Перша книга Пастиря Єрми, яка називається Його видіннями БАЧЕННЯ 1 1 Той, хто мене виховав, продав у Римі одну молоду дівчину; коли я побачив її через багато років, я згадав її і полюбив її як сестру. Через деякий час я побачив її, як вона милася в річці Тибр; і я простягнув до неї руку, і витягнув її з річки. 2 І коли я побачив її, я подумав собі: «Який би я був щасливий, якби мав таку дружину, і красою, і манерами». Так я подумав собі; і більше не думав. Але незабаром, гуляючи та розмірковуючи над цими думками, я почав шанувати це Боже створіння, думаючи собі: яка вона благородна і прекрасна. 3 І коли я трохи пройшов, то заснув. І дух схопив мене, і поніс через одне місце праворуч, через яке ніхто не міг пройти. Це було місце серед скель, дуже круте, і непрохідне для води. 4 Коли я пройшов це місце, я вийшов на рівнину; і там, упавши на коліна, я почав молитися Господу та сповідувати свої гріхи. 5 І коли я молився, відкрилося небо, і я побачив жінку, яку я жадав, що вітала мене з неба та казала: «Єрмо, радуйся!» Я, поглянувши на неї, відповів: «Що ти тут робиш, пані?» Вона відповіла мені: «Я сюди вознесла себе, щоб звинуватити тебе в гріху перед Господом». 6 Пані, — спитав я, — чи переконаєш ти мене? — Ні, — сказала вона, — але послухай слова, які я тобі скажу. Бог, що живе на небесах і створив усе з нічого, і помножив його заради святої церкви Своєї, гнівається на тебе, бо ти згрішила проти мене. 7 А я, відповідаючи, сказав їй: Пані, якщо я згрішив проти тебе, скажи мені, де, або в якому місці, або коли я сказав тобі яке непристойне чи нечесне слово?
8 Хіба ж я не завжди шанував тебе як пані? Хіба ж я не завжди шанував тебе як сестру? Чому ж ти замишляєш проти мене ці лихі вчинки? 9 Тоді вона, посміхаючись мені, сказала: «Жадання лиходійства піднялося в твоєму серці. Хіба тобі не здається, що це погано для праведника, коли в його серці піднімається лихе бажання?» 10 Це справді гріх, і дуже великий, для такого, бо праведник думає про праведне. І коли він так чинить і ходить праведно, то матиме прихильність Господа на небесах до нього в усіх його справах. 11 А ті, хто мислить лихе в серцях своїх, беруть на себе смерть і полон; особливо ж ті, хто любить теперішній світ і хвалиться багатством своїм, і не зважає на майбутнє добро; їхні душі блукають і не знають, куди звернути свою увагу. 12 Ось такий випадок двоїстих душ, які не надіються на Господа, зневажають та нехтують власним життям. 13 Але ти молися Господу, і Він зцілить гріхи твої та гріхи всього дому твого та всіх святих Своїх. 14 Щойно вона промовила ці слова, небеса зачинилися, і я залишився повністю поглинутий смутком і страхом; і я сказав собі: якщо це вважатиметься моїм гріхом, як я можу спастися? 15 Або як я зможу благати Господа за мої численні та великі гріхи? Якими словами я благатиму Його бути милосердним до мене? 16 Коли я розмірковував над цим і розмірковував над цим, ось, навпроти мене поставили стілець з найбілішої вовни, блискучої, як сніг. 17 І ось підійшла стара жінка в яскравому одязі, тримаючи книгу в руці, і сиділа сама, і вітала мене, кажучи: «Єрмо, радуйся!» А я, сповнений суму та плачу, відповів: «Радуйся, Владичице!» 18 І вона сказала мені: «Чого ти сумуєш, Єрмо, який був звик бути терплячим, скромним і завжди веселим?» Я відповів і сказав їй: «Пані, мене звинуватила одна чесна жінка, яка сказала мені, що я згрішив проти неї». 19 Вона ж відповіла: «Далеко не буде такого від раби Божої. Можливо, бажання її зародилося в твоєму серці. Бо справді така думка робить рабів Божих винними в гріху».
