Географія 8 клас Бойко 2025 by sloven

ßÊ ÏÐÀÖÞÂÀÒÈ Ç ÏІÄÐÓ×ÍÈÊÎÌ

Ïіäðó÷íèê іç ãåîãðàôії ìіñòèòü áàãàòî íîâèõ öіêàâèõ âіäîìîñòåé ïðî

Óêðàїíó òà іíøі êðàїíè ñâіòó. Äëÿ êðàùîãî çàñâîєííÿ ìàòåðіàëó êîæåí ïàðàãðàô ïîäіëåíî íà ÷àñòèíè. Íîâі òåðìіíè і ïîíÿòòÿ â òåêñòі âèäіëåíî

íàïіâæèðíèì øðèôòîì, à íàçâè ãåîãðàôі÷íèõ îá’єêòіâ — êóðñèâîì.

Ïіä ÷àñ âèâ÷åííÿ ãåîãðàôії òàêîæ ñòàíóòü ó ïðèãîäі ãåîãðàôі÷íі êàðòè. Їõ ïîäàíî ÿê ó ïіäðó÷íèêó, òàê і â íàâ÷àëüíîìó àòëàñі äëÿ 8 êëàñó. Äëÿ âèêîíàííÿ ïðàêòè÷íèõ ðîáіò і äîñëіäæåíü çíàäîáëÿòüñÿ çîøèò і êîíòóðíі êàðòè.

УДК 91(075.3)

Б72

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 10.03.2025 № 431)

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Відповідно до модельної навчальної програми «Географія. 6–9 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори: Запотоцький С. П., Карпюк Г. І., Гладковський Р. В., Довгань А. І., Совенко В. В., Даценко Л. М.,

В. М.

Б72

ISBN 978-966-945-479-9

води, ґрунти, рослинність і тваринний світ, – ви дедалі детальніше окреслюватимете науково-географічну картину нашої держави. Ви чимало дізнаєтесь про природні ресурси, потребу у їх бережливому використанні людиною

і тваринний світ

§ 33 .

Тема 6. Природні комплекси (ландшафти)

§ 35 . Природні комплекси (ландшафти)

§ 36 . Зони мішаних і широколистяних лісів

§ 37 . Лісостепова зона

§ 38 . Степова зона

земної кори та рельєф, і про клімат та погоду, і про води суходолу та моря, і про ґрунти та поширення різних видів рослин і тварин, і про населення та його господарську діяльність. Науковці розрізняють фізичну (природничу) і суспільну (соціально-економічну) географію. Фізична географія вивчає географічну оболонку та її окремі компоненти –породи, повітря, води суходолу та океани, ґрунти, поширення рослинності й тваринний світ. Суспільна географія досліджує територіальну організацію суспільства та його складників – населення, економічної, соціальної, політичної сфер. Водночас і фізична, і суспільна

охоплюють ще низку наукових

ГЕОГРАФІЯ

Фізична

Геоморфологія

(мал. 1). Природні та суспільні об’єкти і явища географія

Біогеографія

Ландшафтознавство

Суспільна

Політична

Мал . 1 . Поділ географії

постійно змінюються .

назви

топоніми Зокрема, доволі «мінливими» є назви населених пунктів . Наприклад, місто БілгородДністровський за свою більш

різних за розмірами територій – від поверхні всієї планети до невеликих місцевостей і окремих пунктів. Наприклад, у 6 класі ви вивчали поверхню планети загалом, у 7 класі –окремо материки та океани, у 8 класі ви дізнаєтесь про Україну та свій регіон. Не залишаються поза увагою географів проблеми взаємодії між людиною і природою, особливо причини виникнення

Картографічний

Визначення

місцезнаходження

об’єктів і позначення їх на карті (потрібну інформацію

отримують, аналізуючи

географічні

карти)

Моделювання

Створення і

дослідження моделі, що замінює об’єкт (оригінал), для

опосередкованого пізнання (здобуту інформацію потім переносять на реальний об’єкт)

матеріал, є гори і рівнини, річки і моря, населені пункти та інші об’єкти.

Кожний дослідник / кожна дослідниця користується літературним методом, тому що має докладно вивчити літературу з певної теми, скористатися досвідом інших науковців і, не повторюючи їх, зробити власний внесок у вивчення проблеми. За допомогою методу географічного порівняння здійснюють географічне районування і класифікацію об’єктів. Традиційним є картографічний метод. Будь-яке географічне дослідження починається з ознайомлення з картами місцевості. Читаючи їх, дослідники отримують необхідну інформацію про ті чи ті об’єкти і явища. Цей метод передбачає

допомогою яких можна робити

досліджують, прогнозувати

найчастіше застосовують, якщо

обчислення і кількісні вимірювання.

точними. Завдяки застосуванню комп’ютерної

ретельно опрацювавши й узагальнивши отриману за допомогою різних методів

закономірності поширення та зміни.

ШУКАТИ ІНФОРМАЦІЮ? Джерелами географічних відомостей, якими

ка кількість інформації міститься

в підручниках, посібниках і

наукових працях, які видають

окремими книжками або публікують на наукових сайтах.

Географічні карти – теж важливе джерело знань. Їх складають

за результатами польових зйомок, на підставі аеро- і космічних знімків, статистичних і літературних даних. Карти показують розміщення різних природних і суспільних об’єктів та явищ, їхні властивості й зв’язки між ними.

Цікаву й багатоманітну географічну інформацію можна отримати під час відвідування природничих, геологічних, історичних, етнографічних, краєзнавчих музеїв. Матеріали

https://archive org/details/geografichna01azh/page/n287/mode/2up

https://esu com ua/search

https://archive .org/details/topon1998

сучасний світ, кожна людина має знати

основних природних (гір, рівнин, річок, озер, морів, островів) і соціальних (міст, сіл, морських портів, летовищ тощо) об’єктів на картах світу, свого регіону, своєї країни. Вона має уявляти в загальних рисах, у чому полягають відмінності природи, населення, культури, релігії, господарства в різних куточках світу. Такі знання необхідні, щоб об’єктивно

Роззирніться довкола, і ви побачите, що географія

і які впливають на торгівлю, перевезення, послуги, вибір місць для розміщення підприємств або для відпочинку

ві запитання: як організовано простір? Хто і як це робить? Які наслідки цих дій? Грамотна з географічного погляду людина повинна розуміти: вона залежить від того місця, підґрунтя, тієї поверхні, на якій живе. Тверде переконання, що людина відповідальна за Землю, долю всього людства й природи, яку перетворює, потрібне не лише географам, а й усім нам.

«Ніщо так не розвиває розум людський як географія».

Іммануїл Кант, німецький філософ «Без географії ви ніде».

географів Сформулюйте власне висловлювання про

ТЕМА 1 . Україна

ТЕМА 2. Географічні карти України

ТЕМА 3. Топографічні карти

особливос ті?

Фізико-географічне положення України: у чому полягають його

Чому в Україні існує кілька географічних центрів?

Що таке геопортали і геоінформаційні сис теми?

Як читати карт у годинних поясів та визначати місцевий і поясний час?

Як корист уватися топографічними картами – визначати напрямки,

положення материків і океанів. А географічне розташування країни, зокрема фізико-географічне положення, – це її розташування відносно різних природних об’єктів (материків, частин світу, океанів, морів, кліматичних поясів, природних зон та ін.), які розміщені за межами цієї країни або перетинають її і впливають на неї.

Географія дивує

і українців

«Українська земля така велика, так вигідно положена, така багата, український народ такий великий, здібний, має такі цінні завдатки в своїй простонародній культурі, що перед цим краєм, перед цим народом відчиняються в будучині величезні можливості» .

Степан Рудницький, 1923 р.

1 . Історик Сергій Плохій

які займають незначну площу, є середньовисотними та легкодоступними. Країна розташована в межах помірного кліматичного поясу, в природних зонах мішаних і широколистяних лісів, лісостепу і степу, де сприятливий клімат і родючі ґрунти. Географічне положення України зумовлює комфортні умови

Географія дивує

Український центр Європи

Більшість учених із європейських

країн переконані, що точка центру Європи розташована в Литві, за 25 км на північ від її столиці – м Вільнюса . Водночас пам’ятні знаки, що символізують такі точки, встановлено ще в 7 країнах Один із найдавніших – в Україні поблизу с Ділове Рахівського району (Закарпатська область) На ньому зберігся текст латиною: «Постійне, точне, вічне місце Дуже точно, із спеціальним приладом, виготовленим в Австро-Угорщині, із шкалою меридіанів і паралелей, встановлено центр Європи 1887»

Поміркуйте, на які риси географічного

таких центрів може бути кілька. Наприклад, геометричний центр України (точка перетину середніх

обертається навколо своєї осі, її поверхня освітлюється Сонцем неоднаково. Коли, наприклад, у Києві день, то на протилежному боці планети – ніч. В один і той самий момент у різних точках планети, що лежать на різних меридіанах, час буде різним (мал. 12). Однаковим він буде лише в усіх точках, що лежать на одному меридіані, тобто тих, що мають однакову довготу.

Час, властивий одному меридіану в певний момент, називають міс-

цевим (або сонячним) часом. Місцевий час різнитиметься в будь-яких двох пунктах, довготи яких неоднакові.

Повний оберт (на 360°) навколо своєї осі Земля здійснює за добу –24 год. Відповідно за 1 год наша планета обернеться на 15° (360° : 24 год = 15°). Отже, на сусідніх меридіанах, проведених через 15° , різниця в місцевому часі становитиме 1 год. На сусідніх меридіанах, проведених через 1°, місцевий час відрізнятиметься на 4 хв (1 год = = 60 хв; 60 хв : 15° = 4 хв), на проведених через 1′ (одну мінуту градуса) – на 4 с (1° = 60′; 1 хв = 60 с, 4 хв · 60 с = 240 с; 240 с : 60′ = 4 с).

проміжки часу.

за місцевим часом у Києві полудень (12 год), то в Донецьку

33 хв 56 с. Щоб установити місцевий час у різних пунктах, знаючи його в одному з них, потрібно здійснити відповідні обчислення.

1. Знайти географічну довготу пунктів:

а) Київ – 30°34′ сх. д.;

б) Донецьк – 37°49′ сх. д.; в) Львів – 24°03′ сх. д.

2. Установити різницю довготи між цими пунктами (у градусах і мінутах):

а) між Донецьком і Києвом: 37°49′ – 30°34′ = 7°15′;

б) між Києвом і Львовом: 30°34′ – 24°03′ = 6°31′ .

3. Перевести різницю довготи (у градусах і мінутах) у різницю в часі (у годинах, хвилинах і секундах):

а) 7°15′: 7° · 4 хв + 15′ · 4 с = 29 хв; б) 6°31′: 6° · 4 хв + 31′ · 4 с = 26 хв 4 с.

Обчислені значення показують різницю в місцевому

і Донецьк.

4. До відомого нам часу в Києві (12 год) додати

нецьком, що лежить на схід від Києва)

йдеться про Львів, що розташований

12 год + 29 хв = 12 год 29 хв; б) якщо у Києві 12 год, то

12 год – 26 хв 4 с = 11 год 33 хв 56 с.

який працював

на залізниці й дуже гостро відчував, як незручно користуватися місцевим

часом для узгодження розкладу руху

поїздів Через 5 років поясний час

Для зручності у світі запроваджено міжнародну систему відліку часу. Для цього земну поверхню поділили на 24 смуги (за кількістю годин у добі) – годинні пояси (по 15° довготи кожна) (мал. 13). У кожному поясі по центру проходить середній меридіан. Місцевий час цього середнього меридіана домовилися вважати однаковим у кожен момент для всіх пунктів у межах всього

12-го годинного поясу години і хвилини збігаються,

лінії (у Східній півкулі) буде, наприклад, 6 жовтня, а на схід (у Західній півкулі) – 5 жовтня. Якщо, скажімо, корабель перетинає лінію зміни дат зі сходу

миттєво з 5 жовтня потрапляє в 6 жовтня

1) карнавал

з Києва 23 лютого о 19 год 05 хв;

3) рейс здійснюється з двома пересадками

(Нідерланди);

4) перший переліт, Київ – Стамбул, триває 2 год,

дять за його межі і простяглися в 3-му поясі, а незначна частина

Закарпатської області – у 1-му.

Проте на практиці для зручності

межі годинних поясів на суходолі

проводять не точно вздовж меридіа-

нів, а з урахуванням державних

кордонів чи меж адміністративних регіонів у тих країнах, які мають

значну широтну протяжність (на-

приклад, у Канаді, США). Тому вся

територія України віднесена до од-

ного – 2-го годинного поясу. Поясним часом у нашій країні є час середнього для 2-го поясу меридіана (30° сх. д.), який проходить майже через Київ. Ось чому в Україні поясний час називають іще київським.

Слово карта (від лат . charta – аркуш, папір) з’явилося в ХІV–ХVІ ст ,

цього вживали слова зображення (tabula або descriptionis) і креслення В Україні віддавна користувалися словом

об’єктів та явищ, їхні властивості та зв’язки між ними.

було знайдено під час археологічних розкопів біля

«карта», знайдена на території України.

мамонта Спробуйте прочитати, що відтворив на схемі стародавній «картограф» . Мал 15 Межиріч-карта –зображення місцевості на бивні мамонта ХV тис до н е

середині ХVІІ ст. у Західній

чені виключно українським землям.

граф Ґійом

подорожував землями України і особисто

мірювання для майбутніх карт. Він накреслив кілька загальних карт

України (мал. 17) й окремих її частин (Київщини, Поділля, Волині та ін.). Боплан також створив карти Дніпра, на

ліття, і вона стала одним із найбільш упізнаваних зображень українських теренів (мал. 18). Це справжній шедевр картографічного мистецтва й водночас найвизначніша пам’ятка друкарства XVIII ст., пов’язана з історією України. Із другої половини ХІХ ст. українські вчені відображали на картах територію розселення українського народу, яка була значно більшою, ніж територія сучасної української держави. Найбільш відомими є карти

Мал 19

Атлас України за редакцією В . Кубійовича, 1937 р

зібрання 875 карт різного масштабу з інформацією про природні умови і ресурси нашої країни, її населення, господарство, історію, екологічну

нюють тексти, графіки, фотографії. Цей атласенциклопедія дає всебічне уявлення про національний географічний, господарський, культурний та історичний простір держави, допомагає осягнути його унікальність.

Світові

• світу, півкуль, Світового океану Регіональні

фізико-географічні (ландшафтні)

геологічні рельєфу

океанографічні

сільського господарства розв’язують багато практичних завдань: розвідують родовища корисних копалин, прокладають маршрути суден і літаків, проєктують об’єкти й використання сільськогосподарських земель, прогнозують погоду, здійснюють природоохоронні заходи тощо. Без них не обійтися у військовій справі. Карти

стами, схемами, таблицями, графіками, діаграмами, фотографіями, а також аудіо- та відеоматеріалами. Електронна версія Національного атласу України розрахована на широке коло споживачів географічної інформації, від школярів до фахівців-географів. Традиційні друковані карти своєї важливості не втратили, та електронні

мих країн. Картографічні дані на них постійно оновлюються. Сервіс «Гугл Карти» дає можливість охопити

поглядом увесь світ, отримати тривимірне (з урахуванням рельєфу) зображення земної поверхні. Масштаб зображення можна змінювати (від 1 : 10 000 000 до 1 : 200). Користувач / користувачка має змогу прокладати маршрути від свого будинку до різних пунктів призначення, дізнаватися про розклад руху громадського транспорту (така інформація доступна для десятків міст України). За допомогою цього сервісу можна «пройтися» вулицями міст у тривимірній

Wikimapia (Вікімапія) (мал. 24) і OpenStreetMap (у перекладі з англ. – відкрита вулична карта) (мал. 25) поєднують детальну електронну карту світу, довідник об’єктів на ній і вікі-технології – онлайн-інструменти для редагування. Як і у Вікіпедії, більшість об’єктів і нотаток до них додають на карту користувачі. Вони постійно вносять дані про дороги, стежки, вокзали, кав’ярні, магазини та інші об’єкти. Зміни і виправлення може вносити будь-хто: достатньо лише знати місцевість

Describe

нові маршрути, уникати

ції землекористування, пошуково-рятувальних і

ГІС застосовують для екологічного

сті, прогнозування надзвичайних ситуацій. Наприклад, ви можете оперативно відстежити за картою шляхи поширення забруднення та оцінити ймовірні збитки. Геоінформаційні технології заощаджують величезні кошти й підвищують ефективність роботи. Приміром, провайдер (постачальник) інтернет-мереж

гроші, найвигіднішим способом проклавши мережу.

Пересічна людина використовує ГІС, втілені в електронних картах, щоб дізнатися про точне розташування певних об’єктів у своєму

регіоні або інших країнах, про шляхи,

висоти) і параметрів руху (швидкості

повітряних об’єктів (мал. 27).

наземних станцій зв’язку спеціальні

пристрої (навігатори) можуть визначати місцезнаходження користувача у будь-якій точці земної кулі й указувати це місце на карті на моніторі. Навігаційні системи дають змогу відстежувати рух транспортних засобів у реальному часі. Особливо це актуально під час переміщення важливих або небезпечних вантажів. Найбільш поширеними у повсякденному житті навігаційними системами є автомобільні навігатори GPS –

Найбільш відомими сучасними навігаційними системами

GPS (розроблена в США), GALILEO (Євросоюз), Beidou (Китай) та ін GPS (від англ . Global Positioning System) – всесвітня система розташування .

Мал 28 GPS-навігатор

Сучасні приймачі GPS вбудовано в мобільні телефони, а більшість смартфонів оснащено навігаційним програмним забезпеченням (мал. 29). Завдяки навігаційним додаткам вони можуть працювати в онлайн- (наприклад, GoogleMapsNavigation) і офлайн-режимах (завантаживши карту, можна користуватися нею без підключення до інтернету). Додаток Офлайн-карта «Вся Україна» містить детальні карти міст та інших населених пунктів. За допомогою смартфона можна відкрити карту й отримати потрібну інформацію. Додаток забезпечує адресний пошук за номером

відкриває ще ширші горизонти її застосування.

Карти розрізняють за масштабом (велико-, середньо-, дрібномасштабні), просторовим охопленням (світові, регіональні), змістом (загальногеографічні, тематичні) і призначенням (науково-довідкові, навчальні, туристські, навігаційні та ін .) .

• Електронна карта – це цифрова модель, що відображає об’єкти місцевості, візуалізована відеоекранними засобами і використовується в геоінформаційних системах (ГІС)

• ГІС – це комп’ютерна технологія,

ментів. Елементами карти

зображення, математична основа, легенда, допоміжне оснащення, додаткові дані (мал. 30, 31). Картографічне зображення – це основний елемент, зміст карти, сукупність відомостей про розміщення об’єктів і явищ, їхні властивості (наприклад, розміри), взаємозв’язки та зміни. Воно дає змогу охопити поглядом будь-які простори – райони,

загалом планету. Математична основа карти відображає математичні закони побудови зображення.

ція, в якій її виконано. Вони розширюють відомості про

Додаткові дані – це елементи, які тематично пов’язані

змістом карти: різноманітні фотографії, схеми, діаграми, графіки, профілі, карти-врізки, довідкові відомості, текстові й цифрові дані. Компонування визначає взаємне розташування в межах рамки назви карти, картографічного зображення поверхні, легенди, додаткових ілюстрацій та інших даних.

Охарактеризуйте елементи карти «Адміністративно-територіальний

ЯКИМИ СПОСОБАМИ ЗОБРАЖУЮТЬ

вже знаєте, для відображення різних географічних об’єктів, явищ і процесів на картах використовують умовні позначення. Це умовні знаки, підписи, буквені та цифрові позначки, а також способи картографічного зображення, якими на картах відображають об’єкти, явища і процеси (мал. 32, 33). Спосіб значків застосовують для зображення об’єктів, що не відображаються в масштабі карти. Значки можуть бути геометричними (наприклад, кружечки – промислові центри, різні фігури – місця видобування корисних копалин) або мати вигляд наочних малюнків (якір – символ морського порту).

Способом лінійних знаків передають лінійні об’єкти: берегову лінію, річки, кордони, шляхи, трубопроводи. Вони масштабні за своєю довжиною та конфігурацією, але переважно позамасштабні за шириною. Способом якісного фону показують розподіл території на однакові в якісному плані частини. Їх зафарбовують різними кольорами. Цей спосіб передає явища, суцільно поширені на земній поверхні, тобто

Спосіб ареалів застосовують для виділення на карті областей поширення якихось однорідних явищ. Ареали позначають суцільною або пунктирною лінією, написом або малюнком, зафарбуванням, штрихуванням. На відміну від явищ, що передають способом якісного фону, явища, показані способом ареалів, не мають повсюдного територіального поширення: на карті вони мають вигляд окремих «плям» (льодовики, багаторічна мерзлота, болота, заповідники, басейни корисних копалин та ін.).

Спосіб ізоліній застосовують для відображення явищ, що характеризуються суцільним, безперервним і більш-менш плавним розподілом

на земній поверхні. Ізолінії, як вам відомо, – це

лінії, що сполучають на картах точки з однаковими кількісними показниками якогось явища на місцевості. Ізолініями, наприклад, показують висоту суходолу (горизонталі), глибини морів і океанів (ізобати), температуру повітря (ізотерми) та ін. Для кращого сприйняття явища ділянки між сусідніми ізолініями часто зафарбовують у різні відтінки кольору (наприклад, показуючи рельєф на фізичних картах). Способом знаків руху показують явища, що переміщуються у просторі (наприклад, напрямки вітрів, течій). Кольором і шириною цих знаків можна відобразити характеристики явища –холодні або теплі течії, вітри влітку і взимку. Способом картограми на карті позначають інтенсивність прояву кількісних показників на окремих територіях, наприклад в областях, районах. Для картограми обов’язковою є шкала, яка роз’яснює, у яких межах змінюється показник. Так показують, наприклад, сумарну сонячну радіацію, рівень забруднення атмосферного повітря в різних областях України. Способом картограми зображують лише відносні показники. Спосіб картодіаграми застосовують для

математично визначений спосіб зображення земної поверхні на площині (карті). Реальна поверхня Землі є складною й не відповідає, як ви знаєте, жодному геометричному тілу. Щоб відтворити цю поверхню на карті, спочатку її відображають на математично правильній фігурі (кулі), а потім переносять зображення на площину, ніби проєктуючи його.

ÊÀÐÒÎÃÐÀÔІ×ÍІ ÏÐÎЄÊÖІЇ. Ñó÷àñíі ãåîãðàôі÷íі êàðòè ñêëàäàþòü ó ïåâíèõ êàðòîãðàôі÷íèõ ïðîєêöіÿõ. Êàðòîãðàôі÷íà ïðîєêöіÿ – öå ìàòåìàòè÷íî âèçíà÷åíèé ñïîñіá çîáðàæåííÿ çåìíîї ïîâåðõíі íà ïëîùèíі (êàðòі). Ðåàëüíà ïîâåðõíÿ Çåìëі є ñêëàäíîþ é íå âіäïîâіäàє, ÿê âè çíàєòå, æîäíîìó ãåîìåòðè÷íîìó òіëó. Ùîá âіäòâîðèòè öþ ïîâåðõíþ íà êàðòі, ñïî÷àòêó її âіäîáðàæàþòü íà ìàòåìàòè÷íî ïðàâèëüíіé ôіãóðі (êóëі), à ïîòіì ïåðåíîñÿòü çîáðàæåííÿ íà ïëîùèíó, íіáè ïðîєêòóþ÷è éîãî.

Картографічних проєкцій існує багато. Їх розрізняють за видом допоміжної поверхні та характером спотворень. За видом допоміжної поверхні, що її використовують під час переходу від кулі до площини карти, є проєкції циліндричні, якщо проєктування з кулі здійснюється на бічну поверхню циліндра; конічні, якщо допоміжною поверхнею слугує конус; азимутальні, якщо зображення проєктують безпосередньо на площину (мал. 34).

Êàðòîãðàôі÷íèõ ïðîєêöіé іñíóє áàãàòî. Їõ ðîçðіçíÿþòü çà âèäîì äîïîìіæíîї ïîâåðõíі òà õàðàêòåðîì ñïîòâîðåíü. Çà âèäîì äîïîìіæíîї ïîâåðõíі, ùî її âèêîðèñòîâóþòü ïіä ÷àñ ïåðåõîäó âіä êóëі äî ïëîùèíè

êàðòè, є ïðîєêöії öèëіíäðè÷íі, ÿêùî ïðîєêòóâàííÿ ç êóëі çäіéñíþєòüñÿ íà áі÷íó ïîâåðõíþ öèëіíäðà; êîíі÷íі, ÿêùî äîïîìіæíîþ ïîâåðõíåþ ñëóãóє êîíóñ; àçèìóòàëüíі, ÿêùî çîáðàæåííÿ ïðîєêòóþòü áåçïîñåðåäíüî íà ïëîùèíó (ìàë. 34). Â àçèìóòàëüíèõ ïðîєêöіÿõ ïðîєêòóâàííÿ ðîáëÿòü íà äîòè÷íó ïëî-

ùèíó, òîìó ñïîòâîðåíü íåìàє ëèøå

â òî÷öі її äîòèêó äî ïîâåðõíі ãëîáóñà. ßêùî öієþ òî÷êîþ є ãåîãðàôі÷íèé ïîëþñ, ïðîєêöіþ íàçèâàþòü

ïðÿìîþ àçèìóòàëüíîþ (ìàë. 35).

Ïàðàëåëі òîäі ìàþòü ôîðìó êîíöåíМал. 34. Картографічні проєкції за видом допоміжної поверхні: а – циліндрична; б – конічна;

В азимутальних проєкціях проєктування роблять на дотичну площину, тому спотворень немає лише в точці її дотику до поверхні глобуса. Якщо цією точкою є географічний полюс, проєкцію називають прямою азимутальною (мал. 35). Паралелі тоді

тричних кіл, а меридіани – прямих ліній, що радіально розходяться. Якщо точкою дотику є точка десь на екваторі, проєкція буде поперечною азимутальною. На таких картах екватор і середній меридіан мають форму прямих ліній, інші лінії градусної сітки – дуги. У такій проєкції створюють карту півкуль. Коса азимутальна проєкція має точку дотику площини до поверхні глобуса в центрі тієї території, яку зображують. Меридіани і паралелі тоді мають форму дуг, прямим є лише середній меридіан. У таких проєкціях

об’єктів. Спотворення є тим більшими, чим більша поверхня, що її зображують на карті. На великомасштабних картах, що відображають невеликі ділянки місцевості, спотворень майже немає, але на дрібномасштабних вони бувають дуже великими. А звідси й неоднаковий масштаб довжин і площ у різних місцях карти. Про характер і розміри спотворень на карті можна дізнатися, зіставивши картографічну сітку з градусною сіткою глобуса.

