння f (x) = 0.

128

§ 2. Квадратична функція

П Р И К Л А Д 5 Розв’яжіть нерівність

4x 2 + 4x + 1 x2 + 2x − 3

l 0.

Р о з в ’я з а н н я. Радимо, якщо це можливо, розкладати на множники многочлени, записані в чисельнику та знаменнику дробу. У цьому разі набагато зручніше + + досліджувати знак функції на проміж– 1 – –3 1 –2 ках знакосталості. Рис. 10.11

Маємо:

(2x + 1)2 (x + 3) (x − 1)

l 0.

Установлюємо (рис. 10.11), що множиною розв’язків нерівності

(2x + 1)2

> 0 є множина (−×; − 3) Ÿ (1; + ×).

(x + 3) (x − 1) (2x + 1)2

Рівняння

(x + 3) (x − 1)

= 0 має єдиний корінь x = − . 2

Об’єднавши множини розв’язків рівняння та нерівності, отримаємо відповідь.

{ }

В і д п о в і д ь: (−×; − 3) Ÿ (1; + ×) Ÿ −

.

П Р И К Л А Д 6 Розв’яжіть нерівність (x2 − 6x + 8) x2 − 4x + 3 l 0. Р о з в ’я з а н н я. Маємо: (x − 2) (x − 4) (x − 1) (x − 3) l 0. Розглянемо функцію f (x) = (x − 2) (x − 4) (x − 1) (x − 3). Розв’язавши нерівність (x − 1) (x − 3) l 0 (рис. 10.12), установлюємо, що D (f ) = (−×; 1] Ÿ [3; + ×). +

–

Рис. 10.12

3 –

Рис. 10.13

Множина коренів рівняння f (x) = 0 має вигляд {1, 3, 4}. Розв’яжемо нерівність f (x) > 0. Нулі функції f розбивають її область визначення на такі проміжки знакосталості: (–×; 1), (3; 4), (4; +×).

129

10. Розв’язування нерівностей методом інтервалів

Установлюємо (рис. 10.13), що множиною розв’язків нерівності f (x) > 0 є множина (−×; 1) Ÿ (4; + ×). Об’єднавши множини розв’язків рівняння f (x) = 0 і нерівності f (x) > 0, отримаємо відповідь. В і д п о в і д ь: (−×; 1] Ÿ [4; + ×) Ÿ {3}. П Р И К Л А Д 7 Розв’яжіть нерівність

x−3 2

x − 5x + 6

l 2.

Р о з в ’я з а н н я. Дана нерівність рівносильна сукупності двох систем. x < 3,  Перетворивши другу нерівність системи, 1)  3 − x  x2 − 5x + 6 l 2. отримуємо: x < 3, x < 3,   2 3   2 (x − 3)  x −   2x − 9x + 9 m 0;  2 m 0.  2  x − 5x + 6 ( x − 2 ) ( x − 3 )  Схему розв’язання отриманої сис+ + + теми зображено на рисунку 10.14. 3 – 2 3 Множиною розв’язків цієї системи 2 3  Рис. 10.14 є проміжок  ; 2 . 2  x l 3, x l 3, x l 3,    2 5  2)  x − 3  2x − 11x + 15  2 (x − 3)  x −  l 2 ; m 0;  2 m 0.  x2 − 5x + 6  2  x − 5x + 6  (x − 2) (x − 3) Ця система розв’язків не має (переконайтеся в цьому самостійно). 3  В і д п о в і д ь:  ; 2 .  2  1. Яку властивість має функція, що є неперервною на проміжку й не має на ньому нулів? 2. Опишіть, як розв’язувати нерівності методом інтервалів.

130

§ 2. Квадратична функція

ВПРАВИ

10.1.° Розв’яжіть нерівність: 1) (x + 1) (x – 2) (x + 5) > 0; 2) x (x – 3) (x + 2) < 0; 3) (2x + 3) (3x – 1) (x + 4) > 0; 4) (2x – 1) (3 – x) (x + 1) < 0; 5) (x – 3) (2x + 1) (1 – 5x) (x + 4) > 0. 10.2.° Розв’яжіть нерівність: 1) (x + 3) (x – 1) (x + 4) < 0; 2) (3x + 2) (x – 5) (4x – 1) > 0; 3) (1 – 3x) (x + 2) (3 – x) < 0; 4) x (5x + 3) (2 – x) (4x – 3) (x + 5) > 0. 10.3.° Розв’яжіть нерівність: 1) (x – 1) (x + 3)2 (x – 2) < 0; 2) | x – 4 | (x + 1) (x – 3) > 0; 3) (2x + 3) (1 – 4x)4 (x – 2)3 (x + 6) < 0; 4) (1 – 3x)3 (x + 2)2 (x – 4)5 (x – 3) > 0. 10.4.° Розв’яжіть нерівність: 1) x2 (x + 1) (x – 4) > 0; 2) (3 – x)3 | x + 2 | (x – 1) (2x – 5) < 0; 3) (1 – 2x) (x – 3)9 (2x + 7)6 (x + 4) (x – 2)2 > 0. 10.5.° Розв’яжіть нерівність: 1) (2x + 1) (x – 3) (x2 + 4) < 0; 2) (2 – x) (3x + 5) (x2 – x + 1) > 0; 3) (2x + 1)2 (x2 – 4x + 3) > 0; 4) (3x2 – 5x – 2) (2x2 + x + 1) < 0; 5) 3x3 + 2x2 – x < 0; 6) x3 – 2x2 – x + 2 > 0; 7) (2x2 + 5x – 3) (2x2 – 5x + 2) > 0. 10.6.° Розв’яжіть нерівність: 1) (4 – x) (3x + 1) (x4 + x2 + 1) < 0; 2) | x – 3 | (3x + 2)3 (3x2 – 5x + 6) > 0; 3) 4x3 – 25x < 0; 4) x3 – 6x+ 5 > 0; 5) (x2 – 4) (3x2 + 7x + 2) > 0.

10. Розв’язування нерівностей методом інтервалів

10.7.° Розв’яжіть нерівність: 1) 2) 3)

x+3 x −1

> 0;

(x − 2) (x + 1)

< 0;

x−4 (2x + 1) (x − 3) (2 − x) (x − 5)

7) 8) 9)

< 0;

x3 (x − 1)4 (x + 5) (x − 8) (1 − 4x) x3 − x2 + x − 1 x+8 x 4 + x2 + 1 x 2 − 4x − 5

(x − 4) (x − 3) (3x − 7 − x2 )

< 0;

> 0;

x2 + x − 2 (x2 − 9) (x2 − 7x + 10) (x2 − 7x + 13) (2x2 + 7) (3 − 2x) x6 + 3x 4 − x2 − 3 x3 − 64x

< 0.

10.8.° Розв’яжіть нерівність: 1) 2) 3) 4) 5) 6) 7) 8)

< 0;

x+2 (3x − 2) (4 − x) (x + 3) (x − 1)

> 0;

(x − 2) (2x + 1)3 (3 − x)4 (1 − 5x)5

> 0;

(x − 2) (x2 − 1) (4x − 5 − 3x2 )

< 0;

x+7 2 x − 5x + 7

> 0;

−2x2 + 3x + 2 (x3 − 8) (x2 − 6x − 7) (3x − 2x2 − 4) (3x2 − 10x + 3) x2 + 5x − 6 (x + 2) (1 − 3x)

< 0;

(x 4 − 3x2 ) (x 4 + x3 − 8x − 8) (1 − x) (x + 2)

< 0.

10.9.° Розв’яжіть нерівність: 1)

1 x

< 1;

> 0;

x x+3

> ; 2

> 0;

131

132

3) 4) 5)

§ 2. Квадратична функція

1 x+2 4 x +1 x −1 x

< +

3 x−3 2 1− x x +1

−

x −1

;

< 1;

< 2;

2x − 5

x − 6x − 7 7

x−3 9

; < −1;

x2 − 5x + 6 x − 3 2 1 1 3x + 7

−

x+3

x +1

10.10.° Розв’яжіть нерівність: 1) 2) 3)

< ;

< 2;

x−4 3 5x + 8 4−x 2 x+3

1 x −1

;

2 (x − 3) x (x − 6) 2x + 3

1 x −1 1

;

< ;

x2 + x − 12 2 x + 7 3x + 1 x−5

x −9 1 x−2

;

x+2 1 1

x −1

> 0;

10.11.° Розв’яжіть нерівність: 1) (3x + 1) (3 − x) (x + 5) m 0;

2) (2x + 1)2 (x − 1) (x − 2) l 0;

(x − 3) (5x + 2) (x + 3) (x − 1) (x + 4)2

l 0;

x5 3x − 1 (x + 3) x−2 1 − 2x − 3x2

l 0;

3x − x2 − 5 5x + 4 x + 2 x+3

−

m 0;

1− x

m 0.

10.12.° Розв’яжіть нерівність: 1) (x − 3) (x + 2)2 (x − 5) l 0; 2)

(2 − x) (4x + 3) (x − 3)3 (x + 1)2

m 0;

3) 4)

(x + 6)3 (x + 4) (6 − x)5 x+5 20 x2 − 7x + 12

10 x−4

l 0;

+ 1 l 0.

10.13.• Розв’яжіть нерівність: 1) (x − 5) (x + 4) (x2 + 6x + 9) l 0;

2) (x2 + 2x − 15) (x2 − 4x + 3) (x − 1) m 0;

4x 2 − 4x + 1 x2 + x − 12

l 0;

x3 − 3x + 2

m 0;

6−x x (x + 1)3 x−4

(x + 3)

m 0.

10. Розв’язування нерівностей методом інтервалів

10.14.• Розв’яжіть нерівність: 1) (x2 − 4) (x2 + x − 2) m 0; 2) (x3 − 4x) (x2 + 2x − 8) (x2 + 7x + 10) m 0; 3) 4)

(x2 − 10x + 21) (x2 − 6x − 7) (x2 + 5x + 6) (x2 − 4) x−5

5 3

x−2

(1 − x) (x + 4)

m 0;

m 0.

10.15.• Розв’яжіть нерівність 10.16.• Розв’яжіть нерівність

x+2 x x−5 x

(x2 − 4x − 5) m 0. (x2 − x − 12) m 0.

10.17.• Розв’яжіть нерівність: 1) (x + 4) x2 − 2x − 15 > 0; 2) (x + 4) x2 − 2x − 15 l 0; 3) (x + 4) x2 − 2x − 15 < 0; 4) (x + 4) x2 − 2x − 15 m 0; 5) (x2 − 1) x2 − 4 < 0; 6) (x2 − 1) x2 − 4 > 0; 7) (x2 − 1) x2 − 4 m 0; 8) (x2 − 1) x2 − 4 l 0; 9) (x2 − 5x + 4) x2 − 7x + 10 < 0; 10) (x2 − 5x + 4) x2 − 7x + 10 > 0; 11) (x2 − 5x + 4) x2 − 7x + 10 m 0; 12) (x2 − 5x + 4) x2 − 7x + 10 l 0. 10.18.• Розв’яжіть нерівність: 1) (x − 3) 14 + 5x − x2 > 0;

4) (x − 3) 14 + 5x − x2 m 0;

2) (x − 3) 14 + 5x − x2 l 0;

5) (x2 − 25) 16 − x2 < 0;

3) (x − 3) 14 + 5x − x2 < 0;

6) (x2 − 25) 16 − x2 > 0;

133

134

§ 2. Квадратична функція

7) (x2 − 25) 16 − x2 m 0; 8) (x2 − 25) 16 − x2 l 0; 9) (x2 − 4x − 5) x2 − 5x + 6 > 0; 10) (x2 − 4x − 5) x2 − 5x + 6 < 0; 11) (x2 − 4x − 5) x2 − 5x + 6 m 0; 12) (x2 − 4x − 5) x2 − 5x + 6 l 0. 10.19.• Розв’яжіть нерівність 10.20.• Розв’яжіть нерівність 10.21.• Розв’яжіть нерівність: 1) 2)

− 3) ( x − 8) l 0;

x+2 −x x

x x −9 x −1 x2 − 16

< 2;

x+3 +x x+2

> 1;

x −9 x −1

x2 − 16

x−3 x −1

− 5) ( x − 7 ) m 0;

x 2

x2 − x − 12

x+2

10.22.• Розв’яжіть нерівність: 1)

l 2x;

+x−3>

x2 − 7 x + 10 x 2 − 6x + 9 2 x x −1

1 x+2

< 0;

m − 1.

10.23.• Розв’яжіть нерівність: 1)

2x − 1 x −1

l 2;

3x x2 − 4

m 1;

10.24.• Розв’яжіть нерівність: 1)

x−3 x−5

l 1;

x+4 x+2

m 1;

10.25.•• Розв’яжіть рівняння: 1) | 2x – 1 | + | x2 – x – 6 | = x2 + x – 7; 2) | x2 – 4 | + | x2 – x – 2 | = | 2x2 – x – 6 |. 10.26.•• Розв’яжіть рівняння: 1) | 3x – 2 | + | x2 – 5x + 6 | = x2 – 2x + 4; 2) | x2 – 9 | + | x2 + 4x + 3 | = | 2x2 + 4x – 6 |.

x2 − 5x + 4 x2 − 4 x2 − 3x + 2 x2 + 3x + 2

m 1.

< 1.

11. Розміщення нулів квадратичної функції відносно заданої точки

135

10.27.•• Знайдіть множину розв’язків нерівності залежно від значення параметра a: 1) | x – a | (5x2 – 2x – 3) < 0; 2) x − a (5x2 − 2x − 3) m 0. 10.28.•• Знайдіть множину розв’язків нерівності залежно від значення параметра a: 1) | x – a | (7x2 – 4x – 3) < 0; 2) | x – a | (7x2 – 4x – 3) m 0. 10.29.•• Знайдіть множину розв’язків нерівності залежно від значення параметра a: 1) | x – 1 | (x2 – (a + 3) x + 3a) < 0; 2) | x – 1 | (x2 – (a + 3) x + 3a) m 0; 10.30.•• Знайдіть множину розв’язків нерівності залежно від значення параметра a: 1) | x + 2 | (x2 – (a + 1) x + a) < 0; 2) | x + 2 | (x2 – (a + 1) x + a) m 0; 10.31.* Розв’яжіть рівняння 2 {x} – {x} [x] = x – 5. 10.32.* Розв’яжіть рівняння [x] {x} – 3 {x} = 6 – x. ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

10.33. Розв’яжіть рівняння | | x – 1 | – 1 | = 2. 10.34. Спростіть вираз

2a − 4 + 2 a2 − 4a + 3 − a − 1.

10.35. Відстань від села A до села B, яка дорівнює 30 км, велосипедист проїхав із певною швидкістю, а повертався зі швидкістю на 3 км/год більшою та витратив на 30 хв менше, ніж на шлях із села A в село B. Знайдіть початкову швидкість велосипедиста.

11. Розміщення нулів квадратичної функції відносно заданої точки Розглянемо квадратичну функцію y = ax2 + bx + c, нулі якої дорівнюють x1 і x2 (x1 < x2). Нехай число a не є нулем даної функції.

136

§ 2. Квадратична функція

Тоді можливі три випадки розміщення нулів функції відносно числа a: • a < x1 < x2; (1) • x1 < a < x2; (2) • x1 < x2 < a. (3) У цьому пункті розглянемо задачі на пошук значень параметрів, при яких нулі квадратичної функції, що залежать від параметрів, будуть розміщені відносно заданого числа a одним із трьох зазначених способів. Якщо дискримінант квадратного тричлена ax2 + bx + c є повним квадратом, то нулі квадратичної функції зручно виразити через коефіцієнти a, b і c, а потім залежно від умови задачі розв’язувати відповідну нерівність (1), (2) або (3). Задачі такого типу ви вже розв’язували (див. вправи 9.37–9.40). Якщо дискримінант квадратного тричлена не є повним квадратом, то реалізація цього плану пов’язана зі значними технічними труднощами. Розглянемо більш раціональні способи розв’язування подібних задач. П Р И К Л А Д 1 При яких значеннях параметра a рівняння x2 + (a – 1) x + 2a2 – a – 1 = 0 має корені різних знаків? Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо квадратичну функцію f (x) = x2 + + (a – 1) x + 2a2 – a – 1. Її графіком є парабола, вітки якої напрямлені вгору. Корені даного рівняння матимуть різні знаки тоді й тільки тоді, коли точка 0 буде розміщена між числами x1 і x2 — нулями функції f (рис. 11.1). Нулі функції f і точка 0 будуть розміщені в зазначеному порядку в тому й тільки в тому разі, коли значення функції f у точці 0 є від’ємним, тобто f (0) < 0. Під час дослідження рисунка 11.1 може скластися враження, що умови f (0) < 0 недостатньо: треба ще вимагати виконання нерівності D > 0, де D — дискримінант квадратного тричлена x2 + (a – 1) x + 2a2 – a – 1. Проте ця вимога є надлишковою, що випливає з таких наочно очевидних міркувань: якщо вітки параболи напрямлені вниз (угору) і існує x1 0 x2 точка, у якій квадратична функція набуває додатного (від’ємного) значення, то пара бола перетинає вісь абсцис у двох точках. Рис. 11.1

11. Розміщення нулів квадратичної функції відносно заданої точки

137

Отже, шукане значення параметра a знайдемо з умови f (0) < 0. Маємо: 2a2 – a – 1 < 0. Розв’язавши цю нерівність, отримуємо відповідь. 1

В і д п о в і д ь: − < a < 1.  2

П Р И К Л А Д 2 Знайдіть усі значення параметра a, при яких нерівність x2 – (a – 3) x – 2a2 + 5a – 2 > 0 виконується при всіх невід’ємних значеннях x. Р о з в ’я з а н н я • Якщо дискримінант D квадратного тричлена, записаного в лівій частині нерівності, є від’ємним, то дана нерівність виконується при всіх x, а отже, і при всіх невід’ємних значеннях x. Маємо: D = (a – 3)2 + 8a2 – 20a + 8 = 9a2 – 26a + 17; 9a2 – 26a + 17 < 0; 1 < a <

17 9

 17  Отже, проміжок  1;  потрібно включити у відповідь.  9 • Розглянемо випадок, коли D l 0. Нехай x1 і x2 — нулі функції f (x) = x2 – (a – 3) x – 2a2 + 5a – 2, причому x1 m x2 . Тоді множиною розв’язків даної нерівності x2 – (a – 3) x – 2a2 + + 5a – 2 > 0 є множина (−×; x1 ) Ÿ (x2 ; + ×), яка має містити проміжок [0; +×). Знайдемо всі значення параметра а, при яких виконується умова [0; +×) ⊂ (x2; +×). Геометричну інтерпретацію цієї умови показано на рисунку 11.2. D= 0

x1 = x2

D>0

x2 0

Рис. 11.2

Знайдемо аналітичні співвідношення, які описують рисунок 11.2.

138

§ 2. Квадратична функція

 D l 0, Здавалося б, досить обмежитися вимогами  f (0) > 0. Проте цю умову задовольняє, наприD>0 клад, і таке розміщення чисел 0, x1 і x2, яке показано на рисунку 11.3. Проте тут не виконується умова [0; +×) ⊂ (x2; +×). 0 x1 x2 Тому до наведених вище співвідношень потрібно додати ще таке, яке забезпечить Рис. 11.3 розміщення точки x0 — абсциси вершини параболи — ліворуч від точки 0. 9a2 − 26a + 17 l 0,  D l 0,   Маємо: f (0) > 0, Звідси −2a2 + 5a − 2 > 0,  x < 0. a − 3  0  2 < 0. Залишається розв’язати цю систему (зробіть це самостій 17  но) і об’єднати множину її розв’язків і проміжок  1;  .  9 1  В і д п о в і д ь:  ; 2 .  2  П Р И К Л А Д 3 При яких значеннях параметра a всі корені рівняння x2 – ax + 2 = 0 задовольняють умову 1 < x < 3? Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо квадратичну функцію f (x) = x2 – – ax + 2. Для розв’язання задачі достатньо знайти всі значення параметра а, при яких графік функції f розміщуватиметься так, як показано на рисунку 11.4.

1 Рис. 11.4

Рис. 11.5

Нехай D — дискримінант квадратного тричлена x2 – ax + 2. Із рисунка 11.4 видно, що D l 0, f (1) > 0, f (3) > 0. Рисунок 11.5 показує, що виконання цих трьох нерівностей не

139

11. Розміщення нулів квадратичної функції відносно заданої точки

гарантує такого розміщення графіка функції f, як показано на рисунку 11.4. Для того щоб забезпечити потрібне розміщення параболи, до трьох записаних нерівностей треба додати ще одну: 1 < x0 < 3, де x0 — абсциса вершини параболи. Отже, шукані значення параметра а — це множина розв’язків системи нерівностей: a2 − 8 l 0,  3 − a > 0, 11 − 3a > 0,  1 < a < 3.  2 Розв’язавши цю систему (зробіть це самостійно), отримаємо відповідь. В і д п о в і д ь: 2 2 m a < 3.  П Р И К Л А Д 4 Знайдіть усі значення параметра a, при яких із нерівності –1 < x < 2 випливає нерівність (a + 1) x2 – (3a + + 4) x + 4 > 0. Р о з в ’я з а н н я. Для розв’язання задачі достатньо знайти всі значення параметра а, при яких проміжок (–1; 2) буде підмножиною множини розв’язків нерівності (a + 1) x2 – – (3a + 4) x + 4 > 0. Ä Якщо a = –1, то отримуємо: –x + 4 > 0; x < 4, тобто x ∈ (–×; 4). Оскільки (–1; 2) ⊂ (–×; 4), то a = –1 входить у відповідь. Ä Нехай a ≠ –1. Розглянемо квадратичну функцію f (x) = = (a + 1) x2 – (3a + 4) x + 4. • Нехай a + 1 < 0. Тоді вітки параболи f (x) = (a + 1) x 2 – (3a + 4) x + 4 напрямлені вниз. У цьому випадку нерівність (a + 1) x2 – (3a + 4) x + 4 > 0 має розв’язки, якщо парабола розміщена так, як показано на рисунку 11.6. При цьому множиною розв’язків нерівності є проміжок (x1; x2), де x1 і x2 — нулі функції f.

Рис. 11.6

140

§ 2. Квадратична функція

Проміжок (x1; x2) має містити проміжок (–1; 2) (рис. 11.7). Нулі x1 і x2 розміщені відносно точок –1 і 2 так, як показано на рисунку 11.7, тоді й тільки тоді, коли виконується система нерівностей: a + 1 < 0,  f (−1) l 0, x1 x2 f (2) l 0.  –1 2 a + 1 < 0,  Маємо: (a + 1) + (3a + 4) + 4 l 0, Рис. 11.7 4 (a + 1) − 2 (3a + 4) + 4 l 0.   9  Множиною розв’язків цієї системи є множина  − ; − 1   4 (переконайтеся в цьому самостійно). • Нехай a + 1 > 0. Тоді вітки параболи f (x) = (a + 1) x2 – – (3a + 4) x + 4 напрямлені вгору. Якщо D < 0, де D — дискримінант квадратного тричлена (a + 1) x2 – (3a + 4) x + 4, то множиною розв’язків нерівності (a + 1) x2 – (3a + 4) x + 4 > 0 є множина , яка містить промі a + 1 > 0, жок (–1; 2). Отже, розв’язки системи  входять D < 0 a + 1 > 0, у відповідь. Маємо:  2 Множиною розв’язків цієї 9a + 8a < 0.  8  системи є проміжок  − ; 0 .  9  Якщо D l 0, то множиною розв’язків нерівності (a + 1) x2 – – (3a + 4) x + 4 > 0 є множина (−×; x1 ) Ÿ (x2 ; + ×), яка має містити проміжок (–1; 2). Звідси (–1; 2) ⊂ (–×; x1) (рис. 11.8) або (–1; 2) ⊂ (x2; +×) (рис. 11.9).

x0 –1

2 x1 = x2

–1 Рис. 11.8

2 x1

141

11. Розміщення нулів квадратичної функції відносно заданої точки

a + 1 > 0,  D l 0,  Для рисунка 11.8 маємо:  f (2) l 0, 2 m x0 . a + 1 > 0,  2 9a + 8a l 0, Звідси 4 (a + 1) − 2 (3a + 4) + 4 l 0,  2 m 3a + 4 . 2 (a + 1) 

x1 = x2 –1

x0 x1

x2 –1

Рис. 11.9

8  Множиною розв’язків цієї системи є множина {0} Ÿ  −1; −   9 (переконайтеся в цьому самостійно). a + 1 > 0,  D l 0,  Для рисунка 11.9 маємо:  f (−1) l 0, x0 m − 1.

a + 1 > 0,  2 9a + 8a l 0, Звідси a + 1 + 3a + 4 + 4 l 0,  3a + 4  m − 1.  2 (a + 1) Ця система розв’язків не має (переконайтеся в цьому самостійно). Відповіддю початкової задачі є об’єднання множин 8  9   8   {−1} Ÿ {−1} Ÿ  − ; − 1 Ÿ {0} Ÿ  − ; 0 Ÿ  −1; −  , яке дорівнює     9 9  4  9  проміжку  − ; 0  .  4   9 В і д п о в і д ь:  − ;  4

 0 .  

142

§ 2. Квадратична функція

П Р И К Л А Д 5 При яких значеннях параметра a тільки один корінь рівняння x2 – ax + 2 = 0 задовольняє умову 1 < x < 3? Р о з в ’я з а н н я. В умові не сказано, що дане рівняння має два різних корені. Тому розглянемо два випадки: D = 0 і D > 0, де D — дискримінант даного квадратного рівняння. П е р ш и й в и п а д о к: D = 0. Маємо: a 2 – 8 = 0. Звідси a = −2 2 або a = 2 2. Підставимо знайдені значення параметра а у квадратне рівняння. Для першого значення параметра отримуємо: x = − 2; для другого: x = 2. Оскільки − 2 ∉ (1; 3) і 2 ∈(1; 3), то із двох знайдених значень параметра у відповідь входить a = 2 2. Другий випадок: D > 0. Нехай x1 і x2 (x1 < x2) — нулі квадратичної функції f (x) = x2 – ax + 2. Знайдемо всі значення параметра а, при яких x1 ∈ (1; 3), x2 ∉ (1; 3) або x1 ∉ ∉ (1; 3), x2 ∈ (1; 3) (рис. 11.10). Нулі x1 і x2 розміщені відносно точок 1 і 3 так, як показано на рисунку 11.10, тоді й тільки тоді, коли виконується така сукупність:  f (1) > 0,   f (3) m 0,  f (1) m 0,  1 3 3 1  f (3) > 0. x1 x2 x1 x2 Розв’язавши цю сукупність (зробіть це самостійно), отримаєРис. 11.10 мо: 3 m a < В і д п о в і д ь: 3 m a <

11 3

або a = 2 2. 

ВПРАВИ

11.1.• Знайдіть усі значення параметра a, при яких один із коренів рівняння x2 + (a2 – 2) x – a2 + 3a + 2 = 0 більший за 1, а другий менший від 1. 11.2.• Знайдіть усі значення параметра a, при яких один із коренів рівняння ax2 – (a – 1) x + a2 – 10 = 0 більший за –3, а другий менший від –3.

11. Розміщення нулів квадратичної функції відносно заданої точки

143

11.3.• При яких значеннях параметра a корені рівняння x2 – (2a + 1) x + a2 – 4a + 3 = 0 є додатними числами? 11.4.• При яких значеннях параметра a корені рівняння x2 + 2 (2a + 3) x + 4a2 – 3a – 1 = 0 є від’ємними числами? 11.5.• Знайдіть усі значення параметра a, при яких корені рівняння x2 – (2a + 1) x + 2a + 9 = 0 більші за –1. 11.6.• Знайдіть усі значення параметра a, при яких корені рівняння x2 – 2 (a + 1) x – 2a – 2 = 0 менші від 1. 11.7.• При яких значеннях параметра a корені рівняння (a – 1) x2 – 2x + 5 = 0 більші за 2? 11.8.• При яких значеннях параметра a корені рівняння (a + 2) x2 – 4x + 1 = 0 менші від 3? 11.9.• При яких значеннях параметра a один із коренів рівняння x2 + 4ax + 4 – a2 = 0 менший від 0, а другий більший за 1? 11.10.• При яких значеннях параметра a один із коренів рівняння (a – 2) x2 – 2 (a + 3) x + 4a = 0 менший від 2, а другий більший за 3? 11.11.• При яких значеннях параметра a всі корені рівняння (a – 1) x2 – 2 (a + 2) x + a = 0 належать проміжку (–1; 2)? 11.12.• При яких значеннях параметра a всі корені рівняння (1 + a) x2 – 3ax + 4a = 0 належать проміжку (2; 5)? 11.13.• Знайдіть усі значення параметра a, при яких нерівність x2 – (a + 1) x – a2 < 0 виконується для всіх x ∈ [1; 2]. 11.14.•• Знайдіть усі значення параметра a, при яких нерівність x2 – 2 (a + 1) x + a2 – a – 6 > 0 виконується для всіх недодатних значень x. 11.15.•• При яких значеннях параметра a нерівність ax2 + 2 (a + 1) x + 3a + 1 m 0 виконується для всіх значень x, менших від 1? 11.16.•• При яких значеннях параметра a нерівність x2 + 2ax + 3a2 – 5a + 2 > 0 виконується для всіх значень x, більших за –1? 11.17.•• Знайдіть усі значення параметра a, при яких нерівність ax2 – 2 (a – 3) x + a + 3 > 0 виконується для всіх x ∈ ∈ [–2; 2].

144

§ 2. Квадратична функція

11.18. •• При яких значеннях параметра a з нерівності 2x2 + x < 0 випливає нерівність ax2 – 2 (a – 3) x + a – 1 > 0? 11.19.•• Знайдіть усі значення параметра a, при яких з нерівності ax2 + 2 (a – 2) x + a – 5 > 0 випливає нерівність x2 – 3x + 2 > 0. 11.20.•• При яких значеннях параметра a нерівність x2 – 2 (a + 1) x + a2 + 2a > 0 випливає з нерівності x2 – 4x + a2 > 0? ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

11.21. Розв’яжіть нерівність | 3x – 4 | < 2. 11.22. Розв’яжіть рівняння (x2 − 4x + 3) x − 2 = 0. 11.23. Спростіть вираз 43 + 6 50 − 43 − 6 50 . 11.24. Розв’яжіть рівняння (x + 6) (x + 3) (x –1) (x – 2) = 12x2.

Парабола Фігуру, яка є графіком рівняння y = ax2 + bx + c, де a ≠ 0, називають параболою. На рисунку 11.11 зображено параболу y = x2. Якщо її розмістити, наприклад, так, як показано на рисунку 11.12, то рівняння цієї фігури не матиме вигляду y = ax2 + bx + c. Чи можна фігуру, зображену на рисунку 11.12, називати параболою? Природно, щоб рівні фігури мали однакові назви. Тому хотілося б дати таке означення параболи, яке не пов’язане з рівнянням фігури. Наприклад, означення кола було надано як ГМТ, рівновіддалених від заданої точки, а лише потім отримано його рівняння. Розглянемо таку задачу. Нехай дано пряму d і точку F, яка не належить цій прямій. Знайдемо ГМТ, рівновіддалених від прямої d і точки F. Опустимо з точки F перпендикуляр FK на пряму d. Нехай точка O — середина відрізка FK (рис. 11.13).

145

Парабола

y y

M(x; y)

F O 0

Рис. 11.11

x K

Рис. 11.12

Рис. 11.13

Виберемо систему координат так, щоб вісь ординат збігалася з прямою FK, а вісь абсцис — із серединним перпендикуляром відрізка FK. 1

Виберемо одиничний відрізок так, щоб FK = . Тоді 2

1 1  1  F  0;  , K  0; −  , рівняння прямої d має вигляд y = − .  4   4 4 Нехай M (x; y) — точка, яка належить шуканому ГМТ. Тоді відстань від точки M до прямої d (довжина відріз-

ка MP) дорівнює

1 4

, а довжина відрізка MF дорівнює

1  x2 +  y −  .  4

З урахуванням умови можна записати: MP = MF, тобто 2

1  y+ = x + y −  . (*)  4 4 Зазначимо, що коли точка належить шуканому ГМТ, то її координати задовольняють рівняння (*). І навпаки, пара чисел, яка є розв’язком рівняння (*), — це координати точки, що належить шуканому ГМТ. 1

1 1   Запишемо:  y +  = x2 +  y −  ;   4 4 1

y2 + y +

= x 2 + y2 − y + y = x2.

;

146

§ 2. Квадратична функція

1 4

M(x; y) F x

0 d

1 –4 K

Рис. 11.14

Рис. 11.15

Отже, шукане ГМТ — це фігура, яка є графіком рівняння y = x2, тобто парабола (рис. 11.14). Легко показати (зробіть це самостійно), що коли точки F і K вибрати так, що FK =

1 2a

, де a > 0, то в результаті ана-

логічних міркувань буде отримано рівняння y = ax2. Цей результат дозволяє дати таке означення параболи. О з н а ч е н н я. П а р а б о л о ю називають ГМТ, рівновідда лених від даної прямої та даної точки, яка не лежить на цій прямій. Дану пряму називають директрисою (від латин. directrix — напрямна), а дану точку — фокусом (від латин. focus — вогнище, осередок). Пряму, яка проходить через фокус і перпендикулярна до директриси, називають віссю параболи. Параболі притаманна ціла низка цікавих властивостей. Парабола ділить площину на дві фігури. Одна з них є опуклою, тобто будь-який відрізок, кінці якого належать параболі, повністю належить цій фігурі. Її називають вну трішньою областю параболи. На рисунку 11.15 внутрішню область параболи зафарбовано жовтим кольором. Відстань від будь-якої точки внутрішньої області параболи до фокуса менша, ніж відстань від цієї точки до директриси. Відстань від будь-якої точки, яка не належить внутрішній області параболи, до директриси не більша, ніж відстань від цієї точки до фокуса. Ці дві властивості доведіть самостійно.

147

Парабола

Промені, які виходять із джерела світла, розміщеного у фокусі параболи, після відбивання від неї стають паралельними осі параболи. Пояснимо цю оптичну властивість на прикладі параболи  1 y = x2. Нехай промінь, який виходить з фокуса F  0;  , від 4

бивається від точки M ( x0 ; x02 ) параболи y = x2 (рис. 11.16). За відомим з оптики законом ∠FMA = ∠NMB, де пряма AB — дотична1 до параболи y = x2. Опустимо перпендикуляр MM1 на директрису параболи. Якщо ми доведемо рівність кутів NMB і AMM1, то тим самим доведемо, що точки N, M і M1 лежать на одній прямій, паралельній осі ординат. y

1 4

M(x0; x02 )

F E 1

(

–4 M x ; − 1 1 0 A

)

Рис. 11.16

Рівняння прямої AB, яка проходить через точку M ( x0 ; x02 ), має вигляд y = k (x − x0 ) + x02 , де k — кутовий коефіцієнт прямої AB. Ця пряма та парабола y = x2 мають одну спільну точку, отже, рівняння x2 = k (x − x0 ) + x02 , тобто рівняння x2 − kx + x2 − kx + kx0 − x02 = 0, має єдиний розв’язок. Маємо: D = k2 − 4kx0 + 4x02 = 0. Звідси k = 2x0. Більш докладно з поняттям «дотична до кривої» ви ознайомитеся в 11 класі. 1

148

§ 2. Квадратична функція

Тоді рівняння прямої AB має вигляд y = 2x0 x − x02 .

(**)

Нехай точка E — середина відрізка FM1. 1  1   + −  0 + x0 4  4    x0  ; Маємо: E   , тобто E  ; 0 .  2 2 2 Легко перевірити, що координати точки E задовольняють рівняння (**). Отже, точка E належить прямій AB. У рівнобедреному трикутнику FMM1 (MF = MM1) відрізок ME — медіана. Тоді ∠FME = ∠EMM1. З урахуванням вищесказаного отримуємо, що ∠EMM1 = ∠NMB. Якщо параболу обертати навколо її осі, то отримаємо поверхню, яку називають параболоїдом обертання (рис. 11.17). Таку форму мають дзеркала прожекторів, F автомобільних фар, телескопів. Промені світла від джерела, розміщеного у фокусі параболи, відбиваючись від поверхні Рис. 11.17 обертання, утворюють паралельний пучок світла. І навпаки, усі світлові промені, які йдуть паралельно осі обертання, після відбивання збираються в одній точці — фокусі. Ця властивість лежить в основі принципу роботи параболічних антен.

З кривими, які мають форму параболи, можна зустрітися, вивчаючи рух предметів. Наприклад, траєкторія польоту каменя, кинутого під кутом до горизонту, футбольного м’яча

Парабола

149

або артилерійського снаряда за відсутності опору повітря є параболою. Струмені води у фонтані утворюють фігуру, схожу на параболу. Знання властивостей параболи дає змогу розв’язати цілу низку красивих задач. Проілюструємо це на прикладах. П Р И К Л А Д 1 Доведіть, що неможливо замостити площину скінченною множиною внутрішніх областей парабол. Р о з в ’я з а н н я. Проведемо пряму, яка не паралельна жодній з осей парабол (така пряма існує, оскільки кількість парабол є скінченною). Кожна з внутрішніх областей парабол або не має спільних точок з проведеною прямою, або множина спільних точок утворює відрізок. Але скінченною кількістю відрізків неможливо покрити пряму.  П Р И К Л А Д 2 На площині задано скінченну множину прямих і скінченну множину точок, жодна з яких не належить заданим прямим. Доведіть, що на площині існує точка, відстань від якої до будь-якої із заданих прямих менша, ніж відстань до будь-якої із заданих точок. Р о з в ’я з а н н я. Кожну пару (пряма; точка) розглядатимемо як директрису і фокус деякої параболи. Таким чином, задано скінченну множину внутрішніх областей парабол. Згідно з результатом попередньої задачі, вони не замощують усю площину. Візьмемо будь-яку з непокритих точок, яка не належить жодній параболі. Вона й буде шуканою. 

150

§ 2. Квадратична функція

ГОЛОВНЕ В ПАРАГРАФІ 2 Функція Нехай X — множина значень незалежної змінної, Y — множина значень залежної змінної. Функція — це правило, за допомогою якого за кожним значенням незалежної змінної з множини X можна знайти єдине значення залежної змінної з множини Y. Множину всіх значень, яких набуває аргумент, називають областю визначення функції і позначають D (f) або D (y). Множину всіх значень, яких набуває залежна змінна, називають областю значень функції і позначають E (f) або E (y). Функцію вважають заданою, якщо вказано її область визначення та правило, за яким можна за кожним значенням незалежної змінної знайти значення залежної змінної. Взаємно однозначне відображення Якщо у відображенні f множини X на множину Y кожний елемент множини Y є відповідним деякому єдиному елементу множини X, то таке відображення називають взаємно однозначним відображенням множини X на множину Y. Складена функція Якщо для будь-якого x ∈ M усі значення функції g слугують значеннями аргументу функції f, то говорять, що задано складену функцію y = f (g (x)) з областю визначення М. Графік числової функції Графіком числової функції f називають геометричну фігуру, яка складається з усіх тих і тільки тих точок координатної площині, абсциси яких дорівнюють значенням аргументу, а ординати — відповідним значенням функції f. Нуль функції Значення аргументу, при якому значення функції дорівнює нулю, називають нулем функції. Проміжок знакосталості функції Проміжок, на якому функція набуває значень однакового знака, називають проміжком знакосталості функції.

Головне в параграфі 2

151

Зростаючі та спадні функції Функцію f називають зростаючою на множині M ⊂ D (f), якщо для будь-яких двох значень аргументу x1 і x2, які належать множині M, таких, що x2 > x1, виконується нерівність f (x2) > f (x1). Функцію f називають спадною на множині M ⊂ D (f), якщо для будь-яких двох значень аргументу x1 і x2, які належать множині M, таких, що x2 > x1, виконується нерівність f (x2) < f (x1). Властивості зростаючих і спадних функцій Якщо функція f є зростаючою (спадною) і f (x1) = f (x2), то x1 = x2. Якщо функція y = f (x) є зростаючою (спадною) на множині M ⊂ D (f), то функція y = –f (x) є спадною (зростаючою) на множині M. Якщо функції y = f (x) і y = g (x) є зростаючими (спадними) на множині M ⊂ D (f ) D ( g ), то функція y = f (x) + g (x) є зростаючою (спадною) на множині M. Якщо функції y = f (x) і y = g (x) є зростаючими (спадними) на множині M ⊂ D (f ) D ( g ), причому f (x) l 0 і g (x) l 0 для будь-якого x ∈ M, то функція y = f (x) g (x) є зростаючою (спадною) на множині M. Якщо функція y = f (x) є зростаючою (спадною) на множині M і на цій множині функція f набуває значень однакового знака, то функція y =

1 f (x)

є спадною (зростаючою)

на множині M. Якщо функція y = f (x) є зростаючою (спадною), то рівняння f (x) = a, де a — деяке число, має не більше одного кореня. Якщо одна з функцій y = f (x) або y = g (x) є зростаючою на множині M = D (f ) D ( g ), а друга — спадною на множині M, то рівняння f (x) = g (x) має не більше одного кореня. Якщо функція f є зростаючою, то рівняння f (f (x)) = x рівносильне рівнянню f (x) = x.

152

§ 2. Квадратична функція

Найбільше і найменше значення функції Число f (x0) називають найбільшим значенням функції f на множині M ⊂ D (f), якщо існує таке число x0, що для всіх x ∈ M виконується нерівність f (x0 ) l f (x). Число f (x0) називають найменшим значення функції f на множині M ⊂ D (f), якщо існує таке число x0, що для всіх x ∈ M виконується нерівність f (x0 ) m f (x). Парна та непарна функції Функцію f називають парною, якщо для будь-якого x ∈ D (f) є правильною рівність f (–x) = f (x). Функцію f називають непарною, якщо для будь-якого x ∈ D (f) є правильною рівність f (–x) = –f (x). Властивості графіків парної та непарної функцій Якщо точка M (a; b) належить графіку парної функції f, то точка M1 (–a; b) також належить її графіку, тобто графік парної функції симетричний відносно осі ординат. Якщо точка M (a; b) належить графіку непарної функції f, то точка M1 (–a; –b) також належить її графіку, тобто графік непарної функції симетричний відносно початку координат. Перетворення графіків функцій Графік функції y = kf (x), де k > 0, можна отримати в результаті розтягнення графіка функції y = f (x) у k разів від осі абсцис, якщо k > 1, або в результаті стискання графіка функції y = f (x) в

1 k

раза до осі абсцис, якщо 0 < k < 1.

Графік функції y = –f (x) можна отримати в результаті перетворення симетрії відносно осі абсцис графіка функції y = f (x). Графік функції y = f (kx), де k > 0, можна отримати в результаті стискання графіка функції y = f (x) у k разів до осі ординат, якщо k > 1, або в результаті розтягнення графіка функції y = f (x) в 0 < k < 1.

1 k

раза від осі ординат, якщо

153

Головне в параграфі 2

Графік функції y = f (–x) можна отримати в результаті перетворення симетрії відносно осі ординат графіка функції y = f (x). Графік функції y = f (x) + b можна отримати в результаті паралельного перенесення графіка функції y = f (x) уздовж осі ординат на b одиниць угору, якщо b > 0, і на –b одиниць униз, якщо b < 0. Графік функції y = f (x + a) можна отримати в результаті паралельного перенесення графіка функції y = f (x) уздовж осі абсцис на a одиниць уліво, якщо a > 0, і на –a одиниць управо, якщо a < 0. Квадратична функція Функцію, яку можна задати формулою виду y = ax2 + bx + c, де x — незалежна змінна, a, b і c — параметри, причому a ≠ 0, називають квадратичною. Квадратна нерівність Нерівності виду ax2 + bx + c > 0, ax2 + bx + c < 0, ax2 + bx + x l 0, ax2 + bx + x l 0, ax2 + bx + x m 0, де x — змінна, a, b і c — параметри, причому a ≠ 0, називають квадратними. Схематичне розміщення параболи y = ax2 + bx + c відносно осі абсцис D=0

D>0 1

D<0 2

a>0 x1

x 5

4 x0

a<0 x1

x 6 x

§3

РІВНЯННЯ З ДВОМА ЗМІННИМИ ТА ЇХНІ СИСТЕМИ

••

У цьому параграфі ви розширите свої знання про рівняння з двома змінними. •• Навчитеся будувати графіки рівнянь із двома змінними за допомогою перетворень уже відомих графіків. •• Розширите свої знання про системи рівнянь із двома змін ними, методи їхнього розв’язування, набудете нових нави чок розв’язування систем рівнянь.

12. Рівняння з двома змінними та його графік Вирази x2 + y2,

x+y x−y

, (x – 1) (y + 2), x – 3y є прикладами

виразів із двома змінними x і y. Вираз зі змінними x і y позначають так: F (x; y) (читають: «еф від ікс і ігрек»). Тоді рівність F (x; y) = 0 є рівнянням із двома змінними x і y. Наприклад, якщо F (x; y) = ax + by + c, то рівність F (x; y) = 0 є лінійним рівнянням із двома змінними. Нагадаємо, що коли F (x; y) — многочлен стандартного вигляду, то його степенем називають найбільший зі степенів одночленів, які до нього входять. У цьому разі степенем відповідного рівняння F (x; y) = 0 називають степінь многочлена F (x; y). Наприклад, степінь рівняння x2 – x2y3 + y3 = 0 дорівнює 5. Якщо в лінійному рівнянні ax + by + c = 0 параметри a і b одночасно не дорівнюють нулю (a2 + b2 ≠ 0), то це рівняння є рівнянням першого степеня зі змінними x і y. Рівняння другого степеня зі змінними x і y має вигляд: ax2 + by2 + cxy + dx + ey + f = 0, де a, b, c, d, e, f — параметри, причому a2 + b2 + c2 ≠ 0.

12. Рівняння з двома змінними та його графік

155

Нагадаємо, що пару чисел (x0; y0) називають розв’язком рівняння F (x; y) = 0, коли F (x0; y0) = 0 — правильна числова рівність. Якщо на координатній площині xy позначити всі точки, координати кожної з яких є розв’язком рівняння F (x; y) = 0, то отриману фігуру називають графіком цього рівняння. Наприклад, графіком рівняння першого степеня з двома змінними є пряма, графіком рівняння (x – a)2 + (y – b)2 = R2, де R ≠ 0, — коло, графіком рівняння y = ax2 + bx + c, де a ≠ 0, — парабола. П Р И К Л А Д 1 Побудуйте графік рівняння x = y2. Р о з в ’я з а н н я. Якщо в даному рівнянні замінити x на y, а y на x, то отримаємо y рівняння y = x2, графіком якого є парабола. Сказане означає, що шуканий граx фік — це графік рівняння y = x2, побудо0 ваний на координатній площині yx, тобто в системі координат, у якій осі абсцис і ординат помінялися місцями. Рис. 12.1 Таким чином, графіком рівняння x = y2 є парабола, зображена на рисунку 12.1.  П Р И К Л А Д 2 Побудуйте графік рівняння y = 1 − x2 . Р о з в ’я з а н н я. Дане рівняння рівносильне системі  y2 = 1 − x 2 , x2 + y2 = 1, Звідси   y l 0. y l 0. Отже, шуканим графіком є півколо, яке лежить у верхній півплощині відносно осі абсцис (рис. 12.2).  y 1

–1

Рис. 12.2

У пп. 5–7 ви навчилися перетворювати графіки функцій, тим самим істотно розширивши клас функцій, графіки яких ви вмієте будувати. Аналогічні перетворення можна виконувати з графіками рівнянь. Вісім тверджень (правил), наведених нижче, показують, як, використовуючи

156

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

графік рівняння F (x; y) = 0, можна побудувати графіки рівнянь F (x + a; y) = 0; F (x; y + b) = 0; F (–x; y) = 0; F (x; –y) = 0; F (kx; y) = 0, де k > 0; F (x; ky) = 0, де k > 0; F (| x |; y) = 0; F (x; | y |) = 0. Перше з тверджень ми доведемо. Доведення решти тверджень проведіть самостійно. Нехай точка (x0; y0) належить графіку рівняння F (x; y) = 0, тобто виконується рівність F (x0; y0) = 0. Тоді точка (x0 – а; y0) належить графіку рівняння F (x + a; y) = 0. Справді, F ((x0 – а) + а; y0) = F (x0; y0) = 0. Отже, кожній точці графіка рівняння F (x; y) = 0 відповідає єдина точка графіка рівняння F (x + a; y) = 0. Аналогічно можна показати, що кожна точка графіка рівняння F (x + a; y) = 0 є відповідною єдиній точці графіка рівняння F (x; y) = 0. Таким чином, між множинами точок указаних графіків рівнянь установлено взаємно однозначну відповідність. Тому всі точки графіка рівняння F (x + a; y) = 0 можна отримати, замінивши кожну точку графіка рівняння F (x; y) = 0 точкою з тією самою ординатою та з абсцисою, від якої відняли число а. Наведені міркування показують, що справедливим є таке твердження. ½½ Графік рівняння F (x + a; y) = 0 можна отримати в результаті паралельного перенесення графіка рівняння F (x; y) = 0 вздовж осі абсцис на a одиниць уліво, якщо a > 0, і на –a одиниць управо, якщо a < 0. Наприклад, графік рівняння (x + 2)2 + y2 = 4 можна отримати, якщо перенести коло x2 + y2 = 4 вздовж осі абсцис на дві одиниці вліво (рис. 12.3). ½½ Графік рівняння F (x; y + b) = 0 можна отримати в результаті паралельного перенесення графіка рівняння F (x; y) = 0 вздовж осі ординат на b одиниць униз, якщо b > 0, і на –b одиниць угору, якщо b < 0. y Наприклад, графік рівняння x2 + + (y + 2)2 = 4 можна отримати, якщо пере2 нести коло x2 + y2 = 4 вздовж осі ординат на дві одиниці вниз (рис. 12.4). 0 2 x  Графік рівняння F (–x; y) = 0 можна отримати в результаті перетворення симетрії відносно осі ординат графіка рівняння F (x; y) = 0. Рис. 12.3

157

12. Рівняння з двома змінними та його графік

Наприклад, графік рівняння (–x + 2)2 + y2 = 4 можна отримати, симетрично відобразивши коло (x + 2)2 + y2 = 4 відносно осі ординат (рис. 12.5). y y 2

2 0

2 x –2

Рис. 12.4

Рис. 12.5

Рис. 12.6

½½ Графік рівняння F (x; –y) = 0 можна отримати в результаті перетворення симетрії відносно осі абсцис графіка рівняння F (x; y) = 0. Наприклад, графік рівняння x2 + (–y + 2)2 = 4 можна отримати, симетрично відобразивши коло x2 + (y + 2)2 = 4 відносно осі абсцис (рис. 12.6). ½½ Графік рівняння F (kx; y) = 0, де k > 0, можна отримати в результаті стискання графіка рівняння F (x; y) = 0 в k разів до осі ординат, якщо k > 1, або в результаті роз тягнення графіка рівняння F (x; y) = 0 в

1 k

раза від осі

ординат, якщо 0 < k < 1. Наприклад, графік рівняння (2x)2 + + y = 4 можна отримати, якщо стиснути у 2 рази коло x2 + y2 = 4 до осі ординат (рис. 12.7). Отриману фігуру називають еліпсом. ½½ Графік рівняння F (x; ky) = 0, де k > 0, можна отримати в результаті стис кання графіка рівняння F (x; y) = 0 в k разів до осі абсцис, якщо k > 1, 2

y 2 0

Рис. 12.7

2 x

158

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

або в результаті розтягнення графіка рівняння F (x; y) = 0 в

1 k

раза від осі абсцис, якщо 0 < k < 1. 2

1  Наприклад, графік рівняння x +  y = 4 можна отри2  мати, якщо розтягнути у 2 рази коло x2 + y2 = 4 від осі абсцис (рис. 12.8). Отримана фігура також є еліпсом. 2

½½ Графік рівняння F (| x |; y) = 0 можна отримати з графіка рівняння F (x; y) = 0 таким чином: побудувати фігуру M1, яка є графіком рівняння F (x; y) = 0 при x l 0, і побуду вати фігуру M2, симетричну фігурі M1 відносно осі орди нат. Фігура M1 Ÿ M2 є шуканим графіком. На рисунку 12.9 зображено графік рівняння (| x | – 1)2 + + y2 = 4. y 4

2 0

Рис. 12.8

–3

Рис. 12.9

0 –1

Рис. 12.10

½½ Графік рівняння F (x; | y |) = 0 можна отримати з графіка рівняння F (x; y) = 0 таким чином: побудувати фігуру M1, яка є графіком рівняння F (x; y) = 0 при y l 0, і побуду вати фігуру M2, симетричну фігурі M1 відносно осі абсцис. Фігура M1 Ÿ M2 є шуканим графіком. На рисунку 12.10 зображено графік рівняння x2 + + (| y | + 1)2 = 4. П Р И К Л А Д 3 Побудуйте графік рівняння | x | + | y | = 1. Р о з в ’я з а н н я. Нехай F (x; y) = x + y = 1. Тоді шуканий графік можна побудувати за такою схемою (рис. 12.11):

159

12. Рівняння з двома змінними та його графік

F (x; y) = 0

F (| x |; y) = 0

–1

F (| x |; | y |) = 0.  y

1 0

–1

1 0

–1

1 0

–1

Рис. 12.11

П Р И К Л А Д 4 При яких значеннях параметра a модуль різниці коренів рівняння x2 – 6x + 12 + a2 – 4a = 0 набуває найбільшого значення? Р о з в ’я з а н н я. Перепишемо дане рівняння так: (x – 3)2 + + (a – 2)2 = 1. Його графіком у системі коордиa нат xa є коло (рис. 12.12). a0 B Якщо пряма a = a0 перетинає A коло в точках A і B, то модуль 2 різниці коренів рівняння дорівнює довжині відрізка AB (рис. 12.12). Отже, треба знайти таке положення прямої a = a0, при якому хорда AB x1 3 x2 x має найбільшу довжину. Ця умова виконується тоді, коли хорда AB Рис. 12.12 є діаметром кола. Звідси a = 2. В і д п о в і д ь: a = 2.  Як, використовуючи графік рівняння F (x; y) = 0, побудувати графіки рівнянь: 1) F (x + a; y) = 0; 5) F (kx; y) = 0, де k > 0; 2) F (x; y + b) = 0; 6) F (x; ky) = 0, де k > 0; 3) F (–x; y) = 0; 7) F (| x |; y) = 0; 4) F (x; –y) = 0; 8) F (x; | y |) = 0?

160

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

ВПРАВИ

12.1.• Розв’яжіть рівняння: 1) x2 – 8x + y2 + 4y + 20 = 0; 2) 5x2 – 2xy + y2 – 4x + 1 = 0; 12.2.• Розв’яжіть рівняння: 1) x2 – 6x + y2 + 4y + 13 = 0;

y − 1 = − x2 (x − 1)2 ;

4) y2 = 1 − x2 − 1. 3)

x − 1 = − y2 (y + 1)2 ;

2) x2 + 2xy + 10y2 – 12y + 4 = 0; 4) x2 + y2 + 1 = 1. 12.3.• Побудуйте графік рівняння: 1) x2 = y2; 3) (x + 2) (y – 3) = 0; 5) xy – 3x + y = 3; 2) x2 = 4; 4) y2 + 6xy = 0; 6) y2 – 5xy + 4x2 = 0. 12.4.• Побудуйте графік рівняння: 1) x2 = 4y2; 3) xy – 4x + 2y = 8; 2 2) y = 1; 4) x2 – 6xy + 5y2 = 0. 12.5.• Побудуйте графік рівняння: 1) | y | = x; 5) | x + 3 | = | y – 2 |; 9) x | y | = 1; 2) | y | = x – 2; 6) xy = | x |; 10) | xy | = 1. 3) | y – 1 | = x – 2; 7) (x + 2) y = | y |; 8) | x | y = 1; 4) | x + 2y | = 1; • 12.6. Побудуйте графік рівняння: 1) | y – 1 | = x; 4) (x – 4)2 = (y + 1)2; 7) x | y | = –6. 2) | y + 1 | = x + 3; 5) xy = | y |; 6) | x | y = –6; 3) | x – 3y | = 2; • 12.7. На рисунку 12.13 зображено графік рівняння F (x; y) = = 0. За допомогою цього графіка побудуйте графік рівняння: 1) F (–x; y) = 0; 3) F (2x; y) = 0; 5) F (| x + 1 |; y) = 0. 2) F (x; y – 1) = 0; 4) F (x; | y |) = 0; 12.8.• На рисунку 12.14 зображено графік рівняння F (x; y) = = 0. За допомогою цього графіка побудуйте графік рівняння: 1) F (x; –y) = 0; 4) F (| x | ; | y |) = 0; 2) F (x + 1; y) = 0; 5) F (x; | y – 1 |) = 0. 3) F (x; 2y) = 0;

161

12. Рівняння з двома змінними та його графік

y 1 0

1 1

Рис. 12.13

Рис. 12.14

12.9.• На координатній площині xy побудуйте графік рівняння: 5) x − 2 = − y ; 9) x = y ; 1) x = y ; 2) x = y − 1;

6) x =

y ;

10) x − 1 =

y +1 ;

3) x = y − 1 + 2;

7) x =

y +1 ;

11) x − 1 =

y +1 ;

4) x = − y ;

8) x =

y + 1;

12) x − 1 =

y + 1.

12.10. Побудуйте графік рівняння: 1) y = x ; 4) y + 1 = x + 1; 7) y + 1 =

x + 1.

•

2) y + 1 = x ;

5) y + 1 =

3) y = x + 1;

6) y =

x + 1;

x +1 ;

12.11.• Побудуйте графік рівняння: 1) x = (y – 1)2; 4) | x + 2 | = (| y | – 1)2; 2 2) | x | = (y – 1) ; 5) | x | + 2 = (| y | – 1)2. 3) x + 2 = (y – 1)2; 12.12.• Побудуйте графік рівняння: 1) | y | = x2; 4) | y – 1 | = x2; 7) | y | = (| x | – 1)2; 2 2 5) | y | = (x – 1) ; 8) | y – 1 | = (| x | – 1)2. 2) | y | = x + 1; 2 2 3) | y | = 1 – x ; 6) | y – 1 | = (x – 1) ; • 12.13. Побудуйте графік рівняння: 1) (x – 2)2 + (y – 1)2 = 9; 3) (| x | – 2)2 + (y – 1)2 = 9; 2) (3x – 2)2 + (y – 1)2 = 9; 4) (| x | – 2)2 + (| y | – 1)2 = 9. • 12.14. Побудуйте графік рівняння: 1) (x – 1)2 + (y – 2)2 = 16; 3) (| x | – 1)2 + (y – 2)2 = 16; 2 2 2) (x – 1) + (4y – 2) = 16; 4) (| x | – 1)2 + (| y | – 2)2 = 16.

162

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

12.15.• Побудуйте графік рівняння: 1) | x | + | y | = 2; 4) | 2x – 1 | + | y + 2 | = 2; 2) | x – 1 | + | y | = 2; 5) | x – 1 | + | 2y + 2 | = 2. 3) | x – 1 | + | y + 2 | = 2; 12.16.• Побудуйте графік рівняння: 1) | x | – | y | = 2; 4) | 2x + 1 | – | y – 1 | = 2; 2) | x + 1 | – | y | = 2; 5) | x + 1| – | 2y – 1 | = 2. 3) | x + 1 | – | y – 1 | = 2; 12.17.• Побудуйте графік рівняння: 1) y = 4 − x2 ;

4) y = 4 − x2 ;

7) y = 2x − x2 ;

2) y = − 4 − x2 ;

5) y − 1 = 4 − x2 ;

8) y = 2 x − x2 .

3) y − 1 = 4 − x2 ; 6) y − 1 = 4 − x2 ; 12.18.• Побудуйте графік рівняння: 1) x = 1 − y2 ;

4) x = 1 − y2 ;

7) x = 4y − y2 ;

2) x = − 1 − y2 ;

5) x + 2 = 1 − y2 ;

8) x = 4 y − y2 .

3) x + 2 = 1 − y2 ; 6) x + 2 = 1 − y2 ; 12.19.• Побудуйте графік рівняння: 1) 2) 3) 4)

y − x2 y−x

= 0;

x 2 + y2 − 1 x −1 x 2 − y2 x 2 + y2 − 1

5) = 0;

= 0;

( y2 − 1) ( y − x) x2 − 4

= 0;

x2 − x y−x

= 1;

3x2 + y2 − 2 x 2 − y2 x 2 − y2 x − y x2 + x y2 + y

= 1;

= 1.

12.20.• Побудуйте графік рівняння: 1) 2)

y2 − x x+y

= 0;

x 2 + y2 − 1 y −1

3) = 0;

x − y y − x2

= 0;

x + y −1 1 − x 2 − y2

= 0;

163

12. Рівняння з двома змінними та його графік

5) 6)

( y2 − 4) ( y + x) 2

x −1 y2 + y x+y

= 0;

= 1;

3 x + y −2 x − y y2 − y x2 − x

= 1;

= 1.

12.21.•• Визначте кількість коренів рівняння (x2 + a2 – 1) (a – x) = 0 залежно від значення параметра a. 12.22.•• Визначте кількість коренів рівняння (4 – x2 – a2) (3a – x2) = 0 залежно від значення параметра a. 12.23.•• При яких значеннях параметра a рівняння ax − 1 = 8x − x2 − 15 має єдиний корінь? 12.24.•• При яких значеннях параметра a рівняння ax + −5 − x2 − 6x = 2 має два корені? 12.25.•• Побудуйте графік рівняння (x4 + 1) (y4 + 1) = 4x2y2. 12.26.•• Побудуйте графік рівняння (x2 – 2x + 2) (y2 + 4y + 6) = 2. 12.27.* Побудуйте графік рівняння 1 − x2 + 1 − y2 = 2 − x2 − y2 . 12.28.* Побудуйте графік рівняння {x} = {y}. 12.29.* Побудуйте графік рівняння {x} = –{y}. 12.30.* Знайдіть найменше значення виразу | x | + | y |, якщо x2 + (y – 4)2 = 1. 12.31.* Знайдіть найменше значення виразу x2 + y2, якщо | x + 3 | + | y | = 1. ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

12.32. Спростіть вираз

2x − 2 x2 − 4 , якщо x > 2.

1 1   12.33. Розв’яжіть рівняння 7  x +  − 2  x2 + 2  = 9.   x x  12.34. Складіть квадратне рівняння, корені якого більші за відповідні корені рівняння x2 + 4x – 9 = 0 на 1.

164

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

12.35. Квадрату, площа якого дорівнює 6 см2, належать три многокутники, площа кожного з яких дорівнює 3 см2. Доведіть, що серед цих многокутників знайдуться два, площа спільної частини яких не менша від 1 см2.

13. Графічний метод розв’язування систем рівнянь із двома змінними У 7 класі ви ознайомилися з графічним методом розв’я зування систем рівнянь. Нагадаємо, що цей метод полягає в пошуку координат спільних точок графіків рівнянь, які входять до системи. За два навчальних роки ви набули значного досвіду в побудові графіків функцій і рівнянь, що розширило можливості застосування графічного методу для розв’язування систем рівнянь. П Р И К Л А Д 1 Розв’яжіть графічно систему рівнянь x2 − 4x + y2 + 2y = 0,  2 y = 2x − 8x + 7. Р о з в ’я з а н н я. Перше рівняння системи рівносильне такому: (x – 2)2 + (y + 1)2 = 5. Його графіком є коло радіуса 5 із центром у точці (2; –1), зображене на рисунку 13.1. Графіком другого рівняння є параy бола з вершиною в точці (2; –1), вітки якої напрямлені вгору. Коло й парабола перетинаються у двох точках: A (1; 1) і B (3; 1) (рис. 13.1). Як ви знаєте, графічний метод не A B гарантує того, що отриманий резуль1 тат є точним. Тому знайдені розв’язки x 0 1 3 потрібно перевірити. Перевірка підтверджує, що пари чисел (1; 1) і (3; 1) є розв’язками даної системи. Рис. 13.1

В і д п о в і д ь: (1; 1), (3; 1). 

13. Графічний метод розв’язування систем рівнянь із двома змінними

165

Зауважимо, що ця система є «зручною» для застосування графічного методу: координати точок перетину графіків виявилися цілими числами. Зрозуміло, що така ситуація траплятиметься далеко не завжди. Тому графічний метод є найбільш ефективним тоді, коли потрібно визначити кількість розв’язків системи рівнянь або достатньо знайти розв’язки наближено. Наприклад, за допомогою графічної інтерпретації легко з’ясувати, скільки розв’язків має система лінійних рівнянь із двома змінними. a1x + b1y = c1 , Розглянемо систему  у якій a12 + b12 ≠ 0 a x + b y = c , 2 2  2 2 2 і a2 + b2 ≠ 0. Кількість розв’язків цієї системи залежить від взаємного розташування двох прямих на площині, які є графіками рівнянь системи: •• якщо прямі перетинаються, то система має єдиний розв’язок; •• якщо прямі збігаються, то система має безліч розв’язків; •• якщо прямі паралельні, то система розв’язків не має. П Р И К Л А Д 2 Визначте кількість розв’язків системи (a + 3) x + 4y = 5 − 3a, рівнянь  залежно від значення пара2x + (5 + a) y = 8 метра a. Р о з в ’я з а н н я. Графіком першого рівняння системи є невертикальна пряма y = −

a+3 4

5 − 3a 4

Якщо a = –5, то графіком другого рівняння системи є вертикальна пряма x = 4. Вертикальна і невертикальна прямі завжди мають тільки одну спільну точку, тому в цьому випадку система має єдиний розв’язок. Нехай a ≠ –5. Перепишемо задану систему так: a+3 5 − 3a  y = − 4 x + 4 ,  y = − 2 x + 8 .  5+a 5+a

166

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

Якщо −

a+3 4

≠−

2 5+a

, то прямі, які є графіками рівнянь

цієї системи, мають різні кутові коефіцієнти, а отже, вони перетинаються. Якщо виконується рівність −

a+3 4

=−

2 5+a

, то зазначені

прямі або паралельні, або збігаються. 2 a + 3  4 = 5 + a , Прямі паралельні, якщо  Звідси a = –7.  5 − 3a ≠ 8 .  4 5+a 2 a + 3  4 = 5 + a , Прямі збігаються, якщо  Звідси a = –1.  5 − 3a = 8 .  4 5+a В і д п о в і д ь: якщо a = –1, то система має безліч розв’язків; якщо a = –7, то розв’язків немає; якщо a ∈ \ {−7, − 1}, то система має єдиний розв’язок.  П Р И К Л А Д 3 При яких значеннях параметра a система x + 3 y + 5 = 0, рівнянь  має рівно три розв’язки? 2 2 (x − a) + y = 4 Р о з в ’я з а н н я. Легко встановити (зробіть це самостійно), що графіком першого рівняння системи є об’єднання двох променів, які мають спільний початок A (–5; 0) (рис. 13.2). y

A M

–5

Рис. 13.2

Графіком другого рівняння системи є коло із центром у точці (a; 0) і радіусом 2.

13. Графічний метод розв’язування систем рівнянь із двома змінними

167

Знайдемо таке положення кола, при якому воно має три спільні точки з графіком першого рівняння системи. З рисунка 13.2 видно, що така умова виконується, якщо коло проходить через точку А та його центр, точка М, лежить ліворуч від цієї точки. Оскільки радіус кола дорівнює 2, то МА = 2. Тому центр кола знаходиться в точці M (–7; 0). Звідси a = –7. В і д п о в і д ь: a = –7.  1. Опишіть, у чому полягає графічний метод розв’язування систем рівнянь. 2. Скільки розв’язків може мати система двох лінійних рівнянь із двома змінними? ВПРАВИ

13.1.° Розв’яжіть графічно систему рівнянь: x2 + y2 = 4, x = y2 − 2y, x + y = 5, 1)  3)  5)  xy = 6; x + y = 2; x + y = 2. 2 2 2 y + x = 3, x + y = 25, 2)  4)  y = x + 1; xy = −12; 13.2.° Розв’яжіть графічно систему рівнянь: x + y = 3, x = y2 − 4y, y = x + 2, 1)  3)  2 5)  2 xy = 8; x + y = 9; x + y = 4. y = x2 , y = x2 − 4, 2)  4)  2 2x + y = −1; x = y ; 13.3.° Визначте графічно кількість розв’язків системи рівнянь: x2 + y2 = 3, 1)  y = x; x2 + y2 = 4, 2)  2 y = 2 − x ;

y = x2 − 3, 4)  2 y = 6 − x ;

y = x , 3)  x − y = 2;

x2 − 4x + y = −1, 6)  xy = 4;

xy = −6, 5)  2x − y = 3;

168

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

x = y2 − 4y, 7)  2 y = x − 4x;

 x + y = 1, 9)  2 x = y − 1.

x2 + y2 − 4x − 6y = 3, 8)  2 2 x + y + 6x + 2y = −1; 13.4.° Визначте графічно кількість розв’язків системи рівнянь: y = (x − 5)2 , 1)  xy = 5;

y − x2 = 1, 3)  2 x + y = 4x;

xy = 1, 5)  2 2 x + y − 4x − 4y = 1;

 x + 1 + y = 1, x2 + y2 = 1, x2 + y2 = 6, 2)  4)  6)  2 x + y + 1 = 0. y − x = 3; xy = 1; 13.5.° Доведіть, що система рівнянь не має розв’язків: 2 2 2 x + y = 0, 01, y = x − 6x + 13, 1)  2)  2 2 y = x + 1; y = − x + 2x + 2. 13.6.• Скільки розв’язків залежно від значення параметра a має система рівнянь:

y = x , x2 + y2 = 4, 3)  1)  2 2 y = x + a; x + y = a; y − x = 1,  x + y = a, 2)  2 4)  2 xy = a ? x + y = 1; • 13.7. Скільки розв’язків залежно від значення параметра a має система рівнянь:  x + y = 1, x2 + y2 = a, 3)  2 1)  2 x + y = a;  y = 1; 2 2 x 2 + y2 = a 2 , x + y = 9, 2)  4)  xy = 4 ? y = a − x ; •• 13.8. При яких значеннях параметра a система рівнянь (2a − 3) x − ay = 3a − 2,  5x − (2a + 3) y = 5 має єдиний розв’язок?

13. Графічний метод розв’язування систем рівнянь із двома змінними

169

ax + (a − 1) y = 2a, 13.9.•• Доведіть, що система рівнянь  3 (a + 2) x + (4a + 1) y = a + 5 має єдиний розв’язок при всіх значеннях параметра a. 13.10.•• Знайдіть усі значення параметра a, при яких система 2x + (9a2 − 2) y = 3a, рівнянь  не має розв’язків. x + y = 1 13.11.•• При яких значеннях параметра a система рівнянь (a − 2) x + 27y = 4,5, має безліч розв’язків?  2x + (a + 1) y = −1 13.12.•• Знайдіть усі значення параметрів a і b, при яких збігаються множини розв’язків систем рівнянь ax + 2y = b + 1, 2x + y = a2 + 2, і   x + y = 3 x + 3y = 3. •• 13.13. Знайдіть усі значення параметра b, при яких система 3x + y = a, рівнянь  при будь-яких значеннях параметра a ax − y = b має хоча б один розв’язок. 13.14.•• Визначте, при яких значеннях параметра a система 2 2 x + y = 2 (1 + a), рівнянь  має рівно два розв’язки. 2 (x + y) = 14 13.15.•• Визначте, при яких значеннях параметра a система (y − x)2 = 4, рівнянь  2 має рівно два розв’язки. 2 x + y = 3 − a 13.16.•• Знайдіть найменше значення параметра c, при якому  x − c 3 2 + y2 − 2y = 0,  має єдиний роз система рівнянь   3 x − y = 4 в’язок. 13.17.•• Знайдіть найбільше значення параметра c, при якому  x + c 3 2 + y2 + 6y + 8 = 0,  має єдиний система рівнянь   3 x + y = 6 розв’язок.

(

)

(

)

170

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

13.18.•• Знайдіть усі значення параметра a, при яких система x = a + y , рівнянь  має розв’язки. 2 2 y − x − 2x + 4y + 3 = 0 13.19. * Доведіть, що точки перетину парабол y = x 2 – 5 і x = y2 – 4 лежать на одному колі. ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

13.20. Доведіть, що при будь-якому натуральному n значення виразу 7n æ23n − 32n кратне 47. 13.21. При яких значеннях m рівняння mx2 + 2x + 1 = 0 має єдиний корінь? 13.22. Про додатні числа a і b відомо, що йдіть значення виразу

a2 + 4b2 2ab

a2 − 6b2 ab

= −1. Зна-

13.23. Доведіть, що значення виразу є цілим числом.

23 − 8 7 + 23 + 8 7

14. Розв’язування систем рівнянь із двома змінними методом підстановки і методами додавання та множення О з н а ч е н н я. Дві системи рівнянь із двома змінними на зивають р і в н о с и л ь н и м и, якщо множини їхніх розв’язків рівні. Наприклад, системи рівнянь  x + y = 0, x2 + y2 = 0, і    1 − x − 1 − y = 0  1 − x + 1 − y = 2 є рівносильними, оскільки множина розв’язків кожної з них складається з одного елемента — пари (0; 0).

14. Розв’язування систем рівнянь із двома змінними

171

О значення. Якщо множина розв’язків першої системи рівнянь є підмножиною множини розв’язків другої системи рівнянь, то другу систему рівнянь називають н а с л і д к о м першої системи рівнянь. x = y, Наприклад, система  є наслідком (x + y − 2) (x + y − 4) = 0

x = y, системи рівнянь  x + y = 2. У 7 класі ви навчилися розв’язувати системи двох лінійних рівнянь із двома змінними. При цьому ви застосовували метод підстановки або метод почленного додавання лівих і правих частин рівнянь системи. У ряді випадків ці прийоми є також ефективними для розв’язування нелінійних систем рівнянь. «Законність» методів підстановки і додавання забезпечують такі дві теореми. Т е о р е м а 14.1. Якщо в системі рівнянь y = f (x), (1)   F (x; y) = 0 замінити в другому рівнянні змінну y виразом f (x), то отримаємо систему y = f (x), (2)   F (x; f (x)) = 0, яка рівносильна даній. Д о в е д е н н я. Нехай пара чисел (x0; y0) є розв’язком системи (1). Тоді отримуємо дві правильні числові рівності: y0 = f (x0) і F (x0; y0) = 0. У другій рівності замінимо число y0 числом f (x0), що йому дорівнює. Отримаємо правильну числову рівність F (x0; f(x0)) = 0. Сказане означає, що пара (x0; y0) є розв’язком системи (2). Аналогічно можна показати, що коли пара (x1; y1) є роз в’язком системи (2), то вона також є розв’язком системи (1). Отже, системи (1) і (2) рівносильні. 

172

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

 F (x; y) = 0, Т е о р е м а 14.2. Якщо в системі рівнянь  G (x; y) = 0 замінити одне з рівнянь рівнянням F (x; y) + G (x; y) = 0, то отримаємо систему, яка рівносильна даній. Доведення теореми 14.2 аналогічно доведенню теореми 14.1. Проведіть його самостійно. 1 1  1 − = ,  П Р И К Л А Д 1 Розв’яжіть систему рівнянь  y − 1 y + 1 x y2 − x − 5 = 0.  1  2 = ,  2 Р о з в ’я з а н н я. Маємо:  y − 1 x y2 = x + 5.  Підставивши в перше рівняння замість y2 двочлен x + 5, отримаємо систему, рівносильну даній:  x = 4, 1   2 = , 2x = x + 4, x = 4,  y = 3,   2  x + 4 x Звідси  2  y = x + 5; y = 9;  x = 4, y2 = x + 5.    y = −3. В і д п о в і д ь: (4; 3), (4; –3).   1  (x − y)  y −  = 0, П Р И К Л А Д 2 Розв’яжіть систему рівнянь  x y2 − x = 0.  Р о з в ’я з а н н я. При розв’язуванні цієї системи здається природним перейти до такої сукупності систем рівнянь:  x − y = 0,  2  y − x = 0,  1  y − = 0, x   y2 − x = 0.  Але такий перехід не є рівносильним. Справді, множина розв’язків першої системи сукупності містить пару (0; 0), яка не є розв’язком початкової системи.

