Ukrainian - Book of Jasher or the Book of the Upright or the Book of the Just Man

1ІсказавБог:СтворімолюдинузаобразомНашим,за подобоюНашою.ІстворивБоглюдинузаобразом Своїм.

2ІстворивБоглюдинуізземлі,івдихнувуїїніздрі подихжиття,істалалюдинаживоюдушею, обдарованоюмовою.

3ІсказавГосподь:Недобребутилюдинісамотньою; створюїйпоміч,подібнудонеї

4ІГосподьнавівнаАдамаглибокийсон,івінзаснув Вінвідняводнезйогоребер,ізбудувавнаньомуплоть, ісформувавйого,іпринісйогоАдамові.ІАдам прокинувсявідсну,іосьжінкастоїтьпередним

5Ісказаввін:«Цекісткавідкістокмоїх,іїїназвуть жінкою,бовонавзятавідчоловіка».ІАдамназвавїй ім'яЄва,бовонасталаматір'ювсьогоживого 6ІпоблагословивїхБог,іназвавїмімена:АдаміЄва, вдень,колистворивїх.ІсказавГосподьБог: Плодітьсяйрозмножуйтеся,інаповнюйтеземлю 7ІвзявГосподьБогАдаматайогожінку,іпоселивїх уЕдемськомусаду,щобоброблятийоготадоглядати його;інаказавїм,тайсказавїм:Зкожногодеревав садувиможетеїсти,алездеревапізнаннядобраізла винеїстимете,бовдень,коливиз'їстевіднього,ви напевнопомрете

8ІколиБогблагословивїхінаказавїм,Вінпішоввід них,іАдамтайогожінкажиливсаду,згіднознаказом, якийГосподьнаказавїм

9Ізмій,якогоБогстворивзниминаземлі,прийшовдо них,щобпідбуритиїхпорушитизаповідьБога,якуВін їмнаказав

10Ізмійспокусивівмовивжінкуїстивіддерева пізнання.Іпослухаласяжінкаголосузмія,і переступиласловоБоже,івзялавіддеревапізнання добраізла,іїлаІвзяла,ідалатакожчоловіковісвоєму, івінїв.

11ІАдамтайогожінкапорушилиБожузаповідь,яку Віннаказавїм,іБогзнавце,ізапаливсяЙогогнівна них,іВінпроклявїх.

12ІвигнавїхтогодняГосподьБогізЕдемськогосаду, щобоброблятиземлю,зякоївонибуливзятіІпішли вонийоселилисянасходіЕдемськогосаду.Іпізнав АдамсвоюжінкуЄву,івонапородиладвохсинівта трьохдочок

13Іназвалавонаім'япервородному:Каїн,кажучи:Я отрималачоловікавідГосподаАдругомуназвалаім'я: Авель,босказала:Даремномиприйшлиназемлю,і даремномибудемозабранізнеї

14Івирослихлопці,ідавїмбатьковолодіннявтій землі;іКаїнбуврільникомземлі,аАвельпастухом овець.

15Істалося,якминулокількароків,щовонипринесли Господуприблизнужертву,іКаїнпринісвідплоду землі,аАвельпринісвідперворіднихсвоєїотаривід лоюїїІБогобернувсятасхиливсядоАвелятайого жертви,ізійшоввогоньвідГосподазнебатайпожер її 16ІдоКаїнатайогожертвиГосподьнезвернувся,іне схиливдонеї,ботойприніспередГосподомгірші

плодиземлі,іКаїнзаздривсвоємубратовіАвелючерез це,ішукавприводу,щобубитийого.

17ІчерездеякийчасКаїнтаАвель,братйого,пішли одногоднявполе,щобзробитисвоюроботу;івони булиобидвавполі,Каїноброблявтаоравсвоюземлю, аАвельпассвоюотару;іотарапройшлатучастину землі,якуКаїнзорав,іцедужезасмутилоКаїназцієї причини.

18ІпідійшовКаїндоАвеля,розгнівавшись,ісказав йому:Щоміжмноютатобою,щотиприйшовжити тутіприводитиотарусвоюпастивмоїйземлі?

19АвельвідповівКаїну,братовісвоєму,тайсказав йому:Щоміжмноютатобою,щобтиїстимешплоть моєїотаритаодягатисявїхнювовну?

20Атеперзнімивовнузмоїховець,якоютисебе одягнув,івідплатименізаїхнійплідтам’ясо,щотиїв. Колитицезробиш,тодіяпідузтвоєїземлі,якти сказав

21ІсказавКаїндоАвеля,братасвого:«Якщоя сьогоднітебевб'ю,хтобудевимагативідменетвоєї крові?»

22ІАвельвідповівКаїну,кажучи:«Напевно,Бог, Якийстворивнасназемлі,Вінпомститьсязамою справу,іВінвимагатимевідтебемоюкров,якщоти вб'єшмене,боГосподьсуддяіарбітр,іВін відплатитьлюдинізаїїзлом,анечестивійлюдинізаїї беззаконністю,якувонаможезробитиназемлі» 23Атепер,якщотивб'єшменетут,тоБог,безперечно, знаєтвоїтаємнінаміриісудитиметебезазло,якети обіцявменісьогоднівчинити

24ІколиКаїнпочувслова,якісказавАвель,йогобрат, ось,гнівКаїнаспалахнувнайогобратаАвелязате,що вінпроголосивце

25ІКаїнпоспішив,уставівзявзалізнучастинусвого плуга,неювінраптововдаривсвогобрата,ітойубив йогоІКаїнпроливкровАвеля,братасвого,наземлю, ікровАвелястікаланаземлюпередотарою.

26ІпісляцьогоКаїнрозкаявся,щовбивсвогобрата,і вінбувдужезасмучений,івінплакавнадним,іце дужезасмутилойого.

27ІКаїнустав,івикопавямувполі,іпоклавтудитіло свогобрата,іперевернувйогопорохом

28ІГосподьзнав,щоКаїнзробивсвоємубратові,і Господьз'явивсяКаїнутайсказавйому:ДеАвель, браттвій,щобувізтобою?

29АКаїнприкинувсятайсказав:«Незнаю,чия сторожбратовімоєму?»ІГосподьсказавйому:«Щоти зробив?Голоскровібрататвогокличедоменезземлі, детийоговбив»

30БотивбивсвогобрататаприкинувсяпередіМною, івсерцісвоємудумав,щоЯтебенебачивінезнаю всіхтвоїхучинків.

31Алетизробивцейубивбратасвогодаремно,бовін

33ІвийшовКаїнтогочасуз-передобличчя Господнього,змісця,девінбув,івінпішовтаблукав землеюнасхідвідЕдему,вінтавсе,щобулойому

34ІпізнавКаїнсвоюжінкузатихднів,івона завагітніла,іпородиласина,івінназвавйомуім'яЕнох, кажучи:УтойчасГосподьпочавдаватийомуспокійта мирназемлі

35ІвтойчасКаїнтакожпочавбудуватимісто;івін збудувавтемісто,іназвавім'ятомумісту:Енох,за іменемсинасвого;бовтідніГосподьдавйомуспокій наземлі,івіннемандрувавінеблукав,якнапочатку

36ІнародивсявЕнохаІрад,аІрадпородивМехуяїла,а МехуяїлпородивМетусаїла.

РОЗДІЛ2

1ІбулонастотридцятомуроціжиттяАдаманаземлі, щовінзновупізнавЄву,своюжінку,івоназавагітніла, іпородиласиназайогоподобоютазайогообразом,і назвалайомуім'яСет,кажучи:БоБогпризначивмені іншенасіннязамістьАвеля,боКаїнубивйого

2ІпроживСетстоп'ятьроків,іпородиввінсина;і назвавСетім'ясвоємусиновіЕнош,кажучи:Бовтой чассинилюдськіпочалирозмножуватисятамучити своїдушітасерця,порушуючизаконтаповстаючи протиБога

3ІсамезаднівЕношасинилюдськіпродовжували бунтуватитагрішитипротиБога,щобпосилюватигнів Господнійнасинівлюдських

4Іпішлисинилюдські,тайслужилиіншимбогам,і забулиГоспода,щостворивїхназемлі.Івтіднісини людськізробилисобіідолизмідітазаліза,здереватаз каменю,івклонялисяїм,іслужилиїм

5Ікоженчоловікзробивсобібога,івонивклонялися їмІсинилюдськіпокинулиГосподаповсідніЕноша тасинівйого;ігнівГосподнійзапаливсячерезїхні вчинкитагидоти,яківоничинилиназемлі.

6ІГосподьзробивтак,щоводирічкиГіхонзатопили їх,іВінзнищивтапоглинувїх,іВінзнищивтретину землі,і,незважаючинаце,синилюдськіне відвернулисявідсвоїхзлихшляхів,іїхнірукивсеще булипростягнуті,щобчинитизловочахГоспода 7Івтіднінебулонісіяння,ніжнивназемлі;інебуло їжідлясинівлюдських,іголодбувдужевеликийуті дні

8Анасіння,якевонипосіяливтіднівземлю,стало терням,будякомтабудяччям;бовідднівАдамабуло цепроголошеннящодоземлі,пропрокляттяБога,яким Вінпроклявземлючерезгріх,якимАдамзгрішив передГосподом

9Ісамеколилюдипродовжувалибунтуватита порушуватиправилапротиБога,іспотворюватисвої шляхи,землятакожсталазіпсованою 10АЕношживдев'яностоліт,іпородиввінКаїнана; 11ІвирісКаїнан,ійомубулосорокроків,іставвін мудрим,імавзнаннятавміннявусіймудрості,івін царювавнадусімасинамилюдськими,івінвівсинів людськихдомудростітазнання;боКаїнанбувдуже мудроюлюдиноюімаврозуміннявусіймудрості,і своєюмудрістювінпанувавнаддухамитадемонами;

12ІКаїнанзнавсвоєюмудрістю,щоБогзнищитьсинів

13ІвтідніКаїнаннаписавнакам'янихтаблицяхте, щомалостатисявмайбутньому,іпоклавїхусвої скарбниці

14ІКаїнанцарювавнадусієюземлею,івіннавернув деякихізсинівлюдськихнаслужінняБогові.

15АколиКаїнанубулосімдесятроків,унього народилисятрисинитадвідочки

16АосьіменадітейКаїнана:ім'япервородного Махлаллел,другогоЕнан,атретьогоМеред,аїхні сестрибулиАдатаЦілла;осьп'ятеродітейКаїнана,що народилисявнього

17ІпородивсяЛамех,синМетусаїлів,зКаїнаномчерез шлюб,івзяввіндвохйогодочоксобізадружин.І завагітнілаАда,іпородилаЛамеховісина,іназвала йомуім'яЯвал

18Івоназновузавагітнілайпородиласина,іназвала йомуім'яЮвал;аЗілла,сестраїї,булатимиднями непліднаінемаладітей

19Бовтіднісинилюдськіпочаличинитизлочини протиБогатапорушуватизаповіді,якіВіннаказавбув Адамові,щобплодитисятарозмножуватисяназемлі 20Адеякізсинівлюдськихзмушувалисвоїхдружин питинапій,якийробивбиїхбезплідними,щобвони моглизберегтисвоюфігуруіщобїхнягарна зовнішністьнезблякла.

21Іколисинилюдськінапоїлидеякихізсвоїхжінок, Ціллапилазними

22Ажінки,щонароджувалидітей,здавалися огиднимивочахсвоїхчоловіків,яквдови,покиїхні чоловікибулиживі,бовонибулиприв'язанілишедо неплідних.

23Анаприкінціднівтароків,колиЦіллапостаріла, Господьвідкривїїутробу

24Ізавагітнілавона,іпородиласина,іназвалайому ім'яТувал-Каїн,кажучи:«Післятого,якязів'яла,я отрималайоговідВсемогутньогоБога»

25Івоназновузавагітніла,іпородиладочку,іназвала їйім'яНаама,босказала:«Післятого,якязів'яла,я знайшлазадоволеннятанасолоду»

26ІЛамехбувстарийіпохилоговіку,іочійого притупилися,такщовіннемігбачити,іТувал-Каїн, синйого,вівйогоІсталосяодногодня,щоЛамех пішовуполе,іТувал-Каїн,синйого,бувзним.Іколи вонийшлиполем,Каїн,синАдамів,підійшовдоних; боЛамехбувдужестарийімалощомігбачити,а Тувал-Каїн,синйого,бувдужемолодий

27ІТувалКаїннаказавсвоємубатьковінатягнутилук, істріламивінуразивКаїна,якийбувщедалеко,івбив його,ботойздававсяїмтвариною.

28ІстріливлучиливтілоКаїна,хочавінбувдалеко відних,івінупавназемлютайпомер

29ІГосподьвідплативКаїновізазлойого,якевін учинивсвоємубратовіАвелю,засловомГоспода,яке Вінговорив.

30Істалося,колиКаїнпомер,ЛамехіТувалпішли подивитисянатварину,якувонивбили,іпобачили вони,іось,їхнійдідКаїнупавмертвимназемлю.

31ІЛамехдужезасмученийбувтим,щозробивце,і, плескаючивдолоні,вдаривсвогосинаіспричинив йогосмерть

32ІпочулидружиниЛамеха,щозробивЛамех,і шукали,якубитийого.

33ІзненавиділийогодружиниЛамехазтогодня,бо вінубивКаїнатаТувал-КаїнаІдружиниЛамеха відокремилисявіднього,інеслухалисяйоговтідні.

34ІприйшовЛамехдосвоїхжінок,інаполягавна тому,щобвонивислухалийоговційсправі

35Ісказаввіндосвоїхжінок,АдитаЦілли: «Послухайтемійголос,жінкиЛамехові,уважно послухайтемоїхслів!Вижвигадалисобійсказали:«Я вбивчоловікасвоїмиранами,адитинусвоїмипорізами, бовониневчинилинасильства»Алезнайте,щоя старийісивоголовий,іочімоїважківідстарості,ія зробивценесвідомо»

36ІпослухалийогодружиниЛамехавційсправі,і повернулисядоньогозпорадоюсвогобатькаАдама, алезтогочасуненародилийомудітей,знаючи,що гнівБожийзроставутіднінасинівлюдських,щоб винищитиїхводамипотопузаїхнізлівчинки.

37ІМахлаллел,синКаїнана,жившістдесятп'ятьроків іпородивЯреда;аЯреджившістдесятдварокиі породивЕноха.

РОЗДІЛ3

1ІпроживЕнохшістдесятп’ятьроків,іпородиввін Метушалаха;іходивЕнохзБогомпіслятого,як породивМетушалаха,іслуживвінГосподу,ізневажав злішляхилюдські

2ІдушаЕнохабуласповненанастановГоспода, знаннямірозумінням;івінмудровідійшоввідсинів людських,іховавсявіднихнабагатоднів

3Істалосяпобагатьохроках,коливінслужив ГосподевітамоливсяпередНимусвоємудомі,що АнгелГосподнійпокликавдоньогознеба,івінсказав: Осья

4Ісказаввін:Устань,вийдиздомусвоготазмісця,де тиховаєшся,із’явисясинамлюдським,щобнавчитиїх дороги,якоювонимаютьйти,іпраці,якувониповинні виконати,щобступитинаБожістежки.

5ІЕнохуставзасловомГоспода,івийшовздому свого,змісцясвоготазкімнати,вякійвінбув схований;івінпішовдосинівлюдськихінавчавїх шляхівГоспода,івтойчасзібравсинівлюдськихі ознайомивїхзнастановамиГоспода.

6Івіннаказавпроголоситицеповсіхмісцях,де мешкаютьсинилюдські,кажучи:Деталюдина,яка хочепізнатидорогиГосподнітадобріділа?Нехай прийдедоЕноха.

7Івсісинилюдськітодізібралисядонього,бовсі,хто бажавцього,пішлидоЕноха,іЕнохцарювавнад синамилюдськимизгіднозісловомГоспода,івони приходилитавклонялисяйому,іслухалийогослово 8ІдухБожийбувнаЕноху,івіннавчавусіхсвоїх людеймудростіБожійтаЙогошляхам,ісинилюдські служилиГосподувсідніЕноха,івониприходили слухатийогомудрість.

9Івсіцарісинівлюдських,першійостанні,разомз

щовінпогодився.

10Ізібралисявонивсіх,стотридцятьцарівікнязів,і вонизробилиЕнохацаремнадсобою,івсівонибули підйоговладоютакомандуванням.

11ІЕнохнавчавїхмудрості,знаньішляхівГоспода;і вінвстановивмирміжними,імирбувповсійземліза життяЕноха

12ІЕнохцарювавнадсинамилюдськимидвістісорок трироки,ічиниввінсправедливістьтаправедністьз усімсвоїмнародом,івівїхшляхамиГоспода

13АосьродовідЕноха,Метушалаха,Єлисеята Елімелеха,трьохсинів;аїхнісестрибулиМелхата НахмаІживМетушалахвісімдесятсімроків,і породиввінЛамеха

14Ібулоценап'ятдесятшостомуроціжиттяЛамеха, колиАдампомер;дев'ятсоттридцятьроківбулойому намоментйогосмерті,ідвайогосини,зЕнохомта Метушалахом,синомйого,поховалийогозвеликою пишністю,якхоронятьцарів,упечері,проякусказав

15Івтомумісцівсісинилюдськізчиниливеликий плачіжалобучерезАдама;томуцесталозвичаєм середсинівлюдськихаждонині

16ІпомерАдам,боїввіддеревапізнання,вінійого дітипіслянього,якговоривбувГосподьБог

17ІцебуловріксмертіАдама,якийбувдвістісорок третімрокомправлінняЕноха,втойчасЕнохвирішив відокремитисявідсинівлюдськихісховатися,які спочатку,щобслужитиГосподу

18ІЕнохтакізробив,аленезовсімсховавсявідних,а тримавсяостороньвідсинівлюдськихтридні,апотім пішовдонихнаодиндень

19Іпротягомтрьохднів,щовінбувусвоїйкімнаті,він моливсятаславивГоспода,Богасвого,авдень,коли вінприйшовіз'явивсясвоїмпідданим,віннавчавїх шляхівГосподніх,івсе,щовонипиталийогопро Господа,вінїмрозповідав

20Івінробивтакбагатороків,апотімвін переховувавсяшістьднівіявлявсясвоємународові одинденьізсеми;апісляцьогоразнамісяць,апотім разнарік,докивсіцарі,князітасинилюдськіне шукалийогоінебажализновупобачитиобличчя Енохатапочутийогослово;алевонинемогли,бовсі синилюдськідужебоялисяЕноха,івонибоялися наближатисядоньогочерезБожественний благоговіння,щобулонайогообличчі;томуніхтоне мігдивитисянанього,боячись,щовінможебути

23Ічерездеякийчас,колицарі,ікнязі,ісинилюдські розмовлялизЕнохом,іЕнохнавчавїхшляхівБога,ось ангелГосподнійпокликавтодіЕнохазнебесізабажав піднятийогонанебеса,щобзробитийоготамцарем надсинамиБожими,яквінцарювавнадсинами людськиминаземлі

24КолитогочасуЕнохпочувце,вінпішовізібрав усіхмешканцівземлі,інавчивїхмудростітазнанню,і давїмбожественнінастанови,івінсказавїм:«Мене вимагалипіднятисянанебо,томуянезнаюднямого відходу»

25АтеперЯнавчутебемудростітазнання,ідамтобі повчання,першніжЯпокинутебе,якдіятиназемлі, щобтимігжити;івінтакізробив

26Інавчаввінїхмудростітазнання,ідававїм настанови,ідокорявїм,ідавїмуставитазакони,щоб вониїхчинилиназемлі,івстановивмирміжними,і навчавїхвічногожиття,іживзнимидеякийчас, навчаючиїхусьомуцьому.

27ІвтойчассинилюдськібулизЕнохом,іЕнох говоривдоних,івонипіднялисвоїочі,іподоба великогоконязійшлазнеба,ікіньзабігавуповітрі; 28ІвонирозповілиЕноху,щобачили,іЕнохсказавїм: «Черезменецейкіньсходитьназемлю;наставчас, колиямаюпітивідвас,івименебільшенепобачите». 29ІкіньзійшовутойчасіставпередЕнохом,івсі синилюдські,щобулизЕнохом,побачилийого

30ІЕнохзновунаказавпроголоситиголос,кажучи:Де талюдина,якапрагнепізнатишляхиГосподаБога свого?НехайприйдесьогоднідоЕноха,першніжйого будезабрановіднас.

31ІвсісинилюдськізібралисяіприйшлидоЕноха тогодня;івсіцаріземлізїхнімикнязямитарадниками залишилисязнимтогодня;іЕнохтодінавчавсинів людськихмудростітазнань,ідавїмбожественні настанови;івіннаказавїмслужитиГосподуіходити Йогошляхамивсіднісвогожиття,івінпродовжував встановлюватимирміжними

32Істалосяпісляцього,щовінустав,сівнаконя;івін вирушив,івсісинилюдськіпішлизаним,близько восьмисоттисяччоловік;івонийшлизнимодиндень подорожі

33Адругогоднявінсказавїм:«Повертайтесядодому досвоїхнаметів,навіщовийдете?Можливо,ви помрете»Ідеякізнихпішливіднього,аті,що залишилися,пішлизнимшістьднівшляху.ІЕнох щодняговоривїм:«Повертайтесядосвоїхнаметів, щобвамнепомерти».Алевонинехотілиповертатися, іпішлизним

34Ашостогоднядехтозлюдейзалишився, тримаючисьзаньоготайсказалийому:«Мипідемоз тобоютуди,кудитийдеш;якживийГосподь,тільки смертьрозлучитьнас»

35Івонитакнаполягали,щобпітизним,щовін переставговоритизними;івонипішлизаним,алене повернулися;

36Іколицаріповернулися,вонинаказалипровести переписнаселення,щобдізнатисякількістьчоловіків, щозалишилисятапішлизЕнохом;ісаменасьомий деньЕнохвозніссянанебесаувихорі,зкіньмита вогнянимиколісницями

37Авосьмогоднявсіцарі,щобулизЕнохом,послали, щобповернутикількістьлюдей,щобулизЕнохом,з тогомісця,звідкивінвозніссянанебо

38Івсітіцаріпішлинатемісце,ізнайшливонитам землю,вкритуснігом,анаснігубуловеликекаміння снігу,іодинсказавіншому:Ходімо,прокладемоснігі подивимося,можливо,люди,якізалишилисязЕнохом, мертвіітеперзнаходятьсяпідкаміннямснігу,івони шукали,аленемоглизнайтийого,бовінвозніссяна небеса

РОЗДІЛ4

1Авсіхднів,щоЕнохпроживназемлі,булотриста шістдесятп'ятьліт

2АколиЕнохвозніссянанебо,усіцаріземліповстали, взялийогосинаМетушалахатапомазалийого,і зробилийогоцаремнадсобоюзамістьбатькайого 3ІчинивМетушалахправеднопередБогом,якнавчив йогобатькойогоЕнох,івінтаксамопротягомусього свогожиттянавчавсинівлюдськихмудрості,знаннята страхуБожого,іневідхиливсявіддоброїдорогині праворуч,ніліворуч

4АлевостаннідніМетушалахасинилюдські відвернулисявідГоспода,вонизіпсувализемлю,вони грабувалитаплюндрувалиодинодного,івони повсталипротиБога,івонигрішили,івонизіпсували своїшляхи,інехотілислухатиголосуМетушалаха, алеповсталипротинього

5ІГосподьдужерозгнівавсянаних,іГосподь продовжувавнищитинасіннявтідні,такщонебулоні сіяння,ніжнивназемлі

6Боколивонисіялиземлю,щоботриматиїжудля свогопрожиття,ось,вирослитернятабудяки,яких вонинесіяли

7Ісинилюдськівсещеневідвернулисявідсвоїхзлих доріг,іїхнірукивсещебулипростягнуті,щобчинити зловочахБога,івонипрогнівилиГосподасвоїми злимидорогамиІГосподьдужерозгнівався,і пошкодував,щостворивлюдину.

8Івінзадумавзнищититавинищитиїх,ітакісталося 9Утідні,колиЛамеху,синовіМетушалаха,булосто шістдесятроків,померСет,синАдамів.

10Авсіхднів,щопроживСет,булодев'ятьсот дванадцятьліт,івінпомер

11АЛамехбуввікуставісімдесятиліт,коливзяввін Ашмую,дочкуЄлисея,синаЕноха,дядькайого,івона завагітніла.

12Івтойчассинилюдськісіялиземлю,іврожаювало трохиїжі,протесинилюдськіневідвернулисявід своїхзлихдоріг,ічинилизлочинитабунтувалипроти Бога.

13ІзавагітнілажінкаЛамехайпородилайомусина тогочасу,підчасзмінироку

14ІназвавМефусаїлім'яйому:Ной,кажучи:Земляза

15Івиросладитина,іїївідлучиливідгрудей,івона ходиладорогамисвогобатькаМетушалаха,бездоганна таправеднапередБогом

16ІвсісинилюдськівідійшливідГосподніхшляхіву тідні,розмножуючисьназемлісинамитадочками,і навчалиодинодногосвоїхзлихпрактик,і продовжувалигрішитипротиГоспода 17Ікожналюдинаствориласобібога,івониграбували таплюндруваликоженсвогоближнього,атакожсвого родича,івонизіпсувализемлю,іземлянаповнилася насильством

18Іїхнісуддітаправителіпішлидодочоклюдськихі силоміцьзабралиїхніхдружинуїхніхчоловіків,за їхнімвиборомІсинилюдськівтіднібрализхудоби земної,звірівпольовихтаптахівнебесних,інавчали змішуватитваринодноговидузіншими,щобцим прогнівитиГосподаІпобачивБогусюземлю,івона булазіпсована,бокожнаплотьзіпсуваласвоїшляхина землі,всілюдитавсітварини.

19ІсказавГосподь:«Язітрулюдину,якуЯстворив,з лицяземлі,відлюдинидоптахівнебесних,разоміз худобоютазвірами,щовполі,боЯжалкую,що створивїх»

20Івсілюди,щоходилиГосподнімишляхами, померливтідні,першніжГосподьнавівналюдинуте лихо,проякеВінговорив,боцебуловідГоспода,щоб вонинебачилитоголиха,проякеГосподьговоривпро синівлюдських.

21ІНойзнайшовблагодатьвочахГоспода,іГосподь вибравйоготайогодітей,щобнащадитиїхнавсю землю.

РОЗДІЛ5

1ІсталосянавісімдесятчетвертомуроціжиттяНоя, щопомерЕнох,синСифів,дев'ятсотп'ятьроківйому було,коливінпомер.

2ІпомерКаїнан,синЕноша,стосімдесятдев'ятого рокужиттяНояАвсіхднівКаїнанабулодев'ятьсот десятьліт.Іпомервін.

3АдвістітридцятьчетвертогорокужиттяНояпомер Махлаллель,синКаїнанів,іднівМахлаллелябуло вісімсотдев'яностоп'ятьліт,івінпомер.

4ІЯред,синМаллеля,померутідні,натриста тридцятьшостомуроціжиттяНоя;івсіхднівЯреда булодев'ятьсотшістдесятдвароки,івінпомер.

5Івсі,хтойшовзаГосподом,померливтідні,перш ніжпобачилизло,якеБогобвіщавчинитиназемлі.

6Іпіслязакінченнябагатьохроків,начотириста вісімдесятомуроціжиттяНоя,коливсітілюди,які слідувализаГосподом,вимерлиз-поміжсинів людських,ізалишивсялишеМафусаїл,БогсказавНою таМафусаїлу,кажучи:

7Промовляйтейпроголошуйтесинамлюдським, кажучи:ТакговоритьГосподь:Вернітьсязвашихзлих дорігіпокиньтевашівчинки,іГосподьпожалуєпро зло,якеВінобіцявзробитивам,щобвононесталося. 8БотакговоритьГосподь:Ось,Ядаювамчассто двадцятьроків;якщовизвернетесядоМенета покинетесвоїзлідороги,тодійЯвідвернусявідтого

зла,проякеЯговориввам,ійогонебуде,говорить Господь.

9ІНойтаМетушалахпромовляливсісловаГосподні

доних.

10Тасинилюдськінеслухалиїх,інеприхилиливуха свогодоїхніхслів,істализатверділими

11ІдавїмГосподьтермінстодвадцятьроків,кажучи: «Якщовонинавернуться,тоБогпожалієпрозло,щоб незнищитиземлю»

12Ной,синЛамеха,стримувавсявідтого,щоббрати дружинувтідні,щобматидітей,босказав:«Напевно, Богзнищитьземлю,тожнавіщоменіматидітей?»

13ІНойбувправедноюлюдиною,вінбувдосконалим усвоємупоколінні,іГосподьвибравйого,щобвід йогонасіннявироститинасіннянаповерхніземлі.

14ІсказавГосподьНоєві:«Візьмисобіжінкута породидітей,боЯбачивтебеправеднимпередіМною вцьомупоколінні».

15Ітинародишнасіння,ідітейтвоїхзтобоюпосеред земліІпішовНой,івзявсобіжінку,івибравНааму, дочкуЕноха,аїйбулоп'ятсотвісімдесятроків.

16АНоюбулочотиристадев'яностовісімліт,коливін узявсобіНаамузажінку

17ІзавагітнілаНаама,іпородиласина,іназваввінім'я йомуЯфет,кажучи:РозширивменеБогназемліІвона завагітнілаще,іпородиласина,іназваввінім'яйому Сим,кажучи:Богзробивменеостанком,щоб відновитинасінняпосередземлі

18АНоєвібулоп'ятьсотдвароки,колиНаама породилаСима.Івирослихлопці,іходилиГосподніми шляхами,увсьому,чогонавчивїхМафусаїлтаНой, батькоїхній

19ІЛамех,батькоНоя,померутідні;протевінне йшовусімсерцемсвоїмшляхамисвогобатька,іпомер віннастодев'яностоп'ятомуроціжиттяНоя 20АвсіхднівЛамехабулосімсотісімдесятліт,івін помер

21Івсісинилюдські,щозналиГоспода,померлитого року,першніжГосподьнавівнанихзло;боГосподь хотів,щобвонипомерли,щобнебачитизла,якеБог навівнаїхніхбратівтародичів,якВінтакобіцяв зробити.

22УтойчасГосподьсказавНоєвітаМетушалаху: «Встаньтетапроголосітьсинамлюдськимусіслова, якіЯговориввамутідні,можливо,вонивідвернуться відсвоїхзлихдоріг,іЯтодіпожаліюпрозлотане наведуйого».

23ІНойтаМефусаїлвиступили,тайпереказаливуші синівлюдськихусе,щоБогговоривпроних 24Тасинилюдськінеслухали,інеприхилиливуха свогодовсіхїхніхслів.

25Істалосяпісляцього,щоГосподьсказавНоєві: «КінецьусійплотіприйшовпередіМоїмчерезїхнізлі

26Івізьмисобігоферовогодерева,тайпідинаодне

27Ітакзробишйого:тристаліктівзавдовжки, п'ятдесятліктівзавширшкитатридцятьліктів

28Ізробишсобідвері,щовідчинятимутьсязбоку,і закінчишїхзверхуналікоть,іпокриєшїхсмолою зсерединитаззовні

29Іось,Янаведуназемлюпотоп,ікожнаплотьбуде знищена,з-піднебес,усе,щоназемлі,загине.

30Іпідештитатвояродина,ізберетеподвіпариз усіхживихістот,чоловічоїтажіночої,іприведетеїхдо ковчега,щобвивестивіднихпотомствоназемлі.

31Ізберисобівсюїжу,якуїдятьусітварини,щоббула їжадлятебетадляних

32Івиберешдлясвоїхсинівтрьохдівчатзлюдських дочок,івонибудутьдружинамидлясинівтвоїх

33ІвставНой,ізбудувавковчегнамісці,деБог наказавйомуІзробивНой,якБогнаказавйому

34Нойпочавбудуватиковчегуп'ятсотдев'яносто п'ятийріксвогожиття,ізробиввінйогоп'ятьроків,як наказавбувГосподь

35ТодіНойузявтрьохдочокЕліякима,сина Метушалаха,задружиндлясвоїхсинів,якГосподь наказавбувНоєві

36Істалосятогочасу,колипомерМетушалах,син Еноха,дев'ятсотшістдесятроківйомубуло,коливін помер

РОЗДІЛ6

1Утойчас,посмертіМафусаїла,ГосподьсказавНоєві: «Увійдититатвійдімдоковчега.ОсьЯзберудотебе всіхзвірівземних,польовихзвірівтаптахівнебесних,і всівониприйдутьтаоточатьковчег»

2Іпідешісядешбілядверейковчега,івсізвірі,худоба таптаствозберутьсятастанутьпередтобоюАтих, хтоприйдетапоклонитьсяпередтобою,візьмеші віддасиврукисинівтвоїх,івониприведутьїхдо ковчегаАвсіх,хтостоятимепередтобою,залишиш

3ІГосподьзробивценаступногодня,ізвірі,худобата птахиприйшлиувеликійкількостітаоточиликовчег.

4ІпішовНой,ісівбілядверейковчега,іввівдо ковчегакожнуплоть,щонахиляласяпередним,і залишивназемлівсіх,хтостоявпередним.

5Іприйшлалевицяздвомалевенятамисвоїми,самцем ісамицею,ітроєприпалипередНоємІповсталиті двоєлевенятналевицю,івдарилиїї,ізмусилиїї втектизїїмісцяІвонапішла,авониповернулисяна своїмісця,іприпалиназемлюпередНоєм

6Ілевицяпобіглагеть,істаланамісцелевів.

7ІНойпобачивце,ідужездивувавсяІвставвін,івзяв двохщунят,іввівїхуковчег.

8ІНойувівдоковчегавсюживуістоту,щобулана землі,такщонезалишилосяжодної,якуНойувівдо ковчега

9ІввійшлиНойуковчегподвоє,алезчистихтварин тачистихптахіввінвивівсімпар,якнаказавйомуБог 10Авсітварини,звірітаптахивсещебулитам,івони оточуваликовчегзвідусіль,ідощнепішоваждосеми днівпотому

11ІтогодняГосподьзробивтак,щовсяземля затряслася,ісонцепотемніло,іосновисвіту захиталися,івсяземлясильнозахиталася,іблискавки спалахнули,ігрімзагримів,івсіджереланаземлі розбилися,чогонезналимешканціраніше;іБог

зробивцеймогутнійчин,щобналякатисинівлюдських, щоббільшенебулозланаземлі.

12Асинилюдськінехотілиповернутисязосвоїхзлих

навітьнезверталисвоїхсердецьнавсеце.

13Апосемиднях,шістсотогорокужиттяНоя,води потопуприйшлиназемлю

14Івсіджерелабезоднірозкрилися,іотворинебесні відчинилися,ідощливназемлюсорокднівісорок ночей

15ІНой,ідімйого,івсіживіістоти,щобулизним, увійшлидоковчегачерезводупотопу,іГосподь замкнувйого.

16Івсісинилюдські,щозалишилисяназемлі, виснажилисячереззлочерездощ,боводадедалі сильнішехлинуланаземлю,азвірітахудобавсеще оточуваликовчег

17Ізібралисясинилюдські,близькосемисоттисяч чоловіківтажінок,іприйшливонидоНоядоковчега. 18ІвонипокликалиНоя,кажучи:«Відчининам,іми можемоприйтидотебевковчезі,ічогожнам помирати?»

19ІНойвідповівїмгучнимголосомзковчега,кажучи: ХібавивсінезбунтувалисяпротиГоспода,інесказали, щоЙогонемає?ІтомуГосподьнавівнавасцезло, щобвинищититавинищитивасзлицяземлі 20Хібажнецетесаме,прощоЯговориввамсто двадцятьроківтому,авинепослухалисяголосу Господа,атепербажаєтежитиназемлі?

21ІсказаливониНоєві:«Миготовіповернутисядо Господа;тількивідчинітьнам,щобмижилиіне померли»

22ІвідповівїмНой,кажучи:«Осьтепер,коливи бачитегоревашихдуш,вихочетеповернутисядо Господа;чомувинеповернулисяпротягомцихста двадцятироків,якіГосподьдаввамяквизначений термін?»

23Алетепервиприйшлийрозповілименіцечерез горевашихдуш,ітеперГосподьнепочуєвасіне зверненавасвухацьогодня,щобвинедосяглиуспіху усвоїхбажаннях

24Іприступилисинилюдські,щобувірватисядо ковчегатаввійтичерездощ,бовонинемоглизнести дощунасобі

25ІпославГосподьусіхзвірівтатварин,щостояли навколоковчега.Ізвіріперемоглиїхтавигнализтого місця,ікоженпішовсвоєюдорогою,івонизнову розпорошилисяпоповерхніземлі.

26Ідощвсещеливназемлю,іливвінсорокдніві сорокночей,іводасильноприлиланаземлі;ікожна плоть,щобуланаземлічивводі,вимерла,чито людина,читохудоба,чизвір,читоплазуюче,чито птахинебесніІзалишивсятількиНойтаті,щобулиз нимуковчезі

27Іводазміцніла,ідужезбільшиласяназемлі,івона піднялаковчег,івінбувпіднятийізземлі

30Івсіживіістоти,щобуливковчезі,злякалися,і левизаревіли,іволизамукали,івовкизавили,ікожна живаістотавковчезіговорилатаголосиласвоєю рідноюмовою,такщоїхніголосисягалидалеко.ІНой тайогосиниплакалитаплакалиусвоємугорі;вони дужезлякалися,щодійшлидоворітсмерті 31ІНоймоливсядоГоспода,ікликавдоНьогочерез це,ісказаввін:Господи,допоможинам,бовнаснемає силизнестицезло,щооточилонас,бохвилівод оточилинас,лихіпотокиналякалинас,пасткисмерті прийшлипереднами;почуйнас,Господи,почуйнас, освітиобличчяТвоєдонасібудьмилостивийдонас, викупинасівизволинас.

32ІпочувГосподьголосНоя,ізгадавпронього Господь

33Івітерпройшовнадземлею,іводазатихла,іковчег зупинився

34Іджерелабезоднітанебесніотворизупинилися,і дощзнебазупинився.

35Іводаспалатимиднями,іковчегзупинивсяна горахАраратських

36ІНойтодівідчиниввікнаковчега,іНойвсеще кликавдоГосподавтойчасісказав:ОГосподи,що створивземлюінебесаівсе,щовних,вивединаші душізцьогоув’язненняізв’язниці,вякуТинас помістив,боядужестомивсязітханням

37ІпочувГосподьголосНоятайсказавйому:«Як минецілийрік,тодітивийдеш».

38Апідчасзмінироку,колиминувповнийріквідтоді, якНойперебувавуковчезі,водависохлазземлі,іНой знявпокриттязковчега.

39Утойчас,двадцятьсьомогоднядругогомісяця, землявисохла,алеНойтасинийого,таті,хтобувз ним,невийшлизковчега,докиГосподьнесказавїм.

40Інаставдень,колиГосподьсказавїмвийти,івсі вонивийшлизковчега

41Іпішливони,іповернулисякоженнасвоюдорогу танасвоємісцеІосівсяНойтасинийоговземлі,про якусказавїмБог,іслужиливониГосподевівсісвоїдні ІпоблагословивГосподьНоятасинівйого,коливони вийшлизковчега

42Ісказаввінїм:«Плодітьсяйнаповнюйтевсюземлю, зміцняйтесяйрозмножуйтесяназемлій розмножуйтесьнаній»

РОЗДІЛ7

1АосьіменасинівНоя:Яфет,ХаміСим;інародилися внихдітипісляпотопу,бовонивзялисобідружиндо потопу

2ОцесиниЯфета:Гомер,Магог,Мадай,Яван,Тувал, МешехтаТірас,семеросинів.

3АсиниГомерабули:Аскіназ,РефатіТеґарма

4АсиниМаґоґабули:ЕліханафтаЛувал

5АсиниМадаябули:Ахон,Зело,ХазонітаЛот 6АсиниЯванабули:Єлисей,Таршіш,Хіттімта Дудонім.

7АсиниТувалабули:Аріфі,КеседіТаарі

8АсиниМешеха:Дедон,ЗаронтаШевашні

9АсиниТірасабули:Бенів,Гера,ЛупіріонтаГілак;це синиЯфетазаїхнімиродами,аїхчисловтіднібуло близькочотирьохсотшістдесятичоловіків 10АоцесиниХама:Куш,Міцраїм,ФутіХанаан, четверосинів;асиниКуша:Сева,Хавіла,Савта,Раама іСатеха,асиниРаами:ШеваіДедан

11АсиниМіцраїмабули:Луд,Аном,Патрос,Хаслот таХафтор.

12АсиниФутабули:Ґевул,Хадан,БенахтаАдан

13СиниХанаана:Сидон,Хет,Аморі,Ґерґаші,Хіві, Арке,Сені,Ароді,ЗімодітаХамоті

14ЦесиниХамазаїхнімиродами,аїхчисломутідні булоблизькосемисоттридцятичоловіків.

15АоцесиниСима:Елам,Ашур,Арпахшад,Лудта Арам,п'ятеросинів;асиниЕлама:Шушан,Махулта Гармон.

16АсиниАшарабули:МірусіМокіл,асини Арпахшада:Шелах,АнаріАшкол

17АсиниЛудабули:ПеторіБізайон,асиниАрама: Уц,Хул,ГатеріМаш

18ЦесиниСимовізаїхнімиродами;аїхчисломуті днібулоблизькотрьохсотчоловіків.

19ОцеродовідСима:СемпородивАрпахшада,а АрпахшадпородивШелаха,аШелахпородивЕвераУ Еверанародилосядвоєдітей,ім'яодномуПелег,боза йогоднівсинилюдськібулирозділені,авостаннідні землябуларозділена

20Аім'ядругогобулоЙоктан,щоозначає,щозайого днівжиттясинівлюдськихзменшилосятазменшилося 21ЦесиниЙоктана:Алмодад,Шелаф,Хацармовет, Єрах,Хадуром,Озел,Дікла,Овал,Авімаїл,Шева,Офір, ХавілатаЙовав;усівонисиниЙоктана

22АПелек,братйого,породивЄна,аЄнпородив Серуга,аСеругпородивНахора,аНахорпородив ТерахаТерахубулотридцятьвісімліт,івінпородив ГаранатаНахора

23ІвзявсобіКуш,синХама,синаНоя,дружинувті дні,усвоїйстарості,івонапородиласина,іназвали йомуім'яНімрод,кажучи:Тогочасусинилюдські зновупочалибунтуватитагрішитипротиБога.Івиріс хлопець,ібатькойогодужелюбивйого,бовінбув синомйогостарості

24Ашкірянийодяг,якийБогзробивдляАдамата йогожінки,коливонивийшлизраю,буввідданий Кушу

25БопіслясмертіАдаматайогодружиниодягбуло відданоЕноху,синовіЯреда,аколиЕнохабуло забранодоБога,вінвіддавйогоМетушалаху,своєму синові

26АколипомерМетушалах,Нойузявїхіпривівдо ковчега,івонибулизним,ажпокивінневийшовз ковчега.

27Аколивонивиходили,ХамукравтойодягуНоя, свогобатька,івзявйого,тайсховаввідсвоїхбратів 28АколиХампородивсвогопервісткаКуша,він таємнодавйомуодяг,івінбувуКушабагатоднів

30ІНімродставсильним,колиодягнуводяг,іБогдав йомумогутністьісилу,івінбувмогутніммисливцем наземлі,так,вінбувмогутніммисливцемуполі,івін полювавнатварин,івінбудувавжертовники,івін приносивужертвунанихтваринпередГосподом.

31ІНімродзміцнився,івінповставз-поміжсвоїх братів,івінвоювавубитвахсвоїхбратівпротивсіх їхніхворогівнавколо.

32ІГосподьвіддавусіхворогівйогобратівуйого руки,іБогчасвідчасудопомагавйомувйогобитвах,і вінцарювавназемлі

33Томувтідністалозвичаєм,колилюдинавиводила тих,коговонанавчиладобою,вонаговорилаїм:«Як БогзробивізНімродом,могутніммисливцемназемлі, якийдосягуспіхувбитвах,щоперемоглийогобратів, таквінвизволивїхзрукїхніхворогів,такнехайБог зміцнитьінассьогоднівизволить»

34АколиНімродубулосорокроків,тогочасубула війнаміжйогобратамитасинамиЯфета,такщовони булиувладісвоїхворогів

35ІвийшовНімродтогочасу,ізібраввінусіхсинів Кушатаїхніродини,близькочотирьохсотшістдесяти чоловіків,інайняввінтакожз-поміждеякихсвоїх друзівтазнайомихблизьковісімдесятичоловіків,ідав їмїхнюплату,іпішовзниминавійну,іколивінбуву дорозі,Німродзміцнювавсерцялюдей,якійшлизним

36Ісказаввінїм:«Небійтесяйнелякайтеся,бовсі нашіворогибудутьвідданівнашіруки,івиможете робитизними,щовамзавгодно»

37Авсіхтихчоловіків,щопішли,булоблизько п'ятисот,івонивоювалипротисвоїхворогів,і знищилиїх,іпідкорилиїх,іНімродпоставивнадними постійнихофіцерівнаїхніхвідповіднихмісцях

38Івінвзявдеякихїхніхдітейякзаставу,івсівони сталислугамиНімродутайогобратам,іНімродтавсі люди,щобулизним,повернулисядодому

39ІколиНімродрадісноповернувсязбитви, перемігшисвоїхворогів,усійогобрати,разомзтими, хтознавйогораніше,зібралися,щобзробитийого царемнадсобою,івонипоклалицарськукоронуна йогоголову

40Івінпоставивнадсвоїмипідданимитанародом князів,суддівтаправителів,якцебуваєсередцарів.

41ІвінпоставивТераха,синаНахора,вождемсвого війська,ізвеличивйого,іпіднявйогопонадусіхсвоїх князів.

42Іколивінцарювавзабажаннямсвогосерця,після того,якперемігусіхворогівнавколо,вінпорадивсязі своїмирадникамизбудуватимістодлясвогопалацу,і вонитакізробили

43Ізнайшливонивеликудолинунавпротисходу,і збудувалийомувеликейпросторемісто,іНімрод назвавім'яміста,якезбудував,Шинаар,боГосподь сильнопотрясЙоговорогівізнищивїх

44ІНімродживуШинаарі,іцарювавбезпечно,і воювавзворогамисвоїми,іпідкоривїх,імавуспіху всіхсвоїхбитвах,іцарствойогосталодужевеликим.

45Івсінародитаязикипочулипройогославу,і зібралисядонього,івклонилисядоземлі,іпринесли йомужертви,івінставїхнімпаноміцарем,івсівони жилизнимумістіШинаар,іНімродцарювавназемлі

надусімасинамиНоя,івсівонибулипідйоговладою тапорадою.

46Івсяземлябулаоднієїмовитаслівєдності,але

нечестивимзавсіхлюдей,щобулидонього,відднів потопудотихднів

47Ізробиввінбогівздереватакаменю,івклонявсяїм, іповставпротиГоспода,інавчивусіхсвоїхпідданих танародівземлісвоїмзлимшляхам;асинйогоМардон бувщезлішимзасвогобатька

48Ікожен,хточувпродіянняМардона,синаНімрода, казавпронього:«Відбезбожноговиходить безбожність».Томуцесталоприслів’ямповсійземлі: «Відбезбожноговиходитьбезбожність»Іцебуло поширеневлюдськихсловахвідтодійдонині 49ІТерах,синНахора,князьвійськаНімрода,бувуті днідужевеликимвочахцарятайогопідданих,іцарта князілюбилийого,івонидужевисокойого звеличували.

50ІТерахузявсобіжінку,аім'яїйбулоАмтело,дочку КорневоІзавагітнілажінкаТерахайпородилайому синавтідні.

51Терахубулосімдесятліт,коливінйогопородивІ Терахназвавім'ясиновісвоєму,щонародивсявнього, Аврамом,боцарвиховавйоговтіднітапіднявйого понадусіхсвоїхкнязів,щобулизним

РОЗДІЛ8

1Істалосявночі,колинародивсяАврам,щовсіслуги Тераха,івсімудреціНімрода,ійогочарівники прийшли,іїлитапиливдоміТераха,ітієїночіраділи зним

2Іколивсімудрецітачарівникивийшлиздому Тераха,тотієїночівонизвилиочісвоїдонеба,щоб подивитисяназорі,іпобачили,ажосьоднадуже великазорявийшлазісходутапобіглапонебу,і поглинулавоначотиризорізчотирьохсторіннеба 3Івсімудреціцарятайогочарівникибуливражені цимвидовищем,імудрецізрозумілицюсправу,івони зналиїїзначення 4Ісказаливониодинодному:Целишезнактого,що цієїночінародиласяуТерахадитина,якавиросте,буде плодитися,розмножуватисятаволодітимевсією землею,вінтадітийогонавіки,івінтайогопотомство повбиваютьвеликихцарівіуспадкуютьїхніземлі.

5Імудрецітачарівникипішлидодомутієїночі,а вранцівсіцімудрецітачарівникивсталирано-вранці тазібралисяупризначеномубудинку

6Івонирозмовлялийказалиодинодному:«Ось видіння,якемибачилиминулоїночі,прихованевід царя,йомупроньогонерозповіли».

7Аколипроцедізнаєтьсяцарнаприкінці,вінскаже нам:«Чомувиприховаливідменецюсправу?Тодівсі

9Мипочули,щовТераха,синаНахора,начальника твоговійська,народивсясин.Імивчораввечері прийшлидойогодому,ітієїночіїли,пилита веселилисязним.

10ІколитвоїрабивийшлиздомуТераха,щобпітидо своїхдомівокіпереночуватитам,мизвилиочідонеба тайпобачиливеликузорю,щойшлазісходуІтасама зорябігладужешвидко,іпоглинулачотиривеликізорі зчотирьохсторіннеба

11Ірабитвоїбуливраженівидовищем,якемибачили, ідуженалякалися,імизробилисвоєсудженняна основіцьоговидіння,ізрозумілисвоєюмудрістю правильнейоготлумачення,щоцестосуєтьсядитини, яканародитьсявідТераха,якавиростеідуже розмножиться,істанемогутньою,івб'євсіхцарів землі,іуспадкуєвсіїхніземлі,вінійогопотомство навіки

12Атепер,паненашіцарю,ось,мисправді ознайомилитебезтим,щомибачилистосовноцієї дитини

13Якщоцаревізавгоднодатисвоємубатьковіцінуза цюдитину,мивб'ємоїї,першніжвонавиростета розмножитьсявкраї,іпосилитьсяїїзлопротинас,щоб митанашідітизагинуличерезїїзло

14Іпочувцарїхніслова,івониздалисяйомудобрими. ІвінпославіпокликавТераха,іТерахприйшовперед царя

15ІсказавцардоТераха:Меніповідомили,щовчора вночінародивсявтебесин,іосьщобулопоміченона небесахприйогонародженні

16Атепервіддайтеменідитину,імиїївб'ємо,перш ніжїїзлообрушитьсянанас,іявіддамтобізаїїціну, твійдім,повнийсріблатазолота

17ІвідповівТерахцаревійсказавйому:«Панемійі царю,япочувсловатвої,ірабтвійзробитьусе,чого бажаєйогоцар»

18Алепанемійіцарю,ярозповімтобі,щосталосязі мноювчоравночі,щобпобачити,якупорадудастьцар своємуслузі,апотімявідповімцаревінате,щовін щойносказав.Ацарсказав:Говори.

19ІсказавТерахцареві:«Айон,синМоредів, приходивдоменевчоравночі,кажучи: 20Дайменітоговеликогойгарногоконя,якогодав тобіцар,іядамтобісріблойзолото,соломуйкормза їхнюцінуІясказавйому:«Зачекай,покияпобачу царящодотвоїхслів,іпобачу,щоскажецар,тея зроблю»

21Атепер,панемійіцарю,ось,яповідомивтобіпро це,іявиконуюпораду,якумійцардастьсвоємуслузі

22ІпочувцарсловаТераха,ізапаливсяйогогнів,івін вважавйогобезумцем

23ІвідповівцарТерахутайсказавйому:Чититакий безглуздий,невігластанерозумний,щовчинивтаке, віддавсвогогарногоконязасріблотазолото,або навітьзасоломутапашу?

24Невжетобітакбракуєсріблатазолота,щотиробиш це,бонеможешзнайтисоломитакорму,щобгодувати свогоконя?Іщотобісріблотазолото,чисоломата корм,щотивіддаєштогочудовогоконя,якогоЯдав тобі,такого,щонемаєнавсійземлі?

25Іцарпереставговорити,аТерахвідповівцареві, кажучи:Таксамоговоривцарсвоємурабові; 26Благаютебе,панемійіцарю,щоцетисказавмені, кажучи:Віддайсвогосина,імийоговб'ємо,аядам тобісріблотазолотозайогоціну.Щожменіробитизі срібломтазолотомпосмертімогосина?Хтомене успадкує?Тоді,колияпомру,сріблотазолото повернутьсядомогоцаря,якийїхдав.

27ІколицарпочувсловаТерахатапритчу,якутой привівпроцаря,тодужезасмутився,ірозгнівався черезце,ігнівйогозапаливсявньому

28ІпобачивТерах,щогнівцарярозгнівавсянанього,і відповівцареві,кажучи:Усе,щоямаю,уцаревійвладі; нехайробитьте,щоцарбажаєзробитисвоємурабові Навітьмійсинуцаревійвладі,безжодноїцінності,він тадвайогобрати,старшізанього.

29ІсказавцарТераху:Ні,якуплютвогомолодшого синазапевнуціну

30ІвідповівТерахцареві,кажучи:Благаютебе,пане мійіцарю,дозвольтвоємурабовісказатисловоперед тобою,інехайцарпослухаєсловосвогорабаІсказав Терах:Нехаймійцардастьменітридні,покия обміркуюцюсправувсобітапорадитьсязродиною своєющодослівмогоцаряІвіндуженаполягавна цареві,щобвінпогодивсянаце.

31ІцарпослухавТераха,ізробивтак,ідавйомутри дніІТерахвийшоввідцаревогообличчя,іповернувся додомудосвоєїродини,іпереповівїмусісловацаря;і людидужезлякалися

32Істалосятретьогодня,іпославцардоТераха, кажучи:Пришлименісинатвогозапевнуціну,якя казавтобі;аколитицьогонезробиш,тояпошлюй повбиваювсіхтвоїхдомі,такщовтебенезалишиться жодногособаки.

33ІТерахпоспішив,босправабуланевідкладнавід царя,івзявдитинувідодногозісвоїхрабів,яку породилайомутогодняйогослужниця.ІТерахпривів дитинудоцаря,івзявзанеїціну

34ІГосподьбувізТерахомуційсправі,щобНімрод неспричинивсмертіАврама,іцарзабравдитинувід Терахатазусієїсилирозбивїїголовуобземлю,бо думав,щоцебувАврам;іцебулоприховановіднього зтогодня,іцарзабувпроце,боволеюПровидіння булонезазнатисмертіАврама

35ІТерахтаємновзявАврама,синасвого,разомз йогоматір'ютанянькою,ісховавїхупечері,і щомісяцяприносивїмїхніпродукти

36ІбувГосподьзАврамомупечері,івінвиріс.Аврам бувупечерідесятьроківІцартайогокнязі,віщунита мудрецідумали,щоцарубивАврам РОЗДІЛ9

1ІвзявсобідружинуГаран,синТераха,найстаршого братаАврама

2Гаранубулотридцятьдев'ятьліт,коливінузявїї;і жінкаГараназавагітнілайпородиласина,івінназвав йомуім'яЛот

3Івоназновузавагітніла,іпородиладочку,іназвала їйім'яМілка;івоназновузавагітніла,іпородиладочку, іназвалаїйім'яСарай

4Гаранубулосорокдвароки,коливінпородивСару, цебулонадесятомуроціжиттяАврама;івтідні Аврам,йогоматитанянявийшлизпечери,боцарта йогопідданізабулипросправуАврама.

5ІвийшовАврамізпечери,іприйшовдоНоятадо синайогоСема,ізалишивсязними,щобнавчатися законуГосподньоготаЙогошляхівНіхтонезнав,де Аврам.ІслуживАврамНоєвітасиновійогоСимові довгийчас

6ІбувАврамудоміНоятридцятьдев'ятьроків,і АврамзнавГосподавідтрьохроків,іходиввін дорогамиГосподнімиаждоднясвоєїсмерті,якнавчив йогоНойтасинйогоСим.Івсісиниземлівтіднідуже грішилипротиГоспода,іповсталипротиНього,і служилиіншимбогам,ізабулиГоспода,щостворивїх наземлі.Імешканціземлізробилисобітогочасу коженбога,богівдерев'янихтакам'яних,якінемогли ніговорити,нічути,нівимовлятиІслужилиїмсини людські,івонисталиїхнімибогами.

7Ацартавсійогослуги,іТерахзусімйогодомом булитодіпершимизтих,хтослуживбогамздеревата каменю.

8ІбуловТерахадванадцятьбогіввеликогорозміру, зробленихздереватакаменю,подванадцятимісяцях року,івінслуживкожномузнихщомісяця,іщомісяця Терахприносивхлібнужертвутажертвувиливну своїмбогам;такробивТерахповсідні 9ІвсетепоколіннябулонечестивевочахГоспода,і кожензнихзробивсобібога,алепокинулиГоспода, якийстворивїх

10Інезнайшлосязатихднівнавсійземліжодної людини,якабзналаГоспода,бокоженслуживсвоєму Богові,окрімНоятайогодому,івсі,хтобувпідйого порадою,зналиГосподазатихднів.

11Аврам,синТераха,буввеликимутіднівдоміНоя, ініхтопроценезнав,аГосподьбувзним

12ІдавГосподьАврамовірозумнесерце,івінпізнав, щовсіділатогопоколіннябулимарними,іщовсіїхні богибулимарнимитанемалижодноїкористі

13ІпобачивАврамсонце,щосвітилонадземлею,і сказавАврамсобі:«Справдіжцесонце,щосвітитьнад землею,єБог,іЙомуябудуслужити»

14ІАврамслуживсонцютогоднятамоливсяйому.А колинаставвечір,сонцезайшло,якзавждиІАврам сказавсобі:ХібаценеБог?

15ААврамвсещеговоривсобі:«ХтоТой,Хто створивнеботаземлю,іхтостворивусеназемлі?Де Він?»

16Інічпотемніланадним,івінзвівочісвоїназахід, північ,південьісхід,іпобачив,щосонцезниклоз-за землі,іденьставтемним

17ІпобачивАврамзорітамісяцьпередсобою,ісказав він:Воістину,цетойБог,щостворивусюземлю,а такожлюдину,іосьційогораби,богинавколоньогоІ Аврамслуживмісяцютамоливсяйомувсютуніч 18Аколирозвиднілося,ісонце,якзавжди,засяялонад землею,Аврампобачивусе,щоГосподьБогстворив наземлі 19ІсказавАврамсобі:«Напевно,ценебоги,що створилиземлютавселюдство,алецерабиБожі».І АврамзалишивсявдоміНоя,ітампізнавГосподата

Йогошляхи,іслуживвінГосподевівсіднісвогожиття

єдності 21ІвсікнязіНімродатайоговельможі,Пут,Міцраїм, КуштаХанаанзїхнімиродинами,зібралинараду,і сказалиодинодному:«Ходімо,збудуймособімісто,а вньомуміцнубашту,аїївершинасягатименеба,іми зробимосебеславними,щобцарюватинадцілим світом,щобзлонашихворогівприпинилосявіднас, щобмимоглимогутньоцарюватинадними,іщобми нерозсіялисяпоземлічерезїхнівійни»

22Івсівониприйшлидоцаря,іпередалицаревіці слова,іцарпогодивсязнимивційсправі,ізробивтак. 23Ізібралисявсіродини,близькошестисоттисяч чоловіків,іпішлишукативеликуділянкуземлі,щоб збудуватимістотавежу,ішукаливониповсійземлі,і незнайшлижодної,якоднадолина,насхідвідземлі Шинеар,приблизнозадвадніходьби,івирушилитуди, іоселилисятам.

24Івонипочалиробитицеглутапалитивогонь,щоб збудуватимістотавежу,якузадумализавершити

25Ібудівництвовежібулодлянихпровиноютагріхом, івонипочалибудуватиїї,іпокивонибудувалипроти ГосподаБоганебесного,вонизадумаливсерцяхсвоїх воюватипротиНьоготапіднятисянанебеса.

26Івсіцілюдитавсіродинирозділилисянатри частини:першасказала:Мизійдемонанеботабудемо воюватизним;другасказала:Мизійдемонанебота помістимотамнашихбогівтаслужитимемоїм;атретя частинасказала:Мизійдемонанеботавразимойого лукамитасписами;іБогзнавусіїхніділатавсіїхнізлі думки,іВінпобачивмістотавежу,якувонибудували 27Іколивонибудували,тозбудувалисобівелике містотадужевисокуйміцнувежу;ічерезїївисоту розчинтацегланедоходилидобудівельників,коли вонипіднімалисянанеї,ажпокиті,хтопіднімався,не виповнивсяцілийрік,іпісляцьоговонипідходилидо будівельниківідавалиїмрозчинтацеглу;такробилося щодня

28Іось,ціпіднімалися,аіншіспускалисяцілийдень;і якщоцеглинавипадалазїхніхрукірозбивалася,вони всіплакалинаднею,аякщолюдинападалаіпомирала, ніхтознихнедививсянанеї.

29ІГосподьзнавїхнідумки,істалося,щоколивони будували,воникидалистрілидонеба,івсістріли попадалинаних,наповненікров’юІколивониїх побачили,тосказалиодинодному:«Справді,ми повбиливсіх,хтонанебесах!»

30БоцебуловідГоспода,щобзвестиїхнаманівці,і щобзнищитиїхзповерхніземлі

31Івонизбудуваливежутамісто,іробилицещодня, ажпокинеминулобагатоднівіроків

32ІсказавБогсімдесятиангелам,щостоялиперед

Джашер

мовоюІколибудівничийбравзруксвогоближнього вапночикамінь,якоговіннезамовляв,будівничий викидавйогогетьікидавнасвогоближнього,ітой помирав.

34Івониробилитакбагатоднів,ібагатьохізних повбилитакимчином

35ІГосподьуразивтризагони,щобулитам,іпокарав їхзаїхнімиділамитазаїхнімизадумами;ті,щоказали: Мизійдемонанеботаслужитимемонашимбогам, сталиподібнідомавптаслонів;атих,щоказали:Ми вразимонебострілами,Господьубив,одногорукою йогоближнього;атретійзагін,тих,щоказали:Ми зійдемонанеботабудемовоюватизним,Господь розпорошивїхповсійземлі

36Аті,хтозалишивсясередних,коливонипізналита зрозумілизло,якемалонанихнастати,вонипокинули будівлю,івонитакожрозсіялисяповсійземлі

37Іпересталивонибудуватимістотавежу;томувін назвавтемісцеВавилон,ботамГосподьзмішавмову всієїземлі;осьвонобулонасходіземліШинеар 38Ащостосуєтьсявежі,якузбудувалисинилюдські, тоземлявідкриласвоїустатапоглинулаоднутретину її,івогоньтакожзійшовзнебатаспаливіншутретину, аіншатретиназалишиласяйдонині,івонаналежить дотієїчастини,якабулавгорі,аїїколостановитьтри дніходьби

39Ібагатосинівлюдськихпомерловтійвежі,народ безчисла.

РОЗДІЛ10

1ІпомерПелег,синЕверів,тимиднями,насорок восьмомуроціжиттяАврама,синаТераховогоАвсіх днівПелегабулодвістітридцятьдев'ятьліт.

2ІколиГосподьрозпорошивсинівлюдськихчерез їхнійгріхбілявежі,осьвонирозсіялисянабагато частин,івсісинилюдськібулирозпорошеніпо чотирьохкуткахземлі

3Івсіродинистали,кожназасвоєюмовою,своєю землеючисвоїммістом.

4Ісинилюдськізбудувалибагатомістзасвоїми родамиповсіхмісцях,кудивониходили,іповсій землі,деГосподьрозсіявїх.

5Адеякізнихзбудувалиміставмісцях,зякихїх згодомвинищили,іназвалицімістасвоїмивласними іменами,абоіменамисвоїхдітей,абожіменамиїхніх конкретнихподій

6ІпішлисиниЯфета,синаНоя,тайзбудувалисобі міставтихмісцях,дебулирозпорошені,іназваливсі своїмістасвоїмиіменамиІсиниЯфетабулирозділені поземлінабагатонародівтамов

7АоцесиниЯфетазаїхнімиродами:Ґомер,Маґоґ, Медай,Яван,Тувал,МешехтаТірас;оцесиниЯфета заїхнімиродами

8АсиниГомера,заїхнімимістами,булифранки,що жиливземліФранца,надрічкоюФранца,надрічкою Сена.

9АсиниРефатацеБартоніми,щоживутьуземлі Бартонії,білярічкиЛеди,щовпадаєувеликеморе Гіхон,тобтоОкеан.

10АдітейТугармидесятьродин,аосьїхніімена: Бузар,Парзунак,Балгар,Еліканум,Рагбіб,Таркі,Бід, Зебук,ОнгаліТілмаз;усівонирозселилисята оселилисянапівночітазбудувалисобіміста.

11Іназваливонисвоїмістасвоїмиіменами,цеті,хто живебілярічокХітлатаІталакідонині

12АродиниАнголі,БалгаратаПарзунакаживутьбіля великоїрічкиДубні;іназвиїхніхмісттакож відповідаютьїхнімвласниміменам

13АдітиЯванацеяваніми,щоживутьуземлі Макдонії,адітиМедаярецеорелумці,щоживутьу земліКурсон,адітиТувалацеті,щоживутьуземлі ТускананадрічкоюПашія.

14АсиниМешехацеШівашні,асиниТіраса Рушаш,КушнітаОнґолі;усівонипішлитазбудували собіміста;цетіміста,щорозташованінадморем Явусом,білярічкиКура,щовпадаєврічкуТраган 15АдітиЕлішаяцеАльманіми,івонитакожпішли тазбудувалисобіміста;цетіміста,щорозташовані міжгорамиЙоватаШибатмо;ісереднихбулилюди Лумбарді,якіживутьнавпротигірЙоватаШибатмо,і вонизавоювализемлюІталіїтазалишаютьсятам донині

16АдітиХіттімівцеромії,щоживутьудолині КанопіїнадрічкоюТібреу.

17АдітиДудонімуцеті,щоживутьумістахморя Гіхон,уземліБордна

18ЦеродинисинівЯфетазаїхнімимістамитамовами, коливонирозпорошилисязавежею,івониназвали своїмістасвоїмиіменамитаподіями;іцеіменавсіх їхніхмістзаїхнімиродинами,яківонизбудуваливті дніпіслявежі

19АсиниХамабули:Куш,Міцраїм,ФуттаХанаан,за їхнімродомтамістами.

20Усівонипішлитазбудувалисобіміста,якзнайшли длясебепридатнемісце,іназвалисвоїмістаіменами своїхбатьків:Куш,Міцраїм,ФуттаХанаан.

21АсиниМіцраїма:лудіми,анаміми,лехавіми, нафтухіми,патрусіми,каслухімитакафтуріми,сім родин.

22УсівониживутьнадрічкоюСіхор,щоє єгипетськимпотоком,івонизбудувалисобімістата назвалиїхсвоїмиіменами.

23ІсиниПатросатаКаслохапоєдналисяміжсобою,і віднихвийшлипеліштіти,ацаті,герарими,гітімита екроніми,усіп'ятьродин;вонитакожзбудувалисобі міста,іназвалисвоїмістаіменамисвоїхбатьків,ітак вониназиваютьсяаждоцьогодня.

24ІдітиХанаанутакожзбудувалисобіміста,івони назвалисвоїмістасвоїмиіменами,одинадцятьміст,а іншібезчисла

25ІчетверочоловіківзродуХамапішлидоземлі рівнини;осьіменатихчотирьохчоловіків:Содом, Гоморра,АдматаЦевоїм

26Іцілюдизбудувалисобічотириміставземлі рівнини,іназваливониіменасвоїхмістсвоїми іменами.

27Івони,їхнідітитавсе,щоналежалоїм,жиливтих містах,івониплодилися,ідужерозмножувалися,і жилимирно.

28ІпішовСеїр,синХура,синаХіві,сина Ханаанського,ізнайшовдолинунавпротигориПаран, ізбудувавтаммісто,іоселивсятамвін,ісемеросинів його,ійогодім.Іназваввінмісто,якезбудував,Сеїр, своїміменем;цеземляСеїрідонині.

29ЦеродинисинівХама,заїхнімимовамитазаїхніми містами,коливонирозпорошилисяпосвоїхкраях післявежі.

30АдеякіздітейСима,синаНоя,батькавсіхдітей Евера,такожпішлитазбудувалисобіміставмісцях,де вонибулирозпорошені,іназвалисвоїмістаїхніми іменами

31АсиниСимабули:Елам,Ашшур,Арпахшад,Лудта Арам,івонизбудувалисобімістатаназваливсісвої містаїхнімиіменами

32ІвийшовАшшур,синСемів,ійогодітитадімтого часу,дужевеликаїхнясила,івонипішлидодалекої землі,якузнайшли,ізустріливонидужешироку долинувтійземлі,кудивонипішли,івонизбудували собічотириміста,іназвалиїхсвоїмивласними іменамитаподіями

33Аосьназвиміст,щозбудувалисиниАшшура: Ніневія,Ресен,КалахіРехоботер;ісиниАшшура живутьтамідонині

34ІпішлитакожсиниАрама,ізбудувалисобімісто,і назвалиім'ямістаУцначестьсвогостаршогобрата,і живутьуньому;цекрайУцідонині

35АдругогорокупіслявежічоловікздомуАшшура, наім'яБела,пішовізземліНіневії,щобмешкатиз родиноюсвоєю,детількимігзнайтимісце;івони дійшлиаждомістрівнининавпротиСодому,і оселилисятам

36Івставтойчоловік,ізбудувавтамневеликемісто,і назвавйогоБела,своїміменем;цеземляЦоар,ітак вонаназиваєтьсяаждоцьогодня

37АоцеродинидітейСимових,заїхньоюмовоютаза їхнімимістами,післятого,яквонирозпорошилисяпо земліпіслявежі

38Ікожнецарство,містотарідродиндітейНоя збудувалисобіпісляцьогобагатоміст.

39Івонивстановилиурядивусіхсвоїхмістах,щоб нимикерувализаїхніминаказами;такробиливсі родинидітейНоянавіки.

РОЗДІЛ11

1АНімрод,синКушів,всещебувуземліШинеар,і вінцарювавнаднею,іосівсятам,івінзбудувавмістав земліШинеар

2Аосьназвичотирьохміст,яківінзбудував,івін назвавїхначестьподій,щосталисязнимипідчас будівництвавежі.

3Іназваввінпершу:Вавилон,кажучи:БотамГосподь змішавмовувсієїземлі;адругуназвав:Ерех,бозвідти Богрозігнавїх

4АтретійвінназвавЕхед,босказав,щонатомумісці булавеликабитва;ачетвертийвінназвавКална,бо тамзагинулийогокнязіталицарі,івонигнівили Господа,збунтувалисятачинилизлочинипротиНього

5ІколиНімродзбудувавціміставземліШинеар,він

сильнихлюдей,щозалишилисявйогоцарстві 6ІНімродоселивсяуВавилоні,івінтампоновивсвоє пануваннянадрештоюсвоїхпідданих,івінцарював безпечно,іпідданітакнязіНімроданазвалийогоім'ям Амрафел,кажучи,щобілявежійогокнязіталюди загинуличерезнього.

7Інезважаючинаце,Німроднеповернувсядо Господа,івінпродовжувавчинитизлотанавчати злочестивостісинівлюдських;аМардон,йогосин,був гіршийзасвогобатькаіпродовжувавдодаватидо мерзотсвогобатька.

8ІВінввівсинівлюдськихугріх,томуйсказано:«Від безбожноговиходитьбеззаконня»

9УтойчасбулавійнаміжродинамисинівХама,бо вонижиливмістах,якісамізбудували

10ІвідійшовКедор-Лаомер,царЕламу,відродин Хамовихсинів,івоювавзними,іпідкоривїх.Іпішов віндоп'ятимістрівнини,івоювавзними,іпідкоривїх, івонибулипідйоговладою

11Іслужиливонийомудванадцятьроків,ідавали йомущорічнийподаток

12УтойчаспомерНахор,синСеруга,насорок дев'ятомуроціжиттяАврама,синаТераха.

13АврамвийшовздомуНоянап'ятдесятомуроці життяАврама,синаТераха,іприйшовдодомубатька свого.

14ІпізнавАврамГоспода,іходивЙогодорогамита Йогонаказами,іГосподь,Богйого,бувзним

15АбатькойогоТерахбувутіднівсеще воєначальникомвійськацаряНімрода,івінвсеще ходивзачужимибогами

16ІприйшовАврамдодомусвогобатька,іпобачив тамдванадцятьбогів,щостоялитамусвоїххрамахІ запаливсягнівАврамів,коливінпобачивці зображеннявдомісвогобатька.

17ІсказавАврам:ЯкживийГосподь,ціідолине залишатьсявдомімогобатька;такзробитьмені Господь,щостворивмене,якщоязатридніне поламаюїхусіх

18ІпішовАврамвідних,ігнівйогозапаливсявньому ІАврампоспішив,іпішовзкімнатиназовнішнійдвір батькасвого,ізнайшовбатькасвого,щосидівна подвір'ї,тавсіхслугйогознимІприйшовАврам,ісів передним.

19ІАврамспитавсвогобатька,кажучи:«Батьку, скажимені,деБог,щостворивнеботаземлю,івсіх синівлюдськихназемлі,іщостворивтебеймене?»І ТерахвідповівАврамові,синовісвоєму,тайсказав: «Осьті,хтостворивнас,усівонизнамивдомі» 20ІсказавАврамдобатькасвого:«Панемій,покажи меніїх!»ІввівТерахАврамадокімнативнутрішнього подвір’я,іАврампобачив,іосьусякімнатабулаповна богівдерев’янихтакам’яних,дванадцятьвеликих ідолів,аінші,меншізаних,безчисла 21ІсказавТерахсиновісвоєму:«Осьвони,що створиливсе,щотибачишназемлі,іщостворили менейтебе,івселюдство»

22ІТерахпоклонивсясвоїмбогам,івідійшоввідних,і Аврам,синйого,пішовзним

23ІколиАврампішоввідних,вінприйшовдосвоєї матері,сівпереднеютайсказавсвоїйматері:«Ось, мійбатькопоказавменітих,хтостворивнебойземлю, івсіхсинівлюдських».

24Атепершвидшевізьмикозенязотаритазробиз ньогосмачнустраву,щобяпринісйогобогаммого батькаякжертву,щобвониз'їли;може,такястануїм уподобаним.

25Ізробилатакйогомати,івзялакозеня,і приготувалазньогосмачнустраву,іпринеслаїї АврамовіАврамузявтусмачнустравувідсвоєїматері, іпринісїїпередбогівсвогобатька,іпідійшовдоних, щобвониїли;абатькойогоТерахнезнавпроце.

26ІпобачивАврамтогодня,яксидівсередних,щов нихнебулоніголосу,ніслуху,ніруху,ініхтознихне мігпростягнутирукисвоєї,щобїсти.

27Аврамнасміхавсязнихісказав:«Мабуть,смачна страва,якуяприготував,несподобаласяїм,або, можливо,їїбулозамалодляних,ітомувонинехотіли їстиТомузавтраяприготуюсвіжусмачнустраву, кращутащедрішузацю,щобпобачитирезультат»

28Істалосянаступногодня,щоАврамнаказавсвоїй матеріщодосмачноїїжиІвсталайогомати,івзяла трьохгарнихкозенятзотари,іприготувалазних смачнуїжу,якулюбивїїсин,ідалаїїсвоємусинові Аврамові;аТерах,йогобатько,незнавпроце 29ІвзявАврамсмачнустравувідсвоєїматері,іприніс їїпередбогамисвогобатькадокімнати;іпідійшовдо них,щобвонипоїли,іпоклавїїпереднимиІсидів Аврампереднимицілийдень,думаючи,що,можливо, вонипоїдять.

30ІАврампобачивїх,іось,вонинемалиніголосу,ні слуху,ініхтознихнепростягнуврукидом’яса,щоб їсти.

31АтогождняввечерівтомудоміАврамзодягнувся ДухомБожим

32Івінкликнувісказав:Горемоємубатьковітацьому зломупоколінню,чиїсерцявсісхильнідо марнославства,якіслужатьцимідоламздеревата каменю,якінеможутьніїсти,нінюхати,нічути,ні говорити,якімаютьустабезмови,очібеззору,вуха безслуху,рукибезвідчуттівіноги,щонеможуть рухатися;подібнідонихті,хтоїхстворивіхто покладаєтьсянаних

33ІколиАврампобачивусеце,йогогнівзапаливсяна батька,івінпоспішив,узявурукусокиру,іприйшов докімнатибогів,ірозбивусіхбогівсвогобатька

34Іколивінрозбивідолів,топоклавсокирувруку великогобога,щобувтампередними,івийшов;а батькойогоТерахповернувсядодому,бопочувбіля дверейзвукударусокири;тожТерахувійшовдодому, щобдізнатися,щоцетаке.

35ІпочувшиТерахзвуксокиривкімнатізідолами, побігдокімнатизідолами,ізустрівАврама,який виходив

36ІввійшовТерахдокімнати,іпобачив,щовсіідоли повпалитарозбиті,асокиравруцінайбільшого,якане буларозбита,всещележалапереднимиАврам,син його,приготувавсмачнустраву

37ІколиТерахпобачивце,йогогнівдужеспалахнув,і вінпоспішивівийшовзкімнатидоАврама

38ІзнайшоввінАврама,синасвого,щосидівудома, тайсказавйому:Щоцезаділотизробивдлямоїх

39АврамвідповівсвоємубатьковіТерахутайсказав: «Нетак,панемій,бояпринісїмсмачнуїжу,іколия підійшовдонихзм’ясом,щобвонимоглиїсти,вони всізаразпростягнулируки,щобїсти,першніжтой великийпростягнувсвоюруку,щобїсти».

40Івеликийпобачивїхніділа,яківоничинилиперед ним,ісильнозапаливсяйогогнівнанихІвінпішов,і взявсокиру,щобулавдомі,іприйшовдоних,і поламавїхусіхІосьсокиращевйогоруці,якти бачиш.

41ІзапаливсягнівТераханаАврама,синайого,коли вінцесказавІсказавТерахдоАврама,синасвого,у гнівісвоєму:Щоцезаказка,якутирозповів?Ти говоришменінеправду

42Чиєвцихбогахдух,душачисила,щобзробитивсе, щотименісказав?Хібавонинедеревотакамінь,іхіба ясамїхнестворив,ічиможештиговорититаку неправду,кажучи,щовеликийбог,якийбувзними, уразивїх?Цетивклавйомуврукисокиру,апотім кажеш,щовінуразивїхусіх 43Аврамвідповівбатьковісвоємутайсказавйому: «Якжетиможешслужитицимідолам,наякихнемає силищосьзробити?Чиможутьтіідоли,наякихти покладаєшся,врятуватитебе?Чиможутьвонипочути твоїмолитви,колитибудешкликатидоних?Чи можутьвониврятуватитебезруктвоїхворогів,чи будутьвонивоюватизатебепротитвоїхворогів,щоб тислуживдеревутакаменю,якінеможутьніговорити, нічути?»

44Ітепер,напевно,недобретобітасинамлюдським, якіпов’язанізтобою,робитице;невжетитакий безглуздий,такийнерозумнийчитакийнерозумний, щослужишдеревутакаменюічиништакимчином?

45ІзабутиГосподаБога,Якийстворивнебоіземлю,і Якийствориввасназемлі,ітимсамимнакликати великезлонавашідушівційсправі,служачикаменю тадереву?

46Хібажнецимгрішилинашібатькивдавнину,і Господь,Богвсесвіту,навівнанихводипотопута знищивусюземлю?

47Іяквиможетепродовжуватицеробититаслужити богамздереватакаменю,якінеможутьчути, говоритичивизволятивасвідгноблення,тимсамим накликаючинавасгнівБогавсесвіту?

48Атепер,отчемій,утримайсявідцього,іненаводи злонасвоюдушутадушісвогодому

49ІАврампоспішив,івискочивз-передбатькасвого,і взявсокирузнайбільшогоідоласвогобатька,іАврам розбивїїнею,тайутік.

50ІТерах,побачившивсе,щозробивАврам,поспішив вийтиздомусвого,іпішовдоцаря,іприйшовперед Німрода,іставпередним,івклонивсяцаревіІцар сказав:Чоготобітреба?

51Ісказаввін:Благаютебе,панемій,вислухаймене. П'ятдесятроківтомувмененародиласядитина,ітак вінвчинивзмоїмибогами,ітаквінговоривАтепер, панемійіцарю,покличйого,щобвінприйшовдотебе,

ірозсудийогозазаконом,щобмимоглибути визволенівідйогозла.

52Іпославцартрьохчоловіківзісвоїхслуг,івони пішлитапривелиАврамапередцаря.АНімродівсі йогокнязітаслугисиділитогодняпередним,іТерах такожсидівпередними

53ІсказавцарАврааму:Щоцетизробивсвоєму батьковітайогобогам?ІАврамвідповівцаревітими словами,якітойговоривсвоємубатькові,ісказав: Великийбог,щобувзнимивдомі,зробивїмте,щоти чув

54ІцарсказавАврааму:Чималивонисилуговорити, їститаробититак,яктисказав?Аврамвідповівцареві, кажучи:Аякщовнихнемаєсили,чомутислужишїмі вводишсинівлюдськихуоманусвоїмибезумствами?

55Чидумаєшти,щовониможутьтебевизволитичи зробитищосьмалечивелике,щобтислуживїм?І чомутиневідчуваєшБогавсьоговсесвіту,який створивтебеівчиїйвладівбиватитазберігатижиття?

56О,нерозумний,простийінеосвіченийцарю,горе тобінавіки

57Ядумав,щоТинавчишСвоїхрабівправедної дороги,алеТицьогонезробив,інаповнивусюземлю своїмигріхамитагріхаминародуТвого,щойшов Твоїмидорогами.

58Хібатинезнаєш,чинечув,щоцимзлом,яке чиништи,грішилинашіпредкивдавнину,івічнийБог навівнанихводипотопутазнищивїхусіх,атакож знищивусюземлючерезних?Ічивстанететитатвій народзаразізробитеподібнедоцієїроботи,щоб звестигнівГосподаБогавсесвітутанавестизлона тебетанавсюземлю?

59Атеперпокиньцелихеділо,якетичиниш,іслужи Боговівсесвіту,бодушатвоявЙогоруках,ітодібуде тобідобре

60Іякщотвоєзлочестивесерценеприслухаєтьсядо моїхслів,щобзмусититебепокинутитвоїзлішляхита служитивічномуБогові,тодітипомрешуганьбів останнідні,ти,твійнародівсі,хтопов’язанийзтобою, чуючитвоїсловаабоходячитвоїмизлимишляхами.

61ІколиАврампереставговоритипередцаремта князями,Аврамзвівочісвоїдонебатайпромовив: Господьбачитьусіхнечестивихісудитимеїх.

РОЗДІЛ12

1ІколицарпочувсловаАврама,тонаказавпосадити йогодов'язниці;іАврамбувув'язницідесятьднів.

2Інаприкінцітихднівцарнаказав,щобусіцарі,князі танамісникирізнихпровінційтамудреціприйшлидо нього,івонисілипередним,аАврамвсещебувудомі ув'язнення.

3Ісказавцардокнязівтамудреців:Чичуливи,що Аврам,синТерахів,зробивсвоємубатькові?Таквін зробивйому,іянаказавпривестийогопередмене,і таквінговорив;йогосерценевагалосявньому,івін неворухнувсявмоїйприсутності,іосьтепервін ув'язненийув'язниці 4Тожвирішіть,якийсудналежитьцьомучоловікові, якийзневаживцаря,якийговоривіробивусете,щови чули

5Івсівонивідповілицареві,кажучи:Чоловіка,який зневажаєцаря,слідповіситинадереві;алеоскількивін

6Якщоцаревіцеподобається,нехайвіннакажесвоїм слугамрозпалювативогоньутвоїйцеглянійпечівдень івночі,апотіммикинемотудицьогочоловіка.Іцар такізробив,інаказавсвоїмслугамрозпалювати вогоньтриднійтриночівцарськійпечі,щовКасдімі; іцарнаказавїмвзятиАврамазв'язницітавивестийого наспалення

7Івсіцарськіслуги,князі,вельможі,намісникита судді,івсімешканцікраю,близькодев'ятисоттисяч чоловіків,стоялинавпротипечі,щобпобачитиАврама 8Івсіжінкитадітизібралисянадахахтавежах,щоб побачити,щоробитьсязАврамом,івсівонистояли разомздалеку;інезалишилосяжодногочоловіка,який бинеприйшовтогодняподивитисянацевидовище. 9ІколиАврамприйшов,чарівникицарятамудреці побачилиАврама,івонивигукнулидоцаря,кажучи: «Володарюнаш,справдіцеталюдина,проякуми знаємо,щовонабуладитиною,принародженніякої великазіркапоглинулачотиризірки,прощоми повідомилицаревіп’ятдесятроківтому».

10Іосьтеперйогобатькотакожпорушивтвоїзаповіді танасміхавсязтебе,привівшитобііншудитину,якути вбив.

11Іколицарпочувїхніслова,віндужерозгнівався,і наказавпривестидосебеТераха

12Іцарсказав:Чичувти,щоговориличарівники?А теперскажименіправду,яктицезробив;іякщоти скажешправду,тобудешвиправданий

13Іпобачивши,щоцарськийгнівтаксильно розпалився,Терахсказавцареві:«Панемійіцарю,ти чувправду,іте,щомудрецісказали,слушне»Іцар сказав:«Яктимігзробититаке,переступившимій наказідавшименідитину,якоїтиненароджував,і привласнившиїї?»

14ІвідповівТерахцареві:«Ботогочасуярозпалився досинасвого,іявзявсинаслужницімоєї,тайпривів йогодоцаря»

15Іцарсказав:Хтотобіцепорадив?Скажимені,не приховуйнічоговідмене,ітодітинепомреш

16ІТерахдужезлякавсяпередцаремісказавцареві: «ЦемійстаршийсинГаранпорадивменіце.Гаранже бувутідні,колинародивсяАврам,тридцятьдва роки.»

17АлеГараннічогонепорадивсвоємубатькові,бо Терахсказавцецареві,щобврятуватисвоюдушувід царя,бодужебоявсяІсказавцарТераху:Гаран,син твій,якийпорадивтобіце,помреувогнізАврамом,бо

20ІколиТерахрозповівцаревіпроГарана,синасвого, царнаказавзахопитиГаранаразомзАврамом.

21Іпривелиїхобох,АвраматаГарана,братайого, щобкинутиїхувогонь;ібулитамусімешканцітого краю,іцарськіслуги,ікнязі,івсіжінкитадіти,і стоялитогоднянадними

22ІвзялицарськіслугиАвраматайогобрата,ізнялиз нихувесьїхнійодяг,крімнижнього,щобувнаних.

23Ізв'язалиїмрукитаногиллянимишнурами,а царськіслугипіднялиїхікинулиобохупіч

24ІполюбивГосподьАврама,ізмилувавсянаднимІ зійшовГосподь,івизволивАврамазвогню,ітойне згорів.

25Алевсімотузки,якимийогозв'язали,згоріли,а Аврамзалишивсятаходивувогні

26ІпомерГаран,коливоникинулийогоувогонь,івін бувспаленийдотла,бойогосерценебулоцілковито відданеГосподу;ітихлюдей,якікинулийогоувогонь, полум'явогнюпоширилосянаних,івонизгоріли,і дванадцятьчоловіківзнихпомерли 27ІходивАврампосередвогнютриднійтриночі,і всіцарськіслугибачили,яквінходивпосередвогню.І прийшливонийсповістилицареві,кажучи:«Осьми бачилиАврама,яквінходивпосередвогню,інавіть нижнійодяг,щонаньому,незгорів,алешнур,яким вінбувзв'язаний,згорів»

28Іколицарпочувїхніслова,серцейогозаніміло,і віннеповіривїм;томувінпославіншихвірнихкнязів, щобпобачитицюсправу,івонипішли,побачилиїїта розповілицареві;іцарустав,щобпітитаподивитися,і побачиввінАврама,щоходитьтуди-сюдипосеред вогню,іпобачиввінгорячетілоГарана,іцардуже здивувався

29ІцарнаказаввитягнутиАврамазвогню;іпідійшли йогослуги,щобвитягнутийого,аленемогли,бо вогоньбувнавколо,аполум'япіднімалосядонихзпечі

30Іповтікализвідтицарськіслуги,ацардокоривїм, кажучи:ПоспішайтетавиведітьАврамазвогню,щоб вамнепомерти

31Ізновупідійшлицарськіслуги,щобвивестиАврама, алеполум'яохопилоїхіобпеклоїхніобличчя,такщо вісімізнихпомерли

32Іколицарпобачив,щойогослугинеможуть підійтидовогню,щобнезгоріти,царпокликавАврама: «РабоБога,щонанебесах,вийдиз-посередвогнюта прийдисюдипередмене!»ІАврампослухавсяголосу царя,івийшовз-посередвогню,іприйшов,іставперед царем.

33ІколиАврамвийшов,цартавсійогослуги побачилиАврама,щойшовпередцаремунижньому одязі,бовіннебувспалений,алешнур,якимвінбув зв'язаний,бувспалений.

34ІсказавцарАврамові:«Якцетинезгорівувогні?»

35ІсказавАврамцареві:Богнебайземлі,наякогоя покладаюся,іщовсявладавЙого,Вінвизволивменез вогню,вякийтименевкинув

36ААврамівбратГаранбувспаленийдотла,ішукали йоготіло,ізнайшлийогозгорілим

37Арановібуловісімдесятдвароки,коливінпомеру вогніКасдіму.Іцар,князітамешканцікраю,

побачивши,щоАврамбувврятованийзвогню, прийшлийпоклонилисяАврамові. 38ІсказавїмАврам:«Невклоняйтесямені,але вклоняйтесяБоговісвіту,Якийствориввас,іслужіть Йому,ійдітьЙогодорогами,боцеВінвизволивменез цьоговогню,іцеВінстворивдушійдухивсіхлюдей,і створивлюдинувутробіматеріїї,іпривівїїусвіт,іце Вінвизволитьтих,хтонаНьогопокладається,від усякогоболю»

39Іцярічздаласядужедивноювочахцарятакнязів, щоАврамбувврятованийвідвогню,аХаранбув спалений;іцардавАврамубагатоподарунків,івіндав йомудвохсвоїхголовнихслугзцарськогодому;ім'я одногобулоОні,аім'ядругого-Еліезер

40Івсіцарі,князітаслугидалиАврамовібагатодарів срібла,золотатаперлів,іцартакнязійоговідпустили його,івінпішовзмиром

41ІвийшовАврамвідцарязмиром,ібагатоцарських слугпішлизаним,іприєдналосядоньогоблизько трьохсотчоловіків

42ІповернувсяАврамтогодня,іпішовдодомубатька свого,вінталюди,щойшлизаним.ІслуживАврам Господеві,Боговісвоєму,повсідніжиттясвого,і ходивдорогамиЙого,ідотримувавсязаконуЙого

43ІвідтогодняйдаліАврамсхиливсерцясинів людськихслужитиГосподу

44ІтогочасуНахортаАврамвзялисобізажінок, дочоксвогобратаГарана;дружинуНахоразвали Мілка,аім'яАврамовоїжінкиСарайАСарай, дружинаАврама,буланеплідна,інемалавонадітейу тідні.

45Іминулодварокивідтоді,якАврамвийшовзвогню, тобтонап'ятдесятдругомуроційогожиття,осьцар НімродсівуВавилонінатроні.Ізаснувцар,існилося йому,щовінстоїтьзісвоїмвійськомтавійському долинінавпротицарськоїпечі

46Ізвіввіночісвоїтайпобачивчоловіка,подібного доАврама,щовиходивзпечіІприйшоввіністав передцаремзоголениммечем,ікинувсядоцаряз мечемсвоїм,колицарутіквідчоловіка,бобоявся;і колитойбіг,чоловіккинувяйценаголовуцаря,іяйце сталовеликоюрічкою

47Іцаревінаснилося,щовсейоговійськопотонулов тійрічцітазагинуло,іцарутікзтрьомачоловіками, якібулипередним,ісамврятувався

48Іцарподививсянацихлюдей,авонибулиодягнені вкнязівськішати,якодягцарів,імаливиглядівелич царів.

49Іпокивонибігли,річказновуперетвориласяна яйцепередцарем,ізяйцявилізломолодепташеня,яке підлетілодоцаря,полетілойомунаголовутавирвало царевіоко.

50Іцарзасмутивсявідцьоговидовища,іпрокинувся вінзісну,ідухйогобувсхвильований;івінвідчув великийжах

51Авранціцарустрахувставзісвоголожа,інаказав усіммудрецямтачарівникамприйтидонього,іцар

52Імудрийслугацаря,наім'яАнукі,відповівцареві, кажучи:Ценещоінше,якзлоАвраматайого

потомства,якеповстанепротимогоГосподаіцаряв останнідні.