Перша книга Пастиря Єрми - Видіння
20 І раб Божий не повинен мати такої мерзенної думки, і той, хто схвалений Духом, не повинен бажати зла, особливо ж Єрма, який стримується від усіх злих пожадань і сповнений усієї простоти та великої невинності. 21 Однак Господь гнівається на тебе не стільки через тебе самого, скільки через дім твій, який вчинив зло проти Господа та проти батьків своїх. 22 І за те, що з любові до синів своїх ти не дорікав своєму дому, а дозволив їм жити нечестиво, то через це Господь гнівається на тебе, але Він вилікує всі лиха, що чиняться в твоєму домі, бо через їхні гріхи та провини ти весь зайнятий справами мирськими. 23 А тепер милість Божа змилується над тобою та над твоїм домом і дуже втішила тебе. Тільки ти не блукай, будь спокійний і втішай свій дім. 24 Як робітник, що виконує свою роботу, пропонує її, кому забажає, так і ти, навчаючи щодня те, що справедливо відсічено – великий гріх. Тому не переставай наставляти своїх синів, бо Господь знає, що вони покаються всім своїм серцем і будуть записані в книзі життя. 25 І коли вона сказала це, то додала до мене: «Хочеш послухати, як я читаю?» Я відповів їй: «Пані, послухаю». 26 Слухайте ж, — сказала вона; і, розгорнувши книгу, вона прочитала, славно, велично та дивовижно, такі речі, які я не міг запам’ятати. Бо це були жахливі слова, яких жодна людина не могла б винести. 27 Однак я запам'ятав її останні слова, бо їх було небагато, і вони були дуже корисні для нас. 28 Ось могутній Господь, який невидимою силою своєю та неперевершеною мудрістю своєю створив світ, і славною порадою своєю прикрасив творіння своє, і словом сили своєї зміцнив небо, і землю на водах заснував; і цією могутньою чеснотою встановив свою Святу Церкву, яку він благословив. 29 Ось, Він перемістить небеса, і гори, і пагорби, і моря; і все стане ясним для Його вибраних; щоб Він міг виконати їм обіцянку, яку Він обіцяв, з великою честю та радістю; якщо так буде, що вони дотримуватисямуть заповідей Бога, які вони отримали з великою вірою. 30 І коли вона закінчила читати, то встала з крісла; і ось підійшли четверо юнаків і понесли крісло на схід. 31 І вона покликала мене до себе, доторкнулася до моїх грудей і сказала мені: «Чи сподобалося тобі моє читання?» Я відповіла: «Пані, ці останні речі мені подобаються, але те, що було попереду, було суворим і важким». 32 Вона сказала мені: «Це останнє для праведників, а попереднє — для бунтівників та язичників». 33 І коли вона розмовляла зі мною, з'явилися двоє чоловіків, взяли її на плечі та пішли на схід, де був стілець. 34 І вона пішла весело, і, відходячи, сказала мені: «Єрмо, не бійся». БАЧЕННЯ 2 1 Коли я їхав до Куми, приблизно в той самий час, що й минулого року, я почав згадувати видіння, яке мав
раніше. І знову дух переніс мене і привів на те саме місце, де я був минулого року. 2 І коли я прийшов на те місце, я впав на коліна і почав молитися Господу та прославляти Його ім’я, що Він вважав мене гідним і відкрив мені мої колишні гріхи. 3 І коли я встав від молитви, ось, я побачив навпроти себе стару жінку, яку я бачив минулого року, як вона ходила та читала якусь книгу. 4 І вона сказала мені: «Чи можеш ти розповісти це обранцям Божим?» Я відповів і сказав їй: «Пані, я не можу запам’ятати стільки речей, але дай мені книгу, і я це запишу». 5 «Візьми це, — каже вона, — і поверни мені». 6 Щойно я його отримав, я відійшов убік у певне місце на полі та записав кожну літеру, бо не знайшов жодного складового позначення. 7 І щойно я закінчив читати те, що було написано в книзі, як раптом книга вирвалася з моєї руки, але ким вона була, я не бачив. 8 Після п'ятнадцяти днів, коли я постив і з усією палкістю благав Господа, мені було відкрито розуміння писання. А писання було ось таке: 9 Нащадки твої, Єрмо, згрішили проти Господа й зрадили батьків своїм великим беззаконням. І їх назвали зрадниками батьків своїх, і вони продовжували чинити зраду. 10 І тепер вони додали розпусту до інших своїх гріхів та до осквернення своєї неслухняності, так вони доповнили міру своїх беззаконь. Але ти картай своїх синів усіма цими словами, і свою жінку, яка буде тобі сестрою, і нехай вона навчиться стримувати свій язик, яким вона обмовляє. 11 І коли вона почує це, то стримається і отримає милість. 12 І їх також буде повчено, коли ти докориш їм цими словами, які Господь наказав тобі відкрити. 13 Тоді будуть прощені їхні гріхи, які вони вчинили досі, і гріхи всіх святих, які грішили аж до цього дня; якщо вони покаються всім своїм серцем і виключать усі сумніви зі своїх сердець. 14 Бо Господь клявся Своєю славою щодо Своїх вибранців, вирішивши цього часу, що коли хтось і тепер згрішить, той не спасеться. 15 Бо покаяння праведних має свій кінець; дні покаяння сповнилися для всіх святих; а для язичників є покаяння аж до останнього дня. 16 Тож скажи тим, хто є начальниками церкви, щоб вони вели свої шляхи праведно, щоб вони могли повністю прийняти обітницю з великою славою. 17 Тож ви, що чините правду, стійте міцно й продовжуйте чинити її, щоб ваш відхід був зі святими ангелами. 18 Щасливі ви, всі, хто витримає велике випробування, що наближається, і хто не зречеться свого життя. 19 Бо Господь поклявся Сином Своїм, що хто зречеться Сина Його та Його, боячись за життя Свого, то зречеться й Його в майбутньому віці. 20 А тим, хто ніколи не зречеться Його, Він у Своїй надзвичайно великій милості буде прихильний. 21 Ти ж, Єрмо, не пам’ятай про зло, яке вчинили сини твої, і не нехтуй сестрою своєю, але дбай про те, щоб вони виправили свої колишні гріхи.