14. Розв’язування систем рівнянь із двома змінними

173

Причина появи стороннього розв’язку полягає в тому, що при заміні системи сукупністю не було враховано область визначення початкової системи рівнянь — множина {(x; y) x ∈ \ {0}, y ∈ }. Насправді задана система рівносильна такій сукупності систем:  x − y = 0,  2  y − x = 0,  x ≠ 0,   1  y − = 0, x   y2 − x = 0. Завершіть розв’язання самостійно. В і д п о в і д ь: (1; 1).  П Р И К Л А Д 3 Розв’яжіть систему рівнянь x2 + y2 − x = 2,  2 2x − xy − 4x + y + 2 = 0. Р о з в ’я з а н н я. Розкладемо на множники ліву частину другого рівняння системи: 2x2 – xy – 4x + y + 2 = 2x2 – 4x + + 2 – xy + y = 2 (x – 1)2 – y (x – 1) = (x – 1) (2x – 2 – y). Перепишемо задану систему: x2 + y2 − x = 2,  (x − 1) (y − 2x + 2) = 0. Ця система рівносильна сукупності двох систем.  x = 1,  x2 + y2 − x = 2,  y = 2, а)   x = 1;  x = 1,  y = − 2.  x2 + y2 − x = 2, x2 + (2x − 2)2 − x = 2, б)   y = 2x − 2; y = 2x − 2;

174

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

  x =   9 + 41   ,   x =  y = 10     9 − 41  ,   x =  x = 10   y = 2x − 2;   y =  

(

) (

9 + 41 10

−1 + 41 5 9 − 41 10

−1 − 41 5

)

В і д п о в і д ь: 1; 2 , 1; − 2 ,  9 + 41 −1 + 41   9 − 41 −1 − 41  ; ;   ,   .  10 5 10 5 2 2 x + y − 2x = 0, П Р И К Л А Д 4 Розв’яжіть систему рівнянь  2 x − 2xy + 1 = 0. Р о з в ’я з а н н я. Додамо почленно ліві й праві частини рівнянь системи. Отримаємо: x2 – 2xy + y2 + x2 – 2x + 1 = 0, (x – y)2 + (x – 1)2 = 0. Початкова система рівносильна такій: (x − y)2 + (x − 1)2 = 0, (*)  2 2 x + y − 2x = 0. Перше рівняння системи (*), у свою чергу, рівносильне x = 1, системі  розв’язок якої — пара (1; 1). За допомогою y = x, перевірки переконуємося, що пара (1; 1) є розв’язком другого рівняння системи (*). В і д п о в і д ь: (1; 1). 

x3 + y3 = 7, П Р И К Л А Д 5 Розв’яжіть систему рівнянь  xy (x + y) = −2. Р о з в ’я з а н н я. Помножимо обидві частини другого рівняння на 3 та розкриємо дужки:

14. Розв’язування систем рівнянь із двома змінними

175

3 3 x + y = 7,  2 2 3x y + 3y x = −6.

x3 + y3 + 3x2 y + 3y2 x = 1, Ця система рівносильна такій:  xy (x + y) = −2. (x + y)3 = 1, x + y = 1, Звідси   xy (x + y) = −2; xy = −2. Отриману систему можна розв’язати методом підстановки. Але існує й інший прийом. Із теореми, оберненої до теореми Вієта, випливає, що числа x і y є коренями квадратного рівняння t2 – t – 2 = 0, яке має корені –1 і 2. Звідси, якщо x = –1, то y = 2, і навпаки, якщо x = 2, то y = –1. В і д п о в і д ь: (–1; 2), (2; –1).  У ряді випадків для розв’язування систем нелінійних рівнянь ефективними є методи почленного множення і ділення лівих і правих частин рівнянь системи.  F (x; y) = c1 , Т е о р е м а 14.3. Якщо в системі рівнянь  де G (x; y) = c2 , с1 ≠ 0 і с2 ≠ 0, замінити одне з рівнянь рівнянням F (x; y) G (x; y) = с1с2 або рівнянням

F ( x; y) G ( x; y)

c1 c2

, то отри-

маємо систему, яка рівносильна даній. Доведення теореми 14.3 аналогічне доведенню теореми 14.1. Проведіть його самостійно. Звернемо увагу, що теорему 14.3 не можна застосовувати до тих систем, у яких не виконується вимога с1 ≠ 0 і с2 ≠ 0. x − y = 0, Наприклад, система  має два розв’язки: (1; 1) xy = 1 і (–1; –1). Якщо друге рівняння цієї системи замінити таким: x − y = 0, xy (x – y) = 0, то отримаємо систему  яка має xy (x − y) = 0, безліч розв’язків виду (t; t), де t ∈ .

176

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

П Р И К Л А Д 6 Розв’яжіть систему рівнянь 2 3 x y = 81,  3 2 x y = 3. Р о з в ’я з а н н я. Задана система рівносильна такій: x5 y5 = 243,  3 2 x y = 3. xy = 3, xy = 3,  Звідси   1 2 x (xy) = 3; x = ; 3  1  В і д п о в і д ь:  ; 9 .  3 

1  x = , 3  y = 9.

П Р И К Л А Д 7 Розв’яжіть систему рівнянь (x + y) xy = 6,  (x − y) xy = 2. Р о з в ’я з а н н я. Задана система рівносильна такій: x + y = 3,  x − y (x + y) xy = 6.  x = 2y, x + y = 3x − 3y, x = 2y, Звідси    3 2 (x + y) xy = 6; 3yæ2y = 6; y = 1. В і д п о в і д ь: (2; 1).  1. Які дві системи рівнянь називають рівносильними? 2. Яку систему рівнянь називають наслідком даної? 3. Сформулюйте теорему, яка дає змогу розв’язувати системи рівнянь із двома змінними методом підстановки. 4. Сформулюйте теорему, яка дає змогу розв’язувати системи рівнянь із двома змінними методом почленного дода вання лівих і правих частин рівнянь системи. 5. Сформулюйте теорему, яка дає змогу розв’язувати системи рівнянь із двома змінними методом почленного множення і ділення лівих і правих частин рівнянь системи.

14. Розв’язування систем рівнянь із двома змінними

177

ВПРАВИ

14.1.° Розв’яжіть методом підстановки систему рівнянь: y − x = 2, 3x + 4y = 24, 1)  2 5)  xy = 12; x − 2xy = 3; y + 2x = 0, x − 4y = 2, 2)  6)  2 2 xy + 2y = 8; x + y − 6y = 0; xy = 15, 3)  2x − y = 7; x − y = 4, 4)  2 2 x + y = 8;

4y − 3x = 4, 7)  2 5x + 16y = 60; x2 + 3xy + y2 − x − 2y = 3, 8)  x + y = 3.

14.2.° Розв’яжіть методом підстановки систему рівнянь: y − 2x2 = 2, 1)  3x + y = 1; x2 − 2y2 = 8, 2)  x + y = 6; x2 − xy + y2 = 63, 3)  y − x = 3;

x + 2y = 1, 4)  2 2 x + xy + 2y = 1; (x − 1) (y − 2) = 2, 5)  x + y = 6; 5x − 2y = 3, 6)  2 3x − 8y = −5.

14.3.° Розв’яжіть систему рівнянь: 1 1 1  − = , 1)  x y 12 2x − y = 2;  4 3  + = 1, 2)  x y x + 5y = 3;   3x + y x − y − = 2,  2y 3)  x − 1 x − y = 4; 

3 5  2  y − 1 + x + 1 = 2 , 4)   1 = − 3;  x − 2 y y − 2 = 2,  5)  x − 1 y − 2x = x2 − 1. 

178

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

14.4.° Розв’яжіть систему рівнянь: 2  1  y + 1 = x − 1 , 3)   4 + 1 = 1;  x + 2 y − 1 3 5  4 − = 1, 1 1 4  − = , 1 x − y +1   2)  x y 5 4)   4 = 2. 3x + y = 8;   x + 5 y 14.5.° Розв’яжіть систему рівнянь:

1 1 3  + = , 1)  x y 2 x − y = 1; 

x + y2 = 2, x + y2 = 3, x2 − y2 = 2, 1)  2 2) 3)  4  3 2 4 2 2 2y + x = 3; x + y + 6x = 29; x − xy + x = 3. 14.6.° Розв’яжіть систему рівнянь: 3 2 2 x + y = 2, x + y = 5, 1)  3)  2 3 3 2 2 2x + x + 5y = 8; y + x y + y = 6. 3 x + y = 1, 2)  3 2 6 y − 4y + 4y + x = 1; 14.7.° Розв’яжіть систему рівнянь, використовуючи теорему, обернену до теореми Вієта: xy3 = 8, x + y = 3, 1)  2)  3 x + y = 9. xy = 2;

14.8.° Розв’яжіть систему рівнянь, використовуючи теорему, обернену до теореми Вієта: x5 y = 32, x + y = −4, 1)  2)  5 xy = 3; x + y = 33. 14.9.° Розв’яжіть систему рівнянь: (x + 4) (y − 1) = x2 + 5x + 4, (x − 2) (y + 2) = 0, 1)  2 3)  2 2 2 x − y − 3x + 8 = 0; x + 2y − 3x = 5; x2 + y2 + 2x + 2y = 23, 4x2 + y2 − 2xy = 7, 2)  4)  2 2 x + y + 2xy = 9. (2x − y) y = y;

14. Розв’язування систем рівнянь із двома змінними

179

14.10.° Розв’яжіть систему рівнянь: 2 2x2 − 3xy + 5y = 5, 2x − xy − 3y = 7, 1)  3)  2 2x + x − 3 = (x − 1) (y + 5); (x − 2) (y − 1) = 0; 2 2 (x − 1) y = 2x − 2, x − 2xy + y = 9, 2)  2 4)  2 2 2 x + y + 3xy = 4; 4x + xy + 4y = 18. 14.11.• Розв’яжіть систему рівнянь: x2 + y2 + x + y = 2, 2y2 + x2 + xy = 4, 1)  2 4)  2 3xy − 2y = 5; 2x − y + 2x − y = 4; x2 + xy = 15, 2)  2 y + xy = 10;

1  2 x + y + 4 = 0, 5)  y2 + x + 1 = 0.  4

2 x + 3xy = 18, 3)  2 xy + 4y = 7; 14.12.• Розв’яжіть систему рівнянь: 3x2 + xy − 2x + y − 5 = 0, x2 + y2 + xy = 12, 1)  2 4)  2 2x − xy − 3x − y − 5 = 0; 4x + 3xy − x = 16;

x2 − xy = 6, 2)  2 y − xy = 3;

1  2 2 x − 3 y + 9 = 0, 5)  y2 − 2 x + 1 = 0.  3 9

x2 + 4xy = 5, 3)  2 y − 2xy = −1; 14.13.• Розв’яжіть систему рівнянь: 2 2 3x + 3y − 11x − 7 y + 10 = 0, 1)  2 2 x + y − 4x − 3y + 5 = 0; 2 2 2x − 2xy + 2y − 3x + 2y − 2 = 0, 2)  2 2 x − xy + y − x − y = 0; 2 2 5x − 3y + 10x − 12y = 17, 3)  2 2 2x + y + 4x + 4y = −2;

180

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

3 2 2 x + 2x y + xy − x − y = 2, 4)  3 2 2 y + 2xy + x y + x + y = 6; 2 x − x + 1 = y, 5)  2 y − y + 1 = x; 3 2 2 x + 3x y + 3xy = 1, 6)  3 y + x + y = 1. 14.14.• Розв’яжіть систему рівнянь: x2 + y2 + 2x = 23 − 2y, 1)  2 4) 2 2x + 2y + 5y = 27 + 3x;

2x2 − 5xy + 3x − 2y = 2, 2)  2 5xy − 2x + 7x − 8y = −22;

y2 + x + 1 = − y,  2 x + y + 1 = −x;

x3 − 3x2 y + 3xy2 = −1, 5)  3 y + y − x = 1.

(x2 + y)2 (x2 − xy + y) = 4, 3)  2 2 2 (x + y) (x + xy + y) = 12; 14.15.• Розв’яжіть систему рівнянь: 2 5 2 x y = 1, 2xy + 6x − y − 3y = 14, 1)  5 2 4)  2 x y = −1; 2x + 4x − xy − 2y = 35; 2 2 2 (x − y) (x + 2y) = 4, x + 4xy + 3y − x − 3y = 24, 2)  5)  4 5 2 2 (x − y) (x + 2y) = 16; 2x + xy − y − 2x + y = 6;  x3 3 2 2  + xy = 40, x y + x y = 6, y 3)  2 2 6)  3 3 x y + xy = 12;  y + xy = 10.  x

14.16.• Розв’яжіть систему рівнянь: x8 y6 = 64, x2 + 3xy + x + 3y = 8, 1)  6 8 4)  2 x y = 256; 3y + xy − 2x − 6y = −4; 4 (x + y) (x − 2y) = 81, x2 + xy − 2y2 + x + 2y = −7, 2)  5)  2 6 3 2 (x + y) (x − 2y) = 27; x − 3xy + 2y + x − 2y = 5; xy3 + x3 y = −10, 2x2 + xy − 4x − 2y = 5, 3)  2 4 6)  2 4 2 x y + x y = 20; x − 3xy − 2x + 6y = 6.

14. Розв’язування систем рівнянь із двома змінними

181

14.17.•• Дано два рівняння ax2 + x + 1 = 0 і x2 + ax + 1 = 0. Зна йдіть усі значення a, при яких ці рівняння мають принаймні один спільний корінь. 14.18.•• Розв’яжіть систему рівнянь (x2 − 2xy + 2y2 ) (x2 + 2y2 ) = 1 + 4y4 ,  2 2 2 2 4 (x + 2xy + 2y ) (x − 2y ) = 1 − 4y . 14.19.•• Розв’яжіть систему рівнянь (x2 + y2 − xy) (x − y) = 1 + y3 ,  2 2 3 (x + y + xy) (x + y) = 1 − y . 14.20.•• Розв’яжіть систему рівнянь:  x3 xy + 24 = , x3 y5 = 4x2 y3 − 9, y  1)  2)  2 3 3 xy = x y − 6. xy − 6 = y ;  x 14.21.•• Розв’яжіть систему рівнянь:  2 y3 x y + 6 = ,  2x8 = x4 y4 + 1, x2  1)  2)  8 4 4 4 3y = x y + 2.  x 2 y − 1 = 4x ; 2  y x4 + x2 y2 + y4 = 21, 14.22.•• Розв’яжіть систему рівнянь  2 2 x − xy + y = 7. 4 4 x + 4y = 5, 14.23.•• Розв’яжіть систему рівнянь  2 2 x − 2xy + 2y = 1. 2 x = 2y − 1, 14.24.•• Розв’яжіть систему рівнянь  4 4 x + y = 2.

y2 = x − 2, 14.25. Розв’яжіть систему рівнянь  4 4 x + y = 82. ••

182

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

 x ( y2 + 1) 3 = ,  2 2 5  x +y * 14.26. Розв’яжіть систему рівнянь  2  y (x − 1) = 4 .  x2 + y2 5 x3 + 4y = y3 + 16x,  14.27.* Розв’яжіть систему рівнянь  1 + y2 = 5.  1 + x2 ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

14.28. Знайдіть розв’язки нерівності x + 2 (x2 − a2 ) > 0 залежно від значення параметра a. 14.29. Доведіть, що при будь-якому натуральному n значення виразу n3 + 11n кратне 6. 14.30. При яких значеннях b і c вершина параболи y = 5x2 + bx + c знаходиться в точці B (2; 7)? 14.31. Побудуйте графік функції y = 2x + 2 x2 − 1 − x − 1.

Перша Всеукраїнська олімпіада юних математиків Сподіваємося, що задача 14.17 вам сподобалася, і ви відчули радість успіху, розв’язавши її. Ця задача варта уваги ще й тому, що в 1961 р. її було запропоновано учасникам першої Всеукраїнської олімпіади юних математиків. Узагалі, математичні олімпіади в Україні мають давню традицію. Перша міська олімпіада юних математиків відбулася в 1935 р. у Києві. Серед організаторів Першої всеукраїнської математичної олімпіади в 1936 р. була математикиня К. Я. Латишева. Відтоді минуло понад 80 років, і за цей час математичні олімпіади стали для Клавдія багатьох талановитих школярів першим кроЯківна ком на шляху до наукової творчості. Сьогодні Латишева такі імена, як О. В. Погорєлов, С. Г. Крейн, (1897–1956)

183

Перша Всеукраїнська олімпіада юних математиків

М. О. Красносельський, В. Г. Дрінфельд, відомі всьому науковому світові. Усі вони в різні роки були переможцями математичних олімпіад в Україні. Хочемо із задоволенням зазначити, що й зараз математичні олімпіади в Україні дуже популярні. Десятки тисяч школярів і школярок нашої країни на різних етапах беруть участь у цьому математичному змаганні. До організації та проведення олімпіад залучають найкращих представників і представниць наукової й освітянської спільноти. Саме завдяки їхньому ентузіазму та професіоналізму команда України гідно представляє нашу країну на міжнародних математичних олімпіадах. Радимо й вам, любі діти, брати участь у математичних олімпіадах. Нижче ми наводимо деякі задачі першої Всеукраїнської олімпіади юних математиків. Випробуйте свої сили. 1. Рівняння x2 + ax + b = 0 і x2 + px + q = 0 мають спільний корінь. Скласти квадратне рівняння, коренями якого є інші корені. 2. Розв’язати рівняння x − 2 x − 1 + x + 3 − 4 x − 1 = 1. 3. Відстань від A до B — 999 км. Уздовж дороги стоять кілометрові стовпи, на яких відстані до A й до B написано так: 0

999

998

997

...

999

Скільки серед цих стовпів таких, на яких є тільки дві різні цифри?

Олексій Васильович Погорєлов (1919 – 2002)

Селім Григорович Крейн (1917 – 1999)

Марк Олександрович Красносельський (1920 – 1997)

Володимир Гершонович Дрінфельд (1954 р. н.)

184

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

15. Метод заміни змінних та інші способи розв’язування систем рівнянь із двома змінними У 8 класі ви навчилися розв’язувати рівняння методом заміни змінної. Вдало виконана заміна зводить розв’язування заданого рівняння до розв’язування більш простого рівняння. Цей прийом є ефективним і при розв’язуванні багатьох систем рівнянь. П Р И К Л А Д 1 Розв’яжіть систему рівнянь  x2 16y2  x 4y   2 + 2 + 4  +  + 8 = 0, y x  x y x2 − y2 = 3.  Р о з в ’я з а н н я. Нехай

x y

4y x

= t. Тоді

x2 y

16y2 x

= t2 − 8.

Отримуємо: t2 – 8 + 4t + 8 = 0; t2 + 4t = 0; t = –4 або t = 0. Маємо:

x y

4y x

= −4 або

x y

4y x

= 0.

Тоді задана система рівносильна сукупності двох систем.  x 4y = −4, x 4  + а)  y x Нехай = u. Тоді u + = −4. y u x2 − y2 = 3.  Звідси u2 + 4u + 4 = 0; u = –2. x  = −2, Отримуємо  y x2 − y2 = 3.  Ця система рівнянь має два розв’язки: (2; –1), (–2; 1). Переконайтеся в цьому самостійно, розв’язавши цю систему методом підстановки.  x 4y = 0,  + б)  y x x2 − y2 = 3. 

15. Метод заміни змінних та інші способи розв’язування систем рівнянь 185

Ця система розв’язків не має. Переконайтеся в цьому самостійно. В і д п о в і д ь: (2; –1), (–2; 1).  П Р И К Л А Д 2 Розв’яжіть систему рівнянь x (x + 1) (3x + 5y) = 144,  2 x + 4x + 5y = 24. Р о з в ’я з а н н я. Перепишемо задану систему в такому вигляді: 2 (x + x) (3x + 5y) = 144,  2 (x + x) + (3x + 5y) = 24. uv = 144, Нехай x2 + x = u, 3x + 5y = v. Тоді  u + v = 24.  x = 3, x2 + x = 12,   u = 12, Звідси  Далі,   x = −4,  v = 12. 3x + 5y = 12;  3x + 5y = 12. 24   3  В і д п о в і д ь:  3;  ,  −4; .   5  5 П Р И К Л А Д 3 Розв’яжіть систему рівнянь

 2x + y + 1 − x + y = 1,  3x + 2y = 4.  2x + y + 1 − x + y = 1, Р о з в ’я з а н н я. Маємо:  2x + y + 1 + x + y = 5. Нехай

2x + y + 1 = u,

u − v = 1, x + y = v. Отримуємо:  2 2 u + v = 5.

 u = 2,   v = 1, Звідси  Оскільки u l 0 і v l 0, то початкова сис u = −1,    v = −2.  2x + y + 1 = 2, тема рівносильна такій:   x + y = 1.

186

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

2x + y + 1 = 4, x = 2, Звідси   x + y = 1; y = −1. В і д п о в і д ь: (2; –1).  О з н а ч е н н я. Многочлен, усі члени якого мають один і той самий степінь, називають о д н о р і д н и м многочленом. Наприклад, x – 2y

— однорідний многочлен першого степеня,

x2 – 3xy – y2

— однорідний многочлен другого степеня,

3x3 – 2xy2 + x2y – y3

— однорідний многочлен третього степеня.  F (x; y) = a, Для розв’язування систем виду  де F (x; y) G (x; y) = b,

і G (x; y) — однорідні многочлени, ефективною є заміна Продемонструємо це на прикладах.

x y

= t.

2 2 x − 5xy + 6y = 0, П Р И К Л А Д 4 Розв’яжіть систему рівнянь  2 2 2x − y = 7. Р о з в ’я з а н н я. Нескладно переконатися, що пара чисел виду (x0; 0) не є розв’язком даної системи. Поділивши обидві частини першого рівняння на y2, отримаємо систему, рівносильну даній:  x2 5x + 6 = 0,  2 − y y 2x2 − y2 = 7. 

Нехай

x y

= t. Тоді з першого рівняння отримуємо, що

t2 – 5t + 6 = 0. Звідси t = 2 або t = 3. Початкова система рівносильна сукупності двох систем: x x  = 2,  = 3, а)  y б)  y 2x2 − y2 = 7; 2x2 − y2 = 7.  

15. Метод заміни змінних та інші способи розв’язування систем рівнянь 187

Розв’язавши кожну із цих систем методом підстановки, отримуємо відповідь. В і д п о в і д ь: (2; 1), (–2; –1),  7 7   7 7  ; ;−  3  ,  −3 .  17 17 17 17  x3 − y3 = 7, П Р И К Л А Д 5 Розв’яжіть систему рівнянь  2 2 x y + xy = 6. Р о з в ’я з а н н я. Очевидно, що пара чисел виду (x0; 0) не є розв’язком даної системи. Тоді можна виконати заміну x y

= t. Звідси x = yt.

y3t3 − y3 = 7, y3t3 − y3 7 y3 (t3 − 1) 7 Маємо:  3 2 Звідси = ; = ; 3 y 3 t 2 + y 3 t 6 y 3 (t 2 + t ) 6 y t + y t = 6. 6t3 – 7t2 – 7t – 6 = 0; 6t3 – 12t2 + 5t2 – 10t + 3t – 6 = 0; 6t2 (t – 2) + 5t (t – 2) + 3 (t – 2) = 0; (t – 2) (6t2 + 5t + 3) = 0; t = 2. x  = 2, Початкова система рівносильна такій:  y x3 − y3 = 7.  Розв’язавши цю систему методом підстановки, отримуємо відповідь. В і д п о в і д ь: (2; 1).  Якщо в многочлені F (x; y) замінити x на y, а y на x, то отриманий многочлен позначатимемо F (y; x). Наприклад, якщо F (x; y) = x2 – xy8 + y3, то F (y; x) = y2 – x8y + x3. О з н а ч е н н я. Якщо рівність F (x; y) = F (y; x) є тотожністю, то многочлен F (x; y) називають с и м е т р и ч н и м. Наведемо приклади симетричних многочленів: x + y, 2 x – xy + y2, x2 + y2, x3 + y3. Введемо позначення u = x + y, v = xy. Многочлени u і v називають елементарними симетричними многочленами від x і y. Ця назва пов’язана з тим, що справедливою є така теорема.

188

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

Т е о р е м а 15.1. Будь-який симетричний многочлен від змінних x і y можна подати у вигляді многочлена від u і v, де u і v — елементарні симетричні многочлени від x і y. Доведення цієї теореми виходить за межі курсу алгебри 9 класу. Наведемо кілька прикладів, що ілюструють цю теорему: x2 + y2 = (x + y)2 – 2xy = u2 – 2v; x3 + y3 = (x + y) ((x + y)2 – 3xy) = u (u2 – 3v) = u3 – 3uv; 4 x + y4 = (x2 + y2)2 – 2x2y2 = (u2 – 2v)2 – 2v2 = u4 – 4u2v + 2v2.  F (x; y) = a, Розглянемо систему виду  де F (x; y) G (x; y) = b, і G (x; y) — симетричні многочлени. Уводячи заміну x + y = u, xy = v,  F1 (u; v) = a, отримуємо систему виду  G1 (u; v) = b. Така заміна є ефективною під час розв’язування цілої низки систем рівнянь. П Р И К Л А Д 6 Розв’яжіть систему рівнянь 2 2 x + y + x + y = 8,  3 3 2 2 x + y + x y + y x = 15. Р о з в ’я з а н н я. Зауважимо, що ліві частини рівнянь системи є симетричними многочленами. «Підготуємо» задану систему до заміни x + y = u, xy = v. Маємо: (x + y)2 − 2xy + x + y = 8,  2 (x + y) ((x + y) − 3xy) + xy (x + y) = 15. u2 − 2v + u = 8, Звідси  2 u (u − 3v) + uv = 15;

−2v = 8 − u2 − u,  2 u (u − 2v) = 15.

Тоді u (u2 + 8 – u2 – u) = 15;

u2 – 8u + 15 = 0;

 u = 5,   v = 11, Отримуємо:   u = 3,    v = 2.

u = 5, u = 3. 

15. Метод заміни змінних та інші способи розв’язування систем рівнянь 189

Початкова система рівносильна сукупності двох систем. x + y = 5, а)  Ця система розв’язків не має. xy = 11.  x = 1,  x + y = 3,  y = 2, б)   x = 2, xy = 2;   y = 1. В і д п о в і д ь: (1; 2), (2; 1).  П Р И К Л А Д 7 Розв’яжіть систему рівнянь 4 2 4 2 x − x + y − y = 72,  2 2 x + xy + y = 13. Р о з в ’я з а н н я. Оскільки ліві частини рівнянь є симетричними многочленами, то можна скористатися заміною x + y = u, xy = v. Проте видається більш ефективним, перетворивши систе2 2 2 2 2 2 2 (x + y ) − (x + y ) − 2x y = 72, му до вигляду  2 зробити таку 2 (x + y ) + xy = 13, заміну: x2 + y2 = u, xy = v. u2 − u − 2v2 = 72, Маємо:  Розв’язавши цю систему методом u + v = 13. u = 10, u = 41, підстановки, отримуємо:  або  v = 3  v = −28. Залишилося розв’язати системи рівнянь x2 + y2 = 10, x2 + y2 = 41, і   xy = 3 xy = −28. Завершіть розв’язання самостійно. В і д п о в і д ь: (3; 1), (1; 3), (–3; –1), (–1; –3).  П Р И К Л А Д 8 Розв’яжіть систему рівнянь x2 − xy2 + 4 = 0,  2 2 x + y + 4 = 4x + 2y .

190

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо перше рівняння системи як квадратне відносно x. Його дискримінант дорівнює y4 – 16. Тоді це рівняння має розв’язки при y4 − 16 l 0. Звідси y l 2. Перепишемо друге рівняння системи так: x2 – 4x + 4 = 2y – y2; (x – 2)2 = 2y – y2. Тоді 2y − y2 l 0, тобто 0 m y m 2. Оскільки нерівності y l 2 і 0 m y m 2 мають виконуватися одночасно, то можна зробити такий висновок: якщо задана система має розв’язки, то ними можуть бути лише пари чисел виду (x; 2). Підставивши y = 2 в задану систему, отримаємо x = 2. В і д п о в і д ь: (2; 2).  П Р И К Л А Д 9 Знайдіть усі значення параметра a, при яких 3  x − 4 + x + 4 = y , система рівнянь  2 має єдиний розв’язок. 2 ax + y + a − a = 2 Р о з в ’я з а н н я. Якщо пара чисел (x0; y0) є розв’язком даної системи, то й пара чисел (–x0; y0) також є її розв’язком. Для того щоб дана система мала єдиний розв’язок, має виконуватися рівність x0 = –x0. Звідси x0 = 0. Тоді необхідно, щоби пара (0; y0) була розв’язком даної системи.  0 − 4 + 0 + 4 = y03 , Маємо:  Звідси y0 = 2 і a = 0 або a = 1. 2 2 aæ0 + y0 + a − a = 2. При цих значеннях параметра a пара (0; 2) є розв’язком даної системи. Проте це не означає, що система не має інших розв’язків. Тому знайдені значення параметра a треба перевірити. 3  x − 4 + x + 4 = y , При a = 0 маємо:  y = 2.  x − 4 + x + 4 = 8, Звідси  y = 2. Перше рівняння останньої системи можна розв’язати, розкривши модулі. Ми же скористаємося геометричною інтер-

15. Метод заміни змінних та інші способи розв’язування систем рівнянь

191

претацією: значення виразу | x – 4 | + | x + �� 4�� | �� — це сума відстаней від точки А (х) координатної прямої до точок В (4) і C (–4) (рис. 15.1). Тоді множиною розв’язків першого рівняння системи є проміжок [–4; 4]. Отже, отриC B мана система має безліч розв’язків. 3 4  x − 4 + x + 4 = y , –4 При a = 1 маємо:  2 Рис. 15.1 x + y = 2. Оскільки

x − 4 + x + 4 l 8 (доведіть це самостійно), то

y l 8, тобто y l 2. З другого рівняння цієї системи випливає, що y m 2. Отже, ця система може мати розв’язки тільки виду (x0; 2). Підставивши y = 2 у друге рівняння системи, отримуємо, що х = 0. Тоді пара (0; 2) є єдиним розв’язком цієї системи. 3

В і д п о в і д ь: a = 1.  1. Який многочлен називають однорідним? 2. Який многочлен називають симетричним? 3. Які многочлени називають елементарними симетричними многочленами від x і y? 4. Як можна подати будь-який симетричний многочлен від змінних x і y? ВПРАВИ

15.1.° Розв’яжіть систему рівнянь: x y 5  − = , 1)  y x 6 x 2 − y2 = 5; 

(x + y)4 + 4 (x + y)2 = 117 , 3)  x − y = 25;

1 1  1  x + 1 + y = 3 , 2)  1 1  1 − 2 = ; 2  (x + 1) 4 y

 x+y 5x 34 + = ,  4)  5x x + y 15 x + y = 12. 

192

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

15.2.° Розв’яжіть систему рівнянь:  x y 13  + = , 1)  y x 6 x2 + y2 = 13; 

(x + y + 1)2 + (x + y)2 = 25, 3)  2 2 x − y = 3;

 x+y x−y +3 = 4,  4)  x − y x+y  2 2 x + 4x + y − 3y = 0. 15.3.° Розв’яжіть систему рівнянь: x + y x − y 5 + = ,  2)  x − y x + y 2 x2 + y2 = 20; 

3x  1 1 1 2xy − y = 15,  − = , 1)  3)  x y 36 xy2 − x2 y = 324; xy + x = 15;   y 3 2y x + 3y   xy  x2 + y2 − 1 + x = 1,  x + 3y + xy = 2, 2)  4)  x2 + y2 + 4x = 22;  xy + x − y = 5 .   x − y xy 2 y 15.4.° Розв’яжіть систему рівнянь:  x +1 x+y + = 2,  2 2 x +1 x y − xy = 6,  x+y 1)  3)  y+2 3 xy + x − y = −5;  x +1  y + 2 − x + 1 = 2;   x2 x 16  x + y + = 7, xy − = ,   y2 y 3  2)  4)  2 xy − y = 9 ;  (x + y) x = 12.   x 2 y2 15.5.• Розв’яжіть систему рівнянь: 9x2 + 9x2 + 2y + 1 = 1 − 2y , 1)  6x + y = 2; x2 + 2y + x2 + 2y + 1 = 1, 2)  2x + y = 2.

15. Метод заміни змінних та інші способи розв’язування систем рівнянь 193

2  2 2 x + 3x − 2y + 3 = y + 5, 15.6.• Розв’яжіть систему рівнянь  3 3y − 2x = 5.

x 2 2  y (x − 2y ) = 4, 15.7.• Розв’яжіть систему рівнянь   y ( x 2 + 2y 2 ) = 3 .  x 15.8.• Розв’яжіть систему рівнянь:  4 − x + y + 9 − 2x + y = 7 , 1)  2y − 3x = 12; 15.9.• Розв’яжіть систему рівнянь:  x + y + 2x + y + 3 = 7 , 1)  3x + 2y = 22; 15.10.• Розв’яжіть систему рівнянь: 2 2 2x − 5xy − 3y = 0, 1)  2 2 x − 2xy − y = 2;

 x2 + 5 + y2 − 5 = 5, 2)  2 2 x + y = 13.  x 2 + y2 5 = ,  2 2)  xy x 2 − y2 = 3.  2 2 2x − 5xy + 2y = 0, 2)  2 2 x + y = 5.

15.11.• Розв’яжіть систему рівнянь: x2 + 4xy − 5y2 = 0, 2x2 + 3xy − 5y2 = 0, 1)  2 2)  2 x − 3xy + 4y = 0; x + y + 1 = 0. 15.12.• Розв’яжіть систему рівнянь: x2 + 3xy = 7, 1)  2 y + xy = 6;

x2 + 4xy − 3y2 = 2, 3)  2 2 x − xy + 5y = 5;

x2 + xy − y2 = 20, 2x2 − 3xy + 2y2 = 14, 2)  2 4)  2 2 2 x + 3xy − 3y = 28; x + xy − y = 5. 15.13.• Розв’яжіть систему рівнянь: 2 2 2 2 x − 5y = −1, x + xy − 3y = −9, 1)  2)  2 2 2 3xy + 7 y = 1; x − y − 2xy = −7;

194

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

2 2 3x − y = 11, 3)  2 2 x + 2xy − y = 7;

2 2 2x + 3xy + y = 3, 4)  2 2 3x − xy + 2y = 16.

15.14.• Розв’яжіть систему рівнянь: (x − y) (x2 − y2 ) = 16, x3 − 3x2 y = −4, 1)  2)  3 2 2 2 (x + y) (x + y ) = 40; y − xy = −1. (x + y) (x2 − y2 ) = 9, 15.15.• Розв’яжіть систему рівнянь  2 2 (x − y) (x + y ) = 5. 15.16.• Розв’яжіть систему рівнянь: 2 2 x + y + xy = 5, x + y + 2 (x + y) = 23, 1)  2 3)  2 2 2 x + y + xy = 7 ; x + y + xy = 19. xy + 2x + 2y = 5, 2)  2 2 x + y + 3x + 3y = 8; 15.17.• Розв’яжіть систему рівнянь: x2 + y2 − x − y = 18, x2 + y2 = 17 , 1)  2)  2 2 x + y − xy = 13. x + xy + y = 9; 15.18.• Розв’яжіть систему рівнянь: (x2 + 1) (y2 + 1) = 10, xy (x − 1) (y − 1) = 72, 1)  3)  (x + 1) (y + 1) = 20; (x + y) (xy − 1) = 3. (x + 1) (y + 1) = 10, 2)  (x + y) (xy + 1) = 25; 15.19.• Розв’яжіть систему рівнянь: (x − 1) (y − 1) = 1, x3 + y3 = 19, 1)  2 2)  2 x y + xy = 16; (xy + 8) (x + y) = 2. 15.20.• Розв’яжіть систему рівнянь:  x 2 y2 x2 y + y2 x = 20, = 12,  + x3 + x3 y3 + y3 = 12, x  y 1)  1 1 5 2)  3)  x + xy + y = 0. x + y = 4; 1 + 1 = 1;   x y 3

15. Метод заміни змінних та інші способи розв’язування систем рівнянь 195

15.21.• Розв’яжіть систему рівнянь:  x 2 y2 x3 + y3 + 3x2 y2 = 5, = 18,  + 1)  y 2)  x xy − x − y = −1. x + y = 12;  15.22.• Розв’яжіть систему рівнянь: x4 + y4 = 17, 10 (x4 + y4 ) = −17 (x3 y + xy3 ), 1)  2 3)  2 2 2 x + y = 5; x + y = 5. x4 + y4 − x2 − y2 = 12, 2)  2 2 2x − xy + 2y = 8; 15.23.• Розв’яжіть систему рівнянь: 5 (x4 + y4 ) = 41 (x2 + y2 ), 1)  2 2 x + y + xy = 13; 3xy − x2 − y2 = 5, 2)  2 2 4 4 7x y − x − y = 155; 15.24.•• Розв’яжіть систему рівнянь:  x + x2 − y2 x − x2 − y2 17 + = ,  4 1)  x − x2 − y2 x + x2 − y2  2 x (x + y) + x + xy + 4 = 52;  x−y 20 , = x − y + 2)  x+y x+y  2 2 x + y = 34; x2 + y2 − x − 2y − 5 = 0, 3)  2 2 2x + 3y − 2x − 6y − 13 = 0;  1 1  x + + y + = 2 2, 4)  y x  2 2 (x + 1) y + (y + 1) x = 4xy .

 1  x2 + y2 + 2xy = 3)   1 + x 2 + y2 =  2xy

21 5 21 4

, .

196

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

15.25.•• Розв’яжіть систему рівнянь:  x+y 12 , = y2 − 3y + 4x = 4, x + y + 1)  2)  x−y x−y y (y − 4) (y + 4x) = −21.  2 2 x + y = 41; 15.26.•• Розв’яжіть систему рівнянь: x2 + xy + 6 = 0, x2 − xy2 + 4 = 0, 1)  3)  2 2 2 2 2 2 24 − y = (4x − y ) ; x + y + 4 = 4x + 2y. x2 y2 − 2x + y2 = 0, 2)  2 3 2x − 4x + 3 + y = 0; 15.27.•• Розв’яжіть систему рівнянь: 2 + 3y2 = 2xy, x2 + 4xy + 4y4 = 0, 1)  3)  2 2 6 x − 4x + 6 − 2y = 0.  xy − 2 = 6 − x ; y2 − xy + 1 = 0, 2)  2 2 x + 2x = − y − 2y − 1; 15.28.•• Розв’яжіть систему рівнянь: 3 − (y + 1)2 = x − y ,  y2 − x2 + 4x − 5 = 0, 1)  2)  2 2  1 − y + x = 4; x + 8y = x − y − 9. 15.29.•• Розв’яжіть систему рівнянь: 1 − (x − 3)2 = x − y , x2 − y2 + 6y − 13 = 0, 1)  2)  2 2 2  4 − x + y = 9; y − 4 = x − y − 1. 15.30.•• Знайдіть усі значення параметра a, при яких система x2 − (2a + 1) x + a2 − 3 = y, рівнянь  2 має єдиний розв’язок. 2 y − (2a + 1) y + a − 3 = x 15.31.•• Знайдіть усі значення параметра a, при яких система 3y − a x2 + 1 = 1,  рівнянь  має єдиний розв’язок. 1 = a2 y + x + x + x2 + 1 

15. Метод заміни змінних та інші способи розв’язування систем рівнянь 197

15.32.•• Знайдіть усі значення параметра a, при яких система 4 a (x + 1) = y + 1 − x , рівнянь  2 має єдиний розв’язок. 2 x + y = 1 x2 + y2 = 1, 15.33.* Розв’яжіть систему рівнянь  5 5 x + y = 1. x3 + y3 = 1, 15.34.* Розв’яжіть систему рівнянь  4 4 x + y = 1. y3 − y2 + y = x2 , 15.35.* Розв’яжіть систему рівнянь  3 2 2 x − x + x = y . x3 = 8y + x, 15.36.* Розв’яжіть систему рівнянь  3 y = 8x + y.  2x 1 + x2 15.37.* Розв’яжіть систему рівнянь   2y 1 + y2  2x2  1 + x2 15.38.* Розв’яжіть систему рівнянь  2  2y 1 + y2

= y, = x. = y, = x.

ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

15.39. При яких значеннях параметра a рівняння x − a (3x2 + x − 2) = 0 має єдиний корінь? 15.40. Відстань між двома пристанями по річці дорівнює 30 км. Катер проходить цей шлях туди й назад за 2 год 15 хв. Визначте швидкість течії, якщо власна швидкість катера дорівнює 27 км/год. 15.41. Доведіть, що при будь-якому натуральному n значення виразу 3n + 2 – 2n + 2 + 3n – 2n ділиться націло на 10. 15.42. Складіть квадратне рівняння, корені якого на два менші від відповідних коренів рівняння x2 + 10x – 3 = 0.

(

)

198

§ 3. Рівняння з двома змінними та їхНІ системи

ГОЛОВНЕ В ПАРАГРАФІ 3 Побудова графіків рівнянь із двома змінними Якщо на координатній площині xy позначити всі точки, координати яких є розв’язками рівняння F (x; y) = 0, то отриману фігуру називають графіком цього рівняння. Графік рівняння F (x + a; y) = 0 можна отримати в результаті паралельного перенесення графіка рівняння F (x; y) = 0 вздовж осі абсцис на a одиниць уліво, якщо a > 0, і на –a одиниць управо, якщо a < 0. Графік рівняння F (x; y + b) = 0 можна отримати в результаті паралельного перенесення графіка рівняння F (x; y) = 0 вздовж осі ординат на b одиниць униз, якщо b > 0, і на –b одиниць угору, якщо b < 0. Графік рівняння F (–x; y) = 0 можна отримати в результаті перетворення симетрії відносно осі ординат графіка рівняння F (x; y) = 0. Графік рівняння F (x; –y) = 0 можна отримати в результаті перетворення симетрії відносно осі абсцис графіка рівняння F (x; y) = 0. Графік рівняння F (kx; y) = 0, де k > 0, можна отримати в результаті стискання графіка рівняння F (x; y) = 0 в k разів до осі ординат, якщо k > 1, або в результаті розтягнення графіка рівняння F (x; y) = 0 в

1 k

раза від осі ординат, якщо

0 < k < 1. Графік рівняння F (x; ky) = 0, де k > 0, можна отримати в результаті стискання графіка рівняння F (x; y) = 0 в k разів до осі абсцис, якщо k > 1, або в результаті розтягнення графіка рівняння F (x; y) = 0 в

1 k

раза від осі абсцис, якщо 0 < k < 1.

Графік рівняння F (| x |; y) = 0 можна отримати з графіка рівняння F (x; y) = 0 таким чином: побудувати фігуру M1, яка є графіком рівняння F (x; y) = 0 при x l 0, і побудувати фігуру M2, симетричну фігурі M1 відносно осі ординат. Фігура M1 Ÿ M2 є шуканим графіком. Графік рівняння F (x; | y |) = 0 можна отримати з графіка рівняння F (x; y) = 0 таким чином: побудувати фігуру M1, яка є графіком рівняння F (x; y) = 0 при y l 0, і побудувати

Головне в параграфі 3

199

фігуру M2, симетричну фігурі M1 відносно осі абсцис. Фігура M1 Ÿ M2 є шуканим графіком. Рівносильність систем рівнянь Дві системи рівнянь із двома змінними називають рівносильними, якщо множини їхніх розв’язків рівні. Якщо множина розв’язків першої системи рівнянь є підмножиною множини розв’язків другої системи рівнянь, то другу систему рівнянь називають наслідком першої системи рівнянь.  y = f (x), Якщо в системі рівнянь  замінити в другому  F (x; y) = 0 р івнянні змінну y виразом f (x), то отримаємо систему  y = f (x), яка рівносильна даній.   F (x; f (x)) = 0,  F (x; y) = 0, Якщо в системі рівнянь  замінити одне з рівнянь G (x; y) = 0 рівнянням F (x; y) + G (x; y) = 0, то отримаємо систему, яка рівносильна даній.  F (x; y) = c1 , Якщо в системі рівнянь  де с1 ≠ 0 і с2 ≠ 0, заG (x; y) = c2 , мінити одне з рівнянь рівнянням F (x; y) G (x; y) = с1с2 або F (x; y) c1 = , то отримаємо систему, яка рівнорівнянням G (x; y) c2 сильна даній. Однорідний многочлен Многочлен, усі члени якого мають один і той самий степінь, називають однорідним многочленом. Симетричні многочлени Якщо рівність F (x; y) = F (y; x) є тотожністю, то многочлен F (x; y) називають симетричним. Многочлени u = x + y і v = xy називають елементарними симетричними многочленами від x і y. Будь-який симетричний многочлен від змінних x і y можна подати у вигляді многочлена від u і v, де u і v — елементарні симетричні многочлени від x і y.

§4

НЕРІВНОСТІ З ДВОМА ЗМІННИМИ ТА ЇХНІ СИСТЕМИ. ДОВЕДЕННЯ НЕРІВНОСТЕЙ

••

У цьому параграфі ви ознайомитеся з нерівностями з двома змінними та їхніми системами. Дізнаєтеся, що називають роз в’язком нерівності з двома змінними та розв’язком системи нерівностей із двома змінними. •• Для цілої низки нерівностей із двома змінними та їхніх систем навчитеся будувати множину точок координатної площини, ко ординати яких є розв’язками нерівності (системи нерівностей). •• Дізнаєтеся, що означає довести нерівність. Ознайомитеся з основними методами доведення нерівностей.

16. Нерівності з двома змінними Нерівності 2x – y > 1, y l x2 , x2 + y2 < 4 є прикладами нерівностей із двома змінними. О з н а ч е н н я. Пару значень змінних, яка перетворює нерівність із двома змінними на правильну числову нерівність, називають р о з в ’ я з к о м н е р і в н о с т і з д в о м а з м і н н и м и. Так, для нерівності 2x – y > 1 кожна з пар чисел (3; –1), (0; –2), (1; 0) є її розв’язком, а, наприклад, пара чисел (0; 0) не є її розв’язком. О з н а ч е н н я. Г р а ф і к о м н е р і в н о с т і з д в о м а з м і нн и м и називають геометричну фігуру, яка складається з усіх тих і тільки тих точок координатної площини, координати яких є розв’язками даної нерівності. П Р И К Л А Д 1 Зобразіть графік нерівності 2x – y > 1. Р о з в ’я з а н н я. Графіком рівняння 2x – y = 1 є пряма. Ця пряма розбиває координатну площину на дві області, кожну з яких називають відкритою півплощиною1. Покажемо, що рожева область (рис. 16.1) є шуканим графіком. Відкрита півплощина відрізняється від півплощини тим, що вона не містить прямої, яка її обмежує. 1

16. Нерівності з двома змінними

201

y= 2x

−1

Перепишемо задану нерівність y K так: y < 2x – 1. y2 Розглянемо довільну точку A y′ M (x1; y1), яка належить зазначеній відкритій півплощині. Нехай пряма, яка проходить 1 x0 x1 x 0 через точку M і перпендикулярна 2 до осі абсцис, перетинає пряму –1 y = 2x – 1 у точці K (x1; y2). Маємо: y2 = 2x1 – 1 > y1. Оскільки y1 M y1 < y2, то y1 < 2x1 – 1. Отже, пара y0 B чисел (x1; y1) є розв’язком даної нерівності. Ми показали, що координати Рис. 16.1 будь-якої точки рожевої області є розв’язком заданої нерівності. Залишилося показати, що будь-який розв’язок нерівності y < 2x – 1 є координатами точки, яка належить зазначеній області. Розглянемо пару чисел (x0; y0), яка є розв’язком нерівності y < 2x – 1, тобто y0 < 2x0 – 1. Нехай 2x0 − 1 = y ′. Тоді точка A (x0 ; y ′) належить прямій y = 2x – 1 (рис. 16.1). Оскільки y0 < y′, то точка B (x0; y0) лежить нижче від точки A, тобто належить рожевій області.  Міркуючи аналогічно, можна показати, що блакитна область є графіком нерівності 2x – y < 1. Також говорять, що кожна з нерівностей 2x – y > 1 і 2x – – y < 1 задає відповідно рожеву та блакитну області. Домовимося, що в зображенні графіка пунктирна лінія позначає точки, які не належать шуканому графіку. Тому на рисунку 16.1 пряму y = 2x – 1 зображено пунктиром. П Р И К Л А Д 2 Зобразіть на координатній площині xy графік нерівності x > 2. Р о з в ’я з а н н я. На координатній площині xy графіком рівняння x = 2 є вертикальна пряма, яка розбиває площину

202

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

на дві відкриті півплощини (рис. 16.2). Покажемо, що відкрита півплощина, розміщена праворуч від прямої x = 2 (зафарбована область), є шуканим графіком. Перепишемо задану нерівність так: x + 0y > 2. Нехай точка M (x1; y1) належить зазначеній області. Тоді x1 > 2, а отже, пара чисел (x1; y1) є розв’язком заданої нерівності. Нехай пара чисел (x2; y2) є розв’язком нерівності x + 0y > 2, тобто x2 + 0æy2 > 2. Звідси x2 > 2. Отже, точка K (x2; y2) розміщена праворуч від прямої x = 2, а отже, належить зафарбованій області. Ми показали, що координати будь-якої точки відкритої півплощини є розв’язком даної нерівності, і навпаки, будьякий розв’язок нерівності є координатами точки, яка належить відкритій півплощині.  y

y M

y = x2

2 Рис. 16.2

Рис. 16.3

Нерівності, розглянуті в прикладах 1 і 2, є окремими випадками нерівності виду ax + by > c. О з н а ч е н н я. Л і н і й н о ю н е р і в н і с т ю з д в о м а з м і н н им и називають нерівність виду ax + by > c або ax + by < c, де x і y — змінні, a, b і c — параметри. Міркуючи так, як у прикладах 1 і 2, можна показати, що коли параметри a і b не дорівнюють нулю одночасно, тобто a2 + b2 ≠ 0, то графіком лінійної нерівності є одна з відкритих півплощин, на які пряма ax + by = c розбиває координатну площину xy. Якщо a2 + b2 = 0, то при c = 0 графіком лінійної нерівності є вся координатна площина, а при c ≠ 0 — порожня множина.

203

16. Нерівності з двома змінними

Нерівності виду ax + by l c і ax + by m c також вважають лінійними. Графіком кожної з нерівностей ax + by l c і ax + by m c, де a2 + b2 ≠ 0, є півплощина. Розглянемо приклади побудови графіків нелінійних нерівностей. П Р И К Л А Д 3 Побудуйте графік нерівності y > x2. Р о з в ’я з а н н я. Парабола y = x2 розбиває координатну площину на дві області, зображені на рисунку 16.3 рожевим і блакитним кольорами. Міркуючи так, як у прикладі 1, можна показати (зробіть це самостійно), що шуканим графіком є множина точок, які лежать вище від параболи y = x2, тобто рожева область.  П Р И К Л А Д 4 Побудуйте графік нерівності x2 + y2 m 4. Р о з в ’я з а н н я. Графіком рівняння x2 + y2 = 4 є коло радіуса 2 із центром у початку координат. Це коло розбиває координатну площину на дві області, зображені на рисунку 16.4 рожевим і блакитним кольорами. Розв’язками даної нерівності є координати тих і тільки тих точок, які віддалені від початку координат на відстань, не більшу за 2. Тому шуканим графіком є круг радіуса 2 із центром у початку координат (рис. 16.4).  y

Рис. 16.4

Рис. 16.5

Зауважимо, що графіком нерівності x2 + y2 > 4 є множина точок координатної площини, які не належать кругу радіуса 2 із центром у початку координат (рис. 16.5). Звернемо увагу, що графіки нерівностей із прикладів 1–4 можна побудувати за однією загальною схемою: подати

204

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

нерівність у вигляді F (x; y) > 0 (або F (x; y) < 0), потім побудувати графік рівняння F (x; y) = 0, який розбиває координатну площину на дві області. Одна із цих областей (можливо, разом із графіком рівняння) буде шуканим графіком нерівності. Ця схема застосовна й у тих випадках, коли рівняння F (x; y) = 0 розбиває площину на три та більше області, і в тих випадках, коли областю визначення виразу F (x; y) є не вся площина. Які із цих областей належать шуканому графіку, з’ясовують за допомогою «пробних точок» подібно до того, як ми це робили, розв’язуючи нерівності з однією змінною методом інтервалів. Пояснимо сутність цього прийому на прикладах1. П Р И К Л А Д 5 Побудуйте графік нерівності xy < 6. Р о з в ’я з а н н я. Графік рівняння y xy = 6 розбиває координатну плоB щину на три області (рис. 16.6). За «пробні» візьмемо точки A (–3; –3), 1 O (0; 0), B (3; 3). Вони належать відповідно жовтій, блакитній і рожеO 1 x вій областям. При цьому пари чисел (3; 3) і (–3; –3) не є розв’язками A даної нерівності, а пара чисел (0; 0) є розв’язком. Рис. 16.6 Тоді можна зробити такий висновок: жовта й рожева області не належать графіку нерівності, а блакитна область йому належить. Звідси шуканим графіком є блакитна область.  П Р И К Л А Д 6 Зобразіть графік нерівності x2 – y2 < 0. Р о з в ’я з а н н я. Графіком рівняння x2 – y2 = 0 є об’єднання прямих x + y = 0 і x – y = 0. Тоді графік рівняння x2 – y2 = 0 розбиває координатну площину на чотири області (рис. 16.7). За допомогою «пробних точок» установлюємо, що шуканим графіком є об’єднання блакитної та жовтої областей (рис. 16.7).  Строге обґрунтування описаного методу виходить за межі курсу алгебри 9 класу. 1

205

16. Нерівності з двома змінними

–

Рис. 16.7

Рис. 16.8

П Р И К Л А Д 7 Зобразіть графік нерівності y l x2 − 2x . Р о з в ’я з а н н я. Графіком рівняння | y | = | x2 – 2x | є об’єд нання парабол y = x2 – 2x і y = 2x – x2 (переконайтеся в цьому самостійно). Він розбиває координатну площину xy на 5 областей (рис. 16.8). За допомогою «пробних точок» встановлюємо, що шуканим графіком є об’єднання блакитної та жовтої областей разом з їхніми межами.  П Р И К Л А Д 8 При яких значеннях параметра a множиною розв’язків нерівності x − 3 + a − 2 m 4 є проміжок виду [m; n], довжина якого не більша за 4? Р о з в ’я з а н н я. Графіком даної нерівності на координатній площині xa є квадрат, зображений на рисунку 16.9 (переконайтеся в цьому самостійно). a 6

a 6

4 a0 M x1

N 1

x2 x

–2 Рис. 16.9

Рис. 16.10

206

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

Якщо горизонтальна пряма a = a0 перетинає квадрат по відрізку MN, то множиною розв’язків нерівності є промі жок [x1; x2], де x1 і x2 — координати точок M і N відповідно (рис. 16.9). З рисунка 16.10 видно, що довжина відрізка MN не перевищуватиме 4, якщо 4 m a < 6 або −2 < a m 0. В і д п о в і д ь: 4 m a < 6 або −2 < a m 0.  1. 2. 3. 4.

Що називають розв’язком нерівності з двома змінними? Що називають графіком нерівності з двома змінними? Що називають лінійною нерівністю з двома змінними? Яка фігура є графіком лінійної нерівності з двома змінними?

ВПРАВИ

16.1.° Укажіть нерівності, для яких пара чисел (–1; 2) є розв’язком: 1) –2x + y > 3; 3) x2 + y2 < 5; 2 2 2) x + y l 7; 4) y m 3x2 + x. 16.2.° Які пари чисел є розв’язками нерівності x2 − xy + y2 l 2 : 1) (1; 1);

2) (–1; 1);

3) (1; –1);

(

)

1   4)  3;  ; 5) 0; 2 ?  3

16.3.° Які точки належать графіку нерівності x > y : 1) A (0; –1); 2) B (–1; 0); 3) C (1; 0); 4) D (4; 3)? 16.4.° Задайте нерівністю з двома змінними півплощину з межею 2x + 3y = –1, яка містить точку A (–1; 1). 16.5.° Задайте нерівністю з двома змінними відкриту півплощину з межею 3x – y = 2, яка не містить точку B (0; –1). 16.6.° Зобразіть графік нерівності: 1) 3x – y > 1; 2) 2x + y l 2; 3) y m −1; 4) x < 3. 16.7.° Зобразіть графік нерівності: 1) x – 2y < 3; 2) x + 4y l 5; 3) y > –2; 4) x l −2. 16.8.° Графіками яких нерівностей є відкриті півплощини: 1) 3x > y + 1; 2) x > 0; 3) y m 0;

207

16. Нерівності з двома змінними

4) x + y l 1; 5)

y − x −1 x 2 + y2

< 0;

x+y x 2 + y2 ( x + y) 2 x+y

> 0;

x > − y2 ;

l 0;

9) | x | > x?

16.9.° Графіками яких нерівностей є півплощини: 1) x – 5y < –3;

2) x l 2;

3) y < 1;

x+y 2

x +y

( x − y) 2

l 0;

8) | x | l x?

x−y y − x +1 x 2 + y2

x l − y2 ;

l 0;

16.10.° Побудуйте графік нерівності: 1) y < 2x – x2; 5) xy < 2; 2 2) y m x − 4x + 3; 6) xy l 12; 2 2 3) (x – 1) + (y + 2) < 1; 7) (x – y) (x + y – 1) < 0. 4) x2 + 2x + y2 l 3; 16.11.° Побудуйте графік нерівності: 1) y > x2 – x – 2; 5) xy m 6; 2 2) y m − x − 3x; 6) xy l −12; 2 2 3) (x + 2) + y m 4; 7) (x + y) (x – y – 1) > 0. 2 2 4) x + y – 4y > 0; 16.12.• Побудуйте графік нерівності: 1) x2 > 4; 3) y > | x |; 5) y l 2 x − 1 . 2) | y | < 1; 4) y m 2 x − 1; • 16.13. Побудуйте графік нерівності: 1) y2 m 4; 2) | x | < 3; 3) y < | x + 1 | – 2. • 16.14. Побудуйте графік нерівності: 1) y < | x2 – 4x |; 7) | x | y > 3; 2 2) y l x − 4 x ; 8) x y m 6; 3) y m x2 − 4 x ;

9) | xy | > 12;

4) | y | < | x – 4x |;

10) x + y m1;

5) x − 2 x + y m 0; 6) x2 – 2 | x | + y2 – 2 | y | + 1 > 0;

11) | x | – | y | > 1.

208

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

16.15.• Побудуйте графік нерівності: 1) y l x2 − 4 x + 3; 5) x2 + y2 − 4 x − 4 y + 7 m 0; 2) | y | < x2 – 4x + 3; 6) x | y | > 8; 3) | y | > x2 – 4 | x | + 3; 7) x − 1 + y m 1. 4) x2 − 2 x + y2 m 3; 16.16.•• Побудуйте графік нерівності: 1) (x + y)2 (x + y + 1) m 0; 3) (x − y) x m 0; 2) (x + y + 1) (x – y)2 < 0;

x 2 + y2 − 4 y

< 0.

16.17.•• Побудуйте графік нерівності: 1) x2 (y – x2) > 0;

x 2 + y2 − 1 ( x 2 − y 2 )2

> 0.

16.18.•• При яких значеннях параметра a множиною розв’язків нерівності 2 x + 1 + a − 4 m 2 є проміжок виду [m; n], довжина якого не менша від 1? 16.19.•• Знайдіть усі значення параметра a, при яких множина розв’язків нерівності (x2 – a) (a – 2x – 8) > 0 не містить жодного розв’язку нерівності x2 m 4. 16.20.* При яких значеннях параметра a множина розв’язків нерівності x (x − 4) + a2 (a + 4) m ax (a + 1) містить не більше чотирьох цілих значень x? ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

16.21. Човен пройшов 5 км за течією річки та 3 км проти течії, витративши на весь шлях 40 хв. Швидкість течії становить 3 км/год. Знайдіть швидкість руху човна за течією річки. 16.22. При яких значеннях параметра a сума квадратів коренів рівняння x2 – ax + 4a = 0 дорівнює 9? 16.23. Доведіть, що при всіх натуральних значеннях n значення виразу 11æ32n + 10æ2n кратне 7. 16.24. Доведіть, що при всіх цілих n значення виразу (n – 2) (n – 1) n (n + 1) + 1 є квадратом цілого числа.

17. Системи нерівностей із двома змінними

209

17. Системи нерівностей із двома змінними Пара чисел (1; 2) є розв’язком кожної з нерівностей y − x2 l 0 і y − x l 1. У такому разі говорять, що пара (1; 2) є розв’язком системи нерівностей  y − x2 l 0 ,  y − x l 1. Щоб знайти множину розв’язків системи нерівностей, треба знайти переріз множин розв’язків нерівностей, які входять до системи. Розв’язки системи можна зоy 1 = бражати на координатній площи−x ні. Для цього треба побудувати y графіки нерівностей, які входять y = x2 до системи, і знайти їхній переріз. 1 Отримана фігура є зображенням x множини розв’язків системи. 1 Побудуємо зображення розв’яз ків записаної вище системи. Графіком першої нерівності Рис. 17.1 є множина точок, які лежать не нижче від параболи y = x2. Цю фігуру показано на рисунку 17.1 горизонтальною штриховкою. Графіком другої нерівності є півплощина з межею y – x = 1, показана на рисунку 17.1 вертикальною штриховкою. Фігуру, яка зображає розв’язки системи, позначено подвійною штриховкою.  y − x2 l 0 , Також говорять, що система нерівностей  задає y − x l 1 побудовану фігуру. y l 0,  Наприклад, система нерівностей x m 0, задає три−x + y m 1  кутник ABO (рис. 17.2).

210

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

y 3

y B A –1

1 0 O

x x

−

Рис. 17.2

Рис. 17.3

x2 + y2 m 9, Система нерівностей  задає півкруг, зображеx − y l 0 ний на рисунку 17.3 жовтим кольором. П Р И К Л А Д 1 Зобразіть на координатній площині xy графік 6

нерівності y < . x

Р о з в ’я з а н н я. Дана нерівність рівносильна сукупності двох систем:  x > 0,   xy < 6,  x < 0,   xy > 6. За допомогою прикладу 5 п. 16 зобразіть самостійно множини розв’язків систем сукупності. На рисунку 17.4 жовтим кольором зображено множину розв’язків першої системи, а синім — множину розв’язків другої системи. Графік заданої нерівності — це об’єднання отриманих фігур. Зауважимо, що цю задачу можна розв’язати за допомогою прийому, який розглянуто в попередньому пункті. Задана нерівність рівносильна такій:

xy − 6 x

< 0, яка у свою чергу

211

17. Системи нерівностей із двома змінними

1 1

Рис. 17.4

Рис. 17.5

рівносильна нерівності x (xy – 6) < 0. Графік рівняння x (xy – 6) = 0 розбиває координатну площину xy на 4 області (рис. 17.5). Далі за допомогою «пробних точок» з’ясуйте, які з областей належать графіку нерівності. Завершіть розв’я зування самостійно.  П Р И К Л А Д 2 Зобразіть графік нерівності

1 − x2 − y2 (x + y) > 0. Р о з в ’я з а н н я. Задана нерівність рівносильна системі y 1 x + y > 0,  2 2 1 − x − y > 0. Графіком першої нерівності 0 1 x системи є відкрита півплощина з межею x + y = 0, показана на рисунку 17.6 вертикальною штриховкою; графіком другої — внутрішня Рис. 17.6 область круга радіуса 1 із центром у початку координат. Отже, графіком даної нерівності є відкритий півкруг, показаний на рисунку 17.6 подвійною штриховкою.  +

П Р И К Л А Д 3 При яких значеннях параметра a нерівність 3 – | x – a | > x2 має хоча б один від’ємний розв’язок? Р о з в ’я з а н н я. Перепишемо дану нерівність так: | x – a | < 3 – x2.

212

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

2 x − a < 3 − x , Ця нерівність рівносильна системі  2 x − a > −3 + x . 2 a > x + x − 3, Звідси  2 a < − x + x + 3. Отримана система повинна мати хоча б один від’ємний розв’язок. Тому задача зводиться до того, щоб знайти всі значення параметра а, при яких має розв’язок система a > x2 + x − 3,  a < − x2 + x + 3,  x < 0. На координатній площині xa зобразимо розв’язки останньої системи. Графіком першої нерівності системи є множина точок, які лежать вище параболи a = x2 + x – 3, графіком другої нерівності — множина точок, які лежать нижче параболи a = –x2 + x + 3, a = x2 + x − 3 a графіком третьої нерівності — відкрита півплощина, розміщена 3 ліворуч від осі ординат. Переріз 1 зазначених множин зображено на 2 рисунку 17.7 жовтим кольором. x – 12 Система має розв’язок, якщо 13 горизонтальні прямі перетинають –4 побудовану фігуру. Цей перетин a = − x2 + x + 3 забезпечується умовою

−

Рис. 17.7

В і д п о в і д ь: −

13 4

< a < 3.

< a < 3. 

1. Що треба зробити, щоб знайти множину розв’язків системи нерівностей? 2. Як можна на координатній площині зобразити множину розв’язків системи нерівностей?

17. Системи нерівностей із двома змінними

213

ВПРАВИ

17.1.° Зобразіть на координатній площині xy множину розв’язків системи нерівностей: 2x − 3y l 1, x < 2, 3x + 2y > 5, 1)  3)  5)  x + 2y < 2; 2x − y > −1; y < −1,5x + 1. 4x + y m 0, 2x − y > 1, 2)  4)  y l 0; 2x − y < 2; 17.2.° Зобразіть на координатній площині xy множину розв’язків системи нерівностей: −x + 2y < −2, y + 3 l 2x, 1)  4)  x − y > 1; 2x − y l − 2;  y l − 1, 3x − y > 2, 2)  5)  2x − y m 2; 6x − 2y < 1. x + 3y > 1, 3)  x > 0; 17.3.° Зобразіть на координатній площині xy множину C = A B, де: 1) A = {(x; y) | x2 + y2 m 1}, B = {(x; y) | y l 2x}; 2) A = {(x; y) | y m − x2 + 1}, B = {(x; y) | y l − 4}; 3) A = {(x; y) | y l x2 − 4x + 3}, B = {(x; y) | y m − x2 + 4x − 5}; 4) A = {(x; y) | x2 + y2 l 4}, B = {(x; y) | y m x2 }. 17.4.° Зобразіть на координатній площині xy множину розв’язків системи нерівностей: 2 2 x2 + y2 m 5, x + y m 4, 1)  2 4)  2 xy l 2; x + (y + 3) m 9; x2 + y2 m 9, 2)  2 2 x + y l 4; x2 + y2 > 4, 3)  2 2 (x − 3) + y < 9;

y m − x2 + 1, 5)  y l x − 1.

214

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

17.5.° Зобразіть на координатній площині xy множину розв’язків системи нерівностей: x2 + y2 m 9, x2 + y2 m 10, x2 + y2 m 4, 1)  3)  5)  xy m − 3; xy l 0;  x m 2; x2 + y2 l 1, x2 + y2 l 9, xy l 6, 2)  4)  6)   y m 2; y m − x ; xy m 0. • 17.6. Задайте системою нерівностей фігуру, зображену на рисунку 17.8. 17.7.• Задайте системою нерівностей фігуру, зображену на рисунку 17.9. 17.8.• Зобразіть графік нерівності: 1) x − y m 2; 5) x − y m 2; 2) y − 3x l 4;

x + y m 2x − y + 1;

3) x + y m x − y;

2x + y l x − y − 1.

4) x − y l 2x + y; 17.9.• Зобразіть графік нерівності: 1) x + y l 3; 4) x + y l x − y; 2) 2x − y m 1;

x + y m1;

3) 2x − y m x + y; 6) x − 2y − 1 m x − y . • 17.10. Зобразіть графік нерівності: 8

1) x > ; y

2) y < − ; x

3) y l

12 x

;

12 xy

> 1.

17.11.• Зобразіть графік нерівності: 1

1) y > − ; x

2) x m − ; y

6 xy

m − 1.

17.12.• Зобразіть графік нерівності: 1) (x + y − 1) x2 + y2 − 1 < 0; 2) (x + y − 1) x2 + y2 − 1 l 0. 17.13.• Зобразіть графік нерівності: 1)

1 − x (y − x2 ) > 0;

1 − x (y − x2 ) m 0;

3) (y + x + 2) x2 + y2 − 2 m 0.

215

17. Системи нерівностей із двома змінними

–1

1 0

–1

б y

y 2

2 2

–2

–2 y

–3

0 –1

–3 x

–1 0

д x

y = 0 1 –2

–2

є y

y 1

–2

0 1

–1

з Рис. 17.8

216

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

y 1

–3

–1

б y

y 2

–1

г y y

1 –2

–1

0 –1

–1

д y 2 3

–3

0 –2

е Рис. 17.9

–4

17. Системи нерівностей із двома змінними

217

17.14.• Зобразіть графік нерівності x + y + x − y m 2. 17.15.• Зобразіть графік нерівності 2x − y + x + y m 6. 17.16.• Зобразіть графік нерівності: 1) x2 + y2 − 4x m 2x;

x2 − 1 m 2x + 1 − y2 .

2) x2 − y m y − 1; 17.17.• Зобразіть графік нерівності: 1) x2 − y m x2 − 1;

3) x2 + y2 − 2 m 2 (x + y).

2) x2 − 1 l y2 − 1; 17.18.•• Зобразіть на координатній площині xy множину точок, координати яких задовольняють умову: 2) min {y, 2y – 1} = x2. 1) max {2x, 1} = x2 + y2; 17.19.•• Зобразіть на координатній площині xy множину точок, координати яких задовольняють умову: 2) min {x2, | x |} = y. 1) max {x2 + y2 – 1, 3} = x2; 17.20.•• Знайдіть усі значення параметра a, при яких система x2 + a + 4x + 3 m 0, нерівностей  має єдиний розв’язок. 2a − x + 2 l 0 17.21.•• Знайдіть усі значення параметра a, при яких система 2 x − 4x + a m 0, нерівностей  2 має єдиний розв’язок. x + 2x − 3a m 0 17.22.•• При яких значеннях параметра a система x2 − (3a + 1) x + 2a2 + 2a < 0,  2 x + a = 0 має розв’язки? 17.23.•• При яких значеннях параметра a система x2 + (5a + 2) x + 4a2 + 2a < 0,  2 2 x + a = 4 має розв’язки? 17.24.•• При яких значеннях параметра a нерівність 2 > > | x + a | + x2 має хоча б один додатний розв’язок?

218

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

17.25.•• При яких значеннях параметра a система нерівностей  2x − a + x + a m 6, має:  2 2x + x − 2a l 2 1) розв’язки; 2) єдиний розв’язок; 3) тільки від’ємні розв’язки; 4) тільки додатні розв’язки; 5) тільки розв’язки, що задовольняють умову x l 1; 6) множину розв’язків, що містить не більше одного цілого числа? ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

17.26. Побудуйте графік функції y =

x2 + 8x + 16 x+4

−

3x − x2 x

17.27. Відомо, що ціле число n не кратне 3. Доведіть, що значення виразу n2 + 2 кратне 3. 17.28. Знайдіть область визначення функції y=

5 4x − 12

−

7 x −4

17.29. Розв’яжіть рівняння (12x – 1) (6x – 1) (4x – 1) (3x – 1) = 5.

18. Основні методи доведення нерівностей Очевидно, що нерівності a2 l 0, –a2 – 1 < 0,

a + b l 0,

(a − b) l 0 виконуються при всіх значеннях змінних, які до них входять. Нерівність x2 − 8xy + 17 y2 l 0 також виконується при будьяких x ∈ і y ∈ , хоча цей факт не настільки очевидний. У його справедливості треба переконатися. У таких випадках говорять, що потрібно довести нерівність x2 – 8xy + 17y2 l 0. 4

18. Основні методи доведення нерівностей

219

Зауважимо, що задачі на доведення нерівностей не є для вас новими. Так, у прикладах 7 і 8 п. 3 ми фактично доводили нерівності. Доведемо нерівність x2 − 8xy + 17 y2 l 0. Маємо: x2 – 8xy + 17y2 = x2 – 8xy + 16y2 + y2 = (x – 4y)2 + y2. Вираз (x – 4y)2 + y2 набуває тільки невід’ємних значень. Отже, при будь-яких x ∈ і y ∈ є правильною нерівність x2 − 8xy + 17 y2 l 0. Для доведення нерівностей використовують різні прийоми. Наприклад, нерівність x2 − 8xy + 17 y2 l 0 ми довели, виділивши квадрат двочлена. Розглянемо ще кілька прийомів доведення нерівностей. Метод різниці Цей прийом полягає в тому, що розглядають різницю лівої та правої частин нерівності та доводять, що ця різниця набуває значень постійного знака при будь-яких значеннях змінних, що входять у нерівність. П Р И К Л А Д 1 Доведіть нерівність a2b2 + a2 + b2 + 4 l 6ab. Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо різницю лівої та правої частин нерівності: a2b2 + a2 + b2 + 4 – 6ab = (a2b2 – 4ab + 4) + (a2 – 2ab + b2) = = (ab – 2)2 + (a – b)2. При будь-яких значеннях a і b ця різниця набуває тільки невід’ємних значень, отже, нерівність, що доводиться, є правильною.  П Р И К Л А Д 2 Доведіть, що коли a > b > c, то a2 a−b

Р о з в ’я з а н н я. Маємо: a2 a−b

b−c

> a + 2b + c.

 a2   b2  b2 c2 − (a + 2b + c) =  − (a + b) +  + . − (b + c) = a−b  b−c  a−b b−c b−c  b2  b2 c2 + . + − (b + c) = b−c  a−b b−c

 a  = − (a + b) a−b  2

220

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

З умови a > b > c випливає, що a – b > 0, b – c > 0 і b2 + c2 ≠ 0. Отже,

b2 a−b

c2 b−c

> 0, що доводить задану нерівність. 

Метод спрощення нерівності У ряді випадків спрощення виразів, які утворюють нерівність, робить цю нерівність очевидною. П Р И К Л А Д 3 Доведіть нерівність 1 1æ2

1 2æ3

+ ... +

1 n (n + 1)

< 1, де n ∈ .

Р о з в ’я з а н н я. Маємо:

1  1 1  1 =  1 −  +  −  + ... +  −     n 1æ2 2æ3 2 2 3 n (n + 1) 1 1 1 1  1 1 1  1  1 + + ... + =  1 −  +  −  + ... +  − . =1−  n n + 1  2  2 3 n +1 æ2 2æ3 n (n + 1)  1

+ ... +

Нерівність, що доводиться, набуває вигляду 1 − і стає очевидною. 

1 n +1

Метод міркування від супротивного П Р И К Л А Д 4 Доведіть, що коли a l 0, b l 0, то a + b æ b + a l a + a æ b + b. Р о з в ’я з а н н я. Припустимо, що нерівність, яку доводимо, є неправильною, тобто існують такі значення a і b, при яких є правильною нерівність a + b æ b + a < a + a æ b + b . Звідси маємо: a+ b b+ a < a+ a b+ b ;

(

)(

) (

)(

)

a a + b b < a b + b a;

(

)

(a − b) a − b < 0. Остання нерівність є неправильною, оскільки при a l 0 і b l 0 різниці a – b і a − b набувають значень однакових знаків або дорівнюють нулю. Отримана суперечність означає, що задана нерівність є правильною. 

18. Основні методи доведення нерівностей

221

Метод застосування очевидної нерівності Цей прийом полягає в такому: задану нерівність отримують у результаті перетворення очевидної нерівності або почленного додавання чи множення кількох очевидних нерівностей. П Р И К Л А Д 5 Доведіть нерівність a2 + b2 + c2 l ab + bc + ca. Р о з в ’я з а н н я. Очевидно, що при будь-яких значеннях a, b і c виконується така нерівність: (a − b)2 + (b − c)2 + (c − a)2 l 0. Звідси a2 − 2ab + b2 + b2 − 2bc + c2 + c2 − 2ca + a2 l 0; a2 + b2 + c2 l ab + bc + ca.  П Р И К Л А Д 6 Доведіть, що коли a l 0, b l 0, c l 0, то (a + b) (b + c) (c + a) l 8abc. Р о з в ’я з а н н я. Для невід’ємних значень a, b і c виконуються такі три очевидні нерівності:

( ( (

) c) a)

a− b b− c−

2 2

l 0, l 0, l 0.

Звідси a + b l 2 ab, b + c l 2 bc, c + a l 2 ca . Оскільки обидві частини кожної із цих нерівностей набувають невід’ємних значень, то можна застосувати теорему про почленне множення нерівностей. Маємо: (a + b) (b + c) (c + a) l 8 a2b2 c2 . Оскільки a l 0, b l 0, c l 0, то

a2b2 c2 = abc.

Отримуємо, що (a + b) (b + c) (c + a) l 8abc. 

222

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

П Р И К Л А Д 7 Доведіть, що для будь-яких n ∈ , n l 2, виконується нерівність 1 n +1

1 n+2

+ ... +

> .