меридіани рівні між собою, а паралелі розміщуються на однаковій відстані одна від одної.

характеру і розмірів спотворень розрізняють проєкції рівнокутні, рівновеликі й довільні (мал. 36). Рівнокутні проєкції зберігають без спотворень

кути і форми малих об’єктів, однак у

них значно деформуються довжини

ліній і площі об’єктів. За картами в

такій проєкції зручно прокладати

маршрути суден і літаків, тому що

виміряні на них кути точно відпо-

відають кутам на місцевості, що їх

можуть фіксувати прилади (мал. 37).

Рівновеликі проєкції не спотворюють площ, однак форми об’єктів і кути в

них значно спотворено. У рівнопроміжних проєкціях основний масштаб довжин зберігається на основних паралелях, які називають лініями нульових спотворень, і на всіх меридіанах. У цих проєкціях укладають

карти України. Довільні проєкції містять усі види спотворень, але вони розподіляються на карті найбільш

вигідним чином. Наприклад, існують

проєкції з мінімальними спотвореннями в центральній частині, проте вони

різко зростають по краях карти.

Для карт України застосовують

здебільшого конічну довільну проєкцію. На них порівняно мало спотворюються кути і площі, масштаб можна вважати незмінним на невеликих відстанях навколо будь-якої точки. Тому на карті можна вимірювати приблизні кути, невеликі відстані й площі.

(мал. 38). Спотворень на них майже немає. На топографічній карті однаково детально показано всі складники земної поверхні: населені пункти, промислові та сільськогосподарські об’єкти, дороги, рельєф, водні об’єкти, рослинний покрив. Це дає змогу детально уявляти місцевість та орієнтуватися на ній, точно вимірювати й обчислювати відстані, площі, напрямки, висоти точок. Топографічні карти застосовують для проєктування будівництва, вони незамінні у військовій справі й туризмі. Їхніми елементами, як і звичайних карт, є картографічне зображення, легенда, допоміжне оснащення, математична основа, рамкове оформлення.

В Україні топографічні карти складають у масштабах 1 : 200 000, 1 : 100 000, 1 : 50 000, 1 : 25 000, 1 : 10 000. В основі топографічних карт лежить так звана міжнародна мільйонна

світу

оглядово-топографічна карта всієї земної поверхні, складена

1 : 1 000 000. Під час створення такої карти застосували рівнокутну циліндричну проєкцію, за якої спотворення форм і розмірів зображуваних об’єктів є незначними (мал. 37, б). При цьому поверхню Землі відображають не цілком, а окремими смугами (зонами) завширшки 6° за довготою (мал. 37, а). Кожну смугу проєктують на бокову поверхню уявного циліндра, що дотикається до земної поверхні вздовж середнього меридіана зони. «Повертаючи» циліндр навколо земної осі Р1Р2, 6-градусні зони проєктують послідовно одну за одною. Потім

ти

анами на 6-градусні колони (зони) і

(

гляд

позначають відповідно латинськими

Схилення на 2000 р. східне 6°23' (1–06). Середнє зближення меридіанів західне 2°24' (0–40). При прикладанні бусолі (компаса) до

вертикальних ліній координатної сітки середнє відхилення магнітної стрілки східне 8°47' (1–46). Річна

зміна схилення східна 0°02' (0–01).

Поправка в дирекційний кут при

переході до магнітного азимуту

мінус (1–46).

Примітка. В дужках показані

поділки кутоміра (одна поділка кутоміра = 3,6').

1 : 25 000

Зйомка 1990 р. Виправлено за аерознімками та обстежено в 2001 р.

1 : 10 000) отримують шляхом

поділу карт кожного попередньо-

го масштабу на 4 менші трапеції.

Таким чином, на всіх аркушах топографічних карт рамка має

вигляд трапеції. Верхньою (північною) і нижньою (південною)

сторонами рамки є паралелі, а бічними (західною й східною) –меридіани. На вершинах кутів

рамки наведено значення цих

паралелей і меридіанів, тобто

широта і довгота (мал. 40, 5).

Математична основа топогра-

фічних карт має не тільки градусну, а й прямокутну (кілометрову) сітку. Якщо градусна сітка дає можливість визначити геогра-

фічні координати об’єкта у градусах, то прямокутна – прямокутні координати цього об’єкта в

метрах.

Сучасні топографічні карти, як і інші, створюють переважно в електронному вигляді.

ЯК ВИЗНАЧИТИ ГЕОГРАФІЧНІ КООРДИНАТИ? Ви знаєте, що паралелі та меридіани утворюють градусну сітку. За її допомогою в градусах (°) визначають географічні координати (широту й довготу)

рамка карти; 2 – мінутна рамка; 3 – зовнішня рамка; 4 – виходи паралелей і меридіанів; 5 – значення широти і довготи кутів рамки; 6 – лінії

ридіану, і прочитати на рамці значення

18°01′22″ (мал. 41).

в цьому випадку є північною, а довгота –східною. Як це встановити? За збільшенням значень паралелей із півдня на північ, а меридіанів

схід.

ЯК ВИЗНАЧИТИ ПРЯМОКУТНІ КООРДИНАТИ?

Прямокутна (кілометрова) сітка, що нанесена на топографічних картах, дає

прямокутні координати будь-якої точки на карті. Прямокутні координати – це система координат, у якій за вісь X прийнято осьовий меридіан 6-градусної зони, а за вісь Y – екватор. Саме ці дві лінії (осьовий меридіан та екватор) під час проєктування

(координата

6 080 462 м. Користуючись кілометровою сіткою топографічної карти, можна виконати й

зворотну задачу: нанести на карту точку за відомими прямокутними координатами. Наприклад, якщо точка має прямо-

кутні координати Х = 81 450, Y = 08 780, то її потрібно наносити у квадраті 8108. Точка буде розташована на відстані 450 м на північ від нижньої горизонтальної лінії квадрата і на відстані 780 м на схід від лівої вертикальної лінії. Провівши в цьому квадраті дві лінії на відповідних відстанях від зазначених сторін, знайдемо шукану точку в місці їх перетину.

картою легко на відкритій (рівнинній, без будівель або лісу) місцевості, що має достатньо об’єктів-орієнтирів. Однак у лісі, горах або за умов недостатньої видимості звірити карту з місцевістю важко, а часом і неможливо. У такому разі рухаються за азимутом. Азимут – це кут, що його утворюють лінії, одна з яких спрямована на північ, а інша – на об’єкт місцевості

від напрямку на північ за ходом

вої стрілки (мал. 43). За топографічною картою визначають азимут між північним напрямком істинного меридіана і напрямком на певну точку (об’єкт). Для цього транспортир розміщують таким чином, щоб вісь 0°–180° відповідала напрямку меридіана, а центр транспортира збігався з точкою на карті, що відповідає точці вашого перебування на місцевості (мал. 44, точка D). Істинний азимут напрямку з точки D на точку

нітного (АM) потрібно: якщо схилення

ПРАЦЮЄМО З КАРТОЮ

або зафіксовану

як суму

Складніше вимірювати

ліній річок, берегових ліній, контурів лісів тощо. Ви знаєте, що в таких випадках можна прикласти нитку до вимірюваної лінії так, щоб повторити її форму. Для точнішого вимірювання кривих ліній користуються

курвіметром (мал. 46). Прилад має рухоме коліщатко і циферблат

веденими через однакові проміжки за висотою (

47). Ці проміжки висоти, через які проведено дві сусідні горизонталі, вказують під лінійним масштабом топографічної карти у метрах. Залежно від масштабу і зображеного рельєфу (рівнинна чи гірська місцевість) вони можуть бути різними – 1 м, 2,5 м, 5 м, 20 м, 40 м. Горизонталі на карті зображують суцільною коричневою лінією. Значення абсолютної висоти зазначено на окремих горизонталях. Знаючи проміжки висоти між сусідніми горизонталями, можна приблизно встановити абсолютну висоту будь-якої точки, що не обов’язково лежить на позначеній горизонталі. Крім того,

вже знаєте,

кулярно до горизонталі, вільний кінець якої указує,

ку схил знижується.

За топографічною

(квадрат 6611)

(квадрат 6511)

(квадрат 6612);

(квадрат 6513)

горизонталей, то схил вищий; що

форми рельєфу (урвища, скелі, яри, вимоїни, кургани тощо) на топографічних

підписами

висот (глибин) і розмірів окремих

геоінформаційні системи. ЯК ВИЗНАЧИТИ

ти за допомогою палетки і масштабу карти. Площу об’єкта

ної форми можна визначити за

квадратів, що потрапили в контур (мал. 49, в), і визначають їхню загальну площу за формулою (мал. 49, г). Потім додають площу частин квадратів, що потрапили всередину контуру. Частини неповних квадратів оцінюють на око. Перед початком вимірювання на конкретній карті визначають площу одного квадрата в її масштабі. За допомогою масштабу карти площу об’єкта можна обчислити як добуток його ширини на довжину (S = a • b) в разі, якщо його форма близька до прямокутника.

ються від топографічної карти найбільшого масштабу більшою деталізацією об’єктів місцевості та призначенням (мал. 50). Їх застосовують переважно для будівельного проєктування.

ма для складання креслень ділянок забудови, планування промислових районів, приміських зон, розвитку транспортної мережі. На планах міст відображають не тільки наземні об’єкти, а й підземні

каналізацію

3 . Якщо ви тільки вчитеся кататися на лижах,

Яка її висота?

кою. Крім того, вони залежать

зв’язку із супутником, під час тривалих подорожей техніка може вий-

картою, планом, схемою й орієнтування на місцевості

ТЕМА 1. Рельєф, тектонічна і ге ологічна будова, мінеральні ресурси

ТЕМА 2. Клімат і кліматичні ресурси

ТЕМА 3. Води суходолу і водні ресурси

ТЕМА 4. Ґрунти і ґрунтові ресурси

ТЕМА 5. Рослинність і тваринний світ

ТЕМА 6. Природні комплекси (ландшафти)

ПРО ЩО ЦІКАВЕ ДІЗНАЄТЕСЯ І ЧОГО НАВЧИТЕСЯ

Особливості геологічної і тектонічної будови території: навіщо про це знати?

Чому Україна – це країна рівнин?

Чи багата наша країна на корисні

копалини? Де вони залягають?

Де в нас тепліший клімат? Де випадає найбільше опадів?

Куди течуть річки України?

Чому Полісся є

поверхні лежать породи, то вони давніші,

зверху, є наймолодшими.

геновий (антропоген)

, О, 60 500

(кембрій), , 60

В ерах розрізняють періоди. Найдавніші архейську і протерозойську ери разом називають докембрієм, тобто часом, який передував кембрійському періоду палеозойської ери. Саме в докембрії було закладено підвалини сучасного укладу життя на Землі:

хронологічній таблиці на с. 60–61 відображено геологічну історію території України: розвиток земної кори і рельєфу, зміну природних умов (клімату, рослинності й тваринного світу) на території нашої країни в основні проміжки геологічного часу (ери та періоди). Для послідовного відтворення подій геохронологічну таблицю слід читати знизу вгору – від давнини до нашого часу. У найдавнішу архейську еру континентальна земна кора в межах нашої країни складалася з кристалічних

магматичного і метаморфічного походження. Вона була тонкою й досить пластичною. Внаслідок дії внутрішніх сил планети земна кора зазнавала різних рухів: вертикальних і горизонтальних, плавних і розривних. В одних місцях вона вигиналася у складки, утворюючи складчасті гірські споруди, в інших – розламувалася на окремі блоки. Вздовж розломів проявлявся магматизм (мал. 54). Інколи гаряча магма пропікала тонку кору і заливала великі площі земної поверхні. Наприкінці ери великі ділянки земної кори втратили пластичність і

почалося формування давньої Східноєвропейської платформи, в межах якої лежить більша частина території України. Атмосфера в цей час була насичена різними газами, але без кисню. Водяна пара скупчувалася на значній висоті. Лише після охолодження земної поверхні почали випадати опади. У водних басейнах з’явилися бактерії й водорості. За геохронологічною

залежно від підняття або опускання

земної кори (мал. 55). Водночас на

півдні й південному заході у межах

території України земна кора залишалася пластичною та нестійкою.

Це частина Середземноморського

рухливого поясу планети, який

проліг через південь сучасної Євразії. Там упродовж усієї геологічної історії земна кора то опускалася, то піднімалася. Під час опускання неодноразово з’являлися прогини земної поверхні з глибинними розломами. Прогини затоплювало море, і в них нагромаджувалися

потужні товщі осадів. Коли прогин піднімався, утворювалися складчасті гори (епоха горотворення, або складчастість). У тріщини розломів із

в Середземноморському поясі. У крейдовому періоді відбулося найбільше за всю геологічну історію України поширення морських площ. Вони вкривали майже всю територію нашої країни, крім центральної частини (мал. 57). У мезозої відбувалося мезозойське горотворення, під

На початку кайнозойської

частину України. З плином часу

У альпійську епоху горотворення остаточно сформувалися Карпатська і Кримська гірські споруди. У четвертинному періоді відбулося підняття майже всієї території України, крім Причорномор’я. Клімат був переважно помірно теплий і вологий. Рослинність і тваринний світ поступово набули сучасних

післяльодовикову епоху, ніби зітхнувши з полегшенням, вона піднялася. Незважаючи на опускання земної кори, Чорне море не наступало на південь України. Навпаки, його рівень був більш як на

100 м нижчий, ніж тепер. Це тому, що під час зледеніння воно втрачало зв’язок із Середземним морем і не отримувало притоку річкової води із

замерзлого суходолу.

Після танення льодовика сформувалося сучасне природне середовище України – рельєф, річкова мережа, ґрунти, рослинність і тваринний світ.

Скористайтеся онлайн-сервісом Ancient Earth Globe (Глобус стародавньої Землі) (https://dinosaurpictures .org/ancient-earth#240) . Здійсніть віртуальну

ми бачимо

ширення тих чи

Найбільшою тектонічною структурою, що лежить в

території України, є давня Східноєвропейська платформа

мент становлять докембрійські кристалічні породи (граніти, базальти, гнейси, кристалічні сланці,

Докембрійські платформи

Український кристалічний щит

Воронезький кристалічний масив Каледонська епоха

Волинсько-Подільська плита

Герцинська епоха Галицько-Волинська западина Донецька складчаста споруда

Дніпровсько-Донецька западина

Мезозойська епоха Причорноморська западина

ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТФОРМА

ню (мал. 62). Щит гігантською смугою

250 км простягається майже на 1000 км уздовж

до Азовського моря. Давніми глибинними розломами щит розбитий на великі блоки. На західному схилі щита лежить Волинсько-Подільська плита. На ній глибина залягання кристалічного фундаменту під товщею осадових порід поступово зростає до 4 км. Особливо потужними там є відклади пісковиків і вапняків. Ще далі на захід плита переходить у Галицько-Волинську (Львівську) западину. Товща чохла з осадових порід (пісків, мергелів, крейди) наростає там до 6 км. На півдні платформи лежить Причорноморська западина, яка так само заповнена осадовими відкладами – від 1 до 11 км (на шельфі Чорного моря). На північному сході України в її межі заходить Воронезький кристалічний масив. Як і в щиті, кристалічний фундамент там близько підходить до поверхні, однак усюди перекритий товщею осадових порід. Між Українським щитом і Воронезьким масивом простягається довга, вузька й глибока Дніпровсько-Донецька западина. Вона є однією з найглибших западин

нили дуже складну її будову, поширення потужних товщ порід різного походження і віку. Разом із відносно молодими осадовими відкладами (пісковиками, глинами, глинистими сланцями) систему становлять давні докембрійські гнейси, граніти, кварцити, кристалічні сланці. Осьовою її частиною є Карпатська складчаста споруда. У ній багатокілометрова товща осадових порід зім’ята у складки, часто розірвані та зміщені (мал. 65). Вони насунуті на прилеглий Передкарпатський прогин платформи. Прогин заповнений осадовими породами (потужністю до 4,5 км) і є зоною стикування Карпатської області зі Східноєвропейською платформою. На південному заході до складчастої споруди прилягає Закарпатська

Середньодунайської

складена

внаслідок

зсувами і насувами. Окремою структурою є Чорноморська западина

активності. У Карпатах і Кримсько-Чорноморському регіоні можливі землетруси силою 6–8 балів за 12-бальною шкалою. Із ІV ст. до н. е. і до наших днів у Криму зафіксовано близько 80 сильних землетрусів. Руйнівні

землетруси на території України

були в 1927 p. Їхні епіцентри зафіксовано в акваторії Чорного моря на

невеликій відстані від південного

узбережжя Криму. У Карпатах

сталися землетруси 1977 і 1986 pр. з епіцентрами на території Румунії.

• Найбільшими тектонічними структурами

пейська платформа і Середземноморський складчастий пояс

• На Східноєвропейській платформі розрізняють Український щит, ВолинськоПодільську плиту, Галицько-Волинську,

ми за віком, що утворилися в четвертинний (антропогеновий) період кайнозойської ери. Їхній вік – від декількох десятків до декількох сотень тисяч років. Вони залягають майже суцільною товщею потужністю в середньому 15 м (максимум 100 м). Якщо уявно зняти цю товщу, то під нею будуть породи

логічна карта України (мал. 66). Для її створення не потрібно зніма-

Лес (ґрунтотвірна порода, на основі якої сформувалися чорноземи), пісок, глина / торф, залізні руди, золото Піски / нафта (Прикарпаття), природний газ, буре вугілля, (Правобереж ж я України), залізні руди (Керченський півострів), сірка, гіпс, кам’яна сіль Фліш (Карпати) / марганцеві руди (Нікополь), нафта, природний газ, буре вугілля, фосфорити Фліш (Кримські гори) / крейда, пісковик, мергель (Донбас, Волинь)

Геологічний літопис

На крутих скелястих схилах р Дністра у відслоненнях видно різновікові породи від докембрійських до

кайнозойських . Вони скидаються на

ілюстрації підручника з геології

Поблизу с Китайгород (Хмельницька обл .) видно відклади протерозою, кембрію, ордовику, силуру, крейди

А біля с Трубчин (Тернопільська

обл .) – силуру й девону . У породах

багато скам’янілих решток рослин і тварин, вік яких – понад 400 млн років Відслонення є

корисних копалин. Найдавнішими відкладами в геологічній будові України є докембрійські, які залягають на всій ї ї платформній частині на різних глибинах, а в межах Українського щита виходять на поверхню. Найбільш поширеними на території нашої країни є кайнозойські відклади. У горах потужні товщі осадових порід утворюють фліш. Це морські відклади, різновиди яких ритмічно чергуються: їхні тонкі шари залягають один на одному, повторюючись багато разів. У межах України фліш із трьох складників (пісковики – глинисті сланці – конгломерати) утворює Кримські гори, а фліш із двох компонентів (пісковики – глинисті сланці) – Карпати (мал. 69). Мал 68 Відслонення різновікових порід у долині Дністра

берегах річок (мал. 68). Навіщо про це знати? Відклади порід того чи іншого віку, характер їх залягання впливають на формування рельєфу, конфігурацію русел річок, наявність

Географія дивує

Тутковський – дослідник лесів

Павло Тутковський досліджував зв’язок зледеніння в антропогені та походження лесів . Учений пояснював:

«Із прильодовикових районів сильні

вітри переносили пил, який відкладався та накопичувався на земній

поверхні . При ущільненні із цих

відкладень утворювалися леси, а

при їхній переробці площинним

водним стоком на пологих схилах –лесоподібні суглинки» .

Рекорди України

уклав

українськомовний «Словник

ної термінології» (1923 р .) і підручник «Загальне землезнавство» (1927 р )

(мал. 71). Вони відкладалися

танення у вигляді морени – скупчення невідсортованих порід. Водно-льодовикові відклади утворювалися внаслідок діяльності талих вод льодовиків. Із покривним зледенінням пов’язане також походження окремих еолових (вітрових) відкладів. Припускають, що з поверхні льодовика кілька сотень метрів завтовшки на сусідні території дули сильні вітри. Вони піднімали піски й суглинки та розвіювали їх на великих просторах. Згодом там нагромаджувалися леси –потужні товщі пухкої породи жовтуватого кольору (мал. 72). Леси вкривають майже 70 % території України в межах степової та лісостепової зон і є основою сучасного ґрунту, що вирізняється великою родючістю (насамперед чорноземів). На початку ХХ ст. четвертинні відклади в Україні досліджував Павло Тутковський. Зокрема, він вивчав викопні рештки мікроскопічних рослин і тварин в осадових породах. Природодослідник висунув гіпотезу про еолове

Тутковський (1858–1930)

Мал . 73 . Скам’янілий стовбур араукарії (Донецька область)

няних та зарубіжних фахівців і не

втратили свого значення дотепер. П. Тутковський був одним із основоположників Української академії наук, організатором Інституту геологічних наук (1926 р.) та Геологічного музею в Києві (1927 р.). Він пропагував бережливе ставлення до рідної природи, пояснював причини виникнення різних

явищ і природних комплексів.

чить

соти території коливаються від –5

лимані) до 2061 м (г. Говерла). Такий рельєф зумовлений тривалою історією геологічного розвитку території, дією внутрішніх і зовнішніх сил Землі. Найбільші (Східноєвропейська рівнина, Українські Карпати, Кримські гори) і великі (окремі низовини, височини, гірські хребти і масиви) форми рельєфу утворилися

внутрішніх процесів, тому

тектонічними структурами.

Поверхня великих форм ускладнюється

внішніми процесами

жі, гори-останці, відроги хребтів,

ві печери, зсуви, кар’єри

Рекорди України

є гігантською, її площа – понад 4 млн км2 , вона тягнеться

Зміну абсолютних висот

спеціальних приладів. ДЕ ПОШИРЕНІ ВИСОЧИНИ? Височини широкою смугою простягаються через Правобережну Україну. Придніпровська височина в тектонічному плані відповідає Українському щиту. Височина має незначні висоти (до 320 м), плоску або подекуди горбувату поверхню, яка круто обривається до долини Дніпра (мал. 76). Вона розчленована досить глибокими, інколи каньйоноподібними долинами річок. Поширені яри та балки. Подільська височина сформувалася в межах Українського щита (східна частина) і ВолинськоПодільської плити (західна частина) (мал. 77). Там у рельєфі чітко проявляється горбогірне пасмо, яке утворюють Кременецький кряж, Вороняки і Гологори. Їхні вершини піднімаються до 470 м над рівнем моря (г. Камула). Подільська височина має загальний похил на південь, де вона обривається досить високим уступом до долини Дністра, і на південний схід. Для її поверхні характерні глибокі (інколи

височини на правому березі Дніпра в

деяких

Тарасовою (Чернечою) горою, де похований Тарас Шевченко . Географія дивує

горбогірні ділянки Такими є, зокрема, Канівські гори зі славетною

250 м) каньйоноподібні долини річок

височині поширені яри, балки, карстові печери. Подільську височину перетинають Товтри (Медобори)

витягнуті плосковерхі горби із

(мал. 78). Це унікальний кряж, виникнення якого

Подільської височини. Риф

під наступними піщано-глинистими

їх почали розмивати поверхневі води, розкриваючи поступово рифові споруди. Хотинська височина – хвилясте горбисте пасмо, яке розташувалося між річками Прутом і Дністром. Своєю площею вона поступаєтеся багатьом іншим височинам. Однак саме там розташована найвища точка рівнинної частини України гора Берда (515 м) (мал. 79). Поширеними породами є вапняки, пісковики, глини, гіпс. Донецька височина пов’язана з давньою Донецькою складчастою спорудою. Східну, вищу частину височини утворює Донецький кряж. Його рельєф хвилястий, ускладнений пасмами, гребенями,

долини річок та окремі підвищення – останці-могили, де виходять на земну поверхню кристалічні породи, а також рукотворні могили-кургани, насипані людиною ще в давні часи. Найвища відмітка височини –г. Бельмак-Могила (324 м).

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Донецька, Приазовська, Хотинська (г. Берда, 515 м); низовин – Придніпровська, Причорноморська, Поліська, Закарпатська .

ДЕ ПОШИРЕНІ НИЗОВИНИ? Північну частину України займає Поліська низовина (мал. 80). Її західна частина

Волинсько-Подільської плити, середня – Українського щита, а східна (на лівому березі Дніпра) –Дніпровсько-Донецької западини. Середні висоти низовини становлять 150–200 м. Максимальну відмітку – 316 м – має Словечансько-Овруцький кряж. Поверхня густо помережена неглибокими річковими долинами. Численні форми рельєфу (невисокі горби і вали) там пов’язані з моренними відкладами льодовика.

На Лівобережжі розкинулася Придніпровська низовина, яка відповідає тектонічній структурі – Дніпровсько-Донецькій западині. На її поверхні утворилися широкі річкові долини. Трапляються балки і невеликі підвищення

форми. До рівнинної частини України належить також Закарпатська

вина, яка в тектонічному плані відповідає Закарпатській западині. Низовина є частиною Середньодунайської рівнини.

соти становлять

ське горбогір’я, що утворилося внаслідок діяльності вулканів.

Геологічна будова

Як залягає фундамент?

Яка потужність осадового чохла?

Якими породами складено?

Який геологічний вік порід?

Рельєф

Яка форма рельєфу утворилася

на поверхні?

Які відмітки абсолютної висоти?