Перша книга Пастиря Єрми - Видіння
22 Бо вони будуть навчені цим вченням, якщо ти не пам’ятатимеш їхніх нечестивих вчинків. 23 Бо пам'ять про лиха породжує смерть, а забуття їх — життя вічне. 24 Але ти, о відлюдники! зазнав багатьох мирських лих за провини свого дому, бо нехтував ними, як речами, що тобі не належать; і ти повністю зайнятий своїми великими справами. 25 Однак, з цієї причини ти будеш спасенний, бо не відійшов від живого Бога, і твоя простота та єдина стриманість збережуть тебе, якщо ти перебуватимеш у них. 26 Так, вони спасуть усіх, хто чинить таке, і ходитимуть у невинності та простоті. 27 Ті, хто належать до такого роду, переможуть усю нечестивість і перебуватимуть аж до вічного життя. 28 Блаженні всі, хто чинить правду, вони не будуть знищені навіки. 29 Але ти скажеш: «Ось, велике випробування гряде». Якщо тобі це подобається, відречися від нього знову. 30 Господь близький до тих, хто до Нього звертається, як написано в книзі Хелдама та Модала, які пророкували синам Ізраїля в пустелі. 31 Більше того, браття, мені було одкровення, коли я спав, від дуже гарного юнака, який сказав мені: Що ти думаєш про ту стару жінку, від якої ти отримав книгу? Хто вона? Я відповів: Сивіла. 32 — Ти помиляєшся, — сказав він, — ні. Я відповів: — Хто ж вона, пане? — Він відповів мені: — Це церква Божа. 33 І я сказав йому: «Чому ж вона виглядає старою?» Він сказав: «Вона стара, бо вона була першою з усього творіння, і світ був створений для неї». 34 Після цього я бачив видіння вдома, у своєму власному будинку, і стара жінка, яку я бачив раніше, підійшла до мене і спитала мене, чи я вже передав її книгу старійшинам церкви? А я відповів, що ще ні. 35 Вона ж відповіла: «Добре вчинив, бо маю ще дещо сказати тобі. Але коли я закінчу всі слова, вони стануть зрозумілими для вибраних». 36 І напишеш дві книги, і пошлеш одну Клименту, а одну Грапте. Климент бо пошле її до чужих міст, бо йому дозволено це робити, а Грапте навчить вдів і сиріт. 37 Але ти читатимеш у цьому місті зі старійшинами церкви. БАЧЕННЯ 3 1 Видіння, яке я бачив, було таке. 2 Коли я часто постився та молився Господу, щоб Він явив мені одкровення, яке Він обіцяв показати мені через стару жінку; тієї ж ночі вона з’явилася мені і сказала мені: 3 Через те, що ти так страждаєш і так прагнеш знати все, прийди в поле, куди хочеш, і близько шостої години Я з'явлюся тобі та покажу тобі, що ти маєш побачити. 4 Я спитав її: «Пані, в яку частину поля?» Вона відповіла: «Куди забажаєш, тільки вибери гарне й затишне місце». І перш ніж я почав говорити та
називати їй місце, вона сказала мені: «Я піду, куди забажаєш». 5 Тож, браття, я був у полі, і, дотримуючись години, прийшов на місце, куди призначив їй прийти. 6 І я побачив поставлену лавку; це була лляна подушка, а зверху розстелено покривало з тонкого полотна. 7 Коли я побачив, що все це впорядковано таким чином, і що в цьому місці нікого не було, я почав дивуватися, і волосся в мене стало дибки, і якийсь жах охопив мене, бо я був сам. 8 Але, опам’ятавшись, згадавши славу Гада та набравшись сміливості, я впав на коліна та знову почав сповідувати свої гріхи, як і раніше. 9 І поки я це робив, туди прийшла стара жінка з шістьма юнаками, яких я бачив раніше, і стала позаду мене, коли я молився, і чула, як я молюся і сповідую свої гріхи Господу. 10 І, торкнувшись мене, вона сказала: «Перестань молитися лише за свої гріхи; молися також за праведність, щоб отримати частку її у своєму домі». 11 І вона підняла мене з місця, взяла мене за руку та й привела мене до місця, і сказала юнакам: Ідіть і будуйте. 12 Як тільки вони пішли, і ми залишилися самі, вона сказала мені: «Сідайте тут». Я відповів їй: «Пані, нехай старші сядуть першими». Вона відповіла: «Сідайте, як я вам кажу». 13 А коли я хотів сісти праворуч, вона не дозволила мені, а рукою знакнула мені, щоб я сідав ліворуч. 14 Коли ж я розмірковував і сумував, що вона не дозволить мені сісти праворуч, вона сказала мені: «Гермесе, чого ти сумуєш?» 15 Місце, що праворуч, належить тим, хто вже досяг Бога і постраждав за Його ім'я. Але тобі ще багато чого залишилося, перш ніж ти, Банат, сядеш з ними. 16 Але продовжуй робити те, що чиниш, у своїй щирості, і сидітимеш з ними, як і всі інші, хто чинить їхні діла, і понесуть те, що понесли вони. 17 Я сказав їй: «Пані, я хочу знати, що вони зазнали?» — «Послухай же, — сказала вона, — диких звірів, бичування, ув’язнення та хрести за Його ім’я». 18 З цієї причини правиця святості належить їм і всім іншим, хто постраждає за ім'я Боже; а ліва належить іншим. 19 Однак дари та обітниці належать обом, тим, хто праворуч, і тим, хто ліворуч; тільки ті, хто сидить праворуч, мають деяку славу понад інших. 20 Але ти бажаєш сидіти праворуч з ними, та все ж твоїх вад багато. Але ти будеш очищений від своїх вад, як і всі, хто не сумнівається, будуть очищені від усіх гріхів, які вони вчинили донині. 21 І, сказавши це, вона хотіла піти. 22 Тож, припадаючи до її ніг, я почав благати її заради Господа, щоб вона показала мені видіння, яке обіцяла. 23 Тоді вона знову взяла мене за руку, підняла мене і посадила на лавку з лівого боку; і, тримаючи якусь блискучу паличку, сказала мені: «Бачиш ту велику річ?» Я відповів: «Пані, я нічого не бачу». 24 Вона відповіла: «Хіба ти не бачиш навпроти себе великої вежі, що стоїть на воді з блискучого тесаного каміння?»