Р о з в ’я з а н н я. Оскільки з двох звичайних дробів з однаковими чисельниками більшим є той, у якого знаменник менший, то можна записати n очевидних нерівностей: 1 n +1 1 n+2

2n 1

; ;

... 1 2n

1 2n

Застосовуючи теорему про почленне додавання нерівностей, отримаємо: 1 n +1

1 n+2

+ ... +

+ + ... + = = .  2n 2 n 2 n 2n 2 n доданків

Метод застосування раніше доведеної нерівності Нерідко раніше доведену нерівність можна використати для доведення іншої, більш складної нерівності. Наприклад, легко довести (переконайтесь у цьому самостійно), що a2 + b2 l 2ab. А цю нерівність часто застосовують для доведення інших нерівностей.  Застосування нерівності a 2 + b2 l 2ab П Р И К Л А Д 8 Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то a+b 2

a +b

b+c 2

b +c

Р о з в ’я з а н н я. Маємо: a+b 2

a +b b+c

b2 + c2

m m

c+a 2

c +a

a+b 2ab b+c 2bc

= =

1 2b 1 2c

+ +

1 a

1 2a 1 2b

;

1 b

+ . c

18. Основні методи доведення нерівностей

c+a 2

Звідси

a+b

c +a b+c

a 2 + b2 b2 + c2 1 1 1

c+a 2ca c+a

c2 + a 2 1 1

1 2a

1 2c

223

m +

1 2c

1 a

1 b

+ .  c

 Застосування нерівності a 2 + b2 + c2 l ab + bc + ac П Р И К Л А Д 9 Доведіть нерівність a4 + b4 + c4 l abc (a + b + c). Р о з в ’я з а н н я. Маємо: a4 + b4 + c4 = (a2 )2 + (b2 )2 + (c2 )2 l a2b2 + b2 c2 + c2 a2 = = (ab)2 + (bc)2 + (ca)2 l (ab) (bc) + (bc) (ca) + (ca) (ab) = = ab2 c + bc2 a + ca2b = abc (a + b + c).  Які методи доведення нерівностей ви знаєте? ВПРАВИ

18.1.° Доведіть нерівність: 1) (y + 5) (y − 2) l 3y − 10; 3) a (a − 2) l − 1; 2 2 2) 8m − 6m + 1 m (3m − 1) ; 4) (b + 7)2 > 14b + 40. 18.2.° Доведіть нерівність: 1) (2a − 5)2 m 6a2 − 20a + 25; 2) a2 + 4 l 4a. 18.3.° Доведіть нерівність: 1) 2a2 – 8a + 16 > 0; 3) a2 + ab + b2 l 0; 2) 4b2 + 4b + 3 > 0; 4) 9x2 − 6xy + 5y2 l 0; 5) (3a + 2) (2a – 4) – (2a – 5)2 > 3 (4a – 12); 6) a (a – 3) > 5 (a – 4); 7) (a − b) (a + 5b) m (2a + b) (a + 4b) + ab. 18.4.° Доведіть нерівність: 1) 28a − 32 m 7a2 − 4; 2) 16x2 − 8xy + 2y2 l 0; 3) 3 (b – 1) < b (b + 1); 4) (4p – 1) (p + 1) – (p – 3) (p + 3) > 3 (p2 + p).

224

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

18.5.° Доведіть, що: 1) коли a l 6, то a3 − 6a2 + a − 6 l 0; 2) коли a l b, то ab (b − a) m a3 − b3 . 18.6.° Доведіть, що коли x l 4, то x3 − 4x2 + 2x − 8 l 0. 18.7.° Доведіть нерівність

a +1

m . 2

18.8.° Доведіть, що коли a < b, то a <

a+b 2

18.9.° Доведіть, що коли a < b < c, то a < 18.10.° Доведіть нерівність:

< b.

a+b+c 3

< c.

1) a2 + b2 + 6a − 4b + 13 l 0; 2) x2 – 2x + y2 + 10y + 28 > 0; 3) 2m2 − 6mn + 9n2 − 6m + 9 l 0; 4) a2 + b2 + c2 + 12 l 4 (a + b + c); 5) a2b2 + a2 + b2 + 1 l 4ab; 6) 2a2 + b2 + c2 l 2a (b + c). 18.11.° Доведіть нерівність: 1) a2 + b2 – 16a + 14b + 114 > 0; 2) x2 + y2 + 10 l 6x − 2y; 3) c2 + 5d2 + 4cd − 4d + 4 l 0; 4) a2 + b2 + c2 l 2 (a + b + c) − 3. 18.12.° Доведіть, що коли a ∈ [0; 1], то a l a2 . 18.13.° Доведіть, що коли a l 0 і b l 0, то a3 + b3 l a2b + b2 a. 18.14.° Доведіть нерівність a4 + b4 l a3b + b3 a. 18.15.° Доведіть, що: 1) коли 0 < a < b і k > 0, то 2) коли a l b > 0 і k > 0, то

a b a b

< l

a+k b+k a+k b+k

; .

18.16.• Доведіть, що при будь-яких значеннях x, y і z хоча б один із виразів x2 + 2xy + z2, y2 + 2yz + x2, z2 + 2zx + y2 набуває невід’ємних значень.

an + 1

225

18. Основні методи доведення нерівностей

18.17.• Доведіть, що: 1) коли x m1 і y m1, то xy + 1l x + y; 2) коли x l 1 і y l 1, то xy + 1l x + y. 18.18.• Доведіть, що: 1)

a2 b

l 2a − b, де b > 0;

l 3a − 2b, де a > 0 і b > 0.

18.19.• Доведіть, що коли x > 0 і y > 0, то

x 3 + y3 2

x +y

x+y 2

1 8.20. • Доведіть нерівність an + 1 + bn + 1 l an b + bn a, де n — непарне натуральне число. 18.21.• Для a > 0, b > 0 доведіть нерівність an + 1 + bn + 1 l + bn + 1 l an b + bn a, де n — парне натуральне число. 18.22.• Доведіть, що при b > 0 виконується нерівність a3 2

a +b

la− . 2

18.23.• Доведіть, що при a > 0 і b > 0 виконується нерівність a

b + 2a

a + 2b

m . 3

•

18.24. Доведіть, що коли x > 0 і y > 0, то

a2 x

b2 y

( a + b) 2 x+y

18.25.• Відомо, що x ∈ [0; 1] і y ∈ [0; 1]. Доведіть, що 1 1 + x2

1 1 + y2

2 1 + xy

18.26.• Доведіть нерівність a8 + a6 − 4a4 + a2 + 1 l 0. 18.27.• Доведіть нерівність x8 + x6 – 2x3 + x2 + 1 > 0. 18.28.• Доведіть, що коли a l 0, b l 0, c l 0 і d l 0, то (a + c) (b + d) l ab + cd . 18.29. Доведіть, що при будь-яких n ∈ виконується нерівність: •

1) 2 n − 2 n − 1 >

1 n

2) 2 n + 1 − 2 n <

;

18.30.• Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то 1 a

1 b

1 c

1 a+b

1 b+c

1 c+a

3 a+b+c

1 n

226

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

18.31.• Доведіть, що коли x ∈ [0; 1] і y ∈ [0; 1], то 18.32.• Доведіть, що коли a > 0 і b > 0, то

a 1+ a

x 1+ y b 1+ b

18.33.• Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то a

a+b

b+c

c c+a

+ >

m 1.

1+ x a+b

1+ a + b

> 1.

18.34.• Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то a

a+b

b b+c

c c+a

< 2.

18.35.• Доведіть нерівність a4 + b4 + c 4 + d 4 l 4abcd. 18.36.• Доведіть нерівність (a4b4 + 36) (4a4 + 9b4 ) l 144a4b4 . 18.37.• Доведіть, що коли a l 0 і b l 0, то a (1 + b2 ) + b (1 + a2 ) l 4ab. 18.38.• Доведіть нерівність x4 + 4y4 + 5 l 8xy. 18.39.• Доведіть, що коли y l 0, то x4 + 4y3 + y + 2x2 + 1 l 8xy. 18.40.• Доведіть, що коли b l 0, то a4 + b3 + b + 1 l 4ab. 18.41.• Доведіть нерівність a2 + b2 + 1 l ab + b + a. 18.42.• Доведіть нерівність 4a2 + b2 + 1 l 2ab + 2a + b. 18.43.• Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то 1 a

1 b

+ l

1 bc

1 ca

18.44.• Доведіть, що якщо a l 0, b l 0 і c l 0, то a + b + c l ab + bc + ca . 2

a c b  a  b  c 18.45.•• Доведіть нерівність   +   +   l + + .  b  c  a c b a a b c  a  b  c 18.46.•• Доведіть нерівність   +   +   l + + .  b  c  a b c a •• 18.47. Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то bc a

ac b

ab c

l a + b + c.

18.48.•• Відомо, що a2 + b2 + c2 = 1. Доведіть, що (a − b)2 + (b − c)2 + (c − a)2 m 3.

227

18. Основні методи доведення нерівностей

18.49.•• Відомо, що xy l 2. Доведіть, що (x − 2)2 + (y + 2)2 l 8. 18.50.•• Доведіть нерівність a2 + b2 + ab l 3 (a + b − 1). 18.51.•• Доведіть, що при будь-яких значеннях a, b і c 1

хоча б одна з нерівностей a − b2 m , b − c2 m , c − a2 m

є правильною. 18.52.•• Доведіть, що при будь-яких додатних значеннях a, b 1

і c хоча б одна з нерівностей a (1 − b) m , b (1 − c) m , c (1 − a) m

1 4

є правильною.

18.53.•• Доведіть, що коли x > 0 і y > 0, то

x 4

x +y

y 4

y +x

1 xy

18.54.•• Доведіть, що коли x > 0, y > 0 і z > 0, то x2 x2 + 2yz

y2 + 2xz

z2 z2 + 2xy

l 1.

18.55.•• Доведіть, що коли a > 0, b > 0, c > 0 і a 2

a +b

b 2

b +c

c 2

c +a

1 a

1 b

1 c

= 1, то

m . 2

18.56.•• Відомо, що a > 0, b > 0, c > 0 і ab + bc + ac l a + b + c. Доведіть, що a + b + c l 3. 18.57.•• Відомо, що a > 0, b > 0 і ab l a + b. Доведіть, що a + b l 4. 18.58.•• Доведіть, що коли x ∈ [0; 1] і y ∈ [0; 1], то (x + y + 1)2 l 4 (x2 + y2 ). •• 18.59. Доведіть нерівність 1 n +1

1 n+2

+ ... +

1 3n + 1

< 2, де n ∈ .

18.60.* Доведіть, що коли x > 0, y > 0, z > 0 і xyz = 1, то xy2 x3 + 2

yz2 y3 + 2

zx2 z3 + 2

l 1.

18.61.* Доведіть нерівність a2 + b2 + c2 + d 2 + e2 l (a + b + c + d) e. 18.62.* Доведіть нерівність (n !)2 l nn , де n ∈ .

228

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

18.63.* Доведіть нерівність

1 2!

2 3!

+ ... +

n (n + 1) !

< 1, де n ∈ .

18.64.* Доведіть нерівність 1æ1! + 2æ2 ! + ... + næn ! < (n + 1)!, де n ∈ . 18.65.* Доведіть нерівність

1 2

+ ... +

1 (n + 1)2

< 1, де n ∈ .

18.66.* Доведіть нерівність 1 3 5 2n − 1 < æ æ æ...æ 2 4 6 2n

де n ∈ . 18.67.* Доведіть нерівність

1 2n + 1

1 3 5 2n − 1 1 > , æ æ æ...æ 2 4 6 2n 2 n

де n ∈ , n > 1. 18.68.* Доведіть нерівність 1 1+ 2

1 3+ 4

+ ... +

де n ∈ . 18.69.* Доведіть нерівність 1 1+ 2

де n ∈ .

1 3+ 4

1 2n − 1 + 2n

+ ... +

1 2n − 1 + 2n

2n + 1 − 1 2

2n 2

ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

18.70. Розв’яжіть рівняння (x2 – x + 1)4 – 10x2 (x2 – x + 1)2 + 9x4 = 0. 18.71. Доведіть, що при всіх натуральних значеннях n значення виразу 14æ13n + 13æ22n кратне 9. 18.72. Знайдіть область визначення функції y=

1 3 − 5x − 2x2

+ 2 x + 1.

18.73. Знайдіть усі значення параметра a, при яких сума коренів рівняння x2 – (a2 –5a) x + 5a – 1 = 0 дорівнює –6.

229

19. Нерівності між середніми величинами

19. Нерівності між середніми величинами. Нерівність Коші — Буняковського Значення виразів

a 2 + b2 2

a+b

ab і

2 1 a

називають

відповідно середнім квадратичним, середнім арифметичним, середнім геометричним і середнім гармонічним чисел a і b. Ці величини називають «середніми», оскільки при 0 < a m b їхні значення належать проміжку [a; b], тобто виконуються нерівності: am

a 2 + b2 2

m b, a m

a+b 2

m b, a m ab m b, a m

2 1 a

m b.

Доведіть ці нерівності самостійно. Зв’язок між середніми величинами виражають такі три теореми. Т е о р е м а 19.1. При будь-яких значеннях a і b виконується нерівність a 2 + b2 2

a+b 2

(*)

Д о в е д е н н я. Маємо: a2 + b2 l 2ab; 2a2 + 2b2 l 2ab + a2 + b2 ; 2a2 + 2b2 l (a + b)2 ; a 2 + b2 2 a 2 + b2 2

( a + b) 2

a 2 + b2 2

Оскільки a + b l a + b, то

;

( a + b) 2 4 a+b 2 a 2 + b2 2

;

. l

a+b 2

. 

230

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

Зауважимо, що в нерівності (*) рівність досягається тоді й тільки тоді, коли a = b і a l 0. Доведіть цей факт самостійно. Т е о р е м а 19.2 (н е р і в н і с т ь К о ш і д л я д в о х ч и с е л). При будь-яких невід’ємних значеннях a і b виконується нерівність a+b 2

l ab .

(**)

Д о в е д е н н я. Розглянемо різницю лівої та правої частин нерівності: a+b 2

− ab =

a + b − 2 ab 2

( =

a− b 2

)

При будь-яких невід’ємних значеннях a і b ця різниця набуває невід’ємних значень. Отже, нерівність, що доводиться, є правильною.  Зауважимо, що в нерівності (**) рівність досягається тоді й тільки тоді, коли a = b і a l 0. Доведіть цей факт самостійно. Н а с л і д о к. Якщо a > 0, то a +

1 a

l 2.

Д о в е д е н н я. До додатних чисел a і a+

ність Коші:

1 a

застосуємо нерів-

1 a l a . 1 = 1. Звідси a + 1 l 2. 

a 1 Зауважимо, що в нерівності a + l 2 рівність досягається a 2

тоді й тільки тоді, коли a = . З урахуванням того, що a > 0, a

отримуємо a = 1. Під час розв’язування цілої низки задач у попередньому пункті, а також під час доведення теореми 19.1 ми вико ристовували нерівність a2 + b2 l 2ab. Цю нерівність також можна розглядати як наслідок із нерівності Коші. Справді, оскільки a2 l 0 і b2 l 0, то можна записати: a 2 + b2 2

l a2b2 . Звідси a2 + b2 l 2 a2b2 = 2 ab l 2ab.

231

19. Нерівності між середніми величинами

Т е о р е м а 19.3. Якщо ab > 0, то ab l

2 1 a

(***)

Д о в е д е н н я. Якщо a < 0 і b < 0, то

2 1 a

<0 і

ab > 0.

У цьому разі нерівність, що доводиться, стає очевидною. Нехай a > 0 і b > 0. Застосуємо нерівність Коші до додатних чисел

1 a

1 b

: 1 a

+ 2

1 bl

1 .1 a b

1 ab

Оскільки обидві частини цієї нерівності при a > 0 і b > 0 набувають додатних значень, то справедливою є така нерівність: 2 1 a

m ab. 

Зауважимо, що в нерівності (***) рівність досягається тоді й тільки тоді, коли a = b і a > 0. Доведіть цей факт самостійно. Теореми 19.1–19.3 дають змогу дійти висновку, що при a > 0 і b > 0 є справедливим такий ланцюжок нерівностей: a 2 + b2 2

a+b 2

l ab l

2 1 a

1 b

Проілюструємо застосування теорем 19.1–19.3 на прикладах. П Р И К Л А Д 1 Доведіть нерівність x2 + (1 − y)2 + (1 − x)2 + y2 l 2.

232

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

Р о з в ’я з а н н я. Скориставшися нерівністю (*), можна записати: x2 + (1 − y)2

x2 + (1 − y)2 = 2 æ

2 (1 − x)2 + y2

(1 − x)2 + y2 = 2 æ

l 2æ l 2æ

x +1− y 2 1− x + y 2

; .

Застосувавши теорему про почленне додавання нерівностей, отримуємо:  x + 1 − y 1 − x + y x2 + (1 − y)2 + (1 − x)2 + y2 l 2  +  = 2.   2 2 П Р И К Л А Д 2 Доведіть, що коли a > 0 і b > 0, то 1  1   a +   b +  l 4. b a Р о з в ’я з а н н я. Застосовуючи нерівність Коші, можна записати: a+ 2 b+ 2

Звідси a +

1 b

a b

, b+

1 a

;

1 b

a b a

Застосувавши теорему про почленне множення нерівностей, отримуємо: 1  1 a. b  = 4.   a +   b +  l 4 b a b a

П Р И К Л А Д 3 Знайдіть найбільше значення виразу ab, якщо відомо, що a > 0, b > 0 і 2a + b = 3. Р о з в ’я з а н н я. Маємо: 9

ab m . 8

3 2

2a + b 2

l 2ab. Звідси

2ab m ; 2

233

19. Нерівності між середніми величинами

Остання нерівність ще не дозволяє зробити висновок, що найбільше значення виразу ab дорівнює

9 8

. Необхідно також 9

показати, що існують такі значення a і b, при яких ab = . 8

У записаній нерівності Коші для чисел 2a і b рівність досягається лише тоді, коли 2a = b. Тепер потрібні значення a і b можна знайти, розв’язавши систему 2a = b,  2a + b = 3. 3

Звідси a = , b = . Отже, найбільше значення виразу ab дорівнює

9 8

. 

П Р И К Л А Д 4 Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то a4 bc

b4 ca

c4 ab

l a 2 + b 2 + c2 .

Р о з в ’я з а н н я. Маємо: a4 bc

a4 a4 . l 2a2 − bc. bc = 2a2 . Звідси bc bc

+ bc l 2

Міркуючи аналогічно, отримуємо, що b4 ca c4 ab

l 2b2 − ca; l 2c2 − ab.

Застосувавши теорему про почленне додавання нерівностей, отримуємо: a4 bc

b4 ca

c4 ab

l 2a2 + 2b2 + 2c2 − ab − bc − ca =

= (a2 + b2 + c2 ) + (a2 + b2 + c2 − ab − bc − ca). Оскільки a2 + b2 + c2 l ab + bc + ca (див. приклад 5 п. 18), то a2 + b2 + c2 − ab − bc − ca l 0. Тоді (a2 + b2 + c2 ) + (a2 + b2 + c2 − ab − bc − ca) l a2 + b2 + c2 . 

234

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

П Р И К Л А Д 5 Відомо, що a > 0, b > 0 і c > 0. Доведіть нерівність a b+c

b c+a

c a+b

l . 2

Р о з в ’я з а н н я. Введемо позначення: b + c = 2x, c + a = 2y, a + b = 2z. Звідси a + b + c = x + y + z, a = y + z – x, b = x + z – y, c = x + y – z. Маємо:

a b+c

= z x

−1+

x y

z y

−1+

y z

1 y

b c+a

c a+b

y+z−x 2x

x+z−y 2y

x+y−z 2z

z x z x y  1  x y 1  y z 1 + − 1 + + − 1 + + − 1 =  +  +  +  +   2  y x 2  z y 2 2x x y y z z

1y

 1  x y 1  y z 1  x z 3 − 1 =  +  +  +  +  +  − l  2  y x 2  z y 2  z x 2 1 1 1 3 3 3 l .2 + .2 + .2 − = 3 − = .  2 2 2 2 2 2

1 z

x l 1,

6 Доведіть, що коли

ПРИКЛАД 1

= , то 2

y l 1,

z l1

x − 1 + y − 1 + z − 1 l 3.

Р о з в ’я з а н н я. Запишемо нерівність (***) у такому вигляді:

ab l

Маємо:

2ab a+b

x − 1 = (x − 1)æ1 l

2 (x − 1)æ1 x −1+1

2x − 2 x

=2− . x

Міркуючи аналогічно, отримуємо, що 2

y −1l2 − , y

Тоді

z −1l2 − . z

2

2 3 x − 1 + y − 1 + z − 1 l 6 −  + +  = 6 − 2 . = 3.   x y z 2 2

Т е о р е м а 19.4 (нер івність К о ш і — Б у н я к о в с ь к о г о). При будь-яких значеннях a1, a2, ..., an, b1, b2, ..., bn виконується нерівність (a1 b1 + a2 b2 + ... + an bn )2 m ( a12 + a22 + ... + an2 ) ( b12 + b22 + ... + bn2 ) .

19. Нерівності між середніми величинами

235

Л е м а. Якщо квадратний тричлен ax2 + bx + c, де a > 0, при всіх значеннях x набуває невід’ємних значень, то його дискримінант D є недодатним. Д о в е д е н н я. Припустимо, що для даного квадратного тричлена D > 0. Тоді квадратний тричлен має два різних корені x1 і x2. Можна записати: ax2 + bx + c = a (x – x1) (x – x2). За умовою a (x − x1 ) (x − x2 ) l 0 при будь-якому значенні змінної x, а отже, і при x =

x1 + x2

2 x + x  1 2

 x + x2  − x1   − x2  l 0. Звідси Маємо: a  1  2  2  a (x2 − x1 ) (x1 − x2 ) l 0. (1) Оскільки a > 0 і (x2 – x1) (x1 – x2) < 0, то нерівність (1) є неправильною. Отже, припущення про те, що D > 0, також неправильне.  Д о в е д е н н я т е о р е м и. Якщо a1 = a2 = ... = an = 0, то нерівність, що доводиться, є очевидною. Розглянемо випадок, коли хоча б одне із чисел a1, a2, ..., an не дорівнює 0. При будь-якому значенні змінної x виконується нерівність (a1x − b1 )2 + (a2 x − b2 )2 + ... + (an x − bn )2 l 0. Цю нерівність можна перетворити до такого вигляду: 2 (a1 + a22 + ... + an2 ) x2 − 2 (a1b1 + a2b2 + ... + anbn ) x + b12 + b22 + ... + bn2 l 0. Ліва частина останньої нерівності — це квадратний тричлен з додатним старшим коефіцієнтом. Цей квадратний тричлен набуває невід’ємних значень при будь-яких значеннях змінної x. Тоді згідно з лемою його дискримінант D є недодатним.

Огюстен Луї Коші (1789–1857)

Видатний французький математик, автор понад 800 наукових праць.

236

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

Маємо: D = 4 (a1b1 + a2b2 + ... + an bn )2 − 4 (a12 + a22 + ... + an2 ) (b12 + b22 + ... + bn2 ). Оскільки D m 0, то

(a1b1 + a2b2 + ... + an bn )2 m ( a12 + a22 + ... + an2 ) (b12 + b22 + ... + bn2 ).  Якщо a1 = a2 = ... = an = 0, то рівність у нерівності Коші — Буняковського досягається при будь-яких значеннях b1, b2, ..., bn. Розглянемо випадок, коли хоча б одне із чисел a1, a2, ..., an не дорівнює 0. Покажемо, що в цьому випадку в нерівності Коші — Буняковського рівність досягається тоді й тільки тоді, коли існує таке число k, що виконуються рівності b1 = ka1, b2 = ka2, ..., bn = kan. (2) Легко показати (зробіть це самостійно), що коли виконується умова (�� 2�� ), то нерівність Коші — Буняковського перетворюється на рівність. Доведемо обернене твердження. Нехай (a1b1 + a2b2 + ... + an bn )2 = (a12 + a22 + ... + an2 ) (b12 + b22 + ... + bn2 ). Це означає, що квадратне рівняння 2 (a1 + a22 + ... + an2 ) x2 − 2 (a1b1 + a2b2 + ... + anbn ) x + b12 + b22 + ... + bn2 = 0 має єдиний корінь. Нехай цей корінь дорівнює k. Тоді число k є коренем рівняння (a1x − b1 )2 + (a2 x − b2 )2 + ... + (an x − bn )2 = 0. Отже, виконуються рівності a1k = b1, a2k = b2, ..., ank = bn. Про нерівність (a1b1 + a2b2 + ... + an bn )2 = ( a12 + a22 + ... + an2 ) ×

(

)

× b12 + b22 + ... + bn2 говоритимемо, що нерівність Коші — БуняВіктор Якович Буняковський (1804–1889) Видатний математик ХІХ ст. Народився на Вінниччині. Протягом багатьох років був віцепрезидентом Петербурзької академії наук.

237

19. Нерівності між середніми величинами

овського застосовано до наборів чисел (a1; a2; ...; an) к і (b1; b2; ...; bn). П Р И К Л А Д 7 Доведіть нерівність

(a1 + a2 + ... + an )2 m n ( a12 + a22 + ... + an2 ). Р о з в ’я з а н н я. Застосовуючи нерівність Коші — Буняковського до наборів чисел (a1; a2; ...; an) і (1; 1; ...; 1), запишемо: (a1 æ1 + a2 æ1 + ... + an æ1)2 m m ( a12 + a22 + ... + an2 ) (12 + 12 + ... + 12 ) = n ( a12 + a22 + ... + an2 ). n доданків

Звідси (a1 + a2 + ... + an ) m n ( a12 + a22 + ... + an2 ).  2

Із доведеної нерівності можна отримати таку нерівність: a12 + a22 + ... + an2 n

a1 + a2 + ... + an n

Вирази, записані в лівій і правій частинах цієї нерівності, називають відповідно середнім квадратичним і середнім арифметичним чисел a1, a2, ..., an. Ця нерівність є узагальненням нерівності (*). П Р И К Л А Д 8 Для додатних чисел a, b і c доведіть нерівність  1 1 1 (a3 + b3 + c3 )  + +  l (a + b + c)2 .  a b c Р о з в ’я з а н н я 1 1   1 До наборів чисел a a ; b b; c c і  ; ;  засто a b c суємо нерівність Коші — Буняковського:

(

(( a

)) 2

)

) + (b b ) + (c c ) )   2

 

2 2  1   1   a a b b c + + + +       l  a b c a b c

1 

 1   1   1   a a b b c c +   +    l + +    .   b  c   a  a b c  2

 1 1 1 Звідси (a3 + b3 + c3 )  + +  l (a + b + c)2 .   a b c

238

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

П Р И К Л А Д 9 Розв’яжіть рівняння 3x + x2 − 3x + 1 = 2 x − 1 . Р о з в ’я з а н н я. Перепишемо ліву частину рівняння так:

(

3 æ x + 1æ x2 − 3x + 1.

) (

До наборів 3; 1 і x ; Коші — Буняковського:

(

)

x2 − 3x + 1 застосуємо нерівність

) (( 3 ) + 1 ) ( ( x ) + ( − 3x + 1 ) m 4 (x − 2x + 1); 2

3 æ x + 1æ x2 − 3x + 1 m Звідси

(

3x + x2

x2 − 3x + 1

) ). 2

3x + x2 − 3x + 1 m 2 x − 1 ; 3x + x2 − 3x + 1 m 2 x − 1 . У цій нерівності рівність досягається тоді й тільки тоді, коли існує таке число k, що  3 = k x , x x2 − 3x + 1 тобто = .  2 1 3 1 = k x − 3x + 1, Отримане рівняння рівносильне початковому. x x = 3, 2 2  = x − 3x + 1, 3x − 10x + 3 = 0,  Маємо:  3  x = 1 . x l 0; x l 0; 3  В і д п о в і д ь: 3;

1 3

. 

1. Значення яких виразів називають середнім квадратичним, середнім арифметичним, середнім геометричним, середнім гармонічним двох чисел а і b? 2. Які нерівності виражають зв’язок між середніми величинами? 3. Запишіть нерівність Коші — Буняковського для наборів чисел (a1, a2, ..., an) і (b1, b2, ..., bn). 4. За яких умов у нерівності Коші — Буняковського досягається рівність?

239

19. Нерівності між середніми величинами

ВПРАВИ

19.1.° Доведіть, що коли m > 0, x > 0 і y > 0, то mx +

y 4m

l xy .

19.2.° Відомо, що xy = 1, x > 0, a > 0 і b > 0. Доведіть нерівність ax + by l 2 ab. 19.3.° Для додатних чисел a і b доведіть нерівність a 16b

25b

l .

19.4.° Для додатних чисел x і y доведіть нерівність 3x y

27x

l . 3

19.5.° Доведіть нерівність (x + y) (xy + 16) l 16xy, де x l 0, y l 0.  1 1 19.6.° Доведіть, що коли a > 0 і b > 0, то (a + b)  +  l 4.  a b 3 19.7.° Доведіть, що коли a l 0 і b l 0, то (a + b) (b3 + a) l 4a2b2. 19.8.° Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то  2 1 2 1 2 1  a +   b +   c +  l 8. bc ca ab 19.9.° Доведіть, що коли x l 0 і y l 0, то (x + 1) (y + 1) (xy + 1) l 8xy. 19.10.° Доведіть нерівність 19.11.° Доведіть нерівність 19.12.° Доведіть нерівність

a2 + 4 2 x2 + 6 4

l a2 + 3. l x 2 + 2.

a2 + 2 a2 + 1

l 2.

 19.13.° При a > 0 доведіть нерівність 2  a +  19.14.° Доведіть нерівність x2 +

1 2

x +1

19.15.° Доведіть нерівність a2 + b2 +

1

2  + a l 4a.

a

l 1. 1 2

a +2

1 2

b +1

> 1.

240

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

19.16.° Відомо, що a 2 + b 2 = 1, c 2 + d 2 = 1. Доведіть, що ac + bd m1. 19.17.° Відомо, що a 2 + b 2 = 1, c 2 + d 2 = 1. Доведіть, що ac − bd m1. 19.18.° Доведіть нерівність

1 + a2 æ 1 + b2 l 1 + ab .

19.19.° Дано: a2 + b2 + c2 = 1, x2 + y2 + z2 = 1. Доведіть, що −1 m ax + by + cz m 1. 2 2 19.20.° Дано: a + b + c2 = 1, x2 + y2 + z2 = 3. Доведіть, що − 3 m ax + by + cz m 3. 19.21. Змінні х і y набувають додатних значень, а їхній добуток є сталим. Доведіть, що їхня сума буде найменшою тоді й тільки тоді, коли ці числа рівні. 19.22.• Змінні х і y набувають додатних значень, а їхня сума є сталою. Доведіть, що їхній добуток буде найбільшим тоді й тільки тоді, коли ці числа рівні. 19.23.• Відомо, що x > 0 і xy = 12. Знайдіть найменше значення виразу x + 3y. 19.24.• Знайдіть найменше значення виразу 5a + 2b, якщо a > 0 і ab = 10. 19.25.• Знайдіть найбільше значення виразу xy, якщо x > 0, y > 0 і x + 3y = 6. 19.26.• Відомо, що a > 0, b > 0 і 3a + 4b = 24. Знайдіть найбільше значення виразу ab. •

19.27.• Знайдіть найменше значення виразу x2 +

16 x2

19.28.• Відомо, що x > 0. Знайдіть найменше значення виразу

x2 + 10x + 16 x

19.29.• Знайдіть найбільше значення виразу x > 0. 19.30.• Знайдіть найбільше значення виразу

x 2

9x + 1

, якщо

x 2

4x + 3x + 1

241

19. Нерівності між середніми величинами

19.31.• Відомо, що a1 > 0, a2 > 0, ..., an > 0 і a1a2...an = 1. Доведіть нерівність (1 + a1 ) (1 + a2 ) ... (1 + an ) l 2n. 19.32.• Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то b+c a

c+a b

a+b

l 6.

19.33.• Доведіть, що коли a > 0, b > 0, c > 0 і d > 0, то a

b c

c d

d a

l 4.

19.34.• Для додатних чисел a і b доведіть нерівність a2 + 1 b

b2 + 1 a

l 4.

19.35.• Для додатних чисел a і b доведіть нерівність (a + 1)2 b

(b + 1)2 a

l 8. 1

19.36.• Відомо, що a ∈ [0; 1], b ∈ [0; 1], a + b l . Доведіть 2

нерівність 3

(1 − a) (1 − b) m . 4

•

19.37. Відомо, що a m1 і b m1. Доведіть нерівність ab + (1 − a2 ) (1 − b2 ) m 1. 1

19.38.• Відомо, що a + b = 1. Доведіть, що a2 + b2 l . 2

19.39. Відомо, що a + b = 2. Доведіть, що a + b l 2. 19.40.• Доведіть, що коли a4 + b4 = 2, то a + b m 2. 19.41.• Відомо, що a > 0, b > 0, c > 0 і a + b + c = 1. Доведіть •

нерівність

ab a+b

bc b+c

ca c+a

m . 2

19.42.• Доведіть, що a 1 − b2 + b 1 − a2 m 1. 1

19.43.• Доведіть, що коли x + y + z = 1, то x2 + y2 + z2 l . 19.44.• Відомо, що a1 + a2 + ... + an = n. Доведіть, що a12 + a22 + ... + an2 l n.

242

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

19.45.• Доведіть, що коли a2 + b2 + c2 = 1, то a + b + c m 3. 19.46.• Знайдіть найбільше і найменше значення виразу 3x + 4y, якщо x2 + y2 = 1. 19.47.• Знайдіть найменше значення виразу a2 + b2, якщо 5a – 12b = 13. 19.48.• Доведіть нерівність (1 + a + a2 + a3 )2 m 4 (1 + a2 + a4 + a6 ). 19.49.• Доведіть нерівність 1 1  1 (a4 + b4 + c4 )  2 + 2 + 2  l (a + b + c)2 . a b c  • 19.50. Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то  1 1 1 (a + b + c)  + +  l 9.  a b c • 19.51. Для додатних чисел a1, a2, ..., an доведіть, що 1 1 1 (a1 + a2 + ... + an )  + + ... +  l n2 . an   a1 a2 •• 19.52. Доведіть нерівність (a + c) (b + d) m a2 + b2 æ c2 + d2 + c2 + b2 æ a2 + d2 . 19.53.•• Доведіть, що коли a + b + c = 3, то 3a + 1 + 3b + 1 + 3c + 1 m 6. 19.54.•• Доведіть нерівність

2a + 5 + a − 3 + 25 − 3a < 9.

19.55. Розв’яжіть рівняння

x − 2 + 4 − x = x2 − 6x + 11.

19.56.•• Розв’яжіть рівняння

1 − x + 1 + x = x2 + 2.

••

19.57.•• Розв’яжіть рівняння 2 x − 1 + 5x = (x2 + 4) (x + 24). 19.58.•• Доведіть, що коли x2 + y2 + z2 = 44, то 3x − y + z m 22. 19.59.•• Відомо, що x2 + 3y2 + z2 = 2. Доведіть нерівність 2x + y − z m 4

2 3

19.60.•• Доведіть, що коли a > 1 і b > 1, то 19.61.•• Доведіть, що коли a l 0 і b l 0, то (a + b)

a+b 2

l a b + b a.

a b −1

b a −1

l 4.

19. Нерівності між середніми величинами

243

19.62.•• Відомо, що a > 0, b > 0 і a + b = 1. Доведіть, що 2

1 1 25    a +  +  b +  l . 2 b a 19.63.•• Доведіть, що коли a l 0 і b l 0, то

a 2 + 1 + b2 + 1 l 2 a + b . 19.64.* Доведіть нерівність (a + b − 1)2 + 2c2 + (b + c − 1)2 + 2a2 + (c + a − 1)2 + 2b2 l 3. 19.65.* На сторонах AB, BC, CD і DA квадрата ABCD відповідно позначили точки M, N, P і Q. Доведіть, що периметр чотирикутника MNPQ не менший від суми діагоналей квадрата. 19.66.* Доведіть, що коли a > 0, b > 0, c > 0 і a + b + c = 1, то (1 + a) (1 + b) (1 + c) l 8 (1 − a) (1 − b) (1 − c). 19.67.* Відомо, що x > 0, y > 0, z > 0. Доведіть нерівність x2 y+z

z+x

x+y

1 2

(x + y + z).

19.68.* Доведіть, що коли a > 0, b > 0, c > 0 і d > 0, то 1 a

1 b

4 c

16 d

64 a+b+c+d

19.69.* Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то a b+c

b c+a

c a+b

> 2.

ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

19.70. При яких значеннях параметра a рівняння x − a (4x − 9) = 0 має єдиний розв’язок? 19.71. Доведіть, що при будь-якому натуральному значенні n

(

дріб

12n + 1 30n + 2

)

є нескоротним.

19.72. Теплохід пройшов 17 км за течією річки на 2 год швидше, ніж 75 км проти течії. Знайдіть швидкість течії, якщо власна швидкість теплохода становить 32 км/год. 19.73. Розв’яжіть рівняння x4 – x3 – 10x2 + 2x + 4 = 0.

244

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

Ефективні прийоми доведення нерівностей Матеріал двох попередніх пунктів показує, що найбільш ефективним методом доведення нерівностей є застосування раніше доведеної нерівності. Якщо за допомогою деякої нерівності можна довести цілу низку інших більш складних нерівностей, то таку нерівність називатимемо ключовою. Так, нерівності a2 + b2 l 2ab, a2 + b2 + c2 l ab + bc + ac, нерівності між середніми величинами, нерівність Коші — Буняковського, безумовно, можна віднести до ключових нерівностей. У цьому оповіданні ви ознайомитеся ще з кількома ключовими нерівностями. У задачі 18.18 ви довели нерівність a2 b

l 2a − b, де b > 0

(1)

Зауважимо, що в нерівності (1) рівність досягається тільки при a = b. Покажемо, як можна застосовувати нерівність (1) для доведення інших нерівностей. П Р И К Л А Д 1 (приклад 2 п. 18). Доведіть, що коли a > b > c, то a2 a−b

b2 b−c

> a + 2b + c.

Р о з в ’я з а н н я. З умови випливає, що a – b > 0 і b – c > 0. Тоді a2 a−b

l 2a − (a − b) = a + b,

b2 b−c

l 2b − (b − c) = b + c.

Зауважимо, що рівності a = a – b і b = b – c виконуються одночасно лише за умови b = c = 0. Тому в записаних нерівностях рівність одночасно досягатися не може. Звідси

a2 a−b

b2 b−c

> a + b + b + c = a + 2b + c. 

245

Ефективні прийоми доведення нерівностей

П Р И К Л А Д 2 (приклад 4 п. 19). Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то

l a 2 + b 2 + c2 .

Р о з в ’я з а н н я. Маємо: a4

bc b4

ca c4 ab

Звідси

a4 bc

c4 ab

( a 2 )2

l 2a2 − bc,

bc (b 2 ) 2

l 2b2 − ca,

ca ( c2 )2

l 2c2 − ab.

l 2a2 + 2b2 + 2c2 − ab − bc − ca =

= (a2 + b2 + c2 ) + (a2 + b2 + c2 − ab − bc − ca) l a2 + b2 + c2 .  П Р И К Л А Д 3 (19.67). Відомо, що x > 0, y > 0, z > 0. Доведіть нерівність1

x2 y+z

y2 z+x

z2 x+y

1 2

(x + y + z).

Р о з в ’я з а н н я. Якщо нерівність (1) застосувати для кожного із трьох дробів, які стоять у лівій частині даної нерівності, то отримаємо: x2 y+z

l 2x − y − z, z2 x+y

y2 z+x

l 2y − z − x,

l 2z − x − y.

Звідси x2 y+z

y2 z+x

z2 x+y

l 2x − y − z + 2y − z − x + 2z − x − y = 0.

Але для такого результату не потрібне застосування будьяких ключових задач: нерівність

x2 y+z

y2 z+x

z2 x+y

l 0 є оче-

видною. У вказівці до задачі 19.67 було показано, як можна довести розглядувану нерівність за допомогою нерівності Коші — Буняковського або нерівності Коші. 1

246

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

Проте це не означає, що нерівність (1) не застосовна для даного прикладу. Маємо:

1 (2x)2

y+z

нерівність (1):

= æ

4 y+z

. Тепер до дробу

(2x)2 y+z

застосуємо

1 (2x)2 1 æ l (4x − y − z). 4 y+z 4

Аналогічно можна показати, що y2 z+x

1 4

(4y − z − x),

z2 x+y

1 4

(4z − x − y).

Тепер за допомогою теореми про почленне додавання нерівностей отримуємо потрібний результат.  Нерівність (1) можна узагальнити. Насправді є справедливою така нерівність: (n − k)

an bk

l nan − k − kbn − k , де n ∈ , k ∈ , n l k, a > 0, b > 0.

Окремий випадок цієї нерівності, коли n = k + 1, а саме нерівність ak + 1 bk

l (k + 1) a − kb, де k ∈ , a > 0 і b > 0

(2)

ви зможете довести в п. 22 (задача 22.17). Зазначимо, що в задачі 18.18 ви довели цю нерівність для n = 2: a3 b2

l 3a − 2b, де a > 0 і b > 0

П Р И К Л А Д 4 Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то a2 b

b3 c2

c4 a3

l − a + 2b + 2c.

Р о з в ’я з а н н я. Застосувавши нерівність (2), запишемо: a2 b

l 2a − b,

b3 c2

l 3b − 2c,

c4 a3

l 4c − 3a.

Залишилося застосувати теорему про почленне додавання нерівностей. 

247

Ефективні прийоми доведення нерівностей

У задачі 18.24 ви довели таку нерівність: a2

( a + b) 2 x+y

, де x > 0, y > 0

Застосовуючи цю нерівність, доведемо нерівність a2 x

Маємо:

c2 z

( a + b + c) 2

x+y+z

( a + b) 2

, де x > 0, y > 0, z > 0

x+y

c2 z

( a + b + c) 2 x+y+z

(3)

Нерівність (3) є ключем до розв’язання цілої низки непростих задач. Розглянемо приклади її застосування. Насамперед покажемо, як, використовуючи нерівність (3), можна довести вже відому вам (див. задачу 19.67) нерівність. 5 Відомо, що x > 0, y > 0, z > 0. Доведіть не-

ПРИКЛАД рівність

y+z

z+x

z2 x+y

1 2

(x + y + z).

Р о з в ’я з а н н я. Маємо: x2 y+z z2

x+y

(x + y + z)2 y+z+z+x+x+y

+ =

y2 z+x

z2 x+y

(x + y + z)2 2 (x + y + z)

(x + y + z)2 y+z+z+x+x+y

1 2

(x + y + z)2 2 (x + y + z)

(x x + y + z). 

П Р И К Л А Д 6 Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то b 2a + b

c 2b + c

a 2c + a

l 1.

Р о з в ’я з а н н я. Маємо: b 2a + b

2b + c 2c + a 2ab + b2 ( a + b + c) 2

a2 + b2 + c2 + 2ab + 2bc + 2ac

+ =

2bc + c2 2ca + a2 ( a + b + c) 2 ( a + b + c) 2

= 1. 

1 2

(x x + y + z)

248

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

ПРИКЛАД рівність

7 Для додатних чисел x, y і z доведіть не2 x+y

2 y+z

2 z+x

9 x+y+z

Р о з в ’я з а н н я. Маємо: 2

x+y

2 y+z

l 2æ

 12 12 12  = 2 + + l  x + y y + z z + x  z+x 2

(1 + 1 + 1)2 x+y+y+z+z+x

9 x+y+z

.

Після того як за допомогою задачі 18.24 ми довели нерівність (3), природно висунути припущення, що має місце така нерівність: x12 y1

x22 y2

+ ... +

xn2 yn

(x1 + x2 + ... + xn )2

y1 + y2 + ... + yn

(4)

де y1, y2, ..., yn — додатні числа. Ви навчитеся доводити ц�� ю�� нерівність у�� п. 22 (див. задачу 22.12). Якщо в нерівності (4) покласти x1 = a1b1, x2 = a2b2, ..., xn = anbn, y1 = b12 , y2 = b22 , ..., yn = bn2 , то отримаємо: a12b12 b12

a22b22 b22

+ ... +

an2bn2 bn2

Звідси a12 + a22 + ... + an2 l

2 1

(a1b1 + a2b2 + ... + an bn )2 b12 + b22 + ... + bn2

;

+ a22 + ... + an2 ) (b12 + b22 + ... + bn2 ) l (a1b1 + a2b2 + ... + an bn )2 .

Таким чином, за допомогою нерівності (4) можна довести нерівність Коші — Буняковського. Наведені нижче задачі ви зможете розв’язати за допомогою ключових задач п. 19 і прикладів, які розглянуто в цьому оповіданні.

249

Ефективні прийоми доведення нерівностей

ВПРАВИ

1. Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то

b2 c

c2 a

l a + b + c.

2 (18.54). Доведіть, що коли x > 0, y > 0 і z > 0, то x2

x2 + 2yz

y2 + 2xz

l 1.

z2 + 2xy

3. Доведіть, що коли a > 0, b > 0, c > 0, то

b4 c3

c4 a3

l a + b + c.

4. Для додатних чисел x, y і z доведіть нерівність x3 y

z3 x

l x2 + y2 + z2 .

5. Відомо, що a > 0, b > 0 і c > 0. Доведіть нерівність a2 b + 2c

c + 2a

c2 a + 2b

a+b+c 3

6. Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то a3 b+c

b3 c+a

c3 a+b

a 2 + b2 + c2

7. Відомо, що a > 0, b > 0, c > 0 і d > 0. Доведіть нерівність a2 b+c+d

b2 c+d+a

c2 d+a+b

d2 a+b+c

a+b+c+d 3

8. Дано: a > 0, b > 0, c > 0, a2 + b2 + c2 = 3. Доведіть, що 1

1 + ab

1 1 + bc

1 + ac

l . 2

9. Доведіть, що коли x > 0, y > 0 і z > 0, то x x + 2y + 3z

y y + 2z + 3x

z z + 2x + 3y

l . 2

10 (приклад 5 п. 19). Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то a b+c

b c+a

c a+b

l . 2

11. Відомо, що x ∈ [0; 1], y ∈ [0; 1], z ∈ [0; 1]. Доведіть нерівність (x + 1) (y + 1) (z + 1) l 8 (x + y) (y + z) (z + x).

250

§ 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи

12. Відомо, що x ∈ [0; 1], y ∈ [0; 1], z ∈ [0; 1]. Доведіть нерівність x

2 + yz

2 + zx

z 2 + xy

m 1.

13. Відомо, що x ∈ [0; 1], y ∈ [0; 1], z ∈ [0; 1]. Доведіть нерівність 1

1 + x + yz

1 + y + xz

1 1 + z + xy

3 x+y+z

14. Доведіть, що коли a > 0, b > 0 і c > 0, то 1 3

a + b + abc

b + c + abc

1 3

c + a + abc

abc

15. Доведіть, що коли a l 0, b l 0, c l 0 і a + b + c = 1, то a (b3 + c3 ) + b (c3 + a3 ) + c (a3 + b3 ) l 2abc. 16. Доведіть, що коли a > 0, b > 0, c > 0 і abc = 1, то 1

a (b 3 + c 3 )

b ( c3 + a 3 )

c ( a 3 + b3 )

1 a+b

1 b+c

1 c+a

17. Для додатних чисел a, b і c доведіть нерівність a 3 + b3 a 2 + b2

b3 + c3 b2 + c2

c3 + a 3

l a + b + c.

c2 + a 2

18. Доведіть нерівність a3 2

a +b

b3 2

b +c

c3 2

c +a

a+b+c 2

де a > 0, b > 0 і c > 0. 19. Відомо, що x ∈ [0; 1], y ∈ [0; 1], z ∈ [0; 1]. Доведіть, що 1 1 + xy

1 + yz

1 1 + zx

1 1+ x

1 1+ y

1 1 + z2

20. Доведіть нерівність 1 1

1 2

1 3

+ ... +

1 n

< 2 n,

де n ∈ . 21. Доведіть нерівність 1 1

де n ∈ .

1 2

1 3

+ ... +

1 n

> 2 n + 1 − 2,

251

Головне в параграфі 4

ГОЛОВНЕ В ПАРАГРАФІ 4 Розв’язок нерівності з двома змінними Пару значень змінних, яка перетворює нерівність із двома змінними на правильну числову нерівність, називають розв’язком нерівності з двома змінними. Графік нерівності з двома змінними Графіком нерівності з двома змінними називають геометричну фігуру, яка складається з усіх тих і тільки тих точок координатної площини, координати яких є розв’язками даної нерівності. Лінійна нерівність із двома змінними Лінійною нерівністю з двома змінними називають нерівність виду ax + by > c або ax + by < c, де x і y — змінні, a, b і c — параметри. Розв’язування системи нерівностей Щоб знайти множину розв’язків системи нерівностей, треба знайти переріз множин розв’язків нерівностей, які входять до системи. Основні методи доведення нерівностей Метод різниці; метод спрощення нерівності; метод міркування від супротивного; метод застосування очевидної нерівності; метод застосування раніше доведеної нерівності. Нерівності між середніми величинами При a > 0 і b > 0 є справедливим ланцюжок нерівностей: a 2 + b2 2

a+b 2

l ab l

2 1 a

1 b

Нерівність Коші — Буняковського При будь-яких значеннях a1, a2, ..., an, b1, b2, ..., bn виконується нерівність (a1b1 + a2b2 + ... + an bn )2 m ( a12 + a22 + ... + an2 ) (b12 + b22 + ... + bn2 ).

§5

ЕЛЕМЕНТИ ПРИКЛАДНОЇ МАТЕМАТИКИ

••

Вивчаючи матеріал цього параграфа, ви зможете розширити свої уявлення про математичні моделі реальних ситуацій. Дізнаєтеся, яку задачу називають прикладною та з яких етапів складається її розв’язування. •• Ви вдосконалите свої вміння проводити відсоткові роз рахунки, ознайомитеся з формулою складних відсотків і можливостями її застосування.

20. Математичне моделювання Мабуть, немає сьогодні такої галузі знань, де б не застосовувалися досягнення математики. Фахівці та фахівчині в галузях фізики й хімії, астрономії й біології, географії й економіки, навіть мовознавства й історії використовують математичний апарат. У чому ж полягає секрет універсальності «математичного інструмента»? «Ключ до розв’язання багатьох наукових задач — їх вдалий переклад мовою математики». Таку відповідь на поставлене запитання дав один із засновників і перший директор Інституту математики Академії наук України академік Д. О. Граве. Справді, формулювання задач із різних галузей знань містять нематематичні поняття. Беручи участь у розв’язуванні такої задачі, математик чи математикиня насамперед прагне перекласти її своєю «рідною» математичною мовою, тобто мовою виразів, формул, рівнянь, нерівностей, функцій, графіків тощо. Результат такого перекладу називають математичною моделлю, а саму задачу — прикладною задачею. Дмитро Термін «модель» (від латин. modulus — Олександрович зразок) ми використовуємо дуже часто: Граве (1863–1939) модель літака, модель атомного ядра, мо-

253

20. Математичне моделювання

дель Сонячної системи, модель якогось процесу або явища тощо. Вивчаючи властивості моделі об’єкта, ми тим самим вивчаємо властивості самого об’єкта. Галузь математики, яка займається побудовою та вивченням математичних моделей, називають математичним моделюванням. У таблиці наведено зразки прикладних задач і відповідних їм математичних моделей. №

Прикладна задача

Математична модель

Один кілограм картоплі коштує Чому дорівнює частка 6 грн. Скільки картоплі можна ку42 : 6? пити за 42 грн?

У магазині є 3 види чашок і 2 види тарілок. Скільки існує варіантів скласти набір з однієї чашки й однієї тарілки?

Чому дорівнює добуток 3æ2 ?

На стоянці було кілька автомобілів. Коли 5 автомобілів поїхало, залишилося 2 автомобілі. Скільки автомобілів було на стоянці спочатку?

Знайдіть корінь рівняння x – 5 = 2.

Із 156 жовтих, 234 білих і 390 червоних троянд склали букети. Яку найбільшу кількість букетів можна скласти так, щоб у всіх букетах троянд кожного кольору було порівну та всі троянди було використано?

Знайдіть НСД (156; 234; 390).

Автомобіль витрачає 7,8 л бензину на 100 км шляху. Чи вистачить 40 л бензину, щоб доїхати від Києва до Одеси, якщо відстань між цими містами 490 км?

Порівняйте значення виразу 7, 8æ490 100 із числом 40.

Мета розв’язування будь-якої задачі — отримати правильну відповідь. Тому складання математичної моделі — це тільки перший етап розв’язування прикладної задачі.

254

§ 5. Елементи прикладної математики

Насправді розв’язування прикладної задачі складається з трьох етапів: 1) побудова математичної моделі; 2) розв’язання математичної задачі; 3) аналіз результату, отриманого на другому етапі, виходячи зі змісту прикладної задачі. Перший етап ілюструють наведені вище приклади. Зазначимо, що успішна реалізація цього кроку потребує наявності певних знань із галузі, до якої належить дана прикладна задача. Реалізація другого етапу пов’язана лише з математичною діяльністю: знаходження значень виразів, розв’язування рівнянь, нерівностей та їхніх систем, побудова графічних об’єктів тощо. На третьому етапі отриманий результат потрібно записати мовою прикладної задачі. Пояснимо це, звернувшись до наведеної таблиці. Наприклад, відповіді до першої, другої, третьої задач треба записати так: можна купити 7 кг картоплі; покупку можна здійснити 6 способами; на стоянці було 7 автомобілів. Далі відповідь треба проаналізувати на відповідність умові прикладної задачі. Наприклад, відповідь «1,5 учня» не може бути прийнятною для жодної прикладної задачі. Розглянемо задачу, у якій рівняння з однією змінною є математичною моделлю реальної ситуації. П Р И К Л А Д 1 Маса дерев’яної балки становить 120 кг, а маса залізної балки — 140 кг, причому залізна балка на 1 м коротша від дерев’яної. Яка довжина кожної балки, якщо маса 1 м залізної балки на 5 кг більша за масу 1 м дерев’яної? Р о з в ’я з а н н я. У розв’язуванні задачі виділимо три етапи. І етап. Побудова математичної моделі Нехай довжина дерев’яної балки дорівнює x м, тоді дов жина залізної становить (x – 1) м. Маса 1 м дерев’яної балки дорівнює різниця

140 x −1

120

−

кг, а маса 1 м залізної —

x 120 x

140 x −1

кг. Тоді

показує, на скільки маса одного метра

залізної балки більша за масу одного метра дерев’яної балки.

20. Математичне моделювання

255

За умовою задачі ця різниця дорівнює 5 кг. Тоді отримуємо рівняння

140 x −1

−

120 x

= 5. Це рівняння і є математичною мо-

деллю даної прикладної задачі. ІІ етап. Розв’язування рівняння Маємо: 140 x −1

−

120 x

= 5;

28 x −1

−

24 x

= 1;

28x − 24 (x − 1) = x2 − x,  x ≠ 0, x ≠ 1;  x2 − 5x − 24 = 0,  x = 8 або x = –3. x ≠ 0, x ≠ 1;  ІІІ етап. Аналіз результату, отриманого на ІІ етапі, виходячи зі змісту прикладної задачі Корінь –3 не задовольняє умову задачі, оскільки така величина, як довжина, не може виражатися від’ємним числом. Отже, довжина дерев’яної балки дорівнює 8 м, а довжина залізної — 7 м. В і д п о в і д ь: 8 м, 7 м.  Під час оформлення задач, подібних тій, яку ми розглянули в прикладі 1, не обов’язково явно виокремлювати три етапи розв’язування прикладної задачі. Важливо, щоб ці етапи були реалізовані в процесі розв’язування. У поданих нижче двох задачах математичною моделлю реальної ситуації буде система двох рівнянь із двома змінними. П Р И К Л А Д 2 Із двох пунктів, відстань між якими дорівнює 18 км, вирушили одночасно назустріч одна одній дві туристки й зустрілися через 2 год. З якою швидкістю йшла кожна туристка, якщо для подолання всієї відстані між пунктами одній із них потрібно на 54 хв більше, ніж другій? Р о з в ’я з а н н я. Нехай швидкість першої туристки дорівнює x км/год, а другої — y км/год, x < y. До зустрічі перша

256

§ 5. Елементи прикладної математики

туристка пройшла 2x км, а друга — 2y км. Разом вони пройшли 18 км. Тоді 2x + 2y = 18. Відстань між пунктами перша туристка проходить за 18 x

год, а друга — за

год. Оскільки першій туристці для

подолання цієї відстані потрібно на 54 хв = більше, ніж другій, то

18 x

−

18 y

9 10

54 60

год =

9 10

год

Отримуємо систему рівнянь 2x + 2y = 18,  18 18 9  x − y = 10 .  x = 9 − y, x + y = 9,   Звідси  2 2 1 2 1  2 − = ;  x y 10  9 − y − y = 10 .   Розв’язавши друге рівняння останньої системи, отримуємо: y1 = 5, y2 = –36. Корінь –36 не підходить за змістом задачі. Отже, y = 5, x = 4. В і д п о в і д ь: 4 км/год, 5 км/год.  П Р И К Л А Д 3 Двоє робітників можуть разом виконати деяку роботу за 10 днів. Після 6 днів спільної роботи одного з них перевели на іншу роботу, а другий продовжував працювати. Через 2 дні самостійної роботи другого з’ясувалося, що зроблено

2 3

всієї роботи. За скільки днів кожний робітник

може виконати всю роботу? Р о з в ’я з а н н я. Нехай перший робітник може виконати всю роботу за x днів, а другий — за y днів. За 1 день перший робітник виконує

1 x

частину роботи, а за 10 днів —

тину роботи. Другий робітник за 1 день виконує

1 y

10 x

час-

частину

257

20. Математичне моделювання

роботи, а за 10 днів —

10 y

частину роботи. Оскільки за

10 днів спільної праці вони виконують усю роботу, то 10 x

10 y

= 1.

Перший робітник працював 6 днів і виконав роботи, а другий працював 8 днів і виконав

8 y

ти. Оскільки внаслідок цього було виконано 6 x

8 y

6 x

частину

частину робо2 3

роботи, то

= . 3

Отримали систему рівнянь 10 10  x + y = 1,  6 + 8 = 2,  x y 3 розв’язком якої є пара чисел x = 15, y = 30 (переконайтеся в цьому самостійно). Отже, перший робітник може виконати всю роботу за 15 днів, а другий — за 30 днів. В і д п о в і д ь: 15 днів, 30 днів.  У нижченаведеній задачі математичною моделлю реальної ситуації буде система лінійних нерівностей із двома змінними. П Р И К Л А Д 4 Кожний з учасників і учасниць математичної вікторини отримав одну з оцінок 9 балів, 10 балів, 11 балів, 12 балів. Оцінки «9», «10», «12» виставлено однаковій кількості учасників і учасниць, а оцінок «11» було поставлено більше, ніж решти оцінок, узятих разом. Оцінку вище «10» отримало менше 10 осіб. Скільки учасників і учасниць отримали оцінку «10» і скільки — оцінку «11», якщо у вікторині брало участь не менше 12 осіб? Р о з в ’я з а н н я. Нехай оцінки «9», «10», «12» отримало по x осіб, а оцінку «11» — y осіб. Оскільки оцінок «11» було отримано більше, ніж решти оцінок, узятих разом, то y > 3x.

258

§ 5. Елементи прикладної математики

Оцінку вище «10» отримало менше 10 учасників і учасниць, тому x + y < 10. Оскільки у вікторині брало участь не менше 12 осіб, то 3x + y l 12. Отримали систему нерівностей y > 3x,  x + y < 10, 3x + y l 12.  Звідси x + y > x + 3x = 4x. Тоді 4x < 10; x < 2,5. Оскільки x — ціле невід’ємне число, то з нерівності x < 2,5 випливає, що x = 0, або x = 1, або x = 2. y > 0,  При x = 0 отримуємо систему y < 10, яка не має розв’язків. y l 12, 

y > 3,  При x = 1 отримуємо систему y < 9, яка також розв’язків y l 9,  не має. y > 6,  При x = 2 маємо: y < 8, Звідси y = 7. y l 6.  Отже, оцінку «10» отримали 2, оцінку «11» — 7 учасників і учасниць. В і д п о в і д ь: 2 учасники й учасниці, 7 учасників і учасниць.  Розглянемо задачу, у якій математичною моделлю реальної ситуації є рівняння з трьома змінними, що набувають тільки натуральних значень. П Р И К Л А Д 5 Авіалінію, яка сполучає міста A і B, обслуговують літаки трьох типів. Кожний літак першого, другого та третього типів може прийняти відповідно 230, 100 і 40 осіб. Усі літаки лінії можуть одночасно перевезти 760 осіб. Скільки літаків кожного типу обслуговують цю авіалінію? Р о з в ’я з а н н я. Позначимо через x, y, z кількість літаків першого, другого, третього типу відповідно. Тоді отримуємо

259

20. Математичне моделювання

рівняння 230x + 100y + 40z = 760, яке треба розв’язати в на туральних числах, тобто прийняти за відповідь тільки ті розв’язки, які є натуральними числами. Маємо: 230x + 100y + 40z = 760, x ∈ ,   y ∈ , z ∈ . 23x + 10y + 4z = 76, x ∈ ,  Звідси  y ∈ , z ∈ . Маємо: 23x = 76 – (10y + 4z). Оскільки y l 1 і z l 1, то 10y + 4z l 14. Тоді 23x = 76 – (10y + 4z) m 62. Звідси x m

62 23

. Із

рівняння системи випливає, що x — парне число. Отже, x = 2. З урахуванням знайденого значення x отримуємо систему 10y + 4z = 30,  y ∈ , z ∈ .  5y + 2z = 15,  Звідси y ∈ , z ∈ .  З рівняння отриманої системи випливає, що z — число, яке кратне 5. Крім того, 2z = 15 − 5y m 10. Звідси z m 5, а отже, z = 5, y = 1. В і д п о в і д ь: 2 літаки, 1 літак, 5 літаків. 

1. 2. 3. 4.

Що називають математичною моделлю задачі? Яку задачу називають прикладною? Що називають математичним моделюванням? З яких етапів складається розв’язування прикладної задачі?

260

§ 5. Елементи прикладної математики

ВПРАВИ

20.1.° Два мотоциклісти виїхали одночасно з міст A і B назустріч один одному. Через годину вони зустрілися та, не зупиняючись, продовжили рухатися з тією самою швидкістю. Один із них прибув у місто A на 35 хв раніше, ніж другий — у місто B. Знайдіть швидкість кожного мотоцикліста, якщо відстань між містами становить 140 км. 20.2.° Зі станції M до станції N, відстань між якими дорівнює 300 км, вирушив товарний поїзд. Через 40 хв після цього зі станції N до станції M вийшов швидкий поїзд, який зустрівся з товарним через 2 год після свого виходу. Товарний поїзд долає відстань між станціями M і N на 3 год 20 хв довше, ніж швидкий. Знайдіть швидкість кожного поїзда. 20.3.° З одного міста в друге, відстань між якими дорівнює 240 км, виїхали одночасно автобус і автомобіль. Автобус прибув до пункту призначення на 1 год пізніше за автомобіль. Знайдіть швидкість автомобіля та швидкість автобуса, якщо за 2 год автобус проїжджає на 40 км більше, ніж автомобіль за одну годину, а їхні швидкості не перевищують 90 км/год. 20.4.° Човен проплив по річці від пристані A до пристані B й повернувся назад за 6 год. Знайдіть швидкість течії річки, якщо 2 км за течією річки човен пропливає за той самий час, що й 1 км проти течії, а відстань між пристанями A і B становить 16 км. 20.5.° Степан і Дарина в одному човні пропливли по річці вздовж берега й повернулися тим самим шляхом по річці через 5 год після моменту відплиття. Увесь шлях склав 10 км. Кожні 2 км проти течії вони пропливали за той самий час, що й кожні 3 км за течією. Знайдіть швидкість течії. 20.6.° Вартість доставки на будівництво однієї машини піску становить 1000 грн, а машини щебінки — 1600 грн. За день планується зробити 50 рейсів, причому транспортні витрати не мають перевищувати 59 000 грн. Скільки машин щебінки може бути доставлено за день?

20. Математичне моделювання

261

20.7.° На змаганнях зі стрільби кожний учасник робить 25 пострілів. За кожний вдалий постріл він отримує 4 бали, а за кожний промах знімається 2 бали. Скільки промахів може зробити стрілець, щоб набрати не менше ніж 60 балів? 20.8.° Теплохід пройшов за течією річки 100 км і проти течії 64 км за 9 год. За цей час він міг пройти 80 км за течією та 80 км проти течії. Знайдіть власну швидкість теплохода. 20.9.° Катер проходить 48 км проти течії річки та 30 км за течією річки за 3 год, а 15 км за течією — на 1 год швидше, ніж 36 км проти течії. Знайдіть власну швидкість катера та швидкість течії. 20.10.° Теплохід проходить шлях від пункту A до пункту B за 3 год, а повертається назад за 4 год. За який час пропливуть шлях від пункту A до пункту B плоти? 20.11.° Човен проплив 34 км за течією річки та 39 км проти течії, витративши на це стільки часу, скільки йому потрібно, щоби проплисти в стоячій воді 75 км. Знайдіть відношення швидкості човна в стоячій воді до швидкості течії. 20.12.° Із міст A і B, відстань між якими 40 км, одночасно назустріч один одному виїхали на велосипедах Галина та Катерина. Галина прибула до міста B через 40 хв, а Катерина — до міста A через 1,5 год після зустрічі. Знайдіть швидкість руху кожної дівчини. 20.13.° Із двох пунктів, відстань між якими 180 км, одночасно назустріч один одному виїхали два автомобілі. Перший автомобіль прибув у другий пункт через 1 год 36 хв після зустрічі, а другий автомобіль прибув у перший пункт через 2,5 год після зустрічі. Знайдіть швидкість кожного автомобіля. 20.14.° Відстань між селами M і N дорівнює 36 км. Із села N виїхав велосипедист, а через 0,5 год назустріч йому із села M виїхала велосипедистка, швидкість якої на 6 км/год більша за швидкість велосипедиста. Знайдіть швидкість велосипедиста та швидкість велосипедистки, якщо вони зустрілися на середині дороги між селами M і N.

262

§ 5. Елементи прикладної математики

20.15.° Два автомобілі виїхали одночасно з одного пункту в одному напрямку. Швидкість першого автомобіля 50 км/год, а другого — 40 км/год. Через 0,5 год з того ж пункту в тому самому напрямку виїхав третій автомобіль, який обігнав перший на 1,5 год пізніше, ніж другий. Знайдіть швидкість третього автомобіля. 20.16.• У двох сплавах маси міді й цинку відносяться як 5 : 2 і 3 : 4. Скільки треба взяти кілограмів першого сплаву та скільки другого, щоб, сплавивши їх, отримати 28 кг нового сплаву з рівним вмістом міді й цинку? 20.17.• Є два зливки сплавів золота й міді. У першому зливку відношення мас золота й міді дорівнює 1 : 2, а в другому — 2 : 3. Якщо сплавити

1 3

першого зливка з

5 6

другого,

то в отриманому зливку виявиться стільки золота, скільки було міді в першому зливку, а якщо сплавити

2 3

першого

зливка та половину другого, то в отриманому зливку ви явиться міді на 1 кг більше, ніж було золота в другому зливку. Скільки кілограмів золота в кожному зливку? 20.18.• Відстань між пристанями A і B дорівнює 28 км. Вирушивши проти течії річки від пристані A до пристані B, через 2 год після початку руху катер зустрів пліт, відправлений від пристані B за течією річки за 2 год до початку руху катера. Знайдіть швидкість течії річки та власну швидкість катера, якщо катер проходить відстань від A до B і повертається назад за 4 год 48 хв. 20.19.• Маса зливка одного металу дорівнює 336 г, а маса зливка другого металу — 320 г. Об’єм зливка першого металу на 10 см3 менший від об’єму другого, а густина першого на 2 г/см3 більша за густину другого. Знайдіть густину кожного металу. 20.20.• Дві бригади, працюючи разом, можуть виконати виробниче завдання за 8 днів. Якщо перша бригада, працюючи самостійно, виконає

1 3

завдання, а потім її змінить

друга бригада, то завдання буде виконане за 20 днів. За

20. Математичне моделювання

263

скільки днів кожна бригада може виконати дане виробниче завдання, працюючи самостійно? 20.21.• Якщо відкрити одночасно дві труби, то басейн буде наповнено за 12 год. Якщо спочатку наповнювати басейн тільки через першу трубу протягом 5 год, а потім тільки через другу протягом 9 год, то водою буде наповнено половину басейну. За скільки годин можна наповнити басейн через кожну трубу? 20.22.• Два трактористи, працюючи разом, можуть зорати поле за 6 год. Якщо перший тракторист працюватиме самостійно 4 год, а потім його змінить другий, то цей тракторист закінчить оранку за 9 год. За який час може зорати поле кожен тракторист? 20.23.• До бака місткістю 500 м3 підведено три труби. Протягом певного часу в бак, який спочатку був порожнім, подавали воду тільки через першу трубу. Потім першу трубу закрили та відкрили дві інші труби, які працювали разом до наповнення бака, причому ці дві труби пропрацювали у два рази довше, ніж перша. Якби ці дві труби працювали 12 год 30 хв, то через них подали б у бак стільки ж води, скільки подали через першу трубу за час її роботи. З’ясуйте, скільки часу працювала перша труба, якщо відомо, що через неї в бак щохвилини надходило 300 л води. 20.24.• Із пункту B у пункт A, відстань між якими дорівнює 13 км, вируш ив турист зі швидкістю 6 км/год. Одночасно з ним із пункту A в перпендикулярному на90° прямку (рис. 20.1) вирушила зі A B 13 êì швидкістю 4 км/год туристка. Через який час після початку Рис. 20.1 руху відстань між ними буде найменшою? 20.25.• Дротяною сіткою завдовжки 600 м потрібно огородити ділянку землі прямокутної форми. При яких розмірах ділянки її площа буде найбільшою?

264

§ 5. Елементи прикладної математики

20.26.• Із пункту A в пункт B вийшов товарний поїзд. Через 5 год із пункту B у пункт A вийшов пасажирський поїзд. Зустрілися вони в пункті C. Від пункту C до пункту B товарний поїзд ішов 4 год, а пасажирський від пункту C до пункту A — 6 год. За скільки годин кожний поїзд може подолати шлях між пунктами A і B? 20.27.• Дві спортсменки одночасно вибігають назустріч одна одній із двох кінців A і B прямолінійної доріжки. Вони біжать з різними швидкостями та зустрічаються на відстані 300 м від A. Пробігши доріжку AB до кінця, кожна з них одразу повертає назад і зустрічає другу на відстані 400 м від B. Знайдіть довжину доріжки AB. 20.28.• Три плавці мають проплисти дистанцію від A до B і назад. Спочатку стартує перший, через 5 с — другий, а ще через 5 с — третій. Деяку точку C, яка знаходиться між A і B, усі плавці на шляху до B пройшли одночасно. Третій плавець, пропливши до B і повертаючись назад, зустрів другого за 9 м, а першого — за 15 м від B. Знайдіть швидкість третього плавця, якщо дистанція AB дорівнює 55 м. 20.29.• Із пункту A в пункт B через рівні проміжки часу відправляються три автомобілі. До пункту B вони прибувають одночасно, потім виїжджають у пункт C, який лежить на відстані 120 км від пункту B. Перший автомобіль прибуває туди через годину після другого. Третій автомобіль, прибувши в пункт C, одразу повертає назад і на відстані 40 км від пункту C зустрічає перший. Знайдіть швидкість першого автомобіля. 20.30.• Із пункту A до пункту B вийшов пішохід. Услід за ним через 2 год із пункту A виїхав велосипедист, а ще через 30 хв — мотоцикліст. Через кілька хвилин після виїзду мотоцикліста виявилося, що до цього моменту всі троє подолали однакову частину шляху від пункту A до пункту B. Пішохід прибув у пункт B на 1 год пізніше за мотоцикліста. На скільки хвилин раніше від пішохода прибув у пункт B велосипедист? 20.31.• Пристань A знаходиться вище за течією річки, ніж пристань B. Від пристаней A і B одночасно назустріч один

20. Математичне моделювання

265

одному почали рух пліт і моторний човен. Діставшись пристані A, човен негайно повернув назад і наздогнав пліт у той момент, коли він проплив

2 3

відстані між пристаня-

ми A і B. Знайдіть час, який витрачає пліт на шлях від пристані A до пристані B, якщо відомо, що моторний човен пропливає від пристані B до пристані A і назад за 3 год. 20.32.• У два однакових басейни одночасно почали наливати воду. До першого басейну надходить за годину на 30 м3 більше води, ніж до другого. У деякий момент в обох басейнах разом виявилося стільки води, скільки становить об’єм кожного з них. Після цього через 2 год 40 хв наповнився перший басейн, а ще через 3 год 20 хв — другий. Скільки води надходило за годину до кожного басейну? 20.33.• Біля будинку ростуть липи й берези, причому загальна їхня кількість не менша від 14. Якщо збільшити вдвічі кількість лип, а кількість беріз збільшити на 18, то беріз стане більше, ніж лип. Якщо ж збільшити вдвічі кількість беріз, не змінюючи кількості лип, то лип все одно буде більше, ніж беріз. Скільки лип і скільки беріз росте біля будинку? 20.34.• Два автогосподарства відправили кілька автомобілів для перевезення вантажу. Кількість автомобілів, відправлених із другого автогосподарства, менша від подвоєної кількості автомобілів, відправлених із першого. Якби перше автогосподарство відправило на два автомобілі більше, а друге — на два менше, то автомобілів з другого автогосподарства було би більше, ніж автомобілів з першого. Скільки автомобілів було відправлено з кожного автогосподарства, якщо разом було відправлено не більше 18 автомобілів? 20.35.•• О 7 год ранку від першого причалу відпливли два човни. Спочатку вони пливли 8 км озером, а потім 5 км за течією річки до другого причалу. Перший човен приплив до місця призначення не пізніше 9 год 50 хв, а другий — не раніше 10 год 40 хв того самого дня. Чому дорівнює швидкість кожного човна в стоячій воді, якщо

266

§ 5. Елементи прикладної математики

швидкість течії річки дорівнює 2 км/год, а швидкість другого човна в стоячій воді становить 75 % від швидкості першого човна в стоячій воді? 20.36.•• Два робітники виготовили по 60 однакових деталей, причому 30 деталей кожний із них зробив, працюючи з де якою продуктивністю, яка у другого робітника була на 20 % вище, ніж у першого. Потім перший робітник став виготов ляти більше на 2 деталі, а другий — на 3 деталі за годину. Перший робітник витратив на виконання всього завдання не менше 5 год 30 хв, а другий — не більше 4 год 30 хв. Скільки деталей за годину виготовляв другий робітник під час виконання першої половини завдання? 20.37. •• Токарю було доручено виготовити 90 деталей, а учню — 35. Перші 30 деталей токар робив із продуктивністю вдвічі більшою, ніж учень. Виготовляючи решту 60 деталей, він робив ще на 2 деталі за годину більше та закінчив свою роботу пізніше, ніж учень, не менше ніж на 1 год. Проте якби токар перші 30 деталей виготовляв із такою самою продуктивністю, що й решту 60, то він закінчив би роботу не раніше ніж через 30 хв після учня. Скільки деталей за годину робив учень? 20.38.•• Бригади робітниць отримували зі складу одяг для роботи: по 2 комплекти на кожну особу. Кожна бригада отримала на 20 комплектів більше, ніж було бригад. Якби бригад було на 4 більше та кожній бригаді видавали би по 12 комплектів, то одягу на всіх не вистачило б. Скільки комплектів одягу було видано зі складу? 20.39.•• Солдатів, які прибули на парад, планували вишикувати так, щоб у кожному ряду стояло по 24 солдати. По прибутті виявилося, що не всі вони зможуть узяти участь у параді. Солдатів, які взяли участь у параді, вишикували так, що кількість рядів стала на 2 меншою, а кількість людей у ряду — на 26 більшою за нову кількість рядів. Скільки солдатів прибуло на парад, якщо відомо, що коли б усі вони взяли участь у параді, то їх можна було б вишикувати так, щоб кількість рядів дорівнювала кількості чоловік у ряду?

267

21. Відсоткові розрахунки

20.40.•• Хімічний завод має цехи трьох типів. У кожному цеху першого, другого та третього типу працює відповідно 350, 80 і 60 робітників. Разом у цехах заводу працює 980 робітників. Знайдіть кількість цехів кожного типу. ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

20.41. Побудуйте графік функції f (x) =

x 4 − x2 x2 − 1

20.42. Доведіть тотожність 2 4a  2a  a + 1 a − 9a − 2 − = a.   : 2 a + 3 a + 6a + 9 a − 9 a+3 20.43. Розв’яжіть нерівність

2 x x −1

m − 1.

20.44. Скільки розв’язків залежно від значення параметра a має рівняння | x + 5 | + | x – 3 | = a?

21. Відсоткові розрахунки Починаючи з п’ятого класу, вам доводилося розв’язувати багато прикладних задач на відсотки (проценти). Ви знайомі з такими типами задач на відсотки: •• знаходження відсотка від числа; •• знаходження числа за його відсотком; •• знаходження відсоткового відношення двох чисел. Ви вмієте конструювати математичні моделі цих задач за допомогою таких виразів: 1) 2) 3)

aæ p

— знаходження p % від числа a;

100 aæ100 p a b

— знаходження числа, p % якого дорівнюють a;

æ100 % — знаходження відсоткового відношення чис-

ла a до числа b.