53Іосьнастанедень,колиАврамійогонасіння,ідіти йогодомувоюватимутьзмоїмцарем,івонипоб'ють усецарськевійськотайоговійська.

54Ащостосуєтьсятого,щотисказавпротрьох чоловіків,якихтибачивподібнихдосебе,іяківтекли, тоцеозначає,щотількитивтечешзтрьомацарямивід царівземлі,якібудутьзтобоювбитві

55Ате,щотибачивпрорічку,щоперетвориласяна яйце,якіспочатку,імолодогоптаха,щовирвавтобі око,означаєнещоінше,якнасінняАврама,якевб'є царявостаннідні.

56Цесонмогоцаря,іосьйоготлумачення,ісонтой правдивий,ітлумачення,якедавтобітвійраб, правильне.

57Отже,мійцарю,тижзнаєш,щовжеп'ятдесятдва рокиминуловідтоді,яктвоїмудреціпобачилицепри народженніАврама,іякщомійцардозволитьАвраму житиназемлі,цебуденашкодумоємупануйцареві, бовсідні,покиАврамживе,ніти,нітвоєцарствоне будетеутверджені,боцебуловідоморанішеприйого народженні;ічомумійцарневб'єйого,щобйогозло булостриманевідтебевостаннідні?

58ІНімродпослухавголосуАнукі,ітаємнопослав кількохсвоїхслуг,щобпітитасхопитиАврама,і привестийогодоцаря,щобтойзазнавсмерті

59АЕліезер,слугаАврама,якогодавйомуцар,буву тойчаспередцарем,івінпочув,щоАнукіпорадив цареві,іщоцарсказав,щобспричинитисмертьАврама 60ІсказавЕліезерАврамові:«Встаньшвидшетарятуй своюдушу,щобнепомертивідрукцаря,ботаквін бачивувісніпротебе,ітакАнуківитлумачивйого,і такАнукіпорадивцаревіщодотебе».

61ІАврампослухавсяголосуЕліезера,іАврам поспішивіпобігдодомуНоятасинайогоСема,і сховавсятамізнайшовбезпечнемісце.Іприйшли царськіслугидодомуАврама,щобшукатийого,алене моглизнайтийого,ішукалиповсійкраїні,інемогли знайтийого,іходилиташукаливусіхнапрямках,іне моглизустрітийого

62ІколицарськіслугинезмоглизнайтиАврама,вони повернулисядоцаря,алегнівцарянаАврамавщух,бо вонинезнайшлийого,іцарвикинувізголовицю справущодоАврама

63ІАврампереховувавсявНоєвомудоміодинмісяць, ажпокицарнезабувпроцюсправуАврамжевсеще боявсяцаря.ІТерахприйшовтаємнопобачитисяз Аврамом,синомсвоїм,уНоєвомудоміІТерахбув дужевеликийвочахцаря

64ІсказавАврамдобатькасвого:Хібатинезнаєш, щоцардумаєвбитименетазнищитиім'ямоєзземлі порадоюсвоїхлихихрадників?

65Хтожутебетут,іщовтебевційземлі?Устань, ходіморазомдоземліХанаанської,щобнамвирватися зйогоруки,щобітинезагинуввідньоговостаннідні

66Хібатинезнаєш,чинечув,щоНімроддаєтобівсю цючестьнезлюбові,алишезарадисвоєїкористідарує тобівсецедобро?

67Іякщовінзробитьтобібільшедобро,ніжце,то, безперечно,целишемарнотисвітуцього,бобагатство тадостаткинеможутьдопомогтивденьгнівутагніву 68Атеперпослухаймогоголосу,івстаньмотай підемодоземліХанаанської,подалівідлихавід Німрода;іслужіГосподу,щостворивтебеназемлі,і будетобідобре;івідкиньусімарнісправи,заякимити женешся.

69ІпереставАврамговорити,колиНойтасинйого СимвідповілиТераху,кажучи:Правдавтому,що Аврамсказавтобі

70ІпослухавсяТерахголосусвогосинаАврама,і зробивТерахусе,щоАврамговорив,боцебуловід Господа,щобцарневбивАврама

РОЗДІЛ13

1ІвзявТерах,синасвогоАврама,таонукасвогоЛота, синаГарана,іневісткусвоюСару,дружинусинасвого Аврама,тавсідушісвогодому,тайпішовзнимизУрКасдім,щобітидоХанаанськогокраюІколивони прийшлиаждокраюГаран,тозалишилисятам,боце

длятих,хтосупроводжувавїх

2ІпобачилилюдиземліХаран,щоАврамбувдобрий таправеднийпередБогомталюдьми,іщоГосподь, Богйого,бувзнимІдеякізлюдейземліХаран

законуГосподньоготаЙогошляхів;іцілюди залишилисязАврамомуйогодомі,івониприєдналися донього.

3ІАврамперебувавутійземлітрирокиІпоспливу трьохроківГосподьявивсяАврамовітайсказавйому: ЯГосподь,щовивівтебезУр-Касдіму,івизволив тебезрукивсіхтвоїхворогів

4Атепер,якщотибудешслухатисяМогоголосу,і будешдотримуватисяМоїхзаповідей,Моїхпостанов таМоїхзаконів,тоЯпокладуворогівтвоїхнапоклони тобі,ірозмножупотомствотвоє,немовзорінанебі,і пошлюМоєблагословеннянавсіділаруктвоїх,ітобі нічогонебракуватиме 5Устаньже,візьмисвоюжінкутавсе,щотвоє,тай ідидоземліХанаанської,ізалишайсятам,іЯбудутобі тамБогом,іблагословлютебеІвставАврам,івзяв своюжінкутавсе,щойого,іпішовдоземлі Ханаанської,яксказавйомуГосподь.Аврамужбуло п'ятдесятліт,коливінвийшовзХарану

6ІприйшовАврамдоземліХанаанської,іосівпосеред міста,ітамрозкинувнаметсередсинівХанаанської, мешканцівтієїземлі

7Із'явивсяГосподьАврамові,колитойприйшовдо Ханаанськогокраю,ісказавйому:«Цетаземля,якуЯ давтобітапотомствутвоємупотобінавікиІзроблю

якіпроживНой,булодев'ятьсотп'ятдесятлітІпомер він.

10ІосівсяАврамуземліХанаанській,він,йогожінка тавсе,щобулозним,івсі,хтобувзним,разомзтими, хтоприєднавсядоньогознародівтієїземлі;алеНахор, братАврамів,іТерах,батькойого,іЛот,синГарана, тавсеїхнє,осіливГарані

11Нап'ятомуроціперебуванняАврамовогов ХанаанськомукраїмешканціСодомуйГоморритавсі містарівниниповстализ-підвладиКедорлаомера,царя Еламу;бовсіцарімістрівнинислужилиКедорлаомеру дванадцятьроківідавалийомущорічнийподаток,але втідні,натринадцятийрік,вониповсталипротинього.

12АдесятогорокуперебуванняАврамовоговземлі ХанаанськійсталасявійнаміжНімродом,царем Шинеару,таКедор-Лаомером,царемЕламу.Іприйшов Німрод,щобвоюватизКедор-Лаомеромтаприборкати його

13БоКедорлаомербувутойчасоднимізкнязів військаНімрода,іколивсілюдибілявежірозсіялися,а ті,щозалишилися,такожрозпорошилисяпоповерхні землі,КедорлаомерпішовдоземліЕламізацарював наднеютаповставпротисвогопана 14Івтідні,колиНімродпобачив,щомістарівнини повстали,вінзгордістютагнівомвийшовнавійнуз Кедор-ЛаомеромІзібравНімродусіхсвоїхкнязівта підданих,близькосемисоттисяччоловік,іпішовпроти Кедор-Лаомера.ІвийшовКедор-Лаомерназустріч йомузп'ятьматисячамичоловік,івониприготувалися добитвивдолиніВавилонській,щоміжЕламомта Шінеаром.

15Івсітіцарівоювалитам,іНімродтайогонарод булипобитінародомКедорлаомера,іполяглозлюдей Німродаблизькошестисоттисяч,іМардон,синцаря, упавсередних

16ІвтікНімрод,іповернувсясоромомтаганьбоюдо своєїземлі,ібуввінпідвладоюКедор-Лаомера протягомтривалогочасуІповернувсяКедор-Лаомер досвоєїземлі,іпославкнязівсвоговійськадоцарів, щожилинавколонього,доАріоха,царяЕласара,тадо Тідала,царяҐоїму,ісклавзнимиугоду,івсівонибули слухнянійогонаказам

17Ібулоп'ятнадцятогорокуАврамовогоперебування вземліХанаанській,цесімдесятийрікжиття Аврамового,іГосподьз'явивсяАврамовітогороку,і сказавйому:ЯГосподь,щовивівтебезУр-Касдіму, щобдатитобіцюземлюуспадок 18АтеперходипередіМною,будьбездоганнимі виконуйМоїзаповіді,ботобітапотомствутвоємуЯ дамцюземлюуспадоквідрічкиМіцраїмдовеликої річкиЄвфрат

19Іповернешсятидобатьківсвоїхумирітавдоброму віці,ачетвертепоколінняповернетьсясюди,вцю землю,іуспадкуєїїнавікиІАврамзбудував жертовник,іприкликавім'яГоспода,щоявивсяйому,і приносивжертвинажертовникуГосподу 20ТогочасуАврамповернувсяйпішовдоХарану, щобпобачитисвогобатькайматір,ідімсвогобатькаІ Аврам,іжінкайого,івсе,щобулойого,повернулися доХарану.ІживАврамуХараніп'ятьроків.

21ІбагатолюдейзХарану,близькосімдесятидвох чоловіків,пішлизаАврамом.Аврамнавчавїх настановамГосподнімтаЙогошляхам,івіннавчавїх пізнаватиГоспода.

22ТимиднямиГосподьявивсяАврамовівХаранітай сказавйому:«Ось,Яговоривтобідвадцятьроківтому, кажучи:

23Вийдизтвоєїземлі,змісцятвогонародженнятаз домутвогобатька,доземлі,якуЯпоказавтобі,щоб датиїїтобітатвоїмдітям,ботамутійземліЯ благословлютебе,ізроблютебевеликимнародом,і звеличутвоєім'я,іблагословлятьсявтобіплемена землі.

24Атеперустань,вийдизвідсити,твояжінкатавсе, щотвоє,такожкожен,хтонародивсявтвоємудомі,та всідуші,якихтистворивуХарані,івиведиїхзвідси,і повернисядоХанаанськогокраю

25ІвставАврам,івзявсвоюжінкуСару,івсе,щобуло йому,івсіх,хтонародивсявньоговдомійого,ідуші, якихвониствориливХарані,тайвийшли,щобітидо земліХанаанської

26ІпішовАврам,іповернувсядоземліХанаанської, засловомГосподнімІпішовзнимЛот,синбратайого ГаранаАврамубулосімдесятп'ятьліт,коливін вийшовзГарану,щобповернутисядоземлі Ханаанської

27ІприйшоввіндоземліХанаанської,засловом ГосподнімдоАврама,ірозп'явнаметасвого,іоселився врівниніМамреЗнимбувЛот,синйогобрата,тавсе, щоналежалойому

28Ізновуз'явивсяГосподьАврамовітайсказав: «НащадкамтвоїмдамЯцюземлю»Івінзбудувавтам жертовникГосподеві,щоз'явивсяйому,якийідонині стоїтьнарівнинахМамре.

РОЗДІЛ14

1УтідніживуземліШинаармудрийчоловік,щомав розумувсіймудрості,ібувгарноговигляду,алевін бувбіднийтавбогий;йогозвалиРікайон,івінмав труднощізутриманнямсебе

2ІвінвирішивпітидоЄгипту,доОсвіріса,сина Анома,царяЄгипту,щобпоказатицаревісвою мудрість;можливо,вінзнайдейогомилість,щоб піднятийоготазабезпечитийого;іРікайонтакі зробив.

3ІколиРікайонприбувдоЄгипту,вінзапитав мешканцівЄгиптупроцаря,імешканціЄгипту розповілийомупрозвичайцаряЄгипту,ботодібув звичайцаряЄгипту,щовінзалишавсвійцарський палаціз'являвсянавулицілишеодинденьнарік,а

нічугіркотідушітазнесиленийголодом,ісонпрогнав йогозочей.

7ІРікайонрозмірковувавпросебе,щойомуробитив місті,покинез'явитьсякороль,іякйомутам утриматися.

8Івставвінвранці,іпрогулювався,ізустрівнасвоєму шляхутих,хтопродававгородинутарізненасіння, якимвонипостачалимешканців.

9ІРікайонхотівзробититесаме,щоботримати утриманнявмісті,алевіннебувзнайомийзізвичаями народу,івінбувсереднихяксліпий

10Івінпішовікупивгородину,щобпродатиїїсобіна прожиття,анатовпзібравсянавколоньогота насміхавсязнього,ізабравуньогогородину,не залишившийомунічого

11Івінуставзвідтизгіркотоювдуші,ізітхаючи, пішовдопекарні,депробувусюпопереднюніч,і проспавтамдругуніч

12Ітієїночівінзновурозмірковувавпросебе,якби йомуврятуватисявідголоду,ізадумавплан,якдіяти

13Івставвінвранці,івчинивхитро:пішовінайняв тридцятьдужихчоловіківзнатовпу,щоносиливруках їхнювійськовузброю,іповівїхнаверхєгипетської гробниці,іпоклавїхтам

14Івіннаказавїм,кажучи:Такговоритьцар:Будьте сильнимитахоробримилюдьми,інехайнікогоне ховаютьтут,докинедадутьдвістісрібняків,ітодійого можнапоховати.ІцілюдичинилизанаказомРікайона дляєгипетськогонародуцілийтойрік

15ІзавісіммісяцівРікайонтайоголюдизібрали великебагатствосріблатазолота,іРікайонвзявбагато конейтаіншихтварин,інайнявщелюдей,ідавїм коней,івонизалишилисязним

16Аколинаставрік,утойчас,колицарвиходивдо міста,зібралисявсімешканціЄгипту,щобпоговорити знимпророботуРікайонатайоголюдей

17Івийшовцарупризначенийдень,івсієгиптяни прийшлидонього,ікричалидонього,кажучи: 18Хайживецарнавіки!Щоцетиробишумістісвоїм рабам,щонедозволяєшховатимертвоготіла,докине дадутьстількисріблатазолота?Чиробилосяколись такенавсійземлі,відднівпопередніхцарів,навітьвід днівАдама,аждоцьогодня,щобмертвихнеховали лишезапевнуплату?

19Мизнаємо,щоцарімаютьзвичайщорічно стягуватиподатокізживих,алеТинетількицеробиш, алейізмертвихстягуєшподатокщодня

20Тепер,царю,мибільшенеможемоцьоготерпіти,бо всемістозруйнованечерезце,іхібатицьогонезнаєш?

21Іколицарпочувусе,щовониговорили,віндуже розгнівався,ігнівйогорозгорівсявньомучерезцю справу,бовіннічогопронеїнезнав.

22Іцарсказав:«Хтоідетой,щонаваживсячинити такелиховмоїйземлібезмогонаказу?Тижмені скажеш?»

23ІвонирозповілийомупровсісправиРікайоната йоголюдей,ірозгнівавсякороль,івіннаказав привестидосебеРікайонатайоголюдей

24ІРікайонвзявблизькотисячідітей,синівідочок,і

йогобагатстватаподарунок,якийвінпринісцареві 25Іцедужесподобалосяцареві,івінздивувавсяцьому; іколиРікайонсівпередним,царзапитавйогопровсі йогодіяння,іРікайонмудровимовивусісвоїслова передцарем,йогослугамитавсімамешканцями Єгипту

26ІколицарпочувсловаРікайонатайогомудрість, Рікайонзнайшовприхильністьвйогоочах,івінзустрів прихильністьтадобротувідусіхслугцарятавідусіх мешканцівЄгиптучерезйогомудрістьтачудові промови,ізтогочасувонидужеполюбилийого.

27ІцарвідповівісказавРікайону:«Небудебільше твоєім'яРікайон,абудеім'ятвоєФараон,боти стягнувподатокзмертвих».Івінназвавйомуім'я Фараон

28ІцартайогопідданілюбилиРікайоназайого мудрість,івонирадилисязусімамешканцямиЄгипту, щобзробитийогоправителемприцарі

29ІвсімешканціЄгиптутайогомудрецізробилитак,і цесталозакономуЄгипті.

30ІвонизробилифараонаРікайонаправителемпід керівництвомОсвіріса,царяЄгипту,іфараонРікайон правивЄгиптом,щоднявершаючиправосуддявсьому місту,алецарОсвіріссудивнародземліодногодняна рік,коливиходивз'являтися

31ІфараонРікайонхитрозахопиввладувЄгиптіта стягнувподатокзусіхмешканцівЄгипту

32ІвсімешканціЄгиптудужелюбилифараона Рікайона,івонивидалинаказназиватикожногоцаря, якийправитименаднимитаїхнімпотомствомуЄгипті, фараоном

33Томувсіхцарів,щоцарюваливЄгиптівідтодій донині,звалифараонами

РОЗДІЛ15

1Ітогорокубуввеликийголодповсійземлі Ханаанській,імешканціземлінемоглизалишатися черезголод,бовінбувдужесильний

2ІвставАврамтавсе,щобулозним,іпішлидо Єгиптучерезголод,іколивонидійшлидопотоку Міцраїм,тозалишилисятамдеякийчас,щобвідпочити віддорожньоївтоми.

3АвраміСарайшлиберегомпотокуМіцраїмІ побачивАврамСару,жінкусвою,щовонадуже вродлива

4ІсказавАврамдосвоєїжінкиСари:«ОскількиБог створивтебезтакимгарнимобличчям,ябоюся єгиптян,щобвониневбилименетанезабралитебе,бо страхуБожогонемаєвцихмісцях» 5Тодізробишосьщо:усім,хтопитатиметебе,кажи, щотимоясестра,щобменібулодобре,іщобмижили, інебулипомрені 6ІАврамнаказавтесамевсім,хтоприйшовзнимдо Єгиптучерезголод;такожсвоємуплемінникуЛотувін

наказав,кажучи:Якщоєгиптянизапитаютьтебепро Сару,скажи,щовонасестраАврама.

7Тавсеж,попривсіцінакази,Аврамнедовірявїм, алевзявСару,поклавїївскринютасховавїїсеред їхніхречей,боАврамдуженепокоївсязаСаручерез злобуєгиптян

8ІАврамтавсе,щобулозним,вийшлизпотоку МіцраїміприйшлидоЄгипту.Іледвевониввійшлив міськібрами,якохоронцісталипротинихісказали: «Дайтедесятинуцаревізтого,щоувасє,ітодіможете ввійтидоміста»ІАврамтаті,щобулизним,такі зробили

9ІприйшовАврамзлюдьми,щобулизним,до Єгипту,і,прийшовши,принеслискриню,вякійбула захованаСара,ієгиптянипобачилитускриню 10ІпідійшлицарськіслугидоАврама,кажучи:Щов тебетутуційскрині,чогоминебачили?Тепер відкрийскринютадайцаревідесятинузусього,щов нійє.

11Аврамжесказав:«Цієїскриніяневідчиню,алевсе, щотизажадаєшуній,дам»Івідповілифараонові служкиАврамові,кажучи:«Цескриняздорогоцінним камінням,дайнамдесятучастинузнеї»

12Аврамсказав:«Усе,чоготибажаєш,ядам,але скриніневідчиняй».

13ІцарськіслужкинатиснулинаАврама,івони підійшлидоскрині,ісиломіцьвідчинилиїї,іпобачили, ажосьускринівродливажінка.

14ІколицарськівельможіпобачилиСару,вонибули враженіїїкрасою,івсікнязітаслугифараона зібралися,щобпобачитиСару,бовонабуладужегарна. Іцарськівельможіпобіглитарозповілифараоновівсе, щобачили,іпохвалилиСаруцареві;іфараоннаказав привестиїї,іжінкаприйшлапередцаря.

15ІпобачивфараонСару,івонадужейому сподобаласяВінбуввраженийїїкрасоюЦардуже зрадівїйідававподарункитим,хтоприносивйому звісткупронеї

16ІпривелитужінкудофараоновогодомуАврам засумувавзасвоюжінкутайпомоливсяГосподу,щоб визволивїїзрукфараона

17ІСаратакожмолиласятогочасу,кажучи:«Господи Боже,ТисказавмоємупануАврамовіпітизйогоземлі таздомуйогобатькадоземліХанаанської,іТиобіцяв добревчинитизним,якщовінвиконаєТвоїзаповіді Теперосьмизробилите,щоТинаказавнам,іми покинулинашуземлютанашіродини,імипішлидо чужоїземлітадонароду,якогоминезналираніше».

18Імиприйшлидоцієїземлі,щобуникнутиголоду,і цялихабідаспіткаламене;тожтепер,ГосподиБоже, визволинасіспасинасвідрукицьогогнобителя,і вчинименідобрезарадиТвогомилосердя.

19ІпочувГосподьголосСари,іпославГосподьангела, щобвизволитиСарузрукифараона

20Іприйшовцар,ісівпередСароюІось,Ангел ГосподнійстоїтьнаднимиІз'явивсявінСаритай сказавїй:Небійся,боГосподьпочувмолитвутвою.

21ІпідійшовцардоСарийсказавїй:«Щотобітой чоловік,щопривівтебесюди?»Авонавідказала:«Він мійбрат».

22Ісказавцар:«Намналежитьзробитийоговеликим, піднестийоготазробитийомувсетедобро,щотинам накажеш»ІтогочасуцарпославАврамовісрібло, золототадорогоціннекаміннявдосталь,разоміз худобою,рабамитаслужницями.Іцарнаказав привестиАврама,ітойсівнаподвір’їцарськогодому,і цартієїночідужезвеличивАврама

23Іпідійшовцар,щобпоговоритизСарою,і простягнувруку,щобдоторкнутисядонеї,колиангел сильновдаривйого,івінзлякався,істримався простягнутидонеїруку

24ІколицарнаблизивсядоСари,ангелповаливйого наземлю,ітакчинивзнимцілуніч,іцардуже злякався

25Іангелтієїночісильновдаривусіхслугцарятавесь йогодімчерезСару,ібуввеликийплачтієїночісеред людейфараоновогодому

26Іфараон,побачившилихо,щоспіткалойого,сказав: «Справді,черезцюжінкусталосязімноюце».Івін відійшоввіднеїнавіддалі,іговоривдонеїприємні слова

27ІсказавцардоСари:Розкажименіпрочоловіка,з якимтиприйшласюдиАСаривідповіла:Цейчоловік мійчоловікЯжсказалатобі,щовінмійбрат,бо боялася,щобтиневбилайогочерезгріх.

28ІцарвіддаливсявідСараї,ікариангела ГосподньогоприпинилисявідньоготавідйогодомуІ фараонзрозумів,щойоговразиличерезСараю,іцар дужездивувавсяцьому

29АвранціцарпокликавАвраматайсказавйому:Що цетименізробив?Чомутисказав:Вонамоясестра? Чомуявзявїїсобізажінку?Ічерезцецятяжкапораза спіткаламенетамійдім

30Атеперосьтвояжінка,візьмиїїтайдизнашої землі,щобмивсінепомерличерезнеїІфараонвзяв щехудоби,рабівтаслужниць,ісріблатазолота,щоб датиАврамові,іповернувйомуСару,йогожінку.

31Івзявцардівчину,якупородиввідсвоїхналожниць, ідавїїСаризаслужницю

32Ісказавцардочцісвоїй:Кращетобі,дочкомоя, бутислужницеювдоміцьогочоловіка,ніжбутипанів домімоєму,післятого,якмипобачилилихо,яке спіткалонасчерезцюжінку.

33ІвставАврам,івийшовзЄгиптувінтавсе,щобуло зним;іфараоннаказавдеякимсвоїмлюдям супроводжуватийоготавсіх,хтойшовзним.

34ІАврамповернувсядоземліХанаанської,намісце, девінзробивжертовник,деспочаткурозбивсвій намет

35АЛот,синГарана,братАврама,мавбагатохудоби, отаритахудобивеликоїйнаметів,боГосподьбув щедримдонихчерезАврама.

36ІколиАврамживутійземлі,пастухиЛота

37АколиАврамовіпастухипішлипастисвоюотару,

38Ілюдитогокраюбачилицещодня,іприходилидо Аврама,тайсварилисязнимчерезЛотовихпастухів.

39ІсказавАврамЛотові:Щотицеробишзімною,що зневажаєшменедлямешканцівцьогокраю?Щоти наказуєшсвоємупастухупаститвоюхудобунаполях іншихнародів?Хібатинезнаєш,щояприходьков цьомукраїсередсинівханаанських?Чомутитак чинишзімною?

40ІАврамщоднясваривсязЛотомчерезце,алеЛот неслухавАврама,іпродовжувавробититесамеІ прийшлимешканцітогокраюйрозповілиАврамові

41ІсказавАврамЛотові:«Докитибудешмені каменемспотиканнядлямешканцівцьогокраю?А теперблагаютебе,нехайбільшенебудесваркиміж нами,бомиродичі»

42Алеблагаютебе,відділисявідмене,ідитавибери собімісце,детизможешжитизтвоєюхудобоютавсім твоїммайном,алетримайсявідменеподалі,титатвій дім.

43Інебійсяйтивідмене,боколихтосьзавдастьтобі шкоди,дайменізнати,іяпомщусязатебе,тільки відійдивідмене.

44ІколиАврампереповівусіцісловаЛотові,тодіЛот уставізвівочісвоїдорівниниЙорданської

45Івінпобачив,щовсецемісцедобрезрошувалосяі булокориснимдлялюдини,атакождавалопасовища дляхудоби

46ІпішовЛотвідАврамадотогомісця,ітамрозбив наметасвого,іоселивсявСодомі,івонибули розлученіодинзодним

47ІосівАврамурівниніМамре,щовХевроні,і розбивтамсвійнамет,іАврампробувнатомумісці багатороків

РОЗДІЛ16

1ТогочасуКедор-Лаомер,царЕламу,пославдовсіх сусідніхцарів,доНімрода,царяШинаару,щобувтоді підйоговладою,ідоТідала,царяҐоїму,ідоАріоха, царяЕласара,ісклавзнимиугоду,кажучи:«Прийдіть доменетадопоможітьмені,імипоб'ємовсіміста Содомутайогомешканців,бовониповстаютьпроти менеосьужетринадцятьроків».

2Івийшлицічотирицарізусімасвоїмитаборами, близьковосьмисоттисяччоловік,івонийшли,якбули, іповбиваликожногочоловіка,якогозустрілина своємушляху

3Івийшлиїмназустрічп'ятьцарівСодомутаГоморри: Шинав,царАдми,Шемевер,царЦевоїму,Бера,цар Содому,Берша,царГоморри,таБела,царЦоару,івсі вонизібралисявдолиніСіддім

4Іцідев'ятьцаріввоюваливдолиніСіддім;іцарі СодомутаГоморрибулипобитіцарямиЕламу 5АдолинаСіддімбулаповнавапнянихям,іцарі ЕламупереслідувалицарівСодомуЦаріСодомуз їхнімитаборамивтеклитапопадалиувапняніями,а всі,хтозалишився,пішлинагору,щобзнайти порятунокІп'ятьцарівЕламуприйшлизанимита переслідувалиїхаждоворітСодому,івонизабрали все,щобуловСодомі.

6ІвонипограбуваливсімістаСодоміГоморру,івзяли вонитакожЛота,синабратаАврамового,тайого майно,ізахопиливсемайномістСодому,тайпішли геть.ІУнік,слугаАврамів,якийбувубитві,побачив цетайрозповівАврамувсе,щоцарізробилизмістами Содому,іщоЛотбуввзятийнимивполон 7ІпочувцеАврам,івставвінзприблизно трьомастамивісімнадцятьмачоловіками,щобулиз ним,ітієїночівінпереслідувавтихцарівіпобивїх,і всівонипопадалипередАврамомтайоголюдьми,іне залишилосянікого,крімчотирьохцарів,яківтекли,і коженпішовсвоєюдорогою

8ІАврамповернувсобівсемайноСодому,атакож повернувсобіЛотатамайнойого,йогожіноктадітей, івсе,щоналежалойому,такщоЛотнівчомунемав недостачі.

9Іколивінповернувсяпісляпоразкитихцарів,вінта йоголюдипройшлидолиноюСіддім,децарівоювали міжсобою.

10ІвийшовБера,царСодому,тарештайоголюдей, щобулизним,звапнянихям,кудивонивпали,щоб зустрітиАвраматайоголюдей.

11ІвийшовАдоніседек,царєрусалимський,вінже Сим,зосвоїмилюдьминазустрічАврамутанароду його,зхлібомтавином,івонизалишилисяразому долиніМелех

12ІАдоніседекпоблагословивАврама,іАврамдав йомудесятинузусього,щотойпринісздобичусвоїх ворогів,боАдоніседекбувсвященикомпередБогом 13ІвсіцаріСодомутаГоморри,щобулитам,зїхніми слугами,підійшлидоАвраматаблагалийого повернутиїмїхніхслуг,якихвінполонив,ізабрати собівсемайно

14ААврамвідповівцарямСодому,кажучи:«Як живийГосподь,щостворивнеботаземлю,іщо визволивдушумоювідусієїскорботи,іщовизволив менесьогоднівідворогівмоїх,івіддавїхумоюруку! Яневізьмунічого,щоналежитьвам,щобвине хвалилисязавтра,кажучи:«Аврамзбагативсязнашого майна,якевінзберіг».

15БоГосподь,Богмій,наЯкогояпокладаюся,сказав мені:«Нівчомунебудетобінедостатку,боЯ благословлютебевусіхділахруктвоїх».

16Атеперосьусе,щотобіналежить,візьмитайіди! ЯкживийГосподь,яневізьмувідтебежодноїживої душі,анішнуркавідвзуття,анінитки,окрімвитратна їжутих,хтопішовзомноюнавійну,атакожчастки людей,якіпішлизомною:Анара,АшколатаМамре, вонитаїхнілюди,атакожті,хтозалишивсястежитиза обозом,вонивізьмутьсвоючасткуздобичі 17ІцаріСодомудалиАврамовівсе,щовінсказав,і наполягалинаньому,щобвінвзявусе,щозабажає,але віннехотів 18ІвінвідпустивцарівСодомутарештуїхніхлюдей,і давїмнаказищодоЛота,івонипішлидосвоїхмісць 19ІЛота,синабратасвого,вінтакожвідпустивзйого

дужевеликапередіМною,боЯнезалишутебе,доки нерозмножутебе,інеблагословлютебе,інезроблю потомствотвоє,якзорінанебі,якихнеможливо вимірятичизлічити».

21ІдамЯпотомствутвоємувсіціземлі,якітибачиш своїмиочима,їмдамїхуспадокнавіки,тількибудь сильнийінебійся,ходипередіМноюібудь непорочним.

22АнасімдесятвосьмомуроціжиттяАврама,того рокупомерРеу,синПелеґа,ібуловсіхднівРеудвісті тридцятьдев'ятьлітІпомервін

23АСара,дочкаГарана,жінкаАврамова,булаще непліднавтідні;вонаненародилаАврамовінісина,ні дочки

24Аколипобачилавона,щоненароджуєдітей,то взяласвоюслужницюАгар,якудавїйфараон,ідалаїї Аврамові,чоловіковісвоєму,зажінку

25БоАгарнавчиласявсіхшляхівСари,якнавчилаїї Сара,івоназовсімнепорушиласвоїхдобрихшляхів.

26ІсказалаСараАврамові:«ОсьмояслужницяАгар, підидонеї,нехайвонанародитьменінаколіна,щобія малавіднеїдітей».

27АпіслядесятироківперебуванняАврамовогов земліХанаанській,цевісімдесятп'ятийрікжиття Аврамового,СарадалайомуАгар.

28ІпослухавАврамголосусвоєїжінкиСари,івзяв своюслужницюАгарІприйшовАврамдонеї,івона завагітніла.

29ААгар,побачивши,щозавагітніла,дужезраділа,іїї паністалазневаженавочахїїВонасказаласобі: «ТількитомуякращапередБогом,ніжмояпаніСара, бовсідні,щомояпанібулазмоїмпаном,вонане завагітніла,алеГосподьзробивтак,щоязачалавід Ньогозатакийкороткийчас».

30ІпобачилаСара,щоАгарзавагітнілавідАврама,і заздриласвоїйслужниці,ісказаласобі:«Цежне інакше,якте,щовонакращазамене».

31ІсказалаСараАврамові:Мояпровинанатобі,бо тогочасу,колитимоливсяпередГосподомзадітей, чомутинемоливсязамене,щобГосподьдавменівід тебепотомство?

32АколиярозмовлявзАгароювтвоїйприсутності, воназневажаламоїслова,бозавагітніла,атинічогоїй несказавНехайГосподьрозсудитьміжмноюта тобоюзате,щотименізробив

33ІсказавАврамдоСари:«Осьтвояслужницявтвоїх руках,зробизнею,яктобіздаєтьсядобрим»ІСара зневажилаїї,іАгарутеклавіднеївпустиню.

34ІзнайшовїїАнгелГосподнійумісці,кудивона втекла,білякриниці,тайсказавїй:«Небійся,боЯ розмножутвоєпотомство,ботипородишсина,і назвешйогоім'ямІзмаїл.АтеперповернисядоСари, панітвоєї,іпідкорисяїїрукам»

35АгарназваламісцетієїкриниціБеер-Лахай-Рої, вономіжКадешемтапустинеюБеред

36ІАгарповернуласятогочасудодомусвогопана,і наприкінціднівАгарпородилаАврамовісина,іАврам назвавйогоІзмаїл;аАврамовібуловісімдесятшість літ,коливінйогопородив РОЗДІЛ17

1Івтідні,надев'яностопершомуроціжиттяАврама, синиХіттімавоювализсинамиТувала,боколи

вонизбудувалитамсобімістатажилибілярічки Тібреу

2ІосілисиниТувалавТускані,аїхнімежісягали річкиТівреуІзбудувалисиниТуваламістовТускані, іназвалийогоСабіна,наім'яСабіни,синаТувала, їхньогобатька,іосілитамаждоцьогодня

3Істалосятогочасу,колисиниХіттімарозпочали війнузсинамиТувала,ісиниТувалабулипобиті синамиХіттіма,ісиниХіттімаспричинилипадіння трьохсотсімдесятичоловіківзсинівТувала 4ІтогочасусиниТувалапоклялисясинамКіттіма, кажучи:Винебудетеодружуватисязнами,ініхтоне повиненвіддаватисвоюдочкужодномузсинівКіттіма 5БовсідочкиТувалабуливродливимизатихднів,бо тодінавсійземлінебуложіноктакихвродливих,як дочкиТувала

6Івсі,хтотішивсяжіночоюкрасою,пішлидодочок ТувалатайбрализнихдружинІсинилюдські,царіта князі,щодужетішилисяжіночоюкрасою,брали дружинутідніздочокТувала.

7Істалосячерезтрироки,післятого,яксиниТувала поклялисясинамХіттіманедаватиїмсвоїхдочокза дружин,тоблизькодвадцятичоловіківізсинівХіттіма пішливзятидочокТувала,аленезнайшлижодної 8БодітиТуваладотрималисясвоїхклятвне одружуватисязними,івонинепорушилисвоїхклятв. 9АвдніжнивсиниТувалапішлинасвоїполя,щоб зібратижниваТодізібралисяхіттімськіюнакийпішли домістаСабіни.Ікоженчоловіквзявсобімолоду жінкуздочокТувала,івониприйшлидосвоїхміст 10ІпочулипроцесиниТувала,іпішливоюватиз ними,танезмоглиїхперемогти,богорабуланадто високавіднихІпобачивши,щонеможутьїх перемогти,вониповернулисядосвоєїземлі 11АпідчаспереворотутогорокупішлисиниТувала,і найнялиблизькодесятитисяччоловіківзтихміст,що булипоручізними,іпішливійноюзсинамиХіттіма 12ІпішлисиниТувалавійноюзсинамиКіттіма,щоб спустошитиїхнійкрайтазавдатиїмстраждань,івцій битвісиниТувалаперемоглисинівКіттімаІсини Кіттіма,побачивши,щовонидужескрутні,поставили дітей,якихвонималивіддочокТувала,намур,щобув збудований,щобвонибулипередочимасинівТувала. 13ІсказалиїмсиниХіттіму:Чивиприйшливоюватиз вашимисинамитадочками,амивідтодійдотепер вашітілатакістки?

14ІколипочулицесиниТувала,вониперестали воюватизсинамиХіттіматайпішлигеть 15Івониповернулисядосвоїхміст,асиниХіттімав тойчасзібралисятазбудувалидвамістабіляморя,і назвалиоднеПурту,аіншеАріза

16Авраму,синовіТераха,булотодідев'яностодев'ять літ

17Тогочасуз'явивсяйомуГосподьісказавйому:«Я складузаповітаМійміжМноютатобою,ідуже розмножупотомствотвоєЦетойзаповіт,якийЯ

складаюміжМноютатобою:коженхлопчикбуде обрізаний,титапотомствотвоєпотобі».

18Увісімдніввонобудеобрізане,іцейзаповітбуде навашомутілізаповітомвічним.

19Ітеперім'ятвоєвженебудекликатисяАврам,а Авраам,ажінкутвоювженебудекликатиСара,аСара 20БоЯблагословлювасобох,ірозмножутвоє потомствопіслятебе,такщотистанешвеликим народом,іцарівийдутьзтебе

РОЗДІЛ18

1ІвставАвраам,ізробивусе,щонаказавйомуБог. Вінузявчоловіківсвогодомутатих,когокупилиза гроші,тайобрізавїх,якнаказавйомуГосподь 2Інезалишилосяжодного,когобвіннеобрізав. АвраамтасинйогоІзмаїлбулиобрізанінакрайній плотіїхній;тринадцятьроківбулоІзмаїлу,коли обрізаликрайнюплотьйого.

3АтретьогодняАвраамвийшовізнаметусвогойсів білявходу,щобнасолодитисясонячнимтеплом,поки тілойогостраждало.

4Із'явивсяйомуГосподьурівниніМамре,іпослав трьохангелів-служителівсвоїхвідвідатийогоАвін сидівбілявходувнамет.Ізвівочісвої,тайпобачив, ажосьтроєчоловіківйдутьздалекуІвінустав,іпобіг їмназустріч,івклонивсяїм,іввівїхдосвогодому 5Ісказаввіндоних:«Якщоязнайшовласкувочах ваших,зайдітьдодомутаз’їжтешматочокхліба»Івін наваживсянаних,івонизайшлидодомуВіндавїм води,івонипомилисвоїноги,іпоставивїхпід деревомпривходінамету

6ІпобігАвраам,івзявтеля,ніжнейгарне,іпоспішив зарізатийого,ідавйогосвоємуслузіЕліезеру,щобтой приготувавйого

7ІприйшовАвраамдоСаривнаметісказавїй: «Приготуйшвидкотримірким’ясноїмуки,замісиїїта зробикоржі,щобнакритигорщик,вякомубулом’ясо» Івонатакізробила

8ІАвраампоспішивіприніспереднимимаслота молоко,яловичинутабаранину,ідавїмїсти,першніж м’ясотелятибулодоситьготове,івониїли

9Аколивонипоїли,одинізнихсказавйому:«Я повернусядотебезачасом,іСара,твояжінка,матиме сина»

10Апотімтічоловікипішлисвоїмишляхами,кудиїх булопослано

11УтіднівсімешканціСодомутаГоморри,тавсі п'ятьміст,булинадзвичайнонечестивітагрішили передГосподом,івонипрогнівилиГосподасвоїми гидотами,івонизміцніли,старіючигидкота зневажливопередГосподом,іїхнєнечестивістьта злочинибуливтіднівеликіпередГосподом 12Ібулавїхньомукраїдужевеликадолина, приблизнозапівдняходи,івнійбулиджерелаводита багатотравинавколоводи 13ІвсімешканціСодомутаГоморриходилитуди чотириразинарік,зїхнімидружинамитадітьми,та всім,щобулоїхнє,івеселилисятамзтимпанамита танцями.

14Авчасрадостівсівонивставалийхапалидружин своїхсусідів,адеякійдочок-дівчатсвоїхсусідів,і насолоджувалисяними,ікоженбачивсвоюжінкута дочкуврукахсвогосусідатанеговоривніслова.

15Іробиливонитаквідранкудовечора,апотім поверталисядодомукоженчоловікдосвогодому,а кожнажінкадосвогонамету;таквониробилизавжди чотириразинарік.

16Також,количужинецьприходивдоїхніхмісті приносивмайно,якевінпридбав,щобтампродати, мешканціцихмістзбиралися,чоловіки,жінкитадіти, молодітастарі,ійшлидотогочоловікатасиломіць забиралийогомайно,даючикожномучоловіковітрохи, докинезакінчувалосявсемайновласника,якевін принісуземлю 17Аколивласникмайнасваривсязними,кажучи:Що цезаділо,якевименізробили?,тодівонипідходили доньогоодинзаодним,ікоженпоказувавйомуте мало,щовзяв,іглузувализнього,кажучи:Явзявлише темало,щотименідавІколивінпочувцевідусіх, вінвстававійшоввіднихусмуткутагіркотідуші,тоді яквонивсівставалитайшлизаним,івиганялийогоз містазвеликимшумомтагаласом

18ІбуводинчоловікізземліЕлам,щонеквапливоїхав дорогою,сидячинасвоємуослі,якийнісгарний різнокольоровийплащ,аплащбувприв'язанийдоосла шнуром

19Ібувтойчоловікудорозі,проходячивулицею Содому,колисонцезайшловвечері,ізалишивсятам, щобпереночувати,аленіхтоневпустивйогододомуІ бувутойчасуСодомічоловіклукавийтапідступний, хитрийчинитизло,аім'яйомубулоГедад 20Ізвіввіночісвої,йпобачивподорожньогона вулиціміста,іпідійшовдоньогойспитав:Звідкити йдешікудийдеш?

21Ісказавйомутойчоловік:«ЯйдузХевронудо Еламу,звідкияродом.Яктількияпроходивповз, сонцезайшло,ініхтонедозволивменіввійтидосвого дому,хочуменебувхлібівода,атакожсоломата пашадлямогоосла,іменінічогонебракує». 22ІвідповівГедадісказавйому:Усе,щотобі знадобиться,ядам,аленавулицітиненочуватимеш 23ІпривівйогоГедаддосвогодому,ізнявзосла плащзадопомогоюшнура,іпривівїхдосвогодому,і давослусоломутапашу,покиподорожнійївтапиву Гедадовомудомі,івінзалишивсятамтієїночі. 24Арано-вранціподорожнійустав,щобпродовжити своюподорож.АГедадсказавйому:«Зачекай, підкріписвоєсерцешматочкомхліба,апотіміди»І чоловіктакізробив;івінзалишивсязним,івони обидваїлитапилиразомпротягомдня,ічоловікустав,

25ІсказавйомуГедад:«Осьденьхилитьсядонизу,

26ІсказавйомуГедад:«Осьденьсхиляєтьсядокінця Залишайсязомною,щобзаспокоїтисвоєсерце.А завтравстаньранотайдисвоєюдорогою»

27Інехотівтойчоловікзалишатися,авставіосідлав свогоосла.Іколивінсідлавсвогоосла,жінкаХедада сказаласвоємучоловікові:«Осьцейчоловікдвадніз намиїстьтап'є,інічогонамнедав,атеперпідевіднас, нічогонедавши?»ІХедадсказавїй:«Мовчи».

28Іосідлавтойчоловіксвогоосла,щобіти,іпопросив уГедададаватийомушнуртаплащ,щобприв'язати йогодоосла

29ІсказавйомуГедад:Щотикажеш?Атойвідказав йому:Нехаймійпаневіддастьменішнурта різнокольоровийплащ,якітисховавусебевдома,щоб яїхберег

30ІГедадвідповівчоловікові,кажучи:«Ось тлумаченнятвогосну:шнур,якийтибачив,означає, щотвоєжиттябудеподовжене,якшнур,абачити плащ,розфарбованийувсілякікольори,означає,щов тебебудевиноградник,уякомутипосадишдерева всілякихплодів»

31Аподорожнійвідповів,кажучи:«Нетак,панемій, боянеспав,колидавтобішнуртарізнокольоровий плащ,якітизнявзосла,щобпоховатиїхдлямене»А Гедадвідповівісказав:«Явжерозповівтобі тлумаченнятвогосну,іцедобрийсон,іосьйого тлумачення»

32Атеперсинилюдськідаютьменічотирисрібняки, цемояплатазатлумаченняснів,авідтебеодногоя вимагаютрисрібняки

33ІрозгнівавсятойчоловікнасловаХедада,ігірко заплакав,іпривівХедададоСерака,суддіСодому

34Ітойчоловіквиклавсвоюсправупередсуддею Сераком.Хедадвідповів:«Ценетак,алетакстоїть справа»Ісуддясказавподорожньому:«Цейчоловік Хедадкажетобіправду,бовінславитьсявмістах точнимтлумаченнямснів».

35Ічоловікскрикнувнасловосудді,кажучи:«Нетак, панемій,босаметогодняядавйомушнуріплащ,що бувнаослі,щобпоховатиїхусвоємудомі».Івони обидвасперечалисяпередсуддею,одинсказав:«Ось такбуло»,аіншийстверджувавінакше

36ІсказавГедадчоловікові:Дайменічотирисрібняки, якіяберузатлумаченняснів;янедаватимужодної плати;ідайменівитратиначотиристрави,якітиїву моємудомі.

37ІсказавтойчоловікдоГедада:«Ясправдізаплачу тобізате,щояївутвоємудомі,тількидайменішнурі плащ,щотисховавусвоємудомі»

38ІвідповівГедадпередсуддеютайсказавчоловікові: «Хібаянерозповівтобізначеннятвогосну?Шнур означає,щотвоїднібудутьдовгими,якшнур,аплащ щовтебебудевиноградник,уякомутипосадиш усілякіплодовідерева»

39Цеправильнетлумаченнятвогосну:даймені чотирисрібняки,якихявимагаюяквинагороду,боя незроблютобіжодноїпоблажки.

40ІзакричавтойчоловікнасловаХедада,і посварилисявониобоєпередсуддею,ісуддядавнаказ своїмслугам,якінеквапливовигналиїхздому.

41Івонипішливідсудді,сварючись,якпочулиїх содомляни,ізібралисянавколоних,іпочаликричати начужинця,івигналийогонеобачнозміста

42Ічоловікпродовживсвоюподорожнаосліз гіркотоювдуші,голосячитаплачучи.

43І,йдучидорогою,вінплакавчерезте,щосталосяз нимурозбещеномумістіСодомі

РОЗДІЛ19

1АвмістахСодомубулочетверосуддівдлячотирьох міст,аосьїхніімена:СерахумістіСодомі,Шаркаду Гоморрі,ЗабнаквАдмітаМенонуЦевоїмі.

2ІслугаАвраама,Еліезер,назвавїхрізнимиіменами,і перетворивСераханаШакру,ШаркаданаШакруру, ЗевнаханаКецовім,аМенонанаМацлодін.

3ІнабажаннячотирьохсвоїхсуддівмешканціСодому таГоморривстановилиліжканавулицяхміст,іякщо хтосьприходивдоцихмісць,вонихапалийогота приводилидоодногозісвоїхліжокісиломіць змушувалийоголежатинаних

4Іколивінлягав,троєчоловіківставалибіляйого головах,атроєбіляйогоніг,івимірювалийого довжиноюліжка,аякщочоловікбувнижчийзаліжко, цішестерочоловіківрозтягувалийогозкожногокінця, іколивінкричавдоних,вониневідповідалийому 5Аякщовінбувдовшийзаліжко,товонизсували разомобидвабокиліжказкожногобоку,докичоловік недосягавворітсмерті

6Аколивінпродовжувавкричатидоних,вони відповідалийому,кажучи:«Осьтакбудезробленоз людиною,якавходитьунашуземлю»

7Іколилюдипочуливсете,щоробилимешканціміст Содому,вонипересталитудиприходити.

8Іколибіднякприходивдоїхньоїземлі,вонидавали йомусріблотазолотоіоголосилиповсьомумісту, щобнедаватийомунішматочкахліба,аякщо чужинецьзалишавсятамкількаднівіпомиравзголоду, немаючизмогидістатинішматочкахліба,топісля йогосмертівсілюдимістаприходилитазабиралиїхнє сріблотазолото,якевонийомудали

9Аті,хтомігрозпізнатисріблочизолото,якевони йомудали,забралийогоназад,апісляйогосмертівони такожзнялизньогоодягібилисязанього,ітой,хто перемагавсвогоближнього,забиравйого 10Післяцьоговонипереносилийоготаховалипід кущамивпустелях;таквониробилиповсідніз кожним,хтоприходивдонихіпомиравуїхнійземлі. 11ІзгодомСарапослалаЕліезерадоСодому,щоб побачитиЛотатарозпитатипройогоздоров'я 12ІпішовЕліезердоСодому,ізустрівсодомського

16ІсваривсяЕліезерізсодомськимчоловікомчерез тоговбогого.ІколиЕліезерпідійшов,щобзабрати одягвбогогочоловіказруксодомського,топоспішиві каменемударивЕліезеравлоб.

17ІкровряснотеклазчолаЕліезера.Іколичоловік побачивкров,вінсхопивЕліезератайсказав:«Дай менімоювинагородузате,щояпозбавивтебецієї нечистоїкрові,щобуланатвоємучолі,ботакий звичайізаконунашійкраїні»

18ІсказавйомуЕліезер:«Типоранивменеівимагаєш відменеплатузатебе»ТаЕліезернехотівслухати слівсодомськогочоловіка

19ІтойчоловіксхопивЕліезера,іпривівйогодо Шакри,суддіСодому,насуд

20Ісказавтойчоловікдосудді,кажучи:Благаютебе, панемій,осьщозробивцейчоловік,боявдаривйого каменем,такщокровпотеклазйогочола,авіннехоче датименіплату

21ІсказавсуддядоЕліезера:«Цейчоловікговорить тобіправду,даййомуплатуйого,ботакийзвичайу нашійкраїні»ІпочувЕліезерсловасудді,іпідняв камінь,івдаривсуддю,ікаміньвдаривйоговлоба,і кровряснопотеклазчоласуддіІсказавЕліезер: «Якщотакийзвичайувашійкраїні,тодайцьому чоловіковіте,щоямавбийомудати,боцетвоє рішення,тицепостановив»

22ІЕліезерзалишивсодомськогочоловіказсуддею,та йпішов.

23ІколицаріЕламурозпочаливійнузцарямиСодому, царіЕламузахопиливсемайноСодому,івзяливполон Лотазйогомайном.ІколиАвраамовірозповілипроце, вінпішовірозпочаввійнузцарямиЕламу,іповернувз їхніхруквсемайноЛота,атакожмайноСодому

24ТогочасудружинаЛотапородилайомудочку,івін назвавїйім'яПалтіт,босказав:«Богвизволивйогота весьйогодімвідцарівЕламських»ІвирослаПалтіт, дочкаЛота,іодинізсодомськихмужіввзявїїзажінку.

25Іприйшоводинбіднийчоловікдомісташукати грошейнажиття,іпробувумістікількаднівІвсі содомляниоголосилисвійзвичайнедаватицьому чоловіковійшматочкахліба,ажпокивінневпаде мертвимназемлю,івонитакізробили 26ІПалтіт,дочкаЛота,побачилацьогочоловіка,що лежавнавулиці,голодний,ініхтонехотівдаватийому нічого,щобзберегтийогожиття,івінбувмайжена межісмерті.

27Ідушаїїсповниласяжалемдотогочоловіка,івона таємногодувалайогохлібомбагатоднів,ідушацього чоловікаожила

28Боколивонайшлаповоду,токлалахлібуглечик,і колиприходиладомісця,дебувбіднийчоловік,то бралахлібізглечикатадавалайомуїсти;таквона робилабагатоднів

29ІвсімешканціСодомутаГоморридивувалися,як цейчоловікмігтерпітиголодстількиднів 30Ісказаливониодинодному:«Цеможебутитільки тому,щовінїстьіп'є,боніхтонеможестількиднів голодуватиабожити,якцейчоловік,незмінившись навітьнаобличчі»Ітроєчоловіківсховалисявмісці, дестоявбідняк,щобдізнатися,хтопринісйомухліба їсти

31ІвийшлатогодняПалтіт,дочкаЛота,поводу,і поклалахлібаусвійглечикзводою,іпішланабрати водидомісцябідняка,івзялахлібазглечика,ідала бідняку,івінз'їв.

32Ітроєчоловіківпобачили,щоПалтітзробилаз біднимчоловіком,ісказалиїй:«Тоцетийого підтримувала,ітомувіннеголодував,незмінивсяна виглядінепомер,якрешта».

33Ітроєчоловіківвийшлизмісця,девонисховалися,і схопилиПалтіттахліб,щобувуруцібідняка 34ІвонивзялиПалтітіпривелиїїдосвоїхсуддів,іті сказалиїм:«Осьщовоназробила,іцевонапостачала хліббідняку,томувіннепомерувесьцейчас;тож тепероголосітьнампокарання,якеналежитьційжінці зате,щовонапорушиланашзакон»

35ІзібралисямешканціСодомутаГоморри,і розпалиливогоньнавулиціміста,ісхопилижінку,і кинулиїїувогонь,івоназгоріладотла

36АвмістіАдмабулажінка,зякоювонивчинили подібне

37БоодинподорожнійприбувдомістаАдма,щоб переночуватитам,маючинамірповернутисядодому вранці,івінсівнавпротидверейдомубатькамолодої жінки,щобзалишитисятам,босонцевжезайшло,коли віндіставсятогомісця;імолодажінкапобачилайого, яквінсидівбілядверейдому 38Івінпопросивунеїводинапитися,авонасказала йому:«Хтоти?»Авінвідповівїй:«Ясьогоднійшов дорогоюіприбувсюди,колисонцезайшло,томуя заночуютут,азавтравстануранотайпідудалі» 39Імолодажінказайшладодомуйпринесла чоловіковіхлібатаводи,щобвінпоївтапопив

40ІпроцюсправудізналисялюдиАдми,івони зібралисятапривелимолодужінкудосуддів,щобвони судилиїїзацейвчинок

41Ісуддясказав:«Вироксмертімаєбутивинесенийна цюжінку,бовонапорушиланашзакон,ітомутаке рішеннящодонеї»

42Ізібралисямешканцітихміст,вивелимолодужінку танамастилиїїмедомзголовидоніг,якпостановив суддя,іпоставилиїїпередроємбджіл,щотодібулив їхніхвуликах,ібджолиналетілинанеїтажалилиїї, такщовсеїїтілоопухло.

43Імолодажінкакричалачерезбджіл,аленіхтоне звертавнанеїувагиінежалівїї,іїїкрикиздіймалися донеба.

44ІГосподьрозгнівавсянацетанавсісправиміст Содому,бовнихбулобагатоїжі,ібувспокійміж ними,алевонивсещенепідтримувалибіднихта нужденних,івтідніїхнізлівчинкитагріхистали великимипередГосподом

45ІпославГосподьподвохангелів,щоприйшлибули додомуАвраама,щобзнищитиСодомтайогоміста 46ІвийшлиангелизвходувнаметАвраама,поївшита напившися,іприбуливонидоСодомуввечеріЛот

47Івіндуженанихналягав,іввівїхдосвогодому,і

48ІсказалиангелиЛотові:«Устань,вийдизцього місцятитавсе,щотвоє,щобнезагинувтичерез беззаконняцьогоміста,боГосподьзнищитьцемісце»

49ІсхопилиангелизарукуЛота,ізарукуйогожінку, ізарукуйогодітей,івсе,щоналежалойому,івивели його,іпоставилийогопозамістами

50ІсказаливониЛотові:«Рятуйсвоєжиття!»Івінутік зусім,щойомуналежало.

51ТодіГосподьпославдощнаСодомінаГоморру,і навсіціміста,сіркутавогоньвідГосподазнеба

52Івінзруйнувавціміста,всюрівнинутавсіх мешканцівміст,івсе,щорослоназемлі;іАдо,жінка Лота,озирнулася,щобпобачитируйнуванняміст,боїї співчуттяпробудилосядоїїдочок,якізалишилисяв Содомі,бовонинепішлизнею

53Аколивонаозирнуласяназад,тосталасоляним стовпом,івіндосінатомумісційдонині

54Аволи,щостоялинатомумісці,щоднязлизували сільдокінцівоксвоїхніг,авранцівоназнову проростала,івонизновузлизувалиїїйдонині 55АЛотідвійогодочки,щозалишилисязним, втеклийсховалисявпечеріАдуллам,ітамвони пробулидеякийчас

56ІвставАвраамрано-вранці,щобпобачити,що сталосязмістамиСодому;івінподивився,іпобачив, щодимізмістпіднімається,немовдимізпечі

57АЛоттадвійогодочкизалишилисявпечері,і напоїлисвогобатькавином,ілежализним,боказали, щонемаєназемлілюдини,якамоглабвироститивід нихнасіння,бодумали,щовсяземлязнищена

58Івониобоєлежализбатькомсвоїм,ізавагітніли,і породилисинівІназваластаршаім'ясиновісвоєму Моав,кажучи:Відбатькамогоязачалайого;він батькомоавітянідонині.

59АмолодшатакожназваласвогосинаБенамі;він батькосинівАммонаідонині

60ІпішовзвідтиЛоттадвійогодочки,івіноселився натомубоціЙордануздвомайогодочкамитаїхніми синамиІвирослисиниЛота,іпішли,івзялисобі дружинізземліХанаанської,іпородилидітей,і плодилисятарозмножувалися

РОЗДІЛ20

1ІвирушивАвраамзрівниниМамре,іпішовдоземлі Филистимської,іоселивсявГерарі.Булоцена двадцятьп'ятомуроціперебуванняАвраамавземлі Ханаанській,інасотомуроціжиттяАвраама,що прибуввіндоГерарувземліФилистимській

2Іколивониввійшлидотогокраю,вінсказавСаррі, своїйжінці:Хтозапитаєтебе,скажи,щотимоясестра, щобмимоглиуникнутизламешканцівтогокраю.

3ІколиАвраамживуземліфилистимській,слуги Авімелеха,царяфилистимського,побачили,щоСара дужевродлива,ізапиталиАвраамапронеїАвраам сказав:Вонамоясестра

4ІприйшлиАвімелеховірабидоАвімелеха,кажучи: Чоловікізханаанськогокраюприйшовжитивтому краї,івньогоєсестра,дужевродлива

5ІпочувАвімелехсловасвоїхслуг,якіхвалилийому Сару,іпославАвімелехсвоїхевнухів,івонипривели Сарудоцаря

6ІприйшлаСарадодомуАвімелеха,іцарпобачив,що Саравродлива,івонадужесподобаласяйому.

7Івінпідійшовдонеїтайсказавїй:«Щотобітой чоловік,зякимтиприйшладонашоїземлі?»АСара відповілатайсказала:«Вінмійбрат,амивийшлиз земліХанаанської,щобжититам,дезнайдемомісце»

8ІсказавАвімелехдоСарри:«Осьмійкрайперед тобоюПосадисвогобратавбудь-якійчастиніцього краю,детобізавгодно,ібуденашимобов’язком піднятийоготавивищитинадусімалюдьмицього краю,бовінтвійбрат»

9ІпославАвімелехпоАвраама,іприйшовАвраамдо Авімелеха.

10ІсказавАвімелехАвраамові:«Ось,янаказав,щоб тобівіддалиналежне,яктихочеш,черезтвоюсестру Сарру».

11ІвийшовАвраамвідцаря,ацарськийдарпішовза ним

12Якувечері,першніжлюдиляглиспати,царсидівна своємутроні,іглибокийсоннапавнанього,івінлігна тронітайпроспавдоранку

13Існилосяйому,щоангелГосподнійприйшовдо ньогозоголениммечемуруці,іангелставнад Авімелехом,іхотівубитийогомечемІцарзлякався увіснітайсказавангелу:Чимязгрішивпротитебе, щотиприйшовубитименесвоїммечем?

14ІвідповівангелісказавАвімелехові:«Осьти помираєшчерезжінку,якутивчорапривівдосвого дому,бовоназаміжняжінка,жінкаАвраама,який прийшовдотвогодомуАтеперповернитому чоловіковійогожінку,бовонайогожінка.Аякщоти неповернешїї,тознай,щокончепомрештиівсетвоє» 15Ітієїночіставсявеликийкрикуземліфилистимлян, імешканцітієїземліпобачилипостатьчоловіка,що стоявзвитягнутиммечемуруці,івінударив мешканцівтієїземлімечем,так,вінпродовжувавбити їх.

16ІАнгелГосподнійуразивусюземлюфилистимлян тієїночі,ібуловеликезамішаннятієїночіта наступногоранку.

17Ікожнаутробазамкнулася,івсіїхнівиділення,і рукаГосподнябулананихчерезСарру,жінкуАвраама, якувзявАвімелех.

18АвранціАвімелехустав,жахнувшись,ідуже злякався.Вінпославіпокликавсвоїхслуг,ірозповів їмсвійсонІлюдидужезлякалися

19Іодинчоловік,щостоявсередцарськихслуг, відповівцареві,кажучи:«Оцарю-владельник,поверни цюжінкуїїчоловікові,бовінїїчоловік,ботакеж сталосязєгипетськимцарем,колицейчоловік

20Ісказаввінпросвоюжінку:Вонамоясестра,бо

22Атепер,оцарю-владельник,довідайся,щосталося минулоїночізусієюземлею,бобувдужевеликийжах, великийбільтаплач,імизнаємо,щоцебулочерез жінку,якутивзяв.

23Атеперповернітьцюжінкуїїчоловікові,щобне сталосязнамитак,яксталосязфараоном,царем єгипетським,тайогопідданими,іщобнамнепомерти ІАвімелехпоспішив,іпокликавСару,івонаприйшла передньогоІвінпокликавАвраама,ітойприйшов переднього

24ІсказавїмАвімелех:Щоцезавчинок,якийви робите,кажучи,щовибратісестра,аявзявцюжінку задружину?

25ААвраамвідказав:«Ядумав,щопомручерезсвою жінку»ІАвімелехвзявдрібнутавеликухудобу,і рабів,іслужниць,ітисячусрібняків,ідавїхАвраамові, ітойповернувйомуСару

26ІсказавАвімелехАврааму:Осьувеськрайперед тобою,оселисявньому,девибереш.

27ІвийшлиАвраамтаСара,йогожінка,відцаряз честютаповагою,іосіливкраю,вГерарі

28Авсімешканціфилистимськогокраютацарські слугивсещестраждаливідкари,якуангелцілуніч наводивнанихчерезСарру

29ІпославАвімелехпоАвраама,кажучи:Помолисяж зарабівтвоїхГосподу,Богутвоєму,щобВінвикорінив цюсмертністьз-поміжнас 30ІпомоливсяАвраамзаАвімелехатазайого підданих,іГосподьпочувмолитвуАвраама,ізцілив Авімелехатавсіхйогопідданих

РОЗДІЛ21

1Істалосятогочасу,якминуврікічотиримісяці Авраамовогоперебуваннявземліфилистимській,у Герарі,БогвідвідавСарруІзгадавпронеїГосподьІ завагітнілавона,іпородилаАвраамовісина.

2ІназвавАвраамім'ясинові,щонародивсявнього, якогопородилайомуСара,Ісаак

3ІобрізавАвраамсвогосинаІсаакаувісімднів,як наказавбувБогАвраамовізробитийогопотомствупо ньомуАвраамовібулосто,аСаррідев'яностоліт,коли внихнародивсяІсаак.

4Івиросладитина,іїївідлучиливідгрудей,іАвраам влаштуваввеликугостинутогодня,колиІсаака відлучиливідгрудей.

5ІприйшлиСим,іЕвер,іввесьвеликийнародтого краю,іАвімелех,царфилистимський,ійогослуги,і Піхол,начальникйоговійська,їсти,пититарадіти бенкетом,якийАвраамвчинивуденьвідлученнясина свогоІсаакавідгрудей

6ТакожТерах,батькоАвраама,таНахор,братйого, прийшлизХарану,вонитавсіїхніродичі,бодуже зраділи,почувши,щовСарринародивсясин

7ІприйшливонидоАвраама,іїлийпилинабенкеті, якийАвраамзробивуденьвідлученняІсаакавід грудей.

8ІТерахтаНахорраділизАвраамом,ізалишалисяз нимбагатоднівуземліфилистимлян

9УтойчаспомерСеруг,синРеу,першогороку народженняІсаака,синаАвраамового

10АвсіхднівСеругабулодвістітридцятьдев'ятьліт,і вінпомер.

11Ізмаїл,синАвраама,вирісутідні;йомубуло чотирнадцятьліт,колиСарапородилаАвраамові Ісаака.

12ІбувБогзІзмаїлом,синомАвраама,івінвиріс,і навчивсястрілятизлука,іставстрільцемзлука

13ІбулоІсааковіп'ятьроків,ісидіввінзІзмаїломбіля входувнамет

14ІпідійшовІзмаїлдоІсаака,ісівнавпротинього,і взявлук,інатягнувйого,івклавуньогострілу,і задумавубитиІсаака

15ІпобачилаСаравчинок,якийІзмаїлхотівзробити своємусиновіІсааку,ідужезасмутиласьчерезсина свогоІпослалавонапоАвраама,ісказалайому: «Виженицюрабинютаїїсина,боїїсиннебуде спадкоємцемізмоїмсином,бовінхотівзробитийому цесьогодні»

16ІпослухавАвраамголосуСари,івставрано-вранці, івзявдванадцятьхлібівтабурдюкводи,ідавАгарі,і відпустивїїзїїсиномІпішлаАгарізїїсиному пустелю,івонижиливпустеліПаранзмешканцями пустеліАІзмаїлбувлучником,іживвінупустелі довгийчас

17Апотімвінтайогоматипішлидоєгипетського краю,івонитамоселилисяАгарвзялажінкудлясвого синазЄгипту,аім'яїйбулоМеріва 18ІзавагітніладружинаІзмаїлайпородилачотирьох синівтадвохдочокІпішовІзмаїл,йогомати,його жінкатадітипісляцьогойповернулисядопустелі 19Івонизробилисобінаметивпустині,вякихжили,і продовжувалиподорожувати,апотімвідпочивати щомісяцятащороку

20ІдавБогІзмаїлудрібнутавеликухудобутанамети черезАвраама,йогобатька,ічоловікрозмножився худобою

21ІживІзмаїлупустеляхтавнаметах,подорожуючи тавідпочиваючидовгийчас,інебачивобличчясвого батька

22Істалосяподеякомучасі,ісказавАвраамдосвоєї жінкиСарри:«ПідуяйпобачусинамогоІзмаїла,бо дужехочупобачитийого,бодавнояйогонебачив» 23ІпоїхавАвраамнаодномузісвоїхверблюдіву пустелю,щобшукатисвогосинаІзмаїла,бопочув,що тойживевнаметівпустелізусімсвоїммайном 24ІпішовАвраамупустиню,іприбувдонамету Ізмаїлаопівдні,іспитавпроІзмаїла,ізнайшовжінку Ізмаїла,щосиділавнаметіздітьмисвоїми,аІзмаїла, чоловікаїї,таматерійого,небулозними

25ІспитавАвраамдружинуІзмаїла,кажучи:Куди пішовІзмаїл?Авонавідказала:Вінпішовуполе полювати.Авраамвсещесидівнаверблюді,боне хотівзлізтиназемлю,бопоклявсябувсвоїйдружині

28Алевонабиласвоїхдітейунаметітапроклиналаїх, атакожпроклиналасвогочоловікаІзмаїлатадорікала йомуІпочувАвраамсловаІзмаїловоїжінкидосвоїх дітей,ідужерозгнівавсятазасмутився.

29ІпокликавАвраамжінку,щобтавийшладоньогоз наметуІпідійшлажінкайсталанавпротиАвраама,бо Авраамщесидівнаверблюді

30ІсказавАвраамдожінкиІзмаїла:Колитвійчоловік Ізмаїлповернетьсядодому,скажийомуціслова:

31Одиндужестарийчоловікізземліфилистимської прийшовсюдишукатитебе,аосьякийуньогобув виглядіпостатьЯнеспитавйого,хтовін,і, побачивши,щотебетутнемає,вінзвернувсядомене тайсказав:КолиповернетьсятвійчоловікІзмаїл, скажийому,щосказавцейчоловік:Колити повернешсядодому,знімицьогоцвяхазнамету,який титутпоставив,івставзамістьньогоіншогоцвяха

32ІАвраамскінчивсвоїнастановижінці,іповернувся, тайпішовнаверблюдідодому.

33ІпотомуІзмаїлповернувсязполюваннявінтайого мати,іповернулисядонамету,ійогожінкасказала йомутакіслова,

34Одиндужестарийчоловікізземліфилистимської прийшовшукатитебе,атакийбувйоговигляді постать.Янеспиталайого,хтовін,апобачивши,що тебенемаєвдома,вінсказавмені:Колитвійчоловік прийдедодому,скажийому:Таккажестарий:Зніми цвяхазнамету,якийтитутпоставив,івбийзамість ньогоіншогоцвяха

35ІпочувІзмаїлсловасвоєїжінки,ізрозумів,щоце бувйогобатько,іщойогожінканешануєйого.

36ІІзмаїлзрозумівсловасвогобатька,якітойсказав своїйдружині,іІзмаїлпослухавсяголосусвогобатька, іІзмаїлвідкинувтужінку,івонапішлагеть.

37АІзмаїлпісляцьогопішовдоземліХанаанської,і взявсобііншудружину,іпривівїїдосвогонамету,до місця,девінтодіжив.

38Істалосяпотрьохроках,ісказавАвраам:«Язнову підуйпобачусинамогоІзмаїла,бодавнояйогоне бачив».

39Івінсівнасвоговерблюда,іпоїхавупустелю,і діставсядонаметуІзмаїлаопівдні

40ІспитаввінпроІзмаїла.Івийшлайогожінказ наметутайсказала:Йоготутнемає,панемій,бовін пішовполюватинаполітагодувативерблюдівІ сказалатажінкаАвраамові:Зайди,панемій,донамету таз'їжшматочокхліба,бодушатвоястомленадорогою 41Авраамсказавїй:«Янезупинюся,бопоспішаю продовжитисвоюдорогуДайменітрохиводи напитись,бояспрагла»Іжінкапоспішила,іпобігла донамету,іпринеслаАвраамовіводутахліб,і поставилапередним,іпопросилайогоїсти.Івінївта пив,ісерцейогозаспокоїлося,івінблагословивсвого синаІзмаїла

42Івінзакінчивсвоютрапезу,іблагословивГоспода,і сказавдожінкиІзмаїла:КолиІзмаїлприйдедодому, скажийомуціслова:

43Одиндужестарийчоловікізземліфилистимської прийшовсюдийпитавпротебе,атебетутнебулоІя принісйомухлібатаводи,івінївтапив,ісерцейого заспокоїлося

44Івінсказавменітакіслова:КолиІзмаїл,чоловік твій,прийдедодому,скажийому:Цвяхнаметутвого дужедобрий,невідриваййоговіднамету 45ІАвраамзакінчивнаказуватижінці,іпоїхавдо свогодому,докраюфилистимлян.АколиІзмаїл прибувдойогонамету,йогожінкавийшлайому назустрічзрадістютавеселимсерцем

46Ісказалавонайому:«Одинстарийчоловікприйшов сюдизземліфилистимської,атакийбувйоговигляд,і вінпитавпротебе,атебетутнебулоТожяпринесла хлібатаводи,івінївтапив,ісерцейогозаспокоїлося»

47Ісказаввінменітакіслова:«Колиприйдедодому твійчоловікІзмаїл,скажийому:Цвяхнаметутвого дужедобрий,невідриваййоговіднамету»

48ІІзмаїлпізнав,щоцейогобатько,іщойого дружинавшанувалайого,іГосподьблагословив Ізмаїла

1ІвставІзмаїл,івзявсвоюжінку,ідітей,іхудобу,і все,щобулойому,івирушивзвідти,іпішовдобатька своговкрайфилистимлян

2ІАвраамрозповівсвоємусиновіІзмаїлупроугодуз першоюдружиною,якувзявІзмаїл,згіднозтим,як воназробила

3ІІзмаїлтайогодітижилизАвраамомбагатодніву тійземлі,іАврааммешкавуземліфилистимлян довгийчас

4Ідніпоповнилися,ідосяглидвадцятишестироків ПісляцьогоАвраамзосвоїмислугамитавсім,щобуло його,вийшовзземліфилистимської,івіддаливсяна великувідстань,іпідійшовдоХеврону,ізалишився там.ІвикопалислугиАвраамакриниціводи,іАвраам зусім,щобулойого,живнадводоюІпочулислуги Авімелеха,царяфилистимського,чутку,щослуги Авраамавикопаликриниціводивмежахземлі.

5Іприйшливони,тайпосварилисязАвраамовими рабами,іпограбувалиїхзвеликоїкриниці,якувони викопали.

6ІпочувпроцюсправуАвімелех,царфилистимський, іприйшоввінзПіколом,воєначальникомсвоговійська, тадвадцятьмалюдьмисвоїми.ІАвімелехговорив АвраамупросвоїхрабівІдокоривАвраамАвімелеху закриницю,якупограбувалийогойогораби 7ІсказавАвімелехАвраамові:ЯкживийГосподь,що створивусюземлю,янечувпроте,щозробилимої рабитвоїмрабам,аждоцьогодня. 8ІвзявАвраамсімягниць,ідавїхАвімелехові, кажучи:Візьмиїхзмоїхрук,щобвонибулименіза свідчення,щоявикопавцюкриницю 9ІвзявАвімелехсімягниць,щоАвраамдавйому,бо вінтакождавйомубагатовеликоїтавеликоїхудобиІ АвімелехпоклявсяАвраамовіщодокриниці,томувін

11ІнасадивАвраамвеликийгайуБеер-Шеві,ізробив дляньогочотирибрами,щовиходятьначотири сторониземлі,інасадивуньомувиноградник,такщо колиподорожнійприходивдоАвраама,вінвходиву будь-якібрами,щобулинайогодорозі,ізалишався там,іїв,іпив,інасичувався,апотімішов

12БодімАвраамазавждибуввідкритийдлясинів людських,щопроходилийповерталися,щодня приходилиїстийпитивдоміАвраама

13Ікожномучоловікові,якийбувголоднийіприходив додомуАвраама,Авраамдававйомухліба,щобвінїві пивінаситивсяАкожному,хтоприходивдодому йогоголим,вінодягаводяг,якийвибрав,ідававйому сріблотазолото,ісповіщавйомупроГоспода,що створивйогоназемлі;такробивАвраамусесвоє життя.

14Авраамже,дітийоготавсе,щоналежалойому, оселивсявБеер-Шеві,ірозкинувнаметаждоХеврону 15ААвраамівбратНахортайогобатько,івсеїхнє населенняжиливХарані,бовонинеприйшлиз АвраамомдоХанаанськогокраю

16ІнародилисявНахорадіти,якихпородилайому Мілка,дочкаГарана,сестраСари,дружиниАвраама 17Аосьіменатих,щонародилисявнього:Уц,Буз, Кемуїл,Кесед,Хазо,Пілдаш,ТідлафтаБетуїл,вісім синівЦедітиМілки,якихвонапородилаНахору, братовіАвраама

18АНахормавналожницю,аім'яїйбулоРеума,івона такожпородилаНахоруЗеваха,Гахаша,Тахашата Мааху,чотирьохсинів

19Адітей,щонародилисяНахору,булодванадцять синів,окрімйогодочок,іїмтакожнародилисядітив Харані

20АсиниУца,первісткаНахора,були:Аві,Кереф, Ґадін,МелустаДевора,їхнясестра

21АсиниБузабули:Берахел,Наамат,Шевата Мадону.

22АсиниКемуїлабули:АрамтаРехов

23АсиниКеседа:Анамлех,Мешай,БенонтаЇфі;а синиХазо:Пілдаш,МехітаОфер.

24АсиниПілдашабули:Аруд,Хамум,Мередта Молох

25АсиниТідлафабули:Мушан,КушантаМуці.

26АсиниБетуїлабули:Сехар,Лавантаїхнясестра Ревекка

27ЦеродинисинівНахора,щонародилисявниху ХараніАрам,синКемуїла,таРехов,братйого,пішлиз ХарануйзнайшлидолинувкраюприрічціЄвфрат.

28Івонизбудувалитаммісто,іназвалиім'яміста іменемПетора,синаАрамового,воноАрам-Нахераїм,і таквоноє,ідонині

29ІдітиКеседатакожпішлижити,демоглизнайти місце,іпішливони,ізнайшлидолинунавпротиземлі Шинеар,іоселилисятам

30Івонизбудувалитамсобімісто,іназвалимісто Кесед,начестьсвогобатька,цеземляКасдімідонині, іКасдімжиливтійземлі,івониплодилисятадуже розмножувалися

31ІпішовТерах,батькоНахоратаАвраама,івзявсобі іншужінкувстаростісвоїй,аім'яїйбулоПеліла.І

воназавагітнілайпородилайомусина,авінназвав йомуім'яЦова.

32ІживТерахдвадцятьп'ятьлітпотому,якпородив Цову.

33ІпомерТерахтогороку,тридцятьп'ятогороку народженняІсаака,синаАвраама

34АднівТерахабулодвістіп'ятьліт,ійогопоховалив Харані.

35АЦова,синТераха,живтридцятьлітіпородив Арама,АхлісатаМеріка

36ААрам,синЦови,синаТераха,мавтрьохжінок,і породивдванадцятьохсинівтатрьохдочокІдав ГосподьАрамові,синовіЦови,багатствотамаєтки,і багатохудоби,іотари,івеликоїхудоби,ітойчоловік дужерозмножився

37ІвирушивАрам,синЦови,тайогобрат,івсяйого родиназХарану,іпішливонижититам,дезнайшли місце,боїхнємайнобулонадтовелике,щоб залишатисявХарані;бовонинемоглизалишатисяв Хараніразомзісвоїмибратами,синамиНахора

38ІпішовАрам,синЦови,зосвоїмибратами,і знайшливонидолинувіддалікнасхід,іоселилисятам.

39Івонитакожзбудувалитаммісто,іназвалийого Арам,начестьсвогостаршогобрата;цеАрамЦова,і таквоноє,ідонині.

40Ісаак,синАвраама,рісутідніАвраам,батькойого, навчавйогодорогиГосподньої,щобпізнаватиГоспода, іГосподьбувзним.

41АколиІсааковібулотридцятьсімліт,Ізмаїл,брат його,ходивзнимунаметі

42ІІзмаїлхваливсяпередІсааком,кажучи:«Менібуло тринадцятьроків,колиГосподьговоривдомогобатька, щобобрізатинас,іязробивзасловомГоспода,якеВін говоривдомогобатька,іявіддавсвоюдушуГосподеві, іянепорушивЙогослова,якеВіннаказавмоєму батькові»

43ІвідповівІсакІзмаїлу,кажучи:Чомутихвалишся передімноюцим,малимшматочкомтілатвого,щоти взявзутробисвого,прощонаказавтобіГосподь?

44ЯкживийГосподь,БогбатькамогоАвраама,колиб Господьсказавмоємубатькові:«Візьмисвогосина ІсаакатапринесийомужертвупередоМною»,яне стримаюся,алезрадістюпогоджуся.

45ІпочувГосподьслово,щоІсакговоривІзмаїлу,і вонобулодобревочахГоспода,іВінвирішив випробуватиАвраамавційсправі.

46Інаставдень,колиприйшлисиниБожійстали передГосподом,ісатанатакожприйшовізсинами БожимипередГосподом

47ІсказавГосподьдосатани:«Звідкитиприйшов?»А сатанавідповівГосподутайсказав:«Відмандрівкипо

48ІсказавГосподьдосатани:«Якесловотвоєдомене

скрізь,кудиприходив,іприносивнанихжертви,і постійнопроголошувавтвоєім'явсімдітямземлі?

51Атепер,коливньогонародивсясинІсаак,він покинувтебе,влаштуваввеликесвятодлявсіх мешканцівкраю,апроГосподазабув.

52Босередусього,щовінзробив,віннеприністобі жодноїжертви:ніцілопалення,німирноїжертви,ні вола,ніягняти,нікозлазусього,щовінзарізавудень, колисинасвоговідлучиливідгрудей

53Віднародженнясинасвогойдонині,тридцятьсім років,віннезбудувавпередтобоюжертовникаіне приністобіжодноїжертви,бопобачив,щотидавте, чоговінпросивпередтобою,ітомупокинувтебе.

54ІсказавГосподьдосатани:Чизвернувтиувагуна рабаМогоАвраама?Бонемаєтакого,яквін,наземлі, чоловікневиннийіправеднийпередіМною,який боїтьсяБогатауникаєзлаЯкживуЯ!ЯкбиЯсказав йому:ПриведиІсаака,синасвого,передіМною,вінби невідмовивйому,тимбільшеякбиЯсказавйому: ПриведицілопаленняпередіМноюзотарисвоєїчиз великоїхудобисвоєї

55ІсатанавідповівГосподуйсказав:«Скажиж Аврааму,якТисказав,іТипобачиш,чинепорушить вінсьогоднійневідкинетвоїхслів»

РОЗДІЛ23

1ТогочасубулословоГосподнєдоАвраама,іВін сказавйому:АвраамеАтойвідказав:Осья

2Ісказаввінйому:Візьмисвогосина,єдиногосвого, якоготилюбиш,Ісаака,тайідидокраюМорія,і принесийоготамуцілопаленнянаоднійізгір,що будетобіпоказана,ботамтипобачишхмарутаславу Господню.

3ІсказавАвраамусобі:Якменірозлучитисинамого ІсаакавідСарри,матерійого,щобпринестийогона цілопаленняпередГосподом?

4ІввійшовАвраамдонамету,ісівпередСарою, жінкоюсвоєю,іпромовивдонеїціслова:

5МійсинІсааквирісівжедеякийчасненавчається служіннюсвоємуБогуЗавтражяпідуіприведуйого доСиматаЕвера,синайого,ітамвіннавчитьсяшляхів Господніх,бовонинавчатьйогопізнаватиГоспода,а такожзнати,щоколивінпостійномолитьсяперед Господом,Вінвідповістьйому,томутамвінпізнає шляхслужінняГосподу,Богусвоєму.

6ІсказалаСара:«ДобретисказавІди,панемій,і зробийому,яксказав,аленевіддаляййоговідмене,і нехайвінтамнедовгонезалишається,бодушамоя зв’язанавйогодуші»

7ІсказавАвраамдоСари:Дочкомоя,помолімося Господу,Богунашому,щобВінзробивнамдобро.

8ІвзялаСарасвогосинаІсаака,івінперебувавунеї всютунічВонапоцілувалайого,обійнялатадала йомунастановидоранку

9Ісказалавонайому:«Синумій,якможедушамоя відлучитисявідтебе?»Івонащепоцілувалайого, обійнялайоготадалаАвраамовінастановищодонього 10ІсказалаСараАвраамові:Панемій,будьласка, стережисясинасвоготапильнуййого,бовмененемає більшесинайдочки,крімнього

11Непокиньйого!Якщовінголодний,даййомухліба,

12Незалишаййогосамогодорогою,інепримушуй йогодовсього,чоговінбажає,алеробизнимтак,як вінскажетобі

13ІСарагіркоплакалацілуніччерезІсаака,ідавала йомунастановиаждоранку.

14АвранціСаравибраласобідужегарнийтагарний одягзтиходежі,щобулавнеївдома,щодавїй Авімелех

15ІодяглавонавцеІсаака,синасвого,іпоклалайому наголовузавдару,івклаладорогоціннийкаміньу верхівкузавдару,ідалаїмїжінадорогуІвони вирушилиІсакпішовзАвраамом,батькомсвоїм,а деякізїхніхслугсупроводжувалиїх,щобпровестиїхз дороги

16ІвийшлаСаразними,ісупроводжувалаїхдорогою, щобпровестиїх.Авонисказалиїй:«Повернисядо намету»

17ІколиСарапочуласловасвогосинаІсаака,тогірко заплакала,іАвраам,їїчоловік,плакавзнею,іїхнійсин плакавзнимивеликимплачем;такожті,хтойшовз ними,дужеплакали

18ІСарасхопиласвогосинаІсаака,іобійнялайого,і обійнялайого,іплакалазнимІсказалаСара:Хтознає, чипобачуятебещеколисьпісляцьогодня?

19Івонивсещеплакалиразом,Авраам,СаратаІсаак, івсі,хтосупроводжувавїхдорогою,плакализнимиА Сарапотімвідвернуласявідсвогосина,гіркоплачучи, івсіїїслугитаслужниціповернулисязнеюдонамету. 20ІпішовАвраамзІсааком,синомсвоїм,щоб принестийогоякжертвупередГосподом,якВін наказавйому.

21ІвзявАвраамізсобоюдвохсвоїхюнаків,Ізмаїла, синаАгари,таЕліезера,слугусвого,іпішливони разомзними.Іколивонийшлидорогою,юнаки говорилисобіціслова,

22ІсказавІзмаїлдоЕліезера:«ОсьмійбатькоАвраам ідезІсааком,щобпривестийогонацілопалення Господу,якВіннаказавйому»

23Аколивінповернеться,товіддастьменівсе,щомає, щобяуспадкувавйогопіслясебе,бояйогопервісток. 24ІвідповівЕліезерІзмаїлуйсказав:«Справді, Авраампокинувтебезтвоєюматір'ю,іпоклявся,що тинеуспадкуєшнічогозусього,щовінмає?Ікомувін віддастьусе,щомає,зусімасвоїмискарбами,якне мені,своємуслузі,якийбуввірнимуйогодомі,який служивйомувденьівночі,іробивусе,чоговінбажав мені?Менівінзаповідаєпіслясвоєїсмертівсе,що має»

25ІколиАвраамішовдорогоюзІсааком,прийшов

27Хібатинезнаєшінерозумієш,щоценеможебути відГоспода?БоГосподьнеможезробитилюдиніна землітакогозла,щобсказатиїй:«Іди,заріжсвою дитину».

28ІпочувцеАвраамізрозумів,щоцесловосатани намагалосявідвернутийоговіддорогиГосподньої,але Авраамнепослухавсяголосусатани,іАвраамдокорив йому,ітойпішовгеть.

29Іповернувсясатана,іприйшовдоІсаака;із'явився вінІсааковівобразіюнака,гарногонавиглядігарного навигляд

30ІвінпідійшовдоІсаакатайсказавйому:Хібатине знаєшінерозумієш,щотвійстарий,нерозумний батькосьогодніведетебеназарізнізащо?

31Атепер,синумій,неслухаййогойнезвертайна ньогоуваги,бовінстарийбезглуздий,інехайтвоя дорогоціннадушатапрекраснапостатьнезникнутьз землі

32ІпочувцеІсаакісказавАвраамові:Чичувти, батькумій,щоцейчоловікговорив?Саметаквін говорив

33АвраамвідповівсвоємусиновіІсааковітайсказав йому:«Стережисяйого,неслухаййогослівіне звертайнаньогоуваги,бовінсатана,що намагаєтьсявідвернутинассьогоднівідБожих заповідей»

34ААвраамвсещедорікавсатані,ісатанапішоввід них,і,побачивши,щонеможеїхперемогти,сховався відних,іпішов,іпройшовпереднимидорогою;івін перетворивсянавеликийпотікводинадорозіІ Авраам,Ісаактадвоєйогоюнаківдійшлидотогомісця, іпобачиливонипотік,великийімогутній,якмогутні води

35Івониввійшливпотік,іперейшличерезнього,і водаспочаткусягалаїмніг

36Івонизайшлиглибшевпотік,іводасягалаїмпо шию,івсівонизлякалисяводи;іколивони переходилипотік,Авраамупізнавтемісце,івінзнав, щотамранішенебуловоди

37ІсказавАвраамсиновісвоємуІсаакові:Язнаюце місце,денебулоніструмка,ніводиТожцесатана робитьнамусеце,щобсьогоднівідвернутинасвід заповідейБожих.

38Авраамдокоривйомуйсказавйому:«Нехай Господьзаборонитьтобі,сатано!Відійдивіднас,боми живемозаБожимизаповідями».

39ІсатаназлякавсяголосуАвраама,івідійшоввідних, ітемісцезновусталосуходолом,якбулоспочатку.

40ІпішовАвраамзІсаакомдомісця,проякесказав йомуБог

41АтретьогодняАвраамзвівочісвоїйпобачив здалекутемісце,проякейомуговоривБог.

42Із'явивсяйомустовпвогню,щосягаввідземлідо неба,іхмараславинагорі,іславаГосподнявиднілася вхмарі

43ІсказавАвраамІсаакові:Синумій,чибачиштина тійгорі,якумибачимоздалеку,тесаме,щоябачуна ній?

44ІвідповівІсакісказавсвоємубатькові:Ябачу,іось стовпвогнютахмара,іславаГосподнявиднанахмарі.

45ІАвраамзрозумів,щосинйогоІсаакприйнятий передГосподомдляцілопалення.

46ІсказавАвраамдоЕліезератадоІзмаїла,синасвого: Чибачитевитакожте,щомибачимонагорі,що здалеку?

47Авонивідповілийсказали:«Мибачимолишете, щосхоженаіншігориземлі»ІАвраамзнав,щовони неприйнятіпередГосподом,щобітизними,іАвраам сказавїм:«Залишайтесятутзослом,аятаІсаак,син мій,підемонатугорутапоклонимосятамперед Господом,апотімповернемосядовас»

48ІзалишилисяЕліезертаІзмаїлнатомумісці,як наказавАвраам.

49ІвзявАвраамдровадляцілопалення,іпоклавїхна синасвогоІсаака,івзяввогоньтаніж,іпішливони обидванатемісце.

50Іколивонийшли,Ісааксказавсвоємубатькові: «Ось,ябачутутвогоньідроваДежжеягня,якебуде цілопаленнямпередГосподом?»

51ІвідповівАвраам,синовісвоємуІсаакові,кажучи: Господьобравтебе,синумій,щобтибувцілопаленням замістьягняти.

52ІсказавІсакбатьковісвоєму:Язроблювсе,що Господьговоривтобі,зрадістютазвеселимсерцем

53ІзновусказавАвраамІсаакові,синовісвоєму:Чиєв твоємусерціякасьнеслухнянадумкачирадащодо цього?Скажимені,синумій,благаютебе,синумій,не приховуйцьоговідмене.

54ІвідповівІсакАвраамові,батьковісвоєму,тай сказавйому:«Отчемій,якживийГосподьіякжива душатвоя,немаєнічоговсерцімоєму,щозмусилоб меневідхилитисяправоруччиліворучвідслова,яке Вінговоривтобі»

55Жоднакінцівка,нім’язневорухнулисявідцього,ів моємусерцінемаєжодноїдумкичизлоїпорадищодо цього

56Алеярадіснийтавеселийуційсправі,іякажу: БлагословеннийГосподь,щосьогоднівибравмене цілопаленнямпередНим

57ІАвраамдужезрадівсловамІсаака,івонипішли далі,іприйшлиразомдотогомісця,проякеговорив Господь

58ІпідійшовАвраам,щобзбудуватижертовникна томумісціАвраамплакав,аІсаквзявкаміннятавапно, ажпокивонинезакінчилибудуватижертовник 59ІвзявАвраамдрова,іпоклавїхнажертовнику,який вінзбудував

60ІвзяввінсвогосинаІсаака,зв'язавйого,щоб покластийогонадрова,щобулинажертовнику,і зарізатийогоякцілопаленняпередГосподом 61ІсказавІсакдобатькасвого:Зв'яжименеміцно,а

якомусьвисокомумісці,щобвонанекинуласвою душузамноютанепомерла.

63ІпочувАвраамсловаІсаака,іпіднявголоссвій,і заплакав,колиІсаакговоривціслова;ісльозиАвраама лилисянаІсаака,синайого,іІсаакгіркоплакав,і сказаввіндобатькасвого:Поспішай,батькумій,і чинизомноюволюГоспода,Боганашого,якВін наказавтобі.

64ІзраділисерцяАврааматаІсааказтого,щоГосподь наказавїм;алеокогіркоплакало,тодіяксерцераділо 65Ізв'язавАвраамІсаака,синасвого,іпоклавйогона жертовникнадровахІсаквитягнувшиюсвоюна жертовникпередсвоїмбатьком.Авраампростягнув рукусвою,щобвзятиніж,ізарізатисинасвогояк цілопаленняпередГосподом 66Утойчасангелимилосердяз'явилисяперед ГосподоміпромовилидоНьогопроІсаака,кажучи: 670Господи,ТимилосерднийіспівчутливийЦарнад усім,щоТистворивнанебітаназемлі,іТи підтримуєшїхусе;тождайвикупівідкупленнязамість рабаСвогоІсаака,ізмилуйсятазмилуйсянад АвраамомтаІсааком,синомйого,якісьогодні виконуютьТвоїзаповіді

68ЧибачивТи,Господи,якІсаак,синАвраама,раб Твій,зв'язанийназаріз,немовзвір?Тожнехайтепер, Господи,змилуєшсянадними

69ТогочасуГосподьз'явивсяАвраамові,іпокликав йогознеба,тайсказавйому:«Непростягайсвоєїруки наюнака,інічогойомунероби,ботеперЯзнаю,що боїшсятиБога,роблячице,інепощадишсинасвого, єдиногосвого,дляМене».

