Issuu

КАРТА-ПУТІВНИК ПОСІБНИКА Категоризація книг за віком та рівнем читацьких компетенцій • Опис рівнів читацьких компетенцій • Як обрати правильну книгу для певного віку

Структура майстер-класів та інструкції щодо їх проведення • Як спланувати та організувати майстер-клас – структура майстер-класу, техніки та методи • Вибір засобів для проведення майстер-класу • Інтерактивні методи (ігри, дискусії, художні роботи)

Огляди книг, експертні тексти, сценарії майстер-класів • Огляд книги – редакційний текст + автор, ілюстратор, перекладач

• Важливі теми – експертні тексти + конкретний приклад застосування • Сценарії для майстер-класів, засновані на книгах

Самооцінювання • Оцінювання результатів майстер-класу • Моніторинг зацікавлення дітей та вдосконалення наступних майстер-класів

Вступ Посібник для зміцнення навичок читання призначений для бібліотекарів, продавців книжок, вихователів, вчителів та всіх, хто працює з дітьми, хто має намір заохотити їх любити книги та розвивати навички читання.

У першій частині ви знайдете поради щодо вибору книги залежно від віку дитини, читацьких компетенцій та її зацікавлень, а також техніки та методи роботи, які зможете застосовувати під час проведення заходів, пов’язаних із читанням. Друга частина посібника містить огляди книг та приклади майстер-класів, які можна організовувати в бібліотеках, дитячих садках та школах, а також розділи з оглядами експертів, які з професійної точки зору говорять про важливість читання. Тексти експертів допоможуть краще зрозуміти, як заохочувати розвиток мовлення, уваги та критичного мислення у дітей за допомогою книг, як використовувати оповідання для їхнього емоційного розвитку, а також які стратегії читання варто застосовувати, щоб ефективно спонукати дітей до любові до книги в ранньому дитинстві. Незалежно від того, чи працюєте ви з дітьми, які тільки відкривають для себе світ літератури, чи з тими, які вже читають самостійно, цей посібник надасть вам корисні поради щодо того, як заохочувати інтерактивне читання, поглиблювати розуміння тексту та впливати на розвиток любові до книг через гру, бесіду та творчу діяльність. Креативний центр має на меті надихнути вас зробити читання незабутнім досвідом, який допоможе дітям розвинути свою уяву, критичне мислення та набути важливих життєвих навичок – адже читання сприяє зростанню!

Саме тому ми запустили проєкт під назвою «Читання нас об’єднує...», який підтримується програмою «Креативна Європа» – програмою Європейського Союзу з підтримки секторів культури та медіа. Проєкт «Читання нас об’єднує...» є результатом участі у конкурсі «Циркуляція європейських літературних творів 2024», метою якого є популяризація та розвиток читацьких навичок серед дітей, особливо серед початківців. Проєкт «Читання нас об’єднує...» буде реалізовано протягом 2025 та 2026 років. Протягом цього періоду буде перекладено та опубліковано двадцять дитячих книжок сучасних письменників та ілюстраторів з усієї Європи (Швеції, Данії, Польщі, Фінляндії, Чехії, Франції, Німеччини, Італії, Словаччини...). Обрано виняткові твори авторів, добре відомих у своїх країнах та на європейській літературній сцені, але з якими сербська аудиторія досі не мала можливості познайомитися, а також нові книги авторів, уже перекладених сербською мовою, таких як Якоб Мартін Стрід, Маурі Кунас, Юя Вісландер, Свен Нордквіст. Книги, видані в рамках проєкту, призначені для дітей віком від 5 до 10 років та охоплюють широкий спектр форм – ілюстровані книжки, комікси для дітей, збірки оповідань та короткі романи.

Мета проєкту «Читання нас об’єднує...» — популяризувати важливість раннього читання для загального розвитку дитини, чому ми сприяємо, організовуючи читацькі майстер-класи в книгарнях по всій Сербії та навчаючи книгарні самостійному їх проведенню.

ЧИТАЦЬКІ КОМПЕТЕНЦІЇ ТА ВИБІР КНИЖОК

ВІК: 4-5 РОКІВ Читацькі компетенції Дитина в цьому віці може: • стежити за простим сюжетом та виявляти інтерес до тексту; • використовувати ілюстрації як основу для розуміння оповіді; • розпізнавати емоції персонажів на підставі інтонації та міміки людини, яка їй читає; • ставити запитання щодо оповіді та висловлювати власні думки; • розвивати здатність розуміти дії персонажів; • інтенсивно збагачувати свій словниковий запас та засвоювати правильні граматичні форми, слухаючи та повторюючи.

Вибір книжки Для дітей цього віку рекомендується наступне: • книги зі зрозумілим та простим сюжетом, за яким легко стежити; • книги, що охоплюють теми, близькі дітям (сім’я, дружба, гра, повсякденні життєві ситуації); • книги, які мають хронологічний сюжет та супроводжуються ілюстраціями; • короткі оповіді у формі римованих віршів або з ритмічними елементами, що можуть сприяти розвитку мовлення та пам’яті; • інтерактивні книги, що дозволяють дитині брати участь у читанні (хмарки, тактильні елементи, запитання в тексті).

Приклад книжки «Момо і Лілі» • Ясна, зрозуміла та передбачувана структура оповіді. • Простий, зрозумілий та цікавий текст, адаптований для наймолодших читачів. • Оповідання відстежує емоційні зміни персонажів, що допомагає дитині розпізнавати різні почуття. • Багаті ілюстрації служать візуальною підтримкою, доповнюють зміст тексту та полегшують розуміння. • Розпізнаючи та інтерпретуючи почуттів персонажів, заохочується розвиток емпатії у дітей. • Поєднує мовне, когнітивне та соціально-емоційне навчання через оповідь.

ВІК: 5-7 РОКІВ Читацькі компетенції Дитина в цьому віці може: • розуміти головну структуру оповіді та розрізняти її частини (вступ, сюжет, розв’язку); • стежити за складнішими причиново-наслідковими зв’язками в тексті; • пов’язувати прочитане з власним досвідом та ставити запитання щодо змісту; • розуміти та виокремлювати головні меседжі та уроки з оповідей; • передбачати продовження сюжету на підставі контексту та ілюстрацій; • розуміти і використовувати нові слова, засвоєні під час читання тексту; • виявляти інтерес до самостійного читання коротших речень або абзаців.

Вибір книги Для дітей цього віку рекомендується наступне: • оповіді, що спонукають до роздумів та прогнозування подальшого розвитку сюжету; • оповіді, персонажі яких близькі та зрозумілі дітям, образні та дотепні, з чеснотами та вадами, щоб через їхню поведінку і пригоди діти пізнавали емоції, стосунки і навколишній світ; • книжки з картинками зі складнішими сюжетами та причиново-наслідковими зв’язками; • книги з діалогами та барвистою мовою, що сприяє збагаченню словникового запасу; • книги для початкового самостійного читання – з більшими літерами та коротшими, простішими реченнями; • книги, що містять інтерактивні елементи – запитання, завдання, короткі ігри, пов’язані з текстом.

Приклад книги «Мама Му читає» • Дотепна оповідь з яскравими діалогами, що спонукають до розуміння та аналізу персонажів. • Персонажі із серії, до яких діти вже прив’язалися. • Тема, близька дітям, які вступають у світ самостійного читання.

ВІК: 7-9 РОКІВ Читацькі компетенції Дитина в цьому віці може: • самостійно читати короткі оповідання та книжки, поділені на розділи; • аналізувати вчинки персонажів та їхні мотиви; • розрізняти головних та другорядних персонажів й аналізувати їхні вчинки; • стежити за більш складною структурою оповіді, включаючи зміну часових перспектив та кілька паралельних подій; • пов’язувати оповідання з власним досвідом та розширювати своє розуміння світу через літературу; • розпізнавати різні емоції персонажів і розуміти їхні мотиви; • розвивати навичку самостійного читання і висловлювати особисті читацькі вподобання; • виявляти інтерес до різних жанрів (пригодницькі, фантастичні, детективні оповідання, науково-популярні тексти).

Вибір книги Для дітей цього віку рекомендується наступне: • збірки оповідань або книги, поділені на розділи, які є більш доступними, оскільки читаються поступово, розділ за розділом, та формують навичку самостійного читання; • література з гумором і несподіваними сюжетними поворотами, що підтримує увагу та інтерес; • окремі твори та серії, що заохочують навичку безперервного читання і прив’язаність до літературних персонажів; • пригодницькі, детективні, фантастичні оповідання, що стимулюють допитливість та уяву; • оповідання, що поєднують текст й ілюстрації таким чином, що стимулюють інтерес та різноманітність у читанні.

Приклад книги «Робот з лісу» • Історія, що стимулює допитливість та уяву. • Форма коміксу – текст короткий та супроводжується чіткою візуальною підтримкою. • Тема книги близька до дитячого досвіду.

• Персонажі, з якими діти можуть ототожнювати себе, велика кількість пригод, гумору, уяви, фантазії та конфліктів, відповідних віку.

Структура майстер-класу Майстер-клас, спрямований на заохочення читацьких навичок, повинен підтримувати увагу дітей, сприяти їхній активній участі та стимулювати творче самовираження. Для досягнення цього майстер-класи можна розділити на три логічно пов’язані сегменти, адаптовані до природного ходу навчання дітей – початкова мотивація, дослідження змісту, творче самовираження.

Вступна (мотиваційна) частина майстер-класу покликана привернути увагу дітей і заохотити допитливість. Вона служить містком між їхнім попереднім досвідом та темою, яка буде розглянута на конкретному майстер-класі. Для цього коротка дискусія, загадка, гра, вірш або візуальний стимул можуть слугувати інструментом, що підводить до теми книги. Також вступна частина – це можливість узгодити з дітьми правила поведінки під час майстер-класу: не перебивати одне одного, не говорити одночасно та слухати одне одного.

У вступній частині ведучий майстер-класу повинен представитися та коротко розповісти щось цікаве про себе, щоб здобути дитячу довіру, особливо якщо це діти, які вперше відвідали майстер-клас.

Я Йована, і я обожнюю дитячі книги!

Я Єца, і я товаришую з дітьми вже понад 10 років. Я Сладжа, і я маю вдома ве-е-еличезну бібліотеку дитячих книжок. Центральна частина майстер-класу включає читання, розуміння та

взаємодію з текстом. За допомогою різних стратегій читання – діалогічного читання, драматургізації, аналізу персонажів або обговорення моральних питань – діти розвивають розуміння прочитаного та критичне мислення. Ведучий майстер-класу повинен пам’ятати, що від його інтерпретації залежить сприйняття твору дитиною, тому важливо читати виразно, використовуючи різні форми/види інтерпретації тексту. Під час читання тексту ведучий майстер-класу повинен тримати книгу так, щоб вона була повернута до дітей – таким чином розвивається їхнє усвідомлення симбіозу тексту та ілюстрацій.

Заключна частина майстер-класу дозволяє дітям опрацювати прочитаний

текст та засвоїти власне сприйняття оповіді через різні форми творчого вираження (малювання, письмо, акторська гра, танець, драматургізація або рухливі ігри). У заключній частині текст пов’язується з особистим досвідом дітей, роблячи його змістовним та близьким до їхнього світу.

ІНСТРУКЦІЇ

Поруч із назвою сценарію для кожного майстеркласу міститься чітко видима кнопка «ЗАВАНТАЖИТИ МАТЕРІАЛИ». Натиснувши її, ви завантажите всі необхідні додатки для проведення майстер-класу.

Стратегії читання На майстер-класах з читання для малюків застосовуються різні стратегії читання, тобто методи, прийоми та процедури читання, які впливатимуть на сприйняття тексту дитиною та розуміння прочитаного.

Стратегії читання можна розділити на:

• стратегії, пов’язані зі способом інтерпретації тексту – голос, мовлення, драматургізація; •

стратегії, пов’язані з іграми;

•

стратегії, пов’язані з творчою діяльністю.

Стратегії читання в інтерпретації тексту Для набуття раннього досвіду читання посередник виступає значущою фігурою між дитиною-читачем та ілюстрованою книжкою. У роботі з дітьми це може бути досвідчена доросла особа, яка читає текст дитині, знайомить її із сюжетом твору, а також вказує на зв’язок між написаним та намальованим. Стратегії читання передбачають різні методи, прийоми та способи читання, які читач використовує для інтерпретації, а також для опрацювання дитячих книг.

Виразне читання передбачає використання особою голосу як інструменту

для оживлення персонажа та атмосфери, тим самим стимулюючи увагу дитини, її розуміння і співпереживання сюжету. Ключовими елементами виразного читання є:

• інтонація та зміна тону – адаптація голосу до емоцій персонажів, драматичних моментів та ритму тексту;

• ритм і темп читання – уповільнення в напружені моменти, прискорення в динамічних сценах, паузи для акцентування уваги; • виокремлення ключових слів і фраз – щоб діти зрозуміли, які моменти в тексті є вирішальними для подальшої кульмінації події;

• імітація звуків та емоцій – імітація голосів персонажів, звуків природи, сміху, вигуків та інших звукових ефектів, що сприяють атмосферності оповіді; • мова тіла та міміка – використання рухів, міміки та зорового контакту для кращої передачі емоцій та значень тексту.

Стратегії читання в іграх

Ігри є потужним інструментом для заохочення читацьких навичок, оскільки дозволяють дітям сприймати текст через рух та ігрову діяльність. У рамках читацьких майстер-класів рухливі ігри можуть виконувати різні функції – від вступної мотивації, активного залучення дітей під час читання, до підсумкової перевірки розуміння тексту. Ігри, які можна проводити під час читацьких майстер-класів і які також були впроваджені на майстер-класах, перелічених у цьому посібнику, поділяються на: рухливі, музичні, логічні та драматургічні.

Рухливі ігри

Рухливі ігри можуть бути безпосередньо натхненні змістом книги, наприклад, імітування дій, згаданих в оповіданні (плавальні рухи в книзі «Момо і Лілі»), або відомі ігри можуть бути адаптовані та пристосовані до теми чи меседжів літературного твору. Наприклад, гру «день-ніч» можна модифікувати у формат «правда-неправда», під час якої діти реагують на твердження, пов’язані з прочитаним змістом, за допомогою руху. Гру «поламаний телефон» можна використовувати для передачі ключового меседжа або речення з книги, тим самим заохочуючи уважне слухання та запам’ятовування тексту. Такі види діяльності сприяють динаміці майстер-класу, дозволяючи дітям розвивати розуміння, аналітичне мислення та у цікавий спосіб пов’язувати літературний зміст із власним досвідом.

Музичні ігри

Музично-ритмічні ігри – це ефективний спосіб збагатити читання сенсорним досвідом, оскільки такі ігри заохочують дітей сприймати текст за посередництвом ритму, звуку і руху. Використання музики в роботі з літературними творами допомагає дітям відчути емоційні нюанси в тексті, пов’язати почуття персонажів з мелодією і таким чином поглибити своє розуміння оповіді.

Один зі способів використання музичних ігор – розпізнавання настрою персонажів за допомогою музики: дітям вмикають різні мелодії (повільні, швидкі, веселі чи сумні за тональністю) і дають завдання пов’язати кожну мелодію з почуттями персонажів оповіді. Ця діяльність сприяє розвитку емоційного інтелекту та розуміння невербальних сигналів у тексті.

Інший приклад – прослуховування пісні, пов’язаної з твором, після чого діти можуть виконувати рухи або танці, які зображають атмосферу та емоції оповіді. Ця діяльність допомагає дітям глибше зануритися у світ книги за допомогою фізичного вираження та пережити його по-іншому. Ритмічні ігри, такі як майстер-клас «Тапір у будь-якій формі», заохочують дітей слідувати ритму, одночасно поєднуючи рух, текст і мовлення.

Логічні ігри

Логічні ігри та діяльність ініціюють/покращують аналіз читання за допомогою різних логічних вправ і завдань, які розвивають здатність дітей розуміти текст, спрямовують увагу на деталі та заохочують до міркування. Один зі способів реалізації логічних ігор – це створення робочих аркушів на підставі літературного твору.

Завдання можуть включати:

• лабіринти, у яких дитина об’єднує персонажів з книги або веде персонажа з книги до певного місця; • завдання на з’єднання фігур або символів, що мають значення для оповіді; • домальовування – завдання, у яких дитині потрібно домалювати відсутню частину малюнка. Логічні ігри також можуть включати розв’язання загадок , тематично пов’язаних з твором, або складання головоломки, пов’язаної з темою оповіді – дитина складає головоломку, яка зображує персонажа, сцени або деталі з книги.

Асоціативні ігри також можуть бути важливою частиною майстер-класу, оскільки дозволяють дітям розгадати певний елемент оповіді, наприклад, головного героя чи важливий мотив, за допомогою сугестій та логічних зв’язків. Як приклад можна навести гру, натхненну майстер-класом «Я – єдиноріг!?», у якій діти ставлять запитання та поступово приходять до відповіді на питання, яка чарівна істота є головним героєм книги. .

Драматургічні ігри

Драматургічні ігри дозволяють дітям активно залучатися до літературного тексту, переживати оповідь з точки зору персонажів та розвивати емпатію, розуміння стосунків та емоцій. Цей тип гри заохочує творчість, усне висловлювання та впевненість у спілкуванні.

Драматургізація обраної вами сцени дозволяє дітям інтерпретувати персонажів, що полегшує їм розуміння того, що мотивує персонажів діяти певним чином. Це також розвиває здатність вербально висловлюватися. Діти розігрують вибрану сцену з книги, згадуючи діалоги персонажів, а ви можете зробити завдання ще цікавішим, забезпечивши дітей реквізитом, який певним чином пов’язаний з персонажами оповіді.

Інтерв’ю з персонажем – одна дитина бере на себе роль певного літературного персонажа, а інші діти ставлять йому запитання, виступаючи в ролі журналістів. Таким чином розвивається здатність висновувати та критично мислити. Бажано, щоб діти-журналісти мали реквізит у вигляді мікрофона, що заохочуватиме мотивацію до участі в діяльності.

Стратегії читання, пов’язані з творчою діяльністю

Творча діяльність у майстер-класах з читання дозволяє дітям пов’язувати літературний текст із власним досвідом за посередництвом візуального та творчого вираження. У закритому просторі, такому як книгарня, одним із критеріїв вибору діяльності є уникання створення великого безладу, але водночас залучання дітей та стимулювання їхньої уяви. Ось кілька прикладів таких заходів: Створення простих колажів: комбінуючи аркуші паперу (креповий папір, колажний папір, звичайний кольоровий папір, вирізки з газет та наліпки), діти створюють нові сцени з оповідання або власну версію обкладинки книги.

Завершення малюнків: дітям потрібно завершити сцену з книги, яка частково проілюстрована малюнком, або розфарбувати її. Ця діяльність привертає увагу дитини до деталей та сприяє розумінню сюжету, прикладом чого є творчі заняття на майстер-класі, натхненні книгою «Мама Му читає».

Розфарбовування дерев’яними та восковими олівцями: : діти ілюструють сцену або персонажа з книги, використовуючи дерев’яні або воскові олівці. Виготовлення виробів: за допомогою картону, паперу та клею діти виготовляють значки з мотивами з книги, персоналізовані браслети з іменем улюбленого персонажа або маленькі закладки; ці предмети нагадуватимуть їм про читання та майстер-клас.

Під час творчої діяльності важливо пам’ятати, що дітям слід спершу оголосити про завдання і лише після того роздати матеріали.

«МАМА МУ ЧИТАЄ» Авторка Юйя Вісландер Ілюстратор Свен Нордквіст Переклала зі шведської Світлана Тот Вік: 4-7 років Формат: 22 x 29 см Кількість сторінок: 36 Палітурка: тверда, повноколірна Азбука: кирилиця Рік видання: 2025 ISBN: 978-86-529-1338-1

В ілюстрованій книзі «Мама Му читає», сповненій гумору, дивних ситуацій та привабливих картинок, головна героїня після відвідування бібліотеки твердо вирішує навчитися читати. Доки решта корів пасуться на пасовищі, Мама Му відпочиває під деревом і насолоджується книгою. Чарівність читання перериває її друг Ворон, приголомшений відкриттям, що корова вміє читати. Дещо заздрісному Ворону подруга пояснює, наскільки цінні знання, які можна отримати завдяки читанню, і він вирішує написати власну книгу. Однак йому потрібна допомога, яку мама Му безкорисливо надасть. Дізнайтеся, чи напише Ворон свій шедевр і отримає Нобелівську премію з літератури. Юйя Вісландер (Стокгольм, 1944), ім’я при народженні Єрдіс Елізабет. У дитинстві мріяла вийти заміж за фермера, бо кожне літо проводила у бабусі на селі, в оточенні природи та корів. Згадує, що почала писати ще тоді. Її захоплює те, що росте та розвивається – рослини, діти та стосунки між людьми. Тепер мешкає за містом. Написала серію книг «Мама Му» разом зі своїм тодішнім чоловіком Тумасом Вісландером. Разом з ним писала та складала дитячі пісні, які досі співають у більшості шведських домівок.

Свен Нурдквіст (1946) – один із найвидатніших шведських ілюстраторів та дитячих письменників. Добре малював ще у підлітковому віці, проте кілька художніх шкіл відмовилося прийняти його для подальшого вдосконалення, тому закінчив архітектурний факультет. Однак не припинив малювати. З 1983 року, після перемоги в конкурсі дитячих книг, повністю присвятив себе написанню та ілюструванню дитячих творів. Дядько Петсон і кіт Фіндус, герої його книг, стали відомими в усьому світі, а натхнення для їхніх перших пригод Свен Нурдквіст знайшов, граючись зі своїми синами.

Світлана Тот (Нові-Сад, 1984) закінчила відділення скандинавської філології філологічного факультету Белградського університету, перекладає зі шведської мови з 2008 року. У її доробку популярні ілюстровані книжки Свена Нурдквіста про Петсона та Фіндуса, оповідання із серії «Мама Му», а також численні романи для учнів середньої школи («ГедвіГа», «Книга збігів», «Мистецтво надзвичайно низьких очікувань» тощо). Окрім дитячих книг, перекладає і романи сучасних шведських авторів, зокрема Агнес Лідбек, Лідії Сандгрен, Стіва Сем-Сандберга, Моніки Фагергольм, Йоганни Гольмстрем та Максима Григор’єва, а також поезію молодих поетів. Мешкає в Нові-Саді.

Важливість ілюстрованої книжки «Мама Му читає» для емоційного та соціального розвитку дітей Суть оповідання «Мама Му читає» полягає в зображенні різних ситуацій, у яких опиняється корова через бажання робити те, що любить і прагне. На початку твору, в бібліотеці, вона розмовляє з дівчинкою на ім’я Ліна, яка заохочує та підбадьорює її до опанування читання. Корову добре приймають, вона має гарний настрій і почувається дуже комфортно. Її впевненість у собі та задоволення зростають. Вона щаслива та надзвичайно пишається тим, що навчилася читати. У продовженні оповідання дитина дізнається, як змінюються почуття корови, коли вона опиняється в товаристві тих, хто її не підтримує, а саме корів з її стада та Ворона, який мешкає по сусідству. Корови вимагають, щоб вона поводилася за правилами, що діють у їхній групі, тому Мама Му боїться і приховує правду про себе, щоб уникнути осуду й ізоляції. Дискомфорт ситуації ще більше посилює Ворон, який критикує поведінку подруги. Якщо корови роблять це лише поглядом, то Ворон наголошує, що вона повинна дотримуватися правил, що діють для всіх у певній групі. Він каже їй: «Ти корова, Мамо Му. Корови не вміють читати книжок. Корови не повинні читати книжок!» Цей момент нелегкий для Мами Му, яка уособлює кожну людину, на яку тиснуть через її відмінність. Вона розгублена, налякана, сердита...

Після такого повороту в оповіданні допитливу дитину цікавить, що буде далі. Чи кине Мама Му читати? На радість дитини, корова не здається, тим самим демонструючи велику впевненість у собі. Вона переконує Ворона, як багато їй пропонує читання: «Якщо ти вмієш читати, то можеш дізнатися практично про все!» Завдяки такому гарному способу, в який корова пояснює Ворону, чому читання важливе для неї, їхні стосунки змінюються. Ворон стає учасником у спілкуванні та в подальшій спільній діяльності. У цій частині оповідання діти дізнаються про важливість відстоювання/захисту себе та того, що вони люблять. Завдяки такому спілкуванню корова демонструє високий рівень соціального інтелекту. Її готовність створювати приємну ситуацію навіть у ворожих соціальних контекстах вчить дитину, що кожен може керувати своїми емоціями та створювати хороший соціальний клімат. Живкиця Джорджевич, педагогиня

СЦЕНАРІЙ МАЙСТЕР-КЛАСУ «МАМА МУ ЧИТАЄ» Тривалість майстер-класу: 50 хвилин Необхідні ресурси: • макети дитячих книжок – роздрукуйте матеріали та підготуйте книжки згідно з інструкціями; • олівці кольорові – діти використовуватимуть їх, щоб розфарбувати ілюстрацію Мами Му та Ворона; • персонажі Мами Му та Ворона для тих, хто хоче ще більше збагатити заняття.

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ Вступна частина

Знайомство дітей із книгою, яку ми їм читатимемо, звертання особливої уваги на обкладинку. Запропоновані питання: Які тварини зображені на книзі? Чим відрізняються корова та ворон? Де вони живуть? Чи можете уявити собі, що ці тварини товаришують? Дізнаймося про їхні пригоди.

Центральна частина

Виразне читання ілюстрованої книжки зі зміною інтонації, особливо в тих частинах, які складають діалоги між Мамою Му та Вороном. Бажано підкреслити певні частини тексту (діалог, текст, написаний курсивом), а під час самого читання стежити за тим, щоб ілюстроване оповідання було здебільшого повернуте до дітей і вони могли бачити картинки. Далі йде бесіда про твір із дотриманням хронологічного перебігу дії в книзі. Орієнтовні питання: Куди ходила Мама Му на початку цього оповідання? Чи знаєте ви, що таке бібліотека? Чи відвідували ви її коли-небудь? Як Мама Му проводила там час? Куди вона пішла після цього? Чи сподобалося їй читати? Що Ворон думав про це? Що він зробив потому? Що він хотів написати в книзі? Що ви про це думаєте? Чи вдалося Ворону зрештою написати книгу? Покажімо йому, як це робиться.

Якщо дітям важко відповісти на яке-небудь із запитань, ведучому майстер-класу бажано повернутися до тієї частини оповідання, якої стосується запитання. Перечи-

туючи певну частину тексту або демонструючи ілюстрації, модератор майстер-класу допомагає дітям знайти відповідь.

Заключна частина

Ознайомлення дітей з поняттями «видавництво», «бібліотека», «книгарня». Можливий хід розмови:

Чи знаєте ви, як називається місце, де виготовляють книги? Як називається місце, де ми можемо позичити книгу? А як щодо місця, де ми можемо придбати книгу? Чим відрізняється книгарня від бібліотеки?

Ведучий майстер-класу пояснює дітям низку процедур створення книг, адаптованих до їхнього віку та компетенцій.

Спершу письменник пише книгу та надсилає її до видавництва. Видавництво перевіряє, чи все написано правильно. Письменник пише книгу, а ілюстратор збагачує її ілюстраціями або малюнками. Якщо письменник розмовляє іншою мовою, то спочатку перекладач повинен перекласти книгу мовою, якою ми розмовляємо. Після того виготовляються обкладинки книг, а потому книга друкується та надсилається до книгарень. Тепер час допомогти Воронові створити книгу.

Далі дітей знайомлять з частинами книги: передньою та задньою палітурками, корінцем та форзацом. Ведучий майстер-класу показує дітям частини книги та їхні назви на прикладі ілюстрованої книжки, яку вони прочитали. Ось можливий варіант бесіди:

«Кожна книга має передню та задню палітурки. На передніх палітурках завжди зазначається назва книги, зазвичай містяться малюнки персонажів або якийсь інший малюнок, пов’язаний з темою книги. Задні палітурки зазвичай вміщають короткий текст, який розповідає, про що книга.

Корінець книги – це частина обкладинки, яка тримає всі сторінки купи. На ньому завжди вказана назва книги. Форзац – це сторінки, які з’єднують обкладинки книги з її сторінками. Зазвичай він гарно ілюстрований мотивами, пов’язаними з книгою». Коли ми знайомимо дітей із заданими поняттями, по черзі виступають групи з трьох дітей. Кожна група отримує одну з книг із серії «Мама Му» і, згідно з інструкціями керівника майстер-класу, повинна продемонструвати певну частину книги: ФОРЗАЦ, ПЕРЕДНЯ ПАЛІТУРКА, НАЗВА, КОРІНЕЦЬ або ЗАДНЯ ПАЛІТУРКА. Доки одна група дітей показує певну частину книги, інші діти виступають у ролі «журі», яке разом з модератором майстер-класу оцінює правильність відповідей. Групи дітей виходять доти, доки не виступлять всі зацікавлені у цьому виді діяльності.

Після ознайомлення з частинами книги, беруться до її виготовлення. Дітям дається макет книги, на якому вони повинні розфарбувати обкладинку та форзац. На задній палітурці діти пишуть своє ім’я у відведеному місці, а керівник майстер-класу допомагає їм дописати дату та місце створення книги. Всередині книги вміщене завдання «Моя улюблена частина цього оповідання», яке дається на домашнє завдання, про що ми оголошуємо дітям, які повинні намалювати вдома свою улюблену сцену з оповідання «Мама Му читає».

Ви можете збагатити цей майстер-клас драматургізацією. Під час читання тексту, під час діалогів між Мамою Му та Вороном, ви можете використовувати моделі персонажів. Можете виготовити моделі, роздрукувавши ілюстрації персонажів, вирізавши їх та приклеївши на медичні шпателі.