268

§ 5. Елементи прикладної математики

Розглянемо прикладну задачу, яку часто доводиться розв’язувати банківським працівникам, а також тим, хто зберігає гроші в банку під відсотки. П Р И К Л А Д Вкладник поклав у банк 100 000 грн під 10 % річних. Яка сума буде на його рахунку через 7 років за умови, що вкладник протягом цього строку не знімає гроші з рахунку? Р о з в ’я з а н н я. Нехай a0 — початковий капітал вкладника, тобто a0 = 100 000 грн. Позначимо через a1, a2, ..., a7 кількість грошей на рахунку відповідно в кінці першого, другого, ..., сьомого років. У кінці першого року початковий капітал a0 зріс на 10 %. Отже, число a1 становить 110 % від початкового капіталу a0. Тоді a1 = a0 æ1,1 = 100 000æ1,1 = 110 000 (грн). У кінці другого року число a1, у свою чергу, збільшилося на 10 %. Отже, число a2 становить 110 % від числа a1. Тоді a2 = a1 æ1,1 = a0 æ1,12 = 110 000æ1,12 = 121 000 (грн). У кінці третього року число a2 збільшилося на 10 %. Отже, число a3 становить 110 % від числа a2. Тоді a3 = a2 . 1,1 = a0 . 1,13 = 100 000 . 1,13 = 133 100 (грн). Тепер стає зрозумілим, що a7 = a0 æ1,17 = 100 000æ1,17 = 194 871,71 (грн). В і д п о в і д ь: 194 871,71 грн.  Аналогічно розв’язують цю задачу в загальному вигляді, коли початковий капітал, який дорівнює a0, поклали в банк під p % річних. Справді, у кінці першого року початковий капітал збільшиться на

a0 æ p 100

і дорівнюватиме

p   = a0  1 + ,  100 100  p   тобто збільшиться в  1 +  разів.  100 

a1 = a0 +

a0 æ p

269

21. Відсоткові розрахунки

До речі, у розглянутому вище прикладі це число становило 1 +

10 100

= 1,1.

Зрозуміло, що в кінці другого року сума знову зросте p   в 1 +  разів і дорівнюватиме  100  2

p  p    a2 = a1  1 +  = a0  1 +  .  100 100  Отже, у кінці n-го року матимемо: p   an = a0  1 +   100 

Отриману формулу називають формулою складних від сотків. 1. Які ви знаєте три основні задачі на відсотки? 2. Який вигляд має формула складних відсотків? ВПРАВИ

21.1.° Ціну на товар підвищили на 25 %. На скільки відсотків тепер потрібно її знизити, щоб отримати початкову ціну? 21.2.° Вкладниця поклала до банку 5000 грн під 8 % річних. Скільки грошей буде на її рахунку через три роки? 21.3.° Чотири роки тому завод виготовляв 10 000 одиниць певного виробу за рік. Завдяки модернізації виробництва та підвищенню продуктивності праці досягли щорічного приросту обсягів виробництва на 20 %. Скільки одиниць указаного виробу буде виготовлено цього року? 21.4.° Після двох послідовних знижень ціни на 10 % канцелярський стіл став коштувати 2916 грн. Знайдіть початкову ціну стола. 21.5.° Після двох послідовних підвищень ціни на 25 % люстра стала коштувати 937 грн 50 к. Знайдіть початкову ціну люстри.

270

§ 5. Елементи прикладної математики

21.6.° Населення міста за два роки збільшилося із 40 000 мешканців і мешканок до 44 100. Знайдіть середній щорічний відсоток приросту населення в цьому місті. 21.7.° Унаслідок двох послідовних знижень ціни на одну й ту саму кількість відсотків ціна стільця знизилася з 800 грн до 578 грн. На скільки відсотків кожного разу знижували ціну? 21.8.° Було 300 г 6-відсоткового розчину солі. Через деякий час 50 г води випарували. Яким став відсотковий вміст солі в розчині? 21.9.° До сплаву масою 600 г, що містив 12 % срібла, додали 60 г срібла. Яким став відсотковий вміст срібла в новому сплаві? 21.10.° Морська вода містить 5 % солі. Скільки прісної води треба додати до 40 кг морської води, щоб концентрація солі становила 2 %? 21.11.° Скільки кілограмів води треба випарити з 0,5 т целюлозної маси, яка містить 85 % води, щоб отримати масу з вмістом 75 % води? 21.12.° Сплав міді й цинку масою 36 кг містить 45 % міді. Яку масу міді потрібно додати до цього сплаву, щоб отриманий новий сплав містив 60 % міді? 21.13.° (Задача Безу1.) Дехто купив коня і через деякий час продав його за 24 пістолі. При продажу він втратив стільки відсотків, скільки коштував йому кінь. Питається: за яку суму він купив коня? 21.14.° Фірма купує у виробника товар за оптовою ціною, а продає вроздріб за 11 грн, при цьому прибуток від продажу у відсотках дорівнює оптовій ціні товару в гривнях. Яка оптова ціна товару? 21.15.• Один робітник може викопати траншею за 6 год, а другий — за 4 год. Якщо ж вони працюватимуть разом, то Безу΄ Етьєн (1730–1783) — французький математик, основ ні роботи якого стосуються вищої алгебри. Викладав математику в училищі гардемаринів, Королівському артилерійському корпусі. Автор шеститомної праці «Курс математики». 1

21. Відсоткові розрахунки

271

продуктивність праці кожного з них підвищиться на 20 %. За який час вони вириють траншею, працюючи разом? 21.16.• Один муляр може скласти цегляну стіну за 15 год, а другий — за 10 год. Якщо ж вони працюватимуть разом, то продуктивність праці кожного з них зросте на одну й ту ж кількість відсотків і вони складуть стіну за 4 год. На скільки відсотків зростає продуктивність праці кожного муляра під час їхньої спільної роботи? 21.17.• Два розчини, перший з яких містить 0,8 кг, а другий — 0,6 кг безводної сірчаної кислоти, з’єднали разом і отримали 10 кг нового розчину сірчаної кислоти. Обчисліть масу першого та другого розчинів, якщо відомо, що в першому розчині містилося на 10 % більше безводної сірчаної кислоти, ніж у другому. 21.18.• Ковдра коштувала 600 грн. Після того як ціну було знижено двічі, вона стала коштувати 432 грн, причому відсоток зниження другого разу був у 2 рази більшим, ніж першого разу. На скільки відсотків кожного разу знижувалася ціна? 21.19.• Певний товар коштував 200 грн. Спочатку його ціну підвищили на кілька відсотків, а потім знизили на стільки ж відсотків, після чого вартість його становила 192 грн. На скільки відсотків кожного разу відбувалася зміна ціни товару? 21.20.• У банк поклали 12 000 грн. Через рік вкладниця зняла 2400 грн, а ще через рік на цьому рахунку виявилося 10 710 грн. Скільки відсотків річних нараховує банк? 21.21.• Банк через рік нарахував у вигляді відсотків 600 грн, а вкладник поклав у банк ще 2400 грн. Ще через рік сума вкладу становила 23 690 грн. Скільки грошей спочатку вкладник поклав у банк? 21.22.• Вкладниця поклала в банк 4000 грн. За перший рік їй було нараховано певний відсоток річних, а другого року банківський відсоток було збільшено на 4 %. На кінець другого року на рахунку стало 4664 грн. Скільки відсотків становила банківська ставка у перший рік?

272

§ 5. Елементи прикладної математики

21.23.• Вкладник поклав у банк 10 000 грн. За перший рік йому було нараховано певний відсоток річних, а другого року банківський відсоток було зменшено на 2 %. На кінець другого року на рахунку стало 11 880 грн. Скільки відсотків становила банківська ставка у перший рік? 21.24.• До сплаву міді й цинку, який містив міді на 12 кг більше, ніж цинку, додали 6 кг міді. Унаслідок цього відсотковий вміст цинку в сплаві знизився на 5 %. Скільки кілограмів цинку та скільки кілограмів міді містив сплав спочатку? 21.25.• До розчину, який містив 40 г солі, додали 200 г води, після чого його концентрація зменшилася на 10 %. Скільки грамів води містив розчин і якою була його концентрація? 21.26.• До сплаву магнію й алюмінію, який містив 12 кг алюмінію, додали 5 кг магнію, після чого відсотковий вміст магнію у сплаві збільшився на 20 %. Скільки кілограмів магнію було в сплаві спочатку? 21.27.• Сплавили чавун двох сортів з різним відсотковим вмістом хрому. Якщо чавуну одного сорту взяти в 5 разів більше, ніж другого, то відсотковий вміст хрому в сплаві вдвічі перевищить відсотковий вміст хрому в меншій із частин, які сплавляють. Якщо ж взяти однакову кількість чавуну обох сортів, то сплав міститиме 8 % хрому. Визначте відсотковий вміст хрому в чавуні кожного сорту. 21.28.• Для приготування оцту певної міцності в посудину, яка містила 12 л оцтової есенції, додали 20 л води. У другій посудині містилося 13 л більш міцного оцту: на 9 л оцтової есенції приходилося тільки 4 л води. Скільки літрів оцту слід перелити з першої посудини в другу, щоби зрівняти в другій посудині вміст оцтової есенції та води? 21.29.• У цистерні була концентрована сірчана кислота, яка містила 2 т води. Після того як цю кислоту змішали з 4 т води, концентрація її знизилася на 15 %. Скільки тонн кислоти було в цистерні спочатку? 21.30.• Щоб отримати соляну кислоту, 2 кг хлористого водню розчинили в певному об’ємі води. Потім, щоби підвищити

Як уникнути неоднозначності в задачах на відсоткові розрахунки

273

концентрацію отриманої кислоти на 25 %, додали ще 9 кг хлористого водню. Скільки кілограмів соляної кислоти було отримано? 21.31.•• У посудині було 12 кг кислоти. Частину кислоти відлили й долили до попереднього рівня водою. Потім знову відлили стільки ж, як і першого разу, і долили водою до попереднього рівня. Скільки літрів рідини відливали щоразу, якщо в результаті отримали 25-відсотковий розчин кислоти? 21.32.•• З банки, повністю наповненої 12-відсотковим розчином солі, відлили 1 л і долили банку водою до попереднього рівня, потім відлили ще 1 л і знову долили водою. Виявилося, що в банці 3-відсотковий розчин солі. Яка місткість банки? ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

21.33. Відомо, що −3 m a m 2, −1 m b m 3. Оцініть значення виразу: 1) 3a + 4b; 2) 4a – 3b. Скільки цілих значень набуває кожний із цих виразів? 21.34. При яких значеннях c тричлен 2x2 – 2x + 5c набуває додатних значень при будь-якому значенні x? x2 − 8xy + 16y2 = 4, 21.35. Розв’яжіть систему рівнянь  2 xy + 4y = 6. 21.36. Зобразіть на координатній площині множину точок, координати яких (x; y) задовольняють нерівність y m 1 − x2 .

Як уникнути неоднозначності в задачах на відсоткові розрахунки Задачі, у яких ідеться про зміну процентних ставок, можуть викликати певні ускладнення. Типовим прикладом є задачі 21.22, 21.23, у яких ідеться про збільшення (зменшення) «банківського відсотка». Відсоткова ставка — така

274

§ 5. Елементи прикладної математики

сама величина, як і інші змінні величини: швидкість, відстань, ціна тощо. Єдина відмінність полягає в тому, що сама ця величина виражена також у відсотках. Тому ситуація, коли доводиться говорити про зміни цієї величини, припускає неоднозначне тлумачення. Порівняємо. Математична модель, що описує нове значення

Підвищення ціни x

Підвищення відсоткової ставки x

Ціна підвищилася на 10 грн

Відсоткова ставка підвищилася на 10 %

x + 10

Ціна підвищилася на 10 %

Відсоткова ставка підвищилася на 10 %

1,1x

Бачимо, що у випадку відсоткової ставки словесний опис для різних математичних моделей виявився однаковим. Щоб уникнути цієї неоднозначності, в економіці та інших областях, де широко застосовують відсоткові розрахунки, використовують поняття «процентні пункти». Наведемо характерний приклад. У дев’ятих класах навчається 100 дітей, з яких 20 % на початок навчального року були відмінниками та відмінницями. Якщо ми скажемо, що на кінець року кількість відмінників і відмінниць зросла на 5 %, то ця фраза означає, що кількість відмінників і відмінниць (виражена кількістю людей) збільшилася на 5 % від цієї величини. Кількість відмінників і відмінниць у цьому прикладі становила 20 осіб; коли ця кількість зросла на 5 %, то вже становила 21 особу. Якщо ж ми хочемо сказати, що показник «20 %» збільшився й тепер дорівнює «25 %», то потрібно вживати слова «процентних пунктів»: «на кінець року кількість відмінників і відмінниць збільшилася на 5 процентних пунктів». За такого формулювання кількість відмінників і відмінниць на кінець року становитиме 25 осіб. Процентні пункти часто позначають так: «п. п.». Для порівняння відсоткових ставок, різниця між якими дуже мала, введено ще одну умовну одиницю: базисний пункт, який дорівнює 0,01 процентного пункту (іншими сло-

Головне в параграфі 5

275

вами, в одному процентному пункті 100 базисних пунктів). Його позначають так: «б. п.» або O . Тепер ми можемо переформулювати задачі так, щоб уникнути хибного тлумачення. 21.22. Вкладниця поклала в банк 4000 грн. За перший рік їй було нараховано певний відсоток річних, а другого року банківський відсоток було збільшено на 4 процентних пункти. На кінець другого року на рахунку стало 4664 грн. Скільки відсотків становила банківська ставка в перший рік? Визначте, у�� яких ще задачах п. 21 потрібно використовувати поняття «процентні пункти», і переформулюйте ці задачі.

ГОЛОВНЕ В ПАРАГРАФІ 5 Етапи розв’язування прикладної задачі 1) Побудова математичної моделі; 2) розв’язання математичної задачі; 3) аналіз результату, отриманого на другому етапі, виходячи зі змісту прикладної задачі. Математичні моделі задач на відсотки aæ p

— знаходження p % від числа a;

100 aæ100 p a b

— знаходження числа, p % якого дорівнюють a;

æ100 % — знаходження відсоткового відношення числа a

до числа b. Формула складних відсотків p   an = a0  1 +   100 

§6

ЕЛЕМЕНТИ КОМБІНАТОРИКИ ТА ТЕОРІЇ ЙМОВІРНОСТЕЙ

••

У цьому параграфі ви ознайомитеся з індуктивним мето дом міркувань, навчитеся доводити твердження методом математичної індукції. •• Дізнаєтеся, яку множину називають упорядкованою; скільки різних комбінацій, утворених за певним правилом, можна скласти з елементів даної скінченної множини. •• Розширите та поглибите свої знання про випадкові вели чини, ймовірність випадкової події; дізнаєтеся, яку вели чину називають частотою випадкової події. За допомогою комбінаторних формул навчитеся обчислювати ймовірність випадкової події.

22. Метод математичної індукції Вивчаючи навколишній світ, нам часто доводиться на підставі результатів спостережень і дослідів робити висновки. Загальні висновки, отримані на підставі вивчення окремих випадків, називають індуктивними, а сам метод таких міркувань — індуктивним методом або індукцією (від латин. inductio — наведення). Наприклад, задовго до відкриття законів руху Землі люди зробили висновок, що Сонце вранці встає на сході, а ввечері зникає за обрієм на заході. Цей висновок є індуктивним: адже він базувався лише на спостереженнях. Звісно, за допомогою індукції не завжди можна отримати правильні висновки. Так, якщо у вашій і сусідній школах серед учителів початкових класів немає чоловіків, то це не означає, що всі вчителі початкових класів — жінки. Незважаючи на необхідність ставитися до індуктивних висновків із певним ступенем недовіри, індуктивний метод знаходить широке застосування в математиці. Розглянемо два приклади. • Спробуємо підмітити закономірність у «поведінці» сум n перших непарних натуральних чисел. Символом Sn по-

22. Метод математичної індукції

277

значимо суму n перших непарних чисел. Домовимося, що S1 = 1. Маємо: S1 = 1 = 1; S2 = 1 + 3 = 4; S3 = 1 + 3 + 5 = 9; S4 = 1 + 3 + 5 + 7 = 16; S5 = 1 + 3 + 5 + 7 + 9 = 25. Числа 1, 4, 9, 16, 25 — квадрати послідовних натуральних чисел. Тепер можна зробити таке припущення (індуктивний висновок): для будь-якого натурального n Sn = n2. (1) • Розглянемо значення многочлена f (n) = n2 – n + 41 при значеннях n, які дорівнюють 1, 2, 3, 4, 5. Маємо: f (1) = 41 — просте число; f (2) = 43 — просте число; f (3) = 47 — просте число; f (4) = 53 — просте число; f (5) = 61 — просте число. Тепер можна зробити таке припущення: для будь-якого натурального n значення виразу f (n) є простим числом. Два наведених припущення є лише гіпотезами, які належить або довести, або спростувати. Спростувати гіпотезу можна контрприкладом. Для другого припущення такий контрприклад легко знайти. Маємо: f (41) = 412 – 41 + 41 = 412 — складене число. Спроба знайти контрприклад для першого індуктивного висновку може привести до таких рівностей: S6 = 1 + 3 + 5 + 7 + 9 + 11 = 36 = 62; S7 = 1 + 3 + 5 + 7 + 9 + 11 + 13 = 49 = 72; S8 = 1 + 3 + 5 + 7 + 9 + 11 + 13 + 15 = 64 = 82. Отримані рівності лише підкріплюють упевненість у тому, що висунута гіпотеза є правильною. Приєднання до суми чергового непарного доданка не призведе до доведення гіпотези: скільки б сум ми не обчислили,

278

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

неможливо гарантувати того, що серед нескінченної кількості сум, що залишаються, не трапиться така, для якої рівність (1) не виконується. Щоб довести справедливість висловленої гіпотези, потрібно провести деякі загальні міркування. Нехай рівність (1) є справедливою для k доданків, тобто Sk = 1 + 3 + 5 + ... + (2k – 1) = k2. Розглянемо суму, яка містить k + 1 доданок: Sk + 1 = 1 + 3 + 5 + ... + (2k − 1) + (2k + 1) = Sk + (2k + 1). Sk

З урахуванням припущення маємо: Sk + 1 = k2 + (2k + 1) = (k + 1)2. Наведені міркування гарантують, що коли рівність (1) є правильною для n = k, то вона залишається правильною і для n = k + 1. Тепер можна стверджувати, що рівність (1) доведено для будь-якого натурального значення n. Пояснимо це. Оскільки S1 = 1, то рівність (1) є правильною для n = 1. Отже, вона є правильною для n = 1 + 1 = 2, а тоді вона є правильною при n = 2 + 1 = 3, при n = 3 + 1 = 4, при n = 4 + 1 = 5 і т. д. Послідовно записуючи аналогічні рівності, можна досягти будь-якого натурального значення n. Отже, рівність (1) є правильною при всіх натуральних значеннях n. Розглянутий метод доведення називають методом мате матичної індукції. У загальному вигляді його можна описати так. Нехай потрібно довести, що деяке твердження є правиль ним для будь-якого натурального значення n. Доведення цього факту методом математичної індукції складається з двох частин (теорем): 1) доводять (перевіряють) справедливість твердження для n = 1; 2) роблять припущення, що твердження є правильним для n = k, і на підставі цього доводять, що воно є правильним для n = k + 1.

22. Метод математичної індукції

279

Теорему, яку доводять у першій частині, називають базою індукції. Наприклад, при доведенні рівності (1) базою індукції було твердження, що рівність (1) виконується при n = 1. Теорему, яку доводять у другій частині методу, називають індуктивним переходом. Кожний із цих двох етапів важливий. Вище ми переконалися, що твердження може бути правильним у цілій низці окремих випадків, але неправильним у цілому. Це показує, наскільки важливим є довести теорему «індуктивний перехід». Але було би помилково вважати, що доведення теореми «база індукції» є менш суттєвим. Покажемо, як, користуючись лише теоремою «індуктивний перехід», можна, наприклад, «довести», що при будьякому натуральному n число 2n + 1 є парним. Нехай це твердження є правильним при n = k, тобто 2k + 1 є парним числом. Доведемо, що тоді воно буде правильним для n = k + 1, тобто число 2 (k + 1) + 1 також буде парним. Маємо: 2 (k + 1) + 1 = (2k + 1) + 2. За припущенням число 2k + 1 є парним. Сума двох парних чисел — число парне. Отже, число (2k + 1) + 2 також є парним. Ми довели теорему «індуктивний перехід». Але при цьому не виявили, що теорема «база індукції» є неправильною (при n = 1 число 2n + 1 є непарним). У цьому й полягає причина того, що нам удалося «довести» настільки безглузде твердження. П Р И К Л А Д 1 Виведіть формулу для обчислення значення суми

1 1æ3

7 3æ5

17 5æ7

+ ... +

2n2 − 1

Р о з в ’я з а н н я. Для n = 1: S1 = Для n = 2: S2 = Для n = 3: S3 =

1 1æ3 1 1æ3

+ +

, де n ∈ .

(2n − 1) (2n + 1) 1 1

7 3æ5 7 3æ5

1æ3

= . +

5 17

5æ7

= . 7

= . 3

280

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

Для n = 4: S4 =

1 1æ3

7 3æ5

17 5æ7

7æ9

16 9

Тепер можна зробити таке припущення: для всіх n ∈ виконується рівність n2

Sn =

2n + 1

(2)

Доведемо цю гіпотезу методом математичної індукції. Вище ми перевірили справедливість формули (2) для n = 1, тим самим довели теорему «база індукції». Тепер доведемо теорему «індуктивний перехід». Нехай формула (2) є правильною при n = k, тобто k2

Sk =

2k + 1

Маємо: Sk + 1 =

2k2 − 1

2 (k + 1)2 − 1

+ = + + + ... + 1æ3 3æ5 5æ7 (2k − 1) (2k + 1) (2k + 1) (2k + 3) Sk

= Sk + =

2 (k + 1)2 − 1 (2k + 1) (2k + 3)

+ 1) (2k + 3)

k2 2k + 1

2k2 + 4k + 1 (2k + 1) (2k + 3)

2k3 + 2k2 + 3k2 + 3k + k + 1 (k + 1) (2k2 + 3k + 1) (2k + 1) (2k + 3)

(k + 1) (k + 1) (2k + 1) (2k + 1) (2k + 3)

(k + 1)2 2k + 3

2k3 + 5k2 + 4k + 1 (2k + 1) (2k + 3)

(2k + 1) (2k + 3)

2k2 (k + 1) + 3k (k + 1) + k + 1

(2k + 1) (2k + 3)

= (2k2 + 3k + 1)

(k + 1) (k + 1) (2k + 1) (2k + 1) (2k + 3) (k + 1)2

2 (k + 1) + 1

(k + 1)2 2k + 3

(k + 1)2

2 (k + 1) +

Отже, припустивши, що формула (2) є правильною при n = k, ми довели, що вона є правильною і при n = k + 1. А з урахуванням теореми «база індукції» можна зробити висновок, що гіпотеза є правильною.  Для розв’язування цілої низки задач використовують твердження, сформульоване в наступній задачі.

281

22. Метод математичної індукції

П Р И К Л А Д 2 Доведіть, що 1 + 2 + 3 + ... + n =

n (n + 1) 2

де n ∈ . Користуючись методом математичної індукції, доведіть цю рівність самостійно. П Р И К Л А Д 3 Виведіть формулу для обчислення суми 13 + 23 + 33 + ... + n3, де n ∈ . Р о з в ’я з а н н я. Для n = 1: S1 = 13 = 1. Для n = 2: S2 = 13 + 23 = 9 = 32 = (1 + 2)2. Для n = 3: S3 = 13 + 23 + 33 = 36 = 62 = (1 + 2 + 3)2. Для n = 4: S4 = 13 + 23 + 33 + 43 = 100 = 102 = (1 + 2 + 3 + 4)2. Тепер можна зробити таке припущення: Sn = (1 + 2 + 3 + ... + n)2. Ураховуючи приклад 2, гіпотезу можна записати в такій формі: 2

 n (n + 1)  Sn =  (3)  .  2 Справедливість цієї формули при n = 1 було встановлено вище. Нехай формула (3) є правильною при n = k, тобто 2

 k (k + 1)  Sk =   .  2 Маємо: 2

 k (k + 1)  3 Sk + 1 = 13 + 23 + 33 + ... + k3 + (k + 1)3 =   + (k + 1) =  2

 k2  (k + 1)2 (k2 + 4k + 4) (k + 1)2 (k + 2)2  (k + 1) (k = (k + 1)2  + k + 1 = = =  4  2 4 4 2

 (k + 1)2 (k2 + 4k + 4) (k + 1)2 (k + 2)2  (k + 1) (k + 2)  + 1 = = =  .   2 4 4 Отже, формула (3) є правильною при n = k + 1. Таким чином, методом математичної індукції формулу (3) доведено. 

282

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

П Р И К Л А Д 4 Доведіть, що для будь-якого n ∈ значення виразу 5n – 3n + 2n кратне 4. Р о з в ’я з а н н я. При n = 1 отримуємо: 51 − 31 + 2æ1 = 4. Оскільки 4 4, то теорему «база індукції» доведено. Нехай при n = k твердження є правильним, тобто (5k − 3k + 2k) 4. Доведемо, що тоді це твердження є правильним при n = k + 1, тобто (5k + 1 − 3k + 1 + 2 (k + 1)) 4. Для доведення достатньо показати, що різниця (5k + 1 – 3k + 1 + + 2k + 2) – (5k – 3k + 2k) кратна 4. Перепишемо цю різницю так: 5k (5 − 1) − 3k (3 − 1) + 2 = 4æ5k − 2 (3k − 1). Оскільки (3k − 1) 2, то значення отриманого виразу кратне 4. Отже, твердження, що доводиться, є правильним, у чому ми переконалися за допомогою методу математичної індукції.  П Р И К Л А Д 5 Доведіть нерівність (н е р і в н і с т ь Б е р н у л л і 1): (1 + x)n l 1 + nx, де n ∈ , x > –1. Р о з в ’я з а н н я. При n = 1 маємо правильну нерівність 1 + x l 1 + x. Нехай нерівність, що доводиться, є правильною при n = k, тобто (1 + x)k l 1 + kx, k ∈ . Оскільки 1 + x > 0, то (1 + x)k + 1 l (1 + kx) (1 + x). Маємо: (1 + kx) (1 + x) = 1 + (k + 1) x + kx2 l 1 + (k + 1) x. Звідси (1 + x)k + 1 l 1 + (k + 1) x. Отже, припустивши, що нерівність, яка доводиться, є правильною при n = k, ми довели її справедливість при n = k + 1. Теореми «база індукції» та «індуктивний перехід» доведено. Таким чином, нерівність, що доводиться, є правильною.  1

Йоганн Бернуллі — швейцарський математик.

22. Метод математичної індукції

283

Метод математичної індукції використовують і в тих випадках, коли потрібно довести твердження, правильне для всіх натуральних n таких, що n l n0 , де n0 ∈ , n0 > 1. У цьому разі теорему «база індукції» доводять (перевіряють) для n = n0. П Р И К Л А Д 6 Доведіть, що для будь-якого n ∈ і n > 4 виконується нерівність 2n > n2. Р о з в ’я з а н н я. При n = 5 маємо правильну нерівність 25 > 52. Нехай нерівність, що доводиться, є правильною при n = k, де k > 4, тобто 2k > k2. Маємо: 2æ2k > 2k2 ; 2k + 1 > 2k2. Легко показати (переконайтеся в цьому самостійно), що при k > 1 + 2, а тим більше при k > 4, виконується нерівність 2k2 > (k + 1)2. Звідси 2k + 1 > (k + 1)2. Ми показали, що при n = 5 виконується теорема «база індукції», і при n > 4 довели теорему «індуктивний перехід». Отже, нерівність, що розглядається, є правильною при будьяких натуральних n таких, що n > 4.  Доведення методом математичної індукції застосовують у різних галузях математики. Розглянемо задачу, яка демонструє використання цього методу в геометрії. П Р И К Л А Д 7 Площину поділено на області кількома прямими. Дві області назвемо сусідніми, якщо їхньою межею є або відрізок, або промінь, або пряма. Доведіть, що ці області можна розфарбувати у два кольори так, щоб сусідні області мали різний колір. Р о з в ’я з а н н я. Нехай на площині проведено n прямих. Очевидно, що при n = 1 твердження задачі є правильним (рис. 22.1). Припустимо, що твердження є правильним при n = k, тобто області, утворені k прямими, можна розфарбувати належним чином. Рис. 22.1

284

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

Нехай на площині проведено k + 1 пряму. Подумки вилучимо одну із цих прямих (на рисунку 22.2 це червона пряма). Тоді на площині залишиться k прямих, і за припущенням вони задають області, які можна розфарбувати потрібним чином (рис. 22.3). Кольори всіх областей, які лежать у нижній півплощині відносно червоної прямої, поміняємо на протилежні. Кольори областей, які лежать у верхній півплощині, залишимо без змін (рис. 22.4). Отриманий рисунок задовольняє умову задачі. Отже, ми довели теорему «база індукції» та теорему «індуктивний Рис. 22.2 перехід». Таким чином, твердження, що доводиться, є правильним. 

Рис. 22.3

Рис. 22.4

1. Які висновки називають індуктивними? 2. Опишіть доведення методом математичної індукції. 3. Як називають дві теореми, з яких складається доведення методом математичної індукції? ВПРАВИ

22.1.° Числа 24, 44, 64, 84 кратні 4. Чи можна звідси зробити висновок, що число, яке закінчується цифрою 4, кратне 4? 22.2.• Розгляньте значення многочлена f (n) = n2 + n + 17 при n = 1, n = 2, n = 3, n = 4, n = 5. Зробіть припущення. Установіть, чи є висловлена гіпотеза правильною.

285

22. Метод математичної індукції

22.3.• Доведіть, що при будь-якому натуральному n виконується рівність: 1) 12 + 22 + 32 + ... + n2 =

n (n + 1) (2n + 1)

2) 12 + 32 + 52 + ... + (2n − 1)2 =

3) 1æ3 + 2æ5 + 3æ7 + ... + n (2n + 1) = 4)

1æ4 2æ3

2æ5

3æ4

3æ6

4æ5

+ ... +

;

6 n (4n2 − 1)

;

n (n + 1) (4n + 5)

n (n + 3) (n + 1) (n + 2)

6 n (n + 1) n+2

;

4  4  4 4    1 + 2n 5)  1 −   1 −   1 −  æ...æ 1 − . = 2        1 9 25 (2n − 1)  1 − 2n 22.4.• Доведіть, що при будь-якому натуральному n виконується рівність:

1) 1æ2 + 2æ3 + 3æ4 + ... + n (n + 1) =

n (n + 1) (n + 2) 3

;

2) 1æ4 + 2æ7 + 3æ10 + ... + n (3n + 1) = n (n + 1)2 ; 3) 13 + 33 + 53 + ... + (2n – 1)3 = n2 (2n2 – 1); 4)

1 1æ5

1 5æ9

1 9æ13

+ ... +

1 (4n − 3) (4n + 1)

n 4n + 1

22.5.• Доведіть, що при будь-якому натуральному n l 2 викону1  1  1 1  n +1   ється рівність  1 −   1 −   1 −  æ...æ 1 − 2  = .        4 9 16 2n n  22.6.• Виведіть формулу для обчислення значення суми 1 1æ3

1 3æ5

1 5æ7

+ ... +

1 (2n − 1) (2n + 1)

, де n ∈ .

22.7.• Виведіть формулу для обчислення значення суми −1 + 3 − 5 + 7 − 9 + ... + (−1)n æ(2n − 1), де n ∈ . 22.8.• Виведіть формулу для обчислення значення суми 1 1æ2

1 2æ3

1 3æ4

+ ... +

1 n (n + 1)

, де n ∈ .

22.9.• Доведіть нерівність 2n > 2n + 1, де n ∈ , n l 3. 22.10.• Доведіть нерівність 3n > 4n + 1, де n ∈ , n l 3. 22.11.• Доведіть нерівність 4n > 3n2 + 1, де n ∈ , n l 2.

286

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

22.12.• Доведіть нерівність x12 y1

x22 y2

+ ... +

xn2 yn

(x1 + x2 + ... + xn )2 y1 + y2 + ... + yn

де y1, y2, ..., yn — додатні числа. 22.13.• Доведіть нерівність a1 + a2 + a3 + ... + an m a1 + a2 + a3 + ... + an . •• 22.14. Доведіть, що для будь-якого натурального n: 3) (4n + 15n − 1) 9; 1) (32n + 1 + 2n + 2 ) 7; 2) (62n + 19n − 2n + 1 ) 17; 4) (5n − 3n + 2n) 4. 22.15.•• Доведіть, що для будь-якого натурального n: 3) (32n + 2 − 8n − 9) 64. 1) (7n + 1 + 82n − 1 ) 19; 2) (7æ24n − 5æ13n − 2n + 1 ) 11; 22.16.•• Доведіть, що коли a l 0, b l 0, n ∈ , то n

a n + bn  a + b .   m 2 2

22.17.•• Доведіть, що

an + 1 bn

l (n + 1) a − nb, де a > 0, b > 0, n ∈ .

22.18.•• Доведіть нерівність

2 + 2 + 2 + ... + 2 < 2. n радикалів

22.19.•• Доведіть нерівність

6 + 6 + 6 + ... + 6 < 3. n радикалів

22.20.•• Доведіть нерівність

1 1

+ ... +

1 n

> 2 n + 1 − 2,

де n ∈ . 22.21.•• Доведіть нерівність

n ∈ . 22.22.•• Доведіть нерівність1 n ∈ , n l 2. 1

1 2 1

n +1

+ ... +

n+2

+ ... +

1 n

< 2 n , де

1 2n

13 24

, де

У п. 18 ми довели слабкішу нерівність (див. приклад 7).

22. Метод математичної індукції

22.23.•• Доведіть нерівність1 n ∈ .

287

1 3 5 2n − 1 1 m , де æ æ æ...æ 2 4 6 2n 3n + 1

22.24.•• Доведіть, що розклад на прості множники числа an = (n + 1) (n + 1)æ...æ2n містить рівно n множників, кожний з яких дорівнює 2. 22.25.•• Доведіть, що кількість усіх підмножин даної n-еле ментної множини дорівнює 2n. 22.26.* Доведіть, що для будь-якого натурального n, n l 4, існує опуклий n-кутник, який має рівно три гострих кути. 22.27.* На площині проведено n прямих, жодні дві з яких не паралельні та жодні три з яких не проходять через одну точку. На скільки частин розбивають площину ці прямі? 22.28.* У жіночому шаховому турнірі взяли участь n шахісток. Кожна зустрілася з кожною іншою один раз, причому жодна партія не закінчилася внічию. Доведіть, що за результатами турніру всіх шахісток можна пронумерувати в такому порядку, щоб кожна попередня була переможницею над наступною. ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

22.29. Знайдіть область визначення функції y = 20 + x − x2 +

4 x−2

22.30. Розв’яжіть рівняння (x + 3)4 + (x + 1)4 = 16. 22.31. Розв’яжіть рівняння x2 − 4x + 4 + x2 + 2x + 1 = 3. 22.32. Знайдіть усі значення параметра a, при яких функція y = (x − 1)4 + a (x + 1)4 є парною. 1

У п. 18 ми довели слабкішу нерівність (див. задачу 18.66).

288

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

Різні схеми застосування методу математичної індукції П Р И К Л А Д 1 Знайдіть усі натуральні значення n, при яких (1 + 2n + 4n ) 7. Р о з в ’я з а н н я. Введемо позначення an = 1 + 2n + 4n. У пошуках гіпотези природно знайти значення an для кількох значень n. Маємо: при n = 1: an = 7, тобто an 7; при n = 2: an = 21, тобто an 7; при n = 3: an = 73, тобто an 7; при n = 4: an = 273, тобто an 7; при n = 5: an = 1057, тобто an 7; при n = 6: an = 4161, тобто an 7. Тепер можна зробити таке припущення: an 7 при n = 3k – 2 і n = 3k – 1, k ∈ ; an 7 при n = 3k, k ∈ . Методом математичної індукції нескладно довести висловлену гіпотезу, тобто довести такі три твердження: 1 + 23k − 2 + 43k − 2 7, k ∈ ; 1 + 23k − 1 + 43k − 1 7, k ∈ ; 1 + 23k + 43k 7, k ∈ .  Проте для розв’язування цієї задачі можна застосувати й іншу схему індуктивних міркувань. Метод математичної індукції, який розглянуто в п. 22, образно можна порівняти з рухом сходами: якщо ви стали на першу сходинку та впевнені, що, ставши на k-ту сходинку, зможете перейти на (k + 1)-шу сходинку, то ви зможете потрапити на будь-яку сходинку. Але досягти кожної сходинки можна й іншим способом. Наприклад, якщо ви стали на першу сходинку, а потім рухаєтеся з кроком 2, тобто переступаючи через сходинку, то ви побуваєте на всіх сходинках з непарними номерами. Зро-

289

Різні схеми застосування методу математичної індукції

зуміло, що коли почати рух з другої сходинки, то ви таким чином пройдете всі сходинки з парними номерами, а отже, за два проходи побуваєте на всіх сходинках. Цей приклад показує, що можлива така схема індуктивного доведення. У теоремі «база індукції» доводиться (перевіряється) справедливість твердження при n = 1 і n = 2. Теорема «індуктивний перехід» має таку структуру: роблять припущення, що твердження є правильним для n = k, а далі доводять, що воно є правильним для n = k + 2. Таку схему міркувань називатимемо індукцією з кроком 2. Індуктивні міркування можна проводити з кроком 3, 4, 5 і т. д. Наприклад, покажемо, як можна розв’язати задачу з прикладу 1, використовуючи індукцію з кроком 3. Теорема «база індукції»: a1 7, a2 7, a3 7. В істинності цих тверджень ми переконалися вище. Теорема «індуктивний перехід»: нехай ak ділиться (не ділиться) націло на 7, доведемо, що ak + 3 так само ділиться (не ділиться) націло на 7. Для доведення достатньо показати, що (ak + 3 − ak ) 7. Завершіть розв’язування самостійно. П Р И К Л А Д 2 Число a таке, що число a +

1 a

— ціле. Дове

діть, що для будь-якого натурального n число an +

також

ціле. Р о з в ’я з а н н я. При n = 1 твердження є правильним. Припустимо, що при n = k число an +

1 an

є цілим.

Легко перевірити, що справедливою є така рівність: 1 1 1  1   ak + 1 + k + 1 =  ak + k   a +  −  ak − 1 + k − 1  . (1)   a  a a  a З неї випливає, що коли числа ak − 1 + лими, то цілим є також число ak + 1 +

1 a 1

k −1

ak + 1

і ak +

1 ak

є ці-

. Але в теоремі

290

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

«індуктивний перехід» умова, що число ak − 1 +

1 a

k −1

є цілим,

відсутня. Для розв’язування цієї задачі схему доведення методом математичної індукції потрібно змінити таким чином: у теоремі «індуктивний перехід» зробити припущення, що твердження, яке доводиться, справедливе при n = k – 1 і n = k, а далі довести, що воно справедливе для n = k + 1. Ця зміна, у свою чергу, потребує, щоб у теоремі «база індукції» твердження було перевірене не тільки для n = 1, але й для n = 2.  Маємо: a + 2 =  a +  a 2

1

2  − 2. Отже, число a + 2 — ціле, a a

оскільки цілим є число a + . a

Із рівності (1) випливає справедливість «оновленої» теореми «індуктивний перехід», що завершує розв’язування задачі.  Для розв’язування цієї задачі нам довелося посилити умову теореми «індуктивний перехід», при цьому крок індукції залишився рівним 1. Посилення умови теореми «індуктивний перехід» приводить до такої схеми індуктивного доведення: 1) установити справедливість гіпотези при n = 1; 2) з припущення, що гіпотеза є правильною для всіх n m k, довести її справедливість для n = k + 1. П Р И К Л А Д 3 Доведіть, що будь-яке натуральне число n можна подати у вигляді суми кількох різних степенів числа 2, можливо, включаючи нульовий (якщо натуральне число є степенем числа 2, то будемо вважати, що воно подане у вигляді суми, яка складається з одного доданка). Р о з в ’я з а н н я. При n = 1 маємо: 1 = 20. Нехай твердження є справедливим для всіх натуральних n таких, що n m k, k ∈ . Розглянемо натуральне число k + 1.

+ ... + xn

291

Різні схеми застосування методу математичної індукції

Якщо це число є степенем числа 2, то теорему «індуктивний перехід» доведено. Якщо число k + 1 не є степенем числа 2, то існує таке натуральне число m, що 2m < k + 1 < 2m + 1. Звідси k + 1 = 2m + p, де p ∈ . Якщо припустити, що p l 2m , то k + 1 l 2m + 2m = 2m + 1 , а це суперечить нерівності k + 1 < 2m + 1. Таким чином, p < 2m. Але 2m < k + 1, отже, p < 2m m k. Маємо: k + 1 = 2m + p, де p ∈ , p < k. Тоді за припущенням число p можна подати у вигляді суми різних степенів числа 2, причому серед цих доданків немає числа 2m. Додавши до цієї суми число 2m, отримаємо шукане подання числа k + 1.  Наведені вище приклади далеко не вичерпують усіх різновидів доведень методом математичної індукції. Відчути багатоманітність схем індуктивних міркувань можна, якщо знов звернутися до наочної моделі. Описуючи різні способи руху сходинками, ми тим самим конструюємо різні схеми доведення методом математичної індукції. Припустимо, що ми можемо ставати на сходинки, номери n яких визначаються за заздалегідь вибраним правилом. Наприклад, рівність n = 2k, k ∈ , говорить про те, що рух відбувається по сходинках, номери яких є степенями двійки. Нехай при цьому є можливість із будь-якого досягнутого місця спуститися на одну сходинку вниз. Тоді описана схема руху дає змогу побувати на будь-якій сходинці. П Р И К Л А Д 4 Для невід’ємних чисел x1, x2, ..., xn, де n ∈ , n l 2, доведіть нерівність1 n

 x1 + x2 + ... + xn    l x1x2 . ... . xn . n 1

Як правило, цю нерівність записують у формі

(2) x1 + x2 + ... + xn n

l n x1x2 . ... .xn

l n x1x2 . ... .xn і називають нерівністю Коші для n чисел. Ми використовуватимемо такий запис після вивчення поняття «корінь n-го степеня».

292

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

Р о з в ’я з а н н я. Якщо x1 = x2 = ... = xn = 0, то нерівність (2) є правильною. Подальші міркування проводитимемо для випадку, коли x1 + x2 + ... + xn > 0. 2

 x + x2  При n = 2 маємо:  1 l x1x2 . Справедливість цієї не 2  рівності випливає з нерівності Коші для двох чисел. Нехай нерівність (2) є правильною при n = k, тобто k

 x1 + x2 + ... + xk    l x1x2 . ... . xk . k Доведемо, що вона є правильною при n = 2k. Маємо:  x1 + x2 x3 + x4 2k  2 + 2 + ... +  x1 + x2 + x3 + x4 + ... + x2k − 1 + x2k  =    2k k

+ x3 + x4 + ... + x2k − 1 + x2k 



x2k − 1 + x2k   x1 + x2 x3 + x4  2 + 2 + ... +  2 =   k

l 2

(

k   x x + x x + ... + x   1 2 3 4 2k − 1x2k l    l   k

x1x2 . x3 x4 . ... . x2k − 1x2k

)

= x1x2 . ... . x2k − 1x2k .

Ми показали, що нерівність (2) є правильною для n = 2. Отже, вона є правильною для n = 2æ2 = 4, а тоді вона є правильною при n = 2æ4 = 8, при n = 2æ8 = 16, при n = 2æ16 = 32 і, узагалі, при всіх натуральних значеннях n таких, що n = 2k, k ∈ . Таким чином, «хвиля доведених тверджень» поширюється за такою схемою: 2 → 4 → 8 → 16 → 32 → ... . Залишилося показати, що ця «хвиля» може поширюватися у зворотному порядку з кроком 1: 2 ← 3 ← 4 ← 5 ← 6 ← 7 ← 8 ← ... . Для цього треба припустити, що нерівність (2) є правильною для n = p, p ∈ , p > 1, і довести, що вона є правильною для n = p – 1.

−1

23. Основні правила комбінаторики. Перестановки

293

Якщо нерівність є правильною для будь-яких невід’ємних x1, ..., xp, то вона є правильною і для випадку, коли xp =

x1 + x2 + ... + x p − 1 p −1

Запишемо цей випадок: p

 x1 + x2 + ... + x p − 1 + x p  . .   l x1x2 ... x p − 1x p . p

Маємо: p

x1 + x2 + ... + x p − 1    x1 + x2 + ... + x p − 1 +  x1 + x2 + ... p −1   l x1x2 . ... . x p − 1 .  p  p p −1 x1 + x2 + ... + x p − 1  +  x1 + x2 + ... + x p − 1 p −1 ;  l x1x2 . ... . x p − 1 .  p p −1 p

x1 + x2 + ... + x p − 1  x1 + x2 + ... + x p − 1  l x1x2 . ... . x p − 1 . .    p −1 p −1

Поділивши обидві частини цієї нерівності на додатне число

x1 + x2 + ... + x p − 1 p −1

, отримаємо

 x1 + x2 + ... + x p − 1    p −1

p −1

l x1x2 . ... . x p − 1 .

Цим завершено доведення нерівності (2). 

23. Основні правила комбінаторики. Перестановки Скількома способами учні та учениці вашого класу можуть стати одне за одним у черзі до буфету? Скількома способами можна вибрати у вашому класі старосту та його заступника? Скількома способами можуть бути розподілені золоті, срібні та бронзові медалі на чемпіонаті світу з футболу?

294

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

Відповідаючи на ці запитання, потрібно підрахувати, скільки різних комбінацій, утворених за певним правилом, можна скласти з елементів заданої скінченної множини. Галузь математики, яка займається розв’язуванням подібних задач, називають комбінаторикою. В основі розв’язування більшості комбінаторних задач лежать два правила: правило суми та правило добутку. Розглянемо такий приклад. Туриста зацікавили 5 маршрутів по Наддніпрянщині та 7 маршрутів по Карпатах. З’ясуємо, скількома способами він може організувати свою відпустку, маючи час лише на один маршрут. Оскільки всього є 5 + 7 = 12 різних маршрутів, то один із них можна вибрати 12 способами. Узагальненням цього прикладу є таке правило. П р а в и л о с у м и. Якщо множини A і B такі, що n (A) = m, n (B) = k, A B = ∅, то вибір «a або b», де a ∈ A, b ∈ B, мож на здійснити m + k способами1. Це правило можна проілюструвати за допомогою відомої властивості: якщо множини A і B є скінченними, причому A B = ∅, то n ( A Ÿ B) = n ( A ) + n ( B). Правило суми можна узагальнити. Якщо множини A1, A2, ..., Am попарно не перетинаються і такі, що n (A1) = k1, n (A2) = k2, ..., n (Am) = km, то вибір «a1, або a2, або ..., або am», де a1 ∈ A1, a2 ∈ A2, ..., am ∈ Am, можна здійснити k1 + k2 + ... + km способами. Використовуючи метод математичної індукції, доведіть цей факт самостійно. Знову звернемося до прикладу з вибором маршрутів. Якщо турист має час на два маршрути та хоче побувати спочатку на Наддніпрянщині, а потім у Карпатах, то він може організувати свій відпочинок 35 способами. Справді, якщо вибрати один маршрут по Наддніпрянщині, то парою до нього може бути будь-який із 7 карпатських маршрутів. Оскільки маршрутів по Наддніпрянщині 5, то кількість пар (маршрут по Наддніпрянщині; маршрут по Карпатах) дорівнює 7 + 7 + 7 + 7 + 7 = 7æ5 = 35. Нагадаємо, що для скінченної множини A кількість її елементів позначають n (A). 1

23. Основні правила комбінаторики. Перестановки

295

Ці міркування ілюструє така таблиця:

Маршрути по Наддні прянщині

1 2 3 4 5

1 (1; 1) (2; 1) (3; 1) (4; 1) (5; 1)

Маршрути по Карпатах 2 3 4 5 6 (1; 2) (1; 3) (1; 4) (1; 5) (1; 6) (2; 2) (2; 3) (2; 4) (2; 5) (2; 6) (3; 2) (3; 3) (3; 4) (3; 5) (3; 6) (4; 2) (4; 3) (4; 4) (4; 5) (4; 6) (5; 2) (5; 3) (5; 4) (5; 5) (5; 6)

7 (1; 7) (2; 7) (3; 7) (4; 7) (5; 7)

Узагальненням цього прикладу є таке правило. П р а в и л о д о б у т к у. Якщо елемент a можна вибрати m способами і після кожного такого вибору елемент b можна вибрати k способами1, то вибір «a і b» у вказаному порядку, тобто вибір упорядкованої пари (a; b), можна здійснити mk способами. Правило добутку також природно узагальнити. Якщо еле мент a1 можна вибрати k1 способами, елемент a2 — k2 спосо бами й т. д., елемент am — km способами за умови дотриман ня принципу незалежності кількості виборів, то вибір «a1, і a2, і ..., і am», тобто вибір упорядкованого набору (a1; a2; ...; am), можна зробити k1k2 æ...ækm способами. Використовуючи метод математичної індукції, доведіть цей факт самостійно. ПРИКЛАД 24 æ53 æ76 ?

Скільки натуральних дільників має число

Р о з в ’я з а н н я. Будь-який дільник даного числа має ви гляд 2k1 æ5k2 æ7k3 , де k1, k2, k3 — цілі числа, які задовольняють умови 0 m k1 m 4, 0 m k2 m 3, 0 m k3 m 6. Кількість дільників даного числа дорівнює кількості наборів, які можна скласти із чисел k1, k2, k3 (при цьому набори, які відрізняються один від одного порядком елементів, вважають різними). Число k1 можна вибрати 5 способами, число k 2 — 4 способами, число k3 — 7 способами. Отже, за узагальненим правилом Називатимемо цю властивість «принципом незалежності кіль кості виборів». 1

296

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

добутку зазначений набір можна вибрати 5æ4æ7 = 140 способами. Тому дане число має 140 дільників. Відповідь: 140 дільників.  Кількість натуральних дільників числа n, n ∈ , прийнято позначати так: t (n). Якщо n = p1k1 p2k2 æ...æ pmkm — канонічний розклад натурального числа n на прості множники, то, міркуючи аналогічно, можна встановити, що τ (n) = (k1 + 1) (k2 + 1) . ... . (km + 1). П Р И К Л А Д 2 Доведіть, що кількість підмножин даної n-елементної множини M дорівнює 2n. Р о з в ’я з а н н я. Нагадаємо, що цю задачу в п. 22 (задача 22.25) ви розв’язували методом математичної індукції. Тут ми запропонуємо комбінаторне розв’язання. Пронумеруємо всі елементи множини M. Маємо: M = {a1, a2, ..., an}. Розглянемо скінченні послідовності1, які містять n членів і складаються з нулів та одиниць. Кожній підмножині A множини M поставимо у відповідність одну з таких послідовностей, що вибирають за правилом: •• якщо ak ∈ A, то на k-му місці в послідовності стоїть число 1; •• якщо ak ∉ A, то на k-му місці в послідовності стоїть число 0. Наприклад, A = {a2, a4} → 0, 1, 0, 1, 0, 0, ..., 0 B = {a3} → 0, 0, 1, 0, 0, 0, ..., 0 C = {an} → 0, 0, 0, 0, 0, 0, ..., 0, 1 M → 1, 1, 1, ..., 1 ∅ → 0, 0, 0, ..., 0 Тоді кожній підмножині множини M відповідає єдина послідовність, і навпаки, кожна послідовність є відповідною єдиній підмножині множини M. Отже, кількість підмножин множини M дорівнює кількості послідовностей, що розглядаються. При конструюванні послідовностей будь-який член можна вибрати тільки двома способами: записати 0 або записати 1. Більш докладно з поняттям «послідовність» ви ознайомитесь у п. 30. 1

23. Основні правила комбінаторики. Перестановки

297

Отже, за узагальненим правилом добутку можна сконструювати 2æ2æ...æ2 = 2n різних послідовностей.  n множників

О з н а ч е н н я. Множину M, яка складається з n елементів (n ∈ ), називають у п о р я д к о в а н о ю, якщо між нею та мно жиною, яка складається з перших n натуральних чисел, установлено взаємно однозначну відповідність. Очевидно, що коли скінченна множина складається більше ніж з одного елемента, то встановити порядок її елементів, тобто пронумерувати її елементи, можна не одним способом. О з н а ч е н н я. П е р е с т а н о в к о ю скінченної множини M називають будь-яку упорядковану множину, утворену з усіх елементів множини M. Наприклад, існує 6 перестановок множини M = {a, b, c}. Випишемо їх1: (a; b; c), (a; c; b), (b; a; c), (b; c; a), (c; a; b), (c; b; a). Перестановки заданої скінченної множини різняться лише порядком слідування елементів. Наприклад, якщо потрібно визначити кількість способів, якими учні вашого класу можуть стати один за одним у черзі до буфету, то для цього треба знайти кількість перестановок множини учнів вашого класу. Кількість перестановок n-елементної множини M позначають символом Pn, використовуючи першу літеру французького слова permutation — перестановка. Наприклад, розглядаючи множину M = {a, b, c}, ми встановили, що P3 = 6. Якщо M = {a}, то існує лише один спосіб упорядкування цієї множини: a — це перший елемент. Тому P1 = 1. Доведемо, що для будь-якого натурального n справедлива формула2 Pn = n! Тут запис (a; b; c) означає, що елементу a присвоєно номер 1, елементу b — номер 2, елементу c — номер 3. 2 Нагадаємо, що добуток перших n натуральних чисел позначають так: n! (читають: «n факторіал»), тобто n! = 1 æ 2 æ 3 æ ... × × (n – 1) æ n. За означенням вважають, що 0! = 1 i 1! = 1. 1

298

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

Цю формулу можна довести за допомогою методу математичної індукції (переконайтеся в цьому самостійно). Ми розглянемо комбінаторне доведення. Нехай множина M складається з n елементів. Записати будь-яку перестановку множини M — це фактично надати кожному елементу цієї множини певний номер від 1 до n. Тому кількість перестановок множини M дорівнює кількості способів нумерування її елементів. Виберемо певний елемент a із цієї множини. Існує n способів присвоїти цьому елементу номер. Далі виберемо певний елемент b з множини M. Оскільки елементу a номер уже присвоєно, то існує n – 1 спосіб присвоїти номер елементу b. Зрозуміло, що наступний елемент можна пронумерувати n – 2 способами й т. д. Для останнього невибраного елемента множини M існує лише один спосіб присвоїти йому номер, оскільки до цього моменту n – 1 елемент уже отримали свої номери. Отже, за узагальненим правилом добутку можна записати: Pn = næ(n − 1)æ(n − 2)æ...æ2æ1, тобто Pn = n! П Р И К Л А Д 3 Скількома способами можна розташувати на шаховій дошці 8 тур так, щоб вони не били одна одну? Р о з в ’я з а н н я. Для того щоб тури не могли бити одна одну, на кожній горизонталі та на кожній вертикалі має стояти тільки одна тура (рис. 23.1). Нехай a1 — номер вертикалі, на якій стоїть тура з першої горизонталі, a2 — номер вертикалі, на якій стоїть тура з другої горизонталі, ..., a8 — номер вертикалі, на якій стоїть тура з восьмої горизонталі. Тоді (a1; a2; ...; a8) — деяка перестановка множини {1, 2, ..., 8}. Кожній Рис. 23.1 такій перестановці відповідає деяке розташування тур, яке задовольняє умову задачі, і навпаки, кожному припустимому розташуванню тур відповідає певна перестановка цієї множини. Отже, шукана кількість способів дорівнює P8, тобто 8!. В і д п о в і д ь: 8!. 

23. Основні правила комбінаторики. Перестановки

1. 2. 3. 4. 5.

299

Сформулюйте правило суми. Сформулюйте правило добутку. Яку множину називають упорядкованою? Що називають перестановкою скінченної множини? За якою формулою можна обчислити кількість перестановок n-елементної множини?

ВПРАВИ

23.1.° Скількома способами можна розставити на полиці 7 різних книг? 23.2.° Скількома способами можуть сісти в автомобіль 5 осіб, якщо кожна з них може бути водієм? 23.3.° У школі 20 класів і 20 класних керівників. Скількома способами можна розподілити класне керівництво між учителями? 23.4.° Скільки п’ятицифрових чисел можна скласти із цифр 1, 2, 3, 4, 5, причому так, щоб у кожному числі всі цифри були різними? 23.5.° Скільки п’ятицифрових чисел, усі цифри яких різні, можна скласти із цифр 1, 2, 3, 4, 5, якщо ці числа мають починатися: 1) із цифри 1; 2) із запису «34»? 23.6.° Скільки чотирицифрових чисел можна записати за допомогою цифр 1, 2, 3, 4, 5, 6? 23.7.° Скільки існує трицифрових чисел, усі цифри яких непарні? 23.8.° Скільки чотирицифрових чисел можна записати за допомогою цифр 0, 1, 2, 3, 4, 5? 23.9.° Скільки існує трицифрових чисел, усі цифри яких парні? 23.10.° Скільки існує семицифрових телефонних номерів, які не починаються із цифри 0? 23.11.• Скільки трицифрових парних чисел можна записати за допомогою цифр 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6?

300

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

23.12.• Скільки трицифрових непарних чисел можна записати за допомогою цифр 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6? 23.13.• Скільки п’ятицифрових чисел, усі цифри яких мають бути різними, можна скласти із цифр 0, 1, 2, 3, 4? 23.14.• Скільки парних п’ятицифрових чисел можна скласти із цифр 1, 2, 3, 4, 5 так, щоб у кожному числі цифри були різними? 23.15.• Скільки існує п’ятицифрових чисел, які діляться націло на 5? 23.16.• Скільки існує семицифрових чисел, які діляться націло на 25? 23.17.• У селі мешкає 1100 жителів. Доведіть, що принаймні двоє з них мають однакові ініціали. 23.18.• Скількома способами можна поставити на шахову дошку дві тури так, щоб вони не били одна одну? 23.19.• У книжковому магазині є 4 різні видання поеми «Енеїда», 3 різні видання п’єси «Наталка Полтавка» та 2 різні видання п’єси «Москаль-чарівник». Крім того, є 5 різних книг, у яких містяться поема «Енеїда» та п’єса «Наталка Полтавка», і 6 різних книг, у яких містяться п’єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник». Скількома способами можна зробити покупку, яка б містила по одному екземпляру кожного із цих творів? 23.20.• Скільки існує семицифрових чисел, усі цифри яких мають однакову парність? 23.21.• Для шифрування повідомлень використовують цифри 0, 1, 2, 3. Слово в повідомленні містить від 1 до 5 цифр. Яку найбільшу кількість різних слів може містити пові домлення? 23.22.• Скількома способами можна розподілити замовлення на друкування 10 різних підручників між двома книжковими фабриками? 23.23.• В учня є 7 книг із математики, 4 книги з фізики та 2 книги з астрономії. Скількома способами він може розставити ці книги на полиці так, щоб книги з одного предмета стояли поруч?

23. Основні правила комбінаторики. Перестановки

301

23.24.• П’ять хлопців і п’ять дівчат сідають у ряд на 10 стільцях. Скількома способами вони можуть розміститися так, щоб хлопці сиділи на стільцях із парними номерами, а дівчата — на стільцях із непарними номерами? 23.25.•• Скільки існує п’ятицифрових чисел, у записі яких є хоча б одна непарна цифра? 23.26.•• Скільки існує п’ятицифрових чисел, у записі яких є хоча б одна парна цифра? 23.27.•• Скільки існує п’ятицифрових чисел, які містять хоча б дві однакові цифри? 23.28.•• Гральний кубик кидають три рази. Скільки різних послідовностей очок, серед яких є хоча б одна шістка, можна отримати? 23.29.•• Серед 10 людей є двоє знайомих. Скількома способами можна посадити цих людей на 10 стільців так, щоб знайомі сиділи поруч? 23.30.•• Скільки п’ятицифрових чисел можна записати за допомогою цифр 1, 2, 3, 4, 5 так, щоб цифри в числі не повторювалися та парні цифри не стояли поруч? 23.31.•• Будемо вважати словом будь-яку скінченну послідовність букв українського алфавіту. Скільки різних слів можна утворити, переставляючи букви слова: 1) молоко; 2) математика; 3) комбінаторика? 23.32.* З першого поверху 9-поверхового будинку відправився вгору ліфт із 5 особами. Скількома способами вони можуть вийти з ліфта? ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

23.33. При яких значеннях параметра a рівняння x2 − (4 + 3a) x + 12a x2 − 1

має єдиний корінь? 23.34. Знайдіть усі прості числа p такі, що числа p + 14 і p + 40 також є простими.

302

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

23.35. Доведіть, що функція f (x) = міжку (2; +×).

8 2−x

зростає на про-

23.36. Стіл і стілець коштували разом 7500 грн. Після того як стіл подешевшав на 20 %, а стілець подорожчав на 20 %, вони стали коштувати разом 6600 грн. Знайдіть початкову ціну стола та початкову ціну стільця.

24. Розміщення За правилами ФІФА1 у фінальній частині чемпіонату світу з футболу беруть участь 32 команди. З’ясуємо, скількома способами можуть бути розподілені золоті, срібні та бронзові медалі (три призових місця) між командами. Перше місце може посісти будь-яка з 32 команд, друге місце — будь-яка з решти 31 команди, третє — будь-яка з 30 команд, що залишилися. За узагальненим правилом добутку кількість можливих варіантів розподілу місць дорівнює 32æ31æ30 = 29 760. Розв’язавши цю задачу, ми з’ясували, скільки існує 3-елементних упорядкованих підмножин заданої 32-елементної множини. Кожну з таких упорядкованих підмножин називають розміщенням з 32 елементів по 3 елементи. О з н а ч е н н я. Будь-яку k-елементну впорядковану підмно жину даної n-елементної множини називають р о з м і щ е н н я м з n елементів по k елементів. Кількість усіх можливих розміщень з n елементів по k елементів позначають символом Ank , використовуючи першу літеру французького слова arrangement — розміщення. Результат, отриманий у задачі про розподіл призових місць, дозволяє зробити висновок, що 3 A32 = 32æ31æ30 = 29 760. 1

Міжнародна федерація футболу.

303

24. Розміщення

Доведемо, що при будь-яких натуральних n і k таких, що k m n, справедливою є формула (1)

Ank = n (n − 1) (n − 2)æ...æ(n − k + 1)

Розглянемо n-елементну множину та сформуємо її k-еле ментну впорядковану підмножину. Існує n способів вибору першого елемента підмножини. Після того як вибрано перший елемент, другий елемент підмножини можна вибрати вже тільки n – 1 способами. Після вибору першого та другого елементів залишається n – 2 способи для вибору третього елемента підмножини. Продовжуючи ці міркування, отримуємо, що вибір k-го елемента можна здійснити n – k + 1 способами. Таким чином, за узагальненим правилом добутку можна записати: Ank = n (n − 1) (n − 2)æ...æ(n − k + 1). Отже, формулу (1) доведено. Оскільки існує лише одна n-елементна підмножина даної n-елементної множини, то число Ann — це кількість перестановок n-елементної множини, тобто Ann = Pn . Цей факт можна також отримати, якщо у формулу (1) замість k підставити n. Маємо: Ann = n (n − 1) (n − 2)æ...æ(n − n + 1) = n !. За означенням прийнято вважати, що 0! = 1. Ця домовленість дає змогу формулу (1) записати компактніше. Помножимо й поділимо вираз, який стоїть у правій частині формули (1), на (n – k)! (це можна зробити, оскільки (n – k)! ≠ 0). Маємо: Ank =

n (n − 1) (n − 2)æ...æ(n − k + 1) (n − k) ! (n − k) !

Отримуємо формулу Ank =

n! (n − k)!

n! (n − k) !

304

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

ПРИКЛАД Скільки існує правильних дробів, чисельник і знаменник яких — прості числа, які менші від 30? Р о з в ’я з а н н я. Множина {2, 3, 5, 7, 11, 13, 17, 19, 23, 29} складається з усіх простих чисел, які менші від 30. Кількість 2-елементних упорядкованих підмножин цієї множини дорівнює кількості звичайних дробів, відмінних від одиниці, чисельник і знаменник яких — зазначені прості числа. Половина із цих дробів є правильними. Отже, шукане число дорівнює

1 2

2 A10 = 45.

В і д п о в і д ь: 45. 

1. Що називають розміщенням із n елементів по k елементів? 2. За якою формулою можна обчислити кількість усіх можливих розміщень із n елементів по k елементів?

ВПРАВИ

24.1.° У футбольній команді (11 чоловік) потрібно обрати капітана та його заступника. Скількома способами це можна зробити? 24.2.° Комісія, що складається з 15 осіб, має обрати голову, його заступника та секретаря. Скількома способами це можна зробити? 24.3.° У 9 класі вивчають 18 предметів. Денний розклад містить 6 уроків. Скількома способами можна скласти денний розклад так, щоб усі 6 уроків були різними? 24.4.° У фінальній частині чемпіонату Європи з футболу беруть участь 16 команд. Скількома способами можуть розподілитися золоті та срібні нагороди? 24.5.° Наукова група, яка складається з 9 осіб, має делегувати на конференції трьох різних представників: одного до Великої Британії, другого до Франції, третього до Німеччини. Скількома способами можна це зробити?

305

24. Розміщення

24.6.° Через залізничну станцію повинні одночасно пройти три поїзди. Скількома способами диспетчер може організувати проходження поїздів, якщо в його розпорядженні є п’ять вільних колій? 24.7.° Знайдіть значення виразу: 1) 2)

6 5 A10 − A10

A95 − A94 4 A12 æP7 9 A11

;

Amn −− 11 æPm − n Pm − 1

, де m ∈ , n ∈ , n m m.

;

24.8.° Доведіть, що Ann − 1 = Pn , де n ∈ , n > 1. 24.9.° Розв’яжіть у натуральних числах рівняння: 1) Ax2 + 1 = 156;

Px + 3 5 Ax æPx − 5

= 720;

2) Axx − 3 = xPx − 2 ;

Px + 1 x−4 Ax − 1 æP3

= 210.

24.10.° Розв’яжіть у натуральних числах рівняння: 1) Ax2 = 20;

2) Ax5 = 18æ Ax4 − 2 ;

Ax3 + 3 Ax2 Px + 1

= . 2

24.11.• У дев’ятому класі 32 учні та учениці. Кожні двоє з них обмінялись фотокартками. Скільки всього було роздано фотокарток? 24.12.• Скільки різних шестицифрових чисел можна скласти із цифр 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, щоб цифри не повторювалися та крайні цифри були парними? 24.13.•• Скільки різних трицифрових чисел можна записати за допомогою цифр 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6 так, щоб усі цифри були різними й серед них містилася цифра 6? ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

24.14. Відстань між двома містами становить 93 км. З одного міста в друге виїхав велосипедист. Через годину назустріч йому з другого міста виїхала велосипедистка, швидкість якої була на 3 км/год більшою за швидкість

306

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

велосипедиста. Вони зустрілися на відстані 45 км від першого міста. Знайдіть швидкість велосипедиста та швидкість велосипедистки. 24.15. Скільки коренів має рівняння x2 − 4 x

= a залежно

від значення параметра a? 24.16. Знайдіть область визначення функції y = 12 + 4x − x2 −

x−5 x2 + 3x

24.17. Доведіть, що при будь-якому натуральному n значення виразу n3 + 5n кратне 6.

25. Сполуки (комбінації) Розглянемо такі дві задачі. Скількома способами в класі, у якому 30 учнів та учениць, можна вибрати старосту та його заступника? Скількома способами в цьому класі можна призначити двох чергових? Відповідь до першої задачі вам відома: це кількість 2-елементних упорядкованих підмножин 30-елементної множини, 2 . Щоб розв’язати другу задачу, треба визначити тобто A30 кількість 2-елементних підмножин 30-елементної множини (саме підмножин, а не впорядкованих підмножин). Кожну з таких підмножин називають сполукою (комбінацією) з 30 елементів по 2 елементи. О з н а ч е н н я. Будь-яку k-елементну підмножину заданої n-елементної множини називають сполукою (комбінацією) з n елементів по k елементів. Кількість усіх можливих сполук із n елементів по k елементів позначають символом Cnk , використовуючи першу літеру французького слова combinaison — комбінація. Так, задачу про кількість способів призначення чергових 2 ? можна сформулювати так: чому дорівнює C30 Обчислимо значення Cnk для кількох окремих випадків.

25. Сполуки (комбінації)

307

Оскільки існує n одноелементних підмножин заданої n-елементної множини, то Cn1 = n. У даної n-елементної множини існує тільки одна n-еле ментна підмножина, тому Cnn = 1. Оскільки задана n-елементна множина має лише одну підмножину, яка не містить жодного елемента (це порожня підмножина), то Cn0 = 1. Порожня множина містить тільки одну підмножину — це ∅, тому C00 = 1. Доведемо, що при будь-яких натуральних n і k таких, що k m n, справедлива формула Cnk =

Ank

(1)

Розглянемо деяку n-елементну множину. Кількість її k-еле ментних підмножин дорівнює Cnk . Із кожної такої підмножини можна утворити k! упорядкованих k-елементних підмножин. Отже, кількість усіх k-елементних упорядкованих підмножин заданої n-елементної множини дорівнює Cnk æk !, тобто A = C k n

P . Звідси C =

k næ k

k n

Ank Pk

Формулу (1) можна подати в такому вигляді: Cnk =

(2)

(n − k)! k !

Зазначимо, що ця формула залишається справедливою і для випадків, коли k = 0 або n = 0 . Справді, Cn0 =

(n − 0) ! 0 ! 0! 0

C0 =

(0 − 0) ! 0 !

n! n!

= 1,

= 1.

308

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

П Р И К Л А Д 1 Доведіть, що Cnk = Cnn − k

(3)

Р о з в ’я з а н н я. Цю формулу можна довести за допомогою формули (2). Переконайтеся в цьому самостійно. Формула (3) має також інше, комбінаторне доведення. Вибираючи k-елементну підмножину A з n-елементної множини M, ми тим самим однозначно задаємо (n – k)-елементну підмножину M \ A. Отже, кількість способів вибору k-еле ментної підмножини дорівнює кількості способів вибору (n – k)-елементної підмножини, тобто справедлива формула (3). Формулу (3) при n > k > 0 можна довести за допомогою геометричної інтерпретації. Розглянемо прямокутник розміром m × k, m ∈ , k ∈ , розбитий на mk квадратів. Нехай це схема вулиць деякого міста (рис. 25.1). З’ясуємо, яка кількість різних найкоротших маршрутів веде з пункту A до пункту B. B B k k A A

m Рис. 25.1

m Рис. 25.2

Оскільки маршрути мають бути найкоротшими, то треба рухатися лініями схеми тільки вправо або вгору. Будь-який маршрут складається з m + k відрізків (тут відрізки — це сторони квадратів, на які розбито прямокутник), з яких k вертикальних і m горизонтальних. Різні маршрути відрізняються лише порядком чергування вертикальних і горизонтальних відрізків. Тому вибір, наприклад, вертикальних відрізків повністю визначає маршрут (рис. 25.2).

25. Сполуки (комбінації)

309

Отже, загальна кількість маршрутів дорівнює кількості способів, якими з m + k відрізків можна вибрати k вертикальних відрізків, тобто Cmk + k . Проте вибір горизонтальних відрізків так само визначає маршрут. Кількість маршрутів, підрахована за допомогою вибору горизонтальних відрізків, дорівнює Cmm + k . Оскільки кількість маршрутів не залежить від способу підрахунку, то отримуємо, що Cmk + k = Cmm + k . Якщо позначити m + k = n, то отримаємо формулу (3).  П Р И К Л А Д 2 Доведіть, що Cn0 + Cn1 + Cn2 + ... + Cnn = 2n

(4)

Р о з в ’я з а н н я. Ліва частина даної рівності — це кількість підмножин n-елементної множини. У п. 23 ми показали, що ця кількість дорівнює 2n.  П Р И К Л А Д 3 Доведіть, що Cnk + 1 = Cnk − 1 + Cnk

(5)

Р о з в ’я з а н н я. Цю формулу можна довести за допомогою формули (2). Зробіть це самостійно. Наведемо комбінаторне доведення формули (5). Розглянемо (n + 1)-елементну множину. Зафіксуємо в ній деякий елемент a. Усі k-елементні підмножини розіб’ємо на два типи: які містять елемент a і які його не містять. Підмножини першого типу формуються в результаті вибору k – 1 елемента з n елементів (адже один елемент їм обов’язково належить — це елемент a). Тому кількість підмножин першого типу дорівнює Cnk − 1 . Підмножини другого типу формуються в результаті вибору з n елементів (адже елемент a їм не належить) k елементів. Їхня кількість дорівнює Cnk . Отримали, що кількість k-елементних підмножин заданої (n + 1)-елементної множини дорівнює Cnk − 1 + Cnk . Тому Cnk + 1 = Cnk − 1 + Cnk .

310

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

B A2

m Рис. 25.3

Формулу (5) при n > k > 0 можна довести за допомогою геометричної інтерпретації, використовуючи схему маршрутів, зображену на рисунку 25.1. Усі найкоротші маршрути, які ведуть із пункту A до пункту B, діляться на два типи: які проходять через точку A1 і які проходять через точку A2 (рис. 25.3). Кількість маршрутів першого типу дорівнює Cmk − 1 + k , а другого — Cmk −+1k − 1 . Отже, Cmk + k = Cmk − 1 + k + Cmk −+1k − 1 . Якщо зробити заміну m + k = n + 1, то отримаємо: Cnk + 1 = Cnk + Cnk − 1 .  1. Що називають сполукою з n елементів по k елементів? 2. За якою формулою можна обчислити кількість усіх можли вих сполук із n елементів по k елементів? ВПРАВИ

25.1.° Обчисліть: 1) C72 ; 2) C43 ; 25.2.° Обчисліть: 1) C83 ; 2) C54 ; 25.3.° Спростіть вираз: 1)

2 n

Cnn +−11 ;

99 3) C100 ;

1 4) C50 + C77 + C11 .

999 3) C1000 ;

1 4) C91 + C80 + C17 .

3 n

C22nn − 1 .

25.4.° Спростіть вираз: 1)

6 n+2

Cnn + 2 ;

1 2n − 1

C22nn +−12 .

25. Сполуки (комбінації)

311

25.5.° Розв’яжіть у натуральних числах рівняння: 1) Cx2 = 153; 3) Cxx − 2 = 45; 5) 17C2xx − 1 = 9C2xx− 1 . 2) Cx3 + 2 = 8 (x + 1);

4) 3C2xx+ 1 = 2C2xx−+11;

25.6.° Розв’яжіть у натуральних числах рівняння: 1) Cx2 = 120; 3) Cxx − 2 = 66; 2) Cx3 + 2 = 7 (x + 2);

4) 11C2xx = 6C2xx++11 .

25.7.° У класі 29 учнів та учениць. Скількома способами можна сформувати команду з 5 осіб для участі в математичній олімпіаді? 25.8.° На площині позначено 10 точок так, що жодні три з них не лежать на одній прямій. Скільки існує трикутників із вершинами у цих точках? 25.9.° Дано опуклий n-кутник. Скільки існує чотирикутників із вершинами, які містяться серед вершин даного n-кутника? 25.10.° Зустрівшись, 7 знайомих потиснули один одному руки. Скільки рукостискань було зроблено? 25.11.° У класі 25 учнів та учениць. Для вивчення іноземної мови їх потрібно розбити на дві групи по 13 і 12 осіб. Скількома способами це можна зробити? 25.12.° У шаховій секції займаються 5 дівчат і 12 хлопчиків. Скількома способами можна сформувати команду з 2 дів чат і 5 хлопчиків для участі в змаганнях? 25.13.° В одного хлопчика є 11 марок, а в другого — 20 марок (усі марки різні). Скількома способами можна обміняти три марки одного хлопчика на три марки другого? 25.14.° На площині задано n паралельних прямих. Їх перетинають m паралельних прямих. Скільки паралелограмів при цьому утворилося? 25.15.° На прямій позначили 12 точок, а на паралельній їй прямій — 7 точок. Скільки існує чотирикутників із вершинами у цих точках? 25.16.• Серед 20 робітників є 7 мулярів. Скількома способами можна скласти бригаду з 5 робітників так, щоб до неї входило рівно 2 муляри?

312

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

25.17.• Для шкільної лотереї підготовлено 100 білетів, з яких 12 є виграшними. Перший учень навмання вибирає 10 білетів. Скільки існує варіантів, при яких він вибере рівно 3 виграшні білети? 25.18.• У класі 35 учнів та учениць. Для участі в турнірі «математичний бій» формується команда, яка складається з капітана, його заступника та чотирьох членів команди. Скількома способами можна сформувати таку команду? 25.19.• На прямій позначили 12 точок, а на паралельній їй прямій — 7 точок. Скільки існує трикутників із вершинами у цих точках? 25.20.• Скільки існує способів із 8 різних квітів скласти букет із непарною кількістю квітів? 25.21.• Комісія, яка складається з 15 осіб, може розпочати роботу, якщо на засіданні є кворум, тобто присутні не менше 10 її членів. Скільки існує способів досягти кворуму? 25.22.• Серед 20 робітників є 7 мулярів. Скількома способами можна скласти бригаду з 5 робітників так, щоб до неї входило не менше 2 мулярів? 25.23.• Для шкільної лотереї підготовлено 100 білетів, з яких 12 виграшних. Перший учень вибирає навмання 10 білетів. Скільки існує варіантів, при яких він вибере не менше 2 виграшних білетів? 25.24.• Із 20 осіб потрібно сформувати комісію із 7 осіб, причому Петро Іванович та Іван Петрович не повинні входити до комісії одночасно. Скількома способами це можна зробити? 25.25.• У перші три вагони потяга сідають 12 пасажирів і пасажирок, по 4 в кожний вагон. Скількома способами це можна зробити? 25.26.• Скількома способами можна розбити 12 спортсменів на 3 команди по 4 спортсмени в кожній? 25.27.• У матері є 9 різних цукерок. Скількома способами вона може пригостити своїх трьох дітей так, щоб кожна дитина отримала 3 цукерки? 25.28.• На заняттях танцювального гуртка присутні 12 дівчат і 15 юнаків. Скількома способами з них можна вибрати чотири пари для танцю?