70ІзвівАвраамочісвої,тайпобачив,ажосьбаран заплутавсявхащісвоїмирогами;цебувтойбаран, якогоГосподьБогстворивназемлітогодня,колиВін створивземлютанебо

71БоГосподьприготувавцьогобараназтогодня,щоб вінбувцілопаленнямзамістьІсаака.

72ІцейбараннаближавсядоАвраама,колисатана схопивйоготазаплутавйогорогамивхащах,щобвін ненаблизивсядоАвраама,щобАврааммігубитийого сина

73Авраам,побачивши,щобараннаближаєтьсядо нього,асатанастримуєйого,взявйоготайпривів йогодожертовника,ірозв'язаввінпутисвогосина Ісаака,іпоставивбараназамістьньогоІзарізав Авраамбарананажертовнику,іпринісйогоякжертву замістьсвогосинаІсаака

74ІпокропивАвраамкров’юбаранажертовник,і вигукнув,кажучи:Цезамістьмогосина,інехайце сьогоднівважатиметьсякров’юмогосинаперед Господом

75Івсе,щоАвраамробивцьогоразубіляжертовника, вінвигукувавіказав:«Цезамістьмогосина,інехайце сьогоднібудевважатисяпередГосподомзамістьмого сина»ІАвраамзавершивусеслужіннябіля жертовника,іслужіннябулоприйнятепередГосподом, ійоговважалитак,нібицебувІсаак;іГосподь благословивАврааматайогопотомствотогодня 76ІприйшовсатанадоСари,із'явивсяїйувигляді старогочоловіка,дужесмиренноготалагідного,а

78Ісатанаповторивціслова,івінвідійшоввіднеїА Сарапочулавсісловасатаниіуявиласобійогостарим чоловікомз-поміжсинівлюдських,якібулизїїсином, іприйшлитарозповілиїйпроце

79ІСарапіднялаголоссвій,ізаплакала,ігірко плакалазасинасвого;івпалавонаназемлю,і посипалаголовупорохом,ісказала:Синумій,Ісааку, синумій,якбижтоясьогодніпомерлазамістьтебе!І вонапродовжувалаплакатитайсказала:Менісумноза тобою,синумій,синумій,Ісааку,якбижтоясьогодні померлазамістьтебе!

80Авонапродовжувалаплакатийказала:«Менісумно затобою,боятебевиховалайвиховала;тепермоя радістьобернуласянасмутокзатобою,я,якатужила затобою,плакалаймолиласяБогові,ажпокине породилатебедев'яностароків;іосьтисьогодні служишножутавогню,щоббутипринесениму жертву»

81Алеявтішаюсебетобою,синумій,щоцеслово Господнє,ботивиконавнаказБогатвого;бохтоможе порушитисловонашогоБога,вЧиїхрукахдуша кожноїживоїістоти?

82Типраведний,Господи,Боженаш,бовсіділаТвої добрітаправедні;бойязрадівТвоїмсловом,якеТи наказав,іхочаокомоєгіркоплаче,серцемоєрадіє.

83ІСарапоклаласвоюголовунагрудиоднієїзісвоїх служниць,ізаціпеніла,яккамінь

84Післяцьоговонавсталайпочаларозпитувати,аж покинеприйшладоХевронуІрозпиталавонавсіх, когозустріланадорозі,ініхтонемігїйрозповісти,що сталосязїїсином.

85Іприйшлавоназосвоїмислужницямитаслугамидо Кіреат-Арби,щоєХевроном,ізапиталапросвогосина, ізалишиласятам,покипослаладеякихсвоїхслуг шукати,кудипішовАвраамзІсааком;вонипішли шукатийоговдоміСиматаЕвера,інемоглизнайти його,ішукалиповсійземлі,тайоготамнебуло. 86Іось,СатанаприйшовдоСаривподобістарого чоловіка,івінпідійшовіставпереднею,івінсказавїй: Яговоривтобінеправду,боАвраамневбивсвогосина, івіннепомер;іколивонапочулацеслово,їїрадість булатакоюнадзвичайносильноючерезсина,щоїї душавийшлавідрадості;вонапомерлаіприєдналася досвогонароду 87ІколиАвраамзакінчивсвоюслужбу,він повернувсязсиномсвоїмІсаакомдосвоїхюнаків,і

своєї,іплакавнаднею,тайсказав:Матимоя,мати моя,яктименепокинула,ікудитипішла?О,як,якти менепокинула!

90АвраамтаІсакдужеплакали,івсіїхніслуги плакализнимичерезСарру,івониголосилизанею великиміважкимсумом

РОЗДІЛ24

1ІбуложиттяСаристодвадцятьсімлітІпомерла СарраІвставАвраамвідобличчясвоєїпомерлої,щоб знайтимісцядляпохованнясвоєїжінкиСарриІпішов він,іпромовивдосинівХетових,мешканцівтогокраю, кажучи:

2Яприходькотазахожийувасувашійземлі;дайте меніувласністьмісцедляпохованняувашійземлі, щобямігпоховатимогонебіжчикапередімною

3ІсказалисиниХетовідоАвраама:Осьземляперед тобою,увибраномузнашихгробівпоховайсвою небіжчицю,боніхтонезаборонитьтобіпоховатитвою небіжчицю

4ІсказавїмАвраам:Якщовизгоднінаце,тойдітьі благайтезаменедоЕфрона,синаЗохарового,щобвін віддавменіпечеруМахпелу,щонакінційогополя,ія куплюїївньогозаскількизабажає.

5ІосівЕфронсередсинівХетовихВонипішлий покликалийогоІприйшоввіндоАвраамаІсказав ЕфронАвраамові:«Осьусе,щотипросиш,твійраб зробить»Авраамвідказав:«Ні,алепечерутаполе,що євтебе,якуплюзатвоюціну,щобвонобулотобі власністюдляпохованнянавіки».

6ІвідповівЕфронісказав:«Осьполетапечераперед тобою,дай,щозабажаєш»Авраамжесказав:«Тільки заповнуцінукуплюяцезтвоєїрукитазрукитих,хто входитьубрамутвогоміста,тазрукипотомстватвого навіки»

7ІпочувцеЕфронтавсійогобрати,ізваживАвраам ЕфроновічотиристашекелівсрібланарукиЕфроната нарукивсіхйогобратів;іАвраамзаписавцюугоду,і записавїї,ізасвідчивїїпередчотирмасвідками.

8Аосьіменасвідків:Аміґал,синАвішнихіттеянина, Адіхором,синАшунахахівеянина,Авдон,синАхірама гомереянина,Бакділ,синАбудішасідонеянина.

9ІвзявАвраамкнигукупівлі,іпоклавїїдосвоїх скарбницьІосьслова,якіАвраамнаписавукнизі,а саме:

10Щопечератаполе,щоАвраамкупиввідЕфрона хіттеянинатавідйогопотомства,івідтих,хто виходитьзйогоміста,івідїхньогопотомстванавіки, будутькупленимдляАврааматадляйогопотомствата длятих,хтовиходитьзйогостегон,наволодіннягробу навіки;івінпоставивнатомупечаткутазасвідчивце зісвідками

11Іполе,іпечера,щобулананьому,івсетемісце булизакріпленізаАвраамомтазайогопотомствомпо ньому,відсинівХетових;осьвононавпротиМамрев Хевроні,щовземліХанаанській.

12ІпотомуАвраампоховавтамсвоюжінкуСарру,і темісцетавсяйогомежасталиАвраамовітайого потомствувласністюдляпоховання.

13ІАвраампоховавСарузпишністю,якцероблять підчаспохованняцарів,іпоховалиїївдужегарному тагарномуодязі

14АбіляїїносилокбувСим,йогосиниЕверта Авімелех,атакожАнар,АшколтаМамре,івсі вельможікраюйшлизаїїносилками

15АднівСаррибулостодвадцятьсімліт,івона померла.Авраамзробиввеликутатяжкужалобу,ісім дніввиконувавобрядижалоби

16ІвсімешканцітієїземлівтішалиАврааматаІсаака, синайого,черезСарру

17Аколиминулидніїхньоїжалоби,Авраамвідпустив свогосинаІсаака,ітойпішовдодомуСиматаЕвера, щобнавчитисяГосподніхшляхівтаЙогонастановІ Авраампробувтамтрироки 18ТогочасувставАвраамтавсійогослуги,івони пішли,тайповернулисядодому,доБеер-Шеви АвраамжетавсійогослугизалишилисявБеер-Шеві 19ІпомертогорокуАвімелех,царфилистимський; йомубулостодев'яностотрироки,коливінпомерІ пішовАвраамзосвоїмнародомдокраюфилистимлян Івтішиливонивесьдімйоготавсіхслугйого,апотім вінповернувсятапішовдодому

20ІсталосяпосмертіАвімелеха,щогерарські мешканцівзялийогосинаБенмаліха,якомубулолише дванадцятьроків,іпоклалийогозамістьбатькайого 21Іназвалийогоім'ямАвімелех,наім'яйогобатька, ботакбуловнихузвичаївГерарі.Ізацарював АвімелехзамістьАвімелеха,батькасвого,ісівнайого троні

22ІпомерЛот,синГаранів,тимиднями,натридцять дев'ятомуроціжиттяІсаакаУсіхднів,щопроживЛот, булостосороклітІпомервін

23АоцедітиЛота,щонародилисяйомувідйогодочок: ім'ястаршійМоав,аім'ядругійБенамі

24ІпішлидвасиниЛота,івзялисобіжінокізземлі Ханаанської,іпородилиїмдітей.АсиниМоава:Ед, Майон,ТарсіКанвіл,четверосинів,вонибатькисинів Моавааждоцьогодня

25ІвсіродиниЛотовихдітейпішлижитискрізь,де траплялися,бовониплодилисятадуже розмножувалися

26Івонипішлитазбудувалисобіміставкраї,дежили, іназвалиіменаміст,якізбудували,своїмивласними іменами

27ІпомерНахор,синТераха,братАвраамів,утідні, насороковомуроціжиттяІсаакаАвсіхднівНахора булостосімдесятдвароки.Іпомервін,ібув похованийуХарані

28ІколиАвраампочув,щойогобратпомер,віндуже засумувавібагатоднівсумувавзасвоїмбратом 29ІпокликавАвраамЕліезера,свогоголовногослугу, щобвіндавйомунаказищодосвогодомуІприйшов

30ІсказавйомуАвраам:Осьястарий,незнаюдня

нацемісце,ісказавмені:«Нащадкамтвоїмдамцю землюуспадокнавіки»,ВінпошлеСвогоангела передтобою,івчинитьтвоюдорогущасливою,щобти взявжінкудлямогосиназмоєїродинитаздомумого батька.

32ІвідповіврабАврааму,пановісвоєму,тайсказав: Осьяйдудомісцятвогонародження,додомубатька твого,івізьмузвідтижінкудлясинатвого.Алеякщо жінканезахочейтизамноюдоцієїземлі,чизаберуя синатвогоназаддоземлітвогонародження?

33Авраамжесказавйому:Стережися,щобне повертатисюдимогосина,боГосподь,передлицем якогояходив,пошлеСвогоангелапередтобоюі влаштуєтвоюдорогущасливою

34ІзробивЕліезер,якнаказавйомуАвраам,іЕліезер поклявсяАврааму,своємупану,щодоцієїсправи.І вставЕліезер,івзявдесятьверблюдівзверблюдів свогопана,ідесятьчоловіківзрабівсвогопана,і всталивони,іпішлидоХарану,містаАвраамата Нахора,щобпривестидружинудляІсаака,сина АвраамаАпокивонибуливідсутні,Авраампославдо домуСематаЕвера,івонипривелизвідтийогосина Ісаака

35ІповернувсяІсакдодомусвогобатькавБеер-Шеву, аЕліезертайоголюдиприйшлидоХарану;івони зупинилисявмістібіляводопою,івінзмусивсвоїх верблюдівстатинавколішкибіляводи,івони залишилисятам.

36ІпомоливсяЕліезер,рабАвраама,тайсказав:Боже Авраама,могопана,пошлименісьогодніщасливу дорогутазробимилістьмоємупанові,щобТисьогодні вибравжінкудлясинамогопаназйогородини

37ІпочувГосподьголосЕліезеразарадиАвраама, рабаСвого,івипадковозустрівдочкуБетуїла,сина Мілки,дружиниНахора,братаАвраамовогоІ прийшовЕліезердоїїдому

38ІЕліезеррозповівїмусісвоїтурботи,іщовінслуга Авраама,івонидужезраділийому

39ІвсівониблагословилиГоспода,щозробивце,і далийомуРевекку,дочкуБетуїла,задружинудля Ісаака

40Амолодажінкабуладужегарноїнавигляд,вона буладівою,аРебекцібулотодідесятьроків.

41ІвлаштувалиБетуїл,Лавантайогодітибенкеттієї ночі,аЕліезертайоголюдиприйшли,їли,пилитатієї ночівеселилисятам.

42ІвставЕліезервранці,вінталюди,щобулизним,і покликавувесьдімБетуїла,кажучи:Відпустітьмене,і яможупітидосвогопанаІвонивстали,івідпустили РевеккутаїїнянькуДевору,дочкуУца,ідалиїйсрібло тазолото,рабівтаслужниць,іпоблагословилиїї

43ІвідпустиливониЕліезеразйоголюдьми;аслуги взялиРевекку,івінпішовіповернувсядосвогопана доземліХанаанської

44ІвзявІсаакРевекку,івонасталайомузажінку,івін увівїїдонамету

45ІбулоІсааковісорокліт,коливінузявсобіза дружинуРевекку,дочкудядькасвогоБетуїла

1Істалосятогочасу,щоАвраамзновувзявсобіжінку встаростісвоїй,аім'яїйбулоКетура,зземлі Ханаанської

2ІвонапородилайомуЗімрана,Йокшана,Медана, Мідіяна,ІшбакатаШуаха,шістьохсинів.Асини Зімрана:Авіхен,МоліхтаНарім

3АсиниЙокшана:ШеватаДедан,асиниМедана: Аміда,Йоав,Ґохі,ЄлисейтаНотах;асиниМідіяна: Ефа,Ефер,Ханох,АвідатаЕлдаа

4АсиниІшбакабули:Макіро,БейодуатаТатор

5АсиниШуаха:Білдад,Мамдад,МунантаМеван;усі вониродинисинівКетури,ханаанеянки,якихвона породилаАвраамовієврею.

6ІАвраамвідпустивусіхцих,ідавїмдари,івони пішливідсинайогоІсаака,щобжититам,дезнайдуть місце.

7Івсіціпішлинагорунасхід,ізбудувалисобішість міст,іживутьунихаждоцьогодня

8АлесиниШевитаДедана,синиЙокшана,зїхніми дітьминежилизбратамисвоїмивмістахсвоїх,а мандрувалийтаборуваливкраїнахіпустиняхаждо цьогодня.

9ІпішлисиниМідіяна,синаАвраама,насхідземлі Куш,ізнайшлитамвеликудолинуусхіднійкраїні,і осілитам,ізбудувалимісто,іоселилисявньому,це земляМідіянідонині

10ІосівсяМідіянумісті,якевінзбудував,вініп'ятеро йогосинів,івсе,щоналежалойому.

11АоцеіменасинівМідіяна,заїхнімиіменамивїхніх містах:Ефа,Ефер,Ханох,АвідатаЕлдаа 12АсиниЕфи:Метах,Мешар,АвітаЦануа,асини Ефера:Ефрон,Цур,АлірунтаМедін,асиниХаноха: Реуел,Рекем,Азі,АльйошувтаАлад

13АсиниАвідибули:Хур,Мелуд,Керурі,Молхі;а синиЕлдаа:Мікер,Рева,МалхіятаҐавол;цеімена мідіянцівзаїхнімиродами;апотімродимідіянців поширилисяповсійземлімідіянській.

14АоцеродовідІзмаїла,синаАвраама,якого породилаАгар,служницяСари,Авраамові

15ІвзявІзмаїлжінкузєгипетськогокраю,аім'яїй булоРіва,цежМеріва

16АРівапородилаІзмаїлуНевайота,Кедара,Адбеела, МівсаматаїхнюсеструБосмат.

17ІпокинувІзмаїлсвоюжінкуРиву,івонапішлавід нього,іповернуласядоЄгипту,додомусвогобатька,і жилатам,бобулавонадужепоганавочахІзмаїлатав очахйогобатькаАвраама

18ІвзявІзмаїлжінкузземліХанаанської,аім'яїй булоМалхут,івонапородилайомуНішму,Думу, Масу,Хадада,Тему,Єтура,НафішатаКедму 19ЦесиниІзмаїла,іцеїхніімена:дванадцятькнязівза їхніминародами.ІрозійшлисяродиниІзмаїла.Ізмаїл

22АосьіменасинівНевайота,первісткаІзмаїла:Менд, Сенд,Майон;асиниКедара:Аліон,Кезем,Хамадта Ілі

23АсиниАдбеїла:ХамадтаЯвін;асиниМівсама: Овадія,ЕведмелехтаЄуш;церодинисинівРіви,жінки Ізмаїла

24АсиниМішми,синаІзмаїла:Шамуа,Захаріонта Овед;асиниДуми:Кецед,Ілі,МахмадтаАмед.

25АсиниМаси:Мелон,МулатаЕвідадон;асини Хадада:Азур,МінцартаЕведмелех;асиниТеми:Сеїр, СадонтаЯкол

26АсиниЄтура:Меріт,Яїш,АльотаПахот;асини Нафіша:Евед-Тамед,АвіясафтаМір;асиниКедми: Каліп,ТахтітаОмір;цебулисиниМалхут,жінки Ізмаїла,заїхнімиродами

27УсіцеродиниІзмаїлазаїхніминащадками,івони жиливтихкраях,дезбудувалисобіміста,ітаквони живутьаждоцьогодня

28АРевекка,дочкаБетуїла,жінкаІсаака,сина Авраамового,буланепліднавтідні,немалавонадітей ІживІсаакзбатькомсвоїмуземліХанаанській,і ГосподьбувзІсааком.ІпомерАрпахшад,синСима, синаНоєвого,втідні,насороквосьмомуроціжиття ІсаакаАвсіхднів,щопроживАрпахшад,було чотиристатридцятьвісімліт.Іпомервін.

РОЗДІЛ26

1Анап'ятдесятидев'ятомуроціжиттяІсаака,сина Авраамового,йогожінкаРевеккабулащенепліднавті дні.

2ІсказалаРевеккаІсаакові:«Правда,панемій,що матитвояСарабуланеплідназасвоїхднів,ажпоки панмійАвраам,батькотвій,непомоливсязанеї,івона завагітнілавіднього»

3Атеперустань,помолисяйтидоБога,іВінпочує молитвутвоютазгадаєнасуСвоїймилості.

4ІвідповівІсаксвоїйжінціРебекці,кажучи:Авраам ужемоливсязаменедоБога,щоброзмножитийого потомство,томутеперцябезплідністьперейдедонас відтебе

5ІсказалайомуРевекка:«Алевстаньітитепер,і помолися,щобГосподьпочувмолитвутвоюідавмені дітей»ІпослухавІсаакслівсвоєїжінкиІвставІсаак тайогожінка,іпішлидоземліМорія,щобтам молитисяташукатиГоспода.Іколивониприйшлидо тогомісця,ІсаакуставіпомоливсяГосподузасвою жінку,бовонабуланеплідна. 6ІсказавІсак:Господи,Боженебайземлі,Твоя добротатамилосердясповненіземлею,Ти,щовзяв могобатьказдомуйогобатькатазмісцяйого народження,іпривівйогодоцієїземлі,ісказавйому: «ТвоємупотомствудамЯцюземлю»Тиобіцявйому тапроголосивйому:«Ярозмножутвоєпотомство,як зорінебеснітаякпісокморський»Нехайтепер справдятьсятвоїслова,якітиговоривмоємубатькові 7БоТиГосподь,Богнаш,нашіочізверненідоТебе, щобдатинамнасіннялюдське,якТиобіцявнам,боТи Господь,Богнаш,інашіочізверненідоТебеєдиного 8ІпочувГосподьмолитвуІсаака,синаАвраамового,і Господьумоливйого,ізавагітнілайогожінкаРевекка

9Априблизночерезсіммісяцівдітипочалиборотисяв їївнучині,іїйсталодужеболячечерезних,івона

10Ісказалавонаїм:«Чомуясамасередусіхжінок,що булиназемлі?»ІпішлавонадокраюМорія,щоб звернутисядоГосподачерезце;іпішлавонадоСема таЕвера,синайого,щобзапитатиїхпроце,іщобвони звернулисядоГосподащодонеї

11ІвонатакожпопросилаАвраамашукатитазапитати Господапровсе,щознеюсталося

12ІвсівонипиталиГосподапроцюсправу,іпринесли їйслововідГоспода,тайсказалиїй:Двоєдітейутвоїй утробі,ідванародивийдутьзних,іодиннародбуде сильнішийзаінший,ібільшийслужитимеменшому. 13Аколивиповнилисядніїїпологів,вонавпалана коліна,іосьблизнюкивутробіїї,якГосподьсказавїй 14Івийшовперший,увесьчервоний,якволохатий одяг,іввесьнародтієїземліназвавйогоІсав,кажучи: Цейставповноціннимвідутроби

15Апотімприйшовйогобрат,ірукайогосхопиласяза п'ятуІсава,томуйназвалийомуім'яЯків

16АІсаак,синАвраама,мавшістдесятліт,коли породивїх.

17Івирослихлопцідоп'ятнадцятироків,івони потрапилидолюдськогосуспільстваІсавбувчоловік хитрийтаобманливий,івправниймисливецьуполі,а Яківбувчоловікбездоганнийтамудрий,живу наметах,пасотаританавчавсянастановГосподата заповідейбатькасвоготаматерісвого.

18ІживІсактадітийогодомузАвраамом,батьком його,уземліХанаанській,якнаказавїмБог

19ІпішовІзмаїл,синАвраама,здітьмисвоїмитавсім, щобулодоних,іповернулисявонизвідтидокраю Хавіла,іоселилисятам

20ІвсідітиАвраамовихналожницьпішлижитив землюсхідну,боАвраамвідіславїхвідсвогосина,і давїмподарунки,івонипішли

21ІАвраамвіддавусе,щомав,синовісвоємуІсааку,і такожвіддавйомувсісвоїскарби

22Інаказаввінйому,кажучи:Хібатинезнаєшіне розумієш,щоГосподьєБогнанебійназемлі,інемає іншого,крімНього?

23ІцеВінзабравменездомумогобатька,змісця могонародження,ідавменівсірадощіназемлі;Він визволивменевідпорадинечестивих,бонаНьогоя покладався.

24ІВінпривівмененацемісце,іВінвизволивменез Ур-Касдіму,іВінсказавмені:«НащадкамтвоїмЯдам усіціземлі,івониуспадкуютьїх,колибудуть дотримуватисяМоїхзаповідей,МоїхпостановтаМоїх законів,якіЯнаказавтобі,іякіЯнакажуїм» 25Атепер,синумій,послухаймогоголосуй дотримуйсязаповідейГоспода,Богатвого,щоятобі

дотримуйсявсього,щоятобінаказав,іневідступай відзаповідейБогатвого,інеслужинікому,крімНього, щобдобребулотобітапотомствутвоємупіслятебе

27Інавчайдітейсвоїхтапотомствасвогонастановам ГосподнімтаЙогозаповідям,інавчайїхправедної дороги,якоювонимаютьйти,щобдобребулоїм навіки

28ІвідповівІсакбатьковісвоємутайсказавйому:Що наказавменіГосподьмій,тезроблю,іневідступлювід заповідейГоспода,Богамого,будудотримуватися всього,щоВінменінаказавІпоблагословивАвраам синасвогоІсаака,атакождітейсвоїх;інавчивАвраам ЯкованастановамГосподнімтаЙогошляхам.

29Істалосятогочасу,щопомерАвраам,на п'ятнадцятомуроціжиттяЯковатаІсава,синів Ісакових.УсіхднівАвраамабулостосімдесятп'ятьліт. Іпомервін,іприєднавсядосвоєїродинивстарості, старийтанасиченийжиттямІпоховалийогоІсаакта Ізмаїл,синийого.

30ІколимешканціХанаанупочули,щоАвраампомер, товсівонизісвоїмицарями,князямитавсімасвоїми людьмиприйшлипоховатиАвраама.

31ІвсімешканціземліХаран,івсіродинидому Авраама,івсікнязітавельможі,ісиниАвраамавід наложниць,усівониприйшли,колипочулипросмерть Авраама,івіддячилиАвраамовізадоброту,івтішили Ісаака,синайого,іпоховалиАвраамавпечері,якувін купивуЕфронахіттеянинатайогодітей,щобматиїм місцедляпоховання

32ІвсімешканціХанаану,івсі,хтознавАвраама, оплакувалиАвраамацілийрік,ічоловікийжінки голосилизаним

33Івсімалідіти,івсімешканцітієїземліплакализа Авраамом,боАвраамбувдобрийдовсіхних,ібовін бувправеднийпередБогомілюдьми

34Інеповставчоловік,якийбибоявсяБога,якАвраам, бовінбоявсяБогасвоговідюностісвоєї,іслужив Господеві,іходивусімаЙогодорогамизажиттясвого, віддитинствасвогододнясмертісвоєї

35ІГосподьбувзним,івизволивйоговідпоради Німродатайогонароду,іколивінвоювавзчотирма царямиЕламу,топеремігїх

36ІвінпривівусіхдітейземлідослужінняБогові,і навчавїхшляхівГосподніх,ідавїмпізнатиГоспода

37Івінрозбивгайіпосадивтамвиноградник,ізавжди готувавусвоємунаметіїжутапиттядлятих,хто проходивчерезкрай,щобвонимоглинагодуватисяв йогодомі.

38ІГосподьБогвизволивусюземлючерезАвраама

39ІсталосяпосмертіАвраама,щоБогблагословив йогосинаІсаакатадітеййогоІбувГосподьзІсааком, якбувзйогобатькомАвраамом,боІсакдотримувався всіхГосподніхзаповідей,якнаказавйомуАвраам, йогобатько;вінневідхиливсяніправоруч,ніліворуч відправильноїдороги,якунаказавйомуйогобатько РОЗДІЛ27

1Ісавутойчас,посмертіАвраама,частоходивуполе полювати.

2ІНімрод,царВавилонський,вінжеАмрафел,також частоходивзісвоїмилицарямиполювативполіта прогулюватисязісвоїмилюдьмивпрохолодудня 3ІНімродстеживзаІсавомповсідні,бовсерці НімродаповсіднівиниклазаздрістьдоІсава. 4ІодногодняІсавпішовуполеполювати,ізнайшов Німрода,щойшовпустелеюздвомалюдьмисвоїми 5Івсійоголицарітайогонародбулизнимупустині, алевонивіддалилисявіднього,іпішливіднього різнимишляхаминаполюванняІсавсховавсядля Німрода,ічатувавнаньоговпустині

6АНімродтайоголюди,щобулизним,незналийого, аНімродтайоголюдичастоблукалиполему прохолодудня,щобдізнатися,дейоголюдиполюють уполі

7ІприйшлиНімродтадвоєйоголюдей,щобулизним, намісце,девонибули,колиІсавраптововискочивзі свогосховища,вихопивмеча,поспішивіпобігдо Німродатайвідрубавйомуголову.

8ІвівІсаввідчайдушнийбійздвомачоловіками,що булизНімродом,іколивонигукнулидонього,Ісав повернувсядонихівдаривїхнасмертьсвоїммечем.

9ІвсімогутнілюдиНімрода,якізалишилийого,щоб пітивпустелю,почуликрикздалеку,івонивпізнали голоситихдвохчоловіків,івонипобігли,щоб дізнатисяпричинуцього,колизнайшлисвогоцарята двохчоловіків,якібулизним,щолежалимертвимив пустелі.

10ІколиІсавпобачив,щомогутнівоїниНімрода наближаютьсяздалеку,вінутікітакимчином врятувався;іІсаввзявціннийодягНімрода,який батькоНімродазаповівНімроду,ізадопомогоюякого Німродперемігусюземлю,івінпобігісховавйогоу своємубудинку.

11ІвзявІсавтойодягіпобігдомістачерезлюдей Німрода,іприйшоввіндодомусвогобатька стомленийівиснаженийвідбою,ібувготовий помертивідгоря,колипідійшовдосвогобратаЯкова тасівпередним

12ІсказаввіндосвогобратаЯкова:«Ось,ясьогодні помираю,тожнавіщоменіперворідство?»ІЯківмудро вчинивзІсавомуційсправі,іІсавпродавсвоє перворідствоЯкову,ботакбуловідГоспода.

13ІчасткуІсававпечеріполяМахпела,якуАвраам купиввідсинівХетовихнаволодіннямісцем поховання,ІсавтакожпродавЯкову,аЯківкупивусе цевідсвогобратаІсавазапевнуціну

14ІЯківзаписавусецевкнизі,ізасвідчивцеперед свідками,ізапечатавїї,ікнигазалишиласявруках Якова

15ІколипомерНімрод,синКушів,йоголюдипідняли його,принеслийогозжахоміпоховалийоговйого

16Адні,колиНімродцарювавнаднародомтієїземлі,

їхпіслясмертіНімрода,івсілюдиздомуНімрода булинадовгийчаспоневоленівсімаіншимицарями землі

РОЗДІЛ28

1Істалосязатихднів,посмертіАвраама,тогороку Господьнавіввеликийголодназемлю.Іколилютував голодуземліХанаанській,Ісаакустав,щобпітидо Єгиптучерезголод,якзробивбувйогобатькоАвраам 2Ітієїночіз'явивсяГосподьІсааковітайсказавйому: НейдидоЄгипту,алевстаньійдидоГерару,до Авімелеха,царяфилистимського,ізалишайсятам, покинезакінчитьсяголод

3ІвставІсак,іпішовдоГерару,якнаказавйому Господь,іпробувтамцілийрік.

4ІколиІсакприйшовдоҐерару,людитогокраю побачили,щойогожінкаРебеккабулагарноїнавигляд ІлюдиҐерарузапиталиІсаакапройогожінку.Він сказав:Вонамоясестра,бобоявсясказати,щовона йогожінка,щоблюдитогокраюневбилийогочерез неї.

5ІпішликнязіАвімелеха,іпохвалилицаревітужінку, алевінневідповівїмінезвернувувагинаїхніслова

6Алевінпочув,яквониказали,щоІсааквизнавїї своєюсестрою,томуцарприховавцеприсобі 7ІколиІсакперебувавутійземлітримісяці,Авімелех визирнувувікнойпобачив,ажосьІсакбавитьсяз Ревеккою,своєюжінкою,боІсакживузовнішньому доміцаря,адімІсаакабувнавпротидомуцаря 8ІсказавцарІсаакові:Щоцетинамзробив,сказавши просвоюжінку:Вонамоясестра?Яклегкомігбиодин ізвельможнародупереспатизнею,ітитодінавівби нанаспровину.

9ІсказавІсакАвімелеху:Бобоявсяя,щобнепомерти черезсвоюжінку,томуйсказав:Вонамоясестра 10ТогочасуАвімелехнаказавусімсвоїмкнязямта вельможам,івонивзялиІсаакатаРевекку,йогожінку, тайпривелиїхпередцаря

11Іцарнаказаводягнутиїхукнязівськийодяг,і змуситиїхвозитивулицямиміста,іпроголоситиперед нимиповсійкраїні,кажучи:«Цетойчоловік,ацейого жінка;кожен,хтодоторкнетьсядоцьогочоловікаабо йогожінки,кончепомре»ІповернувсяІсакз дружиноюсвоєюдоцарськогодому,іГосподьбувз Ісааком,івінпродовжувавзвеличуватисяінівчомуне мавнестачі

12ІГосподьзробивтак,щоІсаакзнайшовмилістьв очахАвімелехатавочахусіхйогопідданихАвімелех добреповодивсязІсааком,боАвімелехпам’ятав клятвутазаповіт,щобувміжйогобатькомта Авраамом.

13ІсказавАвімелехІсаакові:«Осьусяземляперед тобою;живитам,детобіздаєтьсязадобре,ажпокине повернешсядосвоєїземлі»ІдавАвімелехІсаакові полятавиноградникитанайкращучастинуҐерарської землі,щобсіяти,жатитаїстиплодиземлі,ажпокине минутьдніголоду

14ІпосіявІсакутійземлі,іотримавтогожроку стократно,іГосподьблагословивйого.

15Ітойчоловікставвеликим,імавотарийчереди,і багаторабів.

16Аколиминулидніголоду,Господьз'явивсяІсаакові тайсказавйому:«Устань,вийдизцьогомісцята повернисядосвоєїземлі,доземліХанаанської».І вставІсаакіповернувсядоХеврону,щовземлі Ханаанській,вінтавсе,щойогоналежало,якнаказав йомуГосподь.

17ІпоцьомупомерШелах,синАрпахшада,тогороку, цевісімнадцятийрікжиттяЯковатаІсава;івсіхднів, якіпроживШелах,булочотиристатридцятьтрироки,і вінпомер

18ТогочасуІсаакпославсвогомолодшогосинаЯкова додомуСематаЕвера,ітойнавчивсянастанов ГосподніхІЯківзалишивсявдоміСематаЕвера тридцятьдвароки.АІсав,братйого,непішов,боне хотівіти,ізалишивсявдомісвогобатькавземлі Ханаанській

19ІІсавпостійнополювавуполі,щобпринести додому,щомігздобути,такробивІсавповсякденно 20АІсавбувчоловікомхитримтаобманливим,що полювавнасерцялюдейтазваблювавїх.Ісавбув хоробримчоловікомуполі,ізчасомпішов,якзавжди, наполювання;ідійшоввінаждополяСеїр,цебто Едом.

21ІвінперебувавуземліСеїр,полюючивполі,рікі чотиримісяці

22ІпобачивтамІсавуземліСеїрдочкуодного ханаанськогочоловіка,аім'яїйЄгудіт,дочкуБеері, синаЕфера,зродівХета,синаХанаанського

23ІвзявїїзажінкуІсав,іприйшовдонеї.Ісавбуввіку сорокаліт,коливзявїїІпривівїїдоХеврону,докраю, демешкавйогобатько,ітамоселився

24Істалосятимиднями,стодесятогорокужиття Ісаака,цебтоп'ятдесятогорокужиттяЯкова,тогороку померСим,синНоїв;Симовібулошістсотроків,коли вінпомер.

25АколипомерСим,Яківповернувсядосвогобатька доХеврону,щовземліХанаанській

26Ап'ятдесятшостогорокужиттяЯковаприйшли людизХарану,іРебекцірозповілипроїїбратаЛавана, синаБетуїла

27БожінкаЛаванабуланепліднавтіднііне народжуваладітей,атакожусійогослужниціне народжувалийомудітей

28ІзгадавГосподьпроАдіну,жінкуЛавана,івона завагітніла,іпородиладочок-близнючокІназвав Лаваніменасвоїхдочок:старшуім'яЛія,амолодшу ім'яРахіль

29ІприйшлитілюдийрозповілипроцеРебекці,і Ребеккадужезраділа,щоГосподьвідвідавїїбратаіщо вньогонародилисядіти.

1ІпостарівІсак,синАвраамів,іставупохиломувіці,і

2ТогочасуІсаакпокликавдосвогосинаІсава,кажучи:

смачнуїжу,іпринесимені,щобяз'їв,щоб благословититебе,першніжпомру,боявжепостаріві посивів

3ІІсавтакізробив;івзявсвоюзброю,івийшовуполе, щобзловитидичину,яквіннаказавйому,щоб принестиїїсвоємубатькові,яквіннаказавйому,щоб благословивйого

4ІпочулаРевеккавсіслова,щоІсаакговоривдоІсава, іпоспішила,іпокликаласинасвогоЯкова,кажучи:Так говоривбатькотвійдобрататвогоІсава,ітакячулаА теперпоспішитазробите,щоятобіскажу

5Устань,ідиждоотаритапринесименідвохгарних козенят,аявізьмусмачнуїжудлятвогобатька,ати принесешсмачнуїжу,щобвінз'їв,першніжтвійбрат повернетьсязполювання,щобтвійбатькоблагословив тебе.

6ІЯківпоспішивізробив,якнаказалайомуматиВін приготувавсмачнустравутапринісїїпередбатька свого,першніжІсавповернувсязполювання.

7ІсказавІсакдоЯкова:Хтоти,синумій?Атой відказав:ЯпервістоктвійІсавЯзробивтак,якти менінаказав.Атеперустань,тайпоїжзмоєїздобичі, щобдушатвояблагословиламене,яктиговоривмені 8ІвставІсак,іїв,іпив,ісерцейогозаспокоїлося,і поблагословиввінЯкова.ІпішовЯківвідбатькасвого. ІяктількиІсакпоблагословивЯкова,ітойпішоввід нього,осьІсавповернувсязполясвогополювання,і вінтакожприготувавсмачнуїжу,іпринісїїбатькові своєму,щобвінз'ївїїтапоблагословивйого

9ІсказавІсаакдоІсава:«Хтожцездобичздобич піймавіпринісменіпередтвоїмприходом,ікогоя благословив?»ІпізнавІсав,щоцезробивйогобрат ЯківІзапаливсягнівІсаванайогобратаЯковазате, щовінтакйомувчинив.

10ІсказавІсав:«ХібажнеслушнойогозватиЯків? Вінбодвічіменевитіснив,забравмоєперворідство,а теперзабравімоєблагословення».ІІсавдужезаплакав. ІколиІсаакпочувголосплачусинасвогоІсава,то сказавІсаакІсаву:«Щожменіробити,синумій?Твій братприйшовхитрістютайзабравтвоє благословення»ІзненавидівІсавЯкова,братасвого, черезблагословення,якедавйомубатькойого,і сильнорозгнівавсянанього.

такам'яним,якнавчивїхбатькоїхній,ібуливони нечестивішізасвогобатька 15Івониходилизазлимибажаннямисвоїхсердець,і приносилижертвитапалилиладанВаалам,іІсаакта Ревеккавтомилисявідних 16ІсказалаРевекка:Менінабридложиттячерездочок ХетовихЯкщоЯківвізьмежінкуздочокХетових,як ці,щоздочоктогокраю,тоякажкористьменізжиття? 17ІзатихднівАда,жінкаІсава,завагітнілайпородила йомусинаІназвавІсавім'ясинові,щонародивсяв нього:Еліфаз.Ісавовібулошістдесятп'ятьліт,коли вонапородилайого

18ІпомерІзмаїл,синАвраама,тимиднями,на шістдесятичетвертомуроціжиттяЯкова.Авсіхднів ІзмаїлабулостотридцятьсімлітІпомервін 19ІколиІсакпочув,щоІзмаїлпомер,віноплакував його,іІсакоплакувавйогобагатоднів.

20Істалосяпочотирнадцятироках,якЯківпроживав удоміЕвера,Яківзабажавпобачитисвогобатьката матір.ІприйшовЯківдодомусвогобатькатаматері доХевронуАІсавтимиднямизабув,щоЯківзробив йому,забравшивідньогоблагословеннятимиднями 21ІколиІсавпобачивЯкова,щойшовдобатькасвого йматерісвого,тозгадав,щоЯківзробивйому,ідуже розгнівавсянанього,ішукав,щобубитийого 22ІбувІсак,синАвраамів,старийіпохилоговіку.І сказавІсав:«Осьнаближаєтьсячассмертібатькамого Коливінпомре,явб'юЯкова,братамого»

23ІрозповілипроцеРебекці,івонапоспішила, послалайпокликалаЯкова,синасвого,ісказалайому: Устань,ідитавтікайдоХаранудобратамогоЛавана,і залишайсятамдеякийчас,покиневщухнегнівтвого братавідтебе,ітодітиповернешся 24ІпокликавІсакЯкова,тайсказавйому:Небери собіжінкиздочокханаанських,ботакнаказавнам Авраам,батьконаш,засловомГоспода,якеВін наказавйому,кажучи:НащадкамтвоїмдамЯцю землю.ЯкщосинитвоїдотримуватимутьсяМого заповіту,якийЯсклавізтобою,тойЯвиконаюдля синівтвоїхте,щоЯговоривтобі,інезалишуїх 25Атепер,синумій,послухаймогоголосущодо всього,щоятобінакажу,інеберижінкиз-поміж дочокханаанських.Устань,ідидоХарану,додому Бетуїла,батькаматерітвоєї,івізьмисобізвідтижінкуз дочокЛавана,братаматерітвоєї

26Тожстережися,щобнезабутиГоспода,Богатвого, тавсіЙогодорогивземлі,кудитийдеш,іщобне зв'язавсязнародамитієїземлі,інегнавсязамарнотою, інепокинувГоспода,Богатвого

27Аколиприйдешдокраю,щобслужититам

11ІЯківдужебоявсясвогобратаІсава,івставвін,і втікдодомуЕвера,синаСимового,ісховавсятам черезсвогобрата.АЯковубулошістдесяттрироки, коливінвийшовізземліХанаанської,зХевронуІ переховувавсяЯківудоміЕверачотирнадцятьроків черезсвогобратаІсава,ітамвіннавчавсяГосподніх шляхівтаЙогозаповідей 12ІколиІсавпобачив,щоЯківутіківтіквіднього,і щоЯківхитроздобувблагословення,тоІсавдуже засмутився,ірозгнівавсянасвогобатькатаматір;івін такожустав,івзявсвоюжінку,іпішоввідсвогобатька таматерідоземліСеїр,івінживтам;іпобачивтам Ісавжінкуз-поміждочокХета,наім'яякоїбулоБосмат, дочкаЕлонаХеттеянина,івзявїїзадружину,окрім своєїпершоїдружини,іназвавїїім'ямАда,кажучи,що благословеннятимчасомминуловіднього 13ІживІсавуземліСеїршістьмісяців,небачачи свогобатькатаматеріАпотімІсавузявсвоїхжінок,і встав,іповернувсядоземліХанаанськоїІсавпоселив

29ІнехайБогдастьтобітапотомствутвоєму благословеннябатькатвогоАвраама,інехайзробить тебеплодовитимірозмножитьтебе,інехайтистанеш численнимнародомуземлі,кудитийдеш,інехайБог повернетебедоцієїземлі,землі,депроживавтвій батько,здітьмитазвеликимбагатством,зрадістютаз насолодою

30ІскінчивІсакнаказуватиЯковутаблагословляти його,ідавйомубагатодарів,разомізсрібломта золотом,івідпустивйогоІпослухавЯківбатькасвого таматірсвою,іпоцілувавїх,івстав,іпішовдоПадану арамейськогоАЯковубулосімдесятсімліт,коливін вийшовізземліханаанськоїзБеер-Шеви.

31ІпішовЯків,щобітидоХарану,тоІсавпокликав свогосинаЕліфаза,ітаємносказавйому,кажучи:А тепершвидше,візьмимечасвоговрукусвою,тай переслідуйЯкова,іперейдийогодорогою,ічатуйна нього,івбиййогомечемсвоїмнаоднійзгір,івізьми все,щойомуналежить,іповернися.

32АЕліфаз,синІсава,бувчоловікспритнийта вправнийустрільбізлука,якнавчивйогобатько,ібув вінвідомиммисливцемуполітахоробримчоловіком.

33ІзробивЕліфаз,якнаказавйомубатькоЕліфазу булотодітринадцятьроківІвставЕліфаз,іпішов,і взявізсобоюдесятьохбратівсвоєїматері,тай погнавсязаЯковом

34ІвінпильностеживзаЯковом,ічатувавнаньогона межіХанаанськогокраюнавпротимістаСихем.

35ІЯківпобачивЕліфазатайоголюдей,щоженеться занимІЯківзупинивсянамісці,кудийшов,щоб дізнатися,щоцетаке,бовіннезнавцієїречі.ІЕліфаз вихопивсвогомеча,івінпішовнаступати,вінтайого люди,доЯковаІЯківсказавїм:Щовамтаке,щови прийшлисюди,іщоцеозначає,щовиженетесьз вашимимечами?

36ІпідійшовЕліфаздоЯкова,ітойвідповівісказав йому:Такнаказавменімійбатько,томуяневідступлю віднаказів,якідавменімійбатькоІколиЯківпобачив, щоІсавговоривдоЕліфазазастосуватисилу,тоЯків підійшовіблагавЕліфазатайоголюдей,кажучийому: 37Дивисьнавсе,щомаюя,іщодалименімійбатько тамати,візьмицедосебетайдивідмене,іневбивай мене,інехайцебудетобізарахованозаправедність.

38ІГосподьдавЯковузнайтимилістьвочахЕліфаза, синаІсава,тайоголюдейІвонипослухалиголосу Якова,іневбилийого.АЕліфазтайоголюдизабрали все,щоналежалоЯкову,разомзісрібломтазолотом, щовінпринісізсобоюзБеер-Шеви;незалишилийому нічого

39ІпішоввідньогоЕліфазтайоголюди,і повернулисядоІсавадоБеер-Шеви,ірозповілийому все,щосталосязнимизЯковом,івіддалийомувсе, щозабраливЯкова

40ІрозгнівавсяІсавнаЕліфаза,синасвого,тана людейсвоїх,щобулизним,бовониневбилиЯкова 41ІвонивідповілитайсказалиІсаву:«Зате,щоЯків благавнасуційсправіневбиватийого,ми змилосердилисянадним,імивзяливсе,щобулойого, іпринеслитобіІсавузявусесріблотазолото,що ЕліфаззабравуЯкова,ісховавїхусвоємудомі».

42ІпобачивІсав,щоІсаакпоблагословивЯковай наказавйому,кажучи:Неберижінкиздочок ханаанських,іщодочкиханаанськіпоганівочах ІсаакатаРевеки,

43ПотімвінпішовдодомусвогодядькаІзмаїла,і, крімстаршихсвоїхдружин,взявсобізадружину Махлат,дочкуІзмаїла,сеструНевайота

РОЗДІЛ30

1ІЯківвирушивудорогусвоюдоХарану,ідійшоввін догориМорія,іпереночувавтамусюнічбіляміста Луз.Із'явивсятамГосподьЯковутієїночітайсказав йому:ЯГосподь,БогАвраама,іБогІсаака,батька твогоКрай,наякомутилежиш,Ядамтобіта потомствутвоєму.

2ІосьЯзтобою,ібудуберегтитебескрізь,кудити підеш,ірозмножупотомствотвоє,немовзорінанебі,і зроблютак,щовсіворогитвоїпопадаютьпередтобою; іколивонивоюватимутьзтобою,тонепереможуть тебе,іЯповернутебедоцієїземлізрадістю,здітьми тазвеликимбагатством.

3ІпрокинувсяЯківвідснусвого,ідужезрадів видінню,якебачив,іназвавтемісцеБет-Ел

4ІЯківуставзтогомісцядужерадісний,іколивін ішов,ногийогосталилегкимивідрадостіІвінпішов звідтидоземлідітейСходу,іповернувсядоХарану,і сівбіляпастушоїкриниці.

5Ізнайшоввінтамлюдей,щойшлизХаранупасти своїотариІрозпитавїхЯків,івонисказали:Миз Харану.

6Ісказаввінїм:ЧизнаєтевиЛавана,синаНахора?А вонивідказали:Мизнаємойого,аосьідеРахіль,дочка його,пастиотарубатькасвого.

7Коливінщерозмовлявзними,прийшлаРахіль, дочкаЛавана,пастиовецьсвогобатька,бовонабула пастухом.

8ІпобачивЯківРахіль,дочкуЛавана,братаматері своєї,топобіг,поцілувавїї,іпіднявголоссвійі заплакав.

9ІЯківрозповівРахілі,щовінсинРевеки,сестриїї батькаРахільпобіглайрозповілабатьковісвоємуА Яківпродовжувавплакати,бонемавнічогозсобою, щобпринестидодомуЛавана

10ІпочувЛаван,щоприйшовЯків,синйогосестри,то побіг,поцілувавйого,обійнявйого,увівйогододому тадавйомухліба,івінїв

11ІЯківрозповівЛавану,щозробивйомуІсав,брат його,іщозробивйомусинйогоЕліфазудорозі

12ІЯківживудоміЛаванаодинмісяць,іЯківївта пивудоміЛаванаАпотімЛавансказавЯкову:Скажи мені,якабудетвоязаплата,бояктиможешслужити менідаремно?

13АвЛавананебулосинів,атількидочки,аіншійого

14ІсказавЯківЛавану:Яслужитимутобісімлітза Рахіль,молодшудочкутвою.ІЛаванпогодився,іЯків служивЛаванусімлітзадочкусвоюРахіль

15АдругогорокуЯковогоперебуваннявХарані, цебтосімдесятидев'ятогорокужиттяЯкова,тогороку померЕвер,синСимів;йомубулочотиристашістдесят чотирироки,коливінпомер 16ІпочувЯків,щоЕверпомер,ідужезасмутився,і голосивісумувавзанимбагатоднів 17АтретьогорокуЯківовогоперебуваннявХарані породилайомуБосмат,дочкаІзмаїла,жінкаІсава,сина, іІсавназвавйомуім'яРеуел

18АчетвертогорокуперебуванняЯковавдоміЛавана відвідавГосподьЛаванаізгадавйогочерезЯкова,і народилисявньогосиниПервістокйогобувБеор, другийАлів,атретійХораш.

19ІдавГосподьЛавановібагатствотаславу,синівта дочок,ітойчоловікдужерозмноживсячерезЯкова 20ІЯківслуживЛавановітимиднямивусякійроботі, вдомітавполі,іблагословенняГосподнєбулона всьому,щоналежалоЛавановівдомітавполі

21Ап'ятогорокупомерлаЄгудит,дочкаБеері,жінка Ісава,вземліХанаанській,інебуловнеїсинів,а тількидочки

22Аосьіменаїїдочок,якихвонапородилаІсаву:ім'я старшоїМарзіт,аім'ямолодшоїПуїт

23АколиЄгудитпомер,ІсавуставіпішовдоСеїру полювативполі,якзавжди.ІІсавживуземліСеїр довгийчас

24АшостогорокуІсавузявсобізажінкуАхлібаму, дочкуЗевонахівеянина,зосвоїхдружин,іІсавпривів їїдоХанаанськогокраю

25ААхлівамазавагітнілайпородилаІсавутрьохсинів: Єуша,ЯаланатаКорея.

26ІсталасявтіднівХанаанськомукраїсваркаміж пастухамиІсаватапастухамимешканцівХанаанського краю,бохудобатамайноІсавабулинадточисленні, щобвінмігзалишатисявХанаанськомукраї,вдомі свогобатька,аХанаанськийкрайнемігйоговмістити черезйогохудобу.

27ІпобачивІсав,щопосилюєтьсяйогосварказ мешканцямиХанаанськогокраю,товстав,узявсвоїх жінок,синівідочок,усе,щоналежалойому,худобу, якувінмав,івсемайно,якевіннабувуХанаанському краї,тайпішоввідмешканцівтогокраюдокраюСеїр ІосівІсавтавсе,щоналежалойому,украюСеїр.

28АлечасвідчасуІсавходивбачитисвогобатьката матіруХанаанськомукраї,іодруживсяІсавзхореями, івіддавсвоїхдочоксинамхореянинаСеїра

29ІвіддаввінсвоюстаршудочкуМарзітАні,синові Зебеона,братасвоєїжінки,аПуїтвіддавАзару,синові Білгана,хореянина.ІосівІсавнагорі,вінтайогодіти, івониплодилисятарозмножувалися

2АввечеріприйшовЛавандодому,апотімприйшов тудиЯківзлюдьминабенкеті,іЛаванпогасивусі світильники,щобуливдомі

3ІсказавЯківдоЛавана:«Навіщотиробишнам таке?»АЛаванвідповів:«Такунасзвичайчинитив ційземлі»

4АпотімЛаванузявсвоюдочкуЛію,іпривівїїдо Якова,іприйшовдонеї,аЯківнезнав,щоцеЛія.

5ІдавЛаванЗілпу,своюдочкуЛію,служницюсвою, заслужницю

6Івсілюдинабенкетізнали,щоЛаванзробивЯкову, аленерозповілипроцеЯкову

7ІвсісусідиприйшлитієїночідодомуЯкова,іїли,і пили,івеселилися,ігралипередЛієюнабубнахта танцями,іспівалипередЯковом:Гелеа,Гелеа!

8ІЯківпочувїхніслова,аленезрозумівїхнього значення,боподумав,щотакий,можливо,їхнійзвичай уційземлі

9ІсусідисказалицісловаЯковувночі,івсі світильники,щобуливдомі,Лавантієїночіпогасив 10Авранці,колирозвиднілося,Яківобернувсядо своєїжінки,іпобачив,ажось,цеЛія,щолежалана йоголоніІЯківсказав:«Ось,язнаю,щосусіди говорилиминулоїночі:Гелея!»сказаливони,ая тогонезнав.

11ІпокликавЯківЛаванайсказавйому:Щоцети менізробив?ЯжслуживтобізаРахіль,тожнавіщоти обдуривменейдавменіЛію?

12ІвідповівЛаванЯкову,кажучи:Унаснетак роблять,щобвіддаватимолодшупередстаршоюТож, якщотихочешвзятийїїсестру,візьмиїїсобіна службу,якутибудешслужитименіщесімроків

13ІЯківтакзробив,івзяввінтакожРахільзажінку,і служивЛаванущесімроків.ІприйшовЯківтакождо Рахілі,іпокохавРахільбільше,ніжЛію,іЛавандавїй Білгу,своюслужницю,заслужницю

14ІпобачивГосподь,щоЛіюненавидять,івідкрив Господьїїутробу,івоназавагітніла,іпородилаЯкову чотирьохсинівутідні

15Аосьїхніімена:Рувим,Симеон,ЛевійтаЮда. Післяцьоговонапересталанароджувати

16ІбулаРахільтогочасунеплідна,інемаладітейІ заздрилаРахільсестрісвоїйЛії.ІпобачилаРахіль,що вонаненароджуєдітейЯкову,товзяласвою служницюБілгу,інародилаЯковудвохсинів,Даната Нефталима.

17ІпобачилаЛія,щопересталанароджувати,товзяла такожсвоюслужницюЗілпу,ідалаїїЯковузажінку.І прийшовЯківдоЗілпи,івонапородилаЯковудвох синів,ҐадатаАсира

18ІзновузавагітнілаЛіяйпородилаЯковутими днямидвохсинівтаоднудочку,аосьїхніімена: Іссахар,ЗавулонтасестраїхняДіна 19АРахільбулащенепліднавтідніІмолилася РахільтогочасуГосподу,кажучи:ГосподиБоже, згадайменейвідвідаймене,ботепермійчоловік

1АсьомогорокускінчиласяслужбаЯкова,якувін служивЛавануІЯківсказавЛавану:Дайменімою жінку,бодніслужбимоєївиповнилисяІЛавантакі зробив.ІзібралиЛавантаЯківусіхлюдейтогомісця,і влаштуваливонибенкет

21ІпочувїїБог,івідкривїїутробу,іРахільзавагітніла, іпородиласина,ісказала:Господьзнявзменеганьбу. Іназвалавонаім'яйому:Йосип,кажучи:Нехайдодасть меніГосподьщеодногосина.АЯківбуввіку дев'яностаодногороку,коливонапородилайого. 22ТогочасуРевекка,матиЯкова,послаладоЯкова своюнянькуДевору,дочкуУца,тадвохІсаковихслуг 23ІприйшливонидоЯковадоХаранутайсказали йому:Ревеккапослаланасдотебе,щобтиповернувся додомубатькатвого,доземліХанаанськоїІЯків послухавсяїхутому,щосказалайомуматийого 24Утойчасвиповнилисяіншісімроків,якіЯків служивЛаванузаРахіль,ісамечерезчотирнадцять років,щовінпроживуХарані,ЯківсказавЛавану: «Віддайменімоїхжіноківідпустимене,щобямігпіти досвоєїземлі,боосьмояматипослаладоменезземлі Ханаанської,щобяповернувсядодомумогобатька» 25ІсказавйомуЛаван:Ні,благаютебеЯкщоя знайшовласкувочахтвоїх,незалишаймене.Признач менісвоюплатню,іядамїї,ізалишайсявмене 26ІсказавйомуЯків:Оцедасименізаплату:я сьогодніперейдуповсійотарітвоїйізаберувідних кожнеягнярябе,рябетачорнез-поміжовецьтакіз Якщотизробишменіце,яповернусяібудупасти отарутвою,ібудудоглядатизанею,якспочатку.

27ІЛавантакізробив,іЛаванзабравзотарисвоєївсе, щосказавЯків,ідавйому

28ІЯківвіддавусе,щовінзабравзотариЛавана,у рукисвоїхсинів,іЯківпасрештуотариЛавана

29ІколирабиІсаака,якихвінпославдоЯкова, побачили,щоЯківнехочеповертатисязнимидо Ханаанськогокраюдосвогобатька,товонипішливід ньоготайповернулисядодомудоХанаанськогокраю

30ІДеворазалишиласязЯковомуХарані,іне повернуласявоназІсааковимислугамидо Ханаанськогокраю,іДеворажилаздружинамита дітьмиЯковавХарані.

31ІслуживЯківЛаванущешістьроківАколивівці почалиплодитися,Яківвідлучаввіднихплямистіта рябі,якдомовивсябувзЛаваном.ІробивЯківтаку ЛаванашістьроківІрозмноживсятойчоловікдуже,і вньогобулавеликахудоба,іслужниці,іраби, верблюдитаосли.

32АЯківмавдвістіотарвеликоїрогатоїхудоби,ійого худобабулавеликогорозмірутагарноговигляду,і буладужеплідною,івсіродинисинівлюдських бажалиотриматитрохихудобиЯкова,бовонибули надзвичайнозаможні.

33Ібагатосинівлюдськихприходило,щобвзятиз отариЯкова,іЯківдававїмвівцюзарабачиза служницю,чизаослачизаверблюда,абовсе,чого Яківбажаввідних,вонидавалийому.

34ІЯківздобувбагатство,ічесть,імайнозавдякицим угодамізсинамилюдськими,ісиниЛаваназаздрили йомуційчесті

35ІзплиномчасупочуввінсловасинівЛавана,які казали:Яківзабравусе,щобулонашогобатька,ізтого, щобулонашогобатька,вінздобуввсюцюславу

36ІЯківпобачивобличчяЛаванатайогодітей,іось, вононебулодоньоговтіднітаким,якбулораніше.

37Із'явивсяГосподьЯковупоскінченнішестироківі сказавйому:Устань,вийдизцієїземлітаповернисядо землітвогонародження,іЯбудузтобою

38ІвставЯківтогочасу,іпосадивсвоїхдітей,іжінок, івсе,щобулойому,наверблюдів,івирушивдо ХанаанськогокраюдосвогобатькаІсаака

39АЛаваннезнав,щоЯківпішоввіднього,боЛаван тогоднястриговець.

40ІРахільвкралаідолівсвогобатька,взялаїхі сховаланаверблюді,наякомусиділа,тайпішладалі 41Аосьспосібцихбогохульств:взятипервістка чоловіка,вбитийого,обстригтиволоссязголови,взяти сіль,посолитиголовутапомазатиїїолією,потімвзяти маленькуміднуабозолотутабличкутанаписатинаній ім'я,іпокластитабличкуйомупідязик,івзятиголовуз табличкоюпідязик,іпокластиїївдомі,ізапалити переднеювогнітавклонитисяїй

42Івтойчас,коливонивклоняютьсяйому,воно промовляєдонихувсіхпитаннях,прояківони запитуютьйого,черезсилуімені,написаногонаньому 43Адеякіроблятьїхувигляділюдськихфігуріз золотатасріблаійдутьдонихувідоміїмчаси,і фігуриотримуютьвпливзірокірозповідаютьїмпро майбутнє,ітакимчиномбулизображення,якіРахіль вкралаусвогобатька.

44ІРахільвкралацихідолів,щоналежалиїїбатькові, щобЛаваннедізнавсячерезних,кудипішовЯків

45ІповернувсяЛавандодому,ірозпитавпроЯковата пройогодім,інезнайшовйогоІЛаваншукавсвоїх ідолів,щобдізнатися,кудипішовЯків,інемігїх знайти.Іпішоввіндоіншихідолів,ірозпитавїх,і вонисказалийому,щоЯківутіквідньогододому свогобатька,доземліХанаанської

46ІвставЛаван,івзявсвоїхбратівтавсіхсвоїхслуг,і вийшов,іпогнавсязаЯковом,іназдогнавйогонагорі Гілеад

47ІсказавЛавандоЯкова:Щоцетизробивмені,щоб утіктитаобдуритимене,тавзятимоїхдочоктаїхніх дітейуполон,узятихмечем?

48Ітинедозволивменіпоцілуватиїхівідпуститиз радістю,ітивкравмоїхбогівтайпішов

49АЯківвідповівЛавану,кажучи:Бобоявсяя,щобти незабравуменедочоксвоїхсиломіць.Атеперукого знайдешбогівсвоїх,тойпомре

50ІЛаваншукавідолів,іпереглянувусінаметитаречі Якова,аленезнайшовїх.

51ІсказавЛавандоЯкова:«Мискладемоумовуміж собою,іцебудесвідченнямміжмноютатобою.Якщо тибудешгнобитимоїхдочок,абовізьмешіншихжінок, кріммоїхдочок,тоБогбудесвідкомміжмноюта тобоювційсправі»

52Івзяливоникаміння,ізробиликупу.Лавансказав: ЦякупасвідокміжмноютатобоюТомувінназвав

53ІЯківтаЛаванпринеслижертвунагорі,іїлитам білякупи,іпереночувалинагорівсюнічІвставЛаван

55Івонипоспішили,йпішли,йперейшлидорогою передЯковом,іприйшлиіншоюдорогоюдоземліСеїр.

56ІприйшливонидоІсаватайсказалийому:«Так говоритьтвійбратіродич,браттвоєїматеріЛаван,син Бетуїлів:

57Чичувти,щозробивменіЯків,твійбрат,який прийшовдоменепершимголимінепокритим,ая вийшовйомуназустріч,іпривівйогодосвогодомуз честю,ізробивйоговеликим,ідавйомудвохсвоїх дочокзадружин,атакождвохсвоїхслужниць 58ІблагословивйогоБогчерезмене,івіндуже розмножився,іпородивсинів,дочоктаслужниць 59Уньоготакожвеличезнакількістьотарічеред, верблюдівіослів,атакожсріблатазолотавдосталь;і коливінпобачив,щойогобагатствозбільшилося,він покинувмене,покияпішовстригтисвоїховець,авін уставітаємновтік

60Івінпосадивсвоїхжіноктадітейнаверблюдів,і повівусюсвоюхудобутамайно,якенабувумоїй землі,іпіднявобличчясвоє,щобітидосвогобатька Ісаака,доземліХанаанської

61Івіннедозволивменіцілуватимоїхдочоктаїхніх дітей,івінповівмоїхдочокуполон,захопленихмечем, івінтакожукравмоїхбогів,ісамутік

62АтеперЯзалишивйогонагоріпотокуЯвук,його тавсе,щойомуналежить;йомунічогонебракує

63Якщотихочешпітидонього,тойдитоді,ітамти йогознайдеш,ізможешзробитизним,якбажаєдуша твояІприйшлипосланціЛавана,ірозповілиІсавувсе це

64ІпочувІсавусісловапосланцівЛавана,ісильно запаливсяйогогнівнаЯкова,івінзгадавсвою ненависть,ізапаливсягнівйоговньому

65ІІсавпоспішив,івзявсвоїхдітей,іслуг,ідуші свогодому,шістдесятчоловіка,іпішов,ізібравусіх синівСеїра-хореянинатаїхнійнарод,тристасорок чоловіка,івзявусіхцихчотиристачоловіказ оголенимимечами,іпішовдоЯкова,щобубитийого

66ІІсаврозділивцечислонакількачастин,івзяв шістдесятчоловіківзісвоїхдітейтаслуг,ідушісвого дому,якоднуголову,івіддавїхпідопікусвого старшогосинаЕліфаза

67Арештуголіввінвіддавшістьомсинамхореянина Сеїра,іпоставивкожногочоловіканадйого поколіннямитадітьми

68Івесьцейтабірпішов,якібув,аІсавпішовсеред нихназустрічЯкову,івіншвидковівїх

69ІвирушилипосланціЛаванавідІсава,іпішлидо Ханаанськогокраю,іприйшливонидодомуРевекки, матеріЯковатаІсава

70Ісказалиїй,кажучи:ОсьсинтвійІсавпішовпроти Якова,братасвого,зчотирмасотнямилюдей,бопочув, щотойіде,іпішоввоюватизним,іщобпобитийого,і забративсе,щовньогоє

71ІРевеккапоспішила,іпослаласімдесятдвох чоловіківізрабівІсаковихназустрічЯковунадорозі, босказаласобі:«Можливо,Ісавпочневійнунадорозі, колизустрінейого»

72ІпішлиціпосланцідорогоюназустрічЯкову,і зустрілийогонадорозіпотоку,напротилежномубоці потокуЯвукІЯків,побачившиїх,сказав:Цейтабір

призначенийменівідБогаІЯківназвавім'ятому

73ІпізнавЯківувесьнародсвогобатька,іпоцілувавїх, іобійнявїх,іпішовзними.ІЯківрозпитавїхпро свогобатькатаматір,івонисказали:Знимивсегаразд.

74ІсказалиціпосланцідоЯкова:Ребекка,матитвоя, послаланасдотебе,кажучи:Ячула,синумій,щобрат твійІсаввийшовназустрічтобідорогоюзлюдьмиз синівСеїруХореянина

75Ітому,синумій,послухаймогоголосуіподумай, щозробишзасвоєюпорадою,іколивінприйдедотебе, благаййого,інеговоризнимпоспішно,ідаййому подарунокзтого,щомаєш,ізтого,чимБогобдарував тебе

76Іколивінзапитаєтебепротвоїсправи,нічогоне приховуйвіднього,можливо,вінвідвернесвійгнівна тебе,ітитимсамимврятуєшсвоюдушу,тебеівсе,що тобіналежить,ботвійобов'язокшануватийого,бо вінтвійстаршийбрат.

77ІпочувЯківсловасвоєїматері,щопосланці переказалийому,топіднявЯківголоссвій,гірко заплакавізробивтак,якнаказалайомумати.

РОЗДІЛ32

1ІпославЯківпосланцівдосвогобратаІсавадоземлі Сеїр,іпромовивдоньогословаблагання

2Інаказаввінїм,говорячи:Отакскажетемоємупанові Ісаву:ТакговоритьрабтвійЯків:Нехаймійпанне думає,щоблагословеннябатькамого,якимвін благословивмене,виявилосякориснимдлямене.

3БоявжедвадцятьроківзЛаваном,авінобманював менетадесятьразівзмінювавмоюплату,якужевсе булорозказаномоємупанові.

4ІяслуживЙомувЙогодомідужестаранно,іБог побачивмоєгоре,моюпрацютаділомоїхрук,іВін давменізнайтиблагодатьтаприхильністьуЙогоочах.

5Апотім,черезвеликумилістьідобротуБожу,я набувволів,ослів,худоби,рабівіслужниць

6Атеперяйдудосвоєїземлі,досвогодому,досвого батькатаматері,щовземліХанаанськійІяпослав сповіститипровсецепановімоєму,щобзнайти милістьвочахпанамого,щобвіннедумав,щоя збагативсясамвідсебе,абощоблагословення,яким благословивменемійбатько,принесломенікористь 7ІпішлитіпосланцідоІсава,ізнайшлийогона границіЕдомськогокраю,коливінішовдоЯкова,а чотиристачоловіківізсинівСеїруХореянинастоялиз оголенимимечами

8ІпереповілипосланціЯковаІсавувсіслова,щоЯків

батька,якполонених,якихзабравмеч,несказавши йомупроце.

11ІнетількиЛавануЯківтакзробив,алейменівін такзробив,ідвічіменевитіснив,тожчиямовчатиму?

12Отже,сьогодніявийшовзмоїмитаборами назустрічйому,ізроблюзнимзабажанняммогосерця 13Іповернулисяпосланці,іприйшлидоЯкова,тай сказалийому:Миприйшлидобрататвого,доІсава,і переказалийомувсісловатвоїІвінвідповівнамтак: «Осьвініденазустрічтобізчотирмастамилюдьми»

14Атеперзнайіподумай,щотобіробити,іпомолися Богові,щобВінвизволивтебевіднього

15Іпочуввінсловасвогобрата,щотойговорив посланцямЯкова,тоЯківдужезлякавсятазасмутився

16ІЯківмоливсяГосподу,Богусвоєму,тайсказав: Господи,Божебатьківмоїх,АврааматаІсаака,Ти сказавмені,колиявиходивздомубатькамого,кажучи: 17ЯГосподь,БогбатькатвогоАвраама,іБогІсаака ТобідаюЯцюземлютапотомствотвоєпотобі.Я зроблюпотомствотвоє,якзорінебесні,іти поширишсяначотиристоронинебаІблагословляться втобітавпотомствітвоємувсіплеменаземлі.

18ІТивиконавСвоїслова,ідавменібагатство,дітей тахудобу,якнайглибшебажаннямогосерцядавТи Своємурабові;Тидавменівсе,чогояпросивуТебе, такщоменінічогонебракувало

19Апотімтисказавмені:«Повернисядобатьківсвоїх інабатьківщинусвою,іЯбудущедобречинитиз тобою»

20Атепер,колияприйшов,іТивизволивменевід Лавана,япотраплюдорукІсава,якийуб'ємене,так, разомзматерямимоїхдітей

21Атепер,ГосподиБоже,визволименетакожзруки могобратаІсава,боядужебоюсяйого.

22Аякщовменінемаєправедності,тозробітьїї зарадиАврааматамогобатькаІсаака

23Боязнаю,щозавдякидобрійласцітамилосердюя здобувцебагатство;томублагаюТебесьогодні визволитименеСвоєюдобротоютапочутимене

24ІпереставЯківмолитисядоГоспода,ірозділив людей,щобулизнимзотарамитахудобою,надва табори,івіддавполовинуДамесеку,синовіЕліезера, Авраамовогораба,длятаборузйогодітьми,адругу половинувіддавбратовісвоємуЕліанусу,синові Еліезера,длятаборузйогодітьми

25Інаказаввінїм,кажучи:Тримайтесянавідстаніміж вашимитаборами,інепідходьтенадтоблизькоодин доодного,боколиІсавнаблизитьсядоодноготабору тавб'єйого,тоіншийтабір,щобудедалековіднього, втечевіднього

26ІЯківзалишивсятамтієїночі,іпротягомусієїночі віндававсвоїмслугамнаказищодовійськатасвоїх дітей

27ІпочувГосподьмолитвуЯковатогодня,івизволив ГосподьЯковазрукІсава,братайого

28ІпославГосподьтрьохангелівзнебесних,івони йшлипередІсавоміприйшлидонього.

29ІціангелиявилисяІсавутайогонародові,якдві тисячічоловіків,щоверхинаконях,озброєних усілякимибойовимизнаряддями,івониз'явилисяв

очахІсаватавсіхйоголюдейрозділениминачотири табори,зчотирмавождями.

30Іодинтабірвирушивдалі,ізнайшливониІсава,

Якова.ІцейтабірпобігнаІсаватайогонародіналякав їхІІсавупавзконя,івсійоголюдивідступиливід ньогонатомумісці,бовонидужезлякалися

31Івесьтабіркричавїмуслід,коливонивтікаливід Ісава,авсівоякивідповідали,кажучи:

32ХібамирабиЯкова,рабаБожого,тохтожможе встоятипротинас?ІсказавїмІсав:«Оцежмійпані братЯківвашпан,якогоянебачивужедвадцять років,атепер,колияприйшовпобачитийого,витакзі мноюповодитеся?»

33Івідповілийомуангели,кажучи:«Якживий Господь!ЯкбиЯків,проякоготикажеш,небувтвоїм братом,мибнезалишилинікогозтебетазтвого народу,алетількичерезЯковамиїмнічогоне зробимо».

34ІцейтабірперейшоввідІсаватайоголюдейіпішов гетьІсавтайоголюдивідійшливіднихприблизноза милю,колидругийтабірпідійшовдоньогозусілякою зброєю,івонитакожвчинилизІсавомтайоголюдьми, якпершийтабірвчинивзними

35Іколивонивирушилидалі,щобйти,осьтретій табірпідійшовдонього,івсівонизлякалисяІІсав упавзконяІвесьтабірзакричав,кажучи:«Справді, мирабиЯкова,рабаБожого,іхтоможевстоятиперед нами?»

36ІІсавзновувідповівїм,кажучи:Отже,Яків,мійпан івашпанмійбрат,іядвадцятьроківнебачивйого обличчя,ісьогодні,почувши,щовініде,явийшов сьогодніназустрічйому,ічивитакменічините?

37Івонивідповілийомутайсказалийому:«Якживий Господь!ЯкбиЯківнебувтвоїмбратом,яктиказав,то минезалишилибжодногозалишкувідтебетатвоїх людей.АлечерезЯкова,проякоготикажеш,щовін твійбрат,минебудемовтручатисявтебетатвоїх людей»

38Ітретійтабіртакожвідійшоввідних,івінвсеще продовжувавсвоюдорогузісвоїмилюдьмидоЯкова, количетвертийтабірпідійшовдонього,івонитакож зробилизнимтайоголюдьмите,щозробилиінші.

39ІколиІсавпобачивзло,якечотириангелизаподіяли йомутайоголюдям,віндужезлякавсясвогобрата Яковатапішовйомуназустрічізмиром.

40ІІсавприховувавсвоюненавистьдоЯкова,бо боявсязасвоєжиттячерезбратасвогоЯкова,ібо вважав,щотічотиритабори,наяківіннатрапив,то рабиЯкова

41ІЯківпереночувавтунічзісвоїмислугамивїхніх таборах,івінпостановивзісвоїмислугамидатиІсаву

43Івінрозвівїхусіхудесятьотар,ірозвівкоженрід окремо,іпередавїхурукидесятисвоїмрабам,кожен отарокремо

44Інаказаввінїм,ісказавїм:Тримайтесянавідстані одинвідодного,ізробітьвідстаньміжотарами.Іколи Ісавтаті,щозним,зустрінутьвасізапитаютьвас, кажучи:Чиїви,ікудивийдете,ікомуналежитьусеце передвами,вискажетеїм:МирабиЯкова,імийдемо назустрічІсавузмиромАосьЯківідезанами

45Ате,щопереднами,цедар,посланийЯковом своємубратовіІсаву

46Аколивонискажутьвам:Чомувінзволікаєзтим, щобприйтиназустрічсвоємубратовітапобачитийого обличчя?Товискажетеїм:Вінрадіснойдезанами назустрічсвоємубратовіБовінсказав:Язаспокою йогоподарунком,щойдедонього,апотімпобачуйого обличчя,можливо,вінприймемене 47Іперейшовувесьдарурукахйогослуг,іпішов переднимтогодня,івінночувавтієїночізісвоїми табораминаберезіпотокуЯвукІвставвінпосеред ночі,івзявсвоїхжінок,ісвоїхслужниць,івсе,щобуло його,ітієїночіперейшовїхчерезбрідЯвук.

48Іперейшоввінусесвоємайночерезпотік,іЯків залишивсясам,ізустрівйогочоловік,івінборовсяз нимтієїночіаждосвітанку.Івивихнувсясуглоб стегнаЯковавідборотьбизним

49АнасвітанкутойчоловікзалишивтамЯкова, поблагословивйоготайпішов.ІперейшовЯківпотік насвітанку,іставнастегносвоє

50Ісонцезійшлонадним,коливінперейшовпотік,і вінпідійшовдомісця,депасласяйогохудобатадіти.

51Івонийшлидополудня,апокивонийшли,дар проходивпередними

52ІзвівЯківочісвої,іпобачив,ажосьІсавздалеку, щойшов,азнимбагатолюдей,близькочотирьох сотеньІЯківдужезлякавсясвогобрата

53ІЯківпоспішив,ірозділивдітейсвоїхміжжінками своїмитаслужницямисвоїми,адочкусвоюДіну поклавускринютайпередавїїврукисвоїхслуг

54Івінпройшовпередсвоїмидітьмитажінками,щоб зустрітисвогобрата,івклонивсядоземлі,так,він вклонивсясімразів,ажпокинепідійшовдосвого брата.ІБогдавЯковузнайтимилістьтаприхильність вочахІсаватайоголюдей,боБогпочувмолитву Якова

55ІстрахЯковатажахйогонапавнаІсава,йогобрата, боІсавдужебоявсяЯковачерезте,щоангелиБожі зробилиІсаву,ігнівІсаванаЯковазмінивсянамилість.

56ІпобачивІсав,щоЯківбіжитьдонього,івінтеж побігдонього,обійнявйоготавпавйомунашиюІ воницілувалисятаплакали

57ІдавБогстрахімилістьдоЯковавсерцялюдей,що прийшлизІсавом,івонитакожпоцілувалиЯковата обійнялийого

58АтакожЕліфаз,синІсава,тайогочотирибрати, синиІсава,плакализЯковом,іцілувалийого,і обіймалийого,бострахпередЯковомнапавнаних усіх

59ІзвівІсавочісвої,тайпобачивжінокзїхніми дітьми,синамиЯкова,щойшлизаЯковомі вклонялисяІсавудорогою

60ІсказавІсавдоЯкова:Хтоцізтобою,братемій?Чи дітивонитвої,чирабитвої?АЯківвідповівІсавутай

рабові.

61ІколиЯківрозмовлявзІсавомтайоголюдьми,Ісав побачивувесьтабірісказавЯкову:Звідкивтебевесь цейтабір,щоязустрівйоговчоравночі?АЯків відповів:Щобзнайтимилістьвочахмогопана,цете, щоБогмилостиводавтвоємурабові

62ІприйшовдарпередІсава,іЯківнаполягавнаІсаві, кажучи:Візьмидар,якогояпринісмоємупановіА Ісавсказав:Навіщоменіце?Залишсобіте,щомаєш

63ІсказавЯків:«Мійобов’язокдатитобівсеце,бо япобачивобличчятвоє,щобтийдаліживумирі»

64ІвідмовивсяІсавприйнятидарункаІсказавйому Яків:«Благаютебе,панемій,якщоязнайшовмилістьу очахтвоїх,топриймидарункамогозрукимоєї,боя побачивобличчятвоє,немовобличчябоже,ботибув уподобаниймною».

65ІвзявІсавдарунок,аЯківтакождавІсавусрібло, золототабделій,бодуженаньогонаважився,ітой узявїх.

66ІрозділивІсавхудобу,щобулавтаборі,ідав половинулюдям,щоприйшлизним,бовониприйшли заплату,адругуполовинувіддавурукисвоїхдітей.

67Асрібло,золототабделійвінвіддавурукисвого старшогосинаЕліфазаІсказавІсавдоЯкова: «Залишмосязтобою,імипідемоповолізтобою,аж покитинеприйдешдомене,імижитимемотам разом»

68ІвідповівЯківбратовісвоємутайсказав:Язроблю так,яккажеменімійпан,алемійпанзнає,щодіти ніжні,аотаритахудобазїхнімидитинчатами,щозо мною,йдутьповільно,боякбивонипідулишвидко,то всіпогинулиб,ботизнаєшїхнійтягартаїхнювтому 69Тожнехаймійпанідепопередусвогораба,аяпіду поволізарадидітейтаотари,ажпокинеприйдудо місцямогопана,доСеїру

70ІсказавІсавдоЯкова:«Япоставлюзтобоюдеяких людей,щозомною,щобвонипіклувалисяпротебев дорозітаносилитвійтягар»Вінвідказав:«Навіщо тобіце,панемій,якщотількиязнайдумилістьутвоїх очах?»

71ОсьЯприйдудотебедоСеїру,щобжититамразом, яктисказавІдижтизнародомсвоїм,боЯпідуза тобою.

72ІЯківсказавцеІсаву,щобзабративідсебеІсавата йоголюдей,щобЯківпотіммігпітидодомусвого батька,доземліХанаанської

73ІпослухавІсавголосуЯкова,іповернувсяІсавз чотирмасотнямилюдей,щобулизнимдорогоюдо

2Івінкупивділянкуполя,щотамбуло,відсинів Гамора,народутогокраю,зап'ятьшекелів.

3ІЯківзбудувавтамсобідім,ірозбивтамнамета свого,ізробивкуренідляхудобисвоєї,томуйназвав вінім'ятогомісця:Суккот.

4ІЯківперебувавуСуккотірікішістьмісяців

5Утойчасдеякіжінкизмешканцівтогокраюпішли домістаСихем,щобтанцюватитарадітиздочками мешканцівтогомістаІколивонивийшли,тодіРахіль таЛія,дружиниЯкова,зїхнімиродинамитакожпішли подивитисянарадістьдочокміста

6ІДіна,дочкаЯкова,такожпішлазними,іпобачила дочокміста,івонизалишилисятампередцими дочками,авсілюдимістастоялибіляних,щоб дивитисянаїхнюрадість,івсізнатнілюдимістабули там.

7АСихем,синГамора,князьтогокраю,такожстояв там,щобпобачитиїх

8ІпобачивСихемДіну,дочкуЯкова,щосидитьз матір'юсвоєюпереддочкамимістаІдівчинадуже сподобаласяйомуІвінспитавтамсвоїхдрузівтасвій народ,кажучи:Чияцедочкасидитьміжжінками,якої янезнаювцьомумісті?

9Ісказаливонийому:«ЦесправдідочкаЯкова,сина Ісаакаєврея,якавжедеякийчасживевцьомумісті.А колипочули,щодочкитогокраювиходятьрадіти, вонапішлазматір'юсвоєютаслужницями,щобсісти середних,яктибачиш».

10ІпобачивСихемДіну,дочкуЯкова,і,поглянувши нанеї,душайогопригорнуласядоДіни 11Іпославвін,ісиломіцьзабралиїї.ІприйшлаДінадо домуСихема,івінсиломіцьсхопивїї,ілежавзнею,і зневаживїї,ідужеполюбивїї,іпоселивїївсвоєму домі.

12Іприйшливони,тайрозповілипроцеЯковуІ почувЯків,щоСихемзбезчестивйогодочкуДінуТож Яківпославдванадцятьохсвоїхслуг,щобзабратиДіну здомуСихемаІпішливони,іприйшлидодому Сихема,щобзабратизвідтиДіну

13Іколивониприйшли,Сихемвийшовдонихзі своїмилюдьмитавигнавїхздомусвого,інедозволив їмприйтидоДіниСихемжесидівізДіною,цілувавїї таобіймавпередїхнімиочима.

14ІповернулисярабиЯкова,тайрозповілийому, кажучи:Колимиприйшли,вінтайоголюдипрогнали нас,ітакСихемзробивДінінанашихочах.

15ІЯківзнавтакож,щоСихемзбезчестивйогодочку, алемовчав.Асинийогопаслихудобуйогонаполі.І Яківмовчав,ажпокивонинеповернулися

16Апершніжповернулисясинийогододому,Яків пославдвохслужницьіздочоксвоїхслуг,щобвони доглядалиДінувдоміСихематазалишалисязнею.А Сихемпославтрьохсвоїхприятелівдосвогобатька Гамора,синаКіддекема,синаПереда,кажучи:Візьми меніцюдівчинузажінку 17ІприйшовГамор,синКіддекема,хівеянин,додому свогосинаСихема,ісівпередним.ІсказавГамордо синасвого:Сихеме,чинемаєжінкиміждочкамитвого народу,щотивізьмешєврейськужінку,яканезтвого народу?

18ІсказавйомуСихем:Їїтількивізьмимені,бовона приємнавмоїхочах.ІзробивГаморзасловомсина свого,бобувдужеулюбленийним 19ІвийшовГамордоЯкова,щобпоговоритизним процюсправу.ІвийшоввінздомусвогосинаСихема, першніжприйшовдоЯкова,щобпоговоритизним,аж осьсиниЯковаповернулисязполя,яктількипочули, щозробивСихем,синГаморів.

20Ічоловікидужезасмутилисязасвоюсестру,івсі вониповернулисядодому,розлючені,щедочасу збиранняхудоби

21Іприйшливони,йсілипередсвоїмбатьком,і сказалийому,розлюченігнівом,кажучи:«Напевно, смертьналежитьцьомучоловіковітайогодому,бо Господь,Богусієїземлі,наказавНоєвітайогодітям, щоблюдинанеграбувалатанечинилаперелюбу.Ось Сихеміспустошив,ічинивперелюбізнашоюсестрою, ініхтозусіхлюдеймістанепромовивдоньогоні слова».

22Тижзнаєшірозумієш,щоСихему,йогобатьковіта всьомумістуналежитьвироксмертізате,щовін зробив.

23Іколивонирозмовлялипередсвоїмбатькомпроцю справу,осьприйшовГамор,батькоСихема,щоб переказатиЯковусловасинасвогопроДіну.Ісіввін передЯковомтапередсинамийого

24ІсказавїмГамор,кажучи:ДушасинамогоСихема прагневашоїдочки;дайтежїїйомузажінку,і одружітьсязнами;дайтенамвашихдочок,амидамо вамнашихдочок,івижитиметезнамивнашійземлі,і мибудемооднимнародомуційземлі.

25Бонашаземлядужеобширна,тожживітьнаній, торгуйтенаній,набувайтеволодіньнанійіробітьна ній,щохочете,ініхтонезупинитьвас,кажучивам жодногослова

26ІпереставГаморговоритизЯковомтасинамийого, ажосьприйшовзанимсинйогоСихем,ісівпопереду них

27ІпромовивСихемпередЯковомтасинамийого, кажучи:Нехайзнайдуяласкувочахваших,щобви далименівашудочку,івсе,щовименіскажете,я зроблюдлянеї

28Попросивменещедрогопосагутадару,іядам,і щобтименінесказав,язроблюАхтобнеповстав протитвогонаказу,тоймаєпомерти;тількидайтемені дівчинузадружину.

29ІвідповілиСимеонтаЛевійГаморутаСихему, синовійого,лукаво,кажучи:Усе,щовинамсказали, мизробимодлявас

30Аосьнашасестравтвоємудомі,алетримайсявід неїподалі,докиминепошлемодонашогобатька Ісаакащодоцієїсправи,бобезйогозгодиминічогоне можемозробити

31БознаєВіндорогинашогобатькаАвраама,івсе,що

32ІСимеонтаЛевійсказалицеСихемутайого

33ІпочувСихемтайогобатькословаСимеоната Левія,іцебулоїмприємно,івийшлиСихемтайого батько,щобітидодому

34Іколивонипішли,синиЯковасказалисвоєму батькові,кажучи:Ось,мизнаємо,щосмертьналежить цимнечестивимтаїхньомумісту,бовонипорушилите, щоБогнаказавНоєвітайогодітямтайогопотомству післяних.

35Атакожзате,щоСихемзробивценашійсестріДіні, осквернившиїї,ботакагидотанеповиннабути вчиненасереднас

36Тожтеперзнайіпобач,щотизробиш,іпошукай порадитаприводу,щознимизробити,щобповбивати всіхмешканцівцьогоміста

37ІсказавїмСимеон:«Осьвамгарнапорада:скажіть їмобрізатикожногочоловічоїстатісередних,як обрізаніми,аякщовонинезахочутьцьогозробити,ми заберемовіднихнашудочкутапідемогеть»

38Аякщовонипогодятьсязробитицеізроблятьце,то коливонибудутьпригніченіболем,минападемона нихнашимимечами,якнатихоготамирного,іми вб'ємокожногочоловічоїстатісередних.

39ІпорадаСимеонасподобаласяїм,іСимеонтаЛевій вирішилизробитизнимитак,якбулозапропоновано

40АнаступногоранкуСихемтаГамор,батькойого, зновуприйшлидоЯковатасинівйого,щоб поговоритипроДінутапочути,щосиниЯковададуть наїхніслова.

41АсиниЯковаговорилизнимипідступно,кажучи: МипереказалинашомубатьковіІсааковівсівашіслова, івашісловабулийомуподобні.

42Ісказаввіндонас,кажучи:Такнаказавйому Авраам,батькойого,відБога,Господавсієїземлі,щоб коженчоловік,якийнезйогонасіння,іхтозахоче взятиоднузйогодочок,обрізавкожногочоловічої статісвого,якобрізуютьсями,ітодімизможемодати йомунашудочкузажінку.

43Тепермирозповілитобівсінашішляхи,щоговорив намнашбатько,боминеможемозробитите,прощо тиговоривнам,щобвіддатинашудочкунеобрізаному чоловікові,боцеганьбадлянас

44Алемипогоджуємосязтобою,щобдатитобінашу дочку,імитакожвізьмемодосебетвоїхдочок,і будеможитисередтебе,ібудемооднимнародом,якти говорив,якщотипослухаєшнасіпогодишсябути,як ми,обрізатикожногочоловічоїстатіутебе,як обрізуютьсями

45Аякщотинепослухаєшсянас,щобобрізати кожногочоловічоїстаті,якобрізуютьсями,якми наказали,томиприйдемодотебе,візьмемовідтебе нашудочкутапідемогеть

46ІпочувСихемтайогобатькоГаморсловасинів Якова,іцярічдужесподобаласяїмІпоспішивСихем тайогобатькоГаморвиконатибажаннясинівЯкова, боСихемдужелюбивДіну,ідушайогобула прив'язанадонеї

47ІСихемтайогобатькоГаморпоспішилидоміської брами,ізібраливсіхлюдейсвогоміста,тай переказалиїмсловасинівЯкова,кажучи:

48Миприйшлидоцихлюдей,синівЯкова,іговорили знимипроїхнюдочку,іцілюдипогодилисязробити

занашимбажанням,іось,нашаземлявеликадляних,і

49Алецілюдипогодятьсязробитицелишезацієї умови,щобкоженчоловічоїстатісереднасбув обрізаний,якобрізанівони,якнаказавїмїхнійБог,і колимизробимозаїхнімнаказомобрізатися,тодівони житимутьсереднасразомзісвоєюхудобоютамайном, імибудемознимиоднимнародом 50ІколивсілюдимістапочулисловаСихематайого батькаГамора,тодівсілюдиїхньогомістапогодилися зцієюпропозицією,івонипослухалися,щоб обрізатися,боСихемтайогобатькоГаморбулидуже шанованимивних,будучикнязямитогокраю 51АнаступногодняСихемтаГамор,батькойого, всталирано-вранці,ізібраливсіхчоловіківсвогоміста досерединиміста,іпокликалисинівЯкова,які обрізаликожногочоловічоїстатівнихтогоднята наступного

52ІобрізаливониСихематаГамора,батькайого,та п'ятьохбратівСихема,іпотімуставкоженіпішов додому,боцебуловідГосподапротимістаСихем,і відГосподабулапорадаСимеонавційсправі,щоб ГосподьвіддавмістоСихемурукидвохсинівЯкова.

РОЗДІЛ34

1Ачисловсіхобрізанихчоловічоїстатібулошістсот сорокп'ятьчоловіківтадвістісорокшістьдітей 2АлеКіддекем,синПереда,батькоГамора,ташестеро йогобратівнехотілислухатиСихематайогобатька Гамора,інехотілиобрізуватися,бопропозиціясинів Яковабулаогидноювїхніхочах,іїхнійгнівдуже розпавсячерезте,щомешканцімістанепослухалиїх 3Адругогодняввечерізнайшливонивісьмохмалих дітей,щонебулиобрізані,боїхніматерісховалиїхвід СихематаГамора,батькайого,тавідлюдейтогоміста 4ІпослалиСихемтайогобатькоГамор,щобпривести їхдосебенаобрізання,колиКіддекемташестеройого братівкинулисянанихзмечами,іхотілиїхубити 5ІвонихотіливбититакожСихематайогобатька Гамора,івонихотіливбитиразомзнимиДінучерез цюсправу

6Ісказаливониїм:Щоцезаріч,якувизробили?Хіба немаєжінокміждочкамивашихбратівханаанських, щовихочетевзятисобідочокєвреїв,якихвинезнали раніше,ічинитецейвчинок,якоговашібатькине наказуваливам?

7Чидумаєшти,щодосягнешуспіхузавдякицьому вчинку,якийтизробив?Іщотивідповісивційсправі своїмбратамханаанцям,якіприйдутьзавтрай запитаютьтебепроце?

