Притча про сіяча Матвія 13:1-23 1 Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів біля моря. 2 І зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сів; а весь натовп стояв на березі. 3 І багато говорив Він їм притчами, кажучи: « Ось вийшов сіяч сіяти; 4 І коли він сіяв, деяке зерно впало край дороги, і налетіли птахи, та й повидзьобували його. 5 Інше впало на кам'янисті місця, де не мало землі, і зараз же зійшло, бо не мало глибокої землі. 6 А коли зійшло сонце, вони зів’яли, і, не маючи кореня, засохли. 7 А інше впало між терня, і терня виросло та й заглушило його. 8 Інше ж упало на добру землю й принесло плід: одне в сто разів, одне в шістдесят, а одне в тридцять. 9 Хто має вуха слухати, нехай слухає. 10 І підійшли учні й сказали Йому: Чому Ти говориш їм притчами? 11 Він же відповів і сказав їм: « Бо вам дано знати таємниці Царства Небесного, їм же не дано». 12 Бо хто має, тому дасться, і він матиме ще більше; а хто не має, від того забереться й те, що він має. 13 Тому говорю Я їм притчами, бо вони дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють. 14 І збувається на них пророцтво Ісаї, яке каже: «Слухом почуєте, та не зрозумієте, і очима бачитимете, та не побачите». 15 Бо серце цих людей загрубіло, і вухами вони важко чують, і очі свої заплющили, щоб колись не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, і Я не зцілив їх. 16 Блаженні ж ваші очі, бо бачать, і ваші вуха, бо чують.
1
17 Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що бачите ви, та не бачили, і чути те, що чуєте ви, та не чули. 18 Послухайте ж притчу про сіяча. 19 До кожного, хто чує слово про Царство та не розуміє його, приходить лукавий і краде посіяне в його серці. Це той, хто посіяний край дороги. 20 А хто посіяний у кам’янистій місцевості, той, хто чує слово і зараз же з радістю приймає його; 21 Та він не має кореня в собі, але поки що терпить; бо коли настає горе чи переслідування через слово, він зараз спокушається. 22 А хто посіяний між тернями, той слухає слово, але турботи світу цього та омана багатства заглушують слово, і він залишається безплідним. 23 А хто посіяний у добру землю, це той, хто чує слово й розуміє його, і хто приносить плід, і родить один у сто разів, один у шістдесят, а один у тридцять.
Марка 4:1-20 1 І знову Він почав навчати біля моря. І зібрався до Нього великий натовп, так що Він увійшов у човен і сів у морі; а весь натовп був біля моря, на землі. 2 І навчав їх багато притчами, і говорив їм у своїй науці: 3 Послухайте: ось вийшов сіяч сіяти: 4 І сталося, як він сіяв, одне впало край дороги, і налетіло птаство небесне, та й повидзьобало його. 5 А інше впало на кам’янистий ґрунт, де не мало багато землі, і зараз зійшло, бо земля не була глибокою. 6 А коли зійшло сонце, воно зів’яло, і, не маючи кореня, воно засохло. 7 А інше впало між терня, і виросло терня, та й заглушило його, і воно не дало плоду. 8 А інше впало на добру землю і дало плід, що зійшов і ріс, і вродило одне тридцять, одне шістдесят, а одне сто. 9 І сказав Він їм: Хто має вуха слухати, нехай слухає. 10 А коли Він залишився на самоті, ті, що були навколо Нього з дванадцятьма, запитали Його про притчу. 11 І сказав Він їм: Вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим, хто осторонь, усе це відбувається в притчах. 12 щоб вони, дивлячись, бачили та не бачили, і, слухаючи, чули та не розуміли, щоб ніколи не навернулися, і щоб їм не простилися гріхи. 13 І сказав Він їм: Хіба ви не знаєте цієї притчі? Як же ж ви можете знати всі притчі? 14 Сіяч сіє слово. 15 А це ті, що край дороги, де сіється слово; але коли вони почують, зараз приходить сатана та й забирає слово, посіяне в їхніх серцях. 16 А це ті, що посіяні на кам’янистому ґрунті, які, почувши слово, зараз же з радістю приймають його; 17 і не мають у собі кореня, тому терплять лише тимчасово; потім, як настає горе чи переслідування за слово, зараз спокушаються. 18 А це ті, що посіяні між терням, які слухають слово, 19 А турботи світу цього, та омана багатства, та інші пожадливості, входячи, заглушують слово, і воно стає безплідним. 20 А це ті, що посіяні на добрій землі, які слухають слово й приймають його, і приносять плід, один у тридцять, один у шістдесят, а один у сто разів.
2
Луки 8:4-15 4 І коли зібралося багато народу, і з кожного міста приходили до Нього, Він почав говорити притчею: 5 Вийшов сіяч сіяти насіння своє. І, як він сіяв, одне впало край дороги, і було затоптане, і птахи небесні його подзьобували. 6 А інше впало на скелю, і як тільки зійшло, то засохло, бо не мало вологи. 7 А інше впало між терня, і терня виросло разом із ним, і заглушило його. 8 А інше впало на добру землю, зійшло та принесло плід у сто разів. І, сказавши це, Він вигукнув: « Хто має вуха слухати, нехай слухає!» 9 І запитали Його учні, кажучи: Що б це за притча була? 10 І сказав Він: Вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли. 11 А притча така: насіння — це слово Боже. 12 Ті, що край дороги, це ті, що слухають, до яких потім приходить диявол і забирає слово з їхніх сердець, щоб вони не увірували й не спаслися. 13 А ті, що на скелі, це ті, що, почувши, слово приймають з радістю; і ті, що не мають кореня, вірять тимчасово, а під час спокуси відпадають. 14 А те, що впало між терня, це ті, що, почуючи, виходять, та турботами, багатством та життєвими насолодами їх задихають, і вони не приносять жодного плоду. 15 А що на добрій землі, це ті, хто, почувши слово в щирому та доброму серці, зберігає його та приносить плід у терпінні.
3