26. Частота та ймовірність випадкової події

313

25.29.•• Скількома способами можна m білих і n чорних куль (m l n) розкласти в ряд так, щоб жодні дві чорні кулі не лежали поруч? 25.30.•• П’ять ящиків пронумеровані числами від 1 до 5. Скількома способами можна розкласти по цих ящиках 17 однакових куль так, щоб жодний ящик не виявився порожнім? 25.31.•• Скількома способами натуральне число n можна подати у вигляді суми k натуральних доданків (суми, які відрізняються порядком доданків, вважатимемо різними)? ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

25.32. При яких значеннях параметра a рівняння x2 − 3ax + 2a2 + a − 1 x +1

має єдиний корінь? 25.33. Розв’яжіть рівняння: x + 2 + 2 x + 1 + x + 10 + 6 x + 1 = 6. 25.34. Знайдіть область визначення функції y=

4 3x − 15

8 x −6

26. Частота та ймовірність випадкової події Нам нерідко доводиться проводити спостереження, досліди, брати участь в експериментах або випробуваннях. Часто подібні дослідження завершуються деяким результатом, який заздалегідь передбачити неможливо. Розглянемо кілька характерних прикладів. •• Якщо відкрити книгу навмання, то неможливо знати заздалегідь, який номер сторінки ви побачите. •• Неможливо до початку футбольного матчу визначити, з яким рахунком закінчиться гра.

314

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

•• Ви не можете бути впевненим у тому, що коли натиснете на кнопку вимикача, то засвітиться настільна лампа. •• Немає гарантії, що з курячого яйця, покладеного до інкубатора, виведеться курча. Як правило, спостереження або експеримент визначається якимось комплексом умов. Наприклад, футбольний матч повинен проходити за правилами; курячі яйця мають знаходитися в інкубаторі не менше ніж 21 день із дотриманням визначеної методики зміни температури та вологості повітря. Результат спостереження, досліду, експерименту називають подією. Випадковою подією називають такий результат спостереження або експерименту, який при дотриманні даного комплексу умов може відбутися, а може й не відбутися. Наприклад, якщо кидати монету, то випадковою подією є випадіння герба. Виявлення листа при перевірці поштової скриньки також є випадковою подією. Уявимо, що випущено 1 000 000 лотерейних білетів і розігрується один автомобіль. Чи можна, придбавши один лотерейний білет, виграти цей приз? Звісно, можна, хоча ця подія малоймовірна. А якщо розігруватимуться 10 авто мобілів? Зрозуміло, що ймовірність виграшу збільшиться. Якщо ж уявити, що розігруються 999 999 автомобілів, то ймовірність виграшу стає набагато більшою. Отже, ймовірності випадкових подій можна порівнювати. Однак для цього слід домовитися, яким чином кількісно оцінювати можливість появи тієї чи іншої події. Підставою для такої числової оцінки можуть бути результати численних спостережень або експериментів. Так, люди давно помітили, що багато подій відбувається з тією чи іншою, на подив постійною, частотою. Демографам1 добре відоме число 0,512. Статистичні дані, отримані в різні часи та в різних країнах, свідчать про те, що на 1000 новонароджених припадає в середньому 512 хлопчиків. Число 0,512 називають частотою випадкової події «народження хлопчика». Воно визначається формулою 1

Демографія — наука про народонаселення.

315

26. Частота та ймовірність випадкової події

×àñòîòà =

Ê³ëüê³ñòü íîâîíàðîäæåíèõ õëîï÷èê³â . îâîíàðîäæåíèõ Ê³ëüê³ñòü óñ³õ íî

Наголосимо, що це число отримано в результаті аналізу багатьох спостережень. У таких випадках говорять, що ймовірність події «народження хлопчика» приблизно дорівнює 0,512. Ви знаєте, що куріння шкідливе для здоров’я. За даними організацій охорони здоров’я курці складають приблизно 92 % від усіх хворих на рак легенів. Число 0,92 — це частота випадкової події «той, хто захворів на рак легенів, — курив», яка визначається таким відношенням: ×àñòîòà =

Ê³ëüê³ñòü êóðö³â ñåðåä òèõ, õòî çàõâîð³â íà ðàê ëåãåí³â Ê³ëüê³ñòü óñ³õ ëþäåé, ÿê³ çàõâîð³ëè íà ðàê ëåãåí³â

У таких випадках говорять, що ймовірність натрапити на курця серед тих, хто захворів на рак легенів, приблизно дорівнює 0,92 (або 92 %). Щоб детальніше ознайомитися з поняттям ймовірності випадкової події, звернемося до класичного прикладу з киданням монети. Припустимо, що в результаті двох підкидань монети двічі випав герб. Тоді у даній серії, яка складається з двох випробувань, частота випадіння герба дорівнює: ×àñòîòà =

Ê³ëüê³ñòü âèïàä³íü ãåðáà Ê³ëüê³ñòü êèäê³â

2 2

= 1.

Чи це означає, що ймовірність випадіння герба дорівнює 1? Звісно, ні. Для того щоб за частотою випадкової події можна було оцінювати її ймовірність, кількість випробувань має бути достатньо великою. Починаючи з ХVІІІ ст. багато дослідників проводили серії випробувань із підкиданням монети.

316

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

У таблиці наведено результати деяких таких випробувань. Кількість підкидань монети

Кількість випадінь герба

Частота випадіння герба

Жорж-Луї Леклерк де Бюффон (1707–1788)

4040

2048

0,5069

Аугустус де Морган (1806–1871)

4092

2048

0,5005

Вільям Джевонс (1835–1882)

20 480

10 379

0,5068

Всеволод Романовський (1879–1954)

80 640

39 699

0,4923

Карл Пірсон (1857–1936)

24 000

12 012

0,5005

Вільям Феллер (1906–1970)

10 000

4979

0,4979

Дослідник

За наведеними даними простежується закономірність: при багаторазовому підкиданні монети частота появи герба незначно відхиляється від числа 0,5. Отже, можна вважати, що ймовірність події «випадіння герба» приблизно дорівнює 0,5. У кожному з розглянутих прикладів використовувалося поняття частота випадкової події. Цю величину ми обчислювали за формулою: ×àñòîòà =

Ê³ëüê³ñòü ïîÿâ ïîä³¿, ÿêà ö³êàâèòü Ê³ëüê³ñòü âèïðîáóâàíü (ñïîñòåðåæåíü)

Звернемося знову до таблиці, наведеної вище. Чи можна на основі її даних гарантовано стверджувати, що ймовірність випадкової події «випадіння герба» дорівнює числу 0,5? Відповідь на це запитання заперечна. Справді, на основі цих даних можна сказати, що частота появи герба незначно відхиляється від числа 0,502 або від числа 0,4997, тобто число 0,5 не має жодних переваг перед числом 0,502 або числом 0,4997. Таким чином, частота випадкової події дає змогу лише наближено оцінити ймовірність випадкової події. Чим більше

26. Частота та ймовірність випадкової події

317

випробувань провести, тим точнішою буде оцінка ймовір ності випадкової події за її частотою. Таку оцінку ймовірності випадкової події називають ста тистичною. Її використовують у різних галузях діяльності людини: фізиці, хімії, біології, страховому бізнесі, соціології, економіці, охороні здоров’я, спорті тощо. Ймовірність події позначають буквою P (першою буквою французького слова probabilité — ймовірність). Якщо в першому прикладі подію «народження хлопчика» позначити буквою A, то отриманий результат записують так: P (A) ≈ 0,512. Ураховуючи наближений характер статистичної оцінки, отримані дані можна округлити. Наприклад, коли частота випадкової події дорівнює 0,512, то можна записати, що P (A) ≈ 0,51 або P (A) ≈ 0,5. Якщо подію «випадіння герба» позначити буквою B, то P (B) ≈ 0,5. На закінчення цього пункту зазначимо таке. Нерідко в повсякденному житті ми приймаємо правильні й оптимальні рішення, використовуючи ймовірнісні властивості навколишніх явищ або об’єктів. Наведемо кілька прикладів. •• Якщо ви хочете дізнатися, як розв’язувати задачу з домашнього завдання, то, скоріш за все, зателефонуєте однокласнику, який добре знає математику. Цей вибір базується на тому, що для сильного учня ймовірність розв’язати задачу більша, ніж для слабкого. •• Товари популярних фірм дорожчі за аналогічні товари маловідомих фірм. Проте нерідко ми купляємо дорожчий товар. Таке рішення багато в чому визначається тим, що ймовірність купити неякісний виріб у відомої фірми менша, ніж у маловідомої фірми. •• Нехай контрольна робота складається з десяти завдань у тестовій формі з вибором відповіді. Припустимо, що ви впоралися з дев’ятьма задачами, а десяту розв’язати не можете. Залишається лише одне — відповідь угадувати. Скоріш за все, ви не вибиратимете літеру, що позначає варіант відповіді, яка в попередніх дев’яти завданнях

318

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

трапилася частіше за інші. Ці міркування базуються на тому, що укладачі тестових завдань навряд чи розташували варіанти відповідей так, щоб якась літера, що позначає правильну відповідь, траплялася набагато частіше за інші. Наголосимо, що окремо взятий вибір, який зроблено на основі ймовірнісної оцінки, може виявитися невдалим. Незважаючи на це, під час прийняття подальших аналогічних рішень не варто відкидати вибрану стратегію керуватися ймовірнісними характеристиками, оскільки такий підхід збільшує шанси на успіх. 1. Наведіть приклади випадкових подій. 2. Опишіть, що таке частота випадкової події. 3. За яких умов частота випадкової події може оцінювати ймо вірність випадкової події? 4. Як позначають ймовірність події A? ВПРАВИ

26.1.° Наведіть приклади випробувань, результатом яких, на вашу думку, є: 1) малоймовірна подія; 2) дуже ймовірна подія. 26.2.° Чи можна вважати малоймовірною подію: 1) при підкиданні монети 200 разів поспіль випав герб; 2) наступного тижня вас викличуть до дошки хоча б один раз; 3) у футбольному матчі «Шахтар» — «Динамо» (Київ) зафіксовано результат 1 : 1; 4) натискаючи навмання клавіші клавіатури комп’ютера, отримали слово «математика»? 26.3.° Експеримент полягає у підкиданні кнопки. Кнопка може впасти як вістрям донизу, так і на шляпку (рис. 26.1). Підкиньте кнопку: 1) 10 разів; 2) 20 разів; 3) 50 разів; 4) 100 разів; 5) 200 разів. Результати, отримані в п’яти серіях Рис. 26.1 експериментів, занесіть у таблицю.

319

26. Частота та ймовірність випадкової події

Номер серії

Кількість експериментів (підкидань) у серії

100

200

Кількість випадінь кнопки вістрям униз Кількість випадінь кнопки вістрям догори

У кожній із п’яти серій експериментів підрахуйте частоту випадіння кнопки вістрям догори й оцініть ймовірність настання цієї події. Яка подія більш ймовірна: «кнопка впаде вістрям униз» або «кнопка впаде вістрям догори»? 26.4.° Експеримент полягає в підкиданні двох монет. Проведіть цей експеримент: 1) 10 разів; 2) 20 разів; 3) 50 разів; 4) 150 разів. Результати, отримані в кожній із чотирьох серій експериментів, занесіть у таблицю. Номер серії

Кількість експериментів (підкидань) у серії

150

Кількість експериментів, у яких випало два герби Кількість експериментів, у яких випав рівно один герб Кількість експериментів, у яких не випало жодного герба

У кожній із чотирьох серій експериментів підрахуйте частоту випадкової події: 1) випадіння двох гербів; 2) випадіння тільки одного герба; 3) випадіння двох чисел. Чи можна на основі цих спостережень зробити припущення, що подія «випав рівно один герб» є більш ймовірною, ніж подія «не випало жодного герба»? На чому базується таке припущення? Чи можна на основі цих спостережень гарантувати, що перша з названих подій є більш ймовірною, ніж друга?

320

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

Грудень

Листопад

Жовтень

Вересень

Серпень

Липень

Червень

Травень

Квітень

Березень

Лютий

Місяць

Січень

26.5.° Проведіть серію, яка складається зі 100 експериментів, у яких підкидають ґудзик з петлею (рис. 26.2). Знайдіть частоту події «ґудзик упаде петлею вниз». Оцініть ймовірність події «ґудзик упаде петлею доРис. 26.2 гори» у проведеній серії експериментів. 26.6.° У таблиці наведено дані про народження дітей у місті N за 2016 рік.

Кількість народжень хлопчиків

1198 1053 1220 1151 1151 1279 1338 1347 1329 1287 1196 1243

Кількість народжень дівчаток

1193 1065 1137 1063 1163 1228 1258 1335 1218 1239 1066 1120

Підрахуйте частоту народжень хлопчиків у кожному місяці та за весь 2016 рік. Оцініть ймовірність народження дівчинки у 2016 році. 26.7.° Оператор довідкової служби протягом робочого дня (9:00–17:00) у середньому розмовляє по телефону 6 год. Оцініть ймовірність того, що коли зателефонувати до довідкової у цей період, телефон виявиться вільним. 26.8.° За статистикою у місті Одеса протягом літа кількість сонячних днів у середньому дорівнює 70. Оцініть ймовірність того, що, приїхавши влітку в Одесу на один день, гість натрапить на похмуру погоду. 26.9.° З великої партії лампочок вибрали 1000, серед яких виявилося 5 бракованих. Оцініть ймовірність купити браковану лампочку. 26.10.° Під час епідемії грипу серед обстежених 40 000 жителів виявили 7900 хворих. Оцініть ймовірність події «навмання вибрана людина хвора на грип».

321

26. Частота та ймовірність випадкової події

26.11.° Ймовірність купити браковану батарейку дорівнює 0,02. Чи можна стверджувати, що в будь-якій партії зі 100 батарейок є дві браковані? 26.12.° Ймовірність влучити в мішень становить 85 %. Чи може бути так, що в серії зі 100 пострілів було 98 влучень у мішень? 26.13.• Наведену таблицю називають «Типовий навчальний план 9 класу закладу загальної середньої освіти»: Предмет

Кількість годин на тиждень

Предмет

Кількість годин на тиждень

Українська мова

Геометрія

Українська література

Біологія

Іноземна мова

Географія

Зарубіжна література

Фізика

Історія України

Хімія

Всесвітня історія

Трудове навчання

Правознавство

Інформатика

Мистецтво

Основи здоров’я

Алгебра

Фізична культура

Оцініть ймовірність того, що вибраний навмання урок у тижневому розкладі 9 класу виявиться: 1) алгеброю; 2) геометрією; 3) математикою; 4) фізкультурою; 5) іноземною мовою. 26.14.• Виберіть навмання одну сторінку з повісті Марка Вовчка «Інститутка». Підрахуйте, скільки разів на цій сторінці зустрінуться букви «н», «о», «я», «ю», а також скільки всього на ній букв. Оцініть ймовірність появи цих букв у вибраному тексті. Ця оцінка дозволить зрозуміти, чому на клавіатурах друкарської машинки та комп’ютера (рис. 26.3) букви «н» і «о» розміщено ближче до центру, а букви «я» і «ю» — ближче до краю.

322

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

Рис. 26.3

26.15.• У таблиці наведено дані про кількість днів 2016 року, у які на 12.00 було зафіксовано дану температуру та даний рівень вологості повітря в місті N.

Від 0 % до 40 %

Від 41 % до 60 %

Від 61 % до 70 %

Від 71 % до 80 %

Від 81 % до 90 %

Від 91 % до 100 %

Разом днів

Діапазон вологості повітря, %

Менше від –11 °С

Від –10° до –1 °С

Від 0° до 10 °С

120

Від 11° до 20 °С

Від 21° до 30 °С

Більше 31 °С

Разом днів

365

Діапазон температури повітря, °С

Підрахуйте частоту спостереження у 2016 році: 1) температури повітря в діапазоні від 11 °С до 20 °С серед тих днів, коли зафіксована вологість не перевищувала 40 %; 2) вологості повітря в діапазоні від 71 % до 80 % серед тих днів, коли зафіксована температура була меншою від 0 °С; 3) температури повітря в діапазоні від 21 °С до 30 °С та одночасно вологості повітря в діапазоні від 41 %до 70 %.

323

27. Класичне означення ймовірності

ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

26.16. Числа x1 і x2 — корені рівняння x2 – (2a – 3) x + a2 – – 3 = 0. Знайдіть значення параметра a, при яких виконується рівність 2x1 + 2x2 = x1x2. 26.17. Першу половину шляху, яка становить 20 км, велосипедист рухався зі швидкістю на 5 км/год більшою, ніж швидкість, з якою він долав решту 20 км. З якою швидкістю проїхав велосипедист другу половину шляху, якщо на весь шлях він витратив 3 год 20 хв? 26.18. Знайдіть остачу при діленні числа 4104 на число 11. 26.19. Доведіть, що нерівність

x +1 − x −1

m 2 викону-

ється при всіх значеннях x.

27. Класичне означення ймовірності Для знаходження ймовірності деяких подій не обов’язково проводити випробування або спостереження. Достатньо керуватися життєвим досвідом і здоровим глуздом. П Р И К Л А Д 1 Нехай у коробці лежать 10 червоних куль. Яка ймовірність того, що взята навмання куля буде червоного кольору? жовтого кольору? За даних умов будь-яка взята навмання куля буде червоного кольору. Подію, яка за даним комплексом умов обов’язково відбудеться в будь-якому випробуванні, називають достовірною (вірогідною). Ймовірність такої події вважають рівною 1, тобто: якщо A — достовірна подія, то P (A) = 1. Отже, ймовірність того, що взята навмання куля буде червоного кольору, дорівнює 1. Оскільки в коробці немає куль жовтого кольору, то взяти кулю жовтого кольору неможливо.

324

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

Подію, яка за даним комплексом умов не може відбутися в жодному випробуванні, називають неможливою. Ймовір ність такої події вважають рівною 0, тобто: якщо A — неможлива подія, то P (A) = 0. Отже, ймовірність того, що взята навмання куля буде жовтого кольору, дорівнює 0.  П Р И К Л А Д 2 Однорідну монету підкидають один раз. Яка ймовірність випадіння герба? У цьому експерименті можна отримати тільки один із двох результатів: випадіння цифри або випадіння герба. Причому жоден із них не має переваг. Такі результати називають рів номожливими, а відповідні випадкові події — рівноймовір ними. Тоді природно вважати, що ймовірність кожної з подій «випадіння герба» і «випадіння цифри» дорівнює

1 2

. 

Сказане не означає, що в будь-якій серії експериментів з киданням монети рівно половиною результатів буде випадіння герба та рівно половиною — випадіння цифри. Ми можемо лише прогнозувати, що за великої кількості випробувань частота випадіння герба приблизно дорівнюватиме

1 2

Розглянемо ще кілька прикладів експериментів з таким комплексом умов, які роблять усі результати експерименту рівноможливими. П Р И К Л А Д 3 Гральний кубик (рис. 27.1) кидають один раз. Яка ймовірність випадіння цифри 4? У цьому експерименті можна отримати один із шести результатів: випаде 1, 2, 3, 4, 5 або 6 очок. Усі ці результати рівноможливі. Тому природно вважати, що ймовірність події «випадіння 4 очок» дорівнює

1 6

. 

Рис. 27.1

325

27. Класичне означення ймовірності

П Р И К Л А Д 4 Нехай випущено 100 000 лотерейних білетів, 20 з яких є виграшними. Яка ймовірність виграшу при купівлі одного білета? Випробування полягає в тому, що купляють один білет. У цьому експерименті можна отримати один зі 100 000 рівноможливих результатів: купити білет з номером 1, купити білет з номером 2 і т. д. Із них 20 результатів приводять до виграшу. Природно вважати, що ймовірність виграшу при купівлі одного білета дорівнює

20 100 000

1 5000

.

П Р И К Л А Д 5 У коробці лежать 15 більярдних куль, пронумерованих числами від 1 до 15. Яка ймовірність того, що вийнята навмання куля матиме номер, кратний 3? У цьому випробуванні можна отримати один із 15 рівноможливих результатів: вийняти кулю з номером 1, вийняти кулю з номером 2 і т. д. Із них до настання події «вийнята куля має номер, кратний 3» приводять 5 результатів: вийнята куля має номер 3, або 6, або 9, або 12, або 15. Тому природно вважати, що шукана ймовірність дорівнює 5 15

= .  3

Попри те що в прикладах 1–5 розглядають різні експерименти, їх описує одна математична модель. Пояснимо сказане. • У кожному прикладі при випробуванні можна отримати один із n рівноможливих результатів. Приклад 1: n = 10. Приклад 2: n = 2. Приклад 3: n = 6. Приклад 4: n = 100 000. Приклад 5: n = 15. • У кожному прикладі розглядається деяка подія A, до настання якої приводять m результатів. Називатимемо їх сприятливими. Приклад 1: A — витягнули червону кулю, m = 10, або A — витягнули жовту кулю, m = 0. Приклад 2: A — випав герб, m = 1.

326

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

Приклад 3: A — випала наперед задана кількість очок на грані кубика, m = 1. Приклад 4: A — виграш призу, m = 20. Приклад 5: A — витягнули кулю, номер якої кратний 3, m = 5. • У кожному прикладі ймовірність події A можна обчислити за формулою P ( A) =

m n

О з н а ч е н н я. Якщо випробування може закінчитися од ним з n рівноможливих результатів, з яких m приводять до настання події A, то й м о в і р н і с т ю п о д і ї A називають відношення

m n

Таке означення ймовірності називають класичним. Наголосимо, що коли комплекс умов експерименту такий, що його результати не є рівноможливими, то класичне озна чення ймовірності до такого експерименту застосовувати не можна. П Р И К Л А Д 6 Кидають одночасно два гральних кубики: синій і жовтий. Яка ймовірність того, що випадуть дві шістки? За допомогою таблиці, зображеної на рисунку 27.2, ми можемо встановити, що в даному експерименті можна отримати 36 рівноможливих результатів, з яких сприятливим є тільки один. Тому шукана ймовірність дорівнює

1 36

. 

П Р И К Л А Д 7 (зад а ч а д ’ А л а м б е р а). Кидають одночасно дві однакові монети. Яка ймовірність того, що хоча б один раз випаде герб? Ця задача схожа на задачу з прикладу 6. Різниця лише в тому, що кубики відрізнялися за кольором, а монети є нерозрізнимими. Щоби створити в цьому експерименті комплекс умов, за яких усі його результати стануть рівноможливими, будемо розрізняти монети, попередньо їх пронумерувавши. Тоді можна отримати чотири рівноможливих результати (рис. 27.3).

327

27. Класичне означення ймовірності

Кількість очок на жовтому кубику

Кількість очок на синьому кубику

6 Рис. 27.2

У перших трьох із цих результатів хоча б один раз випав герб. Ці результати є сприятливими. Тому ймовірність того, що при одночасному киданні двох монет хоча б один раз випаде герб, дорівнює

3 4

Перша монета

Друга монета

. 

П Р И К Л А Д 8 Кидають одночасно два однакових гральних кубики. Яка ймовірність того, що випадуть числа, сума яких дорівнюватиме 11? Даний експеримент має 11 результатів. Сума чисел, які випали, може дорівнювати 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12. Проте тут помилкою було б вважати, що ймовірність події «сума чисел, які

Рис. 27.3

328

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

випали, дорівнює 11» становить

1 11

. Річ у тім, що перелічені

11 результатів досліду не є рівноможливими. Наприклад, результат «сума чисел дорівнює 2» може бути отриманий тільки одним способом, а результат «сума чисел дорівнює 6» — п’ятьма способами (переконайтеся в цьому самостійно). Щоб мати змогу скористатися класичним означенням ймовірності, опишемо умови експерименту таким чином, щоб усі його результати були рівноможливими. Для цього будемо умовно розрізняти кубики, наприклад за кольором. Тоді можна отримати 36 рівноможливих результатів (рис. 27.2). З них тільки два є сприятливими. Тому шукана ймовірність дорівнює

2 36

1 18

. 

П Р И К Л А Д 9 Розглядаються всі сім’ї з двома дітьми, у яких щонайменше одна дитина — хлопчик. Яка ймовірність того, що у вибраній навмання такій сім’ї є два хлопчики? (Вважатимемо, що народження хлопчика та народження дів чинки рівноймовірні.) Здавалося б, у цій задачі відповіддю є число

1 2

. Адже один

хлопчик у сім’ї вже є, а отже, другою дитиною з рівною ймовірністю буде або хлопчик, або дівчинка. Насправді наведені міркування — це розв’язання іншої задачі: розглядаються всі сім’ї з двома дітьми, у яких старша дитина — хлопчик. Яка ймовірність того, що у вибраній навмання такій сім’ї є два хлопчики? Комплекс умов нашого експерименту дає такі три рівноможливих результати: старша дитина — хлопчик, молодша дитина — хлопчик; старша дитина — хлопчик, молодша дитина — дівчинка; старша дитина — дівчинка, молодша дитина — хлопчик. Отже, шукана ймовірність дорівнює

1 3

. 

На завершення цього пункту зазначимо таке.

27. Класичне означення ймовірності

329

На перший погляд здається, що багатьма явищами, які відбуваються навколо нас, керує «його величність випадок». Проте при більш ґрунтовному аналізі з’ясовується, що через хаос випадковостей прокладає собі дорогу закономірність, яку можна кількісно оцінити. Науку, яка займається такими оцінками, називають теорією ймовірностей. 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Яку подію називають достовірною? Яку подію називають неможливою? Яка ймовірність: 1) достовірної події; 2) неможливої події? Наведіть приклади рівноймовірних подій. Сформулюйте класичне означення ймовірності. До яких ситуацій неможливо застосовувати класичне озна чення ймовірності?

ВПРАВИ

27.1.° Наведіть приклади достовірних подій. 27.2.° Наведіть приклади неможливих подій. 27.3.° У кошику лежать 10 червоних і 15 зелених яблук. Яка ймовірність взяти навмання з кошика грушу? яблуко? 27.4.° Навмання вибирають три парні цифри. Яка ймовірність того, що число, записане цими цифрами, буде непарним? 27.5.° Навмання вибирають три непарні цифри. Яка ймовірність того, що число, записане цими цифрами, буде непарним? 27.6.° Яка ймовірність того, що, переставивши букви в слові «алгебра», ми отримаємо слово «геометрія»? 27.7.° Наведіть приклади подій з рівноможливими результатами. 27.8.° Наведіть приклади подій з нерівноможливими результатами. 27.9.° Чи рівноймовірні події A і B: 1) подія A: з 15 більярдних куль з номерами від 1 до 15 взяти навмання кулю з номером 1; подія B: з 15 більярдних куль з номерами від 1 до 15 взяти навмання кулю з номером 7;

330

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

2) подія A: з 15 більярдних куль з номерами від 1 до 15 взяти навмання кулю з парним номером; подія B: з 15 більярдних куль з номерами від 1 до 15 взяти навмання кулю з непарним номером? 27.10.° Яка ймовірність того, що при одному киданні грального кубика випаде кількість очок, що дорівнює: 1) одному; 2) трьом; 3) непарному числу; 4) числу, яке кратне 5; 5) числу, яке не ділиться націло на 3; 6) числу, яке кратне 9? 27.11.° Уяви собі, що в класі, у якому ти навчаєшся, розігрується одна безкоштовна туристична поїздка до Лондона. Яка ймовірність того, що до Лондона поїдеш ти? 27.12.° Щоб скласти іспит з математики, потрібно вивчити 35 білетів. Учень вивчив бездоганно 30 білетів. Яка ймовірність того, що, відповідаючи на один навмання витягнутий білет, він отримає оцінку 12 балів? 27.13.° Щоб скласти іспит з математики, треба вивчити 30 білетів. Учень не вивчив тільки один білет. Яка ймовірність того, що він не складе іспит, відповідаючи на один білет? 27.14.° Яка ймовірність того, що ученицю вашого класу, яку викличуть до дошки на уроці математики, зватимуть Катериною? 27.15.° У лотереї 20 виграшних білетів і 280 білетів без виграшу. Яка ймовірність виграти, купивши один білет? 27.16.° У коробці лежать 7 синіх і 5 жовтих кульок. Яка ймовірність того, що вибрана навмання кулька виявиться: 1) жовтою; 2) синьою?

27. Класичне означення ймовірності

331

27.17.° У коробці було 23 картки, пронумерованих від 1 до 23. Із коробки навмання взяли одну картку. Яка ймовірність того, що на ній записано число: 1) 11; 4) кратне 5; 2) 24; 5) одноцифрове; 3) кратне 6; 6) складене; 7) у записі якого є цифра 7; 8) у записі якого є цифра 2; 9) у записі якого відсутня цифра 4; 10) сума цифр якого ділиться націло на 3; 11) яке при діленні на 11 дає в остачі 2; 12) у записі якого відсутня цифра 1? 27.18.° З натуральних чисел від 1 до 30 навмання вибирають одне число. Яка ймовірність того, що це число буде: 1) простим; 2) дільником числа 18; 3) квадратом натурального числа? 27.19.° Набираючи номер телефону свого товариша, Микола забув: 1) останню цифру; 2) першу й останню цифри. Яка ймовірність того, що він з першої спроби набере правильний номер? 27.20.• Абонент забув дві останні цифри номера телефону й набирає їх навмання. Яка ймовірність правильно набрати номер, якщо абонент тільки пам’ятає, що дві останні цифри: 1) непарні; 2) різні й парні? 27.21.• Яка ймовірність того, що твій найщасливіший день у наступному році припаде на: 1) 7 число; 2) 31 число; 3) 29 число? 27.22.• Грані кубика пофарбовано в червоний або білий колір (кожну грань в один колір). Ймовірність випадіння червоної грані дорівнює грані — бика?

1 6

5 6

, а ймовірність випадіння білої

. Скільки червоних і скільки білих граней у ку-

332

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

27.23.• У коробці лежать 4 сині кулі та кілька червоних. Скільки червоних кульок у коробці, якщо ймовірність того, що вибрана навмання куля виявиться синьою, дорівнює

2 7

27.24.• Серед двоцифрових чисел навмання вибирають одне число. Яка ймовірність того, що: 1) його цифра в розряді десятків більша, ніж цифра в розряді одиниць; 2) його цифри в розрядах десятків і одиниць однакові; 3) це число ділиться націло на 9? 27.25.• Картки з номерами 1, 2, 3 довільним чином поклали в ряд. Яка ймовірність того, що картки з непарними номерами опиняться поруч? 27.26.• На лавочку довільним чином сідають два хлопчики й одна дівчинка. Яка ймовірність того, що хлопчики опиняться поруч? 27.27.• У коробці лежать 5 зелених і 7 синіх олівців. Яку найменшу кількість олівців треба вийняти навмання, щоб ймовірність того, що серед вийнятих олівців хоча б один буде зеленого кольору, дорівнювала 1? 27.28.• У коробці лежать 3 червоних, 7 жовтих і 11 синіх олівців. Яку найменшу кількість олівців треба вийняти навмання, щоб ймовірність того, що серед вийнятих олівців хоча б один буде червоного кольору, дорівнювала 1? 27.29.•• Кидають одночасно два гральних кубики. За допомогою рисунка 27.2 установіть, яка ймовірність того, що випадуть: 1) дві одиниці; 2) два однакових числа; 3) числа, сума яких дорівнює 7; 4) числа, сума яких більша за 10; 5) числа, добуток яких дорівнює 6. 27.30.•• Гральний кубик кидають 2 рази. Яка ймовірність того, що: 1) першого разу випаде менше ніж 4 очки, а другого — більше ніж 4;

333

27. Класичне означення ймовірності

2) першого разу випаде менше очок, ніж другого; 3) у сумі за два кидки випаде 5 очок? 27.31.•• Яка ймовірність того, що при двох кидках грального кубика: 1) першого разу випаде число, менше від 5, а другого — більше за 4; 2) шістка випаде тільки другого разу; 3) першого разу випаде більше очок, ніж другого? 27.32.•• Дмитро та Ольга одночасно кидають по одному гральному кубику. Якщо сума очок, що випали, дорівнює 6, то виграє Дмитро, а якщо в сумі випадає 7 очок, то виграє Ольга. Хто з них має більше шансів виграти у цій грі? 27.33.•• Двічі кидають монету. Яка ймовірність того, що випадуть: 1) два герби; 2) герб і цифра? 27.34.•• Із п’яти пронумерованих карток вибирають навмання одну, запам’ятовують її номер і повертають до решти карток. Потім знову вибирають навмання із цих п’яти карток одну. Яка ймовірність того, що обидва рази витягували картку з одним і тим самим номером? 27.35.•• Яка ймовірність того, що при трьох кидках монети: 1) тричі випаде герб; 2) двічі випаде герб; 3) один раз випаде герб; 4) хоча б один раз випаде герб? 27.36.•• За круглий стіл випадковим чином сіли n людей (n > 2). З них тільки двоє знайомі один з одним. Яка ймовірність того, що двоє знайомих сядуть поруч? 27.37.•• У чергу випадковим чином стають четверо людей: A, B, C, D. Вважаючи всі варіанти їхнього розміщення рівноможливими, визначте ймовірність того, що A буде стояти попереду B. ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

27.38. Побудуйте графік функції y =

x 4 − 3x2 − 4 x2 − 4

27.39. При якому значенні c найбільше значення функції y = –3x2 + 9x + c дорівнює –5?

334

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

27.40. Поїзд мав проїхати 64 км. Коли він проїхав 24 км, то був затриманий коло семафора на 12 хв. Тоді він збільшив швидкість на 10 км/год і прибув у пункт призначення із запізненням на 4 хв. Знайдіть початкову швидкість поїзда. 27.41. Відомо, що x1 і x2 — корені рівняння x2 – 10x + 12 = 0. Не розв’язуючи цього рівняння, знайдіть значення виразу x2 x1

x1 x2

Спочатку була гра Ви знаєте багато ігор, у яких результат залежить від майстерності учасників. Проте є такі ігри, у яких від уміння гравців нічого не залежить. Усе вирішує випадок. До останніх належить гра в кості. Вважають, що саме з неї розпочалася наука про випадкове. Придворний французького короля Людовіка XIV, азартний гравець, філософ і літератор кавалер де Мере звернувся до видатного вченого Блеза Паскаля з проханням роз’яснити такий парадокс. З одного боку, багатий ігровий досвід де Мере свідчив, що при киданні трьох гральних костей сума в 11 очок випадає частіше, ніж сума у 12 очок. Блез Паскаль (1623–1662) Французький релігійний філософ, письменник, математик і фізик. • У ранньому віці виявив математичні здібності, увійшов в історію науки як класичний приклад підліткової геніальності. Коло його математичних інтересів було надзвичайно широким. Зокрема, він винайшов загальний алгоритм для знаходження ознак подільності будь-яких цілих чисел, сформулював ряд основних положень теорії ймовірностей, методи обчислення площ фігур, площ поверхонь і об’ємів тіл. Сконструював першу обчислювальну машину-суматор.

335

Спочатку була гра

З другого боку, цей факт вступав у суперечність з такими міркуваннями. Суму в 11 очок можна отримати із шести різних комбінацій кубиків:

6–4–1

6–3–2

5–5–1

5–4–2

5–3–3

4–4–3

Але й 12 очок теж можна отримати із шести комбінацій:

6–5–1

6–4–2

6–3–3

5–5–2

5–4–3

4–4–4

Отже, до появи в сумі 11 і 12 очок призводить однакова кількість сприятливих результатів. Таким чином, ці події мають однакові шанси, що суперечить практиці. Паскаль зрозумів: помилка полягала в тому, що події, які розглядав де Мере, не є рівноймовірними. Наприклад, суму в 11 очок за допомогою комбінації 6–4–1 можна отримати при 6 різних результатах кидання кубиків: (6; 4; 1); (6; 1; 4); (4; 6; 1); (4; 1; 6); (1; 6; 4); (1; 4; 6). Якщо підрахувати для кожної комбінації кількість способів її виникнення, то отримаємо: для суми 11 кількість сприятливих результатів дорівнює 27, а для суми 12 — 25. Причому всі такі результати є рівноможливими. Цю та інші задачі, пов’язані з азартними іграми, Блез Паскаль обговорював у листуванні з П’єром Ферма. Вважають, що в цьому листуванні було закладено основи теорії ймовірностей. Цікаво, що помилку, подібну до тієї, якої припустився де Мере, зробив видатний французький математик Жан Лерон

336

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

д’Аламбер, розв’язуючи таку задачу: «Монету підкидають двічі. Яка ймовірність того, що хоча б один раз випаде герб?» Він міркував приблизно так. Можливі три результати: герб випав першого разу, герб випав другого разу, герб узагалі не випав. Тоді з трьох ймовірних результатів сприятливими є тільки два, тобто шукана ймовірність дорівнює

2 3

Проте з прикладу 7 п. 27 ви знаєте, що правильною є відповідь

3 4

Помилка полягала в тому, що зазначені три результати не є рівноможливими (подумайте чому). Скоріш за все, ця помилка свідчить про те, що у XVIII ст. теорія ймовірностей була ще «молодою» наукою, яка вимагала уточнення самого поняття «ймовірність події». Становлення та розвиток теорії ймовірностей пов’язані з працями таких видатних учених, як Якоб Бернуллі (1654–1705), П’єр-Симон Лаплас (1749–1827), Ріхард фон Мізес (1883–1953). У ХХ ст. особливого значення набули праці видатного радянського математика Андрія Миколайовича Колмогорова. Українська математична наука подарувала світові плеяду видатних фахівців у галузі теорії ймовірностей. Імена Й. І. Гіхмана, Б. В. Гнєденка, А. В. Скорохода, М. Й. Ядренка відомі математикам у всьому світі.

А. М. Колмогоров (1903–1987)

М. Й. Ядренко (1932–2004)

28. Обчислення ймовірностей за допомогою правил комбінаторики

337

Михайло Йосипович Ядренко значну частину своїх творчих сил віддавав також педагогічній діяльності. Він багато працював з обдарованою молоддю, був фундатором Всеукраїнських олімпіад юних математиків. Михайло Йосипович проводив значну просвітницьку діяльність. Зокрема, за його ініціативою в 1968 р. було створено першу в Україні науковопопулярну збірку «У світі математики».

28. Обчислення ймовірностей за допомогою правил комбінаторики У попередньому пункті для обчислення ймовірності події нам доводилося підраховувати в заданому експерименті кількість рівноможливих результатів і кількість результатів, сприятливих для настання даної події. Часто ці підрахунки пов’язані з визначенням кількості різних комбінацій, які за певним правилом можна скласти з елементів заданої скінченної множини. Тому застосування правил комбінаторики — ефективний прийом для обчислення ймовірностей подій в експериментах з рівноможливими результатами. Розглянемо приклади. П Р И К Л А Д 1 У двох урнах лежать кулі, які відрізняються тільки кольором. У першій урні лежать дві білі та три чорні кулі, а в другій — три білі та дві чорні кулі. Із кожної урни навмання дістають по одній кулі. Яка ймовірність того, що хоча б одна з двох куль виявиться білою? Р о з в ’я з а н н я. У результаті розглядуваного досліду можна отримати три результати: кулі, які витягнули, обидві білі, або обидві чорні, або одна куля біла, а друга — чорна. Проте ці результати не є рівноможливими (подумайте чому). Для того щоб мати змогу розглядати рівноможливі результати, пронумеруємо всі 10 куль. Оскільки в кожній урні лежить по 5 куль, то з них можна утворити 5æ5 = 25 таких пар, що кулі в парах взяті з різних урн. Оскільки кулі пронумеровано, то ми можемо вважати,

338

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

що всі 25 пар куль різні. Кулі з урн беруть навмання. Тому в цьому експерименті є 25 рівноможливих результатів. Оскільки в першій урні лежать 3 чорні кулі, а в другій — 2 чорні, то існує 3æ2 = 6 пар куль чорного кольору. Тому кількість пар куль, серед яких є щонайменше одна біла, дорівнює 25 – 6 = 19. Отже, кількість результатів, сприятливих для події «хоча б одна з куль виявиться білою», дорівнює 19. В і д п о в і д ь:

19 25

. 

П Р И К Л А Д 2 Кидають чотири гральних кубики. Знайдіть ймовірність того, що: 1) випаде рівно одна шістка (подія A); 2) випадуть чотири різні цифри (подія B); 3) не випаде жодної шістки (подія C); 4) випаде хоча б одна шістка (подія D). Р о з в ’я з а н н я. Пронумеруємо кубики числами від 1 до 4. Будь-який результат експерименту записуватимемо у вигляді (a; b; c; d), де a, b, c і d — кількість очок, які випали відповідно на першому, другому, третьому та четвертому кубиках. Разом може утворитися 6æ6æ6æ6 = 64 таких четвірок. Жодний з результатів не має переваги. Тому в даному досліді є 64 рівноможливих результатів. 1) Єдина шістка, яка випала, може стояти на будь-якому із чотирьох місць. Нехай, наприклад, вона стоїть на першому місці. На інших трьох місцях стоять будь-які цифри від 1 до 5. Тоді кількість четвірок виду (6; b; c; d) дорівнює 5æ5æ5 = 53. Загальна кількість сприятливих результатів дорівнює 4æ53. Отже, P ( A ) =

4æ53 64

2) У цьому випадку будь-які чотири різні цифри, що випали, — це 4-елементна упорядкована підмножина множини {1, 2, 3, 4, 5, 6}. Отже, кількість результатів, сприятливих для настання події B, дорівнює A64 . Звідси P (B) =

A64 64

6æ5æ4æ3 64

28. Обчислення ймовірностей за допомогою правил комбінаторики

339

3) На кожному із чотирьох місць може стояти будь-яка із цифр від 1 до 5. Звідси кількість результатів, сприятливих для настання події C, дорівнює 5 . 5 . 5 . 5 = 54. Отримуємо: P (C) =

54 64

4) Кількість усіх результатів дорівнює 64. Кількість усіх результатів, де немає жодної шістки, дорівнює 54. Тоді 64 – 54 — це кількість усіх результатів, які містять хоча б одну шістку. Звідси P ( D) =

64 − 54 64

. 

П Р И К Л А Д 3 Контролер у партії з 20 деталей навмання вибирає 5 деталей для перевірки. Якщо серед вибраних деталей немає жодної бракованої, то він приймає всю партію. Яка ймовірність того, що контролер прийме партію деталей, яка містить 7 бракованих? Р о з в ’я з а н н я. Оскільки контролер вибирає з 20 деталей 5 5 деталей навмання, то даний експеримент має C20 рівноможливих результатів. Нехай у партії з 20 деталей є 7 бракованих. Тоді якісних виробів у ній 13. Контролер пропускає партію з 20 деталей (подія A), якщо 5 деталей будуть вибрані з 13 якісних деталей. Отже, кількість результатів, сприятливих для настання 5 події A, дорівнює C13 . Звідси P ( A ) =

5 C13 5 C20

≈ 8 %. 

П Р И К Л А Д 4 У змаганнях з баскетболу беруть участь 18 команд, з яких 5 команд вважаються фаворитами. Шляхом жеребкування команди ділять на дві групи A і B, по 9 команд у кожній. Яка ймовірність потрапляння до однієї групи: 1) п’яти команд-фаворитів (подія M); 2) рівно двох команд-фаворитів (подія K)? 9 спосоР о з в ’я з а н н я. Кожну з груп можна утворити C18 бами. 1) Нехай 5 команд-фаворитів потрапили до групи A. Тоді для доформування цієї групи до 9 команд потрібно вибрати ще 4 команд и з решти 13 команд. Це можна зробити

340

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

4 C13 способами. Оскільки п’ять команд-фаворитів можуть потрапити як у групу A, так і в групу B, то кількість резуль4 татів, сприятливих для події M, дорівнює 2C13 .

Отже, P ( M ) =

4 2C13 9 C18

1 34

2) Кожну з груп, яка містить дві команди-фаворити, мож7 способами. на сформувати C52 æC13 Звідси P ( K ) =

7 2æC52 æC13 9 C18

12 17

. 

ВПРАВИ

28.1.° Навмання вибирають 4 букви зі слова «ЗАКОН». Яка ймовірність того, що з вибраних чотирьох букв можна скласти слово «КОЗА»? 28.2.° Навмання вибирають 4 букви зі слова «ЛАСОЩІ». Яка ймовірність того, що з вибраних чотирьох букв можна скласти слово «САЛО»? 28.3.° Навмання вибирають чотири букви зі слова «ОКУЛЯРИ». Яка ймовірність того, що вибрані букви в послідовності вибору утворять слово «КУЛЯ»? 28.4.° Навмання вибирають 6 букв зі слова «ПІВДЕНЬ». Яка ймовірність того, що вибрані букви в послідовності вибору утворять слово «ВІДЕНЬ»? 28.5.° У ящику лежать 10 куль, з яких 4 білі. Яка ймовірність того, що вибрані навмання 2 кулі виявляться білими? 28.6.° Для шкільної лотереї підготували 50 білетів, з яких 10 призових. Учень вибрав навмання 3 білети. Яка ймовірність того, що всі ці білети будуть призовими? 28.7.° У партії зі 100 лампочок є 7 бракованих. Яка ймовірність вибрати навмання із цієї партії 4 небраковані лампочки? 28.8.° На екзамен з математики виносять 50 питань. Студент підготував тільки 30 питань. Білет складається з 5 питань, вибраних випадковим чином. Яка ймовірність того, що студент знатиме всі питання білета?

28. Обчислення ймовірностей за допомогою правил комбінаторики

341

28.9.° Десять карток пронумеровано натуральними числами від 1 до 10. Навмання вибирають дві з них. Яка ймовірність того, що добуток номерів вибраних карток буде непарним числом? 28.10.° Десять карток пронумеровано натуральними числами від 1 до 10. Навмання вибирають дві з них. Яка ймовірність того, що сума номерів вибраних карток буде непарним числом? 28.11.• У партії зі 100 деталей є 7 бракованих. Із цієї партії навмання вибирають 6 деталей. Яка ймовірність того, що серед вибраних 6 деталей 2 деталі виявляться бракованими? 28.12.• У ящику лежать 10 білих і 7 чорних куль. Яка ймовірність того, що з п’яти вибраних навмання куль три будуть білими? 28.13.• Знайдіть ймовірність того, що дні народження 7 навмання вибраних людей випадають на різні дні тижня. 28.14.• Дослід полягає в одночасному киданні чотирьох гральних кубиків. Знайдіть ймовірність того, що випадуть: 1) три шістки та одна п’ятірка; 2) чотири однакові цифри; 3) щонайбільше одна шістка; 4) дві шістки. 28.15.• У чергу випадковим чином стають четверо людей: A, B, C, D. Вважаючи всі варіанти їхнього розміщення рівноможливими, визначте ймовірність таких подій: 1) A буде першим у черзі; 2) B не буде останнім у черзі. 28.16.• У ящику лежать 15 синіх, 6 жовтих і 4 зелені кулі. Навмання вибирають 7 куль. Яка ймовірність того, що серед вибраних куль будуть 3 сині, 2 жовті та 2 зелені? 28.17.•• У ящику лежать 10 білих і 7 чорних куль. Яка ймовірність того, що з п’яти вибраних навмання куль буде не більше двох білих? 28.18.•• На іспит з математики виносять 50 питань. Студентка підготувала тільки 40 питань. Білет складається із 6 питань, вибраних випадковим чином. Щоб скласти екзамен, досить відповісти на 4 питання білета. Яка ймовірність того, що студентка складе іспит?

342

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

28.19.•• У партії зі 100 деталей є 7 бракованих. Із цієї партії навмання вибирають 6 деталей. Яка ймовірність того, що серед вибраних деталей буде не більше двох бракованих? 28.20.•• У ліфт дев’ятиповерхового будинку на першому поверсі ввійшли 5 пасажирів. Кожний із них з однаковою ймовірністю може вийти на будь-якому поверсі, починаючи з другого. Знайдіть ймовірність події: 1) усі пасажири вийдуть на 9 поверсі; 2) усі пасажири вийдуть на одному поверсі; 3) усі пасажири вийдуть на різних поверхах; 4) усі пасажири вийдуть до п’ятого поверху. 28.21.•• У колоді карт 4 масті по 9 карт у кожній. Яка ймовірність того, що під час роздавання 36 карт порівну чотирьом гравцям кожний гравець отримає всі карти однієї масті? ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

28.22. Складіть квадратне рівняння, корені якого на три більші за відповідні корені рівняння x2 – 8x + 2 = 0. 28.23. Для будь-яких дійсних чисел a і b доведіть нерівність a2 + b2 + 4 l ab + 2a + 2b.  x − 2 + y2 = 2 − x, 28.24. Розв’яжіть систему рівнянь  2 y = x + 2x − 15.

29. Початкові відомості про статистику Яким тиражем слід видати підручник з алгебри для 9 класу? Чи варто певному політику висувати свою кандидатуру на чергових виборах мера? Скільки кілограмів риби та морепродуктів уживає в середньому за рік один житель України? Чи вигідно для концерту даного артиста орендувати стадіон? На ці та багато інших запитань допомагає відповідати статистика.

29. Початкові відомості про статистику

343

О з н а ч е н н я. С т а т и с т и к а (від латин. status — стан) — це наука про отримання, обробку й аналіз кількісних даних, які характеризують масові явища. Статистичне дослідження складається з кількох етапів: Збирання даних Обробка даних та їх подання у зручній формі Аналіз даних

Висновки та рекомендації

Зупинимося окремо на кожному етапі. Збирання даних Ви знаєте, що шкідливі звички, неправильне харчування, малорухомий спосіб життя призводять до серцево-судинних захворювань. Такого висновку лікарі дійшли, дослідивши, звісно, не всіх людей планети. Зрозуміло, що дослідження носило вибірковий, але масо вий характер. У статистиці сукупність об’єктів, на основі яких проводять дослідження, називають вибіркою. У даному прикладі вибірка складалася з кількох мільйонів людей. Варто зазначити, що статистичний висновок, заснований лише на чисельності вибірки, не завжди є достовірним. Наприклад, якщо ми, досліджуючи популярність артиста, обмежимося опитуванням людей, які прийшли на його концерт, то отримані висновки не будуть об’єктивними, адже вони прийшли на концерт саме тому, що цей артист їм подобається. Статистики говорять, що вибірка має бути репрезентативною (від фр. représentatif — показовий).

344

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

Так, лікарі, вивчаючи фактори ризику виникнення сер цево-судинних захворювань, досліджували людей різного віку, професій, національностей тощо. Отже, збирання даних має ґрунтуватися на масовості та репрезентативності вибірки. Інколи вибірка може збігатися з множиною всіх об’єктів, щодо яких проводиться дослідження. Прикладом такого дослідження є проведення державної підсумкової атестації з математики в 9 класі. Способи подання даних Зібрану інформацію (сукупність даних) зручно подавати у вигляді таблиць, графіків, діаграм. Розглянемо кілька прикладів. П Р И К Л А Д 1 У таблиці подано результати виступів українських школярів і школярок на міжнародних математичних олімпіадах протягом 1998–2021 рр. ( Команда на міжнародних математичних олімпіадах складається не більше ніж із 6 осіб.) Кількість медалей Рік

Місце проведення

1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013

Тайвань Румунія Республіка Корея США Велика Британія Японія Греція Мексика Словенія В’єтнам Іспанія Німеччина Казахстан Нідерланди Аргентина Колумбія

Золоті

Срібні

1 2 2 1 1 1 1 2 1 3 2 3 1 1 0 1

3 2 2 5 3 2 5 2 2 1 2 1 2 2 3 3

Без медаРазом Бронзові медалей лей

2 1 0 0 0 3 0 2 2 2 2 2 3 3 2 1

6 5 4 6 4 6 6 6 5 6 6 6 6 6 5 5

0 1 2 0 2 0 0 0 1 0 0 0 0 0 1 1

345

29. Початкові відомості про статистику

Кількість медалей Рік

Місце проведення

2014

ПівденноАфриканська Республіка Таїланд Гонконг Бразилія Румунія Велика Британія Росія (онлайн) Росія (онлайн)

2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021

Без медаРазом Бронзові медалей лей

Золоті

Срібні

2 0 1 4 1 0 3

3 2 2 2 4 6 2

1 4 2 0 1 0 1

6 6 5 6 6 6 6

0 0 1 0 0 0 0

У багатьох випадках дані зручно подавати у вигляді стовп частої діаграми, яку ще називають гістограмою (від грец. histos — стовп і gramma — написання). Така інформація легко сприймається та добре запам’ятовується. П Р И К Л А Д 2 На рисунку 29.1 подано інформацію про природно-заповідний фонд України. 70

50 40 30 20 10

Êàòåãîð³ÿ îá'ºêò³â

Рис. 29.1

Ðåã³îíàëüí³ ëàíäøàôòí³ ïàðêè

Äåíäðîëîã³÷í³ ïàðêè

Çîîëîã³÷í³ ïàðêè

Áîòàí³÷í³ ñàäè

Íàö³îíàëüí³ ïðèðîäí³ ïàðêè

Çàïîâ³äíèêè

Ê³ëüê³ñòü îá’ºêò³â

346

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

П Р И К Л А Д 3 Інформацію також можна подавати у вигляді графіків. Так, на рисунку 29.2 зображено графік щорічного відсоткового зростання кількості користувачів інтернету у світі протягом 1995–2016 рр. 50

46,1 43,4 40,7 38

35,1 31,8 29,2 25,8 23,3 20,6

35 30 25 20 15

7,4

8,6 9,4

15,716,7 12,7 11,1

2016

2015

2014

2013

2012

2011

2010

2009

2007

2008

2006

2005

2004

2003

2002

2001

2000

1998

1999

3,6 4,1

1997

1,7 0,4 0,9

1996

1995

Â³äñîòîê íàñåëåííÿ, ÿêå êîðèñòóºòüñÿ ³íòåðíåòîì

Рис. 29.2

Стовпчасті діаграми та графіки зазвичай використовують тоді, коли хочуть продемонструвати, як з плином часу змінюється деяка величина. ПРИКЛАД 4 На рисунку 29.3 наведено розподіл медалей, отриманих українськими школярами та школярками на міжнародних олімпіадах у 2016 р. Для цього використано кругову діаграму: круг зображає загальну кількість медалей, а кожному предмету відповідає певний сектор круга. Ìàòåìàòèêà

Ô³çèêà

Õ³ì³ÿ

Á³îëîã³ÿ Ë³íãâ³ñòèêà

2 5

Åêîëîã³ÿ Àñòðîíîì³ÿ

Ãåîãðàô³ÿ

Рис. 29.3

29. Початкові відомості про статистику

347

Аналіз даних, висновки та рекомендації Статистичні відомості надходять з різних галузей знань і діяльності людини: економіки, медицини, соціології, демо графії, сільського господарства, метеорології, спорту тощо. Проте статистичні методи обробки (аналізу) даних багато в чому схожі. Ознайомимося з деякими з них. Звернемося до прикладу 1. Наведена таблиця дозволяє дізнатися, скільки в середньому медалей за рік виборювали школярі України на міжнародних математичних олімпіадах. Для цього потрібно кількість усіх медалей, отриманих про тягом періоду, що розглядається, поділити на кількість років. Наприклад, за період 1998–2021 рр. маємо: 6+5+4+6+4+6+6+6+5+6+6+6+6+6+5+5+6+6+6+5+6+6+6+6 24

135 24

45 8

=5 . 8

Оскільки за рік можна вибороти не більше ніж 6 медалей, то знайдене середнє значення 5

5 8

свідчить про те, що коман

да України гідно виступає на цьому престижному форумі. У статистичній інформації середні значення отриманих сукупностей даних трапляються досить часто. Наприклад, наведемо таблицю реалізації основних продуктів харчування через мережі великих магазинів у деяких країнах (у кілогра мах на людину за рік). Країна

М’ясо

Риба та море продукти

Зернові

Овочі

Фрукти

Австралія

118,1

22,1

86,6

93,8

103,5

Данія

111,9

24,3

139,5

102,2

146,5

Іспанія

122,0

27,4

98,9

143,3

105,4

Італія

91,0

26,2

162,6

178,3

131,0

Канада

99,0

25,6

119,3

120,3

119,2

США

123,4

21,1

110,8

123,5

113,5

Україна

33,9

15,6

158,4

116,0

36,4

Франція

98,3

31,2

117,2

142,9

95,5

348

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

Таку таблицю можуть використовувати, наприклад, економісти в дослідженнях, висновках і рекомендаціях, власники магазинів і виробники продукції при плануванні своєї діяльності. Проте середнє значення не завжди точно (адекватно) відображає ситуацію. Наприклад, якщо в країні доходи різних верств населення дуже різняться, то середній дохід на одну людину для більшості жителів може не відображати їхнього матеріального стану. Наприклад, у якійсь країні 100 жителів — дуже багаті, а решта 5 мільйонів — дуже бідні. Тоді показник середнього доходу може виявитися не низьким, а отже, неадекватно відображатиме загальну бідність населення. У подібних випадках для аналізу даних використовують інші характеристики. За допомогою прикладу 1 складемо таблицю, яка відображає кількість медалей кожного виду: Золоті медалі

Срібні медалі

Бронзові медалі

Без медалей

Таку таблицю називають частотною, а числа, записані в другому рядку, — частотами. Частота 55 показує, що українські школярі найчастіше завойовували срібні медалі. Показник «срібні медалі» називають модою отриманих даних. Це слово всім добре знайоме. Ми часто говоримо: «увійти в моду», «вийти з моди», «данина моді». У повсякденному житті мода означає сукупність поглядів і уподобань, яким більшість віддає перевагу в даний момент часу. Саме мода є найважливішою характеристикою тоді, коли отримана сукупність даних не є числовою множиною. Продемонструємо це на такому прикладі. Одна відома фірма, яка планує постачати джинси в Україну, провела опитування репрезентативної вибірки, що складалася з 500 осіб. У результаті отримали таку частотну таблицю:

349

29. Початкові відомості про статистику

Розмір джинсів

Частота

145

126

25,2 11,8

Відносна частота (у %) 10,4 14,2

XXL XXXL

1,4

У третьому рядку цієї таблиці записано відношення відповідної частоти до величини вибірки. Це відношення, записане у відсотках, називають відносною частотою. Наприклад, для розміру XS маємо: 52 500

æ100 = 10, 4 (%).

Мода даної вибірки — це розмір М, і їй відповідає відносна частота 29 %. Тим самим фірма отримала інформацію, що найбільшу частину обсягів постачання (приблизно 29 %) мають складати джинси розміру M. Зауважимо, що якби в таблиці дві частоти були б рівні та набували найбільших значень, то модою були б два відповідних розміри. Вище ми навели приклад, коли середнє значення не точно відображає матеріальний стан людей у країні. Більш повну характеристику можна отримати, якщо середнє значення доповнити результатом такого дослідження. Утворюють репрезентативну вибірку, яка складається з людей даної країни, і отримують сукупність даних, яка складається з доходів. Далі відповідно до шкали, яка визначає рівень доходів (низький, середній, високий), розбивають отриманий ряд даних на три групи. Складають таблицю, до якої вносять значення частот і відносних частот: Рівень доходів

Частота Відносна частота

Низький

Середній

Високий

Мода такої сукупності даних може характеризувати рівень доходів у країні. Дослідження сукупності даних можна порівняти з роботою лікаря, який ставить діагноз. Залежно від скарг пацієнта або симптомів, що спостерігаються, лікар вибирає певну

350

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

методику пошуку причини хвороби. Зрозуміло, що ця методика визначає точність діагнозу. Так само й у статистиці: залежно від зібраної інформації та способу її отримання застосовують різні методи її обробки. Ці методи можуть доповнювати один одного, якийсь із них може точніше (адекватніше), ніж інші, відображати конкретну ситуацію. Так, аналізуючи виступи українських школярів на міжнародних математичних олімпіадах, можна встановити, що статистичні характеристики середнє значення та мода вдало узгоджуються. А в прикладі, який визначає ходовий розмір джинсів, найбільш прийнятним є пошук моди. Чим більшим є арсенал методик обробки даних, тим об’єктивніший висновок можна отримати. Ознайомимося ще з однією важливою статистичною характеристикою. Сім’я вирішила зробити ремонт на кухні та цікавиться, скільки коштує покласти один квадратний метр кахляної плитки. Вивчивши прейскурант 11 будівельних фірм, вони отримали таку інформацію (ціни записано в гривнях у порядку зростання): 80, 80, 90, 90, 100, 130, 180, 200, 300, 450, 500. Сім’я хоче вибрати фірму із середніми цінами. Середнє значення отриманої сукупності даних дорівнює 200. Проте отримані дані показують, що ціну 200 грн скоріше можна віднести до високих, ніж до середніх. Зазначимо, що число 130 стоїть посередині упорядкованої сукупності даних. Його називають медіаною цієї вибірки. У розглядуваній ситуації саме медіана допомагає вибрати фірму із середніми цінами. Справді, у послідовності з 11 чисел є п’ять менших від 130 і п’ять більших за 130. Тепер розглянемо упорядковану сукупність даних, яка складається з парної кількості чисел, наприклад з восьми: 1, 4, 4, 7, 8, 15, 24, 24. Тут «серединою» вибірки є одразу два числа: 7 і 8. Вважають, що медіана такої вибірки дорівнює їхньому середньому арифметичному:

7+8 2

= 7,5.

351

29. Початкові відомості про статистику

Середнє значення, моду та медіану називають мірами цен тральної тенденції отриманої сукупності даних. ВПРАВИ

29.1.° Користуючись таблицею середніх річних температур повітря в окремих містах України, побудуйте відповідну стовпчасту діаграму. Температура, °C

Місто

Температура, °C

Львів

7,8

Черкаси

7,7

Ужгород

10,1

Полтава

7,6

Київ

8,4

Донецьк

8,5

Суми

6,8

Луганськ

8,8

Одеса

10,7

Херсон

10,3

Миколаїв

10,0

29.2.° Користуючись таблицею розвитку Київського метрополітену, побудуйте графік зростання довжини його ліній. 29.3.° Користуючись таблицею розвитку Київського метрополітену, побудуйте графік збільшення кількості його станцій. Рік

Кількість станцій

Довжина ліній, км

Рік

Кількість станцій

Довжина ліній, км

1960

5,2

2000

51,4

1965

12,7

2004

56,3

1971

18,1

2008

59,8

1976

20,42

2010

63,6

1981

27,72

2011

65,08

1987

32,6

2012

1992

43,1

2013

67,5

352

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

29.4.° Визначте, чи є репрезентативною вибірка: 1) щоб дізнатись, як часто жителі міста у вихідні дні бувають на природі, було опитано членів трьох садових кооперативів; 2) з метою виявлення знання дев’ятикласниками та дев’я тикласницями напам’ять віршів Лесі Українки, випадковим чином було опитано 4 тисячі дев’ятикласників та дев’ятикласниць у різних регіонах країни; 3) для визначення відсотка користувачів інтернету в Україні випадковим чином опитали 500 киян і киянок; 4) для з’ясування рейтингу молодіжної телепрограми випадковим чином було опитано 10 тисяч юнаків і дівчат у віці від 15 до 20 років. 29.5.° Знайдіть міри центральної тенденції даних: 1) 3, 3, 4, 4, 7, 7, 7, 7, 8, 8, 10; 2) 12, 13, 14, 16, 18, 18, 19, 19, 19.

сукупності

29.6.° Дівчата 9 класу на уроці фізкультури здавали залік зі стрибків у висоту. Учитель записав таку послідовність результатів: 105 см, 65 см, 115 см, 100 см, 105 см, 110 см, 110 см, 115 см, 110 см, 100 см, 115 см. Знайдіть середнє значення та медіану отриманих даних. 29.7.• Класний керівник 9 класу веде облік відвідування учнями та ученицями занять. Наприкінці тижня його записи мали такий вигляд: День тижня

Кількість відсутніх

Понеділок

Вівторок

Середа

Четвер

П’ятниця

1) Знайдіть, скільки учнів та учениць були відсутніми в середньому в день протягом цього тижня. 2) Знайдіть моду отриманих даних.

353

29. Початкові відомості про статистику

29.8.• У 9 класі, у якому навчається 23 учні та учениці, провели опитування: скільки приблизно годин на день витрачає дев’ятикласник чи дев’ятикласниця на виконання домашніх завдань. Їхні відповіді подано у вигляді гістограми (рис. 29.4). Ê³ëüê³ñòü äåâ’ÿòèêëàñíèê³â

8 7 6 5 4 3 2 1 0

0 ãîä

1 ãîä

2 ãîä

3 ãîä

4 ãîä

×àñ, âèòðà÷åíèé íà âèêîíàííÿ äîìàøí³õ çàâäàíü Рис. 29.4

1) Заповніть частотну таблицю: Час, витрачений на виконання домашніх завдань, год

Частота Відносна частота

2) Скільки часу на день у середньому витрачає учень / учениця цього класу на виконання домашнього завдання? (Знайдіть середнє значення ряду даних.) 3) Скільки часу на виконання домашнього завдання витрачає більшість учнів та учениць цього класу? (Знайдіть моду ряду даних.)

354

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

29.9.• На рисунку 29.5 зображено стовпчасту діаграму результатів письмової роботи з алгебри у трьох дев’ятих класах. 1) Заповніть частотну таблицю: Кількість балів

10 11 12

Частота Відносна частота

2) Знайдіть середній бал, отриманий учнями та ученицями за цю письмову роботу. 3) Знайдіть моду отриманих даних. Ê³ëüê³ñòü ó÷í³â òà ó÷åíèöü

14 12 10 8 6 4 2 0

11 12

Áàëè

Рис. 29.5

29.10.• За результатами останньої контрольної роботи з алгебри, яка була проведена у вашому класі, заповніть частотну таблицю, наведену в задачі 29.9. 1) Знайдіть середній бал, отриманий учнями та ученицями за цю контрольну роботу. 2) Знайдіть моду отриманих даних. 29.11.• Учнів та учениць однієї херсонської школи опитали, скільки разів у житті вони літали на літаку. Отримані дані наведено в таблиці: Кількість здійснених польотів Кількість учнів та учениць Відносна частота (%)

530

29. Початкові відомості про статистику

355

1) 2) 3) 4)

Заповніть третій рядок таблиці. Подайте отримані дані у вигляді стовпчастої діаграми. Знайдіть моду та середнє значення отриманих даних. Поясніть, чи можна вважати вибірку, що розглядається, репрезентативною для висновків щодо всіх школярів і школярок м. Херсона. 29.12.• Випишіть усі ваші оцінки з алгебри, отримані протягом року. Знайдіть середнє значення, моду та медіану отриманого ряду даних. 29.13.• Директор фірми отримує 50 000 грн на місяць, два його заступники — по 20 000 грн, а решта 17 робітників фірми — по 4500 грн на місяць. Знайдіть середнє значення, моду, медіану заробітних плат у цій фірмі. 29.14.• Прочитайте один із найвідоміших віршів Т. Г. Шевченка: Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тілько дівчата Та соловейко не затих.1 Для букв «а», «е», «і», «ї», «н», «о», «р», «у», «ф», «я» складіть частотну таблицю їх наявності в поданому вірші. Визначте моду отриманих даних. Т. Г. Шевченко. Твори у 12 т. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 2. — С. 17. 1

356

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

29.15.• Протягом травня 2016 р. температура повітря в Києві о 8 год ранку становила: Дата

Температура, °С

Дата

Температура, °С

Дата

Температура, °С

01.05.2016

13,1

11.05.2016

17,8

21.05.2016

14,0

02.05.2016

15,3

12.05.2016

15,0

22.05.2016

16,9

03.05.2016

15,7

13.05.2016

16,6

23.05.2016

18,7

04.05.2016

15,4

14.05.2016

12,6

24.05.2016

17,4

05.05.2016

16,2

15.05.2016

13,1

25.05.2016

16,1

06.05.2016

13,1

16.05.2016

13,5

26.05.2016

16,8

07.05.2016

10,5

17.05.2016

8,8

27.05.2016

20,1

08.05.2016

14,2

18.05.2016

12,4

28.05.2016

19,2

09.05.2016

15,5

19.05.2016

9,5

29.05.2016

20,7

10.05.2016

17,5

20.05.2016

10,8

30.05.2016

17,3

31.05.2016

17,4

Знайдіть міри центральної тенденції отриманих даних. 29.16.• Побудуйте ряд: 1) з п’яти чисел; 2) із шести чисел, у якого: а) середнє значення дорівнює медіані; б) середнє значення більше за медіану.

Головне в параграфі 6

357

ГОЛОВНЕ В ПАРАГРАФІ 6 Метод математичної індукції Нехай потрібно довести, що деяке твердження є правильним для будь-якого натурального значення n. Доведення цього факту методом математичної індукції складається з двох частин (теорем): 1) доводять (перевіряють) справедливість твердження для n = 1 (база індукції); 2) роблять припущення, що твердження є правильним для n = k, і на підставі цього доводять, що воно є правильним для n = k + 1 (індуктивний перехід). Правило суми Якщо множини A і B такі, що n (A) = m, n (B) = k, A B = ∅, то вибір «a або b», де a ∈ A, b ∈ B, можна здійснити m + k способами. Правило добутку Якщо елемент a можна вибрати m способами та після кожного такого вибору елемент b можна вибрати k способами, то вибір «a і b» у вказаному порядку, тобто вибір упорядкованої пари (a; b), можна здійснити mk способами. Упорядкована множина Множину M, яка складається з n елементів (n ∈ ), називають упорядкованою, якщо між нею та множиною, яка складається з перших n натуральних чисел, установлено взаємно однозначну відповідність. Перестановки, розміщення, комбінації Перестановкою скінченної множини M називають будьяку упорядковану множину, утворену з усіх елементів множини M. Pn = n!

358

§ 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей

Будь-яку k-елементну впорядковану підмножину даної n-елементної множини називають розміщенням з n елементів по k елементів. Ank = n (n − 1) (n − 2)æ...æ(n − k + 1); Ank =

n! (n − k) !

Будь-яку k-елементну підмножину заданої n-елементної множини називають сполукою (комбінацією) з n елементів по k елементів. Cnk =

Ank Pk

; Cnk =

n! (n − k) ! k !

Класичне означення ймовірності Якщо випробування може закінчитися одним з n рівноможливих результатів, з яких m приводять до настання події A, то ймовірністю події A називають відношення Міри центральної тенденції сукупності даних Середнє значення, мода та медіана.

m n

§7

ЧИСЛОВІ ПОСЛІДОВНОСТІ

••

Предметом вивчення цього параграфа є функції, областю визначення яких є множина натуральних чисел або підмно жина її перших n чисел. Ви вивчите властивості цих функцій, ознайомитеся зі способами їх задання, а також з їх окреми ми видами — арифметичною та геометричною прогресіями. •• Навчитеся знаходити члени прогресій, обчислювати суми n перших їхніх членів, записувати нескінченні періодичні десяткові дроби у вигляді звичайних дробів.

30. Числові послідовності Часто в повсякденному житті нам трапляються об’єкти, з якими зручно мати справу, якщо їх попередньо пронумерувати. Наприклад, номери мають місяці та квартали року, дні тижня, під’їзди та квартири будинку, вагони поїзда, і навіть кожному учневі вашого класу присвоєно свій порядковий номер у класному журналі. Об’єкти, які пронумеровано поспіль натуральними числами 1, 2, 3, ..., n, ..., утворюють послідовності. Так, можна говорити про послідовності сторінок книги, букв слова, поверхів будинку тощо. Об’єкти, які утворюють послідовність, називають членами послідовності. Кожний член послідовності має свій номер. Наприклад, січень — це перший член послідовності місяців року, число 3 — другий член послідовності простих чисел. Узагалі, якщо член послідовності має номер n, то його називають n-м членом послідовності. Якщо членами послідовності є числа, то таку послідовність називають числовою. Наведемо приклади числових послідовностей. 1, 2, 3, 4, 5, ... — послідовність натуральних чисел; 2, 4, 6, 8, 10, ... — послідовність парних чисел; 0,3; 0,33; 0,333; ... — послідовність десяткових наближень дробу

1 3

;

360

§ 7. Числові послідовності

19, 38, 57, 76, 95 — послідовність двоцифрових чисел, кратних 19; –1, –2, –3, –4, –5, ... — послідовність від’ємних цілих чисел. Надалі ми розглядатимемо тільки числові послідовності. Послідовності бувають скінченними і нескінченними. Наприклад, послідовність парних натуральних чисел — це нескінченна послідовність, а послідовність двоцифрових чисел, кратних 19, — це скінченна послідовність. Для позначення членів послідовності використовують букви з індексами: a1, a2, a3, ..., an, ... . Індекс указує порядковий номер члена послідовності. Для позначення самої послідовності використовують записи виду (an), (bn), (cn) і т. д. Наприклад, послідовність простих чисел можна позначити так: (pn). Маємо: p1 = 2, p2 = 3, p3 = 5, p4 = 7, p5 = 11 і т. д. Послідовність вважають заданою, якщо вказано правило, за допомогою якого можна знайти будь-який її член. Якщо правило описано словами, то такий спосіб задання послідовності називають описовим. Наведемо приклад послідовності, заданої описово. Кожний член послідовності дорівнює остачі при діленні його номера на 3. Випишемо кілька перших членів цієї послідовності: 1, 2, 0, 1, 2, 0, 1, ... . Якщо послідовність є скінченною, то її можна задати за допомогою таблиці. Наприклад, наведена таблиця задає послідовність кубів одноцифрових натуральних чисел: n

125

216

343

512

729

Ми навели приклад послідовності, заданої таблично. Послідовність можна задати за допомогою формули. Наприклад, рівність xn = 2n, де змінна n набуває всіх натуральних значень, задає послідовність (xn) натуральних степенів

30. Числові послідовності

361

числа 2. Ми задали цю послідовність за допомогою формули n-го члена. Випишемо кілька перших членів цієї послідовності: 2, 4, 8, 16, 32, ... . Розглянемо кілька прикладів задання послідовності за допомогою формули n-го члена. Формула an = 2n – 1 задає послідовність натуральних непарних чисел: 1, 3, 5, 7, 9, ... . n Формула yn = (–1) задає послідовність (yn), у якої всі члени з непарними номерами дорівнюють –1, а всі члени з парними номерами дорівнюють 1: –1, 1, –1, 1, –1, ... . Формула cn = 7 задає послідовність (cn), усі члени якої дорівнюють числу 7: 7, 7, 7, 7, 7, ... . Послідовність, усі члени якої рівні, називають стаціонар ною. Наведені способи задання послідовностей допомагають простежити зв’язок між поняттями «функція» і «послідовність». Розглянемо функцію y = f (x), областю визначення якої є множина натуральних чисел або множина n перших натуральних чисел. Тоді функція f задає нескінченну послідовність f (1), f (2), ..., f (n), ... або скінченну послідовність f (1), f (2), ..., f (n). Можна сказати, що нескінченна послідовність являє собою функцію, областю визначення якої є множина , а скінченна послідовність, що складається з n чле нів, — це функція, область визначення якої — множина n перших натуральних чисел. Іншими словами, нескінченна послідовність — це відображення множини на деяку не порожню множину А, а скінченна послідовність — це відо браження множини {1, 2, …, n} на деяку непорожню множи ну В. Наприклад, функцію y = x2, D (y) = , можна розглядати як послідовність квадратів натуральних чисел: 1, 4, 9, 16, 25, ... .