8Аякщовашвчинокнездаватиметьсяїм справедливимідобрим,тощовизробитедлясвоїх

знали,ічогоненаказувалиїмїхнібатькиКудижти втечеш,ідесховаєшсвійсоромповсіднітвоїперед братамитвоїми,мешканцямиХанаанськогокраю? 11Теперминеможемовитриматицієїречі,якути зробив,інеможемобутиобтяженіцимярмом,якого ненаказалинамнашіпредки

12Осьзавтрамипідемотазберемовсіхнашихбратів, ханаанськихбратів,щоживутьутійземлі,імивсі прийдемотапоб'ємотебетавсіхтих,хтонатебе покладається,такщонезалишитьсяжодногозалишку відтебетавідних

13ІколиГамор,ісинйогоСихем,івсімешканціміста почулисловаКіддекематайогобратів,вонидуже злякалисязасвоєжиттячерезїхнісловатапокаялисяв тому,щовчинили

14ІвідповілиСихемтайогобатькоГаморсвоєму батьковіКіддекемутайогобратам,ісказалиїм:Усі слова,яківинамсказали,правдиві 15Тепернекажітьінедумайтеусвоїхсерцях,що черезлюбовдоєвреївмизробилице,чогоне наказувалинамнашіпредки 16Алеоскількимипобачили,щовонинемалинаміру табажанняпогодитисязнашимипобажаннямищодо їхньоїдочки,щобмивзялиїї,хібащозацієїумови,то мипослухалиїхніхголосівізробилите,щотибачив, щобзадовольнитиїхнєбажання

17Аколимиотримаємовіднихнашепрохання,тоді повернемосядонихізробимознимите,щовинам скажете

18Тожблагаємовасзачекатийзволікати,покинаша плотьнезцілиться,імизновустанемосильними,ітоді миразомпідемопротинихізробимознимите,щов вашихсерцяхівнаших

19ІДіна,дочкаЯкова,почулавсіціслова,щоговорив Кіддекемтайогобрати,іщовідповівїмГамортайого синСихем,тамешканціїхньогоміста 20Івонапоспішила,іпослалаоднузісвоїхслужниць, якупославїїбатько,щобвонадоглядалаїївдомі Сихема,доЯкова,свогобатька,тадобратівїї,кажучи:

21ТакрадилищодотебеКіддекемтайогобрати,атак відповілиїмГамор,Сихемтамешканціміста

22ІколиЯківпочувціслова,вінсповнивсягніву,і обуривсянаних,ійогогнівзапаливсянаних.

23ІСимеонтаЛевійпоклялися,кажучи:Якживий Господь,Богусієїземлі,завтраоційпоріне залишитьсяжодногозалишкувусьомумісті.

24Ісховалисядвадцятьюнаків,якінебулиобрізані,і ціюнакивоювализСимеономтаЛевієм,іСимеонта Левійубиливісімнадцятьохізних,адвоєвтекливід нихівтеклидовапнянихям,щобуливмісті,іСимеон таЛевійшукалиїх,аленемоглизнайти

25СимеонтаЛевійпродовжувалиходитипомістутай повбиваливсіхлюдеймісталезоммеча,інезалишили жодноговцілілого

26Іставсявеликийпереполохпосередміста,ікрик міськоголюдупіднявсядонеба,івсіжінкитадіти голоснокричали.

27ІСимеонтаЛевійвибиливсемісто,незалишивши жодногочоловіка,щовцілівбивусьомумісті

28ІвбиливониГаморатаСихема,синайого,вістрям меча,ізабралиДінуздомуСихема,ісаміпішлизвідти

29ІпішлисиниЯкова,іповернулися,інатрапилина

30Іколивонизабирализдобич,тристачоловіків устали,кидалинанихпорохтабилиїхкамінням. Симеонобернувсядонихіповбивавїхусіхвістрям мечаСимеонобернувсяпередЛевієміввійшовдо міста.

31Івонизабралиїхніховець,іволів,івеликухудобу,а такожрештужіноктадітей,іповелиїхусіхгеть,і відчиниливорота,івийшли,іприйшлидосвогобатька Яковазсилою

32ІпобачивЯківусе,щовонизробилизмістом,і побачивздобич,якувонизабраливідних,тоЯківдуже розгнівавсянанихісказавїм:Щоцевименізробили? Осьязнайшовспокійсередханаанськихмешканців тогокраю,ініхтознихневтручавсявмене

33Атепертизробивменегидкимдлямешканцівцього краю,середханаанеївтаперіззеїв,аялишеневелика кількість,івсівонизберутьсяпротименетайуб'ють мене,колипочуютьпротвоюроботузїхнімибратами, іятамійдімбудемознищені.

34ІвідповілиСимеон,іЛевій,івсіїхнібратизними Якову,батьковісвоєму,тайсказалийому:Осьми живемовційземлі,аСихемтакзробитьнашійсестрі? Чомутимовчишпровсе,щоСихемзробив?Івін поводитьсязнашоюсестрою,якзблудницеюна вулиці?

35Акількістьжінок,якихСимеонтаЛевійзабралив полонзмістаСихем,іякихвониневбили,була вісімдесятп'ять,щонепізналичоловіка.

36Асереднихбуламолодадівчинагарноїзовнішності тагарноївдачі,наім'яБуна,іСимеонвзявїїза дружину.Акількістьчоловіків,якихвонивзялив полон,аленевбили,буласороксімчоловіків,арешту вонивбили

37Івсіюнакитажінки,якихСимеонтаЛевійзабрали вполонзмістаСихем,булирабамисинівЯковата їхніхдітейпонихаждодня,колисиниЯковавийшли зєгипетськогокраю.

38ІколиСимеонтаЛевійвийшлизміста,тодва юнаки,щозалишилися,щосховалисявмістітане померлисередлюдейміста,встали.Іввійшлиціюнаки доміста,іходилипоньому,ізнайшлимісто спустошеним,безчоловіків,ітількижінкиплакалиІ закричалиціюнакитасказали:Осьтакезловчинили синиЯковаєвреяцьомумісту,щосьогоднізруйнували однезханаанськихміст,інебоялисязажиттясвоєв усійземліХанаанській

39ІцілюдивийшлизмістайпішлидомістаТапнах,і прийшлитудийрозповілимешканцямТапнахувсе,що знимисталося,івсе,щосиниЯковазробилимісту Сихему

40ІдійшлацязвісткадоЯшува,царяТапнаху,івін пославлюдейдомістаСихем,щобпобачититих

немаєтамжодноїотаричихудоби,бовсе,щобулов місті,синиЯковазабрали.

42ІЯшувздивувавсяцьому,кажучи:Якмоглидвоє людейзробититаке,зруйнуватитакевеликемісто,і жодналюдинанемоглапротистоятиїм?

43БотакогонебуловідднівНімрода,інавітьвід найдавнішихчасівнетраплялосятакого;іЯшув,цар Тапнаху,сказавсвоємународові:Будьтемужні,іми підемотабудемовоюватизцимиєвреями,ізробимоз нимите,щовонизробилизмістом,імипомстимосяза справумешканцівміста

44ІЯшув,царТапнаху,порадивсязісвоїмирадниками щодоцієїсправи,ісказалийомуйогорадники:Самти нездолаєшєвреїв,бовониповиннібутисильними, щобзробитицюроботудлявсьогоміста

45Якщодвоєзнихспустошатьусемісто,ініхтоне встоїтьпротиних,тоякщотипідешпротиних,товсі вониповстанутьпротинасізнищатьнастакож 46АлеякщоТипошлешдовсіхцарів,щонавколонас, інехайвонизберутьсяразом,тодімипідемознимита будемовоюватизсинамиЯкова,тодіТипереможешїх 47ІпочувЯшувсловасвоїхрадників,іїхніслова сподобалисяйомутайогонародові,івінтакізробивІ пославЯшув,царТапнаху,довсіхаморейськихцарів, щооточувалиСихемтаТапнах,кажучи:

48Ідизімноютадопоможимені,імипоб'ємоєврея Яковатавсіхйогосинів,івинищимоїхзземлі,ботак вінзробивізмістомСихем,атипроценезнаєш?

49Іпочуливсіаморейськіцаріпрозло,якесиниЯкова заподіялимістуСихем,ідужездивувалисязцього

50Ізібралисясімцаріваморейськихзусімасвоїми військами,близькодесятитисяччоловіказоголеними мечами,іприйшливонивоюватизсинамиЯковаІ почувЯків,щоцаріаморейськізібралисявоюватиз йогосинами,іЯківдужезлякався,іцейогозасмутило 51ІЯківвигукнувнаСимеонатаЛевія,кажучи:Щоце завчиноквизробили?Навіщовименівчинилилихо, щобнавестинаменевсіхханаанськихсинів,щоб винищитименетамійдім?Боябувспокійний,ятамій дім,авизробилименіце,ісвоїмидіямипідбурили протименемешканцівцьогокраю 52ІвідповівЮдабатьковісвоєму,кажучи:Чидармо моїбратиСимеонтаЛевійповбиваливсіхмешканців Сихему?Чинетому,щоСихемзневаживнашусестру тапорушивнаказнашогоБогаНоєвітайогодітям,бо Сихемсиломіцьзабравнашусеструтавчинивзнею перелюб?

53ІСихемчинивусецезло,ініхтозмешканцівйого містаневтрутивсявнього,кажучи:Навіщотице робиш?Босамедляцьогопішлимоїбратитайпобили місто,іГосподьвіддавйоговїхніруки,бойого мешканціпорушилизаповідінашогоБога.Хібаж дармовонивсецезробили?

54Атеперчоготибоїшсячихвилюєшся,ічомути незадоволениймоїмибратами,ічомутвійгнів запаливсянаних?

55НасправдіжнашБог,щовіддавуїхнірукимісто Сихемтайогомешканців,віддастьунашірукийусіх ханаанськихцарів,щоприйдутьпротинас,іми зробимознимитак,якмоїбратизробилизСихемом.

56Атепербудьспокійнийщодонихівідкиньсвої страхи,алепокладайсянаГоспода,Боганашого,і молисьЙому,щобВіндопомігнамівизволивнас,і віддавнашихворогівунашіруки.

57ІЮдапокликаводногозіслугсвогобатька:«Ідижі подивися,дезнаходятьсятіцарізїхнімвійськом,що йдутьпротинас»

58Іпішовраб,іподививсяздалеку,іпіднявся навпротигориСигон,іпобачивусітаборицарів,що стоялинаполіІповернувсядоЮдеїтайсказав:Ось царістоятьнаполізусімасвоїмитаборами,народ надзвичайночисленний,якпісокнаберезіморя

59ІсказавЮдаСимеоновітаЛевію,івсімйогобратам: «Будьтесильнимитахоробрими,бознамиГосподь, Богнаш,небійтесяїх»

60Вийдітькоженчоловік,оперезавшисьсвоєю військовоюзброєю,своїмлукомтасвоїммечем,іми підемотабудемовоюватизциминеобрізаними людьми;ГосподьнашБог,Вінспасенас.

61Івонивстали,ікоженоперезавсясвоєювійськовою зброєю,великийімалий,одинадцятьсинівЯкова,івсі слугиЯковазними.

62ІвсіслугиІсаака,щобулизІсаакомуХевроні,всі прийшлидоних,озброєнівсілякимивійськовими знаряддями.ІсиниЯковатаїхніслуги,стодванадцять чоловіків,пішлиназустрічтимцарям,іЯківтакож пішовзними

63ІпослалисиниЯковадосвогобатькаІсаака,сина Авраамового,доХеврону,цеКіреат-Арба,говорячи: 64БлагаємоТебезанасдоГоспода,Боганашого,щоб Вінзахистивнасвідрукиханаанеїв,щоприйшлина нас,іщобВінвіддавїхунашіруки

65ІІсаак,синАвраамів,моливсяГосподузасвоїх синівісказав:ГосподиБоже,Тиобіцявмоємубатькові, кажучи:Ярозмножутвоєпотомство,якзорінанебіІ Титакожобіцявмені,іТисповнивСвоєслово,тепер, колицаріханаанськізійшлисяразом,щобвоюватиз моїмидітьми,бовониневчинилинасильства

66Атепер,ГосподиБоже,Божевсієїземлі,зруйнуй, благаюТебе,радуцихцарів,щобвониневоювализ моїмисинами

67Івселивсерцяцихцарівтаїхньогонародужах передмоїмисинами,іпринижїхнюгординю,іщоб вонивідвернулисявідмоїхсинів

68ІрукоюТвоєюсильноютараменомпростягнутим визволимоїхсинівтаїхніхслугвідних,бовруках Твоїхсилатамогутність,щобзробитивсеце

69ІпішлисиниЯковатаїхніслугиназустрічтим царям,івонипокладалисянаГоспода,БогасвогоІ коливонийшли,їхнійбатькоЯківтакожмолився Господутайказав:ГосподиБоже,Божесильнийі піднесений,щоцарюєшвідднівдавніх,відтодій

покладаєтьсянаТебе,босамеТиможешпідкорити намлюдейіпідкоритинародинашійвладі.

РОЗДІЛ35

1Іприйшливсіаморейськіцарійсталивполі,щоб порадитисязісвоїмирадниками,щоробитизсинами Якова,бовонивсещебоялисяїх,кажучи:Осьдвоєз нихповбиливсемістоСихем

2ІпочувГосподьмолитвиІсаакатаЯкова,ісповнив серцявсіхрадниківцихцаріввеликимстрахомта жахом,такщовониодноголосновигукнули:

3Читисьогоднібезглуздий,читобібракуєрозуму,що тибудешвоюватизєвреями,ічомутисьогодні насолоджуєшсявласноюпогибеллю?

4ОсьдвоєзнихприйшлидомістаСихембезстрахута жаху,івониповбиваливсіхмешканцівміста,такщо ніхтоневставпротиних,іяктизможешвоюватиз нимивсіма?

5Тижзнаєш,щоїхнійБогнадзвичайнолюбитьїхі вчинивдлянихмогутніділа,якихнебулоздавніхдавен,іміжусімабогаминародівнемаєнікого,хтоміг бизробитиподібнідоЙогомогутніділа

6ВінсправдівизволивїхньогобатькаАвраама,єврея,з рукиНімродатазрукивсьогойогонароду,якийбагато разівнамагавсявбитийого

7Вінтакожвизволивйогозвогню,вякийкинувйого царНімрод,ійогоБогвизволивйогозвідти.

8Іхтожіншийможезробитиподібне?Хібащо Авраамубивп'ятьохцарівЕламських,коливони доторкнулисядосинайогобрата,якийутідніживу Содомі

9Івзяливонисвогослугу,вірноговйогодомі,та кількохйоголюдей,іпереслідувалицарівЕламуоднієї ночі,івбилиїх,іповернулисиновійогобратавсейого майно,якезабраливнього

10Івижзнаєте,щоБогцихєвреївдужерадієними,і вонитакожрадіютьНим,бознають,щоВінвизволив їхвідусіхїхніхворогів

11Іось,черезлюбовдоБогасвого,Авраамвзявсвого єдиноготадорогоцінногосинаівирішивпринести йогоякцілопаленняБоговісвоєму,іякбинеБог,який завадивйомузробитице,вінбизробивцезлюбовідо Богасвого

12ІБогпобачивусійогоділа,іпоклявсяйому,і пообіцявйому,щовінвизволитьйогосинівівсейого потомствовідусієїбіди,якаспіткаєїх,бовінзробивце, ічерезсвоюлюбовдосвогоБогапридушивсвоє співчуттядосвоєїдитини

13Хібатинечув,щоїхнійБогзробивфараонові, царевієгипетському,таАвімелехові,цареві герарському,коливзялиАвраамовужінку?Авраам сказавпронеї:«Вонамоясестра»,щобвониневбили йогочерезнеїтанезадумаливзятиїїсобізажінкуІ Богзробивїмтаїхньомународовівсе,щотичув 14Іось,мисамібачилинавласніочі,щоІсав,брат Якова,прийшовдоньогозчотирмастамичоловіками, щобубитийого,бозгадав,щозабравунього благословеннябатькайого 15Івийшоввінйомуназустріч,колитойповертавсяз Сирії,щобубитиматірздітьми,іхтожвизволивйого

зрукйого,якнеБогйого,наякоговінпокладався?Він визволивйогозрукбратайоготазрукворогівйого,і,

чули?

17Хібаждвоєчоловіківмогливласноюсилою зруйнуватитакевеликемісто,якСихем,якбинеїхній Бог,наякоговонипокладалися?Вінсказавізробивїм усеце,щобповбиватимешканцівміставїхньомумісті 18Ічизможештитодіперемогтитих,хтовийшов разомзтвогоміста,щоббитисязусіманими,навіть якщонадопомогутобіприйдетисячуразівбільше?

19Напевно,тизнаєшірозумієш,щотиприйшовне воюватизними,авоюватизїхнімБогом,якийвибрав їх,ітомувивсіприйшлисьогодні,щоббути знищеними

20Тожтеперутримайтесявідцьогозла,якеви намагаєтесянакликатинасебе,ікращевамбудене воюватизними,хочїхімало,боїхнійБогзними 21Іколиаморейськіцаріпочуливсісловасвоїх радників,їхнісерцясповнилисяжахом,івони злякалисясинівЯкова,інехотіливоюватизними 22Івониприхилиливухасвоїдослівсвоїхрадників,і слухаливсіїхніслова,ісловарадниківдуже сподобалисяцарям,івонитакізробили

23ІцарівідвернулисятаутрималисявідсинівЯкова, боненаважувалисяпідійтидоних,щобвоюватиз ними,бодужебоялисяїх,іїхнісерцярозтануливних відстрахупередними

24БоцебуловідГосподадоних,боВінпочув молитвисвоїхрабівІсаакатаЯкова,бовони покладалисянаНього;івсіціцаріповернулисятого днясвоїмитаборами,кожендосвогоміста,івонине воювалитогочасузсинамиЯкова

25ІсиниЯковастоялитогоднядовечоранавпроти гориСигон,іпобачивши,щоціцарінеприйшли воюватизними,синиЯковаповернулисядодому

РОЗДІЛ36

1ТогочасуГосподьз'явивсяЯкову,кажучи:Устань, ідидоБет-Елу,ізалишайсятам,ізробитамжертівника Господеві,щоявивсятобі,щовизволивтебетасинів твоїхвідгоря

2ІвставЯківзсинамисвоїмитавсімсвоїм,іпішли вони,іприйшлидоБет-ЕлузасловомГосподнім 3Яківжебуввікудев'яностадев'ятиліт,коливін пішовдоБет-ЕлуІЯків,ісинийого,іввесьнарод,що бувзним,залишилисявБет-ЕлівЛузіІвінзбудував тамжертівникаГосподеві,щоявивсяйомуІЯківта синийогозалишилисявБет-Елішістьмісяців. 4УтойчаспомерлаДевора,дочкаУца,нянькаРевеки, якабулазЯковом;іЯківпоховавїїпідБет-Еломпід

великужалобузанеютазаїїнянькоюДевороюпід дубом,іназвавтемісцеАллон-Бахут.

7ІпомерЛаванСирійськийутідні,боБогпокарав йогозате,щовінпорушивзаповіт,щобувміжнимта Яковом.

8АЯковубулостоліт,якявивсяйомуГосподь,і благословивйого,іназвавім'яйомуІзраїльІ завагітнілатимиднямиРахіль,жінкаЯкова.

9ІтогочасуЯківтавсейогоналежаловирушилиз Бет-Елу,щобпітидодомусвогобатька,доХеврону 10Іколивонибуливдорозі,ізалишаласящезовсім невеликадорогадоЕфрати,Рахільпородиласина,і вонамалаважкіпологи,іпомерла.

11ІпоховавїїЯківнадорозідоЕфрати,цеВіфлеєм,і поставивпам'ятникнаїїгробниці,якийтамідониніА днівРахілібулосорокп'ятьліт,івонапомерла.

12ІназвавЯківім'ясиновісвоєму,щонародивсяв нього,якогопородилайомуРахіль,Веніямин,бовін народивсявньоговкраюправоруч.

13ІсталосяпосмертіРахілі,щоЯківрозп'явнамета своговнаметіБілги,їїслужниці

14ІРувимзаздривсвоїйматеріЛіїчерезце,і сповнивсягнівом,ірозгнівався,іпішов,іввійшовдо наметуБілги,ізвідтиперенісліжкосвогобатька

15УтойчасусинівРувимабуловіднятоправо первородстваразомізцарськимтасвященицьким ставленням,бовіносквернивложесвогобатькаІ первородствобулоданеЙосипу,царствоЮді,а священствоЛевію,боРувимосквернивложесвого батька

16АоцеродовідЯкова,щонародивсяйомувПадані арамейськомуСинівЯковабулодванадцять

17СинижЛіїбули:первістокРувим,іСимеон,Левій, Юда,Іссахар,ЗавулонтаїхнясестраДіна;асини Рахілібули:ЙосиптаВеніямин

18СиниЗілпи,служниціЛії,були:ҐадтаАшер,асини Білги,служниціРахілі,були:ДантаНефталим;цесини Якова,щонародилисяйомувПаданіарамейському

19ІЯків,ісинийого,івсе,щобулозним,вирушилив дорогу,іприйшлидоМамре,цеКіреат-Арба,щов Хевроні,деперебувалиАвраамтаІсакІЯків,ісини його,івсе,щобулозним,осівсязбатькомсвоїму Хевроні.

20АбратйогоІсав,ісинийого,івсе,щоналежало йому,пішлидоземліСеїріоселилисятам,імали володіннявземліСеїр.ІсиниІсаварозплодилисята дужерозмножилисявземліСеїр

21АоценащадкиІсава,щонародилисяйомувземлі ХанаанськійСинівІсавабулоп'ятеро

22ІпородилаАдаІсаву,йогопервісткаЕліфаза,а такожпородилайомуРеуела,аАхлівамапородила йомуЄуша,ЯламатаКорея.

23ОцесиниІсава,щонародилисяйомувземлі ХанаанськійСинижЕліфаза,Ісавовогосина:Теман, Омар,Цефо,Гатам,КеназтаАмалексСинижРеуїла: Нахат,Зерах,ШаматаМізза

24АсиниЄуша:Тімна,Алва,Єтет;асиниЯлама: Алах,ФінортаКеназ

25АсиниКорея:Теман,Мівцар,МагдіїлтаЕрам;це родинисинівІсавазаїхнімикнязівствамивземліСеїр.

26АоцеіменасинівСеїраХореянина,мешканцівкраю Сеїр:Лотан,Шовал,Цівеон,Ана,Дішан,ЕзертаДішон, семеросинів

27АсиниЛотанабули:Хорі,Гемантаїхнясестра Тімна,цебтоТімна,якаприйшладоЯковатасинів його,тавонинепослухалисяїїІвонапішла,істала наложницеюЕліфаза,синаІсава,іпородилайому Амалика.

28АсиниШовала:Алван,Манахат,Евал,Шефота ОнамАсиниЦівеона:АятаАнаЦетойАна,що знайшовємімівупустині,колипасослівЦівеона, батькасвого

29Іколивінпасослівсвогобатька,товодивїху пустинюврізнийчас,щобгодуватиїх

30Істалосяодногодня,коливінпривівїхдооднієїз пустельнаберезіморя,навпротипустелінароду,іколи вінїхгодував,осьнадійшладужесильнабурязіншого бокуморятавдарилапоослах,щопаслисятам,івсі вонизупинилися.

31Апотімізпустелізіншогобокуморявийшло близькостадвадцятивеликихістрашнихзвірів,івсі вониприйшлидомісця,дебулиосли,ірозташувалися там

32Іцітварини,відсерединидонизу,булиподібнідо дітейлюдських,авідсерединидогоридеякімали подобуведмедів,адеякіподобувеж,зхвостамипозаду нихз-поміжплечей,щосягалидоземлі,якхвости духіфата,іцітвариниприйшли,осідлалитапоїхалина цихослів,іповелиїх,івонипішлийдонині

33ІодинізтихзвірівпідійшовдоАни,вдаривйого хвостомівтікзтогомісця.

34Іколивінпобачивцюроботу,тодужезлякавсяза своєжиття,івтік,івтікдоміста

35Івінрозповівсвоїмсинамтабратамусе,щозним сталосяІбагатолюдейпішлишукатиослиць,алене моглиїхзнайтиІАнатайогобратибільшенеходили тудизтогодня,бодужебоялисязасвоєжиття.

36АсиниАни,синаСеїра,були:Дішонтайогосестра АхлівамаАсиниДішона:Гемдан,Ешбан,Ітранта Керан.АсиниЕцера:Білган,ЗаавантаАкан.Асини Дішона:УцтаАран

37ЦеродинисинівСеїраХореянина,заїхніми князівствамивземліСеїр.

38ІосівІсавтайогодітивземліСеїр,хореянина, мешканцятієїземлі,імаливониволодіннявній,ібули плодовиті,ідужерозмножилися.АЯківтайогодітита все,щоналежалоїм,осілизбатькомсвоїмІсаакому земліХанаанській,якГосподьнаказавбувАвраамові, їхньомубатькові

1Астоп'ятогорокужиттяЯкова,цедев'ятийрік

3АЯків,ідітийого,івсе,щоналежалойому,осілина тійчастиніполя,якуЯківкупивуГамора,батька Сихема,колитойповернувсязПадануарамейського, першніжСимеонтаЛевійздобулимісто.

4Івсітіцаріханаанськітааморейські,щооточували містоСихем,почули,щосиниЯковазновуприйшлидо Сихемутайосілитам

5Ісказаливони:ЧисиниЯковаєвреязновуприйдуть домістатайжитимутьуньому,післятогояквони побилийогомешканцівтавигналиїх?Чивонитепер повернутьсятайвиженутьтих,хтомешканцівміста, чиповбиваютьїх?

6Ізновузібралисявсіцаріханаанські,івонизійшлися разом,щобвоюватизЯковомтасинамийого

7ІЯшув,царТапнаху,пославтакождовсіхсвоїх сусідніхцарів,доЕлана,царяГаашу,ідоІхурі,царя Шіло,ідоПаратона,царяХазара,ідоСусія,царя Сартону,ідоЛавана,царяБет-Хорану,ідоШавіра, царяОтнай-Ма,кажучи:

8Прийдітьдоменетадопоможітьмені,ідавайте поб'ємоєвреяЯковатасинівйого,івсе,щойому належить,бовонизновуприйшлидоСихему,щоб посістийоготаповбиватийогомешканців,якіраніше 9Ізібралисявсіціцаріразоміприйшлизусімасвоїми таборами,народнадзвичайночисленний,якпісокна березіморя,івсівонибулинавпротиТапнаху 10ІвийшовпротинихЯшув,царТапнаху,зусімсвоїм військом,ірозташувавсятаборомзниминавпроти ТапнахузамістомІрозділиливсіхтихцарівнасім відділів,сімтаборівпротисинівЯкова 11ІпослаливонидоЯковатадосинайогозвістку: «Вийдітьдонасусі,імипоговориморазомнарівнині, іпомстимосязасихемськихлюдей,якихвиповбивали вїхньомумісті.Атепервизновуповернетесядоміста Сихеміжитиметевньому,іповбиватиметейого мешканців,якіраніше»

12ІпочулицесиниЯкова,іїхнійгнівдужеспалахнув насловацарівХанаанських,ідесятьсинівЯкова поспішилитавстали,ікожензнихоперезавсясвоєю військовоюзброєю;ізнимибулостойдваїхніхслуг, озброєнихубойовомупорядку

13Івсіцілюди,синиЯкова,зїхнімислугами,пішли назустрічтимцарям,аїхнійбатькоЯківбувзними,і всівонистоялинарудникуСихемському

14ІЯківмоливсяГосподузасвоїхсинів,іпростягнув рукисвоїдоГоспода,тайсказав:Боже,ТиБог Всемогутній,ТинашОтець,Тистворивнас,ами ділаТвоїхрук;молюТебе,визволимоїхсинівСвоєю милістюзрукиїхніхворогів,якісьогодніприйшли воюватизними,іврятуйїхзїхньоїруки,бовруці Твоїйсилатамогутність,щобспастинебагатьохзпоміжбагатьох.

15Ідайсинаммоїм,рабамтвоїм,силусерцятаміць, щобвоюватизворогамисвоїми,щобпідкоритиїхта покластинанихударворогівїхніх,інехайсинимоїта рабиїхнінезагинутьвідруксинівХанаану 16Алеякщотобіподобаєтьсяпозбавитижиттямоїх синівтаїхніхрабів,товізьмиїхувеликіймилості ТвоїйчерезрукислугТвоїх,щобвонинезагинули сьогоднівідрукиаморейськихцарів.

17ІколиЯківпереставмолитисядоГоспода,земля

18ІГосподьвислухавмолитвуЯкова,іГосподьвселив усерцявсіхцарівтаїхньоговійськажахіблагоговіння синівЯкова

19БоГосподьдавїмпочутишумколісниць,ішум могутніхконейвідсинівЯкова,іголосвеликого війська,щосупроводжувалоїх

20ІцихцарівохопиввеликийжахпередсинамиЯкова, іпокивонистоялиусвоїхпокоях,осьсиниЯкова наступалинанихзісотнеюдванадцятьмачоловікамиз великиміжахливимкриком.

21Іколицаріпобачили,щосиниЯкованаступаютьна них,їхщебільшеохопивстрах,івонисхильнібули відступитипередсинамиЯкова,якіспочатку,іне битисязними

22Алевониневідступили,кажучи:«Булобдлянас соромнотакдвічівідступативідєвреїв».

23ІсиниЯкованаблизилисяйвиступилипротивсіх цихцарівтаїхніхвійськ,іпобачиливони,іось,цебув дужемогутнійнарод,численний,якморськийпісок.

24ІкликалисиниЯковадоГосподайказали: «Допоможинам,Господи,допоможинаміпочуйнас, боминаТебепокладаємося,інехайминепомремовід рукцихнеобрізанихлюдей,щосьогодніприйшли протинас»

25ІсиниЯковаоперезалисясвоєювійськовоюзброєю, івзяликоженурукисвоїщитсвійтасписсвій,і приступилидобою

26ІЮда,синЯкова,побігпершимпередсвоїми братами,ідесятьйогослугзним,іпішоввіннатих царів

27ІЯшув,царТапнаху,такожвийшовпершимзісвоїм військомпередЮдеєюІпобачивЮдаЯшуватайого військо,щойшлинаньогоІзапаливсягнівЮди,і лютьйогозапалиласявньому,івінприступивдо битви,вякійЮдаризикувавсвоїмжиттям

28АЯшувтавсейоговійськойшлинаЮдею,івін їхавнадужесильномутамогутньомуконі,аЯшувбув дужехоробримчоловіком,покритимзалізомтаміддю зголовидоніг

29Іпокивінбувнаконі,вінстрілявстріламиобома рукамиспередутаззаду,якцебулойогозвичаємувсіх йогобитвах,івінніколинепромахувавсязмісця,куди цілився.

30ІприйшовЯшуввоюватизЮдою,іпускавбагато стрілнаЮду,тоГосподьзв'язаврукуЯшува,івсі стріли,щовінпускав,відскочиливідйоговласних людей

31ІпоприцеЯшувпродовжувавпросуватисядоЮди, щобкинутийомустріли,алевідстаньміжнимибула

33ІщитвирвавсязрукиЯшува,івідсилиудару відскочивнавідстаньприблизноп'ятнадцятиліктів,і щитупавпереддругимтабором

34Іцарі,щоприйшлизЯшувом,побачилиздалеку силуЮди,синаЯкова,тащовінзробивЯшуву,ідуже злякалисяЮди

35ІзібралисявонибілятаборуЯшува,побачивши йогозамішання.ІЮдавихопивмечасвоготайубив сорокдвохчоловіківзтаборуЯшуваІввесьтабір ЯшувавтікпередЮдою,ініхтоневстоявпереднимІ вонипокинулиЯшувайповтікаливіднього,аЯшув всещележавницьназемлі

36ІЯшув,побачивши,щовсілюдизйоготабору повтікаливіднього,поспішивіповставзжахомпроти Юди,іставнавпротиЮдинаноги

37ІЯшувмавєдиноборствозЮдою,щитомдощита,і всілюдиЯшуваповтікали,бодужебоялисяЮди

38ІЯшувузявсписасвоговрукусвою,щобударити Юдупоголові,алеЮдашвидкоприклавсвійщитдо головипротисписаЯшува,такщощитЮдиприйняв ударвідсписаЯшува,іщиттакожрозколовся

39ІколиЮдапобачив,щойогощитрозколовся,він швидковихопивмечасвоготайударивЯшувапо щиколотках,івідтявйомуноги,такщоЯшувупавна землю,асписвипавзйогоруки.

40ІЮдапоспішносхопивсписЯшува,відрубавйому нимголовутакинувйогобіляйогоніг

41ІколисиниЯковапобачили,щоЮдазробивЯшуву, товсівонипобіглидолавіншихцарів,ісиниЯкова воювализвійськомЯшуватазвійськамивсіхцарів, щобулитам.

42ІсиниЯковапобилип'ятнадцятьтисячсвоїх чоловіків,ібилиїх,немовпогарбузах,арешта повтікала,рятуючисвоєжиття.

43АЮдавсещестоявбілятілаЯшува,ізнявзЯшува йогопанцир

44ІЮдатакожзнявзалізотамідь,щобулинаЯшуві,і осьдев'ятьчоловіківзначальниківЯшуваприйшли воюватизЮдою

45ІЮдапоспішив,піднявкаміньізземлітавдарив нимодногознихпоголові,ічерепйомурозтрощився, ітіловпалозконяназемлю

46Авісімначальників,щозалишилися,побачивши силуЮди,дужезлякалисятайповтікалиЮдаз десятьмасвоїмилюдьмипереслідувавїх,іназдогнали їх,івбилиїх.

47ІсиниЯковавсещебиливійськацарів,івонивбили багатьохзних,алетіцарісміливотрималисянапозиції своїхвоєначальниківіневідступализісвоїхмісць,і вонивигукувалипротитихзісвоїхвійськ,яківтекли відсинівЯкова,аленіхтонехотівїхслухати,бовони боялисязасвоєжиття,щобнепомерти. 48ІвсісиниЯкова,побившивійськацарів, повернулисятаприйшлипередЮду,аЮдавсеще вбиваввісьмохначальниківЯшуватаздувавзниходяг 49ІпобачивЛевійЕлона,царяГаашу,щонаступавна ньогозчотирнадцятьмасвоїминачальниками,щоб убитийого,алеЛевійнезнавцьогонапевно 50ІпідійшовЕлонзісвоїминачальникамиближче,і Левійозирнувсяназадіпобачив,щобійзав'язаний

слугами,іпішливони,івбилиЕлонатайого

РОЗДІЛ38

1ІприйшовІхурі,царШіло,щобдопомогтиЕлону,і підійшоввіндоЯковаЯківнатягнувлук,щобуву йогоруці,істрілоювразивІхурі,ітойпомер.

2АколиІхурі,царШіло,помер,четвероцарів,що залишилися,повтікализісвогомісцяразомзрештою воєначальниківінамагалисявідступити,кажучи:«У насбільшенемаєсилизєвреямипіслятого,яквони вбилитрьохцарівтаїхніхвоєначальників,якібули могутнішізанас»

3АсиниЯкова,побачивши,щорештацарівзійшлиз місцясвого,погналисязаними.АЯківтакожприйшов змісця,дестояв,зрудникаСихемуВонипогналисяза царямитапідійшлидонихзїхнімислугами

4Ацарітаначальникизрештоюсвоїхвійськ, побачивши,щосиниЯкованаближаютьсядоних, злякалисязасвоєжиттятавтекли,ажпокинедійшли домістаХазар.

5ІсиниЯковагналисязанимидобрамимістаХазар,і завдаливонивеликоїпоразкицарямтаїхньомувійську, близькочотирьохтисяччоловік.Іпокивонибили військоцарів,Яківбувзайнятийсвоїмлуком, обмежуючисьпоразкоюцарів,івінубивїхусіх 6ІвінубивПаратона,царяХазара,убрамімістаХазар. ПісляцьоговінубивСусія,царяСартона,іЛавана, царяБет-Хорина,іШабіра,царяМахнайми,івбивїх усіхстрілами,пострілінакожногозних,івони померли

7АсиниЯкова,побачивши,щовсіцарімертві,іщо вонирозбитітавідступають,продовжувалибитвуз військамицарівнавпротибрамиХазар,івонивсеще вбилиблизькочотирьохсотїхніхлюдей

8ІвпаловтійбитвітроєчоловіківізрабівЯкова.І колиЮдапобачив,щотроєйогорабівзагинули,то дужезасмутився,ізапаливсявньомугнівйогона амореїв.

9Івсілюди,щозалишилисязцарськоговійська,дуже злякалисязасвоєжиття,іпобігли,івиламалибраму мурівмістаХазар,івсівониввійшлидоміста,щоб врятуватися

10ІвонисховалисяпосередмістаХазар,бомісто Хазарбулодужевеликетапросторе,іколивсіці військаввійшливмісто,синиЯковапобіглизаними доміста.

11Івийшлизмістачетверосильнихмужів, досвідченихубою,істалипередвходомміста,з оголенимимечамитасписамивруках,істали навпротисинівЯкова,інедозволилиїмувійтидо міста

12ІпобігНефталим,іставміжними,івдаривдвохіз нихмечемсвоїм,івідтявїмголовиоднимударом 13Івінобернувсядодвохінших,іось,вонивтекли,і вінпогнавсязаними,наздогнавїх,побивїхівбивїх. 14ІприйшлисиниЯковадомістайпобачили,ажось, щеодинмурдомістаІшукаливонибрамимуру,тане моглизнайтиїї.ІЮдаскочивнаверхівкумуру,а

СимеонтаЛевійпішлизаним,івсітроєспустилисяз мурудоміста.

15ІСимеонтаЛевійповбиваливсіхчоловіків,що втеклидоміста,щобврятуватися,атакожмешканців містазїхнімижінкамитадітьми,вониповбивали лезоммеча,ікрикмістапіднявсядонеба

16АДаніНефталимпоскочилинамур,щобпобачити, звідкитойголосіння,босиниЯковазанепокоїлисяза своїхбратівічули,якмешканцімістаплачутьта благають:«Візьмітьусе,щовнасєвмісті,ійдіть, тількинасневбивайте»

17АколиЮда,СимеонтаЛевійпересталибити мешканцівміста,вонивийшлинамуріпокликали ДанатаНефталима,щобулинамурі,тарештусвоїх братівСимеонтаЛевійсповістилиїхпровхіддоміста ІвсісиниЯковаприйшли,щобзабратиздобич.

18АсиниЯковазабрализдобичізмістаХазар,дрібну тавеликухудобу,імайно,івзяливсе,щоможнабуло захопити,ітогоднявийшлизміста.

19АнаступногоднясиниЯковапішлидоСартона,бо почули,щочоловікиСартона,якізалишилисявмісті, зібралися,щоббитисязнимизате,щовонивбили їхньогоцаря,аСартонбувдужевисокиміукріпленим містом,імавглибокийвал,щооточувавмісто 20Астовпвалубувблизькоп'ятдесятиліктів,а ширинайогосорокліктів,інебуломісця,щоблюдина моглаввійтидомістачерезвалСиниЯковапобачили валміста,ішукаливходувнього,аленемоглизнайти його

21Бовхіддомістабувззаду,ікожен,хтохотівувійти доміста,йшовцієюдорогою,обходивусемісто навколотапотімвходивдоміста

22ІсиниЯкова,побачивши,щонеможутьзнайти дорогидоміста,дужерозгнівалися,імешканціміста, побачивши,щосиниЯковайдутьдоних,дуже злякалисяїх,бочулипроїхнюсилутапроте,щовони зробилизХазаром.

23ІмешканцімістаСартонанемогливийтиназустріч синамЯкова,зібравшисьумісті,щобвоюватизними, щобнепотрапититакимчиномдоміста,алеколивони побачили,щовонийдутьнаних,вонидужезлякалися їх,бочулипроїхнюсилутащовонизробилиз Хазаром.

24ТожмешканціСартонашвидкознеслимістна міськійдорозізйогомісця,щедоприходусинівЯкова, івнеслийогодоміста.

25ІприйшлисиниЯкова,ішукаливходудоміста,та немоглийогознайти.Імешканцімістапіднялисяна верхівкумуру,іпобачили,ажосьсиниЯковашукають входудоміста

26ІмешканцімістадокорялисинамЯковазвершини муру,іпроклиналиїх.ІсиниЯковапочулицідокори,і дужерозлютилися,іїхнійгнівзапаливсявних

27ІсиниЯковарозгнівалисянаних,івсівони повставали,іперестрибуваличерезвалзусієюсилою своєї,ісвоєюсилоюпереступилисорокліктівширини валу.

28Іколивониперейшливал,тосталипідміською стіною,ізнайшливсібрамимістазамкненими залізнимидверима.

29ІпідійшлисиниЯкова,щобвиламатидверіміських воріт,алемешканцінедозволилиїм,бозверхівки мурукидалинанихкаміннятастріли 30Акількістьнароду,щобувнамурі,булаблизько чотирьохсотчоловіків.КолисиниЯковапобачили,що людимістанедозволяютьїмвідчинитиміськібрами, вонискочилитавийшлинаверхівкумуру,аЮда пішовпершимнасхіднучастинуміста.

31АҐадтаАшерпішлизанимдозахідногокраюміста, аСимеонтаЛевійнапівніч,аДантаРувимнапівдень 32Алюди,щобулинаверхівцімуру,мешканціміста, побачивши,щосиниЯковапідходятьдоних,усівони повтікализмуру,спустилисявмістотасховалися посередміста

33ІІссахартаНефталим,щозалишалисяпідмуром, підійшли,виламалиміськібрамитапідпалиливогоньу міськихбрамах,такщозалізорозплавилосяІвсісини Яковаприйшлидоміста,вонитавсіїхнілюди,і воювализмешканцямимістаСартон,ібилиїхвістрям меча,ініхтоневстоявпередними

34Івтеклозмістаблизькодвохсотчоловіків,івсівони пішлитасховалисяводнійвежівмісті.Юдагнавсяза нимидовежі,івінзруйнувавтувежу,івонавпалана чоловіків,івсівонизагинули

35ІсиниЯковапіднялисядорогоюнадахтієївежі,і побачили,іось,булащеоднаміцнатависокавежа здалекувмісті,аверхівкаїїсягаланебаІсиниЯкова поспішили,іспустилися,іпішлизусімасвоїми людьмидотієївежі,ізнайшлиїїнаповненоюблизько трьохсотчоловіків,жіноктадітей

36ІсиниЯковазавдаливеликоїпоразкитимлюдяму вежі,ітіповтікалитатікаливідних

37ІСимеонтаЛевійпогналисязаними,коли дванадцятьмогутніхтахоробрихчоловіківвийшлидо нихзмісця,девонисховалися

38Ітідванадцятьмужіввелизапеклийбійпроти СимеонатаЛевія,алеСимеонтаЛевінемоглиїх перемогти,ітіхоробрімужізламалищитиСимеоната Левія,іодинзнихударивЛевіяпоголовісвоїммечем, колиЛевіпоспішнопідклаврукудойогоголови,бо боявсямеча,імечударивЛевіявруку,ійомуне вистачиломалого,щобрукаЛевіябулавідрубана 39ІсхопивЛевіймечахороброгочоловікаврукусвою, ісиломіцьвідібравйоговідчоловіка,івдаривнимпо головісильногочоловіка,ітойвідрубавйомуголову 40ІодинадцятьчоловіківпідійшлибитисязЛевієм,бо побачили,щоодинізнихубитий,ісиниЯковабилися, алесиниЯкованемоглиперемогтиїх,ботілюдибули дужесильні

41ІпобачилисиниЯкова,щонеможутьперемогтиїх, Симеонвидавгучнийтажахливийкрик,іодинадцять сильнихмужівприголомшилиголосСимеонового крику

42ЮдажздалекувпізнавголосСимеоновогокрику

44ІСимеон,ЛевійтаЮдатогоднявоюваливсітроєз одинадцятьмалицарямиаждозаходусонця,алене моглиїхперемогти

45ІрозповілипроцеЯкову,івіндужезасумував,і помоливсяГосподу,івінтайогосинНефталимпішли протицихмогутніхлюдей

46ІпідійшовЯків,інатягнувлукасвого,іпідійшовдо лицарів,івбивтрьохїхніхлюдейлуком,арештавісім повернулиназадІось,війназав'язаласяпротиних спередутаззаду,івонидужезлякалисязасвоєжиття,і немогливстоятипередсинамиЯкова,іповтікаливід них

47І,тікаючи,вонизустрілиДанатаАшера,щойшли їмнавпроти,іраптовонапалинаних,ібилисязними,і вбилидвохізнихЮдатайогобратигналисязаними, іпобилирештузних,івбилиїх.

48ІвсісиниЯковаповернулисяйобійшлимісто, шукаючи,чинезнайдутьвониякихчоловіків,і знайшливониблизькодвадцятиюнаківупечерівмісті, іҐадтаАшерповбивалиїхусіх,аДантаНефталим напалинарештучоловіків,яківтеклийврятувалисяз другоївежі,іповбивалиїхусіх.

49АсиниЯковаповбиваливсіхмешканцівміста Сартона,ажіноктадітейзалишиливмістійневбили їх.

50АвсімешканцімістаСартонабулимогутніми людьми,одинзнихпереслідувавбитисячу,адвоєне втікалибвіддесятитисячрештилюдей.

51АсиниЯковаповбиваливсіхмешканцівміста Сартоналезоммеча,такщоніхтоневставпротиних,а жінокзалишиливмісті.

52ІсиниЯковазабраливсюздобичміста,ізахопили все,щоїмбулопотрібно,ізабраливониотари,і худобувелику,імайнозміста.ІсиниЯковазробилиз Сартономтайогомешканцями,яквонизробилиз Хазаромтайогомешканцями,іповернулисятапішли геть.

РОЗДІЛ39

1ІколисиниЯковавийшлизмістаСартона,вони пройшлиблизькодвохсотліктів,якзустріли мешканцівТапнаху,щойшлиїмназустріч,бовони вийшливоюватизними,бовонипобилицаряТапнаху тавсіхйоголюдей

2Тожусі,хтозалишивсявмістіТапнах,вийшли воюватизсинамиЯкова,івонизадумалиповернутив нихздобичтаздобич,якувонизахопиливХазарата Сартона

3АрешталюдейТапнахувоювалазсинамиЯковав томумісці,ісиниЯковапобилиїх,ітівтекливідних,і вонигналисязанимидомістаАрбелан,івсівони падалипередсинамиЯкова

4ІповернулисясиниЯкова,іприйшлидоТапнаху, щобзабратиздобичізТапнахуІколивониприйшли доТапнаху,топочули,щомешканціАрбеланувийшли їмназустріч,щобврятуватиздобичсвоїхбратів.Ісини ЯковазалишилидесятьохсвоїхчоловіківуТапнаху, щобпограбуватимісто,асамівийшлиназустріч мешканцямАрбелану.

5ІвийшличоловікизАрбелануздружинамисвоїми, щобвоюватизсинамиЯкова,боїхнідружинибули

6ІвсісиниЯковазакричалигучнимголосом,івсівони побіглидомешканцівАрбелану,згучнимтагрізним криком

7ІпочулимешканціАрбеланушумкрикусинівЯкова, аїхнійрев,немовкриклевів,інемовревморятайого хвиль

8ІстрахіжахохопилиїхнісерцячерезсинівЯкова,і вонидужезлякалисяїх,івідступилитавтеклиперед нимидоміста.СиниЯковагналисязанимидоміської брами,інапалинанихумісті

9ІсиниЯковавоювализнимивмісті,івсіїхніжінки стрілялизпращнасинівЯкова,ібійбувдуже запеклийміжнимицілийтойденьаждовечора 10ІсиниЯкованемоглиперемогтиїх,ісиниЯкова малонезагинуливтійбитві,ісиниЯковакликалидо Господа,ідужепідкріпилисядовечора,ісиниЯкова побиливсіхмешканцівАрбеланулезоммеча,чоловіків, жінокідітей.

11Атакожрештулюдей,яківтеклизСартона,сини ЯковапобилиїхвАрбелані,ісиниЯковазробилиз АрбеланоміТапнахом,яквонизробилизХазаромі Сартоном,іколижінкипобачили,щовсічоловіки мертві,вонивилізлинадахимістаівразилисинів Якова,обсипаючиїхкамінням,немовдощем.

12ІсиниЯковапоспішили,іввійшлидоміста,і схопиливсіхжінок,іповбивалиїхвістряммечаА синиЯковазахопиливсюздобичіздобич,дрібну, великутавеликухудобу

13ІсиниЯковазробилизМахнаймою,якзробили вонизТапнахом,зХазаромтазШіло,іповернулися звідтийпішли

14Ап'ятогоднясиниЯковапочули,щомешканці Гаашузібралисяпротинихнавійну,бовонивбили їхньогоцарятаїхніхначальників,бовмістіГаашбуло чотирнадцятьначальників,ісиниЯковавбилиїхусіху першійбитві.

15ІсиниЯковатогодняоперезалисясвоєю військовоюзброєю,івийшлинавійнупроти мешканцівГаашу.УГаашібувсильнийтамогутній народзплеменіаморейцівГаашбувнайміцнішимта найкращеукріплениммістомзусіхмістаморейців,і мавтримури.

16ІприйшлисиниЯковадоГаашу,ізнайшливони, щоворотамістазамкнені,іблизькоп'ятисотчоловіків стоялинавершинікрайньогомуру,анарод,численний, якпісокнаберезіморя,бувузасідцінасинівЯковаззаміста,позадунього

17ІсиниЯковапідійшли,щобвідчинитиворотаміста, іколивонинаблизилися,осьті,щобуливзасідціззаду міста,вийшлизісвоїхмісцьіоточилисинівЯкова 18СинижЯковабулистиснутіміжмешканцями

попадализмурувідйогосильногокрикуІвсі,хтобув ззовнітавсерединіміста,дужезлякалисязасвоєжиття.

20АсиниЯковавсещенаближалися,щобвиламати міськідвері,колимешканціГаашукидалинаних каміннятастрілизверхівкимуру,ізмусилиїхутікати відбрами

21ІповернулисясиниЯковапротилюдейГаашу,що булизними,з-заміста,іпобилиїхжорстоко,якби билипогарбузах,інемогливонивстоятиперед синамиЯкова,бострахтажахохопилиїхвідкрику Юди

22ІсиниЯковаповбиваливсіхтихлюдей,щобулиза містом,асиниЯковащенаближалися,щобувійтидо містатабитисяпідміськимимурами,аленемогли,бо всімешканціГаашу,щозалишилисявмісті,оточили муриГаашузусіхбоків,такщосиниЯкованемогли підійтидоміста,щоббитисязними 23ІпідійшлисиниЯковадоодногокута,щоббитися підмуром,амешканціГаашукидалинанихстрілита каміння,немовзливу,івониповтікализ-підмуру 24АмешканціГаашу,щобулинамурі,побачивши,що синиЯкованеможутьперемогтиїхз-підмуру, дорікалисинамЯковатакимисловами,кажучи: 25Щозтобоюсталосявційбитві,щотинеможеш перемогти?НевжетивчинишзмогутніммістомГааш тайогомешканцямитаксамо,яктивчинивзмістами аморейців,якінебулитакимисильними?Чижти вчинивтакізтимислабкимисереднас,іповбивавїх привходідоміста,бовонинемалисили,коли злякалисяголосутвогокрику?

26Ічизможетевитепервоюватинацьомумісці?Тут вивсіпомрете,амипомстимосязатіміста,яківи спустошили

27АмешканціГаашудужедокорялисинамЯкова, ганьбилиїхсвоїмибогамитакидалинанихзмуру стрілитакаміння

28ІпочувЮдатайогобратисловамешканцівГаашу,і їхнійгнівдужезапаливсяІЮдазаздривсвоємуБогові вційсправі,івінкликавтайказав:Господи, допоможи,пошлидопомогунамтанашимбратам!

29Івінбігнавідстаньщосили,зоголениммечему руці,івінзіскочивізземліта,силоюсвоєї,вилізна стіну,імечвипавйомузруки.

30ІЮдакричавнамурі,івсілюди,щобулинамурі, злякалися,ідеякізнихпопадализмурувмістота померли,аті,щобулищенамурі,колипобачилисилу Юди,дужезлякалисятавтеклидоміста,щобрятувати своєжиття.

31ІдехтознихосмілівсябитисязЮдоюнамурі,і вонипідійшлиблизько,щобубитийого,коли побачили,щовруціЮдинемаємеча,івонизадумали скинутийогозмурудойогобратів.Ідвадцять чоловіківзмістапідійшли,щобдопомогтиїм,івони оточилиЮду,івсівоникричалинадним,іпідійшли доньогозоголенимимечами,івониналякалиЮду,і Юдакричавдосвоїхбратівзмуру 32Яківтасинийогонатягнулилуказ-підмуру,тай уразилитрьохчоловіків,щобулинаверхівцімуру Юдажпродовжувавкричатитайвигукнув:«Господи, допоможинам,Господи,визволинас!»Івінкликав

33Іпісляцьогокрикувінзновукричав,івсілюди,що оточувалиЮдунавершинімуру,злякалися,ікожен викинувмечазрукисвоєї,почувшикрикЮдитайого тремтіння,тайповтік.

34ІЮдавзявмечі,щовипализїхніхрук,іЮда воювавзними,івбивдвадцятьїхніхчоловіківнамурі 35Аблизьковісімдесятичоловіківтажіноквийшлина міськиймурівсівониоточилиЮдею.ІГосподь вселивуїхнісерцястрахпередЮдеєю,такщовонине моглипідійтидоНього

36ІЯківтавсі,хтобувзним,натягнулилуказ-під муру,івбилидесятьохчоловіківнамурі,івони попадалипідмуромпередЯковомтайогосинами.

37Анароднамурі,побачивши,щодвадцятьчоловіків знихупали,побігнаЮдузоголенимимечами,алене мігпідійтидонього,бодужебоявсясилиЮди.

38Іпідійшоводинізїхніхлицарів,наім'яАруд,щоб ударитиЮдумечемпоголовіЮдажпоспішно приклавщитадоголови,імечвдаривпощиту,ітой розколовсянавпіл

39Іцеймогутнійчоловік,післятогояквінуразивЮду, побігрятуватисвоєжиття,злякавшисьЮди,ійого ногипослизнулисянастіні,івінупавсередсинів Якова,якібулипідстіною,ісиниЯковавдарилийого тайубилийого.

40ІголоваЮдиболілавідударусильногочоловіка,і Юдамалонепомервіднього

41ІЮдакричавнамурічерезбіль,спричинений ударом,колиДанпочувйого,ігнівйогозапаливсяв ньомуІвінтакожустав,іпішовздалеку,іпобіг,і зіскочивізземлі,івилізнамурзусієюсилоюгніву свого

42АколиДанпідійшовдомурублизькодоЮди,усі людинамурі,щостоялинаньомупротиЮди, повтікалиВонипідійшлидодругогомуру,ікидали стрілитакаміннянаДанатаЮдуздругогомуру,і намагалисявибитиїхзмуру.

43ІстрілитакаміннявразилиДанатаЮду,івони малонезагинулинамуріІкудибДантаЮдане втікаливідмуру,їхатакувалистріламитакаміннямз другогомуру

44АЯківтайогосинивсещебулипривходідоміста підпершиммуром,івонинемоглинатягнутилукана мешканцівміста,бовонинемоглиїхбачити, перебуваючинадругомумурі

45ІДантаЮда,коливонибільшенемоглиносити каміннятастріли,щопадалинанихздругогомуру, вониобидвастрибнулинадругиймурбілямешканців містаІколимешканціміста,щобулинадругомумурі, побачили,щоДантаЮдаприйшлидонихнадругий мур,вонивсізакричалитаспустилисявниз,між мурами.

46Яківтайогосинипочуликрикміськихмешканців,

47ІНефталимвийшовзусієюсвоєюгнівноюсилоюта

48ІперестрибнувНефталимзпершогомурунадругий, іприйшовдопомогтисвоїмбратам,імешканцям Гаашу,щобулинамурі,побачивши,щоНефталимбув третім,хтоприйшовдопомогтисвоїмбратам,всівони повтікалитаспустилисядоміста.АЯків,івсійого сини,івсіїхніюнакиприйшлидонихдоміста 49ІзійшлиЮда,іДан,іНефталимзмурудоміста,і переслідувалимешканцівміста.СимеонжетаЛевій булиз-замістаінезнали,щобрамавідчиненаІ вийшливонизвідтинамур,ізійшлидосвоїхбратівдо міста

50Івсімешканцімістазійшлидоміста,асиниЯкова прийшлидонихзрізнихбоків,ібитварозпочалася протинихспередутаззаду,ісиниЯковажахливо побилиїх,івбилиблизькодвадцятитисяччоловіківі жінок,жодензнихнемігвстоятипротисинівЯкова.

51Ікровтекламістомдужесильно,немовпотікводи,і кровтекла,немовпотік,дозовнішньоїчастиниміста,і досяглапустеліБет-Хорин.

52ІпобачилимешканціБет-Хоринуздалекукров,що теклазмістаГааш,іблизькосімдесятичоловіківзних побіглиподивитисянакров,іприйшлинамісце,де булакров

53Іпішливонислідомкрові,іпідійшлидомуруміста Гааш,іпобачиликров,щотеклазміста,іпочулиголос плачумешканцівГаашу,бовінпіднімавсядонеба,і кровтекларясно,якпотікводи

54АвсісиниЯковавсещебилимешканцівГаашу,і вбивалиїхдовечора,близькодвадцятитисяччоловіків тажінокІсказалимешканціХоріну:«Цесправдіділо євреїв,бовонивсещевоюютьувсіхмістахамореїв».

55ІпоспішилитілюдийпобіглидоБетхорину,і коженвзявсвоювійськовузброю,івоникричалидо всіхмешканцівБетхорину,івонитакожоперезалися своєювійськовоюзброєю,щобпітитавоюватиз синамиЯкова

56АколисиниЯковазакінчилипобиватимешканців Гаашу,вониобійшлимісто,щобобдертивсіхубитих,і, зайшовшидонайглибшоїчастинимістатадалі, зустрілитрьохдужесильнихчоловіків,авїхнійруці небуломеча

57ІприйшлисиниЯкованатемісце,девонибули,а сильнілюдивтекли,іодинзнихсхопивЗавулона,який, яквінбачив,бувмолодийюнакінизькогозросту,із усієїсиликинувйогоназемлю

58ІЯківпобігдоньогозмечемсвоїм,іЯківударив йогомечемнижчестегон,ірозсікйогонавпіл,ітіло впалонаЗавулона.

59АдругийпідійшовісхопивЯкова,щобповалити йогоназемлюЯківобернувсядоньоготайкрикнув йомуСимеонжетаЛевійпобігли,вдарилийогомечем постегнахіповалилийогоназемлю.

60Іпідвівсятоймогутнійчоловікізземлі,сповнений гніву,іЮдапідійшовдонього,першніжвінустиг устати,тайударивйогомечемпоголові,іголовайого розколота,івінпомер

61Атретійсильнийчоловік,побачивши,щойого товаришівбиті,утіквідсинівЯкова,асиниЯкова переслідувалийоговмісті;іколисильнийчоловікутік, вінзнайшоводинізмечівмешканцівміста,піднявйого

таповернувсядосинівЯковатабивсязнимитим мечем.

62ІпобігтойсильнийчоловікдоЮди,щобударити йогомечемпоголові,авЮдиноїрукинебулощита.І коливінхотівударитийого,Нефталимшвидковзяв свійщитіприклавйогодоЮдиноїголови,імеч сильногочоловікавдаривпощитуНефталима,іЮда уникнувмеча.

63ІСимеонтаЛевійкинулисянасильногочоловіказ мечамисвоїми,ісильновдарилийогомечамисвоїми,і двамечіввійшливтілосильногочоловікатарозсікли йогонавпіл,вздовж

64ІсиниЯковавразилитогочасутрьохлицарівразом зусімамешканцямиГаашу,іденьужесхилявсядо схили

65ІсиниЯковаобійшлиГаашізабраливсюздобичіз міста,навітьдітейтажіноквонинезалишилиживими ІсиниЯковазробилизГаашем,яквонизробилиз СартономтаШіло.

РОЗДІЛ40

1АсиниЯковазабраливсюздобичізГаашутай вийшлизміставночі

2ВонивийшлимаршемдозамкуБетхорін,амешканці Бетхорінуйшлидозамку,щобзустрітиїх,ітієїночі синиЯковабилисязмешканцямиБетхорінувзамку Бетхорін.

3АвсімешканціБетхоринубулихоробримилюдьми, ніхтознихневтікпередтисячеювоїнів,івонитієї ночібилисязазамок,іїхнікрикитієїночічулися здалеку,іземлятрясласявідїхньогокрику

4ІвсісиниЯковабоялисятихлюдей,бонезвикли вонибитисявтемряві,івонидужезбентежилися,і синиЯковакликалидоГоспода,кажучи:Допоможи нам,Господи,визволинас,щобминепомерливідрук цихнеобрізанихлюдей.

5ІГосподьпочувголоссинівЯкова,іГосподьнавів великийжахтазамішаннянамешканцівБет-Хорину,і вонибилисяміжсобоюодинзоднимутемрявіночіта билиодинодногоувеликійкількості

6ІсиниЯкова,знаючи,щоГосподьпославдух розбещеностісередтихлюдей,іщовониб'ютьсяодин зодним,вийшлиз-поміжзагонівмешканцівБетхорину тадійшлиаждоспускузфортуБетхорінідалі,івони безпечнопереночувалитамзісвоїмиюнакамитієїночі. 7ІлюдиБетхоринабилисяцілуніч,одинчоловікзі своїмбратом,адругийізсвоїмсусідом,івоникричали навсібокиназамок,іїхнійкрикбувчутнийздалеку,і всяземлязатремтілавідїхньогоголосу,бовонибули могутнішимизавсіхлюдейназемлі 8Івсімешканцімістханаанеїв,хеттеїв,амореїв, хіввеївтавсіхцарівханаанських,атакожті,щобули потойбікЙордану,почулитієїночіголоскрику 9Ісказаливони:«Справді,цебитвиєвреїв,яківоюють протисемиміст,щонаблизилисядоних;іхтоможе встоятипередтимиєвреями?» 10Івсімешканцімістханаанських,івсі,хтобувпо

зробленозтимимістами,бохтоможевстоятиперед їхньоюмогутньоюсилою?»

11Ікрикихорінітівбулидужесильнітієїночій посилювалися;івонибилисяодинзоднимдоранку,і багатознихбуловбито.

12Інаставранок,івсісиниЯковавсталинасвітанку,і пішлидозамку,івонижахливопобилитих,хто залишивсязхорінітів,івсівонибулиповбитівзамку.

13Інаставшостийдень,івсімешканціХанаану побачилиздалекувсіхлюдейБет-Хорину,щолежали мертвимивзамкуБет-Хорин,розкиданиминавколо,як тушіягняттакіз

14ІсиниЯковавзяливсюздобич,якувонизахопилиз Гаашу,іпішлидоБет-Хоріну,ізнайшливонимісто, повнелюдей,якморськийпісок,івоювализними,і синиЯковабилиїхтамдовечора.

15ІсиниЯковазробилизБет-Хорином,якзробилиз ГаашеміТапнахом,іякзробилизХазаром,Сартономі Шіло.

16АсиниЯковавзялизсобоюздобичізБет-Хоринута всюздобичізміст,ітогодняповернулисядодомудо Сихему.

17ІповернулисясиниЯковадомістаСихем,і залишилисяпозамістом,івідпочилитамвідвійни,і переночувалитамусюніч.

18Авсіхсвоїхслугразомізусієюздобиччю,якувони забрализміст,вонивийшлизамістоіневвійшлидо міста,босказали:«Можливо,щебільшевоюватимуть протинас,івониприйдутьоблягатинасуСихемі»

19ІЯків,ісинийого,ірабиїхнізалишилисятієїночій наступногоднянатійділянціполя,якуЯківкупиву Гаморазап'ятьшекелів,івсе,щовонизахопили,було зними

20Авсяздобич,якузахопилисиниЯкова,булана ділянціполя,величезна,якпісокнаберезіморя 21Імешканцітогокраюспостерігализанимиздалеку, івсімешканцітогокраюбоялисясинівЯкова,які зробилице,божоденцарздавніх-давеннеробив такого

22Ісемероцарівханаанськихвирішилиукластимиріз синамиЯкова,бодужебоялисязасвоєжиттячерез синівЯкова

23Ітогодня,сьомогодня,Яфія,царХеврону,таємно пославдоцаряАйського,ідоцаряГівеонського,ідо царяШалему,ідоцаряАдулама,ідоцаряЛахішу,ідо царяХазара,ідовсіхханаанськихцарів,щобулипід їхнімвладою,кажучи:

24Ідизімною,іприйдидомене,імипідемодосинів Якова,іяукладузнимимиріскладузнимиугоду, щобусітвоїземлінебулизнищенімечамисинівЯкова, яквонизробилизСихемомтамістаминавколонього, яктичувібачив.

25Аколиприйдешдомене,неприходьзбагатьма людьми,аленехайкоженцарприведетрьохсвоїх головнихвоєначальників,акоженвоєначальник приведетрьохсвоїхофіцерів

26ІприйдітьусівидоХеврону,імиразомпідемодо синівЯкова,ібудемоблагатиїх,щобвониуклализ намимирнийдоговір

27Івсітіцарізробилитак,якпославдонихцар

івсіцаріХанаанузібралися,щобпітидосинівЯкова,

28ІповернулисясиниЯкова,ізалишалисянаділянці полядесятьднів,ініхтонеприйшоввоюватизними 29АколисиниЯковапобачили,щонемаєжодних ознаквійни,тозібралисявсітайпішлидомістаСихем, асиниЯковазалишилисявСихемі

30Апоспливусорокаднівусіаморейськіцарі зібралисязусіхсвоїхмісцьіприйшлидоХеврону,до Яфії,царяХеврону

31Ачислоцарів,щоприйшлидоХеврону,щоб укластимирізсинамиЯкова,булодвадцятьодинцар, ачислоначальників,щоприйшлизними,було шістдесятдев'ять,аїхніхлюдейбулостовісімдесят дев'ятьІвсіціцарітаїхнілюдивідпочилибілягори Хеврон

32ІвийшовцарХевронузтрьомасвоїми воєначальникамитадев'ятьмалюдьми,іціцарі вирішилипітидосинівЯкова,щобукластимир

33ІсказаливоницаревіХеврону:Ідитипереднамиз людьмисвоїми,іговоривіднашогоіменізсинами Якова,амипідемозатобоютапідтвердимословатвої ІцарХевронутакізробив.

34ІпочулисиниЯкова,щовсіцаріханаанські зібралисятавідпочиливХевроніІпослалисиниЯкова чотирьохсвоїхслугякшпигунів,кажучи:Ідітьі вивідайтецихцарів,ірозшукайтетаперевіртеїхніх людей,чималоїх,чибагатоАякщоїхмало,то перелічітьїхусіхтаповерніться.

35ІслугиЯковатаємнопішлидотихцарів,ізробили так,якнаказалиїмсиниЯкова,ітогоднявони повернулисядосинівЯковатайсказалиїм:«Ми прийшлидотихцарів,аїхмало,імиперерахувалиїх усіх,іось,їхдвістівісімдесятвісім,царівталюдей» 36ІсказалисиниЯкова:«Їхмало,томуминевсі вийдемонаних»ІвсталисиниЯковавранці,івибрали шістдесятдвохчоловіків,ідесятьсинівЯковапішлиз ними;івониоперезалисявійськовоюзброєю,боказали: «Вонийдутьвоюватизнами»,бонезнали,щотійдуть, щобукластизнимимир

37ІпішлисиниЯковазосвоїмислугамидобрами Сихемської,назустрічтимцарям,аїхнійбатькоЯків бувзними

38Іколивонивийшли,осьцарХевронутатрийого вождітадев'ятьчоловіківзнимйдутьдорогою навпротисинівЯкова.СиниЯковазвівлиочісвоїтай побачилиздалекуЯфію,царяХеврону,тайоговождів, щойшовїмнавпротиСиниЯковасталибілябрами

41ІпочулисиниЯковасловацаряХеврону,іне погодилисянайогопропозиції,босиниЯкованемали віривнього,бодумали,щоцарХевронуговоривз нимиобманливо.

42ІцарХевронудізнавсязслівсинівЯкова,щовони неповірилийогословам,іцарХевронупідійшов ближчедоЯковатайсказавйому:Благаютебе,пане мій,будьпевен,щовсіціцаріприйшлидотебез миром,бовониприйшлинезусімасвоїмилюдьми,і непринеслизсобоюсвоєївійськовоїзброї,бовони прийшлишукатимирувідмогопанатайогосинів 43ІвідповілисиниЯковацаревіХеврону,кажучи: Пошлидовсіхцихцарів,іякщотискажешнамправду, нехайкожензнихприйдепереднамиокремоАякщо вониприйдутьдонасбеззбройними,тодіми знатимемо,щовонишукаютьвіднасмиру.

44ІЯфія,царХеврону,пославодногозісвоїхлюдей доцарів,івсівониприйшлипередсинамиЯкова,і вклонилисяїмдоземлі.ІціцарісілипередЯковомта йогосинами,ісказалиїм,кажучи:

45Мичуливсе,щотизробивзаморейськимицарями своїммечемтанадзвичайномогутньоюрукою,такщо ніхтонемігвстоятипередтобою,імибоялисятебеза своєжиття,щобнесталосязнамите,щосталосяз ними.

46Отже,миприйшлидотебе,щобукластиміжнами мирнийдоговір,атеперукладизнамиугодумирута правди,щотиневтрутишсявнашісправи,оскількими невтручалисявтвоїсправи

47ІзрозумілисиниЯкова,щовонисправдіприйшли шукативіднихмиру,ісиниЯковапослухалиїхі склализнимиугоду

48ІсиниЯковапоклялисяїм,щонебудутьвтручатися вїхнюборотьбу,івсіцаріханаанськітакожпоклялися їм,ісиниЯковазробилиїхданиноюзтогодняйй надалі

49Іпоцьомувсіначальникитихцарівзісвоїми людьмиприйшлипередЯкова,здарункамиврукахдля Яковатайогосинів,івклонилисяйомудоземлі

50ІціцарітодінаполягалинасинахЯковайблагалиїх повернутивсюздобич,якувонизахопилизсемиміст аморейськихІсиниЯковатакізробили,іповернули все,щозахопили,жінок,дітей,худобутавсюздобич, якувонизахопили,івідпустилиїх,івонипішликожен досвогоміста

51ІвсіціцарізновувклонилисясинамЯкова,івони послалиабопринеслиїмбагатодарівутідні,ісини Яковавідпустилицихцарівтаїхніхлюдей,івони мирнопішливіднихдосвоїхміст,асиниЯковатакож повернулисядосвогодому,доСихема 52ІбувмирвідтогодняйдаліміжсинамиЯковата царямиханаанських,ажпокисиниІзраїлянеприйшли успадкуватиземлюХанаанську

РОЗДІЛ41

1Істалосяназмінуроку,синиЯковавирушилиз Сихему,іприйшлидоХеврону,досвогобатькаІсаака, іосілитам,аотаритахудобусвоювонищодняпаслив Сихемі,ботамутіднібулидобрітаситніпасовища.І

Яків,ісинийого,івсяїхняродинажиливдолині

2Істалосязатихднів,тогороку,стошостогороку життяЯкова,десятогорокупіслявиходуЯковаз Падануарамейського,померлаЛія,жінкаЯкова;їй булоп'ятдесятодинрік,коливонапомерлавХевроні 3ІпоховалиїїЯківтасинийоговпечеріполяМахпела, щовХевроні,якуАвраамкупивусинівХетових,щоб матиправонапоховання

4ІсиниЯковажилизбатькомсвоїмудолиніХеврону, івсімешканцікраюзналиїхнюсилу,іславапроних розійшласяповсійземлі

5АЙосип,синЯкова,тайогобратВеніямин,сини Рахілі,жінкиЯкова,булищемолодимивтідні,іне виходилизбратамисвоїмипідчасїхніхбитвповсіх містахаморейських.

6ІколиЙосиппобачивсилусвоїхбратівтаїхнювелич, вінпохваливїхтазвеличивїх,алевінвважавсебе вищимзанихтазвеличувавсебенадними;іЯків,його батько,такожлюбивйогобільшезабудь-когозісвоїх синів,бовінбувсиномйогостарості,ічерезсвою

7ІколиЙосиппобачив,щобатьколюбитьйогобільше, ніжбратівйого,вінпродовжуваввиноситисебенад братамисвоїми,івіндоносивдобатькасвогозлічутки проних

8АсиниЯкова,побачившивсюЙосиповуповедінку щодоних,іщоїхнійбатьколюбивйогобільшезавсіх них,зненавиділийогоінемоглиспокійнорозмовляти знимповсідні

9АЙосипубулосімнадцятьроків,івінвсеще звеличувавсебенадсвоїмибратами,ідумавпіднятися надними

10Тогочасуйомунаснивсясон,івінприйшовдосвоїх братів,ірозповівїмсвійсон,ісказавїм:«Мені наснивсясон,осьмивсів'яжемоснопивполіМійсніп піднявсятайставназемлю,авашіснопиоточилийого тавклонилисяйому»

11Івідповілийомубратийогойсказалийому:Що означаєцейсон,якийтобінаснився?Читидумаєшу своємусерціцарюватичипануватинаднами?

12Івінзновуприйшов,ірозповівпроцесвоєму батьковіЯкову.ІпоцілувавЯківЙосипа,почувшиці словазйоговуст,іпоблагословивЯківЙосипа

13ІпобачилисиниЯкова,щоїхнійбатько поблагословивЙосипа,поцілувавйоготадуже полюбивйого,іпочаливонизаздритийомутаще більшезненавидітийого.

14АпісляцьогоЙосиповінаснивсящеодинсон,івін розповівйогобатьковівприсутностібратівсвоїхІ Йосипсказавбатьковісвоємутабратам:«Ось,мені зновунаснивсясон,іосьсонце,імісяць,іодинадцять

16Чидумаєштиусвоємусерці,щоя,твояматита одинадцятьтвоїхбратівприйдемойпоклонимосятобі, колитиговориштаке?

17Ізаздрилийомубратийогочерезйогословатасни, іненавиділийогодалі,аЯківтримавціснивсерці своєму

18ІпішлисиниЯковаодногодняпастиотарусвого батькавСихемі,бовонищебулипастухамивтідні;і покисиниЯковатогодняпаслисявСихемі,вони забарилися,ічасзбиратихудобуминув,авонищене прийшли

19ІЯківпобачив,щосинийогозатримуютьсяв Сихемі,ісказавсобі:Можливо,мешканціСихему повсталивоюватизними,томувонийзатримуютьсяз приходомсьогодні

20ІпокликавЯківсвогосинаЙосипа,інаказавйому, кажучи:«ОсьтвоїбратипасутьсясьогоднівСихемі,і осьвонищенеповернулисяТожідитеперіподивися, девони,іпринесименізвісткупроздоров'ятвоїх братівіздоров'яотари»

21ІпославЯківсинасвогоЙосипадодолиниХеврону ЙосипприйшовпосвоїхбратівдоСихему,тане знайшовїхЙосипобійшовполе,щобулопоблизу Сихему,щобпобачити,кудизвернулийогобрати,і заблукаввіндорогоюсвоєювпустині,інезнав,яким шляхомйомуйти

22ІзнайшовйогоангелГосподній,щоблукавдорогою дополя,ісказавЙосипангелуГосподньому:«Яшукаю своїхбратів;хібатинечув,девонипасуться?»Іангел ГосподнійсказавЙосипу:«Ябачивтвоїхбратів,що паслисятут,ічув,яквониказали,щопідутьпастив Дотані»

23ІпослухавЙосипголосуангелаГосподнього,і пішовдобратівсвоїхуДотан,ізнайшовїхуДотані, щопаслиотару

24ІЙосиппідійшовдосвоїхбратів,іпершніжвін наблизивсядоних,вонивирішиливбитийого.

25ІсказавСимеонсвоїмбратам:«Ось,сьогоднідонас ідечоловікснівТожходімо,вб'ємойоготакинемо йогодооднієїзям,щовпустині.Колижбатькойого шукатимейоговіднас,мискажемо,щойогоз'ївлютий звір»

26ІпочувРувимсловасвоїхбратівпроЙосипа,тай сказавїм:«Неробітьцього,боякмиможемодивитися нанашогобатькаЯкова?Киньтейоговцюяму,щоб вінтампомер,аленепростягайтенаньогоруки,щоб пролитийогокров»АРувимсказавце,щобвизволити йогозїхньоїруки,щобповернутийогодобатькайого.

27ІколиЙосипприйшовдосвоїхбратів,вінсів попередуних,авонинапалинанього,схопилийогота повалилийогоназемлю,іздерлизнього різнокольоровийодяг,якийбувнаньому.

піднімітьменезмісцятемряви,вякомувимене поклали,іприйдітьсьогодні,щобзмилуватисянадо мною,ви,синиГосподні,ісиниЯкова,могобатька!А якщоязгрішиввам,хібавинесиниАвраама,Ісааката Якова?Якщовонибачилисироту,вонизмилувалися наднею,абоголодного,вонидавалийомухлібаїсти, абоспраглого,вонидавалийомуводипити,абоголого, вонипокривалийогоодягом!»

31Іякжетисховаєшсвоєспівчуттявідбратасвого,бо язтвоєїплотійкісток,іякщоязгрішивтобі,тоти зробишцечерезмогобатька!

32ІЙосиппромовивцісловазями,ібратийогоне моглислухатийого,аніприхилитивухасвогодослів ЙосипаАЙосипплакавтаридавуямі

33ІсказавЙосип:«О,якбижмійбатькосьогоднізнав провчинок,якийзробилименімоїбрати,іпрослова, яківонисьогоднісказалимені!»

34Івсійогобратипочулийогокрикитаплачуямі,і пішлийогобратитавийшлизями,щобнечутикриків Йосипатайогоплачувямі

РОЗДІЛ42

1Івонипішлийсілинапротилежномубоці, приблизнонавідстаньпострілузлука,ісілитамїсти хлібІ,ївши,радилися,щознимзробити,чивбити його,чиповернутидобатька.

2Іколивонизбиралисянанараду,топідвелисвоїочій побачили,ажось,здалекуйдезагінізмаїльтяндорогою доГілеаду,щоспускаєтьсядоЄгипту.

3ІсказавїмЮда:Яканамкористь,якщомивб'ємо нашогобрата?Можливо,Богвимагатимейоговіднас Осьщовампропонуєтьсязробитизним:Осьця громадаізмаїльтянідедоЄгипту,

4Тожтеперходімо,давайтепозбудемосяйогоперед ними,інехайнашаруканебуденаньому,бовони поведутьйогозсобою,івінзагубитьсясереднароду краю,іминевб'ємойоговласнимирукамиІ сподобаласяцяпропозиціяйогобратам,івонизробили засловомЮди

5Іколивонирозмовлялипроцюсправу,іпершніждо нихпідійшлагромадаізмаїльтян,повзнихпройшло семеромідіянськихкупцівІ,проходячи,вонивідчули спрагу.Іпідвеливониочісвої,тайпобачилияму,в якійбувзамурованийЙосипІподивилися,іось,на ньомувсілякіптахи 6Іпобіглицімідіянітянидоями,щобнапитисьводи,

28Івзялийого,тайкинулийоговяму,авямінебуло води,тількизміїтаскорпіониІЙосипзлякавсязмійта скорпіонів,щобуливяміІЙосипзакричавгучним голосом,іГосподьсховавзмійтаскорпіонівустінах ями,івонинезавдалиЙосиповіжодноїшкоди. 29ІЙосипкликнувізямидобратівсвоїхісказавїм: Щоявамзробив,ічимязгрішив?Чомувинебоїтеся Господащодомене?Хібаянезвашихкістокітіла,і хібаЯківневашбатько,мійбатько?Чомувиробите меніцесьогодні?Іяквизможетезвернутисядо

8Ацісказалиїм:«Навіщовицеробите,щозабрали віднаснашогослугутайпішлигеть?Мижкинули цьогоюнакавяму,бовінзбунтувавсяпротинас,ави прийшли,вивелийоготавідвелигеть.Атепер повернітьнамнашогослугу».

9ІвідповілимідіянітянийсказалисинамЯкова:Чице вашраб,чицейчоловіквамслужить?Можливо,вивсі йомураби,бовінгарнішийзавсіхвасінайгарнішийз виглядуЧомужвивсіговоритенамнеправду?

10Тожтеперминебудемослухатитвоїхслівіне будемозвертатинатебеуваги,бомизнайшлиюнакав ямівпустинітавзялийого;томумипідемодалі 11ІвсісиниЯковапідійшлидоних,івсталипротиних, ісказалиїм:«Повернітьнамнашогораба,бочомуви всімаєтепомиративідвістрямеча?»Імідіянітяни закричалипротиних,івихопилимечісвої,іпідійшли, щоббитисязсинамиЯкова

12ІосьСимеонуставзмісцясвогопротиних,скочив наземлю,вихопивмечасвоготайпідійшовдо мідіянітянІвінвидавстрашнийкрикпередними,так щокрикйогобулочутиздалеку,іземлязатрясласявід крикуСимеона.

13ІмідіянітянизлякалисяСимеонатаголосуйого крику,івпалиобличчямдоземлі,ідужезлякалися

14ІсказавїмСимеон:ВоістинуяСимеон,синЯкова єврея,якийзруйнувавмістоСихемтамістааморейські змоїмбратомТакнехайзробитьменіБог,щоякбивсі вашібрати,мідіяни,тацаріханаанські,прийшлиз вами,вонинезмоглибвоюватипротимене

15Атеперповернинамюнака,якоготивзяв,щобяне віддавтвоготілаптахамнебеснимтазвірамземним.

16МідіянітянищебільшебоялисяСимеона,івони підійшлидосинівЯковазжахомтапереляком,із жалібнимисловами,кажучи:

17Тижказав,щоюнактвійраб,іщовін збунтувавсяпротитебе,томутийкинувйоговяму Щожтизробишізрабом,якийзбунтувавсяпроти свогогосподаря?Атеперпродаййогонам,імидамо тобівсе,щотобіпотрібнозаньогоІГосподьзрадів зробитице,щобсиниЯкованевбилисвогобрата.

18Іпобачилимідіянітяни,щоЙосипбувгарного виглядутагарноговигляду,івонипобажалийоговсім серцемсвоїм,інаполегливохотіликупитийоговід йогобратів

19ІпослухалисясиниЯковамідіянітян,іпродалиїм свогобратаЙосипазадвадцятьсрібняків.Абрата їхньогоРувиманебулознимиІмідіянітянивзяли ЙосипатайпішлидалідоГілеаду.

20Вонийшлидорогою,імідіянітянипокаялисязате, щозробили,купившиюнака,ісказалиодинодному: Щоцемизробили,забравшицьогоюнакавідєвреїв, якийгарнийнавиглядігарнийнавигляд?

21Можливо,цьогоюнакавикрализземлієвреїв,тож навіщомицезробили?Іякщойогобудутьшукатиі знайдутьунашихруках,мипомремочерезнього 22Тепер,безперечно,хоробрітамогутнілюдипродали йогонам,силуодногозтих,коговибачилисьогодні; можливо,вонивикралийогозйогоземлісвоєюсилою тамогутньоюрукою,ітомупродалийогонамзату малуціну,якумиїмдали.

23Іколивонитакрозмовлялиміжсобою,вони подивилися,іось,гуртізмаїльтян,якиййшовспочатку, іякогобачилисиниЯкова,наступавнамідіянітянІ сказалимідіянітиодинодному:Ходімо,продаймо цьогоюнакагуртуізмаїльтян,якиййшовнанас,іми візьмемозаньоготемало,щодализанього,і врятуємосявідйогозла

24Івонитакізробили,ідійшлидоізмаїльтян,а мідіянітянипродалиЙосипаізмаїльтянамзадвадцять срібняків,яківонидализаньогойогобратам

25ІмідіянітянивирушилидорогоюдоГілеаду,а ізмаїльтянивзялиЙосипа,посадилийогонаодногоз верблюдівіповелийогодоЄгипту.

26ІпочувЙосип,щоізмаїльтянипрямуютьдоЄгипту, іЙосипплакавісумувавчерезце,щовінмавбутитак далековідземліХанаанської,відсвогобатька,івін гіркоплакав,їхаючинаверблюді,іодинзїхніхлюдей помітивйогоізмусивйогозійтизверблюдатайти пішки,і,незважаючинаце,Йосиппродовжував плакатитаплакати,івінсказав:Омійбатько,мій батько!

27ІодинізмаїльтянинуставівдаривЙосипапощоці,а тойвсепродовжувавплакати;іЙосипзмученийбуву

билийоготамучилийоговдорозі,ілякалийого,щоб вінпереставплакати

28ІпобачивГосподьамбіціїЙосипатайогобіду,і навівГосподьнатихлюдейтемрявутасум'яття,ірука кожного,хтобивйого,засохла

29Ісказаливониодинодному:ЩоцеБогзробивнаму дорозі?Авонинезнали,щоцесталосязнимичерез ЙосипаІпішлитілюдидорогою,іпройшлидорогою Ефрати,депохованаРахіль

30ІЙосипдійшовдомогилисвоєїматері,іЙосип поспішив,іпобігдомогилисвоєїматері,івпавна могилу,ізаплакав

31ІЙосипголосноплакавнагробницісвоєїматері, кажучи:«Матимоя,матимоя,ти,щопородиламене! Прокинься,встаньіподивисянасинасвого!Його продаливрабство,інемаєнікого,хтобзмилосердився надним»

32Устаньіподивисянасинасвого,плачзімноючерез моїбідитапобачсерцемоїхбратів.

33Розбудимоюматір,пробудися,прокиньсядлямене відснусвого,ікеруйсвоїмибитвамипротимоїхбратів! О,яквонизнялизменеодяг,іпродалименевжедвічі врабство,ірозлучилименезмоїмбатьком,інемає нікого,хтобпожалівмене.

34Устаньівикладисвоюсправупротинихперед Богом,іподивися,когоБогвиправдаєнасуді,акого засудить

35Встань,оматимоя,встань,прокиньсявідснусвого таподивисянамогобатька,якйогодушасьогоднізі мною,івтішйого,ізаспокоїйогосерце

36ІЙосиппродовжувавговоритиціслова,іЙосип голосноплакавігіркоплакавнамогилісвоєїматері;і

37ІпочувЙосипголос,щоговоривдоньогоз-під

38Синумій,синумійЙосипе,Ячувголоствогоплачу таголоствогоголосіння,Ябачивтвоїсльози,Язнаю твоїбіди,синумій,іменісумнозатебе,ідомогогоря додаєтьсящебільшийсмуток.

39Атепер,синумій,Йосипе,синумій,покладинадію наГоспода,ічекайнаНього,інебійся,боГосподьз тобою,Вінвизволитьтебевідусякоїбіди

40Устань,синумій,зійдидоЄгиптузтвоїмипанами,і небійся,боГосподьзтобою,синумійІвона продовжувалаговоритиЙосиповіціслова,імовчала 41ІпочувцеЙосип,ідужездивувавсяцьому,і продовжувавплакати;іпісляцьогоодинзізмаїльтян побачив,яквінплачетаридаєнамогилі,ірозгнівався йогонанього,івигнавйогозвідти,івдаривйого,і проклявйого

42ІсказавЙосипдотихлюдей:Нехайзнайдуя милістьувашихочах,щобвиповернулименедодому могобатька,івіндастьвамщедрість

43Авонивідповілийому,кажучи:Хібатинераб,іде твійбатько?Якбивтебебувбатько,тонебувбити вжедвічіпроданийурабствозатакумізернуцінуІ їхнійгніввсещепалавнанього,івонипродовжували битийоготакаратийого,аЙосипгіркоплакав 44ІпобачивГосподьгореЙосипа,ізновувдарив Господьцихлюдей,іпокаравїх,іГосподьзробивтак, щотемряваогорнулаїхназемлю,іспалахнула блискавка,ізагримівгрім,іземлязатрясласявід голосугромутасильноговітру,ілюдибулиналякані танезнали,кудиїмйти

45Ізупинилисязвірітаверблюди,івониповелиїх,але тінехотілийти,билиїх,івониприсілиназемлю.І сказалилюдиодинодному:ЩоцеБогзробивнам?Які нашіпровинитаякінашігріхи,щотакенасспіткало?

46Іодинізнихвідповівісказавїм:«Можливо,через гріхутискуцьогорабасталосязнамицесьогодні;тож теперблагайтеЙогорішучепроститинам,ітодіми дізнаємося,черезкогоспіткалонасцелихо,іякщоБог змилуєтьсянаднами,тодімидізнаємося,щовсеце приходитьдонасчерезгріхутискуцьогораба»

47Ізробилитактілюди,іблагалиЙосипа,іблагали йогопроститиїм,іказаливони:«Мизгрішилиперед ГосподоміпередтобоюАтеперзвольсяпроситиБога твого,щобВінусунувцюсмертьз-поміжнас,боми згрішилипередНим»

48ІЙосипзробивзаїхнімисловами,іГосподь послухавЙосипа,іГосподьвідвіввідсебекару,яку ВіннавівнатихлюдейчерезЙосипа,ізвіріпіднялися зземлі,івониповелиїх,івонийшлидалі,ілютабуря вщухла,іземлязаспокоїлася,ілюдипродовжилисвою подорож,щобпітидоЄгипту,ілюдизнали,щоцелихо спіткалоїхчерезЙосипа

49Ісказаливониодинодному:«Осьмизнаємо,що черезйогогореспіткалонасцелихо;тожнавіщонам накликатицюсмертьнанашідуші?Порадьмося,що робитизцимрабом»

50Іодинвідповівісказав:«Напевно,віннаказавнам повернутийогодобатька;тожходімо,візьмімойого назад,іпідемонамісце,проякевіннамскаже,і візьмемозйогородиниціну,якумизаньогодали,і тодіпідемо».

51Іодинвідповівзновутайсказав:«Ось,цяпорада дужедобра,алеминеможемоїївиконати,бошлях дужедалекийвіднас,іминеможемозійтизнашої стежки».

52Аіншийвідповівісказавїм:«Осьрада,якоїми маємодотримуватися,миневідхилимосявіднеї:ось мисьогоднійдемодоЄгипту,аколиприйдемодо Єгипту,продамойоготамзависокуціну,ібудемо врятованівідйогозла»

53Іцярічсподобаласялюдям,івонитакізробили,і продовжилисвоюподорождоЄгиптузЙосипом

РОЗДІЛ43

1АколисиниЯковапродалисвогобратаЙосипа мідіянітянам,їхнісерцязворушилисячерезнього,і вонипокаялисяусвоїхвчинках,ішукалиЙого,щоб повернутиЙого,аленемоглизнайтиЙого

2ІповернувсяРувимдоями,вякубувпохований Йосип,щобвитягнутийоготаповернутийогобатькові Рувимстоявбіляями,інечувжодногословаІвін гукнув:«Йосипе!Йосипе!»,аленіхтоневідповівіне вимовивжодногослова

3ІсказавРувим:Йосиппомервідстраху,абоякийсь

4ІроздерРувимсвійодягісказав:«Дитининемає,іяк

вінпішовдосвоїхбратівізнайшовїх,щосумувализа Йосипомірадилисяміжсобою,якпомиритисяз батькомчерезньогоІсказавРувимсвоїмбратам:«Я прийшовдоями,іосьЙосипатамнемаєЩожнам сказатинашомубатькові?Бомійбатькотільки шукатимехлопчикавідмене»

5Івідповілийомубратийого,кажучи:«Такітакми вчинили,інашісерцяпотімвразилисячерезцей вчинок,імитеперсидимо,щобзнайтипривід,якнам примиритинашогобатьказцим»

6ІсказавїмРувим:Щоцевизробили,щозвели сивинунашогобатькавсмуткудомогили?Недобреце те,щовизробили

7ІсівРувимзними,івсівонивстали,іпоклялися одинодномунерозповідатипроцеЯкову,івсівони сказали:«Хторозповістьценашомубатьковічийого дому,абохторозповістьпроцекомусьіздітейцього краю,томивсіповстанемопротиньоготайуб'ємо йогомечем».

8ІбоялисясиниЯковаодинодногочерезцюсправу, віднайменшогодонайстаршого,ініхтонепромовив аніслова,івонизатаїлицюсправувсерцяхсвоїх 9Ісіливонипісляцього,щобвирішититавигадати, щосказатисвоємубатьковіЯковупровсеце 10ІсказавїмІссахар:«Осьвампорада,якщовамце

12ІпорадаІссахарабулаїмдовподоби,івони послухалисяйого,ізробилизасловомІссахара,якевін їмпорадив

13Івонипоспішили,взялиЙосипіводяг,роздерли його,ізарізаликозеня,івмочилиодягукровкозеня,і потопталийоговпоросі,іпослалиодягдосвогобатька ЯковачерезНефталима,інаказалийомусказатиці слова:

14Мизібралихудобуйдійшлиаждодорогидо Сихемуйдалі,іраптомзнайшлинадорозівпустині цейодяг,залитийкров’ютапорохом;тожтеперзнай, чицеодягтвогосина,чині

15ІпішовНефталим,іприйшовдосвогобатька,ітой давйомувбрання,іпереповівйомувсіслова,які наказалийомуйогобрати

16ІЯківпобачивЙосипіводяг,іпізнавйого,івпав обличчямдоземлі,ізаціпенів,яккаміньАпотімустав ізакричавгучнимголосомплачу:Цеодягмогосина Йосипа!

17ІЯківпоспішив,іпославодногозісвоїхслугдо синівсвоїхТойпішовдонихізнайшовїх,яквони йшлидорогоюзотарою.