§ 15. ГОРИ

● Пригадайте, яким тектонічним

280 км і завширшки 100 км з північного заходу на південний схід. Гори приурочені до Карпатської складчастої споруди. Це молоді складчасто-брилові гори, здебільшого середньо- і низьковисотні. Значну роль у формуванні їхньої поверхні відіграли річки, глибокі долини яких утворилися вздовж розломів. Абсолютні висоти гірської системи коливаються від 400 м біля підніжжя гір до 2000 м уздовж основних хребтів. Вершини, що здіймаються вище ніж 2000 м над рівнем моря, розташовані в масиві Чорногора. Оскільки Українські Карпати складаються переважно з порід, які легко руйнуються, у них немає високих гострих вершин, а є згладжені вершини і пологі схили. Чому Українські

Географія дивує

Українські Карпати

Українські Карпати є частиною Карпат, що величезною дугою (завдовжки 1500 км) простягаються через територію восьми держав (Австрії, Словаччини, Чехії, Польщі, Угорщини, України, Румунії, Сербії)

Розрізняють Західні, Східні та

Південні Карпати

Подорож у слово

Стародавні римляни називали Карпати Сарматськими горами, а угорці –

Руськими Одні дослідники вважають, що слово Карпати означає хребет, інші пов’язують назву з племенем

карпів, які в античні часи жили в

Східних Карпатах Є версія, що це слово означає вигин, виступ

за віком належать до молодих rip?

Українські Карпати утворені кількома паралельними хребтами, що розділені поздовжніми міжгірними улоговинами і розбиті поперечними розломами на окремі масиви. Зовнішні (або Скибові) Карпати – середньовисотні гори, до складу яких входять масиви: Східні Бескиди, Горгани (мал. 82) і Покутсько-Буковинські Карпати. Вододільно-Верховинські Карпати – низькі складчасто-брилові хребти з полого-хвилястими верховинами та

висоти становлять 1500 м, а максимальні сягають понад 2000 м. Там розташована й найвища вершина України – г. Говерла (2061 м) (мал. 83). Характерною рисою цієї частини Карпат є наявність полонин – округлих безлісих вершин, вкритих субальпійськими луками. У найвищих гірських масивах поширені заглиблення, виорані льодовиком.

Мармароський масив охоплює Рахівські і Чивчинські гори. Він має

круті, місцями стрімкі схили, гострі скелясті гребені й вершини, глибокі річкові долини. Найвища вершина –

г. Піп Іван Мармароський (1936 м).

Вулканічні Карпати – низький

хребет, розчленований долинами річок на окремі масиви. Це пасмо

згаслих вулканів із рештками їхніх

конусів, що чергуються з плоскими поверхнями лавових плато. Хребет утворився по лінії розлому земної кори на межі Карпатської складчастої

Назва вершини Роман-Кош у перекладі з тюркської дослівно означає лісовий загін для

Мал 85 Гора Роман-Кош на Бабуган-яйлі

моря. Пасма мають асиметричний вигляд: їхні північні схили пологі й довгі (відповідають напрямку залягання шарів гірських порід), а південні – круті й короткі (зрізають шари порід). Такі асиметричні гірські пасма називають куестами (мал. 86). Зовнішнє пасмо найнижче, його максимальні висоти становлять лише 340 м. Внутрішнє пасмо має висоти до 740 м. Головне пасмо найвище, його висоти сягають 1500 м. Воно утворене окремими масивами, що мають вирівняні вершини – яйли, вкриті лучною рослинністю. Найвищими масивами є: Бабуган-яйла (з г. Роман-Кош, що має найвищу відмітку висоти –1545 м) (мал. 85), Нікітська яйла, Чатирдаг, Ай-Петринська яйла, Ялтинська яйла та Карабі-яйла. На яйлах поширені карстові форми рельєфу – печери, лійки, колодязі, шахти. Схили пасма розчленовані глибокими ущелинами, каньйонами, долинами, балками, ярами. Через знижені місця хребта – перевали Ангарський та Байдарські Ворота – прокладено автошляхи. На півдні Головне пасмо стрімко обривається до прибережної смуги

напрямок простягання та висоти низовин, височин і

провська височини,

схід відповідно до напрямку залягання тектонічних

давніша структура

іншим структурам.

споруд розміщуються

відповідають низовини. Водночас у західній частині

нічними

лицько-Волинській

ють форми рельєфу: група 1 – Придніпровська височина та Придніпровська низовина; група 2 – Донецька височина та Причорноморська низовина; група 3 – Подільська височина

сил спричинив формування рельєфу різноманітних типів. Деякі з них пов’язані із внутрішніми процесами, інші – із зовнішніми. За походженням розрізняють різні типи рельєфу, які сформували внутрішні й зовнішні сили Землі.

Тектонічні форми утворилися внаслідок тектонічних рухів земної кори. Такими є гірські хребти і міжгірні долини в Українських Карпатах (чергування складок, повернутих угору і вниз), складчастобрилові Кримські гори, Донецький кряж (піднята складка), рівнини –Придніпровська, Причорноморська і Закарпатська низовини (на місці западин) та ін. Вулканічні форми є результатом безпосередньої діяльності вулканів. Такими в Україні є Вулканічний хребет у Карпатах, Берегівське горбогір’я на Закарпатті, гора Карадаг у Криму (мал. 87). Вулканічні форми виникають і внаслідок проникнення магми між шарами осадових порід без виходу

Аюдаг у Криму. Специфічними вулканічними формами є грязьові вулкани – псевдовулкани. Вони вивергають не магму, а грязь і гази. Підземні води розм’якшують глинисті відклади, які під дією газів виштовхуються по тектонічних

Мал 89 Обвал біля підніжжя Південної Демерджі

горах (мал. 89). Вони зароджуються

тріщинами

Кам’яний хаос

На скельних урвищах гори Південна Демерджі, що

У горах і на крутих правобережних схилах

бувають зсуви. Водно-ерозійні форми рельєфу пов’язані з руйнівною роботою постійних (річкових) і тимчасових

водних потоків. Це яри, балки, річкові долини, каньйони (мал. 90).

Водночас відбувається водна акумуляція – нагромадження відкладів, унаслідок якої виникають водно-

(Тернопільська область) Ї ї підземні лабіринти мають протяжність понад 260 км . Рекорди України

утворюються

результаті розчинення у

гірських порід. Карстові печери, лійки, колодязі, шахти поширені на Волині, Поділлі, в Кримських горах, Донбасі – там, де близько до поверхні залягають породи, що їх легко розчиняє

(крейда, гіпси, вапняки, солі). У Середньому

Подільській і Хотинській височинах є

ніж сотня підземних пустот, що мають загальну довжину розвіданих ходів близько 500 км. Серед них три найбільші у

1 Чи доводилося вам бувати в печерах? Якщо так, то яке враження справляють такі підземні утворення?

2 . Як виникають печери? До якого типу рельєфу належать ці форми?

Льодовикові форми рельєфу пов’язані з гірськими і материковими льодовиками. Безпосередньою дією льодовика створені кари –колишні льодовикові ложа (заглиблення, схожі на великі крісла) та цирки (чашоподібні заглиблення). Вони трапляються в найвищих гірських масивах Українських Карпат. Наприклад, в одному з льодовикових карів на висоті 1750 м над

форми рельєфу – піща-

(дюни) і

ють як результат діяльності вітру. Вони є на Поліссі, у пониззі Дніпра, на морських косах. Форми вивітрювання утворюються внаслідок механічного руйнування та хімічних змін

гірських порід і мінералів під

впливом вітру, перепаду температур, води та інших чинників. Так утворюються чудернацькі форми в горах (мал. 93).

Берегові форми рельєфу вини-

кають уздовж берегів річок і на морських узбережжях унаслідок руйнівної і створювальної (акумулятивної) роботи води. Руйнівну роботу виконують удари

уступ, руйнуючи

спричиняє зсуви та обвали (мал. 94).

а хвилі відкладають уламки

порід, утворюючи смуги наносів –пляжі та вали (вони бувають піщані, черепашкові, галечникові).

Іноді хвилі вздовж берега намивають вузькі коси. Наприклад, саме так утворилася уздовж узбережжя Азовського моря коса Арабатська Стрілка. Мал 93 Чудернацькі форми, що виникли внаслідок вивітрювання

Антропогенні (техногенні) форми – це нерівності земної поверхні, утворені діяльністю людини. Кар’єри, терикони, відвали виникають у результаті видобування корисних копалин, а насипи, дамби, вали – внаслідок прокладання шляхів сполучення, будівництва водосховищ тощо (мал. 95). Мал . 95 . Терикон – антропогенна форма рельєфу, утворена відвалами порід

площ, родовищ будівельних матеріалів. Дослідження рельєфу необхідне для безпечного будівництва інженерних споруд, запобігання наслідкам природних стихійних лих, проведення сільськогосподарських робіт, розв’язання екологічних проблем. Рельєф, насамперед гірський, сприяє розвиткові туризму, спорту і курортно-санаторного господарства.

галузях господарства. У надрах України залягають різноманітні корисні копалини. Їх використовують

мінеральних добрив і пластмас,

Окремі їх види застосовують у сфері науки і техніки (алмази,

радіоактивні й рідкісноземельні метали), у медицині, у побуті та ювелірній справі.

титанових і уранових руд, сірки, кам’яної солі, графіту, каоліну, озокериту, облицювального каміння, мінеральних вод. ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОШИРЕННЯ.

Україні є всі основні види палива. Проте найбільшими є запаси кам’яного вугілля, яким Україна може повністю забезпечити свої потреби на декілька сотень років. Натомість запаси природного газу і нафти значно менші, а забезпеченість ними господарства недостатня. У надрах України є також буре вугілля, торф і горючі сланці (мал. 97).

ДЕ ВИДОБУВАЮТЬ ВУГІЛЛЯ? За розвіданими

Україна посідає 2-ге місце в Європі та 7-ме у світі. Основні запаси кам’яного вугілля сконцентровані у Донецькому басейні (Донбасі), що розташований на сході країни і є одним із найбільших вугільних басейнів у Європі (мал. 99). Там є різні види кам’яного вугілля: енергетичне (що його використовують як паливо

теплоелектростанціях (ТЕС) для одержання електроенергії), антрацит (яке має найбільшу теплотворну здатність), коксівне (що слугує паливом для металургійної промисловості). Вугілля в басейні залягає сотнями

Çàìãëàéñüêå

Âåë. Áîëîòî

Ëîêà÷èíñüêå

Õ³äíîâèöüêå

Áîðèñëàâñüêå

Á³ëü÷å-Âîëèöüêå

Äîëèíñüêå

Áîãîðîä÷àíñüêå

Áèòê³â-Áàá÷èíñüêå

²ëüíèöüêå

Ñîëîòâèíñüêå

Íîðèíñüêå

Ïðèëóöüêå

Ìàêàð³âñüêå Òðóá³æ

²âîòê³âñüêå

Ãëèíñüêî-Ðîçáèø³âñüêå Êà÷àí³âñüêå

ßáëóí³âñüêå Ëåëÿê³âñüêå Ãí³äèíö³âñüêå

²ðäèíñüêå

Ñåìåíö³âñüêå

Çàõ³äíîõðåñòèùåíñüêå

Êîçàöüêå Áîâòèñüêå

Ñõ³äíîñàðàòñüêå

Êðåìåí³âñüêå

Ñåìåí³âñüêî-Îëåêñàíäð³éñüêå

Ãîë³öèíñüêå

Äæàíêîéñüêå

Øòîðìîâå

Þë³¿âñüêå

Øåáåëèíñüêå Äðóæåëþá³âñüêå

ªôðåì³âñüêå

Áàãàò³éñüêå

Ñèíåëüíèê³âñüêå

Îð³õ³âñüêå

Áîð³âñüêå

Ñòð³ëêîâå Ï³âí³÷íîêàçàíòèïñüêå

ПРАЦЮЄМО З КАРТОЮ

ку вуглевидобутку має Західний Донбас (Дніпропетровська область). Порівняно невеликі запаси кам’яного вугілля зосереджено у Львівсько-Волинському басейні, який розташований на

способом. Потужність вугільних пластів у середньому становить 4–6

вугілля як паливо використовують ТЕС і

у трьох нафтогазоносних районах на заході, сході та півдні країни. Однак їхні сумарні запаси порівняно невеликі. Основні ресурси нафти й газу зосереджені в Східному нафтогазоносному районі (мал. 99). Його активне розроблення розпочалося в ХХ ст. Родовища нафти і попутного газу виявлено в Чернігівській, Сумській і Полтавській областях, а природного газу – в Харківській області. Найбільшими нафтовими і нафтогазовими родовищами є Леляківське, Гнідинцівське (Чернігівська область), Глинсько-Розбишівське (Полтавська область), газовими – Західнохрестищенське (Полтавська область), Єфремівське (Харківська область). Західний нафтогазоносний район

родовища газу – Джанкойське, Глібівське (АР Крим), нафти – на Керченському півострові й півдні Одеської області. Геологи високо оцінюють поклади нафти й газу

на шельфі Чорного й Азовського морів. Нафтогазоносні пласти

залягають там на глибині 5000 м за глибини моря 500

на навколишнє середовище, тому що для цього використовують значну кількість хімічних речовин, які можуть проникати у водоносні шари, річки та атмосферу.

Мал 103 Видобування торфу

пластмас, цегли і цементу, стимулятор росту сільськогосподарських рослин. В Україні розвідано їх запаси у Придніпров’ї – Бовтишське родовище (Кіровоградська область), Карпатах і на Поділлі. Однак промислове розроблення горючих сланців в Україні поки що не проводять. Торф використовують у сільському господарстві і лише незначну його частину – як паливо. Поклади цієї копалини є здебільшого у північних областях України, річкових долинах на Поліссі і в лісостепу. Загалом налічують понад 2500 переважно невеликих родовищ (мал. 103).

• Україна вирізняється серед європейських країн запасами кам’яного вугілля, залізних, марганцевих, титанових і уранових руд, сірки, графіту, облицювального каменю, мінеральних вод • На території України

корі, до рідкісних, що трапляються лише зрідка або розсіяні у невеликій кількості як домішки до інших мінералів. Поклади одних руд не мають промислового значення. За запасами інших – залізної, марганцевої, титанової та уранової – Україна посідає перші місця серед країн Європи. Видобувають ці руди у великих обсягах. Наша

забезпечує власні потреби та

країнам. В Україні також є

областей. ДЕ ВИДОБУВАЮТЬ РУДИ

рудні мінеральні ресурси

нею областей.

Загальні запаси залізних руд становлять мільярди тонн. Криворізький залізорудний басейн (

добувний район в Україні й один із найбільших у світі (мал. 105). Він охоплює

області. Промислове освоєння басейну почалося в XIX ст. Найбільше значення для господарства мають багаті (із вмістом заліза понад 46 %) і високоякісні руди – червоні залізняки (гематити), що майже не містять шкідливих домішок. Їх видобувають шахтним способом. Бідні руди (залізисті кварцити), у яких

Ðàòí³âñüêå

²ðøàíñüêå

Áåðåã³âñüêå

Ìóæ³¿âñüêå

Ñàóëÿê

Áîðêóò

Руди кольорових металів

Титанові

Нікелеві та кобальтові

Алюмінієві

Свинцеві

та цинкові

Ñì³ëÿíñüêå

Áàãà÷³âñüêå

Íîâîêîñòÿíòèí³âñüêå

Ïîáóçüêå

Мідні

Поліметалеві

Ртутні

Золото Уранові

Руди чорних металів

Залізорудні басейни, райони та родовища Марганцеворудний

Á³ëÿ¿âñüêå

Öåíòðàëüíå Æîâòîâîäñüêå

Êàï³òàí³âñüêåÊàëèí³âñüêå

Ï³âäåííå

Í³êîïîëüñüêå

Ñåðã³¿âñüêå

Ìèêèò³âñüêå

Ãóëÿéï³ëüñüêå

Âåëèêîòîêìàöüêå

Ìàð³óïîëüñüêå

Êîìèø-Áóðóíñüêå

Масштаб 1 : 11 000 000

Україні становлять понад 2,4 млрд тонн. Зосереджені вони в Придніпровському марганцеворудному басейні – одному з найбільших у світі за запасами і видобутком. Із

кінця ХІХ ст. видобуток руди ведуть відкритим і шахтним

способами в західній частині басейну – Нікопольському родовищі (Дніпропетровська область). Водночас у Великотокмацькому

(Запорізька область) розвідано вдвічі більше запасів руди (мал. 106). До руд чорних металів належать також хромові руди,

авіа-, ракето- і кораблебудуванні,

Поклади титанових

нікелеворудному районі (Кіровоградська область) видобувають нікелеві руди й розвідали кобальтові. В Україні є багато родовищ руд кольорових металів, які ще не освоюють. Деякі з них відкрито порівняно недавно, і запаси металів там уточнюють, інші –добре досліджено й підготовлено до експлуатації. До таких належать родовища поліметалічних, алюмінієвих руд, золота, молібдену, багатьох рідкісних металів. Серед родовищ поліметалічних (свинцево-цинкових) руд найбільшим є

поклади яких знайдено у Побужжі (Кіровоградська область). Рідкісні

Берегівське (Закарпатська область). Поклади алюмінієвих руд знайдено на Закарпатті, у Придніпров’ї і

Приазов’ї. Однак загальні запаси цих видів сировини незначні, тому

УРАНОВІ РУДИ. Уранові руди є важливими паливно-енергетичними ресурсами і використовуються як ядерне паливо для атомних електростанцій (мал. 107). В Україні експлуатують три уранові родовища, проте розвідано їх значно більше. Найбільше родовищ у Кіровоградській області, серед яких і Новокостянтинівське, що належить до

належать надзвичайно різноманітні за походженням породи й мінерали (мал. 108). Нерудні копалини мають дуже широке застосування. Вони слугують сировиною для різних галузей промисловості, їх використовують у будівництві, науці й техніці, побуті та медицині. За запасами окремих нерудних корисних копалин (сірки, облицювального каміння, каоліну) Україна посідає провідне місце в Європі, а за запасами графіту – 2-ге у світі (поступається лише Китаю).

Ïàï³ðíÿíñüêå

Íîâãîðîä-Ñ³âåðñüêå Ðîçëüîòñüêå

Áàíèöüêå

Â³ëüíå

Луцьк

Çäîëáóí³âñüêå

Íîâîÿâîð³âñüêå

Äîáðÿíñüêå

Ñòåáíèöüêå Áîðèñëàâñüêå

Êàëóø-Ãîëèíñüêå

Íîâîñåëèöüêå

Òåðåáëÿíñüêå

Êðèâèíñüêå 1

Òåðåáîâëÿíñüêå

Êëåñ³âñüêå

Ñòðåìèãîðîäñüêå

Âîëèíñüêå

Житомир

Áóðòèíñüêå

Хмельницький

Êàëþñèê

Ãóìåíåöüêå

Ïðåëóöüêå

Òðåáóøàíñüêå

Ðîìåíñüêå

Êîðîñòèø³âñüêå

Ãëóõ³âåöüêå

Вінниця

Òèâð³âñüêå

Æâàíñüêå

Çàâàëë³âñüêå

Çàãí³òê³âñüêå

Áîãóñëàâñüêå

Îçåðÿíñüêå

Øîñòàê³âñüêå

Íîâîãðèãîð³âñüêå

Ãëàâàíñüêå

Íîâîñåë³âñüêå

Øåáåëèíñüêå

Ï’ÿòèõàòñüêå

Ïåòðîâñüêå

Íîâîäàíèë³âñüêå

ªëèçàâåò³âñüêå

Á³ëãîðîä-Äí³ñòðîâñüêå

Ñëîâ’ÿíñüêå

Êðàìàòîðñüêå

Íîâîðàéñüêå

Êóäàø³âñüêå

²çþìñüêå

ßìñüêå

Áàõìóòñüêå

×àñ³â’ÿðñüêå

Àìâðîñ³¿âñüêå Îëåí³âñüêå

Ïîëîã³âñüêå

Íîâîïîëòàâñüêå

Òÿãèíñüêå

Ï³âí³÷íîñèâàñüêå

Áàõ÷èñàðàéñüêå

Êàäèê³âñüêå

прогині. Передкарпатський сірконосний басейн (який заходить у межі сусідніх країн – Польщі та Румунії) належить до найбільших у Європі і світі. Там виявлено понад 20 родовищ самородної сірки (Новояворівське, Немирівське та ін.). Її розробляли в кар’єрах і підземним способом у Львівській області. Однак унаслідок видобутку у великих кількостях родовища сильно виснажено, а подальша їх

Найбільшими родовищами кам’яної солі є Бахмутське і Слов’янське (Донецька область). Значні запаси солі містяться в ропі водойм АзовоЧорноморського узбережжя та Криму, зокрема в озері Сиваш. Фосфорити й апатити – сировина для виробництва хімічних добрив. Їх поклади, що приурочені до магматичних і метаморфічних порід Українського щита, загалом незначні й поки що не розробляються.

БУДІВЕЛЬНА СИРОВИНА. Надзвичайно

будівельних матеріалів – природного стінового (туфи, вапняки), будівельного (пісковики, базальти, граніти) та декоративно-облицювального (граніти, габро, лабрадорити, базальти, мармур) каменю. Більшість родовищ облицювального каменю

Найцінніші

Хмельницькій, Дніпропетровській, Запорізькій,

флюсові вапняки, доломіти, формувальні

нерудною сировиною, яку використовують під час виплавлення чорних металів. Їх видобувають здебільшого на Донбасі,

У надрах

Географія дивує

Родич нафти Озокерит – горюча корисна копалина, близький «родич» нафти . За воскоподібний стан його ще називають гірським воском . Озокерит використовують у виробництві лаків, парфумерії та медицині . Родовища озокериту на Прикарпатті, що належать до найбільших у світі, розробляють ще з

Багатоцільове призначення має графіт. Його родовища також пов’язані з Українським щитом. Найбільше з них – Заваллівське (Кіровоградська область).

Озокерит здавна відомий у Передкарпатті, де його тривалий час видобували на великому Бориславському родовищі (Львівська область).

Є в Україні окремі родовища коштовного та напівкоштовного каміння. Воно залягає в Українських Карпатах і Кримських горах, Дніпровсько-Донецькій западині. А найбільш унікальні родовища розташовані в межах Українського щита. Там знаходять димчастий кварц, гірський кришталь, топаз, берил, аметист, агат, яшму. Траплялися знахідки алмазів, перспективні їх прояви знайдено у Приазов’ї та на Волині. Волинські алмази, за оцінками фахівців, за якістю відповідають найвідомішим у світі якутським. Доволі значні запаси бурштину є

Поліссі. Останнім часом його видобуток став неконтрольованим державою і дуже масштабним як за обсягами, так і за територією поширення.

ГІДРОМІНЕРАЛЬНІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ. До них належать прісні, мінеральні й термальні підземні води, а також грязі, що їх можна використовувати з лікувальною метою. У нашій країні виявлено досить значні ресурси різних мінеральних вод – вуглекислих, сульфідних, радонових та інших. За їхніми загальними запасами Україна належить до провідних країн Європи. Найбільше їх розмаїття – на Закарпатті, відомими джерелами там славляться населені пункти Свалява, Поляна, Синяк, Кваси, Шаян (мал. 111). У Передкарпатті такими є Трускавець, Східниця, Моршин, на Поділлі – Сатанів, Хмільник, у Причорномор’ї і Криму – Куяльник, Євпаторія, Саки, Феодосія. Найбільш

відомими джерелами мінеральних

вод в інших регіонах є Миргородське на Полтавщині, Березівське на

Харківщині, Слов’янське на Донеччині.

Термальні води в Україні виявлено на різних територіях, крім Українського щита. Досліджують можливість їх використання як джерела енергії. Перспективними для промислового освоєння є гарячі й теплі підземні води рівнинної

частини Криму і Херсонської області, а також Закарпаття. Поки що термальні води використовують обмежено, переважно

Займаючи площу в 0,4 % світового суходолу,

ХХ ст. забезпечувала до 5 %

копалин. Водночас її територія

джують відкриття

(як давно відомих в Україні, так і нетрадиційних для неї), що їх було здійснено вже у ХХІ ст. Геологи

видобутку, перетворення їх на території екологічного лиха. До негативних наслідків тривалого нераціонального використання земних надр нині додалася неконтрольована хижацька їх експлуатація – нелегальні шахти-копанки на Донбасі, кар’єри будівельних матеріалів на Поділлі і в Придніпров’ї. Варварська діяльність шукачів бурштину на Поліссі за лічені дні знищує краєвиди, що творилися тисячоліттями, і спустошує підземні скарбниці країни (мал. 113). У зв’язку із

актуальності набувають питання охорони надр і раціонального використання мінеральних природних багатств. Їх розв’язанню мали б сприяти такі заходи: повне й усебічне геологічне вивчення надр; найповніше вилучення з надр і раціональне використання як основних, так і супутніх копалин; недопущення самовільного користування надрами; охорона родовищ від затоплення, обводнення, забруднення тощо. Прикладом комплексного використання сировини є переробка газу, який виділяється під час видобутку нафти. Цей супутній нафтовий газ є цінною енергохімічною сировиною. Донедавна значну кількість його спалювали у факелах. Нині

на земній поверхні.

Територія України розташована в помірному кліматичному поясі, в області помірно континентального клімату.

на вузькій смузі Південного берега Криму сформувався клімат, подібний до субтропічного середземноморського типу. Водночас помірно континентальний клімат має суттєві відмінності в основних показниках (як-от температура повітря і кількість опадів) у різних частинах України. Над її рівнинною частиною континентальність клімату зростає з північного заходу на південний схід. У цьому напрямку середні температури літніх місяців підвищуються, а зимових – знижуються, а також зменшується річна кількість опадів. В Українських Карпатах і Кримських горах формуються свої особливі кліматичні умови, пов’язані зі значними перепадами висот. Із підняттям угору середньомісячні температури знижуються в будь-яку пору року, а кількість опадів загалом збільшується. Розглянемо вплив кліматотвірних чинників

що досягає земної поверхні, виражають у кілокалоріях

шується. Водночас і висота Сонця, і тривалість дня суттєво

виражені пори року. Основна частина сонячної радіації

сонячної радіації і

перетворення на тепло залежать від характеру підстильної поверхні. Ґрунти, рослинність, сніг, вода неоднаково її поглинають і відбивають. На здатність земної поверхні відбивати сонячу радіацію вказує альбедо

тої радіації до сумарної. Або, іншими словами, альбедо – це частка сонячної енергії, розсіяної земною поверхнею назад у космос.

циркуляція атмосфери

переміщення повітряних мас різних типів. Повітряні маси, що визначають кліматичні умови в Україні, мають і «місцеве» походження, і надходять здалеку – з регіонів, віддалених від нашої країни на тисячі кілометрів (мал. 118).