362

§ 7. Числові послідовності

Також можна сказати, що, наприклад, стаціонарна послідовність 7, 7, 7, 7, ... — це відображення множини на множину {7}. Нерідко послідовність задають правилом, яке дає змогу знайти наступний член, знаючи попередній. Розглянемо послідовність (an), задану описово таким чином: перший член якої дорівнює 1, а кожний наступний член послідовності в 3 рази більший за попередній. Маємо: 1, 3, 9, 27, 81, ... . Цю саму послідовність також можна визначити за допомогою таких умов: a1 = 1 і an + 1 = 3an для будь-якого n ∈ . Ці рівності вказують перший член послідовності та правило, користуючись яким за кожним членом послідовності можна знайти наступний за ним член. Маємо: a1 = 1, a2 = 3a1 = 3, a3 = 3a2 = 9, a4 = 3a3 = 27 і т. д. Формулу, яка виражає член послідовності через один або кілька попередніх членів, називають рекурентною формулою (від латин. recurro — повертатися). У наведеному прикладі це формула an + 1 = 3an, де n — будь-яке натуральне число. Умови, які визначають перший або кілька перших членів, називають початковими умовами. У розглядуваному прикладі початкова умова — це рівність a1 = 1. Спосіб задання послідовності за допомогою початкових умов і рекурентної формули називають рекурентним способом задання послідовності1. Зазначимо, що знання лише рекурентної формули не дає змогу задати послідовність. Мають бути ще вказані початкові умови. При рекурентному способі задання послідовності перший або кілька перших членів послідовності є заданими, а всі інші обчислюють один за одним. Із цієї точки зору спосіб задання послідовності формулою n-го члена видається У цьому параграфі в записі рекурентних формул припускатимемо, що n може набувати будь-яких натуральних значень. 1

363

30. Числові послідовності

більш зручним: за його допомогою можна одразу знайти потрібний член послідовності, знаючи лише його номер. П Р И К Л А Д 1 Послідовність (cn) задано формулою n-го члена cn = 37 – 3n. Чи є членом цієї послідовності число: 1) 19; 2) –7? У разі ствердної відповіді вкажіть номер цього члена. Р о з в ’я з а н н я. 1) Якщо число 19 є членом даної послідовності, то існує таке натуральне значення n, при якому виконується рівність 37 – 3n = 19. Звідси 3n = 18; n = 6. Отже, число 19 є шостим членом послідовності (cn). 2

2) Маємо: 37 – 3n = –7; 3n = 44; n = 14 . Оскільки число 14

2 3

не є натуральним, то число –7 не є членом даної

послідовності. В і д п о в і д ь: 1) Так, n = 6; 2) ні.  П Р И К Л А Д 2 Послідовність (an) задано рекурентно: a1 = 15, an + 1 = 7an + 1. Чи може число 1001 бути членом цієї послідовності? Р о з в ’я з а н н я. Кожний член послідовності (an) є цілим числом, яке при діленні на 7 дає в остачі 1. Оскільки число 1001 ділиться націло на 7, то воно не може бути членом цієї послідовності.  3 Послідовність (an) задано формулою n-го

ПРИКЛАД члена an =

n +1 n

. Задайте її рекурентно.

Р о з в ’я з а н н я. Маємо: a1 = 2. У формулі n-го члена виразимо n через an. Маємо: nan = n + 1; n (an – 1) = 1. Оскільки an ≠ 1, то можна записати: n =

1 an − 1

Маємо: an + 1

+2 an − 1 2a − 1 = = = n . 1 n +1 an +1 an − 1 n+2

В і д п о в і д ь: a1 = 2, an + 1 =

2an − 1 an

. 

364

§ 7. Числові послідовності

П Р И К Л А Д 4 Послідовність (an) задано рекурентно: a1 = 5, a2 = 13, an + 2 = 5an + 1 – 6an. Доведіть, що цю послідовність можна задати формулою n-го члена an = 2n + 3n. Р о з в ’я з а н н я. Доведення проведемо методом математичної індукції. При n = 1 отримуємо: a1 = 5 = 21 + 31; при n = 2 отримуємо: a2 = 13 = 22 + 32, тобто теорема «база індукції» є правильною. Нехай ak = 2k + 3k і ak + 1 = 2k + 1 + 3k + 1. Маємо: ak + 2 = 5ak + 1 − 6ak = 5æ2k + 1 + 5æ3k + 1 − 6æ2k − 6æ3k = 5æ2k æ2 + 5æ3k æ

æ2k + 1 + 5æ3k + 1 − 6æ2k − 6æ3k = 5æ2k æ2 + 5æ3k æ3 − 6æ2k − 6æ3k =

= 4æ2k + 9æ3k = 2k + 2 + 3k + 2. Тим самим доведено теорему «індуктивний перехід». Отже, an = 2n + 3n для будь-якого натурального n.  П Р И К Л А Д 5 Послідовність (an) задано рекурентно: a1 = 1, a2 = 2, an + 2 =

an + 1 + 1 an

. Знайдіть a1000.

Р о з в ’я з а н н я. Запишемо кілька перших членів послідовності: a1 = 1, a2 = 2, a3 = 3, a4 = 2, a5 = 1, a6 = 1, a7 = 2. У даній послідовності кожний член, починаючи з третього, однозначно визначається двома попередніми членами. Ми бачимо, що a6 = a1 і a7 = a2. Отже, не проводячи подальших обчислень, можна зробити висновок, що a8 = a3, a9 = a4, a10 = a5 і, узагалі, an + 5 = an для будь-якого натурального n. Про таку послідовність говорять, що вона є періодичною з періодом, який дорівнює 5. У цій послідовності члени, номери яких конгруентні за модулем 5, рівні. Звідси a1000 = a5 = 1.  1. Що утворюють об’єкти, які пронумеровано поспіль натураль ними числами? 2. Як називають об’єкти, які утворюють послідовність? 3. Як називають член послідовності, який має номер n? 4. Яку послідовність називають числовою? 5. У якому разі послідовність вважають заданою? 6. Які способи задання послідовності ви знаєте?

365

30. Числові послідовності

7. Поясніть, що таке формула n-го члена послідовності. 8. Який зв’язок між поняттями «функція» і «послідовність»? 9. Поясніть, що таке рекурентна формула. ВПРАВИ

30.1.° Запишіть у порядку зростання п’ять перших членів послідовності: 1) двоцифрових чисел, кратних числу 4; 2) неправильних звичайних дробів із чисельником 11; 3) натуральних чисел, що дають при діленні на 8 остачу 5. Укажіть, скінченними чи нескінченними є ці послідовності. 30.2.° Знайдіть чотири перших члени послідовності (an), заданої формулою n-го члена: 1) an = 4n – 3; 2) an =

n 2

n +1

;

3) an =

2n n

;

{ }

4) an = n +

30.3.° Знайдіть другий, сьомий і сотий члени послідовності (bn), заданої формулою n-го члена: 1 + ( −1)n 1  1) bn = n2 + 2n; 2) bn = ; 3) bn = n +  . 2 n  30.4.° Послідовність (cn) задано формулою n-го члена cn = (–1)n . 5. Знайдіть: 1) c1; 2) c8; 3) c2k; 4) c2k + 1. 30.5.° Знайдіть п’ять перших членів послідовності (an), якщо: 1) a1 = 4, an + 1 = an + 3; 3) a1 = 1, a2 = –2, 2) a1 = –2, a2 = 6, an + 2 = 3an + an + 1;

an + 2 =

an +1 an

30.6.° Знайдіть п’ять перших членів послідовності (bn), якщо: 1) b1 = 18, bn + 1 = −

bn 3

;

3) b1 = –1, bn + 1 =

1 bn

2) b1 = –1, b2 = 2, bn + 2 = bn2 + 2bn + 1 ; 30.7.° Послідовність (an) задано формулою n-го члена an = 7n + 2. Чи є членом цієї послідовності число: 1) 149; 2) 47? У разі ствердної відповіді вкажіть номер цього члена.

366

§ 7. Числові послідовності

30.8.° Послідовність (b n) задано формулою n-го члена an = 7n + 2. Чи є членом цієї послідовності число: 1) 16; 2) 77? У разі ствердної відповіді вкажіть номер цього члена. 30.9.° Послідовність (an) задано рекурентно: a1 = 1, an + 1 = an + 3. Чи є членом цієї послідовності число 999? 30.10.° Послідовність (bn) задано рекурентно: b1 = 2, bn + 1 = 2bn. Чи є членом цієї послідовності число 1024? 30.11.° Скільки від’ємних членів містить послідовність (xn), задана формулою n-го члена xn = 6n – 50? 30.12.° Знайдіть номер першого від’ємного члена послідовності (yn), заданої формулою n-го члена yn = 38 – 3n. 30.13. • Послідовність (a n) задано формулою n-го члена an = n2 – 3n – 8. Знайдіть номери членів цієї послідовності, які менші від 10. 30.14.• Послідовність (bn) задано формулою n-го члена bn = = –n2 + 15n – 20. Скільки членів цієї послідовності більші за 16? 30.15.• Підберіть одну з можливих формул n-го члена послідовності, першими членами якої є числа: 1) 1, 4, 9, 25, ...; 4) 0, 2, 0, 2, 0, ...; 2) 5, 8, 11, 14, 17, ...; 3) 0,

1 2

3 4

5) 0, 1, 0,

, ...;

6) 2, 0,

2 3

1 2

, 0,

2 5

1 3

, 0,

2 7

1 4

, ...;

, 0, ... .

30.16.• Підберіть одну з можливих формул n-го члена послідовності, першими членами якої є числа: 1) 2, 9, 28, 65, 126, ...; 2)

1 2

1 6

1 12

2 1

, ...;

30 3 6

3) –2, − , − , − , − , − , ...; 4) 1, 2,

, 4,

1 5

, 6,

1 7

5) –1, 1, 3, 3, 3, ... .

, ...;

367

30. Числові послідовності

30.17.• Послідовність (an) задано an + 1 =  an  . Знайдіть a2010.

рекурентно:

a1 = 4,

30.18.• Послідовність (an) задано формулою n-го члена. Задайте її рекурентно: 1) an = 2n – 3;

2) an =

n n+2

;

3) an = n2.

30.19.• Послідовність (an) задано формулою n-го члена. Задайте її рекурентно: 1) an = n;

2) an =

1 n +1

;

3) an = n .

30.20.•• Чи існують такі значення a, при яких послідовність є стаціонарною: 1) x1 = a, xn + 1 = xn2 − 4xn + 6; 2) x1 = a, xn + 1 = xn2 − 3xn + 5? 30.21.•• Знайдіть сто перший член послідовності (an), якщо a1 = 1, a2 = 2, an + 2 =

an + 1 an

30.22.•• Знайдіть сто перший член послідовності (an), якщо a1 = 0, a2= 1, an + 2 = an + 1 – an. 30.23.•• Послідовність задано рекурентно: a1 = 7, a2 = 25, an + 2 = = 7an + 1 – 12an. Доведіть, що всі члени цієї послідовності при діленні на 3 дають в остачі 1. 30.24.•• Послідовність задано рекурентно: a1 = 5, an + 1 = 4an – 3. Доведіть, що всі члени цієї послідовності з непарними номерами діляться націло на 5. 30.25.•• Послідовність задано рекурентно: a1 = 8, an + 1 = 7an – 6. Доведіть, що всі члени цієї послідовності при діленні на 3 дають в остачі 2. 30.26.•• Послідовність задано рекурентно: a1 = 7, a2 = 29, an + 2 = = 7an + 1 – 10an. Доведіть, що an = 2n + 5n. 30.27. Послідовність задано рекурентно: a1 = 4, an + 1 = 2an – 3. Доведіть, що an = 2n – 1 + 3.

368

§ 7. Числові послідовності

30.28.•• Знайдіть формулу n-го члена послідовності, заданої рекурентно: 1) a1 = 1, an + 1 = 2an + 1; 1

2 − an

2) a1 = , an + 1 =

;

3) a1 = 0, an + 1 = an + 2 an + 1 + 1. 30.29.•• Послідовність задано рекурентно: a1 = 1, an + 1 = an + 8n. Доведіть, що будь-який член цієї послідовності є квадратом натурального числа. 30.30.* Послідовність задано рекурентно: a1 = 1, an + 1 = a12 + a22 + + ... + an2 + n. Доведіть, що в цій послідовності всі члени, крім першого, не є квадратами натуральних чисел. 30.31.* Для послідовності (xn) справедлива така рекурентна формула: xn + 1 = xn2 − 2xn + 2. Знайдіть всі значення x1, при яких виконується рівність x1 = x1000. ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

30.32. З міста виїхав мікроавтобус. Через 10 хв після нього із цього міста виїхав у тому самому напрямку легковий автомобіль, який наздогнав мікроавтобус на відстані 40 км від міста. Знайдіть швидкість мікроавтобуса, якщо вона на 20 км/год менша від швидкості легкового автомобіля. 30.33. Знайдіть усі значення параметра a, при яких множиx2 − x − 6 < 0, на розв’язків системи нерівностей  містить x > a рівно три цілих числа. 30.34. Числа p і 10p2 + 11 є простими. Знайдіть число p. 30.35. Розв’яжіть нерівність (x2 − 9) x2 − 6x + 5 l 0.

Про кролів, соняшники, соснові шишки та золотий переріз

369

Про кролів, соняшники, соснові шишки та золотий переріз Розглянемо послідовність (un), яку задано рекурентно такими співвідношеннями: u1 = u2 = 1, un + 2 = un + 1 + un. Запишемо кілька її перших членів: 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55, 89, ... . Члени цієї послідовності називають числами Фібонач чі. Така назва пов’язана з тим, що італійський математик Леонардо Пізанський (Фібоначчі), розв’язуючи популярну у XII ст. задачу про чисельність потомства пари кролів, першим звернув увагу на чудові властивості цієї послідовності. У цій задачі чисельність потомства кролів збільшується так: кожна доросла пара кролів щомісяця приносить пару кроленят, які через місяць також починають приносити потомство. На рисунку 30.1 кількість пар кролів відповідає послідовності чисел Фібоначчі.

1 міс.

2 міс.

3 міс.

4 міс.

Рис. 30.1

370

§ 7. Числові послідовності

Леонардо Пізанський (Фібоначчі) (12–13 ст.) Італійський математик. Подорожуючи країнами Сходу, ознайомився з досягненнями арабських математиків і сприяв поширенню цих знань у Європі. Його основні праці: «Liber Abaci» (1202) — трактат про арифметику й алгебру, «Practica Geometriae» (1220) започаткували застосування алгебраїчних методів у геометрії.

На числа Фібоначчі можна натрапити в різних ситуаціях. Уявіть собі, що ви йдете доріжкою, вимощеною квадратними плитками в один ряд, ступаючи кожного разу на наступну плитку або через одну. У цьому разі кількість способів пройти доріжку з n плиток дорівнює n-му члену послідовності Фібоначчі (перевірте це самостійно, наприклад, для випадку n = 8). Навіть деякі явища природи пов’язані із числами Фібоначчі. Якщо подивитися на насіння в голівці соняшника або ромашки, то можна побачити, що зернятка розміщені у вигляді двох сімейств спіралей, які закручуються в протилежних напрямках. Кількість спіралей у цих сімействах є сусідніми членами послідовності Фібоначчі. Зазвичай для соняшника ці числа дорівнюють 34 і 55, проте трапляються й гіганти з 89 і 144 спіралями. Подібну властивість1 можна виявити в структурі соснових шишок. Те саме явище

У ботаніці таке сполучення двох сімейств спіралей називають філотаксисом. 1

371

Про кролів, соняшники, соснові шишки та золотий переріз

спостерігається й на плодах ананаса, де спіралей, як правило, буває 8 і 13. Числа Фібоначчі мають цілу низку цікавих властивостей. Якщо в послідовності Фібоначчі для кожного n ∈ обчислити відношення

un + 1 un

, то отримаємо послідовність 1; 2;

1,5; 1,(6); 1,6; 1,625; 1,(615384); 1,61(904761); ... . Цій послідовності притаманна така властивість: зі зростанням номерів її члени все менше й менше відрізняються 5 +1

від числа

≈ 1,618.

Ще в давнину із цим числом люди пов’язували своє уявлення про красу та гармонію. Грецькі скульптори добре знали про відповідність правильних пропорцій людського тіла цьому магічному числу. І недаремно античні зодчі використовували його у своїх безсмертних творіннях. Так, відношення довжини Парфенона1 до його висоти наближено дорівнює 1,618. Геній епохи Відродження Леонардо да Вінчі вважав, що з багатьох відношень, які використовує Творець, існує одне, єдине й неповторне. Саме його він назвав «золотим перерізом». Розглянемо ще один приклад. Запишемо рівності: 1

1= ;

= ; 1

1 1+

1 1

1+ 1+

= ;

1 1+

13 і т. д. = 8

= ;

= ; 1+ 5

1 1

1+ 1+

1 1+

1 1

Бачимо, що праві частини виписаних рівностей являють собою відношення двох сусідніх членів послідовності Фібоначчі. 1

Парфенон — храм в Афінах, побудований у V ст. до н. е.

372

Маємо: 1 +

§ 7. Числові послідовності

1 uk

=1+

uk − 1 uk

uk + uk − 1 uk

uk + 1 uk

uk − 1

Оскільки є справедливою рівність 1+

1 uk

uk + 1 uk

uk − 1

то ми фактично методом математичної індукції довели, що un + 1 1 1+

11 + 1un + 1 un = . un 1 1 + ... 1+ 1 + ...

n 1 ... + «червоних» 1 1+ 1 оäèíèöь ... + 1 1 1+ Наведемо ще кілька властивостей, 1 притаманних числам

Фібоначчі: 1) u1 + u2 + ... + un = un + 2 – 1; 2) u1 + u3 + u5 + ... + u2n – 1 = u2n; 3) u2 + u4 + u6 + ... + u2n = u2n + 1 – 1; 4) u12 + u22 + ... + un2 = un æun + 1 ; 5) un2 = un − 1 æun + 1 + (−1)n + 1 і n l 2;

6) будь-яке натуральне число можна подати у вигляді суми кількох різних чисел Фібоначчі. Використовуючи метод математичної індукції, доведіть ці властивості самостійно. Французький учений Жак Біне (1786–1856) вказав формулу n-го члена послідовності Фібоначчі: n

an =

1+ 5 1 − 5  −    2 2  5

Важко повірити, що ця формула задає натуральні числа. Проте це так.

31. Арифметична прогресія

373

31. Арифметична прогресія Розглянемо такі послідовності: 2, 7, 12, 17, 22, 27, ...; 1; 1,5; 2; 2,5; 3; 3,5; ...; 3, 1, –1, –3, –5, –7, ... . Їм притаманна така характерна особливість: кожний на ступний член послідовності отримано в результаті дода вання до попереднього одного й того самого числа. Для першої послідовності це число дорівнює 5, для другої це число дорівнює 0,5, для третьої це число дорівнює –2. З подібними послідовностями людям доводилося мати справу ще в давні часи, коли вони рахували предмети парами, отримуючи послідовність 2, 4, 6, ...; п’ятірками, отримуючи послідовність 5, 10, 15, ...; десятками,�� отримуючи послідовність 10, 20, 30, ... тощо. Такі послідовності називають ариф метичними прогресіями (від латин. progressio — рух уперед). О з н а ч е н н я. А р и ф м е т и ч н о ю п р о г р е с і є ю називають послідовність, кожний член якої, починаючи з другого, до рівнює попередньому члену, до якого додано одне й те саме число. Число, про яке йдеться в означенні, дорівнює різниці наступного й попереднього членів послідовності. Його називають різницею арифметичної прогресії та позначають буквою d (першою буквою латинського слова differentia — різниця). Отже, якщо (an) — арифметична прогресія з різницею d, то d = a2 – a1 = a3 – a2 = a4 – a3 = ..., тобто для будь-якого натурального n виконується рівність an + 1 – an = d. Звідси отримуємо рекурентну формулу an + 1 = an + d. Отже, арифметичну прогресію можна задати рекурентно: a1 = a, an + 1 = an + d

Таким чином, щоб задати арифметичну прогресію, по трібно вказати її перший член і різницю.

374

§ 7. Числові послідовності

Наведемо кілька прикладів. Якщо a1 = 2 і d = 5, то отримаємо арифметичну прогресію, подану на початку пункту: 2, 7, 12, 17, 22, 27, ... . Якщо a1 = 1 і d = 2, то отримаємо арифметичну прогресію — послідовність непарних чисел: 1, 3, 5, 7, 9, 11, ... . Стаціонарна послідовність є арифметичною прогресією, у якої d = 0. Наприклад, для послідовності 5, 5, 5, 5, ... маємо: a1 = 5, d = 0. Покажемо, як можна задати арифметичну прогресію за допомогою формули n-го члена. З означення арифметичної прогресії (an) випливає: a2 = a1 + d; a3 = a2 + d = (a1 + d) + d = a1 + d . 2; a4 = a3 + d = (a1 + dæ2) + d = a1 + dæ3; a5 = a4 + d = (a1 + dæ3) + d = a1 + dæ4. Наведені приклади допомагають дійти такого індуктивного висновку: an = a1 + d (n – 1) Цю гіпотезу можна довести методом математичної індукції (зробіть це самостійно). Записану рівність називають формулою n-го члена ариф метичної прогресії. Розглянемо функцію f (x) = kx + b, у якої D (f ) = або D (f) = {1, 2, ..., n}. Вона є арифметичною прогресією з різницею, яка дорівнює k. Справді, f (n + 1) – f (n) = k (n + 1) + + b – (kn + b) = k. Це означає, що послідовність f (1), f (2), ..., f (n), ... — арифметична прогресія з різницею, яка дорівнює k. Наприклад, кожна з послідовностей, заданих формулами an = 7n – 2, bn = –3n + 4, cn = 2n + 1, є арифметичною прогресією. Розглянута властивість має просту геометричну інтерпретацію: якщо точки координатної площини лежать на невертикальній прямій та їхні абсциси є послідовними натураль-

375

31. Арифметична прогресія

ними числами, то їхні ординати є членами арифметичної прогресії (рис. 31.1). Установимо важливу властивість членів арифметичної прогресії (an). З означення арифметичної прогресії випливає, що при a1 n > 1 виконуються рівності an – an – 1 = d a2 і an + 1 – an = d. Звідси an – an – 1 = an + 1 – an. a3 Тоді при n > 1 отримуємо: an =

an − 1 + an + 1

1 2 3 4 5

Будь-який член арифметичної про гресії, крім першого, дорівнює середньо му арифметичному двох сусідніх із ним Рис. 31.1 1 членів . Правильним є й обернене твердження: якщо в послідов ності кожний член, крім першого (і останнього, якщо про гресія скінченна), дорівнює середньому арифметичному двох сусідніх із ним членів, то ця послідовність є арифметичною прогресією. Справді, з рівності an =

an − 1 + an + 1 2

отримуємо:

2an = an – 1 + an + 1; an – an – 1 = an + 1 – an, тобто різниця наступного і попереднього членів даної послідовності є сталою. Це означає, що послідовність (an) — арифметична прогресія. Довівши два взаємно обернених твердження, тим самим ми довели таку теорему. Т е о р е м а 31.1. Послідовність, яка містить більше двох членів, є арифметичною прогресією тоді й тільки тоді, коли кожний її член, крім першого (і останнього, якщо послідовність скінченна), дорівнює середньому арифметичному двох сусідніх із ним членів. П Р И К Л А Д 1 Члени арифметичної прогресії (an) є цілими числами. Відомо, що a3 æa6 = 406 і при діленні дев’ятого члена прогресії на четвертий член у частці отримуємо 2, а в остачі 6. Знайдіть перший член і різницю прогресії. Якщо арифметична прогресія є скінченною послідовністю, то її останній член такої властивості не має. 1

376

§ 7. Числові послідовності

Р о з в ’я з а н н я. Запишемо: a 3 = a 1 + 2d, a 4 = a 1 + 3d, a6 = a1 + 5d, a9 = a1 + 8d. Тоді з урахуванням умови можна скласти таку систему рівнянь: (a1 + 2d) (a1 + 5d) = 406,  a1 + 8d = 2 (a1 + 3d) + 6. Цю систему можна розв’язати методом підстановки. Зробіть це самостійно. Отримуємо:  a1 = 4,   d = 5,  79  a1 = − ,  7   37  d = − . 14   Оскільки за умовою члени послідовності (an) — цілі числа, то шуканою відповіддю буде a1 = 4, d = 5.  П Р И К Л А Д 2 Чи можуть числа 1, однієї арифметичної прогресії?

3 бути членами

Р о з в ’я з а н н я. Припустимо, що числа 1, 2, 3 — члени арифметичної прогресії (an) з різницею d (d ≠ 0) і відповідно дорівнюють an, am, ak. Тоді можна записати: 1 = a1 + d (n – 1), 2 = a1 + d (m − 1), 3 = a1 + d (k − 1). Звідси

2 − 1 = d (m − n), 3 − 1 = d (k − n).

Оскільки k ≠ n, то

2 −1 3 −1

m−n k−n

Права частина цієї рівності є раціональним числом. Нескладно показати (зробіть це самостійно), що ліва частина рівності — число ірраціональне. Отже, отримана рівність є неправильною. Таким чином, числа 1, 2, 3 не можуть бути членами однієї арифметичної прогресії. 

31. Арифметична прогресія

377

1. Яку послідовність називають арифметичною прогресією? 2. Яке число називають різницею арифметичної прогресії? Як позначають це число? 3. Як можна задати арифметичну прогресію рекурентно? 4. Що потрібно вказати, щоб задати арифметичну прогресію? 5. Який вигляд має формула n-го члена арифметичної про гресії? 6. Якими є необхідна і достатня умови того, що дана послідов ність, яка містить більше двох членів, є арифметичною про гресією? ВПРАВИ

31.1.° Серед поданих послідовностей укажіть арифметичні прогресії: 1) 3, –6, 12, –24; 4) 42, 39, 36, 33; 2) 4, 8, 12, 16; 5) –5, –3, –1, 1; 3) 5, 10, 5, 10; 6) 1,2; 1,3; 1,5; 1,6. 31.2.° Чи є арифметичною прогресією послідовність (у разі ствердної відповіді вкажіть різницю прогресії): 1) 24, 22, 20, 18; 2) 16, 17, 19, 23; 3) –3, 2, 7, 12? 31.3.° Перший член арифметичної прогресії a1 = 4, а різниця d = 0,4. Знайдіть: 1) a3; 2) a11; 3) a32. 31.4.° Перший член арифметичної прогресії a1 = 17, а різниця d = –2. Знайдіть: 1) a4; 2) a15; 3) a60. 31.5.° Знайдіть різницю та двісті перший член арифметичної прогресії 2,6; 2,9; 3,2; ... . 31.6.° Знайдіть різницю арифметичної прогресії (xn), якщо x1 = 2, x8 = –47. 31.7.° Знайдіть перший член арифметичної прогресії (yn), якщо y17 = 22, а різниця прогресії d = 0,5. 31.8.° Знайдіть формулу n-го члена арифметичної прогресії: 1) –5, –7, –9, –11, ...; 3) a2, 2a2, 3a2, 4a2, ...; 1

2) 2, 2 , 2 , 2 , ...;

4) a + 3, a + 1, a – 1, a – 3, ... .

378

§ 7. Числові послідовності

31.9.° Чи є членом арифметичної прогресії (cn): 1) число 20,4, якщо c1 = 11,4, а різниця прогресії d = 0,6; 2) число 38, якщо c1 = 8, а різниця прогресії d = 1,4? У разі ствердної відповіді вкажіть номер цього члена. 31.10.° Знайдіть номер члена арифметичної прогресії 8,1; 8,5; 8,9; 9,3; ..., який дорівнює 13,7. 31.11.° Знайдіть другий член арифметичної прогресії, якщо перший і третій члени дорівнюють відповідно –6 і 12. 31.12.° Восьмий і десятий члени арифметичної прогресії дорівнюють відповідно 3,5 і 2,7. Чому дорівнює дев’ятий член прогресії? 31.13.° Знайдіть перший член арифметичної прогресії (bn), якщо b5 = 11, b11 = –7. 31.14.° Чому дорівнює різниця арифметичної прогресії (xn), якщо x8 = 58, x15 = 16? 31.15.° Чи є послідовність (an) арифметичною прогресією, якщо її задано формулою n-го члена: 1) an = –6n + 3; 2) an = 2n2 – n; 3) an = –2,8n; 4) an =

n n +1

У разі ствердної відповіді вкажіть перший член і різницю прогресії. 31.16.° Чи є послідовність (an) арифметичною прогресією, якщо її задано формулою n-го члена: 1) an = 6 + 7n;

2) an =

2n − 1 5

;

3) an =

1 n

+ 2?

У разі ствердної відповіді вкажіть перший член і різницю прогресії. 31.17.• Як зміниться різниця скінченної арифметичної прогресії, якщо переставити її члени у зворотному порядку? 31.18.• Скільки додатних членів містить арифметична прогресія 5,2; 4,9; 4,6; ...? 31.19.• Який номер має перший додатний член арифметичної прогресії –10,2; –9,5; –8,8; ...? 31.20.• Знайдіть перший від’ємний член арифметичної прогресії 7,2; 6,6; 6; ... .

31. Арифметична прогресія

379

31.21.• Між числами –6 і 3 вставте п’ять таких чисел, щоб вони разом із даними числами утворювали арифметичну прогресію. 31.22.• Які чотири числа треба вставити між числами 4 і –5, щоб вони разом з даними числами утворювали арифметичну прогресію? 31.23.• Знайдіть перший член і різницю арифметичної прогресії (an), якщо: 1) a3 + a7 = 30 і a6 + a16 = 60; 2) a4 + a10 = 36 і a5 æa11 = 340. 31.24.• Знайдіть перший член і різницю арифметичної прогресії (an), якщо: 1) a5 + a12 = 41 і a10 + a14 = 62; 2) a7 + a13 = –104 і a2 æa6 = −240. 31.25.• У яких випадках для членів арифметичної прогресії виконується рівність a1a4 = a22 ? 31.26.• Доведіть, що значення виразів (a + b)2, a2 + b2, (a – b)2 є послідовними членами арифметичної прогресії. 31.27.• Дано скінченну арифметичну прогресію a1, a2, ..., an. Доведіть, що ak + an – k + 1 = a1 + an, k m n. 31.28.• Доведіть, що для арифметичної прогресії (an) справедлива рівність an + ak = an – m + ak + m, n > m. 31.29.• Чи є правильним твердження: якщо довжини сторін опуклого чотирикутника (рис. 31.2), узяті в послідовності a, b, d і c, утворюють арифметичну прогресію, то в цей чотирикутник можна вписати коло? 31.30.• Чи можуть утворювати арифметичну b прогресію довжини сторін і периметр триc a кутника? d 31.31.• Доведіть, що коли сторони прямокутного трикутника утворюють арифметичну прогреРис. 31.2 сію, то її різниця дорівнює радіусу вписаного кола трикутника. 31.32.• Величини кутів трикутника утворюють арифметичну прогресію. Яка градусна міра середнього за величиною кута трикутника?

380

§ 7. Числові послідовності

31.33.• З арифметичної прогресії вилучили члени з непарними номерами. Чи утворюють члени, що залишилися, арифметичну прогресію? 31.34.• Дано дві нескінченні арифметичні прогресії. Якщо від кожного члена однієї прогресії відняти відповідний член другої, то чи буде утворена послідовність арифметичною прогресією? 31.35.• Якщо в арифметичній прогресії, різниця якої не дорівнює нулю, вилучити її члени, номери яких кратні 3, то чи буде утворена послідовність арифметичною прогресією? 31.36.• Кожний член арифметичної прогресії помножили на 4. Чи буде утворена послідовність арифметичною прогресією? 31.37.• Доведіть, що числа, які дорівнюють відповідно сумам кутів трикутника, чотирикутника, п’ятикутника й т. д., утворюють арифметичну прогресію. 31.38.• При якому значенні x значення виразів x2 – 4; 5x + 3 і 3x + 2 будуть послідовними членами арифметичної прогресії? Знайдіть члени цієї прогресії. 31.39.• При якому значенні y значення виразів y2 + 1; y2 + y і 8y – 10 будуть послідовними членами арифметичної прогресії? Знайдіть члени цієї прогресії. 31.40.• При якому значенні y значення виразів y2 – 2y; 3y + 5; 4y + 13 і 2y2 – y + 25 будуть послідовними членами арифметичної прогресії? Знайдіть члени цієї прогресії. 31.41.• При якому значенні x значення виразів 3x + 4; 2x + 3; x2 і 2x2 + x будуть послідовними членами арифметичної прогресії? Знайдіть члени цієї прогресії. 31.42.•• Дано арифметичну прогресію (an), у якої ak = m, am = k (m ≠ k). Знайдіть ak + m. 31.43.•• Доведіть, що коли додатні числа a, b і c — три послідовних члени арифметичної прогресії, то 1 a+ b

1 b+

2 a+

381

31. Арифметична прогресія

31.44.•• Доведіть, що коли значення виразів

1 b+c

1 a+c

1 a+b

є послідовними членами арифметичної прогресії, то значення виразів a2, b2 і c2 також є послідовними членами арифметичної прогресії. 31.45.•• Доведіть, що коли числа a, b, c — три послідовних члени арифметичної прогресії, то значення виразів a2 + ab + b2, a2 + ac + c2, b2 + bc + c2 також є послідовними членами арифметичної прогресії. 31.46.•• Знайдіть усі арифметичні прогресії з різницею 10, які складаються з простих чисел і мають не менше трьох членів. 31.47.•• Знайдіть усі арифметичні прогресії з різницею 2, які складаються з простих чисел і мають не менше трьох членів. 31.48.* Відомо, що нескінченна арифметична прогресія, членами якої є натуральні числа, містить квадрат натурального числа. Доведіть, що ця прогресія містить безліч членів, які є квадратами натуральних чисел. 31.49.* Числа a, b, a2 є членами нескінченної арифметичної прогресії, яка складається з натуральних чисел. Відомо, що a < b. Доведіть, що число b2 є членом цієї прогресії. 31.50.* Доведіть, що в нескінченній арифметичній прогресії, яка складається з натуральних чисел, знайдуться два члени, які мають однакову суму цифр. 31.51.* Доведіть, що арифметична прогресія (an), де an = 3n + 2, містить безліч простих чисел1. 31.52.* Чи існує нестаціонарна нескінченна арифметична прогресія, яка складається з простих чисел? ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

31.53. Дійсні числа x і y задовольняють умову 5x + 12y = 13. Доведіть, що x2 + y2 l 1. Ця задача є окремим випадком теореми Діріхле про арифметичну прогресію: арифметична прогресія, у якої перший член і різниця є взаємно простими натуральними числами, містить безліч простих чисел. 1

382

§ 7. Числові послідовності

31.54. Перша труба заповнює водою резервуар, об’єм якого дорівнює 10 м3, на 5 хв швидше, ніж друга труба. Скільки кубічних метрів води проходить за годину через кожну трубу, якщо через першу за годину проходить на 10 м3 більше, ніж через другу? 31.55. При яких значеннях параметра a система рівнянь ax + 2y = 3,  8x + ay = a + 2 не має розв’язків? 31.56. Знайдіть найбільше значення виразу

x2 9 + x4

32. Сума n перших членів арифметичної прогресії Розглянемо скінченну арифметичну прогресію a1, a2, a3, ..., an – 2, an – 1, an. Суму членів цієї прогресії позначимо Sn. Маємо: Sn = a1 + a2 + a3 + ... + an – 2 + an – 1 + an. (*) Виведемо формулу для знаходження цієї суми. Спочатку розглянемо задачу, розв’язання якої підкаже, як вивести шукану формулу. Розглянемо арифметичну прогресію 1, 2, 3, ..., 98, 99, 100 і знайдемо суму її членів. Запишемо шукану суму двома способами: +

S100 = S100 = 2S100 =

1 + 100 +

2 99

+ +

3 98

+ +

... ...

+ +

98 3

+ +

99 2

+ 100 + 1

101 + 101 + 101 +

...

+ 101 + 101 + 101

100 доданків

Звідси 2S100 = 101æ100; S100 = 5050.

32. Сума n перших членів арифметичної прогресії

383

Розповідають, що видатний німецький математик Карл Фрідріх Гаусс при думав таке розв’язання у віці 5 років. Скористаємося описаним прийомом для знаходження суми (*). Запишемо суму Sn двома способами. Спочатку запишемо суму, перший доданок якої дорівнює a1, а кожний наступний доданок отримано з попереднього додаванням різниці d. Потім запишемо суму, перший доданок якої дорівнює an, а кожний наступний до- Карл Фрідріх Гаусс данок отримано з попереднього відні(1777–1855) манням різниці d. Маємо: Sn = a1 + (a1 + d) + (a1 + 2d) + ... + + (a1 + (n – 2) d) + (a1 + (n – 1) d), Sn = an + (an – d) + (an – 2d) + ... + + (an – (n – 2) d) + (an – (n – 1) d). Додавши ці рівності, отримаємо: 2Sn = (a1 + an ) + (a1 + an ) + ... + (a1 + an ) + (a1 + an ). Вираз, записаний у правій частині останньої рівності, є сумою n доданків, кожний з яких дорівнює a1 + an. Тоді 2Sn = (a1 + an) n. Звідси Sn =

a1 + an 2

æn

Отриману рівність називають формулою суми n перших членів арифметичної прогресії. Цю формулу також можна отримати, скориставшися задачею 31.27 (зробіть це самостійно). Підставивши до цієї формули замість an вираз a1 + d (n – 1), отримаємо: Sn =

a1 + a1 + d (n − 1) 2

æn.

Звідси Sn =

2a1 + d (n − 1) 2

æn

384

§ 7. Числові послідовності

Останньою формулою зручно користуватися тоді, коли задано перший член і різницю прогресії. П Р И К Л А Д 1 Знайдіть суму всіх трицифрових чисел, які кратні 6. Р о з в ’я з а н н я. Дані числа утворюють арифметичну прогресію, перший член якої a1 = 102, а різниця d = 6. Тоді an = 102 + + 6 (n – 1) = 6n + 96. Знайдемо кількість членів цієї прогресії. Оскільки an < 1000, то шукана кількість — це найбільший натуральний розв’язок нерівності 6n + 96 < 1000. Маємо: 6n < 904; 2

n < 150 . 3

Отже, n = 150. Тепер знайдемо шукану суму: S150 =

2æ102 + 6æ(150 − 1) 2

æ150 = 82 350.

В і д п о в і д ь: 82 350.  П Р И К Л А Д 2 Сума сімдесяти п’яти перших членів арифметичної прогресії дорівнює 450. Знайдіть тридцять восьмий член прогресії. Р о з в ’я з а н н я. Нехай перший член прогресії та її різниця дорівнюють a1 і d відповідно. Тоді можна записати: S75 =

2a1 + 74d 2

æ75 = 75 (a1 + 37d) = 450.

Оскільки a38 = a1 + 37d, то шуканий член дорівнює: a38 = 450 : 75 = 6. В і д п о в і д ь: 6.  П Р И К Л А Д 3 Доведіть, що послідовність, суму n перших членів якої можна обчислити за формулою Sn = an2 + bn, де a і b — деякі числа, є арифметичною прогресією. Р о з в ’я з а н н я. Маємо: an + 1 = Sn + 1 – Sn = a (n + 1)2 + b (n + 1) – an2 – bn = 2an + a + b. Отримана рівність an + 1 = 2an + a + b дає змогу зробити висновок, що послідовність a2, a3, ..., an, ... є арифметичною прогресією з різницею, яка дорівнює 2a. Якщо ми покажемо, що a2 – a1 = 2a, то задачу буде розв’язано.

32. Сума n перших членів арифметичної прогресії

385

Маємо: a1 = S1 = a + b; a2 = 2a + a + b = 3a + b. Тоді a2 – a1 = 2a. Таким чином, ми встановили, що рівність an + 1 – an = 2a виконується для будь-якого натурального n. Отже, послідовність a1, a2, a3, ..., an, ... — арифметична прогресія.  1. Як знайти суму n перших членів арифметичної прогресії, якщо відомо її перший і останній члени? 2. Як знайти суму n перших членів арифметичної прогресії, якщо відомо її перший член і різницю?

ВПРАВИ

32.1.° Чому дорівнює сума семи перших членів арифметичної прогресії (an), якщо a1 = 9 і a7 = 15? 32.2.° Чому дорівнює сума шести перших членів арифметичної прогресії (bn), якщо b1 = 19 і b6 = 14? 32.3.° Знайдіть суму дванадцяти перших членів арифметичної прогресії, перший член якої a1 = –6, а різниця d = 4. 32.4.° Обчисліть суму двадцяти перших членів арифметичної прогресії –8; –6; –4; ... . 32.5.° Місця в секторі цирку розташовано так, що в першому ряду 6 місць, а в кожному наступному на 3 місця більше, ніж у попередньому. Скільки місць у секторі, якщо в ньому 16 рядів? 32.6.° Дмитро взяв у бібліотеці книжку. За перший день він прочитав 40 сторінок, а кожного наступного дня читав на 10 сторінок більше, ніж попереднього. Скільки сторінок у книжці, якщо Дмитро прочитав її за 7 днів? 32.7.° Арифметичну прогресію (an) задано формулою n-го члена an = –4n + 1. Знайдіть суму тридцяти двох перших членів прогресії. 32.8.° Арифметичну прогресію (cn) задано формулою n-го члена cn = 5n – 2. Знайдіть суму двадцяти шести перших членів прогресії.

386

§ 7. Числові послідовності

32.9.° Знайдіть суму дванадцяти перших членів арифметичної прогресії (an), якщо: 2) a6 = 49, a20 = 7. 1) a1 = 6, a9 = 22; 32.10.° Чому дорівнює сума сорока перших членів арифметичної прогресії (xn), якщо x8 = –14, x30 = –3? 32.11.° Скільки ударів зробить годинник протягом доби, якщо він відбиває тільки кількість цілих годин від 1 до 12? 32.12.° Знайдіть суму двадцяти п’яти перших членів арифметичної прогресії (an), якщо a10 = 44, а різниця прогресії d = 4. 32.13.° Знайдіть суму двадцяти перших членів арифметичної прогресії (an), якщо a6 + a8 – a14 = –17 і a5 + a22 = 101. 32.14.° Знайдіть суму тридцяти трьох перших членів арифметичної прогресії (an), якщо a3 + a5 + a13 = 33 і a15 – a8 – – a10 = –1. 32.15.° Чому дорівнює сума n перших: 1) натуральних чисел; 2) непарних натуральних чисел? 32.16.° Чому дорівнює сума n перших парних натуральних чисел? 32.17.• При будь-якому натуральному n суму n перших членів деякої арифметичної прогресії можна обчислити за формулою Sn = 3n2 + 5n. Знайдіть три перших члени цієї прогресії. 32.18.• При будь-якому натуральному n суму n перших членів деякої арифметичної прогресії можна обчислити за формулою Sn = 9n – 2n2. Знайдіть сьомий член цієї прогресії. 32.19.• (Стародавня єгипетська задача.) Сто мір хліба треба розділити між п’ятьма людьми так, щоб другий отримав на стільки ж більше за першого, на скільки третій отримав більше за другого, четвертий більше за третього та п’ятий більше за четвертого. Окрім того, двоє перших повинні отримати в 7 разів менше, ніж троє останніх. Скільки треба дати кожному? 32.20.• Яке натуральне число дорівнює сумі всіх попередніх йому натуральних чисел?

32. Сума n перших членів арифметичної прогресії

387

32.21.• Знайдіть суму всіх від’ємних членів арифметичної прогресії –6,2; –5,9; –5,6; ... . 32.22.• Знайдіть суму всіх додатних членів арифметичної прогресії 8,4; 7,8; 7,2; ... . 32.23.• Знайдіть суму всіх натуральних чисел, які кратні 5 і не більші за 240. 32.24.• Знайдіть суму всіх натуральних чисел, які кратні 4 і менші від 130. 32.25.• Знайдіть суму всіх натуральних чисел, які кратні 12 і менші від 200. 32.26.• Знайдіть суму всіх трицифрових чисел, які кратні 8. 32.27.• Знайдіть суму всіх трицифрових чисел, які кратні 7. 32.28.• Знайдіть різницю арифметичної прогресії, перший член якої дорівнює 8,5, а сума шістнадцяти перших членів становить 172. 32.29.• Знайдіть перший член арифметичної прогресії, різниця якої дорівнює –4, а сума дев’яти перших членів становить –54. 32.30.• Перший член арифметичної прогресії дорівнює –9, а різниця становить 6. Скільки треба взяти перших членів прогресії, щоб їхня сума дорівнювала 960? 32.31.• Яку найменшу кількість послідовних непарних натуральних чисел, починаючи із числа 7, треба додати, щоб одержати суму, більшу за 315? 32.32.• Чи може сума яких-небудь п’яти послідовних членів арифметичної прогресії 3, 7, 11, ... дорівнювати 135? У разі ствердної відповіді знайдіть ці члени. 32.33.• Чи може сума яких-небудь чотирьох послідовних членів арифметичної прогресії 2, 8, 14, ... дорівнювати 176? У разі ствердної відповіді знайдіть ці члени. 32.34.• Під час вільного падіння (без урахування опору повітря) тіло за першу секунду проходить 4,9 м, а за кожну наступну — на 9,8 м більше, ніж за попередню. Знайдіть час падіння тіла з висоти 490 м. 32.35.• Сума непарних номерів сторінок книжки є непарним числом, яке більше за 400 і менше від 500. Скільки сторінок у книжці?

388

§ 7. Числові послідовності

32.36.• Знайдіть суму членів арифметичної прогресії з восьмого по двадцять шостий включно, якщо перший член прогресії дорівнює 24, а різниця прогресії дорівнює –8. 32.37.• Знайдіть суму членів арифметичної прогресії (xn) з десятого по двадцять п’ятий включно, якщо x1 = –3 і x11 = 12. 32.38.• Сума перших шести членів арифметичної прогресії дорівнює 39, а сума перших чотирнадцяти членів дорівнює –77. Знайдіть перший член і різницю прогресії. 32.39.• Перший член арифметичної прогресії дорівнює 100, а сума шести перших членів у 5 разів більша за суму наступних шести членів. Чому дорівнює різниця прогресії? 32.40.• Різниця арифметичної прогресії дорівнює 28, а сума п’яти перших членів у 4 рази менша від суми наступних шести членів. Чому дорівнює перший член прогресії? 32.41.• Дванадцятий член арифметичної прогресії дорівнює 30. Знайдіть суму двадцяти трьох перших членів прогресії. 32.42.• Знайдіть суму двадцяти перших членів арифметичної прогресії (an), якщо a5 + a10 + a12 + a15 = 50. 32.43.• Розв’яжіть рівняння: 1) 7 + 13 + 19 + ... + (6n + 1) = 480, де n — натуральне число; 2) 5 + 8 + 11 + ... + x = 124, де x — натуральне число. 32.44.• Розв’яжіть рівняння: 1) 11 + 19 + 27 + ... + (8n + 3) = 470, де n — натуральне число; 2) 1 + 5 + 9 + ... + x = 630, де x — натуральне число. 32.45.• Знайдіть перший член і різницю арифметичної прогресії, у якої середнє арифметичне n перших членів при будь-якому n дорівнює їхній кількості. 32.46.•• (Задача Гіпсикла Александрійського1.) Доведіть, що в арифметичній прогресії з парною кількістю членів, яка складається із цілих чисел, сума другої половини більша за суму першої половини на число, яке кратне квадрату половини кількості членів. Гіпсикл Александрійський (ІІ ст. до н. е.) — давньогрецький учений, автор ХІV книги «Начал» Евкліда. 1

32. Сума n перших членів арифметичної прогресії

389

32.47.•• Доведіть, що коли для будь-якого натурального n суму n перших членів послідовності можна обчислити за формулою Sn = n2 – 3n + 4, то ця послідовність не є арифметичною прогресією. 32.48.•• Знайдіть суму всіх двоцифрових чисел, які не діляться націло ні на 3, ні на 5. 32.49.•• В арифметичній прогресії Sm = Sn, m ≠ n. Знайдіть Sm + n. 32.50.•• В арифметичній прогресії Sn = m, Sm = n, m ≠ n. Знайдіть Sm + n. 32.51.•• У скінченній арифметичній прогресії кількість членів є непарною. Сума членів, які стоять на місцях з парними номерами, дорівнює сумі членів, які стоять на місцях з непарними номерами. Знайдіть суму всіх членів цієї прогресії. 32.52.* У баскетбольному турнірі, який проходив в одне коло, брали участь n команд. Після закінчення турніру виявилося, що очки, набрані командами, утворюють нестаціонарну арифметичну прогресію. Скільки очок набрала команда, яка посіла останнє місце, якщо за перемогу в кожній зустрічі команда отримувала 2 очки, за поразку очки не нараховувались, а нічиїх у баскетболі немає? ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

(x + 2) (y + 2) xy = 9, 32.53. Розв’яжіть систему рівнянь  x + y − xy = 1. 32.54. Два автомобілі виїхали одночасно з міст A і B назустріч один одному. Через годину вони зустрілися і, не зупиняючись, продовжили рухатися з тією самою швидкістю. Один із них прибув у місто B на 50 хв пізніше, ніж другий — у місто A. Знайдіть швидкість кожного автомобіля, якщо відстань між містами становить 100 км. 32.55. Відомо, що ціле число n не кратне 3. Доведіть, що значення виразу n2 + 8 кратне 3. 32.56. Знайдіть множину розв’язків нерівності (a2 − 1) x m a − 1 залежно від значення параметра a.

390

§ 7. Числові послідовності

33. Геометрична прогресія Розглянемо послідовності: 1, 3, 9, 27, 81, 243, ..., 2, 1,

1 2

1 8

1 16

, ...,

5; –0,5; 0,05; –0,005; 0,0005; ... . Їм притаманна така характерна особливість: кожний на ступний член послідовності отримано в результаті мно ження попереднього члена на одне й те саме число. Для першої послідовності це число дорівнює 3, для другої це число дорівнює

1 2

, для третьої це число дорівнює –0,1.

Такі послідовності називають геометричними прогресіями. О з н а ч е н н я. Г е о м е т р и ч н о ю п р о г р е с і є ю називають послідовність, перший член якої відмінний від нуля, а кож ний член, починаючи з другого, дорівнює попередньому чле ну, помноженому на одне й те саме відмінне від нуля число. Число, про яке йдеться в означенні, дорівнює відношенню наступного й попереднього членів послідовності. Його називають знаменником геометричної прогресії та позначають буквою q (першою буквою французького слова quotient — частка). Отже, якщо (bn) — геометрична прогресія зі знаменником q, то q=

b2 b1

b3 b2

b4 b3

= ...,

тобто для будь-якого натурального n виконується рівність bn + 1 bn

= q. Звідси отримуємо рекурентну формулу bn + 1 = bnq.

Таким чином, геометричну прогресію можна задати рекурентно: b1 = b,

bn + 1 = bnq

33. Геометрична прогресія

391

Отже, щоб задати геометричну прогресію, потрібно вка зати її перший член і знаменник. Наведемо кілька прикладів. Якщо b1 = 1 і q = 3, то отримаємо геометричну прогресію, подану на початку пункту: 1, 3, 9, 27, 81, 243, ... . Якщо b1 = 2 і q = 2, то отримаємо геометричну прогресію, яка є послідовністю натуральних степенів числа 2: 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256, 512, 1024, ... . Зауважимо, що геометрична прогресія зі знаменником, який дорівнює 1, є стаціонарною послідовністю. Так, послідовність 5, 5, 5, 5, ... є геометричною прогресією, у якої b1 = 5, q = 1. Разом із цим цю послідовність можна розглядати як арифметичну прогресію, у якої a1 = 5, d = 0. Узагалі, будь-яка стаціонарна послідовність, усі члени якої відмінні від нуля, є одночасно і арифметичною, і геометричною прогресією. Стаціонарна послідовність 0, 0, 0, 0, ... є лише арифметичною прогресією. Покажемо, як можна задати геометричну прогресію за допомогою формули n-го члена. З означення геометричної прогресії випливає: b2 = b1 æq; b3 = b2 æq = (b1q)æq = b1q 2 ; b4 = b3 æq = (b1q 2 )æq = b1q 3 ; b5 = b4 æq = (b1q 3 )æq = b1q 4 . Наведені приклади допомагають дійти такого індуктивного висновку: bn = b1qn – 1 Цю гіпотезу можна довести методом математичної індукції (зробіть це самостійно). Записану рівність називають формулою n-го члена гео метричної прогресії. Установимо важливу властивість членів геометричної прогресії (bn).

392

§ 7. Числові послідовності

З означення геометричної прогресії випливає, що при n > 1 виконуються рівності bn = bn – 1q і bn + 1 = bnq. Звідси Тоді при n > 1 отримуємо:

bn bn − 1

bn + 1 bn

bn2 = bn − 1 æ bn + 1 Квадрат будь-якого члена геометричної прогресії, крім першого, дорівнює добутку двох сусідніх із ним членів1. Правильним є і обернене твердження: якщо послідовність (bn) відмінних від нуля чисел має таку властивість, що bn2 = bn − 1 æbn + 1 при будь-якому n l 2, то ця послідовність є геометричною прогресією. Справді, з рівності bn2 = bn − 1 æbn + 1 з урахуванням того, що bn – 1 ≠ 0, bn ≠ 0, bn + 1 ≠ 0, можна записати:

bn bn − 1

bn + 1 bn

, тобто

відношення наступного члена даної послідовності до попе реднього є сталим. Це означає, що послідовність (bn) — геометрична прогресія. Довівши два взаємно обернених твердження, тим самим ми довели таку теорему. Т е о р е м а 33.1. Послідовність (bn), яка містить більше двох членів і всі члени якої відмінні від нуля, є геометричною прогресією тоді й тільки тоді, коли для будь-якого n l 2 виконується рівність bn2 = bn − 1 bn + 1 . Якщо всі члени геометричної прогресії (bn) є додатними, то можна записати: bn = bn − 1bn + 1 . Отже, кожний член такої послідовності, крім першого (і останнього, якщо послідовність є скінченною), є середнім геометричним двох сусідніх із ним членів. Розглянемо дві послідовності. Арифметична прогресія (an), у якої a1 = 1, d = 2: 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, ... . Якщо геометрична прогресія є скінченною послідовністю, то її останній член такої властивості не має. 1

393

33. Геометрична прогресія

Геометрична прогресія (bn), у якої b1 = 1, q = 2: 1, 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256, 512, 1024, ... . У цих прогресій перші члени є рівними. Обидві ці послідовності конструюються за допомогою одного й того самого числа 2 (d = q = 2). Разом з тим, порівнюючи відповідні члени цих послідовностей, ми бачимо, що геометрична прогресія «зростає» набагато швидше, ніж арифметична. Наприклад, в арифметичній прогресії a20 = 1 + 2æ19 = 39, у геометричній b20 = 1æ219 = 524 288. Ви знаєте, що бактерії розмножуються поділом: одна бактерія ділиться на дві. Тепер стає зрозумілим, чому так швидко зростає чисельність бактерій, якщо їх помістити в сприятливе середовище. Можливо, із цим прикладом пов’язано те, що нерідко в повсякденному житті, коли хочуть підкреслити швидке зростання якоїсь величини, говорять: «зростає в геометричній прогресії». П Р И К Л А Д 1 Знайдіть четвертий член і знаменник геометричної прогресії (bn), якщо b3 = 36, b5 = 49. Р о з в ’я з а н н я. За властивістю геометричної прогресії 2 b4 = b3b5 , звідси b4 = b3b5 = 36æ49 = 6æ7 = 42 або b4 = − b3b5 = −42. Якщо b4 = 42, то знаменник прогресії q = b4 : b3 = 7

42 36

= ; 6

якщо b4 = –42, то q = − . 6

В і д п о в і д ь: b4 = 42, q =

7 6

або b4 = –42, q = − .  6

П Р И К Л А Д 2 Знайдіть перший член і знаменник геометричної прогресії (bn), якщо b3 + b6 = 504 і b4 – b5 + b6 = 378. Р о з в ’я з а н н я. Нехай q — знаменник даної прогресії. З урахуванням умови отримуємо систему двох рівнянь із двома змінними b1 і q: b1q 2 + b1q5 = 504,  3 4 5 b1q − b1q + b1q = 378.

394

§ 7. Числові послідовності

Поділимо почленно ліві та праві частини рівнянь системи: b1q 2 (1 + q 3 ) b1q 3 (1 − q + q 2 )

504 378

Далі отримуємо: b1q 2 (1 + q ) (1 − q + q 2 ) 3

b1q (1 − q + q ) 1+ q

= ;

4q = 3 + 3q;

= ; 3

q = 3.

Підставивши значення q у перше рівняння системи, отримуємо: 9b1 + 243b1 = 504; 252b1 = 504; b1 = 2. В і д п о в і д ь: b1 = 2, q = 3.  П Р И К Л А Д 3 У геометричній прогресії (bn) відомо, що b10 = 2. Знайдіть добуток дев’ятнадцяти перших членів цієї прогресії. Р о з в ’я з а н н я. Маємо: b1b2b3 æ...æb19 = b1 æb1qæb1q 2 æ...æb1q18 = b119 q1 + 2 + ...+ 18 = = b119 æq

(1 + 18 )æ18 2

= b119 æq19æ9 = (b1q 9 )19 = (b10 )19 = 219. 

П Р И К Л А Д 4 Знайдіть усі трійки чисел, які утворюють геометричну прогресію та мають такі властивості: сума цих чисел дорівнює 63, а коли до цих чисел додати відповідно 7, 18 і 2, то буде отримано арифметичну прогресію. Р о з в ’я з а н н я. Шукані числа запишемо так: a, aq, aq2. Тоді числа a + 7, aq + 18, aq2 + 2 утворюють арифметичну прогресію. Звідси 2 (aq + 18) = a + 7 + aq2 + 2. З урахуванням умови отримуємо систему 2 2 a + aq + aq = 63, a + aq + aq = 63, Звідси   2 2 a + 7 + aq + 2 = 2 (aq + 18). a − 2aq + aq = 27 . Поділимо почленно ліві та праві частини рівнянь системи. Отримаємо:

1 + q + q2 1 − 2q + q 1

ємо q = 4 або q = . 4

= . Розв’язавши це рівняння, отрима3

395

33. Геометрична прогресія

Якщо q = 4, то a = 3; якщо q = , то a = 48. 4

В і д п о в і д ь: 3, 12, 48 або 48, 12, 3.  1. 2. 3. 4.

Яку послідовність називають геометричною прогресією? Яке число називають знаменником геометричної прогресії? Який вигляд має формула n-го члена геометричної прогресії? Якими є необхідна і достатня умови того, що дана послідов ність, яка містить більше двох членів, є геометричною про гресією?

ВПРАВИ

33.1.° Серед наведених послідовностей укажіть геометричні прогресії, перший член і знаменник кожної з них: 1) 2, 6, 18, 36; 4) 81, 27, 9, 3; 7) –9, –9, –9, –9; 2) 4, 8, 16, 32; 5) 2, –2, 2, –2; 8) 1, 2, 3, 5; 1

6) − ,

3) 10, 20, 30, 40;

, –1, 2;

2, 2, 2 2, 4.

33.2.° Шостий член геометричної прогресії (bn) дорівнює 8, а знаменник дорівнює –4. Знайдіть сьомий член прогресії. 33.3.° Знайдіть сьомий член геометричної прогресії (bn), якщо 3

b8 = 16, а знаменник прогресії q = . 4

33.4.° Послідовність (bn) така, що b1 = 8, bn + 1 = –bn. Чи є ця послідовність геометричною прогресією? 33.5.° У геометричній прогресії (yn) перший член y1 = 64, 1

а знаменник q = − . Знайдіть: 1) y6; 2) y10. 2

33.6.° У геометричній прогресії (cn) перший член c1 = 9, а знаменник q = –1. Знайдіть: 1) c21; 2) c50. 33.7.° Знайдіть знаменник і п’ятий член геометричної прогресії

1 216

1 36

1 6

, ... .

33.8.° Знайдіть знаменник і шостий член геометричної прогресії 18, 12, 8, ... .

396

§ 7. Числові послідовності

33.9.° Доведіть, що коли послідовність (xn) — геометрична прогресія, то x3x13 = x5x11. 33.10.° Доведіть, що коли послідовність (yn) — геометрична прогресія, то y4y21 = y8y17. 33.11.° Виразіть члени b8, b13 і b60 геометричної прогресії (bn) через b7 і знаменник q. 33.12.° Виразіть члени c18, c36 і c50 геометричної прогресії (cn) через c12 і знаменник q. 33.13.° Знайдіть знаменник геометричної прогресії (bn), якщо: 1

1) b1 = , b8 = 64; 2

2) b6 = 75, b8 = 27.

33.14.° Знайдіть перший член геометричної прогресії (cn), якщо: 1) c4 =

1 98

, а знаменник q = ; 7

2) c6 = 100, c9 = 100 000.

33.15.° Число 486 є членом геометричної прогресії 2, 6, 18, ... . Знайдіть номер цього члена. 33.16.° Число 96 є членом геометричної прогресії 3 2

3 8

3 4

, ... . Знайдіть номер цього члена.

33.17.° Які два числа треба вставити між числами 6 і 750, щоб вони разом із даними числами утворили геометричну прогресію? 33.18.° Які чотири числа треба вставити між числами 0,5 і 16, щоб вони разом із даними числами утворили геометричну прогресію? 33.19.° Послідовність (bn) задано формулою n-го члена bn = 5æ4n − 2. Чи є ця послідовність геометричною прогресією? У разі ствердної відповіді вкажіть її перший член і знаменник. 33.20.° Доведіть, що послідовність (xn), задана формулою n-го члена xn = 7n + 1, є геометричною прогресією, та вкажіть її перший член і знаменник. 33.21.° Послідовність (bn) є геометричною прогресією. Знайдіть: 1) b5, якщо b4 = 9, b6 = 25; 2) b17, якщо b16 = 2, b18 = 10.

397

33. Геометрична прогресія

33.22.° Послідовність (bn) є геометричною прогресією. Знайдіть b20, якщо b19 = –3, b21 = –12. 33.23.• Другий член геометричної прогресії дорівнює 6. Знайдіть добуток трьох перших членів цієї прогресії. 33.24.• Третій член геометричної прогресії дорівнює 3. Знайдіть добуток п’яти перших членів цієї прогресії. 33.25.• Дано скінченну геометричну прогресію b1, b2, ..., bn. Доведіть, що bk æbn − k +1 = b1 æbn , k m n. 33.26.• Доведіть, що для геометричної прогресії (bn) справедлива рівність bn æbk = bn + m æbk − m , k > m. •

33.27. У правильний трикутник зі стороною a послідовно вписано трикутники так, що вершини кожного наступного трикутника є серединами сторін попереднього (рис. 33.1). Доведіть, що периметри цих трикутників утворюють геометричну прогресію, і запишіть формулу n-го члена цієї прогресії. Рис. 33.1 33.28.• Чи є геометричною прогресією послідовність (n ∈ ) : 1) 2–n, 2–2n, 2–3n, 2–4n; 3) 2n, 2n + 1, 2n + 2, 2n + 3? 2 3 4 2) 2n, 2n , 2n , 2n ; У разі ствердної відповіді вкажіть знаменник прогресії. 33.29.• Послідовність (bn) є геометричною прогресією зі знаменником q. Чи є геометричною прогресією послідовність: 1) b1, b3, ..., b2n – 1; 3) b1 + b2, b2 + b3, ..., bn – 1 + bn; 2) 2b1, 2b2, ..., 2bn;

1 b1

1 b2

, ...,

1 bn

У разі ствердної відповіді вкажіть знаменник прогресії. 33.30.• Послідовність (bn) є геометричною прогресією зі знаменником q. Чи є геометричною прогресією послідовність: 1) b2, b4, ..., b2n; 2) b1b3, b2b4, b3b5, ..., bn – 2bn? У разі ствердної відповіді вкажіть знаменник прогресії.

398

§ 7. Числові послідовності

33.31.• Між числами 80 і 5 вставте три таких числа, щоб вони разом із даними числами утворювали геометричну прогресію. 33.32.• Між числами 6 і 486 вставте три такі числа, щоб вони разом із даними числами утворювали геометричну прогресію. 33.33.• Знайдіть перший член і знаменник геометричної прогресії (bn), якщо: 1) b5 = 3b3 і b6 – b2 = 48; 2) b4 + b7 =

56 9

і b5 − b6 + b7 =

14 9

;

3) b5 – b4 = 168 і b3 + b4 = –28.

33.34.• Знайдіть перший член і знаменник геометричної прогресії (bn), якщо: 1) b4 – b2 = 30 і b4 – b3 = 24; 2) b2 – b5 = 78 і b3 + b4 + b5 = –117. 33.35.• При якому значенні x значення виразів 2x + 1, x + 5 і x + 11 будуть послідовними членами геометричної прогресії? Знайдіть члени цієї прогресії. 33.36.• При якому значенні x значення виразів x + 6, x + 2 і 3x – 4 будуть послідовними членами геометричної прогресії? Знайдіть члени цієї прогресії. 33.37.• Знайдіть геометричну прогресію, яка містить 6 членів, якщо сума трьох перших її членів дорівнює 168, а сума трьох останніх дорівнює 21. 33.38.• Дано три додатних числа, які утворюють арифметичну прогресію. Їхня сума дорівнює 21. Якщо до цих чисел додати відповідно 2, 3 і 9, то отримані числа утворять геометричну прогресію. Знайдіть дані числа. 33.39.• Дано три числа, які утворюють арифметичну прогресію. Їхня сума дорівнює 30. Якщо від першого числа відняти 5, від другого відняти 4, а третє залишити без змін, то отримані числа утворять геометричну прогресію. Знайдіть дані числа.

33. Геометрична прогресія

399

33.40.• Дано три числа, які утворюють геометричну прогресію. Їхня сума дорівнює 65. Якщо від першого із цих чисел відняти 1, друге залишити без змін, а від третього відняти 19, то отримані числа утворять арифметичну прогресію. Знайдіть дані числа. 33.41.• Дано три числа, які утворюють геометричну прогресію. Їхня сума дорівнює 26. Якщо до цих чисел додати відповідно 1, 6 і 3, то отримані числа утворять арифметичну прогресію. Знайдіть дані числа. 33.42.•• Знайдіть три числа, які утворюють геометричну прогресію, якщо відомо, що їхня сума дорівнює 26, а сума квадратів цих чисел дорівнює 364. 33.43.•• Знайдіть чотири числа, з яких перших три складають геометричну прогресію, а останніх три — арифметичну, причому сума крайніх чисел дорівнює 14, а сума середніх дорівнює 12. 33.44.•• Знайдіть чотири числа, які утворюють арифметичну прогресію та мають таку властивість: якщо від другого числа відняти 2, а до четвертого додати 14, то буде отримано геометричну прогресію. ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

33.45. Човен пропливає 9 км за течією річки та 1 км проти течії за такий самий час, який потрібен плоту, щоби проплисти 4 км по цій річці. Знайдіть швидкість течії, якщо власна швидкість човна становить 8 км/год. 33.46. При яких значеннях параметра a система рівнянь ax + y = 2, має безліч розв’язків?  9x + ay = 6 33.47. Зобразіть на координатній площині множину точок, координати яких (x; y) задовольняють рівність (x − 3) (y + 2) = 3 − x æ − y − 2. 33.48. Доведіть, що при будь-якому натуральному значенні n 16n + 1 дріб є нескоротним. 40n + 2

400

§ 7. Числові послідовності

34. Сума n перших членів геометричної прогресії Розглянемо скінченну геометричну прогресію b1, b2, b3, ..., bn–1, bn. Суму членів цієї прогресії позначимо Sn. Маємо: Sn = b1 + b2 + b3 + ... + bn–1 + bn. (*) Виведемо формулу для знаходження цієї суми. Спочатку розглянемо задачу, розв’язання якої підкаже, як вивести шукану формулу. Розглянемо геометричну прогресію 1, 2, 22, ..., 262, 263 і знайдемо суму її членів S64: S64 = 1 + 2 + 22 + ... + 262 + 263. Помножимо обидві частини записаної рівності на знаменник прогресії — число 2: 2S64 = 2 + 22 + ... + 262 + 263 + 264. Знайдемо різницю 2S64 – S64: –

2S64 = S64 =

2 + 1 + 2 +

2S64 – S64 = –1 + 0 +

22 + 23 + ... + 263 + 264 22 + 23 + ... + 263 0 + 0 + ... + 0

+ 264

Звідси S64 = 264 – 1. У вас може виникнути природне запитання: чому як приклад ми вибрали саме прогресію 1, 2, 22, ..., 262, 263? Із цією послідовністю пов’язана старовинна легенда. Індійський мудрець, який придумав гру в шахи, попросив за свій винахід у раджі скромну на перший погляд винагороду: за першу клітинку шахової дошки 1 пшеничне зернятко, за другу — 2, за третю — 4 і т. д. — за кожну наступну клітинку вдвічі більше зерняток, ніж за попередню. Зрозуміло, що загальна кількість зерен, яку попросив винахідник, дорівнює S64 = 264 – 1. Багатий раджа був приголомшений, коли дізнався, що він не в змозі задовольнити «скромне» бажання мудреця. Річ у тім, що значення виразу 264 – 1 дорівнює 18 446 744 073 709 551 615.

401

34. Сума n перших членів геометричної прогресії

Щоб зрозуміти, наскільки величезним є це число, уявимо, що зерно зберігають у коморі площею 12 га. Тоді її висота була би більшою за відстань від Землі до Сонця. Скористаємося описаним прийомом для знаходження суми (*). Перепишемо рівність (*) так: Sn = b1 + b1q + b1q2 + b1q3 + ... + b1qn – 2 + b1q n – 1. Помножимо обидві частини цієї рівності на q: Snq = b1q + b1q2 + b1q3 + b1q4 + ... + b1qn – 1 + b1qn. Знайдемо різницю Snq – Sn: –

Snq = Sn =

b1q + b1q2 + b1q3 + ... + b1qn – 1 + b1qn b1 + b1q + b1q2 + b1q3 + ... + b1qn – 1

Snq – Sn = – b1 + 0 + 0 + 0 + ... +

+ b1qn

Отже, Snq – Sn = b1qn – b1. Звідси Sn (q – 1) = b1 (qn – 1). При q ≠ 1 отримуємо: Sn =

b1 (q n − 1) q −1

Цю рівність називають формулою суми n перших членів геометричної прогресії зі знаменником, відмінним від 1. Зауважимо, що отриману формулу можна довести інакше, скориставшися формулою розкладу на множники двочлена qn – 1, n ∈ . Зробіть це самостійно. Якщо q = 1, то всі члени прогресії дорівнюють першому члену. Тоді Sn = nb1. П Р И К Л А Д Для будь-якого натурального n суму n перших членів геометричної прогресії можна обчислити за формулою Sn = 10 (2n – 1). Знайдіть перший член і знаменник цієї прогресії. Р о з в ’я з а н н я. Нехай b1 — перший член даної прогресії, q — її знаменник. Тоді b1 = S1 = 10 (2 – 1) = 10; b1 + b2 = = S2 = 10 (22 – 1) = 30. Звідси b2 = 30 – b1 = 20; q = В і д п о в і д ь: b1 = 10, q = 2. 

b2 b1

= 2.

1. Як знайти суму n перших членів геометричної прогресії зі знаменником, відмінним від одиниці?

402

§ 7. Числові послідовності

2. Чому дорівнює сума n перших членів геометричної прогресії, знаменник якої дорівнює одиниці? ВПРАВИ

34.1.° Знайдіть суму n перших членів геометричної прогресії (bn) зі знаменником q, якщо: 3) b1 = –9, q = 3, n = 6; 1) b1 = 0,6, q = 2, n = 5; 2) b1 = –4, q = –1, n = 10;

4) b1 = 8, q = − , n = 4. 2

34.2.° Знайдіть суму n перших членів геометричної прогресії (bn) зі знаменником q, якщо: 1) b1 = 1, q = 2, n = 9; 2) b1 = 15, q =

2 3

, n = 3;

3) b1 = 18, q = − , n = 5; 3

4) b1 = 4, q = − 2, n = 4.

34.3.° Знайдіть суму п’яти перших членів геометричної прогресії: 1) 12, 72, 432, ...;

1 16

, − ,

, ... .

34.4.° Знайдіть суму чотирьох перших членів геометричної прогресії: 1) –0,6; 3; –15; ...; 2) 56; 42; 31,5; ... . 34.5.° Знайдіть суму шести перших членів геометричної прогресії (cn), якщо: 1) c4 = 216, а знаменник прогресії q = –3; 2) c1 = 5 5, c5 = 125 5, а знаменник прогресії q > 0. 34.6.° Знайдіть суму семи перших членів геометричної прогресії (xn), якщо x3 = 24, x8 = 768. 34.7.° Геометричну прогресію (bn) задано формулою n-го члена bn = 10æ3n − 1. Знайдіть суму п’яти перших членів прогресії. 34.8.° Геометричну прогресію (yn) задано формулою n-го члена yn = гресії.

( −2)n + 1 20

. Знайдіть суму десяти перших членів про-

403

34. Сума n перших членів геометричної прогресії

34.9.° Знаменник геометричної прогресії дорівнює

2 3

, а сума

чотирьох перших членів дорівнює 65. Знайдіть перший член прогресії. 34.10.° Сума трьох перших членів геометричної прогресії дорівнює 516, а перший член дорівнює 12. Знайдіть знаменник прогресії. 34.11.° Сума членів скінченної геометричної прогресії дорівнює 8191. Знайдіть кількість членів прогресії, якщо її перший член b1 = 1, а знаменник прогресії q = 2. 34.12.° Сума членів скінченної геометричної прогресії дорівнює 605. Знайдіть кількість членів прогресії, якщо її перший член b1 = 5, а знаменник прогресії q = 3. 34.13.• Для будь-якого натурального n суму n перших членів деякої геометричної прогресії можна обчислити за формулою Sn = 4 (3n – 1). Знайдіть третій член цієї прогресії. 34.14.• Для будь-якого натурального n суму n перших членів деякої геометричної прогресії можна обчислити за формулою   1 n  Sn = 6   −  − 1 .   2  Знайдіть четвертий член цієї прогресії. 34.15.• Знайдіть суму квадратів шести перших членів геометричної прогресії, перший член якої дорівнює 2 3, а знаменник дорівнює

•

34.16. Знайдіть суму кубів чотирьох перших членів геометричної прогресії (bn), якщо b1 = 3 і b2 = –6. 34.17.• Геометрична прогресія містить 2n членів. Сума членів, які мають парні номери, дорівнює A, а сума членів, які мають непарні номери, дорівнює B. Знайдіть знаменник прогресії. 34.18.• Доведіть, що для членів геометричної прогресії (bn) виконується рівність b2 + b4 + b6 + ... + b2n =

q 1+ q

S2n .

404

§ 7. Числові послідовності 2

1 1 1    34.19. Знайдіть суму  2 +  +  4 +  + ... +  2n + n  .      2 4 2  •• 34.20. Знайдіть кількість членів скінченної геометричної •

прогресії, знаменник якої q = − , перший член b1 = 256, а сума всіх членів Sn = 170.

34.21.•• Знайдіть кількість членів скінченної геометричної прогресії, знаменник якої q = 3, останній член cn = 162, а сума всіх членів Sn = 242. 34.22.•• Нехай a1, a2, ..., an — послідовні члени геометричної прогресії, Sn — сума її n перших членів. Доведіть, що 1 1 1 Sn = a1an  + + ... +  . a a a  1 2 n

34.23.* Знайдіть добуток 100 перших членів геометричної прогресії (bn), якщо b1 + b2 + ... + b100 = A,

1 b1

1 b2

+ ... +

1 b100

= B.

ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

34.24. Два трактористи можуть зорати поле, працюючи разом, за 6 год. За скільки годин може зорати це поле кожний тракторист, працюючи самостійно, якщо одному з них для того, щоб зорати

2 5

поля, потрібно на 4 год більше, ніж

другому, щоб зорати

1 5

поля?

34.25. Побудуйте графік рівняння

( y2 − 4) ( y + x) x2 − 1

= 0.

34.26. Знайдіть розв’язки нерівності x − a (4x − 11) l 0 залежно від значення параметра a. (x − 2) (y − 2) xy = 9, 34.27. Розв’яжіть систему рівнянь  xy − x − y = 3.

405

35. Уявлення про границю послідовності

35. Уявлення про границю послідовності. Сума нескінченної геометричної прогресії, модуль знаменника якої менший від 1 Розглянемо послідовність (an), задану формулою n-го члена an =

n n +1

Випишемо кілька перших членів цієї послідовності: 1 2

2 3

3 4

4 5

6 7

7 8

8 9

, ... .

Якщо члени цієї послідовності зображати точками на координатній прямій, то ці точки будуть розміщатися все ближче й ближче до точки з координатою 1 (рис. 35.1). a1

1 2

2 3

a3 a4 3 4

4 5 6 78 5 6 7 89

Рис. 35.1

Говорять, що зі збільшенням номера n члени послідовності (an) прямують до числа 1. Інакше кажучи, зі збільшенням номера n різниця | an – 1 | стає все меншою та меншою. Наприклад, | an – 1 | < 0,1 при n l 10, | an – 1 | < 0,0001 при n l 10 000 і т. д. Узагалі, починаючи з деякого номера n різниця | an – 1 | може стати меншою від будь-якого наперед заданого додатного числа. У цьому разі говорять, що число 1 є границею послідов ності an, і записують: lim an = 1 (тут lim — це початкові ліn→×

тери французького слова limite – границя). Також можна записати: lim

n→×

чення:

n n +1

= 1. Інколи використовують і таке позна-

→ 1 при n → ×.

406

§ 7. Числові послідовності

Послідовність, яка має границю, називають збіжною. Послідовність з n-м членом an =

1 2n

є ще одним прикладом

збіжної послідовності: зі збільшенням номера n члени цієї послідовності прямують до числа 0, тобто lim

n→×

1 2n

= 0.

Не будь-яка послідовність є збіжною. Наприклад, послідовність натуральних чисел не є збіжною. Також не є збіжною послідовність (an), де an = (–1)n. Для цих послідовностей неможливо вказати число, до якого прямують члени послідовності зі збільшенням номера члена. Досі ми розглядали суми, які складаються зі скінченної кількості доданків. Проте при розв’язуванні деяких задач доводиться розглядати суми нескінченної кількості доданків. Навіть саме словосполучення «сума нескінченної кількості доданків» може викликати здивування: адже не можна додати нескінченно багато чисел — такий процес ніколи не завершиться. Проілюструємо на прикладі, як у математиці розв’язують таку проблему. Розглянемо квадрат зі стороною 1 і поділимо його на 2 рівні частини. Одну із частин зафарбуємо, а незафарбовану знову поділимо на дві рівні частини. Знову ж таки одну з них зафарбуємо, а другу поділимо на дві рівні частини й т. д. (рис. 35.2). Після першого кроку площа зафар1

бованої фігури дорівнюватиме S1 = . 2

Після другого кроку: S2 =

Після n-го кроку: Sn =

... 1 2

1 4

1 8

+ ... +

1 2n

Отримали послідовність S1, S2, ..., Sn, ... .