«МОМО І ЛІЛІ» Авторка та ілюстраторка Катарина Мацурова Переклала зі словацької Славиця Маркович Вік: 2-4 роки Формат: 20,5 x 21 см Кількість сторінок: 32 Палітурка: тверда, повноколірна Азбука: кирилиця Рік видання: 2025 ISBN: 978-86-529-1357-2

Лілі дуже хотіла погратися, але не мала з ким. Одного разу вона несподівано отримала величезну та обліплену всілякими дивними наліпками посилку. Який сюрприз! Усередині посилки був Момо! Але хто такий Момо і звідки він узявся? Чи стане Момо другом Лілі?

У цій ніжній ілюстрованій книжці наймолодші читачі дізнаються, як Лілі завдяки незвичайній посилці усвідомила, що справжня краса дружби полягає в прийнятті інакшості. Книжку написала та проілюструвала словацька авторка Катарина Мацурова, а видало її видавництво «Креативний центр» у перекладі Славиці Маркович.

Книга ідеальна для наймолодших читачів завдяки своїй простій та зрозумілій оповіді про важливість дружби та толерантності, а також тому, що прославляє силу уяви та важливість гри. Вона також може надати підтримку юним читачам у миті, коли ті почуваються самотніми або сумними. Твір також підходить для читання вголос, що робить його чудовим вибором для спільного читання з батьками чи вихователями. Редакторка Славиця Маркович зазначає, що знайомство дитини з ілюстрованою книжкою часто є її першою зустріччю зі світом поза її безпосереднім оточенням. Завдяки книжкам з картинками дитина пізнає свої почуття чи переживання за посередництвом малюнків та простого тексту, і саме ця можливість стикнутися з близькими їй переживаннями через просту форму, побачити, відчути та зрозуміти їх, робить ілюстровану книжку безцінним інструментом у загальному розвитку дитини.

Катарина Мацурова народилася в 1983 році. Закінчила Академію образотворчого мистецтва у Братиславі за спеціальністю «графічний дизайн та ілюстрація». Під час навчання жила в Греції, Мексиці та Сполучених Штатах. Особливо цікавиться цифровою ілюстрацією, яку поєднує з традиційними художніми техніками. Окрім ілюстрації дитячих книжок, розробляє також дизайн поштових марок.

Славиця Маркович (Крушевац, 1967) закінчила відділення богемістики на філологічному факультеті у Белграді. Займається перекладами з чеської мови. Переклала дві збірки оповідань: «Курка у клубі» Ленки Прохаськової та «Прийди і спробуй» (вибірка сучасної чеської жіночої прози). З 1994 року працює редакторкою у «Креативному центрі», де підготувала до видання кілька творів видавництва словацькою мовою, призначених для дошкільнят. Славиця є ідейним творцем популярного видання «Пригоди», яке публікує твори наших найвідоміших дитячих письменників. Живе та працює в Белграді.

Момо та Лілі як ніжний інструмент для зростання, розуміння та слів Зазвичай читання своїм дітям залишаємо на кінець дня, коли всі обов’язки, що накладаються на нас нашим насиченим повсякденним життям, виконані. У цьому особливому ритуалі перегортання сторінок відбувається щось дуже важливе: ми об’єднуємося! Тобто читання – це не просто ознайомлення дітей зі словами та персонажами з книг. Це час, коли ми відкладаємо все інше, повністю присвячуємо себе дитині та, дивлячись у її допитливі очі, даємо їй зрозуміти: «Я тут! Ми вчимося, ростемо та мріємо разом».

Логопеди та інші фахівці, які працюють з дітьми і батьками, наголошують на тому, наскільки важливими є хвилини, проведені разом з ілюстрованою книжкою, для розвитку мовлення. А якщо врахувати, що таким чином дитина не лише вчиться вимовляти слова, але й розуміти, вживати та асоціювати їх з емоцією і людиною, що перед нею, то стає зрозуміло, що книжки з картинками відіграють незамінну роль у ранньому періоді і можуть бути дуже корисними для батьків.

Ілюстрована книжка «Момо та Лілі» – це чудовий приклад книги, з якою можна навчатися і рости. Її сила полягає в простоті. Завдяки коротким реченням, ніжним ритмам та теплим малюнкам діти вчаться розпізнавати, називати та розуміти навколишній світ. А що ще важливіше – вчаться розуміти інших.

Дівчинка Лілі отримує незвичайного друга – Момо. Він не знає, як грати в її ігри, не знає, як кидати м’яч, не вміє будувати піщаного замку, не має уявлення, як ховатися, але зрештою герої оповідання здогадалися, як можна гратися разом. Саме в цьому полягає справжня цінність цієї книги: вона показує, що зв’язок виникає не тому, що ми однакові, а тому, що ми намагаємося зрозуміти одне одного.

У логопедичному сенсі ілюстрована книжка «Момо та Лілі» містить усе, що має бути в книзі для найменших: просте мовлення, за яким дитина може стежити та розуміти, повторення, яке дає дитині впевненість, чіткі ілюстрації, що допомагають розумінню, дії, що заохочують до руху, жестів та мовлення, простір для акторської гри, імпровізації та сміху. Батьки часто запитують: «Що робити, коли дитина не хоче сидіти та слухати цілу оповідь?» І не мусить! Такі ілюстровані книжки читаються як тілом, так і рухами.

Іноді дитина просто гортатиме сторінки та розглядатиме картинки, наступного дня вказувати пальцем, а третього дня скаже: «Момо!» Повторення дуже важливе в роботі з дітьми: ті самі речення, ті самі сцени, ті самі картинки. Завдяки цим шаблонам дитина вчиться пов’язувати малюнки та слова, передбачати, що станеться, дізнаватися, як функціонують стосунки і як виражати себе по-своєму. Ось чому такі книги справді цінні. Вони не вимагають, щоб дитина знала все, а запрошують до участі. Дають їй можливість не досягати успіху в усьому з першої спроби,

а мати право не знати чогось, іноді пробувати кілька разів. Саме цього хочуть батьки: щоб дитина не здавалася, коли щось іде нелегко, а знаходила свій власний спосіб самовираження, спілкування та встановлення зв’язку.

Ця книга також нагадує нам, дорослим, що кожна дитина вчиться по-своєму. Наше завдання – бути поруч з нашою дитиною – спостерігати за нею, слухати та бути терплячими, пропонувати їй книгу, гру, надавати ніжний голос та підтримку. Діти вчаться говорити через стосунки, а ілюстровані книжки – один із найпрекрасніших інструментів, які допомагають нам будувати ці стосунки. Анна Пейович і Анна Живанович з команди логопедів «Заговори із легкістю»

СЦЕНАРІЙ МАЙСТЕР-КЛАСУ «МОМО І ЛІЛІ» Тривалість майстер-класу: 60 хвилин Необхідні ресурси: • клубок ниток – для плетіння павутини дружби у вступній частині; • браслети дружби –– можете завантажити модель браслета, натиснувши кнопку «ЗАВАНТАЖИТИ МАТЕРІАЛИ»; • наліпки – (будь-які наліпки, які діти використовуватимуть для декорування своїх браслетів); • скотч та ножиці – для склеювання браслетів.

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ Вступна частина Бажано, щоб під час майстер-класу діти сиділи в колі, якщо дозволяють умови приміщення. Ведучий майстер-класу представляється дітям, а потому повідомляє їм, що сьогодні вони читатимуть чудову ілюстровану книжку про дружбу. Імовірні питання для дітей: Що таке дружба?

Як звати вашого найкращого друга?

Чим ви найбільше любите займатися з ним?

Перш ніж почати читати цю книжку, нумо всі потоваришувати, сплівши павутину дружби.

Модератор встає і дає доручення дітям зробити те саме. Оголошує гру та знову каже дітям, що зараз вони всі разом сплетуть павутину дружби. Ведучий тримає початок нитки в одній руці, а клубок – в іншій. Представляється та передає клубок дитині на свій вибір. Завдання дитини – назвати своє ім'я вголос, взяти нитку, а потім передати решту клубка наступній дитині. Гра триває, доки всі діти не представляться.

Центральна частина Після завершення плетіння павутини дружби, ведучий змотує клубок і дякує дітям, які знову займають свої місця в колі. Модератор сідає так, щоб усі діти могли його бачити, і показує дітям обкладинки: «Сьогодні ми прочитаємо це цікаве оповідання про дружбу під назвою «Момо і Лілі». Під час читання, в тій частині тексту, яка стосується ігор, у які Момо та Лілі намагаються грати, ведучий і діти можуть імітувати їх рухом: кидання м'яча, будівництво вежі з кубиків, плавання. Після прочитання книги імовірні такі питання до дітей: Як звати дівчинку з книжки? Яку посилку вона отримала? Що в ній було? Що вона відчула, коли загледіла Момо? Чим хотіла з ним займатися? Чи вмів Момо грати в ті ігри, в які прагнула грати Лілі? Про які вміння Момо Лілі згодом дізналася? Що відчувала Лілі, коли Момо не вмів грати в її улюблені ігри? Як би ви почувалися, якби ваші друзі не вміли грати у ваші улюблені ігри? Що б ви вчинили? Що відбулося потім? У які ігри Лілі та Момо гралися і як? Як Момо зумів гойдатися, гратися з м'ячем і будувати вежу? Як закінчилася ця оповідь? Доки дітям ставлять запитання, книга обернена до них і розгорнута на тій частині оповідання, якої стосується запитання, щоб ілюстрації допомогли їм знайти відповідь. Водночас, такий спосіб опрацювання твору допомагає дітям поєднати та зрозуміти симбіоз тексту та ілюстрацій.

Заключна частина

У цьому сегменті діяльності дітям доноситься головний меседж твору:

«Лілі була дуже щасливою, бо їй вдалося навчитися бавитися з її другом Момо. Можливо, це було не так, як вона спочатку уявляла, але було весело, і обоє друзів почувалися щасливими та задоволеними». Далі йдуть творчі заняття, натхненні оповіданням.

«Чи знаєте ви, що сталося потім? На знак подяки Момо та Лілі виготовили одне для одного браслети дружби. Зробімо їх і ми».

Керівник майстер-класу каже дітям, що настав час виготовити власні браслети дружби. Важливо, щоб дітям спершу пояснили, як це зробити. Тільки потому модератор майстер-класу роздає їм матеріали, наголошуючи, що всі повинні почати клеїти одночасно. Дітям видаються вирізані картонні моделі браслетів, на які слід наклеїти різні наліпки. Коли діти закінчують наклеювати наліпки, керівник майстер-класу допомагає їм одягнути браслети: підходить до кожної дитини, натягає браслет їй на руку та заклеює кінці браслета скотчем.

Цей майстер-клас можна збагатити музичними іграми. Діти можуть слухати та танцювати парами під пісню «Є у світі одне королівство». Гру можна ускладнити, доручивши дітям танцювати під час музики та «завмирати», коли вона обривається.

«ТАПІР У БУДЬ-ЯКІЙ ФОРМІ» Автор та ілюстратор Якоб Мартін Стрід Переклав із данської Радош Косович Вік: 4-5, 6-7 років і для старшого віку Формат: 24,5 x 24,5 см Кількість сторінок: 70 Палітурка: тверда, повноколірна Азбука: кирилиця Рік видання: 2025 ISBN: 978-86-529-1349-7

Книга «Тапір у будь-якій формі» починається зі, здавалося б, звичайного святкування дня народження, де, окрім подарунків, повітряних кульок, ювіляра та друзів, бачимо і жменю солодощів... Однак свято незабаром перетворюється на низку неймовірних ситуацій, у яких кілька друзів намагаються допомогти тапіру, який так переборщив з усіма цими солодощами, що просто спотворився. З’ївши шість шматочків торта, сім булочок з варенням, половину торта у формі чоловічка та 100 цукерок, тапір прямує до своїх друзів, щоб приєднатися до них у грі в хованки, але зрештою змушений вести боротьбу з гравітацією, геометрією і боротьбу зі своєю особистою ідентичністю. Він перетворюється на куб, потім призму, циліндр і конус... Далі набуває форми млинця, після цього – додекаедра, а тоді знову повертається до форми конуса, тільки цього разу в пастці. Протягом усього цього часу друзі намагаються перетворити його та повернути з нефігуральної до старої доброї тапірової форми. «Доки ми сміємося з тапірових трансформацій та саркастичних зауважень про несподіванки, в які він потрапляє, доки радіємо креативним рішенням, які постійно вигадують здивовані, але – мусимо визнати – радісні друзі тапіра, ми також постійно отримуємо важливі меседжі, які Стрід пише та малює для нас між рядків та картинок. Це ідеї, що формують основу здорового дитинства та важливі для розвитку людини протягом усього життя меседжі про прийняття, адаптацію, соціалізацію та належність, меседжі про дружбу в її справжній, найчистішій формі», – наголошує редакторка книги Катарина Плазинич. Якоб Мартін Стрід (Копенгаген, 1972) розпочав свою кар’єру як ілюстратор коміксів у данській щоденній газеті «Політика». Його бунтівний, дотепний та поетичний дух продовжував розвиватися в дитячих книгах, які швидко завоювали увагу данської аудиторії та дітей у всьому світі. Якоб отримав кілька нагород, найзначнішими з яких є премія за ілюстрацію Міністерства культури Данії та національна премія «The Crown Prince Couple’s Culture Prize» (Культурна премія подружжя кронпринців). Його книга «Неймовірна історія про Велет-Грушку» була адаптована для анімаційного фільму, прем’єра якого відбулася в Данії у 2017 році, а наша публіка побачила його на 46-му Фесті у 2018 році в рамках дитячої програми «Фестич».

Радош Косович (Белград, 1984) закінчив відділення скандинавської філології філологічного факультету Белградського університету, а згодом здобув ступінь магістра скандинавської літератури в Норвегії, в Агдерському університеті. Переклав з норвезької мови прозові твори низки авторів, таких як Ерленд Лу, Юстейн Гордер, Ю Несбьо, Єнс Б’єрнебу, Вігдіс Юрт, Лін Ульман, Марія Пар та інших. Перекладав поезію Туни Геднебе, Чішті Блом та Йона Фоссе, п’єси Генріка Ібсена та Йона Фоссе, а також філософські есеї Еспена Гаммера та Лаша Свенсена. В його доробку і переклади з данської мови прозових творів багатьох відомих письменників, зокрема Карен Бліксен, Віллі Серенсена, Якоба Мартіна Стріда та інших. Радош Косович є лауреатом премії імені Мілоша Н. Джурича за 2015 рік за переклад роману Мерете Лінстрем «Декілька днів з історії тиші», премії імені Олександра І. Спасича за переклад книги «Філософія свободи» Лаша Свенсена, а також премії імені Ніколи Трайковича за 2019 рік за збірку поезій «Собака та ангел» Йона Фоссе. Живе та працює в Белграді.

Важливість гумору в дитячих книгах

Ви коли-небудь були ідеальним кубом чи усіченим конусом? Можливо, трапецією чи п’ятикутною призмою? Якщо ні, «Тапір у будь-якій формі» – це книга для вас! Якщо так – тим більше ця книга для вас! У пригоди «Тапіра у будь-якій формі» легко та просто потрапити: маленький, а точніше, вели-и-икий тапір дуже схожий на людину за мовленням та характеристиками. Близький до дитини у всьому, що любить куштувати, і в тому, що любить грати в хованки зі своїми друзями-тваринками – цього достатньо, щоб юний читач уявив себе одним із персонажів цієї книги, учасником їхньої гри та пережив досить незвичайний день.

У цей день головний сюжет оповідання обертається навколо дивовижно кумедної події: тапір спершу перетворюється на куб, після чого намагається повернутися до своєї первісної форми. Із розгортанням оповіді, сторінки все більше наповнюються різноманітними перетвореннями головного героя – на одній із них він одночасно є млинцем, пірамідою, тором, кулею, зигзагоподібним прямокутним паралелепіпедом і додекаедром!

У цьому захопливому оповіданні відомого данського письменника Якоба Мартіна Стріда гумор займає особливе місце. Дуже швидко помічаєш багату наявністю різних механізмів – лінгвістичних та візуальних – які викликають посмішку у читача. Винахідливі спроби тваринок повернути тапіру його первісний вигляд призводять до комічних ситуацій, у яких вони обережно та ніжно котять свого друга по траві, притискають столом, розчавлюють матрацом, кидають у вазу...

Однак, схоже, що в цій оповіді переважає гумор, заснований на характеристиках персонажа: той різновид сміху викликаний на самому початку оповідання перебільшенням (гіперболою), і наш тапір буквально падає зі стільця, бо на свій день народження з’їв шість шматочків торта, сім булочок з варенням, пів пирога та сто цукерок, і все це з п’ятьма горнятками какао з вершками! Ми з посмішкою на вустах полюбимо тапіра з усіма його недоліками: нас не відштовхуватиме ні його висока думка про себе («Я нічого не роблю наполовину», – каже він, перетворившись на ідеальний куб), ні його вередування (навіть

коли він стане циліндром, головне, щоб хтось подав йому напій, щоб він освіжився), ні його важкі життєві турботи («Я їду на море через тиждень, тож не можу у такому вигляді показатися на пляжі!»). Ба навпаки: знайомлячись з екзотичним героєм цієї книги, стежачи за його словами та діями, ми маємо можливість подивитися на власні думки та поведінку збоку, wу кумедному дзеркалі – кожен з нас іноді трохи тапір, чи не так? Володимир Вукоманович-Растегорац, письменник та літературний критик

СЦЕНАРІЙ МАЙСТЕР-КЛАСУ «ТАПІР У БУДЬ-ЯКІЙ ФОРМІ»

Тривалість майстер-класу: 60 хвилин Необхідні ресурси: • малюнок тапіра – використовується у вступній частині заняття, щоб діти зрозуміли значення слова та збагатили й розширили свої знання про тваринний світ; • фігури – використовуються в останній частині заняття для ритмічної гри; • правила ритмічної гри – використовуються в останній частині заняття, коли дітям пояснюються правила ритмічної гри; • скотч – для приклеювання фігур та правил ритмічної гри; • ножиці – для обрізання скотчу, який буде використаний для приклеювання.

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ Вступна частина

Після того, як керівник майстер-класу представиться дітям, він демонструє їм книгу, яку читатимуть разом, і озвучує її назву: «Тапір у всіх формах». Припускається, що діти не знають, хто такий тапір, тому ведучий майстер-класу знайомить їх з характеристиками тварини, показуючи малюнок і повідомляючи: «Тапір – це вид тварини, яка живе в Південній Америці. Ось як він виглядає (керівник майстер-класу показує малюнок), має маленький хобот. Цікаво те, що тапіри – справжні гурмани. Один тапір з’їдає майже 30 кілограмів рослин за один день, а найбільшими ласощами для них є фрукти – манго, гуаява, а іноді й банани.

У цій книзі, яку ми читатимемо сьогодні, тапір не лише багато їсть, але й постійно змінює форми!»

Центральна частина

Керівник майстер-класу каже дітям, що вони також гратимуть у гру під назвою «Стань тапіром». Діти отримують завдання скласти руками форму трикутника, квадрата та кола.

Залежно від простору, в якому проводиться майстер-клас, діти можуть використовувати свої тіла для створення геометричних тіл – куба, кулі...

Після гри, метою якої є сприяння динаміці майстер-класу, ведучий майстер-класу читає книгу, показуючи її дітям та наголошуючи на певних частинах – наприклад, на грі персонажів у хованки та рахуванні, – або змінюючи інтонацію під час діалогу між персонажами Після читання відбувається обговорення прочитаного: Куди пішов наш тапір? У кого був день народження? Що робив тапір на дні народження? Скільки усього з’їв? У що грали гості на дні народження? Де сховався тапір? Що з ним тоді сталося? Чому він не помістився в коробку? Яких форм набував тапір? Хто допоміг тапіру набувати інших форм? Як йому допомагали? Що робили? Як тапір тоді почувався? Чи сподобалась вам ця оповідь? Чи щось у ній вас розсмішило? Що саме? Ставлячи запитання ведучий, демонструє сторінки книги, яких стосуються запитання.

Заключна частина

Після читання ведучий говорить дітям, що за кожною фігурою закріплюється певний звук. «Перед нами коло, квадрат і трикутник. До кожної з цих фігур ми прив’язали один рух». Ведучий показує дітям папір із правилами гри (підготовлений у форматі pdf), доки їх пояснює. На папері є символи: коло – це плескання в долоні, квадрат – це тупання ногами по підлозі, а трикутник – це поцілунок. Модератор демонструє дітям рухи, називаючи їх та пояснюючи, а потім каже дітям, що вони гратимуть за допомогою фігур: «Коли ми бачимо коло, плескаємо в долоні, коли бачимо трикутник – імітуємо поцілунок, а коли бачимо квадрат – тупаємо ногами. Я приклею ці фігури в певному порядку. Наше завдання – дивитися на фігури і видавати звуки, про які домовились». Ведучий приклеює ілюстрації геометричних фігур у місці, видимому для дітей. Спершу він сам демонструє дітям, як вони гратимуть у заданій послідовності, а потім каже дітям встати разом та спробувати. Доки діти імітують узгоджені рухи, керівник майстер-класу вказує на фігури пальцем і підкреслює дітям, яка фігура наступна, доки діти не засвоять правила. Якщо дітям це цікаво, ведучий може змінювати порядок фігур, доки дитячий інтерес триває.

Якщо дітям здається гра в останній частині майстер-класу особливо цікавою, ведучий майстер-класу може збагатити її, додавши нову фігуру (наприклад, прямокутник) та визначивши новий рух для заданої фігури. Ведучий майстер-класу також може підготувати для дітей робочі аркуші із завданням з’єднати однакові фігури або завдання із симетрією – домалювати другу частину заданої фігури.

«ЧИ Ж ТО Я ЄДИНОРІГ?» Авторка Джудітта Кампелло Ілюстратор Матіа Черато

Переклала з італійської Мір’яна Попов-Слєпчевич Вік: 6-7, 8-9 років

Формат: 14 x 18 см

Кількість сторінок: 36

Обкладинка: м’яка, повноколірна Азбука: кирилиця

Рік видання: 2025

ISBN: 978-86-529-1353-4 Оповідання «Чи ж то я єдиноріг?» розповідає про ідентичність та формування впевненості в собі.

Біля підніжжя рожевих гір живе Корнеліус, кінь із рогом на лобі... Зачекай, зачекай... Це звичайний кінь чи якийсь незвичніший? Агов, та це ж не кінь, а справжнісінький гарний єдиноріг із крилами!

Читаючи про маленького коня, який гадав, що з ним щось не так, читачі-початківці стежитимуть за Корнеліусом у його подорожі самоприйняття, сміливості та відкриття своєї унікальності.

Історія милого єдинорога, який намагається зрозуміти, чим відрізняється від інших коней, розказана з теплотою та з потрібною дозою гумору, що є унікальним для серії «Крок за кроком». Ця зворушлива ілюстрована книжка показує дітям, що бути відмінним від інших – це нормально, і що саме те, що відрізняє і вирізняє нас, може бути тим, що зводить нас на ноги. Ніжна та натхненна історія Джудітти Кампелло, вчительки літератури та ведучої майстер-класів для дітей з вадами розвитку, нагадує нам, як важливо вірити в себе – навіть коли ми відчуваємо, що не належимо до певного кола. Сторінки цієї книги прикрашені грайливими ілюстраціями у веселих барвах від блискучого ілюстратора Матії Черато, який творчо оживляє героїв оповіді. «Чи ж то я єдиноріг?» – це ідеальна книга для дітей, які тільки починають читати, а також для всіх тих, хто мріє, ставить запитання про себе та навколишній світ, і хто іноді відчуває, що він не такий, як усі.

Книга є частиною серії «Крок за кроком розвиваємо навичку читання».

Джудітта Кампелло народилася в 1987 році та живе в Італії, в муніципалітеті Варезе. Закінчила відділення літературознавства Міланського державного університету та отримала ступінь магістра класичної літератури. Окрім письменництва, Джудітта Кампелло вчителює та організовує літературні майстер-класи для дітей і молоді в школах, бібліотеках і книгарнях. Проводить і майстер-класи з гончарства для дітей з вадами розвитку. Матіа Черато народився в 2003 році в Куне. Вивчав ілюстрацію в Європейському інституті дизайну в Турині. Через вісім місяців після закінчення навчання отримав першу ілюстраторську роботу. Живе в Турині, а коли не малює, грає в баскетбол, подорожує світом і катається на лижах в Альпах.

Мір’яна Попов-Слєпчевич (Белград, 1951) – викладачка італійської мови. Закінчила відділення італійської мови та літератури на філологічному факультеті Белградського університету. Все своє трудове життя була перекладачкою з італійської та англійської мов в інформаційному агентстві «Tanjug». Працювала редакторкою та перекладачкою у видавництві «Evro book», а з 2009 року співпрацює з «Креативним центром». Серед її численних перекладів з італійської та англійської мов виділяються книги із серії «Чого очікувати...», «Аліса, Іва», «Маленькі дослідники», а також романи «Крижаний хлопчик», «Торгівець снігом» та багато інших. Живе і працює в Белграді.

Стимулювання самостійного читання у дітей! Як нам може допомогти книга «Чи ж то я єдиноріг?» Набуття навичок раннього читання – це поступовий процес, для батьків він часто є тривалим. Як і у випадку з прививанням багатьох інших навичок дітям, тут ключовими є терпеливість та підтримка дорослих. Розбиймо це батьківське завдання на кілька менших кроків. По-перше, коли дитина насправді починає вчитися читати? Чи тоді, коли вивчає перші літери, складає склад чи коротке слово? Насправді процес починається значно раніше. Читання народжується в мить, коли малюк, сидячи на колінах у батьків, розглядає барвисті малюнки в ілюстрованій книжці та помічає незвичайні знаки, яким дорослі надають значення. Ось чому важливо, щоб книги були частиною світу дитини змалечку.

Із часом дитина зацікавиться цими знаками та почне їх називати. Хоча може почати розпізнавати окремі літери рано, знадобиться багато часу, перш ніж вона зможе прочитати довше слово та зрозуміти його значення. Процес повільний, склад за складом. Дитина може отримувати задоволення від гри «На літеру, на літеру...», але їй може бути важко розпізнати всі звуки в якомусь простому слові. Батьки іноді бентежаться або хвилюються, коли дитина «читає» літери в слові, але не розуміє, про яке слово йдеться. Це пояснюється тим, що опанування читання – це складний процес, що включає багато менших кроків, кожен з яких дуже важливий.

Яке головне завдання батьків у цей період? Виходячи з професійного та батьківського досвіду, я б сказала, що йдеться про те, щоб допомогти дитині не зненавидіти читання, перш ніж вона його опанує. Чим довше читання залишається грою, тим швидше досягається рівень впевненого читача. Заохочуймо дитину, хвалімо її та граймося з нею з літерами та словами. Читання прийде спонтанно, часто тоді, коли ми найменше цього очікуємо.

Коли дитина робить свої перші кроки в читанні, як і коли вчиться ходити, падіння та невпевненість неминучі. Тоді стає складно знайти потрібну книгу. А саме, існує розбіжність між тим, що дитина може зрозуміти, коли дорослий читає їй, і тим, що вона може прочитати самостійно. Дитина здатна стежити за складнішими оповідями, але коли читає сама, то стикається з простими реченнями, які часто не є особливо цікавими.

Саме тут допомагає видання «Крок за кроком розвиваємо навички читання», видане «Креативним центром», і особливо книга «Чи ж то я єдиноріг?». Авторові та його команді вдалося написати текст, який легко читається та дуже цікавий. Надрукований великим шрифтом, речення короткі, переважно з короткими словами, а зав’язка оповідання дотепна та емоційна. Головний герой, кінь із рогом, проходить шлях до самопізнання, під час якого те, що він спочатку сприймав як недолік, стає його чеснотою. Таким чином, читач-початківець з невеличкою допомогою батьків або навіть самостійно має можливість прочитати книгу, яка його справді цікавить. І це чудово. Книга прочитана! Це сильна мотивація для наступної спроби, бо ніщо так не мотивує, як успіх. Роль батьків на цьому не закінчується. Книга – це завжди привід для бесіди. Батьки поруч, щоб слухати, ставити запитання та відкривати теми. Таким чином, читання стає не лише навичкою, а й можливістю для спілкування, дослідження та спільного навчання. Коли дитина перебуває в товаристві дорослого, який з цікавістю стежить за її поступом, книги стають місцем зустрічей, а читання – спільною подорожжю. Марина Віденович, психологиня

СЦЕНАРІЙ МАЙСТЕР-КЛАСУ «ЧИ Ж ТО Я ЄДИНОРІГ?» Тривалість майстер-класу: 60 хвилин Необхідні ресурси:

• гра в асоціації – за допомогою якої діти вгадуватимуть головного героя цієї оповіді; відповіді слід додатково закрити папером, і розкривати лише тоді, коли діти відгадають або коли їм слід сказати відповідь; : • гра з літерами – за допомогою неї діти у вступній частині майстер-класу відгадуватимуть, яка корнеліус незвичайна тварина; • розмальовка – діти розфарбують та прикрасять корнеліуса; • єдиноріг – додатковий елемент, який послужить для додаткової гри; • кольорові олівці, якими діти розфарбують корнеліуса в іншій грі; • маркер, яким керівник майстер-класу писатиме літери в грі в літери у вступній частині;

• скотч, за допомогою якого керівник майстер-класу прикріплюватиме завдання, що виконуються у фронтальній формі роботи (гра в асоціації та гра в літери); • ножиці – для обрізання скотчу.

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ Вступна частина

Представившись, керівник майстер-класу говорить дітям, що сьогодні вони читатимуть книгу про незвичайну істоту. Але для того, щоб діти відгадати, про яку істоту йдеться, діти повинні зіграти в гру в асоціації. Гра в асоціації складається з чотирьох слів, пов’язаних зі словом єдиноріг: магія, крила, кінь та ріг. Керівник майстер-класу розміщує приклад гри в асоціації на видному для дітей місці, а потім читає їм слово за словом. Рекомендується, щоб під час цієї гри ведучий мотивував дітей вгадувати поняття, наголошуючи на певних словах, роблячи паузи перед розкриттям наступного слова, карикатуруючи та імітуючи схвильованого ведучого. «Ця гра приховує головного персонажа нашої книги! Щоб його відгадати, потрібно добре напружити мізки (ведучий та діти імітують дію), а потім до-о-о-о-обре нагострити вуха (ведучий та діти імітують дію). Я зачитаю вам слова, пов’язані з головним героєм книги, а ви маєте вгадати, хто це!» Якщо діти швидко відгадають відповідь, можна продовжити тривалість гри, запитуючи їх, чому і як задані слова пов’язані з відповіддю «ЄДИНОРІГ».