18ІприйшлисиниЯковадосвогобатьканадвечір,і осьїхнійодягбувроздертий,іпорохбувнаїхніх головах,івонизнайшлисвогобатька,якийкричаві плакавгучнимголосом

19ІЯківсказавсвоїмсинам:Скажименіправду,яке лиховисьогоднінамененакликали?Івонивідповіли своємубатьковіЯкову,кажучи:Мийшлисьогодні післятого,якотарузібрали,іприйшлиаждоміста Сихемдорогоювпустелі,ізнайшлицейодяг, заляпанийкров’ю,наземлі,імизнайшлице,іпослали дотебе,якщотиможешцезнати 20ІпочувЯківсловасвоїхсинів,іскрикнувгучним голосом,тайсказав:Цевбраннямогосина,лютийзвір з'ївйого!Йосипроздертийнашматки,бояпославйого сьогодні,щобпобачити,чивсегараздзтобоютачивсе гараздзотарами,іщобпринестименізвісткувідтебе Івінпішов,якяйомунаказав,іцесталосязним сьогодні,колиядумав,щомійсинзтобою.

21АсиниЯковавідповілийсказали:«Віннеприходив донас,іминебачилийоговідтоді,яквийшлимивід тебе,аждотепер».

22ІпочувЯківїхніслова,тозновуголосноскрикнув,і встав,іроздерсвійодяг,іпоклавверетищенастегна свої,ігіркозаплакав,ізаплакав,іпіднявсвійголосу плачі,івигукнув,іпромовивціслова: 23Йосипе,синумій,осинумійЙосипе,Япославтебе сьогодні,щобтвоїмбратамбулодобре,атирозірваний нашматки;черезмоюрукуцесталосязмоїмсином 24Сумноменізатобою,Йосипе,синумій,сумномені затобою;якиймилийтибувдляменезажиття,атепер якажгіркадляменетвоясмерть 250якбияпомерзамістьтебе,Йосипе,синумій,бо менідужесумнозатебе,синумій,синумійЙосипе, синумій,дети,ікудитебепотягнуло?Встань,встаньз твогомісця,іприйдиіподивисянамійсмутокзатебе, синумійЙосипе

26Прийдижіперелічисльози,щолиютьсязмоїхочей помоїхщоках,іпринесиїхпередГоспода,щобгнів Йоговідвернувсявідмене

270Йосипе,синумій,яктивпаввідрукитого,від

28Устаньжейпобач,якагіркамояскорботазатебе, синумій,боятебеневиховав,нестворивтебе,недав тобідиханняйдуші,алецеБог,щостворивтебе, збудувавтвоїкості,покривїхплоттю,вдихнувуніздрі твоїподихжиття,ідавтебемені

29ТеперсправдіБог,щодавтебемені,Вінзабравтебе відмене,іосьщосталосязтобою

30ІЯківпродовжувавговоритиподібнісловапро Йосипа,ігіркозаплакав,упавназемлютайзамовк

31ІвсісиниЯкова,побачившигоресвогобатька, покаялисязате,щозробили,ігіркоплакали.

32ІЮдавстав,піднявголовусвогобатьказземліта поклавїїсобінаколіна,івитерсльозибатьказйого щік.ІЮдазаплакавдужевеликимплачем,аголова йогобатькалежалайомунаколінах,нерухома,як камінь

33ІсиниЯковапобачилигоресвогобатька,іпідняли вонисвійголос,іпродовжувалиплакати,аЯківвсеще лежавназемлінерухомо,яккамінь

34Івсійогосини,ійогослуги,ідітийогослугивстали, істалинавколонього,щобпотішитийого,тавін відмовивсябутипотішеним

35ІвставувесьдімЯкова,іголосиливеликимсумом заЙосипомтазагоремсвогобатькаІдійшлазвістка доІсаака,синаАвраама,батькаЯковаІвінгірко плакавзаЙосипом,вінтавесьйогодім.Іпішоввінз місцясвогоперебуваннявХевроні,ілюдийогозним ІвтішиввінЯкова,синасвого,татойвідмовивсябути втішеним.

36ІпісляцьогоЯківуставізземлі,ісльозитеклипо йогощоках,івінсказавсвоїмсинам:«Устаньте, візьмітьсвоїмечіталуки,івийдітьуполе,іпошукайте, чиможетевизнайтитіломогосина,іпринестийого мені,щобямігйогопоховати»

37Шукайтетакожсередзвірівтаполовітьїх,іщо першеприйде,першніжвисхопитетапринесетецедо мене,можливо,Господьсьогоднізмилуєтьсянадмоїм гореміприготуєпередвамите,щорозірваломогосина нашматки,іпринесецедомене,іяпомщусязасправу могосина

38Ізробилисинийого,якнаказавїмбатько.Івстали вонирано-вранці,івзяликоженмечасвоготалука своговрукусвою,івийшливполеполюватиназвірів. 39АЯківвсещеголоснокричавтаплакав,іходивпо домутуди-сюди,іплескавруками,кажучи:Йосипе, синумій,Йосипе,синумій!

40ІпішлисиниЯковавпустелю,щобсхопитизвірів,і ось,нанихвийшоввовк,івонисхопилийого,і привелийогодосвогобатька,ісказалийому:Це

синаЙосипа?ЯктинезлякавсяБогаземлітамогогоря замогосинаЙосипа?

42Ітипожермогосинадаремно,бовінневчинив насильства,ітимсамимзробивменевиннимчерез нього,томуБогпокараєтого,когопереслідують.

43ІвідкривГосподьустазвіра,щобпотішитиЯкова своїмисловами,івінвідповівЯкову,ісказавйомуці слова,

44ЯкживийБог,щостворивнасназемлі,іякжива душатвоя,панемій,янебачивтвогосинаінерозірвав йогонашматки,алеяприйшовздалекоїземлі,щоб знайтимогосина,якийсьогодніпішоввідмене,іяне знаю,чиживийвін,чимертвий.

45Іясьогодніприйшовуполешукатисинасвого,і знайшлименевашісини,ісхопилимене,іпосилили мійбіль,ісьогодніпривелименепередвас,іяось сказаввамусісвоїслова

46Атепер,синулюдський,явтвоїхруках,ізробизі мноюсьогодні,яктобіздаєтьсядобрим.Алеякживий Бог,щостворивмене,янебачивтвогосина,іне розривавйого,ілюдськетілоневходиловмоїустаза всіднімогожиття.

47ІколиЯківпочувсловазвіра,віндужездивувався,і випустивзвіразрукисвоєї,івінпішовсвоєюдорогою 48АЯківвсещеголосноплакавтаплакавзаЙосипом деньудень,ісумувавзасиномсвоїмбагатоднів

РОЗДІЛ44

1ІсиниІзмаїла,щокупилиЙосипавідмідіян,що купилийоговідйогобратів,пішлизЙосипомдо Єгипту,іприйшливонидомежЄгиптуІколивони наблизилисядоЄгипту,тозустріличотирьохчоловіків ізсинівМедана,синаАвраамового,щовийшлиз єгипетськогокраювдорогу 2Ісказалиїмізмаїльтяни:«Чихочетевикупитицього рабавнас?»Авонивідказали:«Віддайтейогонам».І вонивіддалиїмЙосипа,івонипобачилийого,щовін дужегарнийюнак,ікупилийогозадвадцятьшекелів

3ІпродовжилиізмаїльтянисвоюподорождоЄгипту,і меданськітакожповернулисятогоднядоЄгиптуІ меданськісказалиодинодному:«Осьмичули,що Потіфар,царедворецьфараона,начальникохорони, шукаєдоброгослугу,якийбистоявпередним,щоб служитийомутазробитийогонаглядачемнадйого домомтавсімйогомайном».

4Тожтеперпродаймойогойомузате,щонам потрібно,якщовінзможедатинамте,щонампотрібно длянього

5Іпішлицімеданськімешканці,іприйшлидодому Потіфара,тайсказалийому:«Мичули,щотишукаєш доброгорабадлясебе.Осьунасєраб,якийбудетобі довподоби,якщотиможешдатинамте,щомихочемо, імипродамойоготобі»

6ІПотіфарсказав:«Приведийогодомене,іяпобачу його,іякщовінбудевподобаниймені,ядамтобівсе, щотибудешпотребуватидлянього».

7Іпішлимедяни,іпривелиЙосипа,іпоставилийого передПотіфаром,ітойпобачивйого,ідужедогодив йому.ІПотіфарсказавїм:Скажітьмені,чоговихочете дляцьогоюнака?

8Ісказаливони:«Михочемодляньогочотириста срібняків».Потіфарсказав:«Ядамтобі,якщоти

рабінесинраба,алеябачувньомувиглядгарногота вродливогочоловіка»

9Іпішлимедійці,іпривелидоньогоізмаїльтян,що продалийогоїм,івонисказалийому,кажучи:Вінраб, імипродалийогоїм

10ІпочувПотіфарсловаізмаїльтян,яквінвіддав срібломеданцям,імеданцівзялисріблотайвирушили вдорогу,аізмаїльтянитакожповернулисядодому 11ІПотіфарузявЙосипа,іпривівйогодосвогодому, щобслужитийомуІЙосипзнайшовмилістьвочах Потіфара,ітойдовіривсяйому,іпризначивйогонад своїмдомом,івсе,щоналежалойому,вінпередаву йогоруки

12ІГосподьбувзЙосипом,івінставчоловіком процвітаючим,іГосподьпоблагословивдімПотіфара зарадиЙосипа

13ІПотіфарзалишивусе,щомав,урукиЙосипа,а Йосипбувтим,хтокерувавусім,щовходилота виходило,івсевдоміПотіфарарегулювалосяйого

14АЙосипбуввісімнадцятироків,юнакзгарними очиматавродливоюзовнішністю,ітакого,яквін,не буловусійєгипетськійземлі

15Тогочасу,коливінбувудомісвогопана,входиві виходивздомутаслуживсвоємупану,Зеліка,жінка йогопана,звілаочісвоїнаЙосипа,іпобачилайого,аж ось,вінбувюнак,гарнийнавиглядтагарноговигляду. 16Івонапожадалайогокрасивсвоємусерці,іїїдуша булаприв'язанадоЙосипа,івонавабилайогоденьу день.ІЗелікащоднявмовлялаЙосипа,алеЙосипне звівочей,щобпобачитижінкусвогопана 17ІсказалайомуЗеліка:«Якажгарнатвоя зовнішністьіпостать!Ясправдібачивусіхрабинь,але небачивтакоївродливоїрабині,якти»Ісказавїй Йосип:«Той,хтостворивменевутробіматерімоєї, створивівсюлюдськусутність».

18Ісказалавонайому:Якігарніочітвої,щонимити осліпивусіхмешканцівЄгипту,чоловіківіжінокА вінсказавїй:Якігарнівони,покимиживі!Алеякбити побачивїхумогилі,тонапевнобвідійшоввідних 19Ісказалавонайому:Якіжгарнійприємнівсіслова твої!Візьмижарфу,щовдомі,тайзаграйруками своїми,ідайнампослухатисловатвої 20Ісказаввіндонеї:«Якігарнійприємнімоїслова, колияпромовляюхвалуБогумоємутаЙогославу»А вонасказалайому:«Якегарневолоссятвоєїголови! Осьзолотийгребінець,щовдомі,візьмийоготазавий

23ІЗелікабажалаЙосипавсерцісвоєму,щобвін лежавзнею.Ітогочасу,якЙосипсидівудоміта виконувавсвоюроботу,Зелікаприходилайсідала передним,івонащодняспокушалайогосвоїми словами,щобвінлежавзнеюабохочразподививсяна неї,алеЙосипнеслухавїї

24Авонасказалайому:«Якщотинезробишзамоїми словами,топокараютебекароюсмертітанакладуна тебезалізнеярмо»

25ІсказавїйЙосип:Воістину,Бог,щостворив людину,розв’язуєкайданив’язнів,ісамеВін визволитьменезтвоєїв’язницітазтвогосуду

26Іколивонанемоглапереконатийого,ідушаїївсе щебулаприв'язанадонього,їїбажаннявверглоїїв тяжкухворобу

27ІвсіжінкиЄгиптуприйшливідвідатиїїтайсказали їй:«Чомутитаказанедбана?Тинічогонемаєш!Твій чоловіквеликийішанованийкнязьвочахцаря Хібатобібракуєчогосьізтого,чогопрагнетвоє серце?»

28ІвідповілаїмЗеліка,кажучи:«Сьогоднівамстане відомо,звідкицейбезлад,уякомувименебачите».І вонанаказаласвоїмслужницямприготуватиїжудля всіхжінок,івлаштуваладлянихбенкет,івсіжінкиїли вдоміЗеліки.

29Івонадалаїмножі,щобчиститицитронитаз'їстиїх, інаказалаодягнутиЙосипавдорогийодяг,іщобвін з'явивсяпередними.ІЙосипз'явивсяпередїхніми очима,івсіжінкидивилисянаЙосипа,інемогли відвестивідньогоочей,івсівонипорізалисобіруки ножами,щобуливїхніхруках,івсіцитрони,щобули вїхніхруках,булинаповненікров'ю

30Івонинезнали,щонакоїли,алепродовжували дивитисянакрасуЙосипаіневідводиливіднього

очейсвоїх

31ІпобачилаЗеліка,щовонизробили,ісказалаїм:Що цезаробота,якувизробили?Осьядалавамцитрони їсти,авивсіпорізалисвоїруки

32Івсіжінкипобачилиїхніруки,іось,вонибули повнікрові,іїхнякровстікаланаїхнійодяг,івони сказалиїй:Цейрабутвоємудоміперемігнас,імине могливідвестивідньогоповікчерезйогокрасу 33Авонасказалаїм:«Напевно,цесталосязвамитієї жмиті,яквиподивилисянанього,інемогли стриматисявідньогоЯкжеяможустриматися,коли вінпостійновмоємудомі,іябачуйогоденьудень,як вінвходитьівиходитьзмогодому?Якжеяможу уникнутизанепадуабонавітьзагибелічерезце?»

34Івонисказалиїй:«Словаправдиві,бохтоможе побачитицюпрекраснупостатьудомітаутриматися відНього?ХібажВіннетвійрабіслугавтвоємудомі, ічомутинекажешйомуте,щовтвоємусерці,і допускаєш,щобтвоядушазагинулачерезцюсправу?»

35Авонаїмсказала:«Ящоднянамагаюсяпереконати його,алевіннепогоджуєтьсязмоїмибажаннямиЯ обіцялайомувседобре,аленезмоглаотримативід ньогожодноївідповіді.Томуяперебуваювзанепаді, якбачите»

36ІЗелікадужезахворілачерезсвоєкоханнядо Йосипа,івонадужестраждалавідкоханнячерезнього, івсілюдиздомуЗелікитаїїчоловіканічогонезнали

проце,щоЗеліказахворілачерезсвоєкоханнядо Йосипа.

37Івсілюдиїїдомупиталиїї,кажучи:«Чомутихвора тазнемагаєш,інічогонемаєш?»Авонавідповілаїм: «Янезнаюцієїхвороби,якащодняпосилюється. 38Івсіжінкитаїїподругищодняприходилидонеї,і розмовлялизнею,авонасказалаїм:Цеможебути тількичерезлюбовЙосипа.Авонисказалиїй:Зманіть йоготасхопітьйоготаємно,може,вінпослухаєвасі відверневідвасцюсмерть

39ІЗелікащебільшезневіриласявЙосипові,івона всебільшезанепадала,ажпокиледвевнеїне залишилосясилстояти.

40Істалосяодногодня,колиЙосипвиконувавроботу свогогосподарявдомі,Зелікаприйшлатаємнотай напалананьогораптово.Йосипповставнанеї,ібув сильнішийзанеї,іповаливїїназемлю

41ІЗелікаплакалачерезбажаннясвогосерцядонього, іблагалайогоплачем,ісльозитеклипоїїщоках,івона говориладоньогоголосомблаганнятазгіркотоюдуші, кажучи:

42Чичувтиколи-небудь,бачивчизнавпротаку прекраснужінку,якя,абокращузамене,якащодня розмовляєзтобою,занепадаєчерезкоханнядотебе, віддаєтобівсюцюшану,ативсеоднонеслухаєш могоголосу?

43Аякщоцечерезстрахпередпаномтвоїм,щобвін непокаравтебе,тоякживийцар,тожніякоїшкодине станетьсятобівідпанатвогочерезцеТожтепер,будь ласка,послухайменеіпогодисязарадичесті,якуятобі виявив,івідвернивідменецюсмерть,інавіщомені вмиратизарадитебе?Івонапересталаговорити 44АЙосипвідповівїй,кажучи:«Залишмене,ізалиш цюсправумоємупану.Мійпаннезнає,щовменев домі,бовсе,щойомуналежить,вінпередавумою рукуЯкжеязроблюцевдомімогопана?»

45Бовінтакождужешанувавменевсвоємудомі,івін такожпоставивмененадсвоїмдомом,івінпідняв мене,інемаєнікогобільшогозаменевцьомудомі,і мійпаннестримаввідмененічого,крімтебе,якає йогодружиною,якжетиможешговоритименіці слова,іякяможузробитицевеликезлотагріхперед Богомтапередтвоїмчоловіком?

46Атеперстримайсявідменеінекажибільшетаких слів,боянеслухатимутвоїхслівАлеЗелікане слухалаЙосипа,коливінговоривїйціслова,алевона щоднявмовлялайогопослухатиїї

47ІсамепісляцьогопотікЄгипетськийнаповнивсяз усіхбоківсвоїх,івсімешканціЄгиптувийшли,а такожцарікнязівийшлизтимпанамитатанцями,бо цебулавеликарадістьуЄгипті,ісвятопідчасрозливу

48Іколиєгиптянивийшлидорічки,щобповеселитися, якбулоїхнімзвичаєм,усілюдиздомуПотіфарапішли

49Івонавсталайзійшладосвогохрамувдомі,і

жіночимиочиснимирідинами,івонанапахлахрамі дімкасієюталаданом,інамазаламирроютаалое,і потімвонасілабілявходудохраму,упроходідому, черезякийпроходивЙосип,щобвиконуватисвою роботу.ІосьЙосипприйшовзполяіввійшовдодому, щобвиконуватироботусвогогосподаря

50Івінприйшовдомісця,черезякемавпройти,і побачивусюроботуЗеліки,іповернувсяназад.

51ІпобачилаЗеліка,щоЙосипвідвернувсявіднеї,і вонагукнуладонього,кажучи:Щотобі,Йосипе?Іди досвоєїроботи,аязвільнютобімісце,ажпокитине перейдешдосвогомісця

52ІЙосипповернувся,іприйшовдодому,ізвідти перейшовнамісцесвогосидіння,ісів,щобвиконувати роботусвогогосподаря,якзавждиІось,Зеліка прийшладоньогоісталапереднимукнязівському одязі,ізапахвідїїодягупоширивсяздалеку

53Івонапоспішила,схопилаЙосипатайогоодягі сказалайому:«Якживийцар,якщотиневиконаєш могопрохання,тосьогодніпомреш!»Івонапоспішила, простягладругуруку,витягламечз-підодягу,поклала йогонашиюЙосипатайсказала:«Устаньівиконай моєпрохання,аякщоні,тосьогодніпомреш» 54ІЙосипзлякавсяїї,щовоназробилаце,івстав,щоб утективіднеї,авонасхопилайогозапереднючастину одягу,івіджахуйоговтечіодяг,якийсхопилаЗеліка, розірвався,іЙосипзалишиводягуруціЗеліки,асам утіківибрався,бобоявся.

55ІколиЗелікапобачила,щоЙосипіводягрозірваний, іщовінзалишивйоговїїруцітавтік,воназлякалася засвоєжиття,щобнепошириласячуткапронеї.Івона встала,івчинилахитрістю,іскинулазсебеодяг,у якийбулаодягнена,іодягласвійіншийодяг 56ІвзялавонаЙосипіводяг,іпоклалайогопоручіз собою,іпішла,ісіланатомумісці,десиділапідчас хвороби,першніжлюдизїїдомупішлидорічки,і покликалавонаюнака,якийтодібувудомі,інаказала йомупокликатидонеїлюдейздому

57І,побачившиїх,сказалаїмгучнимголосомта плачем:«Подивіться,якогоєвреяпривівдоменеваш пандодому,бовінприйшовсьогодні,щоблежатизо мною»

58Боколитивийшов,вінприйшовдодому,і, побачивши,щовдомінікогонемає,підійшовдомене тайсхопивмене,щоблягтизімною

59Іясхопивйогозаодяг,роздерйоготазакричавна ньогогучнимголосомАколияпіднявсвійголос,він злякавсязасвоєжиття,залишивсвійодягпередімною тайутік

60Алюдиїїдомунічогонесказали,алеїхнійгнів дужезапаливсянаЙосипа,івонипішлидойогопана тайпереказалийомусловайогопідступу.

61ІповернувсяПотіфардодомурозгніваний,айого жінказакричаладонього,кажучи:Щоцетимені зробив,привівшираба-броварадомогодому?Він прийшовдоменесьогодні,щобпогратисязімноюТак вінзробивменісьогодні.

62ІпочувПотіфарсловасвоєїжінки,інаказавсуворо покаратиЙосипа,ітакйомуйзробили

64ІпокилюдиПотіфарабилиЙосипа,він продовжувавкричатитаплакати,атамбуладитина одинадцятимісяцівІГосподьвідкривустадитини,і вонапромовилацісловапередлюдьмиПотіфара,які билиЙосипа,кажучи:

65Чоговихочетевідцієїлюдини,ічомувичинитеїй такезло?Мояматиговоритьнеправдутабреше;так буловчинено

66Ідитинаточнорозповілаїмусе,щосталося,івсі словаЗелікидоЙосипаденьуденьвінсповіщавїм.

67Івсічоловікипочулисловадитини,ідуже здивувалисясловамдитини,ідитинаперестала говоритийзамовкла.

68ІПотіфардужезасоромивсяслівсвогосина,івін наказавсвоїмлюдямбільшенебитиЙосипа,ілюди пересталибитиЙосипа.

69ІПотіфарвзявЙосипатайнаказавпривестийогодо судупередсвящениками,якібулисуддямицаря,щоб розсудитийоговційсправі.

70ІПотіфартаЙосипприйшлидосвящеників,які

будьласка,якийсудналежитьрабові,ботаквін зробив»

71ІсказалисвященикиЙосипові:«Чомутитакзробив своємупану?»ІЙосипвідповівїм,кажучи:«Нетак, пановемої,такабуларіч»ІПотіфарсказавЙосипові: «Яждовіривутвоїрукивсе,щоналежаломені,і нічогонеприховаввідтебе,кріммоєїжінки,тожякти мігзробититакезло?»

72АЙосипвідповівісказав:«Нетак,панемій!Як живийГосподьіякживадушатвоя,панемій!Слово, якетичуввідсвоєїжінки,неправдиве,ботаксталося сьогодні»

73Минуврік,відколияживувтвоємудомі;чибачив тивменіякусьпровину,чищосьтаке,щомоглоб спонукатитебевимагатимоєїдуші?

74ІсказалисвященикиПотіфару:«Пошли,будьласка, інехайпринесутьнамрозірванийодягЙосипа,інехай мипобачимодіркунаньомуЯкщождіркабудеперед одягом,тойогообличчямалобутинавпротинеї,івона маласхопитийого,щобвінприйшовдонеї,ітвоя жінкаобманомзробилавсе,щосказала» 75ІпринесливониЙосипіводягпередсвящеників,які булисуддями,іпобачиливони,іось,діркабулаперед Йосипом,івсісвященики-суддізрозуміли,щовона тиснулананього,ісказаливони:«Судсмертіне належитьцьомурабу,бовіннічогонезробив,алейого судтакий,щобйогопосадилидов'язницічерезчутку, якачерезньогопішланатвоюдружину».

76ІпочувПотіфарїхніслова,іпосадивйогодо

63Іколивонибилийого,Йосипскрикнувгучним голосом,ізвівочісвоїдонеба,тайсказав:Господи Боже,Тизнаєш,щояневиннийувсьомуцьому,то

залишатимешсявцьомудомі?Алепослухайсямого голосу,іявиведутебезцьогодому».

78ІвідповівїйЙосип,кажучи:Кращеменізалишатися вцьомудомі,ніжслухатитвоїхслів,щобгрішити протиБога.Авонасказалайому:Якщотиневиконаєш моєїволі,явирвутобіочі,закуютобікайданинаноги тавіддамтебеврукитих,якихтинезнавраніше 79ІЙосипвідповівїйісказав:«ОсьБогусієїземлі можевизволитименевідусього,щотиможешмені зробити,боВінвідкриваєочісліпимірозв’язує зв’язаних,ібережевсіхчужинців,якінезнаютьцієї землі»

80ІколиЗеліканезмоглапереконатиЙосипа послухатиїї,вонапересталайтиспокушатийого;і Йосипвсещебувув'язненийудоміув'язненняАЯків, батькоЙосипа,тавсійогобрати,щобуливземлі Ханаанській,всещесумувалитаплакаливтідніза Йосипом,боЯківвідмовивсявтішитисязасвогосина Йосипа,іЯківголосноплакав,іплакавтасумувавусі тідні

РОЗДІЛ45

1Істалосятогороку,року,колиЙосипзійшовдо Єгипту,післятого,якйогопродалибрати,Рувим,син Якова,пішовдоТімни,івзявсобізажінкуЕліюрам, дочкуханаанеянинаАві,іприйшовдонеї

2ІзавагітнілаЕліюрам,жінкаРувима,іпородилайому Ханоха,Палу,ХецронатаКармі,чотирьохсинів;а братйогоСимеонвзявзадружинуйогосеструДіну,і вонапородилайомуМемуїла,Яміна,Огада,Яхіната Зохара,п'ятьохсинів

3ІприйшоввінпотімдоБуни,ханаанянки,цетаБуна, якуСимеонузявуполонізмістаСихем.Бунабула передДіноютаслужилаїйІприйшовдонеїСимеон,і вонапородилайомуСаула

4ІпішовЮдатогочасудоАдулама,іприйшоввіндо чоловіказАдулама,аім'яйомубулоХіраІпобачив тамЮдадочкуодногоханаанськогочоловіка,аім'яїй булоАліят,дочкаШуї.Івзявїї,іприйшовдонеї.І породилаАліятЮдіЕра,ОнанатаШіло,трьохсинів 5ІпішовЛевійтаІссахардокраюсходу,івзялисобіза жінокдочокЙовава,синаЙоктана,синаЕвера.А Йовав,синЙоктана,мавдвідочки:ім'ястаршоїАдіна, аім'ямолодшоїАріда

6ІЛевійузявАдіну,аІссахарвзявАріду,іприйшли вонидоХанаанськогокраю,додомусвогобатькаІ породилаАдінаЛевію:Гершона,КехататаМерарі, трьохсинів

7АрідапородилаІссахаровіТолу,Пуву,Йовата Шомрона,чотирьохсинівДанжепішовдокраю Моавського,івзявсобізадружинуАфлалет,дочку моавітянинаХамудана,іпривівїїдокраю Ханаанського

8ААфлалетбуланеплідна,немалавонадітейІзгадав БогпроАфлалет,жінкуДанаВоназавагітніла,і породиласина,іназвалайогоім'ямХушим.

9ІпішовҐадтаНефталимдоХарану,івзялизвідти дочокАмурама,синаУца,синаНахора,задружин

10АоцеіменадочокАмурама:ім'ястаршоїМеріма,а ім'ямолодшоїУзіт;іНафталівзявМеріму,аҐадвзяв

Узіта,іпривівїхдоземліХанаанської,додомуїхнього батька.

11АМерімапородилаНефталимуЯхцеїла:Гуні,Язера таШалема,чотирьохсинів;аУзітпородилаҐадЦефіонуХаґі,Шуні,Ецбона,Ері,АродітаАралі,сімох синів

12ІвийшовАсир,івзявАдон,дочкуАфлала,сина Гадада,синаІзмаїла,зажінку,іпривівїїдо Ханаанськогокраю

13ІпомерлаАдон,жінкаАсира,тимиднями;унеїне булодітейІсталосяпосмертіАдона,іАсирпішовна тойбікрічки,івзявсобізадружинуХадуру,дочку Авімаїла,синаЕвера,синаСимового.

14Атамолодажінкабулагарноїнавиглядірозумна,і вонабуладружиноюМалкіїла,синаЕлама,сина Симового.

15ІпородилаХадураМалкіїлудочку,івінназвавїй ім'яСерахІпомерМалкіїлпісляцього,аХадурапішла тайзалишиласявдомісвогобатька.

16АпосмертіжінкивАсиравінпішов,узявХадуруза дружинутапривівїїдоХанаанськогокраюТакожвін привівізсобоюдочкуїїСерах.Вонабулатрирічна. ДівчинавиховуваласьудоміЯкова

17Адівчинабулагарноїзовнішності,іходилавона святимидорогамидітейЯкова;їйнічогонебракувало, іГосподьдавїймудростітарозуму

18ІзавагітнілаХадура,жінкаАсира,іпородилайому Їмну,Ішву,ІшвітаБерію,чотирьохсинів.

19ІпішовЗавулондоМідіяну,івзявсобізажінку Меріш,дочкуМолада,синаАвіди,синаМідіяна,і привівїїдоХанаанськогокраю.

20ІМерушапородилаЗавулоновіСередаЕлоната Яхлеїла;трисини

21ІпославЯківдоАрама,синаЦови,синаТераха,і взяввіндлясинасвогоВеніяминаМехалію,дочку Арам,івонаприйшладоХанаанськогокраю,додому Якова.АВеніяминубулодесятьліт,коливінузяв Мехалію,дочкуАрам,зажінку

22ІзавагітнілаМехалія,іпородилаВеніяминуБелу, Бехера,Ашбела,ГерутаНаамана,п'ятьохсинів;а ВеніамінпішовпотімівзявсобізадружинуАрібат, дочкуШомрона,синаАвраама,окрімсвоєїпершої жінки,айомубуловісімнадцятьроків;іАрібат породилаВеніяминуАхі,Воша,Мупіма,Хупімата Орда,п'ятьохсинів 23ІпішовЮдадодомуСима,івзявТамар,дочку Елама,синаСима,задружинудлясвогопервісткаЕра 24ІприйшовЕрдосвоєїжінкиТамари,івонастала йомузадружинуІколивінприйшовдонеї,тозовні винищивсвоєпотомство,іділойогобулозлевочах Господа,іГосподьубивйого

25ІсталосяпосмертіЕра,первісткаЮдиного,що ЮдасказавОнану:«Ідидожінкибратасвого,візьмиїї задружину,якнайближчуродичку,івстанови потомствобратовісвоєму»

26ІвзявОнанТамарузажінку,іприйшовдонеїА Онанробивтесаме,щойбратйого,ізлимбулоділо йоговочахГоспода,іВінубивійого

27ІпомерОнан,ісказавЮдадоТамари:Залишайсяв домібатькасвого,ажпокиневиростесинмійШіло.

ЮдавженехотіввіддаватиТамаруШіло,босказав собі:Може,йвінпомре,якйогобрати.

28ІвсталаТамара,пішлатайзалишиласявдомісвого батька.ІбулаТамаравдомісвогобатькадеякийчас.

29ІпомерлаАлія,дружинаЮди;іЮдавтішавсяза своюжінкуІпосмертіАліїпішовЮдаздругомсвоїм ХіроюдоТімнистригтиїхніховець

30ІпочулаТамар,щоЮдапішовдоТімнистригти овець,іщоШіловиросло,іЮданевподобавїї

31ІвсталаТамара,скинулазсебеодягсвоговдівства, поклаланасебепокривало,іповністюпокрилася,і пішлайсіланагромадськомупровулку,щонадорозі доТімни.

32ІпройшовЮда,іпобачивїї,івзявїї,іприйшовдо неї,івоназавагітнілавідньогоІсталося,як народжувалавона,осьблизнюкивутробіїї.Івін назвавім'япершомуПерец,адругомуЗара

РОЗДІЛ46

1УтідніЙосипвсещебувув'язненийув'язниців єгипетськійземлі.

2Утойчаспередфараономстоялислуги,головний чашниктаголовнийпекар,щоналежалиєгипетському цареві.

3Івзявчашниквина,іпоставивйогопередцарем,щоб вінїв,апекарпоставивпередцаремхліб,щобвінївІ царпиввинотаївхліб,вінійогослугитаслуги,що їлизацарськимстолом

4Іпокивониїлитапили,чашниктапекарзалишилися там.Ізнайшлифараоновіслугибагатомухувині,яке принісчашник,авхлібіпекарязнайшликаміння салітри

5ІначальникцарськоїсторожіпоставивЙосипа слугоюприфараоновихевнухах,іфараоновіевнухи булиув'язненіодинрік

6Івкінцірокуїмобомснилисясниоднієїночівмісці ув'язнення,девонибулиАвранціЙосипприйшовдо них,щоб,якзавжди,звернутисядоних,іпобачивїх, ажосьїхніобличчябулипохмурітасумні.

7ІспитавїхЙосип:«Чомувашіобличчясьогодні сумнітапохмурі?»Авонивідказалийому:«Нам снивсясон,анемаєкомуйоговитлумачити».Ісказав їмЙосип:«Розкажітьменівашсон,іБогдастьвам відповідьмиру,яквибажаєте» 8ІчашникрозповівсвійсонЙосипу,кажучи:«Ябачив усвоємусні,іосьпередімноювеликавиноградналоза, інатійлозіяпобачивтригілки,івиноградналоза швидкорозквітлаідосяглавеликоївисоти,аїїгрона дозрілиісталивиноградом» 9Івзявявиноград,вичавивйоговчашутадавуруку фараонові,івінпив.ІсказавйомуЙосип:Тригілки, щобулинавинограднійлозі,цетридні 10Алезатридніцарнакажевивеститебеіповерне тебенатвоюпосаду,ітибудешпитицаревійоговино, якіраніше,колибувйогочашникомАленехайя знайдумилістьуочахтвоїх,щобтизгадавпромене передфараоном,колитобібудедобре,іщобтизробив менімилість,іщобвивевменезцієїв'язниці,бомене викрализземліХанаанськоїтапродаливрабствона

11Атакожте,щотобірозповідалипродружинумого

івиведутебезцієїв'язниці

12Іпекар,побачивши,щоЙосипточновитлумачив сончашника,такожпідійшовірозповівЙосиповіввесь свійсон

13Ісказаввінйому:«Увісніменібуловиднотрибілі кошикинаголовімоєїЯподивився,ажосьу найвищомукошикувсілякіпеченім’ясадляфараона,і птахиклювалиїхзмоєїголови».

14ІсказавйомуЙосип:Трикошики,щотибачив,це тридні,алезатридніфараонзніметобіголовута повіситьтебенадереві,іптахиклюватимутьтвоєтіло зтебе,яктибачивусвоємусні

15Утідніцарицямаланароджувати,ітогоднявона народиласинаєгипетськомуцареві.Ісповістили,що царотримавсвогопервістка,івесьнародЄгиптуразом ізвельможамитаслугамифараонадужезрадів

16Атретьогодняпісляйогонародженняфараон

17ІввесьнародЄгиптутаслугифараонаприйшлиїсти тапитизцаремнабенкетісинайого,тарадітицаревій радощі

18Івсіцарськіофіцеритайогослугираділитогочасу

музичніінструменти,підтимпанитатанцівцарському домівісімднів.

19Ачашник,якомуЙосипрозтлумачивйогосон, забувпроЙосипаінезгадавпроньогоцареві,як обіцяв,боцебуловідГоспода,щобпокаратиЙосипа зате,щовінпокладавсяналюдину

20ІЙосипзалишавсяпісляцьогоув'язницідвароки, докиневиповнилосяйомудванадцятьроків.

РОЗДІЛ47

1Ісак,синАвраамів,щеживутіднівземлі Ханаанській;вінбувдужестарий,ставісімдесятиліт АІсав,синйого,братЯкова,бувуземліЕдом,івінта синийогомаливолодіннявнійсередсинівСеїру

2ІпочувІсав,щонаближаєтьсячассмертійогобатька, іприйшоввін,синийоготайогодімдоХанаанського краю,додомубатькасвогоАЯківтасинийого вийшлизмісця,девонижиливХевроні,івсівони прийшлидоІсаака,батькасвого,ізнайшлиІсавата синівйоговнаметі

3ІЯківтасинийогосиділипередбатькомсвоїм

6ІпоблагословивІсааксинівІсава,кажучи:НехайБог зробитьтебестрахомтажахомдлявсіх,хтотебе побачить,тадлявсіхтвоїхворогів 7ІпокликавІсаакЯковатасинівйого,івсівони прийшлитасілипередІсааком.ІсааксказавдоЯкова: Господь,Богусієїземлі,сказавмені:Нащадкамтвоїм дамЯцюземлюуспадок,якщосинитвоїбудуть пильнуватиМоїхпостановтаМоїхдоріг,іЯвиконаю наднимиклятву,якоюЯклявсяАвраамові,батькові твоєму

8Атепер,синумій,навчисвоїхдітейтадітейсвоїх дітейбоятисяГосподатаходитидоброюдорогою,яка будедовподобиГосподу,Богутвоєму.Боякщоти будешдотримуватисяГосподніхдорігтаЙого постанов,тоГосподьтакождотримаєтьсядлятебе СвогозаповітузАвраамом,ібудедобречинититобіта твоємупотомствуповсідні 9ІколиІсакзакінчивнаказуватиЯковутадітямсвоїм, топомер,іприєднавсядонародусвого.

10ЯківтаІсавупалинаобличчясвогобатькаІсааката йплакалиІсааковібулостовісімдесятроків,коливін померуземліХанаанській,уХевроні.Ісинийого віднеслийогодопечериМахпели,якуАвраамкупиву синівХетовихнаволодіннядляпоховання

11ІвсіцаріханаанськогокраюпішлизЯковомта ІсавомховатиІсаака,івсіцаріханаанськоговиявили Ісааковівеликушанупісляйогосмерті 12АсиниЯковатасиниІсаваходилибосоніжнавколо, йдучитаголосячи,ажпокинедійшлидоКіреат-Арби 13ІпоховалиЯківтаІсавбатькасвогоІсаакавпечері Махпела,щовКіреат-АрбівХевроні,іпоховалийогоз великоючестю,якцероблятьнапохороніцарів 14ІЯків,ісинийого,іІсав,ісинийого,івсіцарі ханаанськівчиниливеликутатяжкужалобу,і поховалийого,іголосилизанимбагатоднів 15ІпосмертіІсаакавінзалишивсвоюхудобу,майно тавсе,щоналежалойому,своїмсинам.ІсказавІсавдо Якова:«Ось,благаютебе,усе,щозалишивнашбатько, миподілимонадвічастини,іявиберу»ІсказавЯків: «Митакізробимо».

16ІвзявЯківусе,щоІсаакзалишивуземлі Ханаанській,худобутамайно,іпоставивїхнадві частинипередІсавомтайогосинами,ісказавІсаву: «Осьусецепередтобою;виберисобіполовину,яку візьмеш»

17ІсказавЯківдоІсава:Послухайже,щояскажутобі: Господь,Богнебайземлі,говоривдонашихбатьків, АврааматаІсаака,кажучи:НащадкамтвоїмдамЯцю землюуспадокнавіки

18Атеперусе,щозалишилосявнашогобатька,перед тобою,іосьувеськрайпередтобою;виберисобізних, щотобізаманеться.

19Якщотибажаєшусієїземлі,візьмиїїсобітасвоїм дітямназавжди,аявізьмуцебагатство,іякщоти бажаєшцьогобагатства,візьмийогособі,аявізьмуцю землюсобітасвоїмдітям,щобвониуспадкувалиїї назавжди.

20АНевайот,синІзмаїла,бувтодівтомукраїзйого дітьмиІпішовтогодняІсав,іпорадивсязним, кажучи:

21ТакговоривменіЯків,ітаквідповівменіАтепер дайсвоюпораду,імипослухаємо.

22ІсказавНевайот:ЩоцеЯківсказавтобі?Осьусі синиХанаануживутьбезпечнонасвоїйземлі,аЯків каже,щоуспадкуєїїзпотомствомсвоїмповсідні. 23Тожідитепер,візьмивсебагатствосвогобатька,а братасвогоЯковазалишуземлі,яквінговорив 24ІвставІсав,іповернувсядоЯкова,ізробивусе,що порадивНевайот,синІзмаїлівІзабравІсавусе багатство,щозалишилосявІсаака,душі,худобу, худобутамайно,івсебагатство;віннічогонедав своємубратовіЯковуІзабравЯківусюземлю ХанаанськувідпотокуЄгипетськогодорічкиЄвфрат,і забравїїувічневолодіння,ідлясвоїхдітей,ідлясвого потомствапоньомунавіки

25ЯківтакожзабраввідсвогобратаІсавапечеру Махпелу,щовХевроні,якуАвраамкупивуЕфронана володіння,щобпоховатиїїсобітапотомствусвоєму навіки.

26ІЯківзаписавусіціречівкупівельнукнигу,і підписавїї,ізасвідчивусецепередчотирмавірними свідками.

27Аосьтіслова,щоЯківнаписавукнизі,кажучи: ЗемляХанаанськатавсімістахіттеїв,хіввеїв,євусеїв, амореїв,періззеївтагерґашеїв,усісімнародіввідрічки ЄгипетськоїдорічкиЄвфрат

28АмістоХеврон,Кіреат-Арбу,тапечеру,щовньому, усецеЯківкупивусвогобратаІсавазаціну,на володіннятанаспадщинудлясвогопотомствапо ньомунавіки

29ІЯківузявкнигукупівлітапідпис,заповідьта устави,ікнигуоб’явлення,іпоклавїхуглиняну посудину,щобвонидовгозберігалися,іпередавїху рукисвоїхдітей.

30ІзабравІсавусе,щозалишивйомубатькойого післясмертійоговідбратаЯкова,ізабравусемайно, відлюдинидохудоби,відверблюдадоосла,відвола доягняти,сріблотазолото,каміннятабделій,івсе багатство,щоналежалоІсааку,синовіАвраама;не залишилосянічого,чогобІсавнезабравсобізусього, щозалишилосявІсаакапісляйогосмерті

31ІвзявусецеІсав,іпішоввінтайогодітидодому,до краюСеїру-хореянина,далековідЯкова,свогобрата, тавідйогодітей

32ІмавІсавволодіннясередсинівСеїру,івідтогодня йзгодомІсавнеповернувсядоХанаанськогокраю. 33ІвсяземляХанаанськасталаспадщиноюдлясинів Ізраїля,спадщиноювічною,аІсавтавсійогодіти успадкувалигоруСеїр

1Утідні,посмертіІсаака,Господьнаказавінавів голоднавсюземлю

2Утойчасфараон,царєгипетський,сидівнасвоєму

4Азанимивийшлисемероіншихкорів,худихтіломі бридкихнавигляд,ісемеробридкихнавигляд поглинулигарнихнавигляд,іїхнійвиглядбувтаким самимбридким,якіспочатку.

5Іпрокинувсявін,ізновузаснув,існилосяйому вдруге,іпобачиввін,ажось,наодномустеблівиросло сімколосків,густихтагарних,азанимивирослосім тонкихколосків,висушенихсхіднимвітром,ітонкі колоскипоглинулиповніІпрокинувсяфараонвід свогосну

6Авранціцарзгадавсвоїсни,ідухйогозанепокоївся черезцісниІцарпоспішив,іпослав,іпокликавусіх єгипетськихчарівниківтамудреців,івониприйшлита сталипередфараоном

7Іцарсказавїм:«Ябачивсни,танемаєнікого,хтобїх витлумачив».Івонисказалицареві:«Розкажисвоїсни своїмрабам,імиїхпослухаємо»

8Іцаррозповівїмсвоїсни,івсівонивідповілита сказалиоднимголосомцареві:«Хайцарживенавіки!» Аосьтлумаченнятвоїхснів

9Сімдобрихкорів,якихтибачив,означаютьсімдочок, щонародятьсятобівостаннідні,асімкорів,якихти бачив,яквонивийшлизанимитапоглинулиїх,є знакомтого,щодочки,щонародятьсятобі,всіпомруть зажиттяцаря.

10Ате,щотибачивудругомусні,просімповних добрихколосків,щовиростаютьнаодномустеблі,ось їхнєтлумачення:тизбудуєшсобівостанніднісімміст повсійземліЄгипетській;іте,щотибачив,яксім випаленихколосківвиростаютьзанимитапоглинають їх,покитидививсянанихсвоїмиочима,цезнактого, щоміста,якітизбудуєш,будутьусізруйнованів останнідні,зажиттяцаря 11Іколивониговорилиціслова,царнеприхилив своговухадоїхніхслів,інезвернувнанихсвогосерця, боцарзнавусвоїймудрості,щовонинедали правильноготлумаченняснів.Іколивонизакінчили говоритипередцарем,царвідповівїм,кажучи:Щоце заріч,якувименісказали?Справді,виговорили неправдутаговорилинеправду;томутеперскажіть правильноготлумаченнямоїхснів,щобвамнепомерти 12Іцарнаказавпісляцього,іпослав,ізновупокликав іншихмудреців,івониприйшлитасталипередцарем, іцаррозповівїмсвоїсни,івсівонивідповілийомуза першимтлумаченнямІзапаливсягнівцаря,івіндуже розгнівався,іцарсказавїм:«Висправдіговорите неправдутанеправдувтому,щоговорите»

13Іцарнаказавоголоситиповсійєгипетськійземлі, говорячи:«Цартайоговельможіпостановили,що коженмудрийчоловік,якийзнаєтарозуміє тлумаченняснівінеприйдесьогодніпередцаря,буде покаранийсмертю».

14Атойчоловік,хторозповістьцаревіправильне тлумаченняйогоснів,будейомудановсе,чоговін вимагатимевідцаряІприйшливсімудреці єгипетськогокраюпередцаря,атакожусічарівникита чаклуни,щобуливЄгипті,івГошені,івРамесесі,ів Тахпанхесі,івЦоарі,іповсіхмісцяхнакордонах Єгипту,івсівонисталипередцарем 15Ізібралисявсівельможі,князітацарськіслугиз усіхмістЄгипту,івсівонисілипередцаремІцар

розповівсвоїснимудрецямтакнязям,івсі,хтосидів передцарем,буливраженіцимвидінням.

16Івсімудреці,щобулипередцарем,дуже розділилисявтлумаченнійогоснів;деякізних витлумачилиїхцареві,кажучи:Сімдобрихкорівце сімцарів,якізцарськогопотомствабудутьпоставлені надЄгиптом

17Асімзлихкорівцесімкнязів,якіповстануть протинихвостанніднітазнищатьїх;асімколосків цесімвеликихкнязів,щоналежатьЄгипту,які потраплятьдоруксемименшмогутніхкнязівїхніх ворогівувійнахнашогопанацаря

18Адеякізнихвитлумачилицаревітак,кажучи:Сім добрихкорівцеміцнімістаЄгипту,асімзлихкорів

цесімнародівземліХанаанської,якіприйдутьна сіммістЄгиптувостанніднітазнищатьїх.

19Ате,щотибачивудругомусні,просімдобрихі поганихколосківзерна,єзнакомтого,щоєгипетське правліннязновуповернетьсядотвогопотомства,які спочатку

20Ізайогоцарюваннямешканцієгипетськихміст повстанутьпротисемиханаанськихміст,якісильніші

21Адеякізнихсказалицареві:«Осьтлумаченнятвоїх снів:сімдобрихкорівцесімцариць,якихти візьмешсобізадружиннаприкінці,асімпоганихкорів означають,щовсіціжінкипомрутьзажиттяцаря». 22Асімдобрихіпоганихколосків,якихтибачиву другомусні,цечотирнадцятьдітей,істанетьсяцев останнідні,щовонивстанутьібудутьбитисяміж собою,ісемерознихпоб'ютьсімохсильніших

23Ідеякізнихсказалицаревітакіслова,кажучи:Сім добрихкорівозначають,щовтебенародитьсясемеро дітей,івонивб'ютьсемеродітейтвоїхдітейвостанні дні;асімдобрихколосків,якітибачивудругомусні, цетікнязі,протиякихсемероінших,меншмогутніх князів,воюватимутьсяізнищатьїхвостаннідні,і помстятьсязасправутвоїхдітей,іправліннязнову повернетьсядотвогопотомства.

24Іпочувцарусісловаєгипетськихмудрецівтаїхнє тлумаченняйогоснів,іжодензнихнесподобався цареві.

25Іцарусвоїймудростізрозумів,щовонинезовсім правильноговориливсіціслова,боцебуловід Господа,щобзіпсуватисловаєгипетськихмудреців, щобЙосипмігвийтиздомуув'язненняіщобвінстав великимуЄгипті.

26Іпобачивцар,щоніхтозусіхмудрецівта чарівниківЄгиптунеговоривзнимправильноІ розгнівавсяцар,ілютьйогозапалиласявньому

27Іцарнаказавусіммудрецямтачарівникамвийтизпереднього,івсівонивийшлиз-передцарязганьбою

28ІцарнаказаврозіслатиповсьомуЄгиптуповість,

30АпісляцьогоприйшовМерод,головнийчашник царя,івклонивсяцареві,тайсівпередним.

31Ічашниксказавцареві:«Нехайцарживенавіки,а владайогонехайбудепіднесенавкраї!»

32Тирозгнівавсянасвогорабавтідні,аминуловже двароки,іпосадивменепідварту,іябувдеякийчас підвартою,ятаначальникпекарів

33Азнамибувєврейськийраб,начальникварти,на ім'яЙосип,бойогопанрозгнівавсянаньогойвіддав йогододомув'язниці,івінтамслуживнам

34Істалосячерездеякийчаспіслятого,якмибулив сторожі,намснилисясниоднієїночі,меніта начальникупекарів;кожномуснилосязайого тлумаченнямсну

35Імиприйшливранційрозповілиїхтомуслузі,івін витлумачивнамнашісни,кожномузгіднозйогосном, чиправильновінвитлумачив

36Істалосятак,яквіннамвитлумачив,такісталося; жоднезйогослівнезалишилосяздійсненим.

37Атепер,панемійіцарю,невбивайтенародЄгипту даремно;осьтойрабдосіув'язненийудомі начальникомварти,йогопаном,удоміув'язнення.

38Якщоцаревіцеподобається,нехайпокличейого, щобвінприйшовдотебе,івінповідомитьтобі правильнетлумаченнясну,якийтобінаснився.

39Іпочувцарсловаголовногочашника,інаказавцар невбиватиєгипетськихмудреців

40ІнаказавцарсвоїмслугампривестиЙосипадо нього,іцарсказавїм:Ідітьдонього,інелякайтейого, щобвіннезбентеживсяінезнав,якправильно говорити.

41ІпішлицарськіслугидоЙосипа,іпоспішновивели йогозв'язниціІцарськіслугипоголилийого,івін змінивсвійв'язничнийодяг,іприйшовпередцаря.

42Ацарсидівнасвоємуцарськомутронів князівськомувбранні,оперезаназолотимефодом,а щирезолото,щобулонаньому,виблискувало,а карбункул,рубінісмарагдразомзусіма дорогоціннимикаменями,щобулинацарськійголові, засліплювалиочі.ІЙосипдужедивувавсяцареві.

43Атрон,наякомусидівцар,бувпокритийзолотомі сріблом,ікаміннямоніксу,імавсімдесятсходинок 44ІбувїхнійзвичайповсійземліЄгипетській,що коженчоловік,якийприходивговоритидоцаря,якщо вінбувкняземабошанованимвочахцаря,піднімався нацарськийтронаждотридцятьпершогосходинки,а царспускавсянатридцятьшостусходинкута розмовлявзним.

45Якщовінбувізпростоголюду,топіднімавсяна третюсходинку,ацарспускавсяначетвертуі розмовлявзним,іїхнійзвичайполягавутому,що кожен,хторозумівусісімдесятмов,піднімався сімдесятьмасходинкамиійшовнагору,ажпокине доходивдоцаря

46Акожен,хтонемігпройтисімдесят,піднімавсяна стількисходинок,скількимоввінзнав

47ІбулозазвичаємутіднівЄгипті,щоніхтоне царювавнадними,окрімтого,хторозумівсімдесят мов

48ІколиЙосипприйшовпередцарем,вінпоклонився царевідоземлі,ітойпіднявсянатретюсходинку,ацар

49ІсказавцарЙосипові:«Меніснивсясон,інемає тлумачача,щобвінйогоправильновитлумачив.Ія наказавсьогодні,щобусієгипетськічарівникита мудреціприйшлидоменеЯрозповівїмсвоїсни,і ніхтоневитлумачивїхменіправильно».

50Іпоцьомуясьогодніпочувпротебе,щотимудра людинаіможешправильновитлумачитикоженсон, якийчуєш

51ІвідповівЙосипфараонові,кажучи:Нехайфараон розповістьсвоїсни,якійомуснилися;адже тлумаченняїхнівідБогаІфараонрозповівЙосипові своїсни,сонпрокорівтасонпроколоски,іцар переставговорити.

52ІЙосиптодібуводягненийуДухаБожогоперед царем,івінзнавусе,щомалостатисязцаремвідтого дняйнадалі,івінзнавправильнетлумачення царськогосну,івінговоривпередцарем

53ІзнайшовЙосипмилістьвочахцаря,іцар прихиливсвоївухатасвоєсерце,івислухавусіслова

боцелишеодинсон,боте,щоБогвирішивзробитипо

всійземлі,Вінпоказавцаревіуснійого,іось правильнетлумаченнятвогосну:

54Сімдобрихкорівіколосків–цесімроків,ісім поганихкорівіколосків–цетакожсімроків;цеодин сон

55Ось,сімроків,щонаступають,будевеликий достатокповсійземлі,апіслянихнастанутьсімроків голоду,дужетяжкийголод;івесьдостатокбуде забутийзземлі,іголодпожеремешканцівземлі

56Царевінаснивсяодинсон,ісонповторили фараонові,борічцявизначенаБогом,іБогнезабаром здійснитьїї

57АтеперЯдамтобіпорадуйвизволютвоюдушута душімешканцівцьогокраювідлихаголоду,щобти пошукавусвоємуцарствічоловікадужерозсудливого тамудрого,якийзнаєвсісправиуправління,і призначивйогонаглядачемнадєгипетськимкраєм 58Ачоловік,якоготипоставишнадЄгиптом,нехай призначитьпідсобоюурядовців,щобвонизбирали всюїжумайбутніхдобрихроків,інехайвонискладали збіжжятаскладалийогодопризначенихтобісховищ 59Інехайвонизбережутьтуїжунасімроківголоду, щобвоназнайшласядлятебе,длятвогонародутадля всієїтвоєїземлі,іщобтитатвояземлянебули винищеніголодом

60Нехайтакожбуденаказановсіммешканцямземлі, щобкожензбиравурожайсвогополя,усілякуїжу,

62ІцарвідповівісказавЙосипові:«Хтоцекаже,іхто

63Ось,твоядружинасьогоднісидитьнапологовому стільці,івонанародитьтобісина,ітибудешрадітиз ним;колитвоядитинавийдезутробиматерісвоєї,твій первісток,якийнародивсядварокитому,помре,іти будешвтішенийдитиною,яканародитьсятобісьогодні. 64ІзакінчивЙосипговоритицісловадоцаря,і вклонивсяцареві,івийшовІколиЙосипвийшоввід царя,тіознаки,щоЙосипговоривцареві,збулисятого дня

65Іцарицянародилатогоднясина,іцарпочуврадісну звісткупросвогосина,ізрадівАколивісниквийшов відцаря,царськіслугизнайшлипервісткацаревого,що лежавмертвимназемлі.

66Ібуввеликийплачігаласуцарськомудомі,іцар почувце,тайсказав:Щоцезагаласіплач,щоячуву домі?Івонирозповілицареві,щойогопервістокпомер. Тодіцарзрозумів,щовсісловаЙосипа,яківінговорив, булиправдивими,іцарутішивсязасвогосина дитиною,яканародиласявньоготогодня,якЙосип говорив

РОЗДІЛ49

1Післяцихподійцарпославізібравусіхсвоїх урядовцівтаслуг,івсіхкнязівтавельмож,що належалицареві,івсівониприйшлипередцаря 2Іцарсказавїм:«Осьвибачилийчуливсісловацього єврея,івсіознаки,прояківінговорив,щовони здійсняться,іжоднезйогослівнезбулося»

3Тизнаєш,щовіндавправильнетлумаченнясну,івін неодміннозбудеться.Тожтеперпорадисятазнай,що тобіробити,іяккрайбудеврятованийвідголоду

4Шукайтежіподивіться,чизнайдетьсятакий,щов серційогомудрістьізнання,іЯпоставлюйогонад землею

5Ботичув,щопорадивєврей,щобврятуватиземлю відголоду,іязнаю,щоземляневрятуєтьсявідголоду, яктількизапорадоюєврея,того,хтопорадивмені

6Івсівонивідповілицаревійсказали:«Добрапорада, якудавєврейщодоцього.Атепер,паненашіцарю, осьувеськрайутвоїйруціЗроби,щотобідобре»

7Коготиобереш,ікоготиусвоїймудростізнаєш,що вінмудрийіздатнийсвоєюмудрістюспастиземлю, тогоцарпризначитьсобінадземлею

8Ісказавцарусімофіцерам:«Яподумав,щооскільки Богоб’явивєвреювсе,щоВінговорив,тонемаєвусій землітакогорозсудливоготамудрого,яквінЯкщоце будевамдовподоби,япоставлюйогонадземлею,бо вінспасеземлюсвоєюмудрістю»

9Івсіурядникивідповілицаревійсказали:«Алеж справдінаписановзаконахЄгипту,іцьогонеможна порушувати,щоніхтонеможецарюватинадЄгиптомі бутидругимпісляцаря,хібащотой,хтознаєвсімови синівлюдських»

10Отже,паненашіцарю,осьцейєврейможе говоритилишеєврейськоюмовою,тожякжевінможе бутинаднамидругимпідкерівництвом,якщонавіть мовинашоїнезнає?

11Атеперблагаємотебе,пошлипонього,інехайвін прийдедотебе,івипробуййоговусьому,ізроби,як вважаєшзапотрібне

12Ісказавцар:«Завтрабудезроблено,іріч,якути сказав,добра».Івсіурядовціприйшлитогодняперед

13ІтієїночіГосподьпославодногозіСвоїхангелів-

ЙосипаІангелГосподнійставнадЙосипомАжось Йосиплежавуліжкувночівдомісвогопанав підземеллі,бопанйогозновуповернувйогодо підземеллячерезйогожінку

14Іангелрозбудивйоговідсну,іЙосипустав,істав наногисвоїІосьангелГосподнійстоїтьнавпроти нього;іангелГосподнійговоривзЙосипом,інавчив йоговсіхлюдськихмовтієїночі,івінназвавйомуім'я Йосип

15ІангелГосподнійвідійшоввіднього,аЙосип повернувсятайлігнасвоєліжко.Йосипбуввражений видінням,якебачив

16Істалосявранці,щоцарпославповсіхсвоїхевнухів таслуг,івсівониприйшлитасілипередцарем.Іцар наказавпривестиЙосипаІпішлицарськіслуги,і привелиЙосипапередфараона

17Іцарвийшовізійшовсходамитрону,іЙосип

ньогоіговоривдоцаря,ажпокитойнеприйшовдо царянасімдесятійсходинці,ітойсівпередцарем.

18ІцардужезрадівзаЙосипа,івсіцарськіевнухи дужезраділиразомізцарем,колипочуливсіслова Йосипа.

19Іцярічздаласядоброювочахцарятасановників, щобпоставитиЙосипадругимпісляцарянадусією єгипетськоюземлею.ІцарсказавЙосипу,кажучи: 20Тижпорадивменіпоставитимудрогочоловіканад єгипетськимкраєм,щобсвоєюмудрістюврятувати крайвідголоду.Атепер,колиБогоб’явивтобівсеце тавсіслова,якітиговорив,тонемаєвусійкраїні розумноготамудрогочоловіка,подібногодотебе 21Інебудевжеім'ятвоєЙосип,алеЦафнат-Панеах будеім'ятвоє;тибудешдругимпіслямене,ізасловом твоїмбудутьусісправимогоправління,ізасловом твоїмвиходитимейвходитименародмій.

22Такожз-підтвоєїрукимоїрабитаурядники отримаютьсвоюплатню,якаїмдаєтьсящомісяця,і тобівклонятиметьсявесьнародкраю;тількимоїм престоломябудубільшимзатебе

23Іцарзнявперстеньсвійзрукисвоєї,інадівйогона рукуЙосипа,іцародягнувЙосипавкнязівськийодяг, іпоклавзолотийвінецьнайогоголову,іпоклав золотийланцюгнайогошию.

24Іцарнаказавсвоїмслугам,івонипосадилийогона другуцарськуколісницю,щоїхаланавпротицарської

25Іцарнаказавусім,хтогравнатимпанах,арфахта

адвадцятьтисячліворучвіднього,івсіжінкита дівчатаходилиподахахабостоялинавулицях, граючисьтарадіючиЙосипу,ідивилисянавигляд Йосипатанайогокрасу.

27Ацарськілюдийшлипередниміпозадунього, пахучидорогуладаном,касієютавсілякими вишуканимипахощами,ірозкидалиподорозісмирну таалое.Двадцятьчоловіківпроголошувалиціслова переднимповсійкраїнігучнимголосом:

28Бачитецьогочоловіка,якогоцаробравсвоїм помічником?Усісправиурядубудутьуправлятисяним, ахтопорушитьйогонакази,абохтоневклониться йомудоземлі,тойпомре,бовінповстанепротицаря тайогопомічника

29Аколиглашатаїпересталипроголошувати,увесь народЄгиптувклонивсяЙосипудоземлійсказав: «Хайживецар,іхайживейогодругий!»Івсімешканці Єгиптувклонилисядорогою,аколиглашатаїпідійшли доних,вонивклонилисяйраділивсілякими тимпанами,мехоломтаневаломпередЙосипом 30ІЙосип,сидячинаконі,звівочісвоїдонеба,і кликнув,тайсказав:«Вінпіднімаєбідногозпороху, ВінпіднімаєнужденногозгноюГосподиСаваот, блаженналюдина,щонаТебенадіється»

31ІЙосиппройшовповсійєгипетськійземліз фараоновимирабамитаевнухами,івонипоказали йомувсюєгипетськуземлютавсіцарськіскарби

32ІповернувсяЙосип,іприйшовтогодняперед фараона,іцардавЙосиповіволодіннявЄгипетській землі,володінняполямитавиноградникамиІдавцар Йосиповітритисячіталантівсріблататисячуталантів золота,ікамінняоніксу,ібделію,ібагатоподарунків 33Анаступногодняцарнаказавусьомународові ЄгиптуприноситиЙосипударитаподарунки,атого, хтопорушитьцарськийнаказ,требапокаратисмертю Ізробиливонипагірокнавулиціміста,ірозстелили тамодяг,ікожен,хтоприносивщосьЙосипу,клавце напагірок

34ІввесьнародЄгиптукидавщосьнапагірку,один золотусережку,аіншийперснітасережки,ірізний посудзолотоїтасрібноїроботи,ікамінняоніксута бделіюкидаввіннапагірку;кожендавщосьзісвого майна.

35ІЙосипузявусецетайпоклавусвоїскарбниці,і всіцарськічиновникитавельможізвеличувалиЙосипа, ідавалийомубагатоподарунків,бачачи,щоцаробрав йогосвоїмдругимслугою

36ІпославцардоПотіфера,синаАхірама,жерцяОна, івзявйогомолодудочкуОснату,тайдавїїЙосипові зажінку

37Адівчинабуладужевродлива,діва,якоїчоловікне знав,іЙосипузявїїзадружину.ІсказавцарЙосипу:Я фараон,ікрімтебеніхтоненаважитьсяпіднятисвою рукучиногу,щобправитимоїмнародомувсій єгипетськійземлі

38Йосипубулотридцятьліт,коливінставперед фараоном.ІвийшовЙосипвідцаревогообличчя,істав другимприцаревівЄгипті

39ІцардавЙосипустослуг,щобслужилийомувйого домі,іЙосиптакожпославікупивбагатослуг,івони

оніксутабделієм,ізробивнаньомуподобувсієїземлі ЄгипетськоїтаподобурічкиЄгипетської,щонапоює всюземлюЄгипетську;іЙосипбезпечносидівна своємутронівсвоємудомі,іГосподьпомножив мудрістьЙосипа

42ІвсімешканціЄгипту,ірабифараона,ійогокнязі дужелюбилиЙосипа,боцебуловідГосподадля Йосипа

43ІмавЙосипвійсько,щовиходиловійною, військамитазагонамичисломсороктисячішістсот чоловік,озброєних,щобдопомогтицаревітаЙосипу противорога,окрімцарськихофіцерівтайогослугта мешканцівЄгиптубезчисла

44ІдавЙосипсвоїмлицарямтавсьомусвоємувійську щититасписи,шапкитапанцирітакаміннядляпращ.

РОЗДІЛ50

1ТогочасусиниТаршішувийшлинасинівІзмаїлата воювализними,ісиниТаршішудовгограбували ізмаїльтян.

2АдітиІзмаїлабулинечисленнівтідні,івонине моглиперемогтидітейТаршішу,іїхдужегнобили

3Іпослалистарійшиниізмаїльтяндоєгипетського царязаписку,говорячи:Пошлиждосвоїхрабів офіцерівтавійсько,щобвонидопомоглинамвоювати зсинамиТаршішу,бомивжедавноїхнищимо.

4ІпославфараонЙосипазлицарямитавійськом,що булозним,атакожлицарівсвоїхзцарськогодому 5ІпішливонидокраюХавіладосинівІзмаїла,щоб допомогтиїмпротисинівТаршішуІсиниІзмаїла воювализсинамиТаршішуІЙосиппобивтаршішян,і підкоривувесьїхнійкрай,ісиниІзмаїлаживутьу ньомуаждоцьогодня

6АколикрайТаршішубувпідкорений,усітаршішійці повтікалийприйшлидограницісвоїхбратів,синів ЯванаАЙосипзусімасвоїмилицарямитавійськом повернувсядоЄгипту,іжодногознихнебракувало 7Апідчасзмінироку,другогорокуцарювання

9Іщоразу,коливонизбиралиїжу,Йосипнаказувавїм

11АтакожусімешканціЄгиптузібраливсілякуїжуу своїзапасиувеликійкількостіпротягомсемидобрих років,алевонинечинилизнеютак,якЙосип 12Івсяїжа,якуЙосиптаєгиптянизібралипротягом семироківдостатку,булазабезпеченадлякраюв запасинасімроківголоду,дляпрожиттявсієїземлі

13ІмешканціЄгиптунаповниликоженсвоюкомори тасвоєсховищезерном,щобпрогодуватисяпідчас голоду

14ІЙосипрозклавусюїжу,якузібрав,повсіх єгипетськихмістах,ізамкнувусікомори,іпоставив наднимивартових

15ІпородилаЙосиповажінкаОсната,дочкаПотіфери, йомудвохсинів,МанасіютаЄфремаЙосиповібуло тридцятьчотирироки,коливінїхпородив 16Івирослиюнаки,іходилийогодорогамитайого настановами,невідхилялисявіддороги,якоїнавчавїх батько,ніправоруч,ніліворуч 17ІГосподьбувзюнаками,івонивиросли,інабули розуміннятавміннявусіймудростітавусіхсправах управлінняІвсіцарськіевнухитайоговельможіз мешканцівЄгиптузвеличувалиюнаків,івонибули вихованісередцарськихдітей 18Ізакінчилисясімроківдостатку,щобулиповсій землі,інасталипонихсімроківголоду,яксказавбув Йосип,іголодбувповсійземлі

19ІпобачивувесьнародЄгипту,щовєгипетській земліпочавсяголод,іввесьнародЄгиптувідчинив своїзапасизбіжжя,боголодміцнішавнадними

20Ізнайшливонивсюїжу,щобулавїхніхзапасах, повнушкідників,непридатнудляїжі.Іголоднаставпо всійземліІвсімешканціЄгиптуприйшлийплакали передфараоном,боголодтяжкоїхмучив

21Ісказаливонифараонові:Дайїжісвоїмрабам,бо нащонампомиратизголодунаочахтвоїх,намі нашимдітям?

22Івідповівїмфараон,кажучи:«Чоговикличетедо мене?ХібаЙосипненаказавзберігатизбіжжянасім роківдостаткунарокиголоду?Чомужвине послухалисяйогоголосу?»

23ІвідповівнародЄгиптуцареві,кажучи:Якжива душатвоя,паненаш,твоїрабизробиливсе,щонаказав Йосип,ботвоїрабитакожзібраливсіврожаїсвоїх полівзасімроківдостатку,ісклалиїхукомори,ітакє аждоцьогодня

24Аколиголоднапавнатвоїхрабів,мивідчинили нашікомори,іось,усінашіпродуктибулиповні шкідниківінепридатнідляїжі.

25Іколицарпочувусе,щосталосязмешканцями Єгипту,цардужезлякавсяголоду,ідуженалякався;і царвідповівєгипетськомународу,кажучи:Оскільки всецесталосязвами,ідітьдоЙосипа,робітьусе,що вінвамскаже,непорушуйтейогонаказів 26ІвийшовувесьнародЄгипту,іприйшовдоЙосипа, тайсказавйому:Дайнамїжі,бонавіщонампомирати передтобоюзголоду?Бомизбираливрожайнашсім років,яктинаказав,іскладалийоговзапаси,ітак сталосязнами

27ІколиЙосиппочувусісловаєгипетськихлюдейіте, щознимисталося,тоЙосипвідкривусісвоїзапаси плодівіпродавїхєгипетськимлюдям

28Іголодпанувавповсійземлі,іголодбувувсіх

збіжжябулозіпсоване,іЙосипщодняпродававйого всімєгипетськимнародам

30ІвсімешканціХанаанськогокраю,филистимляни таті,щобулипотойбікЙордану,ісинисходу,івсі містадалекихіблизькихземельпочули,щовЄгиптіє збіжжя,івсівониприйшлидоЄгиптукупуватизбіжжя, боголодпосилювавїх

31ІЙосипвідкривсховищазбіжжя,іпоставивнад нимисторожів,івонищоднястоялитапродаваливсім, хтоприходив

32ІзнавЙосип,щойогобратитакожприйдутьдо Єгиптукупитизбіжжя,боголодпанувавповсійземлі ІЙосипнаказавусьомусвоємународові,щобвони розповілипроцеповсійєгипетськійземлі,кажучи: 33Цареві,йогодругомувельможітаїхнімвельможам угодно,щобкожен,хтохочекупитизбіжжявЄгипті, непосилавсвоїхслугдоЄгиптукупувати,алейого синам,атакожкожномуєгиптянинучиханаанею,який прийдезбудь-якихзапасів,купуючизбіжжявЄгипті,і підепродаватийогоповсійземлі,тойпомре,боніхто некупуватиме,окрімякдляутриманнясвоєїродини

34Акожен,хтоведедвохчитрьоххудобин,помре,бо людинавестимелишесвоювласнухудобу.

35ІпоставивЙосипвартовихприбрамахЄгиптуй наказавїм,кажучи:«Кожен,хтоприйдекупувати збіжжя,невпускайтейого,докинебудезаписанойого ім'я,іім'яйогобатька,іім'ябатькайогобатькаАщо будезаписановдень,надішлітьменіїхнііменаввечері, щобямігзнатиїхніімена».

36ІпоставивЙосипнамісниківповсьому єгипетськомукраю,інаказавїмробитивсеце

37ІЙосипзробивусеце,івстановивціпостанови, щобзнати,колийогобратиприйдутьдоЄгипту купуватизбіжжя;інародЙосипівщодняоголошував цевЄгиптізгіднозцимисловамитапостановами,які наказавЙосип

38Іпочуливсімешканцісходуйзаходу,івсієїземлі пропостановитазакони,якіЙосипвидавуЄгипті.І приходилимешканцікінцівземлі,ікупувализбіжжяв Єгиптіденьудень,апотімвідходили

39Івсієгипетськіурядовцізробилитак,якнаказав ЙосипІкожного,хтоприходивдоЄгиптукупувати збіжжя,вартовіворотарівзаписувалиїхніімената іменаїхніхбатьків,іщодняввечеріприносилиїхперед Йосипа

РОЗДІЛ51

1ІпочувЯківпотім,щовЄгиптієзбіжжя,іпокликав вінсвоїхсинів,щобвонипішлидоЄгиптукупити

2Чую,щовЄгиптієзбіжжя,івсілюдиземліходять

збіжжясередтих,хтотудиприходить,щобнамне померти.

3ІсиниЯковапослухалиголосусвогобатька,івстали, щобпітидоЄгипту,щобкупитизбіжжясередінших, хтотудиприходив.

4ІнаказавїмЯків,батькоїхній,кажучи:Коливи входитедоміста,невходьтеразомоднієюбрамою черезмешканцівтогокраю.

5ІвийшлисиниЯкова,іприйшливонидоЄгипту,і синиЯковазробиливсе,якнаказавїмбатькоїхнійА ЯківнепославВеніямина,босказав:Щобнетрапилося знимнещастявдорозі,якзйогобратомІвийшли десятьсинівЯкова.

6ІколисиниЯковайшлидорогою,вонипокаялисяза те,щозробилиЙосипові,ісказалиодинодному, кажучи:Мизнаємо,щонашбратЙосиппішовдо Єгипту,ітепермибудемошукатийоготам,куди підемо,іякщознайдемойого,товізьмемойогозрук йогогосподарязавикуп,аякщоні,тосилоюпомремо занього

7ІсиниЯковапогодилисянаце,ізміцнилисязаради Йосипа,щобвизволитийогозрукийогопана.Іпішли синиЯковадоЄгиптуІколивонинаблизилисядо Єгипту,вонирозлучилисяодинвідодного,іпройшли черездесятьєгипетськихворіт.Івартовіворіт написалиїхнііменатогодня,іпринеслиїхдоЙосипа ввечері

8ІЙосиппрочитавіменазрукисторожівміськихворіт, ізнайшов,щойогобративвійшлидесятьмаворотами містаІЙосиптогочасунаказавоголоситипроцепо всійєгипетськійземлі,кажучи:

9Вийдітьусіохоронцікоморів,зачинітьусізернові комориізалиштевідкритимлишеодин,щобті,хто приходить,могликупуватизнього.

10ІвсіЙосиповіслугизробилитактогочасу,івони зачиниливсікомори,залишившивідкритоюлишеодну 11ІЙосипдавнаписанііменасвоїхбратівтому,хто бувпоставленийнадкоморами,ісказавйому:«Хто прийдедотебекупуватизбіжжя,запитаййогоім'я,і колилюдизцимиіменамиприйдутьдотебе,схопиїх тапошлиїх»Івонитакізробили

12ІколисиниЯковаприйшлидоміста,вонизібралися вмісті,щобшукатиЙосипа,першніжкупитисобі збіжжя

13Івонипішлидостінблудниць,ішукалиЙосипав стінахблудницьтридні,бодумали,щоЙосипприйде встіниблудниць,боЙосипбувдужегарнийнавигляд ігарний.ІсиниЯковашукалиЙосипатридні,іне моглизнайтийого

14Ачоловік,щобувпоставленийнадкоморою,шукав тіімена,щодавйомуЙосип,танезнайшовїх 15ІпославвіндоЙосипа,кажучи:Минуловжетридні, атілюди,чиїіменатименіназвав,неприйшлиТому Йосиппославрабів,щобвонирозшукалитихлюдейпо всьомуЄгиптутапривелиїхдоЙосипа 16ІпішлирабиЙосипа,іприйшлидоЄгипту,тане знайшлиїх,іпішлидоГошену,таїхтамнебуло,і пішлидомістаРамесес,танезнайшлиїх 17ІпославЙосипшістнадцятьохслугшукатисвоїх братів,івонипішлитарозійшлисяпочотирьохкутах

князівськийодяг,анаголовійогобуввеликийзолотий вінець,івсімогутнілюдисиділинавколонього 19ІпобачилисиниЯковаЙосипа,ійогопостать,і краса,івеличобличчяздавалисядивнимивїхніхочах, івонизновувклонилисяйомудоземлі

20ІЙосиппобачивсвоїхбратів,івінпізнавїх,але вонинепізналийого,боЙосипбувдужевеликимв їхніхочах,томувонинепізналийого.

21ІЙосипсказавїм,кажучи:Звідкивиприйшли?Івсі вонивідповілитасказали:Твоїрабиприйшлизземлі Ханаанськоїкупитизбіжжя,боголодпануєповсій земліІтвоїрабипочули,щовЄгиптієзбіжжя,тому вониприйшлиразомзіншимиприбульцямикупити збіжжядлясвоєїїжі.

22ІвідповівїмЙосип,кажучи:Якщовиприйшли купити,яккажете,точомувипроходитечерездесять ворітміста?Можливо,виприйшлитількирозвідати землю

23ІвсівониразомвідповілиЙосипові,кажучи:«Не так,панемій,мимаєморацію.Твоїрабинешпигуни, алемиприйшликупитизбіжжяБовсітвоїрабибрати,

землі»

24ІЙосипзновувідповівїмісказав:«Осьте,щоя говориввам:виприйшлирозвідатикрай,томувивсі пройшлидесятьмабрамамиміста;виприйшли побачитинаготукраю.

25Напевно,кожен,хтоприходитькупуватизбіжжя, ідесвоєюдорогою,ативжетриднівційкраїні,ащо тиробишустінахблудниць,детивжетридні? Напевно,шпигунироблятьподібне

26ІсказаливониЙосипові:«Нехайнашпанне говоритьтак,бомидванадцятьбратів,сининашого батькаЯкова,вземліХанаанській,синаІсаака,сина Авраама,євреяІосьнайменшийсьогоднізнашим батькомуземліХанаанській,аодногонемає,бовін загубивсявіднас,імиподумали,що,можливо,віну ційземлі,томумишукаємойогоповсійземлі,і прийшлинавітьдодомівблудниць,щобшукатийого там»

27ІсказавїмЙосип:«ІшукаливиЙогоповсійземлі, щовамзалишивсятількиЄгипет,щобшукатиЙого?І щожробитимевашбратудомахповій,коливінбудев Єгипті?Хібавинесказали:«ВизсинівІсаака,сина

живийфараон,вишпигуни,томуйприйшлидодомів блудниць,щобвасневпізнали».

30ІсказавїмЙосип:«Якщовизнайдетейого,ійого панзажадаєвідвасвеликоїціни,чидастевизанього?» Авонивідказали:«Дадуть».

31Ісказаввінїм:«Аколийогопаннепогодиться розлучитисязнимзавеликуціну,щовизробитейому черезнього?»Авонивідповілийому,кажучи:«Якщо віннедастьйогонам,мивб'ємойого,анашогобрата візьмемотайпідемогеть»

32ІсказавїмЙосип:«Осьщоявамісказав:ви шпигуни,бовиприйшлиповбиватимешканцівцього краю.Мижчули,щодвоєвашихбратівповбиливсіх мешканцівСихемувХанаанськомукраїчерезвашу сестру,авитеперприйшлизробититесамевЄгипті черезвашогобрата».

33Тількизцьогоядізнаюся,щовичеснілюди:якщо випошлетеодногоз-поміжсебе,щобвінзабрав вашогонайменшогобратавідвашогобатькатапривів йогосюдидомене,то,зробившице,ядізнаюся,щови праві

34ІпокликавЙосипсімдесятсвоїххоробрихвоїніві сказавїм:«Візьмітьцихлюдейіприведітьїхдоварти» 35Івзялитісильнілюдидесятьохчоловіків,схопили їхівіддалидов'язниці,івонибуливтійв'язницітри дні

36АтретьогодняЙосипвивівїхіззалитаборуй сказавїм:«Зробітьсобіосьщо,якщовичеснілюди, щобвизалишилисяживими:одинізвашихбратівбуде ув’язненийузалі,авипідетейзаберетезбіжжядля вашоїродинидоземліХанаанської,івізьметевашого наймолодшогобрата,іприведетейогосюдидомене, щобязнав,щовичеснілюди,колизробитеце» 37ІвийшовЙосипвідних,іввійшовдокімнати,і заплакаввеликимплачем,бопройнявдонихжальІ вмивсявінобличчямсвоїм,іповернувсядонихзнову ІвзяввіднихСимеона,інаказавзв'язатийого,але Симеоннехотівцьогозробити,бобувдужемогутньою людиною,івонинемоглизв'язатийого

38ІЙосиппокликавсвоїхлицарів,ісімдесятхоробрих чоловіківвийшлипереднимзоголенимимечамив руках,ісиниЯковазлякалисяїх

39ІсказавїмЙосип:Схопітьцьогочоловіката замкнітьйогоув'язниці,докинеприйдутьдонього йогобратиІпоспішилихоробрілюдиЙосипа,івсі вонисхопилиСимеона,щобзв'язатийого.ІСимеон видавгучнийістрашнийкрик,ікрикбувчутний здалеку.

40ІвсіхоробрілюдиЙосипазлякалисявідзвукукрику, такщовонипопадалиобличчямдолілиць,ідуже злякалися,іповтікали

41Івсілюди,щобулизЙосипом,повтікали,бодуже боялисязасвоєжиття,ізалишилисятамтількиЙосип таМанасія,синйогоМанасія,синЙосипів,побачив силуСимеонатадужерозгнівався

42ІМанасса,синЙосипів,уставнаСимеона,і МанассасильновдаривСимеонакулакомпопотилиці, іСимеонзаспокоївсявідлюті 43ІМанассасхопивСимеона,ісхопивйогосильно,і зв'язавйого,івідвівйогододомув'язниці.Івсісини Яковабуливраженівчинкомюнака

44ІсказавСимеондосвоїхбратів:«Нехайніхтозвас некаже,щоцевбивствоєгиптянина,алещоце вбивстводомумогобатька»

45ІпісляцьогоЙосипнаказавпокликатитого,хтобув призначенийнадкомором,щобнаповнитиїхнімішки зерном,скількивонимоглинести,іповернути кожномугрошівйогомішок,ідатиїмїжінадорогу,і таквінзробивзними.

46ІнаказавїмЙосип,кажучи:Стережіться,щобне порушитимоїхнаказівпривестивашогобрата,якявам сказавІстанеться,коливиприведетевашогобрата сюдидомене,тодіязнатиму,щовичеснілюди,іви будететоргувативційземлі,іяповернувамвашого брата,івиповернетесязмиромдовашогобатька

47Івсівонивідповілитасказали:«Якскаженашпан, такізробимо».Івклонилисяйомудоземлі.

48Ікожензнихвзявсвоєзбіжжянаосласвого,і вийшли,щобітидоХанаанськогокраюдосвогобатька Іприйшливонидоготелю,ірозгорнувЛевійсвій мішок,щобдатипашісвоємуослу,колипобачив,аж ось,грошійого,повнавага,всещевйогомішку

49Ітойчоловікдужезлякався,ісказавсвоїмбратам: «Моєсріблоповернуто,іосьвононавітьумоєму мішку»Ітілюдидужезлякалися,ісказали:«Щоце Богзробивнам?»

50Івсівонисказали:«ДежмилістьГосподнядо нашихбатьків,доАвраама,ІсаакатаЯкова,що Господьсьогоднівіддавнасурукиєгипетськогоцаря, щобвінзамишлявпротинас?»

51ІсказавїмЮда:«Справді,мивиннігріхиперед Господом,Богомнашим,продавшибратанашого, власнетілонашеЧомужвикажете:Демилість Господнядонашихбатьків?»

52ІсказавїмРувим:Чижнеказавявам:Негрішіть протиюнака,авинепослухалисямене?ТеперБог вимагаєЙоговіднас,іяквисмієтеказати:Демилість Господнядонашихбатьків,коливигрішилиГосподу?

53Івонипереночуваливтомумісці,арано-вранці встали,навантажилизбіжжянаослів,повелиїхіпішли далі,іприйшлидодомусвогобатькавземлі Ханаанській

54ІвийшовЯківтайогодімназустрічсинамйого,і побачивЯків,ажось,їхньогобратаСимеонанемаєз нимиІсказавЯківдосвоїхсинів:ДевашбратСимеон, якогоянебачу?Ірозповілийомусинийоговсе,що трапилосязнимивЄгипті.

РОЗДІЛ52

1Іввійшливонидосвогодому,ікоженвідкривсвій мішок,іпобачили,ось,тамкожногопакунокгрошейІ дуженалякалисявонитаїхнійбатько.

2ІсказавїмЯків:Щоцевименізробили?Япослав

4Атепермійсиннепідезвами,бойогобратпомер,і вінзалишивсясам,іможеспіткатийоголиходорогою, якспіткалойогобрата

5ІсказавРувимдобатькасвого:Тивб'єшдвохсинів моїх,якщоянеприведутвогосинаінепоставлюйого передтобоюАЯківсказавсинамсвоїм:Залишайтеся тутінейдітьдоЄгипту,босинмійнепідезвамидо Єгиптуінепомре,якйогобрат.

6ІсказавїмЮда:«Стривайтесявіднього,докине скінчитьсязбіжжя,ітодівінскаже:«Зведітьвашого брата»,колийогожиттятажиттяйогодомубудутьу небезпецічерезголод»

7Івтідніголодсильнопоширивсяповсійземлі,івсі людиземліпішлитаприйшлидоЄгипту,щобкупити їжі,боголодсильнопоширивсясередних,ісини ЯковазалишалисявХанаанірікідвамісяці,покине закінчилосяїхнєзбіжжя

8Істалося,якїхнєзбожевіллязакінчилося,увесьдім Яковазнемагаввідголоду,івсінемовлятасинівЯкова зібралисяразом,іпідійшлидоЯкова,івсіоточили його,ісказалийому:Дайнамхліба,інавіщонамусім гинутизголодупередтобою?

9Яківпочувсловадітейсвогосина,ізаплакаввеликим плачем,іпробудивсяйогожальдонихІЯківпокликав своїхсинів,івсівониприйшлитасілипередним.

10ІсказавїмЯків:Хібавинебачили,яквашідіти сьогодніплакалинадомною,кажучи:Дайтенамхліба, анемає?Тожповернітьсятакупітьнамтрохиїжі.

11ІвідповівЮдатайсказавсвоємубатькові:Якщоти пошлешнашогобратазнами,мизійдемойкупимо тобізбіжжя,аякщотинепошлешйого,томине підемо,боєгипетськийцарнаказавнам,кажучи:Не побачитемогообличчя,якщовашбратнебудезвами, боєгипетськийцарсильнийтамогутнійцар,іякщо мипідемодоньогобезнашогобрата,товсімибудемо вбиті

12Хібатинезнаєшіхібатинечув,щоцейцардуже могутнійімудрий,інемаєтакого,яквін,навсійземлі? Осьмибачиливсіхцарівземлі,інебачилижодного, подібногодотогоцаря,царяЄгипту;справді,серед усіхцарівземлінемаєбільшогозаАвімелеха,царя филистимського,протецарЄгиптубільшийі могутнішийзанього,аАвімелехаможнапорівняти лишезоднимізйогоофіцерів 13Отче,тинебачивйогопалацутайогопрестолу,і всіхйогослуг,щостоялипередним;тинебачивтого царянайогопрестолівйогопишнотітацарському вигляді,одягненоговйогоцарськішатизвеликою золотоюкороноюнаголові;тинебачивчестітаслави, якіБогдавйому,бонемаєподібногодоньогонавсій землі

14Отче,тинебачивмудрості,розуміннятазнання,що БогдавЙомувсерце,інечувЙогосолодкогоголосу, колиВінговоривдонас

15Минезнаємо,отче,хтоповідомивйомунашіімена тавсе,щознамисталосяАлевінтакожзапитавпро тебе,кажучи:Читвійбатькощеживий,ічивсезним гаразд?

16Тинебачив,щобвінкерувавсправамиєгипетського правління,непитаючифараона,йогопана;тинебачив страхутастраху,яківінвселявувсіхєгиптян

17Аколимивідійшливіднього,мипогрожували

великогослова

18Атепер,отче,пошлизнамиюнака,імизійдемой купимотобіїжідлянашоїпідтримки,щобнепомертиз голодуАЯківсказав:«Чомутитакпогановчинивзі мною,сказавшицареві,щовтебеєбрат?Щотимені зробив?»

19ІсказавЮдадоЯкова,батькасвого:«Віддайюнака мені,імивстанемо,підемодоЄгипту,купимозбіжжя, апотімповернемосяАколимиповернемося,якщо юнаканебудезнами,тоябудувиннимпередтобою навіки»

20ЧибачивТи,якусінашінемовлятаплачутьнад Тобоювідголоду,інемаєвТвоїйруцісилинагодувати їх?НехайжетеперТвоєзмилосердязнихівідпусти нашогобратазнами,імипідемо

21БоякжетобіявитьсямилістьГосподнядонаших предків,колитикажеш:«ЦарЄгипетськийзабере твогосина?»ЯкживийГосподь,янезалишуйого,

сином

22ІсказавЯківсинамсвоїм:ЯпокладаюсянаГоспода Бога,щоВінвизволитьвасідастьваммилістьвочах єгипетськогоцарятавочахусіхйоголюдей 23Атеперустаньтайдидотогочоловіка,івізьми йомуврукисвоїдарунокзтого,щоможназнайтив краї,іпринесийогопередним,інехайВсемогутній БогдастьтобімилістьпередНим,щобВінпославз тобоювашихбратівВеніяминатаСимеона

24Івсілюдивстали,івзялисвогобратаВеніямина,і взяливрукивеликідаризнайкращогокраю,івзяли вонитакожподвійнупорціюсрібла

25ІЯківсуворонаказавсвоїмсинамщодоВеніямина, кажучи:Стережітьсяйоговдорозі,якоювийдете,іне відступайтевідньоговдорозі,анівЄгипті

26ІЯківуставз-поміжсинівсвоїх,іпростягнувруки свої,імоливсяГосподевізасинівсвоїх,кажучи: Господи,Боженебайземлі,згадайзаповітаТвогоз нашимбатькомАвраамом,згадаййогозмоїмбатьком Ісааком,івчинимилосерднозмоїмисинами,іне віддайїхурукиєгипетськогоцаря;зробице,благаю Тебе,Боже,радиТвогомилосердя,івикупивсіхмоїх

27ІвсідружинисинівЯковатаїхнідітизвилиочісвої

28ІЯківнаписавзапискудоєгипетськогоцаря,ідавїї

29ВідрабатвогоЯкова,синаІсаака,синаАвраама єврея,князяБожого,могутньомутамудромуцареві, щовідкриваєтаємниці,царевіЄгипту,вітання

30Хайбудевідомомоємупану,царевієгипетському, щоголодсильномучивнасуХанаанськомукраї,ія пославдотебесвоїхсинів,щобкупитинамутебе трохиїжідлянашогопрожиття

31Босинимоїоточилимене,ая,будучидужестарим, неможубачитисвоїмиочима,боочімоїдуже поважчаливідвіку,атакожвідщоденногоплачуза синоммоїм,заЙосипом,якийзагубивсявідмене,ія наказавсинамсвоїм,щобвониневходиливворота міста,колиприйдутьдоЄгипту,черезмешканцівтого краю

32ІЯтакожнаказавїмходитипоЄгипту,щобшукати могосинаЙосипа,можливо,вонизнайдутьйоготам,і вонитакізробили,ітивважавїхшпигунамитогокраю

33Хібаминечулипротебе,щотирозтлумачив фараоновсоніговоривйомуправду?Якжетиусвоїй мудростінезнаєш,чимоїсинишпигуни,чині?

34Атепер,панемійіцарю,осьяпославсинасвого передтобою,яктиговоривсинаммоїм;благаютебе, звернинаньогоочісвої,покивіннеповернетьсядо менезмиромзбратамисвоїми

35Хібатинезнаєш,чинечувти,щозробивнашБог фараону,коливзявмоюматірСарру,іщозробивВін Авімелеху,царевіфилистимлян,черезнеї,атакожщо зробивнашбатькоАвраамдев'ятицарямЕламським, яквінубивїхусіхкількомалюдьми,щобулизним?

36АтакожщозробилимоїдвасиниСимеоніЛевійз вісьмомамістамиаморейців,яквонизнищилиїхчерез їхнюсеструДіну?

37АтакожчерезсвогобратаВеніяминавонивтішали себевтратоюйогобратаЙосипа;щожвонитоді зроблятьдлянього,колипобачать,якрукабудь-якого народуперемагаєїхзарадинього?

38Хібатинезнаєш,царюєгипетський,щосилаБожаз нами,іщоБогзавждичуєнашімолитвиінезалишає насповсідні?

39Іколимоїсинирозповілименіпротвоїстосункиз ними,янекликавдоГосподачерезтебе,ботодітиб загинувзісвоїмилюдьми,першніжмійсинВеніямин прийдедотебе.Алеяподумав,щооскількимійсин Симеонбувутвоємудомі,можливо,тизможеш вчинитизниммилосердно,томуянезробивтобіцього 40Атеперось,мійсинВеніяминідедотебезмоїми синами,пильнуййоготапильнуййого,ітодіБог звернесвоїочінатебетанавсетвоєцарство.

41Теперярозповівтобівсе,щовмененасерціОсь моїсинийдутьдотебезбратомсвоїм,огляньзаради нихобличчявсієїземлітавідпустиїхназадумиріз їхнімибратами.

