Вартовий Єзекіїля 3:17-21 17 Сину людський, Я поставив тебе вартовим для дому Ізраїлевого. Тож послухай слово з уст Моїх і остереж їх від Мого імені. 18 Коли Я скажу безбожному: «Ти конче помреш», а ти не попередиш його, і не промовиш, щоб остерігати безбожного від його безбожної дороги, щоб врятувати його життя, то той безбожний помре за свою провину, але кров його Я вимагатиму з твоєї руки. 19 А коли ти остережеш безбожного, а він не відвернеться від своєї беззаконня та від своєї беззаконної дороги, то він помре за свою провину, а ти врятуєш свою душу. 20 І ще: Коли праведник відвернеться від своєї праведності та чинитиме беззаконня, і Я покладу перед ним спотикання, він помре; бо ти не остеріг його, він помре у своєму гріху, і праведність його, яку він чинив, не буде згадана; але кров його Я вимагатиму з твоєї руки. 21 Та якщо ти остережеш праведника, щоб праведник не грішив, і він не грішить, то він конче житиме, бо буде остережений, і ти врятуєш свою душу.
Єзекіїля 33:1-33 1 І знову було до мене слово Господнє, кажучи: 2 Сину людський, промов до синів твого народу та й скажи їм: Коли Я наведу меч на землю, і народ тієї землі візьме чоловіка зо своїх країв і поставить його собі сторожем, 3 Якщо він побачить, що меч йде на землю, то засурмить у сурму та попередить народ; 4 А хто почує звук сурми та не остерігатиметься, то якщо меч прийде та й захопить його, кров його буде на його голові. 5 Він почув звук сурми та не взяв остереження; кров його буде на ньому; а хто взяв остереження, той душу свою врятує. 6 А коли вартовий побачить, що меч йде, і не засурмить у сурму, і народ не буде попереджений, то коли меч прийде та захопить когось із них, то він буде захоплений за свою провину, але кров його Я вимагатиму з руки вартового. 1
7 Тож, сину людський, Я поставив тебе вартовим для дому Ізраїлевого, і ти будеш чути слово з уст Моїх, і будеш остерігати їх від Мого імені. 8 Коли Я скажу безбожному: «Безбожнику, ти конче помреш», то якщо ти не промовиш, щоб застерегти безбожного від його дороги, то той безбожний помре за свою провину, але кров його Я вимагатиму з твоєї руки. 9 Та якщо ти остережеш безбожного від його дороги, щоб він відвернувся від неї, а він не відвернеться від своєї дороги, то помре за свою провину, а ти врятував свою душу. 10 Тому, сину людський, скажи до дому Ізраїлевого: Так ви кажете: Якщо наші провини та наші гріхи будуть на нас, і ми гинутимемо в них, то як же нам жити? 11 Скажи їм: Як живу Я, говорить Господь Бог, не бажаю Я смерті безбожного, а щоб безбожний відвернувся від дороги своєї та жив! Наверніться, наверніться від ваших злих доріг, бо навіщо вам помирати, доме Ізраїлів? 12 Тому, сину людський, скажи синам народу твого: Праведність праведника не врятує його в день його провини; що стосується беззаконня беззаконника, то він не впаде через нього в день, коли навернеться від своєї беззаконня, і праведник не зможе жити за свою праведність у день, коли згрішить. 13 Коли Я скажу праведнику: «Він конче житиме», а він покладеться на свою праведність і чинитиме беззаконня, то всі його праведності не згадаються, і за беззаконня своє, яке чинитиме, він помре. 14 І коли Я скажу безбожному: «Ти конче помреш», якщо він відвернеться від свого гріха та буде чинити законне та праведне, 15 Якщо безбожний поверне заставу, віддасть пограбоване, буде ходити за уставами життя, не чинячи беззаконня, то він конче житиме, не помре. 16 Жоден з його гріхів, які він учинив, не згадається йому; він чинив законне та праведне; він конче буде жити. 17 А сини твого народу кажуть: «Дорога Господня неправа», та й їхня дорога неправа. 18 Коли праведник відвернеться від своєї праведності та чинитиме беззаконня, то від того й помре. 19 А коли безбожний відвернеться від своєї несправедливості та чинитиме законне та праведне, то житиме він завдяки цьому. 20 А ви кажете: «Неправа дорога Господня!» О доме Ізраїлів, Я буду судити кожного з вас за його дорогами. 21 І сталося дванадцятого року нашого полону, десятого місяця, п'ятого дня місяця, прийшов до мене втікач з Єрусалиму, кажучи: Місто вражене. 22 І рука Господня була на мені ввечері, ще до приходу втікача, і відкрила мені уста, аж поки Він не прийшов до мене вранці; і відкрилися мої уста, і я вже не був німий. 23 І було до мене слово Господнє, кажучи: 24 Сину людський, мешканці пусток Ізраїлевої землі говорять: Авраам був один, і він успадкував землю, а нас багато, тож земля дана нам у спадок. 25 Тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кров’ю, і підводите очі свої до своїх ідолів, і проливаєте кров, і чи хочете ви посісти цей край? 26 Ви спираєтесь на свій меч, чините гидоту та оскверняєте кожен жінку свого ближнього. І ви хочете посісти цю землю? 27 Скажи їм так: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, ті, хто в руїнах, поляжуть від меча, а хто в полі, того віддам звірам на поїдання, а ті, хто в укріпленнях та в печерах, помруть від моровиці. 28 Бо Я зроблю край найспустошенішим, і пиха сили його припиниться, а гори Ізраїлеві стануть спустошеними, так що ніхто не перейде ними. 29 Тоді вони пізнають, що Я — Господь, коли Я зроблю край спустошеним через усі їхні гидоти, які вони чинили.