Центральна частина

Ведучий читає книгу дітям і під час читання звертає увагу на моменти в тексті, які є ключовими для сюжету, особливо на епізоді про те, що сталося з єдинорогом, який через свій ріг не бачив нічого перед собою. Після прочитання відбувається обговорення оповіді. Імовірні запитання для обговорення: Як звали єдинорога з цієї оповіді? Що у нього на голові? Що він відчуває при цьому? Що з ним сталося, коли через свій ріг він не побачив, куди йде? Де він опинився? Чи знаєте ви, хто такий броненосець? Пояснюємо незнайоме слово, описуючи та вказуючи на ілюстрацію згаданого поняття в книзі. Що сталося з ним у печері броненосця? Кого побачив Корнеліус, коли поглянув у небо? Що йому сказали? І що сталося потім? Як закінчилася ця оповідь?

Заключна частина Після прочитання книги керівник майстер-класу повторює меседж твору:

«Коли Корнеліус прийняв себе та всі свої особливості, він відкрив для себе нові можливості, які ніколи б йому не спали на гадку! Зовсім непогано бути відмінним від інших».

Після цього модератор майстер-класу демонструє дітям останні сторінки книги, на яких містяться різні завдання, які Корнеліус підготував для них. Діти працюватимуть над першим та другим завданнями з книги під час майстер-класу.

Використовуючи підготовлений документ, ведучий майстер-класу за допомогою дітей розкриває потрібне поняття в завданні. «Наше завдання – написати тут потрібні літери. Нам потрібно переглянути картинки, сказати, що на ній зображено, а потім з’ясувати перший звук у цьому слові».

Керівник майстер-класу розміщує підготовлений документ із завданням так, щоб усі діти його могли бачити, а потім вказує пальцем на малюнок, поняття на якому названо першим, і ставить питання: «Що зображено на цьому малюнку? Нумо разом його назвати? Який перший звук ми вимовляємо, коли хочемо сказати це слово?»

У цих заняттях з передчитання важливо, щоб ведучий наголошував на потрібному звуку: початковому, середньому чи кінцевому, вимовляючи його голосніше або подовжуючи його вимову (Р-р-р-р, Г-г-г-г, Є-є-є-є).

Коли ведучий і діти виявляють початковий звук певного поняття, модератор правильно пише літеру (записуючи графему згори донизу) у відведеному місці, а потім разом з дітьми вимовляє нове отримане поняття.

Після з’ясування поняття всі діти отримують роздрукований аркуш паперу з першим завданням з книги – діти повинні розфарбувати та прикрасити Корнеліуса.

Під час спільного завдання в заключній частині заняття та після того, як діти з’ясують потрібне поняття, керівник майстер-класу може провести гру перед читанням: Тупнімо стільки разів, скільки звуків у цьому слові. Заспіваймо перший звук цього слова. Складімо пальчиками останній звук цього слова. Після прочитання та обговорення тексту, у центральній частині заняття можна пограти в музичну гру, щоб заохотити впевненість у собі та самосвідомість. Завдання дітей – передати одне одному зображення єдинорога, доки грає музика. Коли музика обривається, дитина, у якої опинився малюнок єдинорога, повинна сказати, що робить його особливим, або назвати рису, яку вона б особливо виділила. Бажано, щоб керівник майстер-класу зробив це першим і таким чином показав приклад дітям.

«ПРИНЦЕСА-ЯБЛУКО» Авторка Франческа Лаццарато

Ілюстраторка Франческа Карабеллі

Переклала з італійської Мір’яна Попов-Слєпчевич Вік: 8-9 років

Формат: 14 x 18 см

Кількість сторінок: 36

Обкладинка: м’яка, повноколірна Азбука: латиниця

Рік видання: 2025

ISBN: 978-86-529-1356-5

Ця оригінальна, дотепна та символічна казка незвичним чином розповідає про любов, терпець та прийняття інакшості. Замість типової принцеси на світ народжується червоне яблуко – чарівне, тихе та замкнуте, але повне життя. Оповідь починається зі смутку бездітної королівської пари, продовжується низкою несподіваних ситуацій, у яких плід стає головним героєм, а любов, вірність та наполегливість надають повного сенсу новоствореним незвичайним стосункам між яблуком та принцом.

У цій казці магія міститься не лише в чаклунстві відьми, яка розуміється на співвідношенні складників суміші зілля для зачаклованих яблук та порошку для поранених дівчат, але й у людях із чистим серцем – принці, який терпляче чекає, та слузі, який піклується. Меседж, який Франческа Лаццарато, авторка цієї казки, сповненої гумору та тепла, надсилає, – глибокий, хоч і поданий в легкому та чуйному стилі: деякі речі в житті потребують часу, турботи та віри. Любити не означає змінювати кохану людину, а берегти її такою, якою вона є – навіть якщо вона схожа на… яблуко.

Книга призначена передовсім для дітей віком від восьми років, тобто тих, хто тільки знайомиться з латиничною азбукою. Вона не вимоглива та створена таким чином, щоб восьмирічна дитина могла самостійно прочитати її всього за 10 хвилин. Але ця книга неодмінно сподобається молодшим дітям, які вподобають барвисті ілюстрації Франчески Карабеллі, ця незвичайна казка викличе посмішки і у старших – батьків, бабусь, дідусів та всіх тих, хто вірить, що всередині кожного з нас живе дивна, тиха, але надзвичайна принцеса, яка тільки й чекає свого моменту, щоб розквітнути. Після прочитання цієї оповіді, як і всіх інших з цього видання, дитина може розважитися різними завданнями, викладеними в додатку «Читання-забавляння». З їхньою допомогою читачі-початківці зможуть перевірити своє розуміння прочитаного тексту, а також потренуватися писати літери.

Франческа Лаццарато народилася 1947 року та живе в Римі. Упродовж багатьох років працювала бібліотекаркою, а потім у видавничій справі – редакторкою видань для дітей та молоді. Готувала до друку численні антології народних казок, перекладала десятки книг для дітей та написала численні есеї з дитячої літератури. Франческа Карабеллі народилася 1969 року. Живе та працює в Римі. Після закінчення відділення сучасної літератури розпочала свою мистецьку кар’єру. Пройшла кілька курсів з ілюстрації в Міжнародній художній школі в Сармедео та почала займатися анімацією. Співпрацює з багатьма видавництвами в Італії, а її вужчою спеціалізацією є книги для школярів.

Заохочення самостійного читання у дітей Одне з найважливіших завдань учителя — навчити дітей читати самостійно. Проте справжній успіх – це коли діти щиро закохуються в книгу. Ми прагнемо вірити, що робимо у це свій невеличкий внесок. Звісно, це непростий шлях. Опанування техніки читання – кропітка праця, тому цілком природно, що чимало дітей спочатку відчуває спротив.

Щоб допомогти дітям подолати труднощі на старті, ми використовуємо різні хитрощі. Заохочуємо їх і хвалимо кожні зусилля, яких вони докладають. Створюємо натхненне середовище. Пропонуємо їм різний контент для читання. Написи на стінах та інших предметах у класі, різні прості інструкції, поєднані з малюнками, короткі математичні завдання, в яких повторюються подібні умови, ідеально підходять для невпевнених у собі читачів-початківців. Ми пропонуємо їм короткі ілюстровані тексти, комікси. Діти, як доведено, найбільше люблять кумедні тексти, ті, в яких відбувається щось незвичайне, несподіване та безглузде. Саме тому ми стараємося, щоб таких текстів було якомога більше.

Приємно бачити сяюче обличчя дитини, яка успішно та з розумінням вперше читає перші слова та речення. І коли та сама дитина може сказати, що прочитала всю книгу, це подія, яка заслуговує на справжнє маленьке свято. Книги із серії «Крок за кроком розвиваємо навички читання», видані «Креативним центром», надають юним читачам можливість зробити це дуже швидко після опанування основ. Невеличкі за розміром, яскраво ілюстровані, ці книги ідеально вписуються у світ читачів-початківців. «Принцеса-Яблуко» належить до серії «10 хвилин для оповіді» і призначена для дітей, які вже опанували основи читання кирилиці. У цій книзі використовуються друковані латиничні літери. Книг такого формату небагато, зважаючи на те, що ті, які надруковані латиничною абеткою, зазвичай значно довші, і можуть налякати або навіть відлякати читачів-початківців.

Книгу написала Франческа Лаццарато, а доповнили її веселі ілюстрації Франчески Карабеллі. Історія Принцеси-Яблука починається та розвивається, як і багато казок, вже відомих дітям.

Особливою та чарівною цю казку робить більш сучасний, гумористичний підхід, який дозволяє дітям почуватися ближчими до персонажів. Принцеса у формі яблука сидить сама у своїй кімнаті цілими днями, «бо не може бігати та створювати проблеми, як це роблять діти», – каже авторка. А після виконання заклинання принцеса виходить з розрізаного яблука, «вся в пластирах, але все одно вродлива». Як і інші книги цієї серії, ця супроводжується коротким дидактичним матеріалом. За допомогою гри та розв’язання завдань діти доводять собі, що зрозуміли прочитане, і це є невеличкою винагородою.

Я впевнена, що для багатьох майбутніх читачів ця книга стане кроком у ГЛважливим АВНИ ЈУ оволодінні технікою читання і стане ключем, який відімкне чарівні двері,НАті,К за якими БАЈК криється той чудовий світ, про існування якого ми – пристрасні читачі –Е захоплено їм розповідаємо. Зориця Нобл, учителька

СЦЕНАРІЙ МАЙСТЕР-КЛАСУ «ПРИНЦЕСА-ЯБЛУКО»

Тривалість майстер-класу: 45 хвилин Необхідні ресурси:

ДОБРИ ЛИКОВИ

• плакат для гри в кросворд — використовується у вступній частині майстер-класу; • флеш-картки — використовуються в центральній частині майстер-класу; • ілюстрація яблука – для заключної частини заняття; • маркер, скотч, ножиці – для приклеювання флеш-карток та завдань у вступній та центральній частинах заняття; • олівці – для заключної частини заняття.

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ

ГЛАВНИ ЈУНАК БАЈКЕ

ДОБРИ ЛИКОВИ

Вступна частина У вступній частині заняття модератор знайомить дітей з книгою, яку їм читатиме, демонструючи їм обкладинку, коментуючи її, а потім ознайомлюючи з правилами гри, яка відбуватиметься далі. Дітям дається завдання знайти незвичайний предмет, згаданий в оповіданні, за допомогою кросворду.

Центральна частина

Після прочитання оповідання модератор ставить дітям запитання:

Як починається ця книга? Чи знаєте ви інші книжки, які починаються так само? Який тип оповідей так починається? Як ми їх називаємо?

Ці запитання служать для пов’язування книги «Принцеса-Яблуко» з казкою як літературним жанром.

Що король і королева зробили з яблуком? Де його зберігали? Як вони з ним поводилися? Які дивовижні речі сталися з яблуком? Хто це бачив? Що сталося далі? Чи хотів король віддати свою дочку? Що зробив принц? Що сталося, коли почалася війна? Як мати принца перехитрила вартового? Що сталося, коли вона увійшла до кімнати, де було яблуко? Хто допоміг Принцесі-Яблуко? Яким чином допоміг? Що сталося далі? Чим закінчилася ця оповідь? Ведучий нагадує дітям, що на початку обговорення цієї книги вони згадували казки. Нумо перевірити спорідненість цієї оповіді з казкою! Ведучий починає гру із флеш-картками, приклеюючи або розміщуючи 5 флеш-карток на столі перед дітьми, залежно від особливостей приміщення. Перша картка: ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ КАЗКИ Друга картка: ПОЗИТИВНІ ПЕРСОНАЖІ Третя картка: НЕГАТИВНІ ПЕРСОНАЖІ Четверта картка: ПЕРЕВТІЛЕННЯ П’ята картка: ПОМІЧНИК

Керівник майстер-класу демонструє дітям решту флеш-карток із зображенням персонажів казки (або роздає їх дітям, залежно від розміру групи) та розсортовує кожну картку за заданими критеріями на п’ять великих карток. Крім того, доцільно провести аналогію з іншими казками, ставлячи запитання на кшталт: «Якщо головна героїня тут – Принцеса-Яблуко, то хто головна героїня у «Білосніжці та семи гномах»?», «Хто допоміг Білосніжці, як вартовий допоміг Принцесі-Яблуко?»

Заключна частина У заключній частині майстер-класу керівник запитує дітей про їхні враження:

«Чи сподобалася вам ця книга? Яка частина була для вас найцікавішою? Що вас здивувало?»

Після цього дітям роздаються аркуші паперу з ілюстрацією яблука, яке має зображати обличчя принцеси. Діти отримують завдання домалювати інші частини її обличчя, волосся та її корону.

«РОБОТ З ЛІСУ» Автор Жауме Копонс

Ілюстраторка Ліліана Фортунь Переклала Єлена Петанович Вік: 6-7, 8-9 років

Формат: 15,5 x 21,5 см

Кількість сторінок: 72

Палітурка: тверда, повноколірна Азбука: кирилиця

Рік видання: 2025

ISBN: 978-86-529-1378-7

Видавництво «Креативний центр» представляє нове видання, призначене для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку – комікс «Робот з лісу». Головний герой цієї захопливої історії – Бітмакс, милий робот, який завдяки двом друзям отримує нову можливість займатися тим, що він найбільше любить, – допомагати іншим.

У Блакитному лісі феї, чужопланетяни та інші незвичайні істоти живуть у гармонії із зайцем Гамлетом, дикими кабанами Діогеном і Галілеєм, лисицею Джоплін, вовчицею Кафкою та іншими тваринами. Їхнє повсякденне життя зміниться із приходом нового мешканця лісу... Відпочиваючи на камені біля дороги, ведмідь Вагнер та мишеня Мус помічають, як щось випадає з вантажівки, заповненої мотлохом. Мус, який раніше мешкав у місті, впізнає маленького домашнього робота. Але зламаного! Вагнер і Мус вирішують його полагодити. Але що подумають інші лісові мешканці про новачка? Перше враження, яке він справляє, не найкраще – одні вважають його дивним, інші бояться та не довіряють йому, а треті не впевнені, чи впишеться він у їхнє товариство...

Однак незабаром Бітмакс отримує шанс проявити себе в дії. Після того, як маленький вовк Борис безслідно зникає, весь ліс вирушає на пошуки, а робот вирішує шукати його там, куди інші майже ніколи не ходять – у місті. Чи вдасться сміливий план Бітмакса, і чи приймуть мешканці Блакитного лісу свого нового сусіда?

Живописні та цікаві сцени, розписані яскравими барвами, та незвичайні герої з ще більш незвичними іменами швидко завойовують увагу та симпатії читачів. В основі оповіді лежать такі важливі теми, як толерантність, інакшість, союзництво, турбота про природу та важливість переробки відходів. Батькам сподобається читати цю книгу разом зі своїми дітьми, а учні молодшого шкільного віку зможуть прочитати комікс самостійно. «Робот з лісу» – це більше, ніж комікс – це оповідь, яка заохочує до емпатії, підбадьорює дітей приймати інших і не здаватись, чинячи добрі справи.

Жауме Копонс (Барселона, 1966) – сценарист іспанської версії «Вулиці Сезам» (TВE) та творець численних відомих іспанських телесеріалів для дітей. Пише пісні, джингли та рекламні ролики для телебачення. Видав понад 40 романів для дітей та молоді. Його відомі книжкові серії «Агус & Монстри» та «Бітмакс & Кo» були перекладені більш ніж 25 мовами та розійшлися мільйонними тиражами. Ліліана Фортунь (Барселона, 1976) ілюструє та анімує свої малюнки. Окрім роботи над анімаційними фільмами, оформлює альбоми та музичні кліпи, а також створює фантастичні світи своїм олівцем.

Єлена Петанович (Белград, 1977), перекладачка та філологиня, з 2007 року займається літературним перекладом з каталонської мови. Переклала деякі з найважливіших творів класичної та сучасної каталонської літератури: романи Нарциса Ольєра «Метелик», «Пілар Прим і Божевілля», «Вибрані вірші» Хуана Сальваторе Папасейто, «Вибрані оповідання» Мерсе Родореди та «Перемелене життя» Катарини Альберт, романи «Скрипка з Аушвіца» Марії Анхелес Англади, «Коли я співаю, гори танцюють» Ірени Сола, «Крижаний брат» Алісії Копф та інші твори. Разом зі своїм чоловіком Пау Борі переклала «Проклятий двір» Іво Андрича каталонською мовою та «Школу безбожності» Олександра Тишми іспанською. Живе та працює в Іспанії.

Досліджуємо світу з товариством з Блакитного лісу

Коли дитина виходить зі звичного та захищеного сімейного середовища і приєднується до якоїсь групи, вона неминуче починає «випробовувати» вже наявні та розвивати нові соціальні навички. Як би батьки не хотіли полегшити дітям дорослішання та розвиток, вони не можуть заздалегідь підготувати їх до всіх складних переживань, та й діти не можуть засвоїти таких уроків. У соціальному розвитку немає простих запитань і відповідей. Гарною підготовкою може послужити заохочення до розвитку цінностей і навичок шляхом створення для дитини умов, за яких вона думає, ставить запитання, досліджує, знаходить рішення. Ретельно підібрані книги, незалежно від того, чи читають їх дітям дорослі, чи діти читають самі, надають можливість заохочувати розвиток. Комікс «Робот з лісу» підходить для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, а саме для того періоду, коли діти починають шукати своє місце в групі однолітків. У зворушливій історії про дружбу незвичних героїв багато меседжів та уроків часом висловлені прямо: добро повертається добром (саме так Бітмакс вирішив стати роботом-помічником!); усі заслуговують бодай на один шанс; упередження ускладнюють ситуацію; корисно почути різні думки; як вписатися в незнайоме товариство; у нових і важливих ситуаціях людина може відчувати тремтіння; що робити, якщо суспільство тебе не приймає; найпростіший спосіб вирішити проблему – це домовитися; потрібно вміти просити про допомогу (як у однолітків, так і у дорослих), а також здогадуватися, коли хтось потрапив у біду, та допомагати йому;

життя разом можливе навіть тоді, коли ми зовсім різні; кожен має якісь виняткові здібності і їх потрібно проявляти; святкувати, коли успішно щось завершуєш; не ламай – лагодь... і багато-багато інших – залежно від того, який виклик у розвитку стоїть перед юним читачем тієї миті! Із перенесенням дії в ліс та представленням персонажів-тварин цей комікс дає нагоду повести бесіду про збереження довкілля (ліс – це чийсь дім, чи не так?) та важливість і можливості переробки відходів (головний герой цього коміксу створений з викинутого шматка металу), хоча це не головні ідеї. Подібні теми, ймовірно, відкриються самі по собі, оскільки часто вони є центром інтересу дітей цього віку (тварини та їхня поведінка, середовище існування, їжа...), а те, що цікавить нас, значно легше засвоюється та надовго запам’ятовується. Комікс поділено на розділи, які підкреслюють певні теми, а чудові, яскраво забарвлені ілюстрації дозволяють зрозуміти оповідь навіть менш досвідченому читачеві. І нарешті – а про це йшлося на початку – імена персонажів – це можливість відкрити двері до нових світів. Хто такий Вагнер? А Гамлет? А що таке Ірландія? Тут дорослі мають важливе завдання заохочувати молодь до досліджень та допомагати їм у цьому. Можливо, знайшовши цікавий текст, фільм, комікс, ілюстровану книжку... Читання історії про Бітмакса, доброго робота з Блакитного лісу, може справді допомогти юним читачам легше знаходити спільну мову з іншими!

СЦЕНАРІЙ МАЙСТЕР-КЛАСУ «РОБОТ З ЛІСУ»

Біляна Михайлович, психологиня

Тривалість майстер-класу: 45 хвилин Необхідні ресурси: • пазли з роботом бітмаксом – використовуються у вступній частині, коли діти збирають фігурку робота; • силует для пазлів, за допомогою якого діти легше збиратимуть пазли; • коробка або контейнер, з якого діти витягуватимуть бітмаксові фрази; • аркушики паперу з бітмаксовими фразами – використовуються в драматургічній грі; • реквізити на паличках для маскування.

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ Вступна частина

У вступній частині цього майстер-класу ведучий представляє дітям книгу, оголошує її назву та показує їм обкладинку. Як, на вашу думку, робот потрапив до лісу? Яким чином?

Після прослуховування та обмірковування дитячих відповідей, модератор майстер-класу зачитує уривок з книги, де діти відгадують, як робот потрапив до лісу (сторінки 10-11). Після прочитання та зазначання, що Багнер та Мус знайшли зламаного та пошкодженого робота, організовується гра-складання.

Керівник майстер-класу ділить дітей на кілька груп, залежно від кількості малюків, присутніх на майстер-класі. Кожна група отримує пазли з роботом та силует робота. Силует робота служить візуальним орієнтиром для дітей під час складання пазлів. Коли діти закінчують складати пазли, показують їх ведучому майстер-класу, який пізніше повідомляє дітям, що це Бітмакс, робот з лісу.

Центральна частина

Ведучий розповідає дітям, що Бітмакс – це робот-помічник, і що він завжди дуже радо допомагає кожному мешканцеві лісу. Проте одного разу маленького вовка помилково перевезли з лісу до будівлі муніципалітету, і тоді Бітмакс та його друзі вирушили в рятувальну місію. «Подивімося, як все минуло!» Ведучий читає дітям розділ «МІСТО» і стежить за чіткістю та виразністю читання, використовує жести та різноманітну міміку, а також рухи. Бажано пальцем стежити за частиною тексту, яку він читає в певний момент. Після цього організовується гра «Стань і ти Бітмаксом». Діти витягають певні фрази з коробки та вимовляють їх, розігруючи уривчасту мову робота, розбиваючи слова на склади та імітуючи роботів.

Заключна частина

Після цього ми згадуємо, як Бітмакс та його друзі покинули місцевість. Потому керівник майстер-класу знову ділить дітей на групи (це можуть бути ті ж групи, що й під час складання пазлів). Перша група обирає дитину зі своєї групи на роль Муса, друга група обирає дитину на роль Вагнера, третя група обирає Бітмакса, а четверта — маленького Вовка. Ведучий майстер-класу дає дітям інструкції щодо гри, яка відбувається далі.

А саме, кожна група дітей отримує різні реквізити: окуляри, краватки-метелики, вуса на паличках. Завдання дітей у групі – «замаскувати» Бітмакса та його друзів, як ті маскувалися, виходячи зі своєї місцевості. Якщо дітям ця гра буде цікава, можна повторити її кілька разів.

У гру в маскування можна зіграти, вибравши нових дітей персонажами з оповіді або заохотивши дітей обмінятися реквізитами між групами.

«СЛОНИ З П’ЯТОГО ПОВЕРХУ» Авторка Штефані Шнайдер Ілюстраторка Астрід Ген

Переклала з німецької Ольга Лазич Вік: 6-7, 8-9 років

Формат: 15 x 19 см

Кількість сторінок: 32

Обкладинка: м’яка, повноколірна Азбука: кирилиця

Рік видання: 2025

ISBN: 978-86-529-1361-9

Можете собі уявити, що відбувається, коли у звичайний тихий будинок, заселений старими буркотунами та поодинокими книжковими молями, оселяються дещо незвичні та галасливі мешканці? Тоді відбувається справжній землетрус! Але не лише від ваги кроків нових пожильців чи шуму, який вони створюють, розпаковуючи речі та звикаючи до нових стін, а й від трусіння, спричиненого страхами, упередженнями і, зрештою, важливими змінами.

У цій ніжній, дотепній та фантазійній історії знайомимося з допитливою та самотньою дівчиною Ліною, яка давно прагне товариства. Її світ здебільшого наповнений тишею татових навушників, стриманістю, яку її сусіди називають домашнім порядком, а іноді й грою в м’яч перед будинком або на кухні – коли тато так захоплений Моцартом у своїх вухах і книгами перед своїми очима, що не бачить, чим Ліна займається.

Лінине прагнення товариства, гри, когось, хто її почує та побачить, отримує шанс задовольнитися лише тоді, коли в будинку оселяються нові сусіди... А нові сусіди не просто нові, але й... можна сказати... незвичні сусіди... Це СЛОНИ – найсправжнісінькі слони з ароматним сіном, піднятими хоботами та гучним ревом, зі своєю сором’язливістю, великими серцями та дивними манерами. А що найважливіше – ще й слоненята, охочі до забав. Штефані Шнайдер, авторка цієї милої ілюстрованої книжки, розмістила слонів у багатоквартирному будинку не лише для того, щоб розсмішити та розважити

наймолодших читачів. Вона майстерно й символічно представила повсюдне явище нетерпимості до інших

і важливість зміни вкорінених упереджень. Письменниця показала нам дитячу відкритість до того, хто відрізняється від нас, на відміну від строгих дорослих, яким екзотичне та відмінне від нас видається загрозливим та застрашливим. Історія, що супроводжується яскравими ілюстраціями Астрід Ген, поступово переходить від комічних інтонацій до зворушливих: доки старші сусіди бурчать, бояться, критикують та обурюються, малюки Ліна, Бо та Кім швидко знаходять спільну мову та починають будувати дещо цінне – справжню дружбу. У веселому й грайливому дусі ця історія розповідає нам, що гучне не означає страшне, що відмінне від нас не означає неприйнятне, а невідоме та нове не означає, що воно нам загрожує і його слід відкинути. Авторка говорить нам, що справжні зміни починаються не тоді, коли ми бурчимо від гніву, ховаючись за власними дверима, а коли робимо перший крок і сміливо стукаємо в чужі двері, шукаючи те, чого нам бракує – навіть якщо це дружба.

Ця книга неодмінно сподобається дітям, бо вони впізнають себе в Ліні. Однак вона також сподобається батькам, бо нагадає їм, що іноді потрібно зняти навушники та почути стукіт і скрип, дитячий сміх і їхні потреби. А можливо, іноді навіть слоняче сурмлення перед дверима, що може зробити їхнє життя багатшим і красивішим. Штефані Шнайдер народилася в 1972 році. Закінчила факультет образотворчих мистецтв у Брауншвейзі. Працювала в школі, а з 2004 року пише радіоп’єси та дитячі книги. Вона живе з чоловіком та двома доньками в Ганновері.

Астрід Ген народилася в 1950 році в Аахені. Вивчала візуальні комунікації та працювала арт-директоркою, а також дизайнеркою-фрілансеркою та ілюстраторкою. Протягом кількох років займається виключно ілюструванням книг, і найбільше їй подобається працювати над дитячими книгами. Проілюструвала велику кількість дитячих книжок. Живе з родиною в Гамбурзі.

Ольга Лазич (Белград, 1968) закінчила відділення германістики філологічного факультету Белградського університету. Після завершення навчання жила і працювала в Празі та Мюнхені, провела 12 років в Італії та Бразилії з чоловіком і донькою. Працювала в Міністерстві закордонних справ, у Генеральному консульстві Республіки Сербія в Мюнхені, перекладачкою в «Політиці» та була співробітницею Інституту Гете в Белграді. Усно перекладала в державних установах, фондах та приватних компаніях. Вільно володіє німецькою, французькою, італійською, португальською та англійською мовами. Живе та працює в Белграді.

Толерантність у дитячих книжках: приклад ілюстрованої книжки «Слони з п’ятого поверху» Як бібліотекарка, яка майже два десятиліття щодня читає з дітьми, розмовляє з батьками та прислухається до потреб громади, можу сказати, що книги, які звеличують такі цінності, як толерантність, відкритість та прийняття, більш ніж вітаються. Вони необхідні. Не як інструмент виховання, а як простір для порозуміння, діалогу та розвитку емоційного інтелекту. У суспільстві, в якому діти часто стикаються з відмінностями – культурними, мовними, соціальними чи особистісними – важливо запропонувати їм інструменти, які допоможуть ці відмінності зрозуміти, прийняти та розпізнати в них багатство, а не загрозу. Одним з найефективніших інструментів є книги. А як мають виглядати ці книги? Дидактичним оповідям, які чомусь навчають, важко знайти шлях до дитячих сердець без емоцій та літературних цінностей. Ось чому надзвичайно важливо представляти ці теми за допомогою гарних історій, які спонукають до роздумів, але водночас розважають, дивують та пробуджують уяву. Діти беруть до рук книжки не для того, щоб із них чомусь навчитися, а радше щоб знайти історію, гру, емоцію, пригоду. Тому важливі теми слід опрацьовувати за допомогою теплих, дотепних, а часом і абсурдних оповідань, тих, що викликають сміх, але й змушують замислитися.

Одним із таких прикладів є ілюстрована книжка «Слони з п’ятого поверху» авторки Стефані Шнайдер, видана «Креативним центром». Сімейство слонів переїжджає до будинку. Здавалося б, комічна ситуація стає відправною точкою для постановки глибокого та важливого питання: як ми реагуємо на щось, що відрізняється від нас і до чого ми не звикли? На основі абсурдного та гумористичного антуражу відкриваються теми про те, як дорослі формують думки дітей та чи має дитина право на власну думку. Доки дорослі мешканці реагують з обуренням та страхом, самотня дівчинка Ліна, прагнуча товариства та ігор, вирішує познайомитися зі своїми новими сусідами. Підходить до нових мешканців зі здоровою цікавістю та без упереджень і показує, яким повинен бути підхід до того, хто відрізняється від нас – без страху, без осуду, з чистим серцем та гостинністю. Спонтанність Ліни руйнує стіни, які дорослі вже заходилися вибудовувати. Саме в цій дитячій перспективі, яка долає упередження, полягає сила цієї оповіді. Ліна радіє відмінностям, які існують між нею та її новими сусідами, але усвідомлює й те, що їх об’єднує – любов до бананів, футболу та домашніх тварин. Слони в цій оповіді – не випадковий вибір – вони є символом відмінності, а також приводом для сміху та бесіди. Саме в цій незвичності полягає їхня сила: м’яко відкривати важливі теми.