нагріваються над теплою

тому

течією. Тому в цю пору року вони зумовлюють потепління, а влітку, навпаки, – певне похолодання. Уплив морських повітряних мас особливо відчутний на заході й північному заході України. Із просуванням на схід і південний схід вони поступово перетворюються (трансформуються) на континентальні. Завдяки цьому чиннику клімат України змінюється не тільки з півночі на південь, а й із заходу на схід. Помірні континентальні повітряні маси, що надходять в Україну, формуються над центральними районами Євразії. Вони завжди сухі й приносять взимку холодну погоду, а влітку – спекотну. Найбільш відчутний їхній вплив на сході й півдні країни. Час від часу до України проникають сухі та холодні арктичні повітряні маси, з якими пов’язані різке зниження температури повітря взимку,

й жаркі тропічні повітряні маси, що інколи надходять

Мал 120 Атмосферні вихори (для Північної півкулі)

за рік над територією нашої країни проходять майже 45 циклонів і понад 35 антициклонів. Проте за тривалістю різко переважає антициклональна погода. У теплий період року виникають місцеві вітри: бризи – на берегах Чорного й Азовського морів, водосховищ, озер, лиманів, великих річок; гірсько-долинні – у Карпатах і Кримських горах.

Пригадайте, що унаочнює такий своєрідний графік,

температури

зміну зумовлюють морські повітряні маси, що надходять із

з Атлантичного океану, і рухаються на схід, поступово трансформуючись. Це характерно для Правобережної України, де вплив західного перенесення повітря найбільший. У гірських районах температури повітря дещо нижчі порівняно з навколишніми територіями.

на

січень. Улітку

, а

–

Сонце стоїть

У цей період дні найдовші, земна поверхня нагрівається триваліший час, тому й температури повітря найвищі. Узимку все навпаки. Особливості температурних умов території України на кліматичних картах ілюструють ізотерми січня (найхолоднішого) і липня (найтеплішого) місяців. ЯК ЗМІНЮЄТЬСЯ

Найвища температура повітря, зареєстрована в Україні (а саме в Луганську), становить

додатними

сягають +4

є, крім північних і східних районів, у Карпатах (–8 °С). Середні температури липня зростають від +18 °С на півночі України

до +23 °С на півдні й від +17 °С на заході до +21 °С на сході. У Кримських горах середня липнева температура знижується до +16 °

чи

місячну або річну температури. Обчислюють їх як середнє арифметичне число. Наприклад, щоб обчислити середню місячну температуру, потрібно знайти суму зафіксованих протягом місяця температур і поділити її на кількість вимірювань. Якщо під час спостереження були і додатні, і від’ємні температури, то обчислюють окремо суму додатних і суму від’ємних температур. Потім від більшої суми віднімають меншу, а різницю ділять на кількість вимірювань. Біля знайденого числа ставлять знак діленого. Середню річну температуру обчислюють діленням суми середньомісячних температур на кількість місяців року.

температури липня змінюються від +17 °С (на заході)

1 Пригадайте, як водяна пара потрапляє в атмосферу 2 . Назвіть атмосферні явища, що спричинені

водяної

час випаровування

температура, то більше пари

міститися

Наприклад, 1 м3 повітря за температури +20 °С може вмістити 17 г пари, а за +10 °С не більше ніж 9 г. Якщо повітря увібрало максимально можливу за певної температури кількість пари, його називають насиченим. Здебільшого повітря буває ненасиченим, тобто містить водяної пари менше, ніж можливо. Приміром, на півдні України, над степами повітря сухе, ненасичене, тому що вологи, яка могла б випаруватися, там мало. Абсолютна вологість – це кількість водяної пари (у грамах), що міститься в 1 м3 повітря. Наприклад, якщо кажуть, що абсолютна вологість повітря становить 15 г/м3, це означає, що фактично в 1 м3 повітря міститься 15 г пари.

Для ненасиченого повітря вказують відносну вологість. Це відношення (у відсотках) фактичної

температури. Приміром, якщо в повітрі міститься 3 г/м3 пари, а за певної температури найбільш можливий її вміст становить 6 г/м3, то відносна вологість повітря буде 3 : 6 ×

УКАЄМО В ІНТЕРНЕТІ

умовах? Якщо ні, знайдіть про це інформацію в інтернеті

тоді, коли поверхня охолоджується: влітку і восени вранці перед сходом сонця й

увечері після заходу. Тоді утворюється туман – скупчення великої кількості надзвичайно дрібних, завислих у повітрі краплинок. Так формуються атмосферні опади – вода в рідкому (дощ)

Ізолінії, які на кліматичних картах

відображають середньорічну кількість опадів, мають

такий самий напрямок простягання, як і ізотерми (мал. 126). Середня річна кількість опадів в Україні зменшується від 650 мм на півночі до 350 мм на півдні – на Чорноморсько-Азовському узбережжі

2 . Зробіть висновок про те, де протягом року: тепліше, холодніше, більше випадає опадів, більш посушливі умови .

3 Побудуйте кліматодіаграму своєї області Для цього скористайтеся

ЯКОЮ Є ЗВОЛОЖЕНІСТЬ

Зволоженість території характеризує

цієнт зволоження – відношення річної кількості опадів до випаровуваності (кількості

вологи, яка може випаруватися за певних температурних умов) за той

но дорівнює випаровуваності,

за 1, то зволоження надмірне, а якщо менший за 1 – недо

статнє. На півночі

заході

зволоження надмірне або достатнє. Із просуванням на південь і схід зволоження стає недостатнім. У Причорномор’ї і рівнинному

за 0,55. Отже, чим

Земна атмосфера повсякчасно

на життя і діяльність людей. Ми великою мірою залежимо від її складу, погодно-кліматичних процесів і явищ. Серед них є й такі, що можуть бути небезпечними для людини і завдати значної шкоди. Небезпечні явища часто виникають досить несподівано, проявляються як стихійні й завдають значних

збитків населенню та господарству. Здебільшого вони пов’язані з особливостями атмосферної циркуляції, іноді на них впливає рельєф місцевості. До небезпечних явищ, які часто виникають в Україні, належать зливи, густі тумани, сильні вітри, спека, хуртовини, снігопади, заморозки. Дещо рідше трапляються пилові бурі, суховії, смерчі, ожеледь. Злива – це короткочасний інтенсивний дощ, під час якого може випасти місячна норма опадів для певної місцевості. Потужні зливові струмені й потоки завдають великої шкоди, розмиваючи дороги та фундаменти будівель, схили ярів (мал. 127). Улітку зливи трапляються на всій території України, але найчастіше – у Карпатах і південних районах. У горах вони триваліші, іноді спричиняють катастрофічні паводки на річках. Нерідко зливи супроводжуються іншими несприятливими атмосферними явищами – грозою, градом, сильним вітром. Під час грози в купчасто-дощових хмарах або між хмарами і земною поверхнею

25 грозових днів. Гроза може бути

небезпечною для людей, спричиняти аварії на лініях електропередачі в результаті ударів блискавки. Для захисту будівель від таких ударів

використовують громовідводи –

металеві, добре заземлені стрижні.

У травні–червні грози і зливи можуть супроводжуватися градом.

Здебільшого град випадає дрібний.

Проте окремі градини можуть досягати значних розмірів: від волоського горіха до курячого яйця. У центральних районах України гради

випадають до 9 разів за рік. Це явище швидкоплинне, у більшості випадків його тривалість не перевищує 5 хв. Проте й за такий короткий час град устигає завдати чималих збитків, пошкоджуючи сільськогосподарські культури.

Сильні вітри, що дмуть зі швидкістю понад 10 м/с, спостерігаються як під час гроз, так і з приходом на територію України атмосферних фронтів і циклонів. Особливо небез-

печні штормові (понад 20 м/с) та

ураганні (понад 30 м/с) вітри, які

пошкоджують будівлі, ламають дерева, валять опори ліній зв’язку. В Українських Карпатах сильні вітри спричиняють вітровали –вивертання дерев із корінням. У грозових

Рекорди України

температурами повітря. Вони трапляються переважно наприкінці весни і влітку, коли стовпчик термометра день у день піднімається до +30 °С і вище. Спека згубно впливає на здоров’я людей, спричиняє самозаймання і горіння торфовищ, лісів, сухої рослинності. Тривалі бездощові періоди та низька вологість повітря і ґрунту призводять до посух, унаслідок яких різко знижуються врожаї сільськогосподарських культур або ж вони повністю гинуть. Великі посухи, що охоплюють більш як половину території України, трапляються раз на 10 років, менші –значно частіше. Як правило, їх фіксують на півдні та сході України.

Географія дивує

розсіяла на площі 500 тис . км2, охопивши й території сусідніх держав

У згаданих регіонах трапляються суховії та пилові бурі. Суховій –це гарячий сухий вітер, що має швидкість понад 5 м/с. Він виникає влітку, дме переважно зі сходу від 1 до 10 днів, забираючи рештки вологи з висушеного ґрунту. Пилова буря виникає за посушливої погоди і підвищеної швидкості вітру, який видуває пил і пісок із земної поверхні й переносить

сільському господарству, роботі

транспорту.

Тумани виникають на всій території України впродовж кількох десятків днів на рік, найчастіше – в холодний період року. Найбільше їх

спостерігається в гірських районах, на півночі та заході країни. Особливо небезпечні сильні тумани для транспорту, коли видимість знижується до 50 м (мал. 131).

Хуртовина – це перенесення вітром снігу над земною поверхнею (мал. 132). Найчастіше хуртовини виникають, коли над територією України переміщуються середземноморські й атлантичні циклони. Погіршуючи видимість і наносячи кучугури снігу, вони створюють труднощі для різних видів транспорту. Циклональна погода взимку супроводжується також сильними снігопадами, налипанням

мокрого снігу на лініях зв’язку, що призводить до їх обривів. У гірських районах унаслідок інтенсивних снігопадів чи активного танення снігу

під час зимових відлиг і навесні трапляється сходження снігових

лавин. Вони дуже небезпечні для місцевих мешканців і любителів гірського зимового туризму та відпочинку. Холодний період року супроводжується ожеледями та ожеледицями. Ожеледь – це утворення льодяної кірки на поверхні землі та різних предметах унаслідок намерзання переохолоджених краплин дощу, мряки або туману (мал. 133). Ожеледиця –це утворення такої кірки на поверхні землі та дорогах унаслідок

температур.

природі, що повторюються з року в рік. Ми називаємо їх порами року. Ми легко розрізняємо ці сезони в довкіллі чи на світлинах.

Пори року впливають на господарську діяльність, планування робочого часу і відпочинку, стан здоров’я і побут. Для організації своєї діяльності ми послуговуємося календарем, прив’язуючи, скажімо, початок весни до 1 березня, а літа – до 1 червня. Проте реальні зміни в природі здебільшого не збігаються з календарними межами пір року. В астрономії пори року

(21 березня) до

сонцестояння до осіннього рівнодення (23 вересня) і т.

середньодобових температур повітря через значення

ллють зливи, іноді випадає

На початку осені зазвичай панує суха, сонячна погода.

дією теплих тропічних повітряних

ЛЮДИНИ

● Пригадайте, за допомогою яких приладів проводять спостереження за погодою

найближчим часом.

значення як для окремих людей, так і для суспільства

час змінюється, тому так важливо вміти ї ї прогнозувати. Надзвичайно велике значення має передбачення

атмосфери

регулярно збирають більш як 160 метеостанцій, розташованих

Рекорди України

інструментальні метеорологічні спостереження було розпочато в Києві в 1771 р . Із 1948 р . гідрометеорологічна служба України є членом –засновником Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО)

через певні проміжки часу надходять до Українського гідрометеорологічного центру, що розташований у Києві. Щоб скласти науково обґрунтований прогноз погоди для України, необхідно скористатися метеорологічними даними стосовно не тільки нашої території, а й усієї Північної півкулі, тому постійно здійснюється обмін інформацією з іншими країнами. Для передбачення погоди використовують також дані, отримані зі штучних супутників Землі.

атмосферної

та інших явищ. Для цього вчений удосконалив і розробив низку нових вимірювальних приладів. Б. Срезневський створив одну з перших схем кліматичного районування України. Сьогодні роль гідрометеорологічної інформації та прогнозів у забезпеченні

явищами. Від

Борис Срезневський (1857–1934) ЧОМУ КЛІМАТ ЗМІНЮЄТЬСЯ

Вам уже відомо, якими небезпечними є наслідки забруднення повітря. Раніше в Україні основними його забруднювачами були промислові підприємства (ТЕС, металургійні та хімічні комбінати) й автомобільний транспорт (мал. 137). Щорічно в повітря потрапляє більш як 1 млн тонн речовин, у яких містяться сотні видів шкідливих компонентів. На кожного українця припадає понад 22 кг шкідливих речовин у повітрі. Якщо враховувати концентрацію викидів на одиницю площі, то найчистіше повітря – у Волинській області, а найбільш забруднене – у Києві. Нині повітря

Загалом найвищий рівень забруднення спостерігається в містах Донбасу й Придніпров’я, а також у Кам’янському, Дніпрі, Кривому Розі, Одесі, Києві, Миколаєві, Херсоні, Запоріжжі, Краматорську. Спостереження за забрудненням навколишнього

(https://www .saveecobot .com/maps#3/48 .04/24 .19/aqi), і дослідіть: 1) які рівні якості повітря

Поверхневі

Річки

Озера

Болота

Канали

Водосховища, ставки

Підземні

Мал . 138 . Води суходолу в межах України

Поверхневі води в Україні зосереджені в річках, озерах, болотах, штучних водоймах (водосховищах, ставках) і штучних водотоках (каналах). Найбільші об’єми поверхневих вод містяться в річках.

●

загалом понад 63 тис. природних водотоків. Серед них найбільше струмків

річок (завдовжки до 100 км). Середніх річок (від 100 до 500 км) – трохи більше ніж 100, а великих (довжиною понад 500 км) –лише 14. Розподіл

ні падіння і похил, тому її течія повільна.

для рівнинних річок.

то піднімається, то опускається

річки. Паводок – значне і швидке підняття води в річці, яке відбувається в різні пори року внаслідок раптових відлиг або сильних злив. Паводки упродовж усього року трапляються в Карпатах, на Прикарпатті й Закарпатті. Річки там мають неширокі заплави, тому рівень води в них швидко піднімається. На гірських річках Криму паводки характерні здебільшого навесні та взимку. На річках рівнинної території

стійкий льодовий покрив не утворюється через швидку течію.

Живлення і режим річок впливають на їхній стік.

що протікає через

часу (наприклад, за рік).

звужуються. Під час повені чи паводка

ку, і

старого стане старицею – озером серпоподібної форми,

ми-уступами (мал. 143). Вони є залишками

долини, що утворилися

мають до 7 терас, найбільше їх у долині Дністра та його приток – 11. Рівнинні річки мають широкі (іноді

долини переважно з

драми, рукавами, протоками, островами,

стариць. Для гірських річок характерні здебільшого вузькі, глибокі долини з крутими схилами. Їхні русла слабозвивисті, кам’янисті, з

та водоспадами. На окремих ділянках

вузьку глибоку

з майже прямовисними схилами й вузьким дном. Каньйони формуються в гірських районах Криму й Карпат і на височинах, які зазнали тектонічного підняття. Наприклад, каньйони мають Дністер і його ліва притока р. Смотрич, що стікає

ської височини (мал.

Укажіть, яка

ною будовою поверхні України. РІЧКИ БАСЕЙНУ ЧОРНОГО

відігравали

народів, що стали їхніми національними символами.

ви – місто Київ, народилася перша

українська демократія – запорозьке

козацтво, на кручі над його водами

похований національний геній

Тарас Шевченко.

Дніпро тече серединою України

з півночі на південь. Він збирає води

майже з половини площі країни, отримуючи їх із північних, західних і східних територій (мал. 146).

Дніпро бере початок із невеликого

болота на Валдайській височині в

Росії на висоті 220 м над рівнем моря. Далі тече територією Білорусі і в Україну входить як велика рівнинна річка з широкою долиною.

Стародавні греки називали Дніпро Борисфен (широке місце), римляни – Данапріс, а слов’яни – Славута Назву Дніпро пов’язують із латинською Данапріс, східнослов’ян-

Він має звивисте русло з обмілинами, рукавами й острівцями. Глибина Дніпра становить 3–12 м, ширина – 700–1500 м. У його заплавах багато озер-стариць, заболочених ділянок. Правий берег річки високий і гористий, а лівий – низький і рівнинний. Там, де Дніпро перетинає Український щит (між містами Дніпро і

пороги, що перегороджували річку.

Дніпровського водосховища. Низка водосховищ, споруджених на Дніпрі, не тільки затопила пороги, а

дуже змінила його береги, спрямила річище. На Дніпрі багато островів (Труханів у межах м. Києва (мал. 147), Хортиця у межах м. Запоріжжя). Кількома гирлами

Дніпро впадає у Дніпровський лиман, а з нього одним широким

потоком – у Чорне море.

Річкову систему Дніпра утворюють понад 1150 малих, середніх і великих приток. Найбільша

права його притока – Прип’ять зі своїми притоками Стир і Горинь. Найбільша ліва притока – Десна з

Дніпро має великий річний стік, тому є важливим джерелом водопостачання для населення і різних галузей господарства. Води Дніпра «напоюють» сотні міст і сіл, що розташовані

каналами спрямовуються для промислових потреб Кривбасу і Донбасу, зрошення сухих степів Причорномор’я. Дніпро – важлива транспортна магістраль. Річка судноплавна по всій довжині. Важливе значення Дніпра і як джерела енергоресурсів.

Рекорди України

в Україні, – Південний Буг (806 км)

Подорож у слово Найдовша річка, що повністю протікає

Південний Буг уперше згадує Геродот у V ст до н е як Гіпаніс – Кінську (на берегах водилися табуни диких

коней) Турки називали річку Аксі

Біла вода . У місцевій вимові назва

звучить як Бог, що, ймовірно, праслов’янською мовою означає

потік

розташований у

го щита, тому вона та її притоки порожисті. На окремих ділянках трапляються каньйони з гранітними берегами. Південний Буг впадає в лиман, що є відгалуженням Дніпровського лиману. Судноплавною річка є лише в нижній течії. На ній побудовано кілька малих гідроелектростанцій.

Дністер має довжину 1362 км, в межах України – 705 км. Його витік розташований на схилах Карпат. У верхів’ях це типово гірська річка, а в середній течії він перетворюється на рівнинну річку з широкою долиною (мал. 149). Між Подільською і Передкарпатською височинами долина Дністра звужується і набуває каньйоноподібної форми. Його річище надзвичайно звивисте. Впадає Дністер у широкий Дністровський лиман, який вузьким гирлом

Стрий, Лімниця, Серет, Збруч, Смотрич. Усі вони мають

і восени – паводки. Води Дністра використовують для водопо-

Загальноєвропейська річка Дунай протікає через Німеччину, Австрію, Словаччину, Угорщину, Сербію, Хорватію, Болгарію, Румунію, Молдову, Україну . Каналом він сполучений із Рейном, що є судноплавним на території Німеччини, Швейцарії, Франції та Нідерландів Цією водною транспортною мережею

річок Європи. Впадає у море кількома гирлами. Одне з них – Кілійське – протікає по кордону України і Румунії. Ним проходить найбільший стік. Кілійська частина дельти активно висувається в Чорне море. Дельта порізана численними протоками, вкрита озерами, поросла очеретом. Це дунайські плавні –унікальне місце зимівлі та відпочинку під час перельотів багатьох птахів. Дунай має змішаний тип живлення, в якому переважають дощові води. Річка замерзає тільки в дуже холодні зими. Найбільшими притоками Дунаю, що беруть початок в Україні, є Тиса і Прут із Черемошем. Вони починаються в Карпатах, де мають стрімку течію,

води несуть багато

рівнинах. Дунай – важлива транспортна магістраль Європи. РІЧКИ

річка на сході України – Сіверський Донець, який є притокою Дону (мал. 150). Верхів’я і пониззя річки розташовані в

його

України – понад 670 км. Тече у звивистому річищі, має досить широку долину. Перетинаючи Донецький кряж, долина звужується, трапляються скелясті схили. Найвищий рівень води в річці буває навесні, а влітку вона сильно міліє. Найбільші притоки – Оскіл, Айдар, Лугань. На річці багато міст і промислових підприємств, які забруднюють її стічними і шахтними водами. До середніх за довжиною річок басейну Азовського

належать Кальміус, Берда, Молочна, Салгир. Вони протікають у посушливих районах і

із Чорним

§ 28. ОЗЕРА

● Пригадайте, які бувають за походженням озерні улоговини Озера називають блакитними перлинами, синіми очима Землі. В Україні їх близько 20 тис., однак більшість із них є невеликими озерцями в долинах річок. Тільки 40 водойм мають площу понад 10 км2, та й ті неглибокі. Розташовані озера по території України нерівномірно. Найбільші з них розміщені в пониззі Дунаю, на узбережжях Чорного й Азовського морів, на Поліссі та в Карпатах. Украй мало їх у лісостеповій і степовій смугах. Здебільшого озера прісні, солоними є лише кілька десятків озер на півдні України. Озера різняться водним режимом – зміною рівнів та об’ємів води в них, тривалістю льодоставу. За походженням улоговин в Україні є такі типи озер: карстові, льодовикові, загатні, вулканічні, заплавні, лиманні.

КАРСТОВІ ОЗЕРА. Карстові озера утворились унаслідок розчинення гірських порід водою. Частково карстове походження мають Шацькі озера, що у Волинській області. Всього до них належать близько 30 озер, з яких найбільшим є Світязь (мал. 151). Його називають геологічним дивом: розташовуючись серед крейдових порід, які здатні розчинятися, озеро залишається повноводним. Це відбувається завдяки живленню не тільки атмосферними, а й підземними водами. Вода в озері надзвичайно м’яка і прозора. Світязь сполучений каналом з озерами Пулемецьким та Лукою. Загалом Шацькі озера стічні, розташовані в басейні Західного Бугу. Невеликі карстові озера є на Поліссі й Поділлі, у Карпатах і Кримських горах. Рівень води в карстових озерах коливається за сезонами: найвищий він навесні, найнижчий – наприкінці літа або на початку осені.

Рекорди України

Найглибшим в Україні є озеро Світязь, середня глибина якого становить 7 м, а максимальна – 58,4 м Вода в ньому така чиста і прозора, що й на глибині 8 м видно дно

Назва озера

тів. Вони трапляються на

ських Карпатах. Це озера Бребенескул, Марічейка, Несамовите. ЗАГАТНІ І ВУЛКАНІЧНІ ОЗЕРА.

унаслідок обвалу

русел гірських річок. Саме так у верхів’ях карпатської річки Теребля

утворилося озеро Синевир (мал. 153).

Озеро невелике, але достатньо

глибоке (24 м).

На Закарпатті є декілька вулканічних озер, що утворилися після

заповнення водою кратерів вулканів (Синє, Липовецьке).

ЗАПЛАВНІ ОЗЕРА. Заплавні озера і озера-стариці – результат роботи річок. Заплавні озера виникають на заплаві річки внаслідок відокремлення рукава або затоки від

Озера-стариці – це озера в старих покинутих річкою руслах. Зазвичай вони невеликі за площею. Поширені в долинах річок рівнинної частини України – в заплавах Дніпра, Десни, Сули, Псла, Сіверського Дінця (мал. 155). Водночас у деяких розширених і

площі (озера Люб’язь і Нобель на річці Прип’ять).

ЛИМАННІ ОЗЕРА. На рівнинних морських узбережжях поширені озера, що утворилися в результаті відокремлення від морів колишніх заток. Вони відгороджені вузькими й низькими пересипами з піску, гальки, черепашок чи гравію, що намиті морськими хвилями і прибережними течіями. Ці озера доволі великі, але мілководні. Більшість із них є лиманними озерами, тобто колишніми лиманами, що перетворилися на озера. Лимани – це видовжені (до 20–40 км) затоки, утворені в результаті затоплення морем долин річок у гирловій частині. Найбільші озера-лимани – Дністровський і Молочний – прісні; з них існує стік у Чорне й Азовське моря. Є лиманні озера безстічні й солоні: Сасик-Кундук, Шагани, Хаджибейський, Тилігульський лимани. Вони витягнуті на десятки кілометрів, але мілководні – їхня глибина не перевищує 3 м, тому вода в них прогрівається до +30 °С. Часто озера-лимани мають цілющі грязі. Відомий лікувальними грязями, на базі яких працюють численні курорти, Куяльницький

в результаті затоплення морем сухих долин та балок.

– ставків і водосховищ. Ставки, яких налічується майже 29 тис., являють собою перегороджені греблями частини невеликих річок або заповнені водою балки. Вони є в усіх регіонах України, їх використовують для розведення риби та відпочинку людей (мал. 157). Водосховища – це великі штучні водойми, створені для нагромадження води і подальшого ї ї використання та регулювання стоку річки протягом року. Найбільші в Україні водосховища було споруджено на Дніпрі – Київське, Канівське, Кременчуцьке, Кам’янське, Дніпровське, Каховське. Вони утворюють каскад – групу, розміщену уступами за течією річки (мал. 158). Створення Дніпровського каскаду тривало майже пів століття, з 20-х років ХХ ст., і було пов’язане з використанням води Дніпра для виробництва електроенергії. Перше, Дніпровське водосховище створили насамперед для поліпшення судноплавства на ділянці дніпровських порогів і для потреб ГЕС, а Каховське мало забезпечити зрошування посушливих степових територій. Каховське водосховище було утворено в результаті будівництва Каховської ГЕС. Його використовували для побутового водопостачання, зрошування, судноплавства, рибного господарства. Його береги

знищено екосистеми. Через цей

воєнний злочин армії Росії водойма у значенні «сховище води» перестала існувати.

Дністровське водосховище створено на Дністрі. Великі штучні водойми є також на інших річках. Їх створено біля ТЕС і АЕС, промислових центрів і великих міст.

Проте з водосховищами пов’язана й низка негативних явищ. Їхні води так сильно розмивають береги, що ті поступово відступають на десятки метрів. Щоб цьому запобігти, береги водосховищ укріплюють бетонними плитами. Поширене й «цвітіння» води влітку – інтенсивне розмноження дрібних водоростей, які при цьому поглинають

Тема. Позначення найбільших водосховищ і каналів

ДЕ ПОШИРЕНІ БОЛОТА? Ділянки земної

зволоженням називають болотами. В Україні вони займають близько 2 % території. Поширені здебільшого невеликі болота, що зосереджені на Поліссі та в долинах річок. За характером живлення, формою поверхні й складом рослинності болота поділяють на три основні типи: низинні, перехідні й верхові.