42ІЯківпередавлітописсвоїмсинампідопікуЮди, щобтівіддалийогоцаревіЄгипту

РОЗДІЛ53

1ІвсталисиниЯкова,івзялиВеніяминатавсідари,і пішли,іприйшлидоЄгипту,істалипередЙосипом

2ІпобачивЙосипсвогобратаВеніяминасередних,і привітавїх,іцілюдиприйшлидоЙосиповогодому

3ІЙосипнаказавуправителюсвогодомудатибратам

4ІпославЙосипполюдей,щобвониприйшлидо

мішкиАвінсказавїм:«Будевамдобре,небійтеся»І вінпривівдонихїхньогобратаСимеона

5ІсказавСимеонсвоїмбратам:«ВолодарЄгипту вчинивзімноюдужемилосердно,віннетримавмене зв'язаним,яквибачилисвоїмиочима,боколиви вийшлизміста,вінвідпустивмененаволюівчинивзі мноюмилосердноусвоємудомі»

6ІвзявЮдаВеніяминазаруку,івонипідійшлидо Йосипа,івклонилисяйомудоземлі

7ІчоловікидалидарунокЙосипу,івсісілипередним, іЙосипсказавїм:«Чигараздзвами,чигараздз вашимидітьми,чигараздзвашимстаримбатьком?»А вонисказали:«Гаразд»ІЮдавзявзапис,якийпослав Яків,ідавйоговрукиЙосипа.

8ІЙосиппрочитавлиста,івпізнавпочерксвогобатька, ізахотівплакати,іпішоввіндовнутрішньоїкімнати,і заплакаввеликимплачем;івийшов.

9Ізвіввіночісвої,іпобачивсвогобратаВеніямина,і сказав:Чицетвійбрат,проякоготименіговорив?І

підійшовВеніяминадоЙосипа,іЙосиппоклавруку йомунаголовутайсказавйому:НехайБогбуде милостивийдотебе,синумій

10ІколиЙосиппобачивсвогобрата,синасвоєїматері, тозновузахотівплакатиІввійшоввіндокімнати,і плакавтамІвмивсявінобличчямсвоїм,івийшов,і переставплакати,ісказав:«Приготуйтеїжу».

11ІмавЙосипчашу,зякоїпив,івонабулазісрібла, гарноінкрустованакаміннямоніксутабделієм,і Йосипвдаривчашеюнаочахусвоїхбратів,коливони сиділизнимїсти

12ІсказавЙосиплюдям:«Язнаюзцієїчаші,що первороднийРувим,Симеон,Левій,Юда,Іссахарта ЗавулондітивідоднієїматеріСідайтеїстиза родамивашими»

13Івінтакожрозмістивіншихзаїхнімнародженням,і сказав:«Язнаю,щоцейвашнайменшийбратнемає брата,ія,яківін,немаюбрата,томунехайвінсяде їстизімною».

14ІВеніяминпіднявсяпередЙосипомісівнатроні,і людипобачиливчинкиЙосипа,івонибуливражені ними;ілюдиїлитапилитогочасузЙосипом,івін тодідавїмподарунки,іЙосипдаводинподарунок Веніямину,іМанасіятаЄфремпобачиливчинкисвого батька,івонитакождалийомуподарунки,іОснатдав йомуодинподарунок,іцебулоп'ятьподарунківуруці Веніямина 15ІЙосиппринісїмвинапити,тавонинехотілипити,

ХупімтаОрдЯназвавїхіменамимогобрата,якогоя небачив.

18Івіннаказавїмпринестипереднимйогокартузірок, заякоюЙосипзнавусічаси.ІЙосипсказавВеніямину: «Ячув,щоєвреїзнаютьусюмудрість.Чизнаєшти щосьпроце?»

19ІсказавВеніямин:Твійрабзнаєвсюмудрість,якої навчивменемійбатько.ІсказавЙосипдоВеніямина: Подивисьнацейінструментізрозумій,детвійбрат ЙосипуЄгипті,проякоготисказав,щовінпішовдо Єгипту

20ІпобачивВеніяминтойінструментізкартою небеснихзірок,івінставмудримізазирнувтуди,щоб дізнатися,дейогобрат,іВеніяминрозділивусюземлю Єгипетськуначотиричастини,івінзнайшов,щотой, хтосидівнатроніпередним,бувйогобратомЙосипом, іВеніяминдужездивувався,іколиЙосиппобачив,що йогобратВеніяминтаквражений,вінсказав Веніяминові:Щотибачив,ічомутивражений?

21ІсказавВеніяминЙосипу:«Ябачузцього,що Йосип,братмій,сидитьтутзімноюнапрестолі»А Йосипсказавйому:«ЯЙосип,браттвій,не розкривайцьогосвоїмбратамОсьяпошлютебез ними,коливонипідуть,іянакажуповернутиїхназад доміста,іязаберутебевідних».

22Іякщовониризикнутьсвоїмжиттямібудутьбитися затебе,тодіязнатиму,щовонипокаялисявтому,що зробилимені,іядамсяїмзнати.Аякщовонипокинуть тебе,колиявізьмутебе,тодітизалишишсязімною,а ябудусперечатисязними,івонипідуть,аянедамся їмзнати.

23ТогочасуЙосипнаказавсвоємуевнухунаповнити їхнімішкиїжею,агрошікожногопокластидойого мішка,ачашупокластидомішкаВеніяминатадатиїм їжінадорогуІвонитакізробилизними

24Анаступногоднярано-вранцівсталитілюди, навантажилизбіжжянаослівсвоїхівирушилиз Веніямином,іпішливонидоземліХанаанськоїз братомсвоїмВеніямином

25НевстигливонивідійтидалековідЄгипту,як Йосипнаказавтому,хтобувнадйогодомом,кажучи: Устань,переслідуйцихлюдей,покивониневідійшли надтодалековідЄгипту,тайскажиїм:Чомувивкрали чашумогогосподаря?

26ІвставслугаЙосипів,підійшовдонихіпереповів їмусісловаЙосипові.Іколивонипочулице,тодуже розгнівалисятайсказали:«Укогознайдетьсячаша твогопана,тойпомре,амитакожстанеморабами».

27Івонипоспішили,ікожензнявсвіймішокзосла свого,ізаглянуливсвоїсумки,ічашазнайшласяв сумціВеніяминовійІвсівонироздерлисвійодяг,і повернулисядоміста,ібилиВеніяминанадорозі,били йогобезперервно,ажпокивіннеприйшовдоміста,і вонисталипередЙосипом

28ІрозгнівавсяЮда,івінсказав:Цейчоловік повернувменелишедлятого,щобсьогоднізнищити Єгипет.

29ІприйшлитілюдидоЙосиповогодому,ізнайшли Йосипа,щосидівнасвоємупрестолі,авсілицарі стоялиправоручіліворучвіднього.

30ІсказавїмЙосип:Щоцезавчиноквизробили,що

31ІсказавЮда:Щонамсказатинашомупанові,що намговорититаякнамвиправдатися?Богсьогодні знайшовпровинувсіхтвоїхрабів,томуйзробивнам сьогодніце.

32ІвставЙосип,ісхопивВеніямина,ісиломіць відібравйоговідбратівйогоІприйшоввіндодому,і замкнувпереднимидверіІнаказавЙосиптому,хто бувнадсвоїмдомом,сказатиїм:Таккажецар:Ідітьз миромдовашогобатька.Осьявзявчоловіка,вчиїй руцізнайшласямоячаша

РОЗДІЛ54

1ІколиЮдапобачив,щоЙосипробивзними,то підійшовдонього,вибивдверітайприйшовзбратами своїмидоЙосипа

2ІсказавЮдадоЙосипа:«Нехайценебудезайвимв очахмогопана!Нехайрабтвійпромовитьсловоперед тобою?»ІсказавйомуЙосип:«Говори»

3ІЮдаговоривпередЙосипом,айогобратистояли тампередними.ІсказавЮдаЙосипові:«Колими впершеприйшлидонашогопанакупитиїжі,тивважав насшпигунамитогокраю,імипривелиВеніямина передтебе,атийдониніглузуєшзнас».

4Атепернехайцарпочуємоїслова,інехайпошле нашогобрата,щобвінпішовзнамидонашогобатька, щобнезагинуладушатвоясьогоднізусімадушами мешканцівЄгипту

5Хібатинезнаєш,щодвоємоїхбратів,Симеоні Левій,зробилизмістомСихемізсімомамістами аморейськимичерезнашусеструДіну,атакожщо вонихотілизробитизарадисвогобратаВеніямина?

6Ая,змоєюсилою,більшийтамогутнішийзаних обох,прийдусьогоднінатебетатвоюземлю,якщоти незахочешпослатинашогобрата

7Хібатинечув,щозробивфараоновінашБог,що вибравнас,черезСарру,матірнашу,якуВінзабраввід нашогобатька,щоВінударивйоготайогодім тяжкимикарами,прощоєгиптянирозповідаютьодин одномупроцечудо?ТаксамозробитьтобінашБог черезВеніямина,якоготисьогоднізабраввідйого батька,ічерезтілиха,якітисьогоднінагромаджуєш нанасутвоїйземліБозгадаєнашБогСвогозаповітаз нашимбатькомАвраамомінаведенатебелихо,боти сьогоднізасмутиладушунашогобатька 8Атеперпослухаймоїслова,щоясьогоднісказавтобі, івідпустинашогобрата,щобвіннепішов,щобтита народтвогокраюнезагинуливідмеча,бовивсіне

піхви,ажпокисьогоднінепоб'ювсьогоЄгипту,і почнузтебе,азакінчуфараоном,паномтвоїм».

11ІвідповівЙосипісказавйому:«Справді,силане тількивтобі.Ясильнішийімогутнішийзатебе.Якщо тивитягнешсвогомеча,япокладуйогонашиютобіта нашиївсіхтвоїхбратів»

12ІсказавйомуЮда:«Якщоясьогоднівідкриюсвої устанатебе,топроковтнутебе,ітибудешзнищенийз землі,ітизагинешсьогоднізтвогоцарства»АЙосип сказав:«Якщотивідкриєшсвоїуста,томаюсилута могутністьзамкнутитвоїустакаменем,ажпокитине зможешвимовитийсловаПодивись,скількикаміння переднами!Яможувзятикамінь,запхатийоготобів устатазламатитвоїщелепи»

13ІсказавЮда:«Богсвідокміжнами,щомидосіне хотіливоюватизтобою;тількивіддайнамнашого брата,імипідемовідтебе»АЙосипвідповівісказав: «Якживийфараон,якщовсіцаріханаанськізберуться зтобою,виневізьметейогозмоєїруки».

14Атеперідидобатькасвого,абраттвійбудемені рабом,бовінпограбувавцарськийдімАЮдасказав: Щотобідотоготадоцарськоїособистості?Цар розсилаєзісвогодомуповсійкраїнісріблотазолото, читоподарунки,читовитрати,атищеговоришпро своючашу,якутипоклавуторбунашогобрата,і кажеш,щовінукравїїутебе?

15НехайБогборонитьнашогобратаВеніяминачи будь-когознасінняАвраама,щобзробитице,щоб обкраститебечикогосьіншого,читоцаря,чикнязя, чибудь-якулюдину

16Атеперприпиницезвинувачення,щобнепочула всяземлятвоїхслів,щокажуть:Заневеликусуму сріблацарєгипетськийсваривсязтимилюдьми,і звинувативїх,івзявїхньогобратасобізараба.

17АЙосипвідповівісказав:«Візьмітьцючашу,і йдітьвідмене,ізалиштебратавашогоякраба,боце судзлодіябутирабом».

18ІсказавЮда:«Чомутобінесоромнозасловатвої, щотипокинувнашогобрататавзявсвоючашу?Навіть якщотидасинамсвоючашу,абовтисячуразівбільше, минепокинемонашогобратанавітьзасрібло,що знайдетьсявчиїйсьруці,щобнамнепомертичерез нього».

19АЙосипвідповів:«Чомужтипокинувсвогобрата тапродавйогозадвадцятьсрібняківідонині?Чомуж тинезробиштаксамойцьомусвоємубратові?»

20ІсказавЮда:Господьсвідокміжмноютатобою, щоминехочемотвоїхбитв.Тожтепердайнамнашого брата,імипідемовідтебебезсварки

21ІвідповівЙосипісказав:«Якбизбралисявсіцарі краю,вонинезможутьзабративашогобратазмоєї руки».ІЮдасказав:«Щоскажемонашомубатькові, коливінпобачить,щонашбратнейдезнами,ібуде сумуватизаним?»

22ІвідповівЙосипісказав:«Осьщотискажеш своємубатькові,кажучи:Мотузкапішлазавідром» 23ІсказавЮда:«Справдіжтицар!Чомутиговориш таке,виносячинеправдивісуди?Горецареві,який подібнийдотебе!»

24АЙосипвідповівісказав:«Немаєнеправдивслові, якеяговоривпровашогобратаЙосипа,бовипродали

йогомідіянітянамзадвадцятьсрібняків,ави

Лютийзвірз'ївйого,Йосипарозірвано»

25ІсказавЮда:«Ось,вогоньСемівпалаєвмоєму серці,теперяспалювсютвоюземлювогнем».А Йосипвідповівісказав:«Справді,твояневісткаТамара, якавбилатвоїхсинів,загасилавогоньСихему»

26ІсказавЮда:«Якщоявирвухочоднуволосинуз тіласвого,тонаповнювесьЄгипетйогокров’ю»

27АЙосипвідповівісказав:«Такийутебезвичай,як тизробивзбратомсвоїм,якогопродав,ітивмочив йогоодягукровіпринісйогобатькові,щобвінсказав: «Людизвірйогоз'їв,іосьйогокров».

28ІколиЮдапочувцюріч,віндужерозгнівався,і гнівйогозапаливсявньомуІось,переднимнатому місцібувкамінь,вагоюблизькочотирьохсотшекелів.І запаливсягнівЮди,івінузявкаміньуруку,кинув йогодонебатайспіймавйоголівоюрукою 29Івінпоклавйогопотімпідногисвої,ісівнаньогоз усієїсилисвоєї,ікаміньперетворивсянапорохвід силиЮди

30ІпобачивЙосипцейвчинокЮди,ідужезлякався, аленаказавМанассі,синовісвоєму,ітойтакожзробив зіншимкаменемподібнедовчинкуЮдиІсказавЮда своїмбратам:Нехайніхтозваснекаже:Цейчоловік єгиптянин,алечерезте,щовінзробивце,вінзроду нашогобатька

31ІсказавЙосип:«Нетількитобіданасила,боми такожсильнілюди,тожчомутибудешхвалитисянад намивсіма?»ІсказавЮдадоЙосипа:«Пошлижтобі нашогобрата,інеспустошуйсьогоднісвоюземлю».

32ІвідповівЙосипісказавїм:Ідітьіскажітьсвоєму батькові,щолютийзвірз'ївйого,яквиказалипро вашогобратаЙосипа.

33ІсказавЮдадосвогобратаНефталима,ітойсказав йому:«Поспішай,ідитаперелічивсівулиціЄгипту,і прийдитарозкажимені».ІсказавйомуСимеон: «НехайцярічнебудедлятебепроблемоюТеперя підунагору,візьмузгориодинвеликийкамінь,і покладуйогонавсіхвЄгипті,іповбиваювсіх,хтов ньому»

34ІпочувЙосипусіціслова,щоговорилийогобрати передним,тавонинезнали,щоЙосипрозумієїх,бо думали,щовіннезнаєєврейськоїмови

35ІЙосипдужезлякавсяслівсвоїхбратів,щобвони незнищилиЄгипет,інаказаввінсиновісвоєму Манассії,кажучи:Ідижпоспішитазберидоменевсіх

36ІпішовНефталим,якнаказавйомуЮда,бо

37Іпішоввін,іперелічивусівулиціЄгипту,ізнайшов

говоривце,осьмешканціЄгиптутавсілицарівийшли назустрічїмзусілякимимузичнимиінструментамитаз гучнимкриком

39Аїхнєчислобулоп'ятьсотенькіннотитадесять тисячпіших,ічотирисотнічоловіків,щомоглибитися безмечатасписа,тількирукамитасилою

40Івсілицаріприйшлизвеликимкрикомтагаласом,і всівониоточилисинівЯковатаналякалиїх,іземля затрясласявідзвукуїхньогокрику

41ІколисиниЯковапобачилицівійська,вонидуже злякалисязасвоєжиття,іЙосипзробивце,щоб налякатисинівЯковатазаспокоїтиїх

42ІЮда,побачившидеякихсвоїхбратівналяканих, сказавїм:«Чоговибоїтеся,колизнамиБожа благодать?»ІколиЮдапобачив,щовсієгипетські синиоточуютьїхзанаказомЙосипа,щобналякатиїх, тількиЙосипнаказавїм,кажучи:«Неторкайтеся жодногозних»

43ТодіЮдапоспішив,вихопивмечасвоготазакричав голоснотагірко,івдаривмечем,істрибнувназемлю, тайкричавнавесьнарод

44Іколивінзробивце,ГосподьнавівжахнаЮдута йогобратів,інахоробрихлюдейтанавесьнарод,що їхоточував

45Івсівониповтікаливідкрику,ізлякалися,і попадалиодиннаодного,ібагатознихпомерло, падаючиІвсівониповтікаливідЮдитайогобратів,і відЙосипа.

46Аколивонивтікали,Юдатайогобратигналисяза нимиаждофараоновогодому,івсівонивтеклиІЮда зновусівпередЙосипом,ізаревівнанього,яклев,і заревівнаньогогучниміжахливимкриком

47Ікрикпочувсяздалеку,івсімешканціСуккоту почулийого,івесьЄгипетзатремтіввідзвукукрику,і такожстіниЄгиптутазем볥ошенупаливідструсу землі,ітакожфараонупавзтронусвогоназемлю,і такожусівагітніжінкиЄгиптутаҐошенувикидали, колипочулишумструсу,бовонидужезлякалися

48Іпославфараон,кажучи:Щоцесталосясьогоднів єгипетськійземлі?Іприйшливонийрозповілийому всевідпочаткудокінцяІфараонзлякався,і здивувався,ідужезлякався

49Ійогострахпосилився,коливінпочувусеце,івін пославдоЙосипа,кажучи:Типривівдоменеєвреїв, щобзнищитивесьЄгипет;щотизробишізцим злодієм-рабом?Відпустийого,інехайвінідезбратами своїми,інехайминезагинемочерезїхнєзло,навітьми, титавесьЄгипет.

щобвонинезнищиливесьЄгипет.

53ІЙосипнаказавсвоємусиновіМанассії,іМанасія пішов,іпідійшовдоЮди,іпоклаврукусвоюнайого плече,ігнівЮдивщух.

54ІсказавЮдадосвоїхбратів:«Нехайніхтозвасне каже,щоцевчинокєгипетськогоюнака,боцевчинок домумогобатька»

55ІпобачившиЙосипізнаючи,щогнівЮдивщух,він підійшов,щобговоритизЮдоюмовамилагідності.

56ІсказавЙосипдоЮди:«Справді,тиговориш правду,ісьогодніпідтвердивсвоїсловащодосили твоєї,інехайтвійБог,Якийрадієтобі,помножитьтвоє благополуччя;алескажименіправду,чомуз-поміж усіхтвоїхбратівтисваришсязімноючерезцього хлопця,колиніхтознихнесказавменіжодногослова пронього»

57ІвідповівЮдаЙосипові,кажучи:«Напевножти знаєш,щоябувпоручителемзаюнакайогобатькові, кажучи:Якщоянеприведуйогодонього,тобуду виннимйогонавіки»

58Томуязвернувсядотебез-поміжусіхмоїхбратів, боябачив,щотинебажаєшдозволитийомупітивід тебе;томунехайязнайдублагодатьутвоїхочах,щоб тивідправивйогознами,іось,язалишусяйого заміною,щобслужититобівусьому,чоготибажаєш, бокудибтимененепослав,япідуслужититобіз великоюенергією.

59Пошлименетепердомогутньогоцаря,якийповстав протитебе,ітидізнаєшся,щоязроблюзнимтазйого землею;навітьякщовньогобудекіннотатапіхота,або надзвичайномогутнійнарод,яповбиваюїхусіхі принесутобіголовуцаря

60Хібатинезнаєш,чинечувти,щонашбатько АвраамзрабомсвоїмЕліезеромпобивусіхцарів Еламськихзїхнімвійськомзаоднуніч,незалишивши жодноговцілілого?Івідтогоднясиланашогобатька дананамуспадок,намінашомупотомствунавіки 61ІвідповівЙосипісказав:«Правдутиговориш,і неправдинемаєвустахтвоїх,бонамтакожбуло сказано,щоєвреїмаютьсилу,іщоГосподь,Богїхній, дужевнихуподобається,іхтожтодіможевстояти передними?»

62Однакзацієїумовияпошлювашогобрата,якщови приведетедоменейогобрата,синайогоматері,про якоговиказали,щовінпішоввідвасдоЄгипту;і станеться,коливиприведетедоменейогобрата,я візьмуйогозамістьнього,боніхтозваснебув поручителемдляньогопередвашимбатьком,аколи

63ІзапаливсягнівЮдинаЙосипа,коливінсказавце

64ІвідповівСимеонЙосипу,кажучи:Хібамине

50Аякщотинебажаєшробитицього,токиньвідсебе всімоїцінніречітайдизнимидоїхньоїземлі,якщо тобіцеподобається,бовонисьогоднізнищатьусю моюкраїнутаповбиваютьувесьмійнарод;навітьусі жінкиЄгиптувикидаличерезсвійкрик;подивися,що вонизробилилишесвоїмкрикомтарозмовами,більше того,якщовонибудутьбитисямечем,вонизнищать землю;тожтепервиберите,чоготибажаєш,чимене, чиєвреїв,чиЄгипет,чиземлюєвреїв. 51Іприйшливони,тайрозповілиЙосиповівсіслова фараона,яківінговоривпроньогоЙосипдуже злякавсяслівфараона.Юдатайогобративсеще стоялипередЙосипом,обуреніталютіІвсісини

вінпішов,ічивінмертвий,чиживий,ічомупанмій говоритьтаке?

65ІЙосип,спостерігаючизаобличчямЮди,зрозумів, щойогогнівпочавспалахувати,коливінсказавйому: «Приведидоменетвогоіншогобратазамістьцього брата»

66ІсказавЙосипдосвоїхбратів:«Вижказали,що вашбратабомертвий,абозагинув?Якбижяпокликав йогосьогодні,івінприйшовбидовас,чивіддалибви йогоменізамістьйогобрата?»

67ІЙосиппочавговорититакликати:Йосипе,Йосипе, прийдисьогоднідомене,із’явисясвоїмбратам,ісядь передними.

68ІколиЙосипсказавцепередними,вони подивилисякоженвіншийбік,щобпобачити,звідки Йосипприйдедоних.

69ІЙосипспостерігавзавсімаїхнімивчинкамитай сказавїм:«Чомувидивитесятуди-сюди?ЯЙосип, якоговипродалидоЄгипту.Тожнехайвамнебуде сумно,щовипродалимене,боБогпославменеперед вами,щобябувопороюпідчасголоду»

70Ібратийогоналякалисяним,колипочулислова Йосипа,аЮдадуженалякавсяним

71ІколиВеніяминпочувсловаЙосипа,вінбувперед нимивсерединідому.ІВеніяминпобігдоЙосипа, свогобрата,іобійнявйого,івпавйомунашию,івони плакали

72ІколибратиЙосипапобачили,щоВеніяминупавна шиюсвоємубратовітаплакавзним,вонитакожупали наЙосипатаобійнялийого,іплакаливеликимплачем зЙосипом.

73ІпочувсяголосудоміЙосипа,щовонибрати Йосипа,іцедужесподобалосяфараонові,бовінбоявся їх,щобвонинезнищилиЄгипет.

74ІпославфараонсвоїхслугдоЙосипа,щоб привітатийогозприходомйогобратів,якідонього прийшли.Івсіначальникивійськтавійськ,щобулив Єгипті,прийшлирадітизЙосипом,івесьЄгипетдуже радівзабратівЙосипа

75ІпославфараонсвоїхрабівдоЙосипа,кажучи: Скажибратамсвоїм,щобвонивзяливсе,щоїм належить,інехайприйдутьдомене,іяпоселюїху найкращійчастинієгипетськогокраю.Івонитакі зробили

76ІЙосипнаказавтому,хтобувпризначенийнад своїмдомом,винестисвоїмбратамдаритаодяг,івін винісїмбагатоодягу,царськоговбрання,табагато дарів,іЙосипрозділивїхміжсвоїмибратами.

77Івіндавкожномузісвоїхбратівзміннийодягіз золотатасрібла,ітристасрібнихмонет,іЙосип наказавусімїмодягнутицейодягіпривестиїхперед фараона.

78Іфараон,побачивши,щовсібратиЙосипабули хоробрілюдитагарноговигляду,дужезрадів 79Івийшливонипотімз-підфараона,щобпітидо Ханаанськогокраю,досвогобатька,аїхнійбрат Веніяминбувзними.

80ІЙосипуставідавїмодинадцятьколісницьвід фараона,аЙосипдавїмсвоюколісницю,наякійвін їхавуденьсвогокоронуваннявЄгипті,щобпривести свогобатькадоЄгипту;іЙосиппославусімдітям

81Івіндавкожномузісвоїхбратівподесятьчоловіків, щобвонипішлизнимидоземліХанаанської,щоб служитиїм,служитиїхнімдітямтавсім,хтоналежав їм,коливониприйшлидоЄгипту.

82ІпославЙосипчерезсвогобратаВеніяминадесять одежідлясвоїхдесятисинів,часткупонадрештудітей синівЯкова

83Іпославвінкожномупоп'ятдесятсрібняківідесять колісницьзарадифараона,абатьковійогопослав десятьослів,нав'юченихусімаєгипетськими розкошами,ідесятьослиць,нав'юченихзерном,хлібом таїжеюдлябатькайоготадлявсіх,хтобувзним,як запасинадорогу

84ІпославвінсвоїйсестріДініодягсрібнийта золотий,іладан,ісмирну,іалое,іжіночіприкрасиу великійкількості,іпославвінцевіджінокфараона жінкамВеніяминовим

85Івіндавусімсвоїмбратам,атакожїхнімдружинам, усілякекамінняонікстабделій,ізусіхціннихречей середвеликогонародуЄгиптунезалишилосянічогоз усіхкоштовнихречей,окрімтого,щоЙосиппославдо домусвогобатька

86Івінвідпустивсвоїхбратів,івонипішли,івін відправивзнимисвогобратаВеніямина.

87ІЙосипвийшовзними,щобсупроводжуватиїх дорогоюдомежЄгипту,івіннаказавїмщодосвого батькатайогородинийтидоЄгипту.

88Ісказаввінїм:«Несварітьсявдорозі,боцебуловід Господа,щобзберегтивеликийнародвідголоду,боще п’ятьроківбудеголодукраї».

89Івіннаказавїм,кажучи:Коливиприйдетедо Ханаанськогокраю,неприходьтенесподіванодомого батькавційсправі,алечинітьмудро.

90ІЙосиппереставнаказуватиїм,іповернувся,і повернувсядоЄгипту,асиниЯковапішлидоземлі Ханаанськоїзрадістютавеселістюдосвогобатька Якова

91Іприйшливонидомежземлі,ісказалиодинодному: Щонамробитивційсправіпереднашимбатьком?Бо якщомиприйдемодоньогораптовотарозповімойому проце,віндужезлякаєтьсянашихслівінеповірить нам.

92Ійшливони,ажпокинепідійшлиблизькодосвоїх домів,ізнайшлиСерах,дочкуАсира,щовиходилаїм назустрічДівчинажбуладужегарнатахитра,івміла гратинаарфі

93Івонипокликалиїї,івонапідійшладоних,івона поцілувалаїх.Івонивзялиїї,ідалиїйарфу,кажучи: Ідипереднашимбатьком,ісядьпередним,іграйна арфі,іпромовляйціслова

94Івонинаказалиїйітидоїхньогодому,авонавзяла арфу,поспішилапопередунихіпідійшла,ісілабіля Якова.

95Івонагарногралайспівала,іпромовляла солодкимисловами:«МійдядькоЙосипживий,івін правитьусієюземлеюЄгипетською,івіннепомер».

96Івонапродовжувалаповторюватитапромовлятиці слова,іЯківпочувїїслова,івонибулийомуприємні.

97Вінслухав,яквонаповторювалаїхдвічійтричі,і радістьсповниласерцеЯковавідсолодкостіїїслів,і ДухБожийбувнаньому,івінзнав,щовсіїїслова правдиві

98ІЯківпоблагословивСерах,коливонасказалаці словапередним,івінсказавїй:Дочкомоя,нехай смертьніколинепереможетебе,ботиоживиламійдух; тількиговорищепередімною,яктиговорила,боти звеселиламеневсімасвоїмисловами 99Івонапродовжуваласпіватиціслова,аЯківслухав, іцебулойомуприємно,івінрадів,іДухБожийбувна ньому

100Покивінщерозмовлявзнею,осьприйшлидо ньогойогосинизкіньми,колісницями,царським одягоміслугами,щобіглипередними 101ІЯківуставїмназустріч,іпобачивсвоїхсинів, одягненихуцарськішати,іпобачивусіскарби,які Йосиппославїм

102Ісказаливонийому:«Знай,щонашбратЙосип живий,іцевінправитьусієюземлеюЄгипетською,і цевінговоривзнами,якмитобіпереказали»

103ІЯківпочувусісловасвоїхсинів,ісерцейого затремтіловідїхніхслів,бовіннемігїмповірити, докинепобачивусе,щоЙосипдавїм,іщовінпослав йому,івсіознаки,якіЙосипговоривїм

104Івонирозгорнулипередним,іпоказалийомувсе, щонадіславЙосип,вонидаликожномуте,щонадіслав йомуЙосип,івінзнав,щовониговорилиправду,івін надзвичайнозрадіврозповідіпросвогосина.

105ІсказавЯків:Доситьмені,щомійсинЙосипще живий,япідутапобачуйого,першніжпомру 106Ірозповілийомусинийоговсе,щознимисталося, аЯківсказав:«ЯпідудоЄгипту,щобпобачитисина моготайогопотомство»

107ІЯківустав,іодягнуводяг,якийЙосиппослав йому,і,помившисятапоголившиволосся,поклавна головузавда,якийЙосиппославйому

108ІвсілюдидомуЯковатаїхніжінкиодяглиодяг, якийЙосиппославїм,ідужезраділиЙосипу,щовін щеживийіщовінправитьуЄгипті, 109ІпочулипроцевсімешканціХанаану,іприйшли,і дужезраділиразомзЯковом,щовінщеживий 110ІЯківвлаштувавдлянихтриденнийбенкет,івсі царіХанаанутавельможікраюїли,пилитараділив доміЯкова

РОЗДІЛ55

1Істалосяпоцьому,щоЯківсказав:«Япідуйпобачу синасвоговЄгипті,апотімповернусядоземлі Ханаанської,проякуБогговоривАвраамові,бояне можупокинутиземлюмогонародження»

2ІбулодоньогословоГосподнє:«ЗійдидоЄгиптуз усімсвоїмдомомізалишайсятамНебійсяйтидо Єгипту,ботамЯзроблютебевеликимнародом». 3ІЯківсказавсобі:«Підуйподивлюсянасинасвого, чистрахпередБогомйогощевсерційогосередусіх мешканцівЄгипту».

4ІсказавГосподьдоЯкова:НебійсязаЙосипа,бовін

тобібудедобреІЯківдужезрадівзасвогосина 5ТогочасуЯківнаказавсвоїмсинамтадомусвоєму йтидоЄгипту,засловомГосподнімдонього.Івстав Яківзсинамисвоїмитавсімдомомсвоїм,івийшоввін ізземліХанаанської,зБеер-Шеви,зрадістюта веселістюсерця,івонипішлидоземліЄгипетської. 6Істалося,коливонинаблизилисядоЄгипту,Яків пославЮдупередсобоюдоЙосипа,щобтойпоказав йомустановищевЄгиптіІзробивЮдазасловом свогобатькаІпоспішив,іпобіг,іприйшовдоЙосипа Івонивизначилиїммісцевзем볥ошендлявсього йогодомуІповернувсяЮда,іприйшовдорогоюдо свогобатька

7ІЙосипзапрягколісницю,ізібравусіхсвоїхлицарів, ісвоїхслуг,івсіхєгипетськихурядовців,щобпіти назустрічсвоємубатьковіЯковуІпроголосили ЙосипівнаказуЄгипті:Усі,хтонепіденазустріч Якову,помруть

8АнаступногодняЙосипвийшовзусімЄгиптом, великимімогутнімвійськом,усіодягненіводягз тонкогольонутапурпури,ізсрібнимитазолотими знаряддямитавійськовимизнаряддями

9ІвсівонипішлиназустрічЯковузусілякими музичнимиінструментами,збарабанамитатимпанами, посипаючимиррутаалоевздовжусієїдороги,івсі вонийшлитак,іземлязатрясласявідїхньогокрику. 10ІвсіжінкиЄгиптувийшлинаєгипетськідахитана мури,щобзустрітиЯкова,анаголовіЙосипабула царськакоронафараона,бофараонпославїїйому,щоб вінодягнувїї,коливінпіденазустрічсвоємубатькові 11ІколиЙосиппідійшовнап'ятдесятліктівдосвого батька,вінзійшовзколісницітапішовдосвогобатька. Аколивсієгипетськікнязітайоговельможіпобачили, щоЙосиппішовдосвогобатька,тойвонизійшлита пішлидоЯкова.

12ІколиЯківпідійшовдоЙосиповоготабору,Яків побачивтабір,щойшовназустрічйомузЙосипом,іце йомусподобалося,іЯківздивувавсяцьому.

13ІЯківсказавЮді:«Хтотойчоловік,якогоябачув єгипетськомутаборі,одягненоговцарськішати,у червономуодязінаньомутазцарськоюкороноюна голові,щозійшовзісвоєїколісницітайдедонас?»І відповівЮдасвоємубатькові,кажучи:«Цесинтвій, царЙосип».ІЯківзрадів,побачившиславусвогосина. 14ІпідійшовЙосипдобатькасвого,івклонився батьковісвоєму,івсілюдитаборувклонилисяразомз нимдоземліпередЯковом

15ІосьЯківпобіг,іпоспішивдосинасвогоЙосипа,і впавйомунашию,іпоцілувавйого,івониплакалиІ

домуприйшлизЙосипомдоЄгиптуІЙосиппоселив їхунайкращійчастиніЄгипту,узем볥ошен.

19ІсказавЙосипбатьковісвоємутабратамсвоїм:«Я підуйсповіщуфараона,кажучи:Моїбратитадіммого батькатавсеїхнєприбулодомене,іосьвонивземлі Ґошен»

20ІзробивтакЙосип,івзявз-поміжбратівсвоїх Рувима,ІссахараЗавулонатабратасвогоВеніямина,і поставивїхпередфараоном

21ІсказавЙосипдофараона,кажучи:Моїбратитадім могобатькатавсеїхнє,разомзїхнімиотарамита худобою,прибулидоменезХанаанськогокраю,щоб пожитивЄгипті,боголодсильномучивїх.

22ІсказавфараонЙосипові:«Поселибатькасвогота братівсвоговнайкращійчастиніземлі,нестримуйвід нихусьогодоброго,ідайїмїстиситістьземлі».

23ІвідповівЙосип,кажучи:Осьяпоставивїхуземлі Ґошен,бовонипастухи,тожнехайвонизалишатьсяв Ґошені,щобпастисвоїотариокремовідєгиптян.

24ІсказавфараонЙосипові:Зробизбратамисвоїми все,щовонискажутьтобіІсиниЯковавклонилися фараонові,івийшливідньогозмиром.АпотімЙосип привівсвогобатькапередфараона

25ІприйшовЯків,івклонивсяфараоновіІ поблагословивЯківфараона,івийшовтой.Іосівся Яків,івсісинийого,івсяродинайоговзем볥ошен

26Надругомуроці,цестотридцятомуроціжиття Якова,Йосипгодувавбатькасвоготабратівсвоїх,та ввесьдімбатькасвогохлібомзаїхнімидітьми,повсі дніголоду;їмнічогонебракувало

27ІдавїмЙосипнайкращучастинувсієїземлі; найкращезЄгиптумаливониповсідніЙосипа;і Йосиптакождававїмтавсьомудомусвогобатькаодяг ташатирікурік;ісиниЯковазалишалисябезпечнов Єгиптіповсіднісвогобрата

28ІЯківзавждиївзастоломЙосипа,Яківтасинийого невідходиливідстолуЙосипанівдень,нівночі,окрім того,щоспоживалисиниЯковавсвоїхдомівках

29ІвесьЄгипетївхлібзаднівголодуздомуЙосипа, бовсієгиптянипродаливсе,щоїмналежало,через голод

30ІЙосипскупивусіземлітаполяЄгиптузахліб черезфараона,іЙосиппостачавхлібомувесьЄгипет усідніголодуІЙосипзбиравусесріблотазолото,що приходилодонього,зазбіжжя,якевоникупувалипо всійземлі,івіннакопичивбагатозолотатасрібла, окрімвеличезноїкількостіоніксовогокаміння,бделію тацінногоодягу,якийвониприносилиЙосипузусіх куточківземлі,колиїхнігрошівитрачалися 31ІвзявЙосипусесріблотазолото,щопотрапляло йомувруку,близькосімдесятидвохталантівзолотата срібла,атакожкамінняоніксутабделіюувеликій кількості,іпішовЙосипісховавїхучотирьох частинах,іоднучастинувінсховавупустелібіля Червоногоморя,аоднучастинубілярічкиПерат,а третютачетвертучастинивінсховавупустелі навпротипустеліПерсіїтаМідії.

32Івзяввінчастинузолотатасрібла,щозалишилося,і роздавусімсвоїмбратамівсьомудомусвогобатька,і всімжінкамдомусвогобатька,арештупринісдо

фараоновогодому,близькодвадцятиталантівзолотата срібла.

33ІвіддавЙосипфараоновівсезолототасрібло,що

рік;їмнічогонебракувало

34ІЙосипживбезпечновЄгипті,івсяземлябулапід йогопорадоюЙогобатькотавсійогобратижилив зем볥ошеніволоділинею

35Йосипжебувдужестарий,похилоговіку,адва синийого,ЄфремтаМанасія,постійнозалишалисяв доміЯковаразоміздітьмисинівЯкова,братамиїхніми, щобнавчатисядорігГосподніхтазаконуЙого

36ІЯківтасинийогооселилисявєгипетськійземлі,в зем볥ошен,іпосілиїї,ірозплодилисята розмножилисявній

РОЗДІЛ56

1ІживЯківуєгипетськійземлісімнадцятьліт,аднів Якова,роківжиттяйого,булостосороксімліт.

2УтойчасЯківзахворівнахворобу,відякоїпомер,і пославвініпокликавсвогосинаЙосипазЄгиптуІ прийшовЙосип,синйого,зЄгипту,іЙосипприйшов досвогобатька

3ІсказавЯківЙосиповітасинамйого:«Осья помираю,іБогвашихбатьківзгадаєвас,іповерневас доземлі,якуГосподьклявсядативамівашимдітямпо васТожтепер,колияпомру,поховайтеменевпечері, щовМахпелі,вХевроні,вХанаанськомукраї,поручз моїмибатьками»

4ІЯківузявізсебесинівсвоїхклятвою,щопоховають йоговМахпелі,вХевроні,ісинийогопоклялисяйому щодоцієїречі

5Інаказаввінїм,кажучи:СлужітьГосподу,Богу вашому,боТой,Хтовизволиввашихбатьків, визволитьівасвідусієїбіди

6ІсказавЯків:«Покличтедоменевсіхсвоїхдітей»І прийшливсісиниЯковихсинів,ісілипередним.І поблагословивїхЯків,ісказавїм:«Господь,Богваших батьків,дастьвамтисячуразівбільше,іблагословить вас,інехайдастьвамблагословенняАвраама,батька вашого»ІвийшливсісиниЯковихсинівтогодня, післятогоякВінпоблагословивїх 7АнаступногодняЯківзновупокликавсвоїхсинів,і всівонизібралися,іприйшлидонього,ісілиперед ним.ІЯківтогодняпоблагословивсвоїхсинівперед смертюсвоєю,кожногоблагословиввінзгідноз благословеннямсвоїм;осьценаписановкнизіЗакону ГосподньогопроІзраїля 8ІсказавЯківдоЮди:«Язнаю,синумій,щоти

11Тількижстережіться,щобніхтозвашихсинівне нісмене,тількивисамі.Осьтакзробитемені,коли понесетемоєтіло,щобпітизнимдоХанаанського краю,щобпоховатимене,

12Юда,ІссахартаЗавулонноситимутьмоїносизі східногобоку;Рувим,СимеонтаҐадзпівдня, Єфрем,МанасіятаВеніяминіззаходу,Дан,Асирта Нефтализпівночі.

13НехайненоситьЛевійзтобою,бовінтасинийого носитимутьковчегГосподньогозаповітуз ізраїльтянамивтаборі,аЙосип,синмій,нехайбуде славайого,якцар;протезамістьнихбудутьЄфремта Манасія.

14Отакзробитемені,колименезаберете:ненехтуйте нічогозтого,щоянаказуювам;істанеться,коливи зробитеменіце,тоГосподьзгадаєвасідітейвашихпо тобінавіки

15Ави,синимої,шануйтекоженбратасвогота родичасвого,інаказуйтесвоїмдітямтадітямдітей вашихпіслявасслужитиГосподу,Боговіваших батьків,повсідні

16щобпродовжилисяднітвоїнаційземлі,тийдіти твої,ідітидітейтвоїхнавіки,количинитиметедобрей праведневочахГоспода,Богатвого,ходитиметевсіма Йогодорогами.

17Ати,Йосипе,синумій,прости,благаютебе,рани твоїхбратівтавсіїхніпровинизашкоду,якувони завдалитобі,боБогпризначивцедлятвогоблагата благатвоїхдітей

18І,синумій,незалишайбратівсвоїхмешканцям Єгипту,інеображайїхніхпочуттів,боосьявіддаюїх урукуБожутаврукутвою,щобтиохоронявїхвід єгиптянІвідповілисиниЯковасвоємубатькові, кажучи:О,батькунаш,усе,щотинаказавнам,такми зробимо;нехайтількиБогбудезнами

19ІсказавЯківсинамсвоїм:«НехайБогбудезвами, коливибудетедотримуватисявсіхЙогодоріг,не відхиляйтесявідЙогодорігніправоруч,ніліворуч, чинячите,щодобретаправедневЙогоочах»

20Боязнаю,щобагатойтяжкихбідспіткаютьвас останнімидняминаземлі,так,вашідітитадітидітей, тількислужітьГосподу,іВінспасевасвідусієїбіди 21Істанеться,колитипідешзаБогом,щобслужити Йому,інавчатимешсвоїхдітейпособітадітейдітей твоїхдітейпізнаватиГоспода,тодіГосподьпоставить тобітадітямтвоїмслугуз-поміждітейтвоїх,іГосподь визволитьтеберукоюСвоєювідусякогогоря,івиведе тебезЄгипту,іповернетебедоземлібатьківтвоїх, щобтибезпечноїїуспадкував

22ІпереставЯківнаказуватисинамсвоїм,івтягнув ногисвоївліжко,іпомер,іприєднавсядонароду свого.

23ІЙосипупавнасвогобатька,ітойзакричав,і плакавнадним,іцілувавйого,ікликавгіркимголосом, іказав:Омійбатько,мійбатько!

24Іприйшлижінкийогосинатавесьйогодім,і напалинаЯкова,іплакалинадним,іголосилидуже гучнимголосомпроЯкова

25ІвсісиниЯковаповсталиразом,іроздерлисвій одяг,івсівонипоклаливеретищенасвоїстегна,івсі

вонипопадалинаобличчясвоє,ікидалипорохз головамисвоїмидонеба.

26ІрозповілипроцеОснат,жінціЙосипаІвона встала,одягламішок,іприйшлавонатавсієгипетські жінкизнею,іголосилатаплакалазаЯковом.

27Івсієгипетськімешканці,щозналиЯкова, зібралисятогодня,колипочулипроце,івесьЄгипет плакавбагатоднів.

28АтакожізземліХанаанськоїприйшлижінкидо Єгипту,колипочули,щоЯківпомер,івони оплакувалийоговЄгиптісімдесятднів

29Істалосяпісляцього,щоЙосипнаказавсвоїм слугам,лікарям,забальзамуватийогобатькасмирною таладаном,івсілякимладаномтапарфумами,ілікарі забальзамувалиЯкова,якЙосипнаказавїм

30ІввесьнародЄгипту,істарші,івсімешканціземлі ҐошенплакалитаголосилизаЯковом,івсісинийого тадітидомуйогоголосилитаголосилизабатьком своїмЯковомбагатоднів.

31Іминулиднійогоплачу,посімдесятиднях,Йосип сказавфараонові:«Япідуйпоховаюбатькамогов земліХанаанській,яквінклявсязмене,апотім повернуся»

32ІпославфараонЙосипа,кажучи:Ідитапоховай батькасвого,яквінсказавіяквінзаприсягсязтебе.І вставЙосипзусімасвоїмибратами,щобпітидоземлі Ханаанської,щобпоховатибатькасвогоЯкова,яквін наказавїм.

33ІфараоннаказавоголоситиповсьомуЄгипту, кажучи:ХтонепідезЙосипомтабратамисвоїмидо земліХанаанської,щобпоховатиЯкова,тойпомре.

34ІпочувувесьЄгипетпрофараоновеслово,івсівони всталиразом,івсіслугифараона,істаршійогодому,і всістаршієгипетськогокраюпішлизЙосипом,івсі урядникитавельможіфараонапішли,якслугиЙосипа, іпішлипоховатиЯковавземліХанаанській

35ІпонеслисиниЯкованосилки,наякихвінлежав; усе,якнаказавїмїхнійбатько,такзробилизнимйого сини

36Амарабулазчистогозолота,інавколобула інкрустованакаміннямоніксутабделієм;апокриття марабулозолотимткацтвом,зв'язанимнитками,а зверхугачкизкамінняоніксутабделію.

37ІЙосиппоклавнаголовусвогобатькаЯковавелику золотукорону,івклавуйогорукузолотийскіпетр,і вониоточилимарі,якцебулозвичаємцарівзаїхнього життя

38Івсієгипетськівійськайшлипереднимуцьому строю,спочаткувсілицаріфараонаталицаріЙосипа,а занимирештамешканцівЄгипту,івсівонибули оперезанимечамитаозброєніпанцирами,інанихбула

39Авсіплакальникитаті,хтоголосив,йшлиздалеку

всісиниЯкова,щонеслимарі,ходилипопахощах,а рабиЯковайшлипередними,розсипаючипахощіпо дорозі

42ІЙосиппішовізважкимтабором,івониробилитак щодня,ажпокинеприйшлидоземліХанаанської.І прийшливонидотокуАтаду,щобувпотойбік Йордану,івониоплакувалитамдужевеликутатяжку жалобу.

43Іпочулипроцевсіцаріханаанські,івсівони вийшли,коженздомусвого,тридцятьодинцар ханаанський,івсівониприйшлизісвоїмилюдьми, щобсумуватитаплакатизаЯковом

44ІвсіціцаріпобачилиЯківовеодра,іось,наньому булакоронаЙосипа,івонитакожпоклалисвоїкорони наодра,іоточилийогокоронами

45Івсіціцарівчинилинатомумісцівеликутатяжку жалобузсинамиЯковатаЄгиптузаЯковом,бовсі царіХанаанузналихоробрістьЯковатасинівйого

46ІдійшлазвісткадоІсава,кажучи:Яківпомеру Єгипті,ісинийоготавесьЄгипетвезутьйогодоземлі Ханаанської,щобпоховатийого

47ІпочувІсавцюріч,іосівсянагоріСеїр.Івставвін, синийого,іввесьйогонарод,івсяйогодомівка,народ надзвичайновеликийІприйшливониголоситита плакатизаЯковом.

48Істалося,колиприйшовІсав,вінставсумуватиза своїмбратомЯковомІзновувставувесьЄгипетта весьХанаан,івонипочалиголоситиразомзІсавомза Яковомнатомумісці

49ІЙосиптайогобратипривелизвідтисвогобатька Якова,іпішлидоХеврону,щобпоховатиЯковав печерібіляйогобатьків

50ІприйшливонидоКіреат-Арби,допечериІяк вониприйшли,Ісавзсинамисвоїмиставупечері навпротиЙосипатабратівсвоїх,заважаючиїм,ісказав: Яківнебудепохованийуній,бовонанашатанашого батька.

51ІпочулиЙосиптайогобратисловасинівІсава,і дужерозгнівалисяІпідійшовЙосипдоІсава,кажучи: Щоцезаріч,якувонисказали?Напевно,мійбатько Яківкупивїївідтебезавеликебагатствопіслясмерті Ісаака,двадцятьп'ятьроківтому,атакожвсюземлю Ханаанськувінкупиввідтебетавідсинівтвоїх,івід твогопотомствапіслятебе

52ІЯківкупивїїдлясвоїхсинівтасвогопотомствапо ньому,успадокнавіки.Інащотиговориштаке сьогодні?

53АІсаввідповівісказав:«Тиговоришнеправдута брешеш,боянепродавнічого,щоналежитьмені,у всійційземлі,яктикажеш,анімійбратЯківнекупив нічого,щоналежитьмені,уційземлі»

54ІсказавІсавціслова,щобобдуритиЙосипасвоїми словами,боІсавзнав,щоЙосипанебуловтихднях, колиІсавпродавЯковувсе,щоналежалойомув Ханаанськомукраї

55ІсказавЙосипІсаву:«Справді,мійбатьковклавцез тобоювкупчийзапис,ізасвідчивзаписпередсвідками, іосьвінунасвЄгипті»

56ІвідповівІсав,кажучийому:Принесизапис,усе,що знайдешузаписі,такізробимо.

57ІпокликавЙосипсвогобратаНефталима,ітой сказав:«Поспішайшвидко,незупиняйся,ібіжидо Єгипту,іпринесивсізаписи:запискупівлі,

записи,вякихзаписанівсіправочинніакти первородства,візьми»

58Іприведешїхдонассюди,щобмидізналисявідних усісловаІсаватасинівйого,яківониговорили сьогодні

59ІпослухавсяНефталимголосуЙосипа,іпоспішив,і побіг,щобітидоЄгиптуАНефталимбувлегшийза всіхоленів,щобуливпустелі,бовінбігпоколосках, нерозчавлюючиїх.

60ІколиІсавпобачив,щоНефталимпішовзабрати записи,вінтайогосинипосилилиопірпечері,іІсавта ввесьйогонародповсталипротиЙосипатайогобратів навійну

61ІвсісиниЯковатанародЄгиптувоювализІсавом тайоголюдьми,ісиниІсаватанародйогобулипобиті синамиЯкова,ісиниЯковаповбивалисорокчоловіків знародуІсава

62АХушим,синДана,синаЯкова,бувтогочасуз синамиЯкова,алевінбувприблизнозасотнюліктів відмісцябитви,бовінзалишивсязсинамисинівЯкова біляЯковогоковчега,щобохоронятийого.

63ІЧушимбувнімийіглухий,протевінрозумівголос жахусередлюдей

64Івінспитав,кажучи:Чомувинеховаєтемертвих,і щоцезавеликезбентеження?Івонивідповілийому словамиІсаватайогосинівІвінпобігдоІсавапосеред битви,івбивІсавамечем,івідрубавйомуголову,і вонавідскочилавдалину,іІсавупавсереднародув битві

65ІколиХушимзробивце,синиЯковавзялигорунад синамиІсава,ісиниЯковасиломіцьпоховалисвого батькаЯковавпечері,ісиниІсавабачилице

66ІпоховалиЯковавХевроні,впечеріМахпела,яку АвраамкупивусинівХетовихдляволодіннямісцем поховання,іпоховалийоговдужедорогомуодязі

67Іжодномуцарюневиявлялитакоїшани,якуЙосип виявлявсвоємубатьковіпісляйогосмерті,бовін поховавйогозвеликоючестю,якховаютьцарів 68ІЙосиптайогобративчинилисемиденнужалобуза своїмбатьком

РОЗДІЛ57

1Істалосяпісляцього,щосиниІсававоювализ синамиЯкова,ісиниІсававоювализсинамиЯковав Хевроні,аІсаввсещележавмертвий,інебув похований

2Ібитвабулаважкаміжними,ісиниІсавабулипобиті синамиЯкова,ісиниЯковавбилизсинівІсава вісімдесятчоловіків,ініхтонепомерзнародусинів

повтікализЕліфазом,синомІсава,тайогонародом,з тіломІсава,іпішлидорогоюдогориСеїр.

4ІприйшливонидогориСеїріпоховалиІсававСеїрі, алеголовийогоневзялизсобоюдоСеїру,бовона булапоховананатомумісці,дебулабитвавХевроні. 5Істалося,колисиниІсаваповтікаливідсинівЯкова, синиЯковагналисязанимиаждомежСеїру,алене вбилижодногочоловіказних,колитігналисязаними, ботілоІсава,якевонинеслизсобою,викликаловних замішання,томувониповтікалиАсиниЯкова повернуливіднихіприйшлидомісця,дебулиїхні бративХевроні,ізалишалисятамтогоднята наступногодня,докиневідпочиливідбитви.

6Істалосятретьогодня,щовонизібраливсіхсинів СеїраХореянина,ізібраливсіхсинівсходу,безліч народу,якморськийпісок,іпішли,ізійшлидоЄгипту, щобвоюватизЙосипомтайогобратами,щоб визволитисвоїхбратів

7ІпочувЙосиптавсісиниЯкова,щосиниІсавата дітисходувийшлинанихвоювати,щобвизволити своїхбратів

8ІвийшовЙосиптайогобрати,тасильнієгипетські воїни,тайвоюваливмістіРамесесІЙосиптайого братизавдаливеликоїпоразкисинамІсаватасинам сходу.

9Івонивбилизнихшістсоттисяччоловіка,івони вбилиміжнимивсіхлицарівзсинівСеїруХореянина; залишилосялишенебагатозних,івонитакожвбили дужебагатосинівсходутасинівІсава;іЕліфаз,син Ісава,тавсісинисходувтекливідЙосипатайого братів.

10Йосиптайогобратигналисязаними,ажпокивони неприйшлидоСуккоту,івонивбилизнихуСуккоті тридцятьчоловіків,арештавтекла,ікоженутікдо свогоміста

11ІЙосип,ібратийого,ієгипетськілицарі відвернулисявіднихзрадістютавеселимсерцем,бо вонипобиливсіхїхніхворогів

12АЦефо,синЕліфазів,тайоголюдивсещебули рабамивЄгиптідлясинівЯкова,іїхністраждання посилювалися

13ІколисиниІсаватасиниСеїраповернулисядосвоєї землі,синиСеїрапобачили,щовсівонипотрапилидо руксинівЯковатаєгипетськогонародучерезбитву синівІсава

14ІсказалисиниСеїрасинамІсава:Вибачили,ітому знаєте,щоцейтабірбуврозбитийчерезвас,іне залишилосяжодногосильногочоловікачивправного вояка

15Атепервийдітьзнашоїземлі,ідітьвіднасдоземлі Ханаанської,доземлі,демешкаютьвашібатьки;чому вашідітиуспадкуютьнащадкинашихдітейуостанні дні?

16ІнеслухалисиниІсавасинівСеїру,ісиниСеїру задумалирозпочатизнимивійну

17ІсиниІсаватаємнопослалидоАнгеї,царяАфрики, цежДінгава,кажучи:

18Пошлинамкількохзісвоїхлюдей,інехайвони прийдутьдонас,імибудемобитисяразомізсинами хореянинаСеїра,бовонивирішиливоюватизнами, щобвигнатинасізцьогокраю

19ІзробивтакАнгей,царДінгави,бовінбувутідні

20ІпослалисиниСеїрудосинівсходутадосинів Мідіяну,кажучи:Вибачили,щозробилинамсини Ісава,черезякихмимайжевсізнищенівїхнійвійніз синамиЯкова.

21Тожтеперприходьтедонасідопоможітьнам,іми будемобитисязнимиразом,імипроженемоїхізземлі, іпомстимосязасправунашихбратів,якізагинули зарадинихубитвізїхнімибратами,синамиЯкова 22ІвсісинисходупослухалисясинівСеїру,іприйшли донихблизьковосьмисотеньчоловіківзоголеними мечамиІсиниІсававоювалитогочасузсинамиСеїру впустиніПаран.

23ІсиниСеїруперемоглисинівІсава,ісиниСеїру вбилитогоднясинівІсававтійбитвіблизькодвохсот чоловікзнародуАнгеаса,царяДінгави.

24АдругогоднязновуприйшлисиниІсава,щоб вдругевоюватизсинамиСеїру,ібитвабулажорстока длясинівІсавацьогоразу,івонадуженепокоїлаїх черезсинівСеїру

25ІпобачилисиниІсава,щосиниСеїрустали сильнішимизаних,тодеякілюдизсинівІсава повернулисятадопомагалисинамСеїру,їхнімворогам 26ІвпалощезнародудітейІсававдругійбитві

Дінхави

27АтретьогодняпочулисиниІсава,щодеякізїхніх братіввідвернулисявідних,щобвоюватизнимив другійбитві;ісиниІсавазасмутилися,почувшипроце 28Ісказаливони:Щонамробитизнашимибратами, яківідвернулисявіднас,щобдопомогтисинамСеїру, нашимворогам?ІзновупослалисиниІсавадоАнгея, царяДінгави,кажучи:

29Пошлинамщеіншихлюдей,щобмимоглизними воюватизсинамиСеїру,бовонивжевдвічісильнішіза нас

30ІАнгейзновупославдодітейІсаваблизько шестисотхоробрихчоловіків,івониприйшли допомогтидітямІсава

31ІчерездесятьднівсиниІсавазновувоювализ синамиСеїрувпустиніПаран,ібитвабуладуже жорстокапротисинівСеїру,ісиниІсаваперемогли тогочасусинівСеїру,ісиниСеїрубулипобитісинами Ісава,ісиниІсававбилизнихблизькодвохтисяч чоловіків.

32ІвсілицарісинівСеїрузагинуливційбитві,і залишилисялишеїхнімалідіти,щозалишилисявїхніх містах

33Івсімідіянитасинисходувтеклизмісцябитви,і покинулисинівСеїрутайповтікали,побачивши,що

почулипролихівчинкисвоїхбратів,ізнову оплакувалицюріч.

35Істалосяпіслябитви,щосиниІсаваповернулися назадіприйшлидодомудоСеїру.ІсиниІсава повбивалитих,хтозалишивсявкраїсинівСеїру;вони такожповбивалиїхніхжіноктадітей,незалишили жодноїживоїдуші,крімп'ятдесятиюнаківтадівчат, якихвонизалишилиживими.ІсиниІсаваневбилиїх,і юнакисталиїхнімирабами,адівчатвонивзялисобіза дружин

36ІосілисясиниІсававСеїрізамістьсинівСеїру,і успадкувалиїхнюземлю,іпосілиїї

37ІвзялисиниІсававсе,щоналежаловкраюсинам Сеїру,такожїхніотари,їхніволитаїхнємайно,івсе, щоналежалосинамСеїру,взялисиниІсаваІосілися синиІсававСеїрінамісцісинівСеїруаждоцьогодня. ІподілилисиниІсаваземлюнауділип'ятьомсинам Ісава,заїхнімиродами

38Істалосятимиднями,щосиниІсававирішили коронуватинадсобоюцарявземлі,якувонипосілиІ сказаливониодинодному:Ні,бовінбудецарювати наднамивнашійземлі,імибудемопідйогопорадою, івінбудевоюватинашівійнипротинашихворогівІ вонитакізробили

39ІвсісиниІсавапоклялися,кажучи:Щоніхтозїхніх братівнебудецаремнадними,атількичужийчоловік, якийнезїхніхбратів,бодушівсіхсинівІсавабули озлоблені,коженнасвогосина,брататадруга,через зло,якевонизазналивідсвоїхбратів,коливоювализ синамиСеїру

40ТомусиниІсавапоклялися,кажучи:Відтогодня вонинеоберутьсобіцаряз-поміжбратівсвоїх,а обиратимутьцарязчужоїземлі,ітакідонині

41ІбувтамчоловікзнародуАнгеаса,царяДінгави; йогоім'ябулоБела,синБеора,якийбувдуже хоробримчоловіком,гарнимівродливим,імудриму всіймудрості,ічоловікомрозумнимтарадим;іне булонікогознародуАнгеаса,подібногодонього

42ІвзялийоговсісиниІсава,помазалийогота коронувалийогонацаря,івклонилисяйомутай сказалийому:«Хайживецар,хайживецар!»

43Ірозстелиливонипростирадло,іпринеслийому коженсережкизолотітасрібні,абоперсні,або браслети,ізробилийогодужебагатимсрібломта золотом,каміннямоніксутабделієм,ізробилийому царськийтрон,іпоклалинайогоголовуцарську корону,ізбудувалидляньогопалац,івінживуньому, іставвінцаремнадусімасинамиІсава.

44ІвзялимешканціАнгеасаплатузасвоюбитвувід дітейІсава,іпішли,іповернулисятогочасудосвого панавДінгаву

45ІцарювавБеланадсинамиІсаватридцятьроків,і синиІсаваосіливкраюзамістьсинівСеїру,івони безпечножилизамістьнихаждоцьогодня

РОЗДІЛ58

1ІсталосятридцятьдругогорокуходуІзраїлевих синівдоЄгипту,цебтосімдесятпершогорокужиття Йосипа,тогорокупомерфараон,царєгипетський,і

2ІфараоннаказавЙосипупередсвоєюсмертюбути

раніше,тількиМаґрон,синфараона,сівнатронісвого батька,івінставцаремутіднізамістьсвогобатька 4Маґронубулосорокодинрік,коливінпочав царювати,ісорокроківвінцарювавуЄгипті,івесь Єгипетназвавйогоім'ямФараон,наім'яйогобатька, якцебулозвичаємуЄгиптідлякожногоцаря,що царювавнадними

5Істалося,колифараонставцаремзамістьйогобатька, вінпередавзакониЄгиптутавсісправиуправлінняв рукиЙосипа,якнаказавйомуйогобатько

6ІставЙосипцаремнадЄгиптом,бовінправивусім Єгиптом,івесьЄгипетбувпідйогоопікоютапідйого порадою,бовесьЄгипетсхилявсядоЙосипапісля смертіфараона,івонидужелюбилийого,щобвін царювавнадними

7Алесереднихбулидеякілюди,якимвінне сподобався,кажучи:«Нехайнаднаминецарює чужинець»ОднакусеправлінняЄгиптомутідні

правителеміробивусе,щохотів,повсійземлібез жодноговтручання

8ІвесьЄгипетбувпідопікоюЙосипа,іЙосипвоював

їх;такожусюземлютавсіхфилистимлянаждомеж ХанаануЙосиппідкорив,івсівонибулипідйого владою,івонидавалищорічнийподатокЙосипу.

9Іфараон,царЄгипту,сівнатронзамістьсвогобатька, алевінбувпідвладоютапорадоюЙосипа,якспочатку бувпідвладоюсвогобатька.

10ІвінцарювавлишевЄгипетськійземлізарадою Йосипа,алеЙосипцарювавнадусієюкраїноютого часу,відЄгиптудовеликоїрічкиПерат.

11ІЙосипмавуспіхувсіхсвоїхдорогах,іГосподь бувзнимІдавГосподьЙосипудодатковумудрість,і честь,іславу,ілюбовдоньоговсерцяхєгиптянтапо всійземліІЙосипцарювавнадусієюкраїноюсорок років

12Івсіземліфилистимлян,іХанаан,іСидон,іпотой бікЙордану,приносилидариЙосиповіповсійогодні, івсяземлябулавруціЙосипа,івониприносилийому щорічнуданину,якцебуловстановлено,боЙосип воювавзусімасвоїминавколишнімиворогамита підкоривїх,івсяземлябулавруціЙосипа,іЙосип безпечносидівнасвоємутронівЄгипті

13Атакожусійогобрати,синиЯкова,жилибезпечно

15ІпослалисиниІсавадовсіхсинівсходу,ітіуклали знимимир.Іприйшлидонихусісинисходу,щобітиз синамиІсавадоЄгиптунавійну

16ІприйшлидонихтакожзнародуАнгеаса,царя Дінгави,івонитакожпослалидосинівІзмаїла,іті такожприйшлидоних

17ІзібравсявесьцейнародіприйшовдоСеїру,щоб допомогтисинамІсававїхнійбитві,іцейтабірбув дужевеликийінасиченийлюдьми,численними,як морськийпісок,близьковосьмисоттисяччоловіка, піхотитакінноти,івсіцівійськазійшлидоЄгипту, щобвоюватизсинамиЯкова,івонирозташувалися таборомбіляРамесеса.

18ІвийшовЙосипзбратамисвоїмизєгипетськими лицарями,близькошестисотчоловік,івонивоювализ нимивземліРамесес.АсиниЯковатогочасузнову воювализсинамиІсава,п'ятдесятогорокусходусинів ЯковадоЄгипту,цетридцятийрікцарюванняБелинад синамиІсававСеїрі.

19ІГосподьвіддавусіхлицарівІсаватасинівсходув рукуЙосипатайогобратів,інародсинівІсаватасинів сходубувпобитийпередЙосипом.

20ІзнародуІсаватаздітейсходу,щобулипобиті, впалопередсинамиЯковаблизькодвохсоттисяч чоловіка,іїхнійцарБела,синБеора,упавзнимив битвіІколисиниІсавапобачили,щоїхнійцарупаву битвіймертвий,їхнірукиослабливбитві 21АЙосипійогобратитаввесьЄгипетпродовжували битилюдейздомуІсава,іввесьнародІсавазлякався синівЯковатаповтіквідних

22АЙосипійогобратитаввесьЄгипетгналисяза нимиденьдороги,івонивбилизнихблизькотрьохсот чоловік,продовжуючибитиїхнадорозі;івонипотім повернуливідних.

23ІЙосиптавсійогобратиповернулисядоЄгипту,і незниклознихжодногочоловіка,азєгиптянполягло дванадцятьчоловіків.

24АколиЙосипповернувсядоЄгипту,віннаказавще більшезв'язатиЦефотайоголюдей,івонискувалиїх залізнимикайданами,іпосилилиїхнійбіль.

25Іввесьнарод,дітиІсава,тасинисходу,повернулися зганьбою,кожендосвогоміста,бовсілицарі,щобули зними,полягливбою.

26ІпобачилисиниІсава,щоїхнійцарзагинувубою, вонипоспішилитавзяличоловіказнародусинівсходу, аім'яйомубулоЙовав,синЗараха,зкраюБоцра,і вонинастановилийогоцаремнадсобоюзамістьБели, їхньогоцаря.

27ІЙовавсівнатроніБелиякцарзамістьнього,і ЙовавцарюваввЕдомінадусімасинамиІсавадесять роківІсиниІсавабільшенеходиливоюватизсинами Яковавідтогодня,босиниІсавазналихоробрість синівЯкова,ідужебоялисяїх 28АлевідтогодняйдалісиниІсавазненавиділисинів Якова,іненавистьтаворожнечабулидужесильніміж нимиповсідніаждоцьогодня 29Істалосяпоцьому,черездесятьроків,померЙовав, синЗараха,зБоцриІвзялисиниІсавачоловіка,наім'я Хушам,зкраюТеман,інастановилийогоцаремнад собоюзамістьЙовава.ІцарювавХушамвЕдомінад усімасинамиІсавадвадцятьроків

30ІЙосип,царЄгипту,ійогобрати,івсідітиІзраїля

1АосьіменасинівІзраїлевих,щожиливЄгипті,що прийшлизЯковом,усісиниЯковаприйшлидоЄгипту, кожензродиноюсвоєю

2ДітиЛіїбули:Рувим,Симеон,Левій,Юда,Іссахар, ЗавулонтаїхнясестраДіна.

3АсиниРахілібули:ЙосиптаВеніямин

4АсиниЗілпи,служниціЛії,були:ҐадтаАшер

5АсиниБілги,служниціРахілі,були:Данта Нефталим

6Ацебулиїхнінащадки,щонародилисявнихуземлі Ханаанській,першніжвониприйшлидоЄгиптуз їхнімбатькомЯковом

7СиниРувима:Ханох,Паллу,ХецронтаКармі

8АсиниСимеонабули:Ємуїл,Ямін,Охад,Яхін,Зохар таСаул,синханаанеянки

9АсиниЛевіябули:Ґершон,КехатіМерарі,таїхня сестраЙохевед,яканародиласявних,коливонийшли доЄгипту

10АсиниЮдибули:Ер,Онан,Шелах,ПерецтаЗарах 11ІпомерлиЕртаОнануземліХанаанській;асини Перецабули:ХецронтаХамул

12АсиниІссахарабули:Тола,Пува,ЙовтаШомрон

13АсиниЗавулона:Серед,ЕлонтаЯхлеїл,асинДана Хушим

14АсиниНефталимабули:Якцеїл,Гуні,Єтцерта Шилам.

15АсиниҐадабули:Ціфіон,Хаґґі,Шуні,Ецбон,Ері, АродітаАрелі

16АсиниАсира:Їмна,Їшва,Їшві,Беріятаїхнясестра Серах;асиниБерії:ХевертаМалкіїл

17АсиниВеніяминабули:Бела,Бехер,Ашбел,Гера, Нааман,Ахі,Рош,Мупім,ХупімтаОрд.

18АсиниЙосипа,щонародилисяйомувЄгипті,були: МанасіятаЄфрем

19Авсіхдуш,щовийшлизстегонЯкова,було сімдесятдуш;цеті,щоприйшлизЯковом,батьком своїм,доЄгипту,щобтамжитиІЙосиптавсібрати йогожилибезпечновЄгипті,іхарчувалисянайкращим єгипетськимповсідніжиттяЙосипа

20ІпроживЙосипуєгипетськійземлідев'яностотри роки,ацарювавЙосипнадусімЄгиптомвісімдесят років

21АколинаблизилисядніЙосипа,щобпомерти,він пославіпокликавсвоїхбратівтавесьдімсвогобатька,

24ІЙосипзобов'язавсинівІзраїлевихклятвоюзаїхнє потомствопоних,кажучи:Богобов'язкововідвідаєвас, івивинесетемоїкостізсобоюзвідси

25Істалосяпоцьому,щоЙосиппомертогороку, сімдесятпершогорокупіслятого,якізраїльтяни зійшлидоЄгипту

26Йосипубулостодесятьліт,коливінпомеру єгипетськійземлі.Івсталивсійогобратитавсійого слуги,ізабальзамувалиЙосипа,якбулоїхнімзвичаєм ІоплакувалийогобратитавесьЄгипетсімдесятднів

27ІпоклалиЙосипавтруну,наповненупахощамита всілякимипахощами,іпоховалийогонаберезірічки, цеСіхор,ісинівйого,івсіхбратівйого,івесьдімйого батькавчинивсемиденнужалобузаним

28ІсталосяпосмертіЙосипа,щовсієгиптянипочали втідніправитинадсинамиІзраїля.Іфараон,цар Єгипту,якийцарювавзамістьсвогобатька,прийняв усізакониЄгиптутакерувавусімурядомЄгиптуза своєюпорадою,івінбезпечноцарювавнадсвоїм народом

РОЗДІЛ60

1Інаставрік,сімдесятдругийріквідсходуІзраїлевих синівдоЄгипту,посмертіЙосипа,Цефо,синЕліфаза, синаІсава,утікзЄгипту,вінтайоголюди,іпішлигеть

2ІприбуввіндоАфрики,тобтодоДінгави,доАнгея, царяАфрики,іАнгеасприйнявїхзвеликоючестю,і вінпоставивЗефоначальникомсвоговійська 3ІЗефознайшовмилістьвочахАнгеятавочахсвого народу,іЗефобуввоєначальникомвійськаАнгея,царя Африки,протягомбагатьохднів 4ІСефоспокусивАнгея,царяАфрики,зібративсе своєвійсько,щобпітитавоюватизєгиптянамитаз синамиЯкова,іпомститисяїмзасправусвоїхбратів 5АлеАнгейнехотівслухатиЦефо,бознавсилусинів Яковатате,щовонизробилизйоговійськомувійніз синамиІсава

6ІбувЦефовтіднідужевеликийвочахАнгеятав очахусьогосвогонароду,івінпостійноспокушавїх розпочативійнупротиЄгипту,алевонинехотіли

7ІсталосявтіднівземліХіттімживчоловікумісті Пузімна,наім'яУзу,івінставобожнюватисьдітьми Хіттім,ічоловікпомер,інемавсина,лишеоднудочку, наім'яЯнія

8Адівчинабуланадзвичайногарна,вродливата розумна,небулонікого,подібногодонеїзакрасоюта мудрістю,повсійкраїні.

9ІпобачивїїнародАнгея,царяАфрики,іприйшов,і похваливїїйомуІАнгеаспославдодітейХіттіма,і попросиввзятиїїсобізадружину,інародХіттіма погодивсядатиїїйомузадружину.

10ІколипосланціАнгеасавирушилизземліХіттім, щобвирушитивдорогу,осьпосланціТурна,царя Бібенту,прибулидоХіттім,боТурн,царБібенту, такожпославсвоїхпосланцівпроситиЯніюдлясебе, щобвзятиїїсобізадружину,бовсійоголюдитакож хвалилиїїйому,томувінпославдонеївсіхсвоїхслуг 11ІприйшлислугиТурнусадоХіттімуйпопросили Янію,щобвзятиїїзадружинусвоємуцаревіТурнусу.

12ІсказалиїммешканціХіттіму:«Минеможемоїї віддати,боАнгеас,царАфрики,бажав,щобвонавзяла їїйомузадружинущедовашогоприходу,іщобми віддалиїїйому,атеперминеможемозробитицього, щобпозбавитиАнгеадівчини,щобвіддатиїїТурну». 13БомидужебоїмосяАнгея,щобвінневийшовна насвійноютанезнищивнас,іТурн,твійгосподар,не зможеврятуватинасвідйогоруки.

14ІколипосланціТурнусапочуливсісловадітей Хіттіма,вониповернулисядосвогопанатапередали йомувсісловадітейХіттіма

15ІдітиХіттіманадіслалиАнгеюдопис,кажучи:«Ось ТурнпославпоЯнію,щобвзятиїїсобізадружину,і такмийомувідповіли;імичули,щовінзібравусе своєвійсько,щобпітивійноюпротитебе,івінмає намірпройтидорогоюСардунії,щобвоюватизтвоїм братомЛуком,апотімвінприйдевоюватизтобою»

16ІпочувАнгеассловадітейХіттіма,яківони передалийомувзаписці,ізапаливсяйогогнів,івін устав,зібравусесвоєвійськотаприйшовчерез островиморя,дорогоюдоСардунії,досвогобрата Лука,царяСардунії.

17ІНіблос,синЛука,почув,щойогодядькоАнгейіде, івийшовйомуназустрічзважкимвійськом,і поцілувавйоготаобійняв,іНіблоссказавАнгею: «Колитизапитаєшмогобатькапройогоблагополуччя,

зробив,івінприйшовдосвогобрата,ійогобрат вийшовйомуназустріч,івінзапитавйогопройого благополуччя.

18ІАнгейзапитавсвогобратаЛукапройого благополуччятащобвінпризначивсвогосинаНіблоса начальникомвійська.Луктакізробив.Ангейтайого братЛуквсталитапішлинаТурннабитву,ізними буловеликевійськотаважкийнарод

19Івінприбувнакораблях,івониприбулидообласті Аштараш,іосьТурнпрямувавїмназустріч,бовін вирушивдоСардуніїімавнамірзруйнуватиїї,апотім перейтизвідтидоАнгеї,щобвоюватизним.

20ІзустрілисяАнгейтайогобратЛукзТурному долиніКанопії,іміжнимитамбулазапеклаталюта битва.

21ІбитвабулажорстокоюдляЛука,царяСардунії,і всейоговійськополягло,іНіблос,йогосин,також загинувутійбитві.

22ІйогодядькоАнгейнаказавсвоїмслугам,івони зробилидляНіблосазолотутруну,іпоклалийоговнеї, іАнгейзновурозпочавбитвупротиТурна,іАнгейбув сильнішийзанього,івінубивйого,івінуразиввесь йогонародлезоммеча,іАнгейпомстивсязасправу

братаЛука

23АколиТурнпомер,рукитих,хтовиживубитві, ослабли,івонивтекливідАнгеятайогобратаЛука 24АнгейтайогобратЛукпереслідувалиїхаждо великоїдороги,щоміжАлфаномтаРомою,івони вбиливсевійськоТурналезоммеча 25ІЛук,царСардунії,наказавсвоїмслугамзробити міднутрунуіпокластивнеїтілойогосинаНіблоса,і поховалийогонатомумісці

26Івонизбудувалинанійвисокувежутам,навеликій дорозі,іназвалиїїначестьНіблоса,щотак називаєтьсяаждонині,ітакожпоховалитам,натому місці,разомзНіблосом,царяБібентуТурна.

27Іось,навеликійдорозіміжАлфаномтаРомою,з одногобокугробницяНіблоса,азіншогогробниця Турна,аміжнимибруківка,щойдонині

28АколиНіблосапоховали,йогобатькоЛук повернувсязісвоїмвійськомдосвоєїземліСардунії,а йогобратАнгей,царАфрики,пішовзісвоїмнародом домістаБібенту,тобтомістаТурнус 29ІмешканціБібентупочулипройогославуідуже злякалисяйого,івийшлийомуназустрічізплачемі благаннями,імешканціБібентублагалиАнгеасане вбиватиїхінеруйнуватиїхнємісто;івінтакізробив, боБібентувтіднівважавсяоднимізмістдітейХіттіма; томувіннезруйнувавмісто 30Алевідтогоднявійськаафриканськогоцаряходили доХіттіму,щобспустошититапограбуватийого,і щоразу,коливонийшли,знимийшовіСефо, воєначальниквійськаАнгеаса

31ІсамепісляцьогоАнгейповернувсязісвоїм військом,івониприйшлидомістаПузімна,іАнгей взявзвідтиЯнію,дочкуУзу,задружинуіпривівїїдо свогоміставАфриці.

РОЗДІЛ61

1Істалосятогочасу,іфараон,царєгипетський, наказавусьомусвоємународовізбудуватидлянього міцнийпалацуЄгипті.

2ІвінтакожнаказавсинамЯковадопомагати єгиптянамубудівництві,ієгиптянизбудували прекраснийіелегантнийпалацдляцарськоїрезиденції, івінживуньому,івіноновивсвійуряд,івінцарював безпечно

3ІпомерЗавулон,синЯкова,тогороку,цесімдесят другогорокусходженняІзраїлевихсинівдоЄгиптуІ померЗавулонстачотирнадцятироків,ібув покладенийутрунутавідданийнарукисвоїхдітей.

4Асімдесятп'ятогорокупомерйогобратСимеон, якомубулостодвадцятьроків,коливінпомерЙого такожпоклаливтрунутавіддалинарукийогодітей.

5АЦефо,синЕліфаза,синаІсава,начальниквійська Ангея,царяДінгави,щоднявмовлявАнгея приготуватисядобитви,щобвоюватизсинамиЯковав ЄгиптіАлеАнгеяснехотівцьогоробити,бойого слугирозповілийомупровсюподвигсинівЯкова,що вонизробилизнимивбитвізсинамиІсава

6ІСефовтідніщоденнопідбурювавАнгеявоюватиз синамиЯковавтідні

7ІчерездеякийчасАнгейпослухавслівЦефота погодивсязнимвоюватизсинамиЯковавЄгиптіІ Ангейзібравувесьсвійнарод,народчисленний,як пісокнаберезіморя,івирішивпітидоЄгиптунавійну 8АсередслугАнгеасабувюнакп'ятнадцятироків,на ім'яВалаам,синБеора,іюнакбувдужемудрийізнав мистецтвочаклунства 9ІсказавАнгіасдоВалаама:«Будьласка,почаруйнас чаклунством,щобмимоглизнати,хтопереможевцій

10ІВалаамнаказавпринестийомувіск,івінзробивз

хитрість,івінз'єднавїхнадводою,ійомуз'явилисяу водіподібніобразивійськАнгея,щопадалиперед подібнимиобразамиєгиптянтасинівЯкова.

11ІВалаамрозповівпроцеАнгею,іАнгеясзневірився інеозброївся,щобпітидоЄгиптунавійну,і залишивсяусвоємумісті

12ІколиЗефо,синЕліфаза,побачив,щоАнгеас зневіривсяйтинавійнузєгиптянами,Зефовтіквід АнгеасазАфрики,іпішов,іприйшовдоХіттіму

13ІвсімешканціХіттімуприйнялийогозвеликою пошаною,інайнялийого,щобвінщоднявоюваву їхніхбитвахІЗефонадзвичайнорозбагатівутідні,і військацаряАфрикивсещерозширювалисявтідні,і синиХіттімузібралисятапішлинагоруКуптізію черезвійськаАнгея,царяАфрики,якінаступалина них

14Істалосяодногодня,щоЦефозагубивмолоду телицю,іпішовшукатиїї,іпочув,яквонамукає навкологори

15ІпішовЦефо,іпобачив,іось,великапечерабіля підніжжягори,ітамбуввеликийкаміньпривходідо печериІЦефорозколовкамінь,іввійшовдопечериІ побачив,іось,великатваринапожиралавола;від серединидогоривонабуласхожаналюдину,авід серединидонизувонабуласхожанатваринуІЦефо вставнатваринутайубивїїсвоїмимечами.

16ІпочулимешканціХіттімупроце,ідужезраділи,та йсказали:Щонамробитизцимчоловіком,якийубив цютварину,щопожираланашухудобу?

17Ізібралисявсівони,щобприсвятитийомуодин деньуроці,іназвалийогоім'ямСефо,іприносили йомупитніжертвирікуріктогодня,іприносилийому дари

18УтойчасЯнія,дочкаУзу,дружинацаряАнгея, захворіла,іїїхворобатяжковідчуваласяАнгеємта йоговельможами,іАнгеємсказавсвоїммудрецям: «ЩоменізробитизЯнієюіякменівилікуватиїївід хвороби?»Ісказалийомуйогомудреці:«Томущо повітрянашоїкраїнинетаке,якповітряземліХіттім,а нашаводанетака,якїхнявода,томуйзахворіла цариця».

19Бочереззмінуповітрятаводивоназахворіла,а такожтому,щоусвоїйкраїніпилалишеводузПурми, якуїїпредкипривезлисюдимостами

20ІАнгеаснаказавсвоїмслугам,івонипринеслийому впосудинахводиПурми,щоналежитьХіттіму,івони

атакожполиватинеювсенасіння,зякогоможна отриматиїжу,івсіплодиземлі.

22ІцарнаказавпривезтиземлюзХіттімунавеликих кораблях,івонитакожпривезликаміннядля будівництвазнього,ібудівельникизбудувалипалаци дляцариціЯнії,іцарицяодужалавідсвоєїхвороби

23АпідчасзмінирокувійськаАфрикипродовжували приходитидоземліКіттім,щобграбувати,якзавжди.І почувпронихЦефо,синЕліфаза,звістку,ідавнакази щодоних,івоювавзними,івонивтекливіднього,і вінвизволивземлюКіттімвідних

24ІпобачилисиниХіттімахоробрістьЦефо,ісини Хіттімазважилися,інастановилинадсобоюЦефо царем,івінставцаремнадними,іпокивінцарював, вонипішлипідкорюватисинівТувалатавсі навколишніострови.

25ІїхнійцарСефопішовначоліїх,івонивійною розпочалиТувалтаострови,івонипідкорилиїх,іколи вониповернулисязбитви,товідновилидляньогойого правління,івонизбудувалидляньогодужевеликий палацдляйогоцарськоїрезиденціїтапрестолу,івони зробилидляньоговеликийтрон,іСефоцарювавнад усієюземлеюХіттімтанадземлеюІталіїп'ятдесят років

РОЗДІЛ62

1Тогороку,сімдесятдев'ятогорокусходження ІзраїлевихсинівдоЄгипту,померРувим,синЯкова,в єгипетськійземліРувимбуввікустадвадцятип'яти років,колипомер.Іпоклалийоговтруну,івіддали йогонарукийогодітей

2АнавісімдесятомуроціпомерйогобратДан;йому булостодвадцятьроків,коливінпомер,ійоготакож поклаливтрунутавіддалинарукийогодітей 3ІтогорокупомерХушам,царЕдому,апіслянього царювавГадад,синБедада,тридцятьп'ятьроків;а вісімдесятпершогорокупомерІссахар,синЯкова,в ЄгиптіІссахарубулостодвадцятьдвароки,коливін помер.ЙогопоклаливтрунувЄгиптітавіддаливруки йогодітей

4ААсир,братйого,померувісімдесятдругомуроці Йомубулостодвадцятьтрироки,коливінпомер.Його поклаливтрунувЄгиптітавіддаливрукийогодітей

5АвісімдесяттретьогорокупомерҐад,стадвадцяти п'ятироків,колипомер.ЙогопоклаливтрунувЄгипті тавіддаливрукийогодітей 6Істалосявісімдесятчетвертогороку,цеп'ятдесятого рокуцарюванняГадада,синаБедада,царяЕдому,що ГададзібравусіхсинівІсава,івінприготувавусесвоє військо,близькочотирьохсоттисяччоловік,івін вирушивдоземліМоав,івінпішоввоюватизМоавом ізробитиїхданиноюдлясебе 7Іпочулимоавськісиницюріч,ідужезлякалися,і послалидомідіянськихсинів,щобдопомогтиїму битвізГададом,синомБедада,царемедомським 8ІприйшовГададдокраюМоавського,івийшлиМоав тасиниМідіянаназустрічйому,івишикувалисяпроти ньоговбойовийпорядокнаполіМоавському

9ІвоювавГададзМоавом,івпалобагатовбитихз синівМоаватасинівМідіяна,близькодвохсоттисяч

10ІбитвабуладужежорстокапротиМоава.Іколи синиМоавапобачили,щобитвадлянихзапекла,вони ослаблируки,відступилитазалишилисинівМідіяна вестибитву

11АмідіянітинезналинамірівМоава,алезміцнилися вбитвітавоювализГададомтавсімйоговійськом,і весьмідіянітськийнародупавпередним

12ІГададзавдавтяжкоїпоразкивсіммідіянам,і повбивавїхвістряммеча,незалишившинікого вцілілогозтих,хтоприйшовдопомогтиМоаву.

13Аколивсімідіянськідітизагинуливбитві,а моавськідітивтекли,Гададзробивусіхмоавцівтого часусобіданиною,івонисталипідйоговладою,івони сплачувалищорічнийподаток,якбуловстановленоІ Гададповернувсядосвоєїземлі

14Аназмінуроку,колирештамідіянців,щобулив краї,почула,щовсіїхнібратиполягливбитвіз ГададомзаМоава,бомоавськісинивідступиливбитві тазалишилимідіянціввоювати,тодіп'ятеро мідіянськихкнязіввирішилизрештоюсвоїхбратів,що залишилисявїхньомукраї,воюватизМоавом,щоб помститисязасправусвоїхбратів.

15Іпослалимідіянськісинидовсіхсвоїхбратів,синів сходу,івсіїхнібраття,усісиниКетури,прийшли допомогтимідіянітянамвоюватизМоавом.

16Іпочулимоавськісиницюріч,ідужезлякалися,що всісинисходузібралисяпротинихнавійнуІпослали моавськісинипам'яткудокраюЕдомадоГадада,сина Бедада,говорячи:

17Прийдітьдонасідопоможітьнам,імипоб'ємо мідіянців,бовсівонизібралисяразомівийшлипроти насзусімасвоїмибратами,синамисходу,щоб помститисязамідіянців,якіполегливбитві

18ІвийшовГадад,синБедада,царЕдому,зусімсвоїм військоміпішовдокраюМоавського,щобвоюватиз МідіяномІвоювалиМідіянитасинисходузМоавом наполіМоавському,ібитвабуладужезапекламіж ними

19ІГададуразивусіхмідіянцівтадітейсходувістрям меча,іГададтогочасувизволивМоавазруки мідіянцівАті,щозалишилисязмідіянцівтадітей сходу,втеклипередГададомтайоговійськомГадад переслідувавїхдоїхньоїземлітазавдавїмдужетяжкої поразки,івбитіпадалинадорозі

20ІГададвизволивМоавазрукиМідіяна,бовсісини МідіянаполягливідлезамечаГададповернувсядо своєїземлі

21ІвідтогодняйдалісиниМідіянузненавиділисинів Моава,ботіполягливбоючерезних,іміжнимибула великатасильнаворожнечаповсідні 22Івсімідіяніти,щобулизнайденінадорозідокраю Моавського,загинуливідмечаМоава,івсімоавці,що булизнайденінадорозідокраюМідіянського,

коливінпомерІзабальзамувалийого,іпоклалийогов труну,івіддалийоговрукидітеййого.

24Авісімдесятдев'ятогорокупомерНефталим,йому булостотридцятьдвароки,ійогопоклаливтрунута віддалинарукийогодітей.

25Істалосядев'яностапершогорокуходуІзраїлевих синівдоЄгипту,цебтотридцятогорокуцарювання Цефо,синаЕліфаза,синаІсава,надсинамиХіттіма,що синиАфрикинапалинасинівХіттіма,щоб пограбуватиїх,якзавжди,алевониненападалинаних протягомцихтринадцятироків 26Іприйшливонидонихтогороку,івийшовнаних Цефо,синЕліфаза,здеякимисвоїмилюдьмита жорстокоїхуразивІвійськаАфрикивтекливідЦефо, івбитіпадалипереднимАЦефотайоголюди переслідувалиїх,йдучитавражаючиїх,ажпокивони ненаблизилисядоАфрики 27ІпочувАнгей,царАфрики,проте,щозробивСефо, іцейогодужезасмутило,іАнгейбоявсяСефовсідні.

РОЗДІЛ63

1ІпомерЛевій,синЯкова,вЄгиптідев'яноста третьогорокуЛевійбувстотридцятьсімроків,коли помер.Іпоклалийоговтруну,івіддалийоговруки дітеййого

2ІсталосяпосмертіЛевія,коливесьЄгипетпобачив, щосиниЯкова,братиЙосипа,померли,товсієгиптяни почалигнобитисинівЯковатагірчитиїмжиттявід тогодняаждоднявиходуїхзЄгиптуІвонизабрализ їхніхрукусівиноградникитаполя,щодавїмЙосип,і всіпишнібудинки,вякихжилисиниІзраїля,івесь добрячиймаєтокЄгиптуЄгиптянизабраливсеусинів Яковазатихднів.

3ІрукавсьогоЄгиптутимиднямиставаладедалі важчоюпротисинівІзраїля,ієгиптяникривдилисинів Ізраїля,ажпокисиниІзраїлянезнесиліличерез єгиптян

4Істалосятимиднями,стойдругогорокусходу ІзраїлядоЄгипту,щопомерфараон,царєгипетський,і ставцаремзамістьньогосинйогоМелолІвсілицарі єгипетськітавсетепокоління,щозналоЙосипата братівйого,померлитимиднями.

5Інаїхнємісцеповсталоіншепокоління,якенезнало синівЯковатавсьогодобра,якевониїмзробили,і всієїїхньоїмогутностівЄгипті.

6ТожувесьЄгипетвідтогодняпочавгірчитижиття синамЯковатагнобитиїхусілякимитяжкимипрацями, бовонинезналисвоїхпредків,яківизволилиїхудні голоду

7ІцетакожбуловідГосподадлядітейІзраїля,щоб принестиїмкористьвїхніостаннідні,щобусідіти ІзраїлямоглипізнатиГосподаБогасвого

8іщобзнатиознакитамогутнічудеса,якіГосподьмав зробитивЄгиптізарадинародуСвогоІзраїля,щоб синиІзраїлябоялисяГоспода,Богасвоїхбатьків,і ходиливсімаЙогодорогами,вонитаїхнєпотомство понихповсіхднях

10УтойчасусівійськаАнгея,царяАфрики, вирушили,щоброзійтисяпоземліХіттім,якзавжди, дляздобичі.

11ІпочувЦефо,синЕліфаза,синаІсава,їхнюзвістку, івийшовїмназустрічзісвоїмвійськом,ібивсязними тамнадорозі.

12ІСефопобиввійськоцаряАфрикивістряммеча,і незалишивзнихжодноговцілілого,ініхтоне повернувсядосвогопанавАфриці

13ІпочувАнгейпроте,щозробивЦефо,синЕліфазів, усімсвоїмвійськам,щовінїхзнищив.ІзібравАнгей усесвоєвійсько,усіхлюдейафриканськогокраю, народчисленний,якпісокнаберезіморя

14ІпославАнгеасдосвогобратаЛука,кажучи: «Прийдидоменезусімасвоїмилюдьмитадопоможи менівразитиЗефотавсіхдітейХіттіма,якізнищили моїхлюдей».ІприйшовЛукзусімсвоїмвійськом, дужевеликоюсилою,щобдопомогтисвоємубратові АнгеасувоюватизЗефотадітьмиХіттіма

15ІпочулиЦефотасиниХіттімуцюріч,ідуже злякалися,івеликийжахнапавнаїхнісерця 16ІпославЦефолистадокраюЕдомудоГадада,сина Бедада,царяЕдому,тадовсіхсинівІсава,говорячи: 17Ячув,щоАнгей,царАфрики,йдедонасзісвоїм братомнавійнупротинас,імидужебоїмосяйого,бо йоговійськодужевелике,особливотому,щовінйде протинасзісвоїмбратомійоговійськомтакож

18Тожтеперпідійдизімноюідопоможимені,іми будемобитисяразомпротиАнгеятайогобратаЛука,і тиврятуєшнасвідїхніхрукАякщоні,тознай,щоми всіпомремо

19ІпослалисиниІсавалистадосинівХіттіматадо їхньогоцаряЦефо,говорячи:Минеможемовоюватиз Ангеємтайогонародом,боміжнамивжебагатороків існуємирнийзавіт,відднівБели,першогоцаря,тавід днівЙосипа,синаЯкова,царяЄгипетського,зякимми воювалипотойбікЙордану,коливінпоховавсвого батька.