2
30 А ти, сину людський, сини твого народу ще говорять проти тебе біля стін та біля дверей домів, і говорять один до одного, кожен до свого брата, кажучи: Ходіте ж, і послухайте, яке слово виходить від Господа! 31 І прийдуть вони до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою, як Мій народ, і слухатимуть твої слова, але не виконуватимуть їх, бо устами своїми виявляють велику любов, а серце їхнє тяжіє до їхньої зажерливості. 32 І ось, ти для них, як дуже гарна пісня, як співець приємного голосу, що вміє добре грати на інструменті, бо вони слухають твої слова, але не виконують їх. 33 І коли це станеться (ось, це станеться), тоді вони знатимуть, що серед них був пророк.
Роль сторожа Розташований на стіні: Подібно до стародавнього охоронця на сторожовій вежі, який помічає ворога та сурмить у сурму, Єзекіїль був покликаний побачити духовну небезпеку та бити тривогу. Попередження: Він мав сказати нечестивим відвернутися від своїх грішних шляхів.
Принцип підзвітності Якщо вартовий попереджає: Якщо Єзекіїль дав попередження, а люди відмовилися слухати, то люди самі були відповідальні за своє знищення. Якщо вартовий не спрацює: Якщо Єзекіїль не подає тривогу, Бог вважав Єзекіїля особисто відповідальним за втрачені життя.
Розбір Єзекіїля 33 вірш за віршем Частина 1: Обов’язок сторожа (вірші 1–9) У цьому розділі використовуються яскраві образи військової варти, щоб визначити духовні обов'язки Єзекіїля. Вірші 1–3: Сценарій. Бог описує стандартну давню практику: коли місто перебуває під загрозою вторгнення, громадяни обирають чоловіка, який стоїть на стіні. Його єдине завдання — стежити за мечем (ворогом) і сурмити в сурму, щоб попередити людей. Вірші 4–5: Відповідальність народу. Якщо хтось пролунає сурма, а він її ігнорує, то смерть — це його власна вина. Люди почули попередження та обрали бездіяльність. І навпаки, ті, хто слухає попередження, рятують своє життя. Вірш 6: Провал вартового. Якщо вартовий бачить, що ворог наближається, але не сурмить у сурму , громадян все одно забирають через їхні гріхи, але Бог притягує вартового до відповідальності за їхню кров. Вірші 7–9: Духовне застосування. Бог прямо називає Єзекіїля вартовим для дому Ізраїля . Єзекіїль повинен почути слово з Божих вуст і попередити народ. Якщо Бог оголошує суд над нечестивими, а Єзекіїль мовчить, нечестива людина помирає, але Єзекіїля визнають винним. Якщо Єзекіїль попереджає їх, а вони ігнорують це, Єзекіїль очищається від усієї провини.