Бібліотекарі знають, як важливо систематично працювати над заохоченням толерантності за допомогою книг. Саме тому ми плануємо запустити програму під назвою «Не в своїй тарілці», яка об’єднає бібліотеки по всій Сербії для спільної місії – активно обговорювати книги та ілюстровані книжки, що стосуються відмінності, прийняття і розвитку емпатії у дітей. Наразі розробляється рекомендований список творів, і «Слони з п’ятого поверху» безумовно будуть однією з ключових книг у цьому списку.

Такі книги не лише збагачують бібліотечний фонд та програми читання, але й формують усю культуру дорослішання – культуру відкритості, поваги та розуміння. Тому не вагаймося читати такі історії з дітьми – історії, які вчать їх дивитися на світ широко розплющеними очима та з відкритим серцем.

СЦЕНАРІЙ МАЙСТЕР-КЛАСУ «СЛОНИ З П’ЯТОГО ПОВЕРХУ»

Ясна Бркич, дитяча бібліотекарка

Тривалість майстер-класу: 45 хвилин Необхідні ресурси: • картки для гри в пантоміму – використовуються у вступній частині як засіб мотивації дітей до прослуховування оповідання; • маркер для запису дитячих відповідей – використовується під час гри-прогнозування, доки ведучий майстер-класу записує дитячі відповіді; • ілюстрація будинку, в якому живуть слони – використовується для запису дитячих відповідей під час гри-прогнозування; • пакети для заморожування – для імітації звуку води у звуковій грі під час центральної частини заняття. • аркуші із ілюстраціями тварин – використовується у заключній частині заняття; • кольорові олівці та маркери – використовуються для розфарбовування у заключній частині заняття.

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ Вступна частина

У вступній частині майстер-класу граємо з дітьми в пантоміму. У коробці на аркушиках паперу містяться малюнки різних диких і свійських тварин. Одна дитина з групи виймає аркуш паперу та імітує задану тварину. Гра повторюється доти, доки в коробці є аркуші або доки діти зацікавлені нею.

Групи дітей різняться між собою, як і їхні інтереси, навички чи потреби. Слухайте групу та ніколи не дотримуйтесь плану будь-якою ціною. Якщо ви бачите, що діти неспокійні, що їхня увага знижується і що вони починають розмовляти між собою, не звертаючи уваги на того, хто імітує тварину, саме час ввести певну динаміку та перейти до наступного етапу. «Одна з тварин, яких ми імітували, — це головна зірка ілюстрованої книжки, яку ми читатимемо. Подивімося, що це за тварина!» Демонструємо дітям обкладинку книжки та оголошуємо її назву, а тоді починаємо читати книжку.

Центральна частина Читаємо книгу до 16-ої сторінки, а потім граємо з дітьми в гру-прогнозування.

Цей тип розмовної гри з дітьми надзвичайно корисний, оскільки малюки пов’язують причини та наслідки, розвивають логічне та критичне мислення, і він не вимагає великих приготувань з точки зору матеріалів та ресурсів для дітей, і дуже корисний для виконання під час майстер-класів. Гра-прогнозування проводиться таким чином: діти повинні відгадати хід подій або описати, як вони уявляють певний фрагмент. Пропонуємо дітям заплющити очі та уявити, як виглядає квартира слонів. Чим вона відрізняється від їхніх квартир, що там, без сумніву, є, а чого ніколи не повинно бути. Дозволяємо дітям помовчати хвилину-дві та уявити. Під час цього процесу дітям можна ввімкнути музику, щоб допомогти зосередитися.

Коли діти закінчать витворювати у своїй уяві сцени, на плакаті з ілюстрацією будинку, в якому мешкають слони, керівник майстер-класу обводить маркером поверх, на якому розташована їхня квартира, а потім записує дитячі ідеї. Наприклад, «у слонів високі стелі, трава замість килима, на полицях повно арахісу...»

Коли все це занотовано, переходимо до обговорення прочитаного: Хто оселився в Ліниному будинку? Як відреагували інші сусіди? Чим, на вашу думку, можуть їм заважати, нові мешканці будинку? Які звуки долинають з їхньої квартири? Це момент, коли починається звукова гра, у якій діти використовують свої тіла або різні предмети для створення звуків. Імітуємо звуки пересування слона по квартирі, гупаючи ногами по підлозі. А як було б, якби замість слонів у цій квартирі мешкали дятли? Як вони поводяться? Які видають звуки? Звук дятла імітується постукуванням рукою по твердій поверхні. Як ви гадаєте, які звуки долинали б із квартири на п’ятому поверсі, якби там жили дельфіни?

Звук дельфінів імітується голосом, а потім ми нагадуємо дітям, що дельфінам потрібна вода, тому ми імітуємо звук дзюрчання води шарудінням пакетів.

Заключна частина

Наприкінці майстер-класу розповідаємо дітям, що слони, якими б галасливими не були, врятували Ліну. Здійнявши галас, вони привернули увагу її батька, який замкнув квартиру і не почув, що дівчинка повернулася додому. «Тепер спробуймо оселити інших тварин у будівлю».

Ділимо дітей на чотири групи: жираф, ведмідь, кит, анаконда. Діти отримують аркуш паперу з ілюстрацією тварини, до якої належить їхня група. Завдання дітей – намалювати будинок або будівлю навколо моделі тварини та оселити її.

Такий вид діяльності, пов’язаної з малюванням, значно корисніший для розвитку творчості, винахідливості та уяви, ніж просто дати дитині чистий аркуш паперу та очікувати, що вона створить малюнок від початку о кінця.

«МАЛЕНЬКЕ КОРОЛІВСТВО ПРИНЦЕСИ АУРЕЛІЇ» Авторка Роксана Єнджієвська-Врубель Ілюстраторка Йона Юнг

Переклала з польської Анджелія Йочич Формат: 20,5 x 26,5 см

Кількість сторінок: 112 Палітурка: тверда Азбука: кирилиця

Рік видання: 2025

ISBN: 978-86-529-1381-7

В оригінальній та захопливій книзі «Маленьке королівство принцеси Аурелії» Роксана Єнджієвська-Врубель, відома польська письменниця та лауреатка численних літературних премій, запрошує нас у незвичайну заплутану казку, яка з гумором показує, що королівство (включно з нашим власним) не обов’язково має бути таким, яким ми його уявляли та очікували, чи подібним до тих, про які ми читали досі.

За допомогою різноманітних пригод, сповнених несподіваних поворотів та кумедних діалогів, найчастіше приправлених любов’ю, Аурелія відкриває для себе, що означає бути справжньою принцесою – тією, яка вміє слухати, розуміти, керувати та любити. Тією, яка несе відповідальність за інших і за себе. Тією, яка знає, що страхи не сильніші за любов, що королівство – це не точка на карті, а стан душі та серця. Тією, хто особистим прикладом демонструє, що королева найвеличніша тоді, коли вирішує ніколи не зраджувати того, що любить. Ця неймовірно кумедна та продумана казка руйнує звичні шаблони, до того ж, розсмішить малюків, збагатить батьків додатковими знаннями та натхненням для важливих бесід з їхніми дітьми. Виходячи за рамки шаблонів, у які найчастіше потрапляють казки, авторка з певної метапозиції надає найвищу цінність цій книжці, критикуючи певні явища в сучасному суспільстві та торкаючись таких тем, як свобода, відповідальність, лідерство, жіноча емансипація, індивідуальність і послідовність на противагу звичаям та умовностям.

Роксана Єнджієвська-Врубель народилася в Гданську в 1969 році. Письменниця, сценаристка, авторка текстів для театральних вистав, радіопостановок та підручників, здобула ступінь доктора літератури. Лавреатка численних національних та міжнародних літературних премій, зокрема премії імені Корнеля Макушинського «Кома і крапка» (2009, 2017, 2019), а також премії «Книга року 2024», обраної польською секцією Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги. Її книги входять до Золотого списку фонду «АВСХХІ – Вся Польща читає дітям», до Списку скарбів Музею дитячої книги, а також до каталогу найкращих дитячих книг для «White Ravens», виданого Міжнародною бібліотекою для дітей та юнацтва в Мюнхені. За заслуги у сфері культури нагороджена медаллю «Gloria Artis».

Йона Юнг народилася в 1967 році. Закінчила відділення живопису та графіки на факультеті образотворчих мистецтв у Гданську. Оформлює та ілюструє книги, іноді пише оповідання, пісеньки та вірші, і не лише для дітей. Її авторська книга «Ліла та Чудовисько з шафи» отримала визнання на конкурсі «Pro Bologna» та була номінована польською секцією Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги на премію «Книга року» у 2004 році. Книги з її ілюстраціями були визнані найкращими дитячими книгами на конкурсі «Кома і крапка» у 2009 та 2019 роках. Йона Юнг має двох синів, кота та невеличкий город. Любить створювати щось із нічого. Анджелія Йочич народилася в Белграді в 1963 році. Перекладає з англійської та польської мов. У її доробку понад шістдесят книг, більшість з яких – для дітей. Має понад тридцятирічний досвід в неформальній освіті, займається творчими процесами та драматургічними стратегіями у викладанні і працює з дітьми, молоддю і педагогами. Анджелія є головою правління «OCD CEDEUM» (Центру драми в освіті та мистецтві), співавторкою, авторкою та фасилітаторкою драматургічних майстер-класів у міжнародних та вітчизняних проєктах на перетині мистецтва й освіти. Живе та працює в Белграді.

Антиказка про розумну дівчинку

Надзвичайна книга польської письменниці Роксани Єнджієвської-Врубель «Маленьке королівство принцеси Аврелії» – це правильний вибір для читачів молодшого шкільного віку, а також для всіх нас, дорослих. Легко уявити собі хорошу, сучасну школу, в якій цю казку читають учням та обговорюють з ними теми і мотиви, які так майстерно та досвідчено вплетені в цей текст. Хоч твір містить багато елементів казки, оповідь, розказана авторкою, насправді є тонким критичним аналізом стереотипів та ситуацій, характерних для цього літературного жанру та присутніх у сучасному споживацькому світі, який в останні десятиліття переживає більш чи менш помітний процес ретрадиціоналізації.

Як і в усіх казках, тут ми опиняємося в невизначеному місці дії, але замість стереотипного початку (колись давно жив/жила один/одна...), початковий образ рамкової історії дуже типовий для життя сучасних дітей. Надійшов подарунок: невідомо, хто його надіслав, його принесли не батьки, друзі чи хтось із близьких. Швидше за все, доставлена замовлена іграшка («Temu»? «Amazon»? «Shopster»?), супроводжувана цидулкою, що нагадує згенеровані маркетингові повідомлення: «Дорога Ауреліє,

люб’язно повідомляємо тобі, що від сьогодні ти принцеса. Розпакуй своє королівство та прав ним мудро».

Як і в будь-якій грі, від дитини очікують польоту уяви, проте вже у вступній сцені звучить гостра іронія. У барвистий та ароматний папір загорнутий замок, і авторка стверджує: замок і життя принцеси — це все, чого мають прагнути дівчатка. У світі, в якому всі дівчатка носять рожеве, а хлопчики – блакитне, і навіть популярні шоколадні батончики, в комплект яких входять іграшки, поділяються на ті, що для хлопчиків, і ті, що для дівчаток (бо іграшки адаптовані, як кажуть продавчині та експерти з програмованого маркетингу), дівчаткам змалечку нав’язуються готові соціальні ролі.

Саме тому їм продають пластикові тіари, золоті корони та тюлеві сукні, в яких вони будуть схожі на принцес. Але світ наших та дитячих мрій, якими б запрограмованими вони не були, не гармонійний.

Замок, що перед Аурелією, має все, чого ми очікуємо від замку, але не можемо поміститися в нього, розміри не відповідають. У світ принців і принцес потрапляємо дивом, а виходимо – з пробудженням, про що читач дізнається наприкінці, адже авторка обирає очікуваний сюжетний каркас. Приміщення, які нам сняться, недоступні, ми можемо потрапити в них лише завдяки чарівному спрею, який усіх нас зрівнює.

Оповідачка місцями прямо наголошує на іронічному ставленні до особливостей казки як жанру, але передусім, для того, щоб показати готовність розумної та самобутньої дівчинки Аврелії не погоджуватися на кліше і те, що визначене заздалегідь. Вовк не злий, дракон не ворог. Придворним це прийняти важче, ніж дівчинці. Мабуть, найкращим елементом дестереотипізації в цій антиказці є відьма Яга. Навіть у сучасному досвіді старій жінці приписується потворність; старість – це ганьба, особливо для жінки, бо вона не може слідувати імперативу вічної молодості та краси. Ця стара не відьма і не зла. Розумна дівчинка усвідомлює це одразу, бо несвідомо щохвилини чинить опір упередженням. Їй вдається змінити світ навколо себе та створити королівство, яке не є відображенням фантазій Mattel та Disney. Це світ, у якому кожен може жити красиво та пристойно, і кожен робить те, що найбільше любить і найкраще вміє, саме так, як колись бажала Аурелія. У тому світі принцесі не потрібно перебувати у вежі замку та чекати на принца, бо «всі принцеси мають чекати». Вона створює свій власний світ і своє власне життя. Читаючи книгу «Маленьке королівство принцеси Аурелії», дівчатка, а чому б і не хлопчики, навчаться, що не варто погоджуватися на незручні та неприємні «найкрасивіші сукні у світі», і що радість можуть принести гумові чоботи, усвідомлення землі, рослин, які ми садимо, або горнятка чаю зі спеціального чайника, який ми отримали від когось, хто зумів нас вислухати. Ружица Мар'янович, професор сербської мови та літератури

СЦЕНАРІЙ МАЙСТЕР-КЛАСУ «МАЛЕНЬКЕ КОРОЛІВСТВО ПРИНЦЕСИ АУРЕЛІЇ» Тривалість майстер-класу: 45 хвилин Необхідні ресурси:

• лист – використовується у вступній частині майстер-класу; • список запитань для дітей – питання ставляться під час гри, пов’язаної з еліксиром гармонійності; • скринька з запитаннями – використовується під час гри, пов’язаної з еліксиром гармонійності; • пляшка з розпилювачем – використовується як еліксир гармонійності в центральній частині заняття; • ілюстрація королівства – використовується в заключній частині заняття; • кольорові олівці – використовуються в заключній частині заняття.

Малецко краљевство принц

езе Аурелије

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ Вступна частина На початку майстер-класу модератор повідомляє дітям, що вони познайомляться з дівчинкою Аурелією, яка отримала незвичайний пакет та ще більш незвичайного листа.

Далі починається гра в отримання листа. Діти шикуються в паровозик, і лист подорожує з хвоста до голови паровозика – малюки передають його один одному над головами. За сигналом ведучого (плескання в долоні) діти починають передавати листа один одному, протягаючи між ногами. Коли лист досягає першої дитини у паровозику, вона передає його модератору, який читає дітям текст листа.

Коли ми намагаємося мотивувати дітей прослухати історію від початку до кінця, робимо це, використовуючи один мотив або одне із понять з твору, яке нам здасться достатньо цікавим.

Коли текст листа прочитано, керівник майстер-класу каже дітям, що більше про життя Аурелії вони дізнаються, прочитавши книгу. Він демонструє їм обкладинку книги, читає назву, а потім перший розділ.

Центральна частина

У центральній частині майстер-класу ведучий виразно читає твір, підкреслює важливі частини, кривляється та корчить гримаси, читаючи дотепні репліки, тим самим роблячи читання динамічним. Після прочитання ставить дітям запитання, пов’язані з хронологією першого розділу: Що прибуло до Аурелії на початку оповіді? Як виглядав подарунок Аурелії? У чому полягала проблема? Як вирішено проблему? Чим обприскали королівство та Аурелію? Коли керівник майстер-класу та діти згадують про еліксир гармонійності, проводиться вікторина, метою якої є заохочення критичного мислення та висновування. Кожна дитина в групі витягує запитання з коробки та обирає одну із запропонованих відповідей. Запитання стосуються еліксиру гармонійності та того, як малюки його використовуватимуть. Дитина, яка відповідає на запитання, обирає наступну дитину, яка відповідатиме. Перш ніж учасник майстер-класу повернеться на місце, його потрібно «обприскати» еліксиром гармонійності.

Еліксир гармонійності використовується як інструмент, який розсмішить дітей, розслабить їх та мотивує вийти та відповісти на запитання. Після вікторини відбувається творча частина майстер-класу.

Заключна частина

У заключній частині майстер-класу діти отримують ілюстрацію королівства на папері. Їхнє завдання – розфарбувати ілюстрацію та дати їй назву, виходячи з назви книги: описовий прикметник + королівство + назва + ім’я дитини.

НІЧНА КНИГА Автор та ілюстратор Маурі Куннас

Переклала з фінської Душиця Божович Формат: 23,5 x 29,5 см

Кількість сторінок: 46

Палітурка: тверда палітурка Азбука: кирилиця

Рік видання: 2025

ISBN: 978-86-529-1386-2

Доки одні бачать сни, інші стають лунатиками, мріють, працюють… Одні приходять у світ, інші досліджують зоряне небо, а дехто просто не може заснути… «Нічна книга» знаменитого фінського ілюстратора Маурі Куннаса розкриває нам, що відбувається вночі. Детально та чарівно ілюстрована, сповнена проникливого гумору, книга є одою життю, яке розгортається після сутінків. Вона ідеальна для дітей віком від 4 до 9 років, готових вирушити у захопливий бурхливий світ, доки більшість спить. Нею також насолоджуватимуться всі поціновувачі доброї ілюстрації, незалежно від віку. Славетний ілюстратор Маурі Куннас – один із найвідоміших фінських авторів та ілюстраторів для дітей. Його живі, деталізовані ілюстрації промовляють до читача виразніше за будь-які слова, а читати їх можна знову і знову. Творчий шлях майстра триває вже понад пів століття: його дебютна книжка-картинка побачила світ у 1975 році, поклавши початок блискучій ілюстраторській кар'єрі. Сьогодні Куннас – лауреат численних премій, а його твори перекладені більш ніж тридцятьма мовами. Завдяки «Креативному центру» читачі вже захоплювалися його знаменитим Санта-Клаусом та поринали у мальовничі саги «Вікінги йдуть!». А незабаром очікується нова новинка від автора, розгорнути яку кортить якнайшвидше!

Душиця Божович (Горні-Мілановац, 1983) – лінгвістка, викладачка мов та перекладачка, закінчила бакалаврат та магістратуру на відділенні сербської мови та літератури і загальної лінгвістики філологічного факультету Белградського університету. Пізніше навчалася у Фінляндії, де здобула педагогічну освіту, а також ступінь магістра з лінгвістичного багатоманіття та цифрової гуманітаристики в Гельсінському університеті. Для «Креативного центру» переклала три книжки з ілюстраціями з серії «Пампушка Печивко» Нінки Рейтту та роман для школярів «Брати-металісти» Антті Галме. Живе і працює у Фінляндії.

Книжка з ілюстраціями, що освітлює ніч Подібно до знаменитих малюнків Беатрікс Поттер чи Річарда Скаррі, у яких повсякдення набуває відтінку фантастичності й водночас залишається затишно рідним, відомий фінський майстер Маурі Куннас через тонкі спостереження знову вчить нас – або ж просто нагадує – поважати та приймати навколишній світ. Усі образи в його всесвіті цілком знайомі: ми повсякчас натрапляємо на них, кружляємо довкола, торкаємося чи одягаємо їх… Проте завдяки візуальному перевтіленню Куннас відкриває нам, що ці явища, речі чи події мають свій чарівний, грайливий і, що найважливіше для малечі, доступний та кумедний вимір.

Занурення в ілюстрований усесвіт персонажів та сюжетів Маурі Куннаса в «Нічній книзі», що побачила світ у видавництві «Креативний центр», підсилене колоритними антропоморфними істотами, які втілюють людські рефлексії, проте для дитячого сприйняття та тлумачення цей ефект стає значно ближчим та інтерактивнішим. Звичайний простір перетворюється на затишний куточок, багатий на дрібниці й деталі, а рутина міського повсякдення навіює заспокійливе, навіть гумористичне враження. «Нічна книга» – це своєрідне дзеркало сучасного урбаністичного буття. Автор не вдається до схвалення чи критики – він змальовує дійсність такою, якою вона є: ритмічною та поетичною – так, як того вимагає ситуація. Аби розвіяти архетипний страх перед нічною темрявою, що його природно відчуває малеча, Маурі Куннас вправно розгортає художню гру: на його малюнках фантастичні створіння – відьми, привиди та вампіри – мирно єднаються з листоношею, бульдозером, світлофором, автомайстернями чи пекарнями.

Нас захоплює фіксація фрагментів такої, на перший погляд, звичайної пори, як ніч – часу, коли все затихає в очікуванні перепочинку. Заворожує й розмаїття реакцій персонажів, зображених у цих сценах. Малечі, яка звикла сприймати нічні години як мить цілковитого умиротворення, і засинає з переконанням, що весь усесвіт поринає у сон, «Нічна книга» відкриває зовсім інший вимір. Попри те, що в пізню пору життя насправді пульсує, повниться обов'язками, ритмом та подіями, це не викликає у дітей тривоги. Автор показує їм, що довкола існує цілісний і близький світ, який робить ніч надійною та безпечною. Художня майстерність у змалюванні персонажів та навколишнього простору посилює враження цілісності. М’які лінії, округлі форми й пастельна акварель творять

неповторну атмосферу і враження, відкриваючи нам ілюстратора, який глибоко відчуває дитячу сензитивність і знає, що буде дітям зрозумілим і прийнятним. Аби розмаїті нічні кадри, оточення та локації мали об’єднувальну нитку розповіді, Маурі Куннас то приховано, то цілком явно вводить у сюжет пана Сноходича – симпатичного цапа-лунатика. Саме він і завершує оповідь: наприкінці автор повертає мандрівника до ліжка, поки той навіть не здогадується, крізь які пригоди ми пройшли разом із ним, гортаючи цю дивовижну книжку з ілюстраціями, що так блискуче розганяє нічну темряву.

Борис Кузманович, ілюстратор та викладач

СЦЕНАРІЙ МАЙСТЕР-КЛАСУ «НІЧНА КНИГА»

Тривалість майстер-класу: 45 хвилин Необхідні ресурси: • Паперові зірки для нічного неба • М’ячик або глобус • Ліхтарик • Завдання для груп: «мами та немовлята», «пекарі» та «пожежники» • Фломастери • Динамік

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ: Вступна частина:

У вступній частині розмовляємо з дітьми про те, чи знають вони, що таке «день» і «ніч». Запитуємо їх: Коли день? Коли ніч?

Що ми робимо вночі?

Потім за допомогою м’ячика, який представляє «глобус» (або глобуса), та ліхтарика проводимо невеличкий експеримент.

Пояснюємо дітям, що ліхтарик представляє Сонце, а м’яч – Землю. Кажемо дітям, що Земля щодня обертається навколо своєї осі, і симулюємо це м’ячиком. Освітлюємо одну частину м’ячика і пояснюємо, що тут день, тоді як на протилежному боці – ніч. Повертаємо «Землю» і спостерігаємо, як змінюються день і ніч. Після цього граємо в гру «День і ніч»:

Коли кажемо «день» – діти стоять, руками формують Сонце (піднімають руки над головою).

Коли кажемо «ніч» – тихо присідають.

Щоб створити атмосферу ночі, приглушуємо світло і роздаємо дітям паперові зірочки. Під тиху інструментальну музику повільно рухаємося простором і «присипляємо місто». Таким чином ми вводимо дітей у тему і готуємо їх до прослуховування історії.

Центральна частина:

Перед тим як почати читати книгу, даємо дітям вказівку:

«Слухайте уважно і спробуйте запам’ятати професії людей, про яких згадується в цій оповіді».

Текстова хмаринка: Даючи чітке завдання під час слухання оповіді, ми стимулюємо вищу мотивацію, подовжуємо фокус і перетворюємо дітей з пасивних слухачів на активних учасників процесу розуміння тексту. Після вказівки йде читання «Нічної книги». Текст цієї книги може бути викликом для читання групі дітей. Тому важливо тримати книгу повернутою так, щоб діти її бачили, і пальцем стежити за текстом, який у цей момент декламується. У цій частині майстер-класу ведучий читає книгу до сторінки, на якій з’являються працівники міських служб чистоти.

Заключна частина:

Після читання, у завершальній частині майстер-класу, запитуємо дітей, які професії вони запам’ятали під час читання. Щоб допомогти дітям, гортаємо сторінки книги до ілюстрацій, які можуть бути їм у нагоді, і додатковими запитаннями спрямовуємо їх до відповідей. Ділимо дітей на три групи, кожна група отримує завдання: ПЕКАРІ:

З’єднай однакові пекарські вироби та розфарбуй їх. Розмовляємо про те, чому пекарі працюють вночі і що сталося б, якби вони не спекти хліба до ранку. МАМИ ТА НЕМОВЛЯТА:

Розфарбуй підгузок малюка та прикрась його.

Розмовляємо про те, чому немовлята іноді прокидаються вночі і хто про них піклується. ПОЖЕЖНИКИ:

Допоможи пожежнику – з’єднай крапки так, щоб отримати число, а потім розфарбуй таку ж кількість вогників. Розмовляємо про те, чому важливо, щоб хтось чергував і вночі.

Наприкінці читаємо решту тексту книги і симулюємо повторний схід сонця за допомогою рук: «Зроби якомога більше сонце, стань на пальчики, нехай сонце зійде якомога вище!»

«КЛУБ ДРУЗІВ» Авторка та ілюстраторка Софі Герів

Переклала з французької Оля Петронич Формат: 17 x 23 см

Кількість сторінок: 56

Палітурка: тверда палітурка, повноколірна Азбука: кирилиця

Рік видання: 2025

ISBN: 978-86-529-1384-8

Як виглядає справжній пошук друзів? Які пригоди чекають на тих, хто вирушає в таку мандрівку?

Відповіді на ці запитання дізнається маленький змійчик Невен – один із героїв чарівного дитячого коміксу «Клуб друзів». Невен живе на болоті лише з мамою і почувається вельми самотнім, через що часто розмовляє з рослинами. Матуся заохочує його відкритися світові, аби знайти справжніх товаришів. Відтак він зустрічає ведмедя Адама, якому допомагає збирати припаси на зиму, а згодом – і пташку Ружицю, яка пропонує їм разом заснувати Клуб друзів. Утрьох вони довідаються, як звучить весна, завдяки випадковості дослідять таємні підземні кімнати під будинком Адама і влаштують дивовижне свято на галявині… Софі Герів (1983) народилася в Марселі. Навчалася в університеті в Екс-ан-Провансі, а згодом відвідувала Школу прикладних мистецтв у Страсбурзі. Спершу створювала ілюстрації для часописів та газет, проте завжди плекала мрію малювати комікси, натхненна шедеврами свого дитинства – «Снупі», «Кальвіном і Гоббсом» та «Мафальдою». Свої дебютні комікси авторка опублікувала у 2007 році. Її оповіді – пригодницькі, пронизані гумором та абсурдом; у них вона часто досліджує античний і середньовічний світ символів, а також тему подорожі-ініціації. Оля Петронич (Вальєво, 1970) перекладає з французької мови. Тлумачення текстів для неї – не просто фах чи професійний обов'язок, а справжня пристрасть, заради якої вона здатна не спати усю ніч у пошуках єдино вірного перекладацького рішення. В її доробку – переклади творів Анрі Бергсона, Мішеля Фуко, Бруно Латура, Фелікса Гваттарі, Алена Бадью, Франца Фанона, Жака Рансьєра, Лейли Слімані, Анні Ерно та П’єра Леметра. Оля Петронич є лауреаткою престижних премій імені Бранка Єлича (2015 та 2023) та Мілоша Н. Джурича (2017). Живе і працює в Нові-Саді.

ЗГОРНУТИСЯ КЛУБОЧКОМ РАЗОМ ІЗ ДРУЗЯМИ Працюючи над цим коротким текстом, я з цікавості ознайомився з чималою кількістю критичних відгуків та рецензій на оригінальне французьке видання коміксу. Щоразу в оцінках критиків виринають два ключові спостереження: мінімалізм авторки – як художній, так і текстовий, – а також одне особливе слово, якого в бутті повсякчас бракує. Це ніжність, або, якщо висловитися точніше, лагідність. І справді, «Клуб друзів» дивовижно м'яко оповідає про те, наскільки краще зростати в колі друзів і як важливо їх мати, вирушаючи у дивовижну мандрівку пізнання світу. А для того, щоб дорослий, малеча чи навіть тваринка віднайшли приятелів, перше, чого вони мусять навчитися — це приймати ближнього з усіма його особливостями, які попервах можуть видаватися вельми дивними, а подекуди й бентежними.