20ІпочувСефословасвоїхбратів,синівІсава,і стримавсявідних,іСефодужебоявсяАнгеада

21ІвишикувалиАнгейтаЛук,братйого,всесвоє військо,близьковосьмисоттисяччоловік,протисинів Хіттіма

22ІвсісиниХіттімасказалидоЦефо:«Помолисяза насдоБогатвоїхбатьків,можеВінвизволитьнасз рукиАнгеятайоговійська,бомичули,щоВін великийБог,іщоВінвизволитьусіх,хтонаНього надіється»

23ІпочувСефоїхніслова,ізвернувсяСефодо Господа,тайсказав:

24Господи,БожеАврааматаІсаака,моїхпредків, сьогодніязнаю,щоТиправдивийБог,авсібоги народівмарнітанікчемні

25ЗгадайменісьогоднізаповітТвійзАвраамом,

9Мелолубулодвадцятьроків,коливінпочав царювати,іцарювавдев'яносточотирироки.Івесь Єгипетназвавйогофараоном,наім'яйогобатька,якце булозвичаємуїхніхнародів,щоцарювавнаднимив

26ІпочувГосподьголосЦефо,ізглянувсянанього черезАврааматаІсаака,івизволивГосподьЦефота дітейХіттімазрукиАнгеятайогонароду

27ІтогодняЦефовоювавзАнгеасом,царемАфрики, тазусімйогонародом,іГосподьвіддавувесьнарод АнгеасаврукисинівХіттіма 28ІбитвабулажорстокапротиАнгея,іЗефонуразив усіхлюдейАнгеятаЛука,братайого,вістряммеча,і полягловіднихдовечоратогодняблизько чотирьохсоттисяччоловік 29ІколиАнгейпобачив,щовсійоголюдизагинули, вінпославлистадовсіхмешканцівАфрики,щобвони прийшлидонього,щобдопомогтийомувбитві,і написавулисті:«Усі,хтознаходитьсявАфриці,нехай приходятьдоменевіддесятироківістарше;нехайусі приходятьдомене,іякщовіннеприйде,топомре,і все,щовінмає,зусімйогодомом,заберецар»

30ІвсііншімешканціАфрикибулиналяканісловами Ангея,івийшлизмістаблизькотрьохсоттисяч чоловіківіхлопців,віддесятироківівище,іприйшли доАнгея

31ІчерездесятьднівАнгеасвідновивбитвупроти ЦефотасинівХіттіма,ібитвабуладужевеликата запекламіжними

32АзвійськаАнгеятаЛукаЗефонпославйомуна допомогубагатьохпоранених,близькодвохтисяч чоловік,іСосіфтар,воєначальниквійськаАнгея, загинувутійбитві.

33АколиСосіфтарупав,африканськівійська повернулисядовтечі,івонивтекли,азнимибули АнгейтайогобратЛук.

34ІСефотасиниХіттімагналисязаними,івонище сильнобилиїхнадорозі,близькодвохсотчоловікІ вонипереслідувалиАздрубала,синаАнгеаса,якийутік збатькомсвоїм,івбилидвадцятьйоголюдейнадорозі, іАздрубалутіквідсинівХіттіма,івониневбилийого 35АнгейтайогобратЛукутеклизрештоюсвоїх людей,івониврятувалися,іприйшлидоАфрикив жахутапереляку,іАнгейбоявсявесьчас,щобЗефо, синЕліфаза,непішовзнимвоювати.

РОЗДІЛ64

1АВалаам,синБеора,бувтогочасузАнгеасому битвіКоливінпобачив,щоЦефоперемігАнгеаса,то втікзвідтийприйшовдоХіттіму.

2ІСефотасиниХіттімуприйнялийогозвеликою честю,боСефознавмудрістьВалаама,іСефодав Валаамубагатодарів,ітойзалишивсязним

3АколиЦефоповернувсязвійни,віннаказав перерахувативсіхсинівХіттіма,якіпішлизниму війну,іось,жоденнепропав.

4ІзрадівЦефозцього,івінвідновивсвоєцарство,і влаштувавбенкетдлявсіхсвоїхпідданих

дні

7Утойчас,колиЦефоповернувсязвійни,іколиЦефо побачив,яквінперемігусіхнародівАфрикитарозбив їхубитвілезоммеча,тодіЦефопорадивсинамХіттіма йтидоЄгипту,щобвоюватизсинамиЯковатаз фараоном,царемЄгипту

8БоЦефопочув,щоєгипетськілицаріпомерли,іщо Йосиптайогобрати,синиЯкова,померли,іщовсіїхні діти,синиІзраїля,залишилисявЄгипті

9ІзадумавЦефопітивоюватизнимитазусім Єгиптом,щобпомститисязасвоїхбратів,синівІсава, якихЙосипзбратамисвоїмитавсімЄгиптомпобиву земліХанаанській,коливонипішлипоховатиЯковав Хевроні

10ІпославЦефопослівдоГадада,синаБедада,царя Едому,тадовсіхйогобратів,синівІсава,кажучи: 11Хібатинеказав,щонебудешвоюватизцарем Африки,бовінєчленомтвогозаповіту?Ось,явоював зниміпобивйоготавесьйогонарод.

12Отже,теперЯпостановиввоюватизЄгиптомтаз синамиЯкова,щотам,іпомщусяїмзате,щоЙосип, йогобратитайогопредкизробилинамуземлі Ханаанській,коливонипішлипоховатисвогобатькав Хевроні

13Атепер,якщотибажаєшприйтидомене,щоб допомогтименіуборотьбіпротинихтаЄгипту,тоді мипомстимосязасправунашихбратів

14ІпослухалисиниІсаваслівЦефо,ізібралисясини Ісава,дужевеликийнарод,іпішлидопомагатиЦефота синамХіттімавбитві

15ІпославЦефодовсіхсинівсходутадовсіхсинів Ізмаїласловаподібнідоцих,івонизібралисята прийшлинадопомогуЦефотасинамХіттімаувійніз Єгиптом.

16Івийшливсіціцарі,царЕдому,ісинисходу,івсі синиІзмаїла,іЦефо,цархіттімський,івишикувалися всісвоївійськавХевроні.

17Атабірбувдужеважкий,простягаючисьнатридні ходи,анародбувчисленний,якпісокнаберезіморя, якийнеможназлічити.

18Івсіціцарітаїхнівійськазійшли,івиступили війноюпротивсьогоЄгипту,іразомрозташувалися таборомудолиніПатрос

19ІпочувувесьЄгипетїхнюзвістку,ізібралисятакож вони,ввесьнародєгипетськогокраютавсіхміст,що належалиЄгипту,близькотрьохсоттисяччоловіків.

5АлеЦефонепам’ятавГосподайнезважавнате,що Господьдопомігйомувбитві,іщоВінвизволивйого тайогонародзрукицаряАфрики,авсещеходив дорогамисинівХіттіматанечестивихсинівІсава,щоб служитиіншимбогам,якихнавчилийогойогобрати, синиІсава;томуйкажуть:Віднечестивоговиходить нечестивість 6ІСефоцарювавбезпечнонадусімасинамиКіттіма,

пішливонинабійпротитихцарів,ірозташувалисяззаземліГошеннавпротиПатросу.

23ІєгиптяниневірилиІзраїлеві,щобпітизними разомуїхнітаборинавійну,бовсієгиптяниговорили: Можливо,синиІзраїлявидадутьнасурукисинівІсава таІзмаїла,бовониїхнібрати

24ІсказаливсієгиптянидосинівІзраїля:Залишайтеся тутразомнасвоємумісці,амипідемотабудемо воюватизсинамиІсаватаІзмаїлаЯкщожціцарі переможутьнас,товисаміприйдетенанихі допоможетенамІтакізробилисиниІзраїля 25ІЦефо,синЕліфаза,синаІсава,царХіттіму,іГадад, синБедада,царЕдому,івсіїхнітабори,івсісини сходу,ісиниІзмаїла,народчисленний,якпісок, отаборилисяразомудолиніПатроснавпроти Тахпанхесу.

26АВалаам,синБеораСиріянина,бувтамутаборі Цефо,бовінприйшовзсинамиХіттімунабитвуА ВалаамбувчоловікомдужешанованимвочахЦефота йоголюдей

27ІсказавЦефодоВалаама:Поворожнам,іми дізнаємося,хтопереможевбитві,мичиєгиптяни.

28ІвставВалаам,іспробувавмистецтвоворожіння,і буввінвправнийузнанніцього,алевінзаплутався,і роботабулазнищенавйогоруці.

29Івінзновуспробував,алеценемалоуспіхуІ Валаамзневірився,іпокинувце,інедокінчив,боце буловідГоспода,щобЦефотайогонародпотрапилив рукисинівІзраїля,якіпокладалисянаГоспода,Бога своїхбатьків,усвоїйвійні

30ІвишикувалисяЦефотаГададдобою,івсі єгиптянивийшлисаміпротиних,близькотрьохсот тисяччоловіка,іжодногоізраїльтянинанебулозними

31Івсієгиптянивоювализцимицарямипроти ПатросатаТахпанхеса,ібитвабулажорстокапроти єгиптян

32Іцарібулисильнішізаєгиптянутійбитві,ітого днявпалоблизькоставісімдесятиєгиптян,іблизько тридцятичоловіківізвійськацарів,івсієгипетські людивтеклипередцарями,томусиниІсаватаІзмаїла переслідувалиєгиптян,продовжуючибитиїхаждо місця,дебувтабірсинівІзраїля

33ІвсієгиптяникликалидосинівІзраїля,кажучи: Поспішайтедонас,допоможітьнаміврятуйтенасвід рукиІсава,ІзмаїлатасинівХіттіма!

34Істоп'ятдесятчоловіківізІзраїлевихсинівпобігли зісвогомісцядотаборівтихцарів,іІзраїлевісини кликалидоГоспода,Богасвого,щобВінвизволивїх.

35ІвислухавГосподьІзраїля,івіддавГосподьусіх людейцарівуїхнюруку,ісиниІзраїлявоювализтими царями,ісиниІзраїляпобилиблизькочотирьохтисяч людейцарів.

36ІГосподьнавіввеликезанепокоєннянатабірцарів, такщострахпередІзраїлевимисинаминапавнаних

37ІвсівійськацарівповтікалипередсинамиІзраїля,а синиІзраїлягналисязаними,продовжуючибитиїхаж домежземліКуш.

38ІвбилизнихсиниІзраїлянадорозіщедвітисячі чоловіків,ізсинівІзраїляневпавніхто

39Іколиєгиптянипобачили,щосиниІзраїлявоювали зцарямизтакоюмалоюкількістюлюдей,іщобитва буладужежорстокапротиних, 40Усієгиптянидужезлякалисязасвоєжиттячерез запеклийбій,івсієгиптянивтекли,коженховавсявід шикованоговійська,івсісховалисянадорозі,а ізраїльтянзалишиливоювати

41ІзавдалисиниІзраїлевіжахливоїпоразкицарським людям,іповернулисявідних,прогнавшиїхдомежі земліКуш

42ІввесьІзраїльзнав,щозробилиїмєгиптяни,що вонивтекливіднихубоютазалишилиїхвоюватисамі 43ТожісиниІзраїлявчинилихитрістю.Колисини Ізраїляповерталисязбою,тознайшлиєгиптянна дорозітайпобилиїхтам

44Іпокивониїхвбивали,вонисказалиїмтакіслова: 45Чомувипішливіднасіпокинулинас,нечисленний народ,щобвоюватизцимицарями,якімаливеликий народ,щобпобитинас,щобтакимчиномврятувати власнідуші?

46Апродеяких,якихізраїльтянизустрілинадорозі, синиІзраїлевіговорилиодинодному,кажучи:Бийте, бийте,бовінізмаїльтянин,абоедомлянин,абозсинів ХіттімаІвонисталинадним,тайубилийого,і пізнали,щовінєгиптянин.

47ІсиниІзраїлячинилицехитропротиєгиптян,боті покинулиїхубоютавтекливідних

48ІсиниІзраїляпобилитакізраїльтяннадорозі близькодвохсотчоловіків

49Івсієгипетськілюдипобачилизло,якезаподіялиїм синиІзраїля,томувесьЄгипетдуженалякавсясинів Ізраїля,бобачилиїхнювеликусилу,іщожоден чоловікзнихневпав

50ІвсісиниІзраїляповернулисязрадістюдорогою своєюдоГошену,арештаЄгиптуповернуласякожен досвогомісця

РОЗДІЛ65

1Істалосяпоцихподіях,щозібралисявсірадники фараона,царяєгипетського,івсістарійшини єгипетські,іприйшлипередцаря,івклонилисядо землі,ісілипередним.

2ІрадникитастарійшиниЄгиптузвернулисядоцаря, кажучи:

3ОсьнародсинівІзраїлевихбільшийімогутнішийза нас,іТизнаєшусетезло,якевонизаподіялинаму дорозі,колимиповерталисязбитви.

4Ітитакожбачивїхнюмогутнюсилу,боцясилаїм відїхніхбатьків,болишекількачоловіківповстали протинароду,численного,якпісок,івразилиїх вістряммеча,ізнихсамихніхтоневпав,такщоякби

7Івідповівцарєгипетськимстаршимісказавїм:«Ось задум,щобуврадийІзраїлеві,відякогомине відступимо,

8ОсьуцьомукраїєПітоміРамесес,міста,неукріплені длябою;намітобіналежитьзбудуватиїхтаукріпити.

9Атеперідийти,вчинизнимихитрістю,ізнаказу царяоголосивЄгиптітавҐошені,кажучи: 10Усіви,єгипетськімужі,ґошенські,патроськітавсі їхнімешканці!царнаказавнамбудуватиПітомі РамесесіукріплюватиїхдлябоюХтозвас,зусього Єгипту,зсинівІзраїлевихтазусіхмешканцівміст, бажаєбудуватизнами,кожномубудевиплачуватися щоденнаплатнязацарськимнаказом.Тожідітьви першітазробітьхитро,зберітьсятаприйдітьдоПітома таРамесесубудувати

11Апокивибудетебудувати,накажіть,щобщодняпо всьомуЄгиптуоголошувалитакезанаказомцаря 12АколидеякізІзраїлевихсинівприйдутьбудуватиз тобою,тодасиїмїхнюплатнющоденнопротягом кількохднів

13Аколивонибудуватимутьзвамизасвоющоденну плату,тощодняодинзаоднимтаємновіддаляйтесявід них,апотімвстаньтетастаньтеїхніминаглядачамита урядовцями,апотімзалишитеїхбудуватибез заробітноїплати,аякщовонивідмовиться,тоді примусьтеїхбудувативсімасилами 14Іякщотизробишце,тонамбудедобрезміцнити нашкрайпротидітейІзраїля,бочерезвиснаження будівництватароботидітиІзраїлязменшаться,боти будешденьуденьпозбавлятиїхжінок

15ІвсістарійшиниЄгиптупослухалипорадуцаря,іта порадаздаласядоброювїхніхочах,івочахрабів фараона,івочахусьогоЄгипту,івонизробилиза словомцаря.

16Івсіслугипішливідцаря,івонинаказали оголоситиповсьомуЄгипті,вТахпанхесітавГошені, таповсіхмістах,щонавколоЄгипту,кажучи:

17Тибачив,щозробилинамсиниІсаватаІзмаїла,які прийшливоюватипротинасіхотілинасзнищити

18Отже,царнаказавнамукріпитикрай,збудувати містаПітоміРамесесіукріпитиїхдлябитви,якщо вонизновувиступлятьпротинас

19КоженізвасзусьогоЄгиптутазсинівІзраїля прийдебудуватизнами,томуцардастьйомуденну плату,яквіннаказавнам

20ІпочувЄгипеттавсісиниІзраїлевівсе,що говорилифараоновіраби,топрийшливідєгиптянта відсинівІзраїлевих,щоббудуватизфараоновими рабами,ПітомомтаРамесесом,аленіхтозсинівЛевія неприйшовбудуватизїхнімибратами 21Івсіслугифараонатайогокнязіспочаткуприйшли зобманомбудуватизусімІзраїлемякнаймані робітники,івонидавалиІзраїлевісвоюденнуплату спочатку

22ІбудувалирабифараоназусімІзраїлем,ізаймалися цієюроботоюзІзраїлемцілиймісяць

23Анаприкінцімісяцявсіслугифараонапочали щоднятаємновідступативіднародуІзраїля 24ІІзраїльпродовжувавроботутогочасу,алевони тодіотримувалисвоющоденнуплату,бодеякіз

зайнятіроботою

26АколивсієгиптянивідступиливідсинівІзраїля, вониповернулисятасталинаднимигнобителямита наглядачами,адеякізнихсталинадсинамиІзраїляяк наглядачі,щоббративіднихусе,щовонидавалиїмза їхнюпрацю

27ІтакчинилиєгиптянизсинамиІзраїлевимидень-удень,щобгнобитиїхуроботі.

28ІвсісиниІзраїлясамізаймалисяцієюроботою,а єгиптянивідтодіййнадалінедаватижодноїплатні синамІзраїля.

29Аколидеякізізраїльтянвідмовилисяпрацювати,бо їмнедавалиплатні,тодіпоганцітаслугифараона почалигнобитиїх,битиїхтяжкимипобоямита змушуватиїхзновупрацюватизїхнімибратамиТак робиливсієгиптянизсинамиІзраїляповсідні

32АлесиниЛевіянебулизайнятіроботоюзбратами своїмиІзраїлевимивідпочаткудоднявиходуїхньогоз Єгипту

33БовсісиниЛевіязнали,щоєгиптяниговориливсі цісловазобманомізраїльтянам,томусиниЛевія утрималисявідтого,щобприступитидороботиразом зісвоїмибратами.

34Аєгиптянинезвернулисвоєїувагинате,щобпотім змушуватидітейЛевіяпрацювати,бовонинебулизі своїмибратамиспочатку,томуєгиптянизалишилиїху спокої

35Ірукиєгипетськихчоловіківбулиспрямованіз постійноюсуворістюпротидітейІзраїлявційроботі,і єгиптянизмушувалидітейІзраїляпрацюватидуже важко

36ІєгиптяниогидлижиттясинамІзраїляважкою працею,обробкоюглинитацегли,атакожусілякою роботоювполі.

37ІсиниІзраїлевіназивалиМелола,царяєгипетського, «Мерор,царєгипетський»,бозайогоднівєгиптяни огрубілисобіжиттявсілякоюпрацею

38Івсюроботу,якуєгиптянизмушувалипрацювати дітейІзраїля,вонивиконувалисуворо,щобутискати дітейІзраїляАлечимбільшевониїхутискали,тим більшевонизросталитазросталиІєгиптянибули засмученічерездітейІзраїля

1УтойчаспомерГадад,синБедада,царяЕдому,а замістьньогозацарювавСамлазМесреки,зкраюсинів сходу

2Тринадцятогорокуцарюванняфараона,царя єгипетського,цебувстодвадцятьп'ятийрікзійшовши ІзраїлевихсинівдоЄгипту,Самлацарювавнад Едомомвісімнадцятьроків

3Аколивінставцарем,товирушивупохід,щоб воюватипротиЗефо,синаЕліфазового,тасинів Хіттіма,бовонивоювалипротиАнгея,царяАфрики,і знищиливсейоговійсько

4Алевінневступивсязнимубій,бодітиІсава перешкодилийому,кажучи:Вінїхнійбрат.ТожСамла послухавсяголосудітейІсава,іповернувсязусім своїмвійськомдокраюЕдома,інепішоввоюватиз Цефо,синомЕліфазовим.

5Іпочувфараон,царєгипетський,цюріч,кажучи: Самла,царедомський,вирішиввоюватизсинами Хіттіма,апотімвінприйдевоюватизЄгиптом.

6Іколиєгиптянипочулипроцюсправу,вони посилилироботудляІзраїлевихсинів,щобІзраїльтяни незробилизнимитак,яквонизробилизнимипідчас війнизсинамиІсавазаднівГадада

7ІсказалиєгиптянидосинівІзраїлевих:Поспішайтета робітьсвоюроботу,ізакінчуйтесвоюроботу,і зміцнюйтеземлю,щобнеприйшлисиниІсава,ваші брати,воюватизнами,бочерезвасвониприйдуть протинас.

8ІсиниІзраїлядень-у-деньвиконувалироботу єгипетськихсинів,аєгиптянигнобилисинівІзраїля, щобзменшитиїхнюкількістьукраї.

9Алеоскількиєгиптянизбільшувалипрацюдлядітей Ізраїля,таксамозросталитарозмножувалисядіти Ізраїля,івесьЄгипетнаповнивсядітьмиІзраїля.

10Астодвадцятьп'ятогорокусходженняІзраїлядо Єгиптувсієгиптянипобачили,щоїхнійзадумне здійснивсяпротиІзраїля,алещовонирозмножилисята розрослися,ієгипетськаземлятаземляҐошен наповнилисясинамиІзраїля

11ІвсістарійшиниЄгиптутайогомудреціприйшли передцаря,івклонилисяйому,ісілипередним

12ІсказаливсістарійшиниЄгиптутамудреційогодо царя:«Хайцарживенавіки!Типорадивнамраду протисинівІзраїля,імивчинилизнимизасловом царя»

13Алепропорційнодозбільшенняпраці,таквони множатьсятаростутьназемлі,іось,усякраїна наповненаними.

14Атепер,паненашіцарю,очівсьогоЄгипту зверненінатебе,щобтидавїмпорадусвоєюмудрістю, щобвонимоглиперемогтиІзраїля,винищитийогоабо витіснитийогозземлі.Іцарвідповівїм,кажучи:Дайте випорадувційсправі,імизнаємо,щонамробитиз ними

15Івідповівцаревіцаредворець,одинізцарських радників,наім'яЙов,зМесопотамії,щовкраюУц,і сказав:

16Якщоцаревіцеподобається,нехайвінпослухає порадусвогорабаІцарсказавйому:«Говори»

17ІЙовпромовивпередцарем,князямитапередусіма старійшинамиЄгипту,кажучи:

18Осьпорадацаря,якувіндавранішещодопраці

19Алеосьпорада,якоювиможетепом’якшитиїх, якщоцаревібудезавгодноїхутискати.

20Мивжедавнобоялисявійниіказали:КолиІзраїль розплодитьсянаційземлі,то,якщопочнетьсявійна, вонивиженутьнасізнеї.

21Якщоцаревіцебудедовподоби,нехайвийде царськийуказ,інехайбудезаписанийузаконах Єгипту,якийнебудескасовано,щокровкожного хлопчика,щонародитьсявізраїльтян,будепролитана землю.

22Іколивизробитеце,токоливсісиничоловічої статіІзраїляпомруть,топрипинитьсязлоїхніхвійн; нехайцарзробитьтакіпошлеповсіхєврейських повитух,інакажеїмуційсправівиконатиїї;іцяріч буладовподобицаревітакнязям,іцарзробивза словомЙова.

23Іпославцарпокликатиєврейськихповитух,зяких ім'яоднієїбулоШефра,аім'ядругоїПуа

24Іприйшлиповитухипередцаря,істалипередним.

25Ісказавїмцар:«Коливибудетеробитислужбу повитухиєврейськимжінкаміпобачитеїхнастільцях, тоякщоцесин,товб'єтейого,аякщодочка,товона житиме»

26Алеякщотицьогонезробиш,тоЯспалютебетавсі твоїдомивогнем.

27АлеповитухибоялисяБогаінеслухали єгипетськогоцарятайогослівІколиєврейськіжінки народжувалиповитусісиначидочку,тодіповитуха робилавсе,щобулопотрібнодлядитини,ізалишалаїї живою;такробилиповитухиповсідні

28Ірозповілицаревіпроце,івінпослав,іпокликав повитух,ісказавїм:Чомувизробилицетазалишили дітейживими?

29Івідповілиповитухи,тайговорилиразомперед царем,кажучи:

30Нехайцарнедумає,щоєврейськіжінкитакіж,як єгипетські,бовсісиниІзраїляздорові,іпершніждо нихприходитьповитуха,вонивженароджуютьАми, твоїслужниці,вжебагатоднівжоднаєврейськажінка ненароджувалавнас,бовсієврейськіжінкисамісобі повитухи,бовониздорові

31Іпочувфараонїхніслова,іповіривїмуційсправіІ пішлиповитухивідцаря,іБогзробивїмдобре,інарод розмноживсятадужерозмножився

1БувуєгипетськійземлічоловікзнасінняЛевія,на ім'яйомуАмрам,синКехата,синаЛевія,синаІзраїля. 2Іпішовцейчоловіківзявсобіжінку,асамеЙохевед, дочкуЛевія,сестрийогобатька,аїйбулостодвадцять шістьроків,івінприйшовдонеї 3Ізавагітнілатажінка,іпородиладочку,іназвалаїй

5УтідніпомерЦефо,синЕліфаза,синаІсава,царя Хіттіму,ізамістьньогозацарювавЯнеас.

6АчасцарюванняЦефонадсинамиХіттімбув п'ятдесятроків.Вінпомерібувпохованийумісті НавнавземліХіттім.

7АЯнеас,одинізмогутніхчоловіківізсинівХіттіма, царювавпіслянього,іцарювавп'ятдесятроків 8ІсталосяпосмертіцаряХіттімського,щоВалаам, синБеора,утікізземліХіттімської,іпішов,іприбув доЄгиптудофараона,царяєгипетського

9Іфараонприйнявйогозвеликоючестю,бочувпро йогомудрість,ідавйомуподарунки,ізробивйого радником,ізвеличивйого.

10ІживВалаамуЄгипті,зпошаноюсередусіх вельможцаря,івельможізвеличувалийого,бовсівони прагнулинавчитисяйогомудрості.

11АстотридцятогорокупіслясходуІзраїлядоЄгипту фараоновіснилося,щовінсидитьнасвоємуцарському престолі.Ізвіввіночісвої,тайпобачивстарого,що стоявпередним,аврукахстарогобулитерези,такі терези,якимикористуютьсякупці

12Істарийвзявтерези,тайповісивїхпередфараоном.

13ІвзявстарийусіхстарійшинЄгипту,усіхйого вельможтавельмож,зв’язавїхразоміпоклавнаодну терезу.

14Івзяввінмолочнекозеня,іпоклавйогонаінші терези,ікозенявзяловагунадусіма

15Іфараонздивувавсяцьомустрашномувидінню, чомукозеняпереважаєнадусімаІфараонпрокинувся, іось,цебувсон

16Івставфараонрано-вранці,іпокликавусіхсвоїх рабів,ірозповівїмсонІлюдидужезлякалися

17Ісказавцарусімсвоїммудрецям:«Будьласка, розтлумачтесон,якийменінаснився,щобямігйого зрозуміти»

18ІвідповівВалаам,синБеора,царевійсказавйому: «Ценещоінше,яквеликелихо,щостанетьсяз Єгиптомнаприкінціднів»

19БовІзраїлянародитьсясин,якийзнищитьувесь ЄгипеттайогомешканцівівиведеізраїльтянзЄгипту могутньоюрукою

20Атепер,царю,порадьсящодоцієїсправи,щоб зруйнуватинадіюсинівІзраїлятаїхнєсподівання, першніжцелихостанетьсянаЄгипет

21ІсказавцарВалааму:«ЩожнамробитизІзраїлем? Звичайно,певнимчиноммиспочаткурадилисяпроти них,аленезмоглиперемогтиїх»

22Тожтепердайтобіпорадупротиних,щобмимогли перемогтиїх

23ІвідповівВалаамцареві,кажучи:Пошлийпоклич двохсвоїхрадників,імипобачимо,щовонипорадять уційсправі,апотімговоритиметвійраб.

24Іпославцар,іпокликавдвохсвоїхрадників, мідіянітянинаРеуїлатаузіянинаЙова,івониприйшли тайсілипередцарем

25Ісказавїмцар:«Осьвичулисон,якийменіснився,і йогозначення.Тожтеперпорадьтеся,пізнайтета побачте,щоробитизІзраїлевимисинами,щобми моглиперемогтиїх,першніжїхнєзлообрушитьсяна нас».

26ІвідповівмідіянітянинРеуелцаревійсказав:«Хай живецар,хайживецарнавіки!»

27Якщоцецаревіподобається,нехайвінперестане спілкуватисязєвреямитазалишитьїх,інехайне простягаєнанихрукисвоєї.

28Боцеті,когоГосподьвибравуднідавні,івзявїхяк жеребСвоєїспадщиниз-поміжусіхнародівземліта царівземлі;іхтопростягнуврукунанихбезкарно,за когоїхнійБогнебувпомщений?

29Хібатинезнаєш,щоколиАвраамзійшовдоЄгипту, фараон,колишнійцарЄгипту,побачивСарру,свою жінку,тайвзявїїсобізажінку,боАвраамсказав:Вона моясестра,бобоявся,щобєгипетськілюдиневбили йогочерезжінкуйого?

30АколиєгипетськийцарузявСарру,тоБогуражав йоготайогодімважкимикарами,ажпокивінне повернувАвраамовіСарру,жінкуйого,тодівінодужав 31ААвімелеха,герарейця,царяфилистимлян,покарав БогчерезСарру,жінкуАвраама,зачинившикожну утробувідлюдинидотварини

32КолиїхнійБогприйшовдоАвімелехаувісні нічномутаналякавйого,щобповернутиАвраамові Сару,якувінзабрав,іпісляцьоговсімешканціГерару булипокаранічерезСару,тоАврааммоливсязанихдо свогоБога,івінбувублаганийним,івінзціливїх.

33ІАвімелехзлякавсявсьогоцьоголиха,щоспіткало йоготайогонарод,іповернувсядоАвраама,його жінкиСари,ідавйомуразомзнеюбагатодарів.

34ТаксамоВінзробивІсаакові,коливигнавйогоз Герару,іБогучинивзнимдива,такщовсіводні потокиГерарувисохли,іїхніплодоноснідереване родили

35АжпокинеприйшлидоньогоАвімелехізГерару,і Ахуззат,одинізйогодрузів,таПіхол,начальникйого війська,іневклонилисяйомудоземлі

36Івонипросилийого,щобвінзанихпомолився,івін помоливсязанихГосподу,іГосподьпочувйого прохання,ізціливїх

37Яківтакож,людинапроста,бувврятованийсвоєю непорочністювідрукисвогобратаІсаватавідруки ЛаванаСиріянина,братайогоматері,якийшукавйого життя,атакожвідрукивсіхцарівханаанських,що змовилисяпротиньоготайогодітей,щобзнищитиїх,і Господьвизволивїхзїхніхрук,такщовони обернулисяпротинихтапобилиїх,бохтоколись простягнувсвоюрукунанихбезкарно?

38Справді,фараон,колишнійбатькотвогобатька, піднявЙосипа,синаЯкова,понадусіхкнязів єгипетськогокраю,колипобачивйогомудрість,бо своєюмудрістювінвизволивусіхмешканцівкраювід голоду

39ПісляцьоговіннаказавЯковутайогодітям спуститисядоЄгипту,щобзавдякиїхнійчесноті

40Атепер,якщоцедобревочахтвоїх,перестань

41ІколифараонпочувсловаЇтра,тодужерозгнівався нанього,такщовставззасоромомз-передцаря,і пішовдоМідіяну,досвогокраю,івзявізсобою палицюЙосипа.

42ІсказавцардоЙоваУзіянина:Щотикажеш,Йове,і якатвояпорадащодоєвреїв?

43ІсказавЙовцареві:«Осьусімешканціцьогокраюв твоїйвладі,нехайцарробить,якйомузавгодно».

44ІсказавцардоВалаама:Щотикажеш,Валааме, скажисвоєслово,імипочуємойого?

45ІсказавВалаамцареві:«Зусього,щоцаррадив протиєвреїв,вонибудутьврятовані,іцарнезможе перемогтиїхжодноюпорадою».

46Боякщотидумаєшзменшитиїхпалаючимвогнем, тонездолаєшїх,боїхнійБогсправдівизволив Авраама,їхньогобатька,зУруХалдейського;аякщо тидумаєшзнищитиїхмечем,тосправдіІсаак,їхній батько,буввизволенийзнього,інайогомісцебуло поставленобарана.

47Іякщотидумаєшпослабитиїхважкоютасуворою працею,тойуцьомуневпораєшся,боїхнійбатько ЯківслуживЛаванувсілякоюважкоюпрацеюімав успіх

48Атепер,царю,послухаймоїслова,боцепорада,що даєтьсяпротиних,неютипереможешїхівідякоїне відступиш

49Якщоцаревібудезавгодно,нехайвіннакажекинути уводувсіхїхніхдітей,якінародятьсявідтепер,боцим тиможешзітрешїхнєім'я,бонікогозних,аніїхніх батьків,неспокушалитакимчином

50ІпочувцарсловаВалаама,іцярічбуладовподоби царевітакнязям,іцарзробивзасловомВалаама

51Іцарнаказаввидатиоголошеннятавидатизаконпо всійєгипетськійземлі,кажучи:Кожногохлопчика,що народитьсявєвреїввідцьогодняййнадалі,кинутьу воду

52Іпокликавфараонусіхсвоїхрабів,кажучи:Ідітьі пошукайтеповсійзем볥ошен,деживутьІзраїлеві сини,іпереконайтеся,щокожногосина,народженого євреями,кинутьурічку,акожнудочкузалишите живою

53ІколисиниІзраїлевіпочулицюріч,якуфараон наказавкидатисвоїхдітейчоловічоїстатіврічку,то деякізлюдейвідділилисявідсвоїхжінок,аінші присталидоних

54Івідтогодня,колинастававчаспологівдлятих жінокІзраїля,якізалишилисязчоловікамисвоїми, вонийшливполе,щобтамнародити,інароджувалив полі,адітейсвоїхзалишалинаполітаповерталися додому

55ІГосподь,щоклявсяїхнімпредкамрозмножитиїх, пославодногозісвоїхангелів-служителів,щона небесах,щобобмитикожнудитинуводою,помазатита сповитиїї,івкластивїїрукидвагладенькікамені,з одногозякихвонасмокталамолоко,аздругогомед,і Вінзробивтак,щоїїволоссявідрослодоколін,щоб вонамогланимпокриватися,щобзаспокоїтиїїта приєднатисядонеїчерезСвоюспівчутливістьдонеї 56ІколиБогзмилувавсянаднимитазабажав

57АнемовлятадітейІзраїлевихбулиназемлі,як польоватрава,завдякиБожійблагодатідоних 58Іколивсієгиптянипобачилице,вонивийшли, коженнасвоєполезосвоїмярмомволівтасвоїм плугом,іоралийого,якореземлюпідчассівби

59Аколивониорали,тонемоглизавдатишкоди немовлятамІзраїлевихдітей,томународмноживсята дужезростав.

60Іфараоннаказавсвоїмслужкамщодняходитидо ГошенушукатинемовлятІзраїлевихсинів

61Іколивонипошукалийзнайшлиодну,тосиломіць вирвалиїїзлонаматеріїїтакинуливрічку,адівчинку залишилизматір'юїїТакчинилиєгиптяниз ізраїльтянамиповсідні.

РОЗДІЛ68

1Істалосятогочасу,якДухБожийзійшовнаМаріям, дочкуАмрама,сеструАаронаІвийшлавона,і пророкувалаподому,кажучи:«Осьцьогоразу народитьсянамсинвідмогобатькатаматері,івін спасеІзраїлязрукиЄгипту»

2ІколиАмрампочувсловасвоєїдочки,вінпішові взявсвоюжінкуназаддодому,післятогояквигнавїї тоді,колифараоннаказавкинутикожногохлопчиказ домуЯковауводу.

3ІвзявАмрамЙохеведзажінкусвою,черезтрироки післятого,яквінїївигнав,іприйшовдонеї,івона завагітніла.

4Ічерезсіммісяціввідзачаттясвоговонапородила сина,івесьдімнаповнивсявеликимсвітлом,немов світломсонцяймісяцяпідчасїхньогосяйва.

5Іколижінкапобачиладитину,щовонагарната приємнанавигляд,тосховалаїївкімнатітримісяці

6Утіднієгиптянизмовилисявинищититамусіх євреїв

7ІпішлиєгипетськіжінкидоҐошену,дебулисини Ізраїлеві,іносилинаплечахсвоїхдітей,немовлят,які щеневмілиговорити

8Автідні,колижінкисинівІзраїлевихнароджували, кожнажінкаховаласвогосинавідєгиптян,щоб єгиптянинедізналисяпроїхніпологитаневинищили їхізземлі.

9ІприйшлиєгипетськіжінкидоГошену,аїхнідіти, щонемоглиговорити,булинаїхніхплечахІколи єгиптянкаввійшладодомуєврейськоїжінки,її немовляпочалоплакати.

10Іколивонозакричало,дитина,щобулавкімнаті, відповілайомуТожєгипетськіжінкипішлий

13Іжінкапоспішилазабратисвогосина,першніж прийшлислуги,івзяладляньогоковчегзочерету,і обмазалайогослизомтасмолою,іпоклалатуди дитину,іпоклалайогонаплитахнаберезірічки.

14АсестрайогоМаріямстоялаздалеку,щобдізнатися, щознимбуде,іщостанетьсязїїслів

15ІпославБогтогочасужахливуспекунаєгипетську землю,якапалилатілолюдське,яксонценасвоєму колі,ідужегнітилаєгиптян

16Івсієгиптянисходиликупатисяврічцічерез палючуспеку,якапалилаїхнєтіло

17ІБатія,дочкафараона,такожпішлакупатисяврічці черезвипалювальнуспеку,аїїслужниціходили берегомрічки,атакожусіжінкиЄгипту

18ІБатіязвілаочісвоїнарічку,іпобачилаковчегна воді,іпослаласвоюслужницю,щобпринеслайого.

19Івонавідчинилайого,іпобачиладитину,ажось плаченемовляІзмилосердиласявонанаднимі сказала:«Цеоднезєврейськихдітей».

20Івсіжінкиєгипетські,щоходилиберегомрічки, бажалигодуватийогогрудьми,алевіннехотів смоктати,боцебуловідГоспода,щобповернутийого догрудейматерійого

21АсестрайогоМаріямбулатогочасусеред єгипетськихжінокнаберезірічки.Іпобачилавонаце тайсказаладочціфараона:Чинепітименій покликатинянькузєврейськихжінок,щобвона вигодувалатобідитину?

22Ісказалаїйфараоновадочка:«Іди»Іпішладівчина, іпокликаламатірдитини

23ІсказалафараоновадочкаЙохеведі:«Візьмицю дитинутагодуйїїгрудьмидлямене,аядаватимутобі твоюплату,двасрібнішекелінадень»Івзялажінка дитинутайгодувалаїї.

24Аякминулодвароки,якдитинавиросла,вона привелаїїдофараоновоїдочки,івінставїйзасинаІ вонаназвалайомуім'я:Мойсей,босказала:Явитягла йогозводи

25ІназвавйогобатькоАмрамім'ямХабар,босказав: Черезньоговінзблизивсязжінкоюсвоєю,яку відвернув

26ІназвалайогоматиЙохеведім'яйомуЄкутіїл,бо сказалавона:«Япокладалананьогонадіюна Всемогутнього,іБогповернувйогомені»

27АсестрайогоМіріамназвалайогоЄредом,бо спустиласязанимдорічки,щобдізнатися,якийбуде йогокінець

28ААарон,братйого,назвавйомуім'яАбі-Занух, кажучи:Мійбатькопокинувмоюматіріповернувсядо неїчерезсебе

29ІКехат,батькоАмрама,назвавйомуім'яАбігдор, бочерезньогоБогзалатавруїнувдоміЯкова,такщо вонибільшенемогликидатисвоїхдітейчоловічої статіуводу

30Іназвалайогоїхняняня:АбіСохо,кажучи:Усвоїй скиніївінпереховувавсятримісяцічерездітейХама

31ІввесьІзраїльназвавйогоім'ямШемая,син Натанаїла,боказали:ЗайогоднівБогпочувїхнійкрик івизволивїхвідїхніхгнобителів

32ІМойсейбувудоміфараона,ібуввінсиномБатії, дочкифараона,іМойсейвиріссередцарськихдітей

РОЗДІЛ69

1ІпомерцарЕдомувтідні,навісімнадцятомуроці свогоцарювання,ібувпохованийусвоємухрамі,який вінзбудувавсобіякцарськурезиденціювземліЕдому 2ІпослалисиниІсавадоПетору,щонадрічкою,і привелизвідтиюнакагарнихочейівродливої зовнішності,наім'яйомуСаул,інастановилийого царемнадсобоюзамістьСамли

3ІцарювавСаулнадусімасинамиІсававкраїЕдома сорокроків

4Іпобачивфараон,царєгипетський,щопорада Валаама,якувіндававщодосинівІзраїлевих,не збулася,авонивсещеплодилися,розмножувалисята рослиповсійєгипетськійземлі,

5Тодіфараоннаказавутідніоголоситиповсьому ЄгиптусередсинівІзраїля:«Жодналюдинанеповинна зменшуватинічоговідсвоєїщоденноїпраці».

6Ачоловік,якийбудезнайденийневдалимусвоїй щоденнійпраці,читоврозчині,читовцеглі,тона

7ІпрацяЄгиптупосилюваласядлядітейІзраїлявті

щоденнійпраці,тоєгиптянисиломіцьзабиралийого наймолодшогосинавідматерітаклалийоговбудівлю намісцецеглини,якоїбракувалойогобатько 8Ітакробилиєгипетськісинивсімізраїльтянамденьу день,повсідніпротягомдовгогочасу

9Алеплем'яЛевіятогочасунеспівпрацювалоз ізраїльтянами,своїмибратами,відпочатку,босини Левіязналихитрістьєгиптян,якувониспочатку використовувалипротиізраїльтян

РОЗДІЛ70

1АтретьогорокувіднародженняМойсеяфараонсидів набенкеті,ацарицяАлпаранітсиділаправоручвід нього,аБатіяліворуч,аюнакМойсейлежавнаїї грудях,аВалаам,синБеора,здвомасинамисвоїми,та всікнязіцарствасиділизастоломпередцарем

2Іюнакпростягнуврукусвоюнаголовуцаря,ізняв коронузголовицаря,іпоклавїїсобінаголову.

3Іколицарікнязіпобачилироботу,якувиконав хлопець,царікнязізлякалися,іодинчоловіквисловив подивсвоємусусідові.

4Ісказавцардокнязів,щосиділипереднимзастолом: Щовикажетеіщовикажете,князі,процюсправу,і якиймаєбутисуднадюнакомчерезцейвчинок?

5ІвідповівВалаам,синБеора,чарівник,передцарем такнязями,тайсказав:Згадайже,панемійіцарю,сон, щоснивсятобібагатоднівтому,іщотлумачивтобі рабтвій

6Отже,цедитиназєврейськихдітей,уякійДух Божий,інехаймійпанцарнедумає,щоцейюнак зробивцебезвідома

7Бовінєврейськийюнак,імудрістьтарозумзним, хочвінщедитина,ізмудрістювінзробивцетавибрав собіцарствоЄгипту

8Ботакийзвичайувсіхєвреївобманюватицарівта їхніхвельмож,робитивсецехитро,щобзмусити тремтітиземнихцарівтаїхніхлюдей 9Хібатизнаєш,щоАвраам,їхнійбатько,такчинив, щообмануввійськоНімрода,царяВавилонського,та Авімелеха,царяГерарського,іщовінзаволодів землеюсинівХетовихтавсімацарствамиХанаану

10ІщовінзійшовдоЄгиптутасказавпросвоюжінку Сару:«Вонамоясестра»,щобзвестиЄгипеттайого царя

11ТаксамозробивісинйогоІсаак,колипішовдо Герарутаосівсятам,ісилайогопереважилавійсько Авімелеха,царяфилистимського.

12Вінтакождумавпроте,щобспокуситицарство филистимлян,кажучи,щойогожінкаРебеккайого сестра.

13Яківтакожзрадивсвогобрата,ізабравзйогоруки йогоперворідствотайогоблагословення

14ТодівінпішовдоПадануарамейського,додому Лавана,братасвоєїматері,іхитрощамизабравунього йогодочку,йогохудобутавсе,щойомуналежало,тай утік,іповернувсядоХанаанськогокраюдосвого батька

15ЙогосинипродалисвогобратаЙосипа,якийпішов доЄгиптутаставрабомібувув'язненийув'язниціна дванадцятьроків

16Ажпокипопереднійфараоннепочавбачитисни,і невивівйогозв'язниці,інезвеличивйогонадусіма князямивЄгиптізате,щовінтлумачивйомуйогосни 17ІколиБогнаславголодповсійземлі,Вінпославпо батькасвоготавсіхбратівсвоїх,івесьдімсвогобатька, іутримувавїхбезціньтавинагороди,аєгиптянкупиву раби

18Атепер,панемійцарю,осьцядитинаповстала замістьнихуЄгипті,щобчинитизаїхнімивчинками тажартомаставитисядокожногоцаря,князятасудді

19Якщоцаревіподобається,нехайтеперпроллємо йогокровназемлю,щобвінневирісінезабраввлади зтвоєїруки,іщобнезагинуланадіяЄгиптупісляйого царювання.

20ІсказавВалаамцареві:«Покличмовсіхєгипетських суддівтайогомудреців,іскажемонам,чизаслуговує цейхлопецьнасмерть,яктисказав,ітодімийого вб'ємо»

21Іпославфараон,іпокликавусіхєгипетських мудреців,івониприйшлипередцаря,іангел Господнійз'явивсясередних,івінбувякодиніз єгипетськихмудреців.

22Ісказавцармудрецям:«Вижчули,щозробивцей єврейськийюнак,щовдомі,ітакрозсудивВалааму ційсправі»

23Атеперрозсудітьіви,іподивіться,щоналежить хлопцевізавчинок,якийвінскоїв

24Івідповівангел,якийвиглядавякодинізмудреців фараона,ісказавтакпередусімамудрецямиЄгипту,і передцаремтакнязями:

25Якщоцаревібудезавгодно,нехайцарпошлепо людей,якіпринесутьпереднимкаміньонікставугілля, щорозжарюється,іпокладутьїхпереддитиною,і якщодитинапростягнерукутавізьмекаміньонікс,

тодімизнатимемо,щоюнакмудрозробивусе,щовін зробив,імиповиннійоговбити.

26Аколивінпростягнерукунавугілля,тодіми знатимемо,щовінзробивценесвідомо,івінбудежити. 27Іцярічздаласядоброювочахцарятакнязів,іцар зробивзасловомангелаГосподнього

28Іцарнаказавпринестионіксовийкаміньтавугілляй покластипередМойсеєм.

29Івонипоставилихлопчикапередсобою,іюнак спробувавпростягнутирукудооніксовогокаменя,але ангелГосподнійвзявйогорукутапоклавїїнавугілля, івугіллязгасловйогоруці,івінпіднявйоготапоклав дорота,іобпікчастинусвоїхгубічастинусвогоязика, ійомусталоважковротітаязиці

30Іколицарікнязіпобачилице,вонизрозуміли,що Мойсейвчинивнемудро,знявшикоронузголовицаря.

31Тожцартакнязіневбилидитину,іМойсей залишивсявдоміфараона,зростаючи,аГосподьбувз ним.

32Іпокихлопецьбувуцарськомудомі,йогоодягалив пурпуру,івінріссередцарськихдітей

33ІколиМойсейвирісуцарськомудомі,Батія,дочка фараона,вважалайогосином,івесьдімфараона шанувавйого,івсієгипетськілюдибоялисяйого

34Івінщоднявиходивіприходивдозем볥ошен,де булийогобрати,синиІзраїлеві,іМойсейщоднябачив їхзадиханихтатяжкопрацюючих

35ІМойсейспитавїх,кажучи:Навіщовамцящоденна праця?

36Івонирозповілийомувсе,щознимисталося,івсі накази,якіфараондавїмщедосвогонародження.

37Івонирозповілийомувсіпоради,якіпорадивпроти нихВалаам,синБеора,іщовінтакожпорадивпроти нього,щобубитийого,колитойзнімезйогоголови царськукорону

38ІколиМойсейпочувце,йогогнівзапаливсяна Валаама,івіншукав,якубитийого,іщодня влаштовувавйомузасідку

39ІВалаамбоявсяМойсея,івставвінтадвоєйого синів,івийшлизЄгипту,івтекли,іврятувалисвої душі,іприбулидоземліКушдоКікіана,царяКуша 40ІбувМойсейуцарськомудомі,виходячийвходячи, іГосподьдавйомумилістьвочахфараона,івочах усіхйогорабів,івочахусьогоєгипетськогонароду,і вонидужеполюбилиМойсея

41Інаставдень,колиМойсейпішовдоГошену,щоб побачитисвоїхбратів,іпобачиввінсинівІзраїлевиху

42ІповернувсяМойсейдоЄгипту,іприйшовдодому

43ІсказавМойсейфараонові:«Благаютебе,панемій,

45ІцарвідповівМойсеєвійсказав:«Ось,япідняв обличчятвоєвційсправі,щобвиконатитвоє прохання»

46ІфараоннаказавоголоситиповсьомуЄгиптута Гошені,говорячи:

47Довас,усісиниІзраїлеві,таккажецар:Шістьднів будетеробитисвоюпрацютатрудитися,асьомогодня будетевідпочиватиінебудетеробитижодноїроботи.

Такбудетеробитивсідні,якнаказавцартаМойсей, синБатії

48ІМойсейзрадівційсправі,якуцардавйому,івсі синиІзраїлязробилитак,якнаказавїмМойсей 49БоцебуловідГосподадлясинівІзраїля,боГосподь почавзгадуватисинівІзраїля,щобспастиїхзаради їхніхбатьків

50ІбувГосподьзМойсеєм,іславапроньогопішлапо всьомуЄгипту

51ІставМойсейвеликимвочахусіхєгиптянтавочах усіхсинівІзраїля,шукаючидобрадлянародусвого Ізраїлятапромовляючидоцарясловамирущодонього

РОЗДІЛ71

1ІколиМойсеєвівиповнилосявісімнадцятьроків,він захотівпобачитисвогобатькатаматір,івінпішовдо нихуГошенІколиМойсейнаблизивсядоГошену,він прийшовдомісця,десиниІзраїлевіпрацювали,івін спостерігавзаїхнімитягарями,івінпобачив єгиптянина,якийб'єодногозйогобратів-євреїв 2Іколичоловік,якогобили,побачивМойсея,вінпобіг доньогоподопомогу,бочоловікМойсейбувдуже шанованийудоміфараонаІсказаввіндонього:«Пане мій,звернинаменеувагу!Цейєгиптянинприйшовдо могодомувночі,зв'язавмене,іприйшовдомоєїжінки вмоїйприсутності,атеперхочезабратимоєжиття»

3ІколиМойсейпочувцюзлуріч,йогогнівзапалився наєгиптянина,івінзвернувтудийсюди.Іпобачив,що тамнікогонемає,товдаривєгиптянина,сховавйогов піскутавизволивєвреязрукитого,хтойогобив

4Іпішовєврейдосвогодому,аМойсейповернувсядо свогодому,івийшов,іповернувсядоцарськогодому

5Іколичоловікповернувсядодому,вінзадумав відпуститисвоюдружину,бонегодитьсявдоміЯкова, щобхтосьприходивдосвоєїжінкипіслятого,яквона булаосквернена

6Іпішлажінкайрозповіласвоїмбратам,абратитієї жінкихотілийоговбити,тавінутікдосвогодомуй урятувався.

7АдругогоднявийшовМойсейдобратівсвоїх,і побачив,ажосьдвоєчоловіківсварятьсяІсказаввін долиходія:Навіщотиб'єшсвогоближнього?

8Івідповіввінйомуйсказавйому:Хтотебепоставив княземісуддеюнаднами?Читидумаєшубитимене, яктивбивєгиптянина?ІМойсейзлякавсятайсказав: Чижневідомопроцюріч?

9Іпочувфараонпроцюсправу,інаказавубити Мойсея.ТодіБогпославсвогоангела,івінз'явився фараоновівподобіначальникаохорони 10ІАнгелГосподнійвирвавмечазрукиначальника охорони,тайвідтявнимйомуголову,бообраз начальникаохорониперетворивсянаобразМойсея

11ІАнгелГосподнійузявМойсеязаправицю,івивів

12ААарон,йогобрат,залишивсясамуєгипетській землітапророкувавсинамІзраїля,кажучи: 13ТакговоритьГосподь,Богвашихбатьків: «Відкиньтекоженгидотиочейсвоїхінеосквернюйте себеєгипетськимиідолами».

14ІзбунтувалисясиниІзраїлевійнехотілислухати Ааронатогочасу

15ІГосподьзадумаввинищитиїх,якбижнезгадав Господьзаповіту,якийВінуклавзАвраамом,Ісааком таЯковом.

16Утіднірукафараонабуласувороюпротисинів Ізраїля,івінтиснувтагнобивїхаждотогочасу,коли БогпославСвоєсловотазвернувнанихувагу.

РОЗДІЛ72

1ІбуловтіднівеликавійнаміжсинамиКушата синамисходутаАрамом,івониповсталипротицаря Куша,врукахякогобули.

2ТожвийшовКікіан,царКуша,зусімасинамиКуша, народомчисленним,якпісок,іпішоввоюватиз Арамомтасинамисходу,щобпоневолитиїх.

3АколиКікіанвийшов,вінзалишивВалаама,волхва, здвомайогосинами,щобохоронятимістота найнижчийрідлюдейкраю.

4ТожКікіанвийшовнаАрамтадітейсходу,івоювавз нимитарозбивїх,івсівонипопадалипораненіперед Кікіаномтайогонародом.

5Івінбагатьохізнихузявуполоніпідкоривїх,які спочатку,ірозташувавсятаборомнаїхнійземлі,щоб збиратизнихданину,якзавжди.

6АВалаам,синБеора,колицарКушазалишивйого стерегтимістотабіднихміста,вінуставіпорадив народукраюповстатипротицаряКікіана,щобне пускатийогодоміста,коливінповернетьсядодому 7Іпослухавсяйогонародкраю,іприсягнувйому,і настановивйогоцаремнадсобою,адвохйогосинів начальникамивійська

8Тожвонивсталитазбудувалиміськімуринаобох кутахізбудувалинадзвичайноміцнубудівлю.

9Анатретьомукутівикопаливонибезкількістьровів міжмістомтарічкою,щооточувалавсюземлюКуш,і зробилитак,щотамвирваласяводарічки.

10Начетвертомурозівонизібралибезлічзмійсвоїми заклинаннямитачарами,івониукріпилимістота оселилисявньому,ініхтоневиходивіневходив передними

11ІКікіанвоювавпротиСиріїтадітейсходу,івін підкоривїх,якіраніше,івонидалийомусвою

12ІколиКікіан,царКуша,підійшовдосвогоміста,і

зробилице,ізбудувалиміськімуритаукріпилиїх,щоб царіханаанськінемогливиступитипротинихвійною». 14Іпідійшовцарівійськодоміськихворіт,і подивилисявгору,іось,усіміськібрамизачинені.І вонигукнулидовартових,кажучи:Відчинітьнам,щоб мимогливвійтидоміста

15Алевартовівідмовилисявідчинитиїм,занаказом Валаама,ворожбита,їхньогоцаря,інедозволилиїм увійтидоїхньогоміста

16Тожвонирозпочализнимибійнавпротиміської брами,ітогоднявпалостотридцятьчоловіківз військаКікіана

17Анаступногоднявонипродовжувалибитися,і билисявонинаберезірічки;вонинамагалисяпройти, аленезмогли,томудеякізнихпотонуливямахі загинули.

18Тожцарнаказавїмзрубатидерева,щобзробити плоти,наякихвонимоглибпереправитисядоних,і вонитакізробили.

19Аколивонипідійшлидомісцяровів,вода закружлялавідмлинів,ідвістілюдейнадесятиплотах потонули.

20Атретьогоднявониприйшлибитисязтогобоку,де булизмії,аленемоглипідійтитуди,бозміївбилиз нихстосімдесятчоловік.Івонипересталивоюватиз Кушем,іоблягалиКушдев'ятьроків,ніхтоневиходив іневходив

21Утойчас,колитривалавійнатаоблогапротиКуша, МойсейутікзЄгиптувідфараона,якийхотівубити йогозате,щовінубивєгиптянина

22АМойсеєвібуловісімнадцятьроків,коливінутікз Єгиптувідфараона,івінутікісховавсядотабору Кікіана,якийутойчасоблягавКуш

23ІбувМойсейдев'ятьроківутаборіКікіана,царя Куша,весьчас,коливониоблягалиКуш,іМойсей виходивіповертавсязними

24Іцар,ікнязі,івсівоїнилюбилиМойсея,бовінбув великийтагідний,йогозрістбувнемовблагородний лев,йогообличчябулонемовсонце,асилайогобула немовулева,івінбуврадникомцаря.

25Ачерездев'ятьроківКікіанаспіткаласмертельна хвороба,іхворобавзялагорунадним,івінпомерна сьомийдень.

26Тожйогослугизабальзамувалийого,віднеслита поховалинавпротиміськоїбрами,напівнічвід єгипетськогокраю.

27Івонизбудувалинаднимелегантну,міцнута високубудівлю,азнизупоклаливеликекаміння.

28Іцарськіписарівикарбувалинатихкаменяхусю могутністьсвогоцаряКікіанатавсійогобитви,яківін провів,осьвонизаписанітамідонині

29ПіслясмертіцаряКушуКікіанайоголюдита військодужезасмутилисячерезвійну

30Ісказаливониодинодному:«Дайтенампораду,що намробитицьогочасу,аджемидев’ятьроківживемов пустелідалековіднашихдомівок»

31Якщомискажемо,щобудемовоюватипротиміста, багатохтознасбудепораненийабовбитий,аякщоми залишимосятутвоблозі,томитакожпомремо 32БотеперусіцаріСиріїтасинівсходупочують,що нашцарпомер,інападутьнанасраптовотавороже,і

воюватимутьзнами,інезалишатьзнасжодного

33Тожтеперходімойнастановімонадсобоюцаря,і

34Ітогоднявонихотілиобратисобіцарязвійська Кікіана,аленезнайшлинікогоподібногодоМойсея, щобцарюватинадними

35Івонипоспішили,ізнялизкожногосвійодяг,і кинулийогоназемлю,ізробиливеликукупу,і поклалинанеїМойсея

36Івонивстали,засурмиливсурмитавигукували передним:«Хайживецар,хайживецар!»

37Івесьнародівельможіпоклялисяйомудатийому задружинуАдонію,царицюкушитську,дружину Кікіана,ітогоднявонинастановилинадсобоюМойсея царем.

38ІтогоднявсімешканціКушаоголосили:«Кожен чоловікповинендатиМойсеєвіщосьізтого,щоєв нього».

39Ірозстелиливонипростирадлонакупі,ікожен кинувтудищосьзісвогомайна:одинзолотусережку, аіншиймонету.

40ТакожсиниКушакидалиМойсеєвінакупуоніксу, бделію,перлівтамармуру,атакожсріблатазолотау великійкількості.

41ІвзявМойсейусесріблотазолото,усіречі,бделій таонікс,щодалийомувсісиниКуша,іпоклавїхусвої скарби.

42ІМойсейцарювавнадсинамиКушатогодня замістьКікіана,царяКуша

РОЗДІЛ73

1П'ятдесятп'ятогорокуцарюванняфараона,царя єгипетського,цестоп'ятдесятсьомогороку переселенняІзраїлевихсинівдоЄгипту,зацарював МойсейуКуші.

2Мойсеєвібулодвадцятьсімроків,коливінпочав царюватинадКушем,ісорокроківвінцарював

3ІдавГосподьМойсеєвімилістьтаблагодатьвочах усіхсинівКуша,ісиниКушадужелюбилийого,тому МойсейбувмилістювГосподатавлюдей

4Асьомогодняйогоцарюваннязібралисявсісини Куша,іприйшлипередМойсея,івклонилисяйомудо землі

5Івсідітиговорилиразомпередцарем,кажучи:Дай нампораду,імипобачимо,щонамробитизцим містом.

6Бовжедев'ятьроківмиоблягаємомістоінебачили нашихдітейтанашихжінок 7Івідповівїмцар,кажучи:Якщовибудетеслухатися могоголосувусьому,щоявамнакажу,тоГосподь віддастьмістовнашіруки,імийогопідкоримо 8Боякщомибудемобитисязними,якупопередній

11ІсказавїмМойсей:«Перейдітьіоголосітьпо всьомутаборудовсьогонароду,кажучи:

12Таккажецар:«Ідидолісутавізьмизсобою молодихлелек,коженвізьмимолодевруці.

13Акожен,хтопорушитьсловоцаряінеприведе свогосина,будепокаранийсмертю,ацарзаберевсе, щойомуналежало

14Аколитиїхприведеш,вонибудутьутебепід опікою,тибудешїхвирощувати,покивонине виростуть,ітинавчишїхстріляти,якцероблять молодіяструби

15ІпочуливсісиниКушасловаМойсея,івстали,і оголосилиповсьомутабору,кажучи: 16Вам,усідітиКуша,царськийнаказ:йдітьусіразом долісу,ізловітьтаммолодихлелек,коженсвоє молодевруку,іпринесітьїхдодому.

17Акожен,хтопорушитьцарськийнаказ,буде покаранийсмертю,ацарзаберевсе,щойомуналежить 18Івсілюдитакізробили,івийшливонидолісу,і вилізлинасмереки,ізловили,коженмолодевруку, усіхмолодихлелек,іпринеслиїхупустелюта виростилиїхзанаказомцаря,інавчилиїхстріляти, подібнодомолодихяструбів 19Апіслятого,якмолодихлелеквиростили,цар наказавморитиїхголодомтридні,івесьнародтакі зробив

20Атретьогодняцарсказавїм:«Зміцнітьсятастаньте хоробримилюдьми,іодягнітькоженсвоюзброю, підпережітьсебемечем,ісідайтекоженнасвогоконя, івізьмітькоженсвогомолодоголелекивруку» 21Імивстанемотабудемобитисязмістомнамісці,де змії;іввесьнародзробивтак,якнаказавцар 22Івзяливоникоженсвоємолоделелекуврукусвою, тайпішлигеть.Іколивониприйшлидомісця,дебули змії,царсказавїм:«Випустітькоженсвогомолодого лелекуназмій»

23Івонивислаликоженсвогомолодоголелекиза царськимнаказом,імолоділелекинакинулисяназмій, іпожерлиїхусіх,івинищилиїхзтогомісця

24Іколицарінародпобачили,щовсізміїбули знищенінатомумісці,увесьнародзчиниввеликий крик

25Івонипідійшли,воювалипротиміста,здобулийого тапідкорилийого,іввійшлидоміста

26Іпомерлотогоднятисячайсточоловіківз мешканцівміста,всі,хтомешкавумісті,алезлюдей, щооблягали,непомерніхто

27ІвсідітиКушапішликожендосвогодому,досвоєї жінкитадосвоїхдітей,тадовсього,щоналежало йому

28АВалаам,чарівник,побачивши,щомістовзяте, відчинивбраму,івтіксам,двоєйогосинівтавісім братів,іповернувсядоЄгиптудофараона,царя

29Цетічаклунитаворожбити,проякихзгадуєтьсяв книзізакону,щоповсталипротиМойсея,колиГосподь навівкаринаЄгипет.

30ТожМойсейсвоєюмудрістюздобувмісто,ісини КушапосадилийогонатронзамістьКікіана,царя Куша.

31Іпоклаливоницарськукоронунайогоголову,і далийомузадружинуАдонію,царицюкушитську, дружинуКікіана

32ІМойсейбоявсяГоспода,Богабатьківсвоїх,тому неприйшовдонеї,інезвернувнанеїочейсвоїх.

33БоМойсейзгадав,якАвраамзаклявсвогораба Еліезера,кажучийому:Невізьмешжінкиздочок ханаанськихдлясинамогоІсаака.

34Такожте,щозробивІсаак,колиЯківутіквідсвого брата,колитойнаказавйому,кажучи:Неберижінкиз дочокханаанських,іневступайузв'язокзжодноюз дітейХама

35БоГосподь,Богнаш,давХама,синаНоєвого,і дітеййого,івсейогопотомство,зарабівсинам СимовимтасинамЯфетовим,іїхньомупотомствупо них,зарабівнавіки.

36ТомуМойсейнезвернувсвогосерцятаочейдо жінкиКікіанаповсіднісвогоцарюваннянадКушем 37ІбоявсяМойсейГоспода,Богасвого,усесвоєжиття, іходивМойсейпередГосподнімлицемуправді,усім своїмсерцемівсієюсвоєюдушею,неухилявсявінвід прямоїдорогиповсіднісвогожиття;неухилявсявін віддорогиніправоруч,ніліворуч,якоюходили Авраам,ІсаактаЯків

38ІМойсейзміцнивсявцарствісинівКуша,івін провадивсинівКушазвластивоюйомумудрістю,і Мойсейпроцвітавусвоємуцарстві

39ІпочулитогочасуАрамтасинисходу,щопомер Кікіан,царКуша,томуАрамтасинисходуповстали протиКушавтідні

40ІзібравМойсейусіхдітейКуша,народдуже могутній,близькотридцятитисяччоловік,івийшов воюватизАрамомтасинамисходу

41Івониспочаткупішлидосинівсходу,іколисини сходупочулиїхнюзвістку,вонивийшлиїмназустрічі вступилизнимивбій

42Івійнабулажорстокоюпротисинівсходу,іГосподь віддавусіхсинівсходуврукиМойсея,івпалоблизько трьохсотчоловік,убитих

43Івсісинисходуповернулисяназадівідступили, тожМойсейтасиниКушапереслідувалиїх,підкорили їхінаклалинанихподаток,якцебуловїхньомузвичаї 44ТожМойсейтаввесьнарод,щобувзним, перейшлизвідтидоземліСиріїнавійну

45Івийшлиназустрічїмісирійці,івоювализними,і ГосподьвіддавїхурукиМойсея,ібагатосирійців попадалопораненими

46АрамтакожбувупокоренийМойсеємтанародом Куша,ітакожсплачувавсвійзвичайнийподаток

47ІМойсейпідкоривАрамтасинівсходусинамКуша, іМойсейтаввесьнарод,щобувзним,повернулисядо земліКуш.

48ІзміцнивсяМойсейуцарствісинівКуша,іГосподь бувзним,івсісиниКушабоялисяйого РОЗДІЛ74

1НаприкінціроківпомерСаул,царЕдому,ізамість ньогозацарювавБаал-Ханан,синАхбора

2ШістнадцятогорокуцарюванняМойсеянадКушем зацарювавБаал-Ханан,синАхбора,вземліЕдомнад усімасинамиЕдомутридцятьвісімроків

3ЗайогоднівМоавповставпротивладиЕдому,бобув підЕдомомвідднівГадада,синаБедада,якийпобивїх тамідіян,іпідкоривМоавЕдому

4ІколинадЕдомомзацарювавБаал-Ханан,син Ахбора,товсісиниМоававідступиливідЕдому.

5ІпомерАнгеас,царАфрики,втідні,ізамістьнього ставцаремсинйогоАздрубал

6ІвтідніпомерЯнеас,царсинівХіттімів,ійого поховаливйогохрамі,якийвінзбудувавдлясебев рівниніКанопіїякрезиденцію,іЛатинзацарював замістьнього

7УдвадцятьдругомуроціцарюванняМойсеянад синамиКушаЛатинцарювавнадсинамиХіттімасорок п'ятьроків

8Івінтакожзбудувавдлясебевеликуймогутнювежу, івінзбудувавунійвишуканийхрамдлясвоєї резиденції,щобздійснюватисвоєправління,якцебуло заведено

9Натретійріксвогоцарюваннявіннаказавоголосити всіхсвоїхвправнихлюдей,івонизбудувалидлянього багатокораблів

10ІЛатинзібравусесвоєвійсько,івониприбулина кораблях,івирушилитуди,щобвоюватизАздрубалом, синомАнгея,царемАфрики,івониприбулидо АфрикитавступиливбійзАздрубаломтайого військом

11ІЛатинперемігАздрубала,іЛатинзабраву Аздрубалаакведук,якиййогобатькопринісвіддітей Хіттіма,коливзявзадружинуЯнію,дочкуУзіТоді Латинперекинувмістакведукаізавдавсильної поразкивсьомувійськуАздрубала.

12ІзміцнілирештасильнихвоїнівАздрубала,іїхні серцясповнилисязаздрістю,івонизажадалисмерті,і зновувступиливбійзЛатином,царемХіттіму.

13ІбитвабулажорстокоюдлявсіхчоловіківАфрики,і всівонивпалипораненимипередЛатиномтайого народом,іцарАздрубалтакожзагинувутійбитві.

14АвцаряАздрубалабуладужегарнадочка,наім'я Ушпезена,івсічоловікиАфрикивишивалиїї зображеннянасвоємуодязічерезїївеликукрасута привабливийвигляд

15ІпобачилилюдиЛатинаУшпезену,дочку Аздрубала,іпохвалилиїїпередсвоїмцаремЛатином.

16ІЛатиннаказавпривестиїїдосебе,іЛатинвзяв Ушпезенузадружину,іповернувсяназаддорогоюдо Хіттіму

17ІсталосяпіслясмертіАздрубала,синаАнгея,коли Латинповернувсязбитвидосвоєїземлі,тодівсі мешканціАфрикиповстали,взялиАнібала,синаАнгея, молодшогобратаАздрубала,ізробилийогоцарем замістьйогобратанадусієюземлеюАфрики

18Іколивінставцарем,вінвирішивпітинаХіттім, щобвоюватизсинамиХіттім,щобпомститисяза справусвогобратаАздрубалатазасправумешканців Африки,івінтакізробив 19Івінзбудувавбагатокораблів,іприбувнанихз усімсвоїмвійськом,іпішовдоХіттіму.

20ТожАнібалвоювавізсинамиХіттіма,ісини ХіттімавпалипораненимипередАніваломтайого військом,іАнібалпомстивсязасвогобрата 21ІАнібалпродовжуваввійнузсинамиХіттіма вісімнадцятьроків,іАнібалживуземліХіттімаі таборувавтамдовгийчас

22ІАнівалдужежорстокопобивсинівХіттіма,і повбивавїхніхвельможтакнязів,азрештинародувін повбивблизьковісімдесятитисяччоловіків

23ІвкінціднівіроківАнібалповернувсядосвоєї земліАфрики,івінбезпечноцарювавзамістьсвого братаАздрубала

РОЗДІЛ75

1Тогочасу,стовісімдесятогорокусходження ІзраїлевихсинівдоЄгипту,вийшлизЄгиптухоробрі люди,тридцятьтисячпіших,зІзраїлевихсинів,усіз племеніЙосипа,зсинівЄфрема,синаЙосипа.

2Бовониказали,щовиповнивсятойчас,якийГосподь призначивдітямІзраїляудавнину,проякийВін говоривАвраамові.

3Іцілюдипідперезалися,ікоженпоклавсвіймечна біксвій,ікоженсвоюзброюнасебе,івони покладалисянасвоюсилу,івийшлиразомзЄгиптуз могутньоюрукою

4Алевониневзялизсобоюжодноїїжінадорогу, тількисріблотазолото,навітьхлібанатойденьне взялизсобою,бодумалиотриматисвоюїжузаплату відфилистимлян,аякбині,тозабралибїїсилою 5Ацілюдибулидужемогутнітахоробрі,одинміг переслідуватитисячу,адвоємоглирозгромитидесять тисяч,томувонипокладалисянасвоюсилутайшли разом,якбули.

6Івонирушилидозем볥ат,ізійшли,ізнайшли пастухівҐатських,щопаслихудобусинівҐатських 7Ісказаливонипастухам:Дайтенамтрохиовецьза плату,щобмимоглипоїсти,бомиголодні,босьогодні неїлихліба

8Апастухисказали:«Чиценашівівцічивелика рогатахудоба,щомимаємодаватиїхвамнавітьза плату?»ТожпідійшлисиниЄфрема,щобзабратиїх силою.

9ІпастухиҐатузакричалинадними,такщоїхнійкрик булочутиздалеку,івсісиниҐатувийшлидоних 10ІпобачилисиниҐаталихівчинкисинівЄфрема,то повернулися,зібралилюдейҐата,ікоженодягнувсвою зброю,тайвийшовнабійпротисинівЄфрема.

11ІвонивступиливбійзнимивдолиніҐат,ібитва булажорстока,ітогоднявонипобилиодинодного дужебагато

12АдругогоднясиниГатупослалидовсіх

13Прийдидонасідопоможинам,щобмимогли

15ІцілюдивступиливбійізсинамиЄфрема,і ГосподьвіддавсинівЄфремаврукифилистимлян.

16ІвониповбиваливсіхсинівЄфрема,усіх,хто вийшовзЄгипту,незалишилосяжодного,крімдесяти чоловіків,щовтеклизбою.

17БоцезлобуловідГосподанасинівЄфрема,бовони переступилисловоГосподнє,вийшовшизЄгипту, першніжнаставчас,якийГосподьпризначивІзраїлеві заднівдавніх

18Такожіфилистимлянупалодужебагато,близько двадцятитисяччоловіка,іїхнібратипонеслиїхі поховаливсвоїхмістах

19ІвбитізсинівЄфремазалишалисяпокинутимив долиніҐатбагатоднівіроків,інебулипоховані,і долинабуланаповненалюдськимикістками 20Аті,хтовтікзбитви,прийшлидоЄгиптутай розповіливсімІзраїлевимсинамусе,щозними сталося

21ІїхнійбатькоЄфрембагатоднівсумувавзаними,і йогобратиприйшливтішатийого 22Іприйшоввіндосвоєїжінки,івонапородиласина,і вінназвавйомуім'яБерія,бовонабуланещасливав йогодомі

РОЗДІЛ76

1АМойсей,синАмрама,всещецарювавуземліКуш утідні,івінпроцвітавусвоємуцарстві,івінправив синамиКушовимисправедливо,праведнотав цілісності

2ІвсісиниКушалюбилиМойсеяповсідні,коливін царювавнадними,івсімешканціземліКушдуже боялисяйого

3АсороковогорокуцарюванняМойсеянадКушем Мойсейсидівнацарськомутроні,ацарицяАдонія булапередним,анавколоньогосиділивсівельможі

4ІсказалацарицяАдоніяпередцаремтакнязями:Що цезаріч,якуви,синиКуша,робитевжестількичасу?

5Хібатинезнаєш,щосорокроків,відколицей чоловікцарюєнадКушем,вінненаближавсядоменеі неслуживбогамсинівКуша?

6Тожтеперслухайте,синиКуша,інехайцейчоловік більшенецарюєнадвами,бовінневіднашоготіла.

7Ось,мійсинМенакрвиріс,нехайвінцарюєнад тобою,бокращетобіслужитисиновітвогопана,ніж служитичужинцю,рабуєгипетськогоцаря.

8ІввесьнародтавельможісинівКушапочулислова, щоцарицяАдоніяговорилаїмувуха.

9Івесьнародготувавсядовечора,авранцівстали рано-вранцітайнастановилинадсобоюцарем Менакра,синаКікіана

10ІвсісиниКушабоялисяпростягнутирукуна Мойсея,боГосподьбувзМойсеєм,ісиниКуша пам'яталиклятву,якоювониклялисяМойсеєві,тому незаподіялийомужодноїшкоди

11АлесиниКушадалиМойсеєвібагатоподарунківі відпустилийоговідсебезвеликоючестю. 12ІвийшовМойсейізземліКуш,іповернувсядодому, іпереставцарюватинадКушемАМойсеєвібуло шістдесятшістьроків,коливінвийшовізземліКуш, боцебуловідГоспода,бонаставчас,якийВін

призначивудавнідні,щобвивестиІзраїлязутиску

13ТожМойсейпішовдоМідіяну,бобоявся повернутисядоЄгиптучерезфараона.Іпішоввін,ісів білякриниціводивМідіяні.

14ІвийшлисемеродочокмідіянітянинаРеуїлапасти отарусвогобатька

15Іприйшливонидокриниційнабраливоди,щоб напоїтиотарусвогобатька

16Тожприйшлимідіянськіпастухитапрогналиїх,а Мойсейустав,допомігїмінапоївотару

17ІвониповернулисядодомудосвогобатькаРеуїла,і розповілийому,щозробивдлянихМойсей.

18Авонисказали:«Одинєгиптянинвизволивнасз рукпастухів,вінначерпавнамводитанапоївотару» 19ІсказавРеуелдосвоїхдочок:«Дежвін?Чомуви покинулитогочоловіка?»

20ІпославпоньогоРеуел,івзявйого,іпривівйого додому,ітойївзнимхліб.

21ІМойсейрозповівРеуелу,щовінутікзЄгиптуі царювавсорокроківнадКушем,іщопотімвони забраливньоговладутавідпустилийогозмиромз честютаздарами

22ІпочувРеуїлсловаМойсея,ісказавсобі:«Я покладуцьогочоловікадов'язниці,щобумилостивити дітейКуша,бовінутіквідних»

23Івзялийого,тайпосадилидов'язниці,іМойсейбув ув'язницідесятьроків.ІпокиМойсейбувув'язниці, Ціппора,дочкаРеуїла,зглянуласянаднимівесьчас годувалайогохлібомтаводою

24АвсісиниІзраїлевіщебуливєгипетськомукраї, виконуючивсілякуважкуроботудляєгиптян,ірука Єгиптузатихднівбуласувороюнадсинами Ізраїлевими.

25ТогочасуГосподьуразивфараона,царя єгипетського,ітойуразивйогопроказоювідпідошви ногидотім'яголови;черезжорстокеповодженняз синамиІзраїлевимибулацякаратогочасувідГоспода нафараоні,царієгипетському

26БоГосподьвислухавмолитвуСвогонароду,синів Ізраїлевих,іїхнійзойкдосягЙогочерезїхнюважку працю

27Гнівйогоневідвернувсявідних,ірукафараонавсе щебулапростягнутанасинівІзраїляІфараонзробив затверділоюсвоюшиюпередГосподом,іпосиливсвоє ярмонадсинамиІзраїля,ізробивїхнєжиттягірким усілякоюважкоюпрацею 28ІколиГосподьнавівкарунафараона,царя єгипетського,Вінпопросивсвоїхмудрецівтачаклунів вилікуватийого

29Ісказалийомуйогомудрецітачарівники:Якби кровмалихдітейпоклалинарани,вінбивидужав. 30Іфараонпослухавїх,іпославсвоїхслугдоҐошену

31Іпішлислугифараона,ісиломіцьзабралинемовлят

33АлеГосподьнепослухавлікарівєгипетськогоцаря, іморовицявсепосилювалася.

34Іфараондесятьроківстраждаввідцієїкари,але серцефараонавсебільшезапеклішалопротидітей Ізраїля.

35АподесятирокахГосподьпродовжувавуражати фараонаруйнівнимикарами

36ІГосподьуразивйогозлоюпухлиноютахворобою вшлунку,ітапоразаперетвориласянасильний гнійник

37Утойчасприйшлидваслугифараоназзем볥ошен, дебуливсісиниІзраїля,іприйшлидодомуфараоната йсказалийому:«Мибачили,яксиниІзраїлянедбало ставилисядосвоєїроботитанедбалоставилисядо своєїпраці»

38Іколифараонпочувсловасвоїхслуг,тодуже розгнівавсяйогонадітейІзраїлевих,бовіндуже засмученийбувчерезбільсвоготіла

39Івінвідповівісказав:Тепер,колисиниІзраїля дізналися,щояхворий,вониповернулисята насміхаютьсязнасТожзапряжітьменімою колісницю,іяпідудоГошенутапобачуглузування синівІзраїля,якимивонинасміхаютьсязменеТож йогослугизапряглийомуколісницю

40Івзялийоготапосадилинаконя,бовіннемігсам їздитиверхи;

41Івзяввінізсобоюдесятьвершниківтадесятьпіших, іпішовдосинівІзраїлевихдоГошену.

42ІколивониприбулидокордонуЄгипту,царський кіньпройшовувузькемісце,щобулонаузвишшів западинівиноградника,обгородженезобохбоків,аз іншогобокубуланизинатарівнина

43Іконішвидкобігливтомумісцітатиснулиодинна одного,аіншіконітиснулинацарськогоконя.

44Івпавцарськийкіньунизину,покицарїхавна ньому,іколивінупав,колісницяперевернуласяна царевеобличчя,ікіньупавнацаря,іцарзакричав,бо тілойогодужеболіло

45Ітілоцаревебулороздертезнього,ікостійогобули зламані,івіннемігїздитиверхи,боцебуловід Господадонього,боГосподьпочувкрикиСвого народу,синівІзраїлевих,таїхнєгоре 46Інеслийогослугинасвоїхплечах,потроху,і повернулийогодоЄгиптуІвершники,щобулизним, такожповернулисядоЄгипту

47Іпоклалийоговліжко,іцарзрозумів,щонастав йогокінецьпомертиТодіприйшлацарицяАпараніт, йогодружина,іплакалапередцарем,іцарплакав разомзнеювеликимплачем

48Івсійоговельможітаслугиприйшлитогодня,і побачилицарявтомугорі,іплакалиразомзним великимплачем.

49Ікнязіцарятавсійогорадникипорадилицареві, щобвінпоставивцаремзамістьсебевкраютого,кого вінвиберезосвоїхсинів

50Ібуловцарятроєсинівтадвідочки,якихпородила йомуАпараніт,цариця,йогожінка,окрімцарських дітейвідналожниць

51Аосьїхніімена:первістокОтрі,другийАдікам, третійМоріон,аїхнісестри,ім'ястаршоїБатіята іншогоАкузі

52АОтрі,первістокцаря,бувдурнем,поспішнимі квапливимусвоїхсловах.

53Адікамжебувчоловікхитрийтамудрий,щознав усюєгипетськумудрість,аленегарноговигляду, огряднийтіломтадуженизькийназріст;зрістйогобув одинлікоть

54Іколицарпобачив,щойогосинАдікамрозумнийі мудрийувсьому,царпостановив,щовінбудецарем замістьньогопісляйогосмерті

55ІвзяввінсобізажінкуҐедуду,дочкуАвілотаЙому булодесятьроків,івонапородилайомучотирьохсинів 56Апотімвінпішовівзявсобітрьохдружині породиввісьмохсинівтатрьохдочок.

57Ібезладдужепанувавнадцарем,ітілойого смерділо,якм'ясотрупа,кинутогонаполевлітку,під чассонячноїспеки.

58Іколицарпобачив,щохворобайогодуже посилилась,віннаказавпривестидоньогосинасвого Адікама,івонизробилийогоцаремнадземлеюзамість нього

59Іпомерцарчерезтрироки,соромлячись,ганьбита огиди,ійогослугипонеслийоготайпоховалийогов гробницієгипетськихцарівуЦоан-Міцраїмі 60Алевонинезабальзамувалийого,якцебуло звичайнодляцарів,ботілойогогнило,івонинемогли підійти,щобзабальзамуватийогочерезсморід,тому поховалийогопоспішно

61БоцезлобуловідГосподананього,боГосподь відплативйомузломзазло,якевінучинивІзраїлевіза своїхднів

62Іпомервінужахутазганьбою,азамістьнього зацарювавсинйогоАдікам

РОЗДІЛ77

1Адікамбуввікудвадцятироків,коливінставцарем надЄгиптом,іцарювавчотирироки.

2УдвістішостомуроціпісляпереселенняІзраїлядо ЄгиптуАдікамзацарювавнадЄгиптом,алевіннетак довгоцарювавнадЄгиптом,якцарювалийогобатьки. 3ЙогобатькоМелолцарювавуЄгиптідев'яносто чотирироки,алевіндесятьроківхворівіпомер,бобув нечестивийпередГосподом.

4Івсієгиптяниназвалиім'яфараонаАдікам,якім'я йогобатьків,якцебулозвичаємунихвЄгипті 5ІвсімудреціфараонаназвалиАдікамуім'яАхуза,бо скороченоАхузаназиваютьєгипетськоюмовою

6ААдікамбувнадзвичайнопотворний,ібуввін лікотьіп'ядьназріст,імаввеликубороду,якасягала допідошовйогоніг

7Іфараонсівнатронсвогобатька,щобцарюватинад Єгиптом,івінкерувавЄгиптоммудро.

8Іпідчассвогоцарюваннявінперевершивсвого

10Івінпоставивнадниминаглядачівз-поміжсинів Ізраїля,анадциминаглядачамипоставивнаглядачівзпоміжсвоїхслуг

11Івінпоклавнанихміруцегли,щобвониробилиїї затимчислом,деньудень,іповернувся,іпішовдо Єгипту

12Тогочасуфараоновінаглядачінаказалиписарям синівІзраїлевих,занаказомфараона,кажучи:

13Такговоритьфараон:Робисвоюроботущодня,і закінчуйсвоюроботу,ідотримуйсящоденноїміри цегли;незменшуйнічого

14Істанеться,щоякщовамневистачатимевашої щоденноїцегли,япоставлюнаїхнємісцевашихмалих дітей

15Ієгипетськінаглядачізробилитакутідні,як наказавїмфараон.

16Іщоразу,коливиявляласяякасьнестачавмірі щоденноїцегли,якувимірювалиІзраїлевісини,то фараоновінаглядачійшлидожінокІзраїлевихсиніві бралинемовлятІзраїлевихсинівзакількістюцегли,що невистачало,ісиломіцьзабиралиїхзколінїхніх матерів,іклалиїхубудівлюзамістьцегли; 17Аїхнібатькийматеріплакалинаднимитаридали, чуючиплачсвоїхнемовлятустінібудівлі

18ІнаглядачінаполягалинаІзраїлі,щобізраїльтяни помістилисвоїхдітейубудівліТожодинчоловік помістивсвогосинавстінутаобмазавйоговапном,а очійогоплакалинадним,ісльозийогокотилисяна йогодитину

19Ітакчинилиєгипетськінаглядачізнемовлятами Ізраїлевимибагатоднів,ініхтонезмилувавсянад немовлятамиІзраїлевихсинівінеспівчувавїм

20Акількістьусіхдітей,убитихубудівлі,буладвісті сімдесят,деякізякихбулизабудованізамістьцегли, якоїбракувалоїхніхбатьків,адеякізякихвони витяглимертвимизбудівлі

21Іпраця,накладенанадітейІзраїлязаднівАдікама, перевищувалатяжкістьтієї,якувонивиконувализа днівйогобатька

22ІзітхалисиниІзраїлевіщоднячерезважкусвою працю,боказалисобі:«Ось,колифараонпомре,його синповстанетайполегшитьнашупрацю!»

23Алевонипомножилиостаннюроботубільше,ніж першу,ісиниІзраїлязітхализцьогоприводу,іїхній крикпіднявсядоБогачерезїхнюпрацю

24ІпочувБогголоссинівІзраїлевихтаїхнійкрикуті дні,ізгадавБогїмСвійзаповіт,якийВінуклавз Авраамом,ІсаакомтаЯковом.

25ІпобачивБогтягарсинівІзраїлевихтаїхнюважку працювтідні,іВінпостановиввизволитиїх 26АМойсей,синАмрамів,бувув'язненийтимиднями вямі,вдомімідіянітянинаРеуїла,аЦіппора,дочка Реуїла,таємногодувалайогоїжеюдень-у-день 27ІМойсейбувув'язненийув'язницівдоміРеуїла десятьроків

28Аподесятироках,щобулипершимроком царюванняфараонанадЄгиптом,замістьйогобатька, 29ІсказалаЦіппорасвоємубатьковіРеуелу:Ніхтоне розпитуєйнешукаєтогоєврея,якоготизв’язаву в’язницівжедесятьроків.

30Атепер,якщоцетобіподобається,пошлімой подивимося,чивінживий,чимертвий.Алебатькоїїне знав,щовонайогопідтримувала

31ІвідповівРеуел,їїбатько,тайсказавїй:Чи траплялосятаке,щобчоловіказамкнулиув'язницібез їжідесятьроків,івінзалишивсяживим?

32ІЦіппоравідповіласвоємубатькові,кажучи:«Чув ти,щоБогєвреїввеликийігрізний,іщотворитьдля нихчудесаповсякденно»

33ВінвизволивАвраамазУруХалдейського,Ісаака відмечабатькайоготаЯковавідангелаГосподнього, щоборовсязнимприбродіЯббук

34Вінтакожбагатозробивізцимчоловіком,визволив йогозрічкиЄгипетської,відмечафараонатавідсинів Куша,тожтеперВінможевизволитийоговідголоду тадатийомужиття.

35ІцярічздаласядоброювочахРеуїла,івінзробивза словомсвоєїдочки,іпославдов'язниці,щобдізнатися, щосталосязМойсеєм.

36Івінпобачив,ажось,чоловікМойсейживув'язниці, стоячинаногахсвоїх,хвалячитамолячисьБогові своїхпредків.

37ІзвелівРеуелвивестиМойсеязв'язниці,івони поголилийого,івінпереодягнувсвійв'язничнийодягі з'ївхліб.

38АпотімМойсейпішовдосадуРеуїла,щобувза домом,ітампомоливсяГосподу,Богусвоєму,який учинивдляньоговеликічудеса.

39Істалося,коливінмолився,вінподививсянавпроти себе,іось,сапфіровапалицябулапокладенавземлю, якабулапосадженапосередсаду.

40Івінпідійшовдопалиці,іподивився,ажось,ім'я Господа,БогаСаваота,буловикарбуванонаній, написанетарозгорнутенапалиці.

41Івінпрочитавйого,простягнуврукутайзірвав його,немовлісоведеревозхащів,апалицябулавйого руці.

42Іцетапалиця,якоюбуливиконанівсіділанашого Бога,післятого,якВінстворивнеботаземлю,івсе їхнєвійсько,моря,річкитавсіїхніриби.

43ІколиБогвигнавАдамазЕдемськогосаду,вінузяв палицюврукусвою,пішовіоброблявземлю,зякої бувузятий.

44ІпалицядійшладоНоя,ібуладанаСимовітайого нащадкам,ажпокинепотрапилавонадорукиАвраама єврея.

45ІколиАвраамвіддавусе,щомав,синовісвоєму Ісааку,віндавйомутакожцюпалицю.

46ІвтікЯківдоПадануарамейського,івзявйогов своюруку,і,повернувшисьдобатькасвого,не залишивйогопіслясебе

47ІколивінзійшовдоЄгипту,товзявйоговсвою рукутайдавЙосипові,наоднучасткубільше,ніж

48АпосмертіЙосипаприйшлиєгипетськівельможі

49Івсілицарікінейцівнамагалисязірватийого,коли намагалисявзятийогодочкуЦіппору,алеїмцене вдалося

50Тактапалицязалишаласяпосадженоювсаду Реуела,ажпокинеприйшовтой,хтомавнанеїправо,і незабравїї

51ІколиРеуелпобачивпалицювруціМойсея,він здивувавсяїйідавйомузадружинусвоюдочку Ціппору

РОЗДІЛ78

1УтойчаспомерБаал-Ханнан,синАхбора,царя Едому,ібувпохованийусвоємудомівкраїЕдому

2АпойогосмертіпослалисиниІсавадокраю Едомського,івзялизвідтичоловіка,щобуввЕдомі,на ім'яГадад,інастановилийогоцаремнадсобоюзамість Баал-Ханнана,свогоцаря

3ІцарювавГададнадсинамиЕдомусороквісімроків.

4Іколивінставцарем,товирішиввоюватизсинами Моава,щобпідкоритиїхпідвладусинівІсава,яквони булираніше,алевіннезміг,босиниМоавапочулице, івонивстали,іпоспішилиобратинадсобоюцарязпоміжсвоїхбратів

5Івонизібралипісляцьоговеликийнарод,іпослали досинівАммона,своїхбратів,подопомогувоювати протиГадада,царяЕдому

6ІпочувГададпроте,щозробилимоавськісини,і дужезлякавсяїх,іпереставвоюватизними

7УтідніМойсей,синАмрама,вМідіяні,взявсобіза дружинуЦіппору,дочкумідіянітянинаРеуїла.

8ІЦіппораходиладорогамидочокЯкова,вонабулане меншазаправедністьСари,Ревеки,РахілітаЛії

9ІзавагітнілаЦіппора,іпородиласина,іназвалайому ім'яҐершом,босказав:«Яприходьковчужійземлі» Алевіннеобрізавкрайньоїплотісвоєїзанаказомтестя свогоРеуїла.

10Івоназавагітнілащейпородиласина,алеобрізала крайнюплотьйого,іназвалаім'яйомуЕліезер,бо Мойсейсказав:«Богбатьківмоїхбувменіпомічником івизволивменевідмечафараона»

11Іфараон,царєгипетський,дужепомноживпрацю синівІзраїлязатихднів,іщебільшеобтяжувавсвоє ярмодлясинівІзраїля

12ІвіннаказавоголоситивЄгипті,кажучи:«Не давайтебільшелюдямсоломидлявиготовленняцегли, нехайвонийдутьізбираютьсобісолому,яку знайдуть».