+ .

2 4 1 1

Після третього кроку: S3 = Рис. 35.2

+ . 8

407

35. Уявлення про границю послідовності

Використовуючи формулу суми n перших членів геометричної прогресії, установлюємо, що після n-го кроку площа зафарбованої фігури дорівнюватиме n  1   1 n    − 1 1  1 2 2 Sn = =1−  =1− n .   1 2 2 2

−1

Оскільки площа квадрата дорівнює 1, то із цієї формули випливає, що площа незафарбованої частини дорівнює

1 2n

Діючи за зазначеним алгоритмом, ми ніколи не зможемо повністю зафарбувати квадрат. Але чим більше таких кроків буде зроблено, тим менше площа зафарбованої частини відрізнятиметься від площі даного квадрата, а площа незафарбованої частини все менше відрізнятиметься від нуля. Цей факт підтверджується тим, що для послідовності (Sn), заданої формулою Sn = 1 − Справді, lim

n→×

1 2n

, виконується рівність lim Sn = 1. n→×

= 0.

1 1  1 1 1 Звідси lim  1 − n  = 1, тобто lim  + + + ... + n  = 1.   n→×  n → × 2 4 8 2 2  Це означає, що сума n перших членів геометричної про-

гресії

1 2

1 4

1 8

, ... при необмеженому збільшенні n прямує

до числа 1. Тому доцільно домовитися вважати число 1 сумою нескінченної геометричної прогресії 1 2

1 4

1 8

+ ... +

1 2n

1 2

1 4

1 8

, ... . Записують:

+ ... = 1.

Узагальнимо розглянутий приклад. Розглянемо довільну нескінченну геометричну прогресію b1, b2, b3, ..., bn, ..., у якої | q | < 1. Сума n перших її членів обчислюється за формулою Sn =

b1 (q n − 1) q −1

408

§ 7. Числові послідовності

Запишемо: Sn =

b1 (q n − 1) q −1

b1 − b1q n 1− q

b1 1− q

−

b1 1− q

æq n .

При | q | < 1 виконується рівність lim q n = 0 (цей факт буде n→×

доведено в курсі математики 10 класу). Тоді lim

n→×

b1 1− q

æq n = 0.

b b  b  Звідси lim Sn = lim  1 − 1 q n  = 1 . n→× n→× 1 − q  1− q 1− q

Число

b1 1− q

називають сумою нескінченної геометричної

прогресії (bn), у якої | q | < 1, і записують: b1 + b2 + b3 + ... + bn + ... =

b1 1− q

Якщо суму нескінченної геометричної прогресії позначити буквою S, то можна записати таку формулу: S=

b1 1−q

Розглянемо геометричну прогресію 1, 2, 22, 23, ..., 2n, ..., у якої q = 2, тобто | q | > 1. У попередньому пункті ми переконалися, що вже сума її перших 64 членів — величезне число. Зрозуміло, що при необмеженому збільшенні n сума n перших членів цієї прогресії не прямує до жодного числа. У такому разі говорять, що розглядувана нескінченна прогресія суми не має. Узагалі, про суму нескінченної геометричної прогресії можна говорити лише тоді, коли | q | < 1. Ви знаєте, що кожне раціональне число, тобто дріб виду

m n

, де m — ціле число, а n — натуральне, можна по-

дати у вигляді скінченного десяткового дробу або у вигляді нескінченного періодичного десяткового дробу. Наприклад,

5 8

= 0,625;

5 11

= 0, 454545..., тобто

5 11

= 0,(45).

409

35. Уявлення про границю послідовності

Ви вмієте подавати скінченний десятковий дріб у вигляді 625

звичайного дробу. Наприклад, 0,625 =

1000

. Скоротивши цей

дріб на 125, отримаємо, що 0,625 = . 8

Проте ви ще не �� знаєте, як�� подавати нескінченний періодичний десятковий дріб у вигляді звичайного дробу. Покажемо на прикладі, як це можна зробити за допомогою поняття суми нескінченної геометричної прогресії. Розглянемо нескінченний періодичний десятковий дріб 0,(45). Подамо це число у вигляді суми: 0,(45) = 0,454545... = 0,45 + 0,0045 + 0,000045 + ... . Доданки 0,45; 0,0045; 0,000045; ... є членами нескінченної геометричної прогресії (bn), у якої b1 = 0,45, q = 0,01. Оскільки | q | < 1, то можемо знайти суму цієї прогресії: S= Тому 0,(45) =

5 11

0, 45 1 − 0, 01

0, 45 0, 99

45 99

5 11

П Р И К Л А Д 1 Подайте нескінченний періодичний десятковий дріб 0,2(54) у вигляді звичайного дробу. Р о з в ’я з а н н я. Маємо: 0,2(54) = 0,2545454... = 0,2 + 0,0545454... = 0,2 + 0,054 + + 0,00054 + 0,0000054 + ... . Нескінченний періодичний десятковий дріб 0,0545454... можна розглядати як суму нескінченної геометричної прогресії, перший член якої дорівнює b1 = 0,054, а знаменник q = 0,01. Тоді 0, 0545454... =

0, 054 1 − 0, 01

0, 054 0, 99 3

Звідси 0,2(54) = 0,2 + 0, 0(54) = 0,2 + В і д п о в і д ь:

14 55

. 

990 55 1 3 14

410

§ 7. Числові послідовності

П Р И К Л А Д 2 Дано правильний трикутник зі стороною a. Із висот цього трикутника побудовано другий правильний трикутник, із висот другого побудовано третій трикутник і т. д. Знайдіть суму периметрів і суму площ усіх трикутників. Р о з в ’я з а н н я. Висота правильного трикутника зі стороною a дорівнює ною

a 3 2

дорівнює

, висота правильного трикутника зі сторо-

a 3 2

3a 4

і т. д. Тоді периметри даних

трикутників утворюють послідовність 3a, є геометричною прогресією зі знаменником

3a 3 2 3 2

9a 4

, ..., що

, який менший

від 1. Отже, суму периметрів S можна обчислити за формулою 3a

1−

. Звідси S =

6a 2− 3

(

6a 2 + 3

(2 − 3 ) (2 +

)

(

)

= 6a 2 + 3 .

Площа правильного трикутника зі стороною a дорівнює a2

3 4

; площа правильного трикутника зі стороною 2

a 3 2

 a 3 3 a 3 3 дорівнює  æ æ ; площа правильного трикут=  2  4 4 4 2 2 3a 3 a2 3  3   3a  ника зі стороною = дорівнює   æ æ  і т. д.  4  4 4 4 4 Отже, площі трикутників утворюють послідовність, яка 2

є геометричною прогресією з першим членом менником

мулою S =

3 4

і зна-

. Отже, суму площ S можна обчислити за фор-

4 a2

3 4

1−

3 4

. Звідси S = a2 3.

(

)

В і д п о в і д ь: 6a 2 + 3 ; a2 3. 

411

35. Уявлення про границю послідовності

П Р И К Л А Д 3 Знайдіть знаменник q нескінченної геометричної прогресії (| q | < 1), у якої кожний член у 4 рази більший за суму всіх її наступних членів. Р о з в ’я з а н н я. Нехай an — довільний член прогресії, an + 1 — наступний за ним член. Розглянемо нескінченну геометричну прогресію з першим членом an + 1 і знаменником q (| q | < 1). Тоді її сума дорівнюватиме an =

4an + 1 1− q

, тобто an =

4an q 1− q

an + 1 1− q

. За умовою

. Оскільки жодний член геомет

ричної прогресії не дорівнює нулю, то отримуємо: 1 = 1

4q 1− q

Звідси q = . 5

В і д п о в і д ь:

1 5

. 

ВПРАВИ

35.1.° Обчисліть суму нескінченної геометричної прогресії (bn) зі знаменником q, якщо: 3

1) b1 = 24, q = ;

3) b1 = 63, q = − ;

2) b1 = –84, q = − ; 3

4) b1 = –81, q = − . 7

35.2.° Обчисліть суму нескінченної геометричної прогресії (bn) зі знаменником q, якщо: 2

1) b1 = 15, q = ; 3

2) b1 = 18, q = − . 4

35.3.° Знайдіть суму нескінченної геометричної прогресії: 1) 10; 1; 0,1; ...; 3) 6; –3; 1,5; ... . 2) 0,3; 0,03; 0,003; ...; 35.4.° Знайдіть суму нескінченної геометричної прогресії: 1) 64, 24, 9, ...; 2) –396, 330, –275, ... .

412

§ 7. Числові послідовності

35.5.° Подайте нескінченний періодичний десятковий дріб у вигляді звичайного дробу: 1) 0,1111...; 4) 0,416416416...; 7) 1,181818...; 2) 0,(5); 5) 0,2666...; 8) 2,3(36). 3) 0,(24); 6) 0,6252525...; 35.6.° Подайте нескінченний періодичний десятковий дріб у вигляді звичайного дробу: 1) 0,222...; 3) 0,(28); 5) 3,454545...; 2) 0,666...; 4) 0,1777...; 6) 1,4(12). 35.7.° Знайдіть суму нескінченної геометричної прогресії: 1)

2, –1,

1 2

2) 3 3, 3,

, ...;

3 +1 3 −1

3 −1

, 1,

3 +1

, ... .

3, ...;

35.8.° Знайдіть суму нескінченної геометричної прогресії: 1)

3 2

, 1,

2 3

, ...;

2 +1 2 −1

1 2− 2

1 2

, ... .

35.9.° Знайдіть перший член нескінченної геометричної про4

гресії, сума якої дорівнює 63, а знаменник дорівнює

35.10.° Сума нескінченної геометричної прогресії дорівнює –60, а її перший член дорівнює –65. Знайдіть знаменник прогресії. 35.11.° Знайдіть суму нескінченної геометричної прогресії (bn), якщо: 1) b3 = 4, b5 = 2;

2) b1 + b3 = 20, b2 + b4 =

20 3

35.12.° Знайдіть суму нескінченної геометричної прогресії (bn), якщо: 1) b2 = 54, b5 = 2; 2) b2 – b4 = 48, b1 – b3 = 240. 35.13.° (Задача Ферма1.) Покажіть, що коли S є сумою нескінченної геометричної прогресії (bn), то 1

S S − b1

П’єр Ферма́ — видатний французький математик.

b1 b2

413

35. Уявлення про границю послідовності

35.14.• Сума нескінченної геометричної прогресії дорівнює 2, 7

а сума чотирьох її перших членів дорівнює 1 . Знайдіть 8

перший член і знаменник цієї прогресії.

35.15.• Сума нескінченної геометричної прогресії дорівнює 256, а сума трьох її перших членів дорівнює 252. Знайдіть перший член і знаменник цієї прогресії. 35.16.• Знайдіть суму нескінченної геометричної прогресії (bn), якщо b2b4 = 36 і b3 + b5 = 8. 35.17.• Знайдіть суму нескінченної геометричної прогресії (cn), якщо c3c5 = 20 і c2 + c4 = 12 5. 35.18.• Розв’яжіть рівняння: 1) 1 + x + x2 + ... = 4, якщо | x | < 1; 2) 1 −

1 x

1 x2

− ... = 1,5, якщо | x | > 1.

35.19.• Розв’яжіть рівняння 1 − x2 + x4 − ... =

16 17

, якщо | x | < 1.

35.20.• Знайдіть знаменник нескінченної геометричної прогресії, перший член якої в 1,5 раза більший за суму решти її членів. 35.21.• Знайдіть знаменник нескінченної геометричної прогресії, сума двох перших членів якої у 8 разів більша за суму решти її членів. 35.22.• Сума чотирьох перших членів нескінченної геомет ричної прогресії зі знаменником q, | q | < 1, становить

9 25

суми всіх її членів. Знайдіть перший член і знаменник цієї прогресії, якщо другий член прогресії дорівнює 8, а перший є додатним. 35.23.• У нескінченній геометричній прогресії зі знаменником q, | q | < 1, сума членів з непарними номерами дорівнює 36, а сума членів з парними номерами дорівнює 12. Знайдіть перший член і знаменник прогресії.

414

§ 7. Числові послідовності

35.24.• У квадрат зі стороною a вписано квадрат, вершинами якого є середини сторін першого квадрата, у другий квадрат вписано третій, вершинами якого є середини сторін другого, і т. д. (рис. 35.3). Знайдіть суму площ усіх квадратів. 35.25.• Геометричну фігуру складено Рис. 35.3 з нескінченної послідовності рівносторонніх трикутників, розміщених так, як показано на рисунку 35.4. Площа кожного наступного трикутника вдвічі менша від площі попереднього. Сторона першого трикутника дорівнює 4 см. Чи поміститься така геометрична фігура на аркуші вашого зошиту?

Рис. 35.4

35.26.• У коло радіуса R вписано правильний трикутник, у трикутник вписано коло, у це коло вписано правильний трикутник і т. д. Знайдіть суму: 1) периметрів усіх трикутників; 2) площ трикутників; 3) довжин кіл; 4) площ кругів, обмежених даними колами. 35.27.• У квадрат зі стороною a вписано коло, у коло вписано квадрат, у цей квадрат вписано коло, у яке знову вписано квадрат, і т. д. Знайдіть суму: 1) периметрів усіх квадратів; 2) площ квадратів; 3) довжин кіл; 4) площ кругів, обмежених даними колами. 35.28.•• Побудуйте графік функції y = x2 + де x ≠ 0.

x2 1 + x2

x2 (1 + x2 )2

+ ...,

415

36. Сумування

35.29.•• Побудуйте графік функції y= x+

x 1+

(1 +

)

+ ...,

де x > 0. ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

35.30. Одному робітникові для виконання виробничого зав дання потрібно на 4 год менше, ніж другому. Перший робітник пропрацював 2 год, а потім його змінив другий. Після того як другий робітник пропрацював 3 год, вияви лося, що виконано

1 2

завдання. За скільки годин може

виконати це завдання кожний робітник, працюючи само стійно? 35.31. Дослід полягає в одночасному підкиданні трьох граль них кубиків. Знайдіть ймовірність того, що випадуть дві трійки та одна двійка. 35.32. При яких значеннях параметра a система рівнянь x2 + (y − 2)2 = 1, має три розв’язки?  y = x + a 35.33. Розв’яжіть рівняння 6x2 + 3x2 + 2x + 4 = 13 − 4x.

36. Сумування Разом з кожною послідовністю a1, a2, a3, ..., an, ... можна розглядати й таку послідовність (Sn): S1 = a1, S2 = a1 + a2, S3 = a1 + a2 + a3, ..., Sn = a1 + a2 + ... + an, ... . Знаходження формули n-го члена послідовності (Sn) на зивають сумуванням перших n членів послідовності (an). Оскільки ви знаєте формули для обчислення суми n пер ших членів арифметичної і геометричної прогресій, то тим самим умієте сумувати перші n членів цих послідовностей.

416

§ 7. Числові послідовності

За допомогою грецької літери S (сигма) суму a1 + a2 + ... + an n

записують так:

∑a.

k =1

∑k;

Наприклад, 12 + 22 + 32 + ... + n2 =

k =1

∑k.

13 + 23 + 33 + ... + n3 =

k =1

У п. 22 було встановлено, що n

∑k

n (n + 1) (2n + 1) 6

k =1

;

∑

 n (n + 1)  k =  .  2 3

k =1

Це означає, що ви вмієте сумувати перші n членів відповідно послідовності квадратів і послідовності кубів натуральних чисел. Одним з ефективних способів сумування є використання раніше доведених формул. П Р И К Л А Д 1 Знайдіть суму Р о з в ’я з а н н я. Маємо:

2 4 k 2 æk + 1

=k+

8 1 2k

+ ... +

2n æn + 1 2n

Тоді дану суму можна переписати так: 1  1  1 1    1 + 1  +  2 + 2  +  3 + 3  + ... +  n + n  . Звідси 2 2 2 2 1  1  1 1    1 + 1  +  2 + 2  +  3 + 3  + ... +  n + n  = 2 2 2 2 1 1 1 1 = (1 + 2 + 3 + ... + n) +  + 2 + 3 + ... + n  = 2 2 2 2 

= n

Отже,

∑

k =1

2k æk + 1 2k

n (n + 1)

2 n (n + 1) 2

+1−

2n 1

. 

П Р И К Л А Д 2 Знайдіть суму 1 + 12 + 45 + ... + n2 (2n – 1). Р о з в ’я з а н н я. Запишемо: k2 (2k – 1) = 2k3 – k2. Звідси 1 + 12 + 45 + ... + n2 (2n – 1) = = (2æ13 − 12 ) + (2æ23 − 22 ) + (2æ33 − 32 ) + ... + (2æn3 − n2 ) =

417

36. Сумування n

k =1

= 2 (13 + 23 + ... + n3 ) − (12 + 22 + ... + n2 ) = 2 ∑ k3 − ∑ k2 = 2

n (n + 1) (2n + 1) n (n + 1) n (n + 1) (2n + 1)  n (n + 1)  = 2æ − = − =    2 6 2 6

n (n + 1) (3n2 + n − 1)

. 

П Р И К Л А Д 3 Знайдіть суму 7 + 77 + 777 + 77 ... 7 . n

Р о з в ’я з а н н я. Оскільки 77 ... 7 = 7æ11 ... 1, то для розв’язу n

вання задачі достатньо знайти суму Sn = 1 + 11 + 111 + ... + 11 ... 1 n

і отриманий результат помножити на 7. Маємо: Sn = =

1 9

10 − 1 9

102 − 1 9

103 − 1 9

(10 + 102 + ... + 10n ) −

+ ... +

10n − 1 9

(1 + 1 + ... + 1) =

9 n

1 10 (10 − 1)

= æ 9

10 − 1

Шукана сума дорівнює

−

10 (10 − 1)

9 81 n 70 (10 − 1) 7n 81

−

− . 9

. 

Якщо для даної послідовності (an) вдається знайти таку послідовність (bn), що an = bn + 1 – bn, тоді суму

∑a

k =1

знайти

легко. Справді, a1 + a2 + ... + an = (b2 – b1) + (b3 – b2) + (b4 – b3) + + ... + (bn + 1 – bn) = bn + 1 – b1. П Р И К Л А Д 4 Знайдіть суму 1æ1! + 2æ2 ! + 3æ3 ! + ... + næn !. Р о з в ’я з а н н я. Маємо: næn ! = (n + 1)! − n !. Тепер можна записати: n

∑ kæk ! = (2 ! − 1!) + (3 ! − 2 !) + (4 ! − 3 !) + ... + ((n + 1)! − n !) =

k =1

− 2 !) + (4 ! − 3 !) + ... + ((n + 1)! − n !) = (n + 1)! − 1.. 

418

§ 7. Числові послідовності

П Р И К Л А Д 5 Доведіть, що коли послідовність (an) — арифметична прогресія з ненульовими членами, то 1 a1a2

1 a2 a3

+ ... +

Р о з в ’я з а н н я. Маємо:

an an + 1

1 an an + 1

n a1an + 1

1  1  1 − æ , де d — різ an an + 1  d

ниця прогресії. Тоді 1 a1a2

1 a2 a3

+ ... +

1 an an + 1

1 a2 a3

+ ... +

an an + 1

 1 1 1  1 1 1 1  1  1 =  −  ⋅ +  −  ⋅ + ... + − æ =   a1 a2  d  a2 a3  d  an an + 1  d 1 1 1 1 1 1 1  1 1 1  − + − + ... + − = − = d  a1 a2 a2 a3 an an + 1  d  a1 an + 1 

an + 1 − a1

da1 æan + 1

a1 + dn − a1

da1 æan + 1

n a1an + 1

. 

П Р И К Л А Д 6 Знайдіть суму 5 1æ2

13 2æ3

25 3æ4

+ ... +

2n2 + 2n + 1 n (n + 1)

Р о з в ’я з а н н я. Маємо: 2n2 + 2n + 1 n (n + 1)

2n (n + 1) + 1 n (n + 1)

=2+

1 n (n + 1)

=2+

1 n

−

1 n +1

Тоді можна записати: n

∑

k =1 n

∑

k =1

2k + 2k + 1 k (k + 1)

2k2 + 2k + 1 k (k + 1)

1 1  1 1  1  = 2 + −  + 2 + −  + 2 + −      1 2 2 3 3

1 1  1 1  1 1 1 1    =  2 + −  +  2 + −  +  2 + −  + ... +  2 + − =   1 2  2 3  3 4 n n + 1

= 2n + 1 −

1 n +1

n (2n + 3) n +1

. 

419

36. Сумування

ВПРАВИ

36.1.• Знайдіть суму: 1) 2 + 10 + 30 + ... + n (n2 + 1); 2) 1æ2æ3 + 2æ3æ4 + ... + n (n + 1) (n + 2). 36.2.• Знайдіть суму 1æ2 + 2æ3 + ... + n (n + 1). 5k æk − 1

∑

36.3.• Знайдіть суму

3k + 1 æk2 + 3k æk + 1

∑

36.4.• Знайдіть суму

k =1

36.5.• Знайдіть суму: 1) 9 + 99 + 999 + ... + 99 ... 9; n

2) 5 + 55 + 555 + ... + 55 ... 5. n

36.6.•• Доведіть, що коли послідовність (an) — арифметична прогресія з додатними членами, то 1 a1 +

a2 +

+ ... +

1 an +

an + 1

36.7.•• Знайдіть суму: 1) 2) 3) 4)

1 1æ5 3

1 5æ9 7

9æ13 13

1æ2 2æ3 3æ4 1 2 3 2! 3 4

3! 5 36

4! 7

+ ... +

(4n − 7) (4n − 3)

n2 + n + 1 n (n + 1)

;

(n + 1) ! 2n + 1

+ ... +

144

n2 (n + 1)2

36.8.•• Знайдіть суму: 1) 2)

1 2æ7 3 1æ2

+ +

1 7æ12 13 2æ3

1 12æ17 37

3æ4

+ ... +

1 (5n − 3) (5n + 2)

n3 + n2 + 1 n (n + 1)

;

n a1 +

an + 1

420

§ 7. Числові послідовності n

36.9.* Знайдіть суму

∑

k =1

36.10.* Знайдіть суму 36.11.* Знайдіть де a ≠ 1.

1 1

1æ2æ3

суму

(k + 1)2 − 1

1 2æ3æ4

+ ... +

1 n (n + 1) (n + 2)

Sn = 1 + 2a + 3a2 + 4a3 + ... + næa n − 1 ,

ВПРАВИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

36.12. Набираючи щодня на 3 сторінки тексту більше, ніж планувалося, оператор комп’ютерного набору закінчив роботу обсягом 60 сторінок на день раніше строку. Скільки сторінок тексту набирав він за день? 36.13. При яких значеннях параметра a рівняння x2 − (2a + 2) x + 6a − 3 2 + x − x2

має єдиний розв’язок? 36.14. Побудуйте на координатній площині множину точок, координати яких (x; y) задовольняють систему нерівностей y m x ,  2 2 x + y m 1. 36.15. Розв’яжіть рівняння 2 (x2 + x + 1)2 − 7 (x − 1)2 = 13 (x3 − 1).

Головне в параграфі 7

421

Наші розумниці У 2021 р. відбулась ювілейна десята Європейська олімпіада серед дівчат (EGMO). Українські школярки неодноразово ставали переможницями цих престижних змагань: Софія Дубова (2014 рік), Ольга Шевченко (2017 рік) та Аліна Гарбузова (2018 рік) виборювали першість серед усіх учасниць, розв’язавши абсолютно всі запропоновані задачі. Гідно виступила наша команда й у 2021 році, посівши почесне 5-те місце. Роксолана Іванчук, Єлизавета Горох і КароКоманда України на ліна Сусол здобули срібні медалі, десятій олімпіаді EGMO а Софія Рябчун — бронзову. Зліва направо:• Упевнені, що наші розумниці Іванчук Роксолана (Київ), • й у майбутньому гідно представ Горох Єлизавета (Київ), • лятимуть Україну на аренах маРябчун Софія (Київ), • Сусол Кароліна (Ужгород) тематичних змагань. ГОЛОВНЕ В ПАРАГРАФІ 7 Послідовність Об’єкти, які пронумеровано поспіль натуральними числами 1, 2, 3, ..., n, ..., утворюють послідовності. Арифметична прогресія Послідовність, кожний член якої, починаючи з другого, дорівнює попередньому члену, до якого додано одне й те саме число, називають арифметичною прогресією. Зазначене число називають різницею арифметичної прогресії. Формула n-го члена арифметичної прогресії an = a1 + d (n – 1)

422

§ 7. Числові послідовності

Властивість членів арифметичної прогресії Будь-який член арифметичної прогресії, крім першого (і останнього, якщо прогресія є скінченною), дорівнює середньому арифметичному двох сусідніх із ним членів: an =

an − 1 + an + 1 2

Формули суми n перших членів арифметичної прогресії Sn =

a1 + an 2

æn; Sn =

2a1 + d (n − 1) 2

æn

Геометрична прогресія Геометричною прогресією називають послідовність із відмінним від нуля першим членом, кожний член якої, починаючи з другого, дорівнює попередньому члену, помноженому на одне й те саме відмінне від нуля число. Це число називають знаменником геометричної прогресії. Формула n-го члена геометричної прогресії bn = b1qn – 1 Властивість членів геометричної прогресії Квадрат будь-якого члена геометричної прогресії, крім першого (і останнього, якщо прогресія є скінченною), до2 рівнює добутку двох сусідніх із ним членів: bn = bn − 1bn + 1 . Формула суми n перших членів геометричної прогресії Sn =

b1 (q n − 1) q −1

Формула суми нескінченної геометричної прогресії, модуль знаменника якої менший від 1 S=

b1 1− q

423

ДРУЖИМО З КОМП’ЮТЕРОМ Ви продовжите вдосконалювати свої навички користування комп’ютером, що їх набули в 7 і 8 класах, опановувати нові інструменти та нові програмні засоби. Нагадаємо, що, крім завдань, наведених у цьому розділі, ви можете використовувати різноманітні програми, створені для вивчення шкільного курсу математики. Ви можете звертатися до глобальної мережі «Інтернет» для пошуку таких програм та іншої додаткової інформації до курсу алгебри. Якщо ви плануєте вибрати професію, що потребує постійно використовувати знання з математики, то можна почати опановувати математичні пакети (наприклад, MathCad, MathLab і т. п.), які містять потужний інструментарій для математичних обчислень, геометричних побудов тощо. У цьому розділі наведено завдання, які ви можете виконувати за допомогою комп’ютера в міру вивчення відповідних тем. Для тих, хто любить програмування, пропонуємо створювати алгоритми та програми, у яких використовуватимуться набуті математичні знання. Поки ви не вивчили на достатньому рівні яку-небудь мову програмування, досить придумати алгоритм і записати його словами або у вигляді блок-схеми; у міру вивчення мов програмування ви можете реалізовувати ці алгоритми у вигляді програм. Зауважимо, що вміння складати алгоритми (послідовності дій) стане вам у нагоді не тільки в програмуванні, а й в інших областях діяльності. До п. 2 «Функція» 1. Які способи задання функції є зручними для того, щоби подати цю функцію за допомогою комп’ютера? Які інструменти для цього можна використати? 2. Які стандартні функції є в табличному редакторі, яким ви користуєтесь? До п. 3 «Зростання і спадання функції. Найбільше і най менше значення функції» 3. Функцію задано таблично. Запишіть алгоритм для пошуку проміжків знакосталості та алгоритм для пошуку

424

Дружимо з комп’ютером

проміжків зростання і спадання функції. Яку умову має задовольняти розташування інформації у цій таблиці? Чи можна створити такий алгоритм для інших способів задання функції? Чому? 4. Припустимо, що у вас є підпрограма, яка дає змогу обчислити значення деякої функції в будь-якій точці. Чи можна за допомогою цієї підпрограми знайти всі нулі цієї функції? Зробіть висновок про особливості розв’язування рівнянь за допомогою комп’ютера. Знайдіть в інтернеті інформацію про чисельні методи розв’язування рівнянь. До п. 4 «Парні та непарні функції» 5. Задайте в табличному редакторі яку-небудь функцію для додатних значень аргументу. Доповніть таблицю так, щоб отримати: 1) парну функцію; 2) непарну функцію. Як зробити це автоматично? Побудуйте графік цієї функції. До п. 5 «Як побудувати графіки функцій y = kf (x) і y = f (kx), якщо відомо графік функції y = f (x)» 6. За допомогою табличного редактора задайте яку-небудь функцію y = f (x) таблично та побудуйте на підставі таблиці графік цієї функції. Які зміни треба внести до таблиці, щоб отримати графік функції y = kf (x)? Як зробити це автоматично? Побудуйте таким чином кілька графіків функції y = kf (x) для різних значень k. Розташуйте всі ці графіки на одному рисунку. 7. Побудуйте графік якої-небудь функції y = f (x) за допомогою графічного редактора. Які інструменти графічного редактора треба використати, щоб отримати із цього графіка графік функції y = kf (x) при k > 1; при 0 < k < 1; при k = –1? Як можна використати ці інструменти, щоб отримати графік функції y = kf (x) при k < 0? 8. Придумайте самостійно та виконайте завдання, які ілюструють побудову графіка y = f (kx) за допомогою табличного редактора та за допомогою графічного редактора. Які окремі випадки потрібно розглянути?

Дружимо з комп’ютером

425

До п. 6 «Як побудувати графіки функцій y = f (x) + b і y = f (x + a), якщо відомо графік функції y = f (x)» 9. За допомогою табличного редактора задайте яку-небудь функцію y = f (x) таблично та побудуйте на підставі таблиці графік цієї функції. Які зміни треба внести до таблиці, щоб отримати графік функції y = f (x) + b? y = f (x + a)? y = f (x + a) + b? Як зробити це автоматично? Побудуйте таким чином кілька графіків функції y = f (x + a) + b для різних значень a і b. Розмістіть їх на одному рисунку. 10. Побудуйте графік якої-небудь функції y = f (x) за допомогою графічного редактора. Які інструменти графічного редактора треба використати, щоб отримати із цього графіка графік функції y = f (x) + b? y = f (x + a)? Як можна використати ці інструменти, щоб отримати графік функції y = f (x + a) + b? До п. 7 «Як побудувати графіки функцій y = f (| x |) і y = | f (x) |, якщо відомо графік функції y = f (x)» 11. За допомогою табличного редактора задайте яку-небудь функцію y = f (x) таблично та побудуйте її графік. Які зміни треба внести в таблицю, щоб отримати графік функції y = f (| x |)? y = | f (x) |? Як зробити це автоматично? До п. 8 «Квадратична функція, її графік і властивості» 12. Параболу задано формулою y = ax2 + bx + c. Запишіть алгоритм, вхідними даними для якого є значення a, b, c. Алгоритм має визначити такі характеристики параболи: напрям віток, координати вершини, точки перетину з осями координат, на підставі чого зробити висновок, яку частину параболи доцільно зобразити на графіку. Користуючись цим алгоритмом, визначте, яку ділянку параболи доцільно зобразити на графіку. Автоматизуйте процес складання відповідної таблиці значень функції та побудуйте графік за отриманою таблицею. Як ви будете вибирати значення аргументу функції для цієї таблиці, щоб графік став якомога точнішим?

426

Дружимо з комп’ютером

До п. 9 «Розв’язування квадратних нерівностей» 13. Користуючись таблицею, наведеною в п. 9, запишіть алгоритм для розв’язування квадратної нерівності ax2 + bx + + c > 0, вхідними даними для якого є значення a, b, c. Які вхідні дані треба додати до цього алгоритму та як змінити його, щоб можна було розв’язувати також нерівності ax2 + bx + c < 0, ax2 + bx + c l 0, ax2 + bx + c m 0? До п. 10 «Розв’язування нерівностей методом інтервалів» 14. Нехай деяку функцію визначено на R, задано нулі й точки розриву цієї функції та є підпрограма, яка дає змогу обчислити значення функції в будь-якій точці. Запишіть алгоритм, вихідними даними якого є проміжки знакосталості цієї функції із вказанням знака функції на кожному проміжку. До п. 11 «Розміщення нулів квадратичної функції відносно заданої точки» 15. Запишіть алгоритм, який за коефіцієнтами квадратного рівняння та значенням a визначає, як розташоване число a на координатній прямій відносно коренів даного рівняння. Які окремі випадки треба розглянути? До п. 12 «Рівняння з двома змінними та його графік» 16. Припустимо, що рівняння з двома змінними f (x; y) = 0 задано дуже складною формулою f (x; y), тому для побудови його графіка неможливо скористатися ні способами, вивченими в п. 12, ні табличним редактором. Проте існує підпрограма, яка дає змогу обчислити значення f (x; y) для заданих значень змінних. Як побудувати графік цього рівняння на екрані комп’ютера? Наскільки адекватним буде цей графік? До п. 13 «Графічний метод розв’язування систем рівнянь із двома змінними» 17. Остап Забудько захотів розв’язати систему рівнянь із двома змінними таким чином: для кожного з них побудувати

Дружимо з комп’ютером

427

графік рівняння, задавши в табличному редакторі таблицю відповідних значень, а потім знайти на екрані комп’ютера точки перетину цих графіків. У чому полягають недоліки цього плану? До п. 14 «Розв’язування систем рівнянь із двома змінними методом підстановки і методами додавання та множення» 18. Нехай дано дві множини, які являють собою розв’язки двох рівнянь із двома змінними. Запишіть алгоритм, який робить висновок: чи є задані рівняння рівносильними? чи є одне з них наслідком другого (якщо так, то яке саме)? За допомогою якої структури даних ви подаватимете множину розв’язків рівняння з двома змінними? До п. 15 «Метод заміни змінних та інші способи розв’я зування систем рівнянь із двома змінними» 19. Запишіть алгоритм, який визначає, чи є многочлен: 1) однорідним; 2) симетричним. 20. Користуючись алгоритмом, створеним у попередньому завданні, запишіть алгоритм, який видає рекомендацію щодо застосування способів розв’язування системи двох рівнянь із двома змінними, вивчених у цьому пункті. До п. 16 «Нерівності з двома змінними» 21. Опануйте засоби графічного редактора, які дають змогу зобразити на екрані комп’ютера множину розв’язків нерівності з двома змінними. Коли границю цієї області потрібно зобразити суцільною лінією, а коли — пунктирною? 22. Запишіть алгоритм, який визначає, яка фігура є графіком заданої лінійної нерівності з двома змінними. До п. 17 «Системи нерівностей із двома змінними» 23. Нехай є кілька функцій fi (x; y) і для кожної з них існує підпрограма, яка дає змогу обчислити значення функції fi (x; y) для заданих значень змінних. Як побудувати на екрані комп’ютера графік множини розв’язків системи нерівностей, кожна з яких має вигляд fi (x; y) > 0?

428

Дружимо з комп’ютером

До п. 19 «Нерівності між середніми величинами. Нерів ність Коші — Буняковського» 24. Напишіть програму для обчислення середнього квадратичного, середнього арифметичного, середнього геометричного, середнього гармонічного даних чисел a і b. Перевірте за її допомогою виконання співвідношення між цими величинами. До п. 20 «Математичне моделювання» 25. Проаналізуйте задачі цього пункту. Опишіть кожну з них у якомога загальнішому вигляді. Знайдіть ті з них, які мають однакові математичні моделі. Запишіть алгоритм для розв’язування кожної задачі в загальному вигляді, опишіть, що є вхідними та вихідними даними для цього алгоритму. До п. 21 «Відсоткові розрахунки» 26. Як використовувати калькулятор для обчислень за формулою складних відсотків? Розв’яжіть задачі 21.2, 21.3 за допомогою калькулятора. 27. Проаналізуйте задачі цього пункту. Знайдіть ті з них, які мають однакові математичні моделі. Складіть список «типових» задач, пов’язаних з відсотковими розрахунками. Запишіть алгоритм для розв’язування кожної задачі в загальному вигляді, опишіть, що є вхідними та вихідними даними для цього алгоритму. До п. 22 «Метод математичної індукції» 28. Чи можна для того, щоб довести справедливість деякого твердження для всіх n ∈ N, замість методу математичної індукції використати метод перебору? Чому? До п. 23 «Основні правила комбінаторики. Перестановки» 29. Як можна проілюструвати за допомогою табличного редактора правило суми? правило добутку? Виберіть задачі із цього пункту та проілюструйте їх. 30. Напишіть програму для обчислення факторіала натурального числа, використовуючи цілі типи даних. Визначте,

Дружимо з комп’ютером

429

на яких значеннях вхідних даних програма припиняє працювати через переповнення. 31. Ознайомтеся з поняттям рекурсії. Як, використовуючи це поняття, сформувати весь набір перестановок для заданої множини? Чим схожі поняття рекурсії та метод математичної індукції? До п. 24 «Розміщення» 32. Як сформувати весь набір розміщень по k елементів для заданої множини з n елементів? 33. Ознайомтеся з поняттям «дерево варіантів». Як можна застосувати це поняття для розв’язування комбінаторних задач? До п. 25 «Сполуки (комбінації)» 34. Напишіть програму, яка за заданими натуральними n і k видає значення Pn, Ank , Cnk . Які перевірки й обмеження потрібно врахувати? Скористайтеся результатами, отриманими під час написання програми обчислення факторіала. До п. 26 «Частота та ймовірність випадкової події» 35. Як можна використати комп’ютер в експериментах з визначення статистичної ймовірності? Завдання цього пункту наочно демонструють переваги використання комп’ютера для статистичних обчислень. Більш того, сучасні табличні редактори можуть взяти на себе багато технічної роботи з виконання обчислень. Опануйте інструменти табличного редактора, які дають змогу за даними, які вже є в таблиці, обчислити нові дані й занести їх у таблицю. 36. Виконайте вправу 26.6 за допомогою табличного редактора. Чи можете ви автоматизувати отримання відповідей? 37. Перенесіть наведену в задачі 26.13 таблицю в табличний редактор. Додайте стовпчик «ймовірність того, що вибраний навмання предмет виявиться предметом, описаним у даному рядку», і зробіть так, щоб цей стовпчик запов нився автоматично.

430

Дружимо з комп’ютером

До п. 27 «Класичне означення ймовірності» 38. Табличний редактор допоможе вам розглядати всі можливі результати експериментів і позначати, які з них є сприятливими. Складіть таблицю, у першому стовпці якої записано всі можливі результати, отримані при одночасному підкиданні двох монет (рис. 27.3). Позначте у другому стовпчику події, які є сприятливими згідно з умовою задачі. Які інструменти табличного редактора дають змогу автоматично підрахувати потрібну ймовірність? Розв’яжіть аналогічним чином задачі 27.10, 27.17, 27.18. Яка умова має виконуватися для всіх рядків таблиці, щоб цей спосіб розв’язування давав правильні результати? До п. 29 «Початкові відомості про статистику» 39. Опануйте комп’ютерні засоби створення та різноманітного оформлення графіків і діаграм. До п. 30 «Числові послідовності» 40. У табличному редакторі можна заповнити клітинки таб лиці членами скінченної послідовності, заданої за допомогою формули n-го члена послідовності та за допомогою рекурентної формули. Опануйте ці способи заповнення таблиці. Використайте ці способи для виконання деяких завдань цього пункту на ваш вибір. До п. 31 «Арифметична прогресія» 41. У табличному редакторі створіть механізм для заповнення клітинок таблиці членами скінченної арифметичної прогресії. Зробіть так, щоб цей механізм можна було використовувати для отримання арифметичної прогресії з будь-якими заданими значеннями a1 і d. До п. 32 «Сума n перших членів арифметичної прогресії» 42. Створіть у табличному редакторі таблицю, перший стовпчик якої містить натуральне число k — номер члена арифметичної прогресії, другий — значення k-того члена, третій — суму k перших членів арифметичної прогресії.

Дружимо з комп’ютером

431

Максимальне значення k виберіть на свій розсуд. Чи можете ви повністю автоматизувати побудову цієї таблиці за даними значеннями a1 і d? До п. 33 «Геометрична прогресія» 43. У табличному редакторі створіть механізм для заповнен ня клітинок таблиці членами скінченної геометричної прогресії. Зробіть так, щоб цей механізм можна було використовувати для отримання геометричної прогресії з будь-якими заданими значеннями b1 і q. До п. 34 «Сума n перших членів геометричної прогресії» 44. У завданні 42 ви створили таблицю, яка будує арифметичну прогресію із заданими a1 і d. Доповніть цю таблицю четвертим стовпцем, який містить величину k-того члена геометричної прогресії, у якої b1 = a1, q = d, і п’ятим стовпцем, який містить суму перших k членів цієї геометричної прогресії. Побудуйте графік на основі цієї таблиці. Дослідіть поведінку цих арифметичної та геометричної прогресій для різних значень a1 і d. До п. 35 «Уявлення про границю послідовності. Сума нескінченної геометричної прогресії, модуль знаменника якої менший від 1» 45. Побудуйте таблицю, яка за заданою формулою n-го члена послідовності обчислює задану кількість членів цієї послідовності. Побудуйте відповідний графік. За допомогою цієї таблиці продемонструйте «поведінку» збіжних і розбіжних послідовностей. 46. Побудуйте таблицю, яка ілюструє обчислення суми n перших членів нескінченної геометричної прогресії, у якої | q | < 1. Побудуйте відповідний графік. До п. 36 «Сумування» 47. Як можна за допомогою комп’ютера знаходити наближені значення шуканих сум?

432

ВІДПОВІДІ ТА ВКАЗІВКИ ДО ВПРАВ 1.10. 6. 1.12. Більше тих, у яких цифри записано в порядку спадання. 1.15. 3) a2 – a + 5; 4) x48 + x24 + 1. 1.16. 1) 2; 2) 1. 1.17. 4 x (x + 16)

. 1.18. 1)

2 (1 − 3y) (3y + 1) (2x + 7)

; 2)

x2 + xy + y2 y−2

; 3)

1 ab

; 4)

( a + b + c) 2 2bc

x−y ; 4) 1. 1.20. 1) 2; 2) (4; +×). 1.21. 2) Якщо a = 2, то x+y x — будь-яке число; якщо a > 2, то x l − a − 2; якщо a < 2, то x m − a − 2. 1.22. 1) [2; + ×) Ÿ {−1}; 2) (−1; 2) Ÿ (2; + ×); 3) [1; + ×) Ÿ {−2}; 4) (− ×; − 3) Ÿ (−3; − 2). 1.23. 1) Якщо a m1, то x l a; якщо 1 < a m 3, то x l a або x = 1; якщо a > 3, то x l a, або x = 1, або x = 3. 1.19. 3)

  3 1.24. 4) [–1; 4]; 6) 2; –2. 1.25. 4)  − ; + × . 1.28. 1) 1; 2) 2; 3; 3) 1;   2 4. 1.29. 1) (0; 2), (4; 2); 2) (1; –1), (1; 2), (5; –1), (5; 2); 3) (1; –1), (–1; 1). 1.30. 1) Якщо a = 1, то x l 3; якщо a ≠ 1, то x = 3; 2) якщо a < 1, то x = a, або x = 1, або x = 3; якщо 1 m a < 3, то x = a або x = 3; якщо a l 3, то x = a; 3) якщо a < 0 або a = 1, то x = 1; якщо a l 0 і a ≠ 1, то x = 1 або x = a2. 1.31. 1) 6; 2) 6 2; 3) 1.32. 1) 3)

a − 3 + 1; 2)

16x x (1 − x2 ) (x − 1)

; 4)

x + 2 − x − 2; 3) x+y 2

1 2

; 2; 5) −1 ± 3;

6+ 2 2

a − 3; 4) 1. 1.33. 1) 1; 2) 2ab;

. 1.36. a = 1. 1.37. a = 2. 1.38. 1) 9; 2) 0;

3) –3; –1; 2; 6. 1.39. 1) 2; 3; 4)

2 + 1; 4)

3 ± 17 2

5 ± 89 2

; 2)

1 2

; −

1 12

; 3) –2; 3;

; 6) 1; –1; 2 ± 3; 7) –4; 8)

−7 ± 73 2 1 ± 13 2

; .

1.42. Не існують. Вказівка. Скористайтеся тим, що значення виразу 5n + 1 не кратне 4. 1.45. m = 4, n = 6. Вказівка. При m l 5 остання цифра десяткового запису числа m! + 12 дорівнює 2. 1.46. 25; 76. Вказівка. Шукане число n таке, що число (n2 – n) кратне 100. Далі скористайтеся тим, що НСД (n; n – 1) = 1. 1.47. Вказівка.

2n2 + 5n + 3 2

3n + 10n + 8

(n + 1) (2n + 3) (n + 2) (3n + 4)

. Доведіть, що НСД (n + 1; n + 2) = 1,

НСД (n + 1; 3n + 4) = 1, НСД (2n + 3; n + 2) = 1, НСД (2n + 3; 3n + 4) = 1. 1.48. Вказівка. Можна записати: x 2 + ax + b = (x – x 1) ( x – x 2), де x1 ∈ , x2 ∈ , x1 > 2, x2 > 2. Звідси 1 + a + b = (1 – x1) (1 – x2).

433

Відповіді та вказівки до вправ

1.49. 8. Вказівка. Скористайтеся тим, що дві останні цифри запису числа n2 + 8n + 16 — нулі. 2.10. 2) (− ×; − 7) Ÿ (−7; 7) Ÿ (0; + ×); 4) [4; 6) Ÿ (6; + ×). 2.24. 3) {1} Ÿ [2; + ×); 4) {−1} Ÿ [3; + ×); 5) (−2; 0) Ÿ (0; + ×); 6) [0; +×). 2.25. 3) (−3; −1) Ÿ (−1; + ×); 4) {−4} Ÿ [3; + ×); 5) {−5} Ÿ [−2; + ×); 6) (0; +×).

23  3  3 2     2.26. 1)  ; + × ; 2)  −×; −  ; 3)  −×;  Ÿ  ; + × ; 4)     8  2  2 3 23   19   5) (− ×; − 6] Ÿ [6; + ×). 2.27. 1)  ; + × ; 2)  −×; −  ;   12   20 2  2   3)  −×;  Ÿ  ; + × ; 4) (–×; +×); 5) (− ×; − 4] Ÿ   5  5 –2 − ×; − 4] Ÿ [4; + ×). 2.28. Див. рисунок. 2.29. 1) [–4; 1];

 1  2)  − ; 2 ;  2 

3) [–3; 2];

4) [–2; 2];

1 1 2x

До задачі 2.34 (3)

y 1 0

5) [–4; 4];

 1 6) (−×; − 1] Ÿ  ; + × . 2.30. 1) [–10; 0]; 2) [–27; 3];  4 1  3) [–1; 1]; 4) [–1; 1]; 5) [0; 1]; 6)  −×; −  Ÿ [1; + ×).  9 2.31. 1) ; 2) (−×; 0) Ÿ [1; + ×); 3) \ ; 4) \ ; 5) . 2.32. 1) {1}; 2) {0, 1}; 3) . 2.33. 1) {0, 1}; 2) {0}. 2.34. 3) Див. рисунок. Вказівка. D (y) = = [–1; 2), E (y) = {0, 1}.

–1 0

(–×; +×);

–1 0

–8 До задачі 2.28

До задачі 2.35 (2)

2.35. 2) Див. рисунок. Вказівка. D (y) = , E (y) = {0}. 2.36. 1) Див. рисунок; 2) див. рисунок.

1 –1 0

1 1

До задачі 2.36 (1)

–1 0 –1

До задачі 2.36 (2)

434

Відповіді та вказівки до вправ

2.37. 1) Див. рисунок; 2) див. рисунок.

y 1

1 –1 0

–1 0

До задачі 2.37 (1)

До задачі 2.37 (2)

2.38. Див. рисунок. Вказівка. Скористайтеся тим, що коли x ∈ , то x2 ≡ r (mod 5) тільки при r ∈ {0, 1, 4}.

y 4 1

–5–4–3–2 –1 0 1 2 3 4 5 До задачі 2.38

2.40. f (x) =

1 3

x + . 2.41. g (x) = 13 – 3x. 2.42. f (x) =

− x. Вказівка.

Оскільки рівність, задана в умові, виконується при всіх x, то замість x підставте –x. Отримаємо: f (–x) + 2f (x) = –x + 1. Із системи f (x) + 2f (−x) = x + 1, 1 знаходимо f (x) = − x. Залишилося пере  f ( − x ) + 2 f ( x ) = − x + 1 3  вірити, що знайдена функція задовольняє умову задачі. 2.43. f ( x) = −

x 2

−

2.44. f (x) =

. Вказівка. До даної рівності замість x підставте

2x x + 10 3

1 x

. Вказівка. До даної рівності замість x підставте

1 – x. 2.45. 0; –2. Вказівка. Подайте дану функцію у вигляді f (x) = (x + 1)2 – 1. Тоді легко встановити, що f (f (f (x))) = (x + 1)8 – 1. 2.46. –5; –4. Вказівка. f (x) = (x + 5)2 – 5. 2.47. 1. Вказівка. Очевидно, що x2 − x + 1 l x. Тоді f (f (x)) l f (x) l x. 2.51.

16x x (1 − x2 ) (x − 1)

3.8. 5) 1; 6) 1; 7) [0; +×); 8) ; 9) \ . 3.9. 4) (–×; 0]; 5) 3; 6) [0; 1); 7) {0} Ÿ ( \ ); 8)

1 2

. 3.10. 4) (–×; –1), (–1; +×); 6) (k; k + 1),

k ∈ . 3.11. 6) (1; 3), (3; +×); 7) (–×; 0), [1; +×). 3.12. 2. 3.13. m < –2. 3.14. Зростає на кожному з проміжків виду [k; k + 1), k ∈ .

435

Відповіді та вказівки до вправ

3.25. Зростає на проміжку (–×; 0], спадає на проміжку [0; +×). Вказівка. Скористайтеся теоремою 3.5. 3.27. Зростає на проміжку [a; +×), спадає на проміжку (–×; a]. 3.28. Вказівка. Скористайтеся теоремами 3.3 і 3.4. 3.31. 1) min f (x) = 1, найбільшого значення M

не існує; 2) min f (x) = 0, max f (x) = 4. 3.32. 1) max f (x) = 13, [ −4; 4 ]

[ −4; 4 ]

найменшого значення не існує; 2) min f (x) = 0, max f (x) = 1. [ 0; 2]

[ 0; 2]

3.33. 1) 2; 2) 2; 3) 1. 3.34. 1) Зростаюча; 2) зростаюча. 3.35. 1) Спадна; 2) спадна. 3.36. a = 0. Вказівка. Із теореми 3.6 випливає, що дана функція повинна мати не більше одного нуля. 3.37. a = 1. 3.38. a m 2. 3.39. a m1. 3.40. 1) –1. Вказівка. Доведіть, що ліва частина рівняння задає зростаючу функцію; 2) 3; 3) 2. 3.41. 1) 1; 2) 9; 3)

1 2

. 3.42. 1) 9. Вказівка. Доведіть, що ліва і права частини

рівняння задають функції, одна з яких є зростаючою, а друга — спадною; 2) 1. 3.43. 1) 4; 2) 4. 3.44. 0. 3.45. 0. 3.46. (2; 2), (–2; –2). Вказівка. Перше рівняння системи перепишемо так: x7 + x = y7 + y. Розглянемо функцію f (t) = t7 + t. Вона є зростаючою. Тоді x = y. 3.47. (1; 1). 3.48. (1; 0), (0; 1). Вказівка. Розгляньте функцію f (t) = 2 t + t4 . Вона є зростаючою. 3.49. Вказівка. Див. приклад 8 п. 3. 3.50. Вказівка. Ліву частину нерівності подайте у вигляді (B – A) x1 + A + B, де A = (1 – x2) (1 – x3) ... (1 – xn), B = (1 + x2) × × (1 + x3) ... (1 + xn). Розгляньте функцію f (x) = (B – A) x + A + B, D (f) = [0; 1]. Для будь-якого x ∈ [0; 1] виконується нерівність f (x) m f (1). 3.52. 3. Вказівка. Див. приклад 5 п. 3. 3.53. 1,

−1 − 5 2

;

−1 + 5 2

. Вказівка. Перепишіть дане рівняння так:

Розгляньте функцію f (x) =

x3 + 1 2

 x3 + 1    +1 2  2

= x.

. 3.54. Не може. Вказівка. Дове-

діть, що f (0) = f (1) = . 3.55. 9. 3.56. (0; 2), (4; 2). 3.58. (−1; 2) Ÿ (2; + ×). 2

4.6. 6) Парна; 7) непарна; 8) непарна. 4.7. Парна. 4.8. Парна. 4.9. Непарна. 4.11. 0. 4.13. 0. 4.14. 0. 4.15. Парна. 4.16. Непарна. 4.17. Спадна. 4.18. Зростаюча. 4.19. 2; 5. 4.20. –3; –1. 4.21. 0. Вка зівка. Доведіть, що функція f є сталою на проміжку [–5; 5]. 4.22. 1) a = 1. Вказівка. Покажіть, що для всіх x ∈ рівність (x – 1)4 + a (x + 1)4 = (x + 1)4 + a (x – 1)4 виконується тільки при a = 1;

436

Відповіді та вказівки до вправ

2) a = –1. 4.23. a = 1. Вказівка. Див. приклад 3 п. 4. 4.24. Вказівка. Даний вираз задає парну функцію. Доведіть, що многочлен, який задає парну функцію, не містить одночленів непарного степеня. 4.25.

a − 3 + 1. 4.28. 2; 3;

5 ± 89 2

5.28. 2 + 1. 5.29. a = 2. 6.17. а) y = x2 + 3; б) y = –2x2 – 1. 6.18. а) y = 2x2 – 6; б) y = 4 – x2. 6.19. a) y = (x – 2)2; б) y = –3 (x + 3)2. 6.20. a) y =

1 2

(x + 4)2 ; б) y =

= –2 (x – 1)2. 6.21. a) y = (x + 2)2 – 4; б) y = –(x – 2)2 + 5; в) y =

1 3

(x − 3)2 + 1.

6.22. a) y = (x – 4)2 – 5; б) y = –2 (x + 6)2 + 7. 6.27. Обидва твердження є правильними. 6.30. 3) Вказівка. y = 1 x −1 . 1 2 x+ 2

4) Вказівка. y = æ

−2x + 2 − 2 x −1

= −2 −

2 x −1

;

6.32. 2) Див. рисунок. Вказівка. x

y = x → y = 1 + x → y = 1 − . 6.34. 5) Див. рисунок. Вказівка. 2

y = [x] → y = [x – 1] → y = [2x – 1]. 6.35. 8) Див. рисунок. y

1 y = 1+ x

y = 1−

x 2

До задачі 6.32 (2)

До задачі 6.34 (5)

y 1

До задачі 6.35 (8)

x 2

1 0

1 До задачі 6.38

437

Відповіді та вказівки до вправ

{ }

Вказівка. y = {x} → y = x +

{

→y= −

x 2

1 3

}

. 6.36. Якщо a < 0, то

коренів немає; якщо a = 0, то один корінь; якщо a > 0, то 2 корені. Вказівка. Розгляньте графіки функцій f (x) = a – | x | і g (x) = x2. 6.37. a < 0. 6.38. Якщо a m 1, то один корінь; якщо a > 1, то коренів немає (див. рисунок). 6.39. Якщо a l −2, то один корінь; якщо a < –2, то коренів немає. 6.40. Якщо a m1, то min f (x) = 1 − a, [1; 3]

max f (x) = 3 − a; якщо 1 < a < 2, то min f (x) = 0, max f (x) = 3 − a; [1; 3]

[1; 3]

якщо 2 < a < 3, то

[1; 3]

min f (x) = 0, max f (x) = a − 1; [1; 3]

[1; 3]

min f (x) = 0, max f (x) = 1;

якщо a = 2, то [1; 3]

якщо

a l 3,

то

min f (x) = a − 3,

3 x

[1; 3]

max f (x) = a − 1 (див. рисунок). [1; 3]

a 1

3 x

1 a 2

2 a 3 x

3 x

До задачі 6.40

y y=3x

2 1 0

1 1

До задачі 6.42

–2

1 2

До задачі 6.43

6.42. Якщо a ≠ 0, то 2 корені; якщо a = 0, то один корінь (див. рисунок). 6.43. Якщо | a | > 2, то коренів немає; якщо | a | = 2, то безліч коренів; якщо | a | < 2, то 2 корені. Вказівка. Перепишіть рівняння так: 2 – | x | = | x – a | і скористайтеся рисунком. 6.44. Якщо

438

Відповіді та вказівки до вправ

a > , то 2 корені; якщо a = , то один корінь; якщо a < , то коренів немає. Вказівка. Див. рисунок. Значення параметра a, при яких пряма та парабола мають одну спільну точку, можна знайти з умови, що кожне з квадратних рівнянь x – a = x2 + 1 і a – x = x2 + 1 повинне мати один корінь. y

–4 0

31 4

До задачі 6.44 9

6.45. Якщо a > , то коренів немає; якщо a = , то один корінь; 9

x+y

якщо a < , то 2 корені. 6.47.

. 6.48. (1; –1), (1; 2), (5; –1),

(5; 2).6.49. –4. 7.8. 1) [–7; 7]; 2) [–3; 7], [0; 6]. 7.9. 1) –2; 2; y > 0 при x ∈ (−×; − 2) Ÿ (2; + ×); y < 0 при x ∈ (–2; 2); 2) –3; 2; y > 0 при x ∈ (−×; − 3) Ÿ (−3; 2) Ÿ (2; + ×). 7.11. Вказівка. 1) Скористайтеся схемою: y = f (x) → y = f (x – 1) → y = f (| x | – 1); 2) скористайтеся схемою: y = f (x) → y = f (| x |) → y = f (| x – 1 |). 7.13. 4) Див. y= x→y= рисунок. Вказівка. Скористайтеся схемою: = 1+ x → y = 1− x → 1− x . y

До задачі 7.13 (4)

До задачі 7.15 (3)

7.15. 3) Див. рисунок. Вказівка. Скористайтеся схемою: y = x → y = = x+2 → y =

x +2 → y =

x − 1 + 2. 7.17. 1) Якщо a < 0, то

439

Відповіді та вказівки до вправ

коренів немає; якщо a = 0 або a > 1, то 2 корені; якщо a = 1, то 3 корені; якщо 0 < a < 1, то 4 корені; 2) якщо a < 0, то коренів немає; якщо a = 0 або a > 1, то 2 корені; якщо a = 1, то 3 корені; якщо 0 < a < 1, то 4 корені; 3) якщо a < 0, то коренів немає; якщо a = 0, то 3 корені; якщо 0 < a < 1, то 6 коренів; якщо a = 1, то 4 корені; якщо a > 1, то 2 корені; 4) якщо a < 0, то коренів немає; якщо a = 0 або a > 2, то 1 корінь; якщо 0 < a < 2, то 2 корені. 7.18. 3) Якщо a < 0, то коренів немає; якщо a = 0 або a = 3, то 4 корені; якщо 0 < a < 1, то 8 коренів; якщо a = 1, то 7 коренів; якщо 1 < a < 3, то 6 коренів; якщо a > 3, то 2 корені. 7.23. 1) Див. рисунок. Вказів ка. Скористайтеся схемою: y = x → y = x − 1 → y = =

x −1 −1 → y =

x −1 → y =

x −1 −1 . y 1 x

0 1 До задачі 7.23 (1)

7.25. a = 0 або a = 2. 7.26. a = 1 або a = –5. 7.27. a = –2 або a = − . 2

7.28. a = 1

або a = − . 3

7.29. a = − . 2

7.30. a = . 3

7.32. 0.

1 ± 13   3 7.33.  − ; + × . 7.34. .   2 2 8.10. –1; 1; 3. 8.11. 4. 8.12. 1) 2 корені; 2) 1 корінь. 8.13. 3 корені. 8.14. 1) (–1; –1), (9; 9); 2) (2; 23), (8; 17). 8.15. (3; 15), (–1; 11). 8.18. 1) –25; 2) –13; 3) –22. 8.19. 1) 26; 2) 17; 3) –10. 8.20. p = 1, 7

q = 4. 8.21. a = − , b = . 8.22. a = 3, b = 5. 8.25. a = 9. 8.26. b = –16. 8.27. b = 18. 8.28. a m −1. 8.29. a l 3. 8.30. a = 0, або a = 1, або a = 4. 8.31. c = –8. 8.32. c = 14. 8.33. c > 14. 8.34. a =

3 2

або a = − . Вка 2

зівка. Рівняння x2 – 2ax + 3 = x – 1 повинне мати єдиний розв’язок. 8.35. a = –5. 8.36. а) a > 0, b < 0, c < 0; б) a < 0, b < 0, c > 0. 8.38. Ні. Вказівка. Доведіть, що числа a і c мають різні знаки. 8.39. c > 0. Вказівка. З умови випливає, що f (1) > 0. 8.40. 1; 3. 8.41. a = –3, або

440

Відповіді та вказівки до вправ

a = –1, або a = 1, або a = 3. Вказівка. Модулі координат вершини параболи рівні. 8.42. –2 < a < 0. 8.43. p = –4, q = 9. 8.44. a = 1, b = –8, c = 6. 8.45. а) –4; б) 4. 8.46. –1. 8.53. 3) Див. рисунок. 8.54. 2) Див. рисунок. y

y 6

1 –5

2 0 1

–4

–5 –4

До задачі 8.53 (3)

До задачі 8.54 (2)

8.57. 2 корені. 8.58. Ні. Вказівка. Графіки мають перетинатися в точці, абсциса якої дорівнює 1. 8.59. Ні. Вказівка. Доведіть, що a = c. Тоді число –1 — нуль лінійної функції. 8.61. –1. Вказівка. f (1) l 0. 8.62. Вказівка. Координати вершин парабол мають вигляд x2 − 2x, якщо x m 1, 25  (a; a + 1). 8.64. Вказівка. g (x) = −1, якщо 1 < x < 2, 8.66. . 16 x2 − 4x + 3, якщо x l 2.    1 Вказівка. Розгляньте функцію f (t) = t2 + 2t + 2, D (f ) =  − ; + × .   4 8.67. a = 3 або a =

13 4

. Вказівка. Див. рисунок. 8.68. −

5 4

<a<

21 4

Вказівка. Треба знайти всі значення параметра а, при яких нерівність x2 – 4x + 3 + | x – a | < 2 має хоча б один розв’язок. 8.69. a = 1. Вказівка. Покажіть, що x12 + x22 = 2 (a2 + a – 1), де x1 і x2 — корені рівняння. Дане рівняння має корені, якщо його дискримінант D = 4a − 4 l 0, тобто a l1. Тому потрібно дослідити на найменше значення функцію f (a) = 2 (a2 + a – 1), D (f) = [1; +×). 8.70. a = 2. 3

8.71. Якщо a < − , то 4 корені; якщо − m a < , то 2 корені; якщо

441

Відповіді та вказівки до вправ

y A

1 0

До задачі 8.67

До задачі 8.74

a = , то один корінь; якщо a > , то коренів немає. Вказівка. Розглянувши дане рівняння як квадратне відносно a, отримуємо a = −x2 + x, таку сукупність:  На координатній площині xa по2 a = −x − x − 1. будуйте графік даного рівняння. 8.72. Усі точки, які лежать нижче від параболи y = –x2 – 3. Вказівка. Маємо: 2a2 – 4ax + x2 – y – 3 = 0. Розгляньте цю рівність як квадратне рівняння відносно a. Його дискримінант D = 8x2 + 8y + 24 має бути від’ємним. 8.73. Вказівка. Скористайтеся тим, що f (0) f (1) = f (c). 8.74. Вказівка. Нехай парабола перетинає осі координат у точках A (0; y), B (x1; 0) і C (x2; 0), де x1 і x2 — нулі квадратичної функції (див. рисунок). Коло, яке проходить через точки A, B і C, перетинає вісь ординат у точці D. Маємо: OBæOC = OAæOD. Далі, скориставшися теоремою Вієта, покажіть, що коло проходить через точку (0; 1). 8.76. Вказівка. Позначимо a = x і розглянемо функцію f (x) = x2 + b2 + c2 – x2b – – b2c – c2x – 1. Маємо: f (x) = (1 – b) x2 – c2x + b2 + c2 – b2c – 1. Якщо b ≠ 1, то графіком цієї функції є парабола, вітки якої напрямлені вгору, а отже, найбільшого значення на відрізку [0; 1] функція набуває в одній із точок x = 0 або x = 1. Тоді достатньо довести дві нерівності: f (0) m 0 і f (1) m 0. Випадок b = 1 розгляньте окремо. 8.78. (−×; − 3) Ÿ (−3; − 2). 8.79. 1. 8.80. 1. 8.81. –3; –1; 2; 6.

1  9.9. 1) (–2; 1); 2) (−×; − 5] Ÿ [2; + ×); 3)  −3; −  ; 4) (−×; − 21) Ÿ 3   13  −×; − 21) Ÿ (1; + ×); 5) (−×; − 3) Ÿ (4; + ×); 6)  − ; 1 . 9.10. 1) (−×; 1] Ÿ [4; + ×);  3   1 1 2) (–5; –3); 3)  ;  ; 4) (−×; −10) Ÿ (1; + ×). 9.11. При –5 < x < 4.  6 2

442

Відповіді та вказівки до вправ

9.12. При 1 < x < 2,5. 9.13. 1) –6; 2) –2. 9.14. 1) 1; 2) –3. 9.19. 1) –4 < < a < 4; 2) –8 < a < 12; 3)

3 8

< a < . 9.20. 1) b < −

або b > 1; 2) b < 4

або b > 10. 9.21. 1) (0; 3]; 2) [−4; − 0,5] Ÿ [6; + ×); 3) [−1; 0) Ÿ (6; 10]; 1  5   4) (–5; –3]. 9.22. 1)  −×;  Ÿ  ; 3 ; 2) (−2; 0) Ÿ [5; 9). 9.23. 1) –4;  2 3  –3; –2; –1; 0; 1; 2) –3; –2; 1; 2. 9.24. 1) (6; +×); 2) (−3; 5) Ÿ (5; 6); 2  4)  −1;  . 9.25. 1) [–2; 2);  3

3) (−×; − 9) Ÿ (−9; − 2] Ÿ [7; 9) Ÿ (9; + ×);

1  1   2) (−5; 6) Ÿ (6; 7). 9.26. 1) (–11; 11); 2)  −×; −  Ÿ  ; + × ; 3) [−5; − 3] Ÿ   8 8  1 1 [−5; − 3] Ÿ [3; 5]; 4) (−×; −1) Ÿ  − ;  Ÿ (1; + ×). 9.27. 1) (−×; −1] Ÿ [−0,4; 0,4] Ÿ  4 4

 1 1  1 Ÿ [1; + ×); 2) [–2; 2]; 3)  − ; −  Ÿ  ;  2 3  3

1

 . 9.28. 1) (–3; 4); 2) (1; 4);

2

2  1   3   3)  − ; 1 ; 4) (−×; 1) Ÿ (3; + ×); 5) [−1; 0] Ÿ [1; 6]; 6)  −×; −  Ÿ  ; + × ;   4   3 2 7) (–×; 1); 8) [−4; 2] Ÿ 3 + 17 ; + × . 9.29. 1) (−6; − 3) Ÿ (−2; 1);

(

) (

)

(

)

2) −1 − 5; − 2 Ÿ Ÿ −2; −1 + 5 ; 3) −5; 3 + 2 2 ; 4) (−×; −1] Ÿ [5; + ×); 2 3 1  5)  −×; −  ; 6) (–2; 3). 9.30. 1) a > 4; 2) −1 m a m ; 3) 0 < a < ;  3 5 2 5

4) a > ; 5) a > 6. 9.31. 1) a l 9; 2) 3 m a m 7; 3) a l1; 4) a l 4. 3

8±2 7

9.32. a l . 9.33. a < –16. 9.34.

. 9.35. 1) Якщо a < 1, то

a < x < 1 або x > 4; якщо 1 m a m 4, то x > 4; якщо a > 4, то x > a; 1

2) якщо a m − , то розв’язків немає; якщо − 4

1 4

< a m 1, то − m x < a; 4

якщо a > 1, то − m x m 1. 9.36. 1) Якщо a m −8, то –8 < x < 9; якщо 4

–8 < a < 9, то a < x < 9; якщо a l 9, то розв’язків немає; 2) якщо a < 1, то x < a; якщо 1 m a m 8, то x < 1; якщо a > 8, то x < 1 або 8 < x < a. 9.37. 1 m a m 2. Вказівка. Множина розв’язків першої нерівності має містити множину розв’язків другої нерівності. Шука1 m a m 3, ні значення параметра a є розв’язками системи  1 m 2a − 1 m 3.

443

Відповіді та вказівки до вправ

{ }

9.38. − m a m . 9.39. a ∈ [–2; 0]. 9.40. a ∈ [0; 1]. 9.41. −

. Вка

зівка. Маємо: f (x) = ax2 + bx + c. З умови випливає, що f (1) < 0. Умові задачі відповідає клітинка 5 таблиці на c. 103. 9.42. ∅. 9.43. 1) a =

4 3

або − m a m ; 2) 0 < a < . 9.44. 1) a =

або

−1 m a m 1; 2) 0 < a < . 9.45. Вказівка. Розгляньте функцію f (x) = 2

= ax2 + bx + c. 9.46. Вказівка. Розгляньте функцію f (x) = cx2 + bx + a. 9.47. 1; 33; 41; 7. Вказівка. Можна записати: x2 – 8 (x – {x}) + 7 = 0. Звідси x2 – 8x + 7 = –8 {x}. Розв’язки рівняння потрібно шукати 2 x − 8x + 7 m 0, серед розв’язків системи  2 Маємо: x ∈[1; 3) Ÿ (5; 7]. x − 8x + 7 > −8. Далі розгляньте 5 випадків: 1) x ∈ [1; 2); 2) x ∈ [2; 3); 3) x ∈ (5; 6); 4) x ∈ [6; 7); 5) x = 7. Для цих випадків [x] дорівнює відповідно 1, 2, 5, 6, 7. 9.48. 1; 7; 13; 19; 5. 9.50. (1; –1), (–1; 1). 9.51. Якщо a < 0 або a = 1, то x = 1; якщо a l 0 і a ≠ 1, то x = 1 або x = a2. 9.52.

2 10 3

 10.1. 4)  −1; 

 3  3   Ÿ (3; + ×). 10.2. 4) (−×; − 5) Ÿ  − ; 0 Ÿ  ; 2 . 2 5 4

1

 3 10.3. 2) (−×; −1) Ÿ (3; 4) Ÿ (4; + ×); 3) (−×; − 6) Ÿ  − ;  2

1

1   Ÿ  ; 2 . 4 4

1   5  10.4. 3) (−×; − 4) Ÿ Ÿ  ; 2 Ÿ (2; 3). 10.5. 2)  − ; 2 ; 7) (−×; − 3) Ÿ 2   3   −1 − 21   −1 + 21   2  −×; − 3) Ÿ (2; + ×). 10.6. 2)  − ; 3 Ÿ (3; + ×); 4)  ; 1 Ÿ  ; + × .      3  2 2 1  10.7. 4) (−5; 0) Ÿ  ; 1 Ÿ (1; 8); 7) (−2; 1)Ÿ Ÿ (3; 4). 10.8. 4) (−×; − 7) Ÿ 4  1  6)  −1;  Ÿ (2; 3) Ÿ (7; + ×);  3

−×; − 7) Ÿ (−1; 1) Ÿ (2; + ×);

(

) (

)

(−×; − 2) Ÿ − 3; −1 Ÿ 1; 3 Ÿ (2; + ×).

8) (−×; − 2) Ÿ

 1 10.9. 5) (−×; −1) Ÿ  0;  Ÿ (1; + ×);  2

7) (−5; −1) Ÿ (2; 3). 10.10. 5) (−×; − 4) Ÿ (−3; 3) Ÿ (6; + ×); 8) (– 2 ; 0)Ÿ Ÿ (1;

2 ) Ÿ (2; +∞). 10.11. 2) (−×; 1] Ÿ [2; + ×); 4) (−×; − 3] Ÿ [0; 2).

444

Відповіді та вказівки до вправ

10.13. 1) (−×; − 4] Ÿ [5; + ×) Ÿ {−3}; 10.12. 3) (−×; − 6] Ÿ [−4; 6]. 5) (−3; −1] Ÿ {0}. 10.14. 2) (−×; − 5] Ÿ [−4; 0] Ÿ {2}; 3) (−3; − 2) Ÿ (−3; − 2) Ÿ (−2; −1] Ÿ (2; 3] Ÿ {7}. 10.15. [−1; 0) Ÿ (0; 5] Ÿ {−2}. 10.16. [−3; 0) Ÿ [−3; 0) Ÿ (0; 4] Ÿ {5}. 10.17. 1) –4 < x < –3 або x > 5; 2) −4 m x m − 3 або x l 5; 3) x < –4; 4) x m −4, або x = –3, або x = 5. 10.18. 1) 3 < x < 7; 2) 3 m x m 7 або x = –2; 3) –2 < x < 3; 4) −2 m x m 3 або x = 7. 10.19. (−3; 0] Ÿ (3; + ×). 10.20. (−4; 1] Ÿ (4; + ×). 10.21. 1) (−×; − 8) Ÿ (−×; − 8) Ÿ [−3; 3] Ÿ (8; + ×); 2) (−×; 0) Ÿ (1; + ×); 3) (–×; 3); 4) Ÿ (2 2; + ×);

(−2; 1 − 7 ) Ÿ

10.22. 1) [−7; − 5] Ÿ [5; 7]; 2) (−5; − 2) Ÿ (−1; + ×);

3  3) (−5; − 2) Ÿ (2; 3) Ÿ (3; 5); 4) [–1; 0). 10.23. 1)  ; 1 Ÿ (1; + ×); 4    8  5 2) (−×; − 4] Ÿ [−1; 1] Ÿ [4; + ×); 3) 0;  Ÿ  ; + × . 10.24. 1) [4; 5) Ÿ   5  2 Ÿ (5; + ×). 2) (–×; –3]; 3) (0; +×). 10.25. 1) [3; +×). Вказівка. Позначивши 2x – 1 = a і x2 – x – 6 = b, можна помітити, що дане рівняння має вигляд | a | + | b | = a + b. Тепер скористайтеся тим, що | a | + | b | = a + b тоді й тільки тоді, коли a l 0 і b l 0; 2) (−×; − 2] Ÿ 2  10.26. 1)  ; 2 Ÿ [3; + ×); 2) (−×; − 2] Ÿ [1; + ×). 3  3 3  3  10.27. 1) Якщо a m − або a l1, то x ∈  − ; 1 ; якщо − < a < 1,   5 5 5

(−×; − 2] Ÿ [−1; + ×).

3  3   3  то x ∈  − ; a Ÿ (a; 1); 2) якщо a < − або a > 1, то x ∈  − ; 1 Ÿ {a};  5  5  5  3 3 3   якщо − m a m 1, то x ∈  − ; 1 . 10.28. 1) Якщо a m − або a l1, то 5 7  5  3 3 3 3     x ∈  − ; 1 ; якщо − < a < 1, то x ∈  − ; a Ÿ (a; 1); 2) якщо a < −  7    7 7 7 3  3   3  або a > 1, то x ∈  − ; 1 Ÿ {a}; якщо − m a m 1, то x ∈  − ; 1 . 7  7   7  10.29. 1) Якщо a < 1, то x ∈(a; 1) Ÿ (1; 3); якщо 1 m a < 3, то x ∈ (a; 3); якщо a = 3, то розв’язків немає; якщо a > 3, то x ∈ (3; a); 2) якщо a m1, то x ∈ [a; 3]; якщо 1 < a < 3, то x ∈[a; 3] Ÿ {1}; якщо a = 3, то x ∈ {1, 3}; якщо a > 3, то x ∈[3; a] Ÿ {1}. 10.30. 1) Якщо a < –2, то x ∈ (a; − 2) Ÿ (−2; 1); якщо −2 m a < 1, то x ∈ (a; 1); якщо a = 1, то роз в’язків немає; якщо a > 1, то x ∈ (1; a); 2) якщо a m −2, то x ∈ [a; 1];

445

Відповіді та вказівки до вправ

якщо –2 < a < 1, то x ∈ [a; 1] Ÿ {−2}; якщо a = 1, то x ∈ {–2, 1}; якщо 1

a > 1, то x ∈ [1; a] Ÿ {−2}. 10.31. 4 ; 5. Вказівка. Можна записати: 3

2 {x} – {x} [x] = [x] + {x} – 5. Звідси {x} (1 – [x]) = [x] – 5. Останнє рівняння рівносильне такому: {x} =

[x ] − 5 1 − [x ]

. Тепер зрозуміло, що

 [x ] − 5  1 − [x] < 1, потрібні значення треба шукати серед розв’язків системи   [x] − 5 l 0.  1 − [x] 1

a − 3. 10.35. 12 км/год.