Україні найбільше низинних

розташовані у зниженнях – на місцях колишніх озер або

цих боліт увігнута або плоска. Живлення відбувається за рахунок ґрунтових вод, стоку поверхневих

із

суходолу, річкових вод під час повеней і паводків, а також атмосферних опадів. Із річковими та ґрунтовими водами в низинні болота потрапляє чимало мінеральних речовин, тому там багато вологолюбної рослинності. Це вільха, береза, осока, очерет, хвощ, зелений мох (мал. 161). Найбільші низинні болота утворилися на Поліссі, в долині Дніпра та його приток, у плавнях Дунаю. Щороку в повінь їх заливає вода, й у місцях, де вона залишається впродовж літа, утворюються грузькі, непрохідні ділянки.

Перехідні болота є проміжною стадією між низинними та верховими. Спочатку утворюється низинне болото, багате на мінеральні речовини і, відповідно, на рослинність. У міру відмирання рослин поверхня болота підвищується, доступ води, збагаченої мінеральними сполуками, обмежується, і рослинність замінюється менш вибагливою. З’являється характерний для верхового болота сфагновий мох, якому для живлення достатньо лише атмосферних опадів.

Верхові болота утворюються тоді, коли в низинних болотах торфовий шар настільки збільшується, що повністю перекриває болотним рослинам доступ до ґрунтових вод. У цьому випадку вони живляться

атмосферними опадами, в яких майже немає мінеральних речовин. Також верхові болота утворюються і

у зниженнях на вододільних ділянках. Ґрунтові води там залягають

занадто глибоко, і рослини живляться так само виключно опадами.

Тому на верхових болотах ростуть

лише рослини, пристосовані до дуже

бідного живлення, – пригнічена сосна, журавлина, пухівка, сфагнові мохи (мал. 162). Нагромадження торфу у верхових болотах відбувається швидше у їхній центральній частині, ніж по краях. Тому такі болота мають опуклу форму.

Зло чи користь?

Спрадавна болота

Болота мають важливе водоохоронне значення. Вони нагромаджують вологу, регулюють рівень води в колодязях, ставках, озерах. Із них беруть початок струмки і річки. Болота зменшують посухи в довколишній місцевості. Над ними формується своєрідний мікроклімат, вони є прихистком для багатьох рослин і тварин.

болотом зі сфагновою та іншою північною рослинністю . Посеред нього є

озерце, глибину якого досі не встановлено . Місцеві мешканці кажуть, що в деяких місцях при опусканні грузила потрібно було понад

шар, який називають ґрунтовими водами, утворюється внаслідок просочування і

води

атмосферних опадів. Ґрунтові води живлять річки, озера, болота,

муються мінеральні води, що мають

фільтруються шарами різних гірських порід. Тому їхня

поверхневих. Це зумовлює широке використання підземних вод для пиття і господарських потреб. Проте й підземні води, на жаль, забруднюються. Нерідко трапляються випадки забруднення підземних вод побутовими стоками, стічними водами промислових і транспортних підприємств. Тож підземні води необхідно

люють поверхневі й підземні води, склад атмосферного повітря, є середовищем існування живих організмів. Вони мають виняткове значення і для життя людей, тому що є основною виробництва сільськогосподарської продукції. ЯК УТВОРИЛИСЯ ҐРУНТИ? Ґрунти України сформувалися

уламки порід (гравій, щебінь).

ҐРУНТОВІ ВОДИ Під їхнім впливом у ґрунті відбувається руйнування й утворення органо-мінеральних сполук, переміщення мінеральних і органічних речовин та формування ґрунтового профілю. РЕЛЬЄФ Зумовлює перерозподіл на поверхні

багатий ґрунтовий покрив України, на жаль, за історично короткий час значно змінився і втратив свої початкові характеристики внаслідок значного господарського тиску людини. В умовах майже суцільної розораності території України і недостатнього поширення природних комплексів

ристання ґрунтового

Розораність земель в Україні становить 54 % її загальної площі та майже 80 % усіх сільськогосподарських угідь. В окремих областях (Херсонська, Черкаська, Кіровоградська) вона сягає 87–90 %. Надмірне розширення площі ріллі, зокрема на схилах і заплавних землях, призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення сільськогосподарських угідь, лісів і водойм. Тривале сільськогосподарське використання земель зумовило значне техногенне навантаження на довкілля. Унаслідок цього ґрунти втратили частину гумусу – в середньому 0,5 % – і продовжують втрачати. Врожаї останніх років – це наслідки вичерпування природної родючості ґрунту, його збіднення. Це веде до виснаження ґрунтів. Найродючіші у світі чорноземи перетворились на ґрунти середньої родючості. Втрата родючості ґрунтів позбавляє не тільки рослини, а й усе живе основи їхнього існування. Найбільш істотним чинником руйнування ґрунтів

використовували

лин (бур’янів, різних комах) отрутохімікати

ти, які й дотепер

вирощують. Хімікати

Забруднюються ґрунти і

забрудненими

ненській, Чернігівській областях

ного забруднення рослинної продукції, а через пасовища і сіножаті забруднені корми зумовлюють забруднення молока й опромінення населення. Посилилося техногенне забруднення важкими металами (свинцем, ртуттю, міддю, цинком та ін.), збудниками хвороб, особливо у промислових містах і поблизу підприємств (у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській областях). Як наслідок – важкі метали накопичуються в продукції рослинництва і тваринництва.

Значними забруднювачами ґрунтів є також комунальні господарства населених пунктів, особливо міст. Унаслідок життєдіяльності людей нагромаджуються тверді побутові відходи, що їх вивозять на відкриті сміттєзвалища, і каналізаційні побутові стоки. Шкідливі речовини, накопичені в них, потрапляють у ґрунт. Негативний вплив на ґрунти чинять підприємства з видобування корисних

Подорож у слово

рух назад, занепад) – поступове погіршення якості, втрата цінних властивостей .

Німецький учений Юстус Лібіх (1803–1873), аналізуючи багатовікову історію розвитку

у 1840 р . висловив важливе застереження для наступних поколінь: «Причина виникнення

кар’єри і яри, ліквідують відвали порід, щоб відновити рельєф. Потім повертають туди попередньо знятий ґрунтовий шар і насаджують рослини. Рекультивовані землі використовують для озеленення, організації заказників і місць відпочинку. Рекультивацією є й лісовідновлення – насадження лісів на вирубках і згарищах із відновленням родючості ґрунту.

На якості ґрунтів позначаються також інші негативні чинники – засоленість, солонцюватість, перезволоженість або надмірна сухість, подібна до опустелювання. Унаслідок випадання кислотних дощів і потепління клімату ґрунт зазнає підкислювальної дії. Більш як на 50 % території України поширені небезпечні геологічні явища – зсуви, селі, обвали, карст, просідання ґрунту, абразія, руйнування берегів водосховищ.

України.

цільно засіяти

води і вітру. Розміщувати основні

впоперек напрямку дії панівних вітрів, а допоміжні – перпендикулярно до основних. Такі насадження спри-

яють зменшенню випаровування вологи з ґрунтів, захисту їх від суховіїв, посух і пилових бур, підвищенню врожаїв сільськогосподарських культур. Лісосмуги і невеликі ліски взимку затримують сніги, а влітку – вологу дощів. У результаті піднімається рівень ґрунтових вод, живлення річок стає більш рівномірним. Потреба у збільшенні лісистості, особливо степових і лісостепових регіонів

ґрунтів.

Вермікомпост, або біогумус –

органічне добриво, що утворюється в результаті розкладання органічних

відходів різними видами дощових

черв’яків і бактерій за участю інших

організмів (комах, грибів) Цінність

черв’яків полягає

втрачають поживні речовини унаслідок не тільки ерозії чи вимивання, а й вирощування сільськогосподарських культур, які виносять їх з урожаєм, вичерпуючи природну родючість. Добрива –один із найдієвіших засобів не тільки підвищення урожайності культур, а й збереження родючості ґрунтів. Повернути поживні речовини можна шляхом використання органічних (гній, торф, курячий послід, господарські відходи) і мінеральних добрив. Водночас з давніх-давен відомі й біологічні способи підвищення родючості ґрунтів. Таким способом, зокрема, є зелені добрива – післяжнивні залишки рослин. Солому зернових культур, бадилля кукурудзи, соняшнику, ріпаку тощо необхідно

ШУКАЄМО В ІНТЕРНЕТІ

Використовуючи додаткові джерела, дізнайтеся більше про таку екопрак-

верміферми?

чості, а не

щорічно десятки тисяч тонн азоту, фосфору і калію, які необхідні рослинам для росту. Останніми роками асортимент добрив розширився за рахунок вермікомпостів. Вони є екологічно чистими і економічно вигідними. Важливу роль у збереженні

науково обґрунтоване чергування вирощування сільськогосподарських культур на певних площах за заздалегідь визначеним планом. У сівозмінах варто розширювати посіви багаторічних трав, а площі просапних культур (цукрових буряків, кукурудзи) – скорочувати. Важливо вирощувати й такі культури, що мають здатність очищати поля від бур’янів і зменшувати кількість шкідливих мікроорганізмів, як-от люпин, горох, вика, гірчиця, суріпиця, редька олійна, ріпак та ін.

Існує такий агрохімічний закон: поживні речовини, вилучені з ґрунту з урожаями сільськогосподарських культур, мають бути повернені в ґрунт . Поміркуйте,

створити ґрунтові заповідники і заказники та ощадливо

вати. Такі заходи значно

нього середовища. Необхідно

зледеніння в Європі майже вся територія України була вкрита трав’яною рослинністю. На півночі була холодна тундра, а на півдні – не набагато тепліший степ. Ліси росли лише в затишних долинах на півдні і в Кримських горах. Після закінчення льодовикової епохи сформувалася сучасна

покриві України є види рослин, які залишилися від давніх геологічних епох, – релікти. Реліктовими в Україні є тис ягідний, рододендрон жовтий, меч-трава болотна, ломикамінь болотний, гінкго дволопатеве (мал. 172) та ін. Розмаїтий рослинний покрив України охоплює понад 30 тис.

видів вищих рослин, серед яких переважають трав’яні. Дерев і чагарників лише 280 видів. Більш як 600 видів вищих рослин є ендеміками – такими, що ростуть лише на цій території. Найбільше ендемічних та рідкісних видів у Кримських горах і Українських Карпатах. Природна рослинність

тільки в лісах, на луках, болотах, схилах балок і ярів, заповідних територіях.

Птахи:

віку. Ліси вкривають майже 15

гірських районах

лісистість становить лише 4

Основними деревними породами лісів України є: хвойні – сосна, ялина, смерека, модрина, листяні

(мал. 174, 175, 176). Панівними породами

дуб, домішок утворюють

різняться своїм видовим складом

поширені на заході України,

–

Правобережжі, дубово-кленово-липові – на Лівобережжі.

Особливо різноманітний видовий склад лісів у гірських районах України. У передгір’ях Карпат поширені переважно широколистяні ліси з дуба, граба, бука, клена, явора. У нижньому гірському лісовому поясі вони поступаються буковим

смереково-буковим. Верхній лісовий

це смуга смерекових лісів. Ближче до вершин трапляються

та рідколісся

вільхи, ялівцю, сланкої сосни. На північних передгір’ях Криму поширені переважно дубові ліси і чагарники, а на південних – низькорослі дубово-ялівцеві ліси з чагарниками. Схили Головного пасма Кримських гір вкриті дубово-буковими лісами, які вище подекуди змінюються сосновими. На Південному березі Криму з’являються теплолюбні вічнозелені субтропічні види: самшит, лавр, кипарис, магнолія, платан, віялова пальма, олеандр, лавровишня та ін. (мал. 177). Вони здебільшого завезені сюди

Мал

скарбницею

різнотрав’я (мал. 179). Серед них розрізняють заплавні, суходільні та гірські. Найпоширенішими є заплавні луки з багатим травостоєм, що його формують конюшина, жовтець, щавель, деревій, вівсяниця, мітлиця, келерія. На суходільних луках ростуть кульбаба, костриця, волошки, пирій, тимофіївка, біловус. Гірські луки вкривають карпатські полонини і кримські яйли. Трав’яний покрив там доволі багатий: костриця, біловус, щучник,

ЧОМУ РОСЛИНИ НЕОБХІДНО ОХОРОНЯТИ? Рослини забезпечують середовище існування людини, постачаючи в атмосферу кисень. Засвоюючи із ґрунту корисні речовини, вони є незамінними в харчуванні людини та тварин. Рослини використовують як цінні лікувальні засоби, будівельні матеріали, сировину для різних промислових виробництв. Вони здавна слугували паливом. Вугілля, нафта, природний газ і торф також мають рослинне походження. Серед зеленого світу рослин людина черпає наснагу, отримує естетичну насолоду, відновлює сили і здоров’я.

На видовий склад сучасної рослинності

яльність людини, яка спричиняє

ширення нових, завезених з інших територій.

лісів, необдумане осушення боліт, надмірне розорювання степів, нищення природних комплексів гірничодобувними роботами та забруднення промисловими відходами призводять до збіднення і знищення рослинних угруповань, зникнення багатьох видів рослин в Україні. Це, своєю чергою, спричиняє інші негативні наслідки. Зокрема, вирубування лісів призвело до ерозії ґрунтів та зменшення їхньої здатності утримувати вологу, обміління річок, висихання джерел і криниць. Відбулися зміни і в кліматі: влітку посилилася спека, почастішали зливові дощі, що призводять до паводків на річках. А в Українських Карпатах неконтрольоване вирубування лісів спричиняє ще

його видів та угруповань. Зокрема, у 1980 р. було видано Червону книгу України (мал. 182). У ній описано рідкісні та

ягідний та ін.

(мал. 183). До

800 рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні (наприклад, високогірні, степові, заплавні), які майже повністю знищені господарською діяльністю людини. Вони охоплюють рідкісні, ендемічні та релікто-

ві види рослин.

Рослинність охороняють і відтворюють (насаджують) на природо-заповідних територіях –у заповідниках, заказниках, національних

парках, дендропарках, ботанічних садах. Окремі дерева (наприклад, дерева-довгожителі) оголошують пам’ятками природи.

Військові дії, що їх вчиняє країна-агресор

жують біорізноманіттю: горять у

винищуються рослини,

змінювався впродовж історії розвитку Землі.

впливом геологічних, кліматичних та інших чинників одні види зникали, інші з’являлися. Значні зміни на теренах України відбулися після льодовикової епохи. На зміну велетенським мамонтам, шерстистим носорогам, печерним ведмедям і левам, північним оленям, плямистим гієнам прийшли більш пристосовані до нових умов бики-тури, зубри, дикі коні – тарпани, дикі осли – кулани, сайгаки, сарни, росомахи, летючі білки та багато інших видів, які збереглися до наших днів (мал. 184). Подальші зміни природного середовища поступово наближали склад тваринного світу до сучасного. Із розвитком людського суспільства

вплив на формування тваринного світу. Полювання, поширення скотарства і землеробства, вирубування лісів, розорювання степів спричинили знищення одних видів тварин і відступ інших на схід – у степи Передкавказзя та Прикаспію. У ХVІ ст. з

Багато видів диких тварин поширено майже по всій території України, в усіх великих природних комплексах: козуля, вовк, лисиця, заєць сірий, куниця, тхір звичайний, лісова та хатня миші, їжак звичайний, кутора водяна, кажани. Повсюдно поширені птахи – галка, грак, ворона сіра, сорока, вивільга, зозуля звичайна, зяблик, горобець, ластівка, строкатий дятел, синиця, пугач. Серед загальнопоширених плазунів – вуж звичайний, ящірка прудка, із земноводних – озерна жаба, ропуха, квакша, а також багато видів молюсків і комах.

У лісах Полісся, Західної України та Карпат, окрім уже зазначених видів, водяться дикий кабан, білка, борсук, кріт, зрідка трапляються олень благородний, рись, дикий кіт, бурий ведмідь. Окрасою поліських лісів є лось (мал. 185). Світ птахів представляють тетерук, рябчик, подекуди глухар, лелека чорний. Із земноводних поширені тритони. На болотах і заплавах водяться бобер, дика качка, чапля, лелека білий та ін. Тварини степів пристосовані до життя на відкритих просторах в умовах доволі посушливого клімату. Панівними там є гризуни: ховрах, бабак, тушканчик, дикий кролик (мал. 185). Водяться також степовий тхір, тхір-перев’язка, кам’яна куниця, лисиця-корсак, хохуля. Серед різноманітних птахів – жайворонок, перепілка, вівсянка, сіра куріпка. Колись поширені дрохва, стрепет, степовий журавель, степовий орел, канюк тепер трапляються зрідка. Типовими плазунами є степова гадюка і жовточеревий полоз. Серед комах характерні сарана, жужелиця, кузька та інші. Найбільшою твариною в Україні

Найбільшим літаючим птахом в Україні є дрохва звичайна, що водиться у причорноморських

Тваринний світ лісостепу поєднує лісові види і чимало представників степу, серед яких хом’як, сліпак, сіра полівка, із птахів – горлиця, сорокопуд та ін. У гірському Криму також живе чимало лісових видів –олень благородний, козуля, свиня дика, борсук та ін. Водночас у кримській фауні багато ендеміків і середземноморських видів. Це, зокрема, великі птахи – чорний гриф і сип білоголовий, плазуни – кримський гекон і леопардовий полоз. Надзвичайно різноманітний тваринний світ Азово-Чорноморського узбережжя, де поєднуються прибережна морська смуга і лимани зі степовими ділянками, піщаними косами, заплавними луками та заболоченими дельтами великих річок. Особливо багато там птахів: чайки, баклани, мартини, норці, дикі качки, чаплі, плиски, бугаї, бекаси, кулики. У гирлах Дунаю, Дністра і Дніпра влаштовують свої гнізда лебідь-шипун, пелікан, сіра гуска.

У річках, озерах і ставках України водяться щука, карась, короп, лин, окунь, сом. У гірських річках Карпат є форель, а у Шацьких озерах – вугри. Цінні промислові риби поширені у водосховищах – судак, лящ, сазан, для очищення води розводять товстолобика і білого амура. У Чорному морі живуть дельфіни, з риб поширені скумбрія, ставрида, сардина, кефаль, кілька, чорноморський лосось, оселедець, морський коник. Серед молюсків є мідії, устриці, гребінці; із ракоподібних – креветки, краби. Для Азовського моря характерні керченський оселедець, пузанок, камбала, тюлька, бичок. ЧОМУ ТВАРИНИ ПОТРЕБУЮТЬ ОХОРОНИ? Тварини відіграють надзвичайно важливу роль

інших регіонів видів тварин на територіях, де вони раніше не водилися, та реакліматизація – штучне повернення в певну місцевість видів, що раніше там існували. Наприклад, в Україну з Білорусі заново завезено зубрів. Нині вони живуть на Поліссі, Поділлі та в Карпатах. До Червоної книги України станом на 2021 р. було занесено 687

видів тварин. Серед них: їжак

Географія дивує

Акліматизація тварин На звірофермах України розводять таких акліматизованих хутрових звірів, як норка американська, песець, нутрія, сріблясто-чорна лисиця У наших природних умовах живуть у заплавах річок – ондатра (батьківщиною якої є Північна Америка), у Кримських горах – муфлон (завезений із Середземномор’я)

вухатий, кажан, ховрах, зубр, кіт лісовий, рись, тхір-перев’язка, землерийка, орел степовий, журавель сірий, лелека чорний, тритон гірський та ін. На жаль, список рідкісних і зникаючих тварин постійно поповнюється. Однією з головних вимог щодо

природних умов їхнього існування.

заповідниках, заказниках, зоопарках. На жаль, непоправних втрат зазнав тваринний світ України внаслідок війни, розв’язаної Росією, –тисячі тварин загинули у лісових і степових пожежах або

підірвалися на мінах, тільки дельфінів у морі загинуло кілька тисяч. Під загрозою знищення опинилися близько 900 видів червонокнижних тварин, серед яких орел степовий, бабак степовий, перегузня.

перелік тварин, занесених до Червоної книги України, яких ми маємо знати, щоб ненароком не завдати їм шкоди: https://uk wikipedia org/wiki/ Тварини_Червоної_книги_України . ШУКАЄМО В ІНТЕРНЕТІ

прислухайтеся до

Подорож у слово

дії. Унаслідок цього виникають природні комплекси – ландшафти, які є результатом тривалої взаємодії на певних територіях таких природних компонентів, як гірські породи, повітря,

Слово ландшафт походить від німецького landschaft – вигляд простору, краєвид, де land – земля, а schaft –суфікс, що означає взаємозв’язок

). Основними чинниками формування ландшафтів є енергія

атмосфері, гідросфері й біосфері. Ці енергетичні чинники впливають на розвиток ландшафтів через основні фізико-географічні процеси – тепло- та вологообмін, обмін мінеральних та органічних речовин. Ландшафти – своєрідні «цеглинки», з яких утворена географічна (ландшафтна) оболонка Землі.

Для їх вивчення складають ландшафтні профілі (мал. 189). Завдяки тісним взаємозв’язкам між компонентами ландшафт є надзвичайно цілісним і водночас уразливим утворенням. Порушення чи зміна хоча б одного з його складників одразу ж позначається на інших через невидимі на перший погляд зв’язки. Як наслідок – ландшафт змінюється, поступаючись новому.

болотах Полісся у ХХ ст. Там ландшафти сформувалися на водотривких породах в умовах підвищеного рівня ґрунтових вод і виходу їх на поверхню. Над ними виник своєрідний мікроклімат із підвищеною вологістю повітря, що підтримував рослинність і тваринний світ, які там існували. Болотиста місцевість була вкрита торфово-болотними ґрунтами, порослими вологолюбною трав’яною, моховою, чагарниковою рослинністю (мал. 187). Це сприяло поширенню багатьох видів земноводних, плазунів і комах, що, своєю чергою, приваблювали різноманітне птаство. Достатньо було зруйнувати водотривкий шар порід, перетнувши його осушувальним каналом, як знизився рівень ґрунтових вод, а отже, змінився водний режим ландшафту. Мікроклімат став сухішим, рослинність і тваринний світ зазнали змін. На місці колишнього болота з’явилася лука з бідною рослинністю, вкрита сухим, легкозаймистим торфовищем (мал. 188). Як бачимо, поряд із

ЧОМУ ВИНИКЛИ ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННІ ЛАНДШАФТИ? Діяльність людини спричиняє зміни ландшафтів і їхніх компонентів. Тому існують не лише природні, а й природно-антропогенні ландшафти (мал. 190, 191). Це ландшафти, у яких майже не змінилися

геологічна основа та клімат, проте значних змін зазнали невеликі форми рельєфу, ґрунти, рослинність і тваринний світ.

Активний вплив людини на природні ландшафти на території

України розпочався з розвитком орного землеробства ще у V тис. до н. е. Подальші зміни були пов’язані із сільськогосподарським, лісогосподарським і промисловим освоєнням території, будівництвом осушувальних і зрошувальних систем, шляхів сполучення, створенням водосховищ, містобудуванням і розвитком сфери відпочинку.

3 Які ландшафти у межах вашої

природні чи природноантропогенні? ПРАКТИЧНА РОБОТА

гаються значні відмінності у зволоженні територій

тепла. Це спричиняє різноманітність ґрунтово-рослинного покриву, а тому природні зони можуть поділятися на підзони. В

такий поділ має степова зона, в якій розрізняють північностепову, середньостепову і південностепову підзони. Звичайно, природні зони характерні лише для рівнинної частини країни, де чітко проявляється широтна зональність. У горах їх немає: там взаємодія природних компонентів відбувається згідно із закономірностями вертикальної поясності, тобто у смугах, що змінюють одна одну з висотою. Найбільшими азональними одиницями районування на суходолі є фізико-географічні

жах великих тектонічних структур (платформ, складчастих споруд), яким

Зона мішаних хвойношироколистяних лісів Зона широколистяних

Фізико-географічне районування

пізнання природних процесів і явищ, господарської та природоохоронної діяльності людини. Встановивши межі того чи того ландшафту і вивчивши його будову та внутрішні зв’язки, можна обґрунтувати раціональне природокористування

поліпшення

но здійснювати природоохоронну діяльність.

Ландшафт

генні ландшафти

Зональними

мішаних лісів (хвойно-широколистяних), яку в межах України називають Поліссям, тягнеться широкою смугою із заходу на схід. Полісся – це дивовижний край лісів і річок, де не буває нищівних засух, де в багатьох селах через весняні повені пересуваються вулицями на човнах, де повітря пахне сосною і хмелем, і здається, що його можна пити, як березовий сік. Так поетично описують свій край поліщуки.

На заході України мішані ліси змінюються у південному напрямку широколистяними лісами, які поширюються до Передкарпатської височини і кордону з Молдовою.

Географія дивує

Словечансько-Овруцький кряж

Цей кряж, ніби кам’яний острів, здіймається на тлі зеленої Поліської низовини Нагадуючи стародавню фортецю, він лежить на фундаменті, складеному кварцитами і пісковиками Ці камені є в стінах Софійського собору, Золотих воріт, Києво-Печерської лаври в Києві

абсолютні висоти рідко перевищують 200 м, найвищою ділянкою є Словечансько-Овруцький кряж (понад 300 м). На рельєфі позначився вплив льодовика: він приніс із півночі відшліфовані камені-валуни, залишив відклади у формі піщаних полів, моренних горбів і валів. Перевіяні вітром піски утворюють дюни завдовжки до 5 км і заввишки до 18 м.

Широколистяні ліси вкривають височини – Волинську, Подільську (західну частину), Хотинську. Височини зазнали тектонічного підняття наприкінці кайнозойської ери, що спричинило врізання річкових долин і поширення водно-ерозійних форм рельєфу. Унаслідок цього у багатьох місцях є горбогір’я (понад 400 м над рівнем моря). Подільська височина і Прут-Дністровське

межиріччя – найбільше в Україні скупчення карстових форм рельєфу. Там зосереджено понад 100 печер у гіпсових відкладах. Серед них Оптимістична (понад 260 км) – найдовша гіпсова печера у світі, а також Озерна, Попелюшка (мал. 196), Кристалічна (Кришталева), Млинки та ін. Порівняйте

випадає найбільше опадів серед рівнинних територій України (600–700 мм за рік).