Перша книга Пастиря Єрми - Видіння
25 Бо вежу збудували на квадраті ці шість юнаків, які прийшли з нею. 26 А багато тисяч інших чоловіків приносили каміння; одні витягали його з глибини, інші виносили його з землі та давали шістьом юнакам. І ті взяли його та й будували. 27 Що ж до того каміння, яке витягли з глибини, то все його поклали в будівлю; бо воно було відполіровано, і його квадрати точно відповідали один одному, і таким чином одне з'єднувалося з іншим так, що не було видно місця, де вони з'єднувалися, так що вся вежа здавалася збудованою з одного каменю. 28 А що стосується іншого каміння, яке було вийняте з землі, то деякі з них вони відкинули, а інші вставили в будівлю. 29 Що ж до тих, що були відкинуті, то деякі вони вирізали та відкинули на відстані від вежі; але багато інших лежало навколо вежі, які вони не використали для будівництва. 30 Бо деякі з них були нерівні, інші мали тріщини, інші були білі та круглі, непридатні для будівництва вежі. 31 Але я бачив інше каміння, відкинуте далеко від вежі, і воно падало на дорогу, але не продовжувало йти дорогою, а скотилося з дороги в пустельне місце. 32 Інших я бачив, як вони падали у вогонь і горіли; інші падали біля води, але не могли скочуватися в неї, хоча дуже бажали впасти у воду. 33 І коли вона мені це показала, вона хотіла піти. Але я сказав їй: «Пані, яка мені користь бачити це, але не розуміти, що це означає?» 34 Вона ж відповіла мені: «Ти дуже хитра, бо хочеш знати те, що стосується вежі». Так, сказала я, Пані, щоб сповістити це братам, щоб вони зраділи та, почувши це, прославили Бога великою славою. 35 Тоді вона сказала: «Багато хто почує їх, і коли вони почують їх, одні зрадіють, а інші заплачуть. Але навіть ці, якщо покаються, теж зрадіють». 36 Тож послухайте, що я скажу про притчу про вежу, і після цього не докучайте мені щодо одкровення. 37 Бо ці одкровення мають кінець, коли вони здійснилися. Але ти не перестаєш бажати одкровень, бо ти дуже наполегливий. 38 Що ж до вежі, яку ти бачиш збудованою, то це Я, тобто церква, яка являлася тобі і зараз, і раніше. Тож запитай, чого хочеш про вежу, і Я відкрию це тобі, щоб ти міг радіти зі святими. 39 Я сказав їй: «Пані, оскільки ти вважала мене колись гідним прийняти від тебе одкровення всього цього, то сповісти мені». 40 Вона ж мені відповіла: «Все, що годиться тобі відкритися, буде відкрито; тільки нехай твоє серце буде з Господом, і не сумнівайся в тому, що побачиш». 41 Я спитала її: «Пані, чому вежа збудована на воді?» Вона відповіла: «Я вже казала тобі, що ти дуже мудра, ретельно дослідивши будівлю, тому знайдеш істину». 42 Послухай же, чому вежа збудована на воді: бо життя твоє є і буде врятоване водою. Бо вона заснована словом всемогутнього та шанованого імені і підтримується невидимою силою та чеснотою Бога. 43 А я, відповідаючи, сказав їй: «Це дуже дивовижно; але, пані, хто ті шестеро юнаків, що будують?»