Особлива привабливість цієї книжки полягає в тому, що Софі Герів, уже знана своїми коміксами про філософськи налаштованого ведмедя Адама та його товариство, вирішила повернути в дитинство персонажів, спочатку створених для дорослої авдиторії, і зобразити етап їхнього становлення. З цієї задумки й народився «Клуб друзів» – графічний твір, орієнтований на наймолодших читачів, які лише відкривають для себе таку самобутню форму художнього вираження, як послідовне мистецтво. Комікси, на які в нашому середовищі подекуди дивляться дещо зверхньо, насправді є однією з найскладніших візуально-текстових форм. Дитина вже має перед собою не статичну ілюстровану книжку; натомість тут чергуються кадри, що поєднуються в суцільні стрічки-стрипи, з чого й народжується абсолютно нова динаміка читання. І цим інструментарієм візуальної розповіді Софі Герів суверенно володіє, наділяючи її, здавалося б, абсолютно ненав’язливим ритмом, ніби прагнучи, щоб наймолодші читачі без зайвої гонитви за пригодами передусім захотіли самі долучитися до Клубу друзів. Герої оповіді вже мають у собі зачатки тих рис, які розквітнуть у їхньому зрілому віці: ведмедик Адам – по-філософському статечний, змійчик Невен – часто неспокійний, а пташеня Ружиця полюбляє трохи побуркотіти. Такий розподіл ролей ідеально пасує для творення дотепних сюжетних ситуацій, а для малечі він привабливий ще й тим, що відкриває браму у світ відмінностей та індивідуальних особливостей, які гармонійно доповнюють одна одну. Усе в цьому стрипі професійно, надзвичайно вправно і продумано адаптовано для наймолодшої авдиторії, яка, власне, вперше відкриває для себе світ подібних пригод. Барви мають ніжну пастельну м’якість, контури малюнків – виразні й чіткі, розмір шрифту бездоганно вивірений, а саме візуальне втілення достатньо лаконічне, аби залишити простір для дитячої уяви. Складається враження, що авторка навмисно

зберігає певну статичність, властиву ілюстрованим книжкам, аби маленьким читачам було легше зануритися у світ стрипа. До того ж вона часто робить це з витонченим гумором, закладеним у самих картинках: скажімо, удалині ми раптом помічаємо по-дитячому стилізоване виверження вулкана, хоча сам кадр водночас випромінює цілковитий спокій. Насамкінець, перш ніж я і сам згорнуся клубочком у затишному Клубі друзів, мені залишається щиро привітати команду «Креативного центру» з чудовим вибором коміксу для наймолодших, а колегу Олю Петронич – з іще одним винятковим перекладом. Адже, либонь, саме в таких творах найважче вловити й передати всі тонкощі невисловленого. Горан Лакичевич, редактор ИК «Шалена кобила»

СЦЕНАРІЙ МАЙСТЕР-КЛАСУ «КЛУБ ДРУЗІВ»

ДОБАР ПРИЈАТЕЉ

Часова артикуляція майстер-класу: 60 хвилин Необхідні ресурси: • Постер «ЯКИЙ ТВІЙ ДРУГ?» • Наклейки — для голосування • «НАЙКРАЩИЙ ДРУГ» – постер для запису обраних рис • Маркер • Скотч • Аркуші з ілюстрацією значка, які використовуються в заключній частині майстер-класу

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ: Вступна частина: У вступній частині майстер-класу запитуємо дітей про ім’я їхнього найкращого друга. Щойно звучать перші відповіді, розгортаємо перед малечею постер «ЯКИЙ ТВІЙ ДРУГ?». На його полях виписані певні чесноти, що мають вагоме значення для дитини під час вибору товариша. Учасники мають обрати серед запропонованих варіантів три ключові риси, які прикрашають їхнього улюбленого друга. Свій вибір діти фіксують, наклеюючи наліпки на відповідне поле із зазначеною чеснотою.

Важливо стежити, щоб постер був розміщений так, щоб усі діти могли його бачити, і щоб він був прикріплений на тверду основу для зручності наклеювання наліпок.

Наприкінці гри підраховуємо голоси та формуємо єдиний перелік рис, притаманних хорошому другові (готується PDF-документ). У процесі цього підсумку виокремлюємо п’ять ключових чеснот, які набрали найбільшу кількість балів.

Центральна частина:

У центральній частині майстер-класу знайомимо дітей з книгою «Клуб друзів», а останню частину коміксу «СВЯТО» ведучий читає дітям від початку до кінця. Переказ може звучати так:

«На самому початку цієї оповіді ми знайомимося зі змійчиком Невеном, який полишає рідне болото, аби вирушити на пошуки друзів. Перший, кого він зустрічає на своєму шляху – це ведмідь Адам, який мешкає в печері разом із мамою. Він гостинно приймає Невена, тож невдовзі вони всі разом поринають у зимову сплячку. Проте їхній зимовий сон зненацька перериває дивний гамір. Невен, ведмедик та його матуся спершу гадали, що це Вітроїд – снігове чудовисько. Але, на загальне здивування, винуватцем шурхоту виявляється маленька синя пташка Ружиця! Спокійний відпочинок продовжився, аж поки Ружиці не спала на думку ідея – заснувати Клуб… І не абиякий, а справжній Клуб друзів! Невдовзі в їхній оселі знову лунає таємничий звук. Цього разу так відгукується весна, що принесла із собою буяння зелені, теплу погоду та… несподівану подію: Адам раптом зник! Невен і Ружиця негайно вирушають на пошуки. Зазирають у кожен куточок, та зрештою з'ясовується, що ведмедик просто сховався під килимом у власній вітальні. Хочете дізнатися, як друзі відсвяткували повернення Адама?»

Текстова хмаринка: Під час розповіді демонструйте дітям сторінки коміксу, синхронізуючи гортання з перебігом сюжету. Після цього переходьте до читання фінальної частини твору.

Заключна частина:

У завершальній частині заняття модератор об’єднує дітей у чотири або п’ять підгруп (залежно від загальної кількості учасників). Малеча може розподілятися за кольором значків, які їм роздає ведучий (готується PDF-формат). Після цього кожна сформована команда отримує завдання: заснувати власний Клуб друзів, вигадати для нього назву (наприклад, «Клуб друзів, які люблять спорт»), а наостанок – намалювати емблему або логотип свого об'єднання.

Текстова хмаринка: Рекомендується не більше п’яти дітей у одній групі задля організації роботи.

Текстова хмаринка: Ведучий має підходити до дітей і ставити їм навідні запитання під час їхнього обговорення та малювання значка. Коли діти завершать роботу, кажемо їм, що зараз усі виступлять і представлять свій клуб.

«МАМА МУ ПОРАНИЛАСЯ» Авторка Юйя Вісландер Ілюстратор Свен Нордквіст Переклала зі шведської Світлана Тот Формат: 22 x 29 см Кількість сторінок: 36 Палітурка: зміцнена палітурка, повноколірна Азбука: кирилиця Рік видання: 2025 ISBN: 978-86-529-1392-3

Літо, спека. Корови ніжаться на пасовищі, жують жуйку і дивляться в порожнечу. А Мамі Му нудно… Замість того щоб марнувати час на траві, вона залюбки вирушила б назустріч пригодам. Недовго думаючи, корівка вислизає з луки і прямує до озера, та врешті опиняється у хліві – з ґулею під чубчиком і величезним пластиром на животі. На щастя, її вірний товариш Ворон, хоч і буває подекуди зарозумілим чи саркастичним, уміє стати в пригоді. Особливо тоді, коли близькі через власну необачність лишаються на самоті з болем у такий погожий день. Нова оповідь про Маму Му, як і решта книжок цієї серії, сповнена знайомого гумору та душевного тепла. Цього разу авторка Юйя Вісландер відкриває нам просту істину: іноді найкращі ліки криються не в аптечці, а в хорошому другові, його підтримці, співчутті й… у порції морозива. Або бодай замороженого шпинату. Юя Вісландер (Стокгольм, 1944), ім’я при народженні Єрдіс Елізабет. У дитинстві мріяла вийти заміж за фермера, бо кожне літо проводила у бабусі на селі, в оточенні природи та корів. Згадує, що почала писати ще тоді. Її захоплює те, що росте та розвивається – рослини, діти та стосунки між людьми. Тепер мешкає за містом. Написала серію книг «Мама Му» разом зі своїм тодішнім чоловіком Тумасом Вісландером. Разом з ним писала та складала дитячі пісні, які досі співають у більшості шведських домівок. Свен Нурдквіст (1946) – один із найвидатніших шведських ілюстраторів та дитячих письменників. Добре малював ще у підлітковому віці, проте кілька художніх шкіл відмовилося прийняти його для подальшого вдосконалення, тому закінчив архітектурний факультет. Однак не припинив малювати. З 1983 року, після перемоги в конкурсі дитячих книг, повністю присвятив себе написанню та ілюструванню дитячих творів. Дядько Петсон і кіт Фіндус, герої його книг, стали відомими в усьому світі, а натхнення для їхніх перших пригод Свен Нурдквіст знайшов, граючись зі своїми синами.

Про значення книжок з ілюстраціями – «Мама Му поранилася» Важливості, яку оповіді та наративні практики мають для всебічного розвитку дитини, присвячено чимало наукових праць. Дослідники одностайно наголошують на значущості якісної літератури, що є однією з ключових передумов для успішного навчання малечі та відкриває їй можливість насолоджуватися словесним мистецтвом із найраннішого дитинства. У цьому процесі неоціненну роль виконують книжки з ілюстраціями – причому не лише суто навчального спрямування чи ілюстровані вірші та оповідання.

У якісній книжці з ілюстраціями вербальний текст та візуальні образи є однаково цінними, взаємодоповнюваними й нерозривно пов'язаними, так само як і решта супутніх елементів – шрифт, розмір літер чи загальне технічне оформлення. Потенціал такого видання ґрунтується також на розмаїтті можливих інтерпретацій, адже його щоразу можна перечитувати по-новому, невимушено відкриваючи дітям цілий спектр тем, емоцій та естетичних орієнтирів. Добре відомо, що малеча полюбляє повторення, оскільки це дарує їй відчуття захищеності; саме тому особливу прихильність викликають книжкові серії, де знайомі персонажі з’являються в нових життєвих перипетіях. Мама Му та Ворон – улюблені герої багатьох поколінь: історії про них захоплюють читачів уже понад чотири десятиліття (цей поважний ювілей відзначався у 2025 році), а самі видання перекладені більш ніж тридцятьма мовами світу.

Цих двох самобутніх персонажів пов’язує міцна й унікальна дружба, насолода спільною грою та веселощами, радість руху й близькість до природи. Проте вони багато в чому різняться. Мама Му – допитлива, спонтанна, щира й доброзичлива, тоді як Ворон повсякчас намагається продемонструвати свою вищість, поводячись як той, хто вже пізнав усе на світі, все бачив і знає краще за свою подругу. Ворон демонструє зверхність і часто перебирає на себе роль наставника, на що Мама Му ніколи не ображається. Вона, безперечно, поетка в душі: милується співом та барвами пір року, прагне навчитися пірнати, танцювати, їздити на велосипеді чи лазити по деревах, категорично відмовляючись змиритися з одноманітним буттям у хліві за звичним жуванням трави. Своїм прикладом Мама Му промовляє до малечі: немає нічого неможливого, якщо є щире прагнення та воля до дії. Попри очевидну несхожість характерів, цих героїв пов’язує глибоке взаєморозуміння і щира дружба. Спілкування з малечею довкола сюжету дає змогу ненав’язливо проілюструвати ситуації, коли розбіжність у поглядах чи звичках не лише не шкодить щирим стосункам, а навпаки – вчить мистецтву прийняття позитивних чи негативних рис та емоційних проявів ближнього.

У черговому виданні цієї серії ми застаємо непосидючу корівку Маму Му та її приятеля – Ворона – у вихорі свіжих пригод, які цього разу обернулися для героїні прикрим болем. На сторінках оповіді «Мама Му поранилася» читачі стежать за раптовим травмуванням зазвичай енергійної улюблениці. На поміч постраждалій поспішає спершу селянин, а за ним – і відданий товариш: разом вони намагаються залікувати подряпину на тілі та чималу ґулю. Пошуки льоду змушують птаха ретельно дослідити вміст холодильника, що стає для нього справжнім випробуванням. Ця оповідь тонко змальовує великодушність Мами Му до витівок Ворона: прагнучи зберегти злагоду, вона свідомо заплющує очі на його очевидні вади. Водночас культура корисного

харчування та розмаїття смакових уподобань – це чудові теми, які варто додатково обговорити з малечею після спільного читання.

Прикметно, що значну частину тексту становить діалог, а також часто вживаються ономатопеїчні слова, що додає динамізму самій ілюстрованій книжці. Майстер ілюстрацій Свен Нурдквіст візуально підсилив цей ефект кінетичними лініями, які передають стрімкі рухи, та текстовими хмаринками, притаманними жанру коміксу. Художнику вдалося гармонізувати діалог із виразами облич головних персонажів і в такий спосіб яскравіше розкрити їхні емоції. Він сміливо експериментує, змальовуючи незвичні масштаби та пропорції предметів, аби винести на передній план саме те, що прагне підкреслити. Природу митець відтворює ідилічно та ностальгійно. Водночас зображення інтер'єру воронової оселі – старомодного, захаращеного й переповненого дрібницями – залишає чудове поле для спільного розглядання та розмови дорослих і дітей як під час читання, так і після нього. Прийняття відмінностей, плекання емпатії до ближнього, усі тонкі відтінки дружніх стосунків, розуміння та подолання розбіжностей у поглядах – це лише деякі з чеснот, що їх розкриває ця ілюстрована книжка. Причому робить вона це впродовж усієї розповіді надзвичайно тепло, чутливо і водночас реалістично та життєво, що додає оповіді позачасового виміру й робить її ідеальною для спільного сімейного читання. Даніела Скокович, бібліотекарка Из огреботине на стомаку цурила јој је крв, а из очију – Му! Муууу! – закукавал сузе. а је. Сељак је дотрчао.

СЦЕНАРІЙ ДЛЯ МАЙСТЕР-КЛАСУ «МАМА МУ ПОРАНИЛАСЯ» Тривалість майстер-класу: 45 хвилин Необхідні ресурси: • Ілюстрація Мами Му • Ілюстрація Ворона • Окремі ілюстрації Мами Му для кожної дитини • Папери для виготовлення лікарської шапочки • Шприц • Бинт • Пластир

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ: Вступна частина:

У вступній частині розмовляємо з малечею про те, чи знайома їм Мама Му. Спонукаємо слухачів описати її образ, поділитися власними думками про вдачу та характер цієї героїні.

Згодом демонструємо аудиторії зображення корівки й представляємо її як надзвичайну особистість, яка полюбляє досліджувати світ, відкривати для себе щось нове й поринати у пригоди – точнісінько так, як це роблять діти. Далі знайомимо присутніх із Вороном – її найкращим товаришем. Пояснюємо, що птах часто застерігає подругу, дорікає їй за витівки та надто сміливі задуми, проте, попри все, повсякчас опиняється поруч, коли тій необхідна підтримка. У художній простір оповіді дітей уводимо словами: «Ось послухайте, як він одного разу порятував корівка , коли та потрапила в халепу…». У такий спосіб ми створюємо атмосферу зацікавленого очікування та налаштовуємо маленьких слухачів на сприйняття тексту

Центральна частина:

У центральній частині читаємо оповідь про Маму Му. Під час читання робимо паузи, щоб дати дітям можливість стежити за дією, висловлювати спостереження та емоції. Після прочитання розмовляємо про текст, ставлячи запитання, які сприяють розумінню та поглиблюють враження: Що сталося з Мамою Му? Як вона поранилася? Хто їй тоді допоміг? Чим їй заліпили рану? Що з’явилося у неї на лобі? Що було по тому? Як Ворон лікував Маму Му? За допомогою чого? Чому не приніс їй морозива? Через що поспішав додому? Що з ним трапилося? Чи щось вас здивувало в оповіданні? Що найбільше розсмішило?

Заключна частина:

У завершальній частині майстер-класу переходимо до гри в символи.

Модератор роздає дітям аркуші паперу формату А4, з яких вони конструюють медичні пілотки. Поки триває творчий процес, ведемо бесіду про місію лікарів та про те, чому так важливо виявляти чуйність, увагу й ніжність до тих, хто зазнав травми чи болю. Після цього малеча одягає власноруч створені головні убори й перевтілюється в «лікарів». Кожен учасник отримує індивідуальне зображення Мами Му, яку необхідно ретельно оглянути й полікувати: перевірити горлечко, дати ліки за допомогою іграшкового шприца, наклеїти пластир чи накласти бинтову пов’язку. Під час цієї гри активно заохочуємо маленьких медиків промовляти слова розради та підтримки: «Усе минеться!», «Не хвилюйся!», «Я поруч!».

Щойно корівку успішно вилікувано, щиро дякуємо дітям за допомогу. За наявності можливостей, даруємо їм виготовлені шапочки та гральний реквізит, який вони використовували (шприци, пластирі, бинти й портрет улюбленої героїні).

«БІТМАКС І ДРУЗІ. СУПЕРПОРОСЯ» Автор Жауме Копонс

Ілюстраторка Ліліана Фортунь Переклала Єлена Петанович Формат: 15,5 x 21,5 см

Кількість сторінок: 72 стор.

Палітурка: тверда палітурка Азбука: кирилиця

Рік видання: 2025

ISBN: 978-86-529-1390-9

«Суперпорося» – друга книга популярної серії про дивовижних мешканців Блакитного лісу та Бітмакса, симпатичного робота, який понад усе любить допомагати близьким! Ці оповіді ідеально пасують для самостійного читання на початковому етапі. У цій частині ми ближче знайомимося з кумедним Суперпоросям, яке раптом уявило себе супергероєм, наділеним надзвичайними здібностями. Робот Бітмакс намагається поговорити з товаришем і делікатно пояснити, що той не має жодних фантастичних сил. Проте Суперпорося категорично відмовляється слухати й уперто веде своєї. Цим легковажним наміром вирішує скористатися бешкетник Ево – маленька лісова істота, яка повсякчас шукає приводу, аби заварити кашу. Він дарує новоспеченому рятівникові особливе супергеройське вбрання, і саме тоді починаються справжні неприємності. Своєю поведінкою Суперпорося наражає на небезпеку не лише себе, а й решту жителів Блакитного лісу. Чи вдасться Бітмаксу урятувати ситуацію, маленькі читачі дізнаються, прочитавши цей захопливий комікс! Жауме Копонс (Барселона, 1966) – сценарист іспанської версії «Вулиці Сезам» (TВE) та творець численних відомих іспанських телесеріалів для дітей. Пише пісні, джингли та рекламні ролики для телебачення. Видав понад 40 романів для дітей та молоді. Його відомі книжкові серії «Агус & Монстри» та «Бітмакс & Кo» були перекладені більш ніж 25 мовами та розійшлися мільйонними тиражами.

Ліліана Фортунь (Барселона, 1976) ілюструє та анімує свої малюнки. Окрім роботи над анімаційними фільмами, оформлює альбоми та музичні кліпи, а також створює фантастичні світи своїм олівцем.

Значення коміксу для дітей – «СУПЕРПОРОСЯ»

Візуальний ряд посідає чільне місце у виданнях для малечі, і його значущість стає ще очевиднішою, коли маленькі читачі стикаються з певними мовленнєвими чи когнітивними перешкодами, зокрема з дислексією. Для таких дітей сприйняття друкованого слова – це не просто механічне розпізнавання літер і слів, а складний процес, який почасти вимагає надмірної концентрації та значних вольових зусиль. Саме тому художнє оформлення, специфіка авторського стилю малюнка та/або особливості його взаємодії з текстом здатні стати тією надійною опорою, що полегшує декодування змісту й допомагає дитині повноцінно зануритися в атмосферу оповіді. Аби забезпечити належну адаптацію матеріалу для дітей, які мають труднощі з читанням або лише розвивають навичку читання, текст, що описує/супроводжує ілюстрації, має відзначатися простотою, чіткістю та функціональністю. Замість розлогих, обтяжених підрядними зв'язками синтаксичних конструкцій перевагу варто надавати коротким і прямим висловлюванням, що безпосередньо коментують наочно зображені сюжетні елементи. Такий текст слугує надійною опорою читачеві: підтверджує побачене, фокусує увагу та полегшує сприйняття динаміки подій. Наприклад, речення, яке охоплює кілька дій та емоційних станів одночасно, доцільно розподілити на кілька лаконічних тез, узгоджених із послідовністю ілюстрацій. Це суттєво знижує когнітивне навантаження на дитину й додає їй упевненості у власній спроможності осягнути прочитане. Графічний твір «Суперпорося» – друга книга з відомої серії «Бітмакс і друзі» («Креативний центр») – слугує переконливим взірцем того, як візуальний ряд та вербальний компонент здатні взаємодіяти гармонійно, природно й доступно для дитячого сприйняття. Персонажі мають чітке графічне окреслення, їхня пластика та емоційні стани легко зчитуються, а розгортання сюжету моделюється насамперед мовою ілюстрації. Стежачи за перебігом подій, ми знайомимося з головним героєм, який уявив себе супергероєм, наділеним надзвичайними здібностями. Робот робот Бітмакс намагається поговорити з товаришем, аби делікатно пояснити, що той не володіє жодною фантастичною силою. Візуальний образ, де Суперпорося самовпевнено демонструє свій хист, супроводжується лаконічним описом, який засвідчує його роль і наміри й позбавлений будь-яких деталей, що можуть відволікти увагу. Коли дитина усвідомлює, що здатна самостійно осягнути зміст завдяки синергії

малюнка та прозорого коментаря, процес читання позбувається психологічного бар'єра невпевненості, перетворюючись на джерело щирої радості. Це має виняткове значення на початковому етапі, коли лише закладаються основи взаємодії з книгою та читання загалом. У цьому контексті комікс як форма має вагомий потенціал для плекання читацького інтересу не лише в дітей із дислексією, а й у всієї малечі, яка тільки відкриває для себе всесвіт друкованого слова або потребує додаткової мотивації. Синергія малюнка та лаконічного коментаря, чітка архітектоніка сторінки, короткі діалоги, супроводжувані ілюстраціями, – усе це дає змогу читачеві невимушено орієнтуватися в перебігу сюжету. Як доводить книга «Суперпорося», хороший комікс не спрощує змісту на шкоду якості, а робить якість доступною. Суперпорося розповідає свою історію через комікс і проводить аудиторію крізь глибинні теми у простий спосіб, знайомить нас із толерантністю, що означає різноманітність та важливість уміння єднатися попри будь-які розбіжності. Такі книги несуть важливе послання: читання – для кожного, варто лише віднайти правильний спосіб художнього вираження. Марія Ршумович, магістр-дефектолог та авторка блогу «Запитайте у дефектолога»

СЦЕНАРІЙ МАЙСТЕР-КЛАСУ «СУПЕРПОРОСЯ» Часова артикуляція майстер-класу: 50 хвилин Необхідні ресурси: • Ілюстрації руки Галка, маски Бетмена та плаща Супермена • Картки тварин для мовної гри • Аркуші для малювання дівчаток та хлопчиків • Маски для супергероїв • Олівці • Клей у стіку

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ: Вступна частина:

У вступній частині майстер-класу застосовується прийом керованого відкриття поняття. Малечі спершу пропонуються візуальні стимули (ілюстрації), що спираються на їхній попередній досвід та набуті знання. Із загадкової скриньки модератор почергово дістає картки із зображенням плаща, маски чи міцних рук – елементів, які малеча безпомилково впізнає і які є атрибутами популярних персонажів. Завдяки простим і чітко спрямованим запитанням слухачі спочатку називають конкретних героїв (наприклад, Бетмен, Спайдермен, Супермен), а згодом, за підтримки ведучого,

формулюють узагальнювальну назву – поняття «супергерой».

Орієнтовний перелік запитань, що допомагають підвести присутніх до правильної відповіді: «Хто носить таку маску? Який він? Хто одягає такий плащ? Ким є і він, і Супермен? Як ми називаємо їх одним словом?».

Цей тип запитань, як і групування окремих понять під одним ширшим поняттям (напр., Бетмен, Спайдермен та Супермен – супергерої), надзвичайно корисний для дітей, оскільки стимулює розвиток понятійного мислення та металінгвістичної свідомості.

Центральна частина: Книжка, обрана для читання в межах майстер-класу, названа на честь одного вельми незвичного супергероя. Перед початком знайомства з текстом організовується коротка мовленнєва гра, під час якої діти мають можливість вигадати власне супергеройське ім'я. Модератор спершу дає власний приклад: «Якби я була супергероєм і називалася Сладжею, я була б СуперСладжею». Після цього малеча по черзі виголошує свої імена, додаючи до них префікс супер-.

Наступним етапом стає друга мовленнєва гра: кожен учасник дістає картку із зображенням певної тварини й перейменовує її на супергеройський лад (наприклад: Суперкорова, Суперкінь, Суперкачка, Супергуска).

Якщо модератор бачить, що це завдання виявляється занадто легким для авдиторії, гру доцільно ускладнити додатковими завданнями. Зокрема, вихованці можуть шукати відповіді на такі запитання: «Як би звали дитинча цієї тварини, якби воно теж народилося супергероєм?» або «Яке ім’я отримала б ця істота, якби при його творенні ми відштовхувалися від звуків, які вона видає?». Ведучий пропонує перший орієнтир (корова – Суперму), після чого діти залюбки вигадують власні варіанти. Далі переходимо до читання першої частини коміксу – «СУПЕРСИЛИ».

Щойно знайомство з текстом завершиться, наставник питає присутніх: «Що взагалі означає мати суперсилу? Якими надзвичайними здібностями наділені ваші улюблені персонажі? Який такий хист прагнули б мати ви самі? В наявності якої суперсили у себе ви впевнені вже сьогодні?».

Заключна частина:

У завершальній частині майстер-класу ведучий роздає дітям аркуші А4 з ілюстраціями хлопчика або дівчинки (за бажанням дітей), яким вони мають додати очі, ніс, рот, а потім наклеїти маску супергероя.

«ЧАРІВНИК ІЗ ДИВОВИЖНОГО ДУБА» Автор Мілош Кратохвіл Ілюстраторка Алена Шульц Переклала з чеської мови: Марія Ілич Формат: 18 x 18 см Кількість сторінок: 92 Палітурка: тверда палітурка Азбука: кирилиця Рік видання: 2025 ISBN: 978-86-529-1405-0

У дуплі дивовижного дерева жив чарівник Гонзула. Це був щирий добряк, який повсякчас намагався розрадити кожного, хто приносив до його оселі свій біль. Своїми чарами він розширював внутрішній простір дуба, тож усяка тривога гостя відразу видавалася дрібною й цілком переборною. Проте на зайця Ондру, вельми неординарного мешканця Галоунського лісу, магія Гонзули подіяла вкрай несподівано: із найбільшого боягуза він раптом перетворився на найзарозумілішу істоту в усій околиці. Відтоді у колись спокійному краї, що перебував під опікою дбайливого лісника Вотави, закрутилися неймовірні пригоди… та негоди! «Чарівник із дивовижного дуба» – нешаблонна й надзвичайно дотепно написана оповідь для малечі. Це не класична казка про абсолютне добро та зло, а радше роман про людські вдачі – про тих, хто помиляється, сумнівається, гнівається й змінюється, точнісінько так, як і самі читачі. Чеський письменник і сценарист Мілош Кратохвіл не пропонує спрощеного поділу світу на «біле» й «чорне», а закликає юну авдиторію співпереживати кожному персонажеві, міркувати й доходити власних висновків.

Мілош Кратохвіл (1948) – визначний чеський дитячий письменник. Літературний шлях розпочав ще в ранній юності, і чимало його творів згодом удостоїлися престижних премій та нагород. У доробку автора – понад шістдесят сценаріїв до телевізійних казок, що здобули щиру прихильність і визнання серед найменших глядачів. Роман «Бешкетники» є одним із п’яти частин відомого циклу про пригоди нерозлучних товаришів – хлопчиків Міхала та Філди. Нині Мілош Кратохвіл живе в Черношицях, що неподалік Праги.

Алена Шульц (1954) походить із празької мистецької родини. Отримавши середню освіту в празькій художній школі, вона двічі прагнула вступити до Академії мистецтв, архітектури та дизайну, проте зазнала невдачі, бо не була членкинею соціалістичної молоді Чехословаччини. Певний час мисткиня проживала в Австрії, де й розпочала свій професійний шлях у царині книжкової графіки. У середині дев’яностих років повернулася на батьківщину, де нині живе й продовжує активну творчу діяльність.

Марія Ілич (Белград, 1971) – випускниця філологічного факультету Белградського університету, де здобула вищу освіту та ступінь магістра за спеціальністю «Англійська мова та література». У творчій співпраці з «Креативним центром» виступила перекладачкою низки творів для дітей. Зокрема, із чеської мови її перо перенесло романи «Кукі повертається», «Поганий дім», «Духолови» та «Чарівники». Своєю чергою, з англійської Марія Ілич переклала популярні комікси «Сестри», «Усмішка», «Хоробрість», «Ольга і космічна подорож», «Ольга і таємнича смердюча істота», а також дитячі романи «Локі. Як бути хорошим» та «Локі. Як (не) бути винним».

ВПОРЯДКУВАТИ РЕЧІ ТАК, ЩОБ УСЕ БУЛО ЯК СЛІД Завдяки роману «Чарівник із дивовижного дуба» Мілоша Кратохвіла (1948), шанованого чеського майстра слова, чий художній світ юні читачі вже мали нагоду відкрити для себе завдяки трилогії «Бешкетники» від видавництва «Креативний центр», ми миттєво переносимося в нереально прекрасний простір – на узлісся сонячної Боровикової галявини, у глибокий спокій Галоунського лісу. Це чисте, просторе й буйне середовище з незліченним розмаїттям флори та фауни, засноване на міцних внутрішніх правилах і чітко визначених взаєминах, стає ще дивовижнішим завдяки чарівникові Гонзулі. Добрий дух цих місць, готовий розрадити й підтримати кожного нужденного, який до нього звертається, незалежно від його походження чи статусу, оселився в стовбурі прадавнього дерева. З крони столітнього велета він пильно стежить за навколишніми подіями, глибоко проникаючи в саму сутність і характери лісових мешканців, втамовуючи страждання тварин і людей, які шукають його поради, даруючи їм утіху та знаходячи найкраще розв'язання для будь-якого лиха. Проте найбільша сила цього чудотворця криється не в здатності за мить перетворити маленьку, полохливу істоту на створіння величезної міці та витривалості. І не в знанні таємних рецептів для приготування рослинних еліксирів, спроможних впливати на почуття та внутрішній світ навколишніх жителів. Як наголошує оповідач цієї дотепної й захопливої розповіді, сповненої блискавичних поворотів, чарівник Гонзула воістину «володіє мудрим словом і благородною магією». Та головний його хист полягає в умінні завжди в належний спосіб гармонізувати все довкола, і то з однією-єдиною метою – «щоб у світі панував непорушний лад. Юний читач цієї ілюстрованої книги безперечно насолоджуватиметься динамічним, хитромудро сплетеним сюжетом, зав'язкою якого стає необачний намір доброзичливого, проте надто квапливого лісника Вотави. Намагаючись пострілом у повітря розігнати настирливе птаство, він прагне врятувати Ондру – найбільш боязкого зайця в усій околиці. Натомість довговухий полохливець, подібно до свого далекого родича зі знаменитої поезії Міодрага Станісавлєвича, цієї миті зазнає глибокого потрясіння, з наслідками якого згодом тривалий час доведеться давати раду всьому його оточенню. Необдумані дії лісничого та легковажно зневажені застереження далекоглядного чарівника глибоко порушать природну гармонію і, як і передбачав мудрий Гонзула, спричинять справжній розгардіяш у лісовій громаді. Психоемоційні й тілесні метаморфози Ондри, а також спричинений ними вир непередбачуваних пригод і негод здатні стати потужним імпульсом для виявлення дітьми причиновонаслідкових зв’язків, усебічного критичного осмислення тексту та проєктування здобутих знань на власне життєве поле. Діалоги персонажів у комічних, а подекуди й майже безвихідних обставинах виступають головними рушіями сюжету, що дозволяє модераторові застосувати елементи театральної педагогіки, які суттєво збагачують читацьке сприйняття та допомагають малечі осягнути комплексну картину світу, котру в гармонійній синергії вербального компонента та експресивного художнього ряду так майстерно вибудували Мілош Кратохвіл та Альона Шульц.