10.32. 5 ; 6. 10.34. 3

11.1. a < –1 або a > . 11.2. a < –13 або 0 < a < 1. 11.3. 2

4 6

або a > 3. 11.4. − m a < −

ma < 1

або a > 1. 11.5. a l . 11.6. a m −3 або 2

−1 m a < − . 11.7. 1 m a m . Вказівка. Розгляньте випадок, коли a = 1, а потім перетворіть дане рівняння у зведене квадратне рівнян ня. 11.8. a m −2 або −

7 9

< a m 2. 11.9. a < –2 або a > 5. 11.10. 2 < a < 5.

11.11. − m a < − , або a > 12, або a = 1. 11.12. − a < −1 − 3 або a > 3 − 1. 11.14. a < −

7 3

m a < − 2. 11.13. 1

або a > 3. 11.15. a m − . 2

Вказівка. При a l 0 умова не виконується. Далі, позначивши ліву частину нерівності f (x), покажіть, що множина шуканих значень a < 0,  D l 0,  параметра a є об’єднанням множин розв’язків двох систем  f (1) m 0, x0 l 1 a < 0, 1 7 + 13 і  11.16. a < або a l . 11.17. a > 1. Вказівка. Пере2 6  D < 0. конайтеся, що a = 0 умову задачі не задовольняє. Далі запишіть умови, що відповідають кожному з положень параболи на рисунку. 11.18. a >

16 9

. 11.19. a m

13 9

. Вказівка. Оскільки порожня множина

446

Відповіді та вказівки до вправ

є підмножиною будь-якої множини, то значення параметра, при яких перша нерівність не має розв’язків, задовольняють умову задачі. 11.20. 0 m a m 2. −7 ± 73

11.22. 2; 3. 11.23. 6 2. 11.24. –2; 3;

–2

До задачі 11.17

 1 1 12.1. 1) (4; –2); 2)  ;  ; 3) (0; 1), (1; 1); 4) (0; 0). 12.2. 1) (3; –2);  2 2  2 2 2)  − ;  ; 3) (1; 0), (1; –1); 4) (0; 0). 12.9. 11) Вказівка. x = y →  3 3 x = y → x −1 = y → x −1 =

y → x −1 =

y +1 → x −1 =

y +1

(див. рисунок); 12) Вказівка. x = y → x − 1 = y + 1 → x − 1 = y + 1 → x − 1 = y + 1 → x − 1 = y + 1 (див. рисунок). y

0 1

До задачі 12.9 (11)

До задачі 12.9 (12)

12.11. 4) Вказівка. x = y → x = (y – 1) → | x | = (| y | – 1)2 → | x + 2 | = = (| y | – 1)2 (див. рисунок). 2

447

Відповіді та вказівки до вправ

1 1 x

До задачі 12.11 (4)

До задачі 12.15 (4)

12.15. 4) Вказівка. x + y = 2 → | x | + y = 2 → | x | + | y | = 2 → | x – 1 | + + | y + 2 | = 2 → | 2x – 1 | + | y + 2 | = 2 (див. рисунок). 12.16. 5) Вказів ка. x – y = 2 → | x | – y = 2 → | x | – | y | = 2 → | x + 1 | – | y – 1 | = 2 → → | x + 1 | – | 2y – 1 | = 2 (див. рисунок). 12.17. 8) Вказівка. Дане ( x − 1)2 + y2 = 1, рівняння рівносильне системі  12.18. 8) Вказівка. y l 0. x2 + ( y − 2)2 = 4, Дане рівняння рівносильне системі  12.21. Якщо x l 0.

| a | > 1, то 1 корінь; якщо | a | = 1 або a = | a |<1 і a ≠

2 2

, то 2 корені; якщо

, то 3 корені. Вказівка. Побудуйте в системі ко-

ординат xa графік заданого рівняння (див. рисунок).

y a 1

1 0

x 1

–

2 2

O –

До задачі 12.16 (5)

2 2 2 2

1 x

До задачі 12.21

448

Відповіді та вказівки до вправ

12.22. Якщо a < –2, то розв’язків немає; якщо a = –2, то 1 корінь; якщо –2 < a < 0, або a = 1, або a > 2, то 2 корені; якщо a = 0 або a = 2, то 3 корені; якщо 0 < a < 2 і a ≠ 1, то 4 корені. 12.23. або a =

8 15

1 5

ma <

1 3

. Вказівка. Маємо: ax = 8x − x2 − 15 + 1. Графік функції

y = ax — пряма, яка проходить через початок координат. Графіком функції y = 8x − x2 − 15 + 1 є півколо кола (x – 4)2 + (y – 1)2 = 1, яке лежить вище від прямої y = 1. y 4 3 a

y M A

1 O

3 x

5 x

До задачі 12.23

До задачі 12.30

Указані графіки повинні мати одну спільну точку. Цій умові відповідають (див. рисунок) дотична OM і будь-яка пряма, яка проходить через початок координат, кутовий коефіцієнт якої не менший від кутового коефіцієнта прямої OB і менший від кутового 2

коефіцієнта прямої OA. 12.24. − m a < 0. 12.25. Графік складаєть5

ся із чотирьох точок: (1; 1), (1; –1), (–1; 1), (–1; –1). Вказівка. Доведіть, що (x4 + 1) (y4 + 1) l 4x2 y2 , і з’ясуйте умову досягнення рівності. 12.26. Графік складається з однієї точки (1; –2). 12.27. Графік складається з 9 точок: (1; 1), (0; 1), (–1; 1), (1; 0), (0; 0), (–1; 0), (1; –1), (0; –1), (–1; –1). Вказівка. Скористайтеся тим, що при 0 m t m 1 виконується нерівність t l t. 12.28. Множина прямих виду y = x + c, де c ∈ . 12.29. Усі точки координатної площини, які мають цілі координати. 12.30. 3. Вказівка. Нехай | x | + | y | = a, де a > 0. Треба знайти найменше значення параметра a, при якому квадрат | x | + | y | = a і коло x2 + (y – 4)2 = 1 мають спільну точку (див. рисунок). 12.31. 4. 12.32. + 2x – 12 = 0.

x + 2 − x − 2. 12.33.

1 2

; 2. 12.34. x2 +

449

Відповіді та вказівки до вправ

13.2. 4) (0; 0), (1; 1); 5) (0; 4), (5; –1). 13.3. 1) 2 розв’язки; 2) 3 розв’язки; 3) 1 розв’язок; 4) 2 розв’язки; 5) розв’язків немає; 6) 3 розв’язки; 7) 4 розв’язки; 8) 2 розв’язки; 9) 3 розв’язки. 13.4. 1) 3 розв’язки; 2) розв’язків немає; 3) 2 розв’язки; 4) 4 роз в’язки; 5) 2 розв’язки; 6) 2 розв’язки. 13.6. 1) Якщо a > 0, то 2 роз в’язки; якщо a = 0, то один розв’язок; якщо a < 0, то розв’язків немає; 2) якщо a < 1 або a > 2, то розв’язків немає; якщо a = 1 або a = 2, то 4 розв’язки; якщо 1 < a < 2, то 8 розв’язків; 3) якщо a<−

17 4

або a > 2, то розв’язків немає; якщо a = −

то 2 розв’язки; якщо −

17 4

або –2 < a < 2,

< a < − 2, то 4 розв’язки; якщо a = –2, то 1

3 розв’язки; якщо a = 2, то один розв’язок; 4) якщо a > − , то 2 роз 4

в’язки; якщо a = − , то один розв’язок; якщо a < − , то розв’язків немає. 13.7. 1) Якщо a < 1, то розв’язків немає; якщо a = 1, то 2 роз в’язки; якщо a > 1, то 4 розв’язки; 2) якщо a > 3 2 або a < –3, то розв’язків немає; якщо a = 3 2 або –3 < a < 3, то 2 розв’язки; якщо 3 < a < 3 2, то 4 розв’язки; якщо a = 3, то 3 розв’язки; якщо a = –3, то один розв’язок; 3) якщо a < якщо a =

1 2

або a > 1, то розв’язків немає;

або a = 1, то 4 розв’язки; якщо

1 2

< a < 1, то 8 розв’язків;

4) якщо – 2 2 < a < 2 2, то розв’язків немає; якщо a = −2 2 або a = 2 2, то 2 розв’язки; якщо a < −2 2 або a > 2 2, то 4 розв’язки. 9

13.8. a ≠ –1 і a ≠ . 13.10. a = − . 13.11. a = –7. 13.12. a = –2, b = –7. Вказівка. Друга система при будь-яких значеннях параметрів a і b має єдиний розв’язок. Цю властивість повинна мати й перша система. Тому прямі x + y = 3 і x + 3y = 3 перетинаються в точці, координати якої є розв’язком кожної із систем. 13.13. b = 3. Вка зівка. Якщо a ≠ –3, то система має розв’язки при будь-якому b. 5

Розгляньте окремо випадок, коли a = –3. 13.14. a = . 13.15. a = 1. 2

13.16. c = − . 13.17. c =

. 13.18. a m −3 або a l . 13.19. Вказів 4

ка. Скористайтеся тим, що коли пара чисел (x0; y0) є розв’язком

450

Відповіді та вказівки до вправ

кожного з рівнянь F (x; y) = 0 і G (x; y) = 0, то вона також є розв’язком рівняння F (x; y) + G (x; y) = 0. 13.20. Вказівка. 7n æ23n − 32n = 7n æ8n − 9n = 56n − 9n. 13.21. m = 0 або m = 1. 13.22. 2. 14.1. 1) (–1; 1), (–3; –1); 2) (6; 1), (–6; –2); 3) (5; 3), (–1,5; –10); 4) (2; –2); 5) (4; 3); 6) (0; 0), (–2,4; 4,8); 7) (2; 2,5), (–4,4; –2,3); 8) (4; –1), (0; 3). 14.2. 1) (–1; 4), (–0,5; 2,5); 2) (4; 2), (20; –14); 3) (6; 9), (–9; –6); 4) (1; 0), (–0,5; 0,75); 5) (2; 4), (3; 3); 6) (1; 1), 9  17 38    ;  . 14.3. 1) (3; 4), (4; 6); 2) (–2; 1),  −6;  ; 3) (5; 1); 4) (1; 3), 3 3 5  3 21  1 2  10  2) (1; 5),  ; − 2 ;  ;  ; 5) (–1; –2). 14.4. 1) (2; 1),  ; −  ;   5 5 3 3 3 1  3) (19; 8),  2; −  ; 4) (–15; –5), (3; 4). 14.5. 1) (1; 1), (1; –1); 2) (2; 1),  2

(

) (−2; − 5 );

(2; –1), −2; 5 ,

(

) (−3; − 7 ).

3) −3; 7 ,

14.6. 1) (1; 1),

 7 (2; 0); 2) (1; 0), (0; 1), (–1; 2); 3) (2; 1), (–2; 1). 14.9. 1)  2; −  ,  2   7   7  7 3  ; 0 ,  − ; 0 , (–1; –3),  ; 2 ; 3) (–4; 6), (–4; –6),  2;  ; 2)    2  2  2 2  4 4  ; 2  ; 4) (–1; 4), (4; –1), (–5; 2), (2; –5). 14.10. 1) (2; 3), (0; 1), 7 7  −3 + 21   −3 − 21  5  ,  1; , (0; 2), (–6; 2); 3)  1; −  , (1,5; 1); 2) (1; 1),  1;        2 2 4 1 5    − ; −  ; 4) (2; –1), (–1; 2), (–2; 1), (1; –2). 14.11. 1) (–2; 0), (–2; –1), 4 2 7  7  (1; 0), (1; –1); 2) (3; 2), (–3; –2); 3) (3; 1), (–3; –1),  12; −  ,  −12;  ;  2  2 4) (–1; –1). Вказівка. Відніміть від першого рівняння системи  1 1 друге рівняння; 5)  − ; −  . 14.12. 1) (2; –1), (–1; t), де t — будь 2 2

5 яке число; 2) (2; –1), (–2; 1); 3) (1; 1), (–1; –1),  ; 3

1

 5 1  ,  − ; −  ; 3 3 3

 1 1 4) (2; 2); 5)  ;  . 14.13. 1) (3; 1), (1; 2). Вказівка. Помножте оби 3 3 дві частини другого рівняння системи на 3 і відніміть від першого;  2 6 2) (2; 1),  − ;  ; 3) −1 + 2; − 2 , −1 − 2; − 2 ; 4) (1; 1). Вказів  13 13 

(

) (

)

Відповіді та вказівки до вправ

451

ка. Додайте рівняння системи та отримайте (x + y)2 = 8; 5) (1; 1). Вказівка. Додайте рівняння системи; 6) (1; 0). 14.14. 1) (2; –5),  5 − 1 5 + 1  5 +1 5 − 1 ; , − (3; 2); 2) (–1; 1), (–2; 0); 3) (1; 1),  ;−  ;  2 2   2 2   5 1 4) (–1; –1); 5) (–1; 0). 14.15. 1) (–1; 1); 2) (–1; 1),  ; −  ; 3) (1; 2),  3 3 3  3 (–1; –2); 4) (3; –1),  −6 ; − 4  . Вказівка. Розкладіть ліві частини  8 4  3 3 кожного з рівнянь на множники; 5) (2; 2),  − ; −  ; 6) (4; 2),  2 2

 5 2 (–4; –2). 14.16. 1) (1; 2), (–1; –2), (1; –2), (–1; 2); 2)  ; −  ;  3 3 3) (2; –1), (–2; 1), (1; –2), (–1; 2); 4) (1; 1), (7; –2). Вказівка. Почленно поділіть ліві та праві частини рівнянь системи, попередньо перетворивши перше рівняння до вигляду (x + 3y) (x + 1) = 8, а дру 1 3 ге — до вигляду (x + 3y) (y – 2) = –4; 5) (1; 3),  − ; −  ; 6) (3; –1),  2 2 1   −1;  . 14.17. a = –2. Вказівка. Очевидно, що a ≠ 0. Розгляньте 3 систему, що складається з двох рівнянь ax2 + x + 1 = 0 і ax2 + a2x + a = 0. 14.18. (1; 0), (–1; 0). Вказівка. Перемноживши відповідно ліві та праві частини рівнянь системи, отримаємо рівняння x8 = 1, яке є наслідком даної системи. 14.19. (1; 0). 14.20. 1) (4; 2), (–4; –2). Вказівка. Перемноживши рівняння системи, отримаємо рівняння, 1  лінійне відносно xy; 2) (3; 1),  −32;  . 14.21. 1) (1; 2), (–1; 2);  8 2) (1; 1), (–1; –1), (1; –1), (–1; 1). 14.22. (1; –2), (–2; 1), (–1; 2), (2; –1). Вказівка. Перше рівняння системи розкладіть на множни 2  2 ,  − 2; −  . 14.24. (1; 1), ки. 14.23. (1; 1), (–1; –1),  2;   2   2  (–1; 1). Вказівка. З першого рівняння системи виразіть x4 через y. Підставте отриманий вираз у друге рівняння системи. Покажіть, що отримане рівняння має єдиний корінь, який задовольняє умо1 1  ву y l . 14.25. (3; 1), (3; –1). 14.26. (3; 1),  ; −1 . Вказівка. По3  2 множте перше рівняння системи на x, друге — на –y і додайте отримані рівняння. 14.27. (0; 2), (0; –2), (1; –3), (–1; 3). Вказівка. З другого рівняння виразіть y2 через x2. У першому рівнянні

452

Відповіді та вказівки до вправ

запишіть y3 = y2 . y. 14.28. Якщо a m −2, то x ∈ (−×; a) Ÿ (−a; + ×); якщо –2 < a < 0, то x ∈ (−×; − 2) Ÿ (−2; a) Ÿ (−a; + ×); якщо a = 0, то x ∈ (−×; − 2) Ÿ (−2; 0) Ÿ (0; + ×); якщо 0 < a < 2, то x ∈ (−×; − 2) Ÿ x ∈ (−×; − 2) Ÿ (−2; − a) Ÿ (a; + ×); якщо a l 2, то x ∈ (−×; − a) Ÿ (a; + ×).14.29. Вка зівка. n3 + 11n = n3 – n + 12n = n (n – 1) (n + 1) + 12n. 14.30. b = –20, c = 27.  11 24  15.1. 1) (3; 2), (–3; –2); 2)  ; −  ; 3) (14; –11), (11; –14);  13 5 17   2 1   108 4)  6 ; 5  ,  ; 11  . 15.2. 1) (2; 3), (3; 2), (–2; –3); (–3; –2);  3 3   125 125   19 13  2) −3 2; − 2 , −3 2; 2 , 3 2; − 2 , 3 2; 2 ; 3)  − ; −  ,  8 8

(

) (

)

 40 32  (2; 1); 4) (–4; 0),  − ; −  . 15.3. 1) (6; 2), (–6; –2); 2) (3; 1), (–3; –1),  41 41   14 106 4 106   14 106 4 106  ; ;−   ,  −  ; 3) (9; 12), (–12; –9). Вка 53 53 53 53  4  8  4)  8;  ,  −4;  .  5  7 15.4. 1) (–1; 2), (–2; 1); 2) (2; 3), (–2; –3); 3) (11; 1); 4) (2; 1), (6; –3), 2  6 + 2 3; − 2 − 2 3 , 6 − 2 3; − 2 + 2 3 . 15.5. 1)  ; − 2 . Вказівка. 3 

зівка. Виконайте заміну x – y = u, xy = v;

(

Виконайте заміну

) (

)

 14 17  9x2 + 2y + 1 = t; 2) (2; –2). 15.6. (2; 3),  − ;  .  9 27 

15.7. (2; 1), (–2; –1). Вказівка. Виконайте заміну

x y

= t. 15.8. 1) (–2; 3),

(12; 24). Вказівка. Виконайте заміну 4 − x + y = u, 9 − 2x + y = v; 2) (2; 3), (–2; –3), (–2; 3), (2; –3). 15.9. 1) (–10; 26), (4; 5); 2) (2; 1), (–2; –1). 15.10. 1) (3; 1), (–3; –1), − 2; 2 2 , 2; − 2 2 ; 2) (2; 1),

(

) (

)

 5 1 (–2; –1), (1; 2), (–1; –2). 15.11. 1) (0; 0), (2; 2), (0,5; –0,1); 2)  − ;  ,  4 2 (–5; 2). 15.12. 1) (1; 2), (–1; –2); 2) (4; 2), (–4; –2); 3) (1; 1), (–1; –1), 1  1  25 1   25 1   8  8   − 3 149 ; 149  ,  3 149 ; − 149  ; 4)  − 11 ; 11  ,  11 ; − 11  ,  1 1  1 (3; 4), (–3; –4). 15.13. 1)  ; −  ,  − ;  2 2  2

1

 , (2; –1), (–2; 1); 2) (1; 2),

2

453

Відповіді та вказівки до вправ

23   5 (–1; –2); 3) (2; 1), (–2; –1); 4) (2; –1), (–2; 1),  − ; ,  78 78  23   5 ;−   . 15.14. 1) (3; 1), (1; 3); 2) (2; 1). 15.15. (2; 1), (–1; –2). 78 78  15.16. 1) (1; 2), (2; 1); 2) (1; 1); 3) (2; 3), (3; 2), (–5; 2), (–2; –5). 15.17. 1) (4; 1), (1; 4); 2) (3; 4), (4; 3), −2 − 3; − 2 + 3 ,

(

) 31 ),

(−2 + 3; − 2 − 3 ). 15.18. 1) (3; 4), (4; 3), (11 + 2 31; 11 − 2 (11 − 2 31; 11 + 2 31 ); 2) (4; 1), (1; 4); 3) (2; 1), (1; 2), (–2; 1), (1; –2), (0; –3), (–3; 0). 15.19. 1) (2; 2), ( −2 − 2 2; − 2 + 2 2 ), (−2 + 2 2; − 2 − 2 2 ). Вказівка. Розкрийте дужки в першому рів-

 −5 + 41 −5 − 41  ; нянні системи; 2) (–2; 3), (3; –2). 15.20. 1) (4; 1), (1; 4),   ,  2 2  3 ( 5 − 1) 3 ( 5 + 1)   −5 − 41 −5 + 41  ; ;−  ,   ; 2) (6; 6),   , 2 2 2 2

5 + 41 −5 − 41  2

;

 3 ( 5 + 1) 3 ( 5 − 1)  ;  −  ; 3) 1 + 3; 1 − 3 , 1 − 3; 1 + 3 . 15.21. 1) (4; 8), 2 2 (8; 4); 2) (1; 1), (1; –2), (–2; 1). 15.22. 1) (2; 1), (1; 2), (–2; 1), (1; –2), (2; –1), (–1; 2), (–2; –1), (–1; –2); 2) (2; 1), (1; 2), (–2; –1), (–1; –2), (0; 2), (2; 0), (0; –2), (–2; 0); 3) (2; –1), (–1; 2), (–2; 1), (1; –2). 15.23. 1) (1; 3), (3; 1), (–1; –3), (–3; –1); 2) (–3; –2),  5 5 (–2; –3), (2; 3), (3; 2); 3) (2; 1), (1; 2), (–1; –2), (–2; –1),  ; ,  5 10 

(

)(

)

 5 5  5 5  5 5 ;   ,  − ; −  ,  − ; −  . 15.24. 1) (5; 4), (–5; –4), 10 5 5 10 10 5  59 9   59 9 (15; –12), (–15; 12); 2) (5; 3), (5; –3),  − ; ;−  ,  − .  2 2 2 2 Вказівка. Перепишемо перше рівняння системи так: x2 − y2 + + (x + y)

x−y x+y

= 20. Нехай (x + y)

 (x + y) си t = –5 або t = 4. Маємо:   (x + y) 

x−y x+y

= t. Тоді t2 + t – 20 = 0. Звід-

 − (x + y) (x − y) = −5, = −5,   x+y  x + y < 0,   (x + y) (x − y) = 4, x−y = 4;   x+y  x + y > 0; x−y

454

Відповіді та вказівки до вправ

3) (–1; –1), (–1; 3), (–2; –1), (2; 3). Вказівка. Виконайте заміну x2 – x = u, y2 – 2y = v; 4) (1; 1). Вказівка. Поділіть обидві частини другого рівняння системи на xy. 15.25. 1) (5; 4), (5; –4),  114 5 2   114  5 + 11  5 2 3  ; ;− ; 2 + 11 ,  −  ,  −  ; 2)  ; 1 , (1; 3),  −  2 2 2 2 2 4  11 − 5  ; 2 − 11 . 15.26. 1) 6; − 2 6 , − 6; 2 6 . Вказівка. Роз  4 гляньте перше рівняння системи як квадратне відносно x і доведіть, що y2 l 24; 2) (1; –1). Вказівка. Розглянувши кожне рівняння системи як квадратне відносно x, можна показати, що y задоволь  y4 m 1, 6 6 ,  − 6; − няє умову  3 3) (2; 2). 15.27. 1)  6;  ;   3  3  y m −1; 2) (–2; –1); 3) (2; –1). 15.28. 1) (2; 1), (2; –1). Вказівка. Запишіть перше рівняння системи так: y2 = (x – 2)2 + 1. Тоді зрозуміло, що y2 l 1; 2) (8; –1). Вказівка. З першого рівняння системи випливає, що x − y m 9, а з другого рівняння: x − y l 9. 15.29. 1) (2; 3), (–2; 3); 2) (3; 2). 15.30. a = –2. Вказівка. Якщо пара (x0; y0) є розв’язком системи, то пара (y0; x0) також є її розв’язком. 15.31. a = –1 або

(

) (

)

a = . 15.32. a = 2. 15.33. (0; 1), (1; 0). Вказівка. З першого рів3

няння системи випливає, що x m1, y m1. Тоді x5 m x2 , y5 m y2 , звідси x5 + y5 m x2 + y2 = 1. 15.34. (0; 1), (1; 0). Вказівка. Доведіть, що 0 m x m 1, 0 m y m 1. 15.35. (0; 0), (1; 1). Вказівка. Віднімемо від першого рівняння системи друге, отримаємо: (y3 – y2 + y) – (x3 – x2 + + x) = x2 – y2. Звідси x3 + x = y3 + y. Далі скористайтеся тим, що функція f (t) = t3 + t є зростаючою. 15.36. (0; 0), (3; 3), (–3; –3). 15.37. (0; 0), (1; 1), (–1; –1). Вказівка. І спосіб. Потрібно зауважити, що всі розв’язки системи задовольняють умову x m1 і y m1 (див. приклад 2 п. 2). Зрозуміло, що пара чисел (0; 0) — розв’язок системи. Далі, перемноживши рівняння системи, отримаємо:

4xy 2

(1 + x ) (1 + y )

= xy. При x ≠ 0 і y ≠ 0 маємо:

4 2

(1 + x ) (1 + y2 )

= 1.

2 x = 1, Остання рівність можлива лише за умови  2 ІІ спосіб. Розy = 1.

гляньте функцію f (t) =

2t 1 + t2

. Доведіть, що вона зростає на про-

455

Відповіді та вказівки до вправ

f (x) = y, міжку [–1; 1]. Задана система набуває вигляду  Звідси f (y) = x. f (f (x)) = x. Оскільки функція f зростає на проміжку [–1; 1], то за теоремою 3.7 маємо: f (x) = x. 15.38. (0; 0), (1; 1). 15.39. При a < 0 або a =

2 3

. 15.40. 3 км/год. 15.42. x2 + 14x + 21 = 0.

16.4. 2x + 3y l −1. 16.5. 3x – y > 2. 16.14. 6) Див. рисунок; 7) див. рисунок; 11) див. рисунок. 16.15. 5) Див. рисунок; 6) див. рисунок; 7) див. рисунок. 16.16. 1) Графіком є об’єднання півплощини та прямої (див. рисунок); 2) графіком є відкрита півплощина, з якої «вирізано» промінь (див. рисунок). 16.18. 3 m a m 5. Вказівка. У системі координат xa графіком даної нерівності є ромб, зображений на рисунку. 16.19. a m 0 або a l12. 16.20. − 6 < a < 0, або 0 < a < 1, або 1 < a < 12. Вказівка. Перепишіть дану нерівність так: (x − a2 )(x − a − 4) m 0. На рисунку зображено графік цієї нерівності

1 0

1 1

До задачі 16.14 (6)

До задачі 16.14 (7)

y 2

1 –1 0

–2 0

–2

До задачі 16.14 (11)

До задачі 16.15 (5)

456

Відповіді та вказівки до вправ

y 1

1 0

–2

До задачі 16.15 (6)

До задачі 16.15 (7)

–1

До задачі 16.16 (1)

До задачі 16.16 (2)

x = a2

4 2 –1 0

– 6 0 1

До задачі 16.18

До задачі 16.20

в системі координат ax. Проведемо горизонтальні прямі x = k, де k ∈ . Потрібно знайти ті значення параметра a, при яких верти-

457

Відповіді та вказівки до вправ

кальні прямі перетинають у зафарбованих областях не більше чотирьох прямих виду x = k, k ∈ . 16.21. 15 км/год. 16.22. a = –1. 16.23. Вказівка. 11æ32n + 10æ2n = 11æ9n + 10æ2n = 11æ9n − 11æ2n + 21æ2n. 17.10. 4) Див. рисунок. 17.12. 2) Див. рисунок. y y 2 0

1 x

До задачі 17.10 (4)

До задачі 17.12 (2)

17.13. 3) Графіком є об’єднання півплощини та кола (див. рисунок). 17.14. Квадрат (див. рисунок). Вказівка. Якщо пара чисел (x0; y0) є розв’язком нерівності, то пари чисел (–x0; y0), (x0; –y0), (–x0; –y0) також є розв’язками нерівності. Тому досить побудувати графік нерівності x + y + x − y m 2 за умови x l 0 і y l 0, а потім застосувати перетворення симетрії відносно осей координат. y

y 1

–2 0

–2

–1

–1 До задачі 17.13 (3)

До задачі 17.14

17.15. Паралелограм (див. рисунок). 17.18. 1) Вказівка. Задана 2x l 1, умова визначається сукупністю двох систем:  2 2 2x = x + y

458

Відповіді та вказівки до вправ

2x < 1, Шуканий графік — об’єднання дуг двох кіл (див. і  2 2 1 = x + y . рисунок). y 4

2 2 x

–1

–4 До задачі 17.15

До задачі 17.18 (1)

17.19. 1) Див. рисунок. 17.20. a = –3 або a = 1. Вказівка. На координатній площині xa побудуйте зображення множини розв’язків системи. a 4 y 2

1 − 3

0 –1

–2

0 –2 –4

До задачі 17.19 (1)

До задачі 17.25

17.21. a = 0 або a = 4. 17.22. –2 < a < 0. Вказівка. Розкладіть на множники ліву частину нерівності системи. Побудуйте зображення множини розв’язків системи на координатній площині xa. 17.23. − 2<a<−

16 17

або 0 < a < 2. 17.24. −

9 4

< a < 2. Вказівка. Див. при-

клад 3 п. 17. 17.25. 1) −4 m a m 4; 2) a = –4 або a = 4; 3) −4 m a < − 3; 4) 2 < a m 4; 5) a m −3,5 або a l 0,5; 6) −4 m a < − 3,5 або 2 < a m 4. Вказівка. Скористайтеся графіком даної системи, зображеним на рисунку. 17.28. (3; 4) Ÿ (4; + ×). 17.29.

1 2

; −

1 12

459

Відповіді та вказівки до вправ

18.10. 1) Вказівка. a2 + b2 + 6a – 4b + 13 = (a2 + 6a + 9) + (b2 – 4b + 4). 18.16. Вказівка. Розгляньте суму даних виразів. 18.17. 1) Вказівка. Скористайтеся методом різниці. 18.19. Вказівка. Скористайтеся методом різниці. 18.23. Вказівка. Скористайтеся методом різниці. 18.24. Вказівка. Скористайтеся методом різниці. 18.25. Вказівка. Скористайтеся методом різниці. 18.26. Вказівка. Ліву частину нерівності можна записати так: (a8 – 2a4 + 1) + (a6 – 2a4 + a2). 18.28. Вка зівка. Скористайтеся методом доведення від супротивного. 18.29. Вказівка. Скористайтеся методом доведення від супротивного. 18.31. Вказівка. Оскільки 0 m x m 1 і 0 m y m 1, то і

y 1+ x

y y+x

x 1+ y

x x+y

. 18.34. Вказівка. Скористайтеся ключовою задачею

18.15 (1). 18.37. Вказівка. Скористайтеся тим, що 1 + x2 l 2x. 18.38. Вказівка. Скористайтеся тим, що x4 + 4 l 4x2 і 4y4 + 1 l 4y2 . 18.39. Вказівка. Доведіть, що 4y3 + y l 4y2 при y l 0. 18.42. Вка зівка. Застосуйте нерівність x2 + y2 + z2 l xy + yz + zx для x = 2a, y = b, z = 1. 18.48. Вказівка. Запишіть нерівність, що доводиться, у вигляді 2 (a2 + b2 + c2 ) − 2 (ab + bc + ac) m 3 (a2 + b2 + c2 ). 18.49. Вка зівка. Маємо: (x – 2)2 + (y + 2)2 – 8 = (x – y)2 – 4 (x – y) + 2xy. 18.50. Вказівка. Покажіть, що a2 + b2 + ab – 3 (a + b – 1) = (a – 1)2 + (b – 1)2 + + (a – 1) (b – 1). 18.51. Вказівка. Припустимо, що твердження, яке доводиться, хибне. Тоді є правильними нерівності a − b2 − b − c2 −

1 4

> 0, c − a2 −

1 4

> 0,

> 0. Додайте почленно ці нерівності та отри-

майте суперечність. 18.52. Вказівка. Зауважимо, що коли є правильною одна з нерівностей a l1, b l1, c l1, то твердження, що доводиться, є очевидним. Нехай a < 1, b < 1, c < 1 і є правильними 1

нерівності a (1 − b) > , b (1 − c) > , c (1 − a) > . Звідси a (1 − a) × × b (1 − b) c (1 − c) >

1 64

. Доведіть, що при 0 < x < 1 виконується не1

рівність 0 < x (1 − x) m . 18.53. Вказівка. Скористайтеся тим, що 4

при a > 0 і b > 0 виконується нерівність

1 a 2 + b2

1 2ab

. 18.54. Вка

зівка. Скористайтеся тим, що 2ab m a2 + b2 . 18.56. Вказівка. До-

460

Відповіді та вказівки до вправ

ведіть, що (a + b + c)2 l 3 (ab + bc + ac). 18.58. Вказівка. Оскільки при заданій умові x2 m x і y2 m y, то достатньо довести нерівність (x + y + 1)2 l 4 (x + y). 18.59. Вказівка. Скористайтеся тим, що 1 n+k

1 n +1

, де n ∈ , k ∈ . 18.60. Вказівка. Ліва частина не-

рівності тотожно дорівнює виразу

xy2 3

x + 2xyz

yz2 3

y + 2xyz

zx2 3

z + 2xyz

розв’язання задачі 18.54. 18.61. Вказівка. 1   1   1   1   a 2 + b 2 + c2 + d 2 + e 2 =  a 2 + e 2  +  b 2 + e 2  +  c2 + e 2  +  d 2 + e 2  .  4   4   4   4  18.62. Вказівка. Скористайтеся тим, що 1æn l n; 2æ(n − 1) l n; ...; kæ(n − k + 1) l n, де n ∈ , k ∈ , 1 m k m n. 18.63. Вказівка. Перетворіть ліву частину нерівності, що доводиться, за допомогою Далі

див.

рівності тайтеся 1 22

k (k + 1)!

п. 18.

1 (n + 1)2

1 1æ2

, де k ∈ . 18.64. Вказівка. Скорис

1 2æ3

+ ... ++

2 4 6

3 5 7

2n + 1

1 n (n + 1)

A < B.

Маємо:

2n − 1 2n

S1 =

1 2+ 3

1 4+ 5

+ ... +

1 3 5

2n − 1

2 4 6

2n 1

Звідси A 2 < AB =

2 4 6 1

A 2 > AC =

A > C,

Далі див. приклад 3

1 3 5

18.67. Вказівка. Нехай A = æ æ æ...æ Маємо:

18.65. Вказівка.

Нехай A = æ æ æ...æ

Вказівка.

18.66.

B = æ æ æ...æ

−

(k + 1)! що k . k ! = (k + 1)! − k !, k ∈ .

тим,

+ ... +

1 2n + 2n + 1

1 2 4

2n + 1 2n − 2

2 3 5

2n − 1

, C = æ æ æ...æ

18.68. Вказівка.

, . .

Нехай

. Очевидно, що S > S1. Тоді

2S > S + S1. 18.70. 1; –1; 2 ± − 3. 18.72. [–1; 0,5). 18.73. a = 2. 19.10. Вказівка. a2 + 4 = (a2 + 3) + 1. 19.12. Вказівка. = a2 + 1 +

1 2

a +1

a2 + 2 a2 + 1

. 19.17. Вказівка. Застосуйте нерівність Коші —

Буняковського до наборів (a; –b) і (c; d). 19.23. 12. 19.24. 20. 19.25. 3. 19.26. 12. 19.27. 8. 19.28. 18. 19.29.

1 6

. 19.30.

1 7

. 19.36. Вка-

461

Відповіді та вказівки до вправ

зівка.

(1 − a) (1 − b) m

1− a +1−b

тайтеся тим, що x2 + y2 l

. 19.38. Вказівка. І спосіб. Скорис-

2 2 ( x + y)

. ІІ спосіб. Застосуйте нерівність

Коші — Буняковського до наборів (1; 1) і (a; b). 19.41. Вказівка. Скористайтеся тим, що середнє гармонічне чисел a і b не більше за їхне середнє арифметичне. 19.42. Вказівка. Застосуйте нерів-

(

) (

)

ність Коші — Буняковського до наборів a; 1 − a2 і 1 − b2 ; b . 19.43. Вказівка. Застосуйте нерівність Коші — Буняковського до наборів (1; 1; 1) і (x; y; z). 19.46. 5, –5. Вказівка. Застосуйте нерівність Коші — Буняковського до наборів (3; 4) і (x; y). 19.47. 1. 19.51. Вказівка. Застосуйте нерівність Коші — Буняковського до  1 1 1 наборів (a2; b2; c2) і  ; ;  . 19.52. Вказівка. (a + c) (b + d) = ab +  a b c + ad + cb + cd = (ad + bc) + (cd + ba). 19.53. Вказівка. Застосуйте нерівність Коші — Буняковського до наборів 3a + 1; 3b + 1; 3c + 1 і (1; 1; 1). 19.55. 3. Вказівка. Застосуйте нерівність Коші — Буняковського до наборів x − 2; 4 − x і (1; 1). 19.56. 0. 19.57. 5. Вказівка. Застосуйте нерівність Коші — Буняковського до наборів (2; x) і x − 1; 5 . Далі скористайтеся умовою досягнення рівності в нерівності Коші — Буняковського. 19.58. Вказівка. Застосуйте нерівність Коші — Буняковського до наборів (x; y; z) і (3; –1; 1).

(

)

 1  2x + y − z m x2 + 3y2 + z2 . 22 +   + (−1)2 .  3

Вказівка.

19.59.

b − 1 = (b − 1)æ1 m

19.60. Вказівка. І спосіб. с і б.

a b −1

b a −1

a −1

b b −1

b −1+1 2

= . ІІ спо2

l 4. 19.61. Вказівка. Маємо:

a + b l 2 ab. Також, порівнюючи середнє квадратичне та середнє арифметичне чисел

a і 2

b, можна записати:

1   19.62. Вказівка.  a +  +  b +    b теся тим, що з умови a > 0,

1

 l

a

1 1   a + b + b + a 2

a+b 2

a+ b 2

. Далі скористай-

b > 0, a + b = 1 випливає нерівність

462

Відповіді та вказівки до вправ

ab m . 19.63. Вказівка. 4

a +1

a2 + 1 = 2 æ

l 2æ

a +1 2

. 19.64. Вка

зівка. Маємо: (1 − a − b)2 + c2 + c2 + (1 − b − c)2 + a2 + a2 + (1 − c − a)2 + b2 + b2 =  (1 − a − b)2 + c2 + c2 (1 − b − c)2 + a2 + a2 (1 − c − a)2 + b2 + b2  = 3 + +  .  3 3 3 Далі порівняйте середнє квадратичне трьох чисел з їхнім середнім арифметичним. 19.65. Вказівка. Нехай сторона квадрата дорівнює 1. Скористаємося позначеннями, показаними на рисунку. Залишилося довести нерівність x2 + (1 − y)2 + y2 + (1 − z)2 + z2 + (1 − t)2 + t2 + (1 − x)2 l 2 2. Далі див. приклад 1 п. 19. 1–yN y B C

1–z

1–x

1–t

До задачі 19.65

19.66. Вказівка. 1 + a = 2 − b − c = (1 − b) + (1 − c) l 2 (1 − b) (1 − c). 19.67. Вказівка. І спосіб. Застосуйте нерівність Коші — Буняковy z   x ського до наборів і y + z; x + z; x + y . ; ;  y + z x+z x + y 

(

ІІ спосіб. У силу нерівності Коші

x2 y+z

y+z 4

)

l x і т. д. 19.68. Вка

зівка. Оскільки при a > 0 і b > 0 є правильною нерівність

2 1 a

то

1 a

a+b

+ l

. 19.69. Вказівка.

a b+c

æ1 l b + c a b+c b+c

æ1 +1

a+b 2

b 2a a+b+c

19.70. a < 0 або a = 1,5. 19.71. Достатньо показати, що при будьякому натуральному n НСД (30n + 2; 12n + 1) = 1. Для доведення

463

Відповіді та вказівки до вправ

цього скористайтеся теоремою: для будь-яких натуральних чисел a і b таких, що a > b, НСД (a; b) = НСД (a – b; b). 19.72. 2 км/год. 19.73. −1 ± 3;

3 ± 17 2

20.1. 80 км/год,

60 км/год.

20.2. 90 км/год,

20.3. 80 км/год, 60 км/год. 20.4. 2 км/год. 20.5.

5 12

45 км/год.

км/год. 20.6. Не

більше 15 машин. 20.7. Не більше 6 промахів. 20.8. 18 км/год. 20.9. 27 км/год, 3 км/год. 20.10. 24 год. 20.11. 15 : 2. 20.12. 24 км/год, 16 км/год. 20.13. 50 км/год, 40 км/год. 20.14. 12 км/год, 18 км/год. 20.15. 60 км/год. 20.16. 7 кг, 21 кг. 20.17. 1,2 кг; 2,4 кг. 20.18. 2 км/год, 12 км/год. 20.19. 8,4 г/см3, 6,4 г/см3. 20.20. 12 днів, 24 дні або 40 днів, 10 днів. 20.21. 16 год, 48 год. 20.22. 10 год, 15 год. 20.23. 10 год 25 хв. 20.24. Через 1 год 30 хв. 20.25. 150 м × 150 м. 20.26. 12 год, 9 год. 20.27. 500 м. 20.28. 1 м/с. 20.29. 30 км/год. 20.30. 48 хв. 20.31. 4 год. 20.32. 90 м3, 60 м3. 20.33. 10 лип і 4 берези або 11 лип і 5 беріз. 20.34. 6 автомобілів і 11 автомобілів. 20.35. 4 км/год, 3 км/год. 20.36. 12 деталей. 20.37. 5 деталей. 20.38. 44 комплекти. 20.39. 144 солдати. 20.40. По 2 цехи кожного типу. 20.43. [–1; 0). 20.44. Якщо a > 8, то два розв’язки; якщо a = 8, то безліч розв’язків; якщо a < 8, то розв’язків немає. 21.1. 20 %. 21.2. 6298,56 грн. 21.3. 20 736 одиниць. 21.4. 3600 грн. 21.5. 600 грн. 21.6. 5 %. 21.7. На 15 %. 21.8. 7,2 %. 21.9. 20 %. 21.10. 60 кг. 21.11. 200 кг. 21.12. 13,5 кг. 21.13. 40 пістолів або 60 пістолів. 21.14. 10 грн. 21.15. 2 год. 21.16. 50 %. 21.17. 4 кг, 6 кг. 21.18. На 10 % першого разу та на 20 % другого. 21.19. 20 %. 21.20. 5 %. 21.21. 20 000 грн. 21.22. 6 %. 21.23. 10 %. 21.24. 6 кг, 18 кг або 9 кг, 21 кг. 21.25. 160 г, 20 %. 21.26. 3 кг. 21.27. 11 %, 5 %. 21.28. 20 л. 21.29. 20 т або 2

2 3

т.

21.30. 33 кг. Вказівка. Нехай було отримано x кг соляної кислоти. Тоді математичною моделлю задачі буде рівняння 11 x

−

2 x−9

y 1 0 1

= , коренями якого є числа 33 4

і 12. Але корінь 12 не задовольняє умову задачі, виходячи з хімічних властивостей соляної кислоти. 21.31. 6 л. 21.32. 2 л. 21.34. c > 0,1. 21.35. (–2; –1), (2; 1), 3  3   5;  ,  −5; −  . 21.36. Див. рисунок. 4 4

До задачі 21.36

464 22.6.

Відповіді та вказівки до вправ

n 2n + 1

. 22.7. (−1)n æn. 22.8.

n +1

. 22.14. 1) Вказівка.

32k + 3 + 2k + 3 = (32k + 1 + 2k + 2 ) 9 − 7æ2k + 2 ; 2) Вказівка. Достатньо показати, що різниця (62k + 2 + 19k + 1 – 2k + 2) – 19 (62k + 19k – 2k + 1) кратна 17. 22.15. 1) Вказівка. 7k + 2 + 82k + 1 = 7 (7k + 1 + 82k − 1 ) + 57æ82k − 1. 22.22. Вказівка.

1 k+2

1 k+3

+ ... +

1 2k

1 2k + 1 1

2k + 2 1 1

1 1  1 = + + ... +  + . + − k+1 k+2 2k  2k + 1 2k + 2 k + 1

Далі доведіть, що

1 2k + 1

1 2k + 2

−

1 k+1

> 0. 22.24. Вказівка.

ak + 1 = (k + 2) (k + 3)æ...æ(2k + 1) (2k + 2) = (k + 2) (k + 3)æ...æ2kæ(2k + 1) × × 2 (k + 1) = (k + 1) (k + 2) (k + 3)æ...æ2kæ(2k + 1)æ2 = ak æ2 (2k + 1). 22.26. Вказівка. Теорема «база індукції» виконується: існує чотирикутник з трьома гострими кутами. Очевидно, що в будь-якому n-кутнику (n l 4) існує кут, який не є гострим. «Відріжемо» його (див. рисунок). Отримаємо (n + 1)-кутник, який має стільки До задачі 22.26 ж гострих кутів, скільки й даний n-кутник. 22.27. 1 +

n (n + 1) 2

. 22.28. Вказівка. Для n = 2 твердження є очевид-

ним. Нехай твердження є правильним при n = k і за результатами турніру між k шахістами їх упорядкували так: a1, a2, ..., ak. Тепер у турнірі між (k + 1) шахістами розглянемо ще одного шахіста, який зіграв із кожним із цих k шахістів по одному разу. Рухаючись у записаній послідовності зліва направо, виявимо першого шахіста, у якого виграв розглядуваний шахіст, і поставимо його перед ним. 22.29. [−4; 2) Ÿ (2; 5]. 22.30. –3; –1. 22.31. [–1; 2]. 22.32. a = 1. 23.1. 7!. 23.2. 5!. 23.3. 20!. 23.4. 5!. 23.5. 1) 4!; 2) 3!. 23.6. 64. 23.7. 5 3. 23.8. 5æ63. 23.9. 4æ52. 23.10. 9æ106. 23.11. 6æ7æ4. 23.12. 6æ7æ3. 23.13. I спосіб. 4æ4 !; ІІ спосіб. 5! – 4!. 23.14. 4 !æ2; 23.15. 9æ103 æ2. 23.16. 9æ104 æ4. 23.18. 64æ49. 23.19. 4æ3æ2 + 5æ2 + 6æ4. 23.20. 57 + 4æ56. 23.21. 4 + 42 + 43 + 44 + 45. 23.22. 210. 23.23. (7 !æ4 !æ2 !)æ3 !. 23.24. (5!)2. 23.25. 9æ104 − 4æ54. Вказівка. Кількість усіх п’ятицифрових чисел дорівнює 9æ104. Кількість п’ятицифрових чисел, усі цифри яких є парними, дорівнює 4æ54. 23.26. 9æ104 − 55.

465

Відповіді та вказівки до вправ

23.27. 9æ104 − 9æ9æ8æ7æ6. Вказівка. Кількість п’ятицифрових чисел, усі цифри яких різні, дорівнює 9æ9æ8æ7æ6. 23.28. 63 – 53. 23.29. 2æ9 !. Вказівка. Припустимо, що знайомі сіли на один стілець. 9 людей можна розмістити на 9 стільцях 9! способами. Оскільки знайомі можуть сісти справа або зліва один від одного, то всього варіантів 2æ9 !. 23.30. 5 ! − 2æ4 !. 23.31. 1)

6! 3!

. Вказівка. Якщо

вважати всі букви цього слова різними (це умовно можна записати так: МО1ЛО2КО3), то отримаємо 6! різних слів. Проте слова, які відрізняються лише перестановкою букв О1, О2, О3, насправді є однаковими; 2)

10 ! 3! 2! 2!

; 3)

13 ! 2 !2 !2 !

. 23.32. 85. Вказівка. Пасажир вибирає

поверх. Такий вибір для кожного пасажира можна здійснити 8 спо1

собами. 23.33. − m a m

або a = . 23.34. 3. 23.36. 6000 грн, 1500 грн. 3

2 3 6 2 24.1. A11 . 24.2. A15 . 24.3. A18 . 24.4. A16 . 24.5. A93 . 24.6. A53 . 24.7. 1) 10; 2) 3; 3) 1. 24.9. 1) 12; 2) 7; 3) 7; 4) 14. 24.10. 1) 5; 2) 9, 10; 2 3) 4. 24.11. A32 . 24.12. A32 æ A54 . 24.13. 6æ A62 − 5æ A52 . 24.14. 9 км/год, 12 км/год. 24.15. Якщо a < 0, то рівняння не має коренів; якщо a = 0, то рівняння має 3 корені; якщо 0 < a < 4, то рівняння має 6 коренів; якщо a = 4, то рівняння має 4 корені; якщо a > 4, то рівняння має 2 корені. 24.16. [−2; 0) Ÿ (0; 6]. 25.5. 1) 18; 2) 6; 3) 10; 4) 4; 5) 17. 25.6. 1) 16; 2) 6; 3) 12; 5 3 12 13 4) 5. 25.7. C29 . 25.8. C10 . 25.9. Cn4 . 25.10. C72 . 25.11. C25 = C25 . 5 3 3 2 25.12. C52 æC12 . 25.13. C11 æC20 . 25.14. Cn2 æCm2 . 25.15. C12 ⋅ C72 . 25.16. 2 3 3 7 1 1 4 2 C7 æC13 . 25.17. C12 æC88 . 25.18. C35 æC34 æC33 . 25.19. 7 ⋅ C12 + 12æC72 . 10 11 12 13 14 15 25.20. C81 + C83 + C85 + C87 . 25.21. C15 + C15 + C15 + C15 + C15 + C15 . 25.22. 2 3 3 2 4 1 5 0 5 0 5 4 I спосіб. C7 æC13 + C7 æC13 + C7 æC13 + C7 æC13 ; II спосіб. C20 − C7 C13 − C71C13 . 10 0 10 1 9 7 6 6 25.23. C100 − C12 C88 − C12 C88 . 25.24. I спосіб. C18 + C18 + C18 ; II спосіб. 7 5 4 C20 − C18 . 25.25. C12 æC84 æC44 . 25.26.

4 C12 æC84 æC44

. 25.27. C93 æC63 æC33 .

4 4 25.28. C12 æC15 æP4 . 25.29. Cmn + 1 . Вказівка. Розмістимо в ряд m білих куль. Чорна куля може зайняти одне з m + 1 положень: крайня зліва, між будь-якими двома білими кулями, крайня справа (див. 4 рисунок). 25.30. C16 . Вказівка. Розмістимо кулі в ряд. Чотири «перегородки» ділять ці кулі на п’ять груп (див. рисунок). Отже, кількість способів розкладання куль по ящиках дорівнює кількості способів розміщення 4 перегородок на 16 місцях.

466

Відповіді та вказівки до вправ

До задачі 25.29

До задачі 25.30

25.31. Cnk −− 11 . Вказівка. Запишемо n = 1 + 1 + 1 + ... + 1. Далі скористайтеся ідеєю розв’язування задачі 25.30. 25.32. a = 2, або a = –2, або a = 0. 25.33. 0. 25.34. (5; 6) Ÿ (6; + ×). 26.16. a = 1. 26.17. 10 км/год. 26.18. 3. 27.20. 1) 27.25. 2)

5 12

2 3

1 25

; 2)

. 27.26. 1

; 3)

2 3

1 20

. 27.23. 10 куль. 27.24. 1)

1 2

; 2)

1 10

; 3)

. 27.27. 8 олівців. 27.28. 19 олівців. 27.30. 1)

1 9 1 6

. ;

. Вказівка. Сприятливі події позначено на рисунку

1 2 3 4 5 6

2-й раз 1 2 3 4 5 6

1-й раз

1 2 3 4 5 6

2-й раз 1 2 3 4 5 6 1-й раз

1-й раз

зеленим кольором.

1 2 3 4 5 6

2-й раз 1 2 3 4 5 6

До задачі 27.30

27.31. 1)

2 9

; 2)

5 36

; 3)

5 12

. Вказівка. Кинути кубик двічі — це те

саме, що незалежно один від одного кинути два кубики. Далі скористайтеся рисунком 27.2. 27.32. У Петра. 27.33. 1) 27.34.

1 5

. 27.35. 1)

1 8

; 2)

3 8

; 3)

3 8

; 4)

7 8

1 4

; 2)

1 2

. Вказівка. Кинути монету

тричі — те саме, що незалежно одну від одної кинути три монети. Якщо пронумерувати монети, то маємо 8 рівноможливих результатів, як показано на рисунку. 27.36.

2 n −1

. Вказівка. Якщо один

зі знайомих сидить, то другий може з однаковою ймовірністю сіс-

467

Відповіді та вказівки до вправ

ти на одне з решти n – 1 місць. 27.37.

1 2

. Вказівка. Кожному ва-

ріанту розстановки, у якому A стоїть попереду B, відповідає варіант, де їх поміняли місцями й A стоїть після B. Тому кількість сприятливих варіантів становить половину всіх варіантів. 27.38. Графіком є парабола y = x2 + 1, у якої «виколото» точки з абсцисами 3

2 і –2. 27.39. c = −11 . 27.40. 50 км/год. 27.41. 6 . Перша монета

Друга монета

Третя монета

До задачі 27.35 1

28.1. 28.7. 28.12.

; 2)

3æ3 ! 4!

7! 7

6 C50

A85 5

; 4)

35 5

C52 4 6

. 28.21.

; 2)

3 C15 æC62 æC42 7 C25

. 28.19.

A76

. 28.5.

. 28.10.

2 C10

. 28.14. 1)

. 28.16.

. 28.4.

A74

. 28.9.

4 2 5 1 6 C40 æC10 + C40 æC10 + C40

; 3) 5

. 28.13.

. 28.3.

C64 5 C30 5 C50

. 28.8.

28.15. 1) 28.18.

. 28.2.

C54 4 C93 4 C100 3 C10 C72 5 C17

6 6

5æ5 2 C10

; 3)

. 28.17.

C42 2 C10

54 + 4æ53 6

4 !æ9 !æ9 !æ9 !æ9 ! 36 !

6 C100

; 4)

C42 æ52 64

1 2 C75 + C10 æC74 + C10 æC73

6 5 4 C93 + C71 æC93 + C72 æC93 6 C100

3 C50

4 C72 æC93

. 28.11.

3 C10

. 28.6.

5 C17

. 28.20. 1)

1 85

. . . . ;

. 28.22. x2 – 14x + 35 = 0.

28.24. (–5; 0). 30.11. 8 членів. 30.12. 13. 30.13. 1; 2; 3; 4; 5. 30.14. 8. 30.15. 1) an = n2; 2) an = 3n + 2; 3) an =

n −1 n

; 4) an = (–1)n + 1; 5) an =

1 + ( −1) n

;

468

Відповіді та вказівки до вправ

6) an =

1 + ( −1)n + 1 n

. 30.16. 1) an = n3 + 1; 2) an =

1 n (n + 1)

; 3) an =

( −1)n − n n

;

4) an = n( −1) ; 5) an = n – | n – 3 |. 30.17. 1. 30.18. 1) a1 = –1, an + 1 = an + 2; 1

an + 1

3 − an

2) a1 = , an + 1 =

; 3) a1 = 1, an + 1 =

(

)

an + 1 . 30.19. 3) a1 = 1, 1

an + 1 = an2 + 1. 30.20. 1) a = 2 або a = 3; 2) не існують. 30.21. a101 = . 2

Вказівка. Покажіть, що an + 6 = an для будь-якого натурального n. 30.22. a101 = –1. 30.23. Вказівка. Скористайтеся методом математичної індукції. 30.24. Вказівка. Доведення проведіть методом математичної індукції з кроком 2. 30.28. 1) an = 2n – 1. Вказівка. Випишіть кілька перших членів послідовності та зробіть індуктивне припущення; 2) an =

n n +1

; 3) n2 – 1. 30.29. Вказівка. Доведіть,

що an = (2n – 1)2. 30.30. Вказівка. an + 2 = a12 + a22 + ... + an2 + 1 + n + 1. Покажіть, що an + 2 = an2 + 1 + an + 1 + 1. Звідси an2+1 < an + 2 < (an + 1 + 1)2 . 30.31. x1 = 1 або x1 = 2. Вказівка. Виконавши заміну xn – 1 = yn, 999 2 отримаємо: yn + 1 = yn2 . Тоді y1000 = y999 = ... = y12 . Звідси y1 = 0 або y1 = 1. 30.32. 60 км/год. 30.33. a ∈ [−1; 0). 30.34. 3. 30.35. (−×; − 3] Ÿ [5; + ×) Ÿ {1}. 31.9. 1) Так, n = 16; 2) ні. 31.10. 15. 31.13. 23. 31.14. –6. 31.15. 1) Так, a1 = –3, d = –6; 2) ні; 3) так, a1 = –2,8, d = –2,8; 4) ні. 1

31.16. 1) Так, a1 = 13, d = 7; 2) так, a1 = , d = ; 3) ні. 31.18. 18. 31.19. 16. 31.20. –0,6. 31.21. –6; –4,5; –3; –1,5; 0; 1,5; 3. 31.22. 2,2; 0,4; –1,4; –3,2. 31.23. 1) a1 = 5, d = 2,5; 2) a1 = –6, d = 4 або a1 = 15, 1

d = . 31.24. 1) a1 = –2, d = 3; 2) a1 = 20, d = –8 або a1 = 51,5, d = –11,5. 2

31.25. Якщо перший член прогресії дорівнює її різниці або різниця прогресії дорівнює нулю. 31.32. 60°. 31.38. При x = –1: a1 = –3, a2 = –2, a3 = –1; при x = 8: a1 = 60, a2 = 43, a3 = 26. 31.39. y = 3, a1 = 10, a 2 = 12, a 3 = 14. 31.40. y = 1, a 1 = –1, a 2 = 8, a 3 = 17, a 4 = 26. 31.41. x = –1, a1 = a2 = a3 = a4 = 1. 31.42. 0. 31.46. 3, 13, 23. Вказівка. Числа p, p + 10, p + 20, де p — просте число, дають різні остачі при діленні на 3. 31.47. 3, 5, 7. 31.48. Вказівка. Нехай ak = m2, m ∈ . Тоді для n l k маємо an = m2 + d (n – 1). Покажіть, що член з номером n = 2m + d + 1 також є квадратом натурального числа. 31.49. Вказівка. Маємо a2 = a + kd, k ∈ , b = a + dm, m ∈ . Тоді

469

Відповіді та вказівки до вправ

b2 = a2 + 2adm + d2m2 = a + d (k + 2ma + dm2). 31.50. Вказівка. Нехай an = a1 + d (n – 1), am = a1 + d (m – 1) і a1 — k-значне натуральне число. Виберемо m і n так, щоб n – 1 = 10k, m – 1 = 10 p, де p > k. 31.51. Вказівка. Нехай множина простих чисел виду 3n + 2 є скінченною. Позначимо її елементи p1, p2, ..., pk. Розгляньте число 3æ p1 æ p2 æ...æ pk + 2. 31.52. Не існує. Вказівка. Скористайтеся тим, що можна вказати проміжки натурального ряду будь-якої довжини, які не містять жодного простого числа. 31.54. 30 м3, 40 м3. 31.55. a = –4. 31.56.

1 6

32.9. 1) 204; 2) 570. 32.10. –310. 32.11. 156 ударів. 32.12. 1400. 32.13. 710. 32.14. 1188. 32.15. 1)

n (n + 1) 2

; 2) n2. 32.16. n (n + 1).

32.17. 8; 14; 20. 32.18. –17. 32.19. 1 , 10 , 20, 29 , 38 . 32.20. 3. 32.21. –67,2. 32.22. 63. 32.23. 5880. 32.24. 2112. 32.25. 1632. 32.26. 61 376. 32.27. 70 336. 32.28. 0,3. 32.29. 10. 32.30. 20. 32.31. 16. 32.32. Так; 19, 23, 27, 31, 35. 32.33. Ні. 32.34. 10 с. 32.35. 42 сторінки. 32.36. –1976. 32.37. 348. 32.38. a1 = 14, d = –3. 32.39. –10. 32.40. 10. 32.41. 690. 32.42. 250. 32.43. 1) 12; 2) 26. 32.44. 1) 10; 2) 69. 32.45. a1 = 1, d = 2. 32.48. 2610. 32.49. 0. 32.50. –(m + n). 32.51. 0. Вказівка. Нехай прогресія містить (2n + 1) членів. З умови випливає, що

2a2 + 2d (n − 1) 2

æn =

2a1 + 2dn 2

æ(n + 1).

Звідси випливає, що a1 + dn = 0. 32.52. 0. Вказівка. Загальна кількість ігор дорівнює 0,5n (n – 1). Тоді кількість очок, набраних всіма командами, дорівнює n (n – 1). Нехай остання команда набрала x очок. Якщо d — різниця прогресії, тоді кількість очок, набраних всіма командами, дорівнює 0,5 (2x + d (n – 1)) n. Отримуємо рівняння n (n – 1) = 0,5 (2x + d (n – 1)) n. 32.53. (–3; 1), (1; –3), (1; 1). 32.54. 40 км/год, 60 км/год. 32.56. Якщо a = –1, то розв’язків немає; якщо a = 1, то x ∈ ; якщо a < –1 або a > 1, то x m якщо –1 < a < 1, то x l

1 a +1

;

33.4. Так. 33.13. 1) 2; 2)

3 5

або − . 33.14. 1)

; 2) 0,001. 5

33.15. 6. 33.16. 9. 33.17. 30 і 150. 33.18. 1, 2, 4, 8. 33.19. Так, b1 = , 4

470

Відповіді та вказівки до вправ

q = 4. 33.20. x1 = 49, q = 7. 33.21. 1) 15 або –15; 2) 2 5 або −2 5. 33.22. 6 або –6.

33.23. 216.

33.25. Pn =

33.24. 243.

2n − 1

33.29. 3) Послідовність є геометричною прогресією, якщо q ≠ –1. 33.31. 80, 40, 20, 10, 5 або 80, –40, 20, –10, 5. 33.32. 6, 18, 54, 162, 486 або 6, –18, 54, –162, 486. 33.33. 1) b1 = 2 3, q = 3 або 1

b1 = −2 3, q = − 3; 2) b1 = 162, q = ; 3) b1 = 7, q = –2 або b1 =

q = –3. 33.34. 1) b1 = , q = 4; 2) b1 = –1, q = 3. 33.35. При x = 1 має2

мо 3, 6, 12; при x = –14 маємо –27, –9, –3. 33.36. При x = 2 маємо 8, 4, 2; при x = –7 маємо –1, –5, –25. 33.37. 96, 48, 24, 12, 6, 3. 33.38. 3, 7, 11. 33.39. 8, 10, 12 або 17, 10, 3. 33.40. 5, 15, 45 або 45, 15, 5. 33.41. 2, 6, 18 або 18, 6, 2. 33.42. 18, 6, 2 або 2, 6, 25

18. 33.43. 2, 4, 8, 12 або

15 2

33.44. 1, 5, 9, 13.

33.45. 4 км/год. 33.46. a = 3. 34.5. 1) 1456; 2) 155 5 + 5 . 34.6. 762. 34.7. 1210. 34.8. –68,2.

(

)

34.9. 27. 34.10. –7 або 6. 34.11. 13. 34.12. 5. 34.13. 72. 34.14. 34.15. 4368. 34.16. –12 285. 34.17.

A B

. 34.19. 2n +

(4n − 1) (4n + 1 3æ4

8 + 1)

A  A 34.20. 8. 34.21. 5. 34.23.   . Вказівка. Доведіть, що b1 æb100 = ,  B B далі скористайтеся задачею 33.25. 34.24. 15 год, 10 год. 34.26. Якщо

11 4

, то x l

11 4

або x = a; якщо a l

(–1; –1). 35.7. 1) 2

(

)

2 − 1 ; 2)

(

);

3 +1 2

2) 3 2 + 4. 35.9. 35. 35.10. −

1 12

11 4

, то x l a. 34.27. (3; 3),

3 3 +5 2

. 35.8. 1)

(

6 +2 2

);

. 35.11. 1) 16 + 8 2 або 16 − 8 2;

2) 27. 35.12. 1) 243; 2) 312,5. 35.14. b1 = 1, q =

1 2

або b1 = 3, q = − . 2

(

25 5 + 5

35.15. b1 = 192, q = . 35.16. 27 + 9 3 або 27 − 9 3. 35.17.

)

471

Відповіді та вказівки до вправ

або −

(

або

5 −5 2 1 3

) . 35.18. 1)

3 4

; 2) –3. 35.19. − 2

. 35.22. b1 = 4 5, q =

3) 4pR; 4)

або

. 35.20.

2 5

. 35.21.

(

. 35.23. b1 = 32, q = . 35.24. 2a2. 3

35.25. Так. 35.26. 1) 6R 3; 2) R 4

)

πR . 35.27. 1) 4a 2 + 2 ; 2) 2a ; 2

(

)

πa2

. 35.29. Див. рисунок.

35.30. Перший робітник — за 8 год, дру-

3) πa 2 + 2 ; 4)

гий — за 12 год. 35.31.

1 До задачі 35.29

. 35.32. a = 1.

35.33. 1; − . 3

n (n + 1) (n2 + n + 2)

36.1.

n (n + 1) (n + 2) 3

36.5. 1) 3) 1 − зівка.

(n + 1)!

ка.

Вказівка.

2n + 1 n2 (n + 1)2

n (n + 1) 1 2

(n + 1) − 1

1 n (n + 1) (n + 2)

a −1

−

n3 + n2 + 1

36.11. Sn =

− n; 2)

Вказівка. зівка.

. 36.3.

10 (10n − 1) 1

4 n (n + 1)

11

(n + 1)!

(n + 1)

−

81 n

1 n

4æ5

−

1 n!

. 36.4. n (n + 1)2 +

−

1 n +1

. 36.7. 1) 1

(n + 1)!

. 36.8. 1) 2 + n. 36.9.

1   − . 2 n n + 2

n (n + 1) (n + 2) (n + 3)

50 (10n − 1)

−

;

n −1 4n − 3

4) 1 −

n 2 (5n + 2)

; 2)

36.2.

1 2

1 2æ3n

n (n + 2)

1 (n + 1)2

; 2)

−

n +1

. ;

Вка-

n (n2 + 2n + 3) 2 (n + 1)

1

1 1 1  −  1 + −  . Вка2 2 n + 1 n + 2

36.10.

n (n + 3) 4 (n + 1) (n + 2)

Вказів-

1 11 1  1 1 1  æ  − . − = n + 1 2  n n + 2  2  n (n + 1) (n + 1) (n + 2) 

a −1 (a − 1)2

. Вказівка. Розгляньте рівність aSn = 3

= a + 2a2 + 3a3 + 4a4 + ... + næan . 36.12. 15 сторінок. 36.13. 0 < a < . 2

36.15. 2; 4; –1; − . 2

472

Вказівки до вправ оповідання «Ефективні прийоми доведення нерівностей»

Вказівки до вправ оповідання «Ефективні прийоми доведення нерівностей» У даних вказівках номери (1), (2), (3) посилаються на відповідні нерівності оповідання «Ефективні прийоми доведення нерівностей». 1. Вказівка. І спосіб. Скористайтеся нерівністю (1). ІІ спосіб. Скористайтеся нерівністю (3). 3. Вказівка. Скористайтеся нерівністю (2). 4. Вказівка.

x3 y

( x 2 )2

( y 2 )2 zy

(z2 )2 xz

5. Вказівка. І спосіб. Скористайтеся нерівністю (3). ІІ спосіб. 2 a2 b2 c2 (3b)2 (3c)2  1  (3a) + + =  + + . b + 2c c + 2a a + 2b 9  b + 2c c + 2a a + 2b  Далі скористайтеся нерівністю (1). 6. Вказівка. І спосіб. a3 b+c

b3 c+a

c3 a+b

( a 2 )2 ab + ac

(b 2 ) 2

bc + ba

( c2 )2

ca + cb

Далі скористайтеся нерівністю (3). ІІ спосіб. 3 3 3 a 1  (2a2 )2 (2b2 )2 (2c2 )2  b c + =  + + ++ . b + c c + a a + b 4  ab + ac bc + ba ca + cb  Далі скористайтеся нерівністю (1). 8. Вказівка. 1 1 + ab

1 1 + bc

1 1 + ac

12 1 + ab

12 1 + bc

12 1 + ac

Далі скористайтеся нерівністю (3). 9. Вказівка. Ліву частину нерівності подайте у вигляді x2 2

x + 2yx + 3zx

y2 2

y + 2zy + 3xy

z2 2

z + 2xz + 3yz

Далі скористайтеся нерівністю (3) і нерівністю a2 + b2 + c2 l ab + bc + ac. 11. Вказівка. Скориставшися ключовою задачею 18.17 (1), можна записати, що (x + 1) (y + 1) = xy + 1 + x + y l 2 (x + y). 12. Вказівка. На підставі ключової задачі 18.17 (1) та умови x ∈ [0; 1] можна записати, що

x 2 + yz

x 1 + yz + 1

x 1+ y + z

x x+y+z

Вказівки до вправ оповідання «Ефективні прийоми доведення нерівностей»

473

14. Вказівка. Скориставшися ключовою задачею 18.13, можна записати, що 1 3

a + b + abc

m m

1 2

a b + b a + abc

1 ab (a + b + c)

c abc (a + b + c)

15. Вказівка. Скористайтеся ключовою задачею 18.13. 16. Вказівка. Скористайтеся ключовою задачею 18.13. 17. Вказівка. Скористайтеся задачею 18.19. 18. Вказівка. Скористайтеся ключовою задачею 18.22. 19. Вказівка. Скористайтеся ключовою задачею 18.25. 20. Вказівка. Скориставшися задачею 17.29 (1), можна записати: 1 1

< 2 1 − 2 0;

1 2 1 n

< 2 2 − 2 1;

1 3

< 2 3 − 2 2; ...;

< 2 n −− 2 n − 1.

21. Вказівка. Скористайтеся задачею 17.29 (2).

474

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

Аналітичний спосіб задання функції 16 Аргумент функції 12 База індукції 279 Базисний пункт 274 Вибірка 343 — репрезентативна 343 Відкрита півплощина 200 Відображення множини на множину 13 — — — — взаємно однозначне 14 Вісь параболи 146 Внутрішня область параболи 146 Гістограма 345 Границя послідовності 405 Графік нерівності з двома змінними 200 — рівняння з двома змінними 154 — числової функції 16 Графічний метод розв’язування нерівностей 112 Директриса параболи 146 Діаграма кругова 346 — стовпчаста 345 Доведення нерівностей 218 Знаменник геометричної прогресії 390 Значення функції 13 — — в точці 13 Індуктивний висновок 276 — перехід 279

Індукція 276 Ймовірність випадкової події 314 Комбінаторика 294 Комбінація 306 Математична модель 252 Медіана 350 Метод заміни змінної 184 — застосування очевидної нерівності 221 — — раніше доведеної нерівності 222 — індуктивний 276 — інтервалів 125 — математичної індукції 278 — міркування від супротивного 220 — різниці 219 — спрощення нерівності 220 Міри центральної тенденції 351 Многочлен однорідний 186 — симетричний 187 Многочлени елементарні симетричні 188 Множина упорядкована 297 Найбільше значення функції на множині 36 Найменше значення функції на множині 36 Нерівність лінійна з двома змінними 202 — Коші для двох чисел 230 — Коші — Буняковського 234

Предметний покажчик

Нерівності квадратні 112 Нуль функції 30 Парабола 58, 146 Паралельне перенесення графіка функції 67 Перестановка 297 Перетворення симетрії відносно осі абсцис 57 — — — — ординат 61 Подія 314 — випадкова 314 — вірогідна 323 — достовірна 323 — неможлива 324 Послідовність 359 — збіжна 406 — нескінченна 360 — періодична 364 — скінченна 360 — стаціонарна 361 — числова 359 Початкові умови 362 Правило добутку 295 — суми 294 Прикладна задача 252 Прогресія арифметична 373 — геометрична 390 Проміжок знакосталості функції 30 — зростання функції 31 — спадання функції 31 Процентні пункти 274 Результати рівноможливі 324 — сприятливі 325 Рівноймовірні випадкові події 324 Рівняння першого степеня з двома змінними 154 Різниця арифметичної прогресії 373

475

Розв’язок нерівності з двома змінними 200 — рівняння з двома змінними 155 — системи нерівностей 209 Розміщення 302 Розрив 123 Розтягнення графіка від осі абсцис 56 — — — — ординат 61 Середнє арифметичне 229, 237 — гармонічне 229 — геометричне 229 — значення вибірки 347 — квадратичне 229, 237 Система-наслідок 171 Системи рівнянь рівносильні 171 Сполука 306 Спосіб задання послідовності описовий 360 — — — рекурентний 362 — — — табличний 360 — — функції аналітичний 16 Статистика 343 Статистична оцінка ймовірності випадкової події 317 Стискання графіка до осі абсцис 56 — — — — ординат 60 Сума нескінченної геометричної прогресії 408 Сумування перших n членів послідовності 415 Таблиця частотна 348 Теорема Діріхле про арифметичну прогресію 381 Теорія ймовірностей 329 Факторіал 297 Фокус параболи 146

476

Предметний покажчик

Формула рекурентна 362 — складних відсотків 269 — суми нескінченної геометричної прогресії 408 — — n перших членів арифметичної прогресії 383 — — — — — геометричної прогресії 401 — n-го члена арифметичної прогресії 374 — — — геометричної прогресії 391 — — — послідовності 361 Функція 12, 29 — Діріхле 14 — дробова частина числа 15 — зростаюча 31 — — на множині 31

— — — — — — — — — — —

квадратична 96 кусково задана 16 непарна 46 неперервна 123 парна 46 сигнум 15 складена 16 спадна 31 — на множині 31 ціла частина числа 15 числова 13

Частота 348 — випадкової події 316 — відносна 349 Числа Фібоначчі 369 Член послідовності 359

477

ЗМІСТ Від авторів . ........................................................................3 Умовні позначення ...............................................................4 § 1. Повторення та систематизація навчального матеріалу з курсу алгебри 8 класу . ................................................. 5 1. Задачі на повторення курсу алгебри 8 класу ................ 5 § 2. Квадратична функція .................................................... 12 2. Функція.................................................................. 12 • З історії розвитку поняття функції.......................... 26 3. Зростання і спадання функції. . Найбільше і найменше значення функції.................... 29 4. Парні та непарні функції . ........................................ 46 5. Як побудувати графіки функцій y = kf (x) і y = f (kx), якщо відомо графік функції y = f (x).......................... 54 6. Як побудувати графіки функцій y = f (x) + b і y = f (x + a), якщо відомо графік функції y = f (x)..... 67 7. Як побудувати графіки функцій y = f (| x |) і y = | f (x) |, якщо відомо графік функції y = f (x)........ 85 8. Квадратична функція, її графік і властивості.............. 96 9. Розв’язування квадратних нерівностей..................... 112 10. Розв’язування нерівностей методом інтервалів.......... 123 11. Розміщення нулів квадратичної функції . відносно заданої точки............................................ 135 • Парабола............................................................. 144 Головне в параграфі 2.................................................. 150 § 3. Рівняння з двома змінними та їхні системи.................... 154 12. Рівняння з двома змінними та його графік............... 154 13. Графічний метод розв’язування систем рівнянь . із двома змінними.................................................. 164 14. Розв’язування систем рівнянь . із двома змінними методом підстановки . і методами додавання та множення.......................... 170 • Перша Всеукраїнська олімпіада юних математиків................................................ 182

478

Зміст

15. Метод заміни змінних та інші способи розв’язування . систем рівнянь із двома змінними............................ 184 Головне в параграфі 3.................................................. 198 § 4. Нерівності з двома змінними та їхні системи. Доведення нерівностей................................................ 200 16. 17. 18. 19.

Нерівності з двома змінними................................... 200 Системи нерівностей із двома змінними.................... 209 Основні методи доведення нерівностей...................... 218 Нерівності між середніми величинами. . Нерівність Коші — Буняковського........................... 229 • Ефективні прийоми доведення нерівностей............. 244 Головне в параграфі 4.................................................. 251 § 5. Елементи прикладної математики................................ 252 20. Математичне моделювання...................................... 252 21. Відсоткові розрахунки............................................ 267 • Як уникнути неоднозначності в задачах на відсоткові розрахунки...................................... 273 Головне в параграфі 5.................................................. 275 § 6. Елементи комбінаторики та теорії ймовірностей............ 276 22. Метод математичної індукції................................... 276 • Різні схеми застосування методу математичної індукції .............................................................. 288 23. Основні правила комбінаторики. Перестановки......... 293 24. Розміщення........................................................... 302 25. Сполуки (комбінації).............................................. 306 26. Частота та ймовірність випадкової події................... 313 27. Класичне означення ймовірності.............................. 323 • Спочатку була гра................................................ 334 28. Обчислення ймовірностей за допомогою . правил комбінаторики . .......................................... 337 29. Початкові відомості про статистику ......................... 342 Головне в параграфі 6.................................................. 357

Зміст

479

§ 7. Числові послідовності .................................................. 359 30. Числові послідовності............................................. 359 • Про кролів, соняшники, соснові шишки та золотий переріз ............................................... 369 31. Арифметична прогресія .......................................... 373 32. Сума n перших членів арифметичної прогресії.......... 382 33. Геометрична прогресія............................................ 390 34. Сума n перших членів геометричної прогресії........... 400 35. Уявлення про границю послідовності. . Сума нескінченної геометричної прогресії, . модуль знаменника якої менший від 1 ..................... 405 36. Сумування............................................................. 415 • Наші розумниці .................................................. 421 Головне в параграфі 7.................................................. 421 Дружимо з комп’ютером.................................................... 423 Відповіді та вказівки до вправ........................................... 432 Вказівки до вправ оповідання «Ефективні прийоми доведення нерівностей»...................... 472 Предметний покажчик...................................................... 474