44 Вона сказала: «Вони ангели Божі, яких було призначено спочатку, і яким Господь передав усі свої творіння, щоб вони їх збудували, створили та керували ними. Бо ними буде завершено будівництво вежі». 45 А хто ж інші, що приносять їм каміння? 46 Вони також святі ангели Господні, але інші перевершують цих. Тому, коли все будівництво вежі буде закінчено, всі вони будуть бенкетувати разом біля вежі та прославляти Бога, бо будівництво вежі закінчено. 47 Я спитав її, кажучи: «Я хотів би знати стан каменів і їхнє значення, яке воно?» 48 Вона ж відповіла й сказала мені: «Невже ти кращий за всіх інших, що тобі це відкрилося? Бо є інші й перед тобою, кращі за тебе, яким ці видіння мають бути явні». 49 Однак, щоб прославлялося імʼя Бога, це було і буде відкрито тобі заради тих, хто сумнівається і розмірковує у своїх серцях, чи так це чи ні. 50 Скажіть їм, що все це правда, і що в цьому немає нічого неправдивого; але все це тверде та справді встановлене. 51 Послухайте ж тепер про каміння, що в будівлі. 52 Квадратні та білі камені, що точно збігаються у своїх з'єднаннях, – це апостоли, єпископи, вчителі та служителі, які з милості Божої приходили, керували, навчали та служили свято та скромно обранцям Божим, як тим, хто помер, так і тим, хто ще залишається; і завжди погоджувалися з ними, мали мир у собі та слухали один одного. 53 З цієї причини їхні з'єднання точно стикаються разом у будівлі вежі. 54 Ті, що витягнуті з глибини та вкладені в будівлю, і чиї стики узгоджуються з іншим камінням, яке вже збудоване, це ті, що вже заснули та постраждали заради Господнього імені. 55 А що це за інші камені, пані, які приносять із землі? Я б хотіла знати, що це таке. 56 Вона відповіла: «Ті, що лежать на землі й не є чистими, це ті, яких Бог схвалив, бо вони ходили законом Господнім і керували своїми шляхами в Його заповідях». 57 Ті, кого приводять і встановлюють на будівництві вежі, – це молоді вірою та вірні. І ангели закликають їх чинити добре, бо в них немає беззаконня. 58 Але хто ж ті, кого вони відкинули та поклали біля вежі? 59 Вони є тими, хто згрішив і бажає покаятися; тому їх не викидають далеко від вежі, бо вони будуть корисними для будівництва, якщо покаються. 60 Отже, ті, хто ще не покається, якщо вони покаються, зміцняться у вірі; тобто, якщо вони покаються зараз, поки вежа будується. Бо якщо будівництво буде завершено, тоді не буде місця, куди їх помістити, а вони будуть відкинуті; бо тільки той має цей привілей, хто тепер буде у вежі. 61 Але чи знаєш ти, хто ті, кого відсікли та викинули геть від вежі? — Пані, — сказав я, — я цього прагну. 62 Вони є дітьми беззаконня, які вірили лише в лицемірство, але не відступили від своїх злих шляхів; з цієї причини вони не будуть спасенні, бо вони не корисні для будівлі через свої гріхи.
Перша книга Пастиря Єрми - Видіння
63 Тому вони відсічені та відкинуті геть через гнів Господній, і тому, що вони розгнівали Його на них. 64 Що ж до великої кількості іншого каміння, яке ти бачив розміщеним навколо вежі, але не вкладеним у будівлі, то ті, що міцні, це ті, хто пізнав істину, але не перебував у ній і не приєднався до святих, і тому є непридатними. 65 Ті, хто має тріщини в серцях, це ті, хто плекає розбрат у серцях один проти одного і не живе в мирі; ті, хто дружелюбно ставиться до своїх братів, але щойно вони розлучаються один з одним, їхня злоба все ще залишається в їхніх серцях: це тріщини, які видно в цих каменях. 66 Ті, хто каліки та низькоросли, це ті, хто, хоч і вірив, все ще сповнені великої злоби: через це вони каліки та нецілі. 67 Але що це за біле та кругле каміння, пані, і яке не підходить для будівництва вежі? 68 Вона ж, відповідаючи, сказала мені: «Доки ти будеш безглуздим і нерозумним, питаючи про все та нічого не розуміючи?» 69 Це ті, хто має віру, але має при собі багатства цього світу. Тож, коли виникають якісь труднощі, вони зрікаються Господа заради свого багатства та торгівлі. 70 Я відповів і сказав їй: «Коли ж вони будуть корисними для Господа?» Вона каже: «Коли ж їхнє багатство, яким вони насолоджуються, буде відняте, тоді вони будуть корисними для Господа для Його будівництва». 71 Бо як круглий камінь, якщо його не відрізати та трохи не відкинути, його об’єм не можна зробити квадратним, так і ті, хто багатий у цьому світі, якщо їхнє багатство не буде зменшено, не можуть бути корисними для Господа. 72 Навчися цього з власного досвіду: коли ти був багатий, ти був нікчемний; а тепер ти корисний і придатний для життя, яке ти обрав, бо й ти колись був одним із тих каменів. 73 Що ж до решти каміння, яке ти бачив кинутим далеко від вежі, що бігло дорогою та спало з дороги в безлюдні місця, то це ті, хто справді вірив, але через сумніви свої покинув істинний шлях, думаючи, що може знайти кращий. Але вони блукають і нещасні, йдучи безлюдними стежками. 