За невеликої випаровуваності

зволоження у зоні мішаних лісів надмірне. Тому характерною рисою Полісся є заболоченість. Серед боліт переважають низинні. Зону мішаних лісів перетинає Дніпро, приймаючи притоки Прип’ять, Десну, Тетерів, Ірпінь. Вони формують густу річкову мережу. Прип’ять має численні рукави, протоки та старі річи-

ньослов’янських слів, за різними

сіями трактують так: Прип’ять –потік або та, що швидко рухається; Десна

сочину, утворюють у пониззях глибокі, часто каньйоноподібні долини. На Поліссі найбільше в Україні озер. Здебільшого це невеликі водойми з чистою водою. У північно-західній частині зони розташовані Шацькі озера (Світязь, Пулемецьке, Лука, Пісочне та ін.), які мають в основному карстове походження і живляться струмками та джерелами. Уздовж річок поширені невеликі озера-стариці. Трапляються маленькі карстові озера-«вікна».

ҐРУНТОВО-РОСЛИННИЙ

лісами сформувалися

родючість невисока через велику

зволоження. Більш родючими є ґрунти

болотні. Порівняно з іншими

частини України рослинність Полісся (лісова, лучна й болотна) збереглася краще. Колись ліси вкривали 90 % його території, нині вони займають лише 25 %. Ще 10 % площі припадає на луки. Характерні

болота займають понад 4 % його території. Загалом на Поліссі відомо понад 1500 видів рослин.

Із лісових угруповань найбільше сосново-дубових лісів. Підлісок у них утворюють ліщина, бузина, бруслина, численні трав’яні рослини. На піщаних масивах ростуть негусті соснові ліси (бори) (мал. 198). Кущів і трав у них

майже немає, знижені ділянки всуціль укриті мохом. Зволожені місцевості зайняті переважно вільховими й березовими лісами.

Луки на Поліссі поширені не тільки на заплавах, а й на місці вирубаних лісів. Найбільше розмаїття трав’яних рослин на заплавних луках. Подекуди трапляються піски, вкриті чебрецем або вересом. Низинні болота славляться різнотрав’ям, серед якого півники болотні, вербозілля, бобрівник, білозір болотний. Верхові

, порослі мохом, журавлиною, росичкою, трапляються рідко. Серед піщаних низовин Полісся є великі болота, вкриті купинами з трав (мал. 200). Під широколистяними лісами сформувалися сірі лісові ґрунти. Із просуванням на схід поширюються чорноземи типові, на яких

лучна й степова рослинність, і чорноземи опідзолені. Панівні в минулому широколистяні

нині займають менш ніж 15 % площі цієї

Серед листяних порід переважають

Чим різняться ліси, що поширені в різних лісових зонах України? Які види дерев панують у кожній з них?

У лісах живуть козуля, єнотоподібний собака, кабан, вовк, лисиця, куниця, заєць, білка. Зрідка трапляються бурий ведмідь і рись. Уздовж річок будують свої хатини бобри. Багато в лісах і птахів, серед яких тетерук, глухар, журавель, лелека (мал. 201). Отже, фізико-географічне

прокладали шляхи. Нині сільськогосподарські угіддя охоплюють понад 65 % площі мішаних лісів і 80 % – широколистяних. Величезні зміни відбулися в природних ландшафтах після осушення боліт. На території зони мішаних лісів у

р. сталася

бильській атомній електростанції. 30-кілометрова зона навколо неї зазнала сильного радіаційного забруднення. Людей звідти було виселено, тому природні процеси там відбуваються без їхньої участі. За станом довкілля ведуть спостереження

Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповідниках. Для збереження

1 Пригадайте, який кам’яновугільний басейн розташований на

2 . Стихійне видобування якої корисної копалини призвело до знищення природних ландшафтів Полісся?

Рекорди України

Найбільшим довгожителем лісів є дуб В урочищі Юзефін (Рівненська область) росте дуб, якому 1350 років .

Географія дивує

Релікт минулих епох

Азалія понтійська, що росте на

Словечансько-Овруцькому кряжі, віддалена від основного ареалу ї ї поширення – Кавказу і Малої Азії –більше як на 1000 км Цей вид –релікт неогенового періоду, тобто сучасник мамонтів

природоохоронних територій. Зокрема, у Черемському, Рівненському

і охороняють болотноторфові масиви, озера, соснові ліси. У Шацькому національному природному парку під охороною перебувають 22 озера, в яких водяться цінні види риб (щука, карась, окунь, вугор, сом), та болота, що розташовані серед соснових лісів і вільшанників. У широколистяних лісах у природному заповіднику «Розточчя» і національному природному парку «Яворівський» оберігають ділянки лісів із бука і дуба. У природному заповіднику «Медобори» і національному природному парку «Подільські Товтри» охороняють унікальні природні комплекси Товтрового кряжу.

заходу

25 % території України. Виразних меж зона не має, адже степові ділянки вклинюються островами в лісову зону, а ліси окремими масивами заходять у степову зону (мал. 193).

РЕЛЬЄФ. Правобережна частина

(мал. 202) і

провській низовині. Лише

гів Середньоруської височини. Платоподібні поверхні

височин чергуються з

ярами та балками. Такий

на південь від 600 до 500 мм за рік. Майже стільки ж води випаровується, тому зволоження там достатнє. В окремі роки в лісостеповій зоні бувають посухи.

Річкову мережу формують Дніпро, Південний Буг, Дністер із притоками. Всі річки мають долини з асиметричними берегами та повільні течії. У місці перетину твердих

Українського щита, де виходи гранітів перегороджують русла Південного Бугу і Гірського Тікича, утворюються пороги.

лівих притоках, таких як Сула, Псел, Ворскла. Але через знищення лісів у їхніх долинах ці річки дуже обміліли. Праві притоки Дніпра –Рось, Тясмин – також маловодні.

Озер у лісостепу мало. Вони є в заплавах великих лівих приток Дніпра. Численні озера-стариці, які колись були в заплаві самого Дніпра, залиті водами Канівського та Кременчуцького водосховищ. Брак природних водойм компенсується ставками, які створені біля багатьох населених пунктів. ҐРУНТОВО-РОСЛИННИЙ ПОКРИВ. У лісостепу переважають

До лісових масивів прилягає степ, проте він не займає великих площ, тому що його змінили сади і поля, де ростуть різноманітні сільськогосподарські

культури (пшениця, ячмінь, овес, гречка, цукровий буряк, картопля, овочі). Степове природне різнотрав’я збереглося на схилах балок і берегах річок. Доволі великі площі зайнято луками (мал. 203). Там ростуть горицвіт, анемона, конюшина, тонконіг, стоколос, ковила, вероніка колосиста, гадючник, звіробій. Це переважно багаторічні рослини, із коренів і стебел яких утворюється дернина. На заплавних луках ростуть осока, рогіз, стрілолист, калюжниця, цикута. Водойми прикрашають глечики жовті,

У лісостепу водяться лісові й степові тварини (мал. 205): дикий кабан, козуля, лисиця, куниця, заєць, білка, тхір, полівка, вуж. Чимало й птахів –дятли, сови, жайворонки, лелеки, куріпки, дрозди. ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНА ПРИРОДИ. Територія лісостепової зони освоєна дуже давно. Саме на межі лісу і степу були найкращі умови для життя людей. Ліс давав їм прихисток від ворогів, матеріал для

рено на поля і сади.

Господарське освоєння лісостепу, нещадна експлуатація природних багатств спричинили значне винищення природи як у лісових, так і у степових ділянках зони. Тому важливо створювати заповідні території там, де ще збереглися природні комплекси. Проте таких ділянок залишилося надзвичайно мало. Великих природоохоронних територій лише дві. Канівський природний заповідник (мал. 206) – один із найдавніших в Україні (1923 р.), де поєднується історія природи і народу. Він охоплює частину яру та пагорби на правому березі Дніпра і дніпровські острови. Земля там «всіяна» археологічними пам’ятками

● Пригадайте, якими є кліматичні показники у південній частині

● Які ґрунти формуються під степовою

й Азовського морів, займає більшу частину Кримського півострова. РЕЛЬЄФ. Зона степу має рівнинний рельєф. На півдні розкинулися низовини, на півночі та сході лежать височини (мал. 208). Найвища вершина степової

ПРАЦЮЄМО З КАРТОЮ

1 . За фізичною

На схилах височин багато ярів та

рені степові блюдця

1 Пригадайте, якими за походженням є такі форми рельєфу,

2 Поміркуйте, яке походження мають кургани-могили

3 . Дізнайтеся, як утворюються степові блюдця .

+23 °С. Сніг лежить

окремі роки 1–2 місяці, але сніговий

крив нестійкий. Часто бувають посухи, суховії, які завдають шкоди сільському господарству. Кількість опадів становить 450–350 мм

рік. Випаровуваність вологи суттєво перевищує кількість опадів, тому зволоження території скрізь недостатнє.

ріки я

бачив, як за одним разом витягли понад 2 тис риб,

усі

річки України. Притоки Дніпра – Оріль (мал. 210), Інгулець, а також Інгул, Кальміус, Молочна – повністю формують свій стік у межах зони степу. Невеликі степові річки мілководні, у верхів’ях часто пересихають. У степовій зоні багато озер, особливо численні озера-лимани. У деяких озерах унаслідок великої випаровуваності або зв’язку з морем вода солона.

1 . Назвіть великі річки, нижні течії і гирла яких

хвилі ковили. Лише блакитні стрічки річок, їхні долини з непролазними верболозами і очеретами, балки та скіфські могили урізноманітнювали степовий ландшафт. Безмежним трав’яним роздоллям

численні стада турів,

Мал 211 Різнотравний степ (Дніпропетровська область)

підзони – північно-, середньо- і південностепову, які змінюють одна одну широтними смугами. Північностепова

частину зони. Там сформувалися чорноземи звичайні. У різнотравному степу рослини цвітуть у різний час, він змінюється кожної пори року (мал. 211). Навесні спершу зацвітають тюльпани, шафран, гіацинти, пізніше – горицвіт жовтий, степові півники і фіалки, згодом –ковила, півонія тонколиста, шавлія, горошок, гадючник, катран, волошки, льон австрійський. Із середини літа степ вигоряє, але восени завдяки дощам зеленіє від мохів ще раз, а взимку спочиває. У середньостеповій підзоні поширені менш родючі чорноземи південні. На них сформувалися типчаково-ковилові степи, які за видовим складом значно бідніші за різнотравні (мал. 212). Там ростуть ковила, типчак, гвоздика, деревій, шавлія. Однак рослинний покрив розріджений.

Південностепова підзона, яка охоплює Причорномор’я, Приазов’я і Північнокримську рівнину, отримує найбільше сонячної енергії, проте має значний дефіцит вологи. Там утворилися каштанові ґрунти, які нерідко чергуються з солонцями і солончаками. У полиново-типчаковому степу росте сухостепова і пустельна рослинність: полин, типчак, житняк, нехворощ чорна, хрінниця жовта. Рослини утворюють Мал . 212 . Типчаково-ковиловий степ

Бабак

пустелю.

Поясніть, чому степова зона є найменш залісненою

Основне багатство степової зони – ґрунти. Саме завдяки їхній високій родючості степ є основним сільськогосподарським районом України. Там вирощують високі врожаї зернових (пшениця, кукурудза, рис, просо), технічних (соняшник), овочевих (помідори, перець), баштанних (кавуни, дині) культур.

Тваринний світ зони бідніший за видовим складом, ніж у лісостепу. У степу багато гризунів, як-от ховрах, хом’як, бабак, тушканчик,

. Із постанням Запорозької Січі його освоїли українські козаки, які й завзято боролися з ворогами, і господарювали

Найдавнішим

імені Фрідріха Фальц-Фейна, де охороняється єдина

типчаково-ковилового степу. Там росте

серед яких більш як 40 видів – ендеміки. У заповіднику здійснювали акліматизацію тварин із різних регіонів світу – зубрів, коней Пржевальського, антилоп, страусів, куланів, муфлонів, зебр. На жаль, нині «Асканія-Нова», як і інші заповідники у південних і східних районах України, окупована російськими військами. Тисячі гектарів території вигоріло, в тому числі й заповідного степу. Загинули десятки сайгаків, птахів та інших тварин. Загарбники, які перебувають за межами цивілізації, убивають їх, розважаючись полюванням. Український степовий заповідник охоплює 3 відділення, що відображають різні види степів: від лучних до різнотравно-типчаковоковилових. Тільки у Хомутовському степу росте 12 видів ковили.

Мал 215 Птахи в Дунайському біосферному заповіднику

Мал . 216 . Національний природний парк «Святі Гори» (із сайту Природнозаповідного фонду України)

червонокнижні півники

Крейдяна флора – унікальна ділянка, де ростуть сосна крейдяна, дзвінець крейдяний та інші крейдолюбні рослини. Луганський природний заповідник – це пам’ятник різнотравно-типчаково-ковиловим степам, які нині збереглися у вигляді маленьких ділянок. Там перебували під захистом також бабак європейський та інші види тварин, які нині стали беззахисними перед російськими окупантами. Дунайський біосферний заповідник, де охороняються водно-болотні угіддя дельти Дунаю, – це справжній пташиний рай: там мешкає

(мал. 215). У Дніпровсько-Орільському природному заповіднику охороняються дніпровські плавні, заплавні озера та луки, водні види рослин і тварин. У національному природному парку «Святі Гори», що в середній течії Сіверського Дінця, під охороною перебували крейдяні останці-скелі із білої крейди і крейдоподібного мергелю та бори із реліктової сосни крейдяної (мал. 216). Проте нині український степ став ареною воєнних дій, де на випаленій російськими військами землі знищено і рослини, і тварин. Під загрозою знищення опинилися червонокнижні ендеміки східних областей України.

Українські

родний

здіймаються більш як на 2000 м. За віком вони належать до молодих гір (сформувалися в альпійську епоху горотворення). Проте на вигляд подібні до старих гір із пологими схилами й округлими вершинами. Це пов’язано з тим, що в їхній геологічній будові переважають осадові породи (пісковики, глини, глинисті сланці). Їх нагромадження відбувалося в морському басейні, що існував на місці гір, пошарово: шари порід по черзі змінювали один одного, інколи сотні разів. Так виник карпатський

Водночас широкі карпатські хребти з плавними обрисами подекуди порізано глибокими (понад 1000 м) поперечними долинами зі стрімкими схилами. Вони утворилися внаслідок розломів під час новітніх тектонічних процесів і були поглиблені річками. Гірська споруда Українських Карпат простягається з північного заходу на південний схід кількома паралельними пасмами, розмежованими міжгірними долинами. Північно-східне пасмо називають Зовнішніми Карпатами, які підносяться над Передкарпатською височиною крутим уступом. Вони охоплюють різні гірські масиви. Горгани (з г. Сивуля, 1818 м) – центральний найвищий масив, де поширені скелясті урвища. Бескиди і Покутсько-Буковинські Карпати нижчі, мають більш зруйновані, згладжені хребти (мал. 218).

Вододільно-Верховинські Карпати є середньою

Карпат. Хоча вони й не найвищі

лютні висоти сягають 1700 м), проте слугують

вододілом між басейнами

перевали (Ужоцький, Яблуницький, Воловецький), через які проходять шляхи, що з’єднують Передкарпаття і Закарпаття.

Полонинсько-Чорногірські Карпати найвищі. Вони охоплюють Полонинський хребет, який порізаний долинами річок на окремі масиви-полонини, гірські масиви Свидовець і Чорногора (мал. 220) та

Гринявські гори. Висоти найвищих вершин сягають максимальних значень на Чорногорі, де шість із них здіймаються вище від 2000 м над рівнем моря. Там розташована і найвища точка України – г. Говерла (2061 м) (мал. 219). У цих горах збереглися сліди давнього гірського зледеніння – льодовикові форми рельєфу (цирки і кари). Мармароський масив – єдина частина Українських Карпат, де

поверхню виходять тверді кристалічні породи (гнейси, сланці). Масив охоплює Чивчинські й Рахівські гори. Це найдавніша (хоча й не надто висока) частина Карпат із рисами, що притаманні молодим і високим горам альпійської складчастості. Там поширені гостроверхі пікоподібні вершини, стрімкі й скелясті

підняттям на кожні 100 м літо «запізнюється» на 10 днів і на 5 днів раніше закінчується. Важке холодне повітря нерідко може застоюватися у міжгірних зниженнях, тому температура там зазвичай набагато нижча, ніж у навколишніх горах.

Гуртківці-краєзнавці вирушають на полонину Пожижевська, щоб побачити високо-

опадів .

Несамовите (мал. 92 на с. 90). Глибокі озера утворилися у бічних кратерах згаслих вулканів Вигорлат-Гутинського хребта. ВИСОТНА ПОЯСНІСТЬ

репадів висот у Карпатах спостерігається вертикальна

них умов. За особливостями ґрунтово-рослинного

карпатських

рододендрон східнокарпатський (мал. 222). У тваринному світі переважають лісові види – бурий ведмідь, благородний олень, козуля, дикий кабан, вовк, лисиця, куниця, заєць, білка. Зрідка трапляються рись, кіт лісовий. І тільки в Українських Карпатах водяться альпійська бурозубка, земноводні – тритони карпатський і альпійський, саламандра плямиста (мал. 223). Багатий і світ птахів, серед яких є ендеміки – сова довгохвоста, беркут.

має висоти 200–500 м. У її основі лежить Передкарпатський прогин, що утворився між складчастою спорудою Карпат і краєм Східноєвропейської платформи. Він заповнений зім’ятими у складки осадовими породами. Численні річки, що стікають із гір, розчленували поверхню широкими долинами. Клімат Передкарпаття помірно континентальний, подібний до клімату інших регіонів України, що лежать на тій самій географічній широті. Середні температури січня становлять –4 °С, липня – +19 °С. Середньорічна кількість опадів досягає 700 мм. Зволоження території надмірне. Густу річкову мережу формують верхні течії Дністра, Прута та їхні притоки (мал. 224). Вони повноводні навесні (внаслідок танення снігу) і влітку (внаслідок злив у горах). Часто бувають паводки. Річки доволі бурхливі, проте, вийшовши з гір на рівнину, вони сповільнюють течію і відкладають у

лу, який принесли з Карпат.

галужень-рукавів.

Передкарпатська

колись росли широколистяні ліси (переважно

клена), а на підвищених ділянках

ЗАКАРПАТТЯ. Закарпаття займає крайню західну частину фізикогеографічної країни Українські Карпати. Природні умови там суттєво відрізняються від умов інших частин Українських Карпат. Майже плоска Закарпатська низовина (110 м над р. м.) є крайньою частиною Середньодунайської низовини (мал. 225). У її основі лежить міжгірська западина, заповнена як осадовими, так і вулканічними породами. Одноманітна рівнинна поверхня в окремих місцях порушується вулканічними підняттями – Берегівським горбогір’ям (з абсолютною висотою понад 360 м) (мал. 226). Вони є наслідком прориву магматичних порід на поверхню під час активних тектонічних рухів. Клімат Закарпаття помірно континентальний, але значно тепліший від рівнинних територій України, що лежать на тій самій географічній широті. Це зумовлено тим, що гори захищають його від холодних повітряних мас із півночі та сходу. Середня температура січня становить –2 °С, липня

Закарпатську низовину перетинає річка

приток (мал. 227). Під час сильних

низовина й Придністров’я в Передкарпатті належать до найдавніше заселених людиною територій у нашій країні. Розселяючись територією, люди викорчовували і випалювали ліси, перетворюючи землі на ріллю, а луки – на пасовища й сіножаті. Із часом додалася заготівля деревини, яку сплавляли річками. Через карпатські перевали було прокладено автошляхи й залізниці. У Передкарпатті здавна видобували нафту і природний газ, сірку, кам’яну і калійні солі, озокерит, природні будівельні матеріали, що

Передкарпатського прогину. Нині більшість родовищ цих копалин майже вичерпано. У Закарпатті складна геологічна будова території зумовила наявність і рудних, і нерудних корисних копалин:

лічних, алюмінієвих і ртутних руд, золота, кам’яної солі, будівельних матеріалів.

Гори і передгір’я вабили цілющими мінеральними джерелами, чистим повітрям, мальовничими краєвидами. З’явилися центри відпочинку й оздоровлення – Яремче, Ворохта, Трускавець, Свалява. Нині прикарпатські рівнини є високоосвоєними територіями, де переважають природно-антропогенні сільськогосподарські ландшафти (понад 70 %). Ліси і луки – величезне природне багатство гірських Карпат. Корінними мешканцями там є українські

бойки, лемки.

давні ліси (праліси) – букові, смерекові, буково-дубові, ялицево-дубові та високогір’я Чорногори (мал. 228), зарості реліктового нарциса вузьколистого (мал. 229). Природний заповідник «Горгани» створений для захисту вікових лісів із ялиці, смереки, бука, кедра на схилах гір. Національні природні парки покликані як охороняти природу, так і забезпечувати умови для цивілізованого відпочинку людей на привабливих територіях. Зокрема, до Карпатського національного природного парку (Івано-Франківська область) входять гірські території Горган і Чорногори, до парків «Гуцульщина» (мал. 230) і «Вижницький» – Покутсько-Буковинських Карпат, до парку «Сколівські Бескиди» – однойменний масив Зовнішніх Карпат. Своєрідним брендом Українських Карпат є озеро Синевир – перлина національного

є Кримські гори

● Який клімат сформувався на Південному березі Криму?

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Кримська гірська фізико-географічна країна простягається смугою завширшки 50 км на півдні Кримського півострова від м. Севастополя до м. Феодосії на 180 км. За особливостями формування і будови, різновидами ландшафтів та їхньою мальовничістю Гірський Крим – надзвичайно оригінальне утворення, яке виокремлюється на тлі більш-менш одноманітного рівнинного сухостепового Криму на півночі та Чорного моря на півдні. ТЕКТОНІЧНА БУДОВА. У тектонічному плані Кримські гори – це велика складка земної кори, південне крило якої занурене в море. Головні горотвірні процеси тривали там в альпійську складчастість. Тоді ж південна частина Гірського Криму опустилася в Чорноморську западину по лінії розлому. Так утворився крутий схил – Південний берег Криму. Крім поздовжніх розломів з’являлися й поперечні, проявлявся магматизм. Діяли вулкани: свідченням цього є скам’янілий згаслий вулкан – масив Карадаг (мал. 87 на с. 88).

Мал . 232 .

Аюдаг – кам’яний символ Криму

Аюдаг (Ведмідь-гора), що

В інших випадках магма застигала в тріщинах земної кори, не прориваючись на поверхню. Нині вона виступає на денну поверхню у формі окремих гір – Кастель, Аюдаг (мал. 232).

рватися на поверхню . Гора складена габро-діабазами, що твердіші

граніт .

). Пасма є куестами – видовженими формами рельєфу несиметричної будови: їхній північний

тів порід),

Мал 236 Долина привидів –чудернацькі форми вивітрювання на Демерджі-яйлі

Солдатська (500 м), яка розташована в Криму на Карабі-яйлі . Рекорди України

Найглибшою печерою в Україні є

Зовнішні сили і процеси утворили в Кримських горах різноманітні форми рельєфу. Там багато водно-ерозійних форм – ущелин, каньйонів, вироблених річками. Поширені карстові форми. На плато Чатирдаг, наприклад, налічується понад 1000 карстових вирв, 135 печер, шахт, колодязів. Зокрема, печера Мармурова належить до п’ятірки найкрасивіших серед обладнаних печер світу. Вона має розгалужену систему залів, галерей і ходів протяжністю 2050 м, що виникли у вапняках. Печера прикрашена химерними сталактитами, сталагмітами, мальовничими натічними колонами і завісами (мал. 237). Їх протягом мільйонів років створили краплини води.

Південні й південно-східні схили Головного пасма, що стрімко обриваються до Чорного моря, називають Південним берегом Криму. Це вузька (від 1 до 12 км) смуга узбережжя, на якій скелі подекуди підходять до моря, а місцями відступають, утворюючи амфітеатри (мал. 238).

1 . До якого типу за походженням належать такі форми рельєфу, як печери, шахти, колодязі і вирви? За яких природних умов вони можуть утворюватися?

2 . До яких типів за походженням належать форми рельєфу – чудернацькі скелі й обвали під ними, що зображені на мал. 236?

Мал . 237 . Печера Мармурова на Чатирдазі (АР Крим) Мал . 238 .

й нагадує субтропічний середземноморський.

циклони взимку й підвищений атмосферний тиск улітку. Мають значення також близькість Чорного моря, яке не замерзає, і гори, які захищають узбережжя від північних вітрів.

цілорічно додатні середні

на Кримському півострові. Більшість із них короткі і

дають у Чорне море. Найдовша річка – Салгир

ють неширокі каньйоноподібні долини.

гірсько-лучні ґрунти. Там розкинулися гірські луки, на яких ростуть альпійська фіалка, звіробій, типчак. На південному схилі Головного пасма висотна поясність рослинності також виражена досить яскраво, хоча він і не має суцільного ґрунтового покриву, тому що переривається скелями й осипищами.

На Південному березі Криму сформувалися коричневі ґрунти. На них поширені деревно-чагарникові зарості дуба пухнастого, граба східного і ялівцю, субтропічна вічнозелена садово-паркова рослинність (кипарис, лавр, мирт, магнолія) і плодові дерева (абрикоси, персики, мигдаль, хурма, інжир). До висоти 500 м ростуть сухолюбні дубово-ялівцеві ліси і шибляк – густі колючі зарості теплолюбних середземноморських видів – дуба пухнастого і скельного, суничного дерева, фісташки, грабинника (мал. 240). Вище (до висоти 900 м) лежить пояс кримської сосни і дуба, а ще вище (до 1300 м) у лісах переважає кримський бук. Тваринний світ різноманітний. У лісах живуть козуля, олень, муфлон, лисиця, борсук, заєць, куниця, білка. Гніздується

Унікальні природні комплекси вулканічного масиву юрського періоду

оберігають у Карадазькому природному заповіднику. Гору Карадаг

називають музеєм мінералів просто

неба: їх там знайдено більш ніж сто. Ялтинський гірсько-лісовий заповідник – найбагатший за видовим складом рослин (1367 видів, із яких 138 є рідкісними і зникаючими).

У заповіднику «Мис Мартьян» охороняють реліктовий ліс із середземноморських видів дерев. Нікітський

ботанічний сад – один із найстаріших у світі (заснований у 1811 р.).

Там зібрано колекцію субтропічних рослин з усіх куточків планети.

