Неемія РОЗДІЛ 1 1 Слова Неемії, сина Гахалії. І сталося в місяці Кіслеві, двадцятого року, коли я був у замку Сузи, 2 що прийшов Ханані, один з моїх братів, він та деякі чоловіки з Юдеї; і я розпитав їх про юдеїв, які врятувалися, що залишилися з полону, та про Єрусалим. 3 І сказали вони мені: «Решта, що залишилася з полону там, у краї, перебуває у великій біді та ганьбі. Єрусалимський мур зруйнований, а брами його спалені вогнем». 4 І сталося, як я почув ці слова, то сів, плакав і сумував кілька днів, постив і молився перед Богом небесним, 5 і сказав: «Благаю Тебе, Господи, Боже небесний, Боже великий і грізний, що дотримуєш заповіта та милість для тих, хто любить Тебе та дотримується Твоїх заповідей!» 6 Нехай же буде вухо Твоє уважне, і очі Твої відкриті, щоб почути молитву раба Твого, яку я молюся перед Тобою нині вдень і вночі за синів Ізраїлевих, рабів Твоїх, і щоб визнати гріхи синів Ізраїлевих, якими ми згрішили проти Тебе; згрішили ми і я, і дім батька мого. 7 Ми дуже розбестилися проти Тебе й не дотримувалися заповідей, ані постанов, ані законів, що Ти наказав був Мойсеєві, рабу Твоєму. 8 Пам’ятай же слово, що Ти наказав Мойсеєві, рабові Своєму, кажучи: Якщо ви переступите, то Я розпорошу вас між народами. 9 Але якщо ви звернетеся до Мене, і будете дотримуватися Моїх заповідей, і виконувати їх, то навіть якщо деякі з вас будуть вигнані аж до краю неба, то Я зберу їх і звідти, і приведу їх до місця, яке Я вибрав, щоб там поставити Моє ім'я. 10 А оце раби Твої та народ Твій, яких Ти викупив великою силою Твоєю та міцною рукою Твоєю. 11 Благаю Тебе, Господи, нехай же буде вухо Твоє уважне до молитви Твого раба та до молитви Твоїх рабів, що бояться Твого імені. І дай, благаю Тебе, Твоєму рабові сьогодні успіх, і дай йому милість в очах цього чоловіка, бо я був чашником царя. РОЗДІЛ 2 1 І сталося місяця Нісана, двадцятого року царя Артаксеркса, що перед ним було вино. І я взяв вино, і дав його цареві. А я не був засмучений перед ним ще раніше. 2 І сказав мені цар: «Чому твоє обличчя сумне, коли ти не хворий? Це ж не що інше, як смуток серця». Тоді я дуже злякався, 3 І сказав він цареві: «Нехай цар живе навіки! Чому б моєму обличчю не бути сумним, коли місто, місце гробниць моїх батьків, лежить спустошене, а брами його спалені вогнем?» 4 І сказав мені цар: «Чого ти просиш?» І я помолився до Бога небесного. 5 І сказав я цареві: Якщо цареві це подобається, і якщо раб твій знайшов милість у очах твоїх, то пошли мене
до Юдеї, до міста гробниць моїх батьків, щоб я його відбудував. 6 І сказав мені цар (і цариця сиділа поруч нього): Скільки часу триватиме твоя дорога? І коли ти повернешся? І цареві було зворушно послати мене, і я призначила йому час. 7 І сказав я цареві: Якщо цареві це подобається, нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб вони перевели мене, аж поки я не прийду до Юдеї. 8 І лист до Асафа, доглядача царського лісу, щоб він дав мені деревину на виготовлення балок для воріт палацу, що належать до дому, і для міського муру, і для дому, до якого я ввійду. І цар дав мені, згідно з доброю рукою мого Бога, що була надо мною. 9 Тоді я прийшов до намісників за річкою та передав їм царські листи. Цар послав зі мною начальників війська та вершників. 10 Коли почули про це Санваллат, хоронянин, та Товія, раб, аммонітянин, то дуже засмутилися, що прийшов чоловік дбати про добробут дітей Ізраїля. 11 Отже, я прибув до Єрусалиму і пробув там три дні. 12 І встав я вночі, я та кілька людей зо мною, і нікому не розповів, що мій Бог поклав мені на серце зробити в Єрусалимі, і не було зі мною жодної худоби, крім худоби, на якій я їхав. 13 І вийшов я вночі брамою долини, навіть перед криницею дракона, і до гнійної ями, і побачив мури Єрусалиму, які були зруйновані, а брами його були спалені вогнем. 14 Потім я пішов до брами джерела та до царського ставу, але там не було місця, щоб пройти звір, що був піді мною. 15 Тоді я пішов уночі біля потоку, оглянув стіну, повернувся назад і ввійшов брамою долини, і так повернувся. 16 А правителі не знали, куди я пішов і що я робив; я ще не розповідав про це юдеям, ані священикам, ані вельможам, ані правителям, ані іншим, хто виконував цю роботу. 17 Тоді я сказав їм: «Ви бачите наше лихо, що Єрусалим спустошений, а брами його спалені вогнем. Ходімо, і відбудуймо мур Єрусалиму, щоб ми не були більше наругою». 18 Тоді я розповів їм про руку мого Бога, яка була добра надо мною, а також про слова царя, що він говорив до мене. А вони сказали: «Устаньмо та будуймо». І вони зміцнили свої руки для цієї доброї справи. 19 А коли почули це Санваллат, хоронянин, і Товія, раб аммонітянин, і Гешем, араб, вони насміхалися з нас, зневажали нас і казали: «Що це за річ, яку ви робите? Чи ви бунтуєте проти царя?» 20 Тоді я відповів їм і сказав їм: «Бог Небесний дасть нам успіх, тому ми, раби Його, встанемо та й будемо будувати, а вам немає ні частки, ні права, ні пам'яті в Єрусалимі». РОЗДІЛ 3 1 Тоді встав Еліяшів, первосвященик, та його браття священики, і вони збудували Овечу браму, і освятили її, і встановили двері її; аж до башти Меа вони освятили її, аж до башти Хананеїл.