Розуміння природи, здатність співпереживати іншій істоті, але водночас і чітке окреслення меж та забезпечення рівних умов для кожного; невідповідність між безкорисливим благодіянням та очікуваною вдячністю; тонкий зв’язок між страхом і гордістю; протистояння егоцентризму й чуття єдності, якої ми всі повсякчас потребуємо; скоєна помилка, готовність її визнати й прагнення виправити; усвідомлення того, що на виявлену несправедливість та будь-який прояв зла необхідно реагувати негайно й безумовно – це лише частина тих глибинних сенсів, які досвідчена авдиторія здатна винести з простору розкішної Галоунського лісу. Кожен намір розкрити ці пласти змісту разом із малечею, яка лише відкриває для себе всесвіт художнього слова, стає свідченням тієї наполегливості й віри, з якими чарівник Гонзула повсякчас прагне гармонізувати довколишнє життя. Подібно до героя казки Кратохвіла, він бере на себе місію пильнувати непорушну рівновагу всього нашого світу. Олівера Неделькович, бібліотекарка (@pricino.dete)

СЦЕНАРІЙ ДЛЯ МАЙСТЕР-КЛАСУ «ЧАРІВНИК ІЗ ДИВОВИЖНОГО ДУБА» Тривалість: 45 хвилин Необхідні ресурси: • Папір ватман • Маркер • Скотч • Аркуші для малювання • Кольорові олівці • Паперові моделі зайців • Маски зайців для розфарбовування

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ: Вступна частина: На самому початку модератор анонсує малечі знайомство з вельми неординарним персонажем – зайцем, а також зазначає, що крізь призму його пригод вони побачать, як саме виявляється страх і в який спосіб його можна здолати.

На великому аркуші паперу ведучий занотовує ключове слово «ЗАЄЦЬ» і застосовує методику «гронування». Присутніх запрошують висловити всі асоціації, що виникають у них при згадці про цю істоту. Поки діти діляться думками, модератор фіксує їхні відповіді довкола центрального поняття, сполучаючи їх лініями-променями. Орієнтовний спектр реакцій: м’який, пухнастий, білий, сірий, довговухий, прудкий, стрибає, гризе моркву, ховається, має вуса, ніжний, маленький, полохливий. Чи доводилося вам колись чути фразеологізм «полохливий як заєць»? Чи природно те, що ми іноді відчуваємо страх?

Наставник поступово підводить вихованців до усвідомлення того, що страх – це абсолютно природне почуття, притаманне кожній живій істоті.

Центральна частина: Читаємо уривки з книги «Чарівник із дивовижного дуба», а після цього розмовляємо з дітьми: Як би ви описали зайця? Як його описують у тексті? Далі запитання спрямовуємо на особистий досвід: Чи й ви іноді відчували себе як цей заєць? Що вам тоді допомагає? Хто вам дає силу? За допомогою такої бесіди розвиваємо емпатію та зміцнюємо дитячу здатність розпізнавати, називати та керувати власними емоціями.

Заключна частина:

Кожна дитина отримує аркуш паперу і завдання намалювати свій страх. Спонукаємо малят до міркування: Чи має страх форму? Колір? Чи він великий чи маленький? Щойно діти завершать творчу роботу, модератор звертається до них із такими словами: «А тепер ми зробимо дещо надзвичайно важливе. Візьміть свій острах у руки. Зімніть його якнайсильніше. Відчуйте, як він стає зовсім маленьким. І нарешті – викиньте його в смітник!». Ця символічна дія допомагає малечі прожити почуття контролю над деструктивною емоцією.

Ігри наприкінці майстер-класу Заячі емоції

Учасники отримують заготовки із силуетним контуром заячої голови та довгих вух. Після розфарбовування діти прикладають створені маски до обличчя. Модератор почергово описує різноманітні сюжетні обставини, а малеча за допомогою міміки відтворює відповідні емоційні стани: Заєць наляканий.

Заєць зацікавлений. Заєць хоробрий.

Заєць засмучений.

Заєць щасливий, адже має друзів.

Завдяки цій ігровій практиці вихованці вправляються в розпізнаванні та вираженні почуттів і усвідомлюють, що одна й та сама особистість здатна переживати найрізноманітніші внутрішні стани, а тимчасовий страх зовсім не заперечує справжньої відваги.

Заєць на животі (дихальна вправа) – проводиться з урахуванням особливостей приміщення Діти лежать на спині і на живіт кладуть паперового зайця. Ведучий каже дітям:

«Покладіть свого зайця на живіт. Вдихайте повільно і відчуйте, як зайчик піднімається. Видихаємо повільно – заєць опускається». Рахуємо до трьох при вдиху і до трьох при видиху.

«ВЕЛИЧЕЗНА КНИГА ПРО МІМБО ДЖІМБО» Автор та ілюстратор Якоб Мартін Стрід Переклав із данської Радош Косович Формат: 24,5 × 24,5 см Кількість сторінок: 148 Палітурка: тверда палітурка Азбука: кирилиця Рік видання: 2026 ISBN: 978-86-529-1417-3

«Величезна книга про Мімбо Джімбо» слугує бездоганним орієнтиром для знайомства найменших читачів із неординарним колом персонажів, яке вибудував на сторінках свого твору знаменитий данський ілюстратор Якоб Мартін Стрід. Мімбо Джімбо – синє слоненя, а його найближчий компаньйон – бегемот Мамбо Джамбо. Ця величезна книга об’єднує під однією обкладинкою три захопливі сюжетні лінії про них та їхню команду. У першому оповіданні двоє товаришів здійснюють політ над джунглями на гелікоптері, сконструйованому в майстерні слоненяти. Другий твір змальовує, як Мімбо Джімбо створює апарат для приготування яєчні. У фінальній, найбільш розлогій частині видання головний герой за активного сприяння щирих друзів творить справжній мистецький шедевр – потужне й шокуюче полотно. «Величезна книга про Мімбо Джімбо» постає не просто поєднанням трьох дитячих оповідань – вона перетворюється на сповнений гри читацький простір, який спонукає до спільного читання, перегляду ілюстрацій, розмов та щирого сміху. Якоб Мартін Стрід (Копенгаген, 1972) розпочав свою кар’єру як ілюстратор коміксів у данській щоденній газеті «Політика». Його бунтівний, дотепний та поетичний дух продовжував розвиватися в дитячих книгах, які швидко завоювали увагу данської аудиторії та дітей у всьому світі. Якоб отримав кілька нагород, найзначнішими з яких є премія за ілюстрацію Міністерства культури Данії та національна премія «The Crown Prince Couple’s Culture Prize» (Культурна премія подружжя кронпринців). Його книга «Неймовірна історія про Велет-Грушку» була адаптована для анімаційного фільму, прем’єра якого відбулася в Данії у 2017 році, а наша публіка побачила його на 46-му Фесті у 2018 році в рамках дитячої програми «Фестич».

Книжки з ілюстраціями для найменших – «Величезна книга про Мімбо Джімбо» Завдяки виданню «Креативного центру» до нашої авдиторії потрапляє ще один ошатний фоліант данського майстра слова та пензля Якоба Мартіна Стріда – одного з найвизначніших сучасних творців дитячої літератури. «Величезна книга про Мімбо Джімбо» дарує винятковий візуальний та вербальний досвід, адже її архітектоніка задумана так, щоб для найменших читачів вона поставала захопливим простором для гри й відкривала радість пізнання всесвіту.

Цінність цієї дотепної та сповненої уяви ілюстрованої книжки полягає в гармонійній синергії простого викладу й експресивного художнього ряду. На чистому білому тлі домінують чітко окреслені персонажі, які через близькі малечі дії вводять її в царину пригод, щирої дружби та поступового осмислення довколишньої дійсності.

Головний герой – чарівне синє слоненя Мімбо Джімбо, яке щодня щось конструює, творить або досліджує, повсякчас перебуваючи в колі вірних товаришів із джунглів, і передусім – свого найближчого компаньйона Мамбо Джамбо. Через, на перший погляд, буденні обставини персонаж переконливо доводить, що кожен день – це нова благодатна можливість для пізнання, навчання, взаємодії та гри. Сконструювавши черговий апарат, слоненя часом припускається помилок, проте саме ці хибні кроки зрештою виводять його на шлях більш витончених та успішних рішень. Такий художній хід ненав’язливо підкреслює самоцінність творчого пошуку, а не виключно кінцевого результату. Подібним чином і сюжетна лінія, присвячена живопису, дотепно вказує на виклики втілення ідеї у візуальній формі та на складність самого мистецького акту, наближаючи до свідомості дитини поняття креативності як процесу експериментування й спроб. Такий ритм оповіді дозволяє графічному ряду перебрати на себе рівноцінну роль у формуванні сенсів. Ілюстрації у «Величезній книзі про Мамбо Джімбо» вирізняються простотою, теплом, винахідливістю та виразним гумором. Малюнки водночас ніжні, кумедні й спонукальні, а численні панорамні сцени закликають малечу до активного спостереження, пошуку та стеження за перебігом сюжету. Хоча кожна оповідка є самостійним цілим, усі вони скріплені затишним відчуттям безпеки та приналежності – саме тим, що для юного читача стає вирішальним чинником при виборі літератури для перечитування. Наприкінці дня Мімбо завжди оточений друзями, які його приймають та підтримують, що актуалізує цінності спільноти, близькості й взаєморозуміння.

Особливий комічний шар в оповідь уносить постскриптум – «ми не забудемо почистити зуби й не забудемо помити руки». Гумор тут базується не виключно на зовнішньому ефекті, а на тонкій іронічній дистанції щодо світу дорослих та їхніх суворих правил. У такий спосіб Якоб Мартін Стрід залишається вірним своєму впізнаваному сатиричному та підкреслено карикатурному мистецькому вираженню, змальовуючи дитячу логіку як простір гри, свободи й легкого опору. «Величезна книга про Мамбо Джімбо» звертається до малечі близькою та зрозумілою їй мовою, не пропонуючи готових дидактичних повчань, а розгортаючи калейдоскоп кумедних ситуацій, маленьких пригод та впізнаваного досвіду. Оскільки цей твір безперечно має потужний рецептивний та творчий потенціал, пригоди Мімбо Джімбо природно переноситимуться в дитячу реальність крізь гру, мовлення, рух та різноманітні активності, натхненні Мімбовими перипетіями. Тіяна Николич, бібліотекарка (@podvucene_reci)

СЦЕНАРІЙ ДЛЯ МАЙСТЕР-КЛАСУ «ВЕЛИЧЕЗНА КНИГА ПРО МІМБО ДЖІМБО» Тривалість: 45 хвилин Необхідні ресурси: • Ілюстрація гелікоптер-будинок – для кожної дитини • Ілюстрація Мімбо Джімбо – для розфарбовування – для кожної дитини • Кольорові олівці — воскові або звичайні

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ: Вступна частина:

Під час цього майстер-класу презентується «Найсправжнісінька оповідь про Мімбо Джімбо». У вступній частині модератор анонсує малечі знайомство з вельми оригінальним слоненям, яке саме цієї миті заклопотане дивовижною справою. Присутніх спонукають до роздумів запитанням: «Як ви гадаєте, чим воно займається?».

Наставник повільно розгортає книжку і разом із вихованцями розглядає перші малюнки. Слухачі палко висловлюють свої припущення: «Будинок! І що тут дивного?». Після цього гортається сторінка, відкриваючи нову художню деталь, а дітей заохочують зафіксувати зміну: «Чи справді це звичайна оселя? Зовсім ні – це справжній будинокгелікоптер!».

Щойно спільне відкриття відбулося, настає етап рухливої гри. Кожен учасник отримує власну мініатюрну копію літальної споруди. Діти підводяться й під музичний супровід починають активно переміщатися простором, імітуючи політ повітряного судна й тримаючи в руках свої паперові хатинки.

Коли мелодія замовкає, малеча завмирає на місці. Цей інтерактив повторюється кілька разів, занурюючи авдиторію в сюжетний простір через рухи, фантазію та гру, що створює динамічну й натхненну атмосферу для подальшого перебігу майстер-класу.

Центральна частина: Щойно малеча наступного разу «приземлиться», модератор продовжує знайомство з книжкою аж до сюжетного моменту, де Мімбо Джімбо та Мамбо Джамбо насолоджуються запашним какао. На цій ноті створюється природна пауза в читанні для проведення короткої вправи із втихомирення та саморегуляції, яка виступає необхідним контрастом до попередньої динамічної гри.

Наставник пропонує авдиторії роздивитися малюнок, що зображує затишну трапезу персонажів, а далі спрямовує її до інтерактивної дії: «Складіть долоньки, творячи горнятко, а я наллю вам какао». Ведучий артистично імітує наповнення уявних горняток, відтворюючи відповідні звуки. Коли діти підносять руки до обличчя з уявними філіжанками, наставник дає їм чіткі орієнтири: «Глибоко вдихніть повітря носом, а потім повільно видихніть ротом, наче намагаєтеся остудити какао для Мімбо Джімбо і Мамбо Джамбо». Ця дихальна практика повторюється кілька разів у тихій, умиротвореній атмосфері. У такий спосіб присутні поступово відновлюють емоційну рівновагу, фокусують увагу й налаштовуються на подальше слухання оповідання.

Під час читання модератор повсякчас спонукає малечу до активної участі у сюжеті, заохочуючи її помахати рукою жирафам чи «прикласти бінокль», майстерно складений із власних долонь, аби пильніше розгледіти, кого саме Мімбо Джімбо та Мамбо Джамбо зустрічають під час повітряної подорожі. Щойно оповідь доходить до моменту, коли мандрівники натрапляють на крокодила, наставник робить коротку паузу й запрошує вихованців підвестися для участі в динамічній грі. Учасники за допомогою рук імітують пащу рептилії, то стуляючи, то розводячи долоні. Ведучий спрямовує їхні дії чіткими й грайливими інструкціями: «А тепер крокодил мусить надзвичайно широко відкрити пащу, адже він намірився зжерти величезну звірину.. а зараз нехай розтулить зовсім трішки, бо полює на крихітну істоту». Цей інтерактив повторюється кілька разів зі зміною темпу та завдань, що дозволяє утримувати високий рівень концентрації та щирого інтересу авдиторії. Завдяки такій практиці діти наочно засвоюють співвідношення «велике» – «мале». Після завершення вправи читання триває до фіналу твору.

Заключна частина:

У заключній частині ведучий запитує дітей, що ж то мавпочки зробили з Мамбо Джамбо. Якщо діти не можуть самостійно згадати, ведучий знаходить ту частину історії і показує її дітям. Після того каже їм, що і вони зараз, так само як мавпочки з історії, розфарбують Мамбо Джамбо. Кожна дитина отримує свого Мамбо Джамбо, якого за бажанням розфарбує восковими олівцями. На підсумковому етапі майстер-класу модератор цікавиться у дітей, що спіткало Мамбо Джамбо через витівки мавпочок. Якщо слухачам важко самостійно здогадатися, наставник повертається до відповідної сторінки твору і демонструє авдиторії художній фрагмент. Після цього пропонує присутнім перевтілитися в мавпочок і так само яскраво розмалювати Мамбо Джамбо.

Кожен учасник отримує графічну заготовку із силуетом бегемотика, яку за власним бажанням та смаком розфарбовує восковою крейдою.

«НЕЙМОВІРНІ ПРИГОДИ ДЕСЯТИ ШКАРПЕТОК

(ЧОТИРОХ ПРАВИХ І ШЕСТИ ЛІВИХ)»

Авторка Юстина Беднарек Ілюстратор Даніель де Латур Переклала з польської Анжелія Йочич Формат: 16,5 x 23,5 см Кількість сторінок: 160 Палітурка: тверда палітурка Азбука: кирилиця Рік видання: 2026 ISBN: 978-86-529-1423-4

Книжка «Неймовірні пригоди десяти шкарпеток (чотирьох правих і шести лівих)» польської письменниці Юстини Беднарек постає багатошаровою збіркою оповідань про право на власний вибір, пошук життєвого призначення, мети та особистої свободи. Шість лівих і чотири праві шкарпетки із кошика для брудної білизни вирішили податися у білий світ, аби докорінно змінити власну долю. Відтак одна з них реалізувала себе як детективка, інша – як політикиня, третя перетворилася на зірку популярного серіалу, а четверта знайшла покликання в турботі про маленьких мишенят… Зрештою, і решта учасниць цієї компанії чудово себе проявили, ставши справжніми героїнями! Чи розгадає це видання одвічну містику зникнення ваших розпарованих шкарпеток – стверджувати не беремося, проте одне відомо напевне: після знайомства з цією сповненою уяви й (не)серйозної оповіді ви вже ніколи не дивитиметеся колишніми очима на жодну зі шкарпеток, навіть на найбільш заношену.

Юстина Беднарек (Варшава, 1970) – відома журналістка та авторка понад п’ятдесяти художніх творів для малечі. Серед її доробку особливе місце посідає повість «Неймовірні пригоди десяти шкарпеток», яку нині занесено до загальноосвітньої шкільної програми на її батьківщині. Освіту майбутня письменниця здобула водночас на факультеті музичного мистецтва імені Кароля Шимановського та на філологічному факультеті Варшавського університету, де поглиблено вивчала латину. Творчі здобутки майстрині слова відзначені чималою кількістю найпрестижніших національних премій. Нині Юстина Беднарек живе й працює у рідній Варшаві; виховує трьох дітей, а також ділить свій затишний простір із трьома собаками, кішкою, двома курками та двома качками

Даніель де Латур (1971) – визначний польський ілюстратор та графічний дизайнер, чий талант відзначений багатьма престижними преміями. Його багатогранна творча діяльність охоплює художнє оформлення видань для малечі, дизайн навчальної літератури, розробку логотипів, обкладинок музичних альбомів, а також створення візуальних сюжетів для періодичної преси. Особливе місце в його серці посідає створення коміксів та розпис стін у власному помешканні. Окрім того, митець опановує гру на скрипці, а мистецтва малювання навчається у своїх дітей.

Анжелія Йочич (Белград, 1963) перекладає з англійської та польської мов. Її творчий доробок налічує понад шістдесят видань, вагома частина яких адресована саме юній авдиторії. Понад три десятиліття свого професійного шляху присвятила царині неформальної освіти, активно розробляє інтерактивні креативні та драматургічні методики, співпрацюючи з малечею, молоддю та педагогічною спільнотою. Голова Правління Центру драми в освіті та мистецтві, співавторка, авторка та фасилітаторка драматичних майстерень у міжнародних та локальних проєктах на стику мистецтва та освіти. Живе у Белграді..

ЗНАЙТИ СВОЄ МІСЦЕ ПІД СОНЦЕМ Питання віднайдення свого місця під сонцем, гармонійного середовища, приналежності, особистої доцільності та сенсу буття в нашу епоху постають перед наймолодшими – так званим поколінням «альфа» – значно гостріше, ніж будь-коли раніше, коли ці речі здебільшого сприймалися як належне, приходячи самі собою, з фактом народження, національною ідентичністю чи глибинним корінням тощо. Самобутня збірка оповідань рамкового типу польської майстрині слова Юстини Беднарек розгортає цю комплексну проблематику перед учнями молодшої школи, на перший погляд, вкрай невимушено. Проте кожен, хто уважніше зазирне за це подвійне дно тексту, лаштунки цієї позірної простоти, у дивовижний всесвіт маленьких бунтівниць, які не зреклися власних мрій через глузливі зауваження оточення й завдяки цьому стали для когось незамінними, цінними та коханими, віднайде там надійні відповіді на власні сумніви і коливання. І все це – під куполом розгадування детективних таємниць та з’ясування одвічного питання, куди ж таки діваються зниклі шкарпетки.

Хоча головною дослідницею таємничого зникнення речей виступає дівчинка Бася (або лаконічно – Бе), центральними постатями цих оповідань постають самі розпаровані мандрівниці. Незадоволені оточенням, зневажливим ставленням, злобою та кпинами тих, хто ніколи не наважувався вийти за межі визначеної їм зумовленості (суто утилітарної функції елемента гардероба на тілі власника, обмеженої простором квартири, кошика для брудної білизни та пральної машини), вони вирушають на пошуки свого місця під сонцем та середовища, де їх приймуть і де вони відчують власну значущість. Їхня одіссея бере початок із бунту, із покидання колишнього товариства з кошика для брудної білизни (що слугує формальною рамкою твору, початковим «збірним» локусом та уособленням банальної екзистенції): крізь отвір під пральною машиною вони прямують у великий світ, де на кожну чекає власна неповторна доля. Незалежно від обраного шляху (чи то кар’єра акторки, чи то місія впливової політикині, королівського радника, троянди чи турботливої матусі для осиротілої мишачої родини), – кожна з них зрештою знаходить довгоочікуване визнання, стає потрібною, бажаною та по-справжньому щасливою.

Єдина, хто зрештою повертається з мандрів, – це синьо-біла смугаста шкарпетка з якорем, яку Бе вже встигла перерости. Вона належить тій парі, в якій дівчинка, вбрана у матроску, бавилася з мамою, створюючи чарівні оповіді про рудобородого капітана, дивовижних морських створінь та далекий острів скарбів. І якщо ліву моряцьку шкарпетку сковує острах перед невідомим, то права непохитно прямує назустріч долі. Попри смертельну небезпеку, падіння у хвилі та віднайдення порятунку на палубі того самого іграшкового суденця, з якого колись і зароджувався її шлях, вона не втрачає віри. Її не засмучують і слова пластикового одноногого керманича про те, що вони вже обпливли цілу ванну, зустріли всіх вигаданих мамою фантастичних істот і що настала пора для пенсії (куди зазвичай відправляють іграшки, з яких діти виростають, як і всі закороткі чи замалі елементи гардероба). Після фінальних випробувань вона все ж повертається до своєї зажуреної й самотньої посестри. Коли мама Басі випере мандрівницю й подарує пару іншому малюкові, вони разом вирушать у нові світи: тепер дідусь хлопчика плестиме дивовижні сюжети про роботів, лицарів та таємниче королівство бактерій. І цими новими фантазіями вони насолоджуватимуться так само щиро, як і колишніми морськими легендами. Розпарована, самотня й покинута сіра права шкарпетка, забута на самому дні кошика для білизни (тоді як із її заштопаної посестри виникла нова улюблена Беїна лялька-мишка), зрештою обирає той самий шлях свободи. Вона сміливо прямує назустріч власній долі, віддаючи перевагу лівим поворотам та пахучим квітковим клумбам замість похмурого перебування в колі брудних речей. Натрапивши на гніздо

беззахисних мишенят, чию матір ухопив хижий яструб, сіра мандрівниця стає для них новою мамою, дарує надійний прихисток, ніжну любов та душевну розраду – як цим малюкам, так і їхнім майбутнім поколінням. У фіналі оповіді до неї приєднується і її давня супутниця, та сама сіра лялька-мишка, аби разом продовжити спільне буття – зрозуміло, довго й щасливо. У контексті сприйняття юними читачами тематику цих новел доречно порівняти з казками Гроздани Олуїч – зокрема з «Перламутровою трояндою», головна героїня якої в буденному оточенні, насиченому хіба що нудними розмовами, замість марних тужливих зітхань за недомріяною мрією та недосяжною метою, обирає шлях втілення власного призначення через створення унікальної перлини. Подібним чином і ці розпаровані шкарпетки самостійно віднаходять свій путівник у житті, перетворюючись на те, у чому найповніше розкривається їхнє єство. Очевидно, обрання шкарпеток як центральних персонажок оповідань є доволі обмеженим (передовсім за своєю первинною функціональністю), а відтак і не найвдячнішим матеріалом із погляду художньої антропоморфізації та персоніфікації – навіть попри тривалу літературну традицію змалювання ожилих іграшок чи предметів утилітарного побуту. Проте, всупереч усім текстуальним викликам, авторка майстерно розгортає калейдоскоп захопливих та гумористичних сюжетів про цінність унікальності й самобутності. Це повчання про те, як залишатися собою всупереч будь-якому скепсису оточення (яке вже відмовилось від своїх мрій), природним обмеженням чи наперед визначеним життєвим обставинам. Проф. д-р Драголюб Перич (філософський факультет у Новому Саді, кафедра сербської літератури, сербська та південнослов'янські літератури з теорією літератури)

СЦЕНАРІЙ ДЛЯ МАЙСТЕР-КЛАСУ «НЕЙМОВІРНІ ПРИГОДИ ДЕСЯТИ ШКАРПЕТОК (ЧОТИРЬОХ ПРАВИХ І ШЕСТИ ЛІВИХ)» Тривалість майстер-класу: 45 хвилин Необхідні ресурси: • Одна шкарпетка – за можливості біла з червоними цятками. • Динамік – для музичного фону (за можливості) • Аркуші з ілюстраціями шкарпеток для розфарбовування • Кольорові олівці або фломастери

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ: Вступна частина:

У вступній частині заняття розгортається керована мовленнєва гра з використанням шкарпетки. Вихованці розташовуються в колі, тоді як під мелодійний супровід один із реквізитів переходить із рук до рук. Щойно музичний такт замовкає, той учасник, у кого в цю мить залишилася шкарпетка, одягає її на долоню і символічно дарує їй голос, від її імені озвучуючи експромтом вигаданий лаконічний сюжет про мандри.

За відсутності технічної можливості застосувати аудіодинамік, наставник може запропонувати вихованцям заспівати хором відому їм пісню. У цей час малеча розташовується в колі, а модератор рухається із зовнішнього боку, підхоплюючи загальний спів; щойно вокальний

супровід уривається, він непомітно залишає реквізит позаду когось із присутніх. Наставник розпочинає інтерактив власним наочним прикладом, використовуючи пластику та інтонацію, аби оживити персонажа і спонукати дітей до співучасті: «Я – самотня шкарпетка… Вранці я безтурботно лежала на стільці, аж раптом мене хтось узув і повів на прогулянку…». Таким чином вихованцям надається простір для самостійного конструювання сюжетів на основі уяви та гри, де вони вільні керуватися логікою інтерактиву й спиратися на попередній досвід. За потреби діалог делікатно скеровується лаконічними запитаннями модератора: «Де вже встигла побувати твоя шкарпетка? Яка пригода з нею трапилася? Кого вона зустріла на своєму шляху?». Завдяки такій практиці активізується вербальне самовираження, розвивається уява й формується натхненна атмосфера для продовження майстер-класу. Щойно кілька малюків озвучить свої оповідки від імені персонажки, ведучий оголошує авдиторії, що сьогодні вони відкриють для себе дивовижні мандри шкарпетки, яка колись належала дівчинці на ім'я Бе.

Центральна частина

У кульмінаційній частині заняття модератор виголошує оповідь про десяту мандрівницю. Протягом усього процесу він тримає на долоню одягнений реквізит, за потреби оживляючи його за допомогою пластики та акторської експресії. У моменти, коли героїня казки бере слово, наставник підносить руку, рухає шкарпеткою та змінює інтонаційне забарвлення, щоб унаочнити її мовлення та характер.

Завдяки такому прийому присутні захоплено стежать за розвитком сюжету, наочно диференціюють діалогічні фрагменти та краще сприймають сам твір. Після завершення читання розгортається лаконічна бесіда про подорожі шкарпетки: Як виглядала десята шкарпетка? У яку мандрівку пустилася? Що ви думаєте про роботу, яку «виконувала» героїня? У чому полягає важливість її праці

Заключна частина: На підсумковому етапі інтерактиву наставник виголошує епілог оповіді, що забезпечує композиційну цілісність сприйняття художнього твору та ставить логічну крапку в сюжетному розгортанні. Одразу після цього для вихованців анонсують творче завдання.

Кожна дитина отримує аркуш із графічними силуетами різноманітних шкарпеток. Головна мета присутніх – не лише забарвити ці заготовки, а й наділити кожну з них роллю чи професією, пофантазувавши над їхнім призначенням (наприклад: лікарка, детективка, фокусниця, вихователька тощо).

Наставник спонукає дітей за допомогою навідних запитань: «Чим саме займається твоя шкарпетка? Де її домівка? Чи володіє вона якоюсь особливою силою?».

Після завершення творчого процесу слухачам надається можливість репрезентувати власні витвори та ознайомити решту групи з вигаданими для них амплуа. Завдяки такій практиці активізуються креативне мислення, уява й упевненість у публічному самовираженні, а сам майстер-клас добігає кінця в атмосфері невимушеної гри та солідарної творчості. На цьому етапі наставнику вкрай важливо заохочувати малечу уважно слухати виступи товаришів та щиро схвалювати оригінальні задуми одне одного.