74 Тоді те каміння, яке впало у вогонь і згоріло, це ті, хто назавжди відійшов від живого Бога; і ніколи не спадає їм на думку покаятися через прихильність, яку вони мають до своїх пожадань і злочестивостей, які вони чинять. 75 А що ж таке решта, що впали біля води і не могли скотитися в воду? 76 Це ті, хто почув слово і бажав охреститися в ім’я Господа; але, враховуючи велику святість, якої вимагає істина, відступили і знову пішли за своїми злими пожаданнями. 77 Так вона закінчила пояснення вежі. 78 Але я, все ще наполягаючи, спитав її: Чи дозволено покаяння всім тим каменям, які так викинуті і не підійшли для будівництва вежі; і чи знайдуть вони місце в цій вежі? 79 Вони можуть покаятися, сказала вона, але вони не можуть увійти до цієї вежі; їх помістять на набагато
нижчий ранг, і після цього вони будуть страждати та виповнять дні своїх гріхів. 80 І з цієї причини вони будуть усунені, бо отримали слово праведності; і тоді вони будуть звільнені від своїх страждань, якщо матимуть справжнє усвідомлення у своїх серцях того, що вони вчинили неправильно. 81 Але якщо вони не матимуть цього відчуття у своїх серцях, вони не будуть спасенні через жорстокість своїх сердець. 82 Коли ж я перестав її розпитувати про все це, вона сказала мені: «Хочеш побачити щось іще?» І, бажаючи побачити це, я дуже звеселився. 83 Тоді вона, озирнувшись на мене, злегка посміхнулася та сказала мені: «Бачиш сімох жінок біля вежі?» — «Пані, — відповів я, — бачу їх». 84 Ця вежа, – відповіла вона, – підтримується ними, згідно з наказом Господа: тож послухай про їхній вплив. 85 Перша з них, що міцно тримається за руку, називається Віра, нею спасуться вибрані. Наступна, що підперезана і виглядає мужньою, називається Стриманість: вона дочка Віри. 86 Отже, кожен, хто піде за нею, буде щасливий у всьому своєму житті, бо він утримуватиметься від усіх злих учинків, вірячи, що якщо він стримуватиме себе від усієї похоті, то стане спадкоємцем вічного життя. А що ж, пані, — спитав я, — таке інші п'ять? 87 Вони, – відповіла вона, – дочки одна одної. Перша з них називається Простотою, друга – Невинністю, третя – Скромністю, потім – Дисципліною, а остання – Любовю. Отже, коли ти виконаєш діла їхньої матері, то зможеш усе. 88 Пані, — сказав я, — я б хотів знати, яку саме чесноту має кожна з них. 89 Послухай же, — відповіла вона, — вони мають однакові чесноти, і їхні чесноти пов’язані між собою та йдуть одна за одною, як і при народженні. 90 Від віри походить стриманість; від стриманості — простота; від простоти — невинність; від невинності — скромність; від скромності — дисципліна та милосердя. Тому їхні діла святі, цнотливі та праведні. 91 Хто ж служитиме їм і триматиметься їхніх діл, той мешкатиме у вежі зі святими Божими. 92 Тоді я спитав її про часи, чи вже близько кінець; 93 Вона ж голосно вигукнула: «О, нерозумний чоловіче! Хіба ти не бачиш, що вежа вже будівля? Коли ж вежа буде закінчена та збудована, тоді буде їй кінець, і незабаром вона буде завершена». 94 Але не став мені більше жодних запитань. Сказаного може бути достатньо тобі та всім святим для освіження вашого духу. Бо це було відкрито не тільки тобі, але щоб ти міг зробити це явним для всіх. 95 Бо тому, о Гермесе, через три дні ти повинен зрозуміти ці слова, які я починаю говорити тобі, щоб ти міг промовити їх у вуха святих; щоб, коли вони почують і виконають їх, вони могли очиститися від своїх беззаконь, і ти разом з ними. 96 Тож послухайте мене, о сини мої, я виховав вас у великій простоті, невинності та скромності заради любові Бога, яка зійшла на вас у праведності, щоб ви були освячені та виправдані від усього гріха та
Перша книга Пастиря Єрми - Видіння
злочестивості; але ви не перестанете чинити своїх злих вчинків. 97 Тож тепер послухайте мене, і майте мир один з одним, і відвідуйте один одного, і приймайте один одного, і не насолоджуйтесь лише творіннями Божими. 98 Щедро давайте тим, хто цього потребує. Бо деякі через надмірне щедре харчування захворіють на свою плоть і завдають шкоди своєму тілу; тоді як плоть інших, які не мають їжі, в'яне, бо їм бракує достатнього харчування, і тіла їх виснажуються. 99 Тому ця нестриманість шкодить вам, хто має, а не ділиться з тими, хто потребує. Приготуйтеся до суду, який незабаром прийде на вас. 100 Ви, найвидатніші, пошукайте тих, хто голодний, поки вежа ще не закінчена. Бо коли вежа буде закінчена, ви захочете творити добро, і не знайдете в ній місця. 