Мальовничі ландшафти Гірського Криму, сухий теплий клімат та море роблять цей регіон

● Пригадайте, до басейну якого

● Яким є Чорне море – окраїнним чи

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ І БЕРЕГОВА ЛІНІЯ. Чорне море омиває Україну з півдня. Вузькими протоками Босфор і Дарданелли та невеликим Мармуровим морем Чорне море сполучається із Середземним, а Керченською протокою –з Азовським морем. Між Чорним і Азовським морями лежить найбільший півострів – Кримський, який Перекопським перешийком сполучається з материковою частиною (мал. 244). Чорноморська берегова лінія в межах України становить 1540 км. Узбережжя рівнинне, тільки на Кримському півострові вздовж південного берега простягаються гори. На північному заході береги моря плоскі, а від гирла Дністра до лиману Дніпра – круті. На цьому відтинку майже немає заток

Подорож у слово

Чорне море в Стародавній Греції називали Понтом Аксинським (негостинним морем), а після заснування грецьких міст-колоній на його узбережжі – Понтом Евксинським (гостинним морем) Його називали також Скіфським, Руським, Понтійським, Козацьким Сучасну назву Чорне море могло отримати через жахливі шторми, під час яких вода в ньому темніє . Або ж, можливо, тому, що днища суден чорніли через розчинений у морській воді сірководень і окиснення

ханкутський

Найбільшою затокою, яка омиває береги України, є Каркінітська завдовжки 118 км і завширшки 80 км . Рекорди України За картою (мал. 244) назвіть озералимани, розташовані на узбережжі Чорного моря . ПРАЦЮЄМО З КАРТОЮ

коса – Джарилгач завдовжки 40 км (мал. 245). На півдні Кримського півострова майже впритул до моря підходять схили гір, берег стає високим і крутим. Ця ділянка незручна для прибережного судноплавства. І лише в окремих місцях є невеликі затоки-бухти – гавані для морських кораблів (Севастопольська,

Чорне море виникло після розпаду океану Тетіс на окремі басейни (30–40 млн років тому). Басейн з обрисами сучасних Чорного й Азовського морів сформувався близько 500 тис. років тому. Однак він не мав зв’язку із Середземним морем і був прісним. Згодом такий зв’язок то виникав, то знову втрачався. Близько 9 тис. років тому Чорне море остаточно сполучилося із Середземним, воно стало солоним і набуло сучасних обрисів.

КЛІМАТ. Більша (південна) частина Чорного моря перебуває в субтропічних широтах, що позначається на формуванні його клімату: влітку він жаркий і сухий, а взимку помірний і вологий. Середні температури липня на українському узбережжі становлять +24 °С, січня – близько +1 °С. Влітку на узбережжі дме бриз, який освіжає повітря і робить погоду неспекотною й комфортною. Взимку нерідко бувають тумани, шторми, іноді

змінюється від 300 мм на північному

узбережжі Криму).

ВЛАСТИВОСТІ ВОДНИХ МАС. Біля берегів України Чорне море

порівняно невеликі глибини і тому

Температура води на поверхні влітку підвищується

лук Сульфуру за участю бактерій і під дією вуглекислоти, що є у воді. Значну роль при цьому відіграє те, що у глибинних

тикальної циркуляції води. Верхня опріснена вода,

киснем, не може проникнути у нижню товщу моря, яка є густішою і важчою. Через значну концентрацію

чення має вилов оселедців, хамси, бичків, камбали, ставриди, скумбрії, кефалі, осетрових. Водяться три види дельфінів – звичайний, пихтун і афаліна (мал. 247). Серед молюсків є мідії, устриці, гребінці; з ракоподібних – креветки, краби. На узбережжях гніздиться багато птахів.

гах, побутові стоки міст. Води зазнають сильного забруднення нафтопродуктами під час аварій суден-танкерів. Унаслідок цього масово гинуть риба і птахи. Мазут, що скупчується на дні, утворює плями, які роблять такі ділянки непридатними для життя організмів. Природу Чорного моря та його узбереж охороняють у Чорноморському біосферному заповіднику. Насамперед під охороною перебувають багато видів водоплавних

одним із найменших на Землі. На карті воно

затоки Чорного моря, з’єднаної з ним вузькою та короткою Керченською протокою. Як і Чорне море, Азовське є внутрішнім. Його акваторія належить Україні та Росії. Проте зараз, коли Росія веде злочинну війну проти України, наше Азовське море перебуває в окупації. Азовське море має низинні слабко порізані береги (мал. 244 на с. 219). Своєрідності береговій лінії

додають піщані коси, зокрема Обитічна й Бердянська, які відокрем-

Меоти, які жили на берегах Азовського моря ще до нашої ери, називали

люють від моря однойменні затоки. Затоку Сиваш відокремлює від Азовського моря довга (112 км) піщана коса Арабатська Стрілка. На вузькому Перекопському перешийку, що з’єднує Кримський півострів із материковою частиною, достатньо

річкових наносів та руйнування берегів хвилями у морі щорічно нагромаджується близько 12 млн тонн твердих речовин. У результаті

Температури повітря влітку становлять у середньому +22

ку бувають бурі. У Керченській протоці цілорічно стелються густі тумани. На узбережжях

солоність води

як 13 ‰. Натомість

в морі. Затока

ніби льодяна ковзанка. Сіль у Сиваші видобували здавна, чумацькі валки розвозили її по всій Україні і навіть за кордон. Тепер сіль використовують і як хімічну сировину.

Прозорість води Азовського моря невисока через те, що в ній велика кількість планктону і твердих завислих часточок. Колір води у відкритому морі синьо-зелений, а біля берегів – жовто-зелений.

також підвищилась солоність води. Загибель багатьох видів організмів спричинило проникнення густішої чорноморської води у придонні шари Азовського моря, внаслідок чого вода стала погано перемішуватися і кисень не потрапляв у глибинні шари.

Ще донедавна невеликі острови, півострови і коси зберігали непорушними природні комплекси, які були місцями гніздування багатьох птахів. Їх охороняли в Казантипському природному заповіднику, Азово-Сиваському національному природному парку. Після повномасштабного вторгнення російських окупантів негативний тиск на морську екосистему

водні вибухи,

світ.

Природоохоронна робота розпочалася ще в ХІХ ст., коли значно посилився вплив людини на довкілля. У 1883 р. власник маєтку у степовій частині України Фрідріх Фальц-Фейн

виділив ділянки для охорони рослин і диких тварин, зберігши цілинний степ від розорювання. Це була перша природоохоронна територія на теренах України, що

державним заповідником «Асканія-Нова». Нині в Україні створено велику кількість природоохоронних

ну, наукову, естетичну

Рекорди України

заповідником в Україні є Чорноморський площею 109 тис га, який розташований між Дніпровсько-Бузьким лиманом і Каркінітською затокою . На його території, що порізана лиманами і косами, росте понад 600 видів степових рослин, через неї пролягають міграційні шляхи водоплавних птахів

У заповідниках оберігають усі елементи природного комплексу (води, породи і ґрунти, рослини і тварин), здійснюють науково-дослідну роботу з вивчення розвитку процесів і явищ. Будь-яку господарську діяльність у заповідниках заборонено. В Україні створено 5 біосферних заповідників, що є міжнародними установами («Асканія-Нова», Карпатський, Дунайський, Чорноморський, Чорнобильський радіаційно-екологічний), і 19 природних заповідників, що є загальнодержавними установами. Як ви вже знаєте, заповідники створено

науково-дослідні установи, які створені для збереження і відтворення природних комплексів і мають особливу цінність для відпочинку людей. Найдавнішим серед них є Карпатський, розміщений у найвищому гірському масиві. Найбільше природних парків у Карпатах і лісових зонах. Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними й рекреаційними територіями місцевого або регіонального значення. Першим із них був «Дністровський каньйон» (Тернопільська область). Такі парки поширені майже в усіх регіонах України, найбільше – в АР Крим, Донецькій і Харківській областях. У національних природних і регіональних ландшафтних парках за межами власне природоохоронних територій місцеве населення займається господарською діяльністю. Заказники – це природно-заповідні об’єкти, які оголошують такими для збереження одного або декількох видів рослин чи тварин, окремих компонентів природи. Серед них розрізняють ландшафтні, лісові, ботанічні,

природно-заповідного фонду також належать штучно створені

об’єкти. Ботанічні сади призначені для акліматизації і розмноження рідкісних і типових видів

місцевих та іноземних рослин шляхом створення ботанічних

колекцій. Найвідомішими та

найбагатшими за видовим складом є Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка в м. Києві (мал. 252), Донецький, Нікітський (біля м. Ялти) та сади Харківсько

го і Київського університетів. Дендрологічні парки створюють для збереження різноманітних

композицій у спеціально підготовлених умовах. Найдавніші та

доміші серед них – «Олександрія» (м. Біла Церква, Київська область), «Софіївка» (м. Умань, Черкаська область),

(Чернігівська область). Визначні

оголошують

вони поєднуються з палацами: Алупкінський парк у Криму, Підгорецький парк у Львівській області, Качанівський

гівській області та ін. В Україні

біосферним заповідником у складі), українсько-польський «Західне Полісся» (з Шацьким національним природним парком).

Нині природа України стала ще однією жертвою злочинної війни, що її розв’язала Росія. Пожежі нищать ліси, гинуть тварини. У повітря потрапляють мільйони тонн шкідливих викидів, території й акваторії заміновані, річки і водойми забруднені токсичними речовинами (мал. 253). Армія Росії окупувала 8 заповідників і 12 національних парків – це понад 20 % усіх заповідних територій України. Збитки, завдані Росією природно-заповідному фонду України, обчислюють мільярдами доларів США. Екологи говорять про екоцид – екологічний тероризм як ще один воєнний злочин російської агресії. Водночас в Україні формується нове усвідомлення цінності природних багатств, що надихає людей на захист екосистем і відновлення того, що Росія намагалася знищити. Природа обов’язково відновиться, і наша місія – їй допомогти.

• Об’єктами природно-заповідного

відники, національні природні й регіональні

6 Розташуйте послідовно за

починаючи з тієї, де клімат найменш континентальний . 1

Луганська

7 Розташуйте

ТЕМА 2. Природні ресурси як чинник суспільного розвитку

Природні умови, що склалися

в Україні: як вони впливають

на розселення людей і їхню

господарську діяльніс ть?

Природні ресурси: який їх

потенціал в Україні?

Чому територія – це рес урс?

К ліматичні рес урси: як вони

пов’язані з виробництвом

продовольства та елек троенергії?

Мінеральні рес урси: якими є їх запаси і видобуток?

Водні ресурси: чи їх достатньо

в Україні?

Якою є лісозабезпеченість

рія його взаємодії з природою. Природа, що оточує нас, створює природні умови нашого існування. У цьому процесі задіяні усі її компоненти. Природні умови – це компоненти і властивості природи – рельєф і гірські породи, клімат, моря і внутрішні води, ґрунти, рослинність і тваринний світ. Вони впливають на розселення та господарську діяльність людини. З природними умовами

життя і стан здоров’я,

діяльність.

процесів – землетрусів, зсувів, снігових лавин, торнадо,

умови проведення меліоративних робіт.

Географія дивує

на територіях, які розташовані нижче від горизонталі 500 м Лише в Карпатах поселення «піднімаються» до висоти 1200 м над р . м ., а окремі присілки у високогірних районах – до 1400 м . Ще вище розташовані тільки сезонні пастуші оселі та господарські споруди на

полонинах (колиби, стаї, стійла, літовища, зимарки)

Рівнинні території більш густонаселені, натомість у гірських районах щільність населення менша, тому що складний рельєф обмежує можливості для господарської діяльності. В Україні домінують рівнини з невеликими абсолютними висотами. Вони є найбільш сприятливими формами рельєфу для проживання і діяльності людей. Загалом рельєф зручний для ведення сільського господарства, промислового й житлового будівництва, прокладання шляхів та інших видів комунікацій (мал. 254).

Клімат є важливим чинником життєдіяльності населення, він визначає

ву діяльність, відпочинок, стан здоров’я.

заселяли території зі сприятливим кліматом.

Кліматичні особливості території

споруд, у роботі транспорту, вони визначають спрямування

розвиток сільського господарства. Більша частина населення

в помірному, субтропічному і субекваторіальному кліматичних поясах. Значно менш заселені холодні й посушливі райони. У районах із суворим кліматом різко зростають матеріальні витрати на забезпечення умов для життя й господарської діяльності людей. Територія України розташована у межах сприятливого, комфортного для життя помірного кліматичного поясу, в області помірно континентального клімату.

великих і малих річок. Проте на території країни, як ви знаєте, вони розподілені нерівномірно. Це зумовлено особливостями рельєфу, клімату, рослинного покриву, водопроникністю гірських порід. Річки (річковий стік) є основним джерелом води для усіх сфер життя і діяльності людини. Велике значення мають і озера, водосховища, ставки. Ці водойми не тільки містять запаси прісної води, а й слугують місцями відпочинку і оздоровлення,

різних природних багатств. Природні ресурси – це компоненти природи, що їх людина використовує в господарській діяльності для своїх потреб. У сучасному світі люди використовують величезну кількість природних ресурсів. Це в першу чергу вода, яка є невід’ємною частиною їхнього життя; рослини, що є джерелом харчових продуктів і деревини; корисні копалини надр, без яких неможливий розвиток жодного виробництва в господарстві. Серед різноманітних природних ресурсів розрізняють мінеральні, земельні, водні, кліматичні, біологічні (лісові, тваринні) (мал. 255).

(ПРП) – це сукупність усіх видів наявних природних

ристати в країні за певного рівня технічного розвитку. Його оцінюють як суму потенціалів окремих ресурсів, що наявні в країні (мал. 255). У компонентному (видовому) складі природно-ресурсного потенціалу України найбільше значення мають земельні й мінеральні ресурси. Як ви вже знаєте, за їх запасами Україна посідає одне з провідних місць у Європі. Водночас в Україні бракує водних і лісових ресурсів. Ефективність використання природно-ресурсного потенціалу в країні залежить від господарського механізму.

призвести до нераціонального, малоефективного, а то й витратного використання природних

Види ресурсів

Земельні

Мінеральні

Водні

Природні

рекреаційні

Кліматичні

Біологічні

Кліматичні 4,2 %

Природні рекреаційні 9,5 % Біологічні 0,5 %

Водні 13,1 %

Мал 255 Види ресурсів і

Мінеральні 28,3 %

Земельні 44,4 %

структура

разі

видобування і використання вони не відтворюються природою

їх відтворення відбувається дуже повільно, століттями, що

значно повільніше порівняно зі

швидкістю використання. Надмірне використання вичерпних ресурсів призводить до їх зменшення

або повного зникнення.

Вичерпні ресурси можуть бути

відновлюваними і невідновлюва-

Невідновлювані

Мінеральні

Мал 256 Природні ресурси за вичерпністю і відновлюваністю

ними. Відновлювані ресурси здатні самовідновлюватися за порівняно короткий час. До них належать води, ґрунти, рослинність, тваринний світ. Водночас природне відтворення цих ресурсів (відновлення родючості ґрунтів, лісу, кількості тварин тощо) відбувається значно повільніше порівняно з темпами використання. Тому уявлення про невичерпність таких ресурсів дедалі частіше

фта, природний газ, вугілля, рудні

ся, як, наприклад,

в надрах Землі обмежені. А поповнити їх майже неможливо, тому що утворення корисних копалин відбувається протягом мільйонів років. Тому потрібно дбайливо й економно їх використовувати.

Мінеральні, земельні (ґрунти) і біологічні (рослинні й тваринні) ресурси в Україні є вичерпними, тому вони скорочуються внаслідок використання. Земельні та біологічні ресурси можна відновити або

вони самовідновлюються, мінеральні ж – невідновлювані.

Невичерпними природними ресурсами є сонячна енергія, енергія вітру і руху води (хвиль, припливів), внутрішньоземне тепло. Їх вважають невичерпними, тому що їх використання не призводить до зменшення запасів. Однак навіть

водні, кліматичні, біологічні, рекреаційні

ресурсом.

які

використовувати для своїх потреб. Весь земельний фонд України, по суті, є такими землями. Їх використовують у сільському і лісовому господарстві, на них зводять житлові будівлі й промислові об’єкти, прокладають транспортні шляхи.

далекі предки осіли на землях Правобережної України і вирощували там хліб. Відтоді землеробство, зокрема хліборобство, стало суттю способу життя давніх українців.

Дерново-

Близько 70 % земельного фонду України – це сільськогосподарські угіддя. Більшість із

розорані. Орні землі (рілля) різко переважають і становлять 79 % загальної площі сільськогосподарських угідь

Рекорди України

жителя України сільськогосподарськими угіддями

становить

із найвищих показників у світі. Меншу частку становлять пасовища та сіножаті (мал. 258). Територія України належить до найбільш розораних у світі (для порівняння: частка орних земель у складі сільськогосподарських угідь у США – 20 %, у Франції –32 %). Найбільш розораними є степова та лісостепова зони; пасовища зосереджені переважно

мішаних лісів, переважають

дерново-підзолисті й торфово-болотні ґрунти. Там середній рівень забезпеченості теплом і достатня, подекуди надмірна забезпеченість вологою. Такі умови сприятливі для вирощування льону-довгунця, картоплі, жита, хмелю. У середній смузі України, у зонах широколистяних лісів і лісостепу, більша забезпеченість теплом і достатнє зволоження, там

Вінницька (79 %)

Тернопільська (75 %)

Хмельницька (73 %)

Одеська(72 %)

Луганська (14 %) Донецька (17 %) Закарпатська (19 %)

(21 %)

ресурсів багатоцільового призначення (мал. 260). ЩО ТАКЕ АГРОКЛІМАТИЧНІ

ресурси охоплюють тепло

та

вологи, необхідні для вирощування сільськогосподарських культур. Важливим є період протягом року зі стійкими середньодобовими температурами повітря, вищими від +10 °С, тобто період інтенсивної вегетації (зростання) культур. На всій території

культурних рослин помірного поясу. Значно довшим

загинути. Як ви вже знаєте, на зволоженість території вказує коефіцієнт зволоження.

України зволоження надмірне (Полісся) або достатнє (лісостепова зона). Був час, коли на Поліссі на великих площах проводили осушення земель. Далі на південь і схід поширюються слабо посушлива і посушлива зони, де зволоження недостатнє. Причорноморська низовина і рівнинний Крим розташовані в дуже посушливій зоні, де коефіцієнт зволоження

та ін. Степова зона має високу теплозабезпеченість, але

вологозабезпеченості, родючі чорноземи і темно-каштанові ґрунти. Там уже недостатньо снігового покриву взимку, який би укривав

озимих. Однак кліматичні

просо, соняшник, а у відкритому ґрунті різноманітні

сонячні (СЕС) та

(мал. 261). Приватні будинки, теплиці, дитсадки, інші установи

щують сонячними батареями, мініелектростанціями, геліоколекторами, що забезпечують електрикою, теплом та гарячою водою. У такий спосіб можна було б частково розв’язати

ни, особливо щодо

побудовано в Криму. Найбільшою в Україні є Ботієвська ВЕС, що розташована у Запорізькій області.

«Чисте» виробництво електроенергії на вітрових і сонячних та інших електростанціях має переваги

з «брудним» виробництвом на теплових (ТЕС) і атомних (АЕС) електростанціях, що

технологічний прогрес і державні програми із запровадження

людей. Найсприятливіші умови формуються на берегах морів, річок,

які

корисних копалин, виявлених у надрах Землі, що придатні для промислового використання, називають мінеральними ресурсами.

Багато матеріалів для наших будинків, машин, предметів побуту, а також сучасні блага життя ми дістаємо

природний газ, вугілля використовують як паливо на теплових електростанціях для виробництва електроенергії. Ці ж корисні копалини є сировиною і для хімічної промисловості, де, переробляючи їх, отримують пластмаси, синтетичні волокна, добрива та іншу продукцію. Залізна і марганцева руди – сировина для майбутнього металу (чавуну і сталі), які виплавляє чорна металургія. А з руд кольорових металів (алюмінієвих, мідних, свинцево-цинкових та ін.) виплавляють алюміній, мідь, олово, свинець, цинк та інші метали, які широко використовують у машинобудуванні. Нерудні (неметалічні) корисні копалини (пісок, глина, щебінка, солі, гіпс, азбест тощо) широко застосовують як будівельні матеріали та як сировину для хімічної, скляної, фарфоро-фаянсової промисловості та інших виробництв. Нині переробляють майже всі відомі речовини, із яких складається земна кора. Мінеральні ресурси, які можна освоїти, утворюють мінерально-сировинну базу країни. Як бачимо, без мінеральних ресурсів неможлива сучасна господарська діяльність

обсяги видобутку мінеральні ресурси виснажуються.

Проте з цієї маси людина використовує менше ніж

економічного погляду, враховують їх кількість (обсяг запасів), якість (уміст корисної речовини), структуру запасів (загальногеологічні та промислові) і можливість видобутку. Чимало мінеральних ресурсів належать до стратегічно важливих, бо з ними пов’язані перспективи розвитку господарства. Це стосується насамперед паливних ресурсів. Щораз більші потреби в паливі, енергії й сировині стають важливим стимулом технічного й технологічного прогресу. Зокрема, розвинені держави для зменшення залежності від ввезення з інших країн мінеральних ресурсів удосконалюють технології виробництва, стимулюють

ня, використовують альтернативні

Показники ресурсозабезпеченості

Ресурсозабезпеченість (роки)

Запаси (тонн)

Видобуток за рік (тонн) =

замінити

Ресурсозабезпеченість (тонн/одну особу)

Мал .

Запаси (тонн)

населення (осіб) =

Кількість

Південний нафтогазоносний

но-Франківській областях).

Ви вже знаєте, що за запасами залізної й марганцевої

Луганська (74 %)

Дніпропетровська (69 %)

частка Донецька (73 %)

Волинська (1 %)

Тернопільська (1,2 %) Херсонська (1,6 %)

Мал 265 Частка в сумарному природно-

Залізні руди з високим вмістом металу розробляють також у Кременчуцькому (Полтавська область) і Білозерському (Запорізька область) залізорудних районах. Запаси марганцевих руд зосереджені в Придніпровському марганцеворудному басейні. Видобуток ведуть на Нікопольському родовищі шахтним і відкритим способами (мал. 264). Водночас більше за запасами Великотокмацьке родовище (Запорізька область) ще не розробляють. Серед руд кольорових металів в Україні найбільше видобувають титанових руд (Житомирська, Дніпропетровська області). У Побузькому нікелеворудному районі (Кіровоградська область) розробляють нікелеві руди.

руд. В Україні є

у Придніпров’ї), золота. Великі запаси самородної

ресурсний потенціал рідкісних металів України є найбільшим у Європі. Наразі видобувають цирконій, германій, скандій, гафній. Водночас із руд чорних і кольорових металів можна видобувати ванадій, галій, германій, скандій, гафній, вісмут, сурму. Можна також отримувати рідкісні метали з різноманітних промислових відходів.

водосховищ, а також лід гірських і полярних льодовиків.

Яких із перелічених водних ресурсів немає в Україні? Чому?

Водні ресурси використовують для водоспоживання, тобто воду забирають із наступним безповоротним застосуванням у промисловості, сільському господарстві (для зрошення), житлово-комунальному господарстві та ін. Також їх застосовують безпосередньо в межах водотоків або водойм без прямих витрат цього ресурсу – для виробництва електроенергії на гідроенергостанціях (ГЕС). Водні ресурси

усіх видів природних ресурсів найбільше люди витрачають води, насамперед прісної. Величезну кількість води використовують у промисловості для охолодження турбін електростанцій, печей, у яких виплавляють чавун і сталь, при виготовленні паперу та ін. Багато води йде на зрошення полів. Зростають і витрати води на побутові потреби населення (мал. 266). ЩО ТАКЕ ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ? Основна роль у забезпеченні населення і господарства прісною водою належить поверхневим водам, передусім річкам. За загальними запасами річкового

те-

риторії нашої держави (місцевий стік), решта надходить з-поза її меж. Більш як половина річкового стоку – це так званий транзитний стік, що йде Кілійським гирлом Дунаю і не має суттєвого значення для господарських потреб України. Тож за показниками реальної водозабезпеченості, розрахованими на одного мешканця, Україна серед європейських країн перебуває на останніх місцях. Це стосується як поверхневих, так і підземних водних ресурсів.

обмежені.

Загалом розподіл водних ресурсів на території України нерівномірний і не відповідає розміщенню виробництв, які споживають багато води (є водомісткими). Для пом’якшення територіальних відмінностей у забезпеченні поверхневими водами в усіх регіонах України побудовано багато штучних водойм – тисячі ставків, сотні водосховищ. Водосховища – джерела води для населених пунктів, промислових підприємств, зрошення сільськогосподарських земель. Для постачання води в маловодні райони в Україні було збудовано канали.

1 . Пригадайте, на яких річках в

ження ґрунту атмосферними

В Україні гостро стоїть проблема раціонального

водних ресурсів. Вона пов’язана з низкою викликів, зокрема таких:

– забруднення водних об’єктів шкідливими викидами і недостатньо очищеними промисловими

призначення, низька

ресурсів упроваджують системи зворотного водопостачання і безстічного водокористування (із повним очищенням відпрацьованих вод), науково обґрунтовані норми зрошення, зменшення в господарстві частки водомістких виробництв. Важливу роль відіграють заходи з охорони поверхневих і підземних вод від забруднення, збереження якості природних вод та ін.

22 березня – Міжнародний день водних ресурсів Такий день запроваджено для широкого усвідомлення

компоненти природи, мають велику цінність і

значення. Вони забезпечують середовище нашого існування, постачаючи в атмосферу кисень. Ліси пом’якшують клімат (узимку в них легше переноситься мороз, а влітку – спека), зменшують швидкість вітру, довше зберігають вологу. У лісах б’ють чисті джерела, не пересихають річки. Дерева виконують ґрунтозахисну і водоохоронну роль, очищують повітря від пилу і шкідливих газів. Ліси поглинають парникові гази, які вважають головними чинниками зміни клімату. Коренева система дерев запобігає ерозії ґрунту, зсувам.