«ЯК МАМА МУ ВПЕРШЕ ЗУСТРІЛА ВОРОНА» Авторка Юйя Вісландер Ілюстратор Свен Нордквіст Переклала зі шведської Світлана Тот Формат: 22 × 29 см Кількість сторінок: 32 стор. Палітурка: зміцнена палітурка, повноколірна Азбука: кирилиця Рік видання: 2026 ISBN: 978-86-529-1427-2

Нове оповідання із популярної серії про Маму Му особлива тим, що відкриває завісу над першими митями знайомства головних героїв – над тим доленосним моментом, який назавжди змінив їхні долі. Читачі дізнаються, що Ворон належить до родини ворон та славетного роду круків, проте за його зовнішнім марнославством та насупленістю криється вразлива й самотня душа, яка прагне визнання, тепла та любові. Мить, коли цей буркотливий самітник зустрічає добродушну, допитливу й емпатичну мешканку пасовища, стає точкою дивовижного зближення протилежних усесвітів. Так зароджується велика дружба, що дає почин калейдоскопу захопливих пригод. Кожен сюжетний поворот змушує щиро сміятися й насолоджуватися дійством завдяки витонченим і дотепним діалогам Юйї Вісландер та яскравим ілюстраціям Свена Нурдквіста. Ця книжка переростає в оповідь про прийняття, радість розділеного буття та про те, як навіть найскромніший дарунок, піднесений від щирого серця, стає справжнім чарівним ліком.

Юя Вісландер (Стокгольм, 1944), ім’я при народженні Єрдіс Елізабет. У дитинстві мріяла вийти заміж за фермера, бо кожне літо проводила у бабусі на селі, в оточенні природи та корів. Згадує, що почала писати ще тоді. Її захоплює те, що росте та розвивається – рослини, діти та стосунки між людьми. Тепер мешкає за містом. Написала серію книг «Мама Му» разом зі своїм тодішнім чоловіком Тумасом Вісландером. Разом з ним писала та складала дитячі пісні, які досі співають у більшості шведських домівок. Свен Нурдквіст (1946) – один із найвидатніших шведських ілюстраторів та дитячих письменників. Добре малював ще у підлітковому віці, проте кілька художніх шкіл відмовилося прийняти його для подальшого вдосконалення, тому закінчив архітектурний факультет. Однак не припинив малювати. З 1983 року, після перемоги в конкурсі дитячих книг, повністю присвятив себе написанню та ілюструванню дитячих творів. Дядько Петсон і кіт Фіндус, герої його книг, стали відомими в усьому світі, а натхнення для їхніх перших пригод Свен Нурдквіст знайшов, граючись зі своїми синами.

Як Мама Му та Ворон познайомилися і чому вам теж варто з ними познайомитися Як пересвідчитися, що перед нами – справді вартісний художній твір для юного читача? Видання, у якому розважальний складник гармонійно поєднується з високою естетикою, а глибокий повчальний зміст невіддільний від тих витончених внутрішніх механізмів, що здатні миттєво запустити шестірню уяви? Одна з відповідей, безперечно, криється в необхідності зберегти в собі дитяче світосприйняття, адже лише малюки здатні інтуїтивно розпізнавати дива, тоді як у дорослому віці цей внутрішній компас дещо втрачає свою чутливість. Утім, якщо ми вже належимо до старшого покоління, але продовжуємо шукати рішення, достатньо поставити собі запитання: чи приносить це читання правдиву насолоду нам самим? Найкращим зразкам дитячої літератури притаманна саме така унікальна властивість. Вони кмітливі, теплі, мудрі, а вечірнє знайомство з ними ніколи не обернеться для батьків випробуванням на витривалість. Навпаки, такі оповіді спонукають дорослих разом із малечею заглиблюватися в найдрібніші деталі художнього оформлення, щиро прив’язуватися до персонажів і розчулено всміхатися, коли мешканка пасовища зичить пернатому супутнику «квіткового дня народження». Книга «Як Мама Му вперше зустріла Ворона» визнаної шверської майстині слова Юйї Вісландер, супроводжувана малюнками Свена Нурдквіста, складає цей іспит на досконалість без жодних зусиль. Попри те, що за хронологією видання ця чарівна ілюстрована книжка є сьомою в серії, вона повертає нас до самих витоків, оповідаючи про першу зустріч допитливої корови та скептичного крука. І хоча знайомство з цим усесвітом не потребує суворого дотримання послідовності, саме це оповідання є бездоганним початком для відкриття характерів, перш ніж читач порине у вир інших захопливих пригод. Отож, першого ж дня випасу після тривалої зими Мама Му помічає по той бік огорожі крука, що розпластався на землі. Буркотливий і гоноровитий пернатий усім своїм єством демонструє, що це аж ніяк не приязнь із першого погляду, і що всупереч прекрасному погожому ранку його серце повите смутком. Чому, запитаєте ви? Бо власний день народження він змушений стрічати наодинці – без торта, без веселощів і навіть без шматка черствої сосиски! Саме цієї миті на авансцену виходить Мама Му, готова влаштувати для Ворона і справжнє свято, і вишукані солодощі, попри всю його вдавану байдужість. А все, що відбулося далі, – це вже історія. Однією з головних причин, чому цей дует викликає таку глибоку симпатію, криється в дивовижному контрасті їхніх характерів, показаних під час першої зустрічі. Мама Му відкривається світові з безмежним, наївним ентузіазмом, тоді як Ворон на кожну життєву ситуацію реагує скепсисом, роздратуванням або драматичними наріканнями. (Утім, не варто забувати, що цей пернатий потерпає від «депрасії», тож до його буркотливості слід поставитися з особливим розумінням!). На відданих шанувальників творчості Юйї Вісландер у новому виданні чекає незмінний делікатний гумор у тандемі з оманливо простими репліками персонажів, що оживають у чудовому перекладі Світлани Тот, яка повсякчас знаходить блискучі інтерпретаційні рішення. Вербальна взаємодія героїв вражає своєю природністю та грайливістю (із витонченими мовними іграми, цілком доступними для сприйняття навіть наймолодшої авдиторії), – і водночас м'яко спонукає дітей до осмислення довколишнього світу. Мама Му категорично відмовляється приймати догму, ніби певні речі мають відбуватися виключно за заздалегідь установленими канонами, тоді як Ворон уперто наполягає на тому, що корови мусять коритися своїй природі. Як наслідок, їхні світоглядні суперечки постають не лише кумедними, а й несподівано винахідливими та глибокими. Водночас неможливо оминути увагою вагомість візуального наративу Свена Нурдквіста, який наповнює оповідь особливою динамікою. Поки Ворон у своєму

звичному хаотичному стилі тріпоче крилами в гнізді, погляд мимоволі заглиблюється в дослідження кожного куточка його оселі. А коли череда корів мчить левадою, їх легко розрізнити й перелічити, адже навіть другорядні персонажі наділені яскравою експресією та неповторною індивідуальністю. Ба більше, художнє оформлення починає сяяти ще яскравіше, коли поціновувач відкриває графічні жарти, делікатно приховані в ілюстраціях для найспостережливіших, що неминуче викликає щиру усмішку. Зрештою, «Як Мама Му вперше зустріла Ворона» функціонує настільки довершено, оскільки цей твір є значно більшим за просту сукупність своїх складників, завдяки чому чітко транслює цінності, про які мовить. Подібно до інших частин серії, вона унаочнює істину, яку діти схоплюють інтуїтивно: зовсім не обов’язково бути подібними, аби виплекати духовну близькість. Навпаки, іноді саме відмінності перетворюють дружбу на неоціненний скарб. А спільні роздуми, палкі диспути та миті взаємного подиву – це саме те, що робить стосунки героїв такими милими серцю і змушує нас знову й знову насолоджуватися кожною сторінкою. Олівера Митич, перекладачка, письменниця та редакторка сторінки «Текст і місто»

СЦЕНАРІЙ ДЛЯ МАЙСТЕР-КЛАСУ «ЯК МАМА МУ ВПЕРШЕ ЗУСТРІЛА ВОРОНА» Тривалість майстер-класу: 45 хвилин Необхідні ресурси: • ілюстрація мами му • ілюстрація ворона

• ілюстрація торта (кольоровий друк – для вступної частини майстер-класу);

• кольорові папірці (у різних барвах та з візерунками, нарізані) • клей у стіку

• ілюстрація торта для розфарбовування

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ: Вступна частина:

У вступній частині майстер-класу заняття вихованцям демонструють малюнки корови, крука та частунку. Наочність візуалізують поетапно, аби малеча мала змогу називати знайомих персонажів та предмети. Одразу після цього наставник пропонує загадку, що покликана об’єднати всі елементи в єдине смислове ціле: «Як саме пов'язані між собою крук, Мама Му та торт?». Таким чином присутнім надається творчий простір для висловлення припущень на основі ілюстрацій і здогадок. Згодом діалог делікатно скеровується лаконічними запитаннями модератора, які активізують спостережливість аудиторії: «Який цей торт? Яку саме урочисту подію прийнято відзначати таким смаколиком? Як ви гадаєте, для кого призначений цей кондитерський витвір?». Слухачі діляться ідеями та гіпотезами щодо майбутнього сюжетного розгортання та адресата подарунка. Підбиваючи підсумок розмови, ведучий анонсує твір «Як Мама Му вперше зустріла Ворона» та запрошує авдиторію під час слухання перевірити, чия інтуїція виявилася точною.

Центральна частина: Зачитування тексту «Як Мама Му вперше зустріла Ворона» здійснюється таким чином, аби кожен учасник мав змогу споглядати книжку та її ілюстрації. Наставник під час процесу змінює тембральне забарвлення та інтонаційні регістри, забезпечуючи колоритне відтворення характерів: для Мами Му обирають м'який, лагідний та ніжний голосовий малюнок, тоді як мовленню Ворона надають каркливої, грубшої тональності дещо сердитого бурчання. Після завершення прослуховування розгортається бесіда про твір. Модератор пропонує вихованцям відповісти на такі запитання: Як познайомилися Мама Му і Ворон? Де був Ворон? Що робив? Куди потім подався Ворон? Як він поводився у свій день народження? А що робила Мама Му? Як ви гадаєте, чому Ворон удавав, ніби він не в захваті від її подарунка?

Після розмови ведучий пропонує дітям підготувати уродиновий сюрприз для Ворона. Перед тим як перейти до несподіванки, малечі пропонують згадати, як це – задувати свічки на святковому торті. Для цього проводиться коротка гра на заспокоєння та саморегуляцію «Задуй свічки». Дітки підносять перед собою долоньку з розставленими пальчиками. Ведучий дає просту інструкцію: глибоко вдихнути через носик і повільно видихнути ротиком. З кожним таким видихом дитина опускає по одному пальчику, уявляючи, як гасне чергова свічка. Наступним кроком діти беруться до розучування святкової пісні. Перш ніж зазвучать перші ноти, ведучий пропонує малечі пригадати, як співала сама Мама Му в книжці, і зачитує той самий уривок – виразно, з особливою інтонацією. Потому діти підхоплюють дружнім хором: «Хвала тобі і слава, хвала тобі і слава…» Завершивши спів, діти вчаться виголошувати святкове вітання саме так, як це робила Мама Му: «Веселого тобі бенкетування!» Далі кожен учасник отримує зображення торта, кольорові папірці та клей. Перед малечею постає завдання – у техніці колажу оздобити святковий торт для Ворона. Прикрашаючи його яскравими паперовими елементами, свічками та візерунками, діти фантазують, який саме сюрприз вони залюбки приготували б для іменинника.

Заключна частина:

Після того як діти завершать прикрашати торти, кожна дитина бере свій торт і стає в коло. У центр кола поміщають ілюстрацію або іграшку Крука. Діти тримають свої торти перед собою, наче дарують їх імениннику. Ведучий запрошує дітей іще раз разом заспівати святкову пісню, яку вони перед цим розучували: «Хвала тобі і слава, хвала тобі і слава…» Після пісні всі діти в один голос виголошують привітання так, як це робила Мама Му: «Веселого тобі бенкетування!»

Коли оздоблення тортів завершено, кожен учасник бере свій виріб і стає до спільного кола. У його центрі розміщують іграшкового Ворона або його ілюстрацію. Діти тримають торти перед собою, відтворюючи жест дарування. Ведучий пропонує вихованцям іще раз разом виконати святкову пісню: «Хвала тобі і слава, хвала тобі і слава…» Фінальним акордом дійства стає дружнє привітання, запозичене у Мами Му: «Веселого тобі бенкетування!»

Дітям можна роздати уродинові ковпачки для створення урочистої атмосфери.

«ТІЧА ТА ТОВАРИСТВО «ВЕСЕЛІ ЛАМИ». На завданні: спорядження для басейну» Авторка Анн-Гаель Бальп Ілюстраторка Зое План

Переклала з французької Зорана Рацков Формат: 15 × 21 см

Кількість сторінок: 40 стор.

Палітурка: зміцнена палітурка, повноколірна Азбука: кирилиця

Рік видання: 2026

ISBN: 978-86-529-1428-9

«Тіча та товариство «Веселі лами» – нова серія коміксів від «Креативного центру» – відкриває перед читачами дотепні й динамічні історії про п'ятьох друзів, які винахідливо й оригінально розв'язують повсякденні шкільні клопоти й неймовірно весело проводять час. Перша книжка серії, що має назву «На завданні: спорядження для басейну», переконує, як одні забуті плавки можуть покласти початок справжній пригоді! Товариство непосидючих, кмітливих школярів у звичайній забудькуватості однокласника знаходить привід для нового виклику, який обіцяє чимало хвилювань та розваг. Коли Павло забуває своє спорядження для басейну, здається, що суворого покарання не уникнути. Проте на допомогу поспішає непрохана, але самовпевнена й завжди готова до дій команда – товариство «Веселі лами», здатне будь-яку проблему перетворити на незабутню місію. Войовнича Рада, логістка Юстина, розумниця Йо та трохи незграбний Воїн під проводом феноменального ініціатора Тічі злагоджено розробляють план, який передбачає креслення детальної схеми з таємними переходами, відмикання дверей зубочисткою, прошмигування коридорами, відвертання уваги вчительки та «позичання» спорядження в інших учнів, що вимагає надзвичайної, просто шаленої відваги… Зрештою, низка несподіваних поворотів покаже, що події далеко не завжди розгортаються так, як було задумано. Анн-Гаель Бальп (1975, Франція) живе і працює в Парижі. Творення романів – її правдива пристрасть, а книжки, якими вона захоплювалася в дитинстві, донині залишаються для неї невичерпним джерелом натхнення. Своє зачудування світом та щирі дитячі враження авторка прагне передати юним читачам через власні оповіді. Її роман «Страшна бібліотекарка» 2021 року здобув кілька визначних нагород. Письменниця часто бере участь у літературних фестивалях та відвідує школи, аби плекати в малечі любов до читання.

Зое План (Франція) – ілюстраторка та авторка коміксів, відома вигадливими й оригінальними цифровими полотнами. Вона є палкою шанувальницею Гаррі Поттера и залюбки створює анімацію на найрізноманітніші теми из царини фандом-культури. Свої малюнки, сповнені експресивних персонажів та натхненних природою мотивів, художниця публікує на платформах Instagram та Etsy.

Зорана Рацков (Кікінда, 1980) завершила студії з французької мови та літератури на відділенні романістики філософського факультету в НовіСаді. Царині літературного перекладу присвячує себе з 2011 року. Для видавництва «Креативний центр» перекладачка підготувала карткові ігри «Стережись монстра» та «Футбол для кмітливих», чотири книжки із серії для дошкільнят «Почуття Гаші» авторки Орелі Ш’ян Шо Шин, а також графічний роман «Nowhere Girl» Магалі ле Юш. Живе і працює в Кікінді.

ЧАСТИНА, ЯКОЇ БРАКУВАЛО – «ТІЧА ТА ТОВАРИСТВА „ВЕСЕЛІ ЛАМИ“» Огляд коміксу «Тіча та товариство „Веселі лами“» Про комікси часто думають як про легку для сприйняття, лаконічну, динамічну та візуально привабливу форму. Саме через це часом недооцінюють їхню силу як потужного інструменту для розвитку навичок читання. Проте мальописи – це значно більше, ніж просто «полегшена література»: вони забезпечують візуальну підтримку, знижують когнітивне навантаження та відчиняють дітям-початківцям двері у книжковий світ. Водночас важливо наголосити, що така графічна проза аж ніяк не є спрощеною чи поверхневою: якісна візуальна нарація буває надзвичайно багатошаровою, ретельно скомпонованою та здатною тонко передавати емоції, гумор, ритм і глибокі сенси – у спосіб, що нічим не поступається традиційній художній прозі. «Тіча та товариство „Веселі лами“» французької авторки Анн-Гаель Бальп – чудовий приклад того, як майстерно створений мальопис може формувати впевненість у собі та плекати допитливість у юних читачів. Але спершу з’ясуймо, про що саме розповідає ця історія, а згодом – завдяки чому графічний роман так ефективно працює на практиці. Гурт однокласників, який називає себе «Веселими ламами», приходить до школи. Цього дня в розкладі заплановано похід до басейну. Юні герої завжди готові до пригод і нічого не бояться. Їхня сьогоднішня місія? Урятувати друга Павла від покаранню за те, що він знову забув плавальне спорядження. Щоб усе вдалося, їм доведеться непомітно прошмигнути коридорами, поцупити речі з чужих шафок, відчинити одні з дверей за допомогою звичайних зубочисток і, звісно ж, не попастися на гарячому… Чи допоможуть їм кмітливість та витівки успішно завершити свій задум? Тепер, коли сюжет відомий, погляньмо, чому цей мальопис є таким дієвим інструментом для підвищення мотивації до роботи з книжкою. Візуальний наратив тут досягає того, що не під силу багатьом класичним виданням: він дає юним гортачам чітке усвідомлення подій ще до того, як вони прочитають бодай перше слово. Початкова сцена на подвір'ї змальовує жвавий майданчик, де школярі граються, спілкуються та малюють. Кожен малюк миттєво впізнає цей знайомий простір. Коли ж з'являється занепокоєний Павло, його тривога абсолютно зчитується з пози та погляду – без жодних реплік. Дослідникам такий прийом відомий як «механізм поступової когнітивної підтримки»: графічний ряд спочатку створює базове уявлення про контекст, тож коли дитина нарешті фокусується на текстовій хмаринці з вигуком: «Я забув плавальне спорядження!», вона лише підтверджує те, про що вже здогадалася раніше. Це маленьке відкриття стає вагомою ментальною нагородою, і саме в таку мить у дитини з'являється впевненість у власних силах під час сприйняття письмового тексту. А ще тут є вступні сторінки з представленням героїв, які, мушу визнати, стали моїми улюбленими в усьому виданні. Кожен образ подано наче на світлині, вклеєній у сторінку зошита, з ім'ям та коротким описом, виведеним від руки. Це виглядає неймовірно

тепло, ненав'язливо – ніби щось, що малюки могли б самі змайструвати на перерві. І ще до початку самої оповіді гортач за позами та мімікою розуміє: Рада сповнена енергії, Йо – надзвичайно серйозний, а Воїн дещо наполоханий. Це не випадковість, а ретельно продуманий дизайн, який вчить аналізувати людей та обставини – навичка, безперечно корисна і за межами книжкових сторінок. Ілюстраторка Зое План працює у привабливому спрощеному, округлому стилі, який наче створений для цієї вікової категорії. Дійові особи мають великі виразні очі та чітко окреслені емоції без зайвого реалістичного нагромадження, що могло б заплутати юних читачів. Особливо варто відзначити, що цей гурт є етнічно та візуально різноманітним: діти мають різний колір шкіри, волосся та типи статури, і водночас ніхто не виглядає «інакшим» чи виокремленим у повчальний, штучно нав'язаний спосіб. Усе сприймається абсолютно органічно. І якщо дорослий помітить і оцінить таке делікатне художнє рішення, то дитина просто впізнає на малюнках свій клас, своє товариство та своїх друзів. Емоційну виразність героїв слід відзначити окремо. Коли Тіча закриває обличчя, а над його головою виникає лише хмаринка туману, слова стають зайвими для розуміння його стану. Особливо вражають цілі сторінки, позбавлені тексту, де погляд дитини біжить слідом за персонажами суто завдяки динамічній розкадровці погоні коридором. Таке художнє рішення суттєво знижує когнітивне навантаження та утримує увагу, що рідко вдається густому прозовому викладу. А динаміка кадрів – часто три швидкі ряди з короткими діалогами – задає стрімкий темпоритм, який невпинно підштовхує гортати сторінку за сторінкою. Тепер перейдемо до найважливішого аспекту, про який рідко згадують у розмовах про графічну прозу як про інструмент навчання, – до смислового розриву між зображенням і текстом. Адже саме цей зазор і є справжнім рушієм пізнання. Мальопис «Тіча та товариство „Веселі лами“» майстерно сконструйований так, що сенс жарту або суть сцени часто відкриваються лише після прочитання реплік, навіть якщо ілюстрація вже дає базове уявлення про ситуацію. На одній зі сторінок Воїн каже, що сподівається побачити в басейні нудли, тоді як візуальний ряд просто показує дітлахів, які весело крокують до будівлі. Лише прочитавши репліку в хмаринці, малюк розуміє, що йдеться про гнучкі аквапалиці для плавання, а не про їжу, і тоді лунає щирий сміх. Цей сміх має величезне значення: це момент, коли дитина, можливо, вперше відчуває, що читати – варто. Що заради цього справді варто докласти зусиль. Для дітей, які тільки-но опановують грамоту, рівень складності тут є ідеальним. Текстові хмаринки короткі, лексика розмовна, а шрифт – грайливий і неформальний, але водночас розбірливий. Малюк, який зазвичай пасує перед сторінкою із суцільним прозовим масивом, тут бачить: кожен кадр – це маленьке, цілком підсильне завдання

з емоційною нагородою, що чекає на нього одразу з іншого боку. А таких винагород у книжці чимало: смердюча шкарпетка, переплутані купальники та фінальна сцена цілковитого хаосу в басейні, поки один маленький хлопчик спокійно плаває наодинці… Це внутрішня мотивація в чистому вигляді. Дитячий мозок і тіло привчаються до того, що взаємодія з книжкою – це задоволення, і цей досвід залишається з ними назавжди. Особлива цінність цієї книжки полягає в тому, що вона росте разом із малюком. Найменші, які ще не вміють розпізнавати літери, можуть захоплено стежити за сюжетом суто через ілюстрації. Початківець додає до візуального ряду короткі репліки у хмаринках. Досвідченіший же гортач відкриває для себе ще й складніші наративні рамки, часові позначки та тонкі жарти, що ховаються між рядків. Один і той же мальопис дарує абсолютно різні досвіди, і кожен із них по-своєму безцінний. Адже взаємодія з книжкою – це не лише набута навичка, а й звичка, що формується крок за кроком, та любов, яка плекається. А «Веселі лами», як виявилося, є чудовими помічниками на цьому шляху.

Драгана Раданович, авторка коміксів та дослідниця візуального оповідання

СЦЕНАРІЙ ДЛЯ МАЙСТЕР-КЛАСУ «ТІЧА ТА ТОВАРИСТВО „ВЕСЕЛІ ЛАМИ“. НА ЗАВДАННІ: СПОРЯДЖЕННЯ ДЛЯ БАСЕЙНУ» Тривалість майстер-класу: 45 хвилин Необхідні ресурси: • рюкзак із купальником, окулярами для пірнання, рушником; • ілюстрація із зображенням членів товариства; ; • оповідь у малюнках;

• завдання для малювання (для кожної дитини); • фломастери

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ: Вступна частина: На початку майстер-класу ведучий виносить наплічник із плавальним спорядженням (окулярами для пірнання, купальником та рушником) і демонструє його аудиторії: Як ви гадаєте, навіщо потрібні всі ці речі? Де ми ними користуємося?

Куди б ви вирушили з таким набором?

Коли діти здогадуються, що це екіпірування для басейну, модератор підтверджує їхню рацію, проте зауважує: цей ранець належить не йому, а одному з учасників товариства «Веселі лами». Після цього керівник заходу знайомить малечу з героями історії – демонструє їм відповідні ілюстрації та коротко представляє кожного персонажа.

Центральна частина:

Ведучий комікс/оповідь до 24-ї сторінки. У момент, коли події наближаються до кульмінаційної зав’язки, він призупиняє читання та залучає дітей до обговорення: Як ви гадаєте, що Веселі лами зроблять далі? Чи зізнаються вони вчительці у скоєному? Якою, на вашу думку, буде її реакція? Як би ви вчинили на їхньому місці?

Учасникам надається достатньо часу для висловлення думок. Модератор підтримує будь-які гіпотези та творчі тлумачення, уникаючи оцінювання відповідей за критеріями «вірно чи невірно».

Читання з передбаченням – це методика, яку застосовують у моменти, коли сюжет досягає найбільшої напруги або наближається до несподіваного повороту. Її мета – підігріти інтерес до слухання та спонукати малечу активно долучатися до аналізу твору.

Після обговорення ведучий продовжує читання до 34-ї сторінки. Далі показує дітям лише візуальний ряд без тексту (історію в картинках) і дає завдання: «Подивіться на ці кадри й спробуйте здогадатися, чим завершується наша пригода». Скеровуємо хід думок вихованців навідними запитаннями: Що ви бачите на цих малюнках? Що тут відбувається?

Яким міг би бути фінал цієї історії?

За бажанням модератор може запропонувати комусь із дітей спробувати озвучити кінцівку на основі побачених ілюстрацій.

Завершальна частина:

Керівник заходу урочисто дітям, що відсьогодні вони також стали частиною команди «Веселі лами».

Учасникам роздають аркуші паперу, на яких кожен має зобразити себе як нового члена цього товариства (за зразком карток персонажів із початку книги) та додати короткий опис: що вони люблять, чого уникають та у чому полягає їхня особливість. Коли роботу завершено, ведучий розміщує всі портрети на видному місці, створюючи спільну картину, де представлена вся оновлена дружня компанія

«ПАН СНОБРОДА І СІМ ЧУДЕС СВІТУ» Автор та ілюстратор Маурі Куннас

Переклала з фінської Душиця Божович Формат: 23 x 29 см

Кількість сторінок: 60 стр.

Палітурка: тверда палітурка, повноколірна Азбука: кирилиця

Рік видання: 2026

ISBN: 978–86–529–1446–3

Сім чудес світу та один сонний турист!

Вирушайте у неймовірну навколосвітню подорож із паном Снобродою – знаменитим лунатиком міста Шаповця! Ставши одним із семи щасливих переможців лотереї від універмагу «Юмпура», він вирушає підкорювати світ. Попереду на нього чекають єгипетські піраміди, Великий китайський мур, Тадж-Махал, Венеція, Ніагарський водоспад, острів Пасхи та запальне Ріо-де-Жанейро. Під час своїх нічних блукань він зчинить справжній переполох: зачарує кобру в Індії, загорнеться в туалетний папір, наче єгипетська мумія, у Китаї врятує дорогоцінну вазу…

Ця дивовижна ілюстрована книжка Маурі Кунаса підкорить усіх шанувальників дотепних малюнків та кумедних пригод. Можливо, після її прочитання ви захочете змінити власні плани на літні канікули… Славетний ілюстратор Маурі Куннас – один із найвідоміших фінських авторів та ілюстраторів для дітей. Його живі, деталізовані ілюстрації промовляють до читача виразніше за будь–які слова, а читати їх можна знову і знову. Творчий шлях майстра триває вже понад пів століття: його дебютна книжка з картинками побачила світ у 1975 році, поклавши початок блискучій ілюстраторській кар'єрі. Сьогодні Куннас – лауреат численних премій, а його твори перекладені більш ніж тридцятьма мовами.

Рецензія на книжку «ПАН СНОБРОДА ТА СІМ ЧУДЕС СВІТУ» Дитяча література завжди була вікном у світ, але сьогодні її роль значно важливіша. Книжка – це перша велика подорож малечі, яка дозволяє перетинати кордони, не залишаючи затишної кімнати. Знайомство з новими культурами через яскраві ілюстрації та захопливі сюжети для юних читачів – не просто навчання, а емоційна мандрівка. Вона формує майбутніх громадян світу, виховуючи в них емпатію, толерантність і повагу до інакшості. Завдяки таким історіям діти не бояться невідомого, а навпаки – з щирим захопленням відкривають для себе чужі звичаї, мови та традиції. «Пан Сноброда та сім чудес світу» – це чарівна й вигадлива оповідь, яка поєднує мрійливу природу дитинства з величною спадщиною людства. Головний герой – лунатик і мандрівник, який прагне відвідати славетні місця світу. Подорожуючи крізь свої сни і блукаючи уві сні, несвідомо розв'язує заплутані проблеми: рятує безцінну вазу Цонга в Китаї, допомагає розгадати таємницю давнього обеліска в Єгипті, створює найоригінальніший карнавальний костюм у Бразилії. Його образ є символом дитячої допитливості, яка не знає кордонів – ні фізичних, ні логічних. Пан Сноброда – це також уособлення дитячої доброти та готовності допомогти кожному, хто опинився в біді.

Книжка має чудову пізнавальну складову. Вона пропонує малечі стислий та важливий екскурс найдивовижнішими куточками планети. Діти легко й невимушено знайомляться зі всесвітньо відомими пам’ятками: єгипетськими пірамідами, Великим китайським муром, розкішним палацом Тадж-Махал в Індії, Венецією, карнавальним Ріо-де-Жанейро, статуями острова Пасхи та могутнім Ніагарським водоспадом. Автору вдалося вмістити глибокі знання у лаконічні, але вишукано сформульовані речення.

Однією з найбільших переваг такого навчання є магія деталей. Діти легко й невимушено дізнаються про цінність китайських ваз, смачні спагеті у Венеції, особливі карнавальні костюми в Бразилії, звуки сопілки, що пробуджують змій в Індії, весільні звичаї на Ніагарському водоспаді та про корову, яка є там священною твариною. Усі ці захопливі подробиці майстерно й креативно підсилені винятковими ілюстраціями. Кожен факт, дія чи подія мають свій візуальний відповідник, який чудово розкриває суть написаного. Книжка веде водночас двосторонній діалог – і через слово, і через малюнок. А коли ви перегорнете останню сторінку історії «Пан Сноброда та сім чудес світу», то абсолютно точно захочете негайно почати її знову.