101 Стережіться ж ви, що хвалитеся багатством своїм, щоб не стогнали вони, що в бідності, і зітхання їхні не дійшли до Бога, і щоб вас із майном вашим не замкнули за брамою вежі. 102 Ось, я зараз застерігаю вас, тих, хто поставлений над церквою і любить найвищі місця, не будьте подібними до тих, хто чинить зло. 103 І вони справді носять свою отруту в скринях, але ви тримаєте свою отруту та заразу у своїх серцях і не очищаєте їх, і не змішуєте свої почуття з чистим серцем, щоб знайти милість у Великого Царя. 104 Стережіться, діти мої, щоб ваші суперечки не позбавили вас життя. Як ви будете навчати вибранців Божих, коли самі потребуєте виправлення? Тож навчайте один одного й майте мир між собою, щоб я, стоячи перед вашим батьком, міг дати звіт за вас Господу. 105 І коли вона закінчила розмову зі мною, шестеро юнаків, які будували, підійшли та понесли її до вежі; а четверо інших зайняли місце, на якому вона сиділа, і вони також повернулися до вежі. Я не бачив їхніх облич, бо вони були повернуті до мене спинами. 106 Коли вона йшла, я попросив її розповісти мені про три образи, в яких вона мені з'явилася. 107 Вона ж мені, відповідаючи, сказала: «Про це ти маєш запитати когось іншого, щоб тобі відкрилося». 108 Отже, брати, у першому видінні минулого року вона явилася мені дуже старою, і сиділа на стільці. 109 В іншому видінні вона справді мала молоде обличчя, але тіло та волосся були старими; проте вона розмовляла зі мною стоячи і була веселішою, ніж першого разу. 110 У третьому видінні вона була в усіх відношеннях набагато молодшою та привабливою на вигляд; тільки волосся в неї було як у старої людини; проте вона виглядала веселою та сиділа на сидінні. 111 Тож я дуже сумував через це, доки не зрозумів видіння. 112 Тому я побачив ту саму стару жінку у видінні ночі, яка сказала мені: «Усяка молитва потребує смирення. Постися, тож, і навчишся від Господа того, чого просиш». Тож я постився одного дня. 113 Тієї ж ночі мені з'явився юнак і сказав: «Чому ти так часто бажаєш Одкровень у своїх молитвах?
Стережися, щоб, просячи багато речей, ти не завдавав шкоди тілу. Нехай цих Одкровень буде тобі достатньо». 114 Чи можеш ти побачити більш визначні Одкровення, ніж ті, які ти вже отримав? 115 Я відповів і сказав йому: «Пане, я питаю лише про одне через три постаті старої жінки, що з’явилися мені, щоб Одкровення було повним». 116 Він відповів мені: «Не без розуму ти, але сумніви твої роблять тебе таким, бо твоє серце не з Господом». 117 Я відповів і сказав: «Але ми детальніше дізнаємося про це від вас». 118 Тож послухай, — каже він, — цифри, про які ти питаєш. 119 І спочатку, у першому видінні, вона з'явилася тобі в образі старої жінки, що сидить на стільці, бо твій старий дух був розкладений і безсилий через твої недуги та сумніви твого серця. 120 Бо як старі не мають надії на оновлення, і не сподіваються нічого, окрім своєї смерті, так і ти, ослаблений через мирські справи, віддався лінощам і не відкидав турботи своєї від себе на Господа, і твої почуття потьмяніли, і ти старієш у своїй печалі. 121 Але, сер, я б хотів знати, чому вона сиділа на стільці? 122 Він відповів: «Бо кожен, хто немічний, сидить на стільці через свою неміч, щоб його неміч була підтримана». Отже, подивіться на образ першого видіння. 123 У другому видінні ти бачив її, що стояла, з молодим обличчям, веселішою, ніж попередня; але тіло її та волосся були старі. Послухай, сказав він, і цю притчу. 124 Коли людина старіє, вона втрачає надію через свою неміч та бідність і не очікує нічого, крім останнього дня свого життя. 125 Але раптом йому залишають спадщину, і він чує про це, та й встає; і, звеселившися, він одягається в нову силу. І вже не сидить, а стоїть, і позбавляється від попереднього свого горя; і не сидить, а діє мужньо. 126 Тож ви, почувши Одкровення, яке Бог відкрив вам, бо Бог змилувався над вами та оновив ваш дух, і відклали свої немочі, і сила прийшла до вас, і ви зміцніли у вірі; і Бог, побачивши вашу силу, зрадів. 127 З цієї причини він показав вам будівництво вежі, і покаже вам інше, якщо ви матимете мир усім серцем вашим один з одним. 128 Але в третьому видінні ти бачив її ще молодшою, прекрасну та веселу, з безтурботним обличчям. 129 Бо ніби до нього, коли сумного, приходить якась добра звістка, він зараз забуває свій смуток і не думає ні про що інше, крім доброї звістки, яку почув; а в іншому він втішається, і його дух оновлюється радістю, яку він отримав: так само і ви освіжилися на своєму духу, побачивши ці добрі речі. 130 А те, що ти бачив її, що сиділа на лавці, означає міцне становище; бо лавка має чотири ніжки і стоїть міцно. І навіть сам світ тримається на чотирьох стихіях. 131 Ті, хто досконало кається, будуть молодими; а ті, хто відвертається від гріхів своїх усім серцем своїм, будуть укріплені. 132 А тепер, коли ви маєте Одкровення повністю, не просіть більше нічого відкритого вам.