13Такожнехайдаютьщоднякількістьцегли,якувони зроблять,інезменшуютьзнихнічого,бовонилінивіу своїйроботі

14ІпочулицесиниІзраїлеві,івонисумували,ізітхали, ікликалидоГосподачерезгіркотудушсвоїх

15ІпочувГосподькрикисинівІзраїлевихіпобачив утиск,якимєгиптяниїхгнобили

16ІГосподьзаздривнародовіСвоємутаспадщині Своїй,іпочувїхнійголос,іВінпостановиввивестиїхз єгипетськогогоря,щобдатиїмземлюХанаанськуу

1ІпасМойсейотаруРеуїла,мідіянітянина,тестясвого,

2Істалосяодногодня,щокозенязаблукаловідотари,і Мойсейпогнавсязаним,івоноприйшлодоБожоїгори, доХориву

3ІколивінприйшовдоХориву,Господьявивсяйому тамукущі,івінзнайшов,щокущгоритьвогнем,але вогоньнемаввладинадкущем,щобпоглинутийого 4ІМойсейбувдужевраженийцимвидовищем,тому кущнезгорів,івінпідійшов,щобпобачитицю могутнюріч,іГосподьпокликавМойсеязвогнюта наказавйомупітидоЄгипту,дофараона,царя Єгипетського,щобвідпуститидітейІзраїлязйого служби.

5ІсказавГосподьдоМойсея:Іди,повернисядо Єгипту,бовсітілюди,щошукалитвоєїдуші,померли Ітискажешфараонові,щобвінвідпустивсинів Ізраїлевихзйогоземлі

6ІпоказавйомуГосподьчинитизнаменнятачудесав Єгиптіпередочимафараонатапередочимайого підданих,щобвониповірили,щоГосподьпославйого 7ІпослухавМойсейусе,щоГосподьнаказавйому,і повернувсядотестясвого,ірозповівйомупроце.А Реуелсказавйому:Ідизмиром

8ІвставМойсей,щобітидоЄгипту,івзявізсобою

нього

9Івінхотівубитийогочерезйогопервістка,ботойне обрізавйоготапорушивзаповіт,якийГосподьуклавз Авраамом

10БоМойсейпослухавсяслівтестясвого,щотой говоривйому,щобнеобрізатисвогопервістка,томуй необрізавйого

11ІпобачилаЦіппораангелаГосподнього,якийшукав приводупротиМойсея,ізрозумілавона,щоцесталося черезте,щовіннеобрізавїїсинаГершома

12ІЦіппорапоспішила,взялагострекаміння,щобуло там,іобрізаласинасвого,іврятувалачоловікасвогота синасвоговідрукиангелаГосподнього

13ААарон,синАмрама,братаМойсея,бувтогодняв Єгипті,прогулюючисьберегомрічки

14Із'явивсяйомуГосподьнатомумісцітайсказав йому:«ІдижназустрічМойсеєвівпустиню».Івін пішов,ізустрівйогонаБожійгорі,іпоцілувавйого 15ІзвівАароночісвої,іпобачивЦіппору,жінку Мойсея,тадітейїї,тайсказавМойсеєві:Хтовонидля тебе?

16ІсказавйомуМойсей:«Цемояжінкатасини,яких БогдавменівМідіяні».ІзасмутивсяАарончерезту жінкутаїїдітей 17ІсказавАарондоМойсея:«Відпустижінкутаїї дітей,щобвонипішлидодомуїїбатька»ІМойсей послухавсяслівАаронатайзробивтак 18ІповернуласяЦіппораздітьмисвоїми,івонипішли додомуРеуїла,ізалишалисятам,ажпокиненастав час,колиГосподьвідвідавнародСвійівивівїхз Єгиптузрукифараона.

19ІприйшлиМойсейтаАарондоЄгиптудогромади синівІзраїля,івониговорилиїмусісловаГосподні.І народзрадівдужевеликоюрадістю 20ІвсталиМойсейтаАаронранонаступногодня,і пішлидофараоновогодому,івзяливрукисвоїпалицю Божу

21Іколивонипідійшлидоцарськоїбрами,тамбули ув'язненідвамолоділевиіззалізнимизнаряддями,і ніхтоневиходивіневходивпередними,хібащоті, комуцарнаказавприйти,колиприйшличарівникита відволіклилевівсвоїмизаклинаннями,іцепривелоїх доцаря

22ІМойсейпоспішив,іпіднявпалицюналевів,і відпустивїхІввійшовМойсейтаАарондоцарського дому

23Левитакожприйшлизнимизрадістю,івонипішли занимитараділи,якрадієсобаказасвогогосподаря, колитойповертаєтьсязполя

24Іколифараонпобачивце,вінздивувавсязцього,і дужезлякавсяцієїзвістки,боїхнійвиглядбув подібнийдовиглядудітейБожих

25ІсказавфараондоМойсея:«Чоготивимагаєш?»А вонивідповілийому,кажучи:«Господь,Богєвреїв, пославнасдотебесказати:ВідпустиМійнарод,щоб вонислужилиМені».

26Іпочувфараонїхніслова,ідужезлякавсяїх,і сказавїм:Ідітьсьогодні,азавтраповернітьсядоменеІ вонизробилизасловомцаря.

27Аколивонипішли,фараонпославпоВалаама, волхва,тадоЯннесатаЯмврія,синівйого,тадовсіх волхвів,чарівниківтарадників,щобулицаря,івсі вониприйшлитасілипередцарем

28Іцарпереповівїмусіслова,щоМойсейтайогобрат Ааронговорилийому.Ачарівникисказалицареві: «Алеякприйшлидотебецілюдичерезлевів,щобули ув'язненібілябрами?»

29Іцарсказав:Бовонипіднялисвоюпалицюналевів, івідпустилиїх,іприйшлидомене,ілевитакожраділи їм,яксобакарадієзустрічізісвоїмгосподарем

30ІвідповівВалаам,синБеора,чарівник,цареві, кажучи:Ценехтоінший,якчарівники,якіми

31Атеперпошлітьпоних,нехайвониприйдуть,іми їхвипробуємо.Іцартакізробив.

32АвранціфараонпославпоМойсеятаАаронаперед царяВонивзялижезлБожий,прийшлидоцарятай сказалийому:

33ТакговоритьГосподь,Богєвреїв:«ВідпустиМій народ,щобвонислужилиМені».

34Іцарсказавїм:«Хтожвамповірить,щовипосланці БогаіщовиприйшлидоменезаЙогонаказом?»

35Тожтеперзробиякесьдивоабознаменнявцій справі,ітодісловам,якітиговориш,повірять.

36ІАаронпоспішивікинувжезлізрукисвоєїперед фараономтапередйогослугами,іжезлперетворився назмія

37Ічаклунипобачилице,ікоженкинувсвійжезлна землю,івониперетворилисяназмій.

38ІзмійзпалиціАаронапіднявсвоюголовута відкривсвоюпащу,щобпроковтнутипалиці чарівників.

39ІвідповівВалаам,чарівник,ісказав:Цетраплялося здавніх-давен,щозмійковтаєсвогоближнього,іщо живіістотипожираютьоднаодну

40Тожтеперповернийогопалиці,яквонабула спочатку,імитакожповернемонашіпалиці,яквони булиспочатку,іякщотвояпалицяпроковтненаші палиці,тодімизнатимемо,щовтобіДухБожий,а якщоні,тотилишемайстер,якіми.

41ІАаронпоспішив,простягнуврукусвоютай схопивхвістзмія,ітойставжезломуйогоруці,і чаклунизробилитесамезісвоїмижезлами,ісхопили коженхвістсвогозмія,івонисталижезлами,як спочатку.

42Аколивониповернулисядопалиць,палицяАарона поглинулаїхніпалиці

43Іколицарпобачивце,віннаказавпринестикнигу літописів,щостосувалисяєгипетськихцарів,івони принесликнигулітописів,літописиєгипетськихцарів, уякійбулизаписанівсієгипетськіідоли,бовони думализнайтитамім'яГоспода,аленезнайшлийого 44ІсказавфараонМойсеєвітаАаронові:«Яне знайшовіменівашогоБоганаписаноговційкнизі,і іменіЙогоянезнаю»

45Івідповілирадникитамудреціцареві:«Мичули, щоБогєвреївсинмудрих,синцарівстародавніх».

46ІфараонобернувсядоМойсеятаАаронатайсказав їм:«ЯнезнаюГоспода,проякоговипроповідували,і народуЙогонепошлю».

47Івонивідповілитайсказалицареві:Господь,Бог Богів,–Йогоім’я,іВінпроголосивСвоєім’янаднами відднівнашихбатьків,іпославнас,кажучи:Ідітьдо фараонатайскажітьйому:ВідправМійнарод,щоб вонислужилиМені

48Атеперпошлинас,імивирушимовтриденну подорожпустелею,ітампринесемоЙомужертву,бо відднівнашогоприходудоЄгиптуВіннебравз нашихрукніцілопалення,ніжертви,ніжертви.Якщо тинепошлешнас,тозапалитьсяЙогогнівнатебе,і Вінпоб'єЄгипетабомором,абомечем

49Ісказавїмфараон:«СкажітьменітеперпроЙого силутамогутністьЙого»Івонисказалийому:«Він створивнеботаземлю,морятавсіїхніриби,Він утворивсвітло,створивтемряву,пославдощназемлю танапоївїї,ізмусивпроростатитравутазефір,Він створивлюдинутазвіра,ілісовихзвірів,птахів небеснихтарибморських,іЙогоустамивониживутьі вмирають»

50Вінстворивтебевутробіматерітвоєї,вклавутебе диханняжиття,виховавтебетапосадивтебена царськомупрестоліЄгиптуВінзаберевідтебе диханнятвоєтадушутвоютаповернетебедоземлі,

51Ізапаливсягнівцарянаїхніслова,івінсказавїм:

54ІвернувсяМойсейдоГосподатайсказав:ЧомуТи такпоганоповодивсязнародомТвоїм?Бовідколия прийшовсказатифараонові,зякоюметоюТимене послав,віндужепоганоповодивсязсинами Ізраїлевими.

55ІсказавГосподьдоМойсея:«Осьтипобачиш,що фараонпростягнутоюрукоютаважкимикарами відпуститьсинівІзраїлязйогоземлі».

56ІМойсейтаАаронжилисередсвоїхбратів,синів Ізраїля,вЄгипті

57АєгиптянигірчилижиттясинамІзраїляважкою працею,якунакладалинаних

РОЗДІЛ80

1АчерездварокиГосподьзновупославМойсеядо фараона,щобвивестисинівІзраїлятавивестиїхіз єгипетськогокраю

2ІпішовМойсей,іприйшовдодомуфараона,і передавйомусловаГоспода,щопославйогоАле фараоннепослухавсяголосуГосподньогоІБог обуривсясилоюСвоювЄгиптінафараонатайого підданихІвдаривБогфараонатайогонароддуже великимитатяжкимикарами

3ІпославГосподьчерезАарона,іперетворивусіводи Єгиптунакров,усіїхніпотокитарічки

4Іприйшоводинєгиптянинпититазачерпнутиводи,і подививсяусвійглечик,ажосьвсяводаперетворилася накров;іколивінпідійшовпитизісвоєїчаші,водав чашіперетвориласянакров

5Аколижінкамісилатістойготувалаїжу,їївигляд змінювавсянавиглядкрові

6ІГосподьзновупославізробивтак,щозусієїїхньої водивийшлижаби,івсіжабиприйшлидоєгипетських домів

7Аколиєгиптянипили,їхніживотинаповнювалися жабами,івонитанцюваливживотахсвоїх,як танцюютьурічці

8Івсяїхняпитнаводатаводадляприготуванняїжі перетворилисянажаб,атакож,коливонилежалиу своїхліжках,їхнійпітвиводивжаб

9ПривсьомуцьомугнівГосподнійневідвернувсявід них,ірукаЙогопростягласянавсіхєгиптян,щоб уразитиїхусілякоютяжкоюкарою

10Іпославвін,ірозтрощивїхнійпорохнавошей,і вошісталивЄгиптіназемлізаввишкидвалікті.

11Вошітакожбулидужечисленнівтілілюдинита тварини,увсіхмешканцівЄгипту,такожнацарята царицюГосподьпославвошей,іцедужезасмутило Єгипетчерезвошей

12ТагнівГосподнійневідвернувся,ірукаЙоговсеще булапростягнутанадЄгиптом.

13ІпославГосподьусілякихпольовихзвірівдо Єгипту,івониприйшлитавинищиливвесьЄгипет, людинуйхудобу,ідерева,івсе,щобуловЄгипті

14ІпославГосподьвогнянихзміїв,скорпіонів,мишей, ласок,жабразомзіншими,щоповзалипопоросі.

15Мухи,шершні,блохи,комахитамошки,кожен роїтьсязасвоїмродом

16Івсілякіплазунитакрилатізвірізаїхнімродом прийшлидоЄгиптутадужезасмутилиєгиптян

17Іблохитамухипотрапиливочітавухаєгиптян 18Інапавнанихшершеньіпрогнавїх,івони

переслідувавїх.

19Аколиєгиптянисховалисячерезройзвірів,вони замкнулизасобоюдвері,іБогнаказавСулануту,що бувуморі,піднятисятапітидоЄгипту

20Ірукивнеїбулидовгі,десятьліктівзавдовжки,як лікотьлюдський

21Івонавийшланадахи,відкрилакроквитапідлогу, зрізалаїх,простягнуларукусвоювдім,знялазамокта засувівідчинилаєгипетськідоми

22Післяцьогоналетілазвіринанаєгипетськідоми,і звіриназнищилаєгиптян,іцедужезасмутилоїх

23ТагнівГосподнійневідвернувсявідєгиптян,ірука Йоговсещебулапростягнутананих.

24ІпославБогморовицю,іморовицяпрониклав Єгипетнаконейтаослів,інаверблюдів,настадаволів таовець,іналюдей.

25Аколиєгиптянивсталирано-вранці,щобвигнати своюхудобунапасовище,тознайшливсюсвою худобумертвою.

26Ізоставсязєгипетськоїхудобилишеодинздесяти, азхудобиІзраїлевоївҐошенінездохложодне

27ІпославБогпекучезапаленнянатілоєгиптян,яке розірвалоїхнюшкіру,іцесталосильнимсвербінням навсіхєгиптянахвідпідошовїхніхнігдотім'яїхніх голів.

28Інаїхньомутілібулобагатогнійників,такщоїхнє тілонило,ажпокинесталогнилимтагнилим 29ТагнівГосподнійневідвернувся,ірукаЙоговсеще булапростягнутанадусімЄгиптом

30ІГосподьпославдужесильнийград,якийуразив їхнівиноградники,поламавїхніплодовідеревата висушивїх,такщовонивпалинаних

31Такожкожназеленатравависохлатазагинула,бо середградузійшоввогонь,щозмішувався,томуграді вогоньпоглинуливсе

32Такожлюдитазвірі,якихзнайшлинадворі, загинуливідполум'явогнютаграду,івсімолоділеви виснажилися

33ІпославГосподьінавівнаЄгипетчисленнісарани: Хасел,Салом,ХарголіХагол,саранузародомсвоїм,і вонипожерливсе,щозалишилосяпісляграду

34Тодієгиптянираділисарані,хочвонийпоїдали врожайполя,івониловилиїївдостальісолилиїїна їжу

35ІГосподьзвернувсильнийморськийвітер,який забравусюсарану,навітьту,щобуласолоною,і скинувїївЧервонеморе;жоднасарананезалишилася вмежахЄгипту

36ІпославБогтемрявунаЄгипет,такщовсяземля ЄгипетськатаПатроссталитемниминатридні,такщо

37УтойчаспомерлобагатознародуІзраїля,які

39ІГосподьпокаравїхутриднітемряви,іпоховалиїх ізраїльтянивтідні,аєгиптянинезналипронихіне раділизних

40ІтемрявабуладужевеликавЄгиптітридні,ікожен, хтостояв,колинасталатемрява,залишавсястоятина своємумісці,ітой,хтосидів,залишавсясидіти,ітой, хтолежав,залишавсялежативтомужстані,ітой,хто йшов,залишавсясидітиназемлінатомужмісці;іце траплялосязусімаєгиптянами,ажпокитемряване минула

41Іминулиднітемряви,іпославГосподьМойсеята АаронадосинівІзраїлевих,кажучи:Святкуйтеваше святотавлаштуйтевашуПасху,боосьЯприйду посередночісередусіхєгиптян,іпоб'юкожного первісткаїхнього,відпервісткалюдинидопервістка худоби,іколиЯпобачувашуПасху,Яобминувас.

42ІзробилисиниІзраїлевівсе,якГосподьнаказавбув МойсеєвітаАаронові,такізробиливонитієїночі

43Істалосяопівночі,щовийшовГосподьпосеред Єгипту,івразивусіхпервістківєгиптян,відпервістка людинидопервісткахудоби

44Івставфараонуночі,вінівсійогослугитавсі єгиптяниІзнявсявеликийплачповсьомуЄгиптутієї ночі,бонебулодому,денебулобмертвого

45ТакожзображенняпервістківЄгипту,щобули вирізьбленінастінахїхніхдомів,булизнищеніта впалиназемлю

46Навітькісткиїхніхпервістків,якіпомерлиранішеі якихвонипоховалиусвоїхдомівках,тієїночізгрібли єгипетськіпси,притягнулиїхпередєгиптянамита кинулипередними.

47Івсієгиптянипобачилицелихо,щораптово прийшлонаних,івсієгиптянизакричалигучним голосом.

48ІвсіродиниЄгиптуплакалитієїночі,коженза синомсвоїм,ікожензадочкоюсвоєю,бовонабула первістка,ігаласЄгиптубувчутнийздалекутієїночі.

49ІвийшлаБатія,дочкафараона,зцаремтієїночі, щобшукатиМойсеятаАаронавїхніхдомах,ізнайшли їхуїхніхдомах,яквониїли,пилитараділизусім Ізраїлем

50ІсказалаБатіяМойсеєві:Чиценагородазатедобро, щоятобізробила,щовиховалатебетарозтягнулатебе, атинавівцезлонаменетанадіммогобатька?

51ІсказавїйМойсей:«ДесятькарГосподьнавівна Єгипет;чиспіткалотебеякесьзловідякоїсьізних?Чи вразилатебеодназних?»Авонавідказала:«Ні»

52ІсказавїйМойсей:«Хочатипервісткауматері своєї,тинепомреш,іжоднелихонеспіткаєтебесеред Єгипту»

53Авонасказала:Якаменікористь,колиябачуцаря, могобрата,івесьйогодімтапідданихуцьомулиху, щоїхніпервісткигинутьзусімапервісткамиЄгипту?

54ІсказавїйМойсей:«Напевно,твійбраттайогодім, тапіддані,родиниєгипетські,непослухалисяслів Господніх,томуйприйшлонанихцелихо»

55Іфараон,царєгипетський,підійшовдоМойсеята Аарона,ідодеякихізсинівІзраїлевих,щобулизними втомумісці,іпомоливсядоних,кажучи:

56Устаньте,візьмітьсвоїхбратів,усіхсинівІзраїля, щовкраю,зїхнімидрібнимитаволами,івсе,щоїм

належить,нехайнічогонезалишиться,тільки помолітьсязаменедоГоспода,Богавашого.

57ІсказавМойсейфараонові:«Хочатийпервісток матерітвоєї,небійся,ботинепомреш,боГосподь наказавтобіжити,щобпоказатитобіСвоювелику силутаміцнувитягнутуруку»

58ІфараоннаказаввідпуститисинівІзраїля,івсі єгиптянизміцнилися,щобвідпуститиїх,боказали:Ми всігинемо

59Івсієгиптянивідпустилиізраїльтянзвеликим багатством,вівцямитаволамитакоштовностями, згіднозклятвоюГосподньоюміжНимтанашим батькомАвраамом.

60ІзволікалисиниІзраїлевівиходитивночіІколи єгиптяниприйшлидоних,щобвивестиїх,вони сказалиїм:Хібамизлодії,щовиходимовночі?

61ІпопросилисиниІзраїлевівєгиптянпосудсрібний, іпосудзолотий,таодяг,ісиниІзраїлевіобдерли єгиптян.

62ІМойсейпоспішив,уставіпішовдорічки Єгипетської,івинісзвідтитрунуЙосипа,івзявїїз собою.

63ІсиниІзраїляпринесли,коженчоловік,трунусвого батьказсобою,ікоженчоловіктрунисвогоплемені

РОЗДІЛ81

1ІвирушилисиниІзраїлевізРамесесудоСуккоту, близькошестисоттисячпішихчоловіків,окрімдітейта їхніхжінок

2Такожізнимипішовнатовпрізноїюрби,атакож отаритастада,навітьбагатовеликоїрогатоїхудоби 3АчасперебуваннясинівІзраїлевих,щожилив єгипетськійземлівтяжкійпраці,тривавдвістідесять років

4АподвохсотдесятирокахГосподьвивівсинів ІзраїлевихзЄгиптусильноюрукою.

5ІвирушилисиниІзраїлевізЄгипту,ізГошену,із Рамесесу,ітаборуваливСуккотіп'ятнадцятогодня першогомісяця.

6Ієгиптяниховаливсіхсвоїхпервістків,якихуразив Господь,івсієгиптяниховалисвоїхубитихтридні 7ІвирушилисиниІзраїлевізСуккотуйтаборувалив Етомі,накінціпустині

8Атретьогодняпіслятого,якєгиптянипоховали своїхпервістків,багатолюдейповстализЄгиптутай пішлипереслідуватиІзраїля,щобповернутийогодо Єгипту,бовонипокаялися,щовідпустилиізраїльтянз їхньогорабства

9Ісказаводинчоловіксвоємусусідові:«Напевно, МойсейтаАаронговорилифараонові:Мипідемо

12Івсієгиптянибачили,іось,МойсейтаАаронтавсі синиІзраїлевісиділипередПі-Гахіротом,їли,пилита святкувалисвятоГосподнє

13ІвсієгиптянисказалисинамІзраїля:«Вижказали: Мипідемотриденноюдорогоювпустелю,принесемо жертвунашомуБогутайповернемося?»

14Тожсьогоднівжеп'ятьднів,яктипішовЧомужти неповертаєшсядосвоїхпанів?

15ІвідповілиїмМойсейтаАарон,кажучи:БоГосподь, Богнаш,свідчивпронас,кажучи:Вибільшене повернетесядоЄгипту,алемипідемодокраю,щотече молокомтамедом,якГосподь,Богнаш,клявсянашим батькамдатинам.

16Іколиєгипетськівельможіпобачили,щосини Ізраїлянепослухалисяїх,щобповернутисядоЄгипту, вониприготувалисявоюватизІзраїлем.

17ІзміцнивГосподьсерцясинівІзраїлевихнад єгиптянами,івонисильноїхпобили,ібитвабула жорсткоюдляєгиптян,івсієгиптяниповтікалиперед синамиІзраїлевими,бобагатознихзагинуловідруки Ізраїля

18ІпішливельможіфараонадоЄгипту,ісповістили фараона,кажучи:СиниІзраїляповтеклиібільшене повернутьсядоЄгиптуІтакговорилизнамиМойсей таАарон.

19Іпочувфараонцюріч,ісерцейоготасерцявсіх йогопідданихобернулисяпротиІзраїля,івони пошкодували,щопослалиІзраїля;івсієгиптяни радилифараоновіпереслідуватидітейІзраїля,щоб повернутиїхдоїхніхтягарів

20Ісказаливоникоженсвоємубратові:Щоцеми зробили,щовипустилиІзраїлязнашогорабства?

21ІГосподьзміцнивсерцявсіхєгиптян,щобвони переслідувалиізраїльтян,боГосподьхотівповалити єгиптянуЧервономуморі

22Іфараонустав,запрягсвоюколісницютанаказав усімєгиптянамзібратися,інезалишилосяжодного чоловіка,крімдітейтажінок

23Івсієгиптянивийшлизфараономпереслідувати синівІзраїля,атабірєгипетськийбувнадзвичайно великийіважкий,близькодесятисоттисяччоловік

24Івесьцейтабірпішовігнавсязасинами Ізраїлевими,щобповернутиїхдоЄгипту,івони наздогналиїх,коливонитаборувалибіляЧервоного моря

25ІпідвелисиниІзраїлевіочісвої,тайпобачили,що всієгиптяниженутьсязанимиІдуженалякалисясини Ізраїлевіпередними,ікликалисиниІзраїлевідо Господа

26ІподілилисясиниІзраїляначотиричастиничерез єгиптян,ідумкиїхнібулинеоднозначні,бобоялися єгиптян,іМойсейговоривзкожнимізних.

27ПершийзагінскладавсяздітейРувима,Симеоната Іссахара,івонивирішиликинутисявморе,бодуже боялисяєгиптян

28ІсказавїмМойсей:«Небійтеся,стойтеспокійнота побачтеспасінняГосподнє,якеВінсьогодніздійснить длявас»

29ДругийзагінскладавсязсинівЗавулона,Веніямина таНефталима,івонивирішилиповернутисядоЄгипту зєгиптянами

30ІсказавїмМойсей:Небійтеся,бояквибачили єгиптянсьогодні,таквибільшенепобачитеїхповіки. 31ТретійзагінскладавсяздітейЮдитаЙосипа,івони

ними.

32ІсказавїмМойсей:«Стійтенасвоїхмісцях,бо Господьбудевоюватизавас,авимовчіть»

33АчетвертийвідділбувізсинівЛевія,ГадатаАсира, івонивирішилипітидоєгиптян,щобзбентежитиїхІ Мойсейсказавїм:Залишайтесянасвоїхмісцяхіне бійтеся,тількикличтедоГоспода,іВінвизволитьвасз їхньоїруки

34ПісляцьогоМойсейуставз-посереднароду, помоливсяГосподутайсказав:

35Господи,Божевсієїземлі!СпасининінародТвій, якогоТививівзЄгипту,інехайєгиптянинехваляться, щоїхнясилатамогутність

36ІсказавГосподьдоМойсея:«Чоготикличешдо Мене?СкажисинамІзраїля,щобвонийшли,і простягнисвоюпалицюнаморе,ірозділийого,ісини Ізраїляперейдутьчерезнього»

37ІМойсейтакізробив,іпіднявсвоюпалицюнад морем,ірозколовйого

38Іводиморярозділилисянадванадцятьчастин,і синиІзраїляпереходилипішки,увзутті,яклюдина переходитьдорогою,приготованоюдорогою

39ІявивГосподьсинамІзраїляСвоїчудесавЄгиптіта наморірукоюМойсеятаАарона.

40ІколисиниІзраїлевіввійшливморе,єгиптяни погналисязаними,іморськіводизновунакрилиїх,і всівонипотонулиуводі,інезалишилосяжодної людини,крімфараона,якийподякувавГосподута повіривунього,томуГосподьнедавйомузагинути тогочасузєгиптянами.

41ІГосподьнаказавангелувзятийогоз-поміжєгиптян, якікинулийогоназемлюНіневію,івінцарювавнад неюдовгийчас.

42ІтогодняГосподьспасІзраїлязрукиЄгипту,івсі синиІзраїляпобачили,щоєгиптянизагинули,і побачиливеликурукуГосподавтому,щоВінучиниву Єгиптітанаморі

43ТодіМойсейтасиниІзраїлевізаспівалицюпісню Господевітогодня,колиГосподьзробивтак,що єгиптянивпалипередними

44ІвесьІзраїльспіваводнодушно,кажучи: «СпіватимуГосподу,боВіндужепіднявся,конята вершникайогоВінкинувуморе»Осьценаписанов книзіЗаконуБожого.

45ПісляцьогосиниІзраїлярушиливдорогусвоюй таборуваливМеріІдавГосподьсинамІзраїля постановитазаконивтомумісцівМеріІнаказав

46ІвирушиливонизМерийприйшлидоЕліму,ав

48ТогочасуГосподьдавманнусинамІзраїля,щоб вониїли,іГосподьщодняпосилавдощемзнебахліб насинівІзраїля

49ІїлисиниІзраїлевіманнусорокроків,усідні,що буливонивпустелі,ажпокинеприйшлидоземлі Ханаанської,щобпосістиїї

50ІвирушиливонизпустиніСінітаборуваливАлуші

51ІвирушиливонизАлушайтаборуваливРефідімі.

52АколисиниІзраїлевібуливРефідімі,прийшов Амалек,синЕліфаза,синаІсава,братаЦефо,щоб воюватизІзраїлем

53Івінпривівізсобоювісімсотоднутисячучоловіків, чарівниківтаворожбитів,іприготувавсядобитвиз ІзраїлемуРефідімі

54Івонирозпочаливеликутажорстокубитвуз Ізраїлем,іГосподьвидавАмаликатайогонародуруки МойсеятасинівІзраїля,іврукиІсусаНавина,сина Навина,ефратянина,рабаМойсея

55ІпобилисиниІзраїлевіАмаликатайогонарод вістряммеча,алебитвабуладужезапекладлясинів Ізраїлевих

56ІсказавГосподьдоМойсея:«Напишицесловособі напам'ятьукнизі,ідаййоговрукуІсусаНавина,сина Навина,твогораба,інакажешсинамІзраїля,кажучи: КолитиприйдешдоХанаанськогокраю,тозітреш зовсімпам'ятьпроАмаликаз-піднеба»

57ІМойсейтакізробив,івзявкнигу,інаписавнаній ціслова,кажучи:

58Пам’ятай,щозробивтобіАмалекудорозі,колити виходивзЄгипту

59Хтозустрівтебенадорозітавдаривпотвоємутилу, навітьтих,хтобувкволийпозадутебе,колитибув слабийтазмучений

60Істанеться,колиГосподь,Богтвій,дастьтобі спокійвідусіхворогівтвоїхнавколовКраї,що Господь,Богтвій,даєтобівспадок,щобтипосідав його,тодізітрипам'ятьпроАмаликаз-піднеба,не забудешїї

61Ацар,якийзмилуєтьсянадАмаликом,абонадйого пам’яттю,абонадйогопотомством,осьЯвимагатиму цевіднього,іЯвинищуйогоз-посередйогонароду 62ІМойсейзаписавусіціречівкнизі,івіннаказав синамІзраїлящодовсіхцихсправ.

РОЗДІЛ82

1ІрушилисиниІзраїлевізРефідімуйтаборувалив пустеліСінайтретьогомісяцяпіслявиходузЄгипту.

2ТогочасуприйшовРеуел,мідіянітянин,тесть Мойсея,здочкоюсвоєюЦіппороютадвомаїїсинами, бопочуввінпрочудесаГоспода,якіВінучинивдля Ізраїля,щовизволивїхзрукиЄгипту.

3ІприйшовРеуелдоМойсеявпустиню,детой таборував,дебулаБожагора

4ІвийшовМойсейназустрічтестевісвоємузвеликою честю,івесьІзраїльбувзним

5ІРеуїлтайогодітизалишалисясередізраїльтян багатоднів,іРеуїлзнавГосподазтогодняййдалі 6АтретьогомісяцявідвиходуІзраїлевихсинівз Єгипту,шостогодняйого,ГосподьдавІзраїлевідесять заповідейнагоріСинай

7ІпочувувесьІзраїльусіцізаповіді,іввесьІзраїль

8ІславаГосподняспочиланагоріСинай,іВін

йзійшовнагору.

9ІбувМойсейнагорісорокднівісорокночей;хліба неївіводинепив,іГосподьнавчавйогопостановта законів,щобнавчатидітейІзраїлевих.

10ІнаписавГосподьдесятьзаповідей,якіВіннаказав синамІзраїля,надвохкам'янихскрижалях,якіВіндав Мойсеєві,щобвіннаказавсинамІзраїля

11Істалосяпосорокадняхісороканочах,коли ГосподьзакінчивговоритизМойсеємнагоріСинай, тодіГосподьдавМойсеєвікам'яніскрижалі,написані перстомБожим

12ІпобачилисиниІзраїлеві,щоМойсейзабарився спуститисязгори,тозібралисянавколоАаронатай сказали:«Минезнаємо,щосталосязцимчоловіком, Мойсеєм».

13Атеперустань,зробинамбога,якийходитиме переднами,щобтинепомер

14ААарондужезлякавсянароду,інаказавїм принестийомузолото,ізробивзньоголитетелядля народу

15ІсказавГосподьдоМойсея,першніжтойзійшовз гори:Зійди,бозіпсувавсянародтвій,якоготививівз Єгипту

16Вонизробилисобілитетельцеівклонилисяйому. Тожтеперзалиштемене,іявинищуїхізземлі,бовони народтвердошиїй

17ІМойсейблагавобличчяГосподнє,імолився Господевізанародчерезтеляти,якоговонизробилиІ зійшоввінзгори,аврукахуньогобулидвікам'яні таблиці,якіБогдавйому,щобвіннаказавізраїльтянам. 18ІколиМойсейпідійшовдотаборуйпобачивтеля, якогозробивнарод,торозгнівавсяМойсей,івін розбивтаблиціпідгорою.

19ІприйшовМойсейдотабору,івзявтеля,іспалив йоговогнем,ізмоловйого,ажпокивононестало дрібнимпорохом,ірозсипавйогоповоді,ідавсинам Ізраїляпити

20Іполяглознародувідмечіводинодногоблизько трьохтисяччоловіків,щозробилительця.

21АнаступногодняМойсейсказавдонароду:«Я піднімусядоГоспода,може,спокутуювашігріхи, якимивизгрішилипередГосподом».

22ІМойсейзновупіднявсядоГоспода,іперебувавз Господомсорокднівісорокночей.

23ІпротягомсорокаднівМойсейблагавГосподаза дітейІзраїля,іГосподьвислухавмолитвуМойсея,і ГосподьбувумоленийнимзаІзраїля

24ТодіГосподьсказавМойсеєві,щобвінвитесавдві кам'янітаблицітапринісїхдоГоспода,іщобГосподь написавнанихдесятьзаповідей

25ІзробивМойсейтак,ізійшов,ірозрубавдвітаблиці, ізійшовнагоруСинайдоГоспода,іГосподьнаписав десятьзаповідейнатаблицях.

26ІМойсейзалишавсящезГосподомсорокдніві сорокночей,іГосподьнавчавйогопостановтазаконів, щобвінпередававїхІзраїлеві.

27ІнаказавйомуГосподьщодосинівІзраїлевих,щоб вонизбудувалисвятинюдляГоспода,щобІм'яЙого перебуваловнійІпоказавйомуГосподьподобу святинітаподобувсіхїїречей.

28АпоскінченнісорокаднівМойсейзійшовзгори,а вруційогобулидвітаблиці

29ІприйшовМойсейдосинівІзраїлевих,іпромовив донихусісловаГосподні,інавчивїхзаконів,постанов таправ,якихнавчивйогоГосподь

30ІМойсейпередавсинамІзраїлясловоГосподнє, щобйомубулозбудованосвятилище,щобвін перебувавсередсинівІзраїля

31Інароддужезрадівусімтимдобримречам,що ГосподьговоривїмчерезМойсея,ісказаливони:Ми зробимовсе,щоГосподьговоривтобі

32Івставнарод,якодинчоловік,івонипринесли щедрідаридлясвятиніГосподньої,ікоженчоловік принісдариГосподунароботусвятинітанавсеїї служіння.

33ІвсісиниІзраїлевіприносиликоженусе,що знаходилосявйоговолодінні,дляроботивГосподній святині,золото,сріблотамідь,івсе,щобулокорисне длясвятині

34Іприйшливсімудрілюди,досвідченівроботі,тай збудувалисвятинюГосподню,згіднозусім,що наказавбувГосподь,коженутійроботі,вякійвінбув досвідчений;івсімудрісерцемзробилисвятиню,її речітавсіречідлясвятоїслужби,якнаказавбув ГосподьМойсеєві

35Іроботасвятилищаскиніїбулазавершенапоп'яти місяцях,ісиниІзраїлязробиливсе,щоГосподьнаказав бувМойсеєві

36Іпринесливонисвятилищетавсейогоначиннядо Мойсея;заобразом,якийГосподьпоказавМойсеєві, такзробилисиниІзраїля

37ІпобачивМойсейтуроботу,іось,вонизробилиїї, якнаказавйомуГосподь,іМойсейблагословивїх.

РОЗДІЛ83

1Адванадцятогомісяця,двадцятьтретьогоднямісяця, взявМойсейАаронатасинівйого,іодягнувїхуїхній одяг,іпомазавїх,ізробивзними,якнаказавйому ГосподьІпринісМойсейусіжертви,якінаказавйому Господьтогодня

2ПісляцьогоМойсейвзявАаронатасинівйоготай сказавїм:«Сімденьперебуватиметепривходіскинії, ботакменінаказано».

3ІАаронтасинийогозробиливсе,щоГосподь наказавїмчерезМойсея,ізалишалисявонисімдень привходіскинії

4Авосьмогодня,першогодняпершогомісяця, другогорокувідвиходуізраїльтянзЄгипту,Мойсей збудувавсвятиню,іМойсейпоставивусіречіскиніїта всіречісвятині,ізробивусе,щоГосподьнаказавйому 5ІпокликавМойсейАаронатасинівйого,івони принеслицілопаленнятажертвузагріхзасебетаза синівІзраїля,якГосподьнаказавбувМойсеєві 6ТогоднявзялидвасиниАарона,НадавтаАвігу, чужийвогоньіпринеслийогопередГосподом,якийне

наказавїмІвийшоввогоньз-передГосподатайпожер

передГосподадляосвяченняжертовника.

8Івониприносилисвоїдарикоженкнязьнаодиндень, одинкнязьщодняпротягомдванадцятиднів

9Івсіжертви,яківониприносили,коженчоловік свогодня,однусрібнумискувагоюстойтридцять шекелів,однусрібнучашусімдесятшекелівза шекелемсвятилища,обидвіповніпшеничноїмуки, змішаноїзолією,дляхлібноїжертви

10Одналожка,вагоюдесятьшекелівзолота,повна ладану

11Одинмолодийтель,одинбаран,однеягня однорічненацілопалення.

12Іоднекозеняякжертвазагріх

13Анажертвумирну:дваволи,п’ятьбаранів,п’ять козлів,п’ятьягнятоднорічних.

14ТакробилидванадцятькнязівІзраїлевихденьудень, коженусвійдень

15Істалосяпісляцього,тринадцятогоднямісяця,що МойсейнаказавсинамІзраїлясвяткуватиПасху

16ІсправилисиниІзраїляПасхусвогочасу, чотирнадцятогоднямісяця,якГосподьнаказавбув Мойсеєві,такзробилисиниІзраїля

17Адругогомісяця,першогодняйого,Господь промовлявдоМойсея,кажучи:

18Перелічиголівусіхчоловічоїстатісередсинів Ізраїлевихвіддвадцятироківівище,тиітвійбрат Аарон,тадванадцятькнязівІзраїлевих.

19ІМойсейтакізробив,іприйшовАаронз дванадцятьмакнязямиІзраїлевими,івони перерахувалидітейІзраїлевихуСинайськійпустині.

20АчислоІзраїлевихсинівзадомамиїхніхбатьків,від двадцятироківівище,булошістсоттритисячіп'ятсот п'ятдесят.

21АдітиЛевіянебулизарахованідосвоїхбратів, дітейІзраїля

22АчисловсіхчоловічоїстатісинівІзраїлевихвід одногомісяцяйвищебулодвадцятьдвітисячідвісті сімдесяттри

23АчислодітейЛевіявідодногомісяцяйвищебуло двадцятьдвітисячі

24ІпоставивМойсейсвящениківталевитів,кожного чоловіка,найогослужбутанайогоношу,щоб служитиусвятиніскинії,якГосподьнаказавбув Мойсеєві.

25Адвадцятогоднямісяцяхмаразниклаз-підскинії свідчення

26ТогочасусиниІзраїлярушилизпустиніСінай,і вонийшлитридні,іхмаразупиниласянадпустинею Паран;тамзапаливсягнівГосподнійнаІзраїля,бо

27ІГосподьпочувїхнійголосідавїмїжу,якувони

29ІназвалисиниІзраїлятемісцеКеврот-Гаттаава,бо тамховалилюдей,щожадалиплоті.

30ІвирушиливонизКеврот-Гаттаавийтаборувалив Хацероті,щовпустиніПаран.

31ІколисиниІзраїлевібуливХацероті,запаливсягнів ГосподнійнаМаріямчерезМойсея,івонастала прокаженою,біла,яксніг

32Іїїув'язнилипозатаборомсімднів,ажпокиїїне прийнялизновупісляпрокази

33ІвирушилисиниІзраїлевізХацеротуйтаборували накінціпустиніПаран

34ТогочасуГосподьпромовивдоМойсея,щобвін виславдванадцятьохчоловіківзІзраїлевихсинів,по одномучоловіковізплемені,щобпітитарозвідати Ханаан-край

35ІпославМойсейдванадцятьохмужів,івони прийшлидоХанаанськогокраю,щоброзвідатита дослідитийого,івонидослідиливеськрайвідпустині СіндоРехова,якйдешдоХамоту.

36Істалосяпосорокаднях,коливониприйшлидо МойсеятаАарона,вонидонеслийомузвістку,якбуло вїхніхсерцях.Десятьчоловіківрознеслизлузвістку середІзраїлевихсинівпроземлю,якувони досліджували,кажучи:Кращенамповернутисядо Єгипту,ніжйтидоцієїземлі,щопожираєсвоїх мешканців

37АлеІсусНавин,синНавин,таКалев,синЄфунеїв, щобулизтих,щодосліджувалитойкрай,сказали:Цей крайдуже-дужехороший

38ЯкщоГосподьбудевзахватівіднас,тоВінприведе насдоцієїземлітадастьїїнам,боцеземля,щотече молокомтамедом

39АлесиниІзраїлянехотілиїхслухати,апослухалися слівдесятичоловіків,щопоширювализлучуткупро тойкрай

40ІпочувГосподьнаріканнядітейІзраїля,і розгнівався,іприсягнув,кажучи:

41Жоденчоловікізцьогозлогопоколіннянепобачить землівіддвадцятироківівище,окрімКалева,сина Єфунея,таІсусаНавина,синаНавина.

42Алежценечестивепоколіннязагиневційпустелі,а їхнідітиприйдутьдоземлітапосядутьїїТому запаливсягнівГосподнійнаІзраїля,іВінзмусивїх блукатипустелеюсорокроківаждокінцятого нечестивогопокоління,бовонинейшлизаГосподом 43ІлюдидовгожиливпустеліПаран,апотімвони рушиливпустелюдорогоюдоЧервоногоморя

1ТогочасуКорах,синЄтцера,синаКехата,синаЛевія, взявбагаточоловіківзІзраїлевихсинів,івони повстали,тайпосварилисязМойсеємтаАарономтаз усієюгромадою

2ІрозгнівавсяГосподьнаних,іземлявідкриласвої уста,тайпоглинулаїх,їхнібудинкитавсе,щобулоїм, івсіхлюдей,щоналежалиКорея.

3ІпоцьомуБогдовгодовівнароддообходудорогою гориСеїр

6ТомуГосподьсказавдоІзраїлевихсинів:«Невоюйте зсинамиІсава,вашимибратами,боніщовїхнійземлі неналежитьвам,алевиможетекупувативнихїжуза грошітаїстиїї,іможетекупувативнихводузагроші тапитиїї»

7ІсиниІзраїлязробилизасловомГосподнім

8ІходилисиниІзраїлевіпопустині,обходячинавколо гориСинай,довгийчас,інеторкалисясинівІсава,і залишалисявтіймісцевостідев'ятнадцятьроків 9УтойчаспомерЛатин,царсинівХіттімів,насорок п'ятомуроцісвогоцарювання,щоєчотирнадцятим рокомвиходусинівІзраїлязЄгипту

10Іпоховалийогонайогомісці,якевінзбудувавсобі вземліХіттім,аАвімнасцарювавзамістьнього тридцятьвісімроків

11ІперейшлисиниІзраїлевіграницюсинівІсаватими днями,подев'ятнадцятироках,іприйшли,іпройшли дорогоюМоавськоїпустині

12ІсказавГосподьдоМойсея:НеоблягайМоавайне воюйзним,боЯнедамтобінічогозїхньоїземлі

13ІсиниІзраїляпроходилидорогоюМоавської пустинідев'ятнадцятьліт,іневоювализними.

14АтридцятьшостогорокувиходуІзраїлевихсинівз ЄгиптуГосподьуразивсерцеСигона,царя аморейського,івінрозпочаввійну,івийшоввоюватиз синамиМоава

15ІпославСигонпослівдоБеора,синаЯнеаса,сина Валаама,радникаєгипетськогоцаря,тадоВалаама, синайого,щобпроклястиМоав,іщобйоговіддалив рукиСигона

16Іпішлипосланці,іпривелиБеора,синаЯнеаса,та Валаама,синайого,зПеторавМесопотаміїІприйшли БеортаВалаам,синйого,домістаСигона,іпрокляли вониМоаватаїхньогоцаряпередСигоном,царем аморейським

17ІвийшовСигонзусімсвоїмвійськом,іпішоввінна Моав,івоювавзними,іпокоривїх,іГосподьвидавїх уйогоруки,іСигонубивцаряМоава

18ІздобувСигонусімістаМоававбитві;вінтакож взявунихХешбон,боХешбонбуводнимізміст Моава,іСигоносадивсвоїхкнязівтасвоїхвельможу Хешбоні,іХешбонналежавСигонувтідні.

19ТомупроповідникипритчБеортаВалаам,синйого, промовилиціслова,кажучи:«ХодімодоХешбону,і містоСигонабудевідбудованетаукріплене» 20Горетобі,Моаве!Тизагинув,народеКемоша!Ось ценаписановкнизізаконуБожого

21ІколиСигонзавоювавМоав,вінпоставивсторожу

4ТогочасуГосподьсказавМойсеєві:«Непровокуй війнинасинівІсава,боЯнедамвамнічогозтого,що належитьїм,навітьстільки,скількиможеступити

Джашер

23ТогочасувсісиниІзраїляперейшлидорогою Моавськоїпустині,іповернулися,іобійшлиЕдомську пустиню

24ІприйшлавсягромададопустеліСінпершого місяцясороковогорокупіслявиходуїхньогозЄгипту, ісиниІзраїляоселилисятамуКадеші,впустеліСінІ померлатамМіріам,ібулатампохована

25ТогочасуМойсейпославпослівдоГадада,царя едомського,кажучи:ТакговоритьтвійбратІзраїль: ДозвольменіпройтичерезтвійкрайМинеперейдемо полемчивиноградником,інебудемопитиводуз криниці,апідемоцарськоюдорогою

26ІсказавйомуЕдом:«Тинеперейдешчерезмій край»ІвийшовЕдомназустрічсинамІзраїляз народоммогутнім

27ІсиниІсававідмовилисядозволитисинамІзраїля перейтичерезїхнюземлю,томуізраїльтянивідійшли віднихіневоювализними

28БопередцимГосподьнаказавбувсинамІзраїля, кажучи:«НевоюйтезсинамиІсава»ТомусиниІзраїля відступиливіднихіневоювализними

29ІвирушилисиниІзраїлевізКадешу,аввесьнарод прийшовдогориГор

30ТогочасуГосподьсказавдоМойсея:«Скажи братовісвоємуАаронові,щовінпомретам,боне ввійдедоземлі,якуЯдавсинамІзраїля»

31ІзійшовАарон,занаказомГосподнім,нагоруГор, сороковогороку,п'ятогомісяця,першогоднямісяця.

32Ааронубулостодвадцятьтрироки,коливінпомер нагоріГор

РОЗДІЛ85

1ІцарАраду,ханаанеянин,щоживнапівдні,почув, щоізраїльтяниприйшлишляхомрозвідників,і вишикувавсвоївійська,щобвоюватизізраїльтянами

2ІсиниІзраїлевідужебоялисяйого,бовньогобуло великетаважкевійсько,томусиниІзраїлевівирішили повернутисядоЄгипту

3ІповернулисясиниІзраїлевінатриденнудорогудо МасератуБені-Яакону,бодужебоялисяцаряАраду

4ІнехотілисиниІзраїлевіповернутисядосвоїхмісць, томувонизалишалисявБені-Яаконітридцятьднів.

5ІпобачилисиниЛевія,щосиниІзраїляне відступають,ізапалилисявонизаздрістюзаради Господа,іповстали,івоювализсинамиІзраїлевими, своїмибратами,івбилиїхдужебагато,ізмусилиїх повернутисянаїхнємісце,нагоруГор.

6Аколивониповернулися,царАрадувсещеготував своєвійськодобитвипротиізраїльтян 7ІсклавІзраїльобітницю,кажучи:Якщотивіддаси цейнародумоюруку,тояповністюзнищуїхніміста. 8ІпочувГосподьголосІзраїля,івіддавханаанеяну їхнюруку,ізробивїхзакляттям,івинищивїхтаїхні міста,іназвавім'ятомумісцю:Хорма 9ІрушилисиниІзраїлевізгориГорітаборувалив Овоті,ірушиливонизОвотуйтаборуваливІє-Аварімі, награниціМоава

10ІпослалисиниІзраїлевідоМоава,кажучи:Дозволь намперейтичерезтвійкрайдонашогомісця.Алесини

11ТомуМоавнедозволивізраїльтянамперейтичерез йогокрай,іГосподьнаказавсинамІзраїля,кажучи: «НевоюйтезМоавом»Івирушилиізраїльтяниз Моава.

12ІрушилисиниІзраїлевізграниціМоава,іприйшли натойбікАрнону,границіМоава,міжМоавомта Амореями,ірозташувалисятаборомнаграниціСигона, царяАмореїв,упустиніКедемот

13ІпослалисиниІзраїлевіпослівдоСигона,царя аморейського,кажучи:

14Дозвольнампройтичерезтвійкрай,незвернемона полячиувиноградники,підемоцарськоюдорогою,аж покинеперейдемотвоєїграниціАлеСигонне дозволивізраїльтянамперейти

15ІзібравСигонусіхамореїв,івийшовупустелю назустрічІзраїлевимсинам,івоювавзІзраїлемуЯаці 16ІГосподьвіддавСигона,царяаморейського,вруки Ізраїлевихсинів,іІзраїльпобивусіхсинівСигона вістряммеча,іпомстивсязасправуМоава

17ІсиниІзраїляпосілиземлюСигонавідАрамудо Явуку,досинівАммонових,ізабраливсюздобичіз міст

18ІІзраїльздобувусіціміста,іосівсяІзраїльувсіх містахамореїв.

19ІвсісиниІзраїляпостановиливоюватизсинами Аммона,щобзахопититакожіїхнюземлю 20ІсказавГосподьдосинівІзраїля:Необлягайте синівАммона,інепочинайтевійнипротиних,боЯне дамвамнічогозїхньоїземліІсиниІзраїля послухалисясловаГосподнього,іневоювализсинами Аммона

21ІповернулисясиниІзраїлеві,тайпішлидорогою БашанудокраюОга,царяБашану.ІвийшовОг,цар Башану,щобзустрітиізраїльтяннавійну,ізнимбуло багатохоробрихлюдейтадужесильневійськоз амореїв.

22АОґ,царБашану,бувдужемогутнійчоловік,але синйогоНааронбувнадзвичайномогутній,навіть сильнішийзанього.

23ІсказавОгусвоємусерці:«ОсьувесьІзраїлівтабір займаєпростірутрипарси,теперявразюїхбезмеча тасписа».

24ІвийшовОгнагоруЯгца,івзявзвідтиодин великийкамінь,трипарсизавдовжки,іпоклавйого собінаголову,івирішивкинутийогонатабірсинів Ізраїля,щобуразититимкаменемусіхізраїльтян 25ІприйшовангелГосподній,іпробивкаміньна головіОга,ікаміньупавнашиюОга,такщоОгупав

26ТогочасуГосподьсказавдоІзраїлевихсинів:«Не

28ІпогналисясиниІзраїлевізасинамиОгатавсім йогонародом,ібилиїхтанищилиїх,ажпокине залишилосявіднихжодногозалишку

29ПісляцьогоМойсейпославдеякихізраїльтян розвідатиЯазер,боЯазербувдужевідомиммістом.

30ІпішлишпигунидоЯзера,ірозвідалийого,і шпигунипокладалисянаГоспода,івоювализлюдьми Язера.

31ІцілюдиздобулиЯазертайогосела,іГосподьдав їхуїхнюруку,івонивигналиамореїв,щожилитам

32ІсиниІзраїлязахопилиземлюдвохцарів аморейських,шістдесятміст,щобулипотойбік Йордану,відпотокуАрнондогориГерман.

33ІвирушилисиниІзраїлеві,іприйшлидорівнини Моав,щопоцейбікЙордану,навпротиЄрихону

34ІпочулисиниМоавапровсетезло,щосиниІзраїля заподіялидвомаморейськимцарям,СигонутаОгу, томувсімоавськілюдидуженалякалисяізраїльтян

35ІсказалистаршіМоава:«Осьдвацаріаморейські, СигонтаОг,щобулимогутнішізавсіхцарівземлі,не могливстоятипередсинамиІзраїля,якжежми можемовстоятипередними?»

36Напевно,вонийранішепослалидонасзвістку,щоб мипройшличерезнашкрайїхнімшляхом,амине хотілиїмдозволити.Тепервониобернутьсяпротинас зісвоїмиважкимимечамитазнищатьнасМоавбуву скрутномустановищічерездітейІзраїля,івонидуже боялисяїх,івонирадилисяміжсобою,щоробитиз дітьмиІзраїля

37Істаршімоавськівирішили,івзялиодногозлюдей своїх,Балака,синаЦіппорамоавітянина,інастановили йогоцаремнадсобоютогочасуАБалакбувдуже мудралюдина

38ІвсталистаршіМоавайпослалидомідіянців,щоб укластизнимимир,бовеликавійнатаворожнечабула втідніміжМоавомтамідіянами,відднівГадада,сина Бедада,царяедомського,якийпобивмідіянцівнаполі Моава,іаждоцихднів

39Іпослалимоавськісинидомідіянськихсинів,іті уклализнимимир.Іприйшлимідіянськістаршідо краюмоавського,щобукластимирзарадимідіянських синів

40ІрадилисястарійшиниМоавазостарійшинами Мідіяну,щоробити,щобврятуватисвоєжиттявід Ізраїля

41ІсказаливсісиниМоавадостаршихМідіяну: «ТеперсиниІзраїлявилизуютьусе,щонавколонас,як вілвилизуєтравунаполі,ботаквонивчинилиздвома царямиАморея,щосильнішізанас»

42ІсказалистаршімідіянськідоМоава:Мичули,що тогочасу,колиСигон,цараморейський,воювавзвами, коливінперемігвасізабраввашкрай,вінпославз МесопотаміїдоБеора,синаЯнеаса,тадоВалаама, синайого,івониприйшлитапрокляливас;томурука Сигонапереважилавас,івінзабраввашкрай 43АтеперпошлитебетакождоВалаама,синайого,бо вінщеперебуваєвсвоїйземлі,ідаййомуплату,щоб вінприйшовіпроклявувесьнарод,якоготибоїшсяІ почулипроцестаршіМоава,іїмсподобалосяпослати доВалаама,синаБеора.

44ТодіБалак,синЦіппорів,цармоавський,послав послівдоВалаама,кажучи:

45ОсьнародвийшовзЄгипту,осьвонивкрили поверхнюземлітаосілинавпротимене.

46Атеперприйдитапроклянименіцейнарод,бовін сильнішийзаменеМожливо,язможувоюватизнимі вигнатийогоБоячув,щокоготиблагословиш,той благословенний,акоготипроклянеш,тойпроклятий.

47ТожпосланціБалакапішлидоВалаамайпривели його,щобтойпроклявнародівоювавзМоавом 48ІприйшовВалаамдоВалака,щобпроклястиІзраїля, іГосподьсказавВалааму:Непроклинайцейнарод,бо вінблагословенний.

49ІБалакдень-у-деньнаполягавнаВалаамі,щобвін проклявІзраїля,алеВалаамнеслухавБалакачерез словоГосподнє,якетойговоривВалааму.

50ІпобачивБалак,щоВалаамнепогоджуєтьсязйого бажанням,товставіпішовдодомуВалаамтакож повернувсядосвоєїземлі,ізвідтипішовдоМідіяну.

51ІрушилисиниІзраїлевізрівниниМоавської,і таборувалибіляЙорданувідБет-ЄсімотуаждоАвелШіттіму,щонакраюрівниниМоавської.

52ІколисиниІзраїлевіосіливрівниніШиттім,вони почаличинитирозпустуздочкамиМоава

53ІсиниІзраїлевіпідійшлидоМоава,ісиниМоава розташувалинаметинавпротитаборусинівІзраїлевих 54ІсиниМоавабоялисясинівІзраїля,ісиниМоава взяливсіхїхніхдочоктаїхніхжінокгарноговигляду тавродливоїзовнішності,тайодягалиїхузолото, сріблотадорогішати

55ІсиниМоавапосадилитихжінокпривходідосвоїх наметів,щобсиниІзраїляпобачилиїхізвернулисядо них,іневоювализМоавом

56ІвсісиниМоавазробилицезсинамиІзраїлевими,і коженчоловікпоставивсвоюжінкутадочкубіля входусвогонаметуІвсісиниІзраїлевіпобачили вчиноксинівМоава,ісиниІзраїлевізвернулисядо дочокМоава,іпожадалиїх,івонипішлидоних

57Істалося,щоколиєврейприходивдовходу моавськогонамету,ібачивмоавськудочку,іжадавїїв серцісвоєму,іговоривзнеюбілявходунаметуте, чоговінжадав,топокивонирозмовлялиміжсобою, людинаметувиходилитаговорилидоєвреятакіслова: 58Хібатинезнаєш,щомибрати,мивсінащадкиЛота танащадкиАвраама,йогобрата?Чомужтине залишишсязнами,ічомутинеїсинашогохлібата нашоїжертви?

59ІколисиниМоаватакприголомшилийогосвоїми промовамитаспокусилийогосвоїмиулесливими словами,вонипосадилийоговнаметі,готувалита приносилийомужертви,івінївїхнюжертвутаїхній хліб.

60Тодівонидалийомувина,івінвипивісп'янівІ

62БуводинчоловікізСимеоновихсинів,наім'яЗімрі, синСалу,якийзв'язавсязмідіянітянкоюКосбі,дочкою Цура,царямідіянського,наочахусіхсинівІзраїля 63ІпобачивФінеас,синЕлазера,синасвященика Аарона,цюзлуріч,якувчинивЗімрі,івзявспис,устав іпішовзаними,іпроколовїхобох,івбивїх,і моровицяприпиниласясередсинівІзраїля

РОЗДІЛ86

1Тогочасу,поморовиці,ГосподьсказавМойсеєвіта Елазеру,синовісвященикаАарона,кажучи:

2ПерелічітьголівусієїгромадисинівІзраїлявід двадцятироківівище,усіх,хтомігходитидовійська

3ІМойсейтаЕлазарперелічилисинівІзраїлевихза їхнімиродами,ібулочисловсьогоІзраїлясімсоттисяч сімсоттридцять

4АчислодітейЛевія,відодногомісяцяйвище,було двадцятьтритисячі,ісереднихнебуложодногозтих, когоперелічилиМойсейтаАаронуСинайській пустині

5БоГосподьсказавїм,щовонипомрутьупустелі,і всівонипомерли,інезалишивсязнихніхто,крім Калева,синаЄфунея,таІсусаНавина,синаНавина

6Істалосяпісляцього,щоГосподьсказавМойсеєві: «СкажисинамІзраїля,щобвонипомстилисянамідіяні засправусвоїхбратів,синівІзраїля»

7ІМойсейтакізробив,ісиниІзраїлевівибрализпоміжсебедванадцятьтисяччоловіків,потисячіз племені,іпішливонидоМідіяну 8ІвоювалисиниІзраїлевізМідіяном,іповбивали кожногочоловічоїстаті,атакожп'ятьохкнязівМідіяну, іВалаама,синаБеора,вбилимечем

9ІсиниІзраїлявзяливполонжінокМідіянських,їхніх дітей,їхнюхудобутавсе,щоїмналежало

10Ізабраливонивсюздобичтавсюздобич,іпринесли їїдоМойсеятадоЕлазеранастепиМоава.

11ІМойсей,Елазартавсікнязігромадивийшлиїм назустрічзрадістю

12ІвониподілиливсюздобичМідіяну,ісиниІзраїля помстилисяМідіянузасправусвоїхбратів,синів Ізраїля РОЗДІЛ87

1ТогочасуГосподьсказавдоМойсея:«Осьднітвої наближаютьсядокінцяВізьмижІсусаНавина,сина Навина,рабатвого,іпоставйоговскинії,аЯнакажу йому»ІМойсейтакізробив

2Із'явивсяГосподьускиніїустовпіхмари,істовп хмариставпривходіскинії

3ІнаказавГосподьІсусу,синовіНавина,тайсказав йому:Будьсильнийтавідважний,ботивведешсинів Ізраїлевихдоземлі,якуЯклявсядатиїм,іЯбудуз тобою

4ІсказавМойсейдоІсусаНавина:Будьсильнимта відважним,ботидасиІзраїлевимсинамуспадок землю,іГосподьбудезтобою,Віннезалишитьтебей непокинетебе,небійсяйнепадайтедухом

5ІМойсейпокликавусіхсинівІзраїлятайсказавїм: «Вибачиливсетедобро,щоГосподь,Богваш,учинив длявасупустині»

6Атепердотримуйтесьусіхслівцьогозакону,іходіть дорогоюГоспода,Богавашого,невідхиляйтесявід дороги,якуГосподьнаказаввам,ніправоруч,ні ліворуч

7ІМойсейнавчавсинівІзраїлевихпостанов,законівта постанов,щобчинитиїхуКраї,якнаказавйому Господь

8ІвіннавчавїхшляхуГосподньоготаЙогозаконам; ось,вонинаписанівкнизізаконуБожого,якийВіндав дітямІзраїлярукоюМойсея.

9ІскінчивМойсейнаказуватисинамІзраїля,ісказав йомуГосподь,говорячи:«ВийдинагоруАварім,ітам помри,іприлучисядосвогонароду,якприлучився твійбратАарон»

10ІпішовМойсей,якнаказавйомуГосподь,іпомер тамуземліМоавськійзанаказомГосподнім, сороковогорокупіслявиходуІзраїлевихсинівз єгипетськогокраю

11ІоплакувалисиниІзраїляМойсеянастепахМоава тридцятьдень,іскінчилисядніплачутажалобиза Мойсеєм

РОЗДІЛ88

1ІсталосяпосмертіМойсея,щоГосподьсказавдо ІсусаНавина,синаНавина,кажучи:

2Устань,перейдиЙордандоземлі,якуЯдавсинам Ізраїля,ітизробишцюземлюспадкоємцямисинів Ізраїля

3Кожнемісце,наякеступитьстопавашоїноги,буде належативам,відпустиніЛиванаждовеликоїрічки, річкаПератбудевашоюграницею 4Ніхтоневстоїтьпротитебеповсіднітвогожиття;як ЯбувзМойсеєм,такЯбудузтобою,тількибудь сильнийтавідважний,щобвиконувативесьзакон, якийнаказавтобіМойсей,невідхиляйсяздорогині праворуч,ніліворуч,щобтобіщастиловусьому,щоти робиш

5ІнаказавІсусНавинурядовцямІзраїля,кажучи: Перейдітьчерезтабірінакажітьнародові,кажучи: Приготуйтесобіпоживу,бощезатриднівиперейдете Йордан,щобпосіститойкрай

6ІзробилитаксторожісинівІзраїлевих,івони наказалинародові,івонизробиливсе,щонаказавІсус Навин.

7ІпославІсусНавиндвохчоловіківрозвідатиземлю Єрихонську,ітічоловікипішлитарозвідалиЄрихон 8Істалосячерезсімднів,іприйшливонидоІсуса

11ІсвяткувалисиниІзраїлевіПасхувГілгалі,на рівнинахЄрихону,чотирнадцятогоднямісяця,як написановЗаконіМойсея

12Іманнапересталападатитогодня,наступногодня Пасхи,інебулобільшеманнидлядітейІзраїля,івони їлиплодиземліХанаанської

13ІЄрихонбувповністюзачиненийдлядітейІзраїля, ніхтоневиходивіневходив.

14Істалосядругогомісяця,першогоднямісяця,що ГосподьсказавдоІсусаНавина:Устань,осьЯвіддав Єрихонутвоюрукузусімайоголюдьми;івсітвої воїниобходитимутьмістоодинразнадень,так робитиметешістьднів.

15Ізасурмлятьсвященикивсурми,іколипочуєтезвук сурми,товвесьнародздіймегучнийкрик,імуриміста впадуть;іввесьнародпідніметьсякоженпротисвого супротивника

16ІзробивІсусНавинусетак,якнаказавйому Господь.

17Асьомогоднявониобійшлимістосімразів,а священикисурмиливсурми

18АнасьомомуобходіІсусНавинсказавнародові: «Кричіть,боГосподьвіддавусемістовнашіруки!»

19Тількимістотавсе,щовньому,будепроклятедля Господа,істерегйтесяпроклятого,щобнезробити табірІзраїлівпроклятимінезалякатийого

20Алевсесрібло,ізолото,імідь,ізалізобудуть посвяченіГосподу,вониввійдутьдоскарбниці Господньої

21Ізасурмилилюдивсурми,ізчиниливеликийкрик,і муриЄрихонувпали,іввесьнародвийшовтуди,кожен чоловікпрямопередсобою,іздобуливонимісто,і повністюзнищиливсе,щобуловньому,відчоловіка дожінки,відмолодогодостарого,відволадоовецьта осла,вістряммеча

22Іспалиливонивсемістовогнем;тількипосуд срібний,ізолотий,імідяний,ізалізнийвіднеслидо скарбниціГосподньої

23ІпоклявсяІсусНавинтогочасу,кажучи:Проклятий тойчоловік,щобудуєЄрихон;напервістковісвоєму вінзакладейогофундамент,ананаймолодшомусинові своємупоставитьйоговорота

24Ахан,синКармі,синаЗавді,синаЗераха,синаЮди, вчинивзрадливощодозаклятогоВінузявіззаклятого йсховавйоговнаметіІзапаливсягнівГосподнійна Ізраїля.

25Істалосяпісляцього,колисиниІзраїляповернулися зпідпалуЄрихону,ІсусНавинпославлюдейрозвідати такожАйтавоюватипротинього

26Іпішлитілюди,ірозвідалиАй,і,повернувшись, сказали:НехайнейдеввесьнародзтобоюдоАй, нехайпіделишеблизькотрьохтисяччоловікі поразитьмісто,болюдейуньомумало

27ІзробивтакІсусНавин,іпішлознимізІзраїлевих синівблизькотрьохтисяччоловік,івонивоювализ айськимилюдьми

28ІбитвабулажорстокапротиІзраїля,іайськілюди побилитридцятьшістьохізраїльтян,ісиниІзраїля повтікалипередайськимилюдьми

29ІпобачивІсусНавинцюріч,роздерсвійодягівпав

30ІсказавІсусНавин:«Навіщо,Господи,Типеревів цейнародчерезЙордан?Щоменісказати,коли ізраїльтянивідвернутьсявідсвоїхворогів?»

31Ітеперусіханаанеяни,мешканцітогокраю, почуютьпроце,оточатьнасізнищатьнашеім'я.

32ІсказавГосподьдоІсусаНавина:«Чомутипадаєш наобличчясвоє?Устань,зійдизвідси,боІзраїлевісини згрішилитавзялизпроклятогоЯвженебудузними, якщовониневинищуютьпроклятогоз-поміжсебе»

33ІвставІсусНавин,зібравнародіпринісУрімза наказомГосподнімІбуловибраноплем'яЮди,ібув вибранийАхан,синКармі 34ІсказавІсусНавиндоАхана:Розкажимені,сину мій,щотизробив?Аханвідповів:Ябачивсеред здобичігарнийодягізШинаарутадвістішеклівсрібла, ізлитокзолота,вагоюп'ятдесятшеклів.Язабажав цьоготайвзявїх,іосьвонивсізахованівземлі посереднамету

35ІпославІсусНавинлюдей,якіпішли,забралиїхз наметуАханатапривелиїхдоІсусаНавина

36ІвзявІсусНавинАханатаценачиння,ісинівйого,і дочокйого,івсе,щоналежалойому,іпривелиїху долинуАхор

37ІспаливїхтамІсусНавин,авсіізраїльтяни закидалиАханакамінням,інасипалинаднимкупу камінняТомувінназвавтемісцедолиноюАхорІгнів ГосподнійутихІприйшовІсусНавиндомістай воювавпротинього.

38ІсказавГосподьдоІсусаНавина:Небійсяйне лякайся,осьЯвіддавутвоїрукиАй,царяйогота народйого,ітизробишзнимитак,якзробивтиз Єрихономтацаремйого,тількиздобичйоготахудобу йоговізьметесобіназдобич;влаштуйтезасідкуна містопозадунього.

39ІзробивІсусНавинзасловомГосподнім,івибравзпоміжсиніввійнитридцятьтисячхоробрихчоловіків,і пославїх,івонивлаштувализасідкунамісто.

40Івіннаказавїм,кажучи:Коливинаспобачите,ми хитрістювтечемовідних,авонипоженутьнасТодіви встанетеіззасідкитавізьметемісто.Івонитакі зробили

41ІвоювавІсусНавин,алюдиміставийшлиназустріч Ізраїлю,незнаючи,щовоничатуютьнанихузасідці позадуміста

42АІсусНавинтавсіізраїльтянивдалипередними, щовиснажені,івтекливонидорогоюпустеліз хитрістю

43Ізібралиайськімешканцівесьнарод,щобувумісті, щобпереслідуватиізраїльтян.Івийшливони,і

45АвсіайськілюдибулисередІзраїля,однізцього боку,аіншізтого,івонипобилиїхтак,щоне залишилосязнихжодного

46ІвзялисиниІзраїлевіМелоша,царяАйського, живим,іпривелийогодоІсусаНавина,аІсусНавин повісивйогонадереві,івінпомер

47ІповернулисясиниІзраїлевідоміста,спаливши його,іповбиваливсіх,хтобувуньому,вістряммеча.

48Ачислополеглихайськихлюдей,чоловіківіжінок, булодванадцятьтисяч;тількихудобутаздобичміста вонизабралисобі,засловомГосподнімдоІсуса Навина

49ІвсіцаріпоцейбікЙордану,всіцаріХанаану, почулипрозло,якесиниІзраїлязаподіялиЄрихонута Аю,ізібралисяразом,щобвоюватизІзраїлем 50ТількимешканціГівеонудужебоялисябитисяз ізраїльтянами,щобнезагинути,томувонивчинили хитрістю,іприйшлидоІсусаНавинатадовсього Ізраїля,ісказалиїм:«Миприйшлиздалекогокраю, тожтеперскладітьізнамиугоду»

51ІмешканціГівеонуперехитрилиІзраїлевихсинів,і Ізраїлевісинисклализнимиугоду,іуклализними мир,ікнязігромадиприсягнулиїмАлепотімІзраїлеві синипізнали,щовониїхнісусідиіживутьсередних

52АлесиниІзраїлевіневбилиїх,бопоклялисяїм Господом,івонисталидроворубамитаводоносцями

53ІсказавїмІсусНавин:«Навіщовименеобдурили, зробившинамце?»Авонивідповілийому,кажучи: «Ботвоїмрабамрозповілипровсе,щотизробивусім аморейськимцарям,імидужезлякалисязасвоєжиття, ізробилице».

54ІтогодняІсусНавинпризначивїхрубатидровата бративоду,ірозділивїхнарабівусімплеменамІзраїля

55ІпочувАдоніседек,царєрусалимський,усе,що зробилисиниІзраїлевізЄрихономтазАєм,іпослав доГогама,царяхевронського,тадоПірама,царя ярмутського,тадоЯфії,царялахіського,тадоДевера, царяеґлонського,кажучи:

56Прийдітьдоменетадопоможітьмені,щобмимогли побитисинівІзраїлятамешканцівГівеону,якіуклали мирзсинамиІзраїля

57Ізібралисявониразом,івийшлип'ятьцарів аморейськихзусімасвоїмитаборами,народмогутній, численний,якпісокнаморськомуберезі

58ІприйшливсіціцарійтаборувалипередГівеоном,і почаливоюватизмешканцямиГівеону.Івсіґівеонські людипослалидоІсусаНавина,кажучи:Прийди швидкодонасідопоможинам,бозібралисявсі аморейськіцарі,щобвоюватизнами 59ІвийшовІсусНавинтаввесьвоїнзГілгалу,іІсус Навинраптовонапавнанихізавдавїмвеликоїпоразки 60ІГосподьзбентеживїхпередсинамиІзраїлевими,і вонивразилиїхжахливоюпоразкоювГівеоні,і переслідувалиїхдорогою,щоведедоБет-Хоронуаж доМаккеди,івониповтікалипередсинами Ізраїлевими

61Іколивонивтікали,Господьпославнанихградз неба,ібільшеїхзагинуловідграду,ніжвідубивства дітейІзраїлевих

62ІгналисязанимисиниІзраїлеві,івонивсещебили їхнадорозі,продовжуючитавражаючиїх

63Іколивонибили,деньсхилявсядовечораІсказав

помститьсясвоїмворогам».

64ІпочувГосподьголосІсусаНавина,ісонце зупинилосяпосереднеба,ізупинилосявононашістьі тридцятьхвилин,імісяцьтакожзупинився,іне поспішавзаходитицілийдень.

65Інебулотакогодня,яктой,нідотого,ніпісля нього,щобГосподьпочувголослюдський,боГосподь воювавзаІзраїля

РОЗДІЛ89

1ТодіІсусНавинзаспівавцюпіснютогодня,коли ГосподьвіддавамореївурукуІсусаНавинатавруку синівІзраїля,ісказаввіннаочахусьогоІзраїля:

2Тивчинивмогутніділа,Господи,Тивчиниввеликі діла;хтоподібнийдоТебе?Моїустабудутьспівати іменіТвоєму

3Моядобротаймоятвердине,моявисокабашто,я заспіваюТобіновупісню,зподякоюспіватимуТобі, Тисиламогоспасіння

4УсіцаріземлібудутьславитиТебе,князісвіту співатимутьТобі,синиІзраїлярадітимутьТвоїм спасінням,будутьспіватитавихвалятиТвоюсилу 5ДоТебе,Господи,мидовіряли,казали:ТинашБог, боТибувнашимпритулкоміміцноювежеюпроти нашихворогів

6ДоТебемикликалиінесоромилися,наТебеми надіялисяібуливрятовані;колимикликалидоТебе, Типочувнашголос,Тивизволивнашідушівідмеча, ТиявивнамСвоюблагодать,ТидавнамСвоєспасіння, ТизвеселивнашісерцяСвоєюсилою.

7Тивийшовнаспасіннянаше,раменомСвоїмТи визволивнародСвій;Тивислухавнасізнебессвятості Своєї,Тиспаснасвіддесятківтисячнародів.

8Сонцеймісяцьзупинилисянанебі,аТиугніві Своємуставпротинашихгнобителівінаказавчинити наднимиСвоїсуди.

9Усікнязіземліповстали,царінародівзібралися разом,вонинездригнулисяпередобличчямТвоїм, вонибажалиТвоїхбитв.

10ТиповставпротинихугнівіСвоїмізіславнаних лютьСвою,знищивїхугнівіСвоїмівинищивїху серціСвоїм.

11НародипоглинулалютьТвоя,царствазанепали черезгнівТвій,ТипоразивцарівуденьгнівуСвого.

12ТивиливнанихСвоюлють,палкийгнівТвій охопивїх,обернувнанихїхнюпровинутазнищив їхнюнесправедливість

13Вонирозставилипастку,потрапиливнеї,всітці сховалися,ізаплуталасяїхнянога 14Твоярукабулаготованавсіхтвоїхворогів,які казали:«Мечемсвоїмвониволоділиземлею,своєю

16ТипереслідувавїхуСвоїйбурі,Тизнищивїху Своїйвихорі,Тиобернувїхнійдощнаград,вони попадаливглибокіями,такщонемоглипіднятися

17Їхнітрупибулинемовсміття,викинутепосеред вулиць.

18ВонибулизнищенітазнищенігнівомТвоїм,Ти спаснародТвійсилоюСвоєю

19ТомунашісерцярадіютьТобою,нашідуші возвеличуютьсяТвоїмспасінням

20НашіязикибудутьрозповідатипроТвоюмогутність, мибудемоспіватитахвалитиТвоїдивніділа

21БоТиспаснасвіднашихворогів,Тивизволивнас відтих,щоповсталипротинас,Тизнищивїхперед намитаповаливїхпіднашіноги

22ТакзагинутьусіворогиТвої,Господи,абезбожні стануть,якполова,щовітернесе,акоханіТвоїяк дерева,посадженібіляводи

23ІповернувсяІсусНавинтаввесьІзраїльзнимдо таборувГілгалі,побившивсіхцарів,такщоне залишилосязнихжодногозалишку

24Іп'ятероцарівутеклизбитвипішкисамі,і сховалисявпечері.АІсусНавиншукавїхнаполібою, танезнайшовїх

25ІзгодомсповістилиІсусаНавина,кажучи:Знайдено царів,іосьвонисхованівпечері.

26ІсказавІсусНавин:«Поставтелюдейпривходідо печери,щобвонистереглиїх,щобвониневтекли»І такзробилисиниІзраїля.

27ІскликавІсусНавинусьогоІзраїля,ісказав воєначальникам:«Станьтесвоїминогаминашиїцих царів».ІсказавІсусНавин:«ТакзробитьГосподьусім вашимворогам»

28АпотімІсусНавиннаказавубитицарівікинутиїху печеру,адовходувпечерупокластивеликекаміння.

29АпотімпішовІсусНавинзусімнародом,щобувз нимтогодня,доМаккеди,івінпобивїївістряммеча

30Івінповністювинищивдушітавсіх,хтоналежав місту,ізробивзцаремтайогонародомтаксамо,як зробивзЄрихоном

31ІперейшоввінзвідтидоЛівни,івоювавпротинеї,і Господьдавїївйогоруки,іІсусНавинуразивїї вістряммеча,івсідушіїї,ізробивзнеютазцаремїї, якзробивбувзЄрихоном.

32АзвідтивінперейшовдоЛахіша,щобвоюватиз нимІГорам,царГази,пішовнадопомогулахіським людям,таІсусНавинпобивйоготайогонарод,такщо незалишилосявньогонікого

33ІздобувІсусНавинЛахіштавсіхйогомешканців,і зробивзнимтаксамо,якзробивзЛівною

34ІперейшовзвідтиІсусНавиндоЕґлону,іздобув йоготакож,іпобивйоготавсіхйогомешканців вістряммеча.

35АзвідтивінперейшовдоХеврону,воювавпроти нього,здобувйоготавчинивйогозакляттямЗвідтивін повернувсязусімІзраїлемдоДевіру,воювавпроти ньоготайпобивйоговістряммеча

36ІВінвинищивуньомукожнудушу,незалишив жодноївцілілої,ізробивзнимтазцаремйоготаксамо, якзробивзЄрихоном

37ІІсусНавинпобивусіхаморейськихцаріввід Кадеш-БарнеїдоАзи,ізахопивїхнюземлюодразу,бо ГосподьвоювавзаІзраїля

38ІприйшовІсусНавинзусімІзраїлемдотаборув Гілгал.

39КолитогочасуЯвін,царХазору,почувусе,щоІсус Навинзробиваморейськимцарям,топославдоЙовата, царяМідіянського,ідоЛавана,царяШімронського,і доЄфала,царяАхшафського,ідовсіхаморейських царів,кажучи:

40Приходьтешвидшедонасідопоможітьнам,щоб мимоглипобитисинівІзраїля,першніжвонинападуть нанасізроблятьзнамитак,яквонизробилизіншими царямиаморейськими

41ІвсіціцаріпослухалислівЯвіна,царяХазорського, івийшливонизусімасвоїмитаборами,сімнадцять царів,аїхнійнародбувтакийчисленний,якпісокна березіморя,разомзкіньмитаколісницяминезліченні ІприйшливонийразомтаборувалибіляводМерому,і зібралисяразом,щобвоюватизІзраїлем

42ІсказавГосподьдоІсусаНавина:Небійсяїх,бо завтра,приблизнооційпорі,Явіддамїхусіхубитими передтобою,атипоріжешжилиїхнімконяміспалиш їхніколісницівогнем

43ІнапавнанихраптовоІсусНавинзусімавоїнами,і побивїх,івонивпалиїмуруки,боГосподьвіддавїху рукисинівІзраїля

44ІгналисясиниІзраїлевізавсіматимицарямиз їхнімитаборами,ібилиїх,такщонезалишилосязних жодногоІзробивзнимиІсусНавин,якговоривйому Господь.

45ІповернувсятогочасуІсусНавиндоХацора,і вдаривйогомечем,івинищивкожнудушувньому,і спаливйоговогнем.АзХацораІсусНавинперейшов доШімрону,івдаривйого,іповністюзнищивйого

46ЗвідтивінперейшовдоАхшафутазробивзнимтак само,якзробивізШімроном.

47ЗвідтивінперейшовдоАдуламатайпобивусіх людей,щобуливньому,ізробивзАдуламомтаксамо, якзробивзАхшафомтаШімроном.

48Івінперейшоввіднихдовсіхмістцарів,якихпобив, іпобивувесьнарод,щозалишивсязних,іповністю знищивїх.

49Тількиздобичтахудобуізраїльтянизабралисобіяк здобич,акожнулюдинувониповбивали,не залишившижодноїживоїдуші.

50ЯкГосподьнаказавбувМойсеєві,такзробилиІсус НавинтаввесьІзраїль,нівчомунепомилилися.

51ІпобилиІсусНавинтавсісиниІзраїлевівсюземлю Ханаанську,якнаказавїмГосподь,іпобиливсіхїхніх царів,тридцятьіодногоцаря,ісиниІзраїлевізахопили всюїхнюземлю.

52ОкрімцарствСигонатаОга,щопотойбікЙордану,

РОЗДІЛ90

1Тогочасу,нап'ятийрікпісляпереходуІзраїлевих синівчерезЙордан,післятого,якІзраїлевісини відпочиливідвійнизханаанеями,тогочасу розпочалисявеликітазапеклібитвиміжЕдомомта синамиХіттіма,ісиниХіттімавоювализЕдомом.

2ІвийшовАвіан,царХіттіму,тогороку,тридцять першогорокусвогоцарювання,ізнимвеликевійсько злицарівсинівХіттіму,іпішоввіндоСеїру,щоб воюватизсинамиІсава

3ІпочувпроцеГадад,царЕдому,івийшовйому назустрічзвеликимнародомтасильнимвійськом,і вступивзнимубійнаполіЕдому

4ІрукаХіттімазміцніланадсинамиІсава,ісини ХіттімапобилизсинівІсавадвадцятьдвітисячі чоловіка,івсісиниІсаваповтікаливідних

5ІсиниХіттімапогналисязаними,іназдогнали Хадада,царяЕдому,якийбігпопередуних,івони схопилийогоживцем,іпривелийогодоАвіана,царя Хіттіма.

6Авіаннаказавубитийого,іпомерГадад,царЕдому, насороквосьмомуроцісвогоцарювання

7ІсиниХіттімапродовжувалипереслідуватиЕдома,і завдалиїмвеликоїпоразки,іЕдомставпідвладним синамХіттіма

8ІсиниХіттімапанувалинадЕдомом,іЕдомставпід рукоюсинівХіттіма,іставоднимцарствомзтогодня

9Івідтодівонинемоглибільшепіднятисвоїхголів,і їхнєцарствосталооднимізсинамиХіттіма.

10ІАвіанпоставивнамісниківвЕдомі,івсідіти ЕдомусталипідлеглимитаданиноюАвіана,іАвіан повернувсядосвоєїземлі,Хіттім.

11Аколивінповернувся,тооновивсвоєправліннята збудувавсобіпросторийіукріпленийпалацдля царськоїрезиденції,ібезпечноцарювавнадсинами ХіттіматанадЕдомом

12Утідні,післятого,яксиниІзраїлявигналивсіх ханаанеївтаамореїв,ІсусНавинпостарівіставу похиломувіці

13ІсказавГосподьдоІсусаНавина:Тистарий, похилоговіку,ащевеликачастиназемлізалишається нездобутою

14Атеперподілицюземлюнаспадокдев'яти племенамтаполовиніплеменіМанасії.ІвставІсус Навин,ізробивтак,якговоривйомуГосподь

15ІвінподіливусюземлюплеменамІзраїляяк спадщину,згіднозїхнімрозподілом

16АплеменіЛевінедавспадщини,божертви Господніцеїхняспадщина,якГосподьговоривпро нихчерезМойсея.

17ІдавІсусНавингоруХевронКалевові,синові Єфунеї,наодинуділпонадйогобратів,якГосподь говоривчерезМойсея

18ТомуХевронставспадщиноюКалеватайогосинів, ітакєаждоцьогодня.

19ІІсусНавинрозділивжеребомусюземлюнаспадок усьомуІзраїлеві,якнаказавйомуГосподь

20ІдалисиниІзраїлялевитамзїхньогоспадкумістата

наказавбувМойсеєві,такзробилисиниІзраїля,і поділилиземлюжеребом,великучималу.

21Іпішливонипосістиземлюзасвоїмимежами,і далисиниІзраїляІсусуНавину,синовіНавина, спадщинусередних.

22ЗасловомГосподнімвонидалийомумісто,якого вінпрагнув,Тімнат-СерахнагоріЄфремовій,івін збудувавмістотаоселивсявньому.

23Цеспадщина,якусвященикЕлазартаІсусНавин, синНавинів,таголовибатьківськихродівплемен розділилижеребомсинамІзраїлявШілоперед Господом,привходіскинії,івонипересталиділити землю.

24ІГосподьдавземлюІзраїлевимсинам,івонипосіли її,якГосподьговоривїм,іякГосподьклявсяїхнім батькам.

25ІдавГосподьізраїльтянамспокійвідусіхїхніх ворогівнавколоних,ініхтоневставпротинихІ віддавГосподьусіхїхніхворогівуїхніруки,іжодне словонезалишилосяневиконанимзусьогодоброго, щоГосподьговоривбувсинамІзраїля,іГосподь виконавусе.

26ІпокликавІсусНавинусіхсинівІзраїля,і

потімвідпустивїх,івонипішликожендосвогоміста,і кожендосвогоспадку

27ІслужилисиниІзраїлевіГосподевівсідніІсуса Навина,ідавїмГосподьспокійзусіхнавколишніх місць,івонижилибезпечновсвоїхмістах

28Істалосятимиднями,щопомерАвіан,царХіттіму, натридцятьвосьмомуроцісвогоцарювання,це сьомомуроційогоцарюваннянадЕдомомЙого поховалинамісці,якевінзбудувавдлясебеЛатин царювавзамістьньогоп'ятдесятроків.

29Іпідчассвогоцарюваннявінзібраввійсько,іпішов, івоювавпротимешканцівБританіїтаКернанії,синів Єлисея,синаЯвана,іперемігїх,ізробивїхданиною.

30Тодівінпочув,щоЕдомповставз-підвладихіттімів, іЛатинпішовнаних,побивїх,підкоривїхівіддавїх підвладусинівхіттімів.ІставЕдомоднимцарствоміз синамихіттімівнавсідні

31ІпротягомбагатьохроківнебуловЕдоміцаря,і їхнєправліннябулозсинамиХіттіматаїхнімцарем. 32Ібулодвадцятьшостогорокупіслятого,яксини ІзраїляперейшлиЙордан,цебтошістдесятшостого рокупіслятого,яксиниІзраїлявийшлизЄгипту,Ісус Навинпостарів,ставшипохилимвіком,імавутідні стовісімліт.

33ІскликавІсусНавинусьогоІзраїля,старшихїхніх, суддівїхніхтаурядовцівїхніх,післятого,якГосподь давусімІзраїлевимсинамспокійвідусіхїхніхворогів

35ІІсусНавиндужезакликавІзраїлевихсинів служитиГосподевівсісвоїдні.

36Ісказаливсіізраїльтяни:Мибудемослужити Господу,Богунашому,повсінашідні,митанашідіти, ідітинашихдітей,інашепотомствоповіки.

37ІсклавІсусНавинзаповітзнародомтогодня,і відпустивсинівІзраїля,івонипішликожендосвого насліддятадосвогоміста.

38Ібуловтідні,колисиниІзраїляжилибезпечнов своїхмістах,вонипоховалитруниплеменсвоїх предків,якихвинеслизЄгипту,коженуспадщині своїхдітей,дванадцятьохсинівЯковапоховалисини Ізраїля,коженуволодіннісвоїхдітей.

39Аосьіменаміст,депоховалидванадцятьохсинів Якова,якихсиниІзраїлявивелизЄгипту

40ІпоховалиРувиматаГадапоцейбікЙордану,в Ромії,якуМойсейдавїхнімдітям

41ІпоховалиСимеонатаЛевіявмістіМауда,якевін давсинамСимеона,апередмістямістабулодлясинів Левія

42АЮдупоховаливмістіВеніяминанавпроти Віфлеєма.

43АкостіІссахаратаЗавулонапоховаливСидоні,на ділянці,щодісталасяїхнімдітям

44ІпоховалиДанавмістійогосиніввЕштаїлі,а НефталиматаАшерапоховаливКадеш-Нефтали, кожногонамісційого,якевіндавсвоїмсинам

45АкостіЙосипапоховаливСихемі,натійчастині поля,якуЯківкупивуГамора,іякасталаЙосиповою

спадщиною

46ІпоховалиВеніяминавЄрусалимінавпроти євусеянина,щобувданийсинамВеніямина;сини Ізраїляпоховалисвоїхбатьківкоженумістісвоїхсинів

47ІпомерІсусНавин,синНавинів,стадесятироків вікуАчас,колиІсусНавинсудивІзраїля,був двадцятьвісімроківІзраїльслуживГосподевівсідні свогожиття.

48АіншісправиІсусаНавина,ійогобитви,ійого докори,якимивіндокоривІзраїлю,івсе,щовін наказавїм,іназвиміст,якимидітиІзраїляволоділиза йогоднів,ось,вонизаписанівкнизіслівІсусаНавина додітейІзраїля,івкнизівоєнГосподніх,якунаписали Мойсей,ІсусНавинтадітиІзраїля.

49ІпоховалисиниІзраїлевіІсусаНавинавмежахйого спадку,уТімнат-Сераху,щобувйомуданийнагорі Єфрема.

50ІпомерЕлазер,синАарона,тимиднями,іпоховали йогонагорі,щоналежалайогосиновіФінеасу,що буладанайомунагоріЄфремовій РОЗДІЛ91

1Утойчас,післясмертіІсусаНавина,ханаанськісини всещебуливкраю,іізраїльтянивирішиливигнатиїх 2ІзапиталисиниІзраїлевіГоспода,кажучи:Хто першийпідевіднасдоханаанеїв,щобвоюватизними? ІГосподьсказав:НехайпідеЮда.

3ІсказалисиниЮдидоСимеона:«Ідизнамивнаш жереб,імибудемовоюватизханаанцями,імитакож підемозтобоювтвійжереб».ІпішлисиниСимеоназ синамиЮди

4ІпішлисиниЮдині,тайвоювализханаанеянамиІ ГосподьвіддавханаанеянурукисинівЮдиних,івони побилиїхуБезеку,десятьтисяччоловік 5ІвоюваливонизАдоні-БезекомуБезеку,івінутік відних.Вонижгналисязаним,іспіймалийого,і схопилийого,івідрубалийомувеликіпальцінарукахі наногах

6ІсказавАдоні-Безек:Сімдесятцарів,звідрубаними великимипальцяминарукахтаногах,збиралисвою їжупідмоїмстолом,якробивя,такБогвідплативмені ІвонипривелийогодоЄрусалиму,івінтампомер 7ІпішлисиниСимеоназсинамиЮди,івонипобили ханаанеїввістряммеча.

8ІГосподьбувізсинамиЮдиними,івониоволоділи гороюАсиниЙосипапішлидоБет-Елу,цеЛуз,і Господьбувзними.

9ІсиниЙосипавивідалиБет-Ел,історожапобачила чоловіка,щовиходивзміста,ісхопилайого,тай сказалайому:Покажинамвхіддоміста,імизробимо тобімилість

10Ітойчоловікпоказавїмвхіддоміста,іприйшли синиЙосипатайпобилимістовістряммеча.

11Ачоловіказйогородиноювонивідпустили,івін пішовдохеттеїв,ізбудувавмісто,іназвавйогоЛузІ

12ІсудилистарійшиниІзраїляпосмертіІсусаНавина сімнадцятьроків.

13ІвсістарійшинитакожвелибитвиІзраїляз ханаанеянами,іГосподьвигнавханаанеянперед синамиІзраїля,щобпоселитиізраїльтянуїхнійземлі.

14ІВінвиконавусіслова,щоговоривАвраамові, ІсааковітаЯкову,іклятву,якоюпоклявсядатиїмта їхнімдітямземлюханаанську.

15ІдавГосподьсинамІзраїлявсюземлюХанаанську, якклявсябувїхнімбатькам,ідавїмГосподьспокійвід тих,хтобувнавколоних,ісиниІзраїляжилибезпечно всвоїхмістах

16БлагословеннийГосподьнавіки,аміньіамінь

17Зміцніться,інехайбудутьвідважнимисерцявсіх вас,хтонадіюпокладаєнаГосподаКінець