Водночас із давніх-давен люди використовують багатства

для своїх потреб. Деревина йде на виробництво меблів, сірників, тари, шпалер, паперу, олівців, побутових виробів. Плоди багатьох кущів (калини, глоду, малини, шипшини, обліпихи) застосовують для виготовлення ліків. Цілющі властивості мають також численні трав’яні рослини (валеріана, кульбаба, звіробій, суниця, чистотіл, подорожник, конвалія, барвінок та ін.). Ліси багаті

горіхи й гриби. Завдяки сприятливому оздоровчому та естетичному

ліси – ідеальні місця для розташування санаторіїв, будинків відпочинку. Отже, ліс забезпечує людину різноманітними ресурсами: промисловими (деревина), сільськогосподарськими (пасовища і сіножаті), продовольчими, лікувально-оздоровчими. Для господарської діяльності особливо важливою є деревина. Важко назвати таку галузь господарства, де б не використовувалась та чи інша продукція, виготовлена з неї.

Ліси на території України розміщені нерівномірно. До найбільш лісистих належать області, розташовані на території Українських Карпат і

Полісся, найменш залісненими є області степової зони України (мал. 269). Половина лісів штучно створені й потребують посиленого догляду. Значною є

площа лісів у зоні радіоактивного забруднення.

Середній вік українських лісів становить понад 60 років. Вони поступово старішають, що призводить до погіршення їх санітарного стану. Свої потреби в деревині Україна задовольняє приблизно на 20 %. Особливостями

тування і заповідних (16 %).

формує лісова екосистема. В останні роки ліси в Україні

Рекреація (у перекладі з латинської

означає відновлення) – це всі види відпочинку і відновлення здоров’я на лоні природи або під час туристичної мандрівки

які можна використати для відпочинку, лікування й мандрівок як такі, що відновлюють і розвивають духовні та фізичні сили людини. Тобто йдеться про ресурси, які можна використати з оздоровчою, лікувальною, туристичною, культурно-естетичною метою.

оздоровлення, то оцінюють клімат, наявність

Кліматичні Водні

Бальнеологічні Ресурси території

Ботанічні сади Дендропарки

Пам’ятки історії, архітектури, археології Музеї Культові

поєднанні комфортних метеорологічних чинників. Найсприятливіші

кліматичні умови формуються на берегах морів, річок, озер, водосховищ, у гірських районах і лісових масивах. Там поєднуються чисте повітря, вища його вологість, сприятливий температурний режим. Такі умови визначають комфортну погоду, тривалий купальний сезон та ін. В Україні на узбережжях Чорного й

Азовського морів виникли великі курорти – Затока, Очаків, Скадовськ, Алупка, Ялта (мал. 271), Алушта, Бердянськ та ін. Лісові масиви з їхнім цілющим повітрям слугують і туризму, і відпочинку, і лікувальній меті. Склад порід дерев у лісі визначає насиченість повітря фітонцидами – біологічно активними речовинами, які пригнічують розвиток бактерій та інших мікроорганізмів. Найкращими є соснові, широколистяні, мішані ліси. Серед зеленого світу дерев людина черпає наснагу, естетичну насолоду, натхнення, відновлює сили і здоров’я. В Україні в лісових районах відомими курортами

Слов’яногірськ на Донбасі, Яремча, Ворохта у Карпатах.

озера, лимани, водоспади, водосховища, моря з їхніми можливостями для купання і водних видів туризму. Найкращими в цьому плані є моря з температурою води вище ніж +17 °С протягом 3–4 місяців. Великого розвитку набув водний туризм, як прогулянковий,

Географія дивує

у м . Берегове використовує термальні води, нагріті внутрішнім теплом Землі до +70 °C . Через свердловину завглибшки понад 300 м гарячі хлоридно-натрієві води наповнюють великий басейн (мал. 272) . Плаванням у басейні лікують захворювання опорно-рухового апарату та серцево-судинні хвороби

Радонова вода

Цю мінеральну воду, що збагачена радіоактивним газом радоном 222, не п’ють,

Лікувально-столова

природна

гідрокарбонатна

типу «Нафтуся» (крім мінеральних вони містять органічні речовини нафтового походження), на Закарпатті – води «Поляна Квасова», «Лужанська». Цінні лікувальні властивості мають «Миргородська» (Полтавська область) і «Березівська вода» (Харківська область). Лікувальні грязі зосереджені в лиманах у Причорномор’ї та Приазов’ї, у Криму й Прикарпатті. У багатьох районах створено бальнеологічні курорти: Моршин, Трускавець, Східниця (Прикарпаття); Поляна, Синяк, Шаян, Кваси (Карпати); Сатанів, Хмільник (Поділля); Одеса, Євпаторія, Феодосія (Чорноморське узбережжя), Слов’янськ (Донецька область).

Біологічні ресурси – це збирання грибів, ягід, трав та інших дарів природи. Вони є основою й для такого виду відпочинку, як риболовля, та інших видів туризму.

Природно-пізнавальні ресурси –це пам’ятки природи й заповідні території, на основі яких розвивається екологічний (зелений) туризм. В Україні налічують понад 8,5 тис.

кліматом, піщаними

об’єктів природно-заповідного фонду, які поряд із природоохоронною і науковою мають і естетичну та рекреаційну цінність. Поміркуйте,

«Ольвія», «Чернігів стародавній», «Давній Галич», міста Луцьк, Бахчисарай). Заповідниками оголошені

(«Поле Берестецької битви» на Рівненщині), замки й фортеці (Олеський замок на Львівщині, Хотинська фортеця у

, замки Тернопільщини), пам’ятні місця, пов’язані з визначними людьми (Тарасова / Чернеча гора у Каневі на Черкащині), давні некрополі (Личаківський цвинтар у Львові) тощо.

Чимало прочан і релігійних туристів приваблюють відомі святині – Києво-Печерська, Почаївська та Святогірська лаври, Марійський духовний центр у Зарваниці (Тернопільська область) та Херсонес у Криму, численні монастирі. Уся територія України з її мальовничими ландшафтами, розмаїтими культурно-побутовими і сільськогосподарськими традиціями населення придатна для зеленого, або сільського, туризму, який набуває популярності.

Ці ресурси пов’язані з інформаційним «споживанням» культурних цінностей, оглядом культурно-історичних пам’яток, а також ознайомленням з етнографічними районами, їхнім фольклором, природними явищами

табори. Однак для цього потрібна сприятлива

ситуація. Війна, яку розв’язала

них ресурсів на тимчасово окупованих територіях України і в зонах бойових дій.

Водночас рекреаційні ресурси, що слують для відновлення й збереження здоров’я людей, і самі потребують бережливого та економного використання, охорони і примноження.

В коефіцієнт зволоження менший за 0,55 Г каштанові

ґрунтові, водні, мінеральні

ґрунтові, кліматичні 8 Назвіть групу областей, в якій усі

А Волинська, Київська,

Харківська, Полтавська,

ТЕМА 1.

ТЕМА 2.

Що таке державна територія і як

таке і як

дить державний кордон України?

усідами України і які чні наміри?

тративно-територіальний країни: у чому полягають о особливос ті? , село, селище: у якому населеному пункті ми живемо?

ава, країна, територія: як їх розрізняють на політичній карті світу?

нти і країни-карлики: за якими ознаками групують країни світу?

дуже малих за площею

піщаними косами. І тільки острів Зміїний віддалений від берега на 35 км. Внутрішні води – це річки, озера, водосховища,

суходолу. До них також належать деякі морські води, а саме акваторії портів, бухти, затоки і лимани, які далеко врізаються в суходіл і береги яких повністю належать Україні (наприклад,

Дніпровського лиману). Україна має територіальні води

ні Каркінітської

ніх і територіальних

та будь-яка інша діяльність (вилов риби, видобуток корисних копалин) цілком регулюються законами нашої держави.

демаркацію – позначають лінію кордону на місцевості. На лінії розмежування встановлюють спеціальні прикордонні знаки і визначають їхні топографічні координати. На суходолі це стовпи і стовпчики (мал. 279), дротяні загороди, на річках – буї, а на морі лінія кордону умовна і проходить зовнішньою межею територіальних вод. Прикордонні знаки не можна довільно переміщувати, і сусідні країни зобов’язані стежити за їхнім належним станом. Карта при цьому є одним із найважливіших складників договірно-правового оформлення державного кордону.

У чому полягає відмінність між делімітацією

Мал 279 Демаркація державного кордону:

За табл . 2 установіть, із якою країною Україна має найбільш протяжний сухопутний

кордон Оцініть значення

даними Держприкордонслужби України .

Поміркуйте, якою є роль кордонів для безпеки держави . Чому кордони важливо належним чином упорядковувати?

Місцевість на кордонах є переважно рівнинною і лише на відтинку 440 км – гірською (з Румунією, Словаччиною і Польщею). Майже третина державних кордонів України проходить по річках і каналах. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР

У якій області розташований ваш населений пункт? ЩО ТАКЕ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ? Адміністративно-територіальний устрій, або адміністративний поділ, – це поділ території країни на окремі частини – адміністративно-територіальні одиниці (провінції, області, округи, повіти, землі, штати та ін.). Такий поділ здійснюють для організації діяльності органів державної

влади і місцевого самоврядування. В Україні адміністративно-територіальними одиницями найвищого рівня є: області (їх 24), автономна республіка (АР Крим) і міста,

) (мал. 280, 281). У 2014 р. Росія шляхом прямого військового вторгнення

лі українською територією, окупованою

Одиницями нижчих рівнів адміністративно-територіального устрою України є райони, міста, райони в містах, селища, села (мал. 280). Для здійснення місцевого самоврядування створюють територіальні громади, що охоплюють жителів окремих міст, сіл або кількох поселень, об’єднаних навколо одного більшого. Нещодавно в Україні було проведено адміністративну

вання

Міст о

Кількість

населення >10 тис. осіб

Компактна багатоповерхова забудова

Географія дивує

Селищ е

Кількість населення 5-10 тис. осіб

Переважно садибна забудова

Сел о

Кількість населення < 5 тис. осіб

Садибна забудова

Мал 282 Населені пункти

ЄвроДонбас Нью-Йорк, Остгейм, Лібенталь, Блюменфельд, Бунге, Марієнталь –це назви населених пунктів на Донбасі, про які мало хто знає У радянські часи їх змінили на «антибуржуазні», як-от Новгородське, Юнокомунарівськ та ін Водночас вони дістали

були засновані переселенцями з

Бельгії, Британії, Німеччини, Франції, Швейцарії, Нідерландів, Польщі, США і місцевими українцями ще в ХІХ ст. Це вони посеред степу побудували

підприємства, перетворивши Донбас із «дикого поля» на економічно передовий регіон Європи .

Поселення Не має постійного населення. Компактне місце проживання за межами населеного пункту (дачні об’єднання, тимчасові мобільні містечка)

селища (мал. 282). Містом вважають населений пункт із компактною багатоповерховою забудовою і кількістю населення понад 10 тис. жителів. Селище – це населений пункт із переважно садибною забудовою і кількістю населення 5–10 тис. жителів. Менші населені пункти, з кількістю мешканців до 5 тис. осіб, є селами. Виокремлюють також поселення –компактні місця проживання людей за межами населеного пункту, які не мають постійного складу населення (дачні об’єднання, тимчасові мобільні містечка, в яких живуть вимушено переміщені особи).

•

Формування спроможних територіальних громад: географічний

Подорож у слово

Політика (у перекладі з грец –управління державою і суспільством) – діяльність, пов’язана з прийняттям рішень у сфері відносин між державами і народами, боротьбою за здобуття або утримання державної влади

ках планети.

Основними складниками політичної карти світу є країни і держави (мал. 283). Країна – це територія з визначеними кордонами і населенням, яка має певну культурно-історичну та суспільно-географічну цілісність. Країна може бути державою (тобто мати державний суверенітет – незалежність) або залежною від іншої держави територією. Держава –це незалежна (суверенна) країна з політичною владою і певною правовою системою. Держава самостійно (без втручання інших країн)

(держави) ( ) Визнані

Залежні

Мал . 283 . Елементи політичної карти світу

Водночас у світі є частково визнані й невизнані держави.

Частково визнані держави або

мають дипломатичні відносини з багатьма країнами ( Косово, Тайвань ), або ж визнаються лише окремими зацікавленими державами, причетними до їх створення ( Північний Кіпр – Туреччиною , Абхазія і Південна Осетія – Росією й кількома ї ї союзниками). Невизнані «держави» – це самопроголошені політико-територіальні утворення, які не визнає жодна держава

виникають шляхом відокремлення від

іншим державам, що ними управляють (наприклад,

яка входить до складу Данії, що у Європі). Залежні країни і території мають широкі права внутрішнього самоуправління, водночас їхню зовнішню політику визначають здебільшого держави, яким вони підпорядковані. Нині у світі існує більш як

територій.

На жаль, з 2014 р. правлячі кола Росії здійснювали неодноразові спроби створити

положення України, обґрунтував її місце серед країн Євразії і світу, довів необхідність Балтійсько-Чорноморського

Новітній час (з 1914 року)

Новий час (XVІ – початок XХ ст.)

Середні віки (V – XV ст.)

Давні віки (до V ст.)

Мал 284 Етапи формування

збройними силами) і відторгла від України Крим. А з 2022 року ця країна-агресорка розпочала повномасштабне військове вторгнення в Україну. Тимчасово окупована територія України – частина міжнародно визнаної території України. Під тимчасовою російською окупацією перебувають Автономна Республіка Крим, місто Севастополь, частини Донецької, Луганської та інших областей, загалом понад 20 % державної території України. ЧОМУ

частина держав сучасного світу (понад 65 % загальної кількості)

у Євразії, США і

Америці, Бразилія в Південній

(мал. 285). Водночас є маленькі країни, що радше нагадують міста. Їх і називають відповідно – держави-карлики. Найменша серед них – Ватикан, його площа менше ніж 0,5 км2 . Україна за площею території (603,7 тис. км2) близька до середньостатистичної країни світу.

Порівняйте площу України

Кожна країна неповторна за своїм розташуванням у просторі – географічним положенням. Наприклад, Туреччина лежить одночасно і в Європі, і в Азії, а Австралійський Союз займає цілий материк. Більшість країн світу розташовані на рівнинах. Проте є й такі, що лежать високо в горах. Наприклад, населення Мексики й Афганістану проживає переважно на висоті понад 1000 м над рівнем моря. Одні країни мають приморське розташування, інші розміщені в глибині материків і виходу до морів не мають. Серед приморських три країни –Канада, США, Росія – мають вихід до трьох океанів. Є півострівні країни – Іспанія, Республіка Корея та інші, суто острівні – Японія, Філіппіни та ін.

світу? На превеликий жаль, на різних

війни і збройні конфлікти, кількість яких протягом 2024 року стала найбільшою з часів Другої світової війни (мал. 286). Через насильницькі дії мільйони людей у світі стали біженцями або внутрішньо переміщеними особами. Економічними наслідками конфліктів є збитки, які вимірюють трильйонами доларів США. Упродовж багатьох століть на розвиток людського суспільства впливали протилежні політичні процеси – створення світових імперій і формування національних держав.

у ХХ ст. двічі переростали у світові. Саме світові війни, що призвели до колосальних людських і матеріальних

країн, показали, що політичні

вої війни

Другої світової – Організацію Об’єднаних

спрямована переважно на

«Договір про нерозповсюдження ядерної зброї» (ДНЯЗ). Згідно з ним ядерними державами було визнано США, Францію, Велику Британію, Китай і тодішній Радянський Союз (тепер Росію як його правонаступницю). Нині учасниками ДНЯЗ є майже всі країни світу, не приєдналися Індія, Пакистан, КНДР (які не входять до офіційного «клубу ядерних держав», але визнали, що мають ядерну зброю) та Ізраїль (імовірно має). Отже, фактично ядерну зброю мають близько десятка країн світу.

Водночас приблизно 30 країн входять до групи, що не мають ядерної зброї, але здатні її створити. Вони утримуються від набуття ядерного статусу через політичну і військову недоцільність. Це країни, у яких розвинена ядерна енергетика і провадять наукові ядерні дослідження (Аргентина, Бразилія, Канада, Німеччина, Швеція, Швейцарія, Республіка Корея, Японія, Іран та ін.). Водночас чотири країни, що мали свого часу ядерну зброю, відмовилися від неї: Південна Африка (згорнула програму її виробництва), Україна, Білорусь і Казахстан (мали ядерну зброю, що залишилася після розпаду СРСР, яку за домовленістю було вивезено до Росії). Наприкінці XX ст., коли припинилася «холодна війна» між двома суспільними світовими системами, зникла загроза світового ядерного конфлікту. Але вже у 2022 році

Порушення Будапештського

приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної

ПОДИСКУТУЙТЕ Подискутуйте, чи правильно вчинила влада України, коли в 1996 році відмовилася від ядерної зброї, що розміщувалася на українській території Об’єднайтеся в групи, які аргументовано обстоювали б різні точки зору: група 1 – відмова від

(між державами й народами в певних регіонах) і локальних протистояннях (у межах окремих держав). Більшість таких конфліктів сьогодні виникають унаслідок боротьби за території, контроль над ресурсами або ж на етнічному й релігійному підґрунті. Особливо часто вони спалахують у смузі, що тягнеться від Балканського півострова через Близький Схід, Кавказ до Центральної і Південної Азії. Там протистояння, спричинені національно-етнічним самовизначенням народів, підсилюються їхньою належністю до різних віросповідань. Це смуга численних і тривалих зіткнень християн із мусульманами (у країнах колишньої Югославії, на Кавказі, Кіпрі, у Лівані), мусульман з юдеями (арабо-єврейський конфлікт у Ізраїлі і Палестині), мусульман-шиїтів із мусульманами-сунітами (Сирія, Ірак), мусульман з індуїстами (на півночі Індії). Згасання чи «замороження» одних конфліктів чергується з появою інших (війна в Сирії, у яку

Іран і Росія). Триває воєнний етнічно-релігійний і

Афганістані. Ареною міжетнічного протистояння став регіон Африки на південь від Сахари, у якому

Причиною спалахів насильства є штучні кордони молодих держав. Узурпація влади в руках керівництва держави чи верхівки якогось племені, боротьба за воду, пасовища

що призводять до кривавих сутичок і воєн. МІЖНАРОДНИЙ

фанатики, дії яких зазвичай спрямовані проти мирного населення розвинених держав. Бельгія, Велика Британія, Іспанія, Німеччина, Франція, Туреччина, США – це неповний перелік країн, які відчули на собі наслідки терористичних актів. Міжнародний тероризм набуває нових форм в умовах сучасних міжнародних інформаційних, економічних і фінансових зв’язків. Небезпекою для світу є можливий доступ терористичних організацій до зброї масового знищення. У світі є країни, уряди яких явно чи приховано підтримують терористичні організації, надають їм свої території для створення баз, заохочують політику

відносинах. Із розв’язанням повномасштабної війни в Україні Росія перетворилася на агресора й терориста № 1 у світі. На її кривавому рахунку тисячі жертв цивільного населення, сотні

чи скасування ухвалених нею рішень. Складниками гібридної війни є інформаційна й економічна війни, підтримка сепаратизму і тероризму на території іншої держави, сприяння створенню там збройних формувань (повстанців, партизанів, ополченців). Водночас сторона-агресор публічно заявляє про свою непричетність до конфлікту. Активно вдається до гібридної війни Росія, насамперед щодо пострадянських країн. Засобами тиску на них є створені за її участі зони «заморожених» чи

збройними конфліктами, потребує рішень

тового співтовариства. Це можливо

б зменшення гостроти першопричин цих проблем. До таких причин належать: тоталітарні режими і фанатичні очільники держав, утиски етнічних і релігійних меншин, соціально-економічна відсталість країн і народів.

ЯК ЗБЕРЕГТИ МИР НА ПЛАНЕТІ? ООН, міжнародні регіональні організації (зокрема ОБСЄ – Організація з питань безпеки і співробітництва в Європі), окремі держави докладають чимало зусиль для розв’язання міжнародних суперечок мирними засобами (ухвалення рішень на спеціальних засіданнях і самітах, схиляння учасників конфлікту до переговорів, посередництво між ними, залучення міжнародних миротворчих сил). Інколи міжнародні організації

країн застосовують методи силового тиску на державу-агресора (запровадження економічних і

спеціально створених коаліцій

Афганістані).

До повномасштабної війни з Росією Україна брала активну участь у врегулюванні міжнародних конфліктів (посередництво, відправлення контингентів миротворчих сил тощо). Сьогодні Україна сама потребує активного заступництва міжнародного співтовариства для припинення російської агресії й деокупації Криму і територій на сході

● Пригадайте, як визначають

Щоб охарактеризувати розташування країни,

не тільки її фізико-географічне, а й економіко- та політико-географічне положення.

ЯК ВИЗНАЧИТИ ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ? Економіко-географічне положення – це розташування країни щодо інших об’єктів (країн, міждержавних торгово-економічних організацій, міжнародних ринків сировини, товарів, капіталів і робочої сили, міжнародних транспортних шляхів) із погляду можливостей економічного впливу на неї. Особливостями економіко-географічного положення України є те, що вона розташована між державами, що колись входили

німи соціалістичними країнами Центральної

Країна

Україна 6233

Словаччина 21 039

Польща 17 387

Угорщина 17 466

Росія 12 012

Румунія 12 131

Білорусь 6678

Молдова 5885

ЄС загалом 37 104

Світ загалом 11 442

Мал . 288 . Прапор ЄС

велику кількість сусідів (7) і вихід до міжнародних морських басейнів. Велика протяжність і доступність сухопутних кордонів зумовлюють багатоманітні зв’язки із сусідніми державами, які є найбільшими торгово-економічними партнерами України. Щоправда, усі сусідні країни, як і Україна, за показниками рівня економічного розвитку поступаються високорозвинутим країнам Європи і світу (табл. 3). Водночас західні сусіди – Польща, Словаччина –досягли суттєвих успіхів у реформуванні економіки і можуть бути для України певним зразком у цьому. Разом з Угорщиною і Румунією вони є членами Європейського Союзу (ЄС) – найбільшої у світі міждержавної економічної

Надзвичайно сприятливим є транспортно-географічне положення нашої держави. Через ї ї територію проходять важливі залізниці, автомагістралі, нафто- і газопроводи, повітряні шляхи, лінії електропередач, оптоволоконного зв’язку, що сполучають ї ї з іншими країнами і сприяють транзиту вантажів і пасажирів. Через Чорне й Азовське моря Україна підтримує економічні зв’язки

країнами Закавказзя і Балканського півострова

Середземномор’я, а через протоки

море – до Світового океану. Річкою

зв’язки із європейськими державами.

ЯКИМИ Є ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ? Політико-географічне положення країни – це її розташування відносно інших країн, насамперед сусідніх, з їхніми зовнішньополітичними інтересами; відносно військово-політичних

цій, союзів; осередків міжнародної напруженості, воєнних дій. Ще донедавна політико-географічне положення України

відносини, закріплені двосторонніми угодами.

Україна мала позаблоковий статус, перебуваючи між двома великими військово-політичними організаціями – НАТО (Організація Північноатлантичного договору) і ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку). З країн – сусідів України до НАТО входять Польща, Словаччина, Угорщина і Румунія, до ОДКБ – Росія і Білорусь. «Мінусами» політико-географічного положення України є спільний кордон протяжністю декілька сотень кілометрів із самопроголошеною «державою» на сході Молдови («Придністровською Молдавською Республікою»); відносна близькість до Кавказького і Близькосхідного регіонів, де існують осередки воєнного протистояння; необлаштованість кордонів із країнами колишнього СРСР, які є вразливими щодо перевезень контрабандних

Геополітика

Наприкінці

окремий науковий напрям – геопо-

літика . Вона ставила за мету вивчення політичного розвитку держав у

найтіснішому зв’язку з їхніми географічним положенням і територією Нинішня геополітика вивчає поєднання

географічних, історичних, політичних, економічних, культурних, інформаційних, воєнних та інших чинників, що впливають на місце країн у світі та їхній розвиток . Вона напрацьовує різні підходи і принципи, які можуть стати основою зовнішньополітичної

У 2014 році політико-географічне положення України на східних і південних рубежах різко змінилося і стало вкрай несприятливим через антиукраїнську політику правлячих кіл Росії. Нехтуючи нормами міжнародного права і двосторонніх українсько-російських договорів про дружбу і державний кордон, а також відкинувши взяті на себе зобов’язання, закріплені в міжнародному Будапештському меморандумі,

світу (США, країн Західної Європи, Росії). Геополітичні інтереси США як найбільш потужної держави світу передбачають її домінування на світовій арені. Основу геополітики Росії становлять неоімперські інтереси в Євразії. Кожна з цих країн, як і країни Європи, має власне бачення місця і ролі України у світовій спільноті. Пріоритетами зовнішньої політики самої України є її входження

Навчальне видання

БОЙКО Валентина Михайлівна МІХЕЛІ Сергій Володимирович

ГЕОГРАФІЯ

Підручник для 8 класу

закладів загальної середньої освіти

Підручник відповідає Державним санітарним нормам і правилам

«Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей»

Карти, використані в підручнику, створені ТОВ «Українська картографічна група» на замовлення ТОВ «Літера ЛТД»

Зображення використовуються згiдно з лiцензiєю Shutterstock / FOTODOM UКRAINE або взято з відкритих джерел

Фото:

Валентини Бойко (с. 16, 106, 154, 156, 172, 191, 193, 198, 208, 210, 216, 220, 229, 257, 259, 268);

Андрія Івченка (с. 70, 74, 76, 85, 86, 91, 95, 140, 195, 214);

Сергія Міхелі (с. 80, 81, 88, 107, 155, 172, 173);

Романа Спиці (с. 68, 81, 82, 91, 108, 173);

Володимира Тертишника (с. 196, 197);

Дмитра Фішерюка (с. 85, 149, 206, 210, 211); Олега Шупляка (с. 235).

В оформленні обкладинки використано картину Олега Шупляка «До рідних гнізд» (2016).

Відповідальна за видання Олена Бородіна

Малюнки, інфографіка – Світлана Желєзняк, Олександр Коваль

Підп. до друку 16.04.2025 р. Формат 70х100/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 23,4. Обл.-вид. арк. 20,0. Наклад 60 708 прим. Зам.

Видавництво «Літера ЛТД». Україна, 03057, м. Київ, вул. Нестерова, 3, к. 508. E-mail: commerce.litera@gmail.com Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 6901 від 10.09.2019 р. Віддруковано у ТОВ «Моноліт-друк». Юридична адреса: 04080, м. Київ,