Перша книга Пастиря Єрми - Видіння
133 Але якщо щось має бути відкрито, то вам воно стане явним. БАЧЕННЯ 4 1 Я бачив видіння, брати, через двадцять днів після попереднього видіння; це був образ майбутнього горя. Я йшов польовою дорогою. 2 Від громадської дороги до місця, куди я йшов, близько десяти стадій; це дорога дуже малолюдна. 3 І коли я йшов сам, я благав Господа, щоб Він підтвердив Одкровення, які Він показав мені через Свою святу Церкву: 4 І дарував покаяння всім своїм рабам, які були ображені, щоб прославилося його велике та почесне ім'я, і тому що він вважав мене гідним показати мені свої чудеса, і щоб я міг шанувати його та дякувати йому. 5 І ось, ніби голос відповів мені: «Не сумнівайся, Єрме». Тому я почав думати й говорити собі: «Чому я маю сумніватися, враховуючи, що Господь утвердив мене так, і я бачив такі славні речі?» 6 Я пройшов трохи далі, брати, коли раптом побачив, що пил піднімається до неба. Я почав говорити собі: «Невже йде отара худоби, що піднімає такий пил?» 7 Воно було приблизно за фарлонг від мене. І ось, я побачив, як пил піднімається все більше і більше, так що я почав підозрювати, що в ньому є щось надзвичайне. 8 І сонце трохи засяяло, і ось я побачив великого звіра, ніби кита, а з його пащі виходила вогняна сарана. Заввишки звір був близько ста футів, а голова його була подібна до великої глиняної посудини. 9 Я почав плакати та молитися Господу, щоб Він визволив мене від цього. Тоді я згадав слово, яке чув: «Не сумнівайся, Єрмо». 10 Тож, брати, одягнувшись у божественну віру та пам’ятаючи, хто навчив мене великих речей, я тілесно віддав себе звіру. 11 Звір наступав так, ніби міг одразу пожерти ціле місто. 12 Я підійшов до нього, і звір простягнув усе своє тіло на землю, не висунувши нічого, крім язика, і жодного разу не ворухнувся, аж поки я не пройшов повз нього. 13 А на голові звіра були чотири кольори: спочатку чорний, потім червоний і кривавий, потім золотий, а потім білий. 14 І пройшов я повз нього, і пройшов приблизно на тридцять футів, аж ось зустріла мене одна діва, гарно прибрана, ніби щойно вийшла з покоїв шлюбних, вся в білому, у білих черевиках, із покривалом на обличчі, і вкрита блискучим волоссям. 15 Тепер я з попередніх видінь зрозумів, що це церква, і відтоді ще більше повеселів. Вона привітала мене, кажучи: «Радуйся, чоловіче!» Я відповів їй: «Володарко, радуйся!» 16 Вона ж, відповівши, сказала мені: «Чи не зустрів тебе нічого, чоловіче?» Я відповів: «Пані, зустрів мене такий звір, який, здавалося, міг пожерти цілий народ; але силою Божою та Його особливим милосердям я врятувався від нього».
17 Ти благополучно уникнув цього, — сказала вона, — бо поклав усі свої турботи на Бога і відкрив Йому своє серце, вірячи, що не можеш бути в безпеці ні завдяки чому, окрім Його великому та шанованому імені. 18 З цієї причини Господь послав Свого ангела, що над звіром, на ім'я йому Гегрін, і замкнув йому пащу, щоб він не пожер тебе. Ти уникнув великого випробування через свою віру, і тому, що ти не сумнівався через такого страшного звіра. 19 Тож іди та розкажи обранцям Божим про великі діла, які Він учинив для тебе. І скажи їм, що цей звір є прообразом випробування, яке має настати. 20 Отже, якщо ви підготуєтесь, то зможете уникнути цього, якщо ваше серце буде чистим і непорочним; і якщо ви будете служити Богові всі решту ваших днів без нарікань. 21 Покладіть усі ваші турботи на Господа, і Він їх керуватиме. Вірте в Бога, сумніваєтеся, бо Він може все; Він може і відвернути від вас гнів Свій, і послати вам допомогу та безпеку. 22 Горе тим, хто сумнівається, тим, хто почує ці слова та зневажить їх: краще б їм не народитися. 23 Тоді я спитав її про чотири кольори, які звір мав на голові. Але вона відповіла мені: «Знову ти дивуєшся, бо питаєш про це». Але я сказав їй: «Пані, покажи мені, що це таке». 24 Слухай, — сказала вона, — чорний колір, який ти бачив, означає світ, у якому ти живеш. Вогняний і кривавий колір означає, що цей вік має бути знищений вогнем і кров’ю. 25 Золота частина — це ви, хто врятувався від неї. Бо як золото випробовується вогнем і стає корисним, так само випробовуєтесь і ви, що живете серед людей цього світу. 26 Ті, хто витримають до кінця і будуть випробувані ними, будуть очищені. І як золото цим випробуванням очищується і позбавляється жульки, так і ви відкинете всякий смуток і клопот і станете чистими для будівництва вежі. 27 Білий же колір означає час майбутнього світу, в якому житимуть вибрані Божі, бо вибрані Божі будуть чистими та непорочними до вічного життя. 28 Тож не переставай говорити це святим. Ось вам образ великої скорботи, що має настати; вона, якщо хочете, не буде для вас нічим. Тож пам’ятайте те, що Я вам сказав. 29 Сказавши це, вона пішла; але я не бачив, куди вона пішла. Але раптом я почув шум і обернувся назад, злякавшись, бо подумав, що звір іде до мене.