3
Частина 2: Індивідуальна відповідальність та благодать (вірші 10–20) У цьому розділі розглядається відчай вигнаних ізраїльтян і висвітлюється справжнє Боже бажання для людства. Вірш 10: Народний відчай. Вигнанці відчувають тягар своїх гріхів, запитуючи: «Як же нам тоді жити?». Вони вважають, що їхній вирок викарбуваний на камені, і немає порятунку. Вірш 11: Серце Бога. Це один із найвідоміших віршів у Єзекіїля. Бог проголошує: «Не бажаю Я смерті безбожного, але щоб безбожний відвернувся від своєї дороги та жив » . Він звертається з палким благанням: «Наверніться, наверніться від ваших злих доріг, бо навіщо вам помирати, доме Ізраїлів?» Вірші 12–16: Динаміка праведності. Бог пояснює, що минулі дії не гарантують майбутнього статусу. Якщо історично праведна людина покладається на свої минулі добрі справи та звертається до гріха, її минула праведність не врятує її. Якщо історично нечестива людина покається, поверне крадене майно та буде жити за Божими постановами, її минулі гріхи забудуться. Вона неодмінно житиме. Вірші 17–20: Справедливість Бога. Ізраїльтяни скаржаться, що «шлях Господній нерівний » : Бог відповідає, що саме їхні шляхи несправедливі. Він повторює, що судитиме кожну людину за її власною поведінкою, наголошуючи на особистій відповідальності, а не на спільній провині. Частина 3: Підтвердження падіння Єрусалима (вірші 21–22) Цей короткий оповідний розділ знаменує собою важливий поворотний момент у служінні Єзекіїля. Вірш 21: Приходить звістка. На 12-й рік вигнання прибуває той, хто вижив з Єрусалима, і повідомляє трагічну звістку: «Місто вражене » . Це збувається з усіма передбаченнями Єзекіїля роками. Вірш 22: Єзекіїль відкрили уста. Увечері перед прибуттям того, хто вижив, Божа рука була на Єзекіїлі та відкрила йому уста. До цього моменту Єзекіїль був надприродним чином « німий », він міг говорити лише тоді, коли Бог дав йому пряме пророцтво (Єзекіїля 3:26-27). З цього моменту його мова повністю відновлена. Частина 4: Суд над тими, хто залишився в Краї (вірші 23–29) Бог звертається до помилок євреїв, яким вдалося залишитися на зруйнованій землі Ізраїлю. Вірші 24–26: Зарозумілість Залишку. Люди, що залишилися в руїнах, претендують на право власності на землю. Вони стверджують, що якщо Авраам був лише однією людиною і успадкував землю, то вони — як і багато людей — мають ще більше право на неї. Бог заперечує, вказуючи на їхні постійні гріхи: вживання м’яса з кров’ю, ідолопоклонство та пролиття крові. Він запитує: «Чи ви посядете цю землю?» Вірші 27–29: Повне спустошення. Бог обіцяє, що ті, хто ховається в руїнах, печерах і на відкритих полях, загинуть від меча, диких звірів і пошестей. Земля буде перетворена на цілковиту пустку, щоб зламати їхню гординю.
4
Частина 5: Небезпека поверхового слухання (вірші 30–33) Розділ завершується застереженням Єзекіїлю щодо його популярності серед вигнанців. Вірші 30–32: Розваги проти послуху. Бог попереджає Єзекіїля, що люди говорять про нього за його спиною та запрошують один одного: «Прийдіть, благаю вас, і послухайте, яке слово виходить від Господа». Однак вони ставляться до Єзекіїля як до співака любовних пісень з прекрасним голосом . Вони люблять слухати його слова як розвагу, але абсолютно не мають наміру застосовувати їх на практиці, бо їхні серця жадібні. Вірш 33: Остаточний доказ. Бог робить висновок, що коли все, що передбачив Єзекіїль, нарешті збудеться, ці поверхневі слухачі надто пізно зрозуміють, що «серед них був пророк».
Застосування концепції сторожа в Новому Завіті Новий Завіт передає роль сторожа від одного старозавітного пророка до християнських служителів, церковних лідерів та віруючих, які поширюють Євангеліє. 1. Підзвітність служіння (пастори та лідери) У Новому Завіті церковні лідери описані як духовні вартові, які повинні звітувати перед Богом за душі, що перебувають під їхньою опікою. Євреїв 13:17: «Слухайтеся ваших наставників і коріться їм, бо вони пильнують ваші душі , як ті, що мають давати звіт...» Застосування: Пастори мають суворий обов’язок проповідувати повну правду, включаючи попередження про гріх і суд, а не просто приємні послання, що відображає відповідальність Єзекіїля. 2. Захист Павла «чистими руками» Апостол Павло прямо використовував мову Єзекіїля, щоб описати свою місіонерську роботу. Прощаючись зі старійшинами Ефесу, він заявив: Дії 20:26–27: «Тому я беру вас за свідчення сьогодні, що я чистий від крові всіх людей . Бо я не цурався сповіщати вам усю Божу волю». Застосування: Павло знав, що завдяки тому, що він вірно проповідував Євангеліє та застерігав кожного, кого зустрічав, він успішно «визволив свою душу» у стилі Єзекіїля 33:9. 3. Заклик до духовної пильності (для всіх віруючих) Грецьке слово, яке часто перекладається як «пильнувати» або «бути пильним» ( gregoreo ), часто використовується Ісусом та апостолами, розширюючи мислення сторожового на всіх християн. Марка 13:37 (Ісусова заповідь): « А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте » . 1 Петра 5:8: «Будьте тверезі, пильнуйте , бо супротивник ваш, диявол, ходить навколо, як рикаючий лев, шукаючи, кого б пожерти». Застосування: Віруючі Нового Заповіту покликані бути вартовими над власним життям, своїми сім'ями та своїми громадами, залишаючись пильними до духовного обману та другого пришестя Христа. 5