Гумор – ще одна незаперечна цінність цього видання. Головний герой потрапляє в низку ситуацій, які викликають щирий сміх і радість у наймолодшої авдиторії. Так розваги та веселощі стають додатковою мотивацією для подальшого дослідження нових пам'яток і чудес світу.

Знайомство з іншими культурами допомагає дітям краще збагнути світ навколо, а також власну ідентичність. Порівнюючи культуру свого народу з традиціями, змальованими в книжці, малеча віднаходить баланс між корінням та чужою спадщиною. Приймаючи відмінності, діти вчаться мислити відкрито й усвідомлюють, що наш дивовижний світ – це насправді яскрава мозаїка, де кожна частина є рівноправною та однаково цінною.

Тетяна Родич, авторка книжок «З дітьми навколо світу»

СЦЕНАРІЙ МАЙСТЕР-КЛАСУ «ПАН СНОБРОДА ТА СІМ ЧУДЕС СВІТУ» Тривалість майстер-класу: 45 хвилин Вік учасників: 7+ років Необхідні ресурси: • написане великими літерами слово «сноброда» • піктографічний запис слова «сноброда

• ілюстрації із зображенням сфінкса, пірамід та мумії • книжка «пан сноброда та сім чудес світу» • шаблони фараонських корон

• самоклеючі стрази для оздоблення фараонських корон (можна знайти у китайців)

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ: Вступна частина:

На початку майстер-класу ведучий демонструє дітям картку з написом «СНОБРОДА» і пропонує їм уважно поглянути на літери. Оголошує, що сьогодні вони познайомляться з одним надзвичайно вигадливим персонажем, який має саме таке прізвище, і звертається до аудиторії із запитаннями: Що тут написано?

Які менші слова ви можете відшукатм у цьому слові?

Чи здогадуєтеся ви, чому пан Сноброда отримав саме таке прізвище?

Вислухавши дитячі припущення, модератор показує піктографічний запис слова і разом із малечею доходить до правильної розгадки. Які три слова криються в прізвищі Сноброда?

Зрештою діти доходять висновку, що прізвище головного героя пов'язане зі сном та ходінням, і роблять дивовижне відкриття: пан Сноброда зветься так тому, що просто бродить уві сні! Одразу після цього керівник майстер-класу оголошує новину: сьогодні вони разом вирушать у мандрівку до Єгипту – однієї з найдивовижніших країн, яку вони досліджуватимуть пліч-о-пліч із сонним мандрівником.

Центральна частина:

Під час подорожі до Єгипту ми зможемо побачити чимало дивовижного!» – заінтриговує ведучий і демонструє дітям ілюстрації Сфінкса, пірамід та мумій. Тоді він звертається до аудиторії:

Чи знаєте ви, що зображено на цих малюнках? Що ви вже чули про Єгипет?

Аби підготувати дітей до читання, розрухати їх та додати заняттю динаміки, ведучий пропонує малечі зробити коротку розминку.

Спершу діти намагаються повторити позу Сфінкса: вони лягають на живіт, спираються на передпліччя й підводять голову – точнісінько як велична кам’яна статуя в Єгипті.

Наступне завдання — побудувати спільну піраміду з власних тіл. Діти стають у коло й нахиляються до центра, намагаючись з'єднати руки високо над головами, щоб утворити верхівку піраміди. Якщо група велика, ведучий об'єднує дітей у кілька менших підгруп, аби кожна команда побудувала свою власну споруду.

Після руханки модератор зачитує уривок із книжки, який стосується подорожі пана Сноброди Єгиптом. По завершенні читання він проводить бесіду з дітьми: Що пан Сноброда побачив у Єгипті? Що вам здалося найцікавішим?

Заключна частина:

У фінальній частині заняття ведучий оголошує, що настав час приготуватися до великого фараонського танцю разом із паном Снобродою. Але спершу кожному потрібна справжня корона. Завдання для дітей: прикрасити свої фараонські корони самоклеючими стразами, розміщуючи їх на шаблонах у місцях, що позначені крапочками.

Поки триває творчий процес, ведучий підтримує бесіду й пропонує малечі пофантазувати, якими фараонами та фараонками були б вони. Як би називалося твоє королівство?

Яке правило було б найголовнішим у ньому? За що люди пам'ятали б тебе?

Коли оздоблення завершено, діти тримають свої фараонські корони перед обличчям і уявляють себе правителями Стародавнього Єгипту.

Наприкінці заходу настає час для довгоочікуваного фараонського танцю. Малеча рухається залом під тематичну музику, пританцьовуючи у своїх коронах і відтворюючи рухи, натхненні давнім Єгиптом. На завершення ведучий щиро дякує дітям за участь і нагадує, що попереду на них чекає ще багато пригод: разом із паном Снобродою вони можуть продовжити навколосвітню мандрівку іншими чудесами світу, які вже зачекалися на сторінках книжки.

«МІС КИЦЯ 1.

«Справа про канарка» Автор Жан–Люк Фроманталь Ілюстратор Жоель Жоліве

Переклала з французької Оля Петронич Формат: 15 x 23 см

Кількість сторінок: 64 стор.

Палітурка: м'яка палітурка, повноколірна Азбука: латиниця

Рік видання: 2026

ISBN: 978–86–529–1447–0

У першій частині популярної французької серії Міс Киця береться за справу про викрадення Худорлявика – улюбленого канарка старого пана Титула. Розшукуючи зниклу пташку, детективка знайомиться з вельми дивною парою: з-з-з-звабливою Доріс та балакучим псом Жан-Полем. Поки злочинці чатують, небезпека навколо зростає... Тепер Міс Киці знадобиться вся її котяча майстерність, аби розплутати цю справу й дізнатися неймовірну правду! «Міс Киця» – це серія графічних романів для дітей, у якій головна героїня веде розслідування своєю фірмовою безшумною ходою. Проте, коли вона випускає кігті – лиходіям варто начуватися… У своєрідному омажі скандинавському нуару прониклива детективка розплутує загадкові справи у вигаданому північному світі. Цей простір сповнений химерних персонажів, туманних краєвидів, чудернацьких імен, абсурду та гумору. Той, хто розгорне цей комікс, навряд чи зможе зупинитися... Жан-Люк Фроманталь (1950) народився в Тунісі. Він є автором коміксів та дитячих книжок із неповторним авторським почерком у жанрі фантастики. Найчастіше співпрацює з ілюстраторкою Жоель Жоліве. Окрім письменницької діяльності, працює видавцем, а також сценаристом анімаційного кіно (зокрема, стрічку «Лулу, неймовірна таємниця» у 2014 році визнали найкращим анімаційним фільмом у Франції).

Жоель Жоліве (1965) народилася у Франції. У своїй творчості найчастіше використовує техніку лінориту. Вона надзвичайно вправна у стилізації та має витончене почуття деталі. Співпрацює з багатьма французькими видавництвами. Жан-Люк Фроманталь та Жоель Жоліве – впізнаваний тандем у світі дитячої літератури. Вони створюють фантастичні історії, гармонійно поєднуючи свої таланти: з одного боку, сценаристський хист та унікальний стиль оповіді автора, який прийшов зі світу коміксів, а з іншого – дотепний погляд відомої ілюстраторки, яка водночас є майстринею ліногравюри. Разом вони видали такі книжки, як «Упс!», «10 маленьких пінгвінів», «365 пінгвінів», «Ведмідь проти часу», а також славетну серію графічних романів «Міс Киця».

Оля Петронич (Вальєво, 1970) перекладає з французької мови. Тлумачення текстів для неї – не просто фах чи професійний обов'язок, а справжня пристрасть, заради якої вона здатна не спати усю ніч у пошуках єдино вірного перекладацького рішення. В її доробку – переклади творів Анрі Бергсона, Мішеля Фуко, Бруно Латура, Фелікса Гваттарі, Алена Бадью, Франца Фанона, Жака Рансьєра, Лейли Слімані, Анні Ерно та П’єра Леметра. Оля Петронич є лауреаткою престижних премій імені Бранка Єлича (2015 та 2023) та Мілоша Н. Джурича (2017). Живе і працює в Нові-Саді.

РЕЦЕНЗІЯ НА КНИЖКУ «МІС КИЦЯ 1. СПРАВА ПРО КАНАРКА» Міс Киця — детективка перед заплутаним клубочком «Справа про канарка» – перша частина комікс-серіалу про пригоди кмітливої детективки Міс Киці. Коротко кажучи, це детектив для дітей. Твір, у якому переплітаються містика та комедія, створений в атмосфері нуару. Плеяду колоритних персонажів очолює винахідливо змальована головна героїня – на перший погляд майже антропоморфна розслідувачка, яка через брак роботи не має змоги обирати замовлення. Так вона вплутується в нібито банальну справу – зникнення, на перший погляд, звичайного канарка. Проте в майстерних оповідях речі рідко є такими, якими здаються, тож справа, не варта реноме досвідченої детективки, незабаром перетвориться на справжню заплутану історію, яка триматиме увагу читачів аж до несподіваної розв'язки. Інші персонажі також потішні у своїй цілком раптовій ексцентричності, а гумор, із яким зустрінуться читачі, є достатньо тонким, аби вимагати одночасно інтелектуального залучення та викликати щирий сміх. Хоча цей твір передусім орієнтований на молодших, проте містить відсилання до інших мистецьких шедеврів – наприклад, дотепний омаж знаменитій картині «Полуночники» Едварда Гоппера, а це свідчить про те, що авторський тандем подбав і про старшу аудиторію.

Сценарій Жана-Люка Фроманталя доволі кумедний і, безумовно, орієнтований насамперед на юну читацьку публіку. Він майстерно спрощує інтригу, успішно уникаючи її баналізації. До того ж Міс Киця — надзвичайно привабливий персонаж, який швидко припаде нам до серця, викликаючи бажання гортати й наступні її пригоди. Візуальний стиль Жоель Жоліве, можливо, не сподобається консервативним поціновувачам, які

шукають у графічній прозі виключно реалістичну манеру, але розкутість її майже дитячої лінії зацікавить шанувальників нової французької хвилі. Ілюстративну стилізацію авторки можна порівняти з почерком уже сучасного класика Жоана Сфара, у якого відповідність анатомії та перспективі цілковито підпорядкована внутрішній динаміці та течній послідовності наративу. А найважливіше те, що гортачеві в будь-який момент абсолютно зрозуміло, що саме відбувається на сторінках. А це немало. Видання виконано в кольорі, а архітектура сторінок спроєктована так, що табло найчастіше складається з одного-трьох кадрів. Це робить сприйняття тексту швидким, але водночас дозволяє художниці наповнювати простір промовистими деталями, які утримуватимуть увагу авдиторії та продумано занурюватимуть у зображений світ. Якщо поглянути на вітчизняне видання від «Креативного центру», результат викликає щире задоволення. Для ліцензійної графічної прози критично важливо отримати якісне відтворення мовою перекладу. Оля Петронич – наша видатна перекладачка, особливо шанована серед поціновувачів франкомовних мальописів, очікувано блискуче впоралася зі своїм завданням. Твір читається на одному подиху, а всю влучність оригінальних діалогів успішно перенесено в сербський текст. Якщо звернути увагу на леттеринг, який є вагомим складником підготовки візуального наративу, слід зазначити: у текстові хмаринки та дидаскалії, можливо, органічніше вписався б карикатурніший шрифт замість класичного гротеску (втім, видавець тут чітко дотримувався першоджерела, намагаючись відтворити автентичну версію). Водночас завдяки ретушованим написам, які обов'язково підлягали перекладу (газетні статті, настінні плакати), Якша Лакичевич своєю вправною типографікою суттєво посилив візуальне задоволення від читання. «Міс Киця 1. Справа про канарка» – неконвенційний детективний комікс, який кокетує з абсурдом і який розважить та заінтригує наймолодших читачів, але, за всіма ознаками, викличе посмішку і в дорослих. Це і є однією з найцінніших переваг мальопису як мистецтва. Він одночасно може стати і першим кроком у світ читання, і твором високого естетичного рівня.

Мілан Йованович, перекладачка, редакторка та видавчиня

СЦЕНАРІЙ МАЙСТЕР–КЛАСУ «МІС КИЦЯ 1. СПРАВА ПРО КАНАРКА» Тривалість майстер-класу: 45–60 хвилин Необхідні ресурси:

ГОСПОДИНУ ТИТУЛИ ЈЕ ОТЕТ КАНАРИНАЦ

• аркуш із написом: «у пана титула викрали канарка» • зображення підозрюваних (доріс та жан-поль)

• слід 1: закодоване послання (символи + таблиця символів та літер) • слід 2: текстові хмаринки з перемішаними літерами

• слід 3: аркуш із завданням «з'єднай крапки» (дорогоцінний

камінь)

• зображення чоловіка/жінки для трансформації • папір та кольорові олівці

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ: Вступна частина: Ведучий на початку заняття оголошує дітям, що сьогодні вони познайомляться з детективкою Міс Кицею, якій зараз неймовірно нудьгує. Далі читає лише перші сторінки Розділу 1.

Далі звертається до дітей: «Однак стається поворот» і демонструє дітям аркуш, на якому написано: «У ПАНА ТИТУЛА ВИКРАЛИ КАНАРКА» «Дізнаймося про це якомога більше».

Ведучий продовжує читання всього Розділу 1. Після чого ставить дітям запитання: Коли пан Титул отримав канарка? Хто йому його подарував?

Чому він вважає, що птаха саме викрали?

Центральна частина:

З’ясувавши ці обставини, Міс Киця вирушає на розмову з невісткою пана Титула.

Ця бесіда додає до справи нових фігурантів. Ведучий театрально демонструє дітям картки із зображенням ймовірних підозрюваних. Доріс та Жан-Поль збрехали детективці щодо адреси зоомагазину, де нібито придбали канарка, чим одразу й привернули до себе увагу. Ось докази, на які вона натрапила під час розслідування:

СЛІД 1

Діти отримують аркуш із закодованим записом, де замість літер використано символи. Завдання дітей – кожному символу присвоїти відповідну літеру, користуючись таблицею символів та літер. Розшифрувавши, вони отримують фразу: «ЖІНКА-ЗМІЯ»

Модератор у цей момент посилює атмосферу таємничості, виражаючи щире здивування за допомогою яскравої міміки, а потім спрямовує увагу дітей до другого сліду.

СЛІД 2

Діти отримують текстові хмаринки з літерами. Завдання полягає в тому, щоб упорядкувати ці літери й скласти з них нове словосполучення. Розгадка:

«ЧОЛОВІК-ПЕС»

Керівник майстер-класу ставить дітям запитання:

Як ви гадаєте, чого це стосується? Хто така жінка-змія?

А хто такий чоловік-пес?

Який вони мають зв'язок зі справою?

СЛІД 3

Діти отримують аркуш із силуетом дорогоцінного каменя. Завдання – з'єднати крапки, щоб отримати його форму.

Якщо ведучий помітить, що група занадто швидко впоралася із цим кроком, він може запропонувати малечі розфарбувати віднайдений самоцвіт.

Надалі наставник спонукає юних детективів до висування гіпотез: ставить навідні запитання, стимулює мислення, підтримує дитячі ідеї та ділиться власними міркуваннями, аби надихнути вихованців на активну участь у розплутуванні таємниці.

Завершальна частина:

«Дізнаймося, як і чому все це пов'язано зі справою». Ведучий зачитує частину тексту під назвою «Аніморфози» та відкриває дітям секрет, що Титул був славетним фокусником, який на сцені перетворював змію на жінку. Ніхто не знав, що він робив це за допомогою Ока Ската – дивовижного самоцвіту. Після читання модератор ставить дітям запитання: Чи здивувало вас щось?

Чи очікували ви на таку розв'язку? Що таке аніморфоза?

Чи можете навести приклад книжки з подібними прикладами?

Ведучий говорить дітям, що тепер вони також мають магічну силу Ока Ската. Завдання дітей – «перетворити» людину з малюнка на тварину, домалювавши їй тваринні частини тіла.

Потім діти презентують свої роботи. Керівник завершує захід похвалою дітей та наголошує, що сьогодні вони разом були частиною справжнього детективного розслідування!

«ФАНТАСТИЧНИЙ АВТОБУС» Автор та ілюстратор Якоб Мартін Стрід Переклав із данської Радош Косович Формат: 23,5 × 30 см

Кількість сторінок: 212

Палітурка: тверда палітурка Азбука: латиниця

Рік видання: 2026

ISBN: 978-86-529-1493-7

«Фантастичний автобус» данського автора та ілюстратора Якоба Мартіна Стріда завдяки зусиллям видавництва «Креативний центр» та в чудовому перекладі Радоша Косовича з'явився і на сербському книжковому небосхилі. Відомий майстер працював над цим грандіозним фоліантом цілих 15 років (видання безперечно є найбільшим, адже оригінал важить понад неймовірні два кілограми, а ширина його сторінки сягає 40 сантиметрів). Нашій аудиторії книга доступна в трохи меншому, практичнішому форматі – шириною тридцять сантиметрів та вагою півтора кілограма!

Гортати сповнені нестримної уяви сторінки цього грандіозного видання, насичені дивовижними малюнками, – справді чарівний досвід. Історія розповідає про те, як маленькі Таку, Спір та їхні сусіди змушені покинути рідну домівку через раптову появу безжальних бульдозерів, що руйнують усе на своєму шляху. Проте винахідлива й згуртована компанія не здається: друзі будують «Фантастичний автобус» – неймовірний транспортний засіб із десятком коліс та чотирма двигунами потужністю 18 500 кінських сил. Щоб урятувати життя малюка Тімо, екіпажу доведеться подолати 100 000 кілометрів і дістатися Щасливої країни.

Кожному, хто розгорне цей розкішний фоліант, гарантовано виняткову естетичну насолоду: книга захоплює насамперед масштабними акварельними малюнками ручної роботи, що вражають своєю деталізацією. Крім того, «Фантастичний автобус» пропонує не лише зворушливу історію для малечі, а й глибоку соціальну критику, тож він однаково сильно промовлятиме як до юних гортачів, так і до дорослої аудиторії.

Якоб Мартін Стрід (Копенгаген, 1972) розпочав свою кар’єру як ілюстратор коміксів у данській щоденній газеті «Політика». Його бунтівний, дотепний та поетичний дух продовжував розвиватися в дитячих книгах, які швидко завоювали увагу данської аудиторії та дітей у всьому світі. У 2010 році отримав Премію Міністерства культури Данії в галузі ілюстрації. У 2012 році став лауреатом престижної національної культурної премії The Crown Prince Couple’s Culture Prize (Культурна премія подружжя кронпринців). Його книга «Неймовірна історія про Велет-Грушку» була адаптована для анімаційного фільму, прем’єра якого відбулася в Данії у 2017 році, а наша публіка побачила його на 46-му Фесті у 2018 році в рамках дитячої програми «Фестич».

Огляд книжки «Фантастичний автобус»

«Фантастичний автобус» Якоба Мартіна Стріда – це найоб'ємніший, найскладніший та найамбітніший твір автора, який уже добре знайомий нашому читачеві завдяки чудернацьким і сюрреалістичним пригодам Мімбо Джимбо, Мамбо Джамбо, Тапіра, Гепарда та інших мешканців створеного ним особливого всесвіту. Це водночас і найважча праця автора – в обох сенсах цього слова. Через величезний формат і понад двісті сторінок обсягу ця книжка, безперечно, стане найвагомішою (у прямому значенні) в домашній бібліотеці малюка. Крім того, на відміну від попередніх видань данського казкаря, тема життя та смерті простежується тут від самого початку, що робить цей твір найсерйознішим у його творчому доробку. Звісно, це аж ніяк не означає, що історія видалася надміру похмурою. Улюблені мотиви, за які ми так цінуємо творчість Стріда, – химерні транспортні засоби, заплутані й майже магічні технічні рішення та герої, у яких легко впізнати себе, – представлені тут удосталь. У цій сучасній казці боротьба добра і зла розгортається через зіткнення старого й нового, природи та бетону, добробуту й прогресу. Ми стежимо за долею невеличкої спільноти тварин з приморського містечка Анстар-Сіті, які змушені тулитися у гетто – у власноруч зведеній фавелі, але навіть ці скромні притулки опиняються під загрозою через навалу агресивної забудови. В одному зі зліплених наспіх будиночків важко занедужало борсученя Тімо через густий смог, що буквально душить місто. Єдиною надією на його порятунок стає міфічна шафранова лілія, яка, за легендою, зцілює від будь-яких хвороб і росте в далекій країні Баланці. І тоді закручується неймовірна пригода: друзі створюють фантастичний автобус – транспортний засіб із десятком коліс, чотирма двигунами неймовірною потужністю 18 500 кінських сил, з кухнею, спальнями та всіма необхідними для життя речами. Це справжній сучасний Ноїв ковчег, у який заселяються майже всі мешканці приреченого селища, аби вирушити у довгу й невідому дорогу. Стежачи за мандрівкою наших героїв, ми, дорослі, помічаємо чітке соціальне підґрунтя – відлуння багатьох актуальних проблем: міграції населення, гонитви за прибутком, експлуатації слабших, а також зв'язку між капіталізмом і війною. Проте ці посили вплетені в сюжет настільки делікатно, що ніколи не перевантажують юних читачів. Водночас старшій аудиторії вони залишають достатньо простору, щоб обговорити серйозні та складні життєві питання з дітьми в найприродніший, на власний розсуд, спосіб. Стріду знадобилося цілих п'ятнадцять років, щоб завершити цей твір. І коли ви на власні очі побачите, якою кількістю деталей насичена кожна з понад двохсот сторінок, вам стане цілком зрозуміло, чому робота тривала так довго. Кожна мізансцена вирує героями, машинами та дотепними дрібничками, завдяки яким книгу

хочеться розгортати знову й знову. Читаючи її разом із малюком, ви гарантовано повертатиметеся до тих самих сторінок безліч разів, адже щоразу відкриватимете для себе щось абсолютно нове – те, що випустили з уваги минулого разу. «Фантастичний автобус» – це не просто масштабніший і важчий фоліант порівняно з попередніми доробками данського казкаря. Ця історія емоційно зріліша та сміливіша завдяки порушеним у ній непростим питанням. Водночас вона залишається абсолютно відданою всьому тому, за що ми свого часу полюбили автора: уяві, гумору, який однаково відгукується як малечі, так і дорослим, а найголовніше – надії та оптимізму. Ця книга делікатно нагадує нам, що добро неодмінно переможе, якщо триматися гуртом. Віктор Маркович, Njuz.net

СЦЕНАРІЙ ДЛЯ МАЙСТЕР-КЛАСУ «ФАНТАСТИЧНИЙ АВТОБУС» Тривалість майстер-класу: 60 хвилин Необхідні ресурси: • книжка «фантастичний автобус»

• одна книжка звичайного формату для порівняння • коробка з картками, на яких зображені різні квіти • папір для малювання

• кольорові олівці, фломастери або воскова крейда

СЮЖЕТ МАЙСТЕР-КЛАСУ: Вступна частина: Ведучий запитує юних слухачів:

«Чи готові ви взяти до рук найважчу книгу, яку ви (ймовірно) коли-небудь бачили?»

Керівник заходу передає дітлахам «Фантастичний автобус», пропонуючи їм відчути вагу видання, роздивитися його та порівняти зі звичайним томиком. Коли малеча ділиться першими враженнями, модератор додає:

«Цей велетень важить цілих півтора кілограма! А знаєте, що найцікавіше? Один і той же автор і вигадав цю історію, і власноруч її проілюстрував». Далі ведучий заохочує аудиторію детальніше описати видання за допомогою навідних запитань: Що першим привертає вашу увагу, коли ви дивитеся на обкладинку? Чим вона відрізняється від решти книг?

Яких пригод ви очікуєте від такого грандіозного фоліанта?

Коли ми адаптуємо художнє видання для конкретної вікової аудиторії, зовсім не обов'язково спиратися суто на сюжетні перипетії. Чудовою відправною точкою можуть стати й суто фізичні характеристики книги. «Фантастичний автобус» вирізняється з-поміж

інших своїми велетенськими масштабами, вражаючим виглядом та нетиповою вагою, що само собою слугує потужним емоційним стимулом для старту заняття.

Центральна частина: Ведучий інтригує аудиторію:

«Дізнаймося, що ж у цьому виданні такого фантастичного!»

Далі керівник заходу декламує початок історії до 17-ї сторінки, знайомлячи слухачів із головними героями та їхньою незвичайною місією.

Після цього модератор ставить запитання: Як ви гадаєте, чи справді існує шафранова лілія? Де вона могла б рости? Чи вдасться друзям її відшукати? Як саме, на вашу думку, вони подорожуватимуть до неї? Потім ведучий продовжує:

«Екіпаж вирушив у далеку дорогу «Фантастичним автобусом». Погляньмо, куди він їх привіз!».

Разом із дітлахами він гортає сторінки, демонструючи малюнки та час до часу коментуючи ключові зображення.

Коли подорож доходить до 167-ї сторінки, ведучий робить паузу й запитує: Де зараз опинився наш автобус? Що це за дивовижні поля ви бачите? Що на них росте?

Після короткої бесіди модератор дочитує казку до фіналу, а потім підбиває підсумки зустрічі: Чи очікували ви такої кінцівки? Яка частина мандрівки вам запам’яталася найбільше? Яку незвичайну квітку хотіли б знайти ви самі?

Завершальна частина:

Ведучий пропонує творче завдання: «У цій оповіді є рослина, здатна рятувати життя. Нумо тепер вигадати абсолютно нові, небачені досі квіти».

Кожен учасник наосліп витягує з коробки дві картки із зображеннями різних представників флори. Завдання для малечі:

• запам'ятати, які саме дві квітки їм дісталися;

• вигадати абсолютно новий фантастичний вид, поєднавши їхні унікальні властивості; • намалювати свій винахід;

• дати йому оригінальну назву;

• розповісти, кому і в який спосіб ця знахідка допомагає.

Після завершення творчого процесу дітлахи презентують свої незвичайні малюнки та діляться історіями про чарівні властивості створених рослин.

Ведучий хвалить дітей за роботу, підкреслюючи, що вони, як і герої книги, виявили неймовірну уяву та створили світ, де дивовижні квіти готові прийти на допомогу кожному, хто цього потребує.

САМООЦІНЮВАННЯ Для підвищення ефективності майстер-класів ведучому важливо аналізувати кожен захід із дітьми. Самооцінювання слід розглядати як можливість виявити вдалі моменти та з'ясувати, що найбільше зацікавило аудиторію, а що варто адаптувати чи вдосконалити на майбутньому майстер-класі.

АТМОСФЕРА

Чи були діти зацікавлені у наданні відповідей та участі в обговоренні?

Чи була атмосфера розслабленою, підбадьорливою та безпечною для висловлення різних ідей? Чи виявляли діти радість та задоволення під час майстер-класу?

РЕСУРСИ

Чи вистачило ресурсів для всіх учасників майстер-класу?

Чи були матеріали та ресурси належним чином підготовлені та легкодоступні для дітей? Чи ресурси та матеріали занадто відволікали дитячу увагу?

Чи дозволили обрані ресурси дітям самостійно висловлювати свої ідеї?

ЧИТАННЯ

Чи було читання виразним, чітким та пристосованим до дитячого темпу?

Чи була книга повернута до дітей під час читання, щоб вони могли стежити як за текстом, так і за ілюстраціями? Чи допомогли інтонація, ритм та паузи під час читання дітям краще зрозуміти оповідь?

ЯКЩО ВИ ОТРИМАЛИ ДВІ АБО БІЛЬШЕ НЕГАТИВНИХ ВІДПОВІДЕЙ ЩОДО АТМОСФЕРИ Атмосфера значною мірою впливає на те, наскільки почуватимуться вільними, спонтанними та активними діти. Якщо ви помітили брак співпраці або замкнутість, спробуйте використати коротку гру, пов’язану з темою книги, на початку наступного майстер-класу. Така діяльність може бути мотивацією для активної участі дітей на майстер-класі. Під час розмови ставте додаткові, стимулюючі запитання, наводьте особисті приклади та залишайте достатньо часу дітям для відповідей. Хваліть кожну ініціативу – навіть коли відповідь неповна, важливо, щоб дитина брала участь. Створіть простір, у якому кожен голос буде почутий та оцінений.

ЯКЩО ВИ ОТРИМАЛИ ДВІ АБО БІЛЬШЕ НЕГАТИВНИХ ВІДПОВІДЕЙ ЩОДО РЕСУРСІВ

Недостатня підготовка ресурсів може спричинити паузи, розгубленість або розчарування дітей. Перед початком майстер-класу обов’язково перевірте, чи всі матеріали функціональні та переконайтеся, що їхньої кількості вистачить для кожного учасника.

Організуйте простір так, щоб матеріали були доступні дітям лише тоді, коли вони

справді повинні почати з ними працювати – це допоможе вам зосередитися на оповіді або інструкціях. Завжди майте запасні примірники на випадок, якщо чогось забракне або пошкодиться.

ЯКЩО ВИ ОТРИМАЛИ ДВІ АБО БІЛЬШЕ НЕГАТИВНИХ ВІДПОВІДЕЙ ЩОДО ЧИТАННЯ

Читання вголос — це ключова мить кожного майстер-класу. Якщо ви помітили, що діти втрачають увагу або не зовсім розуміють сюжет, потренуйтеся перед наступною зустріччю: попрацюйте над темпом, інтонаціями, паузами та висловами. Під час читання завжди тримайте книгу розгорнутою до аудиторії — візуальні образи для дітей не менш важливі за текст. Якщо книга містить діалоги, не соромтеся «оживляти» їх: змінюйте голос, додавайте міміку чи жести. Вам не обов'язково бути актором – будь-який спосіб «оживлення» оповіді доречний. У такий спосіб ви підтримуєте розуміння, втримуєте увагу та розвиваєте любов до читання у дітей.